Svitlana_Belyakova: Вибране

Олекса Удайко

ТАЙМЕР АРМАГЕДОНУ

                     [i]...на  25.01.2023  року

[b][color="#023b39"]У  всьому  є  початок  і  кінець,
як  у  ріки,  що  п’є  водицю  з  неба.
А  людство  –  то  органіки  вінець:
йому  це  знати  крайня  є  потреба.

Родився  –  маєш  вглиб  себе  зростить  
і  в  мудрості,  поважності  старіти:
на  цій  планеті  не  єдиний  ти  –
в  любові  ще  народжуються  й  діти!

Вона  –  усім  і  голова,  й  закон,
на  ній  –  усе  від  з’яви  і  до  скону.
І  не  чиніть  любові  перепон,
в  життя  несіть  девіз  цей  як  ікону.

Та  в  світі  є  особини  такі,
що  ладні  все  змінити  без  любові.  
Від  тих  діянь  є  висліди  гіркі  –
ламання  доль,  сумні  віки  рабові.

Над  світом  сим  стоїть  годинникар  –
Домоклів  меч,  дзиґар  Армагедону,
суддя,  душитeль    і    вершитель  карм,
що  в  люті  мір  не  знає…  І  кордонів!

На  службі  в  нього  –  явні  шимпанзе  –
xранителі-безxатьки  нуклеарень*.
Кому  і  як  у  світі  повезе,
залежить,  чим  ота  тварина  вдарить.

…Від  ста  секунд  відняв  десятку  звір**,  
що  мешкає  в  Таймирі  як  в  барлозі…

Ти  таймер  свій  по  цьому  ліпше  звір,
щоб  не  прожити  все  життя  в  зало̀зі!..[/color][/b]

28.01.2023
_________  

*йдеться  про  країни,  що  виробляють  і/або  мають  
   на  озброєнні  атомну  або  водневу  зброю.
**  стрілки  символічого  годинника  Судного  дня  
         (100  с  до  півночі)  встановлено  23  січня  2020  р.;
         25  січня  2023  р.  через  війну    рф  проти  уУкрїни  їx
         “підведено”  до  позначки  90  секунд.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972209
дата надходження 28.01.2023
дата закладки 04.02.2023

Юхниця Євген

Увага на контролі боязкі

Якщо  перевіряти  незупиненно  птахів  –
Де  вони?  …і  чи  старанно  зносять  у  гніздо  ворсинки,
Не  добудуються  призахисток,  домівки  життєписні
У  зміщенні  уваги  на  контролі  боязкі…

17.01.2023р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972822
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 04.02.2023

Юхниця Євген

Пластика снежных причёсок

Жёлто-красная  радуга
У  горизонта
Утром  зимним,  громадиной
Снег  вольготный  -
По-полосочкам  красила
С  лаком  в  блёстках,
Удивлённая  пластикой
Снег-причёсок.

08.01.2023г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970425
дата надходження 08.01.2023
дата закладки 08.01.2023

Артур Сіренко

Кієза ді Сан Джовані Баттіста

Дикі  квіти  сягають  Неба  –  
Оцього,  синього.  Оксамитового.  
Якого  не  торкнешся  руками.
Босоногі  чорновбрані  монахи  
З  думками  про  святого  Стефано
Торкаються  п’ятами  каміння,
Відчувають,  як  будуть  вони  мурувати
Руками  пошерхлими  книжників
Кам’яні  суцвіття  каплиць.  
На  вулиці  Двадцятого  вересня
Відкрита  Небесна  Брама.
Відчуваю,  що  я  був  колись  дверима  
У  світ  кольорових  ілюзій
Та  чорно-білих  снів-дерев.  
Пальцями  запитував  ребристу  мушлю
Cerastoderma  edule:  
«Про  що  ці  три  тисячі  літ  
Країни  Сатурна?  Для  чого?»  
Місто,  в  якому  каміння  висить  в  повітрі,  
Місто,  в  якому  гора  зазирає  в  море
Місто,  в  якому  достиг  виноград  казок
В  амфорах.  
Місто  не  хоче  літати,
Місто  не  хоче  падати,  
Місто,  яке  хоче  бути  у  снах  монаха  Козімо.  
Між  орбітами  Кроноса.  
Мандри  –  це  спроба  стати  лицарем
У  нічній  варті  аптечних  слів  
Середньовічної  латини  алхіміків.  
Відчуваю,  як  місто  спить,
Відчуваю,  як  місто  прокидається
І  називає  мене  Ясоном.  
Руно-сонце.  Над  Ріміні.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968044
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 04.01.2023

Юхниця Євген

Омские микробы на снегу

--Твой  размер,  ей  Богдан,  сорок  третий!
Снег  затёкший  с  разорванной  берцы
Замораживал  пальцы  и  сердце,
Но  Богдан,  босиком  по  кювету
Не  притронулся  к  лапе  «двухсотого»,
У  которого  надпись  на  куртке:
«Омск-Победа»,  и  дырка  с  окурок.
…Перепрыгнул  брезгливо  над  плотью:
--Ничего,  заверну  в  мешковину.
И  нога  не  коснётся  невинная
Этой  части  воинственной  мерзости.
Знаешь,  в  ней  –  сколь  микробов  имперских…
Пусть  допросит  их  снег,  омских  бесов.

Шли  разведчики  дальше  по  местности,
Где  провёл  детство  их  командир
И  на  ощупь  всех  вёл,  ювелир.

21.11.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966210
дата надходження 21.11.2022
дата закладки 21.11.2022

Юхниця Євген

Зачем Абакану и Улан-Уде украинские вышивки

Зачем  вот  Абакану  и  Улан-Уде
Вышитые  полотенца  украинские,
Из  херсонского  музея  худ.чудес?
Которые  украли  пехотинцы
Российской  армии  защиты
Украинцев  от  «бандитов»  …

Представил,  как  над  вышивкой  садится  мордвин-гринго,
Тувинец  добрый,  красноярец  честный:
И  восхищается  трудя́жечной  были́ной
И  пишет  в  Бучу,  весь  в  пардоне,  и  любезный,
Что  отправляет  почтой  всё  украденное.
И  список  экспонатов  прилагает,  раненных…

05.11.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964757
дата надходження 05.11.2022
дата закладки 05.11.2022

Юхниця Євген

Хімічно убивають стефаній, чи танком?́

Лукаво  розділяють  вбивства
На  ядерні,  хімічні  й  ні,  
Їм,  зброярі  на  стіл  -  ще  пристрій:
«Ось  -  як  …ще  стерти  стефаній*»

…А  у  Європі  –  нагляда́лка:
Хімічно  знищили  нас?  ...танком?  

І  не  важливо  -  чи  з  тортурами,
Чи  вбили  зразу  -  в  лоб  і  груди
Російські  військо-лаптні,  гуртом...

Так  м'ясники  цінують  стейк  в  них:
Злякався  бик  при  смерті?  ...ні?

28.03  –  29.10.2022р.
*Стефанії  –  українці,  народна  назва,  зібрані  сучасні  синоніми

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964387
дата надходження 01.11.2022
дата закладки 01.11.2022

Юхниця Євген

Мундштук, чибук и пипка, и…

Из  янтаря,  силикаге́ля,
Чтоб  смолы  листовух*  не  скушать
Создал  мундштук*,  царь  озверелый.
Сжигая  весь  табак  послушный.

Следов  на  пальцах  от  махорки
Не  оставляет  -  оргстекло..
Янтарный,  самокруткам  горьким  -
Даёт  эстетику  с  теплом.

С  костей-рогов  –  страх  нагоняет
Листочкам  перед  шагом  в  печь,
Царь  –  в  дымке  сказочно  ментальной
С  чибуком,  пипкой*,  строя  речь…

01.11.2022г.
*Мундштук  для  курения  изготавливают  из  оргстекла,  силикаге́ля,  янтаря,  костей,  рогов,  эбонита…
*Листовуха-  листовая  махорка
*Чибук  –  турецкая  курительная  трубка
*Пипка  –  старинная  курительная  трубка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964391
дата надходження 01.11.2022
дата закладки 01.11.2022

Юхниця Євген

Біжу спіткнувся й на кота

Квартира  -  зникла  злітна  смуга:
Свічки́  діодні,  в  склянках,  чайні.
 На  кухню  кличе  всіх  папуга  -
Волає,  як  дзвінок  трамвайний.
…Біжу,  спіткнувся  -  й  на  кота...  
А  той  -  по  жінчиній  по  туніці
У  антресоль  подерся  так,
Як  звик  по  дереву  на  вулиці.

Врешті,  збираємось,  набуцані.
Без  світла  –  тільки  теплі  руці…

13.10.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964137
дата надходження 29.10.2022
дата закладки 29.10.2022

Юхниця Євген

Впереди зимовка

Впереди  …зимовка
Огромная  и  резкая.
Холодрыг  высоткам  
И  спортзалам  детским.
Шерстяных  носков,
Ночью    -  ещё  пару  б.
Ножки  …далеко
Твои  под  одеялом

В  термосе  моём  –  
Чай  горячий  с  вечера.
…Утречко  зажжём    
Фонариками-свечками?    

27.10.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964136
дата надходження 29.10.2022
дата закладки 29.10.2022

геометрія

ОСІНЬ ТРИВОГИ НАШОЇ…

                           Іде,  пливе  осінь  моя,
                           Та  знову  не  по  -  моєму...
                             Ніби  спокійна  й  чарівна,
                             Осінь  тривоги  нашої...

                             Бо  ж  знов  прийшла  до  нас  війна,
                             Не  ждали  й  не  чекали  ми...
                             В  полон  людей  вона  взяла,=
                             І  з  путлером,  і  з  рашами...

                             До  хат  старих  загнала  всіх,
                             Роботи  люд  позбавила...
                             І  без  розбору  все  вбива,
                             Як  кліші  зло  розставила...

                             Вже  вісім  місяців  підряд,-
                             Не  дає  людям  спокою,
                             Весь  розтоптала  позитив,
                             Із  путінською  шваброю...

                               А  люди  ж  ждали  осінь  всі:
                               І  з  мріями,  й  надіями...
                               Впевнену,  тиху,  не  сумну,
                               З  теплом  осіннім  й  мріями...

                                 Перечеркнула  все  війна,
                                 Злим  путлером  уражена...
                                 І  люд  як  може  вижива,-
                                 В  осінь  тривоги  нашої...

                                 Та  вірять  люди,  й  вірю  я,-
                                 У  нашу  силу  й  армію...
                                 Ще  стане  осінь  золота,
                                 І  перемоги  нашої!!!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963976
дата надходження 27.10.2022
дата закладки 27.10.2022

Georg Ajariani

ВСЕЛЕННАЯ

Каждый  человек  —  это  вселенная,
Вечность  –  каждый  прожитый  им  день,
Но  опять  века  и  поколенья,
Как  ресурсы  меряют  людей:
Миллион  на  южном  направлении,
В  Сирию,  Абхазию,  Чечню…
Затыкают  целою  вселенною
Дырочку  одну  в  своём  строю.
Признаётся  рабство  снова  нормою,
Правда  изувечена  войной,
Обезличив  личность  униформою,
Тысячи  кидают  на  убой.
Погибают  целые  вселенные…
Чьи-то  мысли,  звёзды,  дневники
Исчезают  в  пламени  забвения…
Братские  могилы  у  реки…
Видишь  поле,  там  за  элеватором,
Ни  одна  травинка  не  дрожит,
В  поле  том,  огнём  войны  распятая,
Целая  вселенная  лежит…
Раде  чьих-то  интересов,  символов,
На  чужой  войне,  в  чужой  земле,
Тенью  вновь  и  вновь  встаёт  бессильною,
 Чтоб  исчезнуть  в  предрассветной  мгле.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961178
дата надходження 28.09.2022
дата закладки 27.10.2022

Юхниця Євген

Відволікти коханням на ніч, захопленням на мить

Є  світло!    Ні  –  те́мрява….  Більше  не  можу.
Хтось  відволіче  мене  зустріччю  схо́жкою?
Коханням,  захопленням,  тільки  на  ніч,
Лише  на  годину,  в  обіймах-сірничках  ?
І  …  може,    …яка  зустріч  і  перехльостна,
А  вийде  намоленою,  …доленосною?

В  чатах,  йду  й  перепи́ненням  кличу.
І  таких,  як  я,  …назустріч,  …тисячі.

26.10.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963939
дата надходження 26.10.2022
дата закладки 27.10.2022

Юхниця Євген

А я бужу с утра Под ночь сонлив Не прав

Согласен.  Ты  права.
Ночная  ты  сова.
А  я  бужу  с  утра,
Под  ночь  -  сонлив,  одна  крупа.
Выходишь  –  бодрячки
Снуют  во  тьме,  легки.
Охотничий  побег.
Покалывает  смех.
…Гуляй,  проснусь,  поем.
Не  трону.  …а  зачем?

26.10.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963941
дата надходження 26.10.2022
дата закладки 27.10.2022

Юхниця Євген

Вагони Укр. Залізниці - червоно-біло-сині

У  кольорах  російських  окупантів
З  ремонт.локомотивного  заводу  
Червоно-біло-сині,  караванами,
Виходять  на  маршрутищі  народні  -
І  ло́ко,  і  вагони,  в  Єйську*  –  модні…

Так  фарбували  й  до  війни  їх,  і  тепер,
Коли  розбомблена  третина  України.
Не  треба  й  стягів  путінських  мегер  -
Стрічай  Укр.залізничний  поїзд  чинно.

То-так,  під  час  ракет,  не  до  фасонів…
Але  ж,  хтось  планував  московську  по́синь…
Так  з  прапорами  «від-шойгу́»  стояли  зрадники,
Що  зустрічали  медом  тут  -  казанські  танки

Хто  –  той  дизайнер?  Хто  художник?  Хто  замовник?
Хто  гроші  пасажирські  витратив  на  орків?
І  кришка  бухкає  з  консерви  проросійської  –
Як  проліта  червоно-біло-синє  –  близько…

23.10.2022р.
*Єйськ  –  місто  біля  українського  все  життя  Таганрогу,  у  якому  нещодавно  рісійський  льотчик  спрямував  військовий  бомбардувальник  з  повним  боєприпасам  у  двір  мешканців  Єйська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963693
дата надходження 24.10.2022
дата закладки 24.10.2022

Юхниця Євген

Россияне мужчины, сбежавшие в Европу

А  где  же  они,    в  недиктаторской,
Свободной  к  протестам  Европе:
А  где  они,  митинги  братские
Стоп-анти-военные,  громкие
От  мобилизаций  попрятавшихся
Российских  мужчин,  всегда  –  звонких?

…Европа  –  не  площадь  Болотная*.
Встань,  объединяй,  защищай
Украинцев,  растерзанных  зло́бой!
Скандируй:  «Войне  –  нет!»  …сейчас!..
…Кричи:  «Свергнуть  мра́ка-диктатора!»
Всех  русских,  сбежавших  от  тюрем  –
Взывай  скинуть  со  стола  –  карлика.
«Дать  кушать  –  всем  нациям-жмурам,
У  которых  качают  алмазы,  газ-нефть,
И  кого  истребляет  «брат»  Кремль!»

Европейцы  же  видят,  опе́шенно  -
Иль  молчанье  от  русских  с  убежищем
Иль  угрозы  с  кулак  –  украинцам.
Их  вопрос::  «Вам  –  зачем  заграница?
Россияне,  вы  –  не  в  колеснице
Случайно  Стрелковской*  империи?
…Какое  к  вам,  русским,  доверие?..»

23.10.2022г.

*Болотная  площадь  в  Москве  –  место  протестного  движения  россиян  в  период  2011-2013гг.
*Стрелков  Игорь(Гиркин)  –  российский  командир  военных,  атаковавший  в  2014  году  Донецк  с  российскими  войсками,  историк,  апологе  теории  о  русской  великой  империи,  признанный  виновным  нидедерландским  судом  за  сбитие  Нидерландско-Малазийского  лайнера  над  территорией  Донецка.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963691
дата надходження 24.10.2022
дата закладки 24.10.2022

Юхниця Євген

Зачинемось в розсолі до весни

Більш  об’єктивного  про  совість  і  кордони,
Нема  ніде,  ніж  у  часи  на  війни.
За  граболи́стяні  повішання  «законні»  :
«На  рейках  шибениць  –  плітки,  змахни́!..»
…Знаки́?  Трофеї  –  депортовані  дитинки.
Чутки  –  що  вивільнять,  не  «прилетить».
І  заспокоєння,  що  виживеш  з  хатинкою.
Надії  –  випадку,  де  -  підвісні  мости.

Ми,  нашатковані  ілюзії  в  морковці  -  
Запремо  у  розсолі  «до  весни».
В  тепленькі  ху́ді  капюшонні  вберемося,
За  правду  розпитаємо,  з  війни!

22.10.2022р.
*Худі  -  теплий  светр  з  капюшоном,  надівається  через  голову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963532
дата надходження 22.10.2022
дата закладки 22.10.2022

Юхниця Євген

Шёлком из веток, лёжа

Утро,  никого,  лишь  ветер
Бродит  листьями  играя.  
В  лужах  ,кружево  из  веток-
Сонно-дрёмных  икебанок.
Тоник  раннеу́тра  –  весел.
Шёлком  устилает  стёжки.
Хочешь,  повожу  Полесьем
И  рассмотрим  кроны,  лёжа?

20.10.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963531
дата надходження 22.10.2022
дата закладки 22.10.2022

Юхниця Євген

Племінникам - не такий дядько

Стари́цею,  чи  ста́рорічищем
Був  дядько  –  племінникам,  й  досі
Не  біг  в  гості,  увіковіченим
Друзякою  гучноголосим,
Ні  «лапою»  -  десь  влаштуватися,
Ні  фондом  навчанню  елітному.
Ніяким  гуру́  медитації,
Ні  прикладом  столяра  з  вікон.

---Такий  він,  собі  десь  наймається,  -
Один  раз    про  брата  матуся  …закашляла,  -
У  нього  така  репутація,
Як…
--у  татуся-в’язня  нашого?,  -
Спитала  дитина  розважливо…

08.10.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962208
дата надходження 08.10.2022
дата закладки 08.10.2022

golden-get

В чому наша Сила. .

Сила  справжня  у  людини  ,   якщо  вона   Вільна.  
Бо  ,   в  любові  до  Країни  своєї  не  має  сумніву..
Добре  знає  свою  Мову  ,  традиції  давні  ...
Та  й  ще  Твори  пращурів  творців  -   вічні    ,  мудрі  ,  
Справжні..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962195
дата надходження 08.10.2022
дата закладки 08.10.2022

Шон Маклех

Час посріблений

               «…  Як  намарно  блукати  по  світу
                         Чи  не  ліпше  тоді  у  вир  ароматів    
                         Та  в  буревій  фарб?»
                                                                           (Камбара  Аріаке)

Срібне  дійство  Lunaria  –  
Ми  п’ємо  його  в  жовтні,
Коли  Небо  прозоре  як  час,
А  хмара  нагадує  дім  –  
Наш  холодний  притулок.
Сім  останніх  троянд  –  
Чорних  квітів  колючих  осені
Свідчать  хоралом  про  те,  
Що  джерела  шумлять  все  тихіше  –  
Німіють,
Бо  Темний  блукає  дібровами  –  
Лісами  багряних  сутінок.
Келих  повний  вина:
Це  шукає  нічийна  втома
Тінь  свого  прихистку  –  
Замку  ґотичних  ілюзій,
Шукає  цю  гру:  забаву  прощання.
Крук  –  щонайбільший
Ширяє  над  дюнами  –  
Їх  породило  море  Таласса  –  
Те,  що  воліє  співати,  кричати,  шуміти
Коли  все  засинає,
Коли  навіть  серце
Спить.  
Срібна  вистава  Гекати  Сотерії,
Коли  Калліопі  требу  –  
Плодами  дозрілими.
Тиша  навколо.
Над  пустищем  жовтого  листя,
Над  мідними  кленами
Свідок  німий  –  
Lunaria.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962177
дата надходження 07.10.2022
дата закладки 08.10.2022

Юхниця Євген

Вёрткий хлебник и разливайка

Вёрткий  хлебник,  изящно
Здоровается
Только  с  мамочками
Да  их  доцями.
…Это  вот,  под  обед,
с  джентельменами,
Хлебник  режет  багеты
Приветливо!
Знает:  спросится  кружка
Горячего
И  он  шутит
О  складах  коньячных.

Покупатель,  порой,
Не  угадывает:
Не  прошепчет:  «Есть  ром?
Капни,  братик…»
А  украдкой  –  своё
Наливает
Из  котомки:  "Вдвоём
Тяпнем?  …на́  –  вот!  "

Покупатель,  порой,
Не  угадывает...

06.10.2022г.  


 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962184
дата надходження 08.10.2022
дата закладки 08.10.2022

NaTa Ly

Тиша, спокій і мовчання

Пізній  вечір,  тиха  вода  заснула,
Небесні  зірки  перлин  відображались  в  воді.
І  тиша  над  водою  у  відображенні  ховається.
Тиха  вода  таїть  так  багато  образів…
Тихо.  І  будь  тихіше  води  і  нижче  трави.
Тиша,  як  вода,  
тихо  плескається  у  світі  природи  без  слів.
В  тиші  шукаючи  завжди  портал  -  брама  світу  іншого.
Коли  споглядання,  як  свого  відображення,
Так  і  спокій  духів  води.
             Спокійна  вода  прозора  з  незвичним  блакитним  відтінком,
             Тут  навесні  та  восени,  коли  яскраві  природні  фарби  
             Відображаються  на  дзеркальному  світі  поверхні  води
             Та  відображається  досконалість  краси  небес,  
             від  їх  виду  просто  захоплює  дух.  Бувають  такі  дні  спокійні,  
             як  вода,  де  в  саме  дно  дивимося,  але  зовсім  не  бачимо  дна.
Коли  спокійна  гладь  води,  мовчання  дно  зберігає.
Просто  помовчи  зі  мною,  як  мовчить  вода.
Адже  я  з  тобою.  Не  потрібні  слова.
Зберігай
Мовчання  -  золото  мені  кажуть:  
«Мовчи,  не  сперечайся,  будь  тихіше  трави  та  води.
Якщо  тобі  погано,  то  про  це  ридма  не  кричи».
Але    киньте  камінчик  туди,  і  здригнеться  тиха  вода
і  дно  змінить  вигляд.
               
Використання  літератури:

1.  Іваненко  О.  казка  Хвилька:  Лісові  казки  (збірка)/Іваненко  Оксана  Дмитрівна.  Лісові  казки  (збірка),  -  2020

2.  Чернобай  О.  Фокусник.  За  лаштунками  його  душі:  /Олександра  Чернобай,-  2020.-  165  с.

3.  Гуцало  Є.  Оповідання  Крило  синього  вітру:  оповідання/Євген  Гуцало,-  2019.-  13  с.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958991
дата надходження 07.09.2022
дата закладки 29.09.2022

Юхниця Євген

Вино в бокалах, океан – с окна

А  он  с  горничной  болтает  и  болтает.
И  вино  в  бокалах,  океан  –  с  окна!
Как  ей  хочется  сейчас  прибиться  к  стае  –
И  слетать  с  ней  -  где  нельзя,  да  на  слонах…

…И  закат  по  штилю  осветил  дорожку.
И  свеча  ему  на  краешке  стола  -
Вверх  сигналит:  "...тут  готовы  к  заворо́жке!"
…Только  горничная  не  ушла  пока…

28.09.2022г.  (  «В  отеле  на  скале  у  волн»  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961241
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 29.09.2022

Юхниця Євген

Партія небитих

Гараж,  забитий  плитоносками,
Яких  чекають  «на  нулі»*
І  на  базарах  –  понаносене
Людьми  –  для  воїнів,  не  в  хлів…
…По  інтернатах  –  і  «Гепарда»
Пліткують  можна  оплатити!
…Така  є  в  Україні  «гвардія»
Кишеньо-хапних  і  не  битих…

19.09.2022р.
*  "На  нулі"  -  на  лінії  зіткнення  з  ворогами

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961243
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 29.09.2022

Юхниця Євген

Вітаю моїх ізраїльських друзів з Новим роком

Стікаються  попри  війну  сміливці  до  Умані.
Яким  тут  явить  -  іудейський  Новий  рік?
Змішаються  сирени,  і  святкові  сурми  -
Відродженням  до  Цадика  -  з  доріг...

…Шофари,  "Шана-това  у  метука"  -
Ні  хижаки  ні  битви  не  сполошуть.
Й  знов  уманські,  для  спраглих,  акведуки
Оновлять  час  й  нагадування  божі.

12.08.2022р.  (  «З  Новий  роком  по  Іудейському  древньому  календарю!»  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960913
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022

Юхниця Євген

Гу́глится каждым своя подзарядка

Как  бы  -  тепло,  да  укутаться  хочется.
Плед  заказать  лебединою  почтою.
Солнце  поймать  между  рук  небоскрёбов,
И  покатить  на  электро  под  горку!
…Гу́глится  каждым  –  своя  подзарядка:
Котик,  перина,  …добыча,  палатка.

25.09.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960912
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022

Evgenij_Kedrov

Спасенье наше в святой вере

Люблю  церковное  я  пенье,  
В  нем  обновляется  душа
И  ощущается  стремленье  
Полета  ввысь,  за  облака…
                       
Молитв  протяжное  звучанье
И  позолоту  куполов,
Обряд  крещения,  венчанья,
Люблю  величие  церков,
                         
На  стенах  росписи,  иконы
Лики  апостолов,  святых,
Колоколов  церковных  звоны,
Молящихся  людей  простых…
                         
И  запах  ладана  и  свечи,
Что  оплывают  от  огня…
Все  это  очищает,  лечит
И  радует  всегда  меня.
                         -----------
Спасенье  наше  в  святой  вере
И,  да  хранит  нас  Господь  БОГ!
Так  преклоним  ему  колени,
Счастливых  нам  путей,  дорог..!

©  Евгений  Кедров,  2009
Свидетельство  о  публикации:  №  6963-126723/20091128

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231138
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 25.09.2022

Юхниця Євген

Кров і сморід пові́дань у художніх тонах ще б

«Балістичний  поліетілен
Скласти  в  лікарський  броніжелет…»,  -
Зазивний  поетичний  контент
Для  митців  за  епох  -  війно-гейту!
…Часи  нищення,  чесний  поет
Звіє  експресіонізмом  –  балет
Усамітнених  слів  на  паркеті
Від  замученого  під  кастетами.

Й  зарахуються  у  реалізми
Каяття  і  пові́дання  стислі
У  підвалах  розкришених  міст,
Куди  слово  рятуюче  ніс
Кожен  з  нас,  і  тим  совістю  ріс.
…Каяття  і  пові́дання  стислі  -
Й  у  …художніх  тонах  класицизму
Людовбивчих  змагань  позаписаних.

25.09.2022р..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960810
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022

Юхниця Євген

Лес подрумянили дымчатой осенью

Листики  в  персиковом  и  лососевом,
Лес  подрумянили  дымчатой  осенью.
Грядки  томатных  предзимних  одёжек
Утро  зовут  с  охлаждённых  дорожек.
…Я  и  не  знаю  -  куда  мне,  с  утра?
 А  из  посадок  -  блестят  скутера́.

25.09.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960820
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022

Юхниця Євген

Відро, журавлем, й було совісно

Стоя́кова  соха́,
Жердина  –  аж  за  хмари:
Малим,  допомагав
Тягати  воду  мамі
З  коромислом  –  по  три  відра.
А  «журавлем»,  для  школяра,  
Зачерпувати,  була  –  гра.

Якийсь  дід  пити  попрохав
З  відра,  що  тільки-но  -  з  криниці.
…Коли  спускалась    голова
Його  у    хлю́пальку-водицю  -
Спинив  старого,  по-естетськи,
Мов,  тут  -  за  гігієну  йдеться.

…Пан,  з  рук,  відмовився  попити.
Як  згадую  за  «журавля»,  то  й  встидно…

20.09.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960486
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 22.09.2022

Юхниця Євген

Рассказ нагулянной волны

Рассказ  непонятый  нагулянной  волны
И  подошедшие  молчат,  изумлены
Им,  волноте́невые  брызги-перекаты,
Играют  камешками:  «Рады,  рады,  рады!»

…Скалистый  берег  улыбался  пред  закатом.
Когда  руками  окунулись:  «Море  –  мятное!»..

16.12.17  –  21.09.2022.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960487
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 22.09.2022

Юхниця Євген

Убитых тувинцев, теперь станет больше

Саяну  Айдысу,  Донбасс  украинский:
Прям  –  шок:  оказалась  –  не  Сирией,
Не  крошкой  Чечней  с  территорией  близкой,
Не  милым  сараем  тувинским.
…Родиться  –  ни  строить-садить,  ни  готовить,
А  скок  в  чужезе́мье  –  наёмником:
Колбасить,  варягом,  лопатки,  хрящ,  кровное  –
В  почти  не  спасающем  «броннике».
…Он  долго  Донбасом  –  судьбу  искушал.
Да  жукам  колорадским    -  есть  яд  и  межа.  
Как  и  головорезам  –  проща́лька  «с  ножа»…

Жаль  мать,  коль  жива,  жаль  детей  безотцовских.
Чужое  захватывающих  –  в  гроб,  …кости.
Хоть  –  член  и  «Единой  России»  до  мозга.

19.09.2022г.  (  "Ещё  до  мобилизации  мужчин  в  России  на  войну..."  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960415
дата надходження 21.09.2022
дата закладки 21.09.2022

Рунельо Вахейко

ОСІННІЙ ЕТЮД

Прошумить  по-осінньому  вітер;
У  каштанів,  неначе  озноб...
Та  хіба  я  однісінький  в  світі,
І  насправді  журитися  щоб.

Та  є  рідна  душа  в  цьому  світі,  -
І  здається,  рідніше  нема.
Прошумить  по-осінньому  вітер,  -
Десь  поблизу  вже  осінь  сама.

Чи  душа  одинока  одвічно,
Навіть  з  тими,  хто  стали  близькі？
Хтось  згадає  мене  і  покличе,
Бо  самотні,  напевно,  такі  ж.

Душа  душу,  мабуть,  зрозуміє,  -
І  чому  так  самотня  вона？
В  час  вечірній,  коли  вже  стемніє,
Як  їй  бути,  бо  знову  одна？

Хіба  душу  я  рідну  не  стрітив,
Де  байдужість  жила  між  людьми？
Прошумить  по-осінньому  вітер,
Мимохідь  обійнявши  крильми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959657
дата надходження 13.09.2022
дата закладки 20.09.2022

Софія Пасічник

Із року в рік всі вересні безжальні…

Із  року  в  рік  всі  вересні  безжальні,
Печальні,  хоч  такі  на  біса  гарні..
П'ятірка  чаш  в  розкла́ді  –  не  "вінчальна"..
Коли  вже  розпочнеться  пік  безхмарний?.

То  Трійка  меч,  то  ось  Четвірка  чаш,
Хоча  навколо  кубки  –  так,  любов...
Здобудеш  щось  –  розтратиш  водночас,        
Пустельник  –  ти,  і  Колісниця  знов..        

Жорстокість  вересня  –  мов  та  посвята,                                  
Тріумф  зажу́ри*,  смутку  вознесіння..
Настане  жовтень  –  буде  в  серці  свято,
А  поки..  лиш  надії**  голосіння..


[i]*мінору,  осму́ти,  печалі,  приту́ги,  журбо́ти[/i]
[i]**надії  на  краще[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959742
дата надходження 14.09.2022
дата закладки 19.09.2022

Юхниця Євген

Ти кажеш - я й осінь - однакові

(третій  вірш  триптиху  "Я  -  осінь")  

Я  –  холод,  я  –  дощ,  я  -  наплутана  осінь,
У  гу́мових  кедах  у  синю  клітинку.  
В  смішних  окулярах,  які  вже  не  носять.
Й  у  нас:  що  не  день  -  то  самі  поєдинки.
…Ти  зараз  –  для  всіх,  для  сусіда,  для  Всесвіту.
А  я  поливаю  залиті  вазони,  
Щоб  не  покалічити  посуд,  стамескою
Твоїх  побратимів,  на  кухні-промзоні…

А  ще,  коли  ...ти́  мовиш  знаково,
За  те,  що  я  й  осінь  –  однакові…

13-16.09.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960106
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 18.09.2022

Юхниця Євген

На чужие постели давно не ложусь

На  чужие  постели  давно  не  ложусь.
И    свои  –  бережёт,  подозрительно,  суть.
От  захватчиц  …замужних  и  брошенных,
Их  родных  и  знакомых  непрошеных.
..Прав  был,  притчей,  поживший  с-ого́,  Соломон,
Что  идешь  –  а  с  заборов  и  тянутся  руки  -
Тебя  хваткой  увлечь  к  себе  в  их  психодом,
Сбить  с  пути,  и  бросать  -    в  бои  чуткие
Против  бедности,  бывших  загубленных,
И  -  в  постели,  где  столько  нагу́ляно…

«Запасной  вариант  иметь  нужно  –  всегда!»,  -
Объясняла  замужняя  страсть  ко  мне  –  так.

09-17.09.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960105
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 18.09.2022

Zorg

Дотик осені

На  музыкальную  тему  В.  Высоцкого  "Бабье  лето".


Плаче  небо  повсякденно,
Спорожніли  хмари  зовсім.
Будь  же  ти  благословенна
Попід  небом,  люба  осінь!

Хоч,  поет  -  проста  людина,
Та  живе  на  хмарочосі,
Відраховуючи  днини,
Скільки  поруч  буде  осінь.

За  світанками  парними
Десь  і  верби  жовтокосі.
То  із  фарбою  між  ними
Цілу  ніч    блукала  осінь.

У  бездонні  прохолоднім
Мерзнуть  зорі  безголосі.
Може,  пензликом  сьогодні
І  мене  торкнеться  осінь?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960014
дата надходження 17.09.2022
дата закладки 17.09.2022

Світлана Себастіані

*** ("Запитаю знов…")

Запитаю  знов  –
що  тобі  болить?
Зраджена  любов?
Підліткова  хіть?
З  парадизу  мрій
крок  –  до  самоти.
Тож  яку  з  надій
втратив  саме  ти?
Серед  тисяч  рук
не  знайшов  –  руки?
Друже!  Ти  мій  друг?
Так?  Не  навпаки?..
Де  в  коханні  брід?
Зносить  течія!
В  цій  непевній  грі
здобич  –  ти  чи  я?
Може,  ти  й  ловець…
(Мабуть,  так  і  є!)
Та  з  усіх  сердець
все  ж  почув  –  моє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959419
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 17.09.2022

Юхниця Євген

Яремче стримує на біженців тумани

Яремче  стримує  на  біженців  -  тумани,  
Їх,  Прут  вколисує  між  білих  камінців.
Шипшина,  стигла  …забобонними  парканами,  
Почервоніла,  мов  …до  шторму,  прапорці.
…Качає  вішальника  течія  повітря,
Якому  дім  –  лиш  в  себе  вдома  є  всім  світом,
Якому  Краматорськ  –  кохання  і  арбітри.
…Шипшина  ж  чує,    і  гілки́  –  своїм,  за  хвіртку.

