Його побила наволоч за мову.
Понівечила смачно, аж до смерті.
В часи, коли війська відводить клоун,
нема до України сантиментів.
Вклоняймося катам своїм ще нижче.
Хай суне знов орда, голодна, темна.
Як лізти – то по шию вже в багнище,
де згублять не одного ще Артема.
За те, що був на ділі українцем.
І в серці, й на устах, і на майданах.
Клубок з думок прокльонами роїться.
Відпустять зло некаране задарма.
Мов так і треба – гниди знов на волі.
Бо там, в суді такі ж засіли гниди.
Ви ще занепокоєні, нервові?
Дарма: ця смерть не спинить рух планиди.
Що українці? – Їх на кулі жменька.
І ті давно вже звикли до принижень.
То й що, як вкотре наволоч спортсменська
ножем якогось гаврика прониже?
Ні пари з уст. Язик усох без мови.
Народові дорожча та антена,
яка з кремля диктує нам умови.
А ви тут про якесь життя Артема!
Удавана – не дійсна Україна.
Нуртує в ній давно русмірський демон.
І може, завтра ти чи я – все рівно –
у засвіти полине, за Артемом.
© Сашко Обрій. Поезія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857228
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019
І чим більше перед тобою зло,
чим лютіша темрява, ближчий край –
тим руків'я легше, жорсткіший крок,
бо життя – це зрештою просто гра.
І коли за брамою вічна ніч,
за плечима втома, в очах туман –
виступаєш з мороком віч-на-віч.
Є вогонь, а смерті – її нема.
І якщо в полоні пекельних битв
все стається пилом, і ти один –
виростають тіні, мов антрацит,
розчиняють сумніви і сліди.
І де кров в’їдається у метал,
чорний дим отруйно пече гортань –
там тремтить невтрачена висота.
Найгустіша мла – в передчас світань.
Вибухають іскри в пітьмі повік,
від напруги серце по швах тріщить –
меч стискаєш дужче. Ні кроку вбік.
Світ стає позаду. І він твій щит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845606
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 13.10.2019
Загубилось село посеред нескінченних гаїв,
Між соснових борів й полуниць серед зрошених трав,
Між високістю неба й простою банальністю справ
І лишилося світлом нетлінним на серці моїм.
Це сюди повертається птахів розчулених клин...
Вже й заквітчане літо доплітає барвистий вінок,
І дванадцять озер ще збирають проміння зірок
І купають його у блакиті прозорих мілин.
В світанкових садах заворожує спів солов’ їв,
Може, навіть, не спів, а зізнання землі цій в любові…
Під цим небом душа поринає в поля волошкові
Й проливаються щастям почуття найтепліші мої
До тієї стежини, по якій мене батько повів,
До пісні тієї, що любила захоплено мати,
До вишень доспілих край біленької рідної хати
Й до глибин найдорожчих, як диво, промовлених слів,
До першої книги, яку хтось не прибрав із полиці,
І до фото старого, на якому бабуся і дід,
Переживши часи, представляють собою мій рід
У своєму селі, у життя незабутній столиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845876
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 07.09.2019
В новинах пісні і смерті,
В руках – філіжанка кави,
Контрасти такі відверті,
А мрії такі яскраві…
Чотири загиблих вчора.
«Amar pelos dois»* виграв.
Світ, наче сліпа потвора,
Навпомацки робить вибір.
А я свій давно зробила,
Два виміри об’єднавши.
Повільно лікую крила,
Потроху будую башти.
І знаю одне-єдине:
Коли вибухають війни,
Лишаються цінним й чинним
Кохання й тепло обіймів.
В новинах пісні і смерті,
В думках найдорожчі - люди
І мрії шалено вперті,
Що все неодмінно буде.
14.05.2017
*«Amar pelos dois» («Кохати за двох») – пісня у виконанні Сальвадора Собрала, що перемогла в фіналі Євробачення-2017, що відбувався в Україні 13 травня, коли у прифронтовій Авдіївці під час обстрілу загинуло четверо місцевих мешканців.
/фото авторки/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847222
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019
Серце засмучене, сльози в очах,
Сонце іде на спочинок,
Я ж як сновида, збентежений птах,
Броджу, шукаю стежинок.
Спати не можу, шумить у вухах,
Темінь всю землю вкриває,
З жахом дивлюся , зникає наш дах,
Все що здобули, минає.
Мова народу- статут “всьоравно”,
Знову язик “всьопонятний “
Тяжко, та чула усе це давно,
Знову цей бій наш невдатний!
Часто в зневіру впадаю, тремчу,
Чим же тобі допоможу,
Просто до Бога молитву шепчу,
Силу, щоб знищив ворожу.
Линуть роки, а ти завжди в душі,
Люба моя Україно,
Все що лишилось, писати вірші,
В спогадах жить соловїно!
Віра, надія, любов ,вічний Бог,
В серці народу сховали,
Ми ще дійдем до своїх перемог,
Аби на коліна не стали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846310
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 03.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2019
Тисяча із чимось діб
Змарнілі очі, чорні очі.
Замерзлий чай. І черствий хліб.
Тримаєшся життя щоночі?
Вже тисячу із чимось діб.
Чумні думки. Думки примари.
Забрали ніч. Бракує сил.
Волієш піднестись між хмари?
Та зброя в тебе замість крил.
Сухий пайок. Водиці фляжка.
Одна на двох. Ви ж на війні.
Туманом стеляться так тяжко.
Кроваві дні у далині.
Тряпчані вікна. Стеля-зорі.
Земля розсердилась гудить.
Співають кулемети в хорі.
Герою! Ворог вже тремтить.
Ставок за тином, рідним тином.
Стежки у сад. Цвіте верба.
Там мати молиться за сином.
А в батька на чолі журба.
І час мине, а час минає.
І серед мальв, похилих пнів,
Рідна Земля тебе чекає
Вже тисячу із чимось днів.
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821676
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Богом дана земля, щоб у мирі та злагоді жити,
В цю красу закохатись, що від подиву серце щемить.
Я люблю ці поля, де хвилюється в стиглості жито,
В золотому промінні купається неба блакить.
Зачаруюсь звучанням і барвистістю рідного слова,
Мелодійністю пісні замилуюся аж до сльози…
То говорить мій рід крізь віки українською мовою,
І рушник на покутті обрамляє святі образи.
Рвуться в небо ясне куполами собори високі.
Де такі ще знайдеш, щоби Богу сказати про все:
Про жалі і надії, і до болю стражденний неспокій
За Вітчизну свою і за долю, що вічність несе.
В тій молитві живе спрагла віра на мир і відраду,
І на весни нові, що квітчатимуть рідні краї…
Кожна думка і справа, що з любові та правди,
Рідна земле моя, хай примножують сили твої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805530
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 13.01.2019
[i][b]На стан осиний пляжного каміння
Осінньо-водна хлюпає лазур.
І кволо- кволо падає проміння,
Немов стрілою бавиться Амур.
Голосять чайки, жалібно голосять
На сиво-пінних з хвильок гребінцях.
- Тривожна осінь! осінь! осінь! осінь!
Летить по пляжі з східного кінця.
Й штормить відлунням, ген аж до Босфору,
Сльозами хвиль всі топить береги.
О, Чорне море... море... море... море...
Тобі так личить спокій без війни.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806481
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 06.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2018
[b]«Я на руках тебе несу…»[/b]
[color="#032edb"][i][b]
Я на руках тебе несу…
Не суть – куди, коли і в скільки
Частинки цілого ми тільки
Дві половинки, і в грозу
І в ясний день, у спеку, в холод
Я відчуваю спраги голод
І п’ю тебе, як день росу
Я на руках тебе несу…
© Микола Карпець (М.К.)
*19.11.2018* ID: №814461
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814461
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
[i][b]О, если б было мне возможно – выбирать.
Какое было бы для сердца облегченье,
Способность вольно – жить, любить и умирать,
По праву выбора, по склонности влеченья.
Когда б судьбы веретено мотало нить,
Не жизни фатума, не рока смерти только,
А в личном «я» моём являя слово – «быть»,
Как будто вещь в себе – когда, зачем и сколько!
О, если б, Господи, была Тобой дана
Мне полнота всего: безмолвия и крика,
Не ограничено-недолго, а сполна,
Вся краткость вечности и бесконечность мига.
Всё их блаженство ощущения и боль.
Все их идеи, формы, лики, мысли, страсти.
Вся собирательность разъединённых воль
И в абсолюте их вся мощь и сила власти.
О, если б так, легко, не в муке, не в борьбе,
Принять венец Твоей Любви неосторожной.
Какую белизну и черноту в себе
Смешал бы я тогда в безумье невозможном...
Ты знаешь, Господи, каким тогда б я стал!?
Узрев в себе любовь и ненависть такую!?
…
Я б сердце вырвал из груди Твоей тогда...
И бросил в бездну…
И воскликнул: Аллилуйяяя-Я![/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814402
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Несамовита і холодна тиша
листає сторінки всього життя.
Вона черговий розділ мовчки пише
під супровід мого серцебиття.
Перегортає нескінченні ночі,
похмуро зазирає у вікно.
Її байдужі очі не пророчать
мені нічого доброго давно.
Відверто подивлюся їй у вічі,
неволі не злякатися вже бранцю,
вдягну костюм і запалю всі свічі,
та запрошу, як в юності, до танцю.
За вже немолодечі міцно плечі
тримає сивочола танцівниця –
моя коханка вірна, Порожнеча,
безмовна, невгамовна чарівниця.
Всього було в житті моїм удосталь:
жалю, любові, радощів, тривог…
Та все ж за спокій підіймати тости
ще рано. Бог дасть, це не епілог.
02.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769274
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 29.10.2018
Я не буду писать о войне.
Я о ней только косвенно знаю.
И рассказывать что-то - не мне,
Ведь не я... между адом и раем
Выживаю... как те, кто огонь
Ощущают на собственной коже.
Кто - телами защитную бронь...
Для меня и таких же... О, Боже!
Я молиться лишь только могу!
Я к тебе обращаюсь, Всевышний!
Коль Заветы Святые не лгут -
Значит ты меня, Господи, слышишь!
Защити этих смелых солдат!
Не для войн матеря их рожали
И не ради каких-то наград,
Орденов и посмертных медалей!
Чей-то брат, чей-то муж и отец,
Чей-то сын, чей-то друг и любимый
Пусть - живым возвратится... Конец
Положи тем смертям! Кто бы ни был
Тот солдат, он, конечно, - за жизнь!..
Кто искал бы свиданий со смертью?..
Только души... невидимо - ввысь -
Слишком рано, в войны круговерти...
Я не буду писать о войне.
Я о ней только косвенно знаю.
Но не менее больно и мне
Знать, что кто-то - за жизнь умирает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806469
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 29.10.2018
Осінній вітрище суворо шмагає у спи́ну,
Над прірвою зливи розкриті зонти, як щити…
Як хочеться Сонця – хоч крихту малу, хоч краплину,
Впіймати б у руки і з нею по зливі пройти.
Шукаю те сонце в зіницях чужих перехожих,
Їм холод і хмари навіяли сум на чоло.
А, може, не сум… Може, згадку про втрачене, може…
Про те, що як літо пригріло, а потім пройшло…
І кроки, мов громи, вдаряють у зірване листя.
В осколках багрянець спадає додолу, як скло…
Шукаю стежки, на яких ми колись не зійшлися –
там сходило Сонце!..
То, може б, і зараз… зійшло…
[i]З раннього.[/i]
(з першої збірки [b]«Дзеркала»[/b]. – Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749599
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 21.06.2018
Мово, моя ти дзвінице!
Виссю твоєю п’янка голова.
Моляться тисячелицьо
віри святої прадавні слова.
Дзвони і дзвоники – скарбом
передавалися з роду у рід.
Правди незламної кампан -
в кожному серці відгукує слід.
Мово – народ тобі – чати,
замість багнетів, в’язниць, нагаїв.
Щоби глухою не стати,
вкотре стою я під дзвоном твоїм,
вільним від модного лоску,
від байбараків зросійщених слів –
фальш розтікається воском.
Аби тебе, мов хоругви, несли
ми з правіків у безсмертя,
хай навіть куля помітить чоло!
…Дзвонів незмовкле осердя
в серці моєму віршами лягло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719570
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 11.02.2018
Сміливий мій народе, мирний, гордий,
хоч гноблений століттями як раб!
Споконвіків тебе вбивали орди,
ти ж воскресав із попелу стократ.
Мечами не здолавши непокору,
продумали дияволи Кремля
пекельно-вбивчий план голодомору.
Такого зла не знала ще земля,
бо нація, пісенна і весела,
конала в муках... Впали хоругви...
І смерть невтомна скошувала села,
заповнюючи трупами рови.
Примарами брели голодні тіні
по землях, плодовитих, як в раю,
вмирали тисячами попідтинню
в обкраденім до зернятка краю.
Тож помолімось всім народом, браття,
тяжку скорботу виливши в сльозах,
і пом'янімо незчисленні втрати,
кого здолав голодний смертний жах:
тих діточок, що в муках помирали
чи не змогли з'явитися на світ,
чим рід козацький давній перервали,
весь українства винищений цвіт.
Не забуваймо, хто несе нам лихо –
від голоду а чи від "градів" смерть!
... Хай свічі пам'яті горять у вікнах тихо
і в серці, сповненому болем вщерть...
25.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762199
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 19.01.2018
Люди шукають людей, щоб зігрітися трішки,
Будні зимові розбавити і метушню:
Пити какао і хрумкати разом горішки,
І милуватись палким пасадоблем вогню.
Взувши на ноги бабусині вовняні капці,
Вкупі гортати журнали і фотоальбом,
Погляд губити, шаріючись, між ілюстрацій,
Бо від взаємності доторків те́пло обом…
Щось говорити про фільми й книжкові новинки,
Хором співати, збиваючись з темпу, пісні…
Мріяти спільно про пахощі свіжі ялинки,
Про новорічний такий несподіваний сніг,
Що храбустітиме, мов накрохмалена вовна!..
Про кольорові гірлянди у вікнах квартир…
Люди шукають людей, ця потреба – духовна,
Десь підсвідомо закладений орієнтир:
Бути із кимось, так легше повірити в диво
Напередодні пресвітлого свята Різдва.
Люди знаходять людей – і від цього красиво,
Множиться щастя в повітрі і справжні дива!
[img]http://www.look.com.ua/pic/201503/1024x768/look.com.ua-117677.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706460
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 13.01.2018
Народ – то не сірий натовп,
Без дум, ватажків, ідей,
Що здатен лише карати –
В нім важко впізнать людей.
Народ – то велика Правда,
Старим і малим – одна,
Відстояти може право,
В один кулак об’єднать.
Тоді він могутня сила,
Що зможе усе змести,
І пошанувати сина,
І землю свою спасти.
Я горда сьогодні з того,
Що стали народом ми,
Що молимось до святого
Й залишилися людьми.
17.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769546
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 07.01.2018
[b]«Твою посмішку я заберу із собою»[/b]
Твою посмішку я заберу із собою
В рамку пам’яті вставлю собі на душі
І якщо залишуся живим після бою
Я для тебе писатиму ніжні вірші
Де немає війни, не стріляють гармати
Не лунає команда – до бою! Вперед!
