Надія Башинська: Вибране

Родвін

Райдуга

Десь  сон  пропав...  Гримить  над  гаєм,
Досвітня  тиша  вщент  розбита  !
Земля,  вся  хмарами  сповита,
На  дощ  стривожено  чекає...

Здійнявсь,  зненацька,  лютий    вітер,
Гойдає,  хилить,  гне  ялину,
Зламав  при  корені  осину,
Мов  сніг,  мете  пелюстки  цвіту  !

Палають,  сліплять  блискави́ці  -
Страшні,  нестямні  їх  удари  !
В  їх  сяйві,  тіні  -  мов  примари...
Гамселять  землю  громовиці  !!!

Розве́рзлось  небо.  Божий  світ,
Накрило  зливи  пеленою  !
Вже  не  весняною  грозою  -
Гарматним  боєм,  грім  гримить  !

Як  з  це́бра  ллє,  невтомна  злива  -
Струмок  дзвінкий,  роздавсь,  розлився,
В  потік  стрімкий  перетворився  -
Вирують  струмені,  бурхливі  !

Вогонь  погас.  В  наметі  мряка  -
Все  тіло  почало  дрижати...
Заснуть  би  швидше  !    І  поспати  ...
Та  грім  гучни́й  не  дасть  ніяк  !

Але  вже  чути  -  дощ  стихає...
Земелька,  до́чиста  умита,
Серпанком  сизим  оповита,
Весняний  ранок  зустрічає  !

Ясніє  небо  -  вже  світає...
Зриває  вітер  краплі  з  листя,
Ранкові  співи  донеслися  -
Пташиний  гвалт  стоїть  над  гаєм  !

Небесний  край,  як  жар  палає,
Гарячим  барви  налилися,
Назу́стріч  сонцю  простяглися  -
Світ  Божий  день  нови́й  вславляє  !
 
А  над  землею  -  примха  Фе́ба*...
Повірить  навіть  неможливо,
Що  є  в  цім  світі  більше  диво  -
Ясніє  райдуга...  В  пів  неба  !



*            Феб  --  в  римскій  міфології
син  Зевса,      бог    світла    і    сонця.



05.02.2021  р.  -  12.03.2024  р.


Фото    https://cdn.mapme.club/images/2379/23792-snimok-vsej-zhizni-molniya-i-raduga-v-odnom-kadre.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010854
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 13.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Марились морю (тавтограма на лiтеру М)

Марились  морю
Мушлі,  маяк,
Мис,  мов  мідяк,
Милями  -  морок.

Мружилось  море:
Мойри  магніт  -
Музики  мить
Млосна,  мінорна.

Марились  морю:
Місяць  Моне,
Мжичка  монет  -
Міст  мельхіорив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010539
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 11.04.2024

Lana P.

ВІТРО-ВІЙ-НЕ… (мініатюри)

***
Зриває  вітер  осінні  квіти,
Листки  печалі  летять  удаль  -
На  радість  світу,  чи  то  на  жаль?
Вони,  як  діти,  їм  би  радіти...

***
Опале  листя  доки  тліє  -
Вітри  єднаються  з  дощами,
Народжують  у  душах  гами,
Сплітають  сокровенні  мрії.

***
Вітре,  вій
Біля  вій.
Мить  мине,
Промайне...
В  полі  мрій  -
Вітро-вій!

***
Вітри  гонимі
Украли  рими,
І  я  за  ними  
Лечу  у  світ.
Неопалимі
Та  одержимі,
Мені  услід  
Кричать  «привіт!»

***
У  вітру  -  сотні  тисяч  крил,
В  гармонії  єднання.
Я  хочу,  щоб  мене  любив,
Під  музику  кохання!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010561
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 10.04.2024

Ольга Калина

Пісенний зорепад

[i]До  презентації  збірки  «Пісенний  зорепад»    композиторів
Олеся  Коляди    та  Василя  Корби[/i]


Митець,  для    себе  звичну  справу,
По  вечорах  робив,  писав,  
В  звичайних  віршах  дуже  вправно
Словам  він  крила  надавав.

Слова  ті  піснею  злітали    
Під  небеса  у  синю  даль,  
Ключем  пташиним  повертали,  
Донизу  сіючи  печаль.  

Зірками  в  небі  миготіли,  
У  тиху  ніч  та  зорепад,  
У  гіллі  з  місяцем  сиділи,  
Коли  поснув  вишневий  сад.  

А  вранці  з  сонечком  вставали,  
Як  починався  день  новий,  
З  пташиним  щебетом  зплітались
Разом  в  мелодії  одній.  

І  музи  зусібіч  злітались
На  їхню  музику  оцю,  
Нову  мелодію  складали
Й  підносили  її  митцю.  

Маестро,  браво!  Браво  й  музі!
За  ці  шедеври  чарівні  
В  пошані  будуть,  по  заслузі,  
Поміж  людей  усі  пісні.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010563
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 10.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Щоб душу згадкою зігріти

Мені  запахло  так  весною,  
А  ми  за  руки  із  тобою
Побігли  в  гай,  немовби  діти,
Щоб  душу  згадкою  зігріти.

Стежина  в'єтться  де  ходили
І  набирались  звісно  сили,
Бузок  всміхався  край  долини,
Які  спокусливі  хвилини.

В  думках  милують  знову  квіти,
Душі  у  них  лише  радіти,
Солодкі    квіту  аромати,
Що  не  дозволять  нам  дрімати.

Усе  найкраще,  чути  кроки,
З'єднались  щастя  і  уроки,
Побігли  в  гай,  немовби  діти,
Щоб  душу  згадкою  зігріти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010583
дата надходження 09.04.2024
дата закладки 10.04.2024

Ніна Незламна

Гомінкий вітер

Весняний  вітер,  гомінкий,
Зібравши  подихи  весни,
Розвіє  запах  мов  п’янкий,
Лишень  не  чути  б,  звук  війни.

Злегка  всім  настрій  підійма,
Під  спів  пташиний,  у  гаю,
Бузок  з  бруньками  вигляда,
Вже  наготу,  розкрив  свою.

Сприймавши  зранку,  смак  роси
Як  солод  кращих  почуттів
Зелений  колір  миготить
Несе  собою  диво  -  мить.

                                         08.04.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010665
дата надходження 10.04.2024
дата закладки 10.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Весна запилена - Сахара сипле

Весна  запилена  -  Сахара  сипле...
Чомусь  у  згустку  пил  піднявся,
Нависло  сірохмар'я,    і  невпинно
Вітрище  дме,  -  то  сила  явна.
І  свого  пилу  вистачає,  спека.
Мандрує  африканське  диво.
І  не  заціпить  хтось  лиху  пащеку,
А  пил,  як  дим  кружляє  сивий.
Кватирки  зачиняйте,  не  виходьте,
Повітря  впереміжку  з  пилом,
Закутані  та  заспані  "висотки"...
...Сахара  скрізь  пилила  і  млоїла.

(2  квітня  до  нас  дійшов  пил  із  Сахари.  Спостерігала  з  8  поверху.  Була  саме  в  цей  день  спека  +  25)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010253
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Галина Лябук

Ледарю наука.

                                                         Любій  малечі
                                                   про  потрібні  речі.      


Песик  Вінні  любив  спати,
Вранці  не  хотів  вставати.

Котик  й  Півник  вже  гуляють,
На  сніданок  корм  шукають.

Ну,  а  Вінні  :    потягушки,
Позіхає,  чеше  вушка...  

Вже  й  сніданок  несуть  друзі.
Сонько  тут  враз  у  напрузі.  *

Швидко  встав  і  до  коритця  :
-    Хочу  їсти,  вже  не  спиться!  

Наминає  й  так  спішить,  
Аж  за  вухами  лящить.  *

Довго  так  терпіли  друзі,  
Як  покінчити  нарузі?  *

                 Півник  взяв  усе  на  себе:

Тільки  сонечко  на  небі
Миттю  Котика  розбудить,  
Корм  знайдуть,  з'їдять,  -  й  до  буди,

А  ледащо  і  не  чує
Спить,  бо  цілу  ніч  гарцює.  

Ось  прокинувсь  :    потягушки,  
Позіхає,  чеше  вушка...  

Відчув  голод      -    й  до  коритця,  
В  нім  порожньо...  Ліг,  не  спиться.  

Ледаря  провчили  друзі,
Йому  соромно  в  окрузі.  
                             _        _      _
Зрозумів,  що  він  не  гість,  
Хто  не  робить,  той  не  їсть.  *
Й  дружбою  не  зловживати,  
Якщо  навіть  любиш  спати.  



                                                 *Використала  народні    висловлювання  і  прислів'я
                                                 *    Напрузі      -      тут  дія  за  значенням  напружитися.  
                                                 *    Нарузі    -    тут  припинити  знущання.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009813
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 07.04.2024

Катерина Собова

Гумор. Джинси

Завелася    теща    зранку,
Бо    зібралась    прати,
Враз    до    зятя    приступила,
Стала    верещати:

-Заявити    всі    підозри
В    мене    є    мотиви:
Витрясла    із    твоїх    джинсів
Три    презервативи.

Ще    були    ключі    і    гроші,
І    якась    записка…
Що,    нема    чого    сказати?
Не    розтулиш    писка?

Злидень    ти,    бабій,    гуляка,
Бігаєш    по    барах,
За    такі    гріхи    я    хочу,
Щоб    ти    спав    на    нарах!

Розгубився    зять    і    ледве
Вставив    своє    слово:
-Не    знімав    я      свої    джинси,
В    них    -    цілодобово.

Тут    дружина    в    хату    вбігла:
-Дякую,    матусю,
Випрала    мої    штанюльки,
Бо    я    не    зберуся.

В    мами    щелепа    відвисла,
Стала    враз    зелена:  
Як    у    тому      ’’Ревізорі’’  –
Була    німа    сцена…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009877
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 07.04.2024

Lana P.

ШКОЛА ДЛЯ БІЗНЕСВУМЕН… (Гумор)

Тут  як  тут  відкрились  школи  -
Нині  бізнесвумен  в  тренді.
На  заняття  ходять  леді  -
Заробіток  для  Миколи.

Кожна  з  них  про  власне  мріє,
Грошові  винагороди.
Він  психолог  від  природи,
Говорити  добре  вміє.

Ученицю  бувшу  в  Сави,
В  офісі  зустрів  зненацька  -
До  науки  була  хвацька.
-  Як  пішли  у  тебе  справи?

-  Та  нема  іще  прибутку  -
Власне,  кошти  йдуть  в  задвірки:
Податкові,  перевірки...
І  не  мрію  про  відпустку.

Душу  привідкрив  для  Полі,
Хоч  давно  забув,  як  звати:

-  Хочеш,  пташко,  правду  знати?  -
Гейзером  його  прорвало:
-  Бути  в  бізнесі  замало  -
Бізнес  просто  треба  мати!

Я  ще  й  досі  в  бізнес-школі
Продаю  сертифікати!                                                        6.04.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010440
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Веселенька Дачниця

Життя одне

А  вже  квітень  порядкує  -                    
Стелить  трави  запашні  !                    
Весна  легкою  ходою,                                    
Жаль,  нема  кінця  війні.                                      

Он  йде  жінка  в  чорній  хустці,
Дід  похмурий,  ледь  бреде,
І  тривоги...  І  неспокій…
Де  той  мирний  день,  він  де?

Загубився  десь  в  тенетах,
Сплетінь  правди  і  брехні…
Як  відсіяти  полову?
Знайти  зерна  золоті?

Від  яких  -  спокійна  старість,  
Мудра  зрілість,  юний  час.
Утішатися  щоб    миром  -
Бо  життя  одне  у  нас!
                                                   В.  Ф.  –  04.  04.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010334
дата надходження 05.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Н-А-Д-І-Я

*****

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XTFQZ7htJe4[/youtube]

Хто  зможе  землю  зупинити?
-  Це  зможу  я,-  сказав  смільчак.
Та  лиш  не  знаю,  як  зробити,
Можливо,  хтось  підкаже  як?

                     *****
Ступив  у  річку  -  не  зна  броду,
Можливо,  все  ж  перепливти?
Тоді  зробив  він  першу  спробу,
Та  жаль,  що  мілко.  Як  пливти?

                     ******
Чомусь  похмуре  стало  небо,
Всі  підняли  угору  очі.
Куди  тікать?  Тривогу  б"ємо,
Та  ми  його  чекаєм  й  досі.

                   *****

Солодкий  плід  в  руці  чужій,
Так  хочем  спробувать  його!
Ти  зупинися,  не  дурій!
Спочатку  ти  скуштуй  свого.

                *****

Думки  бувають  так  захмарні,
Не  долетіть  туди  й  птахам.
Ми  ж  витрачаєм  сили  марно,
Чи  буде  це  душі  бальзам?

                     ***** 
Піднявся  в  гору  -  подивився:
А   що  все  ж  буде,  як  впаду?
Але  ж  як  гарно  тут  вмостися!
Тож  наперед  щось  підмощу..

                     *****
Іде,  не  дивиться  під  ноги,
Упав  -  під  оком  вже  синяк.
А  встать  немає  уже  змоги,
Усі  сміються:  От  дивак!
Мабуть,  той  зайвим  був  кисляк.

                     *****
Кохання  вигнане  із  Раю,
Куди  воно  це  знов  бреде?
Вмощусь  у  серці  в  когось  скраю,
Хто  не  прогонить,  збереже.

                     *****
Іду,  дивлюся  знов  на  граблі,
Не  наступить  би  іще  раз.
Хоч  ці  події  були  давні,
Про  граблі  згадую?  Навряд!

-----------------------------------------------------------------------

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010133
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 04.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мелодія днин

Ти  міцніше  мене  обійми,́
Я  умиюсь  тихенько  слізьми,
У  печалі  застрягла  на  час,
Утішатимеш  ти  ще  не  раз.

Як  же  добре,  що  се́рденько  є,
Що  завжди́  заспокоє  моє,
Теплим  словом  і  ніжним  -  спочинь,
Так  люблю  цю  мелодію  днин.

Рідний  дотик  твоєї  руки́,
Ось,  вже  подих,  кохані  сліди,
Все,  що  так  незабутньо  звучить;
Це  той  стимул  -  кохати  і  жить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010234
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. Схованки

Дід  Петро  і  баба  Люба
Гратись  в  схованки  поча́ли.
Не  повірите,  ви,  люди,
То  мабуть,  відьмівські  чари.

Дід,  як  спить,  то  баба  нишком
Самогон  жене  завзято.
Вранці  тихо,  ніби  мишка,
Враз  сховає...
 -  Любо,  клята!-
Дід  кричить  і  вже  горілку
Носом  чує.  Нерви  здали!
Як  знайде,  то  баба-бджілка
Від  Петра  у  схов  тікає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009702
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 04.04.2024

Катерина Собова

Гумор. Мовна перешкода

Молода    невістка    Дарка,
Що    робити    -    знає,
Кожен    день    у    хаті    сварка,
Бо    свекруха    лає.

-Дам    пораду,-    каже    Дарка
Тихим,    ніжним    тоном,-
Буде    добре    вам    спочити,
Мамо,    за    кордоном.

Десь    в    Італії,    чи    в    Польщі
(Наших    там    багато),
І    для      вас    там    проживання
Буде    справжнім    святом.

Тут    свекруха    перебила,
Бомбою    зірвалась:
-Люди    добрі,    ви    почуйте,
Що    я    дочекалась!

Мої    нерви    ти    сьогодні
Довела    до    краю!
Як    я    там    сваритись    буду?
Я    ж    мови    не    знаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009692
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 31.03.2024

Веселенька Дачниця

Гумор. Старі таргани

                   
Мамо,  -  каже  мала  Ната,                                                    
можна  запитати,                                                                              
чи  не  бачила  ти  часом                                                          
тарганів  у  тата  ?
Розкажи  мені  -  бувають
таргани  з  рогами?                
Де  живуть  і  що  їдять,
чи  є  вони  між  нами?  
А  ті  роги  виростають
у  малих  чи  старих?
Хочу  знати  я,  матусю,
цікавинки  про  них.
                                                                     
-  Дивне  твоє  запитання…              
Вже  й  не  пам’ятаю,                                                                    
коли  вивели  цих  істот                                                          
із  нашого  краю.
А  чому  тебе  цікавлять
ці  дрібні  комахи?
Є  у  тебе,  доню,  киця,
ще  й  папуги  –  птахи.

-  Треба  мені  розібратись…
Важливе  питання
тривожило  мене  вночі,
ще  й  сьогодні  зрання!
З  татом  вчора  шепталася    
мама    мого  друга.                            
І  поводилась  нечемно,            
мов  давня  подруга.                      
Тітка  корчила  гримаси,              
сварилися  вони…        
Тату  вона  нагадала                            
старі  його  таргани  !                        
                                     В.  Ф.-23.02.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009823
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 31.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Татова допомога

Мудрий    вигляд    був    сьогодні
В    другокласника    Марата,
Гордо    вчительці    промовив:
-Я    приніс    світлину    тата.

Вчителька    Марія    Львівна
На    Марата    подивилась:  
-А    навіщо?    -здивувалась,-
Тобі,    хлопче,    щось    наснилось?

-Ви    ж    самі    сказали    вчора:
-Завдаєш    мені    мороки!
Хочу    бачити    дебіла,
Який    робить    ці    уроки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009329
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 25.03.2024

Веселенька Дачниця

Гумор. Така натура

Жалілася  Мурка
старому  коту:  
-  забери  до  себе,
бо  я  тут  помру!
Віддали  мя’  замуж
в  якусь  конуру…

Скрізь,  куди  не  глянеш,
лахміття  старе  -
із  кожної  дірки
мишатина  пре  !
Забери,  благаю,
від  цього  Васька  .
У  нього  нас  троє  -
натура  така  !

Про  нас  він  не  дбає,
а  лише  товче…
Облізає  шубка,
шкура  аж  пече!
Сама  не  рішуся,
а  мо’  не  приймеш?
Зміни  в  обстановці  -
я  змінилась  теж…

Надіюсь,  залишу
оту  конуру.
Тобі  цілу  ферму
котят  приведу  !
                                     В.Ф.-  08.03.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009349
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 25.03.2024

Cнежана

ГУМОР. КОНКУРС КРАСИ

В  лісі  знову  новина,
Всі  чекають  свято.
Перешкода  тут  одна:
Тут  не  треба  так  багато.

Знаю  звикли  ходить  голі,
Не  йдете  ви  ж  на  парад.
Буде  все  елітне  коло,
Серед  них  -    шановний  Цап.

Буде  конкурс  красоти,
Хто  буде  найкращим.
Мужики  купіть  труси,
Старі  -  тут  нінащо.

Труси  треба  по  коліна,
Щоб  ніщо  не  було  видно.
Візьміть   ще  собі  на  зміну.
Він  сказав  це  дуже  сміло.

Ні  хвоста,  чи  ще  чогось,
Нащо  вам  казать  про  це?
Сміх  між  звірів  враз  поповз.
Чи  дійшло  до  вас  оце?

А  для  дам  тут  справа  інша;
Всі  купальники  придбайте.
Краще  взяти  все  ж  побільші.
Все  своє  в  собі  тримайте.

Є  питання?  Чи  все  ясно?
Як  не  ясно  -  повторю.
Красота  -  це  дуже  класно,
Підведете  -  розгоню.

Що  чекає  переможчів?
Можу  впевнено  сказать:
Їх  повісимо  на  дошці,
Їх  всі  будуть  пам"ятать.  

А  всім  іншим  -  меду  ложка.
Мед  як,  знаєте,  люблю.
Мед  лікує  добре  зморшки.
З  вами  трішки  теж  лизну.

Як  почули  оце  звірі,
Утікали  хто  куди!
Стало  пусто  на  подвір"ї,
Десь  пропали  і  сліди!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009261
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Капелька

Понять политику несложно

Актуальная  версия  происходящих
и  планирующихся  в  современном
мире  глобальной  элитой  событий
непретендующая  на  истину  
в  последней  инстанции.

Понять  политику  несложно.
Она  всегда  на  шаг  вперёд,
Являясь  изначально  ложной
Людей  к  "Сусанину"  ведёт.

Политика  -  "шальная  пуля"
И  "снайпера  в  ней  глаз-алмаз".
Кому-то  лишь  набилась  гуля,
А  кто-то  ляжет  на  "канвас".

Политик  -  не  случайный  ветер
-  Законы,  деньги,  связь  в  "кино".
За  зло  своё  потом  ответит,
Ведь  он  не  слабое  звено.

Система  закрутила  гайки
-  Социализм,  капитализм.
Две  лини  тельняшки-майки
Уводят  плавно  в  сатанизм.

И  потому  внедряют  войны
И  пландемии  -  корень  зла.
Голодомор,  химтрейлы  чтобы
Скорей  загнать  мир  в  лагеря.

Сценарий  жёсткого  захвата
И  превращения  в  овец
-  Расчеловечить  безвозратно,
Чтоб  был  уже  не  молодец.

На  Бога  поднимают  руки.
"Вы  -  боги"  -  так  сказал  Христос.
Кому-то  стих  -  пустые  звуки
Иль  крик  души  сигнала  "sos"...

Политика  -  программа  серых
-  Ловушка  -  кроличья  нора.
Хотят  в  Сибирь  отправить  белых
И  потому  идёт  война.

                             26.02.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009268
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Ольга Калина

Вишенька - черешенька (дитяча пісенька)

Композитор    Олександр  КЕЛЕБЕРДА  

(робоча  версія)  

ВАРІАНТ  1.  

Ви́шенька-чере́шенька
Розцвіла  в  саду.  
Встану  я  ранесенько,
До  неї  піду.  
Гілочки  тонесенькі  
Простягне́  мені.    
Квіточки  білесенькі,  
Ніжні  та  рясні.

Рідну  я  матусеньку
Радісно  позву
Й  вишеньку-черешеньку  
Я  їй  покажу́:
Сонечко  теплесеньке  
Гріє  ізгори,  
Бджілочок  мале́сеньких
Чути  голоси.

По́при  негаразди  всі  
Й  люті  холоди́,
Ви́шенька  зно́в  навесні́  
Почала́  цвісти.  
Будуть  в  нас  черешеньки  –
Ягідки  смачні.
Хай  квіту́є  ви́шенька
Мамі  та  мені.    

**********************

ВАРІАНТ  2.  

Вишенька-черешенька
Розцвіла  в  саду.  
Встану  я  ранесенько,
До  неї  піду.
Я  така  щаслива.
Ой,  яка  красива!
(Та-та    та-та-та-та  програш)
Розцвіла  в  саду.  

В  біле  вишня  вбрана,
Квітне  край  вікна,  
Хай  погляне  мама,  
Як  цвіте  вона.  
Чисті  як  ті  роси
Вишні  білі  коси  -
(Та-та    та-та-та-та  програш)
Квітне  так  весна.  

Будуть  в  нас  черешеньки  –
Ягідки  смачні.
Хай  квітує  вишенька
Мамі  та  мені.  
По́при  негара́зди
Будуть  вишні  за́вжди  
(Та-та    та-та-та-та  програш)
Мамі  та  мені.  

 (  АБО  ЦЕЙ  СТОПЧИК)  

Вишня  не  скорилася  
Вітру  і  зимі,  
Цвітом  відродилася
Знову  навесні.
По́при  негара́зди
Будуть  вишні  за́вжди  
(Та-та    та-та-та-та  програш)
Мамі  та  мені.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009246
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Веселенька Дачниця

Гумор. Забавна любов

                                                                                                       
І  чого  тільки  онуки
Не  творять  із  нами!
Бабці  внучка  «майструвала»
Зачіску  «цунамі».
Заплела  старій  бабусі
Косичок  зо  двадцять
І  сказала:  "Поглянь,  бабцю,
Яка  ти,  моя  цяця"!  
Тут  невістка  із  порогу,
(Ззаду  не  впізнала),                                      
-  Що  за  с....а  появилась
У  мого  Івана?

Дід  старавсь,  возив  онуків  
На  спині  по  пляжу.
То  скакає,  немов  коник,
То  на  спину  ляже.
Придрімнув,  мабуть,  втомився,
А  внуки  чудили…
У  пісочку  дідуся
Взяли  тай  зарили.
Народ    визвав  допомогу  -
Ледве  відходили…

Ой,  забавна  внучат  любов,
Як  те  море  грає:
То  куценька  -  в  зайця  хвіст,
То  вона  безкрая!    
                                                         В.  Ф.  -  03.  03.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007386
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 23.03.2024

zazemlena

Гумор Про футбол. Байка

Улітку,  у  вечірню  пору,
Режим  порушивши  свій.  бач,
Вся  птиця  із  усіх  околиць
Дивилася  футбольний  матч.
Ось  і  свисток  з  телеекрана.
Початок  гри.  Двір  занімів.
Кому  ж  удача  другом  стане  -
Чи  для  Гусей,  чи  Індиків?
Гуси  свої  -  за  них  боліли,
За  перемогу  їм  змагатись.
Серця  болільників  аж  мліли  -
Якби  ж  не  дурень-коментатор!
Це  ж  треба  так  лементувати,
Весь  смак  гри  звести  нанівець?!
Але  чогож  тут  дивуватись  -
То  ж  коментатор  -Горобець!
Сам  кроки  два  не  ступить  -  скаче.
У  грі  ж  він  всі  моменти  знає.
Цвірінька  не  про  те.  що  бачить:
А  футболістів  лиш  картає.
Про  них  читав  десь  у  журналах
(Чи,  може.  навіть  в  інтернеті).
Смисл  гри  для  нього  -  не  в  ударах.
(Мов  інформатор  у  газеті).
Слова  поради  скрізь  і  всюди!
(Вуха  закрий  чи  вимкни  звук...)
Там  стадіон  гуде.як  вулик,
Бо  бачить  м"яч,  бо  бачить  гру!
Які  моменти!  Боже  милий!
А  Горобець  своє  лиш  гне:
 -  Гусак  не  взяв.не  звідти  били,
Можливо.  завтра  дожене...
Програли  Гуси...Птаству  шкода:
Якби  ж  то  інший  гри  кінець!
А  все  складалось  ніби  добре.
...Та  нацвірінькав  Горобець!

За  гру  багато  вболіває...
Момент  у  грі...
А  гол  -  вінець!
Про  це  хай  Соловей  співає,
А  не  цвірінька  Горобець...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009258
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

zazemlena

Гумор Про футбол. Байка

Улітку,  у  вечірню  пору,
Режим  порушивши  свій.  бач,
Вся  птиця  із  усіх  околиць
Дивилася  футбольний  матч.
Ось  і  свисток  з  телеекрана.
Початок  гри.  Двір  занімів.
Кому  ж  удача  другом  стане  -
Чи  для  Гусей,  чи  Індиків?
Гуси  свої  -  за  них  боліли,
За  перемогу  їм  змагатись.
Серця  болільників  аж  мліли  -
Якби  ж  не  дурень-коментатор!
Це  ж  треба  так  лементувати,
Весь  смак  гри  звести  нанівець?!
Але  чогож  тут  дивуватись  -
То  ж  коментатор  -Горобець!
Сам  кроки  два  не  ступить  -  скаче.
У  грі  ж  він  всі  моменти  знає.
Цвірінька  не  про  те.  що  бачить:
А  футболістів  лиш  картає.
Про  них  читав  десь  у  журналах
(Чи,  може.  навіть  в  інтернеті).
Смисл  гри  для  нього  -  не  в  ударах.
(Мов  інформатор  у  газеті).
Слова  поради  скрізь  і  всюди!
(Вуха  закрий  чи  вимкни  звук...)
Там  стадіон  гуде.як  вулик,
Бо  бачить  м"яч,  бо  бачить  гру!
Які  моменти!  Боже  милий!
А  Горобець  своє  лиш  гне:
 -  Гусак  не  взяв.не  звідти  били,
Можливо.  завтра  дожене...
Програли  Гуси...Птаству  шкода:
Якби  ж  то  інший  гри  кінець!
А  все  складалось  ніби  добре.
...Та  нацвірінькав  Горобець!

За  гру  багато  вболіває...
Момент  у  грі...
А  гол  -  вінець!
Про  це  хай  Соловей  співає,
А  не  цвірінька  Горобець...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009258
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Леонід Луговий

Гроза

Весняною  грозою  над  бульваром
Надумавши  розважити  себе,
Затягує,  погримуючи,  травень
Над  Дарницею  небо  голубе.

Каштани  палять  свічі,  у  розгарі,
Ідуть  кияни  бруком  хто  куди...
І  раптом  на  прохожих  сині  хмари
Обрушилися  тонами  води.

Квартали  обезлюдніли  при  зливі,
Тріпає  дощ  і  миє  пустоту.
Лиш  дівчинка  із  хлопчиком,  щасливі,
Продовжують  бруківкою  ходу.

Спалахує  ударами  яскраво,
Розкатами  розкочується  грім.
І  весело  посміюється  травень
Над  жартом  несподіваним  своїм.

А  їм  одним,  ще  зовсім  юній  парі,
Іти  удвох  й  дивитись  залюбки,
Як  крутячись  в  струмочках,  по  бульвару,
Каштанові  спливають  пелюстки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009220
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ДО ДНЯ ЩАСТЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gDs0JNVnDoo[/youtube]
Щастя  -  це  стан  душі
НЕ  ІСНУЄ  ШЛЯХУ  ДО  ЩАСТЯ.
ЩАСТЯ  -  ЦЕ  І  Є  ШЛЯХ.
---------------------------------

Про  щастя  усі  мріємо,  ждемо.
Воно  не  там,  далеко  за  горою.
Так  часто  поряд  з  нами  є  воно,
Так  жаль,  що  ми  не  бачимо  його.

Щасливі  мають  інший  стан  душі,
І  серце  б"ється,  стук  гучніше.
І  наміри  в  житті  в  них   не  скупі,
З  такими  жити   нам  зручніше.

Щасливого  узнаєм  по  обличчю,
Їх  радість  осяває  все  навкруг.
Усі  проблеми  стануть,  як  дрібниці,
Коли   з  тобою  поряд  вірний  друг.

Сміємося  -  даруєм  іншим  ми  тепло.
І  з  ними  ми  відчуєм  інший  світ.
Сміємося  всім  ворогам  на  зло.
З  такими  розпускає  життя   цвіт.

Від  щастя  можна  плакати  й  сміяться,
І  хай  за  ваше  щастя  люди  порадіють.
Щасливими  назавжди  залишаться,
Це  -  значить  жить,  вони  любить    уміють.

Умій  любить  того,  який  тебе  не  любить.
Твою  любов  ніхто  не  зможе   відмінить.
І  ця  любов  багато  нас  научить,
Бо  за  нелюбов,  ти  вмієш  щастям  відплатить..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009089
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 22.03.2024

liza Bird

Щедрість долі

З  безмежною  щедрістю  доля,
Неждано  дарує  кохання,
Й  промінчиком  ніжного  сонця,
Нам  душу  теплом  зігріває.

Метелики  пурхають  дивно,
Та  з  квітки  на  квітку  злітають,
П'янкий  аромат  так  незвично,
Серпанком  голубить  із  Раю.

Нас  бачили  ангели  звідти,
І  знали,  зустрінемо  щастя,
Веселка  стелила  доріжки,
Як  сходила  зіронька  рання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009168
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. Більше не покличуть

Вже  сердитий  зранку  Толя,
На  дружину  знов  кричить.
Не  зварила  їсти  Оля,
Як  змія  тепер  сичить.

В  хаті  бруду  по  коліна,
Не  помиті  тарілки.
Що  це  в  нього  за  дружина,
На  умі  -  чоловіки.

-  Хай  я  сам  робить  не  можу,
Бо  не  має  часу  стільки.
Людям  відмовлять  не  гоже,
Кличуть  випити  горілки.

На  хрестинах,  іменинах
Мені  гостем  бути  личить.
-  Не  ходив  хоча  б  ти  нині.
-  Раз  не  піду  на  родини,  -
Тоді  більше  не  покличуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008973
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. У чаті.

Старий  козел  навчав  малого:
-  У  чаті  сайту  будеш  блогер.
Рогами  всіх  коли  до  болю,
Копитами  топчи  по  колу,
Бо  ти  найкращий  після  мене,
Хоча  іще  поки  зелений.
Отрути  більше  під  віршами,
Налий  поетам  без  підстави.
...Аж  раптом  тут  з'явивсь  хазяїн.
-  Соціопатів  цих  я  знаю,
То  ж  видаляю  всіх,  блокую,
Нехай  тепер  десь  метикують.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008503
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. Не болить

Ніч  глибока.  Сплять  всі  люди.
Місяць,  зорі,  тиша  всюди.
З  чоловіком  жінка  в  ліжку,
Із-під  ковдри  -  гарні  ніжки.

Третя  ночі.  Сон  солодкий.
Затрясла  Сашка  молодка,
Той  спросоння  став  кричати.
А  вона  -  іще  штовхати.

-Олю,  ти  що  божевільна?
-  Ми  радіти  будем  спільно.
Не  болить  уже  голівка,
То  ж  погладь  мою  маківку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008316
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Родвін

Дві години вже тривога

Дві  години  вже  тривога  -
Як  же  ми  стомились  !
Жінка  мо́литься  до  Бога,
Просить  в  нього  Сили  !

Просить  захисту  від  дрона,
Щоб  відвів  ракету,
Щоби  наша  оборона  
Вберегла  планету  !

Коли  стіни  ходуном  -
Сльози  витирає.
-  Щоб  ота  падлюка  здохла  !    -
Часто  промовляє  !

Як  воно  там  далі  буде  -
Господь  Бог  лиш  знає  !
Доки  все  там  грима  й  буха,
Віршик  виставляю  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009047
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Різні побажання

Автослюсар    Іннокентій
На    Марію    зирив    боком,
На    її    нову    машину
Поглядав    недобрим    оком.

Все    бажав,    щоб    клята  ’’Хонда’’
Перестала      гальмувати,
Притягли    щоб    залізяку
В    його    двір    ремонтувати.

А    приватний    лікар    мріяв
(І    ця    думка    душу    гріла),
Щоб    квітуча    ця    Марія
Вже    нарешті    захворіла.

І    провізор    бажав    Мані,
Щоб    не    йшла    на    дискотеку,
А    з    своїми    болячками
Завертала    у    аптеку.

Тільки    в    злодія    Андрія
Були    наміри    хороші:
Від    душі    бажав    Марії,
Щоб    водились    в    неї    гроші.

Завжди    щоб    душа    співала,
Через      втрату      не    страждала,
Щоб    здоров’я    добре    мала,
Всього    цінного    надбала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009151
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Середній рівень

В    ліжку    ввечері    дружина,
Як    завжди,    відпочивала,
І    статтю    якусь    в    газеті
Дуже    мудру    прочитала.

-Поясню    тобі,    Миколо,
Як    у    світі    нам    живеться:
Весь    достаток    у    країні
У    середньому    береться.

Тридцять    тисяч    в    депутата,
І      твоїх    чотири    взяти,
Все    надвоє    розділити:
По    сімнадцять    -    чим    не    свято?

Вчитель    не    навчив    нічого
(Уже    є    одна    догана),
А    взяли    середній    рівень  –
То    й    успішність    непогана.

Прокурор      завжди    їсть    м’ясо,
А    народ    сухі    галети,
Все    змішати,    то    виходить,
Що    їмо    ми    всі    котлети.

