Я тебе не сплутаю ні з ким -
В світі на тебе немає схожих!
Це кохання схиблене
Із тим
Знов вдивляюся в обличчя перехожих
У думках я лину в далечінь,
Зупиняю мить:
Твій ніжний погляд
Поринаю у замрійну синь,
У бажання завжди бути поряд
Та немає в мене більше сил,
Очі наливаються сльозами -
Не діждусь багряних тих вітрил,
Час пробіг, як кішка, поміж нами
Посмішка твоя і кожен жест
Кажуть, що надії всі даремні
Тож, покірно я несу свій хрест
Плаче Ангел Пристрасті
Дощемно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727835
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.02.2022
Ты беспринципна как дитя...
Забыла о законах и морали...
Снимаеш блузку медленно...
Шутя...
И прячешся, как будто за вуалью.
Игривые слова,
Призывный смех
И вдруг открылась нежно,
Без стеснений...
Стучат виски и кругом голова...
Жар поцелуя,
Карусель мгновений…
Слились в обьятьях пол и потолок...
Мерцают свечи бликами на стенах...
И вдруг звонок -
Прошел урок...
Иду смотреть в окно
На перемену...
Так было много лет назад,
Теперь — совсем иное дело -
Он там остался!
Смех и взгляд...
Он был!
Но что-то пролетело...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727422
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 08.02.2022
( НЕПОВТОРНИЙ ОРИГІНАЛ http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666241)
я захистив себе від кабали …
я клятву дав …собі …перед собою …
як заповіт : не вір і не люби
із піднятою гордо головою.
я муки юності … чужої …лікував
і довго-довго фаворитом долі
я був, та раптом …
в натовпі … впізнав …
і зрозумів ... мені не треба волі …
І знов …
Завжди …
До тебе думка полина …
І за кермом …
В польоті …
Чи в кав'ярні …
Вона мене ніяк…
не покида :
Я біля твого ложа …
У сум'ятті …
То що ж спокою не дає мені ?
……? ……??.......???.......????........
Жадання погляду ? …
… чи молодість незгасна ? …
………………?..............?................?
ТВОЇ ДОЛОНІ …
…. на моїй спині …
ЧАРІВНА МИТЬ !!!! СПИНИСЯ !!!
ти …………….
…..прекрасна .
В твоїх обіймах вічно потопать
……і цілувати … пестити …
……..колінця
і насолоди чашу …
випивать …
і вдень … і в снах …
тобою сповнену по вінця
не закохатись знов я не боюсь…
я день за днем закохуватись буду …
і ти до мене сонцем усміхнись …
а я дарунок твій довіку не забуду …
а завтра знов … життя …
привіт … пробач …
дорога …
ліжко …
зустрічі й розлуки …
та завжди я … крізь плісняву невдач …
згадаю з щемом … ніжні …
……… твої руки .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666916
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 02.05.2018
[img]https://cdn.fstatic.com/media/accounts/photos/2014/07/thumbs/beb48aa4-7017-43f1-845f-5410d91e898f_jpg_640x480_upscale_q90.jpg[/img]
(перша і остання нота чудової трилогії
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666168….)
І у захопленні щастя вершина …
Ні, це не хіть …
…а блаженства хвилина …
Пристрасті погляду
ніжна невинність…
В дотиках рух
ще наївна дитинність …
Губи в тремтінні …
... погляд з-під вій …
Це нагорода усіх моїх мрій !
Подих завмер …
…Відгукнулося тіло …
Мила …
ти цього…
зі мною хотіла ?
//////////////////////////////////////////////////////
……….І вже в уяві …
я її цілую …
Торкнувсь плечей …
… бентежно … і вона …
У почуттях … безтямно
з головою ….
Мене усього…
до останку прийняла …
………………………………………..
….і гладячи оголені коліна …
як першокласник …
обкладинку букваря
Не поспішав …
… її я звабити уміло …
… Хотів цілунками …
… усю …
… обсипать я …
І щоб від пальчиків …
………………………………
Аж до самого…
світу …
Без краплі сну і навіть без вина …
Душа душею …
напивалась …
й літом …
щоб через край…
…………
стиралось ….
майбуття …
///////////////////////////////////////////////////////
………………………………
Раптом крізь сон, наче грім із небес…
Стій ! Не займай !
І не рухай мене !
…………………………………………
Не зупинятись ???
А може і ні ?
Як розгадати
цю тайну мені …
… може, як зараз
… її поцілую …
болем образи …
… усе я зіпсу́ю …
Як відступлюсь …???
поглузує собі …
і, назавжди́…
я вже втрачу …
…її …
……………………………………..
Де ця межа ?
І наскільки ?
Коли ?
Знов я сумую…
… як за́вжди
один …
Після такого експерименту
не допоможе і пляшка абсенту …
Ну а дешевої втіхи і плоті ?…
Щось … на сьогодні …
Душа моя проти …
…….
Що ж, відкладу це на завтра …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667170
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 02.05.2018
(оригінал [url=""]http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668175[/url])
тобі я квіти польові подарував
сонця-ромашки і волошки й маки
я лиш для тебе їх у поля взяв –
любові вірної і дружби ніжні знаки
нема минулого ...
прийдешнього нема …
примарні межі …
марево на сонці …
є лиш сьогодні… й ранішня зоря …
цілунком в щастя вхилене віконце
у тво́їх мріях наше небо лиш на двох
я загорнув його в хмаринкові серпанки
і над тобою на світанку розстелив
Із новим днем, Кохана …
Він …
… Найкращий !!!
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Я тішусь тим, що поряд ти і я
є дні і ночі …
і життя – пригода …
а вибрики , що доля викида
іще одна, для розмаїтості нагода
і не Шекспір напише п’єсу нам
нам доля Бути …
ми не Бути встигнем …
я відповідь читаю … у очах …
це має сенс…
поки в кохання Вірим .
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
гавань прикрашають кораблі
жінок … кохання
чоловіка ... ніжність…
небо … відблиск ранньої зорі
побачення …
… нових фантазій свіжість.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Мене зборов …
раптово …
Бог Кохання
як помсти меч
за всіх
не до коханих
лиш ти в думках
із вечора до рання
а серце …
мов обпечене, у ранах
і обрій, небо, хмари над тобою
моєї пристрасті
лише штрихи …
нещасні …
світ у долонях …
як любов зі мною …
а без любові …
навіть сонце в небі …
…гасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668278
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 02.05.2018
(ОРИГІНАЛ !!! http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668596 )
моя чаклунко і принцесо …
тебе я прагну ...
щохвилини …
мій чудодійний лік від стресу …
зацілувати …
без упину ...
дивитись в очі у знемозі …
пізнати в них одвічну суть …
душа босоніж на порозі
блаженству відкриває путь
і у полоні, як в дурмані,
за серця покликом іти …
колін торкатися вустами…
і перса пестити твої …
від пальчиків на твоїх ніжках
ніжніш за співи солов’їні
змивати язиком доріжки …
із крихітки …
що у тремтінні …
і як останню насолоду …
пізнати смак і губ і вуст …
і твого всесвіту …
природу …
і в хвилях пристрасті тонуть …
і залишатись …
у нірвані …
не рахувати днів, годин …
і шепотіть слова зізнання,
коли спинився часу плин
++++++++++++++++++++++++++
тобі …
в дарунок …
я віддам свій …
А Л Ф А В І Т …
і мій язик …
у кожну букву
цілий Світ
вдихне …
й Життя …
і спалить всі сліди
невинності твоєї
і льоди …
… І сльози …
… Щастя …
зойк блаженства…
і до дна …
Нап’юсь…
із твого
я …
Святого …
джерела …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668669
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 02.05.2018
[i]я смерти не боюсь ...
лишь только боли...
вашей ...[/i]
6-СМЕРТЬ … винагорода, за життя нам дана …
її не треба кликати …
чи гнати …
не треба чути …
слухати не треба …
вона приходить
нас порятувати …
почувши поклик
наших душ до неба.
винагорода, за життя нам дана
коли байдужість …серце огорта …
ні чи́ясь доля …
ні чия́сь провина …
ні слів …
ні погляду
уже не приверта .
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
хто зна …
які слова …
в останню мить …
промовить він …
із сумом …
чи в надії …
що врешті-решт …
душа переболить …
чи залишає …
непотрібні мрії …
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Мої роки …
моя страшна недуга …
останній лік …
то ще …
мої вірші …
кажу Роки …
а Смерть я чую …
краєм вуха …
та пристрасть
залишається …
у сні.
………………………..
Я не помру …
прогулянка, та й годі …
журби не треба …
ані сліз жалю …
Моє життя …
скоріше, як пригода …
«коханий» чув
і сам казав …
люблю …
писав вірші …
слова поклав на струни …
і спис іронії
метав у демагогів …
цікаво жив …
мене не мучить сумнів …
сам вибрав
друзів …
і кохання …
і дороги …
не шкодував …
за тим, що вже зробив
хотіти не боявся …
просто … жив …
в своєму світі …
вмів щасливим бути …
у ньому мріяти …
творити …
і любити …
я вдячний за любов минулих днів
ми ще зустрінемось ……………
…………..
……
…
не треба зайвих слів.
///////////////////////////////////////////
[b]6 - смерть за жизнь в награду нам дана..[/b]
её не надо звать ....
и гнать.....
не надо слышать....
или слушать.....
она приходит
нас спасать......
сумев наш тайный зов
подслушать.
за жизнь в награду нам дана
когда уже... не интересн0....
ничья судьба....
ничья вина.....
ни визуально....
ни словесн0.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
кто знает ...
что сказать ...
когда ...
последний миг....
быть может грусть...
а может быть прозренье...
один страдает... что всего достиг...
а кто то ждёт...
души успокоенья...
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Мой возраст....
это страшная болезнь....
её стихами...
подлечить...
пытаюсь...
за словом Возраст....
слышу слово Смерть.....
а в снах ....
к коленкам...
страстно...
прикасаюсь.
..............................
Я не умру....
Я выйду погулять....
не надо слёз...
печалиться не надо....
Я жил как мог....
любил поесть... поспать....
любил ....
и был любим....
в награду....
писал стихи....
придумал пару песен....
смотрел с иронией
на трезвость демагогов...
мой путь по жизни....
был мне интересен...
сам выбирал
друзей....
любовь....
дорогу....
и ни о чём...
на свете не жалел...
был в меру смел....
и то что мог.... хотел.
вокруг себя построил личный мир....
в нём счастлив был...
в нём жил...
творил...
любил...
спасибо за ответную любовь....
мы ещё встретимся.................
.................
..........
.....
не надо лишних слов.
ID: 668952
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 29.05.2016 02:12:11
© дата внесення змiн: 29.05.2016 04:33:42
автор: Хуго Иванов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669057
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 02.05.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666523
3 – ДоРОСЛІСТЬ
і раптом …
наче грім з ясно́го неба …
ми вже дорослі …
ми уже не МИ …
розрахували ... що як буде …
… і як треба …
і як не розкидатися грішми́ …
Для мене ти, немов відкрита книга,
В якій нема й не буде слова НІ …
І ти мене не запитаєш стиха,
Чого часо́м сидиш … у самоті
старанно я …
дотримуюсь уставу …
і намагаюсь … Боже поможи …
своє єство віддати на поталу
вовкам моралі … в жертву принести …
і за ідею …в боротьбі
… заПекло …
ми вже забули …присмак наших вуст
не перетворюєм ...
життя своє на Пекло …
ми стоїмо …
тримаєм аванпост ….
і я твої зусилля не марную…
я завжди поруч … я допоможу́ …
як це назвати ?... поки ще не знаю …
можливо … По-дорослому Люблю.
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
3-ВЗРОоСЛОСТЬ
мы Вдруг...
с тобою...
Повзрослели...
пересчитав всё на перёд....
куда мы в отпуск...
... не поедем..
и что дарить...
.... на новый год...
Я знаю все твои ответы....
Ты никогда не скажешь... Нет....
и не попросишь... объяснений....
когда меня ..вдруг долго нет
и я стараюсь...
очень... строго
стандарты эти... соблюдать
взывая к помощи.... у Бога....
чтобы ... с... инстинктом... совладать.
а наши губы... не встречались....
уже который год... подрЯд....
но мы стоим ...
мы не сорвались....
и жизнь....
не превратили...
в Яд....
и я ценю тебя за это...
и помогаю как могу....
не знаю как зовётся это....
быть может.... Взрослое Люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666726
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 02.05.2018
[color="#ff0000"][b][i]Я - мед і отрута, майбутнє й колишнє.
Ненависть і ніжність, потворність й краса.
Я можу усе затоптати в болото,
А можу – піднести, аж під небеса.
Я - трішки мислитель, й пропаща людина,
Духовність і пристрасть, байдужість і страх.
Я можу із попелу випестить квіти,
А можу - з життя, залишити лиш прах.
Яка б не була я - таких більш немає,
І кожну з цих рис, можливо кохати,
Лишаюсь собою... ти ж маєш можливість,
Мене справжню, краще від мене пізнати.
[/i][/b][/color]
ПЕРЕВОД:
[b][i]
Я - мед и яд, будущее в прошлом,
Ненависть и нежность, уродливость и красота
Я могу, все затоптать в болото,
А могу - вознести туда, где высота.
Мыслитель я и человек пропащий,
Духовность в страсти, равнодушний страх…
Могу из пепла выростить цветы,
Или наоборот, из клумбы - слелать прах.
