Ані пари із уст, ані слова про древні печалі.
Це уже не про час, що тече, мов вода, мов вода...
...це також не про світ ( кажуть люди - без краю, без краю)
...це, мабуть, про часи, у яких є своя глибина
Не сповідуй мене, не сповідуйся сам, бо невпинно
темні води над нами вирують і нижче колін.
Відпалають сніги, вже ніхто не шукатиме винних.
Світе дикий, ти теж не посмій сповідатись мені
Обернись кораблем, одягни зашкарублі сандалі.
Не співав Соломон і про те промовчав Златоуст,
що нема берегів і немає імен у печалі.
Безборонні слова не посміли зірватись із уст
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009290
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Люблю. Прости, что не всегда,
Что нарочито был несчастным.
Транжирил дни весьма напрасно.
Сложились эти дни в года.
Люблю я жизнь. Жаль, не ценил
И не лелеял все мгновенья.
Меня дурманили сомненья:
Казалось, мир порой не мил.
Глупейшим образом, нахально,
Подчас о счастье я молил.
А ведь тогда и счастлив был.
Неужто всё сейчас фатально?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007409
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 05.03.2024
Як добре не чекати смс
Спокійно пити чай на підвіконні
Злітати мріяти до темноти небес
Не бути у очікувань в полоні
Пле́скаться у спокої думок
Таке забуте відчуття свободи
Над головою тисячі зірок...
Навколо тихий гомін, спів природи
І заспокоює вечірня синява
Вкриваючи собою все поволі
І плед напрочуд ніжно зігріва
Мабуть, мене не гріли так ніколи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996567
дата надходження 20.10.2023
дата закладки 21.10.2023
Ти пахнеш жовтнем -
терпко і горіхово,
лоскочеш димом
і розвіюєш пітьму.
пташиною ховаєшся
під стріхою,
дощем за комір,
тихим "обійму-у-у".
Підеш собі,
коли ще буде листяно
зодягнешся
у теплий оберіг
із вовни і любові,
бо розхристаний
цей світ навколо,
як старий горіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996399
дата надходження 18.10.2023
дата закладки 18.10.2023
Відключаю вайбери й катоки.
Поринаю в тишу й благодать.
...Лиш черниць лунають тихі кроки;
Молитви їх мантрами звучать.
І уже ніщо не пам’ятаю.
Лиш Тобою виповнена мить.
В благодать і тишу поринаю –
І душа до Вічності бринить.
2019-08-26/2023-07-14
[i]Каток (kakao-talk) -- корейський вайбер-телеграм-воцап-що там ще...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994174
дата надходження 18.09.2023
дата закладки 25.09.2023
Час не спотворює миті,
Не видозмінює форми:
Щастя із часом не гіркне
І не світлішає чорне;
Не притемняться чорне,
Не обіляється біле.
Ні, час не лікар – не гоїть:
Пилом притрушує…
Пилом...
Попелом днів календарних
Сійся!
Ой сійся-родися!
Тільки все марно…
Все марно,
Бо ні ячмінь, ні пшениця
Не проростуть…
Скільки жита?!
Рід колоситись не буде.
Чорне насіння у квітах.
Чорна розпука у грудях.
Квітки зімкнулося коло
Смерті в котлі Іловайська.
Ні!
Не пробачим ніколи!
Скільки б не сплинуло часу.
Скільки б не випало пилу,
Скільки б не вилилось солі!
Квіти на свіжих могилах
Ми не пробачим ніколи!
Янголів військо зібралось
З воїнів вільного роду –
Небо тримайте над нами,
Доки тримаємо спогад.
Попелом…
Попелом…
Пилом –
Дні календарні…
О, доле!
…не залікує!
…не зцілить!
Соняхи в чорному полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992567
дата надходження 29.08.2023
дата закладки 30.08.2023
Серпню,
лишайся на шкірі
цукром
щасливих днів.
Що якщо буде
по вірі?
ЄДЕН
із двох світів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992074
дата надходження 24.08.2023
дата закладки 24.08.2023
я не помру
не встигну
не дотлію
напередодні ссученої мрії
ходила злива - плакала Марія
родила липа - падала на дно
я чай пила як липове вино
і вірила в Маріїну стихію
молилась і п'яніла у вікно
за ним рушали зорі
і бетон
прицільно падав на святе подвір'я
і розсипалась в фантиках довіра
зелена
м'ятна
з плюсиком могили
носили валер'янку і синці
і вишукані папки документів
Марі, Марія! ти еквівалентна
допоки є тротил і гаманці
і прагне потяг
і сягає обрій
і липень не закінчується зовні
а десь в окопі власної душі
там є рецепт до маминих млинців
і розклад на Пшемишль
в пустоту
я не помру
не встигну
лишу тут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990340
дата надходження 02.08.2023
дата закладки 03.08.2023
Вертепні ігри
в безголоссі дюн
стікають ароматним шоколадом.
Торкайся обережно голих струн…
Хто нас простить
за колом вікон, ладо?
Хто простягне
нам стиглу аличу,
між нами обезцінюючи кроки?
Торкайся ніжно найсолодших струн,
бо ми ідемо вбрід
у різні боки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989537
дата надходження 23.07.2023
дата закладки 24.07.2023
Слова - меди́ акацієвих рік,
ховаючи під блиском гнійні струпи,
пливли, як дим пухкий, туди-сюди,
гаспи́дами вповзали під поріг,
а німб тримали міцно чорні круки.
Цнотливо-біла святість напока́з,
долоні простягали гори просфор,
учтиво-підла: "терням боса бігла
устами тамувати біль проказ"...
та губи ці - не лік, а білий фосфор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988151
дата надходження 07.07.2023
дата закладки 08.07.2023
не чекай від світання більше
ніж стрімкої ходи доби
спалить снів твоїх городище
ще й в пожежу дмухне аби
цим засвідчити неминущий
гордовитий липневий жар
він терпкий наче дикі груші
і липкий як медвяна лжа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987983
дата надходження 05.07.2023
дата закладки 06.07.2023
нічого, буде все чудово
а може, вже чудово й так
липневий день тягуче-довгий
і повний місяць, мов п‘ятак
сріблить хмаринам пишні сукні
дерева в‘яжуть рукави
з гілок-мережив... незабутні
нам сняться сни в густій траві
а ми спимо... неначе квіти
свої зімкнувши пелюстки
кохання вірні неофіти
граалі почуттів місткі
я вірю - буде все прекрасно
і ми триматимемо ніч
в міцних обіймах, щоб не згасла
мов цінну і тендітну річ
побачиш - буде знов спокійно
минуть тривоги, ґвалт сирен
не вічний, закінчаться війни
і ми помиримось… вкотре
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987706
дата надходження 02.07.2023
дата закладки 02.07.2023
Залиш мене
у сховищі очей,
в архівах пам’яті
поміж трави люцерни.
Блакитна злива
в жили потече,
але назад
нічого не поверне.
Не жаль.
Вишневе літо промине,
Воєнне літо,
вдвічі є нестерпним.
якби не сонце,
не було б тіней,
і я не називала б
тебе - Серпнем.
Ідуть дощі,
як потяги ідуть
вночі і вдень
курсують безперервно.
Ти відчуваєш
під ногами молоду траву,
але не бачиш,
що цвіте люцерна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987604
дата надходження 01.07.2023
дата закладки 01.07.2023
Сьогодні небо
в сірому… і, може,
змалюєш сагу сонячних вітрів.
…і та, яка на тебе надто схожа,
сідає поруч.
Ділить хліб навпіл.
Чого тобі іще?
Шаленство раю.
Чернечий одяг. Горобина ніч.
І та, яка тобою досі марить,
чомусь аж надто
близько. Віч-на-віч
два хижака.
Дві здобичі. Два звіра.
Дві постаті на горизонті… ти,
і та, що заклинає небо сіре
в німій пустелі відчаю
………………………” світи!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986146
дата надходження 14.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
Ловити натомість нікого не треба -
клин приземляється в душу,
гладить зсере́дини крилами ребра,
кисень в легенях ворушить:
/па́гони й стебла
вʼються до неба
тихо крізь мене
і пружно/.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985595
дата надходження 08.06.2023
дата закладки 08.06.2023
пилок вохристий посипає гладь
туманить дзеркало, щоб небо не дивилось
йому ж бо наші біди не болять
йому байдужа лють людська безсила
а що торкає крижану блакить?
що ріже променем її небесну душу?
що в ній так гаряче палахкотить?
любов і сонце - цінності нерушні
лиш їм скорились холод і печаль…
любові жар і світла дар незгасний
лікують рани і пекучий жаль
щоб ми могли повірити у щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985135
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 03.06.2023
спасибі тобі за Вічника
розмови про Триб і світ
за те що я знов наплічника
планую ладнати в похід
за щирість, усмішку і каву
за чай зі смако́м чорниць
за кожну глибоку й цікаву
розмову без змій-лисиць
за те що ділишся світлом
що в серці твоєму веснує
та тими пейзажами з вікон
яких мені так бракує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984628
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 29.05.2023
Скажи, мій Господи, скажи ..,
(Хоча й не тяжко зрозуміти),
Чому життям так пахнуть квіти
Поміж загравами війни?
І та краса їх, як вино,
П'янким дурманом напуває,
В страшну реальність не пускає...
Та ж увірветься все одно.
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984303
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 27.05.2023
/гі́рка за домом: юрба дітвори/
зараз - мала, в дитячій уяві
тоді - вертикальний обрив!
сніг намітає, сани з гори,
як на трампліні, злітають на ямі,
вниз головою до яблунь кривих -
ще тільки 10-ть: дзвінко сміюся
...
(хоч я і носа розбив)
/літні зелені карпатські стежки/
перші мозо́лі, збиті коліна,
дух розпирає, несе́м казанки,
мрії легкі і важкі рюкзаки,
біля наметів тріскочуть поліна,
чай із ялиці і а́фин пʼянких -
вже цілих 20-ть: найщасливіший
...
(хоч на ногах синяки)
/за Світлодарськом: розвідоперація/
"Дуже! сильно! пахне "Гвоздиками" -
крики в ефірі по радіостанції,
перший артобстріл - ініціація,
ноги у росах між травами дикими,
пил вперемішку із листям акацій -
ще 27-м: я уперше помер
...
(хоч була вдала евакуація)
/шлях до Херсону: Високопілля/
звільнена пустка, світ НЕжиття,
плачемо ми, плачуть і звільнені,
вдячні і маки - душі розстріляних,
лине перчатка у ягід китя́г,
запахи літа, нив незасіяних -
вже 35-ть: я ще дихаю...
...
(хоч і в могилі застряг)
[i][b]*2С1 «Гвоздика»[/b] — радянська 122-мм самохідна артилерійська установка, призначена для знищення живої сили, артилерійських батарей та дзотів.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983971
дата надходження 22.05.2023
дата закладки 22.05.2023
Моя любов живе в моєму тілі,
Щодня біжить від серця і назад.
Моя любов у волі та у вірі
Ростить в душі чарівний теплий сад.
Моя любов буває замість грому
Трощить усе, що побажає зла.
Моя любов колиска мого дому,
Проміння щастя в квіти одягла.
Моя любов у спогадах і планах,
В світанках литих голосом птахів.
На суші, в морі чи в далеких хмарах
Веде любов мене крізь спеку днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983579
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 19.05.2023
Слова в вірші, а квіти - в сторінки,
вони, мабуть, із них і проростають,
плетуться в болі й ніжності вінки,
цвітуть, не вʼянуть і не відцвітають -
карбуються у пам'ять почуттів,
повзуть татуюваннями під шкіру,
живуть калейдоскопами життів
від дюн Сахари і до гір Кашміру.
Із висохлих потоків біла сіль
кристалами ятрить яри від ран,
що вкрили крила, зіткані із зілль
і квітів волі, родом із Ґорґан.
Вони перебинтовані несуть
її у край, де сонце із долонь,
де арнікою заквітча́на суть
протопить болю кригу на вогонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983306
дата надходження 15.05.2023
дата закладки 15.05.2023
Підошва потонула в морі цноти
безкрайо-білосніжного рядна,
що вкрило монолітів сірі соти,
спустошених від поділів ядра.
Пейзаж сичав: "Нікому тут не раді!"
застромленими у холодне тло
недопалками ядерних снарядів,
що рвали колись неба полотно.
Навколо тиша з присмаком металу
ганяла по руїнах ультразвук
і кров із вен, неначе воду талу,
у горло страху лляла прямо з рук.
І ліз у ніздрі попід контур маски
солодкий запах окису й гниття
із домішками свіжості Аляски -
німий пророк відсутності життя.
Та, попри цей пейзаж, не затухає
жевріючий в душі його вогонь,
бо в серці Є вже ТА, яка КОХАЄ (!)
й теплом зігріє лагідних долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982979
дата надходження 12.05.2023
дата закладки 14.05.2023
Давай про мир, про гнізда пташенят,
про тишу ночі, голосінь світанку,
про сміх, усмішку, очі немовлят,
про літнім вітром зірвану фіранку,
про першу риболовлю з дідусем,
про перший поцілунок і розлуку,
про те, як вперше рюкзаки несем
і гострим стріли з дерева до лука,
давай про шум Карпат і шепіт хвиль,
про пісню буків стримано-мрійну́,
про танець, що веде в степу ковиль -
про що завгодно, лиш... не про війну!
Бо що вона, болото, піт, іржа,
уламки в плоть зі звуком контрабаса? -
Не варта ні найменшого вірша!
...(лиш вміє виривати серце з мʼясом)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983213
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 14.05.2023
ронить вечір у плинне місто
нікельовану еустому
щоб хиталася з ліхтарями
неабияко й по-простому
десь на розі знайомих дихань
пріле листя мов пес лапатий
обганяє тебе і важко
тьмяне сонце сідає в п'яти
все рухливе і вирішальне
географії тут безсилі
світлофори на мові зблисків
заклинають обози сині
з гострих дзьобів радіостанцій
випадають холодні жорна
на освячених скотчем вікнах
не захищена шибка жодна
викликають таксі видіння
щоб зануритись стало духу
в асфальтовані темні води
під обшивку з луски та пуху
в суміш чаду чужого потай
солодкаву пишноту слини
що охмарює піднебіння
сповідально і кровоспинно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978062
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 24.03.2023
Попливуть майже всі.
Але випливуть лиш одиниці.
Розбредуться полями. Здичавіють у ковилі.
Не лякайся її, голубої печальної жриці,
.……..із вінком на чолі
Ні на котрій з долонь
не прописані лінії втечі.
Твій терпкий горизонт -- парадигма на рівні очей.
Опір надто крихкий. Із найтонших глибин порожнечі
……….проступає плече
Чорний атлас долонь –
і повільно лишаєшся зграї.
На прозорих раменах вібрують чужі письмена.
Шепотіння води. Крізь коліна твої проростає
………..кольорова трава
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977875
дата надходження 22.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Мне не хватает мудрости твоей
И наших разговоров у торшера
Нет, я не жалуюсь сейчас тебе, поверь
Я всё могу...как ты того хотела
Ты помнишь,говорила - стану гладью
Пройдут года - войдёт в меня покой
А я живу как будто перед казнью
Всегда на острие, хоть волком вой
Но не пуста. Ещё носитель света
Ещё доверчива, порой, к его речам
Пока жива слегка душа моя поэта
Но как же грустно без тебя всё это, мам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927563
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 27.02.2023
Мне так хочется выйти в белом
Подойти к тебе тихо робея
Прислониться горячим телом
Усмиряя душевного зверя.
Мне так хочется всё и заново
Боль, предательство.. всё рассеяно...
Ощутить себя чистой...как оно...
Струны веры коснуться веером...
Мне так хочется быть наивною
В грудь твою уперевшись лбом
Слушать зимние сказки дивные,
Сердцем слушать тебе, не умом...
Но мы кем- то когда-то ранены.
Исполосаны души шрамами
Мы уже были кем-то заняты
Мы уже были сыты драмами
Не к лицу нам тона пастельные
Слишком много на нас грехов
Слишком много чего-то наделали...
Выбирая не тех Богов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912513
дата надходження 30.04.2021
дата закладки 27.02.2023
Странный год 2020-й
Однозначно не похожий ни на что
Столько поменял на вещи взглядов
Показав всю сущность-кто есть кто.
Изменив ход жизни кардинально
Каждый вынес в этом свой урок
Кто-то дальше прошагал нахально
Кто-то даже устоять не смог..
Мы ругаем тяготы, невзгоды
Заключая с чертями пари..
Но лишь мы хозяева погоды
Той погоды, что у нас внутри..
И не важны мировые схемы
Если знаешь для кого живёшь,
Если цель ясна и нет дилеммы
То и после боя ты встаёшь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912515
дата надходження 30.04.2021
дата закладки 27.02.2023
Они все проходят как-то мимо,
Оставляя во мне свой след...
Им всем надо помощь незримая
Им всем надо мой личный совет..
Да, у кажется есть своя ноша
Да, у каждого есть свой крест
И миссия есть на другую не схожа
Вот и моя видно есть...
Их так много, когда им плохо,
Когда горя висит пелина.
Жизнь вообще не легка и терниста дорога...
Они рядом со мной когда давит тоска
И стараясь помочь ты черпаешь с себя
Изнутри часть душевного света
И ты знаешь, что этим себя губя
Всё равно не найдешь ответа.
Каждый сам должен выжечь боль..
Из сердца, души из тела..
Это жизненный опыт и в этом соль...
Тут нет ни начала, тут нет и предела..
После раненых душ ты ослаблен и болен,
Но пытаешься как-то ещё устоять...
Ждёшь поддержки,один в поле ты ведь не воин...
Оглянулся...но нет никого... твою ж мать!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912923
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 27.02.2023
Как важно ощущать себя живой
Когда ты слышишь тихий шёпот утра
И всё же хоть с поломанной душой
Хранить пытаешься остатки веры мудро.
Как важно не растрачивать себя
На тех людей, которым ты не надо.
Ты кремень! Ты железная броня!
Беги от них, пока душа твоя богата!
Как важно уберечь в себе добро,
Не жить для поиска чужого оправдания,
Взрастить в себе доверия зерно,
Беречь людей такого ж описания...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914443
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 27.02.2023
Знайди в мені мене, не пожалкуєш,
Я вмію бути чуйним і смішним.
Щодня мене на щастя провокуєш,
А я чомусь лишаюся сумним.
Та справа не в мені і не в тобі, напевно,
і як то кажуть, очевидячки не в "нас".
Надія лиш, що все це не даремно,
І такі різні "ми" отримаємо шанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974277
дата надходження 19.02.2023
дата закладки 19.02.2023
Безцінна кава, зварена на двох.
Та ще коли готується по черзі.
Бо той заварить, хто проснеться першим,
Й підсмаченим турботою еспресо
Застелить аромату ніжний шовк .
Безцінна кава у твоїй руці
У переході ранку напівсоннім,
Що хлюпнув першу тінь на підвіконня.
Не просто чашка та напоєм повна-
В долоні то не бризки- промінці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967922
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 17.02.2023
Бути відкритою книгою - запросто:
Не так багато людей розуміє ельфійську.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973772
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 14.02.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2023
Ти як і я обожнюєш свободу
Але вона чотири на чотири
Тримати в борозні свою породу
Де інколи на це нема вже сили...
Нас знову ваблять дикі та відверті
В яких "свобода" не стоїть в лапках
Вони до неї неймовірно вперті
А ми шукаємо цю втіху у думках...
Колись.Колись давно не наздогнати
Лише вітри нам були за своїх
Ми були вільні, знявши з пліч канати
Хоча нас запевняли, що це гріх..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920197
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 05.02.2023
Кричати... Кричати до болю у грудях,
Щоб здри́гнулось місто з бетону і сталі.
Я завжди шукала найкраще у людях,
А люди найгірше із душ діставали.
Мовчати... Мовчати, руйнуючи стіни
І падать безсило, бо я лиш людина.
Я прагнула щастя зробити постійним,
Життя ж показало, що щастя - хвилина.
Тікати... Тікати подалі від себе,
Туди, там де сумнів розставив тенета.
Колись, я любила дивитись на небо
Аж доки його не розбили ракети.
Спинитись... Прийняти всі речі як даність -
Без зайвих емоцій, з подякою в серці.
На точці балансу "любов і ненависть"
Надія на краще, можливо, озветься.
01.02.2023
©Валерія Кропівна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972562
дата надходження 01.02.2023
дата закладки 02.02.2023
ніч гупне і з оголених гілляк
пострушує мінливі оберемки
віконних вогників
і місто побережне
різноголосо помине чортяк
які з болотних марив зводять рим
бач знов про них на те воно і ворог
щоб знищувати все і цей вівторок
почнеться знову дриґом догори
та світло виливає переляк
рожевий віск тече вві млу спроквола
виразно проступають темні кола
сторонній місяць в дзеркалі закляк
це все не з нами це усе про них
коли би ніч була настільки зла що
не поглинала людського нізащо
повір у ній навіки б недруг зник
басовий рев виорює асфальт
новини в стрічці вперті мов прочани
ловлю цілунок радіомовчальний
як прихисток від них і білих пальт
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971956
дата надходження 25.01.2023
дата закладки 25.01.2023
Развод. Причина: [b]д[/b]РЕВНОСТЬ супруга
***
Само[b]у[/b]родок - неудачная пластическая операция
***
Крышу снесло - головокру[b]ш[/b]ение
***
Диагноз - [b]б[/b]РАК мозга
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909592
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 24.01.2023
Відпалають останні акорди.
Зотліє трава.
Ще болітиме довго… (до часу, пташино, до часу)
Не римуються більше ні кров, ні любов… і слова
шкутильгають повільно й незграбно,
мов бідний на касу.
…іще стрінеться хтось,
що вітри у долонях несе
…ще спізнається той, що водицю освятить студену
Не розхитуй пітьму, бо у тебе є, зрештою, все --
і небесна блакить,
і весна, і твій вихід з Едему
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971717
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 22.01.2023
Шепіт. Ледь помітний подих
Співи солов'я
Срібне сяйво. Темні води
Сутінки. Зоря
Світлі ночі. Темні тіні
Небо без кінця
На обличчях дивні зміни.
Трави для вінця
У молочному тумані
Відблиск бурштина
І слова і пристрасть, сльози
І роса, роса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916051
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 21.01.2023
Не мучь собою меня. Не держи
Разожми объятья своих оков
Лихорадкой, переболев тобой
Разучился "как раньше" жить
А раньше не было тебя
Я умел засыпать с другой
Просыпаясь не помнил снов
И с собакой ходил гулять
Не писал стихи о любви
Не любил бродить под дождем
Не искал, во взгляде любом
Ощущения глаз твоих
Я не помню кем раньше был
Позабыл дорогу к себе
Я наверно, всегда искал
Отпечатков твоих следы
Я не видел цветы весной
И не помню как я дышал
Я совсем не подозревал
Что уже тогда, заболел тобой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918912
дата надходження 07.07.2021
дата закладки 21.01.2023
Лежить земля, як сповідь непорушна,
Рядно у неба сиве і бліде.
І щось прекрасне дзенькає у душу,
Як сніг іде.
Коли летить - сповняє порожнечу,
Промінчик сонця визирне з очей.
А потім знов журба,
у себе втеча -
І знов пече.
Примарна радість сльози витрясає,
Цілую біль, що народивсь з дощу,
У водах цих, коли душі надсадно,
Я охрещусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971430
дата надходження 19.01.2023
дата закладки 19.01.2023
Вірш для усіх, хто розчарувався. Хто відчуває, що любов - то кара. Що - ніколи більше... Не ставте хрест.. Ви вмієте любити, значить, Ви вмієте жити. Ваше сердечко чутливе. Ваша любов - то не Ваша провина. Любов - це Дар. Любов не має бути тягарем. Навіть, якщо невзаємна. Насолодіться цією миттю любові, попри те, що вона трохи з гірчинкою, бо не всім вдається любити. А потім, повільно відпускайте її зі свого серця, мов пташечку. І вона до Вас обов'язково повернеться. Зі справжнім щастям ❤️
. ЯК ЛЮБИЛА...
Я серед міста зараз бачила тебе...
Ти йшов такий усміхнений, щасливий...
І понад тебе - небо ясноголубе,
А понад мене - хмара сизокрила.
Як серед бурі, промінь... Стихла і мовчу.
Кричати хочеться, що стачить сили !
В душі калюжно, мов після дощу...
Бо я любила... Як же я любила !
Я серед міста зараз бачила вас двох.
Дві посмішки, чуттів гаряча злива...
І бачить Бог ! Напевне ! Бачить Бог !
Що я зраділа... Я за вас раділа !
Нехай калюжить, хай мені болить
Моя любов, як хмара сизокрила...
Не зрушу щастя твого ні на мить.
Бо я люблю.. ще й досі.. як любила.
#Ма_Річка #вогник #руденька
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971278
дата надходження 18.01.2023
дата закладки 18.01.2023
Тобі не тісно у магічнім колі?
Уявних стін торкається рука…
Втім, ця незрима капсула доволі
вогнетривка.
Самотність має міцність моноліту.
(Самий і означає – моноліт.)
Ця штука захистить тебе від світу!
Й від тебе – світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970910
дата надходження 13.01.2023
дата закладки 17.01.2023
Чи чули ви колись, як плаче дощ?
Я думаю, напевно це ви чули,
Він обіймає сотні різних площ
І всіх кому на вірність присягнули.
Ви бачили закоханих людей,
Босоніж по калюжам, наче діти,
А серце в когось птахою з грудей
Тріпочеться: «Не можу розлюбити!»
Ви бачили, як зближує сльоза,
Людей під парасолями навісом,
Як потім небом котиться гроза,
То янгол за кохання б’ється з бісом.
Тож скільки ж ви побачили очей,
Які за край в душі своїй стрибнули,
Дощі ідуть напевно для людей,
Щоб сльози їх не бачили й не чули.
Олександр Кармишев
05.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970960
дата надходження 14.01.2023
дата закладки 15.01.2023
Почервоніли очі молоді,
Втомилось тіло від землі сирої,
Сліди застиглі у брудній воді,
І пальці чорні стали в колір зброї
Вуста щось нерозбірливо шепочуть,
Чи то молитва, чи то сиплий мат,
Не хлібороби рідну землю топчуть,
Сліди ворожих танків та гармат
І втома є, і розпач, і ненависть
І хочеться кричати уві сні,
І снам натомість дострокова старість,
Снарядом стерта надпис на стіні
Здається все навколо проти тебе,
Здається віра досяглá межі,
Але на мить долине рідний щебет
І знов душею й серцем ми живі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971071
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 15.01.2023
Присмак болю застряг в невагомості...
Присмак щастя відверто - терпкий...
Ми десь поруч кометами в повісті...
Залишаємо погляд німий...
На устах іще сльози палаючі...
Мов у небі яскраві зірки...
Ми допишемо сон не вмираючи...
Може завтра?... Авжеж... залюбки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970872
дата надходження 13.01.2023
дата закладки 14.01.2023
Стоїть, наче свічечка. Вогник
запалює обрій
в бурштиновий блиск.
І вишні, і мак до куті
вже сьогодні,
і важко накрапує віск.
Заходять до церкви
дитина і мати,
До церкви заходить
війна...
Летить ластівочка,
щоб небо тримати
І дрони летять до Різдва.
В моїй Гетсиманії щедрик,
розстріляний в спину, впритул.
Вишневий садок, жовтий бедрик.
Марія закрила від куль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970570
дата надходження 09.01.2023
дата закладки 13.01.2023
Мне тебя подарили тогда небеса
Или ты самовольно сбежала из рая
Ты кружилась, летела, прищурив глаза
Что-то с АББА под нос напевая
Ты свалилась на голову мне словно снег
Самый первый и самый желанный
Я когда-то, тебя, всё же видел во сне!
Я запомнил тебя, Странный Ангел
В твоём взгляде цветы, ты смеёшься весной
Пахнешь шлейфом фиалки с полынью
Я сравнил тебя с лунным, цветным мотыльком
Осторожно потрогав за крылья
Ты порхала, а ветер бесстыжий играл
Твоим платьем как парусник с морем
Я придерживал лыбясь тебя за рукав
И немного за талию скромно
Ты свалилась на голову мне словно снег
Обжигая и сердце и душу
Ты мой крестик святой, талисман, оберег
Странный Ангел, ты очень мне нужен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970114
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 10.01.2023
я роздивлялась небо, де птахи
літали низько з характерним звуком.
неначе тут їх гнізда, тут їм бути
допоки будуть люди і дахи.
і дерево, не вирване з корінням.
а поруч бог, з блокнотом на колінах,
шкодує і записує мене
із паперовим голубом в долоні.
я відчувала як це - світ холоне.
як світ стає одним єдиним днем.
одним єдиним довгим до без після.
і календар розкачувався в кріслі
як немічний старенький чоловік,
щасливий тим, що забуває жити
між зламаних, загиблих і калік.
і сяяли вогненно жовті квіти,
як металеві падали птахи.
і на дитину плакали батьки,
схиляючи додолу руки-віти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970560
дата надходження 09.01.2023
дата закладки 10.01.2023
Дай собі час,
у печалі своє ім’я.
Дай собі спокій, в печалі свої сади.
…порохом, порухом, подихом, солов’ям
вийдеш у білий
вечір на голоси.
Бійся чужої варти,
клади свою.
Бійся зухвалих, які принесуть дари.
Падай у сніг іскристий, торкай струну
переосмислень.
Грійся і говори.
Не заперечуй,
у нас є лише ця мить.
Смак помаранчі, надщерблений місяць, бо
даш собі спокій з усім тим, що не горить…
З тим, що не тоне…
Входить земля в Різдво
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970267
дата надходження 06.01.2023
дата закладки 09.01.2023
Прокидайся до сходу сонця
Розфарбуй свій день зелено
Або синьо, червоно, або натхненно
Відчини від душі віконця
Не турбуйся про денні па́стки
Не хвилюйся про те що буде
Глянь -- вирує життя усюди
Посміхнись -- і відчуєш ласку
Ласку, ту що завжди з тобою
Та що постійно дзвіночить сміхом
Ту що ти називаєш "літом"
Прокидайся. Пройдись росою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970523
дата надходження 09.01.2023
дата закладки 09.01.2023
Добраніч, маленька.. насниться нехай синій космос...
Зірки-чарівниці там людям ворожать любов...
Чекатиму ранку... Щоб знову почути твій голос..
Чекатиму ранку і наших душевних розмов...
Ці зорі-ворожки в петельках земної рутини,
Божественним чином, нам долі витками сплели,
Метеликам ніби... І маємось в їх павутині...
Нам бути не разом судилося ще до коли ?...
Добраніч, маленька... А вітер шугає по даху,
Холодний пронизливий враз, як завиє сичем !..
І раптом у душу ввірветься проникливим страхом,
І болем самотнім по серцю, як ніж упече...
Добраніч... Щоночі для тебе римую поеми !
Та ти їх не чуєш, я сон бережу твій ясний.
Добранічки, мила... Ти Янгол в моєму Едемі,
Далекий, манливий і невідворотно не мій.
#Ма_Річка #вогник #руденька
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969977
дата надходження 02.01.2023
дата закладки 09.01.2023
Тане цей день цигаркою, межи твоїми пальцями.
Любиш палити з кавою, дим видихати кільцями,
Просмакувати фразами, і підібрати епітети,
Правди шукаєш істину і так боїшся вірити..
Ти так боїшся підлості, як не боїшся пострілів.
Тане життя цигаркою і розчиняється в попелі.
Може, пора спинитися ?.. Може, усе ще справиш ти ?
Любиш палити з кавою. Просто їй можна вірити.
Можна, вона мовчатиме. Хоч і гірчить полиново.
Серце твоє надщербляне, наче горня полив'яне.
Пам'ять - сумна елегія - не досягти й не витерти..
Суть же довіри криється, просто в бажанні вірити.
#Ма_Річка #вогник #руденька
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970131
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 05.01.2023
Сукно небесне дряпаючи гі́ллям,
колишуться оголені тополі.
Це вітер їх гойдає своєвільно,
й дерева на морозі захололи.
Їх схлипування, тоскні та нечутні,
лягають на легкі, прозорі ноти –
і вже звучить ледь чутно сніжна лютня,
щоб став м'яким морозу гострий дотик.
Нехай в цю зиму фарби невеселі,
нам грудень надає маленьку втіху:
зимові невиразні акварелі
доповнені мелодією снігу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968211
дата надходження 13.12.2022
дата закладки 14.12.2022
Сезон печалі, зимно. А проте
холодні ранки зацукрили вікна.
Сховай мене й притисни до грудей -
я мерзла гілка.
Життя від віри. Вірмо, вір, лишень
поволі сходить охололе тісто.
Як світ зневіриться, ти збережеш...
моє намисто?
Німі ліси, ти теж неговіркий,
Ідуть сніги - останніх днів прочани.
Стікає сік, цілющий та гіркий,
на свіжі рани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967913
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Ні, не почуєш
За чіпсів хрумкотінням -
Зламалась гілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967389
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Не льсти себе, на публику играя,
Владея мастерством искусной лжи.
В угоду тьме пришельцами из рая
Рядятся одержимые пажи.
Не льсти себе... не яблоком – огрызком
Твоя душа на капище легла.
Богиня лжи Апата* пала низко...
Не льсти себе, сжигая честь дотла.
29.07.2019
*Апата - в древнегреческой мифологии богиня лжи и обмана, дочь Нюкты, рождена без отца. Перед её кознями были беззащитны как люди, так и божества. Овладела разумом Зевса, за что впоследствии была сброшена им с Олимпа на землю. В мифе о ящике Пандоры Апата выступает одним из злых духов, выпущенных на свободу.
–––––––––––––––––
Картинка из интернета
–––––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966903
дата надходження 29.11.2022
дата закладки 30.11.2022
Когда бы ангел, тих и удивлен,
встал с нами вот сюда, под хлопья снега,
он, верно, уловил бы тонкий звон
кристаллов, мерно падающих с неба, –
осколками ложатся, дребезжа,
на хрусткий осыпающийся ворох…
А человек, дыханье задержав,
расслышит только слабый мокрый шорох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967046
дата надходження 30.11.2022
дата закладки 30.11.2022
Сердце, как гранит. Льда в душе печать.
А в сознаньи сплит - хочется кричать,
Обращая вспять время монолит...
Нечего и ждать, он не позвонит.
Улыбнусь назло всем раскатам гроз.
Мне не повезло - что-то не срослось.
Под давленьем проз сломано крыло.
Больше нет и слёз - всё уже прошло.
Но живёт в мне - где-то глубоко,
Явится во сне, мне махнёт рукой,
Бередит покой и на самом дне, -
Он. Увы, не мой. И душа в огне.
Прошуршит графит, оставляя стих,
Грусти профицит и обид пустых.
Ничего нет в них. Жизнь - сплошной буллит.
Больше нет двоих. Он не позвонит.
Н.К.
2018г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967050
дата надходження 30.11.2022
дата закладки 30.11.2022
я не втомилась
просто я стою
серед хвилин і розстеляю простір
загострена від болю і до злості
дирявлю листопаду капелюх
цідити тишу
і поруч рік свічки і таке інше
намішане з "Фороса" і жалю
я не втомилась
просто я густіша
відмолена у келих кришталю
ковтай давися десь на узбережжі
облизуй гнізда наших ластівок
не всох язик від мови без думок
твій не один
подібних ціла вежа
родючих і потворних водночас
допоки світ зтурботливо гидує
я не втомилась
це свої баули
початок на плечах
розгорнутих як мапа
де в центрі парк
готують чай із м'яти
родяться діти
мерехтять лампади
і пахне кавунами листопад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966827
дата надходження 28.11.2022
дата закладки 28.11.2022
Доторкнись до моєї ніжності,
І думками торкнися мрій!
Я молюся словами щирості
Крізь війну і доріг сувій.
Через всі відчуття незвичності,
Крізь тривоги дзвінкий відбій
Доторкнися своєю пристрастю,
Щоб порушити спокій мій!
Щоб купалась душа у вірності,
Зріла справжня у ній весна.
Зберегти всі душевні цінності
Так непросто, коли війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962842
дата надходження 14.10.2022
дата закладки 14.10.2022
А знаешь, деда, как же хорошо
Что ты не видишь этот 21-й ,
Ведь не с ума - с орбиты век сошёл
И на кулак наматывает нервы.
Я очень верю в то, что наверху
Не слышен плач детей и вой сирены...
Живые смотрят новости, «Труху»,
Уходят на войну, вскрывают вены...
Тебе хватило, деда, Мировой.
Лишь задаюсь вопросом: как ты выжил?
У нас здесь – ад. Из паники — конвой.
Я бросила страну, твой сад из вишен,
И укатила к чёрту на рога.
Спроси меня: зачем? Сама не знаю...
Здесь небо голубое, облака,
Как молоко, бегущее по краю
Твоей любимой чашки. Но не то...
Ты понимаешь, правда же, о чём я?!
Ведь человек без родины - пустой,
А языки чужие - в горле комья.
Мой страх, наверно, жалок и смешон,
Мне стыдно за него, ты слышишь, деда?
...Конечно же, всё будет хорошо,
В нас не ударят ядерной ракетой.
10.10.2022
P.S. Стихотворение посвещается моему деду Владимиру Машнову
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962543
дата надходження 11.10.2022
дата закладки 11.10.2022
Холодна осінь.
Війна дощить у серці.
Брунатний настрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961480
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 01.10.2022
Не в спокої, але у русі –
Вона розгойдує свій світ.
Щоб не піддатися спокусі
І щоб не сходити з орбіт
Вдихає осінь до легенів,
Ще не бажаючи зими.
Між кутиками листя кленів
В жовтавих барвах куркуми
Закрались краплі мерехтливі –
Не поспішають до калюж.
Радіє нещодавній зливі
І чаєм гріється чимдуж,
Накрившись ковдрою по вуха,
Схилившись на його плече
І просто слуха, просто слуха
Коли її він обпече
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959945
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022
Занепад літа. Лине псевдотиша
Від бажаних поосені щедрот.
Ми ж кожен відгук злякано й чіткіше
Очікуєм як долі поворот.
Хотілося б насолодитись вдосталь
Плодами сонця, весело й гуртом…
Але щодень, котрий вже місяць поспіль,
Серця стискають звуки до судом.
Повітря гусне,що аж в грудях млосно.
Що аж зловісно. Ніби кисень зник.
Лише у скронях чути стоголосно:
«Сконала марнота тепер довік…».
Віднині вже не буде так як завше:
Скрізь дріб’язок бажань або речей.
Надію з розпачем сльозами поєднавши,
Йде світ новий крізь острахи ночей.
Архангели вже труби надихнули.
Але стількох ще в небо понесуть,
Щоб діти Божі раптом не забули
У чому болю нинішнього суть…
Вересень 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959865
дата надходження 15.09.2022
дата закладки 16.09.2022
Ось осінь, така непривітна,
Ввірвалась з холодним дощем,
Погоду і теплу, і літню
Сховала за сірим плащем.
І небо захмарене плаче,
Й вітри, що сердито гудуть,
Той крик, що з журбою, лелечий
У даль неосяжну несуть.
А звідти іде по діброві
Відгомін важкої жури..
Берізки стоять білокорі,
Їх гнуть і шмагають вітри.
Чом, осене, ти непривітна
І в серце неспокій несеш?
Здається, що й бабине літо
Десь мимо з дощами пройде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959534
дата надходження 12.09.2022
дата закладки 13.09.2022
Допиваешь мате,
Крутишь волос.
.
.
.
А я сорвал
Свой
Внутренний
Голос!
2008 (2015)г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319184
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 11.09.2022
Я сьогодні, як митець ідей
І мені малі усі широти.
Хочу дої@атись до людей,
Та вони, категорично, проти
Дзигою кружляє круговерть
Днів, поміж рядками сьогодення,
Ти не оцінив моїх «відверть»
А вони ж такі, млять, оху@нні.
Настрій мій тобі не зіпсувать,
Я сама у тому спорті майстер.
Думала козак ти, трясця-мать,
А насправді довбаний Чугайстер.
Тож пішла у світ таких людей,
Вся облагороджена і сильна.
Уперед грудьми, як Прометей,
І добро вчиняю їм насильно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940623
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 04.09.2022
Я закохана в осінь безмежно, до болю, навіки
Не тому, що так модно чи просто черговий каприз
А тому, що обожнюю серцем гарячі повіки
Тих багряних листів, що дощем розлітаються в низ
Я закохана в осінь, закохана до кінця світу
Від людей стережусь, що холодні немов би зима
Їх жорстокість опалює душу мою, динамітом
Убиває любов, безрозсудна байдужість німа
Я любитиму осінь вона смерті очі стрічала
На краю між дощами та вітром - шматовані сни
Та й не раз свою душу за безцінь в ломбард позичала
Продавалась снігам аби ми дочекали весни
Я кохатиму осінь і душу її розшарпану
Сірі очі в сльозах і холодний ранковий туман
Її постать тонку і завжди незагоєну рану
Та гарячого чаю легкий непримітний дурман
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958662
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022
Ми будем кохатися так, як ніколи до цього
У ніч перед тим, як ти вирушиш знову у бій
Так спрагло так палко на грані чогось неземного
Під звуки сирен аж допоки настане відбій
Ти будеш любити мене безперервно і знову
В гарячих обіймах твоїх я застигну рубцем
До болю гірким і солодким, а місяць нервово
Шмигне крізь фіранку і буде глядіти тихцем
Ти хочеш мене все частіше, невпинно і зараз
Так ніби ця мить - це усе, що лишилося нам
Солоні цілунки кусатимуть шию. Десь галас
Із вулиць несеться у наш заборонений храм
Зірвуться прокляті думки, що війна сформувала
На мить пригадаєш себе, ким ти був ще колись
Я ж буду кохати тебе, як й до цього кохала
Ти ж тільки до мене живим назавжди повернись
Та плач розірве з середини, посіє тривогу
Не стримаюсь я, притулиш "Ну що ж ти?...тихіше"
Завиє сирена, сповістить "за мить у дорогу!"
Ми ж будем кохатись так, як ніколи раніше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958650
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022
Бьётся сердце в руке, что тебе на ладонь положила.
Забери эту мелочь, прижавши его к своему
И почувствуй, как буду пульсировать кровью по жилам
Вдохновляя поэта перо, словно тысяча муз.
Я готова с тобой раствориться в безудержном танце,
Не жалея себя этой ночью, до тла догореть.
И, как феникс, потом возродится в талантливых стансах,
Что дописаны будут уже без меня на заре.
Пронесутся года по степи, как игривые кони.
На ладони твоей чье-то сердце уляжется вновь.
Но поэт позабудет про все и ни разу не вспомнит,
Как пылала всю ночь на костре беспощадном любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958495
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 03.09.2022
***
Падають яблука. Серпень.
Солодко пахне чебрець.
Ти розхитав моє серце
На пів століття вперед.
Небо приляже на верес,
Переколошить меди.
Стихнуть ліси та озера,
Листям засипле сліди.
Вкриється сад білим пледом,
Знову скажу тобі ні.
Чай чебрецевий із медом
Й трохи гірчинки на дні.
Це все потому. А нині
Яблука падають в сни.
Ми лише птахи осінні -
Станем людьми повесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957005
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 20.08.2022
Карі очі озерами темними
Кличуть душу мою в них пірнути,
Розчинитись у погляді рідному,
І в коханні про все забути.
Світлий волос плече щекотатиме,
Теплим вітром трохи скуйовджений.
Запах твій до нестями вдихатиму,
Перезбуджений від насолодження.
Ти на вухо мені щось шептатимеш,
Обпікаючи шкіру подихом.
А я просто мовчки стоятиму,
Відчуваючи себе повним йолопом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956946
дата надходження 19.08.2022
дата закладки 19.08.2022
Спини мій день
у фокусі жоржин,
вповільнюй хвилі
шовку на спідниці.
На площі,
де Діана залишає тінь
чекаю світла
в вікнах кам’яниці.
На розі вулиць
втомлених містян
не видно,
тільки небо
в абрикосах
густіє так,
що хочеться вустам,
і щоб втрачати це
не довелося…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955604
дата надходження 06.08.2022
дата закладки 06.08.2022
за мурами релігії
живе віра
шукайте двері
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954134
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 24.07.2022
У літо везе
електричка -
пейзаж камуфляжний
в вікні,
формується
добра звичка-
усупереч чорній війні
вдивлятись
у світлі шпарки,
де сонце і небо.
Де Бог
читає на вечір
Ремарка
з надією
в кожен рядок.
В долоню кладе
наостанок
шовковиці
теплі рої.
Надщерблені душі
і ранок
шукають шпаринки
в собі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951353
дата надходження 24.06.2022
дата закладки 21.07.2022
Писати!
Хоча би про те,
як вії ховають ромашки
у полі, де все цвіте -
вечірньо,
задимлено,
важко…
Не спиться,
коли пора б!
Летять звідкілясь
пір’їни…
А там, де була гора -
Сізіф
розбирає
руїни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953765
дата надходження 19.07.2022
дата закладки 21.07.2022
я тут була.
вживала хліб і слово.
збирала на проміння випадкове
всю сивину поточних небезпек.
одна сирена довга - оберег.
і колискова.
на кожен день лягала перша ніч.
і кожен день як пауза.
як річ.
жовто-блакитна пам'ятка в кишені.
я досі тут.
проточна і хрещена.
з порога колисаю немовлят
напередодні найсвітліших свят.
розчулена.
розгублена.
розп'ята.
я буду тут.
розряд. іще розряд.
я буду тут.
і я.
і мої діти.
дивитись як згаса, на спис надіта,
твоя зоря...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949476
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 08.06.2022
Мы бежали вперёд. Мы не беженцы были, а бешенцы,
Похватавшие сумки, детей и своих матерей.
Пока кто-то, играя в войну, наконец, не натешится,
Мы бежали вперёд по приказу судьбы: "матерей!".
Без оглядки на окна с почти погибающим фикусом,
Бросив книги, картины и прочий родной атрибут,
Мы бежали под нечисти смех с гомерическим: "выкуси!"
В неизвестность, огонь, когда пули над ухом снуют...
Трое суток без сна и еды по вокзалам и бусикам,
Забывая от давки толпы сыновей имена,
Мы бежали в страну, где для нас тишина станет музыкой
И где люди забыли значение слова "война".
По сей день снится ад, что зовётся в народе границею,
Как мы ночью стоим на морозе не чувствуя ног,
С измождёнными ужасом /кто-то болезнями/лицами,
Не решив на какую ступить из десятка дорог.
Мы бежали вперёд. Обездоленно, стадно, отчаянно...
Где бездомны закаты, но где небеса не кровят.
Кто-то вслед окрестил нас иудами и негодяями,
Только разве иуды мечтают вернуться назад?
16 марта 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942767
дата надходження 19.03.2022
дата закладки 19.03.2022
Помаранчевий день,
мов нектар золотої хурми,
залишаю тобі. Срібну мить обираю натомість.
Лиш мені не кажи, що цей танець нічної сови
…………..то є спомин
Не торкайся її.
Не торкайся нічого й ніде.
(полохливий міраж – заповітна святиня поета)
Та судити не нам, бо танцює полярна сова
…………..в очеретах
Що призначено їй?
Що судилось тобі і мені?
…протікає печаль у прозору сатинову склянку.
…але я промовчу, бо зникають усі міражі
……………на світанку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939320
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 06.02.2022
[i]Мій Божечку,так хочеться добра.
Щоб без хвороб,без воєн і без втрати.
Для змерзлої землі і душ - тепла,
А ще любові,Божечку,багато.
Хтось віру в хлам,на крихти покришив.
І студять душу роздуми-тривоги.
На добрий шмат любові світ змалів
І Ангели Добра збились з дороги.
Розлука перемножена на жаль
Можливостей не залишає жодних...
Непотребом згорнути б всю печаль
І згусток днів засмучено-холодних.
Зимові вже хитнулись терези,
Ночей проплаканих сумні окови...
Хай полохлива крапелька сльози
Буде від щастя. Хай. Обов'язково[/i]!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939095
дата надходження 03.02.2022
дата закладки 03.02.2022
а на світанку, кажеш, втомлена бентежність
розіллє золото над сонним плесом ставу?
о, я не плачу - то хронічний нежить
такі із голосом вибрикує забави
***
перфектний ранок, кажеш, із м'яким туманом
і мостить липень кубельце із трав?
та, може, й так... бо ти - чиясь кохана,
ні, я не плакав... просто недоспав
***
а ранок, кажеш, пахне кавою кохання,
меліса й м'ята - чаєм з бурштином?
таки тремчу, бо лихоманить зрання,
мабуть, мине, впокоїться зі сном
***
і кожне слово, кажеш, теж, бува доречним
в палітрі настроїв вечірньої путі?
не застогнав, здалось... то дика качка крекче
чи, може, пес знемігся в хрипоті
***
а справжність - у дрібницях та відтінках -
у бликах фар, в м'яких туманах плес,
в брунатній каві із ваніллю пінки,
у синіх джинсах...
гучно виє пес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920454
дата надходження 25.07.2021
дата закладки 28.11.2021
Блукає
капілярами озон.
Лоскоче губи золота ожина,
як жінка, що приходить у твій сон,
з пекучими
зеленими очима.
Пересипає
сонячний кришталь.
Перебирає кольорові скельця.
Ти не журися нею, то печаль
тече по лезу
й виїдає серце.
… і проростає
найсолодший лід.
… і дикий звір в лісах твоїх голосить.
…за тим, мабуть, і плакати не слід,
що має
остаточний статус - осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924906
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 21.09.2021
Літо триває, бо в осінь не віриться – ні
у кудлаті вітриська, ні в темні нечесані хмари,
і спросоння приходять усякі думки осяйні...
Тільки сонце не встало і дощ горизонт затьмарив,
і нарешті однакове світло в тобі і там,
де по вулицях ріки течуть і піддашшя стогнуть.
Час втрачає тебе, а холодна його німота
витрачає віки, щоб нічого не мати з того.
Бо мовчання про когось завжди на вагу листка,
що жовтіє і падає першим —
його ждучи, ти
наближаєш і осінь: постане, густа й хистка,
із опалого листя — ні зважити, ні злічити.
05 вересня 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924252
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 11.09.2021
І знову дощ у неба на платівці,
Відкритий кран з холодною водою.
Залиш мені послання у листівці,
Щоб знову стала я сама собою.
Роблю ковток. Смачна, гаряча кава,
На апатичний ранок понеділка.
Промокла муза, та не в тому справа,
Й не в тому, що на максимум платівка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916813
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 22.08.2021
…ці божевільні
знаки зодіаку,
що маєте до мене? хто ви? що вам?
Вібрує місяць. Ніби козинаки,
мій гусне вечір. Вислизає човен
На третє плесо.
В марево досвітнє
біжить собі дівча простоволосе.
…і пташеня, що так чекало квітня,
……….кохає осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922765
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 21.08.2021
недолюблюю серпень й обожнюю дико -
трохи сірого в фарби і медвяного в сни
зорепадного в небо, безмовного крику
в стиглий зародок тління до нової весни
я його спрагло п‘ю й не тамую жадоби
а він тане, як смалець, чи як віск на свічі
жне серпом молодик, не рахуючи, доби
тне хвилини від ночей - хлібочолий мовчить
він завершує рік кругообігу соку
перекачує кров зі землі у плоди
переносить багатства до осені стоків
акциденцію літа в непостійність води
я стою перед серпнем з забутим пін-кодом
повертаюсь до змісту, набираю ключі
і несу свої роки до виходу/входу
вкотре знову народжуюсь… жнивень мовчить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922418
дата надходження 17.08.2021
дата закладки 17.08.2021
щовечора хтось надгризає день
й доточує стемнілий шмат до ночі
лаштує серпень всеосяжний дзен
і сам у ньому розчинитись хоче
тріщать цикади, задаючи ритм
стихає шум авто на магістралі
шукають вірші випадкових рим
й зникають, ненароджені, в астралі
моє «привіт» звучить, як «прощавай»
на заході кипить ріка кривава
і почуття горять, мов небокрай
зсипають попіл в недопиту каву
слова поблякли, позбулись прикрас
і муляють, мов остюхи в полові
і - так, ніколи вже не буде нас -
була любоff… а не було Любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921151
дата надходження 02.08.2021
дата закладки 05.08.2021
дві краплі стікають від гострих ключиць
важкі і округлі, наповнені світлом
милується місяць і блідо мовчить
від заздрощів, що не для нього налито…
торкається сяйвом волосся і пліч
соромить промінням цнотливий трикутник
той місяць зрадливий закоханий в ніч
та іншої ради готовий забути...
заплющені очі, солодкі вуста...
розквітнули стегна в густому чеканні
на мить одкровення, а правда проста -
самотня, як ніч, і на жаль - не остання
не пити нікому її наготи
метеликів вій об щоку лоскотати
не суть, не судилось, не стрілись світи...
і краплі стікають на простиню... спати...
музичний фон - мінусівка «the silence» Manchester Orchestra
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917684
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 24.06.2021
я сиділа на ліжку, обійнявши коліна
дослухалася тиші і зір за вікном
перламутром стікали шпалери на стінах
аж під стелю відлунював пульс-метроном
ось і сталося те, чого довго чекала
і ескізи писала простим олівцем
те, що завжди було за прозорим вуалем
те, чого було мало й хотілося ще...
а тепер що? що далі? не вийде вже жити
у німому чеканні на випадок, шанс
щось зосталось, та годі - не буде вже світу
без кохання, без мене, без тебе, без нас
світ помер. той, де нам довелось прикидатись
і брехати. не тільки комусь, а й собі
розчинились в любові дороги і дати
штрихпунктирні побачення в ігрек-добі...
я сиділа на ліжку, обійнявши коліна
дослухаючись лопання ампул з вогнем
захмеліла від щастя, нікому не винна
заколисана сонячним завтрашнім днем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915772
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 03.06.2021
Розфарбовані сни –
лиш побічний ефект німесилу.
Не ловися за дим. Не розпитуй нічого в людей.
Не шукай у мені цю приховану сонячну силу,
що мовчить до світанку
і легко виходить з грудей.
Не впіймаєш її.
Не збереш по зерняткові жито.
Не відсудиш назад учорашнє спонтанне “лети!”
… покотилось із гір перевесло – ніяк не спинити
… із нічних матіол
полудневі вінки не сплести
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915404
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 31.05.2021
когда живёшь
не пишешь не молчишь
молчишь не пишешь
пишешь не живёшь
от мельницы утеряны ключи
шипит под снегом будущая рожь
срываются огни сбиваясь в стаи
оконные
из писем вырастая
но вдруг апрель
взошёл
и снег растаял
и
следуя за стрелкой часовой
ты нарезаешь луковые кольца
такие слёзы здесь разрешены
иные нет
слова невыносимы
и неймётся
пустить их по ветру ли
выронить на свет
но оплетает тоненькой канвой
стук рукоятки ножика о доску
наименьшее в тебе
до отголоска
молчать живым
и написать
живой
Апрель, 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913974
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 16.05.2021
Солоний дим -
на вицвілі сліди.
Ридає скрипка виразно і тонко.
На прохолодній матриці води
душа скидає
третю оболонку.
Хмільне цунамі –
в сірі береги.
Хмільне цунамі - абсолютне вето.
…і вже не має жодної ваги
земних бажань
багатогранне гето.
Прозоре небо
висне у вікні
(до тебе безмір літ, а чи півкроку)
…холоне день, і гусне у пітьмі
німих ридань
прострілене бароко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913431
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 13.05.2021
Нам на зміну приходять інші
Люди, мрії, таємні сни.
Часом навіть забуті вірші
Набуваються новизни.
Все йде ходом своїх історій,
Часом правильно, часом ні.
І лиш в тиші такій просторій
Знайдеш істину давнині.
Ми складаєм свої маршрути
І курсуємо ними вдаль.
Зупинися себе почути,
Щоб вернутись на магістраль
І продовжити рух, як звично,
Скільки би не судилось літ.
Ми ніскілечки тут не вічні,
Тільки часом лишаєм слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908787
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 22.03.2021
"Хотіла б я піснею стати"...
О, Боже, а хто б не хотів,
Та їй лиш дано політати
В просторах безмежних світів...
З любов'ю до рідного краю
І з тугою в серці палкім -
Вона, це вона не вмирає,
Приходить крізь товщу віків...
То Мавкою в чистім серпанку,
То словом своїм чарівним...
І вже не заснути до ранку
В полоні у казки-весни...
Це з нею засвітяться зорі
І з нею розтануть сніги,
Опівночі - ясно надворі,
Це їй не страшні вороги...
Бо сильна, безмежно красива,
Легка ерудована жінка...
Дана їй природою сила -
Це - Леся... Вона - Українка...!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905968
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 24.02.2021
Спиною до стіни, а раптом вщент?
Не бачать очі - серцю не тужити.
Солодкий смак гріховного: "ІЩЕ..."
Не втримати у жодному із жител.
Хоч прив"яжи, хоч дошками забий -
Тріщатимуть віконниця і двері,
Якби ще й стіни...Стіни ще якби
Не наливались відчаєм артерій.
Повзуть зміїсті, оголивши нерв,
Чи день, чи ніч, уже й не розібрати.
В очах прозорі кола - вдих завмер -
Anima mundi чорного квадрату.
2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898682
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Отгремели все майские грозы,
Перебрались куда-то на юг;
Я причесанный, с красною розой -
Кандидат сексуальных наук.
Поприветствуй живого поэта,
Отодвинь приземленных мужчин;
Впереди у нас целое лето,
До проклятья осенних пучин.
Автор картины Brian Hugh Warner (Marilyn Manson)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895976
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 15.12.2020
По Замковій* прошкує нявка* в кедах,
В русяві пасма вплелися вітри...
Шумлять віки в багряночолих кленах
Від доторку дівочої руки.
Бринить бруківка, сонцем розігріта.
Он той камінчик знав іще князів.
Він, може, у двохсотих* пряним літом
І ліг в основу Замку* на горі.
Старі будинки з-під повік-фронтонів
Шибками вікон зиркають на світ:
В зіницях — зорецвіти пеларгоній,
Забута книга і лінивий кіт.
Кошлаті гори дихають під боком.
Давно відсинявіли полини...
По Замковій легким нечутним кроком
Прошкує нявка у забуті сни.
А поруч десь — півподиху, півжесту! —
Примарні коні вершників несуть...
І простір-час, на мить, мов крига, скресне —
Його козацькі шаблі розітнуть.
Прогрес летить в ракетах, естакадах.
Шалене двадцять перше, як мара...
По Замковій прошкує нявка в кедах.
Краде забуті душі крадькома.
________________________________________
Мається на увазі Замкова вулиця у Львові (знаходиться неподалік від колишнього місцезнаходження Високого Замку)*
Нявка* — те саме, що і мавка.
Приблизна дата заснування Львова лежить десь в межах 1240 - 1247 років*
Високий Замок* — замок, збудований князем Левом Даниловичем на однойменному пагорбі. Насправді фортеця Лева була дерев'яною, повністю кам'яну споруду звели вже за Польщі аж у ХІV ст. , так що тут я трохи відступилася від реальності.
* — Максим Кривоніс (Перебийніс) полковник Б. Хмельницького, брав участь в облозі Львова, 15 жовтня 1648 р. разом зі своїми загонами взяв штурмом Високий Замок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606603
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.12.2020
Иногда я не чувствую боли
И остатка святого внутри.
Я тот самый невоин, что в поле
Отбивает атаки. Смотри:
Я железный и я не заплачу,
Потому как могу заржаветь.
Тень страшнее всегда, не иначе;
Мишка плюшевый - тоже медведь.
Обнимая меня, не задушишь,
Убивая, не влюбишь в рассвет;
Там поэма про мертвые души,
У которой читателей нет.
Автор картины Brian Hugh Warner (Marilyn Manson)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889855
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 18.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2020
Я ніч тобі…
Брунатні кольори
черкають листя і - ніхто нікому.
…вони іще не вийшли із трави,
пухнасті й мовчазні
адепти грому.
Ще не лягли
на матрицю садів
важкі, солодкі прянощі анісу.
Не розп’яли на сотні голосів
цю абсолютну,
перманентну тишу.
Бреди собі
без полум’я, без свіч,
на чорний килим рятівної рути.
Я ніч тобі, збентежений, я – ніч…
І буде все,
так, як і має бути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882175
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Выходит ночь из торфяных болот.
В соседском винограде гнёзда вьёт
воде вода, и оправляет перья
птенец луны – глазаст и желторот.
Качаясь, белый тополиный плот
к порогу то прибьётся, то нырнёт
в открытый свет, позолочённый дверью.
Дом делит мир на тёмный и на твой,
на неодушевлённый и живой.
Сказать иначе – твой и настоящий.
Ты в равной мере близок к мошкаре,
в пределах света суетно звенящей,
и к паукам, беззвучно ткущим смерть… –
здесь чутко дышится
и липа липы слаще.
Лишь речь тебя изводит, как земля,
проговорённая и вдоль, и вглубь; и снова,
на свет секунду, тьму на век деля,
но дольше имени во времени не длясь,
одно значительное вымолчится слово.
И, ощущая ночь как наготу,
расслышав ободрённый сердца стук,
шагнёшь в волнующую бесконечность лета…
Но – дом твой полон. Ужин, разогретый
в который раз, оставлен на плите.
Стоишь, незряч, в кромешной пустоте
у входа в дом, и смотришь в пустоту,
себя собою оградив от света.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880786
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020
За тими пагонами темряви, дверима
у сутінкову кіптяву, гуде
жовтавий вигин сонця, наче день
останній шанс на промені отримав —
за трави зачепився і не йде.
Присутність тиші проявляється чудним
хитанням тіней, та, коли сріблиться
на чорнім склі невтішений вхідний,
ти в розпачі схиляєшся над ним,
в чужім гнізді непрохана куниця.
... Бо свіжістю вже напнуте рядно
цупкої ночі над минущим літом,
і скрізь такі густі меди розлито,
що щастя — в них ув'язнути удвох,
як схлине стеля і розтане дно,
ущухне поспіх і зів'яне світло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879367
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Збери проміння місячне в долоні,
Втопи у ньому всі свої жалі –
Дощитимуть напівпрозорі й сонні
Короткі сни, до болю замалі.
Ковзни з плечей гарячою рукою.
Нехай єдиний раз, але ковзни...
Здаються краплі ртуттю боязкою –
Солона ніч – сріблясті ковзани.
Збери в долоні миті невловимі,
Піском крізь пальці, стрілками вперед ,
Вертатись щоби спомином за ними,
Вдихаючи серцебиття амбре.
Зі збірки "Смарагдова скрижаль"
2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877482
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Прекрасней песни Соломоновой
звенит в садах зелёный день,
где май, измаянный истомою,
склонил к соитию сирень.
Где Мендельсоном - ква! - и Моцартом
лягушка бредит у куста.
И безупречны звук, пропорции
её лягушечьего рта.
Светила светом одурманена
пчела цветку слагает стих,
Жуки - весёлые и пьяные -
жжужжат на спинах у жучих.
Среди ветвей - из птичьих клювиков -
звучат Овидий и Басё,
Дрожат сердца, пружинят гульфики,
Везде, вокруг прекрасно ВСЁ!
Гремит победными аккордами
весны эпический экстаз!
Как жаль. Как жаль, что я - уродина,
и создаю сейчас с природою
сей когнитивный диссонанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877020
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Хорошо же ведь, хорошо же ведь, хорошо же...
...моешь посуду — ave ножам от ложек,
вечное послушание в пене, что "не вредна вашей коже".
Лучше пусть так — будет, конечно, чище.
Начисто — это когда не молчание, а молчище
бродит по лёгким, за что зацепиться ищет —
огромное, как неверие без лица:
корми, мол, меня, бессовестного пожильца,
золотой скорлупой выеденного яйца,
редким вдохом; будь честной со мной, прямой.
А закончишь с посудой — ещё и окно помой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876992
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 24.05.2020
…лише тому,
що тане білосніжно
цвіт вишні, ніби цукор в молоці,
перепочинь. Така відверта ніжність
тремтить в руці.
Крихка,
мов фарфор. Грає нові ролі
таємний темний радник полтергейст.
…ти теж колись підкориш сині гори –
за едельвейс.
За висоту емоцій.
Майже м’ятна,
гірчить цукерка. Я також гірчу…
Відверта ніжність – ненадійний дах нам
…………..у час дощу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875512
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 12.05.2020
…і майже вечеря
…і пусткою шириться дзвін
Приходиш нечутно. Минаєш розжарені кратери.
Вмикаєш між ребрами вентиль тривожних турбін.
Цю тишу в душі
не розкласти на задані катети
…на соти медові
…химерну подобу садів
І врешті зникаєш у кігтях вишневої віхоли.
Найтонше з бажань, як потреба іти по воді,
де білому цвіту
і впасти насправді вже нікуди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874479
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 11.05.2020
…і майже вечеря
…і пусткою шириться дзвін
Приходиш нечутно. Минаєш розжарені кратери.
Вмикаєш між ребрами вентиль тривожних турбін.
Цю тишу в душі
не розкласти на задані катети
…на соти медові
…химерну подобу садів
І врешті зникаєш у кігтях вишневої віхоли.
Найтонше з бажань, як потреба іти по воді,
де білому цвіту
і впасти насправді вже нікуди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874479
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 11.05.2020
…і майже вечеря
…і пусткою шириться дзвін
Приходиш нечутно. Минаєш розжарені кратери.
Вмикаєш між ребрами вентиль тривожних турбін.
Цю тишу в душі
не розкласти на задані катети
…на соти медові
…химерну подобу садів
І врешті зникаєш у кігтях вишневої віхоли.
Найтонше з бажань, як потреба іти по воді,
де білому цвіту
і впасти насправді вже нікуди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874479
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 11.05.2020
…і майже вечеря
…і пусткою шириться дзвін
Приходиш нечутно. Минаєш розжарені кратери.
Вмикаєш між ребрами вентиль тривожних турбін.
Цю тишу в душі
не розкласти на задані катети
…на соти медові
…химерну подобу садів
І врешті зникаєш у кігтях вишневої віхоли.
Найтонше з бажань, як потреба іти по воді,
де білому цвіту
і впасти насправді вже нікуди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874479
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 11.05.2020
…і майже вечеря
…і пусткою шириться дзвін
Приходиш нечутно. Минаєш розжарені кратери.
Вмикаєш між ребрами вентиль тривожних турбін.
Цю тишу в душі
не розкласти на задані катети
…на соти медові
…химерну подобу садів
І врешті зникаєш у кігтях вишневої віхоли.
Найтонше з бажань, як потреба іти по воді,
де білому цвіту
і впасти насправді вже нікуди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874479
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 10.05.2020
…і майже вечеря
…і пусткою шириться дзвін
Приходиш нечутно. Минаєш розжарені кратери.
Вмикаєш між ребрами вентиль тривожних турбін.
Цю тишу в душі
не розкласти на задані катети
…на соти медові
…химерну подобу садів
І врешті зникаєш у кігтях вишневої віхоли.
Найтонше з бажань, як потреба іти по воді,
де білому цвіту
і впасти насправді вже нікуди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874479
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 10.05.2020
Когда из маковки просыплется зерно
на дно тумана,
ты услышишь всплеск.
И коротко вздохнет сосновый лес,
и лесу станет страшно и темно,
и странно.
Здесь высокая трава...
Какая тишь здесь — вещая, пустая:
вот наберёшь тумана в рукава,
а через час, гляди, рукав растаял.
Туман — твой спутник, пастырь и двойник,
теряй в корчах изношенные кеды,
касайся мхов, — лови его, исследуй
пока не растворился и не сник...
Во время вод и ступ
слепые звёзды катятся на стук,
ломаются о розовые чаши,
сосновые бессонницы растут
из влажной хвои в непролазной чаще.
Так, босиком,
неверная жена,
иди по травам, сбрасывая схиму:
покрыты манной, трутся жернова
несовместимых...
.......................полночь у костра,
где в котелке заварен крепкий страх,
кипит вода и вертится душица,
а рядом, в капле клеверной росы,
хлеб увеличен, и овечий сыр
безликой бледности перед огнём стыдится.
Пусть не хватает воздуха и рук,
пускай с лихвой молчания и дыма,
туманом не объята —
об-хо-ди-ма
вокруг.
1.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875142
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 10.05.2020
…і майже вечеря
…і пусткою шириться дзвін
Приходиш нечутно. Минаєш розжарені кратери.
Вмикаєш між ребрами вентиль тривожних турбін.
Цю тишу в душі
не розкласти на задані катети
…на соти медові
…химерну подобу садів
І врешті зникаєш у кігтях вишневої віхоли.
Найтонше з бажань, як потреба іти по воді,
де білому цвіту
і впасти насправді вже нікуди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874479
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 05.05.2020
…і майже вечеря
…і пусткою шириться дзвін
Приходиш нечутно. Минаєш розжарені кратери.
Вмикаєш між ребрами вентиль тривожних турбін.
Цю тишу в душі
не розкласти на задані катети
…на соти медові
…химерну подобу садів
І врешті зникаєш у кігтях вишневої віхоли.
Найтонше з бажань, як потреба іти по воді,
де білому цвіту
і впасти насправді вже нікуди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874479
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 05.05.2020
…і майже вечеря
…і пусткою шириться дзвін
Приходиш нечутно. Минаєш розжарені кратери.
Вмикаєш між ребрами вентиль тривожних турбін.
Цю тишу в душі
не розкласти на задані катети
…на соти медові
…химерну подобу садів
І врешті зникаєш у кігтях вишневої віхоли.
Найтонше з бажань, як потреба іти по воді,
де білому цвіту
і впасти насправді вже нікуди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874479
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 05.05.2020
якщо ми усміхаємось,то ще не факт, що все добре
ми живі і відносно здорові, і з трафіком нет
а за смайлом сховавсь капюшон, мов в очкової кобри
і (З)земля утікає з-під ніг і з параду планет
ми сміємся з старих анекдотів і з фейків в мережах
перепощуєм спогади, скріним розмови онлайн
наші жарти тонкі, мов узори фламандських мережив
поміж патоки слів - перець чилі й оскомистий лайм
ми такі красномовні й водночас такі лаконічні
недомовок - вагон, повна хура сміття-зайвини
ми всміхаємось й сваримось... це в нас, напевно, хронічне
в нас - любов, а тому - завжди винні, хоча й без вини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871180
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Неспокійна пора…
Повний місяць торкається сцени.
Фіолетовим сріблом сканує травиночку кожну.
На сипучих пісках розкладаю крихкі цикламени.
Ти мене обіймаєш
невміло і якось тривожно.
Вислизають піски
із окреслених меж карантину,
з неслухняних долонь… крізь обпалене спекою жито.
…ми не вміємо ще завмирати, мов мертві картини,
на прозорій стіні міражів
… нам ще вчитись, і вчитись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869620
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 28.03.2020
Так смішно плакати за болем -
Переболіло... та куди
Налити талої води? -
У березень лини спроквола, -
Переброди.
Нехай та мука заніміє.
Отерпла пам"ять - у дими.
Один-єдиний, із семи,
Гріх смертний опускає вії
Серед юрми.
Він знає наслідки причастя...
Назад уже не повернуть.
Спаплюжену впізнати суть
Осліпнувши, навряд чи вдасться,
Хіба відчуть?..
02.19.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866455
дата надходження 29.02.2020
дата закладки 29.02.2020
що там? не пишеш? а як же писав, писав
лив на папері віршований дух жасмину
сипались іскри з-під кременю рим-кресал
медом лилося і гіркло терпким полином
різались вени, зсідалася чорна кров
гусли слова мов бурштинові сльози вару
щось там зшивав, а щось вкотре уже поров
брав подарунки й терпів справедливу кару
падав у пекло, возносився до богів
брав машкару і вирощував чорні крила
їв неземну амброзію і говів
серцем стримів до тієї, що так любила...
більше не пишеш? а як же писав, писав...
пера ламались і клавіші аж диміли...
добре... притримай... наступній хоч щось зостав
хоч би й слова, якщо не дійде до діла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865302
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020
чорне, червоне, ще чорне... і знов кармін
серце ж шукає спрагло аквамарину
з відчаєм б‘ється і хоче барвистих змін -
неба і моря, інше - уже вторинне
сонце і воля, перегуки райських птиць
шорстко-солоний шепіт порожніх мушель
щоб розчинитись, розтанути, вознестись
і накупати в щасті буремну душу
чорне, червоне... пекучий контрастний душ
та не змиває срібна вода мурашок
в злив - тільки час під краплистий врочистий туш
знову червоно-чорне на смугу старше
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865249
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 18.02.2020
Згорни в долоні
півпрозорі скельця.
Полярна ніч - метелик на плече.
…люби її, цю дівчинку без серця.
…цю майже
неозначеність іще
Непевна височінь.
Уявні двері.
Умовна ебонітова стіна.
…мадонна, що виходить із містерій.
Лише з проміння
сонця та вина
Малюй її.
Твори її. Тепер це -
така печаль на твій короткий вік.
Химерниця… їй зліпиш навіть серце
……………..як чоловік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862885
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 30.01.2020
бо…
Вже не матимуть
значення жодні слова.
І ніякої ти не очікуєш з моря погоди.
Так молитва звучить. Так палає під осінь трава.
Так приходять утретє
великі обіцяні води.
…а твій човен тече.
І ти, зрештою, не відрізниш
смаку лікарських трав від солодкого трунку отрути.
Бо сторонишся стін. Та частіше – проходиш крізь них.
І ридаєш за тим,
що давно вже повинна забути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861446
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Авжеж… авжеж,
мелодія образ
тече крізь пальці, шириться повсюди.
Чом не вкладаєш вирішальний пазл
в оманливу
мозаїку облуди?
Бо вже не сонце-
кольорова ртуть,
світило зі щербатими краями.
Коли хрущі над вишнями гудуть,
данайці
обдаровують дарами.
…а ти іще
не вимовила –ні.
Дівчисько ( ані марево, ні птиця…)
Але хрущі гудуть, гудуть… гудуть…
…….і майже спиться……………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859540
дата надходження 28.12.2019
дата закладки 31.12.2019
Короткий зойк.
Знекровлена палітра.
Північний вихор випалить свічу.
Не довіряй фатальній силі вітру.
………………корись дощу
Чужі світи.
Тотальна порожнеча.
Оптичне коло кольорових призм.
Молочний шлях. Харизматична втеча
……………...і магнетизм
Її очей.
Тривимірні, червоні
макети яблук в центрі райських площ.
Крихкий міраж. Знеструмлені долоні
……………..цілує дощ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858714
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019
я не бачу де, я не знаю як
зустрічаю день, відчуваю знак
ледь помітний звук, мов сріблястий дзень
твого серця стук, мій блаженний дзен
я не знаю з ким, я не бачу хто
наче білий дим, сніг із пелюсток
поміж синіх хвиль, поміж сивих снів
крутить водевіль, сипле сніг до ніг
я не вірю в те, я не хочу так
бо любов - святе, хоч весь світ - бардак
на твоїй прямій певна точка - я
ти навіки мій, я - лише твоя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857478
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019
Залишитись отут.
Віднайти кольори нереальні,
де оця золотистість в очах - то далеко не збіг.
Де вирує якась невідома химерна ментальність.
…то вже зовсім не дощ,
але врешті не схоже й на сніг
Відчувати отак…
І не мати найменшої змоги
оминути ці сни, що течуть з-під Його олівця.
Несподіваний штрих. Білий саван твоєї дороги
прошиває така
невагома підводна краса
…ти все віриш у те,
що всі весни приходять безтактно?
…на вологих ступнях проступає солодкий ромен.
…ані сніг, ані дощ… ті, що вийдуть опісля антракту,
………………ще не мають імен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855778
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 24.11.2019
Слова – відбитки, істини не відають.
Не викажуть думок очей вогні,
Про те, чому бувають надто синіми
І теплими вологою.
Німі
Тонкі вуста.
Смолою бурштиновою
Жар серця оповитий. Тіло – тлін.
Минуть сторіччя. Зір далеких мовою
Ти будеш пломеніти у мені.
У захід сонця спогади вдивляються –
Шукають відповідностей у снах
Тони любові. Диким розвивається
Душа барвінком, слів жагучих мак
Гойдає небо – лоскотно світанкові:
Пробудження росу солону п'є.
Кепкує доля – вчить літати мамонтів…
Та в мріях тільки крила їм дає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855500
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 22.11.2019
Слова – відбитки, істини не відають.
Не викажуть думок очей вогні,
Про те, чому бувають надто синіми
І теплими вологою.
Німі
Тонкі вуста.
Смолою бурштиновою
Жар серця оповитий. Тіло – тлін.
Минуть сторіччя. Зір далеких мовою
Ти будеш пломеніти у мені.
У захід сонця спогади вдивляються –
Шукають відповідностей у снах
Тони любові. Диким розвивається
Душа барвінком, слів жагучих мак
Гойдає небо – лоскотно світанкові:
Пробудження росу солону п'є.
Кепкує доля – вчить літати мамонтів…
Та в мріях тільки крила їм дає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855500
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 22.11.2019
Я з дощами на "ти".
Вони знають ім`я мого его,
Їх вологі вуста
заколисують осінь мою
І, сповзаючи зміями
з неба, торкаються стегон,
Залишаючи присмак
спокуси в моєму раю...
Я з дощами на "ти".
Їхні душі таять непокору,
Нескінченність буття
зачаїлося в їхніх очах.
По безмовних алеях
ведуть в теракотову пору...
Я себе впізнаю
в цих холодних осінніх дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854285
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 11.11.2019
Розсіяти оцю тривожну мить,
що розтяглася краєм запитання.
Не заглядати вглиб, бо там мовчить
довічним пеклом відповідь остання.
Лише торкайся відблисків на склі
затемненого сплячого екрану,
і вкотре нишкни під вагою слів —
чи вже запізно, чи занадто рано.
Тому, якщо можливо, не питай —
не дай вам боже вдвох відповідати.
.. та тягне, тягне й гріє пустота
в календарі несправдженої дати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853742
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 07.11.2019
Є люди, з якими добре.
У згадці або вві сні.
Отим, що пішли за обрій,
Обійми землі тісні.
Для них тепер тільки небо
Малює свою блакить.
Тим людям, з якими тепло
Нам було на світі жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853395
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 01.11.2019
Спитай мене при зустрічі, спитай
Про що мої мелодії і грози,
Чи янголи у мій принишклий рай
Приходять ще визбирувати роси.
І принагідно в очі зазирни,
У них іще синіють океани.
Комусь-таки тієї глибини
На кількасот життів щасливих стане.
Комусь-таки захочеться з долонь
Моїх надпити вранішньої втоми
І в час липневих зоряних безсонь
Писати казку ситцеву на спомин.
А ти спитай чи мрії всі збулись,
Чи тішить серце спалах матіоли.
Сьогодні по душі дощем пройдись,
Бо часто "завтра" вже стає "ніколи".
Спитай мене при зустрічі...а втім...
Мовчанням стрінь. У ньому, кажуть, сила.
*********************
Скрізь бачу крил твоїх далеку тінь...
Пробач, що отак просто відпустила...
3.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842443
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 01.11.2019
Моєму Янголу Охоронцю
Сліди на мокрому піску,
Їх лижуть хвилі...
Іду на кладочку хистку,
Думки зболілі
Несу, дарунком до води,
Вона все знає,
Приймає всіх і у собі
Кінці ховає.
Стою й не бачу вороття...
Та раптом - крила
Розправив хтось у небесах,
Немов вітрила.
І заспокоїлась вода,
Притихла, вщухла,
Іду по ній, мов по землі,
Біда потухла.
Як добре, коли поряд є,
Твій друг крилатий,
В останню мить не дасть тобі
На кладку стати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853360
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 01.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2019
… ще поки дим
Клубочиться над дахом
… ще поки дим (густий і синій, звісно)
Я птах тобі… (дозволь побути птахом)
Це так природньо
і безкомпромісно
… вібрує мить
Крило, а чи рука
Зітре сльозу твою, а чи обійме…
Усе як є… проникливіть тремка
Впаде колись
в твої важкі обійми
… холоне час
Зостав усе, як є -
І шовк трави, і цей іскристий іній…
Гадаєш, ми залишимось людьми?
…я птах тобі
…всього лиш птах осінній
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852284
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 22.10.2019
… ще поки дим
Клубочиться над дахом
… ще поки дим (густий і синій, звісно)
Я птах тобі… (дозволь побути птахом)
Це так природньо
і безкомпромісно
… вібрує мить
Крило, а чи рука
Зітре сльозу твою, а чи обійме…
Усе як є… проникливіть тремка
Впаде колись
в твої важкі обійми
… холоне час
Зостав усе, як є -
І шовк трави, і цей іскристий іній…
Гадаєш, ми залишимось людьми?
…я птах тобі
…всього лиш птах осінній
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852284
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 22.10.2019
Ветренно...согреться бы
Чашкой горячего чая,
Теплым укрыться пледом и...
Книжку взахлёб читая,
Так наслаждаться осенью,
Новой страницей жизни,
Вдаль смотреть в небо с просинью,
С добрым посылом мысли.
Наталия Косяк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852069
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 20.10.2019
в одній з паралельних дійсностей
нам ніч заплела обійми
ми мліємо там від ніжності
ведем жартівливі війни
борюкаємось, дуріємо
ховаємо сміх під ковдру
лоскочемо шкіру віями
так хороше нам, так добре...
в одній з паралельних дійсностей
ніщо мене не дратує
ні підступів там, ні підлості
ні сумнівів пут отруйних
ми там розмовляєм поглядом
а голос звучить, як пісня
і там не буває холодно
не каже ніхто: ви різні
ми там - як частинки цілого
ми - в серці Амура стріли
ми - світлий відтінок білого...
***
а тут... ми ще не зустрілись
https://instagram.com/p/B4DWxMbnhfj/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851084
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 11.10.2019
…чого тобі?
Іще не випав сніг.
Ще не світанок, щойно пів на третю…
Ще твій нервовий ворожбитський сміх
Не змів
з лиця землі мої намети.
…і я тобі
Ще навіть не печаль
Поміж вітрів, що за вікном голосять.
Іще не зникла від твого меча
В мені ця світла
і бентежна осінь.
…ще на руках
Ні крапельки вини.
Лиш місяць повнокровний за порогом.
…загублять нас, а чи загубим ми -
………….розкажуть згодом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850482
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 07.10.2019
осінь вже другий місяць збирає речі
смітить на землю листям, немов листами
те, що у них - хоч тепле, та недоречне
прітиме до весни непотрібним спамом...
світлина Dmytruk films
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850731
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.10.2019
Десь гримнуло - і світ перехрестився,
В траву скотились груші. А душа
В розчахнуте грімницею розхристя
Ковтнути прохолоди поспіша.
Як сірий обрій блискавка розверзла,
Загирцав кінь і в поле полетів.
І де те літо? Де та спека щезла?
Дощами гепають зі стріхи сто чортів.
А трави пˊють і пˊють живильну воду,
Хати скупались й просять рушників.
Старий лелека кланяється броду,
Сади збирають груші у поділ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849142
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 23.09.2019
Про минуле – коротко.
Про майбутнє – стисло.
Чи бракує пороху,
Чи життя зависло
Між сумлінням й норовом,
Між три чверті й згодом.
Про_мовчу
Про_мовисто.
Про_сто осінь.
Холод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848463
дата надходження 17.09.2019
дата закладки 18.09.2019
ховаємось з бідою від біди,
очима - в землю... сором, Боже, сором...
врятуй нас, Всемогутній, відведи
самих від себе і від свого горя...
не відведеш - заклякли у сльозах,
бо втеча - то сестра жаскої зради,
хитає пам‘ять біль на терезах
і пахне кров‘ю солодкавий ладан
немає сонця в соняхах сухих,
немає хліба в спопелілім житі,
якщо тоді ти вберегти не зміг,
то дай тепер із цим нам якось жити...
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848000
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 13.09.2019
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019
нудотно-солодкий мед
сотається з свіжих ран
камбек вперто йде вперед
і начебто на таран
впирається лоб у лоб
і кривиться від потуг
не схибити - в точку щоб
не стертись на прах і в пух
не дай Боже вчує сміх
або якесь зверхнє «гм» -
плювати йому на всіх
у нього є власний гімн
і він витирає мед
що схожий на солідол
на білій платформі кед
бо вляпався знову... LOL...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843398
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019
я повернусь із вирію
коловоротами, вирами
не загубивши ввірене
хоч відболить та виранить...
я залишуся вірною
я твоє серце вигрію
всі поєдинки виграю
ти лиш люби і вір мені...
#вір_мені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842021
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 17.07.2019
Зникай…
Не вір ніколи і нічому.
Змивай з кривавих губ цукровий грим.
Під хаотичний гул нічного грому
………………ввійди у Рим
…минай
Вінтажну велич передмістя.
Впусти в серцевий шлюз солоний дим.
Спини свій гнів на сонячному вістрі.
……………….побудь ніким
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839676
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Не мельтешить, подсматривая в мир
чистовиком за приоткрытой шторой.
А за второй... - меня там - целый ворох.
Как хорошо, что плотен кашемир.
И чёрств пирог.
И переборчив пёс.
Пасхальному - под дедовскую вишню.
Не верил в Бога, а она - всё выше.
А может это просто купорос.
Да и не важно даже.
Перегной
решает и весну, и форму быта,
и то, что подоконники увиты
плющом.
И может статься: за стеной
дочурке в зное, сумраком пропитанном,
привидится однажды: я - забыта.
и штор не открываю.
ни одной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836467
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2019
тоне в ніжних вершках смак духмяної чорної кави
набирає м‘яких, заспокійливих, лагідних нот
у навушниках пісня французькою тихо картавить
про любов і розлуку, про те, що в житті, як в кіно
захлинається пристрасть, ховається десь за басами
затихає в плачі віоліни гаряче «je t'aime»
у горнятку видніється дно, в сірих буднях - так само
хлюпни ще коньячку, і нікуди уже не підем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835417
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 15.05.2019
Побудь мені
За брата… що ж не спиться?
Вібрує срібне марево… і ти -
Прозорий вовк… і я - майже вовчиця…
………….й усі - вовки
Підводні сни.
Запам'ятай це місце.
Впускай у сиру землю пазурі.
Так легко обпектись об повний місяць
…………о цій порі
Бо вітру –
Ані з півночі, ні з півдня,
Щоб обігрів, обпік сухі вуста.
….не стань мені готичним сновидінням
………….не стань
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835239
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019
Море в ладонях – тайна,
тает как белый снег
Ты задержись у края
свой замедляя бег
Ты докури моменты
прежних своих забот
Как кадры из киноленты
выбрасывает за борт.
Печалей ненужных ворох
где сотни чужих дорог
Важней не победа в споре
а сердце в котором Бог.
Плыви покидая страны
в палящее солнце,
друг -
залечит былые раны
замкнув расставаний круг.
Тревоги смывая штормом,
ненужное все в утиль
пройдет….
и раскаты грома ,
вдруг сменит покой и штиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834872
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 08.05.2019
Коментар до твору Redivivus et ultor, присвяченого Квітці кохання
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834673
Я дощова і трохи, може, сонячна
Веселкою розкладена на спектр
Сріблястим душем з твого неба сходячи
Ховаю світло під плетений светр
Хіба я квітка? Шепочу пелюстками
П‘янкої ружі, листом лоскочу
А потім сиплю росяними друзками
Натішившись тобою досхочу
Хіба ж я квітка? Проникаю запахом
В клітинку кожну, в душу, у життя
Ти грієшся у мене попід пахвами
Мій світ собою твій світ перетяв
Чи квітка я? Щоразу вранці квітнучи
Красою заворожую твій зір
Веду кудись ясним незгасним світочем
Зоріти щастям серед квітів-зір...