-То    це    що    ж    тоді      в    нас    буде?-
Став    Микола    міркувати,-
Всім    відома    Галька    встигла
Із    селом    всім    переспати,

А    ти    чесна,    мені    вірна,
Про    сім’ю    плекаєш    мрії,
А    в    середньому,    виходить,
Що    обидві    ви    -    повії!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008963
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Неньчина сльоза

В  дорогу  проводжала  ти  мене,
А  серце,  знаю,  билось  безупину,
Твоє  найкраще  дороге  лице
Все  поглядом  проводило  дитину.

Схвильована  ковтала  ту  сльозу,
Яку  ховала  у  куток  подалі,
Невже  я  зможу  пережить  грозу?
І  що  в  чеканні  та  які  моралі...

Такі  хвилини  щемні  та  тяжкі,
Їх  пережить  не  кожен  міг,  не  в  силі,
А  так  хотілось,  щоби  знов  легкі:
Всміхнулись  нам  і  всі  були  щасливі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009046
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Lana P.

Гумор. Ідентифікація.

Термінал  аеропорту
Гучно  вуликом  гуде,
Назбирав  людей  когорту  -
На  літак  посадка  йде.

-  Прошу,  станьте  в  чергу,  пані,  -
Просить  ввічливо  агент.  
Пасажирка  вся  на  грані  -
Розізлилася  в  момент.

В  мікрофон  він  діловито:
-  Підуть  першими  з  дитям.
Крикнула  йому  сердито:
-  А  ви  знаєте  хто  я?

Повідомив  серед  гаму:
-  Тут  проблемка  є  одна.
Може,  хтось  впізнає  даму?  -
Не  згадає  хто  вона.                                                      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008713
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Ніна Незламна

Гнали самогонку ( вірш розп з гум)

Гнали  баба  з  дідом,
Зранку  самогонку,
Він  давився  хлібом,
Їй  кричав  (вдогонку)
*
Скакаєш,  як  білка,
Літаєш  мов  бджілка,
Та  ні,  вже,  як  шкапа,
І  досі  ж  не  крапа!
То  чим  промочити?
Не  хочеться  й  жити…

Баба  ж  гонориста,
Слово,  як  намисто,
Розси́палось  в  хаті,
Що  склад,  то  вже  мати.

Спітніла,  присіла,
За  мить  вже  й  зраділа,
-  Бач  крапа,  безвусий,
Хоч  ти,  мені  й  милий,
Пора  на  спочинок,
Дай  пару  хвилинок,
Хай  втіху  відчую,
Сама  посмакую.

І  швидко  до  банки,
Очі  куртизанки,
Не  вмітила  тряпку,
На  (морді),  вмить  тертка,
Ото  зашпортнулась,
Як  лід  підслизнулась,
Бражка  на  підлозі,
Встати...  та  й  не  в  змозі.

Дід,  як  півень  скаче,
-От  життя  собаче
Догодить  не  вмієш,
А  про  нічку  мрієш,
От,  як  ти,  до  мене.
І  я  так,  до  тебе!  
Підняв,  все  ж  дружину,
Ловив  без  спочину,
З  підлоги  в  долоньку
Схиляв  голівоньку
Хоча  й  помаленьку
Та  сьорбав  сивеньку.


А  баба  ж  мовчала,
Вона  добре  знала,
Хоч  й  горло  стискав  сміх,
Не  брала  на  душу  гріх,
Саме  змовчати  час,
Правда  й  погляд  погас,
-Нам  треба  змиритись,
Навіщо  сваритись!

Гомоніла  тихо,
 -  Але  ж  це,  не  лихо!
Сприйнять  звісно  важко,
Переварим  бражку,
Чуй  дід,  не  журися,
Не  злись,  посміхнися,
Твій  погляд  не  ласий,
Тож  знову  заквасим!

Надворі    вже    днина,
Дід  спав  мов  дитина,
Бабця  ж  не  дрімала,
Дріжді  добавляла.
*
Не  зраджує  мету,
Усі  ж  ліки  на  спирту,
Сто  грам    -не  завада,  
Любу́,    знищить  ваду!

         10.02.2024р

                                                             В  13.40  вставлена  
                                                               картинка  з  інтер.

-

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005428
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 22.03.2024

Любов Іванова

УКРАЇНА ЗУСТРІЛА ВЕСНУ

[b][i][color="#0f5704"][color="#cf08c2"]У[/color]-же  розтанули  сніги,
[color="#cf08c2"]К[/color]-упають  землю  талі  води,
[color="#cf08c2"]Р[/color]-озлогі    поять  береги,
[color="#cf08c2"]А[/color]-дже  світанок  у  природи.
[color="#cf08c2"]Ї[/color]-й-Богу,  ніжний  аромат
[color="#cf08c2"]Н[/color]-ависнув  шлейфом  недешевим  
[color="#cf08c2"]А[/color]-пломбом  взятий  напрокат,

[color="#cf08c2"]З[/color]-аповнив  трунком  березневим.
[color="#cf08c2"]У[/color]-питись  хочеться  в  цей  час
[color="#cf08c2"]С[/color]-маками  щедрої  природи.
[color="#cf08c2"]Т[/color]-аємним  мріям  дати  шанс,
[color="#cf08c2"]Р[/color]-адіти  сонцю  і…  пригодам.
[color="#cf08c2"]І[/color]-  запашне  цвітіння  трав
[color="#cf08c2"]Л[/color]-  юбов»ю  щедро  напоїти
[color="#cf08c2"]А[/color]-  й  навіть  попри  сотні  справ

[color="#cf08c2"]В[/color]-  ідкритим  серцем  ближніх  гріти..
[color="#cf08c2"]Е[/color]-дем    земний,  пора  краси
[color="#cf08c2"]С[/color]-пить  промінь  сонця  на  верхівках…
[color="#cf08c2"]Н[/color]-айкраща    мить  і  див  часи
[color="#cf08c2"]У[/color]-  різних  барвах  і  відтінках.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007685
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Родвін

Гумор. Васько Блоха - рекордсмен

Васько  Блоха  -  у  нас  кумир,
Найкращий  і  найшвидший,
Без  нього  наш  спортивний  двір,
Не  став  би  самий  ліпший  !  

У  школі  Вася  -  рекордсмен,
Бо  раз,  на  фізкультурі,
Сто  метрів  він,  в  один  момент,
Пробіг  -  рекорд  в  натурі  !  

Коли  стояв  він  в  день  ясний,
Готуючись  до  старту,
Сусідський  півень  в  двір  шкільний
Забіг...  Тож  не  до  жарту,  

Бо  цьо́го  півня,  за  хвоста,
Недавнішньої  днини,
Впіймав  Блоха,   не  просто  так,
А  вискуб  три  пір'їни  !  

Їх  вставив  в  головний  убір,
В  убра́ння  індіанця,
А  потім,   вийшовши  у  двір,
Тим  пір'ям  хизувався  !  

А  півень  ще  тоді  не  спав  -
Вони  з  Блохою  стрілись
Та  ко́гут  Васю  не  чіпав,
В  "індєйця"  -  лук  і  стріли  !  

А  тут   -   тут  доленьки  презент  !
Васько   "НА  СТАРТ"   схилився  ...
Відкрився  тил  ...   Один  момент
І  ко́гут  не  збарився  !  

Команда  "МАРШ"  !    В  єдину  мить,
Васько,  як  та  пружина,
Зривається  і  з  місця  мчить  
Бо  спорт  -  це  ж  поєдинок  !  

Та  півень  ще  на  старті  встиг  
Спортсмена  клюнуть  дзьобом,
А  потім  Васю  він  настиг
Й  добавив  ЩЕ  до  того  !!!  

Дзьоби́ще  в  когута  як  сталь,
Обма́ль  не  показалось  !
Блоха,  як  міг  тікав  ...  На  жаль
Від  півня,  все  ж,  дісталось  !  

Тож  когут  гордо  походжа́в  -
В  дворі  -  король  законний  !
Ще  й  груди  колесом  держав,  
І  гребінь  -  як  корону  !  

Васько,  неначе  дикий  звір,
До  фінішу  домчався  !
Фізрук  спинив  секундомір
І  аж  за  серце  взявся  ...  

На  дві  десятих  наш  рекорд
Побив  рекорд  району  !
Портрет  Блохи  -  аж  на  біг  борд  !
Ще  й  грамоту  -  додому  !  

Сестричка  Васі  -  мілкота,
На  ній  і  написала  :
-  Якби  не  півень  без  хвоста,
   Рекорду  б  не  бувало  !


[b][i]Зі   слів   внучка,  записано  правильно.
Підпис                                              /  Родвін  /
[/i][/b]

19-20.03.2024  р.



Ілюстрація  :  https://png.pngtree.com/png-clipart/20220116/original/pngtree-a-little-boy-chased-by-a-rooster-png-image_7103619.png

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009048
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. НА СТОВПІ ВИСИТЬ ОБ*ЯВА

На  стовпі  висить  об"ява,
Когось  будуть  вибирать.
А  куди,  ніхто  не  знає,
Та  від  страху  всі  тремтять.

Всі  зібралися,  чекають,
Ось  промовив  старший  Слон,
Його  силу  давно  знають,
Він  понизив  раптом  тон.

День  народження  в  Вовка,
Мусим  з  святом  привітати,
Побажать  йому  добра,
Подарунок  відіслати.

Любить  він  м"ясне  і  сало,
Дарма  те,  що  зараз  піст.
Раптом  Лиска  прокричала:
Їсти  сало  -  це  не  гріх.

А  Свиня  сиділа  збоку,
Погляд  кинули  на  неї.
Взагалі-то  я  не  проти,
Тільки  ж  зве  мене  своєю.

Я  -  улюблена  Кума,
Бо  хрестила  вовченят.
Може,  вибрати  Кнура?
Як  це  можна?  Я  ж  рідня!

В  лісі  гвалт,  шаленний  крик.
Довго  думали  -  Слона.
Але  він  давно  вже  зник,
Довго  гнались,  та  дарма.

Всі  зраділи  тоді  звірі,
Стали  пити,  танцювать.
Але  все  було  там  в  міру,
Може  Вовчик  завітать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009062
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Родвін

З Весняним святом 8 Березня !

У  весня́ну  теплу  днину
Щиросердно,  вас  вітаю  !
Повний  ке́лих  піднімаю
І  кажу  на  всю  Вкраїну  :  

-   Всіх  з   Жіночим  світлим   святом,
    Любі   жі́ночки  й  дівча́та  !  

В  славне  й  рідне  ваше  свято,
Хочеться  сказать багато  -
Вас  люблю,  вас  поважаю...
Та  найбільше  :   -  всім  бажаю,  

     Перемоги  й  мирних  літ  !  

      Щоб  ви  довгий  вік  прожи́ли  !
     Щоб  ніко́ли  не  тужи́ли  !  
     Щоб  здоров'я  -  як  граніт  !  

   Вам  в  цей  день  -  палкі  вітання !!!
   Щоб  здійснились  всі  бажання,
[b]
   Миру  й  щастя  -  НА  ВЕСЬ  СВІТ    !  !  ![/b]


08.03.2024  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007800
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 17.03.2024

valentinaaaa

У полоні краси

В  тебе  очі  зелені
Із  під  чорних  повік,
Вони  линуть  до  мене
Серед  різних  подій.

Зустрічаю  повсюди
Несуть  в  місячну  даль,
У  життєвих  етюдах
У  пісенний  йдуть  край.

Мабуть  очі  зелені
Бачать  чари  весни,
Там  дерева  кремезні
У  полоні  краси.

Ти  чаклуєш  очима
Лише  погляд  зловить,
Десь  зникає  вся  сила
Щось  у  серці  горить.

В  тебе  очі  зелені
Є  тривога  в  душі,
Там  кохання  пекельне
Не  придатне  сльозі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006862
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 27.02.2024

Віктор Варварич

́Життя вирує

Обіймає  холодом,
Сива,  втомлена  зима.
Небо  сяє  золотом,
В  серці  лунає  струна.

Стривожені  дні  тікають,
У  невідому  синю  даль.
Студені  води  змивають,
Вчорашню,  змучену  печаль.

Любов  гоїть  наші  рани,
Омиває  душу  теплом.
Вже  стихають  урагани,
Сірий  дощик  втікає  шклом...

В  просторі  шукаєм  мрії,
Кохання  вип'ємо  до  дна.
Пишемо  миті  в  сувії,
Звучить  музика  неземна.

Життя  невтомно  малює,
Нам  загадкові  картини.
А  любов  вже  домінує,
Звільняє  нас  від  рутини.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006833
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 26.02.2024

Любов Іванова

ЧУДОДІЙНА ВІАГРА

[b]Дід  Петро  про  ту  ВІАГРУ  чув  не  раз  хороше.
Та  аби  собі  придбати  -  все  немає  грошей.
Але  ціль  собі  поставив  по  осінній  днині.
Щоб  зробити  подарунок  бабці  Катерині…

Не  жував  він  довго  соплі  і  зробив  початок  -
То  продасть  відро  картоплі,  то  яєць  десяток…
То  пляшки  здасть,  що  знаходить  часом  біля  шинку.
Все  у  гроші  переводить,  щоб  потішить  жінку.

Капітал  ховав    від  бабки,  нащо  ті  розбори.
Люди  нал  несуть  у  банки,  а  дід  –  до    комори…
Років  два  збирав,  сердега,  економи  дійсно.
Далі  вузлик  взяв  з  грошима  та    подавсь  у  місто.

Це  ж  яку  він  ніч  влаштує  для  своєї  Каті  !!!
Того  щастя  вже  вже  літ  сорок  не  було  у    хаті.
Та  ото  було  б  спитати  у    дівчат  аптечних.
Як  пігулки  ці  приймати…Не  спитав,  сердечний…

Чув,  що  нюхають  щось  хлопці  і    стають  веселі…
Розім`яв  одну  на  бочці  з  причілку  оселі.
Нюхав  дід  цей  пил  завзято,  в    носі  лоскотало,
А  коли  зайшов  до  хати,  бабці    кепсько  стало…

Глянула  на  діда  скоса,    -Та  що  ж  це  за  лихо!!!
Подивись,  що  стало  з  носом…  і  зайшлася  сміхом!!
Третій  день  уже  сміється,  спинитись  не  може…
Дай  моєму  діду  розум,  милосердний    Боже!!  [/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005460
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Любов Таборовець

Сліди на білому снігу

На  білому  снігу,  як  на  листку,  –  сліди.
А  в  них  –  надія...  на  життя  спочатку.
Вперед,  без  суму,  сліз,  із  легкістю  іти,
вмиватися  росою  спозаранку.

Та  в  відтиску  ступні...  темніє  полотно,
Плющи́ться  сніг  під  ношею  брудною…
Бо  розбивається  ногами,  немов  скло,
Життя  людське  під  тве́рдою  ходою.

Із  кожним  кроком  далі  –  помисли,  гріхи...
Чистішав  слід,  –  і  помисли  світліли...
Та  від  тривог  важких,  зневіри  й  дум  гірких
душа  тягар  не  скине,  де  слідила.

Полоще  землю  дощ,  вмиває  до  весни…
Людські  думки  яснішають  в  чеканні.
Так  хочеться,  щоб  кожен  слід  після  зими
в  розквітлий  ряст  весною  був  убраний.

11.02.2024
Л.  Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005547
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Н-А-Д-І-Я

ЗГАСАЮТЬ СУТІНКИ ВЕЧІРНІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTI7M75_eGU[/youtube]


Згасають  сутінки  вечірні,
Змінився  світ  вже  за  вікном.
Вони  зникають  так  невільно,
Крадеться  ніч  чомусь  тайком.

Вона  загладить  всі  гріхи,
Спростує  всі  життя  проблеми.
Здається,  що  нема  біди,
Що  турбували  нас  даремно.

Це  сон  зморив  вже  наші  очі,
На  лад  свій  все  перевернув.
Він  ощасливить   всіх  нас  хоче,
Від  негараздів  відвернув.

І  ми  щасливі,  ніби  знову,
Та  промайне  ця  швидко  мить.
І  на  душі  все  ті  ж  окови,
Що  не  дають  по-людськи  жить.

Та  ніч-чаклунку  знову  ждем,
І  знову  тайни  довіряєм.
Лиш  огорта  болючий  щем:
Не  буде  так,  як  обіцяє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006764
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти лиш повернися

Вже  знову  розквітли  каштани,
На  нашій  алеї  у  сквері.
Вони  нас  чекають  коханий,
Ти  тільки  відкрий  мої  двері.

Ти  лиш  повернися,  благаю,
Щодня  я  за  тебе  молюся.
Тобі  там  не  легко  -  я  знаю,
Коли  ти  мовчиш  -  я  боюся.

Мовчання  -  то  біль,  невідомість.
Як  довго,  то  так  пече  в  грудях.
Я  знаю  війна  -  то  жорстокість,
Вона  несе  горе  всім  людям.

Я  вірю,  що  Ангел  з  тобою,
В  бою  він  тебе  захищає.
І  може  накриє  собою,
Коли  куля  зла  пролітає.

Нехай  береже  тебе  Ангел,
Хай  кулі  тебе  не  торкають.
Я  знаю  настане,  ще  ранок,
Серця  наші  зустріч  чекають

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006779
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Плач зими

Зимонька  плаче  гіркими  сльозами,
Мабуть  болять  незагоєні  рани,
Ріки  створились  від  смутку  й  печалі,
Де  відшукати  гармонії  грані?

Дивиться  в  небо  -  весняні  вже  хмари,
Може  здалося,  але  ж  не  примари,
Дивно  схилила  свій  образ  в  зажурі,
Знову  думки  зачепили  похмурі.

Що  тут  робити?  Ось,  стукає  зміна,
Вже  не  потрібна  поміч  каміна,
Скоро  нам  сонце  всміхнеться,  зігріє,
В  кожного  звісно  давно  така  мрія.

Йди,  мила  зимо,  на  довгий  спочинок,
Дай  же  зустріти  найліпшу  годину,
Радість  відчути  і  миру,  і  сміху,
Буде  скрізь  затишок  людям  на  втіху!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006638
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 25.02.2024

liza Bird

Червоні тюльпани

І  сьогодні  кружляв  лапатий  сніг,
Природа  підносить  дивні  дари,
В  день  народження  теж,  сипнув  до  ніг,
Білястий  сюрприз  мені  від  зими.

Матуся  радісна,  ніби  сонце,
В  мороз  несе  червоні  тюльпани,
Вони  чудові  з  росою  схоже...
Чи  цю  любов  забути  з  роками?

Не  вчасно  почули  наше  пробач,
Казали  мало  ми  теплі  слова,
На  серці  щемить  потому  вже  шрам,
Коли  запалює  свічку  дочка...

Давно  немає  рідної  поряд,
Та  тільки  згадую  я  відтоді,
Її  сердечний  лагідний  погляд,
Й  оті  хрусткі  тюльпани  червоні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006200
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Амадей

ЛЕОНІДУ ЛУГОВОМУ В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

Я  вітаю,  Дружище,  у  Святковий  цей  день,
Від  душі  щиро  хочу  тебе  привітати,
Щоб  побільше  писалось  віршів  і  пісень,
Не  про  те,  як  вмирають  на  полі  солдати,

Про  кохання  нехай  ще  співає  душа,
Нехай  віриться,  хочеться,  можеться,  Друже,
Перемогу  щоб  ти  оспівав  у  віршах,
З  Днем  народження  щиро  вітаю,  мій  Друже.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006753
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поезія і ти

Поезія  і  ти  -  для  мене  такі  близькі,
Мої  в  ній  почуття  гарячі,  пломенисті.
Поезія  і  ти  -  блакить  небес  і  зорі
І  стукіт  серця  б'є,  неначе  хвилі  моря.

Поезія  і  ти  -  для  мене  не  роздільні,
Поезія  і  ти  -  для  мене  крила  вільні.
Без  неї  я  одна,  одна  так,  як  без  тебе.
Хоч  в  ній  зима,  весна  і  літнє,  ясне  небо.

Поезія  і  ти  -  допомагають  жити,
Поезія  і  ти  -  водою  не  розлити.
І  навіть  коли  дощ,  то  там  живе  кохання,
Коли  метуть  сніги,  нема  розчарування.

Поезія  і  ти  -  веду  щодень  розмову.
Поезія  і  ти  -  дарує  мить  казкову.
І  як  прийде  весна  в  квітучому  убранні,
Поезії  й  тобі  віддам  у  дар  кохання.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006413
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Світла ковток

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок.
Серед  снігу  й  неписаних  літер
У  зимовій  холодній  палітрі.
Мого  серця  ніжності  мево  і  зойк.

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок.
Не  зламали  вітри  і  негода.
Я  сердечну  пишу  тобі  оду.
Чи  впізнаєш  мій  почерк  -  любові  крок.

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок
Чистотою  думок  -  диво-сяйвом,
У  душі  моїй  -  сонячним  майвом,
Як    весняний  узимку  світла  ковток.


09.01.2024р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006772
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Як прикро нам прощатись (альба)

   О,  як  співала  ніч  любовні  серенади.
-  Коханий,  не  спіши,  зажди.
-  На  жаль,  пора.
   Забути  неможливо  всі  твої  принади,
   Але  ж  ранкова  запала  вже  зоря.
-  Солодкі  поцілунки,  як  ваніль,  до  ранку.
   Зірки  торкались  мрій.  Розлука  
   увірвалась  на  світанку.
-  Я  поверну́сь,  моя  красуне  і  коханко.
-  Чекатиму  тебе,  ти  ж  ясноокий  мій.
-  О,  люба,  ніжна,  плакати  лишень  не  смій.
   Як  прикро  нам  прощатись...
   (І  сліз  краплини  впали  на  світанку.)





(Альба  -  ранкова  пісня,  скарга  закоханих  на  неминучість  розлуки  з  настанням  ранку.  Обов'язковий  елемент  -  форми  слів  "світанок",  "  зоря",  "ранок"  в  кінці  строфи)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006227
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Катерина Собова

Талант художника

-Я    до    сина    їздив    в    гості,
Був    на    виставці    учора,
Вернісажем    вона    зветься,-
Кумові    хвалився    Жора.

-Там    художник    бородатий
Представляв    свої    картини,
І    про    образи    й    пейзажі
Торочив    нам    дві    години.

За    хвилину    дружні    шаржі
Показав,    як    малювати:
Хто    хотів,    то    він    за    гроші
Міг    усіх      обдарувати.

От    вже    майстер!    Вірте,    куме,
В    мене    дух    перехопило:
На    очах    у    всіх    присутніх
Із    картини    робить    диво.

На    портреті    -    гарний    дядько,
Бачать    всі:    сміється,    наче,
Мазнув    пензлем    біля    рота  –
І    той    дядько    уже    плаче  !    

Кум    відразу    розсміявся:
-Його      фокус    -    як    пружина!
Так    майстерно    часто    робить
Дорога    моя    дружина.

Коли    п’яний    -    я    регочу,
Тут    художник    -    моя    Ніна:
Мазок    віником    по    пиці  –
І    у    мене    -    кисла    міна!            

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006752
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Катерина Собова

Найкращий курорт

Премію    отримав    Рома  –
Радість    груди    розпирала,
Дівчина    кохана    Тома,
Як    та    пташка    щебетала:

-Місяць    тому    я    вже    склала
У    валізи    сукні    й    шорти,
І    на    днях    переписала
Закордонні    всі    курорти.

На    літак    квитки    вже    завтра    
Можемо    ми    замовляти,
А    позавтра    на    Канарах
Будемо    вже    засмагати.

-В    літаку    боюсь    летіти,-
Відхрестився    зразу    Рома,-
Катастрофи,    всякі    трощі,  
Смерть    раптова,    або    кома…

-Та    не    бійся,  -    каже    Тома,-
Це    відома    всім    картина:
Вип’єш    коньяку    пів    пляшки  –
Будеш    спати,    як    дитина.

-Чого    пертись    на    Канари?-
Міркував    уголос    Рома,-
Якщо    є    коньяк,    горілка  –
То    курорт    для    мене    -    вдома!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006214
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Багатогранне це життя!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oWAhl9yTmxQ[/youtube]


Холодні  очі,  пустий  погляд...
В  очах  твоїх  цвіте  зима.
Минулий  стерти  хочеш    спогад,
Що  дарувала  нам    весна?

Згадай  чарівні  весни  звуки.
Я  пам"ятаю...  Ти  забув?
Чому  затихли  її  струни?
Свої    ці  витівки  вгамуй.

А  серце  зна  ці  витрибеньки,
Наперекір  їм,  заважа.
Слова  чарівні  сипе  в  жменьки.
Моє  серденько  так  втіша.

А  ти  все  дивишся  з-під  лоба,
Хоч  серце  воском  розтає.
Мене  пробач,  і  ще  раз  спробуй...
Дивлюся  -  руку  подає.

І  швидше  кров  тече  по  жилах,
Шалене  знов  серцебиття!
Невже  ростуть  від  цього  крила?
Багатогранне  це  життя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006099
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Амадей

ПОЧУВ ЛИШЕ ГОЛОС

Почув  лиш  голос  й  серденько  співає,
Почув  твій  голос  і  співа  душа,
В  піснях  я  свою  душу  виливаю,
І  радість  виливаю  у  віршах.

Почув  твій  голос  і  вернувся  в  весни,
І  в  серці  заспівали  солов*ї,
І  як  в  сімнадцять  почуття  воскресли,
Переді  мною  очі  знов  твої.

Почув  твій  голос  і  не  стало  втоми,
Співа  від  щастя  серденько  моє,
Безмежно  вдячний  Господу  Святому,
За  те,  що  ти  для  мене  в  світі  є.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006058
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Капелька

Писать стихи - души призвание

Писать  стихи  -  души  призвание
-  Тяжёлый  или  лёгкий  труд.
В  стих  вкладываем  понимание,
Когда  красиво  -  very  good...

Писать  стихи  -  летать  как  ветер,
Но  иногда  идти  пешком.
В  своей  душе  -  в  своей  планете
Вы,  словно,  с  Музою  вдвоём.

Писать  стихи  -  дышать  любовью
Стараясь  целый  мир  согреть;
Скорбеть,  когда  пролитой  кровью
Война  питает  горе,  смерть...

Писать  стихи  не  так-то  просто
Когда  не  знаешь,  что  сказать.
Они  растут  с  духовным  ростом
Раскрыв  уста  и  сняв  печать.

Писать  стихи  -  построить  яхту,
Назвать  "Победа"  иль  "беда".  
Отправить  в  море  иль  на  "плаху"
Решают  Авторов  сердца...

Писать  стихи  -  писать  картину.
В  ней  отражение  души.
Украсить  дом,  снять  паутину
И  не  остаться  на  "мели".

Писать  стихи  -  бальзам  на  душу,
Луч  света,  радуга  мечты.
Но  иногда  стих,  словно,    грушу
Побить  в  спортзале  за  "грехи"...

Писать  стихи  -  ведь  каждый  знает:
"Слова  в  них  -  лего  и  игра".
Свою  страничку  открывает
И  для  тебя,  и  для  себя.

                                 08.02.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006054
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Віктор Варварич

Люди не раби

А  людина  є  вільною,
Ниці  створили  кордони.
Мусить  бути  суспільною,
Кругом  одні  заборони.

Накладають  важке  ярмо
І  хочуть  щоб  була  рабом.
З  сатанистами  заодно,
В  їхніх  головах  вітролом.

І  наганяють  на  людей,
Страх  до  своєї  свободи.
А  ниций,  хитрий  фарасей,
Дурить  з  любої  нагоди.

Цей  світ  і  Бога  не  любить,
Не  винонує  закони.
І  невинного  засудить,
Створює  свої  канони.

Кругом  брехня  літає,
Корупція  жахлива.
Світ  любові  не  знає,
Вона  у  них  зрадлива.

Зупиніться  нечестивці,
Годі  людей  обкрадати.
Бо  серед  вас  одні  вбивці,
Вас  усіх  треба  за  ґрати...

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006010
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024

Lana P.

РОМАНТИКИ… (Дитяче)

Ніч  кричить  в  дупло  сови:
«Зорі  -  наші  острови!
Місяць  -  з  досвідом  човняр,  
У  хмаринні  -  плугатар.

Небо  -  море  навісне,
І  для  нас  не  затісне,
Попливемо  тет-а-тет
До  небачених  планет!»

А  сова:  «Угу,  угу,
Я  до  ранку  не  засну.
В  серце  зоряних  полів,
Краще,  вишли  кажанів,
Мандрівні  готуй  човни,  
Бо  романтики  вони!»

P.S.  Світлина  з  Pinterest.

11.02.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005893
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 17.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

ЛІЛІЇ

Намалюю  тобі  білі  лілії,
Щоб  ти  ім'я  моє  не  забув.
Щоби  дні  не  були  твої  сірими,
Щоби  настрій  завжди  в  тебе  був.

Квіти  ці  в  ароматі  духмяному,
Квіти  ці  носять  ім'я  моє.
У  промінні  яснім  полум'яному,
Коли  сонце  на  небі  встає.

І  коли  візьмеш  в  руки  ти  лілії,
Зразу  любий  згадаєш  мене.
Ми  кохання  на  них  своє  вилили,
Воно  завжди  у  серці  живе.

Буде  дощик  за  вікнами  плакати,
По  шибках  будуть  сльози  текти.
Краплі  з  квітів  роси  будуть  капати,
Їх  в  долоні  збиратимеш  ти.

Посміхнеться  до  тебе  знов  лілія.
В  ній  усмішку  побачиш  мою.
Буде  завжди  з  тобою  моє  ім'я,
Пам'ятай,  що  тебе  я  люблю.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005961
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 17.02.2024

liza Bird

Що попереду чекає?

Немов  пливемо  ми  в  безмежнім  океані,
Вітрисько  розходився,  хвилі  розганяє,
Сказав  би  хто,  що  нас  попереду  чекає,
З  надією  в  прийдешнє,  страх  у  поєднанні.


Життя  вирує,  штормить,  хапає  масштабність,
Бурлить,  клекоче  й  штилі  скоріш  оминає,
Майбутнє  тільки  лиш  Богу  знати  надалі,
Хіба  ж  не  за́вжди  дійство  його  вирішальне?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006016
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мій величавий краю

Тобою  я  і  дихаю  й  живу,
Мій  величавий  і  найкращий  краю,
Роки  тримаю,  мовби  тятиву,
В  них  найдорожча  цінність  в  світі,  знаю,

Твої  ліси,  діброви  і  сади
Захоплюють  чарівністю  розмаю
І  неможливо  просто  так  пройти,
Вони  у  саме  серденько  вражають.

Спинюсь  на  мить  в  розкішному  квіту,
Душа  співає  дзвінко,  ніби  пташка,
Іду,  щоб  знову  глянути  в  саду
Де  в  сукні  білій  ніжиться  ромашка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006009
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024

Ніна Незламна

Блиск світила

Місячне  сяйво  прокладає  стежку,
Під  перламутром  оживає  земля,
Останній  сніг,  сльозою  вмив  мережку,
Зранку  тримала  у  обіймах  стерня.

Із  вітром…  заграє  безсонна  нічка,
Стрімкий,    немов  з  весною  обвінчався,
Торкання,  відчува  манлива  річка,
Укотре    їй  співати  намагався.  

Водний  плескіт,  гребінці  хвиль  яскравих,
Встеляли    поспіх,  радуги  веселки,
Блиск  світила,  привів  до  ігр  забавних,
Хотів  позбавить,  марення  русалки.

По  дзеркальній  поверхні  плаває  лід,
Тож  не  час,  приймати  чари  від  весни,
Хоч  й  лишались  його  дріб’язки,  як  слід,
Але  ж  днище  у  дрімоті,  бачить  сни…

Уже  й  вітру  шепіт  -  Ну  гаразд,  поспи.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006017
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024

Катерина Собова

Дієта

Запросила    дівка    Оля
Жениха    Миколу      в    гості:
Хвилювався,    як    ніколи,
Купив    квіти,    вивчив    тости.

Оля    радісно    зустріла
(Готувала    все    зарані),
Стіл    для    зустрічі    накрила,
Як    в    престижнім    ресторані.

За    стіл    сіли.    Про    кохання
Коля    став    щось    торочити…
-Це    пусте,-    сказала    Оля,-
Давай    краще    їсти    й    пити.

Дівка    спритно    усі    страви
Вмить    до    себе    підсувала,
І    центнерна    ця    фігура
Віртуозно    все    ковтала.

Щезли    холодець,    салати
(Бо    була    голодна    зранку),
Поглинала    її    пелька
Плов,    шашлик    і    запіканку.

Поки    Коля    милувався,
Що    все    йде    без    суперечки,
Залишилася    для    нього
Одна    шкварка    й    ложка    гречки.

І    сказала    сумно    Оля,
Доїдаючи    котлети:
-Їм    я    завжди    вдвічі    більше,
Зараз,    бачиш    -    на    дієті.

В    жениха    включився    розум:
-Як    таку      за    жінку    брати?
Із    зарплатою    своєю,
Як    її    прогодувати?

Дивувалась    довго    Оля,
Що    пси    гавкали    навколо:
Назавжди    тікав    від    неї
Зляканий    жених    Микола.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005667
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 17.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Наснилася весна

Зима.  Глінтвейн.  Скляні  квадратики  вікна.
Сплітає  лютий  макроме  морозне.
Бузку  засохлому  наснилася  весна,
Неначе  хтось  несе  його  з-за  рогу,

А  поки  в  фоліанті  -  пил  і  духота.
Хоч  заглядає  часом  хуртовина,
Розлук  далеких  в'ється  стигла  глухота.
Застрягла  у  суго́рбі  лиш  провина.

Глінтвейну  чи  бузку  відчула  аромат,
Який  вдихала,  ніби  кисень  часу.
Душа,  неначе  всілась  на  журби  шпагат.
Зима  безмовна  у  холодній  рясі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005668
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Зупиніться, щоб побачить душу

Закохатися  в  душу,  не  торкаючись  тіла  –  талант.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N4elb5JgTuI[/youtube]
Душа  таємна  й  загадкова,
Так  важко  кожну  зрозуміть.
У  когось  просто  гонорова,
Її  не  можна  розкусить.

Розправить  плечі,  йде  повільно,
І  носом  небо  дістає.
Сприймать  таку  треба  спокійно,
Хіба  для  неї   рівня  є?

Таку  обходять  стороною,
Щоб  ненароком  не  торкнуть.
Треба  подумать  головою,
Як    цей  змінить  собі  маршрут.

Та  на  таких  нема  образи,
Це  від  народження  такі.
І  не  тримать  в   собі  досади,
Вони  душею  так  слабкі.

Бувають  душі  зовсім  інші,
Вони  притягуть  до  себе.
І  хоч  вони  теж  трохи  грішні,
Така  для  друзів  менІ  треба.

Кого  пускаємо  ми  в  душу,
Забути  важко  так  його.
Ми  не  чекаєм  час  той  слушний,
Не  скажем:  з  ним  не  повезло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005749
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я ЗНАЮ, ЩО ТИ Є

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Моє  кохання,  сонце,  небо.
Я  стільки  літ  живу  без  тебе,
Та  гріє  образ  твій  мене.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
На  цій  землі,  хоча  далеко.
Як  в  теплий  край  летить  лелека.
Мені  привіт  передає.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Приходиш  в  сни,  мене  цілуєш.
Цілунком  душу  ти  лікуєш
І  навіть  зцілюєш  мене.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Хоч  за  вікном  зима,  чи  літо.
Так  порядкують  гордовито,
Усе  ж  чекаю  я  тебе.