Какой бы не была, таких же - нет на свете,
Характера черты - можно боготворить,
Остаюсь собой, а у тебя есть возможность,
Узнать меня, почувствовать , любить…[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787372
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Мы читаем, подруга, одни и те же романы...
улетаем "в отрыв" в похожей Нирване...
из знаний своих мы мудрость ростили...
а чувства - в победны мечи завострили...
Запреты и Табу за плече обнимаем....
и души свои стихом согреваем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677495
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 10.04.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655343
Я згадую солодкий гріх...
ділю на сто, рахую на відсотки
Закоханий без тями...
зразу в двох ...
Та миті ті, як стринги
закороткі...
Пірнаю ніжно...
у гріхів тепло ...
І з ними...
... безупинно...
... безпристанно...
Одну ковтав що дороге вино...
А іншу - начебто в останнє...
Я обережно сипав сіль на рану.
Її зализував, гадав, що біль мине...
З одною шаленів від щастя…
П'яний
А інша шаленіла від мене…
Кохать,
Щоб все летіло в шмаття
Брутально...
Брудно...
Жадібно...
Раз п'ять...
Її мораль ніяк не одягала
плаття…
А я...
не міг її не цілувать!
....................
А два гріхи
багато це чи мало...
Пройшли часи -
Хоч є про що згадать…
Запізно зрозумів:
Занадто мало…
тож треба було, мабуть,
й третю мать…
Я й досі пам'ятаю їх...
Той божевільний
І солодкий гріх!
Лікую спогадами
Душу, тіло, нерви -
Бальзам-отрута спраглої душі
В обіймах старої дружини-стерви
Вона стікає по краплині
....у вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737397
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017
Переспів твору Хуго Іванова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726968
Я задихаюсь думкою про тебе,
мліє мій розум... і пливе свідомість.
Мені наплювати, що тепер ти
в чужих обіймах відшукав відомість ....
Поставити б крапку... Ти сказав же НІ!!!
Сказав НЕ БУЛО!!! й ніколи НЕ БУДЕ!!!
Три постріли в (на) темряву перетворили Світ...
У нісенітницю - годинИ повзучих буднів ...
Я не турбую більше твій е-майл ...
Стараюсь душу розчавить рукою ...
але якщо я РАПТОМ... виявлю там ,,,... слід?
-
я прилечу на крилах за тобою.
-----------------------------------------------
Вдихну у груди глибоко повітря,
До іншої на волю відпущу.
Хай зміниться життєва вся палітра.
Свою любов лиш так я захищу.
На це мене наштовхує свідомість,
Хоч розум має інші тут думки.
Мені шепоче тихо про даремність,
Бо серце дума все ж тут навпаки.
Та слово НІ, як цвях у саму душу.
Хитнувсь перед очима увесь світ.
Та відпустити я тебе все ж мушу,
Хоч йде ще боротьба і давить гніт.
Ти іншу обнімаєш і голубиш,
Та треба з цим змиритись й далі йти.
Насильно милим, знаю, що не будеш.
Подумай добре і його прости...
Але життя таке собі, мінливе,
Не виняток: повернеться назад.
Та тільки знай: не пробачай зрадливе,
Бо зрадити зуміє ще не раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731090
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Я тебя не спутаю ни с кем-
В мире нету на тебя похожих!
Любовь...Запретная...Одна из древних тем
Ворвалась в сердце и мечты тревожит.
Наши мысли где-то вдалеке
Умудряются, порой, соприкоснуться...
Мы в них свободны, наги,налегке
Желаем вместе с дури не проснусться.
Твои руки помнят не меня.
И глаза от блеска подустали...
Ты сойдёшь однажды с корабля
И поймёшь, что всё и все достали.
Цвет волос и возраст...Хулиган
!
Всё меняют тайны и запреты.
Несу свой крест, тебя зовёт луна...
Горько плачет Ангел Страсти где-то...
Навіяно віршами Хуго Иванова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727575
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Море и стихия влажных губ…
Страсть, порок, желание, грехи
Был с тобою ласков...
Был и груб…
Пел я песни…
И читал стихи…
Магия любви,прибоя рокот,
И слова твои,твои признанья,
Вой призывный,и безумный шопот
Разрывали бренность мирозданья.
Ласковые, нежные слова
Я рычал, сгорая в том огне,
Шла кругом земля и голова,
Полыхая жаром на волне.
Было всё давно...
Как будто в сказке...
твоя грудь...
колени...
твоё да..
Потускнели сказочные краски,
Растворились чувства...
В никуда...
Вспоминаю те мгновенья чуда -
Словно это было не со мной,
Но до тризны вряд ли я забуду
Тот безумный, неземной запой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717721
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Может вылечить осень как доктор... (для Хуго!)
Пусть веснушками будут осенние листья!!!
Обнимают поэта в нелёгком пути...
И меняются поры времён очень быстро,
Приближая дыханье Весны!
Пусть опять у багрянца душой отзовётся...
Та бескрайняя милая, нежная грусть.
И сквозь зиму Весна в тело жаром ворвётся,
Подарив нам любви только суть!
Значит вылечит осень и душу, и тело!
Так прощайте,сентябрь и октябрь!
Только в нашем бескрайнем желании дело,
Когда мартом запахнет ноябрь!
25. 01. 2017 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714314
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.01.2017
душу пробует осень....
как доктор...
...ищет старые травмы упрямо...
Хуго Иванов
Может вылечить осень как доктор... (для Хуго!)
Пусть веснушками будут осенние листья!!!
Обнимают поэта в нелёгком пути...
И меняются поры времён очень быстро,
Приближая дыханье Весны!
Пусть опять у багрянца душой отзовётся...
Та бескрайняя милая, нежная грусть.
И сквозь зиму Весна в тело жаром ворвётся,
Подарив нам любви только суть!
Значит вылечит осень и душу, и тело!
Так прощайте,сентябрь и октябрь!
Только в нашем бескрайнем желании дело,
Когда мартом запахнет ноябрь!
25. 01. 2017 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714315
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Відповідь Петрові Кожум'яка на пародію " Збираю я минулого сліди..." за мотивами Хуго.
І згоден цілувати я пісок...
По тому, по якому не ходила.
Петро Кожум'яка
Оці слова сподобались мені!!!
Люблю, коли пісок цілують!
А ще б калюжі цілували Ви?
Вони усі гріхи лікують!!!
Тоді й сніги сліди не заметуть!
Не обпечуть долоні у морози!
Весною кроки ніжно розцвітуть!
І подарують грішні літні грози...
23. 01. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
Текст пародії:
Шукаю я твої сліди:
У магазині, під сараєм -
Могла зайти ти ще й туди...
Шукаю - докази збираю!
Ось тут хтось квіти дарував...
А тут під вікнами - намисто.
Я б їм всім вуха відірвав,
А от у клуні - усе чисто.
В думках і снах твоє тепло…
Іще погляну на горищі
Ти бач: на розі розвезло...
Ще б пак - з-за рогу таке свище!
Збираю всі з минулого сліди...
Збирати їх уже не сила
І згоден цілувати я пісок...
По тому, по якому не ходила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714292
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682384
Пародия
Я накажу тебя своим прощеньем,
Улыбкой мудрости на выбритом лице -
Мне не нужны твои мольбы и униженье
То, что красиво начиналось,
Таким же пусть останется в конце.
Измена в первом акте - это драма,
В последнем - это лишь финал.
Душа распята, гордость в темной яме,
Спускают занавес, играет мадригал...
Разрушен мир, лелеяный годами,
Все точки на местах, окончен спор,
Оставим мы лицо и тушь на даме,
Не будем выносить за двери сор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714276
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713609
Пародія
Шукаю я твої сліди
У магазині, під сараєм -
Могла зайти ти ще й туди...
Шукаю - докази збираю!
Ось тут хтось квіти дарував...
А тут під вікнами - намисто.
Я б їм всі вуха відірвав,
А от у клуні - усе чисто.
В думках і снах твоє тепло…
Іще погляну на горищі
Ти бач: на розі розвезло...
Ще б пак - з-за рогу таке свище!
Збираю всі з минулого сліди...
Збирати їх уже не сила
І згоден цілувати я пісок...
По тому, по якому не ходила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713757
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Нахабний хуліган (вільний переклад віша Хуго Иванова " Наглый хулиган")
О, вітре,
ти нахабний хуліган
проник…
крізь одяг
дразниш мої губи…
А я ж то знаю…
це лише обман!!!
віраж стихії…
завтра все забуде…
І знову я…
залишуся сама…
без пристрасті…
бажання… і спокуси…
п’янію я…
у пристрасті…
вина…
і покохаю…
до…
без тями
в мареві спокуси.
.......................................
Не плач, дівчино!
Вже навчаюсь я…
мов вітер бути…
легко дарувати
свою бентежність…
Й плекати без питань
казкові груди…
без болю і
розпусти… доторкань…
І
миті…
перетворюю я ці
у вічності безодню… і безмежність
......................................................
Я був мов вітер…
той нахабний хуліган…
зривав весь одяг…
жалив тебе в губи…
Обоє знали…
це не наш роман…
віраж стихії…
завтра все забудем…
Сьогодні я один…
і ти сама…
але у серці крихта тліє…
тайно…
п’яніти разом…
пристрастю…
вина…
і втіхи дарувати
бездоганно…
п’яно…
Ти вір, дівчино…
Я ще повернусь…
мов вітер…
подарую свою плинність…
обожнюючи груди… без питань
знов повторю…
миттєвості
науки доторкань.
20. 01. 2017 Автор вільного перекладу вірша Хуго Иванова «Наглый хулиган» Наталія Калиновська, м. Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713525
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Вже не цікаво і розумним бути... (вільний переклад вірша Хуго Иванова)
вже не цікаво
і розумним бути…
видумуючи
чим прикрасити рутину
у віршах ніжки
хочеться любити…
і байдуже…
на сивину…
й думок глибИну…
вогонь буяє…
магії жреців
і спалює
минулого сторінки
я мудрість
імпотентних… Мудреців
мов томагавк
жбурнув на дно криниці
Весна
сторінками мого Роману
читає в захваті сьогодні коментарій…
сприймаю дні…
мов міражі обману…
і відчуваю
з казки цей сценарій
тут поруч Ти…
з довірою строфи…
живеш відвертістю…
в сонеті й римі…
і ста вітрам…
що виють так дарма
не переплутати…
твої безмежно ніжні
кроки милі
ханжі клянуть
без тіла віртуал
очікують прибуток
з сотні ролей
у ньому я…
що відчуваю…
те й сказав…
без жодної з прикрас…
без тіні сумніву…
і болю.
20. 01. 2017 м. Львів вільний переклад Наталії Калиновської вірша Хуго Иванова «Уже не интересно умным слыть…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713306
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017
Збираю я минулого сліди… (вільний переклад вірша Хуго Иванова)
Сліди минулого збираю,
де рятувала
ти… мене
я квіти дарував
розмаю,
і танув…
у обіймах…щастя раю.
В далекому минулому…
духмяна та весна,
за вікнами
забуте нами місто...
моя Чаклунко…
ти вже не сама…
і я тепер…
згубив шалену пристрасть.
В думках і снах
я пам’ятаю лиш тебе,
твоє тепло…
з безмежними ночами…
дивлюся в очі,
з світлом, де себе…
…й…
не має відстані…
…між нашими світами.
19. 01. 2017 м. Львів автор перекладу вірша Хуго Иванова «Я собираю прошлого следы…» Наталія Калиновська.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713259
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Ти пішов (Патара Бачія)
Ти пішов... Так нестерпно, незвично болить
І беззвучне ридання рве душу і серце.
Ти пішов... Я померла немов у цю мить,
Лиш у скронях пекельне вистукує скерцо.
Речі взяв і пішов, якось запросто так,
Наче кожного дня готувався до цього,
Наче все тут для тебе утратило смак,
А у несмаку жити нема більше змоги.
Як же я?.. Як же бути мені від тепер?..
Чи зумію опісля повірити знову?..
Ти пішов... Наче з дошки рівняння зітер
І що буде зі мною уже однаково.
Ти пішов...
******************************************8
Ти пішов...
Так незвично...
Налить!
І тремтіння чекання рве душу і серце...
Ти пішов...
Я хрестилась в цю мить...
Піт на скронях, а в шафі - горілка із перцем...
Все узяв і пішов...
дико якось отак...
Заспівали гаї, верховини і товтри -
Це Всевишнього знак:
Ти пішов...
Ти пішов...
Та пішов ти!
Назавжди...
Пішов ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712842
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Осень - душевный доктор-проктолог
Меня трогает грустный проктолог...
Мама!
Он слагает при этом свои стишки
О ровных изгибах
Прямой кишки...
Прямо.
Доктор поет о запорах песни...
Деваться от доктора некуда...
Слушать приходиться -
Хоть тресни...
Мелодия - хоть куда!
Скажет дышать!
Вы - дышите,
Дышите...
Скажет нагнуться -
нагнетесь, стоите…
Прийдется...
Где-то душа ваша спряталась…
Слышите?
Но вы не волнуйтесь -
Найдется!
Наши осенние доктора
душу нам лечат прямо...
Им бы домой и за стол пора -
Горят на работе...
Упрямо.
Вантузом вытянута душа,
Лижет бездомная
Старые раны,
Осень чертовски еще хороша -
Ей уходить
Рано...