Де розквітнув садок біля нашої хати
І де бджоли збирають з акації мед
І до мене біжить босоноге дівчатко
Залишились сандалики в купці піску
І єдине лиш слово, із вуст її – ТАТКО!
Поцілунками вкриє небриту щоку
І зачув голоси станеш ти на порозі
І сльозинки в очах, руки звисли без сил
І здається що зрушити з місця не в змозі
Але мить, і летиш вже до мене й без крил
І впіймаю тебе, мою пташку, в обійми
Обійму, й до грудей, вас рідненьких, обох…
То ж нехай на землі всі закінчаться війни
Ну а ти помолись, захистив щоб нас Бог…
© Микола Карпець (М.К.)
*29.03.17* ID: № 726162
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726162
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 05.09.2017
Читай мене... Я вся - як на долоні...
Напевне, був би мертвим кожен вірш,
В якому б не була душа в полоні...
Ціна була б такому - мідний гріш.
Читай мене... Я вся - як на долоні...
Поезія не терпить таємниць.
Слова, немов зірки, в моє безсоння,
Злітають із небесних колісниць...
Читай мене... Я вся - як на долоні...
Цвіте в мені весна моя завжди,
Спроможна зруйнувати всі кордони -
До тебе б тільки йшли її сліди...
Читай мене... Я вся - як на долоні...
Закохана всім серцем... і сумна.
Здається, що душа моя холоне,
Від того, що не гріє чужина.
Читай мене... Я вся - як на долоні...
В душі не приховаєш почуттів.
Сльоза часом занадто вже солона,
Якби ж ти зрозуміти це зумів...
Читай мене... Я вся - як на долоні...
... Але, благаю, душу відпусти,
Якщо не я в думках твого безсоння,
І серцем... не мене голубиш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741692
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 05.09.2017
Співаю гордо: «Україно,
Ти неповторна і свята.
Моя молитва щиро лине,
У височінь, мов птах зліта.
Слова цвяхами забиваю,
Надійно й влучно щоб було.
Хай Бог спасіння посилає
На землю нашу і зело.
Нехай далеко слава лине,
Розбудить сині небеса,
Хай люди у війні не гинуть,
Вогонь добра хай не згаса.
Не дай же рідну Україну
Нікому й зроду розп’ясти,
І пісню нашу солов’їну
Співати й знати будеш ти!
Хай сонце наше величаве,
Щоденно що обходить світ,
Врожай на все пошле державі
І лад на тисячі століть!»
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748119
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 05.09.2017
В вікно моє вже сіробровий ранок
Крізь шибочку несміло заглядав,
І перший соловей своїм сопрано
На сонне листя звуки розкидав.
Вікно відкривши, я відчула подих:
То тихий легіт доторкнувся кіс.
А може то легка рука Господня
Мені дарунки сипала якісь?
І вище піднімалось сіре небо,
Аж ось запеленала його синь –
В промінні сонця виникла потреба
І в краплях свіжих першої роси.
Мені здалось, я теж у цім оркестрі
Мелодію важливу теж веду,
І на життя людського перехресті
Серед краси цієї не впаду.
7.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731746
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 04.09.2017
Немає пророків в країні
Де батьківське слово зросло…
Віками страждали… й понині,
Народ наш вирощує зло.
Засіли керманичі хижі:
Бо правду - неправдою б’ють!
Слова промовляють ворожі,
На мову помиями ллють.
Відняли вже все від народу,
Куди не поглянь – скрізь біда.
Лишається, кинутись в воду,
З високої кручі Дніпра.
За Волю,за Правду… Свободу
Піднявся великий народ,
Побігли не знаючи броду,
Не зміряли величі вод.
Кудись розлетілись, як птахи,
В тепліші, в багаті краї,
Волочуть нещастя невдахи:
Без дому,родини й сім’ї.
І там, не багата в них Доля,
Кругом наші в злиднях живуть,
Опудалом посеред поля,
Не мед, а гіркоту там п’ють.
Тяжка на чужині дорога –
Колюча босоніж стерня.
Закралась, і в мене тривога:
Печальну співаю щодня.
Затягну уночі тужливу,
В далекій чужій стороні
Про долю…любов нещасливу,
Що мається теж, в чужині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728711
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 04.09.2017
Моя курносая принцесса
Моя желанная звезда
За жизни дымовой завесой
Мелькает счастье иногда!
И мы, порой, из-за тумана
Иллюзий сказочных своих,
Вручаем жизнь самообману,
Яд разделивши на двоих.
Потом обидно нам и больно
Но что поделать -C'est la vie-
Мы заблуждаемся невольно-
Коварны происки любви!
Но всё это совсем не значит,
Что к счастью наш окончен путь.
Пускай он снова будет начат-
Мы доберёмся…как-нибудь!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748644
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 04.09.2017
На планете моей, на просторах морей
Ветер злится штормами на воду.
На планете моей много добрых людей,
А народу, народу, народу...
Я в зеленой долине миловался калиной,
С гор просторы Земли созерцал,
Средь зверей я бродил, диких птиц я кормил,
Но обиды от них я не знал.
На планете моей много светлых огней
Мне сияют в любую погоду.
На планете моей много добрых людей,
А народу, народу, народу...
О любви без конца и легко говорить,
И всегда её каждый желает.
Почему злость живет и желанье убить,
И чего, и кому не хватает...
На планете моей никого не убей!
Сей повсюду добро и свободу!
На планете моей много добрых людей,
Но народу, народу, народу...
* есть вариант авторской песни
ПЕРЕКЛАД на українську мову:
На планеті моїй,
На просторах морів,
Вітер злиться штормами на воду
І цей світ не без добрих людей,
Хоч народу, народу, народу...
У зеленій долині
Яскравіє, милує калина,
З гір на простір Землі споглядаю,
Серед звірів тинявся, птахів годував,
Та образи від них я не маю...
На планеті моїй
Міріади домашніх вогнів
Мене манять у всяку погоду.
Увесь світ не без добрих людей,
Хоч народу, народу, народу...
Кохати-любити,
Про весну говорити,
Її завжди і кожен бажає,
Та панує ще зло і бажання убити,
А добру і життя не хватає...
На планеті моїй
Ти ніколи не вбий,
Сій добро, сій у душі свободу,
Так, цей світ не без добрих людей,
Хоч народу, народу, народу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749158
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
На планете моей, на просторах морей
Ветер злится штормами на воду.
На планете моей много добрых людей,
А народу, народу, народу...
Я в зеленой долине миловался калиной,
С гор просторы Земли созерцал,
Средь зверей я бродил, диких птиц я кормил,
Но обиды от них я не знал.
На планете моей много светлых огней
Мне сияют в любую погоду.
На планете моей много добрых людей,
А народу, народу, народу...
О любви без конца и легко говорить,
И всегда её каждый желает.
Почему злость живет и желанье убить,
И чего, и кому не хватает...
На планете моей никого не убей!
Сей повсюду добро и свободу!
На планете моей много добрых людей,
Но народу, народу, народу...
* есть вариант авторской песни
ПЕРЕКЛАД на українську мову:
На планеті моїй,
На просторах морів,
Вітер злиться штормами на воду
І цей світ не без добрих людей,
Хоч народу, народу, народу...
У зеленій долині
Яскравіє, милує калина,
З гір на простір Землі споглядаю,
Серед звірів тинявся, птахів годував,
Та образи від них я не маю...
На планеті моїй
Міріади домашніх вогнів
Мене манять у всяку погоду.
Увесь світ не без добрих людей,
Хоч народу, народу, народу...
Кохати-любити,
Про весну говорити,
Її завжди і кожен бажає,
Та панує ще зло і бажання убити,
А добру і життя не хватає...
На планеті моїй
Ти ніколи не вбий,
Сій добро, сій у душі свободу,
Так, цей світ не без добрих людей,
Хоч народу, народу, народу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749158
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/687046394.jpg[/img]
[b]«Серпень уже не літо, серпень іще не осінь»[/b]
[color="#1100ff"][i][b]
Серпень – уже не літо,
серпень – іще не осінь
Квітнуть в садочку квіти,
мед ще збирають оси
Ночі приносять холод,
вдень лиш сліди від спеки
В небі прощальне коло
Зроблять ось-ось лелеки
Серпень – іще не осінь,
серпень – уже не літо
В літі ми ще і досі
Хоч чарівниця-осінь
Знову крокує світом
©Микола Карпець (М.К.)
*31.08.17* ID: №748740
[/b][/i][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/serpen_uzhe_ne_lito_serpen_ishhe_ne_osin/3-1-0-121"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748740
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Кровавые дети сталина
В застенках Лубянки рожденные.
В стране с псевдонимом Развалина.
Безвинною кровью вскормленные.
И этой же кровью пропахшие
Им залпы растрельны музыка.
Наследники, судьбы ломавшие
И руки калымского узника.
Стрелявшие в грудь Гумелева
Несущего свет в пустоту.
Они же убили Немцова
В ночи на московском мосту.
Они же со злобой и завистью
С печатью жестоких гримас
С ценизмом, с восторгоми, с радостью
Бомбят украинский Донбасс.
Душа их черна, засалинна
Они не умеют прощать
Кровавые дети сталина
Привыкшие в спину стрелять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680901
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 02.05.2017
Ми ніколи не будем братами
Ми народом єдиним не станем.
Бо чи нам родичатись з рабами?
Ми за волю повстали й повстанем.
Ми не будем, як ви, у неволі
Ми кайдани носити не звикли.
Своїй надто примхливій долі
Ми наважились кинути виклик.
Ми зуміли зламать перепони
Ми зуміли, а ви не змогли.
Ми напишемо нові канони
На своїй Богом данній землі.
Ми збудуємо нову країну
Ми в країні новій запануєм.
В синьо-жовтий... свою Україну
Від землі до небес розфарбуєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644987
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 02.05.2017
Цены дорожают,
Жизни дешевеют,
Ничего не знают,
Править не умеют,
Утопаем в жажде,
Деньги – главный идол.
В нашем мире каждый
Друг-друга обидел.
В нашей жизни модно
Быть последней мразью.
Спорить с кем угодно
Обливать всех грязью.
В наших целях просто
Действовать обманом.
Угнетаться в злости
Добиваться планов.
Любим веселиться,
Аморально типа.
Стерли все границы
И повсюду липа.
Липовые чувства,
Дружба под сомненьем,
А внутри все пусто,
Никаких стремлений.
Благ материальных
Людям не хватает.
О вещах фатальных
Многие не знают.
Мчится жизнь стрелою
И горит как спичка,
Нету в ней покоя
В пятнах все странички.
Пачкаем как дышим,
Воздух не глотаем,
В поисках добычи
Мы себя теряем.
Тихо ярлык клеим
Попадаем в плен,
Души дешевеют
От поднятия цен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645792
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 02.05.2017
Втомилося небо.
Самотньо в зажурі повисло.
Уже не глибоке -
безмежність упала в сніги.
Спускалось донизу,
по білому білим… Навмисно?
І ріки німіли й таємно мовчали боги.
І тисячі рук піднялись,
щоб утримати небо,
І били на сполох,
й кували стовпи ковалі…
А я терла руки холодні
й просила: «Не треба!
Воно ж пригорнутись
хотіло
давно
до землі…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.04.2017
Можливо,істина в самотності,
Можливо,істина в сльозах,
У тій солодкій невідомості,
В зіпсованих даремно днях.
Можливо,істина в нещасності,
Можливо,істина в дощах,
В приємній ледь відчутній слабкості,
В блідих від вічності зірках.
Можливо,істина в мелодіях,
Що ріжуть душу на шматки,
В постійних непотрібних роздумах,
Що переходять у плітки.
Можливо,істина в раптовості,
В маленьких божевільних вчинках,
А може,істина в байдужості,
У сірих тінях-невидимках.
Можливо,істина в прощанні,
В прогірклій жовтизні старих речей,
А може істина в мовчанні,
Чи в погляді сумних очей.
Я знаю:істини немає,
Вона нам просто не дана,
Життя то крутить,то тримає,
Тому я далі йду сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723111
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 05.04.2017
Де шумлять Карпатські водограї
І милує неба височінь,
Нічка зорі в пелену збирає
І купає у Дніпрі й Збручі.
Де в озер цнотливо-срібні плеса
Заглядає сонечко згори,
Там від Сум до сивої Одеси
Підпирають небо явори.
Приспів:
Від Десни і до Карпат неблизько,
Навіть птах за день не доліта…
Україно, ти моя колиско,
Моя нене, рідна і свята…
Де козацькі шаблі і корогви
України славили ім’я,
Йшли за волю в бій – не за корону –
То моїх прапрадідів земля.
Де вітри, мов привиди гуляють,
Спокушають горді пшениці,
Колоски там голови схиляють,
П’ють чарівний трунок чебреців.
4.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726061
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 02.04.2017
Просто такие как мы не нужны в раю
Там и без нас, по-моему, хорошо
Все непременно счастливы... аж поют...
Можешь ответить - зачем ты сюда пришел?
Просто мы не умеем себя вести
Станем заглядывать ангелам между ног
Или (в раю нельзя же) начнем грустить
Или у бога спросим - ну, кто тут бог?
Нас непременно выгонят - вот те крест
Скажут - достали гады идите в ад!
Только в аду не примут - не хватит мест...
Там и похуже - в очереди стоят...
Так что давай - вздохнули, рука в руке...
Тут, в промежутке, пусто... зато - вдвоем.
Видишь - неважно где ты. А важно - с кем.
Лучше пошли отсюда. Искать свое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422468
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 26.03.2017
Моя Україно, така твоя доля,
Що серцю в неволі
Не гірш, як в на волі?
І що з тої волі?! Там бурі чекають
І хижі орли там по здобич літають.
Бувають там віхоли, люті морози,
Розлуки, невдачі, і кривди і сльози.
Що з волі пустої, коли без надії
Згорають, як в пеплі всі помисли-мрії.
Як ворогу мусиш протягувать руку,
А з другом розлука і з братом розлука.
Отож чи не краще у тихій неволі
Сидіти й чекати спокійної долі?
І діток учити покірними бути
Та волю забути, навіки забути.
Зате буде шинка, і курка і пиво,
Зате можна жити дуже красиво,
Забути, що віхоли є і морози.
А сльози? Нехай! Подумаєш сльози!
У цілому світі на їх не зважають,
Бо різними дуже сльози бувають.
Від радощів, здуру, є й інші причини
Зате ж бо життя буде дуже красиве,
А доброму пану якщо попадешся,
То й меду нап’єшся і пива нап’єшся.
Навряд щоб зізнавсь хтось в таких міркуваннях
Цього не зустрінеш і в юних та ранніх.
В такому ніхто зізнатись не хоче,
Бо кожного слава за ребра лоскоче.
Бо марять усі нап’ялити тогу,
А гарні слова у тому підмога.
Де треба - брехнуть, де обіцянку дати,
А де від душі гопака станцювати.
Отож – бо не стане „розумна” людина
Незручні слова говорить про країну.
А що Україна? Така її доля,
Що серцю в неволі не гірш, як на волі?
