Источник оригинала: сайт Luminarium.
Оригинал:
Sir Thomas Wyatt, the Elder
(1503-1542)
THE LOVER TAUGHT, MISTRUSTETH
ALLUREMENTS.
IT may be good, like it who list ;
But I do doubt : who can me blame ?
For oft assured, yet have I mist ;
And now again I fear the same.
The words, that from your mouth last came,
Of sudden change, make me aghast ;
For dread to fall, I stand not fast.
Alas, I tread an endless maze,
That seek t' accord two contraries :
And hope thus still, and nothing hase,
Imprisoned in liberties :
As one unheard, and still that cries ;
Always thirsty, and naught doth taste ;
For dread to fall, I stand not fast.
Assured, I doubt I be not sure ;
Should I then trust unto such surety ;
That oft have put the proof in ure,
And never yet have found it trusty ?
Nay, sir, in faith, it were great folly :
And yet my life thus do I waste ;
For dread to fall, I stand not fast.
Мой перевод:
Сэр Томас Уайет (1503-1542)
Влюбленный, наученный опытом, не доверяет соблазнам
Надежда есть - иной ликует,
Но сдержан я. Как объяснюсь?
Она сулит, но не дарует -
Поверить ей не тороплюсь.
Услышав милой "да", страшусь,
Что вновь она шутить взялась.
Не брошусь к ней - чтоб не упасть.
Путем, где выход скрыт, иду.
Противоречия связали:
Уже отчаявшись, я жду,
Невольник, хоть свободу дали.
Кричу я, раз не услыхали,
Все жажду - мне б вода нашлась...
Не брошусь к ней - чтоб не упасть.
Пусть уверяет - верю меньше,
И как такой мне доверять?
Ведь нрав ее узнал я прежде, -
Hе здесь надежности искать,
И все ж согласен продолжать.
Жду зря, но жду, не отвратясь...
Не брошусь к ней - чтоб не упасть.
Перевод 04.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011514
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 22.04.2024
Дитяча іграшка лишилась
сама лежати на землі.
Ти їй даруй, о Боже, крила
й дорогу освіти в імлі.
Дітей не можна убивати!
Для кожного це вальний гріх.
Дитиночка була і мати…
Тепер шукати де їх всіх?
І тільки іграшка зосталась,
чекаючи тривоги мов
на дебаркадері вокзалу
й по ній текла дитяча кров.
11.04.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944669
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 11.04.2022
Уявна безпека, сирена — то нинішній хіт.
Броню на душі кривава війна розстріляла.
Україна воює зі злом. Збентежений світ.
Та тільки збентеження зараз занадто замало.
Квітнева пора. Тільки "квітнуть" не квіти, а міни,
Бо сусідня країна влаштовує нам геноцид.
Маріуполь, Гостомель і Буча зрівнялись в руїни,
І голосить моя Україна із плачем навзрид.
Подивись, білий світе, що орки у нас наробили.
Не десятки цивільних, а вже тисячі полягло.
Хто заплатить за смерті жінок і дітей, за могили
У дворах, де до вражого нападу щастя цвіло?
Україна вже більше не буде такою як вчора.
Бо єдність і правда стають у майбутнє дорогою.
Ми нація вільних. Приб'ємо московську потвору!
І наша у ранах весна зацвіте Перемогою!
10.04.2022
Віктор ОСТРОУХ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944651
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 11.04.2022
Оккупантам здесь не место,
Оккупантам тут не рады!
Встретят вас известным «жестом»,
Подогреют встречу грады.
Будет вам безумно тесно
На просторах Украины.
Оккупантам здесь не место,
Вас поднимут тут на вилы!
Разве вам не говорили -
Приходить сюда не надо!
Мы без вас отлично жили.
Оккупантам тут не рады!
И признайтесь себе честно -
Нет в роzzии вашей правды…
Оккупантам здесь не место,
Оккупантам тут не рады!
29.03.22г война, день тридцать третий
Инна Бабак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944641
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 11.04.2022
У моєму дитинстві колись
Відзначали у травні дев’яте.
І стояв у селі обеліск
Та погруддя у бронзі солдата.
Довго плакали в той день жінки,
Поминаючи всіх односельців,
І на кожен надгробок вінки
Покладали зі щемом у серці.
Знала я всі могилки рідні́,
Всіх розстріляних, німцями вбитих…
Щиро вірила я, що війні
Вже ніколи не повторитись!
Хто б сказав тим стражденним жінкам,
Що такого ж кривавого ранку,
Як тоді, в сорокових роках,
Із росії ввійдуть до нас танки.
Не повірив би в бронзі солдат,
Не повірили б душі загиблих,
Що російський брудний окупант
Стане цілому світу огидний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944627
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 11.04.2022
– Голоса, как хлеб, – моя учительница
по украинской литературе четверть века тому назад
повторяла, что нельзя сравнивать
единственное число с множественным, не стоит сопоставлять
одного со многими, тучи с лицом,
город с полицейскими, смерти со смертью. –
Теперь смотрю, что я написал,
и думаю, что написал глупость.
И спрашиваю себя, можно ли об этом
написать иначе? –
Мой небритый друг из Кракова привез
мне краковский хлеб, повседневный,
простой, подпечённый снизу,
с мукой на чубчике,
собравший в себе пузырьки
с краковским воздухом:
разламываю ломоть – вдыхаю
краковский позавчерашний воздух. –
Моя подруга прислала мне из Кракова голосовое
сообщение с просьбой помочь
в Одессе с лекарствами, мой знакомый застенчиво
интересуется, как мои дела и достаточно ли
у меня макарон и хлеба, мой друг-поэт
время от времени звонит, не хочет
говорить о поэзии, – их голоса
собираю в памяти, ими подпитываю
сам себя, обманываю свое волнение,
подменяю свой страх, представляю себя
в других декорациях. –
Другого сравнения не придумал:
голоса, как хлеб, – вопреки давнему правилу
вопреки наставлениям, вопреки истории. –
25 марта 2022 года
(Перевод с украинского)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944632
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 11.04.2022
Вийшла в світ книга Олександра Апалькова "Дружба ± Фройндшафт"
(проза, нон-фикшн). Тож, декілька слів і про ней. Адже сталося те, чого я довго чекав від цього автора. З одного боку, ми знайомі, вчилися в один час разом... З другого боку, раз полеміка почалася, як кажуть, вона буде продовжена. Саме тому, сподіваюся, що нова книга, на 347-ми сторінках якої розповідається про взаємини українців і німців, викличе жваве обговорення.
Попри те, що загальний сюжет її побудовано на прикладі офіційного партнерства між українським містом Каневом та німецьким Фірзеном. Із того, що довелося мені вже прочитати, вимальовуються чіткі різнохарактиерні історії про справжню дружбу й про дружбу заради вигоди... І все це розгортаються на фоні історичних та соціальних подій 1991-2018 років... У книзі згадано понад тисячу особистостей. Представлено образи як «пересічних» громадян, так і «сильних світу цього». Подано нізіку щоденникових записів, першоджерел та документів (більшою мірою таких, що публікуються вперше)...
Автор припускається твердження, що більшою мірою усі політики – злочинці. Втім, світ не звертає уваги і на це, і надія не вмирає, а продовжується рядом життєдайних прикладів та мотивацій про те, що без моральної сили та свободи розуму – не буває ніякого прогресивного поступу. А творча енергія – за всіх часів і обставин – перебуватиме смислом і Богом будь-якої справи, потрібної людям…
Більш розлого на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2702062/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871487
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 11.01.2022
Як почалось, так почалось!
Аби́як це й скінчиться:
Колеса - в бік, іржава - ось,
Земля уламками злущиться.
⠀
Вона якою б не була
Вщент перемерзлою до краю,
Де степ казахський розцвіта
І тищі років не зникає.
⠀
Уран фонить,, краплиться газ
І кров густіє у сваволі,
Та раптом тро́щиться баланс --
Мчить ера нищення й неволі!
⠀
А хто кого: і чим, і як?
Хто тут юрба, народ і маса?
Яких навішають собак
На тих, - у вічність хто зібрався?
⠀
Тим більше, раптом хто вже тут
Прозрів і голос рве за гідність.
Навкруг - нічий не в шані труд -
Змішались в купу: честь і підлість.
ОРИГІНАЛ
как началось так началось
и завершится как попало:
колёса врозь ломая ось
обломком землю колупая
а та какая б ни была
морозом схвачена до края
где степь казахская цвела
за тыщи лет не убывая
уран сплочён и сжижен газ
и кровь густеет в беспределе
вдруг обрывается баланс -
грядёт эпоха истребленья
а кто кого и чем и как?
кто тут народ толпа и масса?
каких навешают собак
на тех кто вечно жить собрался?
тем более на тех кто вдруг
опомнился срывая голос?
и тут ничей не дорог труд
и вперемешку честь и подлость - - -
былой союз как мёртвый груз
пусть упакованный в биткоины:
взамен воспетых братских уз
найдутся братские оковы
⠀
А бувший, мертвий вже союз,
В біткоїни схова основи,
Взамін хвалених братніх уз,
Братерські вдягнуться окови!!
⠀
Автор Вячеслав Пасенюк
Переклад Yurii Shybynsky
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936607
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022
Ранковий промінь пестить очі
Та зводить в посмішку вуста -
Ти прокидатися не хочеш,
Ти уві сні іще… Відтак
Тобі я зателефоную,
Просто почути голос твій,
Сказати: «з ночі я сумую…»
Лиш прошу, не ніяковій…
По телефону ти ласкава
І я усоте повторю:
«По-іншому смакує кава,
Коли з тобою говорю…»
© Олександр Попроцький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936605
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022
Між нами тільки кава...
Та осені прогулянка - по парку золотому!
Між нами тільки кава...
І коловерть буття - в студенстві шибушному!
Між нами тільки кава...
І прагнення обох - дізнатись трошки більше!
Між нами тільки кава...
І прагнення немов - стать трошечки дружніше!
Між нами тільки кава...
І краще знає Бог - що то лишень життя приправа!
Між нами тільки кава...
І знаємо ми вдвох - що ліпше так смакує страва!
Між нами тільки кава...
Та осені прогулянка - по парку золотому!
Між нами тільки кава...
І коловерть буття - в студенстві шибушному!
P.S: Твір присвячується одногрупниці – Баласановій Валерії (15 група ДНЗ «МВПУПІТ» ДОР, бакалаврат – «Діловодство»)!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932476
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 01.12.2021
* * *
Читає котик казку
І тихо муркотить.
Дитинка його слуха
І у ві сні сопить.
А місяць у віконце
Цікавий зазирає,
І зірочкам колиски
Хмарками колихає.
Й дерева сплять, і птахи,
Лише пугач не спить
Й сова не може спати,
Бо сну згубила нить.
А зайчик заховався
Від них під старий пень,
А ну ж бо, знову будуть
Страхать його, як вдень.
Та тихо все навколо,
Й дрімота шука сон.
І моститься в промінчику
На прибічку вікон.
Й жаліється, і молиться
Про старість та роки,
Та і заснула з часом
Під котика казки
=================
Paris-2010
======================
http://ukrainka.org.ua/orest-katynsky
======================
https://uamodna.com/articles/chytae-kotyk-kazku/
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909949
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 03.04.2021
Не можна часом вимірять кохання
Не має в нього днів,хвилин ,секундів
А тільки можна вимірять бажанням
Яке присутнє є ,було і буде
Не має в нього розміру у метрах
Не можем в кілометрах рахувати
І формули не можуть усі люди
До неї чомусь точно підібрати
Не можемо також у кілограмах ми зважити її щоб точно знати
Де більше ,а де менше її буде ,ніхто цього не зможе нам сказати
Любіть і вас будуть любити ...
У сердці бережіть ,його плекайте
Не треба міряти ніяк цього кохання
Воно прийде до Вас,а ви чекайте )))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904888
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Самотня жінка доживає віку.
Із душ живих – старенький сірий кіт.
Йому слугує, наче чоловіку,
На нім однім тепер зійшовся світ.
Самотня жінка все книжки читає,
Цікавиться новинами щодня,
Хоч вже, здається, все на світі знає.
Знання і розум – це її броня.
Самотня жінка мріями багата –
І на землі, і в небі водночас.
В оселі – блиск, мов порцеляна, хата,
Скарбничка… Але ходить без прикрас.
Самотня жінка вже не лічить ро́ки,
Хоч ще недавно вік таїла свій.
Повторює життєві всі уроки
І помилки мотає у сувій.
Самотня жінка не була б самотня,
Та вірила – існує ідеал.
І зустріч чи недільна, чи суботня
Приречена була вже на провал.
Самотня жінка… Може, примхи долі…
А чи жила? – не знає до пуття.
Спливають дні то швидко, то поволі.
Дрімають нерозкриті почуття.
© Галина Брич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899855
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 31.12.2020
Загряз в берлоге – биэтажный танк
На первом этаже – гримёрка
Для купы развивающихся стран
Ход в Европейскую семёрку!
*
В трубе глазок – шестёрка на посту
Сечёт богатое пространство
Ещё чуток – проснётся Винниту,
Прикроет кран Большого царства?!
*
Кому-то сильно хочется пяток…
Все пять ливийских вариантов:
Бомбить обильно разутюжить в срок
Любить! Какое здесь коварство?
*
Гуляет натуральное число (4)
Меж хилой тройкой (3) и пятёркой (5)…
Боятся люди многие его –
В считалках явь бывает горькой…
*
Три отчих друга сели на порог –
Большую трубку раскурили…
Движенье смога вызвало восторг –
Видать непросто подымили?!
22. 09. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889435
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Приятен, злободневен женский Март,
Залог традиционных отношений.
В нём всё: любовь и страсть, мужской азарт,
Жизнь процветающая многих поколений.
Но Дьявол не дремал и ввёл запрет,
Дав индульгенцию поборникам разврата,
Аналы , Геи, Лесбо и менет
И их апологеты демократы.
Цветасто-яркие в нарядах петухи,
Бесстыдно оголённые девицы,
На общество ложатся их грехи,
В достатке лишь любви свободной жрицы.
А я простой никак не педераст,
Не мучаюсь, как эти гей-бедняги
И к женщинам испытываю страсть,
Лишён страданий эдакой" бодяги".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888862
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020
Працюю на логіку
не порушую закони,
без алергії на маразм
і кажуть що всі вдома.
Незнаю що таке вендетта
не маю секретів,
не бачу сни
не бережу чужих портретів.
Не дивлюсь новини,
не ношу годинник
не бухаю з друганами
і ніколи не ходив в твоїй піжамі,
піднімаю кришку,
не вішаю лапшу на вуха твоїй мамі.
Не сміюсь
не боюсь,
не молюся і не плачу-
ти легко мої дії передбачиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888859
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020
Твои глаза кофейные озёра
В тенистом бархоте ресниц,
А на носу веснушковое поле
Без горизонтов и границ...
Манят волос кудрявых сети,
Что шелком вьються по спине...
А с ними вальс танцует ветер
И ты милее так втройне!
Я губ твоих медовых сладость
Хочу познать до миллиметра,
Скупать в греху наиграную святость,
Зацеловать тебя по сантиметрам...
Но взгляд твой холоден и резок,
Тоскливо мне смотреть в твои глаза.
Кофейные озёра мне пускают бесов,
Штормит меня их гордая гроза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886224
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 18.08.2020
Я з дитинства на Тебе чекала,
Уявляючи наші ясні вечори,
І надію у серці плекала.
Мовчки сяяли зорі згори
Коли йшла я надвечір до луки,
Щоб зібрати букетик з волошок і трав —
Відкупитись від туги-розлуки,
У якій день за днем проминав.
Я щоночі молилася силам,
Що створили мене і навколишній світ —
Сталим, змінним, небесним світилам
І одвічному руху орбіт —
Аби наші з Тобою дороги
Перетнулися в просторі-часі скоріш...
Наді мною сміялися боги
З зафарбованих кіноафіш.
Я чекала на Тебе роками —
Вдень, ночами, узимку, на дворі, в саду —
Мозком, серцем, душею, руками, —
Щиро вірячи: Тебе знайду!
І колись восени ненавмисне
Ми з Тобою зустрілись під ритми дощу;
Серце груди зсередини тисне...
"Я нікуди Її не пущу!" —
Ці слова промайнули на думці,
А вуста, усміхнувшись, сказали "Привіт!
"Парасольки не маєш у сумці?
"То іди під мою!" — й цілий світ
Нам засяяв барвистим промінням,
Вітер ніжним теплом нас обох оповив,
Дощ поставився із розумінням,
Припинився й веселку явив...
(17 листопада '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814169
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 06.08.2020
Не цветут васильки и ромашки,
Облака в синем небе застыли,
Карандаш не скользит по бумажке,
Слёзы горло почти не дерут.
Ничего не осталось от Дашки:
Радость стёрли, мечту задавили,
Растоптали надежду бедняжки;
Чувства зреют и сами умрут...
Получилось не то, что хотелось,
Но случилось всё так, как случилось:
Счастье — раз — и куда-то вдруг делось,
С ним исчезли тепло и уют.
Не умылась она, не оделась
И позавтракать не получилось —
А, упав на кровать, разревелась
Под дождя беспрерывный этюд...
(30 августа '18 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804885
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 06.08.2020
нас мало, так мало,
старих литвинів.
що за лихо нас, браття, в підпілля загнало,
який нас, господарів, злидень посів?
були бої і славні перемоги,
були часи приречених змагань, –
було, ми всім чортам ламали роги,
і гнали копняками за тмуторокань!
були часи звитяжної відваги,
не голіруч ганяли ворогів:
ми високо тримали наші стяги
й божественну зброю напоготів.
забулося. невже? не стало зброї,
не стало й духу. бог прихильний до калік.
мов динозаври, вимерли герої;
не та тепер година, свиня – не чоловік.
народові бажано жерти
і спати, аби все одно, –
та ще на онучі подерти
святе бойове знамено.
ми стали чужими нащадкам своїм;
нащадки вклоняються предкам чужим.
ми втратили віру, ми втратили совість,
нам затишно й тепло в підпіллі.
тепер наша слава – стара випадковість,
мов дурна п'яна бійка на чужому весіллі.
звеселяймося ж, браття: є ще бульба і сало,
є ще брага й відвага. цей вогонь догорів –
ми повстанемо знов, але як же нас мало,
виявляється, справжніх старих литвинів!
песьня старых літвінаў, томаш воўк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877631
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 06.08.2020
У кожному з нас — чортеня,
Мале, але дуже могутнє —
Розгадує наше майбутнє
І плутає карти щодня.
Ненавидить запах нудьги —
Веселощі любить натомість,
Розбещує нашу свідомість,
Знімає з бажань ланцюги.
Суспільна культура нас вчить
До чортиків не дослухатись,
Хотінь своїх власних цуратись —
Й душа потім вовком скавчить!
Та тих, хто жадає пригод,
У кому достатньо відваги,
Чекають пекельні звитяги
І море земних насолод!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884889
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 06.08.2020
Мне осталось просто
Дро... на твой образ.
Не смотри так, королева,
Не унять моего гнева.
Все мои ожидания
Хуже любого страдания.
В этой песне нет припева,
Всё равно пойдёшь налево.
Снова утром меня будишь.
Будешь утром? Утром буду!
От тебя устал тащиться,
Ты не бля.., а ученица.
На шее петля, рук плен,
Губы молчат, между ног член.
Мы не одни на этом свете,
От любви будут дети.
Палка раз и палка два,
Экстаз, кругом голова.
Не верю тебе, прости,
Когда в страсти пропасти.
Не хочу твоих конфет,
Лучше сделай мне минет.
Стала ты теперь поблудой.
Говорить об этом нудно.
Я стою и дро... под окном,
Под твоим гадким балконом.
Забанила,хотел написать,
Осталось на снег пос...
На белом покрывале февраля
Я буквы вывожу, рисую зря.
Не прочитать, тебе не видно,
Слепая без очков, обидно!
Пешком на улицу Белова.
Наверно было не х...
Картина перед глазами стоит,
Меня по сей день бомбит.
Сиськи,письки, Новый год,
В жизни новый поворот.
Ты любишь подонка.
В сексе ты чемпионка.
Уйду не вернусь,
За тебя не держусь.
Просто вызову такси
Зеленоглазая - соси!
©Михаил Пронин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848926
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 06.08.2020
Оля, глаза словно фиалки в поле.
Оля, грустишь и расставанье вскоре.
Оля, печалью обернулось всё для нас.
Оля, надеюсь я ещё на раз.
В сердце тепло забыть не позволит
Короткий роман по имени Оля.
Скромная девчушка, ленточка в косе,
Гулять с тобой любили в лесополосе.
Напрасно время мы не стали тратить,
Зелёный луг стал для нас кроватью.
Два человека - два вечности начала,
Два сердца тосковали без причала.
Ты замирала нежно у меня в руках,
Себя не помня, будто бы во снах.
Касались мы друг друга осторожно,
Я прикасался, ты овечала дрожью.
Оля, глаза словно фиалки в поле.
Оля, грустишь и расставанье вскоре.
Оля, печалью обернулось всё для нас.
Оля, надеюсь я ещё на раз.
Ты соблазнительно оделась для меня,
И вот одежда пала, как броня.
Любви наш танец, как языческий обряд,
Позволь, пусть наши языки шалят.
И души наши все раздеты догола,
В огне желаний мотыльки дотла
Сгорим на раз по нашей воле.
Как быстротечно счастье, Оля...
Наш близок момент расставанья,
С кем ты сегодня, кому твои касанья?
С богатым воображением мужчине?
Не верится в реальность сей картины...
Оля, глаза словно фиалки в поле.
Оля, грустишь и расставанье вскоре.
Оля, печалью обернулось всё для нас.
Оля, надеюсь я ещё на раз.
© Михаил Пронин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879654
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 06.08.2020
Я заходжу в київський тіндер хіба для сміху
Кожна третя дівчина – супермодель або чемпіонка з бігу
Кожна п’ята шукає папіка або вегетаріанка,
Якщо перші дівчата з Житомира, інші – із Могилянки.
Кожна четверта вірить: пафосна фотка яхти
допоможе начаклувати айтішника та діаманти,
Щось написати про себе можуть відсотків вісім,
Але це зазвичай не Шекспір, і навіть не AC/DC.
Мало хто бісить більше ніж випускниці Шеви,
Що пишуть англійською, ніби Бердичівські королеви.
Кажуть, що хочуть у Францію, типу щоб їх звозили,
І їх-таки возять, бо вони зазвичай красиві.
Як і всюди, тут є внутрішні коди, магічні слова:
Чотири двадцять – їй до вподоби хороша трава
Open-minded – у неї є хлопець, та це не проблема,
“Маю дитину” - навряд чи піде з тобою на «Схему»,
“Люблю футбол” - готуйся зустріти принцесу Ксену.
Ніщо не скаже про тебе краще, аніж твоя інста,
Тому перед тим як викласти щось, дораховуй до п’ятиста,
І якщо ти хочеш похвастатись фоткою з Балі,
Краще запости у її твітер або покажи мамі.
Бо чесно кажучи, друзі, ваші подорожі За***лі!
Складно бути чоловіком в емансипований час,
Вона тебе лайкає, ти пишеш їй перший, думаєш «полюбас»,
Після трьох днів мовчання, коли ожив би і Джізус,
Вона тебе банить, ніби у тебе коронавІрус.
І ось я знаходжу нормальну дівчину, не художницю, не поетесу,
В її тата немає рушниці, в її мами - до мене сексуального інтересу.
Ми зіграємо з нею у гру, де вона – королева Дейнеріс, а я - її грубий татарин,
Я і зроблю те, чого так і не зміг її колишній, Мультфільм Гагарін!
P.S. У стосунках люби себе в першу чергу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884943
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020
Ти думала легенька еротика,
За контрактом порно котику.
Продавай тіло.
За зйомку береш сотні баксів,
Така за працю курвою такса.
Ти цього хотіла.
(Віреле)
20 серпня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884910
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020
Чи заглядав хоч раз ти жінці в очі,
Коли вона з коханим поряд йде?
В ній серце зайченям тоді тріпоче
І найсвітлішим видається день.
І йде вона, мов справжня королева,
Бо силу відчува того плеча,
Хто може стать заради неї левом
З красою молодого павича.
В очах її не зорі – сонце сяє,
І світла вистача того й тобі.
Чорнява вона, біла, чи русява,
У мить таку забудеться і біль.
І негаразди всі тоді життєві
Ідуть на задній план – її й твої,
Бо бачиш в ній спокусницю (від Єви).
А ти би стать Адамом не волів?
27.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884901
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020
Выхожу на первую платформу,
К ступенькам направляюсь не спеша,
Проводник провёл меня по форме.
Проводник-хорошая душа.
Жмеринский вокзал-сердец сплетенье,
Жмеринский вокзал-любви мгновенья,
Жмеринский вокзал-то встреч восторги,
Начало всех начал в пути-дороги.
Он народ встречает у вагона,
Вежливо билет из рук берёт,
Проводник уставший, полусонный,
Но никогда себя не выдаёт.
Жмеринский вокзал-сердец сплетенье,
Жмеринский вокзал-любви мгновенья,
Жмеринский вокзал-то встреч восторги,
Начало всех начал в пути -дороги.
Кого-то,видно мама, провожает,
Кому-то поцелуи шлют в окно,
А поезд тихо ходу набирает
Под музыку ,здесь так заведено.
Жмеринский вокзал-сердец сплетенье,
Жмеринский вокзал-любви мгновенья,
Жмеринский вокзал-то встреч восторги,
Начало всех начал в пути -дороги.
Кого-то вновь в дорогу провожает,
Уже и тепловозик прокричал,
Кого-то долгожданного встречает,
Родной наш, древний,Жмеринский вокзал.
Жмеринский вокзал-сердец сплетенье,
Жмеринский вокзал-любви мгновенья,
Жмеринский вокзал-то встреч восторги,
Начало всех начал в пути -дороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878583
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Льёт дождь!
Нет! Ливень из ведра,
был опрокинут, Господом с небес
Чтоб те, кому не долго, до одра
сидели дома
А не там,
где, в красном, без
тени, мнимого сомненья
Певец - блондин, осуществляет пенье.
Где «тенор» жаркий,
белую рубаху, атласную,
Под ливнем намочил и секси-бой
толь, с дуру, толи, с страху
Два, знойных «па», красоткам подарил.
О, Боже мой, что было в то мгновенье
когда, кумир, «волчицам» подмигнул
Там, была страсть, нет!
Похоть, без смущенья
и «альбинос», свою губу куснул.
И потекло, по трубам, по иржавым
С газонов смыло, послед от собак,
агит. концерт
Где, «буревестник славы»
радеет, за аграрий и буряк.
И плачет небо, нет, оно рыдает
над стайкою, раскрывшихся зонтов
И «тенора» любимого, встречает
вода, да молнии и сто, открытых ртов.
Стоящих в чаяньи, о счастии
в калюже… Да в новых туфлях
- Хорошо, хоть зонт, взяла…
- Не смыло б, грим
- Я, без него, не дуже
- А так, бы я Олежку, тру-ла-ла…
И волны, тёплые, разгорячённой крови
обильно били, в старые мозги
Вот он экстаз и шевелятся брови…
- Пардон мадам, Вы, в луже !!!
Две ноги,
у Вас покрыты, вроде экскрементом
Текло ж сюда, и с клумбы, и с дворов.
И «это», люди, называют – центром
говно, да лужи…
- Винник, будь здоров!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878024
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 04.06.2020
[b]Рясно день голубіє хмарами
У останнім веснянім дні.
Впертий дощ грозовими чварами
Водить ігри свої брудні.
Полем з квітами, буйно-зеленим –
дощ кружляє вальс досхочу,
Рятувати прибігла до мене
змокла Муза - рими дощу.
Я зустріла їх, вимоклих, зойком:
- Ви ж до нитки промокли, вщент!
Подарую свою парасольку,
Хай заходять до мене ще.
Де весна переходить у літо,
сонця промінь - в воді блищить,
Під ногами - озера розлиті –
Знов – дощить…[/b]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878018
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 04.06.2020
Очі неба — світло-сині.
Ну, а я на карантині
День народження святкую —
Чуєш, світе? «Чую, чую!» —
Грім гуркоче, дощ співає —
Небо так мене вітає
З п’ятдесят вже шостим літом —
Стільки червнів ось прожито.
Подарунки від природи —
Це найкращі нагороди! 4/06/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878481
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020
Де береги дощів - нема печалі!
Там пароплави жде леткий етер...
Курсують над життям і над житами...
Їм ватерліній креслив промінцем
той Світлоносець, що возносив храми -
озоново-прозорий пантеон!
Гудуть над полем сині пароплави...
Хлюпоче червень хвилями в вікно.
02.06.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878449
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 04.06.2020
Я думаю, як передати цілунок,
Якого тримаю роками для Вас?
В мозаїці ночі знайду порятунок,
Допоки у серці вогонь не погас.
Керуючись світлом блакитного дива,
Що в небі вигойдує сотні хмарин,
Я думку пошлю, а вона — незрадлива,
Довірю вітрам — адресат Ви один!
До вуст дорогих донесуть поцілунок,
Міцніший вина і солодший за мід,
І шепіт любові — настояний трунок.
Засяє веселкою нам небозвід! 30/06/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877989
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Наче лебідь, що у згубі...
Я закоханий у губи...
Я закоханий, щасливий,
Бо люблю я своє диво!
Ти одна і більш не буде:
Я закоханий у губи!
В твої ніжні і м'якенькі,
В твої трепетні, миленькі,
В твої щирі і ясненькі,
Що виблискують легенько...
В твої стиглі і жадані...
Зізнаюся їм в коханні!
Дихаю на повні груди -
Я закоханий у губи!
І налиті, і кохані,
Як те сонце на світанні,
Як те сонце при заході,
Почуття мої червоні...
Почуття мої гарячі -
Я люблю!
Вві сні неначе...
Наче лебідь, що у згубі,
Я закоханий у губи,
Що навіки полонили.
Серце битися навчили,
Піднесли на сьоме небо
Лиш до тебе!
Більше неба!
А на ньому подарунки -
Це сміються твої губки...
Це сміються,
надихають...
А мої -
мої кохають!
Палко,
палко і шалено!
Твої губи -
все для мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320713
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 31.05.2020
Що відбувається.
Коли закохаєшся.
А серденько твоє співає.
На це поцілунок впливає?
Перший, ніжний,тендітний.
Боязкий, чистий, привітний.
А що відбувається.
Коли закохаєшся.
В очі,
Дівочі.
При цьому
Ти розумієш, що знову
В мандрах всесвітніх блукати
Можеш, але треба,ще знати,
У поцілунку є сила велика
Бо поцілунок - Музика.
Той що відтворює в нотах мелодій
Ваші стосунки на перших акордах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877867
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Война в «Пионы» верит не напрасно,
Их ядерный заряд всегда готов,
Знать выстрел; пламенем цветка за: «Тов.!»
Сметает сёла, города, не раз… Но,
«Пионов лепестки» укрыли небыль,
Земли коснувшись ядерной волной,
Кто выдумал такое, где б он не был,
Сгорит в своей же пушке, он, — больной.
Голодных ртов детей не счесть, для власти,
Одна задача: убивать и жечь;
Страна столетней зависти, что печь
Лишь благодарна пеплу дней напасти.
Остановитесь, зряшных миллионы,
Завистливых, путяши «диво» — масс…
Вас ведь терзали, и убьют, — не раз,
Лихих, рискнувших мир терзать, Иконы.
Месть «Всех Скорбящих Радость», не иначе,
Зачем же так любить войну и смерть,
Чтоб все несчастья жизни, все… — иметь,
Убив соседа, дальнего, — тем паче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877855
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Дискотека проходить у масках.
Додає романтичність ночей.
Виглядаємо ми, як у казках.
З таємничим горінням очей.
Ми танцюємо наче пірати.
Нас в атаку покличе діджей.
Королева нас кине за грати
За грабунок заможних людей.
Не впізнають обличчя знайомі.
Маска добре скриває мене.
Карантин припинили в районі,
А умовою бУло одне:
Танцювати там можна без пари.
Заборона на білий танок.
Сяють в небі над нами Стожари
І лунає з динаміків рок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877852
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2020
Мудрецов, как известно, не много.
Их по пальцам легко перечесть.
Да, сужденья разумны и строги -
Это наши и совесть и честь.
Их удел - быть всегда одиночкой.
Ты не встретишь толпу мудрецов.
В наших спорах - последняя точка.
Любим, помним и чтим, как отцов.
Дураки ж погибают стадами.
Дураками легко управлять.
Разрушительные, как цунами,
Им бы только ломать и стрелять.
Им мозги отключили конкретно,
Только чувства и дикая спесь.
Что не в тему, то значит – запретно!
Тут не ценятся совесть и честь.
Подыграть дураку так приятно
Здесь не нужен ни грош и ни нож.
«Ты ж герой!» - объясни ему внятно.
Будет долго скакать, «так отож».
Расскажи ему ласково, нежно,
Что он умный и что – патриот.
Эмиссар подпоёт зарубежный,
И отсыплет бабла «на развод».
Мудрецы… так ценимые нами,
Будет вас, как всегда не хватать.
Дураки ж погибают стадами.
Дураками легко управлять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877556
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Горять ліси, палають села
Картина зовсім невесела
На згарищах танцюють палії
Їх не лякають штрафи чималі.
Це ще одна біда від несвідомості
Ми знову у тенетах невідомості
До вірусу додався смог і дим
Великдень обіцяє бути нам гірким.
Київ в облозі. Закриті вікна, двері
По телевізору накручують нам нерви
Скільки померло, скільки ще живих
Кожного дня лічимо родичів своїх.
Сьогодні навіть президент в зашкварі
І тільки ворог приховує деталі
Як навіжений верещить та торжествує
На наші душі крізь приціл полює.
Горить Чорнобиль, здригається земля
Молитва розпачу несеться з вівтаря
А влада захищає свої шкурні інтереси
Вона тихцем затягує процеси.
Розпродує все те,що залишилось
Такого рік тому нам і не снилось
Сидим на бочці з порохом
Чиркаєм сірниками
Волаєм про спасіння в Божім храмі.
18.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872500
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 27.05.2020
Не вір кацапові ніколи,
Бо він брехав у всі віки!
Церкви палив і нищів школи
Цмм вбивцям не подай руки
Штучно творив голодомори
Морив людей, що тарганів
Опісля них, пусті комори...
Люд їв сестер своїх, братів
Не вір, якщо бажаєш миру
В твоїм дворі іде війна
Зніми з очей рожеву ширму
Якщо у тебе є ціна
Не вір кацапові і крапка!
Від них дісталося й "мені"...
Убили брата, вбили тата
Вони - хто служить сатані
В оцій орді, і масі сірій
По лікті пазурі в крові
Вони не люди, а вампіри
Не вір! Це я кажу тобі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877479
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Нет, в зеркале живу не я!
Девчонка юная совсем
Смотрела гордо на меня,
Всё впереди, и нет проблем!
И брови лихо вверх летят,
И локон выбился не шибко,
И светлый, чистый, умный взгляд
И ямочки, когда улыбка...
А сердце? Сердце помудрело,
И в Зазеркалье сохранилось.
Нет, не сдалось, не постарело,
А слушать душу научилось.
27.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877478
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Банкет під час пандемії
Бокалы пеним дружно мы
И девы-розы пьем дыханье, —
Быть может... полное Чумы!
А.С. Пушкин
Вклонюся вулицям пустим,
асфальтам вимерлого міста
у небі меса урочиста
лунає сонцем золотим.
В цей рік в нас не було зими,
тож головуючий не в змозі
нам нагадати про морози
на учті, як під час чуми,
бо і морозів не було
і за́тишно розвився вірус,
і пандемії привид виріс,
бо принесло його тепло.
Та я у справах тороплюсь
не у похмурих, а веселих:
сьогодні з друзями п’ю келих
за дар благословенних муз.
Все ж краще в цей урочний час
нам не по закуткам хворіти –
троянди-діви подих пити,
хай небезпечний він для нас!
Кохаймось, бо прийшла весна!
Від неминучої розлуки,
солодші будуть поцілунки –
закоханим і смерть красна́!
10.03.2020р.
19 дівок ←
«Чого, брате, так збілів?
Що з тобою сталось?»
— «Ах, за мною через став
Аж сто вовків гналось!»
С.Руданський
Без транспорту і жити важко,
і в ніс ніхто не наплює,
і рідна марлева пов’язка
поцілуватись не дає.
Ти зупинись, поглянь усюди,
а не злякався то поклич –
побачиш, вже не зовсім люди –
примари ходять без облич.
Близькі до влади й до реклами
засвідчують наш вірний шлях:
по телевізору так само,
всі толерантні – у маска́х.
Ідеш по місту полохливо,
втрачаєш свій авторитет,
чекаєш вигук: «Спалах зліва!»,
ногами падаєш вперед.
16.04.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877476
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Вона і син – сім’я маленька –
В любові-злагоді жили.
Була й за батька йому ненька.
Гніздо удвох собі звели.
Хоч у багатстві не купались,
Не пасли й задніх поміж всіх,
За всяке діло вони брались,
Вважали: лінуватись – гріх.
Заробітчанин він – так склалось –
Вона ж, хоч вдома, – волонтер.
В ФБ із «ватою» змагалась.
Їй спасти не давав етер:
Щоденно слухала новини.
І чув її молитву Бог:
«Врятуй синів. Вони ж не винні.
Мета їх – воля і любов!»
Якось у день ясний, весняний
Пташина стукнула в вікно…
«Синочку повертатись рано, –
Схопилась думка, – не все дно!»
Ще від бабусі вона знала:
До звістки той пташиний стук…
Тоді її вже розпізнала,
Коли взяла повістку з рук.
Синок! Дитя її єдине…
Завжди надією їй був.
Для неї він – то вся родина.
«Повістка?! Накладу «табу»,
Адже Донбас горить-палає…
Там діти гинуть… Ще чужі…»
Чи говорить йому – не знає.
За сина страх сидить в душі…
Між ними – сотні кілометрів…
Як буть з повісткою – не зна.
Сидить в задумі, напівмертва,
Забрала сили новина…
Зробити вибір вона має
Між Україною й синком,
Хоч зла на долю не тримає:
Він славним виріс козаком.
Повзла повільно ніч до ранку,
Домалювала зморшок ще…
Стояла жінка вже на ганку,
Затиснувши у серці щем,
До сина впевнено дзвонила,
Щоб новину цю сповістить.
Душа її уже не нила –
Свій хрест із ним буде нести
Отам, де жарко, де руїни,
Де йде сьогодні боротьба.
Вона донька теж України
І не зовсім іще слаба
Про це ще не сказала сину:
Дарма не хтіла хвилювать.
За землю, волю й небо синє
Удвох поїдуть воювать.
І поки син прибув додому,
Зібрала одяг, харч дрібний.
Забувши про роки і втому,
В обійми кинулись війни.
26.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877433
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 27.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2020
по Ф. Раневській
До полуниці нам подай сметану
Із цукром, й відійди,- гурмани ми.
Смак, щодо шлунку вишуканий явно.
Це привід називатися людьми?
Богу й дияволу затісно в тілі,-
Наповнили його грибки й глисти.
Людиною лишитись – тяжке діло.
Цікаво, що для цього робиш ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876805
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Захворіла ,на панську хворобу Ніна
Днює,і ночує в інтернеті.
Підмалювала, губи як сеньоріна...
Їде ,в Європу у кареті.
Як поважна панянка шукає музу
І виглядає,пташку край вікна.
І наварила,цілий баняк кукурудзу
Їсть,смакує ...і лл'є, піт з її чола.
Ой ,Ніна,Ніна ..не зривай,як міна...
Глянь,ширша чим довша в заді.
Сонце,зайшло високо...йди ,до сіна
Та ,не смакуй,родзинку в шоколаді.
Ти,стань,на дієту ...Роби,зарядку зранку
Біжи,до корови,до свині.
Ніжним голосом співай:Степанку,мій Степанку!
Довгий язик тримай за зубами в собі.
Біля комп'ютера,сидить до півночі
Не закриє ні на хвилю писка.
Бар,відкрила на столі на боці
Є піца,сало: і не муркоче, кишка.
Підтягнула ,бюст ..вдягнула, прозору блузку
Чорні брови підмалювала.
Кличе,кума Феню на жарену гуску
А мужа ,Степана в люлі приспала.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876784
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Ти наснилась мені цього ранку
Вся у квітах, бо промені сонця
Малювали свою вишиванку,
Зазирали несміло в віконця …
[i]Хтось тобі там наспівує своїх пісень,
Про забуте шепоче крізь ночі,
А у мене минає звичайний мій день,
З незвичайного лиш твої очі …[/i]
Подивилась в вікно, а там чари
Розкидала весна понад міру,
І пташки, захопивши гітари,
Зверху бавляться тихо й звабливо …
Ти стояла, сховалась в фіранку,
А тим часом замріяні гори
Обійняли нову коліжанку,
Розкидають червоні кольори …
Потім раптом в бурхливому місті
Ти біжиш, здоганяєш важливе,
Пригадались мені слова пісні:
"Сніг на листі" іскрить мерехтливий ….
[i]Хтось тобі там наспівує своїх пісень,
Про забуте шепоче крізь ночі,
А у мене минає звичайний мій день,
З незвичайного лиш твої очі …
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876769
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 22.05.2020
В поэзии полно таких
Наверно, сам не исключенье.
Чтоб размещать здесь каждый стих.
Свои «бессмертные» творенья.
И вместо лиры родника
Борща унылого кастрюля.
Не устает писать рука,
Что все читатели уснули.
И длинный ряд былых заслуг,
Таких же скучных номинаций
Ласкает автора лишь слух.
Не вызывает он оваций.
На фото «философский» взгляд,
Чтоб было видно «вдохновенье».
И «нескладушками» кричат
Такие «дерзкие» творенья.
Читатель подчеркнет ошибки.
По-доброму жалеет нас
За то, что вызвали улыбку,
Набор эпитетов и фраз.
Наш перегруз на грани фола.
Стремимся в «вечность» мы «нагадить»,
Кто прогулял уроки в школах,
«Писаки» с двойками в тетрадях.
Читатель жесткий приговор
В своей рецензии назначит:
Кто у кого был рифмы вор
И что должны переиначить.
Не любят авторы друг друга.
Они в себя лишь влюблены.
Одна их главная заслуга –
Макулатура для страны!
18.05.2020 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876472
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Школа милиции. Сентябрь 14-го.
Все сидят под стеной, в тени, не простреливаемой снайпером.
Раскрошенный кирпич, консервные банки, наполненные летним дождём.
За школьными воротами кварталы, из которых пытается выбраться лето.
Он сидит против солнца, чёрный, будто надгробие себе самому.
Привалился спиной к горячему кафелю школы милиции.
Пой с нами, – улыбаемся ему, – что ты? Пой с нами, –
Говорим с чёрной тенью, за которой не видно глаз.
Но он отмахивается. Я не певец, – говорит небрежно, – я убийца.
Я убийца, – повторяет так, словно говорит – я почтальон,
я работаю почтальоном.
Пойте сами, – усмехается, нас разглядывая, –
пойте, я послушаю, я покараулю.
Чёрная осень 14-го. В казармах школы живут добровольцы.
На полях вокруг города гниют убитые и подсолнухи.
Солнце нагрето, словно дыня в сожжённом чернозёме.
Пойте без меня, – говорит он устало,
и все поют.
За спиной у него город с разбитыми школами.