Райские птицы на ветках торчат -
Птицам не спится ...
Грешные души по трубкам шуршат
Вставленным в ягодицы.
Визуал ощущений....
мягкий живот...
повседневность....
давно уже сёрла...
Все хорошо...
Душа уже вот,
Но нет!, -
Это гланды и горло...
Разбойники...
душу из тела выносят...
иногда...
никого не спросив...
я в пути... за рулём...
Осень...
.......
Опять...туалет
пропустил...
Шутка...
Шарю рукой...
Нахожу...
Утка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712291
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
І не дружина,
Й не вдова.
В ломбард
Закладені слова.
А він???
… давно не Аполон …
Смішний прямолінійний
Купідон.
Той вік,
Як той нещадний страж …
Нас не покращує
Цей страж.
І я, рабиня я
Його вогню …
За те …
Як
Любить
Душу
Він
Мою .
01.01.2017 (переклад 05.01.2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710415
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 06.01.2017
Что проку спорить - Хьюго Мастер!
Что для весны, что в летний жар ...
"Я подмастерье и в плену у Хьюго …» -
Мне вторит эхом на душе пожар ...
Любви все жаждет, как повеса,
Любви для тела и души …
А в сердце соловей заправски водит,
Все водит трели в честь весны …
Снегами заметет дороги,
Завоет холодом печаль …
А в сердце Хьюго - огонек трепещет ,
Свернувшись котиком в калач …
Зимой не впустит холод в душу,
И летом жар не утолит …
Понять поэта – та же мука,
Что в пламя ринуться печи …
Что там мороз - то лишь игра,
Всего лишь игры разума и страсти …
Весны ведь просит так душа,
Что время года не во власти!
2.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709940
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 06.01.2017
А світ всі губить
Фарби
Світу,
Тебе, мене
Не
Забува …
Той божевільний з нас,
Хто
Любить,
Хто з пристрастю -
Одна
Сім’я …
Сміливцям божевільним
Пишем
Пісню -
Некоронований король
Кордонів, душ,
І лиць …
І сивина –
Життя
Дарунок,
І ось вона,
Як в давнину,
Горить
В очах сумних,
І так
Глибоких,
У зморшках
Мудрого
Чола,
І сіра знов
На голові
Корона,
І молодая
Знов
Душа …
Тебе я кличу
Знову й
Знову,
Любов моя,
Я вся
Твоя …
Хитросплетінь
У цьому
Жодних,
Простий закон
Один
Для всіх –
То невгамовних
Стрілок
Течія,
Знов втечею
Грозить
Вона …
2-5.01.2017
(авторський переклад Лєни Дадукевич).
оригінал тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709885
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710384
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Почти ода! (Посвящаю Хуго!)
Нет на сайте краше друга,
Чем Поэт, наш верный Хуго!
Строфы – блеск и без обмана…
Шарм французкого романа!
Опьяняет в рифме смело!
В плен берёт сердца умело!
Вдохновение дарует,
В стише Фей своих чарует!
Да, он сладкий искуситель…
Женских душ благой целитель!
Эликсир его строфы –
Это огниво любви!
Гуру в любви, Гуру в строке…
И пламень вновь души в Весне!
03. 01. 2017 с. Шаян «Карпатія» автор Наталія Калиновська з подякою Лєночці Дадукевич за натхнення своїми творами і безперечно самому Хуго!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710255
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017
Теряет мир
Все краски
Мира,
Тебя, меня
Не
Позабыв …
Безумцы все,
Кто любит
Смело
И страстью
Правит,
Полюбив,
Безумству смелых
Пишем
Песню,
Кто балом правит
Без
Границ …
Седой урок
Подарен
Жизнью
И вот, она
Опять
Горит
В глазах печальных,
Но
Глубоких,
В морщинах
Милого
Лица,
И серая
На голове
Корона,
И молодая
Вновь
Душа …
Зову тебя
Опять и
Снова,
Любов моя,
Душа
Моя …
Хитросплетений
В этом
Нет -
Так прост закон
Один
Для всех -
Неугомонных
Стрелок
Бег
Вновь совершает
Свой
Побег ...
2.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709885
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Недокохав… моє тепло…(вільний переклад)
Недокохав… моє тепло…
Не пив вночі натхнення роси…
Не цілував ти так давно…
І не вплітав дурман… у коси!
Не відчував… мою любов!
Слів тих не чув, що не сказали…
І мріяв, думав знов і знов…
Про те, що так і не впізнали…
Не зрозумів… душі вогонь,
Яким всі роки так палали!
Лише тепло… твоїх долонь…
Тебе торкнеться у вуалі…
Не до кохав… моє тепло…
Не цілував так лунко й ніжно!
Любов твоя, немов вино…
П’янію… просто дивовижно…
14. 10. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694576
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 01.01.2017
Я дихаю… лиш думкою про ТеБе... (вільний переклад вірша поета Хуго Иванова " Я задыхаюсь... мыслью о... Тебе")
я Дихаю...
лиш думкою про ТеБе...
розум у мареві…
пливе свідомість...
і байдуже
що віддаєш не сЕбе....
в чужих обіймах...
Твоя непритомність....
ставимо Крапку...
Ти сказала НІ!!!
сказала НЕ БУЛО!!!
й НЕ БУДЕМО ніколи!!!
три постріли...
...в Імлу...
превернули Світ...
в безглузду ніч...
часи забутих буднів...
я більше не бентежу твій Е-мАйл...
душу свою розчавлюю рукою...
але якщо там Раптом......
я знайду... Тебе…
... ,,, ...
я прилечу на крилах...
за тобою.
12. 11. 2016 м. Львів автор перекладу Наталія Калиновська ( вірша поета Хуго Иванова " Я задыхаюсь... мыслью о... Тебе")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700221
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 01.01.2017
ДУША в ЛОМБАРДЕ автор: Янна
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547480
======
Суть рабства – цепь, вонзившаяся в тело.
Как урна с прахом – преданность годам:
В том случае, когда душа истлела,
Сосуд не примет ни один ломбард.
======
Рабами быть опасно: мы устали
Невысказанность слов ронять в сундук,
Придавливая пальцем безымянным
(С кольцом!), чтоб не взорваться хищно вдруг.
Страшит, гнетет и жжет прямолинейность
О том, что "возраст - беспощадный страж"...
Куда же связи [i]добровольность[/i] делась?
В чем прелесть рабства? Вырваться - кураж?
Еще храним, словно [i]медаль за зрелость,[/i]
[i]Цепь [/i]с гравировкой "наш совместный стаж"...
Солидность лет не истощает Феба,
Но не рабынь: мрачнеет облик наш.
=======
[i]И я рАБА
его Огня...
за то...
кААк
лЮЮбит
ОН
МЕНЯ (с) Янна[/i]
======
Рабами быть и горько, и печально -
К [i]оковам чувств[/i] давно привыкли мы.
Прошла любовь -
Старьевщик клянчит жадно
Остатки развалившейся цепи...
========
Но...
Бдительно
Приходится беречь
Оковы рабства,
Хоть и
ненавидим это:
Порвется цепь -
Гора не спрыгнет с плеч,
А только...
пострадают
наши дети....
========
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709155
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Зустріч (вільний переклад вірша Хуго Иванова "Свидание")
безодня неба безпринципна, мов дитя...
не знає про закони і моралі...
а ми з тобою все придумали з нуля...
розп’яли душі...
де знайшли скрижалі°.
озвучили пусті слова...
сховали істину...
за фарбою, де сумнів...
тікаємо в забуте небуття...
у рим бентежне...
коло, де є будні.
очікую хоч натяк каяття ...
чекає сердце пісню солов’я...
і тіло...
і душа кричить....
шепочуть губи… тільки мить ....
а час бездумно так чомусь спливав...
.......і я тебе в Весні не докохав.
°скрижалі - дві кам’яні плити,
на яких, згідно Біблії, було накреслено Десять заповідей.
( котрі, як мне здається, вигадала жінка )
м. Львів автор вільного перекладу Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705002
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 09.12.2016
Чарівна моя принцессо…
я так завжди хочу тебе…
мої ти ліки проти стресу…
зацілувати…
люблячи…
тебе…
З безсиллям дивлячись у очі…
пірнувши в їх нескладну суть…
побачивши як думи ночі
тілам двох не дають заснуть…
І знов знаходячись в сп’янінні…
У зазивання простоти…
Губами малювати на коліні…
І груди доводити до мети…
Від пальчиків на стрункій ніжці…
Точеній як солов’їна пісня рання
Бігти по доріжці…
На манюні…
Тліючій від кохання…
і як в останній насолоді
відкрить вуста твої і суть
в нетрях всесвіту твого відтоді
на хвилях пристрасті тонуть.
і залишаюся…
у стані…
коли ні дня, ні ночі вже нема
нашіптую зізнання у коханні…
а все на світі – то дарма.
Оригінал:
моя прекрасная принцесса.....
я так всегда хочу тебя....
моё лекарство против стресса.....
зацеловать....
тебя....
любя.....
в глаза смотреть изнемогая....
проникнув в их простую суть...
увидеть как душа босая....
телам двум не даёт уснуть...
и находяся в опьяненьи ....
такой зовущей простотой....
губами пробовать колени.....
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке.....
нежней чем в песне соловьи
смывая языком дорожки....
с малышки....
жаждущей любви.....
и как в последнем наслажденьи....
познать открытость губ и уст....
проникнув внутрь...
твоей вселенной....
и в волнах страсти утонуть....
и оставаясь...
в состояньи....
когда потерян день и ночь.....
шептать тебе в любви признанье....
гоня реальность жизни прочь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551113
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 01.08.2016
[i]Я надсилала мої вірші на конкурс, що проводився в рамках фестивалю «Мовою серця». З незрозумілих мені причин мене навіть ПОЗА КОНКУРСОМ виступити - не запросили[/i]
[b][u] номінація: АВТОРСЬКА ЛЮБОВНО-ЕРОТИЧНА ПОЕЗІЯ[/u][/b]
І ТИША…
І тиша. У цілім світі лишилося двоє нас…
В кімнаті, як на орбіті, завмер у чеканні час.
Бо руки твої – притулок, а губи – жаданий мак,
Я жадібно п'ю цілунок, здіймаються груди в такт,
Бажання моє безкрає на хвилі чуттєвих нот,
Мелодія враз злітає, здіймаючи до висот!...
Назустріч тобі розкрита, о небо моє хмільне!
Два тіла несамовито зливаються тут - в одне,
Вирує солодка зваба, не чую ні губ, ні рук,
Неначе зірвало дамбу у морі солодких мук,
Прилинуло що є сили, чуттєві містки знайшло,
Собою заполонило, бар'єри у вир знесло.
НА ІВАНА КУПАЛА
Диво-цвіт я знайду, і тебе зворожу, зачарую,
Літнім медом спою, і солодким нектаром присплю…
В темнім лісі принади свої покажу, і дивá подарую,
Ніжно-пінним волоссям весь світ від очей затулю!
Будуть сови кричати у хащах протяжно, надривно,
Будуть очі, і губи, і руки, і тіло – твоє! – забери!
Ми кохатимемось до нестями – так палко, так дивно!
І лиш місяць нам буде світити промінням згори….
Ти забудеш усе – своє Ім`я, і дім, і родину,
Будеш тільки хотіти, тремтіти, кохати мене!
І жага та багаттям вночі розгориться невпинно,
Ти забудеш усіх! Будеш бачити тільки мене!
… Так не буде… Багаття згашу. Закопаю чар-зілля.
А тебе приведу до людей. У цей світ поверну.
Ти не хочеш мене… І не буде, не буде весілля…
Буде присмак гіркий на губах від твого полину́…
СЕРЦЯ ДВОХ
В самотності - тебе я не залишу.
В край відчаю, журби - не відпущу.
Давай пірнемо в вечорову тишу,
Або на ґанку - в музику дощу,
Що небо сіре поєднала з морем,
Чи в лісі зазвучала, - все одно.
Коли до себе ти мене пригорнеш,
І тіла жар твого, немов вино,
В моїй клітині кожній розіллється -
Не зможуть хмар похмурих табуни
Згасити шал закоханого серця,
Тремтіння переможної струни.
ПОБАЧЕННЯ
Як перли диво-чистої роси,
Твої торкання квітнуть полум’яно...
У шал своїх обіймів - запроси!!!
На зустріч, що омріяна, коханий!
Пірну в волосся... лагідно чола
І вуст твоїх я спрагло доторкнуся...
Цілуй, цілуй! Без тебе - не була!
Твоя - у кожнім подиху, і ру́сі!
Вогонь по тілу - від твоїх долонь.
Від поцілунків тих, що пестять тіло…
В душі - вогонь! У серденьку - вогонь!
І я уже всесильна, і стокрила!!!
Злітаю в небо! Віддаюсь тобі,
Цілую п’янко, шаленію знову!
Твої осяйні очі голубі
Без слів -
коханням
струменять казково!
Та час - спливає. Вже тобі пора...
Гірчать хвилини щастя полинáми...
Та теплий пломінь в серці - не згора!
Не обертайся! Зорі - поміж нами...
*************
[b][u]номінація: АВТОРСЬКА ПОЕЗІЯ ПРО КОХАННЯ[/u][/b]
ЗИМОВА ЛЕБІДКА
Чому лебідка на замерзлім плесі
У крижаному царстві, і одна?
Надію має, що весна воскресне?
Чи манить безнадія-глибина?