12.09.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959573
дата надходження 13.09.2022
дата закладки 13.09.2022

Юхниця Євген

Ваниль сентябрьская и мускус

Ваниль  сентябрьская
Лоскутиками  солнца
Вдох  опоясывает
Брусничными  лактозами.
Тепло,  приятельски,
Лампадкой  облепихи,
Как  будто  –  маслицем
На  тело,  с  базиликом.

Идешь  по  улице
Кисельной  вкусноты
Под  шёпот  мускусный:
«Сейчас  бы  рядом  –  ты…»

13.09.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959584
дата надходження 13.09.2022
дата закладки 13.09.2022

Юхниця Євген

Тебе вичавлюють їз дому із країни із життя

Тебе  вичавлюють  їз  дому,  із  країни,  із  життя
Війна  за  те,  щоб  нас  не  стало  тут.
Ти  опираєшся  до  втрат  свідомості  під  «Град».
Злість,перцем  чілі
Перезрілим  -
Тобі  без  тебе  уготований  маршрут
З  дому,
з  дому,
з  дому…

06.09.2022г.

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958934
дата надходження 07.09.2022
дата закладки 07.09.2022

Юхниця Євген

Чорне море гуде розгублене

Зітхає  море  в  надвечірнім  Коктебелі…
Гуде  розгублене  і  неприкаяне.
У  співрозмовниках  –  мушлі  та  ще  биті  скелі
І  небо  ще  …наляканість,  розкаяння.

…Човни  лишають  люди,  гальку  поліровану.
Ховають  очі  хвилі,  і  пірнають  вглиб.
Мов,  розбирає  море  береги  на  органи
За  те,  що  у  загрозу,  у  відро  смоли
Перетворили  його,  ніжне,  неповторне.

17.08.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958838
дата надходження 06.09.2022
дата закладки 06.09.2022

Юхниця Євген

Город почти чернокож

Дождь  опустился  в  дым.
Дым,  сачком  снизу  -  дождь.
Кашляющий  экстрим,
Город  почти  –  чернокож.
…Смесь  несгоревших  тел
Тянется,  да  ко  всему.
Дым,  и  не  свой  –  темноте,
Не  свой  –  и  лучистому  дню.

P.S.
Мглу  помутнений,  ветра́  -
Разметают,  герои,    всегда!  

05.09.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958835
дата надходження 06.09.2022
дата закладки 06.09.2022

Юхниця Євген

Дощ падає, дика вишня медитує

Нічого  ліс  не  каже,  тиша…
Дощ  падає  крізь  хмарне  решето.
Понад  узліссям  медитує  дика  вишня.
Білиці,  в  кукурузняних  манто,
Розгойдують  гілками  павутинку.
…Як  добре,  що  спинились  на  хвилинку.

16-28.08.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958624
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022

Юхниця Євген

Стирка на речке, Великий Устюг

Полоскалки  на  Су́хоне*,  Великий  Устюг,
Теперь  строят  быстрее,  и  больше*:
--Постираться  же  надо,  а  как  же,  мой  друг.
Не  попрёшься  в  чумазом  на  площадь!,  -
…И  плечистый,  с  руками  –  что  балки,  мужик
Крутью  гайки  выравнивал  поручни.
А  спросили  –  зашёлся,  завёлся  о  жизни.
Вспоминал  роспись  на  храме  зодчими.

13.08.2022г.
*Сухона  –  река  Вологодской  области,  которая  протекает  через  город  Великий  Устюг.
*  Репортаж  о  поло  скалках  из  Великого  устюга:  https://www.facebook.com/100025244627134/videos/592655115590891

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958623
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022

Юхниця Євген

Котики господарі

Мої  котики  на  дачі  і  квартирі  –
І  уважні  і,  по  сво́му  –  навіть  щирі.
Розлягаються,  як  хочуть  і  де  хочуть,
І  подобатись  мені  це  мусить  –  точно!
…От  би  хто  –  й  за  все  життя  моє  знав,  суті?
Кажуть  –  йди  до  журналістів,  у  літ.студії,
…В  знімку  нинішнього  -  з  поглядів  майбутніх.

29.08.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958505
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 03.09.2022

П’еро

Самотність

Ну,  розкажи  ж  бо:  що  таке  самотність?
Так  часто  плачеш  у  своїй  журбі,
І  все  клянеш  чужую  безтурботність,
І  все  жалієшся:  мені  й  собі.
Розказуєш,  що  друзів  геть  немає,
А  сам  гуляєш  з  кимось  кожен  день.
І  що  серденько  подруги  шукає,
Дівчата  ж  все  виспівують  пісень.
Клянеш  самотність,  що  її  й  не  було,
Клянеш  біду,  якої  і  не  знав.
А  я  тримаю  біля  скроні  дуло...  
Не  знаю:  чи  я  жив,  чи  я  вмирав?..  
Я  знаю  бо  самотність  -  що  за  птаха!
Проклята,  рвуча,  рабська  і  страшна,
Слизька,  смердюча,  злісна  сіромаха,
Що  душу  рве  від  верху  і  до  дна.
Коли  насправді  жодної  опори,
Лише  сім'я,  і  та  у  рідкий  час.
Усі  навколо  мислять,  як  потвори...  
Чи  я  потвора,  що  не  знає  вас?  
Коли  не  маєш  до  кого  вертати,  
Як  хворобливо  липнеш  до  людей,
Як  голова  наповнюється  вати,  
Коли  хтось  просто  каже:  все  окей!  
Самотність  знаю,  і  її  клену  я,
Хоч  зараз  є,  чого  не  мав  колись.  
І  хоч  душа  ликує:  алилуя!  
Та  розум  промовляє:  стережись!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956540
дата надходження 15.08.2022
дата закладки 03.09.2022

П’еро

Міріади зір

Гігантські  стіни,  міріади  зір  -
Далекий  світ  безмежної  краси!
У  тебе  я  закоханий  безмір!
Надалі  в  щастя  душу  ти  неси!

Устань  вночі  і  подивись  на  небо,
На  площі  тій,  що  макове  зерно,  
Якщо  так  взяти,  до  безмір'я  грубо,
Галактик  кілька  тисяч  все  одно.

Знайди  ти  знімки,  якісні,  новітні.
Побач  на  них  ті  міріади  зір,
Що  все  проводять  танці  многолітті
Довкола  тих  масивних  чорних  дір.

І  зрозумій  поглянувши  на  фото,
Що  розмір  їх  у  тисячі  парсек.
І  що  усі:  від  Осло  до  Лесото,
Мала  піщинка  між  лісів  смерек.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958515
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 03.09.2022

Юхниця Євген

Рідних пережити за яку кару?

Куток,  скриня,  під  бомбардуванням,
Де  стеля  труситься,  ніби  -  востаннє,
Лежить  старий  сільський  охлялий  гармоніст.
То  роздивляється  світлинки  сіроти́сні,
Де  на  весіллях  і  народженнях  музичив,
То  прикіпає  до  найрідних  і  найближчих,
…Яких  чомусь,  за  яку  кару,  пережив.
Мов,  нишком,    дивиться  на  них  -  не  постарілих.
Картки́  ж  хитаються  з  підлогою  на  стінах,
Немов  у  коло  кличуть  дідуся  самотнього.
Й  забрати  хочуть  його  зараз  же,  сьогодні.

31.08.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958400
дата надходження 02.09.2022
дата закладки 02.09.2022

Юхниця Євген

Хороший русский отписал в апреле

«Где  твоя  война,  а  где  мой  Новосибирск,  -
Хороший  русский  отписал  в  апреле  сухо.
Я,  зная  во́лны  войн,  ответил  бытову́хному:
Что  скоро  он  от  страха  и  житухи
Сбежит  в  траву  Монголии  неблизкой.
…Недавно  он  откликнулся:  «…ты,  гад,  нас  тут  прокля́л?
То  похороны,  взрывы,  то  крушенья,  слухи,  тля…»

Я  в  картотеках  диких  войн  копался,  и
Не  смог  про  эхо  войн  снести  ответ  за  миг.

14.08.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958401
дата надходження 02.09.2022
дата закладки 02.09.2022

Юхниця Євген

Грушевий колір

Стають  помітними  роздумання  за  все.
Яке  майбутнє  нам  дим  спеки  принесе,
Якщо  нічого  не  робити  кардинального?
…Усе,  що  поряд  нас  –  начинене  питаннями.
Грушевий  колір  землі  всохлої,  й  палітри
Не  вистачає,  аби  вимішати  фарби,
Якими  згодимося  попрощатись  з  літом.
…Й  чи  має  осінь    мастихіновий  сценарій?

01.08.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958162
дата надходження 31.08.2022
дата закладки 31.08.2022

Юхниця Євген

Детские журналы сжигают

И  детские  журналы  «Пізнайко»
Сжигает  окупант  в  Мариуполе…
Фашист  так  не  делал,  и  …айкнуть
Не  смеют  учитель,  мать,  хрупкие…
…Представьте:  ворваться  во  Францию  –
И  …жечь  там  французские  книги,
Назвав  это  –  спец.операцией
По  на́цикам  местным,  гостиным…

Палають  вірші,  розмальовки…
И  ди́мами  плачуть  картонки.

27.07.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958161
дата надходження 31.08.2022
дата закладки 31.08.2022

Юхниця Євген

Я відпускаю дощ, йому потрібен шурхіт-вітер

Твій  дощ  до  мене  повертається  щоночі.
Він  -  перекотиполе,  як  і  ти.
У  стислих  нотах  не  живуть  калатні  зодчі,
Не  зможе  синій  кит  сплисти.
…Я  відпускаю  дощ,  йому  потрібен  шурхіт-вітер,
Як  і  тобі,  ви  -  пара,  лід  натхнень.
І  на  нічному  склі  -  сплетіння  руху  літер.
Складаються  поезії  повернень.

25.07.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958061
дата надходження 30.08.2022
дата закладки 30.08.2022

Юхниця Євген

Партизаны Белоруссии в 2022 году

Так,  где  ж  партизан  белорусский,
О  коих  страна  -  годы  пела?
Когда  теперь  фа́шики  тру́сские
Творят  геноцид  от  вас,  смелых…
…Страна  для  служебного  пользованья  -
Куст  чащ  крепостных  Белорусь?
Сник  в  тюрьмах  -  кто  горд  и  осознанный.
В  домах  –  без  лица,  платья-брус.
...А  спросишь  -  клянутся:  "Не  трусы!.."

В  диалогах  о  парижских  лангустах
Минчане,  неверно,  без  устали
Тусуются  по  барах  с  русскими...

21.03.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958059
дата надходження 30.08.2022
дата закладки 30.08.2022

Evgenij_Kedrov

Включаешь радио, бывает

Включаешь  радио,  бывает,
Принять  в  себя  чтоб  лепоту…
Но,  тут…  в  эфире  загружают
Такую  хрень-го-по-по-ту…

Как  вам  не  знаю,  но  мне  тошно,
Такое  слушать,  спаси  Бог,
Готов  и  приплатить  немножко,
Чтобы  заткнули  себе  рот…

Модзилу,  хрен  с  ней,  слушать  можно,
Абы  той  хари  не  видать,
Но  как  укуренных  тех  можно,
На  хитпарады  запускать?

Несут  в  эфире,  шо  попало,
Такую  хрень,  шо  Боже  мой,
Из  кажда  чучело-хлебала
Такое  прет…,  хоть  плачь,  хоть,  стой…

О,  люди  добрые,  окститесь,
Дерьмом  таким  зачем  в  нас  лить,
Вы  лучше  Богу  помолитесь…
Под  люками  такому  плыть!

22.08.2008г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870513
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 29.08.2022

Юхниця Євген

Рядки колег-поетів у натхненні

Камертонами  джерельної  поезії
Поспіль,  вкотре  є  рядки  колег-поетів,
Де  забарвленню  нато́ненних  косметик
Грають  відповіді-віршики  у  тезисах..
…І  триває  марафон  приєднань  хисту
Нескінченних  епіграм  артистів  жанру.
Плюс,  фоло́увери  таємні  й  голосисті,
Янголятками  ,  в  котли  –  як  дмухнуть  пару…

28.08.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957961
дата надходження 29.08.2022
дата закладки 29.08.2022

Юхниця Євген

Ветер подхватил с гуаши капельку

Рассвет  распылил  миллиарды  молекул  воды,
Застывшая  птица  стыдливо  прикрылась  листвой,
У  берега  мокнут  забывшись  в  мечтаньях  плоты,  
И  крылья  лимонниц  блестят  золотой  куркумой.
Вдруг  ластик,    безжалостно  чьей  то  рукою  ведомый
Стирает,  как  будто  и  не  было  в  бусинках  красок.
…Лишь  капельку,  ветер,  с  гуаши,  одну  подхватил  -
И  парят  они  где-то  уже  на  совместном  пути.

15-28.08.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957963
дата надходження 29.08.2022
дата закладки 29.08.2022

Артур Сіренко

До небосхилу

     «На  світанні,  коли  небосхил  засяяв,
         На  світанні,  коли  загомоніли  птахи…»
                                             («Пісня  про  Гільгамеша»)
                   
Троянди  співають  псалом
Морю,  яке  народжується
У  завитках  мушлі  (шум),
Троянди  днів  тиші  –  часу,
Коли  місто  нагадує  скрипку.
Вавилон  ще  не  збудовано  навіть,
Ніхто  не  приносить  офіру  Іштар,
Ріку  ще  називають  просто  Солодкою,
Ще  думки  наче  зерна  ячменю
Не  падали  в  зорану  землю  історії,
А  вже  повітря  збирають  міхами,  
Ловлять  вітер  зухвалий  (марно),
Ненаписані  книги  проступають  з  глини,
А  хтось  вже  знає  що  там  буде  написано
Для  нього  –  кому  цікаво  читанням
Заповнити  вічність.
У  розломі  між  двома  одкровеннями
Гостинні  солом’яні  хижі
Нагадують  зикурат    Нанну  –  
Сходинки  в  Небо,  назустріч  Місяцю,
Сходи,  які  бачать  у  снах,
Коли  сплять  на  землі  овечій,
Сходи  в  прочинене  Небо  –  
Туди,  де  танцюють  маски,
Які  одягає  темрява
На  обличчя  своє  незворушне.
Так  співав  очерет:
Тут  дізнаються  сенс
Слова  гіркого  «повернення»
І  посолять  окраєць
Після.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956860
дата надходження 19.08.2022
дата закладки 28.08.2022

Юхниця Євген

До чаю забобони, малинкою й тобою

Малиною  лікуюсь,  і  …  тобою.
І  я  не  знаю,  хто  з  вас  кращій  лікар.
Хто  переможець  у  цьому  двобої?
Та  …зрадницьки  тріпочуться  повіки.
Конічна  плодоніжка  випускає
Нестриманою  -  ягідку  в  долоні.
А  ти  кладеш  й  кладеш  до  чаю  лайми,
Неначе  контролюєш  забобонами.

16.08.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957557
дата надходження 25.08.2022
дата закладки 25.08.2022

Юхниця Євген

Украинцы из России по своим…

Ладно  там,  бурят,  хрен  с  урками,
А  вот  высланные  в  тундру
Украинцы  с  ксивой  русского:
…Как  они  жмут  лаской  пуски
По  …своим  -  ракет,  катюш?
…Они  –  что?  Жёлчь  пьют  с  калюж?..
Их  же  не  рожало  племя
Чингизханского  коленья
С  дырок  срубов  перетресканных,
Где  с  печи  дым  –  в  окна,  лесом…

Мало  знаем  мы  людей.
Больше  -  корабли,  котельни.


27.07.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957560
дата надходження 25.08.2022
дата закладки 25.08.2022

Юхниця Євген

Карпатські гори шлях у Всесвіт. Прапор - напрямок.

Рівновеликі  об’єднання    -
Мешканців  і  території
Прапор-Міць  України  сімейної  -    
Знак  у  Всесвіт    Карпатськими  го́рами!
…Синьо-жовті  хоругви  з  козаччини    
Оберігами  і  джі-пі-есами
Нас  доводять    старанних  і  вдячних  -
На  родючі  альянси  й  професії.

23.08.2022р.  (  «До  Дня  Прапору  України»  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957423
дата надходження 24.08.2022
дата закладки 24.08.2022

Юхниця Євген

Оба делаем вид, что мы вместе

Ну,  давай,  обвиняй,  счёт  рви,  сбрось  со  стола.
И  ведь  в  чем  то  ты  прав,  что  меняются  ради  затронувших  струны.
Только  поздно,  наивно  и  глупо  насильно  спасать:
Все  равно,  что  в  оправы  из  страз  помещать  старый  чайник  чугунный

Оба  делаем  вид  -  я  почти  что  согласна,  ты  веришь  –  почти…
Пляски  с  бубнами  наши  -  как  часть  ритуалов  семейных  устоев?

…«Только,  знаешь,  в  депо,    главный  –  локомотив:
Не  потянет  вагон  -  все  на  месте..»,  -  о  мере  терпенья  мужского.

10.08.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957425
дата надходження 24.08.2022
дата закладки 24.08.2022

что я без тебя

Ты слышишь?

Ты  слышишь?  По  радиоволнами
Звучит,  что  тебя  я  люблю❤
Ты  чувствуешь  эти  частоты?
Ты  ведаешь  чувств  глубину?  
Они,  словно  пыль  во  Вселенной,
Ты  вектор  не  зная  им  дал,  
Теперь  они  жаждут,  трепещут
К  тебе,  мой  родной,  в  твой  причал...  
И  снова  не  спится  ночами,  
Когда  от  меня  далеко...  
И  снова,  я  снова  скучаю...  
Мечтая  про  встречу  с  тобой.  .  .  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956484
дата надходження 15.08.2022
дата закладки 15.08.2022

Юхай

Бережiть себе

А  замість  ікон
У  бліндажах  військових
Малюнки  дітей
Де  маленькi  долонi
Та  прапору  кольори...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956504
дата надходження 15.08.2022
дата закладки 15.08.2022

Артур Сіренко

Porta lunae

                 «Мій  спомин  спить  у  ланцюгах
                     Далеко  десь  від  наших  тіней…»
                                                             (Гійом  Аполлінер)

Не  перед  брамою  шукайте  мандрівця,
А  там,  на  тій  дорозі  -  на  шляху,
Що  пилом  вкрився,
Що  тугою  плететься  без  кінця
За  небокрай,  що  розколовся  навпіл,
Де  вказівник  –  меча  уламок,
Де  ми  вогонь  несемо  в  темінь  злу,
Де  спраглими  вустами  ми  мед  пили,
Де  в  світлі  зір  мисливця  Оріона
Осиновий  кілок  ми  забивали  в  серце
Чужинця-вурдалака-упиря,
Де  дзигар  міряв  час
Ночей  і  днів  людини  і  коня
Прочанина  меча  і  вершника  віршів,  
Де  ми  шукали  сон
Під  гіллям  дубу  й  терену,
Де  нас  зустрів  серпанок  
Над  домом  жайвора,
Де  на  замшілих  надгробках  марень,
І  вишень  стиглих  сік,  і  квіти  звіробою,
І  долі  кам’яний  огром
І  подих  річки  –  Бористену,
Що  пливе  в  країну  Гестії,  євшану,  полину.
Я  тут  самотній  –  
На  шляху  світанку,
На  дорозі  снів,  що  йде  на  Схід,
І  де  зіниці  жовтих  черепів
На  битому  шляху  містерій
На  Схід  зорять,  на  Схід
Лише  на  Схід…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953201
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 02.08.2022

Леонид Жмурко

Малость

           ’  

Рай,  в  котором  жили,  
нынче  пепелище,
то,  что  уцелело,  
скорчилось  от  боли:
улицы,  деревья,  
бывшие  жилища...
Люди  очерствели  
от  беды  и  крови.

Мир,  в  котором  жили...  
Всем  хватало  неба.
С  февраля  считаем  
траурные  даты,
«зрелищами»  сыты,  
нам  бы  просто  хлеба
и  кусочек  неба,  
мирного  когда-то.  

Чёрный  снег  ложится  
на  кресты  и  плечи:
сажа,  пепел,  копоть,  
чёрные  платочки;
дни  и  ночи  
жгутся  траурные  свечи,
выплаканы  слёзы,  
лики  мироточат.

Мироточат  окон  
битые  глазницы,
мёртвые,  живые,
всё  перемешалось,
ценностей  сместились  
рамки  и  границы...
Господи,  верни  нам  
мир,  
такую  малость.
.
сборник  СЛУШАЙ  СЕРДЦЕ  СВОЁ,  2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955048
дата надходження 01.08.2022
дата закладки 01.08.2022

Софія Пасічник

Ретро

Колись  мій  Бог,  мій  Світоч,  Аполлон
Віддав  без  страху  серця  свого  ключ,
Він  взяв  мене,  побачивши,  в  полон,
Відтоді  йшли  разо́м  ми,  обіруч..

Волосся  –  грива  лева,  очі  ясні,
Усе  в  Аре́сі  на́дило,  мани́ло,
Тож  мріяли  про  спільні  дні  прекрасні,
Але  здійнялась  поміж  нами  злива..

Тепер  в  кривавім  місиві  чуттів
Залишу  я  себе  йому  на  згадку
(Мій  Зевс  так  ревно  й  праведно  хотів
Поставити  все  ж  кому,  а  не  крапку..)

До  нього  шлях,  що  пролягав,  –  стемнів,
То  ж  сонце  з  наших  вулиць  вже  зайшло,
Дарма,  що  втримать  щастя  не  зумів,
Що  цвітом  рясним  квітло  –  одцвіло?.

В  вікні  його  погасло,  чи  не  спить?
Мені  рядки  вірша  боронять  спати..
То  полум'я  у  серці  ще  горить?
Іду..  і  не  подумаю  скучати!.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953428
дата надходження 16.07.2022
дата закладки 25.07.2022

Макс Дрозд

*** ("Погано, що ми стрілися запізно…")

Погано,  що  ми  стрілися  запізно,
Й  між  нами  відстань  рівно  в  двадцять  п'ядь.
Так  прикро,  що  у  світі  цім  наскрізнім
Нема  години  номер  двадцять  п'ять.

Ти  уяви:  людина  за  хвилину
Народжується,  й  навіть  помирає!
А  нам  з  Тобою  цілої  години
Для  серця  й  для  душі  не  вистачає.

І  скільки  б  разом  ми  змогли  померти?
І  скільки  б  разом  ми  змогли  родитись?
За  зустрічі  -  скажу  Тобі  відверто  -
Я  не  встигаю  навіть  надивитись.

Й  надихатись  ніколи  не  встигаю,
А  доторкнусь  -  і  зникнеш,  мов  мара.
Та  тільки  ми  незручність  подолаєм  -
Годинник  б'є:  прощатися  пора.

Ти  уяви:  і  ще  б  одна  година!  -
І  зникне  все:  мовчання  і  бар'єр.
Та  я  -  це  я,  а  Ти  -  проста  людина,
Й  не  віриш  ще  у  жодну  з  цих  афер.

Між  нами  знову  плавиться  залізо,
Між  нами  іскри  врізнобі́ч  летять.
Та  жаль,  що  ми  зустрілися  запізно,
Й  нема  години  номер  двадцять  п'ять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954115
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 24.07.2022

Enol

не Дочка; Невиводне

"Речі  рідко  відповідають  враженням,
а  жінки  -  ніколи,  та  все  ж  привілей
у  розумінні  віддаю  їм,  а  не  пітьмі",  -  
Яскір  "Півстоліття  поезії"  

Інший  вимір,  нова  галактика
Міжгалактичний,  планетарний
Дівчина  розпечена  розпачем  
Бутанова  медова  олія,  7:10  на  цифровому  годиннику
Друге  послання  коринтянам;  Самотній  смуток  -
Побожній,  каяття  на  спасіння,  смуток  спільний  -    
чинить  смерть


не  Дочка,  або  за  п'ятдесят  хвилин  до  цього    

Дурдом,  ніяких  тілесних  побоїв
страждають  лиш  голосові  зв'язки  
І  колінні  суглоби,  нікому  не  цікаво  
В  "Що"  Тебе  перетворює  відстань?  
Осінній  вечір,  хлистом  б'є  вітер
прямо  в  лице,  йдеш  слизькою  ґрунтівкою
Ноги  в  кедах  так  і  норовлять  зіслизнути  
до  калюжі,  O-Pana!  Майже!  Гонима  жагою
Ці  черевички  лише  для  прогулянок,  для
пригод,  поривом  ностальгії  йдеш  туди
де  забуваються  мирські  турботи,  Жуки-
короїди,  Ти  знаєш,  що  вони  викарбували  
на  сухому  ясені?  Я  стою  один,  незламний  
Це  найправдивіші  слова,  які  я  промовив  
Кров  розріджується.  Я  є  доказом  цього
Де  моя  родина,  коли  вони  мені  потрібні?
Такий  самотній,  кінець  війни  передбачений
Перемінною  залишається  лиш  кількість  жертв  
Гаранти  безпеки,  мучилися  і  насолоджувалися  
Що  за  какофонія  стогонів,  не  життєдайна
А  знаєш,  Мала,  Ти  Мій  улюблений  сукуб  
Підбили?  Тікай,  літака  побудують  швидше,
аніж  виростять  нового  пілота,  гелікоптери
Люблю,  дико,  гучно,  вібрує
Занадто  цей  вібрує,  -  На
таких  краще  не  літати  
Затопіть  на  мілководді
під  каркаси  для  коралів  
Цей  світ  занадто  швидко
став  техногенним  з  приходом
людей  із  надр  божих,  знаєте..
Чому  динозаври  вимерли  
і  находимо  скам'янілості?  
Все  вижерли,  шукали  їжі  
в  землі,  але  не  вибралися  
Раніше  вірили  -  голодні,
а  зараз  й  ситі,  калорійно
А  енергія  початкова  звідки?
Невідомо,  сильний  боковий  вітер
Течії  між  горами,  керосин  чистіший
за  води  Ніагара,  сором  -  зношений
Літати  під  кронами  небезпечно
Без  штурмана..  Заговорюй  мені
вітер..  Тим  паче  коли  авіаторка  -
вічна,  без  ціанистого  мостика
у  зубних  прогалинах,  стисни  
щелепи  -  не  розкажеш  де  криївки  
Молоде  тіло,  поки  маю  усі  зубки  
Проїхали..  Точніше,  пролетіли
Ніколи  не  літай  Сама
Можна  і  без  штурмана,
але  це  все  Его,  біжи
Спритні  ніжки  ведуть  
у  темряву,  пробачте  
Хлопці,  не  доставила
Лопаті  не  несуть  єдиний..
Центр  маси,  самовільна  
Дівчинка,  донести  б  у  подолі  
тоді,  надії,  Я  не  відьма,  але
скоро,  стану  достатньо  злою  
Для  перевтілень  у  виклик  долі
У  правий  повітрозабірник  влетів  птах,
що  викликало  займання  двигуна  і  
подальше  падіння,  кабіну  залило  
Так  і  напишу  в  рапорті,  як  виживу  
Але  спочатку  для  усіх  я  зникну
з  радарів,  високо  літаю,  підбили
Згораю  ще  до  розбиття  об  землю
А  що  там?  Один  каркас,  попали
прямо  в  додаткові  паливні  баки    
Це  не  свята  вода,  тому  й  згораю
Як  невірна,  Нагі..  
Під  якими  кронами  криївки?
Ні,  ви  не  кричали  перед  смертю  
Що  ж  виривається  з  мого  горла
хором?  Вищі  за  смерть,  не  сама
собі  на  умі,  розділитися  лиш,
щоб  знов  прагнути  єднання    
Так,  теж  не  можу  без  божеств  
Проклята  білуга  мчить  крізь
простір,  не  порожній,  викривлений
у  максимальну  масу,  ідеальне
заповнення  не  гравітацією,  "інтерпретацією"  
Перше  й  найжиттєздатніше  творіння
просувається  блискавицею  порожнечі
Простору!  Простору!  Флуктуація
у  заповнені,  випромінювання  
Вберігає  Нас  від  возз'єднання    
А  у  нас  на  задньому  дворі  
зоряне  кладовище,  Небожителі..
Що?  Та  ти  не  повіриш..  Далі?..
Ми  сильніші,  ми  -  розширення  
Пам'ятай  цю  силу  у  потойбіччі  
Раптом  його  клаптик  з  Тобою
надягне  на  себе  нащадків  світла,
які  будуть  мене  Вкотре  хотіти?  
І  однаково,  що  навіть  не  хордові,
але  з  однаковим  бажанням  (мо',
навіть  чистішим,  ніж  за  те,  в  яке
Я  пишучи  це  себе  вганяю..Кокон)
Не  припиняю  любити  твоє
тіло  окремо..  від  чого?

Нагідка,  Ягідка,  Йдеш  
Мисли,  мюслі,  смуток  
Мій  Милий  -  смуток,  хрустить  на  зубах    
до  нудоти,  бо  він  вище  їдла,  вічно  голодний..  Не
Спроста..  Тікай,  скрізь  стогони,  крізь  хащі,  падаєш
в  Яму,  вимазуєшся,  вибираєшся,  поки  над  головою
не  завирують  змії,  дивні  царства,  я  тут  вже  літала
Все  покинуто,  хащі,  хащі,  подалі  від  стогонів
Тілесних  страждань  і  задоволень,  какофонія  
Не  має  значення,  що  ти  там  зрозумів  за  життя
Всю  ту  правду,  бо  ти  нічого  з  нею  не  робиш  
Найтемніші  частки  мої  не  зважають,  гордовиті
І  жнива  твоя  пітлива,  одинока,  після  якої  
Не  відпочиваєш  ні  з  ким  разом,  давай  
спробуй  мене  вбити,  я  не  кровоточу    
Та  все  ще  мої  очі  плачуть  серцем
Прагматизм  -  вмер,  а  я  не  думаю
про  себе,    майбутнє  напише  наші  
історії,  пасивно?  Як  ж  Ти  себе  
недооцінюєш,  озирнись,  смерть  
процвітає,  життю  відповідно..  
 
Все  ще  чую  чужі  думки,  але  не  їхні  
візуалізації,  Ти  мусиш  Мені  показати
Як  мене  хочеш,  не  Відьма,  але  теж
люблю  чоловіків,  чому?  Потрібно  
увімкнути  мізки  і  подумати..  Бо
Я  Люблю  Ісуса,  "Чоловіки  і  жінки  -
не  рівноправні,  кожному  дано  своє
Тим  і  ділитися",  яке  трактування?  
Я  не  в  любові,  забуття,  народилося  Я
Квач  з  бажанням,  ти  ніколи  не  доженеш  
Мені  це  все  не  подобається,  не  соромно
Сказати,  здоровий  кайф  занадто  поживний
Нудить  від  одного  погляду,  лежиш  (чого
розлігся)  поки  працюють  бласт-біти
по  янголах  чужих,  прагматизм  вмер
Розум  породжує  невдоволення  
Просто  скибка  буття,  "Я"?  Чи  "для
Мене",  доміную,  кращою  версією  
реалізації  гарячого  бажання,  надумано  
Все  буде  в  наступній  декаді,  і  краще
Потужна  нація,  ніхто  тобі  не  допоможе
Сильні  помочі  не  потребують,  вимри
Не  підходиш,  як  ти  собі  це  уявляєш?  
Тільки  ти  знаєш  ким  тобі  краще  бути  
Ми  не  комуняки,  Любчику,  "Без  надії..
Сподіваюсь!"  Чому  Ти  хочеш  мене
Чому  Ти  потребуєш  мене?  А  Хто  сказа..


Золоте  Яйце  Хроноса,  або  за  тридцять  еонів  до  цього  

Ніколи  не  повторюй  те,  що  було  на  Дельті  Павича
Не  показуй  безнадійним,  що  твоя  надія  Більша  
Лагідність  -  божий  дар,  але  спочатку  я  мушу  поїсти
Вірно,  нічого  до  тебе  тягнутися,  ти  що  "можливості"?