10.05.2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725549
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2017
Весна пришла, весна вернулась,
Огонь невидимый зажгла,
К природе возвращалась юность
Сгорая чувствами дотла,
Звенела музыкой Вивальди
Капелей мартовских роса,
И кто-то мелом на асфальте
В любви признанье написал…
...
О, этот жизни зуд под кожей!
Весна манила и звала’,
Наверно, ей хотелось тоже
Прикосновения, тепла.
И нежность превращая в муку
По-женски нагло и легко,
Она брала меня за руку
И… уводила далеко…
Туда, где первого свиданья
Кружился ландышевый вальс…
Туда, где первого признанья
Струился теплый свет из глаз…
И где восторженно и шало,
Чтоб не был мир так сер и пуст,
Мальчишка "Н" – инициалу,
Оставил строчку алых чувств.
…Я помню… как дрожа всем телом,
Тревожа серость душ и стен,
Кусочком сердца – алым мелом,
Писал он – "Я люблю Вас, Н."…
…
Ах, юность, помнишь? – Горько сладким,
Как шоколад по миндалю –
Десятый класс, портфель, тетрадки,
Весна… и чувство: Я люблю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724161
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 25.03.2017
У чім, скажіть, моя провина?
Що я "бандерівець", "фашист?"
У першу чергу я- людина,
Я- Українець! Не нацист.
Я- слов'янин... як кістка в горлі:
Я хлібороб, шахтар, співак,
Я син землі, коваль у горні,
Я- Божий син...для вас- незграб.
Нехай" хохол"- то ніжна пташка,
Той соловейко, що в саду,
Земним добром у Божих ласках,
Я по життю в молитві йду.
Та я віками ваш невільник,
Чого віками клятий раб?-
Я- слов'янин...а не розбійник,
Я- не нападник...і не слаб.
То не моє- смертельні війни,
І не моє, де стільки бід.
Земля із небом у обіймах...
Моє лиш там, де родить хліб.
То в чім, скажіть, моя провина?
Що я "бандерівець", "фашист?"
У першу чергу я- людина,
Я- Українець! Не нацист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725367
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017
Я бачив, як Сонце вставало,
Щоб Землю зігріти...
Ще бачив, як «щось» убивало,
І – плакали діти...
У тих, кому просто, по звичці,
Від кума – до кума,
Хто все це придумав,
Я бачив – байдужість в зіницях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725059
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Одуванчики – облака,
не вместившиеся на небе.
Бесконечность ветров хранят
в парашютиках чудно-белых.
И по-детски кивают в такт
перезвону росы и солнца,
и сорвавшись с земли – летят
прямо к радуге. Усмехнется
млечность, сдует пушинок рой,
и губами поймает – небо,
не вместившееся в ладонь
очарованного рассвета.
Побежит – рассекать лазурь,
и загадывать о свиданьях.
А ветра будут так же дуть
на белеющие поляны…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205194
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 23.03.2017
[b][color="#240a70"]Моя Вкраїно, матінко хрещена,
Із диво-слів вінок тобі сплету.
Я крізь роки несу в своєму серці
Любов до тебе чисту і святу.[/b]
[b][color="#051345"]Твою я долю вишию нитками
З казкових розмаїтих кольорів.
Хай чорного не буде в ній віками,
А жовто-синій завжди б майорів.
Серця чужинців чарувала врода.
За цю красу лилася кров роки...
Нікому не зломити дух свободи.
Він все нові й нові дає ростки.
І ті, що зараз гинуть на Донбасі,
Життями платять, линучи увись,
Ординців клятих, щоби зупинити,
Тримайся ж, моя земле, не зігнись.
Я вірю, що прийде той час розплати
І перед Богом, і перед людьми.
І кару понесуть ті супостати,
Бо навіть небо плаче від журби.
Жила і буде жити Україна!
Прославлена і горда у віках.
Її вже не поставить на коліна,
Хоча й нелегким є до волі шлях![/color]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715894
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 22.03.2017
О земле моя, непросту маєш долю:
Твої споконвіку найкращі жита
Сьогодні лежать закривавленим полем,
Сьогодні ти є України алтар.
О земле моя, посивіла від болю,
Ти платиш сьогодні високу ціну:
Москва принесла смертоносні розбої,
Й тебе утягла у велику війну.
О земле, сини твої стогнуть у ранах:
Це третя уже почалась світова…
Під «Градом» російським кипить поле брані,
Й заплакала кров’ю в Донбасі трава.
О земле, ти вміла гостей шанувати,
Любить, цінувати велику рідню,
Та зараз синочків ти мусиш ховати
І вже проклинаєш цю дику війну.
О земле моя, скільки раз москалями
Зі сходу топталась на захід і в Крим,
Та вже під орлом не бувати Сваляві,
Й накрить Україну не вистачить крил.
О земле, ти є найбагатша у світі,
Творцем твоїм є всіма визнаний Бог,
Оспівана ти в Кобзаря заповіті,
Тобі я несу свою світлу любов!
27.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724910
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Засина рідний край
У журбі журавлиній.
Ти,сопілко не;грай
Колискову калині.
Бо зітха осока,
Що там сльози по вінця.
Наша доля така-
Хліб важкий українця.
Ми- не діти вітрів,
Не онуки туманів,
Нам Тарас заповів
Вік не знати кайданів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724929
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
...А сни такі різні – як в травні весна:
то сонце, то дощик раптовий,
де бачу я батьківський дім у ві снах,
яскравих таких, кольорових...
Мені вісімнадцять. Доросла, авжеж.
Додому вертаюся пізно,
та мама не спить, знервувалася вже
в чеканнях і дивиться слізно.
В очах: і докір, і благання... Без слів
матусю свою розумію,
та раптом я чую слова, як той спів:
дитино, пробач, я не смію
у ліжко лягти, доки ліжко твоє
пусте, бо спокою не знаю.
Не вмію гасити душевних пожеж,
своїх хвилювань не сховаю.
Колись будуть діти у тебе свої
і ти зрозумієш: для мами,
вони залишаються завжди малі.
Не старяться діти з роками.
...Сьогодні я маю дорослих дітей
і бачу у снах неспокійних,
що я виглядаю їх, коло дверей,
тих ангелів рідних, в надіях,
Що завжди дорогу до дому знайдуть,
куди б не закинула доля.
Якби ж я могла, то встелила б їм путь
барвінком, з тих снів кольорових...
12.02.1012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724474
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.
То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається додому.
До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632443
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 21.03.2017
– Я не хочу війни, –
Простогнала земля стоголосо…
– Я не хочу війни, –
В унісон прогули небеса…
– Я не хочу війни, –
Вторять зимонька, літечко й осінь,
І весни, смарагдової, з росами, свіжа краса.
– Я не хочу війни, –
Голоси дітвори продзвеніли…
– Я не хочу війни, –
Просльозився старий ветеран…
– Я не хочу війни, –
На лиці, материнськім, змарнілім,
Напис цей і на тім, хто в бою у Донбасі вмирав.
– Я не хочу війни, –
У молитві уся Україна.
– Я не хочу війни
І синів передчасно ховать.
Я не хочу війни –
Хочу небо щоб миром зоріло –
Це народжені болем й святою любов’ю слова.
9.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677410
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 21.03.2017
Крізь серце столиці пульсуючим нервом
Славутич до моря тече.
А Ненька-Вітчизна, торкаючись неба,
стоїть зі щитом і мечем.
О скільки за долю тут крові пролито!
Навали відбили усі.
Плекаємо волю в боях і молитвах,
нащадки святої Русі.
В гостинному Києві – люд звідусюди,
достаток тут, злагода й мир.
Дніпро сизокрилий прослався між люди –
об’єднує два береги.
Тримаймося ж разом в країні єдиній,
щоб мати добро і любов.
Рівняймося, браття, на ймення Людина!
І нам допоможе Господь.
І дзвони скликають на прощу, на віче.
В задумі прабатько-Кобзар.
Хоч не відцуралося сонце правічне,
та котиться світом гроза.
Якби ж не міліла козацька звитяга
і славна слов’янська ріка.
Хай квітне й міцніє вкраїнська держава
і пісня лунає гінка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723502
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Чем хороша профессия поэта?
Не требует особенных забот.
И можно написать зимою лето,
И даже иногда – наоборот.
С тобой всегда твоё воображенье,
И дождь, и снег, и яблок аромат...
И целый мир в твоём распоряженьи,
И никаких финансовых затрат.
Не надо покупать холсты, мольберты,
И в краски добавлять волшебный яд.
В огне пожара все картины смертны,
А рукописи, к счастью, не горят.
И, кажется, из воздуха берутся
Без видимых усилий, на авось.
Вот это называется искусством –
Когда не видно, чем оно далось.
И смысла нет рассказывать подробно
Про пот и кровь, и вечный поиск слов.
Поэт, конечно, человек свободный,
Но только не от собственных оков.
Во сне и наяву, в жару и стужу,
Пока в душе хоть капелька тепла,
Поэт у слова не за деньги служит.
Но это уж патетика пошла…
Когда перегорит источник света,
Ты станешь у раскрытого окна…
………….
Чем хороша профессия поэта?
Что вовсе не профессия она.
25.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668275
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 05.02.2017
Кружляє сніг, мете до підвіконня,
і ніч безкрайня тягнеться, як сум...
В полоні у безжального безсоння
холоне серце від тривожних дум.
До сина всі думки мої прикуті –
він на війні о цій лихій порі –
і перед образами на покутті
молюся до ранкової зорі.
Приспів:
Всі молитви́ прошепочу
за тебе, найдорожчий мій.
Від хвилювань я не втечу,
бо знаю: був жорстокий бій.
– Мій Боже, кулі відведи,
щоб біль синочків не зморив!
І захисти всіх од біди,
тих, хто собою нас прикрив!
Але повзе колючими голками
до серденька біди передчуття...
Прославившись орлами-вояками,
б'єтеся ви до самозабуття.
І страх в азарті бою відступає...
Свистять осколки, мов осиний рій...
Та раптом душу струмом пробиває:
– Ох, що з тобою сталось, сину мій?!
Приспів:
Я горлицею полечу
над степом, понад кручею.
Підбитим птахом закричу
над раною болючою!
Тебе до серця пригорну,
страждання заберу собі,
невідворотне відверну,
не кину я тебе в журбі,
рідненький мій!..
Синочки! Нині ви в боях,
та ждуть вас в селах і містах.
Благаю! Будьте всі живі
на славу нашої землі!
Щоби не плакати вдові,
і не сиві́ти матерям,
на зло здурманеній Москві
і вбивцям-виродкам-"царям", –
живіть, сини мої!!!
16.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712511
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Невероятен мой каждый день,
подобен крыльям пернатой стаи,
среди обычных, казалось, дел,
и свет кристален, и звук хрустален.
Необычайно вода сладка,
слова легки для строки в тетради,
выводит строки моя рука:
- Мой день приходит невероятен!
В нём очевидных вещей полно,
но вечность делает время вещим,
вплетает музыку в хаос нот
моя с тобой в этом мире встреча.
Моя рука, для руки твоей.
Соприкасаясь твоей ладони,
в невероятности новых дней,
моя душа, будто в жажде тонет,
Скорей напиться желаний, чтоб,
невероятно неописуем,
здесь расцветал солнечный цветок
на вечно-ясной небес лазури.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714129
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
"И пишутся в раскаянье стихи..."
Валентин Гафт.
....
Странная грезь - будто машет навстречу
Веткой березка мне. Ветрено. Пусть,
Пусть это ветер, а я ей отвечу,
И подойдя, этой ветки коснусь…
…
Странная, смурная выпала доля,
Может быть, случай… иль жребий не тот,
Только такая ж березка, не в поле,
А на далеком погосте растёт.
Грустно стоит над родною могилой,
Светлую мамину душу храня...
…
Мамочка, милая, сердце заныло,
Плачет жалейка в груди у меня.
Катятся, падают светлые слёзы,
Звуки сплетаясь о чём то скорбят...
Мамочка, милая, в этой березе,
Грустной, осенней, я вижу тебя...
…
Знаю, что грешен… давно я там не был…
Время так быстро уносится прочь.
Кажется мне, будто падает небо.
(Или то вниз опускается ночь?)
Кажется мне, что истрачены слёзы.
Кажется, будто не знаю пути.
Кажется, что этой грустной березы,
Мне не найти, не найти... не найти...
…
Милая… милая… сердце устало,
Больше не хочет ни зла, ни добра.
Что ж та березка в передничке алом?
Где ж он, погост тот, открытый ветрам?
…
Плачу я, мама… мне больно и странно.
Летом ли, осенью, в солнце ли, в дождь,
Чувства и памяти гость долгожданный,
Как же случайно и редко я вхож.
Плачу… словами свой грех искупая,
Не потому ли, что мама простит...
Не оттого ли, что там, вот такая,
В дальнем погосте, березка грустит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682967
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 24.01.2017
Веселися, країно, в якій війна.
Ріки крові одним і горілки іншим...
Поки сходить ще зіронька осяйна
понад голови тим кому гірко. Смішно?..
Понад голови мученикам і грішним.
Веселися, немов би її нема...
Веселися, неначе смертей нема.
Бо довкола життя...
Маяття... мана. А довкола...
Ніщо не триває вічно -
символічно.
Намішано і
трагічно...
Веселися, народе...
Війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713203
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Отведи меня в церковь
И там, потерявшись забудь.
Будет колокол бить
Мою душу слезой наполняя.
И почувствую я
Что стою у последнего края.
Где шаг – вечность обнять,
Иль исчезнуть, судьбу проклиная.
Отведи меня в церковь
И там, потерявшись забудь.
Разреши раствориться
В песнопение протяжного звука.
Голодна я,
Почти что, оставшись без чувств.
Не страшно одиночество,
Страшен безбожия путь.
Отведи меня в церковь
И там, потерявшись забудь.
И я слез не стесняясь
Возвращу в душу верного друга.
Вечных слов не забыв
Буду вторить молитвам крестясь.
И взывать к снисхождению
У вновь обретенного друга.
Отведи меня в церковь
И там, потерявшись забудь.
Блудным сыном колени согну
К образам припадая.
Улыбнутся их души
Наивность мою не судя.
Вспомнив бренность свою,
Как в смятении правду искали.
Отведи меня в церковь
И там, потерявшись забудь.
Мне прощенья молить
Надо долго, себя очищая.
Жизнь свою перебрав
Вспоминая, с кем доля свела
Слова здравия буду шептать
Откровением себя возвращая.
Отведи меня в церковь
И там, потерявшись забудь.
Я к тебе возвращусь,
Только стану совсем я другая.
Может быть,
Я руки твоей мягко коснусь.
Может, мимо пройду,
Тишиною себя прикрывая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713125
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
На порозі, де сонечко плаче,
Де росою стікає сльоза,-
Ти дорослим зробився, юначе,
Ти побачив, що варте життя.
На вітрах зашарілих світанків,
У обіймах розпатланих гроз,
Пшеницями незрілих серпанків,
У сльозах пишногрудих мімоз...
Три весни і три літа в кишеньці,-
На годиннику татовім -- збій...
Шепотів і бабусі і неньці
По космічних дротах серцебій...
Три зими відморозили пальці,
Тільки два... на правиці твоїй,
Та живий ти сьогодні уранці,
У сповитках Різдвяних надій.