За спиной у него поле,
с которого вторую неделю не забирают убитых.
За спиной солнце, солнце раннего сентября,
застывшее солнце, которое никого здесь уже не согреет.
Смотрит на нас, и за нашими спинами видит деревья.
Красные сосны в слепящем песке.
За нашими спинами только сладкий туман.
За нашими спинами ни одного мертвеца.
И сколько бы мы ни пели ему,
сколько бы ни звали в компанию,
какими бы голосами ни вытягивали его из темноты,
нам уже никогда не петь с ним вместе,
потерянный голос болит, как отрезанная фаланга.
Солнце стоит над красными соснами.
Все мы ведь понимаем, из чего творится наша история.
История – это тень, которую отбрасывают живые.
И тень, которую отбрасывают погибшие – это тоже история.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876330
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Ллється розмірено світла небесна блакить
Снів весняних, що, мандруючи в просторі й часі
Світу прочанами сутність свою прихилить,
Прихисток знайдуть зі звіданим іменем Щастя,
Попри припони морової язви чуми,
Що зупинила гінця від Джульєтти Ромео,
Нас поєднали в раю позачасному. Ми
Світообмежено тілопоєднані є... О
Світ відчуттів!.. Ніжних дотиків тіла весня-
ного, до ніг укладаючи знічене тіло,
Що догорить у жертовнім арійськім вогня-
нім мироочищенні, де ми допалахкотіли,
Як відлетілі в осінні зірниці птахи,
Що повернулися світооновленням часу
Чумного стилю, де тільки відлюднена хіть
Нам надсилає надію на втрачене щастя...
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120051708785
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876313
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Ой панове-товариство, вірус розплодився!
Де нам заховатися? Змінюється ж все!
Милії-хорошії, що й життя скінчиться?
Чи-то пропадемо, чи-то пронесе ...
Дідусі та бабці, через вас страждаємо -
Нудьга неймовірна - тяжко нам терпіти.
По квартирах замкнені, нажите втрачаємо,
Дуже всім набридло без діла сидіти ...
Багаті чи біднії перед цим однакові -
Вірус нерозбірливий, всіх готовий жерти ...
До кого причепиться - тут якісь ймовірності,
А понти не можуть врятувать від смерті!
Мужики та жіночки, перекарантинимо!
Як заразу подолаєм, з дітьми зберемось,
На метро поїдемо, накупимо пива,
Щоби як раніше, гарно нам жилось!
Тільки протриматися б, пережить заразу,
Телевізер вже набрид, снаги пить не маєм...
Руки з милом миємо, причепимо маску,
Ми балет відвідаєм, у парку погуляєм!
Якщо ж іпідемія на роки затягнеться -
Скрутно доведеться - куди шлях обрать?
Адже не короста, легко не минеться
Як то воно вийде людей рятувать?
Певно все закінчиться, все либонь пройде,
І зараза тая згине, услід їй нова прийде!
Якось перемелиться, стане як завжди,
Вірус цей, наче Чорнобиль, наробить біди...
(з російської) 14/5/2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876229
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Заблукала осінь між зимою й літом,
Пелюстки печалі здійнялись в політ,
І летять листочки мріями зігріті —
Золоті багрянці полонили світ.
Засмутилась осінь в дощовім намисті
Під вітрів підсвисти ранньої пори,
Перлами котились слізоньки пречисті,
Вкутала туманом доли і яри.
Відспівала осінь журавлиним клином,
Закурликав обрій, помахав крильми.
Снігова завія тулиться під тином —
Вже під’їхав грудень до воріт саньми.
Бубенці лунають на усю округу,
Дихають в обличчя коні молоді.
Попрощалась осінь у нестерпну хугу,
Залишивши знаки в крижаній воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876228
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Я подарую тобі частинку серця,
І цвіт ліловий, що є в душі.
Любов'ю напою із свого відерця,
Намалюю щастя на аркуші.
Кохання твоє упіймаю губами,
Тебе до себе ніжно пригорну.
Полинемо разом з голубами,
У казково - розквітлу весну.
Нехай наша любов іскриться,
П'янить, дурманить як вино.
Нехай невтомна жага повториться,
Горить вогнями, як золоте руно.
Які неповторні миті любові,
Вони сяють промінням в душі.
А очі твої особливі, волошкові,
Їх неможливо передать у вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876168
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
До Венеції чужі припливали кораблі…
Та команді не давали доторкнутися землі.
Бо була пора сумна, вирувала скрізь чума,
Тож була одна умова, щоб не ширилась вона:
Сорок днів на рейді мусять відстоятися човни…
Своєрідна перевірка, чи нема на них чуми.
А коли спливе цей термін то галяра вартових,
Підпливе й огляне мертвих, або ж навпаки живих.
Всі здорові!? То чудово! Просимо ласкаво вас!
В порт Венеції скоріше швартувати свій баркас!
А як нашу ви куаранту пережити не зуміли…
То звиняйте, ваше судно ми спалили і втопили!
З того часу «в сорок днів» теж шануємо мерців.
Це трагедія і свято одночасно у жильців.
НайцікАвіша константа, серед різних величин,
Італійська ця куаранта, що зродила - КАРАНТИН.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876153
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
Є в Україні такі люди-
«какая разніца» їх звати.
Зустріти можна їх усюди-
і де Донбас, і де Карпати.
Вони є в Києві, і в Сумах,
у Миколаєві, Полтаві,
і на базарах, і у ЦУМах…
А як опиняться в Варшаві,
чи то у Лодзі, чи в Радомську,
і там півроку попрацюють,
то чуєм: «Мувє я по польську».
А українську ігнорують
життя проживши в Україні.
«Па-руські, - кажуть, - нам удобнєй.
Какая разніца, посдобнєй
ліш било б тєсто». Тільки свині
воліють шлунки лиш напхати,
а щоб сміття посортувати
самому, та навчити сина.
Ні, Україна їм щось винна.
А може б з себе вам почати?
Бо винні нам лиш депутати,
що не дотримуються слова,
та олігархи й президенти,
з них вимагайте дивіденди,
а не з країни і не з мови.
16.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876146
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
Уріжуть, скоротять, замнуть, ліквідують
Освіту, культуру, усе…
До чого, так палко, нас знову готують,
Яку доля звістку несе.
Неначе у сон поринає реальність
Покинула зморена світ
Забувши про устрій та відповідальність
У вільний зірвавалась політ.
Сьогодні у масках, а завтра у касках…
Окопи лопата довбе…
Усіх проклинаємо в наших поразках.
Усіх! Та ніколи себе.
Скриплять мегафони та виють сирени,
Допоки прожектор не згас,
Крокують невпевнено аборигени,
Туди, де іде парастас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876151
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2020
Зотліла зима, ну,якось перебули
Безсніжжя, безвіршшя, спустошеність снів,
Нічого такого дурного не втнули,
Накрився і марець рядном, й поготів
Тиняюсь мешканям, то вліво, то вправо,
У кожнім вікні наче мертвий сезон,
Заварюю ввечері вранішню каву,
І доїдаю останній лимон…
Хтось радить – ходи в віртуальні музеї,
Милуйся мистецтвом Моне і Мане,
Плекай у вазонках свої орхідеї,
І тішся щоденно, що все це мине.
А квітень ось-ось заквітує усюди,
І гнізда зведуть перелітні птахи,
А з гнізд поверхівок вдивляються люди
Як сьорбають сонце блискучі дахи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875635
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020
Соблазняя нас, гладкие киски,
Манят прелестями за собой
Обнимать себя, нежно тискать
В теплых водах в обеденный зной,
Всем игру предлагая: вслепую
Свою женщину опознать,
Обойдя всю руками нагую
Каждой дамы пресладкую стать…
Дав рукам нежным ласковым волю,
Тело, прелести все оласкать,
В водах стоя морских по пояс,
Свою женщину распознать…,
Подарив куража минуты,
Всем участвующим в игре,
Сбросив все стеснения путы
В морской теплой, соленой воде…
Стоят женщины все беззвучно…
Пошел первый свою искать,
Ох, и вижу, не будет скучно,
Сейчас станет их пестить, ласкать…
На глазах повязка тугая,
Стоит первой моя краса,
Руки в пояс, молчит, Даная…
По груди ее водит рука…
Стал водить и двумя руками,
Груди спелые теребить…
Не соскучишься, жены, с вами…
Промеж ног ей давай водить…
С двух боков ягодицы огладил,
Произнес вслух затем «не моя»,
Перешел ко второй, - не стратил,
То же самое с нею творя,
Оласкал затем третью по-полной,
Напоследок свою жену,
Как нельзя остался довольный,
В эротической сказки плену…
Поменялись местами дамы,
Следом парень, лет тридцати…
Моя первою снова стала,
Распустил же он руки свои…
По лицу прошел ее плавно
С наслаждением гладит грудь,
Руки телом гуляют рьяно…
Увлажнилась сладкая суть…
А что делать, такие правила,
В той игре игрокам можно все…
Жена виновато глянула,
Ловит ласки мужские еще…
Обхватил он ее за талию,
Нагло в сладость с улыбкой войдя,
Две минуты, семь, восемь… арию
Спел в купели, «на счастье» зайдя …
Отошла она тихо, счастливая,
Получив сексуальный разряд,
Я то знаю ее строптивую,
Подавай ей оргазмов ряд…
Потом третий играл со всеми
Зацеловывая места,
Моя стала Звезда в ряд третьей,
Я то понял, ее узнал…
Изласкал со особенной страстью,
Рукам волю в избытке дав,
Видно было, ему за счастье,
Было пестить мой идеал…
Я прошелся тоже по ряду,
(Она стала четвертой в нем),
И наполнил её Соком-Ядом…
Тела женщин горели огнем…
ID: 875621 ТИП: Віршіт СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Інтимна лірика
дата надходження: 12.05.2020 10:56:15
© автор: Evgenij_Kedrov
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875621
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020
Коронавірус, карантин, війна.
З екранів без кінця сумні новини.
А за вікном чарівна вже весна.
Яскраве сонце і пташина пісня лине.
В садочках рясно квітнуть первоцвіти.
І на деревах розпускаються бруньки.
Весна шепоче: ,,Сумувати ви не смійте!
Минуться чорнїї, лихії ці деньки.
Панікувати ви собі не дозволяйте ,
І не вселяйте страх в свої серця.
До Матінки до Божої взивайте,
Молитви щирі посилайте до Отця.
Живіть із вірою, надією, в любові,
Покайтеся в усіх своїх гріхах.
І прийде допомога нам обов'язково,
Почують нас десь там на небесах!"
14.03.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875606
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020
Вы знаете, я губы "наростила",
И так хотела сильно похудеть,
Не думайте, я все же похудела,
И бросила с тех пор курить…
Теперь я сильная, я занимаюсь спортом,
Я стала легче на 20 килограмм,
Могу теперь я ехать на курорты :
“Бонжур”, “хеллоу”,” гутен таг”,” салам”…
Вот я приехала, и сильно удивилась -
Вокруг нет общества, к которому стремилась,
И сердцеедов след простыл давно…
А может мне все это показалось?...
И зря я мучилась и сильно так старалась?
И получается все это было пофиг,
Лиш инстаграм гудит, залитый профиль,
Вот сколько лайков! Только посмотрите!
“Бишвили” вроде будет на иврите.
А в жизни “типо для меня”,
Как не присмотришься вокруг одни принцессы,
И каждая вторая уже с прессом,
А может в этом есть и весь секрет?
Я уже час на пляже, а женихов все нет…
Вот тот с залысиной, и для меня уж слишком,
А у другого я смотрю задышка,
А третий… аж совсем седеет,
И пиво любит, а вот тот жиреет.
Иду совсем одна я по причалу,
Я до сих пор его не по встречала,
“Ну, здравствуй, милая! “...я обернулась тут же
“Я обознался,сорри,у той губы тоньше… “
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875584
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020
(Из цикла «Три года мы говорим о войне»)
Тоже странная история.
История о наших иллюзиях
и нашем бессилии.
В своей библиотеке она всегда
держалась у полок с книгами
любимых авторов.
Стояла у полок,
как женщины стоят перед утренним зеркалом:
доверяя, но всё равно колеблясь.
Поэты с точными рифмами
не могут ошибаться.
Они всегда подскажут выход.
Они всегда помогут в беде.
Один из первых снарядов
попал в библиотеку.
Учебники летали по улице,
как разодранные подушки,
и буквы висели в июньском воздухе
пеплом выжженных синагог.
Поэзия так и не спасла.
Поэты промолчали.
Никто не подобрал точной рифмы
к имени разорванной школьницы,
прибежавшей с утра
отдать прочитанные книги.
Когда зашли войска,
когда отремонтировали убежище,
когда ей стали привозить новые книги,
будто хотели наполнить её
новым языком,
то есть новой радостью,
она ещё стояла и что-то говорила,
пыталась быть понятной,
пыталась казаться убедительной.
Кто тогда её слушал?
Кому нужны были её слова?
Безнадёжно прикрываться великой
мёртвой литературой,
стоя перед людьми,
идущими на смерть.
Безнадёжно,
нечестно.
Главное, что я не предала своих поэтов, –
думала она, – я точно их не предала.
Думала, но вслух не говорила.
Боялась.
Благодарила.
Стояла возле полки
с мёртвыми поэтами,
словно у батареи отопления,
которая давно никого не греет.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875578
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 12.05.2020
Напитися б ним, як із сотні приго́рщ
живої води із джерел.
Спустошений шлунок то зводить у корч,
то заживо душу жере.
Ні наслані відьмами тисячі порч,
ні бозя, ні рідна жона
не змусять зогидити материн борщ,
полізти супроти рожна!
І дибки – волосся, і пір'я – усторч
від думки самої про час,
коли не пахтітиме материн борщ
теплом найсвятіших причасть.
І в рот не полізе столовий прибор,
в якому – найкраще, – най-, най- ! –
що трепетно вкладене мамою в борщ,
що тільки бери й наминай.
В дитинстві, як медом наповнена борть,
із пузом – по вінця борщу,
я думав, що вічно триватиме борщ,
як з неба – блаженство дощу.
Та дощ перестане й пронизливий щем,
по серцю ножем полосне.
А поки наснажуй утробу борщем, –
не думай про це й про... носне.
А поки стрибай від утіхи, пищи:
в часи перемог і побоїщ
в тобі і в тарілці – для тіла й душі
величніший скарб – мамин борщ!
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875505
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020
Пам’яті матусі Степаниди Хомівни…
Як наяву я вдивляюсь у сні в Ваші очі,
Наче вуглинки, дві іскорки бачу вночі.
І прокидаюсь, бо сон цей мені не пророчий,
Замість іскринок полинули рясні дощі.
Мамо моя, знову бачу натружені руки,
Біле волосся, яке було, наче смола.
Правнуки Ваші давно вже дорослі, а внучок,
Черпає і нині з Вашого, мам, джерела.
Вже лавки нема і в хаті живуть інші люди,
Хвіртки старої не видно й не чути давно.
Все відійшло і дитинства такого не буде,
Десять копійок ніхто не попросить в кіно…
Лише стежина, уся в споришах до могили,
Вже на «Паловку»* рясної суниці нема.
Проте є тепло, щоб трохи на світі пожити,
Бо потім й мене покличе у гості зима.
*Назва місцевої гори
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875473
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020
Вуха звикли вже до маски,
Хоч лоскоче вона ніс,
Маскарад огидной казки, -
Рік двадцятий нам приніс...
***
Смак попкорну в кінозалі,
Ще не скоро нам відчуть...
Що чекає нас надалі...
Коли зникне вся ця муть...
***
Без того шматка ганчірки,-
Ні по хліб, а ні в трамвай...
Ні в аптеку, ні на ринки...
Зупинись і надівай...
***
А дівчатам ще скрутніше,
У тон блузки підібрать...
Виглядать щоб яскравіше, -
Як проспектом крокувать...
***
Бачу прінт, чи стрази модні,
Виклик стилю, чи сарказм,
Є такі ще й що сьогодні,
Ллють в інсту отой маразм
***
Їх в прання, а втім прасують,
І вважають не дарма, -
В тих, хто разові купують, -
Стилю власного нема...
***
Для побачення є маски,
Бачив й траурні також,
Є орнамент вишиванки,
На всяк случай є отож...
***
Але кайф коли скидаэш,
Тут вже як Ти не дивись,
І коли надію маєш, -
Що скінчиться те колись...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875244
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
Весна іде сміло легкою ходою,
Чарує все людство своєю красою,
Вже сукні розшила і листом, і квітом,
Дарує перлини, розносячи світом
Ось вже зупинилась, сережки оділа
І меншим сестрицям всміхнутись веліла,
Придала чарівності, стильного шарму,
Уже зустрічайте, квітучу та гарну
Візаж відтворила, підкреслила вміло
І в світ полетіла чарівно та сміло,
В саду змалювала пейзажну картину,
До неї додала ще образ з світлини
І ось виграє неповторна година,
Яка кожну душу уже полонила,
Від диво-краси кожне серце хмеліє,
Як ніби гіпнозом весна володіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875193
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2020
Чорнії очі,очі зелені,
В них гама трав і небесна блакить,
То в них зображені ніченьки темні,
То в них яскрава сонячна мить.
Коронавірус наробив шкоди,
Губить без жалю,калічить людей.
Та він відкрив над масками вроду
Блакитних,зелених,чорних очей.
Дивляться з біллю,дивляться мило,
А то грайливі наче вірші.
В них неймовірна світиться сила
Сила людини,сила душі.
Маски навчили в очі дивитись,
Маски навчили вірить очам.
Ми переможем коронавірус
І будуть очі всміхатися нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874951
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
Карантин - не закінчився.
Серце рветься від думок!
Вчора ти розгорячився,
Ще й сьогодні йде димок...
Ми собаку так любили,
Та пройшовши карантин-
Почуття всі розгубили
До людей і до тварин.
Мир і тиша воцариться!
Продзвенів перший дзвінок-
Наш будинок чепуриться
У калиновий вінок!!!
07.05.2020р. 08-15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874922
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
У каждого поэта свой талант,
свой мир, своя судьба и свой же принцип.
Поэтом быть не может дилетант,
поэт живет лишь притчей во языцех.
Поэт страдает, в слово обратив
и истину, и пафос, и уменье...
Поэт найдет искомый свой мотив
и выдаст на гора стихотворенье.
Поэт бьются часто меж собой:
кто лучше, кто, вообще, непревзойденный...
Поэт - солдат, ведет с собой он бой;
поэт, строкой своею пораженный
и прокаженный внутренним истцом.
Сложнее правду написать, конечно:
один поэт, обласканный Творцом,
другой - тяжелой жизнью быстротечной.
Поэты - волки, стая их сильна,
их кривотолки даже не сломают...
Поэты с честью - горе пьют до дна!
Поэты с лестью - строки протирают!
Есть кто-то, кто создал свою строфу,
иль формулу художественной мысли:
кто рифмоплетил разную "лафу",
кто кожу рвал с невыносимой жизни.
Предупрежденье! Предопределен
ход действий поэтических решений...
Один поэт собою умилен,
другой поэт в константе отчуждений...
Свой комплекс взглядов мозг запечатлел
и образов еще реализаций...
Один поэт в одном понаторел,
другой поэт в другом... Орнаментаций
различных образов, конечно же, не счесть,
процесс литературный очень тонок.
Поэт и Мир. Вот это - смысл весь!
Мир и Поэт - живут для жизни гонок!
Строка спешит, опаздывает, ждет;
строка лежит в столе, не открываясь...
Но неотступно время лишь идет,
над каждою строкою издеваясь.
Решить задачу хочет стихоткань,
принять удачу жаждет повсеместно:
бывают строки, честно, просто дрянь;
бывают строки очень интересны.
Талант поэта - рвение души!
Талант поэта - рьяная манера!
Один поэт желает жить в тиши,
другой поэт с безумием химеры...
Талант поэта, знаем, свыше дан,
и нужно отпахать за сей подарок.
Поэт есть гость - миров далеких стран!
Поэт - огонь, не будет он огарок!
У каждого поэта свой удел,
свой яркий мир, а может быть, и тусклый.
В душе всегда какой-то есть предел,
но ум ее "качает" словно мускул.
У каждого поэта свой талант,
судьба и мир, мечта и бесконечность...
Поэт - строки агрессор, интриган...
Поэзия и есть, наверно, вечность...
05.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874672
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020
[b]КАРАНТИН[/b]
Наталія Ярема
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873237
Вірші, Гумореска
[i]
Не вилазить з пляшки Джин,
Бо у Джина карантин!
Кличу, кличу, викликаю,
Що робить- сама не знаю!
Все змінилось – навіть казка!
Виліз Джин із пляшки в масці! [/i]
……………………………………
(Полностью по ссылке)
[b]Джин на карантине[/b]
(О Хотя-ббы-че в продолжение темы)
Вылез Джин из пляшки в маске
И хозяйке строит глазки…
Но забыл, что есть наука:
Слух летит быстрее звука!
Прибежало полсела…
– Где ты, мать, его взяла?!
– А давай отправим Джина
Прямиком до магазина!!!
В ноги падают Наташке…
– Пусть возьмёт хотя б по пляшке!!
Чтоб заразу победить,
Нужно… «Антисептик» пить!!!
Слов поток летит от Джина:
«…Нарушенье карантина!!»
Джин кричит: «Трах-дибидох!
Он вас скільки – більше двох!!!»
Чуть не выразился вслух…
И обратно в бутыль – бух!
Притворившись мышкой робкой
Изнутри закрылся пробкой –
Здравомыслия инстинкт!
Карантин есть карантин…
(Все совпадения имён случайны)
Предлагаю всем желающим писать в комментариях продолжение и экспромты.
А також перекласти українською.
[b]Ярослав К.,[/b]
Не згнітилася компашка,
"Ну а з чим була та пляшка?
Самогон, коньяк чи джин?
Що бухає в пляшці Джин?
Як ти думаєш, Наташко,
Може ми до нього в пляшку?
Карантину там немає,
Хай по чарці наливає!"
Тут почув розмову Джин
"Справді, що я тут один
Сотню літ уже нудьгую,
Я їх продезінфікую!"
Прокричав із пляшки Джин:
"Карантин є карантин!
Всіх одразу не візьму,
Захаді па аднаму!"
[b]Катерина Собова, [/b]
Джин із пляшки відповів:
-Не кричи ти, дівко, вранці,
Глянь на двері, прочитай,
"Карантин" - у чорній рамці,
Кожна жінка - Гюльчатай!
[b]НАДЕЖДА М.,[/b]
Карантин не нарушать!
Зачем лезете по п"ять?
Мне за вас же отвечать.
Сколько можно объяснять?
Ну да ладно, я прощаю,
В шестером то веселей.
Всех у рай - не обещаю.
Все вы поняли? Окей!
Что там было не сказать,
Спирта выдал всем по "пляшке",
И пошел наш Джин плясать.
Еле выполз из бутылки.
Страшно просто вспоминать..
Захмелел так Джин от хлорки.
Как спасать?Может, касторки?
[b]Любов Іванова[/b]
Я во время карантина
Забрала бы в койку джина...
И не надо предлагать
Парню сразу побухать!!
Мне чтоб был в кровати пылкий,
Скрылся он не зря в бутылке.
За водярой, чтоб хмелеть
Я слетаю на метле!!
[b]Світлая (Світлана Пирогова)[/b]
Заглядають в пляшку люди,
Що ж із нами завтра буде?
П*є горілку Джин , як воду,
"Антисептик" - насолода.
Ось вже п*яний спати ліг,
Розкупорим той барліг.
Джина випустим у світ,
Спирт нехай несе і лід.
Не отримаєм відмазку,
Бо в селі лиш в нього маска.
Пляшку швидко закопаєм,
Джину роль - хлопчини-паю.
Щоби Covіd подолать,
Треба Джину працювать!
[b]Фотиния[/b]
"Ядрёное солнце пустыни!
Мужья, как один - в карантине!
О близости только мечтай!" -
Грустит взаперти Гюльчатай
Собрав весь гарем, молвил сухо:
"Вы мне не товарищи" - Сухов
Пока нет вакцин от COVÍD,
В песок закопался Саид.
Хоттабыч - старик (в зоне риска!)
С ковром отбыл в место прописки.
А Джин с вечно-пьяной улыбкой
Полез (как обычно!) в бутылку,
Туда ж, к собутыльнику, Тоник -
Хроничный (к тому ж!) гипертоник.
С портянкой от уха до уха
Режим соблюдает Петруха.
...Такая девчонке непруха...
В слезах сотый день Гюльчатай...
Ну-ну Лучше выпей, не чай
[b]Патара,[/b]
На світ Божий виліз джин,
А у світі... КА-РАН-ТИН!
Отака спіткала джина
Нашого лиха година:
Ні у клуб, ні на футбол,
Зась у ресторан "Тобол"...
В групі ризику старий,
Хоч бери й могилу рий.
Бороди рвонув він жмут
Й вірусу прийшов капут!
[b]Натаsha[/b]
Жил себе в пещере добрый Джин
Набивал монетами копилку.
Вдруг, набрав секретный код «сим-сим»
Гость зашёл с диковинной бутылкой.
Выложил колоду карт на стол,
Закурил нахально самокрутку,
- Телек есть? Там нашим вроде гол!
Дай пожрать, не ем вторые сутки.
Эй, Хоттабыч, ты чего завис?
Не узнал бродяга? Я же Волька!
В этой маске, к черту, чуть не скис,
Их дала мне спелеолог Олька.
С ней мы прожигали карантин,
В душной однокомнатной квартире,
Было скучно, пили водку, джин,
Все запасы денег растранжирив.
Подрались и я рванул к тебе.
Помню с детства сказки про копилку…
- Мне пора, о Волька, в…Душанбе.
Пальцы потянулись к бороде
И Хоттабыч ускользнул в бутылку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874667
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020
Кожен живе окремо
Створив собі правила
І операційну систему
В колі своїх вайбер-чатів
забув, як людей помічати
З собою спілкуєшся сам
Твіти, пошари, репости,
Жарти
Часом тупі
Часом, можливо, гострі
Лайкай світлини свої
Лайкай, щоб не залаяти
Лайкай, щоб не загавкати
Лайкай, щоб не завити.
Ми вже безнадійно давно
Закрилися у карантині
у самоізоляції від життя
Створили фейсбук-картину
А ви це нарешті помітили?
Знайома в далекому місті
Днями писала “як справи?”
Справи не те, щоб “як”
А ось вже її нестало...
Сказали короновірус
В іншої тато в лікарні,
В іншої спогади хмарні
В іншої життя шкереберть
І всіх нас чекає смерть...
А я абсолютно нічим…
А я на весь світ безпорадний
Боже, ти може відчим?
Щось зовсім не схожий на батька.
А я щось кажу, говорю,
Мовлю і ствержую в віршах...
Хоча, ну який я поет?
Але так набридла ця тиша…
ОлександрПанченко
Написано 5 травня 2020 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874650
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2020
Закрыли мир на карантин.
Железный занавес опять
С небес спустили не один
Вопросы важные решать.
Нельзя с детьми гулять в лесу;
Нельзя на море, океан.
На встречную вдруг полосу
Занёс Планету ураган.
И мчится, маску натянув,
Законы новые вводя
Про землю, воздух и Луну;
Прививкой наградить тебя.
И мир становится другим
-Порядок новый настаёт.
И новый на Планете гимн
И каждый этот гимн поёт.
Ведь вместо мировой войны
-Коронный, новый, хитрый грипп.
Судьбу благодарите Вы,
Что каждый в пандемию влип.
Нам так с экрана говорят
Открытым текстом между строк,
Что будут года два подряд
Преподавать такой урок.
И лишь когда изменят мир,
Закрутят гайки насовсем,
Среди чумы устроят пир
-Всемирный царь в подарок всем...
Приснится же такая чушь,
Ведь верю- будет всё не так.
Проходит ночь; исчезла тушь,
Которая легла как мрак.
25 апреля 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874614
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
До парку прийшла міського
Лиш дощ заховав сопілку.
Не стріла з людей нікого,
Зате побачила білку –
В траві, під дубком тінистим.
Дала їй горіх – зраділа,
Взялася завзято гризти,
Увесь, до граминки, з’їла.
А поряд росли тюльпани.
Набрали у стебла соку!
В барвисті вдяглись жупани –
У конкурсі «Квітка року»,
Мабуть, хочуть участь брати.
Вальсують під тубу вітру.
Читають якісь цитати.
Парфумлять навкіл повітря.
Стою під дашів’ям неба,
Пейзажі ловлю чудові.
Щаслива! Як мало треба
Для цього - краси й любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874600
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Ты опиваешся ни чаем,
Плеер шепот мой вещает,
И глупый голосом вопрос.
Стол, огонь, дремает пес,
Ажурным пледом застлана кровать,
И настроение - побухать.
В смещенной матрице ночной
Придавши ад ради едема
В разгар короноэпидемий
Ти возбуждала наготой.
Шепот нежный, жгучий взор,
Влажный рот мед источает,
Пальчики бутоны изучают.
Прерван поцелуем спор.
Ты, королева венченая страстью,
Мной приговорена к распьятью,
Я, нежный твой палач и лиходей,
И спрятана в колоде пара
козырей.
Ночь незаметно обновилась.
Стол давил ,камин погас,
В чреслах возбуждение выло-
Неизверженный экстаз.
Ровно застлана кровать,
В кресле человек решил поспать.
Одиночества бокал допит ,
Ох, не пледом он *накрыт.*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874519
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2020
Простуда, не простуда? Тридцать восемь!?
Был в маске на лице от пандемии...
Куда же нас все время черти носят?
Просили ж, чтобы мы не выходили.
"СИДИТЕ ДОМА!" в СМИ, как канонада.
У вируса особая задача.
А мы всё шли, ведь было "очень надо",
Теперь дрожим от страха чуть не плача.
ОСТАНЬСЯ ДОМА! Потерпи немножко,
COVID уже снижает обороты
И помни - ОН РАЗИТ НЕ ПОНАРОШКУ!
От мала, до велика и без квоты.
ОСТАНЬТЕСЬ ДОМА! В доме есть заботы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874501
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Павук сплів сукню з павутини,
Так закохався у Весну́.
У серці мав її єдину,
Та не було у нього сну.
Весна раділа цьому диву
І подарунок прийняла.
Цю сукню радісно оділа
І свою мову повела.
"Спасибі друже за дарунок,
Він так сподобався мені."
Торкнувся промінцем цілунок,
Павук лишивсь наєдині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874418
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Ти знаєш, я напевно божевільний -
Люблю обіймати дерева...
До того, напевне й тупий ще
Бо більше за щастя не треба...
А, мрійник іще безкінечний
Щодня про любов людську мрію,
А коли вже ніхто не чекає -
Я ще маю надію...
Завжди, до останнього вірю
А потім сто раз обпікаюсь...
Маю найбезглуздішу мрію
Та одна вона в мене, признаюсь...
Хочу щоб всі, всі раділи
Все, що захочуть те й мали
Щоб жити: не обманювали, не вбивали, не крали,
Щоб вдома завжди всі чекали....
Ти знаєш, я непевне божевільний,
Коли в усе оце вірю
Та мрія в мене єдина...
І я її тихо лелію...
Ходжу обіймаю дерева
Радію в житті кожній миті
Для щастя і росту - болю не треба.
Лиш розкриватись як квіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874413
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
10 интересных фактов о газетах
Интересные факты о газетах
Несмотря на то, что интернет постепенно вытесняет газеты, они до сих пор не теряют популярности. Многим людям попросту нравится перелистывать шуршащие листы бумаги, читая по дороге на работу или во время отдыха. И действительно, что-то в этом есть — приятнее держать в руках газету, чем читать текст с экрана. По крайней мере, некоторые люди считают именно так.
Интересные факты о газетах
Задолго до их изобретения их прообразом стали рукописные сводки новостей.
Своим названием газеты обязаны итальянской мелкой монетке «газетта». Около 4 веков назад итальянцы платили одну такую монету, чтобы прочитать ежедневный листок с новостями, который вывешивали в определённом месте.
Первые газеты выпускались в Древнем Риме. Их развешивали по городу и доставляли знатным патрициям. Они носили новостной характер, но Юлий Цезарь распорядился включать в них сводки о принятых сенатом решениях (см. интересные факты о Цезаре).
Первая в мире газета в привычном понимании этого слова начала издаваться в Китае около 1200 лет назад. Она называлась «Столичный вестник». Изготавливалась она методом оттиска иероглифов на доске.
Настоящие бумажные газеты стали доступны широкой публике в середине XV века, когда европейский первопечатник Иоганн Гутенберг изобрёл печатный станок, чем в разы удешевил производство печатной продукции.
В XVII веке во Франции газета La Gazette была настолько популярна, что некоторые сообщения в неё писал лично король. Она же стала первой, в которой стала публиковаться платная реклама.
Первая газета в США была опубликована лишь в 1690 году, но из-за скабрезного содержания её первый выпуск оказался последним. Следующая американская газета появилась лишь спустя 14 лет.
В мире до сих пор выпускается одна рукописная газета, «Мусальман». Издаётся она в Индии, в городе Ченнаи, и создаётся писцами на языке урду. После создания образца она размножается с помощью печатного станка.
Самой популярной в мире газетой является британское издание Guardian. Оно издаётся уже около 200 лет.
http://xn--80aexocohdp.xn--p1ai/10-
Перевела на украинский язык 3.05.20 9.40
10 цікавих фактів про газети
Цікаві факти про газети
Незважаючи на те, що інтернет поступово витісняє газети, вони досі не втрачають популярності. Багатьом людям просто подобається перегортати шарудять аркуші паперу, читаючи по дорозі на роботу або під час відпочинку. І справді, щось у цьому є — приємніше тримати в руках газету, ніж читати текст з екрану. Принаймні, деякі люди вважають саме так.
Цікаві факти про газетах
Задовго до винаходу їх прообразом стали рукописні зведення новин.
Своєю назвою газети зобов'язані італійської дрібній монеті «газетта». Близько 4 століть тому італійці платили одну таку монету, щоб прочитати щоденний листок з новинами, який вивішували в певному місці.
Перші газети випускалися в Стародавньому Римі. Їх розвішували по місту і доставляли знатних патриціїв. Вони носили новинний характер, але Юлій Цезар розпорядився включати в них відомості про прийняті сенатом рішеннях (див. цікаві факти про Цезаря).
Перша в світі газета у звичному розумінні цього слова почала видаватися в Китаї близько 1200 років тому. Вона називалася «Столичний вісник». Виготовлялася вона методом відбитка ієрогліфів на дошці.
Справжні паперові газети стали доступні широкій публіці в середині XV століття, коли європейський першодрукар Йоганн Гутенберг винайшов друкарський верстат, ніж в рази здешевило виробництво друкованої продукції.
У XVII столітті у Франції газета La Gazette була настільки популярна, що деякі повідомлення в неї писав особисто король. Вона ж стала першою, в якій стала публікуватися платна реклама.
Перша газета в США була опублікована лише у 1690 році, але через скабрезного змісту її перший випуск виявився останнім. Наступна американська газета з'явилася лише через 14 років.
У світі досі випускається одна рукописна газета, «Мусальман». Видається вона в Індії, в місті Ченнаї, і створюється писарів на мові урду. Після створення зразка вона розмножується за допомогою друкарського верстата.
Найпопулярнішою в світі газетою є британське видання Guardian. Воно видається вже близько 200 років.
http://xn--80aexocohdp.xn--p1ai/10-
Переклала на українську мову 3.05.20 9.40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874417
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
( слова до пісні)
Ось прийшла я до води
І до нашої верби.
Ясний місяць вже зійшов,
В небі зірочку знайшов.
Посміхається згори
До тендітної верби.
Приспів:
Ти підеш, а я прийду,
Ти загубиш – я знайду.
Серед літа, чи зими
Назавжди з тобою ми.
Серед літа, чи зими
Назавжди з тобою ми.
Подивися - вже весна,
Підростає скрізь трава
Й зеленіє навкруги
Аж до самої води.
Тут мене наша верба
Знов у юність поверта.
Приспів:
Ти підеш, а я прийду,
Ти загубиш – я знайду.
Серед літа, чи зими
Назавжди з тобою ми.
Серед літа, чи зими
Назавжди з тобою ми.
І одні у нас стежки,
Де я ходжу – там і ти.
Бо любов у нас одна,
А в душі цвіте весна.
Ми удвох йдем до верби.
Ми з тобою назавжди.
Приспів:
Ти підеш, а я прийду,
Ти загубиш – я знайду.
Серед літа, чи зими
Назавжди з тобою ми.
Серед літа, чи зими
Назавжди з тобою ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874410
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Суха троянда ронить білий цвіт,
Це нищення краси – немов зітхання.
Та згадує вона крізь призму літ,
Своє розквітле, мов бутон, кохання…
Буяли літні пахощі її -
В солодкій млості швидко час минає.
І заливались щастям солов’ї
В побаченнях хмільному водограї
Красуню кожен у саду беріг.
Вражала та сліпила пишна врода.
Всі промені їй падали до ніг.
Вона - натхнення!Серця насолода!
Та час летить… не тішити букет.
(Де й зникли розкіш і життєві соки!)
Життя промчало, і в один момент
Все відцвіло... лишилась одинока...
Тепер – суха. Немає вороття.
І білий цвіт не вкриє її рясно.
…Стоїть троянда, згадує життя
Таке коротке, світле та прекрасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871748
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 02.05.2020
В настрої прокинувсь вранці,
За роботу взявсь Мартин:
Почепив на дверях в рамці
Гарне слово «КАРАНТИН».
Хотів ще додати дещо,
Щоб було, як оберіг…
Із цих пір проклята теща
Вже не ступить на поріг!
А дружина, як сказилась:
-Мою маму не пускать?
Та таке і в сні не снилось,
Щоб командував тут зять!
Відкидай погані звички,
Ненависть тебе заїсть,
Мама в масці, в рукавичках,
Не зараза це, а гість!
Подивись на себе, хлопче,
Ні в ворота ти, ні в тин,
Обсервації він хоче!
Обізвався тут Мартин:
-Віспу людство побороло,
Скарлатину, чуму й тиф,
І холера захолола,
Залишився один тип:
Теща - це смертельний вірус
І рятунку тут нема,
В цьому є великий мінус -
Катастрофа світова.
Я в закон додав би дещо:
Вихід в зятя є один -
Ізоляція від тещі
І довічний карантин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874269
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020
Жизненные афоризмы Эмиля Золя
https://archive.smiruponitke.info/article/zhiznennie-aforizmi-emilya-zolya
29 сентября – день памяти выдающегося французского писателя Эмиля Золя.
За свою жизнь Золя создал множество романов, которые навсегда вошли в классику мировой литературы.
Писатель был одним из основоположников «реализма». В своих книгах он всегда пытался показать жизнь без прикрас, такой, какой видел ее в своем окружении.
«Буржуазия именно такова, как я ее рисую в своих романах; если в моих сочинениях много грязи, так это потому, что ее в жизни столько же», - уверял писатель.
В этом материале собраны самые острые цитаты Золя, которые лучше всего передают идеалы и настроения общества.
Весь смысл жизни заключается в бесконечном завоевании неизвестного, в вечном усилии познать больше.
Воля к жизни, участие в выполнении ее далекой и таинственной цели оправдывает саму жизнь.
Гнев является всегда плохим советником.
Даже ничтожный прогресс требует долгих лет мучительного вызревания.
Деятельность заключает награду в самой себе.
Действовать, создавать, вступать в борьбу с обстоятельствами, побеждать их или чувствовать себя побежденным, вот вся радость; все человеческое здоровье заключается в этом!
Единственное счастье в жизни - это постоянное стремление вперед.
Если вы скроете правду и зароете ее в землю, она непременно вырастет и приобретет такую силу, что однажды вырвется и сметет все на своем пути.
Мысль - тоже действие; нет ничего плодотворнее ее влияния на мир.
Надо идти вперед, все вперед, с жизнью, которая никогда не останавливается.
Ненавидеть - значит любить, ощущать свою горячую, великодушную натуру, жить в презрении к постыдным и дурным вещам...
Я ненавижу никчемных и беспомощных людей... Ненавижу тех, кто следует за стадом... Если я чего-нибудь и стою, то потому, что одинок и ненавижу.
Никогда еще люди не относились друг к другу с таким ожесточением, никогда еще не были в такой степени ослеплены, как в наше время, когда они стали воображать, что знают все.
Остроумие часто граничит с полной глупостью.
Писатель является одновременно исследователем и экспериментатором.
Пока супругов соединяет страсть, они всегда будут в мире, несмотря на серьезные размолвки.
Произведение искусства - это уголок мироздания, увиденный сквозь призму определенного темперамента.
Смех - это сила, которой вынуждены покоряться великие мира сего.
Страдания правого - приговор неправому.
Суеверие опасно, допускать его существование - в этом даже есть известная трусость.
Относиться к нему терпимо - не значит ли это навсегда примириться с невежеством, возродить мрак средневековья?
Суеверие ослабляет, оглупляет.
Художественное произведение есть кусок природы, профильтрованный сквозь темперамент художника.
Честность, порядочность - это уже половина счастья.
Перевела на украинский язык 2.05.20 8.00
Життєві афоризми Еміля Золя
https://archive.smiruponitke.info/article/zhiznennie-aforizmi-emilya-zolya
29 вересня – день пам'яті видатного французького письменника Еміля Золя.
За своє життя Золя створив безліч романів, які назавжди увійшли в класику світової літератури.
Письменник був одним з основоположників «реалізму». У своїх книгах він завжди намагався показати життя без прикрас, такою, якою бачив її у своєму оточенні.
«Буржуазія саме така, як я її малюю у своїх романах; якщо в моїх творах багато бруду, так це тому, що її в житті стільки ж», - запевняв письменник.
У цьому матеріалі зібрані найбільш гострі цитати Золя, які найкраще передають ідеали і настрої суспільства.
Весь сенс життя полягає в нескінченному завоюванні невідомого, у вічному зусиллі пізнати більше.
Воля до життя, участь у виконанні її далекою і таємничої мети виправдовує саму життя.
Гнів є завжди поганим радником.
Навіть незначний прогрес вимагає довгих років болісного визрівання.
Діяльність укладає нагороду в самій собі.
Діяти, створювати, вступати в боротьбу з обставинами, перемагати їх або відчувати себе переможеним, ось вся радість; все людське здоров'я полягає в цьому!
Єдине щастя в житті - це постійне прагнення вперед.
Якщо ви приховаєте правду і зароете її в землю, вона неодмінно виросте і придбає таку силу, що колись вирветься і змете все на своєму шляху.
Думка - теж дія; немає нічого плідніше її впливу на світ.
Треба йти вперед, все вперед, з життям, яка ніколи не зупиняється.
Ненавидіти - значить любити, відчувати свою гарячу, м'якший натуру, жити в презирстві до ганебним і поганим речам...
Я ненавиджу ницих і безпорадних людей... Ненавиджу тих, хто слідує за стадом... Якщо я чого-небудь і стою, то тому, що самотній і ненавиджу.
Ніколи ще люди не ставилися один до одного з такою жорстокістю, ніколи ще не були в такій мірі засліплені, як у наш час, коли вони стали уявляти, що знають все.
Дотепність часто межує з повною дурістю.
Письменник є одночасно дослідником і експериментатором.
Поки подружжя з'єднує пристрасть, вони завжди будуть в світі, незважаючи на серйозні сварки.
Твір мистецтва - це куточок всесвіту, побачений крізь призму певного темпераменту.
