Мені щастило бути на морях,
у дивовижних мандрувати горах.
Намилувався, надивився я.
Зазнав чимало радості і горя.
Багато в світі різних є столиць.
І безліч неповторних місць чарівних.
Мільйони зустрічались гарних лиць, –
обличчям рідним не буває рівних.
Приспів:
У світі – доріг багато…
Єдине небо – не видно дна.
А рідна селянська хата
на цілий всесвіт повік одна.
Вертаюсь, вклоняюсь, каюсь,
через висоти, через літа.
Немає на світі раю,
та рідна хата мені – свята.
Шляхів і веж подолано сповна,
бажати щастя іншого не стану.
У мене Батьківщина є одна,
де мріють вірні верби понад ставом.
До хати знову згадка привела.
Розворушила серденько гаряче.
Хто хоч би змалку не зазнав села,
той долею обділений добряче.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794496
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 10.06.2018
[i]33-й… Багато хто в нас сприймає його через призму
власних втрат, жалів, спогадів, вражень. Але в усьому
тому є пам'ять… Що б там було, ми будемо пам’ятати
ті жахіття, які вселила в душу мого народу орда… Ось
і мені прийшло на ум те, що чув від своїх батьків, дідів,
і прадідів... Відтак заговорили в мені мої рідні, виливши
на папір живі слова гніву і ненависті. Хай Бог дарує нам![/i]
[youtube]https://youtu.be/3PNf4cUTsI0
[/youtube]
[i][b][color="#05497d"]“Ой, Морозе, Морозенку*, ти славний козаче” –
Так співав колись мій дядько, предок славний Яша…
Та загнав його той голод, голод України
У чужі степи далекі, бо була руїна…
І ніхто вже з рідних, друзів не взнав його долі –
Мо’, “брати” голодні вбили чи замерз у полі…
Та батьки назавше в церкві запалили свічку
О здравії… Й проплакали за ним не ‘дну нічку…
Інший же ще молоденький не витерпів лиха –
На бантині у коморі життя скінчив тихо…
Хоч в житті своєму хлопець ще й не цілувався,
А яким же козаком в війську бути мався!
Отакі то злодіяння в краї сотворились…
На те, “брат”, була твоя, а не Божа милість.
Та всьому наперекір знов народ підвівся.
А ти, кате-“брате” милий, ліпше б не родився!
У купелі чи в лaйni бодай утопився
Чи змолоду самогоном чи брагою впився…
Адже й так усім відомо – нам не по дорозі:
Нам у гості до Парнасу, вам – в “сортір”… і прозу.
Ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче!
За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче…[/color][/b]
28.11.2015
______
*Станіслав Морозенко (Морозинский) – козацький полковник,
що у добу Хмельниччини відзначався великою жорстокістю
щодо ворогів-поневолювачів України. Загинув у бою під час
Пілявецької битви (1648). Переказують, що над тілом одного
з найзвитяжніших своїх лицарів плакав сам гетьман.[/i]
відео: https://youtu.be/3PNf4cUTsI0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624662
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 23.11.2017
Весь покрытый зеленью, абсолютно весь
Кабинет везения в Украине есть
Кабинет везения в Украине есть
Все воруют зеленью - некогда присесть
Там живут продажные монстры-упыри
На лицо ужасные, лживые внутри
На лицо ужасные, лживые внутри
Толстые и грязные - черт их побери!
Что они не делают, не идут дела
Видно в понедельник их мама родила
Видно в понедельник их мама родила
Что они не делают, не идут дела
Вновь бюджет не сходится, не растёт и курс
Плачут богу молится, где бы взять ресурс
Плачут богу молится, где бы взять ресурс
Вновь бюджет не сходится, не растёт и курс
Все они подельники - чтоб бабло пилить
Им бы понедельники взять и отменить
Им бы понедельники взять и отменить
Но они подельники - тырить и пилить
Как назло им в Киеве сделали НАБУ
ГПУ, полиция — видят их в гробу
ГПУ, полиция — видят их в гробу
Хорошо, что в Киеве сделали НАБУ
Па-па-па-па-по такому случаю ночи до зари
Прячут, что украдено, министры-упыри
И рыдают бедные, что прийдет НАБУ
В день какой неведомо в никаком году.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683973
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 20.03.2017
Для всіх секрет великий не відкрию
І розкажу — чому їх не люблю
Що вий почнеться - також розумію,
Проте спокійно решті поясню.