О, де ж її коханий – білий лебідь?
Чому немає поряд білих крил?
…Моя душа летітиме до тебе
Хоч ти усі дороги перекрив!
Спалив мости, і зруйнував пороми,
Хотів, щоб я заснула в забутті…
…Далеко ти. Я лиш з тобою – вдома.
І ти – не будеш ти на самоті!
Я буду теплим подихом зимою,
В осінню мряку золотом затчу
Твої сліди. А ранньою весною
Лебідкою на плесо прилечу.
ВЕСНЯНИЙ САД
Весна в очах заграла переливами
І квіткою розквітла у душі!
Я знов легка, як марево над сливами,
Коли у сад злітаються хрущі…
Так пахне все звабли́во, любо, солодко,
Так на деревах пелюстки тремтять,
Як крильця бабок, витканих із золота,
Що в синє небо піснею летять!
Отак би йти - куди іще не знаю,
Збирати цвіт отой, легкий, мов дим…
Забути все лихе. Торкнутись раю.
І сад назвати іменем твоїм...
ТОБІ, НЕЖДАНИЙ. Диптих
1 **************
П`янкість літнього саду,
Яблук дух захмелілий...
Наші весни - позаду,
Та ти тим мені милий,
Що, мов соком налите,
Стигле, зріле бажання,
Пристрасть теплого літа -
Наше пізнє кохання...
Ароматом дурманить,
Манить світлом рожевим,
І загоює рани,
Викликає пожежу,
У душі і у серці
Б`ється птаха мрійлива...
Кружить, ніжиться, в`ється!
І така я щаслива!
2 **************
Без доріг і стежинок
Я піду за тобою...
Лугом, полем, травою,
Там, де квіти по пояс.
Різнотрав`ям безмежним,
Полином, лободою
Огортай обережно -
Мої рани загоюй...
Будуть ніжні торкання,
Не цілуй, не примушуй!
Як розбудиш кохання -
То віддам тобі душу...
**************
ГАСНЕ СВІТЛО
Гасне світло на обрії неба.
Десь у кронах грай-вітер затих.
Не тривож мою душу, не треба!
Дай побути в обіймах твоїх...
Не торкайся словами, як криця,
Про буденні діла промовчи.
Те, що може тобі - дрібниці,
То для мене глибин ключі,
Що з забутого дна, таємно,
З-під намулу байдужих фраз,
Повертають на рідну землю
Двох несхожих, далеких - нас.
Я із трепету, із мовчання,
Коли мову ведуть тілá,
Знов намрію собі кохання,
Так, як я лиш колись могла...
Загорнуся у тебе, як в долю,
Ще хвилину вберу тепло...
...Відступають примари болю...
Добре, годі. І сонце зайшло...
КОХАННЯ НА БАРИКАДАХ
Перекроївши невблаганний час,
До скелі притуливши хвилі моря,
Безлика доля поєднала нас.
З якого дива? Чи з якого горя?
Де чорний попіл на сивини ліг,
Де полум’яно очі виїдало,
І кров червона окропила сніг –
Не там нам доля зустріч дарувала…
Не ті були поєднані світи,
Твій – щоб майбутнє наше відстояти,
А мій – кущем калини прорости
На згарищі. Берізкою на ґратах…
Троянди квітом - холод барикад
І споришем – стежки́ твої стелити…
Підтримувати світло у лампад.
Щити та каски вірою зміцнити.
Тобі – вперед! У мене крик – не йди!
Ти – серцем там, я ангелом – з тобою.
Коли ж із ніжністю вертаєш ти
Тобі здаюся віддано, без бою…
…Навіщо доля кужіль заплела?
Зіткнула тут такі світи незбо́рні?...
Щоб я об скелю битися могла?
Чи скеля щоб схилялася до моря?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680283
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 31.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2016
Розкриють твій талант мої обійми…(вільний переклад)
Розкриють твій талант…
мої обійми…
кохати…
і жадати
без вагань…
поринути у почуття…
і мої руки…
прожити казку
з снів і сподівань.
Коли й думки…
і тіло…
є єдині…
а ми удвох…
мереживо бажань…
відкриємо
світи мінливі
планет незнаних
досі доторкань…
і насолод без тям…
поринемо в Едем казковий…
де янголами
будуть мої руки…
і ти забудеш…
про цнотливі настанови…
досліджуючи
пристрасті науки…
піддавшись кличу…
дивлячись у вічі…
прилинеш тілом
з силой неземною…
щоби хміліти,
від вина терпкого…
і насолоди мить...
казковою росою…
17. 06. 2016 м. Львів автор вільного перекладу Наталія Калиновська вірша поета Хуго Иванова «Мои объятия раскроют твой талант»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672844
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Любов це не Посада й не Звання (вільний переклад)
Любов
це не Посада,
не Звання,
а роль
важлива
в кожній долі.
Без тями,
підсвідомості
і перепон
диктує
кожен крок
до тебе
у тім колі.
Не можемо
піти,
відмовитися,
подолати,
Любов -
безмежний
Простір для обох…
від Слова...в істині
Життя...давати
й до крапки
Смерть.
Я надихатиму собою увесь Світ
І вилікую від журби у хуртовини.
Недосконалість…
Марева буяяє цвіт…
Я ж твій надійний
друг
у будь-які хвилини.
14. 06. 2016 м. Львів автор перекладу вірша Хуго Иванова "Любовь не Должность и не Званье" Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672405
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
А Я в Полоні...(вільний переклад)
усі птахи співають
весело
і пристрасно…
їм байдуже…
що десь
...розпалюють війну,
що хтось
життя своє
віддав
безстрашно…
за правду…
або
слів брехню
вони не вірять
тим, хто
обіцяє щастя…
гніздечка
в'ють, в яких
живуть
в дні сонячні,
у мряку,
спеку й холод...
співають
пісню лиш свою
В полоні ж Я
Чужих
ідеологій...
є навченим
все слухати...
й не розуміти...
залишив
дім,
з сім'єю на порозі
Готуюсь
в грі Чужій
життя віддати...
09. 06. 2016 м. Львів автор перекладу Наталія Калиновська (вірш поета Хуго Иванова “А Я в Плену...”)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671338
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Душа в Ломбарді (вільний переклад)
І не дружина,
не вдова.
В ломбард
закладено слова.
А він???
...не Аполлон давно…
Відвертість -
ось його зерно.
Є він,
без жалю і образ.
Нас не покращує,
наш стаж.
І я — раба
його Вогню…
Лише мені…
дарує він…
Люблю
08. 06. 2016 м. Львів автор перекладу Наталія Калиновська (з обраного поета Хуго Иванова “Душа в Ломбарде”)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671098
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Душа не знає спокою… Весна!
І я, як всі, неспокій цей римую…
ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛІТ птахів – це знак
весни, вони… Поетів поклик чують.
А я… не докохав свою Весну…
Твоє Тепло – в моїх руках не тане…
Шукаю погляд твій, тебе одну,
в зустрічних… і в відкритих вікнах також…
У ліжку відчуваю… пристрасть… слід…
тих наших днів шаленого кохання…
Трояндовий букет… зів’яв чи зблід -
наш співучасник щастя без вагання…
Як злодій, я… бродяжити почав…
Крізь Лабіринт… пробрався собі в Душу,
а там… мій особистий Мінотавр
лиш за хабар… назовні двері зрушить…
Пил зобов’язань… Пристрастей тих слід…
Та недоспівані колись куплети…
А в день майбутній двері – привид лиш…
в минулім дні… за димом сигарети…
Та пережити б якось літо і…
не обпектись мені об жар осінній…
І серцем не піддатися зимі…
А в березні - всі відновити сили,
щоб, все своє Життя почавши знов,
бажати віднайти в тобі любов…
***********************************
ОРИГИНАЛ:
Весна Душе покоя не даёт...
и я... как все... пишу в стихах... про Это..
у птиц весной... ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛЁТ...
они Летят!!!!!! на Зов... своих Поэтов.
а я... не до любил...свою Весну...
твоё Тепло... Живёт в моих ладошках...
и до сих пор... глаза твои ищу...
у встречных... и в распахнутых окошках...
в постели... ощущаю... Страсти след...
из наших дней любовного безумья
давно увял... из ярких роз букет
наш соучастник... счастья... без раздумья...
в ночи как вор... бродяжничать начал...
сквозь Лабиринт... пробрался в свою Душу
а там... мой личный... лысый Минотавр...
за взятку только... выпустит наружу....
пыль обязательств...след страстей...
и... недопетые куплеты...
а в завтра... призрачную дверь...
скрыл... дым... вчерашней сигареты...
.........................................
мне б лето... как то пережить...
об жар осенний... не обжечься...
зимой... до смерти.... не остыть...
а в Марте... всё же... отогреться....
и начиная Жизнь.... с нуля...
Хотеть ... Опять...
....................
Любить....
............
тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653439
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 08.06.2016
Я тобі вдячний за старання.
Допоможу, лиш зачекай.
А може, це і є кохання?
Я все життя тебе шукав...
Я знаю всі твої бажання,
Від тебе не почую "НІ",
І непотрібні виправдання,
Як залишу насамоті.
Я хочу! Дуже хочу!
Навіки вірність зберегти.
О Господи, спини інстинкти
Щодо жіночої краси...
Я поцілунками ще марю,
Хоч ми не разом котрий рік.
Життя моє не стало пеклом,
Без твого зілля я вже звик.
Я тобі вдячний за старання.
Допоможу, лиш зачекай.
А може, це і є кохання?...
Я все життя тебе шукав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545346
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 08.06.2016
А що може змінити вік, чи зріст,
Півмісяць мінарету, хрест? Ніхто не знає…
Кожен вкладає у питання зміст,
Та відповідей правильних не має.
І кожен думкою своєю вже грішить,
Від заздрощів, і в помсті впавши в гріх,
Своєю величчю уявною смішить.
Та Він до смерті нас пробачив всіх…
ОРИГІНАЛ:
а что меняет...
возраст....
или рост...???????
кресты церквей....
и луны минаретов....????
у каждого...
есть собственный вопрос....
и также нету....
правильных ответов....
и каждый...
в своих помыслах....
грешон....
прелюбодействуя....
от зависти....
и в лести...
И ДУМАЯ
ЧТО ОН вЕЛИК....
Смешон...
А Он...
ПРОСТИЛ...
нам...
ВСЁ...
НО ЛИШЬ....
ДО...
СМЕРТИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550970
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 08.06.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545346
Не сталось - то і .... з ним.
Шукав. Як довго я шукав…
Нащастя - так і не знайшов!
Твої б я руки цілував...
Якби додому раз прийшов.
О Господи, спини інстинкти...
До тебе б вічно приставав..
Як до колеги, як до жінки.
Мо й чоловіком твоїм став…
Тепер от шлю тобі вітання…
Життя моє не стало адом -
Який я вдячний за старання,
Хоч оцінив це трохи згодом.
Як добре, що терпіння обірвалось!
А може це і є кохання?...
А може й добре, що не сталось?
А за рядки – моє вітання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546463
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 08.06.2016
Я дурнем буду краще жити!
Писати ліпше на колінах!
Та мушу біографію білити...
Змивати написи на стінах...
Усі стрінки кримінального роману
дільничий вже давно читає,
я заведу його в оману, -
у божевільні хай шукає!
Я там живу без фальші і без мила,
Пишу, малюю гроші від злиденності,
Плюю в вікно, коли не дме вітрила…
Без глузду, болі…жаху…і буденності…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547652
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 08.06.2016
Півлітра (майже без змін).
Ти.. неземна…
Ти, як принцеса…
завжди бажаю я вживать…
Тебе, як оберіг від стресу,
Кохаючи…
зацілувать…
Твій обрис…
я, без сили, наче…
Вглиб проникаю…
в його суть…
Я чисту…сутність…
з перцем.. бачу…
Що не дає…мені…заснуть…
Опоєний…
у дві чарчини…
Відкрита…в поклику…така…
Ну будьмо!… обпечу…вуста…
Стаканом…
тягнеться…рука…
Відпиляю у стола всі ніжки
Ножівкою, запекло і без спів..
Змиваю язиком доріжки,
До крапельки,
якщо стакан…розлив…
Наче остання насолода…
Зверху іще пивом…потягнуть…
Я море…
перейду …без броду…
Щоб у брудній калюжі потонуть…
У мить чарівного…
єднання,
Коли не знаєш…ніч, чи день…
Шепнуть собі слова зізнання…
Реальність?..
не потрібна… ХРЕНЬ!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548876
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 08.06.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548503
Душа в неспокої
через весну...
///////////////////////////////////////
П.Клименко
Я скоро долюблю… свою Весну!
Весной душа покоя не дает!
Ну хватит Вам!
Писать про Это...
Трещит по швам
книг переплет
от упоения поэтов.
Я скоро додолблю…
это блюлю!
чтобы увял...
тех ярких роз букет!
И Минотавра личного куплю...
Чтоб ел нещадно…
каждый их куплет!
Чтоб в лабиринте БЛЯ...
там были двери,
ведущие в одну курилку,
А начинающим... с нуля...
Хочу... Опять...
Подлить в бутылку.
Ведь истина в вине!
А не в Весне!
Конец ее - понятен для меня
и должен быть исполнен...