Сміх - це сила, якою вимушені підкорятися великі світу цього.
Страждання правого - вирок неправому.
Марновірство небезпечно, допускати його існування - в цьому навіть є відома боягузтво.
Ставитися до нього терпимо - чи не означає це назавжди примиритися з невіглаством, відродити морок середньовіччя?
Марновірство послаблює, оглупляет.
Художній твір є шматок природи, профільтрований крізь темперамент художника.
Чесність, порядність - це вже половина щастя.
Переклала на українську мову 2.05.20 8.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874268
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020
К упили маску, то вже не мінус,
А хто зумів, той сам пошив.
Р одивсь в Китаї, кажуть, вірус,
А потім світ весь облетів.
Н овин і фільмів надивився,
Т елик про різне повідАє.
И н Чен Кім кудись подівся…
Н евидимий вірус права качає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874246
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 02.05.2020
У карантині горе не біда –
і на поези вистачає часу,
і на городи, як тече вода,
а суще небо б’є у тулумбаси.
Квітує все – моє і нічиє:
вороняче, совине і лелече.
Кує зозуля – віку додає,
а соловейко арії щебече.
Лопату в руки і – відпочивай!
Нема чого на долю нарікати,
що ідемо колоною до хати...
На вулиці перемагає Май!
Гудуть рої, але не носять меду,
гуляють тучі, а дощі не йдуть.
Не свято у трудящого, а муть...
Зелене ще не застує поету –
попе́реду усе, що попере́ду,
куди отару наймити ведуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874204
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Знаєш, а без твоїх дзвінків можна прожити.
Без твоїх комплементів також ще живу.
І твоїми словами вже можна не хворіти,
І жити безтурботно на яву.
Без твоїх смс почала теж звикати,
Яка це виявилась безглузда річ.
І відповіді на увагу можу почекати,
І не чекати твоїх повідомлень цілу ніч.
Я можу почекати, звикнути, забути.
Та тільки починай звикати й ти.
Взаємність - краще, що у світі може бути.
Бо я тепер навчаюся "кохати" так як ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874172
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2020
Стир сильно схуд весною, мов дівча,
Всі пагорби торчали наче ребра.
Старезний сом із глибини бурчав,
Сльозу ізрідка опускали верби.
Нема дощу і снігу не було,
Вони всю зиму обминало небо.
Гуло у димарях, ще й як гуло,
Дощу землиці ой було, як треба.
Ходили бузькі по низькій воді,
Шукаючи рибину під водою.
Купалися качата молоді,
Ховаючись від сонця під вербою.
Але дощу весною не було,
Земля суха лягала спати в ліжко.
Дощу просило місто і село,
Ну хоч краплину, ну, хоча би трішки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874138
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
маститься криво чорнило на біле тло
мов простирадло заляпала кров від цноти
може, дарма? залишилося б як було?
пізно... думки вже лежать на чолі блокнота
що в них? відвертий біль, а чи похвальба?
сповідь, плачі, чи бажане замість дійсне?
вихлюпнеш душу, а легше тобі хіба?
чи позникають слова у життєвій пісні?
кулька натисла на чистий цнотливий лист
нумо, пиши, а папір-бідолаха стерпить
байдуже, хто ти - убивця чи мораліст
чорним по білому - жити не можна вмерти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843467
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 30.04.2020
Мы на море уже неделю,
Нас улыбкой встречает пляж,
Расприятели здесь со всеми,
Тут свой солнечный ловим кураж…
Минут сорок и мы на месте,
Сумки с плеч и текстиль долой,
Ничего нет на море прелестней,
Чем с природою слиться самой,
С себя сбросив одежды до нитки,
И пред солнцем как есть предстать,
И вобрать в себя для подпитки
Всю вселенскую благодать…
Шумом волн донельзя насладиться,
И приятным морским теплом,
(Как мы рады тут вновь очутиться)
Благодатью безмерной, добром…
Приглашают нас в круг волейбольный,
С удовольствием мы идем,
Всех играющих лица довольны,
По мячу играючи бьем…
Семь мужчин и семь-восемь женщин
Без стесненья ведут игру,
Забывает свой стыд, кто застенчив,
В этом круге в такую жару…
От условностей все свободны,
Печет солнце, игра идет
Вид приятен дев, жен дородных,
Телу голому здесь почет…
И жене все мужское вниманье,
Раз за разом к ней мяч летит,
Эх, мое же ты секси-созданье,
Пред тобою тут кто устоит?
Наигравшись бежим все к морю,
И купаем себя в волнах,
Как приятно на этом просторе
Позабыть о своих делах…
На нас волны тихонечко катят,
Мы ныряем в большую волну…
Еще миг и два парня садят
Мне на плечи мою жену…
Подхватив ее, вдруг, на руки,
Из пучины морской достав,
И я слышу восторгов их звуки,
На плечах моих мой идеал…
Играм нет ни конца ни края,
И восторгов полны мы, вах…
И мы снова в воде играем
Жены, девушки на плечах…
Наконец, наигравшись вдоволь
Мы несем своих женщин на брег,
Через час, чтоб продолжить по новой…
Раздается девичий смех…
Чуть уставшие, но счастливые
Обнимаемся мы с женой,
Я смотрю на нее, красивую:
«Ночь любви впереди с тобой!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874012
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2020
Работает в полиции Карабас.
А в царстве карантин, вот те и раз.
Одели маски и Пьеро с Мальвиной,
Но маска не подходит Буратино.
Кто без маски – платите золотые.
А штрафы ведь громадные такие.
Маску одел и Артемончик-пёс,
А у Буратино длинный нос.
Буратино Карабас штрафует,
Что маску тот не верно одевает.
Он отобрал монеты все проворно,
Подобно коту с лисою, но законно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873972
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Коронавирус ввёл свои войска:
По обе стороны окопов «Скифов»,
Война… — это не просто труд Сизифов,
А преступление… - «Чудес тоска»…
Нарцисс… — желание и эгоизм,
Упав, сражённым, солнце не сжигая,
Он всем пример: нельзя чужого рая,
Желать себе., в истории… Смерть… — в изм…
Столетиями длятся бойни те,
Гибридные, от сепаров придумок;
Погибнут миллионы душ и «Умок»
Распятые на огненном кресте.
200 -е, убитые напрасно,
- Страх женщин и детей… В нём, чья-то власть,
С издёвкой силы, Путин хочет красть.,
Своих земель, не зная, ежечасно…
Что в 40 — х псы молчат Европы;
Сегодня, под нарциссами… — окопы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873971
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 30.04.2020
[i][b]Ти просто не бажаєш знати моїх демонів,
Не хочеш розуміти мене інакшою,
Тобі краще перебувати в темряві,
Аніж вважати мене кращою.
Ти не ладнаєш з моїми друзями,
Прагнеш тримати в руках мої вибори,
Можливо,ми стали занадто байдужими,
І наше кохання вже не приправлено чарами.
Ти не помічаєш моїх звершень
Я не хочу знати тебе іншого,
Можливо,не потрібно шукати більше тверджень,
Щоб хотіти один від одного більшого.[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873962
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Приручити вірус, вбивцею зробити,
Це – як проти вітру розвернути бити.
Повернуться вчинки завжди бумерангом
До усіх, і бідних, і високих рангом.
Розгнівили люди древній світ реально.
Віруси відвічно у житті банальнім
Існували поруч, до часів злочинних –
Проти світу й Бога дослідів клітинних.
Люди вже забули, на Землі недавно,
Що мільйони років віруси тут вправно.
Вся проблема нині – в злому, що в людині,
Скоєні безчинства – страшно і звіри’ні.
Землю заселяють, щоб чинити злочин,
Роботи бездушні, всліплені на очі.
Звідки та програма, звідки збій духовний?
Меркне панорама, світ стає умовний.
Хто така людина? – лиш жива істота,
Що скотилась нині до ссавця з болота.
Бо не бути з Богом, як загубиш душу,
Через те воюють інші вже за сушу…
Вирвався з полону той коронавірус,
Атакує нині грішний світ без міри.
Першою людина зрушила закони,
Знищуючи світ цей задля власних тронів.
Наче помінялись ми усі ролями…
Віруси вже знову стали королями.
Як нам далі бути, як боротись з ними? –
Господу вклонитись діями святими.
Сотворив Всевишній увесь світ клітинний,
Інженер єдиний, світлий і нетлінний.
Решта все – від злого, що узяв за руку
Генія людини, сплюндрував науку.
Розпирає пиха, власне самолюбство –
Проти Бога в злобі повалило людство.
Стали вимагати грошей, чину, втіхи,
Бо давно забули про Закону віхи…
Пан сидить на пану, паном поганяє,
Світ перевернувся, що й Зоря не сяє.
Вчора ви на конях, нині правлять інші,
Може, і страшніші, й набагато гірші.
Люди винні в тому – гріх плекають вперто,
Через Кров і Тіло знов повзуть до смерти.
Важко зрозуміти небажання Жити,
Божими дарами, Світлом дорожити.
Важко зрозуміти темінь в душах світлих,
Бо щасливі люди – лиш в Любові, Світлі.
Прошу в Бога ласки, мудрости для світу –
Для життя в любові, для зростання квіту!
28 квітня 2020
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873838
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Продолжаю своеобразный диалог между собой. Стихотворение двадцатилетней давности и нынешний комментарий, как продолжение начатой темы произведения.
[i]Остановки в пути,
Интервалы,
Перерывы в работе голов…
Тормозят нас сплошные завалы
Из, случайно оброненных, слов.
Отчего наши мысли убоги?
Отчего так болотиста речь?
Мы буксуем и вязнем в Дороге,
Нам сойти бы с нее и прилечь.
Руки-ноги раскинуть устало,
Обо всем на минуту забыть.
Почему-то позорным, вдруг, стало
Не кричать, пропустить, уступить…
Мы ругаемся много и звонко,
Обожая показывать нрав,
А потом удивляемся громко,
Своих собственных слов не узнав.
1999г.[/i]
Хамы существовали всегда, во все времена, в любом обществе, от диких племен до цивилизованных. Во всех странах, без исключения и в любой социальной прослойке, включая царей и Президентов.
Но и у хамов есть свои разновидности. Хам - понятие довольно широкое и многопрофильное. Они, как и все животные, делятся на виды и подвиды. Остановлюсь только на основных видах: государственные, кабинетные, очередники (водятся в любых очередях), бытовые (из сфер различных услуг), транспортники (особо опасны в "час пик") и проходные (с виду обычные прохожие).
Очень часто хамство проявляется, как стихийно возникший катаклизм, причем, там, где его никогда и не ждали. Например, в нас самих. Источником такого "вируса" может стать обычный проездной талон, не желающий лезть в прорезь электронного компостера. И тогда о качестве компостера тут же станет известно всему автобусу.
Вообще, хамство правильнее считать болезнью. Всякие, там, его представители - это следствие тяжелого побочного эффекта вирусной инфекции, которая лечится только на ранней стадии. А если человек привит от хамства с детства родителями, школой, нормальным бытом, то опасаться за психическое состояние человека уже не следует. Главное соблюдать некоторые правила проживания в человеческом общежитии.
27.04.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873799
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Ночь - обманщица
звёздами рассыпается.
Мечта греет своим теплом.
Время не бежит вспять,
пора уж мне это понять.
Вторая - первая любовь,
возможно ли такое?
Душа в предчувствии не скрою.
"Розовые очки" сняла,
у счастья свои пределы,
только будней серость надоела,
одолела.
Родному грешному пишу стихи по-прежнему.
Он меня не узнал, а уже забыл.
Я в бессоннице брожу,
как "слепой в коноплях",
ты не чего не обещал,
а я напридумала,
о запретных чувствах мечтая,
ища сердечного Рая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873797
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Восьма вечора, а ніби ніч глибока.
І не чути звуків, і не йде людина.
Світлих вулиць мало, більшість темноокі.
Місто заніміло, суто карантинне.
Кожен в себе дома, там гуляє тиша.
Хтось уже куняє, інші - в Інтернеті.
Правду і неправду пробігає "миша"
Хто як хоче грає на своїм кларнеті.
Вірус поглинає, хворі у лікарні.
Недостатньо масок, захисних костюмів.
Ніби ніж безжально, лікарів щось крає.
Ще пливе "Титанік", а вода у трюмі.
Йдуть бої словесні про вакцину й вірус,
Хтось жадає влади і пліткує вміло.
Світові афери. Де ж поділась віра?
Людськість в карантині, дух її вже тліє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873783
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Хтось знайшов собі заміну - неймовірну ідеальність.
В кожній справі на відмінно, випромінює цікавість …
То б узяти і радіти, от повезло як нікому,
Та немає щось у серця відчуття тепла і дому …
От чудова Ідеальність, усі заздрять безконечно,
Обіймається так міцно, всім здається, що сердечно,
Допоможе, все підкаже, ти сиди і розважайся,
Або просто так для жарту з іншою пообіймайся …
А мені чомусь хотілось, щоб взяла і помилилась,
Щоб зі мною наодинці ще й вином солодким впилась,
Щоб те раціо хвалене та й кудись навік пропало,
Я вже бачу: де блиститься, там оса і в неї жало …
Не піде вона зі мною цілу ніч у дощ блукати,
Як з такою щось без сенсу просто разом пошукати,
Як з такою жартувати, коли зробиш враз дурницю?!
То ж тоді вже і не жінка, то якась небесна жриця …
Вже й хвилини не хвилини, вже й емоцій вибух – сором,
Вже так мало від людини, якщо й спів, то тільки хором,
А мені чомусь хотілось: ось таку, щоб загорілась.
Щоб сміялась, щоб сварилась. Мов вогонь вночі любилась ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873742
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Мальчик мечтал вступить со мной в крепкий брак,
Собственно, он о многом со мной мечтал...
Сутки назад услышала в трубке: "рак..."
Мальчик звонил проститься - он умирал.
Он говорил прерывисто, тяжело,
Кашляя кровью, путая в бред слова,
Мальчику было нужно моё "алло",
Чтобы меня по имени он назвал.
Он вспоминал о кофе, который я
В кухне чужой сварила ему лишь раз,
И произнес: "ты знаешь, что удалять
Это не стану в памяти. Здесь я пас."
После чего, мы долго молчали в такт,
Словно заждались - едет ли катафалк?
Мальчик сказал, что вынесет бед рюкзак,
Если я крикну - только бы он дышал!
Господи, ты действительно есть на све...
Он пережил мучительные часы.
С юной душою Смерть не взяла конверт.
Той страшной ночью дьявол, видать, был сыт.
27.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873599
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Вас не дістав цей бруд довкола,
Брехні безсовісної сморід поміж нас?
З садочка починаючи і школи
Мене дістав. Ще й як дістав! А вас?
Несправжнє молоко, думки несправжні -
Брудні помиї продають, як справжній сік
Ще й намовляють, що було так завжди…
І труять тим дітей із року в рік.
А вчать чому: як вигідно продати…
І не важливо, що збрехав чи надурив,
(Збрехав і заробив — у депутати) -
Нова релігія нових лихих богів
Але брехня — в один кінець дорога:
Від правди далі і без права вороття.
Куди веде, якщо не йде до Бога?
Брудні думки, брудні слова, брудне життя.
Вас не дістав увесь цей бруд довкола,
Брехні безсовісної сморід поміж нас?
З садочка починаючи і школи
Мене дістав. Ще й як дістав! А вас?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873571
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2020
За рідних й близьких, що не з нами,
Сьогодні Богу помолюсь,
Бо душі їхні між світами
Затрималися десь, чомусь.
Нам не вдалося на могилах
Відправити «За упокій».
Зайшли всього лиш на хвилину,
Провідали - й назад мерщій.
Вже вдома я запалю свічку
Й тихенько Богу помолюсь.
А на столі Паска й яєчка –
Із сумом я на них дивлюсь.
Пробачте, рідні, що так сталось
Й ці Проводи такі сумні.
Сьогодні вдома всі зостались,
А ви залишились одні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873551
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Лиш злі вітри шугають, віють,
Гілля дерев колишуть, й гнуть.
Птахи співати не посміють –
Ніде ні писку вже не чуть.
Проміння сонця, хоч проб’ється,
Хоч доторкнеться до землі,
Але зігріти не вдається,
Зусилля треба чималі.
Чомусь, весна ця непривітна,
Холодна дуже і сумна.
Все відцвітає непомітно -
Не тішить зовсім нас вона.
В безлюдних вулицях теж пусто,
Лиш зрідка дехто пробіжить.
Адже сьогодні не так просто
Дні карантину пережить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873549
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Нам кажется, все это временно...
Скоро закончится.
Настала эпоха безвременья и...
Одиночества.
Мы счет потеряли неделям
И дни перепутали.
Неистово к цели летели,
Но... словлены путами.
Не сбросить, не выбраться... Все...
Долетались, пернатые...
Без разницы ныне, что правы мы,
Иль виноватые.
Есть силы сильнее, чем наше
Стремленье быть первыми.
Нас могут спасти лишь Идея и люди,
Нам верные.
26.04.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873540
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Скільки б не було років,
Очі лишаються тими ж...
В тебе вони глибокі,
Дивляться в саму суть.
Темніють у непогоду,
штормуюють грізні та сірі,
як океанські хвилі,
що сильні вітри женуть.
Бувають колючі, наче
розбиті дзеркальні скельця.
Ранять і захищають,
як плаче Душа твоя...
І сяють іскринками Сонця
від того, що щастям зветься.
Тоді вони, як віконця
в яких - Небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873532
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
(З нової книжки "Пташине царство")
Снігур і раніше здогадувався, що він красивий, а з часом остаточно впевнився в тім. На всіх листівках та світлинах із зимовими пейзажами він не просто бажаний – без нього красеня, впевнений був птах, всі знімки невдалі виходять. Зовсім нікудишні, якщо бути з собою чесним.
Варто було Снігуреві помітити десь поблизу відомого фотографа Пугача, який налаштовував свою камеру на інший об’єкт, то відразу ж тут-як-тут з’являвся. «Як Пилип з конопель» – каже в таких випадках народ.
У гурті своїх побратимів він не любив фотографуватися, бо тоді сам губився поміж ними. Це йому успіху не приносило. А успіхи Снігур – ой, як любив!
- Вам що – дерев мало? – гнівно накидався він на своїх родичів, коли ті наближалися до нього. Відлітав від них подалі і всідався відособлено на ялинку, пишні лапи якої встигли наловити чимало пухнастих сніжинок. На білому тлі його червона грудка робилася ще яскравішою.
- Зі мною в парі ялинка краще виглядатиме – підказував він знаменитому майстрові фотографічної справи.
«Нате й мою скляночку на свячену воду» – усміхався собі у вуса старий Пугач, розуміючи недоречність вказівок вискочки. Але об’єктив на Снігура він все ж наводив і світлини птахові дарував. Ними Снігур уже обклеїв усі стіни в своєму домі, а перед святами ще й вручав родичам та знайомим замість подарунків. Ті вже й не знали, що робити з тими фотографіями та куди їх складати. Бо, відверто кажучи, Снігур їх іноді дратував своїм зазнайством та самолюбуванням. А ще і вдома щодня дивитися на його фізіономію – це вже занадто!
- Глянь-глянь, – цвірінькали жовтенькі Синички. – Знову до зйомок готується. Грудку пригладив, ірокез на голові начесав, то так повернеться, то інакше… Ото клоун!
Вони заливалися дзвінким сміхом від споглядання на пихатого Снігура, а той впевнено промовляв у відповідь на їхні насмішки:
- Заздрите! Самим лише зрідка вдається в об’єктив потрапити, отож і пліткуєте, на балконах сидячи.
- Та куди нам? У нас тут одна зірка екрану – пан Снігур, – не ображалися на нього Синички.
- От-от – зірка! До речі, не я це сказав…
А про себе подумав: «А що? Так і до Голівуду недалеко!».
Снігуреві й на думку не спало, що перед Голівудом спершу на вітчизняній студії не завадило б засвітитися.
Якогось дня незадовго до Різдва Снігур зустрівся з листоношою тіткою Сорокою.
- От добре, що зустріла тебе, Снігурику! Тут тобі листа хтось надіслав, але не розберу звідки, зворотну адресу забули вказати.
Вона дістала великого товстого конверта та подала птахові. Той квапливо розірвав його, і на сніг посипалися численні кольорові фотографії, на яких Снігур позував то на ялинці, то на горобині, то в інших місцях. Знімки були зроблені ще в минулі зими, і птах здогадався, що це хтось навмисне повернув назад його світлини. Але зізнатися в тім навіть собі самому було соромно, тому перед Сорокою птах почав виправдовуватися:
- Це Пугач, напевне, сюрприз до свята підготував мені. З натяком, так би мовити. Мовляв, готуйся, друже, до чергової фотосесії…
Але Сорока й без його пояснень все зрозуміла. Як кажуть в народі, «Розумній голові досить і двох слів».
- Авжеж, авжеж… Він тепер у нас знаменитість. Чула днями, що світлини пана Пугача мали величезний успіх на якомусь престижному конкурсі, і навіть нагороду найвищу він там отримав. А якесь відоме зарубіжне модельне агентство запросило його до себе на роботу. Можливо, й сам Голівуд навіть… Напевне, нової адреси ще не має наш майстер, тому і не написав її на конверті.
Снігур, як стояв, так і сів у високу кучугуру. У нього навіть в голові запаморочилося від такої несподіванки.
- Ну ти подивись, яка несправедливість! Мою красу використав у своїх цілях! Чого були б варті його світлини, якби мене на них не було?
- Але ж «Діло майстра величає», як говорить народна мудрість, – осікла його Сорока. – В комісії теж не дурні сидять, оцінювали уміння та майстерність фотографа, а не того, хто на його світлинах зображений. А ти запам’ятай, птахо, що «З краси не пити роси», потрібно ще й щось уміти робити.
Без Пугача кар’єра Снігура згодом згасла, бо колишній знайомий так і не запросив його у своє модельне агентство. Лише давні знімки на стінах нагадували Снігуреві про його колишню славу.
- «Не журись, а за діло берись» – якось порадив йому Дятел, помітивши, як той похнюпив свого носа. – «Без діла сидіти, то можна одубіти».
Як не дивно, але Снігур прислухався до його слів і згодом приєднався до гурту колишніх друзів. Щоправда, тепер він зовсім не вирізнявся між них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873406
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
(На початку 70-х років моя старша сестра Люба разом з чоловіком їздили на заробітки на Колиму. Її чоловік працював у золотій копальні селища Імені Матросова Магаданської обл. в одній бригаді з ще не всім відомим тоді Василем Стусом, сестра - на складі вибухівки)
Тримають нас за барки Колима
й високі сопки, що на виднокрузі.
Не знала, що пригріє так зима,
й родитиму в якомусь Усть-Омчузі.
Якби ж то сам поїхав чоловік
на ці копальні з гарним заробітком.
А в парі загубився часу лік
і вже ростуть колимські наші дітки.
Та незадовго матимемо дім
десь недалечко від Дніпра-Славути.
Поживемо ще трохи в краї цім –
вже звикли, наче так і має бути.
Яка в цих місць історія сумна,
хто лиш не рвав тут під землею жили!
Тут є "завмаг" у селищі одна –
як кажуть, у есесівців служила.
Той – висланий куркуль, той – поліцай,
той – політв’язень… Вже місцеві люди.
А молоді мандрують зазвичай
на щедрі заробітки звідусюди.
Не всі, звичайно, з власної жаги.
Є і такі, що рухались етапом.
Не нехтують колимські береги
і нині непокірним нашим братом.
Не спить, чатує спокій КаДеБе –
хто не копається, для того доґма звична.
Знедавна в шахті золото довбе
в бригаді чоловіка «політичний».
Який із нього золотокопач?
Обличчя сіре, виразка у шлунку.
Хоч плач, на нього дивлячись, хоч скач,
бо не високого шахтар ґатунку.
Підняти б чоловіка на-гора.
Йому, що у копальню, що на плаху.
Лишив усе здоров’я в таборах –
худий-худий, як тріска, бідолаха.
І чим цей Стус накликав переляк,
що й тут газети хлюпають помиї?
Ти чула щось про нього: що та як?
Хоча й від тебе вже далеко Київ…
Василь із наших, начебто, терѐн,
свій вибір, кажуть, визначив свідомо.
Ідуть йому посилки з ФРН,
чи то з Канади – він вже там відомий.
Побачила сьогодні у дворі:
в руках – мітла, лопата і відерце.
Невже знайшлась робота нагорі,
не захололо в бригадира серце?
Пишу, а в шибку стука бурундук –
вікно з причілка упритул з землею.
Чи зголоднів, чи проситься до рук?
Цікавиться персоною моєю?
Хоча й велика, та тісна ж яка
місцевість таємнича і лукава!
Як щось дізнаєшся про земляка,
то напиши, мені це теж цікаво.
04.04.2020
(фото з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873404
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Спаса нет от карантина:
информационный бум.
Непонятная картина:
цифры будоражат ум.
Всё понятно: есть проблема!
Непростая, что сказать?
Много есть предположений,
изречений невпопад.
До чего дошёл прогресс,
повергающий, в кручину!
Панику несёт и стресс.
Посему, распрямим спину!
Слёз не лей на карантине!
Лучше смех уж, без причины.
14.04.2020
© Copyright: Виктория 75, 2020
Свидетельство о публикации №120042504601
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873374
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Страшный вирус разразился
Всё трубят о нем сейчас
Кто-то гречкой закупался
Руки мыл,а кто купался
Каждый раз,как приходил
Словно с речки крокодил
Лапы вымывал подолгу
Долго тёр,да нету толку
Кто-то маски закупал,
Чтоб продать их подороже,
Только сам позабывал -
Быть должна за маской рожа
Антисептик кто скупил
И теперь стоит торгует
Только рядом полисмен,
Очень сильно негодует
Говорит: "давай сейчас
Бизнес свой сверни мгновенно
Ведь продукты лишь у нас
Продаются непременно"
Бизнесмен,чей бизнес рухнул
Что-то буркнул,всё собрал
Осознал и взял всё в руки
Да и быстренько сбежал
И теперь кричит он громко,
Отойдя на метров сто:
"Заразится очень просто!
Вирус этот как лото!
Заразится можно в час!
Покупайте антисептик,
Покупайте лишь у нас!"
Вдруг увидел он фигуру
Что знакомой тенью пала
Будто грозная скульптура
Раньше, что предупреждала
Получил он штраф немалый
Протокол и все дела
Бизнесмен сей неудалый
Закрыл дело навсегда
По тв же в это время
Паникуют и кричат
"Как всё страшно
Как всё плохо" -
Пишут люди в соцсетях
В это время за бумагой
Все бегут,почти летят
Мигом с полок всё сметают
Так, что пятки лишь блестят
В это время, баба Люба
Ей за семьдесят давно
И без масок и без гречки
Едет прямо в районо́
И плевать ей что закрыто
И плевать, что в группе риска
Бабке скучно,бабке просто
Нужно встретить тракториста
Она знает, непременно,
Они встретятся там вновь
Нужно ехать в конец града
Это ли не есть любовь?
Полтора часа проехав,
Дернув ручку старой дверцы
Ни найдя ни человека
Пустоту почуяв в сердце
Она села вновь в троллейбус
Что б отправится домой
Вечером же вновь повсюду:
"Новый случай!Как всё плохо!
Сколько заболеет люду?
Почему так одиноко?"
А мораль сей басни - просто
Сколько сам бы не старался
Но всегда найдется кто-то
Кто на правила плевал все
А еще нам стоит помнить
То, что паника есть плохо
И на панику любую
Всё ж найдется хитропопый
И не нужно ведь в соцсети
Заливать "догадки" все
В соцсетях сидят и дети
Сидят мамы, папы все
Не сидят пенсионеры
Ездя всё в троллейбусе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868972
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 25.04.2020
Чомусь пишу все рідше про любов,
То криза, то припхавсь коронавірус.
Надію покладаю лиш на віру,
Аби вона порятувала знов...
А за вікном всі ночі соловей
Виспівує такі "смачні" рулади
І геть жену я ці новітні вади,
Які зненацька "впали" на людей.
Цілунки і обійми в тренді знов
Укотре ніч не сплю, а творю вірші...
Нагадує:"Часи бували гірші!"
Мені моя нев'януча ЛЮБОВ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873365
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Закуті страхом, в очах-страждання,
Переляк, відчай, що буде далі?
Що значить долі тяжке тривання?
Кому потрібні за біль медалі?
Чомусь боїмся ми смерті тихо,
Але не бачим під носом самим,
Що поруч з нами є гірше лихо:
Байдужість, зрада, війна між нами.
Горить країна, в густому смраді
Горять надіїї, горить майбутнє…
А хтось нажився і цьому радий,
На кутні зуби сміються трутні.
Та не згориш ти, моя Вкраїно,
Постанеш з пеплу, незламна Ненько!
Сам Бог підніме тебе з руїни.
Це буде скоро, цей час близенько!
Зірвемо маски, добріші станем,
Розправим плечі і в час прийдешній
Христос омиє запеклі рани
І враз прозрієм усі нарешті!
Воскреснем разом з тобою, Боже,
І в день буденний, не тільки в свято
Любов, надію, і віру зможем
В своїх долонях ми знов тримати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873343
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Если бы любовь была,
То сколько бы она жила?
Год иль два,
А может быть века...
Если бы она была,
Так прекрасна и чиста,
Так светла и непорочна,
Словно ангел темной ночью.
А если бы любовь жила веками
И мы об этом не узнали.
Ведь о таком в газетах не напишут
И в новостях, ведь, не передадут.
А если бы любовь была, жила, существовала?
А если бы она ходила рядом и молчала?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503510
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 25.04.2020
...я розпочну нове життя. Обіцяю собі це після кожної новорічної ночі. Цього разу по-чесному. Куплю кактус, бегонію, афеландру, гібіскус, а краще монстеру. Регулярно поливатиму, протиратиму листя.
Влітку повезу її в екзотичну Бразилію до далеких родичів. Приємний бриз обвіватиме обличчя, за бортом хвилі вихлюпуватимуть ямайське регі.
«Чому регі? Куди ти мене везеш?», – стривожено питатиме мене монстера, здригаючись до глибини коріння. А я зі сміхом бризну на неї океанською водою, аби вона заспокоїлася й відчула, що бразильські береги вже близько.
Діставшись землі, станцюємо самбу і попрощаємося, пообіцявши писати один одному листи.
Після повернення в Україну спечу великий вишневий торт і запрошу на чай найкрасивішу дівчину міста, в якому живу. Розповідатиму їй про монстеру, яка чекає мене сильніше, аніж троянда Маленького Принца. Під час моєї розповіді очі дівчини мінятимуть колір, ніби трава в пори року.
«А на прощання ми пообіцяли писати один одному листи», – скажу я, допиваючи чай із бузкової чашки. В її зіницях зблисне зелена каламуть річкового дна, вона гречно подякує за частування і, змахнувши хвостом, стрибне русалкою у підземні міські води.
Я навіть не запитаю, як звати й де її шукати. «Чуєш, ти інакший. У нас різні погляди на життя. В нас різні життя», – тільки лунатиме в мене у вухах голос дівчини.
Відкоркую запітнілу від холоду пляшку червоного вина, яку готував на вечір, налию в чашки. «За твоє здоров'я, мала!», – вигукну, почаркувавшись своєю чашкою з її і спорожнивши обидві.
Почну писати вірші. Стиратиму з паперу винні сльози, викреслюватиму слова в пошуках потрібного. В двері стукатимуть мільйони знайомців і незнайомців, яким я пафосно гукатиму: «Хай вам грець! Та майте ж терпець!».
Далі візьму гітару й награватиму мелодію з улюбленого фільму (дідько! я вмію грати на гітарі?!). Здригнуся, побачивши поряд зеленооку русалку, котра виграватиме на бандурі ту ж саму композицію. Зловлю медузну посмішку і вдихну запах розкішного русалчиного волосся, що тягнутиметься з річкових водоростей.
З неба, наче музика, на нас падатимуть густі водоспади. Ми зливатимемося в єдиній течії, яка змиватиме все на своєму шляху. Її руки торкнуться моїх, і я відчую закоханість у кожну її струну.
Коли закінчиться карантин, я в цілковитій ранковій тиші сидітиму з пляшкою холодного червоного вина на березі річки й дивитимуся, як на тому боці сходитиме сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872732
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Я не ходжу на зустрічі шкільних друзів.
Ображайтесь. Не можу. Простіть.
Бо я знаю: її там ніколи не буде.
Посміхнулась, пішла. А ви, друзі, живіть …
Ти розказуєш вірш так неначе літаєш.
Запросила усіх в зачарований круг.
Я так слухаю тихо, уважно. Ти знаєш.
Подивилась. На місці твій друг.
Розлетілись по світу. Що зробиш? Так сталось.
Випадково зустрілись. І знову тепло́.
А востаннє чомусь більше нам не сміялось …
Я не знав, десь уже зачаїлося зло.
Я не знав, що усе це тривало востаннє.
І хоч стільки вже років тому́ це було.
Озиратися, вибачте, не перестану …
Я не ходжу на зустрічі, хоч вже сиве чоло.
Хочу вірити, ти там ще є.
На цих фото, що в мене в столі назбирались.
Це болить. Це назавжди моє.
Тут лежить, хоч і трішки порвалось.
Я сідаю за парту свою.
Там далеко. Аж ряд під стіною.
Бачу знову усмішку твою.
Я любуюсь востаннє тобою ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873252
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Я знаю, чому пишуться вірші́.
Це - діти Cерця, що летять на волю.
Їх неможливо стримати в душі,
Єство їх завжди прагне щастя й болю.
Я знаю, кому пишуться вірші́.
Тому, хто напоїв тебе журбою,
Хто струни серця ніжно зворушив
І трунком долі оп’янів з тобою.
Я знаю, коли пишуться вірші́ .
Тоді, коли невидима Пір’їна
З самого неба десь на віражі
Легенько сяде на плече несміло.
Почне в думках твоїх кубельці вить.
І спокій забере і вже ти мусиш
По правилах Її тепер ходить,
Невидимої втіхи з Нею вкусиш.
І потім стане легко на душі.
Не довго, до наступного тремтіння…
Я знаю, чому пишуться вірші-
Це - чисті сльози нашого прозріння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873239
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Не вилазить з пляшки Джин,
Бо у Джина карантин!
Кличу, кличу, викликаю,
Що робить- сама не знаю!
Все змінилось – навіть казка!
Виліз Джин із пляшки в масці!
Джине, йде уже весна!
В мене платтячка нема!
В мене туфлі вже старенькі!
Допоможеш, мій рідненький?
Ще б мені десь погуляти,
Бо набридло вже у хаті!
Посміхнувся хитро Джин:
Сиди вдома! КАРАНТИН!
Ната Ярема
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873237
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Одного разу, я попала в село
Це з подружкою, туди нас занесло
Тут кажуть мешкає, баба знахарка
Давненько жіночка пенсіонерка
Охороняє, село й всіх від лиха
Ще називають її ворожиха
Подружка, після похорону мами
Спати, на жаль, не могла ночами
Запросила, з нею мені сходити
Я ж інакше, не вміла поступити.
Вздовж річки стежка, крива в сухій траві
Йдем наче в яму, моторошно мені
Попереду дуб, велич - охоронець
А біля нього, вріс в землі камінець
Мов підпирає маленьку хатину
Її ледь видно за низеньким тином
А дуб крислатий, гілля, аж до низу
Попід віконця, стоять купи хмизу.
І на подвір`ї, молоденьке теля
Ще якась жінка пригортає маля
Воно ж маленьке, ледь трима голівку
Підняло очі… Тож вздріла ластівку
Там над дверима гніздечко. А стріха
То, певно захист від вітру, як дмуха
Від дощу мабуть, немов парасолька
Щоб не попала, жодненька крапелька.
Я дивувалась, цій маленькій хатці
Біленька, славна. Кіт сидів на лавці
Так умивався, старанно, уміло
Ні, не боявся, роздивлявся сміло.
Скрипнули двері, на порозі бабця
Ледь посміхнулась,- А ви взяли яйця?
Жінка з малятком, кивнула привітно
В очах я бачу, надію і світло.
На вид немочна, старенька, худенька
Мов берізка, лиш згорблена, низенька.
-І ви заходьте, секретів не маю
До нас хитренько, -Так краще вважаю.
І ми за жінкою йдемо до хати
Я намагалась, цікавість сховати
Так пах чебрець, вмить огорнуло теплом
Нас зопросила, присісти за столом.
Жінку з синочком навпроти ікони
Вона ж невпоспіх робила поклони
Й читала молитву, я її не знала
Так тепло на душі, ледь не задрімала
Щось жінці шепотіла й взяла маля
На стіл поклала. Тихо благословля
Й сама хреститься, роздягла малого
Маца тіло. І рушника вогкого
Приклала зверху й давила пальцями
З чола злизала, а потім губами
Торкалась його усіх кінцівочок
Раптово різко поклала на бочок
Й гучно сказала,- Зараз він заплаче
Це не біда, тож йому буде краще
Чомусь взяв страх, аж похололи руки
Ой, наш Всевишній, за що ж такі муки?
Миттєво ручку, так різко підняла
Малий заплакав, я сльози спиняла
Бабця, всміхнувшись, - То вивих ключиці
До жінки каже, - Тепер ти дай йому циці.
І до груді, чмока, аж чоло змокріло
Всміхнулась бабця,- Ну от - гарне діло
Ми тішилися, герой, наш хлопчисько
До жінки бабця,- Спатиме Василько
Побачиш нині. Й свічку запалила
Яйцем качала й воду в стакан лила
Туди й жбурнула, розбила яйце
- Не журись люба, ну от тепер і все.
Ледь підморгнула й до мене тихенько
Візьми відерце, тут вода близенько
Носити важко, давно живу одна
Того здоров`я шкода та й вже нема
Я їй кивнула, на це дала згоду
Вона услід,- Ти зверни до городу
І там побачиш по стежці криницю
Та не соромся, посмакуй водицю
Вона ж цілюща, все життя її п`ю
Вже дев`яносто літ, бачиш я жию
Й взяла за руку,- Ти будеш щаслива
Себе образить, не дай, будь смілива!
В душі відчула тепло до самих ніг
Чомусь зневіра, мене розбирав сміх
Я до обличчя гаряче відчула
Щоки пашіли. Жіночка гукнула
- Чуй, зачекай й мені треба води
Підемо разом, не спіши, зажди!
Маленького лишила на ліжку
Я ж кинула погляд на подружку
Тож так злякалась, кліпала очима
Нас охрестила бабця за плечима
Мені тривожно, одну лишили
Але ми поспіхом, все ж рушили.
Стара криниця, справді дивина
Вода холодна, чиста, джерельна
Смак мов солод, де й сила взялася
Жінка тихо, аж засміялася,-
Поглянь, а в мене покращився настрій
Завдяки бабці, бач, оцій примудрій
Як говорить, все робить знахарка
Ти помітила, як справно торка
Й перевертала маля так вміло
Боялась я й під серцем щеміло.
Ми повернулися, до хатинки
Старенька саме, тушила свічки
Ну от і добре, сили набрались
Дружно у відповідь посміхались
-Ну дівчатка, все вертайтесь з Богом!
Ми їй дякували за порогом
Та з нас грошей, вона не взяла
Подружка хустку з сумки витягла
Й на плечі накинула старенькій
Я рада, хустиночці будь якій
Тихо сказала і просльозилася
Немов в поклоні похилилася
Та знайте ж ви, я ж не ворожиха
Як люди кажуть, не роблю лиха
Це мені Бог дав руки чутливі
Я відчуваю де й який вивих
Гадаю і в свічках нема біди
Й в молитвах спасіння від Іуди.
Перхрестила ми раді пішли
Знов немаленький шлях підкоряли
Вузенька стежка й сонце яскраве
Чомусь здавалося більш ласкаве
Йшли мовчки, кожен в своїх роздумах
Лиш часом, оминаючи комах.
Попереду, роздвоїлась стежка
-Дівчата, як вам оця знахарка?
Жінка з дитям, раптово запитала
Моя бабуся її добре знала
Під час війни, в селі повитуха
Колись мені, хвалилась свекруха
-Ви не на потяг? Я запитала
Вона маленького пригортала
А він, так спав, ну немов янгеля
Неначе, після слів хрестителя.
Мені йти, іще три кілометри
В селі навіть немає медсестри
Тож й ходимо до цієї бабці
Ніколи не відмовить в помочі.
Розпрощались, тож ми поспішали
Живемо так, мабуть би й не знали
Що на світі, ще є добрі люди
Що сказати, просто роблять чудо
Я не витримала й до подружки
А, що ти, почула від ворожки?
Та мені сказала, ходить до храму
До сорока днів поминати маму
Про себе з нею поспілкуватись
Дала пораду - посповідатись
Казала, що минуться чорні дні
Зникатимуть, всі ночі бентежні.
Почули сигнали електрички
Й ми з подругою, немов сестрички
З веселим настроєм повертались
Додому й на краще сподівались
Слова знахарки вселяли віру
Пригадали, ту усмішку щиру
Тож будемо раді кожному ранку.
1980р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872718
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Текут слюнки мужчин от видов,
Как желанны они для всех,
Красотою узоров увиты,
Не порадоваться им грех…
И моей красоте захотелось
Разукрасить узором себя,
И вобрав в себя свою смелость,
Она встала, собою пленя,
И пошла, наготой покоряя,
Мерным ходом своих ягодиц,
Своей грудью слегка колыхая,
Выставляясь в показ без границ…
Вновь и вновь подавляю ревность,
И делю жену с сотнями глаз,
Принимая как должную бренность
На двоих, лишь, деля наш экстаз…
Я доволен судьбою такою,
Рад делиться жены красотой,
И я счастлив – она со мною,
Мой цветочек красы неземной,
Я горжусь, что ее вожделеют,
Что Царицей она слывет,
И, что многие ею болеют,
Что желанна как сладкий мед…
Вот ко мне она в пальмах подходит,
С кисой голою, как была,
С нее глаз, все кто рядом, не сводят
Наклонилась, меня обняла…
Возлегла на спине, ноги шире,
Руки в стороны разбросав,
Словно с ней мы одни в квартире,
Превосходнейший мой идеал…
Приходящим всем загляденье,
И жене, красе милой, кураж,
Ну, а мне - само умиленье -
Морской отдых чудесен наш…
Лето 2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872709
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Сейчас попробую
высказать это своими словами.
Так, чтобы не говорить о нём,
так, чтобы не говорить о ней.
Так, чтобы говорить о главном.
Главное заключается в том, что никто не может
устоять перед искушением быть безнадёжно влюблённым,
безнадёжно и несчастливо,
никто не может отказать себе в удовольствии
быть отлучённым от любви,
словно от церкви, в которой нас всех в своё время
крестили.
Чтобы продолжать
не говорить о нём,
не говорить о ней,
я буду говорить о том, что
считается несущественным,
таким, от чего можно отказаться.
Мы можем отказаться
от умения плакать,
когда нас переполняет радость,
можем отказаться
от стремления жить, когда нас переполняет смерть,
мы можем от этого отказаться,
но
до тех пор,
пока мы не отказались,
мужчины так влюбляются,
как киты выпрыгивают на берег –
без малейшего шанса на возвращение.
А женщины продолжают работать
на табачных фабриках,
и платья их не отстирываются
от табака.