Я  знаю  любий,  що  ти  є...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005797
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Олекса Удайко

ГУМОР. КУРКА Й ОРЛАН

                   [i]Курка  хоч  і  літає,
                   Та  орлом  ne  стає!  
                                 Народна  мудрість
[youtube]https://youtu.be/GD0Fws4iQE4[/youtube]
[b][color="#8a048a"]Дворова  курка,  хлопаючи  крѝльми,
Зідралась  якось  на  високий  тин
Й  побачила  орлана  в  небі…  Пильно
Той  споглядав  на  грішну  землю…  Й  кпин  
                   У  тому  вдався  тут,
                   Що  муж  її  –  когут*
                   Орлана  не  злякався,
                   Лиш  чемно  запитався,
                   Чи  може  він  навчить
                   Його  й  жону  летіть?..
                   Обом  щоб  вище  хати
                   Не  в  сні  –  в  яву  літати,
                   Маленьких  щоб  курчат,
                   Коли  настане  час,
                   Із  даху  доглядати
                   Та  в  курник  заганяти…  

                 Орлан  на  тин  тут  ґречно  сів
                 Й  таке  когуту  відповів:

 —  Простори  неба  –  це  мої  пенати,
Родивсь  я  тут  й  згорю  у  тім  вогні…
Мені  дав  Бог  за  хмарами  літати,
А  вам  –  довіку  порпатись…    в  Lайні![/color]
[/b]
4.02.2024
________
*Півень.

P.s.  Чи  не  останні  події...    
є  підгрунтям  цієї  баєчки?[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004936
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Амадей

Ну що з тобою, серце моє, коїться?

Ну  що  з  тобою,  серце  моє,  коїться,
Уже  ж  на  моїх  скронях  сивина?
Тобі  кохання,  невгамовне,  хочеться,
Шукаєш  все  Вона  чи  не  Вона?

Все  дивишся  у  небо,  може  Зіронька,
Пошле  тобі  із  висоти  привіт,
Чи  може  передасть  цілунок  Зіронька,
Ота,  яку  чекаєш  стільки  літ?

Ну  що  з  тобою,  серце  моє,  коїться,
Уже  ж  сади  повинні  відцвісти?
А  ти,  усе  ніяк  не  заспокоїшся,
Все  хочеш  своє  щастя  віднайти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005775
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Олеся Лісова

Промовисте мовчання

Ти  дихання  слухаєш  в  трубку.  Тремтливе  твоє.
Здається,  що  звуками  знищимо  магію  тиші.
Бринить  у  мовчанні  вона  ще  і  ще  голосніше,
Бо  кожен  із  нас  їй  давно  довіряє  своє.

Що  душу  бентежать  ці  стиглі  вишневі  вуста,
А  усмішка  шлях  прокладає  в  глибини  таємні.
Години  до  зустрічі.  Певно  вони  нескінченні
Мені  б  полетіти  на  крилах,  бо  ти  саме  та,

З  ким  я  оживаю  (промінням  розтоплений  лід),
В  цілунку  солодкому  сходяться  пульсом  долоні
І  серце  виводить  одну  із  найкращих  симфоній,
Буяє  природа  і  доля  всміхається  вслід.

Як  тишу  освячує  шепіт:  "Як  сонце  зійде",
Уперто  чекатиму  в  дощ  чи  у  холод  на  згоду,
Бо  небо  в  скрижалях  коханню  присвячує  оду,
Мовчання  промовисте  в  храм  для  вінчання  веде.  


Фото  з  інтернету.
Дякую  автору.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005000
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Любов Таборовець

А пам’ять береже її…

[i](Світлій  пам'яті  Р.  Кириченко)[/i]
Подарувала  її  Осінь,  як  Весну,
Щоб  розбудити  співом  Україну.
Щоб  разом  з  піснею,  усю  красу  земну,
Нести  по  світу  гордо  і  нетлінно.

Барвисто  нотки  грають…  Сяє  в  них  роса
Краплинок  з  плоду  маминої  вишні.
Та  пісня,  що  з  землі  сягала  в  небеса,
Закарбувалась  в  віковіччя  пишно.

Вплелися  в  заспів  ніжно  хлібні  колоски,
Любов  землі  і  материнська  ласка.
У  кожному  його  квітучому  рядку  -  
Легенда  краю  й  предковічна  казка.

А  в  злеті  приспіву  –  її  любов  свята
В  пучку  із  прядива  дзвінкої  пісні,
Бо  Берегиня  з  неї  сплетена  уся.
В  одному  серці  їй  було  затісно.

Всім  тамувало  спрагу  світле  джерело,
Де  пісня  і  любов  жили  від  роду.
Її  з  усіх  стежин  додому  лиш  вело  -
Не  зраджувала  краю  свому  зроду.

Вночі  нещадно  лютий  пісню  цю  відняв,
Розсипав  ноти,  що  печаль  убрали…
А  небайдужий  Вітер  дбало  їх  підняв,
Щоб  із-за  хмар  почуть  земні  хорали.

І  в  тисячах  відлунь  цю  пісню  із  небес
Знеболений  наш  край  сьогодні  чує…
Хай  буде  вона  вище  всіх  земних  чудес
А  пам'ять  береже  її  й  цінує.

09.02.2024
Л.  Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005340
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Шостацька Людмила

НА ДОЛІ НАПИСАНО - ЖИТИ!

Вбивають  нас  гуртом  і  поодинці:
Стріляють  в  серце,  скроні  та  в  лице.
Нас  нищать  скрізь  і  не  лише    о…динці  –
Де  ми  впадемо  –  встане  деревце,
Струмочок  вийде,  оминувши  камінь,
Щоб  дати  знов  комусь  нове  життя.
І  буде  Бог,  він  буде  завжди  з  нами
Заради  правди  та  нових  звитяг.
І  буде  Син,  і  буде  з  нами  Мати,
Весна  із  бруньки  сад  благословить.
Ніхто  не  буде  більше  убивати,  
Лишень  калина  рясно  закровить.
І  буде  світ  дивитися:  «Герої!»
Та  згине  враг,  як  вранішня  роса…
Гойдає  нас  ковчег  старого  Ноя,
Рятуйте,  Україну,  Небеса!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005344
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 10.02.2024

liza Bird

Загадкові очі

Коли  побачив  загадкові  очі,

Злили́сь  волошки  з  небом  воєдино,

Відтак  з'явилися  безсонні  ночі,

Красу  зорі  стрічаю  терпеливо.


Можливо  вибрав  підсвідомо  образ,

Чому  ж  частенько  диво  зустрічаю?

Удень  побачу,  хвилювання  й  розпач,

Настане  ніч...  себе  вже  не  впізна́ю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005459
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Серафима Пант

Спонтанно

Від  переосмислень  
Півобертом  йде  голова:
Діли  на  16  все  сказане  –  
Множив  на  2.
Загрались  в  довіру.
Клялися  у  дружбі  на  зуб.
Тепер  можна  сісти
За  стіл,
А  колись  ти  був  дуб…
Деревом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005426
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Ольга Калина

Зимовий вальс

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=U4cocOv9rjE[/youtube]

 Музика  і  виконання  Василя  Корби  

Я  повертаюсь  думками  в  той  час:
Вечір  шкільний  і  танцює  наш  клас..
Музика  грає,  до  мене  ти  йдеш
І  у  танок  несміливо  ведеш..
Крутиться,  крутиться  крутиться  вальс.

Школо  моя,  незабутні  роки…
Лину  до  тебе  щораз  залюбки.
Перше  кохання  -  нестримне  й  палке,
Перший  цілунок,  мов  щастя  пʼянке.
Крутиться,  крутиться  вальс  крізь  роки.

Знову  зима  і  лапатий  йде  сніг,
Білі  сніжиночки  стелить  до  ніг.
Я  повертаюсь  думками  в  той  час:
Вечір  шкільний  і  танцює  наш  клас..
Крутиться,  крутиться,  крутиться  вальс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005381
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Ти саме та (пісня)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yCEWYsV3hQc[/youtube]                                                                                                            Слова  Світлани  Пирогової,  музика  і  виконання  групи  "Злива".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005284
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 10.02.2024

НАСИПАНИЙ ВІКТОР

Виходить князем світ на вежу дня…

                 *      *      *
Виходить  князем  світ  на  вежу  дня,
Де  біль  і  радість  чорно  –  білим.
Де  голуб  небо  крильми  обійняв,
А  люди  здичіли,  змаліли…

Не  всі  шляхи  в  житті  до  храму  йдуть.
Мілієм  серцем    часто  нині.
А  доля  слізьми  часом  хрестить  путь,-
Ламають  крила  зовсім  юні.

А  світ  молитву  сонця  спрагло  жде:
Тепла  й  любові  всім  нам  треба.
Хай  святить  день  живі  хрести  людей,
Де  храми  душ  тримають  небо.

27.01.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004367
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 10.02.2024

Катерина Собова

Пляма

В    магазині    Ганна    встріла
Дорогу    куму    Уляну:
-Скипидару    ось    купила,
Виведу    на    сукні    пляму.

-В    мене    теж    була    проблема,-
Підхопила    тему    Уля,-
Знають    всі:    люблю    порядок,
Акуратна    я    й    чистюля.

Кажуть,      плями    є    й    на    сонці
(Вченим    це    вдалось    відкрити),
Та    ніяких    плям    у    хаті
Я    не    можу    потерпіти.

В    шафі    зразу    розібралась,
Далі    все    ішло    за    планом:
Вивела    я    на    дивані
Величезну    жирну    пляму.

Вона    зранку    і    до    ночі
Бовваніла    серед    хати
І    мозолила    всім    очі  -
Не    хотіла    десь    зникати.

Що    робити    з    цим    диваном?
Враз    закінчилася    драма:
Вчора    вигнала    Івана  –
І    відразу    зникла    пляма!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Посміхається година

В  голубому  небі,  в  голубому,
Я  відчую  щастя  знову  й  знову,
Віднайду  хмаринку,  як  дитину,
Відображу  щемно  цю  хвилину.

Милий  погляд  і  приємний  дотик,
Дивна  чудасія,  мов  екзотик,
Ось,  загадка  справжня  у  природи,
В  ній  сховаюсь  тихо  від  негоди.

Ніжний  подих  і  чудовий  ранок,
Де  краса  ховається  в  серпанок,
Чиста  і  тендітна,  як  дитина  -
Тихо  розкривається  година.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005408
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Веселенька Дачниця

ДУМКИ

             
Крутеня    небо,  мов  прорвало…                  
Білим  –  білим  покривалом
устелило  землю.  Навкруги
не  видно  сліду  від  ноги.

А  сніг  мете,  а  сніг  мете,  
що  було  вчора  –  вже  не  те.
Не  повернути  мить  назад
у  той  чарівний  зорепад!

Дивлюся  вдаль  –  вона  німа,  
бо  замело,  всюди  зима…
Зима  душі,  як  і  природи,
не  раз  ще  буде  у  нагоді.                                                    
                                                                                                                                     
Весна  розбудить  почуття  -
Вихром  закрутиться  життя  !
Мир,  лад,  стоятиме  в  дозорі  -
Думки  яснітимуть,  як  зорі  !
                                                                 В.  Ф.  -  07.  02.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005455
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Рідна та найкраща сторона (акровірш)

[b]Р[/b]озстелились  поля
[b]І[/b]  сумує  земля
[b]Д[/b]е  пройшли  всі  роки  -  
[b]Н[/b]е  згасити  думки.
[b]А[/b]  душа  так  щемить,

[b]Т[/b]ихо  стримує  мить,
[b]А[/b]трибут  відчуттів

[b]Н[/b]епомітно  провів.
[b]А[/b]  те  світло  в  далі́,
[b]Й[/b]ого  дивні  вогні
[b]К[/b]личуть  за́вжди  мене,
[b]Р[/b]ік,  як  день  промине,
[b]А[/b]ле  з  часом  у  світ
[b]Щ[/b]астя  дихає  вслід,
[b]А[/b]капелла  творінь,

[b]С[/b]мак  краси  поколінь.
[b]Т[/b]ихо  серце  моє:
[b]О[/b]біймає,  живе,
[b]Р[/b]озвіває  печаль,
[b]О[/b]беріг,  як  вуаль.
[b]Н[/b]ебо  мирне,  святе,
[b]А[/b]  все  інше  пройде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005091
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024

Катерина Собова

Вигiдна база

Олігарх    Ельдар    Петрович
В      ’’Мерседесі’’    додав    газу,
Вирішив:    негайно    треба
Ще    одну    відкрити    базу.

Та,    що    близько    біля    дому,
Продавала      фарбу    різну,
Посуд,    вази    кришталеві,
Всякі    гвинтики    залізні.

Підприємець    часто    злився  -
Фірма    збитків    зазнавала:
При    доставці    посуд    бився,
Фарба    в    банках    засихала.

І    не    тішила    торгівля
Там,    де    меблі    продавали:
Покупці    -    народ    примхливий,
Брак    відразу    виявляли.

Тут    ідея    допоможе
Вийти    із    важкої    скрути:
Нова    база    в    центрі    буде
Продавати    парашути.

І    про    брак    ніхто    не    скаже,
Бо    все    буде    шито-  крито,
Не    прийде    спортсмен    сваритись
З    парашутом    нерозкритим!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004998
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Ніна Незламна

У містечку журналістка

У    містечку  зня́ла,  житло  журналістка,
Всім  панам  у  горлі,  стала    наче    кістка,
Статті  у  газетах  та    іще  й  в  обласних,
То    схоже  на  вихор,  посеред  днів  ясних.

Про  всіх  все  напише,  копає  поглибше,
Коли  б  не  писала,  було  би  найліпше,
То  їй  неподоба,  сміття  не  вивозять,
Двірники  не  вчасно    працювать  виходять.

Вже  стаття  з’явилась  про  стежки  –  доріжки,
Бо  там  справжні  ковзанки,  зламаєш  ніжки,
Навіть  де  Міськрада,  на  сонці  лід  блестить,
Як  свята  неділя,  для  них  щаслива  мить.

Не  приймають  скарг,  охоронець  на  посту,
А  йому  до  чого,  веде  мову  просту,
-Моя  компетенція  не  лід  прибрати,
Маю  справу  іншу,  а  мораль  читати,
Мені  тут  не  треба.Он  кажуть  на  завтра,
Сніжком  все  присипе,  до  чого  тут  влада?
*
На  вокзалі    у  кав’ярні  веселенько,
Зібрав  мер    своїх  панів  й  до  них  хитренько,
-Кого  з  вас    й  чому  критика  не  дістала?
Журналісточка  із  ким  з  вас  переспала?

Ті  ж  молились  –  Без  дозволу  хіба  ж  можна,
Й  біда  в  тому,  відстоять  гордість  спроможна,
Не  бере  конвертів,  каже  мала  вдача,
Гордовита  дуже,  до  критики  здатна.

Вже  пораду  йому  шепочуть  на  вухо,
Ви  ж  завжди  в  нас  найперші,  скинете  брюхо,
Нараз  усмішки  у  всіх,-То  ж,  як  зарядка,
Та,  як  чесно  сказать,  заради  порядка.

-Ну,  що  ж  дякую  вам,  щиро  за  довіру,
Мать  прийдеться  й  це  зробить,заради  миру,
Але  складчину  ви  збільшіть,  на  всі  розтрати,
Щоб  посад  не  довелось,  нам  з  вами  втратить.
*
Вдень  дзвінок  до  мера,-  Хапуги  на  ринку,
На  шматкові  сала  обважили  жінку,
Де  вага  контрольна,  хто  відповідає?
Очі  мов  на  лобі,  що  сказать  не  знає.

Кинув  трубку  згарячу  -  Це  уже  капець,
Треба  їй  когось  знайти,  хай  йде  під  вінець,
Запросив  до  себе,  вів  розмову  чемно,
Вона  ж  посміхалась,-  Слухай  це  даремно,
Мені  ж  треба,  жити  за  щось,  тому  й  пишу,
Як  собак  своїх  нацькуєш,  знай  не  прощу.

Мер  чоловік  статний,  як  той  пес  в  упряжці,
Досвід  давно  замав,  щось  шукав  у  книжці,
О,  нарешті,  посміхнувся,  подав  конверт,
Ясні  очі,  блиск  і  радість,  ним  круть-  верть,
-Та  я,  тут  подумала,  від  людей  далі,
Може,  ми  кімнату,  знайдем  на  вокзалі.

Щомісячно  десять  штук,  я  буду  мати,
Лише  такий  договір,  нам  можна  вкласти,
І  кімната  відпочинку  –  твоя  платня,
Це  ж  на  твій,  увесь  дохід,  дрібничка,  фігня.

Просто  встала  і  пішла  -  Як  згода,  дзвони,
Мер  втішавсь,  нарешті,  домовитись  змогли,
Перед  цим,  вихід  шукав,  думав  три  ночі,
Ледь  повіки  закривав  бачив  ті  очі.

Звабливі,  красиві,  в  них  варто  втонути,
І  чому  щасливим,  себе  не  відчути?
Коли,  на  шпальтах  газет,  лиш  його  пика,
Та  й  статки,  підростуть  й  позбавиться  лиха.

                                                                     02.02.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005008
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Спішить теплінь

Ще  не  прокинулись  дива  землі  з-під  снігу,
Але  той  плед  вже  лиже  сонця  штрих.
Скресає  крига,  мов  знесилена  Рогніда,
Вітрисько  в  лігві  приспаний  притих.

Вщухають  кроки  лютня,  бо  весна  -  назустріч,
В  руках  надію  на  життя  несе.
Розтануть  білі  скрізь  сніги  й  морозний  хрустик,
Спаде  зими  пошкоджене  пенсне.

Земля  віддасть  красу  всю  ніжних  первоцвітів.
Зима  немає  сенсу,  а  чи  лінь
Боротися.  Бурулькам  -  сльози  гірко  лити.
Старанність  марна,  бо  спішить  теплінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005004
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Капелька

"Револьвер"

Есть  револьвер  -  большая  штука,
Опасный  даже  "инструмент".
В  мозги  стучится  он  без  стука,
Силён  как  "Пятый  элемент".

Дружить  с  ним  -  жизнь  разнообразить
-  Жизнь  закипит  от  "А"  до  "Я".  
Нельзя  в  зависимось  залазить
И  с  "кипятком"  дружить  нельзя...

Есть  "Револьвер"  -  играет  Стэтхем.
Солидный,  шедевральный  фильм.
Там  круче  роль  чем  даже  Бэтмен.
Он,  словно,  добрый  элохим.

Он  побеждает  в  этом  мире
Разрушив  эго  -  корень  зла.
Он  не  нажал  курок  и  в  "тире"
Поставил  точку  навсегда...

Лет  двадцать  "Револьвер"  в  прокате,
В  нём  есть  крылатые  слова.
И  мир  сей,  словно,  на  закате
-Ведь  в  мире  вновь  идёт  война.

                                 31.01.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005030
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Lana P.

КРІЗЬ ОЧІ БАБКИ…

Зове  цікавість  у  стрімкий,  нескорений  політ  -
Вчуваєш  у  душі  привілля.
Крізь  очі  бабки  дивишся  на  ілюзорний  світ  -
В  них  відображене  довкілля.                                                                                  16.01.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005050
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Леонід Луговий

Головкому

Зімкніть  ряди  тісніше,  головкоме!
Нехай  пробито  коміками  дно,
З  бригадами  в  порядку  бойовому
Мільйони  українців  заодно...

В  тилу  борти  заварюють    рембати
На  вкотре  покаліченій  броні.
Й  проріджена,  продовжуює  стояти
Піхота  в  перехресному  вогні.

Не  рівня  басурманин  курінному,
Ніхто  козацтво  знищити  не  зміг.
Ви  зрадників-чужинців,  головкоме,
Ніколи  не  приймете  за  своїх.

Вам  гетьманство  у  Києві  довірить
На  всю  державу  братство  бойове.
Дух  воїна,  обслужника  мортири,
В  танкістах,  його  правнуках,  живе.

Підрозділи  розставте,  головкоме!
Набати  б'ють  і  вилито  свинець.
В  бою  фінальну  крапку,  а  не  кому,
Поставить  атакуючий  боєць.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004872
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Леонід Луговий

Покинуте село

Старе  село  хвіртками  не  скрипить,
На  світ  похмуро  дивляться  руїни.
Написану  за  декілька  століть,
Сторінку  загортає  Україна.

Заросле  чагарями  і  німе,
Урочище  піснями  не  закличе.
І  впалий  хрест  ніхто  не  підійме
На  встеленому  листям  кладовищі.

Лиш  пам'ять  про  своїх  ще  береже
Хатина  в  порозкидуваних  фото:
Сидять  жінки,  покійниці  уже,
Стоїть  солдат  з  емблемами  піхоти.

Земля  свої  поселення  не  раз
Котком  цивілізації  трощила.
Хто  був  до  нас,  і  буде  після  нас,
Її  закони  правити  не  в  силах.

На  пам'ять  підійме  собі  предмет
Нащадок  хлібороба-селянина.
І  в  бігу  безкінечному  планет
Сторінку  перегорне  Україна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004871
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Ніна Незламна

На варті

Вночі    пісенно  завива  завірюха,
То  монотонно,  то  зривається    в  часі,
Враз  так  раптово,  різкий  свист  глушить  вуха,
Не  знаєш  ти,чи  на  землі,чи  на  Марсі.

Певно  з  думками  нині  хотів  там  бути,
Хоча  б  на  мить,  щоб  відпочити  від  війни,
Страхи  й  жахіття  на  який  час  забути,
Врешті  відчути,  ніжні  пахощі  весни.

Кроки  вперед,  назад,  рота  відпочива,
Комусь  же  треба  зберегти  жаданий  сон,
Тож  хай  уміло,  з  годинку,  ще  поспіва,
В  мажорних  звуках  заметіль,  чи  в  унісон.

Нехай,  їм  насняться  рідні,  що  чекають,
Бузок,  хатина    у  вишитих  рушниках,
Без  свисту,  ракет,  що  раптом  долітають,
Осяяний  сонцем,  під  мирним  небом  шлях.

Ну  от…  втихає  гомінливий  вітрисько,
Бійцю  на  зміну  спішить  інший    вартовий,
Нема  зневіри,  перемога  вже  близько,
Адже  у  душах,  дух  козацький,  бойовий,
Рашистів  клятих  подолають  на  віки́!

30.01.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004896
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Веселенька Дачниця

Що залишимо

Душа  болить…  Ще  мить,  ще  мить  -                
Тривога  ріже  тишу…          
Що  буде  після,  що  жде  нас?                                  
Що  майбуттю  залишим  ?        

Цей  світ  -  для  всіх!    Цей  світ  -  для  Вас!      
Сіяти  треба  зерно,                                
Щоб    розквітло,  лікувало,
А  не  робити  мерву  …    
                                                                                       В.  Ф.-  21.01.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004843
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Віктор Варварич

Спогади

Згадай,  кохана,  тепле  літо,
Де  жагуча  любов  розцвіла.
Ти  крокувала  розмаїто,
Посеред  трав  мене  віднайшла.

А  твої  очі  полонили
І  дурманили  палкі  вуста.
Почуття  мене  ув'язнили,
Як  і  небесна  твоя  краса.

Нам  шепотіли  білі  хмари,
А  сонечко  ніжило  теплом.
Мене  розтривожили  чари,
Ти  огортала  своїм  крилом.

Ти  ніжно  мене  обіймала
І  дарувала  поцілунки.
До  мого  серця  шлях  проклала
І  ми  будували  стосунки.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004798
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024

Lana P.

У ПЕРШИЙ ДЕНЬ ЛЮТОГО…

Намокло  в  лютого  у  перший  день  пальто,
Закралася  у  душу  сива  мряка.
Мене  ти  відчуваєш,  любий,  як  ніхто,
Розвеселяєш,  коли  я  «ніяка»  -
Тобі  звучить  намолена  подяка!              1.02.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004665
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 03.02.2024

Катерина Собова

Свята книга

Був    Микола    дуже    грубий,
Часто    гримав    на    дружину:
-Щоб    жона    корилась    мужу!-
Повторяв    їй    без    упину.

-Цей    закон    не    я    придумав:
Біблія    про    це    сказала!
Щоб    мені    не    огризалась,
Вище    мене    не    скакала!

-Зрозуміла,-    каже    Галя,-
Потягнулася    манірно,-
Все,    що    будеш    вимагати  –
Буде    зроблено    покірно.

І    як    тільки    в    гніві    Коля
Посилає    десь    дружину,
Вона    рада,    очі    сяють  –
Вмить    зникає    за    хвилину.

Задоволена    приходить
(Зберігається    інтрижка),
Чоловіку    не    перечить:
Біблія    -    найкраща    книжка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004537
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 03.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Весна на порозі

Подивлюся  у  вікно
Скрізь  безмежно  замело,
Білизна  -  цукрова  вата,
Дітвора  гуляти  рада.

Сніжки  дивні  -  бравий  хід,
Ось,  уже  з'явився  лід
Та  й  каток  усім  на  втіху:
Буде  знову  море  сміху.

Наяву  зимовий  світ
І  подія,  ніби  квіт,
Ще  б  до  всього  -  перемогу,
Щоб  торкнулася  порогу!

Мир  і  спокій  на  землі
Скоро  буде  навесні
Та  п'янкий  не  сніжний  квіт
Посміхнеться  в  ирій  літ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004793
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024

Родвін

ЯК  КОБИЛІ РОБЛЯТЬ ХВІСТ 16+

   
                 [i]Слідами  світової  класики.

                             За  мотивами  твору

                               [b]Джованні  Бокаччо
                                         "ДЕКАМЕРОН"[/b]

                     День  дев'ятий  .  Оповідка  5.
[/i]
                                                       *              *              *

Священник  Джанні  ді  Бароло
Колись  в  Барле́тті  проживав.
Приход  убогий  був  та  з  цього  
Ніколи  він  не  горював...

Але,  щоб  якось  все  ж  прожити,
Бароло  мусив  щось  робити  -  
То  він  кобилу  запрягав
Й  по  краю  з  гендлем  мандрував.

По  ярмарках,  а  то  й  базарах
Він  їздив  на  своїй  кобилі  
По  всій  багатій  Апулії*
І  знався  в  крамі  і  товарах  -

Де  дешево  -  то  щось  купляв,
А  де  дорожче  -  продавав.


Десь  недалеко  від  Таранті
В  однім  базарному  селі
Він  стрівся  з  П'єтро  із  Тресанті,  
Той  був  баришник.  На  ослі

Він  їздив  теж  ярмаркувати,
Товари  й  кросна  купувати,
А  потім  вміло  продавав.
І  в  тім  -    живу  копійку  мав  !

Вони  на  ринку  сонце  стріли,
З  них  кожен  добре  справу  знав,
Товари  кожен  розіслав,
Й  люб'язно  й  мило  говорили...

Про  те,  про  се...  про  своє  діло  ...
Про  що  -  ніхто  не  пам'ятав  !


Немов  раніш  десь  розлучились...
Священник  П'єтро  кумом  звав  -
Так  міцно  й  славно  подружились.
П'єтро  у  Джанні  чаював,

Коли  по  справах  був  в  Барлетті,
Вгощались  дорогим  спагетті,
В  Тресанті  Джанні  ночував
І  П'єтро  радо  частував...,

Від  серця,  мило  і  привітно,
Його  усім,  чим  Бог  послав.
А  потім  спать  його  поклав
Аж  на  солому,  у  повітку,

Бо  в  ліжко  кума  не  ложив  -
Наш  П'єтро  дуже  бідно  жив  !


Він  мав  будиночок  в  Тресанті,
В  нім  ліжко,  де  постіль  він  слав.
Ані  балкона,  ні  веранди  -
Лише́нь  повітка  для  осла.

Вони  з  жоною  в  ліжку  спали.
Для  Джанні  -  місця  бракувало  !
Він  мусив  на  соломі  спать,
Біля́  кобили  постіль  слать  !

Джемма́то  сповнилась  бажанням
В  сусідки  Зіти  ночувать,
Щоби  із  П'єтро  міг  поспать
Священник  із  Барлетти  Джанні.

-    В  постелі  він,  як  гість  щоб  спав,
     А  не  кобилу  обнімав  !  -


Джеммато    -  так  дружину  звали...
То  чоловік  лиш  промовчав,
А  в  Джанні  очі  запалали,
Він  посміхнувся  і  сказав  :

-  Кумо́  Джеммато,    не  турбуйся,  
   Бо  я,  як  оком  підморгну  -
   Кобилу  в  дівку  оберну
   В  таку,  що  просто  залюбуйся  !

   І    сплю,  як  з  жінкою,  всю  нічку.
   А  потім,  знову  -  тільки  чхну,
   То  враз  в  кобилу  одверну
   І  запряжу  у  віз  чи  в  бричку  !

   Свою  кобилку  я  люблю
   Тож  біля  неї  пересплю  !


Хазяйка  дому  здивувалась,
Але  повірила  йому...
Ще  й  чоловіку    розказала
А  по́тім  мовить  по  тому́  :

-  Якщо  він  вміє  чарувати
   Та  ще  й  великий  твій  приятель,
   То  хай  тебе  навчить  тих  чар  -
   У  нього  ж  -  небувалий  дар...!

   Ти  о́бернеш  мене  в  кобилу.
   Вдвох,  на  кобилі  й  на  ослі,
   Поярмаркуєш  у  селі,
   Поті́м  вернеш  личину  милу.

   Подвійний  зиск  ми  будем  мать,
   А  втім  -    пора  лягати  спать  !


Кум  П'є́тро  ніч  крутився  в  ліжку
Джеммато  навіть  не  змогла
Приспати  любощами,  ніжно...
Бо  думка  спати  не  дала.

Повірив  П'єтро  в  ту  дурницю,
Послухав  жінку,  як  годиться,
Кумася  став  прохать  навчить
Кобилу  з  жінки  як  зробить.

Хотів  його  відговорити
Приятель  Джанні,  та  ніяк
Не  піддається  неборак  -
До  чарів  хоче  долучитись  ...

 Кортить  кобилу  свою  мать
 Й  з  ослом  на  пару  гендлювать  !

   
-  То  що  ж,  навчу  вас,  що  робити,
   Проснемось  завтра  ми,  чуть  світ,
   Бо  гриву  важко  сотворити...
   Та  найтрудніша  штука  -  хвіст,

-  Кум  Джанні  важно  так  промовив,
   А  потім  ще  додав  два  слова  :
-  Щоб  хвіст  гарнезний  сотворить  
   Із  ним  прийдеться  помудрить  !

   Його  так  тяжко  приробити...
   Для  цього  треба  щось  утнуть...,
   А  без  хвоста  ж  -  не  обернуть  !
   Це  важко  навіть  уявити...

   Та  раз  вже  взялись  -  не  вернуть  !
   У  нас  все  вийде,  певен  будь  !

       
Джеммата  з  П'єтро  знов  не  спали,
В  постелі  йорзали  всю  ніч...
На  чудо  так  вони  чекали,
Що  з  сонцем  побрели  навстріч,

До  кума,  дорогого  Джанні,
Скоріш,  щоб  чари  ті  бажані
Перевтілили  на  кобилу
Джеммату  -    П'єтра  жінку  милу  !

А  Джанні,  лиш  в  сорочку  вдітий,
До  них  підвівся  і  сказав  :
-  Нікому  б  це  не  показав
   Раніше  я  у  цілім  світі  !

Лише́нь  для  вас,  своїх  кумів
Таїнство  це  розкрить  посмів  !
   

Коли  ви  так  це  забажали,
То  я  навчу,  дивись  сюди  -
Щоб  все,  що  ви  запам'ятали,
Не  принесло  для  вас  біди,

Щоб  без  помилок  чаклувати,
Не  слід  нічого  мудрувати  !!!
Я  все  вам  зараз  покажу,
Робіть  лиш  так,  як  я  скажу  !

-  Ми  згодні  все  робить  по  слову,
   Лишень  тобі  я  тут  корюсь,
Джеммата  мовила:  -    Клянусь  !
-  Клянусь  і  я...!    -    П'єтро  промовив...

Тоді  кум  Джанні    свічку  взяв
Ткнув  П'єтру  в  руку  і  сказав:


-  Ну,  от  і  добре,  все  чудово,
   Я  бачу  -  все  до  Вас  дійшло  -
   Й  додав,  здригнувшися  нервово  :
-  Язик  у  вас  -  не  помело,

   То  щоб  не  сталося  -    ні  слова  !
   Бо  все  розладить  та  розмова,
   Дивіться  добре,  що  чинить,  
   Й  затямте  все,  що  говорить  !

   Щоб  не́  було  -  терпіть  щосили  !
   Бо  зойкнеш,  крикнеш  -  нанівець
   Зведеш  всю  справу  і  -  кінець  ...
   Й  не  буде  в  вас  тоді  кобили  .

   Щоб  кожен  Господа  благав
   Про  хвіст...  До  ладу  щоб  пристав  !


Кум  П'єтро,  в  руки  свічку  взявши,
Запевнив  -    буде  все  як  слід  !
Завмер  він,  дух    затамуваши,
А  від  неспокою  -  аж  зблід  !

Отець  звелів  Джемматі  милій  :
-  Нараз  догола  роздягнись,
   Постань  же  рачки,  міцно  впрись  !
   Стій  так,  немов  стоять  кобили  !

   Тихенько  стій,  не  озивайся.
   Хоч  хто  би  раптом  не  позвав,
   Чи  доторкнувся,  чи  злякав  -
   Ти  навкруги  не  озирайся  !

   І  щоб  не  сталося  -    мовчи  !
   Бо  все  розладить  навіть  пчих  !


А  сам  до  неї  руки  суне,
Ко́си  гладить  їй  грайливо,
Говорить  П'єтру  :  -  Слухай,  куме,
   У  нас  розкішна  буде  грива  !

В  Джематти  коси  розплелися  -
Так  в  шию  Джанні  їй  вчепився
І  примовля  при  цім  слова:
-  В  кобили  гарна  голова...

А  сам  -  мов  кіт  коло  сметани,
Навкруг  оголеного  стану  :
-  В  кобили  будуть  гарні  ноги  -
Каже    Джанні  :    -  щоб  дороги,

   Для  неї  легкими  були...
І  гладить  -  знизу  догори...


Від  дотику  вона  здригнулась,
Назад,  легенько,  подалась...
Неначе  грізне  щось  почула.
Та  виду  все  ж  не  подала...

А  той  вже  груди  її  мацав,
По  спині,  як  кобилу,  ляскав,
А  перса  -   повні  і  пругкі,
Та  ще  й  привабливі  такі...

Аж  в  нього  встало  щось  незване,
Ще  й  з  під  сорочки  вигляда,
Та  добре  -  то  не  є  біда,
Бо  він  же  теж  людина  -  Джанні  !...

Тож  Джанні  й  каже  :  -  Певно  будуть
У  кобили  гарні  груди  !


До  живота  він  теж  звертався,
Й  до  спини  складно  ворожив,
А  щоб  міцніший  круп  удався,
До  стегон  тихо  шепотів  :

-  В  Джеммати  є  красиві  стегна,
   В  кобили  буде  сильний  зад,
   Бо  це  ж  -    кобила,  не  коза,
   Ще  й  чистокровная,  напевно...

Лишень  хвоста  зробить  зосталось...
То  він  сорочку  закотив,
За  тичку  свою,  рослу,  взявся  
І  прямо  в  дучку  застромив,

Що  зроблена  для  того  діла...
-  Хвіст  буде  гарний  у  кобили  !