Було багато друзів із євреїв -
Люди як люди, фахові, нормальні
І лікарі, викладачі, ученні
Щоправда, не бував з ними у бані...
Але, коли іде питання грошей,
Або який для кого з них гешефт -
Їм байдуже відносини хороші
Будь-то підлеглий, Президент чи шеф…
Нічого особистого — лиш бізнес
Для них бо має цінність лише він
Хрестовий не потрібен катехізис -
Поважніших немає із причин.
Ні діти, ні сім'я а ні країна,
Ні друзів, нема принципів, ідей
В свідомість їх закладена картина
Лише отак — інакше: не єврей!
Ще цікавіше — якщо їх багато
Два-три, як десять — то вже край
Ви подивіться на єврейські свята:
Історій із брехнею — через край.
І будучи у образі Христа,
Я розумію - всі його продали,
Раз психологія така проста,
А на Іуду разом все списали.
І той Симон відрікся аж три рази,
Всі інші не збирались захищать -
Не за науку, ні за честь, ні за образи
А за гешефт — можливо розіп'ять.
Продали всі! Списали на одного -
Повісили його — щоб кінці в воду
Лиш бізнес — нічого святого!
Єдиний принцип цілого народу.
Всіх грошей світу — власники вони.
Це — результат. Зі мною хтось незгоден?
Скажіть тепер: немає в тім вини...
Боріться за ідеї і свободи…
Та подивіться на Верховну Раду,
На принципи Гаранта - бізнесмена
Скажіть мені: кажу неправду!
І розіпніть мене!
Сучасна німа сцена...
21.2.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721175
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 20.03.2017
[img]https://vidomosti-ua.com/files/images/2015/0625/%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8E%D0%BA7%20(1)a_web.JPG[/img]
Що ми можемо зробити для людей, які вже пішли? Лише одне – залишити їх в своїй пам’яті! В пам’ять про світлу жінку і гарну поетесу Світлану Костюк виставляю повторно всі вірші, на які написав музику і які були виконані.
-----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QJjqnWYXDwI[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uuHTKCNpnmw[/youtube]
[b]До синього коня[/b]
мій синій коню мій синій коню мій синій коню
лети галопом неси до сонця я не борОню
життя минає мій синій коню життя минає
немає вітру немає волі чудес немає
точи копита мій синій коню точи копита
вже наша воля на всіх майданах кістьми прибита
вже наша воля на сірих площах на всіх знаменах
чи підіймемо чи піднесемо чи ті рамена
мій синій коню гарячий коню іскриста грива
якщо Вкраїна насправді вільна чом нещаслива
чом нещаслива чого сумує і гірко плаче
а хтось покірний покірно радить терпи козаче
а скільки ж можна мій синій коню уже терпіти
онуки просять батьки не можуть не вірять діти
неси нас коню де вольна воля під небесами
добудем щастя добудем долю Господь із нами
=====================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hB42UYL5Z-w[/youtube]
[b]Світлий романс[/b]
знов ця невидима стіна
старанно зведена між нами
що без шпаринки без вікна
без сонця в глечиках і брами…
і тільки тіні наугад
танцюють сальсу опівночі
і меркнуть зорі в`яне сад
і без очей блідніють очі…
червоне світло хтось пролив
хоч я мовчу і на зелене
хтось нашу зустріч відмолив
бо це життя таке студене…
тремтить знеструмлена струна
по стінах сум повзе і відчай
ця нами зведена стіна
і найміцніша і найвища…
вона прозора і легка
вона космічна і кармінна
тому й тремтить твоя рука
що світло-вічне…світло – вічне…
=====================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ize-5ePylzE[/youtube]
[b]За гранітним вітром [/b]
За гранітним вітром – висохла трава…
За похмурим сонцем – надмогильна тиша…
Ненька Україна зранено-жива
Хлопчикам загиблим заповіти пише…
Хлопчикам полеглим маки відцвітуть…
У полях далеких ворон досі кряче…
Вантажі двохсоті…роздоріжжя й путь…
І оте знайоме: потерпи, козаче…
У туманнім небі цятки журавлів….