просто он:
Я сильно долюблю
тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548637
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 08.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2016
Ми всі дорослішаєм кожен час…
Невинність двічі нам не пережити…
І кожна мить так змінює всіх нас…
І не колись, а зараз треба жити…
Я твою фігуру між рядків читаю…
Я читаю поміж слів її деталі…
І за тебе я ніжнішої не знаю…
Поміж букв твоїх мої скрижалі…
Моя душа і сни наповнені тобою…
Не хочу я від теми відійти…
Ну, звісно ж, я не ангел, та зі мною
Ти зможеш свої крила віднайти…
***************************************
[i]original[/i] Хуго Иванов
мы все взрослеем каждый час...
не пережить...
невинность дважды....
и каждый миг....
меняет нас....
Вся Жизнь.... Сейчас....
а не Однажды...
я читаю между строк....
твою фигуру....
я читаю между слов....
её детали....
Аббажаю нежную такую....
между букв...
твоих....
мои скрижали.....
моя душа и сны полны тобою
и не хочу от темы отойти
конечно я не ангел…
но со мною….
ты … сможешь ….
свои Крылья
обрести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669744
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
[img]http://cs629207.vk.me/v629207334/8db9/3AEF_NZH0NM.jpg[/img]
the height....
the age...
what does it change...????
the prayer-tower moons...
and churches roods...????
and everyone of us...
has his own question....
but also there are no ....
right reactions...
in our thoughts...
we are all...
like evil-doers....
adulterising...
from envy...
and hooney-cooler...
AND THINKING
WE ARE MIGHTY...
FUNSTERS AT THE RULE
But He...
FORGAVED...
us...
ALL...
STILL...
DEATH...
IS FIRST OF ALL...
P.S. перевод стиша Хуго
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669723
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598172
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 01.06.2016
Я вхід у пристрасті чарівний світ (вільний переклад)
Я блискавка…
у пристрасті чарівний світ…
де ти, мій промінь,
будеш танути жадано
й забудеш… сум
і втрати біль…
в півнеба,
став веселкою яскраво…
відчувши в насолоді,
волі дух…
поринемо у сенси…
мудрих істин…
як мало і багато…
треба для обох…
коли ти поруч,
у житті,
де поєднав нас Бог…
життя
складається твоє й моє
із почуття вогню…
і насолоди… болю
твоїх очей, що ваблять…
і горять…
без присмаку вагань…
і Серця втоми…
01. 06. 2016 м. Львів автор вільного перекладу Наталія Калиновська вірша поета Хуго Іванова «Я дверь в волшебный мир страстей»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669550
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Я так недокохав... (переклад )
Весна бентежить душу знов мою…
і я…
складаю рими
всі свої
про неї…
птахи летять…
Також в свою ВЕСНУ…
Любов несуть!!!!!
на крилах…
до Поетів.
а я… недокохав…
свою Весну…
тепло твоє…
Живе
в моїх долонях…
і до сих пір…
шукаю і молю…
вогонь і блиск очей…
твоїх у домі…
плекаю зустрічі…
останньої тепло…
обіймів, поцілунків…
пристрасті вогонь…
з шалених днів…
без тями, перепон
лише від роз…
шипи…
в мою долонь…
і біль…
ночами, мов не я…
тиняюсь і не сплю…
чекаю лисого
жорсткого Мінотавра…
що випустить на волю,
душу знов мою…
жадає жертву…
знов свою…
тінь обіцянок… і жадань…
і… недоспівані сонети…
а в завтра…
ту казкову мить…
дим… затуманить…
сигарети…
якось би літо…пережити знов мені…
не опалитися вогнем…
у жовту осінь…
а взимку не замерзнути… вночі…
відчути в Березні дощем…
що серце просить…
і починати все в житті…
з нуля…
жадати і бажати…
знов тебе кохати…
переклад автора Наталії Калиновської
Я так недолюбил... (оригинал)
Весна Душе покоя не даёт...
и я...
как все...
пишу в стихах...
про Это..
у птиц весной...
ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛЁТ...
они Летят!!!!!!
на Зов...
своих Поэтов.
а я... недолюбил...
свою Весну...
твоё Тепло...
Живёт
в моих ладошках...
и до сих пор...
глаза твои ищу...
у встречных...
и
в распахнутых окошках...
в постели...
ощущаю... Страсти след...
из наших дней
любовного безумья
давно увял...
из ярких роз букет
наш соучастник...
счастья...
без раздумья...
в ночИ как вор...
бродЯжничать начАл...
сквозь Лабиринт...
пробрался в свою Душу
а там... мой личный...
лысый Минотавр...
ждёт жертвы...
чтобы выпустить наружу....
пыль обязательств...след страстей...
и... недопеЕтые куплеты...
а в завтра...
призрачную дверь...
скрыл... дым...
вчерашней сигареты...
мне б лето... как-то пережить...
об жар осенний...
не обжечься...
зимой... до смерти.... не остыть...
а в Марте...
всё же... отогреться....
и начиная Жизнь.... с нуля...
Хотеть ... Опять...
. .................Любить.... ............
тебя
автор Хуго
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662513
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 01.06.2016
Я згадую гріхи солодкі…
Закоханий без тями…
в двох панянок…
я з однією миттю
зустрічаю ранок…
недовгі ночі з нею…
в забутті…
і я її улюблене «теля»…
так, ніби це не я,
а ніби я…
знов…
поринаю
в пристрасті тепло…
А з іншою…
невпинно,
наче вперто…
Міг першу пити,
мов хмільне вино…
Тоді, як з іншою,
так… був відверто:
бажання, видно…
збутися могло…
Одну… жадав
губами…
обійняти…
Від джерела
хміліти,
мов від річки щастя
інша
могла…
без сорому ламати
ті меблі,
на яких були
розп'яті...
У ті часи
щасливим був...
безмежно...
І дотепер...
люблю свої гріхи...
Лікую ними
душу...
тіло...
нерви...
і додаю
краплинками...
... в вірші.
Автор перекладу Калиновська Наталія
вірша автора poettom “ Я вспоминаю сладкие грехи...”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662764
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 01.06.2016
Лікую!!! Коханням!!!
Не поспішай,
мій хлопчику,
сідай…
сама я одяг
скинути…
готова…
навчу тебе
шалено-ніжному
коханню,
де душі і тіла,
палаючи,
зіллються знову
я плоть твою
з жагою і бажанням
рукою краще
тихо обійму…
і тільки після
цього
з Казанови свого
невпинно
одяг з пристрастю
зніму
я поруч,
де є ложе з пелюстками,
сама в твоїй
сорочці,
ще горю…
торкаюсь тіла
жадними губами
і відчуваю,
що його люблю
подразнюючи ніжно
і звабливо
дивлюся
в очі у твої
палкі
я буду шепотіти,
завмираю…
жаданий хлопчику,
я віддаюсь тобі
відчуємо ми разом
усі рухи
по Камасутрі
й Тантрі
водночас
в тобі я дихаю
з жагою
насолоди
без відпочинку
тіл і губ,
що вабить нас
а після…
лави пристрасті
й вулкану
я обцілую
очі вмить твої…
і все, що грало
і співало,
бездоганно
до кінця…
з світанком
підеш ти,
зігрітий мною
засмучуся …
я поглядом з вікна
ти підеш
іншим,
з долею такою,
щоб повернула
знов тебе вона.
Ти підеш
зовсім іншим
з долею такою,
де живе Віра
в свої сили
до кінця.
30. 05. 2016 м. Львів автор вільного перекладу Наталія Калиновська з обраного поета Хуго Іванова «Лікую!!! Коханням!!!» Янни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669326
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Я так завжди тебе жадаю… (відповідь принцеси поету Хуго)
Мій принц, чарівний,
моє серце!
Тебе жадаю я
щодня…
Ти – мої ліки,
сліз озерце…
знов зустрічі
плекаю я…
і тану…
знову у обіймах:
втрачаю сенс
і ночі, й дня…
дивлюся…
навіть у люстерці,
усюди поруч
тінь твоя…
дивлюся в очі твої сині…
і п’ю їх глибину вночі…
цілую душу, принце милий,
не сплю, бо снишся ти мені…
і поруч тіло… жаром ніжно
мене бере у свій полон…
п’янію… просто дивовижно,
відчувши губ твоїх вогонь…
і поцілунків хміль духмяний…
і дотиків… чарівний шарм…
тобі дарую лиш, коханий,
ті миті, з маревом із барв…
твої цілунки… ніжать тіло,
і руки ваблять, пестять так,
що тільки рухи, немов крила…
співають з солов’ями в такт…
і тану знову в насолоді,
де п’ю нектар солодких губ…
береш всю суть мою в долоні…
і всесвіт тане знов мабуть…
і залишаюсь…
в стані втоми,
коли втрачаю ніч і день…
шепочу про любов… в полоні,
яка завжди в мені живе!
30. 05. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669144
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Коли дуже хочеться…(вільний переклад)
З роками
спливають…
Табу й Заборони
ми танемо ніжно
в бажання полоні…
і вільно
вдихаємо,
глибше бажаємо…
і навіть долаємо,
всі перепони…
душа,
немов птаха,
летить у поети…
коли знов мудрішати,
стануть потреби…
коли
дуже хочеться,
відчути друга…
і вірити так,
мов немає
вагань…
й
краплинами
знов, напуваючи,
друга
пізнати
жагу
й почуття
сподівань…
насолодитись
його
інтересом,
коли відкриває
він надра
всесвітні
і
разом
в миттєвості
пристрасті
злитись
і раптом…
розтанути
безтями…
і часу.
29. 05. 2016 м. Львів автор вільного перекладу Наталія Калиновська з обраного поета Хуго Іванова «Когда очень хочется…» Янни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668966
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
сядь мальчик
не спеши
снимать с меня одежды
Я это сделаю
с Изяществом
Сама
Я научу тебя
Любви
безумно нежной
где тело
станет страстным
как душа
Я плоть твою
взбешённую желаньем
расслаблю своей мягкою рукой
и только после этого
заставлю
тебя раздеться
Казанова мой
Я уложу тебя
на ложе с лепестками
ну а сама
в рубашечке твоей
коснуся ног
горячими губами
взводя
твой мускул
для своих затей
его дразня любовно
и лаская
и глядя
в страстью жгучие
глаза
Я прошепчу тебе
невинность излучая
Любимый Мальчик
Я Хочу Тебя
мы испытаем
все проникновенья
и Тантру
с Камасутрой пополам
в тебя вдыхая
жажду наслажденья
не дам я отдыха
ни телу
ни губам
а после
извержения вулкана
Я поцелую
пьяные глаза
и фалос твой
сыгравший без изъяна
сценарий нашей песни
до конца
с рассветом
ты уйдёшь
согретый мною
а Я взгрустну
в след глядя из окна
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с желанием
опять прийти сюда.
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с окрепшей Верой
в Свои Силы
и Себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345564
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 03.05.2016
Любовь
не Должность
и не Званье,
а роль
Заглавная
в судьбе.
Минуя разум,
подсознанье,
диктует
каждый шаг
к тебе.
Нельзя уйти
и отказаться,
её нельзя преодолеть,
Любовь,
Безмерное
Пространство,
от Слова
Жизнь...
до Точки
Смерть.
Я пропитаю Мир собою
и излечу от злобных вьюг.
Не совершенство,
грёз не строю.
Я твой надёжный
Добрый
Друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348416
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 03.05.2016
с годами
слабеют
Табу и Запреты.
свободнее
дышится,
чувствуем
глубже
и даже
уходим
душою
в поэты
когда
ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ
быть
ОЧЕНЬ нужным
когда
ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ
чувствовать
Друга
и верить
ему
без крупинки
сомнений
и
проникая
по капле
друг в друга
испить
его жажду
и страсть
откровений
самой
насладиться
его
любопытством
когда постигает
он
Недра
Вселенной
и
вместе
в едином
мгновении
слиться
и вдруг раствориться
без мыслей
и
времени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429744
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 03.05.2016
Мой милый муж
уже не первый год
живём мы в мире
радости и счастье
но почему то
не всегда встаёт
твой друг и воин
для любви
к несчастью
я изучила уйму умных книг
и говорила с ПсиххоТерраПевтом
слова не выговВаривал язык
и было жарко
как на пляже летом.
но взвесив всё
решилась на игру
терять тебя
мне очень не хотелось
клин клином
излечить
проблему ту
попробовать
мне очень захотелось
сняла в гостинице красивый номер я
договорилася о сумме с ночной фЕей
и взяв цветы шампанское тебя
пришли туда участвовать в затеЕ.
ты ошалел
когда всё осознал
и очень искренне
как будто
отбивался
но натиску двух фурий
уступал
и постепенно
с раАдостью
сдавался
я разрешила ей тебя любить
ну и сама участвовала в этом
старалася раскованною быть
вся заливаясь ярко красным цветом
закончен балЛ
ДА ты был там герой
одним ударом
обе куропатки
и мы счастливые
с тобой ушли домой
целуясь по дороге
без оглядки
вот так и повелось
один раз в 30 дней
мы вместе
ходим в гости к нЕей
а чтобы вдруг
чего то не случилось
я Еейх меняю
проявив строптивость
так и живём
мы с Хуго
до сих пор
ЛЮБОВЬ ЗА ДРУЖБУ!!!
вот мой приговор.