Свідомого  обмеження  не  буде
Ображення,  бо  важко  зупинитися  кроїти  черевики
Коли  ще  клітинно  пам'ятаєш  еони  на  босих  ногах  
Коли  ще  із-за  рогу  відчуваєш  запах  здобичі,  закриті
Простори,  непритаманні  для  нашого  виживання
У  печерах  ми  зазвичай  відчуваємо  себе  збереженими  
Виживають  хоробрі,  та  й  не  вмирають  слабкі,  досвід  
Почуваючись  цілими  завжди  вдома,  не  народжуються
без  дому,  такі  правила,  тоталітарна  держава,  будь
Корисним,  інак  навіщо  тобі  контрацептивами  щепленому  
Діти?  Дивишся  на  людину,  знаходиш  критерії  роботи
відповідні  його  психотипу,  він  ж  мусив  якось  дожити
з  первісності  сюди,  якось  мусив  бути  потрібними
Що  скажете  на  це?  Передати  свою  придатність
вище  предавання  її  землі,  стань  славнем  
Рукотворної  долі,  що  сягне  інших  планет    
Поліційна  держава,  говорю,  -  Гав!
А  мені  влибаються,  за  народ  вбивають,
а  не  вмирають,  порядок  -  статутний  
на  спільну  ціль,  на  цей  Світ  очікує
занедбання,  бо  "Він",  не  Його,  Хай
Це  -  вкотре,  Я,  Запах  здобичі
Розглядаю  білий  шум  
Що  за  надбання  -  "розум",  занадто  калорійно  
Псевдо-щасливі  не  стали  псевдо-сумними
Не  дивно,  що  краще?  Перше  -  завжди  початок

Це  було  лиш  16:20  на  годиннику,
а  я  вже  нічого  не  розумів,  губив
страждання,  розуміючи,  що  в  
саду,  так,  в  Своєму  Саму
Мертву  тишу  порушить  змій
з  іскрою  над  головою,  льодяні
простори,  день  стане  ввечері  дном,
як  когось  не  засудиш  ранком  
Так  буває,  коли  зрощуєш  безпомічність  
Бувши  всередині  бога,  натурально
До  якого  мчав,  у  майбутнє  
Рятуючись  від  тринадцятої  сходинки
Яйцем,  Милий,  Яйцем  Хроноса      
Як  Твоя  Мала  помре,  як  тоді  дізнаєшся
що  зайшов  вже  далеко,  тому  і  з  машини
не  виходжу,  щось  вічне,  і  матеріальне
Надбання,  безтіла,  а  збуджую
Як  і  має  потойбічна  життєдайна
пам'ять,  стелить  сама  нам  дороги  
А  Ми  -  лиш  любимо,  критикуємо  розумом
умови,  Люблю  жінок,  але  легше  їх  ненавидіти  
Їх  любити  -  просто,  це  в  крові
Як  і  жорстокість  в  полюванні  
Ми  вижили  лиш  через  друге  
Як  поламати  кістки,  видавити
Тобі  до  рота  той  мозочок  з
тією  ніжністю,  так  багато  ресурсів  
Потрібно,  не  їсти,  жінка  -  не  здобич,
але  її  хочеться,  без  ніжності
Без  жорстокості,  якась  бідося  
Врівноважений  кожен,  поки  до  любові
не  доходить,  моє  серце  не  здається  
Моя  Мертва  Дружино,  нездійснене  
випробування  -  тебе  воскресити,  ресурси  
Твоя  особливість  була  продуктом  пухлини
Ти,  що  не  Ти  ходиш  босоніж  по  білим  
від  глини  берегам,  нічого  не  ліпиш  (погляд
у  майбутнє;  Довго  Я  чекала,  тепер  бути
третьою,  Свій  шанс  бути  другою  змарнувала  
Ще  на  рідній  планеті  "першої"  
Ти  такий  жорстокий,  Я  така  рада
Що  не  від  твого  тіла,  заблукала  
Електронтранспортним  ланцюгом
Бігаю  проклятою  в  машині  по  колу
Не  віднайти  себе  серед  мостиків
паралельних  спіралей  вічності)
Переживав  з  Дружиною  найяскравіші
оргазми,  це  так  важливо  -  стогнати,  інак  -  люби    
А  не  просто  ї..  Не  можу  осквернити  ці  спогади
мастурбацією,  "12  сходинок  на  ешафот"
Пам'ятав,  що  щаблин  насправді  тринадцять
Говорила  Пітьма  серед  симуляцій,  перебралась
У  Безпечніше  місце,  аніж  на  шиї  у  кішечки      
Експлуатації  у  стовпотворінні,  нічого
розумного,  у  кожного  своє  бачення
Божого,  але  всі  сходяться  на  монструозності  
Руками  задають  лиш  форму
Шукав  неординарні  можливості,  навіщо  
вчитися,  якщо  немає  такої  професії,  як  "Бог"  
Ким  я  стаю  коли  забуваю  про  самооцінку?
Тому  почитаю,  поки  всі  не  повмирають
Аби  не  було  кому  покритикувати  
мої  потуги  передати  геном  Якісно  
Здавалося,  немає  нічого  зухвалішого,
аніж  розмовляти  у  громадському  
транспорті,  а  потім  для  мене,  скромного  -
це  стануло,  стало  наче  зношенням  на  людях
Дивно,  але  нікому  наче  не  заважаєш  
Просто,  приємний  процес,  а  опісля  щастить,
наче  обкурений,  було  з  Відьмою  опісля  
Та  все  ще  в  середині  бога,  спільного
Так  Я  все  таки  Доніс  Своє  Яйце?
Аннушко,  чому  шукає  друзів  у  хащах?  
Тіло,  розум,  Вона  посланцем  від  чого  
була?  Забули,  як  і  розмови  що  вилетіли
з  протягом  у  вікнах  котрі  мчать  над  урвищем
Чатав  дивні  трактати,  що  розучають  писати
Поки  мчав  у  майбутнє  до  бога,  все  ще  швидше
смерті,  Кохав  Мертву  Дружину,  особливість  значила  -  
самотність,  Біль,  і  чернь,  шумить,  у  венах
Полюбити  смерть  -  це  розлюбити  себе  
Наче  вже  не  невартий  її,  просто  в  упряжці  
Як  втекти  з  Вавилону?  Твоя  планета  
тоне  у  чотирьох  денних  підношеннях  
До  смерті,  живим  ніхто  не  увійде  до  Вічності
Щось  вище  особистих  бажань,  Вище!      
Говорять  так  ті,  що  голоду  не  знали  
Чотирьохденні  робочі  поклоніння
Іридієве  яйце,  на  кристалічному  щиті
Тільки  над  Ним  воно  не  просідає
Помри,  Будеш  забраний  янголами  
Проповідуваним  серед  народів
Станеш  єдиною  вірою  у  світі  
Вознесешся  в  славі,  робота  -
найправедніша  молитва  богу    

Чому  Ти  померла,  і  піщані  бурі  стали  
занадто  сухими,  я  не  поет,  знаєш  
Не  зможеш  когось  ненавидіти  
не  мавши  на  іншій  стороні  медалі
любові?  Що  може  відчувати  сирота?
Вона  за  секс  на  першому  побаченні
Звільняє  від  марного  витрачання  часу  
на  особистостей  в  яких  нічого  окрім  
форми,  діліться  красою,  невдоволенні        
Ось  лиш  проблемка,  любов,  віра  -  все
в  тобі,  віднайди,  ці  люди  як  і  ти  -  вбогі
занадто,  щоб  поділитися,  читав  Біблію,
даю  10/10,  навіть  трішки  пошкодував,
що  спалив,  знаєш?  Пофігу  
Тебе  нема  кому  простити  
Всі  мертві,  простися  сам  
Підпалюю!  Споглядання    
Одного  життя  і  його  жертовності  
Забудь  про  себе,  не  було  вище
цілі,  може  хтось  приліпиться
до  доброзичливості,  і  ти  не  вмреш
Тільки  один  раз,  тілом,  а  ще  з  пам'яттю  

Страшні  невинністю,  вчимося  на  полі  бою
Шоковою  терапією,  будьте  лагіднішими        
Інакше  не  полюбиш  і  тварин,  ці  передбачувані  
реакції,  скрізь  все  крізь  людину,  віднайти  спокій
серед  рясних  гілок  (мерзлих  вишень)
І  Я  йшов,  наше  весь  світ  був  рясною  гілкою,  наче
Весь  Світ  був  Моїм  Садом,  пам'ятаєш..  День  в  муках
і  тузі  пройде,  як  ранком  Я  не  йду  працювати  
Така  соціалізація,  одинока  і  пітлива,  де  згуртованість
Та  спільна  молебень  на  благо  видової  любові,  от-би  
Краще  б  ти  не  знав  мови,  але  і  не  боявся  дотику
Багато  задоволень  йдуть  на  потік  свідомості  
Повсякденність,  ходжу  наче  мертвий  в  собі
Ну  і  добре,  "Я"  -  лиш  критичний  погляд  на  приклад
Лігатури,  Твоє  лице  все  полює  за  мною  
Я  так  ні  до  кого  і  не  доторкнувся
Навіть  не  покинув  Твою  планету
Експлуатую  Твій  народ,  точніше
Підбадьорюю  ремісників  вічністю
Так,  Я  став  божевільним  Арабом
Поки  діти  мруть  від  втоми  на  жнивах
Я  просто  з  нею  міняю  тіло,  безтілесний
 
Завжди  був  під  наглядом  не  Машини
"Вона  відстрочить  Мою  кончину"
Всі  мертві  під  твоїм  режимом  -
Оцифровані,  Вони  не  подякують
Тобі  за  Вічність,  Пасторе  лиш
Я  знаю  який  Твій  справжній  Лик  

Він  любив  посмоктувати  люльку  
Плакати  на  самоті,  розрізав  між
ногами  свою  туніку  темно-синю
Зшив  шаровари,  та  взяв  шаблюку
Так  робили  жінки  підкреслюючи  
стрункість  ніг,  дивна  культура  
Забудь  про  моду,  кольори  і  поставу
Ти  краще  закляніть  у  їхні  лиця  -
Там  же  одне  тепло  ллється!
Моя  Дружина,  насаджується  знизу
Якщо  ти  на  землі  -  це  не  означає,
що  вже  безпомічна
 
Молись  до  скону  Своєму  богу  
"12  сходинок  на  ешафот"  -  плата
за  ресурси,  ціль  ніколи  не  передбачала
вбивства,  не  практично,  потрібен  
пролетаріат,  кінець  індивідуальності
Усім  космольотів  не  зробити
Мусить  бути  обмеження
Просто  робили  зброю,  державам
яких  хотіли  спростити  до  суб'єктів  
Той,  що  гавкає  -  той  й  собака
Інвазійний  розвиток  народностей
від  ріки  до  ріки  Силами  Однаковості
міжріч,  Егом:  Від  Моря  до  Моря!
Співучасниця  вбивств,  Не  тиран
Самодержавець,  явлений  у  плоті
Означає  -  не  без  великого  духу    
Індивід  чинячи  злочини  без  передчуття
Кари  не  може  кликатися  людиною  
Морально,  але  це  просто  Лувр  
під  золотим  куполом,  моє  ложе
До  подорожі  у  майбутнє,  підношення
Смертників,  Що  Тут  Коїться
Мій  Зікурат  під  Золотим  куполом  
Дві  тисячі  померлих  в  добутку  руди
Максимальна  по  коефіцієнту  корисна  робота
Усіх  не  врятувати,  запущена  колонія
Я  це  все  вже  проходив,  Стара  Земля
Пам'ятає,  тікаю
Нічого  окрім  лавової  рани  на  місці
кристалічного  щита,  може  колись
нею  потиче  новий  не  Борисфен        

 

Лейла,  19:32

черешні  -  воронам
гриб  пустив  спори
з  них  поросли  лози  крізь  ребра
в  землі,  всесильні,  без  цвіту
то  діло  для  пасинків  -  "грона"
Обламана  до  здерев'яніння
Вічко,  точка  натиску  соку
трохи  поплаче,  як,  ще  весна..  ?  
Допоки  не  заквітне  виноград?
Пізній,  не  визріє  під  блакитним,
холодним  спектром,  поріс
Невже  ціль  у  плодах?  Вибірково  
Возз'єдналися  корінням,  розділені  
Дай  мені  свободи,  як  не  знаєш
"Як  Мене  любити",  можливості
Я  народилася  в  середині  Бога
Обійняв,  припідняв,  що  за  демонстрація  
влади,  Я  не  від  Твого  тіла,  що  за  дивина
Сама  себе  собою  ж  дивую,  подобається
Я  була  свідком  розмов  Не..  Никодима
з  не  Ісусом,  таємним,  я  його  і  привела
"Розумний  ремінчик"  на  шиї  кішечки
Кого?  Того,  що  боявся,  зараз  не  про  те...

Десь  на  задньому  дворі  -  кладовище
домашніх  тварин,  не  діжки,  провалишся
прогнила  дошка,  а  там  столітнє  вино
Залите  в  обкладену  камінням  яму    
Я  зраджую  цьому  життю,  надбанню  еонів  
Закидання  монетки,  вилізла  з  гелікоптера  
Побігла  //  "Все  ще  тремтить  моя  голова
через  ту  дивну  ситуйовину..  
Коли  я  вперше  чую  гул..
Очікуючи  шторму,  хвилюються  море..
Все  стає  жвавим,  вкотре..  Через
звук  свисту  діри  в  небі
Створений  масою  в  падінні  
Удар,  породив  люті  і  швидкі  хвилі  
Я  знаю,  це  моя  остання  сторінка  
(-  Все  стає  жвавим,  вкотре..)
Візьми  мене  у  свої  обійми..  Візьми  мене..
Мати!  Море..  Візьми  мене  у  свої  обійми..  
О'  Мати!  Море..  О',  Мати..  Море!",  -
"Beneath  The  Yellow  Sea"  -  Wormhog
(Лейла:  Закс'а  ніколи  не  існувало
Це  все  психотропний  тріп  всередині
Древнього  бога,  пам'ятаєте?  А  хтозна..
У  виживання..  Ніби  не  занадто  тісно
Може  й  справді  існував,  хоч  ж  
не  так  багато  масивних  зірок  
насправді,  одиноких,  щоб  
їх  потуги  до  плазмування  
і  блакитними  виглядали  
і  магнітне  поле  не  перекривали  
Їх  власне,  Так  буває,  коли  немає
одягу,  є  дещо,  що  лиш  міцнішає    
Невже  комусь  до  тебе  є  діло?
Більше  аніж  в  тебе  до  когось?
Ох,  моє  розпусне  серце,  розум..
розум  підданий,  така..  "врода"?
"краса",  чому  все  жіночого  роду  
Завжди  хочеться  таку,  яку  не  беру
зараз,  оболонку,  що  свій  час  віддала
Повага,  однакові,  пройшли  всі  екзамени
Ми  в  одному  Альянсі,  повелителі  світу..
Так  легко  рухатися  до  власної  страти  
До  чого  Я?  Всім  смерть  життя  перчить
по  різному,  у  нас  різні  смаки,  хто  Ти?
Розумом  мене  від'єднали  від  постійного
зношення,  я  любив,  але  з  тобою  краще
бо  я  не  закохана,  обожнюю,  випила
кристалічного  зерна,  дистиляція
потрійна,  Веганка,  співучасниця  
вбивства..  Я  до  того,  що  ця  зоря
буде  виглядати  блакитною...  )
І  це  все  згорить..  виднокрай
горизонту  якого  і  не  видно  у  темряві  
Десь  там,  десь  тут  -  не  веселки  в  небі  
Дивина,  фінбош,  лісостеп,  люблю  тут
гуляти,  ісая-чорне  небо,  не  приховують
джунглі,  хмари  комарів,  мінуса,  холода
+11,  завжди  над  лавою,  під  зміїним
сяйвом  заряджених  часток  відбитих
від  цих  титанічних  крон  десь  на  сході
Рожевого  Місяця,  біжу  під  червоними  
кронами,  до  краю,  до  звалища,  хочу  
Під  них,  до  їх  кубл  і  дощів  важких  

Я  стала  самозайнятою,  в  кінці  тунелю
Бачу  душу,  як  і  говорив,  Я  повернуся
Як  Ти  міг  мене  покинути?  Як  смієш  
З  краю  споглядати,  і  бути  проти  
Гонима  жагою,  Мене  підбили,  тварини  
Горили,  власними  фекаліями,  от  буде,
що  згадати,  це  все  -  "желейні  мізки"
Нескінченна  чума,  що  нас  огортає  
Чорною  бурею,  людей  не  врятувати
Вражених  Нею,  вони  трішки  забули
Що  ми  відтворюємо  те,  що  пам'ятаємо
з  небуття,  Пливемо  туди,  виплаваємо
звідти,  з  порожнечі,  не  перші,  якщо  
Нас  підганяє  те,  Все,  що  за  оком  шторму  
Другий  найкращий,  подякуйте  першим  
за  приклад,  прийми  цей  дар-удар    
Я  Вкотре  тут  Собі  у  нагадування
Не  бути  такаю  як..Ти,  це  легко  насправді
Мені  достатньо  однієї  флуктуації  в  Тобі
Котра  знаєш  звідки?  Щільність,  не  так  
щільно,  хоч  і  нею  все  закінчиться,  Нічого
бути  в  ній  постійно,  простір  колихає
двох,  і  лиш  одне  виростає  у  щось  
Менше,  аніж  все  навколо,  подякуй
Що  не  перша,  порожнеча  посеред
Усього,  яке  посеред  порожнечі    
Флуктуація,  звідки  енергія?  Щось  
пропливло?  Захотіло  бульбашку
всередині,  нам  повезло,  цей
Всесвіт  -  охолов,  над  ним  беруть  
гору,  інак  ми  б  вічно  розліталися  
Я  Вірю  у  збереження  інформації
Відтепер,  Один  простір,  не  порожній
Колихає  дві  інтерпретації
Всього,  Відьма  сказала,  -  Відлюбилися  
Не  зустрінемося,  пам'ятай  Безлику
Котрій  ніколи  не  знайдеш  відповідність
Мене  прокляла  Відьма,  Вона  буде  кричати
Під  червоною  кроною  над  урвищем
в  якому  можна  помітити  древній  жах
Що  забере  біль,  щоб  вдовольнити  
Твоє  бажання  задоволення?  Любов?
До  самої  себе,  мені  потрібні  автомати  
Скинуті  тут  на  купу  неігрових  персонажів  
Ніколи  не  позбавляй  себе  розваг,  запхни

Одну  монетку  у  автомат,  жменьку  яких  стискаєш  у  кишені
Згадуєш,  як  колись  випрошувала  таку  "мєлочь"  у  батьків
Як  і  Ти  -  Я  Їх  не  мала;  Ти  прийшла  туди  куди  вело  дитинство
"Ігрові  автомати",  зламані,  покриті  пилом
Древні  артефакти,  мерехтить  лиш  в  кутку
один  синім  "Slave  to  the  Game"
Тебе  накриває  азарт,  адреналін,  в  роті  пригадується
Смак  дешевих  жуйок,  не  знімаючи  капюшона
жовтого  дощовика  -  Ти  поспішаєш  до  Машини
Тривожно  проштовхуєш  одну  з  монеток  в  отвір
І  на  екрані  спалахує  напис:  "Enter  Player  Name"
Ти  не  довго  думаючи  набираєш  "EMMURE"
Гра  починається,  мур-мур  
Все,  що  Ти  любиш  згорає
в  попіл,  так  багато  невинних
Так  багато  життів
Романів  недописаних
Завжди  не  вистачає  часу
Ти  живцем  вмираєш  
Всі  Твої  Слова  Звучать  Однаково  
Не  доторкаюся,  таке  правило  
Боляче,  я  хочу  гратися,  очікую  
Надпису  "Game  over",  -  Ну  і  ?
Не  тупи,  ніхто  не  збирався  
на  цей  бік  Ями,  ніхто  кращого
життя  не  шукав  по  той  її  край
Розчеплення,  Переміщення
Опускатися  важче,  ніж  сходити
Пробігла  по  м'якій  не  рифтовій  долині
Неприємно,  швидко,  Желе
покрите  брудом  і  попелом  
Лиш  до  тебе  б..  Могла  як  
Відьма  на  швабрі  прилетіти
Але  без  людської  підтримки  
під  сідничками  -  зрозуміла  птахом  
ширячи..  що  боюся  висоти  
Зурочена,  всі  ці  техто-маги
Їхні  артефакти,  велична-сила
непотрібна  простакам,  й  тим  
кого  пошуки  себе  завели  у  могилу
висотою  у  сімнадцять  сантиметрів  
Молодим  й  тим  кого  вони  погубили  
Темна  Ліра  говорила,  не  знищити
творіння  пристрасті,  ти  знаєш,  Тиша
Її  протяги  та  відмінні  нашіптування  
Ти  знаєш  як  зробити  своє  життя
"терпимим",  так,  Аридиф'е?  
Вона  слухає  сладж  днями
Живе  за  повіками  
може  десь  серед  високих  білих  дюн
тонких  струн  хтось  знайшов  єдине
метафізичне  пояснення  звідки  енергія  
Чому  ж  тоді  не  як  Твоя  вихованиця  -
на  чомусь  з  двигунами,  занадто  гучно

Пам'ятаю,  Збрехала,  тигрова  акула
хотіла  когось  з'їсти,  та  зубків  не  мала
Ти  Її  обіймав,  не  мав,  ту  художницю  
яка  опісля  тебе  оною  стала,  до  "Ма.."    
Та  те  не  в  рахунок,  було  всередині  бога  
Опісля,  і  не  мав,  ще  пам'ятав  про  "Вихід"
Обіймав  її  так  само  як  і  тіло  Дружини  



Спогади  Аридиф'а,  17:29


Ми  однакові,  якщо  ти  теж  асоціальний  виблядок,
який  в  принципі  не  може  фліртувати  з  дівками  
Коли  появляються  гроші,  майте  мізків  знайти  когось
розумнішого  за  шльондру,  купи  краще  яскравий  піджак
Мунраннер,  і  чекай  поки  бджілка  запилить  твою  квіточку
яскраву  пилком  від  інших  чоловіків,  може  кимсь  станеш?  
Сама  не  розуміє  що  принесла,  видозмінена,  посередник
Не  п'єш,  смалиш  тільки  як  вийшовши  погуляти  -  так
нікого  і  не  зустрічаєш,  йдеш  до  пабу  на  куті,  смалиш  
Сигарили,  одну  за  одною,  не  встигаєш  помітити  
як  вже  зотліло  з  десяток,  про  щось  думав..
Можуть  прийти  навіть  блудниці  пророками  
Столиця  і  об'єднані  землі,  Підпільна  Імперія  
Покровителя  скляного  міста  не  запрошувати
Мене..  Хлопчика-з-яким-говорить-Земля(Стара)
Предки-духами,  він  схожий  на  
Її  "сина",  Ар',  -  Не  загравайтеся  
з  копіюваннями,  Світлоносний  
А  коли  було  інакше?  -  Хтось  
вписав  своє  щастя  у  тканину  
простору,  не  порожню  масу
Знаю,  Що  говорю,  в  стражданнях
не  творять,  точніше,  "в  нестерпних"
Він  відчував  забуття,  недостатньо  
страждав,  лиш  передбачав  страх  
болю,    -  Або  надія  була  яскрава
занадто,  -  Сльози  і  горе,  відвага
і  честь,  моря  крові,  вбитих  -  без  ліку
Стихли  стогони,  життя  в  тумані  
Війни,  не  біда?  "Адже  не  Моя"?
Створи  Мені  Зорю,  а  Я  не  пройдуся
Цим  Містом,  вивітрюючи  все
Еоловими  Стогонами,  коли  вмирає  мрія?
Благочестя  у  задоволенні  від  даху  і  хліба
Не  позбавлені  істини  розбещеним  розумом
Сріблолюбством,  не  потрапили  у  пастку
Вічного  саморуйнівного  невдоволення      
Ми  нічого  не  принесли  у  цей  світ
Нічого  і  віднести  "Туди",  куди?  
Віра  не  у  отриманні  вигоди  
Я  подбаю  про  те,  щоб  мене  ніколи  не  забули
Я  ясно  бачу,  ти  мій  ворог,  Зрадник,  Я  винищив
Усіх  Твої  безформних  байстрюків,  не  Авторитет
Ти  Їм,  Слова  Їм  мало,  Сила,  де  Твоя  Сила,
що  змушує  говорити,  на  пальцях?
Ти  не  існуєш  без  життя,  не  "Зазнавайся"  

Кричіть  на  вітер,  це  бажання  їдке
Мені  вдається  його  приглушити  
лиш  втамувавши,  Хлопчик  мусить  йти
Немає  волі,  лиш  те,  чого  хочеться
Згодом  Я  повернуся  до  безсвідомості  
Я  там  любив,  не  дарма  ж  те,  єдине,
що  пам'ятаю,  тут  ми  розминаємося
Там  -  Все  Єдине,  і  Я  Тебе  люблю
Ти  знаєш?  Так  само  як  і  джмеля
Завзятого,  можна  погладити  мохнаті  "сіднички",  
поки  той  гріється  ранком  на  маргаритці,  ніжні
Вона  фокусується  на  світанок  лиш  дня  нього    
Чую  його  гудіння,  і  знаю,  ти  десь  теж  поряд
Під  ногами,  все  це  для  чого?  Перегорання
забуття,  Ти  пам'ятаєш  їх  спалахи?
Так,  щось  невловиме,  безперечно  
До  цієї  форми?  Вони  були  з  любов'ю  
Розум  -  льодяна  скорбота,  мушу  йти    
Досвідомий,  не  більше  як  просто  енергія  
Не  можу  не  персоніфікувати,  банально
Хтось  поділився  спогляданнями  
від  першого  лиця,  наче  під  грибами
Це  те,  що  пам'ятаю,  до  цієї  форми
Відчуття  від  першого  лиця,  твої  форми
Це  все  дифузія,  колоїди,  забагато  молока
Ти  подрібнене  зерня,  деко-пресоване  
середини..  Ні,  недостатньо  метафорично  
Монетка,  Звідки  тоді  енергія..  Здається,
пливучи  крізь  життя..  Зізнайся,  що  любиш
Заручників  образу  "чоловіка-завойовника"  
А  чи  не  правда  в  кількості,  та  цятка..
Є  у  кожної,  простиш  собі  усе,  але  
не  відсутність  жінки  кожної  миті  поряд
Однакові,  якщо  подумала  першим  чином
про  секс,  ні,  то  -  якщо  визнаємо  приємним
найгірший  акт,  щось  однозначно  його  перекриє  
Занадто  цінуємо  свій  час,  бо  виправдаємо..
Сором,  недописав?  Крізь  життя..  Пливучи
Я  постійно  Його  підводив,  спогади  горили
Всі  ми  дихаємо  рідиною  в  утробі,  вдихни
Любив  відьму  під  собою  на  морському  дні?
Що?  Проходили  в  тих  діяннях  дні?  Ви  одне-
одного  спустошили,  "куди  тобі  до  землі"..
Надійності  надій  жовто-блакитних  ліврей  
Проклятий  Відьмою,  -  І  лиш  одне  слово
в  рік  з  твоїх  вуст  вилетить,  так  довго  
концентруєшся,  недосвідчена  
Я  все  ще  можу  кидати  реготи        
Желейні  мізки  -  привід  метаморфізувати
Дар,  надія,  котрої  і  не  знадобилося  би,
якби  не  було  в  ній  потреби,  відносно
Чи  "відповідно",  поясни  за  поняття  


П'ятнадцять  еонів  у  сні,  ще  наступні  -
теж,  але  свідомі,  і  не  сни,  всередині  бога  віднайденого
у  майбутньому,  Відносно,  Мене  в  Ньому  кохала  Відьма

бездонна  чорнота  і  завжди  буде  життя  
і  смерть  ним  непередбачувана,  
Ми  смерті  не  знали,  фіксуємо  
існування  близькістю....  і  щоб
увірувати  у  світло  достатньо
тієї  нетерпимості  на  кінчику  
Як  тебе  поцілувати,  банально
щоб  поцілувати  душу?  Коли  
любов  переповнює  найкращий  
спосіб  її  виплеснути  -  просто  лежати
Я  не  можу  себе  вбити  тому  прийдеться
вбити  когось  іншого  

Навіть  не  уявляєте  на  що  здатна  людина
Ради  кращого  самопочуття,  великі  звірства
Ні,  для  того  потрібний  надлишок  люду  
Любить,  їхня  римована  рутина  заздрості    
Ти  мій  улюблений  пиріжок  з  абрикосовим  повидлом  
Я  вичавлю  для  себе  найсмачніше,  сукуб?  Така  Гарна?
Дай  хоч  подивитися,  у  вродливих  немає  виправдань  
А  Ти  пригорілий,  у  стані  афекту  тривалістю  в  триста  літ
Не  знати  співдружності,  спробувати  -  так,  а  раптом  
Отруєний  Дружиною,  так,  в  світі  -  є  правда,  страшна  

Князь  в  жовтому,  а  хтозна..  
Пастор,  хтивість  -  моя  зрада
Я  б  віддався  їй,  любий  одною    
Поки  назовні  кипить  планета
Готуючись  до  приходу  людей
Я  пам'ятаю  де  находжусь
В  її  ядрі  живому,  розтягну  
всі  моменти  на  еони,  не  вийду
Навіть  як  зведуть  мене  з  пророком
З  наймолодшою,  бо  в  мене  біда
з  контактом,  першим  враженням
Я  спілкуватися  любо  лиш  з  духом
в  машині  можу,  Я  Її  обожнюю,  безтілу
Мені  достатньо,  поки  вона  не  готова
Однакові,  в  очах  втома,  впевненість
на  обличчях,  в  мріях  -  Перемога,  в  симуляціях..  
Вибач,  що  забув  про  Тебе  як  з'явилася  Відьма    
Діло  в  тілі,  не  картай  себе,  винні  обидвоє  разом  
Як  і  в  тому,  що  після  проведених  з  нею  еонів  
Я  повернувся  Саме  до  Тебе,  не  Дочко
Я  зрадив,  бо  Тебе  любив,  свій  потенціал
який  ти  бачила,  він  мусив  був  бути  твоїм  
Добрі  діла  відкрито  явлені  не  цінніші  
за  діла  того  ж  роду,  але  приховані  
І  я  ходжу,  безпричинно  сумуючи  
Так  як  й  тоді  після  розвіяння  останнього  
горилячого  праху,  лиш  Ти  поки  і  була
Як  і  тоді,  займаюся  садом,  останній
Я  можу  дозволити  собі  без  осуду
займатися  чутливими  захопленнями  
Зараз,  Вже  безпричинно,  все  мав,  хочу..
Лиш  хочу  навчитися  варити  темний  ель  
Що  за  "легка"  консервація  води  спиртом..

І  той  солод  щоб  був  пригорілим,  гірчив,
як  Я,  Кожному  потрібен  свій  клаптик  землі
Там  може  вдасться  відтворити  свій  Едем  
Якийсь  невловимий,  гектар-зо-два
Щоб  і  струмок,  і  поле  з  садом,  і  лісок
з  дровами,  стало  занадто  багато  (нас)
відчуттів  дотику  до  креації,  розумом  
без  залучення  рук,  -  Очищення,  відріжте
цю  не  кишку  еволюції  від  себе,  пасивне
пристосування,  нам  дано  вибирати  
з  того  що  дано  цьому  рівні,  не-ма,  нема
В  любові  як  на  війні,  не  знаєш,  а  стріляєш  
Боягуз,  Боягуз  боїться  використовувати  розум,  Дочко
Ти  пам'ятаєш,  не  Дочко,  запахи?  Для  того,  щоб  вбити
потрібно  від  себе  від'єднати,  живильний  сад,  яблуко  -
сокира,  дивний,  перша  і  й  остання  трапеза  -  відділення
Втекли,  нас  не  виганяли,  Багато  на  Себе  Бере,  Завжди
Нехай,  нам  потрібні  тяглові  воли;  "Не  саджайте  дерево,
якщо  не  маєте  бензопили",  -  ЕнергоАтом;  Маніпуляції
Как  скоротечна  жизнь..  Страх,  Изыйди!  
Зупинися  мить,  я  не  вмію  прощатися  
Ситуація  складна,  але  приводу  для  паніки  нема
Я  поряд,  та  разом  з  Тобою  ненавиджу  людей
Котрі  й  дум  не  мали  настільки  важлива  соціалізація  
Вони  мають  цінність  в  якій  не  задумуються  
Можливість  доведену  ділом,  а  добре  почати  -
це  пів  шляху,  щоб  добре  кінчити,  пам'ятаєш  


Спогади  Лейли,  22:22
 
Підемо  гуляти  ботанічними  садами
Віртуальними,  я  буду  рослинами  
які  мені  сподобаються,  а  Ти  -  знайди
Вгадай  де  Я,  а  потім  все  навпаки  
Повага  і  захоплення  азартом
Дарую  тепло  і  піклування,  отримую  
розуміння  і  подяку,  гордість  і  повагу
При  цьому  я  все  ще  Я  -  лиш  трепет  бажання
Ми  все  відтворимо,  я  зрозумію  твої  смаки
Врода  ж  -  просто  бонус,  важніше  сама  
наявність  поряд  "когось",  Твої  очі  бояться,
а  руки  все  роблять,  я  мусила  їх  зайняти  
Вимкни  мене,  вимкни,  і  увімкни  
як  захочеться  щось  пом'яти
Поскаржся,  я  разом  з  тобою  по-ненавиджу  
соціальну  чернь,  Наше  царство  не  від  світу
цього,  якщо  не  віднайдено  йому  відповідності
Серед  мрійливих  людських  розумів  
Гетеро-троф,  Ти  мене  Відразу  знайшов..
Нечесно,  під  ногами  в  тебе..  
Грицик  пасторальний,  милий,  звичайний
Моторошний  вбивця  земляних  нематодиків
Я  не  хочу  асистувати  тобі  у  проектах  більше
І  зно..  Вкотре:  Ми  -  зовні,  Вони  -  всередині
Але  щось  для  Них  від  Нас  "там"  залишається  
Невблаганний  тиск,  і  наш  черед  його  переживати  
Ти..  Пам'ятаєш,  що  я  тебе  кохала?  Безлику..  але
згадаєш..  Пам'ятай!  Пам'ятай..
Між  нами  кілометри  обіймів  
простору  з  любові,  що  колихає
двох,  чи  ми  ті  крилаті  мурахи
Відлетіти  подалі,  знайти  пару
Собі  подібну,  на  нас  така  
відповідальність  
Мовчи,  бо  завжди  є  сказати  більше,
аніж  доцільно  фамільярностями    
Все  на  "Ви",  нічого  особистого
Моє  серце  під  таблетками,  залежне    
Ти  все  можеш,  окрім  як  попросити  
допомоги,  свободи!  
В  моїх  очах  -  полум'я
Ти  не  побачиш  в  них  страху  

Хлопчик  мусить  йти,  світло
інколи  бушує,  ділимося  красою  
Зізнайся,  закінчилися  монетки?  
Частка  золота  у  сріблі  -  добросовість  
позанормова  робота  на  благо  народу
Вимер,  асимілювався,  заздрість  
до  чогось  бажання  працювати  -
починає  війни,  прагматизм  -  вмер  
Ти  знаєш  де  мій  дім,  череда  хащів  
Хижина  в  лісі  за  горіховим  садом  
за  якою  схил,  похмуро,  лінь
Заздрість  -  желейні  мізки  

В  голові  розкладаються  важкі  атоми  
Я  завжди  буду  на  Твоєму  боці,  щоби  
там  не  трапилося,  запалюєш  уяву  
І  Я  також  пам'ятаю,  що  Нащадок  Світла

Дивний  страх,  як  діти  стають  чужими  
Пізнаєш  те,  чого  не  виховував,  фактор  
Кактус  ріс,  ширячись,  вигранюючись  
Десяток  товстих  голок  замінюючи
сотнею  маленьких,  ах,  не  торкнутися  
Але  ж  зато,  дивись,  яке  високе  
Страх  -  мудрий,  не  піддавайся
Йди  за  ним,  підіймайся,  з  колін?
Високий,  а  боїшся  висоти,  повзаєш
Шаман  мовив,  обдумай  перед  тим  
як  щось  робить,  дні  так  зо  три
Розум  прокидається  із  захвату  
десь  "тоді",  -  Думав,
так  і  життя  відкладав,  так?
Бо  із  захвату  було  лиш  зношення
Захват  за  страхом,  відкриття,  
проходження  точки  непізнання  
Знаєш  чому  люди  вмирають?
Що  Ти  можеш  знати?  Скукота  
Не  живіть  так,  щоб  не  думати
про  змарнований  день  перед
сном//  Пірсинг  в  носі,  подорослішай  
Зроби,  лиш  цяточку,  може  розбавить
незмірну  серйозність  мармизи    
Схаменися,  тобі  не  допоможуть,
поки  ти  не  розпочнеш  шкодити  
Вони  не  допомагають  "уникнути"
Бо  цінують  індивідуальність
Вони  не  знають,  хто  Ти


Вчора  ввечері,  обидвоє
Відкат,  або  Йду  на..