И своими словами об этом
можно сказать, очевидно, так:
пусть работают фабрики,
пусть крошится табак,
пусть забивается в карманы, складки одежды,
я знаю, что никто ни от чего не откажется,
я знаю, что никто не откажется от главного –
выброситься на берег,
выброситься на берег,
выброситься и не жалеть.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872694
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 20.04.2020
* * *
Знов фельдманам спустили рознарядку –
Спровадити [i]кістлявій[/i] нас в пітьму,
Продовжити статистику радянську,
"Тестуючи" померлих на дому;
А "тести" маскувати під відмазку
Від того, що несе нову біду,
Приховану фельдмáнами під маску –
Під "милу" посмішку і вість"благу"…
Не встоявши у Божому порядку,
Мордують світ в хаосі сатани,
Лишаючи в історії [i]закладки[/i],
Прокляттям для нащадків, з давнини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872667
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 20.04.2020
⠀
Цілуй її в губи -
Нехай не болить.
І рана глибока
Затихне на мить.
⠀
Цілуй її в губи
Як досі не міг!
Як ніби ніколи
Не сипався сніг.
⠀
Цілуй її в губи,
Допоки момент
Гадати не варто -
Зроби свій акцент.
⠀
Цілуй її в губи -
Нехай не болить.
Життя йде так швидко.
Не думай ні мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850523
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 19.04.2020
Він не забуде її очі
Глибокі, сині як вода
І іноді п‘янкіше ночі
Так вабили його уста.
Він не забуде вже ніколи
Її усмішку осяйну
І запах квітки матіоли
Йому нагадував весну.
Він не забуде те кохання,
Що зародилось в ньому знов
І такі щирі сподівання,
Що принесли йому любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843096
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 19.04.2020
Лікуйтесь душі-самогубці
в квітчастих зморених степах...
Твій страх - лиш кров в нервовій трубці;
твоя же біль, в твоїх думках.
Звивають звилини тупі,
тривожно вухам шепотять:
"Закрийтесь очі молоді.
Вже знову час вам помирать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872458
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 18.04.2020
Кара-кара-карантин -
Нова скоромовка:
"В парк та ліс
Не ходи,
Бо побачиш вовка."
Злий у лісі хижий звір
Всіх малят питає:
"Кара-кара-карантин,
Де мама блукає?"
-Всі у дома, Тільки я
Вийшла за поріг сама.
-Не потрібні пироги -
Швидше гроші оплати.
-Де їх взяти, я ж мала.
Грошенят таких нема.
-В бабці з пенсії візьмеш,
Їй прибавили.
- Авжеш!
- Хто ж ви, дядьку, взагалі?-
Обізвались молодці.
Враз Сірко заліз в кущі,
Обірвавши пагінці.
Кара-кара-карантин -
Нова скоромовка:
"В парк та ліс
Не ходи,
Бо побачиш вовка."
© Богдан Кухта
2020
P.S. Картинка для привернення уваги взята з просторів інтернету:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872438
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020
[b][i]
а я с вирусом дружу,
на прогулку с ним хожу,
по проспекту мы гуляем,
пиво пьем для куражу...
знают все его вокруг,
даже Путин его друг,
но со мной ему всех лучше,
пусть без ног он и без рук!
он хорошенький такой,
не пускается в запой,
и не бегает по бабам
мой пушистенький плейбой!..
не мешает нам никто,
не в манто и не в пальто,
он чихнет и все мгновенно
уезжают на авто...
упакован он в джинсу
и повязка на носу:
прям из трех слоев марлевки
сшили эту нам красу...
ах, какие мы друзья!
куда он туда и я,
ну, а если мне налево,
мчит за мной он, не снуя...
целый день мы с ним вдвоем
в изоляции живем.
сами мы ее открыли,
сами так ее зовем.
даже пропуск есть у нас,
с ним хоть в Кремль, хоть на Парнас...
и пройдем мы, и проедем,
и проникнем сквозь спецназ!
а я с вирусом дружу,
этой дружбой дорожу,
он мне прямо всех роднее,
словно дом родной бомжу!..
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872401
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020
Вдохновлен обнаженным телом,
Комплименты без счета дарю,
Благодарно мне что-то пропела,
Я шутливо ее корю
За бесстыдство ее красивенное,
В комплиментах купая вновь,
Потянула меня в море пенное,
Дамы-вамп как идет ей роль…
Следом пары идут нам знакомые
Предлагая в волнАх поиграть,
И пищат на ходу жены голые,
Будет весело жару давать…
Побежали вперед наши женщины,
Мы за ними, чуток поотстав,
Солнцем жарким изрядно испечены,
Позади четверых красав,
Попы спелые, что те ягоды,
Идут в волнах четыре в ряд,
Эх, приятной тут сколько пахоты,
Раскрасоток нагой отряд…
Оглянулись и нам улыбаются,
За собой похотливо зовя,
Раззадорить мужчин стараются,
Над волнами наклоны даря…
Стали женщины все как родные,
В нас не чают своей души,
У всех выросли любви крылья,
И союз наш морской нерушим…
Подхватили тело на руки,
И бегут, жену в море неся,
И восторгов слышны их звуки,
Парни радостно голосят,
И нагую в волнах купают,
Из рук в руки передают,
Над собой на руках поднимают
Мою женщину с жаром куют…
Окружили ее вплотную,
По грудь стоя в морской воде,
Веселятся о чем-то толкуют,
Продолжая игру затем,
Вновь подсаживают на плечи,
С них ныряет в морскую волну…
Расчудесный сегодня вечер,
Не ревную я вовсе жену…
Хорошо ей, я вижу, приятно
Расцарицей себя ощущать,
И я рад за нее стократно,
В волейбол продолжая играть…
На руках ее бережно в волны
Окунают купая, несут,
Афродиту морскую, словно,
Равнодушных нет явно тут,
И друг другу вновь ставят на плечи,
Тело женское обхватив,
Слышен смех, развеселые речи,
А я чувствую, что я счастлив…
Смех жены раздается с моря,
С ней играется круг мужчин
(Эх ты воля моя, моя воля,
Я единственный, знаю, один…)
Наблюдаю за их игрою,
В шоколад с загорелой женой
Под палящим под летним зноем,
И любуюсь ее красой…
Пусть парняги чуток покуражат,
Будет всем им, что вспоминать
Не ревную я вовсе даже
К ней мужчин эту пляжную рать…
Лето 2012г. © Евгений Кедров
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872359
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020
[b][i][color="#051bab"][color="#bb0cc4"]К[/color]то скажет, что это за крик?
[color="#bb0cc4"]А[/color]ж дребезжат в домах витрины.
[color="#bb0cc4"]Р[/color]азносит ночь подтекст интриг,
[color="#bb0cc4"]А[/color] вой пронзительный и длинный.
[color="#bb0cc4"]Н[/color]у как тут хоть на час уснуть
[color="#bb0cc4"]Т[/color]ирады длятся до рассвета.
[color="#bb0cc4"]И[/color] март все любят, и весну,
[color="#bb0cc4"]Н[/color]о бьет по нервам "песня" эта...
[color="#bb0cc4"]Д[/color]омА все в окнах-огоньках,
[color="#bb0cc4"]Л[/color]юдьми заполнены балконы.
[color="#bb0cc4"]Я[/color]вь эта в разных уголках
[color="#bb0cc4"]Л[/color]истает март весны законы.
[color="#bb0cc4"]Ю[/color]лой всю ночь кручусь и я,
[color="#bb0cc4"]Б[/color]ыстрей бы край кошачьей страсти,
[color="#bb0cc4"]В[/color]ся это бренность бытия
[color="#8a09b5"]И[/color]зводит каждого, отчасти.
[color="#bb0cc4"]Н[/color]ам "свадьбы" эти - в горле ком.
[color="#bb0cc4"]Е[/color]ще к тому - коронавирус
[color="#bb0cc4"]П[/color]оймать бы кошку мне с котом
[color="#bb0cc4"]О[/color]днажды к ним с метлою вырвусь!!
[color="#bb0cc4"]М[/color]арт перешел уже в апрель
[color="#bb0cc4"]Е[/color]й-Богу. меньше ночью криков
[color="#bb0cc4"]Х[/color]очу я слушать птичью трель
[color="#bb0cc4"]А[/color] страсть котов считаю дикой.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871891
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Граждане поэты,
Графоманов легион,
Не пугайтесь -- зря все это.
Есть у вас иммунитеты
И не страшен вам на свете
Никакой Армагеддон!
Вы же от рождения
Всем на удивление
В облаках витаете,
Подсознаньем знаете --
Безапасней там,
Ближе к облакам!
Если ж вам не повезло
И не в силах, как на зло,
Отличить где ямб, где дактиль,
Но есть крылья иль крыло,
То не парьтесь сим зело --
Ввысь, как птеродактель!
Там не тронут никакие
Вирусные пандемии!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872005
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Несе дід помиі свиням,
Аж тут поліцаі,
О! Впіймали,він без маски,
По селі гуляє.
Ловіть його,в"яжіть, крутіть,
На землю пошвидше,
І тримайте, поки він,
Протокол підпише.
Та пошвидше штраф здеремо,
Тепер буде знать,
Як ходить в селі без маски,
Пукать і чихать.
Дід ім каже:"Ви нелюди,
Де ж я візьму маску,
Де в селі іі куплю я,
Підкажіть будь ласка"?!
Я б отим, хто вивіз маски,
Просто для краси,
Вдів на морди, не стірані
Бабині труси,
Походили б в такій "масці"
Тоді вони взнали б,
Наші маски за кордон,
Більш не продавали б.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871999
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Горит Чернобыль в Украине,
огонь добрался и до нас:
горят леса, пылает ныне
и наша жизнь в нелегкий час!
пылает зона отчужденья
и смог щекочут небеса...
Пожар и боль и наважденье,
на камень вновь нашла коса!
Нуклиды все же пробудиться,
конечно, могут! Что сказать:
АЭС молчит, исчезли птицы,
им там не хочется летать!
Но есть и те, что возвратились,
там жизнь остра, как никогда...
Халатность, может быть, немилость?
Но не залечат ран года!
Там радиация осталась
и есть мутации везде...
Пожар сегодня! Чья-то шалость?!
Где милость Божья, милость где?!
Пылают проблески надежды -
деревья, как им тяжело...
У них обуглились одежды,
сегодня им не повезло!
Туда вернулись "самосёлы",
и это право их и смысл...
Прогноз у жизни невеселый...
Чернобыль - тоже любит Жизнь!
Ветвями сосен он стремится
тянуться к свету, в вышину:
за жизнь он хочет ухватиться,
нарушив леса тишину.
Трещат стволы несчастных сосен, -
смола, как слезы горьких лет...
Прошло так много зим и вёсен,
но где-то видится просвет!
Чернобыль - это наше горе!
Чернобыль - это боль и плач!
Чернобыль - жизней мертвых море!
Чернобыль - жертва, не палач!
Но лес горит и сердцу больно,
что Украина вновь в огне...
В степи душе, конечно, вольно,
пусть горе будет днесь во сне.
Горит Чернобыль в Украине,
огонь добрался и до нас:
горят леса, пылает ныне
и наша жизнь в нелегкий час!
14.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871965
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
[b]...сожмите голову руками
поставьте ноги шире плеч
толкните носом чуб с усами
да так чтоб волос не обжечь
зажгите спичкой белу свечку
прочтите про себя псалтырь
откушайте китайську гречку
отпейте творчески напий
пред тем оденьте рукавички
халат с вискозы сапоги
всё то же выдайте сестричке
и да помогут нам мозги
протрите пляшку водки спиртом
закройте намертво глаза
хельните всё единым литром
коронавирусу хана! [/b]
13. 04. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871881
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 14.04.2020
"Ну і добре - карантин,
Надивлюсь хоч фільмів в нім.
Відпочину, відісплюся,
Манікюр зробить зберуся.
Свій спечу фірмовий торт,
Пошукаю літніх шорт,
Одяг весь перескладаю,
Хату всю позамітаю.
Повичищую коври,
Хоч й так чисті ті були.
Вікна митиму, підлогу, -
Буду йти із часом в ногу.
Свого котика помию,
Де потрібно, там зашию.
Вдень послухаю пісні,
Хоч, не зовсім впору ті.
Праска є і пилосос,
Їм знайду роботи стос.
Я про чистоту задбаю,
Бруд весь-весь повичищаю."
...Плани, мрії, суєта,
Нема місця для Христа.
А це Він, це Він спиняє,
Так до Себе закликає.
І чекає, щоб прийшли,
В Ньому спокій віднайшли,
Щоб про вічне ми подбали,
"Куди йдем?" - себе спитали.
Щоб пізнали - Він наш Бог!
Не самі, а з Ним удвох
Повсякденно направлялись,
Його милістю втішались.
Щоб повірили Христу,
В Його милість пресвяту.
Оцінили Сина жертву, -
Він оживить душу мертву.
Він за гріх наш помирав,
Добровільно хрест прийняв.
Хоче, щоб від сну збудились,
Перед Богом прихилились.
Гріх віддаймо свій Христу,
На дорогу йдім святу.
Час знайдім на Його Слово
Й на молитву, знов і знову.
Наш рятунок - це Ісус!
"Я на поклик відізвусь?"
Досить жити марнотою,
Стань людиною новою!
Зрозуміймо: добрий час,
Бог ще стукає до нас!
Навернімось, поспішімо,
В серце Господа впустімо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871844
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 13.04.2020
Кожне життя- не річ, не товар, яким можна маніпулювати
Та дозволено знищувати для досягнення своєї мети.
Вірусна хвороба, карбоване слово, війна...Що нам ще ждати?
Скрижаніли люди, не бажають зернами дозріти до "черти".
Знову недоля і отрута в душі, темінь, неспокій та втрати.
Горе знається з нами. Ми знищуєм не тільки здоров*є своє
Та своїх майбутніх дітей. покоління цілі і це - не жарти.
Звикли ми скромно мовчати, хоч нас скоро гріхів рука обів*є.
Сьогоденні підходи чинуш до законів - ряд освітніх проблем.
Геть порушені санітарно- гігієнічні правила, норми.
Наша система здоров*я слабка, вже ніяка- здавна під вогнем
І її персонал кинутий на виживання , кинутий в жорна.
Спосіб життя, поведінка системи , як і відсотки здоров*я
Громадян України в жахливому стані. Щось треба міняти.
"Хвора істота у владі і вже не одна"- це лікаря слово.
Бо коли людина здорова, вона майже все може здолати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871588
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020
Має заміж іти Віка,
Марту йде питати
(Та вже має чоловіка,
То повинна знати).
Скажи правду мені, Марто,
Чи цей ризик вартий?
Одружитися - не жарти,
Це не гра у карти.
-Слухай, Віко, одкровення
Заміжньої жінки,
Таке «щастя» мають Жені,
Тані, Гані, Нінки…
Він, як мишка до заміжжя –
Сіренький і милий,
А ти - лагідна і ніжна,
І така щаслива!
Поживеш з ним зо два роки,
Ніде правду діти,
Хочеться миш’як купити
Й тут же отруїти.
Бо з цієї мишки зразу
Козлик виростає,
Доведе тебе до сказу,
Потім вовком стане.
Заміж, Віко, справжнє пекло,
А ще підуть діти…
То ж до старості пораджу
У дівках сидіти!
Все. Бувай. Не маю часу,
Мушу клопотатись,
Донечка виходить заміж –
Треба готуватись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871461
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Моей собаке посвящается...
Учащённое дыханье мне в лицо струёй вонзилось.
И стянувши одеяло, с телом долго ты возилась.
Обслюнявила мне шею, уши, рот, живот и руки.
Каждым утром, разве можно, я терплю такие муки.
Ты скулила от восторга, лихо задницей крутила.
Я был сонным, а ты носом по босым ногам водила.
Матерился, отбивался и кричал: «Тебе всё мало!»
Ты, меня не понимая, с поводком в зубах стояла.
14.05.08 года.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119644
дата надходження 05.03.2009
дата закладки 10.04.2020
Є люди екстраверти й інтраверти,
Психологи розклали нас на верстви,
Хто я? Буває важко відрізнить,
Тому що настроїв буває не злічить.
У екстраверта "в настрої" відкрите
Завширшки все: душа, і сад, і дім,
І може бути там багато люду,
Що й ледве познайомлені із ним.
Та ось коли погано екстраверту,
Закритий дім, посохне все в саду,
Вікон нема і скрізь панує тиша...
Чи хто живий? Ну.. в інший раз зайду...
А інтраверт вас манить із віконця,
На підвіконні там цвіте герань...
І посмішки вам роздає чудові,
Й готовий крізь вікно до спілкувань.
Який там настрій в нього всередині,
Про це ви не дізнаєтесь ніяк,
Дверей нема, хоч всі слова гостинні,
Ну... хоч побачив у вікні, вже рад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871508
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Я тут одна такая поэтесса.
Строчу стихи и фотки над строкой.
Я знаю гормональные процессы.
Все мужики интересуются здесь мной.
Я знаю, что в поэзии так важно. -
На голый стих картинку ставлю я.
Мне «лайки» здесь из них оставит каждый.
Прельщает их всех грация моя.
Владею словом я, для возбуждения. –
К литературе возбуждаю интерес.
И нету лучше наслаждения,
Ведь я в поэзии почти деликатес!!!
10.04.2020 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871482
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
я болен
мне - тихо
к врачу не пойду
затем что
не волен
затем,что
в бреду
я болен
без песен
чей звук так чудесен
чей текст наЧертали
в аду
я в маковом поле
сойду
с дороги
которой иду
я болен
мир тесен
без звуков
без песен
без маков
пока не найду
110818
Маки. Фломастер. Бумага для печатных машинок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871332
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Поставил муж на окна ей решетки.
А в коридоре он поставил броне-дверь.
Я не могу пойти теперь к красотке.
Могу лишь позвонить я ей теперь.
Я слышал и про секс по телефону.
Теперь попробую хоть это я.
Я мозг красотки только трону,
Когда ей позвоню вдруг втихаря.
Она рукой с балкона мне помашет.
Как будто прихожу я в зоопарк.
Лишь за билет платить не нужно даже.
Узнает муж – хватить может инфаркт…
09.04.2020 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871310
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Я позвонил любовнице на карантине.
Сказал, что очень дорога она.
Но та ответила любимому мужчине,
Что ей с “начальством конференция” важна.
Вот так она нам изменила вместе с мужем.
Теперь мы оба остаемся в дураках.
Конечно опыт такой в жизни нужен
Для тех, кто все витает в облаках.
Ну, ладно я к жене своей вернулся.
За что же пострадал “Любимый муж”?
Он тоже в своей жизни обманулся.
Как важно в браке понимание для душ…
09.04.2020 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871302
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Карантин
Так як і всі, на карантині, на дивані,
сиджу мов Дуремар в болотній твані,
вірші складаю і читаю різні книги,
і віртуально вже, плету інтриги.
Вже не ходжу на стадіон,
навіть на це є свій резон,
все дистанційно і віртуально.
Як нам обіцяно було,
що обіцяли, вже загуло,
та сало і сто грам
цілком реально.
Бо відчуваю я всім серцем,
нам допоможе горілка з перцем.
Загине клятий коронавірус,
нам нагадав старий папірус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871284
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Навіщо вірус на планеті
І пандемія в інтернеті?
Малий хижак коронавірус
-Він в монстра непомітно виріс.
Зробив в Країнах злобне діло,
Помандрував на Україну.
Щоб було добре тупцювати,
Рішили землю продавати.
Чи може нам землі не треба?
Чи жити полетім на небо
В щасливе світле майбуття?
Назад не буде вороття.
Земля- життя, а не майно.
Отой закон- він як "лайно".
То може й вірус для того,
Щоб скоїти в Країнах зло?
Квітень 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871282
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Я еду по городу, пустому и чистому,
Надев свою маску, как у врача.
Я вышел на улицу, выпрыгнул из дому,
Чуть ли не в голос крича.
Я еду, а трупы лежат в целлофане,
Могилы готовы к зиме.
Дельфины свободно плывут в океане,
А я, будто, заперт в тюрьме.
Я еду и вижу людей в распираторах,
В перчатках, халлатах, одних.
Пустые кабины в такси, экскаваторах,
Автобусах. Сам и тих.
Никто не стреляет, не дохнет в окопах,
Никто не умрёт за флаг.
Но в Азии и даже в ваших Европах
Что-то уже не так...
Я еду по городу, будто по кладбищу,
Кладбищу чьих-то планов.
И вижу, как маски идут по пастбищу,
Маски на лицах баранов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871279
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Є ще люди, і їх чимало, які відносяться до пандемії коронавірусу, як до чогось надуманого, до чогось такого, що не заслуговує на велику увагу. Що там, мовляв, панікувати, це звичайний грип. Але практика показує, що не такий уже він і звичайний. Підступність коронавірусу полягає в тому, що іноді він протікає абсолютно без симптомів. Проте наслідки бувають важкі! Ось вам конкретний приклад.
Один чоловік, що вважав хворобу COVID-19 серйозною і небезпечною для життя, вирішив покинути місто з його чханнями, шмарклями і кашлями, з його псами на повідках, які вигулюють своїх власників тричі на день, з його мешканцями, що безперервно шастають до аптек та магазинів з масками на писках і без них, і податись на дачу, щоб, так сказати, самоізолюватись на час карантину.
Закупив собі перед тим n-ну кількість продуктів, таких, що швидко не псуються, миючих засобів, сів у свій старий жигуль і поїхав. Коли прибув на місце, навів лад у будові, біля неї, поклав продукти до шафи, а тоді приступив до боротьби з вірусами старим перевіреним способом - став очищати свій організм спиртовмісною рідиною. Хай собі мешканці сіл і міст, країн та континентів планети Земля хвилюються. Він, так сказати, збоку за ними поспостерігає, за допомогою телевізора. Мережа Інтернету, на жаль (чи на щастя?) не покриває його ділянку з дачею у прилісному масиві. Та телевізор, хай не плазмовий, але на дачі є, й антена є, яка здатна телевізійні сигнали ловити. Ввімкнув телевізор. А тут халепа, за час простою, а це майже 5 місяців, щось трапилося з антеною, що була закріплена на даху хати. Чи птахи крилами зрушили, чи вітер постарався, хто його знає. Взяв чоловік драбину і поліз на дах. Але так як був під шафе, то не втримав рівновагу, злетів із даху і впав на подвір’я, перед тим проїхавшись спиною по масивні лаві, що стояла під хатою. В результаті падіння з висоти отримав легкий струс мозку, забій спини і закритий перелом ліктьової кістки лівої руки. Чи ці травми не є прямим наслідком коронавірусу?
При цьому, зауважте, ніякі явні симптоми хвороби не виявлялися. Не було ні температури, ні кашлю, ні нежитю. З цього випливає, що не можна легковажно ставитися до проблеми, що виникла в зв'язку з пандемією коронавірусу. Одним миттям рук від біди не вбережешся. Небезпека може підстерігати тебе будь-де і в найбільш непередбачувані формі. А щодо того чоловіка, то добре, що він мав легкий забій мозку і не переламав собі кінцівки чи хребет. Через кілька хвилин травмований прийшов до тями. Помахав ногами - не зламані. Підніс голову - крутиться, але ціла. Рука болить ліва, дуже! Але права не ушкоджена. Полежав чоловік якийсь час, пойойкав. А тоді піднявся із землі, приклавши до цього чимало зусиль, бо ж рука та спина боліли. Зачинив хату (ключ був у дверях), сів до машини і повернувся до міста. Можливість підхопити там коронавірус його вже більше не лякала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871259
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Цей вірус - напевно розплата
За нашу байдужість і лінь.
Як кинута в хату граната
Усе перетворює в тлінь...
Крокує без меж і кордонів,
Пройшов горезвісний поріг.
А відлік пророцтв і прокльонів
Від вірусів не застеріг.
Ні мило, ні ліки, ні маски -
Ніщо не поможе старим...
А всеж дочекаємось ПАСКИ
Ми з вірою й з Духом Святим!
І ВІРА - усе переможе!
І вірус піде в небуття.
Нам Бог, як завжди, допоможе...
...Чи прийде до нас каяття?
08.04.2020 14-46
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871250
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Короновірусна паніка
має ефект «Титаніка»,
що в народу породжує страх
і сіє в душах тривогу,
руйнуючи віру у Бога,
і мрії приводить у крах.
Люди бояться померти,
та боятись не варто смерті,
бо не смерть страшніша всього, -
страшніше, коли в людини
поступки стають, як в тварини,
для задоволення «Я» свого.
Короно віруси були й будуть,
і вмиратимуть з часом люди
від старості, чи від хвороб,
але не треба лякатися
і паніці піддаватися,
хоча в смерті – багато спроб.
Життя від смерті сильніше,
бо дає набагато більше,
ніж може забрати смерть.
Людина завжди має силу,
щоб жити по-людськи й щасливо,
зі смислом, наповненим вщерть.
Не сприймайте усе на віру,
використовуючи довіру
до авторитетів чи ЗМІ,
і завжди на увазі майте -
довіряючи, перевіряйте,
щоб не викликати в курей сміх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871234
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Одужуй,Земле!
Небу поклонімось.
Одужуй ,Земле!
Молимось Богам!
Одужуй,Земле!
В Слові об'єднаймось!
Одужуй,Земле!
І здоров'я й нам!!
Здоров'я й сили
В кожную родину!
Думки і Слово-
Наш і щит,і меч.
Вже Бачимо
Здорову
Батьківщину.
Скидаємо всі
Смути з наших
плеч.
Одужуй,Земле,
В Слові об'єднаймось!
Одужуй,Земле!
І здоров'я й нам!
Одужуй,Земле!
Небу поклонімось.
Одужуй,Земле!
Молимось Богам!
07.04.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871145
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Мальчик, надень свою шапку,
Кушай и не огорчай
Маму, тётю и бабку,
Пей только воду и чай.
Мальчик, читай Толстого,
Слушай виолончель,
Иисус или Иегова,
Паски, пилотки, ель.
Мальчик, ходи на завод,
Слушай начальство, жену,
Едь на моря раз в год,
В десять иди ко сну.
Мальчик, лечись в больницах
И умирай в шестьдесят.
Мальчик во встречных лицах
Видь лишь, что встречный рад.
Мальчик, не думай много,
Бей по утрам жену,
Выйдя из-за порога,
Осознавай вину.
Вечером ей букетом
Выскажи, что не прав.
Мальчик, на дачу летом
Едь. Оставайся там...
Мальчик, напейся водки,
Если болит душа.
Режь всем мерзавцам глотки
Острым концом ножа.
Мальчик, забудь о чести
И не сдавайся ментам.
Право холодной мести
Чище, чем чистый грамм...
Мальчик, ты сам рождённый
И умирать одному.
Мальчик, ты не побежденный,
Не верь ни в закон, ни в тюрьму.
Не доверяй полицаю,
Политикам и ТВ,
Ходи лишь по самому краю,
Спирту не верь и траве.
Мальчик, ну ты же свободен,
Мальчик, ну ты же живой,
Нет ни религий, ни родин,
Лишь небо над головой...
Мальчик, надень свою шапку,
Если надеть хочешь сам.
Бери, кого надо, в охапку
И убегай по лесам.
Где-то за ними - рассветы,
Где-то за ними - гроб.
Мальчик, ищи ответы.
Мальчик, не мерзни в лоб...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871123
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Всюду пустынно: остались афиши,
вывески, фейков разгул, полумеры.
Вовсе не избранным выбраны ниши.
Прячутся все: там, где вирус не сыщет.
Меньшими будут, возможно, потери.
Парки безлюдны, дороги и скверы…
Город пустой, но в зелёном размахе.
И для цветения нет карантина.
Кошки, собаки не ведают страха.
Крыльями машут восторженно пт`ахи.
Всё, как обычно, в весенней картине.
Тучи припрятаны в синих глубинах:
скрыли разгадку в Небесных вершинах…
Разум уже затуманили фейки!
Справится с ними весна-чародейка???
02.04.2020
© Copyright: Виктория 75, 2020
Свидетельство о публикации №120040707440
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871124
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Жінка- мати й трудівниця
Вона за́вжди у роботі
Відпочинок лише сниться
Не має часу на курорти
Чоловік, то є господар
Порядок знає він у домі
А коли мається робота
Завжди́ перемагає втома
Коли увагу дає дітям
Додому носить зарплатню
Буває, що грошима сіють
Не дасть копійки у сім'ю
По- різному жінкам живеться
Коли надійне є плече
Доля жінці усміхнеться
І Богові подякує за те
А в іншої буває навпаки
Додому він не поспішає
По літрі випить залюбки
На те він повне право має
Дружина, та гребе за двох
Старіє більше від роботи
Щастя до неї не прийшло
Її гноблять усі турботи
Красу тепер не повернути
Прожиті задарма роки
Від п'яниць вчасно відвернутись
Почуйте, ви мене жінки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871126
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Щось змінилося в нас, щось не так з нами, люди,
Бо Земля чомусь плаче від справ наших всіх
І не в радість їй храми, й величні споруди,
Бо на кожному кроці розпуста і гріх.
Найстрашніше ж, що кажуть, мов - вірую в Бога, -
Та лиш згадують Бога в хвилину тяжку.
І зове їх безчестя й неправди дорога,
І нащадкам готують вже долю гірку.
Десь утратили ми доброту до людини,
Припинили ми радитись з нашим Творцем,
І жорстокість, байдужість створили руїну,
І біда вже літа перед нашим лицем.
Возомнили себе, мов володарі світу,
Що планетою Божою - нам керувать!
Що під силу нам все - де сніги - бути літу!
А річки в інший бік можемо направлять.
Що ліси вправі нищить, тварин убивати,
І сміттям засипати всю Землю святу,
І за шлунок й кишеню свою лише дбати,
І лиш плоті годити всякчас за мету.
А про душу забули... Покайтеся, люди!
У молитві зверніться до світу Творця.
Він і цей гріх пробачить і зможе забути,
Дасть нам шанс, щоб планеті й людині ще бути.
Лиш живи з Ним в єднанні завжди й до кінця!
07.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871133
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Диктатура – міраж чи реальність?
В мене не було наміру оприлюднювати цю історію, адже вона здавалася спочатку моєю приватною справою. Та наступні події почали вимальовувати певну тенденцію, що і спонукало поділитися з вами своїми спостереженнями.
А все почалося з того, що дев’ятнадцятого березня, з огляду на події, якось склалися у невелику віршовану форму слова, які я проілюстрував заставкою з інтернету, –
А в Україні пандемія вже давно –
«Коронавірус мізків» її звати!
Розпочалась з кварталу і кіно,
Крім хліба, дурням, треба ще поржати.
Тепер сміятись будемо до сліз,
В країні вже у всьому «обісрація»!
Здолати вірус, цей зелений слиз,
Поможе лиш кривава вакцинація.
Розмістивши цього вірша на своїй сторінці в Фейсбуці я пішов в садок займатися обрізкою плодових дерев. Карантин карантином, але догляд за садом ніхто не відміняв. Так от, забрався я з ножівкою та секатором на черешню, всівся мов шпак, десь так на висоті чотирьох метрів, аж тут задзвеніла мобілка. Дивлюся по коду – дзвінок з Києва, думаю, – Хто ж це мене на черешні знайшов?
– Мирослав Петрович?
– Саме він! – Відповідаю я.
– Вас турбує кіберполіція! Ви щойно розмістили на Фейсбуці допис, він вже набрав тридцять поширень.
– Ну і чудово, – Кажу я.
– Ваш допис не на часі! Він може сприяти поширенню панічних настроїв, то ж ви видаліть його.
Ось така вийшла в мене розмова, досить ввічлива, але з певними вимогами. Завершивши обрізку черешні я рішив глянути,, що там робиться на моїй сторінці і як цей допис може сприяти панічним настроям. Так, є кілька десятків поширень цього вірша тих, хто розуміє загрозу державі від «коронавірусу мізків». Але з огляду на дзвінок, щоб не бути звинуваченим у заклику до насильства і не бути заблокованим, замінив слова «обісрація» на літературне обсервація, хоч так було виразніше, а «криваву» на болючу, та сам вірш видаляти не став.
Та на цьому моя історія з кіберполіцією не завершилася. Зранку, двадцять п’ятого березня у вікно побачив, що біля хвіртки тупцюють два поліцаї. Думаю, що я правильно вживаю це слово – у формі іменника, по аналогії – вчитель, лікар і т.п. Та
все ж чомусь слово поліція сприймаю, а ось поліцай – викликає якесь психологічне напруження. І це бачу не в мене одного, адже всі вживають форму прикметника – поліцейський. Поправте, якщо я не правий.
Так ось ці два поліцаї приїхали за особистою командою якогось генерала скласти на мене адмінпротокол. Я подумав, що за вірш! А ні! Склад вчиненого мною адміністративного порушення , – «11.03.2020 року гр. Вересюк М. П. у соціальній мережі «Facebook» поширив неправдиві чутки щодо»Коронавірусу», що можуть викликати паніку».
Зрозуміло, що за вірш скласти такий протокол було недоречно, адже там панікою і не пахне. А ось «помститися» за вірш, так! Тож послалися на допис, в якому я виклав свої думки, щодо природи виникнення цього вірусу, він і зараз розміщений на сторінці «Коронавірус біологічна зброя?» Не буду багато говорити про абсурдність цього звинувачення, адже згідно ст..34 Конституції України «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір». І це якраз моя думка і викладена моїми словами… Складаючи протокол поліцаї знехтувала конституцією та посягнула на свободу думки і слова, бо ж треба виконувати команду якогось генерала. Я пізніше пожалкував, що не уточнив прізвище цього поліцая в генеральському званні.
Та я хочу звернути увагу на інше. Так ось приїхали поліцаї до мене не по місцю реєстрації, а в село де я самоізолювався по ІР-адресу комп’ютера. Тобто поліція має можливість встановити місцеперебування кожного власника телефону чи комп’ютера.
Але чомусь інтернетшахраїв та крадіїв смартфонів ніхто не ловить, а ось спробувати обмежити права громадян – запросто. Я з цим стикнувся вперше, хоч пишу гостру громадянську поезію давно. Та навіть за часів Януковича ніхто не пробував обмежити публікацію моїх віршів. Хоч читаючи на Майдані мою збірку «Сполох» люди з подивом сприймали, що я наважився таке писати та ще й видати і адекватно оцінюючи ситуацію перепитували, чи не боюся, що мене можуть вбити?
Не було обмежень в публікації і виданні громадянської поезії і за часів президентства П. Порошенка, якою мені потім дорікали в період президентських виборів, що я продався і став «порохоботом». Але критика влади і поливання брудом та оббріхування, це зовсім інші речі. Тому кажу, що я підтримаю Зеленського коли побачу, що він діє як Президент України і захищає її інтереси. Та, на жаль, підтримувати його сьогодні немає за що! Повний провал у всьому.
На мою думку сьогодні влада використовує ситуацію з коронавірусом щоб позбавити суспільство громадянських прав і свобод та приховати свою неадекватність і дії, які суперечать інтересам України. На другий план влади відійшла війна з Московією і щоденні втрати нашої армії. Таке враження, що цей кронавірус є тією соломинкою, схопившись за яку влада намагається приховати та виправдати провальну економічну політику, спад виробництва, невиконання бюджету, неадекватну зовнішню політику і навіть свої злочини. Так, наприклад, за реалізацію за кордон масок і інших засобів захисту населення не покарали нікого. А це рівноцінно тому, як позбавити солдат касок та бронежилетів. Чому тепер цей канал Г+Г і його «зливний бачок» Наталя Мусійчук не репетують, що це мародерство на смертях?
Чому не відповість ніхто за те, що населення двогривневі маски тепер купляє по 20-30 гривень і навіть за таку ціну вони відсутні в аптеках? То чи не є злочином сьогоднішньої влади введення захмарних штрафів в розмірі 17 тис. гривень за появу на вулиці без маски, коли своїми діями саме вона позбавила людей цих масок.
Саме злочинна бездіяльність влади сприяла поширення короновірусу в країні та неналежної підготовки медичних закладів до пандемії. Ми пам’ятаємо з якою помпою і як на цьому піарилися всі, від президента до міністрів, проводилася обсервація наших громадян в Нових Санжарах. І що? А потім без всякого контролю з-за кордону повернулися десятки, сотні тисяч українців, які без всякої обсервації роз’їхалися по всій країні.
Короновірус убезпечив сьогодні владу від протестних акцій і від відповідальності за свої злочини. А як інакше можна розцінити, що ніхто не відповів за порушення законодавства зафіксовані в так званих записах Труби. Це ще не забулося, а на черзі вже записи Єрмака! І президент береться захищати Єрмака лише на тій підставі, що це його друг! А проти депутата, який це оприлюднив, відкривається кримінальна справа за розкриття державної таємниці!? Повний абсурд! Та Єрмака треба було звільнити лише за спробу легалізацію і введення в правове поле так званих ЛНР, ДНР і спробу зробити з Московії спостерігача, а не учасника війни. Тож вже за ці записи Зеленський, який став президентом на лозунгах боротьби з корупцією, кумівством, офшорами – мав би вже вдруге звільнити Єрмака!
Та навіть більше! Після тих недолугих пояснень, які прозвучали з офісу президентства з трьохмісячною затримкою про те що його поїздку до Оману оплатила його дружина, а повернення влада Оману, вже після першого року президентства, він мав би зрозуміти, що своїми діями, навіть діючи несвідомо, він шкодить Україні! І чим довше він буде на цьому посту, тим більшої шкоди завдасть, навіть і не маючи таких намірів. Блазень, ставши президентом, залишився блазнем.
Але вчинити так йому не дасть його оточення. Оточення, яке сценарій фільму і кварталу екстраполює на всю Україну. Свої провали вони намагаються компенсувати посиленням влади, обмеженням прав і свобод громадян тільки заради утримання самої влади. І прояви таких дій, як і виконавці, уже намітилися. Адже неможливо не помітити, як розширилися повноваження головного поліцая – міністра МВС Авакова. Він сьогодні перебирає на себе і питання обсервації і дозволу на польоти літаків за кордон і посилення боротьби з короновірусом. А ось з цінами в Авакова боротися бажання нема. Хто ж бореться з своїми баригами і мародерами?
Ще пару тижнів і в багатьох людей закінчаться засоби до існування. Вже навіть в заможній Італії значно зросла кількість крадіжок в супермаркетах, через безгрошів’я. Як буде вирішувати цю проблему влада у нас, чи є у неї хоч якесь бачення розвитку ситуації і попередження цього? Виявилось, що є ! І дуже цинічне! Влада дозволила працювати кредитним спілкам і ломбардам, передбачаючи, що зубожіле населення буде вимушене за безцінь позбуватись житла, яке зазвичай є заставою для отримання кредиту і збувати найцінніші речі, якими є ювелірні прикраси. Хто їх після завершення карантину або в разі смерті зможе повернути та відбитися від колекторів і де для цього візьме кошти? Ніхто!!! Це одразу нагадує кроки радянської влади під час голодомору, коли щоб вижити, люди за безцінь віднесли в магазини системи «Торгсин» дев’ять тон ювелірних прикрас, вага яких лишень кілька грам. А тепер треба поцікавитись, хто є власником системи кредитних спілок та ломбардів і в чиїх інтересах прийнято таке рішення? Президент сміявся з В. Ющенка за відновлення пам’яті про жахіття та мільйонні жертви українців від голоду та називав його «сеньйор Голодомор». Яке прізвисько отримає від народу тепер він? Думаю, що на «короноірод» вже заслужив.
В тій же Італії влада вирішила випустити з тюрем достроково значну кількість засуджених, щоб убезпечити їх від зараження. А в нас навіть безпідставно звинувачені волонтери і добровольці у вбивстві Павла Шеремета вже майже пів року перебувають під вартою і їх не збираються звільняти від арешту. А за їх арешт пряму відповідальність несе саме Аваков, який разом з Зеленським піарилися на пресконференції з цього приводу.
Я вже не хочу писати про підготовку медичних закладів до прийому хворих на коронавірус. Та в нас хворих в рази більше, чим подається офіційно, адже тестують лише тих у кого вже є прояви захворювання, а не всіх. До яких дій вдасться влада, коли від цієї хвороби стануть вмирати сотнями, тисячами, що збільшить соціальну напругу в суспільстві. І чи не вдасться тоді вона до запровадження надзвичайного стану, як останнього способу утримати владу? Тривожні тенденції для такого сценарію, на жаль, проявляються як у словах, так і в діях влади.
Для тих, хто турбується поширенням панічних настроїв, хочу підкреслити, що це мої думки викладені словами і що свободу думки та слова дає мені ст. 34 Конституції України.
07. 04. 2020 р. м. Вінниця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871102
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Розкриває свій цвіт алича,
Абрикоса цвіте біля тину.
І чекає тривожно душа
Наче дива - кінець карантину.
І черешні ось-ось зацвітуть,
Вишні вже зачекалися свята.
Дні квітневі надію несуть,
Це так мало і дуже багато!
Далі - яблуні, в кожнім саду
Намалюють рожеві етюди.
Сонце сяє! і всяку біду
Переможуть у єдності люди!
Не спинити нікому весну,
Білопінно пишаються груші.
Ми плекаємо віру одну,
Що лікує оновлені душі.
Все минає... і це промине,
Вже не раз ми ходили по краю...
А сьогодні бажання одне -
Всім здоров"я і щастя бажаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871094
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Не згадуй ти про Бродського,
Не помиляйся, друже!
Сиди собі вдома поки…
Поки не хворий ти дуже!
Якщо їздив ти у Італію,
Подзвони і відразу покайся!
А зараз тільки до гастроному –
І зразу ж повертайся!
Можна ще у аптеку
І вигуляти собаку!
Та тільки в перчатках та масці,
У бійку бери ломаку!
І зберігай дистанцію –
Не менше чим два метри!
Та ліпше сидіти вдома!
Дивитись стареньке ретро!
А можна ще із дружиною…
Але знову ж таки – обережно!
Трохи отак з недовірою:
«А може це небезпечно?»
Тільки не дуже шумно,
Діти не ходять в школу,
А за стіною суміш…
Джазу і рок-н-ролу.
Взагалі-то краще не рипайся
Всесвітня мережа тобі на допомогу!
Закопай ключі від машини!
Забудь у гараж дорогу!
Поряд ,дивись ,на дивані
Півсвіту і ціла нація!
Тішся, що за вікном
Україна, а не Франція…
Коротше, не будь ідіотом!
Уперше права, певно, влада!
Твій дім – твоя таки фортеця!
Твій дім – то твоя барикада!
У крайньому вже випадку
Можеш їхати на свою дачу!
Бо клятий коронавірус –
Таки не хрін собачий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871099
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
[color="#2600ff"][i]Епідемія чуми. Взяття генуезької фортеці.
«Хитрі кочівники стали закидати за допомогою метальних машин
трупи рабів, загиблих від чуми, за фортечну стіну.
У місті швидко спалахнула епідемія. Генуезці здалися і отримали дозвіл
від Джанібека відпливти з Криму, на кораблях, суднах також з'явилися хворі.
З ними чума й поширилася до портів Середземномор'я.» [/i]
Чорна смерть. Вікіпедія[/color]
Знов судомить світ тінь сліпої пандемії.
На верблюдах літ стрімливих — спокій став.
— Хто такії ми в Божім граді?
Хто такії?
У відлунні Всесвіту
блажких октав?
В жабуринні вражім
заплутались години.
Сновигає Вій з косою день і ніч —
Ми ж в його сільця мандруємо безвинно,
Ми в пащеку пекла
рвемося навстріч.