Я дощова, я сонячна, я райдужна
Я - квітка, я - початок всіх основ
Чи... щось не те пишу? Та годі - байдуже
Хто я така... бо я - твоя любов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834839
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 08.05.2019
Скажи, куди іти, куди втікати?
Хаос життя затягує, мов смерч.
Ми просто душ чиїхось дублікати
Тих, що раніше зважились до втеч.
Ми просто бранці власної зневіри,
Такі собі мерці, нехай живі...
І поки весни стелять саван білий,
Осінній сплін дзвенить на тятиві.
Ми добровільно йдем на ешафоти,
Нема страху, здались за мідяки,
Забули, що гріх Каїна навпроти
І, що живем не ДЛЯ, а ЗАВДЯКИ.
І часто так, рятуючи тілесне,
В рідкий азот занурюєм думки.
Та крига з душ все рівно колись скресне,
Хай не сьогодні, хай минуть віки.
В один кінець квиток, і все по тому,
Що буде далі - неважлива суть.
Живі мерці по колу золотому
В хаос життя вростаючи, ідуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834591
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019
Картонне місто
В лапах міражу.
Стабільні рамки. Перманентний спротив.
Спонтанна спроба перейти межу.
Калейдоскоп очей.
Хто ж ти навпроти?!
…трипільський ліс.
Мій солоде тремкий…
Суниці стиглі. Фарисеї гречні.
Вікно. Сліпі мігруючі вовки.
Нічні фіалки.
Майже непричетні.
…і те,
що закипає вглибині,
Пульсує, плаче, майже скаженіє…
Мій світлий бунт погасне у мені.
……..………..меланхолія……………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834146
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019
Вспоминаю о том, как гуляли на Южном вокзале,
Кубатýрили• в парках, кафешках, у станций метро...
Как однажды тебя на канатке почти повязали
Мусора, это было, как в квесте "Последний герой".
Помню случай, когда нас случайно на цифру засняли,
Мы, смеясь, поедали на лавочке, в зной, эскимо,
Ты пошёл узнавать "для чего это?", — в общем, детали...
Я боялась огласки тогда и спешила домой.
А зеркальная комната? Именно в ней всё и было...
А рубашка, которую я на тебе порвала?
Разве думали мы, что идиллия станет постылой
И закончится эта история сгустками зла?
Вспоминаю тебя /или нас?/ без конца вспоминаю...
Но назад, если спросишь, отвечу: уже не хочу.
И проблема не в том, что с тобой теперь рядом другая,
Просто я не умею любить/ненавидеть чуть-чуть.
• Кубатýрить (жарг.) — думать, размышлять, решать проблему.
23.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833710
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 27.04.2019
Ты доживёшь до девяноста, я приду
акации ломать в твоём саду,
жечь хворост, чабрецам срывать меха…
У бога время в вечных должниках –
медвяный вечер будет лить гречишный свет
в твоих морщин тиснённые узоры…
Нет в памяти провалов – есть зазоры,
и, умещая в них и миг, и век,
ты станешь пуговку трепать на рукаве,
пока не обнаружишь, что разорван,
как ниточка, и сам… Вскипит гроза,
и, если слёз не спрячешь – спрячь глаза,
…и громыхнут ругательства, и стёкла
на окнах звякнут, маятник дамоклов
обяжет стрелки ринуться назад –
на запад, в западню, и на авось –
в сегодня, что уже оборвалось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833047
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2019
ти забрав меланін із мого волосся
й черевики у долі - чудна і боса
а із серця поцупив стремління волі
через тебе - у клітці і на приколі
ти багаття розвів зі свічок любові
тануть, скапують щастям на полі крові
клеять воском своїм одинокі друзки
хочеш бути сама? відтепер - а дзуськи!
білі «я» від тепла стали «ми» червоним
дві самотні душі у одній персоні
їх тепер не розтяти, не розділити
їм тепер один одним довіку жити
тільки чом від кохання волосся сиве?
плата сріблом життю, а однак - красиво...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832540
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2019
взаємозаперечне, несумісне-
красуня і потвора - два в однім
прекрасне, гармонійне, наче пісня
смоли шипіння у палкім вогні...
гаряча, мовби лава у вулкані
із серцем незворушно-крижаним
твереза розумом і вічно п‘яна
вином любові, символ - хвіст і німб
о, як вона в обійми щиро горне
щоби отрута в душу увійшла
як сяють світлом очі її чорні
яким добром манить обитель зла
взаємозаперечне, несумісне
підносить ввись, та розбиває вщерть
така кохана, люба й ненависна
вона, єдина... як життя... як смерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832067
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2019
Я знову напишу, не знати що...
Із слів химерний заплету сюжет.
Воно ж бо й не горітиме, якщо
Перо небесне підписалось вже.
Заношених і, в попіл стертих, фраз
Не полічити - винахід старий
Давно в цім світі згаданий не раз.
Як тільки хтось назавжди вийшов з гри -
Не вічні ролі вічних травесті.
Надумані фривольні ТАК і НІ
Спіткнуться, опинившись на хресті,
До того ж, рай вбачаючи в багні.
Безликі, наспіх стулені слова...
Немає інших - порожньо в душі.
Сім покривал - в тарелі - голова -
Для Саломеї - пекла вітражі.
Кричати? Хто почує саломей?
За них розпишуть кару на віки.
Забуті аромати Mary Kay
І травесті розтоптані вінки.
30.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831856
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2019
Звикай
До атрибутів порожнечі.
Зерно надії – перелітний птах.
Чорнильна ніч, як вигорілий вечір.
І срібна ніжність
у земних садах.
І кожен день
Яскравіший від пустки.
Спонтанні шлейфи огляду подій.
… і ніжності земної срібні згустки
…і персональний птах
зерна надій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831344
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019
щодня йому дарую океан любові,
а він - випробування й муки в вічній цитаделі
де зло й добро нуртують поміж згустків крові
він - усього лиш Світ, я - хвора на синдром Аделі*...
* [i]синдром Аделі - нав'язлива, пристрасна й сліпа любов до когось чи чогось. людина навіть не зважає на те, що їй не відповідають взаємністю або й взагалі ненавидять. так кохала молодша донька Віктора Гюго Адель офіцера Альберта Пінсона. через те цей психічний розлад носить її ім'я[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742266
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 01.04.2019
[i]мені неважливо, де й коли, мені важливо бути з тобою. там, де ти - локація щастя[/i]
м. л.
я хочу з тобою у ліс
ходити... квітки знімкувати
а ти щось бурчав би під ніс
мовляв, що я дивакувата
дівчата ж бо хочуть в кафе
на виставку, чи до театру
стриптизу at home під шафе
а не між дерев і без карти
по листю навшпиньки, повзком
під музику хрусту галуззя
гонитися за павуком
шукати грибницю на пузі...
я хочу з тобою у ліс
я знаю, що то несерйозно
те все, що тихенько ти ніс
інакше - чому в тебе сльози?
чому пригортаєш мене
так дуже, що вдих неможливий?
цілунок твій - мов неземне
до вуст доторкається диво
куди б ми удвох не брели
ми завжди в залюбленій пастці
найдальший куточок землі
з тобою - локація щастя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831172
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019
Щира дяка авторці [u]Квітка))[/u] за натхнення і "тимчасовий прихисток" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829578
[i]калли чи гладіолуси,
пізні жоржини чи айстри -
кимось колись накололося -
вправним невидимим майстром
[/i]
***
[b]Він[/b]
квіти застигли на шкірі,
шрами прорізали душу,
нелімітовані в прірві
"хочу", "бажаю" і "мушу",
вільне у безвість падіння,
воля за мить до загину,
втиснувсь язик в піднебіння
і не ковтається слина...
прірва - то вниз чи угору?
змішані координати...
біло чи просто прозоро?
впасти чи просто стрибати?
***
писалося б та й писалось,
було б лиш кому читати...
та щось десь у нас не склалось,
хоч вовком завий, хоч матом
вкривай і святе, і грішне,
і Бога,і чорта... й душу
пропий-перепродай, лишнє
із неї труси, обтрушуй!
а в нас із тобов не склалось...
і кроки наступні - гОлки,
колись і мені співалось...
тепер - прохолодно й колко
***
мовчи... коли забракло слів...
мовчи, коли вони вже зайві...
що я хотів? чи... не хотів?
хто зна... хто зна... рахує таймер
те, що залишилось для нас
чи, може, наше від початку
чи ебоніт... чи плексиглас,
чи все життя, чи... просто згадка
***
[b]Вона[/b]
Мовчу... мовчу, хоч хочеться кричати
Бо й шепотіння - небезпечний звук
Я до кохання приставляю чати
І захищаю від кривавих мук
Воно ж вразливе, хоч міцніш за крицю
І тонкосльозе - як в весні ручай
Його гати - він далі струмениться
Все-все у нім - і радощі, й печаль
Між пальцями жорстокого «не можна!»
Між берегів із відстані й часу
Я кожну хвильку і краплинку кожну
В своєму серці трепетно несу...
***
[b]Він[/b]
а хто сказав про те, що нам не можна?
та, може, досить вже пересторог?
лякає кожен звук і думка кожна...
хто нам боронить - розум, совість, Бог?
ми дмухаємо навіть на холодне,
живемо упівсили, крадучись,
кохання спраглі, до утіх голодні,
ховаєм всесвіт в тихих "цьом" та "лизь"...
ми - не злочинці, грішники чи таті,
хоч десь вже, може, й зроблена печать,
щоб нас пекти, клеймити, штампувати...
комусь і в тому буде благодать...
нехай і так, хай нам судились клейма,
якби лиш в клеймах вся була печаль...
ми - половинки, зрощені без клею,
люблю тебе і геть мені не жаль
***
[b]Вона[/b]
то не клеймо, а лиш тату кохання
впеклося в мою шкіру і життя
мигтять картинки, наче на екрані
як прочитати їх? якби знаття...
не дам себе торкнутися чужому
сама вирішуватиму, що сміх, що гріх
і обиратиму сама, коли скоромне
коли пісне, - то справа не для всіх
чи оступилася, а чи злетіла в небо
судити буде хто? один суддя
для нас обох - для мене і для тебе -
це наше щастя на шляху буття
***
[b]Він[/b]
лежало щастя на шляху...
здавалося б - нагнись, підІймеш,
візьми його в цупкі обійми,
та... не дається ні в якУ...
лежало щастя на шляху...
і, головне ж, що точно наше,
таке... звичайне, не інакше,
всміхалось всім - merci beaucoup...
всміхалось тихо та чекало,
кого, чого? Тебе, мене...
що хтось із нас та не мине
його із піднятим забралом...
***
[b]Вона[/b]
лежало щастя, а любов літала
те на шляху, та - в небі голубім
йому лиш пил та зливи допікали
а їй все мріялось - летім, любім!
чекало щастя, доки хтось помітить
та підійме, неначе діамант
любов збирала душ чарівні квіти
й пісні ладнала із сердечних мантр
не знало щастя, що в коханні сила
не в спокої, а в русі й боротьбі
за те, щоби любов була щаслива
із ним, земним, у небі голубім
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830633
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2019
Когда ты смотришь,
Как бы невзначай.
Мне кажется, что время замирает...
Ну не молчи же,
Пригласи на чай
Или на кофе, роли не играет!
Куда угодно!..
Только бы с тобой
Побыть еще немного рядом.
Обнять
И стать на миг твоей судьбой!
Не думать о "как правильно" и "надо"
Забыть,
Как сложно между нами всё,
Или Принять как то, что не изменишь.
Но промолчать,
Ведь лучше так, чем ничего.
И помечтать: еще не все потеряно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821136
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 25.03.2019
[b][i][color="#0a51bd"]Такий безвладний час над почуттями.
Ніхто кохання ще з душі не стер...
Вона його кохала до нестями
І вірила в любов...
Чому ж тепер -
Шукає порятунку у чеканні,
Ховає смутки в зраненій душі...
І ту єдину, найсвятішу з таєн,
Навіки залишає у вірші...?![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830039
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Хочу влюбиться... не опять, а снова
Начать все с красной строчки чистого листа
Развеять по ветру, все то, что налюбил плохого
Стереть угрюмые мазки с холста
Добавить красок ярких в серую картину
Неспешно нанести полупрозрачную глизаль
Обжечь огнём поддатливую глину
Дворец создать, прекрасней, чем Шеваль
Рассветом после пряной ночи насладится
Сойти с ума от ласкового щебетанья птиц
По радуге, раскинув руки, пробежатся
И прыгнуть в море глаз твоих... с ресниц
Хочу влюбиться... не опять, а снова
Начать все с красной строчки чистого листа
Но лист пока что, только разлинован
Мечта, мечта... Мечта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829866
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019
7 фраз, які припинять неприємну розмову
Від неприємних розмов ніхто не застрахований. Образливі слова можуть прозвучати з вуст родичів, коханої людини, колег по роботі, друзів і зовсім сторонніх людей. Найчастіше ми губимося і не знаємо, що сказати у відповідь.
Про те, як реагувати на подібні ситуації і з гідністю виходити з них, розповідає психолог і психотерапевт Зоя Богданова.
Межі особистого простору
У кожного з нас є недоторканний особистий простір. Це поняття відноситься не тільки до фізичного віддалі, на яку ми допускаємо інших, але і до питань, що стосуються тільки нас і нікого більше. Так що якщо не хочете обговорювати ті чи інші аспекти свого життя, то без жодних докорів сумління можете цього не робити.
Звичайно, вибравши цей шлях, доведеться зіткнутися з певними складнощами. На жаль, існує переконання, що будь-яка людина може висловлювати оціночні судження, виявляючи таким чином «турботу». Люди впевнені, що можуть впроваджуватися в чужий особистий простір, оцінювати, засуджувати, нехтуючи почуттями інших. За маскою турботи найчастіше ховається бажання зачепити, самоствердитися, висловити власну думку щодо того, що відбувається.
Коли неприємні запитання задають без злого умислу
Буває так, що співрозмовник просто не розуміє, що задає некоректне питання. Особливо цим грішать чоловіки, не замислюючись про те, що для дівчат якісь слова можуть прозвучати образливо. наприклад:
- А який у тебе розмір одягу?
Якщо впевнені, що співрозмовник запитав вас про щось без злого умислу, поясніть йому, що такі питання зачіпають ваші почуття і неприйнятні для вас. Будьте ввічливі і не переходьте на особистості. На питання про розмір одягу ви можете відповісти:
- Взагалі дівчатам не варто задавати такі питання. Можна все з'ясувати куди більш тактовно. Будеш подавати пальто, подивися на бирці.
або:
- Рано підбирати весільну сукню. Почекай з цим!
При систематичному «бомбардуванні» неприємними запитаннями
Якщо людина регулярно задає провокаційні питання, треба зрозуміти, що за нього говорять проблеми, які ховаються в його несвідомому. Насправді злостивців мучать цілком певні больові точки. наприклад:
- А чого дітей не заводите? Годинки-то цокають!
Причин для такого запитання може бути багато: рання вагітність, безпліддя, проблеми в інтимній сфері.
Але ваше завдання не шукати коріння чужих проблем, а дати відсіч і не дозволяти заходити на вашу особисту територію. Потрібно повернути людину до тієї межі, яку він переступив.
Можна відповісти:
- А з чого ти вирішив (а), що можеш ставити такі особисті питання?
або:
- Це наша особиста справа, яке я не буду з тобою обговорювати.
Коли неприємні запитання використовують як спосіб самоствердження
Іноді люди задають подібні питання, щоб випробувати задоволення від усвідомлення, що вдалося поставити співрозмовника нижче себе. Це тішить їх самолюбство.
- Ой, ти так схудла! Що, захворіла?
У такому випадку важливо зберігати холоднокровність. Найкраще відповісти питанням на питання:
- Ти лікар? З чого ти вирішив (а), що я хвора?
або:
- А ти що, теж хочеш схуднути?
Ефективна модель поведінки: загальні поради
При відповіді на незручні і некоректні запитання важливо дотримуватися балансу. З одного боку, захистити себе від нападок і не допустити повторення ситуації. З іншого - не відповідати занадто різко, щоб не ображати і не принижувати співрозмовника у відповідь, це тільки спровокує появу у нього агресії.
Якщо питання дійсно вас зачепило, варто дорахувати до 20 і тільки потім відповідати. Намагайтеся не підвищувати тон: не давайте опонентові шансу насолодитися усвідомленням того, що він вас зачепив. Отримавши відсіч, така людина спробує вдатися до маніпуляції, щоб змусити вас почувати себе винуватим (ой):
- Чого ти відразу ображаєшся, я ж нічого поганого не мав (а) на увазі!
Інші улюблені фрази: «Чому ти відразу ображаєшся? Навіщо ти від мене закриваєшся? ».
На це ви можете відповісти:
- Я без образ кажу, що ти переступив (а) особисті межі. Ми можемо поговорити про що-небудь інше.
Пам'ятайте, що ніхто не має права втручатися в ваш особистий простір і задавати некоректні запитання під виглядом дружньої участі або простої цікавості. Ви і тільки ви вирішуєте, з ким і в якій формі ділитися подробицями свого життя.
Зоя Богданова - психолог, психотерапевт.
Переклала на українську мову 19.03.19 8.25
7 фраз, которые прекратят неприятный разговор
От неприятных разговоров никто не застрахован. Обидные слова могут прозвучать из уст родственников, любимого человека, коллег по работе, друзей и совершенно посторонних людей. Зачастую мы теряемся и не знаем, что сказать в ответ.
О том, как реагировать на подобные ситуации и с достоинством выходить из них, рассказывает психолог и психотерапевт Зоя Богданова.
Границы личного пространства
У каждого из нас есть неприкосновенное личное пространство. Это понятие относится не только к физическому расстоянию, на которое мы допускаем других, но и к вопросам, касающимся только нас и никого больше. Так что если не хотите обсуждать те или иные стороны своей жизни, то без всяких угрызений совести можете этого не делать.
Конечно, выбрав этот путь, придется столкнуться с определенными сложностями. К сожалению, бытует убеждение, что любой человек может высказывать оценочные суждения, проявляя таким образом «заботу». Люди уверены, что могут внедряться в чужое личное пространство, оценивать, осуждать, пренебрегая чувствами других. За маской заботы чаще всего скрывается желание зацепить, самоутвердиться, высказать собственное мнение относительно происходящего.
Когда неприятные вопросы задают без злого умысла
Бывает так, что собеседник просто не понимает, что задает некорректный вопрос. Особенно этим грешат мужчины, не задумываясь о том, что для девушек какие-то слова могут прозвучать обидно. Например:
– А какой у тебя размер одежды?
Если уверены, что собеседник спросил вас о чем-то без злого умысла, объясните ему, что такие вопросы задевают ваши чувства и неприемлемы для вас. Будьте вежливы и не переходите на личности. На вопрос о размере одежды вы можете ответить:
– Вообще девушкам не стоит задавать такие вопросы. Можно все выяснить куда более тактично. Будешь подавать пальто, посмотри на бирке.
Или:
– Рано подбирать свадебное платье. Повремени с этим!
При систематическом «бомбардировании» неприятными вопросами
Если человек регулярно задает провокационные вопросы, надо понять, что за него говорят проблемы, которые скрываются в его бессознательном. На самом деле злопыхателя мучают вполне определенные болевые точки. Например:
– А чего детей не заводите? Часики-то тикают!
Причин для подобного вопроса может быть много: ранняя беременность, бесплодие, проблемы в интимной сфере.
Но ваша задача не искать корни чужих проблем, а дать отпор и не позволять заходить на вашу личную территорию. Нужно вернуть человека к той границе, которую он переступил.
Можно ответить:
– А с чего ты решил(а), что можешь задавать такие личные вопросы?
Или:
– Это наше личное дело, которое я не буду с тобой обсуждать.
Когда неприятные вопросы используют как способ самоутверждения
Иногда люди задают подобные вопросы, чтобы испытать удовлетворение от осознания, что удалось поставить собеседника ниже себя. Это тешит их самолюбие.
– Ой, ты так похудела! Что, заболела?
В таком случае важно сохранять хладнокровие. Лучше всего ответить вопросом на вопрос:
– Ты врач? С чего ты решил(а), что я больна?
Или:
– А ты что, тоже хочешь похудеть?
Эффективная модель поведения: общие советы
При ответе на неудобные и некорректные вопросы важно соблюдать баланс. С одной стороны, защитить себя от нападок и не допустить повторения ситуации. С другой — не отвечать слишком резко, не оскорблять и не унижать собеседника в ответ, это только спровоцирует проявление у него агрессии.
Если вопрос действительно вас задел, стоит досчитать до 20 и только потом отвечать. Старайтесь не повышать тон: не давайте оппоненту шанса насладиться осознанием того, что он вас задел. Получив отпор, такой человек попробует прибегнуть к манипуляции, чтобы заставить вас чувствовать себя виноватым(ой):
– Чего ты сразу обижаешься, я же ничего плохого не имел(а) в виду!
Другие излюбленные фразы: «Почему ты сразу обижаешься? Зачем ты от меня закрываешься?».
На это вы можете ответить:
– Я без обид говорю, что ты переступил(а) личные границы. Мы можем поговорить о чем-нибудь другом.
Помните, что никто не имеет права вторгаться в ваше личное пространство и задавать некорректные вопросы под видом дружеского участия или простого любопытства. Вы и только вы решаете, с кем и в какой форме делиться подробностями своей жизни.
Зоя Богданова — психолог, психотерапевт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829639
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019
розбуди мене в теплому літі
коли були дурними і добрими
простягалися луки квітами
і купалися в сонячних променях
дуже швидко зима нагрянула
ти мене заколисуй піснями
ти мене заколисуй ранками
і розмовами ніжними різними
хочу я до весни не бачити
хочу я до весни перебіжками
трохи кави - і літом марити
прогорів вісімнадцятий з тріскотом!
заколисуй мене водоспадами
хай річки по степах розливаються
моє серце болить снігопадами
крижаною водою вмивається
розбуди мене в іншому літі
обійми таку заспану й сонну
нехай стихне в душі моїй вітер
нехай буде Нове, а не Знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829282
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019
Хотелось пить. Впервые так хотелось
Пить водку, самогон, палёный спирт...
И сердцу, как ребёнку, буркнуть: "спи!",
Чтоб усыпить его осиротелость.
Хотелось выть. Не просто так. Впервые
Хотелось слёз, истерик и битья
Посуды, где посуда - не моя,
Где за утрату платят чаевые.
Хотелось звать. По имени, на помощь
Того, кто ни погубит, ни спасёт.
Хотелось эвтаназии и всё!
Но мир молчал и резал по живому...
15.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829168
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Как прожить без тебя еще день?
Сердце быстро опять застучало...
Уж которая осень - тень
Мне отбросит, заливаясь печалью.
То ли осень, то ли весна?
Год какой без тебя в бессознаньи?
Без тебя в половину жива...
Вот такие вот с болью свиданья...
Вот такие вот, знаешь, дела...
Твое место ... незаменимо!
Мне с тобой была осень - весна!
Все хронично и неизлечимо!
Как прожить без тебя еще миг?
Как забыть твоих глаз усталость?
Стопки лишь прочитанных книг -
Все , что мне от тебя осталось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829105
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Знов сірим небо затягнуло
Печаль , нудьга і порожнеча
Усе нутро твоє стягнули
Тобі би чай , i плед на плечі
Уваги дрібку , погляд добрий
Відвертість на м'якій долоньці
І хай печальнішає обрій
У тебе всередині сонце
22.02.2018
або ( всерЕдині у тебе сонце )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829118
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
нехай тобі насниться наша зустріч,
де я тебе не хочу відпускати
а ти розповідаєш Заратустрі
що потримати, то не значить - мати
що мудре для закоханих - дрібниця
величне недалеко від малого
коли лягаєш, а ніяк не спиться,
коли усе ховається в «нічого»
коли не знаєш, плаче чи співає
великий вузол м‘язів десь у грудях
коли ковтаєш лате м‘ятним чаєм
й без сорому цілуєшся на людях
коли уперше начебто востаннє
коли незвідане - давно знайоме
коли думки з словами одностайні
і скрізь ти почуваєшся, як вдома
якщо сльоза - то сила чоловіка
а стогін - лиш ознака насолоди
мала секунда тягнеться довіку
в очах нема ні скалки, ні колоди...
коли гудок - то близькість залізниці
а не сигнал із потяга в нікуди
нехай насниться, любий, хай насниться
тобі та зустріч, де нам добре буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829066
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Доброе утро-
Когда просыпаешься рядом
Носом уткнувшись в родное твое плечо.
Доброе утро...
И снова мы встретились взглядом.
Зевнешь, улыбнешься, обнимешь меня горячо.
Доброе утро...
Ни звука, ни слова не нужно.
Время еще не проснулось. Часы не спешат.
Доброе утро-
Когда еще нежиться можно,
Прищурив от счастья глаза в подушку дышать.
Доброе утро-
С любимыми так просыпаться,
Шторы откроем, согреемся в первых лучах,
Доброе утро-
Минутку еще поваляться,
Позже заботы, не думать сейчас о делах.
Доброе утро-
Пора насладиться друг другом,
Впрок, на весь день насмотреться в родные глаза.
Доброе утро...
Секундная мчится по кругу,
Но не отпустит на миг твоих глаз бирюза.
Евгений"Солнце"Мороз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828982
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2019
Моє кохання - у простих домашніх капцях
В тісненькій майці, у м'яких х/б штанцях
Ледь-ледь в щетинці, поруч - кава, таця
Із бутербродами, в стіні - іржавий цвях
На нім - аркушик А-четвертий із портретом
Написаним графітним олівцем
Тяжкий мигдальний запах "амарето"
Аж попід стелю. Темним острівцем
Дубовий стіл, книжки, дисплей старенький
З програм відкритий лиш якийсь там Word
Рядки друковані численні та дрібненькі
У риму вплетені, мов в синтетичний корд
Моє кохання без претензій на високу моду
Екстравагантність, лоск, понтовий шик
З делікатесів вибере лиш хліб та воду
Моє кохання то - звичайний чоловік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745248
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 13.03.2019
Не вживаю зовсім алкоголю
І, по-правді, не люблю "Шампань".
Але, часом хтось підсипле солі,
На котрусь з давно пошерхлих ран.
І тоді, так хочеться забути
Гутаперчево-нудну печаль.
Розірвати той зелений джгутик
І закрити очі на мораль.
Щоби журу утопити в склянці,
І рум'янці грали на лиці.
Щоб і ноги заплітались в танці,
І слова плелись на язиці.
І співати про "зелене жито",
І про ту, "вовчицю молоду"...
Як же часом, хочеться напитись !
Та не вмію пити, на біду !..
Не вживаю зовсім алкоголю,
Але часом, нерви на межі -
Напилася б ... Напилася б вволю !..
Жаль, що не лікує те, душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828790
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019
Твоих надежд не оправдала.
У дома юности моей -
Ни остановок, ни причала...
Не проложить туда путей.
Там чьи-то руки, по-хозяйски,
Свои порядки навели.
Надеюсь, чист он и обласкан,
Тот дом, на краешке земли.
Своим уже не называю...
Мне жаль, что я была черства
К душе своей... Я - как глухая
Не слышала её слова.
Мне жаль, что я так равнодушно
От стен, родных мне, отреклась.
А память - болью сердце душит!
Я будто чёрту продалась!..
Мне эта горечь так полынна,
Но будто высохли глаза
И на душе моей - пустынно,
Она как брошенный вокзал.
С него автобусы не едут
Туда, о чём моя тоска.
Ушло то ценное - бесследно.
Оно давно - в чужих руках...
Хочу лишь верить, в то, что любят
Места, куда тропы мне нет
И никогда уже не будет.
Не для меня в тех окнах свет...
Не оправдала... Не сумела
Сберечь всё то, что завещал.
И на душе осиротелой:
..... пустой вокзал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828678
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Окна - дороги к тайнам.
В каждом окне - своя.
Можно узнать - случайно:
Что же они таят...
Тихо, не нарушая
Чей-то покой души.
Можно - ворваться маем,
В чью-то земную жизнь!
Окна - чужие души.
Если дадут войти -
Можно нырнуть - поглубже
В тайну чужой сети.
И не желать ухода,
Не говорить: "прощай"
Зову души - в угоду...
(Лишь бы - не эпизодом!)
Только бы длился май...
Спасибо за вдохновение В. Зозуле.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825503
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825898
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 10.03.2019
Слишком много листьев на ветру...
Слишком много осени построчно...
Гимном сладких снов, кофейных утр -
обожаю... Ты мне веришь? Очень!
Невозможно этого хотеть...
Загадать, разгадки зная точно...
Можно... оттолкнуться и лететь.
Обожая - ты же веришь? - очень...
Можно напроситься на вопрос -
почему, зачем и как всё было,
промолчать ответно, не всерьёз
рассердиться... И всерьёз! И мило
улыбаться, год не помня, два,
всё, что так болело безоглядно,
делать вид, что не нужны слова,
что бывают и на Солнце пятна,
листья сосчитать, ещё - стихи,
что давали силы жить бессрочно,
что не верю, будто был глухим
каждый раз, когда шептала "очень"...
Можно попытаться всё понять,
что тобою двигало. А после...
за руки держась, летать, летать,
отменив вопросы, боль и осень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828563
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2019
Ты вчера продавал свою боль за цехин,
И не мог на неё наглядеться.
Я сомкнула уста, дабы злые стихи
Не терзали тщедушного сердца.
09.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828433
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019
Все минає, рине за водою,
Як останній тогорічний сніг.
Я з тобою, чуєш, попри долю,
Ти - моє спасіння і мій гріх..
Я з тобою, чуєш, я з тобою!..
Хай по різних ми йдемо шляхах.
Все мине, все хлине за водою,
Вічний, тільки, смуток ув очах.
Вічне тільки небо над тобою,
Бо воно без краю та оков.
Хай зникає все, мов за водою !..
Вічне небо, як моя любов.
Все проходить... Все пройде, я знаю..
Відпускаю. Мій ти, та не мій...
Знаєш, милий, все колись минає...
Жаль...
Цілую у куточок вій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828423
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Я устала быть сильной: сильнее своих мужчин,
У которых нетвёрдые спины и шаткие плечи.
Я сама себе кованый меч и железный щит;
Государь, полководец и воин. Гордиться нечем!
Я устала баюкать галактики чьих-то душ,
А затем признавать, что мертвы — до единой! — планеты...
Принимать ежедневно печали контрастный душ,
Проникающий глубже подкорки и нервных клеток...
Я устала чернильное сердце спускать в утиль,
Хоронить пустоту, как в поэзии рифмы-глаголы,
И нести нерасплёсканной нежность свою в горсти.
Я устала быть сильной, но путь мой тернист и долог.
09.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828432
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
На смак, наче вранішня кава -
Солодко-гірка іпостась.
Хай - грішна!.. Та, ніжно-ласкава
Цілунком в уста заплелась.
На дотик - терпка і гаряча.
В душі - наче в кубиках, лід.
Над відстань, мов димка тремтяча,
Фантазій нестримних політ...
Ну, хто ти - чи Жінка, чи кава?..
Яка все ж тут тонка межа!..
І грішно-солодко-ласкава,
І рідна, і гірко-чужа...
💞☕🌞
***
***
***
Всім - смачного ранку,
запашної кави,
ароматного чаю і
мегапозитивного настрою,
на увесь день !🌞
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828301
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
…і маленька душа
Побрела по нескошених травах
У прозорих одежах, тамуючи спрагу і злість.
…подорожні ішли й осідали в зелених отавах,
Обираючи кращі
з надійних і радісних місць.
Ті, що ближче до хмар,
Врешті- решт назовуть їх сліпцями.
З-під напружених рук полотном попливе акварель.
… ну а поки лиш твердь, лиш вода і первинний світанок…
….………………..шостий день
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828274
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2019
А ты попробуй дать совет,
Себе самой - не тем, кто рядом!
И наподобие обряда,
Прими, сквозь опыт прошлых лет...
Пусть, растворится он внутри
И потечёт, как кровь по венам,
А осознание, постепенно,
Включает в мыслях фонари...
Шагов побольше - меньше пауз,
А веры если, то - в себя!
Ведь приструнить душевный хаос,
Возможно, действуя любя...
Игра, поверь мне, стоит свеч!
Ведь от рассвета до заката,
Мы рьяно так спасаем “брата”,
А надо бы себя сберечь!
А.В. #annvishtak #annaslittlepoetry #thoughts #life #poetry #hugsandkisses💋 #happywomanann
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827819
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Говори…Я слушаю тебя…
Почему-то голос так дрожит…
Посмотри,пожалуйста,в глаза!..
Всё понятно: там ещё болит…
Ты поверь, когда-то всё пройдёт…
И кометой время пролетит…
И в какой-то сумасшедший год
Ты захочешь снова ощутить…
Ты захочешь чувства обнулить,
Совершая жизни поворот…
Погрусти, когда душа болит…
Только пусть печаль не разорвёт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828019
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2019
Прекрасный принц я, в поисках невесты,
А конь без тормозов попался, диковатый;
Да коли встречу где-нибудь принцессу,
То мимо пронесусь... Вдобавок я поддатый.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181213
дата надходження 01.04.2010
дата закладки 05.03.2019
Чувствую...
Так глубоко Чувствую...
В Душе...
С мудростью,
Одновременно с лёгкостью...
Воспринимаю...
Что родилось во мне...
Восторженно!
С пониманием...
Дарю!
Тебе!
То нежное...
Необычайное...
С простотой
В Душе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827001
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 05.03.2019
Ты веришь в то, что истина - в вине?
Ну, если эта дурь неоспорима,
Налей тогда, налей тогда и мне.
Хочу, чтоб мысли плыли - где-то мимо...
Прости меня за этот лексикон,
Но мне плевать на тяготы похмелья!
Душа так жаждет праздника, веселья!
А пить вино - какой в том моветон?
Сегодня на душе моей - не айс.
Весна - не по - весеннему сырая.
И мрачная она, и дождевая...
Простужен поседевший мой Пегас.
Всё то, что он несёт мне - ни о чём.
Он стар уже, к тому же - приболевший.
Так пусть его возьмёт какой-то леший,
А я запью пернатого - вином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827863
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Місяць вповні (крізь фіранку)
Наче злодій заглядав.
У прозорій філіжанці чорну каву смакував…
У тумані, посивілім, загубилися зірки…
Від тієї ночі, милий, зморшка всілась на чолі…
Тиша - голосно волає…Тиша - голосно мовчить…
Тиша - сумом надихає (за одну єдину мить)…
Тишу - ледве колисаю ,як пишу оті вірші…
Я тобі пишу…І знаю, що кохаю… як тоді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827861
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Я в окно смотрела, как уходит время:
Разрывая сердце,словно,человек...
Разливая яды (жалости) на темя…
С памятью, играя, до припухших век…
Я в окно смотрела ...И - не нагляделась:
Как морозной ночью тихо сыплет снег…
Под высоким солнцем прорастает семя…
Стрелка воровато ускоряла бег...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827862
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
шалу* чуттів розкурює свідомість
дурманить і бажаннями бринить
в нитках-нейронах - божевільна повість
читаєш вічність, проживаєш - мить
у скронях лопають мікроінсульти
лоскоче капіляри п‘яна кров
верховна жриця пристрасного культу -
Вона, а Він - Любов, сама Любов...
[i]*шалА - напівфабрикат наркотику, подрібнене листя й насіння індійських конопель (зі словника сленгу)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827701
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019
У королевы выходной.
Ей сложно жить. Она устала.
Ей хочется побыть собой,
А не богиней среди зала.
Давно наскучили пажи:
То робость, то щенков повадки,
Их детской страсти миражи
И взгляд до приторности сладкий.
И утомила речь вельмож:
Всех, кто столпились возле трона.
Что нужно им не разберёшь
Она сама? Её корона?
Полно врагов, а где же друг?
И стать бы женщиной несмелой,
Любимой быть, как все вокруг,
Хоть день прожить не королевой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827652
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 04.03.2019
Із небесних гілок
розлітаються зорі, мов сови,
Загусають, мов мед,
рештки ночі на спраглих губах.
У хвилини такі
недоречні і зайві розмови,
У хвилини такі
ходить янгол по білих снігах.
Горизонту кайма
ще тоненька й блискуча, мов лезо.
Лиш піввдих, лиш півкрок -
і проріжеться сонця бутон,
Мовчазні ліхтарі,
тьмяні свідки нічної імпрези
Душі кутають змерзлі
у передранковий бостон.
У хвилини такі
ходять сни по стежинах ще босі,
Оті що не збулись
і вертають із зоряних веж.
У хвилини такі
розумієш, для щастя лиш досить
Чути серцем цей світ
і радіти, що в ньому живеш...
бостон* - дорогий сорт тонкого сукна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 03.03.2019
Лушпинням «сємок» спльована зупинка.
Лушпинням фальшу спльоване життя.
Твоїх грішків зачерствіла скоринка,
Їх не лікує навіть каяття.
Бо ти актриса не своєї ролі,
Безглуздих драм епіграф ти німий.
Бо від бажання неземної волі
Ти стала в’язнем власної тюрми.
Немов в театрі, приміряла долі
І грала завжди тільки зі спини.
Старих завіс запилені консолі
Ділили сцену : ліжко від стіни.
Зринали тіні, рвалась кіноплівка
І декорації мінялися, як сни,
А макіяж, гламурна облямівка,
Вже став немов ознакою ціни.
«По чім любов?» - питали на бульварі.
«По чім душа?..» - дзвеніло в голові…
Ти аж ніяк не скрипка Страдіварі,
Хоч і у неї струни не нові.
Ти аж ніяк не скромна Мона Ліза,
Та й посмішка твоя не для усіх,
Ти продаєшся бо в кишенях криза,
Тут справа не у цінності й красі.
Ти продаєшся не з аукціону,
А як б/в, розпродаж, на вагу.
У храм кохання йдуть не по ікону,
А по любов – людську й не дорогу.
Твоє життя – такий собі сценарій
І ніде пробу ставити й печать :
Сьогодні заробила на солярій
І ту «Шанель» купила, «…№5».
Лушпинням «сємок» спльована зупинка.
По чім любов?.. Тобі це звідки знать?!
Від тих грішків зачерствіла скоринка
І не лікує душу «№5»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827520
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Так сонце вирАзно
Повисло на вістрі… і ми -
Притихлі, принишклі, приглушені гілочки хвої.
Тут падають вниз невагомі пекельні човни.
На обертах цих
залишились ми виключно двоє.
…до відчаю рідні.
…до сьомого болю чужі.
Голодні у мандрах… засніжені, мов Джомолунгма.
…ріка, що тече крізь порожні каньйони душі,
загубиться в джунглях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827615
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Ты видел жизнь и слышал голоса,
Ты их впитал в свою сухую кожу.
И вглядывался, вглядывался за
Единственную грань из всех возможных,-
В единственную вечную мечту,
В свою печаль, в нее, в нее родную...
И льдами таял прямо по хребту,
Ревнуя мою спину к поцелуям...
Ты видел свет, ты видел, что весна
Не умирала, а впадала в кому.
Ты веришь в то, что смерть - не хуже сна,
Пока бежишь, пока еще не пойман.
Пока кричат забытые стихи,
Пока мой голос нем, мой голос- ветер.
Пока внутри тебя - война стихий.
Пока внутри меня - твои планеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711985
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 02.03.2019
Дві різні душі в однім ліжку та спільній постелі
Два серця звучать врізнобій, хоч колись - в унісон
Дві пари очей щось шукають на біленій стелі
Та світле там годі знайти... тільки вицвілий фон
Забути, забутись, закреслити, витерти весни
Які хвилювали, будили та цупили сни
Губили в обіймах і сили давали воскреснуть
Безсилим, безкрилим, озлобленим і навісним
Дві різні душі, дві розлиті калюжі печалі
Дифузія смутку терпкого й пекучих образ
Не треба повторення - вже вибачали й прощали
Кохання ж одне, як це ліжко, і стелить лиш раз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793415
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 02.03.2019
Каждое наше молчание
Не похоже на предыдущее,
Каждое наше молчание
Посвящено чему-то новому,
Но каждый раз его прерывают
Одни и те же заглавные буквы.
Современный кинематограф
Спасают спецэффекты,
А наш роман во многом
Обязан безмолвию.
Сколько еще слов
Мы скажем друг другу пока живы?
И какая их ничтожная часть
Будет что-то значить?
Хорошо, что мы иногда молчим -
В тишине заложен смысл на века.
Даже если я ошибаюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305013
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 02.03.2019
[i][/i]О, как же вам, мой друг, не повезло!
Хотя и сладок был победный гол,
Испили вы - особого дурмана,
Когда ушли ко дну своей нирваны.
И это послевкусие любви,
Отвар тот необдуманно испив,
Уже вам не забыть! Она - колдунья!
И с каждым, вашей жизни, полнолунием
Она лететь к вам будет, тайно, в сон.
И вы покой души своей на кон,
Чтоб вновь испить желанного дурмана,
Чтоб вновь упасть на дно своей нирваны -
Поставите, мой милый, несомненно!
Любовь с колдуньей - сладкий грех нетленный.[i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827394
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
а різниця яка, коли зовсім байдуже
метрова табличка: "не можна вірити"
не чекає тебе там ніякої радості
тобі скільки казати, що люди - злі?
і сама все тверезо і ясно бачиш
не топися, бо то є не зовсім вода
ти для нього нічого ні краплі не значиш
ти закохана - значить, безмежно дурна.
йому хочеться просто того, що не можна
і далеко йому всі твої почуття
ти щасливої краще бажай дороги
бо закохана - значить, безмежно дурна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827321
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019
Потуши свет,
Обхвати руками подушку
И приложи ее к сердцу.
Ты услышишь любимый голос,
Оставленный там когда-то.
Отпусти свои мысли,
И каждый раз будет неповторим,
Ведь это не морская ракушка,
А полуночная форма жизни -
Частичка меня в твоей памяти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394628
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 28.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2019
Как шумно.
В поминальную субботу -
колокола. Сосед звонил работу.
Звонил? - дарил, повязанный шнуром.
Как будто жил-да-был и вдруг узнал,
дожёвывая холостяцкий завтрак,
что больше не наступит послезавтра,
но завтра - предпоследняя весна,
разношенная чувствами, как стих.
... и можно быть рассеянной по крохам
и пропустить под ивой пару вдохов,
пока сосед, испуганно заохав,
трезвонит в неотложку
для живых
но всё равно спасибо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827101
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Ты пахнешь будущим
Цветным, определенным
И даришь настроение
Приманчивой весны.
Играет музыка
В глазах моих влюбленных,
А все стихотворения
Опрятны и ясны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159713
дата надходження 07.12.2009
дата закладки 28.02.2019
Цей тихий дощ про вічність шелестить,
Освячує молитвою вікно.
Осіння мить щемить...
щемить...
ще мить-
Глінтвейном стане сутінків вино
Із ароматом падолисту й снів,
Із присмаком морозу на вустах,
З мускатним шлейфом перезрілих днів,
Що губляться у пам‘яті й літах.
А тихий дощ іде собі й іде,
В свідомість падає і мрячить у думках...
Знов схуднув календар на цілий день
І хризантемить світ Чумацький шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826845
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 26.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2019
Зізнанням не сполохай почуття,
Воно іще беззахисне, невинне,
Воно ще спить у лоні, як дитя,
З усмішкою на личку янголинім.
Даруй слова барвисті у віршах,
При зустрічі у погляди закутуй,
Та квапити його не поспішай,
Нехай розквітне, як червона рута.
Створи для нього казку неземну,
Яку ніхто не чув до цього досі,
Торкни смичком затаєну струну,
Мелодію зіграй срібноголосу.
Сховай від пересудів і обмов,
Від холоду страшної порожнечі...
...Так хочеться твоїх обіймів знов,
Як в той зимовий, фантастичний вечір.
25.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715386
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 19.02.2019
[color="#223abf"][i]А ти смійся в обличчя лиху!
А ти смійся в лице біді!
Не здавайся, і глибоко дихай:
Під водою бували всі.
Хоч кричала: не вмію плавати!
І топилась у власних сльозах.
Місяцями нездійсненим марила,
Дозволяла, щоб їв тебе страх.
Тамувала сердечну втому.
Викликала вночі таксі.
Вибігала у відчаї з дому,
І чужими здавалися всі.
Забувала про все, що поруч
І лякав твою душу сміх
І стискав твоє серце обруч
Що він мав. що він міг й не вберіг.
Дуже дихати було важко
Ти топилась - і прямо на дно.
Знаєш, визнати чесно поразку:
Ось що врешті найважче було.
Що не завжди буває, як хочеш.
Що руйнуються безліч світів,
І ти всі врятувати не зможеш.
Бо багато кротів і щурів.
Менше слів, більше діла - і досить.
Хай душа не тривожиться злом.
Хай не бачать всіх прикрощів очі,
Ну а тіло хай йде напролом.
_____
А ти смійся в обличчя лиху!
А ти смійся в лице біді!
Не здавайся, і глибоко дихай:
Під водою бували всі.
[/i]
08.07.18[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825912
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Что Есть Любовь?
Это избавление от эгоизма...
Что Есть Любовь?
Это - когда всё бескорыстно...
Нет места борьбе...
Что Есть Любовь?
Это - когда вырастают крылья!
Что Есть Любовь?
Нет ничего прекрасней на Земле!
Любовь в Тебе...
И прежде всего доверие...
Доверять, как самому себе...
Что Есть Любовь?
В Тебе...
Вечность...
Любовь победит всё!
Радость в сердцах!
Любовь - одаривает!
Она читается в глазах!
Свечение в глазах, в улыбке!
Удивительные, сказочные Чувства!
Прислушиваться к Любви...нужно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825516
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 18.02.2019
…я ніч постелю.
Розкладу зачудовані трави.
Лиш подих раптовий - торкнутись окреслених губ.
То флейта прозора. Приблизно на восьмій октаві
Втрачаємо розум,
і волю, і весь людський глузд…
Від повного краху
Іти аж до надлишку віри.
Іти обережно по чорному ситцю струмка.
Являтись тобі синім птахом, чи сонячним звіром,
Допоки нас мчить
невагома тропічна ріка…
Не стань почорнілим
Шматком учорашнього снігу,
Що сходить в лавину зі спритністю диких мангуст.
… люби мене птахом… люби, коли витиму звіром...
………..люби лиш за те,
що повільно втрачаємо глузд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825806
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
Що ж...
Ось атрибути Літа Моєї Печалі:
ніч за вікном. І кружка з холодним чаєм.
Повна відсутність "вхідних". Острови. І липи.
Здрастуй. Ну здрастуй, Печалі Моєї Літо.
Де
кількість трикрапок росте аномально швидко.
Втім, як і кількість словес - мабуть зайвих. Чітко -
лінія вуст, вже торкнутись яких - не сміти.
Здрастуй. Ну здрастуй, Печалі Моєї Літо.
Бо...
Це незворотньо - закінчення Всіх Історій.
Тихо в мій сон на прощання вповзає - море...
Море цілує - і сіль вже з цих вуст не змити.
Здрастуй. Ну здрастуй, Печалі Моєї Літо
( Тихо сказати " не йди "
і затим -
відпустити )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589881
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 16.02.2019
...Десь на Сьомому Небі
Господь запивав валер"янку...
Сонце мовчки скотилося в темряву,
сльози - у чай...
Хтось - давився омаром,
Хтось - криком в підбитому танку...
Хтось тихенько співав "Алілуя",
а Хтось відчайдушно - "Стріляй!"
Хтось так солодко хляпав
медами... Хтось кров"ю вмивався...
Хтось ефектно жбурляв
срібняками новітніх Голгоф...
І Господь уві сні шепотів: "...я - награвся!
....награвся..."
і нервово намацував кнопку
із надписом "Off"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532340
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 16.02.2019
Ну що ж, Джульєто, життя - вже проза.
Тушкуй котлети. Суши мімози.
Чекати досить Коня і Принца.
Знімай пуанти. Тобі за тридцять.
Звикай, Джульєто, до перших тріщин
в ранковім люстрі - нестерпно віщім.
Нестерпно чеснім. Чужім - нестерпно...
Де мерзнуть ноги. Чи - крила терпнуть?
І терпне спогад - вуста гарячі...
Солодкі. Вперше. П"янкі. Незрячі.
Ванільний опік. Кордони стерто.
Пульсують крила.
Горять котлети.
І п"є тихенько коньяк - Джульєта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655451
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 16.02.2019
Між поглядом та дотиком лиш мить -
найдовша з найкоротших митей в світі.
Завмерли: перехожі розмаїті,
в польоті птах, супутник на орбіті,
і навіть час у завтра не спішить.
Між дотиком й цілунком мить одна -
коротка мить позбавлена вагання.
В ній стільки зрозумілого бажання,
немовби вона перша і остання.
Крізь тіло все натягнута струна.
Коротка мить від поцілунку до...
Не сила вже стихію цю спинити.
У ній потрібно щосекунди жити,
про все забути, пристрасно любити,
і смакувати, як п'янке бордо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776665
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 15.02.2019
Л...
Не думай плохо обо мне...
Что б не дождаться угрызений-
Не сей напрасных обвинений.
Не думай плохо обо мне...
Не думай плохо обо мне...
Как бумеранг, плохие мысли,
С пугающим и горьким смыслом
Придут к тебе назад во сне...
Не думай плохо обо мне...
Ведь мысль... Она - материальна.
Настигнет. Может, не фатально -
Найдёт и отомстит вдвойне.
Не думай плохо обо мне...
Ведь я добра́ тебе желаю.
Одной тобой живу, как тайной
Всех ра́достей земных и нег.
Не думай плохо обо мне...
Себя ты этим убиваешь-
И мучаешься, и страдаешь
От мыслей, рухнувших, как снег.
Не думай плохо обо мне...
Наш мир - и связанный, и цельный!
Не сотвори мирок удельный!
Не думай плохо обо мне...
Не думай плохо обо мне...
Не думай плохо обо мне...
12-13.08.2011 Киев
Илл. из Интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274999
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 15.02.2019
Це справжнє царство талої води.
Це справжній світ забутої свободи.
В тумани загортаються сади
І просять ще теплішої погоди.
І просять нескінченності небес.
І просять райдуг різнокольорових
Та інших невибагливих чудес
У поглядах, у душах і розмовах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825475
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2019
Бездоріжжя тривог - між бетонними мурами сповідь,
Хаотичність думок, непокірність сердечних вітрил.
Наче танець дощу, ця сльоза, що нагадує скло, від
Повік до душі залишає рубець. Із чорнил
Полинових озер замовляю собі білу тугу.
Із люстерка навпроти вдивляється пильно вина.
Я ж сама над собою вчинила найбільшу наругу:
Потягнувшись до неба, сягнула до самого дна.
Все навзнак й, мов платівка, по колу... За мить до свободи
На зап'ястях вервечки ілюзій, згорнувшись в сувій,
Розсипаються .. А над землею - важкі темні води.
Наді мною - вода, і до берега - жодних надій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784642
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 12.02.2019
бо важливо єдине: не бачити і пробачити
мала щастя дві крихти, змінила це все на біду
полум'яним дощем твоє ім'я навіки позначити
я нескореним сонцем над серцем під ранок зійду
бо важливе одне: підійматись, хоч скільки падаєш
не давати надій в тім, що справдяться чиїсь слова
я тобі забагато себе віддала й надто радила
та я, врешті, усім забагато сил віддала
хто зі мною тепер, коли подих і пульс уривками?
коли серце шукає причину, надію і зміст
а думки в голові пролітають, неспіймані ритмами
і круками великими мовчки тікають у світ
бо немає початку, немає кінця, ані рішення
кожен має свої дев'ять кіл без зупинок пройти
можна сном, чи людьми, чи надіями марними тішитись
та здолавши нездолане, тоді тільки зможеш рости.
12.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823223
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 12.02.2019
А ти думаєш, здатна я зламати священні узи?
Пов'язати чоло і стрибнути невідь-куди?
Ми з тобою були. І назавжди залишимось - друзі.
Ми з тобою ніколи насправді так й не "були".
___
Та я знаю, як важко щодня малювати сни.
Але то є життя. І, на жаль, всяке може бути.
І не вийде змінити того, що зопалу зробив.
І немає різниці, що скажуть нам інші люди.
_____
Чи безглуздий. Чи хворий. Чи, може, така твоя віра.
Я не просто для тіла. Я вільна. Вперта. Жива.
Я нікого в тобі, на щастя своє, не зустріла.
Я нікого в тобі, на щастя своє, не знайшла.
20.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824262
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 12.02.2019
🌸🌸🌸
напиши про це "щось", яке тихо витає в повітрі
невловимо торкається пасем. щоки. рукава.
напиши про це "щось". де радіємо ми, наче діти.
де душі не зачеплять чужих ні думки, ні слова.
🌸🌸🌸
де приходить весна. і ніколи ніхто не заплаче.
де каштани цвітуть, і шепочуть ночами гаї.
а що серцю неспокій, то зовсім нічого не значить.
час і сон забере лишній почерк і думки твої.
🌸🌸🌸
напиши про тепло, що в твоїм розливається тілі.
хай ніхто не тривожить на мить, лиш на вічність вікно відчиняй.
а що хтось там говорить: щасливим до того не діло.
ноги в руки, рюкзак і над ранок пливи в небокрай.
18.04.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788120
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 12.02.2019
Перша ніч після втрати, яка ж ти нестерпно-пекельна...
І чому так тривожить минуле, зриває пласти,
Перетворює в сіре оте, що любила, пастельне,
Де була не сама, ще живі всі і ще жива ти...
І лишень дика пам'ять все рвала і все ворушила,
Плач і розпач тулила в гарячий до болю печворк,
Все складала, складала, але і до ранку не зшила
У єдиний малюнок, малюнок єдиний... на двох...
Щось і ранок сьогодні... це ж треба... і той забарився,
Хоч боялася вперше побачити сонце... сама...
І за ніч прохолодну... мені геть ніхто не приснився,
Було темно і страшно, немає... немає... нема...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811603
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 11.02.2019
Верни моє.
Цукрову аличу.
Смак повені. Солоний дим анісу.
Ці аромати вічності й дощу –
…………….вітри пралісу
Шумить вода.
Нам сердитись не час.
Минулих битв сумнівні атрибути.
Як сон трава переспіває нас,
……………..дозволь почути
Перегорілу,
Вицвілу іржу
У променях зіниць не розпізнати.
Як чорний місяць перетне межу,
………………..я маю знати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825043
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2019
У меня есть только полчаса,
Полчаса - не меньше и не больше,
Думаю, ты всё успел сказать,
Потому что было очень больно...
Полчаса на сборы и на чай,
Полчаса - на посидеть минутку,
Но никак я не найду ключа,
Боже мой, ищу вторые сутки...
Собираю вещи, вся в слезах,
Ну... зачем затеял ты беседу...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А напротив - карие глаза -
И я просто... никуда не еду...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795127
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 10.02.2019
У меня есть только полчаса,
Полчаса - не меньше и не больше,
Думаю, ты всё успел сказать,
Потому что было очень больно...
Полчаса на сборы и на чай,
Полчаса - на посидеть минутку,
Но никак я не найду ключа,
Боже мой, ищу вторые сутки...
Собираю вещи, вся в слезах,
Ну... зачем затеял ты беседу...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А напротив - карие глаза -
И я просто... никуда не еду...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795127
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 10.02.2019
[i]І вони забирають з собою камінчики пам'яті,
Сувеніри вітрів і світанки за синім вікном.
І вони залишаються в нас паперовим журавликом
І графіті на стінах, забутим на лаві шарфом.[/i]
Ми маленькі міста, що згубилися поміж планетами між світами у сяєві сотень мільйонів зір,
Ми спалахуєм ясно свічами, снігами, кометами, наче іскри у плетиві тисяч невпізнаних днів.
Всі порослі садами, вогнями доріг закосичені, едельвейсово квітнуть захмарені наші серця.
І зіниці фонтанів забуті, ніким не помічені все вдивляються в небо в загублених тихих дворах.
Ми маленькі міста без історії, масок і пам'яті, і про нас не напише підручник, не скаже роман,
Ми всього лиш слова, десь наївні, нічим не прославлені, ми химерні думки, звичних вчинків буденний обман.
І в сплетінні шляхів спорожнілих, несхожих, заплутаних ми самотні без суму в провулках молочних дощів,
Поки раптом під вечір в проміння останнє закутаний хтось не ступить безшумно у тінь наших сивих дахів.
Він торкнеться рукою пошерхлих і літеплих каменів, і під пальцями враз затремтить-стрепенеться душа,
Він безглуздо простий - без звання, без прикрас, без орнаментів, у стареньких кросівках, і з небом іскристим в очах.
Він полюбить за так ці вузенькі бруковані вулички, тихий дзенькіт трамваїв, кленові та мрійні вітри.
І його зустрічатимуть ринви дощами з минулого, воркотатимуть тепло з горищних вікон голуби...
А коли він розтане, мов привид, в тумані ранковому, ледь всміхнеться будинкам, в дорогу рушаючи знов,
Лиш монетка на щастя дзеленькне останнім відгомоном, у свічадах зіниць заіскриться прощальним листом.
Ми маленькі міста, вічно юні, древніші од Всесвіту, і самотніх людей нам приводять часами мости.
Вічно теплих людей, що приходять під вечір із безвісті. І лишаються тут щоби зранку у безвість піти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639592
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 10.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2019
…бодро заходит в примерочную, а там -
безжалостный яркий свет, ослепительно белые стены.
Раздевшись, проводит ладонью по неидеальности живота,
и, своё отражение выругав и обесценив,
обращается к зеркалу - язык, мол, попридержи,
и больше ни слова лишнего не скажи!
Зеркало – персональный детектор лжи.
…Отдаётся нахлынувшему унынию - смертному, говорят, греху -
чем они думали, сентиментальные ангелы, там, у себя, наверху,
приведя её в этом возрасте в это место?!
Подковали, как золотую блоху…
Новый порядок грядёт, он будет неодолим –
неотделим от будущего на двоих, выверен, крепок, прочен.
Кому это нужно?
...А зеркало говорит,
что всё перемелется – переживи да переболи;
подмигивает - не передумай! Впрочем,
белый – цвет преображения, чист и свят.
Но тебе уже за пятьдесят, вдруг тебе его не простят?
Спастись ли от скоротечного времени платьицем подвенечным?
…а в примерочной время – белым по белому – бесконечно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819696
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 07.02.2019
Я знаю тебя наизусть, все реки твои и кометы,
Шуршание страниц и приметы, закладки распознанных чувств.
Я знаю тебя наизусть.
Не сплю и считаю до ста, что множишь ты на бесконечность.
Твою полюбил человечность, с тобою душою стал стар.
Не сплю и считаю до ста.
В глазах полуночных твоих, я в них утонул прошлым летом.
Мой ум вновь к тебе за советом, хоть сердцу и дали под дых
В глазах полуночных твоих.
Я знаю прекрасно, и пусть. Нет ближе душе человека,
Нет дальше душе человека. Я знаю тебя наизусть.
Я знаю прекрасно.. и пусть.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5bt7kAVxKfs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819958
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 06.02.2019
не люблю, коли хтось зазирає в зашторені вікна
одержимо шукає хоч шпарку й ковтком захлинається
що він хоче побачити, що йому, вбогому, видно?
помирає утома, а шоу лиш розпочинається!
прокидаються образи, вхоплені оком із плебсу
що руками розмахують, шкіряться губошпагатами
гул буденності враз набирається дивного сенсу
етикету байдужості між політесними матами
там затуркана сутність здіймає долоні на плечі
відчайдушно, судомно дереться та трусить мурахами
що сховатись хотіли, напевне, у шкурі овечій
та душа - не вівця, скорше - птах і живе поміж птахами
не в хліву, не у ямі помийній, де рухають зливки
тихо бродять, як дріжджі, отруєний газ випускаючи
а у тій голубіні, де миє сліпучого лика
те світило, що шле поцілунки всім сонячнозаячі...
так дратує, як хтось підглядає в зашторені вікна
сподіваючись влізти у душу двома черевиками
я звикаю, та певне, ніколи вже так і не звикну
бо «своє» й «сокровенне» залишаться рівновеликими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785282
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 05.02.2019
Ты давно не читала Есенина.
Разлюбила писать стихи..
Растеряла себя между временем,
Рассевая зерно в пески.
Но оно не погибло,-все выжило,
Только вряд-ли взойдет еще
Среди сухости лиц,букв и символов
Без надежды. Ради чего?
Часто мы не умели быть верными,
Сгорали сердцами от слов...
Ты давно не читаешь Есенина
И не пишешь уже стихов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630186
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 05.02.2019
Слишком длинна эта ночь - как витая нить,
знать бы ещё, из каких заплелась волокон...
Тьма зависла сукном у незрячих январских окон.
Жаль, что тьмой невозможно себя от себя заслонить.
Ночь - для облачных страхов глубокий карман и кров,
беспощадней её только лунное белое око,
и, пока не качнётся, волнуясь, медвяный прилив с востока,
ненавидит звонки с позабытых давно номеров:
обрывается связь, и по аспидным спинам крыш
тащит ночь на край света чужое «привет, не спишь?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820346
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 05.02.2019
і знов вихідна точка. і знов догори по накатаній.
я всоте вчусь посміхатись. приблизно. подекуди. крайньому.
це всього лишень оболонка. ніхто не знає, як правильно.
і душу сміхом ду́́шу. холодним і не по-справжньому.
ніхто не побачить, що сховано. то серце бинтом перев'язано.
думки всім на світі зайнято. я просто сліпа в очевидному.
пороблено чи не пороблено. різницю віками розказано.
і протяг пустою кімнатою ховає в мені невидиме.
01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823222
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 05.02.2019
💌💌💌
якщо я завтра помру, сьогодні хочу дихати
сьогодні хочу жити. не чути жодних пліток.
не слухати жодних порад. своїми гордитись крилами.
з любов'ю і задоволенням проходити кожен крок.
💌💌💌
якщо я завтра помру, то знаю, що світ не зупиниться.
настане зима, весна. і літо буятиме квітами.
хтось правильно зробить щось. хтось всоте в житті помилиться.
хтось скаже "мені всеодно", хтось збреше "ми були рідними".
💌💌💌
якщо я завтра помру, сьогодні не буду плакати.
сьогодні я зроблю все. і скажу, про що мовчу.
а жити всі дні отак, як інші тобі радили?
я хочу горіти вогнем! навіть якщо згорю.
02.19[u][u][/u][/u]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823853
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 05.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2019
Шукаю літери, залюблені у сонце…
Хворіє січень… Місто – білий птах…
Мороз малює пір’я на віконці…
Тепло - у серці… або в міражах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820999
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 04.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2019
Прокидаєшся серед ночі й дивуєшся – все ще ніч,
Ніч така, мов ховається світ у драглистому черевці чорносливу.
Морхле сяйво ліхтарне по вікнах підсвічує зливу -
Тьмяне світло й вода розплескалися навсібіч
Молоком золотим… Ти вагаєшся – йти, не йти?
Та лишаєшся, щоб до сльотавого ранку не спати.
Вкотре ніч проростає у самому центрі кімнати -
Із чужої утіхи, із власної самоти…
І гримить за вікном, і дивує тебе пітьма,
Наче повна відсутність чогось та чиясь тимчасовість…
…Це пітьма провокує непрохану ніжність, небажану совість
І неждану жагу, у якої вагань нема.
©Єлена Дорофієвська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824067
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019
Коли ти шукаєш на чорній землі
Шматки кольорового мрева,
Не руш сни надземні – в січневій імлі
Коралі вдягають дерева.
Бо вибір не твій тут – не райський ти птах!
Земному - земні горизонти.
Вакулине коло і страх у очах,
А в грудях тремтять мастодонти.
Ховається в погляді сірий зеніт,
А спогад регоче то плаче.
Розправ свої крила в шалений політ,
Вгамуй своє серце тремтяче.
Розірвані пута… Порожній ефір
Залишиш сліпому циклопу.
Звільнившись від ролей: ні ангел, ні звір...
Окреслиш свій шлях для польоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819938
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 04.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2019
Мы прошли сквозь друг друга однажды,
Не сложив на двоих и полслова;
И сейчас, изнывая от жажды,
Ты рисуешь меня молодого.
За спиною оставить - погибну,
Как твои предыдущие боги.
Никому ни за что не обидно,
И никто не посмотрит под ноги.
Я дышу лишь тобой, по привычке;
В перерывах курю, забываюсь.
Догорает зажженная спичка -
Это целая жизнь. И усталость.
Автор картины Brian Hugh Warner (Marilyn Manson)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592719
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 03.02.2019
Хочу обнимашек
и сладких конфет
со свежезаваренным чаем,
душистых ромашек,
душевных бесед
и вечер чтоб был нескончаем...
(03 февраля '19 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823900
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2019
Він каже їй: " Все буде добре!". Вона йому вірить.
Це так, наче сонце не в небі, а сходить на шкірі.
В довірі до нього ні тіні підозри, ні міри,
Лиш ніжність і все, що за нею ввійшло під ребро.
Бо...
Між ними немає доріг - все лишилось позаду.
Коли вона стала для нього свічадом розради,
І вперше відчув перед жінкою, що безпорадний
В любові своїй, відстань збіглась умить до зеро.
Про щоб вони мовчки чи вголос не вели розмови
Очима, плечима, руками, блукаючи в слові,
Мереживом рухів у дотиках більш, ніж любові,
Відлунням луни була кожна з промовлених фраз.
Тому вона знає, що доля в колисці гойдає
Одну з найсвятіших у цілому Всесвіті таєн
Про те, що у нього на серці і в неї навзаєм...
Вона каже: "Все буде добре!". І віра - анфас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794663
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 02.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2019
Недавно я задумался об одной очень важной вещи.
На самом деле никто и никогда вас до конца не поймёт!
Могут жалеть, класть голову на плечо, сюсюкаться, говорить добрые слова, даже говорить что любят. Чудовищный внутренний сумрак который терзает изнутри немного смениться солнцем проглядывающим сквозь мрачные облака нелюбви и непонимания. С этим мы сталкиваемся каждый день и час.
В итоге он остаётся, где найти тот лучик света?
На самом деле среди смертных нет таких, кто мог бы влезть в вашу шкуру, а тем более голову, или хотя бы ощутить вашу боль души.
Только вы сами тот человек, который способен помочь себе сам.
Говорят безысходных ситуаций не бывает, бывает лишь только выход из них, который вас не устраивает, однако он всё таки есть!
Поиск такого выхода это и есть первый шаг на пути к новой, лучшей жизни. Нужен только шаг.
Нужно полюбить себя, именно этому нас учат подобные ситуации.
Помогают открыть глаза, ведь сколько можно уже это ТЕРПЕТЬ!
Необходимо сильно возмутиться. СО МНОЙ ТАК НЕЛЬЗЯ!!!!
И снова продолжить свой путь к "самому себе" переступив и безжалостно избавиться от всего унижающего ваше достоинство, и медленно но верно убивая в вас своё Я! Несите его гордо, как знамя! И пусть привычный уклад вашей жизни больше не тяготит. Я знаю, это трудно, но возможно!
При рождении нам дали целую жизнь, а сколько осталось? Не знает никто!
Всё это напоминает зыбкую грязь, только сейчас, и только сегодня!
Действуй!
©Михаил Пронин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823737
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
а я не сплю і думаю про нас -
про те, що розділяє і єднає,
про те, як невблаганно плине час,
про те, що є і те, чого немає...
а я не сплю... не йде до мене сон,
пульсує думка, мов набат, у скронях,
і лиш сердець невпинний унісон
несе кохання в зімкнутих долонях
а я не сплю і наші почуття
кладу в прості та неслухняні рими,
вони такі ж, як все моє життя -
банальні, але вперто нескоримі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809101
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 31.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2019
Прокручуються. Ми буксуємо. А си́пле...
Намоклі на пальча́тах рукавиці
Штовхають вже самі автівку-злицю,
Яка не їде зовсім в гору схилу.
...Попутниця, із задньої, теж вийшла -
Впирається вечірнім манікюром
В замерзлий номер, розправляє крижі,
Й здається не фліртує вже, знеструмлена...
А ми – їй: «Не хвилюйтесь, розігріємо!
Заводити й штовхати, це - ми вміємо!»
27.01.19 р. ( «У ранкових снігах» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823051
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Порцелянові сни.
Лабіринтів потрійні ходи.
Малахітовий подих очей – покарання умовні.
Мов таємний блукалець, ідеш по поверхні води.
І шукаєш очей.
І уперше лякаєшся повні.
Ми були вже отут…
Виокремлюєш спогад крихкий.
В порожнечі світів мерехтять проповідниці-сосни.
…тільки ти шепочи про відносну прозорість руки.
Про піски, що крізь серце течуть
( абсолютно відносні)
На солоних губах
хай палає цукрова хурма.
Над стигматами рік розтрусити зворушливий попіл…
Повернутись туди, де ми віримо сліпо в дива…
Спопелити усе.
Не лишити нічого на потім
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822998
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019
ляснув, мов постріл, звук об холодну плитку -
ґудзик упав, залишивши обвислу нитку
ґудзик упав, побринів і застиг нерушно
круглий, блискучий, та тільки уже без вушка
цілим здається, та чується все ж розбитим
ґудзик - без вушка, його уже не пришити
плитка пласка, а для нього - немов безодня
в ній він загублений, втрачений і самотній...
доторку теплих пальців вже не відчути
вже не зімкнути поли і не застібнути
і не пірнути, як завше, в петлю обшиту
дивно, та ґудзику вже без петлі не жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822778
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 27.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2019
Сьогодні я танцюю в тиші знов,
Мов завтра вже ніколи не настане –
Й закам’яніє серце полум’яне,
І рано рани
Зарубцюються у шов.
Бо ти зійшов в мені,
Бо ти в мені знайшов
Шалених імпульсів загублену криницю.
Стирає час
З ландшафту пам’яті в’язницю
Образ і гонору. Звільняє від оков
Й нашіптує мелодію
Любов.
Сьогодні я танцюю в тиші
...знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815045
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 25.11.2018
тріснула стеля...
ніби світ розколовся
на потім і досі
на потребу і досить
на найглибшу з глибин і на найкарколомнішу скелю
світло сочиться
у розтріснуту шпарку
поволі і шпарко
ніби холод і жарко
мов червоний метал враз схолов у гартовану крицю
хочу до сонця
бо ця стеля - не небо
як втеча від себе
перепона до тебе
то зламай і залишся назавжди моїм охоронцем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813823
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 15.11.2018
спішу сказати, як тебе люблю,
я встигну, але вперто поспішаю,
піймаю мить зручну і знов ловлю -
багато слів кохання не буває
бо кожен вдих без тебе - марнота,
порожній видих без краплинки кисню,
без тебе радість, ніби, та не та,
солодить серце, але швидко кисне
без тебе пульсу стук - банальний звук,
механіка людського організму,
що просить найжаданішої з мук -
любові метастазів, чи мелізмів?..
спішу сказати, як люблю тебе...
аж до запаморочення, до сказу,
в якому світ запався шкереберть,
в тім світі - ми... самі... в обіймах... разом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813511
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Відміряти
Три чверті від води.
Присипати піщаним перламутром.
Надвоє розкроїти береги.
Пройтись навскіс
над прірвою. Відчутно
Натягнутий
Канат черкає п’ят.
Приспати біль настоєм кураги.
… тобі б усе це встигнути до свят
… четверту чверть
долити до води
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812585
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 11.11.2018
Пахнет хлебом, быстрее вращается солнца гончарный круг -
В княжий город приходит очередная осень.
И высокие мачты так и не ставших твоими челнами сосен
Подставляют ветрам малахитовую хоругвь.
Византийская смальта ложится на мокрый асфальт.
Золотистые будни унылого листопада…
Ольжин Град изнывает по суетности Царьграда,
Скромно прячет парчу куполов под стекло и сталь.
От детинца до речки змеится в траве тропа,
Прорастает над капищем крест через мох и вереск -
Здесь преемники упований на тонкие стебли веры
Научились природе проигрывать и уступать.
Багрянится закат, и послушно рыжеют дубы,
Испивая корнями Почайну из вечной глины...
Разливаются реки - от Ольги до Константина –
Крепче рук, чище неба, и глубже морей любых.
Все опрятные свитки историй привычно врут.
Неизменно бестактен измученный внутренний голос...
...и когда в твой смартфон прилетает почтовый голубь,
Ты боишься увидеть в письме полыхающий трут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810083
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 21.10.2018
Збирай
тривожну мідь горобини
на гострих полюсах чужих розлук.
В передчутті полярної зими
твій хижий птах
завмер в обіймах рук.
Збирай,
дівча невпізнане, пітьма
змиває із очей твоїх блакить.
Тобі від того користі нема,
що в серці
біла віхола звучить.
Солодка і липка,
мов віщі сни
в прозорих водах Стіксу неба край.
Перегорілу мідь горобини
збирай,
дівча невпізнане, збирай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807285
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 22.09.2018
Проходьте повз нього святенники,
Не з вашої братії, грішники,
Цей погляд – колаж протилежностей:
Невинних й Везувієм знищених.
Сортуйте сезони за кольором,
Рахуйте не сказане зимами –
Стираєте власною втомою
Тони, що для вас є незримими.
В цім зорі вершини – та айсбергів:
Глибинно ховається істина.
Руйнуєте чом, неприкаяні,
Не вами збудовані пристані?
У вічах – портал в інші виміри,
Де розум – задвірки чуттєвості.
Любов є дарунком, не вироком, –
Та болем подекуди встелена
Дорога сердечного цокоту –
Удари вдихаєте з осудом,
Побачивши куряву погляду,
І колете! Колете! Колете
Весну кольорами студеними.
Себе називаєте вищими.
Проходьте повз нього святенники,
Не з вашої братії, грішники,
Цей погляд блаженно гіркий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806698
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 16.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2018
Торкаюсь
обережно до човна…
Згорну, мов хмиз, навігаційні карти.
Мене давно у снах твоїх нема,
химерний,
сіроперий птеродактиль.
Критична маса.
Абсолютний хміль.
Палеозою вистояне листя.
Так легко обпектись. Це заметіль.
Птахам тропічним
тут ніяк не місце.
Не місце,
князю сонячний, не час.
Час опіків під ніжними руками.
Сліди від пазурів… То ти… не птах??!
Не птах?… химерний…
вихор між зірками
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805754
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018
Ни одного стихотворения за лето…
Вот это лето! Сущий ураган!
Взметнулось белой чайкой с парапета,
Крикливое, как полчище цыган.
Носило, уносило, заносило,
К далёким прибивало берегам.
Забрасывало в самое горнило –
В жару и зной, и в шум, и в птичий гам.
Сдавалась голова ему на милость,
И отбивались помыслы от рук.
Но так хотелось, чтобы длилась, длилась
Безоблачная музыка вокруг.
...........
А нынче строчек разбирать ошмётки
Забытое торопит ремесло.
Ах, осень, у тебя же только плётки!
А пряники все лето унесло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804936
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 01.09.2018
Вино с утра - простительная блажь.
Глоток - и подлежащь, и несказуем,
и иногда разбавлен поцелуем.
А всё, что до - ты после мне отдашь,
когда грехи поднимут якоря,
со мной прощаясь и меня прощая.
И вечер спьяну выплачет свечами
всё то, что только спьяну говорят.
Насыплет зим сгорячки пары три-
четыре.
...кто-то больше? - даже я бы...
Вина с утра? - пожалуй.
день - расхлябан:
колокола снаружи и внутри...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804892
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 01.09.2018
Відшелестіло
Золотом трави…
Відмерехтіло… вирвалось назовні…
Між нами білий порох ковили.
Хто винен з нас,
що місяць знову вповні?
Стулило брами,
Вкинуло ключі
В озера сині так безпомилково…
Ховаєш очі у грибні дощі.
Не залишай мені
останнє слово
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804827
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 01.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2018
Нам кожен день дарований з любові -
Світанок, вечір, ніч, найменша мить
Це ми плетемо їй вінки тернові,
Забувши, що покликані любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804462
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 26.08.2018
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 25.08.2018
Одного
серпневого
вечора,
як сонце
розсиплеться
хною
Я стану
навмисне
не ґречною,
мов пензликом,
буду рукою
виводити
знаки мережані
на спину Твою
і рамена
і колами,
ледь обережними
насмілюся
на нескінченне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803089
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 24.08.2018
У лабіринтах плетива життя,
Де кожна фальш штормить їдким капризом
/Десь поміж ребер/, згадуєш ім'я -
І звичний біль посилює репризу.
Ти знов стоїш - зруйнована стіна, -
Крізь призму снів - відверта і цинічна -
З останніх сил, і ділиш постіль на
Прийдешній час з самотністю. Панічно
Боїшся слів, тому мовчиш на вдих,
На видих - губиш всю себе між криком
Німим. Бо більше у тобі від тих,
Кого лікує тиша вовчим ликом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787924
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 09.08.2018
Блеск шелковистых проклятий
Издали - под ноги льнет.
Взгляд обездоленных, кстати,
Острей.
И ослепленьем рискуя,
Ночи не спишь напролет.
Твой он - минуту, другую,
Но Грей.
08.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802570
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 09.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2018
Перегортаєш
Спалахи тепла.
Вдивляєшся в зворотній бік емалі.
Ота, що в чорній сукні підійшла,
Сказала,
що світ сповнений печалі.
Дурманно
Пахла м’ята… череда
Впліталась в її пасма кольорові…
Так, ніби позолочена вода
Текла крізь серце,
діставалась крові.
Так ніби
Ви востаннє віч-на-віч,
Глухі сліпці спотворених маршруток.
У смолоскипах ваших протиріч –
Щось значно більше,
ніж синхронний смуток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798555
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 09.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2018
Залежані будні, мов речі з прадавніх шаф,
Придушують подих на фоні мозаїки міста.
На розі мовчання приховано стільки вже змісту,
Що гусне повітря. Бетонних тенет ландшафт
В'їдається в риси обличчя, поставу, тінь:
Чим далі, тим більше в мені перехресть і провулків,
Частіше стріляють байдужістю в спину /впритул/. І в
Кожному пострілі, мов Великодній дзвін.
А втім, все, як завше: встаю і проходжу повз
Будинки й слова, що ніяк не вкладаються в строфи.
Ми досі піщинки на тілі пустелі епохи,
Рознесені в просторі й в часі міцних оков.
Тому /не зап'ястя/ і давить. Тому й нема
Тут світла від бань позолочених душ і соборів.
На вулицях міста, де я - елемент у декорі,
Купається в сонці холодних сердець пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791636
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2018
Зостанься
На цих мапах… біле місто
Розхитує у серці гостру вісь.
Проходиш крізь розірване намисто,
Крізь спопеліле, пережухле листя…
Долоні крізь…
Окреслюєш
Чорнильну порожнечу.
Розписуєш невидимі сліди.
Твоя фатальна, майже вдала втеча
У нікуди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791402
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Навіяв квітень стільки самоти,
Що глухо навіть серед сотень звуків,
Де спліну незакінчений мотив
По колу ходить котру вже добу. І в
Тій незграбній музиці ходи,
Коли навзаєм тільки сни і вина,
Для мене не залишив, мабуть, ти
Зумисно спільних снів і половини.
Лиш хміль за північ бродить в голові.
Зірки вкривають небо ластовинням,
Та ці свічада, наче не живі.
Кому і що вони на світі винні?
І каменем наріжним циферблат:
Не поверне минуле й за офіру.
Вишневим цвітом пломеніє сад,
Та у весну без тебе я не вірю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788337
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 22.04.2018
і хто йому скаже, що врешті прийшла зима,
яка її знову за душу вузлом трима,
і що, коли ніч поділила усе на три,
просила вона: "вітре, пам'ять мені зітри..."
а що залишалось? чекати, що все мине.
пасьянс розкладати із надто тугих тенет.
і навіть, як випав наранок торішній сніг,
не вірила в диво, бо втриматись він не зміг.
бо все, що любила, змивала ураз вода,
хоч світ, наче ляльку, в колисці її гойдав.
та що та колиска, як ліжко пусте і сни
про нього вервечкою тягнуться? "не засни," -
шепоче вона і рахує зірки з Ковша,
аби не зайтися вовчицею. /...тихо, ша.../
бо знає: лікують не сльози і не любов,
і точно не час, що поволі по ній ішов.
що правди і правил немає в такої гри.
і хто йому скаже: "а ти говори, гори
до неї крізь ночі, бо знову прийшла зима..."
що світла у неї без нього і вдень катма.
/9.12.17/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783322
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 23.03.2018
[b][i]Он шел ко мне отчаянно сквозь зиму
Хоть повод не давала я никак.
Любовник? Он забрал мой пыл и силу.
Ведь столько дам вокруг..А он... чудак.
И только встретил, без прелюдий, сразу
Меня он уложил скорей в постель.
Не помню, доводил ли до экстаза,
Ах, если б знала - не открыла дверь...
Забыла о прическе и о платьях,
И кажется, что белый свет не мил.
Почти неделю я в его объятьях..
Хотела оттолкнуть... да нету сил..
И кажется - совсем я изомлела.
С ним вместе на примятой простыне.
И до всего, что важно,нет мне дела.
Пот каплями стекает по спине...
Мне млеть в его объятьях - не приятно.
Скорее бы за ним и след простыл..
И это и логично... и понятно,
Коль даже муж измену с ним простил.
Я от него избавиться бы рада.
С чего, скажите, он ко мне прилип
Хоть был бы мужиком, таким, как надо
А то обыкновенный вирус ГРИПП...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781779
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
На короткую минутку
В сон тревожный загляну...
Поцелуями укрою...
Прикоснувшись,разбужу…
И оставлю на подушке
Незабудки из духов…
Прошептав,тебе на ушко,
Много-много нежных слов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781577
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
«Скуштуй! Дивись-но, що я напекла!» -
З багнюки наліпились калапуцьки
Він так старанно ротиком - плям-плям
Немовби здобу їв з малої ручки.
Світилась радість в парах двох очей
Сміялась безтурботність переливом
Дивилась Доля на малих - ачей
Цьому «подружжю» бути ще щасливим!
Роки збігали, як в клепсидрі плин
І злизували з чіл безпосередність
Замість медів життя дало полин
Байдужість тихо струювала єдність
Згасав вогонь ще в молодих очах
Любов стікала, наче кров, в калюжу
І бралась в згустки, паросток зачах
Зі спільних мрій... та й мріялось не дуже
Не зміг - не витримав. Не вберегла.
Не гри хотілось - просто «жить по-людськи»
На згарищі сімейного тепла
Лишилися з багнюки калапуцьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780706
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Існує й друге небо... тільки на землі -
Таке ж глибоке, дивне, неозоре.
На цім небеснім плесі у густій імлі
Також живуть світила - люди-зорі.
Хтось близько-близько на одній з земних орбіт
Супутником своїй зорі назветься,
Ще хтось яскраво, мов живий метеорит,
Повз інших зір байдуже пронесеться.
Одні зірки холодні, наче крижані,
Та все ж помітні - зблискують від злості,
Якісь мигтять ліниво й мляво в вишині,
Вважаючи, що скрізь вони лиш гості.
Є люди-зорі, що в житті горять добром,
Яке й довкола небо зігріває,
Воно спиняє тих, хто мчиться напролом
У прірву, тих, в кому його немає.
Повірити у себе й провідній зорі
Світилу кожному зорить потреба,
Для когось зірка засіяє й в ліхтарі,
Ота, що мрією сягнула неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780681
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Чому сумуєш моя, Весно? Поділись
Чому з дощами посіріла й неба вись
Блідніє тьмяністю печалі твоїх віч
Що сталося з тобою, леле,в чому річ?
Йому довірилась наївно, обманув.
Вродливий Березень, мінливий- ким же був?
Пообіцяв тобі він ніжність і тепло
Та всі слова його снігами замело
Замерзло серденько твоє. Пекучий лід
Залишив у душі твоїй болючий слід.
Ти кинулась в обійми Квітню, між вітрів
Щоб приглушити від образи гіркий гнів
А він кохав тебе не довго й наче сніг
Лавиною накрив тебе від зради сміх.
І вже не тішили ні квіти ні слова
Коли ти знала, що у нього не одна.
Ти заблукала у безодні сірих днів
Де морок огортає душу й світ дощів
Стіною хмурою безжально гриз тебе
Де вже ніхто таку, як ти і не знайде.
.... ................
Коли зійде яскраве сонце з-за гори
Опинишся в його долонях вперше ти
В його очах, що кольору високих трав
Побачиш ту, котру так довго він шукав
Він подарує тобі з неба сяйво свіч
І теплі вечори удвох, де віч-на-віч
Ти засинатимеш у Травня на руках
І своє літечко чекатимеш у снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780109
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
В небесной хламиде с треском расходятся швы - поперек и в диагональ.
Четыре секунды. Внезапно скрипит калитка.
Когда большеглазый старенький дом вливает в себя февраль,
Тишина обретает плотность Омег и Альф,
Ты обретаешь меня. Не иначе, от переизбытка
Слов, утративших веру в себя вчера,
Я тишину обретаю, теряя плотность.
…Бывшие – это значит, ещё не раз
Самый колючий плед, половинки сред, поднебесье глаз…
И этот момент повторяющийся. Бесповоротный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779427
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Якби ти, через силу, знов
Стрічав схід сонця опівночі,
Почув би, - гучно хтось регоче,
А може лід з гори зійшов?
Якби я з мішковини - шовк...
Вбрання весільне для учора
Зліпила з бунту й непокори,
Ти б онімів...куди там! - шок!
Якби прощався дощ... іще
До ранку випивши безсоння, -
Зійшлися б душі в міжсезонні.
Під тим небаченим дощем,
Вуста пошерхлі і солоні
Солодкий дарували б щем...
12.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779264
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Молча сумерки вскрыл
(пятый год - наугад:
безнадёжны, надёжны, блаженны) -
и потупился в тыл
покрасневший закат,
подпирая холодные стены.
Пальцы кормят курки
(надо втиснуть тире).
Сон - по слабости, утро - возможно.
И как вёсны - легки,
кто не смог постареть.
Бог - великий, а планы - ничтожны.
Пустит корни в апрель
вдруг вернувшийся клин,
просвистев мимо неба, по встречной.
Я гоню. Ты не верь.
И до смерти - аршин,
и герои, как боль - бесконечны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779429
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2018
Двери всё спорят больным стариковским скрипом.
Вытекла форма из чётких границ "открыто".
Утро из спальни.
Ничтожное из великого.
Мы закрываем - возможному вопреки.
Глупости - в стёртом пороге, в ключах забытых,
в нервных ночах.
И в захлопнутых нервно бликах -
глупости.
Двери, расстроенной напрочь скрипкой,
плачут не нам...
...это попросту сквозняки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777634
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Така вода…
Не більше і не менше…
Снігів полотна чисті, мовчазні
Розтануть до весни, і стане легше…
І стане
так по-іншому… німі
Дві постаті
На голій шахівниці
Зійдуться по периметру душі.
Така вода, яку черпають жриці
У храмах
в позолочені ковші.
Притрушена
Приправами і снами
Ілюзій… і колосяться жита
На горизонті… й плавиться у жбани
Солодкий віск оман…
………………………. така вода
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777469
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Сорок вісім годин без тебе,
Сорок вісім і… ціла вічність,
Ні, не зникло нікуди небо
І не втратив світ динамічність.
Сонце світить і сяють зорі –
Це не має ніякого впливу,
На погоду, на місяць, море,
На вулкани, припливи й відпливи.