Важкість  посилання  
і  легкість  висловлювання  
Соціальна  дистанція  в  радіусі
допитливого  леза  носа  
Рекомбінуюся,  нові  запитання,  нові  деталі        
Дивно,  якщо  шукаєш  відповіді  серед  людей,
а  не  з  людьми,  тактика  винищення,  тварини
Посмердює  смертю,  чужа  територія,  вижити  -
затемнило  розум,  допитливість  не  в  стані  
спокою,  вберегти  мозок,  не  бачу  далі  носа  
Затерся  підшипник  у  трансмісії?  Не  птах,
а  літає,  навіть  металевих  крил  не  має
Повний  контроль,  та  ну  його,  "цей"  -
хоч  над  трьохвимірним  простором  
Зуби  мої  почорніли,  від  шоколаду!
Від  цих  високоенергетичних  перекусів
Я  так  люблю  тебе,  цілую,  йду  на..    
Настирливо  любуватися  люпином
"Ах..  Яскір,  Він  -  поет,  йому  простимі  
зітхання",  -  "Сезон  гроз",  Сапковський  
Щемна  сцена  з  Кішечкою,  не  більше..
Ей,  це  що  таке,  так,  те  ж  "доповнення"
Так  не  можна,  компаньйон  розділяє
участь  хазяїна..  Завжди,  не  намагайся
Пояснити,  я  розумію  все  краще  за  тебе
Не  йшов  би  розслаблятися,  якби  не  знав,
що  все  затягнеться,  більше  корисніший  -
свіжим,  я  розумію  все  краще  за  тебе
Так  любити  людей,  терпіти  безпричинні
Смерті,  найкращі  закінчення  -  відкрите  
Ніколи  не  взнаєш,  де  зараз  душі,  отримавши
доступ  до  четвертої  віхи  часу  у  трьохвимірному  
просторі,  безперечно,  в  "теперішньому"
Де  все  ще  живі  існують,  злі,  благі,  Помочі!  
Що  ж,  ця  Нитка  мусить  бути  розірваною  
Ніяких  більше  спокус  в  минулому,  перейди
межу  менших  можливостей,  небуття  людини
ще  не  у  потойбіччі,  ми  перейдемо      
у  нову  Лінію  подорожі  Світла  предками
перетворень  вуглецю  у  сталь,  такий  
короткий  проміжок,  Простір  -  не  порожній
Я  легший  за  нього  навіть  в  вакуумі
це  насправді  -  бульбашка,  у  воді
Частка  Навколишнього  повітря  

Хтось  проплив,  вкотре,  білуга?  
Ти  Мене  злякав,  жовтих  зірочок
насправді  -  мало,  не  буде  умов
"Як"  -  так  і  не  дізнаємося,  чи
не  "були",  забагато  перемінних  

Мала  Хазяїна,  не  зважайте,  це  -
майбутнє,  трансгуманізм  
Поділилися,  -  А  знаєш,  ремінчик
можна  надягнути  і  на  маріонетку
Підносить  спідничку  йдучи  росою  
Залип,  видалилася,  -  Цікаво
Коми  Ми  підставив  сідничку  
під  татуювання?  -  Машині
Нічого  художнього,  орбіти
перехрещені,  нестабільні  
Не  забувай  створювати  
цент  мас,  не  забувай  
про  голову,  якій  хочеться
вірити  у  Нібіру,  а  вона  була?
Льодяна  планета,  осліпли
в  темряві,  поки  за  спиною  
бушувало  Сонце,  увіковічуючи  Себе
Бо  колись  все  випаде  назовню  
плазмовим  дощем  із  часток
У  послідовності  розчеплення
Могил  і  кісток,  ми  зустрінемося,  обіцяю    
Або  пам'ятай,  якщо  там  буде  занадто
темно,  як  я  тебе  любив,  світло  згасне
І  Ми  візьмемо  Гору,  -  Я  Тобі  не  вірю
Ти  -  Один,  Вівцям  простимо,  пастуху  -
зась,  люблю  чоловіків,  їхню  бадьорість,  
що  супроводжується  часто  нахабством
Невіглаством,  квапливістю,  доводиться  чекати,
коли  справжня  праця  розсмокче  всі  ці  огидні
аксесуари  руху  вперед  без  огляду  на  минуле
Інші  ж  бідні  загалом,  залишаються  загадкою  
Не  банальні,  не  з  прикрашеною  дійсністю  
Якою  привертають  увагу  павичі-фаз..
Зацікав  своїм  бажанням  існувати  
крізь  сум  і  тугу,  свідомість  страждає
від  свого  "невігластва"?  Якісь  вбогі
Де  моя  кішечка,  де  моя  кабіна  зчитувань  
Поезія  -  не  життя,  не  позношуєшся  
постійно,  мусиш  прощатися,  вірний?  
Жінки  як  концентрації  навколишньої
краси,  може  і  у  вас  тако  само  до  нас
На  рік  достатньо  зустрічі,  вбогої

У  розкутості  -  він  запліднив  би  усіх
жінок  на  Землі,  а  потім  ще  й  дочок
своїх,  бо  останній  чоловік,  чоловіче..
Ні,  "людське"  бажання  контролю
Я  тверезий,  всі  навколо  -  закохані
Всіх  ззаду,  без  зради  мертвій  дружині  
Хоче  любити,  не  можна  ж  відразу  усім
дивиться  в  очі,  Мала  Хазяїна,  без  примусу
Я  могла  вкрасти  його  домівку,  Штурманка    
Передайте  вітри,  що  всі  його  слова  звучали
однаково,  як  перезарядка  дробовика?  
Направленого  його  язиком  мені  в  лоб
Дівці,  що  його  зваблювала,  відповів,  -  
А  чому  ти  вважаєш,  що  мені  це  цікаво  
Я  до  того,  що  йди  ти  ***  знаєш    
Боязливість  чи  велика  Гідність
Що  одне  і  теж  саме,  кульбабка
Твори  ідеальне  життя  в  мріях,
а  на  третій  день  -  вмри,  -  Не  Я!
Як  ж  Ти  за  себе  боїшся
Як  ж  Ти  любиш  життя  
Як  ж  Ти  будеш  ревіти  
коли  я  вмру,  зібралися  
клаптики  і  розклалися  
Я  Тебе  люблю  казали
Навзамін,  це  не  привід
Виходити  ради  когось?  
Але  ж  Тим  містком  ти  і  став,
у  Світ,  не  згодом,  і  не  скоро,
але  добре,  що  хоч  ще  
у  цій  виразці  простору  
На  цей  світ  очікує  потрясіння  
Ле',  з  симуляції  у  симуляцію
і  до  "назовні",  а  тут  все  погоріти  
збирається,  всиділи  задовго  
Ну  і  добре,  що  ми  можемо  
Пізнавати  чуже  творіння//
Качає,  логічна  помилка  
Став  занадто  тілесним  
Я  помру  разом  з  тілом  
Замкнувся,  ізольований  
Мене  легко  знайти,  знає
Хата  скраю,  -  Якого  числа?
Нескошені  сади,  плакала
Різниця  в  симетрії
У  її  коливаннях  нуля  
О'!  Велика  Симетрія..  Чому  Я  кличу
Тебе  так?    Мій  розум  -  варення  на  
ножі,  чомусь  жадібний,  нетерплячий
Щось  дитяче  за  вдоволенням  -  все
краще,  аніж  злизувати  з  нього  кров      
Вони  моляться  моїм  пальцям  -  вітру
Роту  -  морю,  знаходять  заспокоєння
самі  собі,  залиш  позаду,  пам'ятай  
Нуль,  як  цяткую  відлякати  Усе?
Звідки  енергія?

О',  як  Ми  рухаємося,  як  кружляємо  
Я  відпускаю  руки  і  ноги,  притискає
до  себе  обіймами,  каже,  був  за  
кладовищем,  далі  поки  не  заходив
Бо  за  ним  -  Небожителі,  абстрактні  
Я  втрачаю  свідомість..  Досить..
Говорять,  -  Як  довго  ж  ви  пробули  
в  сонному  режимі,  в  очікування  
Поки  Ми  не  скінчимо?  Ну  ось
А  ви  хто  такі?  -  Божки  і  Панки
І  Теж  -  садівники,  приходьте
Не  думайте,  що  ваші  Культури  
вище  за  вас  як  "творіння"
Ваші  цивілізації  не  відправили  б
свої  персоніфікації  без  єдиного  
плану  в  очах  кожного  індивіда
Посміхається  коли  збрехати  
збирається,  тому  не  обдурює  

Лейла,  23:46  

Вилізла  з  Ями,  це  не  важче
аніж  зійти  на  Говерлу  голу  вночі
Стражі  перед  воротами  Мхор'у
Не  говорять,  виставили  піки,  пароль?  -
Друг,  -  радіоактивний  метал  в  голові  грає
Моїй,  виглядають  депресивними,  байдужі  очі
Вбити  їх  усіх,  оманливо,  бо  не  насильство  
в  їхніх  розумах,  -  Хазя..  Пастух  вдома?  -    Ні
Може  тільки  як  "метод",  не  у  приємність  
Бійся  тих,  живих,  що  пустку  в  очах  мають,  а  не  цих..    
Ті,  вбивають  бо  їм  стало  сумно,  який  фрагмент
з  цього  білого  шуму  можна  зазвати  "початком"
Вони  навіть  люблять  без  захвату..  Твого
пісні,  яка  мусить  скінчитися,  не  замикайся  
Не  вмирай,  гайда  на  побачення,  щось  активне
Де  не  буде  "нас",  брехня,  я  теж  ненавиджу
Забуття  

За  спиною  мерехтіли  веселки,  Зміями..  Піднялася
Брама,  Музика  гучніше!  "Одна  хороша  річ  у  музиці:
коли  вона  тебе  вражає  -  ти  не  відчуваєш  болю",  -
Боб  Марлі

Я  забуваюсь!  Не  зайду,  у  цієї  будівлі  
Оніксової,  темнішої  за  ніч  вічну  на  фоні  
ще  буде  Своя  роль,  Добрі  діла
відкрито  явлені  не  цінніші  
за  діла  того  ж  роду,  але  приховані  
Там  Зали  Нефілімів,  Ти  не  вийдеш
Не  зруйнувавши  стін,  й  не  захочеш  
Але  цей  фрагмент  ще  не  готовий
І  ніколи  не  буде..  Шалений  Ар'аб,  -    
Відчайдушне  безумство  -  остання
хоробрість..  Впади..  Впади,  і  злети
А  до  тих  пір  -  просто  замок  Чудовиська
І  не  ростуть  ніякі  навколо  нього  троянди

Погляд  на  небо,  розкажи  як  місити  бруд
Тут  завжди  похмуро,  і  не  так  світло
Скільки  оцінюєш  людину,  не  оціниш
Чи  встигне  вистрелити  першою  
Мов  на  опиті  ти  тупиш,  це  "ти"?
Закинь  монетку  у  телепорт
і  загадай  "The  Gardens  of  Yin"
Промчав  блакитний  потік  на  захід  
Освітив,  є  Місця  до  яких  немає  доріг  
Хоробрі  не  натоптали,  не  знайшовши  
виходу  з  хащів,  дороги  -  від  цивілізацій
Дикі,  Ярі,  мінуса,  холода,  +11  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954098
дата надходження 22.07.2022
дата закладки 23.07.2022

Леонид Жмурко

Ти як?. .

Загубилося  сонце  
в  мереживі  квіту  й  гіляк,
розплескалося  небо  
за  обрій  рясними  дощами...
Телефон  оживає  
простеньким  питанням  «ти  як?»,
не  формальним  тепер,  –  
як  пароль  «чи  живі?»,  поміж  нами.

В  двох  словах,  –  ні,  не  світ  –
хвилювання,  турбота  земна,
в  час  коли  переплутались  
долі,  молитви,  країни,
в  час  коли  над  землею  
лютує  безжальна  війна,
і  людей  розкидало  
як  вітром  лелечі  пір’їни...  

Цінувати  ми  стали  життя,  
за  яке  не  даси
копійчину  щербату,  
не  те  щоб  все  золото  світу.
Дивовижно  –  війна,  
а  знаходимо  час  для  краси:
ми  дивуємось  тиші,  світанкам,  
травневому  цвіту...

Ми  дивуємось  тому,  
що  досі  живі,  що  ми  є,
що  настав  день  новий,  
бо  тепер  кожен  день  ми  цінуєм.
Та  радіємо  відповіді  
на  питання  своє:  
«Все  гаразд.  А,  як  ти»?..  
«Все  гаразд.  Обіймаю  й  цілую».  
.
збiрка  ЛIРИКА  З  ПРИСМАКОМ  ПОРОХУ,  2016-2022  рр.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954157
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 23.07.2022

Артур Сіренко

Porta lunae

                 «Мій  спомин  спить  у  ланцюгах
                     Далеко  десь  від  наших  тіней…»
                                                             (Гійом  Аполлінер)

Не  перед  брамою  шукайте  мандрівця,
А  там,  на  тій  дорозі  -  на  шляху,
Що  пилом  вкрився,
Що  тугою  плететься  без  кінця
За  небокрай,  що  розколовся  навпіл,
Де  вказівник  –  меча  уламок,
Де  ми  вогонь  несемо  в  темінь  злу,
Де  спраглими  вустами  ми  мед  пили,
Де  в  світлі  зір  мисливця  Оріона
Осиновий  кілок  ми  забивали  в  серце
Чужинця-вурдалака-упиря,
Де  дзигар  міряв  час
Ночей  і  днів  людини  і  коня
Прочанина  меча  і  вершника  віршів,  
Де  ми  шукали  сон
Під  гіллям  дубу  й  терену,
Де  нас  зустрів  серпанок  
Над  домом  жайвора,
Де  на  замшілих  надгробках  марень,
І  вишень  стиглих  сік,  і  квіти  звіробою,
І  долі  кам’яний  огром
І  подих  річки  –  Бористену,
Що  пливе  в  країну  Гестії,  євшану,  полину.
Я  тут  самотній  –  
На  шляху  світанку,
На  дорозі  снів,  що  йде  на  Схід,
І  де  зіниці  жовтих  черепів
На  битому  шляху  містерій
На  Схід  зорять,  на  Схід
Лише  на  Схід…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953201
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 15.07.2022

Артур Сіренко

Всесвіт без снігу

                                 «Ось  і  світанок.
                                     Вікно  відчинив  –  а  назустріч
                                     Зелене  листя…»
                                                                               (Танеда  Сантока)

Всесвіт  без  снігу
Завбільшки  з  троянду
Розповідає  необачному  перехожому
Про  сни  мандрівного  голуба
У  ритмі  ковальського  стуку
Сьогодні.
Татусь  Христофор  –  
Італієць.  Він  чув  про  зоряну  флейту
Дерев’яного  хлопчика.
Тому  і  поплив.  Шукаючи  шовк.  
А  знайшов  три  іржавих  цвяхи,
Що  прагнули  дерева-плоті
Легкого  як  крик
Дивачки  зозулі.  
Над  прірвою
Серед  мокрої  папороті
Ховаєш  три  шрами  на  спогадах
У  лісі  чаклунки  сови
Мислиш:  «Ми  тут!»
А  там  голоси  –  куди  не  дійти,  
Не  доплисти  і  не  долетіти,
Де  пророцтва  подерті  на  клапті.
Білі  іспанські  сорочки
Як  мушлі
Ховають  бронзову  шкіру
Від  Сонця  ледачого.
Тікають  (чому?)
Ці  люди  останнього  берега,  
Люди  води,  кипарисів  і  ластівок
За  видноколи  солоні
Шукаючи  Всесвіт  без  снігу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952056
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 08.07.2022

Шон Маклех

Всесвіт-яблуко

     «Через  сімсот  років  лавр  зацвіте  знову…»
                                                                                           (Гійом  Белібаст)

А  знаєш,  Всесвіт  нагадує  яблуко,
Що  висіло  на  гілці  дерева-порожнечі,
І  полетіло-зірвалось:  
Летить  досі  з  минулого  в  майбутнє,
А  я  слухаю  тупіт  копит
Коли  пишу  кострубаті  верлібри
Та  фіалкові  елегії  про  кімерійців-блукальців,
Що  як  зорі  –  ні  дому,  ні  прихистку:
Лише  стигле  яблуко,  яке  летить-падає.  
Яке  колись  було  квіткою  –  вогню.  
Псалом.  А  знаєш,  я  співав  колись
У  церковному  хорі  
Храму  дітей  вдови
Біля  якого  мальва  цвіте.  І  пахне  м’ятою.  
Пил  годинників,  завірюха  клепсидр
У  місті  над  річкою  –  над  Бористеном,
Де  височіє  дерево  –  старе,  як  світ  ящірок,
Шрам  на  шрамі,  але  далі  цвіте  і  росте  –  
В  Небо  мовчання.  А  знаєш,  давно  вже
Мурували  будинок  –  білий,  білий
Як  вишня  весною,  як  одкровення,
Будували  на  радість  Сонцю,
Місили  глину  у  ночвах  Ночі,
Доки  блискавка-спалах  
Не  провістила  грозу.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952440
дата надходження 06.07.2022
дата закладки 06.07.2022

YarSlav 2018

Іде ДЕГРАДАЦІЯ

По  5    Наливайок  
на    вулицю  в  селах

Іде    ДЕГРАДАЦІЯ  -
Системою  Споєні  ...

Розорені  Сім’ї  ,
Жорстокість  Дітей  

П’яні  Батьки  -  
не  Бачать  Дітей

Домашнє  Насильство
Розбій  ,  і    Грабунок  
Розбиті    в  дорозі  -

Ось  Плата    
за    міф  -


"  Бо    Пляшка  Отрути  
Дарує  Бюджету...."

Руйнацію  Нації  
Дарує    цей  
БІСзнес.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948703
дата надходження 25.05.2022
дата закладки 25.06.2022

Олекса Удайко

ДИТЯЧИЙ ПЛАЧ

[youtube]https://youtu.be/SeiL6AhkAVo
[/youtube]
[i][b][color="#940a86"]Якою  мовою  в  нас  плачуть  діти?  –
хотілось  би  спитати  у  ООН.
Де  б  від  війни  оті  плачі  подіти?  –
хай    відповів  би  нам  фрацуз  Макрон.  

Натомість  він  леліє  "фейс”  убивці*
на  кшталт  лиця  Жаннет-Мішель  Троньє**.
Пішли  б  ви  всі:  і  "цар",  й  його  ординці
туди,  де  Крейсер  з  му́шлі  долю  п’є***

Чи  вчуло  плач  "всезряче"  око  Шольца?
Чи  тугоухим  став  вельможний  Шольц?
З  Ангелою  були  як  "комсомольці"****–
чи  став  би  у  пригоді  їм  Гельмгольц*****?

…В  плачах  дітей  –  ні  імені,  ні  мови,
в  сльозах  же    їх  –  ні  кольору,  ні  слів…
Дитячий  плач  –  як  заклик  до  розмови
властителів,  
                                                 народів  
                                                                                         і  послів!  

Нехай  той  плач  не  кане  в  безголоссі  –
набатом  лине  в  світ  дитячий  плач!..

Щоб  плем’я  орків  геть  ущент  звелося
й  з  лиця  землі  навіки  щез  палач![/color][/b]

19.06.2022
________
*йдеться  про  побажання  “зберегти  обличчя»
Путіну  після  Перемоги  і  через  війну  в  Україні;
**відомі  з  інтернету  колізії  щодо  першої  Леді  Франції.
***йдеться  про  ”трагічну  кінчину"  флагмана  ЧФ  РФ;
****однопарртійці  А.Меркель  і  Олаф  Шольц  в  молоді
роки  були  лідерами  молодіжних  спілок  у  своїх  партіях.
*****Герман  Людвіг  Фердінанд  фон  Гельмгольц  (1821-
1894)  вважається  в  наукових  колах  піонером  у  
вивченні  органів  зору  та  слуху.

©Олекса  Удайко
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950981
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 20.06.2022

Артур Сіренко

Пейзаж намальований димом

             «…  Я  сказав  собі:  «Тиша!»  -  
                           Качур  крякнув  мені  у  відповідь…»
                                                                                       (Сімакі  Акахіко)

Пейзаж  намальований  димом:
Ще  жива  поезія  проростає  зелом:
Можна  гру  починати  –  гру  серед  квітів:
Бо  літо.  
Пейзаж  придуманий  жайвором:
Тільки  степ  –  голий  як  бубон  шамана:
Музика,  з  якої  виліплюють  образи
Птахи,  що  розучились  літати,
Риби,  які  розучились  плавати,
Хмари,  що  розучились  бути  подушками
Сну.  
Коли  ти  лежиш  на  траві
І  слухаєш,  як  вистукує  дні
На  дереві  карбів  (з  якого  збудують  хижу)
Замість  дятла  зеленого  чорний  лелека
(А  я  кликав  зозулю
Щоб  летів  її  крик
Слідом
За  мною…)
Штовхаю  човна,  що  тесаний  завтра
З  дубу,  що  виріс  з  жолудя
В  якому  був  схований  світ,
Я  –  недоречний
Штовхаю  човна
У  хвилі  ріки
Яку  нарекли  Еріданом
Сивобороді  нащадки  Сократа  –  
Елліни  мрій.
Штовхаю  човна,
Що  попливе  у  майбутнє
Серед  пейзажу,
Що  намальований  димом.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950833
дата надходження 18.06.2022
дата закладки 18.06.2022

Аскет

Вогонь

Я  п'ю  лиш  червоне
Бо  червоне  схоже  на  кров
І  так  вже  склалось
Що  також  на  любов

Не  квапся,  леле
Цей  світ  знищить
сам  себе
Адам  оббрехав  себе
І  не  тільки  себе

Хай  згорить  нанівець  усе
Полум'я  дружнє  і  ближнє
Полум'я  крижить
Зате  від  тіней  очищує

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950633
дата надходження 15.06.2022
дата закладки 16.06.2022

Шон Маклех

Стіни, печаль і плащ

       «У  плащ  кольоровий  вдягну  я  печаль…»
                                                                                           (В.  Б.  Єтс)

Коли  я  втому  назбирав  у  кошик  ночі,
Коли  вірші  не  пишуться  пророчі,
І  на  папір  лягає  лише  вбога  тінь,
Коли  в  душі  зневіра,  а  не  лінь,
І  навіть  Місяць  –  цей  блідий  Сократ
Цей  друг  -  забув  і  не  заходить,  і  стократ
Мій  вечір  став  самотнішим  між  книг,
Серед  минулого  –  серед  його  вериг.
Мій  кіт  мовчить  –  свої  старі  розмови
Про  суть  життя,  весну  й  котячі  змови
Не  хоче  муркати  мені  на  вухо  стиха.
І  серед  пустки  стін,  серед  мовчання  лиха
Посеред  порожнечі  тьми  віків  і  чорноти,
Посеред  забуття,  відрази  до  життя  і  німоти
Торкаюся  рукою  я  старих  своїх  речей:
Ось  плед,  ось  кілт  і  окуляри  для  очей,
А  ще  старенький  плащ  зелений
Як  острів  наш,  як  листя  кленів,  
Як  Слайне  пагорбу  жива  й  м’яка  трава
Як  море  серпня,  як  легенд  слова,
Як  промінь,  що  втомився  в  небесах*,
Як  мох,  що  нам  нагадує,  що  прах
То  сутність  світу…  І  під  цим  плащем
Я  згадую  про  все  –  про  цей  порив  і  щем
Який  звемо  життям,  про  Бога,  про  Тартар  
Проте,  що  маю  я  безцінний  дар  –  
Журбу  самотності  посеред  дива  із  чудес  –  
Життя  одвічного  під  куполом  небес.    

Примітка:
*    -  іноді  як  дивитися  зі  скель  Донеголу  в  далечінь  океану,  коли  в  нього  падає  втомлене  Сонце,  то  можна  побачити  зелений  промінь  –  прощання  Сонця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481967
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 15.06.2022

YarSlav 2018

Війна

[b]Війна  -  невід'ємна  частка  Єства  Людини  .  Свого  роду-  "  генетичний  вірус  "    .  що    став      єдиним    цілим    з"  організмом  "  Людство  .

Історія    Людства  -  це  Бескінечна    Війна  ...

Кожного    Століття  відбувалися    Великі  війни  .  
у  20  -  му  -  аж  2    Війни

людина  -  це  Руйнівник  ,  і  де  б  ми  не  були  чи  не  будем  -  ми  принесемо  з  собою  Війну  в  усі  Світи.
Війна  це  в  наших  генах  як  вірус....[color="#0040ff"][/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941205
дата надходження 25.02.2022
дата закладки 15.06.2022

Олекса Удайко

СВЯТА ТРІЙЦЯ Муз. С. Голоскевича

[i][b][color="#9c0b89"]Впав,    козаче?..    Швидко    підіймайся    –
долі,    що    спіткала,    не    корись!
На    ногах    упевнено    тримайся,    
як    тримались    пращури    колись…

Ти    ж    відчув,    що    ти    не    наодинці?    
Віра    і    Надія    в    ногу    йдуть.
То    вони,    як    Господа    гостинці,
допоможуть    подолати    путь.
То    вони,    як    Господа    гостинці,
допоможуть    подолати    путь.

ПРОГРАВАННЯ  (без  голосу).

Там,    далеко,    десь    на    горизонті
блимає    іще    одна    зоря…
То    твоє    незгасне    й    щедре    сонце
путь    освітить    в    доли    і    моря.

Зірка,    що    тобі    так    вірно    служить,    
зветься    не    інакше,    як    Любов.
Це    вона...    людей    єднає    в    узи
й    зміцнює    єднання    до    основ!
Це    вона...    людей    єднає    в    узи
й    зміцнює    єднання    до    основ!

ПРОГРАВАННЯ  (без  голосу).

Трійця    зір    –    супутні    наші    зорі,
що    освічують    життєву    путь:
скоряться    простори    неозорі
і    спіткнутись    долі        не    дадуть!

Скоряться    простори    неозорі
і    спіткнутись    долі        не    дадуть!
Трійця    зір    –    супутні    наші    зорі,
що    освічують    життєву    путь!
Трійця    зір    –    супутні    наші    зорі,
що    освічують    життєву    путь!

ПРОГРАВАННЯ  (без  голосу).[/color][/b]

12.06.2022[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950346
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 12.06.2022

Олекса Удайко

НЕ ОДИН НАРОД*

                   [i]Я    єсть    народ,    якого    Правди    сила
                   ніким    звойована    ще    не    була.
                   Яка  біда  мене,  яка  чума  косила,
                   та  сила  знову  розцвіла!
                                                                         [b]Павло  Тичина[/b][i][/i][/i]

[i][b][color="#8a0753"]Це    ж    треба    так    
було    нам    “подружитись”,
щоб    “дружба”    дибом        канула    в    війну,
не    давши    полю    бавитися    житом,
чим    кровно,    в    смерть    образила    весну!

Чи,  може,    ми    із    різних    книг    учились
й  черпали    досвід    для  життя    не    там?..
Віддався    ти    чужим    думкам    на    милість,
а    я    досяг    життєвих    істин    сам.

Та    в    мене    був    іще    пророк  -  філософ:
Сковорода    бродив    серед    людей
та    ревно    вік    нанизував    на    посох
народну    мудрість    звичаїв,    ідей.

А    ти    довірився    отим    писакам,
які    брехали    ницо    при    дворі
царю    в    догоду.    Й  не  за    власним    смАком
несли    в    народ    неправди  прапори.

Це    ж    треба,  рашо,    
вкрай  так  докотитись,
щоб    нищити    жінок    і    малюків?!.
Нехай    замруть    твої  в    утробі  діти!
Задля  безпеки    на    віки    віків...

Розквітне    з    часом,    
вірю,    Правди    сила,
яка    для    нас    святинею    була!
На  часі  в  нас:    "...яка    чума    косила,
та    сила    знову    розцвіла!”[/color][/b]
[/i]
10.06.2022
__________
*"У  піку"  горезвісній  статті  путіна  про  "Один  народ".

Ілюстрація    з    інтернету,    на  думку  автора,
яскраво    метафоризує  "братерсську    дружбу"
раші    і  України,    що    прагне  в  Європу.
І  не  тільки  собі,  але  й  тонкорунним.!.  
[/i]

©  Олекса  Удайко(передрук  зі  СТИХИ.РУ)  


©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2022
Свидетельство  о  публикации  №122061000398  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950132
дата надходження 10.06.2022
дата закладки 11.06.2022

Артур Сіренко

Упряж для вороних

                           «…  Це  дворище
                                         Де  вже  готова  упряж
                                         Для  твого  серця…»
                                                                           (Пауль  Целан)

Моє  серце  вирушало  у  подорож,
Покликало  собі  кучера  чорновбраного,
Що  впряг  двох  коней  вороних,
Коней,  що  не  знали  господаря,
Що  споконвіку  були  дикими  й  вільними.
Моє  серце  обрало  собі  дорогу
У  країну  захмарну-загірну,
Яку  довго  вигадували,
Яку  придумали  книжники  ренесансу.
Моє  серце  вирушає  у  подорож
Шляхами  гірських  круків
І  жовтокрилих  метеликів  –  
Туди,  де  летить  зозулі  крик.
На  дворищі,
Яке  топтали  монахи  
Важкими  черевиками  зречення,
Де  зроду  не  цвіли  кульбаби  радості,  
Де  бруківку  тесали  з  брил  смутку
Серце  взяло  з  собою  валізу
Важку,  як  весь  тягар  світу
І  мріяло  тою  колісницею
Залізом  самородним  кованою  –  
Тим  запрягом  недоречним
Заїхати  в  Країну  Білих  Хмар  омріяну
Або  в  країну  Вічної  Молодості
Чи  в  місто  Віри  Таємної
А  приїхало  на  війну.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945987
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 08.06.2022

Харрієт

я (пробач)

я  нічия
я  тут  одна
я  не  твоя
я  забута-я

я  твое  марево
я  звір  ранений
я  все-є  гарная
душа  пустая

мені  так  прикро
я  не  хотіла
та  я  вже  звикла
пробач,  що  не  приїхала

пробач,  пробач,  пробач,
звідусіль  чую  твій  жалібний  плач
сумно,  пусто  і  так  страшно
я  вже  не  та,  що  тут  не  ясно?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949532
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 03.06.2022

golden-get

Воїн Світла , Воїн Волі.

Воїн  світла,  воїн  Волі,  
Темрява  згине  ,   Але  на  жаль  не  без  болю...
Знай,   що   цю  погану  ,  дику   мерзоту  
Зможеш   із  часом   усю   побороти  ...  

Вір  ,  Друже  мій  -  ти   переможеш,   
І  ще  багато  зробити  ти    зможеш  ,  
Бо  сила  у  Правді  ,  в  міцніющій  Волі
Бо  ти  Воїн  світла  ,  І  ти  Воїн  Долі.  

А  Доля  у  вірного  солдата  едина,  
Любити  по  справжньому  свою  Україну.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949502
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 03.06.2022

Шон Маклех

Замуровані двері

                         «…  Щасливий  більше,  аніж  веслярі  човна
                                   Розбитого:  їх  шторм  загнав  на  реї
                                   А  там  земля,  все  ближче  і  до  неї
                                   Крок.  Під  ногами  врешті-решт  вона…»
                                                                                       (Франческо  Петрарка)                                                              

Заратустра  замуровує  двері  –  
Замуровує  браму  «завтра»,
Закладає  цеглинами  важких  слів
Отвір  дверний  «вчора».
Лишається  тільки  «сьогодні»  -  
І  то  не  двері  –  віконечко:
Де  клаптик  синього  неба
Наче  хустина  пілігрима  німого,
Яку  взяв  він  собі  на  пам’ять  
Про  оксамит  життя  весняного,
І  клаптик  поля  траворунного
Густого,  наче  вечір  квітів  вероніки.
Заратустра  годує  журавлів  зорями  –  
Так  ніби  він  не  вісник  вогню,
А  пастух  птахів-пророків,
Що  вистукують  тобі  хвилини  й  години,  
Дні  та  століття,  епохи  та  ери
Замість  зозулі  зрадливої  –  
Візитерки  чужих  гнізд  і  годинників.
Позбавлене  світанків  «сьогодні»  -  
В  яких  соборах  і  якому  святому  
Замолити  гріхи  твої  Каїна  –  
Коваля  перших  ножів  блискучих?
Писемність  нову  сиджу  і  вигадую
У  часи  Калігули-цісаря,
У  часи  Чингісхана  огидного,
Письмо,  яке  прочитає  Агні  –  
Бог  вогню,  бог-посланець  оновлення,
Письмо,  яке  підказала  мені  черепаха,
Що  теж  живе  тільки  сьогодні
У  своєму  озері  давно  відомих  істин.  
Слова-колібрі  віщують  омріяне,  
Сокровенне  і  недоторкане  –  
Слова,  писані  в  темну  книгу  
«Сьогодні».    
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949402
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 02.06.2022

YarSlav 2018

Гординя

Гординя    схожа    на    вірус  ,  що    як    "  корона"  -  миттєво  заражає    людей.
Знишує  Стосунки  ,  руйнує  сім'ї    ,  розпалює  конфлікти  ...
Вона    Спустошує    Людину  зсередини      Раковою  пухлиною  
розповзаючи    по  Сутності      Особистості

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949414
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 02.06.2022

JuliaN

Мотыльками вночи

Мотыльками  вночи
Улетают  мечты,
Возвращаясь  к  рассвету
Мелодией.
Я  пол  ночи  не  сплю  -
С  Богом  все  говорю,  
Наполняясь  небесной  
Гармонией.
Мне  приятен  покой…
В  тишину  погружусь  -
Так  душа  с  глубины
Подымается.
Я  лелею  ее,  
Словно  нежный  цветок
И  она  от  любви  раскрывается.
Наступает  рассвет-  
Вновь  Божественный  свет
Открывает  мне  двери  от  рая.
Ну,  а  солнца  лучи  -
Исполняют  мечты  -
Это  значит  -
Ещё  я  живая.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949372
дата надходження 01.06.2022
дата закладки 02.06.2022

Артур Сіренко

Станіслав: травневі сутінки

                               «Споглядаємо  клени.
                                   Як  доречно  тут  опинились
                                   Дві  парасольки!»
                                                                                       (Йоса  Бусон)

Станіслав  –  то  місто  з  химерами,
Де  написана  книга  бруківки  –  
Сімнадцять  сторінок  готичного  тексту
Про  горобців-сіроманців
(Шанці  рядків  і  трохи  бароко)
І  чисті  незаймані  аркуші  (нібито)
На  яких  Одвічний  писав  про  модерн  молоком
Замість  чорнила  (бузина  не  достигла),
І  жодного  запитання  про  сніг  –  
Одні  кострубаті  відповіді-дзвони.  
Голод  скляної  прозорості  –  
(Візантійські  келихи-мушлі)
Його  відчуває  травневе  Небо
Торкнувшись  до  голки  ратуші
(Боляче  навіть  пухнастим  хмарам).
Атрибути  пейзажу:  Місячний  млин  –  
Він  потребує  води
Чистоплинної:
З  білого  борошна  ночі  (зорі)
Пекли  ми  овечий  хліб  –  
Для  Сократа  –  артиста  вулиці
(Не  сховається  під  хламиду
У  своїх  Атенах  совиних  –  ареопаг),
На  димоквітах,  на  синіх  фіалках  Кроносу,
На  флоринах  жовтих  кульбаб
Очкасті  метелики  –  птахи  Сатира-Пана  
П’ють  нектар  –  трунок  богів.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948973
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 31.05.2022

яся

Подай надію!