На душі неспокій і тяжка молитва…
Важко проводжати на той світ синів…
Бо іще не час їм…бо триває битва…
Ой матусю мила, як тобі тепер…
На шматки роздерта, розіп`ята всує…
Доки дух свободи в серці не помер –
Закричу над світом, може хто почує…
=====================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=DC9H3HvmQSU[/youtube]
[b]Тінь сльози[/b]
У чашечках конвалій – тінь сльози.
Пречистої. Пресвітлої. Святої.
Пташок небесних диво- голоси
І пахощі осонценої хвої.
Уклін тобі, мій краю дорогий,
Де сосни, як послушники у Храмі,
Де незабудок ніжні береги
Заплетені джмелиними піснями.
Де спогади окрилені мої
Торкаються високої блакиті.
На струнах вітру плачуть солов`ї -
Найкращі солов`ї у цілім світі…
Порожній дім ще дихає теплом,
Лелечі гнізда моляться піснями.
А та верба старенька за селом
Щоночі тихо схлипує за нами…
=====================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j982gNIFPNs[/youtube]
[b] Музей забутої любові[/b]
На віях дощ. І солоніє мить.
Блідніють сни рожевокольорові.
У затишку моїх сумних пісень
тепер музей забутої любові.
Тут навіть простір – цінний експонат.
І тиша промовляє так вагомо…
Тут всі стежки вже спалено. Назад
тепер не повернутися нікому…
На шибці січня – дивна акварель.
Ми підсвідомо ще складаєм ноти…
Щоденник мій – самотній менестрель,
терпкі, цілющі ліки від скорботи…
Тремтить рука. А як душа тремтить.
В музеї цім – історія висока…
Тут десь за склом живе щаслива мить,
що відібрала мій щоденний спокій…
Святочно так, як в церкві при свічі…
Німіють строфи і німіють рими.
Тут навіть не молися. Тут мовчи.
Під почуттями світлими моїми…
Тут музика нечувана щораз,
перегортає сторінки у слові.
А томик віршів – як іконостас,
від нас самих врятованій любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710918
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 06.03.2017
Слова - Олег Чорногуз
Кліп - "Студія ОХ"
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PswditLWM2Q[/youtube]
А тут пісню виконує – Ярослав Чорногуз
https://www.youtube.com/watch?v=F3297WfJ_DM
--------------------------
Йдемо у бій донецькими степами,
Горить в багрянці рідний виднокрай.
Великий Луг і дух козацький з нами,
У вирвах «градів» наш козацький край.
Орда прийшла і нашу землю вкрила
Для них і нас, мабуть, останній час:
Але стоїть на смерть Савур-могила,
Й звитяги предків знову кличуть нас.
Тому до бою, рідні українці,
Тому до бою всі з останніх сил:
Вже не вина, а крові в нас по вінця,
І незлічених вирв, як тих могил.
В останній бій нас кличе Батьківщина
Сьогодні честь і гідність на кону.
Ми переможем, з нами Україна,
Захистимо ми матір і жону!
В цей грізний час москаль прийшов ордою,
На нашу землю і до наших нив.
Та він забув, що знов заплатить кров’ю
Як вже не раз в історії платив!
Один в нас вихід і одна дорога -
Вступити в бій і знищити орду!
За нами правда, честь і перемога,
За нами свято в майовім саду!
І ми йдемо донецькими степами,
Щоб жити вільно – на своїй землі.
І дух степів козацьких диха з нами,
І дух незламності на рідному чолі!
Душа ж горить в смертельному двобої,
На обрії двоглавий, цей мутант
Тому , брати й сусіди всі до бою
Щоб не дійшов до вас цей окупант!