Врочисто  Джанні    заявив  !
Джематті  й  втямити  не  вспіла  !


Кум  П'єтро,  що  уважно  слухав,
Бо  все  хотів  запам'ятать,
Вдивлявся  і  мотав  на  вуса,
Враз  став  обурено  кричать  :

-  Панотче,    стійте,  зупиніться
   Хвоста  не  треба,  відступіться  !
Та  рідиво  нараз  стіка,
Те,  що  від  нього  рость  людська...

Кум  тичку  витіг  й  важно  мовить  :
-  Гей,  П'єтро,  що  ж  ти  натворив?
   Хіба  ж  мовчать  я  не  велів  ?
   Була  кобила  вже  готова,

   Ти  розкричався  -  нанівець
   Ізвів  всю  справу  і  -  кінець  ...


   Хвоста  вже  наново  не  втулиш  ...
-  Та  добре  зразу  було  там...
   Хвоста  того  не  треба...  Чули  ?
   Мені  б  сказали  :    -  Зроби  сам...  

   Та  й  направляли  його  низько  !
-  Приріс  би  добре,  там  же  близько,
   Тому  тобі  я  й  не  сказав,  
   Бо  ти  ж  бо  влучно  б  -  не  попав,

   На  перший  раз.  Не  зміг  би  вставить  !
   Це  діло  тонке,  любий  куме  -
   Потрібен  досвід,  треба  думать...
   Не  зміг  ти  б  так,  як  я  приставить  !
 
Промовив  Джанні  :    -  Жаль...  Не  стати
Кобили  гарній  із  Джеммати  !


Почувши  їхню  суперечку,  
Звелась  Джематта  й  аж  кипить  !
На  чоловіка,  безперечним,
Сварливим  голосом  кричить  :

-  Який  дурний  ти,  чоловіче,
   Кажу  тобі  я  прямо  в  вічі  :
   Ну  де  ж  ти  бачив,  біднота́
   Живу  кобилу  без  хвоста  ?

   Та  ти  і  так  уже  є  бідний,
   Дай  Боже,  щоб  бідніший  став,
   Як  ти  із  мене,  без  хвоста,
   Кобилу  робиш,  жалюгідний  !

   Чого  ти  рота  відкривав  ?!!!
   Хвоста  не  треба...?  Ти  сказав  !


Словами  чари  ти  розвіяв,   
   Тож  про  кобилу   -   тільки  мріять...!
   А  я  ж  старалась,  як  могла  !  -
   Джематта  вділась  і  пішла...

А  П'єтро,  з  панотцем  напару,
Скупивши  гарного  товару
Осла  й  кобилу   запрягли
Бо  часу  га́ять  не  могли  -

В  Бітонто,  Лечче,  місті  Барі*,
Вони  завзято  торгували,

А  в  Барі  ж  ярмарки  -  ой  славні  !...
Там  П'єтро  добрий  гендель мав
Й  ніколи  більш  не  розмовляв
Він  про  кобилу  з  кумом  Джанні.

Лише́нь  одній  Джанетті  милій
Ще  снились  сни  про  хвіст  кобили...

                                                       *              *              *

*  [b]Апулія[/b]  -  один  із  найрозвинутіших  регіонів  Італії,  розміщений  на  півдні  країни.  Складається  з  провінцій  Барі,  Барлетта-Андрія-Трані,  Бриндізі,  Лечче,  Фоджа,  Таранто.  
     Столиця,  адміністративний  центр  і  найбільше  місто  -  [b]Барі[/b].


22-29.01.2024  р.



Фото  :    https://xn----7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/img/boccaccio/decamerone/big/90.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004729
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 03.02.2024

Олеся Лісова

Щасливі!

Органза  сивиною  туману  стелилася  містом,
Листопад  невгамовно  крутив  покоцюрблене  листя.
Промінцями  між  хмар,  що  під  казку  вечірню  заснули,
Рука  в  руку  йшла  пара  й  душею  до  неба  горнулась.

До  долоньок  гарячих  тулився  застуджений  вітер,
Небо  сіяло  мжу  прохолоди-крупиці  крізь  сито.
Їм  невтямки  було,  що  примари  затемнених  вулиць
У  повітрянім  танці  на  них  випадково  наткнулись.

Десь  між  зоряних  квітів  пливли  їх  думки  і  бажання
І  до  інших  галактик  летіло  в  цілунку  кохання.
Як  кульбаби  ліхтариків,  палко  світилися  очі,
Ніпочім  їм  були  заблукалі  нічні  поторочі.

Навіть  місяць  всміхався,  утерши  сльозини  зрадливі,
Хоч  були  вони  трішки  смішні,  але  дуже  щасливі!




Фото  із  інтернету.
Дякую  автору.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004638
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 03.02.2024

Степан Олександр

Рідна мова.

Ах  мова,  мова-дар  для  спілкування,
Слова  кохання,  пристрасті,  образ.
Яка  ти  мова  у  хвилини  хвилювання?  
В  собі  таємна  і  прекрасна  на  показ.  

Так  просто  коли  мова  є  одна,  
Споріднена,  знайома  і  відома.
Доступна,  рідна,  чарівна,
І  наперед  продумана  свідомо.  

Та  мови  різні  і  їх  люди  вчать,
Це  модно  і  культурно,  прогресивно.  
Для  декого  таємно  так  звучать,
Або  зростаються  для  когось  імпульсивно.

Є  виросли  у  сплетені  трьох  мов,
Четверту  набули  під  час  кохання.  
Якою  мовою  думки  під  час  розмов?
Бо  кожна  має  право  існування.  

Яка  є  рідна?  Та  яку  забув?
Чи  ту,  що  вибрав  щоб  тебе  сприймали…
Яку  ти  чуєш,  коли  ти  заснув?
Якою  мовою  тебе  жадали?  

Яка  є  рідна  знає  лиш  душа,
Вона  ридає,  коли  її  чує.  
Це  ті  пісні,  що  мамині  вуста  
Колись  співали…  все  тепер  минуло.  

Це  коли  сльози  котяться  з  очей  
І  губляться  в  старих  глибоких  зморшках.  
Є  рідна  мова  в  кожного  з  людей,  
Або  складається  із  різних  мов  потрошки.

28.01.24р.  Олександр  Степан.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004322
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Любов Таборовець

Лелеченько, леле…

Лелеченько,  леле,  подруженько  мила,
В  мовчанні  зориш  все  у  рідні  краї?...
Туди  де  літали  завжди  вільно  крила,
Де  в  щасті  леліяли  діток  своїх.

Болить,  моя  вірная,  я  ж  бо  це  знаю.
Крижинкою  се́рденько  б’ється  твоє…
За  вітром  солону  сльозу  відпускаєш...
Вже  в  мрії  й  надії  гніздечко  там  в’єш.

Поглянь,  моя  лелечко,  пташечко  рідна,
Тобі  з  небовисся  я  місяць  дістав.
Щоб  серед  пітьми  вірний  шлях  було  видно,
І  сяйво  очицям  твоїм  дарував.

Думки  твої  сумом  окутали  небо,
Дорога  далеку  в  наш  зболений  край…
Та  кращого,  мабуть,  у  світі  не  треба
Як  той,  де  від  щастя,  душа  летить  в  рай.

11.01.2024
Л  Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002821
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Валентина Ярошенко

Казкові мрії

Ой,  як  гарно  світить  місяць
Нам  рвонути  зараз  з  місця,
Полетіть  у  синє  небо
Мабуть  є  така  потреба.

Не  янголом  стати  в  небі
Ту  екскурсію  для  себе,
Все  з  небесними  тілами
Піти  в  танок  із  зірками.

Нове  щось  Сатурн  розкаже
До  нас  в  нього  є  повага,
Зустріне  місяць  із  човном
В  нас  мрія  є  така  давно.

Повезе  нас  між  хмарками
Пояснить  усе  словами,
Щоб  у  сні  нам  ще  наснилось
Яка  в  них  велика  сила.

Ой,  як  гарно  світить  місяць
Нема  сну,  кудись  подівся,
Знаходить  думка  нас  одна
Скоріш  скінчилася  б  війна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002304
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Наталі Косенко - Пурик

Тепло до краплі

Я  вкладаю  у  лист  любові
Найдорожчі  свої  слова,
Неповторні  й  такі  чудові  -
В  них  надія  моя  жива.

Я  вкладаю  тепло  до  краплі,
Що  зібрала  з  ранкових  рос,
Знов  зволожу  вуста  я  спраглі
Ефективних  для  серця  доз.

Я  вкладаю,  хіба  не  бачиш?
Що  можливо  укласти  ще?
Ти  розлуку  мабуть  пробачиш,
Бо  в  рядках  все  життя  святе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004162
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Рясна Морва

Хоку про природу №3

***
Місяць  плаває
В  небеснім  темнім  морі
Не  штормить  світлу
***
Сльозиться  небо
Торкається  волого
Земля  радіє
***
Сніг  всміхається
Морозні  блищать  зуби
Білила  зима

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003592
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Родвін

ТРОЄ І ВЕЛИКА БОЧКА

               [i]Слідами  світової  класики.

                           За  мотивами  твору

                                     [b]Луція  Апулея
"МЕТАМОРФОЗИ,  АБО  ЗОЛОТИЙ  ОСЕЛ"
[/b]
                 Книга  дев'ята  .  Розділи  5  -  7.
[/i]

                                   *              *              *

Мовчання  таїнством  сповита,
Належно  в  пам'яті  укрита,
Була  б  ця  розповідь  забута,
І  більш  ніколи  не  почута  ...  

Про  казус  той,  лиш  двоє  знали
І  в  тайні  б  до  сих  пір  тримали
Та  те,  що  в  серденьку  ховають,
Так  часто  іншим  довіряють  ...

Тож  якось  з  вуст  до  вух  жіночих,
По  дружньому,  посеред  днини,
Слова,  немов  горох  з  торбини,
В  цей  світ  посипались  охоче  !

Тож  можна  нашорошить  вуха
Й  цю  байку,  по  секрету,  слухать...

                                   *              *              *

В  землі  якійсь,  в  якомусь  краї  
Хазяїн  в  бідній  хаті  жив.
Жилося  як  ?  Лиш  Бог  те  знає  !
Хоч  бідував  він  -  не  тужив.

До  ночі  тяжко  працював  !
Заняттям  не  перебирав  
І  щоб  копійку  заробити  -
У  кузні  тяжко  мав  робити  !

Такая  ж  бідна  і  проста.
Була  в  нього  дружина  мила,
Та  всі  про  неї  говорили  :
-  Розпусниця  вона  ще  та...

Недобру,  тобто,  мала  славу    -
Мов  гріховодная...,    шалаva  ...

Одного  разу,  рано-вранці,
Коли  ще  сонце  тільки  встало,
До  неї  завітав  коханець,
Коли  господаря  не  стало  -

Побіг  той  бідний  на  роботу,
А  жіночці  -  нема  турботи  !
Стриба  коханець  -  прямо  в  ліжко  !
Цілує  їй  і  вушко  й  ніжку,

Від  любощів  немов  літають,
Чимдуж  кохаються,  щомога
На  потім  не  лишив  нічого,
В  обімах  палких  засинають  ...

Такі  наївні  й  безтурботні...
У  ніжній  трепетній  дрімоті  ...

А  чоловік  пройшов  дорогу
До  кузні,  прямо  до  порогу  ...
Згадавши,  що  забув  ключі.
Додому  повернув  мерщій  !

Прибіг  до  хати,  сіпнув  двері  :
-  Мабуть  моя  дружина  спить  !
Він  в  двері  грюка  ще  й  свистить  -
Неначе  сон  якийсь  химерний  ...

-  Прокинсь,  дружино...!  Відчини  !!!
Та  тільки  ж  замкнені  вони  :
-  Мабуть  розбійників  злякалась
   Та  й  з  переляку  десь  сховалась...

     Бо  зараз  бродять  всякі  люди,
     А  так  воно  спокійніш  буде...

А  за  дверима  -  переляк  !!!
Куди  втекти,  куди  сховатись  ?!
Коханець  в  розпачі  закляк  -
Оце  так  влип  !  Все  ж  може  статись  !

Кулак  у  коваля  -  як  молот  !
Закрався  в  душу  страх  і  холод  !
Тікать  -  куди  ж  ти  побіжиш
Коли  від  жаху  весь  дрижиш  !?

Але  ця  шельма,  знала  справу,
Все  оком  обвела  довкіл
Й  узріла,  вриту  прямо  в  діл,  
В  кутку  порожню  бочку  справа  !

Чималу  бодню,  замість  скрині,
Ще  й  вкопану  до  половини  !

Від  страху  швидкий  і  безмовний
Кохнець,  голий,  як  з  води,
Шугну́в  в  ту  бочку,  безсоромний,
Аби  подалі  від  біди  !

А  жінка  двері  відчиняє
Й  до  чоловіка  промовляє  :
-    Ну  що,  з'явився  ?  Ти,  ледащо  ?!
     Та  заблудився  б  десь  ти  краще  !

     А  то  десь  лазиш,  волоцюго  ?!
     Ти  хоть  копієчку  приніс  ?
     Мабуть  носив  тебе  сам  біс  ?
     З  тобою  жить  -  одна  наруга  !
 
     Шматочка  хліба  не  діждуся...,
     За  кужілем  вся  ізведуся  !

     Не  світить  лампа,    темно  в  хаті,
     Про  заробітки  ти  не  дбаєш  !
     Що  заробив  -  те  проїдаєш
     Не  буть  мені  отут  багатій  !!!

     Та  ти  ж  не  чоловік  -  ледащо  !
     Сусідці  Дафні  онде  краще  -
     Бо  чоловік  про  неї  дбає  
     І  гроші  гарні  заробляє  !

     А  та  Дафна  -  та  ще  панна  !  
     Зранку,  досита  наївшись
     І  донесхочу  напившись
     Тільки  й  марить  про  кохання  !
       
     А  я  вже  і  не  жду    на  милість  -
     Боже,  як  же  я  стомилась  ...

-    Та  заспокойся,  Бог  з  тобою,
       Не  верещи,  спокійніш  будь  !
       Я  вже  подумав  головою,
       Грошей  як  можна  роздобуть  !

В  мене  така  цікава  справа  -
Ти  оком  обведи  довкіл,
Ти    ж  бачиш  бочку,  вриту  в  діл  ?
В  кутку,  порожню  бочку,  справа  !?

Чималу  бодню,  замість  скрині,
Ще  й  вкопану  до  половини  !
Із  неї  користі  немає  -
Порожня,  тільки  заважає  !

То  я  рішив  її  продать
Дина́ріїв...  скажім  -  за    п'ять  !!!

Вже  й  покупця  стрів  на  дорозі
Коли  додому  з  кузні  йшов
Він  скоро  буде  на  порозі
Дивись  -  уже  він  підійшов  !

Тож  треба  бочку  витягати
Щоб  покупцю́  її  віддати.
Фарту́х  на  себе  накидай,
Давай,    скоріше  помагай  !

Бо  п'ять  дина́ріїв  -  то  гроші
І  на  дорозі  не  лежать  !
Потрібно  їх  швиде́нько  взять,
Бо  лиш  свої  вони  хороші  !

Скоріше  б  бочечку  продать,
Динаріїв  -  аж  цілих  п'ять  !


Тут  жінка  тим  і  скористалась,
Що  чоловік  грошима  марить
Нахабно  сміючись,  озвалась:
-    Ну  й  чоловік  в  мене...  Не  тямить...

       Удома,  гожий  цей  товар,
       Я  продала  за  сім  динар  !
       А  ти  десь  бігав  продавать
       Й  продав  його  за  цілих  п'ять  !

       Який  же  є  з  тебе  гендля́р,
       Якщо  ти  річ  продав,  прито́му,
       Дешевше  чим  я  баба,  вдома
       І  взяв  якихось  п'ять  динар  !

-    Оце  ти  справжній  молодець  !
     Коли  ж  прийде  той  покупець  ?

Промовив  чоловік    зрадівши
Ціні,  що  жінка  сторгувалась:
-    Хто  ж  заплатив  за  неї  більше  ?
     І  як  воно  так  гарно  склалось  ?

Вона  на  це:  —  Та  він,  причинний,
     Сидить  у  бочці  з  півгодини.
     Заліз  у  бочку  й  розглядає,
     Чи  вад  якихсь  у  ній  немає.
 
-    Та  є  тут  в  бочці  дві  щілини
Нежданно  з  бочки  долинає  :
-    Я  все  уважно  оглядаю  -
       Хороша  бочка.  Трішки  в  глині,

       Потрібно  лампу  -  присвітить,
       Щоб  бачити  -  за  що  платить  !

     Бо  я  ж  ті  гроші  не  клепаю  !
     Он  трохи  бруд  отут  пристав...
     Я  зараз  бруд  цей  поздираю,
     Щоб  різних  вад  не  прикривав  !

Тоді  коваль  приніс  шахтарку  
-      У  тебе  в  бочці  душно  й  жарко  !
       Вилазь  но,  брате,  почекай,
       Я  сам  почищу...    спочивай

І  знявши  одяг,  вліз  до  бочки,
При  світлі  слабкому  шахтарки
Схватив  шкребок  і  дуже  шпарко
Здер  бруду  кірки  і  шматочки    

Світ  лампи  ледве-ледь  тремтить,
А  в  бочці  вже  коваль  сидить  ...

Над  ним  дружина  нависає,
Коханець  -  ззаду  примостився,
Своє  він  діло  добре  знає,
До  жінки  тісно  притулився

І,  як  обперлась  та  на  бочку,
Продовжив  з  жінкою  любо́щі  !
І  ублажав  свою  коханку  -
Робив  все  так,  як  вдіяв  зранку  !

Була  та  жіночка,  порочна,
На  чоловіка  вкрай  сердита  -
Бо  грюкав  так,  щоб  розбудити  
Та  ще  й  згадав,  невлад,  про  бочку  !

Ледь-ледь  не  вибив  в  хаті  дверці
І  взагалі,  чого  приперся  !?

То,  щоб  ще  більше  допекти,
Просунувши  башку  під  віко,
Ще  й  глузувала  з  чоловіка  -
Тиця́ла  пальцем,  де  шкребти  !

Скінчив  трудитися  коханець,
І  витер  голову  від  поту.
Коваль  завзятий,  бочки  бранець,
Заве́ршив  теж  свою  роботу.

Сім  ди́нарів  забрала  краля
Й  на  ринок  побрела  по  тому.
А  бочку  той  коваль  помалу
Припер  коханцю  аж  додому.


       13.01.2024  р.


Фото  :    Alexander  Daniloff
https://illustrators.ru/users/id5048  
https://illustrators.ru/illustrations/884087

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003013
дата надходження 14.01.2024
дата закладки 28.01.2024

Родвін

Сніжинки

[b][u]Сніжинки[/u][/b].

Коли  йде  сніг  -  повітря  чисте-чисте
І  пахне  свіжим,  спілим  кавуном  ...
Мов  пух  літає,  тихо  й  урочисто
І  все  навкруг  здається  дивним  сном...

Сніжинки  плавно  й  вичурно  кружляють,
Немов  панянки,  нудно  вибирають
Постіль,  в  якій  прийдеться  довгу  зиму  спать,
Дрімать  щасливо  й  мирно  спочивать  ...

А  може  просто  -  трішки  полежать  ?
Бо  доленьки  одвік  ніхто  не  знає,
Ніхто  ж  у  світі  Бога  не  спитає,
Чи  заіскришся,  чи  то  канеш  розтавать  ...

Сніжинки  стомлені  з  небес  летять...
На  грішну  землю...  Доленьки  шукать...

16.12.2023  р.

Фото  :  https://pustunchik.ua/uploads/school/cache/faa5a82d5e632dfcfd903bfddf2e983c.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000984
дата надходження 16.12.2023
дата закладки 28.01.2024

Родвін

FPV  дрон. Сонет.

[b][u]FPV   дрон.  Сонет.  [/u][/b]

В  завзятім  леті,  серед  білих  хмар,
Ширяє  чорна,  наче  ворон,  птиця.
Шукає  на  землі  чужих  почвар  -
Це  наших  хлопців  -  око  і  десниця  !

Ледь  видима,  настирна,  як  комар,
Ні  вдень,  ні  в  ніч  -  ніколи  їй  не  спиться  !
Завжди  готова  нанести  удар  -
Над  полем  бою  -  демоном  кружиться  !

В  окоп  метнула  бойову  гранату
І  вщент  розне́сла  москаля-солдата  !
Кацап  бридкий  !   Чого  приперсь  сюди  ?!  

Прийшов,  з  мечем,  через  моря  і  гори  ?
Тісни́ми  стали  ро́сійські  простори  ?!
Сидів  би  дома  -  не  було  б  біди  !  


11.12.2023  р

Фото  :    https://img.pravda.com/images/doc/1/d/1d16b61-1680.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000846
дата надходження 14.12.2023
дата закладки 28.01.2024

Родвін

Завірюха і Ведмідь. Казочка.

[u][b]Завірюха  і  Ведмідь.  Казочка.[/b][/u]

Продовження  віршика  "Веснонька  і  завірюха"

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980240



                             [i]Квітує  сад  та  Завірюха
                             Не  хоче  йти  і  вельми  злиться  !
                             Весни,  нахаба,  геть  не  слуха
                             Ніяк  не  хоче  поступиться  !  

                             Хурделить  сніг  на  ніжний  цвіт   -  
                             Завіять  хоче  цілий  світ  !  
                             Та  стрілась  з  вітерцем  гарячим  -  
                             Ой,  як  же  він  її  обняв  !...

                               Що  мало  зовсім  не  здолав
                               Гарячим  подихом  юначим  !  
                               Ледь  вирвалася  -  не  спіймать  
                               І  га́йда  в  ліс  -  скоріш  тікать  !

                               Метнулась  з  страху  по  дорозі,  
                               А  потім  -  через  бурелом  !  
                               І  опинилася  в  берлозі,  
                               З  ведмедем   за  одним  столом.  
       
                               -  Послухай,  друже  косолапий,     
                                   Єсть  справа...  Добре  дам  на  лапу...     
                                   Берлогу  здай,  щоби  пожить...     
                                   Та  літо  якось  пережить  !  

                             Ведмідь  второпав,  хоч  спросоння,  
                             Що  діло  вигідне.  Зопа́лу  
                             Ціну  заправив...  Ой,  чималу  !  
                             Й  угоду  склали...  Двохсторо́нню  !

                             Тож  доки  літо  чарувало,
                             Дара́ми  осінь  частувала,
                             В  берлозі  завірюха  спала
                             Під  ковдрою,  в  шовкових  травах...
         
                             Та  час  пройшов,  тепла  не  стало
                             Птахи  у  даль  подались,  в  вирій  ...
                             Із  снігом  дощ,  і  небо  сіре,
                             Вже  і  зими  пора  настала  ...    
[/i]
                             *              *              *

У  темнім  лісі,  при  дорозі,
Де  непролазний  бурелом,
У  теплій  затишній  берлозі,
З  ведмедем   за  одним  столом,

Сиділа  сонна    завірюха,
А  їй  ведмідь  бурчав  на  вухо
Щось  про  угоду  двохсторонню
І,  бідненька  вона,  спросоння

Ніяк  не  в  силах  зрозуміти  :
-  Про  що  це  він  весь  час  бурмоче  ?  
   Ну  що  ж  від  неї  він  так  хоче  ?
   І  має  що  вона  робити  ...  ?

Продовжував  бубніть  Ведмідь  :
-  А  то,  таких  як  ти  я  знаю  !
   Клялась  ти  щедро  заплатить,
   А  як  прийшла  розплати  мить,
   Шукай-свисти  тебе  по  гаю...  !

Вона  второпать  не  могла  :
-  Який  ще    борг  сплатить    пора  !  ?
Ведмідь  нахнюпився  й  ричить  :
-  Комірне  час  прийшов  платить,

   І  краще  мене  не  гнівить  !
   Бо  миттю  вижену  з  двора  !

-  Ти  ж  бо  літо  все  проспала,
   Спеки  справжньої  й  не  знала  !
   Кажеш,    голова  болить  !  ?
  Комірне  нічим  заплатить  !  ?

   Про  що  ж  ти  миленька  гадала,
   Коли  угоду  ту  складала  ?

-  Послухай,  друже  косолапий,     
   Та  згодна  я...  Давай  брат  лапу...   
   Ось  зараз,  зараз,  розплачу́ся...
   Лишень  від  сну  розворушуся  !

І  потихеньку  повернулась
Та  й  до  дверей...  Ледь-ледь  дмухнула...
І  двері  рипнули,  розкрились,
А  за  дверима  -    білим-біло...

-  То  що  ж  це  я...?  Невже  проспала  ?
   Он  снігу  ж  бо  понасипало...
   А  хто  ж  у  нас  тут    на  порозі,
   Як  вартовий  стоїть  в  берлозі  ...?  

   Та  це  ж  ведмідь...  Щось  я  забула...
   Та  лишень  мимоволі  чхнула,
   Як  тут  ведмедя  хитонуло
   А,  потім,  із  барлігу  здуло...

Він  вилетів,  перевернувся
Ще  й  в  кучугуру  носом  вткнувся  !
В  снігу́  увесь,  засніжив  очі,  .
Вже  і  комірного  не  хоче...

Отут  вона  все  й  пригадала  -
І  як  від  вітерцю  втікала,
Та  й  до  берлоги  як  прибилась
Й  на  літо  як  тут  прихистилась  ...

Тож  підійшла,  сніг  обтрусила,
Клиша́вого  перепросила.
Ще  й  ду́кач  зо́лотий  дістала
І  у  медвежу  лапу  вклала.

Провела  його  в  берлогу
І  пішла,  але  з  порогу  
Наказала  на  прощання
Клишоногому  повчання  :

-  Взимку  в  лісі  не  гуляй
   І  барліг  не  полишай  !
   Будь  всю  зимоньку  вві  сні
   То  й  зустрінемсь  навесні  !...

                                       *              *              *

Потім  в  танці  закружляла
Замела,  запорошила
Гілок  кучу  наламала
Вхід  в  берлогу  притрусила,

А  сама  знялась  над  лісом,
Крутить  снігову  завісу,
Верховіття  дерев  хилить
І  натужно,  дико  квилить  !

І  набравшись  врешті  сили,
Захурделила  світ  білий    
Гілки  з  тріском  відриває,
Гуркіт  знявсь,  немов  стріляють  !

Стогне    схилена  осина,
Впала  зламана  соснина  !
Росте  куча  бурелому
Та  хурделиця  невтомна  -

Невгамовній  усе  мало  -
Аж  до  хмар  вона  дістала,
Завертіла  круговерть,
Налякала  всіх  у  смерть  !

Заревла  і  загуділа,
Сонце  геть  ущент  закрила,
Землю  з  хмарами  змішала,
Кучугур  понагортала  !

Захурделила  щосили,
Всі  шляхи  позамітала,
Шкоди  всюди  наробила...
І  не  трішечки...  Чимало...

Через  три  доби  стомилась,
Покружляла  і  спинилась,
Обдивилась  дуже  строго
Все  своїм  хазяйським  оком  :

-  Треба  б  ще  було  кружляти,
   Та  піду  я  до  берлоги
   І  в  ведмедика  під  боком
   Завалюся  міцно  спати  ...

А  народ  -  як  є  завзятий,
Хай  хвата  скоріш  лопати
Й  чистить  старанно  дороги  ...
Ще  завію...  Ради  Бога  ...


07.12.2023  р.

Фото    https://st.violity.com/auction/big/auctions/89/1/91/89019194.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000360
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 28.01.2024

Веселенька Дачниця

З ШИКОМ !

           
Жінка  дивиться  серіал              
Й  гукає  чоловіка,  -
Поглянь,  як  розлучаються
І  не  кислі  в  них  пики!
Вона  йому  в  чемодан
Речі  спакувала
Добавила  півлітровку
Загорнула  сала...
А  він  її  обнімає,
До  грудей  все  тисне,
Аж  від  їхнього  прощання
Підборіддя  висне  !
-  Ну  скажи,  як  ми  з  тобою
Хотіли  б  розстатись,
Ти  зумів  би  так  зі  мною
Красиво  прощатись?
-  І  чого  ти  розходилась?
Завела  балачку…
Для  такого  розлучення
Дістав  би  я  тачку,  
Ту  що  гарбузи  возили
У  осінню  пору.
І  провів  би  тебе,  мила,
З  шиком  геть  із  двору!
                                                                                     В.Ф.-  14.01.  2024  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003600
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 28.01.2024

Катерина Собова

Корова у відпустці

Дуже    радий,    як    ніколи,
Шестирічний    Костя
На    канікули    приїхав
До      бабусі    в    гості.

Лоскотала    нюх    хлопчини
Бабусина    здоба,
Все    було    цікаве:    птиця,
І    в    хліві    худоба.

До    бабусі    притулився,
Їй    поправив    хустку:
-Коли,    бабцю,    ця    телиця
Піде    у    відпустку?

І    швиденько    починає
Бабі    торочити:
-Всі    тварини    від    роботи
Мають    відпочити.

Казав    тато    тьоті    Люсі,
Щоб    була    здорова,
Розказав,    що    у    відпустку
Йде    його    корова.

І    сміявся:    -Зараз    в    моді
Гостювати    в    мами,
Буде    пастись    на    городі  –
Все    згідно    програми.

А    для    тьоті    Люсі    будуть
Незабутні    днини,
Тато    довго    не    забуде
Райські      ті    години!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003995
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 28.01.2024

liza Bird

Сигнал тривоги

Сигнал  тривоги,  розриває  душу,
І  песик  злякано  спинився  поряд,
Дивився  в  очі,  більш  додавши  смутку,
Життя  печаль,  він  розуміє  потай.

Кажу,  боїшся?  То  ж  відразу  лапу,
Мені  подавши,  відповів  Дружок,
Удвох  сиділи  ми  обнявшись  зранку,
Й  давив  горлянку  гіркоти  клубок.

Великий  Боже,  недолугих  спаси,
Тепер  пізнали  всю  жагу  до  життя,
Усі  зрівнялися  в  жахливі  часи,
Тут  зверхність  зайва  й  гордовита  пиха.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004103
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 28.01.2024

Ніна Незламна

Не зривай квітку

Не  зривай  квітку,
Як  не  розрівняні  пелюстки,
Дочекайсь.  Влітку,
Ти  торкнись  ніжно  і  залюбки,.
Лиш  нахилися,
Відчуй  той  запах,  який  сп’янить,
І  посміхнися,
Запам’ятай,  цю  щасливу  мить.

Не  зваблюй  жінку,
Яка  не  хоче,  бачить  тебе,
Цінуй,  як  квітку,
Лише  при  згоді,  враз  оживе.
Словами,  дійством,
Доведи  про  своє  кохання,
Здивуй  геройством,
Приховай,  тривогу,  страждання.

Як  часу  вимір,
Не  поспішай  у  домаганні,
Вже  зробить  вибір,
Як  поруч  сильний,  в  покаянні,
Протягне  руку,
Відкине  сумніви,  сум’яття,
Забудеш  муки,
Нарешті  ти,  пізнаєш  щастя.

                             25.01.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004254
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024

Lana P.

ЗАМЕТІЛІ…

Заметілі  дмуть  у  труби  -
Переметів  -  тьма!
Прикусило  сонце  губи  -
Сяєва  нема.

Витанцьовують  поземки  
Рок-н-ролу  твіст,
Розлітаються  сукенки  
Під  оркестру  свист.

Снігокрутниця  в  запалі,
Мерзлих  снів  води,
Прокладає  магістралі  -
Замете  сліди.                                                                      15.01.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004214
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 28.01.2024

Н-А-Д-І-Я

СИДИТЬ КІТ Й ЧИТАЄ КНИЖКУ ( ДЛЯ ДІТЕЙ )

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AWBz-3hLzRo[/youtube]

Кіт  сидить  й  читає  книжку
Про  великого  Слона.
Зазирнула  в  книжку  й  Мишка:
Хоче  бути  теж  така.

Кіт  на  неї  глянув  скоса,
Обережно  зняв  пенсне.
Мабуть,  мало  з"їла  проса,
Ось  тому    і  не  везе.

А  чому  це   зразу  проса?-
Пропищала  Мишка.
У  Кота  вже  друга  спрба:
Не  читаєш  книжки.

Сіла  Мишка  у  задумі:
Як  вищою  стати?
Хіба  в  світі  всі  розумні,
Хто  вищої  статі?

Ну  якщо  б  тут  взять  Кота:
Хіба  влізе  в  нірку?
Якщо  мова  про  Слона,
Чи  дістане  зірку?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004261
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024

Капелька

"Сквозь снег"

Земля  укрыта  покрывалом
Красивым,  снежным,  дорогим.
Вдруг  доброты  ей  стало  мало,
Земля  взывает  к  Элохим.

Взывает  к  совести  народной
Напавших  -  если  совесть  есть.
Угроза  жизни  углеродной,
Земле,  природе.  Просто  жесть.

Зачем-то  всё  идёт  по  плану
Уничтожения  Земли.
Быть  может  я  не  понимаю,
Так  обоснуй  и  поясни?

Ведь  в  странах  вновь  "с  цепи  сорвались"
Химтрейлы,  план  -  голодомор.
Утилизацией  занялись.
Стучат  проблемы  в  "каждый  двор".

Чтоб  отменить  семью  и  детство,
Закрыть  народы  в  лагеря.
"Сквозь  снег"  желают  сделать  вместо,  (1)
Лишить  свободы  навсегда...

Земля  под  снежным  покрывалом,
Есть  страны  -  листьями  полна.
Идут  удары  за  ударом
Где  ныне  лето  и  зима.

(1)    "Сквозь  снег"  -  фильм  -  фантастика.
В  фильме  метафора  поезда  идеально  
описывает  современный  мир  
и  классовое  неравенство.
.                    
                                         17.01.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003853
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 28.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Між ними (квартон)

Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни,
Неначе  день  марніє,  вечір  дригонить,
А  темне  ночі  тло  рве  на  частини  сни.
Міцна  ж  не  обривається  чекання  мить.

Мовчить  лише  смартфон,  хоч  гучність  на  всі  сто.
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.
Пече  мороз.  Ятрить  журливий  стрімко  ток.
В  молитві  лине:  "  Господи,  війну  спини!"

А  після  бою  рани,  згарищ  полини.
Когось  бинтують  знову.  Стихло  в  бліндажі.
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.
Зв'язок  пропав,  лиш  недосяжності  вужі

Звиваються  у  душах,  а  зима  сніжить.
Далеко  ще  до  пуп'янків  тепла  весни.
Як  пережити  студінь,  гіркоту  стежин?
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004291
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024

Н-А-Д-І-Я

ЗБИРАЄ ОСІНЬ СВОЇ РЕЧІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hYUAZVlOMCA[/youtube]

Надворі  вітер,  холоднеча,
Стікають  краплі  по  вікні.
Збирає  осінь  свої  речі,
Прийшли  останні  її  дні.

Уважний  погляд  -  все  зробила?
Чомусь  не  впав  останній  лист?
Усі  здогадки  припустила:
Не  весь  ще  вичерпала  хист?

Чому  тремтить  ота  берізка,
І  гіллям  стукає   у  скло.
Чи  зрозуміла  -  зима  близько,
А  там  так  тепло  за  вікном.

