Мои стихи имеют крылья!
Мои стихи имеют крылья!
Летят сквозь время, не спеша:
Поэмой, сказкой или былью
Навстречу пламени огня!
Но мотыльком они не станут,
Который крылья обожжёт,
А бесконечно не устанут
Парить, парить, лететь вперёд!
Сегодня – белою пушинкой
Согреют странника в пути,
А завтра – красочной снежинкой
Растают в пламени любви…
И вдруг взовьются белой птицей –
Порывом искренней души!
И возвращаются старицей
На крыльях Музы вновь стихи!
Летите, строки, смелой птицей:
Днём – к солнцу, вечером – к луне!
И рифм безбрежные зарницы…
Оставят след в моей судьбе!
Калиновская Наталия 23. 01. 2016 г. Львов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638726
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2016
Тече собі задумана Іртиш...
Я теж ріка. (Мене ще не відкрито)
Пливу до тебе... Милий, чи простиш,
що стільки часу сміла не любити?
Покрила душу втоми ковила,
Пустеля в серці... Ти шукав оазу
і кликав, кликав - я відповіла.
Пробач мені... (пробач, що не відразу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635510
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Дзвенить кришталь мереживом фактур
В довершеності ліній й візерунків,
Секретами прадавніх рецептур
Зима майструє з криги всім дарунки.
І лине в небеса дитинства дзвін,
Веселий сміх метеликом кружляє,
І радість із засніжених ялин,
Немов солодкий спогад визирає.
Іскриться сніг від сонячних вогнів,
На струни часу падає серпанок,
Сніжинками летять у вічність дні,
Як білий ключ дитячих витинанок.
Зникають поміж снігових фігур,
Вплітаючись в морозний візерунок,
Дзвенить кришталь мереживом фактур,
Лишаючи холодний поцілунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638733
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Одвічний пошук (вірних???) Галатей...
Чи не втомився ти, Пігмаліоне,
із криги рук та з холоду очей
між нами насипати терикони?!
Перемовчи! себе перехитри,
пошли любов (незвиклу до мандрівки).
Кургани. Степ. Сполохані вітри
Несуть мене до іншої криївки.
В душі моїй гірчиця проросла...
Кривавий слід омани у заграві...
Куди ж без тебе? - мрії? - без весла?
Серця міняти? знов?на переправі?
Терпке, мов глід, колюче, як осет,
Убивче слово дивиться із дула.
Міраж кохання - (прикро!)- силует...
Кінець! - тебе, минущого, забула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638699
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Вечір. Там, вгорі, далеко від нас, стомлене сонце повільно готується до сну.
Ось воно, помалу, спускається за обрій, даруючи на прощання свій теплий погляд. Далі лягає у ліжечко із тисячі хмаринок. Одна з хмаринок - покривало, під яке воно ховає яскраві промінці. І все довкола покривається темною вуаллю.
Нехай спить. Ніхто його не потривожить до завтра. А місяць та зорі будуть пильно берегти його сон. Спи, сонечко, спи... (23.12.2015)
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630814
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Гуляє вітер поміж сосен,
Пиху збиває із гілля.
Січневі вдарили морози,
Давно під снігом спить рілля.
Струснув розтоптаний гульвіса
Сріблястий одяг із дерев.
Рвонув, неначе коні з місця,
І на весь ліс лунає рев.
Затіяв гру, немов хлопчисько,
Кружляє в танці кавалер
З таким же вітряним дівчиськом.
Хурделицю веде у сквер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630908
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Завій – білосніжний або чорнокнижний
розріджену душу виповнює днесь?
Зима прицвяховує перстом вельможним
до тверді земної а чи піднебесь?
Нечиста? Пречиста? Пряде у гірлянду
вузлами нервовими ночі і дні.
В кохання твоє як античну ротонду
попасти б. Припасти. Пропасти у нім,
як миро до рани – прикласти. Посмію
в торосі століття нам вигріти мить.
Нашестя? Пришестя? Пронизливо віє,
аж око оте, всевидюще, сльозить.
13.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 23.12.2015
**
Я тебе не верю дорогая
Ты лукавый, затаенный зверь
Из засады смотришь не мигая
Обучившись жалости потерь
Мы в ином с тобою измереньи
То друзья, то первые враги
Половина - в радостном смятеньи
А вторая - черные долги
Прошлое коровью тычет морду
Лижет душу липким языком
И жует сердечную аорту
Заливая память молоком
Из зеркал разбитых паутины
Сложится ль мозаика любви?
Оплели нас нити пуповины
С теми, кто любился на пути
Странники по жизни мы и только
Наши встречи часто невпопад
Полыхает сердце, бьется молью
И влечет куда-то наугад
Я тебе не верю дорогая
Ты лукавый, затаенный зверь
Из засады смотришь не мигая
Только знаешь, тоже мне не верь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630896
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Коли дозріла на лану
Душа, то спільні коливання
Ти маєш з ним – з його звучання
Вісь налаштовуєш земну.
Вручав Судьбу колись в руці
Тут сонях, зітканий із сонця –
І закохали теплі гронця
У ті безкраї пшениці.
Це ж світло променя й роси
В мені різьбили дзвін природи,
Щоб відточив я з брил породи
Грань досконалості й краси.
Збирав у жмені грім в траві
Не раз юнак, забрівши в маки –
Ліпили вітер й квітом злаки
Тут особистості нові.
Бо мають поклики полів
Якесь невидиме тяжіння,
Де схочеш злитись з шелестінням
Хвиль позолочених хлібів.
В єство вливалися моє
Землі сподіванки і мрії,
Де мозок мій, і день світліє,
І вдача ніжною стає.
Під небом синім явори
Мені всміхнулись незрадливо:
Вбери у тяму справжнє диво,
А далі – з Богом говори…
Із хліба світить суть речей :
В нім до життя є приналежність,
В нім пам*ять ломиться в безмежність,
Прозрівши Всесвітом очей.
Сповив у лоні це ж твоїм
Народ мій вроду чорноброву,
Щоб я дідів пізнавши мову,
Слухняно міг служити їм.
Микола Стасюк (Альманах"Скіфія -2015 весна")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630902
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Немов ігла колюча й довга
Проникне в серце твоє слово
І переверне все..Холодна
душа стає навіки знову.
Приб'є в кайдани люта сірість,
Обіллється сердечко кров'ю..
Ввірвуться дико жаль і дурість,
Безумсво спалахне любов'ю.
І висохнуть останні сльози..
Постукає байдужість в двері
Як почуттів бурхливі грози
Застигне вічність на папері...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630858
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015