Вибач та я іду,
Не зупиняй, не треба.
Стрілися на біду
Під березневим небом.
Зразу би розійтись
Нам тоді в різні бо́ки,
Щоб не були колись,
Мов по жаринах, кроки.
Не розійшлись, на жаль,
Думали обійдеться…
Спільна тепер печаль
На два безпечних серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838907
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=M3VTBcwTQzM[/youtube]
Все проходить у цім білім світі,
День вчорашній зникне в нікуди.
Має здатність все переболіти,
І травою заростуть сліди.
Те, що з пересердя відкидали,
І забуть клялися назавжди,
Серце спросить: нАщо убивали,
Місце залишали для вражди ?
Заболить й заплаче душа гірко,
Та уже нічого не вернеш.
В небі все шукатимеш ту зірку,
І до серця спогад пригорнеш.
І коли в вікно постука осінь,
З нею ти заплачеш, як дитя.
Ти відчуєш, що самотній зовсім.
Зробиш ти таке ось відкриття.
Із вікна на дощ будеш дивитись,
Тільки не позаздриш ти вітрам.
Як же ти тоді міг помилитись?
Ти, як вітер одинокий...сам.
Зможеш іншу ти так полюбити,
І слова казати, як отій?
Тільки у душі дощі все будуть лити,
Будеш пити з гіркоти хмільний настій.
----------------------------------
Натисніть на картинку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838918
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Коли в мовчанні губ твоїх
Підкреслене звучання тиші,
Злий погляд серце застеріг, -
Закреслить все, що я напишу.
Закреслить біль в звучанні рим,
Заплющить страх на чорну риску,
І все розвіється, як дим,
І пустота підступить близько
З твоїх закреслених картин.
26.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838920
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019
На рынке цензор и поэт
Заспорили в литературе.
Один сказал: “Я запрещаю. Нет
Вам места в ценностях культуры.”
Поэт не спорил. Он писал.
И запрещенные стихи
Не только цензор наш читал,
Но и народ, что берегли.
Поэзия без берегов.
Она не признает границ.
Она не признает врагов.
Не падает перед царями ниц.
Она не в “мове”, “языке”.
Она в душе и чистом сердце.
И если запретите мне,
Вам в Вечность этим не втереться…
06.04.2019 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831833
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019
Настанет седьмая секунда
И я поплетусь на работу,
И я бесконечно уставший,
Буду смотреть в телевизор .
Такая вот ерунда.
Настанет седьмая секунда.
И я смирюсь с этим миром,
И я склонюсь покорившись,
Принимайте меня господа.
В свои ряды ежедневных безумцев,
В слепую свою стабильность.
Настанет седьмая секунда,
Согнется моя душа.
Стечет ядовитая жижа,
Накопленная телом за время.
Проворства ума и безумства,
Досемисекундное время глупца.
Придет и ступит период.
Ногой на линию жизни,
Оставив цветущий свой след.
Оставив на завтра вчера.
Как и вы, все дела на потом.
И оставлю на завтра жизнь,
А сегодня дела и работа,
Наступила седьмая секунда.
А завтра наступит когда?
Не устроил порядок? Устроил.
Где моя седьмая секунда,
И где ваша слепая стабильность.
Где же. Где она снизошла.
Нас собрав, стадных безумцев,
Покорив глупым смыслом ублюдков.
Настала седьмая секунда,
Настала да только не та.
Безумство индивидуально.
И мы не безумны,
И мы с вами глупы.
А в такой повседневности,
Трудно понять,
Безумны мы или просто больны?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749793
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 13.12.2017
Запали у мені вогонь,
Розігрій зашкарублу душу -
Хоч нап'юся тепла з долонь,
Бо ж палати уже не мушу...
А захочеш піти - іди...
Навіть поглядом не заплачу!
Хай ридає в твої сліди
Дощ оманливий на удачу.
Манівцями блукаєш... Що ж,
Твої кроки не стерті й досі...
Лише холодом не стривож
Мою згіркло-пожухлу осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764440
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Сотри мои мысли, удаляя все карты
с пути, что пропитан рассветами,
Тихими и неприметными,
Привычными и незаметными.
Забери все слова, заметая следы,
забивая на деонтологию,
Убивая во мне аномию,
Развивая во мне гаптофобию.
Разрушь всю мою неестественность,
наплевав на погоду ворчливую,
Ищи меня до жути спокойную,
Ищи до жути противную.
Уничтожив слова и стерев мои мысли,
молчи, и не смев заикнуться,
Перекрыв кислород и закрыв мне глаза,
Забери возможность проснуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757769
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Цілуй мене ніжно, ніби востаннє
Погляд ясний мені лиш даруй
Палко п'є серце моє кохання
Мрії яскраві між нами малюй...