Ув тенетах зла — Рим, закони і канони.
Мікроснайпери рвонули межи люд,
Миготіють феодалу їхньому
аrmageddon-и:
Ми ж у ніх —
отари збочених приблуд.
А в нічнім намисті світу —
Раю радосинь,
Обліта γ-бурі Неньку-Землю.
— О Ти, Боже, лицарів лих-втіх —
закарантинь,
Відсахни
на вік-віків —
у плюм*.
-------------------------------------------------
*плюми - мантійні потоки (наук) - світ потойбіччя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870233
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Зі святом Благовіщення,
Шановне Товариство!
ЩАСТЯ ВАМ І НАСНАГИ !!!
Захотілося кохання, Продається в магазині
Та мішає маска - Насіння на грядки.
Проріж дірки «рот і очі» Буде хтось “гребти руками”-
Не любов, а казка! Не купиш лопатки!
* * * * * *
Люди ходять, мов привиди, Комусь хочеться народ
Аж лячно і смішно… Довести до сказу…
Не впізнала вчора кУма, Закручують гайки туго,
От було потішно! Щоб… усіх і зразу!
* * * * * *
Із лопатами народ – Тим, кому за шістдесят,
Весна надихає! Нічого гуляти!
Натягли маски на лиця, Як поїли раз на тиждень -
А зад загорає! Треба більше спати!
* * * * * *
Забагнулося рішуче Боремося з вірусами
В магазин сходити, І самі з собою…
Узяв чувак бочку пива Хай же лихо це пройде,
Ніяк в масці пити! Як мороз весною!
Не читайте ці частівки,
Прошу Вас, у масках!
Крапля сміху хай лікує,
Доброта і ласка!
В.Ф. - 07.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871072
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Хто ночі коси чорні обріза́в?
Вони тепер такі короткі, пане…
З небес солона падає сльоза
у ніжне серце білого тюльпана…
У пів легені дихають поля…
Пучечок лісу тулиться до Бога…
А людство спить, неначе немовля
і не бажає ві́дати нічого...
А людство спить і бачить дивні сни -
Вони страшні, мій пане, не до жарту…
О, як нестримно хочеться весни -
тієї, що серця розбудить завтра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871052
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Ах, эпидемия районного масштаба!
Район Системы Солнечной – Земля,
Конечно, это не туманность Краба,
А так себе, букашка или просто тля.
Сочувствует туманность Андромеды,
Нашей Земли ближайшая соседка –
За что ж планете суждены все беды?
Одна страдает во Вселенной клетка!
На других планетах всё нормально
При температурах плюс иль минус…
Земля ж вот существует аморально,
Ну вот, поймала в наказанье вирус!
Живёт сей паразит, уже который век,
И всё вокруг себя упорно истребляет,
А имя того вируса, конечно, Человек,
При этом облик человека он теряет.
Здоровье у планеты хищно подорвав,
Он обожает выпить за своё́ здоровье
И даже будучи уверенным что прав,
В себя вливает он не молоко коровье.
И во хмелю, и наркотическом тумане
Не понимает этот "вирус" что творит!
И хоть и образно – на суше, в океане,
Под человеком вся Земля уже горит!
Глобальным потеплением планета
Себя от человека жаждет защитить,
А он хитёр, всё избегает конца света
И от напастей мчится во всю прыть.
Он продолжает кровь Земли сосать,
Отходами заваливать пространство,
А что ему? – планета ведь – не мать,
Раз плюнуть, проявляя своё хамство!
Но! Терпение Вселе́нной на пределе!
Болезненную клетку нужно излечить,
А то ведь сколько можно в этом теле
По жизни злостный вирус тот носить?
А человек себе давно придумал Бога,
Что б тот ему грехи почаще отпускал,
Естественно, что судит он не строго –
Каких бы грешник "дров ни наломал".
Выходит, всё-таки не зря молились:
Ну, наконец, явился истины момент –
И все кто верят, вряд ли удивились,
Что Бог теперь для них и инструмент!
Он снова выбрал женщину, мужчину,
Тем самым яро выполнив программу,
Он друг от дру́га им вручил вакцину,
Открыв свои ворота в небо, к храму.
Добро пожаловать безгрешные рабы!
Он все грехи ещё при жизни отпустил.
Возможности вакцины явно не слабы,
Лишь у неверных вознестись нет сил!
Зато уже планета понемногу оживает,
Оздоровилась клетка именем Земля,
Пока в домах весь вирус пропадает, –
Очистились леса, озёра, горы и поля.
Вот так и торжествует тут Вселенная,
Но с "вирусом" – полезный всем урок!
А пандемия, это карма, и мгновенная,
Чтоб люди знали: в чём у них порок…
06.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871092
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Натягнуті маски, зірвані маски:
Рятуйся від смертельного грипу!
Під ладаном ловиш бед-трі́пи,
Як в сценах найгламурніших кліпів.
Розірвані маски, розмальовані маски:
Чого потрібно вам ще там?
Врятується той хто хреще́ний
А хто ні - хай молить прощення!
Знайдені маски, вкрадені маски:
Чекай повороту на колі Сансари.
В чорному пастор для своєї отари
Обирає дорогу в Содом чи в Санжари.
Усміхнені маски, розчаровані маски:
Готуйте новенькі пости до мере́жі.
Пишіть через біль, кашель і нежить
Про нове падіння Вавилонської вежі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870965
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Дев'ятнадцять дівок, дев'ятнадцять кохань
зажадали, запрагли мандрівку!
На таксі! На летовище! В рідний Ухань.
Не спинити жоднісіньку дівку!
Захотіли страшне у всесвітнє турне.
Що не дівка – красуня, акторка!
Сланували турне (благо є інтернет!).
Для рутини політ – мов касторка.
Приручили свій страх і пішли по руках.
Заспівали і затанцювали.
Нині успіх вимірюють вже не в роках.
Шанувальники хлинули валом!
Світ сучасний – без меж. Тож курсує кортеж
п'ятий місяць від націй до націй.
Вже мільйон запалили сердечних пожеж
із Уханя дівок дев'ятнадцять.
Аплодують в Канаді, Італії, США,
австралійці, корейці, іспанці!
У Ірані й Німеччині – оплесків шал.
Все пульсує в нестримному танці!
І чихати дівкам на вакансії дам
найуспішніших в світі компаній.
Не по днях – погодинно зростає плацдарм
інфікованих творчістю фанів.
Дев'ятнадцять дівок, ніби чорних дірок,
славу й успіх висмоктують в націй.
Краще думати про 19 дівок,
ніж про вірус ковід-19.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870985
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Як мудрий народ зміг обрати ту владу дурну?
Де схована мудрість? У чому? Ніяк не збагну.
Обдурений, збитий, наміряв про інший портал,
Та дива не сталось. Знов в пастку наївно упав.
Чому з нас до скону не сходять дитинства казки?
Яйце золоте дармове нам далося взнаки?
Все віримо щиро, що щастя прийдЕ порося.
ЖивЕмо в тій вірі. Напевно в тім мудрість уся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865196
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 06.04.2020
думаешь о шероховатых вещах: грубой речи
резких рукопожатиях веснушчатых лицах
заросших травой личинах
сочиняешь любовь / так всегда делали в детстве
теперь есть время заняться любой причудой
внешняя речь растворяется внутренней
спрашиваешь: долог ли путь к этому месту
в рыхлой теореме весеннего сна?
(спрашиваешь: при чём здесь растрескавшиеся губы?)
книги покидают добровольную изоляцию
чтобы увидеть на небе черешневый снег
реки молочные нарочито безбожны
раздражённые бунтари без масок долго
спорят друг с другом возле раскрытых подъездов
значит эпидемия будет тяжелой
(Из цикла «Карантин»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870907
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 06.04.2020
МОЛИТВА ВРЯТУЄ СВІТ
Позакривались, від вірусу у хаті
Нікого ніде, не видно ні душі.
І за крок , до смерті : бідні, й багаті...
Ніхто , не викупиться за бариші.
Людина , стала безпомічна, безсила...
І повсюди, паніка... страх, що буде?...
Та , на все , є Господня воля і сила
Кажуть , що береженого ...Бог, береже.
Біжимо, у кам'яну пустиню за вітром
Божевільня ,у нескінченій гонитві.
Туман, пеленою на очах... не бачимо, світло
Знищуємо ,все руками війною, у битві.
Віра ,у завтрашній день дає надію
Що спільна молитва врятує від бід.
Зійде , сонце Бога з щезне пандемія
І вовіки , буде творити добро світ.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870902
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Адажио (Ремо Джадзотто)
[youtube]https://youtu.be/JqP_7IU3R10[/youtube]
[i][b][color="#068191"]Як кажуть, нам китайський вірус не страшний –
У нас є свій, що має українські “вади"...
О, україщю, ЩОСЬ ТАКИ РОБИ – НЕ НИЙ.
Заслін постав хоча би від своєї влади.
А то…
Одяг корону розміру чужого – хрусь:
коронавірус;
зневажив досвід, ум і Україну-Русь –
коронавірус;
пообіцяв, але нічого не зробив –
коронавірус;
захисника і волонтера посадив –
коронавірус;
відмовив в чомусь немічному прохачу –
коронавірус;
волаючого у пустелі не почув –
коронавірус;
поперед старшим (віком) двері зачинив –
коронавітус;
забрав права в господаря землі і нив –
коронавірус...
Той вірус в нас повсюдно – тут і там,
у нього - розмаїття українських штамів.
На серце наступає нам
отой чвалак-гіпопотам.
О, скільки в нас таких ручних гіпопотамів!
...Однак, з усіх зара́з жахливіша є та,
що породила в нас до "вірусів" байдужість:
святкуємо чужі свята̀,
бо памка до своїх пуста,
бо мова, бачиться, проста…
Й деруть в нас шкуру від хвоста,
а треба б – з голови...
На те потрібна мужність![/color][/b]
6.03.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867130
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 05.04.2020
В эфире вирус! Только он один!
И факты, и гипотезы, и сказки…
Но утру не мешает карантин,
И, Слава Богу, солнышко без маски.
Как будто радость воплотилась в нем!
Все охватившем, всех обнявшем свете!
«Не бойтесь, люди, все переживем»
Поют лучи… А мы им чем ответим?
Когда-то в марте таял старый снег,
И серебром ручьи так вышивали!
На снег стал скуп наш прагматичный век,
Зима не одевала снежной шали.
Но всеравно пришел весны азарт,
Пусть снег зимой не смел и показаться,
Но сохранил весенний месяц март
Своих лучей волшебное богатство.
Какбудто с самих радостных картин!
Идут лучи! Всем дарят нежно ласки!
Весне не помешает карантин!
И, Слава Богу, солнышко без маски.Марта 2020
В качестве иллюстрации картина Константина Юона "Мартовское солнце"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870899
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
* * *
Під маскою грифу – COVID 19-тий
Проводять антихристи "асенізацію",
Для них ненависного, людства в прострації…
Це згідно доктрини і за протоколами,
Що упорядковано і практиковано,
Воюючи з людством, сіонськими колами…
У них в арсеналі є ще і підступніші
Проекти розправи над нашими душами,
Щоб вдесятеро стало менше нас сущими…
Завершить "санацію" цю апокаліпсис
Промінням невидимим всепроникаючим,
Не виживуть і ці [i]серійники[/i] каїни…
Алло, душогубці, пора вам покаятись!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870885
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Глибинна бомба – Covid-19* –
Чужинець, що руйнує організм:
Шипи стирчать, немов протуберанці,
Не вгледиш, як у нутрощі проліз.
Воно таке – нездатне ні до чого,
Окрім плодити копії себе:
Нема сумління, голови, безноге,
Без почуттів і повністю сліпе,
Та вчепиться, ресурс твій завербує,
Потреби власні виставить ребром,
Мале, настирне, спершу – безпритульне,
Та за добро розплачується злом.
Таких остерігатись має кожен.
Серед людей я зустрічала схожих.
*Covid-19 - коронавірус
За ідею та світлину дякую Олексі Удайко та його твору
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867130
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867755
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 05.04.2020
Мы закрылись в домах...
Заточились в квартирах.
На замок – все границы.
Карантин – всё сильней.
Всеобъемлющий страх
Правит вздрогнувшим миром...
Не свихнуться б, не спиться
От дурных новостей.
Только толку страдать,
Лить проклятья и слёзы,
Выдвигая судьбе
Обвинений тома...
Не дано побеждать
Тем, кто сам же сдаётся.
Кто не светит, не греет.
Кто ведет в никуда.
Да – нам всем нелегко...
Но в себе запереться,
Думать «все мы умрём» –
Безусловно, нельзя.
Ведь страшнее всего –
Изоляция сердца...
Так давайте её
Не допустим, друзья.
Поддержите того,
Кому нынче труднее, –
Добрым словом своим,
Добрым делом своим.
Только так всех врагов
Одолеть мы сумеем:
Вирус мы победим,
И свой страх победим.
4-5 апреля, 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870880
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
всі ми в чиємусь житті таракани
живемо в аортах думок і артеріях
загороджуємося від інших парканами
ховаємося від думок у преріях
нас лякає тільки одна людина-тапок
бо це єдиний, хто переб.є тараканів
кров протікає поміж численний лапок
ми повелителі різних тілесних станів
ми з.їдаємо всі червоні еритроцити
плаваємо венами по всіх думках
я твій таракан. я хочу з тобою жити
і керувати у твоїх холодних снах
викликай людину - тапка, сонце
бо я зовсім не дам тобі спати
він зажене мене до самого серця
і назавжди там будеш мене мати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674290
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 05.04.2020
Час.
Іде для Нас.
І для Вас.
Всім править час.
Він справжній ас.
Час.....
Очі.
Я так їх хочу.
Я так їх бачу.
я не заплачу
І не пробачу.
Віра.
В любов змарніла.
Тебе зустріла.
Мене убила.
Ти моя мила?
Час. Він править нами.
Живе словами.
Очі, що повні болю.
Візьми з собою.
Віра. Лише лишилась.
Усе згубилось....
Час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629677
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 05.04.2020
[youtube][/youtube] https://www.youtube.com/watch?v=S1d9hFikh54
Трое в масках в банк вбежали
С криком:"Руки вверх! Стоять!
Рот не открывать! Молчать!" -
Все, от страха, задрожали.
Руки подняты, а значит
Не прикрыть лица и глаз.
- Не чихайте Вы на нас! -
Молит их кассирша, с плачем:
Отвечают ей бандиты:
- Деньги принесешь сейчас,
Не убьем, отпустим Вас.
И тогда мы будем квиты.
- Вы грабители? Родные!
Не пришли нас заражать?!
Сразу же могли сказать!
Мы-то думали:"Больные!"
- Вот и денежки. Возьмите.
Может, кофе принести?
Ну, счастливого пути.
Будет время, заходите.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870867
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Короновирус нас с Любимой разлучает.
Она в соседнем доме – не зайти.
И, как и я, сидит на кухне и скучает.
На сковородке жарит взаперти.
Я позвонить ей все-таки решился,
Хотя у самого весь полон дом.
Я на другой красавице женился
И потому так редко мы вдвоем.
Звонок мой так заставил волноваться,
Что руку обожгла Любовь моя.
Не нужно даже в чувствах признаваться,
Здесь и без слов все быстро понял я.
И даже муж ее не обижался –
Любовь нельзя загнать на карантин.
Он тоже ей в любви своей признался.
Какое пониманье у мужчин…
05.04.2020 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870857
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2020
Попробовала перевести еще одну старинную английскую песенку, в которой соблазняют гордую красавицу - чтобы она согласилась стать невестой.
Заботилась главным образом о том, чтоб текст ложился на задорную мелодию.
Источник текста: Shirburn Ballads, 1585 - 1616. Edited from the MS by Andrew Clark. Oxford, at the Clarendon Press, 1907.No XXIX. P. 116 -120.
Послушать можно, например, на диске Philip Pickett. Nutmeg and Ginger. Spicy Ballads from Shakespeare's London. The Musicians of the Globe. (1999).
Оригинал:
The Miller
A pleasant ballad of the merry miller's wooing of the baker's daughter of Manchester
To THE TUNE OF Nutmegs and ginger.
The miller, in his best array,
would needs a wooinge ride.
To Manchester he takes his way;
Saint Clement be his guide !
He can singe,
he can ring,
and doe many a pretty thinge.
He can pipe
daunce a downe,
no man better in the Towne.
His face is fayre,
and curled his hayre.
Miles they this miller call.
In Manchester a Baker dwels,
who had a daughter fayre:
Her beauty passinglye excells;
none may with her compare.
Her he leekes,
her he seekes,
and commends her crimson cheeks.
He would pipe her
daunce a downe,
before anye in the towne.
But she is coye,
and loveth not to toye—
beautye makes her disdaine.
[3]
Tom Tayler trips it verye trim,
with nosegay in his hat,
Giles Glover, when he vieweth him,
thinks nothing well of that;
In his gloues,
that he loves,
he like a true love proves,
Bordring them
with bleedinge hearts
piercfed through quite with darts.
Then the Tanner swares
hee'le haue him by the eares
that doth this Rivall prove.
[4]
It happened on a Holye-daye
these lusty wooers met;
And every party doth assaye
the Baker's gyrle to get
First began
to fayre Anne
the Tayler, like a proper man :
—
'I will make
'the garments gay,
'and daunce with thee each holy-day;
'In fashions straunge
'thy clothes I will change.'
' No !' poynt, the mayden cryde.
[a] 5 leekes] i. e. likes. la and loveth] omit and ; read loves.
[3] 8 Bordring] i. e. broidering, embroidering.
[5]
'A Taylor shall not be my love;
'and Glover I'le haue none.
'With Tanners I will never toy
—
'I love to lye alone.
'The buchdr shall
'not be my halfe,
'for feare he dresse me like a calfe.
'Therefore together
'get yow gone,
' for I will mary ne'er a one.
' But I will be
' a mayden certainlye;
' I like to lye alone.'
[6]
Away these heavy Suters wend,
with sorrow in their harts.
Miles miller learned by a friend
howe they maye plead their parts.
He is bold,
nothing could;
in his purse is store of gold.
He puts on
his Munimouth cap;
and, at the dore he lovd, doth rap,
Crying—' god be heere's !'
At length corns forth his deare,
bending her pretty browes.
[7]
' Fayre mayd,' quoth he, ' I must intreate
'your companye a while.'
With that, he rudly rushbd in,
and she began to smile.
Saying, 'Staye,
' freind, I praye:
' none but I keepe howse, I saye.
'My father
'and my mother be
'both in garden certainlye.'
'The better then for me.
' I come to none other but thee,'
answered the myller playne.
[5] 12 a mayden] read maid. [6] 4 maye] read did.
1 1 heere's] read here. [7] 3 rudly] i.e. rudely.
[8]
'Here's 40 pound in gould, faire mayd;
'vse yow yt at your will.
'Besyde, before your feet, be layde
'the miller and his mill.
'Your fayre eyes
'doe surprize,
'and bewitch my fantasies.'
'Sweete !' quoth he
(with that he kist),
'vse the miller as yow list.'
The mayde lookt red;
and, blushinge, hung her hed,
saying 'I cannot love.'
[9]
'Sweet,' sayd the miller, 'be not strange
'but blythly looke on me.
'Vnto my mill I praye yow range,
'where we will merrye be.
'Lad nor lowne
'in the towne
'shall better teach yow daunce a downe.
'While my mill
'goes click a clacke
'I will set yow on a sacke.
'Sweete, goe with me
'where we will pleasant be.'
'Fye!' sayde shee, 'howe yow faigne
!
[10]
'I meane to trye your curtesye,
' and go vnto your mille.
' I'le keepe this monye for a pawne
'for feare yow vse me ill.
'In the towne
'daunce a downe
' is loved of Lasse and lowne.
' If yow doe teach
'the same to me,
'your trew love I doe vowe to be.'
'Content!' he sayde,
' goe with me, gentle maide :
'yow shall my cunninge see.'
["]
Now are they in [the] merry mill,
where Miles the daunce doth play.
And woon the maiden's heart's good will:
shee could not start awaye.
("9
So he playd
that the mayde
to her mother plainely sayde,
'I haue learnd
' to daunce a downe,
'the prettyest sport in all this towne.
'The miller hee
' did teach the same to me
:
'he shall my husbande be.'
[12]
Thus are the miller and the mayde
a marryed couple now.
The matter nothing was delayd;
their friends the same allow.
Yow that woo
learne to doo,
as the miller teacheth yow.
Neither Gloves,
nor tokens, bringe;
but daunce a downe teach mayds to sing.
Else favour none
vnto yow will be showne,
although yow dye for love.
Edwarde Hull
Сватовство веселого мельника
О том, как веселый мельник сватался к дочке пекаря из Манчестера
Веселый мельник свататься
Решил, и сразу - в путь.
В Манчестер направляется -
Удача, не забудь!
Может петь и играть - с таким не станете скучать.
И для песен, и в пляс - лучше парня нет у нас.
Кудряв, хорош,
Как не гляди - пригож.
По имени он - Майлс.
В Манчестере у пекаря
есть дочка - всех милей.
Учтивая, прелестная -
и парни грезят ей.
Вот ее он избрал - и невестой бы назвал.
С ней бы петь и плясать - лучшей, право, не сыскать.
Но жаль - скромна,
К кокетству не склонна.
Раз хороша - горда.
Чтоб быть замечен, Том-портной
букет на шапку взял,
и Джайлс-перчаточник стал злой,
как это увидал.
Чтоб девицу пленить - себе умел обнову сшить.
На перчатках - узор: сердец простреленных набор.
Кожевник - тот,
Грозить не устает:
Соперников бы вздул!
Вот как-то праздник наступил.
Девице - не пройти.
И каждый ухажер решил
Слова любви найти.
Начинает портной и молвит Анне дорогой:
"Нам семьею бы стать - наряды стала б ты менять,
Умею шить,
Я б платья стал дарить..."
Она сказала: " Нет!
"Портного я не полюблю,
Перчаточник, уйди!
Кожевник мне не по душе,
Себя зря не труди!
Мне немил и мясник: он слишком грузен, что твой бык ...
Ни к чему ваш привет: ведь здесь для вас невесты нет.
Не вам - пленить,
Хочу девицей быть,
Желаю спать одна!"
Ни с чем пришлось остаться им -
Стал день печальным днем.
Майлс-мельник другом был своим
Оповещен о том.
Но ему ль отступать? - сноровки ведь не занимать.
Голос громкий звучит - вот к милой в двери он стучит:
"Будь с вами Бог!" -
и вышла на порог,
нахмурившись, она.
"Есть дело к вам, красавица" -
Сказал, и - шаг вперед.
Ей смелость эта нравится,
Его улыбка ждет.
"Не дерзи, но входи, если нужно - подожди.
Отец и мать мои в саду, пока одна дом стерегу".
"Тем лучше мне:
Я именно к тебе" -
ей мельник отвечал.
"Вот сорок фунтов золотом -
Их от меня возьми.
Я - мельник; вместе с мельницей
Меня ты в дар прими.
Для твоих милых глаз чего не сделаю сейчас?
Тебе служить бы мельник стал", - сказав, ее поцеловал.
Она - краснеть, и в сторону смотреть:
"Любить мне не дано".
"Голубка, - мельник говорит, - меня ты не дичись.
Ко мне на мельницу приди и там повеселись.
Как всех лучше плясать - тебе б урок мог преподать.
Покуда мельница стучит - пусть гостья на мешке сидит.
Я развлеку, прочь прогоню тоску".
Она: "Ты, верно, лжешь!
Но все ж на мельницу пойду -
Исполни, что сулил.
А деньги как залог приму,
Чтоб там не оскорбил.
До упаду плясать - забавы лучше не назвать.
Коль меня обучишь ей - так милой стану я твоей".
Он ей: "Идет! Так нас веселье ждет:
Увидишь, что могу!"
Майлс-мельник к танцу приступил -
веселые дела -
и сердце Анны покорил:
уйти едва смогла.
Так играл, угождал, что милую завоевал.
Сказала матери своей: "Я знаю пляску - всех живей.
Кто научил,
тот сделался мне мил.
И повенчаюсь с ним".
Так мельник с дочкой пекаря -
теперь одна семья.
Венчали их, не мешкая,
довольны их друзья.
Мельник всем дал урок: невелик в подарках прок,
Но научишь плясать - девица станет подпевать.
Не то - сглупить, ее не покорить,
Хоть любишь всей душой.
Перевод 21, 22. 03. 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870832
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Aihe virallinen: Istu kotona!
Наша свобода - площадь балкона.
Elderly people exposed to the risk -
Старого укладу чуємо тріск.
Aihe vaarallinen, syy on korona;
Дома из пищи лишь корка батона
Communication leads to pneumonia;
Чим ваша, владо, обмежена дія?
Kyllä, me pärjätään, mut koska se loppu?
Кто этим вирусам даст по галопу?
Who's gonna answer for thousands of bodies?
І чи назавжди закрили колодязь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870812
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
І знову світ зробився віртуальним.
Од вірусу? Од вчинків? Од людей?
Реальність має домішки астральні,
Уже реалізованих ідей.
Завмерло людство на кордоні страху,
Із-за якого глипає вина.
А все ж, Земля – то паросток з-під плахи,
Радійте, друзі, крутиться вона…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870825
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Безлюдно повсюди, тривожно.
Весняний лиш радує цвіт.
Загрозу відчув зараз кожний.
Здригається в розпачі світ.
Цей вірус прийшов із Китаю.
З шаленою швидкістю зріс.
Раніше про нього не знали.
В мутаціях змінює ріст.
Невивчений, то ж – небезпечний.
В полоні його – тисячі.
І скептикам вже недоречно:
всміхатись, сміливо йдучи.
Звичайно, що паніка зайва.
Не кращий порадник вона.
Насамперед, будьмо охайні,
терплячі, уважні… сама
загроза мине крадькома,
а з нею цей жах та війна.
У пошуках всі небайдужі:
як вийти з цієї калюжі???!!!
29.03.2020. 14.00
© Copyright: Виктория 75, 2020
Свидетельство о публикации №120040504730
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870809
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
--Кроме твоих стихов – и нечего читать!,
Ни в новостях, ни в перепостах на фейсбуках, -
С экрана ластится ко мне порнозвезда.
Со скидкой, да, на обнажение со скуки.
…Я и вживью́ не вызывал-то никогда,
Старался сам добиться, так сказать, заслуженно,
Хотя парковщик, в этих дельцах – борода:
--Так, мол, стараются, и что – прям кайф до ужаса!
Смолчать нельзя: ассортимент там – будь здоров:
Одна, с подругой, со свекровью, и с собакой
Подекламировать стихи один готов,
Её помощник, бывший футболист атаки.
Оно, конечно, бы, с подругой, ничего.
Опять же, до двери вести потом не надо.
И можно пить с таранькой пиво, самогон,
Не помешают цыпкам запахи-накладки.
И нет футбола, то есть – нечему отвлечь.
И можно звук убавить, не дразня соседей.
А тут, она:
--Какой! Умён! Широкоплеч!
…Но тут полился стих, раскованным балетом…
04.04.20 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870794
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Я московит, мне ненавистны
Хахлы, биндэравцы, укропы…
Нет лучше с Пу у нас отчизны,
А остальное мне до опы…
Я за него готов крушить,
«Норд-Оста» он герой, Беслана…
России без него не быть,
Великий вождь он Рашестана!
Орды Великой он воитель
И царь Московии всея,
Народов всех он царь-гнобитель…
Как в божество влюбленный я…
«Май фюа», отдавай приказы,
Сожжем все спалим, сокрушим,
Нет хуже укровской заразы…
Как зомби этим одержим…
«Зиг хай, май фюа! Всех на пики»,
Мы за тебя пойдем на смерть,
Да ужаснуться вражьи лики,
Замутим крови круговерть…
16.07.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870795
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Вихвалялась Валентина дочками завзято,
Одна в мене балерина, друга в депутатах.
Третя дуже знатна леді, їздить на Канари,
Є ще й син у мене Федя, ледар і бездара.
Працювати він не хоче, любить добре їсти,
Цілий день мов кіт муркоче і сидить у кріслі.
А як тільки борщ запахне, бере зразу ложку,
Запихає на дві гулі, робить в губі трощу.
Балерина завітає у гості до мами,
Все дієтою балу́є і шле телеграми.
В телеграмах чоловіку надає роботу,
Мабуть буде так довіку у неї він " мотом".
Як приїде депутатша у гості до мене,
То не мов японська гейша, кімоно зелене.
Все промови якісь строчить, шукає трибуну,
А тоді блука щоночі з бару її сунуть.
Коли ж третя завітає, дуже знатна " леді",
То така до всіх привітна, навіть і до Феді.
Він її так полюбляє, наче котик треться,
Бо багато грошей має, мов курка несеться...
Спокійніше в хаті стане, як нема нікого,
Серце рівно в мене б'ється і не болять ноги.
Нехай мають свої справи і в них поринають,
Я від них не хочу слави, хай собі тримають...
Трохи недільного гумору!!! Посміхніться!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870779
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Яка оказія явилась!
Весна не за горою,
а сіячі заякорились
у гавані застою.
Ячить поезія висока
кімвалами кумира,
куняє муза одинока
і почиває ліра.
Піїти засівають дачі...
усі на карантині...
у резервації... одначе
це не поможе нині
начхати і не помічати
ізгоя-баламута –
у самоті ізолювати,
аби його забути.
Перелопачую оазу
і короновану заразу
міняю на салати
і хай не читане ні разу
зашиє очі віршомазу
і не дає куняти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870716
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2020
Я мучаюсь немного от бессилия
Узнать, что будет после до меня.
Вчера наступит время изобилия,
А завтра было пламя без огня.
Я тут и там в одном лице... милиции.
В трех тюрьмах срок мотаю на усы.
Вчера я, может, стану важной птицею,
А завтра был разобран на призы.
Какой-то Маркс на пьяном рукоделии
Соткал из коммунистов бородУ,
А завтра "волосатое изделие"
Продам вчера рабочим по труду.
Работы столько, что и делать нечего,
Лишь капли пота весело стучат.
Сегодня я родился поздно вечером,
А завтра только был еще зачат.
И если был я завтра знаменитостью,
Вчера уже быки кручу хвостам.
(Я вас не задолбал своей открытостью?)
Вот так я буду жил когда-то там...
03.04.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870670
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Знімаєм маски із душі
Одінем лиш медичні –
Великдень стрінемо усі,
Чудовий і величний…
Нам шанс дає сьогодні світ
Й Господь із високості,
Благословенний кожен день,
Щоб чистим був й без злості.
Молитви щоб співали всі,
Й оті, хто їх й не вчили…
Про сенс подумаєм у житті,
Для чого справді жили…
Весна така прийшла чомусь,
Коли й зими не було…
Щось надломилося в Небесах
Бо людство суть забуло…
То вірус-Petya в інтернет
Заліз й все геть ламає…
А це і Всесвіт заразив –
На людство зазіхає…
Давайте ж будемо людьми –
Згадаймо про чесноти,
Щоб подолати Божий Гнів,
Молитва наш супротив!
Молімось щиро разом всі,
На відстані й далекій…
Щоб знову радість в кожен дім
Нам принесли лелеки!
Христос Воскресне у серцях,
В домівках всіх й оселях…
Христос Воскресне для життя,
Щоб дні були веселі.
Давайте з вірою приймем
Покуту, що всім дана
За Світ, що гине через нас
Неначе згнила рана…
Пора призупинити біг,
Забути гнівні чвари,
Щоб для сім’ї та рідних жить,
Для Бога й Його Слави!
#поезія_Іванна_Осос
3.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870531
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Люди п*ють з власних рук отруту - ця справа викриває ситу "знать".
Свідчать факти останніх років, хто народи позбавляє долі.
Нас віддали на страту владні сноби, треба швидко захист шукать.
Зрілі олігархи більше всіх лукавлять, прикладів геть доволі.
Зло - найвища їх культура.Метою всього життя є лиш гроші.
Зріє глобальна екологічна криза. Природи гине вокал.
Буде безлюдна пустиня, каменів гори, і місія грому.
Люди! Довіртесь щирій правді, як мечу, бо всьому іде фінал.
Дійсність страшна: отруєні річки, озера, ставки, навіть весна.
І задушливе шкідливе повітря та голі ділянки "лісні",
Сотні зниклих видів тварин і рослин, відкрита гібридна війна,
Небезпечні дороги, лабораторії...Влада вже у багні.
Так грабують комори, які багатьом поколінням належать.
Це бездумне втручання невдячних людей у природні процеси.
Кліматичні аномалії загроза всьому...І планеті зле.
І сьогодні_ відплачує Бог чи природа незвичайним вінцем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870464
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Колись ми будемо за руку йти…
Знімемо маски, одягнем усмІшки,
А нам назустріч – буйнії вітри,
А в спину нам – дитячії потішки.
Колись ми підемо у гості до батьків,
Без привода, без свята і запрошень.
І мовчки обіймемсь – не треба слів –
Слова не головні у сфері прощень.
Колись ми з друзями сховаємось в офлайн –
Знайди нас спробуй в парку чи кав’ярні.
Ми так давно живемо у онлайн,
Що вже й забулося, які ми є реальні.
Та це колись… Ще трошки зачекай…
Кому потрібна дріб’язна бравада?
Тобі ще рано в пекло а чи в рай…
Колись побачити тебе я буду рада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870426
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Надмірна релігійність - ознака відчаю
Чи, можливо, поганого виховання?
Справа звички чи все ж таки звичаю?
Стиль життя чи спосіб виживання?
Причина відсутності цілої особистості
Чи все ж результат такої відсутності?
Через надмірність барв чи таки сірості?
Пошук істини чи шлях від сутності?
Старі ритуали через брак інформації
Чи занадто мало в ЗМІ стосовно нових?
Крок еволюції чи шлях до стагнації
В пошуках слів хоч трохи змістовних?
Втрачаючи все чи тільку віру і гідність?
Пошук нового чи бажання стабільності?
Більш стабільного ніж смерті вірогідність?
В чому ж причина надмірної релігійності?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870410
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Чоловік узяв плящину
Та налив собі чарчину.
Де одна, то там і друга,
Та й пішло усе по кругу.
Думав він:"Як дно побачу,
То тоді уже "зав"яжу".
Як до дна лишилось трішки,
Показались звідти ріжки,
Далі мордочка та хвостик,
Ось такий веселий чортик.
-Що, вже висушив усе?
А горілка ж зло несе.
Думай добре, не барись
І за розум ти берись,
Це ж бо я кажу, Антипко,
Бо пропити його легко,
Спробуй потім поверни,
Ти повір уже мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870358
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Вірус вельми гоноровий одягнув корону,
По усьому світу нині лиш про нього мова.
Руки мити навчимося ми тепер до скону,
Пандемія щоб не сталась ніколи тут знову.
Ходиш містом ти у масці та у рукавичках,
Не вітаєшся з сусідом, бо годі впізнати.
Щоб ця "хамська" поведінка не ввійшла у звичку,
Аби соромно не стало потім вийти з хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870342
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2020
Усім доброго часу! Уже декілька місяців у моїй стрічці новин є актуальною тематика вірусу Сovid-19, більш відомого в народі, як коронавірусна болячка.
Сьогодні я нікого не лякатиму стосовно майбутніх прогнозів та інших супутніх речей, просто опублікую тут допис із магазинної серії #Записки_iZ_магазину. Цій примітці я надав легкого художнього забарвлення, щоб вам краще були зрозумілими будні касира в нелегкі часи.
День перший.
Близько обіду я отримав одну медичну маску.
На моє щире обурення відповіли, що більше наразі не має. Одна маска на день і крапка. Нікого не цікавило моє зауваження, що усім рекомендують міняти маски що дві години. У випадку роботи магазину з 8:00 до 22:00 масок мало би бути, як мінімум вісім штук. У мене почалась здорова ломка, як у наркома. Усі вдають, що так і має бути.
День другий.
Кількість відвідувачів, які жартують про гречку, рис та туалетний папір збільшується. Водночас число однойменних товарів зменшується в геометричній прогресії.
Моя арифметика стала всім байдужою, оскільки немає сенсу рахувати маски, якщо можна рахувати прибуток. Працівники бідкаються поміж собою, але нічого не кажуть керівництву.
Усі працюють в ранковій масці та стверджують, що стає важко дихати. Я не виключення.
Відчуваю гостру нестачу кисню та зсуваю маска на зябра й іду в кабінет директора.
Звернувшись із проханням більшої кількості перерв, я отримую відмову. Відмова зрештою надихнула мене написати заяву на звільнення.
Дослівна цитата (не вирвана з контексту):
-Богдане, хто вам заборонив виходити в межах своєї перерви, коли вам захочеться?
- Звісно ж ніхто не заборонив, але година перерви не гумова. І взагалі, як можна працювати в одній масці стільки часу? – це всього лише мої нездорові роздуми, від кисневого голодування, які я не озвучую, бо мозок дає збій і я чую власне чергове запитання:
- У нас далі буде лише одна маска на день?
- Маємо, що маємо, – відповідає директорка.
Я закриваю двері та йду на касу.
День третій.
Керівництво магазину згадує стару совкову приказку про те, що економіка має бути економікою й проводить вимушену заміну медичних масок на марлеві. Відтепер у нас не одна маска, а цілих дві. Все краще робітникам. «Мир, трут, май!» й інші гасла набувають актуальності. Я не витримую й пишу заяву на звільнення. Для цікавості перераховую марлеві шари, їх там аж чотири з необхідних шести. Працівники залишають собі старі маски й працюють в них далі, попри те, що ті вже добряче пошарпались.
День четвертий.
У магазині залишається лише одна банка нормального антисептика.
Можна було б молитися на четвертину літрової банки та ставити чергових ідолів, та я не з тих, хто величатиме байдужих верховних кумирів, які рахують свій прибуток.
Можливо відвідувачі й відчувають себе в безпеці без знання цих трьох пунктів:
Пункт 1. Їхній «Антисептик» складається на 90 % з води та на 10 % з антисептика.
Пункт 2. Миття поверхонь. Вода розбавлена з оцтом 50 на 50.
Пункт 3. Клієнт завжди правий, поки живий.
День сьомий
Від сьогодні в нас одна пара рукавичок на день. Потрібно просити чергову пару рукавичок у адміністратора або директора, оскільки всі коробки з ними пропали в невідомому напрямку.
Попередню пошкоджену пару потрібно показати, щоб не подумали, що ти сам їх порвав. Рукавички тепер на вагу золота. Цікаво, чи прибуток магазину власник рахує в рукавичках?
День восьмий
Нам запропонувати працювати в пластикових ковпак на голові. Головна фішка – не дихати та не говорити. При видиху повітря ця конструкція запотіває. Якщо ви наважитеся щось сказати клієнтові, зрозумієте, що щойно винайшли машину часу й ви перемістилися в трубу. Такі квантові стрибки в часі та просторі відбувалися б завжди, але персонал відмовився працювати в цьому несертифікованому виробі.
День дев’ятий
На картку Приватбанку мені прийшли розрахункові кошти. Надіюся, що я заберу всю свою зарплату й мене не кинуть. Очікувати від цього магазину можна багато. Проте не відкриваючи всі карти, я очікую на день десятий.
З повагою, Богдан Кухта
01.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870278
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
На світанку мене не буди,
не буди ти мене о десятій,
пополудні – залиш, відійди,
хай побуду у сні, як у ваті.
Балакучих голів не вмикай --
телевізор розхитує нерви.
Хай розкажу собі -- ще не край,
ще є крупи, і сіль, і консерви.
Є можливість продовження снів
серед друків сучасної Лети --
під тривалу платівку чаїв
проглядати пожовклі газети.
Там усе відшуміло, збулось,
світу суєтність – як на долоні:
ми, як ті, що до нас, боїмось,
і б’ємось одне з одним в полоні.
Це є наш літописний архів,
наші «Повість», «Сказання» і «Слово»,
теплий попіл минулих хітів
загортаю я знову і знову.
Коли все замовкає і спить,
ніч веде діалог із минулим,
світ на якорі тихо стоїть,
каламуть осідає намулом.
Я ночую між стосів газет,
їх численних років-різновидів.
Ти махни безнадійливо: «Ет!»
і мене розбуди по обіді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870272
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Который день сижу с женой на карантине.
Уже ни спать, ни жрать, ни какать не могу.
Все надоело мне,
А карантин вдвойне.
То ж дайте волю но работу убегу.
Мечтал я выспаться и просто отлежаться,
Мечтал ремонт в квартире дочки завершить...
Но вышло все не так
Как я мечтал, чудак-
Нам депутаты все решили запретить!.
По Черновцам уже троллейбусы не ходят.
Позакрывали все салоны красоты...
Не сходишь на пикник
Чтобы пожрать шашлык.
Как будто в камере в своей квартире ты.
Жена из щепки превращается в Венеру
Но Аполлоном что- то я не становлюсь....
А тетки плотные
Всегда голодные...
И через пару дней я точно разорюсь.
Я с удовольствием поехал бы на море.
Но вот беда- на море тоже карантин.
Электрогриль возьму
На кухню я махну...
И закачу шашлык, как будто я грузин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870169
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 01.04.2020
Карантин, карантин!
Через лавку та й за тин!
Хтось сміється, хтось сумує,
Хтось механіку мудрує!
Хтось все п'є, а хтось будує,
Хтось на грядках спацерує,
Хтось в садку дерева білить,
Хтось все землю й гроші ділить.,
Хтось дарує вам усмішки,
Хтось гуляє трошки пішки,
Хтось чекає сотню див...
Всім весняний позитив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869828
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020
Вже третій тиждень карантину
Усяк спасався, хто як міг:
Сусід орав, зігнувши спину,
А кіт крутився біля ніг,
Сусідка посадила грядки,
А кум до неї заглядав.
В селі наводили порядки,
Музика на гармошці грав.
Піп бідкався й хрестився
Махав кадилом через міст
За кожного з нас помолився
Й таки послабив усім піст.
Племінник врешті оженився,
Дівчину добру з міста взяв.
Сват на оказії напився,
Що білочку із тину зняв.
В садку усе поприбирали,
Пікнік гуляли під шашлик,
Сміялися пісні, співали,
Друган з подругою десь зник..
Кума і красила й мастила
Глобальний сдєлала ремонт...
Бурчала теща, жінка злилась,
А влада все брала на понт:
Закрийте вікна, вдіньте маски,
І полоскати рота тра...
Чого б це ? Із чиєї ласки?
Скотину порати пора...
Чого боятись односельцям?
Ні медицини, ні доріг...
Хильнув горілочки із перцем
І до роботи за поріг.
А на останок карантину
Баланс підбили ось такий;
В селі родилось три дитини,
Сват оклигав і був такий.
Картоплю ранню посадили,
Городинка уже й зійшла,
Телят корови породили
І сіяти пора прийшла.
Ніхто не кашляв і не пчихав,
Лиш в діток менших йшла сопля
А президент наш важко дихав,
Бо відпочить нема де, бл@
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869826
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2020
Всі квіти соромляться ночі,
Закривши свої пелюстки.
Заплющують всі свої очі,
Та є, хто й не спить навпаки.
Бо ніч – то є час для спокуси,
І це не лише для людей,
Емоцій п'янких землетруси
Бувають і у орхідей.
Пелюстки відкрила зухвало,
Упевнена у правоті,
Щось дике у ній вирувало,
В квітковій її наготі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869388
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 26.03.2020
Принц Чарльз заболел коронавирусом,
Кучно как-то элита разносит эту заразу,
Ну, заболел, а зачем трубить всему миру,
Велено дома быть соответственно приказу.