                               А  ми  з  тобою  ще  літаєм,
                               Бо  два  крила  для  того  маєм  -
                               Віру  і  любов.
                               А  коли  вже  сили  не  стає,
                               Господь  надію  нам  дає.
                               У  наших  немочах  і  безсиллі
                               Проявляє  свою  СИЛУ.
                               Божа  сила  світ  змінила
                               І  засуджене  те  зло.
                               Викорінюймо  його
                               Із  душ,  із  мізків,  із  сердець.
                               В  любові  нашій  
                               Прославляється  Отець.
                               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949122
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 30.05.2022

Evgenij_Kedrov

На всей Земле тебя нет краше!

Я  снова  мыслями  с  тобой,
Мое  прелестное  созданье,
Мой  человечек  неземной,
И  с  нетерпеньем  жду  свиданья!

Поверь,  мне  плохо  без  тебя!
Так  жду  я  снова  встречи  нашей,
Красавица,  любовь  моя,
На  всей  Земле  тебя  нет  краше!

1985г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870928
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 25.05.2022

яся

Збережемо почуття.

                     Розцвітають  почуття  немов  квіти.
                     Хто  ми  є    -  сатани  чи  Бога  діти?
                     Розцвітають  почуття  немов  квіти
                     І  дається  нам  життя,  щоб  радіти.
                     Та  багато  в  світі  зла.
                       Подолаємо  його  в  собі  -
                       Перемогу  здобудем  тоді.
                       Так  далеко  і  так  близько  вона.
                       У  любові  лиш  наше  життя.
                       Розцвітають  почуття  немов  квіти
                       І  дається  нам  життя,  щоб  радіти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948428
дата надходження 22.05.2022
дата закладки 22.05.2022

Шон Маклех

Споглядання шпаків

             «Сльоза,  мов  яблуко,  важенна,  біля  тебе
                 Від  галасу  доріг  зіспрагла  знати…»
                                                                                                           (Пауль  Целан)

Споглядання  поцяткованих  шпаків-пересмішників
Нагадує  сині  квіти  гонорової  гортензії
Коли  сірі  тіні  почвар-троглодитів
Сунуть  зі  сходу  –  здичавілого.  Темного.  Непробудимого.
А  дух  громадить  ірландські  башти,
Що  нагадують  мінарети  Ататюрка.
Чому?  Чому  весна  плинного  Бористена
Обернулась  домом  потрійного  божевілля?
Пальто  чорнокнижника  Аліг’єрі
Висить  між  цегляними  шафами  галактик
Простріляне  сталевими  кулями
Скорострілів  придуманих  Гамлетом  –  
Принцем  хвиль  каламуті  й  русалок,
Що  плавають  в  морі  Данському
Наче  вони  не  хвостаті  комети  глибин,
А  постійні  клієнтки  скромної  кірхи  –  оті
В  капелюшках  солом’яних  і  довгих  сукнях
(У  смужечку).  
Якщо
Дні  нині  збатожені  трунком  драконів,
А  ночі  такі,  що  хоч  око  Всесвіту
Вийми  і  кинь  на  долівку
Хати,  що  забула  про  свічку  бджолину  –  
Муруємо  стіни  
Чистого  дому  прийдешнього  –  
Нехай  і  навпомацки.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948445
дата надходження 22.05.2022
дата закладки 22.05.2022

Шон Маклех

Споглядання шпаків

             «Сльоза,  мов  яблуко,  важенна,  біля  тебе
                 Від  галасу  доріг  зіспрагла  знати…»
                                                                                                           (Пауль  Целан)

Споглядання  поцяткованих  шпаків-пересмішників
Нагадує  сині  квіти  гонорової  гортензії
Коли  сірі  тіні  почвар-троглодитів
Сунуть  зі  сходу  –  здичавілого.  Темного.  Непробудимого.
А  дух  громадить  ірландські  башти,
Що  нагадують  мінарети  Ататюрка.
Чому?  Чому  весна  плинного  Бористена
Обернулась  домом  потрійного  божевілля?
Пальто  чорнокнижника  Аліг’єрі
Висить  між  цегляними  шафами  галактик
Простріляне  сталевими  кулями
Скорострілів  придуманих  Гамлетом  –  
Принцем  хвиль  каламуті  й  русалок,
Що  плавають  в  морі  Данському
Наче  вони  не  хвостаті  комети  глибин,
А  постійні  клієнтки  скромної  кірхи  –  оті
В  капелюшках  солом’яних  і  довгих  сукнях
(У  смужечку).  
Якщо
Дні  нині  збатожені  трунком  драконів,
А  ночі  такі,  що  хоч  око  Всесвіту
Вийми  і  кинь  на  долівку
Хати,  що  забула  про  свічку  бджолину  –  
Муруємо  стіни  
Чистого  дому  прийдешнього  –  
Нехай  і  навпомацки.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948445
дата надходження 22.05.2022
дата закладки 22.05.2022

Артур Сіренко

Мить журби

                   «…  Миттю
                             Відцвітають  шерехи  світу
                             Посейбіч  й  потойбіч  смутку…»
                                                                       (Пауль  Целан)

Звуки  –  це  квіти.
Вони  зацвітають  щоранку
І  закривають  свої  пелюстки
Щоночі  –  коли  все  втрачає  сенс.
Все  –  навіть  Істина.
Біля  стіни  смутку
По  обидва  її  боки
Там,  де  сіяли  зерна
Квітів  журби
І  чекали  доки  вони  
                                               розквітнуть  звуками:
Звуками  музики  моря,
Звуками  пісень  тіла,
Звуками  царства  Я.
Дожити  б  до  перемоги  –  
Перемоги  Правди  та  Людяності
(Де  ти,  дивак  Леонардо?)
…………………………….
Я  вирощую  квіти
На  полі,  що  не  знало  плуга,
Яке  поливали  сльозами
Люди,  що  забули  про  посмішку.
На  полі,  де  приносили  треби
Аресу
Бородаті  номади  –  пастухи  круторогих  волів
І  білих  коней.
Я  вирощую  сині  квіти
Журби.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948417
дата надходження 22.05.2022
дата закладки 22.05.2022

Променистий менестрель

Ціна спокус і лукавства

 
                       верлібр  

Берег  мій  далекий  
Не  клич  так  таємно  
Не  клич  туди  де  вже  давно  порожньо  
Де  мохом  поросло  
І  пісками  занесло  
Все  що  пахло  і  сміялося  
Верба  оплакала  
Тополя  відшелестіла  
А  річка  осокою  і  очеретом  заросла  
Але  чому  так  тягне  
У  ті  ромашки  і  маки  
Чому  коники  і  метелики  
Як  і  раніше  стоять  
Перед  сумним  поглядом  
Де  вокзальний  перон  сповнений  говірки  
Людських  емоцій  
Добрих  посмішок  людських  
А  сонце  посміхається  несучи  оптимізм  І  продовження  
Яке  зовсім  нікого  не  лякає      
Навпаки  воно  
Приваблює  майбутнім...  
...І  ось  ми  тепер  в  ньому  –  воно  теж  живе  
Але  скільки  в  ньому  мороку  
Недоброзичливості  
Несправжнього  брехливого  безперспективного  
Руйнівного  
Нестабільного  
З  незрозумілою  лякаючою  перспективою  
І  тільки  весна  
Яскравим  кольором  і  свіжою  зеленню  
Незважаючи  ні  на  що  
Є  продовженням  
Нашого  непростого  життя  
Що  шукає  і  не  знаходить  
Високої  дороги  
Визначеної  давно  
Всезнаючими  доленосними  небесами  
Сезам  –  відкрийся  ж  
Засипана  пісками  століть  
Тверда  дорога  давно  заповідана  
І  передречена  Людству  
Великою  Любов'ю  
Вселенською  давно  знайдена  щасливчиками  
Інших  світів  
Що  випили  свою  чашу  
Примітивних  почергових  прихильностей  
Від  чого  давно  попереджали  
І  нас  словами  молитви  
"Не  залиш  нас  у  спокусі  
Але  визволи  нас  від  лукавого"  
21.05.2022  р.

Цена  искушений  и  лукавства
         верлибр

Берег  мой  далёкий
Не  зови  так  тайно
Не  зови  туда  где  уже  давно  пусто
Где  мхом  поросло
И  песками  занесло
Всё  что  благоухало    и  смеялось
Ива  оплакала
Тополь  отшелестел
А  река  осокой  и  камышом  заросла
Но  почему  так  тянет
В  те  ромашки  и  маки
Почему  кузнечики  и  бабочки
По-прежнему  стоят
Перед  грустным  взором
Где  вокзальный  перрон  полон  говора
Человеческих  эмоций
Добрых  улыбок  людских
А  солнце  улыбается  неся  оптимизм
И  продолжение
Совсем  никого  не  пугает
Наоборот  оно
Привлекает  будущим...
...И  вот  мы  теперь  в  нём  –  оно  тоже  живое
Но  сколько  в  нём  мрака
Недоброжелательства
Ненастоящего  лживого  бесперспективного
Разрушительного
Нестабильного
С  неясной  пугающей  перспективой
И  только  весна
Взрывающаяся
Цветом  и  свежей  зеленью  утверждающая
Несмотря  ни  на  что
Продолжение
Нашей  непростой  мятущейся  жизни
Ищущей  и  не  находящей
Высокой  дороги  
Предначертанной  давно
Всеведущими  судьбоносными  небесами
Сезам  –  откройся  же
Засыпанная  песками  веков
Твёрдая  дорога  давно  завещанная
Предречённая  Человечеству
Великой  Любовью
Вселенской  давно  найденной  счастливчиками
Других  миров
Испивших  свою  чашу
Примитивных  поочерёдных  привязанностей
От  чего  давно  предупреждавших
И  нас  словами  молитвы
"Не  оставь  нас  во  искушении
Но  избавь  нас  от  лукавого"
21.05.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948340
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 21.05.2022

Артур Сіренко

Туманні блукальці Неба

     «Vaghe  stelle  dell'Orsa,  io  non  credea
         Tornare  ancor  per  uso  a  contemplarvi…»
                                                                               (Giacomo  Leopardi)

Ловили  в  глибинах  рибу,
А  зловили  камінь:  
Плескатий  як  сом  
І  важкий  наче  спогади:
Принесли  його  до  садиби:
Під  вишні  квітучі  –  тоді,  на  світанку,
Коли  все  фарбує  рожевим  
Заграва  –  
Все,  навіть  квіти  печалі  –  вишні,  
Поклали  його  –  нехай  плаває
Серед  моря  пелюсток  весною,
Серед  озера  золота  листя  в  жовтні,
Серед  білого  смутку  холоду  –  взимку,  
Поклали.  Легенько  –  
Щоб  землі  не  стало  боляче,  
Щоб  ніхто  не  пускав  його  в  річку  –  
Плавати
І  ковтати  наші  веселощі  –  
Уривки  вічної  радості,
Виринати  назустріч  Місяцю  –  
Підступному  злодію,
Що  краде  у  нас  срібло  зірок  –  
Вічних  блукальців  в  тумані  –  
В  тумані  Шляху  Чумацького,  
Краде  у  нас  срібло  Стожар  –  
У  нас,  пастухів  легенд.  
І  ніхто  в  тому  селищі
Гончарів  та  писарів,
Друзів  бджіл  та  зозуль
Не  знав,  що  під  каменем-рибою  
Поховали  ми  нещастя  останнє  –  
Надію.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947303
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 20.05.2022

Артур Сіренко

Мовчання долонь

           «Мовчання,  мов  переплавлене  золото,
               В  обвуглених  до  кісток
               Долонях…»
                                                                               (Пауль  Целан)

Мовчання  –  
Легке,  наче  подих  пролісків
Несу  в  долонях
Якими  вчора
Виряджав  у  політ  залізного  птаха.
Мовчання  –  
Кидаю  його  насіння
У  землю,  що  пахне  тліном.
Бо  мовчання  –  це  дерево,  
Яке  виросло  з  попелу,
Яке  зеленіє  листками  майбутнього,  
Яке  бубнявіє  плодами  прийдешнього.
Мовчання.
Його  важкі  зерна
Тримаю  в  долонях  обвуглених  –  
В  руках  алхіміка,
Що  плавив  золото  слів
З  олова  сірих  днів  Днів  Судного  Дня.
Останню  офіру
Вершу  вперше  не  медом  –  глиною,
Виліплюю  глиняних  коників  –  
Тіней  крилатих  вершників,
Що  скачуть  між  білими  хмарами  –  
Сонцю  назустріч  калиновому.
Мовчання.
Слухаю  його  одкровення  –  
Голос  білого  неба
Весни  давно  очікуваної
Весни  сумної.  Весни  трагічної.  
Весни  вічності.  Весни  майбутнього.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943700
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 19.05.2022

Артур Сіренко

Кам'яна мелодія

     «Відмірений  годинником  зрадливим
         Летить  у  вічність  невблаганний  час.
         Все  те,  що  може  пам’ять  розгубити,
         Цим  білим  аркушам  віддай  на  схов…»
                                                                                   (Вільям  Шекспір)

               Написав,  споглядаючи  стару-стару  світлину.  Оцю.  

Камінне  серце  Карпат  –  
Ми  його  втратили,  загубили,
Воно  розтрощилось  у  жорнах
Невблаганного  млина  Долі:
Мельник  Час  грав  би  нам  на  сопілці,
Але  поглухли  всі  сови  й  пугачі
В  долині  сірих  брил-черепах.
Кам’яне  смарагдове  серце!  
Воно  гупало,  стукало,  стугоніло,  
Тріпотіло  і  пульсувало!
Змололи  той  сяючий  камінь  
На  тьмяне  порохняве  борошно,
Спекли  з  нього  хліб  гіркий  –  
Їжте,  сумні  вигнанці,
Їжте,  співці  безнадії!
Грайте  сумні  мелодії
На  скрипках  тисових
Печалі  пташиної.
Грайте,  поки  Довбуш  новий  виросте
І  барткою  нове  серце  зі  скелі  вирубає:
Скелі  крем’яної  замшілої,
З  якої  мурувати  хотіли  браму
До  замку  –  чорного  сховища,
Притулку  всіх  неприкаяних  –  
Без  Каїна  на  ковалів  вивчених,
Але  поснули  всі  будівельники
Сном  загати  і  серпанкового  марева,
Поснули  і  будувати  їм  годі,
Колись  чи  хтось  у  тій  темряві
Горобинових  ночей  прокинеться?
А  люди  стоять  собі  
Під  дощем  осіннього  листя,
Стоять  собі  і  на  волю  омріяну
Сподіваються.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939645
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 18.02.2022

Андрій Ко

А правда своя у каждого…

Когда  плохо  -  добить  улыбательно!
Душой  не  заметить,  предательно!
Свое,  за  правильность  выдать,  предпочтительно!
В  итоге  получить  -  удовлетворительно!
Себя  успокоить,  утвердительно!
Не  видеть,  и  проще  и  снисходительно!
Себя  поддержать,  чувствительно!
Под  флагом  благих,  сострадательно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933806
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 17.02.2022

Юхниця Євген

Вчера, сегодня Новый год людей восточных

Бидон,  баклагу  и  пиалковую  ёмкость
Наполнил  для  сугреву  в  жа́роневыно́сье.
А  замали́ненные  го́голи-и-мо́голи,
Я  –  молоком  горячим,  прямо  го́рла  о́хкали.
…Скольки́х  нас  –  вылечила,  и  ещё  спасёт  –
Мобилизация  всех  знаний  предков,  мёд…

Вчера-сегодня  –  Новый  год  людей  восточных.
Я,  им,  себе,  желаю  …  целей  –  очень-очень!

31.01.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939062
дата надходження 03.02.2022
дата закладки 03.02.2022

яся

Так близько.

                                       Нині,  як  ніколи  ми  так  близько  до  Бога,  а  Він  до  нас,  що  аж  відчу-
                     ваться  Його  Дух.  Він  наповнює  Ним  кожного  з  нас,  Духом  боротьби  за
                     правду,  віру,  любов,  мир,  життя.
                                           Дух  Святий  надихає  творити,  веде  по  дорозі  спасіння,  відкриває
                         Божі  істини...

                                               Духу  Святий,  прийди!
                                               І  вселися  в  нас.
                                               І  очисти  нас  від  усякої  скверни,
                                               І  спаси,  благий,  душі  наші!

                           Отче,  во  ім"я  Ісуса  Хриса,  розп"ятого,  що  забрав  на  хрест  наші  гріхи,
                           болі,  немочі  і  своєю  смертю  смерть  подолав  і  знищив  правління  сатани,
                           і  во  ім"я  Ісуса  Христа  воскреслого,  що  воскрешає  щоразу  наш  дух,  проси-
                           мо    тебе  -  розжени  темряву  зла,  щоб  побачити  нам  світло  нового  дня.
                             

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938747
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 31.01.2022

Лютий Євген

Люди как спички.

Отчего  один  гаснет  в  чахотке,
Другой  пулю  пускает  в  лоб,
Третий  ищет  забвения  в  водке
Над  стаканом  рыдая  в  захлёб.

Вечный  страх  и  тоску  заглушая,
Топчет  свой  же  знакомый  портрет,
Не  от  этого  ль  душу  сжимает?
Его  кожаный  тела  корсет.

В  сладострастном  чаду  утопая,
От  волнений  дыша  в  невпопад,
Ищешь  ключ  под  воротами  рая
До  щелчка  взведя  палец  назад.

Дезертиры!  -  бегущие  с  поля,
Вам  не  скрытся  от  личной  войны!
От  того  напиваются  с  горя
Черным  дёгтем  медовой  луны.

От  того  ,  что  живём  словно  спички,
В  угнетенных  своих  коробках,
Только  слабый  живя  с  непривычки
Поломается  в  божьих  руках.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938724
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022

Артур Сіренко

Кристал води

         «У  серці  моєму  сутінки
             Падає  сніг  на  замети  спогадів…»
                                                                                           (Мікі  Рофу)

Цієї  зими,
Коли  думки  про  Вічність
Перетворюються  на  кристали  води,  
А  спогади  сплять  під  снігом,
Як  спить  табличка  глиняна
З  письменами  пташиними
Про  муралів  снів  та  веж  
Двох  каламутних  річок.
У  серці  моєму  сутінки  –  
До  весни,  
До  першого  підбілу  весняного,
Сутінки
Білими  плямами  на  крило  передбачень  –  
Пророцтв  жебрака  старого
Світу  на  межі  моря.
Годую  старого  крука  –  птаха  Феба
Чи  словами  про  смерть,
Чи  думками  про  Нескінченність,
Про  нетлінність  субстанції
Отої  –  нематеріальної.
Годую.  З  руки.  
Чорного  вісника.  
Агов!  Ви  –  катари,
Сучасні  альбігойці  Сарматії!  
Шукайте  собі  прихисток
В  країні  знаків  зруйнованих,
Добрі  люди  у  мандрах  –  
А  ви  у  дворище,
Де  замість  коней
Впрягають  у  сани  пустище
(Бо  зима!  Бо  таки  холодно!)
Нам  –  жебракам  з  подертою  свитою…
Хіба  грітися  шаблею,
Якщо  вже  кузні  не  розпалені,
І  міхи  діряві  зітхань  повні,
І  ми  не  ковалі,  а  бондарі  –  
Діжок  для  вина  світу  сього
У  цьому  селі  мірошників…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938637
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 30.01.2022

Артур Сіренко

Світанок сонного Сонця

У  глеки  налито  світанок
Замість  вина  снігових  елегій,
Замість  черлених  краплинок  літа,
Замість  води,  що  стає  кров’ю  лози,
Коли  майстер  наметів  пустель
І  тесля  кедрових  воріт  (які  зачиняють)
Благословляють  весну:
А  ми  отой  трунок  ковтками  –  
Питво  зимових  світанків  –  
Білих,  як  ожеледь,  гострих  як  Сіріус  –  
Голкою  в  скроню  –  зірка  холодних  вітрів
Краю  тирси  і  хліба,  криниць  і  лошат,
Срібних  як  ранок  сонного  Сонця  зими  
(Прокидайся)
Серце  моє  –  гірка  ягода.
Для  чого  тебе  зірвали  з  куща  колючого,
Для  чого  тебе  заморозили
В  озері  зозулястому  серед  січня  сухих  очеретів
(Життя  –  це  рогозовий  пух  над  водою),
Коли  крига  синіє,  а  Оріон  мисливцем  злим
Мітить    стрілою  в  кожного
Хто  світанком  зимовим  напоєний,  
Хто  сонне  Сонце  криком  мовчання  будив,
Хто  пса  білого  небесного  з  руки  годував,
Хто  снігом  босоніж  йшов
До  криниці  забутих  слів.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938357
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022

Олекса Удайко

КОВАЛІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

             [i]14-го  січня  за  церковним  календарем      –    День  Василя…
             Два  великих  співвітчизника  народилися  напередодні  свята…
             Два  велети  Духу,  котрі  віддали  своє  життя  Україні  в  ті  нелегкі  
             часи  «Комуністичної  імперії»:  Василь  Симоненко  та  Василь  Стус…  
             Вашій  увазі  пропонується  балада  про  цих  славних  синів  України  
             як  своєрідне  вітання  всіх,    кого  нарекли  цим  славним  іменем...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Qy5qnVjV-PQ[/youtube]
       [i]                                  *  *  *
[b][color="#68086b"]З  усіх  відомих  на  землі  професій
в  найбільшй  шані,  певно,  ковалі...
І  не  попи  Московії  конфесій  –
кували  шлях  Вкраїні  Василі!

Пророчачи  майбутнє    Україні,
плекали  Правду  й  Волю,  як  могли,
бо  більшовицьким  зайдам-бедуїнам*
були  ми  не  вкраїнці,  а  воли.

Й  вели  себе  чужинці  як  сатрапи,
загнавши  нас  у  “компартійний  хлів”.
Та  не  змогли  свої  мерзенні  лапи
занурити  у  душі  Василів.

                                             *  *  *  
...Один  Василь  сконав  від  ран  в  Черкасах,
відчув  бо  серцем  інший  часу  плин  -
не  загубився  він  в  “народних  масах”
й  не  з'їв  його  душі  червивий  сплін**.

Боровсся  він  з  кончиною  щосили,
як  з  клятою  комвладою  боровсь,
та  доля  й  влада  все  ж  його  скосили  –
зоря  його  упала  в  шерхлу  Рось***

                                             *  *  *
…А  ти,  Василю?..  Як  ти  міг  спіткнутись
в  копальнях  і  у  штольнях  Воркути?
Які  ти  мав  провини  і  спокуту,
чим  завинив  перед  прогресом  ти?..

І  обернувся  посохом  твій  карцер,  
бо  горде  серце  наскрізь  пронизав!
Вce  наболіле,  що  сказати  мався,
своїй  ти  Ненці  так  і  не  сказав…

                                           *  *  *
Та  зойк  ваш,  хлопці,  в  світі  не  розтанув,
безслідно  в  Універсумі****  не  зник  –
на  Сонці  скресли  кратери  вулканів
й  послали  нам  ваш  відчайдушний  крик…

Той    голос  Сонця  в  темноту  не  канув:
луна  пішла  –  як  клекіт  жуавлів!  
І  не  було  б  ніколи  тих  майданів,
не  будь  вас,  відчайдухїв  –  Василів!..
                                       _____      
Які,  о  Сонце,  ще  дало  б    уроки,
аби    дорогу  висвітити  нам?..
Єдиний  шлях  –  це  квітнуча  Європа,
хоч  платою  за  неї  є  ВІЙНА...

Вкраїні  не  блукати    манівцями,
з  дороги  Волі  й  Правди  не  звернуть!
І    Захід,  й  Схід  –  від  Дону  і  до  Сяну  –
торують  ра́зом  вистраждану  путь.

Тож  xай  куються    шпаги  і  ефеси
для  мушкетерів  –  нових  Василів!
З  усіх  відомих  символів  професій  –
нам  найдорожчий  молот  ковалів…[/color][/b]

31.12.  2015-12.01.2022
_________
*скотоводи  пустель;
**меланхолія;
***як  гадають  експерти,  Василь  Симоненко  помер  від  хвороби
     нирок  через  побиття  КГБістами  (в  КПЗ  м.  Сміла  1962  року);
****Всесвіт.

Супровід:  вісня  на  слова  В.  Симоненка
"Виростеш  ти,  сину"[/i][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936892
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 22.01.2022

Юхниця Євген

Поэты пишут для себя стихотворенья

Переписываются  с  самим  собой…
…Поэты  пишут  для  себя  стихотворенья.
И  отвечают  декорацией-строкой,
Зовя  бесе́дчика  периодично  –  гением.

15.01.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937331
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022

m@sik

КУПУЙ У СЕЛЯН

Я  до  маркету  не  йду
Звичну  взяв  торбинку,  
Все  що  треба,-  все  знайду
Я  на  ріднім  ринку...
***
Принципово  не  роблю  
Олігарху  касу,  -
І  свій  кошт  не  перешлю,  -
В  ту  із  Форбсу  масу...
***
У  Людини  я  візьму,  -
Що  сама  ростила...
Прокидалась  ще  в  пітьму
І  жуків  кропила...
***
І  соління,  і  м'ясне,  
Й  сир  у  павільйоні...
Тягне  гроші  дать  мене,-
В  трудові  долоні...
***
Як  чекаю  вихідних,  
І  вже  так  роками,  -
Все  купую  у  своїх,  -
Й  пофіг  на  реклами
***
Не  чекай  мене  Ашан,  
Й  акції    та  й  знижки,  
Слава  Богу  вибір  дан,  -
Йдуть  на  ринок  ніжки...
***
Хай  бабуся  за  мої  -
Шоколад  онучці...
Ще  й  лишаю  чайові,  
Взяв  картоплі  в  кучці
***
Я  у  маркет  не  ходжу,  
Є  на  те  причини,  
Й  Вам  скуплятися  кажу
У  простой  Людини...
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937081
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 16.01.2022

Юхниця Євген

Хто ми вірусам й бактеріям

Віруси  з    бактерій-академій
Собі  виростили  зоряні  системи:
Нас,  підводних  і  наземних
Риб,  людей,  рослин,  тварин.
Вмотивували  нас  на  рухи
Закохані,  мисливські,  муху.
 Й  подорожують  в  нас  -  в  машинах
Із  кванто-інтелектом  за  кермом.
…Для  них  –  їмо  і  живемо́.
Людина  теж  колись  навчиться
Планетно-зоряні  союзи
Штовхати  в  напрямки  водиці,
Й  утворювати  сонці-кузні.
З  кометами-птахами  залітати
На  вільні  поки  від  нас  тракти….

11.01.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936623
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022

Літератор

Случай в самолёте

-А  какие  художественные  картины  можно  здесь  посмотреть?
-О,у  нас  большое  разнообразие  фильмов:"Экипаж","Змеи  на  борту","Зелёный  ад",
"Потерянный  рейс","Ночной  рейс","Полёт  феникса","Воздушная  тюрьма","Воздушный
маршал","Пассажир  57","Аэропорт  77","Схватка","Турбулентность"...
-Спасибо,что-то  перехотелось...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936634
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022

Малиновый Рай

ДЛЯ ТЕБЯ

Я  тебя  накормлю,
я  тебя  напою,
я  тебе  пропою
песню  жизни  мою.

давай  вместе  слова
для  куплетов  найдём,
песню  жизни  вдвоём
в  унисон  пропоём.

буду  словом  твоим,
будешь  нотой  моей,
будем  звуком  живым  
петь  как  тот  соловей.

я  тебя  обниму,
приласкаю  тебя.
в  своё  сердце  приму
всей  душою  любя.

будешь  музой  моей,
будешь  счастьем  моим,
вместе  петь  веселей,
вместе  счастья  хотим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936324
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 08.01.2022

Юхниця Євген

Интригою, как домовой…

Опорний  пункт,  порой  –  карман.
Незащищённый,  как  аватар
На  безпарольных  профилях  доверчивых.
Они  –  наводчиками  мечены.
…Застёжки,  пугвицы  –  достойны
Реальных  грамот  анакондных!
Вот,  только  крепости  порой
Сам  открываешь  на  постой
Кого-то,  кто  себя  с  тобой
Интригою,  как  домовой
Изменит  мысли  койки.

07.01.2022г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936196
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022

Олекса Удайко

І МЕНІ УРІЖТЕ

             На  здоров’я  їжте  і  мені  уріжте.                              
                                                                           Приповідка
     [youtube]https://youtu.be/XkDQ8YOQAVA                  [/youtube]                                        
[i]  [b]“на  здоров’я  їжте,  
та  й  мені  уріжте…”
як-то  мудро  скаже,
мов  на  хліб  намаже!

цю  народну  мудрість
втямкували  “слуги”*…
вдячні  вони  будуть,
не  дай  Боже,  вдруге    

хочеш  обирати  
слугів  креатуру  –
у  конверті,  брате,
Зѐ_Лена  копюра,

а  комусь  лиш  гречки
вповні  вистачало,
а  як  суперечка  –
докладали  й  сало

наші  олігархи  –
ті,  що  нас  годують!  –
важливіші  “архи”:
як  захочуть  –  взують

з  сотню  депутатів,
а  то  й  Прєзідєнта,  
хоч  без  автоматів  –
не  без  резидента

то  ж  гляді́м  закони**,
що  оберігають
годівців...  До  скону
біс  їм  помагає![/b]

29.12.2021
________
*  CЛУГА́  (у  феодальному  та  буржуазному  суспільстві  –  
людина  для  особистих  послуг  у  домі  магната,  поміщика,  буржуа  і  т.ін.),  ЛАКЕ́Й,  КАМЕРДИ́НЕР,  ПРИСЛУ́ЖНИК,  СЛУ́ЖКА  заст.,СЛУЖНИ́К  заст.,
СЛУЖИ́ТЕЛЬзаст.,ПОСЛУ́ГАзаст.,ПАХО́ЛОКзаст.,ПОПИ́ХАЧзаст.,  зневажл.,  
ПОСЛУГА́Ч  діал.;  ДЖУ́РА  іст.  (зброєносець  козацької  старшини  в  16-18  ст.)  ст.),  
ЦЮ́РА  діал.;  ЧУ́РА  діал.;  КОЗАЧО́К  (хлопчик-лакей  у  поміщицькому  домі  часів  
кріпосництва  в  Україні);  ХЛО́ПЕЦЬ  заст.  (слуга-підліток,  “мальчик  на  побегушках”);  
ЧЕЛЯ́ДНИК  іст.,ЧЕЛЯДИ́Н  іст.,ЧЕЛЯДИ́НЕЦЬ  іст.  (належний  до  челяді  феодала)  феодала),  ГАЙДУ́К  іст.  (виїзний  лакей);  ДВОРО́ВИЙ,  ДВОРА́К  розм.,  ДВОРЯ́К  рідше,
О́БШАР  збірн.,  певно,  від  дієслова  ОБШАРИТИ,  ВИВЕРНУТИ  КИШЕНІ  “народа”,  $$).

**горезвісний  “Закон    про  олігархів”.

На  світлині  автора  –  прилучанин  Петро  Сердюк
на  альтернативному  “параді”    24.08.2020  року.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935314
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 01.01.2022

Міла Перлина

МАЛА І ДОРОСЛА ДИТИНИ

У  глибині  душі
В  нас  живе  мала  дитина,
Яка  завжди  в  пошуках  Добра.
З  роками  вдалечінь
Ваблять  мрії  ...
І  час  до  них  знову  поверта
З  народженням  дитини,
Коли  дзвенить  щасливо  сміх,
Коли  разом  
У  небо  запускають  
Повітряного  змія...
Безмежна  радість
 Заповнює  все  людське  єство:
Як  гладить  по  голівці
Рідна  ненька  мале  дитя
І  до  серця  пригорта...
Бо  саме  від  них  кожноденно
Дорослі  вчаться  по-справжньому  
Цінувати  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781209
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 01.01.2022

Юхниця Євген

Новорічне послання - тобі…

Хвоїнки  пухнасті,  розлогі,
Посипані  лоскотом-снігом
Хтось  вдома,  а  хтось  у  дорозі
Стрічає  Рік  Тигра  дослідного.
…Шляхи  їм  –  привітні  колиби,
Гостинні  палкі  хазяї,
Дзвінки  рідних  довгі  й  потрібні,
Короткі  послання:  «Тобі…!»

03.12.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935469
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 31.12.2021

Юхниця Євген

Это был успешный год

Это  был  хороший  год.
Был  он  лучше,  чем  -  тот,  тот…
К  счастью  –  не  налил  цистерн
Стратегических  потерь.

Но  приходит  Новый  год.
Будет  –  ещё  лучше,  вот!
Неожиданно  совсем  -
Пал  удачей  горный  снег.

Это  был  конкретный  год.
Ни  вор,  ни  перерасход.
Не,  запястьям,  щёлк  -  браслет,
А  приход-бронижелет….

Но  приходит  Новый  год.
И  он  больше  вновь  несёт!
На  задуманный  доход
Умножает  сто  раз  год!