(написано по личной просьбе, не моего мужа, нашего коллеги Хуго)
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=14925
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386061
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 03.05.2016
Я накажу тебя
Как нас учил Христос
Своим Прощеньем
После Покаянья
И не спрошу
И не задам вопрос
Не выкажу лицом
Своё страданье
Прощенье эффективнее кнута
Сильней проклятья
И мудрее
смерти
Оно с тобой
Как тень
ТОГО Греха
Излечит
и Исправит
на две трети
И что с того , что сердце пополам
Душа распята
Гордость в тёмной яме
Я сохраню
И никому
Не дам
Разрушить мир
Взлелеянный
годами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443205
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 03.05.2016
я дверь...
в Волшебный мир Страстей...
где ты,
мой Лучик,
... растворившись...
забудешь грусть
своих потерь...
в пол неба
радугой разлившись...
и обретя свободы дух...
утонем в смыслах...
старых истин...
как мало надо для двоих...
когда мы рядом...
в Этой жизни...
Жизнь наша
состоит из Нас...
из наших Чувств
и Ощущений...
твоих
манящих счастьем Глаз...
и Сердца...
без следов
сомнений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468138
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 03.05.2016
И не жена
и не вдова.
В ломбард
заложены слова.
А он???
...давно не Аполлон...
В прямолинейности
смешон.
Но возраст,
беспощадный страж...
Не улучшает нас,
наш стаж.
И я рАБА
его Огня...
за то...
кААк
лЮЮбит
ОН
МЕНЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547480
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 03.05.2016
Я ОТГРЫЗАЮ
НАШУ СТРАСТЬ
И РВУ ВОСПОМИНАНЬЯ
В КЛОЧЬЯ
В ЛЮБОВЬ
МНЕ БОЛЬШЕ
НЕ УПАСТЬ ! ! !
ЖИЗНЬ ПРЕВРАТИЛАСЬ
В ПОСЛЕ...СТРОЧЬЕ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532591
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 03.05.2016
Эх Мужики
Зелёный Криптонит
теряю силы Я
как только вас увижу
хочу заставить
всех
меня любить
а тех кто не согласен
НЕНАВИЖУ!!!
[quote]Зелёный Криптонит[/quote] = Это вещество ослабляет криптонца и даже может его убить.
Справка из ВикипедиИ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459149
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 03.05.2016
Я ЦЕЛУЮСЬ ЛУЧШЕ ЧЕМ ГОТОВЛЮ
А ТЕБЕ ЛЮБИМЫЙ ВЫБИРАТЬ
БЛИНЧИКИ
С ДОМАШНЕЙ КОЛБАСОЮ....
ИЛИ
КОФФЭ. . .
УТРОМ...
МНЕ. . .
В КРОВАТЬ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413786
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 03.05.2016
[img]http://selapopa.ru/phh/23/pautina_listya_osen_1608x1356.jpg[/img]
меня трогает грусть тополей...
их упрямство...
стоять только прямо...
а мне хочется трогать....
веснушки твои...
на щеках и плечах....
душу пробует осень....
как доктор...
...ищет старые травмы упрямо...
пожелтевшие листья....
как райские птицы....
сидят на ветвях....
всё за нас расписали!!!...
когда улыбаться...
где плакать...
но осталася нАсквозь...
пронзённая страстью....
душа
она помнит ...коленок тепло...
... на губах....
и раскрытые... нАстежь...
бесконечно бездонные...
....так любимые... мною...
......глаза....
нескладух повседневность....
казалось давно уже стёрла...
визуал ощущений....
твой тёплый и мягкий живот....
только сны... иногда...
не спросив...
как разбойники...
душу из тела выносят....
а в пути... за рулём...
.......
я опять...
пропустил...
поворот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660360
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Весна Душе
покоя не даёт...
и я...
как все...
пишу в стихах...
про Это..
у птиц весной...
ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛЁТ...
они Летят!!!!!!
на Зов...
своих Поэтов.
а я... не до любил...
свою Весну...
твоё Тепло...
Живёт
в моих ладошках...
и до сих пор...
глаза твои ищу...
у встречных...
и
в распахнутых окошках...
[img]http://www.playcast.ru/uploads/2014/09/14/9837026.jpg[/img]
в постели...
ощущаю...
Страсти след...
из наших дней
любовного безумья
давно увял...
из ярких роз букет
наш соучастник...
счастья...
без раздумья...
в ночИ как вор...
бродЯжничать начАл...
сквозь Лабиринт...
пробрался в свою Душу
а там... мой личный...
лысый Минотавр...
за взятку только...
выпустит наружу....
пыль обязательств...след страстей...
и...
недопеЕтые куплеты...
а в завтра...
призрачную дверь...
скрыл... дым...
вчерашней сигареты...
.........................................
мне б лето... как то пережить...
об жар осенний...
не обжечься...
зимой... до смерти.... не остыть...
а в Марте...
всё же... отогреться....
и начиная Жизнь.... с нуля...
Хотеть ... Опять...
....................
Любить....
............
тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660374
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586722
5-ЕРОТИКА Хуго.
Сьогодні я додам файл оригінального прочитання вірша у авторському виконанні.
Цей варіант перекладу вже був представлений.
Ти неземна…
Моя принцеса…
Бажаю завжди… відчувать…
Тебе, як оберіг від стресу,
Кохаючи,
зацілувать…
Твій погляд…
я, без сили, наче…
Вглиб проникаю…
в його суть…
Я босу… душу
серцем... бачу,
Що не дає…тілам заснуть…
Опоєний…
у ці хвилини…
Відкрита…в поклику…така…
Вустами… обпечу…коліна…
бавиться…
Персами…рука…
Від пальчиків стрункої ніжки
Такої ніжної, як спів,
Змиваю язиком доріжки,
Із крихітки,
що прагне…снів…
Наче остання насолода…
Пізнаючи вуста…торкнуть…
В твій Всесвіт…
я…зайду …без броду…
Щоб в пристрасті тій потонуть…
У мить чарівного…
єднання,
Коли не знаєш…день, чи ніч…
Шепнуть тобі слова зізнання…
Реальність?..
не потрібна… річ… [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00586722.jpg[/img]
27.12.14.
ОРИГИНАЛ
Моя прекрасная принцесса,
я так всегда хочу тебя,
мое лекарство против стресса...
зацеловать...
тебя...
любя...
в глаза смотреть, изнемогая,
проникнув в их святую суть...
увидев,как душа босая
сердцам двум не дает заснуть...
и находяся в опьяненье...
такой зовущей простотой...
губами пробовать колени,
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке,
нежней,чем в песне соловьи,
смывая языком дорожки
с малышки, жаждущей любви...
и как в последнем наслажденье
познать открытость губ и уст...
прникнув внутрь твоей вселенной
и в волнах страсти утонуть...
и оставаясь в состоянье,
когда потерян день и ночь,
шептать тебе слова признанья,
гоня реальность жизни прочь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654737
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Птахи навкруг
співають весело
і трепетно...,
бо їм дарма,
що десь іде
...війна...
що хтось
Своє життя...
віддав...
даремно...
за правду...
чи брехню...
Хто зна?...
вони не вірять
в заклики
про щастя...
а дбають всі
про затишок
в гнізді...
хоч дощ...
хоч сніг...
чи спека...
чи то хмарно...
злітають в небо
щоб співать
пісні.
Я зрозумів...
що я в полоні
чужих ідей...
чужих думок...
я слухаю
й не розумію...
чи є тут правда?...
чи сюжет
з казок?...
Я йду...
Куди?...
навіщо?...
Щоб стріти смерть
в чужім
краю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545351
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 29.03.2016
[b]Влюблён...[/b] Закохуюсь в поетів чиї вірші
[b]в поэтов...[/b] З душі спроможні викресать вогонь...
[b]чьи слова горят....[/b] У когось кращі, а у когось гірші,
[b]переполняемые[/b] Та в них є пристрасть тіл, тепло долонь...
[b]искренностью чувства...[/b]
[b]взрывает плоть...[/b] І все одно мені чи є там рима,
[b]их страстный шоколад....[/b] Чи витримано стиль, на місці склад...
[b]невинная наивность...[/b] Хай Метри хмурять брови тут незримо,
[b]безрассудства... [/b] Я почуттям цим в серці завжди рад.
[b]и мне плевать [/b] Ціную я відвертість
[b]на рифму...[/b] почуттів,
[b]стиль... [/b] Наївність, щирість у рядках поезій.
[b]и слог...[/b] Ось те, що я сказати Вам хотів,
[b]противоречья...[/b] Вмістилося усе в коротких тезах.
[b]всем канонам Мэтров...[/b]
[b]я эти чувства...[/b]
[b]сердцем принять смог...[/b]
[b]и в комментариях...[/b]
[b]ВАМ...[/b]
[b]говорю...[/b]
[b]об этом.[/b]
++++++++++++++++++++++++
[b]я так мечтаю о тебе...[/b] Я мрію, щоб з тобою ми
[b]когда забыв про всё …[/b] Про все і всіх навкруг забули,
[b]…мы вместе… [/b] Не відчуваючи вини...
[b]отбросив мысли[/b] (Нехай стороннім зводить скули)
[b]о Вине[/b]
[b]о Скромности[/b] Весною сповнили серця,
[b]Любви[/b] Не обіцяючи нічого,
[b]и Чести[/b] Пройшли з початку й до кінця
У втілення бажань дорогу.
[b]вдруг пропитаемся Весной...[/b]
[b]без плоских слов…[/b]
[b]и обещаний…[/b] Щоб розчинили зміст і суть
………………….. В бокалі пінного напою
[b]взлетим счастливою волной[/b] І стане наше Я, мабуть,
[b]в мир исполнения желаний…[/b] Для нових зустрічей жагою...
[b]раздвинув смыслов облака..[/b]
[b]вдохнув губами...[/b]
[b]сверхсознанье…[/b]
…………………………
[b]мы обменяем[/b]
[b]наше Я...[/b]
[b]на жажду...[/b]
[b]нового Свиданья…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545638
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 29.03.2016
[b]мы видим одинаковые сны... [/b] Нам одинакові з тобою сняться сни,
[b]соприкасаясь телом и руками[/b] Коли торкаємося тілом і руками.
[b]и вдруг Ты перешла со мной на Вы [/b] Та ось ти раптом перейшла
[b]против двух душ с сращёнными[/b] на Ви
[b]сердцами[/b] Наперекір для душ, які зрослись
серцями.
[b]походы наши только впереди[/b] Попереду у нас усе життя,
[b]и приключенья в них конечно [/b] Пригод у ньому буде, не злічити,
[b]будут[/b] Ти не сумуй, вір в наші почуття,
[b]ты только не печалься...[/b] Багато жде щасливих нас ще
[b]верь и жди[/b] митей...
[b]и тропку к счастью[/b]
[b]души не забудут.[/b]
.................................. - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
[b]я задохнулся в страстном поцелуе ....[/b] Не вмлів замало від твого
[b]ты была откровенностью полна...[/b] цілунку,
[b]и я проснулся.... и болели губы....[/b] Ти пристрасті віддалася
[b]изгибы талии... дрожащая рука ...[/b] сповна.
Прокинувся, вуста
[b]мы в наших снах спешим[/b] палали трунком...
[b]навстречу счастью[/b] І тіла вигини...
[b]на перекор законам[/b] І ледь тремтить рука...
[b]и судьбе...[/b] У снах своїх назустріч
[b]пространство переполненное[/b] щастю линем,
[b]страстью..[/b] Наперекір і долі,
[b]передаёт любовь[/b] і рокам,
[b]мою тебе...[/b] Цей простір повний
пристрасті повинен
[b]и откликаясь без сомнений детских...[/b] Любов мою донести
[b]на зов... любви звучащий как набат...[/b] тобі сам.
[b]готова совершить поступок дерзкий...[/b]
[b]проститься с юностью....[/b] Без сумнівів дитячих відгукнулась,
[b]как в бой встаёт солдат.[/b] Кохання поклик линув як набат...
Готова відпустити свою юність,
[b]мы подвиг уберём из виртуала...[/b] Пірнути в пристрасть, як у бій
[b]не будем больше искушать судьбу...[/b] іде солдат.
[b]до встречи ..... [/b]
[b]ты всегда имеешь право...[/b] Ми подвиг приберемо з віртуалу,
[b]не обещать...[/b] Спокуси Долі кинем без жалю.
[b].....не говорить ...Люблю[/b] До зустрічі ще є у тебе право
Не обіцяти, не казать ЛЮБЛЮ...
[b]и наше НАДО!!! [/b]
[b]мы пока отложим....[/b] Ми відкладемо поки наше ТРЕБА,
[b]при встрече[/b] Хоча тіла неначе у вогні...
[b]мы найдём ему ответ....[/b] Я прихилю тобі, кохана, небо,
[b]но в снах...[/b]. Щоб ти ніколи не сказала НІ.
[b]я буду [/b]
[b]Нежно... Осторожным......[/b]
[b]чтоб никогда....[/b]
[b]ты не сказала .......Нет[/b]
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
На фото
пусть врач и запрещает мне ходить.... Хай лікарі не радять ще ходити,
свиданье не могу я пропустить...́́ побачення не можу пропустити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545253
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 29.03.2016
я смог себя Був впевнений: від рабства вільний я...
от рабства защитить...
поклявшись...себе Поклявся: не проситиму довіку,
клятвою простою....
просить не буду... Не буду вірити й любити теж, без ліку...
верить
и любить Свобода вибору у цім була моя.