Я на хвилину, сховаюсь у тишу
Постукаю в небо твоїх очей
І поцілунком спогад залишу
Торкнуся незграбно твоїх плечей...
Я не покину тебе, не залишу
Байдуже що про нас говорять
В теплих обіймах знову колишу
Лінії щастя пальці виводять...
Я запахом тіла твого нап'юся
Всі родимки твої - я перерахую
Щоб було світло - Богу молюся
Не залишу у годину сумную...
Цілуй мене ніжно, ніби востаннє
Пий із очей моїх віру й любов
Ти - моє щастя, ти - моє кохання
Тобою у скронях бавиться кров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740338
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 03.07.2017
Я, огорнувшись,тишею, мовчу.
Летить мені до ніг листочок клена,
Зникає у тумані ніч шалена.
Ім’я твоє губами прошепчу.
Кленовий лист у скошеній траві...
Його уже ніхто не відігріє.
Вчорашні наші втомлені надії
Угору не злетять, бо не живі.
Шалена ніч, розплетена коса...
Ти– не туман– мої знесилив крила,
Але в ту мить, як душу я відкрила
Застигли сльози, висохла роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730623
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Весна - журба вчорашньої зими,
Одвіт на те , чи ми любити вмієм…
Сповзає холод маревом пітьми
До пліч, до ніг… До серця ж не посміє…
Та скрижаніле серце не суди,
Не сполохни його, немов звірятко.
І хто йому шепнув, що між людьми
Зігріється і все почне спочатку?
Та й хто сказав, що це твоя весна?
Хоч частку її носиш в своїм серці?
Хіба наситилась душа сповна
У дикім щемі й спраглості відвертій?
Не прирікай весну свою на мить,
Не програвай любові справжній битву!
Душею зможеш небо оповить,
Щоб скласти гімн любові як молитву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730352
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Двадцять сьома весна, Але вперше настільки бажана.
Тихо тануть сніги. Виринає природа зі сну.
Я підсніжник, немов, виглядаю тепла, моя мамо,
Я тепер, як і ти, полюбила шалено весну.
Пахне березнем цього, ще настільки зимового, ранку,
І мені майже чути далеке, привітне "курли",
Я сьогодні розбила на щастя улюблену склянку..
Безсумнівно на щастя. Завжди так говориш і ти.
Пролітає крізь хмари яскраве і ніжне проміння,
Зігріває достатньо душу, та руки - мало.
Двадцять сьома весна... Сподіваюсь не надто осіння.
Іде, мамо, весна! Ми так щиро її чекали..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719276
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
В осінньому повітрі натяглись
Сріблясті струни бабиного літа..
А ми ж були закохані колись
Так щиро і так віддано, як діти.
Ховалися від світу і життя.
Занадто високо і впевнено літали.
Чому ж так боляче розбились почуття,
Якщо здавалось - ще не докохали?
Втомились губи вірити у сміх..
Любов не вічна.. Вічного немає.
В осінньому повітрі.. перший сніг,
Приречений розтанути, літає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311687
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 30.08.2016
А ти колись писав мені листи.
Це зараз сніг - для тебе, перешкода.
Давай, пали! Нехай горять мости!
Мені тих почуттів давно не шкода!
Хіба ж ти знав, що "дівчинка" любила,
І божеволіла від ролі в твоїй грі?
Ти по шматках зривав наївні крила
І так безстрашно, вкотре, коїв гріх.
Та я не плакала... Я віддано служила.
Не шепотіла тихо "Відпусти"...
І ти не знав, що я тебе любила..,
Але чомусь писав мені листи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310232
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.08.2016
Не розбийся, як будеш летіти
Стрімголов на позичених крилах.
Я не буду за тебе радіти,
Я ,нарешті, тебе розлюбила.
Вище неба забуті грози,
Ворожнеча почата мною,
І рікою стікають сльози,
І до тебе стою спиною,
І між нами шалено швидко
Виростають безмежні стіни.
На душі неймовірно гидко.
Я шукаю тобі заміну.
Обережно. Я стала злою.
Мені зранку ще світ втрачати..
Я без тебе, або з тобою
Розівчилась в кохання грати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666306
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 29.08.2016
Накинь мені на плечі свій піджак.
Тут холодно. Дивись, замерзли сльози.
Я кажу "ні", а в пульсі б"ється "так"...
І сніг іде, і повені, і грози..
Залишся. Я боюся самоти.
Вона мене з"їдає і дратує.
Чому навколо мене тільки ти?
А, може, тебе навіть не існує?
