метелики –
не прив`язані
до стебе́лець квітки…
атла́сні і оксамитові крильця –
барвисті, як пелюстки
метелики –
на крильцях-віялах – лусочки́,
ювелірно мініатюрні
прозорі скарбнички,
у лусочках –
пігменту мі́лі-при-мі́лі-грами́нки –
крапель-ки:
метелики –
як у скляній вітрині
у акваріумному магазині
розмаїті гупі-неони-рибки
ми
пізнаємо смаки – язиками,
метелики
смакують квітки –
торкаючи лапками:
не одкушують і не жують –
тактильно – лапками
гаму квітчаних смаків спізнають…
метелики не їдять –
тільки нектари і роси п`ють…
отакі навкруги витають дива:
я знаю людину, яка
відчуває пу́чками – на дотик – слова
і тим щасли-ва…
а ще – на смак відчуває слова –
самим краєчком – кінчиком язика́:
певно, якась далека
метеликам родич-ка…
…метелики –
без корінців і стебел – квіти…
абсолютно віддані діти
Свободи і Красоти…
особливо цінують метелики
своїх візерунків накрильних
лусочки і пилки́:
тепер я знаю,
чому, узявши за крильця пальцями –
хоч і на волю випустиш, –
а метелик однак умирає…
знаю:
нівечать пальці чужі – святу
Гармонію і Красоту:
і лускокрилий естет – з одчаю –
у щілині якійсь ховається – і вмирає
… янге́лику візерунчатої Красоти,
метелику з раннього мого дитинства –
вибач-прости…
19.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645239
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 22.02.2016