Зачем напоказ хвалиться болячками другим,
Врачебная тайна не действует на этот вирус,
Почему тему хвори раздувают масс-медиа, СМИ,
Селебы болячкой на всю ивановскую бравируют.
И почти все веруют, якобы так и должно быть,
Люди, ну неужели вы не видите здесь фальши,
Актёрской игры, постановочности, наглой лжи,
Управляемого сценария, где мы лишь букашки.
25.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VYeRQewKACY[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869345
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 26.03.2020
Прийшов з Вуханя і не зняв корону,
в країну чоботину й макарону,
ще мружився в Мілані по-китайські,
та італійок клав у кущі райські.
А потім світом плигав, наче коник,
У церквах нишком цілував ікони,
і переходив стрімко з рук у руки,
та обрікав живих на смертні муки.
І тільки в Мухосранські сів на нари
на справедливу наразився кару.
Бо в місті тім горілка царювала.
І захлинулась вірусів навала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869129
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 24.03.2020
Як раптом у життi негода
чи нас вiд остраху трясе -
ми молимося всiм народом
та вiримо, що Бог спасе.
В Отця ми просимо без втоми
надати правильних порад
та обiцяємо притому
позбутися всiляких вад.
А Бог не вiрить обiцянкам,
терпiти нас - нема вже сил.
Вiн влаштував всiм прочуханку
та по домiвках розсадив,
щоб трохи ми призупинили
свiй бiг у суєті суєт,
щоби знайшли у себе сили
“тiльця” розмити силует.
Керують нашим свiтом грошi,
Мамона - вправний диригент.
Ми вже й самi на вiрус схожi,
що скро знищить Землю вщент.
Найефективнiша вакцина -
знайти любов та спiвчуття.
Вся суть небесного посилу -
нас повернути до життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869183
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
Зараз майже з усіх сайтів
І телеефірів
Гомонять, що світом бродить
Злий коронавірус.
Дискутують: де він взявся,
Як нам руки мити,
Що не їсти, з ким не спати,
Якщо хочеш жити.
Та у нас ще є давно
Й вірусна хвороба,
На яку хворіють часто
Керівні особи.
Лише хтось якось "дорветься"
До влади допіру -
Її зразу вмить вражає
Злий "керонавірус".
Й керівник стає брехливий,
Жадібний злодюга
Й за копійку може вбити
Родича чи друга.
Та коли його від влади
"Гонять в шию" люди -
В опозицію іде він
І горланить всюди,
Що при владі цій - злодюги,
Тупі крахобори,
Що їх треба гнати звідти,
Як мишей з комори.
І хоч влада щось і робить
Добре для держави,
Та вони все брудословлять,
Як кнурі плюгаві.
І їм байдуже, що шкодять
Цим країні й людям,
Вони рвуться знов до влади
Й красти далі будуть.
Коли цей "кероновірус"
Зможемо здолати,
Тоді наша Україна
Буде процвітати.
24.3.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869181
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
С телеэфира,с интернета
Волна тревог со всего света.
Весь мир теперь на карантине.
Вверх дном всё обернулось ныне.
Закрыты школы, стадионы.
И по квартирам миллионы.
Мир хрупок, как седой папирус.
Всех уравнял короновирус.
Страх проникает в души, в щели,
И обнажает духа мели.
И вот уже за пачку соли
Старушку очередь мусолит.
Без очереди влез в трамвай-
Ботинком в ухо получай!
Чихнуть на людях ненароком
Теперь грозит тюремным сроком…
Опасность ходит вслед за нами.
И в этом виноваты сами.
Тут вирус, там землетрясенье.
А дальше что? И в чем спасенье?
Но для меня всё просто, ясно –
Без Бога в сердце жить опасно
И если вера не угасла,
Живёшь на свете не напрасно.
Доверься Богу. Не упорствуй.
Не поддавайся паникёрству.
Мы все умрём. Так мир устроен
Не от болезней ,так от воен.
Но оставаться человеком
Таков закон нам дан от века.
Когда беда стучится в двери,
Бог душу каждого измерит.
Спеши к тому, кто помощь просит,
И Бог в беде тебя не бросит.
С бедою справимся лишь вместе
Живя по совести и чести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868964
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 22.03.2020
Наділи маски всі на лиця
Із виразом якимсь німим
І неможливо роздивиться,
Що там за поглядом сумним.
Снують скрізь постаті понурі -
Люди, як привиди, чумні,
Нещасні душі – у зажурі
Й не раді черговій весні.
Біжать кудись і кудись їдуть,
І, поспішаючи, ідуть,
Ніби бояться, що не дійдуть,
Чи то бояться – не знайдуть.
З німим обличчям стають в чергу
І стоять мовчки за своїм,
Приймаючи участь підлеглу,
Що доля зготувала їм.
Короновірус звідкись виліз
І нагло в душі всім заліз,
І заховавсь за маски виріз,
І не пускає з очей сліз.
Наділи маски всі на лиця
Із поглядом дещо сумним
І неможливо роздивиться,
Що там за виразом німим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868915
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 22.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2020
Скажите, кто его короновал,
Того, кто этот мир – и так непрочный –
Разбил, распотрошил да разорвал
На мелкие осколочки-кусочки?
Кто этакую гадость породил,
Решившую, что правит нашим миром?
Сметающую на своём пути
Любых солдат и всяких командиров.
И нет для этой армии границ.
В прицеле все – вне возраста и пола,
Противник не щадит гражданских лиц.
И с ним не провести переговоров.
Религия, политика, рост, вес,
Гражданство, раса, социальный статус
И предпочтенья (да, включая секс) –
Всё это очень быстро уравнялось.
Бьет вирус… Уравнитель-пистолет…
Невидимые пули убивают…
И паника – подруга наших бед –
Коронно-пышным цветом расцветает.
Планета превращается в тюрьму:
Мы заперты – во страхе и в квартирах.
На улицу – как будто на войну…
И ощущенья – мы мишени в тире.
Летят все экономики к чертям.
И бизнесы корабликами тонут.
Но есть и те, кто, вроде бы скорбя,
На деле – сладострастно мародёрит.
Но и другие, безусловно, есть:
Те, кто свои посты не оставляя,
Дают отпор.
Предотвращают смерть.
Врачуя. Защищая. Помогая.
Есть медики. Ученые. Творцы.
Политики (кто мыслит о народе).
И коммунальщики,
И продавцы,
Сидящие «на кассе», будто в дзоте.
Полиция, военные – все те,
Кто не дает прийти средневековью.
И дарят энергетики нам свет.
И кто-то как на фронте - волонтёрит.
Чиновники (те – лучшие – из вас),
Эксперты, журналисты, меценаты,
Кто Интернет дает, тепло и газ,
Водители, везущие куда-то,
Спасатели, курьеры, мастера –
На суше и над сушей, и на море,
Все труженики – на любых местах –
Спасибо, что не сдали поле боя.
Мы это испытание пройдем.
И раны, нанесенные, излечим.
И важные уроки извлечем.
И – нет, не потеряем человечность…
21 марта 2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868801
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020
Коронавирус шагает по планете.
Не рады ему взрослые и дети.
И если вовремя не защититься,
то всем пиз...ц, наверное приснится.
Пожалуйста, предохраняйтесь человеки.
Иначе все вы сгинете на веки.
В своих словах, я юмора не вижу.
Лишь здравый смысл мною движет.
В Италии сначала, тоже все смеялись.
Увы - они по полной облажались.
Давайте же на их ошибках мы учиться будем.
И вирус, может быть, о нас тогда забудет.
Вы не подумайте, я панику не сею.
От тупости людей, ведь нету панацеи.
И, я конечно, многого не знаю.
Но всем добра от всей души желаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868784
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020
В країні вже - каронавірус.
Так, це звичайно до нас - минус.
Але, не гріх нам випити це - плюс...
Швиденько доставайте - Сало.
Не буде, вам його замало.
Но, тільки з нашім чесноком !
Ну ,а під нього - самогон...
А як тут бути без борщу?
Коштуй ,ти його - досхочу.
Порізано усе дрібненько
Картопля, мясо
Він - рідненький !
Із чаркою - душа співає.
Та смуток швидко відступає.
Та , ще скуштуй шматок ковбаски...
Не можно їсти все до Пасхи,
Але тоді, не діє - Пост !
Коли багато є хвороб .
Ось
Забувай про всі погані думки,
Та від цієї - чумки.
Коли хворіють , це є минус...
А трошки випити це плюс.
Но тільки тут без фанатизму...
Щоб не було алкоголізму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868767
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020
К нам идёт коронавирус:
изворотливый, как змей!
Неожиданно, вот – минус!
Потому борьба сложней!
Опускать не нужно руки,
погружаясь в круговерть.
Приглушая страха звуки,
перед ним захлопнем дверь!!!
Выдержка, рассудок трезвый.
Всё расставим по местам.
Моем руки и не ездим,
где попало: здесь и там.
Привыкаем к карантину:
Ограничим все дела!
Не ввергаемся в кручину.
Отдыхает голова.
Ведь имеет каждый хобби:
Огород, стихи, цветы.
Каждому уход особый.
Пользу, смысл найди и ты!
Обходные есть пути.
Постарайся их найти!
Победить удастся змея!
Вот увидишь: мы сумеем!!!
20.03.2020
© Copyright: Виктория 75, 2020
Свидетельство о публикации №120032003958
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868648
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
бліді тіла тікають сонця
сирени в’їдливе сопрано
реве над згарищем емоцій
на тлі хімічного туману_
>
потусторонці хитроокі
ховають вискали під маски
ліниво хрестяться допоки
скриплять тугі лещата пастки
>
вчепившись у погаслу свічку
жрець в рясі що біліша снігу
гортає статистичну стрічку
передчуває гріх зловтіхи_
>
його фіксують рукавами
адепти вірусного сказу
і ріжуть посмішок серпами
під зламаним дороговказом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868445
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Спокою у бідах не знаходь, ні у водія, ні у механіка, бережених, береже Господь, але охопила людей паніка! Бачимо із світових столиць, зникли і консерви, і органіка, все змітають дружно із полиць, багатьма керує нині паніка! Від страхів щоденних спітнів лоб, стоїмо часами під іконою, вмерти можемо від сотень ми хвороб, а не тільки вірусу з короною…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868426
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Боженьку!Дай запустити
Нам ЛЮБОВІвірус!
Я тоді ЛЮБЛЮ напишу
На товстий папірус
І ходитиму містами
По всій Україні.
Друзі рідні,що між нами?
Що коїться нині?
Вже не можна обнімати
Вас мої рідненькі?
Вже не можна цілувати?
Тулить до серденька?
Вже КОРОНАМИ лякають?
Може...Познімаєм
З голови?..Чого чекають?
Що пообіцяєм
Налякатись?Та Бог з нами
Ісус,Божа Мати.
Я ходила би містами,
Щоб ЛЮБЛЮ роздати
Хоч по крапельці маленькій
У родину кожну.
Я ЛЮБЛЮ мої рідненькі.
Поцілую.Можна?
Я не вірусів боюся.
Боюсь не обняти
Всіх на світі!Я молюся.
З нами Божа Мати!
З нами Бог!Ходіть зі мною
ЛЮБОВ засівати!
Україно!Що з тобою?..
Треба нам вставати!
Бога прослявляти!
P.S.малюнок Інеллочки Огнєвої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868396
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 18.03.2020
У печерах, де жили неандертальці,
Не було санітарії, лікарів.
Помирали бідолашні ті страдальці,
Хоч шаман про руки щось там бурмотів.
Трохи згодом вже з"явилась гігієна,
Та одначе недостатньою була.
Всім стражденним вперто твердив Авіценна:
"Мийте руки, щоб чума вас не взяла".
Ми сьогодні досягли вершин науки,
Відкриваємо незвідані світи.
Нині знову пандемія:" Мийте руки -
Це єдина панацея від біди".
Щось не віриться мені в прогрес науки.
Ще пройдуть століття. Скаже ескулап:
"Епідемія. Мутанти, мийте руки.
Порятунок - в дезинфекції всіх лап".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868277
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 17.03.2020
вони кажуть: "не виходьте із дому,
не спілкуйтесь ні з ким,
тримайте дистанцію".
вони говорять: "є шанс впасти в тривалу кому,
заснути навіки тупим,
залишитись без раціо".
вони кричать: "та послухайте! зрозумійте!
воно не варте життя,
нічого не варте".
вони кричать - а нам байдуже, світе,
без жодного каяття.
нам ні світло, ні жарко.
нас рятують, нас стараються вберегти,
а ми валимо вперед
в обійми вірусу.
нам начхати на те, чи палають мости,
чи падіння комет,
а чи мремо без примусу.
в голові лиш одне: треба йти, треба гнати
вперед, де мета,
до кінця і до краю.
бо ми хворі коханням - божевільні скоти.
бо там, де той край -
ми помираємо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867989
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.03.2020
Как в фантастической картине
про апокалипсис и зомби
весь мир сидит на карантине,
глотая снадобья и сопли.
Коронавирусом проклятым
перенапуганы до дрожи,
закрылись Чехия и Штаты,
и Украина с ними тоже.
«Цей вірус москаля не краще», -
мне пишут из Звенигородки.
Да, блин, от гриппа дохнут чаще
и от палёной русской водки!
Но грипп - вампука, водка - скука,
а тут - интрига, саспэнс, экшен...
Коронавирус - развлекуха
любой «Войны миров» похлеще.
Тому, кто мелкую заразу
раздул до шоу всей планеты,
я дал три «Оскара» бы сразу -
за каст, сюжет и спецэффекты.
Давно пора встряхнуться миру
не в кинозале, а в натуре.
Не аффтар жжот - коронавирус,
новинка в мирорежиссуре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867987
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.03.2020
12 марта в Литературной лавке состоялась презентация новой книги стихотворений нашего замечательного писателя и поэта Нузета Умерова. В Литературном институте он учился в конце 50-х на одном курсе с Робертом Рождественским, Евгением Евтушенко, Белой Ахмадулиной, Джимом Петерсоном (Негритёнок из кинофильма "Цирк").
Представляете – Нузет это целая эпоха, кладезь мудрости, человек большой положительной энергетики, дающий слушателям заряд жизнелюбия! А какой он замечательный рассказчик, все свои стихотворения читает на память – и какие стихотворения! Он вместе с Аркадием Вакуленко, ведущим вечера, представляли новую книгу "Я Вас люблю".
Два часа пролетели, как одно мгновенье. Кто пропустил встречу – постарайтесь не прозевать очередную, время узнавайте у Аркадия. Приобретенная книга с автографом теперь будет у меня всегда под рукой, рядом с подаренной им ранее в 2010г : "Моя Батьківщина" перевод на украинский стихов и сказок (с крымскотатарского Ольги Самохиной) – как аккумулятор энергии сердца и души человека, который несмотря на почтенный возраст подаёт нам пример простоты, неувядаемой доброты и сердечности, жизнелюбия и весёлого нрава. А нам, поэтам кроме того – пример величайшего литературного мастерства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867967
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2020
Корони вірус -
Є халява
Для студентів, учнів...
А квитки хто
Продавати буде?
Навчати? Паніки недуга
Поглине думок
Ліс, бажання
Стихне виходить
На зустріч
Душам, що
Покинули свій дім.
Корони вірус - наче
Смерті та коса.
Є вершник Апокаліпсису
Чи навіть ні?
Чи Смерть це
Невидима? Чи, може -
Божа кара це?
Хто-зна - не знайде
Ще кончина
Твого здоров'я -
Заховавшись ти.
Корони вірус
Двері відчинять
Не зможе.
Зупинять вже може
Світ цей. Він
Піде назавжди...
Сподівайся враз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867652
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020
На разных языках слова болеют
Национальным ОРЗ, чумой...
Ведь каждый восхваляет только свой
Язык., политиков припев., затею.!
Слова обучены перечить Богу;
Обман и распри потчуют слова;
От этого... - глупеют понемногу.,
Теряют цену., губит их молва.
Войны мобилизация треклята,
Всё чаще смерть им снится... До утра
Повестки сокращают жизнь солдата,
Грозят... Десятки лет... Бог., чья игра,-
Так несуразна в полумраке мира...
Взять... - на поруки душ, стихи, слова
На разных языках., пока жива... -
Отчизна... - с прозой пулевого "тира".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857551
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 11.03.2020
Тепло и... - нет, дождей нуль., — сухо,
Нет цвета, зелени что пуще;
Знать засуха грядёт… — старуха,
А с влагой, жизнь была б… — цветущей.
Суть наказание в греховном.,
За что же фермеров, крестьянство,
Унизил Бог всех поголовно:
Четвёртый год… — пустынь убранство.
У бюрократов, судей «чести»,
Бандюг, что хапают добро же…
Доходы приросли от лести,
Зла наглости., «спаси» их, Боже…
Мороз округой бродит лихо,
Увязло солнце в тучах неба…
Снег бережно хранит «ткачиха»,
Чтоб обменять на пайку хлеба.
Дожди, что слёзы., в почве… — голод
Любовь всегда прекрасней, слаще.,
Для тех, кто вечно щедр и молод;
— Весна пришла не настоящей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867622
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020
Розплющивши зранку очі,
Подивлюсь на білу стелю.
Згадається "Я тебе хочу,
У цій білосніжній постелі!".
І того ж прекрасного ранку,
Запахне мені раптом кава.
Згадаю, як в світлім серпанку,
Я була для тебе цікава.
Бо ти мене, наче ту книгу,
Читав і читав до упаду.
Кохання граніт і кригу,
Ти спереду гриз і ззаду.
Забула з тобою турботи,
Поринула в вир з головою,
Співаючи строго по нотах,
Мелодію нашу з тобою.
І сплівши докупи руки,
Згораю в твоїх обіймах.
А була раніше думка,
Що то лиш буває в фільмах.
Я хочу твоїх поцілунків,
І хай вибухають вулкани,
У ніч, коли наші стосунки -
Суцільні екстаз і нірвана.
Пробуджуєш пристрасть і звіра,
У тілі тендітної жінки.
І дотики шкіри до шкіри,
Народжують теплі іскринки.
І вигини за теоремами,
І тіло, як та геометрія.
За площами і об`ємами,
Між нами суцільна симетрія.
Рукою так лагідно й ніжно,
Проводиш по шиї й плечах.
В собі відчуваю наскрізно,
Кохання, що в твоїх руках.
І голову взад відкидаючи,
Згораючи серцем і лоном,
Кохаємо разом ми, граючи,
За райським любові законом.
Прокинусь, розплющивши очі.
Подивлюсь на білу стелю.
Ти знаєш, як я тебе хочу,
У цій білосніжній постелі?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615824
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 11.03.2020
До чего же ты глупый порою,
Почему же не можешь понять,
Что так хочется мне быть с тобою,
Просыпаться с тобой, засыпать.
И в немыслимо сладостный вечер,
Взять за руку тебя у костра,
И обнять твои сильные плечи,
Лишь в глаза твои прямо смотря,
Говорить, что ты лучший на свете,
Что таких мне не встретить, увы,
И смеяться так, словно мы - дети,
И мечтать средь зеленой травы,
Упиваться твоим ароматом,
Сладким вкусом малиновых губ,
Просто быть, находиться лишь рядом,
Мой спаситель и мой душегуб.
Только всё это - грёзы, что молча,
Лишь витают в моей голове.
Лишь надежды. Бессмысленно очень
Всё теряется вглубь в синеве.
Напишу свои чувства я в строчках,
И листочек сверну в самолёт,
И пущу в облака. Между прочим,
Я нуждаюсь в тебе, идиот!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651318
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 11.03.2020
Куплет І:
Дощі змивають печалі,
В полоні грізних хвилин.
Ми сидимо у мовчанні,
Слова розвіють вітри.
Здаля луна відголосся,
Знайомий голос бринить,
Та це всього лиш здалося,
Серце від цього болить.
Вітер надії, прошу тебе я, молю,
Я так волію, з ним хоча б хвилю одну….
Приспів:
Забери мене, мій янгол!
Хочу в небеса до тебе.
Обійми! Притули до себе!
Станцюємо наше танго.
Вкрий мене крилом востаннє,
Поцілуй вуста, як вперше.
І тоді мені стане легше,
Я зі снігу слізьми стану…
Куплет ІІ:
Готова здатись у руки
Панові серця свого.
Немає гірше вже муки,
Ніж покохати його.
І сонця промені в хмарах,
Гукають весело в рух,
Я не літаю – нездара,
Впав нижче плінтуса дух.
В смутку полоні, сльози в очах забринять,
Мої долоні хочуть тебе обіймать…
Приспів: (2 р.)
Приспів: (2 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631841
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 11.03.2020
Ми застрягли у темряві вічності,
з морем бруду і зайвих думок.
В океанах багна з безнадійності,
і до кораю залишився крок...
Весь наш світ крізь кватирки, що з ґратами,
ми крізь холод і тонни дощів.
Душі вже не піднімеш домкратами
І не вирвеш із серця кліщів.
Давай вкутаєм спогади холодом,
зробим так, бо не можна вже падати.
Наше сонце заморене голодом,
Й це єдине чим можна зарадити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569983
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 11.03.2020
Ми дихаємо, але всі мов мертві,
Ховаємось за тоннами прикрас...
Наші обличча так безжально стрерті,
Світ став немов великий Алькатрас.
Ми все частіше потопаєм в злобі,
Ковтаєм літрами отруйний бруд...
Рве на шматки нас ця дурна хвороба,
Куди ж ми котимося....
Схаменіться, люди!!!
Не омине нікого смертний суд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587711
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 11.03.2020
[i]дякую за натхнення творцеві сайту Євгенові Юхниці та невинним «непоетичним» теревеням у чаті :) [/i]
Блищить новеньке вбрання білосніжне
Та індикатор блимає - «привіт»,
Вона працює делікатно й ніжно
Для того, щоб чистішим став наш світ.
Від плям врятує кілька кілограмів:
Ось парусина, ситець, твід, єдваб,
Не гребує брудними килимками,
Дали б підгузки - то і їх взяла б...
Пере ретельно і без перебору
Білизну, кольорове, ще й взуття,
У господарстві в неї праці - море,
Таке машини пральної життя.
О, помічнице, хатня панацеє,
Я б Нобелівську премію дала,
Тому, хто винайшов домашню фею,
Бо як без неї досі б я жила?
[i]ілюстрація від Шаленого гравця[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771059
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 07.03.2020
Стонут липы дальние
и тополя печальные,
смотрели в поле с пустошью,
встречались с ветрами буйными.
Кто тут дружит с калиною,
бросает ягодки сердечком?
Стайка снегирей красная
из леса к кустам летевшая.
Откушав ягод калиною,
собою куст шатавшие,
уже летают чудные
и взглядами провожаются.
В может в скором времени
зима из леса выйдет к нам,
укроет землю милая
и будет она сладко спящая.
8.12.2019-6.03.2020
Анимация из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867085
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 06.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2020
[b]В[/b]олевой порог
***
Обое[b]г[/b]олые
***
[b]Б[/b]рошь цена
***
С[b]м[/b]ывшаяся мечта
***
[b]Д[/b]ракоразводный процесс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866616
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 06.03.2020
Ми всі стояли на Майдані -
Хто з чим й з якої сторони:
Хто палицями бив у бочки драні,
Хто лупав патріотів по спині…
Хто на морозі біля стели, чи на Груші,
На барикадах день і ніч стояв,
А хто із беркутом, серед гнилих тітушок
За гроші Хама-зека захищав.
Ми досі стоїмо на цім Майдані
Тож вибір кожного: з якої сторони -
Із тими, в кого душі запродані,
Чи проти слуг підступної Москви
Хто молиться на них, як на ікону,
Продати ладні неньку-Україну…
Чи захищатиме від Сяну і до Дону
Цю землю і цю мову солов'їну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865900
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 24.02.2020
А час біжить, піском гарячим поміж пальців,
Але твій погляд так чарує, як колись.
Лише з тобою прокидатись хочу вранці,
Бо лиш в твоїх обіймах мрії всі збулись.
В твоїм волоссі я заблуджусь серед ночі,
На поклик твого серця повернусь,
Слова безумного кохання прошепочу,
Палким цілунком знов тобі наснюсь.
Твоє ім’я я прошепчу мов молитву,
На твоїх крилах вознесусь у синю даль.
За тебе, мила, переможу в кожній битві,
З тобою сум забуду і печаль.
Моє кохання, що палає наче сонце,
Тебе м’яким теплом і ласкою огорне,
Я буду тим промінчиком в віконці,
Що спопеляє все лихе і чорне.
Моя душа спокійна лиш з тобою,
Бо серце вже давно тобі належить.
Мені ти стала зіркою святою,
Від тебе все життя моє залежить.
© Юрій Кульчак
14.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865886
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 24.02.2020
Умирать не страшно.
Страшно нынче жить.
Знать что за бесценок
Будешь дни губить.
Волочиться в злыднях
И, как счастья, ждать
Ну, когда же смерть
Придет с собой забрать.
Умирать не страшно.
Но куда страшней,
Когда всюду виден
Беспредел властей,
Когда от налогов
Нечем уж дышать,
И, проснувшись утром,
Хочешь умирать.
Умирать не страшно?
Страшно, еще как!
Смерть до срока ищет
Разве что дурак.
Ну и что ж, что впроголодь
Каждый день живем,
Сытый ли голодный
Все равно умрем.
Умирать не страшно.
Да хочется пожить,
Солнцу улыбаться,
Снова полюбить,
На лесной поляне
Собирать грибы
И у дома вырастить
Красивые цветы.
Хочется заводы
Строить, города,
Чтоб была потомкам
Чистая вода,
Чтобы небо синее
Не несло беду…
Ну, и чтоб весной земля
Вся была в цвету.
Умирать не страшно.
Но хочется, чтоб мир
Наступил бы на Земле.
Чтоб военный пир
Не грозил бы людям
Ядерной войной,
Чтоб людей не гнали
В битвы на убой.
Умирать не страшно.
Каждому свой срок
На земле отмерен.
Выполняй урок.
Заповеди выполняй,
Что Господь нам дал,
И тогда, в час смерти,
Будешь, как металл.
И коса сломается…
И старушка Смерть
Вдруг поймет, что не настало
Время умереть.
И пойдет по свету
Новых жертв искать.
А тебе достанется
Шанс не умирать.
Умирать не страшно,
Если честно жил,
Если Бога в душу
Ты свою пустил.
И не будешь думать,
Что где-то под землей
Черти варят грешников
В чанах со смолой.
Коль умрешь, отправишься
Прямо в небеса.
А на небе, истинно,
Создана краса:
В райских кущах души
Обрели приют,
И в свою компанию
Такие ж души ждут.
24.02.2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865892
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 24.02.2020
Галицька Сабіна Станіславівна
(20 вересня 1994р -20 лютого 2018р)
Бастова Рудня Ємільчинського району Житомирської області.
Молодший сержант, старша медична сестра 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Загинула 20 лютого 2018 р. о 15.08 під час виконання бойового завдання (заміна особового складу на СП) при переміщенні БРДМ в районі с. Катеринівка, Попаснянський район, Луганська область, в результаті прямого попадання ПТКР в БРДМ.
Указом Президента України № 59/2018 від 7 березня 2018 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Тобі було всього лиш двадцять три..
Сабіно, дівчинко, прости!
Не нами ця придумана війна,
Взяла в тенета й вже нема
Такої юної тендітної краси.
Сабіно, дівчинко, прости!
Прости, що обірвалося життя -
Назад немає вороття.
Дозволили дівчину чарівну
Відправити на цю війну.
Прости, що ми тебе не вберегли
І захистити не змогли.
Там рятувала мирних ти людей,
Тебе чекали до дітей
Місцеві жителі, а вороги
Стріляли градом навкруги.
По мирних жителях давно вже б'ють, -
Перепочинку не дають.
І не російські медики, а ти
Спішила у сільські хати.
Ти врятувала не одне життя
І не чекала ще кінця.
Тепер спокійно вічним сном вже спи.
За бездіяльність нам прости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778274
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 19.02.2020
В прес-службі знову прозвучало:
«Боєць загинув в нас один».
А що колону обстріляли
Й від вирвів ще не влігся дим -
Про це тихенько промовчали,
Адже ніхто ще не лічив
Двохсотих, навіть, не збирали,
Бо ворог цілу ніч гатив.
На ранок запахом тротилу,
Вогню і рваних людських тіл,
Всю балку, як туманом, вкрило,
І брухт металу ще димів.
Боєць, який живий лишився,
Поранених шукав своїх
І побратим, що ледь підвівся,
Допомагав йому як міг.
А десь, за сотню кілометрів,
Через чотирнадцять годин,
Щоб не лякать людей, звучало:
«Боєць загинув в нас один».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842045
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 19.02.2020
[i]«Безумие как гравитация — нужно только подтолкнуть».[/i]
[b]Джокер[/b]
По бульварам разносится Хит.
Только жаль - это вовсе не [s]Леджер[/s] лечит.
Нынче сходу я вытянул сплит
И толкаю безумные речи.
Жребий доллара - вот лучший суд.
Небоскрёбов нескромные блики
Повергают в развязность и блуд.
Дорогая, я, верно, Двуликий:
Подтверждается всё без труда -
Бью татухами крылья от мельниц.
Статистически - псих и [s]ч[/s]мудак,
Только в жизни - непризнанный [s]Феникс[/s] гений.
Хаос - лучший и преданный друг,
Анархично-спонтанны уроки,
Если разум упрям и упруг...
Дорогая, наверно, я - Joker!
Рефлектирую вновь, хоть убей,
Как прожектором ввысь лупят с крыши.
Становлюсь с каждым часом [s]true Bale[/s]* грубей,
А виною - летучие мыши.
[s]Джаред[/s] жарит солнце богемную спесь,
Смог над Готэмом. Мар[s]л[/s]ево. Letо.
Город втянут в имплозию весь.
Дорогая, ты знаешь, я - Batman!
Хит Леджер сыграл Джокера в фильме «Тёмный рыцарь», роль стала последней в его карьере и принесла всемирную славу актёру уже после смерти, а его воплощение Джокера многими фанатами считается эталонным и непревзойдённым.
Хоакин Феникс сыграл Джокера в одноимённом фильме 2019 года, получив за него Оскара в номинации «лучший актёр».
Джаред Лето сыграл Джокера в фильме «Отряд самоубийц».
*читается «тру Бейл», в переводе - истинный Бейл. Отсылка на Кристиана Бейла, сыгравшего протагониста в кинотрилогии Кристофера Нолана о Бэтмене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864941
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 15.02.2020
Переклад вірша Каті Желєвої "Нетронутый снег" - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474673
Чистокровне рання над тропами
Не загоїлось від слідів
Тих, хто вірив, що за окопами
Є незайманий сніг садів.
Вимпел даху злітає до золота
Голови молодої сосни.
Берег Волги, вітрами відколотий
Крижані шматки цукру тіснить.
Сонно в полі. Шторми біснуються
У волосся мого завитках.
Як приємно із дому на вулицю
Вийти в маминих чобітках.
Сонця струмені є милосердними,
Гречка дуже смакує в піст.
Янгол пестить руками майстерними
Куполи на церквах в Благовіст.
Хмари в небі розкидано вилами.
Бережи мене, Матінко-Русь!
Бо за тебе, Вітчизно милая,
Бився з ворогом мій дідусь.
14.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593687
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 15.02.2020
7 .11 .2011
доминик
https://my.mail.ru/music/songs/d8d298317d83586a4e79d4402d16b565
час лякає нас.
іноді закриває двері перед самим носом.
час вбиває нас ;зрубує волосся, як безсмертний горець.
час може подолати нас, у нього ж є меч судьби,
а ми голіруч можемо плисти по ріці судьби
і можем дати часу в нос
але горло часу все одно волає
я сильніший тебе
я сильніший за тебе
я полонив тебе
я твій бог ,а ти мій раб
час .час полонив мене
але є така тенденція у всього є кінець
як і у стрілки годинника ,який я кинув в квас.
час закриває очі ,коли нам вже пора спати.
час закриває очі ,коли так пізно і нам пора спати.
час закриває очі ніжно нам
час- болєзненная штука.
час -вертає всьо на круги своя
час карає нас за те,що розбудили його
час карає нас за те,що розбудили ніч.
ти зігрієш мене ,коли мене заморозить час.
на фотці-кадр із фільму,,залізна людина,,
Роберт Дауні мол.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628603
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 09.02.2020
ЛІЛЕЯ
Домінік Хоменко
ПІСНІ ,ВІРШІ
Для підліткового й старшого шкільного віку ,18+
клуб ,,клуб поезії ,,
Нікополь ,видавництво ,,Клуб поезії ,, http://www.poetryclub.com.ua/
2016 рік
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/e38e88cf57ce01489a81b2d354efb96d[/img]
1
видання виходить під критиканством і редакцією zang , grower
склад і підготовка тексту Домінік Хоменко
авторські права захищені .
All ritghs is reserved
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00471451.jpg[/img]
2
ЗМІСТ
1 Лілея ...........................................4
2 Не пиши ти прозою...........................5
3смішні малюнки ................................6
4Євген Онєгін геймерський .................8
5народні приказки,прислів'я...............10
3
,,усе каламутне ,чистого нема ,усе кирильне і криничне,, хф ,,Брати (жінка на двох)
біла лілея
11.11.2016 ...білії рози...
Біла лілея
спогад того ,що є ще квітка ,
що цвіте взимку в душі моїй ще
Біла лілея
Ти дарував мені просто так,
а я подумала ,що це знак
Біла лілея
глек білої квітки
Може мені треба цей знак
Подаруй мені цей поєдинок
Із білою лілеєю іще раз
Білу лілею
Ти дарував мені просто так,
А я думала ,що це знак
Але дорога іде в роздоріжжя .
І тепер ввижаються всюди
білі лілеї
білі лілеї білі лілеї
ввижаються всюди
Але відчувати я можу лише біль
І цей біль викликає душевну гниль
білі лілеї білі лілеї
спогад того ,що мене дорога веде у зиму
спогад гризе , як миша зерно
ID: 699917
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 11.11.2016 17:18:56
© дата внесення змiн: 11.11.2016 20:41:14
автор: dominic
4
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00630138.jpg[/img]
Не пиши прозою-проза колить колючками
не пишу я прозою
Домінік
22.12.2011
Не пиши ти прозою,
Проза коле колючками.
Не пиши ти прозою
Про те ,що ненавидиш.
Краще збреши віршами
Про те ,що кохаєш ти.
А,коли стане так нестерпно,
Ти закричиш.
А тиша така ненаситна,ніби рози подарували їй.
Не пишу я прозою ,
пъроза коле колючками.
ID: 630138
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 20.12.2015 20:38:54
© дата внесення змiн: 22.12.2015 09:50:35
автор: dominic
[img]https://content.foto.my.mail.ru/mail/justin-dominic/8380/h-8381.jpg[/img]
5
МОЯ ПОЕЗІЯ ГАВНО,але вона є моєю поезією .А як казав один хлопець ,коли ми йшли брати коров'як на коровник :,,Гавно не бери! ,,
[img]https://pp.vk.me/c405322/v405322093/496f/TUYNCtSkec8.jpg[/img]
6
[img]https://pp.vk.me/c405322/v405322093/4966/eFjn0Cys1ZE.jpg[/img]
[img]https://pp.vk.me/c405322/v405322093/494b/YtbXHY3GtqY.jpg[/img]
7
Євген Онєгін геймерський
07.02.2016
пародія на Євген Онєгін
геймерський Євген Онєгін
,,Мій персонаж трохи прихворів і ,
розвиваючись до 255-того рівня,
він поважати себе заставив .
Я на нього донатив і донатив,
Та видно передонатив - нублю усе одно.
Його приклад іншим наука,хоча уже повторуха,яка скука;
Без доната чи з ним усе одно ти є noob'ло.
Але , my Bug,яка ж це радість грати у гру мою.
Моя гра - це мої ґрати.
А ґрати ці так просто не зламати.
І день і ніч грати у гру,як хворіти нею,
Не відходячи ні кроку геть від кумп'ютера.
Яке ж це низьке лукавство-створити ПК ігри ,
Печально підносить відро,і їдло,
Вдихать аромат ігри,іще у гру не запрограмовану,
І думати про себе:коли ж ти ,гра,закінчишся?
Ніколи.,,
(Copyright All right Reserveds to DominicID 25620)
ID: 642075
Рубрика: Вірші, Гумореска
дата надходження: 07.02.2016 21:09:26
© дата внесення змiн: 07.02.2016 22:08:20
автор: dominic
8
цитати .
В ,,зоряному шляху ,,(оригінальний серіал )була серія про суперлюдей ,яких створили як суперлюдей у якомусь там столітті і була війна із ними ,бо вони були як Бонапарти і інші .У них було чудове здоров'я ,але також було і спроможність сприймати і вивчати інформацію дуже швидко . Ми не можемо нажаль стати богами ,навіть ,якщо станемо ,то рівняння життя трохи змінеться . В спроможності сприймати і поглинати інформацію і є божественна реальна можливість людини .
Якщо ти хочеш стати чудолюдиною ,то вчись ,зроби із цього гру ,зроби пісню .
Навчання - це гра .
Погана та людина яка не прагне стати богом ,але ,бажаючи стати богом ,можна розламати Вавілон , який будуєш .
9
молитва українська
Ми не перестали вірити в Бога , а переклали віру у медицину (с)(хтось із мудрих про атеїзм)
українські народні приказки
Боже,боже поможи ,тільки нікому не кажи .
______________
Не позіхай Хомка ,на то ярмарка .
______________
Змусь дурня богу молиться так він і лоба розіб'є
(застав дурня богу молиться ,так він і лоба виб'є)
_______________
- Чого ти бідний?
- Бо дурний .
- А дурний чого?
- Бо бідний .
______________
Якщо печаль велика ,то робота тільки подолає тугу ,не горілка ,а робота .
______________
Там добре, де нас нема.
( дякуючи: http://www.megos.org.ua/megastatus/prykazky.html )
10
____________
- Не в цім хороша, що блондинка, а в тім, що діло робить.
___________
Богом ситий не будеш .
___________
Дурень думкою багатіє.
___________
Знайди короткий шлях до цілі,довга путь і так знайде тебе .
(перефразовано)
____________
Мало каші їв!
(із казки)
____________
що посієш,то пожнеш
____________
мовчанка - срібло,
а слово - золото .
_____________
Бреше як дише .
_____________
Пани б'ються ,а у холопа чуб стирчить .
________________
на дай не звикай ,а як просить так треба своє носить
_______________
Правильно собака сере та не там ложе
_______________
шкурка вишеньки не стоїть
11
___________
Хоче і на коня сісти і рибку з'їсти
___________
про вовка промовка
Єврейські народні заповіді - як діється на світі
Пам'ятай ,заповідь божу людську:
,,Обмани ближнього,доки він тебе не обманув,,
Усі тварини живуть по цій заповіді давно,
Але віра нам цю заповідь читає по-іншому навпаки.
Винуватого ,знайди собі .
Так знаходять усі премудрі мужі .
Ти знайди собі козла відпущення гріхів своїх,
Бо із провиною жити важко.
__________
Народні статуси
щастя - це відсутність нещасть
(джерело сайт знайомств)
12
[img]https://pp.vk.me/c317620/v317620093/6540/Efsoft1BSgM.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707032
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 09.02.2020
Упаси меня Бог от любви,
Сохрани от сомнений и боли,
Чтобы тонкие пальцы на струны мои не легли,
Не смахнули дыханье покоя и воли.
Чтоб спокойно в груди тишина
Не рвалась, не звала за собою,
Чтобы призрачная она
Оставалась мечтою, мечтою…
Чтобы ночью без сна и без сил
Я у Бога теперь попросил:
Не храни меня Бог от любви,
Не храни от сомнений и боли,
Если тонкие пальцы на струны легли
Я прощаюсь с дыханьем покоя и воли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861448
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020
І заграє променем
Сонце із небес.
Ніби в печі доменній
Світ палає ввесь.
Отаких от дивностей
Довго не було,
То в усій чарівності
Літечко прийшло.
Аж під сорок градусів
Цельсій підлетить
І немає радості,
І нема як жить.
Ми навіть по радіо
Кликали дощу,
Зараз виноградину
В річці полощу.
Не рятує магія
Вуду і відьом,
Тиждень поливаю я
Ввесь садок відром
Де ж то таке бачили?
Що то за закон?
Може в того дощика
Є хоч телефон?
Я б його покликала
Хоч би в смс,
Бо його очікує
Кропивницький ввесь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851522
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 06.01.2020
Ми програли у карти любов,
Один одному просто програли.
По сценарію час нам ішов
В ногу з ним підкрадались скандали.
Знов за картою карта і все,
Як по колу: Хто правий? Хто лівий?
Цей супротив собою несе
Лиш союз тимчасовий, сумнівний.
Так погрузли у грі, боже мій!
Ні перерви, ні часу пожити.
Ти казав мені: «Тільки не смій,
Когось іншого так полюбити!»
Ти казав іще: «Це назавжди»
Та колода так швидко скінчилась.
Все програла, нема куди йти
Один хід, все що нам залишилось.
Кинув карти і просто пішов,
Хід не в силах зробити останній.
Ми програли з тобою любов,
Бо не любить азарту кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860431
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 06.01.2020
Знеможена, вдоволена, щаслива,
Тремтяча у цупкім полоні спазму,
У апогеї вільного відриву,
В передчутті наступного оргазму
З-під шкіри струменяться саламандри,
Пашать вогнем завужені зіниці,
У голові повторюються мантри -
Іще хоч раз намаритись, наснитись...
Хоч мить, секунду, частку півсекунди
Цей зблиск, цей спалах, ця жага торкання
Як у забутій казці нібелунгів -
Ступити в ніч, щоб вийти на світанні
Знеможено, вдоволено, блаженно
Всміхнутися зловісному інкубу
Що так любив красиво й навіжено
Й віддав її, беззахисну, на згубу...
Солодка спека та повітря сперте,
Немов міхи розходяться легені,
Останній вдих - це щастя так померти -
З коханим серцем у кривавій жмені...
За ілюстрацію - робота Боріса Вальєхо «Жага (burning)» (фото з нету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791313
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 23.12.2019
Якось Гриць покликав друзів борщем частувати -
Василя, Павла, Микиту, ще сестру і брата.
Узялась дружина Галя зразу до роботи,
Буряки, цибулю, моркву, картоплі достоту -
Все у горщик поскладала, залила водою,
Ще й капусти натрусила шапкою густою.
Гості дружно посідали, ложками ворушать,
Щось жартують між собою, що голодні дуже.
Принесла ґаздиня горщик, порізала хліба,
Насипала по тарілках усім щедро, ніби.
Нахваляє, припрошує гостей частуватись:
«Я старалась, готувала, нумо наїдатись!»
Взяв Павло найпершу ложку, зробив круглі очі,
Мляво, кисло усміхнувся - другої не хоче,
Але якось так... незручно... тож прийшов у гості!
Ну то й що, що у тарілці не м‘ясо, а кості?
Й ну хвалити господиню: «Боже, як же смачно!»
Василю - пісок на зуби, щось слизьке, мов з флячків,
А Микиті на капусті попалася гусінь,
Вже готова, бо ж зварилась, - сховав її в вуса.
Сестрі - з буряка лушпайка, брату - волосина,
Але ж гарні друзі в Гриця і чемна родина!