А , може, не існує і мене?
Така собі чиясь дурна уява.
Лиш вірити, що все колись мине,
Що недарма під зливою стояла..
Накинь мені на плечі свого горя
І розкажи про ту страшну печаль.
Ми недарма здолали стільки моря,
За літом, сто відсотків, є причал.
Та тільки от, чи варто зупинятись,
Якщо ми тонемо у власних почуттях..
Ми можемо крізь сльози посміхатись,
Та сенс тоді який у тих сльозах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670014
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 29.08.2016
Двічі в одну річку не ввійдеш
А я взяла й вмочила ноги
Моєї душі ти так і не збагнеш
Знову спіткнулась за твої пороги
А я все вірила у щасливу мить
Що може раптом сонце усміхнеться
Знов помилилась…так болить
Холодні ноги й серце вже не б"ється…
тобою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686377
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Здається, все прямує нанівець.
Від листопаду тхне лише нудьгою.
Холодна кава, зошит, олівець...
Самотня я сумую за тобою.
Ілюзія кохання і вірші -
Це все, що береже мене від стресу.
На клаптик твого серця і душі
Назавжди пролилось гірке еспресо.
Свідомістю керує кофеїн...
Тобою буду дихати і жити,
Ніколи ж не назву тебе своїм...
Твою любов потрібно заслужити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460322
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 26.08.2016
Наскільки завгодно займай мої пам'ять і тіло.
Роби мені боляче. Я вже потрохи звикаю.
Я зовсім недавно тебе дуже сильно хотіла...
А зараз... Над прірвою. Вниз. Головою. Звисаю.
Розбитися б нахер. Лише не чіпай мою душу.
Усе так дістало, що дах мій чатує на старті.
Брудне вимагання любові, зізнатися мушу,
Проте мої тюрми тебе зачиняти не варті.
Давай, обіцяй мені, що більш так робити не будеш.
Клянись, присягайся, я вдам, що повірила знову.
Але ж амнезія... І ти незабаром забудеш
Нікчемну любов, і цю недолугу розмову.
Мені дуже страшно. Насправді я хочу до тебе.
Бо вже майже осінь, а я божевільно щаслива.
І знов замість прірви, зриваюся стрімко у небо,
І знову розбитись завадили стомлені крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683997
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Я буду любить тебя тайно,
Как любят запретные фильмы,
Губительно, страстно, фатально,
Отчаянно, преданно, сильно.
Я буду любить тебя нежно,
Будить поцелуями в шею,
Пускай назовут меня грешной -
Я чувства скрывать не умею.
11 мая 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682377
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Шиби-зірки, зіниці твої- вічність,
Струм протікає шкірою глибше щораз.
Від тебе,до тебе-єдина моя циклічність,
Котра не стикується тільки в опорі на час.
Хвилини ж вагою заліза,за пазуху холод
Вітрами усіх листопадів,що будуть завжди,
Я падаю в руки твої,
І знову усе нерухомо.
Здається,що скоро згорю
-Ти ж будеш завжди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617496
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 08.06.2016
мій дім сумний,у нього мокрі вікна,
із даху скрапують краї грозових хмар
ти маєш ключ, пароль до мого ліжка,
і меч, щоб проганяти в ніч примар
Мені потрібна ложка твого дьогтю
і кара за неприбрані думки,
твій захист від усього,що навколо,
твоє прощення за погані сни
я ненароком, зовсім випадково,
усе,що не сподобалось тобі
бери мене й нанизуй,як нікого,
мій дім сумний,йому потрібен ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671036
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Я розлуку на смак пам'ятаю -
Гіркувато-солоний, до сліз.
Запах теж її не забуваю -
Він зі мною, прилипливий, скрізь.
Відкараскатись хочу та марно -
В той же час забуття ще боюсь.
Може, це і не дуже то й гарно -
А в житті, як без них обійдусь?
Каву п'ю... Пам'ятаєш кав'ярню,
Де зустрілися ми в перший раз?
Усміхався лукаво нам бармен,
Розглядаючи потайки нас.
Йду по парку...Ось тут три троянди
Біло-жовті для мене зірвав
І сухі пелюстки в фоліанті
Моїх спогадів ти заховав.
Все минуло...Але кожний ранок
Ритуал свій повторюю я:
Ставлю пару на стіл філіжанок -
Знов чека тебе кава твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671067
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Зайшов мужчина в зал красивий
І хоч не дуже молодий.
Такий статечний та вже сивий,
Для неї був він не чужий.
Вернули враз думки в минуле...
Хлопчина, що чекав її...
О Боже! Як давно то бУло,
Вони щасливі й молоді...