Сорок вісім годин… Так мало,
Бо позаду – багато рОків,
Ту відсутність життя зіткало
Із нечутних котячих кроків,
З мовчазного співу форелі,
З невідчутного дотику вітру,
Із порожніх джерел пустелі…
Я малюю, хоч знову витру,
Я малюю твою присутність
Ледь помітним вугільним штрихом,
Нездійсненну примарну бутність
Намалюю і витру… Тихо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777434
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Ніч темна спокусниця? Ні, вона чесна, ввічлива, чинна
Посміхнись і почуєш цей чистий, сріблястий струмочок
подаруєш буквар, а вона тобі в відповідь -- рими
в ній щось є незліченне, невидиме, трішки дівоче
Не шукай серед ночі від серця мікстури
не грузи мою любу своїми гіркими жалями
бо не зможе вона припинити тортури --
не підвладні стихії людські глупощі й драми
Якщо зможеш, довірся її чорноті глибокій
хай тебе оминає журба і лихо
ніч це лиш пауза і передпокій
тож відчуй.. як вночі.. насправді.. тихо..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777086
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Наповнені змістом в любові прожиті моменти.
Всі злети й падіння закохані ділять на двох.
Любов - це бажання зігріти: словами і......пледом.
Любов - не подяка, не плата емоцій за борг.
В любові ніхто і нікому нічого не винен.
Чуттів невагомість польотом думки окриля.
Вона нездоланна, душі як сягає корінням.
Що падає долу - поламане вітром гілля.
Любов - це потреба угору тягнутись натхненно,
Рости і рясніти на сонці наливом плодів.
В любові ніколи не буде самотньо і темно:
Душі це основа - безсмертям народжений спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772014
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 14.02.2018
На семи нескоримих вітрах,
Не задмухавши в серці свічу,
Подолавши безвиході страх,
Я й безкрилий до тебе лечу!
На семи нескоримих вітрах
Я й безкрилий злечу, не впаду!
По зіркових чумацьких шляхах
Я до тебе за місяцем йду...
Бачу істину я серед снів
І в мовчанні приховану суть...
В пустоті одинакових днів
Дочекайся мене!.. Не забудь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777053
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Кохай її, як триста літ тому,
Коли мечі писали слід кривавий,
У заметіль цвіли пожеж заграви,
А ти шукав одну її...Чому?
На поле спрагле випала роса
І напоїла день, зітхнувши тяжко.
Непоказна квітує десь ромашка,
Непоказна? - хто отаке сказав?
Вже триста літ на пелюстках її
Ворожимо, - розіпнута прощає,
Бо може подарує крихту раю,
Коли кохання проти течії,
Через віки. Вона тебе чекає,
Кохай її.
10.02.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776770
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Кохай її, як триста літ тому,
Коли мечі писали слід кривавий,
У заметіль цвіли пожеж заграви,
А ти шукав одну її...Чому?
На поле спрагле випала роса
І напоїла день, зітхнувши тяжко.
Непоказна квітує десь ромашка,
Непоказна? - хто отаке сказав?
Вже триста літ на пелюстках її
Ворожимо, - розіпнута прощає,
Бо може подарує крихту раю,
Коли кохання проти течії,
Через віки. Вона тебе чекає,
Кохай її.
10.02.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776770
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
[i]Згадалась мені Велика Британь. Поневіряння, заробітки,
пошуки примарного щастя… Гіркими видавались ті фунти
стерлінгів… Бо був свідком того, як хоронили українців…
Під звуки пісні братів Лепких «Чуєш, брате мій», що стала
вже похоронним маршем для тих, хто знайшов свій вічний
притулок в чужій землі… А скільки наших братів-бурлак по
світу? Не коментую –
плачу!
[/i] [youtube]https://youtu.be/2_JkMpO3bgs[/youtube]
[i][b][color="#084675"]Летять у вирій журавлі... В задумі...
Колись і я так, певно, полечу…
Почуєш «кру» – й нічого, окрім суму:
Не заздрю журавлиному ключу…
…Куди летиш, стражденний українцю?
І хто тебе на чужині чека?
Женуть тебе від матінки ординці,
Як гнала нас імперії ЧК…
В країні тяжко – гноблять олігархи,
Тарифи і податки душать нас…
Їх поводир – подоба, лик монарха!
Таке життя, мій друже, без прикрас.
І з сумом б'ють в набат Дніпрові хвилі...
Гучніше все ж квиління журавлів,
Що відлітають в ірій, щоб могили
Відвідать тих, хто в чужині зотлів.
Та «чуєш брате» небо вже курличе –
До Вас, живих, його відчайний клич!
О Українцю! Трударю! Мужиче!
Собі і Україні
Щастя зич!
[/color][/b]11.02.2018,
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776480
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Минус восемь. Отталкиваясь от земли,
поднимаются в воздух бледные дьяволята,
Крутятся у колен: «Гляди, как твой путь снежим!»
Вечер пьян – то вгрызается с ветром в лицо, то сломан и недвижим.
Белый шум. Тусклый свет. Может, сердце не слепо, но точно подслеповато.
…Переживаю зиму - натиск её, нажим,
И верю ей, верю, что в холоде этом
я же и виновата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771734
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 12.02.2018
- Перебери покорно, не злословь,-
И бог сыпнул фасоли к звёздной пыли, -
- Держи мешок, будь счастлив и стабилен,
Не вскидывай так возмущенно бровь -
Сей труд приятен и земным посилен!
-Нет ненависти хуже, чем любовь! -
Ворчишь и сортируешь. Вновь и вновь….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769931
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 12.02.2018
про що шепоче листя ще не жовте,
та вже намочене осінньою сльотою?
чи вітер стугонить в порожнім лофті
з сумнівним затишком, пропахлим самотою?
хіба про те, що літо вже минуло
тепла не дочекавшись повз жаги зі спеки?
чи про надію, що давно заснула
в примарнім потязі, й далеко вже... далеко...
ні, не про те - немає суму в листя
і осінь ця не перша, але й не остання
щось шелестить у пишному обійсті
мов нескінченну сагу про чиєсь кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749728
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 11.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2018
Ще стільки слів було сказати,
Ще вчора стільки було сил...
А нині сіра мряка втрати
Стоїть над тишею могил.
Тремтить вогонь малої свічки,
сльозами воску догора.
А пам'ять.. - кольорові стрічки,
Летять за вітром, як стара
Давно забута кіноплівка.
Любов - не квіти на гробах.
В душі моїй - твоя домівка,
Молитви пам'ять на вустах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775794
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Не треба
стільки слів… то глибина.
Дурман-трава. Чар-зілля. Дика рута.
Морська вода в прогалинах човна.
Невільниця,
безпомічно прикута
До райського
квітучого куща.
Волосся мідь поглинуть сині клени.
Благаю, промовчи!.. ця глибина
заповнила тебе
й пройшла крізь мене.
Коли уже ні слів.
Ні сліз. Ні сил.
Відлуння звуків і безглуздість літер.
То вітер нас сьогодні освятив.
……………………………………то вітер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775057
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Ми коротко мрієм (на довше - не стане нещастя).
Де стеля тримається запахом кремових руж -
ми вміли скорботно кохати, шалено прощати.
Ми - коротко мрієм.
Не диво.
Не диво - не руш.
Я бачила диво.
Я - бачила...
Форми тюльпану
раптово весняний, блідий як свобода на смак,
із темних думок - на узбіччі прорізався ранок...
Як щемно...
Як зимно...
О як...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775001
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Дивлюсь на вулицю свою, як на світлину,
Немов в альбом, де пам‘ять - сторінки:
Ось рідний дім, ось від сусідів лине
З платівки музика, як ніби шум ріки.
А тут рипить прадавня каруселя,
Якої вже давно-давно нема,
Тут був паркан, високий, наче скеля
Серед весни... а зараз тут зима.
Широкий шлях - чомусь вузенька стежка,
Яку латають влітку спориші,
Чомусь мій друг, смішний пустун Олежко
Тепер кивнув, й минув... немов чужі...
Маленька вулице, була ти цілим небом
Чи космосом вселенських таємниць
Дитячих душ. Тепер іду до тебе
Припасти серцем, як в дитинстві - ниць...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774951
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
сніг. магія. логос.
Сніжинками магії розпадається слово
Вітер легкий і прозорий пронизує кості
Хмар білохвостих
Лине казками крізь простір
Листя зриває із посивілих скронь
Димить вогонь із пащі дракона на вежі
Вдивляється золотом крізь рубежі безбережжя
Розніженно-сніжний у кришталевій пожежі
Потягує з кружки вогняно-терпкий молочай.
І надзвичайно, і ніжно так серце лепече
Маленька ґаздиня зплітає із пір'я вечір
Кіт позіхає крізь сутінки теплих речень
В тиші нічній крокує крізь сон крадькома
Зима
І невідомо звідки, куди невідомо
Серце так млосно охоплює радості втома
І підсвідомо, ти відчуваєш, що вдома
Мов засурмила смерековим спокоєм мла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774728
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2018
Папір пручається, бо просить вірш на мові
Ламких крижин з прийдешньої весни.
Йому відповідаю:
– Поясни,
Бо я таємні символи любові
Забула всі...
- То йди шукай - у сни!
…І знову шурхіт - янгільське крило
Та шепіт олівця в рядку нерівнім:
-Чому?! Чому сама собі катівні
Вишукуєш в кожнісінькому сло….? -
Папір зім"яла.
Ні, не проросло
В моєму серці зернятко наївне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774459
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 01.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2018
Заброшу шляпу,
Прочь кашне
Снимаю шкуру, без причин
Лелею мысли, на душе,
Картон обманутых личин.
Мне снова в зеркале мигнет
И душу... мне перевернет
Конверт, что брошен на трюмо.
Вот только разум нагло врет,
Что не нужно ее письмо.
Там нет чернил
Лишь только грусть
Там снова на душе пропил
И фраза только "ну и пусть.
Пускай его ты не прочтешь
Пускай не учишь наизусть,
Пускай ты снова... снова врешь
Я буду ждать твои слова,
Под свет заправленых лучин,
Я знаю правду, не права
По сотне... тысяче причин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773524
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Только случившись - уже молчаливо сыт
миг, растянувшись тоской до альбомов старых,
где по дороге куда-то душа отстала.
Просто в часах поломались и ночь, и быт.
Миг совершенен - снежинкой в ладонь упав,
скомканный нервно в кармане дорожной куртки.
Вместо секунд - за окном проплывёт фигурка -
мимо зонта в белой вечности весь рукав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773409
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Только случившись - уже молчаливо сыт
миг, растянувшись тоской до альбомов старых,
где по дороге куда-то душа отстала.
Просто в часах поломались и ночь, и быт.
Миг совершенен - снежинкой в ладонь упав,
скомканный нервно в кармане дорожной куртки.
Вместо секунд - за окном проплывёт фигурка -
мимо зонта в белой вечности весь рукав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773409
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Будет сбор урожая.
Богатый и щедрый улов.
Изобилие вин. Сенокос. Взгляды острые в спину.
Кто же мне запретит, оставаясь на розе ветров,
Ждать удара от тех,
что со мной собирают малину?
Кто же мне запретит
(находясь на поверхности льда)
Наблюдать, к острым граням ладоней касаясь стерильной,
Как уходят под воду желанья, мечты, города…
(эта пытка любить)
повинуясь вселенскому ливню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773337
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 25.01.2018
Пусть говорят, что сердцу не прикажешь,
Но так порою хочется любить...
Ну что, шальное, ты на это скажешь ?
Ответь мне, сердце - "Так тому и быть".
Так полюбить, чтоб скрипки зарыдали,
Чтобы накрыло, как в степи грозой,
Спасения чтоб от любви не знали,
Но и спасались ею лишь одной...
Не говори мне, сердце, что устало,
Не говори, что потеряли шанс...
Ведь неспроста же утро напевало
Под окнами жасминовый романс ?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736516
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 25.01.2018
* * *
Незмога спати. Сон вороже пнеться
На віях ночі, танучи, мов дим,
У небо хтось жбурляє зорі-скельця,
А місяць хоче бути молодим.
Все хоче бути вічно молодим,
А темряві так заздрісно на це,
Вона ж бо — сон, імла і чорний дим...
Чи може, справжнє вічності лице?
Ворожий сон, але ласкава вічність —
Величний світ у темряві й щемкий!..
І не питають простори космічні,
Міцна то кава чи міцні думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773276
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 25.01.2018
Хіба це я? Малюєш мій портрет?
Іще не демон, але близько так...
Ціна йому пощерблений п"ятак?
Не віддавай, хтось інший забере.
За сотні миль - клубочиться гроза.
Розпалить літо посеред зими.
Візьми промінчик сонечка, візьми
У душу, чуєш холод виповза?
Рипить не сніг, а стишена хода
Осмислених думок, - скресає лід.
Тиняються по світу добрі й злі,
Як чорний дим, чи блискавка руда,
Звичайні люди в пошуках тепла.
Налякані, зневірені, сумні,
Кострище палять. Димом на стіні
Малюють лики дивні, неземні.
Страхіття!.. на війні, як на війні.
Там свічечка тремтить, така мала,
Пітьму ковтнула і слізьми спливла,
Зігріла душу, щезла вдалині.
Кого малюєш? Чорно-сіре тло
Сріблястим перекресли і забудь.
Свою нестерпну безпричинну лють
Розвій за вітром, наче й не було.
21.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773137
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Входящий, стой...беззвучной тенью истекло
Из темных недр души за пыльными углами,
Истлевших мысленно, разорванное зло,
В ночи серебряными стонет зеркалами.
Входящий, глянь - застыл сверкающий графит,
Алмазной пылью рассыпаясь, - амальгаме
В себя втянуть не даст, беззвучно возразит:
"Сгорел тончайший шелк, рассыпался пергамент."
Входящий, плачь...на струны нервы изорвав, -
Душе осталось лишь перо от крыльев птицы.
Став отражением средь тысячи оправ,
Той серой тенью в зеркалах опять явиться.
17.02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772144
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Ви забули мене, не пізнали збентежений погляд,
Не згадали той вечір, коли, як тепер, падав сніг.
У єдиній троянді ховались покора й сваволя,
Та беззахисна квітка мене нагадала мені.
Ви забули мій сміх, як вустами колючки виймали.
Білосніжні пелюстки, зів"яли й зотліли давно.
Дотепер лиш обвуглені миті, під колір марсали,
Збайдужілій мені наливають холодне вино.
Ви забули ім"я, яке вигадать більше не сміли,
Щоб назвати ту, іншу, не схожу на мене ніяк.
Тільки чом і сьогодні букет ваш трояндово-білий,
Якщо любить криваву марсалу вона, а не я?..
16.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771843
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Коли зелене, в піп-ках, світло пішохідне
За мить змінилось на червоне, з двох боків
Проспекту з люду й наколе́сників елітних -
Спинились й ноги перехожих палахких.
...Інстинкти гнали їх – і перебігти зайцем,
Конем і ланью перескочити шоссе,
Зайтись й начхати на всі стриманності націй,
Хвостами плюскати й ковзнути карасем,
...Та... щось їх стримувало, хоч й пуста дорога,
Хоча тіла їх, як на старті бігуни
Вперед нахилені, мов направлялись роги
На той бік вулиці й чекали дичини,
З якою, разом понесуться в ситні мрії.
...Уже заведені рушайні двигуни,
Несучі м,язи і злітаючі ступні
Зелений знак чекали, аби шквальним виром -
Їти, ...як люди, а не як інстинктні звірі.
15.01.2018р. ( «Пішохідний перехід» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771617
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
На задворках одной войны
сотни звёзд по стаканам замерли
за секунду до вечной памяти.
И в беспамятстве рождены
сотни радостей из детей,
из домов, из апрельской радуги,
из простых "не хочу" и "надо бы"...
...молча выпустил - то испей,
веще радуй заветный мир
по ночам Рождестами/Спасами,
мол, не зря не однажды спас нас и
весь страницами - аж до дыр,
утверждая, что все - равны...
...поматросили мир - и бросили,
переспав от зимы до осени
на задворках одной войны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769209
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
У этой ночи яркая звезда
Желания избранных,наверно,исполняет…
Пусть Ангел белый правого плеча
Своею аурой тебя оберегает…
А эта ночь - в фаворе у любви…
Любовь все люди счастьем называют…
Однажды тихо -тихо позови…
Когда откликнусь, ты меня узнаешь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769124
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2017
Перекинула зима міст сріблястий через річку,
Кучугури підійма, замки зводить новорічні!
Мов лінивий білий кіт сніг лежить на підвіконні,
Біля зАмкових воріт зупинились білі коні.
Рік сімнадцятий - прощай... вісімнадцятий приїхав!
З ним танок свій починай в фейєрії білих віхол!
В новий день, і в новий час - цілий світ щасливим буде!
Я вітаю з святом вас, щирі друзі! добрі люди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768731
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2017
Да, я отстал, устал, забыл, не вспоминаю.
Вновь не готов ...любви – сердечко подставлять!
Твои прилюдные, с двух ручек, обнимайки -
Напоминают след сгущёнья киселя.
..Ну да, всё сладеньким казалось, вкусным, новым.
Тогда зашёл, не в сени, только лишь во двор.
А оказалось, что к поспевшему фруктовому -
Стремился весь шмелиный мир, на твой «Кагор».
...Тогда на запах - шёл, и шёл ....голодный вор.
28.12.17 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768636
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017
Тихо падал на землю снег,
Укрывая её от стужи...
А я молча смотрела вверх -
Там ли ангел-хранитель кружит ?
Где ж ещё ? Не молю: "Вернись..."
Знаю я, как в полёте сладко...
Пролетит этот снег, как жизнь...
Не слеза смахнулась украдкой.
Не слеза... Просто тает снег
И течёт по щеке горячей...
Больно кОроток бабий век -
И не скажешь, увы.., иначе.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768531
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Вислизаєш...
Вогнем ненароком охоплений сніп.
Непроплачені сни. Перестигле у колосі жито.
Залишаєш мені оцю пустку під назвою “світ”.
Прохолодні вітри
з проголошеним вироком “жити!”
Залишаєш
мені ще волошки і дикий ромен,
розмальовані ближче до осені в соняхи мідні.
Перечитую кожне з колишніх забутих імен,
обираючи плаття
під колір очей відповідно.
Закриваю
альбом… обережно притишую хід
(вік живи - вік учись, золота моя дівчинко, вчися!)
...віднаходжу у травах тобою залишений слід
...там, де ти іще вовк
...там де я ще і досі вовчиця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765203
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 28.12.2017
(под впечатлением чужой истории...)
Он не встретит тебя на вокзалах,
Не рассыпет по взлётной цветы,
Потому что, когда уезжала,
В его сердце смеялась не ты...
Он не хочет менять и меняться,
И сподручней ему налегке,
С той, что рядышком плакать-смеяться -
Не с тобой, где-то там... вдалеке...
Не ему дышит встречный твой ветер,
Он не знает, куда держишь путь,
А того, кто любя тебя встретит,
Постарайся же... не обмануть...
Кто привычно обнимет за плечи,
Зная каждую точку твою,
А потом, а потом будет вечер...
Он так ждал... это ты не в раю...
Научись, прижимаясь к синичке,
Отпускать болтуна-журавля -
Пусть летит к незатейливой птичке,
Ты - домашний очаг исцеляй...
Время тает, меняя хотенья,
Всё проходит... и это пройдёт...
Оставляя мечты сновиденьям,
Дома... дома встречай Новый год...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768325
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Вранішня мла, мов кефір, прохолодна й густа,
Краплі загуслі, як бісер, срібляться на сходах…
Є такі дні, коли слово вмерзає в гортань,
Міцно стискає за горло, спираючи подих.
І ні ковтнути, ні вирвати з себе клубок,
Не розімкнути зненацька це замкнуте коло!..
Поки планета Земля робить звичний виток,
Ти випадаєш з реалій і стишуєш голос.
Ти намагаєшся скласти докупи свій день
З крихітних дивних відрізків, з мозаїки митей,
Поки над хмарами віхолу грудень пряде,
Поки вікно твого серця од світу закрите.
І не важливо, що кілька худих сторінок
В календарі залишилось до року Нового…
Є такі дні, коли робиш невпевнено крок
І розумієш, що тут, між людей і зірок,
Можна в житті покладатися тільки на Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768358
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
сховали місяць хмари синьо-сірі
лиш сяйво блідо глипає у ніч
націлюються хижі чорні діри
на наше щастя... та не в тому річ
не в тім причина, що загусли тіні
що моторошно вітер шепотить
а в тому, що ніколи не зустріну
своєї мрії, а життя - лиш мить
таке коротке, куце, скоротічне
немов ковток, мов подих лиш один
збігає час, та все чекати кличе
чого чекати? втрачених хвилин?
марнуємо так щедро і безпечно
щось дороге, між пальцями пливе
і осідає тягарем на плечі
на серце зранене, та ще живе
якщо то правда, що у жмені доля
не журавель, не жертва з вівтаря
то розтулю і випущу на волю
нехай летить...
*** шаріється зоря...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768277
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Він приїхав зненацька.
Довгожданий, жаданий, негаданий,
Ніби перший раптовий сніг,
Не вигукував – «Здрастуй!» хвацько,
Не втікав, ніби біс від ладану
І не падав до її ніг.
Усміхався з порога.
Роздягав, розкладав на молекули,
Пестив поглядом, скільки міг,
Що там втома і що дорога?
Він в очей задивлявся дзеркало
Й геть не думав про пил доріг.
Цілував її руки,
Ніжно до щоки торкався щокою,
Та студився морозом жар,
Розділилось в окремі звуки
Тихо мовлене: «Я – за тобою»,
Розчинилось у: «Любий – це жарт»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768309
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Мале дівча з зеленими очима
Так вірило у казку в дні суворі
І кожну ніч коли спадали зорі
Воно мрійливо зводило плечима
І вірило у чудо...
Блистіли очі з сліз наче перлини
Молилася душа до неба скромно
Там споглядав на неї місяць сонно
І нотував бажання він дитини
В небеснії скрижалі...
Ні не хотіла золота й багатства
Ні суконь, як в принцес (їхні корони)
Не марила сягнути аж до трону
І не просила половину царства
Не в тому її мрії...
Потрібною, вона хотіла бути
Комусь.Для когось стати вірним другом
Щоб зменшити самотності напругу
І в свою сторону колись почути:
-Ти не самотня, більше...
Минали дні.Летіли зими й весни
Вродлива жінка з усмішкою неба
Ще й досі в зорях бачила потребу
І досі палко в серці мрії несла
І вірила у чудо...
Одного дня звела зоря стежини
Двох незнайомців з мрією одною
Котрі ходили спільною тропою
І відтоді не були вже чужими
Збулася їхня мрія...
.................
....гаптує місяць килими прозорі
Спускається на землю ніч незрима
І дівчина з щасливими очима
Вже має з ким дивитися на зорі
Тримаючись за руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768237
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 27.12.2017
На те він і грудень -
то снігом засипле,
то душу остудить,
то віршем захрипне...
Бо він так святкує -
морозить озерце,
не бачить, не чує ,
лиш кригою - в серце
Оселиться тихо
ніяк не розбити -
відламую крихти,
а як розтопити...
Не видно весни ще -
у ночі смолисті
лиш виє вітрище,
дерева безлисті...
Природі подібно -
ховаюся в хустку
і слово потрібне
шукаю до хрусту...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768175
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Не божевілля - втілення мари
Минулого, - ескіз сумного раю.
Печалить сміх, навіяний згори,
Шукаючи тебе, ще зазираю
У лабіринт, де знівечена тінь,
Душі моєї - диво суголосся.
Я дика ружа на твоїм Хресті,
Полин-вино і те, що не збулося.
Блукаючи в світах, не звеселю,
Вібрацій вікових, безликі милі.
Повторюю, як мантру: "...із жалю
Любові не зійти, і ми безсилі..."
Кармічне лезо ріже силует.
Услід, чи глум, чи Бога засторога? -
Та сіра тінь - одвічний амулет
Моїх недосконалих аналогій.
23.12.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767914
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
"я удаляю власний профіль"
один поет мені сказав
"по-моєму там всім все пофіг"
і мене ужас пронизав
я прєдложив йому подумать
і може випить барбовал
а чуже мненіє засунуть
в старий, сирий, темний підвал
та він настроївся серйозно
на поетичний суїцид
зайшов на сайт і граціозно
покинув його краєвид
в чом же мораль цього расказу
спішу вам зразу росказать
шо ось таку, як я заразу
не так то просто задовбать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758387
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 24.12.2017
на торшере гнездятся сны
может на ночь а может намертво
наши завтра обречены
но не заперты
между снегом и декабрём
подрастают до неба паперти
что-то может и соберём
что не заперто
на издёрганных берегах
сотни "мало ли" с Богом замерло
где душа распылила прах -
и не заперта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767577
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Лабиринты твоей души,
Сувениром собрались в сердце,
Говорю я тебе, не спеши...
Могут горькими быть дессерты.
В лабиринтах тех сотни фраз -
Это полное переплетенье,
Говорившие сотни раз,
Все правдивые убеждения.
В лабиринтах огонь и лед,
Словно пламя с холодным ветром,
По следам за тобой идет,
Обжигая по миллиметру.
Надо выдохнуть и идти!
Собирая лищь свет в конверты.
В лабиринты Своей души,
Чтобы сладкими стали дессерты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767544
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
…В верхнем городе пахнет нездешней хвоей,
В дорожном коллапсе свернуто зеркало боковое
У внедорожника, нехотя остановившегося на красный…
…Ты - из счастливых, из безразличных – в общем, из тех несчастных,
Взбитых на полосатом плато перехода зимою в облако дымовое…
…В гирляндах троллейбусов свет желтоват, бездушен,
Как тридцать ленивых лет, проведенных у Авгиевых конюшен -
В нём примелькались герои в вязаных шапках столичных принцев,
Россыпи фар и витрин размывают лица
Завернутых в пёстрые пледы святых городских простушек...
Под курткой становится тише, спокойнее, глуше.
Мягкое «да» над дорогой горит малахитово и мелодично,
И ты в золотой скорлупе, – ни птенец, ни личность, -
Шагаешь в обратный отсчет безучастно зеленого светофора,
Как в сказке – под хвост непонятных раскладов, интриг, разборов…
Ну разобьешься разочек – подумаешь! Всё отлично…
…Из ежедневника бога с намеченными торжествами,
С эскизами странных существ, с их планами и часами,
Видимо, вырвана смятая пробками улица, как страница…
…И ежели спросят, сумела ли ты влюбиться,
Ответь, как в прогнозе погоды - про гололёд местами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767538
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Почему, почему эта женщина
Не стояла у входа в рай,
Почему, если было обещано,
Предложили ей: выбирай...
Вот и выбрала... наилучшего -
Настоящего среди всех...
Но всё чаще, всё чаще мучилась,
Разливая всё реже смех...
И грехами ложились на душу
Непонятны её шаги,
И гулялось на свадьбе взбалмошно,
Но... никто не сказал: беги...
Ведь она всё равно б ослушалась,
Прислоняясь к его плечу -
Это он прошептал: ты - лучшая,
Моя самая... я хочу...
Улеглась, отшумела звонкая,
Превращаясь в глухой набат,
Но, постель холодную комкая,
Ничего не вернуть назад...
Почему, по-че-му эта женщина...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764800
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Переписать историю гробниц,
Погостов, усыпальниц, кладбищ – просто.
Чем глубже смерть запуталась в веках,
Тем меньше правды в очертаньях лиц,
Прижизненных деяний их… И остров
Великий, и могучая река
У серых врат в искусственное море
На матерь торжествующих столиц
Поглядывают как бы свысока -
Из-под ресниц сосновых взгляд минорен,
А стольный град, склонясь пред ними ниц,
Цепляет колокольней облака…
…В металле холодны Борис и Глеб,
Один другого пропорциональней -
И внешне, и по сущности святых…
Так повелось – могущество и хлеб
Приумножает чрево усыпальниц
Невинноубиенных - их, таких,
Чтоб разродиться выводком легенд,
История заглатывает ловко,
И кормит ими их же славный род...
Предельно гибкой в области колен
Была бы благосклонная массовка,
А право на убийство бог даёт…
Погибли с честью в родственной любви
Заслуженные первые святые -
Не потому ли их утерян склеп?
На землю, заклиная: «Не убий!..»
Ссыпает Каин войны мировые,
Пока всевышний безучастно слеп...
Быть может, в глине, в круче над рекой,
Навеки обрести себе покой
Под храмовым фундаментом - отрада…
Но как прославлен взвод братоубийц! –
У бога нет ежовых рукавиц:
Им счёт открыт и вес в легендах задан…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766772
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 21.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2017
И падал снег, поверженный циклоном,
над миром копошащихся людей…
даруя шанс побыть немножко Богом,
гуляющим неспешно по воде
речушки, окончательно застывшей.
След-в-след писать короткое «я есть»
по абсолютно выбеленной крыше:
большому небу – маленькая весть.
Глядеть на горизонт новорождённый –
до сотой бессознательной слезы
впорхнувшей в душу девочки-мадонны.
Мороз?...
мороз – таблеткой под язык
в пути от ожидаемых к случайным.
Мне повезло – я просто человек…
…и закипел, и трижды выстыл чайник…
и хорошо…
…и тихо падал снег…
конкурсное... посему - повторное.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767138
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Кружляють двоє у зимовім вальсі,
І пухом лебединим сніг летить,
А ніжний на морозі дотик пальців
Любов*ю зігріває щастя мить.
І грудень-чудодій чаклує вміло,
Під сонцем сяйво свічада льоду.
Лягло сніжинок філігранне тіло,
І скрізь сріблиться казкова врода.
Кружляють двоє в лебединім танці.
У холод гарячіші почуття.
Зажевріли калинові рум*янці,
Палка любов, мов музика життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767148
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Коментар до твору[b] One of many[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766264
чому, для чого, навіщо?
пристрасно, швидше, глибше
зливаючись воєдино
сліпими, глухими, над ними
над буднями, світлими ранками
скаліченими підранками
над темними довгими ночами
словами страшними, пророчими -
ніколи, нізащо, не треба!
до Стіксу? В геєнну? На небо...
стежками зі злості і помсти
то надто природно і просто
принести терпіння у жертву
втекти, розчинитись... померти
воскреснути знову для щастя
вдихнути... піднятись... упасти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766451
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Вона стояла і дивилась в воду:
Можливо, моря, може й океану.
Така легка... закована в свободу,
Така далека... по́ той бік екрану.
Солений вітер пестив її плаття
І загравав до шовку у волоссі,
Роздмухував в моїй душі багаття,
Готуючи відлигу від морозів.
Вона дивилась в воду, я - на неї,
Не знаючи, що спущено курок,
Що серце вже вулканом Піренеїв
Штовхає в вени тисячі думок...
Якби вона зненацька снігом стала
З бажанням бути у обійм полоні -
Для того, щоби раптом не розтала
Я краще заморозив би долоні.
Нехай ми не знайомі особисто -
Єднають нас невидимі мости.
В думках своїх я ввічливість зі свистом
Давно прогнав і перейшов на "ти".
І поки твої сни плетуть малюнок,
А ніч невпинно ко́птить на вікно
Для тебе оцифрую поцілунок
Й відправлю через оптоволокно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762878
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2017
©#Єлена_Дорофієвська
Прошлой ночью сердце Алонсо стало большой рекой,
Разлилось по жилищу и выплеснулось за двери…
Растеклось – не разбилось, а значит, взяло по вере:
Обретая в волнении правый и левый берег,
Проскользнуло по краю молитвы за упокой…
Устремилось на серые улицы городка,
Омывая сухие изыски убогой архитектуры.
Исходя из того, что все бабы немного дуры,
Превратилось в вино - узаконило гнет диктатуры,
Всё вокруг затопив, кроме снисходительного островка…
Ветер гонит по руслу оранжевую листву,
Плёс качает осеннее небо… Презрев тревоги,
Разноцветные яхты приходят на голос строгий:
Тонут в водах Алонсо мерзавки да недотроги,
Принося себя в жертву балованному божеству.
…Прошлой ночью сердце Алонсо вышло из берегов -
Больше нечему биться, и страсти ушли в глубины:
Погружаясь в тоску по единственной и единой,
Величаво гниют беспощадной любви руины,
Безнадёжно застряв между… дождиков и четвергов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760382
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Не клич мене, Маестро! Громовиць
Не надсилай, спокутою до страти
Мій вірш короткий стане... небагато
У ньому слів; вчеплюся долілиць
В прокляття, - молитов не омине!
Не клич, Маестро!.. тільки не мене.
У грозовому безладі почвар
Не кидай долу, виспіваю Ave...
За обрієм прокинеться криваве
Умите сяйво - посланець Стожар.
Мені до нього через нотний стан
Ще перейти, рахуючи до ста.
Ще зустрічі прощенням огортай
Як і гріхи, що не пускають в Рай.
Без каяття грозу не відвести,
Молюсь смиренно, Господи прости...
10.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760284
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Чай с имбирем…
Говорят, что мы все умрем,
А я думаю, будем жить,
Но не там, где слеза дрожит
На горячей моей щеке.
И не там, где рука в руке
Ощущает родное тепло,
А где вечность пронзает стекло
Звезд, разбросанных кое-как,
Где свобода, да что там, бардак.
Где ни тел больше нет ни имен,
И никто ни в кого не влюблен.
Я тебе как дышу говорю,
Ты поверь моему ноябрю,
Раз в фантазиях не силен,
Я тебя научу, пойдем!
Чай с имбирем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757627
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 13.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2017
Доки сокира дрова вибирає, -
Ллється олія на рейки, - трамваю
Слизько і страшно: не впасти б на бік.
Доки небесний ще дах не протік
І не втопив у дощах і в сльозі
Дрова порубані, хоч і не всі.
М"язи, як струни, напружені - важко...
Не наступи, - під ногами ромашка.
Мила й тендітна у осінь зайшла,
Мабуть, ніколи не бачила зла.
Тягнеться мовчки, зібравши тепло.
Може й не буде, а мо`й не було
Слів: "не поранься" тремкими вустами? -
Не віддавай розпинати хрестами,
Кинь перехрестями для переправ, -
Через безодні мостами постав.
Сьомого неба надкусиш окраєць,
Доки сокира дрова вибирає.
16.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756693
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Він і вона - у поспіх поспіль.
Жнива зіщулились - дощі...
Вже й листопад лаштує постіль
Вкривайся, Осене, мерщій.
Він і вона образ відразу
Не відчували, не могли, -
У світ приходять не одразу
Оті: НЕ БУДЕ і БУЛИ...
Він і вона - у різні боки,
Бо гордість, - мудрості сестра,
З"явилась першою, допоки
Місили глину для ребра.
01.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753402
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 04.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2017
…ще на теплих губах
Вистигає густа карамель.
…іще пальці вібрують у місиві здобного тіста.
Але… падає небо. Виходжу за контури скель
І туманом лягаю
на карти прадавнього міста.
…ти ж розвієш дощенту
Мережива ці золоті…
(ні втекти, ані зникнути, ні розчинитися – досить!)
Бо і сам вже не знаєш – вона полюбилась тобі?
…чи ромашки крихкі
на чорнильному фоні волосся?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750790
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Неприручена птаха вирвалась
Із прокляття сивих сторіч.
Стогне прірва там увсібіч
І безсоння, і пам"ять брилами.
Здичавіле, надбите відчаєм,
Жовтодзьобе серце тремтить,
Чи обніме його блакить,
Бо й пітьма не буває вічною?
Як усі... павутину визбира
Серед ненависті і чвар,
Сколихне чарівний ліхтар
За чужими дверима й призьбами.
Неприручена сяйвом виллється
В порожнечу, денця дістать.
Розпинаючи нотний стан,
Рахуватиме не до ста,
До тих пір, поки хмелем піниться.
Неприручена, неспроста,
І бешкетниця, і невільниця.
17.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747045
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Але хто це дівча?
Ще не знаєш… долоні холодні.
Очі кольору трав. Шлейф криваво-терпкого вина.
Ти забудеш її. Не тримайся тієї безодні,
Де відлунює й досі
похмілля твого глибина.
Як же втримати це?!..
Непідкорені міцністю клею,
Зі стареньких шпалер відлітають у світ солов”ї.
…але, раптом, колись, доторкнувшись первинного глею,
До найтонших дрібниць,
ніби вперше, відтвориш її
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746864
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Остынь, душа...Уймись, мерзавка!
Жара.., за полночь - отдыхать...
Кто ты сегодня..? Куртизанка!?
Шампанское со льдом в кровать?
Припудрить носик.., (Боже правый...)
Повыше ножку оголить !?
Иной не нахожу управы -
Водой холодной окатить!
Остыла..? Всё - спокойной ночи.
(Был, видно, тепловой удар...)
Но кто исподтишка хохочет -
"Ну что.., взбодрилась?
В будуар !"
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746316
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Другом казался враг
Неоднозначность мира
Робкий на встречу шаг
В этой немой квартире
Рваных ударов пульс
Шепот в плену волнений
Не отпуская руль
Мчались на преступленье
Небо украв на час
Пальцами по запястьям
Кто ты теперь сейчас?
Перемешались масти
Эхо чужих звонков
Улиц щербатых тайны
Помнится то окно
Все там казалось раем
Просто ушли смеясь
Звонко и безрассудно
Снег превращая в грязь
Переплетая судьбы
Перекроив пути
Заново всё сначала
В этом плену рутин
Сердца родного мало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738560
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 12.08.2017
Зупини цю печаль,
що так легко тече з під коліс.
Мить за мить… крок за крок… золоті херувими Верони.
Не питайся, чому на бігбордах - засніжений ліс...
Ілюзорність доріг…
і безглуздість твоєї корони
На первісних снігах…
Утопічні пісні солов”я
так співзвучні чомусь з ритмом танцю звіриної зграї…
Не жалій мене… ні! я давно вже забула ім”я
і вагомі причини
цієї крихкої печалі.
Просто бродить вино…
Просто змінює сонячний день
нас в нічній прохолоді, застиглих в кришталиках часу…
…то не маки цвітуть – то палають міста одкровень
на сипучих пісках
десь обабіч центральної траси
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744834
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
[i]"...я не сам і ти також не будеш сама
бо на мені твій мед і в мені твоє жало"
/Ю. Іздрик/[/i]
Я так довго наосліп ішла… і нарешті - стіна,
Пробиваю вікно /хоч би й так, як зачинені двері/.
Я сьогодні залишила тут всі свої імена –
Щоб знайти /за вікном/ твоє місто між тисяч імперій.
Під ногами розкришений світ амальгами дзеркал.
Він усотує кожен мій крок, хоч би де не ступала.
Що роблю я під зоряним сяйвом нічних покривал?
І чому кораблів твоїх манить так місячний спалах?
Все ж довкола фальшиве: від світла й до слів на вустах.
Та мені все одно: ти отрути налив до Граалю...
Я – на відстані дотику /наче впольований птах/,
Бо твій мед на мені… і в мені... а в мені – твоє жало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744338
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
Вот теперь будем мы искалеченным небом смыслом
хриплой виолончелью баюкать святую страсть,
удивляя возможных до первой, до трезвой мысли...
и не только возможных - и каждого беса мать...
Вот теперь наблюдать, как по сдутого шара телу
бестолковая стрелка, чтоб даром не лился дождь,
загремит на закат, устремляясь стандартно влево,
вызывая по номеру каждого часа дрожь.
Вот теперь на трамвай, закольцованный на привычке -
развенчать хоть упрёком, хоть верой, хоть кровью, что
неземная любовь без конечной - не станет притчей:
не весна с годом выпуска - было, мол, и прошло.
Вот теперь, разорвавшись остывшим гнездом и птицей,
вшить мобильными трелями где-то под печень нить...
дегустируя ноль, уместившийся под ресницы
вот теперь...
...вот теперь просто б жить себе и любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743890
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 29.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2017
Самым белым листком отрывалось утро -
значит есть, всё же, белорождённый цвет,
не убитый жарой, по январски хрупкий...
...и не жаль же кому-то писать рассвет
в убегающих рельсах на дно июля?,
чёркать небо носами железных птиц?...
...не спросив: а хочу ли я, а могу ли
написать снова начисто 100 страниц?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743767
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Дрімле згублений час у пожовклім листку,
Що безжально зірвав дужий вітер.
Старий пес примостивсь на твердім килимку,
Час об нього свої ноги витер.
Із незрячих очей покотилась сльоза,
Теплий сум обійняв кволе серце.
Щебетала круг нього мала дітвора,
Те згадалось, і сміху відерце.
Цокотів щось ціпок тротуарній плиті,
Повід ледь у натяжку в долоні.
Хто не бачить, тому треба друг у путі,
Щоб у темнім не бути полоні.
За водою з ріки десь побігли роки
І не стало любові, так, просто.
Вірний пес все чекає на ласку з руки,
Сліпим зрячий стає в житті часто.
26.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743572
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
[i]
Вновь холода
Коснулись незаметно…
Пусть я еще храню твое тепло…
Пойми… я – остров… он живет – планетно…
Он исчезает….
Как пробъет ZERO …[/i]
[i][b]/Гостя "Меня уводят…Волки…"/[/b][/i]
Довкола стіни… знову стіни і… вода
Лоскоче лезом крижаним мене за п’яти.
Це як над прірвою на пальчиках хода,
Коли на “Zero” ставлять стрілки циферблатів…
З’їдає “нуль” кордони… падають міста…
Розлито масло під колесами трамваю…
Не Маргарита я... і точно не свята,
Та чую… як вовки збираються у зграю.
І я – до них /коли позбавлена крила/
Крізь пекло тіней /де згоріла моя птаха/.
Там є жива вода… із лона джерела,
Куди ступали тільки лапи сіромахи…
І кличе воля до вогненних берегів
Моє нутро… Вода збудила в мені звіра…
Я чую вовка... десь на зламі двох світів…
І він чекає на мою земну офіру…
Там в павутині недоторканих шляхів
Знайду його… за диким відблиском в зіницях…
Довкола стіни – просто забавка богів.
Я вже у зграї.../перероджена вовчиця/!
[i]/сто років тому)))/[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558513
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743528
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Обнимая за плечи мир -
просто тихо дышать в ключицу.
Мы - зачитанные до дыр -
на пустой странице,
состоящие из минут,
удивительно горько-сладких.
...я - останусь...
Останусь тут
той одной лампадкой,
самой светочной из покров
между сотен сгоревших свечек,
от когда-то упавших снов -
до когда-то встречи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743536
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
[i]сумбурний НЕвірш[/i]
Ваба моя –
опіки снів на долонях.
Згуба моя –
небо дощами навскіс.
Сивий туман –
тінню прощань вздовж перону.
Вічний обман
змієм підшкірно проліз.
Можеш? Іди…
/серце – краплинами ртуті./
Хочеш? Вертай…
/сповідь для інших облиш./
Падає дощ –
час для обіймів покути.
Сковує біль
Тишею спомини…
Т-ш-ш-ш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743547
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Ти вбив її...за що її ти вбив?
За що глумився, розпинав і мучив?
Подер у шмаття, як старі онучі, -
Діряве впало щось біля верби.
Лежала, бо зіп"ятись хоч на мить,
Вже не могла, спасінням звала тишу.
За стовбур відчайдушно учепившись,
Вже й не молилась, чула як бринить
Не нота, не мелодії лади, -
Бринить шматочок... ще помалу, дихав
Спіткавши кару, ухопивши лиха
Без сили, без надії, без води.
Гострили леза навчені кати, -
Останні дві хвилини. Вже до страти
Ведуть. Беріть, хоч нічого віддати.
І серед них я бачу...Боже, ти!..
Ти вбив її...за що її ти вбив?
Твоїх страждань мірилом їй не бути.
Вже напилась і меду, і спокути
Вплелась у креп жалобної габи.
Нема пророка у моїм краю.
Хто встиг, той нашу долю і вінчає,
З добром, чи злом, як карта випадає.
Спішить судити...Хто? Кого? Чию
Ламає душу, кривдить, розбиває?
Я не боюсь, давно вже не боюсь,
Молитвою й сльозами поділюсь.
Нема пророка у моєму краї.
23.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743544
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Утро вызрело - потому что...
Через форточку голубям
раскрошив от небес горбушку
я признаюсь, что до тебя
было даже уже не сложно -
было просто уже никак.
Мой нечаянный, мой возможный,
мой надёжно любимый враг,
разделивший меня небрежно
на "не верю" и на "а вдруг".
Мой дрейфующий, мой безбрежный,
самый мой ненадёжный друг,
с ночи вырубивший из чащи
мой девятый кошачий дом,
чтобы я умирала чаще...
чтобы снова рождалась сном,
разбавляя густые будни...
чтобы ты запустил в окно
зимним августом пополудни
беспричинный мой выходной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743121
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 23.07.2017
Уберите ножи.
…на тарелках - одни мармеладки.
…на обугленном сердце устало скребутся коты.
Демон мести уродлив, коварен и приторно - сладкий.
И варенье безумств
убегает с дымящей плиты.
Здесь нет мягких углов.
И, естественно нет равновесья
Для испуганных душ. Отдыхают волхвы у ручья.
Эту адскую боль вопиющих миров мракобесья
Мы не сможем принять.
…каждый просто уходит в себя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743107
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 23.07.2017
Глубокой осенью в природе и в душе,
В дни равновесия осеннего ненастья,
Пришла беда (которая уже),
Беда, на грани человеческого счастья.
Скажи кому, осудят без оглядки,
Безумец, скажут, ты открой глаза,
Ты перепутал горькое со сладким,
Дальтоник - это ведь огонь не бирюза.
Сгоришь, как пить дать, в считанные годы,
Ведь ты не первый уже в практике такой,
Кроме безумства есть закон природы,
Не совмещающий мороза в летний зной.
Советы эти вправду хороши,
Но мне бежать куда, куда деваться,
Мой разум - это крик моей души,
А вот душа не в силах отказаться.
Тону, увы, тону в твоих глазах
И не прошу ни у кого спасенья,
Бывает, счастье умывается в слезах,
А моё счастье - то мои мученья.
Глубокой осенью в природе и в душе,
В дни равновесия осеннего ненастья,
Пришла беда (которая уже),
Беда, на грани человеческого счастья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743111
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017
Ти також відчув, як прогіркли слова на вустах
Несказані вчасно?... А ті, що їх краще б не чути,
Отрутою впали на денце душі... в тих садах
Троянди накинули траурний саван цикути.
Зі стрілок годинника скрапує смуток… тік-так…
І падає небо у чашу розбиту… Не дихай…
Затримай у грудях тепло хоч на ще один такт –
І з видихом сонце моє відпускай… тихо… тихо…
А я відшукаю пустелі забутих світів,
В яких навіть вітер ім`я твоє не прошепоче.
У жмені ховатиму зорі /несказаних слів/,
Надкушені яблука… наш недописаний злочин…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742936
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Я чула як тишу рвуть кроки твої серед ночі
І як, віддаляючись швидко, вони затихають,
Замовкли сусіди, завжди говорити охочі,
І час провалився у вічність, а я не звикаю...
Вмикаю симфонію Ліста, бо не до естради,
Заварюю чай, який є, так... аби не зелений...
Розсипались вірші мої, наче зайві поради,
Аби ж дописати... читаю, а там - не про мене...
Чужі незнайомі думки і бажання відверті
Блукають... Немає у віршах отих навіть рими,
Зникають нахабні слова у німій круговерті,
Вслухаюсь у звуки... чи кроки твої... але мимо...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742858
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017
[i]з дивних НЕвіршів)[/i]
Хлюпочеться море…
Воно мені знову наснилося.
«Привіт, моє море! В мені твої хвилі – ключі.»
Розсипався біль на папері у знаках кирилиці.
«Привіт, моє море… я в іншого сплю на плечі…»
Я кутаюсь в ковдру, приховую і переховуюсь -
Стонадцята спроба за безцінь віддати жалі.
Між двох паралелей за право на вдих розраховуюсь
Собою ж, допоки не зійде рахунок в нулі.
«Привіт, моє море! …нікому ніхто... тобі нІколи…»
У водах твоїх не лишають слідів кораблі.
«А я тобі – ким, моє море? Бо ти мені – іклами.»
/ …заради безодні в тобі відрікалась землі…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742414
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017
Добре посеред літа
стрибнути в потяг
і дременути в пошуку
свіжих думок,
взявши в дорогу
лише необхідний одяг,
ложку медового сонця
і вітру ковток.
Вкинути у наплічник
буденні турботи,
щоби, як мотлох,
пожбурити прямо з вікна…
Й переконати себе,
вже напевно всоте:
ти – музикант,
а твій настрій –
це тільки струна.
Тож і тобі задавати
душі ритмічність,
щастю своєму – об’єм,
а думкам – висоту.
Добре, що ця дорога,
завдовжки з вічність,
знає, що ти переслідуєш
певну мету:
Просто втекти,
розвіятись,
захмеліти
від фантастичних вражень
і кольорів!
Всі ми в душі –
наївні мрійливі діти,
спраглі нового віяння
й відкриттів.
Поки ж лисніє ребрами
вздовж дорога,
й потяг ритмічно кашляє
серцю в такт,
подорож ця –
іще одна перемога,
спроба
у буднів випросити
антракт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742137
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017
Занедбаного серця
Дика тундра
Настояна на сонячних медах.
Тріщить по швах таємна Джомолунгма.
Біжить вода…
Легким бальзамом
Плавиться на рани.
Вібрує чорний місяць на стерні…
Хто я на цих мереживах туману?
Хто ти мені?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742038
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Занедбаного серця
Дика тундра
Настояна на сонячних медах.
Тріщить по швах таємна Джомолунгма.
Біжить вода…
Легким бальзамом
Плавиться на рани.
Вібрує чорний місяць на стерні…
Хто я на цих мереживах туману?
Хто ти мені?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742038
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Без помислів сторонніх, без мети
Гірськими закарлючками-стежками
Пульсуючим корабликом пливти,
Ловити вітру дихання руками.
І досхочу впиватися теплом,
Мозаїкою ягід і травою,
Ожину зачепивши рукавом,
А хмаровиння – думкою легкою.
Подалі від мирської суєти –
Де б’ють життям артерії-потоки,
Де за плечима – спалені мости,
А в перспективі – впевненіші кроки.
Де крон густих фісташковий пломбір
У сонячній тягучій карамелі
Стікає по хребтах високих гір,
Де солодко дзвенять пташині трелі.
Цей ліс не твій, і ти йому чужа –
Піщинка непомітна і вразлива…
Та як у нього світиться душа,
Коли ти посміхаєшся, щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741370
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 10.07.2017
Больше нет того чувства щемящего…
Может помнишь, на первых порах
Мы с тобой, ни о чем говорящие,
В телефонных болтались сетях.
А теперь лишь по делу и коротко.
Что ж, эфир и без нас слишком полн.
Но вчера просто веяло холодом
От невидимых радиоволн.
Помнишь, как это чувство волшебное
Заставляло и сердце в груди,
И часы безучастно-настенные
Отбивать лишь одно – позвони!
А теперь всё слышней раздражение,
Мол, опять отрываешь от дел…
И готовит меня к поражению
Тишины беспощадный прицел.
Что случилось? Ведь мы еще пленные,
Друг у друга зависли в крови.
Как вернуть это чувство бесценное -
Ожидания счастья гудки…
19.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667831
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 09.07.2017
На сонячність душі
Минає мода.
І нові митні правила - без віз.
І ти мені – прадавня насолода.
І я тобі, мисливцю -
древній ліс.
Вже завтра
Відокремлять нас від зграї
В теплицях штучно зрощені гриби.
Прокинься, мить відвертості стікає
По стінках
водостічної труби…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740580
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Переболела я и не жалею,
Разве что малость, ну, самую малость,
После осмотра - тобою болею,
Мне утверждают, что капля осталась...
От рецидива и острых симптомов,
Пристальных взглядов, они же не греют...
Пересидеть бы немножечко дома
То, по больничному нужное время...
Но, как нарочно, на улице ветер,
А виноват опоздавший троллейбус...
Вижу, случайно, что ты её встретил,
Температура и... снова болею...
Ведь говорил, даже врач: посидите
Дома, в тепле, да с малиновым чаем...
Нет же... мне надо: дорога, водитель,
Срочно бежать, догоняя случайность...
Вы бы уехали - я не узнала,
И не увидела - есть же маршрутки
И кольцевые... Зачем я бежала...
Снова болею четвёртые сутки...
Северный ветер - отнюдь не весенний,
Солнышко яркое не согревает,
И хоть у птиц отрывное веселье,
Пересижу, пока всё не растает...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740731
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Взялась редактировать старый стих, а получилось, что переписала... случайно))
Здесь мы одни. Одни... Одни из тех,
Кто точно знает, что наутро будет.
Не врём, но и не верим. И не судим.
Ирония щедра на липкий смех...
...Куражимся, торопимся. Уйду,
Не ознакомившись с маршрутом - дюны, дали?..
Банальных слов затертые медали,
Пожалуйста, вручи кому-нибудь.
Сейчас бы нежный тон - ну позарез!
Неопытность заслуживает скидки
И помощи, ...и жаль, что из бутылки
Могущественный джин вчера исчез.
... Запас прикосновений утром скуп,
Как маленькая чувственная плаха.
...Обивка кресла старая, в узлах.. А
Последний приговор - из мягких губ...
Как не создать прощанию помех?
Ведь мы одни... Одни. Одни из тех.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740696
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 06.07.2017
[i] Опасные связи. Шодерло де Лакло
[/i]
Эти длинные письма – всего лишь короткий роман:
Безупречно жесток и циничен, всегда актуален -
Двести лет он гостит на порогах супружеских спален,
В мрачных кельях послушниц старинного монастыря,
В пересудах гостиных… Подробности не обветшали.
Притягательна жесткость иных злонамеренных дам:
Независимость их - образцовая неуязвимость,
Что, как светское качество, зреет пятном родимым
На щербатом стремлении к чувственным торжествам,
Впрочем, время такое – грехом при дворе одержимы…
Нервный почерк, как первое чувство мадемуазель…
Что соблазн? Лишь настойчивость страсти ломает устои:
В бесконечности светских интрижек погрязнуть легко, и
Никакого труда – сдать послушно врагу цитадель,
Восхитительно глупо свою же кончину ускорив.
Ничего нет губительней веры в свою правоту,
Добродетель смешна, коль взывает к любви о пощаде:
Когда бедра святоши вжимаются в полы плаща, где
Искушение – смерть, слышен сердца предательский стук:
Так ликует любовь, станцевав в погребальном наряде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740299
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 02.07.2017
Отчернело почти
между днями похожими.
Невесомым "прости"
поделиться в прихожей бы
с бестолковым "бывай",
забивая на прочее.
Этот город бывал,
где ни дня нет, ни ночи нет...
где родится вот-вот,
переношенный красками,
ощутимый порог
пустоты и прекрасного.
...обнажая кинжал,
месяц тучи разжаловал.
Наш порог.
Очень жаль.
Нет. Не нас.
Просто жаль, что жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740010
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Вона мені каже: «Не бійся і перепливи!»
І я з головою в свинцеві простори імли
Стрибаю, ховаючи /в хмиз пересохлі/ губи,
Які ти своїми губами колись голубив.
Вона – зовсім інша… Не та, до якої ти звик:
У неї не море в очах – в болотах материк,
Де серце на друзки розбили вітри байдужі.
Коли запитаєш: «Болить?»
Відповість: «…не дуже…»
Зі спільного в нас – кілометри світлин, та я
І тих не пригадую. /Носить таких земля?/
Одній би віддав до останку все: тіло й душу,
Та інша, мов крига… І ти відпустити мусиш
Обох. Бо інакше твій човен піде на дно,
Коли за тією, що звик, різко в прірву вікно
Зачиниться… Тільки не треба, мовчи, що любиш.
Бо стануть сухими, як хмиз, /колись ніжні/ губи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739866
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/19424408_310688672716920_6743670257856090146_n.png?oh=00451d9606410dc215fb1e5d7a4e585d&oe=59D28F29[/img]
Байдужі штампи у сірий колір
Фарбують неба ясну блакить.
Допоки Бог, чи Диявол спить,
Дрімає Янгол на видноколі.
Гріхи на пальцях не полічити, -
Звисають низки і немалі.
Одколи розум спішить спочити, -
Блукає Мудрість десь по Землі.
Блукає змучена і розбита,
Зависла тінню на ліхтарі.
Якщо не сплатить (комусь там?..) мито,
Так і залишиться угорі.
Летить метелик на світло знову
Гукає Мудрість йому:"Спинись"...
Та хто й коли опирався зову,
Хіба що дехто, хіба колись?
Байдужі штампи й стереотипи:
Початок, певно, однак кінець?..
Палають душі, як смолоскипи, -
Зусилля Мудрості - нанівець.
Згорим? - летімо! За мить - у попіл...
А може й маєм одну лиш мить?
Чаклує Фрея в порфирі Локі,
Допоки хтось там і досі спить.
11.06.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739239
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017
Они придут однажды сами,
Их бесполезно приглашать,
Между реальностью и снами
Меня под утро утешать.
Они придут и разольются,
Наполнив спальни полумрак.
И затрепещет чашка с блюдцем
На столике среди бумаг.
Уже давно вставать пора бы,
Но я лежу, пригвождена
С неоспоримостью вокабул -
И содержанка, и жена.
На шторах ветреных качаясь,
Смешав картины на стене,
Их нежная взбухает завязь
И растворяется во мне.
И бродят соки, бродят реки,
И то, чему названья нет.
Вползает краешком под веки
Мой взбаламученный рассвет...
Когда ж отпустят из нирваны
К пристанищу - карандашу,
Я их коряво, косо, рвано
В блокнот смиренно запишу.
Май 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734041
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 23.06.2017
Буває, все в житті сторчма,
І що не день ─ здається, гірше,
І свіжих помислів катма,
Щоб розродитись хоч би віршем…
І фрази, штучні та масні,
Під серцем колють, мов рапіри!..
І крапля ницої брехні
Руйнує океан довіри.
Необнадійливий прогноз
Передбачає шквальний вітер,
А ти, рятуючись від гроз,
Не знаєш, де себе подіти…
Шукаєш вірного плеча
І розуміння, і розради…
Одна малесенька свіча
Пітьмі суцільній не зарадить…
Та просвітлить буття твоє
І вкотре дасть міцне опертя.
В житті з усього вихід є,
Немає виходу зі смерті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739001
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Горстями сгребает мечты недозревших вишен
горячий порывистый ветер с горячей крыши.
Он был очень правильным мальчиком.
Был - да вышел,
и лезет под шляпки, за воротники и ниже.
А отпуск маячит назойливой мелкой мошкой:
прихлопнешь всерьёз, а как будто бы понарошку -
и вот прокисаешь над фотками у окошка
с забытой случайно вчера на столе окрошкой
в своей хоть и старой, но очень комфортной нише.
И вдруг испугаешься: хоть бы стать на год выше,
чтоб так же, как нынче...
чтоб попросту видеть/слышать,
как ветер швыряет мечты с перегретой крыши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738695
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Тоска проснётся раньше, чем рассвет.
В завязке и разводы, и романы.
Судьба погладит пачку сигарет
в кармане.
И прячутся от неба под зонты
рассудком перекошенные лица.
И день - живой, а вроде как остыл
и снится.
Дорога в пробках вызрела во флюс.
И радует единственное: кроме
всех минусов - в замке чирикнет плюс:
"Я - дома!"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738655
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Пригорнусь хоч на мить, не жени.
У душі щось маленьке й гаряче,
Завмирає, тріпоче, неначе,
Розливається стогін струни.
Не жени мене в ніч, не жени...
Загорнусь у духмяний полин -
Твого тіла, вдихаючи млосно
Пряний мускус і бачу, як сосни
Плачуть мовчки... розлука коли -
Кам"яніють краплини смоли.
Цей оманливо-сонячний світ
Теплих пестощів, не оминути
І медово-гіркої цикути
Не напитись, - бурштиновий лід
Ще бринітиме тисячу літ.
Тільки любляче серце й почує...
Зводять вежі кармінові сни,
Доки доля безжально лінчує,
Пригорнусь хоч на мить, не жени.
21.06.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738965
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Доброго ранку, моя перелітна пташко!
Як подолала свій шлях /крізь тумани/ сюди?
Спека така неможлива, що й дихати важко.
Душать у грудях солоні краплини води.
Не зупиняйся: немає ні хліба, ні злата.
/Точать на мене завбачливо будні ножі./
Все, що зуміла б тобі я сьогодні віддати –
Подих і руку, допоки дійдемо межі.
Краще лети! Вбережи свої крила від клітки.
Тут не вітають свободу і вільний політ.
Точаться війни. Стріляють гармати у свідків.
І по периметру правди – оголений дріт…
Не побороти супротив земного тяжіння:
Небо – твоє, та не може належати нам...
Просто лети, повертаючись у сновидіння
/Будемо тіням давати свої імена/.
Просто лети! Подолай, моя пташко, кордони!
Бачиш, де лінія дотику неба й землі:
Там зовсім інші /до нас небайдужі/ закони.
Там навіть нашій любові серця замалі…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Я пам’ятаю, як травень блукав між дзвіниць,
Вулиці міста схилялись до ніг наших ниць,
Ми розчинялись в ріці незнайомих облич
До півнОчі.
Місяць скоринкою хліба висів в далині,
Я загубилась в тобі, як і ти – у мені.
/Хто б і шукав, не знайшов…/ Та в цій битій війні
Ікла вовчі
Нас вигризали й у різні штовхали світи,
Там, де ні входу, ні виходу нам не знайти.
В час, коли руки безвольно тримають хрести
Не злетіти…
Ми ж бо не птахи. Залишимо іншим політ.
Часом любити не “до” йти, а рухатись “від”
Та відпускати, аби у мереживі літ
Знов зустрітись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736716
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Постіль стели мені –
Чистий арктичний сніг.
Квіти збирай мені – пряні альпійські луки.
Випий мене, вітре… сонячний оберіг,
Щастя циганське –
з рук у найперші руки.
Йди, сіроманцю,
На спалах готичних вій.
Серце навпіл (власне, знати тобі не конче)
Грай же, сліпий заклинателю древніх змій.
Ріки медові…
я засинаю, вовче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734400
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2017
Травневий дощ дав волю почуттям,
Бузкам вмивав букетики духмяні,
Рожевий цвіт наповнював життям
Так щедро в яблуневій порцеляні.
Люблю його сонати за вікном,
Його концерти під відкритим небом
Й коли забув дорогу вітролом
Я п’ю його чаї з живильним медом.
Сумні думки накрилися дощем,
Душа розквітла від таких гармоній,
Пішли, не озирнувшись біль і щем,
З собою взявши вирок беззаконій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733898
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Нехай би йшов в минуле день оцей,
Розпатланий, розтерзаний вітрами.
Порожній погляд, заспане лице
І безнадія щербленої рами.
Ти хто? Кого шукаєш, не мене?
Але "не Я", "не МИ", бо нас немає, -
Тебе не чують; тінню промайне
Моє : чужа!.. і причепившись скраю,
У сріблі павутиння за карниз,
Протягне ниточки до амальгами, -
На сходинку угору, чи униз -
Дроти, зімпровізовані не нами.
Туманний подих, бачу, - струменить
Поверхня тьмяна - в холод!.. запотіла -
Прощення не моєї не вини?
Бажанням недопещеного тіла
В амперах, вольтах, чи мільйонах ват,
Зриває простір, відчиня портали,
Не змінюючи, лиш координат,
Відддаючи, як завше на поталу.
Незрячі душі, дотиком до зір,
У мить прозріли - на порозі страти,
Злились в одно, - кантатою грозі,
Щоб якось чорні діри залатати.
Щоб стримати народження патин
І молодість без дозволу відняти
У Вічності... я спробую, а ти
Не вовк, якщо лякаєшся ягняти.
Спали жагою!.. Господи, прости!
Хай крила зламані, обпечені й пошерхли
Його вуста - мої важкі хрести,
Його сльоза, неначе диво-перли.
Впадуть у попіл, іскорками друз
Застигнуть, хороводом веселковим...
Постій, поглянь, неначе дим загруз,
Порожній погляд холодом зимовим
У крапку стис,у кульку крижану
Моє маленьке неспокійне хочу
Тебе, Життя! Ті крила кажану?!
Не буде так, і мантру цю пророчу,
Як щит від лиха, віддаю добру! -
Розтане лють і заясніє розум.
З душі твоєї прожену мару
Звертанням до Чумацького Узвозу,
А лід вогнем шаленим приберу.
14.05.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733840
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2017
На різних континентах. - Дуже близько.
Так хочеться побігти.. - Обійняти.
Увись злетіти.. - Впасти низько-низько.
І більше не кохати. - І кохати.
Триматися за руки. - Відпустити.
Давно тебе забути - пам'ятати.
І більше не любити. - І любити.
Стріляй скоріш! - Не смій мене вбивати..
І день - не день. І ніч давно не та вже.
Дощі притихли. - Знову заливають.
І так було, і так нам буде завше..
Бо ми із тих, що майже не кохають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733130
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 17.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2017
Ця відстань
завелика, але ти
давно навчилась поглинати простір.
Чекала, як палатимуть мости,
криваво
і захоплююче… гостро
Болітимуть
незгладжені кути,
пектимуть… у кістках осяде стронцій…
Ти ще не знала, всі дороги – в Рим!
Вони усі
ведуть до Риму, сонце…
Вони усі…
На берегах ріки
збирає данину всевладна Осінь…
Цю відстань тільки відьми й літаки
здолати можуть…
досить!.. серце… Досить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733437
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
[i]«Самое страшное – это когда судьба закончилась, а жизнь продолжается» (с)[/i]
*
сухое русло реки
тут были слова
тут были стихи
ими росла трава
ими росли цветы
где был человек
который писал стихи
*
хочешь не уходи
хочешь пиши о нем
хочешь сожми ладонь
так как-бы сделал он
камни хранят слова
в русле сухой реки
след от его руки
*
след от его судьбы
след от него и ты
жилками среди скал
надпись о том как он
надпись о том как ты
хочешь не уходи
это теперь твой дом
*
хочешь, сожми ладонь
делай как делал он
хочешь пиши стихи
хочешь тихонько спи
только останься тут
завтра цветы взойдут
след от реки руки
след от него и ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728203
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 13.05.2017
Сквозь кружево тончайших завитушек
И вычурность словесных эскапад
Февраль нутром срывается с катушек
И пишется навзрыд и наугад.
Вслед музыке, отвергнутой поспешно,
Еще звучащей, но уже не в лад.
К тому, что как дыханье - неизбежно,
Туда - в грядущий Гефсиманский сад.
А Ольга не жалеет откровений,
Взамен не получая ничего.
И из Москвы, из желтых сновидений
Приходят письма странные его.
И слов избыточность, и строк витиеватость,
И мыслей гуттаперчевая вязь.
Но никому еще не удавалось
Таким февраль озвучить отродясь.
А Ольга ждёт.
Исписаны страницы огрызком страсти,
Сердце - кверху дном.
Сумятица,
Свиданья за границей...
Не сбудется.
Ни завтра, ни потом.
Его нелепые изысканные шоры
Судьбы не перемелют жернова.
И мир весь - это музыка,
к которой
Осталось только подобрать слова.
Апрель 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732112
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Весна в словах, разделённых мыслями,
сорвётся с губ в несусветный бред
неизлечимо двоих, неистово
идущих миром друг другу вслед,
ещё чужих, но уже на ниточке.
Короткий вечер проденет в ночь
сто поцелуев, и все - на цыпочках.
И время спешно умчится прочь,
куда-то в зиму, вторую, пятую,
где до любви - не хватало снов,
где безымянные пальцы прятали:
она, вздыхая...
и он - без слов.
А мне всё чудится: сколько б нЕ дали,
хоть век бы - им разбираться лень
тогда ли, нынче ли, тут ли, издали,
что кто-то - Кто-то...
а кто-то - тень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733000
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Я співчуваю вам, "юначе",
Бо ви із примусу любили,
Я знаю: серце ваше плаче –
Не та казала вам: Мій милий!
Не та кидала в вічі зорі,
Не та п’янила поцілунком,
Не автор ви своїх історій,
Не справжній лицар в обладунках.
ПРИСПІВ:
На час, помножена розлука,
Ви помилилися колись,
Любов – не вивчена наука,
Бездумно долі розійшлись.
Колись ви просто заблукали
Між двох далеких берегів,
З розлуки плакали бокали,
В очах двоїлося від дів.
Мені сказали очі ваші
Про що іще мовчать вуста,
Не доторкнутись вам до чаші
Моїх медів, я – вже не та.
ПРИСПІВ:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732928
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Скотиться колесом сонце за горизонт.
Пам’ять підніжки розставить. Втекти б, та – ні…
Я залишаю /впустила квиток/ перон
І повертаюсь додому, який не дім.
Тут, де немає від мене ні сліду, я
В серці тамую весни больовий синдром.
Хочеться дива. /Забула його ім’я…/
Входить дитинство навшпиньках десь під ребро.
Ось знову вулиця. Вишні зронили цвіт.
Скільки б мені не пройти не моїх доріг
/Й тих, що мої/, через всю павутину літ,
Хочеться переступити за той поріг,
Де вже не чутно ні сміху за склом вікна,
Ні вечорових розмов, тільки вітру свист
Ходить по колу сирих і пустих кімнат,
Де кожна річ у собі зберігає зміст
Глибший, ніж іншим здається. Бо тут і я
З вітром колись перешіптувалась в думках,
І у свята за великим столом сім’я
Дружно збиралась. Тепер на кількох замках
Двері у світ, де від тиші загусли зву…
…чи!!! - я прошу. - Зазвучи у мені ще раз!
Так, щоби сили сказати було: «Живу!»
Так, щоби лікарем стала любов – не час…
Лиш чорно-білі портрети тепер мені
Дивляться в душу. /Минуле крізь об’єктив./
Я повертаюсь додому, який не дім.
/Той, що як кисень, покликав і відпустив…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732913
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
В попіл наші сади світанкові,
Від байдужості нерозумінь,
Розсипаються, сіються нові -
Тільки зерня у душу закинь.
Хай не я ті плоди позбираю, -
Безсердечним любить не дано.
Загубила колись свою зграю,
Відлетівши, як день у вікно.
Крізь століття, німа і незряча,
Навмання за тобою ішла.
Я не плачу, повір, я не плачу,
Хоч і сліпну - без просвітку, мла.
Зорі падали іншим під ноги,
А мені, лиш пелюстки жарин
Устеляли стежки і дороги,
Ще й обабіч, - примари бантин.
Квітла мить, як у ніч на Купала,
Бо напитись у полудень дав,
Із жалю, - отоді я й пропала,
Отоді й зрозуміла: біда.
Чим сплатити за склянку у спеку?
Тільки серце у птахи і все,
Крила зламані, зграя далеко,
Під ногами пекельне шосе.
А краплина води наостанок
Дасть вдихнути, - мізерна ціна -
Моє серце маленьке; осанну
Заспівало й розбилось, одна...
Одна нота, єдина, зникає.
Чиюсь долю рятує вино.
Не жаліюсь і не нарікаю -
Безсердечним любить не дано.
10.05.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732937
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2017
Вальсирует май - не меня, а кого-то другого...
Другие острей ощущают цветов аромат...
Любви, в это светлое время, на улицах много...
Навстречу друг к другу влюблённые люди спешат...
Целуюясь, смеются... А мне так тоскливо и грустно...
Буянит сирень далеко-далеко... без меня.
В других вызывает жасмин окрыленные чувства
И нежность тюльпанов, своим разноцветьем пленя...
А ландыши... Бог мой!.. Как эхо далёкого детства!..
Меня - в моих мыслях, всегда возвращают домой...
Невинное в маленьких чудах - благое кокетство!..
Вдыхала бы жадно!.. Как счастье вдыхают - душой...
Пьянеть бы мне снова от всей этой майской природы,
Чтоб сердце забилось сильней, утопая в любви!..
Как больно любить, ощущая в душе непогоду...
А все же я эту любовь не хочу умертвить.
Пусть длится, живёт этот свет в моём сердце подольше!
Боюсь навсегда потерять красоту этих чувств...
Возможно, кому-то без этого легче и проще,
А мне этот мир, без любви, показался бы пуст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732011
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Вальсирует май - не меня, а кого-то другого...
Другие острей ощущают цветов аромат...
Любви, в это светлое время, на улицах много...
Навстречу друг к другу влюблённые люди спешат...
Целуюясь, смеются... А мне так тоскливо и грустно...
Буянит сирень далеко-далеко... без меня.
В других вызывает жасмин окрыленные чувства
И нежность тюльпанов, своим разноцветьем пленя...
А ландыши... Бог мой!.. Как эхо далёкого детства!..
Меня - в моих мыслях, всегда возвращают домой...
Невинное в маленьких чудах - благое кокетство!..
Вдыхала бы жадно!.. Как счастье вдыхают - душой...
Пьянеть бы мне снова от всей этой майской природы,
Чтоб сердце забилось сильней, утопая в любви!..
Как больно любить, ощущая в душе непогоду...
А все же я эту любовь не хочу умертвить.
Пусть длится, живёт этот свет в моём сердце подольше!
Боюсь навсегда потерять красоту этих чувств...
Возможно, кому-то без этого легче и проще,
А мне этот мир, без любви, показался бы пуст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732011
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Не застебнуть на гудзик
День, що народить ніч.
Вічний боржник якудзи -
Місяць, пливе навстріч.
Срібне посіє зерня,
Що йому той "банзай"?
Озеро топче зверхньо,
Ласкою* виповза.
Сакура - черемшині -
Рідна повір, сестра.
Ночі ті швидкоплинні,
Місяцю, нам пора,
Кинь Фудзіямі шалик
Із самоцвітів... Сан!
Чайні гнізда втішались
Росами ікебан.
Майстру - перо й секатор.
Не самурай - митець.
Знав чернець-імператор -
Божий шлях - навпростець.
Ламаний і задовгий -
Срібний тремкий узвіз.
Кликали бога боги, -
Синто напереріз.
10.04.17.
Імператор Ґо-Мідзуноо народився 29 червня 1596 року. . Новонародженому дали ім'я принц Сан.
За життя Імператор Ґо-Мідзуноо вичав японську літературу, поезію та історію. Під псевдонімом Ґьокуро — «Самоцвітна роса» — він видав поетичну «Збірку чаїного гнізда». Монарх також був майстром ікебани та садівництва. Сад, створений за його проектом в Імператорській віллі Сюґакуїн, вважається одним з найкращих зразків японського паркового мистецтва 17 століття.
Також Імператор цікавився буддизмом і 1651 року постригся у ченці під іменем Ендзьо. Носив титул живого божества.
*Ласка (Кама-ітаті три ласки дуже агресивні) - демон-йокай у японському фольклорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729570
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Не застебнуть на гудзик
День, що народить ніч.
Вічний боржник якудзи -
Місяць, пливе навстріч.
Срібне посіє зерня,
Що йому той "банзай"?
Озеро топче зверхньо,
Ласкою* виповза.
Сакура - черемшині -
Рідна повір, сестра.
Ночі ті швидкоплинні,
Місяцю, нам пора,
Кинь Фудзіямі шалик
Із самоцвітів... Сан!
Чайні гнізда втішались
Росами ікебан.
Майстру - перо й секатор.
Не самурай - митець.
Знав чернець-імператор -
Божий шлях - навпростець.
Ламаний і задовгий -
Срібний тремкий узвіз.
Кликали бога боги, -
Синто напереріз.
10.04.17.
Імператор Ґо-Мідзуноо народився 29 червня 1596 року. . Новонародженому дали ім'я принц Сан.
За життя Імператор Ґо-Мідзуноо вичав японську літературу, поезію та історію. Під псевдонімом Ґьокуро — «Самоцвітна роса» — він видав поетичну «Збірку чаїного гнізда». Монарх також був майстром ікебани та садівництва. Сад, створений за його проектом в Імператорській віллі Сюґакуїн, вважається одним з найкращих зразків японського паркового мистецтва 17 століття.
Також Імператор цікавився буддизмом і 1651 року постригся у ченці під іменем Ендзьо. Носив титул живого божества.
*Ласка (Кама-ітаті три ласки дуже агресивні) - демон-йокай у японському фольклорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729570
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Так бывает только в дни молодости или войны -
Все исполнено смысла и крайностей: на закате охра и терракота,
Воздух с крошками золота, старое кресло бордовое у стены.
В этой комнате все еще пахнет хлебом, оливковым маслом, книгами и субботой.
Так бывает, когда умирает близкий, уходит особенный кто-то,
Будто прошлое растворилось, жизнь внезапно сбросила обороты -
Чувства тех, кто остался, святы, скомканы, напряжены...
В этих видениях будет всегда хоть немного мглы -
Мягкой, рассеянной, но потому и таинственно веской,
Как на старых портретах, где даты стерты, а краешки затемнены -
Фотографии тоже взрослеют кощунственно быстро, неумолимо резко.
И неуместно скрипят пружины, тень вжимая в привычно измятое старое кресло,
И хоть в комнате все еще пахнет детством,
Но обнять уже некого, с нерассуждающей нежностью подойдя со спины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729476
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Так бывает только в дни молодости или войны -
Все исполнено смысла и крайностей: на закате охра и терракота,
Воздух с крошками золота, старое кресло бордовое у стены.
В этой комнате все еще пахнет хлебом, оливковым маслом, книгами и субботой.
Так бывает, когда умирает близкий, уходит особенный кто-то,
Будто прошлое растворилось, жизнь внезапно сбросила обороты -
Чувства тех, кто остался, святы, скомканы, напряжены...
В этих видениях будет всегда хоть немного мглы -
Мягкой, рассеянной, но потому и таинственно веской,
Как на старых портретах, где даты стерты, а краешки затемнены -
Фотографии тоже взрослеют кощунственно быстро, неумолимо резко.
И неуместно скрипят пружины, тень вжимая в привычно измятое старое кресло,
И хоть в комнате все еще пахнет детством,
Но обнять уже некого, с нерассуждающей нежностью подойдя со спины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729476
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Я помню запах яблок недоспелых,
Я помню поцелуи... Так несмело
Держал меня ты за руки и нежно
В глаза смотрел мне... Юные надежды
Обоих нас тогда переполняли...
Что будет - мы не думали, не знали
И рады были каждому мгновенью.
Любили мы... Счастливейшее время
Осталось где-то в прошлой нашей жизни,
А будто бы вчера... Опять я вижу
Те дни, что так усердно держит память.
Куда ушло всё? Что случилось с нами?..
Года прошли, а будто бы недели
И мы с тобой немножко постарели,
Но я тебя, средь тысячи прохожих,
Узнала бы... И ты узнал бы тоже...
Я помню запах яблок недоспелых -
Любви моей весенней, самой первой...
09 декабря 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728434
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 14.04.2017
Я помню запах яблок недоспелых,
Я помню поцелуи... Так несмело
Держал меня ты за руки и нежно
В глаза смотрел мне... Юные надежды
Обоих нас тогда переполняли...
Что будет - мы не думали, не знали
И рады были каждому мгновенью.
Любили мы... Счастливейшее время
Осталось где-то в прошлой нашей жизни,
А будто бы вчера... Опять я вижу
Те дни, что так усердно держит память.
Куда ушло всё? Что случилось с нами?..
Года прошли, а будто бы недели
И мы с тобой немножко постарели,
Но я тебя, средь тысячи прохожих,
Узнала бы... И ты узнал бы тоже...
Я помню запах яблок недоспелых -
Любви моей весенней, самой первой...
09 декабря 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728434
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 14.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2017
У скронях пульсує ніч…
Мете завірюха… в грудях…
Ще трішки – і треба йти.
Попереду сни… навзнак…
На лінії /віч-на-віч/
Розіграні всі етюди…
І гублять свої хвости
Комети… /недобрий знак/.
Між нами – крихка вуаль,
І плавиться воском тиша…
Обабіч горять мости
Ілюзій пустих дзеркал.
Я надто твоя… на жаль…
Розквітла лютнева вишня.
Весну ув очах прости,
І цей сонцелюбний шал.
І звісно не в тому річ,
Що ти мої сни забудеш:
Не варто любов нести,
Як позаторішній сніг.
У скронях пульсує ніч…
Мете завірюха… в грудях…
Ще трішки – і треба йти:
Не хочеться… Віриш?
...ні…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728302
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017
У скронях пульсує ніч…
Мете завірюха… в грудях…
Ще трішки – і треба йти.
Попереду сни… навзнак…
На лінії /віч-на-віч/
Розіграні всі етюди…
І гублять свої хвости
Комети… /недобрий знак/.
Між нами – крихка вуаль,
І плавиться воском тиша…
Обабіч горять мости
Ілюзій пустих дзеркал.
Я надто твоя… на жаль…
Розквітла лютнева вишня.
Весну ув очах прости,
І цей сонцелюбний шал.
І звісно не в тому річ,
Що ти мої сни забудеш:
Не варто любов нести,
Як позаторішній сніг.
У скронях пульсує ніч…
Мете завірюха… в грудях…
Ще трішки – і треба йти:
Не хочеться… Віриш?
...ні…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728302
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Мені б трохи простору. Стомлюють, сковують дотики.
І так щоб без пальців – думками навиворіт. Хто такі
З тобою ми? Зваблені веснами і заримовані.
І тягнемось, тягнемось – тонемо /зв’язані/ в повені
Своїх почуттів. До землі – кілька снів передихати,
Слова /мовчки/ передивитись. Мені би, щоб тихо так:
Почути, як погляди віями шкіри торкаються,
Та глибоко хвилі любові у душі вростаються.
Мені би на мить поза рамки й безглузді обмеження,
Де падають ниць непідкорені досі нам вежі. Я
Більше не хочу нічого, крім поза сезонами,
Містами, світами, дзвінками /у ніч/ телефонними
Єдиного шансу – з тобою на вічність спинитися.
Не снитися – ранком квітневим, без фальші, здійснитися
В найменших дрібницях, продовжитись датами, цифрами,
І те, що для нас, заховати від інших за титрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727903
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Мені б трохи простору. Стомлюють, сковують дотики.
І так щоб без пальців – думками навиворіт. Хто такі
З тобою ми? Зваблені веснами і заримовані.
І тягнемось, тягнемось – тонемо /зв’язані/ в повені
Своїх почуттів. До землі – кілька снів передихати,
Слова /мовчки/ передивитись. Мені би, щоб тихо так:
Почути, як погляди віями шкіри торкаються,
Та глибоко хвилі любові у душі вростаються.
Мені би на мить поза рамки й безглузді обмеження,
Де падають ниць непідкорені досі нам вежі. Я
Більше не хочу нічого, крім поза сезонами,
Містами, світами, дзвінками /у ніч/ телефонними
Єдиного шансу – з тобою на вічність спинитися.
Не снитися – ранком квітневим, без фальші, здійснитися
В найменших дрібницях, продовжитись датами, цифрами,
І те, що для нас, заховати від інших за титрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727903
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Посмотри, в абрикосы Бог щедро вплетает радость -
сколько хочешь распутай и просто себе возьми.
Взрослый мир, созерцая как мячиком скачет градус,
снизойдёт до ребячливой, звонкой, большой возни ,
где опять нараспашку объятия, куртки, окна.
Безоружные души, расплавленные в апрель,
создадут тишину, от которой все войны – сдохнут.
Ты вернёшься конвертом от аиста в чью-то дверь –
разгонять чьи-то тучи и боль синевой глазёнок.
Небо пули отмолит на новую тыщу лет
на дежурных свечах у дежурных своих иконок,
ретушируя мир в абрикосово-нежный цвет,
столько сотен веков не меняющийся.
…намедни
я разбилась душой…
мы с тобою – почти соседи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727884
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Посмотри, в абрикосы Бог щедро вплетает радость -
сколько хочешь распутай и просто себе возьми.
Взрослый мир, созерцая как мячиком скачет градус,
снизойдёт до ребячливой, звонкой, большой возни ,
где опять нараспашку объятия, куртки, окна.
Безоружные души, расплавленные в апрель,
создадут тишину, от которой все войны – сдохнут.
Ты вернёшься конвертом от аиста в чью-то дверь –
разгонять чьи-то тучи и боль синевой глазёнок.
Небо пули отмолит на новую тыщу лет
на дежурных свечах у дежурных своих иконок,
ретушируя мир в абрикосово-нежный цвет,
столько сотен веков не меняющийся.
…намедни
я разбилась душой…
мы с тобою – почти соседи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727884
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Кажуть, загоїться, навіть як пеклом болить.
Звикнеться. Контури стануть бліді і розмиті.
Ділиться навпіл над нами небесна блакить,
В’яне у серці любов оберемками квітів.
Я заплітаю /для кого?/ у косу вінок –
Листя сухе, наче терен, байдужістю коле.
Ми заблукали у вирві життя сторінок.
Скільки не йшли, а повсюди – спустошене поле.
Сіяли – знову збирали рясний пустоцвіт
І простягались між нами кордони іроній,
Доки не згасли за обрієм спомини від
Перших «привіт» до останніх «пробач» на пероні.
Все, що лишилось на згадку – безхатько-душа.
І недосказаність слів – диким хмелем у скронях.
Рівно за чверть до появи Малого Ковша
Зникну і я, наче зморений осінню сонях.
/колись-тепер/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727613
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Кажуть, загоїться, навіть як пеклом болить.
Звикнеться. Контури стануть бліді і розмиті.
Ділиться навпіл над нами небесна блакить,
В’яне у серці любов оберемками квітів.
Я заплітаю /для кого?/ у косу вінок –
Листя сухе, наче терен, байдужістю коле.
Ми заблукали у вирві життя сторінок.
Скільки не йшли, а повсюди – спустошене поле.
Сіяли – знову збирали рясний пустоцвіт
І простягались між нами кордони іроній,
Доки не згасли за обрієм спомини від
Перших «привіт» до останніх «пробач» на пероні.
Все, що лишилось на згадку – безхатько-душа.
І недосказаність слів – диким хмелем у скронях.
Рівно за чверть до появи Малого Ковша
Зникну і я, наче зморений осінню сонях.
/колись-тепер/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727613
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Сколько их побывало, безликих, в твоих руках -
Сук почтенных, породистых, знающих свое дело,
Мне плевать. Здесь нет пафоса, светская шелуха
Компромиссов развеялась, принципы поредели -
Это даже не опыт, ничтожная дань годам...
...Максимально тактично прощупав на прочность души
Друг у друга, их вскрыли… И, не избегая драм,
Забывая молчать, мягко тянем: «Прошу, послушай…»
Будто каждый из нас несмышленыш, ну как дитя.
И легко доверять, наконец-то подняв забрало,
Быть отчаянно близко... И, восемь часов спустя,
Из утробы такси расплескаться по двум вокзалам...
Возродив равновесие, бодро прибыть домой.
И навечно запомнить глаза и ненужный адрес…
Избегая пространных и емких «моя» и «мой»,
Сожалеть. Сожалеть, сколько лишнего намечталось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727343
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Сколько их побывало, безликих, в твоих руках -
Сук почтенных, породистых, знающих свое дело,
Мне плевать. Здесь нет пафоса, светская шелуха
Компромиссов развеялась, принципы поредели -
Это даже не опыт, ничтожная дань годам...
...Максимально тактично прощупав на прочность души
Друг у друга, их вскрыли… И, не избегая драм,
Забывая молчать, мягко тянем: «Прошу, послушай…»
Будто каждый из нас несмышленыш, ну как дитя.
И легко доверять, наконец-то подняв забрало,
Быть отчаянно близко... И, восемь часов спустя,
Из утробы такси расплескаться по двум вокзалам...
Возродив равновесие, бодро прибыть домой.
И навечно запомнить глаза и ненужный адрес…
Избегая пространных и емких «моя» и «мой»,
Сожалеть. Сожалеть, сколько лишнего намечталось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727343
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2017
Навіщо все
Оце мені, навіщо?
Ця прохолода прибережних скель?
Замішую кораблики, мов тісто…
Плету собі журу…
о карамель
Чутливих губ,
І сірість панорами
Із сяйвом дивних риб на мілині…
Ідуть у нашу гавань криголами
Із синіми китами
на спині.