Не  хоче  падать  лист  останній,
Тремтить  в  надії,  щоб  зігрітись.
Думки  й  надії  дуже  марні,
Зимі  прийдеться  підкоритись.

Взяла  на  плечі  всі  здобутки,
Зітхнула  ще  в  останній  раз.
Спішила,  ніби  у  відпустку,
Без  зайвих  сліз  і    без  образ..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999759
дата надходження 29.11.2023
дата закладки 02.12.2023

Ніна Незламна

Козача Лопань у виживанні ( поема)

       Чи  день,    чи  ніч  минає…
Думки  безсонні,  немає  спочину,
Козача    Лопань,  пращурів  землиця,
Згадаю    друзів,  веселу    родину,
Гармошки  звук,  щасливі,  світлі  лиця,
 Можливість  вдачею  насолодиться.
Веселі  дні…  дитинство  на  роздолах,
Стерню  збиваючи,  в  охапці  квіти,
Тож  босоногі  наче  на  вітрилах,
 Радісно  в  полі    гомоніли  діти,
Якби  й  надалі    увесь  світ  любити.

   Роки  минали…
Все  за  плечима,  неначе  дивний  сон,
Не  злітаю  туди,  війна  ж  бо  нині,
Західний  вітер  співає  в  унісон,
Враз  втопилось  усе  в  смерканні  днини,
Хай  ніщо,  не  порушить  сон  дитини!

*
 Небо  в  сум’ятті…
     Війна  -  біда…  згадати  пору  зимну,
   Сусід  напав  на  рідну  Україну,
У  ніч  лютневу,  сніжнокрилу,  темну,
Щоб  про  весну  не  мріяли  й  калину,
Забули  мову  рідну  солов’їну.

     На  підвіконні  кішка….
       Ніч,  ще  не  встигла,  дати  шлях  світанку,
По  небу  мигтять,  тіні  мов  привиди,
Не  дочикатись  сонячного  ранку,
Надшвидко  блискавиці  різновиди,
       Вже  й  темінь  -  здатні  досягти  злагоди.
Та  то  ж  на  жаль,  явища  неприродні,  
По  небу  скрізь,  спалах,  до  низу  вогонь,
Червоний  схід,  враз  вибухи  повторні,
І  здаля  гул,  мабуть  сердить  будь  –  кого,
Скоріше  тих,  хто  ближче,  на  кордоні.

               Все    ніби  в  мареві…..
Річечка  Лопань  змієчкою  в’ється,
Іще  в  дрімоті,  трави  край  берегів,
             Їм  вже  тепер,  не  сниться    й  не  здається,
               Тривожно  й  людям,  моляться  до  Богів,
                   Думки  –  джмелі,  хто  сон,  зміг  порушить?

                     Надворі    стемніло……
     Гудить  земля,  все  небо  безпросвітне,
Гелікоптери  й  літаки  літають,
 Русні  навіщо  дійство  безпричинне,
         Чому  прийшли,  народ  за  що  вбивають?
                   Чом  пхаються?  Не  їх  земля!  Не  знають?!

               По  вікнах  світло…
               Незвичний  звук,  собак  скавління  й  гавкіт,
В  страху  донечка,  плаче  до  матусі,
Раптово  чути  брязкіт  і  знов  гуркіт,
Лунав  вибух…  онучок  у    бабусі,
                         На  руках.Так  удвох  й  заклякли  в  русі.

                         Страх  важко    здолати…
               Дибом    волосся,  мчать  бронемашини,
 Й  гримучі  танки  прямо  на  автівки,
           Постріли  в  спину,  що  вже  є  причини?
             Чому  й  за  що,  куль  черга  із  гвинтівки?
Похабне  реготіння  від  утіхи.

Це  відбувалось….
В  центрі  селища,  жваві  офіцери,
Злі,  недолугі,  шукали  зрадників,
   Тож  вважали,  всі  будуть  мільйонери,
         Для  них  знайшлося  кілька  порадників,
Їх  знайшли  згодом,  серед  мурашників.

       Раптово  стемніло…
Завмерло  все…  зовсім  не  чути  птахів,
                                               Ні  разу  не  доводилось  війни  бачить,
Як  корм  знайти,  поміж  кривавих  снігів?
Ледь  чутно,  цвінь-цвінь  -цвінь-цвінь,  пташка  плаче
Невже  убивцям,  Боги  все  пробачать?
Для  виправдань,  навіть  не  віднайдеш  слів,
По  хатах  зранку,  зібрались  родини,
Розмови,  плач,-Ти  ж  сусід,  чому  посмів,
Піти  війною,  де  совість  людини?
Хамло  похабне,  поганше  тварини!

Життя    в  окупації…
 Сім  місяців  знущань,  важко  прожити,
Молодші  й  старші  хлопці  по  підвалах,
Після  тортур  без  ліків  не  ожити,
Скалічені,  знесилені  по  шпалах
 Й  на  голому  бетоні…  лише  в  штанях.
У  людській  подобі,  табун  вовкулак,
Проводив  допит  -    йшов  на  умовляння,
Не  боявся,  змовчав  хоробрий  юнак,
Жорстоко  били,  мали  сподівання,
Дізнатись  план,  де  мешкають  військові,
Чи  партизани,  по  яких  домівках,
Чи  сейфи,  де  папери  наукові,
І  де  живе  його  красуня  дівка,
Щоби  навідатися  й  при  бажанні,
 З  собою  взяти,  вже  заради  втіхи.

     Тривожні    новини…
Чекали  днини,  спокою  немає,
Ув’язнених,  виводили  з  підвалу,
Юрба  людей    давно  на  них  чекає,
Їх  думка  –  щоб  не  бачить  морду  наглу,
На  жаль  не  в  змозі  кинути  в  могилу.
Перед  очима  зброя,  темні  зуби,
Від  несподіванки  люди  жахнулись,
Не  кожна  мати,  ачей*  приголубить,
Не  всі  ув’язнені  снігу  торкнулись.

         На  головах  мішки…..
Розпізнати,  лиш  по  статурі  можна,
Аж  страшно  людям,  в  синцях  груди,  спини,
Чи  ті  болі,  душа  стерпіть  спроможна?
Та  чи  повернуться,  усі  в  хатини?
По  ногах  шрами  й  досі  сочиться  кров,
На  ліктях  рани,  пальці  рук  смалені,
Неприпустимо,  яка  ж  міцна  (любов),
Всі  задуми,  по  болотах  втоплені,
Для  бурят  ні  один  й  слова  не  знайшов,
Не  зрадять  неньку,  хоч  дуже  втомнені.
Схиливши  голову  стоїть  мов  німа,
Чиясь  немічна,  геть  згорблена  мати,  
Рашистські  варвари  -    слів  інших  нема,
Їм  би  сміло,  в    злющі  очі  сказати,
Знесилена,  неспроможна  кричати,
Біда,    їй  нема  кого  зустрічати.  

Цього  не  очікували…
Жест  (  доброї)  волі-  це  ж  лицемірство,
Принизливі  погляди,  зняли  мішки,
І  ледь  посміхаючись,  щоби  звірство,
Своє  заховать,уже  взяли  пляшки,
Спиртне  пили,  не  всіх  відпустили.
                         В  обіймах  рідні,  розійшлись  по  хатах,
Когось  рашисти,  по  дорозі  били,
Молодий    мужчина,  зі  смутком  в  очах,
На  порозі  впав,  як  поранений  птах,
Вмить  думка  -Незламний  наш,  козацький  дух,
Тож  час  настане,  розіб’єм  в  пух  і  прах,
       Позбудемося,    брудних,  кремлівських  слуг.

Жити  і  вірити…
Материнське  серце  сповнене  жалю,
 Ночі  й  дні  сум’яття,  де  взяти  ліки?  
Моє  ж  янгелятко,  я  тебе  люблю,
Хай  московська  нечість  помре  навіки!
 Вже  поряд    синочок,  дружина  плаче,
Нуртують*  думки  –  Потерпи,  треба  час,
Тримайся  любий,  мій  мужній  козаче,
Ніщо  на  всім  світі,  не  розлучить  нас.
Землиця  зрошена  потом  й  сльозою,
Її  ґвалтують    прислужники  з  кремля,
Не  мре  надія,  ранньою  весною,
Звільниться  швидко  від  нечісті  земля,
О,  Боже,  як  вижити  в  надважкі  дні,
Благає  люд,  збережи  життя  синів!

   На  серці  смуток…..
         Знов    відгуки  війни,  темніє  небо,
Щоднини  вибухи,  тривожні  ночі,
Із  хати  вийти  боязко  та  треба,
Тож  мусиш  йти,  води  немає  в  домі.
Жахіть  не  уникнути,  жура,  печаль,
Гидкий  рашист,  діву  волік  до  хати,
Безжально,  нестримно,  зривав  з  неї  шаль,
Тут  й  ненька,  намірилась  захищати,
Крик  дикого  звіра,  мріяв,  кохати,
Все  ж  (гостя)  позбулись,  у  всьому  є  грань.

       Під  дулами  автоматів….
О  скільки,  довелось  відчути  злоби,
Жити  ніхто  ж  не  хоче  у  неволі,
В  росію  вивезти,  не  дали  згоди,
Кров  на  снігу,  як  зранені  тополі,
Люди  просили  захисту  у  долі.

   В  когось  настрій    інший…
Душу  дияволу  продавши,тікав,
Замав  каліцтво  російське,  церковне,
Грошви  повінця,  знахабніло  накрав,
На  часі  владнати  життя  гріховне,
Надалі  мало  ж  бути  безкоштовне.
Хтось  погодився,  їхав  автобусом,
Сховавши  гроші,  мав  зв’язки,  телефон,
При  змозі  скористатися    хаосом,
В  душі  з  надією  втекти  за  кордон,
 Були  й  байдужі,  мине,  колись  цей  сон.

             В  боротьбі  з  голодом….
 Запаси  кінчались.Люди  збирали,
Що  у  кого  є  в  підвалі,  чи  в  хаті,
Голодні  ж  пси  все  до  нитки  забрали,
Не  бриті,  не  миті,  радо  пихаті,
     Накрадене  відправляли  в  росію.
Люди  об’єднались,  пічка  надворі,
Суп,  хоч  без  олії  та  пахтить  смачно,
Хтось  приніс  мукички,  сховка  в  коморі,
Всі  ледь  -  ледь  всміхались  і  не  так  страшно,
Добре  б  крихту  в  роті,  раз  у  день    мати,
Щоб  дожити,  перемоги  діждатись.

     А  час  летів  неспинно….
У  центрі  селища  збирали  людей,
Вороги  прокляті  вели  розмови,
Що  до  союзу,  забагато  ідей,
Все  вимагали,  щоб  не  чули  мови,
Нашої  рідної,  почувши  били,
Навіть  до  розстрілу  були  готові.
 А  там  за  центром  дорога  до  річки
Від  вибухів,  без  блиску  вода,  сива,
В  жалобі  мати  не  діждалась  нічки,
Мов  п’яна…йшла  забрати  свого  сина,
Настигла  смерть,  в  чому  винна  дитина?
Чому  ж,  ти  доле  наша  нещаслива?
Та,  як  тепер  синочка  поховати,
Летять  снаряди,  вщент  цвинтар  розбитий,
Уже  в  хатині  помолилась  мати,
Кремлівський  яструб,  чи  й  будеш  ти  ситий?
Століттями  гнобиш  народ  країни,
Знай  жодна  ненька  війн  не  пробачить!
Тоненькі  гілки  схилила  калина,
О  скільки  горя  принесла  ця  війна,
Із  нею  щодня  в  страху  Україна,
Шкода,  невтішні  дні  замала  весна,
Важкі  бої  та  віру  не  забрати,
Сміливість,  стійкість  бійців  не  зламати.

Без  надії  ніяк…
Земля  двигтить,  пруть  танки  по  дорогах,
Хто  залишивсь,  щодня  неначе  в  пеклі,
Та  час  біжить,  зранку  люди  в  городах,
Хоча  й  бої  продовжились  запеклі,
Відчайдушно  дивились  в  очі  смерті.
Дарма,  що  війна,    сім’я*  висівають,
Картоплю  садять.  Скрізь  дома  –  руїни,
Все  ж  в  душах,  віру  в  святість  правди  мають,
Під  три  чорти  йдіть,  не  для  вас  стежини,
Орки,  нам  йти,  не  по  одній  дорозі.

 Позаду  тяжкі  літні  дні…
Горить  земля,  довкола  наче  пекло,
Жорсткі  бої,  безстрашні  душі,  втрати,
Посеред  дня  здавалось  рано  смеркло,
Ввірвавсь  терпець,  це  ч*о  пора  прогнати!
Занадто  важко  та  назад  ні  кроку,
Щоб  кожен  метр  землі,  відвоювати,
Щоб  навіки  ущент  розбить  сволоту,
Ненависть  придасть  сил,  їм  час  тікати.
Тож  кров  козацька  міцніє,  ожива,
Дух  пращурів  для  ворога  могила,
Вже  синьо  -    жовтий  стяг  вітер  розвива,
Громада,в  центрі  селища  молилась,
Радо  стрічають  воїнів  сміливих.
Та  ще,  на  жаль  не  закінчилась  війна,
Така  вже  доля  неньки  –  України,
Все  ж  кожен  мріє  прийде  тепла  весна,
Під  мирним  небом  свято  для  родини,
А  поки  ж  боротьба  за  Незалежність.

*
Хати,споруди…  скільки  їх  лишилось,
Процентів  десять-  двадцять,  може  й  менше,
Без  руйнувань,  щоб  цілі.  Комусь  снилось,  
 Що  таке  буде?Хто  знає,  навряд  більше.
Яка  ж  сила  волі  у  дружніх  людей,
Ще  ж  часті  прильоти,  вибухи  чути,
Город  копають,  не  маючи  ні  бурдей*,
Ні  хати,  в  землю  часник    треба  вткнути,
Бог  дасть  не  буде  (добросердних  гостей),
Якби  мирно,  вже  й  позбудемося  скрути.
Волонтерам  дякують,  сяючі  очі,
Бач,  комусь  потрібні  -  згадують  нині,
Пам’ятають,  добре,  коли    пліч-о  пліч,
Вже  є  олійка,  враз  сльози  полинні
І  згадають  Вангу,  слова  пророчі,
Це  українці,  прожити  повинні.
Роками  вчила    мати  -  Україна  ,
В  єднанні  сила,  волі  дух,  свободи,
Тож  знай  русня,  міцна  у  нас  родина,
Хоча  і  важко,  йдем    до  перемоги!

*
Я  вірю  сердечно,  ті  хто  далеко,
Повернуться,  в  рідне  душі  селище,
Хоч  нині  країні  дуже  нелегко,
Нам  Богом  шлях  даний,  світлий  стелиться.
І  розквітне  рідна  моя  Україна!
 Я  люблю  іі  щиро,  вільну,  єдину!

***
Дорогі  наші  захисники  і  захисниці!
 Я  вітаю  Вас  з  прийдешнім  святом
 Збройних  Сил  України!
Та  з  днем  Святого  Миколая!
Нехай  у  вашому  житті  все  повернеться  на  краще!
Здоров’я  Вам  та  успіхів  на  ниві  служіння  
українському  народу!
Миру,  добра,  любові  і  щастя!

                                                       03.12.  2023р

                                             Нуртують  ---  (  вирують)  думки
                                                             ,ачей  -  --------  (може)
                                         сім’я  -  (  Насіння)  висівають,
                         Бурдей  ----  землянка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999985
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 02.12.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Я Богу дякую

Я  Богу  дякую  за  все:
За  Батьківщину  і  родину.
За  те,  що  ранок  принесе
Зі  сходом  сонячного  дива,
Яке  торкається  душі,
Дає  проміння  із  любові,
Дає  добра  й  життя  рушій,
Думкам  моїм  -  святу  свободу.
Я  Богу  дякую  за  день,
За  мову  і  за  віршів  світло,
За  цей  навколишній  Едем,
Що  поселився  непомітно
У  серці,  в  закутках  тепла,
Де  квітнуть  мрії  та  надії,
Де  не  охопить  сіра  мла,
І  правди  яскравіє  дія.
Я  дякую  за  вечір,  ніч
Всевишньому  вклоняюсь  низько,
В  молитві  дякую,  і  свіч
Палає  радість  віри  близько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999996
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 02.12.2023

Веселенька Дачниця

Яблука для захисників

                                             

         У  теплий  осінній  день  вдома  не  сидиться.  Людям,  які  працюють  на  землі,  дорога  кожна  погожа  днина.  Потрібно  своєчасно  зібрати  вирощений  урожай,  допоки  ще  не  зарядили  дощі  чи  холод...
         А  цьогорічна  осінь  дивовижно  щедра  на  запашні  яблука  і  груші,  перець  і  помідори,  яких  ще  не  встигли  прихватити  перші  заморозки.
         І  поспішають  дачники  щоранку  на  свої  земельні  ділянки,  бо  тут  на  природі,  можна  обмінятися  не  тільки  врожаєм,  а  головне,  що  їх  об’єднує  –  зустрічі  та  спілкування.  Бо  із  кожної  сім’ї  на  війні  –  сини  чи  дочки,  родичі  чи  знайомі…  
       -  Доброго  дня,  Катерино  Миколаївно!  Де  це  Ви  таких  червонощоких  яблук  назбирали?  
       -  Добридень  і  Вам,  Маріє  Василівно.  У  саду  були,  що  за  ставком.  А  там  яблук  повно-повнісінько.  Нікому  тепер  їх  збирати…  Такі  соковиті,  смачні.  Ось  і  Вам  назбирали  і  наших  захисників  по  дорозі  на  блокпостах  будемо  вгощати.  Дивіться,  тут  їх  -  повний  багажник,  усім  вистачить.  
Ви  нас  кожний  раз  помідорами  пригощаєте,  то  ми  для  Вас  яблук  привезли.  Ось  беріть,  їжте  на  здоров’ячко.  
     -  А  я  нашим  захисникам  теж  гостинці  збираю,  -  каже  Марія.  Вибрала  спіленьких    помідорів,  винограду  та  груш  ще  нарву.  Нехай  посмакують  поки  все  свіженьке...  Може  там,  на  сході,  наших  синів  теж  хтось  пригостить.  Трудно  їм  зараз,  безперервні  бої...  І  поїсти,  мабуть,  ніколи  …  
     -  Як  Ваш  Вадим?  Дзвонить,  пише?
     -  Ви  ж  знаєте,  Маріє,  який  він  у  нас  «балакучий»…  Прошу  його,  дай  знати  про  себе,  хоч  раз  у  сутки.  А  він  жартує,  що  кожен  день  немає  часу  на  розмови,  бо  треба  бити  клятих  орків.  Пише,  що  все  нормально,  щоб  не  хвилювалися.  
Ми  то  з  Вами  знаємо,  як  на  війні  «все  нормально»...  
       -  А  як  Ваш  Євген,  дзвонить,  пише?  –  запитує  Марію  Тетяна.              
       -  У  відрядження  збирається,  то  можливо,  додому  на  день  -  два  по  дорозі  заїде,  як  буде  час,  -  каже  Марія.  
       Отак  і  обмінюються  дачники  куценькими  новинами  про  дітей  та  родичів,  які  тепер  на  війні…
         Не  встигли  розійтися  по  своїх  дачах,  як  раптом  у  небі  почулися  звуки  «мопеда»…
Летить  десь  поруч  у  сторону  міста,  тільки  за  хмарами  не  видно…  Звуки  почали  віддалятися,  та  раптом  як  бабахне!  В  захмареному  небі  тільки  світла  лінія  від  диму  тягнеться  донизу  і  падають  уламки…  наче  шерсть  з  підстреленого  шакала…
І  страшно,  і  радісно  водночас…  
       Дачники  знову  збіглися,  щоб  обмінятися  словом  про  пережите  і  побачене…  А  тут:    сльози  і  радість,  а  головне  –  гордість  за  наших  захисників,  які  збили  ворожого  безпілотника  за  містом.  Він  розлетівся  на  маленькі  уламки  нікому  не  нашкодивши.  Славна  робота  наших  захисників!  
       
       Повертаючись  додому  з  дач,  кожен  старається,  хто  чим  може,  пригостити  захисників,  що  на  блокпостах:  свіжим  медом,  ягодами,  овочами  чи  фруктами,  вирощеними  на  власних  городах.  Дачники  знають  і  вірять,  що  їх  дітей  там  на  сході,  чи  півдні  теж  пригощають  добрі  люди…  А  може  хоч  словом  зігріють  –  це  також  велике  добро  у  нашу  загальну  справу.  Бо,  як  говорить  народна  мудрість  -  цеглинка  до  цеглинки  і  вже  дім  будується,  а  добре  слово  до  слова  –  і  людська  душа  зігрівається.    
                                                                                                                                                                           В.Ф.  –  15.09.  2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999256
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 02.12.2023

Віктор Варварич

Люблю тебе одну

А  я  люблю  тебе  мила  одну  -
Мою  закохану,  юну  весну...
З  тобою  в  кохання  поринаю,
Моє  ти  щастя  -  частинка  раю.

У  тобі  кохання  променить,
Пізнаю  я  загадкову  мить.
Будем  кохатись  до  світання,
Ти  подаруєш  сподівання.

Яскраве  сонечко  фліртує,
Тепло  сердець  нам  подарує.
А  ясний  день  мило  обійме,
Ти  моє  кохання  неземне.

Коли  ти  поряд  я  співаю,
З  тобою  на  крилах  літаю.
Моя  голубко  ніжна,  мила,
В  тобі  кохана,  моя  сила.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999969
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 02.12.2023

Lana P.

JUNGLE

Щасливі  ті,  хто  в  джунглі  входить  -
Безмежне  поле  здивувань!
Найщасливіші  -  хто  виходить  -
Немає  більше  в  них  вагань.                                                        19/11/23

P.S.  Спека,  вологість  і  відсутність  вітру  можуть  бути  гнітючими,  якщо  довго  перебувати  у  джунглях.

Світлина  автора  19.11.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999946
дата надходження 01.12.2023
дата закладки 02.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Повір

Весна...це  дарунок  землі,
Краса...від  природи  мені,
Живу  ...і  ціную  життя,
Несу  ...все  тепло  в  майбуття.

Пройде...звук  неспокою  й  жах,
Лише...відгукнеться  в  думках,
Повір...у  найкраще  життя
До  зір...де  душі  почуття.

Схоплю...ніжні  мрії  свої,
Люблю...я  обійми  твої,
Жива...бо  у  серці  весна,
Дива́...ця  краса  неземна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999970
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 02.12.2023

Lana P.

ТРОПІЧНИЙ ДОЩ

Тропічний  дощ  перебивав  усіх,
Сурмив  у  труби,  грав  на  барабанах,
Рікою  розтікався  по  бананах,
В  мелодіях  гучний  учула  сміх.

Шалений  дощ  не  йшов,  а  просто  біг  -
Примчав  з  екватору,  прямолінійний,
Неугомонно  танцював,  стихійний  -
Мільярди  в  нього  спритних,  довгих  ніг.

Пішла  до  танцю  з  ним  і  ніч  глуха  -
Емоції  переповняли  груди,
Такої  чудасії  не  забуде,
Із  ним  пустилась  сміло  в  гопака.

У  диких  джунглях  дощ  підсилив  звук  -
Природа  упивалась  і  раділа.
Я  запитати  так  і  не  посміла:
Піднесеним  відчули  Ви  мій  дух?..            20  -  26.11.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999552
дата надходження 26.11.2023
дата закладки 02.12.2023

Катерина Собова

Заливна риба

Хлопець    (вже    в    літах)    Микола
Розказав    учора    мамі,
Що    з    усіх    дівчат    в    районі
Перевагу    надав    Мані.

Вона    якось    похвалилась,
Що    на    кухні    порядкує,
За    рецептом    особливим
Рибу    заливну    готує.

А    сьогодні    для    знайомства
Вже    привів    Марусю    в    хату:
Мамі    хай    продемонструє
Всю    енергію    завзяту.

-Коля    каже,    що    у    тебе,-
Лагідно    щебече    мама,-
Щодо    риби    є    секрети,
Поділись,    щоб    і    я    знала.

Стали    очі    круглі    в    Маньки:
-Спосіб    заливний    -    не    диво:
Відкусила    шмат    тараньки
Й    запила    ковточком    пива.

Головне      тут    і    важливе  –
Цей    процес    не    зупиняти:
Як    закінчиться    таранька  –
Можна    й    раків    заливати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999674
дата надходження 28.11.2023
дата закладки 02.12.2023

Катерина Собова

Бабинi проблеми

Все    болить    у    баби    Гані:
Ниє    спина,    терпнуть    руки,
Всі    аналізи    погані,
В    голові    змішались    звуки.

Терапевт    її    оглянув
І    по    своєму    мудрує,
Бачить,    баба    каже    правду,  
Явно    тут    не    симулює:

Душить    кашель,    шум    у    грудях,
Не    пройшла    ще    пневмонія,
Голова    тріщить    -    вершини
Досягла    гіпертонія.

Лікар    каже:      -Ось    рецепти,
Ви    у    відчай    не    впадайте,
П’ять    разів    на    день    пігулки
Після    їжі    випивайте.

Баба    дибає    в    аптеку
(Там    всю    пенсію    лишила),    

Казав    лікар,    що    поможе,
Все,    що    треба    закупила.

Тепер    в    голову    старої
Вже    летять    проблеми    свіжі:
-П’ять    разів    на    день    ковтати…
А    де    взяти    стільки    їжі?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999978
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 02.12.2023

Ольга Калина

Тривоги

(п"ятистопний  анапест  з  цезурою)


Ці  тривоги  мої,  що  постійно  так  серце  бентежать,  
Йдуть  у  думи  сумні  та  приходять  до  мене  не  вперше,  
Розлетівшись  навкруг,  наповняють  і  простір,  і  хату..
Я  тепер  не  засну,  бо  думок  тих  до  ранку  багато..      
Надворі  заметіль  та  лягає  на  землю  пороша,        
А  у  дім  звідусіль  йдуть  тривоги  сумні  й  нехороші,
Бо  триває  війна  та  ще  обстріли  сильні  щоденні,  
І  не  кожен  із  нас  у  ній  виживе,  й  буде  спасенним.
Доведеться  не  всім  святкувати  війни  перемогу,
Проте  змушені  ми  аж  до  неї  пройти  цю  дорогу.      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999872
дата надходження 30.11.2023
дата закладки 02.12.2023

Віктор Варварич

Світлана

Осінні  дні  листопаду
Подарують  тобі  любов.
Та  співають  серенаду,
Одягають  душу  з  обнов.

Крокують  так  урочисто,
Малюють  милі  картини.
Осявають  променисто
І  звільняють  від  рутини.

Ти  яскраве  світло  землі,
Що  освічуєш  людям  шлях.
Люблять  дорослі  і  малі,
Квітнеш  трояндою  в  полях.

Ти  щиру  любов  даруєш,
Віддаєш  нам  своє  тепло.
Красою  всіх  зачаруєш,
Підставляєш  своє  крило.

Хай  Господь  тобі  щастя  дарує,
Береже  від  небезпек  і  біди.
Він  щирі  молитви  твої  чує
Крокує  поряд  з  тобою  завжди.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998668
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 17.11.2023

Lana P.

Думки дрейфують…

Думки  дрейфують  аж  до  Вас,

Через  невидимість  ефіру,

Південний  вітер  пестить  шкіру  -

Непереможний  скелелаз,

Цілує  в  профіль  і  анфас. 


Серця  співають  в  унісон,

Відчутно  в  душах  свіжість  бризу.

Сезон  дощів  зібрав  валізу  -

Удалеч  віднесе  мусон,

Спекотне  літо  йде  на  трон.


Мої  думки  танцюють  вальс,  

Де  серферів  чаїні  зграї

Пунктиром  креслять  небокраї,

Літають  виключно  до  Вас!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998691
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 17.11.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Солдату

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EFHOuxTAvag[/youtube]Війни  ланцюг  стискає  міцно  душу.
Думки  твої,  солдате,  заплелись
В  одну  мету:    ворожу  бити  тушу.
Попереду  новий  гарячий  міст.

А  поки  ти  в  окопі  -  змерзли  руки.
Тебе  вже  гріє  прапор-оберіг.
Забудеш  про  поранення,  про  муки,
Бо  сняться  рідні,  хата  і  поріг.

Уранці  не  до  сну  -  війна  гуркоче.
Роса  кровавить...і  чекає  стрій.
Захиснику  сміливий,  рідний  хлопче,
Ти  сильний,  маєш  витримати  бій,

Бо  бачив  вже  не  раз  смертельні  пастки.
Зберіг,  зберіг-таки  здоровий  глузд.
Тримайся,  наш  герою,  без  поразки.
Молитва  лине  із  надійних  уст.


(Пісня  на  слова  Горової  Л.  "  Мало  чи  багато",  відео  і  виконання  Людмили  А.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998695
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 17.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Спогад, як літо

Лягає,  стелиться  туман,
Легенько  падає  під  ноги,
А  в  мене  пишеться  роман
Про  найдорожчі  ті  дороги.

Ховає  смуток  і  печаль,
Затамувавши    дивний  погляд,
Не  зупинити  час  на  жаль
Та  і  не  бути  нам  вже  поряд.

Все  розчинилось,  все  пройшло,
Немовби  квіт  опав  із  вітів,
Лише  привабливе  чоло
Всміхалось  спогадом,  як  літо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998671
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 17.11.2023

Катерина Собова

Дiєвий засiб

Знають    всі    в    селі    Пилипа  –
Добрий    чоловік,
Дав    Бог    силу    і    здоров’я,
І    щасливий    вік.

Ціле    літо    на    комбайні
Працювати    звик,
Був    здоровий,    витривалий,
Дужий,    наче    бик.

Та    на    старості    з    Пилипа
Залишився    пшик:
Десь    поділося    здоров’я
І    рум’янець    зник.

Всі      забули,    що    колись    був
Знатний    хлібороб,
Із    лікарні    не    вилазив
Від    отих    хвороб.

Грижа    вилізла    у    діда
Завбільшки    з    кулак,
А    у    нирках    поселились
Камінці    і    шлак.

Ревматизм    і    аденома,
Геморой,    цистит,
Печія    і    глаукома,
Дошкуляв    артрит.

Та    не    лікар    всім    здоров’я
Хворим    роздає,
Крім    лікарні    і    аптеки
Інший    засіб    є.

Рік    Пилипа    вже    не    мучить
Виразка    й    невроз,
Він    забув    про    всі    хвороби:
Допоміг…  склероз!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998770
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 17.11.2023

Lana P.

Танцює вітер…

Танцює  вітер.  Реверанс.

Удвох  тримаємо  баланс,

Знімаємо  утому

На  диханні  одному.


Човни  готуєм  у  світи,

Щоб  океан  перепливти,

І  мовчимо,  як  риби,  - 

Аж  тріскаються  глиби.


В  полоні  місячних  очей,

У  ду́ші  скрапує  єлей,

Під  відгуки  прибою.


Магічне  слово  із  грудей,

В  обіймах  зоряних  ночей,

Летить  у  світ  луною.          12.11.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998419
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 12.11.2023

Веселенька Дачниця

Маленькі сонечка

                                                                   
Дозрівають  яблука  –  ці  маленькі  сонечка          
У  твоєму  тихому  осіннім  саду,                                                      
Я  до  тебе  травами,  травами  –  отавами                            
Росами  –  покосами,  щасливий  іду.                                        

У  тумані  білому  не  видно  стежиноньки  -                          
Це  не  є  завадою,  щоб  зустрітись  нам,                              
Бо  небесна  святість,  те  вранішнє  сонечко,        
Освітляє  променем  шлях  моїм  стопам.                        

Сумував  за  вами  -  обійняти  хочеться    
Своїх  найрідніших  –  кохану  і  батьків...                                    
На  війні  тій  клятій  вже  кам'яніє  серце...                      
За  вами,  мої  рідні,  -  душею  зболів.                              

А  трави  із  сонечком  наче  підбадьорюють,-
Ждуть  твої,  виглядають  –  хвилини    не  гай  !    
Ти  ж  бо  повертаєшся,  знову  зустрічаєшся
Із  своїми  рідними,  в  серцю  милий  край  !

І  на  ходу  яблуком,  тим  маленьким  сонечком,
Таким  смаковитим,  устиг  перекусить.
І  згадалася  наша  таємнича  яблуня…  
І  так  захотілося  в  ту  чарівну  мить  !
                                                                                               В.Ф.  -  15.10.  2023    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998094
дата надходження 08.11.2023
дата закладки 12.11.2023

Любов Таборовець

СПАСИБІ!

Спасибі,  Доле,  я  живу…
Батькам,  спасибі,  за  мій  Всесвіт.
А  Богу  –  за  добу  нову,
в  якій  прожитих  років  клекіт.

У  ньому  –  радість  і  журба,
Мій  листопад  вальсує  танцем…
І  мрій  і  спогадів  юрба...
Хоч  шлях  вже  світиться  окрайцем.

Спасибі,  Доле,  я  живу…
Не  поскупилась  ти  на  радість.
Бо  щастя  маю  досхочу,
Та  й  не  спішить  ще  в  гості  старість.

Спасибі,  Доле,  за  любов,
за  діток…  внука...  Маю  гордість!
За  безліч  з  друзями  розмов…
Дзеркально  чиста  з  ними  совість.

Спасибі,  рідні,  що  ви  є,
Що  з  вами  горе  й  радість  –  навпіл
І  дощ  сьогодні  в  радість  ллє…
На  склі  виводить  вашу  мапу.

А  я  із  вами,  де  ви  є…
Я  з  тими,  хто  хоч  в  думці,  поруч...
Нехай  зозуля  так  кує,
щоб  обійнятись  всім  власноруч.

12.11.2023
Л.  Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998393
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 12.11.2023

Ніна Незламна

Ті вуса- спокуса ( віршована розповідь з гумором)

                       (  Віршована  розповідь)  

Гарні  в  хлопця  вуса,
Аж  взяла  спокуса,
З  осінню  в  багрянці,
Гей,  кружляти  в  танці!

Закохалась  мовчки,
Як  у  ті  листочки,
Зелененькі  й  жовті,
Та  це  ж  треба  в  жовтні!

Як  проходив  мимо,
Оком  глянув,    мило,
Я  …    ледь  не  зомліла,
Враз,  моргнуть  зуміла.

Та…  чому  й    не  знаю,  
 Потяг  відчуваю,
Вишита  сорочка,
Чорні  має  очка.

Вуса,  як  драбина
Тю,  хіба  ж  я  винна?
 На  місці  заклякла,
Від  погляду  зм’якла.

Серце,  аж  тріпоче,
Ой,  цілунку  хоче,
Осінь  по  окрузі,
Ну,  як  давні    друзі.

Сиділи  на  лавці,
Обцьомав  всі  пальці.
Торкнувсь,  ніжно  шиї,
Обоє  щасливі.

Тихе  надвечір’я,
Ось  уже  й  весілля.
Місяць  за  віконцем,
Тепло,  як  під  сонцем,
У    обіймах  ніжних
Як  в  романах  книжних.

Отак  рік  за  роком,
Синок  ненароком,
На  світ  народився,
Втішався,  напився.

Чоловік  вусатий,
На  слова  багатий,
Дотик  струм  по  тілу,
Вже  кохав  сп’янілу.

Ой  ночі…    ви  ночі,
Закрию  знов    очі,
Від  вус  шаленію,
Любитися    вмію.