Він на шкільній чекав перерві,
В столові чергу їй займав.
Вірші читав для неї в сквері.
На вечорах пісні співав.
І як не дивно перший танець,
П'янив її немов вино.
Він був коханий,не коханець,
Та то було давним - давно...
Тепер дивились сумні очі,
Чомусь зажурені такі...
А серце так кричати хоче,
Душею ми ще молоді...
І хоч роки уже минули
І загубились десь сліди.
Згадали все і не забули,
Думки вертатимуть туди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650754
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 18.04.2016
Поймёшь, когда-нибудь поймёшь,
Живя на этом горьком свете,
Что на экране – часто ложь,
И жидковата жизнь в газете.
Поймёшь, когда-нибудь поймёшь,
Пройдя кругами тьмы и ада,
Что не на всё способен грош,
И что на всё способно стадо.
Поймёшь, что ночь короче дня,
А день, порой, важнее года.
Поймёшь, что, не достигнув дна,
Ты не достигнешь небосвода.
Август 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660471
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Волошки сині заплету у коси,
Тобі моя кохана на зорі.
І поведу туди де срібні роси,
Блищать у ще не скошеній траві.
Дрібні росинки я зберу в корали,
Сплету вінок з ромашок польових.
В моєму серці пломенять стожари,
Летить луною в далечінь твій сміх.
Гойдає вітер колоски пшениці,
Щебечуть птахи дзвінко в небесах.
Духм'яний запах з присмаком кориці
Навколо нас чаруюча краса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650271
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Засинай, засинай, засинай...
У повітрі лови ніжність духів.
Відшукай у собі захований рай.
І відчуй мого серця схвильовані стуки.
Засинай, пий тепло моїх рук.
Цілуватиму сон твого тіла.
Не тікай у світ своїх мук.
Підпали, щоб душа коханням горіла.
Засинай, відшукай самотні зірки.
Роздягни сміливі сюжети.
Засинай, мій останній ковток води.
Засинай моя воля і мОї багнети.
Засинай, засинай, засинай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268692
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.02.2016
Поэт - большая бесполезность
в жестоком мире тварей и глупцов;
Поэт - души большая нежность
и назидание сынам отцов;
Поэт - когда о смерти с уважением,
с любовью, без неё не жить;
Поэт - когда невидимым движением
себе подобных заставляешь БЫТЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624465
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 03.02.2016
Утром ранним, ворвись тихо в спальню,
Солнцем теплым, пробеги по щекам.
Мягким светом будто вуалью,
Укрывай, прикасаясь к губам.
Поцелуй мотыльком, нежным, пальцы,
Убаюкай в зеленющей траве.
В нашей буйной — танцующей вальсы,
С хулиганом-ветром. В росе.
Попугай наконец пустячками,
Каплей пота, от первой жары,
Скатись, что б щекотно, висками.
Как ты любишь, напусти мошкары.
Не забудь мне сердца потешить,
Пышной песней, своего, соловья.
Его тонкими, острыми, нотками,
Опеши меня возле ручья.
Опусти мне тяжелые тучи,
Что атлант, буду небо держать.
На плечах своих, на могучих,
Понесу твою благодать.
Удиви грозой, своей, первой,
Дождем, намочи, охлади.
Скуку смой подругою верной,
И под ночь, ночник-небо зажги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580356
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 27.01.2016
[quote]С тех пор, как я лучше знаю тело, – сказал Заратустра одному из учеников своих, – я говорю о духе лишь в переносном смысле; и все "непреходящее" – тоже всего лишь символ. [/quote]
______________Ф-В.Н________________________________
Ты плакал от своих стихов?
Ты,
Пишущий слезами!...
Или просил других?...
Пошёл бы лучше в лазарет,
Пусть там рыдают раны...
Оставь в покое - стих!
Как червь после дождя!
Конвульсий боли -
В тебе переизбыток....
Вместо
Высшей
Воли!
[i][u]От автора:[/u][/i]
[color="#403f3f"]Широка и бездверна дорога в поэзию. И как любое общественное место, поэзия стала пахнуть подъездами многоэтажек, говорить не языком, а звуками, погрузилась в желтизну кухонной накипи. Иногда ночью, слышно как по коридору ходит тело, привлекающее соплеменников двумя звуками - ай и ой. И если на это кто-то откликается, такое случается часто, они встречают с радостью друг друга и потом до утра спорят, что же важнее ой или ай? Так и не поставив точку в этом жизненноважном вопросе, они расходятся недовольно, чтобы в следующую ночь, снова искать друг друга...
... а у меня бессонница. Мне надоел этот шум, но я ничего не могу сделать... [/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624593
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 09.12.2015