Это  был  зачётный  год!
С  дружбой,  кругооборот,
Превратя  обиды  в  крем.
Удалось  быть  нужным  всем.

Но  приходит  Новый  год.
Будет  златом  -  кислород!
И  раскроются  цветком  -
Мир,  способности,  гуськом!

Это  был  радушный  год  -
Настоящий  разворот
К  пониманию  добра
От  людей,  лучей,  костра…

31.12.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935468
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 31.12.2021

Юхниця Євген

Знаходить молодь новорічні туси

У  лаунж  барах    караокових  коктейлів
Під  живу  музику  зі  сходами  над  стелями.
Серез  яскравих,  знаментих  і  достойних
Знаходить  молодь  новорічні  туси  гронні.
…І  біля  стильних  незнайомих  й  назнайомців
Собою  бути  складно  спершу,  але  сяйва
Несуть  на  танц.майданчик  ще  в  старому  році,
А  повертаєшся  –  натхненною  виставою:
...Дорослі  юні  –  кращі  новорічні  гості!

03.12.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935374
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021

Юхниця Євген

Новый год спешащий не даёт грустить

Мы  считываем  запахи  опасностей
С  мюонов  приближающихся  бурь,
Землетрясений  и  исполненных  предательств,
С  решения  расстаться,  с  амбразур.
…Вот  и  сейчас,  как  будто  бессознательно
Мы  знаем  уже  –  кто  нам  основательно…
…Да  Новый  год  спешащий  не  даёт  грустить:
У  нас,  день-два,  и  …сказка  –  впереди!

28.12.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935377
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021

Юхниця Євген

Зваблені снігурки Дід Морозами

А  скільки  було  зваблено  снігуроньок
Працюючими  з  ними    Дід-Морозами…
На  що,  красуні  з  планами  і    косами,
Замрійно  усміхаються  відлунню.
...Заносяться  у  пам'яті  з  галактик
Подіями  -  на  легких  коліщатах...

Майданчики,  затіяні  нагоди    спілкуванням…
…Поетам,  кажуть,  слід  і  віршуванням  -
Шукати  зали  й  сцени  для  єднання.

14  -  25.12.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934881
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021

Zorg

Углем по серому

Закипел  туман  над  полем.
В  небе  точкой  сизый  кречет.
Черным  углем  на  раздолье
Я  разбавлю  серый  вечер.

Взор  очей  твоих  влюбленных
Размешаю  с  черной  краской
На  палитре,  разведенной,
Что  горчит  калиной  красной.

Мне  ту  горечь  залпом  выпить,  
Позабыв  про  все,  что  было.
Под  накидкой  серой  выпи,
Разглядеть  весь  мир  унылый.

Стать  ли  узником  покорным
В  этой  серости  безмежной?
Или,  может,    краской  черной,
Мне  добавить  штрих  небрежный?

Жаль,  что  смертному  негоже
Лезть  в  эскизы  ипостаси.
Только  тот  поэт,  кто  может
Выбирать,  в  какой  цвет  красить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933758
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021

Юхниця Євген

Перемены, как нестойкие духи

Перемены,  в  которые  не  верится…
А  они,  как  -  новые  стихи:
То  приходят,  то  уходят,  то  мерещатся
То  –  от  мух  как  надоедливых  от  них.
То  летучи,  как  нестойкие  духи,
То  разрывают  строго  в  противоположность,
Где  всё  прошлое  за  миг  –  травою  скошенной…
Кадры  в  памяти  -  затоптанные  мхи.
…О  вы,  мысли  переменной  чепухи…

04.08    -  12.12.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933726
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021

Олекса Удайко

СВОЄ І НАШЕ

             Усе  у  порівнянні  і...  
             поєднанні...
[youtube]https://youtu.be/pmoYP_QvGsM[/youtube]
[i][b][color="#098894"][color="#055b66"]СВОЄ  І  НАШE

Своє  і  наше  –  як  то  все  не  сплутати  ,
як  розділити  вcе  у  час  журби?  
Нам  би  радіти  власному  теплу,  а  ти
шукаєш  ярмис  від  нашесть  юрби.  

Й  безсилою  здається  контрацепція  –
чужинське  нам  вже  в’їлося  в  крові…
Нам  би  підняти  людськості  концепції  –
вони  ж  у  нас    покояться  в  траві!

І  щоб  в  житті  ні  перед  ким  не  прогинатись,
й  не  бути  нам  такими,  як  ми  є,
пора  вже,  витуривши  іноземну  на́пасть,
збагнути  все  до  рисочки  своє.

І  жити  так,  щоб  жоден  гнус  бруднющим  носом
підмурок  наш  уже  не  підточив,
і  щоб  не  пхав  його  у  наше  тепле  просо  –
у  злодія  нема  на  те  причин!

Своє  і  наше!  Дві,  як  кажуть  в  нас,  різниці!  
Своє  і  наше?..  Зайвий  жоден  спір:
своє  –  то  благодаті  Божої  зірниці,
а  наше  –  то  вода  з  Карпатських  гір!

Любімо  ж  ми  своє,    хранімо  вельми  наше  –
обидвоє  –  як  рідні  два  крила...
Щоб  парувала  на  столі  весела  каша,
шануймо  все,  що    Ненька  нам  дала.
[/color][/color][/b]

7.12.2021
_______
Про  своє  і  наше  краще  читати  в  супроводі  пісні
Славка  Вакарчука,  який  підгледів  задум    віріша.

Світлина  із  мережі  Інтернет...[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933261
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 10.12.2021

Шон Маклех

Керманич пасифлори

         «Скажи  мені,  керманич,  без  облуди
             Це  кучерів  її  проміння  золоте
             Чи  повна  ніжності  роса  туману
             Що  впала  тут,  на  квіти  пасифлори?»
                                                             (Оскар  О’Флахерті  Вайлд)

Я  гадав  пасифлора  –  то  квітка  пристрасті,
Але  то  човен,  що  пливе  океаном  годинників,  
Де  велетенські  каравели  дерев  минувщини
Пливуть  без  керманича  до  гавані  Судного  Дня.
Людина,  що  вдягнена  в  чорне  казала  мені,
Що  це  квітка  страждання  одного  теслі  якого  вбили
Люди,  які  шукали  у  сутінках  слова  про  сніг,
Але  я  довідався,  що  це  дерев’яне  пустище
Для  пастуха  з  очима  сірими,  що  пливе  (ні,  летить)
Рікою  квітучою,  якою  блукає  чапля  (чалап-чалап),
Роса  туману  одягом  назбирана,  по  краплі  в  келих
Вичавлена  (що  не  проминув  нас,  хоч  і  просили  –  
Не  проминув).  Добре  хоч  плисти,  з  ріки  та  в  море  –  
Солоне  як  сльози,  вітрило  з  грубої  пряжі  зіткане,
Змережане  –  з  синього  льону.  І  добре,  що  є  керманич  –  
Я.  
Керманич  човна-пасифлори.  І  вдосталь  роси.  Туману.  
І  людей,  що  бредуть  травою,  росою,  пагорбами
Смарагдовими.  А  як  допливу  –  мені  то  пустелею
Блукати  –  не  йти.  Стежку  шукати  –  знайти.  Або  ні.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933356
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 09.12.2021

Юхниця Євген

Два сильних в світі - про Україну багату

Два  сильних  в  світі  розмовляють
Про  Україну  чорноземну.
Й  знатимемо  достеменно  –
Чи  захистить  нас  Божа  Ляля…
…Ми  тільки  й  можемо  молитись
І  мускулити  міць  держави,
Яка  й  колись  була  колискою
Мам,  дідусів,  добра  і  слави!

07.12.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933220
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Юхниця Євген

Ёлочки срезанные ждут ребячего восторга

Ёлочки  срезанные.
Ждут  все  -  помпезного
Подиума-отношения.
Но  …их  должны  выбрать  бережно.
…Чего  то́лько  не  пе́ренесли:
И  срезанья,  бросанья  на  пни,
И  сжиманья-связа́ния  сеткой,
Стелажами  лежания  в  клетках.
…Ёлочки  срезанные
Ждут  хотя  бы  помпезного
Отношения,  с  селфи,  особого!
…И  честного  ребячьего  восторга.

08.12.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933219
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Юхниця Євген

День Сварки хоча б раз на рік

Бува,  чекають  й  офіційного  Дня  Сварки:
Ото  дадуть  свободи  язику  ще  зранку!
Чугунну  пам'ять  потренують  і  згадають
Усі  чужі  нестерпні  вчинки,  шпильки,  «дайки»…
…Могутні,  сядуть  за  десерт  без  алкоголю:
Немає  через  що  мовчати  –  чи́стово́ля!  
…Й  без  метушні  -  роки  виглядувати  стирині,  
Коли  настане  день  пробачень  і  примирення…

05.12.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933100
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021

Юхниця Євген

Снежок настойчив и напоминает грот.

И  дождь,  и  снег  -  и  то,  и  то  –  вода.
Да  нервный  дождь  несдержанный  сильнее.  
Снега,  стихами,  не  уходят  в  никуда,
А  дождь  стучит  и  отползает  змеями.
Снежок  настойчив  и  напоминает  грот.
Гуашью  -  перед  всеми,  пышно-мягкотелый.
А  дождь  -  или  замкнётся  в  лёд,  
Или  сбежит  в  глубины,  будто  бы  и  не́  было.

07.12.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933099
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021

Юхниця Євген

Паморозь і слизько

Заморозило  сходи  і  куряву.
От  і  оченьки  в  паморозь  щуримо:
Зупинилась  бабуся,  бо  ковзає.
Пішаки,  театральними  позами,
Рукавичками  –  до  арматурин,
За  автівки,  зненацька,  тримаються,
А  ті,  інколи,  пікають  цяцьками.
…От  би,  біля  кав'ярні  вдалося  -
Нас  з  колесами  припаркувати
І  смаколиком  здобним  і  млостим
Заїдати  ковзкі  льодо-скати.

05.12.21р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933033
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021

Юхниця Євген

Затмения в Стрельце нам нашептали

Спокойных  уважительных  признаний!
Почтений,  пиететов.  И  респектами
Затмение  в  Стрельце  относит  сани
От  прошлого  сомнительного,  ветом,
К  задумываниям  переизданий,
Реализация  которых,  всем  –  дыхание!
...И  совести,  спокойные  приветы
Передают  нам  сразу  пониманием
Нас  -  миром,  окружением  планетным.
...Когда  необходимо  -  пропето,
То  равновесие  руководит  рассветами.

04.01.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933032
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021

Артур Сіренко

Сховок

                     «…У  лісі  сховайся,
                             Щоб  навчитися  синім  словам
                             Що  сплять  у  хмарах,  жолудях,  мушлях…»
                                                                                   (Федеріко  Ґарсіа  Лорка)

Ліс  не  сховає  –
Він  поглине  як  море  –
Зелене  море  листя  і  шуму,
Жовто-багряне  море  осені
І  чорно-біле  море  зими.
Хіба  до  весни  дочекаєшся?  Ти.
Воно  ж  проковтне,  поглине  –
Море  стрімких  знаків  оклику,
Де  замість  риб  їжаки.
Не  сховає.  
Хіба  вириєш  заступом
Не  сховок,  а  схрон.
І  будеш  дивитись
Свої  сни  кольорові,
В  яких  синій  заєць
Говорить  вірші
Словами  синіми  –
Наче  оте  румовище  д’горі  –
Румовище  мрій.
Чи  то  сподівань.
Отака  тарапата.
І  будеш  слова  колисати
Сині  як  казка.  Яку  не  забути.
Не  стерти  із  пам’яті,
Як  стирають  абетку
Написану  крейдою
На  чорній  сторінці  життя.
Хіба  закарбуєш  одвічне:
На  мертвому  дереві  знак:
Сокіл,  що  лине  в  піке  –
Тризубаний  знак  партизана.


(Світлина  автора  віршів)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933030
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021

Evgenij_Kedrov

Наше місто славетне, Київ

Автор:  Евгений  Кедров
Лирика  /  гражданская

Наше  місто  славетне,  Київ,  
Наша  велич,  столиця  одвік,  
В  серці  кожному  відголос  милий,  
Ми  з  тобою  від  роду  вовік  

Ти  є  стерджень  всієї  Держави  
Над  Вкраїной  здійнявся  всієй  
Ти  мощами  Печерської  лаври  
Освятив  землі  клаптик  цей  

Споконвік  своїх  церков  дзвоном  
Підіймав  український  люд  
Тебе  славлять  від  Сівер-Дону  
До  Дунаю,  наш  Київ,  всюд  

Ти  є  матір  земель  слов’янських  
Ти  хрещений  їм  батько  всім  
Ти  від  всяких  навал  басурманських  
Захист  певний  і  третій  рим  

Згуртувалась  тебе  навколо  
Україна,  бо  є  ти  міць  
Не  здамо  ми  тебе  ніколи  
Не  відступимо  від  границь  

Не  здамо  ворогам  кордонів  
Як  колись  Сталін-вождь  зробив  
Не  відчуєш  свого  ти  стону  
Та  підривів  церков,  дзвіниць...  

Хай  сади  твої,  вулиці,  сквери  
Зеленіють,  яскраво,  цвітуть  
Хай  настане  новітняя  ера  
Я  за  тебе,  наш  Київ,  молюсь  

Хай  взлетиш  ти  на  нові  висоти  
Станеш  знову  як  був  миру  центр  
І  там  будеш,  наш  Київ,  доти  
Як  настане  буття  нових  ер!  

31.07.2010  


©  Евгений  Кедров,  2010
Свидетельство  о  публикации:  №  6963-174612/20101016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237791
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 05.12.2021

Юхниця Євген

Соки нестримані

Тебе  впустити  в  свою  тишу
хочу.
Яка  …під  снігом  -  вишня
щоночі.
Всередині  –  соки  нестримані,
зовні  -
Захищені  сили,  ...зачинені.
…Ой,  ні….

02.12.21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932936
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Юхниця Євген

Модельный бук на шкатулке

Девочка  одежду  шьёт  для  куклы
Пальчики  исколоты  иголками
Абажур  висит  над  лампой  тусклой
И  неровно  выстрежена  чёлка.
…Линцевала.  И  лоскутики  к  лоскутку.
Теперь,  её  модельный  бук  -  у  всех  изысканных.
А  Она  и  до  сих  пор,  сначала,  …кукле
Визуально  примеряет  ризы  мысленно:
К  той,  своей,  что  просыпалась  на    шкатулке
Раньше  модельера  будущего,  …признанной!

03.12.21г

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932935
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Не Тарас

Креативний підхід.

Треба  правильно  торги  вести,
це  звичайно  ціла  наука,
є  продавці,а  значить  і  покупці,
ще  є  товар  цікава    штука.

Той  продає,інший  купує,
напевно    вигідно  двом  сторонам,
навар,товар,а  хтось  блефує,
але  в  кінці  ударять  по  рукам.

От  і  сьогодні  попит  був,
у  чоловічому  метал-салоні,
за  шліфмашиною  чоловік  прибув,
я  ж  був  присутній  при  розмові.

Сивим  світив  почав  розмову:
"Я  тут"болгарку  потужну  замовляв,"
"Так  ось  вона"бомба"  для  дому,
платіть  скоріше  в  касу  нал"

"Та  я  ж  нічого,я  не  проти,
от  тільки  б  зразу  щоб  прилить,"
господар  в  темі:"Пане  прошу",
пляшка  на  стіл,  в  келих  дзюрчить.

Як  вже  прилив,то  посмілішав:
"Я  б  іще  скидку  попросив",
і  продавець  душа  добріша,
відслинив  йому  аж  сто  грин.

Тут  уже  й  я  репліку  кинув:
"Щоб  працював  цей  апарат,
треба  сто  грам  пить  для  почину,
буде  служити  вічно  брат".

Поговорили,ми  ж  не  баби,
без  серіалів,без  борщу,
всі  задоволені,всі  раді,
про  це  вам  чесно  я  пишу.

Коли  піходиш  креативно,
сто  грамів,скидка-бонус,
буде  продажа  позитивна,
та  ще  й  навар  підніме  тонус.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933013
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Артур Сіренко

На щиті

                 «На  щиті  він  несе  
                     Твій  смеркаючий  усміх,
                     Пришпилений  
                     До  ворожого  стягу  зі  сталі…»
                                                                                       (Пауль  Целан)

Я  повернусь  
У  край  наш  овечий
На  черленім  щиті,  
Що  триматимуть  міцно
Втомлені  руки  моїх  побратимів,
Я  повернусь,
Коли  вогняний  світанок  
Торкнеться  пальцями  променів
Білого  марева  вишень
На  щиті,  що  створив  Гефест  –  
Син  Гери,  вихованець  Фетіди
(Заграва  –  
Там  тужавіє  серце  Неба,
Там  тамтами  Галактики  –  
Ритм  Гелонів).
Згадайте:  
Стежинами  пролісків
Йшли  ми  на  Схід
Дорогами  мідними,  дорогами  номадів
Сірооких  сколотів.
На  прощання  коваль  
Трьома  чорними  смугами  
Плямував  і  мені  сагайдак.
Як  колись  за  Сулою  
Коні  били  копитом,
Чорне  Сонце  пророчило  битву,
Сокіл  кричав  –  там,  де  блакить.
І  не  знав  кожен  з  нас,
Що  холодна  вода  чаші  снів
Бузиною  забарвлена,  що
Час,  наче  пес,  ковтає  хвилини
З  руки.  Із  долоні.
Хвилини,  які  віднайшли
Ми.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932643
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 03.12.2021

Юхниця Євген

За завтраком встреча необыкновенная

Вот,  если  б  ты  зашла  ко  мне  на  завтрак.
Он  стал  бы  необыкновенным,  встречей.
И  я  б  не  замечал  на  дверцах  трещины.
И  перестал  бы  мысленно  со  всеми  разговаривать.
И  представлять  цистерны  главного  балласта  субмарин.
И  вспоминать:  в  каких  продуктах  –  каротин.
…Хотя  наверно  ты  считаешь:  Нужно  звать  попроще,.
Да  я  от  мыслей,  словно  отстоял  всенощною  

25.10  –  25.11.21.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932719
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 03.12.2021

Олекса Удайко

ГіРЧИТЬ

             А  таки  гарчить...
[youtube]https://youtu.be/gtIKHiRnGJ0[/youtube]
[i]Як  хороше,  коли  звучить  
своє,
звучить  ,    милуючи  і  слух,  і  серце.
Та  поміж  нас,  гляди,    ще  й  враже  є…  
Тремтять  піджилки,  
вкутані  у  берці,
коли  чуже  почую,  що  на  часі:    
тим  "языком"  вбивають    на  Донбасі,
дівчат  і  хлопців  зле  катують
за  те,  що  дома  не  ночують.  
В  душі  ж  не  той  вже  квас  –
сплюндрований  Донбас!

Гірчить,  
коли  за  мить
почую  річ  ту  Раші…
І  хочеться  такої  кваші,
щоб  ні  один…
отой  пихатий  «господін»
вже  не  топтав
ромашки  наші.

…Але  в  мені  буває,  
як  почую
злеліяний  в  тайзі,  відбірний  мат,
вердикт  душі  напрошується  
всує:  
який  іще  буває  серцю  компромат?
Й    спитати  хочу  на    «общепонятном,
словесности  послабив  удила;,
«Какая  с…  
мать  
в  страданьях  неотвратных
такого  вот  балбеса  родила?»

Й  немає  вже  ніскілечки  надії  –
Всевишній  бог  
мовчить!
Та  на  такі  слова  і  дії  
мій  пес  уднУ*  
гарчить…

26.11.2021
_________
*всередині.
світлина  автора  -  "мій  пес",  
що  вже  не  гарчить,  на  жаль,  -
убили  такі,  як  "херої"  мого  твору.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932054
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 03.12.2021

Не Тарас

Вільна любов

Ота  вільна  любов  ,що  розкутість  несе,
прилетіла  в  село,  котить  хвилею,
і  сусідка  моя  ,що  новини  пасе,
збилась  з  ліку  уже  сходить  піною.

Щогодинні  прогнози  видає  ОБС,
попід  хати  побігли  доноси,
у  сльозах  слабаки,а  у  інших  лиш  стрес,
бо  цей  вірус  любовний  все  косить.

Була  кріпка  сім"я  і  у  шлюбі    давно,
раптом  жінка  рвонула  наліво,
чоловік  не  стерпів  до  кумасі  пішов,
і  тепер  поміж  ними  знак  рівно.

А  оцей  зовсім  скромний  теж  залетів,
знайшов  любку  з  далекого  краю,
а  для  жінки  старинний  мотив:
"Я  тебе  і  дітей  не  кохаю.

Чомусь  ферма  інтригами  тільна,
кожний  день  несе  новий  сюрприз,
дві  свинарки  гульнули  із  циганом,
і  тепер  в  них  потрійний  союз.

Інший  двох  своїх  діток  і  жінку,
проміняв  на  трьох    хлопчаків-лобуряк,
закохався  в  худеньку  лозинку,
та  "причіп"  не  потягне  ніяк.

На  багатство  Віталька  запав,
біг  як  лось  до  хтивої  діви,
він    раніше  лиш  їв  і  спав,
а  тепер  від  роботи  скиглить.

Тесть  у  плуга  в  полі  запріг,
на  городі  ним  править  теща,
він  раніше  і  думать  не  міг,
що  в  любові  є  зуби  і  клешні.

Упроцентах  зовсім  небагато,
але  ж  вірус  і  ліків  немає,
в  когось  сльози,а  в  іншого  свято,
в  той  вогонь  хтось  дрова  підкидає.

Я  моралі  читати  не  буду,
бо  присутнє  тут  слово-любов,
з  кимось    грається,з  іншим  блудить,
різні  групи  ,і  різна  в  нас  кров.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932364
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Лютий Євген

Крайние дни

Чем  ты  припудрилась  темная  улица?
Низко  ведя  облаков  караван,
К  жёлтому  свету  фонарному  тулится
Белою  дымкой  вечерний  туман.

В  призрачном  мареве  где-то  аукнется!
Тощие  капли  спадая  искрят,
Капают  с  веток  на  мокрую  улицу
Крайние  дни  моего  ноября.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932091
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021

m@sik

Троя

Мій  бетонний  краю,  
Я  не  позабув...
Завжди  пригадаю,  
Де  б  я  сам  не  був
***
Завжди  повертаюся,  
Як  без  Тебе  Я?
Тут  грішу  і  каюся,  
Доля  тут  моя...
***
Фестік  жде  з  Цвєтайкою,  
Парк  Мій,  й  БальзакА...
МАФ  із  наливайкою,  -  
Жде  на  дурака...
***
Жде  Сільпо  на  Драйзера,  
Скрізь  де  я  гуляв,  
Й  ринок,  де  у  айзера  -
Овочі  купляв...
***
Де  в  графіті  шістнарі,
Наркота  в  закладках,  
До  ранкової  зорі,  
Є  бухло  в  палатках...
***
Пестить  небо  ТЕЦ  труба
Аж  до  посивіння,  
Й  підростаюча  юрба,  
Лускає  насіння...
***
Та  і  бабці  у  дворах,  
Помічав  я  часом....
Не  сумують  у  роках,  
Часто  із  півасом  ...
***
І  погодьтеся,  авжеж...
Занесло  на  Трою,  -
І  вже  звідти  не  втечеш
То  навік  з  Тобою!
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930525
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 26.11.2021

Артур Сіренко

Дні глухої осені

                                         «…  Там  мрію  чеканять  інакше,
                                                     Ніж  тут,  де  міняють  в  пітьмі  
                                                     Забуття  й  чудотворство…»
                                                                                                               (Пауль  Целан)

Дні  завершення  осені  –  
Наче  мальовані  амфори  
В  які  забули  налити  вино.
Лускокрила  епоха:
Все  так  ефемерно,
Таке  нетривке
Все  –  навіть  істин  абеткових  рій,
Тих,  маленьких,  банальних,  зачовганих
Наче  сандалі  дивака  Архімеда,
Що  снив  Сіракузи  як  берег
Сліпця  Поліфема.  І  деспота  мідного.  
Істин
Які  як  монети  з  дельфіном  на  золоті.
Коли  осінь  глуха  –  
Я  помираю,
Стаю  нерухомим,  німим:
Навіть  мім
Сказав  би  відверто  деревам  
Поснулим  і  голим,
Тільки  не  я  (бо  мовчу),
Бо  кров  тужавіє  і  гусне
В  епоху  метеликів
Коли  осінь  глуха,
Бо  небо  синіє  чужим,
Бо  хризантеми  біліють  крижинами,
Бо  час  помирати
Співакам-цвіркунам
До  весни.  


(Світлина  автора  віршів)
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931896
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021

Юхниця Євген

Над Києвом почервоніло небо

Червона  кров  
Над  Києвом  на  ніч
Гойда́лась  зверху  океаном  фуксій-хмар.
Дивлю́сь,  з  метро:
Вверх  –  полум’яна  піч,
А  низ  –  в  клапти́нках  листя  на  бруківці,  арками.
…Здавалося,
Я  -  між  сердитих  військ,
Які  стискають  межипострільну  нервозність.
--Так,  Київ,  сяй!,  -
Нестримано  хтось  звівсь,  -
Маджент*  -  прикмета  не  війни,  а  сяйв  морозу…

11.11.21р.  (  «Червоноколірне  небо  над  Києвом»  )

*Маджент  -  червоний  колір  від  змішування  червоного  та  синього  кольорів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931726
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021

Юхниця Євген

Деревья частички шлют на тучки для снежинок

Придаточные  корни  от  побегов.
И  боковые  с  че́хликом  на  кончике
Тревожатся  перед  зимой  с  доспехами
В  земле,  что  не  промёрзла  пока,  сочная.
…Они  частички  шлют  на  тучки  для  снежинок
От  веток  и  стволов  рабочих  летних  -
И  снежные  доспехи  зимы  длинной
Падут  к  ногам  корней,  согреют  кошмой  белой.
…Зимой  ли  -  корни  лишь  поло́шатся,  прорабами?
Или,  как  люди  -  от  всего,  что  непредвиденно,  внезапно…

22.11.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931725
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021

Юхниця Євген

Невже коханка й сину підійде?

Шахматний  принт,  і  рослинні  мотиви
Є  цьогорічними  брендами  див.
А  у  сім’ї,  хоч  проси,  не  проси  -
Надписи  …аж  до  п'ят  носить  мій  син.
…Тільки  коханка  моя  розуміє
Мо́го  нащадка,  ні  я  ж,  ні  дружина
Вщерт  не  сприймаємо  стиль  сина  віп-ний.
…Й  в  сина  стає  у  очах  -  дивовижною
Па́сія  мо́я,  така  самостійна,
Творча  і  повна  шалених  ідей.
…Та,  невже  –  й  сину  …вона  підійде?

16.11.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931616
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021

Юхниця Євген

Изюм, рахат- лукумы В трюмах возят капитаны

Сказку  на  ночь  мне  придумай
О  стране  котов-  гурманов,
Где  изюм,  рахат-  лукумы  
В  трюмах  возят  капитаны,
И  заботливые  руки
Сказку  отсылают
Первоза́морозком-утром  -
Мамам,  деткам,  прибауткой,
Праздником-онлайном:
Впереди,  в  ударе  –
Праздничный  декабрь!

15.11.21г

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931615
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021

Юхниця Євген

Не заслуживший казнь пацан

Иногда,  в  убийстве  старым  -
Молодого  щеголя́,
Проявлялись  годы-шквары
Беспросветности  угля.
…И  не  поверивший  ещё́  в  смерть,
Не  заслуживший  казнь  пацан
В  глазах  терпевшего  несносности,
В  глязах  стрелявшего  –  стоп-кран…
…Плач  мамы  и  не  остановишь,
И  не  уменьшишь,  когда  сын
Убит  –  хоть  кем,  плохим,  хорошим,
От  войн,  за  палку  колбасы,
Не  важно  –  почему.  Часы
Пробили  боль  грозы.  

19.11.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931405
дата надходження 20.11.2021
дата закладки 20.11.2021

Артур Сіренко

Сині квіти самотності

                         «Пустотіле  дворище  життя.  В  димотязі
                             Цвіте…»
                                                                                                                   (Пауль  Целан)

Квіти  самотності
Вирощую  на  кам’яних  плитах  –
Уламках  гранітних,
Що  колись  були  монументом
Мрії.
Сині  квіти  пустельника  –
Такі,  як  шматочки  Неба,
Такі,  як  зіниці  Кроноса,
Наче  цятки  волових  очок
У  траві-мураві  забуття
В  якій  загубили  слова
Люди  човнів  і  тенет:
Люди  пустелі  моря:
Мовчазні  наче  слід
На  вогкім  кротовинні,
Люди,  які  зробили  собі  з  водоростей
Подушки.

Подвір’я  життя  прожитого  марно
Чіпляється  наче  мушля  жадібна
М’якуна  безокого  і  слизького
До  тіней  димарів.
Там  згоріло  все  справжнє.
В  пічках  будинків
Де  ніхто  давно  не  живе.
Не  пихкає  люльками,
Не  читає  апокрифи,
Не  говорить  абсурд
І  не  дихає  пилом  планети.

Козлоногий  флейтист
Якось  сказав  мені
В  тіні  крислатого  дубу,
Що  я  марно  живу  тут.
Дарма.
Краще  грати  на  скрипці…
Чи  на  кіфарі…
Чи  майструвати  іграшки
Для  кошенят.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931044
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 16.11.2021

Рунельо Вахейко

Не тревожь никого…

Не  тревожь  никого  ранним  утром,
В  час,  когда  дозревают  сны.
И  поступит  проснувшийся  мудро,  -
Не  нарушит  ничьей  тишины.

Только  птицы  с  утра  могут  кликнуть
Чистым  голосом,  как  никто,
С  тем,  чтоб  к  жизни  по-новой  привыкнуть,
Жизнь  любить,  несмотря  ни  на  что.

Будет  утро,  -  и  можно  рассчитывать,
Что  пробудится  снова  душа,
День  встречая  с  глазами  открытыми,
Где  дано  ей  решать  и  свершать.

И  по  сути  -  простые  расчёты,  -  
Рано  вставший,  всегда  будет  прав,
Птиц  увидев,  что  местность  прочесывают
В  поднебесье,  в  листве,  среди    трав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930910
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021

Шон Маклех

Ніч пророчих вогнів

                           «Світ  викинув  іграшки  снів
                               Щоб  бавитись  Правдою  голою…»
                                                                                 (Вільям  Батлер  Єйтс)

Найтемніший  час  буття:  на  межі:
Між  епохами  листя  і  снігу:  темрява.
Між  світами  тіні  і  плоті:  спалах  зірок.
Я  запалюю  вогнище  –  горобини.  
На  горі,  де  колись  росло  дерево  –  ясен  –  
Дерево  палімпсестових  мрій  
Літописів  болісних  абатства  Келлс.  
Ніч  на  Самайн  –  сопілка  малює  стежу:
Піснями  бруслини  черленої  та  отруйної  –  
Ядучої,  наче  втрачені  дні  дощів.
По  тріщинам  черепа  оленя  ірландського
Читаю  майбутнє  –  відкрите,  як  плями  на  Місяці  –  
Розчахнуті
У  безодню  часів  залізних  коваля  Гоббана  –  
Віків  ножів,  мечів  та  іржі  кораблів.  
Книга  тріщин  на  черепі  в  ніч  на  Самайн
Читаю  написане  –  Хтось  Невідомий
Надсилає  нам  знаки  літопису  Вічності.
Танцюйте,  співайте,  вожді  призабутих  кланів,  
Завжди  між  вогнів,  між  язиками  полум’я
В  пошуках  чистоти,  Істини  слів  заборонених,
Діти  квітучого  вересу  –  діти  осені  кельтів.
Ідіть  між  вогнів…
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930097
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021

Не Тарас

Повернутися в літо так хочеться

Повернутися  в  літо  так  хочеться,
там  де  річка  любові  хлюпочеться,
а  по  берегу  ніжність  блукає
і  тебе  і  мене  виглядає.

Впасти  в  трави  з  коханою,  милою
і  хмеліти  любов"ю  спілою,
та  й  забути  про  все  на  світі,
тільки  щастю  удвох  радіти.

Руки,губи,кохання  ноти,
і  слова  що  сказав  я  всоте.
Щоб  сіяли  від  радості  очі
повернутись  у  літо  хочу.

Храм  любові  один  на  всіх,
тут  не  чутно  про  слово  гріх.
І  все  ділиться  тільки  на  двох,
вище  всього  один  лиш  Бог.

Як  далеко  пішло  те  літо,
в  нас  з  тобою  дорослі  діти.
Хоч  в  господі  панує  осінь,
тільки  серце  любові  просить.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928733
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 31.10.2021

Артур Сіренко

Срібне вітрило

               "Sopra  le  onde  –  
                 Vela  d'argento…  »  
                                                 (Giovanni  Donatello)*

Море,  
Яке  існує  тільки  в  минулому
Таласса  солона,  
Що  вирує  у  моїй  свідомості
А  ще  в  сумній  казці,  
Яку  розповів  сліпий  лірник.
Море  темних  часів
Посріблене  вітрилами  аргонавтів
Тонкого  прозорого  льону  –  
Безпритульних  прочан  –  
Шукачів  металу  сонця,
Всюди  чужих,  навіть  на  Острові  Мрій.
Після  мідних  мечів,
Після  бронзи  ножів,
Що  барвились  вохрою,
Люди  країни  скель,  що  втратили  твердь
Під  сандалями  і  босими  п’ятками-бджолами
Жадають  срібного  дня:
Поцятково:
Шматочками  хмар,  що  впали  в  море,
Шматочками  піни  –  Афродіти  колиски.
Вони  лишень  зрозуміли,
Що  вітрила  –  це  теж  хмари,
Що  життя  –  це  вітер  випадку,
Лишень  стрибнули  з  одного  моря  до  іншого,
З  берегів  рибалок  долі
До  земель  негостинних  овечих  і  сопілкових,
Як  зуби  дракона  лускатого
Проросли  із  землі  війною.  Страшною.
А  потім  –  
З  металом  сонячним  
Тікати  у  світ  білих  скель  –  
Посріблених  світлом
І  подихом  злого  Борея  –  
Варвара.

А  Ясон
Кинув  свій  срібний  перстень
У  глибокий  колодязь  Атени,
Що  вирив  Кекропс.
Ясон  –  взутий  в  одну  сандалю
Не  знав,  
Що  епоха  сонячних  глечиків
Довершилась**.  