---------------
Дорогі сусіди з Заходу, Півдня і Півночі: поляки, чехи, словаки, угорці, румуни, молдавани, білоруси, литовці, латиші, естонці. Ми, українці, звертаємося до усіх Вас. До створення Союзу рівноправних сусідів. У цей грізний для усіх нас історичний час вирішується, мабуть, і всіх нас наша спільна доля. На колишній землі Московії – землі адропофагів і самоїдів ( за Геродотом) знову прокинувся ненаситний ген ординця-завойовника. Загарбницький дух кличе цю ординську нечисть до чергових завоювань чужих земель. Сьогодні на кону Велика Україна – праматір першого Європейського Союзу часів Ярослава Мудрого і перша колиска Православ’я на нашій древній, княжій землі, як і на сусідніх землях. Перед вирішальним двобоєм ординець вдався до своїх традиційних інтриг і всесвітньої брехні через свої ЗМІ: він поєднав свою войовничість і ненависть із зовнішніми і внутрішніми колаборантами, претендентами на крісла васалів, аби знищити Україну, як державу і на черговий тимчасовий престол Малоросії, (як це уже не раз відбувалося у нашій історії) посадити наших перевертнів, квіслінгів і яничарів та знищити не тільки нашу державу, нашу націю, нашу мову, нашу віру, нашу історію, наші звичаї, наші традиції, а й вибити з нас наш козацький дух – вічний дух, як вогонь наших сердець, дух вільної людини. Не раба. Чого ніяк не можуть зрозуміти московіти - вічні раби своїх князів і царів і свого накраденого у сусідніх народів „отєчєчтва”.
Олег Чорногуз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721765
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 06.03.2017
[i]В сучасній державі, кажуть, бракує доктрин:
економічної, воєнної, безпекової, освіти тощо.
Одна з них (без-«бекова»!) пропонується тут.[/i]
[youtube]https://youtu.be/URKGkP-PMqU[/youtube]
[i][b] – [color="#e01010"]Шарудіть шерлокхолмсики, мізками,
бо зашерхлі вже звивини мруть!
Та скоцюблені руки з безвізами
за кордони грабоване
пруть!
«Нехай думають всі, що ми думаєм,
на добро для усіх трудячись!
Ми ж не лисі – серцями і дупами
за державницькі крісла
вп’ялись...
Бо, як бачите, крісла крислатенькі –
й не корови нехай, але дояться…
І хоч ми тут руді і пархатенькі –
нехай христяться нам та ще
й моляться…
Існування ж бо наше оправдане
Привілейно-зарплатними… кпинами,
А ви, змучені й нами окрадені,
ходіть згорблені гнучими
спинами.
Не родилися ви шерлокхолмсами –
на живому ви нас не впіймаєте…
Вам сузір’я б освоїти в космосі –
на землі ж ви – відверто –
зіхаєте».
– Шарудіть же умом, шерлокхолмсики,
хоч скоцюблені… звивини… жмуть!
Скоро правду звичайну у хоспіси
запроторить зими
каламуть! [/color]
[/b]
27.02.2017
[b]Примітка. [/b]Як антонім "безпекова" мною використано
неологізм "безбекова", котрий автор ризикнув створити від
слова "бек", що означає "захисник". На думку автора, право
на життя у такого слова є, в значенні "беззахисний". В [b]рідній [/b]
нам [b]вражій [/b]мові є такий, часто вживаний афоризм: "Жизнь
наша бекова". За твердженням лінгвістів одіома близька до
виразу "а нам все равно" (Відома пісенька у виконанні Юрія
Нікуліна). В піку російському менталітету, НАМ НЕ ВСЕ РІВНО,
хто нас... (далі відсилаю всіх, хто хоче знати продовження,
до російського вікісловника).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720651
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 03.03.2017
Чужого лиха не буває,
Бо ми єдина є сім’я.
Сім’я землян, що здобуває
Усе значиміше ім’я.
Пізнай душею сенс любові,
Діли по-братськи хліб і сіль.
Тоді не будеш сам у горі,
На поміч прийдуть звідусіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719349
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Танго –
останнє танго –
урочисто мелодія звучить для нас…
танго –
зимове танго –
нам нагадало раптом той весняний час…
Приспів:
А музика звучить божественно і лагідно:
немов чарівний сон –
сердець свавільний тон;
й солодкий фіміам
з небес спустився нам,
наповнюючи зал духмяно-томним ладаном.
Танго –
останнє танго –
до теплих згадок про любов привело нас….
Танго –
зимове танго –
і в пам’яті вже той щасливий літній час…
Приспів.