и обрету свободу
над собою
и очень долго І, довгий час, воно так і було
в этом мне везло
я даже стал лечить... Мені таланило, вже лікував я інших
чужую Юность
пока не разглядел Твоё Лицо... Та вздрів твоє лице і, як назло,
и в пепел превратилась
моя мудрость... До мене мудрість не поверне більше...
........................................... - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
я так устал ...от холода зимы..... Я змучився від холоду зими,
проник он в сердце.... Заповз він в серце і поранив душу
и поранил Душу... І наше ТИ звучить уже як ВИ,
и наше Ты... уже звучит как Вы.... І слів нестерпний біль терпіти мушу.
и только боль....
в словах... течёт наружу
мы встретиться должны Повинні ми зустрітись, щоб любов
чтобы Любовь спасти.... Свою порятувати і відчути,
почувствовать её... прикосновенье.... Її приємний дотик знов і знов,
как дань... Себе віддати їй в солодкі пута.
себя...
мы будем ей нести
расплавив серость...
в сказочных мгновеньях.
.............................................. - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
я задыхаюсь без любви... Я задихаюсь без любові,
как в штиль на море паруса.... Наче на морі в штиль вітрила
и от сжигающей тоски..... І туга допікає знову...
меня спасут твои глаза... Мене врятують очі милі.
вот фотография твоя... Дивлюся на твою світлину,
мой мир мечты на ней очерчен... У ній мій Всесвіт загубився.
пока ты ждёшь.... Я не зламаюсь, не загину,
обнять меня... Лиш би до тебе притулився...
я Несгибаем....
и Бессмертен.
................................................... - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Я знаю наша встреча состоится... Невідворотна знаю зустріч наша
и после адаптации зрачков... І, після адаптації зіниць,
мы сможем вдруг... Ми розмовляти будемо, неначе,
опять разговориться... З римованих лиш вийшли ми в'язниць.
войдя в реальность....
из страны стихов.
мы придумаем вместе ... У фантазіях наших народиться щастя,
фантазии счастья... І довершить наш дотик незбуті ще сни.
а касаньем проверим... Ми весь простір коханням заповнимо краще
безумные сны... Поміж нашими Я, що розчинені в МИ...
и заполним любовью
остатки пространства...
между нашими Я
растворёнными в МЫ
мы узнаем как пахнут Ми пізнаєм як в поклику пахнуть вуста,
зовущие губы... Йде жага із очей, як сукровиця з ран.
как желанье сочится Забуває про вічність свята простота...
из глаз ... Буде заздрити Всесвіт закоханим нам.
как из ран...
мы...
сегодня...
... и вечность....
с тобою забудем...
и вселенная будет
завидовать нам.
...................................................- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Ще трішечки прошу побудь чужою,
побудь ещё немножечко ....чужой.... Не поспішай себе мені відкрить.
дай пережить... Затменье.... Твій дотик ніжно-лагідний рукою
Нетерпенья. Безмежну вічність перетворює на мить
твоё прикосновение....
рукой....
и вечность....
превращается...
в мгновенье.
..................................................- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Ти дарувала стільки раз себе,
Ты столько раз дарила мне Себя..... Свою усмішку, ласку і надію.
свою улыбку, ласку и надежду Я, наче вперше, хочу так тебе,
а я как в первый раз.... хочу Тебя. До тебе прагну і про тебе мрію.
и Голод....
по Тебе....
сильней чем прежде...................................................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544966
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 29.03.2016
Я ХОЧУ... НАСЛАДИТЬСЯ... ТОБОЙ... ТИ МЕНІ ПОДАРУЙ НАСОЛОДУ...
как Раввин... объясняющий тору... наче ребе трактуючий Тору,
в минарете Мулла... над толпой... як мула з мінарету народу
или Ксёндз... подпевающий хору... чи як ксьондз у костьолі із хором...
Я ХОЧУ... ТИ МЕНІ ПОДАРУЙ НАСОЛОДУ...
НАСЛАДИТЬСЯ...
С ТОБОЙ...
Я ХОЧУ... НАСЛАДИТЬСЯ... ТОБОЙ... ТИ МЕНІ ПОДАРУЙ НАСОЛОДУ...
[i]как Колумб... составляющий карту... як Колумб вимальовував карту,
как Коперник... ночной темнотой... як Коперник млів від небозводу,
как Корридой... поддавшись азарту... від кориди хтось в шалі азарту
Я ХОЧУ... ТИ МЕНІ ПОДАРУЙ НАСОЛОДУ...
НАСЛАДИТЬСЯ...
С ТОБОЙ...
Я ХОЧУ... НАСЛАДИТЬСЯ... ТОБОЙ... ТИ МЕНІ ПОДАРУЙ НАСОЛОДУ...
исповедав... инстинкт0в начАла... суть інстинктів
дух очистить... от мнимых грехов... пізнати начала...
и П О З Н А Т Ь ! ! ! хай не взнає дух
как наивность... желАла... грішного плоду...
як наївність пізнати бажала...
я хочу...
насладиться... ТИ МЕНІ ПОДАРУЙ НАСОЛОДУ...
С...
тобой... ПЕРЕЖИТИ ЩОБ ЗНОВ
И ОПЯТЬ ! ! ! ЦЬОГО ШАЛУ!!!
....................
ПЕРЕЖИТЬ...
..................
ВСЁ...
..........
С... НАЧАЛА ...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544112
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 29.03.2016
Птахи співають радісні пісні,
Їм байдуже, що десь війна гримить,
Що хтось життя віддав у цій війні
За правду, чи брехню в коротку мить.
Вони про щастя в заклики не вірять,
Будують гнізда, про добробут дбають.
На сонці, в дощ і в голод, в буревії
З самого рання вже пісні співають.
Чужих ідеологій правду пꞌю,
Навчений слухати, але не розуміти,
Готуюся, залишивши сімꞌю,
У грі чужій життя своє згубити.
ОРИГІНАЛ:
все птицы поют
весело
и страстно....
им наплевать....
что где то здесь
...война...
что кто то
Свою жизнь....
отдал...
напрасно....
за правду...
или
лживые слова
они не верят
в лозунги
о счастье...
а строя
гнёзда
создают
уют...
при солнце...
в дождь...
и в голод....
и в ненастье...
встают с утра...
и песнь
Свою...
поют
а Я в плену...
Чужих
идеологий...
приУчен
Слушать...
но не Понимать...
оставив Дом...
с семьёю
на пороге
в Чужой Игре...
готовлюсь...
Жизнь
отдать...............
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557698
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 29.03.2016
Так зворушує сум цих тополь, їхня впертість лиш прямо стояти.
Я так хочу веснянок торкатись твоїх на щоках і плечах.
Душу пробує осінь, як лікар, що зна застарілі як травми шукати.
Жовте листя, як райські птахи, що сидять на гілках.
Все за нас розписали - де плакати нам, де сміятись,
Та залишилась пристрастю наскрізь пробита душа.
Пам»ятає вона твої очі кохані з бажанням віддатись,
Пам»ятає вона на вустах від колін твоїх жар.
Через сіру буденність здавалось вже зовсім зітліло
Те, що було давно, що з тобою прожив і відчув.
Тільки сни наче злодії душу виносять із тіла.
За кермом на дорозі я знов повернути забув...
ОРИГІНАЛ:
меня трогает грусть тополей...
их упрямство...
стоять только прямо...
а мне хочется трогать....
веснушки твои...
на щеках и плечах....
душу пробует осень....
как доктор...
...ищет старые травмы упрямо...
пожелтевшие листья....
как райские птицы....
сидят на ветвях....
всё за нас расписали!!!...
когда улыбаться...
где плакать...
но осталася нАсквозь...
пронзённая страстью....
душа
она помнит ...коленок тепло...
... на губах....
и раскрытые... нАстежь...
бесконечно бездонные...
....так любимые... мною...
......глаза....
нескладух повседневность....
казалось давно уже стёрла...
визуал ощущений....
твой тёплый и мягкий живот....
только сны... иногда...
не спросив...
как разбойники...
душу из тела выносят....
а в пути... за рулём...
.......
я опять...
пропустил...
поворот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557695
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 29.03.2016
Як вірив я, що правда переможе.
Надіявся, що істина – це сила.
Що на граніт я завжди буду схожий,
Що доля наді мною вже безсила.
Так швидко змінює життя свою основу.
Ось навіть і птахи летять не так….
Та ось ти поруч, й моє серце знову
З маленьким кенгурятком скаче в такт.
Свого життя в твоїх зіницях бачу блиск,
Її падіння, злети і зигзаги.
Зірка Давида і Кленовий лист
Не додають хоробрості й відваги.
Як Тамплієрів знак – межа всіх мрій -
(Два вершники завжди як одне ціле)
Це твоя посмішка – чарівний прапор мій,
Мені вертає молодість і сили.
О, як ти вмієш солодко любити!..
Уся, без залишку, віддатись почуттям…
Не зможу я забути вже ці миті.
Вночі і вдень до них вертаю сам.
Нехай ридають Ангели Краси,
Відкину я прикраси всі природні.
Мій Ангел Пристрасті – це ти, на всі часи.
Весь сенс життя у пристрасті сьогодні.
ОРИГІНАЛ:
наивно верил я... что Правда победит...
надеялся...
что Истина... всесильна!!!
неуязвимым буду...
как гранит...
и что судьба...
передо мной... без сильна.
...меняется жизнь прямо на глазах...
вот даже птицы...
вдруг... летят иначе...
и только сердце...
в розовых очках...
когда ты рядом...
кенгурёнком.... скачет
в твоих зрачках я вижу жизнь свою...
её паденья...
взлёты...
и зигзаги...
звезда Давида...
и Кленовый Лист...
не добавляют... страсти и отваги.
всегда со мной... как Тамплиеров знак...
(два всадника на лошади... едины...)
твоя улыбка ... мой Волшебный Флаг...
мне возвращает...
молодость и силы.
как ты умеешь сладостно любить...
вся без остатка.... чувствам отдаваясь....
мгновенья эти...
не могу забыть...
в них днём и ночью...
часто возвращаясь...
пусть горько плачет Ангел Красоты...
отвергну украшение природы....
мой Ангел Страсти...
это только ты...
смысл жизни Страсть...
а не златые горы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545902
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 29.03.2016
В моїх обіймах твій розкриється талант…
Без скромності, кривлянь і сорому кохати…
Віддавшись почуттям… моїм рукам…
казки всіх снів в реальності пізнати.
Коли думки і тіло – за одно…
Відкриємо ми разом… все, чим снили -
в солодкому сплетінні, знов і знов,
світ доторків непізнаних, проникнень…
Зануримось в казковий наш Едем…
де янголами будуть мої руки…
де ти забудеш скромність, будеш де
кохання й пристрасті творити звуки…
І ти, піддавшись поклику, сама
мене обіймеш, щоб… кохання казка
до дна нас осушила, і на смак
росу казкову ми б пізнали разом…
********************************
ОРИГИНАЛ:
моИ объятИя...
раскроют твой талант....
любить..
без скромности....
ужимок
и стеснений...
отдавшись чувствам...
и моим рукам...
прожить в реале
сказку сновидений.
когда и мысль...
и тело....
за одно...
а мы с тобою...
в сладостном сплетеньи...
откроем мир...
непознанных ещё...
прикосновений...
и проникновений....
мы погрузИмся в сказочный Эдем....
где ангелами
будут мои руки....
и ты забыв
про скромности удел...
творить...
любви и страсти....
будешь звуки...
и поддаваясь зову ...
ты сама...
ко мне прижмёшься
с силой неземною...
чтобы друг друга ...
осушить до дна...
и насладиться ....
сказочной росою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654252
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Я зміг себе від рабства захистить…
Я клятву дав собі, задля спокою,
що вірити, просити і любить
не стану, та свободу над собою
здобуду. І щастило довго в тім…
Чужу став лікувати юність, поки…
Обличчя не розгледів… Так ось ти
перетворила мудрість всю на попіл…
Стомився я від холоду зими…
Він ранив Душу… Ним і серце повне…
І наше «Ти» звучить уже як «Ви»…
Та із словами біль тече назовні.
Ми мусимо зустрітись, щоб Любов
урятувати, і її торкнутись…
І, як належне, будемо ми знов
себе їй віддавати, в ній тонути.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Моє повітря – лиш любов…
Без неї… як вітрилам - штиль…
Від туги, що палає знов,
мене врятуєш тільки ти…
Світлина ось твоя… Вона
окреслила світ мрій для мене…
І доки ти чекаєш, знай –
я непохитний і безсмертний.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Зустрінемось ми, я це точно знаю…
Та після адаптації зіниць…
ми знову розговоримось, в реальність
ввійшовши із країни віршів, снів…
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
І фантазії щастя ми створимо потім…
Перевіримо дотиком саме ті сни…
І коханням заповнимо простір весь поміж
двох закоханих «Я», що розчинені в «МИ».
Запах губ ми пізнаємо та… як із серця…
як крізь погляд сочиться бажання… І ми
навіть вічність забудемо разом! І Всесвіт
стане заздрити нам… кожну пристрасну мить…
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Чужою ти… ще трішечки побудь…
Затемнення хай пройде нетерпіння.
Один твій дотик і… міняє суть
вся вічність – пролітає безупинно.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Ти… дарувала стільки раз Себе…
І посмішку, і ласку, і надію…
Жадаю, наче вперше, я Тебе!
І ця жага… ще більш полум’яніє…
************************************
ОРИГИНАЛ:
я смог себя
от рабства защитить...