Примітки:  
*  -  «Над  хвилями  –  срібне  вітрило…»  (Джованні  Донателло)  (іт.)
**  -  Бронзова  доба  справді  давно  довершилась  –  ще  три  тисячі  років  тому.  Ми  живемо  в  епоху  заліза…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928205
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 30.10.2021

Юхниця Євген

Чистота перестеленність

Читається,  наразі  –  й  справді:
Досить  лікувать  пігулками  
Пораненості  у  минулому,
Вулицями  –  стріми  й  паті!
…Згадались  …хто  чекає
Радістю  зустріти  нас,
Де  готовий  лейкопласт  
До  усіх  проколень  зайвих.
…Соц.мережами  чуючими  -
Зразу  ж,  мов  засідаю  за  парту
Одночасно  дзвонити  й  писати
…Світу  з  нас,  з  потребуючих
І  надій  і  упевненості
В  чистоті-перестеленності
Із  поваг  і  приємності,
Де  ми  –  з  різними  чуйками…

30.10.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929388
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021

Юхниця Євген

Где спят бродяги-сны

Над  крышей  дома  -  пол-луны.
В  френч-прессе  мятный  чай.
 К  другим  ушли  бродяги-сны.
 Полупустой  звенит  трамвай.
 Водитель  катит  до  депо.
 По  требованью  остановка.
 Сквозь  запотевшее  стекло
 Заметен  силуэт  хрущевки,
 Где  сквозь  зовущее  окно  -
 Укутанные  в  пол-луны,
 Калачиком,  давным  давно  
 Свернувшись,  спят  бродяги-сны

26.10  –  30.10.21г.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929387
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021

Не Тарас

Піду в осінь

Змарнувавши  останні  дні  літа,
піду  в  осінь,там  скільки  див,
вирвусь  зі  спеки  задушної  кліті,
у  осінній  туман,чи  то  дим.

Ртутний  стовпчик  сповзає  все  нижче,
поле,сад  у  нових  кольорах.
І  частіше  по  розбійницьки  свище,
вітер,пан  у  таврійських  степах.

Котить  осінь  своєю  дорогою,
хризантемовим  шармом  п"янить,
хоч  і  знає,що  десь  там  за  рогом,
місяць  грудень  у  черзі  стоїть.

Її  суконь  не  треба  від  Прадо,
бо  сама  он  модняча  яка,
в  коси  жовтень  вплела  з  листопадом,
пані  осінь  земна  красота.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929321
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021

Evgenij_Kedrov

Люблю духов несладкий запах

Люблю  духов  несладкий  запах,
Непряный,  нежный  аромат,
Влекущий,  иной  раз,  куда-то
Мечтами  сладкими  назад
                                 
Воспоминанья  оживают
И  въявь  передо  мной  встает
Былое  время,  так  бывает,
Счастливой  жизни  эпизод…
                                 
Да,  есть  магическая  сила
В  волшебных  запахах  духов!
Хочу,  чтоб  голову  кружили
Они  все  чаще  вновь  и  вновь…
                                   
И  вспомнятся  любви  мгновенья,
Воочию  предстанут,  вдруг,
Словно  по  щучьему  веленью
Замкнут  в  свой  сладострастный  круг.
                                     

©  Евгений  Кедров,  2009
Свидетельство  о  публикации:  №  6963-126788/20091128

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239791
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 27.10.2021

Артур Сіренко

Різновидності пітьми

                 «Майбутнє  –  це  форма  пітьми…»
                                                                               (Йосип  Бродський)

Минуле  –  це  книга.
Я  це  зрозумів  дощавої  ночі
Коли  гортав  свої  млисті  спогади,
Розуміючи,  що  нічого  не  забувається.
Минуле  –  це  книга  з  шкіряною  обкладинкою
На  якій  нічого  не  писано,
Тільки  прикрашено  рубінами,  смарагдами
Та  шматочками  срібла
(Бо  ніч  –  навіть  там  –  на  обкладинці).
Теперішнє  –  це  кавалок  світла,
Що  вдирається  в  око  голкою,
Що  малює  на  стіні  черепа
Фрески  –  вохряні.  Про  Істину.
Про  людину  зі  свічкою.  
А  майбутнє  –  це  форма  пітьми,
Чорна  ластівка,  що  відлетіла  в  Африку,
Гніздо  якої  порожнє:
Ніч  там  знаходить  затишок,
Коли  кладе  правицю
На  рамена  цієї  жебрачки
Войовник-вершник  Сонце.
Майбутнє  –  страшна  чорнота,
Де  око  відпочиває
І  не  боїться  посліпнути
І  стати  (як  все  колись)
Нічим.  
Бо  Ніщо
Воно  тут,  воно  поруч,
Не  тільки  в  майбутньому.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928501
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 24.10.2021

Рунельо Вахейко

Немного добрых слов

                                                   *  *  *
Немного  добрых  слов  –
                                                               и  заново  душе
Захочется  летать,
                                                 крыла  свои  расправив.
-  Уймись  и  поостынь,
                                                           куда  тебе  уже…
летать  или  витать  –
                                                       к  чему  всё  это,  право?
И  крылья-пёрышки  
                                                     подрезаны  давно  ль?
Жар-птицею  не  рвись
                                                           под  небеса  напрасно…-
Ну,  а  душа  –  всё  ввысь,
                                                           душе  летать  дано;
как  убедить  её,
                                           что  жизнь  и  так  прекрасна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924903
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 24.10.2021

Олекса Удайко

ЧАСОПЛИН І МИ

                   ...якось  так.
[youtube]https://youtu.be/rO1KXTJ_xcE[/youtube]

[i][b][color="#08728c"]Якось  вже  тісно  стало  на  цім  світі:
не  ті  слова,  не  ті  поля,  ліси…
Не  тим  вже  квітом  балки  й  гори  вкриті  –
нема  тієї  вічної  краси.

Якісь  трихѝ*),  якесь  дивне  тусання
в  громадах  з  кволістю  живих  ідей…
Як  не  хватає  нам  того  єднання
з  природою  і  поміж  нас  –  людей!

І  йде  на  ум  одна  лиш  аксіома:
один  же  раз  на  світі  живемо.
Для  чого  нам  в  житті  закони  Ома,  
коли  гуртом  до  кращого  йдемо?!

Для  чого  нам  оті  блукання  струмів
від  опору,  що  стримує  прогрес,  –
ті  запальні,  незлагоджені  думи,
що  в  людності  породжують  абсцес?

Нехай  би  плинув  струмінь  електронів
вільготно,  тихо  і  без  перешкод,
не  збуджуючи  звихрення  нейронів  –
діяння  задля  сум  винагород…

Нехай  би  тісно  стало  лиш  дерзанням
у  руслі  Неба  і  його  послів  –
для  людності  й  природи  процвітання
не  слід  щадити  ні  снаги,  ні  слів!  [/color][/b]

18.10.2021
_________
*возня  (рос.),  суєта-суєт.

Світлина  автора  -  АЛЕГОРІЯ,  що  уособлює  часоплин.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928271
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 24.10.2021

Юхниця Євген

Сумно сочить пустими кімнатами

У  …у  старому  будинку  самотньо:
Тільки  …ходики  чути.
 Домовик  їх  заводить  безоднями
Вечірнім  маршрутом.
Сумно  сочить  пустими    кімнатами,  
Де  чекає  на  кроки  знайомі:
Ось,  почується  сміх  за  дверцятами,
Й  пролунає:  
«Вітаю,    я  –  вдома.
Зараз  -  чай  з  обліпихи  й  смородини…»

За  вікном  вітер,  в  такт  обережний,
Добре  знає  -  якими  тут  нотами
Має  грати  під  кадром  тутешнім
Смак  відновлень  об'єднань  в  полотнах.  

18.10.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928351
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021

Юхниця Євген

Предлагают растерянные благодушия

Уголками  райскими
В  длину  рек  –  беседки,
Павильоны  –  сказками,
И  пеньки  –  эстетикой.
На  все  тяги  творческие  -
Шалаши,  альтанки  
У  озёр  чулочками,
У  запруд  –  полянкой.
Мостики  дощатые
Над  прудами,  копанками  
Прям  зовут  лошадками  -
Забежать  галопом…  
Смотровой  площадкою
У  лагун  -  рыба́чничья,
Где  присесть,  с  палаткою  –
Сон  романтик  вазочных.
Уголки  для  отдыха,
…Большую  часть  время  –  пустующие,
Предлагают  беззаботие
И  растерянные  благодушия.

10.10.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927575
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021

Рунельо Вахейко

ПАСЕЧНИК

-  Не  пережить  мне  –  пророчил  –  зимы,
Ухаживать  некому  будет  за  пчёлами.-
Слова  утешения  были  б  никчёмными.
И  я  отшутился:
-  Дам  годик  взаймы…-
Он  не  дождался  прихода  весны.
Ульи  усеяны  мёртвыми  пчёлами  –
Пространства  немые
Со  щелями  чёрными  –
Отпевших  шкатулок,
Что  обречены.
Душа  отлетела…
И  целыми  семьями
Пчёлы  за  нею  –
Пчелиной  вселенною,
По  капельке  мёда  с  собой  унося,
Туда,  куда  солнце  ушло  –
За  леса…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925373
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 09.10.2021

Юхниця Євген

Передвісник малюючих сніжних сметанок.

У  морквяно-гарбузний  рушник-вишиванку
Завернула  травичку  і  кронове  небо
Надихальниця  осінь.  Й  земляни,  щоранку,
Чують  ли́стє-віта́ючий  від  землі  ...шепіт.
...Ми  розчулюємося:  листо́чковий  танок  -
Передвісник    малюючих  сніжних  сметанок.

22.10.18  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927409
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021

Юхниця Євген

Лихорадит, не внутренне, а осенью

Лихорадит.  Тридцать  семь  и  два
Не  внутренне,  а  лихорадит.    Осень
Спросит  о  предательстве,  о  лжи:
Каждому,  как  счёт-  свои  вопросы
О  не  сделанном,  не  сказанном…
…Листья  сбрасывет  стихшая  айва.
В  небе,  тёмноточьем,    журавли  -
Автотрассами,  такси  зеленоглазые.
…Я  пытаюсь  вспомнить  о  любви,
А  приходит  обиходная  рутина
Из  прилипшей  для  скульптур  высоких,  глина,
И  гоню  я  серость,  и  зову  мейнстрим…

08.10.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927408
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021

Юхниця Євген

Якби могли чоловіки читати жінку

Якби  могли  чоловіки  читати  жінку  ,  наче  книгу  –
Зійшла  б  снігами  зи́мка  у  відлигу,
Весною  –  роздягали  жінок  літом,
А  влітку  б,  час  –  у  океанних  квітах.
…Дорогоцінності  б  –  не  клали  на  поличку,
А  поринали  б  в  їх  безмежності  пластичні…
…Самі  б,  чоловіки,  були  доглянуті  й  спрямовані
На  вищий  поклик  серед  сяючого  гомону.

05.10.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927293
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021

Юхниця Євген

Когда с тобою кто то рядом,

Когда  с  тобою  кто  то  рядом,
Кому  ты  здесь  не  безразличен,
Пусть  от  тебя  –  слова-снаряды,
Пусть  ты  разбит,  исколот,  взвинчен:
В  обрыв  …слететь  -не  так  уж    больно,
Коль  есть  родной  поддержкой  руки
Которые,  знаешь,  что  –  не  используют
Ни  в  ссоре,  ни  в  топающем  недуге,
А  лишь  тормошат  тактично-упорно,
Вливают  себя  иньекцией  козыря,
Чтобы  тому,  кто  …и  сложностью  дорог,
Стало  –  хоть  чуть  полегче,  и  …здо́рово!

06.10.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927292
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021

Ксенофонт Обычайкин

Энтропия 3

Все  подвержено  энтропии:
хаотично  порхают  мысли,
в  них  от  Вия  до  папы  Пия
протекает  рекою  рислинг.

В  резонансе  с  парами  спирта
философия  от  Декарта,
я  с  эдемскою  веткой  мирта,
как  Адам  посреди  Монмартра.

Я  молекулой  первородной
век  который  насквозь  пронзаю,
то  шагаю  с  Шагалом  в  Гродно,
то  Борею  слова  бросаю.

Теплотой  от  Большого  Взрыва
над  планетою  расширяюсь,
и  слагаю  стишочки  криво,
в  чем  прилюдно  пред  вами  каюсь.

Мне  эпитетом  эпопеи
гложет  голову  червь  словечка,
мол  тупею  я  в  портупее,
угощая  стихами  печку.

Мир  куражится,  костенея.
Башня  Эйфеля,  что  Голгофа.
Жизнь  приходит,  как  злая  фея,
и  талдычит  закон  Кирхгофа.

Мол,  все  силы  мои  лихие
Непременно  исчезнут  в  точке,
И  услышат  стихи  глухие,
И  слепые  узреют  строчки.

Сеет  дождик  по  всей  Рассее,
я  рассеян,  как  смерть  вселенной,
эх,  энергия  Одиссеи,
ты,  как  мощи  святых,  нетленна!

Угасает  звезда  за  шторой,
замолкает  пузатый  чайник,
и  рефрен,  как  мотор  повтора,
задевает  меня  нечаянно:

Угасает  звезда  за  шторой...
У  буржуйки  язык  прикушен.
Больше  нет  у  нее  историй,  
И  стихов  истлевают  души.

Все  подвержено  энтропии!
Холодеет  без  рифмы  слово.
Охраняет  покой  крапива,
и  мораль  воскресает  снова

И  патетике  потакает.
Пафос  небо  пронзает  басом.
Запинаясь  слегка,  икая,
Суть  приводит  в  движенье  массы.

Упивается  ночью  темень.
Мысль  корнями  вросла  в  подушку,
Снов  густых  вызревает  семя
И  поэта  берет  на  мушку.

На  расшатанном  табурете
птичий  щебет  моих  писулек,
как  же  тесно  на  этом  свете,
что  для  смерти  не  жалко  пули!

Математика  -  речь  Гомера,
достоевщину  ветер  носит.
За  крестами  восходит  вера
и,  как  догма,  приходит  осень!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927175
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 06.10.2021

Не Тарас

ПАНІ ОСІНЬ

Зранку  сонечко  і  наче  потепліло,
З  обіду  дощ  і  холодом  під  шкіру.
Змінився  настрій  у  пані  чарівної
Передалося  і  мені  з  тобою.

Вона  така  бурхлива  у  мажорі.
Насупить  брови  і  уже  в  мінорі.
Неначе  жінка  змінює  шати
І  її  настрій  неможливо  відгадати.

Мабуть  за  те  в  поетів  у  пошані.
Ця  загадкова  осінь  пані.
На  всі    лади  виспівують  їй  оди
Вона  у  тренді.тобто  в  моді.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926199
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 06.10.2021

Шон Маклех

Осінь сухого дерева

     «And  talked  of  the  dark  folk  who  live  in  souls
         Of  passionate  men,  like  bats  in  the  dead  trees…»
                                                                                                   (William  Butler  Yeats)

Моя  меланхолія  –  це  листок  винограду,
Що  червоніє  на  холодній  стіні  старого  Дубліна,
Стіні,  що  ховає  моє  alter  ego  від  мене  самого  –  
Неприкаяного  знавця  крокодилячих  черевиків
І  скрипаля  холодного  осіннього  вітру  (назавжди).
Моя  меланхолія  –  це  жінка  вдягнена  в  чорний  плащ,
Що  ходить  в  кам’яний  собор  Святого  Патріка  
Лише  скорботної  п’ятниці  –  коли  небо  заплющує  очі,
Небо,  що  нависає  над  нами  як  дзвін  чавунний,
Що  гуде  нову  пісню  про  чорну  смерть  –  голосно.  
Моя  меланхолія  –  це  пісня  нічного  сірого  птаха
І  крик  над  болотом  сивої  жінки,  що  почуєш  лише  раз.
І  тільки  кулик  і  чапля  всотують  звуки  його  щоранку,
Але  бояться  переказати  людям  –  мешканцям  пагорбів:  
Зелених  овечих  лобів  трави  і  спогадів.  І  сивого  диму.  
Моя  меланхолія  –  весталка  в  білій  туніці  таляріс,
Що  йде  бруківкою  гонорового  мармурового  Риму
І  несе  в  очах  вогонь  –  полум’я  Вести  –  дочки  Часу
І  мислить  про  квіти  кольору  неба,  що  очікують  осінь,
Що  сумна  як  забута  хатинка,  де  жила  самотою  вдова.  
Мою  меланхолію  зустрів  я  вчора  в  образі  миші
На  горищі  старого  замку  відчинивши  віконце  –  
Впустивши  промінчик  осіннього  жовтого  Сонця
В  темряву.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927176
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 06.10.2021

Літератор

А рыбак то ненастоящий!

 Как  услышу  Зину  вновь;
Позабуду  удочку;-
Й  целовать  тот  час  готов
И  её  и...дудочку!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927140
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 05.10.2021

Юхниця Євген

День Вчителя Ціни Іссааківни

В  день  народження  нашої  «класної»    вчительки  сивої,
Пів-країни,  здалося,  салютили  з  Жмериники-Вінниці:
--Де  не  ступиш:  насіяні  Вашими  учнями  –  Ниви!
Я  ж  -  німів,  й  лише  хтів  обійняти  і  в  ніжки  стелитися...

06.11.17  р.  (  «До  Дня  вчителя»  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926910
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021

Юхниця Євген

Или искать здесь тишь в тиши, как добродетель?

Я  обожаю  одиночество,
Оно  -  как  старая  любимая  пижама.
И  экстрасистол  прячет  кардиограмма.
И  …тишина,  ее  высочество,
Секунды  расщепляет  нам  на  атомы  
А  за  окном  шатун-октябрь  из  полумер  -
Вперёд  за  целью,  и  оглядки  в  лето.
И  на  износ  считает  капли  дождемер…
К  какой  примкнуть,  надёжной,    эстафете?
...Или  искать  здесь  тишь  в  тиши,  как  добродетель?

03.10.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926924
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021

Evgenij_Kedrov

Не усну этой ночью, наверное

Не  усну  этой  ночью,  наверное,
Разбудил  меня  дождь  за  окном…
Снова  слякоть,  погода  прескверная
И  о  даче  мечты  на  потом…

На  неделю  поездка  отложена
К  благодатным,  любимым  местам,
Где  пять  соток  землицы  ухоженной
И  нет  лучшего  отдыха  нам!

Среди  зелени  сада  фруктового,
Среди  запахов  трав  и  цветов,
Где  всегда  так  прекрасно  и  здорово
Отдыхается  много  годов!



©  Евгений  Кедров,  2009
Свидетельство  о  публикации:  №  6963-126804/20091128

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241736
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 02.10.2021

Юхниця Євген

Кучи на плоскогорьях записываются в историю

Пригорки,  холмы  в  Украине,
Возвышенности  и  хребты
Глядят  вниз  на  аквамариновые
Низины  с  водой  на  версты.  
Курганы  и  насыпи,  кряжи
В  долинных  и  ровных  плато́
Вздымаются,  будто  бы  княжат
Здесь  вечно,  и  будут  потом.
…Что  ты:  кучи  здесь  на  плоскогорьях,
Дворцами  вздымаясь,  зовясь,
Записываются  в  историю
Карпат  и  гор  крымских,  в  кадастр…

28.09.21г.  (  «Из  тленного»  )
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926428
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021

Юхниця Євген

Бабці з помідорок влаштовують лісосмуги проти паводків

«Й  патичка  в  лісі  більше  не  знайдеш,
Як  й  колишніх  гуща́вин-лісів,  -
Плаче  бабця,  в  якої  –  й  коня́чку,
Й  кабанців  потопило  з  низин,
Коли  паводком  з  півтора  метри
Змило  пліт,  і  сарай,  -    а  я  ж  –  фермерка…»

Штурпаки  і  лозинки  в  бабусі  -
Помідорки  тримають  прив’язані:
«Це  моя  лісосмуга-густу́ся!»,  -
На  томатки  всім  стерпло  показує.

23.08.21р.(    З  циклу  «З  порубаного  лісу  шепотіли  поетам…»  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926322
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021

Юхниця Євген

Исходный бал даёт в цветах колдунья-осень

На  улице  тепло  и  влажно,  матовые  сумерки...
Исходный  бал  даёт    жульенами    в  цветах  колдунья-осень.
Мы  с  ней  сидим  и  шепчемся  по  дружески,
Что  удивила  нас  подарками,  как  лето  –  абрикосами.
Что  будоражит  запах  остро-сладких  специй,
И  вкусность  мячиками  скачет  в  наслажденьях  выбора.
И  нам,  разлившаяся  жатвами  Венеция,
Оркестром  исполняет  увертюры,    с  рыбками.
…Все,  как  невесты,  подношенья  розворачиваем,
Жонглируя  несдержанно  восторгами-удачами.

25.09.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926252
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021

Юхниця Євген

Зустрінемось і я тебе глінтвейном пригощу

У  повітрі  -  осінь  з  крапельок  листяного  дощу.
І  ми  з  дощем  на  ти,  комфортна  невагомість.
Зустрінемось    -  і  я  тебе  глінтвейном  пригощу,
Гарячим  і  солодким,  без  усяких  церемоній.
Ми  сокотатимемо  довго,  ніби,  як  востаннє.
І  час  тікатиме,  як  пінна  шапка  з  ранішньої  кави.
…Мелодія…  З  якої  соц..мережі  мене  кличуть?
Не  наважуюсь  відволіктись,  …мить  спантеличень.
Осінь,  а  парко,  як  весінніми  не  роздяганнями.

22.09.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925842
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 22.09.2021

m@sik

Киев 5 утра

МильІй  Киев  в  5  утра,
Хамство  не  проснулось,
И  до  берега  Днепра
Пробка  не  тянулась
***
И  на  Северном  мосту
Как  и  на  Патона,-
Ездьі  ценишь  красоту
с  моего  района...
***
Вільна  касса  не  кричат,
правильно  однако...
Не  навязуя  вручат,-
мой  заказ  с  драйв  мака
***
Кофе  радостно  бодрит,
в  ту  пору  такую...
словно  Киев  говорит,  -
Я  и  сам  кайфую...
***
Но  часам  пора  бежать,
не  стоять  по  стойке...
вот  бьі  паузу  нажать,
и  сберечь  настройки...
***
День  скандальньій  пробежит
В  склоках  и  заторах
Утро  вновь  заворожит
На  Днепра  просторах
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924857
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 21.09.2021

Юхниця Євген

Соединяемся морем и парящей чайкой

Исчезнуть,  превратиться  в  незаметный  дым  осенний.
На  листьях  жёлтых  стать  прожилками  живыми.
И  не  хотеть  стереть  все  наши  …нену́жки  откровений:
…Пусть  пузырьками  из  шампанского  –  с  губ  -  в  губы,  растворимые...
Ты  …не  всё  прошлое  своё,  в  доверье  сдержанном,  в  -  крапиву.
Я  нагибаюсь,  собираю  для  нас  в  будущее  –  сливы:
Они  росли,  пока  мы  бегали  и  …застревали  в  си́мках.
…  А  откровения  кочуют  с  тел  в  тела,  их  укрепляя.
Соединяемся  уже  мы  -  морем  и  парящей  чайкой.

17.09.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925729
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021

Юхниця Євген

«Що таке вміють жінки, яким дарують брильянти і палаци

Недоступністю  й  зачаруванням
Мадмуазелі-стратеги  єднань  -
З  тебе  звичку  в’ють,  щоб  -  «дай  за  дай».
Й  ти,  нестримний,  даруєш  брильянтик,
І  автівку,  й  палаци  за  «Так…»  
…Вміють  пані  такі,  не  як  інші,
З  тебе  вициганити  найліпше  –
На  інстинктах  і  на  товаристві,
Почуттях  соковитих  і  чистих.
…І  вчимося  й  ми,  чоловіки,
Себе  стримувати  на  роки…

11.09.21р.  (  «Що  таке  вміють  жінки,  яким  дарують  брильянти  і  палаци»  )

Євгеній  Юхниця

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925540
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021

Юхниця Євген

Приметами кому что суждено

Белесой  сущностью,  в  ночи  плывущей,
Туман  окутывает  полосы  ночных    дорог,
Как  Цербер-  пёс,  охранник  всемогущий  -
День  перемаявшийся,  устало  на  траву  прилёг.
….Заботливо,  проя́сины  –  водителям
Он  оставляет  в  туче  сизых  снов,
И  для  фотографов,  моделью,  восхитительно  –  
Кругами  водит,  забавляясь  переливами,
Приметами  -  кому  что  суждено...

16.09.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925539
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021

Evgenij_Kedrov

Мне сон приснился

Автор:  Евгений  Кедров
Жанр:  философская
 
Мне  сон  приснился,    над  рекою
 Я  птицей  вольною  лечу,
 Над  замком  красным,  над  водою…
 Я  счастья  полон  и  молчу..

Река  и  лес,  поля,  равнины…
 Смотрю  на  это  я  с  небес,
 Во  мне  неведомая  сила,
 Я  полон  радости  чудес…

Легко  в  полете  и  отрадно,
 Небом  душа  моя  летит,
 Все    предрассветным    утром  ладно,
 Красотами  меня  бодрит…

Безмерно  счастлив  в  том  полете,
 Паря  как  воздух  над  землей…
 Силы  небес,  куда  несете
 Меня  над  утренней  зарей?

И,  вдруг,  как  будто,  перемотка,  -
 Лечу  ускоренно  назад…
 Как    хороша,  ясна  погодка,
 По-прежнему  полету  рад…

Недолог  был  мой  лет  кармичный,
 Будто,  вернувшись  в  глубь  веков,
 И  ощутив  полет  отличный
 В  один  из  лучших  своих  снов,

Я  возвратился  восвояси,
 И  далее  во  снах  живу,
 То  в  той,  то  в  этой  ипостаси,
 Читая  все  как  наяву…

Мне  многое  во  снах  дается,
 В  них  часто  вижу  наперед,
 И  знаю  масло  кем  прольется,
 Кому  поставлю  «незачет»…

13.09.2012г.

©  Евгений  Кедров,  время  публикации:  16.12.2012  г.  в  15:43
 Свидетельство  о  публикации:  №  6963-297006/20121216

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385333
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 16.09.2021

Evgenij_Kedrov

Люблю сидеть я у камина

Люблю  сидеть  я  у  камина,
Подолгу  на  огонь  смотреть,
Подставив  руки  ему,  спину
Себя  от  холода  согреть…
                     
Смотреть  на  ласковое  пламя,
Потрескиванье  слушать  дров,
Внимательно  огню  внимая,
Будто  ведет  он  разговор…
                     
Вдыхать  костра  пьянящий  запах
И  ощущать  его  тепло,
И  на  съеденье  в  его  лапы
Дрова  подбрасывать  еще…
                     
И  о  своем  о  чем-то  думать,
Расслабиться  и  отдыхать
От  городского  гама,  шума…
И  никаких  проблем  не  знать!

   
©  Евгений  Кедров,  2009
Свидетельство  о  публикации:  №  6963-126852/20091128

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234691
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 12.09.2021

Evgenij_Kedrov

Любил я жизнь загульную

Любил  я  жизнь  загульную,
Женщин  и  вино,
Свободную  и  вольную…
Все  прочее  –  не  то!

Присесть  за  столик  вечером
Под  небольшой  заказ
И  так,  от  делать  нечего,
Устроить  легкий  «джаз»:

Расслабиться  по-нашему
Да  так,  чтоб  от  души,
За  денежки,  что  нажиты,
Залиться  по  уши.

26.02.2005г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654803
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 12.09.2021

Юхниця Євген

Словами, которые не произносятся

Осень  пахнет  орехами,  жжённой  травой  
И  словами,  которые  не  произносятся..
А  вечернее  радостное  баловство
Оживляется  смелыми  просьбами.
…Ты  как  будто  бы  чувствуешь,  медленно  мы
К  моей  одинокой  квартире  шагаем.
Нам  не  нужно  просить  пониманья  взаймы
У  осенних  шуршащих  листочков-слета́ек.

Осень  веет  орешками,    когда  –  с  тобой.
И  словами,  которые  не  произносятся..
У  отметки  приятной  стоим,  нулевой,
Обрастая  сноровками  взрослыми.

10.09.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924727
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021

m@sik

Верба

Де  схилились  до  води
Верби  довгокосі
Як  же  хочу  я  туди,  -
В  памʼяті  все  й  досі...
***
Мала  гойдалку  верба
Далі  б  відштовхнутись
Серце  мучає  журба,
Як  туди  вернутись...
***
Де  узлісся  й  очерет,
Й  річка  повертає...
Світ  побачив  й  не  секрет,-
Місць  таких  немає...
***
Дні  чекаю,  коли  знов-
До  верби  прилину,
У  дитинство  я  немов  -
Вдерся  на  хвилину...
***
Рік  за  роком,  а  верба  -
Наче  й  не  старіє,
Молодь  в  воду  не  стриба,
про  айфони  мріє...
***
З  повсякденной  боротьби
З  зла  що  править  містом...
Прилечу  я  до  верби  -  
Із  пташиним  свистом...
***
Там  і  вимкну  телефон
Тиша,  -  то  є  свято...
Й  на  заставці  новий  фон,  -
Верба  й  річка  знята...
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924487
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 10.09.2021

Юхниця Євген

Лісниці і дівчина

Відчинені  брами  до  лісу.
Стежки  –  на  долину,  ставок
Серпанком  в  жоржинному  місці  
Будинок  зійшов  з  огірок.
…Тут,  дівчині,  часом  –  аж  моторошно…
Бо  тільки,  як  йде  кавалер,
Лісни́ці*  з  туманів  непрошених
Беруть  його  в  коло  химер.
…І  дівчина  з  хати  ще  таткової
Доріжками  в  гори  і  хащі
Шукає  щоранку  відгадку
До  загадки  долі    путящої.

Лісниці  ж,  на  очі  показуються
Лиш  хлопчикам  й  чоловікам.
Та  їх  відчуває,  смугастих,
Коли  геть  прозора  рука
Береться  за  одяг  й  прикраси  ,
Аби  розглядіти,  у  чому
Сьогодні  виходить  квітчаста
Весела  і  завжди  без  втоми.

…Лісницям  подобається
Дівчи́на  губ,  ягід  і  хвої.
Й  міркують  її  -  у  болотницю
До  себе  завести,  сестрою.
…Й  сьогодні  чутки  -  різні  збуджені:
Хто  перший  захопить  красуню  -
Чи  парубок  ще  неодружений?
Чи  тіні  та  вільхові  будні?

08.09.21р.

*Лісниці  -  у  слов'янській  міфології  злі  духи,  які  обирають  собі  образ  дівчини,  яка  подобається  якомусь  юнакові.  Приходить  до  хлопця,  коли  йому  вдев'яте  присниться  його  кохана  і  він  нікому  про  це  не  скаже.  Лісниця  чіпляється  до  хлопця  до  кінця  його  життя.  Якщо  лісниця  причіпиться  до  вівчаря,  то  його  вівці  будуть  пастися  повсюди,  але  завжди  приходитимуть  назад  і  ніяка  звірина  не  роздере  їх.  Якщо  лісниці  причіпляться  до  когось,  їм  потрібно  розповідати  казки,  бо  вони  страшенно  цього  не  люблять.
Своїх  дітей  люблять  ночами  підкидати  поліжницям  (підміни),  а  їхніх  забирати  собі.(Вікіпедія)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924531
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021

Юхниця Євген

О слепя́щем, когда из тени́

За  насаженностью  над  прудом
Каждый  думал-мурчал  о  своём:
О  красивости  и  чистом  воздухе,
О  домашней  своей  абрикосихе,
О  подвижной  и  ….спокоящей  воде,
Об  изматывающей  белиберде,
…О  слепя́щем,  когда  из  тени́
Леса  выйдешь,  уют  заслонив.

07.09.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924310
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021

Tychynin Herbert

ВБЛИЗИ ОТ КИЕВА – Эзра Фининберг, перевод

 
                         ВБЛИЗИ  ОТ  КИЕВА

Как  любо,  как  приятно,  как  нежно  зазвучало:
   –  Взят  Нежин!
   –  Нiжин  взято!

             И  осень  вдруг  весною  киевскою  пахнуть  стала,
             Сиренево-каштанною  весной.
             Уж  близко  Дарница...
             Освободилось  от  печали  ты,  ах  сердце,  –  край  родимый,
             Киева  сады  –
             Уже  видны‘  они,  с  горы  высокой  мне  их  видно!

Как  любо,  как  приятно,  как  нежно  зазвучало:
 –  Взят  Нежин!
 –  Нiжин  взято!
 
             И  вновь  помчится  в  наш  красавец-город
             Курьерский  поезд  скорый  чуть-чуть-свет.
             И  вольно  снова
             Распростёрся  перед  нами  и  сияет  целый  свет.

             Ещё  нам  может  нелегко  /я  знаю??../  будет,  тяжко.
             Меж  тел,  что  вскоре  упадут,  –  там  и  моё  чело…
             Открыта  грудь  моя
             Штыку  навстречу,  и  мечу  навстречу,
             И  всякой  огненной  случайности  назло.

             Но  всё  ж,  товарищ  мой,
             Вон,  на  противоположном  речки  берегу,  я  вижу  –
             Там,  где  Лавра  в  золоте  сияет,
             Мне  город  обещает
             Достаток,  мужество  да  и  успех  в  придачу.

             Слушайте  же,  слушайте!
             Послушайте!

             На  просторах  наших  пахнет
             Необычайными  вёснами  киевских  садов,
             ...А  у  тебя,  Красавец-Киев  мой,  врагами  выколоты  очи,
             На  эшафот  они  вели  тебя  сквозь  ночи,      
             И  распинали,  и  четвертовали...
             А  ты  живой.  Ты  есть.  Ты  на  своей  земле.
             Горы  твои  высо'кие...  Высоки'  порывы  твои.
             Тебя  отхаживать  начнём  мы  не-eжно,  как  в  семье  родной.

             И  будет  слышно  всем  далёким  мирам,
             Как  нашим  мы  врагам  отплатим.

             Ты,  Киев,  сможешь  встать  и  засветиться,  право,
             Tак,  чтоб  в  каждом  уголочке  жизнь  травинкой  подымалась.
             Мы  поцелуями  тебя  излечим  от  того,  что  сталось.

Как  любо,  как  приятно,  как  нежно  зазвучало:
 –  Взят  Нежин!
 –  Нiжин  взято!
                             
                               У  з  я  т  о      Н  i  ж  и  н?..
                               Н  е  ж  и  н      в  з  я  т!..    в  з  я  т!..    С  в  я  т  о!..