Усе! до жнив
Не зібране колосся
Палає смолоскипами в мені.
…і світиться неоново волосся
…і гусне карамель
на глибині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726912
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
Навіщо все
Оце мені, навіщо?
Ця прохолода прибережних скель?
Замішую кораблики, мов тісто…
Плету собі журу…
о карамель
Чутливих губ,
І сірість панорами
Із сяйвом дивних риб на мілині…
Ідуть у нашу гавань криголами
Із синіми китами
на спині.
Усе! до жнив
Не зібране колосся
Палає смолоскипами в мені.
…і світиться неоново волосся
…і гусне карамель
на глибині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726912
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
І знову - нестримні весни,
І знову - з душі неспокій,
Мов човен, отой, без весел,
По річці, отій, глибокій...
Лиш вітер шматує серце,
І сонце холодним диском
Скотилося, мов на денце, -
Тебе вже немає близько...
Цей світ повернувся раптом -
Бездонна небесна прірва
Мою проковтнула втрату
Повірити б, та не вірю...
Сміятися б, а не плакать,
У просинь - дивитись вгору,
Вдягнути б красиве плаття -
І панною вийти з двору...
Чому я не рада світу,
Чому розлилося синім...
Ці весни - назустріч літу,
Які ж вони швидкоплинні...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726702
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
І знову - нестримні весни,
І знову - з душі неспокій,
Мов човен, отой, без весел,
По річці, отій, глибокій...
Лиш вітер шматує серце,
І сонце холодним диском
Скотилося, мов на денце, -
Тебе вже немає близько...
Цей світ повернувся раптом -
Бездонна небесна прірва
Мою проковтнула втрату
Повірити б, та не вірю...
Сміятися б, а не плакать,
У просинь - дивитись вгору,
Вдягнути б красиве плаття -
І панною вийти з двору...
Чому я не рада світу,
Чому розлилося синім...
Ці весни - назустріч літу,
Які ж вони швидкоплинні...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726702
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
Окно, как водится - в просвет
и вдаль глядит, и светит...
Стяжаю строки, где в ответ
вставляю соль секретов…
Весна...сердешные снуют,
в бутонах прутья, плесень)
Пусть растревожен быт, уют,
я не хочу быть трезвой!
Есть упоительный момент
стихо ( восторг!) рожденья -
в ячейке застревает сеть
для ловли продолженья…
Скоблю с изнаночных пластин
всю накипь: камень - в щебень.
А кто-то за меня решил
где "вышка" и что - степень…
А мне бы только - чтоб объять -
не всё, - лишь каплю в море.
Не напрягая, приобнять,
хотя бы в мониторе)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726490
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Окно, как водится - в просвет
и вдаль глядит, и светит...
Стяжаю строки, где в ответ
вставляю соль секретов…
Весна...сердешные снуют,
в бутонах прутья, плесень)
Пусть растревожен быт, уют,
я не хочу быть трезвой!
Есть упоительный момент
стихо ( восторг!) рожденья -
в ячейке застревает сеть
для ловли продолженья…
Скоблю с изнаночных пластин
всю накипь: камень - в щебень.
А кто-то за меня решил
где "вышка" и что - степень…
А мне бы только - чтоб объять -
не всё, - лишь каплю в море.
Не напрягая, приобнять,
хотя бы в мониторе)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726490
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Странные люди лирику пишут
И различают цвета у души.
Странные люди лирикой дышат,
Тайные знаки,вонзая,в стихи.
Мне в середине тепло между ними.
Белые шрамы - совсем не болят,
Но мироточат все давние раны.
Камнем прозрачным - слезинки блестят...
Чёрною ночью время раскрыться
Лилии белой - банальный уют.
От ожидания чуда - не спится
И менестрели - сладко поют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726570
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Странные люди лирику пишут
И различают цвета у души.
Странные люди лирикой дышат,
Тайные знаки,вонзая,в стихи.
Мне в середине тепло между ними.
Белые шрамы - совсем не болят,
Но мироточат все давние раны.
Камнем прозрачным - слезинки блестят...
Чёрною ночью время раскрыться
Лилии белой - банальный уют.
От ожидания чуда - не спится
И менестрели - сладко поют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726570
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Я – кава з чіпким ароматом коханої жінки:
Пригубиш, полюбиш /до згуби/. Мереживом ночі
Вполюю, зцілую, чуття замалюю в відтінки,
Де фарби і тіні змішаються в трепетне: «хочу»…
Надпий і впусти павутиння п’янкого бажання
Блукати по тілу. Та падай в натягнуті сіті
До мене. Відчуй, як під шкірою терпне графіті
Продуманих дотиків наших з тобою повстань. Я
Буду тобі чорним лісом – блукай до світанку;
Незайманим цвітом садів, що дозріє у вишні –
Смакуй і рятуйся. /Врятуй мене!/ Згадуй колишніх
Й в мені забувай… Загойдай. Заримуй в колисанку
Ці тіні на стелі в полоні одної октави,
Де я - Nota bene, в тобі одізвуся… Проллюся
Густим ароматом дурману в тенетах спокуси,
Бо я просто жінка. Твоя. У тональності кави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726399
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Я – кава з чіпким ароматом коханої жінки:
Пригубиш, полюбиш /до згуби/. Мереживом ночі
Вполюю, зцілую, чуття замалюю в відтінки,
Де фарби і тіні змішаються в трепетне: «хочу»…
Надпий і впусти павутиння п’янкого бажання
Блукати по тілу. Та падай в натягнуті сіті
До мене. Відчуй, як під шкірою терпне графіті
Продуманих дотиків наших з тобою повстань. Я
Буду тобі чорним лісом – блукай до світанку;
Незайманим цвітом садів, що дозріє у вишні –
Смакуй і рятуйся. /Врятуй мене!/ Згадуй колишніх
Й в мені забувай… Загойдай. Заримуй в колисанку
Ці тіні на стелі в полоні одної октави,
Де я - Nota bene, в тобі одізвуся… Проллюся
Густим ароматом дурману в тенетах спокуси,
Бо я просто жінка. Твоя. У тональності кави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726399
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Вдохновение - странная штука...
Если ждёшь - не придёт никогда.
А порой как ворвётся без стука
Блудным гостем. (Так ждали же, да?!)
Да как вскрикнет: "И где ваши крылья?
Залежались наверно в шкафу?
А давно ли боролись вы с пылью?
Вам не стыдно, хозяюшка?! Фу!"
Начинается в доме уборка:
Возбуждённо орёт пылесос!
Тут и тряпка, такая плутовка,
Лезет пол целовать, да взасос!
Под шедевры бессмертного Баха
Вся работа горит - как огонь!
Промокает от пота рубаха,
Не боится мозолей ладонь!
А часы на стене притихают,
От такого размаха труда...
Хорошо, что часы понимают -
Нужно тихими быть иногда.
Телефон зазвонил? - Непорядок!
Отключить тошнотворный сигнал!
Он красив, но порою и гадок,
Коль трезвонит в такой вот аврал!
Молодеет квартира, сверкает...
(Будто с сауны только пришла!)
И меня так ехидно пытает:
"Вдохновение что ли нашла?
Или это оно, вдохновение,
Ворвалось в твою ленную жизнь?!"
- Я в таком от него восхищении...
Вдохновенье! Ещё задержись!
18 февраля 2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726164
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Вдохновение - странная штука...
Если ждёшь - не придёт никогда.
А порой как ворвётся без стука
Блудным гостем. (Так ждали же, да?!)
Да как вскрикнет: "И где ваши крылья?
Залежались наверно в шкафу?
А давно ли боролись вы с пылью?
Вам не стыдно, хозяюшка?! Фу!"
Начинается в доме уборка:
Возбуждённо орёт пылесос!
Тут и тряпка, такая плутовка,
Лезет пол целовать, да взасос!
Под шедевры бессмертного Баха
Вся работа горит - как огонь!
Промокает от пота рубаха,
Не боится мозолей ладонь!
А часы на стене притихают,
От такого размаха труда...
Хорошо, что часы понимают -
Нужно тихими быть иногда.
Телефон зазвонил? - Непорядок!
Отключить тошнотворный сигнал!
Он красив, но порою и гадок,
Коль трезвонит в такой вот аврал!
Молодеет квартира, сверкает...
(Будто с сауны только пришла!)
И меня так ехидно пытает:
"Вдохновение что ли нашла?
Или это оно, вдохновение,
Ворвалось в твою ленную жизнь?!"
- Я в таком от него восхищении...
Вдохновенье! Ещё задержись!
18 февраля 2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726164
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
[quote] Ф.С. Фицджеральд[/quote]
Неизбежностью правила смерть, а на смерть роптать
Бесполезно... Тот день, о котором когда-то вспомнят,
Чтоб смолчать, запрещая иллюзиям грезить вспять,
Зря пришел, притворяясь простым тихоней.
Если прихоть - любовь, ее призрак сошел с ума,
Из запыленных книг воплотившись, сметая планы.
...Лето было обычным, среди серебра, когда
Вдруг торжественно грянули бомбы и аэропланы...
Кто богат, кто банкрот - компромисс удержал в узде.
Над алмазной горой почерневший ландшафт спокоен,
Ветер сдул в горизонт пыль от некогда белых стен...
Очевидно, господь был по образу грешных скроен,
Уцелевших. Экспресс, как и прежде, прибудет в семь,
В эти земли ворвавшись спасением религиозным.
Безразлично забытые тем, кто сказал "аз есмь",
Не стекляшки считают - впервые глядят на звезды...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726068
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
[quote] Ф.С. Фицджеральд[/quote]
Неизбежностью правила смерть, а на смерть роптать
Бесполезно... Тот день, о котором когда-то вспомнят,
Чтоб смолчать, запрещая иллюзиям грезить вспять,
Зря пришел, притворяясь простым тихоней.
Если прихоть - любовь, ее призрак сошел с ума,
Из запыленных книг воплотившись, сметая планы.
...Лето было обычным, среди серебра, когда
Вдруг торжественно грянули бомбы и аэропланы...
Кто богат, кто банкрот - компромисс удержал в узде.
Над алмазной горой почерневший ландшафт спокоен,
Ветер сдул в горизонт пыль от некогда белых стен...
Очевидно, господь был по образу грешных скроен,
Уцелевших. Экспресс, как и прежде, прибудет в семь,
В эти земли ворвавшись спасением религиозным.
Безразлично забытые тем, кто сказал "аз есмь",
Не стекляшки считают - впервые глядят на звезды...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726068
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Коли ти в мені океаном штормиш, штормиш,
Здіймаєш мої кораблі з мілини в безмежність,
Здається, змогла б потонути від щастя, лиш
Тримаєш – і ми летимо /понад містом/ межи
Землею і небом. І де б не спинитись – дім,
І де б не ступити – стрічають весну причали.
Так вільно, що навіть не смію тебе своїм
Назвати! Так глибоко в серці моєму жало
Твоє! /Не пече. Не болить. Не щемить./ Росте
Любов і заходиться гучно дев’ятим валом.
І ти вже не ти – у пожежах медовий степ.
І я вже не я, бо тебе мені мало, мало…
І лиже вода первоцвіт пелюсток вогню –
Шипить і клекоче, та далі чимдуж палає
Ця квітка. І падає ніч на поталу дню,
Бо ти мені світлом – високим, святим, безкраїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726049
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Коли ти в мені океаном штормиш, штормиш,
Здіймаєш мої кораблі з мілини в безмежність,
Здається, змогла б потонути від щастя, лиш
Тримаєш – і ми летимо /понад містом/ межи
Землею і небом. І де б не спинитись – дім,
І де б не ступити – стрічають весну причали.
Так вільно, що навіть не смію тебе своїм
Назвати! Так глибоко в серці моєму жало
Твоє! /Не пече. Не болить. Не щемить./ Росте
Любов і заходиться гучно дев’ятим валом.
І ти вже не ти – у пожежах медовий степ.
І я вже не я, бо тебе мені мало, мало…
І лиже вода первоцвіт пелюсток вогню –
Шипить і клекоче, та далі чимдуж палає
Ця квітка. І падає ніч на поталу дню,
Бо ти мені світлом – високим, святим, безкраїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726049
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
А я все частіше з ходи переходжу на біг.
Позаду автівки підсвічують фарами відстань,
В якій не шукаю вже величі праведних істин,
Бо все, чого спрагло бажала, дозріло в тобі.
До тебе - крізь шум магістральних вечірніх доріг,
Думками /навиліт/, із силою шквального вітру,
Щоб не запізнитися... /доки безжально не витер
Імен наших Бог зі скрижалів.../ Чи справді б він зміг
Позбутися нас і по різних крутих берегах
Розвести, без жодного шансу бодай випадково
Торкнутись руки, мов захмарного простору птах,
І голосу пити в буденних звичайних розмовах?
І так мимохідь поза мурами вічних границь
До тебе прийти, як сніги переходять у повінь,
Й, немов би земля навесні голосних блискавиць,
Чекати на перше причастя своєї любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725844
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
А я все частіше з ходи переходжу на біг.
Позаду автівки підсвічують фарами відстань,
В якій не шукаю вже величі праведних істин,
Бо все, чого спрагло бажала, дозріло в тобі.
До тебе - крізь шум магістральних вечірніх доріг,
Думками /навиліт/, із силою шквального вітру,
Щоб не запізнитися... /доки безжально не витер
Імен наших Бог зі скрижалів.../ Чи справді б він зміг
Позбутися нас і по різних крутих берегах
Розвести, без жодного шансу бодай випадково
Торкнутись руки, мов захмарного простору птах,
І голосу пити в буденних звичайних розмовах?
І так мимохідь поза мурами вічних границь
До тебе прийти, як сніги переходять у повінь,
Й, немов би земля навесні голосних блискавиць,
Чекати на перше причастя своєї любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725844
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
[i][b]Где-то город стоит под названьем: ничей
В нем живут одинокие души.
Он похож на другие – есть парк и ручей,
Но никто никому в нем не нужен...
В этом городе нет ни цветов, ни тепла,
В нем всегда только поздняя осень.
Горожан всех тоска по углам развела,
Аист в дом им детей не приносит…
Здесь всегда тишина – ни улыбок, ни слез,
На аллеях не видно влюбленных
И не дарят букеты из пламенных роз,
Нет ни жен, ни мужей тут законных…
Я когда-то в нем жил, никого не любя,
Одиночеством серым обласкан,
Грусть смотрела в лицо, тишиной теребя
Как в какой-то нерадостной сказке…
Город этот забвеньем опутывал тех,
Кто был брошен и этим раздавлен,
И боялся любить, став холодным как снег,
А ведь страстью пылал так недавно…
Паутиной тоски, одиночества, мук
Огражден как концлагерь локально,
Хочет город сломать у живущих в нем дух,
Чтобы было бежать нереально…
Надоел мне тот город – ушел я в побег,
Разорвав паутину бездушья.
Вновь ко мне возвратились и радость, и смех,
А мой опыт стал сильным оружьем…[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725555
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
[i][b]Где-то город стоит под названьем: ничей
В нем живут одинокие души.
Он похож на другие – есть парк и ручей,
Но никто никому в нем не нужен...
В этом городе нет ни цветов, ни тепла,
В нем всегда только поздняя осень.
Горожан всех тоска по углам развела,
Аист в дом им детей не приносит…
Здесь всегда тишина – ни улыбок, ни слез,
На аллеях не видно влюбленных
И не дарят букеты из пламенных роз,
Нет ни жен, ни мужей тут законных…
Я когда-то в нем жил, никого не любя,
Одиночеством серым обласкан,
Грусть смотрела в лицо, тишиной теребя
Как в какой-то нерадостной сказке…
Город этот забвеньем опутывал тех,
Кто был брошен и этим раздавлен,
И боялся любить, став холодным как снег,
А ведь страстью пылал так недавно…
Паутиной тоски, одиночества, мук
Огражден как концлагерь локально,
Хочет город сломать у живущих в нем дух,
Чтобы было бежать нереально…
Надоел мне тот город – ушел я в побег,
Разорвав паутину бездушья.
Вновь ко мне возвратились и радость, и смех,
А мой опыт стал сильным оружьем…[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725555
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
И всё это было... И вылились чувства в стихи...
Туманная быль роковой и волнительной встречи...
Конечно ты был красотой этой юной замечен.
И в сердце её зарождалась одна из стихий...
Её кавалер не смущал твоей дерзкой души.
И роза в бокале ей ясно об этом сказала!..
И музыка вам, в этот вечер, так страстно играла,
И в зале кипела, под музыку страстную, жизнь!..
Ты блеск её взгляда ловил в зеркалах на себе
И видел, как пряталась страсть под густые ресницы!..
Под маской холодной - горячее сердце блудницы!..
В обличии ангела рос её внутренний бес!..
И всё в ресторане кричало о ней - о любви!
Цыгане и скрипки, и чёрная роза в бокале...
И вас, не спрося, в этот вечер, как будто венчали...
И даже зари им поддакивал царственный лик...
На фото - картина К. Разумова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725390
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017
И всё это было... И вылились чувства в стихи...
Туманная быль роковой и волнительной встречи...
Конечно ты был красотой этой юной замечен.
И в сердце её зарождалась одна из стихий...
Её кавалер не смущал твоей дерзкой души.
И роза в бокале ей ясно об этом сказала!..
И музыка вам, в этот вечер, так страстно играла,
И в зале кипела, под музыку страстную, жизнь!..
Ты блеск её взгляда ловил в зеркалах на себе
И видел, как пряталась страсть под густые ресницы!..
Под маской холодной - горячее сердце блудницы!..
В обличии ангела рос её внутренний бес!..
И всё в ресторане кричало о ней - о любви!
Цыгане и скрипки, и чёрная роза в бокале...
И вас, не спрося, в этот вечер, как будто венчали...
И даже зари им поддакивал царственный лик...
На фото - картина К. Разумова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725390
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017
[i][b]Кому нужны поэты,
Что пилят рифмой душу?
С их тьмою или светом,
С теплом внутри иль стужей.
Кому нужны поэты,
Что верят в строки-сказки?!
Бессонно, до рассвета,
Все примеряют маски
На то, что где-то в прошлом,
На то, что будет дальше,
Сквозь времени порошу
Утонет в общей фальши.
Мы видим все иначе,
Не так, как остальные:
Кому-то смех – мы плачем,
Душой мы все больные.
И выстраданы строки
Иных творений наших,
Несем их как пророки
С небес оземь упавши…
Кому нужны поэты
Умны или безумны?!
И как ко дну корветы
Мы тонем в мире шумном…[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725447
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017
[i][b]Кому нужны поэты,
Что пилят рифмой душу?
С их тьмою или светом,
С теплом внутри иль стужей.
Кому нужны поэты,
Что верят в строки-сказки?!
Бессонно, до рассвета,
Все примеряют маски
На то, что где-то в прошлом,
На то, что будет дальше,
Сквозь времени порошу
Утонет в общей фальши.
Мы видим все иначе,
Не так, как остальные:
Кому-то смех – мы плачем,
Душой мы все больные.
И выстраданы строки
Иных творений наших,
Несем их как пророки
С небес оземь упавши…
Кому нужны поэты
Умны или безумны?!
И как ко дну корветы
Мы тонем в мире шумном…[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725447
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2017
[i][b]"…І стукає в груди серце, неначе об землю м’яч,
і де б я тебе не стрінув – я буду тобі чужим."[/b][/i]
[b]Олексій Бик[/b]
Скотилося з неба сонце,
І день повернув навспак,
Неначе ніхто ніколи
Не бачив його сліди.
В тенетах кривих ілюзій
Зник безвісти мій літак
Між тисяч йому подібних,
/Де кожен із них – не ти…/
Чи зможеш мені простити?
Я – позаторішній лист
/Розхристаний і пожухлий/
В одній із чужих книжок,
Хоч темні відбитки літер
На тілі моїм сплелись
Тавром перехресних ліній
Твоїх і моїх стежок.
Нікому ніхто не винен
Ні викрадених зірок,
Ні погляду прямо в душу:
У всього свій горизонт.
Із кола тривог до тебе
Ступаю /рішуче/ крок –
І котиться в руки сонце,
І серце іде на фронт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725113
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
[i][b]"…І стукає в груди серце, неначе об землю м’яч,
і де б я тебе не стрінув – я буду тобі чужим."[/b][/i]
[b]Олексій Бик[/b]
Скотилося з неба сонце,
І день повернув навспак,
Неначе ніхто ніколи
Не бачив його сліди.
В тенетах кривих ілюзій
Зник безвісти мій літак
Між тисяч йому подібних,
/Де кожен із них – не ти…/
Чи зможеш мені простити?
Я – позаторішній лист
/Розхристаний і пожухлий/
В одній із чужих книжок,
Хоч темні відбитки літер
На тілі моїм сплелись
Тавром перехресних ліній
Твоїх і моїх стежок.
Нікому ніхто не винен
Ні викрадених зірок,
Ні погляду прямо в душу:
У всього свій горизонт.
Із кола тривог до тебе
Ступаю /рішуче/ крок –
І котиться в руки сонце,
І серце іде на фронт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725113
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
[b][i][color="#1100ff"]Знов притулку шукають думки
І зітхає задумано вітер...
Ненавмисно, розбиту в друзки,
Хто надію поможе зцілити ?
Вічність краде призначений час,
Стукіт серця - мов дзвоном у скроні.
Просим, Господи, в тебе за нас,
Дві в молитві зложивши долоні.
І шукають притулку думки...
Нічка в мороці стежку ховає.
Тож зібрати, розбиту в друзки,
Мрію в краще - молитва спасає.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724892
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
[b][i][color="#1100ff"]Знов притулку шукають думки
І зітхає задумано вітер...
Ненавмисно, розбиту в друзки,
Хто надію поможе зцілити ?
Вічність краде призначений час,
Стукіт серця - мов дзвоном у скроні.
Просим, Господи, в тебе за нас,
Дві в молитві зложивши долоні.
І шукають притулку думки...
Нічка в мороці стежку ховає.
Тож зібрати, розбиту в друзки,
Мрію в краще - молитва спасає.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724892
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
А ніч, як ніч…
Це все уже було.
Магнітні бурі. Перша група крові.
І снігу - по коліна намело!
У мене в косах
стрічки кольорові -
Червоні ,
Синьо-жовті, голубі…
Шорстка долоня ковзає на плечі.
Вампір, що триста літ живе в тобі,
Я знаю,
прокидається в цей вечір…
О темна саго
Сутінків… і плед -
Вже на підлозі, й зорі креслять коло
Довкола нас. І поверх чаші мед.
Смеркає так
ванільно –полиново.
… це все- було.
Колосились жита
Від чорних гір по амплітуді струсу.
І та, що до опівночі свята,
Не відрізнить
цілунку від укусу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725000
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
А ніч, як ніч…
Це все уже було.
Магнітні бурі. Перша група крові.
І снігу - по коліна намело!
У мене в косах
стрічки кольорові -
Червоні ,
Синьо-жовті, голубі…
Шорстка долоня ковзає на плечі.
Вампір, що триста літ живе в тобі,
Я знаю,
прокидається в цей вечір…
О темна саго
Сутінків… і плед -
Вже на підлозі, й зорі креслять коло
Довкола нас. І поверх чаші мед.
Смеркає так
ванільно –полиново.
… це все- було.
Колосились жита
Від чорних гір по амплітуді струсу.
І та, що до опівночі свята,
Не відрізнить
цілунку від укусу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725000
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Свеча без огня не горит...
Свеча без огня и не тлеет...
За нежность посмеет корить
Лишь тот,кто любить не умеет.
И боги когда то уйдут!..
И сердце,что негой болеет.
Истлеет терзания кнут,
И пряник не вдруг зачерствеет.
Забудут свечу зажигать,
И душу... ничто не согреет.
И некому будет сказать, -
Что омуты слёз не мелеют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724634
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017
Свеча без огня не горит...
Свеча без огня и не тлеет...
За нежность посмеет корить
Лишь тот,кто любить не умеет.
И боги когда то уйдут!..
И сердце,что негой болеет.
Истлеет терзания кнут,
И пряник не вдруг зачерствеет.
Забудут свечу зажигать,
И душу... ничто не согреет.
И некому будет сказать, -
Что омуты слёз не мелеют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724634
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017
Мы опять с тобой проиграли в слова –
Слишком много молчим. Да и врем о многом.
Что же так тяжело… Голова тяжела
У блаженных как, или, у поцелованных Богом.
Отрицаю любя (и любя ли?). Бездельник,
По ночам, от тоски, жгущий свой календарь,
Сквозь года все приходит опять в понедельник
На работу к восьми в вечно новый январь.
Нервно тикает жизнь. В одиночку острее
Ощущается страх перемены мест.
И все чаще уйти от тебя не умею,
Убежать… Или ты это я и есть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709894
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 19.03.2017
Мы опять с тобой проиграли в слова –
Слишком много молчим. Да и врем о многом.
Что же так тяжело… Голова тяжела
У блаженных как, или, у поцелованных Богом.
Отрицаю любя (и любя ли?). Бездельник,
По ночам, от тоски, жгущий свой календарь,
Сквозь года все приходит опять в понедельник
На работу к восьми в вечно новый январь.
Нервно тикает жизнь. В одиночку острее
Ощущается страх перемены мест.
И все чаще уйти от тебя не умею,
Убежать… Или ты это я и есть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709894
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 19.03.2017
...моему любимому поэту...
И чувствую я, до физической боли,
Слова, непонятные Ваши сперва -
Такому не учат нигде, даже в школе,
Но с ними я знаю, что точно жива...
На уровне тонком, почти на астрале,
Совсем без эмоций, как будто мертва...
Меня бы вот так где-нибудь понимали,
Чтоб и полумёртвой мне знать, что жива...
И хочется просто - подальше от мира,
Пусть катится в пропасть чужая молва,
Я так устаю от ненужных эфиров,
А с Вашей поэзией знаю: жива...
Вот перечитаю сто раз, не жалея,
Себе объясняя все Ваши слова,
Но так свои думы смогли Вы взлелеять,
Что не сомневаюсь - я ими жива...
А мне не дано... и во сне не поймаю,
Своими стихами мне век бомжевать...
Я Вас... ненавижу... Я Вас... обожаю...
За слово, за мудрость, за то, что жива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724233
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017
...моему любимому поэту...
И чувствую я, до физической боли,
Слова, непонятные Ваши сперва -
Такому не учат нигде, даже в школе,
Но с ними я знаю, что точно жива...
На уровне тонком, почти на астрале,
Совсем без эмоций, как будто мертва...
Меня бы вот так где-нибудь понимали,
Чтоб и полумёртвой мне знать, что жива...
И хочется просто - подальше от мира,
Пусть катится в пропасть чужая молва,
Я так устаю от ненужных эфиров,
А с Вашей поэзией знаю: жива...
Вот перечитаю сто раз, не жалея,
Себе объясняя все Ваши слова,
Но так свои думы смогли Вы взлелеять,
Что не сомневаюсь - я ими жива...
А мне не дано... и во сне не поймаю,
Своими стихами мне век бомжевать...
Я Вас... ненавижу... Я Вас... обожаю...
За слово, за мудрость, за то, что жива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724233
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017
Вдруг возникла из строк, а не так, как всегда - из камина.
Не принесена дымом сигарным. И вряд ли уйдет в песок,
Превратившись в пустыню.
Не прилипла к окну, как весной неуместный осенний листок.
И глубины
Неясны и незримы туманных мотивов её. Но поспела, похоже, в срок...
Где была? Чем жила? Опрокидывала доктрины...
День потерян в дождях, день исчерпан, измят, изношен,
Словно вырос из памяти, старую сбросив кожу.
А она, наплевав откровенно на все непосильные ноши,
Неподвластные времени темы, смелее стала и тверже...
И пока в пасти злого камина сгорали намеки из полуслов,
Бог и дьявол качались на чашах всегда неисправных весов...
Она, худшая среди тех, кому позволено всё,
Подоспевшая вовремя, определившая срок,
Вдруг возникла из строк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723879
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Вдруг возникла из строк, а не так, как всегда - из камина.
Не принесена дымом сигарным. И вряд ли уйдет в песок,
Превратившись в пустыню.
Не прилипла к окну, как весной неуместный осенний листок.
И глубины
Неясны и незримы туманных мотивов её. Но поспела, похоже, в срок...
Где была? Чем жила? Опрокидывала доктрины...
День потерян в дождях, день исчерпан, измят, изношен,
Словно вырос из памяти, старую сбросив кожу.
А она, наплевав откровенно на все непосильные ноши,
Неподвластные времени темы, смелее стала и тверже...
И пока в пасти злого камина сгорали намеки из полуслов,
Бог и дьявол качались на чашах всегда неисправных весов...
Она, худшая среди тех, кому позволено всё,
Подоспевшая вовремя, определившая срок,
Вдруг возникла из строк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723879
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Все перемелеться, невідворотне відбудеться.
Нас розіграють уміло, неначе етюди. Ця
Партія ще недописана: нотами, струнами,
Клавішами, барабанами в серці пульсує. Ми
Все обірвемо, натиснемо /рухи/ на паузу.
Навіть без дотику, чуєш, зашкалює градус у
Першому такті. А скільки їх, Боже, відміряно?
Скільки не зібрано? Скільки даремно намріяно?
Перетасуються карти в колоді – ми звуками
Будемо падати в тишу і подихи слухати.
Тільки без дотиків… Тягнуться пальці до музики.
Просто зіграємо. Слово зав’яжемо вузликом.
В сутінках небо /приручене/ вляжеться ковдрою,
Рухи - у погляди. Станемо піснею довгою.
Все перемелеться. Невідворотне відбудеться.
Все, що насправді не сталось, /в мені/ не забудеться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723489
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Все перемелеться, невідворотне відбудеться.
Нас розіграють уміло, неначе етюди. Ця
Партія ще недописана: нотами, струнами,
Клавішами, барабанами в серці пульсує. Ми
Все обірвемо, натиснемо /рухи/ на паузу.
Навіть без дотику, чуєш, зашкалює градус у
Першому такті. А скільки їх, Боже, відміряно?
Скільки не зібрано? Скільки даремно намріяно?
Перетасуються карти в колоді – ми звуками
Будемо падати в тишу і подихи слухати.
Тільки без дотиків… Тягнуться пальці до музики.
Просто зіграємо. Слово зав’яжемо вузликом.
В сутінках небо /приручене/ вляжеться ковдрою,
Рухи - у погляди. Станемо піснею довгою.
Все перемелеться. Невідворотне відбудеться.
Все, що насправді не сталось, /в мені/ не забудеться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723489
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
[i][b]"
Розплети мене всю,
Мов червоне м”яке покривало.
Крок за кроком іди. Обірви у мені всі штрихи."[/b][/i]
[b] [i] Гостя[/i][/b]
Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі.
По зів`ялій траві вітер гонить вчорашні сліди
І твої, і мої, щоб сховати від світу найдалі
Несміливу любов, що ятритиме пам`ять завжди.
І допоки ми віримо в те, що себе обдурили,
Переправу змінили й в нікуди наосліп втекли,
Забувай мене, чуєш?.../ щоденно...щоночі...щосили.../
Як і я забуваю в холодних обіймах імли.
Бо прийде знову завтра, в якому нас більше немає, -
Розсміється /підступно/ в обличчя сльотавим дощем.
Пам`ятай мене /зможеш?/ найбільшу із втрачених таєн,
Ту, що вирвала з серця /по собі/ мільйони поем....
/04/03/2017/
[i]
З вдячністю Наталочці за мить натхнення)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
[i][b]"
Розплети мене всю,
Мов червоне м”яке покривало.
Крок за кроком іди. Обірви у мені всі штрихи."[/b][/i]
[b] [i] Гостя[/i][/b]
Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі.
По зів`ялій траві вітер гонить вчорашні сліди
І твої, і мої, щоб сховати від світу найдалі
Несміливу любов, що ятритиме пам`ять завжди.
І допоки ми віримо в те, що себе обдурили,
Переправу змінили й в нікуди наосліп втекли,
Забувай мене, чуєш?.../ щоденно...щоночі...щосили.../
Як і я забуваю в холодних обіймах імли.
Бо прийде знову завтра, в якому нас більше немає, -
Розсміється /підступно/ в обличчя сльотавим дощем.
Пам`ятай мене /зможеш?/ найбільшу із втрачених таєн,
Ту, що вирвала з серця /по собі/ мільйони поем....
/04/03/2017/
[i]
З вдячністю Наталочці за мить натхнення)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
Твої береги-обереги — допоки я тиха,
Допоки весна до землі не торкнулась крилом.
Ти образ мій ніс: молився і майже не дихав —
Боявся здмухнути осіннього серця тепло.
Та я лиш заснула. Сніги, що давили на груди,
Розтали умить і розмили свідомості мул.
В цю ніч присягну я востаннє
цілунком Іуди.
І зникну в серпанку.
Лишивши одвічне
«Чому?»
Я повінь.
Цунамі.
Вулкан, що прокинувся вповню.
Сп’янілій від сонця — по… пояс твої береги…
А хочеш
Удвох, доки місяць стоїть на припоні,
Натрусимо з неба на щастя в поділ кураги.
І будемо з хмар заглядати промінням у вікна.
Розбудимо пристрастю лоно стобарвне землі.
Не стримуй мене, бо я просто стаю божевільна,
Відчувши тепло, що у серці несуть журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723069
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
Твої береги-обереги — допоки я тиха,
Допоки весна до землі не торкнулась крилом.
Ти образ мій ніс: молився і майже не дихав —
Боявся здмухнути осіннього серця тепло.
Та я лиш заснула. Сніги, що давили на груди,
Розтали умить і розмили свідомості мул.
В цю ніч присягну я востаннє
цілунком Іуди.
І зникну в серпанку.
Лишивши одвічне
«Чому?»
Я повінь.
Цунамі.
Вулкан, що прокинувся вповню.
Сп’янілій від сонця — по… пояс твої береги…
А хочеш
Удвох, доки місяць стоїть на припоні,
Натрусимо з неба на щастя в поділ кураги.
І будемо з хмар заглядати промінням у вікна.
Розбудимо пристрастю лоно стобарвне землі.
Не стримуй мене, бо я просто стаю божевільна,
Відчувши тепло, що у серці несуть журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723069
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2017
Тримай мене…
Я все іще боюсь.
На відстані джерел згортаю смуток.
Прадавні вишні квітнуть у раю.
Едемська ніч
настоює отруту
На білосніжній
Простині снігів,
На прохолодних контурах емалі.
Я друзів відділю від ворогів
На бездоганній
матриці печалі.
І - розридаюсь…
Бо лише спориш,
Цвіте спориш на східцях мого дому.
Розподіл душ. А ми з тобою лиш
Дві постаті
на лінії розлому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722937
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Тримай мене…
Я все іще боюсь.
На відстані джерел згортаю смуток.
Прадавні вишні квітнуть у раю.
Едемська ніч
настоює отруту
На білосніжній
Простині снігів,
На прохолодних контурах емалі.
Я друзів відділю від ворогів
На бездоганній
матриці печалі.
І - розридаюсь…
Бо лише спориш,
Цвіте спориш на східцях мого дому.
Розподіл душ. А ми з тобою лиш
Дві постаті
на лінії розлому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722937
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Святая Катерина, пошли мне семьянина!
Посланцев предыдущих прошу принять назад!
Святая Катерина, ты спросишь: в чём причина?
Отвечу нормативно: не подошёл формат!
Получка-Пиво-Пабы,
то Бабки-Баня-Бабы,
то Тапки-Телек-«Танки»…
А счастье, Катя, ГДЕ?!
За эти выбраковки не пожалей награды:
Дом, Дерево и Дети – пошли формат 3D!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712709
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 11.03.2017
Святая Катерина, пошли мне семьянина!
Посланцев предыдущих прошу принять назад!
Святая Катерина, ты спросишь: в чём причина?
Отвечу нормативно: не подошёл формат!
Получка-Пиво-Пабы,
то Бабки-Баня-Бабы,
то Тапки-Телек-«Танки»…
А счастье, Катя, ГДЕ?!
За эти выбраковки не пожалей награды:
Дом, Дерево и Дети – пошли формат 3D!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712709
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 11.03.2017
Похоже, что душа все слёзы вылила,
Пусть станут они утренней росой...
Сама ли я судьбу такую выбрала ?
Такую, что не связана с тобой.
Чтоб сердце невзначай, не ёкнув "может быть...",
Желанием не стало возгорать.
Чтоб грешную любовь смирением выбелить,
А после её светлою назвать.
Не каяться.., не сетовать.., лишь выдохнуть,
Умывшись как-то утренней росой...
Ещё бы - сердцу глупому не выпорхнуть,
Когда однажды встретимся с тобой.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713959
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 11.03.2017
Снег большими хлопьями,
Ватными.., воздушными..,
Стелется под окнами..,
Между яблонь с грушами..,
По траве некошеной..,
По тропинке узенькой,
(Редко нынче хоженой)...
А калина бусинкой
Между хлопьев прячется,
Как в десерте аховом...
Правда или кажется..?
Снег с ванильным запахом.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718684
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 11.03.2017
Снег большими хлопьями,
Ватными.., воздушными..,
Стелется под окнами..,
Между яблонь с грушами..,
По траве некошеной..,
По тропинке узенькой,
(Редко нынче хоженой)...
А калина бусинкой
Между хлопьев прячется,
Как в десерте аховом...
Правда или кажется..?
Снег с ванильным запахом.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718684
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 11.03.2017
Не обещай меня озолотить -
Озолотишь осеннею печалью.
Не обещай всю жизнь благодарить...
Не надо, если чувства станут данью.
Люби сейчас, на то отпущен миг.
Не ожидай ни кары, ни награды.
Родится ль завтра вдохновенный стих,
Иль откровенная строка досады.
Летит ни первый, ни последний снег,
(Укроет землю, или вновь растает...),
А ты под ним - всего лишь человек,
Что будет завтра, только небо знает.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628278
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 11.03.2017
Не обещай меня озолотить -
Озолотишь осеннею печалью.
Не обещай всю жизнь благодарить...
Не надо, если чувства станут данью.
Люби сейчас, на то отпущен миг.
Не ожидай ни кары, ни награды.
Родится ль завтра вдохновенный стих,
Иль откровенная строка досады.
Летит ни первый, ни последний снег,
(Укроет землю, или вновь растает...),
А ты под ним - всего лишь человек,
Что будет завтра, только небо знает.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628278
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 11.03.2017
«І всі дороги звідси
Ведуть у нескінченність –
До Міста.»
(Еміль Верхарн)
Місто нескінченного часу:
Такого липкого й текучого:
Наче вишневе варення:
Я не знав,
Що час такого самого кольору:
Вишень: тих, що хрущі
Над – ще квітучими,
Але вже вагітними соком:
У кулястих краплях-сховищах,
Густим, як кров.
Місто нескінченного простору:
Блукай – не блукай лабіринтами –
Марно: нема тобі сенсу і виходу
З того часопростору:
Місто: не вічне, але нескінченності.
Збирай свої медитації,
Свої одкровення,
Як збирають монетки
Сліпі музиканти,
Що грають на вулицях блюз –
Такий нескінченний,
Як місто,
В якому вулиці колами –
Без кінця і початку,
Де в кожній вітрині скрипки,
Де торгують одними струнами,
Де музика кружляє серпантинами:
До Неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722776
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
«І всі дороги звідси
Ведуть у нескінченність –
До Міста.»
(Еміль Верхарн)
Місто нескінченного часу:
Такого липкого й текучого:
Наче вишневе варення:
Я не знав,
Що час такого самого кольору:
Вишень: тих, що хрущі
Над – ще квітучими,
Але вже вагітними соком:
У кулястих краплях-сховищах,
Густим, як кров.
Місто нескінченного простору:
Блукай – не блукай лабіринтами –
Марно: нема тобі сенсу і виходу
З того часопростору:
Місто: не вічне, але нескінченності.
Збирай свої медитації,
Свої одкровення,
Як збирають монетки
Сліпі музиканти,
Що грають на вулицях блюз –
Такий нескінченний,
Як місто,
В якому вулиці колами –
Без кінця і початку,
Де в кожній вітрині скрипки,
Де торгують одними струнами,
Де музика кружляє серпантинами:
До Неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722776
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Утренний чай, с ароматом лимона,
Пью, наслаждаясь изысканным вкусом:
Листики мяты, чуть-чуть кардамона.
- Я не о грустном.
Как хорошо! Ощущение счастья
Чувствует каждая клеточка тела.
Здравствуй, планета любимая, здравствуй!
- Сердце пропело...
Тихо доносятся отзвуки грома, -
Где-то льёт дождь, поливая землицу.
Я на скамейке сижу, возле дома.
- Ранняя птица.
Ласточки в небе кружат виртуозно.
Как же забавна игривая стайка.
Каркает ворон о чём-то серьёзно.
- Милый зазнайка.
Жизнь! Я люблю тебя преданно, слышишь?!
Сколько стерпела об этом бумага…
Только порой и в стихах не опишешь
- Этого блага.
7 октября 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722605
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Утренний чай, с ароматом лимона,
Пью, наслаждаясь изысканным вкусом:
Листики мяты, чуть-чуть кардамона.
- Я не о грустном.
Как хорошо! Ощущение счастья
Чувствует каждая клеточка тела.
Здравствуй, планета любимая, здравствуй!
- Сердце пропело...
Тихо доносятся отзвуки грома, -
Где-то льёт дождь, поливая землицу.
Я на скамейке сижу, возле дома.
- Ранняя птица.
Ласточки в небе кружат виртуозно.
Как же забавна игривая стайка.
Каркает ворон о чём-то серьёзно.
- Милый зазнайка.
Жизнь! Я люблю тебя преданно, слышишь?!
Сколько стерпела об этом бумага…
Только порой и в стихах не опишешь
- Этого блага.
7 октября 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722605
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2017
Стояла, долоні схрестивши на грудях,
Мов в серці тримала руками жалі.
Шукала чийсь погляд: блукала по людях,
А світ розчинявся в довколишній млі.
Складала із мрій на майбутнє картину,
А пазли найкращі із рук хтось забрав,
Із серця мов вирвав велику частину,
Понизивши стукіт на кілька октав.
В очах, де надії ранкова заграва,
Вже сонце сідало, хоч був же ще день.
Така-от у долі примхлива забава:
Щось дати - й забрати раптово зі жмень.
Така-от у долі для неї дорога:
Дає й забирає, голубить і б'є.
Пектимуть утрати й не зникне тривога,
Допоки в долоні збере лиш своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722593
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Стояла, долоні схрестивши на грудях,
Мов в серці тримала руками жалі.
Шукала чийсь погляд: блукала по людях,
А світ розчинявся в довколишній млі.
Складала із мрій на майбутнє картину,
А пазли найкращі із рук хтось забрав,
Із серця мов вирвав велику частину,
Понизивши стукіт на кілька октав.
В очах, де надії ранкова заграва,
Вже сонце сідало, хоч був же ще день.
Така-от у долі примхлива забава:
Щось дати - й забрати раптово зі жмень.
Така-от у долі для неї дорога:
Дає й забирає, голубить і б'є.
Пектимуть утрати й не зникне тривога,
Допоки в долоні збере лиш своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722593
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Вы так спокойны, сударь, безразличны,
Зайдя в свою тенистую аллею,
Безжалостно расстались с нашим личным,
Сегодня я об этом не жалею...
Давно забыла запахи сирени,
Пьянящие меня порой ночною,
Сто раз огнём облизаны поленья
Чужой любви, горевшей не со мною...
Нет, не со мною, сударь... Вы смогли же
Листать страницы огненного зноя...
Вам до меня, как мыслям - до Парижа
И оттого не знаете покоя...
Я приглашала в сказочную осень,
А Вы стремились - в солнечное лето...
Вы думали: ещё... потом попросят,
Но я лишь раз шептала Вам об этом...
Вы отказались, сударь, - Ваше дело,
Я помню только: опадали листья,
Но знайте: всё давно уж отболело
И только осень иногда приснится...
А вот - зима... Вам холодно и зябко,
Вы, сударь, - пленник слов своих и мнений -
Не к тем ногам рассыпаны охапки
Тяжёлых веток розовой сирени...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722541
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Вы так спокойны, сударь, безразличны,
Зайдя в свою тенистую аллею,
Безжалостно расстались с нашим личным,
Сегодня я об этом не жалею...
Давно забыла запахи сирени,
Пьянящие меня порой ночною,
Сто раз огнём облизаны поленья
Чужой любви, горевшей не со мною...
Нет, не со мною, сударь... Вы смогли же
Листать страницы огненного зноя...
Вам до меня, как мыслям - до Парижа
И оттого не знаете покоя...
Я приглашала в сказочную осень,
А Вы стремились - в солнечное лето...
Вы думали: ещё... потом попросят,
Но я лишь раз шептала Вам об этом...
Вы отказались, сударь, - Ваше дело,
Я помню только: опадали листья,
Но знайте: всё давно уж отболело
И только осень иногда приснится...
А вот - зима... Вам холодно и зябко,
Вы, сударь, - пленник слов своих и мнений -
Не к тем ногам рассыпаны охапки
Тяжёлых веток розовой сирени...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722541
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Обещаний простых монетки
по фонтанам собрать/пройтись:
«Буду в каждой весенней клетке
ставить галочку добрых птиц,
рассыпающих щедро, небо
разрывающее, «курлы»».
Им бы – к дому лететь.
А мне бы
в нём достроить ещё углы
тишине… и её осколкам.
Водрузить поэтапно на
пьедестал, на плечо, на полку
все весенние имена.
…тихо-тихо…
потом – воздущно…
Что я птицам смогу?... века?... –
так, по мелочи – просто слушать…
…слушать – значит, любить пока…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722222
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
[b]Собрать себя из тысячи частей[/b]
[i]автор: Квітка)) [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721767
Собрать себя из тысячи частей,
Потерянных и сложных, и заблудших...
Чтоб бликами не меркнущих свечей
В который раз сказать, я стану лучше...
......................
[b]Зачем?[/b]
Собрать себя из тысячи частей…
Зачем? Ведь так гораздо интересней!
Я здесь, и в то же время я - везде,
Всегда с тобой.
Не скроешься, хоть тресни!
Вчера ты взвыл – мол, тысяча чертей!
Как ты узнала, что ходил я в баню?!
Ах, милый мой! Я – тысяча частей,
И тысяча разнообразных знаний…
Я – твой в пыли затерянный носок
В глубоком поддиванном безвременьи.
И я – кредит, не выплаченный в срок,
Хотя тебе на то давались деньги!
Я – фирменная удочка с крючком,
Что, судя по цене – дамасской стали.
Заначкой наспех втиснута бочком
В страницы пожелтевшие Стенда́ля.
На сборище с друзьями я – мангал,
Коньяк, шашлык – уж как тебе угодно.
Я – тот стишок, что ты не мне читал,
Прикидываясь мальчиком свободным.
Не обольщайся!
Я – бильярдный шар -
Как страстно в лузу ты меня вгоняешь!
Бубновой дамой из колоды карт
Подмигиваю. Ты не замечаешь...
Не спрашивай, в чем дело или в ком.
Ты равнодушен к соблюденью правил.
А в бане я была тем угольком,
Что след нескромный на тебе оставил.
………..
Собрать себя из тысячи частей?
Не видеть прелести и полноты картины?
Зажги хоть тысячу магических свечей –
Не собираюсь собираться воедино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722151
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017
[b]Собрать себя из тысячи частей[/b]
[i]автор: Квітка)) [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721767
Собрать себя из тысячи частей,
Потерянных и сложных, и заблудших...
Чтоб бликами не меркнущих свечей
В который раз сказать, я стану лучше...
......................
[b]Зачем?[/b]
Собрать себя из тысячи частей…
Зачем? Ведь так гораздо интересней!
Я здесь, и в то же время я - везде,
Всегда с тобой.
Не скроешься, хоть тресни!
Вчера ты взвыл – мол, тысяча чертей!
Как ты узнала, что ходил я в баню?!
Ах, милый мой! Я – тысяча частей,
И тысяча разнообразных знаний…
Я – твой в пыли затерянный носок
В глубоком поддиванном безвременьи.
И я – кредит, не выплаченный в срок,
Хотя тебе на то давались деньги!
Я – фирменная удочка с крючком,
Что, судя по цене – дамасской стали.
Заначкой наспех втиснута бочком
В страницы пожелтевшие Стенда́ля.
На сборище с друзьями я – мангал,
Коньяк, шашлык – уж как тебе угодно.
Я – тот стишок, что ты не мне читал,
Прикидываясь мальчиком свободным.
Не обольщайся!
Я – бильярдный шар -
Как страстно в лузу ты меня вгоняешь!
Бубновой дамой из колоды карт
Подмигиваю. Ты не замечаешь...
Не спрашивай, в чем дело или в ком.
Ты равнодушен к соблюденью правил.
А в бане я была тем угольком,
Что след нескромный на тебе оставил.
………..
Собрать себя из тысячи частей?
Не видеть прелести и полноты картины?
Зажги хоть тысячу магических свечей –
Не собираюсь собираться воедино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722151
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Преданы близкими , преданы дальними,
Нет остановок в пути
Между вагонами ,душными, спальными,
Счастье сдается в утиль.
Станции грязные , неоднозначные ,
Лица , гримасы и пыль,
Окна кофеен такие прозрачные
Города вычурный стиль.
Темы избитые, песни похожие
Нет в них надежды , увы
Все мы когда-то простые прохожие,
Доктор : не трогайте швы…
Дайте запомнить и голос и родинки
Жаркое солнце в руках,
Вкус на губах недозрелой смородины
Робость признаний и страх
От неизбежности и невозможности
Все повернуть назад.
Жизнь, упрекая порою в безбожности,
Прячешь свои глаза .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704274
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 06.03.2017
Преданы близкими , преданы дальними,
Нет остановок в пути
Между вагонами ,душными, спальными,
Счастье сдается в утиль.
Станции грязные , неоднозначные ,
Лица , гримасы и пыль,
Окна кофеен такие прозрачные
Города вычурный стиль.
Темы избитые, песни похожие
Нет в них надежды , увы
Все мы когда-то простые прохожие,
Доктор : не трогайте швы…
Дайте запомнить и голос и родинки
Жаркое солнце в руках,
Вкус на губах недозрелой смородины
Робость признаний и страх
От неизбежности и невозможности
Все повернуть назад.
Жизнь, упрекая порою в безбожности,
Прячешь свои глаза .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704274
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 06.03.2017
Що ж ти, маленька, тремтиш і ховаєшся в сни?
Ніч обеззброює криком безумства війни,
Вистрелить і промахнеться, не вийти з кола:
Лапи безсоння тримають тебе. Довкола
Гинуть секунди в безлюдному натовпі. Ти
Все б віддала, щоб до ранку живою дійти.
Але в цю мить на задвірках хиткого світу
Кутаєш віру в полатану болем свиту.
Рівні дороги зірвалися різко в пунктир -
Вкотре дочитуєш /наче напам`ять/ Псалтир...
Мов ланцюгом божевілля, думки сповиті,
Але сьогодні відчула: потрібно жити.
Правда, не знаєш навіщо, не бачиш мети.
Пишеш і не відправляєш /свідомо?/ листи.
Просиш у Нього так свято, як тільки діти
Вміють, навчити цей світ у собі любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721818
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Що ж ти, маленька, тремтиш і ховаєшся в сни?
Ніч обеззброює криком безумства війни,
Вистрелить і промахнеться, не вийти з кола:
Лапи безсоння тримають тебе. Довкола
Гинуть секунди в безлюдному натовпі. Ти
Все б віддала, щоб до ранку живою дійти.
Але в цю мить на задвірках хиткого світу
Кутаєш віру в полатану болем свиту.
Рівні дороги зірвалися різко в пунктир -
Вкотре дочитуєш /наче напам`ять/ Псалтир...
Мов ланцюгом божевілля, думки сповиті,
Але сьогодні відчула: потрібно жити.
Правда, не знаєш навіщо, не бачиш мети.
Пишеш і не відправляєш /свідомо?/ листи.
Просиш у Нього так свято, як тільки діти
Вміють, навчити цей світ у собі любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721818
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
За небом свинцовым уходишь безмолвно
По острым осколкам разбитых бокалов
Не склеенных судеб, мне кажется полных –
Обид и признаний, которых не мало.
Смывая с себя новых дней отрешенность
Молитвами песен написанных наспех.
А дальше какая-то опустошенность
Где каждая тайна поднимется на смех.
Стоишь на морозе оборванным нервом
Там выстрелы в спину у края , довольно!
Последний полет прерывается первым
Предательством , после уже и не больно.
Едва отсыревшие спички в карманах,
В тех самых, в которых , я чувствовал руки
Да что ты о будущем ? Прошлое в шрамах
Теперь превращается в серость и скуку
Когда в отражениях видится больше,
И слышатся сердцем пустые удары
Себя не обманешь , а если захочешь,
Останемся просто аккордом гитары…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694168
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 05.03.2017
За небом свинцовым уходишь безмолвно
По острым осколкам разбитых бокалов
Не склеенных судеб, мне кажется полных –
Обид и признаний, которых не мало.
Смывая с себя новых дней отрешенность
Молитвами песен написанных наспех.
А дальше какая-то опустошенность
Где каждая тайна поднимется на смех.
Стоишь на морозе оборванным нервом
Там выстрелы в спину у края , довольно!
Последний полет прерывается первым
Предательством , после уже и не больно.
Едва отсыревшие спички в карманах,
В тех самых, в которых , я чувствовал руки
Да что ты о будущем ? Прошлое в шрамах
Теперь превращается в серость и скуку
Когда в отражениях видится больше,
И слышатся сердцем пустые удары
Себя не обманешь , а если захочешь,
Останемся просто аккордом гитары…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694168
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 05.03.2017
Они остановились прошлым летом,
Нас провожала гордая гроза
Проникновенной песней недопетой
И отражением в чужих уже глазах.
Молчанием заброшенной квартиры
В которой отголоски важных слов.
Тобою не закрытые гардины
Не склеенное счастье серых снов.
Обрезанные крылья – это просто,
Когда с обрыва падаешь на дно,
Такое безразличие и черствость
Едва лишь разбавляется вином
Холодными, но летними деньками,
Под шепот моря, кружево из птиц
Хватая воздух нежными руками
Не чувствуя ни неба, ни границ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721660
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Они остановились прошлым летом,
Нас провожала гордая гроза
Проникновенной песней недопетой
И отражением в чужих уже глазах.
Молчанием заброшенной квартиры
В которой отголоски важных слов.
Тобою не закрытые гардины
Не склеенное счастье серых снов.
Обрезанные крылья – это просто,
Когда с обрыва падаешь на дно,
Такое безразличие и черствость
Едва лишь разбавляется вином
Холодными, но летними деньками,
Под шепот моря, кружево из птиц
Хватая воздух нежными руками
Не чувствуя ни неба, ни границ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721660
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Я тебе смакувала з п’янкою відвертістю віршів:
У дуелі римованій ми перейшли вже на ти.
Не люби їх – вервечками рим хай милуються інші.
Спробуй справжню мене поміж ком і рядків віднайти.
Забавляйся у піжмурки. Холодно. Гаряче. Спека.
Відчуваєш, чим ближче, як подихом плавиться лід?
Я сьогодні рішуча, не втримає ремінь безпеки!
Я сьогодні уперто до сонця прямую на схід!
На кордоні заграви в чуттєвому пломені світла
Не шукай феєрверків із літер й кохання без меж.
Просто дихай зі мною словами – я стану повітрям!
І не вірші – мене прочитай… там, де «я тебе теж».
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704249
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 04.03.2017
Я тебе смакувала з п’янкою відвертістю віршів:
У дуелі римованій ми перейшли вже на ти.
Не люби їх – вервечками рим хай милуються інші.
Спробуй справжню мене поміж ком і рядків віднайти.
Забавляйся у піжмурки. Холодно. Гаряче. Спека.
Відчуваєш, чим ближче, як подихом плавиться лід?
Я сьогодні рішуча, не втримає ремінь безпеки!
Я сьогодні уперто до сонця прямую на схід!
На кордоні заграви в чуттєвому пломені світла
Не шукай феєрверків із літер й кохання без меж.
Просто дихай зі мною словами – я стану повітрям!
І не вірші – мене прочитай… там, де «я тебе теж».
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704249
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 04.03.2017
Розплети мене всю,
Мов червоне м”яке покривало.
Крок за кроком іди. Обірви у мені всі штрихи.
Імпульсивність п”янку, цю гарячу пульсуючу лаву,
Відпусти навсібіч!
(якщо хочеш, між два береги…)
Ну, а потім збери
Білі нитки найтонших волокон
В лабіринти бажань… в безнадійно-розпачливі сни…
І комаху безкрилу вклади у мереживний кокон
До якоїсь мари
(що на мові землян - до весни)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721638
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Розплети мене всю,
Мов червоне м”яке покривало.
Крок за кроком іди. Обірви у мені всі штрихи.
Імпульсивність п”янку, цю гарячу пульсуючу лаву,
Відпусти навсібіч!
(якщо хочеш, між два береги…)
Ну, а потім збери
Білі нитки найтонших волокон
В лабіринти бажань… в безнадійно-розпачливі сни…
І комаху безкрилу вклади у мереживний кокон
До якоїсь мари
(що на мові землян - до весни)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721638
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Ты мне снишься под утро все чаще и чаще,
Даже там, на краю, ощущая вселенскую грусть,
Я любовью такой же, как раньше – во всем настоящей
В этот мир обязательно хоть на минутку вернусь,
Клянусь…
Я открою все окна. Как жаль, поменяли замки, даже двери.
Что, не ждали меня? Отключите тогда телефон!
Да, сама вас учила не ждать (но не ждать – это значит – не верить),
Я ведь слышу ночами гудки и почти что уверенна: он!
Тихий звон…
Обещаю: отвечу ему этой осенью, без «до свиданья», «скучаю»…
Слов не будет вообще, здесь оставим стихи и слова,
Мне так важно успеть всем сказать, что люблю и понять, что прощаю,
Что тебя никогда никому не отдам я, покуда жива -
Обещаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213753
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 04.03.2017
Ты мне снишься под утро все чаще и чаще,
Даже там, на краю, ощущая вселенскую грусть,
Я любовью такой же, как раньше – во всем настоящей
В этот мир обязательно хоть на минутку вернусь,
Клянусь…
Я открою все окна. Как жаль, поменяли замки, даже двери.
Что, не ждали меня? Отключите тогда телефон!
Да, сама вас учила не ждать (но не ждать – это значит – не верить),
Я ведь слышу ночами гудки и почти что уверенна: он!
Тихий звон…
Обещаю: отвечу ему этой осенью, без «до свиданья», «скучаю»…
Слов не будет вообще, здесь оставим стихи и слова,
Мне так важно успеть всем сказать, что люблю и понять, что прощаю,
Что тебя никогда никому не отдам я, покуда жива -
Обещаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213753
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 04.03.2017
Роковая она? - Возможно...
Может ведьма? - На три процента...
И простая она... и сложная...
Для кого-то - вообще бесценна...
Тот, кто знал её - не забудет,
Вспоминая о ней всю вечность,
Улыбаясь её причудам,
И, быть может, желая встречи...
...Как целует, смеётся, плачет...
В ней так много всего таится!..
Неразгаданная задача
И разгадке уже не сбыться.
А она, как и раньше, курит...
И такая же - кофеманка...
Вроде всё у неё в ажуре,
Но, по сути, ажур - огранка...
Одевает порою маску
Неприступной и гордой леди,
А внутри в ней так много ласки,
Не раздаренной сердцеедам...
Не потерпит... кого попало,
По утрам... находить в постели...
Не об этом она мечтала...
Не такого она хотела...
В ней другие живут печали,
Хоть в замужестве многолетнем...
Ей так важно, чтоб понимали...
И на свет отвечали - светом...
Не пытались её настроить,
Как гитару... Другие струны...
Не пытались её неволить,
Ранив сердце её бездумно.
В ней любовь - к своему пространству,
Где счастливая - в каждой строчке...
Пусть зовут это - графоманством,
Что волнует её... не очень.
Где стихами своими дышит -
Там пропитано всё покоем...
Там ничей ей упрек не слышен,
Там комфортно ей быть собою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721606
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Роковая она? - Возможно...
Может ведьма? - На три процента...
И простая она... и сложная...
Для кого-то - вообще бесценна...
Тот, кто знал её - не забудет,
Вспоминая о ней всю вечность,
Улыбаясь её причудам,
И, быть может, желая встречи...
...Как целует, смеётся, плачет...
В ней так много всего таится!..
Неразгаданная задача
И разгадке уже не сбыться.
А она, как и раньше, курит...
И такая же - кофеманка...
Вроде всё у неё в ажуре,
Но, по сути, ажур - огранка...
Одевает порою маску
Неприступной и гордой леди,
А внутри в ней так много ласки,
Не раздаренной сердцеедам...
Не потерпит... кого попало,
По утрам... находить в постели...
Не об этом она мечтала...
Не такого она хотела...
В ней другие живут печали,
Хоть в замужестве многолетнем...
Ей так важно, чтоб понимали...
И на свет отвечали - светом...
Не пытались её настроить,
Как гитару... Другие струны...
Не пытались её неволить,
Ранив сердце её бездумно.
В ней любовь - к своему пространству,
Где счастливая - в каждой строчке...
Пусть зовут это - графоманством,
Что волнует её... не очень.
Где стихами своими дышит -
Там пропитано всё покоем...
Там ничей ей упрек не слышен,
Там комфортно ей быть собою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721606
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Ця магія ночі писала таємні слова,
Їх місяць по зорях читав й багрянів у смерканні.
Поміж полюсів народилася Пісня нова
Про вічне, як небо, і гірке до болю кохання.
Ця пісня летіла з чужих непізнаних світів
І місячним променем впала мені у руки…
Хіба я просила? Хіба ти її хотів?
Я лише торкнулася неба – й полинули звуки.
Лунала печаллю, розсипалась болем ущент,
І падали зорі – одна серед них всесильна.
Розбилося серце – розсипалось срібним дощем,
Зберу усі ноти і ввись полечу. Боже...вільна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 04.03.2017
Ця магія ночі писала таємні слова,
Їх місяць по зорях читав й багрянів у смерканні.
Поміж полюсів народилася Пісня нова
Про вічне, як небо, і гірке до болю кохання.
Ця пісня летіла з чужих непізнаних світів
І місячним променем впала мені у руки…
Хіба я просила? Хіба ти її хотів?
Я лише торкнулася неба – й полинули звуки.
Лунала печаллю, розсипалась болем ущент,
І падали зорі – одна серед них всесильна.
Розбилося серце – розсипалось срібним дощем,
Зберу усі ноти і ввись полечу. Боже...вільна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 04.03.2017
Світ метушні, де скажено все в «завтра» біжить,
Як смакувати життям, що від нас за півкроку?
Дивна людино, ти так й не навчилася жить…
Губиш себе щогодини, щодня і щороку.
Маски-обличчя, медове лукавство в очах,
Погляд порожній підкреслять опущені крила…
Бідна людино, ти вже не літаєш у снах?
Чом же завчасу душі порожнеча скорила?
Хто смів стоптати у серці жагу до життя?
Хто загасив у очах твоїх вогники щастя?
Чом не тріпоче пташам твоє серцебиття?
Добра людино, тобі б у весну… на причастя.
Душу охрещуй цілющим травневим дощем,
Мрії шукай між зірок і складай їм офіру.
Мила людино, навчися любить ще, іще…
Вірити важко, та все ж - відроди в серці віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720287
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 04.03.2017
Світ метушні, де скажено все в «завтра» біжить,
Як смакувати життям, що від нас за півкроку?
Дивна людино, ти так й не навчилася жить…
Губиш себе щогодини, щодня і щороку.
Маски-обличчя, медове лукавство в очах,
Погляд порожній підкреслять опущені крила…
Бідна людино, ти вже не літаєш у снах?
Чом же завчасу душі порожнеча скорила?
Хто смів стоптати у серці жагу до життя?
Хто загасив у очах твоїх вогники щастя?
Чом не тріпоче пташам твоє серцебиття?
Добра людино, тобі б у весну… на причастя.
Душу охрещуй цілющим травневим дощем,
Мрії шукай між зірок і складай їм офіру.
Мила людино, навчися любить ще, іще…
Вірити важко, та все ж - відроди в серці віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720287
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 04.03.2017
Усе так просто: він, вона, вони.
Були і є, як сонце із-за даху, -
Чиїсь знайомі і чиїсь сини,
Нестерпно ігноруючі невдаху.
Бо він - не ви, і навіть, не вона,
Яка і вирок вже оголосила.
Не випити знущання, як вина,
Нестерпно душу рве на шмаття сила
Байдужих слів, байдужих і чужих.
А він - "невдаха"? - невідомий геній!
Чому тоді так муляє, скажи,
Його ім"я?..чи кисень у легені
Вже не надходить?..ніби-то живий,
Говорить, ходить, ще там щось і пише.
А ви ж любили!.. Може і не ви
Нектар збирали?.. запилились лишень.
Майнули крилець срібні блискавки
І пил осипавсь на росу у трави.
А він торує вже без вас стежки,
Напившись вдосталь розпачу отрави.
Усе так просто... просто не збулось.
Дві половинки різних недоспілих
Зелених почуттів, а мо`здалось?
Невдах немає, - зосліпу наснили,
Що він впаде, вже падає...ось-ось...
.........................................................
На мить закам"янілий - не зотлілий.
02.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721546
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Усе так просто: він, вона, вони.
Були і є, як сонце із-за даху, -
Чиїсь знайомі і чиїсь сини,
Нестерпно ігноруючі невдаху.
Бо він - не ви, і навіть, не вона,
Яка і вирок вже оголосила.
Не випити знущання, як вина,
Нестерпно душу рве на шмаття сила
Байдужих слів, байдужих і чужих.
А він - "невдаха"? - невідомий геній!
Чому тоді так муляє, скажи,
Його ім"я?..чи кисень у легені
Вже не надходить?..ніби-то живий,
Говорить, ходить, ще там щось і пише.
А ви ж любили!.. Може і не ви
Нектар збирали?.. запилились лишень.
Майнули крилець срібні блискавки
І пил осипавсь на росу у трави.
А він торує вже без вас стежки,
Напившись вдосталь розпачу отрави.
Усе так просто... просто не збулось.
Дві половинки різних недоспілих
Зелених почуттів, а мо`здалось?
Невдах немає, - зосліпу наснили,
Що він впаде, вже падає...ось-ось...
.........................................................
На мить закам"янілий - не зотлілий.
02.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721546
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
…В этом городе день – не день, а почти потоп,
Вместе с илом прошедших лет прокатившийся по асфальту.
Город - дно океана, да. Но, вместо пластов базальта –
Хаос ног и машин. Город выбрал языческий автостоп,
Бросил руль. Сам не верит в себя и смысла в себе не ищет,
Ему можно - он бог: и силен, и доволен пищей.
…Днем и сыт, и буквален, а к вечеру даже порядком строг:
Свет из окон решительно с ярко-фонарным вяжет
В хитрый узел, комок, паутину, сеть, невод, пряжу…
Одержим и сакрален, по линии крыш упрощен в плато.
Не признает, что горд, но покажет зевакам скальпы
И скелеты историй - в них идолы да сатрапы.
...Он жесток. Льстит приветственно. Гибок умом да сердцем.
Но влюблен, дав слабину, и даже на всё готов
Для одной из тех прытких и прячущихся в метро,
Что сумели спастись от потопа, пуанты сменив на берцы,
Перепрыгнув траншеи да лестницы, взяв галоп,
Антилоп...
Город грифов с огромным размахом капотов-крыльев
Забывает, что он не ковчег, а старинный
Киев...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721249
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
…В этом городе день – не день, а почти потоп,
Вместе с илом прошедших лет прокатившийся по асфальту.
Город - дно океана, да. Но, вместо пластов базальта –
Хаос ног и машин. Город выбрал языческий автостоп,
Бросил руль. Сам не верит в себя и смысла в себе не ищет,
Ему можно - он бог: и силен, и доволен пищей.
…Днем и сыт, и буквален, а к вечеру даже порядком строг:
Свет из окон решительно с ярко-фонарным вяжет
В хитрый узел, комок, паутину, сеть, невод, пряжу…
Одержим и сакрален, по линии крыш упрощен в плато.
Не признает, что горд, но покажет зевакам скальпы
И скелеты историй - в них идолы да сатрапы.
...Он жесток. Льстит приветственно. Гибок умом да сердцем.
Но влюблен, дав слабину, и даже на всё готов
Для одной из тех прытких и прячущихся в метро,
Что сумели спастись от потопа, пуанты сменив на берцы,
Перепрыгнув траншеи да лестницы, взяв галоп,
Антилоп...
Город грифов с огромным размахом капотов-крыльев
Забывает, что он не ковчег, а старинный
Киев...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721249
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Нам с тобой не хватает малого
от прощения до прощай:
чтобы небо подшили заново
тонкой ниткой летящих стай
встрепенувшиеся надежды и
солнцем высветленные мечты:
будто всё может быть по-прежнему
порождённым из суеты
вешних вод, под ногами грешными
убегающих прямо в май,
посылая куда-то к лешему
все измученные «прощай»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721116
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Нам с тобой не хватает малого
от прощения до прощай:
чтобы небо подшили заново
тонкой ниткой летящих стай
встрепенувшиеся надежды и
солнцем высветленные мечты:
будто всё может быть по-прежнему
порождённым из суеты
вешних вод, под ногами грешными
убегающих прямо в май,
посылая куда-то к лешему
все измученные «прощай»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721116
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Я видел живорожденность души
Кипящей всеми нотами разврата
Под липким слоем пудры чистоты,
От глаз которой больше нет возврата
В укромный наркотический экстаз
Былого мира звуков, красок выси…
Когда-то ценной, полноводной жизни
Растрепанные ткани на ветру
Безвольно канут в эту филигрань
Приемля каждой каплей одержимость
Когда поёт без устали хрусталь
Сознанья нитей рек необратимость,
И сердце, отрицая красоту
Огнем порабощения живое…
Целует жизнь так только роковое!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682028
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 01.03.2017
Я видел живорожденность души
Кипящей всеми нотами разврата
Под липким слоем пудры чистоты,
От глаз которой больше нет возврата
В укромный наркотический экстаз
Былого мира звуков, красок выси…
Когда-то ценной, полноводной жизни
Растрепанные ткани на ветру
Безвольно канут в эту филигрань
Приемля каждой каплей одержимость
Когда поёт без устали хрусталь
Сознанья нитей рек необратимость,
И сердце, отрицая красоту
Огнем порабощения живое…
Целует жизнь так только роковое!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682028
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 01.03.2017
Если яшмой украсить мрамора нежный плен.
Тайну вызнать у птицы. Жизнь заключить в дыханье.
Дверь мечты отворить, держась невесомых стен -
Нет не в грёзах, увидеть можно её глазами…
Только петлями душат вёрсты, узлы границ.
И когда полиняют силы, перстом воздетым
Легче отзвука, нить последняя сможет лишь
Веры слабое семя сильным наполнить светом.
Странно слышать тебя не видя. С тобой идти
Странно, чувствуя жизнь в пространстве ином, кругами.
Ветер море целует. Во́лны закат зажгли,
По́лнит воздух надежда встретить тебя глазами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713608
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 01.03.2017
Если яшмой украсить мрамора нежный плен.
Тайну вызнать у птицы. Жизнь заключить в дыханье.
Дверь мечты отворить, держась невесомых стен -
Нет не в грёзах, увидеть можно её глазами…
Только петлями душат вёрсты, узлы границ.
И когда полиняют силы, перстом воздетым
Легче отзвука, нить последняя сможет лишь
Веры слабое семя сильным наполнить светом.
Странно слышать тебя не видя. С тобой идти
Странно, чувствуя жизнь в пространстве ином, кругами.
Ветер море целует. Во́лны закат зажгли,
По́лнит воздух надежда встретить тебя глазами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713608
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 01.03.2017
Долоньки - на плечах,цілунків - доріжки
І смак полуниць на вустах...
Знов серце тріпоче весняної ночі,
Шукаючи щастя у снах...
Наснилося небо - червлене,глибоке,..
І очі(кохані) - сумні...
Мабуть,пам"ятаєш:моє - синьооке...
Мабуть,пам"ятаєш...Чи - ні?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721035
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
Долоньки - на плечах,цілунків - доріжки
І смак полуниць на вустах...
Знов серце тріпоче весняної ночі,
Шукаючи щастя у снах...
Наснилося небо - червлене,глибоке,..
І очі(кохані) - сумні...
Мабуть,пам"ятаєш:моє - синьооке...
Мабуть,пам"ятаєш...Чи - ні?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721035
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
Я не знала, що у снігах
Ти шукаєш мене і досі,
Розпинаючи на вітрах
Незахищену нашу осінь...
Засипало й мело всю ніч,
Оглядаюся - біло-біло...
Моє серце /тобі навстріч/ -
Розтопити сніги хотіло...
Та, закутавшись в холоди,
Вже заснули у чистім полі,
Замерзаючи назавжди,
Непоєднані наші долі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711110
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 01.03.2017
Я не знала, що у снігах
Ти шукаєш мене і досі,
Розпинаючи на вітрах
Незахищену нашу осінь...
Засипало й мело всю ніч,
Оглядаюся - біло-біло...
Моє серце /тобі навстріч/ -
Розтопити сніги хотіло...
Та, закутавшись в холоди,
Вже заснули у чистім полі,
Замерзаючи назавжди,
Непоєднані наші долі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711110
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 01.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2017
Бо ти не для мене, лютий,
А я не твоя весна.
Сніги розбрелись дощами,
Немов не було зими.
А ми зав’язали стежку,
Оту, що на двох одна,
На сотні вузлів – і тисне
Півподиху під грудьми.
Бо ми перелітні птахи
І ділимо все на нуль.
Частина життя в дорозі –
Ніяких тобі зізнань.
Та навіть коли пристанем
До різних земних півкуль,
Не втримати нам старанно
Закованих в сни бажань.
І тягне обох на злітну,
Де кисень – жива вода.
І дихати в такт з тобою –
П’яніти, мов від вина.
Це надто на нас не схоже:
По битому склу хода,
Та ми за межею правил
І часу у нас катма.
То ж ми одягаєм тишу
На спраглі до слів вуста,
Бо все, що не скажеш, раптом
Здійметься і відлетить.
Бо ти не мій, любий, лютий.
Бо ми перелітні… Та
Згадаємо правду згодом,
Що я не весна.
Ще мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720565
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Бо ти не для мене, лютий,
А я не твоя весна.
Сніги розбрелись дощами,
Немов не було зими.
А ми зав’язали стежку,
Оту, що на двох одна,
На сотні вузлів – і тисне
Півподиху під грудьми.
Бо ми перелітні птахи
І ділимо все на нуль.
Частина життя в дорозі –
Ніяких тобі зізнань.
Та навіть коли пристанем
До різних земних півкуль,
Не втримати нам старанно
Закованих в сни бажань.
І тягне обох на злітну,
Де кисень – жива вода.
І дихати в такт з тобою –
П’яніти, мов від вина.
Це надто на нас не схоже:
По битому склу хода,
Та ми за межею правил
І часу у нас катма.
То ж ми одягаєм тишу
На спраглі до слів вуста,
Бо все, що не скажеш, раптом
Здійметься і відлетить.
Бо ти не мій, любий, лютий.
Бо ми перелітні… Та
Згадаємо правду згодом,
Що я не весна.
Ще мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720565
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Не казните себя за чувства...
Не ругайте себя за них,
Чтобы не было сердцу пусто,
Чтобы радовал новый стих...
Программируйте вашу душу
На ответный... влюблённый взгляд...
Не теряйте надежд на лучшее!
Никогда! ...А ведь скоро март...
Пусть весны лучезарный вестник
Вашим чувствам несёт расцвет...
Пусть любовь разольётся песней...
Без неё ведь... и жизни нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720127
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Не казните себя за чувства...
Не ругайте себя за них,
Чтобы не было сердцу пусто,
Чтобы радовал новый стих...
Программируйте вашу душу
На ответный... влюблённый взгляд...
Не теряйте надежд на лучшее!
Никогда! ...А ведь скоро март...
Пусть весны лучезарный вестник
Вашим чувствам несёт расцвет...
Пусть любовь разольётся песней...
Без неё ведь... и жизни нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720127
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2017
Холодний лід і крижана вода
Не заморозять, як байдуже слово.
Злетіло з уст і усмішка бліда
Зів"яла вмить, нехай і випадково,
Нехай і жарт, який не зовсім жарт.
Тремтячих рук не відігріти вже -
Пропасниця в обіймах лихоманки
Трясе, як грушу, душу стереже, -
Простого слова дивні витинанки.
Квітнева ніч, а іній - в дзеркалах.
Зігріти важче й розтопити сніг,
Коли зневіра віднімає подих.
Беззвучність сліз кричить лишень у сні,
Та на світанку жодних звуків, жодних,
Бо купа справ, а слів тих не злічить.
А серце коле спомин гіркоти,
А душу рве усміхнена байдужість,
Бо я вмираю, та не бачиш ти, -
Хрести так часто заплітають ружі
На цвинтарі щоденного буття.
Останнє коло кличе, доки лімб
Пройти прийдеться, хоч би не запізно.
Предивний світ, змальований Далі,
Спотворить біль, та умовляю слізно,
Укотре Господа, прости й пробач...
23.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719807
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Холодний лід і крижана вода
Не заморозять, як байдуже слово.
Злетіло з уст і усмішка бліда
Зів"яла вмить, нехай і випадково,
Нехай і жарт, який не зовсім жарт.
Тремтячих рук не відігріти вже -
Пропасниця в обіймах лихоманки
Трясе, як грушу, душу стереже, -
Простого слова дивні витинанки.
Квітнева ніч, а іній - в дзеркалах.
Зігріти важче й розтопити сніг,
Коли зневіра віднімає подих.
Беззвучність сліз кричить лишень у сні,
Та на світанку жодних звуків, жодних,
Бо купа справ, а слів тих не злічить.
А серце коле спомин гіркоти,
А душу рве усміхнена байдужість,
Бо я вмираю, та не бачиш ти, -
Хрести так часто заплітають ружі
На цвинтарі щоденного буття.
Останнє коло кличе, доки лімб
Пройти прийдеться, хоч би не запізно.
Предивний світ, змальований Далі,
Спотворить біль, та умовляю слізно,
Укотре Господа, прости й пробач...
23.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719807
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Можлива раз в мільйон така подія, –
Це порівняти можна з міражем.
Оце так зустріч! Як Ти? Молодієш!
І навіть голос – як медовий джем.
Приємно, коли Ти, травнева квітка,
Радієш, наче знов хтось полюбив!
У Тебе все чудово? Тоді звідки
Ці ледь помітні пахощі журби?..
21.09.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690078
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 22.02.2017
Можлива раз в мільйон така подія, –
Це порівняти можна з міражем.
Оце так зустріч! Як Ти? Молодієш!
І навіть голос – як медовий джем.
Приємно, коли Ти, травнева квітка,
Радієш, наче знов хтось полюбив!
У Тебе все чудово? Тоді звідки
Ці ледь помітні пахощі журби?..
21.09.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690078
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 22.02.2017
[i][b]"Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь!
Бо профіль вітру вранішнього строгий.
Твій корабель у гавані стоїть,
готовий до дороги."[/b][/i]
[i]Оксана Пахльовська [/i]
Я не зумію втримати слова.
Усі втечуть і нІчого сказати…
Вокзальним шумом тиша вікова
Відкриє нам гіркий рахунок втрати…
Я посміхнусь крізь сльози. Пригорни…
Пробий мене очей своїх стрілою!
Та в кожного давно свої човни,
І ми у них пливемо за водою…
А профіль вітру гордий, як завжди,
Кепкує - знов жене тебе в дорогу.
І що йому до того, що сюди
Привело нас кохання босоноге?
І що йому, як ближчого нема
За тебе? /Далі бавиться в Іуду…/
Він холодом за душу обійма
І сковує – життя завмерло в грудях…
А ти руки торкнешся мимохідь,
Немов боїшся, крикнуть люди : «Злодій!».
Скажу я крізь вуаль печалі: «Їдь…»
Здається, зупинився час відтоді…
Мій берег, як і я, тепер пустий.
І буря вириває з серця крила.
Але щоб повертався знову ти,
Зійду зорею на твоїх вітрилах.
[i]якось[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719695
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017
[i][b]"Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь!
Бо профіль вітру вранішнього строгий.
Твій корабель у гавані стоїть,
готовий до дороги."[/b][/i]
[i]Оксана Пахльовська [/i]
Я не зумію втримати слова.
Усі втечуть і нІчого сказати…
Вокзальним шумом тиша вікова
Відкриє нам гіркий рахунок втрати…
Я посміхнусь крізь сльози. Пригорни…
Пробий мене очей своїх стрілою!
Та в кожного давно свої човни,
І ми у них пливемо за водою…
А профіль вітру гордий, як завжди,
Кепкує - знов жене тебе в дорогу.
І що йому до того, що сюди
Привело нас кохання босоноге?
І що йому, як ближчого нема
За тебе? /Далі бавиться в Іуду…/
Він холодом за душу обійма
І сковує – життя завмерло в грудях…
А ти руки торкнешся мимохідь,
Немов боїшся, крикнуть люди : «Злодій!».
Скажу я крізь вуаль печалі: «Їдь…»
Здається, зупинився час відтоді…
Мій берег, як і я, тепер пустий.
І буря вириває з серця крила.
Але щоб повертався знову ти,
Зійду зорею на твоїх вітрилах.
[i]якось[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719695
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2017
Ніжність манірна крадеться вервечкою рим,
Лину строфою до тебе крізь вир нездоланний.
Де нещодавно бажання стискали кайдани,
Терпко стікає нестримність дощами із ринв.
Легко /навшпиньках/ ступаю по лезу рядків,
Доки тебе не відчую на відстані в подих.
Ти - моя спрага. Пірнаю в її сині води
І забуваю себе. /А богів - й поготів/.
Теплиться сонце світанками в сяйві очей,
Літо згубило свій слід у глибинах обіймів.
Ти поцілунком зриваєш із вуст шепіт : " ...мій...". Ні,
Досить вже слів. По шовкових полотнах плечей
Враз твої пальці пестливо спускаються вниз,
Креслять /голодні/ на шкірі непізнані руни.
І пропікає до лона натільний малюнок
Від ланцюжка солодаво-звабливих реприз.
Я загорілась! Тобою. Для тебе. Спини!
Зорями встелиться з пристрасті зіткана постіль,
І у зеніті чуттєвої хижої млості
Далі веди по медових стежках цілини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719190
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
Ніжність манірна крадеться вервечкою рим,
Лину строфою до тебе крізь вир нездоланний.
Де нещодавно бажання стискали кайдани,
Терпко стікає нестримність дощами із ринв.
Легко /навшпиньках/ ступаю по лезу рядків,
Доки тебе не відчую на відстані в подих.
Ти - моя спрага. Пірнаю в її сині води
І забуваю себе. /А богів - й поготів/.
Теплиться сонце світанками в сяйві очей,
Літо згубило свій слід у глибинах обіймів.
Ти поцілунком зриваєш із вуст шепіт : " ...мій...". Ні,
Досить вже слів. По шовкових полотнах плечей
Враз твої пальці пестливо спускаються вниз,
Креслять /голодні/ на шкірі непізнані руни.
І пропікає до лона натільний малюнок
Від ланцюжка солодаво-звабливих реприз.
Я загорілась! Тобою. Для тебе. Спини!
Зорями встелиться з пристрасті зіткана постіль,
І у зеніті чуттєвої хижої млості
Далі веди по медових стежках цілини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719190
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
У душу сліз не наливай мені.
Дощем весняним злий хмільну жагу,
Щоби спекотно заплітались дні
І проліски кохались у снігу,
І падали у серце навісні,
З бентежних снів захекані думки.
Скарбничку суму кинь у чужині,
Чи зачини її на всі замки.
Ключі згуби, скрути в тугий сувій
Сум"яття душ, від болісних прощань.
Сточила ніч в безжальності німій,
Надію... залиши останню грань.
Не дай ступити на вузький карниз, -
Цвірінькає квітнева метушня,
Гойдає пристрасно, угору - вниз.
Щоб не сколола ніг суха стерня -
Багаттям запалає шалу хмиз,
Згорить у попіл сиза туга стум.
А залишки мережаних зажур
Не упізнає і столітній сум -
Дві наші тіні виплетуть ажур -
Одвічного злиття стрімку ясу.
Щоби спекотно хвилювались дні
І проліски кохались у снігу, -
У душу сліз не наливай мені,
Зливай дощем хмільним п"янку жагу.
18.02.17.
[img]https://rpcdn.ruposters.ru/newsbody/9/9aab3dc9397bca6b6dfaed4ebcc7d37c.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718956
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
У душу сліз не наливай мені.
Дощем весняним злий хмільну жагу,
Щоби спекотно заплітались дні
І проліски кохались у снігу,
І падали у серце навісні,
З бентежних снів захекані думки.
Скарбничку суму кинь у чужині,
Чи зачини її на всі замки.
Ключі згуби, скрути в тугий сувій
Сум"яття душ, від болісних прощань.
Сточила ніч в безжальності німій,
Надію... залиши останню грань.
Не дай ступити на вузький карниз, -
Цвірінькає квітнева метушня,
Гойдає пристрасно, угору - вниз.
Щоб не сколола ніг суха стерня -
Багаттям запалає шалу хмиз,
Згорить у попіл сиза туга стум.
А залишки мережаних зажур
Не упізнає і столітній сум -
Дві наші тіні виплетуть ажур -
Одвічного злиття стрімку ясу.
Щоби спекотно хвилювались дні
І проліски кохались у снігу, -
У душу сліз не наливай мені,
Зливай дощем хмільним п"янку жагу.
18.02.17.
[img]https://rpcdn.ruposters.ru/newsbody/9/9aab3dc9397bca6b6dfaed4ebcc7d37c.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718956
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
[quote]Иными словами, кокетство — негарантированное обещание события.
© Милан Кундера. Невыносимая легкость бытия[/quote]
И молодость, кокетливо подол
заткнув за пояс, выгнулась игриво:
[i]- Смотри-ка на меня, любуясь, милый! -
[/i]к тому, кто крепок и брутально зол.
И прошептала:
[i]- Да, но не сейчас… [/i] -
Строптиво-элегантный [i]не[/i]отказ.
:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718560
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
[quote]Иными словами, кокетство — негарантированное обещание события.
© Милан Кундера. Невыносимая легкость бытия[/quote]
И молодость, кокетливо подол
заткнув за пояс, выгнулась игриво:
[i]- Смотри-ка на меня, любуясь, милый! -
[/i]к тому, кто крепок и брутально зол.
И прошептала:
[i]- Да, но не сейчас… [/i] -
Строптиво-элегантный [i]не[/i]отказ.
:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718560
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Не забудь, завтра ранок без кави - не ранок,
А без "Доброго дня!" мого - тільки журба.
У вітанні заплуталось тихе сопрано, -
Ніжних слів не зронила тремтяча губа.
Не зронивши бентежно, зітхання у подих,
Спаленіла, небаченим шквалом сум"ять.
Не спитала від щастя: "З якої нагоди?"
Відчуваючи лиш, як серця торохтять.
Відучора такого непевного, видно,
Не лишилося більше, дві тіні і все.
Світло вимкнем і сутінню спомин знесе,
Бо життя, як життя, і самотньому зимно.
Не забудь попрощавшись, - зачиняться двері
І загубляться десь непотрібні ключі.
Тиск волатиме мовчки із вен і артерій,
Біль пекучий марою зітхне уночі
І розіпне роз"ятрено, нас на папері, -
Хоч до скону мовчи, хоч до скону кричи...