Будь,  лише  зі  мною,
Млію  під  тобою,
Так  би  вік  прожити,
До  сивин  любити.

Весна,  літо,  осінь,
Мінялася  просинь,
Вже  ледь  посіріла,
Й  молодість  змарніла.  

Життя  на  долоні,
Сльозини  солоні,
Вуса  білесенькі,
Завжди  рівнесенькі,
Часом  підстригаю,
Їх  й  діда  кохаю.

Пора  вечорова,
Красиво    довкола,
Вітрець  крутить  листя,
 Й  калини  намисто.

За  чаєм  з’єднає,
Душа  не  страждає,
Зігріває  погляд
Ти  ж  зі  мною  поряд.



                 01.11  2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998319
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 12.11.2023

Білоозерянська Чайка

Чорнобривцеве

І  де  ти,  осене,  набрала  див  цих?
Такий  контраст  до  злиняних  віконниць!
Охороняє  янгол-охоронець
Біленьку  хату  в  жовтих  чорнобривцях.

Віншує  журавель  стару  криницю,
Йде  теплий  дощ  –  на  втіху  для  місцевих.
Життям  несіть  глибинно-рідне  все  ви,
Що  в  українці  змалку  промениться:

Ставок  у  вербах.  Пізній  гриб  у  глиці.
І  курку...  Знову  порпає  у  просі!
…Додати  б  тільки  мирних  фарб  у  осінь!
Хай  виключно  хвилюють  чорнобривці.

/Надихнула  прониклива  картина  Надії  Полуян-Внукової./

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998391
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 12.11.2023

Леонід Луговий

Дрон-камікадзе

Батарея  замінює  душу,
На  пів  тіла  тротилу  в  мені;
Я  безшумно  відходжу  від  суші,
Прощавайте,  портові  вогні.

Хто  сказав,  що  я  мертва  істота
І  немає  в  металі  життя?
Вас  здивує  розумна  робота,
Як  фрегат  рознесу  на  сміття.

Інтелекту  закладено  більше,
Ніж  у  сотні  мислителів  РеФ.
Самописець  параметри  пише,
Моніторить  за  курсами  шеф.

Хай  прикриють  тумани  і  мряка  -
Я  пройду  в  севастопольський  порт.
Сенс  життя  -  вирішальна  атака,
Нагорода  -  проламаний  борт.

І  розрубую  боляче  хвилі,
Пру  натужно  в  пів  тони  фугас.
Я  за  вас  відраховую  милі,
Я  працюю,  матроси,  за  вас.

Оператор  в  напрузі  не  дише  -
Тільки  б  метри  останні  пройти.
Мої  браття  трощили  раніше
У  тилах  кораблі  і  мости.

І  до  цілі  іду  без  ескорту.
Мій  зірковий  наближено  час  -
Я  по  центру  ворожого  борту
Вибухаю  жертовно  за  вас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998345
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 12.11.2023

Валентина Ланевич

Світи!

Насунулася  темінь  на  вечір,
Щільною  стіною  накрила  довкіл.
Згаснув  день,  обриваючи  клекіт,
Все  те,  що  манило  так  звабливо  зір.

Стало  тихо,  ні  цятки  у  висі,
Аж  дивне  якесь  зашкребло  відчуття.
Та,  раптом  прокинулися  чисті,
У  серці  гарячім,  як  парость,  чуття.

Тепло  розросталося  любов’ю,
Тим  внутрішнім  світлом,  що  в  кожного  є.
Озвалося:  "  Я  -  Господа  славлю  -
Душі,  в  каятті,  Він  безсмертя  дає."  

Зі  світлом  у  собі  безумовним,
Зі  щирістю  в  помислах  йди  по  житті.
Нехай  буде  для  тебе  це  кровним,
Неси  в  грудях  віру  та  радість  -  світи!

11.11.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998358
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 12.11.2023

Галина Лябук

Калинове диво.

Горить  в  рубінах  калинове  диво,
Вдягнувшись  пишно  у  розкішні  шати.
Погляне  подорожній,  скаже  :    -  Мило...  
Таку  красу  хотів  би  кожен  мати.

Чаклунка-осінь  не  шкодує  фарби,
В  листочку  кожному  -  земна  краса.
Поєднані  до  тонкощів  всі  барви,
Те  диво  калинове  палає  не  згаса.

Схилились  кетяги  налиті  соком,
Як  у  поклін  до  матінки-землі,  
І  задивився  ліс  підлесним  оком
На  ягідки-рубіни  ще  терпкі.  

Мороз  поніжить  золото  калини
Красуня  скине  свої  пишні  шати.
Вберуться  кім'яхи*    у  снігові  шапчини
Стрічати  снігурів,  що  будуть  зимувати.  

Чарівно  вабить  калинове  диво,  
Вогнем  горить,  палає  при  долині.  
Побачить  подорожній,  скаже  :    -    Мило...  
І  гордість  понесе  за  неньку-Україну.  


                                                 *  Кім'  ях    -    те  саме,  що  кетяг,  гроно.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998025
дата надходження 07.11.2023
дата закладки 12.11.2023

Любов Іванова

СЕЗОНИ ЖИТТЯ…

[b][i][color="#8f00ab"]Пам"ятаю,  колись  я    була  дуже  схожа  з  весною,
Серед  сонячних  днів,  розквітала,  мов  ружа  щораз
Шепотіли  вітри,  мило  бавлячись  в  полі  зі  мною,
Там,  де  бджілок  рої  танцювали  над  квітами  джаз.[/color]

[color="#067504"]А  як  юність  моя  помахала  рукою  з-за  гаю,
Та  у  літнє  життя  відтеснула  мене  течія.
Де  я  досвід  років  звідусіль  в  оберемки  збираю,
І  підкріплюю  скрізь  своє  власне,  отримане  Я.[/color]

[color="#700c04"]Вже  і  осені  час  розбирати  життєві  пакунки,
Щось  піде  на  смітник,  щось  в  скарбничці  своїй  збережу.
Зрілість  часу...і  з  ним  листопадові  склались  стосунки,
Не  чекаю  весни,  вже  у  зиму  торую  межу.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997787
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 12.11.2023

Віктор Варварич

Смарагдові очі

Твої  очі  смарагдами  сяють,
Вони  тривожать  серденько  моє.
Писать  нові  вірші  надихають
І  у  них  щось  загадкове,  своє.

Дурманять,  п'янять  немов  вино,
Душу  навіки  полонили.
Запрошують  малювать  панно,
Надихають,  додають  сили.

Ці  очі  від  Бога  в  нагороду,
В  них  заховалась  мудрість  і  печаль.
Мають  таку  особливу  вроду
І  прочиняють  до  щастя  вуаль.

Від  них  кров  у  жилах  пульсує,
А  серце  стривожене  дрижить.
Їм  жіноча  краса  пасує,
Із  якими  нам  хочеться  жить...

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998262
дата надходження 10.11.2023
дата закладки 11.11.2023

Lana P.

ОСІНЬ ПІДКРАЛАСЬ…

Осінь  підкралась  до  саду,
Вітер  з  піснями
Сумно  звиває  блокаду
Із  теплоднями.

Ніжиться  солод  в  повітрі  -
Пурхають  мрії.
У  заспокійливім  світлі  -
Плин  ейфорії.

Буйством  химерних  історій
Виграє  конкурс  -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      
Як  нагорода  в  декорі
Випнувся  крокус.                                                                            

Хлипає  за  журавлями  
Небо  плямисте.
У  декупажі  місцями
Листя  охристе.

Пустить  пишноти  на  страту,
В  холод  безжально,
У  хуртовину  патлату
Зникне  прощально.                                    



         Жовтень-листопад  2023

P.S.  Восени  розквітнув  крокус  (на  світлині).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998292
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 11.11.2023

Катерина Собова

Мавпи розумнiшi

Вже    годину    вчив    школярик,
Що    таке    прийменник,
Розчаровано    дивився    
На    книжки    й    щоденник.

-Треба    вчитись,-    кричав    батько,-
Пам’ятай,    Андрію,
Тоді    в    тебе    всі    здійсняться
Заповітні    мрії!

І    навчатись    ти    повинен
Радісно,    завзято,
В    рідну    школу    кожен    ранок
Бігти,    як    на    свято.

Скільки    он    істот    на    світі  –
Всі    заповнять    ніші,
А    людина    на    планеті
Є    найрозумніша.

-Це    неправда,-    учень    каже,-
І    про    це    всі    знають:
Щодо    розуму,    то    мавпи
Нас  переважають.

Все    вони    обміркували
І    навчились    жити:
Перестали    між    собою
Вголос    говорити.

Всі    домовилися    зразу,
Що    найкраще    буде,
Щоб    про    це    ніде    й    ніколи
Не    дізнались    люди.

Мавпи    можуть    показати
Усім    дупу    голу,
І    ніхто    їх    не    примусить
Йти    щодня    у    школу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998302
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 11.11.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Цей ліс живий (глоса)

                               Цей  ліс  живий.  У  нього  добрі  очі.
                               Шумлять  вітри  у  нього  в  голові.                        
                               Старезні  пні,  кошлаті  поторочі,
                               літопис  тиші  пишуть  у  траві.                              
                               Ліна  Костенко.


Іду  до  лісу.  Зустріч  зранку.  Кличе
в  шатро  осіннє  і  мені  шепоче
про  неба  силу,  землю  таємничу.
Цей  ліс  живий,  у  нього  добрі  очі.

Його  цілує  сонячне  тепло,
плекає  гілля,  задумки  нові.
Ховає  загадку  в  старе  дупло.
Шумлять  вітри  у  нього  в  голові.

Внизу  грибів  блискучі  ваблять  шляпки,
Вальсує  листя  в  кольорах  урочих.
Стирчать  голки  -  ялин  зелені  лапки,
Старезні  пні,  кошлаті,  поторочі.

В  них  стільки  радості  кілець,  журби,
А  ліс  із  осінню  вже  візаві.
Могутні  поруч  мудрості  дуби
Літопис  тиші  пишуть  у  траві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998161
дата надходження 09.11.2023
дата закладки 11.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Мудрості урок

Ох,  як  же  важко  в  світі,  тобі  мово,
Витримувати  фальш  і  суєту,
А  так  хотілося,  щоб  все  чудово
Звучало  у  довершенім  рядку.

Душа,  мов  світ,  всміхаючися  долі
Збагачувала  ніжністю  красу,
Хотілося,  щоби  слова,  мов  зорі
Спускались  тихо  в  ранішню  росу.

І  колорити  вабили  безмежні,
Малюючи  красою  кожен  крок,
Емоції  прекрасні  та  бентежні
Нам  дарували  мудрості  урок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998290
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 11.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Акорди аргоній (А)

Аргонії  дивного  світу,
А  як  же  хотілося  б  квіту,
Арену  створити  й  радіти,
А  поряд,  щоб  гралися  діти.

Акації  милі,  що  влітку,
А  запахи  линули  в  хвіртку,
Альтанка  виднілась  з-за  рогу,
А  кроки  вели  до  порогу.

Аспектом  хотілось  сказати,
А  слів  не  могла  підібрати,
Аргонії  дивного  саду
Акордом  лишились  позаду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997740
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023

Lana P.

ВЕСНЯНИЙ СПОГАД…

Зима  у  весни  завітала  -
мовчать  світанки  голубі.
Було  всього:  багато,  мало...
Пробач,  що  Музою  не  стала
тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997479
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 01.11.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Пані у короні (монорима)

Чаклує  осінь  на  землі-долоні,
Розхитує  горіху  сиву  крону
Уважно  зазирає  на  балкони,
а  де  б  знайти  цій  пані  саксофона?
Зіграти  хоче,  певне,  у  мінорі
І  прихилитись  низько  у  поклоні.
А  може,  їй  близька  тепер  канцона?
Нема,  мабуть,  для  неї  перепонів.
Мінлива  завше  осінь  для  сезону:
То  небо  в  барвах  синіх-синіх  льону,
То  сірий-сірий  дощ  вже  б'є  у  дзвони.
Щодня  вона  красується  в  хітонах,
Мов  побувала  у  нових  салонах.
І  винограду  стигле-стиле  гроно
Смакує  пані  у  короні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997458
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 01.11.2023

НАСИПАНИЙ ВІКТОР

Кришить сум зірки на призьбі ночі

*      *      *
Кришить  сум  зірки  на  призьбі  ночі.
Тихо  вечір  йде  на  сповідь  небу.
Нас  думки  женуть,  як  птахи  ловчі.
В  пізню  осінь,  в  мокрих  днів  жалобу.

Різьбить  пам’ять  нас  на  жовтім  листі.
П’єм  холодний  чай  сумної  сині.
Ждем  іще  тепла  і  дні  барвисті.
Сонця  вишиванку  з  височіні.

26.10.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997066
дата надходження 26.10.2023
дата закладки 31.10.2023

Н-А-Д-І-Я

ЖИТТЯ ДАЄ НАМ ВСІМ УРОК

Життя   дає  нам  всім  урок,
Чи  всі  старанні  ми,  як  учні?
Не  вчим  уроки  на  зубок,
Буваєм  часто  ми  відсутні.

Дає  усе,  що  треба  нам?
Нам  більше  хочеться  всього.
Ми  довіряєм  більш  думкам,
Шляху  шукаємо  другого.

Чому  ж  життя  у  всіх  нас  різне,
Чому  багаті  й  бідні  є?
В  одних  веселе,  в  інших  слізне,
Життя  нам  відповідь  дає?

Давно  була  тут  справедливість,
Чи  вчителі  уже   не  ті.
Чому  забули  про  правдивість,
Хто  в  нас  тепер  на  висоті?

Як  цю  задачу  розв!язати,
Чи  є  сміливці  поміж  нас?
Про  це  так  хочеться  узнати,
Чи  є  ще  в  бідних  якийсь  шанс?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997437
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 31.10.2023

Зелений Гай

Пчёлка

У  моей  подружки
Жёлтенькое  брюшко,
Крылья  в  паутинках
И  пыльца  в  корзинках.

Труженица  пчёлка
Хоботком  иголкой  
Соберёт  в  горшочек
Весь  нектар  цветочный.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997114
дата надходження 27.10.2023
дата закладки 31.10.2023

Крилата (Любов Пікас)

МІЙ ДРУГ

Це  ні  для  кого  не  секрет,
Є  в  мене  друг  –  велосипед.
Торкнусь  педалі,    він  руша.
У  нас  одна  на  двох  душа.
Везе  мене  у  парк,  у  ліс.
Своїх  не    жалує  коліс.
Час  у  робочі  дні  вділяє,
До  місця  праці  доставляє.
Не  їсть  ні  сиру,  ні    котлет,
Книг  не  читає  і  газет,
Не  пише  віршів,  як  поет,
Але  охоче  йде  в    балет,
Танцює  вальс  і  рок-н-рол
В  дворі  між  флоксів,    матіол.
Йому  всміхається  блакить.
З  ним  непомітно  час  летить.
Він  щирий,  вірний,  наче  кіт.
Уранці  шле  мені  привіт.
І  снів  чарівних  побажає,
Як  спати  вечері  лягаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893430
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 31.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

А прокинусь - одні міражі

Тихо  падає  листя  в  саду,
А  я  все  споглядаю  красу,
На  змарнілих  від  смутку  гілках
Зачепилася  ніжність  в  листках.

Під  мотиви  мелодій  іду,
Я  і  дихаю  тут  і  живу,
Мені  листя,  мов  рідна  душа,
Що  неначе  струною  пройшла.

Я  із  ним  підіймаюсь  у  вись  
І  щаслива  лечу,  мов  колись,
Ніби  спокій  і  мир  у  душі,
А  прокинусь  -  одні  міражі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997429
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 31.10.2023

Любов Іванова

ГОЛОСИ ВІЙНИ

[b][i][color="#061770"]Вони  кричать...  і  не  лише  від  болю,
А  вже  й  опісля,  навіть  увві  сні.
Бо  їх  серця  уже  зазнали  вволю
Великих  втрат  на  цій  страшній  війні.

Вони  кричать  оклично  і  звитяжно
Після  усіх  здобутків  й  перемог...
Коли  в  бою  із  ворогом  відважно
Завершено  в  двобої  діалог...

Але  мовчать  коли  останній  подих
Навік  відносить  душу  в  далечінь...
І  вічну  пам"ять  про  відважний  подвиг
Лишають  для  прийдешних  поколінь.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997349
дата надходження 30.10.2023
дата закладки 31.10.2023

Рясна Морва

Хоку про природу №1

Небо  змарніло
Сіро-темні  кольори
Вечір  крадеться

***

Безсоння  вітру
Прогулянка  шалена
Гнуться  дерева

***

Місяць  округлий
Цілує  неба  руки
Ніжності  коло

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997360
дата надходження 30.10.2023
дата закладки 30.10.2023

Valentyna_S

Хоку

Вівсята  сонце
остюками  лоскочуть.
Гратися  хочуть.

***
Схлип  пташеняти
збудив  уранці  хату.
Півень  зацитькав.

***
Рожевіє  схід
і  блакитніє  захід.
Єднання  в  згоді.

***
Співає  сосна
дзвінкоголосо.
У  кроні  —  шпаки.

***
Напинаються
лебединими  грудьми
білі  вітрила.

***
Обрій  розтанув
в  брудно-сірій  намітці.
Накрапає  дощ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997165
дата надходження 27.10.2023
дата закладки 30.10.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Стрімголов

Хтось  народжений,  хтось  -  в  небуття,
Що  йому  до  людей,  він  біжить.
Залишає  лише  почуття,
Страх  тривог  людських  лихоліть.
Контролює  суворо  "вагар",
А  чи  буде  мрії  луна?
Мчиться  ера  вперед  без  вагань
В  неї  є  своя  таїна.
Не  повзе,  а  летить  стрімголов,
Повернутись  захочеш  -  зась!
Все,  як  жорна  старанно  змолов,
У  тривалості  певній  час.
Він  хвилює,  бентежить  усіх.
Чи  лікує,  чи  нищить  нас.
Так  старанно  всотує  гріх,
Проминає  людина  і  час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996813
дата надходження 23.10.2023
дата закладки 30.10.2023

Веселенька Дачниця

Я - жінка

Я  -  жінка!    Мені  є  цікаво  усюди!                                                      
Й  мої  вподобання    ясні.                                                                                  
Коли  ти  говориш,  що  тільки  так  треба,  -                                                                                                        
Відповім,  -  можливо,  що  -  ні  !

Якщо  ти  витаєш  десь  між  планетами  -                                      
Думки  мої  трішки  сумні.                                                                              
Не  можу  сказати  тобі  однозначно,  -                                                
Чи  так  воно  краще,  чи  ні.  
                                                                         
Коли  зігріваєш  теплом  і  любов’ю  -                                                  
Так  любо,  затишно  мені!                                                                              
І  лагідне  слово  само  з  уст  проситься                                          
Не  можу  сказати,  що  -  ні  …                                                                      

З  тобою  завжди,  як  два  береги  річки,                                        
Ми  в  парі.  А  наче  і  ні  !?                                                                                  
Сама  лише  річенька  знає  й  єднає,  -                                                        
Ви  разом,  мої  чарівні!                                                                                            
                                                                                           В.Ф.  -  28.10.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997319
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 29.10.2023

Ніна Незламна

Під стук коліс ( проза 1 ч)

               За  вікном  осінь…      потяг  мчав  лісосмугою.
       Надія  уже  кілька  хвилин,  як  вийшла  із  купе,  стояла  біля  привідчининого  вікна.  Віяло  прохолодою,  вона  дивилася  у  вікно.  В  небі  безхмарно….  сонце  котилося  до  заходу.    Та  дерева  так  миготіли,    що  губився  контраст  пейзажу,  лише  на  якісь  миті  помічала  сонячне  проміння,  що  тут  же  зникало.  Часто    кліпала  очима,    все  ж    намагалася    розгледіти  барвистість  дерев.
   Через  кілька  хвилин  по  спині  відчула  холод.    Злегка  здригнулася    і  впоспіх  зачинила  вікно.  На  голову  накинула  капішон  сіренької  курточки,  стала  зручніше,    боком  обперлася    об  стінку.
         Вагон  погойдувало…  поринула  в  думки    -  Ось  мамо,  ти  й  дочекаєшся  мене,  мій  приїзд    стане  сюрпризом.  Ой  давно  ж  ми  з  тобою  не  бачилися.  А  й  справді  так  швидко  пролетів  час.  
***
         Надія    з  дитинства  мріяла  стати  перукарем.  Уже  після  п’ятого  класу  мамі    укорочувала,  підрівнювала    волосся.  Згодом    робила    їй  стрижку  і  вже  все  частіше  підстригала  відчима.
     Після  школи,  в  містечку  закінчила  курси  перукаря.  В  селі  майже  рік  займалася  перукарською  справою.  В  неї  це  добре  виходило,  люди  були  задоволені.  
-Але  ж  це  не  заробітки  -    вкотре  задумувалася,  треба    кудись  їхати.
       І    ось,  у  таку    ж  саму  пору  року,  під  стук  коліс,  їхала  за  покликом  душі.  
 Чи  довго  думала?  Мабуть  ні!    Незважаючи,  що  на  Сході  вже  третій  рік  йшла  війна,  молодь  із  села  тікала.  Хтось  у  великі  міста  й    навіть  до  Польщі,  Німеччини.  А  хтось,  як  і  вона,    мріяв  заробити  грошенят  в  росії.  По  селі    часто  розповідали,  що  там  теж  непогано  оплачується  праця.  З  мовою  проблем  не  буде,  то  чому  й  не  поїхати?  Планувала  на  заощаджені  гроші  придбати  квартиру  в  Україні.  Можливо    навіть  у  Дрогобичі,  чи  в  Бориславі,  неподалік  від  перукарні  де  навчалася  своєї  професії.Та  й  від  рідного  села  недалеко,  щоб  навідуватися  до  рідних.  
   Від  поїздки  мати  не  відмовляла.  За  одне  бідкалася  -  телефон  кнопочний,  не  бачитимуть  одна  одну.  З    приємною  усмішкою  сказала,
-От  і  ти    доню,  вирішила  погнатися  за    довгим  рублем?!  Важко  буде,  але  побачимо  що  з  цього  вийде!
В  неї  склалося  враження,  що  мати  навіть  зраділа  такому  рішенню.  А  нічому  й  дивуватися,  звичайно  матері    важко.  Відчувала  -    являється  тягарем  для  сімейного  щастя.  Вона  ж  донька    від  першого  шлюбу,  на  жаль  батька  й  слід  простив,  мати  навіть  не  отримувала  аліментів.  Є  одне  -  єдине  фото,  на  ньому  мама    і  він  тримає  її  на  руках.  
На  зворотній  стороні  фото  написаний  рік,  на  ньому  їй  чотири    роки.  Але  батька    вона  не  пам’ятає.  Знає,  що    Миколаївна,  а  прізвище  в  свідоцтві  про  народження  мати  записала  своє.  Мабуть  була  для  цього  причина,  тому    не  торкалася  цієї  теми,  навіщо    матері  серце    ятрити.
     Три    роки    жили  удвох  та  згодом  мати    прийняла  чоловіка  з  яким  побралася.  Народила    двох  синів  -  близнюків,  які    уже  ходять  до  школи  і  щодня,  як  циганчата  просять  гроші.  А  де  ж  їх  взяти,  як  відчим    любить  у  ліжку  полежати  та  за  день  спалити  не  одну  цигарку.  А  щодо  роботи,  то  ледачкуватий.  На  якийсь  час  знайде  роботу  на  будівництві,  влаштується  помічником  і  то  ненадовго.  Та  тут  усе  зрозуміло,  адже  без  професії,    кращої  роботи  і  не  знайдеш.  
По  дорозі  до  автобуса    Надія  зустріла  сусідку  тітку  Тамару.  Побачивши  її  з  валізою,  жінка  здивувалася,
-О!  І  ти  вже  кудись  зібралася,  часом  не  до  батька?
Дівчина  трохи  розгубилася,  але  випалила,-
-Якби  знала  адресу,  може  б  і  до  нього  поїхала.
-Ой,  ні  дитинко,  адреси  не  знаю.  По  селі  чутки  ходили,  що  служив  у  Дніпропетровську,  ніби  туди  й  поїхав.  Та  хто  ж  тепер    нам  на  весілля    буде  зачіски  робити?  Але,  як  вирішила,  хай  Бог  допомагає!  Щасливої  дороги!
Подякувавши,  Надія    поспішала  на  автобус.Та  розмова  за  батька  чомусь  збентежила  її  –  Я  взяла  сімейне  фото  та  чи  він    пам’ятає,  що  в  нього  є  донька?!  Таких  татусів  на  землі  напевно  мільйони.
   Москва  велике  місто,    людей,  як  комах,.  На  жаль  ні  в  центрі  міста,  ні  поблизу,  роботи  не  знайшла.  В  пошуках  три  дні,  дві  ночі  мусила  пересидіти  на  вокзалі    в  платному  залі  відпочинку.
       Здавалося  об’їздила  пів  світу.  Та  нарешті  їй  вдалося,  на  околиці  міста    в  перукарні,  знайти  вільне  місце  й  неподалік  зняти  квартиру.
   Однокімнатна  квартира  в  новобудові  її  влаштовувала.  В  мікрорайоні    кілька  багатоповерхівок,  магазини,  школа,  дитсадок,  лікарня  й  дві  перукарні.  В  одній  із  них,  після  місячного  випробувального  строку  її  прийняли  на  роботу.
     Довкола  будинків  дороги  не  приведені  в  належний  стан,  в  дощову  погоду  під  ногами  багно.  Та  мешканці  протоптували  стежки.  І  кожного  ранку  можна  було  спостерігати,  як  люди  вереницею    поспішали  до  зупинки  автобуса,  щоб  потрапити  на  роботу.
       Працюючи  в  перукарні,  Надія  перший  рік  висилала  матері  гроші.  Але  згодом  зрозуміла,  скільки  не  вишле,  то  все  мало.  Довелося  замислитися,  а  чи  варто?    А  кому  я  потрібна,  хто  про  мене  подбає?  Та  минуло  два  місяці,  її  гризло  сумління,чи  правильно  зробила?  Можливо    мамі  дуже  потрібні  мої  гроші?!
     Хоч  дитина  і  на  відстані,  напевно  кожна  мати  серцем  і  душею  відчуває  тривогу  за  своє  чадо.Тож  Надії  довго  сумніватися  не  довелося.  Як  зазвичай,    раз  на  тиждень,    ввечері  подзвонила  мати.  Поцікавилася  її  справами,  розповіла  про    братів-  близнюків,  про  своє  життя,  буденні  клопоти.  Уже,  як  прощалися  сказала,
-Ти  оце  перестала  гроші  висилати,  то  вже  й  не  треба.  Я  розумію  на  чужині  життя  не  мед,  тобі  мабуть  і  самій  скрутно.Ти  ж  знаєш,    ми  тобі  нічим  не  допоможемо.  Мені  боляче  це  казати,  але  розраховуй  на  себе.  Будуй  своє  життя,  більше  заощадиш,  може  й  справді  придбаєш  квартиру.  Ми  самі  поставимо  хлопців  на  ноги,  не  хвилюйся,  якось  воно  буде.
Ці  слова  втішили  Надію,
-Мамо,  дякую  за  підтримку.  Я  постараюся,  щоб  усе  задумане    здійснилося.
       А  час  летів…  багато  планів,  надій  і  сподівань  та  все  пішло  не  так,  як  мріялося.  Зустріла    Олега…  перше  кохання.  Часто  приходив  у  гості  та    через  якийсь  час  стали  жити  разом.  Він  пропонував  одружитися,  але  з  часом    вона  засумнівалася,  не  треба  поспішати.    Адже  він  транжирить  гроші.  Хоч  і  оплачує  квартиру    й  дає  гроші  на    продукти  та  щодня  витрачає  гроші  на  пиво  і  два-три  рази  на  тиждень  ходить    до  клубу  «Комп’ютерні  ігри».  За  професією    будівельник,  зарплата    непогана,  але  про  заощадження  й  не  мріє.  Вважав  знявши  квартиру,  в  ній  можна  все  життя  прожити.  Це  її  насторожило,  рішення  було  остаточним  -    він  не  готовий  до  сімейного  життя.  В  одній  із  розмов  Олег    проговорився,  що  приїхав  з  Донецька  і    тут  залишиться  жити  при  любих  обставинах.
 Ось  тоді  Надія    і  вирішила  -  Попрацюю  іще  з  рік,  матиму  гроші,  тоді  можна  й    повернутися  в  Україну.
   Минуло  півтора  року…
 Осінній  вітер…      шелест  листя.  Руде    знівечене,  а  деінде  з  зеленими  смужками,  воно  по  обіч  дороги  змішане  з  багном,  ніби  низенька  огорожа,    що  відділяє  стежку.  По  ній  здаля  по  воді  де-не  -  де  маленькі  калюжі,    в  них  подібні  корабликам,    плавають  жовті    листочки.
       В  коротеньких  чобітках  на  низеньких  підборах,  вона  йшла  по  стежці  й  тягнула  валізу.  Намагалася  йти    якнайшвидше  та  все  ж  остерігалася,  щоб  не  захляпати      темно  –  коричневі  штани  .  Хоча  вони  вузенькі,  але  обережність  не  завадить.  Легенька  усмішка  прикрасила  обличчя,  коли  перед  собою    в  калюжі  побачила    листочок  –  Ох  осінь  -  осінь,  але  ж  так    красиво!    Мені  б  такий,  тільки  справжній  кораблик,  щоб  швидше  потрапити  додому.  Та  нараз  думки  роздвоїлися  –Додому…  А  що  там  на  мене  чекає?  
     Вона  тільки  тепер    усвідомила,  що  був  сплеск  емоцій,  все  вирішила  спонтанно.    Але  ж  терпець  урвався,-  заспокоїла  себе.  Три  роки  разом,  а  порозуміння    так  і  не  досягли.  Майже  щоденні    сварки    за  гроші,  примусили  зробити  вибір.
   В  цей  же  день  звільнилася  з  роботи,  зібрала  валізу.    Розчервонілий  на  обличчі,  Олег  лежав  на  дивані,  мовчки  спостерігав.
Коли  віддала  ключі  від  квартири,  розчула  сарказм  у  його  голосі,
-А  не  пошкодуєш?!
-Та  ні,  наші  стежки  розійшлися.
-Ну  тоді  щасливо!
     По  дорозі  до  автобуса  бурчала  ,-  Ну  то  й  добре,  можна  сказати  розійшлися  друзями.  Ох,  мамо,  важко  зробити  такий  крок,  але  я  не  хочу  такого  щастя,  як  у  тебе.  
   У  автобусі  багато  вільних  місць…  вона  присіла    біля  вікна.  Автобус  набирав  швидкість,  що  за  вікном  не  помічала.  Думки  снувались  павутинно  -  А  чи  було  в  нас  із  ним  кохання?  Та  мабуть  ні!  Чи  це  роки,  чи  сумісне  життя  придає  мудрості?    Хоча  в  душі  таке  гірке  розчарування  та  все  ж,  я  зробила  правильний  крок.  Я  сильна,  все  витримаю,  життя  продовжується.  
       На  залізничному  вокзалі  занадто  гучно…люди    з  сумками,  валізами,  всі  поспішають  хто  куди.  Надія  впоспіх  прочитала  розклад  потягів.  За    пів  години  відійшла  від  каси,  в  руках  тримала  квиток.  Задоволена,  злегка  розчервоніла,  поспішала.  До  відправлення    потяга  залишалося  хвилин  десять,  не  більше.
     Підійшовши,  до  вказаного  в  білеті  вагона,  вона  рукою  намагалася  з  чола  забрати  мокре  волосся.  Бальзаківського  віку  провідниця,  взяла  квиток,  зміряла  її  з  ніг  до  голови    й  посміхаючись,
-Ото  життя  і  все  ми  поспішаємо,  чому  нам  ніколи  не  вистачає  часу.
 Важко  перевівши  подих,  Надія  заговорила  тремтячим  голосом,
-  Мені  до  вас!  Добре,  що  встигла.
-Давай  проходь,  бачиш,  уже  зелений  сигнал  горить,  тож    будемо  відправлятися.
 В  тамбурі  пусто,  з  полегшенням  перевівши  подих  -  Ну  от,  здається  я  їду.
     У  купейному  вагоні  майже  всі  двері  відчинені.  Чути    розмови,  шелест  паперу,  брязкіт  ключів,  скрип  валіз,  сидіння.
       Аж  ось  і  її  купе…  двері  відчинені.  Її  зустрів  пронизливий  погляд  жінки,
-О!  Дивися  синку  до  нас  поповнення.  Маємо  супутницю,  дорога  не  близька,  думаю  не  сумуватимемо.  
   Дівчина  привіталася,  зиркнула  на  хлопця  -  О,  як  схожий  на  маму!  А  йому  років  двадцять  п’ять,  не  більше.  
 В  сторону  відставила  валізу,  хлопець  зразу  ж  піднявся,
-Якщо  вам  не  потрібна,  давайте  я  її  поставлю  під  сидіння.
-  А  він  чемний  –в  її  умі  мелькнула  думка.Трохи  розгубилася,  почервоніла.  За  мить  втрутилася    жінка,  ледь  всміхаючись,  підтримала  його,
-Так  Максе,  постав  під  своє  сидіння,  жінкам  завжди  треба  допомагати.
Біля  себе  долонею  постукала  по  сидінні,
-А  ви  не  соромтесь,  присядьте.  Чую    рідну  українську  мову,  то  ви  теж  до  Харкова  їдете,  чи  десь  ближче?
-В  Харкові  пересадка,  а  там  і  додому.
     Чи    й    снилося  їй  колись,  що  вона  потрапить  у  таку  компанію  -  точно  ні!  
     Познайомилися…,  жінку  звали  Ельвіра    Борисівна.  Хоч  і  роки  та  вона  дивилася  за  своєю  зовнішністю  -  брови,  манікюр,  макіяж,  як    ніби  жінка  з  якогось  французького  серіалу.  Тоненький,  в’язаний,  світло-  сірий    светр  з  люрексом  пасував  до  її  карих  очей  і  каштанового  волосся.  Каре  -  зачіска  ідеально  підкреслює  вилиці,  придала  обличчю  виразність,  привабливість.
     В  купе  сміх,  веселі  розмови…  разом  вечеряли,  пили  чай.
Надія  кілька  раз  на  собі    відчувала    погляд  Макса.  Він  сидів  навпроти,  свердлив  очима  її  тендітні  плечі  і  доволі  об’ємні  груди.  Дівчина  час  від  часу  на  грудях    поправляла    кінчики    розпущеного  світло  –  русявого  волосся,  намагалася    їх  приховати.
   Раптовий  дзвінок  мобільного  телефона  перервав  бесіду.  Ельвіра  незадоволено  подивилася    від  кого  дзвінок  й  з  обуренням  до  сина,
-Ох  і  коли  я  буду  мати  спокій.  Це  знову  з  роботи.
Надія  піднялася,
-Я  на  кілька    хвилин  вийду…
-Ні-ні!  Тут  ніяких  секретів,  сядьте,  -  заперечила  жінка.
З  телефона  лунав  жіночий  голос,    Ельвіра  слухала,  хитала  головою.  кліпала  очима,  нарешті    заговорила,
-Ну  у  вас,    як  завжди,  тільки  я  не  на  місці,  відразу  проблеми.  Так,  я  все    зрозуміла.  Перукарню  не  закривайте,  через  два  дні  вийде  Волошина.  Ти    сама  попрацюєш.  У  тебе  ж  є  записані  на  манікюр?
Вона  слухала  і  знову  кивнула  головою,
-Ну  то  й  добре,  як  приїду,з  усім  розберемося.  Ну  все,  бувай!
Надія  дивилася  на  неї  прямим  поглядом,
-Ви  маєте  свою  перукарню?
-Так!  Маю  на  свою  голову.  Жіночий  колектив,  це  вічна  проблема.  Одна  у  декретній    відпустці.  Друга  відпочиває  в  Трускавці,  через  два  дні  має  бути  на  роботі  А  в  третьої  донька  хворіє,  терміново  повезла  в  Київ.  От  і  думай,  як  залишитися  на  плаву,  не  втратити  клієнтів.
     В  дівчини  забігали  очі  -  Сказати  чи  ні?  А  може  це  мій  шанс?  Намагалася  приховати  хвилювання,  нарешті  наважилася,
-А  ви  знаєте  я  перукар,  маю  стажу  майже  чотири  роки.
Макс  зацікавлено  подивився  на  неї,  
-І    чоловіків  теж  стрижете?
-Так,звичайно.  
Він  всміхався  позирав,  то  на  неї,  то  на  матір,
-Оце  так  новина.  Думаю  вам  є  про  що  поговорити,  на  якийсь  час    я  вас  залишу.
Він  вийшов…
 Ельвіра  засипала  Надію  запитаннями,  попросила  коротко  розповісти  про  себе.  А  що  ж  їй  було  робити  -  Нехай  пан,  або  пропав  або  користь,  або  невдача  та  все  ж  зміниться  життя.  Ніби  на  сповіді,  навіть  непроховала  що  мала  стосунки  з  Олегом.
Після    почутого,  Ельвіра,  аж  прицмокнула  губами,
-Ну-  ну,думаю  тебе  життя  чогось  навчило.Та  ти  молода,  попереду  іще  не  одне  буде  розчарування,  таке  воно    наше  земне  життя.
Вона  повернулася  до  вікна.  Ніби  у  світлі  придорожніх  ліхтарів  шукала  рішення.Чи  довіритися  інтуїції,  запропонувати  до  себе  на  роботу?  Здається  непогана  дівчина,  хто  живе  без  помилок?  Та  іще  ж  така    віком,  як  мій  син.  Але  ж  плани  має,  хоче  купити  квартиру.  Кому  яке  щастя!  Хтось  живе  на  всьому  готовому,  а    хтось  вливається  в  цей  несправедливий  світ,  в  надії  всього  досягнути  самому.    Треба  поговорити  з  Максом,  що  він  скаже?  Не  думаю,  що  вона  стане  завадою  його  дружбі  з  Маргаритою.  На  перший  погляд,  вони    неначе    і    чимось  схожі,  чи  може  кольором  волосся,  але  ж  Маргаритка  молодша.  Чотири  роки,як  з  батьком  нам  стали  сусідами,  ніби  порядні  люди.  Втрата    рідної  людини  напевно  дуже  подіяла  на  життя  цих  двох.  Але  все  ж  Микола  молодець,  не  знайшов  собі  іншу  жінку.  Всю  увагу  приділив  доні,  щоб  добре  навчалася  та  поступила  до  медінституту.А  мені    на  старості  років,  вдома  краще  мати  медика,чим  перукаря.  Але  ж  дівчині  допомогти  треба,  ніби  щира,  не  розбещена.
   Надія  розуміла  -  зараз  її  краще    залишити,  вийшла  з  купе.
   Біля  вікна  стояв  Макс,
-Ну  і  ну,  напевно  моя  мама  запитаннями  засипала  вас.  Співчуваю  та  я  піду,  думаю  час  відпочити.
У  відповідь  побажала  хороших  снів.
Він  тільки  відчинив  двері  купе,  біля  нього  прослизнула  Ельвіра,
-Надіє,  ти  мабуть  дивуєшся,  що  син  не  запропонував  тобі  нижню  полицю.  Він  у  лютому  місяці  дві  тисячі  чотирнадцятого  року  був  на  Майдані.  Отримав  травму    правої  ноги.  Хоч  і  зробили  кілька  операцій,  але    й  нині  шкутильгає.  Оце  ж    і  літаємо  в  Ізраїль,  на  консультації.
-Та  нічого,  основне  живим  залишився.,  співчуваючи  сказала  дівчина.
І  вже  веселіше,
-  Він  молодий,  може  для  цього  потрібен  час,  звикне.  Звичайно  це  важко  прийняти,  але    основне  в  житті,  щоб  був  нормальним  серцевий  ритм  і  велике  бажання  жити.
 Ельвіра  повернулася  в  купе.  Надія,  трохи  постоявши,  теж  повернулася  в  купе.  Відчинивши  двері,  зрозуміла,  що  перервала  розмову.Та  не  проронивши  й  слова,  за  мить    лежала  на  верхній  полиці.  
   В  купе  запала  тиша,  лише  стук  коліс  порушував  її.  Дівчині  не  спалося,    думок  цілий  міх,  після  розмови,  емоцій  не  приховати.  Минуло  з  пів  години,  Ельвіра    встала,  випила  води  й  тихо  прошепотіла,
-Надю,  Макс  так  солодко  спить,  давай    вийдемо,  поговоримо.
   Вони  довго  спілкувалися,  в  основному  про  роботу.  Ельвіра    запропонувала  провести  турне  по  Харкову  і  по  Києву.  Дізнавшись,  що  дівчина  навіть  і  в  Києві  не  була,  просто  наполягала.  Надія  не  знала,  що  сказати,  шкодувала  грошей,  адже  вони  їй  так  будуть  потрібні.  Із  відкладених  на  квартиру,  боялася  й  сотню  взяти.  Все  зважувала,  розуміла,  допоки  немає  роботи,  треба  економити.
 Жінка  хитро  позирала,  побачивши,  її  сумне  обличчя,зрозуміла,  що  хоче  відмовитися.  По  –  дружньому  поклала  руку  на  плечі,  прихилилася,-Не  вагайся,  Поїдеш    з  нами,  будеш  працювати  в  моєму  салоні.  Хіба  ти  проти?  Думаю  така  пропозиція  тобі  сподобається.
В  Надії  серце  пташкою  затріпотіло,  ледь  не  вирвалося  з  грудей.  Душа  переповнена  радістю.  Від  почутого,  емоції  зашкалювали.Вона  ладна  була  розцілувати  цю  жінку,  хвилюючись  запитала,
-Це    ваше  рішення,  а  ви  не  передумаєе?  Мені  й  справді  дуже    потрібна  робота.
-Ні,  ну  що  ти.  Я  слів  на  вітер  не  кидаю.  На  цю  тему  уже  й  з    Максом  поговорила,  він  не  проти.  Восени  і  взимку  важко  зняти  квартиру,  якщо  навіть    і  не  вдасться    знайти,  місяць  -  другий    поживеш  у  нас.  О  ледь  не  забула,  а    в  паспорті    стоїть  штамп  про  одруження?
-Ні,  ми  просто  жили  разом,  я  ж  вам  все  розповіла.
-Добре!  Ти  подумай    над  тим,  що  я  тобі  запропонувала.Зараз  треба  хоч  годинку  поспати,  приїдемо  в  Харків,  там  усе  й  вирішимо.
       Надія  ні  на  мить  не  стулила  повік.  В  голові  роїлися  думки.  -  Погодитися  чи  ні?  Собі  задавала    запитання  -  А  що  я  втрачу?  А,  як    моє  обслуговування  клієнтів    їй  не  сподобається,  що  тоді  буду  робити?  Сама  каже,  що  важко  зняти  квартиру,  але  ж    я    не  хочу    їм  дошкуляти.  Цікаво…    щоб    мама  сказала?  Та  воно    напевно  на  краще,  вона  ж  й  досі  не  знає,  що  я  покинула  Москву,  не  буде  хвилюватися,  не    чекатиме.
   Потяг  Київ  –  Дніпро  відправився  згідно  розкладу,  набирав  швидкість..
Вони  їхали  в  плацкартному  вагоні.  Збуджені,  виснажені,  але  задоволені.  Позаду  турне  по  Харкову    й    по  Києву.  
 Надія  від  побаченого    в  захваті.    Лежачи  на  верхній  полиці,  роздумувала  –  Ні,  не  шкодую,  що  поїхала  з  ними.Чи  й  довелося  б  мені  коли  небуть  у  житті    побувати  в    історичних  місцях,  храмах  та  дізнатися  скільки  всього  нового.  Цікаво,  чи  це  доля  мені    познайомитися  з  цими  людьми?    І  тут  же  згадала  маму,  яка  ніколи  не  виїжджала  з  рідного  містечка.  Думала  про  братів  -Треба  буде  сказати  мамі,  щоб  не  тримала  їх  біля  себе.  Після  закінчення  школи,  нехай    в  обласне  місто  їдуть  навчатися,  згодом  хоч  світ  побачуть.
Раптово  Макс  торкнувся  її  руки,
-Надіє,  я  уже  зголоднів,  може  повечеряємо.
-Добре,  я  не  проти  -  відразу  донизу  опустила  ноги.
   Він  не  чекаючи,  зняв  її  з  полиці,  не  відпускав,  прямим  поглядом  дивився  в  її  блакитні  очі,  прошепотів,
-Я  ладен  у  них  втопитися.
В  цей  час  Ельвіра  лежала  до  них  спиною,  але  почувши  шурхів,  повернулася.
-Я  що  заснула?  Ми  що  будемо  вечеряти?  Вже  носять  чай?
 Макс  відійшов  у  сторону,
-Та  оце  ж  розбудив  Надію.  Я  такий  голодний,  а  ви  спите.
Жінка,  років  тридцяти,  що  лежала  навпроти  Надії,  почувши  ці  слова  посміхнулася  до  Макса  й  повернулася  до  стінки.  Він,  трохи  виправдовуючись,
-Вибачте,  ми  вас  потурбували,  але  ж  це    плацкартний  вагон.
 Після  вечері,  кожен  намагався  заснути.  Звичайно  купейний  вагон  набагато  комфортніший,  але  інколи    треба  змиритися  з  тим  що  є.
Надія  згадала,  як  вони  з  Максом  були  в    Києві  у  МакДональдсі.  Ельвіра  чекала  поки  вони    дещо  придбали  на  обід.  Коли  Надія  намагалася    дати  йому  гроші,  він  категорично  заперечив,
-Е  ні!  Досить,  що  за  турне  заплатила  сама,  змирився,  а  тепер  іще  за  це?  Ти    мене  хочеш  принизити?  Я  чоловік,  чи  хто?
Її  щоки  вмить  почервоніли,  випалила,
-А  ми  що  вже  перейшли  на  ти?
-Еге  ж  перейшли!  Скажи  чого  лямку  тягнути,  час  летить,  не  втрачаймо  його!  І  не  сердься,  краще  всміхнися,  це  тобі  більше  личить.
Здвигнувши  плечима,  погодилася,
-Ну  добре,  добре.Тільки  не  ображайся!
Їй  хотілося  запитати,  а  що  скаже  пані  Ельвіра?  Але  він  так  на  неї  дивився,  що  побоялася  й  слово  сказати.
Думки  роздвоїлися  -  Ба,  гадала  він  балуваний  матусин  синочок,  напевно  помилилася.  Та  хіба  б  тоді  пішов  на  Майдан?  І    чого  я    про  нього  так  подумала?!
 Поверталися    до  Ельвіри  …Макс  тримав  її  під  руку,  сказав  ледь  усміхаючись,
-Ти  не  дивуйся,  що  інколи  в  мами    беру  гроші.
Продовжив  уже  з  веселою  ноткою  в  голосі,
-  Просто    в  неї  надійніше    від  злодіїв    приховати.  
 Та  за  мить  його  голос  посерйознішав,
-Щоб  ти  знала,  я  не  ледар  і  не  симулянт,  закінчив  технікум,  нині    працюю    бухгалтером  у  двох  невеличках  фірмах.  О,  до  того  ж  у  мене  після  травми  третя    група  інвалідності,  думаю  тобі  мама  сказала.
   -І  що  так  довго?-    Назустріч  підійшла  Ельвіра,  продовжила.
-Гайда!  Швидко  обідаємо  і  на  потяг,  а  то  чого  доброго  іще  запізнимося.