На порозі, де сонечко плаче,
Де росою стікає сльоза,--
Ти дорослим зробився, юначе,
Ти побачив, що варте життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712412
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Музыка и исполнение galina bahteeva
Уже в прошлом метели
Отшумели дожди.
Домой птицы летели,
Их, судьба, пощади!
Словно белая тучка
Потерялась вдали.
Всколыхнулась речушка:
"Мы вас ждём, журавли..."
Я стою на крылечке.
Что ж в душе непокой?
Закололо в сердечке...
"С возвращеньем домой!!!"
Ветер ветки качает
Ветки тонкой осины
́И печально вздыхает,
Слыша плач журавлиный...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248982
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 19.12.2016
Стояв туман. Густий і непорушний.
Холодна сирість лізла у дірки.
А сірий ранок мляво і бездушно
Збирав по небі вигаслі зірки.
Зжовтіле листя де-не-де шелесне,
Мов слід від сонця в пам'яті моїй.
Та, знаєш, осінь завжди була чесна:
Без обіцянок марних і надій.
А що тепер, - чекання за чеканням.
Невідання загіркло, як полин.
У когось часу - вічність не остання,
У когось вічність - декілька хвилин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 19.12.2016
Забреду я у трави високі,
Де ранковий розлігся туман,
Росяний буду пити там спокій
Із принадами із усіма.
Конюшини там горді голівки
До моїх заглядають очей,
Сонце не підняло ще повіки,
А вже радість у груди тече,
Повнить запахом ніжним, казковим,
Котрий випурхнув птахом із трав,
Сонце виплило тихо, споквола,
І не стало на сході заграв.
Розлилось його світло навколо,
Деревій білі зонти розкрив.
Не стрічала в житті я такого,
Ранок серце моє підкорив.
1.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683686
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 19.12.2016
Блакитне й жовте: сонце й небеса
Поєднано на прапорі любові.
Життєва сила й неземна краса
Без горя, сліз і проливання крові.
Вода й вогонь, сполука двох стихій –
Гармонія очищення й наснаги.
Палюче сонце родить суховій,
А дощ турботливо гамує спрагу.
Рослині треба сонце і вода –
Тоді вона з землі гумат вбирає,
А Богу їй фотонів не шкода:
Хай фотосинтез їжу виробляє.
Без сонечка планету вкриє лід
І темрява поглине атмосферу,
А без води планета – це болід,
Розпечений, мов пекло Люцифера.
Так і в людей: є сонце і вода,
Вогонь і море – лагідні стихії.
Вони мовчать (до Божого суда),
Впокорені Любові і Софії.
То ж майте Божу Мудрість і Любов,
Доки життя не зникло ще з планети –
Не проливайте більше людську кров,
І не плетіть на знищення тенета.
Бо хто готує іншому пастки,
Той сам до них потрапить безперечно.
Попалите собі усі містки.
Почуйте ж бо, це – дуже небезпечно!
20.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690036
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Дощ ходитиме на гостину,
забиватиме краплі за комір.
Осінь листя жбурне у спину.
Ти подумаєш - перевтома...
Дощ назустріч тобі так радо.
Затулятимешся і йтимеш
захолоджений листопадом.
Квіти візьмеш, або покинеш...
Он, примара твоя надвечір
йде назустріч, а ти не бачиш.
Дивовижні творяться речі!
Хочеш плакати - і не плачеш.
Дощ поплаче за твій неспокій,
дощ залиє сліди і згадки.
Я прокинусь зі словом - "Доки?"
й починатиму все спочатку.
Дощ застелить усе довкола,
поле зору в мачину стисне.
Щоб я більше ніколи... Ніколи!!!
Й сірий спокій в дощах зависне.
Я не маритиму сонцями.
На стежину стару нікроку.
Дощ над нами, між нами, з нами...
Та й дощить же! Дощить нівроку!
02.10.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688529
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Де ти тепер, коли страшно ввімкнути новини?
Де твої очі блакитні, блискучі зіниці?
Що вони бачили, що їм ріднесеньким сниться,
Чи вони сплять взагалі за добу хоч годину?
В мене смішні тут проблеми - журнали, уроки...
Малі на перерві побились - дзвонила батькам.
Життя йде в помірному темпі, все крок та за кроком,
На понеділок вірші напам ять задам.
Тільки неправильно все. Ні, не може так бути.
Наша країна знаходиться в різних світах -
Одна половина живе по своєму маршруту,
А інша чекає новини зі страхом в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688809
дата надходження 11.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Пересчитав прошедшие восходы,
И ночи полутемных старых улиц,
Я убежать пытаюсь на природу
И босиком живой травы коснуться...
Я растеряла каблуки да клатчи
На белых кромках серых тротуаров
И на удачу мелочью звенящей
Шары брусчатки щедро осыпала...
Кредитки, карты, бонусы нависли,
Кафешек ароматная бравада.
В подземке - кто прижат, а кто затиснут:
Содружество колючек и булавок.
Здесь пластиковый рай пустых пакетов,
Паломники у магазинных полок;
Капотный блеск автомобильных сетов
Среди задумчивых бескрайних пробок...
Проспектов струны, кладбище -этажек -
Неравновесие простых акцентов...
Отпустишь на природу? Снова скажешь,
Что в городе мы встретим это лето...
Пересчитав прошедшие восходы
И ночи полутемных старых улиц,
Я убежать из Киева готова
Чтобы соскучиться и....
....вновь сюда вернуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668788
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 03.09.2016
Постучалась любовь неожиданной, странною гостьей
В два тоскующих сердца, измученных болью потерь.
Принесла опьяняющей нежности полные горсти
И щемящий рассвет, прогоняя туман и метель…
Повертели в руках, примеряя её так и эдак,
Проверяя на вкус и на запах, на веру и ложь…
Здесь не то… Тут не так… Это вовсе кошмар… Напоследок
Надавали пинков и захлопнули дверь – не войдёшь…
А потом разлетелись по свету на поиски счастья,
Не поняв, не заметив – чего-то не стало внутри.
Им обоим хотелось любви, но другой – настоящей…
Той, которая ждёт, не болит, не молчит, не хитрит…
Уходила любовь без оглядки от глупых незрячих,
Уносилась во тьму, в одиноко-безмолвную высь,
Не сказав им о том, что она и была настоящей –
Той единственной, самой… ненужной и лишней, увы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428541
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 30.08.2016
Маленький клапоть рідної землі,
А скільки болю, крові,сліз та муки,
Замовкла, мов заснула у імлі,
Приспала тихо, взявши їх на руки.
У материнськім лоні нині сплять
Сини її, народжені, щоб жити,
Та душі мов до вирію летять,
Самотньою лишають, щоб тужити.
Заплаче нині мати та сестра,
Дружина діточок до серця горне,
Над Іловайськом дух війни й смерча
І небо з болю чорне, чорне, чорне.
У тіні ночі ворон прокричить,
Роздерте серце вийняте катами,
Паде людська сльоза і не мовчить,
В дощах зігріє душі, що над нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686522
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Привіт, моя красуне Ясноока!
Дівице неповторно-молода...
Відтінком сонця сукня пишнобока
Проллється жовтизною,як вода...
Багряно-тепла і ніжно-дбайлива
Цариця із невіданих світів...
Горить вогнями листопаду злива
Поміж дерев, будинків і дахів...
Увійдеш граціозно, ніжна леле...
Палка жар-птиця із казкових снів
Заміниш в позолоту лист зелений
Під жалісливу пісню, журавлів...
У допомогу вітер зірве шати
Розсипить їх недбало, без вини
Вони будуть в морози зігрівати
Усе, що приготуєш до зими...
Сльозами вмиєш голі силуети
Що потемніли у холодні дні...
Відлунням в небі, вітрові куплети
Ти перетвориш в стомлені пісні...
*******
Прощай, моя красуне Ясноока!
Для тебе час минає, цього річ
Твоя тендітна постать, одинока
Зникатиме в безодні зимніх віч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612629
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 29.08.2016
І, власне,
Ти міг би цю дівчинку все ж полюбити…
Таку непостійну… таку золотаву… однак…
Вона забувала відвідати виставку квітів…
Проте потрапляла
на форум бродячих собак…
У міру нестерпна,
Не краща за інших й не гірша…
Кренделик до столу… чар-зілля у неї в меню…
Її домові вже писали щось схоже на вірші…
Ти завжди позичити
можеш у неї вогню…
Сьогодні у борг…
Тільки завтра із нею ви квити…
Сум синій… сум білий… її кораблі - по морях…
І ти, безперечно, зумів би таку полюбити,
Якби ж не лишала ключі
від квартири в дверях…
Оту, що складала
Примар на гладенькі полиці…
Читала їм кодекси вдячності… і, зазвичай,
Писала свої мемуари пухнастої киці…
І сутінки лила
в духмяний мелісовий чай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656549
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 28.08.2016
Побігло поле ген за небокрай,
Хлібів колише вітер позолоту,
А між стебел - червоних маків рай,
Землі краса незаймана й щедроти.
Волошок-хвиль гойдається блакить,
Всміхається овес у вуса довгі.
Природи чудеса переплелись
І копіткої праці хлібороба.
Ромашок бантики вплелись в тугу косу
Із колосочків житечка й пшениці.
Де ще побачиш ти таку красу?
Лиш в ріднім краї нашім, українськім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674068
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 31.07.2016
Свіча каштанова горіла біло-біло,
То травень був, цвіла весна-красна,
Ромашок очі сяяли-жовтіли -
Це літа озивалася луна.
Жоржини гордо й пишно квітували,
Як полум"яний осені привіт,
А там і зимонька знов мчатиме на санях
З гори по кучугурах снігових.
Весна - то наша юність гомінлива,
Махнула молодість, як літечко крильми,
Пора осіння - досвід є життєвий,
Поважна старість - то сестра зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679263
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Пам’яті Павла Шеремета
Є люди, прийшли у цей світ для безсмертя.
І, навіть, якщо їх нема серед нас -
Ніколи, нікому їх образ не стерти,
Яким би не був цей безжалісний час.
Про них нагадає їх пісня, чи слово
І житиме подвиг священний в віках,
За кожну краплину пролитої крові
Довіку ми будемо в них в боржниках.
Святі, що спалахують в небі, мов зорі,
А, може, і зорями справді стають
Й тримають наш спокій в небеснім дозорі,
Навіки приймаючи янгольську суть.
Ми з вдячністю маємо їх пам’ятати:
Обірвану пісню, розстріляне слово,
Їх ясність очей і обличчя, і дати...
Їх справу – продовжити обов’язково!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679477
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Моїх бажань ріка без берегів,
Весняних мрій жагучі блискавиці –
Де берете ви буйства і снаги,
Щоби зі мною щедро поділиться?
Чи в келихах цілющої роси,
Які підносять сонячні світанки,
Чи в чарах неймовірної краси,
Що душу перетворюють на бранку?
Чи в ніжності закоханих очей,
Які ніколи зраджувать не вміли,
Чи в друга перевірене плече,
Яким мої подвоюються сили?
І я – володар неземних скарбів
Спішу із вами ними поділиться,
Щоб вам бажалось теж без берегів
І мріялось жагою блискавиці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665038
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 17.07.2016
Присіла Муза ранком на подушку
І приторкнулась трепетним крилом,
Шептати стала в сонне моє вушко,
Яким життя колись у нас було.
І попливли сумні, як біль, картини
Життя моїх далеких прадідів,
Як Русь в Дніпрі-ріці колись святили,
Як вірні й горді гинули тоді,
Як землю нашу рвали й шматували.
Згорілі хати… Стоптані поля…
Усе терпіла й ворогів навали
Й стогнала важко з попелу земля,
Бо долю мала, сіру, удовину.
І Борисфен від того посивів,
Як мучили дітей її безвинних,
Він теж тоді від розпачу ревів:
«О земле рідна, скільки мук і болю
Тобі приносив південь, захід, схід!
Готова не завжди була до бою,
Та вийшла незалежною у світ.
І хай будує ворог дикі плани,
Вже українців – не перемогти!
Не хочеш жити під російським паном,
На захист України стань і ти!»
24.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678370
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Голгофа ныне не гора,
Овраги, балки – степь,
Да, терриконов череда,
Но крест – все та же смерть.
Хоть прокуратор измельчал,
Он просто прокурор,
Служака мелкий, как шакал,
А в просторечье – вор.
Суд не решает ничего,
Он не закон, холоп.
Прикажут растерзать кого,
Слов нет, всегда готов.
Народ, как тыщу лет назад
Вопит: «Убей! Убей!»
До зрелищ жаден, казням рад,
Душа… угля черней.
Короче, чернь желает жрать.
А власть, боится спать.
Вдруг, станет тоже бунтовать.
Их страх велит карать.
Карают за плакат, стишок
И за любовь к стране,
Особо за Майдана шок.
Кошмар был не во сне.
Теперь Украинец для них,
Как для нацистов жид,
К свободе склонен, буен, лих,
Пред властью не дрожит.
Надежда – грех. Надежды грех
Предстал пред тем судом,
Который осуждает всех,
Кто шествует с Христом.
Учи историю, мой брат,
Ведь правда не затем,
Кто был недавно так богат,
Что управлял здесь всем.
Каифа там же, где Пилат,
В Аду горят, в огне,
А тот, кто ими был распят,
Надежду дарит мне.
Мораль ясна. Она проста.
Иуда - не жилец.
Судить Надежду и Христа,
Свой приближать конец.
_________________________________
*На Руси термин «вор» означал преступника вообще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648587
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 16.07.2016
***
В чорнім просторі – чорні постаті,
злоба мін…
А цей хлопець , з очима Господа,
звідки він?
В сховах погляду – слід жертовності,
надра втом,
розіп’ятий аж до самотності
натовпом.
Тіло – шрамами татуйоване,
не злічить.
Йде хлопчина в юрбі згорьованих,
і мовчить.
Тільки світло від нього в просторі –
не минеш.
…Всі ми – власних діянь апостоли
й жертви теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675206
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 03.07.2016
[img]https://pp.vk.me/c630717/v630717008/1421c/wTI1RB4egsc.jpg[/img]
Зима за вікном. Холод сковує руки.
Ні кроку ступити назад чи вперед
І не вберегтись від печалі розлуки,
Хай навіть любов загорнути у плед.
І не відігріти, і не розтопити
Їх душі сталеві, холодні, мов лід.
І не відшукати в таємних молитвах
Тієї любові згасаючий слід.
Пройшли почуття. Все розтало в тумані:
І очі, і руки й веснянки її.
Розсіялись ночі напрочуд духмяні
Окрилені співом в саду солов’їв.
Але все одно щось тримає на грані,
Бо щастя не ллється у них через край,
Не світяться очі, колись полум’яні,
І навіть не сниться омріяний рай.
Розірвані навпіл безжальним мовчанням,
Фальшиво кульгають обірвані дні.
І може, зібравши вже сили останні,
Всю правду відкриють собі в глибині:
Години пливуть. Розчиняється вічність.
А часу все менше у їхнім житті,
І може у тому банальна трагічність:
Безтямно кохають, але в самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645494
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 03.07.2016
Цены дорожают,
Жизни дешевеют,
Ничего не знают,
Править не умеют,
Утопаем в жажде,
Деньги – главный идол.