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Не забудь, завтра ранок без кави - не ранок,
А без "Доброго дня!" мого - тільки журба.
У вітанні заплуталось тихе сопрано, -
Ніжних слів не зронила тремтяча губа.
Не зронивши бентежно, зітхання у подих,
Спаленіла, небаченим шквалом сум"ять.
Не спитала від щастя: "З якої нагоди?"
Відчуваючи лиш, як серця торохтять.
Відучора такого непевного, видно,
Не лишилося більше, дві тіні і все.
Світло вимкнем і сутінню спомин знесе,
Бо життя, як життя, і самотньому зимно.
Не забудь попрощавшись, - зачиняться двері
І загубляться десь непотрібні ключі.
Тиск волатиме мовчки із вен і артерій,
Біль пекучий марою зітхне уночі
І розіпне роз"ятрено, нас на папері, -
Хоч до скону мовчи, хоч до скону кричи...
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Пройти /і не впасти/ по колу пекельних мук,
А впасти - то так, щоби гордо й не на коліна.
І хай люди в спину кричатимуть: «Винна…Винна!»,
А в чому вина? Що притишило серце стук,
І млосно у грудях лоскоче весняна повінь?
А він мені небом в полоні гірких розлук,
А він мені стелить під ноги широке поле.
Ступаю по ньому – і вже не болить, не коле
Ні день, що без нього, неначе порожній звук,
Ні ніч, де без нього гойдає печаль, мов човен.
А я… Що мені? Бодай словом торкатись скронь
Його. Бодай вітром вриватись в його волосся,
І ніжити морем солоним, як не збулося,
Чому й не судилось. Хіба в пелені безсонь,
/Де місяць уповні до нього пряде дорогу./
Пройти б. І не впасти б. І знову хмільну печаль
Гойдати без ліку, немов немовля в колисці.
Ховати сльозу кришталевим зерном в намисті.
Для нього не стати би вироком – femme fatale…*
І вдячною бути за те, що любила, Богу.
*фр. femme fatale (фам фаталь) < femme - жінка + fatal - фатальний, незворотній] - жінка, зв'язок з якою може мати рокові наслідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718580
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Пройти /і не впасти/ по колу пекельних мук,
А впасти - то так, щоби гордо й не на коліна.
І хай люди в спину кричатимуть: «Винна…Винна!»,
А в чому вина? Що притишило серце стук,
І млосно у грудях лоскоче весняна повінь?
А він мені небом в полоні гірких розлук,
А він мені стелить під ноги широке поле.
Ступаю по ньому – і вже не болить, не коле
Ні день, що без нього, неначе порожній звук,
Ні ніч, де без нього гойдає печаль, мов човен.
А я… Що мені? Бодай словом торкатись скронь
Його. Бодай вітром вриватись в його волосся,
І ніжити морем солоним, як не збулося,
Чому й не судилось. Хіба в пелені безсонь,
/Де місяць уповні до нього пряде дорогу./
Пройти б. І не впасти б. І знову хмільну печаль
Гойдати без ліку, немов немовля в колисці.
Ховати сльозу кришталевим зерном в намисті.
Для нього не стати би вироком – femme fatale…*
І вдячною бути за те, що любила, Богу.
*фр. femme fatale (фам фаталь) < femme - жінка + fatal - фатальний, незворотній] - жінка, зв'язок з якою може мати рокові наслідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718580
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
В его постели
сказке места нет.
Пустынный хищник,
голодом окрашен
в цвет камня молчаливо-древних башен.
Гул Вавилона,
павшего в обед,
стыдит меня волнительно и страшно…
И робости сомнений места нет!
Негромко,
но настойчиво торопит
знакомый первобытно-жадный шепот:
вкус яблок – притягательный запрет.
И аониды на коленях – в омут.
___-
Искренняя сердечная благодарность тебе,
[b]norma Ardeko[/b],
за помощь с картинкой и "прической" для вирша!!!
Угадала, прочувствовала - от настроения и до цветовой гаммы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718298
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
В его постели
сказке места нет.
Пустынный хищник,
голодом окрашен
в цвет камня молчаливо-древних башен.
Гул Вавилона,
павшего в обед,
стыдит меня волнительно и страшно…
И робости сомнений места нет!
Негромко,
но настойчиво торопит
знакомый первобытно-жадный шепот:
вкус яблок – притягательный запрет.
И аониды на коленях – в омут.
___-
Искренняя сердечная благодарность тебе,
[b]norma Ardeko[/b],
за помощь с картинкой и "прической" для вирша!!!
Угадала, прочувствовала - от настроения и до цветовой гаммы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718298
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
В мире столько, ну столько всего,
Что нас так отвлекает от главного:
Достижений, семьи, сада, ...паники.
...О своём, мы привыкли: "Потом..."
14.02.17 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718348
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
В мире столько, ну столько всего,
Что нас так отвлекает от главного:
Достижений, семьи, сада, ...паники.
...О своём, мы привыкли: "Потом..."
14.02.17 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718348
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Разговоры ...кто куда хоть - не успел, не смог уехать.
О фортунах монреальских , переводческих помехах.
...Я, студентке, о романтике достойных отпусков!
Только ...мне, она – о «карте грин» в Америку без снов.
...На свидании, в ресто́, стелился, что открою в Ницце
На омытых тайной гальках – фирму, с лоджией на пляжик.
А она:
--Я наработалась уже на банки здесь, на украинцев...
И уже ни-никогда не приползу работать к нашим!
Принесли десерт, не знаю: приглашать к себе мой клад?
А студентка изучала нерешительный мой взгляд.
30.07.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681008
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 15.02.2017
Разговоры ...кто куда хоть - не успел, не смог уехать.
О фортунах монреальских , переводческих помехах.
...Я, студентке, о романтике достойных отпусков!
Только ...мне, она – о «карте грин» в Америку без снов.
...На свидании, в ресто́, стелился, что открою в Ницце
На омытых тайной гальках – фирму, с лоджией на пляжик.
А она:
--Я наработалась уже на банки здесь, на украинцев...
И уже ни-никогда не приползу работать к нашим!
Принесли десерт, не знаю: приглашать к себе мой клад?
А студентка изучала нерешительный мой взгляд.
30.07.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681008
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 15.02.2017
Ой не треба, зозуленько, вдосвіт голосити,
Рахувати літа мої - воду мірять ситом.
Літа мої молодії стеляться туманом,
Як захочуть, помилують і наділять саном.
Ой не треба, як захочуть у журбі втопити, -
То не зможу за рученьку долю ухопити.
А вона така примхлива, вже лаштує сани.
Видно десь їй забажалось не моєї шани.
Ой не треба, зозуленько, на любов гадати,
Он де вона на покуті, приміряє шати.
Приміряє, поглядає скоса і спідлоба,
Хай минає її лихо, іде геть жалоба.
Ой не треба, зозуленько, відліку надвечір.
Хай купаються в надії гніздечка лелечі.
Щоб ми волі не вмивали у сльозах одчаю,
Нехай її вишивані рушники вінчають.
15.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717938
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Ой не треба, зозуленько, вдосвіт голосити,
Рахувати літа мої - воду мірять ситом.
Літа мої молодії стеляться туманом,
Як захочуть, помилують і наділять саном.
Ой не треба, як захочуть у журбі втопити, -
То не зможу за рученьку долю ухопити.
А вона така примхлива, вже лаштує сани.
Видно десь їй забажалось не моєї шани.
Ой не треба, зозуленько, на любов гадати,
Он де вона на покуті, приміряє шати.
Приміряє, поглядає скоса і спідлоба,
Хай минає її лихо, іде геть жалоба.
Ой не треба, зозуленько, відліку надвечір.
Хай купаються в надії гніздечка лелечі.
Щоб ми волі не вмивали у сльозах одчаю,
Нехай її вишивані рушники вінчають.
15.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717938
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Куди ми, до півнів удосвіт?
До других, а може й до третіх,
Шукати незнайдене досі,
Надривне, в нестримнім фальцеті.
Чи подих завмер, чи відлуння
Злиття у полоні екстазу,
Двох іскорок, певно, флюїдних,
Удруге, ушосте, - щоразу
Чужих, у оточенні рідних,
І в свято, а що вже по буднях?..
Куди ми?.. баюри й прокльони
Навскіс через душу, сльозами
Змиваємо всі перепони,
Зірки попід ноги - возами.
Небесні виспівують лютні.
Прелюдія лащиться млосно,
За вушком стікає чеканням
І скрапує, - сіллю, чи воском,
Не перша, навряд чи й остання.
....................................................
Куди ми?.. - сміятись на кутні.
Дві іскорки, крапельки ртутні...
13.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718245
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Куди ми, до півнів удосвіт?
До других, а може й до третіх,
Шукати незнайдене досі,
Надривне, в нестримнім фальцеті.
Чи подих завмер, чи відлуння
Злиття у полоні екстазу,
Двох іскорок, певно, флюїдних,
Удруге, ушосте, - щоразу
Чужих, у оточенні рідних,
І в свято, а що вже по буднях?..
Куди ми?.. баюри й прокльони
Навскіс через душу, сльозами
Змиваємо всі перепони,
Зірки попід ноги - возами.
Небесні виспівують лютні.
Прелюдія лащиться млосно,
За вушком стікає чеканням
І скрапує, - сіллю, чи воском,
Не перша, навряд чи й остання.
....................................................
Куди ми?.. - сміятись на кутні.
Дві іскорки, крапельки ртутні...
13.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718245
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Не поспішай…
Ця дівчинка – журба.
Травневий мед… і сутінки суцільні.
Такі густі... Кричи! але хіба
в її світах
ці спалахи доцільні?
Найглибший мрійник
чи сліпий плебей,
повінчаний із віхолою в сквері,
шукай її в найтоншій з орхідей
на філігранних
розписах шумерів.
І промовчи…
Бо жодної ваги
нема в словах… рептилія болотна
скидає шкіру, запах, стать… сніги –
останній меседж
на її полотнах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717693
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Не поспішай…
Ця дівчинка – журба.
Травневий мед… і сутінки суцільні.
Такі густі... Кричи! але хіба
в її світах
ці спалахи доцільні?
Найглибший мрійник
чи сліпий плебей,
повінчаний із віхолою в сквері,
шукай її в найтоншій з орхідей
на філігранних
розписах шумерів.
І промовчи…
Бо жодної ваги
нема в словах… рептилія болотна
скидає шкіру, запах, стать… сніги –
останній меседж
на її полотнах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717693
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 13.02.2017
нехай не чути подиху видінь
торкнись до мого серця пелюстками
магічних слів у зоні мерехтінь
яка тремтить навколо і над нами
самотній золотаво-срібний серп
що зветься молодик хоч літ доволі
застиг ні з місця ніби-то затерп
як жінка Лота у обіймах солі
упіймана хмаринкою печаль
невпевнено над місяцем зависне
повернеться до світу пектораль
і в сяйві щезне болісно- зловісне
видіння сіре - у перлисте знов
вбереться і зануриться у хвилі
торкнись мене коханої немов
магічно так навіть боги безсилі
коли душа розпочинає спів
на перехресті ламне ніч Геката
із знавіснілих і пророчих снів
тоді й серця відлунюють стакато
нехай не чути...
12.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718020
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
нехай не чути подиху видінь
торкнись до мого серця пелюстками
магічних слів у зоні мерехтінь
яка тремтить навколо і над нами
самотній золотаво-срібний серп
що зветься молодик хоч літ доволі
застиг ні з місця ніби-то затерп
як жінка Лота у обіймах солі
упіймана хмаринкою печаль
невпевнено над місяцем зависне
повернеться до світу пектораль
і в сяйві щезне болісно- зловісне
видіння сіре - у перлисте знов
вбереться і зануриться у хвилі
торкнись мене коханої немов
магічно так навіть боги безсилі
коли душа розпочинає спів
на перехресті ламне ніч Геката
із знавіснілих і пророчих снів
тоді й серця відлунюють стакато
нехай не чути...
12.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718020
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Не забудь, завтра ранок без кави - не ранок,
А без "Доброго дня!" мого - тільки журба.
У вітанні заплуталось тихе сопрано, -
Ніжних слів не зронила тремтяча губа.
Не зронивши бентежно, зітхання у подих,
Спаленіла, небаченим шквалом сум"ять.
Не спитала від щастя: "З якої нагоди?"
Відчуваючи лиш, як серця торохтять.
Відучора такого непевного, видно,
Не лишилося більше, дві тіні і все.
Світло вимкнем і сутінню спомин знесе,
Бо життя, як життя, і самотньому зимно.
Не забудь попрощавшись, - зачиняться двері
І загубляться десь непотрібні ключі.
Тиск волатиме мовчки із вен і артерій,
Біль пекучий марою зітхне уночі
І розіпне роз"ятрено, нас на папері, -
Хоч до скону мовчи, хоч до скону кричи...
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Не забудь, завтра ранок без кави - не ранок,
А без "Доброго дня!" мого - тільки журба.
У вітанні заплуталось тихе сопрано, -
Ніжних слів не зронила тремтяча губа.
Не зронивши бентежно, зітхання у подих,
Спаленіла, небаченим шквалом сум"ять.
Не спитала від щастя: "З якої нагоди?"
Відчуваючи лиш, як серця торохтять.
Відучора такого непевного, видно,
Не лишилося більше, дві тіні і все.
Світло вимкнем і сутінню спомин знесе,
Бо життя, як життя, і самотньому зимно.
Не забудь попрощавшись, - зачиняться двері
І загубляться десь непотрібні ключі.
Тиск волатиме мовчки із вен і артерій,
Біль пекучий марою зітхне уночі
І розіпне роз"ятрено, нас на папері, -
Хоч до скону мовчи, хоч до скону кричи...
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
пастельні відтінки… штрихами по небу… дощ
змиває зі стелі бліді акварелі… де ти?
це все, що хотіла б я знати насправді… що ж,
здається, ми знову на різних кінцях планети.
це все, що потрібно, а більшого знати – зась…
чужими руками долоні твої зігріті
так, наче ніколи раніше не знали нас
розквітлі від ніжності в стомлених душах квіти.
так, наче не рвало на шмаття у грудях світ,
допоки в мені танцювали химерні тіні –
непрохана муза й байдужий до слів піїт.
/незламна приреченість – біль паралельних ліній…/
… а я, божевільна, здавалась щодня у борг…
ще вчора потрібна, сьогодні з тобою – квити.
все добре, все добре… насправді! ти ж знаєш, бо
я просто не вмію, крім тебе, когось любити…
[i] /колись, 2016/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 10.02.2017
пастельні відтінки… штрихами по небу… дощ
змиває зі стелі бліді акварелі… де ти?
це все, що хотіла б я знати насправді… що ж,
здається, ми знову на різних кінцях планети.
це все, що потрібно, а більшого знати – зась…
чужими руками долоні твої зігріті
так, наче ніколи раніше не знали нас
розквітлі від ніжності в стомлених душах квіти.
так, наче не рвало на шмаття у грудях світ,
допоки в мені танцювали химерні тіні –
непрохана муза й байдужий до слів піїт.
/незламна приреченість – біль паралельних ліній…/
… а я, божевільна, здавалась щодня у борг…
ще вчора потрібна, сьогодні з тобою – квити.
все добре, все добре… насправді! ти ж знаєш, бо
я просто не вмію, крім тебе, когось любити…
[i] /колись, 2016/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 10.02.2017
Чи відомо тобі, як вона розбирає на звуки
Твого імені пісню й щоденно вкладає у постіль
Біля себе, допоки глузлива самотність сторука
В дверях дому чатує /немов особистий апостол/?
Їй не сняться моря, але серце штормить океаном,
І болить нездійсненне, повінчане небом з «ніколи».
Часом пусто у грудях, неначе вона з порцеляни:
Посковзнеться, впаде – розлетиться на друзки довкола.
Що ти знаєш про неї? Дощі й меланхолія ночі?...
До свободи лиш крок: почуття замовчати до крику.
А у неї до тебе, мов зайди, вірші-поторочі!
А у неї без тебе світанки порожні й безликі…
І коли заповзає у ліжко змією безсоння
Та вростає під шкіру скрипуча, мов протяги, втома,
Вона міцно стискає в своїх скрижанілих долонях
Твого імені звуки.
/Твоя назавжди… невідома…/
[i]колись - 13.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 10.02.2017
Чи відомо тобі, як вона розбирає на звуки
Твого імені пісню й щоденно вкладає у постіль
Біля себе, допоки глузлива самотність сторука
В дверях дому чатує /немов особистий апостол/?
Їй не сняться моря, але серце штормить океаном,
І болить нездійсненне, повінчане небом з «ніколи».
Часом пусто у грудях, неначе вона з порцеляни:
Посковзнеться, впаде – розлетиться на друзки довкола.
Що ти знаєш про неї? Дощі й меланхолія ночі?...
До свободи лиш крок: почуття замовчати до крику.
А у неї до тебе, мов зайди, вірші-поторочі!
А у неї без тебе світанки порожні й безликі…
І коли заповзає у ліжко змією безсоння
Та вростає під шкіру скрипуча, мов протяги, втома,
Вона міцно стискає в своїх скрижанілих долонях
Твого імені звуки.
/Твоя назавжди… невідома…/
[i]колись - 13.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 10.02.2017
Чи відомо тобі, як вона розбирає на звуки
Твого імені пісню й щоденно вкладає у постіль
Біля себе, допоки глузлива самотність сторука
В дверях дому чатує /немов особистий апостол/?
Їй не сняться моря, але серце штормить океаном,
І болить нездійсненне, повінчане небом з «ніколи».
Часом пусто у грудях, неначе вона з порцеляни:
Посковзнеться, впаде – розлетиться на друзки довкола.
Що ти знаєш про неї? Дощі й меланхолія ночі?...
До свободи лиш крок: почуття замовчати до крику.
А у неї до тебе, мов зайди, вірші-поторочі!
А у неї без тебе світанки порожні й безликі…
І коли заповзає у ліжко змією безсоння
Та вростає під шкіру скрипуча, мов протяги, втома,
Вона міцно стискає в своїх скрижанілих долонях
Твого імені звуки.
/Твоя назавжди… невідома…/
[i]колись - 13.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 10.02.2017
Чи відомо тобі, як вона розбирає на звуки
Твого імені пісню й щоденно вкладає у постіль
Біля себе, допоки глузлива самотність сторука
В дверях дому чатує /немов особистий апостол/?
Їй не сняться моря, але серце штормить океаном,
І болить нездійсненне, повінчане небом з «ніколи».
Часом пусто у грудях, неначе вона з порцеляни:
Посковзнеться, впаде – розлетиться на друзки довкола.
Що ти знаєш про неї? Дощі й меланхолія ночі?...
До свободи лиш крок: почуття замовчати до крику.
А у неї до тебе, мов зайди, вірші-поторочі!
А у неї без тебе світанки порожні й безликі…
І коли заповзає у ліжко змією безсоння
Та вростає під шкіру скрипуча, мов протяги, втома,
Вона міцно стискає в своїх скрижанілих долонях
Твого імені звуки.
/Твоя назавжди… невідома…/
[i]колись - 13.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 10.02.2017
Стираєш вірші - ті, що відбулись,
Ті, на які вину пролито й вина.
Минуле здичавілих блискавиць -
Це скеля, що розсипалась камінням...
На згадку - не щоденник, не архів -
Літопис відстороненого щастя.
Той вогник в нас однаково горів -
І терпко, і болюче, і хвилясто.
Я прошу, не вбивай своїх рядків,
Бо ти не злодій, врешті, й не причинний.
У тім, що кожен вкотре збайдужів,
Не мають вірші жодної провини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716538
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Стираєш вірші - ті, що відбулись,
Ті, на які вину пролито й вина.
Минуле здичавілих блискавиць -
Це скеля, що розсипалась камінням...
На згадку - не щоденник, не архів -
Літопис відстороненого щастя.
Той вогник в нас однаково горів -
І терпко, і болюче, і хвилясто.
Я прошу, не вбивай своїх рядків,
Бо ти не злодій, врешті, й не причинний.
У тім, що кожен вкотре збайдужів,
Не мають вірші жодної провини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716538
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 10.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2017
Прерывается голос...Неожиданно - дрожь...
Заживающей ране не показывай нож...
Под хитонами правды неприкаянна - ложь...
Мою нежную тайну(без конца)не тревожь...
Ноют старые шрамы...Выносимая - боль...
Эта нежная тайна - из юдолей юдоль...
Не обмолвись(случайно)...До поры не тревожь:
Мою нежную тайну,моя сладкая дрожь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714022
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 09.02.2017
Прерывается голос...Неожиданно - дрожь...
Заживающей ране не показывай нож...
Под хитонами правды неприкаянна - ложь...
Мою нежную тайну(без конца)не тревожь...
Ноют старые шрамы...Выносимая - боль...
Эта нежная тайна - из юдолей юдоль...
Не обмолвись(случайно)...До поры не тревожь:
Мою нежную тайну,моя сладкая дрожь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714022
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 09.02.2017
Километры откровений прозвучали до меня...
Укороченные метры - испытание огня...
Прерываются - дыханием,забываются - слова...
Замирает(на мгновение)обнажённая душа.
Я не видела,но знаю - в поднебесье чудеса...
Из терновника(колючек)гнёзда стаи воронья.
У Харона с мозолями(кровяными) две руки.
Двери(те)не открывают золочёные ключи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714933
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 09.02.2017
Километры откровений прозвучали до меня...
Укороченные метры - испытание огня...
Прерываются - дыханием,забываются - слова...
Замирает(на мгновение)обнажённая душа.
Я не видела,но знаю - в поднебесье чудеса...
Из терновника(колючек)гнёзда стаи воронья.
У Харона с мозолями(кровяными) две руки.
Двери(те)не открывают золочёные ключи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714933
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 09.02.2017
Город промёрзших туманов...
Город невидим во мгле.
Мецо,басам и сопрано -
Ад ожидания "Че"!!!
Город,облитый "дождями",..
Город,сожжённый до тла...
Город,расстрелянный вами,
Будто из страшного сна!..
Город,засыпанный пеплом...
Жизнь в нём когда то была...
В полночь или с рассветом
Третья начнётся война?..
Помнишь - красивый и светлый...
Помнишь - любила тебя...
Город - совсем неприметный...
Город,растерзанный зря...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715856
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Город промёрзших туманов...
Город невидим во мгле.
Мецо,басам и сопрано -
Ад ожидания "Че"!!!
Город,облитый "дождями",..
Город,сожжённый до тла...
Город,расстрелянный вами,
Будто из страшного сна!..
Город,засыпанный пеплом...
Жизнь в нём когда то была...
В полночь или с рассветом
Третья начнётся война?..
Помнишь - красивый и светлый...
Помнишь - любила тебя...
Город - совсем неприметный...
Город,растерзанный зря...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715856
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Экспромт
Между сменами лун,..
Под велюрами фетра,..
Среди розовых дюн,..
Меж дыханием ветра -
Серой тучею - снег...
Белой кручею - лёд...
Вместо сумерек - свет...
Вместо горечи - мёд...
После пламени - жар...
И ожогами - след...
Моей нежности - ларь...
Не для тысячи лет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Экспромт
Между сменами лун,..
Под велюрами фетра,..
Среди розовых дюн,..
Меж дыханием ветра -
Серой тучею - снег...
Белой кручею - лёд...
Вместо сумерек - свет...
Вместо горечи - мёд...
После пламени - жар...
И ожогами - след...
Моей нежности - ларь...
Не для тысячи лет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2017
Час для сну вже минув - скинув хмарне лахміття в багаття
Уколисаних днів, що тавровані сірим «колись».
Як набридло мені гострі кігті покірно ховати,
Ледь гамуючи рик – оксамитову пісню левиць…
Мармурові дахи – мов шляхи від цього підвіконня
І до краю землі, до розкрилля найвищих олив:
В серці синіх небес проростають дерева-безодні,
Розкидають плоди та вкорінюють в серце: «Боли!»
Там нічний заклинач оминає доріжки зірчасті -
Добирає слова, що долають непізнаність меж,
Щоб одній із левиць, найчорнішій, винової масті,
В срібній мові його чулась терпкість морських узбереж...
Січень 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716943
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Час для сну вже минув - скинув хмарне лахміття в багаття
Уколисаних днів, що тавровані сірим «колись».
Як набридло мені гострі кігті покірно ховати,
Ледь гамуючи рик – оксамитову пісню левиць…
Мармурові дахи – мов шляхи від цього підвіконня
І до краю землі, до розкрилля найвищих олив:
В серці синіх небес проростають дерева-безодні,
Розкидають плоди та вкорінюють в серце: «Боли!»
Там нічний заклинач оминає доріжки зірчасті -
Добирає слова, що долають непізнаність меж,
Щоб одній із левиць, найчорнішій, винової масті,
В срібній мові його чулась терпкість морських узбереж...
Січень 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716943
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2017
Мою душу грішну не кляни, козаче,
Не шукай потвори, Бога не гніви.
Як мене не стане, може хто й заплаче,
Може й не згадає, тільки доживи
Подивитись, як то в землю загортають,
Чи хоч одну квітку кинуть їй услід?
Звісно шлях далекий, може й не до раю,
Стулений із вчинків та гарячих слів.
Пам"ятай колиску мамину, козаче,
Її пісню тиху, лагідну й сумну.
Нагорі видніше, хто той, що не скаче,
Хто і той, що скаче гопанку страшну.
Мою душу грішну не кляни, не треба,
Бо лихе шукає кожного, повір.
У моїй молитві хай хоча б півнеба
Схроном тобі стане, доки виє звір.
Як мене не стане, може хто й заплаче,
Може сіллю зійде не одна душа?
Може ще й побачиш...доживи, козаче,
Незрадливим словом ліпшого вірша.
06.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716592
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Мою душу грішну не кляни, козаче,
Не шукай потвори, Бога не гніви.
Як мене не стане, може хто й заплаче,
Може й не згадає, тільки доживи
Подивитись, як то в землю загортають,
Чи хоч одну квітку кинуть їй услід?
Звісно шлях далекий, може й не до раю,
Стулений із вчинків та гарячих слів.
Пам"ятай колиску мамину, козаче,
Її пісню тиху, лагідну й сумну.
Нагорі видніше, хто той, що не скаче,
Хто і той, що скаче гопанку страшну.
Мою душу грішну не кляни, не треба,
Бо лихе шукає кожного, повір.
У моїй молитві хай хоча б півнеба
Схроном тобі стане, доки виє звір.
Як мене не стане, може хто й заплаче,
Може сіллю зійде не одна душа?
Може ще й побачиш...доживи, козаче,
Незрадливим словом ліпшого вірша.
06.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716592
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
“ -Між поцілунками
Зорі такі”… “ -Облиш,
Сонце із півночі. Небо з крихкого велюру.
Маки за обрієм. Завтра - впаде Париж.
Хто я на цих оборонних
холодних мурах?
Не розпрощатися,
Не розминутись ніде.
Вітер здійматиме порох на попелищі.
Нині – кохаймося! Завтра - я вб”ю тебе.”
Трави зволожені.
Небо все нижче… нижче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716686
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
“ -Між поцілунками
Зорі такі”… “ -Облиш,
Сонце із півночі. Небо з крихкого велюру.
Маки за обрієм. Завтра - впаде Париж.
Хто я на цих оборонних
холодних мурах?
Не розпрощатися,
Не розминутись ніде.
Вітер здійматиме порох на попелищі.
Нині – кохаймося! Завтра - я вб”ю тебе.”
Трави зволожені.
Небо все нижче… нижче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716686
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Коли ти розганяєш дим століть, -
Сьогодні проживаючи в півсили,
Я намагаюсь в попіл не зотліть,
Хоч громовиці вже й заголосили.
У змові запалили небокрай
І смолоскипом зазирнули в душу.
Нехай займиста та душа, нехай,
Але ж я з нею жити якось мушу.
Вогнем не цілься у живу мішень,
Якщо вона - води замерзле денце,
Застигла мить, чи засклена лишень?
Січневий прач, товчи старе ряденце.
Шматочок брили льоду, чи слюди,
Збайдужено завмер, а щойно гріли
Тих громовиць збентежених, сліди...
Вели за хмари, кидаючи стріли.
Коли ти виливаєш біль у гнів, -
Чия душа, спаплюжена й забута,
Чекає на розправу?.. бо спокута
Насниться вкотре, спалахом мені.
Самотністю, не оминувши Брута,
Вдихаєм згарищ дим на чужині.
Ще, дякувати Богу, не в труні.
Повзе недоля, в білі капці взута,
У савані, неначе в сивині.
А ми живі...у віковій борні
Палаємо...ми не мішені, ні!
04.02.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716419
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Коли ти розганяєш дим століть, -
Сьогодні проживаючи в півсили,
Я намагаюсь в попіл не зотліть,
Хоч громовиці вже й заголосили.
У змові запалили небокрай
І смолоскипом зазирнули в душу.
Нехай займиста та душа, нехай,
Але ж я з нею жити якось мушу.
Вогнем не цілься у живу мішень,
Якщо вона - води замерзле денце,
Застигла мить, чи засклена лишень?
Січневий прач, товчи старе ряденце.
Шматочок брили льоду, чи слюди,
Збайдужено завмер, а щойно гріли
Тих громовиць збентежених, сліди...
Вели за хмари, кидаючи стріли.
Коли ти виливаєш біль у гнів, -
Чия душа, спаплюжена й забута,
Чекає на розправу?.. бо спокута
Насниться вкотре, спалахом мені.
Самотністю, не оминувши Брута,
Вдихаєм згарищ дим на чужині.
Ще, дякувати Богу, не в труні.
Повзе недоля, в білі капці взута,
У савані, неначе в сивині.
А ми живі...у віковій борні
Палаємо...ми не мішені, ні!
04.02.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716419
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
А ти не вір, що сили молитов
Не вистачить, щоби тебе закрити,
Щоб страху розпороть останній шов.
Стечуть мари уявні сталактити,
Хоч гнів пекельний досі не схолов.
Не вір, що сам...у ангелів давно
Ключі від серця, що б там не казали.
Пір"їну кине, стукне у вікно
І ось, неначе душі причащали,
Твоя недоля - чисте полотно -
Всі біди щезли. Лати і щити -
Стіною стануть на порозі страти.
Над прірвою, хоч і не віриш ти,
Лягли мости, тож не спіши вмирати,
Той міст помалу треба перейти.
Не вір, що день, як ніч. Заволокло
Туманом чорним, ніби сліпотою, -
У кіптяві імли - немите скло.
Та смерть веде буття до аналою, -
Зміїне ще ворушиться кубло.
Сичить, кусає, рве - гніздо Горгон
Готове обернути всіх у камінь.
Зловтішно руки потира Харон,
А я стою навколішки у храмі.
Молитвою невидимий хітон,
Творю, -
укрити твою долю...
Аmen!
01.02.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715736
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 03.02.2017
А ти не вір, що сили молитов
Не вистачить, щоби тебе закрити,
Щоб страху розпороть останній шов.
Стечуть мари уявні сталактити,
Хоч гнів пекельний досі не схолов.
Не вір, що сам...у ангелів давно
Ключі від серця, що б там не казали.
Пір"їну кине, стукне у вікно
І ось, неначе душі причащали,
Твоя недоля - чисте полотно -
Всі біди щезли. Лати і щити -
Стіною стануть на порозі страти.
Над прірвою, хоч і не віриш ти,
Лягли мости, тож не спіши вмирати,
Той міст помалу треба перейти.
Не вір, що день, як ніч. Заволокло
Туманом чорним, ніби сліпотою, -
У кіптяві імли - немите скло.
Та смерть веде буття до аналою, -
Зміїне ще ворушиться кубло.
Сичить, кусає, рве - гніздо Горгон
Готове обернути всіх у камінь.
Зловтішно руки потира Харон,
А я стою навколішки у храмі.
Молитвою невидимий хітон,
Творю, -
укрити твою долю...
Аmen!
01.02.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715736
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Я - талый снег, безумия слеза.
К земле,чтоб силы взять, прижмусь украдкой,
И напою невспаханные грядки,
Чтоб засухе коварной отказать.
Я - талый снег, туманности сестра.
Какой не помню, может Андромеды?
Свой свет утратив, все смываю беды.
Смеюсь до слез, хотя позавчера...
Стремительно кружилась у ворот
Игривым снегом и совсем не талым.
Ты мне казался милым и усталым,
Но Хронос ввел разлуки в оборот,
Рождение души и смерти час.
Когда любовь, растаяв звонкой льдинкой
И износив Адамовы ботинки,
На прочность вновь испытывает нас, -
Мы пеплом серым головы опять
Посыпав, рвем и волосы, и души;
И таем, кровью орошая лужи,
Тела и дни, чтоб от судьбы сбежать.
Ныряем в омут и метаморфоз
Счастливых, с нетерпеньем, ожидаем.
Маршрут короткий, жизни угрожаем, -
Она сама: проталины, мороз
И жаркий лед, когда мы молча таем...
31.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716100
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Я - талый снег, безумия слеза.
К земле,чтоб силы взять, прижмусь украдкой,
И напою невспаханные грядки,
Чтоб засухе коварной отказать.
Я - талый снег, туманности сестра.
Какой не помню, может Андромеды?
Свой свет утратив, все смываю беды.
Смеюсь до слез, хотя позавчера...
Стремительно кружилась у ворот
Игривым снегом и совсем не талым.
Ты мне казался милым и усталым,
Но Хронос ввел разлуки в оборот,
Рождение души и смерти час.
Когда любовь, растаяв звонкой льдинкой
И износив Адамовы ботинки,
На прочность вновь испытывает нас, -
Мы пеплом серым головы опять
Посыпав, рвем и волосы, и души;
И таем, кровью орошая лужи,
Тела и дни, чтоб от судьбы сбежать.
Ныряем в омут и метаморфоз
Счастливых, с нетерпеньем, ожидаем.
Маршрут короткий, жизни угрожаем, -
Она сама: проталины, мороз
И жаркий лед, когда мы молча таем...
31.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716100
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Что понуро стоишь у забора,
Что на улицу грустно глядишь?
У церковного, сбоку, притвора
Оголтелым знаменьем блажишь.
Пусть уйдёт, то, что было когда-то.
Перстень брошен в горячую пыль.
Отрекусь от тебя безвозвратно,
Превращу отношения в быль.
Вечер ласково ляжет на плечи.
Прикорнулось тихонько в тени.
Говорят, будто временем лечат,
Подорожником, тот, что в пыли.
Сентябрь 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364731
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 29.01.2017
Что понуро стоишь у забора,
Что на улицу грустно глядишь?
У церковного, сбоку, притвора
Оголтелым знаменьем блажишь.
Пусть уйдёт, то, что было когда-то.
Перстень брошен в горячую пыль.
Отрекусь от тебя безвозвратно,
Превращу отношения в быль.
Вечер ласково ляжет на плечи.
Прикорнулось тихонько в тени.
Говорят, будто временем лечат,
Подорожником, тот, что в пыли.
Сентябрь 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364731
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 29.01.2017
Як се могло, скажи, тебе благаю,
Любові щастя промайнула мить?
Невже за те, що я тебе кохаю
Гріхи свої не можу замолить?
І пекла погляд мов «фата моргана»
Мене стрічатиме по долі у кінці?
Примарний фініш нашого романа
Читав в твоєму дзеркалі-лиці.
Яке страхіття, що усе минуло!
Стосунків-лабіринтів зниклий путь.
Ти мов комета в небі промайнула
Лишивши спогади, яких не повернуть.
Раб почуттів, паплюжений оманой
Дивлюся горесвітньо в височінь.
І бачу, як вкривається саваном,
Стискається живе у блідну тінь.
Лютий 2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646096
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 29.01.2017
Як се могло, скажи, тебе благаю,
Любові щастя промайнула мить?
Невже за те, що я тебе кохаю
Гріхи свої не можу замолить?
І пекла погляд мов «фата моргана»
Мене стрічатиме по долі у кінці?
Примарний фініш нашого романа
Читав в твоєму дзеркалі-лиці.
Яке страхіття, що усе минуло!
Стосунків-лабіринтів зниклий путь.
Ти мов комета в небі промайнула
Лишивши спогади, яких не повернуть.
Раб почуттів, паплюжений оманой
Дивлюся горесвітньо в височінь.
І бачу, як вкривається саваном,
Стискається живе у блідну тінь.
Лютий 2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646096
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 29.01.2017
[i]- Выйди на улицу, [/i]- скажешь. - [i]Выйди на улицу,
Я тебя жду у гремящего водоворота,
Сразу за книжным, у старой ольхи. [/i]Суббота
Как-то неласково и подозрительно щурится,
Время крадет. Убегаю от быта-сутулости...
Курит сосед на балконе; за стенкою кто-то
Колет орехи, а выше – терзают гитару.
Ветер бесчинствует и завывает бездарно.
Я выбираю, что - брюки? чулки? ...А пилоты
В небе спасают от солнечных бурь самолеты...
Небо свернулось в комок и живот взволновало.
Я бы сто раз разуверилась, я бы споткнулась!
Снова звонишь и торопишься, редкий безумец -
Некогда больше читать от пролога к финалу!
Я без тебя никогда не рискнула б, не стала (б)!..
[i]- Я тебя жду у гремящего водоворота![/i]
Время идет… Я рассматриваю округлости
И угловатость тела, звучащего радостью...
[i]- Я бы... иначе…
Да если б не эта суббота![/i]
Ждешь. Я спешу.
...У гремящего водоворота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714792
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
[i]- Выйди на улицу, [/i]- скажешь. - [i]Выйди на улицу,
Я тебя жду у гремящего водоворота,
Сразу за книжным, у старой ольхи. [/i]Суббота
Как-то неласково и подозрительно щурится,
Время крадет. Убегаю от быта-сутулости...
Курит сосед на балконе; за стенкою кто-то
Колет орехи, а выше – терзают гитару.
Ветер бесчинствует и завывает бездарно.
Я выбираю, что - брюки? чулки? ...А пилоты
В небе спасают от солнечных бурь самолеты...
Небо свернулось в комок и живот взволновало.
Я бы сто раз разуверилась, я бы споткнулась!
Снова звонишь и торопишься, редкий безумец -
Некогда больше читать от пролога к финалу!
Я без тебя никогда не рискнула б, не стала (б)!..
[i]- Я тебя жду у гремящего водоворота![/i]
Время идет… Я рассматриваю округлости
И угловатость тела, звучащего радостью...
[i]- Я бы... иначе…
Да если б не эта суббота![/i]
Ждешь. Я спешу.
...У гремящего водоворота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714792
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Я вкотила сонце у твою господу.
Ти розсердивсь - спека на поріг.
Не подумав звідки, не шукав же зроду;
Що шукати? - сяє угорі.
Дива не буває? Казками в оману
Думаєш, тебе я заведу?
Тільки ту зневіру нищить перестану,
Як останню відведу біду.
Як остання крапля солоно в долоні
Скотиться, - всі спалені мости,
Ввись злетівши сяйвом, срібні й невгамовні,
Виллються в моє німе "прости".
Срібний міст - символ шляху у вічність.
27.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714714
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Я вкотила сонце у твою господу.
Ти розсердивсь - спека на поріг.
Не подумав звідки, не шукав же зроду;
Що шукати? - сяє угорі.
Дива не буває? Казками в оману
Думаєш, тебе я заведу?
Тільки ту зневіру нищить перестану,
Як останню відведу біду.
Як остання крапля солоно в долоні
Скотиться, - всі спалені мости,
Ввись злетівши сяйвом, срібні й невгамовні,
Виллються в моє німе "прости".
Срібний міст - символ шляху у вічність.
27.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714714
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
На рассвете - гаснут звёзды...
Пламенеют - две щеки...
Обнимают(осторожно)
Белый атлас(на груди)...
На рассвете - сны пророки
(Не пустые миражи)...
На рассвете,словно,соки
Оживают витражи...
На рассвете сладко дышит
Приоткрытый алый рот...
Позови...Она... услышит...
Прикоснись!..Она - поймёт...
На рассвете(piano - piano)
Льётся музыка души...
И божественным хоралам
Примеряются стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714641
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
На рассвете - гаснут звёзды...
Пламенеют - две щеки...
Обнимают(осторожно)
Белый атлас(на груди)...
На рассвете - сны пророки
(Не пустые миражи)...
На рассвете,словно,соки
Оживают витражи...
На рассвете сладко дышит
Приоткрытый алый рот...
Позови...Она... услышит...
Прикоснись!..Она - поймёт...
На рассвете(piano - piano)
Льётся музыка души...
И божественным хоралам
Примеряются стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714641
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Вірш починається з душі.
Хоч як йому обтешуть боки,
А мовить він немов з глуші
І надто зблідли його щоки.
Якщо немає промінця,
То віє холодом у слові,
Як без початку і кінця,
А ще буває: без любові.
Душа і є той промінець,
Що ясно світить між рядками,
Вона – майстерності вінець
І диригент поміж думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714527
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Вірш починається з душі.
Хоч як йому обтешуть боки,
А мовить він немов з глуші
І надто зблідли його щоки.
Якщо немає промінця,
То віє холодом у слові,
Як без початку і кінця,
А ще буває: без любові.
Душа і є той промінець,
Що ясно світить між рядками,
Вона – майстерності вінець
І диригент поміж думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714527
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
А я, в ладони день собрав, спасала ночь.
Дрожащим парусом казалось далеко
Сиянье звезд среди воздушных облаков,
Где межпланетным кораблем был мой балкон
И вся Галактика пыталась нам помочь.
А я, в ладони день собрав, лечила тьму,
Лучами солнца исцеляла и влекла;
Ведь я той искоркой пылающей была,
Сжигая страстью, уходила в зеркала,
А возвращаясь, выжигала по клейму.
А я, в ладони день собрав, искала след
Скользя по коже, раскаленной добела.
Корнями в душу, незаметно, проросла.
Июньским утром тридцать первого числа
В шкафу последний обнаружила скелет.
А я, в ладони день собрав, сжигала зло.
Из паутины километров кружева
Плела ночами, неуемная, едва
Спускалась лестницей сусальная канва,
В твою любовь, пока еще не рассвело.
А я, в ладони день собрав, спасала ночь...
24.01.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
А я, в ладони день собрав, спасала ночь.
Дрожащим парусом казалось далеко
Сиянье звезд среди воздушных облаков,
Где межпланетным кораблем был мой балкон
И вся Галактика пыталась нам помочь.
А я, в ладони день собрав, лечила тьму,
Лучами солнца исцеляла и влекла;
Ведь я той искоркой пылающей была,
Сжигая страстью, уходила в зеркала,
А возвращаясь, выжигала по клейму.
А я, в ладони день собрав, искала след
Скользя по коже, раскаленной добела.
Корнями в душу, незаметно, проросла.
Июньским утром тридцать первого числа
В шкафу последний обнаружила скелет.
А я, в ладони день собрав, сжигала зло.
Из паутины километров кружева
Плела ночами, неуемная, едва
Спускалась лестницей сусальная канва,
В твою любовь, пока еще не рассвело.
А я, в ладони день собрав, спасала ночь...
24.01.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Не заповзай у душу
І не кажи: прощай, -
Ще б"ється серце й досі...
У аритмії в борг,
Узяти миті мушу
Обіймами плюща.
Квапливо, в безголоссі
Розпочинають торг
Таємні диво-сни.
Не заповзай у вічність -
Тебе я віднайду
Сьогодні, чи учора?..
Знов паралельний світ
Переливає ніжність,
У темну ніч оту.
Магічна мандрагора
Прискорює наш свінг,
Такий нестриманий.
Не заповзай, сльозою -
Блискітка на плечі.
Льодяником солодким,
Мінливий подих мій.
Десь аж із мезозою,
Гріх вкотре кленучи,
Ідем лічить відсотки! -
Не зупинись, не смій
На мене гримати.
Прошу тебе, зумій
У битві душ німій,
Уникнувши стихій,
Не зупинитись.
22.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714179
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Не заповзай у душу
І не кажи: прощай, -
Ще б"ється серце й досі...
У аритмії в борг,
Узяти миті мушу
Обіймами плюща.
Квапливо, в безголоссі
Розпочинають торг
Таємні диво-сни.
Не заповзай у вічність -
Тебе я віднайду
Сьогодні, чи учора?..
Знов паралельний світ
Переливає ніжність,
У темну ніч оту.
Магічна мандрагора
Прискорює наш свінг,
Такий нестриманий.
Не заповзай, сльозою -
Блискітка на плечі.
Льодяником солодким,
Мінливий подих мій.
Десь аж із мезозою,
Гріх вкотре кленучи,
Ідем лічить відсотки! -
Не зупинись, не смій
На мене гримати.
Прошу тебе, зумій
У битві душ німій,
Уникнувши стихій,
Не зупинитись.
22.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714179
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Годі, годі…
Позбав нас вибору!
Я втомилась від перебільшень
(Все ж бо інше у іншім вимірі!)
І від опору, і від стримання…
Чи від себе самої, швидше?
А тому, просто будь - неголосно,
Але впевнено, все ж напружуй.
Як скажу, що ти геть безсовісний,
Що з тобою і дико, й болісно -
Це я впевнена: небайдужий...
Доки вірю у різні виміри,
Прислуховуюся до себе,
Чи бажання мої не вимерзли?
І соромлюсь того гармидеру,
Що вчиняють вони між ребер.
Годі, прошу.
Не хочу вибору -
Тільки дій та готових рішень.
Мої сумніви - світ навиворіт.
Не кажи мені, що ти вигадав,
Бо... спиню.
І ось це - найгірше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714127
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Годі, годі…
Позбав нас вибору!
Я втомилась від перебільшень
(Все ж бо інше у іншім вимірі!)
І від опору, і від стримання…
Чи від себе самої, швидше?
А тому, просто будь - неголосно,
Але впевнено, все ж напружуй.
Як скажу, що ти геть безсовісний,
Що з тобою і дико, й болісно -
Це я впевнена: небайдужий...
Доки вірю у різні виміри,
Прислуховуюся до себе,
Чи бажання мої не вимерзли?
І соромлюсь того гармидеру,
Що вчиняють вони між ребер.
Годі, прошу.
Не хочу вибору -
Тільки дій та готових рішень.
Мої сумніви - світ навиворіт.
Не кажи мені, що ти вигадав,
Бо... спиню.
І ось це - найгірше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714127
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Розумію: немає часу,
І бажання немає /ще гірше/,
Але я все несу і несу,
Це до Вас я несу свої вірші...
Сподіваюся, може, й пусте,
Мимохідь, навздогінці, чи як там,
Прочитаєте /схоже на те/
Ці рядки, бо такою є плата
За моє хвилювання і біль,
За мовчання із Вашого боку.
Я скажу це не Вам, а... тобі
В перший місяць нового вже року...
Про свої запізнілі листи,
Де слова розривали на шмаття
Мою душу, а осторонь - ти...
Лиш очима розгладжував плаття...
Й відчувалось тепло неземне
Поза Цельсієм, бо розплавляло,
Спопеляло воскреслу мене,
Не повіриш, але так бувало...
І притихло в минулих віршах -
Прочитаєш і ти зрозумієш,
Як бажання моє, наче птах,
Помирало у клітці надії...
Не читаєш... Не треба... Мовчи...,
Бо багато чого вже немає,
Та і серце моє не кричить,
Воно плаче за тим, що минає...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714218
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Розумію: немає часу,
І бажання немає /ще гірше/,
Але я все несу і несу,
Це до Вас я несу свої вірші...
Сподіваюся, може, й пусте,
Мимохідь, навздогінці, чи як там,
Прочитаєте /схоже на те/
Ці рядки, бо такою є плата
За моє хвилювання і біль,
За мовчання із Вашого боку.
Я скажу це не Вам, а... тобі
В перший місяць нового вже року...
Про свої запізнілі листи,
Де слова розривали на шмаття
Мою душу, а осторонь - ти...
Лиш очима розгладжував плаття...
Й відчувалось тепло неземне
Поза Цельсієм, бо розплавляло,
Спопеляло воскреслу мене,
Не повіриш, але так бувало...
І притихло в минулих віршах -
Прочитаєш і ти зрозумієш,
Як бажання моє, наче птах,
Помирало у клітці надії...
Не читаєш... Не треба... Мовчи...,
Бо багато чого вже немає,
Та і серце моє не кричить,
Воно плаче за тим, що минає...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714218
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
У ненависть душу не втопи.
Навіть помста - то холодна страва.
Десь палає день і ніч заграва,
В ряд стоять засніжені стовпи.
Зашморги на кожному із них.
Май же сили у лихім двобої
Не згубити стріли і набої,
Не вбачати скрізь лишень чужих.
А чи знаєш?.. вороги лихі
Посміхнуться й краплею цикути
Вивірять, не згледишся, - закутий
У плітки...незрячий ще й глухий.
Не спіши зрікатись, не спіши.
Дасть коріння дерево з плодами.
Всім під сонцем місце - бур"янами,
Зроду звуть цілющі спориші.
Не коси, не випали ущент
Рідний край, з якого зла недоля
Вирізала шмат святого поля,
Розпинає й досі, хто там ще?
У ненависть душу не втопи,
Бо гряде неділенька кривава.
Гострить меч нечувана розправа, -
Знищим тлю, засіємо степи.
Небо десь захмарене й сумне.
Фатум неминучий ніч сідлає,
Розігнати помисли і зграї, -
Все минає, лихо теж мине.
23.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713962
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
У ненависть душу не втопи.
Навіть помста - то холодна страва.
Десь палає день і ніч заграва,
В ряд стоять засніжені стовпи.
Зашморги на кожному із них.
Май же сили у лихім двобої
Не згубити стріли і набої,
Не вбачати скрізь лишень чужих.
А чи знаєш?.. вороги лихі
Посміхнуться й краплею цикути
Вивірять, не згледишся, - закутий
У плітки...незрячий ще й глухий.
Не спіши зрікатись, не спіши.
Дасть коріння дерево з плодами.
Всім під сонцем місце - бур"янами,
Зроду звуть цілющі спориші.
Не коси, не випали ущент
Рідний край, з якого зла недоля
Вирізала шмат святого поля,
Розпинає й досі, хто там ще?
У ненависть душу не втопи,
Бо гряде неділенька кривава.
Гострить меч нечувана розправа, -
Знищим тлю, засіємо степи.
Небо десь захмарене й сумне.
Фатум неминучий ніч сідлає,
Розігнати помисли і зграї, -
Все минає, лихо теж мине.
23.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713962
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Опускається вечір додолу,
Поглинаючи неба блакить,
Ти давно не приходиш додому,
Ти давно вже не знаєш - болить...
Появляєшся тихо щоночі,
Заглядаєш у шибку, мовчиш...
Як мені не дивитися в очі,
Як мені не дивитись, навчи...
Всепрощаюча ніч за фіранку
Заховала сполохані сни,
Хоч вночі, я ж просила ще зранку,
Хоч вночі ти мене не мини...
Не витримую - знову і знову
Виглядаю в холодне вікно,
Зігріваючи темінь зимову,
Зігріваю... тобі все одно...
Ні... Не вмію, не вмію без тебе
І - назустріч, ламаючи скло...
Лише рама... яка в ній потреба,
Лише рама, а скла й не було...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713865
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Опускається вечір додолу,
Поглинаючи неба блакить,
Ти давно не приходиш додому,
Ти давно вже не знаєш - болить...
Появляєшся тихо щоночі,
Заглядаєш у шибку, мовчиш...
Як мені не дивитися в очі,
Як мені не дивитись, навчи...
Всепрощаюча ніч за фіранку
Заховала сполохані сни,
Хоч вночі, я ж просила ще зранку,
Хоч вночі ти мене не мини...
Не витримую - знову і знову
Виглядаю в холодне вікно,
Зігріваючи темінь зимову,
Зігріваю... тобі все одно...
Ні... Не вмію, не вмію без тебе
І - назустріч, ламаючи скло...
Лише рама... яка в ній потреба,
Лише рама, а скла й не було...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713865
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Хай не додасть тобі щастя кохання моє,
Сили немає відправить його у вигнання.
Непоказне, непомітне, несміле кохання
Дякує Господу просто за те, що ти є.
Дякує Господу в снах і луні молитов,
Падає каменем долу, щоб ніч освітити.
Небо віншує за ніжності зболені крихти,
Дрібні уламки у Всесвіті, звані - любов.
Хай не лякає прийдешнє, готую бальзам.
Лихо знекровлене, хто ж опирається щастю?
Люблячим може, колись у цім світі й воздасться?
В ньому віднині ніколи не будеш ти сам.
20.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713392
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Хай не додасть тобі щастя кохання моє,
Сили немає відправить його у вигнання.
Непоказне, непомітне, несміле кохання
Дякує Господу просто за те, що ти є.
Дякує Господу в снах і луні молитов,
Падає каменем долу, щоб ніч освітити.
Небо віншує за ніжності зболені крихти,
Дрібні уламки у Всесвіті, звані - любов.
Хай не лякає прийдешнє, готую бальзам.
Лихо знекровлене, хто ж опирається щастю?
Люблячим може, колись у цім світі й воздасться?
В ньому віднині ніколи не будеш ти сам.
20.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713392
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
доки тебе нема,
доки ти - тільки вирій,
часточка мого сну,
доки ти – мілина,
тепла далека хвиля,
мрію.... про глибину.
хочу на глибину!
присмерки – поринання
в солі святих морів.
бачу, та не збагну –
пір"я скидає янгол
із демонічних крил...
...отже, мене нема?
вигадай мене з піни,
з кісточок від олив!
темінь та глибина
сповнюють погляд сірий
мулом цілющих снив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713519
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
доки тебе нема,
доки ти - тільки вирій,
часточка мого сну,
доки ти – мілина,
тепла далека хвиля,
мрію.... про глибину.
хочу на глибину!
присмерки – поринання
в солі святих морів.
бачу, та не збагну –
пір"я скидає янгол
із демонічних крил...
...отже, мене нема?
вигадай мене з піни,
з кісточок від олив!
темінь та глибина
сповнюють погляд сірий
мулом цілющих снив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713519
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
В душі товчеться ніжне і сліпе
Пухнасте і грайливе кошеня.
Йому уже - сто тисяч літ, без дня,
А ймення кошеняті - Агапе*.
Воно - твоє, одвіку править бал
Цей дивний Всесвіт, - кориться душі.
Трояндами укриє комиші,
І облете спокусливо кинжал.
Я не тримаю, ні, - воно твоє.
Як виженеш, то десь і пропаде,
А може й прийде немічне й бліде?
Допоки доля лінії снує,
Тобі несила нагострить мечі, -
Щити від лиха - віра і любов.
Дивись, воно розплутує клубок
Твоїх страхів, вмостившись на плечі.
Звірятко дивне - лагідне й скупе,
Не вимагає і не віддає
Тебе... Шукає, знає - ти десь є,
Моя, нестримно-вічна, Агапе.
*Аґа́пе (грец. αγάπη) — Божа, безумовна, жертовна, дієва, вольова, турботлива любов.
19.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713089
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
В душі товчеться ніжне і сліпе
Пухнасте і грайливе кошеня.
Йому уже - сто тисяч літ, без дня,
А ймення кошеняті - Агапе*.
Воно - твоє, одвіку править бал
Цей дивний Всесвіт, - кориться душі.
Трояндами укриє комиші,
І облете спокусливо кинжал.
Я не тримаю, ні, - воно твоє.
Як виженеш, то десь і пропаде,
А може й прийде немічне й бліде?
Допоки доля лінії снує,
Тобі несила нагострить мечі, -
Щити від лиха - віра і любов.
Дивись, воно розплутує клубок
Твоїх страхів, вмостившись на плечі.
Звірятко дивне - лагідне й скупе,
Не вимагає і не віддає
Тебе... Шукає, знає - ти десь є,
Моя, нестримно-вічна, Агапе.
*Аґа́пе (грец. αγάπη) — Божа, безумовна, жертовна, дієва, вольова, турботлива любов.
19.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713089
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
В частном секторе шумного города
Было тихо, уютно... Я знаю
Мы туда убегали от холода,
От высоток и звука трамвая...
Там и воздуха больше, и зелени
И хоть снег... он ещё не растаял...
Даже дворики с тёмными елями
Нам казались кусочками рая...
И старушки на низеньких лавочках
Мы так думали: не понимая,
Безразлично смотрели на мальчика
И на девочку... с прошлого мая...
В частном секторе города шумного,
Словно с юностью в прятки играя,
Мы с тобою совсем и не думали -
Это счастье звенит, улетая...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712912
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
В частном секторе шумного города
Было тихо, уютно... Я знаю
Мы туда убегали от холода,
От высоток и звука трамвая...
Там и воздуха больше, и зелени
И хоть снег... он ещё не растаял...
Даже дворики с тёмными елями
Нам казались кусочками рая...
И старушки на низеньких лавочках
Мы так думали: не понимая,
Безразлично смотрели на мальчика
И на девочку... с прошлого мая...
В частном секторе города шумного,
Словно с юностью в прятки играя,
Мы с тобою совсем и не думали -
Это счастье звенит, улетая...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712912
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Гукай, коли давно весь світ - зима,
Коли сніжинки у душі не тануть.
Гукай!.. серед засніженого лану,
Твого буття, я озовусь сама.
Сама і в тісняві міських алей,
Занедбаних...і в натовпі не чути
Моїх думок, як вічної спокути,
Моїх вагань, - безжалісних АЛЕ...
Але, гукай! У дзвони бий, у ніч
Кричи, пиши, в прозорі стіни стукай.
Відкриються едеми, а розлука
Розіб"ється в уламки, цьогоріч.
Уламками крихкими стане лід.
Гукай, як не гукав і Джельсоміно.
Впадуть віки і непомітні зміни,
Як тінь твоя, потягнуться услід.
Услід, неначе полохливий щур,
Або змія, закохана в факіра.
Душа, від болю майже темно-сіра,
Позбавиться зневіри і зажур.
Гукай, коли давно весь світ заснув,
А на душі шкребе щось і голосить.
Гукай, і Він на зморені покоси,
Твоєї долі, розіллє весну.
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/10/110/624/110624476_vesna_1.jpg[/img]
18.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712894
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Гукай, коли давно весь світ - зима,
Коли сніжинки у душі не тануть.
Гукай!.. серед засніженого лану,
Твого буття, я озовусь сама.
Сама і в тісняві міських алей,
Занедбаних...і в натовпі не чути
Моїх думок, як вічної спокути,
Моїх вагань, - безжалісних АЛЕ...
Але, гукай! У дзвони бий, у ніч
Кричи, пиши, в прозорі стіни стукай.
Відкриються едеми, а розлука
Розіб"ється в уламки, цьогоріч.
Уламками крихкими стане лід.
Гукай, як не гукав і Джельсоміно.
Впадуть віки і непомітні зміни,
Як тінь твоя, потягнуться услід.
Услід, неначе полохливий щур,
Або змія, закохана в факіра.
Душа, від болю майже темно-сіра,
Позбавиться зневіри і зажур.
Гукай, коли давно весь світ заснув,
А на душі шкребе щось і голосить.
Гукай, і Він на зморені покоси,
Твоєї долі, розіллє весну.
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/10/110/624/110624476_vesna_1.jpg[/img]
18.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712894
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Приручи мене, вовче, та так, як раніше нікому
Не вдавалось. Зима надто близько... Накриє стежки
Білосніжною ковдрою снігу – мені вже додому
Повертати запізно. Не схочеш, тоді на шматки
Роздери моє серце /коли я тобі не потрібна/.
Бо насправді мене вже немає /зотліли й сліди/,
Бо в мені тільки звуки печалі на вірші подібні,
Безіменні пустелі, де в квіти вбирались сади.
Бачу… погляд голодний… Ти зважуєш /справді?/ свій вибір:
Між єством хижака й океаном моїх божевіль.
Чи побачив в мені під прицілом ти звіра? /Не схибив…/
Ефемерних боїв в голові перероджений хміль.
Як заступиш за лінію пульсу, то ввести в оману
Ти себе не дозволь: там вистукує ритм часохід.
Приручи мене, доки я вітром над степом не стану.
Приручи мене, вовче, як війни покличуть на схід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 17.01.2017
Приручи мене, вовче, та так, як раніше нікому
Не вдавалось. Зима надто близько... Накриє стежки
Білосніжною ковдрою снігу – мені вже додому
Повертати запізно. Не схочеш, тоді на шматки
Роздери моє серце /коли я тобі не потрібна/.
Бо насправді мене вже немає /зотліли й сліди/,
Бо в мені тільки звуки печалі на вірші подібні,
Безіменні пустелі, де в квіти вбирались сади.
Бачу… погляд голодний… Ти зважуєш /справді?/ свій вибір:
Між єством хижака й океаном моїх божевіль.
Чи побачив в мені під прицілом ти звіра? /Не схибив…/
Ефемерних боїв в голові перероджений хміль.
Як заступиш за лінію пульсу, то ввести в оману
Ти себе не дозволь: там вистукує ритм часохід.
Приручи мене, доки я вітром над степом не стану.
Приручи мене, вовче, як війни покличуть на схід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 17.01.2017
[i] З вдячністю за емоційну хвилю неповторній і світлій Людині... [/i]
[b] [i] "Як воно - боятись писати тому, кому вся музика серця?
Коли тиша бездомним кошам по стіні шкребеться."[/i][/b]
[b]lucial[/b]
Як воно: боятись писати тому, кому вся музика серця?
В слові приховати оголений нерв… А він тобі не озветься!
Погляд виразний підводити так, щоб залишитись назавжди
В ньому, бо ти до судом закохалась?… і в цьому вся правда…
Бачити одне і те ж саме небо? Бути йому Мадонною?
Можеш – йому себе всю до останнього, але не станеш іконою.
Пташкою у вікно його битися, а від нього – щораз як на плаху?
Ти божевільна, дівчинко! Тобто, точніше, живеш без даху.
Що тобі до його сновидінь? Інша у сутінках сниться.
Тільки весь світ запалився в бездонних коханих зіницях…
Більшого б і не просила: знати, що в нього є щастя.
Хай і болить, що далекий тобі, й крутить від того зап’ястя.
Нести в собі невтоленну жагу, наче носять дитину і
Знати, що ти грішна цим?.. Грішна ним! У хвилинної
Стрілки просити: «Спинись! Далі не смій рухатись!
Як же мені без нього йти? Як тиснуть в душі пута ці!»
Як воно – вітром скуйовдженим до нього лише торкатися?
В мареві відчувати те, чому так й не судилось статися?
Веснами розквітати, осінню в почуттях топитися?...
Дихати ним, як повітрям? Пити любов, і не напитися?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700462
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 17.01.2017
[i] З вдячністю за емоційну хвилю неповторній і світлій Людині... [/i]
[b] [i] "Як воно - боятись писати тому, кому вся музика серця?
Коли тиша бездомним кошам по стіні шкребеться."[/i][/b]
[b]lucial[/b]
Як воно: боятись писати тому, кому вся музика серця?
В слові приховати оголений нерв… А він тобі не озветься!
Погляд виразний підводити так, щоб залишитись назавжди
В ньому, бо ти до судом закохалась?… і в цьому вся правда…
Бачити одне і те ж саме небо? Бути йому Мадонною?
Можеш – йому себе всю до останнього, але не станеш іконою.
Пташкою у вікно його битися, а від нього – щораз як на плаху?
Ти божевільна, дівчинко! Тобто, точніше, живеш без даху.
Що тобі до його сновидінь? Інша у сутінках сниться.
Тільки весь світ запалився в бездонних коханих зіницях…
Більшого б і не просила: знати, що в нього є щастя.
Хай і болить, що далекий тобі, й крутить від того зап’ястя.
Нести в собі невтоленну жагу, наче носять дитину і
Знати, що ти грішна цим?.. Грішна ним! У хвилинної
Стрілки просити: «Спинись! Далі не смій рухатись!
Як же мені без нього йти? Як тиснуть в душі пута ці!»
Як воно – вітром скуйовдженим до нього лише торкатися?
В мареві відчувати те, чому так й не судилось статися?
Веснами розквітати, осінню в почуттях топитися?...
Дихати ним, як повітрям? Пити любов, і не напитися?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700462
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 17.01.2017
Ну ось – відпустила…. А ти мені снишся безбожно!
Вриваєшся в простір моїх акварельних картин.
Твори на полотнах для інших… ти ж вільний художник!
Чому мої пишеш портрети? Немає ж причин.
Ось тут напівтіні наводиш до кольору «досить!»,
Коли вже під натиском пензля ще штрих – і за край!
А барви які у палітрі – позаздрила б осінь!
Залишусь – зотлію, а втеча – занедбаний рай…
І я крізь вуаль божевілля - твоя до останку,
До надто відвертого «мій» десь на зламі світів.
Лиш потім не клич – міражі не стрічають світанки…
І я відпускаю… А ти? Чи зумів?.. Чи посмів?..
Малюй, як завгодно, та серце вже кольору неба.
Між «хочу» і «треба» давно віднайшла свій акцент:
Відміряне все наперед нам: і біль цей між ребер,
І ми на мольберті… ескізно… простим олівцем.
[i]колись, 2014 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 17.01.2017
Ну ось – відпустила…. А ти мені снишся безбожно!
Вриваєшся в простір моїх акварельних картин.
Твори на полотнах для інших… ти ж вільний художник!
Чому мої пишеш портрети? Немає ж причин.
Ось тут напівтіні наводиш до кольору «досить!»,
Коли вже під натиском пензля ще штрих – і за край!
А барви які у палітрі – позаздрила б осінь!
Залишусь – зотлію, а втеча – занедбаний рай…
І я крізь вуаль божевілля - твоя до останку,
До надто відвертого «мій» десь на зламі світів.
Лиш потім не клич – міражі не стрічають світанки…
І я відпускаю… А ти? Чи зумів?.. Чи посмів?..
Малюй, як завгодно, та серце вже кольору неба.
Між «хочу» і «треба» давно віднайшла свій акцент:
Відміряне все наперед нам: і біль цей між ребер,
І ми на мольберті… ескізно… простим олівцем.
[i]колись, 2014 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 17.01.2017
[i]"...дивна дівчинка-лід
дивна дівчинка-слід
дивна дівчинка-час
їй так добре без вас"[/i]
[b] [i]Міха Невідомський[/i][/b]
Їй так добре, коли навкруги тільки тиша і тінь
На шпалерах від вогника лунко розбитих ілюзій.
Коли ручка й папір залишилися в неї за друзів,
Вона мовчки пішла, загортаючись в біль від падінь,
Одягаючи душу в бинти, тамувати печаль,
І вином самоти упиватись /до краю/ на людях…
Коли в спину ножем, то чому ж так болить в її грудях,
А під шкіру врізається часу гірка вертикаль?
Дивна дівчинка-ніч, у якій перетліла війна
За окраєць тепла і украдене світло надії.
Їй так добре, коли тільки тиша і тінь… і вона…
Коли туга в очах догорає сльозою на віях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702183
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 17.01.2017
[i]"...дивна дівчинка-лід
дивна дівчинка-слід
дивна дівчинка-час
їй так добре без вас"[/i]
[b] [i]Міха Невідомський[/i][/b]
Їй так добре, коли навкруги тільки тиша і тінь
На шпалерах від вогника лунко розбитих ілюзій.
Коли ручка й папір залишилися в неї за друзів,
Вона мовчки пішла, загортаючись в біль від падінь,
Одягаючи душу в бинти, тамувати печаль,
І вином самоти упиватись /до краю/ на людях…
Коли в спину ножем, то чому ж так болить в її грудях,
А під шкіру врізається часу гірка вертикаль?
Дивна дівчинка-ніч, у якій перетліла війна
За окраєць тепла і украдене світло надії.
Їй так добре, коли тільки тиша і тінь… і вона…
Коли туга в очах догорає сльозою на віях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702183
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 17.01.2017
Стримує подих годинник самотнім тік-так.
Зимно. Здається, веде мене стрілка на страту.
Я відчуваю, якою ж то буде на смак
Вічність без тебе, коли я сама собі катом,
Сонце без тебе, коли я сама собі - ніч…
Пусткою встеляться дні у холодні постелі,
Та не мої /аж прозорі/ сховаються пріч
Сни і підуть караваном в арктичні пустелі.
Небо без тебе, коли я сама собі - біль,
Наче люстерко, /крихке/ розлетиться на друзки.
І розіграють химери на біс водевіль,
Знімуть вінок й, наче мотанку, душу у хустку
Запеленають. Мовчи, не мовчи – з пастки крик
Вирветься нишком сполоханим загнаним звіром.
І не почує ніхто… /бо Ніхто уже звик:
В світі без тебе ядучої пустки – безміри…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 17.01.2017
Стримує подих годинник самотнім тік-так.
Зимно. Здається, веде мене стрілка на страту.
Я відчуваю, якою ж то буде на смак
Вічність без тебе, коли я сама собі катом,
Сонце без тебе, коли я сама собі - ніч…
Пусткою встеляться дні у холодні постелі,
Та не мої /аж прозорі/ сховаються пріч
Сни і підуть караваном в арктичні пустелі.
Небо без тебе, коли я сама собі - біль,
Наче люстерко, /крихке/ розлетиться на друзки.
І розіграють химери на біс водевіль,
Знімуть вінок й, наче мотанку, душу у хустку
Запеленають. Мовчи, не мовчи – з пастки крик
Вирветься нишком сполоханим загнаним звіром.
І не почує ніхто… /бо Ніхто уже звик:
В світі без тебе ядучої пустки – безміри…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 17.01.2017
Тобі дали паузу – слухай секунди… й чекай...
Вицокує стрілка півподихи, плавиться тиша.
Мовчи до останнього, доки блідий небокрай
Тримає цей світ й на терезах добра ще колише.
Для інших залиш надокучливий шумний вокзал,
Вагони із планами і павутини маршрутів.
Як часто в житті ми шукаємо свій ідеал –
Як рідко в речах ми доходимо са́мої суті!
Присядь десь подалі від центру бурхливих подій –
В такій метушні не знайти справжніх істин родзинок.
Міста, наче вулики. Люди у них – дикий рій.
Але то пусте. З тебе – дерево, син і будинок.
Крізь часу спіраль - у руці твоїй інша рука,
І в затишку стінами більше не давить кімната…
А ноша на двох – ні, не легша, та вже й не важка…
Лиш не поспішай – в метушні може з ніг збити натовп.
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705022
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 17.01.2017
Тобі дали паузу – слухай секунди… й чекай...
Вицокує стрілка півподихи, плавиться тиша.
Мовчи до останнього, доки блідий небокрай
Тримає цей світ й на терезах добра ще колише.
Для інших залиш надокучливий шумний вокзал,
Вагони із планами і павутини маршрутів.
Як часто в житті ми шукаємо свій ідеал –
Як рідко в речах ми доходимо са́мої суті!
Присядь десь подалі від центру бурхливих подій –
В такій метушні не знайти справжніх істин родзинок.
Міста, наче вулики. Люди у них – дикий рій.
Але то пусте. З тебе – дерево, син і будинок.
Крізь часу спіраль - у руці твоїй інша рука,
І в затишку стінами більше не давить кімната…
А ноша на двох – ні, не легша, та вже й не важка…
Лиш не поспішай – в метушні може з ніг збити натовп.
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705022
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 17.01.2017
[i]настроєве...
...без претензій на вірш)[/i]
Морозний вечір. Малює грудень. Ані душі.
І білим пензлем на вікнах кадри, як вітражі.
По тілу – льодом. Під шкіру – смутком /твої слова/…
«Що буде далі?» - тріпоче птаха /іще жива/.
Мовчали вголос. Тепла шукали – і не знайшли.
Та ледь відчутно незримий янгол торкав крильми.
Усе минеться. Любов і туга. Печаль і сміх.
Розкрило небо свої обійми – і випав сніг…
/06.12.2016/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 17.01.2017
[i]настроєве...
...без претензій на вірш)[/i]
Морозний вечір. Малює грудень. Ані душі.
І білим пензлем на вікнах кадри, як вітражі.
По тілу – льодом. Під шкіру – смутком /твої слова/…
«Що буде далі?» - тріпоче птаха /іще жива/.
Мовчали вголос. Тепла шукали – і не знайшли.
Та ледь відчутно незримий янгол торкав крильми.
Усе минеться. Любов і туга. Печаль і сміх.
Розкрило небо свої обійми – і випав сніг…
/06.12.2016/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 17.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2017
Усе буде добре
Колись і не з нами.
Усе буде добре КОЛИСЬ...
Теперішнє горе
Розвіє вітрами,
Щоб мрії нарешті збулись.
Усе буде скоро -
Літ так через...надцять.
Усе буде скоро, повір.
І світло у морок
Впаде, щоб зостаться,
Скотившись луною із гір.
Усе буде краще
У снах ілюзорних.
Усе буде краще, але
Байдужість нізащо,
Не знищить потворних,
Лукавих придворних.
Пихатих, мажорних -
Сучасних героїв Рабле.
13.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712563
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Усе буде добре
Колись і не з нами.
Усе буде добре КОЛИСЬ...
Теперішнє горе
Розвіє вітрами,
Щоб мрії нарешті збулись.
Усе буде скоро -
Літ так через...надцять.
Усе буде скоро, повір.
І світло у морок
Впаде, щоб зостаться,
Скотившись луною із гір.
Усе буде краще
У снах ілюзорних.
Усе буде краще, але
Байдужість нізащо,
Не знищить потворних,
Лукавих придворних.
Пихатих, мажорних -
Сучасних героїв Рабле.
13.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712563
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Прислухайся. Чуєш, як пада задумливо сніг,
Земля загортається в білу замислену тишу?..
Я жити без тебе спокійно б, напевно, не зміг.
Ти чуєш, крізь сніг звіддаля: «Я тебе не залишу!»?
Ти чуєш, як вітер натужно гуде у дротах
І грається хмарами в мареві сірого неба?..
Душа крізь хурделицю, як замерзаючий птах,
І чується в помахах крил: «Я до тебе, до тебе»...
Навколо лютує холодна і сніжна зима,
У вітрі і снігові губляться стишені звуки...
Та ближче за нас, все ж, на світі напевно, нема...
Тримай мене міцно, тримаймося міцно за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Прислухайся. Чуєш, як пада задумливо сніг,
Земля загортається в білу замислену тишу?..
Я жити без тебе спокійно б, напевно, не зміг.
Ти чуєш, крізь сніг звіддаля: «Я тебе не залишу!»?
Ти чуєш, як вітер натужно гуде у дротах
І грається хмарами в мареві сірого неба?..
Душа крізь хурделицю, як замерзаючий птах,
І чується в помахах крил: «Я до тебе, до тебе»...
Навколо лютує холодна і сніжна зима,
У вітрі і снігові губляться стишені звуки...
Та ближче за нас, все ж, на світі напевно, нема...
Тримай мене міцно, тримаймося міцно за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Як не хочеться бути прочитаним,
Стати вивченим, і нецікавим...
Бо у серці, ще навстіж відчиненім,
Почуттів не згоріли заграви...
Бо в душі хризантемно-жоржиново,
Наче сонечко, квітка любові...
І осінньо-червоно, калиново
Почуття бринять в кожному слові...
Почуття, без яких по-осінньому
На душі плаче сірість дощами,
І у небі, недавно ще синьому,
Відлітає любов журавлями...
Серед інших не хочу згубитися,
Стати - "просто", зміліти, згоріти...
Я тобою не можу напитися,
Я без тебе не можу злетіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 16.01.2017
Як не хочеться бути прочитаним,
Стати вивченим, і нецікавим...
Бо у серці, ще навстіж відчиненім,
Почуттів не згоріли заграви...
Бо в душі хризантемно-жоржиново,
Наче сонечко, квітка любові...
І осінньо-червоно, калиново
Почуття бринять в кожному слові...
Почуття, без яких по-осінньому
На душі плаче сірість дощами,
І у небі, недавно ще синьому,
Відлітає любов журавлями...
Серед інших не хочу згубитися,
Стати - "просто", зміліти, згоріти...
Я тобою не можу напитися,
Я без тебе не можу злетіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 16.01.2017
Я не знала, що у снігах
Ти шукаєш мене і досі,
Розпинаючи на вітрах
Незахищену нашу осінь...
Засипало й мело всю ніч,
Оглядаюся - біло-біло...
Моє серце /тобі навстріч/ -
Розтопити сніги хотіло...
Та, закутавшись в холоди,
Вже заснули у чистім полі,
Замерзаючи назавжди,
Непоєднані наші долі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711110
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Я не знала, що у снігах
Ти шукаєш мене і досі,
Розпинаючи на вітрах
Незахищену нашу осінь...
Засипало й мело всю ніч,
Оглядаюся - біло-біло...
Моє серце /тобі навстріч/ -
Розтопити сніги хотіло...
Та, закутавшись в холоди,
Вже заснули у чистім полі,
Замерзаючи назавжди,
Непоєднані наші долі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711110
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Я не вірю туману... А ти?
Чи тебе не лякає омана?
Часом є відчуття, що світи
Інших рас поховались в туманах.
І здається, що дихає хтось
У потилицю холодом люті...
Озираєшся — ні, то здалось...
Та очима ж не вбачити суті.
А душа, як маленьке дитя,
Просто хоче торкнутися світла...
І тому-то у вирій летять
Журавлі наших рим нерозквітлих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Я не вірю туману... А ти?
Чи тебе не лякає омана?
Часом є відчуття, що світи
Інших рас поховались в туманах.
І здається, що дихає хтось
У потилицю холодом люті...
Озираєшся — ні, то здалось...
Та очима ж не вбачити суті.
А душа, як маленьке дитя,
Просто хоче торкнутися світла...
І тому-то у вирій летять
Журавлі наших рим нерозквітлих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Горизонт вдруг окажется близким-близким.
И, тоску расставания в ночь плеснув,
мы с тобой зазвучим бестолковым смыслом,
бесконечно похожие на весну,
где ромашкам-дурашкам, рождаясь – верить
до последнего самого лепестка,
что они исполняют рассветы…
Звери
в нас умолкнут.
Умрут звери в нас слегка,
как в бестселлере громком…
…а там – не важно…
Задержав расставание хоть на миг,
осыпаясь – исполненным не быть дважды…
…запечатав рассвет поцелуем влажным,
друг для друга остаться…
хотя б людьми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712022
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Горизонт вдруг окажется близким-близким.
И, тоску расставания в ночь плеснув,
мы с тобой зазвучим бестолковым смыслом,
бесконечно похожие на весну,
где ромашкам-дурашкам, рождаясь – верить
до последнего самого лепестка,
что они исполняют рассветы…
Звери
в нас умолкнут.
Умрут звери в нас слегка,
как в бестселлере громком…
…а там – не важно…
Задержав расставание хоть на миг,
осыпаясь – исполненным не быть дважды…
…запечатав рассвет поцелуем влажным,
друг для друга остаться…
хотя б людьми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712022
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2016
Нестримний потяг в нікуди -
Прощань стокриле розмаїття.
Минулих доторків суцвіття
Веде за руку до біди.
Вокзал, перон, як і колись.
Квитки безликі, безсловесні
А душі, як походи хресні,
Ще й досі моляться: "Наснись..."
У незворотності ручай
Серцями й поглядом втопившись,
Ще тільки на поріг ступивши...
"Чи замовлятимете чай?" -
Мовчанка стелеться п`янка.
Це все...виходимо о третій.
Слова банальні і затерті:
"Дві кави нам без молока."
"Я зараз вийду, там - постіль,
Дванадцять з вас," - поставить склянку, -
Стакато в грудях до світанку.
Імлистий замкнутий постій.
Холоне кава: "Як живеш?" -
Рука тремтяча й полохлива
І раптом сліз полинна злива,
Вже й у долоні не збереш.
"Ти що? Навіщо? Йди сюди."
"Ти знаєш, знаєш... я без тебе,
Неначе корінь, що без стебел...
У судний день нас не суди."
"Маленька, Бога не гніви,
Якщо не склалось, що ж робити?
Не убиватися - любити
Ще не відкриті острови."
Жагучі диво-міражі -
Її вуста, такі чутливі,
Такі солодкі і звабливі.
Його терпіння - на межі.
Ця мить - життя всього надріз.
Росою виїдає очі,
Допоки сонце, серед ночі
Злиття, під перестук коліс.
Нестримний потяг в нікуди -
Стрічань стокриле розмаїття.
Минулих доторків суцвіття -
Кохання пізнього сліди.
20.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708558
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Хочеш визнати... Тяжко. Не скажеш ні слова за подих.
Перебільшуєш. Знову. Змовкаєш й сідаєш за стіл.
Замерзаєш. Не важко. А мозок по темряві бродить.
Не приборкуєш мови. Тремтиш, вибиваючи лід.
Керамічні тарілки виблискують в сяйві, якого
Ти ніколи не бачив. Бо згасли вогні у тобі.
Ти вже вичерпав стільки, що знов атрофуються ноги,
А душа вкотре плаче - не підеш нікуди. Лиш тінь
Вилітає із тіла. Забита скотина у стайні
І лежить, і ще дихає - чути тяжкий перегар.
За стіною дотлів твій останній недопалок. (Файно.)
В голові - дикий вихор, у тілі води вже нема.
Хочеш визнати... Тяжко. Не скажеш ні слова за подих.
Перебільшуєш. Знову. Лягаєш вмирати на стіл.
Замерзаєш. Не важко. Знов мозок по темряві бродить.
"Ти лиш вбий мене, слово.
Я вижити все ж не зумів."
XXII.XII.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707844
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Хочеш визнати... Тяжко. Не скажеш ні слова за подих.
Перебільшуєш. Знову. Змовкаєш й сідаєш за стіл.
Замерзаєш. Не важко. А мозок по темряві бродить.
Не приборкуєш мови. Тремтиш, вибиваючи лід.
Керамічні тарілки виблискують в сяйві, якого
Ти ніколи не бачив. Бо згасли вогні у тобі.
Ти вже вичерпав стільки, що знов атрофуються ноги,
А душа вкотре плаче - не підеш нікуди. Лиш тінь
Вилітає із тіла. Забита скотина у стайні
І лежить, і ще дихає - чути тяжкий перегар.
За стіною дотлів твій останній недопалок. (Файно.)
В голові - дикий вихор, у тілі води вже нема.
Хочеш визнати... Тяжко. Не скажеш ні слова за подих.
Перебільшуєш. Знову. Лягаєш вмирати на стіл.
Замерзаєш. Не важко. Знов мозок по темряві бродить.
"Ти лиш вбий мене, слово.
Я вижити все ж не зумів."
XXII.XII.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707844
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2016
Вы любите Брамса?
Не спорьте! – Вы любите Брамса.
Примите как данность единственно верный ответ.
Такая вот странность -
Нужны, чтобы выйти из транса
Влюблённый мальчишка
И просто билет на концерт.
И я принимаю.
Я не отвергаю, я знаю -
Попытка - не пытка,
А вдруг я забуду Роже?
Скупая улыбка,
И в небо уносятся стаи.
И я - вместе с ними...
Итак, всё случилось уже.
Его силуэт...
Я в объятьях твоих воскресаю.
Его не звонки...
Твоя молодость - ласковый нож.
И трубка, и галстук его.
Я не знаю... Не знаю. Не знаю!
Измены его...
Что ж, а ты меня любишь и ждешь.
..............
Смотри, как прозрачная дымка спускается с неба.
Волос завитых моих тёмно-густая вуаль...
И там где ты был, да и там, где пока еще не был
В отравленном воздухе щедро разлита печаль.
Прости, если можешь.
Я эту закрыла страницу.
Да лучше б тебе никогда и не знаться со мной!
Напрасно считала себя я крылатою птицей -
Я просто собака у будки и миски с едой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705763
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Вы любите Брамса?
Не спорьте! – Вы любите Брамса.
Примите как данность единственно верный ответ.
Такая вот странность -
Нужны, чтобы выйти из транса
Влюблённый мальчишка
И просто билет на концерт.
И я принимаю.
Я не отвергаю, я знаю -
Попытка - не пытка,
А вдруг я забуду Роже?
Скупая улыбка,
И в небо уносятся стаи.
И я - вместе с ними...
Итак, всё случилось уже.
Его силуэт...
Я в объятьях твоих воскресаю.
Его не звонки...
Твоя молодость - ласковый нож.
И трубка, и галстук его.
Я не знаю... Не знаю. Не знаю!
Измены его...
Что ж, а ты меня любишь и ждешь.
..............
Смотри, как прозрачная дымка спускается с неба.
Волос завитых моих тёмно-густая вуаль...
И там где ты был, да и там, где пока еще не был
В отравленном воздухе щедро разлита печаль.
Прости, если можешь.
Я эту закрыла страницу.
Да лучше б тебе никогда и не знаться со мной!
Напрасно считала себя я крылатою птицей -
Я просто собака у будки и миски с едой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705763
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 19.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2016
Вона вмивала день і ночі запинала.
Ти її очі в серці бережеш.
А я тебе знайшла, хоча і не шукала...
Знайшла учора, тільки пізно вже.
Вона вплітала в сни рожеві громовиці,
Ти душу плавиш в тигелі образ.
А я чола торкаю пучками правиці -
Молитву кличу в поміч раз-у-раз.
Вона котила біль, як колесо на гору,
Ти вниз згори летиш, нуртує кров.
А я помалу ллю чи бунт, чи упокору? -
Допоки всі не наламали дров.
Вона забула сміх і плакати забула -
Ти висушив їй душу і собі.
А я? Та що там я?.. в обіймах Вельзевула
Співаю соло... двадцять п"ять в добі.
11.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705902
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Вона вмивала день і ночі запинала.
Ти її очі в серці бережеш.
А я тебе знайшла, хоча і не шукала...
Знайшла учора, тільки пізно вже.
Вона вплітала в сни рожеві громовиці,
Ти душу плавиш в тигелі образ.
А я чола торкаю пучками правиці -
Молитву кличу в поміч раз-у-раз.
Вона котила біль, як колесо на гору,
Ти вниз згори летиш, нуртує кров.
А я помалу ллю чи бунт, чи упокору? -
Допоки всі не наламали дров.
Вона забула сміх і плакати забула -
Ти висушив їй душу і собі.
А я? Та що там я?.. в обіймах Вельзевула
Співаю соло... двадцять п"ять в добі.
11.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705902
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Я устало брела, падал снег,
Белым саваном землю укрыв.
Даже время замедлило бег,
Задержав своей нити обрыв.
Я устало брела, чей-то след
Не засыпан и так сиротлив.
Незнаком и по-зимнему, сед,
Одинок и ужасно тосклив.
Я устало брела… твой портрет
Отражали игрушки с витрин .
Звездной пылью летящих комет,
Мне казались минуты смотрин.
Я устало брела, загустел
Лунный свет, осуждающий блик.
До утра лишь ему и блестеть -
Круг извечный скользяще-безлик.
07.01.2015.
Редактирован и выставлен повторно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704715
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Я устало брела, падал снег,
Белым саваном землю укрыв.
Даже время замедлило бег,
Задержав своей нити обрыв.
Я устало брела, чей-то след
Не засыпан и так сиротлив.
Незнаком и по-зимнему, сед,
Одинок и ужасно тосклив.
Я устало брела… твой портрет
Отражали игрушки с витрин .
Звездной пылью летящих комет,
Мне казались минуты смотрин.
Я устало брела, загустел
Лунный свет, осуждающий блик.
До утра лишь ему и блестеть -
Круг извечный скользяще-безлик.
07.01.2015.
Редактирован и выставлен повторно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704715
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Я не зірвусь...тримай мене, тримай.
Над Вічністю, поглянь, струною - нитка.
З одним крилом, тому і скімлить зрідка,
Душа моя, мов списаний трамвай.
Фарбований, умитий, аж блищить.
Дзвінки тремтять - пташині конкуренти.
Минулого відлуння - постаменти,
Корозією заплели плющі...
Летітиме, я відчай відведу, -
Кінцева близько і депо за рогом.