Танго –
останнє танго –
і рій думок про почуття весняні в нас…
Танго –
зимове танго...
збудило в серці наш весільний вальс.
Приспів.
31.01.2013
_________
*На замовлення маестро Віктора Оха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396884
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 16.02.2017
Де біля хати розквітають вишні
І пшениці хвилюються в полях,
Цю землю дарував мені Всевишній!
Це – Україна – матінка моя.
Де ліс піднявся у небесну просинь
І вітром зацілована земля,
Де верби у воді купають коси,
Це – Україна – матінка моя.
Де тішать світ Карпати водограєм
Й Дніпрова повновода течія,
Милішого немає в світі краю.
Це Україна – матінка моя.
Приспів:
Україно, вільна, єдина,
Ти як мати, у житті одна,
Україно, Україно,
Моя рідна сторона!
2.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716431
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Буйногривим палким юнаком,
з гордим видом полтавського соцького,
під гітару, рядок за рядком
я своє видавав під Висоцького.
Цілий гурт на кутку шаленів.
Не багаті тоді були сценами.
Аби слухати модні пісні,
Ромодан начинявся антенами.
Першосхемив на ГУ-50, –
хуліганив по радіостанції.
Пеленгатор ловив нас усяк:
штрафували, читали нотації...
Ми ефірили вдень і вночі.
Що завгодно "лабали" по-плотському.
Навсехвильно ревли приймачі.
Та найбільше крутили – Висоцького.
І тепер у столітті новім,
коли мучусь чи трішки під мухою,
без гітари (немов овдовів)
я говію – Висоцького слухаю.
Найновіші пісні зазвучать,
одуховнені правдою й совістю,
та ніколи не згасне свіча
всенародного барда – Висоцького.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714348
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Музика й виконання Анатолія Супруна.
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
У серденько зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту знадь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині –
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667048
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 07.01.2017
Музика Сергія Голоскевича
Щемна настала пора –
в школу пішла дітвора.
Стала найближчою враз
вчителька перша для нас.
Щедро плекаючи квіт,
очі розкрила на світ.
Важко ростили-годили батьки,
швидко летіли роки.
Швидко летіли роки.
Приспів:
Ген, куди б не вели нас дороги,
не стелилися в світ рушники,
та на отчий поріг знов і знову
линуть вдячні його боржники.
Повертають до рідної школи,
мов птахи до гнізда, крізь роки.
Не забудуть ніде і ніколи,
не замінять довіку ніким.
Не замінять довіку ніким.
Досі ми, майже щодня,
роздобували знання.
Будні і свята були.
Як же ми буйно цвіли!
Знали, настане для нас
надто хвилюючий час –
вечір останній святково-сумний,
вечір шкільний випускний.
Вечір шкільний випускний.
Приспів.
Кличе до класу дзвінок.
Знову і знов на урок.
Щоб дітлахи залюбки
в світ протоптали стежки.
Хай не вмовкає віки:
«Здрастуйте, випускники!»
Хай кружеляє-окрилює нас
найнезабутніший вальс!
Найнезабутніший вальс!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670262
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 07.01.2017
Стрічаю я і там, і сям
задрипаненьких поросят.
Їм, бач, корита поміняли,
усе підряд нехай трощать
та ненаситно верещать,
і риють знов рови та ями.
Не треба пацям пишних слів:
якби щось вкинули у хлів.
Новий хазяїн чи старий,
як ти свиня, – жери та рий.
Похрюкай, поживи для дядь.
Тебе заріжуть і з’їдять.
Завжди всьому своя пора.
Отак-то. А тепер – мораль:
Байдужих можна обдурити.
Було б наповнене корито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710508
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Іще один упав на полі бою
І закотивсь для нього сонця диск,
Окрилений високою любов’ю
Він край свій боронити заходивсь.
Йому зозуля мало накувала
Й роки добігли швидко до кінця.
Грудьми в Донбасі він зустрів навалу
Уже на третій день після вінця.
Він знав війну, жорстоку, у обличчя
І з автоматом був лише на «ти».
«Сороковий» була у нього кличка,
Навіть її боялися кати.
Для нього ж кличка ця була святою –
Від прадіда прийшла, від козака,
Допомагала воювать з ордою,
Й не одного поклав бойовика.
