Арлекін: Вибране

Наталя Данилюк

Серпень

Літо  густе  й  пахуче,  
тане  квапливо  серпень,
ніби  смачний  льодяник
в  часу  на  язиці…
Вервиця  днів  збігає,
серце  у  грудях  терпне,
спогади  ще  вчорашні  –
дим  у  моїй  руці.

В  теплому  лоні  ґрунту
визріла  вже  картопля,
згодом  холодне  лезо
споре  землі  живіт…
Поміж  дерев  крадеться
вересень  у  пантофлях  –
ніби  навшпиньках  вийшов  
на  полювання  кіт.

Тане  пломбірна  кулька,
пружно  вібрують  оси,
сонце  цілує  очі
крізь  полароїд  лінз.
Літо  моє  пахуче
з  ноткою  абрикоси,
серце  смолою  плаче,
мов  дерев’яний  зріз.

Що  ти  мені  залишиш  –
теплий  пресвітлий  спомин?
Смак  соковитих  ягід,
вишень  і  кавунів?
Смалить  медова  спека
круглі  тюки́  соломи,
кануть  в  сухій  полові
мантри  серпневих  днів.

Стиглий  цілунок  літа  –
спраглій  душі  відрада,
дрібка  терпкої  це́дри,
пахне  мені  й  гірчить.
Серпню  мій  бурштино́вий,
я  тобі  дуже  рада!
Вкотре  на  зламі  вчуся,
як  цінувати  мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681629
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Наталя Данилюк

Щербата гора

Щербата  гора  викашлює  дим
Крізь  густу  смерекову  бороду…
Як  добре  прокинутися  молодим
В  обіймах  ранкового  холоду!

В  поношених  кедах  ступити  на  мох,
Думками  торкнутися  вічності…
У  цих  володіннях  безмежних  ти  –  бог,
Який  не  бажає  публічності.

Напнувши  вітрило,  палатку  свою
Відпускаєш  в  зелені  повені:
Щасливого  плавання  кораблю!
І  трюми  травою  наповнені.

Як  тільки  нависне  туман  густий
Із  люльки  гори  щербатої,
Тобі  залишається  тільки  йти
І  мох  лоскотати  п’ятами.

В  наплічнику  в  тебе  лиш  попіл  пожеж,
Бо  світу  скарби  вже  розтрачено…
Дорога  триває,  допоки  ти  йдеш,  
А  відстань?  Не  має  вже  значення.

І  в  час,  коли  обраний  вірний  шлях
Приведе  до  межі  над  прірвою,
Згадай,  що  тобі  невідомий  страх,
Допоки  у  серці  віра  є.

По  хмарах  іди,  як  Петро  по  воді,
Розвій  свої  сумніви  повністю,
Бо  вільним  по-справжньому  станеш  тоді,
Коли  відречешся  умовностей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592797
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 11.08.2016


Богданочка

Просто інші

Ми  -  не  ви.  Ми  не  гірші  за  вас,  і  не  кращі.
Просто  інші.  А  вам  не  збагнути:
без  натхнення  свого  ми  довіку  пропащі,
і  слова,  як  отруйні  токсини  цикути,
нас  калічать...  

Ми  -  скитальці  по  творчих  світах,  ми  приблуди,
Тілом  -  тут,  а  думками...  десь  там...
Ми  такі  народились...  Це  дар!  Хай  так  буде!
і  дуальність  душі,  прошу,  вибачте  нам...
це  не  лічать...

Бо  буденність  висмоктує  кров,  як  вампір...
Ми  рятуємось  так!  Так  живЕмо!
Наші  рими  -  гостріші  за  лезо    рапір...
Ми  із  ними  небес  досягнемо,
хай  у  снах...

Ви  не  любите  нашу  захмарність,  земні...
Хоч  і  ми  -    тільки  в  мріях  -    літаєм.
Чуєм  спів  дивних  Муз,  котрі  з  вами  -  німі...
Ми  так  само  невільні!...  Та  знаєм,
що  душа  людська  -  птах........

                                                                                       20.11.14.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538375
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 19.02.2016