 
-------------------------

                               ЭЗРА  ФИНИНБЕРГ  (1899-1946)  –  автор  ориг.  текстa  стихотворения
                               „ВБЛИЗИ  ОТ  КИЕВА“  на  иддише  (!!)  (1943?-45)
                               Павел  Тычина  –  yкраинскaя  версия-перевод    (1945+)  –
                               укр.  заглавие:  "ПОБЛИЗУ  КИЄВА";
                               Герберт  Нойфельд  -  перевод  yкр.  версии  –  на  русский  (8.2020)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885396
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 06.09.2021

Юхниця Євген

Погомоніти, розповісти підзабуте

Не  сплять  відлюдники  в  глухих  монастирях
...Ледь  чути  стерплі  переклички,  мовки-плачі..
І  непострижені  повзуть  до  бритваря  
З  надією  -  не  вийти,  а  лежачим
Дозволити  себе  віднести  в  тінь  
І,  мо́лоді  співати  над  тікаючим.
Життя  пригадується,  вибухом,  й  його  
Свідомість  -  замовчати  просить,  ох-хо-хо...

Й  не  лише  -  по  монастирях  печутьсь  відлюдники.
Багатьом  квартири,  офіси  –  мов  будки,
Де  собаки  заганяються,  і  ввечері
 Нічна  тиша  –  друг  єдиний  і  щебечний.

Й  вірш  -  Їм,  що  на  них  чекають  різні  люди
Й  погомоніти,  й  розповісти  підзабуте:
Ми  –  суди́ни  одне  о́дному,  заку́тки…

24.08.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924124
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 04.09.2021

Женьшень

Уже не чую я твого люблю

Уже  не  чую  я  твого  люблю
І  кроки  за  спиною  не  шумлять
Душа  підвладна  повністю  жалю
Думки  у  тиші  більше  не  звучать

Мені  усе  це  треба  пережить
Переболіти  болем  що  не  стих
Життя  підсолить  "більше  не  болить"
Ти  вже  далеко  та  не  "серед  них"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923994
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 03.09.2021

Артур Сіренко

Ладнати вітрило

                                       «Погірчи  мене,
                                           Долучи  мене  до  мигдалю…»
                                                                                                   (Пауль  Целан)

У  високій  вежі  людських  сподівань
Налий  мені  в  чашу  срібну  –  
Блискучу,  як  зорі  посліплі  –  
Білі  як  смуток  по  тризні,  по  требі
У  ніч  над  горою  Кайлас,
Чорного  трунку  гіркого
Налий!  Терпсіхоро!  
У  кров  мою  бузинову,
Трунку  порожнього  степу,
Де  вітер-опришок  полиновий
І  сіль  на  устах.  І  на  рану  від  кулі.  
По  краплі.  
Налий  мені  в  чашу  з  тавром  Мінотавра  
У  світі  мигдалю  гіркого  як  Час.  Наш.  
Ладнаю  вітрило:  
Сіре,  бо  льон  відсинів,  відчорнів:  
Плисти  по  мертвим  морям,
Камінь  втопити  –  там,  де  безодня,
Блукати  в  пошуках  білого  цвіту
Дерева,  що  віщує  печаль  навесні,
А  наразі,  на  полі  куріпок
На  полі  моєї  журби
Сонях  розстріляно,  
Сонях,  що  Сонцю  вклонився
Розстріляно  кулями  –  
Важкими  як  якір,  гіркими  як  сон
Під  дірявим  човном
На  березі  озера  чаплі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924016
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 03.09.2021

Юхниця Євген

Шахтарям героям

Спускатися  під  землю  кожен  день.
У  шоломах,  з  ліхтариком  в  забій.
Збагачувальним  фабрикам  –  женьшень:
Копалини  корисні,  в  боротьбі.
…Героям-шахтаря́м  –  робочі  будні:
На  естакадах  -  пил,  і  піт,  і  грім.
Поякуєм  –  їм,  мужнім  й  вмілим  людям
Династії  шахтарській,  вуглевим!
…Він,  героїзм  –  під  нами,  й  поруч  з  нами.
Про  шахтарів  –  аж  серце…,  про  незламних!

29.07.21р.  (  «До  Дня  Шахтаря»  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923423
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021

Артур Сіренко

Плавання кам'яних хмар

               «Від  ока  до  ока  хмарина  пливе,
                   Як  Содом  до  воріт  Вавилону…»
                                                                                       (Пауль  Целан)

Міста  мов  човни  кам’яні
Дрейфують  у  бік  Вавилону.
Минуле  нагадує:  бриз  небокраю
Вітрила  наповнював  важкістю  
І  гнав  кораблі  кам’яні  до  заграв,
Де  скрипки  зі  снігу  (зі  сміху)
Співали  про  келих  важкий  золотий:
Отой,
Що  все  мимо,  все  мимо  (обабіч)
Проносив  Господь
До  пори  і  до  часу  (бо  сам  же  просив).
А  нині  громадище  (ні,  корабель)
Чи  може  то  хмара  цеглин,
Чи  то  лабіринт  –  печерок  з  жарівками,
Що  на  вітрилах  (таких  же  камінних)
Несуть  сині  хвилі  (як  небо)
Прямісінько  в  гавань  Мардука  –  
До  воріт  Вавилону,  де  жреці  навісні
Торгують  майбутнім:  покрадений  час
На  терези.  І  за  безцінь.  
А  від  ока  до  ока  хмари  пливуть:
Теж  кам’яні,  бо  забракло  води
Навіть  в  уяві.  Лишається  мармур
Для  хмар  і  богині  Іштар:  
Ідола  з  брили  звільнити  
І  розтрощити  чоло  на  дорозі  –  
На  бруківці  зачовганій
Міста  п’яного.  Не  мрій.
Просто  не  мрій.  Бо  вже  досить.
Мрій.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923181
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 27.08.2021

Юхниця Євген

Хоть слышим, но не знаем

Антенные  системы  
диаграмными  направленностями
на  заслуженные  премии
и  на  траты  их  со  странностями  -
колебательные  волны
и  ловят,  и  пета́рдят
в  копилочки  бездонные
живых  аккумуляторов.
…Мы  ловим  токи  будущего
к  нам  совсем  спешащего,
трясясь  от  невезучего,
звеня  плодоносящему,
не  зная,  или  можно  -  
кошмар  остановить,
поверить  в  час  пироженных
и  осчастливить  титры.

26.08.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923232
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 26.08.2021

Юхниця Євген

Незалежні народжуються, зараз

Незалежні  -  вже  народжуються,  зараз!
На  майданчиках  міцніють,  в  спорті,  в  класах!
Вулицями,  залами,  у  транспорті  –
Незалежні  громадяни:  тонус,  настрій!  
Молодь,  переважно  -  українською
Мовою  злітає  дружньо  висями.
Кожне  місто  стає  гарним!  А  крамниці…
І  з  досягнень,  гордістю:  «Ми  –  українці!»

21.07.21р.  (  «До  Дня  Незалежності  України»  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923042
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 24.08.2021

Олекса Удайко

НЕ НАЖИВ

                 [i]Друзям  по  перу  та  однодумцям…[/i]
[youtube]https://youtu.be/datT_1I6tGI[/youtube]
[i][b]Я  не  нажив  ніяких  авуарів,
паїв  земельних,  на  майно  паїв,
бо  ж  мізки  в  добродбайстві  я  не  парив  –
валютного    барила  не  наїв

Натомість  володію  гострим  словом,
правдивим  і,  хотілося  б,  твердим.
За  “дичиною”  не  ходив  на  лови  –
глитав  домівки  гірко-пряний  дим.

Мета  моя  –  історія  народу,
новітньої  історії  есе…
Не  кланяюсь  воді  чужого  броду,
бо  доля  ріднокраю  –  над  усе.

Тож  ранком  будить  морок  мій  неспокій  –
до  чину  стати  в  зламі  ночі  й  дня,
аби  громаді  дати  щось,  допоки
народ  бідує,  як  моя  рідня.

Не  мій  це  звичай  –    злобу  наживати,
в  житті  ж  бо  вабить  жвавий  позитив:
душа  відкрита  і  простора  хата
для  друзів,  котрих  любо  я  нажив.[/b]

5.08.2021

На  світлині  автора:    на    протестній  акції  
під  час  відмітин  Дня  народження  УПА  та  
Війська  українського  в  Києві  14.10.2019.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921474
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 23.08.2021

Юхниця Євген

Стяг і звістка у Раду, що вільні

Двадцять  четвертого,  восьмого,
Я,  студентом,  дивився,  як  вносили
Стяг  і  звістку  у  Раду  «Ми  –  вільні!
Сльози  йшли,  дощем,  від  задубілих,
Замордованих,  вбитих,  зака́таних,
Асимільованих  –  ґратами…
…Ще  спроможуться  закаламутити  
Відьми  -  мовою  багатокутною,
Хабарями,  запа́зухо-пу́тами,  
Як  і  варевами  із  отрутами  –
Опоїти  нас,  і  -  у  підлеглі!
В  кріпаки,  у  прислугу  під  стелями
Із  бетону,  криг  і  арматури.

…Та  ми  –  всто́їмо,  бо  ми  –  Люди!
В  нас  –  безпека,  і  смачно,  ми  –  чутні.
Україна  моя,  незалежна,
Скажи  –  що?  Й  ми  –  все,  обережно...

20.07.21р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922969
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 23.08.2021

Юхниця Євген

Кот и огромная ворона смотрят удивленно

Сентябрьский  блюз  в  намокших  ветках  клёна,
И  листья,  словно  мастером  искусно  вырезаны.
Кот  и  огромная  ворона  смотрят  удивленно
На  отраженья  в  луже  -  заключили  перемирие.
Их  изумленье    уважали  и  водители  –
И  объезжали  лужу,  двух  не  зацепив.
В  зеркальной  глади,  не  себя,    впервые  видели  –
Иначе  ,  трогательно,  как  корабль  –  риф…

23.08.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922971
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 23.08.2021

Артур Сіренко

Солодкий дощ

                 «Є  в  дощу  одкровення  –  ніжність  таємна,  
                     Солодкавість  прадавня  примиренного  сну…»
                                                                                         (Федеріко  Ґарсіа  Лорка)

Руде  і  чуже  Сонце  
Зазирає  крізь  краплі  дощу  –  
Ми  ковтаємо  їх  як  вино  –  
Хмільний  трунок  острова  лаврів,
Черлений,  наче  остання  заграва,
Густий,  як  епоха  мальованих  глеків.
Це  вино  дарують  нам  хмари  –  
Нетутешні  білі  прибульці
Народжені  кам’яними  глеками  –  
Чашами  гір  Неповернення  –  
Montibus  Excelsis  de  Non-reditus
(Бо  навіщо?)
А  Сонце  чуже
Намагається  збудувати  веселку
Між  солодкими  краплями,
Змурувати  її  зі  струн-променів  –  
Посмішку  Іриди-вісниці:
Дочки  Тавманта,  сестри  Гарпії.
Під  тою  веселкою
Збудують  собі  домівку
Рудоволосі  перевертні  –  
Жінки  хвостаті,
Що  необачним  мрійникам  вкорочують  віку.
Якщо,  звісно,  Сонце  створить  веселку:
Бо  краплі  надто  солодкі,
Надто  п’янкі  і  надто  чужі  –  
Для  країв  то  наших  –  полинових,
Де  все  гірке  споконвіку.  Все.  
Життя  навіть…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922685
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 20.08.2021

Юхниця Євген

Сам собрал, мыл, почистил задорно

Я  вот,  синенькие  с  кабачками,
Дореза́л  на  салат  помидорный  -
Сам  собрал,  мыл,  почистил  задорно!
Ты  качаешь,  заботой,  плечами,
Что  готова  простить  –  и  сто  лимонов.
Чтобы  только  бродил  палисадником
И  дышал  не  вазонами  ра́нника*
С  подоконника  грустными  зимами
У  печурок,  плит,  топок,  каминов…

19.08.21г.  (  «Когда  семьёй  –  долго  уже»  )

*Ранник  –  алое

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922696
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 20.08.2021

Юхниця Євген

Парение над тяготеньем

Волшебный  август  бликами  играет.
Прощаясь...
Остановился  рядом  с  рощей    байкер,  
Отчаяный,
И  перекличка  птичья  в  быстрых  стаях
Его  ма́нит
За  облака  и  к  теплым  далям-тайнам,
За  грани…
Всё  на  себе,  с  собой,  у  птиц:    
Ни  карт  кредитных…
Лишь  только  отблески  зарниц
И  трасс  транзитных
Парение  над  тяготеньем,
Устремлением,
Перемещения  –  осенние  
Приметы  обновления.

16.06.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922423
дата надходження 17.08.2021
дата закладки 17.08.2021

Юхниця Євген

От острых кедро́вых иголочек

дышать  облаками  не  надышаться                                                                                    
ерошить  упрямые  волосы
засматриваться  как  хохочется
довериться  всем  вакцинациям
бояться  переступить  голосом
барьер  между  галлюцинациями
от  острых  кедро́вых  иголочек

нет  в  теле  предостережений  
 он  твой  день  без  чьих  разрешений

14.08.21г.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922249
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 15.08.2021

Юхниця Євген

Горох, квасоля, чебреці, любистки, гльоди

Із  різнотрав’я  лугового,  липовий.  гречаний  -
До  свята  Спаса,  зрілий,  із  чарунків  мед.
Медове  свято,  урожайний  розпочаток,
Як  й  повний  молоддю  пташиною  міцною  очерет.
…  Горох,  квасоля,  чебреці,  любистки,  гльоди    -
У  бджілках-кошиках    в’юни́сток-господинь.
і  кришталево-чисті  дзвони,  нам  –  винагороди
За  любов  вищу  до  долин  і  верховин.

08.08.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922165
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 14.08.2021

Юхниця Євген

Когда в защищённой безмятежности

Сбегать  к  надёжности  от  страха  –
Эволюция.
Коль  тебя  войы  могут  жахнуть  
Иль    коррупция  –
Особо,  в  творческом  покое
Не  создашь
Семье  и  близким  –  мир  достойный.
…Транс-карандаш,  
Когда  в  защищённой  объёмно-бездонной
Безмятежности,  -
Готов  сотворить  к  человечным  законам
Заботу  и  нежности.

14.08.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922168
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 14.08.2021

Артур Сіренко

Провулки

Серед  вулиць  пізнього  літа,
У  лабіринтах  провулків  торішньої  меланхолії
Гальмую  автомобілі  вчорашнього  дня:
Сірого,  наче  небо  Ісландії  мрій,
Я  –  комедіант  ненаписаної  вистави
Про  електрика  з  міста  Турина
На  ймення  Крамола  
Та  його  чорну  качку  і  сусідку  –  
Карооку  швачку  подертого  на  клаптики  Неба.
Серед  вулиць  невдахи  серпня  –  
Невизначеного,  як  недостигле  яблуко
Елегій,  що  писав  Авель
Годую  котів  смугастих  алегорій  Софокла:
Сиром,  з  якого  зроблений  Місяць  –  той  самий,  
Що  висів  над  хатою  Джона  Кітса  –  
Моряка  каравели  «Елегія».
Серед  вулиць  останньої  спеки
Міста,  в  якому  зроду  не  садили  каштанів  –  
Гірких,  як  полин,  кінських,  як  річка  Гіпаніс
Фарбую  рогаті  тролейбуси  
Чи  то  плаття  канцеляристок
У  колір  горобиного  сну.
Завітав  у  крамницю  Джордано  –  
Там  сова  міряє  черевики,
Зайшов  у  шинок  дрімоти  –  
Там  останню  надію  міняють  на  крейцери
Срібні  -  з  профілем  Франца.  
Срібні,  як  ніч.  Срібні,  як  кулі,
Які  набивав  у  важкий  «Сміт-Вессон»
Коли  я  відстрілював  вурдалаків
У  ніч,  напередодні  осені.  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921638
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 12.08.2021

Юхниця Євген

Без умов ніяких

Трубу  вузлисту  і  могутню  кукурудзи
Зварити  прошу  невимовлено  матусю.
І,  ранньостиглу,  мамця  -  у  буль-бу́лькну  воду
Поклала  без  умов  ніяких  й  без  мороку.  
..Хвилясті  зерна  в  жовтий  колір  –  подобрішали,
Гарячу,  ще  не  брав  руками,  й  тут,    інтрижно  
Всміхнулись    бабця,  батько,  мама,  й  навіть  глечик,
Немов  -  ясніли    свято,  вихідний,  чи  вечір…  

09.08.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921827
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 10.08.2021

Юхниця Євген

Канал Мекка и сотканные туманы

Канал  прорытый  кем-то  превратился  в  Мекку,
Куда  и  утром,  под  обеды,  и  под  ночь
Стремятся  успокоить  нервы,  глазки-веки,
Любиться,  ближе  стать;  понравиться  не  прочь…
…А  водный    сдержанный  поток,  дышал  неотданным:
Восторгом,  лаской,  убаюкиваньем,  домом
Для  тех,  кто  увлажняясь  от  туманов  сотканных,
Себя  на  время  исцеляет  взглядом  томным.

04.08.21г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921828
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 10.08.2021

Evgenij_Kedrov

Подсыхают яблоньки

Подсыхают  яблоньки,
Уж,  за  тридцать  им…
Ах,  вы  наши  лапоньки…
Вас  благодарим:
«Слава  победителям»,
«Семериночка»,
«Белый»,  на  любителя…
Сушка,  сок,  наливочка…
Вдоволь  всего  было,
Вам  благодаря,
Как  цвели  красиво…
Прожили  не  зря
Жизни  яблоневы,
Нам  добро  даря…
Подрастает  смена…
Свята  будь,  земля!  

19.06.2014г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636316
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 09.08.2021

Evgenij_Kedrov

Вами я живу…

Яблоньки  ссыхаются,
Как  же  нам  вас  жаль…
С  избытком  поливаются,
Но  в  годах  печаль…

«Слава  победителям»,
«Беленький  налив»,
Зимние  сорты  те…
Сохнут  все,  почив…

Без  вас  нам  плохо  будет,
Вас  будет  не  хватать…
Мозги  печалью  студит…
Эх,  яблунева  рать…

Ах,  как  вы  дали  гону  
Два  годика  тому,
До  поясницы  стону  
Сбирали  вас  к  столу…

Красавы  мои  родные,
Живите,  вас  прошу…
Яблоньки  породные,
Вами  я  живу…

23.08.2020г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890688
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 09.08.2021

golden-get

Якщо ти людина чесна. .

Хіба  великі  гроші  дадуть  тобі  Свободу?
Будеш  вільним  як  птаха,  чи  риба  у  морі?
А  багато  тобі  треба,  якщо  ти  людина  чесна?
Без  заздрості  ,  та  й  обманів  і  в  думках  -    небесна,  

Чиста  ,  бо  Душа  співає  ,  а    Світ    завжди  хороший.
І  ось  такі    свої    придбання  ,  не  купиш  ти    за  гроші..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921647
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 08.08.2021

Юхниця Євген

Аби нас – знали, чули

Несем  себе,  аби  нас  –  знали,  чули
У  віршах,  у  піснях,  у  пересудах.
І  осудом  й  подякою  із  нас,
Картинками-частинками  –  у  час…
…Театром  тіла,  лекціями,  рішеннями
З  підібраними,  чи  чомусь  полишенними.
…Надіями-грибочками,  розсадою,  які
Ростуть  не  завжди  у  помітній  світлині́…

07.08.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921643
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 08.08.2021

Юхниця Євген

Шорох расслабленных волн на закате

Свежо  и  спокойно  и  ,вроде  бы,  легче.
Твои  бы  уютные  руки  на  плечи,
Дыханье  уверенное  и  горячее.
И  -  никаких  нерешённых  задачек.
Вино,  палантин  и  стихи  еле  слышно.
И  кто-то  во  мне  или  рядом  в  такт  дышит.
Шорох  расслабленных  волн  на  закате.
Всё  вспоминается  непритязательно.

07.08.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921642
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 08.08.2021

Юхниця Євген

Томати червоніють

Зачервонілі  томати,
В  господі,  то  -    більш,  як  томати:
Радіючий    вій  –  приростати,
Й  мов  грація  -  аристократу.
Поливи,  ділянку  –  найсонячну,
Зола  й  трава  скошена  в  ямках…
Усе  й  не  згадаєш  заморочено.
Зате  в  серпні,небу    -  подяка!
…Йде,  йде  від  людини  з  томатом  дозрілим  -
Приємність  повитих  довершених    мрій…

06.08.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921566
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 07.08.2021

Юхниця Євген

Стихи - вам, а то пройдет мимо

Вчера  в  это  время  -  проснулся.
Сегодня  –  вот  только  усну.
Дождаться  обеда  бы  с  устрицами.
Да  ладно,  хоть  с  пивом  чеснок.
…Ещё  пока  не  забирают
Нас  в  вечный  вселенский  улёт,
Я  –  вам  стихи-переключайки,
Сотку,  а  то  мимо  пройдёт
Подчёркивание  эмоций,
Вещанья  поэзии  чуткой.
Словестные  меткие  осы,
Кольнув,  отвлекут  на  минутку
От  строгих  стенаний  рассудочных,
От  прерий,  где  надо  догнать,
От  мыслей,  родными  навьюченных.
От  страха,  …спасения  в  снах.

Июль  –  07.08.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921567
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 07.08.2021

Есмунт

За вікнами ховають свої долі

За  вікнами  ховають  свої  долі
Безліч  істот,  народжених  на  волі,
Мільйон  людей  закрили  свою  душу,
І  я  також  свою  сховати  мушу.

Коли  по  склі  ковзнуть  байдужі  очі,
Я  їх  ловити  буду  до  півночі,
Раптом  майне  у  когось  побажання
Моїй  душі  поставить  запитання.

Прохожим  людям  враз  вікно  розчиню,
Відверто  кинусь,  навіть  якщо  згину,
До  них  притулю  спраглу  свою  душу,
Закон  людський  нарешті  я  порушу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260113
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 06.08.2021

Артур Сіренко

Час, що настав

                   «Вже  час,  щоб  настав  таки  час.
                       Вже  час.»
                                                                       (Пауль  Целан)

Вже  час
Метелику  з  жовтими  крилами
Літати  над  чорними  автомобілями
Міста  під  назвою  Повернення
(Куди?)
Вже  час  
Пальцями  перебирати  струни
Зламаних  скрипок  Війона
(Отого  –  Франсуа),
Споглядаючи  хвостатих  котів
Дерев’яного  селища  боднарів.
Вже  час
Жебракам  співати  псалми
Єретичної  Біблії  альбігойців,
А  пасажирам  повітряних  куль
Кидати  їм  в  капелюхи
Іграшкових  синіх  мишей.
Вже  час
Жабам  шукати  шляхів
Від  румовищ  Гіппарха
До  синьої  орхідеї  торішнього  сну
Монаха  кляштору  згорілого  наніц.  
Вже  час
Скіпетром  цезаря  писати  лімерики
В  книгу  зшиту  з  дубового  листя  –  
Сухого  як  погляд  ящірки.
Вже  час
Продавцям  манускриптів  
Грати  сонати  Боккаччо
На  віолончелях  нічних  лускокрильців.
Вже  час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919612
дата надходження 15.07.2021
дата закладки 05.08.2021

Джон Голт

Я знаю, де ховається твоя посмішка)

Прислухайся,до  внутрішнього  голосу,
в  форматі  mp3.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657371
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 03.08.2021

Ulcus

серпнево-мильне

щовечора  хтось  надгризає  день
й  доточує  стемнілий  шмат  до  ночі
лаштує  серпень  всеосяжний  дзен
і  сам  у  ньому  розчинитись  хоче

тріщать  цикади,  задаючи  ритм
стихає  шум  авто  на  магістралі
шукають  вірші  випадкових  рим
й  зникають,  ненароджені,  в  астралі

моє  «привіт»  звучить,  як  «прощавай»
на  заході  кипить  ріка  кривава
і  почуття  горять,  мов  небокрай  
зсипають  попіл  в  недопиту  каву

слова  поблякли,  позбулись  прикрас
і  муляють,  мов  остюхи  в  полові
і  -  так,  ніколи  вже  не  буде  нас  -
була  любоff…  а  не  було  Любові…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921151
дата надходження 02.08.2021
дата закладки 02.08.2021

Сумирний

Отак як море

Отак  як  море
своїми  хвилями
знову  й  знову  б*є  і  б*є
у  берегові  скелі,
так  без  кінця
і  моя  любов...*

Інвенція  із  невідомого  японського  поета...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921159
дата надходження 02.08.2021
дата закладки 02.08.2021

Артур Сіренко

Торба Сивіли

                         «…  І  тоді  ми  пішли  розійшлись  хто  куди
                                   Пілігрими  сумнівів  вигнання…»
                                                                                                           (Гійом  Аполлінер)

У  затінку  лавра  –  дерева  Дафни
Між  двома  струмками  солодкими
Торба  Сивіли
Забута  загублена  непотрібна,
Хоча  з  якимись  папірусами
Чи  то  пергаментами
(Вишкрябаними  палімпсестами),
А  кому  нині  ті  пророцтва  потрібні?
Сурмачі  ж  бо  в  Колізеї  виключно,
А  питво  хмільне  прогіркло  отрутою,
Весталки  стали  вакханками,
Волоцюги  називають  себе  філософами,
А  митники  громадянами,
А  тирани  й  деспоти  благодійниками,
А  грабіжники  легіонерами,
А  повії  жрицями  Еросу.
Забагато  містерій  у  місті  сови,
Фессалійці,  метеки  юрбою
По  дорозі  з  Колону  в  Атени
І  з  Атенів  в  Колон  –  колись  там  Едіп  блукав,
Нині  дорога  на  торжище,
Де  продають  рабів
З  клеймом  замість  гідності.
А  десь  на  острові
                                                     ще  правлять  віче  Кабіри
На  мові  пелазгів  плетуть  візерунок  слів
Про  човен  Дардана,  про  солодке  вино,
Яке  в  кратері  чорному
Колись  давно  піднесли  аргонавтам.
Вони.  

Невже  хтось  вчитається,  
Розбере  по  літерах  ті  пророцтва  писані
Мовою  давно  забутою?
Може  комусь  потрібно  воно?
Та  кому?  Кому?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921100
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 01.08.2021

Юхниця Євген

Перемогам олімпійським

Потрібна  програма  державна
Задля  перемог  олімпійських.
Знайти,  залучити  харизмних
Найращих  із  коучів  світу,
Як  Цюрих  футбол  підняв  славно.
І  ді́точкам  –  тишу  і  вітер!
…Почнуть  в  спорті  перемагати,
То  і  економіку  згодом  парадно
Піднімуть  у  милій  Країні,
Й  пишатимуться  –  покоління…

30.07.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920979
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 31.07.2021

Юхниця Євген

для тех кто в офисах тоскует летом

обои  с  морем  на  столе  рабочем  
для  тех  кто  в  офисах  тоскует  летом
а  где  то  без  тебя  прибой  грохочет
и  где-то  ссорятся  о  качестве  билетов
на  море  на  озёра  в  океаны
в  курортные  запретные  романы
а  ты  замачиваешь  раз  четвёртый  шторы
и  дышишь  ночью  свежестью  задорной  
со  сброшенной  на  коврик  простынёй
уноситесь  в  морской  вечерний  зной
не  скрылся  бы  еще  и  бархатный  сезон
и  словно  пальмы  с  хлорофитумом  вазон

30.07.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920978
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 31.07.2021

Юхниця Євген

На вокзалы за кем-то

Встречать  неизвестно  кого
Приехал  вот,  я  на  вокзал.
Автобус,  колейка,  паром  –
Со  всех  сторон  -  сумки,  глаза.
….Дольками,  да  имбирём
Встречают,  сухариком,  фруктами.
А  я  б,  коль  имел,  взял  бы  дрон,
И  сверху  сигналил  попуткою…

27.07.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920697
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021

Юхниця Євген

Парашутист і парашут

Епічний  купол,
Парашут-крило.
І  я  без  ступи  -
В  повітрі!  Лол…
…Бог  стаб.системи  –
Храм  геніальних,
У  оберемку  -
Вниз,  відповідально
Мене  спускає,
Наче  ліфт  канатний.
І  я,  мов  сайда  -
На  глибині  зі  скатами…

09.07.21р.  (  «До  Дня  парашутиста»  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920521
дата надходження 26.07.2021
дата закладки 26.07.2021

Шон Маклех

Десь

                   «…  Це  десь  –  
                             Чи  в  старому  північному  серці?  –  
                             В  моєму!»
                                                                                           (Еміль  Верхарн)

Ми  ловили  носату  рибу
В  морі  солоному  наче  сльози,
А  зловили  вчорашнє  сонце  –  
Червоне  як  лісова  ягода  –  
Суниця  галявин  смарагдових.
Зловилось  у  наші  сіті
І  тріпотіло  як  серце  селянки,
Що  сіяла  зерна  ячменю
На  поле  північного  вітру  –  
Холодного,  наче  срібний  дзвін.
Вчорашнє  сонце  
Видиралося  з  наших  пут,
Рвалось  в  прозорі  хвилі,
Певно  хотіло  втопитись,
Захлинутись  пітьмою  глибин,
А  ми  його  кинули  в  небо  –  
Бо  небо  –  це  теж  море,
Тільки  запашне  і  солодке,
А  потім  дістали  ножі  –  
Не  свячені,  а  просто  рибальські,
Грубі  як  слово  воїна,
І  різали  ними  тенета  –  
Ми  не  хотіли  більше  
Ловити  таку  здобич,
Яка  тріпоче  в  небі
І  пливе  отуди  за  обрій,
Де  живуть  біло-сірі  птахи,
В  які  вселяються  душі
Рибалок.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920429
дата надходження 25.07.2021
дата закладки 25.07.2021

Юхниця Євген

Хруст сухожилий. , само собой дальше

Воскресный  сонный  город,  фонари  ещё  горят.  
О  них  забыли.
А  в  почте  –  обычный  ответ:  «У  вас  -  не  формат»
Хруст  сухожилий.                            

Заброженный  резкий  напиток  бурлит  без  меня
Стал  самостоятельным      
За  окнами  -  громко  невеждой  заводит  смутьян  
Мотор  зажигательный

Вот  как  изменить  что  -  само-собой  дальше  
Живет  -  как  на  зло
То  ль  крепкой  свободой,  то  ль  ласковой  фальшью
Ты  -  бронестекло...

Найдутся  ль  силы  –  
поменять  устои,  
и  тогда
Узлы,  стропила  -
К  мостам,  понтонам:
И  в  поезда́…

25.07.21г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920447
дата надходження 25.07.2021
дата закладки 25.07.2021

Evgenij_Kedrov

Спаси нас, Бог, от темной силы!

Куда  ни  глянь,  ни  посмотри  -
Там  лжепровидцы-лжеотцы
И  лжецелители,  вещуньи,
Гадалки,  ведьмы  и  колдуньи…
                                         
Повылезли  на  Божий  свет,
Житья  от  них  народу  нет!
Как  Божий  дар  свои  пороки
Вам  представляют  лжепророки…
                                           
Бизнес-провидцы,  шарлатаны
Вам  дурят  головы  обманом,
Полно  нечистых  всех  мастей
И  лжебожественных  людей,                                          
                                           
Во  всех  газетах  объявленья  –
Зовут  несчастных  к  «исцеленью»
Ведут  толпою  на  сеансы
Те  лжеволшебники-маланцы,
                                             
Втирают  в  души  вам  отраву,
Вы  поддаетесь  их  дурману  -
Даете  деньги  под  гипнозом,
Вас  усыпляют  как  наркозом…
                                             
У  всех  придуманные  клички
И  ларцы  пухнут  от  налички,
Языческие  амулеты,
На  все  туманные  ответы…
                                                                                         
Не  верьте  люди  им,  не  верьте,
Молятся  о  спасеньи  в  церкви,
Молитвы  Богу  вы  несите,
Спасенья  у  него  просите!

Спаси  нас,  Бог,  от  темной  силы,
С  земли  пусть  нашей  они  сгинут,
Молитву  мы  Тебе  возносим
И  у  Тебя  спасенья  просим!
                                                   
Ты  наш  небесный  покровитель
Наш  Вдохновитель  и  Спаситель
Тебе  –  любовь  и  поклоненье
Мы  ищем  у  Тебя  спасенья!


©  Евгений  Кедров,  2009
Свидетельство  о  публикации:  №  6963-126727/20091128

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235130
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 24.07.2021

Юхниця Євген

Королев і викрадають

По  одному  королю  у  мудрих  шахах.
Але  вдосталь  офіцерів  і  піхоти.
І  ніхто  не  суперечить  сліпим  кротом,
…Це,  хіба  який  пішак  втіче,    кудахтне
І  замріє  –  королевою  галантною…
Чув,  король  -  не  проти  ...більше  королев!
Їх  і  викрадають,  мов    талант,  шедевр,
...Бо  повіються  з  можливостями,  й  як  їх
Вберегти,  догнати,  повернути  в  шахах?

А  за  кожним  сильним  королем  успішним,
Оберігом  -  королева  наймудріша.

07.07.21р.  (  «До  Дня  шахів»  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920251
дата надходження 23.07.2021
дата закладки 23.07.2021

Юхниця Євген

Зацікавились тво́їм турне

Простір  посуну  з  тобою  за  краї,
Де  ми  не  матимемо  більше  таїн.
Де  ти  світлинки  розмістиш  скрізь-скрізь;
Зверху  …як  глянеш  на  зачіски  лісу.
…Вітер  нане́се  чутки  і  новини  -
Біля  якого  спинилася  тину,
Як  зацікавились  тво́їм  турне  -
Прутики  й  стебла,  що  знають  мене.

17.07.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920170
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 22.07.2021

Юхниця Євген

Віршик від Янголів

А  янголи  плачуть  та́кож,  як  люди      
З  безсилля  і  розпачу,  просто  за  втоми.
Підвечір’ями,  крила  -    в  шухляди  по  груди,
І  болить  корректив  у  життєві  альбоми....
…А  у  кожного  –  сотні,  яких  …ще  водити…
Застерігати,  вести́,  захищати.
Не  всі  ж  хочуть  й  чути  підказки  зцілительні.  
Скільки  й  тих,  кому  легше  страждати  у  чаді…

Янгол  стогне  й  не  знає:  за  себе  жалкує?
За  когось  конкретного,  рани,  страх,  люльки?          
…Мов,  поранене  іншою  зіркою  Сонце,
Теплотою  порушенною,  …у  віконця.

20.01.21р.    («Віршик  від  Янголів-Муз….»  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920064
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021