Остапенко Володимир: Вибране

Леся Геник

***Злукавити боюся перед світом…

***
Злукавити  боюся  перед  світом,
Упавши  вділ  -  у  прірву  лжевисот,
Де  мури  вищі  навіть  за  кивот
Господнього  Нового  Заповіту.

Де  вікна  вужчі  значно  від  бійниць
Старих  фортець,  розтерзаних  вітрами,
І  хоч  до  сонця  наче  пнуться  фами,
Та  ба,  насправді  вергаються  ниць...

Боюся  скверни,  наче  омели,
Котра  вростає  глибоко  у  вени,
Висмоктуючи  зарево  черлене
З  грудей,  що  несвятому  присягли.

Коли  на  вітті  вичахлих  дерев
Розгойдуються  гнізда  кострубаті,
Здається,  ніби  учаться  літати,
А  то  надія  не  упасти  мре.

Як  страшно,  Боже,  статися  сліпим,
Із  вірою  безкрайною  у  лживе
Собі  збрехати  і  в  жаданні  дива
Велике  переплутати  з  малим.

Отож  молю,  з  усеї  глибини  
Свого  єства  про  захист  від  облуди
Хай  серце  чистим  і  наївним  буде,
Перед  собою,  небом,  і  людьми!

(26.04.15)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628291
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015