                                                                                                                                                                                     Далі  буде

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997293
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 29.10.2023

Lana P.

Осінній вечір…

Осінній  вечір 

Розпалює  багаття

Яскравим  листям.            28.10.23  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997296
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 29.10.2023

Н-А-Д-І-Я

ТАКЕ ЖИТТЯ

Нам  треба  жити  кожним  днем,
Не  ждать  омріяної  дати.
Горіть  сьогоднішнім  вогнем,
Бо  "потім"  може  не  настати.
            Ліна  Костенко.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wouNvvdBXM0[/youtube]
Життя,  як  потяг,  мчить  вперед,
Деінде  зробить    все  ж  зупинку.
Воно  у  нас  не  зАвжди  мед,
Не  знаєм,  буде  де  кінцівка.

Ми  сидимо  усі  в  вагонах,
Тримаєм  видану  путівку.
Так  зручно  й  тепло  у  салонах,
Життя  продовжує  мандрівку.

За  рогом  потяг  зупинився,
Виходять  ті,  кому  пора.
Та  раптом  настрій  всіх  змінився,
Зупинка  скоро  чергова.

Не  заспокоїть  стук  коліс,
Та  все  частіше  б"ється  серце.
Чомусь    притих  тепер  тут  сміх...
В  вагоні  тихо  лине  скерцо.

Згадаєш  все  за  ці  години,
Гріхи  відмолювать  не  слід.
Та  так  болить  щось  всередині,
Про  це  теж  дума  й  мій  сусід.

Ось  потяг  їде  вже  поволі,
Збавляє  швидкість  на  шляху.
Душа  зітхає  мимоволі,
Бо  вже  позбавилась  страху...

 Ну  ось  і  все...  Таке  життя...
-----------------------------------

Нехай  поїзд  -  життя,  кожного  з  нас,
везе  як  можна  довго  -  довго!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997260
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 29.10.2023

NikitTa

Мідь листя, жовтизна…

Мідь  листя,  жовтизна,
Осінній  день  згаса.
Посивіле  небо,
Вітер  скрізь  гуля,
Та  дощу  нема.
Зірваний  із  гілки
На  суху  траву
Шумно  лист  спада.

Крізь  роки,  крізь  весни,
Через  листопад
Не  пройду  до  тебе,
Не  вернусь  назад.

Дощику  осінній,  сій  і  мороси.
Осене  багата,  в  гості  запроси.
В  парасолю  стукай,  я  її  стулю.
Під  твоїм  дощем  душу  ізцілю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996676
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 23.10.2023

Lana P.

ЖОВТНЕВА ГОЛУБІНЬ…

Жовтнева  голубінь
у  позолоті  кленів,
п'є  сонячний  нектар
із  присмаком  вина.

Прозора  височінь
відкрила  сонцю  жмені  -
позбавилася  хмар
велична  далина.

Розп'яту  світлотінь,
де  трави  снять  зелені,
оживлює  ліхтар  -
диск  сонця  у  світах.

В  багатті  шамотінь
листки  летять  червлені,
І  сходить  на  олтар
Усмішка  золота.                                                  Жовтень  2022-2023


Світлина  автора    22.10.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996783
дата надходження 23.10.2023
дата закладки 23.10.2023

Lana P.

ЯБЛУКОМ ЗЕЛЕНООКИМ…

Ранок  туманами  гусне,
Берег  молочний  пливе.
Небо,  хмаринами  тлусте,
В  мандри  крилатих  зове.

Яблуко  зеленооке,
У  поріділім  гіллі,
Снить  ув  імлі  одиноке,
Мріє  дістатись  землі.

Жовтень  розводить  палітру  -
Осінь  вмочила  перо,
Крила  розніжені  вітру,
Пестять  таємно  нутро.                                            21.10.23


P.S.  На  світлині  останнє  цьогорічне  яблуко  на  яблуні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996674
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 23.10.2023

Ніна Незламна

Я бабця не пихата…

                                             (недавно  прийшла  з  городу)

***
Ой,  втішаюся  погоді,
Вкотре  знову  на  городі,
Бо  ж  я  бабця  не  пихата,
І  не  бідна  й  не  багата,
В  мене  є  славненька  хата,
А  ще  подружка  лопата.

Держачок  в  неї  гладенький,
Пригріва  промінь  ясненький,
Чом,  же  тут  не  потрудитись,
Працею  не  насладитись.

Правда  на  чолі  мокренько,
Носа  підітру    тихенько,
Гайда  бабцю  не  здавайся,
Для  себе  позадавайся!

 Фронт  робіт,  мов  підписала,
Перед  тим  шматочок  сала,
З’їла  з  хлібцем  в  нагороду,
Тому  й  маю  гарну  вроду!

Зморшок  тих,  не  бачу  зовсім,
Хоч  давно,  як  оця  осінь.
 Все  ж  …погляну  до  горіха,
Серце  зігріває  втіха.

 Лице...  з  листям  червоніє,
 Про  ве́сноньку  душа  мріє,
Птахів  з  вирію  стрічати,
І  надію  не  втрачати,  
 На  дні  мирні  в  Україні!

*
Ой  копай,  моя  лопато,
Із  натхненням  і  завзято,
Як  жити  -  то  працювати
Щоб  горя  й  біди  не  знати!

                                     21.10.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996652
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Парад осінніх днів (бездієслівний вірш)

 Жовтаво-золотий
 Парад  осінніх  днів,
 Неначе  з  теплих  снів
 Проміння  сонцестрій.
 Під  небом  голубим
 У  вальсі  вишні  лист.
 І  вітру  тихий  свист
 В  гіллі  у  горобин.
 Спідниці  у  жоржин,
 Мов  розмаїття  фарб.
 Землі  барвистий  скарб.
 О  скільки  тут  стежин!
 Жовтневий  листопад  ...
 У  задумі  верба,
 З  туманами  -  журба,
 Хоч  тисячі  принад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996574
дата надходження 20.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Lana P.

МИЛА ОСІНЬ…

Мила  осінь  притихла  в  садочку,
Вишивала  натхненно  листки,
Клен  убрала  в  яскраву  сорочку,
Пересипала  листям  містки.

Вмилась  росами  в  травах  кошлатих,
Позбирала  рясні  врожаї.
Перелітних,  розкішних  пернатих
Відпустила  у  теплі  краї.

Блискавично  справлялась  у  ролі
Господині  казкових  садів,
Принесла  у  широкім  подолі
Сонцебоких,  смішних  гарбузів.                                  20.10.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996601
дата надходження 20.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Пробач

Пробач  мене,  що  вчора  не  прийшла
І  заховала  в  серці  свої  мрії
Та  знай,  коханий,  що  ота  весна
Бринить  красою  на  розкішних    віях.

Так  просто  сталось,  доленька  гірка
Чи    сумніви  проникнули  у  серце,
Тепер  ця  мить  торкнулася  рядка
Та  нотами  заграла,  наче  скерцо.

Струною  забриніла  кожна  мить,
Сягнувши  неповторно  диво-слави,
Вона  хотіла  в  серці  залишить
Найкращий  звук  найвищої  октави.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996620
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Н-А-Д-І-Я

ПРОЙШЛА ВЖЕ ОСІНЬ ПОЛОВИНУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P9StCiviQcM
[/youtube]
Пройшла  вже  осінь  половину,
Та  не  спинила  свій  політ.
Зима  все  ж  дивиться  у  спину,
Лаштує  речі  на прихід.

Уранці  кине  морозець,
І  змінить  колір  раптом  листям.
Урветься  в  осені  терпець:
Нащо  ввійшла  в  мої  обійстя?

Зима  сховалась  під  паркан,
Протерла  гарно  свої  очі.
Знов  провалився  її  план,
В  думках:  чекати  знову  ночі?

Та  осінь  знову  розкошує,
Взяла  в  веселки  кольори,
Старанно  листя  всі  фарбує,
Цвітуть  веселкою  двори.

А  вранці  сонце  знов  пригріє,
У  листя  зашпори  пройдуть.
Зима  тепер  це  розуміє:
Її  всі    плани  пропадуть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996621
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Катерина Собова

Двi невiстки

Прибули    до    Галі    в    гості
Два    синочки    з    невістками,  
То    ж    матуся    хоче    знати,
Як    живуть    вони    з    жінками.

Радісно    блищали    очі
В    старшої    невістки    Ганни:
-Колі    часто    пропоную
Трав’яні    цілющі    ванни.

Кожен    день    йому    готую
Свіжі,    вишукані    страви,
Рівномірно    і    щасливо
Йдуть    сімейні    наші    справи.

Намагаюсь,    щоб    було    все
В    тишині    і    романтично,
Зауваження    сприймаю
Без    образ,    самокритично.

Дякуючи    Колі,    знаю
(Що    раніше    і    не    снилось),
Риболовлю    вже    не    лаю,
І    футболом    захопилась.

До    молодшої    свекруха:
-Тепер    ти    хвалися,    Ніко,
Що    приємне    ти    робила
Кожен    день    для    чоловіка?

-Любить    син    ваш    їсти    смачно,  
Але    я    не    готувала,
Нехай    буде    мені    вдячний,
Що    я    іноді    мовчала.

Сам    казав,    що    я    пиляю,
Як    потужна    пилорама,
То    ж    для    нього    кожен    вечір
Замість    страви    -    нова    драма!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996558
дата надходження 20.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Cнежана

В хвилини суму і печалі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=By_ofVAMK1w[/youtube]

Гуляє  вітер  в  чистім  полі,
І  намітає  кучугури.
Так  розважається  на  волі,
Непосидюча  він  натура.

Стоїть  засніжена  берізка
У  білім  платті,  молода,
А  поряд  клен,  він  трохи  вищий,
Її  гілками  обійма.

У  безкінечнім  сніжнім   полі,
Удвох  ростуть  уже  роки.
Колись  звела  їх,  мабуть,  доля,
І  так  прожитимуть  віки.

Чи  посадив  їх  хтось  на  пам"ять,
Щоб  не  забуть  щасливі  дні,
Щоб  сум  гіркий  тепер  розвіять,
Думки  розтануть  крижані.

У  час  зимової  негоди,
Летять  думки  в  далеке  поле.
Де  вітер  водить  хороводи...
А  серце  ще  болить  і  коле.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996155
дата надходження 15.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Катерина Собова

Шпаргалка

Після    іспиту    на    лавці
Плакала    Марійка:
-Я    все    вчила    і    все    знала,
В    результаті    -    трійка.

А    ти    завжди    не    встигала
І    гуляла,    Ірко,
Викладач    тобі    всміхався,
І    вліпив    четвірку.

Про    це    знає    уся    група,
І    казала    Галка,
Що    у    тебе    привселюдно
Він    забрав    шпаргалку.

-Було    б    дві    таких    шпаргалки,-
Хизувалась    Ірка,-
Були    б    мені    компліменти
І    тверда    п’ятірка.

Замість    формул    і    означень
(А    я    їх    не    вчила)  –
На    купюрі    у    сто    євро
Позначку    зробила.

Відібравши    зразу    в    мене
Незаконні    речі,
Викладач    радів    і    пахнув,
Наче    хліб    із    печі.

Всього    п’ять    таких      ’’шпаргалок’’
Я    приготувала,
Можу    вам    рапортувати:
Іспити    всі    склала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996008
дата надходження 13.10.2023
дата закладки 14.10.2023

Н-А-Д-І-Я

БІДА НАВЧИТЬ ( для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=znvDWKLv8qI[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=txCB6REY-1w[/youtube]
Сидить  малий  шпачок  в  гнізді,
Навколо  все  він  оглядає.
У  нього  крильця  ще  слабкі,
Про  це  від  мами  добре  знає.

Йому  так  хочеться  злетіть,
Узнать  красу  усю  землі.
Та  не  насмілиться,  тремтить,
(  Проблеми  будуть  немалі).

Хотів  літати  він,  як  мама,
Змахнув  крильми  -  і  полетів.
А  там  вже  інша  панорама,
Краса  не  та  вже  почуттів.

А  кіт  дививсь  на  це  уважно,
Хороша  пташка  на  обід!
(Шпачок  був  надто  легковажний).
Врятуй,  матусенько,  від  бід!

Вона  почула,  прилетіла,
Шпачка  понесла  до  гнізда.
Його  все  тіло  так  тремтіло,
Могла  б  тут  трапитись  біда..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993623
дата надходження 11.09.2023
дата закладки 01.10.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Сапер

Минає  бій  гарячий,  ще  димить  повітря.
Затишшя  майже...відпочинок  для  бійців.
Лише  сапер  шукає  небезпеки  вістря,
За  сантиметр  від  смерті  мінний  є  "приціл."

Снаряди  нерозірвані  шукають  очі.
"Сюрпризи"  мінні  пробують  тепер  щупи.
Без  дронів  -  "шанс"  зірватися  саперу  в  клоччя,
Хоч  помилка  всього  одна  -  кісток  стопи́.

Важлива  дуже  обережність  для  сапера,
Знешкодити  всі  пастки  росіян-заброд,
І  витривалість  нелюдська  живого  нерва,
Аби  наступний  бій  ішов  без  перешкод.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994955
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 30.09.2023

Lana P.

НА БАЛКОНІ СЕРЦЯ… (сонет)

Очі  -  Всесвіту  озерця
Поміж  нами,  як  сполуки,
Сканували  ніч  до  денця,
Пов'язали  шовком  руки.

Проникали  в  капіляри  -
Наливали  мед  із  чаші.
Не  потрібні  окуляри,
Де  торкання  чую  Ваші.

Очі  -  Всесвіту  люстерця  -
Сяйва  блиски  в  тінях  злуки,
Поєднали  диво-звуки.

На  балконі  мого  серця  -
Наші  зустрічі  й  розлуки,
Задушевні  перегу́ки.                          28.09.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994945
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 28.09.2023

Віктор Варварич

Життя малює картини

Життя  малює  свої  картини
І  ці  фарби  такі  загадкові.
І  звільняє  душі  із  рутини
Та  прокладає  шлях  до  любові.

Генерує  особливі  думки,
З  яких  зформовано  наше  щастя.
І  скеровує  живильні  струмки,
Що  живлять  нас  неначе  причастя.

А  кожен  день  такий  особливий
І  в  ньому  є  завжди  всього  вдосталь.
Буває  веселий  й  гомінливий,
Інколи  ховає  смуток  в  вуаль.

Повнить  нас  загадковою  порою,
Яка  життєвої  снаги  додає.
Та  вимощує  шлях  понад  горою,
Свої  особливості  нам  роздає.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994838
дата надходження 27.09.2023
дата закладки 28.09.2023

Катерина Собова

Старий зять

Розходилась    мама    зранку,
Бо    на    зятя    злиться:
-На    рік    старший    він    за    мене,
Це    куди    годиться?

Як    ти    будеш,    доню,    далі
З    таким    старцем    жити?
Йому    скоро    важко    буде
В    туалет    ходити.

Ну    і    що,    що    він    багатий,
І    мільйони      має?
Він    старіший    твого    тата,
Лисий    і    кульгає!

Доня    каже:    -Я,    матусю,
Мислю    головою:
Щастя    бачу    в    тім,    що    буду
 Я    його    вдовою.

З    таким    спадком    буду    жити,
І    горя    не    знати,
Будуть    в    мене    усі    шанси
З    кращих    вибирати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994949
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 28.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Осіння посмішка

Посміхається  ранок  у  полі,
Я  у  ньому  в  чарівнім  полоні,
Заглядає  у  вічі  вже  осінь,
Заховавши  красу  тихо  в  просинь

Біля  стежки  трава  у  краплинках,
Ніби  в  бісері  диво-перлинках,
Ох,  краса  захопила  півсвіту,
Ідентично  весняному  квіту

Золотить  у  саду  жовте  листя,
Розмаїте  та  дуже  барвисте,
А  зоря  додає  душі  ноти
Та  невже  ти  красі  оцій  проти?

Посміхається  нічка  в  серпанку,
Простеляє  дорогу  до  ранку,
Навіть  в  дивній  озлобленій  зливі  -
Мирний  світ,  у  якім  всі  щасливі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994741
дата надходження 26.09.2023
дата закладки 27.09.2023

Lana P.

***

Життєві  перевали.  Ексцентричність.
Чумацький  Шлях  веде  світи  у  Вічність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994794
дата надходження 26.09.2023
дата закладки 27.09.2023

Шарм

Дідівська пам'ять

Звіріє  солдат-росіянин,
Дуріє  проклятий  рашист!
Хіба  ж  він,  як  ми  —  християнин?
Він  просто  тепер  —  терорист!

Обстрілює  мирні  квартали  —
Палають  вкраїнські  міста.
У  світі  такого  не  знали,
Та  мабуть,  це  все  неспроста:

Бо  це  є  «духовність»  російська  —
Собача  і  чорна  душа:
В  розтрощеній  техніці  війська,
До  пекла  тепер  вируша!

Не  так  спакували  валізи,
Пішли  не  з  тієї  ноги?
Тож  буде  багато  заліза
Із  чого  кувати  плуги!

Та  поки  ще  рано  радіти
Вдивляючись  в  хижий  оскал:
Постріляні  навіть  і  діти,
Безжально  отак  —  наповал!

І  гинуть  найкращі  із  кращих
Вкраїни  святої  сини!
Бо  вирвати  з  хижої  пащі
Свободу  повинні  вони!

В  нас  помста  копилась  віками,
Зібралась  у  генах  давно  —
Колишніми  ще  козаками,
Засіялось  гніву  зерно!

Й  не  буде  пощади  собакам
Й  загинуть  вони  —  не  дарма,
Бо  знаю:  дідам-гайдамакам
І  досі  спокою  нема!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994714
дата надходження 25.09.2023
дата закладки 25.09.2023

Веселенька Дачниця

Чоловік з яйцями

                                                       
               Ця  історична  пригода  була  років  двадцять  тому,  ще  на  початку  нового  двадцять  першого    століття,  коли  не  всі  люди  мали  особистий  транспорт,  як  у  наш  теперішній  час.  
               Робочий  день  ще  тільки  розпочався,  а  дзвіночок  на  дверях  архіву  нагадав  працівникам,  що  прийшов  відвідувач.  Консультант  вийшла  до  відвідувача,  бо  сьогодні  в  архіві  -  неприймальний  день,  але  той  наполегливо  просив,  щоб  його  пропустили  до  завідуючої.  Він  говорив  про  те,  що  приїхав  із  райцентру  і  привіз  документи  для  передачі  в  архів...  
             Завідуюча,  почувши  розмову  консультанта  про  те,  що  потрібно  було  хоч  передзвонити  і  попередити,  що  приїдете,    бо  могли  б  її  не  застати  на  місці,  вийшла  з  кабінету  до  відвідувача…
             Яким  було  її  здивування,  коли  побачила  колегу  із  райцентру,  який  на  «кравчучці»,  (так  у  народі  називають  невеличкі  двоколісні  візки  для  перевезення  сільськогосподарської  продукції),  привіз  документи.  
             Так  як  документи  на  зберігання  в  архів  передавалися  згідно  з  графіком  їх  передачі,  то  було  чому  дивуватися,  бо  їх  об’єм  завжди  був  великий,  їх  привозили  з  організацій  вантажівками,  або  іншим  транспортом,  а  тут-  візочком...                                                                                                                                                                                                                                                                    
       -  Це  у  вас  всі  документи?  –  запитала  завідуюча,  коли  чоловік  розв’язавши  дві  картонні  коробки,  заповнені  документами,  зайшов  у  кабінет.
       -  Так,-  сказав  він.  Це  відібрані  на  зберігання  документи  за  два  роки.  Наступну  партію  привезу  пізніше,  бо  я  ж  добирався  до  вас  автобусом...  Більше  просто  нікуди  було  взяти.  
             Чоловік  поставив  дві  картонні  коробки  з  документами  на  стілець,  а  портфель  -«дипломат»,  так  називають  прямокутні  портфелі,  положив  на  приставний  стіл  у  кабінеті  завідуючої,  прикривши  двері  кабінету…

             Перекинувшись  декількома  реченнями  про  роботу  та  життя-буття,    колега  запитав  чи  можна  пройти  в  туалет.  Завідуюча  пояснила  куди  і  як  пройти,  і  він,  вставши  зі  стільця,  взяв  у  руки  свій  дипломат...    
         -  Я  ледве  здержалася,  щоб  не  розсміятися,  -    розповідає  завідуюча.  Уявіть  собі          маленьке  приміщення  -  туалет,  як  в  однокімнатній  квартирі,  поруч  вмивальник  з  вішалкою  для  полотенця.  Там  більше  немає  місця  для  інших  речей.                                                                                                
             Кажу  йому:  "Хай  полежить  тут  ваш  дипломат,  нікуди  з  кабінету  він  не  подінеться".          
         -  Ні,  ні...!  -    відповів  чоловік  і  забравши  з  собою  портфель,  вийшов  із  кабінету.
                                                                                                     
           -  Моя  жіноча  цікавість  була  настільки  великою,  що  хотілося  просто  підглянути,  що  і  як  можна  робити  з  тим  дипломатом  у  тісному  туалеті,  –  каже  завідуюча…
             Знову  зайшовши  у  кабінет  до  завідуючої,  чоловік  закрив  двері.  Поклавши  дипломат  на  стіл,  почав  його  відкривати...
         -  То  я  хотів  у  туалеті  перевірити  чи  цілі  яйця  –  сказав  він,  відкриваючи  дипломат.
             Сьогодні  в  автобусі  така  тіснота,  думав  що  не  довезу  їх  …    

             У  дипломаті  лежали  рядочками,  як  сірники  у  коробочці,  цілі  –  цілісінькі  курячі  яйця,  навіть  не  перекладені  папером.  Їх  було,  мабуть,  чотири  чи  п’ять  десятків…  
         -  Скільки  вмістилося,  -  сказав  він.  Це  яйця  нашої  місцевої  птахоферми.  Візьміть,  як  подяку  за  вашу  роботу,  бо  знаю,  що  багато  чого  не  доробив  у  питаннях  діловодства.  Я  ж  один  у  конторі  працюю:  ні  секретаря,  ні  консультанта  у  нас  немає…    
             Працівники  архіву  з  усмішками  згадували  і  цього  чоловіка,  і  ціленькі  смачні  курячі  яйця,  які  він  привіз  в  автобусі  за  вісімдесят  кілометрів  від  обласного  центру.  Вони  були  дійсно  смачними,  як  елітні  яйця  нашої  Косівщинської  птахоферми.    
             Частенько  згадуючи  цю  пригоду  -  жартуючи,  працівники  запитували  завідуючу,  коли  ще  до  нас  приїде  чоловік  з  яйцями…      
                                                                                                                                               В.Ф.  –  15.09.  2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994127
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 24.09.2023

Любов Іванова

НЕ СПІШІТЬ ОСІННІ ДНІ

[b][color="#872d07"]Не  спішіть  осінні  дні  у  мою  оселю,
Бо  ще  хочеться  мені  літа  і  весни.
Там  очікують  деньки  ніжні  та  веселі
Й  тішать  спогади  мої  кольорові  сни.

Не  спішіть  осінні  дні  в  сЕрденько,  благаю,
Тихим  смутком  не  стеліть  простір  ніжних  мрій.
Я  ще  стільки  у  житті  гарних  планів  маю,
Разом  з  вІршами  піду  з  смутком  у  двобій.