На новий лад співатиме ще довго,
Доведений помалу, до ладу.
На новий неповторний і сумний...
Хай звідусіль сучасності ознаки -
На глум беруть рено і кадилаки,
Рожеві ще його вітають сни.
Рожеві сни веселки у снопи
Переплетуть, а я їх позбираю.
На тій кінцевій вийду із трамваю,
Але душа не вийде із стопи .
02.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704207
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Я не зірвусь...тримай мене, тримай.
Над Вічністю, поглянь, струною - нитка.
З одним крилом, тому і скімлить зрідка,
Душа моя, мов списаний трамвай.
Фарбований, умитий, аж блищить.
Дзвінки тремтять - пташині конкуренти.
Минулого відлуння - постаменти,
Корозією заплели плющі...
Летітиме, я відчай відведу, -
Кінцева близько і депо за рогом.
На новий лад співатиме ще довго,
Доведений помалу, до ладу.
На новий неповторний і сумний...
Хай звідусіль сучасності ознаки -
На глум беруть рено і кадилаки,
Рожеві ще його вітають сни.
Рожеві сни веселки у снопи
Переплетуть, а я їх позбираю.
На тій кінцевій вийду із трамваю,
Але душа не вийде із стопи .
02.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704207
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
И утро, ослепнув от полностью чистой страницы,
без слов упадет запятой в левом верхнем углу.
Я выпорхну песней оставшейся на зиму птицы,
отставшей от лета и так благодарной теплу,
рожденному громко звенящей по рельсам "пятеркой",
в пути загрузившейся заново начатым днем;
желанием вытянуть руку в открытую створку
за солнцем, спустившимся на подоконник - лучом;
заваренным без суеты, на двоих, черным кофе,
штурмующим пряно тобой не досмотренный сон...
Укутавшись пледом, читая глазами твой профиль,
дышать тишиной, очертившей границу времен,
где нет ничего: ни секунд, ни биения сердца...
лишь только неровно рассеяный утренний свет.
И - ждать, растворив где-то в памяти мысли о бегстве,
согретое теплой улыбкой...
родное "привет"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703258
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
И утро, ослепнув от полностью чистой страницы,
без слов упадет запятой в левом верхнем углу.
Я выпорхну песней оставшейся на зиму птицы,
отставшей от лета и так благодарной теплу,
рожденному громко звенящей по рельсам "пятеркой",
в пути загрузившейся заново начатым днем;
желанием вытянуть руку в открытую створку
за солнцем, спустившимся на подоконник - лучом;
заваренным без суеты, на двоих, черным кофе,
штурмующим пряно тобой не досмотренный сон...
Укутавшись пледом, читая глазами твой профиль,
дышать тишиной, очертившей границу времен,
где нет ничего: ни секунд, ни биения сердца...
лишь только неровно рассеяный утренний свет.
И - ждать, растворив где-то в памяти мысли о бегстве,
согретое теплой улыбкой...
родное "привет"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703258
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2016
Момент истины.
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]
В 1972 году один молодой индус написал Джону Леннону, что у него есть мечта совершить кругосветное путешествие, но нет денег, и попросил выслать необходимую сумму денег.
Леннон ответил: «Занимайся медитацией, и ты сможешь увидеть весь мир в своем воображении».
В 1995 году индус все же отправился в кругосветное путешествие. Он получил необходимую сумму, продав на аукционе… письмо Леннона.
Мечтать не вредно, вредно не мечтать!
Все мы чего-то ждем. Встречи, любви, зарплаты ... или чуда. Иногда и зарплата к чуду приравнивается, особенно, если случайно бухгалтер ошибся и выписал больше обычного, на сотню-другую.
Понимаю, что мыслить меркантильными категориями до ужаса прозаично. Ведь не хлебом же единым жив человек? Да и жив ли он вообще, ожидающий чуда который год? Может это и не человек вовсе, а видимость, фантом или нанотехнологии пришельцев? Ну где вы видели живое существо, находящееся в режиме ожидания от рождения и до тризны? Ему, сердешному, хоть изредка пищу принимать желательно. Иначе, вряд ли он осуществит репродуктивную функцию, дабы человечество не вымерло, как динозавры, миллионы лет назад.
А что великие глаголят ? - вкушение или предвкушение , мечтать или не мечтать, быть или не быть?.. или все-таки БИТЬ! Но умеренно.Так,слегонца...
Цицерон говорил, что умеренность - уже богатство. За что, похоже, и был казнен... Не пришлись ко двору его республиканские замашки. Хотя Цицерон и оставил блестящее литературное наследие, некто хотел безграничной власти...и над ним в том числе. Сенат видать, имел собственное представление об умеренности.
Вот-вот...мечтать надо осторожно, мечты ведь сбываются. Гляди и богатство на голову может однажды свалиться, да только не прибило бы насмерть? Да и какой череп сундук с золотом выдержит, особенно если полон до краев благородным и не очень, металлом.
Или батоном по той же башке... Ослеплен и повержен. Вот что краюха хлеба, способна сделать с человеком, голодным и страждущим. Мечтатель хренов! Не о том мечтать надоть! Мечтать о возвышенном, как Моцарт, а не о земном, как Сальери. Так, стоп!
Эка невидаль, о возвышенном мечтать. Ну останешься в веках и памяти народной, ну и что? В карман ту память не положишь и на хлебушек -то вряд ли, вместо маслица... А земное - вкус наслаждения...Ммммм... И на зуб попробуешь и погладишь. Что? Чревоугодие - грех смертный? Ну так, то коли угодно ЧРЕВУ, а когда душа поет - чрево покорно ее воле. Духовное выше материального испокон, как говорится.
Так, а это что?
И до самой высокой мечты дотягиваются, опираясь на земное.
Джулиана Вильсон.
Вишь, что умная женщина говорит? ОПИРАЯСЬ на земное.
Так и Сальери...опирался. И остались в памяти потомков оба. Хотел славы? Вот и имеет. Только слава разная. Не стоило ему путать Божий дар с яичницей...Не стоило. Лучше бы мечтал о возвышенном, авось Господь и поцеловал бы его при случае. Так, нет! Всего и сразу, в одном флаконе.
Но почему Вольфгангу? Тот вроде и не просил, вроде и не нуждался...Жертва чужих мечт...не, мечтов! Ой...мечтаний, кажись...вот так красивше.
Мечтайте, родимые аккуратно, чтоб к чужой славе через Закулисье не ползти, или в Зазеркалье не остаться, зависнув между двух миров. Там никакой зарплаты не хватит, чтоб откупиться и вернуть себе исходный облик, хоть приближенный к человеческому.
20.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701757
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Момент истины.
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]
В 1972 году один молодой индус написал Джону Леннону, что у него есть мечта совершить кругосветное путешествие, но нет денег, и попросил выслать необходимую сумму денег.
Леннон ответил: «Занимайся медитацией, и ты сможешь увидеть весь мир в своем воображении».
В 1995 году индус все же отправился в кругосветное путешествие. Он получил необходимую сумму, продав на аукционе… письмо Леннона.
Мечтать не вредно, вредно не мечтать!
Все мы чего-то ждем. Встречи, любви, зарплаты ... или чуда. Иногда и зарплата к чуду приравнивается, особенно, если случайно бухгалтер ошибся и выписал больше обычного, на сотню-другую.
Понимаю, что мыслить меркантильными категориями до ужаса прозаично. Ведь не хлебом же единым жив человек? Да и жив ли он вообще, ожидающий чуда который год? Может это и не человек вовсе, а видимость, фантом или нанотехнологии пришельцев? Ну где вы видели живое существо, находящееся в режиме ожидания от рождения и до тризны? Ему, сердешному, хоть изредка пищу принимать желательно. Иначе, вряд ли он осуществит репродуктивную функцию, дабы человечество не вымерло, как динозавры, миллионы лет назад.
А что великие глаголят ? - вкушение или предвкушение , мечтать или не мечтать, быть или не быть?.. или все-таки БИТЬ! Но умеренно.Так,слегонца...
Цицерон говорил, что умеренность - уже богатство. За что, похоже, и был казнен... Не пришлись ко двору его республиканские замашки. Хотя Цицерон и оставил блестящее литературное наследие, некто хотел безграничной власти...и над ним в том числе. Сенат видать, имел собственное представление об умеренности.
Вот-вот...мечтать надо осторожно, мечты ведь сбываются. Гляди и богатство на голову может однажды свалиться, да только не прибило бы насмерть? Да и какой череп сундук с золотом выдержит, особенно если полон до краев благородным и не очень, металлом.
Или батоном по той же башке... Ослеплен и повержен. Вот что краюха хлеба, способна сделать с человеком, голодным и страждущим. Мечтатель хренов! Не о том мечтать надоть! Мечтать о возвышенном, как Моцарт, а не о земном, как Сальери. Так, стоп!
Эка невидаль, о возвышенном мечтать. Ну останешься в веках и памяти народной, ну и что? В карман ту память не положишь и на хлебушек -то вряд ли, вместо маслица... А земное - вкус наслаждения...Ммммм... И на зуб попробуешь и погладишь. Что? Чревоугодие - грех смертный? Ну так, то коли угодно ЧРЕВУ, а когда душа поет - чрево покорно ее воле. Духовное выше материального испокон, как говорится.
Так, а это что?
И до самой высокой мечты дотягиваются, опираясь на земное.
Джулиана Вильсон.
Вишь, что умная женщина говорит? ОПИРАЯСЬ на земное.
Так и Сальери...опирался. И остались в памяти потомков оба. Хотел славы? Вот и имеет. Только слава разная. Не стоило ему путать Божий дар с яичницей...Не стоило. Лучше бы мечтал о возвышенном, авось Господь и поцеловал бы его при случае. Так, нет! Всего и сразу, в одном флаконе.
Но почему Вольфгангу? Тот вроде и не просил, вроде и не нуждался...Жертва чужих мечт...не, мечтов! Ой...мечтаний, кажись...вот так красивше.
Мечтайте, родимые аккуратно, чтоб к чужой славе через Закулисье не ползти, или в Зазеркалье не остаться, зависнув между двух миров. Там никакой зарплаты не хватит, чтоб откупиться и вернуть себе исходный облик, хоть приближенный к человеческому.
20.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701757
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 22.11.2016
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQXDqpJ8FN_HNfgsD-3-MaiS4tDI9x-43PW0BrxSgjpaayg_S5Qwg[/img]
Лінії контуру десь перевтіляться
В абрис небачений - профіль - анфас.
Лезо розрізує вкрадений час,
Він не повернеться, навіть на милицях.
Навіть на милицях, з виглядом зречення,
Скільки ту милостиню не проси,
Завтра остання краплина роси,
Маревом зміниться, без заперечення.
Без заперечення, ще й усміхаючись,
Я розумінням своїм поділюсь.
Може потрібніша буду комусь? -
Лінія ламнеться, часу не гаючи.
Часу не гаючи, нас не питаючи,
Вчора було, а сьогодні нема,
Тільки засув і без вікон тюрма,
Маєш надію?..молися, не маючи.
Маючи, - в схованку, серцем захищену,
Далі від ока чужого, навік.
Контурів - ліній складний перелік,
Спрощений пам"яттю ними ж і знищену...
[img]https://gartic.com.br/imgs/mural/f3/f3n3co/anjo-caido.png[/img]
21.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702022
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQXDqpJ8FN_HNfgsD-3-MaiS4tDI9x-43PW0BrxSgjpaayg_S5Qwg[/img]
Лінії контуру десь перевтіляться
В абрис небачений - профіль - анфас.
Лезо розрізує вкрадений час,
Він не повернеться, навіть на милицях.
Навіть на милицях, з виглядом зречення,
Скільки ту милостиню не проси,
Завтра остання краплина роси,
Маревом зміниться, без заперечення.
Без заперечення, ще й усміхаючись,
Я розумінням своїм поділюсь.
Може потрібніша буду комусь? -
Лінія ламнеться, часу не гаючи.
Часу не гаючи, нас не питаючи,
Вчора було, а сьогодні нема,
Тільки засув і без вікон тюрма,
Маєш надію?..молися, не маючи.
Маючи, - в схованку, серцем захищену,
Далі від ока чужого, навік.
Контурів - ліній складний перелік,
Спрощений пам"яттю ними ж і знищену...
[img]https://gartic.com.br/imgs/mural/f3/f3n3co/anjo-caido.png[/img]
21.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702022
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2016
В разорванных мыслях - пустые страницы,
Они разлетаются птицами ввысь!
Мне в сердце как будто каленые спицы,
А разум твердит - поскорее проснись.
Но это не сон, про чужие причалы,
Гниющие палубы в бездне морской.
Ты – воздух, которого стало мне мало,
Глоток бесконечности тайны людской.
Пугающий мрак тишина и беспечность,
Сплетясь воедино в танцующий сплин
Когда-то дарили не лето, а вечность,
В которой закаты встречал я один.
В твоей тишине я останусь навеки,
Биением сердца , дыханием дней!
Стремительней чем полноводные реки,
И ярче чем сотни зажженных свечей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677667
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 18.11.2016
В разорванных мыслях - пустые страницы,
Они разлетаются птицами ввысь!
Мне в сердце как будто каленые спицы,
А разум твердит - поскорее проснись.
Но это не сон, про чужие причалы,
Гниющие палубы в бездне морской.
Ты – воздух, которого стало мне мало,
Глоток бесконечности тайны людской.
Пугающий мрак тишина и беспечность,
Сплетясь воедино в танцующий сплин
Когда-то дарили не лето, а вечность,
В которой закаты встречал я один.
В твоей тишине я останусь навеки,
Биением сердца , дыханием дней!
Стремительней чем полноводные реки,
И ярче чем сотни зажженных свечей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677667
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 18.11.2016
Верь и я побегу по следу,
Уходящего февраля.
В опустевшем вагоне еду.
Непонятно о чем моля..
Знай - из тысячи оправданий,
Ложь становится серебром.
Мы невольно идем по грани.
Только вовсе не за добром.
Телефонных гудков плеяда.
Среди ночи и до зари.
До тебя мне не больше ярда.
Там , где гордые фонари..
Утро звезд собирает россыпь.
Превращая в улыбки снов.
Просыпаемся там , где росы,
Лучше самых красивых слов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241923
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.11.2016
Верь и я побегу по следу,
Уходящего февраля.
В опустевшем вагоне еду.
Непонятно о чем моля..
Знай - из тысячи оправданий,
Ложь становится серебром.
Мы невольно идем по грани.
Только вовсе не за добром.
Телефонных гудков плеяда.
Среди ночи и до зари.
До тебя мне не больше ярда.
Там , где гордые фонари..
Утро звезд собирает россыпь.
Превращая в улыбки снов.
Просыпаемся там , где росы,
Лучше самых красивых слов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241923
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.11.2016
Ми не бачимо світла, хоч бачить воно нас ночами,
Проводжаючи нас до безпечних і затишних місць.
Ми не бачимо тіней, які заховались між нами
І які поросли по периметру, мов дивний ліс.
Ми не бачимо темряви, хоч це не так і важливо,
Бо це властиве кожному, хто її бачив хоч раз.
Ми не бачимо світу, бо часто погода мінлива...
В наших душах - тумани, в серцях - сотні тисяч зараз.
Ми не бачимо свого тепер. А хтось скаже: "А нащо?
Адже тяжко побачити те, з чого створений ти."
Так, це правда. Але ти уявиш довкілля, ледащо,
А по ньому вгадаєш, які в тебе думки й мотив.
Ми не бачимо того, що бачать митці та спортсмени,
Але в нас значно більші світи, аніж глобус Землі.
Тому кожен із нас все ж побачить і світло, і темінь,
І чийсь світ, його тіні і "нині" - тривкий веремій.
XVII.XI.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701157
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 18.11.2016
Ми не бачимо світла, хоч бачить воно нас ночами,
Проводжаючи нас до безпечних і затишних місць.
Ми не бачимо тіней, які заховались між нами
І які поросли по периметру, мов дивний ліс.
Ми не бачимо темряви, хоч це не так і важливо,
Бо це властиве кожному, хто її бачив хоч раз.
Ми не бачимо світу, бо часто погода мінлива...
В наших душах - тумани, в серцях - сотні тисяч зараз.
Ми не бачимо свого тепер. А хтось скаже: "А нащо?
Адже тяжко побачити те, з чого створений ти."
Так, це правда. Але ти уявиш довкілля, ледащо,
А по ньому вгадаєш, які в тебе думки й мотив.
Ми не бачимо того, що бачать митці та спортсмени,
Але в нас значно більші світи, аніж глобус Землі.
Тому кожен із нас все ж побачить і світло, і темінь,
І чийсь світ, його тіні і "нині" - тривкий веремій.
XVII.XI.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701157
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 18.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2016
Ти ще не знаєш,
Хто тобі вона -
Коханка чи сестра, ця леді Осінь.
Кружляють круки і гірчить трава
На перманентних
берегах спустошень.
А ти іще
Торкаєшся краси
І голову схиляєш їй на груди,
Отій, яку створив собі з роси.
В ній стільки вітру!
у ній стільки туги…
А ще терпкого,
Справжнього вина.
Смакуй, п”яній!.. у тебе на поличці
Гран-прі залишить панна вогняна.
Розвіє вітер
попіл в попільничці…
Залоскотить
Під ребрами… Усе!
Освятить іній грона винограду.
Цілуй її… цілуй іще… іще!
Десь поміж
заметіллю й листопадом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700600
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Ти ще не знаєш,
Хто тобі вона -
Коханка чи сестра, ця леді Осінь.
Кружляють круки і гірчить трава
На перманентних
берегах спустошень.
А ти іще
Торкаєшся краси
І голову схиляєш їй на груди,
Отій, яку створив собі з роси.
В ній стільки вітру!
у ній стільки туги…
А ще терпкого,
Справжнього вина.
Смакуй, п”яній!.. у тебе на поличці
Гран-прі залишить панна вогняна.
Розвіє вітер
попіл в попільничці…
Залоскотить
Під ребрами… Усе!
Освятить іній грона винограду.
Цілуй її… цілуй іще… іще!
Десь поміж
заметіллю й листопадом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700600
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2016
Вона любила фільми про любов
Латте із карамеллю, детективи.
На світ дивилась через об'єктиви
Остерігалась пристрасті оков...
Вона любила джаз і трішки рок.
Гучні компанії та тихі ранки
Яскраві зорі на дні філіжанки
У невідомість несміливий крок...
Вона була поетом у душі.
Як Байрон понад все хотіла в гори
Торкати поглядом їхні простори.
Про них писала трепетні вірші.
Вона була тендітна і тверда.
Тепліша- сонця, холодніша- криги.
Прологом не дописаної книги.
Бурхлива і спокійна, як вода.
Вона любила кеди і бумбокс
Запах кориці і відтінки сталі.
Осінні шати із дерев опалі.
І в голові з думками парадокс.
Вона була несхожою до всіх.
Так трішки дивна, може божевільна.
До вітру схожа - невловимо-вільна
Нехай і за спиною чула сміх...
..........
....
Вона була далека від землі...
А він понад усе любив її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699944
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Вона любила фільми про любов
Латте із карамеллю, детективи.
На світ дивилась через об'єктиви
Остерігалась пристрасті оков...
Вона любила джаз і трішки рок.
Гучні компанії та тихі ранки
Яскраві зорі на дні філіжанки
У невідомість несміливий крок...
Вона була поетом у душі.
Як Байрон понад все хотіла в гори
Торкати поглядом їхні простори.
Про них писала трепетні вірші.
Вона була тендітна і тверда.
Тепліша- сонця, холодніша- криги.
Прологом не дописаної книги.
Бурхлива і спокійна, як вода.
Вона любила кеди і бумбокс
Запах кориці і відтінки сталі.
Осінні шати із дерев опалі.
І в голові з думками парадокс.
Вона була несхожою до всіх.
Так трішки дивна, може божевільна.
До вітру схожа - невловимо-вільна
Нехай і за спиною чула сміх...
..........
....
Вона була далека від землі...
А він понад усе любив її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699944
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
І хай там що, осінню колисанку
Для золотих зажурених дібров,
Співатиму до скону й наостанку
На вітер кину з глумом: "Не зборов!
Старезний сивий Сум, не надривайся",
Я до світанку нотою проллюсь.
Піщинкою не розчинюсь у часі,
Той час руйнівний переплаче блюз.
Тужливий блюз закоханої Музи
Когось гукає, доки не знайде,
Знесилено впадають Кулі в Лузи, -
В обіймах Кия, сіре і бліде,
Їх існування розквітає треком.
Одна хвилина - спалахом екстаз...
Надірреальне відчував Ель Греко,
Містичне емоційно, раз-у-раз,
Малюючи... розмиті довгі й сірі,
Мого чекання тіні і страхи,
Душі моєї недолугі ліри.
Прости мені усі мої гріхи...
Прости мені, мій Вчителю сьогодні,
Бо завтра я укотре, согрішу,
Мелодію згубивши у безодні,
Віршам закланну душу залишу.
11.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699850
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
І хай там що, осінню колисанку
Для золотих зажурених дібров,
Співатиму до скону й наостанку
На вітер кину з глумом: "Не зборов!
Старезний сивий Сум, не надривайся",
Я до світанку нотою проллюсь.
Піщинкою не розчинюсь у часі,
Той час руйнівний переплаче блюз.
Тужливий блюз закоханої Музи
Когось гукає, доки не знайде,
Знесилено впадають Кулі в Лузи, -
В обіймах Кия, сіре і бліде,
Їх існування розквітає треком.
Одна хвилина - спалахом екстаз...
Надірреальне відчував Ель Греко,
Містичне емоційно, раз-у-раз,
Малюючи... розмиті довгі й сірі,
Мого чекання тіні і страхи,
Душі моєї недолугі ліри.
Прости мені усі мої гріхи...
Прости мені, мій Вчителю сьогодні,
Бо завтра я укотре, согрішу,
Мелодію згубивши у безодні,
Віршам закланну душу залишу.
11.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699850
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
невозможно
смотреть в глаза
и не видеть в них
море:
этот штиль,
этот шторм,
этот крик от взлетающих
птиц..
и не слышать их шепота,
стона,
их разговора.
их цветов;
не прочитанных
сотни
страниц...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609740
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 10.11.2016
невозможно
смотреть в глаза
и не видеть в них
море:
этот штиль,
этот шторм,
этот крик от взлетающих
птиц..
и не слышать их шепота,
стона,
их разговора.
их цветов;
не прочитанных
сотни
страниц...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609740
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 10.11.2016
Я старался не быть как все,
Растворятся не в снах, а в смыслах
И не слышать тот громкий выстрел,
Когда пулей застрял в тебе.
Я хотел, но был слишком пьян.
Я стал болен, а мир был тесен.
Мир закатан под кальку песен,
Зарифмован под инь и ян.
Я пытался, но все прошло
Слишком быстро и мимо жизни.
Не хотелось быть другом, лишним,
Просто три - не мое число.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609482
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 10.11.2016
Я старался не быть как все,
Растворятся не в снах, а в смыслах
И не слышать тот громкий выстрел,
Когда пулей застрял в тебе.
Я хотел, но был слишком пьян.
Я стал болен, а мир был тесен.
Мир закатан под кальку песен,
Зарифмован под инь и ян.
Я пытался, но все прошло
Слишком быстро и мимо жизни.
Не хотелось быть другом, лишним,
Просто три - не мое число.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609482
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 10.11.2016
Сбежал бы прочь, но только не бежится,
Врастают ноги в землю, в корни, в гроб,
И пеленают громким криком птицы,
Ветрами раздирает лоб.
Сбежал бы в лето, там еще есть солнце,
Но я забыл, как пахнет летом дождь.
Но я забыл тот свет, когда смеется
Она и как она поет.
И как сверкают утром ее крылья
И ручейком журчит негромкий смех,
Как пахнут волосы ее имбирем.
Я задыхаюсь, если ее нет...
И с грохотом покатятся туманы,
Пропитанные потом, по полям.
Сбежал бы прочь, но будут ли там рады
Встречать меня?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603161
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 10.11.2016
Сбежал бы прочь, но только не бежится,
Врастают ноги в землю, в корни, в гроб,
И пеленают громким криком птицы,
Ветрами раздирает лоб.
Сбежал бы в лето, там еще есть солнце,
Но я забыл, как пахнет летом дождь.
Но я забыл тот свет, когда смеется
Она и как она поет.
И как сверкают утром ее крылья
И ручейком журчит негромкий смех,
Как пахнут волосы ее имбирем.
Я задыхаюсь, если ее нет...
И с грохотом покатятся туманы,
Пропитанные потом, по полям.
Сбежал бы прочь, но будут ли там рады
Встречать меня?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603161
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 10.11.2016
А мне это солнце
так пахнет
тобой,
Как пахнут леса
вечерами,
Как пахнет трава
утром
свежей росой,
А море и дождь -
облаками..
Но мне эти стены
закрыли
весь мир.
Вчера показалось -
свобода.
(Свобода от слов?)
А сегодня -
кричи!
Не кричи,-
я не слышу звезды...
А мне это небо -
еще один путь
Который ведет
нас
обратно.
Попробуй вдохнуть,
не дышать и
шагнуть..
Ах, как
приятно!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609263
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 10.11.2016
А мне это солнце
так пахнет
тобой,
Как пахнут леса
вечерами,
Как пахнет трава
утром
свежей росой,
А море и дождь -
облаками..
Но мне эти стены
закрыли
весь мир.
Вчера показалось -
свобода.
(Свобода от слов?)
А сегодня -
кричи!
Не кричи,-
я не слышу звезды...
А мне это небо -
еще один путь
Который ведет
нас
обратно.
Попробуй вдохнуть,
не дышать и
шагнуть..
Ах, как
приятно!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609263
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 10.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2016
Шукаю вихід...влізла у халепу.
Ну де була у той час голова? -
Вдень свічкою те сяйво, серед склепу...
Хоч добре, що лишилася жива.
Повзу помалу, позбивала лікті.
Душа не безтілесна, щось бурчить,
А навкруги поламані й розбиті
Видіння стогнуть, Бога кленучи.
Вузенька шпарка вихід обіцяє.
Якби ж то знати, пекло там, чи Рай?
Якби ж та стежка, що веде до Раю,
У прірві не оплакувала край.
Край, чи краєчок? Скроплена сльозами,
Земля буріє плямами від ран.
А ми із надр тих тягнемо возами,
Вчепившись в них із смертного одра.
Навіщо? Скільки тій людині треба,
Щоб без вина навіки захмеліть,
Молитвою звертаючись до неба
І бути вдячним сім тисячоліть?
Шукаю вихід, бо питань тих сила,
А вихід он, як кінь кульгавий той,
Якого куля в полі підкосила, -
Лассо не втримав зоряний Ковбой.
Чи не хотів, бо ми незрячі зроду.
На ті граблі по сто разів і... в лоб.
Щоб остудитись, літрами ллєм воду,
На млин... чужий, не мудрувати щоб.
06.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699091
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
ТИ ЗВЕШ МЕНЕ БОГИНЕЮ....
2016
#Єлена_Дорофієвська #Эл
Ти звеш мене богинею, та я
не можу вірити сама у себе... Себто,
якби ти став моїм палким адептом,
ревнителем, обожнювачем став,
вірянином моїм – відвертим, щирим, впертим –
цей статок би упевнено зростав...
А так – слова, слова та й годі: «Ти – богиня!»
Богині треба мати власний храм,
маленьких жриць, просителів, прочан
та вартових коштовної святині.
А ще – щоб вірив хоч один з мирян,
всім серцем вірив, а не так, як ти... І нині,
якби була богинею, то я,
своєю милістю, мабуть, й тебе б простила.
Та я лиш жінка... Почуття – неначе схили:
всі винуватці ними котяться до ям,
в яких чорти киплять у темнохвиллі –
рогаті раді будь-яким дарам.
Лише слова, слова без віри: «Ти - богиня».
Богині ті – для здійснення бажань
не власних: жебраків та каторжан.
Серед богинь є хоч одна щаслива?
Щоб зносити ладунок порівнянь
потрібна особлива – людська! – сила.
Ти звеш мене богинею, та я
повірю враз, якщо і ти повіриш. Себто,
вірянином моїм відвертим, щирим, впертим
захочеш стати без примушування, сам.
...Яка ж краса в земній любові і яса –
ні чорта не боятися, ні смерті.
(с) Єлена Дорофієвська
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698533
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Той запах стежини збиває мене, а додому
Все тяжче і тяжче дійти. Схоже, я став блукальцем.
Дерев густі крони розрізали Сонце, і промінь,
Який довго йшов, не прибув. Сонце зникло в атаці...
Мох вказував людям, що північ завжди за тим хвойним,
Та тут не побачиш нічого, окрім свого ока,
Що ледве виблискує в темряві. Гори і гори...
Я тільки рахую серцебиття та свої кроки.
Примари блукають у пошуках жертви міцної,
Щоб переконатись, чи справді це - вартий суперник.
Здається, я бачив десь вовка. Чи залишки гною?
А поки я думав, приходили інші химери,
Спустилася ніч, опустила туман на дорогу,
Ніяк не подумавши, як буду я вибиратись.
І тільки прозорі, лякаючі тіні... Знемога.
Кидається в ноги мисливець. Що ж, тут моя хата...
V.XI.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698775
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 05.11.2016
Той запах стежини збиває мене, а додому
Все тяжче і тяжче дійти. Схоже, я став блукальцем.
Дерев густі крони розрізали Сонце, і промінь,
Який довго йшов, не прибув. Сонце зникло в атаці...
Мох вказував людям, що північ завжди за тим хвойним,
Та тут не побачиш нічого, окрім свого ока,
Що ледве виблискує в темряві. Гори і гори...
Я тільки рахую серцебиття та свої кроки.
Примари блукають у пошуках жертви міцної,
Щоб переконатись, чи справді це - вартий суперник.
Здається, я бачив десь вовка. Чи залишки гною?
А поки я думав, приходили інші химери,
Спустилася ніч, опустила туман на дорогу,
Ніяк не подумавши, як буду я вибиратись.
І тільки прозорі, лякаючі тіні... Знемога.
Кидається в ноги мисливець. Що ж, тут моя хата...
V.XI.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698775
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 05.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2016
Я хочу бути деревом. І біль
З плечей струсити листям пожовтілим,
І огортати душу білим-білим,
Коли вальсує сива заметіль.
Прокинутися вранці навесні
І зацвісти, укотре, без вагання,
Леліяти наївні сподівання,
Що соловей співає лиш мені.
Я хочу бути деревом. А ти
Зірвавши плід, по осені достиглий,
До мене принесеш сокири й пили,
Щоб в дім тепло узимку принести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Я хочу бути деревом. І біль
З плечей струсити листям пожовтілим,
І огортати душу білим-білим,
Коли вальсує сива заметіль.
Прокинутися вранці навесні
І зацвісти, укотре, без вагання,
Леліяти наївні сподівання,
Що соловей співає лиш мені.
Я хочу бути деревом. А ти
Зірвавши плід, по осені достиглий,
До мене принесеш сокири й пили,
Щоб в дім тепло узимку принести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 03.11.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 03.11.2016
Я боюсь темних вікон і темного двору,
Темних вулиць боюся і темних лісів.
Я не хочу униз і не хочу угору,
Хоч і тут я боюсь неприв'язаних псів...
Мені страшно заснути... Якщо не прокинусь,
Не побачу як день випиває росу
І вітри, що давно вже ревуть без упину,
Не мені, а комусь новину принесуть...
Моя фобія міцно тримає за плечі,
Не дає ворухнутись у темряві снів.
І я знову боюся, боюся, що вечір
Нагадає про ночі нестерпні мені...
Коли з темних кутків виповзають химери,
Та круг мене зі сміхом тенета снують
І так страшно спадають звичайні портьєри...
Я боюсь, коли темно... Я дуже боюсь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697926
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Бесстыжая Осень одежду до нитки снимает.
Раскованно с Ветром целуясь, плутовка нагая
В янтарный кувшин волшебство до краев наливая,
Зовет за собою, дорогу коврами укрыв.
Бесстыжая Осень с улыбкою дерзкой в постели,
Украсила кудри косынкою, из канители
Сплела паутину, изящнее нежных камелий,
Чтоб ластиться к Ветру, ветвями толкая в обрыв.
Бесстыжая Осень, сгорая от страсти последней,
На листьях жемчужины слез оставляла намедни,
Туман уверяя, законный Дождя он наследник,
А Ветер всего лишь, греховной утехи порыв.
Бестыжая Осень небрежно, покровы сминая,
На ложе из бархатцев ждет, будто Зевса Даная.
Хоть участь ее решена, да и доля иная -
Кострами взорвется под Ветром безумия взрыв.
29.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697350
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 01.11.2016
Стираются грани,
Хотя мы с тобою все те же.
Не думая, раним,
Шипы оставляя повсюду.
Сорвать подорожник
Целительный к ране - все реже.
Все чаще - кокошник
На куклу и плачемся Вуду.
А дров наломали...
Не счесть елок-палок, кто больше?
Хоть помним едва ли,
Обид и упреков причины.
Прощали, прощенье
Вымаливать все-таки, дольше.
Любви воплощенье -
Начало, - чего-то кончина.
Стираются грани,
Хотя мы с тобою все те же.
Не думая, раним,
В кредит, разрывая сосуды.
Не стоят усилий
Уколы зонтом, их манежи
Снесут, как сносили
Овации и пересуды.
Стираются грани,
Из детской площадки арена -
В равнину для брани...
Невидимых войн авансцена
В плену истязаний;
Душа кровоточит и ноет:
Из всех притязаний
Одно лишь - спасение Ноем.
На волнах житейских
Обглодана, - пир у пираньи.
Из мифов библейских
Явилась... стираются грани.
29.10.
В Библии рыбой называются все животные, обитающие в воде.
По отношению к рыбе Мишна (Нидда, 51б), толкуя определение Библии в Лев., 11, 9, говорит, что все рыбы, имеющие чешую, имеют также и плавники. С другой стороны, рыба с плавниками, если не имеет чешуи, признается безусловно нечистой.
Ибн-Эзра полагает, что мясо нечистых животных запрещено потому, что оно нечисто и вредно, и что вместе с мясом переходят в плоть и кровь человека хищные черты животного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698003
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Ну вот и добрели с тобой до вечера.
До алой, свежесрезанной зари.
До грани, где сказать друг другу нечего.
Где новости (заранее стары)
и без тебя больную старят голову.
Не надо бренди в кофе. Лучше – так...
на выдохе... не чистого – а голого:
без тоста, без лимона.
Как пустяк
глотнуть...
и повторить...
и так – до донышка.
Залить истошный, вымученный "ах"...
Присядет у сознания на корточках
такой большой, такой животный страх.
И поползёт от седины подкрашенной
все ниже, ниже, догоняя кровь...
...туда, где лишь вчера осколком "нашего"
так бестолково маялась любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697993
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
-А житимеш? –Житиму.
( вогники в диких очах)
-Залишся на мить, ненадовго. -А ти не змінилась.
Я міг би усі скарби світу… ( вогні на свічах
притихли, принишкли, завмерли…
і раптом пролилась
Мелодія ночі)
-А хто це у тебе стоїть
отам за спиною? здається, її я не знаю…
Хоча… -Не зважай, то дрібниці, то просто Ліліт…
Вона досить часто
приходить попити тут чаю.
-Послухай, маленька,
як сонцем вібрують міста,
як кришиться смальта твоїх кришталевих теорій...
-Вона така гарна, лиш інколи ніби з хреста
зняли її щойно…
-А, знаєш, усі ці love story
Я слухав би вічність...
Лиш віри не йметься… - Так ось,
гадаєш, фантазіям цим вже ні меж, ані краю?
-Коли це у тебе? коли оце все почалось?
- З тих пір, як прогнали її
із якогось там раю.
-так житимеш..? – житиму!
-Хочеш, на дверях замки
усі поміняю, і, зрештою, завтра, можливо…
-Смеркає так швидко…(в зелених зіницях зірки)
Завариш нам чаю? на трьох…
бо це справді важливо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697601
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
-А житимеш? –Житиму.
( вогники в диких очах)
-Залишся на мить, ненадовго. -А ти не змінилась.
Я міг би усі скарби світу… ( вогні на свічах
притихли, принишкли, завмерли…
і раптом пролилась
Мелодія ночі)
-А хто це у тебе стоїть
отам за спиною? здається, її я не знаю…
Хоча… -Не зважай, то дрібниці, то просто Ліліт…
Вона досить часто
приходить попити тут чаю.
-Послухай, маленька,
як сонцем вібрують міста,
як кришиться смальта твоїх кришталевих теорій...
-Вона така гарна, лиш інколи ніби з хреста
зняли її щойно…
-А, знаєш, усі ці love story
Я слухав би вічність...
Лиш віри не йметься… - Так ось,
гадаєш, фантазіям цим вже ні меж, ані краю?
-Коли це у тебе? коли оце все почалось?
- З тих пір, як прогнали її
із якогось там раю.
-так житимеш..? – житиму!
-Хочеш, на дверях замки
усі поміняю, і, зрештою, завтра, можливо…
-Смеркає так швидко…(в зелених зіницях зірки)
Завариш нам чаю? на трьох…
бо це справді важливо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697601
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Нет сигарет и закончился виски.
Кофе горчит, возмущаются диски -
Музыка, ночь и холодные серые дни.
Нет ничего, даже старые книги
Кажутся частью какой-то интриги.
Хочется крикнуть:"... не я это, это они..."
Нет даже их, бесконечности стоны
Вечность сложила в пустые вагоны,
Льют через край пустоту поезда наших душ.
Нет ни души, темнота амальгамы
Мрачно зовет, заключенная в рамы,
Тоном загробным уныло-бесстыжих кликуш.
Нет перемен, а застывшие сети -
Руки дрожащие, взявшие плети,
Вновь истязают, похлеще иных власяниц.
Нет, но упорно, рисуя на стенах
Солнечным бликом, зову перемены -
Малую толику нежности из-под ресниц...
27.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697053
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Нет сигарет и закончился виски.
Кофе горчит, возмущаются диски -
Музыка, ночь и холодные серые дни.
Нет ничего, даже старые книги
Кажутся частью какой-то интриги.
Хочется крикнуть:"... не я это, это они..."
Нет даже их, бесконечности стоны
Вечность сложила в пустые вагоны,
Льют через край пустоту поезда наших душ.
Нет ни души, темнота амальгамы
Мрачно зовет, заключенная в рамы,
Тоном загробным уныло-бесстыжих кликуш.
Нет перемен, а застывшие сети -
Руки дрожащие, взявшие плети,
Вновь истязают, похлеще иных власяниц.
Нет, но упорно, рисуя на стенах
Солнечным бликом, зову перемены -
Малую толику нежности из-под ресниц...
27.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697053
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Наші ангели... ніжно закохані...
І коли ми на різних кінцях,
Розсіваємо мрії сполохані...
Вони тишком стрічаються в снах...
І в обіймах теплих голубляться...
Пестять ніжно долю крильми...
До світання кохаються... любляться...
Наші ангели... душі... не МИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382355
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 26.10.2016
Наші ангели... ніжно закохані...
І коли ми на різних кінцях,
Розсіваємо мрії сполохані...
Вони тишком стрічаються в снах...
І в обіймах теплих голубляться...
Пестять ніжно долю крильми...
До світання кохаються... любляться...
Наші ангели... душі... не МИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382355
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 26.10.2016
Я старые люблю календари,
Где каждый раз, срывая по листочку,
Наш папа очень трепетно дарил
Пришедший день своим любимым дочкам.
Я помню утро, бритвенный прибор
И запахи его одеколона,
На окнах - белый кружевной узор
И помоложе был Сильвестр Сталлоне...
Перед глазами - снежная зима -
Никто не проклинал такие зимы...
И папа молодой... Ты помнишь, мам,
Конечно, помнишь, он такой красивый...
И телевизор посреди зимы
Купил он тоже самый-самый первый -
Смотрели и так радовались мы,
"Берёзка-115", чёрно-белый...
Всё! В прошлое я больше - ни ногой!
Попробую забыть всё мал-по-малу -
Там папа мой остался молодой,
Ну, а потом... Потом его не стало...
И так я слишком часто уношу
Все мысли в то далёкое былое...
В который раз у Бога я прошу:
"О, Господи, оставь его в покое..."
В моём столе уже за много лет
Лежат календари, храня и пряча,
Но даже в них мне не найти ответ -
Могло ли быть хоть что-нибудь иначе...
И привыкаю вглядываться в даль,
Отбросив даже то, что под ногами,
Но замечаю: в прошлое, туда
Я возвращаюсь новыми стихами...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696845
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Я старые люблю календари,
Где каждый раз, срывая по листочку,
Наш папа очень трепетно дарил
Пришедший день своим любимым дочкам.
Я помню утро, бритвенный прибор
И запахи его одеколона,
На окнах - белый кружевной узор
И помоложе был Сильвестр Сталлоне...
Перед глазами - снежная зима -
Никто не проклинал такие зимы...
И папа молодой... Ты помнишь, мам,
Конечно, помнишь, он такой красивый...
И телевизор посреди зимы
Купил он тоже самый-самый первый -
Смотрели и так радовались мы,
"Берёзка-115", чёрно-белый...
Всё! В прошлое я больше - ни ногой!
Попробую забыть всё мал-по-малу -
Там папа мой остался молодой,
Ну, а потом... Потом его не стало...
И так я слишком часто уношу
Все мысли в то далёкое былое...
В который раз у Бога я прошу:
"О, Господи, оставь его в покое..."
В моём столе уже за много лет
Лежат календари, храня и пряча,
Но даже в них мне не найти ответ -
Могло ли быть хоть что-нибудь иначе...
И привыкаю вглядываться в даль,
Отбросив даже то, что под ногами,
Но замечаю: в прошлое, туда
Я возвращаюсь новыми стихами...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696845
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Я тебе роздягну
безпардонно, нахабно і грубо,
Оближу язиком,
і вдихну неземний аромат...
На тобі затанцюють
мої, такі жадібні, губи,
В напівтемряві ночі,
у спокої тихих кімнат.
Тільки ти... тільки я...
І безмежна у рухах свобода...
Я забуду усю
сотню тисяч журнальних порад...
Куштувати тебе —
то така неземна насолода,
Мій гіркий і солодкий...
маленький грішок — шоколад...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Я тебе роздягну
безпардонно, нахабно і грубо,
Оближу язиком,
і вдихну неземний аромат...
На тобі затанцюють
мої, такі жадібні, губи,
В напівтемряві ночі,
у спокої тихих кімнат.
Тільки ти... тільки я...
І безмежна у рухах свобода...
Я забуду усю
сотню тисяч журнальних порад...
Куштувати тебе —
то така неземна насолода,
Мій гіркий і солодкий...
маленький грішок — шоколад...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Вернулась тень воспоминаний...
Ступает(дрожью)на ковёр...
За чашу,полную признаний,
Пронзает нежности укол...
Не задувают рано свечи,
Не остужая реки вен...
Так горячо целуют плечи
(Во время белых хризантем)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696716
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Вернулась тень воспоминаний...
Ступает(дрожью)на ковёр...
За чашу,полную признаний,
Пронзает нежности укол...
Не задувают рано свечи,
Не остужая реки вен...
Так горячо целуют плечи
(Во время белых хризантем)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696716
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2016
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d416/XRCTgvdmnh0.jpg[/img]
Невероятное количество произведений посвящено этой теме, иногда кажется, о любви меньше пишут. А сколько не пишут? От этого человек не становится менее одиноким. Он замыкается в себе, ударяется в излишества, ищет любое сообщество себе подобных и с каждым мгновением ощущает еще большее одиночество. Мы все прочувствовали это в той, или иной мере.
Идет дождь, ночь, не видно ни зги...шум дождя и ты. Но ведь уже не одинок. С тобой шум и дождь.
Вас трое, как минимум. И ночь...Есть возможность подумать, как быть дальше? Мне кажется, подобное состояние, скорее благо, нежели наоборот. Только тогда, когда человек может сосредоточиться, он может МЫСЛИТЬ ЗДРАВО.
В толпе ненужных людей, мы куда более одиноки, так как и думать они нам не дают в извечном хаосе движения в никуда. Они ведь тоже одиноки. Броуновское метание налицо. Остановить его, значит остановить любое проявление жизни. И мы плутаем по лабиринтам, в которые нас бросает жизнь, самым непредсказуемым образом. Вот угол, поворот, сулящий встречу или расставание. Лучше встречу? Как знать? Иногда она лишь клубок испытаний и страданий, а мы двумя руками хватаемся, в надежде обрести. Совершенно не догадываясь, что это обретение выльется в еще большее одиночество, усилит ощущение собственной никчемности и ненужности.
А если посмотреть с другой стороны?
А вдруг - это и не встреча с нужным тебе человеком, а вдруг это способ понять себя. Увидеть себя настоящим. Только эта встреча и сможет помочь нам прозреть и посмотреть на себя, как бы со стороны. Увидеть себя чужими глазами сквозь призму собственных ощущений. Мне иногда кажется, что одиночество у некоторых - синоним лени. И еще страх. Страшно сделать первый шаг к мечте. Сломать привычные стереотипы. А что будет, если не удастся? Но еще страшнее, что будет, если все получится? Что тогда? А тогда нужно делать следующий шаг...И так до бесконечности. Наверное это не избавит тебя от одиночества, а вот думать о нем будет просто некогда.
Почему ты одинок?
Потому, что ты УНИКАЛЕН!(Ганнибал)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696524
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d416/XRCTgvdmnh0.jpg[/img]
Невероятное количество произведений посвящено этой теме, иногда кажется, о любви меньше пишут. А сколько не пишут? От этого человек не становится менее одиноким. Он замыкается в себе, ударяется в излишества, ищет любое сообщество себе подобных и с каждым мгновением ощущает еще большее одиночество. Мы все прочувствовали это в той, или иной мере.
Идет дождь, ночь, не видно ни зги...шум дождя и ты. Но ведь уже не одинок. С тобой шум и дождь.
Вас трое, как минимум. И ночь...Есть возможность подумать, как быть дальше? Мне кажется, подобное состояние, скорее благо, нежели наоборот. Только тогда, когда человек может сосредоточиться, он может МЫСЛИТЬ ЗДРАВО.
В толпе ненужных людей, мы куда более одиноки, так как и думать они нам не дают в извечном хаосе движения в никуда. Они ведь тоже одиноки. Броуновское метание налицо. Остановить его, значит остановить любое проявление жизни. И мы плутаем по лабиринтам, в которые нас бросает жизнь, самым непредсказуемым образом. Вот угол, поворот, сулящий встречу или расставание. Лучше встречу? Как знать? Иногда она лишь клубок испытаний и страданий, а мы двумя руками хватаемся, в надежде обрести. Совершенно не догадываясь, что это обретение выльется в еще большее одиночество, усилит ощущение собственной никчемности и ненужности.
А если посмотреть с другой стороны?
А вдруг - это и не встреча с нужным тебе человеком, а вдруг это способ понять себя. Увидеть себя настоящим. Только эта встреча и сможет помочь нам прозреть и посмотреть на себя, как бы со стороны. Увидеть себя чужими глазами сквозь призму собственных ощущений. Мне иногда кажется, что одиночество у некоторых - синоним лени. И еще страх. Страшно сделать первый шаг к мечте. Сломать привычные стереотипы. А что будет, если не удастся? Но еще страшнее, что будет, если все получится? Что тогда? А тогда нужно делать следующий шаг...И так до бесконечности. Наверное это не избавит тебя от одиночества, а вот думать о нем будет просто некогда.
Почему ты одинок?
Потому, что ты УНИКАЛЕН!(Ганнибал)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696524
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]Когда меня спрашивают, как это выглядит, а ожидаемый ответ очевиден, я бунтую.
ЭТО может выглядеть, как угодно. Главное, кто на него смотрит. Все зависит от вперед смотрящего и постигающего, по мере своих способностей, "видение".
Мне не нравится то, что написано. Почему я должна говорить, это шедевр? Может и шедевр, как знать, время покажет. Важно, что мне сейчас, в эту самую минуту этот потенциальный шедевр показался банальностью и напыщенностью. Может это мое личное непонимание, в силу различных причин, того же образования, к примеру. А может, у меня нет настроения вникнуть и оценить правильно?..и через день-другой я вернусь и прозрею. А может это и не шедевр вовсе?
22.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696185
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]Когда меня спрашивают, как это выглядит, а ожидаемый ответ очевиден, я бунтую.
ЭТО может выглядеть, как угодно. Главное, кто на него смотрит. Все зависит от вперед смотрящего и постигающего, по мере своих способностей, "видение".
Мне не нравится то, что написано. Почему я должна говорить, это шедевр? Может и шедевр, как знать, время покажет. Важно, что мне сейчас, в эту самую минуту этот потенциальный шедевр показался банальностью и напыщенностью. Может это мое личное непонимание, в силу различных причин, того же образования, к примеру. А может, у меня нет настроения вникнуть и оценить правильно?..и через день-другой я вернусь и прозрею. А может это и не шедевр вовсе?
22.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696185
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Кажется... дождь начинается, кажется -
небо окрашено... в не-синеву,
и улетели все змеи бумажные
прямо на юг. Чтобы сны наяву
все начинались... с простого и сложного,
с самого нужного-нежного... С нас!
Переплетённых... Плохого, хорошего,
зимнего, летнего - в нас не унять,
только любить, принимая всё... с трепетом,
и с пониманием, можно. Вот так -
дождь начинается, зимний ли, летний он -
вовсе не важно, а... важно всегда
зонт открывать, прижиматься поближе и...
капли считать, забегая в подъезд,
после... срывать эти майки прилипшие...
Куртки промокшие? Точно, день весь
очень... осенний, а сердце... открытое
солнцу, и солнцем заполнено так,
что... и с не-синим поделится рифмами,
светом, теплом и... всей нежностью, да.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696489
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Кажется... дождь начинается, кажется -
небо окрашено... в не-синеву,
и улетели все змеи бумажные
прямо на юг. Чтобы сны наяву
все начинались... с простого и сложного,
с самого нужного-нежного... С нас!
Переплетённых... Плохого, хорошего,
зимнего, летнего - в нас не унять,
только любить, принимая всё... с трепетом,
и с пониманием, можно. Вот так -
дождь начинается, зимний ли, летний он -
вовсе не важно, а... важно всегда
зонт открывать, прижиматься поближе и...
капли считать, забегая в подъезд,
после... срывать эти майки прилипшие...
Куртки промокшие? Точно, день весь
очень... осенний, а сердце... открытое
солнцу, и солнцем заполнено так,
что... и с не-синим поделится рифмами,
светом, теплом и... всей нежностью, да.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696489
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2016
Ми пишем в чистовик своє життя,
історія помилок не прощає.
Облиште чорну заздрість і ниття,
бо перемог без бою не буває.
Не опускайте Ваших дужих рук,
якщо Ви є - Ви з сильного коріння!
Це Ваші предки, в сотнях тисяч мук,
боролись за наступне покоління.
Ідіть вперед, крокуйте до вершин,
хоч кулаки до крові вже роздерті.
Ви - сильний воїн, в полі не один.
Ну а життя - щоденний бій зі смертю.
Геник Лис 10.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696030
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Ми пишем в чистовик своє життя,
історія помилок не прощає.
Облиште чорну заздрість і ниття,
бо перемог без бою не буває.
Не опускайте Ваших дужих рук,
якщо Ви є - Ви з сильного коріння!
Це Ваші предки, в сотнях тисяч мук,
боролись за наступне покоління.
Ідіть вперед, крокуйте до вершин,
хоч кулаки до крові вже роздерті.
Ви - сильний воїн, в полі не один.
Ну а життя - щоденний бій зі смертю.
Геник Лис 10.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696030
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Стелила ніч м"яку постіль
Серпанком із рожевих снів.
Як ти посмів, як ти посмів
Їх обернути в заметіль?
Як ти посмів розлити день
У перші півні?.. бо ж пора
Вже другий сон, хоч півтора,
Проглянути і ні телень.
Химери приспані, а крок
Давно затих; десь у вікні,
Мабуть привиділось мені, -
Лукавий тисне на курок
І я пір"їнкою лечу.
В долоні - пригоршні перлин,
Зросився стегон звабних згин,
Спинись, я данину плачу.
Впаду у пристрасті, а ти
Танцюй!.. відлуння дикий шал,
Семи прозорих покривал,
Укриє зоряні мости.
Дурманить божевілля хміль,
Тіла із душами розвів...
Як ти посмів, як ти зумів,
Втопити солодко у біль?
Стелила ніч м"яку постіль
Серпанково-рожевих снів.
Їх обернути, як посмів
У яблуневу заметіль?
21.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695856
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Стелила ніч м"яку постіль
Серпанком із рожевих снів.
Як ти посмів, як ти посмів
Їх обернути в заметіль?
Як ти посмів розлити день
У перші півні?.. бо ж пора
Вже другий сон, хоч півтора,
Проглянути і ні телень.
Химери приспані, а крок
Давно затих; десь у вікні,
Мабуть привиділось мені, -
Лукавий тисне на курок
І я пір"їнкою лечу.
В долоні - пригоршні перлин,
Зросився стегон звабних згин,
Спинись, я данину плачу.
Впаду у пристрасті, а ти
Танцюй!.. відлуння дикий шал,
Семи прозорих покривал,
Укриє зоряні мости.
Дурманить божевілля хміль,
Тіла із душами розвів...
Як ти посмів, як ти зумів,
Втопити солодко у біль?
Стелила ніч м"яку постіль
Серпанково-рожевих снів.
Їх обернути, як посмів
У яблуневу заметіль?
21.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695856
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Не дзвони, не пиши, не читаю
Отих слів лицемірних... не хочу
Забувати, що прірва без краю.
Сповідаєш? І я сповідаю
Безталанну і трохи пророчу,
Грішну душу, розіпнуту якось.
Недоспівану пісню не чути.
Може серце моє і боялось
Сподіваючись, не сподівалось
Замість трунку напитись цикути.
Замість марення, сяйво сліпуче
Виглядала, не віривши...вкотре.
Лихо впало глумливо-пекуче.
От вже плем"я потішиться суче,
Коли в келихи литиме горе.
Напуватиме, доки не згине,
Доки осінь не спалить із листям,
І в кострище зневажливо кине.
Каяття неминуче нахлине
Не зостанеться й мокрого місця.
20.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695657
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Не дзвони, не пиши, не читаю
Отих слів лицемірних... не хочу
Забувати, що прірва без краю.
Сповідаєш? І я сповідаю
Безталанну і трохи пророчу,
Грішну душу, розіпнуту якось.
Недоспівану пісню не чути.
Може серце моє і боялось
Сподіваючись, не сподівалось
Замість трунку напитись цикути.
Замість марення, сяйво сліпуче
Виглядала, не віривши...вкотре.
Лихо впало глумливо-пекуче.
От вже плем"я потішиться суче,
Коли в келихи литиме горе.
Напуватиме, доки не згине,
Доки осінь не спалить із листям,
І в кострище зневажливо кине.
Каяття неминуче нахлине
Не зостанеться й мокрого місця.
20.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695657
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
День – молоко учорашнє – холодний і сивий,
Золото листя поволі з’їдає іржа.
Жовтень скупий на тепло, але щедрий на зливи.
Ближче і ближче ота ледь відчутна межа…
Час, коли осінь так плавно перейде у зиму,
Пудрою інею вкриються сонні сади…
Входиш у світ, щоб послухати вічність незриму
В шереху крон, що відбились у плазмі води.
Як зачаровує щедра палітра осіння:
Охрове, мідне, багряне – строкаті мазки!
Річка у чистому сріблі шліфує каміння,
Ніби полоще твої обважнілі думки…
Ніби змиває усе непотрібне й погане,
Щоб прояснити присипане пилом вікно.
Небо пливе, як розлиті вершкові тумани,
Мох набирає вологи, мов грубе сукно.
Входиш в цю осінь – отак несміливо і стиха,
Грузнуть підошви – не ґрунт, а розплавлений віск!..
Сила якась невловима наказує: «Дихай…»,
Клітку грудну розпирає, аж чується тріск.
Все буде добре, здолаєш і смуток, і втому,
Начисто вибілить душу, мов аркуш, зима.
Знаєш, як добре вертатись до рідного дому,
Де не сама!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
День – молоко учорашнє – холодний і сивий,
Золото листя поволі з’їдає іржа.
Жовтень скупий на тепло, але щедрий на зливи.
Ближче і ближче ота ледь відчутна межа…
Час, коли осінь так плавно перейде у зиму,
Пудрою інею вкриються сонні сади…
Входиш у світ, щоб послухати вічність незриму
В шереху крон, що відбились у плазмі води.
Як зачаровує щедра палітра осіння:
Охрове, мідне, багряне – строкаті мазки!
Річка у чистому сріблі шліфує каміння,
Ніби полоще твої обважнілі думки…
Ніби змиває усе непотрібне й погане,
Щоб прояснити присипане пилом вікно.
Небо пливе, як розлиті вершкові тумани,
Мох набирає вологи, мов грубе сукно.
Входиш в цю осінь – отак несміливо і стиха,
Грузнуть підошви – не ґрунт, а розплавлений віск!..
Сила якась невловима наказує: «Дихай…»,
Клітку грудну розпирає, аж чується тріск.
Все буде добре, здолаєш і смуток, і втому,
Начисто вибілить душу, мов аркуш, зима.
Знаєш, як добре вертатись до рідного дому,
Де не сама!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
І знову блукають дощі у моїм Закрайсвітті,
Збиваються в купу чи просто вервечкою йдуть
Туди, де, напевно думки спочивають невмиті...
А може, вони просто втратили сонячну суть?
Клубочаться хмари димами старезної люльки,
Яку палить Всесвіт, поринувши в мудрість віків.
Йому, час від часу, нагадує сива зозулька,
Що він ще не все відлюбив, відстраждав, відхотів.
Земля вже всотала у себе водиці по вінця,
Уже обважніла і хлюпає тихо з-під ніг.
І дихати важко промоклій маленькій пір'їнці,
Дощем розіп'ятій за ним же придуманий гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
І знову блукають дощі у моїм Закрайсвітті,
Збиваються в купу чи просто вервечкою йдуть
Туди, де, напевно думки спочивають невмиті...
А може, вони просто втратили сонячну суть?
Клубочаться хмари димами старезної люльки,
Яку палить Всесвіт, поринувши в мудрість віків.
Йому, час від часу, нагадує сива зозулька,
Що він ще не все відлюбив, відстраждав, відхотів.
Земля вже всотала у себе водиці по вінця,
Уже обважніла і хлюпає тихо з-під ніг.
І дихати важко промоклій маленькій пір'їнці,
Дощем розіп'ятій за ним же придуманий гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
І знову блукають дощі у моїм Закрайсвітті,
Збиваються в купу чи просто вервечкою йдуть
Туди, де, напевно думки спочивають невмиті...
А може, вони просто втратили сонячну суть?
Клубочаться хмари димами старезної люльки,
Яку палить Всесвіт, поринувши в мудрість віків.
Йому, час від часу, нагадує сива зозулька,
Що він ще не все відлюбив, відстраждав, відхотів.
Земля вже всотала у себе водиці по вінця,
Уже обважніла і хлюпає тихо з-під ніг.
І дихати важко промоклій маленькій пір'їнці,
Дощем розіп'ятій за ним же придуманий гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Безмолвие вопит в ночи
Души непознанной.
Прислушайся, оно кричит,
А ведь осознанно
Глаза закроешь, на слуху -
Лишь шепот ласковый.
Отдам последнему штриху
Я Несогласного,
Со мной безмолвие делить, -
Эскизом скажется.
Забыть...забыть...тебя забыть?
А вдруг окажется
Началом?.. Кисти полотно
Давно обещано.
Его безмолвие давно
Душе завещано.
Сверкает из последних сил,
И рвется Молния.
Не звал ее и не просил,
Уйдя в безмолвие.
Не звал ее, и очертя
Круги, молитвами,
Свечой сгорая, уходя
И монолитными
Стенами лепишь оберег,
Ломая линии, -
Забудь, единственный твой грех -
Упасть в уныние.
13.10.16.
Молния, соединяющая небо и землю, олицетворяет божественную волю, творческий импульс, который передается на землю и становится движущей силой людей и событий. В молниях видели знамения, посылаемые богами.
Получить удар молнии, по мнению шаманов, означает немедленную инициацию. «О людях, которых убило молнией, думают, что они похищены у Неба богами грозы, и останки их почитаются как реликвии. Тот, кто остается в живых после опыта с молнией, полностью меняется; в сущности, он начинает новую жизнь, становится новым человеком»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694475
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?
Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?
Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...
Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!
Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 12.10.2016
Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?
Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?
Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...
Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!
Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 12.10.2016
Вимкнуть воду
І телебачення,
Як тринадцятий день мине…
Всі спішитимуть на побачення-
Серед них
не знайдеш мене…
Стежка звивистою,
Нерівною…
На підошвах - усе дірки.
-Що робитимеш? - Лишусь вірною,
Тільки витиму
на зірки…
Давню казку
Про синю бороду
Не згадаю на ніч ніде.
Не дозволь мені вмерти з голоду,
Коли манна
з небес впаде…
Хто залишиться,
Чи моря, чи ми,
Як поглине усе пітьма?
Мавки з лісу виходять зрячими,
Лиш мене
серед них нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693187
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016
Вимкнуть воду
І телебачення,
Як тринадцятий день мине…
Всі спішитимуть на побачення-
Серед них
не знайдеш мене…
Стежка звивистою,
Нерівною…
На підошвах - усе дірки.
-Що робитимеш? - Лишусь вірною,
Тільки витиму
на зірки…
Давню казку
Про синю бороду
Не згадаю на ніч ніде.
Не дозволь мені вмерти з голоду,
Коли манна
з небес впаде…
Хто залишиться,
Чи моря, чи ми,
Як поглине усе пітьма?
Мавки з лісу виходять зрячими,
Лиш мене
серед них нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693187
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2016
За білим-білим
контуром зими
танцює вітер невагоме танго…
Кружляє цвіт до хмар, до зір, а ми
підемо далі,
за екватор... манго
Зірвемо
у субтропіках, аби
наблизитись ще ближче до Едему.
В його садах спустошених знайти
загублену
чарівну діадему…
……………………………………………………….
Не ту,
яка немов пап”є-маше,
засліпить погляд лиш єдиний раз…
а ту…
… сколише вітер трави там…
лише
………………немає нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691126
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Плакала женщина, слез не скрывая.
Столько отчаянья, дождь среди стужи,
На остановке конечной трамвая.
В мелкие клочья - билетик...не нужен.
В мелкие клочья - за ветром и оземь
Снова униженно в землю вжимаясь,
Золото ржавчиной вытеснит осень,
Вслед уходящему в лето трамваю.
Вслед уходящему в лето, решая
Как же ей быть?.. На колени ладошка,
Маленькой девочки: "Ты ведь большая,
Плакать не надо!.." и топнула ножкой.
Плакать не надо... наверное просто
Кроха чужие слова повторяя,
Брошенный кем-то, увидела остров
На остановке конечной трамвая...
28.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691359
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
Серед колючості розхристаних вітрів
Я теплим словом біля тебе залишусь,
Гарячим вогником холодних вечорів...
І серед марева недоспаних ночей,
Як місяць тінями малює на стіні
Картину тиші, що тавром в душі пече,
Ти просто подумки про все скажи мені!
Почни хоч подумки зі мною діалог,
І я почую, і до серця пригорнусь...
Серед безвиході, із тиші і тривог,
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690722
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2016
А знаєш, неможливого нема.
Воно лиш тільки в тих, хто в світ не вірить.
Для когось фініш - це черговий старт,
Для когось світло - це блискучі тіні.
Можливо, перебіжчик серед нас.
Можливо, звідти хтось не повертався.
Але пророцтва витримає час,
І кров із молоком зійдуться в танці.
Коли третина листя опаде
На третю ніч четвертої неділі,
Тоді прилине тіло молоде,
Що змінить долю й зажадає тіла,
А сила заховається в красі.
І з першим півнем, що на замок стане,
З'єднаються зруйновані мости
І побратаються ворожі клани...
Для цього лиш потрібен певний час,
Що пролетить миттєво, наче вітер...
Щоб через нього вогник не погас,
В її очах сховались крихти світла...
21.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690041
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Смотри, по нашим окнам льется дождь.
Я буду пересчитывать все капли.
Тебя от сигарет бросает в дрожь,
Но и курить ты бросишь завтра врядли.
Куда всё катится? Ко всем, ко всем чертям?
А дальше что? Искусственные крылья?
Или реветь в подушку по ночам
От боли и от этого бессилия.
. эх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690221
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Перехворію…
Переоживу…
Переполощу все в холодних водах…
І вже, переростаючи в траву,
Залишу на землі
свій мокрий одяг…
Іду на крик…
Потім іду на звук…
І, зрештою, іду лише на світло…
Над тілом ще кружляє хижо крук,
Та поле
знову маками розквітло!
Чи зрозумієш,
Що це знову я?
У цьому платті чи мене впізнаєш?
Коли мені даватимеш ім”я,
Роздивишся
у повен зріст, і, знаєш-
Переосмислю…
Переоберу…
Переінакшу в четвертинних кодах…
Уже, переростаючи в траву,
Переполощу
у холодних водах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688544
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Черговий серцевий крововилив любові:
Я вкотре ґвалтую свою гірчично-солодку емоцію.
Беруся за ручку, щоб обірватися знов на півслові -
Загубив раціонально-розумову пропорцію.
Я не можу так більше. Любити, про тебе гадати
Гарну як небо. Солодку як мед. Гірку як полин.
Стільки разів хочу й хотів тобі написати,
Але відповісти, на жаль, ти не маєш причин.
Так і спілкуємось. Ти із людьми. Я дрейфую між рим.
Ти для мене німа. Я послання відправлю у віршах.
Випускаючи з серця словесно-непрочитаний дим.
Хочу чути твій голос. Без тебе щодня усе гірше…
С.Кучерявий
05.09.16
23-31
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687892
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 06.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2016
Скотилося сонце за обрій,
Неначе у прірву.
Серпневі вчорашні світанки розтанули в мить.
Зійшов хтось чужий і недобрий,
Чекаючи зриву.
Нервового зриву мого, та нехай, - відгримить.
Скотилося теплим і ніжним,
Малим та пухнастим
Клубочком мостилось грайливо, як те кошеня.
Бажали невпевнені й грішні
Ми крихту украсти
Осяйного дива, збирали його навмання.
Скотилося сумом і глумом,
Бо див не буває.
Факіри і маги давно поділили бюджет.
У снах залишаючись струмом,
Який розриває
Химери і тіні, неначе одну із газет.
Скотилося в літо, а осінь
У щедрій господі
Готує обіди, хмільним пригощає вином.
Всміхаючись, тихо голосить, -
Пече щось на споді
Душі та невтомно зростає озимим зерном.
30.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687376
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Скотилося сонце за обрій,
Неначе у прірву.
Серпневі вчорашні світанки розтанули в мить.
Зійшов хтось чужий і недобрий,
Чекаючи зриву.
Нервового зриву мого, та нехай, - відгримить.
Скотилося теплим і ніжним,
Малим та пухнастим
Клубочком мостилось грайливо, як те кошеня.
Бажали невпевнені й грішні
Ми крихту украсти
Осяйного дива, збирали його навмання.
Скотилося сумом і глумом,
Бо див не буває.
Факіри і маги давно поділили бюджет.
У снах залишаючись струмом,
Який розриває
Химери і тіні, неначе одну із газет.
Скотилося в літо, а осінь
У щедрій господі
Готує обіди, хмільним пригощає вином.
Всміхаючись, тихо голосить, -
Пече щось на споді
Душі та невтомно зростає озимим зерном.
30.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687376
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Скотилося сонце за обрій,
Неначе у прірву.
Серпневі вчорашні світанки розтанули в мить.
Зійшов хтось чужий і недобрий,
Чекаючи зриву.
Нервового зриву мого, та нехай, - відгримить.
Скотилося теплим і ніжним,
Малим та пухнастим
Клубочком мостилось грайливо, як те кошеня.
Бажали невпевнені й грішні
Ми крихту украсти
Осяйного дива, збирали його навмання.
Скотилося сумом і глумом,
Бо див не буває.
Факіри і маги давно поділили бюджет.
У снах залишаючись струмом,
Який розриває
Химери і тіні, неначе одну із газет.
Скотилося в літо, а осінь
У щедрій господі
Готує обіди, хмільним пригощає вином.
Всміхаючись, тихо голосить, -
Пече щось на споді
Душі та невтомно зростає озимим зерном.
30.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687376
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
коли настануть темні вечори
і найчорніші прогуркочуть ночі
я буду поруч,
ти відчуваєш, як лоскоче
ця темрява?
все просто: з низу й догори
там кілька кнопок
ти любу нажми
я все одно зустріну
кави хочеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687344
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
На дешёвом отельном диване,
На истёртых цветных простынях
Мы, как в пошлом бульварном романе,
Воровали любовь впопыхах.
Я, без тени стыда и зазренья,
Изорвал кружевное бельё,
Чтоб быстрее терзать в исступленьи
Ненасытное тело твоё.
Ты царапала шею и плечи,
Я в экстазе кусал твою грудь,
Оплывали забытые свечи,
Таял лёд под шампанским, да… Пусть.
На дешёвом отельном диване,
На измятых цветных простынях
Мы с тобой, как пустые стаканы
И поддельный французский коньяк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687313
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Помалу небо розриваю на стрічки,
Від синьо-чорних до імлисто-сірих.
Зміяться блискавки - річки та потічки
Розкроюють божественну порфиру.
Не вміючи, з хмарок я викроїла клин,
В барвистому вбранні - чабан ошатний.
Мелодія трембіт з гуцульських полонин -
То душ вогонь нестримно- благодатний.
Залізний човник - голка, заполоч - дощі,
Нанизані перлини сиплють стиха.
У китицях стоять калинові кущі
Те коло - трійці неймовірна втіха.[img]http://www.volynpost.com/img/modules/news/d/30/bf73472125b38ef2a257bb75da3ae30d/top-photo.jpg[/img]
На плахту вниз габу, мережки сиву тінь.
Гаптую каптур Осені з туману.
Прошу у неба: "Льону синій клаптик кинь,
Волошками розвіяти оману".
Помалу небо розриваю на стрічки,
Від синьо-чорних до імлисто-сірих.
Серед пітьми знайду палаючі свічки -
Молитві - шовк з любові та довіри.
28.11 15
Ред. 02.09.16.
Кущ калини у вишивці - символ трійці Сонця, Місяця і Зірок.
Саме слово КАЛИНА бере свій початк від слова КОЛО - стародавньої назви Сонця.
Калина - це символ українського народу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687176
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Помалу небо розриваю на стрічки,
Від синьо-чорних до імлисто-сірих.
Зміяться блискавки - річки та потічки
Розкроюють божественну порфиру.
Не вміючи, з хмарок я викроїла клин,
В барвистому вбранні - чабан ошатний.
Мелодія трембіт з гуцульських полонин -
То душ вогонь нестримно- благодатний.
Залізний човник - голка, заполоч - дощі,
Нанизані перлини сиплють стиха.
У китицях стоять калинові кущі
Те коло - трійці неймовірна втіха.[img]http://www.volynpost.com/img/modules/news/d/30/bf73472125b38ef2a257bb75da3ae30d/top-photo.jpg[/img]
На плахту вниз габу, мережки сиву тінь.
Гаптую каптур Осені з туману.
Прошу у неба: "Льону синій клаптик кинь,
Волошками розвіяти оману".
Помалу небо розриваю на стрічки,
Від синьо-чорних до імлисто-сірих.
Серед пітьми знайду палаючі свічки -
Молитві - шовк з любові та довіри.
28.11 15
Ред. 02.09.16.
Кущ калини у вишивці - символ трійці Сонця, Місяця і Зірок.
Саме слово КАЛИНА бере свій початк від слова КОЛО - стародавньої назви Сонця.
Калина - це символ українського народу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687176
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Помалу небо розриваю на стрічки,
Від синьо-чорних до імлисто-сірих.
Зміяться блискавки - річки та потічки
Розкроюють божественну порфиру.
Не вміючи, з хмарок я викроїла клин,
В барвистому вбранні - чабан ошатний.
Мелодія трембіт з гуцульських полонин -
То душ вогонь нестримно- благодатний.
Залізний човник - голка, заполоч - дощі,
Нанизані перлини сиплють стиха.
У китицях стоять калинові кущі
Те коло - трійці неймовірна втіха.[img]http://www.volynpost.com/img/modules/news/d/30/bf73472125b38ef2a257bb75da3ae30d/top-photo.jpg[/img]
На плахту вниз габу, мережки сиву тінь.
Гаптую каптур Осені з туману.
Прошу у неба: "Льону синій клаптик кинь,
Волошками розвіяти оману".
Помалу небо розриваю на стрічки,
Від синьо-чорних до імлисто-сірих.
Серед пітьми знайду палаючі свічки -
Молитві - шовк з любові та довіри.
28.11 15
Ред. 02.09.16.
Кущ калини у вишивці - символ трійці Сонця, Місяця і Зірок.
Саме слово КАЛИНА бере свій початк від слова КОЛО - стародавньої назви Сонця.
Калина - це символ українського народу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687176
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Заглянути в шпарку твоєї душі
Своїм відображенням миті
І викласти спалах в короткі вірші,
Де тіні замріяно злиті.
Короткі задихані серцебиття, -
Розпалюють дикі цілунки.
Накриє задухою передчуття,
В очах вогняні візерунки.
Так лоскітно-плинно шепоче душа,
В обіймах тріпочеться й рветься...
П"янить матіола, бажанням втіша
Терпіння ось-ось увірветься.
Дві тіні зливаються спрагло в одну,
Стікаючи доторком в стогін.
Терзають вуста потаємну струну,
А пестощі мостять дороги.
Не вивчений досі крутий серпантин
Угору-униз і до схову.
Злітають на вигині, падають в згин,
Скоряючись вічному зову.
Заглянути в шпарку твоєї душі
Своїм відображенням миті...
Так млосно зливаються на спориші
Дві тіні коханням розмиті.
28.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686874
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 01.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2016
[i]"Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий..."
Т.Г. Шевченко[/i]
Заворожи мені, волхве. Пустий смереко́вий ліс
Вже паліччям стоїть, висихаючи до верхів’я.
Розкажи мені долю із лютим дощем навскіс,
Що словами січе, та зламати не може пір’я
Білих крил, білих крил…
В височінь поклич
Де лиш вільному птаху місце – і нам з тобою.
Дивне сяйво збери, збережи – дорогих облич,
Щоб я вбрана була у щастя святкові строї.
Не від брил. Не від брили –
від серця іде тепло.
А кривава роса на верхів’ях до ранку щезне.
Подаруй мені, волхве, зелене нове стебло,
Що з цілющим промінням у грудях, як біль, воскресне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686011
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 30.08.2016
[i]"Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий..."
Т.Г. Шевченко[/i]
Заворожи мені, волхве. Пустий смереко́вий ліс
Вже паліччям стоїть, висихаючи до верхів’я.
Розкажи мені долю із лютим дощем навскіс,
Що словами січе, та зламати не може пір’я
Білих крил, білих крил…
В височінь поклич
Де лиш вільному птаху місце – і нам з тобою.
Дивне сяйво збери, збережи – дорогих облич,
Щоб я вбрана була у щастя святкові строї.
Не від брил. Не від брили –
від серця іде тепло.
А кривава роса на верхів’ях до ранку щезне.
Подаруй мені, волхве, зелене нове стебло,
Що з цілющим промінням у грудях, як біль, воскресне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686011
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 30.08.2016
[i]"Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий..."
Т.Г. Шевченко[/i]
Заворожи мені, волхве. Пустий смереко́вий ліс
Вже паліччям стоїть, висихаючи до верхів’я.
Розкажи мені долю із лютим дощем навскіс,
Що словами січе, та зламати не може пір’я
Білих крил, білих крил…
В височінь поклич
Де лиш вільному птаху місце – і нам з тобою.
Дивне сяйво збери, збережи – дорогих облич,
Щоб я вбрана була у щастя святкові строї.
Не від брил. Не від брили –
від серця іде тепло.
А кривава роса на верхів’ях до ранку щезне.
Подаруй мені, волхве, зелене нове стебло,
Що з цілющим промінням у грудях, як біль, воскресне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686011
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Порожнеча всмоктала мій норов,
Тихо гине тепло у душі.
Хоч лишились цікавість і подив,
Та хвороба лежить на плечі.
Терпеливо чекаю фіналу,
Коли скажуть, що я вкотре згас.
Або буде могила недбала,
Або фенікс злетить - прийде час.
Дім свій згадую - близько до болю...
Осінь світить побляклим вогнем,
Та хіба я прийшов, немов воїн,
Щоб піти від глибоких проблем?
Наче не знаю...
Не знаю...
Не зна...
Не зн...
Не з...
Не...
Н.
...
Отаке.
Перерізана лінія знову
Заявила про кості на мить.
А мені вкотре відняло мову...
Тож чи знову мій фенікс злетить?
26.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685900
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Порожнеча всмоктала мій норов,
Тихо гине тепло у душі.
Хоч лишились цікавість і подив,
Та хвороба лежить на плечі.
Терпеливо чекаю фіналу,
Коли скажуть, що я вкотре згас.
Або буде могила недбала,
Або фенікс злетить - прийде час.
Дім свій згадую - близько до болю...
Осінь світить побляклим вогнем,
Та хіба я прийшов, немов воїн,
Щоб піти від глибоких проблем?
Наче не знаю...
Не знаю...
Не зна...
Не зн...
Не з...
Не...
Н.
...
Отаке.
Перерізана лінія знову
Заявила про кості на мить.
А мені вкотре відняло мову...
Тож чи знову мій фенікс злетить?
26.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685900
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Лето, постой! Мне, до слез, так обидно и больно...
Не напилась красоты и цветного тепла!
Выскользну утром на улицу: только достойных
Ты награждаешь, целуя их в сердце. А я...
Что же я знаю о роскоши старых сюжетов?
Мне ли прожить их такими, как кто-то мечтал?
Я за травинку схвачу уходящее лето,
Лихо тяну - оставайся! Но лето... Финал.
Вот и прошло! Пролетело. И осень стучится -
В клетку тетради, и зонтики, и дневники...
Ты представляешь, а все ведь могло получиться!
Лето, вино и арбуз... С аккуратностью - "мы".
Лозы скользят по рукам и дымят виноградом -
Ягоды страсти и гордости... Кто так упрям,
Нас разделил неслучайно несбыточным "рядом",
Ветром горячим на миг прикоснувшись к губам?
Лето прошло. И не узнаны лестницы в башне:
Там, где любимых лишь ждут и не надо спасать!
Там, где укрывшись от мира, вкушали бы [i]наше[/i]
Лето с вином, а в ладонях чернел виноград...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685915
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2016
Не випали дотла.
Вогненний подих твій,
Торкаючись долонь моїх на мить,
Зненацька захопив і вже тремтить
Бажанням із-під вій,
А мить така мала.
Не відведи очей.
Покличеш, я піду
Забувши день, чи ніч - до прірви крок.
Я вже не встигну вивчити урок,
Як відвести біду,
Бо голова з плечей.
Чи може й не було?
А може й не жила?
Несе за вітром, жаром струменить.
Хмільна обіцянка вином п"янить.
Розбили два крила
Пекельний лід, чи скло?
Душа в"юнка вплелась
Плющем з рожевих снів
І проросла углиб пустельних веж.
Одна-єдина мить - сади без меж,
А ти вогнем в мені...
Я лаві віддалась.
Не випали дотла.
Вогненний подих твій
Торкнувся ось долонь моїх, за мить
Всередині завмерло і тремтить.
Осяяння з-під вій,
А мить така мала...
26.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685919
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Піти не важко, падати - ще легше,
А от піднятись і не забруднитись,
Без крил злітати знову й не розбитись,́́
Допоки доля твої коси чеше,
Ох...та мотузці як не витись, -
На кінчику - обрив.
Глумливий сміх приниженням обійме -
Короткий спалах гніву і... байдужість,
Віночки знов собі плете із ружі,
Додолу очі, навіть не підійме;
Чужу біду, однак, не прийме -
Нехай собі горить.
Не важко жити, важко животіти,
Листочком шепотіти бур"янині,
Що все гаразд було і є понині.
Себе обманювати і тремтіти,
З дощем по осені жовтіти,
Міняти кольори.
Якщо зірвало вітром, по спіралі
Витки угору-вниз, карають грізно,
Не радощі пророчать, а печалі;
Бо сам-на-сам, із гілкою нарізно.
Кінець... боятися запізно,
Ти - долі пілігрим.
26.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685867
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Піти не важко, падати - ще легше,
А от піднятись і не забруднитись,
Без крил злітати знову й не розбитись,́́
Допоки доля твої коси чеше,
Ох...та мотузці як не витись, -
На кінчику - обрив.
Глумливий сміх приниженням обійме -
Короткий спалах гніву і... байдужість,
Віночки знов собі плете із ружі,
Додолу очі, навіть не підійме;
Чужу біду, однак, не прийме -
Нехай собі горить.
Не важко жити, важко животіти,
Листочком шепотіти бур"янині,
Що все гаразд було і є понині.
Себе обманювати і тремтіти,
З дощем по осені жовтіти,
Міняти кольори.
Якщо зірвало вітром, по спіралі
Витки угору-вниз, карають грізно,
Не радощі пророчать, а печалі;
Бо сам-на-сам, із гілкою нарізно.
Кінець... боятися запізно,
Ти - долі пілігрим.
26.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685867
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Піти не важко, падати - ще легше,
А от піднятись і не забруднитись,
Без крил злітати знову й не розбитись,́́
Допоки доля твої коси чеше,
Ох...та мотузці як не витись, -
На кінчику - обрив.
Глумливий сміх приниженням обійме -
Короткий спалах гніву і... байдужість,
Віночки знов собі плете із ружі,
Додолу очі, навіть не підійме;
Чужу біду, однак, не прийме -
Нехай собі горить.
Не важко жити, важко животіти,
Листочком шепотіти бур"янині,
Що все гаразд було і є понині.
Себе обманювати і тремтіти,
З дощем по осені жовтіти,
Міняти кольори.
Якщо зірвало вітром, по спіралі
Витки угору-вниз, карають грізно,
Не радощі пророчать, а печалі;
Бо сам-на-сам, із гілкою нарізно.
Кінець... боятися запізно,
Ти - долі пілігрим.
26.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685867
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2016
Не буду казати, що добре й погане для мене,
Не буду казати, що має недолік чи силу,
Не буду казати про світло чи навіть про темінь -
Несила.
Не буду казати, чи щось мені змінить раптовість,
Хоча вірогідність такого буває велика.
Не буду казати про сумніви тихі, без слова
Й без лика.
Не буду казати про вік, адже це - лише цифра.
Не буду казати про наше - на потім лишив нам.
Я лиш промовчу... Засвітився чийсь напис на титрах -
Вкраїна.
19.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685432
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Не буду казати, що добре й погане для мене,
Не буду казати, що має недолік чи силу,
Не буду казати про світло чи навіть про темінь -
Несила.
Не буду казати, чи щось мені змінить раптовість,
Хоча вірогідність такого буває велика.
Не буду казати про сумніви тихі, без слова
Й без лика.
Не буду казати про вік, адже це - лише цифра.
Не буду казати про наше - на потім лишив нам.
Я лиш промовчу... Засвітився чийсь напис на титрах -
Вкраїна.
19.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685432
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Не буду казати, що добре й погане для мене,
Не буду казати, що має недолік чи силу,
Не буду казати про світло чи навіть про темінь -
Несила.
Не буду казати, чи щось мені змінить раптовість,
Хоча вірогідність такого буває велика.
Не буду казати про сумніви тихі, без слова
Й без лика.
Не буду казати про вік, адже це - лише цифра.
Не буду казати про наше - на потім лишив нам.
Я лиш промовчу... Засвітився чийсь напис на титрах -
Вкраїна.
19.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685432
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Обірвалося щось в мені!..
Стало просто все й зрозуміло...
Що трималось на "так" чи "ні",
Стліло попелом, відгоріло!
Вже немає тепер питань,
Усе вирішено і ясно!
Серце, плакати перестань,
Зупинятися - передчасно!
За вікном зацвіте бузок...
Ти мене не тривожиш більше!
До душі знову зроблять крок
Про кохання, слова і вірші.
Літо сонячне відгорить,
І зеленими споришами
Побіжу у щасливу мить -
Заспіває душа віршами...
В жовту осінь я увійду
Журавлиним ключем впівнеба!..
Пізнє яблуко у саду
Нагадає мені про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685226
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Обірвалося щось в мені!..
Стало просто все й зрозуміло...
Що трималось на "так" чи "ні",
Стліло попелом, відгоріло!
Вже немає тепер питань,
Усе вирішено і ясно!
Серце, плакати перестань,
Зупинятися - передчасно!
За вікном зацвіте бузок...
Ти мене не тривожиш більше!
До душі знову зроблять крок
Про кохання, слова і вірші.
Літо сонячне відгорить,
І зеленими споришами
Побіжу у щасливу мить -
Заспіває душа віршами...
В жовту осінь я увійду
Журавлиним ключем впівнеба!..
Пізнє яблуко у саду
Нагадає мені про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685226
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Обірвалося щось в мені!..
Стало просто все й зрозуміло...
Що трималось на "так" чи "ні",
Стліло попелом, відгоріло!
Вже немає тепер питань,
Усе вирішено і ясно!
Серце, плакати перестань,
Зупинятися - передчасно!
За вікном зацвіте бузок...
Ти мене не тривожиш більше!
До душі знову зроблять крок
Про кохання, слова і вірші.
Літо сонячне відгорить,
І зеленими споришами
Побіжу у щасливу мить -
Заспіває душа віршами...
В жовту осінь я увійду
Журавлиним ключем впівнеба!..
Пізнє яблуко у саду
Нагадає мені про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685226
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Что я тут делаю? Вот что я тут делаю?
Бежала куда-то, не зная куда.
И платье носила… Неистово белое!
А он не пытался меня поискать.
А он не искал, и не думал, возможно.
Чужие слова, переулки и люди…
Вот что я тут делаю? Будет ли тоже
Такой же, как ты, чтоб любил по секундам?
Я не засыпаю, и в каждом есть ты,
Преследует память мое вдохновенье.
Вдыхаю я запах. Так пахнут цветы…
Ловлю и цепляюсь за это мгновенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685057
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Что я тут делаю? Вот что я тут делаю?
Бежала куда-то, не зная куда.
И платье носила… Неистово белое!
А он не пытался меня поискать.
А он не искал, и не думал, возможно.
Чужие слова, переулки и люди…
Вот что я тут делаю? Будет ли тоже
Такой же, как ты, чтоб любил по секундам?
Я не засыпаю, и в каждом есть ты,
Преследует память мое вдохновенье.
Вдыхаю я запах. Так пахнут цветы…
Ловлю и цепляюсь за это мгновенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685057
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Что я тут делаю? Вот что я тут делаю?
Бежала куда-то, не зная куда.
И платье носила… Неистово белое!
А он не пытался меня поискать.
А он не искал, и не думал, возможно.
Чужие слова, переулки и люди…
Вот что я тут делаю? Будет ли тоже
Такой же, как ты, чтоб любил по секундам?
Я не засыпаю, и в каждом есть ты,
Преследует память мое вдохновенье.
Вдыхаю я запах. Так пахнут цветы…
Ловлю и цепляюсь за это мгновенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685057
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 16.08.2016
Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 16.08.2016
Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 16.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2016
(Присвячується планам, які я міг здійснити (але їх зруйнували найближчі люди))
Побиті дороги
Порізали
Землю на клапті.
Скалічені трави
Схилились
Донизу без віри.
Холодні потоки
Раптово
Напали на хату.