Тепер от смерть навідалась до нього,
Хоч чесно відслужив своїй землі,
Скінчились дні життя його земного,
І Бог до себе йти йому звелів.
Й душа його не знатиме спокою,
Допоки не закінчиться війна.
Кремлівським зайдам тут не буть ніколи –
Належить Україна тільки нам.
Чернігів. 13.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709941
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Ми не владні над майбуттям.
Звідкіля мені було знати,
Що врятує мені життя
Той,кого я не мав за брата?
Той, кого я зустрів у ніч
В ті страшні часи України -
Ми стояли з ним віч на віч
А між нами палали шини.
На мені тоді був шолом
А на нім - будівельна каска.
Взагалі - то якийсь дурдом,
Чи химерна, жахлива казка.
Згодом в пам'яті промайне
Як було в углегорськім пеклі -
Він на спині волок мене,
Коли світло в очах померкло.
Не згадаю того всього
Тільки погляд - холодна криця.
Не спитав про ім'я його -
Екс-майданівця-нацгвардійця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702839
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Для України шанс останній,
Щоб відхреститись від чуми,
До цього довго йшли-зростали,
Та чи мудріші стали ми?
Й питання гостре виникає,
Чи варто дітьми їй платить,
Як це робилося віками?
Ні, не оцінять це кати.
Жалю нема в такому серці:
Одне тлумачення – орда,
Підступна й хитра вона в герці,
Й мов гідра, що не вкинь, з’їда.
Єднаймося ж супроти неї,
Бо знову землі заметуть,
Із апетитами гієни
Ціль мають дуже непросту:
Накинуть зашморга на шию
Й у власній хаті задавить.
За що ж сини тоді спочили,
Подумаймо і я, і Ви,
Бо шанс у нас це історичний.
Устаньмо ж всі: старе й мале –
Й ординську погань, нам не звичну,
Відправимо у мавзолей.
А дух наш з волею, святою,
З’єднаймо заради дітей
І в битві з дикою ордою
Нову країну віднайдем.
12.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697007
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.11.2016
Я хочу бути деревом. І біль
З плечей струсити листям пожовтілим,
І огортати душу білим-білим,
Коли вальсує сива заметіль.
Прокинутися вранці навесні
І зацвісти, укотре, без вагання,
Леліяти наївні сподівання,
Що соловей співає лиш мені.
Я хочу бути деревом. А ти
Зірвавши плід, по осені достиглий,
До мене принесеш сокири й пили,
Щоб в дім тепло узимку принести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Якби згадати звичай козаків,
Що на Січі всім прізвиська міняли,
Скоробагатьків і Крамаренків
Сьогодні записалося б чимало.
А решта, що гарують як мурахи,
Були б чи Батраки, чи Сіромахи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700560
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Скільки?- відписались депутати,
Мало не заплутавши в нулях.
Доведеться ще відповідати
На питання друге- ЗВІДКІЛЯ?
А за ним іде рядочком нижче
Запитання третє - А НАВІЩО?
Недолугі! Чи вони не знають ,
Що кишень у трунах не буває?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698248
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Рубаї
***
Еліта владна?! – Зборисько негідних
хапуг, хитрюг, злодюг... і їм подібних,
що ціп'яком* всмокталося в країну
й жирує на крові́ мільйонів бідних.
***
Народна влада це? Чи влада супостатів,
котрі не ставлять в гріш життя солдатів?
Чужих дітей беззбройних шле під кулі,
ховаючи своїх за мур палаців.
Катрени
***
Прозріли вже Обама і Європа,
яка Вкраїною керує владна ж*опа.
Найгірший ворог – внутрішній, не явний,
що тихо підриває мур державний.
***
Хао́с, бедлам**... А в нім – кубло зміїне
сповзлось, сплелось у владний клан країни.
Гризуться, душать, не жаліють яду...–
таку ось маємо, брато́ве, владу...
*солітер (ціп'як) – кишковий паразит,
довжиною 10 - 15 метрів, що може жити до 20 років,
виснажуючи людський організм;
**бедлам – безладдя (в переносному значенні).
11. 01. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634947
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 16.11.2016