В нашем мире каждый
Друг-друга обидел.
В нашей жизни модно
Быть последней мразью.
Спорить с кем угодно
Обливать всех грязью.
В наших целях просто
Действовать обманом.
Угнетаться в злости
Добиваться планов.
Любим веселиться,
Аморально типа.
Стерли все границы
И повсюду липа.
Липовые чувства,
Дружба под сомненьем,
А внутри все пусто,
Никаких стремлений.
Благ материальных
Людям не хватает.
О вещах фатальных
Многие не знают.
Мчится жизнь стрелою
И горит как спичка,
Нету в ней покоя
В пятнах все странички.
Пачкаем как дышим,
Воздух не глотаем,
В поисках добычи
Мы себя теряем.
Тихо ярлык клеим
Попадаем в плен,
Души дешевеют
От поднятия цен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645792
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 08.04.2016
А день до вечора тулиться
Стомленим сонним крилом...
Щаслива іду я по вулиці,
Зігріта останнім теплом.
Ти поруч крокуєш упевнено,
В долоні сховалась рука.
Стрічання бувають шаленими
Для тих, хто так довго чекав.
Для тих, хто розлуками міряє
Відвертість своїх почуттів,
Хто смуток сплітає із мріями,
Не лічить самотності днів.
Ідемо щасливі, закохані,
Єдині у дотику рук.
Печалі втікають непрохані :
Немає безмежних розлук.
17.08.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541314
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 08.04.2016
[youtube]https://youtu.be/EMe4bpqNfHA[/youtube]
Текст, мелодія, виконання -авторські.
Аранжування -Віталій Федотов
Запис та зведення -Віталій Концевич, студія "Звук", м.Київ
----------------------------
Оcінь, тихо падає листя.
Візерунки нові на землі-полотні.
Хмари. Налетіли, повисли.
Темним шовком каштани мерехтять у траві.
Тиша в дім увійшла, рветься вітер ревнивий!
Дні чекання пливуть, телефон мій мовчить.
Поглинає туман все навколо квапливо:
Наш омріяний берег і неба блакить.
Губи у кришталиках солі.
Море місячний килим стелило до ніг.
Пісня незабутніх історій
Полетить у простори на хвилях морських.
Мрії сонячних днів і кохання між нами;
Поклик темної ночі у зоряний світ;
Ніжний, лагідний шепіт, омитий сльозами –
Не повернеш навіки загублену мить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657766
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Голгофа ныне не гора,
Овраги, балки – степь,
Да, терриконов череда,
Но крест – все та же смерть.
Хоть прокуратор измельчал,
Он просто прокурор,
Служака мелкий, как шакал,
А в просторечье – вор.
Суд не решает ничего,
Он не закон, холоп.
Прикажут растерзать кого,
Слов нет, всегда готов.
Народ, как тыщу лет назад
Вопит: «Убей! Убей!»
До зрелищ жаден, казням рад,
Душа… угля черней.
Короче, чернь желает жрать.
А власть, боится спать.
Вдруг, станет тоже бунтовать.
Их страх велит карать.
Карают за плакат, стишок
И за любовь к стране,
Особо за Майдана шок.
Кошмар был не во сне.
Теперь Украинец для них,
Как для нацистов жид,
К свободе склонен, буен, лих,
Пред властью не дрожит.
Надежда – грех. Надежды грех
Предстал пред тем судом,
Который осуждает всех,
Кто шествует с Христом.
Учи историю, мой брат,
Ведь правда не затем,
Кто был недавно так богат,
Что управлял здесь всем.
Каифа там же, где Пилат,
В Аду горят, в огне,
А тот, кто ими был распят,
Надежду дарит мне.
Мораль ясна. Она проста.
Иуда - не жилец.
Судить Надежду и Христа,
Свой приближать конец.
_________________________________
*На Руси термин «вор» означал преступника вообще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648587
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 07.04.2016
Звук, возникнув, теряется дымкой в межрядии клавиш,
В пустоте тишины наступившей всё больше ценИм…
Что-то в жизни своей ты вот также теряешь… теряешь…
То, что было твоё… или только казалось твоим…
У тебя остается все меньше… и меньше… и меньше…
Меньше чувств, меньше слов, меньше следствий и меньше причин.
( У мужчины всё меньше и меньше надежды… и женщин,
А у женщины меньше любви… и всё больше мужчин…)
Что-то в жизни твоей понемногу уходит… уходит…
Между дней, как меж пальцев уходит… и не удержать…
Поселяется в окнах соседнего дома напротив,
Чтобы юностью чьей-то там снова любить и дышать.
А с тобой его встречи теперь так случайны… так редки…
Так легко снисходительны… а порой, бесполезно нежны…
Как девичья улыбка соседки по лестничной клетке…
Как чужое «люблю» красной краской на сердце стены.
………….
Этот договор с жизнью подписан тобой, не читая.
Он был на руки выдан судьбы экземпляром одним.
И теперь ты зачем-то его запоздало листаешь,
Будто ищешь последней надежды с пометкою – прим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630064
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 06.04.2016
Сумний погляд, пусті сподівання
І в минуле порожні думки,
Неквапливе мовчазне прощання, -
На війну відправляєшся ти.
Хвилина остання минає.
"Їдь, коханий, хай Бог береже!"
Він сідає на потяг ранній.
"Повертайся скоріше уже!"
Іде час... Звісток немає!
Божеволіє від розлуки,
Незнання її серце крає.
Ну за що ж обом такі муки?
А він у полоні тим часом,
Вона ж підняла усіх,
Щоб зустрітися з своїм солдатом!
...Таки Бог їм обом допоміг.
3.04.2016
Вірш опубліковано у альманасі "Сонячна палітра. Частина 1"
(видавець: Хмельницький, Стасюк Л.С.)
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656924
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016
З промови Путіна 14/03/2016 стосовно Сирії:
"[i]Наші пункти базування - морський в Тартусі та авіаційний на аеродромі Хмеймім будуть функціонувати в теперішньому режимі. Вони повинні бути надійно захищені з суші, з моря і з повітря[/i]".
[b]||||||||||| ТРЕВОЖНАЯ ОСЕНЬ 2015 |||||||||||[/b]
1. Местные украинские выборы 2015 г.
2. Сирия.
3. Новая российская военно-политическая доктрина.
4. Авиакатастрофа в Египте.
5. Асимметричная война по-мусульмански и теракт в Париже.
6. Украина и Ислам.
7. Русско-турецкий инцидент.
8. Итоги 2015 г. и прогнозы на 2016 г.
_________________________
1. Местные выборы 2015.
Сейчас на Украине дружно ругают вслух всех без исключения местных политиков. Что ж, такова природа истинной демократии:-). Пока что, автор не видит на украинских сайтах оптимистических мнений о кандидатах, партиях и правительстве - наверно из-за неудовлетворенности политико-экономической ситуацией. В основном, люди жалуются на невысокий жизненный уровень, недостаточные пенсии и зарплаты. Понятное дело, эйфория первых лет свободы неизбежно уступает место осознанию существующих трудностей. Однако, нет почти ни одной страны, где бы не жаловались на низкие доходы.
Украинские и европейские СМИ подают новости Украины преимущественно в критическом ключе, в лучшем случае - нейтральном. Если новости положительные, они излагаются в виде сухих фактов и за ними не следуют одобрительные ремарки, зато если новости неважные - тут-то коментаторы стараются изо всех сил и не жалеют критики; не правда ли ловко? Такая однобокость вызывает сомнения в объективности медии - не может быть, чтобы на Украине всё было плохо. Исключение составляют редкие сообщения некоторых функционеров ЕС о заметном прогрессе украинской экономики и новых реформ. С каких это пор, украинцы вынуждены искать за рубежом положительные мнения о своей стране?!
В отличие от СМИ, автор торопится сообщить долго остававшимся в неведении читателям замечательную новость: нынешний триумвират Порошенко-Яценюк-Турчинов - это лучшее украинское руководство за последние триста с лишним лет, избранное, кстати сказать, абсолютно честным демократическим путем. В истории России и Беларуси, например, никогда не было демократии - там и сейчас правят два пожизненных диктатора и секретные службы. Надо сказать прямо: Украине невероятно повезло, поэтому надо ценить и не упускать то, что имеешь впервые после четырех столетий несвободы, тем более что второй такой шанс может и не представиться.
* * * * *
Недовольство населения способствует росту радикальных партий и объединений. Автор этой статьи придерживается умереных политических взглядов и приветствует национальные традиции, но не их трактовку экстремистами. Хочется верить, что врожденный здравый смысл, трудолюбие и мирный характер украинского народа воспрепятствуют политическому экстремизму.
Так или иначе, радикальные украинские движения могут заметно увеличить число представителей в депутатском корпусе местных и центральных органов власти Украины.
Обращают на себя внимание относительно слабые позиции левых проукраинских политических сил. Термины "правая/левая" часто вводят в заблуждение широкую публику относительно политической программы той или иной партии. Примером типичной партии левого толка можно считать Партию Зеленых.
Особое положение на политическом небосклоне Украины занимает её комунистическая партия. Комунистов давно надо было запретить - кто этого не сделал, тот играет с огнем. Демократия не может служить оправданием политикам с короткой памятью. Комунистов нельзя считать левыми или правыми - можно ли бешеную собаку назвать левой или правой? Давать комунистам какие-то права - все равно что спать со змеей на груди.
2. Сирия.
Политический авантюризм - рискованое предприятие, но он обладает преимуществами неожиданости и захвата инициативы с самого начала военно-политической кампании. Как говорится, кто не рискует, тот не пьет шампанское:-). Несмотря на отвращение к фашизму, автор не может проигнорировать тот факт, что Гитлер был мастером политической авантюры и аргументативно считается самым влиятельным персонажем двадцатого века. Задумывались ли когда-либо читатели, что бы случилось в Европе, если бы Гитлер не напал на СССР, Англию и не вел военных действий против США? СССР и Германия могли бы еще долго придерживаться договора о ненападении. Больше половины континентальной Европы могло бы надолго попасть под власть нацистов. В Испании, к примеру, фашистский режим генералиссимуса Франко продержался вплоть до его смерти в 1975 г.
Эти исторические сведения приведены здесь для того, чтобы показать, что авантюры не обязательно обречены на провал: Мао Цзе Дун уничтожил миллионы китайцев, но несмотря на это Китаем до сих пор правят комунисты и Россия старается следовать примеру китайской государственно-экономической системы.
* * * * *
Подведя фундамент под дальнейшие рассуждения, автор плавно переходит к насущным вопросам:-). Путин тщательно подготовил и частично успешно осуществил военно-политические авантюры в Грузии и на Украине. С прибалтийскими странами номер не прошел, хотя не от недостатка попыток - угрозы прибалтам продолжаются по сей день. Прибалтийские страны спасла географическая близость к стратегическим европейским районам, в силу чего они без промедлений получили членство в НАТО.
Нельзя оставить без внимания и Нагорно-Карабахский вопрос. В Армении многие считают, что только союз с Россией гарантирует существование армянского государства и народа; вероятно поэтому Армения вступила в Евроазиатский союз и безоговорочно поддерживает Россию в ООН. В свою очередь, Россия оказала Армении молчаливую поддержку в Нагорно-Карабахском конфликте, одновременно тем самым усилив давление на богатый нефтью, но непокорный Азербайджан, и укрепив российские позиции на южном фланге, по соседству с Турцией (членом НАТО) и остальным Ближним Востоком.
Главной причиной атаки на Украину было стратегическое значение Крымского полуострова, а вовсе не Майдан. Донбасс был вторичным, но даже там главной целью было создание сухопутного доступа к Крыму с его военно-морскими базами в Севастополе, Феодосии и пр. Теперь, читатель может по достоинству оценить значение курортного Крыма в качесте основной оперативной базы, с помощью которой Россия ведет военные действия в Сирии, стремясь обезопасить свою единственную военно-морскую стоянку в Средиземном море. Военные действия в Сирии позволили России перехватить (временно?) политическую инициативу на Ближнем Востоке ввиду относительного бездействия Запада. Россия поддерживает диктатуру Асада, т.к. без неё военно-морская база попадет в руки оппозиции или ISIS/ISIL и будет потеряна навсегда.
Показателем вторичности Донбасса служит и отправка "околодонбасских" российских войсковых соединений в Сирию. Но Донбасс продолжает играть роль дымовой завесы и, одновременно, ножа в теле Украины, который Путин время от времени поворачивает в ране, чтобы сделать украинское правительство сговорчивее и помешать вступлению Украины в ЕС.
3. Новая военно-политическая доктрина России.
Резкое усиление активности российских подводных лодок, океанского флота и стратегической авиации предполагает осуществление новой военно-политической доктрины. Судя по текущим событиям, новая доктрина предусматривает ведение тотальной холодной войны в современных условиях и усиление российского присутствия на Ближнем Востоке и глобально. Ответственность за её принятие и осуществление в полной мере несут российский лидер В.В. Путин и его ближайшее окружение.
Недавно автор, в силу обстоятельств, был вынужден просмотреть почти полностью воскресную информационно-политическую передачу первого русского канала. Такой агрессивной манеры, тона, лжи, шовинизма, военного психоза и неприкрытой ненависти по отношению к Америке (и т.п.) не было со времен бешеной геббельсовской пропаганды. Если российское население согласно с подобными передачами, значит оно окончательно сошло с ума.
Новая доктрина приняла во внимание просчеты прошлого и взяла на вооружение более гибкую, обновленную теорию (и методы) осуществления российских великодержавных планов в современных условиях. Автор этой статьи полагает, что над доктриной продолжают серьезно работают многие российские военные академии и НИИ. Публичная цель доктрины - безопасность России и миротворчество. Истинной целью доктрины являются:
1) переход от локальной (внутри и ближайших пределах страны) к глобальной военно-политической активности с целью восстановления и укрепления в сознании мирового сообщества авторитета России, как супердержавы.
2) создание национальных высокотехничных вооруженных сил, способных соперничать с американскими.
3) подрыв американского влияния в Европе и мире.
4) создание военных, экономических и политических союзов в противовес американским и европейским.
5) значительное увеличение российского военного присутствия в Европе, Ближнем Востоке, Центральной Азии, Латинской Америке.
6) расширение и усиление контроля над воздушным пространством и водными акваториями по периметру российских границ. Постоянное значительное присутствие флота в Средиземном море, Балтике, Тихом и Атлантическом океанах. Постоянное патрулирование стратегической авиации, подводных ядерных ракетоносцев и обычных подводных лодок в достаточной близости от границ США и стран НАТО.
7) Контроль околоземного космического пространства, включая развитие военно-космических сил, в основе которого лежат долголетние многоцелевые исследования, одной из главных задач которых является создание эффективных противоспутниковых средств.
8) Применение тактики асимметричной войны, подтвердившей свою эффективность в Азии, Африке и на Ближнем Востоке. Например, недостаточность флота может компенсироваться его постоянным присутствием в районах главных морских путей, т.о. отвлекая противную сторону от выполнения боевых задач.
9) ПР, информация и экономика считаются неотъемлемой составляющей боевых действий.