Бувайте, літа,
Бо я в себе
Вже більше не вірю.
Подвір'я накриті
Легким
Шаром листя сухого.
І вперше за довгий час
Сонце
Не гріє, не світить.
Я знову в квартирі,
П'ю чай
І лежу на дорозі.
Повіяв і в тілі
Моєму
Пронизливий вітер.
Стирає весь шлях,
Залишаючи
Тільки проблеми,
А записи холод
Спалив,
В попіл їх перевівши.
Старе вже не тішить,
Нове замикають
На термін.
І я вже не хочу
Нікуди йти -
Хай буде гірше.
Проблема в мені,
Бо мої слова
Сили не варті -
Збивають,
Ще й потім я -
Ворог.
Тому і неспокій.
Та хай мене навіть
Не знали б -
Хоч вбили б, як в Спарті.
Я - тиша, ніщо, порожнеча,
[b]Проблема[/b]...
Я - попіл.
14.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683561
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
(Присвячується планам, які я міг здійснити (але їх зруйнували найближчі люди))
Побиті дороги
Порізали
Землю на клапті.
Скалічені трави
Схилились
Донизу без віри.
Холодні потоки
Раптово
Напали на хату.
Бувайте, літа,
Бо я в себе
Вже більше не вірю.
Подвір'я накриті
Легким
Шаром листя сухого.
І вперше за довгий час
Сонце
Не гріє, не світить.
Я знову в квартирі,
П'ю чай
І лежу на дорозі.
Повіяв і в тілі
Моєму
Пронизливий вітер.
Стирає весь шлях,
Залишаючи
Тільки проблеми,
А записи холод
Спалив,
В попіл їх перевівши.
Старе вже не тішить,
Нове замикають
На термін.
І я вже не хочу
Нікуди йти -
Хай буде гірше.
Проблема в мені,
Бо мої слова
Сили не варті -
Збивають,
Ще й потім я -
Ворог.
Тому і неспокій.
Та хай мене навіть
Не знали б -
Хоч вбили б, як в Спарті.
Я - тиша, ніщо, порожнеча,
[b]Проблема[/b]...
Я - попіл.
14.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683561
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
(Присвячується планам, які я міг здійснити (але їх зруйнували найближчі люди))
Побиті дороги
Порізали
Землю на клапті.
Скалічені трави
Схилились
Донизу без віри.
Холодні потоки
Раптово
Напали на хату.
Бувайте, літа,
Бо я в себе
Вже більше не вірю.
Подвір'я накриті
Легким
Шаром листя сухого.
І вперше за довгий час
Сонце
Не гріє, не світить.
Я знову в квартирі,
П'ю чай
І лежу на дорозі.
Повіяв і в тілі
Моєму
Пронизливий вітер.
Стирає весь шлях,
Залишаючи
Тільки проблеми,
А записи холод
Спалив,
В попіл їх перевівши.
Старе вже не тішить,
Нове замикають
На термін.
І я вже не хочу
Нікуди йти -
Хай буде гірше.
Проблема в мені,
Бо мої слова
Сили не варті -
Збивають,
Ще й потім я -
Ворог.
Тому і неспокій.
Та хай мене навіть
Не знали б -
Хоч вбили б, як в Спарті.
Я - тиша, ніщо, порожнеча,
[b]Проблема[/b]...
Я - попіл.
14.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683561
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Любов – це храм шпилястого бароко:
Округлість форм і тонкість почуттів, –
Контрасту світ. Заглиблено-високо
Подорожують в єдності світів.
Любов – не страх, ні жалість, ні повинність,
Любов – не гріх, не муки каяття,
Це вісь життя, основа і первинність,
Прозріння це до самозабуття.
Шовковість слів, промовистість мовчання,
Цілунків слід на скорених місцях,
Солодка мить – як перша, як остання,
З бажань земних міжзоряності шлях.
Цунамі-пульс – до болю у зап’ясті,
Печаль розлук – до ковдромерзлоти,
Питання суть: "А що насправді щастя?" –
І відповідь: "Це ти, любове! ТИ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683223
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Любов – це храм шпилястого бароко:
Округлість форм і тонкість почуттів, –
Контрасту світ. Заглиблено-високо
Подорожують в єдності світів.
Любов – не страх, ні жалість, ні повинність,
Любов – не гріх, не муки каяття,
Це вісь життя, основа і первинність,
Прозріння це до самозабуття.
Шовковість слів, промовистість мовчання,
Цілунків слід на скорених місцях,
Солодка мить – як перша, як остання,
З бажань земних міжзоряності шлях.
Цунамі-пульс – до болю у зап’ясті,
Печаль розлук – до ковдромерзлоти,
Питання суть: "А що насправді щастя?" –
І відповідь: "Це ти, любове! ТИ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683223
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Любов – це храм шпилястого бароко:
Округлість форм і тонкість почуттів, –
Контрасту світ. Заглиблено-високо
Подорожують в єдності світів.
Любов – не страх, ні жалість, ні повинність,
Любов – не гріх, не муки каяття,
Це вісь життя, основа і первинність,
Прозріння це до самозабуття.
Шовковість слів, промовистість мовчання,
Цілунків слід на скорених місцях,
Солодка мить – як перша, як остання,
З бажань земних міжзоряності шлях.
Цунамі-пульс – до болю у зап’ясті,
Печаль розлук – до ковдромерзлоти,
Питання суть: "А що насправді щастя?" –
І відповідь: "Це ти, любове! ТИ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683223
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016
– Моя незаймана, нічна,
Моя кохана!
Моя гаряча й крижана,
Моя остання!
– Долоня на моїм стегні –
Твій вдалий дослід.
Тебе заводить моє «ні»,
Мене – твій досвід.
Зухвалість маєш буть моїм
Цієї ночі!
– Ти – найп’янкіше з-поміж вин,
Я тебе хочу!
instagram: @j.s.garmasch
Надрукований у журналі "Дніпро" №11 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369787
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 12.08.2016
– Моя незаймана, нічна,
Моя кохана!
Моя гаряча й крижана,
Моя остання!
– Долоня на моїм стегні –
Твій вдалий дослід.
Тебе заводить моє «ні»,
Мене – твій досвід.
Зухвалість маєш буть моїм
Цієї ночі!
– Ти – найп’янкіше з-поміж вин,
Я тебе хочу!
instagram: @j.s.garmasch
Надрукований у журналі "Дніпро" №11 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369787
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 12.08.2016
– Моя незаймана, нічна,
Моя кохана!
Моя гаряча й крижана,
Моя остання!
– Долоня на моїм стегні –
Твій вдалий дослід.
Тебе заводить моє «ні»,
Мене – твій досвід.
Зухвалість маєш буть моїм
Цієї ночі!
– Ти – найп’янкіше з-поміж вин,
Я тебе хочу!
instagram: @j.s.garmasch
Надрукований у журналі "Дніпро" №11 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369787
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 12.08.2016
Я задихаюсь, бо свічки - не квіти.
На зойки рветься ця спекотна ніч.
Паркетом дзеркала хіба ходити? -
Вдивлятися разом, як потойбіч
Поглянь, мрійливо тінь чиясь зітхнула,
Так безпорадно ходить біля стін;
А інша онде келихом жбурнула,
Бо третя не підніметься з колін.
Дивись: в одну - дві тіні, рук сплетіння
І ковзають, наначе на льоду.
Злились жагуче диво-мерехтінням,
Це я до тебе подумки іду,
Допоки нерозлучні у гавоті
Кларнет і скрипка, чи віолончель
І хабанера; скрапує по ноті
Сумний, колись невизнаний Равель.
Спливає ніч у доторках лукаво,
Без жодної ознаки каяття.
Дві наші тіні - шепіт і уява,
Передчуттям солодкого злиття.
12 08 2016
Равель,всесвітньовідомий композитор,був тричі не допущений до конкурсу на Велику Римську Премію.В конкурсі приймали участь лишень учні Шарля Ленве - члена жюрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683253
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Я задихаюсь, бо свічки - не квіти.
На зойки рветься ця спекотна ніч.
Паркетом дзеркала хіба ходити? -
Вдивлятися разом, як потойбіч
Поглянь, мрійливо тінь чиясь зітхнула,
Так безпорадно ходить біля стін;
А інша онде келихом жбурнула,
Бо третя не підніметься з колін.
Дивись: в одну - дві тіні, рук сплетіння
І ковзають, наначе на льоду.
Злились жагуче диво-мерехтінням,
Це я до тебе подумки іду,
Допоки нерозлучні у гавоті
Кларнет і скрипка, чи віолончель
І хабанера; скрапує по ноті
Сумний, колись невизнаний Равель.
Спливає ніч у доторках лукаво,
Без жодної ознаки каяття.
Дві наші тіні - шепіт і уява,
Передчуттям солодкого злиття.
12 08 2016
Равель,всесвітньовідомий композитор,був тричі не допущений до конкурсу на Велику Римську Премію.В конкурсі приймали участь лишень учні Шарля Ленве - члена жюрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683253
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Я задихаюсь, бо свічки - не квіти.
На зойки рветься ця спекотна ніч.
Паркетом дзеркала хіба ходити? -
Вдивлятися разом, як потойбіч
Поглянь, мрійливо тінь чиясь зітхнула,
Так безпорадно ходить біля стін;
А інша онде келихом жбурнула,
Бо третя не підніметься з колін.
Дивись: в одну - дві тіні, рук сплетіння
І ковзають, наначе на льоду.
Злились жагуче диво-мерехтінням,
Це я до тебе подумки іду,
Допоки нерозлучні у гавоті
Кларнет і скрипка, чи віолончель
І хабанера; скрапує по ноті
Сумний, колись невизнаний Равель.
Спливає ніч у доторках лукаво,
Без жодної ознаки каяття.
Дві наші тіні - шепіт і уява,
Передчуттям солодкого злиття.
12 08 2016
Равель,всесвітньовідомий композитор,був тричі не допущений до конкурсу на Велику Римську Премію.В конкурсі приймали участь лишень учні Шарля Ленве - члена жюрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683253
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2016
Мовчиш – нехай! Цей біль задорогий,
Щоб розміняти на монети слова.
Близькі ми, та не друзі – вороги…
Накликати війну не хочу знову.
Забули люди і пробачив Бог.
Та зорями на рану сипле серпень.
Заручниця поезії – любов –
Безсмертям нудить на папері серця.
У музи вже немає новизни.
Пегас пасеться на пожовклім лузі.
Не пишеться – нехай! І зблідли сни.
Найбільша кара – це твоя байдужість.
А час-суддя залишиться сліпим.
Дамоклів меч над щастям заржавіє.
Нехай не буду знати, чи любив.
Ти – відчай мій, приречення і віра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682892
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Мовчиш – нехай! Цей біль задорогий,
Щоб розміняти на монети слова.
Близькі ми, та не друзі – вороги…
Накликати війну не хочу знову.
Забули люди і пробачив Бог.
Та зорями на рану сипле серпень.
Заручниця поезії – любов –
Безсмертям нудить на папері серця.
У музи вже немає новизни.
Пегас пасеться на пожовклім лузі.
Не пишеться – нехай! І зблідли сни.
Найбільша кара – це твоя байдужість.
А час-суддя залишиться сліпим.
Дамоклів меч над щастям заржавіє.
Нехай не буду знати, чи любив.
Ти – відчай мій, приречення і віра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682892
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Мовчиш – нехай! Цей біль задорогий,
Щоб розміняти на монети слова.
Близькі ми, та не друзі – вороги…
Накликати війну не хочу знову.
Забули люди і пробачив Бог.
Та зорями на рану сипле серпень.
Заручниця поезії – любов –
Безсмертям нудить на папері серця.
У музи вже немає новизни.
Пегас пасеться на пожовклім лузі.
Не пишеться – нехай! І зблідли сни.
Найбільша кара – це твоя байдужість.
А час-суддя залишиться сліпим.
Дамоклів меч над щастям заржавіє.
Нехай не буду знати, чи любив.
Ти – відчай мій, приречення і віра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682892
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2016
[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/30/15270296.jpg[/img]
Ніби іще не осінь,
лиш надвечір’я літа…
Сонця достиглу диню,
скупану в молоці,
полудень колихає
на яблуневих вітах,
променя світлий по́ніж
блимає у руці.
Лускаються горіхи,
серпень вітає Спасом,
яблука зашарілись,
пахнуть густі меди.
Збовтана тепла купіль
піниться житнім квасом,
і дітлашня грайлива
лащиться до води.
Пружна мембрана поля,
жваво кручу педалі,
змійку тонку виводить
гума тугих коліс!
Вкотре кудись втікаю
від суєти реалій –
в гори, туди, де в небо
соснами вперся ліс.
В душу мені дихне він
хвойним своїм кадилом,
у рукави й за комір
щедро сипне голок!
Скаже: «Моя дитино,
де ж це тебе носило?».
За кільканадцять метрів
мій упізнає крок.
Ніби іще не осінь,
наче уже й не літо –
ледве між них відчутний
цей надтонкий рубіж…
Жарить в обличчя сонце
жовтим своїм софітом,
серце стікає світлом,
ніби встромили ніж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682719
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/30/15270296.jpg[/img]
Ніби іще не осінь,
лиш надвечір’я літа…
Сонця достиглу диню,
скупану в молоці,
полудень колихає
на яблуневих вітах,
променя світлий по́ніж
блимає у руці.
Лускаються горіхи,
серпень вітає Спасом,
яблука зашарілись,
пахнуть густі меди.
Збовтана тепла купіль
піниться житнім квасом,
і дітлашня грайлива
лащиться до води.
Пружна мембрана поля,
жваво кручу педалі,
змійку тонку виводить
гума тугих коліс!
Вкотре кудись втікаю
від суєти реалій –
в гори, туди, де в небо
соснами вперся ліс.
В душу мені дихне він
хвойним своїм кадилом,
у рукави й за комір
щедро сипне голок!
Скаже: «Моя дитино,
де ж це тебе носило?».
За кільканадцять метрів
мій упізнає крок.
Ніби іще не осінь,
наче уже й не літо –
ледве між них відчутний
цей надтонкий рубіж…
Жарить в обличчя сонце
жовтим своїм софітом,
серце стікає світлом,
ніби встромили ніж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682719
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 06.08.2016
Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 06.08.2016
Як пахнуть трави, скошені учора,
Де коники стрибають навмання,
Не вміють цвіркуни сюрчати хором
І ще не коле висохла стерня...
Сльозою сік стікає на покоси -
Не хоче в"януть зрізане стебло,
Ліниво походжає вечір босий,
Мов дощового літа й не було...
Бринить повітря й важко, й невагомо,
Та знає ніч, що звалена трава
Співа останню пісню. Невідомо
Померла вже вона чи ще жива...
О, як мені хотілося сп"яніти
Від того неземного, без прикрас,
Святого почуття, що впало в літо,
Коли усенький світ забув про нас...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682149
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Як пахнуть трави, скошені учора,
Де коники стрибають навмання,
Не вміють цвіркуни сюрчати хором
І ще не коле висохла стерня...
Сльозою сік стікає на покоси -
Не хоче в"януть зрізане стебло,
Ліниво походжає вечір босий,
Мов дощового літа й не було...
Бринить повітря й важко, й невагомо,
Та знає ніч, що звалена трава
Співа останню пісню. Невідомо
Померла вже вона чи ще жива...
О, як мені хотілося сп"яніти
Від того неземного, без прикрас,
Святого почуття, що впало в літо,
Коли усенький світ забув про нас...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682149
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Думаєш час полікує?
Зцілення - вигадка просто,
Наче розсипане просо -
Котиться та не смакує.
Гарне таке, золотаве.
Може колись і здалося?
Чом же душа стоголоссям
В розпачі... де її аве?
Душі - мережки-вуалі.
Свистом пронизує вітер.
Слів вже нема, кілька літер,
Інше все - зайві деталі.
Час не прийде, він минає.
Те, що було, на поталу.
Витекло тихо, помалу
Нас до землі нагинає.
Кажуть, забудеться...де там!
З пам"яттю знов у двобої
Сваряться вірші й гобої, -
От вже біда диригентам.
Лихо не менше поетам...
06.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682164
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Думаєш час полікує?
Зцілення - вигадка просто,
Наче розсипане просо -
Котиться та не смакує.
Гарне таке, золотаве.
Може колись і здалося?
Чом же душа стоголоссям
В розпачі... де її аве?
Душі - мережки-вуалі.
Свистом пронизує вітер.
Слів вже нема, кілька літер,
Інше все - зайві деталі.
Час не прийде, він минає.
Те, що було, на поталу.
Витекло тихо, помалу
Нас до землі нагинає.
Кажуть, забудеться...де там!
З пам"яттю знов у двобої
Сваряться вірші й гобої, -
От вже біда диригентам.
Лихо не менше поетам...
06.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682164
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Ніколи не ігноруй людину, яка турбується про тебе більше за все.
Тому, що в один чудовий день, ти можеш прокинутись і зрозуміти,
що втратив Місяць, рахуючи зірки...
Антуан де Сент-Екзюпері...
Ти називав мене своїм життям
І я жила тобою - променіла
Та доля наша кришталево-біла
Іржавим прогнивала почуттям...
Так пусто в домі нашому тепер
Бур'яном стежка поросла на ганок
Де ми з тобою зустрічали ранок
Під пісню солов'я з лісних шпалер...
Без тебе тут усе уже не так
Порожні стіни наганяють тугу
І вітер за вікном свою наругу
Лукаво завиває мов хижак...
Пилиться у кутку старий рояль
Ми так любили вдвох на ньому грати
І у вікно на небо споглядати
В бездонну вись чистішу за кришталь...
На столику лежать твої листи
Я сотню раз читала їх по колу
І мою душу з болю охололу
Вбивали недопалені мости...
Пройдуся боса по нічній росі
У твій светр загорнуся помилково
І аромат ударить так раптово
Знайомий запах загірчить в сльозі...
Мені здається, що я просто сплю
Тільки реальність завиває сумом
І в мене ударяє наче струмом
Твоє далеке й зболене "люблю..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682040
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Ніколи не ігноруй людину, яка турбується про тебе більше за все.
Тому, що в один чудовий день, ти можеш прокинутись і зрозуміти,
що втратив Місяць, рахуючи зірки...
Антуан де Сент-Екзюпері...
Ти називав мене своїм життям
І я жила тобою - променіла
Та доля наша кришталево-біла
Іржавим прогнивала почуттям...
Так пусто в домі нашому тепер
Бур'яном стежка поросла на ганок
Де ми з тобою зустрічали ранок
Під пісню солов'я з лісних шпалер...
Без тебе тут усе уже не так
Порожні стіни наганяють тугу
І вітер за вікном свою наругу
Лукаво завиває мов хижак...
Пилиться у кутку старий рояль
Ми так любили вдвох на ньому грати
І у вікно на небо споглядати
В бездонну вись чистішу за кришталь...
На столику лежать твої листи
Я сотню раз читала їх по колу
І мою душу з болю охололу
Вбивали недопалені мости...
Пройдуся боса по нічній росі
У твій светр загорнуся помилково
І аромат ударить так раптово
Знайомий запах загірчить в сльозі...
Мені здається, що я просто сплю
Тільки реальність завиває сумом
І в мене ударяє наче струмом
Твоє далеке й зболене "люблю..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682040
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Вот и всё… дожди уныло падая,
Смыли глаз печальных синеву.
Слезы солью по щеке… досаду я,
Спрячу под упавшую листву.
Вот и всё, слова твои не прошены,
Вырвались, восторженно смеясь…
И душа босая, в травах скошенных
Уколовшись, каплей пролилась.
Вот и всё, растерзана иголками,
Рвется кукла, ветоши призыв.
Ей фарфор звенящими осколками,
Закрывает тянущий надрыв…
Вот и всё, истерзанный заплатами,
Горечью застиранный платок.
Кичится долгами неоплатными,
Памяти укромный уголок.
Выставлен повторно,редактирован.
11.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681931
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Вот и всё… дожди уныло падая,
Смыли глаз печальных синеву.
Слезы солью по щеке… досаду я,
Спрячу под упавшую листву.
Вот и всё, слова твои не прошены,
Вырвались, восторженно смеясь…
И душа босая, в травах скошенных
Уколовшись, каплей пролилась.
Вот и всё, растерзана иголками,
Рвется кукла, ветоши призыв.
Ей фарфор звенящими осколками,
Закрывает тянущий надрыв…
Вот и всё, истерзанный заплатами,
Горечью застиранный платок.
Кичится долгами неоплатными,
Памяти укромный уголок.
Выставлен повторно,редактирован.
11.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681931
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
У карпатськеє село,
Що десь між горами
Приїхали журналісти
Із телепрограми.
Ходіт вони по селі
Шось собі знімают
Люди з острахом плаями,
Лиш сі посувают.
Кожен хоче шось спитати,
З якої програми ,
Та не хотіт підходити
Боятсі реклами.
Одні кажут шо кіно
Хотіт тут знімати,
Другі кажут шо приїдуть
Мабуть депутати.
Зібралисі всі під баром,
Що коло сільради
І питаютсі у війта
Якоїсь поради.
Війт вдягнувсі в вишиванку,
Щоб солідність мати,
Влупив собі півлітрину
Й пішов сі питати.
Закликав їх в сіліраду,
Розпитав помалу.
Тай пішов казати людям ,
З якого каналу.
Кажут шо вни з передачі
Моменти з ключами
І шукают Михаська
З лісопилорами.
Село ото не величке-
Дві й пів полонини.
Так шо про се усі знали
Вже за пів години.
Сами більше сі втішила
Жінка Михаськова,
Тепер дума заживу
І я гонорово.
Задарма я Михаська
Все свого ганьбила.
Тепер вижу лотерея,
То велика сила.
Дивись йому від квартири
Ключі присотали,
Добре шо я його п*єного
Вчера не прогнала.
Хоч до дітька грошей вгрохав
Він вті лотереї,
Та тепер нова квартира-
Газ і батереї.
До вечора Михаська
Мила й поцувала,
Аж гульк уже на воротах
Народу навала.
Репортер у Михаська
Файненько питає
З якого він буде року
І як поживає.
Пита йго чи в Магадані
Він був на роботі
І чи "помніт" він Марину
В червоних чоботях.
Михаськові із подиву
Мову перемкнуло.
До чого тут та Марина,
І коли се було?
Михайлиха і собі
Аж рота відкрила
Й одним оком погляда
У кутку на вила.
Не забула вас Михаську
Отота Марина.
Передала вам цілунок
І привіт від сина.
Каже в неї усе добре
Є синок Аркаша
Який дуже хоче знати
Як живе "папаша".
На цьому то інтерв*ю
Враз сі закінчило
Бо Михайлиха вхопила
Із куточка вила.
І давай лупить потроху
Отих репортерів
А Михасько без ключів
Вискочив у двері.
Отакі в житті бувають
Ключові моменти
Замість ключів від квартири
Маєш аліменти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457807
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.07.2016
У карпатськеє село,
Що десь між горами
Приїхали журналісти
Із телепрограми.
Ходіт вони по селі
Шось собі знімают
Люди з острахом плаями,
Лиш сі посувают.
Кожен хоче шось спитати,
З якої програми ,
Та не хотіт підходити
Боятсі реклами.
Одні кажут шо кіно
Хотіт тут знімати,
Другі кажут шо приїдуть
Мабуть депутати.
Зібралисі всі під баром,
Що коло сільради
І питаютсі у війта
Якоїсь поради.
Війт вдягнувсі в вишиванку,
Щоб солідність мати,
Влупив собі півлітрину
Й пішов сі питати.
Закликав їх в сіліраду,
Розпитав помалу.
Тай пішов казати людям ,
З якого каналу.
Кажут шо вни з передачі
Моменти з ключами
І шукают Михаська
З лісопилорами.
Село ото не величке-
Дві й пів полонини.
Так шо про се усі знали
Вже за пів години.
Сами більше сі втішила
Жінка Михаськова,
Тепер дума заживу
І я гонорово.
Задарма я Михаська
Все свого ганьбила.
Тепер вижу лотерея,
То велика сила.
Дивись йому від квартири
Ключі присотали,
Добре шо я його п*єного
Вчера не прогнала.
Хоч до дітька грошей вгрохав
Він вті лотереї,
Та тепер нова квартира-
Газ і батереї.
До вечора Михаська
Мила й поцувала,
Аж гульк уже на воротах
Народу навала.
Репортер у Михаська
Файненько питає
З якого він буде року
І як поживає.
Пита йго чи в Магадані
Він був на роботі
І чи "помніт" він Марину
В червоних чоботях.
Михаськові із подиву
Мову перемкнуло.
До чого тут та Марина,
І коли се було?
Михайлиха і собі
Аж рота відкрила
Й одним оком погляда
У кутку на вила.
Не забула вас Михаську
Отота Марина.
Передала вам цілунок
І привіт від сина.
Каже в неї усе добре
Є синок Аркаша
Який дуже хоче знати
Як живе "папаша".
На цьому то інтерв*ю
Враз сі закінчило
Бо Михайлиха вхопила
Із куточка вила.
І давай лупить потроху
Отих репортерів
А Михасько без ключів
Вискочив у двері.
Отакі в житті бувають
Ключові моменти
Замість ключів від квартири
Маєш аліменти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457807
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.07.2016
У карпатськеє село,
Що десь між горами
Приїхали журналісти
Із телепрограми.
Ходіт вони по селі
Шось собі знімают
Люди з острахом плаями,
Лиш сі посувают.
Кожен хоче шось спитати,
З якої програми ,
Та не хотіт підходити
Боятсі реклами.
Одні кажут шо кіно
Хотіт тут знімати,
Другі кажут шо приїдуть
Мабуть депутати.
Зібралисі всі під баром,
Що коло сільради
І питаютсі у війта
Якоїсь поради.
Війт вдягнувсі в вишиванку,
Щоб солідність мати,
Влупив собі півлітрину
Й пішов сі питати.
Закликав їх в сіліраду,
Розпитав помалу.
Тай пішов казати людям ,
З якого каналу.
Кажут шо вни з передачі
Моменти з ключами
І шукают Михаська
З лісопилорами.
Село ото не величке-
Дві й пів полонини.
Так шо про се усі знали
Вже за пів години.
Сами більше сі втішила
Жінка Михаськова,
Тепер дума заживу
І я гонорово.
Задарма я Михаська
Все свого ганьбила.
Тепер вижу лотерея,
То велика сила.
Дивись йому від квартири
Ключі присотали,
Добре шо я його п*єного
Вчера не прогнала.
Хоч до дітька грошей вгрохав
Він вті лотереї,
Та тепер нова квартира-
Газ і батереї.
До вечора Михаська
Мила й поцувала,
Аж гульк уже на воротах
Народу навала.
Репортер у Михаська
Файненько питає
З якого він буде року
І як поживає.
Пита йго чи в Магадані
Він був на роботі
І чи "помніт" він Марину
В червоних чоботях.
Михаськові із подиву
Мову перемкнуло.
До чого тут та Марина,
І коли се було?
Михайлиха і собі
Аж рота відкрила
Й одним оком погляда
У кутку на вила.
Не забула вас Михаську
Отота Марина.
Передала вам цілунок
І привіт від сина.
Каже в неї усе добре
Є синок Аркаша
Який дуже хоче знати
Як живе "папаша".
На цьому то інтерв*ю
Враз сі закінчило
Бо Михайлиха вхопила
Із куточка вила.
І давай лупить потроху
Отих репортерів
А Михасько без ключів
Вискочив у двері.
Отакі в житті бувають
Ключові моменти
Замість ключів від квартири
Маєш аліменти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457807
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
А мрія перед серцем завинила
і тихо–тихо йшла додому пішки.
Пролляла ніч на сутінки чорнила
і тільки ти ще вечоріла трішки,
від темряви фатальної – окремо,
де кожний ранок мав ім’я важливе:
чергові шість твоїх – важкі «даремно»…
черговий сьомий ваш – легкий «можливо»...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679787
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
А мрія перед серцем завинила
і тихо–тихо йшла додому пішки.
Пролляла ніч на сутінки чорнила
і тільки ти ще вечоріла трішки,
від темряви фатальної – окремо,
де кожний ранок мав ім’я важливе:
чергові шість твоїх – важкі «даремно»…
черговий сьомий ваш – легкий «можливо»...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679787
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016
Ни слова,ни шага - во тьме...
Лишь блики мерцания тени -
Кругами по стылой воде,..
В зазубринах(ржавчины)вены...
Устелен не розами путь...
Грехами исколоты вежды...
Ты только не обессудь -
За эти слова(без надежды)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679579
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Ни слова,ни шага - во тьме...
Лишь блики мерцания тени -
Кругами по стылой воде,..
В зазубринах(ржавчины)вены...
Устелен не розами путь...
Грехами исколоты вежды...
Ты только не обессудь -
За эти слова(без надежды)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679579
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Я плакала,бо ніч така коротка,
Росою виціловує світанки.
На пелюстки перлиста впала нотка
Засмучено.
Я плакала, збираючи в долоні
Амброзію, - душі ятрились ранки,
А час туманом осідав на скроні
Розлючено.
Я плакала від щастя, що те горе,
Коли твій усміх - ніжні колисанки?
Те неможливе, знаю, переборе,
Закриє тінь мереживом фіранки -
Оте палке одвічне і прозоре.
Озвучено.
21.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679366
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Я плакала,бо ніч така коротка,
Росою виціловує світанки.
На пелюстки перлиста впала нотка
Засмучено.
Я плакала, збираючи в долоні
Амброзію, - душі ятрились ранки,
А час туманом осідав на скроні
Розлючено.
Я плакала від щастя, що те горе,
Коли твій усміх - ніжні колисанки?
Те неможливе, знаю, переборе,
Закриє тінь мереживом фіранки -
Оте палке одвічне і прозоре.
Озвучено.
21.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679366
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2016
Ти диво дивне, зіткане зі слів,
Із вітру в полі, зоряного неба,
Із невловимих сонячних жалів...
Таку, як ти, обожнювати треба!
Ти пахнеш літом, сонцем, полином,
Ромашкою і м`ятою, і медом...
Твій аромат п`янить хмільним вином,
Ти пахнеш височінню, пахнеш небом!
Я б за тобою міг піти за край!
Де та межа, щоб не переступити?..
З тобою й в пеклі, мабуть, буде рай...
Таку, як ти, не можна не любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673632
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 20.07.2016
Ти диво дивне, зіткане зі слів,
Із вітру в полі, зоряного неба,
Із невловимих сонячних жалів...
Таку, як ти, обожнювати треба!
Ти пахнеш літом, сонцем, полином,
Ромашкою і м`ятою, і медом...
Твій аромат п`янить хмільним вином,
Ти пахнеш височінню, пахнеш небом!
Я б за тобою міг піти за край!
Де та межа, щоб не переступити?..
З тобою й в пеклі, мабуть, буде рай...
Таку, як ти, не можна не любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673632
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 20.07.2016
День пришедший – сродни новоявленной родинке:
есть – и пусть… ни отдать, ни стереть и на треть.
А пичуга, звенящая на подоконнике,
растревожила мысль: вдруг могла б и не спеть?…
Неприметные числа в моём календарике
от рассвета до ночи с простым «не обидь»
по двору догоняют подросшие гаврики,
выдворяя испуг: ведь могло ж и не быть?…
День ушёл…
без претензий на титул «событие»…
отчитавшись вечерней зарёю светло.
Было именно так…
я была среди зрителей…
я могу подтвердить…
…как же мне повезло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679012
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
День пришедший – сродни новоявленной родинке:
есть – и пусть… ни отдать, ни стереть и на треть.
А пичуга, звенящая на подоконнике,
растревожила мысль: вдруг могла б и не спеть?…
Неприметные числа в моём календарике
от рассвета до ночи с простым «не обидь»
по двору догоняют подросшие гаврики,
выдворяя испуг: ведь могло ж и не быть?…
День ушёл…
без претензий на титул «событие»…
отчитавшись вечерней зарёю светло.
Было именно так…
я была среди зрителей…
я могу подтвердить…
…как же мне повезло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679012
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Наодинці з думками , я ловлю їх руками
Та впіймати не можу: близько,близько – та ні.
А якщо їх сітками?! Всіх з`вязати й купками,
Прихистить лиш веселі,а прогнати сумні.
Та прогнати їх буйні далеко-далеко,
Так далеко,щоб навіть в глибокім у сні
Не приніс мені в дзьобі той чорний лелека,
Що кує в моїх думах ті ноти сумні.
Ну а ті , що зістануться будуть лиш мої
Я до серця їх милих усіх пригорну,
І лиш іноді під шелест трав і гобою
Їх за вітром я в поле гуляти пущу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495524
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 19.07.2016
Наодинці з думками , я ловлю їх руками
Та впіймати не можу: близько,близько – та ні.
А якщо їх сітками?! Всіх з`вязати й купками,
Прихистить лиш веселі,а прогнати сумні.
Та прогнати їх буйні далеко-далеко,
Так далеко,щоб навіть в глибокім у сні
Не приніс мені в дзьобі той чорний лелека,
Що кує в моїх думах ті ноти сумні.
Ну а ті , що зістануться будуть лиш мої
Я до серця їх милих усіх пригорну,
І лиш іноді під шелест трав і гобою
Їх за вітром я в поле гуляти пущу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495524
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 19.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2016
О ПОЛЬЗЕ ПРОВЕДЕНИЯ ПРОФИЛАКТИКИ ИНТЕРНЕТ-ПРОВАЙДЕРАМИ
Пол героя, так же, как и иные обстоятельства можно поменять, применительно к себе.
Нет интернета... Закончился...
Какая позорная практика!!!
Провайдеры заморочили
Опять проводить профилактику.
Какие-то кабели, серверы,
А, может быть, даже и трубы.
Нет...трубы не будут , наверное,
Но... Как же теперь без " Ю Туба"?
Без "Ленты", без "Одноклассников"?
Как без "ФБ" и "ВКонтакте"???
Вот удружили подрядчики
Досадным таким антрактом.
Но, как от тоски развеяться?
Может, пройтись по квартире?
Да... Страшновато ведь зрелище
Реального, мать его,мира...
Реал обрушился стрессом
Похлеще, чем, блин, война!
Брюнетка смазливая в кресле,
Как оказалось - жена!
А дочь перешла в девятый,
Была же ведь во втором!
Или... Наверное... В пятом???
А это что за облом?!
Из ванной мужик небритый,
Худющий, до измождения,
Глазами буравит сердито...
Капец! Не узнал... Отражение!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627751
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 19.07.2016
О ПОЛЬЗЕ ПРОВЕДЕНИЯ ПРОФИЛАКТИКИ ИНТЕРНЕТ-ПРОВАЙДЕРАМИ
Пол героя, так же, как и иные обстоятельства можно поменять, применительно к себе.
Нет интернета... Закончился...
Какая позорная практика!!!
Провайдеры заморочили
Опять проводить профилактику.
Какие-то кабели, серверы,
А, может быть, даже и трубы.
Нет...трубы не будут , наверное,
Но... Как же теперь без " Ю Туба"?
Без "Ленты", без "Одноклассников"?
Как без "ФБ" и "ВКонтакте"???
Вот удружили подрядчики
Досадным таким антрактом.
Но, как от тоски развеяться?
Может, пройтись по квартире?
Да... Страшновато ведь зрелище
Реального, мать его,мира...
Реал обрушился стрессом
Похлеще, чем, блин, война!
Брюнетка смазливая в кресле,
Как оказалось - жена!
А дочь перешла в девятый,
Была же ведь во втором!
Или... Наверное... В пятом???
А это что за облом?!
Из ванной мужик небритый,
Худющий, до измождения,
Глазами буравит сердито...
Капец! Не узнал... Отражение!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627751
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 19.07.2016
Й через тисячі літ між мільйонів тебе упізнаю,
Хоч шляхи розійшлись, загубилися в тисняві днів...
І не може по-іншому бути, не може, я знаю!
Та я просто романтик... І бути потрібним хотів!..
А іще фантазер, все літаю у мріях, у хмарах,
Все шукаю і кличу до себе свого журавля!..
І уява яскраві дрібниці малює в деталях...
Не моя в тім вина, що душа усе так уявля!
Так буває в житті... Не сумуй і не плач - все проходить,
Хоч колюча зима замітає засніжений рай...
Лише вітер співає, і сніг за вікном хороводить...
А так хочеться чути: "Тримай мене, не відпускай!"
Сніжна пустка в душі, навіть сльози замерзли солоні...
Лише вітер колючий, замети, як білі стоги...
Білий сон!.. Вже не квіти — сніжинки лежать на долоні!
Там, де був первоцвіт, — біла велич, холодні сніги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 19.07.2016
Й через тисячі літ між мільйонів тебе упізнаю,
Хоч шляхи розійшлись, загубилися в тисняві днів...
І не може по-іншому бути, не може, я знаю!
Та я просто романтик... І бути потрібним хотів!..
А іще фантазер, все літаю у мріях, у хмарах,
Все шукаю і кличу до себе свого журавля!..
І уява яскраві дрібниці малює в деталях...
Не моя в тім вина, що душа усе так уявля!
Так буває в житті... Не сумуй і не плач - все проходить,
Хоч колюча зима замітає засніжений рай...
Лише вітер співає, і сніг за вікном хороводить...
А так хочеться чути: "Тримай мене, не відпускай!"
Сніжна пустка в душі, навіть сльози замерзли солоні...
Лише вітер колючий, замети, як білі стоги...
Білий сон!.. Вже не квіти — сніжинки лежать на долоні!
Там, де був первоцвіт, — біла велич, холодні сніги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 19.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2016
Пароплави туди не рушають,
Ані потяги, ні літаки.
Там немає гарячого чаю –
Там є спогади тільки й думки.
Там останні слова ще лунають:
Я люблю тебе, мамо, люблю.
Там за руку тебе я тримаю…
Ти летиш… я лишаюсь… стою…
Ти для мене тепер синє небо,
Тепле сонце і сяйво зірок.
Все навколо говорить про тебе:
І фіранки… і блиск тарілок…
Ти далеко, а може, ще й далі,
Пароплави туди не пливуть…
Одягнути б сукенку й сандалі
І в дитинство на хвильку пірнуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669835
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 18.07.2016
Пароплави туди не рушають,
Ані потяги, ні літаки.
Там немає гарячого чаю –
Там є спогади тільки й думки.
Там останні слова ще лунають:
Я люблю тебе, мамо, люблю.
Там за руку тебе я тримаю…
Ти летиш… я лишаюсь… стою…
Ти для мене тепер синє небо,
Тепле сонце і сяйво зірок.
Все навколо говорить про тебе:
І фіранки… і блиск тарілок…
Ти далеко, а може, ще й далі,
Пароплави туди не пливуть…
Одягнути б сукенку й сандалі
І в дитинство на хвильку пірнуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669835
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 18.07.2016
Привіт...стіна двурушна, майже меч,
На приспане довірою, плече
Впаде і голосінням розпече.
В безжальності глумливих порожнеч,
Скотився диск, затягнута петля.
Відміряно прожите, озирнись,
У вічності сувоєм розгорнись;
День промайнув, а вечір - немовля.
Привіт...скотився золотий пісок,
Веснянками потроху, навмання.
Ті твої страхи просто маячня,
Рука уявна натиска курок
І косить, поливає всіх і все.
Оскал безжальний - заздрісна коса,
Що не ржавіє, вкотре зависа.
Нехай собі, одначе пронесе...
Привіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678679
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Привіт...стіна двурушна, майже меч,
На приспане довірою, плече
Впаде і голосінням розпече.
В безжальності глумливих порожнеч,
Скотився диск, затягнута петля.
Відміряно прожите, озирнись,
У вічності сувоєм розгорнись;
День промайнув, а вечір - немовля.
Привіт...скотився золотий пісок,
Веснянками потроху, навмання.
Ті твої страхи просто маячня,
Рука уявна натиска курок
І косить, поливає всіх і все.
Оскал безжальний - заздрісна коса,
Що не ржавіє, вкотре зависа.
Нехай собі, одначе пронесе...
Привіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678679
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2016
Горчи полынная строка,
Не понята и не испита.
Смешным злорадством не разбита,
Звенящей музыкой укрыта,
Ты так стройна и высока.
Разводишь косности мосты,
На части разорвав сознанье,
Открыв тропинку мирозданью.
Предвосхитив иносказанье,
Забытым миром правишь ты...
17.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678581
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Горчи полынная строка,
Не понята и не испита.
Смешным злорадством не разбита,
Звенящей музыкой укрыта,
Ты так стройна и высока.
Разводишь косности мосты,
На части разорвав сознанье,
Открыв тропинку мирозданью.
Предвосхитив иносказанье,
Забытым миром правишь ты...
17.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678581
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
"Випий мене поволі,"- твій подих лоскоче,
Звабно шепоче.
Покликом палиш безладним -
Владним.
Гнаному вітром надай притулок охоче -
Злива клекоче.
І пташеням безпорадним
Знадним
Падаю в руки тобі, знетямлений досі.
У безголоссі
Дихати важко і спрагло
Стало.
Душі зустріли цю мить оголені й босі,
Мойра на розі.
Слізьми бажання спливало -
Звало:
"Випий мене поволі і келихом повним
Стану." Жертовним,
Каменем сповненим змісту? -
Звісно."
Скрапую сангрію білу млосно-гріховним,
Невиліковним.
Виллю перлисто-ігристу...
Нині і прісно.
15.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678129
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 16.07.2016
"Випий мене поволі,"- твій подих лоскоче,
Звабно шепоче.
Покликом палиш безладним -
Владним.
Гнаному вітром надай притулок охоче -
Злива клекоче.
І пташеням безпорадним
Знадним
Падаю в руки тобі, знетямлений досі.
У безголоссі
Дихати важко і спрагло
Стало.
Душі зустріли цю мить оголені й босі,
Мойра на розі.
Слізьми бажання спливало -
Звало:
"Випий мене поволі і келихом повним
Стану." Жертовним,
Каменем сповненим змісту? -
Звісно."
Скрапую сангрію білу млосно-гріховним,
Невиліковним.
Виллю перлисто-ігристу...
Нині і прісно.
15.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678129
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 16.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2016
Холодне літо з вітрових афіш
Малює бляклістю сірі графіті
Іржаве сонце на твердім граніті
Штовхає душу у підніжжя ніш
...того що було...
в нас...
Мені би пригорщу синіх дощів
Я ними вмиюсь - утоплю утрати
Твого кохання вмілі дублікати
Нічого не лишили крім слідів
...котрих не зцілить...
час...
Перед очима знову терези
Мого сумління коливання хтиві
Я без вагання піддаюся зливі
І розумію:"не минеш грози!"
...коли у ній
вся ти...
Горять від холоду як ліхтарі
Фальшиві кольори не мого літа
А я тобою досі не зігріта
Замерзла зовсім при душній жарі
...себе не
вберегти...
Виводжу знову у душі тавром
Щоб пам'ятати - лиш хочу забути!
Ти без гріха не матимеш покути
І не напишеш зламаним пером...
...сіріють в серці болем вітражі...
...коли з тобою стали ми чужі?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678079
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Холодне літо з вітрових афіш
Малює бляклістю сірі графіті
Іржаве сонце на твердім граніті
Штовхає душу у підніжжя ніш
...того що було...
в нас...
Мені би пригорщу синіх дощів
Я ними вмиюсь - утоплю утрати
Твого кохання вмілі дублікати
Нічого не лишили крім слідів
...котрих не зцілить...
час...
Перед очима знову терези
Мого сумління коливання хтиві
Я без вагання піддаюся зливі
І розумію:"не минеш грози!"
...коли у ній
вся ти...
Горять від холоду як ліхтарі
Фальшиві кольори не мого літа
А я тобою досі не зігріта
Замерзла зовсім при душній жарі
...себе не
вберегти...
Виводжу знову у душі тавром
Щоб пам'ятати - лиш хочу забути!
Ти без гріха не матимеш покути
І не напишеш зламаним пером...
...сіріють в серці болем вітражі...
...коли з тобою стали ми чужі?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678079
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Я твоей молитвою не стану,
Вязью строк неспешно, застывая.
Льдом холодным под ноги титану
Брошусь, его взор не задевая.
Отражая, но не отражаясь,
В зеркалах сверкающих так ярко,
Разольюсь ручьями, искажаясь,
Под небесной радужною аркой,
И уйду в песок, играя с ветром,
На щеке обласканной - виньетка, -
Пятнышко, не больше миллиметра,
Неоконченной любви отметка.
Ты в моих мученьях не повинен,
Я забыла,что ушла из дома, -
Обернулась горечью полыни,
Карамельно-пряная истома.
Я твоей молитвою не стану,
На коленях ожидаю плаху.
И отныне, лишь ему достанусь, -
Палача единственному взмаху.
13.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677957
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Я твоей молитвою не стану,
Вязью строк неспешно, застывая.
Льдом холодным под ноги титану
Брошусь, его взор не задевая.
Отражая, но не отражаясь,
В зеркалах сверкающих так ярко,
Разольюсь ручьями, искажаясь,
Под небесной радужною аркой,
И уйду в песок, играя с ветром,
На щеке обласканной - виньетка, -
Пятнышко, не больше миллиметра,
Неоконченной любви отметка.
Ты в моих мученьях не повинен,
Я забыла,что ушла из дома, -
Обернулась горечью полыни,
Карамельно-пряная истома.
Я твоей молитвою не стану,
На коленях ожидаю плаху.
И отныне, лишь ему достанусь, -
Палача единственному взмаху.
13.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677957
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Небо, як рожеве грайливе вино,
Як розписане справжнім митцем полотно,
Як очі красуні, що не бачив давно,
Притягує розум і погляд воно...
Небо, як розігріте до жару вугілля,
Як приготоване відьмою зілля,
Як у Великодень дзвони в Неділю,
Пронизує серце промінням надії...
Небо, як кров у графіні з водою,
Як промерзлі стіни у квартирі зимою,
Як крики дитини, що плаче від болю,
Отруює серце їдкою журбою...
..............................................
І небо одне, і місто одне,
Чому ж такі різні картини?!
Важливе в житті, якщо не головне,
Якими Ти бачиш очима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674813
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 14.07.2016
Небо, як рожеве грайливе вино,
Як розписане справжнім митцем полотно,
Як очі красуні, що не бачив давно,
Притягує розум і погляд воно...
Небо, як розігріте до жару вугілля,
Як приготоване відьмою зілля,
Як у Великодень дзвони в Неділю,
Пронизує серце промінням надії...
Небо, як кров у графіні з водою,
Як промерзлі стіни у квартирі зимою,
Як крики дитини, що плаче від болю,
Отруює серце їдкою журбою...
..............................................
І небо одне, і місто одне,
Чому ж такі різні картини?!
Важливе в житті, якщо не головне,
Якими Ти бачиш очима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674813
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 14.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
Краще сто тисяч разів твоє слово почути, -
Душу незайману втримати, заколисати.
Більше ста тисяч разів визволяти зі скрути,
Аніж не бачити в снах, не знайти, не пізнати.
Краще сто тисяч разів лист розбить на цитати.
Там кожна літера - ніжність блакитно-рожева.
Більше ста тисяч разів недовіру приспати,
Аніж ота копійчана самотність дешева.
Краще сто тисяч разів розбиватися знову,
Стіни мовчання і вежі туманні не зрушу.
Більше ста тисяч разів не помітити змову,
Аніж не знати твою розхвильовану душу.
Краще сто тисяч разів написати і стерти
Щось недолуге таке, нарекаючи віршем.
Більше ста тисяч разів замість тебе померти,
Аніж забудеш мене... та й куди уже гірше?
09.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677337
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Краще сто тисяч разів твоє слово почути, -
Душу незайману втримати, заколисати.
Більше ста тисяч разів визволяти зі скрути,
Аніж не бачити в снах, не знайти, не пізнати.
Краще сто тисяч разів лист розбить на цитати.
Там кожна літера - ніжність блакитно-рожева.
Більше ста тисяч разів недовіру приспати,
Аніж ота копійчана самотність дешева.
Краще сто тисяч разів розбиватися знову,
Стіни мовчання і вежі туманні не зрушу.
Більше ста тисяч разів не помітити змову,
Аніж не знати твою розхвильовану душу.
Краще сто тисяч разів написати і стерти
Щось недолуге таке, нарекаючи віршем.
Більше ста тисяч разів замість тебе померти,
Аніж забудеш мене... та й куди уже гірше?
09.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677337
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Душа узнала миг
Слиянья - страх и страсть.
Кто победит? Кому затем литавры,
Средь тысячи вериг,
Ознаменуют власть
Венком зеленым, возлагая лавры?
Сильнее ли боязнь
Извечных любопытств -
А вдруг коснусь смолы и не увязну?
К погибели стремясь,
К любому из бесстыдств, -
Грехов смертельных зов, сродни соблазну.
Смиренна святость...кров
Для низменных надежд,
Отнимет назиданием в молитве:
"Не соверши грехов!"
Раскаянье - рубеж
Для падшего, в его последней битве.
07.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677335
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Душа узнала миг
Слиянья - страх и страсть.
Кто победит? Кому затем литавры,
Средь тысячи вериг,
Ознаменуют власть
Венком зеленым, возлагая лавры?
Сильнее ли боязнь
Извечных любопытств -
А вдруг коснусь смолы и не увязну?
К погибели стремясь,
К любому из бесстыдств, -
Грехов смертельных зов, сродни соблазну.
Смиренна святость...кров
Для низменных надежд,
Отнимет назиданием в молитве:
"Не соверши грехов!"
Раскаянье - рубеж
Для падшего, в его последней битве.
07.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677335
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
[i]Настоящая благодарность никогда не находит слов, чтобы выразить
себя. Она может сиять в твоих глазах, она может распространяться как
аромат всего твоего существа. Она может быть музыкой твоего безмолвия, но
выразить ее словами ты не можешь.
[b]Ошо[/b] [/i]
[i]Но я все-таки постараюсь... словами
[b]Дорофиевская[/b][/i]
Ушел в мечту венесуэльский барк,
Измяв речную тропку о форштевень.
Причал, освободившись, тяжелеет.
Ветра спешат согреться в парусах,
Как ангелы, ведя команду к цели...
Зашкаливает счастье на пределе,
И важно удержать себя в руках...
Смешались брызги двух далеких рек,
Сплетая мили русел в паутину.
Здесь каждый любит море так же сильно,
Как жизнь - легко решиться на побег
Не взвешивая, дерзко, инстинктивно.
На берегу заброшена рутина
И отчий дом, и временный ночлег...
Краснеет вечереющий экстаз,
Спонтанно в небе отразились мачты барка -
Он в золоте лучей сияет ярко
И кажется, весь мир в стихах увяз...
И не бывало в нем эдемских яблок,
И губ любовницы, алеющих и мягких...
Здесь - только море цвета синих глаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677279
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
[i]Настоящая благодарность никогда не находит слов, чтобы выразить
себя. Она может сиять в твоих глазах, она может распространяться как
аромат всего твоего существа. Она может быть музыкой твоего безмолвия, но
выразить ее словами ты не можешь.
[b]Ошо[/b] [/i]
[i]Но я все-таки постараюсь... словами
[b]Дорофиевская[/b][/i]
Ушел в мечту венесуэльский барк,
Измяв речную тропку о форштевень.
Причал, освободившись, тяжелеет.
Ветра спешат согреться в парусах,
Как ангелы, ведя команду к цели...
Зашкаливает счастье на пределе,
И важно удержать себя в руках...
Смешались брызги двух далеких рек,
Сплетая мили русел в паутину.
Здесь каждый любит море так же сильно,
Как жизнь - легко решиться на побег
Не взвешивая, дерзко, инстинктивно.
На берегу заброшена рутина
И отчий дом, и временный ночлег...
Краснеет вечереющий экстаз,
Спонтанно в небе отразились мачты барка -
Он в золоте лучей сияет ярко
И кажется, весь мир в стихах увяз...
И не бывало в нем эдемских яблок,
И губ любовницы, алеющих и мягких...
Здесь - только море цвета синих глаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677279
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Мне нравятся твои мурашки,
Прогулки под луной и тишина...
И как с теплом,
На воротник твоей рубашки...
Ложатся нежно
Кружевные рукава...
Обнимешь ты в ответ...
Вдыхая что-то в шею.
Моих волос едва касаясь,
Вызвав дрожь...
Сожмёшь покрепче...
Став ещё смелее!
Всё остальное..
Тайно скроет дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644767
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 10.07.2016
Мне нравятся твои мурашки,
Прогулки под луной и тишина...
И как с теплом,
На воротник твоей рубашки...
Ложатся нежно
Кружевные рукава...
Обнимешь ты в ответ...
Вдыхая что-то в шею.
Моих волос едва касаясь,
Вызвав дрожь...
Сожмёшь покрепче...
Став ещё смелее!
Всё остальное..
Тайно скроет дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644767
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 10.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2016
Стыло небо над старыми клёнами.
И слегка моросила душа,
по аллее идя за влюблёнными,
подгоревшей листвою шурша.
Разрывала сердца скрипка ласково,
пил волнение аккордеон.
Сквер… и ночь задыхались романсово…
удивлённо… с душой в унисон.
Листья падали клочьями паруса,
не доплыв. Никуда. Декаданс…
…разливалась по воздуху пауза,
упокоившись горечью августа…
ожидая последний романс…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676368
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Стыло небо над старыми клёнами.
И слегка моросила душа,
по аллее идя за влюблёнными,
подгоревшей листвою шурша.
Разрывала сердца скрипка ласково,
пил волнение аккордеон.
Сквер… и ночь задыхались романсово…
удивлённо… с душой в унисон.
Листья падали клочьями паруса,
не доплыв. Никуда. Декаданс…
…разливалась по воздуху пауза,
упокоившись горечью августа…
ожидая последний романс…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676368
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Солодкий травень. Соло солов'я.
Солом'яного кольору перини
пливуть собі по небу... Жаль - не я
над цим бузком, трамваєм, містом лину...
Де пахне вечір спокоєм і сном.
В пісках пісочниць - голі купідони.
І курять крізь відчинене вікно
неголені сусідські аполлони
подейкуючи мляво про футбол,
війну,"бабів", повістки, ціни, пиво...
На лавочках сідничок юних Лол
торкають однокласники цнотливо.
І світ такий одвічний - до прозрінь,
де гасне вечір - синьо... Синьо... Синьо...
Де женщіни з обличчями богинь
медитативно лускають насіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667986
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 06.07.2016
Солодкий травень. Соло солов'я.
Солом'яного кольору перини
пливуть собі по небу... Жаль - не я
над цим бузком, трамваєм, містом лину...
Де пахне вечір спокоєм і сном.
В пісках пісочниць - голі купідони.
І курять крізь відчинене вікно
неголені сусідські аполлони
подейкуючи мляво про футбол,
війну,"бабів", повістки, ціни, пиво...
На лавочках сідничок юних Лол
торкають однокласники цнотливо.
І світ такий одвічний - до прозрінь,
де гасне вечір - синьо... Синьо... Синьо...
Де женщіни з обличчями богинь
медитативно лускають насіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667986
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 06.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2016
Я сегодня немного зла,
Ты прости уж мою изменчивость ...
Я не вправе наверно звать
В оправданье свою доверчивость.
Я сегодня была груба,
Пряча стыд за словами колкими ?
Может вовсе не по зубам
Управлять мне судьбы двуколкою?
Я сегодня совсем не та ?
Может пошлая , простоватаЯ ?
Нитью белой моя мечта,
Наспех сшитая, мне расплатою ?
Я сегодня немного зла -
Фраз избитость и строк обыденность ...
Как бы счастлива я была
Заурядность из мыслей выдернуть.
Как бы рада, да не могу …
Где ж набраться житейской мудрости ?
Я сегодня опять в долгу
Из-за горькой своей ...
... безрассудности ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675741
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Я сегодня немного зла,
Ты прости уж мою изменчивость ...
Я не вправе наверно звать
В оправданье свою доверчивость.
Я сегодня была груба,
Пряча стыд за словами колкими ?
Может вовсе не по зубам
Управлять мне судьбы двуколкою?
Я сегодня совсем не та ?
Может пошлая , простоватаЯ ?
Нитью белой моя мечта,
Наспех сшитая, мне расплатою ?
Я сегодня немного зла -
Фраз избитость и строк обыденность ...
Как бы счастлива я была
Заурядность из мыслей выдернуть.
Как бы рада, да не могу …
Где ж набраться житейской мудрости ?
Я сегодня опять в долгу
Из-за горькой своей ...
... безрассудности ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675741
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Бесславьем заклеймен,
С могилой обручен,
В оковах бессловесного проклятья.
У вечности в долгу,
Молилась на снегу,
Измяв подол изысканного платья.
Скорбящая вдова -
Креп черный, кружева,
Серебряных цепей изнеможенье.
Коса расплетена,
Душа обнажена -
Отчаянья безмолвное виденье.
Терзает и манит,
Укорами казнит
Гранитный крест в немом увещеванье.
Вчера еще жена.
Повержена, бледна
Оглушена, растерзана роптаньем -
Мост рухнул из ольхи...
Вопят в ночи грехи,
А кровь кипит от мук и вожделенья:
"Хотя бы раз приснись,
Надеждой обернись,
Вернись ко мне, хоть разума затменьем".
Ольха -символ:
1)семейных уз;
2)ассоциируется со смертью, огнем в горне и силами испарения.
3)У кельтов – чудо-дерево, символ воскресения и обожествления.
Существует поверье, что дверь в волшебное царство эльфов и фей находится в ольхе.
30.06.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675717
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Бесславьем заклеймен,
С могилой обручен,
В оковах бессловесного проклятья.
У вечности в долгу,
Молилась на снегу,
Измяв подол изысканного платья.
Скорбящая вдова -
Креп черный, кружева,
Серебряных цепей изнеможенье.
Коса расплетена,
Душа обнажена -
Отчаянья безмолвное виденье.
Терзает и манит,
Укорами казнит
Гранитный крест в немом увещеванье.
Вчера еще жена.
Повержена, бледна
Оглушена, растерзана роптаньем -
Мост рухнул из ольхи...
Вопят в ночи грехи,
А кровь кипит от мук и вожделенья:
"Хотя бы раз приснись,
Надеждой обернись,
Вернись ко мне, хоть разума затменьем".
Ольха -символ:
1)семейных уз;
2)ассоциируется со смертью, огнем в горне и силами испарения.
3)У кельтов – чудо-дерево, символ воскресения и обожествления.
Существует поверье, что дверь в волшебное царство эльфов и фей находится в ольхе.
30.06.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675717
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2016
Ты пахла весной...
Щекотала сиреневым счастьем
Так нежно и славно.
Пьянящей волной
Поцелуев, царапок, объятий
Меня накрывала.
Как талой водой
Ты ласкала горящее сердце
Ладошек прохладой.
Ты пахла весной,
Раздевала, сама уж раздевшись -
И всё расцветало.
Ты пахла весной...
Ты звенела, как ландышей звёзды
Под песни рассвета.
Ходила босой
По любви раскаленной, по розам
В шипастых корсетах.
Ты юной листвой
Поцелуев своих клейко-сладких
Взрывала планеты.
Ты пахла весной...
... Тот роман был курортным и кратким -
На краешке лета.
Июнь, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675144
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Ты пахла весной...
Щекотала сиреневым счастьем
Так нежно и славно.
Пьянящей волной
Поцелуев, царапок, объятий
Меня накрывала.
Как талой водой
Ты ласкала горящее сердце
Ладошек прохладой.
Ты пахла весной,
Раздевала, сама уж раздевшись -
И всё расцветало.
Ты пахла весной...
Ты звенела, как ландышей звёзды
Под песни рассвета.
Ходила босой
По любви раскаленной, по розам
В шипастых корсетах.
Ты юной листвой
Поцелуев своих клейко-сладких
Взрывала планеты.
Ты пахла весной...
... Тот роман был курортным и кратким -
На краешке лета.
Июнь, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675144
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Чи ніч була солодка, чи не дуже,
Міцним чи полохливим вдався сон,
Це - вже було і вже мені байдуже,
Комп’ютеру здаюся у полон.
Я ж ніби знаю всю його шкідливість,
Я знаю: він краде безжально час.
Але я вдячна за його можливість
Мені подати зцілюючий глас.
Ми - вже удвох і знову добрий ранок,
Пірнаю у блакитний монітор
І є можливість різних забаганок,
І знову в нас взаємний цей повтор.
Нехай мене пробачить телевізор,
До нього я все рідше ходжу в гості,
Комп’ютер я люблю не задля ігор,
Мені відкрився знань безмежних простір.
Мій вірний друг. І це – уже назавжди,
Такі не зрадять, ну а я, тим більше,
Я відділю всі правди від неправди.
Мій моніторе, сяй мені ясніше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675150
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Чи ніч була солодка, чи не дуже,
Міцним чи полохливим вдався сон,
Це - вже було і вже мені байдуже,
Комп’ютеру здаюся у полон.
Я ж ніби знаю всю його шкідливість,
Я знаю: він краде безжально час.
Але я вдячна за його можливість
Мені подати зцілюючий глас.
Ми - вже удвох і знову добрий ранок,
Пірнаю у блакитний монітор
І є можливість різних забаганок,
І знову в нас взаємний цей повтор.
Нехай мене пробачить телевізор,
До нього я все рідше ходжу в гості,
Комп’ютер я люблю не задля ігор,
Мені відкрився знань безмежних простір.
Мій вірний друг. І це – уже назавжди,
Такі не зрадять, ну а я, тим більше,
Я відділю всі правди від неправди.
Мій моніторе, сяй мені ясніше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675150
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2016
Застываешь во мгле льдистой статуей
Пантеона мадам Тюссо, -
За гримасами полюсов
Восхождением двойственным сжатую.
Обольщаешь притворно безумием,
Пробираясь в калашный ряд.
Карамелью укроешь яд
И застынут фантомами мумии.
Безразличьем твоим огорошены,
Забываешь их имена
Рвутся вены, как стремена,
Когда ты станешь гостем непрошеным.
Уходи, в заклинаниях путая,
Пляской жизнь забирая в плен.
Небом вытканный, гобелен
Безымянности прах - доля лютая.
26.06.2016
До сих пор никто не знает, КАК она ушла...Просто время замерло и она переступила грань...Сама или с чьей-то помощью?..Время,сколько его у каждого из нас?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674594
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Вона розкривала двері,
А я розривала душу, -
Фрагменти сумних містерій
Застигли, ніяк не зрушу.
Вона крокувала з даху,
Вважала, що має крила
І він натерпівся страху.
Я ж слухала й "розуміла".
Він майже не спав, до ранку
Стеріг, коли скрипне шиба.
Вона ж на стрічки фіранку, -
І ось у "квітках" садиба.
Ламав те гілля в букети,
А потім, в обіймах тихо
Читав про любов сонети.
В кутку зачаїлось лихо.
Вона в молитвах - прокльони,
Ночами сидить у чаті.
Зламала всі телефони
І стрілки на циферблаті.
Він ніжив її, а потім
У дощ і у сніг - до мене.
Подзвонить, що на роботі,
І гонить авто шалено.
Я мовчки плела серветку,
І слухала жахів сповідь.
Втопив не одну жилетку
У сліз нескінченну повідь.
Палив без кінця і краю,
Мене не чув і не бачив.
На тихе моє - "Не кохаю"
Здригнувся і... не пробачив.
22.06.
[img]https://pp.vk.me/c424620/v424620721/89a1/OGf5r0BWGNI.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673843
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Вона розкривала двері,
А я розривала душу, -
Фрагменти сумних містерій
Застигли, ніяк не зрушу.
Вона крокувала з даху,
Вважала, що має крила
І він натерпівся страху.
Я ж слухала й "розуміла".
Він майже не спав, до ранку
Стеріг, коли скрипне шиба.
Вона ж на стрічки фіранку, -
І ось у "квітках" садиба.
Ламав те гілля в букети,
А потім, в обіймах тихо
Читав про любов сонети.
В кутку зачаїлось лихо.
Вона в молитвах - прокльони,
Ночами сидить у чаті.
Зламала всі телефони
І стрілки на циферблаті.
Він ніжив її, а потім
У дощ і у сніг - до мене.
Подзвонить, що на роботі,
І гонить авто шалено.
Я мовчки плела серветку,
І слухала жахів сповідь.
Втопив не одну жилетку
У сліз нескінченну повідь.
Палив без кінця і краю,
Мене не чув і не бачив.
На тихе моє - "Не кохаю"
Здригнувся і... не пробачив.
22.06.
[img]https://pp.vk.me/c424620/v424620721/89a1/OGf5r0BWGNI.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673843
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 23.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2016
Останні непрочитані листи...
Тебе їх прочитати не примушу!
Зачинених конвертиків хрести -
Як двері, що зачинені у душу...
І щось мене давним-давно гризе:
- Ну, видали ту кляту електронку,
Скінчилося, забулося вже все!..
В народі кажуть: рветься там, де тонко.
Та вкотре перечитую все знов -
Прості листи, нічим не особливі,
Нема там слів "кохання" чи "любов",
Там всі слова грайливо-неважливі...
І колються, немов стерня в жнива,
Несправджені бажання їжачками,
Бо мною не написані слова
Ти вже не прочитаєш між рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Останні непрочитані листи...
Тебе їх прочитати не примушу!
Зачинених конвертиків хрести -
Як двері, що зачинені у душу...
І щось мене давним-давно гризе:
- Ну, видали ту кляту електронку,
Скінчилося, забулося вже все!..
В народі кажуть: рветься там, де тонко.
Та вкотре перечитую все знов -
Прості листи, нічим не особливі,
Нема там слів "кохання" чи "любов",
Там всі слова грайливо-неважливі...
І колються, немов стерня в жнива,
Несправджені бажання їжачками,
Бо мною не написані слова
Ти вже не прочитаєш між рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 21.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2016
У тиші міській заспіває хрипучий рояль
За ноти візьме приглушені відгуки вітру
І небо опустить на вії сонливу вуаль
Замінить на темінь сонце-блакитну палітру
Дрімає старенька кав'ярня - моргає ліхтар
Туманно-яскравим віченьком місяць пихатий
Блукає у морі незлічених зірко-отар
Лишаючи слід за собою срібно-строкатий
Прокрадеться сон через дах і шмигне у вікно
Нав'язливо буде проситись в нашу кімнату
А нічка постелить на плечі магічне сукно
Ступаючи впевнено по тонкому канату
Гойдає фіранку ласкаво нічний вітерець
Жбурляє в обличчя димок від теплого чаю
Ти нишком ховаєш від мене блідий папірець
Котрий я уперто поглядом своїм шукаю
Прошу, начитай мені ніжно-тремтливі вірші!
Хоч трішечки з нічкою в такт почаруй, коханий
Торкнися своєю душею моєї душі
Бо кожен твій вірш(як завжди!) для мене бажаний
Я буду вслухатися серденьком - магії шик...
В уяві зачиню себе у чарівних стінах
А в тиші міській затихає приглушений крик
... я засинаю тихенько на твоїх колінах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673521
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
У тиші міській заспіває хрипучий рояль
За ноти візьме приглушені відгуки вітру
І небо опустить на вії сонливу вуаль
Замінить на темінь сонце-блакитну палітру
Дрімає старенька кав'ярня - моргає ліхтар
Туманно-яскравим віченьком місяць пихатий
Блукає у морі незлічених зірко-отар
Лишаючи слід за собою срібно-строкатий
Прокрадеться сон через дах і шмигне у вікно
Нав'язливо буде проситись в нашу кімнату
А нічка постелить на плечі магічне сукно
Ступаючи впевнено по тонкому канату
Гойдає фіранку ласкаво нічний вітерець
Жбурляє в обличчя димок від теплого чаю
Ти нишком ховаєш від мене блідий папірець
Котрий я уперто поглядом своїм шукаю
Прошу, начитай мені ніжно-тремтливі вірші!
Хоч трішечки з нічкою в такт почаруй, коханий
Торкнися своєю душею моєї душі
Бо кожен твій вірш(як завжди!) для мене бажаний
Я буду вслухатися серденьком - магії шик...
В уяві зачиню себе у чарівних стінах
А в тиші міській затихає приглушений крик
... я засинаю тихенько на твоїх колінах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673521
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Кожен крок - це насправді дорога в нове,
Хай малий він буде чи великий.
Кожен крок - це війна, мир чи щось, що не вмре,
Що не має в наявності лика.
Певні кроки - це шлях до могутніх понтів,
До панічного сну в домовині.
Тільки ти проростеш із бетону в світи,
Адже світло впаде на рослину.
На столі "Кока-Кола", звучить десь "Вставай",
А чи встанеш? Чи підеш до бою?
Автомата не треба - лиш серця не край,
Ти в чиїхось очах - боєць, воїн.
Якщо дусять, ступи крок - послабиш прийом,
Тоді досі будеш живим, вільним.
Якщо прагнуть змішати із кров'ю вино,
То старайся не стати на міни.
Якщо ліплять своїх чоловічків зі зла,
Не здавайся, руйнуй барикади,
Якщо влада на тебе ембарго ввела,
То мистецтво захоплює владу.
Але знай, що на слід може впасти сміття,
Що лиш час розірве твої шати,
Адже кроки не тільки рятують життя,
А ще й здатні його забирати.
20.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673593
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Кожен крок - це насправді дорога в нове,
Хай малий він буде чи великий.
Кожен крок - це війна, мир чи щось, що не вмре,
Що не має в наявності лика.
Певні кроки - це шлях до могутніх понтів,
До панічного сну в домовині.
Тільки ти проростеш із бетону в світи,
Адже світло впаде на рослину.
На столі "Кока-Кола", звучить десь "Вставай",
А чи встанеш? Чи підеш до бою?
Автомата не треба - лиш серця не край,
Ти в чиїхось очах - боєць, воїн.
Якщо дусять, ступи крок - послабиш прийом,
Тоді досі будеш живим, вільним.
Якщо прагнуть змішати із кров'ю вино,
То старайся не стати на міни.
Якщо ліплять своїх чоловічків зі зла,
Не здавайся, руйнуй барикади,
Якщо влада на тебе ембарго ввела,
То мистецтво захоплює владу.
Але знай, що на слід може впасти сміття,
Що лиш час розірве твої шати,
Адже кроки не тільки рятують життя,
А ще й здатні його забирати.
20.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673593
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2016
Заховайся під стиглим дощем, щоб на хвильку забули,
Увімкни голоси всередині - спілкуйся із ними.
І нехай твоє тіло прошиють з гори та в низ кулі,
І нехай твій порив не холоне під натиском диму.
Кожен подив і доторк до неба - це натяк на спокій.
Побалакайте трохи, я хочу почути Ваш голос!
Кожен нерв гине з часом, та пам'ять пригадує кроки
До зливи, до радощів, мрій, плачу, розпачу...
...волі.
14.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672279
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Заховайся під стиглим дощем, щоб на хвильку забули,
Увімкни голоси всередині - спілкуйся із ними.
І нехай твоє тіло прошиють з гори та в низ кулі,
І нехай твій порив не холоне під натиском диму.
Кожен подив і доторк до неба - це натяк на спокій.
Побалакайте трохи, я хочу почути Ваш голос!
Кожен нерв гине з часом, та пам'ять пригадує кроки
До зливи, до радощів, мрій, плачу, розпачу...
...волі.
14.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672279
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2016
Зорій, моє місто над Бугом,
Вдихай аромати красот,
Ти стало мені вірним другом,
Мозаїко дивних висот!
Ти – юність моя й моя зрілість,
Літопис нелегких доріг,
Ти – серця тепло й його милість,
Ти – часу невпинного біг.
Хмельницький! Проскурів!Любове!
Рости, розквітай, молодій,
Мій саде чарівно-бузковий,
Букет сподівань і надій.
До тебе ведуть всі дороги
І стрічкою в’ються привітно,
Молитимусь завжди я Богу
Тобі щоб жилось зореквітно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672654
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Зорій, моє місто над Бугом,
Вдихай аромати красот,
Ти стало мені вірним другом,
Мозаїко дивних висот!
Ти – юність моя й моя зрілість,
Літопис нелегких доріг,
Ти – серця тепло й його милість,
Ти – часу невпинного біг.
Хмельницький! Проскурів!Любове!
Рости, розквітай, молодій,
Мій саде чарівно-бузковий,
Букет сподівань і надій.
До тебе ведуть всі дороги
І стрічкою в’ються привітно,
Молитимусь завжди я Богу
Тобі щоб жилось зореквітно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672654
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2016
Вот дерзость - в стойку, все долги - к барьеру!
Вновь память, в амнезии утонув,
К чертям пошлет былые полумеры,
Когда дыханье наше на кону.
Бросок! Еще один, затем десятый,
Страсть обоюдна - быть или не быть?
И кожа, разливая конденсаты,
От пламени пытается остыть.
Следы уколов и порезы нервов -
Решенье душ; что зло, а что добро?
Слияние вне времени, наверно,
Спирали неустанный оборот.
И распластав, вольет душе забвенье,
Весь разум понемногу растеряв.
Остановись, прекрасное мгновенье,
Вручив ключи от пряных райских врат.
11.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671611
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Вот дерзость - в стойку, все долги - к барьеру!
Вновь память, в амнезии утонув,
К чертям пошлет былые полумеры,
Когда дыханье наше на кону.
Бросок! Еще один, затем десятый,
Страсть обоюдна - быть или не быть?
И кожа, разливая конденсаты,
От пламени пытается остыть.
Следы уколов и порезы нервов -
Решенье душ; что зло, а что добро?
Слияние вне времени, наверно,
Спирали неустанный оборот.
И распластав, вольет душе забвенье,
Весь разум понемногу растеряв.
Остановись, прекрасное мгновенье,
Вручив ключи от пряных райских врат.
11.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671611
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
У часи інтернету і стресу,
Смайлів, замість сердечних розмов,
Виживається казка прогресом
І не гублять вже коні підков –
Гублять люди сумління й посади,
А мені так потрібно – хоч плач! –
По алеях тінистого саду
Чути цокіт майбутніх удач.
Нині коні живуть на картинках
Чи в забутих прадідівських снах.
Грудка цукру в кишені й скоринка,
Та підкова лише в небесах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671238
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
У часи інтернету і стресу,
Смайлів, замість сердечних розмов,
Виживається казка прогресом
І не гублять вже коні підков –
Гублять люди сумління й посади,
А мені так потрібно – хоч плач! –
По алеях тінистого саду
Чути цокіт майбутніх удач.
Нині коні живуть на картинках
Чи в забутих прадідівських снах.
Грудка цукру в кишені й скоринка,
Та підкова лише в небесах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671238
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
За картиною Р.Гонсалвеса
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/20.jpg
[/img]
Вічний домашній вогнику,
Затишком пахнеш і казкою,
Пряником, ніжністю, ласкою,
Першими вдалими кроками.
Любиш, зібравши нас пазлами,
Чаєм поїти з малиною,
Бачить дорослих дитинними,
Кутатись теплими фразами.
В серці твоєму жаринками
Сплять до майбутньої зустрічі
Теплі обійми та усмішки,
Жаль розставання гірчинкою.
Любий домашній вогнику,
Ти під життєвими зливами
Робиш нас просто щасливими
Поглядом, усміхом, дотиком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670881
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016
За картиною Р.Гонсалвеса
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/20.jpg
[/img]
Вічний домашній вогнику,
Затишком пахнеш і казкою,
Пряником, ніжністю, ласкою,
Першими вдалими кроками.
Любиш, зібравши нас пазлами,
Чаєм поїти з малиною,
Бачить дорослих дитинними,
Кутатись теплими фразами.
В серці твоєму жаринками
Сплять до майбутньої зустрічі
Теплі обійми та усмішки,
Жаль розставання гірчинкою.
Любий домашній вогнику,
Ти під життєвими зливами
Робиш нас просто щасливими
Поглядом, усміхом, дотиком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670881
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Скажи, красуне, де твоя труна?
Коли ти спиш - хоч воду пий з обличчя,
Цей сон за склом тобі страшенно личить,
Як не дрімаєш – проклята, страшна.
Драконів клятва спокій берегла
Від вояків, закоханих по вуха
В твої вуста – занепад і розруху,-
Одним зі стражів спалена була.
Жадоби вершник, вміло вибрав час,
Цілунок взяв – прокинулась ти криком
Пізнавших смерть: пекельним, чорним, диким -
Красу змінили борозни гримас.
Вогненні очі в прагненні пожеж,
Кривавий слід від ніг лишаєш босих,
Слова твої – це сироти голосять,
Стигмати в долю втратами несеш.
Скажи, потворо, де стоїть труна?
Дзвін кришталю нехай тебе покличе,
Щоб знову сон землі безкрів’ям личив.
Твоїм світанком втішені сповна….
Засни, війна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666042
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 07.06.2016
Скажи, красуне, де твоя труна?
Коли ти спиш - хоч воду пий з обличчя,
Цей сон за склом тобі страшенно личить,
Як не дрімаєш – проклята, страшна.
Драконів клятва спокій берегла
Від вояків, закоханих по вуха
В твої вуста – занепад і розруху,-
Одним зі стражів спалена була.
Жадоби вершник, вміло вибрав час,
Цілунок взяв – прокинулась ти криком
Пізнавших смерть: пекельним, чорним, диким -
Красу змінили борозни гримас.
Вогненні очі в прагненні пожеж,
Кривавий слід від ніг лишаєш босих,
Слова твої – це сироти голосять,
Стигмати в долю втратами несеш.
Скажи, потворо, де стоїть труна?
Дзвін кришталю нехай тебе покличе,
Щоб знову сон землі безкрів’ям личив.
Твоїм світанком втішені сповна….
Засни, війна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666042
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 07.06.2016
Я б за тобой на край света...
Только не знаю, а смог бы
Ты на край света пойти.
Запахи нашего лета
Помнишь? И нас, босоногих, -
Тропку пытались найти.
Словно дойдя на край света,
Взявшись за руки, как дети,
Мы окунулись в закат...
Знаешь, а нашего лета
Снятся мгновения эти
Мне ночь за ночью подряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670869
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Я б за тобой на край света...
Только не знаю, а смог бы
Ты на край света пойти.
Запахи нашего лета
Помнишь? И нас, босоногих, -
Тропку пытались найти.
Словно дойдя на край света,
Взявшись за руки, как дети,
Мы окунулись в закат...
Знаешь, а нашего лета
Снятся мгновения эти
Мне ночь за ночью подряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670869
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
І що між цими двома?
В повітрі - межа незрима,
Й соняшникове проміння
Уздовж нескінченних доріг
Та попіл вчорашніх хмар.
Й питання - хто першим не встиг?...
До ніг....
І що між цими двома?
Не можна казати вголос...
Немов руйнація - осмос,
Що йде усередину, вглиб...
Дощить з сьогоднішніх хмар...
Й питання - хто першим не зміг?..
Застиг...
І що між цими двома?
Серця - не серця, - вугілля!
Й відлюдників-слів засилля...
Чи встануть зі старих могил
Примари нових почуттів -
Майбутніх крислатих хмар?
Й питання - хто першим добіг...
Із них?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670811
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
І що між цими двома?
В повітрі - межа незрима,
Й соняшникове проміння
Уздовж нескінченних доріг
Та попіл вчорашніх хмар.
Й питання - хто першим не встиг?...
До ніг....
І що між цими двома?
Не можна казати вголос...
Немов руйнація - осмос,
Що йде усередину, вглиб...
Дощить з сьогоднішніх хмар...
Й питання - хто першим не зміг?..
Застиг...
І що між цими двома?
Серця - не серця, - вугілля!
Й відлюдників-слів засилля...
Чи встануть зі старих могил
Примари нових почуттів -
Майбутніх крислатих хмар?
Й питання - хто першим добіг...
Із них?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670811
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Ви їдете… порепані вуста,
Що без цілунків відлітають шматтям…
Так на стернищах скошених отав
Лежить туман – холодним сірим платтям,
Що душу вихолоджує – до дна…
Ви їдете… На вас там хтось чекає…
Бринить гудками синя далина,
За потягом – душа моя рушає,
Покинута, ховається в куток,
Ще мить, незримо – коло вас побути…
Моє ім’я не впишеться в квиток -
Відкинуте, зневірене, забуте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670703
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Ви їдете… порепані вуста,
Що без цілунків відлітають шматтям…
Так на стернищах скошених отав
Лежить туман – холодним сірим платтям,
Що душу вихолоджує – до дна…
Ви їдете… На вас там хтось чекає…
Бринить гудками синя далина,
За потягом – душа моя рушає,
Покинута, ховається в куток,
Ще мить, незримо – коло вас побути…
Моє ім’я не впишеться в квиток -
Відкинуте, зневірене, забуте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670703
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Пройшло життя... І почалось спочатку.
Те ж небо, люди, ті ж війна і мир.
З них кожен ставить коми замість крапок
Й тріпоче почорнілими крильми.
Приходить вечір - в гості його кличуть,
Приходить ранок - всі його женуть.
Не кожен з них в серцях буває вічним,
Але віддасть він часточку вогню.
Народ безсмертний, бо нові приходять -
Вночі в диму троянди розцвіли.
Не кожен пізнає свої безодні,
Бо не встигає вилізти з пітьми.
Покинуті світанки в двері лізуть,
Та їх не відчинятимуть вони.
Нащадки сонця, що заходить пізно -
Це ті, хто в Темних Вежах проросли.
04-05.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670454
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Пройшло життя... І почалось спочатку.
Те ж небо, люди, ті ж війна і мир.
З них кожен ставить коми замість крапок
Й тріпоче почорнілими крильми.
Приходить вечір - в гості його кличуть,
Приходить ранок - всі його женуть.
Не кожен з них в серцях буває вічним,
Але віддасть він часточку вогню.
Народ безсмертний, бо нові приходять -
Вночі в диму троянди розцвіли.
Не кожен пізнає свої безодні,
Бо не встигає вилізти з пітьми.
Покинуті світанки в двері лізуть,
Та їх не відчинятимуть вони.
Нащадки сонця, що заходить пізно -
Це ті, хто в Темних Вежах проросли.
04-05.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670454
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016
Накинь мені на плечі свій піджак.
Тут холодно. Дивись, замерзли сльози.
Я кажу "ні", а в пульсі б"ється "так"...
І сніг іде, і повені, і грози..
Залишся. Я боюся самоти.
Вона мене з"їдає і дратує.
Чому навколо мене тільки ти?
А, може, тебе навіть не існує?
А , може, не існує і мене?
Така собі чиясь дурна уява.
Лиш вірити, що все колись мине,
Що недарма під зливою стояла..
Накинь мені на плечі свого горя
І розкажи про ту страшну печаль.
Ми недарма здолали стільки моря,
За літом, сто відсотків, є причал.
Та тільки от, чи варто зупинятись,
Якщо ми тонемо у власних почуттях..
Ми можемо крізь сльози посміхатись,
Та сенс тоді який у тих сльозах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670014
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Накинь мені на плечі свій піджак.
Тут холодно. Дивись, замерзли сльози.
Я кажу "ні", а в пульсі б"ється "так"...
І сніг іде, і повені, і грози..
Залишся. Я боюся самоти.
Вона мене з"їдає і дратує.
Чому навколо мене тільки ти?
А, може, тебе навіть не існує?
А , може, не існує і мене?
Така собі чиясь дурна уява.
Лиш вірити, що все колись мине,
Що недарма під зливою стояла..
Накинь мені на плечі свого горя
І розкажи про ту страшну печаль.
Ми недарма здолали стільки моря,
За літом, сто відсотків, є причал.
Та тільки от, чи варто зупинятись,
Якщо ми тонемо у власних почуттях..
Ми можемо крізь сльози посміхатись,
Та сенс тоді який у тих сльозах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670014
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2016
Уламки болю, сходжені стежки,
непройдених шляхів лишилось мало.
Цвітуть дороговказами сади,
я ж бачила - весна й не проминала...
А те, що пелюстки зірвало вниз,
лиш примха змін сезону невловима.
Хай буде дощ! Сьогодні, як колись,
плачем прорветься снів гаряча злива...
Вторує серце небу і весні,
збираю роси певною рукою...
Уламки болю - перли дорогі,
ціна на них - то згода із собою.
17.04.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660504
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 02.06.2016
Уламки болю, сходжені стежки,
непройдених шляхів лишилось мало.
Цвітуть дороговказами сади,
я ж бачила - весна й не проминала...
А те, що пелюстки зірвало вниз,
лиш примха змін сезону невловима.
Хай буде дощ! Сьогодні, як колись,
плачем прорветься снів гаряча злива...
Вторує серце небу і весні,
збираю роси певною рукою...
Уламки болю - перли дорогі,
ціна на них - то згода із собою.
17.04.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660504
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 02.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2016
Вже стотисячний крок по дорозі,
Застеляє узлісся туман,
У серцях цвітом плаває осінь,
А кінця наче досі нема...
Стихло птаство, притихли і звірі,
Оніміли дерева на мить...
Нам так хочеться мрій, сонця, миру,
Що на війни готові іти...
І поскрипує віз попід нами,
Тихо коні іржуть в глибину...
Наша кров ще утримує пам'ять,
Ви ж тоді тихо йшли на війну...
Сіре небо попливло до мису,
Плем'я досі не змінює тон.
Як у дерева є живим листя,
Так в людини живим є вогонь.
31.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669332
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Вже стотисячний крок по дорозі,
Застеляє узлісся туман,
У серцях цвітом плаває осінь,
А кінця наче досі нема...
Стихло птаство, притихли і звірі,
Оніміли дерева на мить...
Нам так хочеться мрій, сонця, миру,
Що на війни готові іти...
І поскрипує віз попід нами,
Тихо коні іржуть в глибину...
Наша кров ще утримує пам'ять,
Ви ж тоді тихо йшли на війну...
Сіре небо попливло до мису,
Плем'я досі не змінює тон.
Як у дерева є живим листя,
Так в людини живим є вогонь.
31.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669332
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
В глазах твоих и чистых и глубоких
Читаю я печаль насущную судьбы
Красивой женщины, возможно одинокой,
В столь тесном окружении гольбы.
Я взглядом этим быть хочу обласкан.
Да освежит его прохлада мои дни.
Хочу взглянуть на мир, пускай не сказку,
Таким, каким на него зрят они.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669369
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
В глазах твоих и чистых и глубоких
Читаю я печаль насущную судьбы
Красивой женщины, возможно одинокой,
В столь тесном окружении гольбы.
Я взглядом этим быть хочу обласкан.
Да освежит его прохлада мои дни.
Хочу взглянуть на мир, пускай не сказку,
Таким, каким на него зрят они.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669369
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2016
Стихи выставлены ранее.Добавлен файл.
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00662270.jpg[/img]
Почему же болит, когда
Эта боль вовсе не моя?
Где-то рушатся города,
Где-то ржавая бьёт струя.
Не заштопать дыру в душе,
Пуле все равно - пролетит.
Где-то счастье и в шалаше,
Где-то башня тоской скрипит.
Не утратить то, чего нет,
То, что выдумал, - разгадай.
Где-то ночи, в тысячу лет,
Где-то рушатся города.
Кто на небе узоры плел,
Чтобы грозы да в кружева?
Где-то адский кипит котел,
Где-то ложь по сей день, права.
Пусть туманное, да вранье
Не унять, впереди - гряда.
Где-то стаями воронье,
Где-то рушатся города.
26.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669358
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Стихи выставлены ранее.Добавлен файл.
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00662270.jpg[/img]
Почему же болит, когда
Эта боль вовсе не моя?
Где-то рушатся города,
Где-то ржавая бьёт струя.
Не заштопать дыру в душе,
Пуле все равно - пролетит.
Где-то счастье и в шалаше,
Где-то башня тоской скрипит.
Не утратить то, чего нет,
То, что выдумал, - разгадай.
Где-то ночи, в тысячу лет,
Где-то рушатся города.
Кто на небе узоры плел,
Чтобы грозы да в кружева?