поклявшись...себе
клятвою простою....
просить не буду...
верить
и любить
и обрету свободу
над собою
и очень долго
в этом мне везло
я даже стал лечить...
чужую Юность
пока не разглядел Твоё Лицо...
и в пепел превратилась
моя мудрость...
...........................................
я так устал ...от холода зимы.....
проник он в сердце....
и поранил Душу...
и наше Ты... уже звучит как Вы....
и только боль....
в словах... течёт наружу
мы встретиться должны
чтобы Любовь спасти....
почувствовать её... прикосновенье....
как дань...
себя...
мы будем ей нести
расплавив серость...
в сказочных мгновеньях.
..............................................
я задыхаюсь без любви...
как в штиль на море паруса....
и от сжигающей тоски.....
меня спасут твои глаза...
вот фотография твоя...
мой мир мечты на ней очерчен...
пока ты ждёшь....
обнять меня...
я Несгибаем....
и Бессмертен.
...................................................
Я знаю наша встреча состоится...
и после адаптации зрачков...
мы сможем вдруг...
опять разговориться...
войдя в реальность....
из страны стихов.
мы придумаем вместе ...
фантазии счастья...
а касаньем проверим...
безумные сны...
и заполним любовью
остатки пространства...
между нашими Я
растворёнными в МЫ
мы узнаем как пахнут
зовущие губы...
как желанье сочится
из глаз ...
как из ран...
мы...
сегодня...
... и вечность....
с тобою забудем...
и вселенная будет
завидовать нам.
...................................................
побудь ещё немножечко ....чужой....
дай пережить... Затменье.... Нетерпенья.
твоё прикосновение....
рукой....
и вечность....
превращается...
в мгновенье.
..................................................
Ты столько раз дарила мне Себя.....
свою улыбку ласку и надежду.....
а я как в первый раз.... хочу Тебя.
и Голод....
по Тебе....
сильней чем прежде.
..................................................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654251
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Ми бачимо на диво схожі сни…
Торкаючись і тілом, і руками…
Та ж раптом перейшла ти знов на «Ви»,
неначе й не зросталися серцями!
Попереду у нас… походів вир,
пригоди наші неодмінно будуть,
ти тільки не сумуй, чекай та вір,
і шлях до щастя душі не забудуть.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Я задихнувся в пристраснім цілунку…
Ти сповнена відвертості була…
Боліли губи – сну того відлуння…
рука тремтіла… від твого тепла…
Ми линемо назустріч щастю просто…
законам, долі не скорившись, ні…
І пристрастю заповнений весь простір
несе мою любов тобі у сни…
Відгукуючись без вагання, поклик
кохання відчуваючи, як грім,
готова ти забути сон і спокій,
і у бою тім бути рядовим.
Приберемо ми подвиг з віртуалу…
не спокушати долю щоб свою…
До зустрічі… ти завжди маєш право…
не обіцяти, промовчать «Люблю»!
Ми наше «Треба» відкладемо нині…
При зустрічі… ми впораємось з ним.
Та в снах… я буду… обережно-ніжним,
щоб ти ніколи не сказала «Ні»!
************************************
ОРИГИНАЛ:
мы видим одинаковые сны...
соприкасаясь телом и руками
и вдруг Ты перешла со мной на Вы
против двух душ с сращёнными сердцами
походы наши только впереди
и приключенья в них конечно будут
ты только не печалься... верь и жди
и тропку к счастью
души не забудут.
...............................................
я задохнулся в страстном поцелуе ....
ты была откровенностью полна...
и я проснулся.... и болели губы....
изгибы талии... дрожащая рука ...
мы в наших снах спешим навстречу счастью
наперекор законам и судьбе...
пространство переполненное страстью..
передаёт любовь мою тебе...
и откликаясь без сомнений детских...
на зов... любви звучащий как набат...
готова совершить поступок дерзкий...
проститься с юностью....
как в бой встаёт солдат.
мы подвиг уберём из виртуала...
не будем больше искушать судьбу...
до встречи .....
ты всегда имеешь право...
не обещать...
.....не говорить ...Люблю
и наше НАДО!!!
мы пока отложим....
при встрече
мы найдём ему ответ....
но в снах....
я буду
Нежно... Осторожным......
чтоб никогда....
ты не сказала .......Нет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653729
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 28.03.2016
ХОЧУ Я… НАСОЛОДИ… УДВОХ…
Наче Рабин… тлумаченням Тори…
Чи Мулла… релігійним єством…
Чи той Ксьондз, що підспівує хору…
ПРАГНУ Я… НАСОЛОДИ… УДВОХ…
ХОЧУ Я… НАСОЛОДИ… УДВОХ…
Як Колумб, що над мапою денно…
Як Коперник… у сяйві зірок…
Як азартом Кориди у венах…
ПРАГНУ Я… НАСОЛОДИ… УДВОХ…
ХОЧУ Я… НАСОЛОДИ… УДВОХ…
І… інстинктів простих сповіданням…
від гріхів очищатись, що Бог
сам не визнав… ПІЗНАТИ! Бажання...
Насолоду… з тобою… удвох…
Ну… а потім… спочатку, до рання…
********************************
ОРИГИНАЛ:
Я ХОЧУ... НАСЛАДИТЬСЯ... ТОБОЙ...
как Раввин... объясняющий тору...
в минарете Мулла... над толпой...
или Ксёндз... подпевающий хору...
Я ХОЧУ...
НАСЛАДИТЬСЯ...
С ТОБОЙ...
Я ХОЧУ... НАСЛАДИТЬСЯ... ТОБОЙ...
как Колумб... составляющий карту...
как Коперник... ночной темнотой...
как Корридой... поддавшись азарту...
Я ХОЧУ...
НАСЛАДИТЬСЯ...
С ТОБОЙ...
Я ХОЧУ... НАСЛАДИТЬСЯ... ТОБОЙ...
исповедав... инстинкт0в начала...
дух очистить... от мнимых грехов...
и П О З Н А Т Ь ! ! !
как наивность... желала...
я хочу...
насладиться...
С...
тобой...
И ОПЯТЬ ! ! !
....................
ПЕРЕЖИТЬ...
..................
ВСЁ...
..........
С... НАЧАЛА ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653091
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Наївно вірив я, що переможе лиш
всесильна правда-істина, у планах…
був невразливим, як… гранітних плит
стіна, і долі – зовсім не підвладним.
Та змінюється прямо на очах
життя – птахи летять інакше наче…
І тільки серце, зупинивши час,
кенгуреням – з тобою поруч – скаче.
В твоїх зіницях – все життя моє…
Його падіння, злети та зигзаги…
Давида зірка… ні, не додає,
як і Кленовий лист, мені відваги.
Як Тамплієрів знак – мені завжди
є посмішка твоя, як Стяг… (Єдині
два вершники)… І повертаєш ти
і молодість мені, і сили нині…
Бо так кохати вмієш тільки ти…
І віддаєшся почуттям без краю…
Я миті пам’ятати буду ті,
вночі і вдень до них я повертаюсь…
Хай гірко плаче Янгол Вроди! Так,
відкину я природи всі прикраси…
За Пристрасть я… все золото віддам.
Ти – Янгол Пристрасті! І це все… поза часом.
********************************************
ОРИГИНАЛ:
наивно верил я... что Правда победит...
надеялся...
что Истина... всесильна!!!
неуязвимым буду...
как гранит...
и что судьба...
передо мной... без сильна.
...меняется жизнь прямо на глазах...
вот даже птицы...
вдруг... летят иначе...
и только сердце...
в розовых очках...
когда ты рядом...
кенгурёнком.... скачет
в твоих зрачках я вижу жизнь свою...
её паденья...
взлёты...
и зигзаги...
звезда Давида...
и Кленовый Лист...
не добавляют... страсти и отваги.
всегда со мной... как Тамплиеров знак...
(два всадника на лошади... едины...)
твоя улыбка ... мой Волшебный Флаг...
мне возвращает...
молодость и силы.
как ты умеешь сладостно любить...
вся без остатка.... чувствам отдаваясь....
мгновенья эти...
не могу забыть...
в них днём и ночью...
часто возвращаясь...
пусть горько плачет Ангел Красоты...
отвергну украшение природы....
мой Ангел Страсти...
это только ты...
смысл жизни Страсть...
а не златые горы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652709
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Подарунок тобі – цвіт весняних полів –
Незабудки, волошки, ромашки і маки,
У природи я взяв дружби щирої лиш
Та сердечної вірності нашої знаки.
Завтра, вчора немає, минулого – теж,
Їх кордони розмиті, в бурульках на сонці…
Я тобі із сьогодні співаю, без меж,
Про світанок, цілунки, що в щастя віконце…
Про… на двох одне небо ти мріяла, так,
Я його загорнув у хмаринки, на ранок
Над тобою, ще сонною, я розгортав…
Це Найкращий із днів! З добрим ранком, Кохана…
*******************************************
Радію я, що поруч я і ти,
Є день, є ніч, пригода – все життя…
Випробування треба нам пройти,
Щоб стали яскравіше відчуття.
Питання за Шекспіром не стоїть…
Звичайно, бути! Встигнемо не бути…
І доки є кохання, у твоїх
Очах всі сенси «бути» так відчутні…
*******************************************
Гавань прикрашають кораблі…
Кохання – жінку, чоловіка – ніжність…
Небо – блиск ранкової зорі…
Побачення… фантазії безмежність!
*******************************************
Мене раптово вразив… Купідон,
Амур помстивсь за тих, хто не кохає…
Переді мною вдень ти, кожен сон –
То знову ти, а серце так палає…
Хмаринки над тобою, сонце – лиш
Палаючої пристрасті відтінки,
Моєї… Все відкрито на Землі,
Кохання доки поруч! Заметіллю
Наповнений би був і ясний день,
Якщо б у серці не було тебе.
********************************************
ОРИГИНАЛ:
я тебе подарил полевые цветы...
васильки незабудки ромашки и маки
нашей искренней дружбы и верной любви
для тебя у природы я взял эти знаки
нет вчера и нет завтра...
и прошлого нет....
их границы размыты....
в сосульках на солнце.....
я тебе из сегодня пою про рассвет...
поцелуями... к счастью... расширяя оконце
ты мечтала о небе одном на двоих
я его завернул в покрывало из тучек
и тебе поутру над подушкой раскрыл
с добрым утром Любимая....
Этот День...
... Лучший!!!
*****************************************
Я радуюсь что рядом ты и я
есть день и ночь....
и жизнь как приключенье...
нам дарит испытания судьба.....
разнообразя наши ощущенья.
и не стоит Шекспировский запрос....
Конечно Быть....
не Быть .... ещё успеем....
в твоих глазах.....ответ на мой вопрос....
имеет смысл.....
пока в любовь мы Верим.
******************************************
гавань украшают корабли...
женщину... любовь
мужчину... нежность...
небо ... свет от утренней зари...
а свидание....
....фантазии безбрежность
******************************************
Меня сразил...
внезапно...
Бог Любви
он отомстил...
за всех
не до влюблённых...
пере домной
и днём и ночь ты...
а сердце....
как на углях раскалённых
и облака и солнце над тобой
всего лишь
жалкий штрих...
моей горящей страсти
весь мир раскрыт...
пока любовь со мной...
а без любви...
и в ясный день...
... ненастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652457
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Я б до тебе торкалась дощами,
Тими теплими, синьо-літніми.
Поки ми так стояли й мовчали,
Я б тебе огортала квітами.
Ніжнопізніми, вітробарвними...
Стали навіть до щему рідними.
Поки ми ще не дикі атоми,
Цілувала б губами мідними!
Нагадала б, як добре бачити
Не словами, які вже списанні,
Я б могла тебе розтлумачити,
Як Ван Гог цей світ кипарисами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653753
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Прозорі тіні з фото - мій фотограф
Моя ж тонка уява, непримхлива
І грається зі мною пам'ять хтива
Все шле у небуття "живий" автограф...
Розгойдує човна, встромляє лезо
За мене розставляє свої ролі
Зламала, розгадала всі паролі
І б'є вогнем у скроні - нетверезо!
А сенсорна душа - вона ж чутлива!
На почуття, на дотики, бажання
І марними стають усі старання
Тебе забути?...ти пробач - несила!
Не вирвати із серця - не сховати
Як папірець зім'ятий у кишеню
І не затиснеш почуття у жменю
Бо утечуть, як вітер поміж ґрати
А ти безодня - вимита дощами
Мене поглинув повністю, до краю
Такого, як ти!(іншого) - не знаю!
Тобою! - привела себе до тями!
Тепер на осліп шлях я пошукаю
По східцях, опускаюся все нижче
Здається, що до виходу вже ближче
Та в нагороду - пекло поміж раю!
У пазурах минулого - вже менше
Проштрикує наскрІзь ножем, тривога
До тебе перетоптана дорога
Та я надіюсь, скоро...- буде легше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644351
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 25.03.2016
Мені від тебе надто мало слів,
Я так і не почула головного.
А ти б мовчанням, тишею радів,
Лишивши зайві тексти за порогом.
Ти просто проживеш мене. Як день.
І з легкістю подивишся у завтра.
А я наївно вийняла з кишень
Усе й тобі поставила на карту.
Й програла... Світ продовжить відлік зим,
Весною зійдуть чорно-білі квіти.
Біда у тому, що мені із тим
Потрібно буде знову вчитись жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635696
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 25.03.2016