10) независимо от обстоятельств, агрессия за рубежом изображается как вынужденная оборона.
* * * * *
Допустим, все предусмотренные доктриной цели достигнуты и Россия стала самым сильным государством в мире. Что это будет означать, кроме чувства глубокого удовлетворения, для российского народа?
Автор подозревает, что загадочную русскую душу даже во сне не покидает видение могучей, процветающей, величайшей-из-великих державы, где "все флаги в гости будут к нам и запируем на просторе". Вероятно, в мечтах кремлевских мечтателей, ООН переедет в Новые Васюки. Россия будет вершить судьбы мира, кого-то хлопать по плечу, а кого и шлепать по мягкому месту. В столицу станут толпами съезжаться заморские гости и, низко кланяясь и восхваляя доблесть русского оружия, подносить дань строгому, но справедливому вождю. Обыватели будут заедать селедку с картошкой блинами с черной икрой и запивать бефстроганов французским шампанским с коньяком. Каждый получит бесплатную квартиру в центре, дачу и иномарку. Всю работу будут безвозмездно делать бесконечно благодарные иностранцы и прочее некоренное население окраин. И, наконец, Петербург снова переименуют, на этот раз - в Путерград. Но, кажется, автор увлекся. Пусть лучше читатели сами предложат свои варианты светлого будущего на конкурс "Зачем давал ты обещанья?".
* * * * *
Как сказал когда-то Зигмунд Фройд (а не Фрейд), иногда сигара - это только сигара. Если взглянуть на оборотную сторону медали по имени Путин, то обнаруживаются простые истины: пока что, Путину не удалось воссоздать СССР; экономика России не оправдала ожиданий; дипломатия испортила отношения с Западом; военные акции отбросили взаимоотношения с соседними странами к временам холодной войны; Украина, Грузия и Прибалтика остались непокоренными; сирийская авантюра ничего не изменила; комунисты не смогли вернуться к власти; железный занавес починить не удалось; народ не превратился обратно в совков. Правда заключается в том, что одна лишь армия не может улучшить положение дел в стране, потому что армия ничего не производит, а только потребляет. В России часто ссылаются на успехи Китая, забывая при этом, что китайцы успешны только потому, что целые районы у них отданы капиталистам, и товары в этих районах производятся по западным лицензиям. Это правда, что рабочая сила там дешевая, так же как правда и то, что китайцы, в отличие от сами знаете кого, очень дисциплинированы и трудолюбивы - вот вам и причина успеха. К тому же, китайцев много:-), и ЭТО скопировать невозможно. Китай преуспел, в первую очередь, потому, что Запад заинтересовался дешевым рынком труда. Пусть это будет уроком всем, кто считает, что в России нет альтернативы сталинизму.
4. Авиакатастрофа в Египте.
31 октября 2015 г., самолет российской авиакомпании, с более чем двумястами пасажиров на борту, включая 25 детей, взлетел с египетского аэродрома Шарм-аш-Шейх в российском направлении, но через 23 минуты связь с ним прервалась. Обломки самолета, разбросаные на участке длиной в 8 километров, были найдены на египетской же территории в Синайской пустыне. Все пасажиры и члены экипажа погибли. Только взрыв мог вызвать такую аварию, иначе самолет упал бы как практически одно целое; даже если бы загорелось топливо, у экипажа было бы в запасе несколько секунд для передачи сигнала SOS, но связь с самолетом прервалась мгновенно.
Мало кто сомневается, что трагедия - акт террора, и мусульманское "государство" ISIS/ISIL уже заявило о своей причастности. Так это или не так, но, поскольку международный терроризм в последние две декады стал занятием почти исключительно радикальных исламистов, то, скорее всего, случившееся было делом экстремистской мусульманской организации, вероятно в ответ на активность российских войск в Сирии. Ближний Восток перенасыщен всеми видами оружия, и, не говоря уже о возможном взрывном устройстве в багаже самолета, найти ракету земля-воздух, способную сбить гражданский авиалайнер на десятикилометровой крейсерской высоте, там так же легко, как найти мечеть.
Автор выражает глубокое соболезнование семьям погибших в катастрофе, но не может не отметить, что если бы не путинская сирийская авантюра, самолет мог бы и не стать мишенью террористов.
5. Асимметричная война по-мусульмански.
Война считается асимметричной, когда силы воюющих сторон принципиально отличаются по совокупности вооружений, организации, тактики, логистики и численности личного состава в районе боевых действий и за его пределами. Примером может служить столкновение регулярной армии и партизанских соединений Вьетнамской войны. Трудно дать абсолютно однозначное определение асимметричного конфликта, т.к. обычно по крайней мере одна из сторон частично или полностью игнорирует международные соглашения о ведении военных действий и сам характер конфликта зависит от географии, эпохи и мотивов и социально-национально-культурных принадлежностей воюющих сторон. Иными словами, в асимметричных конфликтах очень часто война идет без соблюдения каких-либо правил и моральных норм.
На Ближнем Востоке конфликты издавна носили непримиримую национальную и бескомпромиссную религиозную окраску. Основной ближневосточной религией остается ислам, на первый взгляд пришедший к началу 21-го века почти без изменений. Однако, события последних лет дают основание считать, что мусульманская религия возвращается к воинственому средневековому прошлому. После поражения и распада Оттоманской империи в начале двадцатого века, ислам, казалось, утратил прежнее влияние на международной арене, но возрождение Израиля вызвало подъем радикальных исламских движений, на этот раз - на глобальном уровне. Идеологом и зачинателем новой волны исламского экстремизма стал Осама бин Ладен. Помимо культивации религиозного фанатизма, его последователи стремятся использовать в своих целях экономические, социальные, культурные и научно-технические достижения современности.
Злой гений бин Ладена сделал террор интегральным компонентом асимметричной войны. В основе концепции лежат секретное финансирование интернационального исламского терроризма и глобальная сеть разнообразных радикальных исламистских террористических организаций и отдельных групп, использующих конспирацию, но, одновременно, способных вести партизанскую войну и даже военные действия в традиционном смысле слова - с применением танков и артиллерии. Такой универсализм продемонстрировала недавно теперь уже всем печально известная ISIS/ISIL/IDIL, не только успешно воюющая в Сирии и Ираке, но и способная, по своему выбору и желанию, сбивать самолеты в небе других стран и, совсем недавно, проведшая показательную масштабную террористическую акцию в Париже. Специалисты отмечают, в частности, явно военный стиль теракта: планировку, координацию, дисциплину, вооружение, профессионализм и фанатическое бесстрашие исполнителей.
В свете недавних событий, можно сделать вывод, что современный ислам создал принципиально новый вид военизированых формирований, способных практически безнаказано осуществлять террористические и традиционные военные акции в любой точке земного шара. Отличительная черта этих формирований: фанатизм, жестокость, и неразборчивость в выборе средств и целей - будь это ресторан, стадион или прохожие на улице. Поскольку исламские террористы готовы умереть, они, естественно, не ставят в грош жизнь других - независимо от пола, возраста, вероисповедания и национальной принадлежности.
6. Украина и Ислам.
Знакомые с известной картиной Ильи Ефимовича Репина "Запорожцы пишут письмо турецкому султану", вероятно знают о предмете не меньше, чем автор статьи:-). Не вдаваясь глубоко в историю Запоржской Сечи, стоит отметить, что запорожцы совершали морские набеги на Турцию, точно так же как князья Киевской Руси - морские походы на Византию. От свирепых турецких янычар, запорожцы переняли широкие красные шаровары, серьги, широкий пояс, кривую саблю и прическу "оселедець" (бритая голова с клоком волос - см. картину Репина). Кажется, князь Святослав тоже брил голову. До походов Потемкина и Суворова, Крым, Херсон, Очаков и Измаил были турецкими. Ну вот пожалуй и все, что автор может припомнить без помощи Википедии:-). Да, кстати, из оперы "Запорожець за Дунаєм" вспомнилась фраза "тепер я турок - не казак" - Оттоманская Империя владела тогда значительной частью европейского юга.
Если же говорить о настоящем времени, то, кроме крымского вопроса и довольно неплохих взаимоотношений с Турцией и Израилем, у Украины пока нет плюсов или минусов (три раза постучать по дереву:-))), связаных с Исламом. Однако, автор не может удержаться от полезного намека украинскому правительству: чем дальше Украина от мечетей, тем здоровее она будет; как говорит украинская пословица, "Не чіпай лиха - нехай буде тихо".
7. Русско-турецкий инцидент.
Небольшое отступление: не все "россияне" - русские, но большинство "россиян" - русские и решение начать войну против Грузии и Украины было принято русским по национальности Путиным. Хитрая игра словами не снимает ответственности с этнических, т.е. "настоящих русских", за агрессию против других народов, и очень подло потихонечку перекладывать даже часть этой ответственности на нерусские национальности нынешней Российской Федерации. Помните песню "Хотят ли русские войны"? - так вот, судя по размаху их военных действий, русские хотят войны.
Со времен Оттоманской Империи, Турция имеет давние счеты с Россией, и их отношения остаются весьма напряженными по сей день. В Сирии, Россия бомбила без разбора всё неподконтрольное диктатору Асаду, в том числе граничащие с Турцией районы, населенные этническими турками. Турецкие дипломаты неоднократно выражали Москве озабоченость Анкары по этому поводу, но российское военно-политическое руководство никак не отреагировало, и русские военные самолеты как ни в чем не бывало продолжали бомбить мирное население, к тому же часто, вольно или невольно, нарушая турецкие границы, т.е. суверенитет страны. Наконец, терпение турок истощилось и их зенитная артиллерия, после десяти минут многократных предупреждений, открыла огонь и сбила русский двухместный истребитель-бомбардировщик. Русская сторона отрицает пролет этого самолета над турецкой территорией, хотя сам факт, что самолет был сбит зенитной АРТИЛЛЕРИЕЙ, говорит обратное, поскольку зенитные орудия предназначены для стрельбы вверх или почти вверх.
8. Итоги 2015 г.
Эта статья, начатая в бурном 2014-м, постепенно превратилась в хронику украинских событий, что вызывает у её сочинителя смешаные чувства: с одной стороны, политическая журналистика не относится к творческим жанрам, с другой - было бы неловко поставить здесь точку - кто знает, какие драмы ждут Украину в будущем? Пока что, автор окончит статью краткими итогами событий 2015 г. и прогнозом на 2016 г.:
УКРАИНА
а) Украина отстояла свою свободу и суверенитет;
б) отношения с Россией ухудшились: взаимная отмена всех авиарейсов национальных авиакомпаний между обеими странами; Украина прекратила подачу электроэнергии а Крым и т.д.;
в) процесс интеграции в Европу продолжается: начиная с января 2016 г., Украина получила право на беспошлинную торговлю с ЕС, а в середине этого же года возможно осуществление безвизового режима с ЕС.
г) Америка и Европа по-прежнему оказывают политическую, финансовую и военную помощь;
д) правительство достаточно стабильно и последовательно;
е) линия фронта перестала двигаться на запад; военные ресурсы России отвлечены в сторону Ближнего Востока;
ж) экономические показатели - положительные, гривна сохранила покупательную способность, мировые цены на нефть и газ - низкие.
з) первые свободные местные украинские выборы прошли успешно - т.е. относительно спокойно.
Прогноз на 2016 г.:
Украинская ситуация несколько улучшится – если не произойдет еще одного вторжения России. Безвизовый режим с ЕС может стать поворотным моментом в истории новой Украины.
РОССИЯ.
1. Курс рубля упал до 75 рублей за 1 доллар.
2. Мировые цены на нефть все еще понижаются.
З. Экономика по-прежнему не в лучшей форме.
4. Волна шовинизма захлестнула общество.
5. Сталинизм победил, сопротивление окончательно подавлено.
6. Военные авантюры снова стали привычной частью общественной жизни.
Прогноз на 2016 год.
Существенных изменений не предвидится, если только не начнется новая война.
-------------------
Автор желает всем счастливого Нового 2016 Года, здоровья и благополучия!
_________________________________________________
*** статья может быть продолжена ***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617738
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 03.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2016
І знову бій… Жорстокий, довгий бій…
Тремтить сльозою сиво-чорний ранок…
Матусі серце тоне у журбі,
Бо кровоточить болем його рана.
Вже третій день, як телефон замовк…
Вона не спить, не їсть, живе чеканням…
І мозок пухне від важких думок…
А мати згадує своє із ним прощання:
Веселий, ніби сонечко, синок…
– Ти не сумуй, живим я повернуся,
На твій завжди чекатиму дзвінок, –
Казав і цілував свою матусю.
– Коли ж ти виріс?.. – думала вона… –
І рухи, й погляд зовсім чоловічі…
Що робить із людиною війна? –
Все заглядала синові у вічі…
І він пішов… Упевнений, міцний…
Ішов назустріч небезпеці й долі,
У саме пекло чорної війни,
Принести мир щоб людям у долонях…
А біля серця – мамин оберіг…
(Той мусив сина всюди рятувати),
Удома ждали батьківський поріг
І змучена безсонням сива мати…
Вона чекає… Третій день чека…
Перечитала всі-усі молитви…
А з серця сина… тихо кров стіка…
На цьому непростому полі битви…
3.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655508
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Все, очень даже, скверно, господа!
Велик не потому, что есть успехи -
Он их, соседнего народа города,
Тем недоумкам бросил на потеху!
И уронив слезу от умиления,
И разорвав рубаху за державу,
Вам фиолетово, что преступления
Легко вы так посеяли кровавые!
И пир бандитский полыхнул огнями,
И кровь и слёзы хлынули рекой...
Разбитый надмогильный камень
Вновь воплощает истины покой.
А вы, по-прежнему, всех поучаете,
Историю кроите, как придётся,
Здесь самое грабительское чаянье
За устремление святое выдаётся!
И продолжаете враньём всё мерить,
И флаг ваш миру только угрожает,
И вы не понимаете, в какого зверя
Вас пропаганда злобы превращает!
Ну, что ж, живите, если так живётся,
И кровью запивайте нищету...
Пусты глазницы, Бог войны смеётся,
Россия бездны примеряет пустоту!
3.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655717
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
На вірш іде "чекушка"
І пачка сигарет...
То може я п'яниця,
Чи все-таки поет?
Сказав колись пан Рильський
(Хай грім мене поб'є):
"Та що воно напише,
Якщо воно не п'є?.."
До Пушкіна всі музи
Неначе на меди,
Злітались,бо у нього
Вино було завжди.
Єсєніна любили...
Якби ж-то він воскрес!
Відвідували часто
Висоцького В.С.
А рубаї Хайяма
Прокисли б вже давно
Якби Хайям їх щедро
Не приправляв вином.
І наш Кобзар,здається,
Не зовсім був святим...
А де б узяв він сили
Пройти і Крим,і Рим?
Я з ними не рівняюсь -
Не той кабріолет,
Але маленька чвертка
І пачка сигарет
Із будь-якої теми
Змайструють в айн момент
Хоч пушкінську поему,
Хоч дантівський сонет.
Як вірш - так "четвертушка"...
На жлобський інтерес -
Давно вже міг придбати
Шікарний "мерседес".