Настрою сердешній жінці все ж не зіпсували,
Тільки краще господиня вже й не готувала.
Нащо вчитись, як все добре, усі тільки хвалять?
Дурня думка потішає, компліменти - Галю!
***
Так і з віршами буває, хоч вони й не борщик,
Та все сунуть «куховарки» помилки у «горщик».
А всі тільки «гарно дуже!», «браво!» кричать всує,
А «поети», як та Галя, далі «борщ» готують!
дякую за натхнення поетові Горбункову С, С,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858227
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858448
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 23.12.2019
ми засинаємо з тобою водночас
і в забутті за хвилю зустрічаємось
ті сни... про нас... усі вони про нас
приправлені то щастям, то печалями...
ти он біжиш, не відриваєш ніг
а я лечу безкрила, некерована
і ніби поміж нами світ проліг
бряжчить невідворотності оковами
береш мене, немов гарячий віск
я витікаю із долонь між пальцями -
над нами мов дамоклів меч навис
над обома сміливими зухвальцями...
холоне віск і набуває форм -
циліндри, кулі, виступи, заглибини
твоя любов - немов незримий фон
а голос - лише крик німої рибини
ти - кит, дельфін, акула чи русал
і вже тепер пливу в глибокім морі я
хто нас у цей химерний сон заслав?
хто вигадав оцю фантасмагорію?
ми засинаємо з тобою водночас
і дихання рівняємо затаєно
цей сон не вічний - тане сон-свіча
і ми в обіймах разом прокидаємось...
[i]Фото моє, а чий на ньому твір - не знаю. пам’ятаю лиш, що художник з Івано-Франківського кола митців[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841566
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 23.12.2019
ось і ще один вересень хоче мене здивувати
прохолодою кутає, вабить зрадливим теплом
запускає у небі клубки білосніжної вати
крутить з листя човни і шикує калюжами флот
соцмережі рясніють рецептами проти депресій
мотивують на зиму купити пухнасте пальто
я чекаю, а отже надовго загрузла у стресі
як увімкнений прилад зі зламаним серцем й пультом
я чекаю чогось, що так важко його описати
бо воно між тривогою й спокоєм, щастям й плачем
водночас і складне, і просте, трохи дивакувате
будить радість в душі і накочує хвилями щем
ось і ще один вересень, ще один крок через осінь
крізь пахучі дими і крізь тишу ночей голосну
я ловитиму сльози кохання в своєму волоссі
як далеку, та невідворотну любові весну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849835
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 23.12.2019
Дівчатко обіймало диво-сонях:
-Рости! Бо я від тебе вища.
Тобі водичку нестиму в долонях
І хай у вишнях вітер собі свище.
Пішов і дощ. Мостилася веселка.
І сонях ріс, світився чубчик.
Щоб їй обняти, треба вже кріселко!
Щоб підрости, тре' бочку каші й супчик.
Дивився сонях дівчинці у вічі:
-Рости! Бо треба вже драбинку.
Пташки вже зе́рнята дзьоба́ми лічать,
Тобі б сховати хоч одну зернинку!
Ти навесні прийди на місце стрічі
І кинь маленьке зерня в ямку.
Коли каштан запалить свої свічі,
Ми разом з сонечком зійде́мо зранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843757
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 02.08.2019
– Дай мені разом усе!
Шляхетність уже не спасе!
Очі твої – Ятрань –
Примара моїх кохань.
Дай мені сили обійм,
Програти тобі в боротьбі.
В тихих болотах чорти –
Тримай мене не впусти!
– Дай мені зразу і все!
Ти ж випромінюєш секс!
На цвинтар мізерних надій –
Голками фарбованих вій.
Дай мені примху спідниць,
Навіжено торкатись сідниць.
Шаблони зламаємо вщент!
Дай мені! Дай мені ще!
instagram: @j.s.garmasch
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772429
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 25.07.2019
СТОИТ ЗАВОД .РЖАВЕЕТ БРАМА
В ЦЕХАХ РАБОЧИХ ТИШИНА.
ВОКРУГ ВИДНА ТАКАЯ ДРАМА
КАК БУД-ТО ЗДЕСЬ БЫЛА ВОЙНА.
УЖЕ ДАВНО ДЫМОК НЕ ВЬЁТСЯ
С ТРУБЫ ВЫСОКОЙ ЗАВОДСКОЙ,
ДЫМИТ ЛИШЬ СТОРОЖ,КАК НАПЬЁТСЯ
СО СКУКИ,ГОРЬКОЮ МАХРОЙ.
ПО ВСЕЙ СТРАНЕ ТОВАР ВОЗИЛИ,
ДОРОГА ПЫЛЬНАЯ БЫЛА,
СТОЯТ ТЕПЕРЬ АВТОМОБИЛИ,
ТРАВОЙ ПЛОЩАДКА ЗАОРОСЛА.
СТОЯТ СОВСЕМ ПУСТЫЕ СКЛАДЫ.
ТАМ ПАУКАМ ВОЛЬГОТНО ЖИТЬ.
РАССТАВИВ СЕТИ ЭТИ ГАДЫ
ХОТЕЛИ МУХУ ИЗЛОВИТЬ.
НО МУХИ НЫНЧЕ ПОЗДЫХАЛИ.
ИМ НЕЧТО ПИТЬ.ИМ НЕЧТО ЖРАТЬ.
НАВЕРНО ВРЕМЕЧКО НАСТАЛО
И НАМ ,ТОВАРИЩИ,ЗДЫХАТЬ.
ВОТ ДВЕРЬ СТОИТ,ЗДЕСЬ НАДПИСЬ "КАССА"
ЗДЕСЬ Я ЗАРПЛАТУ ПОЛУЧАЛ,
ТЕПЕРЬ СЮДА ЛИШЬ ХОДЯТ КРЫСЫ
НА ДИСКОТЕКУ,В ЭТОТ ЗАЛ.
ПРОЖИТЬ МНЕ ТРУДНО БЕЗ ЗАРПЛАТЫ,
К ТАКОМУ Я НЕ БЫЛ ГОТОВ,
НО ВЕДЬ ИМЕЮТ ЖЕ ЗАРПЛАТЫ
РОДНЫЕ НАШИ ДЕПУТАТЫ
ДА И КАКИЕ-ОГО-ГО-ГОВ.
11
СТОИТ ЗАВОД.ЗАКРЫТА БРАМА
НЕ СЛЫШНО РОКОТА СТАНКОВ.
РОДНОЙ ,УКРАИНСКИЙ ПАРЛАМЕНТ
ПУСТИЛ ПО МИРУ МУЖИКОВ.
СТОЯТ ОНИ НА ТРОТУАРАХ
ВСЁ ЧТО УГОДНО ПРОДАЮТ.
СТОЯТ КОПЕЕЧКИ СЧИТАЮТ
И ПРОКЛИНАЮТ ЖИЗНЬ СВОЮ.
СТОЮ И Я НА ТРОТУАРЕ
ТО ТО,ТО ЭТО ПРОДАЮ.
ИМЕЮ ГРИВНЫ ДВЕ В КАРМАНЕ,
НАВЕРНО С ГОРЯ ИХ ПРОПЬЮ.
А МОЖЕТ БРАТЦЫ ПИТЬ НЕ СТАНУ,
А ЛУЧШЕ ХЛЕБУШЕК КУПЛЮ
И КАК В БЛОКАДУ ЛЕНИНГРАДА
В СЕМЬЕ ПО КРОХАМ РАЗДЕЛЮ.
111
СТОИТ ЗАВОД,ЗАКРЫТА ДРАМА.
В ЦЕХАХ РАБОЧИХ ТИШИНА.
ВОКРУГ ВИДНА ТАКАЯ ДРАМА,
КАК БУД-ТО ЗДЕСЬ БЫЛА ВОЙНА.
ТРУБА РОДНАЯ ЗАВОДСКАЯ,
А ЧТО Ж ТЫ НЫНЧЕ НЕ ДЫМИШ.
ТЫ НАД РУИНАМИ ЗАВОДА
КАК БУД-ТО ПАМЯТНИК СТОИШ.
НО ВЕРЮ Я ЧТО ДЕНЬ НАСТАНЕТ,
НО ВЕРЮ Я ЧТО ЧАС ПРИДЁТ.
СО СКРИПОМ МЫ ОТКРОЕМ БРАМУ
И ОЖИВЁТ РОДНОЙ ЗАВОД.
РАБОТАТЬ БУДУ Я СПОКОЙНО,
ЗАРПЛАТУ БУДУ ПОЛУЧАТЬ.
И ЖИТЬ КАК ЧЕЛОВЕК-ДОСТОЙНО.
А НЕ БАЗАРАМИ ГУЛЯТЬ.
И ЗДЕСЬ,НА ЭТОМ ПЕРЕКРЁСТКЕ
С ЛЮБАВЬЮ ВСТРЕТИВШИСЬ СВОЕЙ
Я ПОДАРЮ ЦВЕТЫ,С ПОЛУЧКИ
И УЛЫБНУСЬ ПРИ ЭТОМ ЕЙ.
Я ТАК ДАВНО НЕ УЛЫБАЛСЯ,
НЕ ДО УЛЫБОК МНЕ ДРУЗЬЯ.
Я РАНЬШЕ ДЕЛОМ ЗАНИМАЛСЯ.
ТЕПЕРЬ ГРУСТЮ БЕЗ ДЕЛА Я.
СТОИТ ЗАВОД.РЖАВЕЕТ БРАМА.
В ЦЕХАХ РАБОЧИХ ТИШИНА.
А НА ДУШЕ ТАКАЯ РАНА
ЖАЛЬ ЛИШЬ ТОЛЬКО НЕ ВИДНА.
1998 ГОД.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832531
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 25.07.2019
ПОСІЯЛА ГАЛЯ РЕДЬКУ,
РОЗЧАРУВАЛА РЕДЬКА ПЕТЬКУ.
ГАЛЯ РЕДЬКУ ПОЛИВАЄ,
ВІН НА НЕЇ ПОГЛЯДАЄ.
РОСТЕ,РОСТЕ ЧОРНА РЕДЬКА,
ТУТ І ГАЛЯ,ТУТ І ПЕТЬКА.
ПЕТРО ГАЛЮ ОБІЙМАЄ
ТА БІДИ НЕ ВІДЧУВАЄ.
Є У ГАЛІ ЧОЛОВІК МИКОЛКА,
А В МИКОЛИ Є ДАВНО ДВОСТВОЛКА.
ПАЛЬНУВ ПЕТІ В ПОПУ СОЛІ.
ЗАРЕВІВ ПЕТРО ВІД БОЛІ.
ТИХЦЕМ ГАЛЯ НОСИТЬ ПЕТРУ РЕДЬКУ,
ЛІКУВАТИ ТРЕБА Ж КОМУСЬ ПЕТЬКУ.
ВІН ТУ РЕДЬКУ РІЖЕ ПРИКЛАДАЄ
СІЛЬ ІЗ ПОПИ РЕДЬКА ВИТЯГАЄ
А В МИКОЛИ ТЕЖ НА СЕРЦІ БОЛІ
МАБУТЬ ГАЛЯ ТО ЖЕ ХОЧЕ СОЛІ.
ЯКЩО В КОГО СОВІСТІ НЕ МАЄ
КАЖУТЬ ДОБРЕ СІЛЬ ДОПОМАГАЄ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836165
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 25.07.2019
в класі перед діточками
обдарований поет
частував усіх віршами.
за куплетом знов куплет.
він розмахував руками,
він очима говорив,
робив міміку губами
геть ногами щось вертів.
коли вірші закінчились
час прийшов для запитань.
запитання вже з'явились,
руки,руки,ти поглянь.
дітки ставили питання,
їх цікавило усе
і поезія, та ,рання,
і що людям вірш несе.
раптом дівчинка миленька
запитання задає,
ви скажіть мені ,будь ласка,
а талант у вас хоч є.
подивись той на дівчинку.
-є талант,ще й о-го-го.-
-защепніть мерщій ширінку,
бо загубите його.
про це всі уже забули.
не забув поет сюрприз,
слово но талант почує
то рука падає в низ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837638
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 25.07.2019
ЯК ПОМРУ ТО ПОХОВАЙТЕ,
ДРУЗІ МОЇ МИЛІ,
РАЗОМ З ТРАКТОРОМ КОХАНИМ
У ОДНІЙ МОГИЛІ.
НЕ ЖАЛІЙТЕ ВИ НІЧОГО
І ДЛЯ СВОГО ДРУГА
ПОКЛАДІТЬ У ТУ МОГИЛУ
ЩЕ Й КРИВОГО ПЛУГА.
ХОЧУ ЩОБ МОТОР МЕТАЛОМ
ЗІГРІВАВ ТАМ СЕРЦЕ,
ЩОБ В ТРУНІ МОЇЙ СТОЯЛИ
І КАПОТ І ДВЕРЦІ.
ЩОБ СТОЯЛО ДВА МОСТА
ЗАДНІЙ ТА ПЕРЕДНІЙ
І КОРОБКА ШВИДКОСТЕЙ
ДЕСЬ ТАМ ПОСЕРЕДИНІ.
ПОКЛАДІТЬ ГОРІВКИ ПЛЯШКУ,
ОГІРКА СМАЧНОГО,
МОЖЕ ЯКОСЬ Я ПО ПЬЯНЦІ
ЗАГЛЯНУ Й ДО БОГА.
Я Б ЙОМУ САДКИ ЗОРАВ БИ,
ВСЕ Б ДОВІВ ДО ЛАДУ.
ВАМ БИ ЯБЛУЧОК ПРИСЛАВ БИ
ЇЗ РАЙСЬКОГО САДУ.
ДОБРЕ ЖИТИ НА ЦІМ СВІТІ,
ЩО ТАМ ГОВОРИТИ,
РОКІВ СТО НА ЦЬОМУ СВІТІ
ХОЧЕТЬСЯ ПРОЖИТИ.
ОТО ПОКИ ЩЕ ЖИВИЙ Я
ЙДІТЬ ДО СУПОСТАТА
І СКАЖІТЬ НЕХАЙ ПОВЕРНЕ
ВІН МЕНІ ЗАРПЛАТУ.
ЯК ЗАРПЛАТУ ВІН ПОВЕРНЕ
МОЖНА БУДЕ ЖИТИ.
МОЖНА БУДЕ ПРАЦЮВАТИ
І ЖИТТЯ ЛЮБИТИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840886
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 25.07.2019
ЗДРАВСТВУЙ ШАЛУНЬЯ ОСЕНЬ,
ВИЖУ ТЫ ГОСТЮ РАДА,
В ТАНЕЦ МЕНЯ ТЫ ПРОСИШ,
ТАНГО ПОД ЛИСТОПАДОМ.
МЕНЯ ПРОВОЖАЯ ЛЕТО
ВЕТКОЙ ЗЕЛЁНОЙ МАШЕТ.
В ЗОЛОТО ТЫ ОДЕТА,
Я СЕРЕБРОМ УКРАШЕН.
КАК ТЫ КРАСИВА ОСЕНЬ,
СТОЛЬКО ПЕЙЗАЖЕЙ ЯРКИХ.
КАК ТЫ БОГАТА ОЧЕНЬ,
ЩЕДРЫ ТВОИ ПОДАРКИ.
САД ТВОЙ ДОБРОТНЫЙ ЗРЕЛЫЙ
ПОЛОН ОН УГОЩЕНИЙ.
МНЕ ТАК ВСЕГДА ХОТЕЛОСЬ
ЭТАКИХ УДИВЛЕНИЙ.
ТОЛЬКО ЖАЛЬ ДНИ КОРОТШЕ,
МЕНЬШЕ ТЕПЛА И СВЕТА
И ХОЛОДНЫЕ НОЧИ
ДА И БЛЕДНЕЙ РАССВЕТЫ.
ОСЕНЬ, МНЕ ТАК ПРИЯТНО
НУЖНЫМ БЫТЬ И ЛЮБИМЫМ.
ТОЛЬКО ОДНО ПОНЯТНО,
СКОРО УЙДУ Я В ЗИМУ.
ЗАКОНЧИТСЯ ТАНГО НАШЕ,
ЗАКОНЧАТСЯ НАШИ ВСТРЕЧИ.
ВЕТКОЙ ПУСТОЙ ПОМАШЕШЬ,
ПОЙДУ Я К ЗИМЕ НА ВСТРЕЧУ.
ОЧЕНЬ КОНЕЧНО БОЛЬНО
БУДЕТ РАССТАТЬСЯ-ЗНАЮ.
БЫЛ Я ТОБОЙ ДОВОЛЬНЫЙ,
ТЫ ЖЕ ВЕДЬ ЗОЛОТАЯ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841929
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 25.07.2019
Гремели взрывы на передовой,
Снаряды прилетали в час обеда
К той детской кухне... ада. В город мой,
Сам Путин "пули" слал...Зачем? - Не ведал...
Шипели разомлевшие котлы,
Словно снаряды раши; "Градов" трели
От встречных оставляли, чаще, злы,
Лишь пепел непригодный... Кашу ели
Ребята из соседнего двора
Авдеевки... Донецк их "грел" опасно,
Ведь смачной знали кашу... не вчера,
За месяц, до сегодня, что ж не ясно...
Светилась солнцем каша, ведь была
Из хлопьев кукурузных кухни "штатской":
Военно-полевой... от Укров... "шла",
Не из Москвы подарком... В мире адском,
Здесь, по соседству, пули, в свой черёд,
Старались едоков уменьшить квоту...
А детки ели первый раз без квот...
Солдатскую еду... "Шойгу" работу -
Запомнят, а быть может вовсе нет...
Война дана, чтоб... - дети в ямах стыли?
Всем хочется, чтоб Путина "привет",
Не "Градом" был войны... не "братским" - "или..."
История стихотворения:
Москва прослезилась от новостей снятых для ОРТ в Донецке, где воины рашки, для картинки ТиВи , принудительно и без оснований,
сняли эвакуацию мирного населения... которое бросили в 15-ти градусный мороз за 5 км от квартир из которых эвакуировали
"массовку"... А в Авдеевке, где по свидетельству журналистов РФ, живут до 30% "ополченцев", стреляющих по Авдеевке... из всех
видов оружия.., голодные дети, под обстрелами "Градов" Путина, смаковали кашу от "ненавистных" Укров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840564
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019
Ночь - обманщица
звёздами рассыпается.
Мечта греет своим теплом.
Время не бежит вспять,
пора уж мне это понять.
Вторая - первая любовь,
возможно ли такое?
Душа в предчувствии не скрою.
"Розовые очки" сняла,
у счастья свои пределы,
только будней серость надоела,
одолела.
Родному грешному пишу стихи по-прежнему.
Он меня не узнал, а уже забыл.
Я в бессоннице брожу,
как "слепой в коноплях",
ты не чего не обещал,
а я напридумала,
о запретных чувствах мечтая,
ища сердечного Рая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840553
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019
мы начинаемся там где кончаются города
где умирает живое и рождается заново
где всё циклично
потому что никогда не исчезает полностью
потому что там начинаемся
мы
**
я разбивал голоса города на молекулы нот
соединяя их в абсолютную тишину
стараясь попасть в ритм бесконечной секунды
чтобы услышать мелодию внутри какофонии пустоты
и осознать решительность того нелогичного мира
который решил принять тебя в себя
изъяв бесценную возможность
говорить с твоим сердцем
забрав тебя
у меня
я выучил язык немых чтобы понимать деревья
язык мёртвых
дабы обрести упущенный дар говорить с тобой
и наконец извиниться за то что не понимал
насколько мало мне было наших
не оканчивающихся разговоров
при жизни
деревья стали лучше понимать меня
стало легче
и всё же
я слышу тебя недостаточно
недостаточно хорошо чтобы отпустить
и перестать уже ждать
ответов
от тишины
наверное я люблю этот мир больше
чем себя
тебя же я люблю и любил больше чем всё
в этом мире
поэтому я так его ненавижу
ненавижу потому что этот мир научил меня любить
то что должно умереть по-умолчанию
ненавижу
потому что научился ненавидеть
себя
ведь я знал об этом с самого начала
и всё равно
любил
я не успел
прочитать тебе сказку перед смертью
ту которую боялся дочитывать до конца
ту что написана на языке мёртвых
но кажется ты сама всегда это знала
ты предчувствовала чем она закончится
и всё равно любила слушать
а я любил тебя
**
с каждым днем дома́ становятся выше
деревья ниже
а города громче
и только мы с тобой не станем больше
незаконченная сказка останется незаконченной
а пустота во мне незаполненной
никем
нас с тобой всегда будет не хватать
но я знаю что ты не исчезла полностью
я это знаю
деревья молчали мне об этом
.
*фоновая композиция –
Sibewest «My Love»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=llER0HOvN0s[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836065
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 01.07.2019
предающим и тем кто был предан
своей войне
награждённым посмертно цветами
чужих знамён
их так много
людей созидающих свет
во мне
что не вспомнить уже абсолютно
родных имён
и так мало друзей среди павших во тьме
врагов
совершивших опасный и долгий
к себе побег
отчего же так трудно найти подходящих
слов
уходящим осознанно прочь от тебя
навек
средь увидевших свет вероятно есть тот
кто слеп
средь поверивших тьме очевидно есть тот
кто глуп
как и дом мой он есть пустотой
что наполнив склеп
бренным телом моим станет светом холодным
дух
как и всё что вокруг появляется
без причин
нарушая границы себя
без людей и виз
свет один в этом мире он цельный
без половин
тьма исходит от нас
и почти не выходит
из.
*фоновая композиция –
Inade «The Innermost Sun»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Djv7I-DzblY[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840544
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019
Розквітає під вікном
Щоліта відомо,
Квітоньки вгорі вінком,
Неначе корона.
На однім такім стеблі
Квіток багатенько.
І дорослі, і малі
Знають - це...(Лілея).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840535
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2019
голкою пірнув у душу біль,
кров'ю візерунки вишиває,
гірко-комедійний водевіль
смутком моє серце роздирає.
твій на негативі силует
голову безжалістно туманить,
і навіщо людям пістолет,
слово же сильніше душу ранить.
мов десантник, випала сльоза,
вже наступна на краю чекає,
подивилась мовчки в небеса,
як болить - лише Всевишній знає.
парашути падають на стіл
вишиті кривавими нитками,
хтивий біль під скривлений вініл
по душі молотить каблуками.
голкою пролазить в тіло снів,
в грудях кіловатами стрибає,
водевіль - химера твоїх слів,
з реготом болючі ролі грає...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840519
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 01.07.2019
Дід ішов через лісок, біг за ним малий Дружок.
Пес вперед все забігав. Дідусь від нього відставав,
поспішав, догнать хотів... та рукавичку загубив.
Ось з'явилась мишка Руду, побачила рукавичку.
- Тут я жити, - каже, - буду! А тут жабка Жас плигає.
- В рукавичці хто? - питає.
- Мишка Руду, шкряботушка. Тут у мене є подушка.
- Я Жас, жабка-скрекотушка. Вмію в хатці прибирати,
люблю квіти поливати. Хочу тут з тобою жити. Давай
будемо дружити!
- Ну, іди! - сказала Руду.- Мати подругу я буду.
От уже їх двоє. Знай. Коли біжить малий Зай.
В рукавичці хто? Не знає. Все ж сміливо так питає:
- А хто, хто в цій рукавичці? Подарую вам по стрічці.
Дуже хочеться до вас.
- Тут мишка Руду, жабка Жас. Ти є третім поміж нас.
Разом веселіше жити, будеш воду нам носити.
То ж іди!
Зай зайшов до них туди.
Тут лисичка Лас біжить, в рукавичку зазирає.
- Хто тут є? - вона питає.
- Мишка Руду, жабка Жас, малий Зай. Ти хоч до нас?
- Прошу вас, мене впустіть. Вмію борщик я варить.
Четверо тепер їх стало. Аж тут вовчик прибігає.
- В рукавичці хто? - питає.
- Мишка Руду, жабка Жас, малий Зай, лисичка Лас.
А ти хто?
- Я вовчик Вов. Принести я можу дров й затопити у
печі, та спекти вам калачі. Дуже хочеться до вас.
Поміщуся тут якраз.
- Та вже йди!
В рукавичку Вов зайшов. П'ятий. Місце ледь знайшов.
Де не взявсь - біжить кабан.
- Хро - хро - хро! Як добре вам! В рукавичці хто?
Скажіть. І мене туди впустіть.
- Мишка Руду, жабка Жас, малий Зай, лисичка Лас,
вовчик Вов до нас прийшов. Ледве місце тут знайшов.
- Я кабан Баван. Впустіть. Буду вірно вам служить.
Знаю, де ростуть грибочки, їх засолимо у бочки.
- Що ж робити? Та вже йди! Шостий ти.
Вліз і той. Так тісно стало... Тут в кущах щось затрі-
щало. Це ведмідь іде й питає:
- А хто, хто тут проживає?
- Мишка Руду, жабка Жас, малий Зай, лисичка Лас, є
сіренький вовчик Вов ще й кабан Баван прийшов.
- Добре, що я вас знайшов! Упустіть до рукавички.
У ліску, там де смерічки, маю пасіку. Повірте ви мені,
ведмедю Реду. Принесу вам бочку меду!
- Тісно тут. Прямо до сліз.
- Та я скраєчку.
І той заліз.
Уже семеро їх стало. Місця кожному з них мало.
Рукавичка аж тріщить.
Дід огледівсь... Зрозумів, що рукавичку загубив!
Став Дружка свого він звати, щоб іти її шукати.
Знову пес вперед побіг, він відразу узяв слід.
Рукавичку ту знайшов, та на ній тріщав вже шов.
Що за лихо, за біда? Ворушилася вона! Дружок тоді:
- Гав!Гав! Гав!.. з рукавички всіх прогнав.
Дід на смерічці помітив лиш стрічку... коли забирав
там свою рукавичку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840210
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 28.06.2019
Спитав соловей у орла
Що ти сумний і не співаєш
А грізно дивишся на світ
І не веселий твій привіт
Розкрив орел великі крила
Аж гілка під солов’єм затремтіла
І став орел йому відповідати
Чи можеш ти, так високо літати
Де орли в небі не літають
На землі порядку там не знають
Чи можеш ти, ведмедя прогнати
Чи лисицю, зможеш упіймати
Премудрість Божа нам дана
Що не вистояти нам, без орла
Пора орлам нашим злітати
І злого звіра нам прогнати
Як гарно нам солов’ї співали
Любов до України і Її слави
А коли прийшли закляті вороги
Шмиг у двері і на Гавайські острови
Багато хто озирається ще туди
Ще напхають доларів міхи
І бачать у ночі солодкі сни
Про чужі землі і бенгальські острови
Не пора солов’ям байки співати
Що все добре, і пора вже спати
Коли хижі звірі, ведмеді і вовки
Господарювати, до нас прийшли
Господь створив все для життя
І знає в кого доля, чому і яка
Як блудного сина треба повчати
Щоб повернувся він до своєї хати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657815
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 27.06.2019
Ми забули що ми боги,
Тому руйнуємо життя своє,
Калічимо себе й дороги,
Де вічність і Творець живе.
Міняємо неземні багатства,
На те, що в сміття викидаємо,
За яких всі біди і нещастя,
Ми гірку долю скоряємо.
Ще півень тричі заспіває,
І в синім небі загримить,
Тоді душа слова Господа згадає,
Хто може їй гріхи простить.
Щоб простить, треба прохання,
Що не будемо більше цього робить,
І душа звільниться від зазіхання,
Що в душі темрявою сидить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721466
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 27.06.2019
Легенда. Квітка сну і мрій.
Легенда розповідає, що богиня Флора створила мак, щоб хоч якось порадувати самотню і сумну ніч.
Квітам, якими Флора прикрашала землю, були раді всі. І тільки одна ніч не раділа - бродила вона, огорнувши чорною вуаллю голову. Намагалася було зірками та жучками-світлячками розсіяти морок, і все-таки люди не любили її. І Ніч попросила Флору: «Подаруй мені такі квіти, щоб люди, побачивши їх, почали б любити мене ...».
І тоді Флора подарувала їй маки. А стерегти їх змусила Морфея - бога сну. Коли Морфей хотів кого-небудь приспати, йому варто було тільки доторкнутися до нього голівкою маку, і той засинав, заколисаний солодкими мріями.
Навколо житла Морфея простягалися густі зарості квітів маку, і в кожному з них спочивали легкі сни, які він посилав людям. Сни були найрізноманітніші, адже лише в одній тільки коробочці маку майже тридцять тисяч дрібних насіння. Саме тому мак не залишився тільки квіткою мрій - він став ще й символом родючості.
Коли зацвітають маки, здається ніби в поле пурхають легкі метелики, і ось-ось вся ця червона зграя підніметься в блакитну височінь.
А доводилося вам хоч раз бачити, як по весні розпускається ця квітка? На світанку серед сірих вирізних листя на волохатому стеблі гойдається під вітром великий зелений бутон, теж весь волохатий в крапельках роси. І раптом бутон лопається. Зелені шторки розсуваються все ширше і ширше, а крізь них видно рожева смужка. Клац! Шторки впали на землю, і вітер похитує вже не зелену коробочку, а ніби зім'ятий грудочку рожевої цигаркового паперу. Наберіться терпіння - зараз він теж почне оживати, розправляти складки.
Червоніють пелюстки під сонцем, і ти мимоволі стаєш причетним до дивному чуду: на стеблі розкрилася огнем чаша, а в глибині її спалахує чорне вугіллячко.
Отполихне жар-квітка і почне кидати свої пелюстки. Охолонуть вони, згаснуть ... Життя у квітки менше двох діб.
Цікаві факти про мак
Мак (Papaver) - рід трав'янистих рослин сімейства Макові.
Існують дві версії походження латинської назви. Згідно однієї, родова назва походить від латинського «papaver» або грецького «pavos» - молоко (за змістом молочного соку білого кольору); інша версія стверджує, що латинська назва рослини походить від слова «papa» (батько) і пов'язане з традицією древніх римлян давати дітям насіння маку для заспокоєння.
Молочний сік маків називається «опіум», що в перекладі з грецького означає «маковий сік».
• Мак використовували в Давньому Єгипті як болезаспокійливі засіб, називаючи його сонним зіллям. Мак спеціально вирощували на плантаціях. Однак єгиптяни помітили, що використовується в великих кількостях, зілля приносить не тільки користь, але і шкоду. Мак став в Єгипті символом сну і смерті.
Мак присвячувався в Стародавній Греції богам сновидінь Морфея і сну Гіпнос. Букети або вінки з макових головок можна побачити на всіх зображеннях цих богів. Вважалося, якщо Морфей доторкнеться до людини квіткою маку, той відразу засинає. Близько житла цих грецьких богів росли маки, в яких, за уявленнями давніх греків, були сни, що посилаються людям.
Протягом тисячоліть в багатьох країнах культивують Мак снодійний, або опійний. З його незрілих коробочок отримують опіум - загуснувший молочний сік. Опіум можна отримати тільки вручну, чим і пояснюється його висока вартість. З опіуму виділяють кодеїн і морфін, служить для виготовлення болезаспокійливих і снодійних медичних препаратів (папаверин та ін.) І наркотиків.
До сих пір маки широко використовуються у фармакології для виробництва опіуму і його похідних.
З яскраво забарвлених пелюсток маку роблять натуральний харчовий барвник.
• Мак використовують в харчовій промисловості (насіння додаються в випічку).
• З часу закінчення Першої Світової Війни в Європі, США і Канаді мак символізує пам'ять загиблих у війнах.
На початку листопада в Великобританії червоні маки з'являються на лацканах пальто і костюмів буквально всюди. 11 листопада тут відзначають День пам'яті загиблих у війнах (в річницю закінчення Першої Світової війни).
• У Німеччині існує традиція, яку називають "Весільної". В туфельки нареченої висипають макові зерна, для того щоб в сім'ї було багато дітей.
• На гербі Туреччини виділявся квітка маку.
На півночі Росії цвітуть жовті полярні маки, які виживають під льодом.
• Існує блакитний мак, який росте в Гімалайських горах. Цей мак має віночки яскраво-блакитного забарвлення, а тичинки і маточки жовтого забарвлення, він цвіте три тижні.
Якщо насіння маку посіяти під зиму, то навесні виходять сильніші рослини, які зацвітають набагато раніше тих, що були посіяні навесні.
Якщо посів маків під зиму поєднати з декількома посівами наступної весни з перервою в пару тижнів, то можна протягом всього сезону домогтися безперервного цвітіння.
Зелень маків після цвітіння жовтіє, висихає і зникає. При плануванні посадок це слід враховувати в квітнику, розташовуючи маки по сусідству з осінньоквітучими рослинами (хризантеми, кущові айстри, седум і ін.), Які розростуться до середини літа і закриють собою некрасиві порожнечі.
Однорічні маки в луговий зоні саду (на мавританському газоні) відмінно піддаються натуралізації.
Маки сусідять відмінно з багатьма літньоквітучими рослинами, чагарниками, багатолітниками , а також з декоративними злаками.
Переклала на українську мову 23.06.19 8.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839736
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Птицы-ресницы
1.
Я видел множество разных птиц,
Я видел мОря и неба дали,
Но никогда ещё птиц-ресниц,
Чтоб над такой глубиной летали.
Я их губами ловил, ловил.
Я их цветами-стихами нежил.
Я безоглядно тебя любил.
А ты - с оглядкой,
Не безмятежно.
Припев
А твои волосы были - шёлк.
И были птицы - твои ресницы.
А поцелуи - любви ожог.
Как жаль, что это не повторится.
Нам было так с тобой хорошо.
Казалось, этому вечно длиться
Но потерял тебя, как нашёл,
Ту, чьи ресницы, как будто птицы.
2.
Я видел множество разных снов,
Я знаю столько чудесных сказок,
Но ты волшебнее всё равно -
И ярче самых прекрасных красок.
Жаль, не сложилось у нас с тобой -
Судьба по-своему повернула:
Я безоглядно шагнул в любовь,
А ты с оглядкой в неё шагнула…
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839725
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Людське земне життя…
Буває воно всяким…
І навіть таким як це...
Ринок… Тепло… Стіл цілують груди,-
Бо важкі… Чекаю…. Люди йдуть,
Щось купують… Буде чи не буде
Той, ніякий,- вже скупивсь, мабуть…
Ні!.. Іде… Підходить,- бо помітив…
На ложбинку глянув,- все туди ж!..
Встала… В душі тепло… А вже ж діти
Піднялися… Жарко… В серці,- ніж…
…Половіло жито… Краєм поля
Йшла… Малини кошик у руці…
Молода… Струнка, немов тополя,-
Лиш печатка болю на лиці…
Те весілля…Думи… Сльози… Сумнів…
Чи іти, чи ні,- бо вже гризе
Душу страх… А люди всі розумні,-
Повезло… Не кожній так везе…
І тут цей!.. Ніякий,- тільки очі
Душу запалили… І, мов дим,
Кудись зникли страхи всі дівочі,-
Пішов в жито… Я пішла за ним…
Поцілунки… Вправні, дужі руки…
Малий докір… Величезна хіть…
Біль минув… Кохання… Раю муки…
Пронесла через життя цю мить…
Тепер старший,- копія та житня,-
Про це знаю я лише одна…
Ранок… Тепло… Щемна днина літня…
Радість ринку випита до дна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839695
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 23.06.2019
МИЛАЯ НЕ БОЙСЯ Я НЕ ГРУБ,
Я НЕ СТАНУ СИЛОЙ ТЕБЯ БРАТЬ,
Я ХОЧУ КОСНУТЬСЯ ТВОИХ ГУБ,
РАЗРЕШИ ТЕБЯ ПОЦЕЛОВАТЬ.
НУ СКАЖИ,НО ЧТО ЖЕ ТЫ МОЛЧИШЬ
ХОТЬ ВОЗМОЖНО ВСЁ СКАЗАТЬ БЕЗ СЛОВ
СТАЛА ТЫ ОГНЁМ МОЕЙ ДУШИ,
РАЗБУДИЛА ПЕРВУЮ ЛЮБОВЬ.
Я ХОЧУ ВСЕ ЛУЧШИЕ ЦВЕТЫ
ГОРДО ПОЛОЖИТЬ К ТВОИМ НОГАМ.
Я ХОЧУ ЧТОБ СТАЛА МОЕЙ Т́́Ы
И ТЕБЯ ́ДРУГОМУ НЕ ОТДАМ.
ХОЧЕШЬ ,ТЫ С ОТВЕТОМ НЕ СПЕШИ
МНЕ КОНЕЧНО ТРУДНО БУДЕТ ЖДАТЬ.
Я ТОБОЮ БУДУ ДОРОЖИТЬ.
И БОЮСЬ ТЕБЯ Я ПОТЕРЯТЬ.
МИЛАЯ НЕ БОЙСЯ,Я НЕ ГРУБ.
Я ХОЧУ ТЕБЯ ВСЕГДА ЛЮБИТЬ,
ДАЙ КОСНУТЬСЯ НЕЖНО ТВОИХ ГУБ,
ЧТОБЫ ПЕРВЫЙ ВЕЧЕР НЕ ЗАБЫТЬ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838274
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 14.06.2019
Доброго часу! Сьогодні я звернуся до письмениці словами її персонажа із книги, якеі б могли підійти усім глядачкам цього відео:
"А ти як - готова до бібліотечних пригод?"
Саме так сказав Златан до Варти в другій книзі молодої львівської письменниці Наталії Матолінець ("Варта у Грі. Артефакти Праги").
У четвертому випуску я спілкуватимуся із авторкою не тільки про Златана та Варту, а ще й про Гестію Амелію, Аїдена і багатьох інших.
Проте не персонажами єдиними... Хочете знати більше - дивіться новий четвертий випуск "Бібліотечних історій".
Нагадую, що ви можете допомогти проекту, поповнивши карту привату - 4149 4991 1357 5813
З повагою, Богдан Кухта.
[youtube]https://youtu.be/f-QDYOrzPtg[/youtube]
________________________________________________________________________
У другій частині четвертого випуску "Бібліотечних історій"
з Наталією Матолінець говоритимемо про подорожі, музику та багато іншого в царині літератури та поза її межами.
Вам цікаво, яке звичайне життя незвичайної молодої літературної зірочки? Тисніть на плей та дивіться відео.
Підтримайте проект гривнею (4149 4991 1357 5813)
З повагою, Богдан Кухта.
[youtube]https://youtu.be/iUXoVWrawHQ[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838503
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 12.06.2019
Софии Завротской посвящается...
Еврейская девушка нежная,
в которой и ум, и добро
составили море безбрежное,
составили мир и нутро...
Глаза цвета серо-зеленого,
в котором живет малахит;
в глазах искры мира влюбленного,
в глазах и луна, и зенит,
и солнце Ханаана палящее
и взвешенный образ мечты;
в ней прошлое и настоящее,
а мысли сложны и чисты...
Фигура точеная, четкая
и вьющийся волос густой...
Тонка и душа, но не робкая,
и голос приятный, простой.
Еврейское счастье для девушки -
семья, муж и дети, любовь.
Семья - Б-гом созданный хлебушек,
что сеять его нужно вновь!
"Кетонет пасим" - одеяние,
и пола, что льется до пят...
Сказание иль предсказание,
и новый, великий Шабат!
Евреи - скитальцы и странники...
Красива еврейская дочь!
Евреи - Вселенной избранники,
а вечность есть звездная ночь.
Еврейская девушка внутренне
сильна красотой неземной...
Роса, что родится в заутрене,
прибудет с тобой и со мной.
В душе бриллиант есть у девушки,
как место Земли - Исроэль...
У девушки сущность есть вещая,
не плачет путь Рабб Ишмаэль...
Богатый мир внутренний, значимый,
узорна еврейская мысль...
У девушки путь обозначенный, -
София есть мудрость и жизнь...
11.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838479
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 12.06.2019
Ти говорив мені, що я черешенька,
яка розквітла навесні.
І називав мене ясною зіркою.
Вогонь палав тоді в тобі, й мені.
Та вже пройшли літа... із ними я не та.
Мій вік вже осінь золотить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить.
Ти говорив мені, що я є квіточка,
яка барвисто так цвіте.
Казав мені, що я твоя лебідочка,
що за собою завжди кличе, зве.
Та вже пройшли літа... із ними я не та.
Мій вік вже осінь золотить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить.
Кажеш, що ми тепер стали ще кращими,
що прикрашають нас літа?..
Усі слова твої квітують ніжністю,
як віку осінь наша, золота.
Лебідка й квітка я... твоя черешенька,
умію зіркою світить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838205
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019
В день, коли Господь завершив створення землі,
І горнила розігріли долі ковалі,
Оселились тварі в світі й homo, чоловік,
Та забув Всевишній дати кожному свій вік.
Перед тим, як йти на небо, то усіх зібрав
І десятками ділити усім роки став.
Чоловіку двадцять зміряв, більше не утнув.
«Мало...» - чоловік подумав, та лишень зітхнув.
«От коневі сорок буде, він таки міцніш!»
«Сорок років у неволі, з плугом - та й під ніж?
Змилуй, Боже, хоч на двадцять віку вкороти,
Половину дай людині - він не супроти»
Бог погодився, корову ставить на поміст:
«Тобі - сорок, бо велика й довжелезний хвіст»
«Як це? Сорок років смикать будуть за цицьки?
Не потрібні мені, Боже, ці важкі роки.
Стачить двадцять. Чоловіку решту віддавай»
Знов бере собі людина - більше все ж, нехай.
А собаці Бог відміряв тридцять славних літ.
Тихо скавучить собака жалісний одвіт:
«Половини мені стане псиного життя,
А п’ятнадцять хай господар ставить до пуття»
Знов Творець зробив, як просять, а тоді коту
Нарікає двадцять років, та на щедрість ту
Плаче кіт і десять просить, щоб ловить мишей,
А той лишок щоб людині доточить іще.
«Що ж, отак тому й бувати» - й тут згодився Бог,
Зачинив з роками скриню, в свій вернувсь чертог,
Щоб спокійно з неба править всім земним буттям -
Як схотіли - будуть мати так, без вороття.
Ось живе людина двадцять років без турбот,
Як належить їй, по-людськи, ну а далі от
Двадцять літ важких, конячих, з цуглями* в зубах:
Дім, сім‘я, робота, дача - ледь не з‘їде дах.
Ну, а потім від корови двадцять «дійних» літ
З чоловіка гроші тягне весь набутий «цвіт»:
Діти, невістки з зятями, ще й онуків віз -
Всіх годуй, допоки в псяче ще життя не вліз.
Далі від собаки роки - хату стерегти
І онуків на подвір‘ї бавить-берегти.
А потому вже й котячих літ надходить час,
Тут - як вийде: хтось погладить чи під дупу дасть...
*цуглі - вудила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800990
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 06.06.2019
п'янкі вуста бринять від виру крові
у персах каучук пружнить зважніло
і дихання втікає на півслові
не чує мозку зголодніле тіло
тихенький стогін проганяє сумнів
благання чи наказ, яка різниця?
натягує бажання палко струни
і плавить спротив у в'язку живицю...
чим красна ніч? що обіцяє темінь?
ховає гріх, дарує насолоду?
шалений танець в пристраснім тандемі -
дует незгасного вогню та льоду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755071
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 05.06.2019
Де живе весна?
У талім снігу.
В першій квітці,
дотиках тепла
І ступає ніжно та повільно,
Дарить одіж з назвою
"краса".
Де живе весна?
В пташиних співах,
У лісі, його щедрих голосах,
В саджанцях, рясних посівах,
У ясних й похмурих небесах.