Где-то адский кипит котел,
Где-то ложь по сей день, права.
Пусть туманное, да вранье
Не унять, впереди - гряда.
Где-то стаями воронье,
Где-то рушатся города.
26.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669358
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Мы привыкаем просто жить,
И как бы не было нам сложно,
Забыть обиды и простить
Порой бывает невозможно.
Как ядовитая стрела,
Нам сердце ранит злое слово,
А нам так хочется тепла,
И мы прощаем, верим снова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669306
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Мы привыкаем просто жить,
И как бы не было нам сложно,
Забыть обиды и простить
Порой бывает невозможно.
Как ядовитая стрела,
Нам сердце ранит злое слово,
А нам так хочется тепла,
И мы прощаем, верим снова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669306
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Такий пахучий, як малиновий сорбет,
Немов ванільно-шоколадний пудинг,
Вершково-полуничний мій десерт,
Ти сподівався, що ми разом будем.
Ти лип до рук, неначе карамель,
М'яка іриска в мене за щокою.
Мене душив ти, мій пухнастий плед,
Як крем-брюле в тандемі із нугою.
Загрузла у тобі, моє желе
Чи то чорничне, чи яке ? Уже й не знаю.
Я так втомилася, моє ж ти бламанже,
Від солодощів скоро вже сконаю.
Ти так вмовляв попробувати ще,
Солодкий, наче з молоком какао.
Пробач, мене щось знудило уже ...
Я більше люблю пити ... чорну каву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669297
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Такий пахучий, як малиновий сорбет,
Немов ванільно-шоколадний пудинг,
Вершково-полуничний мій десерт,
Ти сподівався, що ми разом будем.
Ти лип до рук, неначе карамель,
М'яка іриска в мене за щокою.
Мене душив ти, мій пухнастий плед,
Як крем-брюле в тандемі із нугою.
Загрузла у тобі, моє желе
Чи то чорничне, чи яке ? Уже й не знаю.
Я так втомилася, моє ж ти бламанже,
Від солодощів скоро вже сконаю.
Ти так вмовляв попробувати ще,
Солодкий, наче з молоком какао.
Пробач, мене щось знудило уже ...
Я більше люблю пити ... чорну каву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669297
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Не засмучена, а озвучена.
Не розпалена, а розлючена.
Фрази розбратом - у аккорди.
Зимним холодом - клавікорди.
Не розгублена, а розгнівана.
Не доспівана, несподівана!
Хочеш любощів? не сьогодні,
Щойно вирвалась із безодні.
Не розтерзана, трохи стомлена,
Не розлюблена - невдоволена.
Стиглим колосом в ноги зерня...
Стане пухом колюче терня.
29.05.
[img]http://xn--d1aiaffnedrlat.xn--p1ai.images.1c-bitrix-cdn.ru/upload/medialibrary/cc5/cc587f5c3e4d4b38761f6becb02e342b.png?1451074233341017[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669165
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Не засмучена, а озвучена.
Не розпалена, а розлючена.
Фрази розбратом - у аккорди.
Зимним холодом - клавікорди.
Не розгублена, а розгнівана.
Не доспівана, несподівана!
Хочеш любощів? не сьогодні,
Щойно вирвалась із безодні.
Не розтерзана, трохи стомлена,
Не розлюблена - невдоволена.
Стиглим колосом в ноги зерня...
Стане пухом колюче терня.
29.05.
[img]http://xn--d1aiaffnedrlat.xn--p1ai.images.1c-bitrix-cdn.ru/upload/medialibrary/cc5/cc587f5c3e4d4b38761f6becb02e342b.png?1451074233341017[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669165
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 29.05.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 29.05.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 29.05.2016
Я, певно що, - піщинка на долоні :
Дмухнеш - і зникну серед сотень інших.
І тільки галасливе гайвороння
Згадає, що були якісь там вірші...
Ну може, вітер інколи згадає,
Як ніжно пестив моє тіло зночі,
Як з ним літали аж за небокраєм,
Як золотили зорі мої очі...
І дощ згадає...бо не раз в краплини
Ховав мій біль і розпач від невдачі,
Не раз голубив і до мене линув,
Як я, бувало, потайки заплачу...
А ти? Згадаєш? Поспішиш забути?
Чи й не помітиш, що здмухнув піщинку?
А я до тебе ланцюгом прикута...
А я без тебе - посивіла жінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667922
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Я, певно що, - піщинка на долоні :
Дмухнеш - і зникну серед сотень інших.
І тільки галасливе гайвороння
Згадає, що були якісь там вірші...
Ну може, вітер інколи згадає,
Як ніжно пестив моє тіло зночі,
Як з ним літали аж за небокраєм,
Як золотили зорі мої очі...
І дощ згадає...бо не раз в краплини
Ховав мій біль і розпач від невдачі,
Не раз голубив і до мене линув,
Як я, бувало, потайки заплачу...
А ти? Згадаєш? Поспішиш забути?
Чи й не помітиш, що здмухнув піщинку?
А я до тебе ланцюгом прикута...
А я без тебе - посивіла жінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667922
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 29.05.2016
́́́Складаю оду терпкому напою,
Що бадьорить і робить нас меткими.
О каво! Суть енергії твою
Не порівняти з трунками п'янкими.
Засмаглі зерна, сповнені натхнення,
Готові вмить з окропом поєднатись,
Щоби збагнути кави одкровення
І кожному глиб істини пізнати.
Своєю силою й снагою, ароматний друже,
З Богів напоєм можеш дорівнятись,
Бо в загадковому історії розвої
Прихильники були і будуть поклонятись.
Моя амброзіє ранкова! Духмяна мріє!
Чарівна ти у будь-якій оздобі:
Чи шапочка вершків тебе прикрасить,
А чи присмачить дрібка імбирю, кориці...
І навіть у класичному убранстві
Ти є окраса пані Філіжанки!
Ковточком вишуканим у блаженстві
Забути клопоти земної Забаганки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434459
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 29.05.2016
́́́Складаю оду терпкому напою,
Що бадьорить і робить нас меткими.
О каво! Суть енергії твою
Не порівняти з трунками п'янкими.
Засмаглі зерна, сповнені натхнення,
Готові вмить з окропом поєднатись,
Щоби збагнути кави одкровення
І кожному глиб істини пізнати.
Своєю силою й снагою, ароматний друже,
З Богів напоєм можеш дорівнятись,
Бо в загадковому історії розвої
Прихильники були і будуть поклонятись.
Моя амброзіє ранкова! Духмяна мріє!
Чарівна ти у будь-якій оздобі:
Чи шапочка вершків тебе прикрасить,
А чи присмачить дрібка імбирю, кориці...
І навіть у класичному убранстві
Ти є окраса пані Філіжанки!
Ковточком вишуканим у блаженстві
Забути клопоти земної Забаганки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434459
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 29.05.2016
Я всё равно с упрямым постоянством
Останусь верной правилам любви.
Скрывалась ложь под пафосным убранством,
Под лозунгами, ненавистью, пьянством,
Умом меня пытаясь удивить.
Что стоит ум, когда нет места чувствам?
Когда, вдруг отрезвевшая душа,
Поймёт, там где любили - страшно, пусто,
Крошится мир, не слышно его хруста
Ведь кто крушит, те "правдою" грешат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669032
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Я всё равно с упрямым постоянством
Останусь верной правилам любви.
Скрывалась ложь под пафосным убранством,
Под лозунгами, ненавистью, пьянством,
Умом меня пытаясь удивить.
Что стоит ум, когда нет места чувствам?
Когда, вдруг отрезвевшая душа,
Поймёт, там где любили - страшно, пусто,
Крошится мир, не слышно его хруста
Ведь кто крушит, те "правдою" грешат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669032
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
- За що мене ти любиш? -я спитаю...
Наївно зазирнувши в твої очі
А ти мені всміхнешся так уроче...
- За те що до кінця тебе не знаю...
Бо кожен день з тобою то пригода
То іспити для нервів - гра у "кості"...
Мене доводиш часто ти до злості
(Тоді коли трапляється нагода...)
Ти ніжне янголя в моїх долонях
Та все ж крутіша спуску з Евересту
Не піддаєшся жодному протесту
Дзвіночок голосний у моїх скронях...
Лиш ти мене спроможна розсмішити
Внести в моє життя краплинку щастя
Ти моє Богом створене причастя
Таку як ти! - не можна не любити...
З тобою складно -водночас так просто
В тобі коктейль емоцій вибуховий
До нього я частенько не готовий
І як завжди "смакуєш" досить гостро...
Я за тобою зовсім не встигаю
Ти наче ураган - стихійне лихо!
Ти не сумісна із словечком "тихо"!
Мій неосяжний невловимий раю!...
Ні з ким я не щасливий лиш з тобою
Без тебе світ для мене то омана...
................ ...... ...
За що ж мене кохаєш ти , кохана?
- За те що полюбив мене такою!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669000
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
- За що мене ти любиш? -я спитаю...
Наївно зазирнувши в твої очі
А ти мені всміхнешся так уроче...
- За те що до кінця тебе не знаю...
Бо кожен день з тобою то пригода
То іспити для нервів - гра у "кості"...
Мене доводиш часто ти до злості
(Тоді коли трапляється нагода...)
Ти ніжне янголя в моїх долонях
Та все ж крутіша спуску з Евересту
Не піддаєшся жодному протесту
Дзвіночок голосний у моїх скронях...
Лиш ти мене спроможна розсмішити
Внести в моє життя краплинку щастя
Ти моє Богом створене причастя
Таку як ти! - не можна не любити...
З тобою складно -водночас так просто
В тобі коктейль емоцій вибуховий
До нього я частенько не готовий
І як завжди "смакуєш" досить гостро...
Я за тобою зовсім не встигаю
Ти наче ураган - стихійне лихо!
Ти не сумісна із словечком "тихо"!
Мій неосяжний невловимий раю!...
Ні з ким я не щасливий лиш з тобою
Без тебе світ для мене то омана...
................ ...... ...
За що ж мене кохаєш ти , кохана?
- За те що полюбив мене такою!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669000
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
Отпусти меня, ангел, пора уходить.
Ты же видишь, что всё истрачено?
Нам бессмысленно жить, совмещая пути,
Да и зря мы однажды начали.
Мы сидим визави, он заштопанным ртом
Завлекает к себе на сторону -
От горящей любви и ленивых истом
Запекаются в теле органы.
Он спалил мне нутро, но душонка пуста.
Пусть и было порой беспечно с ним,
К прожигающим кожу небесным устам
Мне привыкнуть не хватит вечности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481367
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 27.05.2016
Отпусти меня, ангел, пора уходить.
Ты же видишь, что всё истрачено?
Нам бессмысленно жить, совмещая пути,
Да и зря мы однажды начали.
Мы сидим визави, он заштопанным ртом
Завлекает к себе на сторону -
От горящей любви и ленивых истом
Запекаются в теле органы.
Он спалил мне нутро, но душонка пуста.
Пусть и было порой беспечно с ним,
К прожигающим кожу небесным устам
Мне привыкнуть не хватит вечности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481367
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 27.05.2016
Спасибо, что пришли...
Но я уже
Списался, опустел и был расстрелян.
И на моём бездушном вираже
Не отыскать лиричных менестрелей,
Скулящих о нещадности любви,
Игре в судьбу тупых и одиноких.
А в черепной коробке Се Ля Ви
Запутывает мысли и дороги.
Спасибо вам,
Спасибо вам,
Спаси...
Я мчусь в овраг, не видя поворота.
Здесь будничность, сжирая жилмассив,
Меня рифмует с водкой и работой.
Здесь каждый проживает за еду,
Своей каморке верен и беспечен.
Я время расстрелял бы на лету!
Я раб его.
И рад его калечить...
Но всё терпимо.
Достаю перо.
И в этой повседневной круговерти
Размазываю сгнившее нутро
С начала жизни до начала смерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441446
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 27.05.2016
Спасибо, что пришли...
Но я уже
Списался, опустел и был расстрелян.
И на моём бездушном вираже
Не отыскать лиричных менестрелей,
Скулящих о нещадности любви,
Игре в судьбу тупых и одиноких.
А в черепной коробке Се Ля Ви
Запутывает мысли и дороги.
Спасибо вам,
Спасибо вам,
Спаси...
Я мчусь в овраг, не видя поворота.
Здесь будничность, сжирая жилмассив,
Меня рифмует с водкой и работой.
Здесь каждый проживает за еду,
Своей каморке верен и беспечен.
Я время расстрелял бы на лету!
Я раб его.
И рад его калечить...
Но всё терпимо.
Достаю перо.
И в этой повседневной круговерти
Размазываю сгнившее нутро
С начала жизни до начала смерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441446
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 27.05.2016
А приємно дивитись на зорі,
Що спадають додолу.
Кожен дощ - ковток свіжості в морі.
Ним попахує воля.
А приємно дивитись на небо,
Що насупило брови.
Кожен спалах - загострений гребінь.
А лупою є слово.
А приємно дивитись на землю
І напоєну, й вмиту.
Кожна крапля - це ключ до проблеми,
Що зароджує миті.
А приємно дивитись на світло,
Хоч приховане в хмарах.
А людина - це фільтр чи сітка,
Що очищує чари.
А ти знаєш - приємно дивитись
На світ згори вгору.
Адже небо - це стримані миті,
Їх безмежнеє море.
24.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668131
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
А приємно дивитись на зорі,
Що спадають додолу.
Кожен дощ - ковток свіжості в морі.
Ним попахує воля.
А приємно дивитись на небо,
Що насупило брови.
Кожен спалах - загострений гребінь.
А лупою є слово.
А приємно дивитись на землю
І напоєну, й вмиту.
Кожна крапля - це ключ до проблеми,
Що зароджує миті.
А приємно дивитись на світло,
Хоч приховане в хмарах.
А людина - це фільтр чи сітка,
Що очищує чари.
А ти знаєш - приємно дивитись
На світ згори вгору.
Адже небо - це стримані миті,
Їх безмежнеє море.
24.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668131
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Застигла тінню сонячного вітру,
Долоньками торкалась повсякчас.
Шукала незбагненності палітру,
В однім словечку - безліч теплих фраз.
Застигла нишком, в муках оніміла.
Вбирала в себе втому і жахи
Теплом примарним так і не зігріла,
В рожеве сповиваючи страхи.
Застигла ніжним перлистим видінням
Так ненадовго, вранішній туман
Розсіявся, наляканий промінням, -
Фатин в руках, якоїсь із Морган.
20.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668110
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Застигла тінню сонячного вітру,
Долоньками торкалась повсякчас.
Шукала незбагненності палітру,
В однім словечку - безліч теплих фраз.
Застигла нишком, в муках оніміла.
Вбирала в себе втому і жахи
Теплом примарним так і не зігріла,
В рожеве сповиваючи страхи.
Застигла ніжним перлистим видінням
Так ненадовго, вранішній туман
Розсіявся, наляканий промінням, -
Фатин в руках, якоїсь із Морган.
20.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668110
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Дай воздуха мне, хотя бы глоток …
Дай силы взлететь словно птице.
Дай воли ты мне, всего на часок
Дай нежности, что бы влюбиться.
Дай веры в себя, я очень прошу…
Дай руку свою, я разбита…
Над пропастью больше уже не лечу,
Я в ней пропадаю от быта…
Дай мне поцелуй, послаще халвы…
Дай взгляд мне свой не унылый…
Дай признак мечты…
Дай радость любви…
Прошу тебя, дай мне, любимый..
Я многого больше уже не прошу.
Я в многое больше не верю…
И всё что сейчас у тебя я молю,
Остатки моей больной веры…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668019
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Дай воздуха мне, хотя бы глоток …
Дай силы взлететь словно птице.
Дай воли ты мне, всего на часок
Дай нежности, что бы влюбиться.
Дай веры в себя, я очень прошу…
Дай руку свою, я разбита…
Над пропастью больше уже не лечу,
Я в ней пропадаю от быта…
Дай мне поцелуй, послаще халвы…
Дай взгляд мне свой не унылый…
Дай признак мечты…
Дай радость любви…
Прошу тебя, дай мне, любимый..
Я многого больше уже не прошу.
Я в многое больше не верю…
И всё что сейчас у тебя я молю,
Остатки моей больной веры…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668019
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Не сперечайся, так повинно бути,
На те вони лишень твої хрести.
В хвилини жалю, болю і розпуки -
Будеш один-однісінький нести.
Прийде момент, - ніхто не зрозуміє.
Такий момент настане й не один.
Увесь твій всесвіт гірко посіріє,
Не залишивши променю щілин.
А ти ж не зможеш краще пояснити,
Коли болить, - лякаються слова.
Душа-душа... То тихе поле битви,
Найбільша таємниця вікова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660313
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 24.05.2016
Не сперечайся, так повинно бути,
На те вони лишень твої хрести.
В хвилини жалю, болю і розпуки -
Будеш один-однісінький нести.
Прийде момент, - ніхто не зрозуміє.
Такий момент настане й не один.
Увесь твій всесвіт гірко посіріє,
Не залишивши променю щілин.
А ти ж не зможеш краще пояснити,
Коли болить, - лякаються слова.
Душа-душа... То тихе поле битви,
Найбільша таємниця вікова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660313
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 24.05.2016
Просто пригорнулось дві душі.
Лише погляд теплий, щире слово -
І нема для щастя вже межі,
І весь світ зробився веселковим.
Дивна легкість підняла без крил.
Чи я йду? А, може, я літаю?
Просто пригорнулось дві душі
Не в небесному, а у земному раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367534
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 20.05.2016
Просто пригорнулось дві душі.
Лише погляд теплий, щире слово -
І нема для щастя вже межі,
І весь світ зробився веселковим.
Дивна легкість підняла без крил.
Чи я йду? А, може, я літаю?
Просто пригорнулось дві душі
Не в небесному, а у земному раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367534
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 20.05.2016
Как жаль, что прошлое неисправимо,
Его не вырвать, словно лист в календаре.
И день за днем бежит неумолимо,
И жизнь сгорает, как на алтаре.
Мы в суете обыденности серой
Скрываем пустоту своих сердец.
Со свойственной глупцам манерой
Не понимаем, что у жизни есть конец.
Собрав весь опыт боли и ошибок,
Оставив преданность своей мечте,
Твори судьбу с любовью и улыбкой
На ежедневном жизненном холсте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667249
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Как жаль, что прошлое неисправимо,
Его не вырвать, словно лист в календаре.
И день за днем бежит неумолимо,
И жизнь сгорает, как на алтаре.
Мы в суете обыденности серой
Скрываем пустоту своих сердец.
Со свойственной глупцам манерой
Не понимаем, что у жизни есть конец.
Собрав весь опыт боли и ошибок,
Оставив преданность своей мечте,
Твори судьбу с любовью и улыбкой
На ежедневном жизненном холсте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667249
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Возводили мосты, но ломались перила
На обочине жизни, начало - тоннель.
Напоролся однажды на айсберг апрель
И зима белым саваном день закружила.
Ветер горестно выл... лепестки осыпаясь,
Легким облаком лужи на время укрыв.
Безысходность застыла, стекая в обрыв,
Показалось мгновение ласковым маем.
Встрепенулась Луна, заблестев канителью,
Паутиной опутала выход и вход.
На глазах испарился надуманный лед,
А зима обернулась вишневой метелью.
18.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667027
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Возводили мосты, но ломались перила
На обочине жизни, начало - тоннель.
Напоролся однажды на айсберг апрель
И зима белым саваном день закружила.
Ветер горестно выл... лепестки осыпаясь,
Легким облаком лужи на время укрыв.
Безысходность застыла, стекая в обрыв,
Показалось мгновение ласковым маем.
Встрепенулась Луна, заблестев канителью,
Паутиной опутала выход и вход.
На глазах испарился надуманный лед,
А зима обернулась вишневой метелью.
18.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667027
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
І скільки не тікай від себе,
Вертаєш на початок знов!
Чому в душі живе потреба,
Щоб там пекла вогнем любов?
Тоді сплітаються у рими
Буденні фрази і слова,
І щось незвідано-незриме
У серці піснею співа...
Серед римованості літер
Думки сховались, мрії, сни...
Шумить стокриллям в грудях вітер,
Що підіймає з мілини!
І ти здіймаєшся над світом -
Живеш в реальності і в снах!..
Летиш наввипередки з вітром:
Ти вже не ти, а вільний птах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643721
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 19.05.2016
І скільки не тікай від себе,
Вертаєш на початок знов!
Чому в душі живе потреба,
Щоб там пекла вогнем любов?
Тоді сплітаються у рими
Буденні фрази і слова,
І щось незвідано-незриме
У серці піснею співа...
Серед римованості літер
Думки сховались, мрії, сни...
Шумить стокриллям в грудях вітер,
Що підіймає з мілини!
І ти здіймаєшся над світом -
Живеш в реальності і в снах!..
Летиш наввипередки з вітром:
Ти вже не ти, а вільний птах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643721
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 19.05.2016
Ритм мого серця - вагонами...
Двори дитинства - перонами...
Небо сіріло побоями,
А ми були не готовими...
Кам'яні скелі - сльозами...
Вода із Учан-Су - грозами...
За що мене так нищили?
За що карали дозами?
Тихі піски - муками...
Фонтани сліз - звуками...
А ми посеред смерті
Спів життя прагнемо слухати...
Голос народу - дзвонами...
Подих чужих - воронами...
Корені окривавлені...
Ритм мого серця - вагонами...
18.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666780
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Ритм мого серця - вагонами...
Двори дитинства - перонами...
Небо сіріло побоями,
А ми були не готовими...
Кам'яні скелі - сльозами...
Вода із Учан-Су - грозами...
За що мене так нищили?
За що карали дозами?
Тихі піски - муками...
Фонтани сліз - звуками...
А ми посеред смерті
Спів життя прагнемо слухати...
Голос народу - дзвонами...
Подих чужих - воронами...
Корені окривавлені...
Ритм мого серця - вагонами...
18.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666780
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
***** *Svetlaya* - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659885
*****Мирослава Жар - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660101
*****Лина Ланская - вільний переспів
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660279
*****Октябрина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660462
*****0Т - п0дарун0к
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660454
*****наталія калина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713609
*****Петро Кожум'яка - пародія на переклад наталія калина
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713770
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651488
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 17.05.2016
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
***** *Svetlaya* - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659885
*****Мирослава Жар - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660101
*****Лина Ланская - вільний переспів
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660279
*****Октябрина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660462
*****0Т - п0дарун0к
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660454
*****наталія калина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713609
*****Петро Кожум'яка - пародія на переклад наталія калина
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713770
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651488
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 17.05.2016
Дела ненужные, смешные отговорки
Уже который день.
Ломают чью-то тень
Бездумного вранья, истлевшие подпорки.
Газетных вырезок желтеющих, страницы,
Как журавлиный клин.
Там фото...не один?
И тушью склеены, в слезах, дрожат ресницы.
На заднем плане он, целуя ручку страстно,
Ласкает взглядом грудь...
Позволь упомянуть,
А что жена твоя за кадром, - безучастна?
Одна, воображая сцену расставанья,
Построит минарет
Из пачки сигарет.
А ты к утру забудешь имени звучанье.
Смешная авансцена, в роли безупречен:
Цветы, бокал вина, -
Она обречена...
Как этот древний мир, пороками отмечен.
17.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666464
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Дела ненужные, смешные отговорки
Уже который день.
Ломают чью-то тень
Бездумного вранья, истлевшие подпорки.
Газетных вырезок желтеющих, страницы,
Как журавлиный клин.
Там фото...не один?
И тушью склеены, в слезах, дрожат ресницы.
На заднем плане он, целуя ручку страстно,
Ласкает взглядом грудь...
Позволь упомянуть,
А что жена твоя за кадром, - безучастна?
Одна, воображая сцену расставанья,
Построит минарет
Из пачки сигарет.
А ты к утру забудешь имени звучанье.
Смешная авансцена, в роли безупречен:
Цветы, бокал вина, -
Она обречена...
Как этот древний мир, пороками отмечен.
17.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666464
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Мій розбитий світанок збирала в мозаїку кава.
Пересмажена... чесно, як міг, рятував кардамон.
Я тікала від тебе з відкритим поламаним правом
на остачу життя… що, можливо, і є еталон.
Я тікала, рятуючи те, що від мене лишилось.
Без мобільного, спогадів, серця, надії і крил.
Мій жаданий світанок прийшов під свободи вітрилом…
під рожево–блакитним…
все так, як колись я хотіла…
…і помер…
у мені…
десь ліворуч…
під тонами брил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666039
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Мій розбитий світанок збирала в мозаїку кава.
Пересмажена... чесно, як міг, рятував кардамон.
Я тікала від тебе з відкритим поламаним правом
на остачу життя… що, можливо, і є еталон.
Я тікала, рятуючи те, що від мене лишилось.
Без мобільного, спогадів, серця, надії і крил.
Мій жаданий світанок прийшов під свободи вітрилом…
під рожево–блакитним…
все так, як колись я хотіла…
…і помер…
у мені…
десь ліворуч…
під тонами брил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666039
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Боже, як смішно, чекати не бачивши зроду,
Посмішки тінь; чи почувши мелодії звуки,
Випити щастя до денця, як з келиха воду,
Що розлили з хвилюванням натруджені руки.
Боже, як смішно у дзеркалі вихід шукати.
Там лише вхід в Задзеркалля один і без тебе.
Хижий павук вже розвісив сріблясті канати
Стебел небачених квітів, та все-таки стебел.
Боже, як смішно до сліз та до крику німого,
Падати, склавшись удвоє, розбивши коліна.
Ти в Задзеркаллі не знайдеш, де виходи з нього,
Жевріє десь біля ніг, як разочок, - калина.
Боже, як смішно коралі на низку збирати,
Тануть в руках, як льодяники, ті намистини.
Чом же не рвуться прозорі, здавалось, канати?
Драпрі від болю, чи долі чергові хрестини?
13.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665822
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Боже, як смішно, чекати не бачивши зроду,
Посмішки тінь; чи почувши мелодії звуки,
Випити щастя до денця, як з келиха воду,
Що розлили з хвилюванням натруджені руки.
Боже, як смішно у дзеркалі вихід шукати.
Там лише вхід в Задзеркалля один і без тебе.
Хижий павук вже розвісив сріблясті канати
Стебел небачених квітів, та все-таки стебел.
Боже, як смішно до сліз та до крику німого,
Падати, склавшись удвоє, розбивши коліна.
Ти в Задзеркаллі не знайдеш, де виходи з нього,
Жевріє десь біля ніг, як разочок, - калина.
Боже, як смішно коралі на низку збирати,
Тануть в руках, як льодяники, ті намистини.
Чом же не рвуться прозорі, здавалось, канати?
Драпрі від болю, чи долі чергові хрестини?
13.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665822
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016
[i](Присвячується одній чарівній жінці)
[/i]
З Тобою хочеться півночі спілкуватись,
І відчувати подих Твій в онлайні.
Пожартувати можна, посміятись,
Поринути у спогади звичайні.
З Тобою можна просто говорити
Про все, що лиш спаде мені на думку.
І насолоду щиро розділити
Від пісні про «коханную гуцулку».
З Тобою разом я книжки читаю,
Які колись на самоті читали.
Натхнення в риму радо загортаю,
Щоб інші мою радість відчували.
З Тобою у дитинство поринаєм,
Обоє ми з Тобою звідти родом.
Дитячі фото наші розглядаєм –
Взаємо ділимось своїм життєвим кодом.
З Тобою ніби вже давно знайомі,
Лише не все ми ще чомусь згадали.
В сон поринаємо, піддавшись втомі,
Із відчуттям, що щось не доказали…
© S.Nemo
12.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665550
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 13.05.2016
[i](Присвячується одній чарівній жінці)
[/i]
З Тобою хочеться півночі спілкуватись,
І відчувати подих Твій в онлайні.
Пожартувати можна, посміятись,
Поринути у спогади звичайні.
З Тобою можна просто говорити
Про все, що лиш спаде мені на думку.
І насолоду щиро розділити
Від пісні про «коханную гуцулку».
З Тобою разом я книжки читаю,
Які колись на самоті читали.
Натхнення в риму радо загортаю,
Щоб інші мою радість відчували.
З Тобою у дитинство поринаєм,
Обоє ми з Тобою звідти родом.
Дитячі фото наші розглядаєм –
Взаємо ділимось своїм життєвим кодом.
З Тобою ніби вже давно знайомі,
Лише не все ми ще чомусь згадали.
В сон поринаємо, піддавшись втомі,
Із відчуттям, що щось не доказали…
© S.Nemo
12.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665550
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Ты молчишь, ведь молчание золото,
Я молчу, ведь никто не услышит…
И молчания гулкий колокол
Резонирует в стены и крышу…
Сотрясает до основания
Монолиты столпов Вселенной,
Словно своды хрустального здания,
И Вселенная стала бренной…
Ты молчишь, ведь молчание золото,
Я молчу, ведь никто не услышит,
А молчание – гулкий колокол...
Ты молчишь… Или я не слышу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665192
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Ты молчишь, ведь молчание золото,
Я молчу, ведь никто не услышит…
И молчания гулкий колокол
Резонирует в стены и крышу…
Сотрясает до основания
Монолиты столпов Вселенной,
Словно своды хрустального здания,
И Вселенная стала бренной…
Ты молчишь, ведь молчание золото,
Я молчу, ведь никто не услышит,
А молчание – гулкий колокол...
Ты молчишь… Или я не слышу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665192
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Привіт.
Ти, знаю, любиш дощ
і вітру сум, печаль осінню
міських напівпрозорих площ...
Глянь -
вечір причаївся тінню.
Ось я пишу тобі листа.
Ми так давно не говорили
про те, що дарувало крила.
Вже я не той...
І ти не та...
Запросим до розмови ніч?
Вона нам не відмовить, звісно.
Хоча утрьох нам ніби тісно...
Але хіба у цьому річ?
Ти, відчуваю, вже не та.
І я пишу інакші вірші,
хоч кажуть –
нібито не гірші.
Та їх до цього ось листа
я не додам.
Це – не для тебе...
В них вже для нас
немає неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509363
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 10.05.2016
Захожу в незнакомый автобус
И тихонько сажусь у двери,
Закрываю глаза - словно глобус
Кто-то бешено крутит: смотри!
Различаю моря, океаны
И цепляюсь я за острова.
Вот - кривая реки, что по пьяни,
Разливаясь, плетёт кружева
Плесо-русла, чтоб в море, не споря,
Залететь, где шторма и волна
Разобьют злые айсберги горя,
И расплатятся с речкой сполна...
Наш автобус качает устало,
Но маршрут изменить нам нельзя...
Остановки... Их было немало...
Там, на них, выходили друзья...
За окном пролетают неспешно
Указатели и города,
Автостанции, где безутешно
Расстаются... Так было всегда...
Боже, как не хочу выходить я
И глаза открывать не хочу!
На конечной уставший водитель
Просит встать... Может, я доплачу?..
Ну, а где же бурлящая речка?
И где он - мировой океан?..
Потихонечку плавится свечка...
Всё - обман... И поездка - обман...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Убегать от себя бесполезно -
Всё прозрачно... И как ни крути:
На конечной - и это железно!
Не найти середины пути...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664978
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Як журавля у небі не дістати,
Тріпочеться синиця у руках.
Хоча Амур і сам, неначе птах,
Його утіха - змусити кохати.
І озирнеться, капосний, лукаво,
Стріла із арбалету шурхотить.
Ще й не знайомі, а вона летить,
Не зверне вбік, ні вліво, ані вправо.
До нас безсилих лащиться, вповзає
Вужем у серце, солодко проткне
І назавжди у темряві замкне...
Душа наосліп журавля шукає.
03.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664797
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2016
Мамо, не плач, я повернусь весною
( присвячую матерям загиблих героїв)
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Оксана Максимишин-Корабель
12 лютого 2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479241
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 03.05.2016
Мамо, не плач, я повернусь весною
( присвячую матерям загиблих героїв)
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Оксана Максимишин-Корабель
12 лютого 2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479241
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 03.05.2016
Мамо, не плач, я повернусь весною
( присвячую матерям загиблих героїв)
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Оксана Максимишин-Корабель
12 лютого 2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479241
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 03.05.2016
Мамо, не плач, я повернусь весною
( присвячую матерям загиблих героїв)
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Оксана Максимишин-Корабель
12 лютого 2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479241
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 03.05.2016
Для счастья надобно не много -
Любимое чудо под боком,
Родное, даже ворчащее,
Из верности состоящее,
Без слов чтоб тебя понимало
И сразу утюг не хватало.
А остальное приложится,
Стерпится, слюбится, сможется...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663013
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Для счастья надобно не много -
Любимое чудо под боком,
Родное, даже ворчащее,
Из верности состоящее,
Без слов чтоб тебя понимало
И сразу утюг не хватало.
А остальное приложится,
Стерпится, слюбится, сможется...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663013
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 01.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2016
Серед сплетіння слів сплетіння тіл бринить,
Мереживо в сплетінні тіней тане.
Вино бажання знов хлюпочеться,тремтить
Несказано-далеке і жадане.
Серед сплетіння слів розхристані дощі
Сльозами ллються, спрагою розкуті.
Сплетіння сновидінь про лози та плющі
Давно минулі, досі не забуті.
Серед сплетіння слів засліплена душа,
Спіткнувшись, впала і за мить прозріла:
Чи зайде хтось тепер, коли я без гроша,
Засмучена, самотня і безсила?
Серед сплетіння слів любов колишня - глум...
Прислухайся, неначе птаха кличе?
На нитку перлами нанизуючи сум,
Журливо так недоля знов курличе.
Серед сплетіння слів сплетіння тіл і щем
Розірве ті обіцянки урочі.
Крихкий дзвенить кришталь, вже нетерпіння вщент,
Малиновий заспів ховають очі...
29.04.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662942
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Серед сплетіння слів сплетіння тіл бринить,
Мереживо в сплетінні тіней тане.
Вино бажання знов хлюпочеться,тремтить
Несказано-далеке і жадане.
Серед сплетіння слів розхристані дощі
Сльозами ллються, спрагою розкуті.
Сплетіння сновидінь про лози та плющі
Давно минулі, досі не забуті.
Серед сплетіння слів засліплена душа,
Спіткнувшись, впала і за мить прозріла:
Чи зайде хтось тепер, коли я без гроша,
Засмучена, самотня і безсила?
Серед сплетіння слів любов колишня - глум...
Прислухайся, неначе птаха кличе?
На нитку перлами нанизуючи сум,
Журливо так недоля знов курличе.
Серед сплетіння слів сплетіння тіл і щем
Розірве ті обіцянки урочі.
Крихкий дзвенить кришталь, вже нетерпіння вщент,
Малиновий заспів ховають очі...
29.04.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662942
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016
Ти - моя тінь, а я твоє ніхто.
Розірваному серцю по краплині,
Життя вливаєш на одній хвилині.
Ти - моя тінь, моїх думок хітон.
Відлуння ти, малиновий кришталь
Так плаче в поцілунках наостанку,
А я карбую посміхом чеканку
Душі, - небесну вилить пектораль.
Комусь сплітаєш казку із жалю.
Ще вчора був, та й досі там за рогом,
Шукаєш тінь, то й залишайся з Богом...
Зцілилась я і більше не люблю.
Не обернусь, вуаллю на стіні
Твій погляд нездійсненне намалює -
То світло ліхтаря, що знов вполює
Маленьку цяточку у бурштині.
24.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661649
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Ти - моя тінь, а я твоє ніхто.
Розірваному серцю по краплині,
Життя вливаєш на одній хвилині.
Ти - моя тінь, моїх думок хітон.
Відлуння ти, малиновий кришталь
Так плаче в поцілунках наостанку,
А я карбую посміхом чеканку
Душі, - небесну вилить пектораль.
Комусь сплітаєш казку із жалю.
Ще вчора був, та й досі там за рогом,
Шукаєш тінь, то й залишайся з Богом...
Зцілилась я і більше не люблю.
Не обернусь, вуаллю на стіні
Твій погляд нездійсненне намалює -
То світло ліхтаря, що знов вполює
Маленьку цяточку у бурштині.
24.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661649
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Вже скасувала сон-трава
Зимові довгі-довгі ночі,
Весна сипнула з рукава
Свої красоти так охоче.
Така краса межує з раєм,
Прийшла весняна заметіль,
Блакитні очі в небокраю
І сонця золота таріль.
Пташиний гомін-переспів
Зачарував ліси й діброви,
Зелені кучери полів
Вдягнули землю у обнови,
Ставок, мов дзеркало живе
І білі міні-пароходи:
Півсотні лебедів пливе -
Чарівні витвори природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661522
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Вже скасувала сон-трава
Зимові довгі-довгі ночі,
Весна сипнула з рукава
Свої красоти так охоче.
Така краса межує з раєм,
Прийшла весняна заметіль,
Блакитні очі в небокраю
І сонця золота таріль.
Пташиний гомін-переспів
Зачарував ліси й діброви,
Зелені кучери полів
Вдягнули землю у обнови,
Ставок, мов дзеркало живе
І білі міні-пароходи:
Півсотні лебедів пливе -
Чарівні витвори природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661522
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Мы столько с тобой прошли,
Сегодня стоим на осыпи,
Развеялись пылью сны
Частицами нас - по осени..
Мы столько прожили дней,
Захочешь, но не забудешь их.
И с каждым мигом сложней
Нам с тобою остаться в живых.
Мы столько нашли дорог,
Но много из них - у пропасти.
И много из них - песок,
С камнями, в тумане, в копоти.
Мы падали, мы ползли,
Вставали, взлетали с птицами...
Мы много с тобой прошли,
Стали - пустыми страницами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610789
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 22.04.2016
Мы столько с тобой прошли,
Сегодня стоим на осыпи,
Развеялись пылью сны
Частицами нас - по осени..
Мы столько прожили дней,
Захочешь, но не забудешь их.
И с каждым мигом сложней
Нам с тобою остаться в живых.
Мы столько нашли дорог,
Но много из них - у пропасти.
И много из них - песок,
С камнями, в тумане, в копоти.
Мы падали, мы ползли,
Вставали, взлетали с птицами...
Мы много с тобой прошли,
Стали - пустыми страницами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610789
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 22.04.2016
Мы друг другу земля, паутиной дорог истоптана,
Мы друг другу цветы. Ты проснулась,- проснулась весна,
Так по-детски свежа, так же солнечна и неопытна,
А в глазах серебром отражается вечность-луна.
Мы друг-другу песок, дикий пляж, никогда не виденный,
Мы с тобой зацелованы волнами рек берега.
Мы друг-другу нужнее всех! От начала, до гибели.
Мы с тобой не разучимся жить и любить никогда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614648
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 22.04.2016
Мы друг другу земля, паутиной дорог истоптана,
Мы друг другу цветы. Ты проснулась,- проснулась весна,
Так по-детски свежа, так же солнечна и неопытна,
А в глазах серебром отражается вечность-луна.
Мы друг-другу песок, дикий пляж, никогда не виденный,
Мы с тобой зацелованы волнами рек берега.
Мы друг-другу нужнее всех! От начала, до гибели.
Мы с тобой не разучимся жить и любить никогда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614648
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 22.04.2016
Вчера слыла ты безжизненной,
Терзали сомненья тебя:
"В чем смысл и есть ли он в жизни то?"-
Спросила с надеждой меня.
А смысл, родная, - в бессмысленном:
В рассветах и песнях ручья,
В зверюшках, что утром быстренько
Сбегают из норок (как я),
В сверкании звезд за облаком,
В приснившимся море цветов,
В желаниях, самых крохотных,
В дыхании, в звуках шагов,
В любви, только в той, безответной,-
Без писем, звонков или встреч,
Во взглядах случайно(не)встречных
С соприкосновением плеч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621383
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 22.04.2016
Вчера слыла ты безжизненной,
Терзали сомненья тебя:
"В чем смысл и есть ли он в жизни то?"-
Спросила с надеждой меня.
А смысл, родная, - в бессмысленном:
В рассветах и песнях ручья,
В зверюшках, что утром быстренько
Сбегают из норок (как я),
В сверкании звезд за облаком,
В приснившимся море цветов,
В желаниях, самых крохотных,
В дыхании, в звуках шагов,
В любви, только в той, безответной,-
Без писем, звонков или встреч,
Во взглядах случайно(не)встречных
С соприкосновением плеч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621383
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 22.04.2016
Не жалей об ушедшем времени,-
Было много хорошего в нем.
Иногда забывали быть верными,
Потому что горели огнем,
И на коже ожогов- немыслимо,
Кровоточащих часто от слов.
Не жалей об ушедшем,- в нем истина
И начало твоих всех основ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636098
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 22.04.2016
Не жалей об ушедшем времени,-
Было много хорошего в нем.
Иногда забывали быть верными,
Потому что горели огнем,
И на коже ожогов- немыслимо,
Кровоточащих часто от слов.
Не жалей об ушедшем,- в нем истина
И начало твоих всех основ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636098
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 22.04.2016
[quote](Для тих, хто знає і тих, хто не знає)
Сьогодні у світ вийшов новий сингл гурту Океан Ельзи "Не йди". Що мелодія, що сам кліп - своєрідний витвір мистецтва![/quote]
Тому:
Ми мокли під дощем, ми виживали,
Ми йшли до цілі - будували дім.
Але чому між нами так все склалось,
Що ти не захотіла жити в нім?
Я ж прагнув збудувати нам оселю,
Ти помагала, сили віддала.
Чому ж так швидко стало невеселим
Все те, що було? Думаєш, я знав?
Маяк любові нашої світився
Для всіх фрегатів рятівним вогнем.
Чи я прорахувався, помилився?
Чому тоді покинула мене?
Якщо палац тобі уже не личить,
(А він вже став фортецею біди)
То почекай! Тебе я досі кличу!
Пробач, як щось не те... Прошу, не йди...
Не йди... Не йди... Повіки йдуть донизу...
Я майже сплю і майже не живу...
Лиш вітер гойда мамину колиску,
Її гойда у сні і на яву...
Ми опинились серед гір. Вершина.
Схилилась ти... Дала мені води.
Вже легше. Воля. Співи вітру линуть.
Все буде добре. Лиш прошу, не йди...
20.04.16
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TD4h9Fdn3-o[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660904
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
[quote](Для тих, хто знає і тих, хто не знає)
Сьогодні у світ вийшов новий сингл гурту Океан Ельзи "Не йди". Що мелодія, що сам кліп - своєрідний витвір мистецтва![/quote]
Тому:
Ми мокли під дощем, ми виживали,
Ми йшли до цілі - будували дім.
Але чому між нами так все склалось,
Що ти не захотіла жити в нім?
Я ж прагнув збудувати нам оселю,
Ти помагала, сили віддала.
Чому ж так швидко стало невеселим
Все те, що було? Думаєш, я знав?
Маяк любові нашої світився
Для всіх фрегатів рятівним вогнем.
Чи я прорахувався, помилився?
Чому тоді покинула мене?
Якщо палац тобі уже не личить,
(А він вже став фортецею біди)
То почекай! Тебе я досі кличу!
Пробач, як щось не те... Прошу, не йди...
Не йди... Не йди... Повіки йдуть донизу...
Я майже сплю і майже не живу...
Лиш вітер гойда мамину колиску,
Її гойда у сні і на яву...
Ми опинились серед гір. Вершина.
Схилилась ти... Дала мені води.
Вже легше. Воля. Співи вітру линуть.
Все буде добре. Лиш прошу, не йди...
20.04.16
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TD4h9Fdn3-o[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660904
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
[img]https://pp.vk.me/c625118/v625118008/43b13/MxJFcoL83ig.jpg[/img]
[i]Їм немає місця на землі,
але вдосталь в нашім серці…[/i]
Сонце стало нічною зорею,
Сохнуть квіти у літнім саду.
Душу біль роз’їдає іржею,
Залишаючи там пустоту.
Роз’їдає так люто, бо знаю,
Опустіла сьогодні земля,
І відкрились ворота до раю
Під палаючий звук скрипаля.
Ти не грай мені пісню криваву,
Не тривож мої струни німі,
Оберни лиш страждання в відвагу
Проживати ці дні, як у сні:
Ніби знову запахло весною
До мурашок, до приступу сліз,
Ніби голос знайомий до болю
Знову кличе до рідних беріз.
І той сон дивовижна реальність,
Закрадається потай в думки.
Але мрію мою, щиру радість
Вщент руйнують останні рядки:
Легше гори зрівняти з землею,
Океан весь розлити в пляшки,
Аніж Вас повернути зорею
Хоч на відстань моєї руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605467
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 19.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
Яка ж велика розкіш! бути чесними!
Квітка.
По ерунде «крутой» я не вздыхаю,
Почти у всех нелегкое житье,
Одну себе я роскошь позволяю:
Иметь кота и мнение свое.
Мне зря твердят, что кот - одни расходы,
Кормить его консервами, филе!
Что мебель он дерет все эти годы,
Что, вообще, кот должен жить в селе!
А с мнением - давно одни проблемы.
Живешь «как все», к тебе вопросов нет.
Ведь жизнь – сплошная для дискуссий тема,
А так все скажут «телик» и сосед.
А если у тебя свои есть взгляды,
Так будешь им и сам порой не рад.
Ведь «гордым» назовут, не скрыв досады,
Как будто ты и вправду виноват.
Но я не гордый, я лишь просто мыслю,
Рецептов не беря из теле-рук.
И нужен мне мой ласковый, пушистый,
Сам по себе всегда ходящий друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660646
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Втомлені очі – печалі творіння.
Вуста - ніби море. В руках мої руки.
Ти мрії моєї небесне створіння.
Ти казка моя,ти з бідою розлука.
Ти ангел, що тихо спустився з небес.
Ти зірка, ти білії крила мої.
Ти сміло ввірвався зі світу чудес
У серце моє. Ох ці очі твої!
Я стану для тебе святою журбою,
Безмежною вічністю,світлом блакитним.
Пройду по життю легкою ходою,
Щоб тільки мене ти вві сні своїм кликав.
З моєї вини ти живеш в моїй мрії,
Тож мушу я стати рятунком для тебе:
Маленьким шматочком людської надії,
Великим, яскравим і сонячним небом….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660669
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Счастливые люди, Вы правы, - как дети,
Они могут быть где угодно на свете!
В кровати валяться с утра до обеда,
Сидеть на рыбалке всю ночь до рассвета.
Гулять по газонам, ковырять в огороде,
С друзьями пожарить шашлык на природе.
Сидеть в Интернете, пропадать на работе,
Потратить полдня любимой заботе.
Счастливы все, кому хочется счастья,
Кто научился всему восхищаться,
А не завидовать счастью чужому,
Зависть приводит к сердцу больному.
Люди в той мере злы иль прекрасны,
В которой счастливы или несчастны.
Хочешь счастливым стать поскорей?
Избавься от лишних вещей и мыслей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660653
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Під барабанним дробом сни замерзлі догоряють.
Їх палять лампи нового порядку - понеділка...
...Пливуть хмарини пухом водяним над небокраєм.
Той пух змішався з димом. І від нього трохи гірко.
Кімната. Я один. Не світить лампа. Денне світло.
Повіяв свіжий вітер і мурашки в п'яти вийшли.
До темряви у хату день просився. Я, побитий
Красою, став перед вікном. Приковувало ліжко.
Маршрутки стогін. Пагони міського дому - в стелі.
Горіла лампа світлом понеділкового схилу,
Якого наче і нема. Я залишивсь веселий,
Бо біси грають в голові, і кров тече у жилах...
Двадцята. Пух темніший. І встають примарні зграї.
А кожну ніч зриватиме під Ватерлоо битва.
...Під барабанним дробом сни замерзлі догоряють...
А сенсу тут ніякого - лиш варто добре жити.
18.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660496
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Під барабанним дробом сни замерзлі догоряють.
Їх палять лампи нового порядку - понеділка...
...Пливуть хмарини пухом водяним над небокраєм.
Той пух змішався з димом. І від нього трохи гірко.
Кімната. Я один. Не світить лампа. Денне світло.
Повіяв свіжий вітер і мурашки в п'яти вийшли.
До темряви у хату день просився. Я, побитий
Красою, став перед вікном. Приковувало ліжко.
Маршрутки стогін. Пагони міського дому - в стелі.
Горіла лампа світлом понеділкового схилу,
Якого наче і нема. Я залишивсь веселий,
Бо біси грають в голові, і кров тече у жилах...
Двадцята. Пух темніший. І встають примарні зграї.
А кожну ніч зриватиме під Ватерлоо битва.
...Під барабанним дробом сни замерзлі догоряють...
А сенсу тут ніякого - лиш варто добре жити.
18.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660496
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Вчорашній дощ залишив на згадку затерті сліди
Розмішавши в долонях палітру асфальтно-піщану
Цілий світ розчинив мимоволі в краплині води
Роз'ятривши у серці моєму від спогадів рану...
Всі думки, що учора здавалися(справді!...) -"нічим"
Вже сьогодні мені повернули терпку ностальгію
Ти не думай!До того я зовсім не марила цим
Але й бути байдужою...просто, як ти! - не умію...
У розлуки так як і в печалі - обличчя одне...
Воно сповнене смутком(самотність для нього у звичку)
Я крізь сльози завжди говорила собі:"Все мине!..."
Тільки, що там слова? - коли з серця не вийняти шпички
Не втекти в небуття, коли вихід один то обман
(Розтікається біллю, застигне у жилах смолою...)
Жоден час не спроможний зцілити всіх зболених ран
Бо та більшість із них, вони просто зовуться - "тобою!"
............................................ ...
Прибиває пилюку асфальтну, розсіяний дощ
Як приблуда в мені, оббиває знайомі пороги
А мені залишається бути, одній - серед площ
Де вчорашній мій ти, переплутав до мене дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660162
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Вчорашній дощ залишив на згадку затерті сліди
Розмішавши в долонях палітру асфальтно-піщану
Цілий світ розчинив мимоволі в краплині води
Роз'ятривши у серці моєму від спогадів рану...
Всі думки, що учора здавалися(справді!...) -"нічим"
Вже сьогодні мені повернули терпку ностальгію
Ти не думай!До того я зовсім не марила цим
Але й бути байдужою...просто, як ти! - не умію...
У розлуки так як і в печалі - обличчя одне...
Воно сповнене смутком(самотність для нього у звичку)
Я крізь сльози завжди говорила собі:"Все мине!..."
Тільки, що там слова? - коли з серця не вийняти шпички
Не втекти в небуття, коли вихід один то обман
(Розтікається біллю, застигне у жилах смолою...)
Жоден час не спроможний зцілити всіх зболених ран
Бо та більшість із них, вони просто зовуться - "тобою!"
............................................ ...
Прибиває пилюку асфальтну, розсіяний дощ
Як приблуда в мені, оббиває знайомі пороги
А мені залишається бути, одній - серед площ
Де вчорашній мій ти, переплутав до мене дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660162
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Так хочеться світла на дні бліндажа,
Тепла твоїх рук і розмови з тобою.
Тут в вічність давно вже розмита межа
Життями отих, хто не вийшов із бою.
Палю цигарки. Безперервно. Пробач.
Хоч вогник в ночі — це для снайпера щастя.
Розплавлена «градом» четверта доба
Очистила душу вогненним причастям.
Ще так не молився. Ще так не хотів
Я жити. До тебе. А інше все тлінне.
Бо очі у смерті холодно-пусті.
Я бачив їх, рідна, проходячи мінне…
Я бачив тебе. Не у сні — наяву.
Ти ангельським сяйвом світила дорогу,
Щоб я не упав в спопелілу траву —
Ти йшла і молилася пристрасно Богу.
Без тебе не жив би на вістрі ножа —
Вогнем мінометів скосило б додолу...
Виблискує світлом на дні бліндажа
Надія живим
повернутись додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651255
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 17.04.2016
Так хочеться світла на дні бліндажа,
Тепла твоїх рук і розмови з тобою.
Тут в вічність давно вже розмита межа
Життями отих, хто не вийшов із бою.
Палю цигарки. Безперервно. Пробач.
Хоч вогник в ночі — це для снайпера щастя.
Розплавлена «градом» четверта доба
Очистила душу вогненним причастям.
Ще так не молився. Ще так не хотів
Я жити. До тебе. А інше все тлінне.
Бо очі у смерті холодно-пусті.
Я бачив їх, рідна, проходячи мінне…
Я бачив тебе. Не у сні — наяву.
Ти ангельським сяйвом світила дорогу,
Щоб я не упав в спопелілу траву —
Ти йшла і молилася пристрасно Богу.
Без тебе не жив би на вістрі ножа —
Вогнем мінометів скосило б додолу...
Виблискує світлом на дні бліндажа
Надія живим
повернутись додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651255
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 17.04.2016
.....ЛЮБОВ, то биття в твоїх грудях
ДВОХ СЕРДЕЦЬ у ритмі одного...
Ти- сіль в моєму прісному житті,
Ти- ліки на усі мої хвороби,
Краплинка щастя поміж болю й злоби,
Причастя у сумліннім каятті...
Ти- моє Все!!!Мій цілий дивний світ,
Жива вода в моїй душі-пустелі,
Ти-зорі, що спустились прямо з стелі,
Мій справжній незакінчений політ...
Ти- голод мій,і ситість вся в тобі,
Мішечок згуб, спокута за провину,
Гаряче сонце у холодну днину,
Щаслива мить у втраченій добі...
Ти- янгол мій і біс в одній особі,
Ти- злість моя і найщиріший сміх,
Моя спокуса мій звабливий гріх,
Ти- совість, що не піддається пробі...
...............................
І байдуже!!!....хай вітер занесе
Мене бозна-куди!!! - це неважливо!
Для мого серця все в житті можливо
Тебе знайду!... бо ти- для мене ВСЕ!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643809
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 17.04.2016
.....ЛЮБОВ, то биття в твоїх грудях
ДВОХ СЕРДЕЦЬ у ритмі одного...
Ти- сіль в моєму прісному житті,
Ти- ліки на усі мої хвороби,
Краплинка щастя поміж болю й злоби,
Причастя у сумліннім каятті...
Ти- моє Все!!!Мій цілий дивний світ,
Жива вода в моїй душі-пустелі,
Ти-зорі, що спустились прямо з стелі,
Мій справжній незакінчений політ...
Ти- голод мій,і ситість вся в тобі,
Мішечок згуб, спокута за провину,
Гаряче сонце у холодну днину,
Щаслива мить у втраченій добі...
Ти- янгол мій і біс в одній особі,
Ти- злість моя і найщиріший сміх,
Моя спокуса мій звабливий гріх,
Ти- совість, що не піддається пробі...
...............................
І байдуже!!!....хай вітер занесе
Мене бозна-куди!!! - це неважливо!
Для мого серця все в житті можливо
Тебе знайду!... бо ти- для мене ВСЕ!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643809
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 17.04.2016
Над нами небо-стеля
Велична синя даль...
***
...... любов дарує крила,
...... любов - то сенс життя!
автор:Митич@
з поезії:" Почуй мене крізь галас!"
У ангелів позичу
Я крила - зроблю крок!
А ти мене покличеш
У небо - до зірок!
Тебе я чую!...Галас?
Не спинить вже мене...
Давай втечемо - зараз!
Не стримуй й ти себе!
За мріями у небо
Ми з вітром -навсібіч!
І все, що мені треба
Це дотик твоїх віч!
Розхристані вітрила
У хмар - ми вкрали сни!
Любов нам дала крила
Ми близько до весни...
Я чую тебе, милий!
Крізь тисячу вітрів
Я знаю ти щасливий!
Не треба зайвих слів...
Заплющ свої повіки
Забудь усе - і мрій!
Знай, я твоя навіки
А ти назавжди мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640954
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 17.04.2016
Над нами небо-стеля
Велична синя даль...
***
...... любов дарує крила,
...... любов - то сенс життя!
автор:Митич@
з поезії:" Почуй мене крізь галас!"
У ангелів позичу
Я крила - зроблю крок!
А ти мене покличеш
У небо - до зірок!
Тебе я чую!...Галас?
Не спинить вже мене...
Давай втечемо - зараз!
Не стримуй й ти себе!
За мріями у небо
Ми з вітром -навсібіч!
І все, що мені треба
Це дотик твоїх віч!
Розхристані вітрила
У хмар - ми вкрали сни!
Любов нам дала крила
Ми близько до весни...
Я чую тебе, милий!
Крізь тисячу вітрів
Я знаю ти щасливий!
Не треба зайвих слів...
Заплющ свої повіки
Забудь усе - і мрій!
Знай, я твоя навіки
А ти назавжди мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640954
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 17.04.2016
Ти розцілуй моє волосся зі спини
Вдихни на повні груди свіжий аромат
Мій погляд розціни у кількості карат
Впусти мене у себе подихом Весни...
Ти полюби мене до болю і до сліз
Відкрий у собі ще невідані світи
В мені підсніжниками першими цвіти
І дофарбуй за мене створений ескіз...
Ти розчинись в мені, як березневий сніг
Гарячим полум'ям бурхливої ріки
Хочу тебе відчути дотиком руки
Щоб первоцвітом прорости у твоїх ніг...
Ти не жалій для мене своїх почуттів
Тобі сторицею верну, і ще додам
Повір, і цього буде малувато нам
Усе отримаєш - чого б не захотів....
Ти повивчай мене торканнями долонь
По сантиметру виміряй мій небосхил
Не припиняй! - навіть якщо і бракне сил
І зупинись! - лише на дотик наших скронь...
Ти відтвори в реальності всі мої сни
І проведи мене дорогою до раю
І хай не буде цьому, ні кінця ні краю
Я ж проросту у тобі паростком Весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648143
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 17.04.2016
Ти розцілуй моє волосся зі спини
Вдихни на повні груди свіжий аромат
Мій погляд розціни у кількості карат
Впусти мене у себе подихом Весни...
Ти полюби мене до болю і до сліз
Відкрий у собі ще невідані світи
В мені підсніжниками першими цвіти
І дофарбуй за мене створений ескіз...
Ти розчинись в мені, як березневий сніг
Гарячим полум'ям бурхливої ріки
Хочу тебе відчути дотиком руки
Щоб первоцвітом прорости у твоїх ніг...
Ти не жалій для мене своїх почуттів
Тобі сторицею верну, і ще додам
Повір, і цього буде малувато нам
Усе отримаєш - чого б не захотів....
Ти повивчай мене торканнями долонь
По сантиметру виміряй мій небосхил
Не припиняй! - навіть якщо і бракне сил
І зупинись! - лише на дотик наших скронь...
Ти відтвори в реальності всі мої сни
І проведи мене дорогою до раю
І хай не буде цьому, ні кінця ні краю
Я ж проросту у тобі паростком Весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648143
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 17.04.2016
Пишу тобі востаннє (не знаю чи важливо?)та вірш цей знову, твій!
Тремтить моя рука і голос затихає у темряві німій...
Я більше не твоя! Хоч нею не була! Все скінчено з тобою!
Залишуся сама поміж химерних днів вже вільною рабою...
Мені вже не болить! Та й, що могло боліти?! З тобою ми чужі!
У душ по десять лиць в моєї лиш одне!...(кому до цього діло?!)
І все, що в нас було! А може не було? Вже все переболіло!
За звичкою знову я на пазли розкладу душевні вітражі...
Останній крик і все! Мовчить душа моя...а далі - порожнеча!
Липка мов течія із сліз і самоти від зболених утрат
Як хочеш називай! Та тільки не кажи, що це моя утеча!
Нічого не сказав...пішов і залишив із серця дублікат...
Тепер твої слова! А що твої слова?! Кому вони потрібні?
Мене вже не печуть! В тобі перегорять - погасне їхній жар!
Та лишаться сліди - обвуглені вони...(і на тавро подібні!)
Куди тепер вже нам? Чи зійдуться шляхи? Не скаже наш радар...
Пишу тобі рядки і зболені вони - розбавлені туманом!
Ти хочеш їх порви, а хочеш залиши...мені тепер байдуже!
У тиші голосній, звучить наче струна моє ледь чутне:"Друже,
Чи віриш й сам у те? (скажи і не лукав!) Чи все було обманом?
........................................
Пишу тобі востаннє (не знаю чи важливо?) та вірш цей справді, твій!
Мовчить моя душа...і серце не бунтує в байдужості німій...
У стоголоссі снів безликих і пустих - сумую за тобою!...
.......................................
...ніхто не відповість...( порожня німота!) в розмові із собою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640387
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 17.04.2016
Пишу тобі востаннє (не знаю чи важливо?)та вірш цей знову, твій!
Тремтить моя рука і голос затихає у темряві німій...
Я більше не твоя! Хоч нею не була! Все скінчено з тобою!
Залишуся сама поміж химерних днів вже вільною рабою...
Мені вже не болить! Та й, що могло боліти?! З тобою ми чужі!
У душ по десять лиць в моєї лиш одне!...(кому до цього діло?!)
І все, що в нас було! А може не було? Вже все переболіло!
За звичкою знову я на пазли розкладу душевні вітражі...
Останній крик і все! Мовчить душа моя...а далі - порожнеча!
Липка мов течія із сліз і самоти від зболених утрат
Як хочеш називай! Та тільки не кажи, що це моя утеча!
Нічого не сказав...пішов і залишив із серця дублікат...
Тепер твої слова! А що твої слова?! Кому вони потрібні?
Мене вже не печуть! В тобі перегорять - погасне їхній жар!
Та лишаться сліди - обвуглені вони...(і на тавро подібні!)
Куди тепер вже нам? Чи зійдуться шляхи? Не скаже наш радар...
Пишу тобі рядки і зболені вони - розбавлені туманом!
Ти хочеш їх порви, а хочеш залиши...мені тепер байдуже!
У тиші голосній, звучить наче струна моє ледь чутне:"Друже,
Чи віриш й сам у те? (скажи і не лукав!) Чи все було обманом?
........................................
Пишу тобі востаннє (не знаю чи важливо?) та вірш цей справді, твій!
Мовчить моя душа...і серце не бунтує в байдужості німій...
У стоголоссі снів безликих і пустих - сумую за тобою!...
.......................................
...ніхто не відповість...( порожня німота!) в розмові із собою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640387
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 17.04.2016
Прозорі тіні з фото - мій фотограф
Моя ж тонка уява, непримхлива
І грається зі мною пам'ять хтива
Все шле у небуття "живий" автограф...
Розгойдує човна, встромляє лезо
За мене розставляє свої ролі
Зламала, розгадала всі паролі
І б'є вогнем у скроні - нетверезо!
А сенсорна душа - вона ж чутлива!
На почуття, на дотики, бажання
І марними стають усі старання
Тебе забути?...ти пробач - несила!
Не вирвати із серця - не сховати
Як папірець зім'ятий у кишеню
І не затиснеш почуття у жменю
Бо утечуть, як вітер поміж ґрати
А ти безодня - вимита дощами
Мене поглинув повністю, до краю
Такого, як ти!(іншого) - не знаю!
Тобою! - привела себе до тями!
Тепер на осліп шлях я пошукаю
По східцях, опускаюся все нижче
Здається, що до виходу вже ближче
Та в нагороду - пекло поміж раю!
У пазурах минулого - вже менше
Проштрикує наскрІзь ножем, тривога
До тебе перетоптана дорога
Та я надіюсь, скоро...- буде легше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644351
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 17.04.2016
Прозорі тіні з фото - мій фотограф
Моя ж тонка уява, непримхлива
І грається зі мною пам'ять хтива
Все шле у небуття "живий" автограф...
Розгойдує човна, встромляє лезо
За мене розставляє свої ролі
Зламала, розгадала всі паролі
І б'є вогнем у скроні - нетверезо!
А сенсорна душа - вона ж чутлива!
На почуття, на дотики, бажання
І марними стають усі старання
Тебе забути?...ти пробач - несила!
Не вирвати із серця - не сховати
Як папірець зім'ятий у кишеню
І не затиснеш почуття у жменю
Бо утечуть, як вітер поміж ґрати
А ти безодня - вимита дощами
Мене поглинув повністю, до краю
Такого, як ти!(іншого) - не знаю!
Тобою! - привела себе до тями!
Тепер на осліп шлях я пошукаю
По східцях, опускаюся все нижче
Здається, що до виходу вже ближче
Та в нагороду - пекло поміж раю!
У пазурах минулого - вже менше
Проштрикує наскрІзь ножем, тривога
До тебе перетоптана дорога
Та я надіюсь, скоро...- буде легше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644351
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 17.04.2016
Горьковатый табачный дым
Обжигает, пьянит и дурманит,
Серебристая змейка воды
Наполняет брезгливую* ванну.
А на улице – липкий снег,
Завтра снова махать лопатой,
Разрывая белесый мех,
Словно клочья сахарной ваты.
А потом – «грачевать», «бомбить»
В суете областного центра,
Жать на газ, на клаксон давить,
Развлекать разговором клиентов.
Перекрёстки, развилки, мосты…
Не успеть проскочить на жёлтый…
Переходы, окурки, цветы,
На руках воровские наколки…
Муравьёв двуногих житьё,
Тараканьи бега с препятствием…
И случайно встретить Её –
Необычную… Настоящую…
Штампов в клочья порвать листы:
Он – водитель, она – бухгалтер…
И смеяться до хрипоты,
Не сумев расстегнуть бюстгальтер.
Целоваться, обнявшись лежать.
Щекотаться под одеялом,
- Я люблю…- в темноте шептать,
В унисон соглашаться – Мало!
А потом? А потом – весна!
Мчаться вместе куда-то в машине.
- А куда мы, милый? – Не зна…
Мы – туда, куда хватит бензина!
Спотыкаясь в траве, бежать…
Кувыркаться в ромашковом поле,
Веки, волосы целовать
И… Опять хохотать до колик…
А зима синиц-снегирей
Кормит кашею бесполезною…
У обычных обойных ножей,
Как у скальпелей острые лезвия…
*вам никогда не казалось, что поверхность ванны, как будто бы пытается оттолкнуть воду?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634892
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 15.04.2016
Горьковатый табачный дым
Обжигает, пьянит и дурманит,
Серебристая змейка воды
Наполняет брезгливую* ванну.
А на улице – липкий снег,
Завтра снова махать лопатой,
Разрывая белесый мех,
Словно клочья сахарной ваты.
А потом – «грачевать», «бомбить»
В суете областного центра,
Жать на газ, на клаксон давить,
Развлекать разговором клиентов.
Перекрёстки, развилки, мосты…
Не успеть проскочить на жёлтый…
Переходы, окурки, цветы,
На руках воровские наколки…
Муравьёв двуногих житьё,
Тараканьи бега с препятствием…
И случайно встретить Её –
Необычную… Настоящую…
Штампов в клочья порвать листы:
Он – водитель, она – бухгалтер…
И смеяться до хрипоты,
Не сумев расстегнуть бюстгальтер.
Целоваться, обнявшись лежать.
Щекотаться под одеялом,
- Я люблю…- в темноте шептать,
В унисон соглашаться – Мало!
А потом? А потом – весна!
Мчаться вместе куда-то в машине.
- А куда мы, милый? – Не зна…
Мы – туда, куда хватит бензина!
Спотыкаясь в траве, бежать…
Кувыркаться в ромашковом поле,
Веки, волосы целовать
И… Опять хохотать до колик…
А зима синиц-снегирей
Кормит кашею бесполезною…
У обычных обойных ножей,
Как у скальпелей острые лезвия…
*вам никогда не казалось, что поверхность ванны, как будто бы пытается оттолкнуть воду?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634892
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 15.04.2016
А давай ти прозвеш мене своєю Офелією
і крастимеш від сірих зонтів і старих підборів.
Будемо стрибати з мокрих дахів високоповерхівок а
ти триматимеш мене міцно за руку і шептатимеш
"Не бійся мала .тримайся сильніше".
А коли нас торкнеться стара бруківка
і ми наче долитимо до низу
я варитиму тобі міцну каву з тертим мигдалем і апельсинами,
будем наче скажені їсти з долонь виноград
і впиватись губами в запястя
пити міцний ром і я читатиму тобі Ремарка коли сумно.
А давай ти будеш моїм художником
і я дозволятиму тобі змальовувати себе
десь на порипаній підлозі старого горища ,
будеш брутально зривати смуток і одежу ,а потім
плутати пальці в моєму волоссі так ніжно як тільки вмієш
А я в тріщинках губ зберігатиму твої таємниці коли спатимеш.
Коли наставатиме ніч ми роздамо ролі стінам і зіграємо трагікомедію
назвемось іншими іменами
І будемо спілкуватись невідомими мовами
а хочеш мовою жестів, сенсорно,мовою дельфінів?
будемо кидати пусті келихи в запилені спогади зашторених фіранок
зривати думки покусаними до болі губами з оголених плечей..до ранку
щоб вмерти одночасно
Адже ми потрібні одне одному
Щоб на ранок нарешті прокинутись живими..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650504
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 14.04.2016
А давай ти прозвеш мене своєю Офелією
і крастимеш від сірих зонтів і старих підборів.
Будемо стрибати з мокрих дахів високоповерхівок а
ти триматимеш мене міцно за руку і шептатимеш
"Не бійся мала .тримайся сильніше".
А коли нас торкнеться стара бруківка
і ми наче долитимо до низу
я варитиму тобі міцну каву з тертим мигдалем і апельсинами,
будем наче скажені їсти з долонь виноград
і впиватись губами в запястя
пити міцний ром і я читатиму тобі Ремарка коли сумно.
А давай ти будеш моїм художником
і я дозволятиму тобі змальовувати себе
десь на порипаній підлозі старого горища ,
будеш брутально зривати смуток і одежу ,а потім
плутати пальці в моєму волоссі так ніжно як тільки вмієш
А я в тріщинках губ зберігатиму твої таємниці коли спатимеш.
Коли наставатиме ніч ми роздамо ролі стінам і зіграємо трагікомедію
назвемось іншими іменами
І будемо спілкуватись невідомими мовами
а хочеш мовою жестів, сенсорно,мовою дельфінів?
будемо кидати пусті келихи в запилені спогади зашторених фіранок
зривати думки покусаними до болі губами з оголених плечей..до ранку
щоб вмерти одночасно
Адже ми потрібні одне одному
Щоб на ранок нарешті прокинутись живими..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650504
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 14.04.2016
Буває відточенність рим
Втрачає родзинку назавжди
І поступ оцей до вершин
Втрачає і душу, і правду.
Буває відточенність рим
Несе лише холод і черствість
І вірш вже стане ніяким,
Набором бездушності речень.
Буває відточенність рим
Втрачає і колір, і смак,
Вірш стане сліпим і німим,
Без жодних життєвих ознак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656481
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Буває відточенність рим
Втрачає родзинку назавжди
І поступ оцей до вершин
Втрачає і душу, і правду.
Буває відточенність рим
Несе лише холод і черствість
І вірш вже стане ніяким,
Набором бездушності речень.
Буває відточенність рим
Втрачає і колір, і смак,
Вірш стане сліпим і німим,
Без жодних життєвих ознак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656481
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Что ты делаешь здесь, мой странник,
У развалин души моей?
Что молчишь, мой былой избранник,
Зря вернулся среди дождей...
Сам порвал золотую нитку,
Уходя, увёл за собой
Моё сердце - любви улитку,
Я тебя так ждала домой,
Где тепло и уютно в стужу
И прохладно - в палящий зной.
Понимал ведь, что ты мне нужен
Очень-очень. Такой родной...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А теперь зачем: было - не было,
Всё забыл или помнишь что?
Может, вновь захотелось - набело,
Но не греет твоё пальто...
Что сказать, если краски белые
Намешали под серый цвет.
Навсегда. Безвозвратно, Смелые...
Или знаешь другой ответ?..
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Что ты делаешь здесь, мой странник?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659504
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Что ты делаешь здесь, мой странник,
У развалин души моей?
Что молчишь, мой былой избранник,
Зря вернулся среди дождей...
Сам порвал золотую нитку,
Уходя, увёл за собой
Моё сердце - любви улитку,
Я тебя так ждала домой,
Где тепло и уютно в стужу
И прохладно - в палящий зной.
Понимал ведь, что ты мне нужен
Очень-очень. Такой родной...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А теперь зачем: было - не было,
Всё забыл или помнишь что?
Может, вновь захотелось - набело,
Но не греет твоё пальто...
Что сказать, если краски белые
Намешали под серый цвет.
Навсегда. Безвозвратно, Смелые...
Или знаешь другой ответ?..
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Что ты делаешь здесь, мой странник?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659504
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Присядь на хвильку. Подивись на небо,
Заплющуй очі і дивись ще раз...
Щось уявляєш? Не кажи про себе,
А лиш дивись... Не треба зайвих фраз...
От думаю, немов мала дитина:
Цукрова вата в хмарах досі є?
І тут - ба-бах! А я ковтаю слину
І кажу: "Вати з цукром ти будеш?"
І знову думка... Як є білі хмари,
То з них тумани падають униз?
І тут - ба-бах! Мелодія гітари
Бринить. Десь. Там. Навколо озирнись...
А коли чорні хмари опадають,
Вони насправді терті і смішні?
А блискавка - то лоскоти. Звикаю...
І плач від сміху в вигляді дощів...
Усі ми із води повиринали,
І зорі проглядали у пітьмі.
Коли над нами вибухають хмари,
Бажання знов загадуємо ми...
13.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659266
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Присядь на хвильку. Подивись на небо,
Заплющуй очі і дивись ще раз...
Щось уявляєш? Не кажи про себе,
А лиш дивись... Не треба зайвих фраз...
От думаю, немов мала дитина:
Цукрова вата в хмарах досі є?
І тут - ба-бах! А я ковтаю слину
І кажу: "Вати з цукром ти будеш?"
І знову думка... Як є білі хмари,
То з них тумани падають униз?
І тут - ба-бах! Мелодія гітари
Бринить. Десь. Там. Навколо озирнись...
А коли чорні хмари опадають,
Вони насправді терті і смішні?
А блискавка - то лоскоти. Звикаю...
І плач від сміху в вигляді дощів...
Усі ми із води повиринали,
І зорі проглядали у пітьмі.
Коли над нами вибухають хмари,
Бажання знов загадуємо ми...
13.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659266
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Кричать, ругаться что есть силы,
Разрушить все, что строили вдвоем!..
И что потом? Что будет с нами, милый,
Когда долой из глаз и с сердца вон?
Довольно ругани с тобой!
Удары сердца еле слышно..
Швырять, топтать не смей мою любовь!
И я прошу, чтоб ты меня услышал..
Мои слова куда-то улетели
И хоть одно достало б до тебя..
Легко сказать, труднее всего сделать,
Обещанные выполнить слова.
Гореть, любить, не зная меры,
Отдавши всё, что есть в сердцах..
Собрать былое по кусочкам,
Осколки вытащить с души,
Зажечь уже горевших невозможно,
Дать волю чувствам тем своим,
А кто горит, того уж не потушишь..
Немножко научиться бы ценить!.
И тех, кто мне нагадил в душу,
Я, как родных, готова полюбить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658972
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Простирадлом шовковим і чорним спускалася ніч
Наче кішка тихенько на лапках входила у місто
Зачепила верхівки дерев - доторкаючись пліч
Зовсім сонного світу... - робила це так урочисто!
Заблистить водоспад недосяжно-незайманих зір
Проливаючи сяйво з вікон, відіб'ється на стелі
І без стуку і шуму (крізь скло) Безсоромний Шекспір
Свої погляди срібні залишить у нас на постелі.
Ми від нього тихенько і швидко заб'ємось в куток
Утонувши в мовчанні - очима торкаючись неба
Якби знав круглолиций, що нас розділяє лиш крок
То б не думав тоді - тільки б діяв і мав те що треба!
По долонях твоїх мої пальчики зводять мости
Теплим вітром цілунки грайливо гуляють по шиї
Ми у ніжних обіймах відкриємо дальні світи
Ті що вчора іще для нас звалися просто - "нічиї"
Тиха ніч за вікном з блиском зір-ліхтарів в унісон
Мерехтить, мов дрібні діаманти в руках ювеліра
Ми обоє настирливо й вперто долаємо сон
І так само уперто минаємо очі Шекспіра!
Заховай погляд - стій!(не шукай!) свою п'єсу нову
Не про нас ти напишеш!Забудь! Я і він - ніпричому!
Тільки Місяць не хоче сприймати розмову мою
І продовжує мовчки чекати у небі нічному...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658928
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
...все починається зі страху сказати "не те"...
захворіти якимось однотипним римуванням
і так уже дочекатись вогкої весни
проклинаючи чергове самотнє зимування...
...все починається зі страху перейти на "ти"...
агресій завжди чомусь понад норму
і цей передбачений дощ заливає сліди
від того вони якось суттєво змінюють форму...
ти як і я ненавидиш самотності й попси
не розставляєш розділових знаків
загоюєш рани на чужих розбитих колінах...
а в моєму квітнику найбільше диких маків
на паркеті - пахучого свіжого сіна...
ми доживемо до глибокої старості
ховаючись за прирослими до нас ніками
і ніяк уже не сховати потягу й вульгарності
хтось стає Магдаленою хтось Веронікою
хоча сучасніше дамою чорною піковою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269056
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.04.2016
Молитва до Бога здіймається:
"Ти мені її збережи!
І нехай вона не дізнається.
Ти нічого їй не кажи!
Не кажи, що день починається
Мов у пеклі - в муках страшних.
Не кажи, що часто ввижається
Мені поміж бетонів стальних.
Не кажи, що серце стискається,
Терпнуть руки і голос бринить,
Коли сумніви підкрадаються,
Що на світі ще варто жить.
Не кажи їй… Нехай не лякається…
Нехай солодко ще поспить…
Не кажи, що душа захлинається
Від моїх несміливих мрій.
Не кажи, що вона сподівається.
Тільки ти не кажи цього їй…
Не кажи, що думки розсипаються
Як крізь сито. Та перед усім
Не кажи, що від них залишається
Лиш каміння на ситі тім…
Не кажи, що коли смеркається
Я весь час дивлюсь в далечінь.
Не кажи, що тіло здригається
Як на світло ступає тінь.
Не кажи, хай не переймається
Тим, що чай вже не в унісон.
Не тривож, хай не прокидається.
Вбережи її ніжний сон…"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655349
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 06.04.2016
Обірвала Шевченкове слово
На Майдані ворожа куля,
Впав Герой, син обох народів
Від смертельної рани в грудях.
Обірвалась земна дорога,
Відгукнулась мільйонами ран,
Полетіла душа до Бога :
Світлий Ангел - Сергій Нігоян.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644760
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 05.04.2016
Розсунула тихо фіранки уранці-
ні сонця, ні місяця, ані душі,
одне лиш повітря пливе у мовчанці
і лиють холодні у вікнах дощі.
Впираюся носом в холодне вікно,
шукаючи сну, я заплющую очі,
туманом із вуст вкриваю я скло,
і дякую небу за пріснії ночі.
Воно безнадійно пливе угорі,
і плавають зорі в туманах,
в очах моїх темрява, а ліхтарі
освітлюють сенс у романах,
Які я читала, але призабула,
бо пишуть нудоту, де тільки коханці,
а я вірю в те, що у мене було,
а саме фіранки й повітря в мовчанці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657266
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
[img]https://pp.vk.me/c631522/v631522401/1e24a/AkqwcHIX6As.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c629526/v629526401/34f2c/KoHy8X3BgMw.jpg[/img]
Буває так: все рухне і не склеїш,
І полетить до біса шкереберть!..
Не допоможуть ні казкові феї,
Ні клопотів нестримна круговерть.
І, мов на зло, ти вкотре вийдеш боса,
Коли розсипле доля бите скло…
Та, попри все, іди, не вішай носа,
Прояснюй затуманене чоло.
Нехай пресують будні, наче степлер,
І щупальцями штрикають до дір…
Лиш був би поряд кіт, м’який і теплий,
Гаряча кава, ручка і папір…
І вранішнього сонця теплий жмуток
У во́гкому квадратику вікна,
І кольору небесних незабудок
Надихана вітрами пелена…
Й до болю рідний голос в телефоні,
І трішечки здивоване «Привіт…»
В ту мить, коли до теплої долоні
Клубком ворсистим треться сонний кіт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654845
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Тук -тук…Ти тут ? Я не чекала…
Ти знов прийшло до мене пити чаю?
Я ж двері не для тебе відкривала…
Чому прийшло? Чом ти не маєш жалю?
Ні, ні, не треба біля мене тут сідати,
Не вмощуйся , бо це не твій стілець.
Для того він, що я його кохаю.
Що, що? …Він не прийде…?
Сумний кінець…
Розчарування відсьорбнуло трунку:
«Який твій чай гіркий та несмачний»
Ти що хотіло раю поцілунку?
Від сліз п*янких мій чай такий сумний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653725
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 25.03.2016
А знаєш... Я тепер змінився,
І вже не той, ким був раніш,
В житті траплялися моменти,
Що були гострими, як ніж.
А знаєш... Я тепер міцніший,
Позаду розпач і печаль,
Ти можеш всяке говорити,
Та не проб'єш словами сталь.
А знаєш... Я тепер байдужий
І не відчую серця стук,
Будь певна - я не поведуся
На твій черговий хитрий трюк.
А знаєш... Я тепер на волі
І врешті-решт уже не твій.
Хіба не цього ти хотіла?
Так насолоджуйся! Радій!
А знаєш... Глянь тепер на себе -
Стоїш розлючена... смішна...
Нічого ти не зрозуміла,
Нічого ти не зберегла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653741
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2016
Абонент превратился в птицу,
Невозможно извлечь ни слова.
Остается теперь молиться,
К сожалению снова и снова…
Достучаться пытались робко,
Заколочены ставни тайной.
Мне вода показалась водкой
Обжигает, как след от стаи
Улетающих птиц; довольно.
Вроде март, а все также сыро.
Очень часто, когда нам больно -
Мы смеёмся, а руки стынут.
Ты звони, может быть, отвечу
Разразив тишину , едва ли,
Мы поймаем последний вечер,
На холсте из каленой стали.
Абонент не простился...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653277
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2016
На белом болью пишутся
Небелые стихи,
Когда в душе отыщутся
Уснувшие грехи...
Они слезой наивною
Мне душу обожгут.
О, да... Совсем невинные
Здесь рядышком живут...
Изрядно отдохнувшие,
Проснутся поутру,
Мне жизнь перевернувшие
Грехи, что не сотру...
Я думала - забытые,
Но за стеною лет
Дождями не размытые
Грехи, что хуже бед...
Их помнить мне не хочется -
В слепую темноту
Бегу от одиночества,
Перешагнув черту...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652522
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Я ведь ради тебя здесь,
пойми мою грешную душу,
Ради прошлой любви,
что сожгла моё сердце дотла.
Ты не бойся, покой твой
ничем никогда не нарушу
И никто не узнает, поверь,
что с тобою была...
Но не просто терпеть
и не просто саму себя мучить,
Я умею молчать,
но душа моя криком кричит.
Ты мне нужен. В плену я,
а жизнь до сих пор меня учит -
Никогда не просила.
Теперь я прошу: не молчи...
С моим именем ты засыпай -
по утрам просыпайся.
Я ужасно устала
включать-выключать ноутбук...
В совершённом тобою,
пред Богом однажды покайся,
Потому, что тебе никогда
не забыть моих рук...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650756
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 18.03.2016
А можна я збережу тебе у віршах....
Поміж рядків ,шкутильгаючою римою
Інколи писатиму Тобі невідправленого листа..
Ти пробач ,що не змогла стати лиш твоєю ...єдиною'
Дозволь хоть інколи бачити тебе у снах,,,
Подихом м'яти....кольором тюльпанів
Там тихо ти ,засинав колись на моїх руках
Коли ніч розсікала думками магістралі...
Дозволь востатнє розтанути на твоїх вустах
І в своїх 'недо'віршах тобою відболіти
Я ще Твоя...на двох розідраних клаптиках
(Пробач за ці слова...)
Відвикну...
Лиш дай мені тобою догоріти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648150
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Я вижу, Вы меня узнали,
Читаете мои стихи.
Как-будто нас вдвоём венчали,
Что Ваши взоры так тихи.
Молчанье - немой знак,
И он уж точно не к разлуке.
Оно то то, оно то так,
Дабы не опускались руки.
И дверь тихонько отворя,
Теперь уж входите без стука.
Да лучше Вам не знать меня.
Нет горьше, чем молчание муки.
И снова слабостей моря,
Мои неутолимы звуки,
Искали у небес края
Не так у смерти, как в разлуке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652352
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Мій компас зламався і стрілка скажена
Невпинно намотує зайві круги
Та, що за прокляття?! - спинись навіжена!!!
Не дай розгубити до нього шляхи...
............ ....... ...
Маршрут згубила - подай координати!
Пошли їх із вітром в небесну блакить
Зроби це негайно - не змушуй чекати!!!
І так зачекалась на зустрічі мить...
А ти бозна-де!!! - споглядаєш на зорі
Тоді придивися - там мій SMS!!!
Формує на небі узори прозорі
Давай пришли координатний експрес...
А я почекаю на іншій планеті
Для тебе увІмкну яскраві вогні
Явлюся зорею в нічнім силуеті
І зникну як пил у туманному сні...
.........
.............
Компас зламався - подай координати!
Пошли свій сигнал знов моїм небесам
Зроби це негайно! - не змушуй чекати!
Ну, а якщо ні?! - то знайди мене САМ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646672
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 17.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2016
Не говори, що "нас" нема...
Не зводь між нами сніжні стіни
Хай за вікном давно зима
Та я ще вірю...будуть зміни...
Ти не гаси в душі вогонь
Для нас усе іще можливо...
Відчуй тепло моїх долонь
Допоки віриш...буде диво...
Мій серця чуйний перестук
Дасть відповідь на всі питання
Ти вбережи себе від мук
Відкинь усі свої вагання...
Прошу!...лишись моїм крилом
Отим, єдиним, щоб злетіти...
Наша незгода стане сном
Ми зможем...варто лиш схотіти...
натхненням послужила поезія " Хай незгода наша стане сном!"
Автор нікомуневідомий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627186
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 16.03.2016
Я знаю, що ти думаєш про мене
Бо і сама про тебе бачу сни
Ти наче дощ вчорашньої весни
Приходиш у мої думки туманом
А я не хочу звати це обманом
Бо знаю, що ти поруч...тільки мій
І тілом відчуваю подих твій
Обійми, поцілунки, рук торкання...
Я цим живу, дихаю...хворію
І вірю в це без сумніву й вагання....
Ти янгол мій і ти моє прокляття....
Не можу не кохати твоїх віч
Ховатися в безодні ніжних пліч...
У мріях спільних, де ми лиш з тобою
Немов птахи, що марять висотою
Пронизуємо крилами блакить
Ковтаючи квапливо нашу мить....
Ми дві душі, що схоже, заблукали
Знайдем притулок в згублених серцях
В яких себе на зАвжди поєднали...
..................................................................
Торкнись руки, не бійся....я з тобою!
Ми як вогні народжені іскрою....
Не згаснемо ніколи....і вікИ
Горіти нам так, як горять зірки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595835
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 16.03.2016
Тебе покличу...мовчки...серцем,я
Мій янголе...явись у мої сни...
Для нас у неба...випрошу весни...
Ти лиш прийди...
...я вся твоя...
Залиш мені частиночку душі
Як подарунок...на подушці...скраю...
Очима прошепочу...що кохаю...
А хочеш, напишу...
...я у вірші...
У риму...перетворю почуття
Тендітними рядками на письмі...
Залишся...назавжди в моєму сні
Тобі не пожалію...
...я життя...
Окутай мене...стомлену...теплом
І очі розцілуй...мої солоні
Ти вітром огорни тонкі долоні
Зігрій мене...
...накрий своїм крилом...
Твій ніжний шепіт з серцем...в унісон
Лунають, як солодка колискова
І наша зустріч...тут не випадкова
Мій янголе...
...не полишай...мій сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625150
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 16.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2016