Та замість "мерседеса"
Везе велосипед,
Бо в нас за труд піїта
Не видають монет.
Ідеш у видавництво?
Йди,голубе,іди,
Забудь про гонорари
Й неси свої труди...
Не маючи ілюзій,
Щасливий мчусь в ларьок -
Вірш вимагає чвертку
І пачку цигарок.
Поет я чи п'яниця?
До чого тут "ха-ха"?
Хай кине в мене камінь
Хто дійсно без гріха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578599
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 25.03.2016
Бог бачить,
не хотіли ми війни
Бог бачить, не хотіли ми війни,
та знов ґвалтують Україну бусурмани,
з’явились стерва сучого сини,
«брати» колишні й «друзі» росіяни.
Як вороги, прийшли на наші береги,
хоча віками запевняли нас в любові,
жаль вас Батий не знищив до ноги,
натомість залишив своєї крові.
Отож живуть в Європі залишки Орди,
які і не мінялися ніколи,
мов чорні круки, вісники біди,
так як були, так і лишилися монголи
Руйнують наші села і міста,
ще й запевняють, що з великої любові,
а ми все молимося й просимо Христа,
- Не дай втопити Україну в крові.
Великий боже! За які ж такі гріхи?
Ти знов караєш нашу Україну
(немов мара прийшли російські мамлюки)
і гинуть знов твої чоловіки,
Великий Боже, чом ти нас покинув?
Чому не чуєш молитви до тебе,
не бачиш як руйнуються будови,
як знов Герої України йдуть на небо,
і плачуть діти, матері і вдови.
Хіба не бачиш, що дійшли ми до межі,
ми молимось до тебе в котрий раз,
Великий Боже! Україну збережи!
Господи помилуй нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650278
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Приспів:
Я люблю твої доли, річок водограй,
Тепле літечко в горах, веснянок розмай.
Пісню жайвора в полі, сонати з небес
і лілеї чарівні у заводі плес,
А у Божому лоні заквітчаний рай...
Україно моя, ти країна чудес!
Щебетав потічок розмаїттям октав…
В рідну гавань свою по стежині ступав.
Легкокрило, як вітер летів у село,
Боже, стільки ж води із тих пір прибуло,
А без мене її скільки ж в даль віднесло ?
Приспів:
Бурні ріки спиняв, колупав там скалу,
Відірвався колись в чужину зопалу.
Молодий тоді був, а тепер у літах,
Налітався лелека по дальніх світах,
Прилетів назавжди вже із вирію птах.
Приспів:
Я люблю твої доли, річок водограй,
Тепле літечко в горах, веснянок розмай.
Пісню жайвора в полі, сонати з небес,
І лілеї чарівні у заводі плес,
А у Божому лоні заквітчаний рай,
Україно моя, ти країна чудес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652612
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Пливем в благенькому човні
по океану долі.
Штормить... Допливемо́ чи ні?
І швидко чи поволі
підемо на глибоке дно,
бо води лихоманить,
в бортах – пробоїни давно
(сусід-пірат таранить),
наш капітан щось "не кує,
не меле" і команда...
У всіх великий сумнів є:
команда це – чи банда?
Щораз якийсь оліґофрен
не той підніме парус,
тоді в човна – критичний крен
на борт, по третій ярус...
Ще боцман й штурман заодно,
постійно мутять воду...
Отож, куди ми пливемо́ –
до Заходу чи Сходу –
вже толком і ніхто не зна:
туди-сюди бовта́нка
під шквал піратського лай.на
із рупорів... і з танка.
А в їх кублі – ажіотаж!
Все зважують бандити:
чи взяти нас на абордаж*,
чи зо́всім потопити?
Хоч на човні в нас зброя є... –
з часів царя Гороха, –
та штаб команди не дає
ушкварити... Хоч трохи!
Не в змозі зупини́ть війну,
шлемо́ ми SOS всім друзям.
Вони ж – піратам: "Ну-ну-ну!
Стурбовані ми дуже!"
Лиш зрідка рятівні круги
кидають нам на воду...
з вимогою, щоб ми тягли
принизливу "угоду".
Нова біда, й тут діло – швах**:
керманича команда
через пробоїни в бортах
тягає контрабанду!
Крадуть усе, що на човні,
від харчу до вугілля,
і цій ординській чортівні
сплавляють... мов з похмілля!
У них з піратами – ґешефт***
(хто знає, так судачить).
Ні наш, ані піратський шеф
впритул цього не бачать!
Поки матроси у бою
відстоюють кордони,
команда вигоду свою
кує – краде мільйони!
Скоріш нажитись на війні!
А ледве замаячить
хоч тінь загрози вдалині –
то хто їх тут побачить?
На власних яхтах, літаках
втечуть поза кордони,
де вже давно свій мають дах,
рахунки і схоро́ни...
Загнився зародок?.. – аборт
перерива вагітність...
Гнилу команду – геть! За борт!
Спасемо човен й гідність.
З'єднався у біді народ –
матроси й пасажири –
рятують аварійний флот
всі разом, без ранжирів.
Готові тілом і грудьми
пробоїни закрити...
Вони лишилися Людьми,
і їх вже – не скорити!
Потрібний курс разом знайдуть,
і з небезпечних плавань
крізь шторм свій човен поведуть
у мирну світлу гавань!
* абордаж – зчіплення з ворожим судном (спосіб ведення бою);
** швах (нім.) – поганий, слабкий;
*** ґешефт (нім.) – вигідна спекуляція.
1.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625251
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 23.03.2016
Чарівна диво-усмішка ласкава,
а очі променіють бірюзою –
таким жінкам на віллах пити б каву,
під шепіт океанського прибою.
Тебе ж магнітом тягне в пекло воєн
потреба – захищати і спасати.
Маленька амазонка, смілий воїн,
ти вибрала тяжке життя солдата.
В анналах пам'яті копатись нам довіку,
шукаючи... не факт – лиш вірогідність,
знайти такого ж духом чоловіка,
що проявив ту ж витримку і гідність
у кодлі, де навкруг – ненависть чорна,
брехня пекуча, аж скипає розум,
нестерпний голод і судилищ жорна,
знущальний фарс та істеричний безум,
зміїний яд і вовтузня запекла
над вироком... Та Надю не зламали!
Як гордо ти пройшла всі кола пекла!
Як, сміючись їм в «рожі», гімн співала!
Їм не почути просьби, скарги, стогін,
ці істини не здатний раб сприйняти:
якщо ти вільний, ти і в клітці – воїн!
Не повзає, народжений літати!
Незламна сила і любов бездонна
до України, мужність – без трагізму...
Ти полонила світ, мов Примадонна
Всесвітнього театру стоїцизму!
НАДІЄ наша світла і незламна,
улюблена народна героїне!
Усім ти показала: нездоланна, –
як ти, – непереможна Україна!
23.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653880
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Велике бачиться здалека,
Високе – краще від землі,
Життя дарують нам лелеки,
А в небо зносять журавлі.
Прийшло до мене одкровення
Коли молився небесам -
Колись просив благословення,
Тепер благословляю сам.
Колись чудив від безголов’я,
Без броду йшов і без пуття,
Тепер на залишках здоров’я
Розтягую роки життя.
Від запізнілого прозріння
Слова складаються в вірші,
Бо розумієш, що спасіння
Молити треба для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653302
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Мамо, мамо! Це ж твоя стежина,
Памятаєш, прямо за селом?
Ти по ній ходила по ожину,
Коли твоє літо так цвіло...
Мамо, мамо! Босими ногами
Скільки стоптано твоїх стежок?!
Часто розтривожений твій ранок
Зустрічав росистий моріжок.
Мамо, мамо! Буде в небі сонце,
Щоб надії можна довірять...
Скільки виглядала ти в віконце,
Як ніхто завжди уміла ждать.
Потяглись дощі уже над полем,
І дороги стали розкисать...
Це ж твоя десь забарилась доля,
Вже її не підеш зустрічать...
Нишком сядеш тут, біля калини,
Руки, стомлені, коліна обнімуть.
Все просила в Бога для дитини,
А собі - " Хай буде, як небудь"!
Мамо, Мамо! Час не зупинити!
Знов душа на місці не лежить.
Ти навчала: "Треба так прожити,
Щоб була красива кожна мить!"
12.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593211
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 21.03.2016
[i]До 30-річчя загибелі Василя Стуса
в російській тюрмі[/i]
Як совість мого народу,
В тюремнії мури я б'юсь!
Верніте йому свободу!!!
Я вас проклинаю! Я - Стус!
І хай моє серце зболіло,
І холод трясе - землетрус,
Цей карцер - неначе могила,
Та, поки живий ще, я - Стус!
Папір цигарковий мережу,
Зізнанням душі молюсь!
Не втримати віршів і вежам
Дійду до народу, я - Стус!
В моїм поетичнім пориві
Не ждіте, що я десь зіб'юсь!
Грядущу, оновлення зливу
На всіх закликаю, я - Стус!
Катам же мого народу
Скажу, що я їх не боюсь!
Ще мало борців за свободу,
Та всі вже незламні, як Стус!
Якщо ж я в тюрмі загину,
Надіюсь, колись повернусь
На вільну свою Україну
В віршах і надіях, я - Стус!
4.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604856
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 21.03.2016
Ви знаєте, яка на смак війна?—
Вона гірка, немов дитячі сльози.
Коли дзвінка чекаєш допізна
І засинаєщ з донею в знемозі.
Війна—гірка!
Вона солодка: Боже, подзвонив!
О п’ятій ранку на одну хвилину!
Немов знайшла у попелі війни
Життя ванільно-приторну зернину.
Війна—солодка!
Вона пекуча. То ужалить «Град»,
То вибух обпече червоним перцем.
Тут кожен день гірчичний зорепад
Все спалює в імбирнім ритмі скерцо.
Війна—пекуча!
Вона солона. Від смертей і ран.
До діатезу, до каміння в серці.
Коли ідуть—кому ще не пора…
Так солоно!
Пекучо так!
…Хто б стер це!
Війна—солона!
Ви знаєте, яка на смак війна?!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591850
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 14.03.2016
Тебе чекати, то не ноша− честь.
І день і ніч молитися за тебе.
У судний день підставити плече,
Щоб ти не впав у мороці Ереба.
Я буду сонцем у морозну лють,
В спекотний день ковтком води відпою,
Лиш пам’ятай: тебе удома ждуть,
І я довіку житиму тобою.
Ти завжди поруч: в серці і думках,
Твоя любов тепер у наших дітях.
Ти лиш живи! А сльози на щоках−
Це вже візитка нашого століття.
…Мій Ангеле, лети туди, де Він!
Лиши мене, Його рятуй від смерті.
Хай забере з собою привид війн
Червоно-чорні фарби у мольберті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561734
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 14.03.2016
Сьогодні вся земля моя- Майдан,
Дощі і сльози злиті воєдино,
Шматує ворог- у руці наган:
Де ж милосердя у тобі, людино?
Червона й чорна пелина життя,
Квітують маки в лютії морози,
Де душі йдуть у вічність, у буття,
Не втихнуть грози, тії чорні грози.
Моя розколена, розтоптана земля,
Ятрять сьогодні спогади Майдану,
І линуть молитви десь звіддаля-
Я перед Богом на коліна стану.
Молю- сціли, мій Боже, рідний Край,
Благослови життя його ти сина,
Хай заквіте весною буйно гай,
Нехай додому вернеться дитина.
Сьогодні вся земля моя- Майдан,
Небесна Сотня спогляда за нами,
Ти знов, народе, не вдягай кайдан-
Здобута воля смертю та сльозами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645342
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Схилюся від горя… в зажурі стою,
Вже юди зорали Вкраїну мою.
Невже ти Украйно проклята богами,
Що дикі кацапи зєднались з жид.ми.
Порвали рідненьку, умили сльозами.
Від крові червона.., тече ручаями.
Ох будете ж биті … ой, будете ж гнані
Скоти очманілі опиті в дурмані.
Як ви ж нас дістали, бодай ви горіли
У пеклі собаки.., зовсім знахабніли!
Дістане вас кара, помрете в судомі.
Не будете править, в чужому ви домі.
На білому тілі у язвах пухлини,
Шматуєте гади її на частини.
Ординськії коні прийшли на гостину,
І вщент потоптали, як в полі билину.
Зявилися гості... в лихую годину,
Щоб нас положити навік в домовину?
Та вам не ковтнути її молоду..!
За вами ж не лишеться, навіть сліду.
Ідіте ви на.уй… за ваші посили…
Прощаймося юди, ми вас не просили.
Покиньте чужинці Вкраїну мою…
Терпіж зупинився..., як дощик в маю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602119
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 01.03.2016
В душі моїй біль і темрява,
Зневіра братів ув очах.
У серці пекельна заграва,
Печальна зневіра і страх.
Ворожа нам власна держава
Вкраїна, - підстрелений птах.
Моя невгасима Жарина…
Чому ти в чужинських руках?
Ой доле, - скалічена доле,
Емоції падають в прах.
Літаєш, як ворон над полем,
Чому мене б’єш ти у пах?
Здала Україну чужинцю,
Жирує навкруг жидовин.
Проснися прошу українцю,
Благають... Діди з домовин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643111
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 01.03.2016
К нам неслышно приходит осень
Зажигаются фонари
Ее в гости никто не просит
Но земля все равно горит
Небо плачет дыханием лета
Жидким золотом прожитых дней
Все длиннее дорога к рассвету
А тоска все сильней и сильней
И предзимним, последним вдохом
Поглощаем тепло зари
Одурманены желтым смогом
Пусть что хочет она творит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235502
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 01.03.2016
Безглузда холодна війна,
Безглузді промови верхівки,
Коли вже немає домівки,
Коли пів країни нема.
Так важко її зупинити,
Братів своїх гідних втрачаєм,
Третину із них зустрічаєм,
Щоб знову піти й кров пролити.
Чи довго так будемо жити?
Чи довго терпіти ще нам,
Дітей довіряти панам,
Які на Голгофу ведуть,
Ще й камінний хрест їм дають!
Посіяли горе кругом...
Заплакані матері
Йдуть в світ, як ті кобзарі,
Вдови і діти за ними
Пекельними, вогняними,
Нескошеними полями.
Й роки уже за роками
Не змити болючої плями,
Що в'їлася вістрям своїм
Всередині серця руїн.
І що їм той орден, та слава,
Безглузда війна все забрала,
Залишила спогади ті,
Які не горять у вогні,
А долю вона розтоптала...
Гідних нащадків забрала,
Найкращих у своєму роді,
Країна плаче, вже відтоді,
Нічим не змити кров святую,
Безцінну кров і молодую.
Війна... Холодна... Безглузда...
Найбільша помилка народу.
Якби ж хто знав, то більше б зроду
Дітей своїх не слали б ви на смерть!
Не вірте проклятим мандатам і на чверть,
Вони це сіють, а ви жнете
І втраченого не вернете.
12.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643557
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Красивые слова – я слышала их часто.
Кружилась голова от запаха цветов.
Красивые слова – украденное счастье,
Забытая мечта, измена и любовь.
Красивые слова, наверное, привычка.
Наказывает жизнь за монотонность будней
И молнией в ночи зажжется, словно спичка
Звезда твоей любви сплетенных ею судеб.