Де живе весна?
В котів мурчаннях,
Срібнім сміху
радісних дітей,
У жінок усмішках
Та яскравих вбраннях
І природи стильної мастей.
***
А де спить весна?
У сирій землі,
Пташці, що відлетіла у вирій,
Дереві, його солодкім сні...
У важкому та тужливім небі.
17.05.2019
Автор: Світлана Крижановська
(Маярчак), м.Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837033
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Люблю я только поэтесс.
Поэтов лишь читаю.
Я не вникаю в их процесс,
А поэтессы к чаю…
Они эмоциями полны
И даже с чайной кружкой
Такие могут сделать волны
Скандала, если нужно.
Они про нас, про мужиков
Такое понапишут,
Что слушать вечер я готов.
Поэты Музу ищут.
На дерзкие идут поступки.
Знавал таких я поэтесс.
И если б я не видел юбки,
То думал, что прошел экспресс.
И долго тянет ароматом
Тончайшего парфюма,
Где мужики кричали матом,
Смотрели в след угрюмо.
Они не то что на коня
Или в пожаре избу…
Они бы вынесли меня
С такой большой харизмой.
Но есть проблемочка одна.
Жена их не читает.
И если в доме тишина –
Не пойман я на чае…
23.05.2019 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837065
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Торкнися тіла м'ягкого - не пожалієш
Своїх ти сил, як воду ти віллєш
На шкіру синьої ночі, що прилітає
Вороняним крилом, те ліжко застеляє
Вінцем твого зітхання, ніжного як
Тої весни, кінчається яка як
Та зима, що снігом дише,
Йде позаду - на тілі лише
Залишається тепло, що не
Пішло з зимою разом, що не
Відходить ні на мить від тебе -
Бажаю я і як для себе
Тепла... На тому тілі, і дотик
Губ такий легенький, гостріший кортик
Не проб'є мого бажаннь наскрізь сильно,
А ти лежи - і дихай вільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835401
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Майже слова, майже музика, майже запис - Микола Шевченко
Хочу ваших коментарів!
Спиці
...В тебе на морозі мерзнуть пальчики -
винуваті в тому "всепропальщики"...
Тільки не твоє невміння взяти спиці
і зв`язати теплі рукавиці.
Коли день морозяний не радує,
навіть сніг іскристий пахне зрадою.
Телевізор вимкни, в каву всип кориці,
і насіння всип синиці в годівниці.
В годівниці - годі, чуєш, годі!
Песимізм лікуй свій на природі.
Все налагодиться, налаштується!
А політика на ніч - не рекомендується.
Там - шторми з підвищеною бальністю,
там - нічого спільного з реальністю.
Не бери усе оте до серця близько,
та дивись собі під ноги - дуже слизько.
Я отут не буду зараз говорити про байдужість,
про інертність і аморфність теж не буду говорити.
Але ж як про це мовчати?! Треба поховати мужність!
Але свині завжди будуть, доки є для них корита.
Та й воли вже не волають, якщо повні ясла мають.
Повні ясла - наші гасла! За городом кози пасла,
їдять козли, та й вмочають - за горілку вибачають.
Якщо спиць нема у тебе, не лінуйся - візьми прясла...
В годівниці сипати вже годі!
Ситі вже ми кашею на Сході!
Заварили гади, хай подавляться!
Та нехай у пеклі вони плавляться!
Хай тіпун візьме і всепропасниця -
політично-настроєва власниця.
А до серця брати - все ж не варто.
Виберемося...
з низького старту...
22 січня 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637746
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 12.05.2019
Та що той час, коли намисто з нот
Спліта душа, - невже Він буде проти?
Пізнання душ, споріденості дотик,
Симфонією виллється от-от.
Симфонією - дотики примар,
Чи душ безсмертних, в просторі забутих?
У Вічності позичивши цикути,
Два серця - лиш відлуння давніх карм.
Два серця - не заручники століть,
Не розпач пелюсток, зів"ялих рано;
Не сяйво зачароване Мурано,
В скляному храмі сплавом голосить.
В скляному храмі править кракеллаж, -
Вогненний лід бентежної жоржини,
Мереживно вціловує щоднини.
Той дотик душ - увічнений вітраж.
12.12.16.
Кракеллаж:техніка дозволяє створити сітку з дрібних тріщин на поверхні виробу зі скла. Для цього розпечений предмет занурюється в холодну воду, в результаті чого утворюються численні неглибокі тріщини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706364
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 06.05.2019
У душу сліз не наливай мені.
Дощем весняним злий хмільну жагу,
Щоби спекотно заплітались дні
І проліски кохались у снігу,
І падали у серце навісні,
З бентежних снів захекані думки.
Скарбничку суму кинь у чужині,
Чи зачини її на всі замки.
Ключі згуби, скрути в тугий сувій
Сум"яття душ, від болісних прощань.
Сточила ніч в безжальності німій,
Надію... залиши останню грань.
Не дай ступити на вузький карниз, -
Цвірінькає квітнева метушня,
Гойдає пристрасно, угору - вниз.
Щоб не сколола ніг суха стерня -
Багаттям запалає шалу хмиз,
Згорить у попіл сиза туга стум.
А залишки мережаних зажур
Не упізнає і столітній сум -
Дві наші тіні виплетуть ажур -
Одвічного злиття стрімку ясу.
Щоби спекотно хвилювались дні
І проліски кохались у снігу, -
У душу сліз не наливай мені,
Зливай дощем хмільним п"янку жагу.
18.02.17.
[img]https://rpcdn.ruposters.ru/newsbody/9/9aab3dc9397bca6b6dfaed4ebcc7d37c.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718956
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 06.05.2019
Світанок знову зазирає у вікно,
Ще заспану траву вмиває він росою.
Навіяв спогади, як у Довженковім кіно, -
Як вранці дід траву косив косою.
,
Я досі бачу в снах батьківський дім,
А біля нього й досі пахне річка,
Пожовклий очерет шумить, а вже за ним -
Купає коси у воді верби́чка.
Й гуділи бджоли, і кружляли ластівки,
Ох, як багато їх у небі щебетало!
А на старенькій груші в нас жили шпаки,
Які щоранку голосно співали.
І дід завжди приносив полуниць.
Ще ледь дозрілих, у руках згрубілих.
Його обличчя знаю до дрібниць-
Блакитні очі, і волосся сиве.
Та це лиш спогади, не був я там давно,
Далекі кадри, що прийшли з Весною.
Неначе, у Довженковім кіно,
Лиш режисер був зачарований Десною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834627
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019
Це нікому ще не помітно.
Стало в серці життя – дві дози.
Я тобою.. тепер вагітна.
Стій рівненько. Бо я - серйозно!
Я вагітна твоїм натхненням.
Я вагітна твоїм бажанням.
Я відправила друзям–неням
Щодо стану цього питання.
Я вагітна від твого сміху
І від поглядів, слів, від смаку
Того, як ти зривав горіхи
Й годував мене геть ніяку:
Дуже п'яну від вдихів світу,
Божевільну від феромонів!..
Просто з того, що я летіти
Можу в твОїм тіснім полоні!..
Ще нікому це не помітно.
Може, - усмішка ширша й кроки.
Я тобою така вагітна,
Що готова кохать сто років!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277046
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 05.05.2019
ВКУСИЛА СЕБЕ ЗА НИЖНЮ ГУБУ
ДО КРОВИ.
НЕ СКАЗАЛА, ЩО ХОЧУ. ТИ ВСЕ ЦЕ ЗАБУВ
РОЗМОВИ.
ВИЯСНЯТИ НЕ БУДУ. НІЧОГО. ПУСТЕ.
ПЕРЕПЛАЧУ.
ТИ ЗАБРАВ РІВНО ВСЕ. ІЗ ДУШІ. А ПРОТЕ.
БЕЗ ЗДАЧІ.
Я ЛІКУЮ ГУБУ ПОЦІЛУНКОМ БРЕХНІ.
ЗАЖИВАЄ?
НІ.
ГНИЄ. НАРИВАЄ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220988
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 05.05.2019
За містом звалище сміття.
Тут хазяйнує дика зграя
голодних псів. Тяжке життя
у тих, хто прихистку не має.
П'ятьох щенят тут навесні
кульгава *** народила,
але пішли дощі рясні
і повінь всіх їх потопила.
Якби ви бачили оті
без сліз сумні собачі очі...
Один за одним дні – пусті...
На місяць вила проти ночі.
Лизала тепле молоко,
що із сосків її зболілих
ще й досі іноді текло.
На інше не було вже сили.
Коли сенс втрачено – життя
поволі з кожним днем згасає.
Тут навкруги лише сміття.
Ніщо в цім світі не тримає...
...В цей день о вранішній зорі
на смерть чекала *** тихо,
коли ж опівдні сміттярі
поїхали – відчула лихо.
Повітря носом потягла...
Не знала де, і що шукати,
але холодний подих зла
не дав їй смерті дожидати.
Зіп'ялася. Пішла туди,
де зграя вся бенкетувала,
де був відчутний центр біди,
такої ж що щенят забрала.
Пришкутильгала. Зграя тут
харчі шукає вправно, жваво.
Що не доїв зажертий люд,
на те вже інший має право.
Й вона собі пакунки рве.
Аж раптом... Тягне... Пуповина!
Щось випало м'яке, живе –
новонароджена дитина?!
Не вірила своїм очам.
Людське створіння... Хто ж та мати,
яка пакунок зі сміттям
приготувала немовляті?!
Ось, ворухнулося... Диви –
таке маленьке, кволе, синє.
Лизнула в ніс його: "Живи!
Тебе ця *** не покине."
А псяча зграя тут-як-тут,
вже скаженіє, оточила.
Як вловиш ґаву – розірвуть
голодні пси. Заходять з тилу...
Але ж, і *** наче вовк,
ошкірилась, гарчить, лякає.
Її характер, то не шовк,
про це вже кожний пам'ятає.
Тепер заради малюка
вона готова бій прийняти.
Ще вдосталь в неї молока.
У нього буде справжня мати!
Так, проти всіх вона одна,
аж захлинається від сказу:
"Хто перший?! Це моє щеня!
Торкнеться хто – порву одразу!"
Весь відчай, біль останніх днів
свого пустого існування
і дійсний материнський гнів
старалась вкласти у гарчання.
Тій "суці", що дала життя,
таке й не снилося – як мати
своє беззахисне дитя
від всіх повинна захищати.
Якщо потрібно – йти у бій,
зубами рвати горло, жили
до смерті в вихорі подій
допоки будуть дужі сили.
Звіряча зграя не пішла
у наступ. Хай собі дикунка
залишить харч який знайшла
сьогодні й випав із пакунку.
Не мало статися біді
в цей день, все склалося на краще.
Пси розбрелися хто куди.
Дісталось суці тій найважче –
з землі підняти немовля,
заледве дихаюче, кволе.
Відсунула сухе гілля.
Взяла у пащу зовсім голе.
Своїм гарячим язиком
послухала живе створіння,
як б'ється серце під кликом,
пульсує радо: "Є спасіння!"
Мов скарб здобутий те дитя –
міцний горішок – буде жити!
Соски у *** це – життя,
вони ще молоком налиті.
Пішла вона не навмання,
обрала шлях безлюдний, тихий.
Несла у щелепах щеня,
яке відібране у лиха.
Подалі звідси, від біди,
у зеленліс, де водограї,
від сміттєзвалища, води,
звірячої й людської зграї...
...Можливо, так й було б воно –
десь ріс би Мауглі у лісі,
але життя, це не кіно,
закони інші в божій висі.
Сімейна пара іздаля,
що на машині проїжджала,
побачила оте маля
і суку, що його тримала.
Тож, зупинились, підійшли
і простягнули руку звіру.
Мабуть, це янголи були,
що викликають наддовіру.
Страшна картина для сердець,
але вони обох забрали,
і це щасливий був кінець.
Я не скажу, що буде далі.
Бо ніц не знаю я того,
атож вигадувать не буду.
Але від серденька свого
суджу бездушну ту паскуду.
На це я маю право? Так!
Не визнаю я за людину
ту "суку", що в сміттєвий бак
укинула ЖИВУ дитину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654856
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 15.04.2019
Одного весняного дня Оля збиралася на побачення. Перше в житті. Вони з Русланом познайомилися через інтернет і переписувалися, правда не так часто, як цього б хотілося обом, але все ж... Дівчина навмисно не виставляла свого фото, бо вважала себе "гидким каченям". І тут, як кажуть : " О, диво!" - хлопець запросив її на побачення!
Виявляється, можна зацікавитися людиною навіть не бачивши її обличчя. Як же зраділа дівчина! Вся сім'я, враховуючи меншого брата, вже через півгодини після того знала про запрошення. Мама допомогла їй вибрати підходящу сукню та туфлі, а подруга Анжела зробила з Олі справжню красуню, підібравши класну косметику.
І ось, дівчина підійшла до місця, де вони планували зустрітися. Але хлопця не було. Почекавши півгодини, вона вже збиралася йти, та несподівано до неї підбіг захеканий чоловік. "Ви - Ольга?" - спитав він. Після ствердного кивка, продовжив: "Мене звати Корній. Я - брат Русланової дівчини, Ви ж не знали, що у нього є дівчина? Вона випадково прочитала ваше листування і попросила мене все Вам пояснити. Вони просто дуже посварилися... А ще Даша чекає на дитину...
Але Оля не хотіла нічого слухати - розвернулася і швидкими кроками попрямувала додому.
Ввечері на Фейсбук прийшла смс: "Вибач, не зміг..." Прочитавши її, дівчина видалила з друзів "майбутнього татуся" і тут їй прийшов запит дружби від брата Даші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832724
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019
Абрикоси цвітуть. Цвітуть абрикоси,
Але не літають ні бджоли, ні оси –
Без них на деревах не буде плодів.
Лиш вітер пелюстки із квіток обносить
Й по закутках рівно кладе у покоси,
Так, ніби то хтось саме цього хотів.
Цвітуть абрикоси. Уквітчані віти.
Як жаль, що холодний дме весь час вітер –
Така вже холодна ця рання весна.
Так важко одному в цю пору зігрітись
І, навіть якщо доведеться зустрітись,
Можливо таке тільки у теплих снах.
Цвітуть абрикоси, хоч холодом віє,
Адже білий колір – то колір надії.
Надія лишається часто одна.
Та сонце ясне скоро землю нагріє
І бджоли літатимуть. Здійсняться мрії
І сповняться щастям по вінця й до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832723
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019
Не життя, а суцiльний блокбастер.
Де не глянеш - усюди бардак.
Правлять свiтом пройдисвiт i гангстер.
А Людина тут -просто хробак.
На планетi - вiйна i розруха.
Гноблять, нищать пани бiднякiв.
Потерпають i тiлом i духом
Нещасливцi за дзвiн мiдякiв.
Революцiї i катастрофи
Техногеннi й природнi - важкi.
Рабська праця - щоденна Голгофа.
До протестiв зовуть ватажки.
В Українi немов подурiли
I багатi, i бiднi. Дурдом!
Їх полiтикою надурили
Олiгархи й брехливий Гордон.
Я б ще купу думок зримувала
Про невтiшне сучасне життя,
Та вiд Бога таланту не мала,
Чи татусь занехаяв дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832688
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019
СЛУГА НАРОДУ
Виборці, зробили крок назад у росію,
віддали голос,який веде до царя ''пу''.
Вони без зброї, вбивають Україну
підтримують, пана ''Зе'' - кота у мішку.
Чи є довіра ,до актора, шоумена?
у якого світогляд руського міру.
Гібрид малороса розкручено шалено-
і перекреслює , все українське безміру.
Коли проливалась кров на Майдані?
розважав, гумором... хтось лив сльози.
Обливав, брудом перейшов усі грані...
вбивають. ,цвях у душу -дикі етноси.
Самозванці, без Христа плюють у вічі...
нас називають'' бандерами, хохлами'',
А ми славні козаки з Запорізької Січі
любим, Україну захищаємо життями.
Ми діти миру, сонцелюби, гречкосії...
працьовиті, боголюби християни.
Князь Володимир йшов до Візантії...
приніс ,промінь світла будував храми.
Шануймо, цінуймо духовні скарби,
втратимо, не повернемо ніколи назад.
Це поставлена печать - вічні карби-
віра, мова , духом єднає усіх нас.
Ми бойки ,гуцули ,галичани кияни,
у нас є прекрасне ім'я українці.
Від заходу до сходу щирі слов'яни,
мова солов'їна тече у кровинці.
Актор молодий і потрібно ще вчитись,
визнати , помилки духовну сліпоту.
І за насмішки ,щиро Богу молитись,
щоб в ореолі слави прийняти булаву.
Він відмінно зіграв роль ''Слуга народу'',
але не знаємо, політика його лице...
З якої криниці будемо пити воду,
що завтра, нас чекає... куди поведе?...
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832185
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019
Серця цілуються тілами.
Плекають ніжно кожну мить.
Не розкидаються словами,
Бо знають, як воно болить,
Бо знають як воно страждає
І як з'їдає печія,
Коли любимих віддаляє
Якась бездумна течія.
Серця безмежно обережно
Спілкуються торканням тіл,
Бо знають, що життя безмежне
Для тих, хто зберегти зумів
Свою любов, своє кохання,
Довіру, ніжність і тепло...
Серця виконують бажання
Тих, де кохання проросло.
PS: іллюстація - моя картина -
діптрих "Благословення". Олія, полотно. 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832182
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 10.04.2019
Посвящается Н. Г.
В тот миг, когда гитара выдыхает
Последний звук, дразня и будоража,
Мне кажется Бог шепчет, усмехаясь:
"Все в мире станет музыкой однажды..."
Синица за окном... Звонок трамвая...
Горсть пустяков, казалось бы не важных,
Которые забудем засыпая -
Все превратится в музыку однажды.
Тот город, что как книгу нас листает,
Весь наш смешной мирок многоэтажный,
Который ненавидим и прощаем,
Он тоже будет музыкой однажды.
Соленый бриз и откровенья чаек,
Два силуэта на безлюдном пляже.
Они с рассветом без следа растают,
Но возвратятся музыкой однажды.
Когда вдруг в немоту сорвутся строчки,
И поиск слова обернется жаждой,
Не торопитесь ставить многоточье –
Возникнет слово с музыкой однажды.
Пусть мы не боги, а всего лишь люди,
Пусть наш сюжет не повторится дважды,
Мы не умрем, поверь, мы снова будем,
Мы просто станем музыкой однажды.
Бродяги, пилигримы и скитальцы
Мы прозвучим, поскольку есть на свете,
Таинственный союз струны и пальцев,
Который обещает нам бессмертье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832230
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019
2:48
Ночь и вопросы
Ночь без ответов
Ночь
Только ветер
Окна целует
Стекла в оправах
Взглядов погасших
Стены высокие
Мы одинокие
В чистых постелях
В мягких подушках
Под одеялом
Нам всего мало
Денег отложенных
Шмоток накопленных
И отношений
Миром подтопленных
Всё не выходит
Жизни картина
Ни акварелью
Ни пластилином
Кисти для масла
Лист как для графики
Я - не художник
Впрочем, мне пофигу
Может, не пофигу
В шесть бы проснуться
Сделать зарядку
Дню улыбнуться
Холст взять белюсенький
Кисти для масла
Краски купить
Всех цветов
И стараться
Поздно
3:10
В шесть не проснуться
Пофиг зарядку
Пофиг рисунки
Пофиг картины
Маслом, акрилом
Хоть бы уснуть
Всё уже надоело
Ночь и бессонница
Ночь - одиночество
Ночь
И поесть бы чего-то
Так хочется
Всё
3:15
Ночь
Где-то ветер
Окна целует
Окна без света
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832178
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 10.04.2019
* (Т.) радості мої всі – у тобі!..
Я в надії знов: вагітні дні весною!
Серце чує, як любов парує рими:
Розіп’ятий поцілунками твоїми
Від кохання воскресаю над тобою!..
* (Л.) а чи вдасться?..
Відпущу тебе назавжди, відпущу,
Сам з полону повернуся я твого.
Що ж, в житті буває й так... – Та я навчусь
Не кидатися в кохання стрімголов!
* (Н.) «а зелені оченята – мов люстерки щастя!»
Твої очі знову – кольору капризу,
В серці барв лукавого, милого – і злого!
– Прагну всього – і
лечу, лечу донизу,
У бентежну прірву серця-скарбу твого!
* (Н.) клятва останнього дня:
так і впали ангели. а я? – я ж із глини!..
Життя дам в заставу, втону у цій згубі – з тобою! –
І раю зречуся, а в свідки я ангела визву,
І він поклянеться і небом, і світу любов’ю,
Що душу віддав би – за очі у колір капризу!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827341
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 07.04.2019
Ранкова ерекція настрою кличе на подвиг,
На звершення, успіх, покору висот небувалих
І скільки б бажань не було, отих п'ятих, десятих (чи сотих?)
Однаково буду, полізу, піду, бо інертність дістала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699459
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 31.03.2019
Ніби сонце ясне з раночку нас будить,
це ж моя матуся ніжно так голубить.
Ой скільки ж в сердечку маминім тепла...
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині!
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
Вчить мене матуся смачно готувати,
все тримать в порядку, гарно вишивати.
Мамина усмішка завжди осяйна.
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині!
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
В кожного найкраща матінка у світі,
а для мами завжди найдорожчі діти.
Де їх сміх лунає - скрізь цвіте земля.
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині.
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831006
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 31.03.2019
Помилка
В липні 1975 року я народила доньку і після пологів мене почали турбували незрозумілі болі в нижньому відділі позвоночника і віддавала біль в ноги .
В 1977 році після закінчення інституту, болі значно підсилились. Я вимушена була звернутися до лікарів на консультацію. Не пам’ятаю вже подробиць, консультацію проводила хірург центральної лікарні Віра, яка після деяких обстежень винесла вердікт, що небхідне оперативне втручання по видаленню глибоких вен на лівій нозі, іншого лікування не було призначено.
Оперувала вона мене 4 години, в присутності студентів медичного інститута, а потім декілька тижнів на лікарняному ліжку, перев’язки, еластичні бинти, а болі ще більше посилились. Я не могла зрозуміти, в чому справа, чому не проходять болі, дуже хвилювалась. З бинтами на ногах вийшла працювати. В той час я працювала товарознавцем в магазині»Пассаж», почала почувати себе невпевнено , мабуть кожна жінка мене зрозуміє.
В цей рік до нас завітав в гості двоюродний брат чоловіка, який жив з сім’єю на Крайній Півночі в Магаданській області. Його розповідь про життя на півночі, вплинула на моє рішення, змінити щось в своєму житті . В той час я думала про те, що там мої ноги будуть постійно прикриті панчохами і не буде видно шрамів на ногах. Я звернулась до чоловіка з пропозицією переїхати жити в Магаданську область.
Після обговорення подробиць нашого переїзду, в січні 1978 року спочатку чоловік, а в квітні ми з донькою переїхали жити в Магаданську область.
Облаштовуватись довелося не легко, місяць жили в районному готелі, а потім орендували житло в часному секторі, де вбиральня на вулиці- це в 50 град морозу.
При працевлаштуванні,вимушені були , не зважаючи про нашу вишу освіту – прийняти пропозиції, ті що нам запропонували,я влаштувалась кассиром в продовольчий магазин, чоловік – техніком по сигналізації.
Про те що ми прийняли таке важливе рішення про переїзд , ми не жалкували ні в ті часи, коли проживали на Крайній півночі, ні зараз, так як ті труднощі які нам там довелося перенести, компенсувались цікавим життям в тих краях, про яке можна розповідати , і розповідати.
Саме, що прикро те, що неправильно поставленний мені діагноз лікарем, продовжував про себе нагадувати і проявляти. Так після других пологів в 1982 році, уже в Магаданській області, ті болі, що мене постійно турбували, значно посилились, я не могла підніматися по сходинках, а на руках була однорічна донька, а старшій в той час виповнилось 8 років.
Колега по роботі зателефонувала своїм батькам в Кобеляки, щоб допомогли мені потрапити на консультацію до відомого всім Касьяна. Я з маленькою донькою лечу на Україну, залишаю її у батьків, а сама їду в Кобеляки на прийом до Касьяна. Він мене оглянув,зробив вправні маніпуляції руками по позвонку...Я його запитала, що в мене? Він відповів – коротко – зажатий нерв в позвонку. Я йому розповіла, що мені через деякий час після перших пологів видалили вени...
А він лише сказав: Навіщо. Через недільний період проходження у нього сеансів вправлення, у мене зникли гострі болі. Я йому була дуже вдячна. Світла йому пам’ять !
Я повернулась з маленькою донькою в Магаданську область. Дякуючи хорошому ставленню до мене в організації, де я працювала мені раз в два роки давали лікувальні путівки для підтримання самопочуття, лікування хвороби, яка виникла в результаті необачно поставленного діагнозу і проведеної помилкової операції.
В 2017 році, коли я проходила лікування в Дніпрі, де до нас в палату приходили студенти медінституту,задавали питання про самопочуття і про те як виникла хвороба, коротко розповівши свою непросту історію хвороби, я їм в завершення розповіді говорила, что головне –це правильно встановленний діагноз хвороби, так як зроблена в цьому випадку помилка -травмує людину як на фізичному, так і моральному рівні, і не кожному вдається здолати ці травми, які, як шрами залишають негативний вплив на життєвому шляху, а це хронічні хвороби, невпевненість в собі, негаразди в сімейних стосунках.
Стисло викладена історія з мойого життя, нехай буде прикладом для хворіючих людей, яким перш ніж погоджуватись на серьозний крок оперативного втручання, пройти консультації не менш, ніж в трьох лікарів, а лише потім, приймати рішення.
Бажаю всім міцного здоров'я, впевненності в своїх силах, позитивного настрою і надії на допомогу Всевишнього!
29.03.19 14.30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830957
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019
У цієї весни так багато від осені,
Як колись і у осені було аж стільки всього від весни,
І вітри, і дощі обіймають нещиро непрошені,
Їм замало вже днів, тож вриваються навіть у сни ….
У цієї весни менше квітів і променів,
І якісь несміливі вони, мов чужі.
Струни тихо мовчать, хоч чудово настроєні,
Заховались в своїй надчутливій межі …
Але ж це все ж весна, неспокійна, нескорена,
І знаходить вона в потаємне стежки,
Хай болить та чужа, не своя, не загоєна,
Та весна вже ввірвалась у кожні думки …
Тут і музика вам, тут і тиха поезія,
І ранкових пташок надблизькі голоси,
У весни особлива цікава професія:
Доруйнує чуже і будує мости ….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830112
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Модне слово зараз "Еко",
Всюди його пхають,
Але часом навіть з модним
Жартики бувають.
- Агітую, рекламую,
Еко я естетик, -
Називай мене від нині
Вітроенергетик!
Кум з ідеями прийшов
До сусіда-кума,
Каже:
- Був недавно вітер,
Ось, що я надумав.
Ми поставимо в селі
Вітряки модерні,
Струм державі продамо -
Зробим вітроферму.
Екоферма! Вітрострум! -
Робить без відбою.
І не треба ні за ким
Викидати гною.
Слухав кум і вус крутив
Зважував промову
За стіл друга запросив
І таке промовив:
- Добре, каже, як вітрисько,
Яка завірюха,
Що аж шапку з тебе здує,
Чи то капелюха.
Днів цих вітряних багато
В нас не може бути
Що робить, як нема вітру —
На пропелер дути?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830049
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Куплет І:
Дощі змивають печалі,
В полоні грізних хвилин.
Ми сидимо у мовчанні,
Слова розвіють вітри.
Здаля луна відголосся,
Знайомий голос бринить,
Та це всього лиш здалося,
Серце від цього болить.
Вітер надії, прошу тебе я, молю,
Я так волію, з ним хоча б хвилю одну….
Приспів:
Забери мене, мій янгол!
Хочу в небеса до тебе.
Обійми! Притули до себе!
Станцюємо наше танго.
Вкрий мене крилом востаннє,
Поцілуй вуста, як вперше.
І тоді мені стане легше,
Я зі снігу слізьми стану…
Куплет ІІ:
Готова здатись у руки
Панові серця свого.
Немає гірше вже муки,
Ніж покохати його.
І сонця промені в хмарах,
Гукають весело в рух,
Я не літаю – нездара,
Впав нижче плінтуса дух.
В смутку полоні, сльози в очах забринять,
Мої долоні хочуть тебе обіймать…
Приспів: (2 р.)
Приспів: (2 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631841
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 23.03.2019
Песня написана сегодня,в тот момент,когда я играл в надземном переходе,и подо мной проходили поезда.прекрасный вечер был.надеюсь вам понравится)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628964
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 23.03.2019
Майже слова, майже музика, майже запис - Микола Шевченко
Хочу ваших коментарів!
Спиці
...В тебе на морозі мерзнуть пальчики -
винуваті в тому "всепропальщики"...
Тільки не твоє невміння взяти спиці
і зв`язати теплі рукавиці.
Коли день морозяний не радує,
навіть сніг іскристий пахне зрадою.
Телевізор вимкни, в каву всип кориці,
і насіння всип синиці в годівниці.
В годівниці - годі, чуєш, годі!
Песимізм лікуй свій на природі.
Все налагодиться, налаштується!
А політика на ніч - не рекомендується.
Там - шторми з підвищеною бальністю,
там - нічого спільного з реальністю.
Не бери усе оте до серця близько,
та дивись собі під ноги - дуже слизько.
Я отут не буду зараз говорити про байдужість,
про інертність і аморфність теж не буду говорити.
Але ж як про це мовчати?! Треба поховати мужність!
Але свині завжди будуть, доки є для них корита.
Та й воли вже не волають, якщо повні ясла мають.
Повні ясла - наші гасла! За городом кози пасла,
їдять козли, та й вмочають - за горілку вибачають.
Якщо спиць нема у тебе, не лінуйся - візьми прясла...
В годівниці сипати вже годі!
Ситі вже ми кашею на Сході!
Заварили гади, хай подавляться!
Та нехай у пеклі вони плавляться!
Хай тіпун візьме і всепропасниця -
політично-настроєва власниця.
А до серця брати - все ж не варто.
Виберемося...
з низького старту...
22 січня 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637746
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 23.03.2019
Смотрю, ...раскрылась обнажаемая грудь.
Я знал, что этому ...бывать когда-нибудь!
Я знал, что – руки, мои волосы и кровь -
Я опущу в ...твою молочную любовь.
Вскипят испа́риной совместные шелка,
Где мы купаемся, как будто в облаках
Кисельно-сладко-чуть солёного коктейля.
...Улёт...Откинулись чуток, в подушки, сели...
И ураганы ведь бывают волшебством!
--Позволь... Как ты, нагая, ...смотришь: жду – чего?..
24.02.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646784
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 23.03.2019
Сергійко був хорошим хлопчиком - ходив до школи,робив уроки,намагався бути чемним,хоч це і не завжди вдавалось...Але одного разу з ним трапилося щось загадкове - чи то якась недобра фея пожартувала так,чи нова модна жуйка подіяла...Сергійку дуже сподобалось плюватись.Так-так,саме- плюватись.Він майстерно робив це
усюди,де бував - у школі,на вулиці...Звідусіль тільки й було чути:
-Не плюйся!
-Як не соромно - такий великий хлопець!
-А ну, відійди - а то зараз як дам!!!
-Негайно неси щоденник!
-Юначе,приберіть за собою...
-Я усе розкажу твоїм батькам!
...Зрозуміло,що нова звичка зробила життя Сергійка набагато складнішим,
ніж колись...
Одного разу мама не витримала і сказала:
-Доведеться змиритись із тим фактом,що ти - не хлопчик,а якийсь дуже рідкісний вид Людиноподібного Верблюда...
За мить вона,зітхаючи,уже тримала в руці слухавку телефона.А Сергійко,
влучно плюнувши прямо у свій портфель,почув уривки телефонної розмови:
-Так-так,думаю - варто спробувати...
-А який там розпорядок дня?Скільки раз годують?
-Як їх звати?
Сергійко не дуже зрозумів,з ким розмовляла мама,але ,по великому рахунку,йому було - НАПЛЮВАТИ...
Мама допомогла Сергійку одягнутись,що було досить дивно,адже він вже давно робив це сам.
Скоро мама і син вже їхали автобусом у невідомому напрямку.Сергійко не дуже цікавився КУДИ,він був зайнятий покращенням свого особистого рекорду з дальності плювка...
Коли вони нарешті вийшли з автобуса,Сергійко прочитав великі кольорові букви над гарними кованими воротамиі пригадав,що вже бував
тут маленьким - ЗООПАРК.Мама і Сергійко підійшди до воріт.Мама сказала якомусь дядькові,що визирнув з маленького віконечка крихітної
будки з надписами КАСА і ЗАЧИНЕНО:
-Доброго дня.Це ми телефонували пану директору.А це... -у мами затремтів голос...
Дядько зник у віконечку і Сергійко почув,як він комусь голосно говорить:
-Тут новенького верблюда привезли.
А мама тихо пояснила:
-Сергійку,тепер ти житимеш у сім*ї верблюдів.Маму звати КОРА,тато - ДІНАР.Ще в тебе буде братик ДЮЛЬ-БУЛЬ...Тут можна плюватись без обмежень.Сподіваюсь,ти будеш щасливим...не забувай нас...-мама змахнула сльзу і пішла.
...Сергійко з цікавістю розглядав свою нову сім*ю.Усе було трохи незвично - навіть плюватися забув.Мама КОРА і тато ДІНАР щось жували
,причмокували і поглядали на Сергійка.А маленьке верблюжатко ДЮЛЬ-БУЛЬ бігав і ...плювався! "От з ким я зараз позмагаюсь!"-зрадів Сергійко і підійшов ближче.Але змагання для Сергійка виявилось не дуже вдалим:
ДЮЛЬ-БУЛЬ увесь час перемагав!Як не намагався Сергійко витягувати губи і набирати побільше слини,до майстерності ДЮЛЬ-БУЛЯ йому було далеченько...Врешті-решт ДЮЛЬ-БУЛЬ повернув голову і плюнув Сергійкові на спину.
-А ну відійди,а то зараз як дам!!! -викрикнув Сергійко знайомі слова.
Мама -верблюдиця КОРА підійшла і почала чистити Сергійка жорстким ,як
віник,хвостом,а тато ДІНАР підбадьорливо постукав Сергійка по спині брудною ногою з трьома пальцями.Потім схвильовано сказав:
-КОРО,з цим новим верблюжатком щось негаразд - у нього немає горба на спині!
-От лихо!Треба негайно діяти! А ну - згорбись!-наказала мама КОРА Сергійкові.
-А тепер тобі треба випити ось це! -і вона показала на повнісіньке відро води,що стояло в кутку.
-Я не хочу!-крикнув Сергійко.
-Треба!Підсолена вода наповнить твій маленький горбик і він стане більш помітним!-почала сердитись мама-верблюдиця.
-Я не можу!
-Це тобі дуже потрібно!Кожен порядний верблюд повинен мати у горбі запас води,щоб мандруючи пустелею,не загинути!
-Я не хочу мандрувати пустелею!!!
-ПИЙ!!! -сказала мама КОРА.
...Раптом ворітця огородженого високою сіткою вольєра відчинилися і двоє працівників зоопарку поставили перед верблюдами відра,повнісінькі нарізаних шматочками кактусів.
-Ну а їсти ти можеш? -запитала верблюдиця і підсунула до Сергійка відро.
Мама КОРА,тато ДІНАР та ДЮЛЬ-БУЛЬ почали хрупати кактусами,скоса поглядаючи на Сергійка.Треба сказати,що Сергійко вже добряче зголоднів.І хоч вигляд кактусів не сильно збуджував апетит,Сергійко відважно взявся до їжі.
-Молодець!- підбадьорливо сплюнув тато-верблюд.
...Що робилося у Сергійка в роті важко описати.Гіркі і пекучі кактуси позалишали там усі колючки,язик розпух і болів...Від такого "обіду" з*явилося стільки слини,що Сергійко не міг нічого сказати - тільки плював без упину...
-Мій син!- гордо сказав тато-верблюд.
Аж тут почувся дуже знайомий Сергійкові звук - так шумлять з десяток дітей,коли збираються компанією.Сергійко завмер,побачивши крізь решітку паркана увесь свій рідний "2А",що завітав у зоопарк на екскурсію.Діти підійшли до вивіски коло вольєру і хтось з них голосно прочитав:"Верблюди пустельні:КОРА,ДІНАР,ДЮЛЬ-БУЛЬ,Сергійко..."
Другокласники побачили Сергійка,а він стяв і плювався - не міг зупинитись через оті дурні гіркі кактуси,що пекли рот.
А на Сергійка дивились через огорожу прекрасні блакитні очі однокласниці Оленки - дівчинки,з якою Сергійко мріяв дружити...
-Я не верблюд! -раптом закричав Сергійко, - Я не-е хо-оо-о-очу!Мама-а-а-а!!!
...Хтось гладив Сергійка по обличчю і голосом мами лагідно казав:
-Синочок,щось наснилось?
Сергійко лежав у ліжку,одягнутий у піжаму.Тепло світився ніничок-місяць,а коло ліжка стояла стурбована мама.
-Мама,я -не верблюд?
-А ти як думаєш? - сказала мама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470459
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 23.03.2019
Не було б життя цікавим, якби не гризоти:
Якось Ulcus-трудівниця стала... без роботи.
Висипалась, потягалась та байдики била,
Та в розтрачених резервах набирала сили.
Підказали люди добрі ідею хорошу:
Щоб пішла в центр зайнятості й мала якісь гроші
У тім разі, як не знайдуть байдикам заміни -
Вакансії, щоби Ulcus знов була сумлінна.
Хіба ж дарма працювала на державній службі?
То тепер пора віддяки за ту давню дружбу.
Ось прийшла до центру Ulcus, на порозі стала,
Усміхнулась сонцесяйно й мило «заспівала»:
«Ранку доброго, панянко, і добра від Бозі,
Чи можу я порадіти якійсь допомозі?»
«Покажіть-но всі папери, які ви принесли...»
Кладе Ulcus пакуночок, вивертає чесно:
Паспорт, код, про працю книжка, диплом про освіту
«Дітей до шести немає? Не є інвалідом?
А де ж ваша довідочка з селищної ради,
Чи не член ви в особистім господарстві? Нада.
Бо без неї більш не буду з вами говорити»
Узяла назад бомажки, що було робити?
Вже у дверях повернулась і з «жалом» спитала:
«У коханого ще взяти, що без грошей спала?»
***
Байка, певне, без моралі, я до того гнула,
Що ще й досі паперова ера не минула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772244
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 23.03.2019
Стоїть Варя на зупинці,
Василь їде за кермом.
Вигляда трохи спідниця,
З-під короткого пальто.
Замахала вмить руками,
Зупинить авто прохає.
Простукала каблуками,
І у двері промовляє:
- їдьмо, куди поторібно вам,
а тоді куди мені.
Куме, натурою віддам,
Повірте ви своїй кумі.
А тут іще сусід гукає:
- Візьми й мене Василю,-
задні двері відкриває,
В салон падає що сили.
- А що таке натура,
поясни мені кума?
- То є інтимна процедура,
Що сну навіть нема.
- То я люблю поспати,
Навіщо те мені?
- Ви що, не любите кохатись?
- Подібне бачив лиш у сні.
То ти конкретно поясни,
Із чим його їдять?
- Мені прийдеться роздягнись,
- Білизну хочеш ти віддать?
- Та ні, - всміхнулася кума,
- То що тоді, кажи?
- Пригорнусь до вас сама,
- Навіщо? Кума, не сміши.
- А діти в тебе є Василю?-
запитав з смішком сусід.
- Кожен вечір я їх мию,
Хоч багато в них батьків.
- А як те зрозуміти?-
здивувалася кума.
- В сім'ї народжуються діти,
Хоч і натури бач нема.
Чоловіки приходять в гості,
То дружина з дому йде.
Інший раз, терплю від злості,
Чомусь з собою не бере?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815305
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 23.03.2019
Людей заставили повірить
У те, що в будь яку погоду
У нас не буде радіації.
Але чорнобильський мотив
Атоми мічені лишив.
Людей заставили повірить
У те, що влада – від народу –
Працює лиш на благо нації.
Але ніхто цього не знав
Із тих, кого люд вибирав.
Людей заставили повірить
У те, що всі перед законом рівні,
Що можна довірять міліції.
Але чомусь посеред рівних
Знайшлись рівніші від наївних.
Людей заставили повірить,
Що економіка працює
І в ній нема стагнації.
Але робочих місць немає
І безробіття все зростає.
Людей заставили повірить
У те, що гроші мають цінність
І не бояться геть інфляції.
Але не в грошах справжні цінності,
А в їхній натуральній кількості.
Людей заставили повірить
У те, що у майбутнє вірять,
Коли проводять агітацію.
Але брехня разом з обманом
Майбутнє вкрило все туманом.
Людей заставили повірить
У те, що їм дали свободу
І доступ до любої інформації.
Але свободу не дають -
Це те, що в нас не заберуть.
Людей заставили повірить
У те, що це – їхня країна,
І те, що разом вони – нація.
Але людей знов роз’єднали
Ті, що в державі весь час крали.
Людей заставили повірить
У те, що вони патріоти -
І в цьому вони мали рацію!
Але вони не оцінили
Того, що з нами сотворили.
…Люди не можуть всьому вірить,
Поки їхня не здійсниться мрія.
06.03.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830007
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 23.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2019
Не було б життя цікавим, якби не гризоти:
Якось Ulcus-трудівниця стала... без роботи.
Висипалась, потягалась та байдики била,
Та в розтрачених резервах набирала сили.
Підказали люди добрі ідею хорошу:
Щоб пішла в центр зайнятості й мала якісь гроші
У тім разі, як не знайдуть байдикам заміни -
Вакансії, щоби Ulcus знов була сумлінна.
Хіба ж дарма працювала на державній службі?
То тепер пора віддяки за ту давню дружбу.
Ось прийшла до центру Ulcus, на порозі стала,
Усміхнулась сонцесяйно й мило «заспівала»:
«Ранку доброго, панянко, і добра від Бозі,
Чи можу я порадіти якійсь допомозі?»
«Покажіть-но всі папери, які ви принесли...»
Кладе Ulcus пакуночок, вивертає чесно:
Паспорт, код, про працю книжка, диплом про освіту
«Дітей до шести немає? Не є інвалідом?
А де ж ваша довідочка з селищної ради,
Чи не член ви в особистім господарстві? Нада.
Бо без неї більш не буду з вами говорити»
Узяла назад бомажки, що було робити?
Вже у дверях повернулась і з «жалом» спитала:
«У коханого ще взяти, що без грошей спала?»
***
Байка, певне, без моралі, я до того гнула,
Що ще й досі паперова ера не минула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772244
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 14.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2018
Осінь...Жовте листя в волоссі,
Знаєш, плакати досить...
Осінь...
Осінь... В помаранчевих росах,
Вітер смуток приносить...
Осінь...
Осінь... Від спекотних прогнозів,
Світ ховається в осінь...
Осінь...
Осінь... Ось така вона осінь,
Літо в зиму відносить...
Осінь...
Осінь... Новий рік на порозі,
Кляті соплі у носі...
Осінь...
Осінь...Ось така вона сосІнь,
Задовбала вже осінь...
Осінь...
(© Музика С. Бабкін)
За шо йому вееелике ДяКуЮ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603589
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 25.05.2018