Ольга Ващук: Вибране

Настя Терник

Сонячна казка

Ти  ще  жива.
Позичиш  крила,
Злетиш  до  світла  водограю.
Янголів  правда  у  серці  жевріла:
Усі  потрапляють  до  раю.

Сонячний  пил.  
Ти  вперше  співала
І  грала  на  струнах  проміння.
Порвала  всі  шви  поміж  нашими  снами
І  стала  вночі  ти  лиш  тінню.

Тож  вдень  я  вчив  тебе  знову  ходити
І  бачити  світло,  що  в  наших  долонях.
Ти  пішла  по  воді,  неначе  сновида.
І  мене  повела  у  своєму  полоні.

Торкнись  мене.  
Я  не  дихаю  майже.  
Для  чого,  скажи,  поцілунок  наш  перший?
Ти  бачиш,  я  зітканий  з  попелу  й  сажі.
Подаруй  мені  час,  мов  востаннє  прийдешній.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596587
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 09.12.2015


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Мухомор

                           Ой,хвалився  мухомор:
                           -Я  вродливий,вищий  сорт,
                           Кращого  годі  й  шукати,
                           Та  ніхто  не  хоче  брати.

                           А  товстенький  боровик
                           Чванитися  та  й  не  звик,
                           Його  і  так  усі  люблять
                           І,знайшовши,не  загублять.

                           Підберезовика  знають
                           Та  до  кошика  складають,
                           Сироїжку  кольорову
                           Забирають  теж  з  собою.

                           Мухомор  лишився  в  лісі,
                           Його  капелюх  плямистий
                           Хтось  ногою  зачепив
                           Та  у  листя  закотив.

                           Висновок:хоч  ти  і  красень
                           Та  отруйний  зсередини,
                           Будуть  тебе  обминати,
                           Чи  ти  гриб,а  чи  людина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627350
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015


Настя Терник

Повертайся скоріш

Заспівай  колискову  в  затишній  теплій  кімнаті,
Коли  пейзажі  за  вікнами  так  подібні  кольором,
Коли  ми,  за  звичкою  сонні,  змушені  відчувати,
Як  черговий  ранок  мурашками  лізе  за  комір..

Лишилися  мрії,  лишилась  безсмертна  надія,
З  дня  на  день  чекаю  зі  сходу  твого  листа.
Квіти  розлуки  на  вікнах  зимовий  холод  посіяв,
І  тепер  кожне  "проти"  перечить  тисячам  "за".

Пам'ятаєш  шлях  під  дощем,  вдома  плащ  залишивши,
Розмови  за  кавою  про  сотні  життів  у  книжках?
Згадай  перший  танець,  нашу  пристрасть  і..  тишу,
Теплі  сни,  поцілунки,  хмарки  щастя  в  руках..

Зараз  пишем  листи,  коли  не  зігрітись  вже  чаєм,  
Коли  від  новин  опускаються  і  так  вже  опущені  руки.
Кожного  ранку  за  перше  проміння  дякуєш  Богу.  Світає..
Молюсь,  аби  безкінечна  туга  душу  не  взяла  на  поруки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626317
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 08.12.2015