Красивые слова – не наша теорема,
Ошибка не моя, скорее пустой звук.
Красивые слова в пространстве, через время,
А тишина с тобою – дороже, милый друг.
26.07.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441424
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 28.02.2016
За картиною Я.Йерки "Епітафія"
http://yerka.org.ru/pages/epitafium.html#
"Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..."
Г.Белль
Подорожній, коли ти приїдеш на До…,
Ти полями ступай обережно, бо шрами
Ще болять… а пшениці вусате крило -
То від янголів, що заплатили життями…
Придивися: калюжами плаває час,
Стрілки вправо і вліво в вітрах аномалій:
Там, під шаром землі, сталекісткокаркас
Від минулих шляхів – вагонеткомістралі…
Бачиш: зламані ребра глухих залізниць
З-під землі, де помпеями сплять лабіринти,
Де поломані вежі душевних дзвіниць…
Зупинись, подорожній, над ними в молитві…
Хмари шиють дощами майбутнє землі…
Вітер пробує смуток прогнати вітрами…
А у царстві Морени, в суцільній пітьмі,
Ще живуть голоси, що були колись нами…
Подорожній, колись ти приїдеш на До…,
На порослі травою сумні терикони,
Що кордоном в історії «після» і «до» -
Обережно: степам ще болить… по-живому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561880
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 27.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2016
На цыпочках души
Прошло сегодня лето.
И мы с тобой спешим
Как два больших поэта.
Ну, может только ты?
А я лишь з боку хвостик.
Хожу в твои кусты
По наглому я в гости.
И что ж, коль рядом рифма
Твоя лежит без спросу?
Возьму ее для ритма.
Возьму я без вопросов.
А после твои мысли
Я о себе составлю.
И в скрытом тогда смысле
Наступим мы на граблю….
29.09.2015 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647388
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
А на вулиці гучно ллє дощ,
А на вулиці білий день.
Серед всіх приміських площ,
Все шукаю свою "мішень".
А на вулиці вітер все дме,
А на вулиці вже листопад.
Хай не любиш зовсім мене,
То залишу хоча б спога́д.
Тихо світять лампади. В такт.
Я горіла, як та лампада.
Розірвали з тобою наш пакт,
Хоч по дурощах, але радо.
Краплі б'ють усе об асфальт,
Та об вікон моїх лиш скло.
На обкладинці ранішніх шпальт,
Про політику щось було.
Зашуміла вмить магістраль,
Полетіли мигцем авто.
Не кохаєш мене? Не жаль.
Серце й так уже, як решето.
Надягну таке звичне пальто,
У холодних сірих тонах.
Вір, іще не кохав так ніхто,
Як кохала раніш тебе я.
І піду серед всіх тих площ,
Щоб шукати лише тебе.
А на вулиці гучно ллє дощ,
Але скоро він точно мине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618486
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 27.02.2016
Этот стих был написан 2 года назад, сразу после начала российской агрессии против Украины.
Дожились!
Дожились!
Мы уже в состоянии войны,
в состоянии войны с «русским братом»,
почему же Великой России сыны,
в Украину пришли с автоматом.
Оглянись!
Вспомни прошлое русский солдат,
как с фашизмом отцы воевали,
украинец и русский, ни шагу назад,
вместе кровь в той войне проливали.
Вместе Знамя Победы в Берлин принесли,
и его на Рейхстаг водружали,
почему ж вы на танках сегодня пришли,
и фашистами нас всех назвали.
С той проклятой войны прошло семьдесят лет,
и ушли навсегда наши деды,
может это особый российский секрет,
но во имя, каких сумасбродных побед,
вы несете нам все эти беды.
Неужели вы будете нас убивать?
Лишь за то, что мы мыслим иначе.
Что придется вам детям своим рассказать,
то, как мать украинская плачет?
Вы твердили веками, везде и всегда,
что мы братья, ведь мы все славяне,
видно в генах у вас пробудилась Орда,
что, по сути, вам было присуще всегда,
и замешано все на обмане.
Стой!
Опомнись обманутый русский солдат!
Вот стоит украинская хата,
и не поздно ещё повернуть назад,
опустив в землю ствол автомата.
Украина живет в состоянии войны,
в состоянии войны с «русским братом»,
почему же Великой России сыны,
к нам пришли чужеземным солдатом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647372
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Моя земля - то гори та ліси,
Степи, луги, поля, річки й гаї.
Моя земля - то втілення краси!
Моя земля - лелеки й солов'ї,
Моя земля - волошки і барвінок.
Пшениці золотавої снопи,
То збірка коломийок і гаївок.
Але тепер тут полум'я стовпи...
І замість сміху чути плач удів -
Стріляють і руйнують все вогні...
І Бог нас врятувати не зумів
Від битв. Земля палає у війні.
Та ця війна не вічна, і трава
Земельку цю прекрасну вкриє вмить,
І соловейко знову заспіва
У мирне небо – сяючу блакить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647362
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
В хату й душу ген смерть загляда.
Вже біда досягає кипіння.
Знову путінська суне орда,
випробовує зброю й терпіння.
Цей новітній гібридний фашизм,
ця прадавня москальська зараза.
Деградує, шаліє рашизм –
агонічна у нього вже фаза!
Розходився кремлівський кайло,
безупинно чимдуж смерті сіє.
Зупинити над прірвою зло
має світ – загнуздати Росію.
Кремль імперський на світ накида
хижі інформаційні тенета.
Вже всесвітньою стала біда,
в небезпеці вся наша планета.
Нині цивілізований світ
на межі.
Чи й спасатися пізно?
Та невже ж закодовані всі?!
Кнопка ядерна міститься – в біса!
Психопат-параноїк, ізгой
світову шантажує спільноту.
І ніщо не спиняє його –
а ні смерті, ні санкції й ноти.
Придністров’я, Чечня, Крим, Донбас.
Вже у Сирію куций приперся.
Швидше б Господу Путлєр попавсь,
карлик-нелюд, імперський наперсник
Як же всім досадив «Руській мір»!
Ще в диму будуть чадіти внуки.
Суть Кремля білий світ зрозумів.
Це його хиже дітище – «Буки»…
Понад світом – імперії тінь,
вся Росія – в тумані-омані.
І керує нещадно відтіль –
феесбешник – диявол гуманний.
Збитий ним – малазійський літак
і еліта понищена Польщі…
Лиш розсудить Всевишній відтак,
хоч і йди до Кирила на прощу.
Не додасть піп московський ума,
бо і він – такий самий агресор.
Як же плаче й по ньому тюрма!
І святим він повік не воскресне.
А молитвою й зброєю нас
не поставити вже на коліна.
І розплати прийшов уже час –
воскресає народ України!
Звісно ж Путіну люд не простить,
не відверне він їхню увагу.
Божу пильність тиран не приспить –
при житті йому світить Гаага.
Проімперська сталева дуга
ледь не всю огинає Європу.
Запирає моря бандюган –
прогресує імперська хвороба.
І групуються стада заблуд,
тьма зомбованих головорізів.
Території мітять чимдуж –
сіру зону контролю Росії.
Знову звір замасковує грим –
вартовий світового порядку.
Чи не став уже ядерним Крим?
Адже цілять рашисти в десятку.
А риторика мінських угод –
мертва.
Ворогу марно стелитись.
У Європи – води повен рот.
НАТО – довго не варто телитись!
Ескалація знову гряде.
Умовляти загарбників – марне.
Світ у прірву диявол веде.
Чи зупинимо зло планетарне?!
Чи впаде божа кара на Кремль,
на імперську зомбовану расу.
Врешті раших фашистів попрем,
й перетвориться в прах плем’я враже.
Прийде час – порадіємо ми,
бо скінчиться ця «путлєріада».
Може, вийде й Росія з пітьми,
і черлена залишиться правда!
Українці, у світ понесіть
світлу пам’ять гіркущої правди.
Хай завжди буде мир, хліб і сіль,
та ніколи – чужинської влади!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616157
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 25.02.2016
– Жінко, чому ти сива?
Зморщок нема на личку.
Коси – розкішна грива –
Сріблені… Так незвично!
Очі – сумні оливи,
Заволокла волога.
Жінко, чому ти сива?
Чим прогнівила Бога?
Глянула – і здалося
Згусток страждань в зіницях.
– Колір мого волосся…
Боже, яка дрібниця!
Мала я щастя-долю,
Пісню й любові крила,
Тільки в далекім полі
Рай мій вогнем накрило.
Затишок мала в хаті,
Чашу любові повну.
Хто ж то спромігся вбрати
Вовка в овечу вовну?
Щастя сльоза втопила,
Думала, що осліпну.
Хата – немов могила,
Згасло навіки світло.
Більше не буде дива,
І ні весни, ні літа…
Думаєш, просто сива?
Я ж – і жива, та вбита…
(Світлина з Інтернету)
Автор вірша - Валентина Попелюшка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638973
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 25.02.2016
Я уві сні збиралась на війну,
Цілком реальну, не якусь химерну,
В яку проклятий ворог огорнув
Країни добрий шмат, немов у скверну.
Я чистила й складала автомат,
Вдягала форму і взувала берці.
Дививсь на мене з дзеркала солдат,
Що прагне ворогам усипать перцю.
…Відкрила очі – поруч спить маля,
Синочок мій, хлоп’я чотирирічне.
Невже паскудний чобіт москаля
Його свобідну долю покалічить?
Синочка не покину і у бій
Не кинуся, до рук узявши зброю,
Але щоденно борг священний мій
Віддати мушу справжньому герою.
Щодня для перемоги щось роблю,
І скільки треба – той тягар нестиму.
За мене хлопці гинуть у бою,
Тож осторонь стояти – непростимо.
Валентина Попелюшка
4 червня 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586151
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 25.02.2016
Не лякайте вибухами літо,
Бо йому для нас родити хліб.
Що за сили нині правлять світом?
Корінь зла росте ушир і вглиб.
Зупиніться! Годі! Скільки можна
Гратися в жахливий бойовик?
Суть війни – потворна і безбожна.
«Не убий!», не множ сиріт, калік.
Сліз і крові стільки вже пролито!
Та невже те зло не має мір?
Не лякайте вибухами літо!
Поверніть на землю нашу мир!
3.06.2015
Валентина ПОПЕЛЮШКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589038
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 25.02.2016
Повертайтесь живі,
повертайтесь живі – заклинаю,
І бліднію ураз…
на війні не буває без втрат,
Бог завжди, так завжди,
вибирає найкращих до раю.
О, як просто Йому на війні
вибирати солдат.
Я дивлюсь на свічу,
на ікони скорботної лики,
невідчутно сльоза набігає
і тьмариться світ
Світ для горя – малий,
а для щастя чомусь завеликий.
Бог скорботно мовчить…
лиш потріскує свічечки гніт.
Я шепочу уперто –
вертайтесь живими солдати,
усім смертям на зло,
усім кулям на зло, бо це ж вам
будувати хати
і землицю весною орати,
і любити життя,
як кохають дівчат, або мам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646463
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Сезон любви почти окончен…
Сезон разлуки на пути…
Я это чувствую… а впрочем,
Кто знает, что там впереди?..
Красива осень золотая…
Но парк утих… и замер пруд…
Листки, с ветвей не опадая,
Наивно-ярко глазу врут.
Еще чуть-чуть и их не станет.
Изменит мир свои черты.
И в бледно-мраморном фонтане
Угаснет радужность воды.
Ее привычный шум нарушит
Сентябрь итоги подведя…
А дальше… дальше будут лужи
После октябрьского дождя…
Я обхожу фонтан правее,
Туда, где свой, сужая ход
Безлюдность желтая аллеи
Куда-то в пустоту ведет.
Туда, в пока еще живую,
Но угасающую муть,
Где сердца тяжесть золотую
Не выплеснуть… не всколыхнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607401
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 24.02.2016
По одноіменній легенді
Давно було це – наче зорі ясні
Бог роздавав таланти дітям світу
Французи вибрали красу та елегантність,
А італійці – віднайшли музику.
Хист до торгівлі в дар взяли поляки -
Не личить їм, полякам, жити в скруті,
Угорці вибрали талант хазяйнувати -
Не будуть, отже, світом цим забуті.
Державця дар обрали росіяни,
А німці – ті порядок й дисципліну…
Й лише – коли скінчилися талани,
Побачив Бог заплакану дівчину:
У вишиванці, у калиновім віночку,
В косі русявій – стрічка голуба,
А ноги – босі…плаче у куточку…
Питає Бог її:
- Та хто ж ти є така?
Чому ти плачеш, хто тебе зобидив,
І чом раніше ти не підійшла –
Чим я тобі, дитя, зараджу нині? –
Роздав таланти я…тепер болить душа…
- Я – Україна. Плачу – бо зневіра
Моє картає серце без зупину -
Сини мої здебільше на чужині,
На заробітках - серцем з ними лину.
Як вишню ту, що стигне при дорозі,
Мене скубає кожен, хто минає…
Земля моя із віку в вік в облозі -
Вогні, пожежі… спокою не знає!
В моєму домі сироти та вдови,
Від ворогів своїх, мов діти, потерпають.
Нема в нім правди, віри та свободи -
Як далі жити – того я не знаю…
Зайшлось ще гірше дрібною сльозою
Дівча нужденне. Встало, щоб піти…
Та із свого, зі святого престолу
Правицею Бог зупинив її:
- Чекай-но…я роздав таланти: й до хазяйства,
Й до влади, й до торгівлі, й дисципліни,
Але один - єдиний дар зостався –
Це пісня. То є дар безцінний...
Неси його коштовним самоцвітом -
Нехай тебе прославить він віднині!
Лице просяяло згорьованій дівчині,
Притиснувши дарунок до грудей,
Вклонилася Всевишньому. І в вірі
Понесла з чистим серцем до людей
Неначе мову, щиру та єдину -
Ту пісню…
Світ почув про Україну!!!
01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646261
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Ренегаты любят тех, у кого потолще,
падает в окопы подбитое солнце,
прыгает по травам морская пехота,
хвалят ренегаты русское болото.
А на всякий случай у моих ренегатов,
за пазухой реет запасной прапор.
Ренегаты, ренегаты, вы куда спешите
в нефтяную Москву или в газовый Питер?
Что вы ищете вдали от заглохшей хаты:
сексуальную жизнь, сдобную зарплату?
Сколько нынче серебром "коштует" Отчизна?
Вашу душу прожигает пристальная линза.
Что для русского рай - срачь для украинца,
хочет бедный ренегат из Невы напиться,
у него сушняк после долгой разлуки,
ах, как чешутся его заросшие руки,
дайте оному на грудь чаю покрепче
и буханку колбасы, и душу, и сердце.
Ох, не любит он жевать "українську мову",
подарите ренегату псковскую корову,
что б давала молоко не исконно русском;
несёт чесноком от хохляцкой закуски,
несёт от хохлов ржавым нафталином.
Между Родиной и свинством нету середины.
Набегает слюна на шершавый камень,
нюхают усы бригадные генералы,
капает на уши с крыш телеэфира,
ренегаты всё стоят по стоечке смирно;
ренегаты стоят, бряк да бряк рублями,
развевается над ними Андрей Первозванный;
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646055
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016