Каталея: Вибране

#tenderness

Ненадісланий лист

Я  чекала  тебе  довго.  Настільки  довго,  що  втратила  лік  часу.  Довкола  мене  будувався  новий  світ.  З  помилками,  з  натяжкою….  Я  завжди  була  зайва  у  цьому  світі.  В  мене  ніколи  не  було  власного  місця,  як  і  власної  думки,  за  мене  все  завжди  вирішували  і  я  мала  тільки  погоджуватись.
Ти  увірвалася  в  моє  життя  занадто  швидко.  Настільки  несподівано,  аж  я  одразу  не  зрозуміла,  що  це  саме  ти.  Після  всіх  моїх  розчарувань,  я  не  вірила,  що  щастя  існує.  Але  ти  прийшла.  Мій  маленький,  повний  темряви,  Всесвіт  залило  яскраве  сонце.  Настільки  тепле,  що  змогло  змінити  все  моє  життя.  
Ти  така  прекрасна.  Ти  світиш  для  всіх,  але  не  належиш  нікому.  Я  не  можу  цього  сприйняти.  Я  егоїстично  хочу,  щоб  ти  була  моєю.  Щоб  ти  була  Моїм  сонцем.  Щоб  ти  оберігала  мене  від  дурниць,  щоб  ти  любила  мене…  так  сильно,  як  тільки  можеш.
Я  належу  тільки  тобі.  Я  хочу  бути  тільки  твоєю.  Я  хочу  відчувати  твої  ніжні  руки  на  моєму  тілі.  Я  хочу  повністю  потонути  в  тобі.  Хочу  стати  частиною  твого  світу  і  пізнати  на  смак  твої  жадані,і  ніким  неціловані  вуста.  Я  хочу…
І  водночас,  я  боюся  тебе.  Боюся  більше  всього  на  світі,  адже  ти  можеш  мене  вбити  не  скоївши  ніякого  злочину.  Яка  іронія  –  людина,  котра  двічі  рятувала  мене  від  смерті,  може  запросто  стати  моїм  вбивцею.  
Я  живу  через  тебе.  Ті  часи  були  найважчими  в  моєму  житті.  Одними  з  таких.  Коли  я  повільно  вмирала  від  хвороби    -  ти  змусила  мене  жити.  Я  не  хотіла.  В  мене  не  було  сенсу  залишатися.  Але  ти  змусила.  І  я  тобі  винна.
Але  винна  не  раз,  а  двічі.  Тоді,  коли  я  так  палко  намагалася  знайти  тобі  заміну,  такі  ніжні  руки  як  у  тебе,  я  потрапила  в  полон  Відчаю.  А  коли  усвідомила,  що  роблю,  то  не  змогла  собі  пробачити.  Але  я  вірю,  що  це  ти  прийшла  до  мене  тої  ночі  і  забрала  лезо  з  моїх  рук.    Я  не  змогла  вбити  себе  і  не  змогла  пробачити.  І  не  пробачу  ніколи.
Ти  хочеш  бути  вільною  птахою.  Сама  по  собі.  Але  навіть  у  птахів  є  гніздо,  в  яке  вони  можуть  повернутися.  Я  хочу  бути  твоїм  гніздом.  Щоб  ти  знала  –  тобі  є  до  кого  вертатися.  Тобі  є,  куди  прийти.  Тобі  є,  кому  довіритися  і  дати  піклуватися  про  себе.  
Інколи,  ти  така  холодна,  що  доводиш  до  сліз.  Ти  лише  двічі  сказала,  що  любиш  мене.  З  жалості  і  через  гарний  настрій.  Але  я  ціную  це.  Я  щаслива,  що,  попри  все,  ти  дозволяєш  мені  бути  поруч  з  тобою.  Бути  твоєю  і  кохати  тебе  до  нестями.
Є  стільки  речей,  які  я  хочу  сказати  тобі,  але  так  мало  слів,  щоб  виразити  їх.  Пробач  мені.  За  те,  що  ніколи  не  дам  тобі  спокою.  За  те,  що  завжди  буду  твоєю  тінню.  І  завжди  хотітиму  більшого.  Але  я  буду  поруч.  У  твоєму  серці.  Завжди.  
   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649154
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016


Олександр Крикливий

Я не хочу тебя терять…

Я  не  хочу  тебя  терять...
За  чередой  нелепых  споров,
Пустых,  холодных  разговоров,
Где  сердцу  был  приказ  молчать.

Я  не  хочу  тебя  терять,
Мы  были  счастливы  с  тобой..
Пусть  разум  властвует  душой,
Но  о  любви  хочу  сказать...

Я  не  хочу  тебя  терять
Сквозь  колкость  фраз,  летящих  в  душу,
И  пару  слов,  до  боли  нужных,
Но  не  услышанных  опять.

Я  не  хочу  тебя  терять
За  пустотой  закрытой  двери,
Считая  битвы  и  потери,
О,  как  устал  я  воевать...

Я  ненавижу  воевать!
И  нужно  мне  совсем  немного,
Чтоб  ты  сказала  у  порога:
"Я  не  хочу  тебя  терять".

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649242
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016


Ігор Кулай

Сповідь

Гризе  щось.  Ниє.
Ні  це  не  сумління!!!
Терзає  душу,  як  орел.
Воно  в  мені.  Воно  ще  в  серці  жи́є.
А  я  з  ним  борюся,  бо  впертий,як  осел
Я  гордий,  бо  забути  намагаюсь?
Я  сильний  –  в  кулаці  тримаю  почуття?
А  ,  може,  то  я  просто  сповідаюсь…
Папір  вбирає  нестерпний  біль  серцевого  биття  .

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491750
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 01.03.2016


Ігор Кулай

Не Ловелас

Отак  повільно,  крок  за  кроком.
Пробач,  що  я  не  Ловелас
Не  вмію  швидкісним  галопом
Причарувати  тебе  враз.
І  слів  чаруючих  не  знаю.
Романсів  зроду  не  писав.
Лише  єством  всім  і  душею
Тебе  незграбно  покохав.
Орфея  арфа  грає  в  серці
І  кличе,  вабить  і  манить.
Важкими  були  кроки  перші
Тепер  же  їх  не  зупинить.
Життя  висока  естакада.
Любов  витає  понад  ним
Або  штовхне  й  без  неї  впаду,
Або  ж  ще  вище  ми  злетим.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491914
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 01.03.2016