Не  спішіть  осінні  дні,  бо  за  небосхилом
Далі,  стежка  до  зими,  і  туди  ж    літа...
Там  не  тішить,  що  було,  незабутньо  милим...
...Літом  бабиним  потіш,  осінь  золота.

Не  спішіть  осінні  дні  гнати  лист  опалий,
Не  пригнічуйте  думок,  не  стеліть  тривог.
Мій  життєвий  корабель  хай  минає  скали,
Рейс  під  назвою  ЖИТТЯ  захищає  Бог.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994090
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 24.09.2023

Галина Лябук

Хочу чаклункою бути.

Хотіла  би  сонечком  сяючим  стати:
Промінням  іскристим  людей  зігрівати,
Дивитися  з  неба,  від  щастя  радіти,
Як  весело  зграйками  бігають  діти.

Хотілося  б  зіркою  ясною  стати:
В  небі  Чумацький  Шлях  пильнувати,
Щоб  в  космос  літали  такі  лиш  ракети,
Дізнатись:    існує  життя  на  планетах?

Хочеться  лагідним  дощиком  стати:
Пестити  квіти,  зе'рна  плекати,
Кров  на  землі  всю  до  крапельки  змити,
Щоб  босоніж  по  травичці  ходити.

Хотіння  моє  -  білим  голубом  стати:
Під  мирним  небом  плавно  літати,
Героїв  додому  усіх  повернути,
Хоча  про  війну  вже  не  вдасться  забути.

Хочу  з  дитинства  чаклункою  бути:
Руїни  підняти*,  життя  в  них  вернути,
Зло  спопелити  й  мир  був  усюди,
Жить  на  Землі,  щоб  не  плакали  люди.


                                                       Примітка:      вірш  для  дітей  шкільного  віку.

                                                           *  підняти    -  тут  відбудувати  зруйноване.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994095
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 24.09.2023

Маг Грінчук

Грім пролунав

...Дихали  трави  мирним  літом.
Води  земні  світились  теплом.
Раптом  над  озером  і  лісом
Грім  пролунав  -  зник  птахів  гомін.

Незабаром  грім  розпластався  -
Напружено,  густо,  вороже.
-  Ти  чому  сюди  увірвався?
Не  порушуй  тишу  і  вроду...

В  мить  дерева  розтривожились
В  тон    набіглої  злої  хвилі.
Збуджено  всі  нашорошились,
Захитались  та  зашуміли...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994478
дата надходження 22.09.2023
дата закладки 24.09.2023

Lana P.

ОСІННЄ ЗОЛОТО…

По  чім  твоє  золото,  
Осене  люба?  -
Кує  жовтень  молотом  -
Листячку  згуба.

Морози  наждачкою*
Втрутяться  звично  -
Судилось  багачкою
Бути  не  вічно.                                            17.09.23



*Наждачний  папір  —  папір,  покритий  порошком  із  наждаку.

P.S.  Світлина  автора.  Жовтень  2022  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994221
дата надходження 19.09.2023
дата закладки 24.09.2023

Валентина Ярошенко

Наша рідна Україна,

Не  надали  нам  вчасно  зброю,
А  стільки  життів  забрала  війна?
Українці  в  життях  двобою,
Наша  рідна,  Україна  свята.

А  добро,  перевершує  зло,
Тільки  потрібно,  довго  чекати.
Стільки  б  синів  вижити  б  змогло,
Плаче  з  ними,  Україна  -  мати...

Не  передати  все  словами,
Біль  в  душі,  єднає  нас  усіх...
Одне  й  єдине  поряд  з,  нами,
Мати  у  війні  успіх!!!

Наша  рідна  Україна!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994527
дата надходження 23.09.2023
дата закладки 24.09.2023

Капелька

Вот снова полетел листочек

Вот  снова  полетел  листочек,
Уже  коснулся  он  земли.
Скажу  окрыто  между  строчек
-Есть  даже  в  этом  факт  любви.

Всё  чаще  осень  с  позолотой,
С  ночной  прохладой,  с  меньшим  днём.
Природа  занята  работой
На  пару  с  осенью  вдвоём.

"Созрели"  листья  для  полёта,
Слабей  связующая  нить
И  ветер,  словно,  третий  кто-то
Спешит  листочки  приземлить.

Закон  природы  вдруг  решает
И  поженаются  плоды.
Листочек  -он  не  умирает
Ведь  в  вечности  его  пути...

В  разгаре  осень  золотая,
А  значит  ближе  к  нам  зима.
Вновь  повторю  не  уставая
-Скорей  бы  кончилась  война.

                         21.09.2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994529
дата надходження 23.09.2023
дата закладки 24.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Де знаходилась слабість

Дощ...  дріботить  по  покрівлі,
Хвощ...вже  листки  так  змарнілі,
Світ...  затягнувся  над  ними,
Слід...  серед  літньої  зливи

Сни...  поселилися  в  серці,
Ти...  не  відчиниш  і  дверці,
Мир...  солодить  ароматом,
Стих...  вітерець  біля  хати

Свист...  промайнувши  так  сміло,  
Лист...  я  торкнутись  хотіла,
Жить...  відобразилась  радість,
Мить...  де  знаходилась  слабість.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994500
дата надходження 23.09.2023
дата закладки 24.09.2023

Ніна Незламна

Підкрадалась осінь

Крізь  лісові  хащі,    підкрадалась  осінь,
На  якісь  хвилини  посивіла  просинь,
Життя  ще  ж  вирує,  зелененьке  листя,
Деінде  барвиться,  міленьким  намистом.

Серед  трав  високих,  на  колір  руденькі,
Височить  берізка,  гілочки  тоненькі,
Підійма  до  сонця,  щоб  тепло  відчути,
Красу  в  сон  забрати,  мрії  не  забути.

Спішить  прохолода  внести  корективи,
Змінила  пташина  пісенні  мотиви,
Не  спіши  ти  осінь,  дай  насолодитись,
Чистою  росою,  радо  вранці  вмитись.

Й  до  небес  всміхнутись,  перед  сном  зимовим,
Що  багрянцем  тішать  з  сяйвом  веселковим,
В  них  смуток  згубити    й  сум’яття  позбутись,
Й    весною  ранньою,  щасливим  проснутись.

Розстеляє  осінь  золоті  вуалі,
Накриває  ледь-  ледь,  буденні  печалі,
Знає,  час  недовгий  яскраво  ясніти,
Все  ж,  ловить  моменти,  трішки  порадіти.


                                                     15.09.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994546
дата надходження 23.09.2023
дата закладки 24.09.2023

Катерина Собова

Космiчнi гостi

-Я    заплутався    в    науці,
Як    павук    в    тенетах:
Чи    є,    куме,    існування
На    інших    планетах?

Хоч    казали,    Земля    має
Космічні    причали,
Я    не    чув,    щоб    чоловіки
З    Марса    прилітали.

-Всесвіт,    куме,    то    загадка,
І    хто    його    знає,
З    чоловіків    -    це  вже    точно,
Ніхто    не    літає.

Хоч    і    соромно    буває
Правду    цю    казати,
А    жінок    з    Венери,    куме,
Довелось    спізнати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994583
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 24.09.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Розчарувався (секстина)

О,  як  же  на  душі  буває  кепсько,
Коли  розчарувався  у  любові,
Неначе  дощ  химерний  б'є  в  обличчя.
Байдужий  вітер  виє  й  гірко  кличе
Туди,  де  загубили,  ніби  кепку,
Чуттєвості  дарунок,  ніжне  слово.

Дорога  вже  закидана  камінням,
І  хмаровиння  скупчилось  у  серці.
Гілля  дерев  навмисно  вже  зламали,
Бо  буревію  розгулятись  мало,
Йому  потрібно,  мабуть,  хрускотіння
В  душі  до  суму  тих  розбитих  терцій.

І  лист  пожухлий  раптом  влігся  смирно
На  землю,  розчаровану  до  болю.
І  порожнеча  ліпиться  із  глею,
Нічна  звивається  печаль  змією
І  так  блищить  набридливо,  настирно
Повзе,  сичить  по  скошеному  полю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994532
дата надходження 23.09.2023
дата закладки 24.09.2023

Lana P.

ОКРАЙЦІ…

Дістались  сонячні  окрайці
На  узбережжі  білій  чайці
Останнього  літотепла  -
Дорога  в  осінь  повела.        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994040
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 16.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Ти чуєш. як плаче дощ?

Ти  чуєш,  як  плаче  дощ?
Сльоза  на  гілки  скрапає,
У  сфері  холодних  площ  -
Немовби  душа  ридає

Зігріть,  обійнять  його,
До  болю  він  так  благає,
Щоб  тихо  схилить  чоло
Та  серце,  яке  страждає

Ти  чуєш.  як  плаче  дощ?
Як  ніби  чиясь  дитина,
Загублена  серед  площ
В  найважчу  в  житті  хвилину

Ті  краплі  дощу  мені.
Ось,  так  нагадали  смуток,
Неначе  в  моїй  душі
Щемливо  торкнулись  струнок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993968
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 16.09.2023

Катерина Собова

Обрiзання

До    Мойсея    прийшов    Ізя
Просто    так    -    поговорити:
Часу    вільного    багато,
Треба    якось    скоротити.

Розказав,    що    чув    від    Сари,
Кого    бачив    по    дорозі,
Що    співали    під    гітару,
Які    ціни    на    Привозі.

-Чув    я    вісті    таки    гарні
(Нехай    вистачить    в    вас    сили),
Чув,    що    в    Києві    в    лікарні
Обрізання    вам    робили.

Хоч    ця    справа    делікатна,
Куди    саме    ви    ходили?
Знаю,    послуга    ця    платна:
Під    наркозом    хоч    робили?

Як    пройшла    вся    процедура?
Чи      ця    штука    не    боліла?
Оплатили    все    в    натурі,
А    чи    зроблено    до    діла?

З    кухні    визирнула    Ціля,
Захіхікала      єхидно:
-Обрізання    те    згадаю,
Таки    робиться    аж    стидно.

Лікарі    в    операційній
Нахилилися    всі    скопом:
В    Мойсі    щастя    те    шукали
Під    великим    мікроскопом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993975
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 16.09.2023

Lana P.

БУДЕННЕ…

Буденне  коло.  Каламуть.
Як  вибратись  із  нього?
Але  не  в  тому  наша  суть...
Із  самого  простого

Переплітаються  дива,
Як  сонячні  знамена,
Несказані  звучать  слова  -  
Мелодія  вогненна.

В  оркестрі  неба  сотні  лір,
Як  ангелів  вітрила,
Несуть  у  інший  вимір  -  вір!  -
Серцям  дарують  крила.                                              14.09.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993877
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 16.09.2023

Ніна Незламна

Пробач онучку (рим. проза. )

Вона  давно  жила  сама…
 Так  склалося  і  не  гадалося.  Порозуміння  з  донькою  не  мала.  Та  й  онучатами  -  близнюками  майже  щодня  війна,  журливі  погляди,  хоч  у  їх  душах,  завжди  квітла  весна.  Від  того  радості,  зовсім  не  відчувала.  Були  моменти  -  розмови  про  життя,  щоб  яскравішим  було  майбуття.  Але  стара  частіш  дивилася  з  -  під  лоба,  а  в  погляді  чомусь  горіла  злоба.  
-Ой,  мамо  -  мамо,-  скільки  раз,  доня  її  просила,  -  Ти  зрозумій,  боротися  не  сила.  Хіба  онуки  можуть  заважати?  Ти  їм  би  краще,  могла  казки  розповідати.  Як  ні,  то  перед  сном  щось  заспівати.  Мені  ж  співала,  хіба  не  пам’ятаєш.-Чому  ти  мамо,  щодня  усмішку  втрачаєш?
 -Ти  маєш  щастя,  маєш  чоловіка.  Я  знаю,  люба,  це  для  тебе  втіха.  А  мені  ж  зле,  що  нема  до  кого  притулитись.  Скажи  самотній,  таким  життям  не  насолодитись,  як  стерпінь,  як  не  злитись?
 -Не  повертаймось  мамо,  що  минуло  й  мене  не  раз,  у  грудях  так  тиснуло.  Що  тата  ти  прогнала  в  надвечір’ї,  в  думках  блукала,  чом  загубилась  у  довір’ї?
 -Мене  винити,  ти  не  смій,  він  марнотрат.Чи  був  потрібен  отой  фотоапарат?  Дитячі  забавки…  когось  знімати,  то  краще  в  домі,  якусь  заначку  мати!  Різнились  погляди…  і  крок  за  кроком  віддалялись,  тож  уже  й  жити  разом  не  сподівались.  Неподалік,  старій  придбали  хатину,  хоч  і  не  раз,  ледь  стримували  сльозину.  Вже  сама  в  хаті  та  поміч  завжди  поруч,  не  раз  мінявся  молодий  місяць  на  обруч.  Роки  минали,  не  забували  онуки  і  доня.  Несли  що  мали  на  столі,  що  дала  доля.  І  божа  воля  придавала  терпіння.  Щоб,  як  не  тяжко,  все  ж  досягти  порозуміння.
 Уже  й  онуки  підросли,  на  них  чекали  інститути.  Цю  звістку  бабці  принесли,  їй  би  обох  та  й  пригорнути.  Вона  ж  мов  статуя,  скляні  очі,
 -О,  це  знову  грошей  марнова  трата.  Чи  так  багато,  їх  у  вашого  тата?  Що  розкидатися  на  якісь  інститути.  Навіщо  це,  не  можу  я  збагнути.  Адже  прожила  без  цього  і  живу,  тож  краще  було  скласти  грошву.  Щоб  згодом  на  машину,  чи  квартиру,  а  ви  неначе  біситесь  від  жиру.  Вища  освіта,  як  мізків  нема  -  не  допоможе,  а  в  тім,  що  хочете  те  й  робіть,  мені  байдуже.
 Одного  разу,  в  обідню  пору,  з  цукерками  прийшов  один  онук,  почав  розмову.  Що  дуже  скрутно,  треба  планшет  купити,  щоб  врешті  -  решт  мрію  здійснити.  Для  навчання,  то  велика  підмога,  попереду  ж  далека,  нелегка  дорога.  Розповідав,  що  вся  родина  допомогла  ,  хтось  дав  сто  гривень,  а  хтось  двісті  .  Мав  надію,  вона  ж  лише  плечима  здвигнути  змогла,  що  це  для  неї  -  не  важливі  вісті.
 А  час  летів…  Ніхто  й  подумати  не  смів.  Що  життя  зміниться  в  лютневу  ніч  і  два  онуки,  на  війну  підуть  пліч-  о  –  пліч.  Що  в  тата  рано  побіліли  скроні,  тепер  недалеко,  медбратом  у  теробороні.
 А  мати  ж  що?  Тривожні  ночі,  в  сум’ятті  дні,  в  мольбі  до  Бога,  поклони  до  землі.  -Спаси  й  помилуй,  ти  Боже,  моїх  синів!  Спини  війну!  Хай  навіки  забудуться  жахи  і  дні  смутні!
 В  цю  ніч  неспалося  й  старій…  На  тиск  подіяв  день  спекотний  і  вітер  –  суховій.  Здалося…  задрімала  на  хвилину.  І  сон  вже  бачить,  не  малу  дитину,  того  онука,  що  приходив  пожуритись,  ніби  грошей  на  той  планшет  просити.  Онук  в  труні,  уста  замкнуті,  але  до  неї  долинув  тихий  голос.  Від  несподіванки,  на  голові  відчула  кожен  волос.
 -Прощай  бабусю,  хоча  й  сто  гривень  пошкодувала  ти  для  мене.  Я  все  ж  вирішив  навідатись  до  тебе.  Напевно  знала,  що  мені  він  не  згодиться.  Я  ж  мріяв  вивчитись,  думав  будеш  мною  гордиться.  Та  видно  не  судилося  мені.  Пробач  старенька,  що  потривожив  уві  сні.  
Різко  зірвалася  з  подушки,  покрились  потом  на  обличчі  зморшки.  Вже  на  вустах  відчула  смак  солоний  і  ніби  вітер  повіяв  холодний.  Вся  затремтіла  і  гучно  розридалась,  -Пробач  онучку  та  чи  я  й  сподівалась,  що  ця  війна  забере  твоє  життя.  Гадала  ж  згодом  гроші  вам  віддам,  вони  ж  усі,  для  вашого  майбуття.  
Кілька  хвилин  схлипи  зникли  по  кутках.  В  очах  ховала  пустоту  і  жах.  Та  врешті,  від  несподіванки  прийшла  до  тями  і  охопила  голову  руками.
 На  якусь  мить  в  хатині  тихо  -  тихо,  на  жаль  дзвінок,  -Матусю  сталось  лихо….  Вона  ж  у  відповідь  мовчала  Та  згодом,  -  Я  дзвінка  чекала…  
Її  думки  весь  час  бродили  -Були  часи,  до  мене  всі  ходили.  Нині  ж  я  йду,  до  онука  попрощатись,  спитаю  Бога,чи  можу  сподіватись?  Що  він  пробачить  мені  за  жадібність,  за  гордість,  за  помилки,  які  я  зробила.  Тут  же  оправдувалась,  -  Нехай  врахує  мою  одинокість,  старість,  що  я  вже  стала  зовсім  безсила.
 У  день  похмурий,  весь  люд  понурий.  На  якийсь  час  замовкла  вся  пташина,  біля  труни  прощалася  родина.  Стара  грошву  тримала  у  руці,  гірка  сльозина  котилась  по  щоці,
 -Пробач  онучку,  прошу  пробач.  Жагучий  біль  стискав  їй  серце.
 По  всій  окрузі  рознісся  плач  і  полетів  у  піднебесся.

                                                                                                                                                                                         14.09.2023р  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993830
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 16.09.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Снайперка (п'ятивірш)

Осінній  подих  відчувався  на  світанку.
Могла  б  бекаса,  а  чи  звіра  вполювать,
Згадала  все  ж  для  здобичі  стару  приманку,
Замаскувала  засідку,  немов  альтанку,
Війна  ж  гнітила,  ніби  тисячі  лещат.

Терплячість,  витривалість,  звісно,  стресостійкість
В  нагоді,  як  працює  жінка  за  нулем,
Хоча  буває  перепон  жахливих  стільки,
Триматися  потрібно  завжди  мужньо  й  стійко,
Не  буде  в  снайперки  тоді  важких  проблем.

Розрахувала  траєкторію  польоту.
Не  для  пташини  куля  -  у  важливу  ціль.
Урівноважена,  з  гвинтівкою  робота  -
І  мертвий  вже  ворожий  командир  піхоти,
Втікає  інша  нечисть  врізнобіч  звідтіль.

Нарешті,  дівчині  іти  на  рідну  базу.
Чекатиме  вона  новий  складний  похід.
"  Люблю  життя",  -  повторювала  тихо  фразу,  -
Війни  вже  почалася  наступальна  фаза,
Щоб  нечисті  не  залиши́вся  навіть  слід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993832
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 16.09.2023

Валентина Ярошенко

А ти зайшов

А  ти  зайшов,  мене  нема
Прогалина  є  у  житті.
І  час  потратив  задарма,
А  він  іде  на  самоті.

А  ти  зайшов,  мене  нема
Зло  взяло  тебе  у  боки,
Колись  чекала  тебе  я
Тепер  маю  я  свободу.

А  ти  зайшов,  мене  нема
Подивився  на  всіх  інших.
Я  не  із  міста,  із  села
Не  знайде́ш  мені  подібних.

А  ти  зайшов,  мене  нема
Не  шукай,  давно  не  знайдеш,
Пройшла  зима,  гріє  весна
Я  забула  тебе  майже.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993488
дата надходження 10.09.2023
дата закладки 10.09.2023

Родвін

Спокуси пустелі. Ісус і диявол

[u][b]Спокуси  пустелі.    Ісус  і  диявол.[/b][/u]

                                                       [i]За  мотивами
                                                       Євангелія  від  
                                                       Матвія.
                                                       Глави  4  вірш  1-11[/i]



Повів  дух  Ісуса  в  пустиню  безводну
Туди  де  людині  -  ніяк  не   прожить.
Тримав  Він   там  піст,  був  без   їжі  -  голодний
Й  лука́вий  з'явивсь,  щоб  Його  спокусить.

Приблизивсь  до  Нього,  вальяжний  і  гожий
Й  улесливо  в  очі  Йому  загляда  :
-  Послухай  Ісусе,  коли  ти  -  Син  Божий,  
   Звели,  щоб  каміння  ці  стали  хлібами  !

Син  Божий  на  те  обізвався  до  нього  :
-  Не  хлібом  сами́м,  буде  жити  людина*,
   А  словом  з  уст  Божих  -  це  правда  єди́на  !
Й  спогля́нув  у  очі  нечи́стому  строго.

Знітився  лука́вий,  але  ще  не  здався,
Приніс  Сина  Божого  в  Єрусалим,
На  храму  наріжник,  а  сам,  поряд  з  ним,
На  коник  покрівлі,  мов  ворон,  забрався  !

І  каже  нечи́стий  :  -  Коли  ти  Син  Божий,  
   То  кинься  додолу  !  В  писанні  ж,  як  треба,
  Отець  велить  ангелу  дбати  про  Те́бе,
   Не  дасть  тобі  вбитися  в  день  такий  гожий  !...

Промо́вив  нечи́стий  й  єхидно  всміхнувся  :
-  На  руки  візьме́,  щоби  ти  не  спіткнувся  **...

І  мовив  Ісус,  повернувшись  до  нього:
-  Написано,  також  в  святому  писанні  :
«Не  спокушатимеш   Господа  твого»,
Тож  не  звертайсь  з  недолу́гим  проханням  !

Злетів,  в  злобі  демон  на  гору  правічну  ***,
І  вмить,  для  Ісуса,  весь  світ  показав  :
Всі  царства,  людей,  їхню  силу  й  величність,
Багатство  земель  всіх  й  Ісусу  сказав  :

-    Я  дам  тобі  владу  і  славу  й  шляхетність,
     Бо  то  є  від  ме́не  і  жалую  я  !
     Що  бачиш  ти  оком  -  моя  все  належність  !
     У  ме́не  під  владою  ціла  земля  !
 
     До  са́мої  смерті,  твоє  все  -  дивись  !
     Впади  лише  ниць  і  мені  поклонись  !

Ісус  із  відразою  ворогу  мовив  :
-    Ізгинь,  сатана!  Таке  Моє  слово.

     Написано  :   -    Богу  навіки  твоєму,        
     Йому,  лиш  єдиному,  будеш  служить  ****  !
     Ні  велич  Сінаю  ,  ні  хліб  Віфлеєму  -
     Любові  до  Бога  ніщо  не  затьмить  !

     Я  хочу  з  всім  людством  любов  розділить  !...

     Ізі́йди,  нечистий,  про  що  говорить  ?!
     Тобі  не  дано́  у  цім  світі  любить  !

Задумався  демон  :  -  Не  знаєш  ти,  Сину,
Яку  тобі  підлість  готує  людина...

Тут  хвилею  вітру  від  нього  війнуло
І  високо  в  небі,  лиш  тінь  промайнула...

Ісус  же  зали́шивсь,  відто́ргши  вражину,
Один  на  вершині  в  туманній  імлі...
Хоч  був  він  Син  Божий,  але  ж  і  людина  -
Голодний,  і  гордий  на  мерзлій  землі...

Ослаблений,  змучений  і  помарнілий,
Лиш  серце  гаряче  у  нім  ще  жило.
Та  Богом  Єдиним,  безмірно  любимий,
Був  ангелом  взятий  на  міцне  крило...
                         
                           
             
                                       
         *  Другозаконня,  Глава  8  вірш  3.
                   
     **  Псалом  91,  Біблія.
               
   ***  Гора  правічна  -  гора  Каранталь,  Палестина,        
               гора,  на  якій  присів  відпочити  Бог  Отець  
               на  сьомий  день  створення  світу.  (Буття.  2:2-3)
             
****  Другозаконня,  Глава  16  вірш  3.




04-06.09.2023  р.


На  фото  "Спокуса  Христа",художник  Арі  Шеффер  :  
https://i2.wp.com/www.god.in.ua/wp-content/uploads/2017/03/%D0%A5%D1%80%D0%B8%
D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81_44.jpg?w=400

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993371
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 10.09.2023

Олекса Удайко

ВОВЧА МСТА*

                                       
         [i]…із  циклу  [b]“Погризлися  вовки”[/b]  або  
       [b]  “finita  la  commedia”[/b](із  останніх  подій  в  рф)[/i]
[youtube]https://youtu.be/XkDQ8YOQAVA?si=volC7TtWOVgoX5eV[/youtube]
[b][i][color="#670669"]Погризлися  вовки  у  вовчій  зграї,
та  так,  що  постраждав  найстарший  вовк,
й  не  бачачи  в  отарі  слів  розраю,
жорстоку  мсту  таємно  взяв  у  толк.  

І  мста  в  уяві  вовка  буйним  квітом
розквітла,  мов  під  вікнами  бузок.
Він  ждав  уперто  вовчого  просвіту,
коли  обидчик    сяде  у  "візок"…

І  день  настав!  І  здійснилась  уява  –
“візочок”  покотився  шкереберть…
Tо  месник  проявив  убивчу  тяму,
наповнивши  вогнем  “візок”  ущерть.

Як  би  ж  то  –  “ша”,  а  то,  бач,  привселюдно
(чи  то,  пак,  на  очах  вовків,  овець),
аби  зневірі  –  хто  “вовчіш”,  повсюдно  
покласти  край  й  одіть  "творцю"  вінець.

*  *  *
Хто  тут  вовки,  а  хто,  пробачте,  вівці,    
кумеканий  читач  втямкує  сам!
Питання  в  тім  –  і  це  в  любому  місці  –
як  поряд  із  вовками  жити  нам?..
[/color]
[/b][color="#940a8b"]
03.09.2023[/i[/i]
_________
*Вірш  цей  -  як  розвиток  теми  попереднього  вірша
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987082),
який  стане  основою  для  циклу  віршів  про  події  в  РФ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992955
дата надходження 03.09.2023
дата закладки 10.09.2023

Ніна Незламна

В надвечір'ї

Надвечір’я,    так  серцю  мило,
Як  би  ж  знову  та  й  задощило,
   Промінь  ніжить…  земля  парує,
Вітровієм…  спогад  вирує.

Пора  дитинства,  душа  мліє,
Тіло  під  дощиком  хмеліє,
Рожевіли  смугляві  щічки,
Так  здалось…  під  потоком  річки.

У  очах  блиск,  сонце  в  калюжі,
Душа  кричить,  ти  ж  не  байдужий!
Йди    сміливіше  -  твій  час  розваг,
Не  відмовляйся  від  земних  благ!

Тішать  краплинки  по  травичці,
Вже    ноженята  по  водичці,
 Круги  розворять,  насолода,
Яке  ж  то  щастя,  як  свобода!

Жага  злетіти,  птахом  на  мить,
Жаль  не  зуміли,  час  зупинить,
А  він  чомусь,    летів  неспинно,
 Враз  на  душі  знову  полинно.

Все  ж    спогад  –  промінь,  серце  гріє,
Він  же  ніколи  не  старіє,
Знов  порадіти  нам  веліє.

                                       05.08.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993511
дата надходження 10.09.2023
дата закладки 10.09.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Мольфарка (сонет)

Легка  печаль  у  вересневій  тиші.
У  затишку    осонцений  садок.
Журливо  вітерець  гілля  колише,
Осінній  котиться  хмарин  візок.

Сягає  погляд  десь  за  видноколо.
Що  день  новий  в  секреті  приберіг?
Колючим  їжаком  стерня  на  полі  -
Барвисті  айстри  у  моїм  дворі.

Мазки  медові  накладає  осінь,
Куйовдить  липі  пожовтілі  коси,
Пряде  щодня  свої  круги  жаги.

В  чаклунки  є,  звичайно,  плідний  досвід.
Збирає  вміло  стрази  -  чисті  роси.
Мольфарка  ця  чарує  навкруги.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993354
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 10.09.2023

Катерина Собова

Доня з досвiдом

Позавчора    каже    мама
Своїй    доні    Маргариті:
-Дещо    з    теми    виховання
Вже    пора    обговорити.

Тобі    завтра    вже    шістнадцять,
І    я    хочу    запитати:
Чи    симпатію    до    хлопців
Почала    ти    проявляти?

Може,    хтось    в    твоєму  класі
Мовчки    скоса    позирає…
Ти    -    дитя    ще,    і    не    знаєш,
 Чого    хлопчик    той    зітхає.    

-Зараз,    мамо,    на    таких    я
Вже    уваги    не    звертаю,
І    про    хлопців,    чоловіків
Свою    думку    я    вже    маю:

Недотепи,      і    повільні,
Як    столітні    черепахи,
І    у    ліжку,    і    в    роботі
Всі    ледачі    і    невдахи.

Чоловіки    всі    злиденні:
Замість    яхти    -    моторола…
У    свої    шістнадцять    років
Я    до    них    вже    охолола!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993471
дата надходження 09.09.2023
дата закладки 10.09.2023

Катерина Собова

Офіцiант перестарався

Те,    що    в    кухаря    Тиграна
Різнобічні    є    таланти,
Знали      бармен,    помічниці
І    усі    офіціанти.

Все    було    тут    під    контролем:
Він    не    корчив    кислу    міну,
Усміхався,    та    сувору
Вмів    тримати    дисципліну.

А    сьогодні      шеф    зірвався
І    кричав    що    було    сили,
Верещав    офіціанту:
-Де    тебе    чорти    носили?

Тобі,    йолопе    дебільний,
Скільки    буду    я    казати,
Що    на    вулицю    клієнтів
Тут    не    можна    викидати!

Хоч    який    він    буде    п’яний,
Приповзе    сюди    зарані  –
Пам’ятай,    що    ти    працюєш
У    вагоні-ресторані!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993126
дата надходження 05.09.2023
дата закладки 08.09.2023

Lana P.

Промінням західним…

Підкрався  романтичний  вечір  під  горою,
Затушкував  смарагдову  долину,
Переливався  з  океанською  водою  -
Промінням  західним
До  тебе  лину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992304
дата надходження 26.08.2023
дата закладки 27.08.2023

Катерина Собова

Влип сантехнiк

Слюсаря    Петра    Кувала
Слідчі    зразу    допитали,
Показання,    як  злочинця,
В    протокол    занотували:

-Ви    чого    ото    в    підвалі,-
Слідчий    зразу    розкричався,-
Проти    влади    виступали?
І    писати    швидко    взявся.

-З    ваших    слів    я    запишу    все,
Тільки    чесно    признавайтесь:
Які    злочини    вчинили?
І    в    гріхах    своїх    покайтесь!

А    сантехнік    ледь    не    плаче:
-Оглядали    ми    підвали,
Не    самі    туди    полізли  –
Нас    начальники    послали.

Труби    й    крани    я    оглянув,
Фразу    висловив    у    тему,
Тільки    крикнув:    -Все    прогнило!
Треба    всю    мінять    систему!

А    одна    цікава    баба
Заглядала    скрізь,    ходила,
І,    почувши    мої    крики,
Вам    швиденько    подзвонила.

Полісмени    посміялись,
Протоколи    всі    порвали,
Дядю    Петю    відпустили
І    мовчати    наказали.

Тепер    майстер    зціпив    зуби
(Хай    живе    система      вража),
Мовчки    скрізь      міняє    труби,
Навіть    матюків    не    каже!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992364
дата надходження 27.08.2023
дата закладки 27.08.2023

Cнежана

Щаслива мить

Щаслива  мить..Як  зупинити?
Як  можна  втримать,  не  втрачать?
Вона  втіче  й  не  озирнеться,
Ти  будеш  довго  пам"ятать.
Не  жди!  не  скоро  повернеться,
Вже  інших  буде  вибирать.
Таке  життя:  то  вниз,  то  вгору,
В  житті  дано  усе  узнать.
Бо  сум  і  радість  завжди  поруч,
А  нам  це  треба  поєднать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992284
дата надходження 26.08.2023
дата закладки 27.08.2023

Наталі Косенко - Пурик

Рута

Знаєш,  як  плаче  рута?
Дивним  весни  дощем,
Щемно  печаллю  скута,
Знітившись  під    кущем

Плаче  і  так  ридає,
Мовби  мале  дитя,
Квіти  свої  ховає,
Щоб  зберегла  земля

Ненька,  земна  природа  -
Знає,  що  захистить
І  не  зів'яне  врода,
Що  мов  роса  бринить

Зникне  останній  смуток,
Що  зачепивсь  в  душі,
Знову  розквітне  рута  -
Буде  краса  в  житті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991873
дата надходження 22.08.2023
дата закладки 22.08.2023

Valentyna_S

Ці яблука пахнуть…

...
ЦІ  яблука  пахнуть  рум’янком,
Ще  —    медом  й  серпневими  квітами,
І  літнім  росистим  серпанком,
І  спокоєм,  сплячим  між  вітами.

Планети  земних  ароматів
На  осях  під  гіллям  гірляндами.
Прислухайтесь:  дзвонять  зернята
До  тих,  хто  сидить  під  верандою.

То  плід  шпаченята  кумедно
Даремно  розхитують  дзьобами.
А  яблуня…жде  архімеда
Й  скрипить  раз  за  разом  суглобами.

Дарма,  що  тяжіє  додолу,
Дарма,  що  зігнули  вже  старощі.
Трава  назбирала  в  подолок
Гостинців  повненько—  їй  радощі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991294
дата надходження 14.08.2023
дата закладки 21.08.2023

Valentyna_S

Чайки на скибах

Тушує  леміш  краєвид.
Два  кроки  до  крайки.
На  гребенях  зораних  скиб
Хитаються  чайки.
Із  висі  до  низу  штрихи—
Тремтливе  розкрилля.
Немає  у  зрілості  хиб—
Цвіт  зріє  в  бадилля.
Зі  ставу  злетілись  птахи
Поплакатись  полю.
Хто  скривдив  вас,  хто  той  лихий?
Хто  болем  вік  поїть?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991526
дата надходження 17.08.2023
дата закладки 21.08.2023

Катерина Собова

Іменинний торт

В    поліклініці    учора
Хвиля    радісна    настала:
Окулістка    Роза    Львівна
Ювілей    свій    відзначала.

Пригощались    шашликами
І    заморськими    дивами,
Запивали    коньяками
Й    Розу    Львівну    вихваляли.

З’їли    виноград,    банани,
Дочекалися    хвилини:
Хірургиня    й    травматолог
Іменинний    торт    відкрили.

Це    -    вершина    всіх    десертів
(Витвір    кулінарів    путніх):
Там    -    блакитні    очі    з    крему
Усміхались    до    присутніх.

А    сьогодні    кардіолог
(Тут    працює    літ    багато)
Відзначає    іменини  –
Тож    продовжилося    свято.

Їли    вишукані    страви,
Із    грибів    були    лисички,
Торт    на    столику    припхали    
Захмелілі    медсестрички.

Все    жіноцтво    облизалось
(Вмить    забули    про    фігури),
Зверху    -    викладене    серце,
В    квітах,    з    стрілами    Амура.

Після    всіх    із    подарунком
Гінеколог    наш    з’явився,
Подивився    на    це    диво
І    холодним    потом    вкрився.

Тупцював,    як    ті    спортсмени,
Що    на    тенісному    корті,
Уявив,    яку    скульптуру
Викладуть    на    його    торті!