Сьогодні плакав квітень за вікном,
Лилися сльози, мов потоки річки.
Десь гуркотіло гучно за селом,
Кудись так поспішали електрички.
Луною відбивався стук коліс,
А я згадала зустріч на пероні.
Яка була з тобою в нас колись,
Тремтіли губи, стукотіли скроні.
В юрбі людей, почулося:" Привіт!"
Я обернулась й немогла збагнути.
Перевернувсь перед очима світ,
Неможу зустріч ту, ніяк забути.
Ще досі чую тихий голос твій,
Блакитні очі - океан любові.
Колись ти був коханий, тільки мій,
І ніжність відчувалась в кожнім слові...
Одне тобі промовила:"Привіт!",
Бо більше не змогла ніщо сказати.
Переді мною інший був вже світ,
Його змогла без тебе покохати...
Я чую, плаче квітень за вікном,
Течуть струмками прохолодні сльози.
Я ж перелистую життя альбом,
У небі гуркотять весняні грози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871949
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Весняний день всміхнувся сонцем,
Торкнувсь пташиних голосів.
Постукав у моє віконце
І розчинився у красі.
Вже зеленіють в лузі трави
І ліс прокинувся від сну.
І вітер навіть, кучерявий,
В погоду тішиться ясну.
Біжить і веселиться річка,
По ній кораблики пливуть.
І небо мов блакитна стрічка,
Бажає їм щасливу путь.
Розцвів підсніжник білим цвітом,
Він радість в серденько приніс.
Прийшла весна, прийде і літо,
Теплом торкнеться ніжно, скрізь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867389
дата надходження 09.03.2020
дата закладки 09.03.2020
В саду розквітли первоцвіти,
Весні дода́ли кольорів.
Неначе посміхнулось літо,
Віршами хтось заговорив...
Звучали для весни етюди,
Летіли звуки вище хмар.
Весна прийшла, радіють люди,
Кожен із них її чекав.
Вона, мов панночка тендітна,
Свою усмішку посила.
Ще трохи часу, сад розквітне
І птах на гілці заспіва.
Відчула й я весни мотиви,
Від сну прокинулась душа.
Кохання в серці, наче злива,
У путь з весною вируша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866858
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020
ЗОЛОТЫЕ ВОРОТА
Точно птица крылья расправляя,
Перед тем, как ринуться в полет,
Золоченым куполом сверкает
Терем-сказка золотых ворот.
Гребень башни розовым узором
Точно отблеск древней той зари,
Что встречая тут, идя дозоры,
Древние орлы богатыри.
Что встречал в резном окне покоя,
С древней книгой ночь прокоротав,
Как дитя вбежавшее, шальное,
Книгочей премудрый Ярослав.
Да, конечно думать так нелепо,
Я ведь знаю это лишь макет,
Под которым дремлют, точно в склепе,
Древние руины много лет.
Пусть грохочут рядышком машины,
И кафе восточное «Хурма»,
Всеравно мне кажется былина
Мне навстречу вышла тут сама.
В синей дымке сумерек алея,
Встал кусочек киевской Руси!
Ну а скепсис- этот правнук змея,
Ты свой хвост подальше унеси.
И как будто шире стали плечи,
Нет обиды горькой и забот.
Точно Ангел вышел мне навстречу
Из закрытых золотых ворот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859189
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 06.02.2020
Пора чарівна й загадкова,
В душі лишає дивний слід.
Одіне край в пухку обнову
На казку перетворить світ.
Прикриє білим покривалом,
Зима широкії поля.
І буде тішитися балом,
Немов кумедне немовля.
Милують шубками дерева,
Алею снігом замело.
Вже поспішає королева
У кожне місто і село.
А як радіти будуть діти,
Неперевершеній порі.
На вікнах розмалює квіти,
Мороз, що спуститься згори.
І закружляє хуртовина,
Сніжинки пустяться в танок.
Зима у нас поки єдина,
Торкає снігом сторінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856168
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 29.11.2019
[i] Буває, квиток на щастя - в кишені,
та ключик від шастя - в руці у
Бога... [/i]
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]
[i][b][color="#48077a"]Хотілося б напитися води?..
Джерельної... Холодної... До зливу…
Хутчій – у ліс, до явора ходи:
ручай з-під нього в’ється боязливо…
Свої козацькі вуса оброси
і пий упохват, шебсько, до одухи –
нехай спаде з душі жага роси:
питущого не відтягнуть за вуха!
А спрагу загасив – свою данину дай
тому, хто змайстрував оту криницю,
хто показав тобі отой ручай,
де ти напивсь джерельної водиці.
...У всьому головою є вода,
та не усе змивається водою:
коли тебе зневажать – не біда,
біда – коли зневажиш сам собою.
І той природний дар не оскверни –
не гань святинь, де душам є волого:
хоч благодать приходить в райські сни,
ключі від Раю – у самого Бога.[/color][/b][/i]
14.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018
Не доверяй лукавым чувствам
-Себе всё время говорю.
От них становится лишь грустно
И огорчаешь красоту.
Не будь лукавым, лицемерным,
Не надо воздух сотрясать.
Пусть будет золотая мера,
Умей за слово отвечать.
Лицо в стихах ты открываешь
И в чувствах сердце говорит.
Ты в них живёшь, а не играешь,
Умея искренне любить.
Бывает слово много значит.
В нём радость, свет, любовь, тепло.
Но иногда и слова хватит
И снова торжествует зло...
Увидел свет в конце тоннелля,
Есть всё-же правда на земле.
Стараюсь никому не делать,
Чего б не пожелал себе.
Иду по жизни очень просто,
Порой уносит в облака.
Мы на земле всего лишь гости
И годы, как в реке вода.
Второй вариант третьего куплета:
Лицо в стихах ты открываешь,
Будь откровенным сам с собой.
Ты в них живёшь, а не играешь.
Ты в них с открытою душой.
01.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801886
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 14.08.2018
На шифоновых одеждах
Шлейф сигарный донесу...
И упрячу нашу нежность,
Если в строки заверну…
Утону - в том океане:
В бестелесных облаках…
Этих грешных воздаяний
Не желают (просто так)…
Чтобы спрятать… - Безнадёжно:
Ни снаружи, ни внутри…
Прочитают чувства - кожей…
Если рядом будешь ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801676
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 04.08.2018
И стены - видят…
И стены - слышат…
И стены помнят -
Пока в них дышат…
Тогда поверишь,
Когда узнаешь:
В стенах родимых -
Не потеряешь…
И душу лечат
И - согревают…
А, укрывая, -
Оберегают…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789875
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 02.05.2018
Возбуждая подсознание,
Развязала узелки...
Стали в очередь желания
(В самом хвостике мечты)...
Запах счастья обволакивал...
В окна бились мотыльки...
Слёзкой жёлтой свечка плакала...
Тени - сгладили углы...
Паутинкой занавесились,
Прячась в ликах образов...
Просьбы все сначала взвесились,
Отметая вздорный сор...
И...рассыпались горошиной... -
Без намёков,без укор...
То,что пылью припорошено,
Не встревало в разговор...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789338
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Коли весна, усміхнено-весела,
Пошле на землю перший жмут тепла,
То оживуть ліси, поля і села,
І стежка, що до річечки вела.
І забрунькує зеленню вербиця,
У листя згодом посмішку схова,
Мов килими, простелиться пшениця,
Веснянку вперше птаха заспіва.
12.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789403
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Весна пьянит который день...
И шлейф "Мицуко" за одеждой...
Предательская дрожь (из вен)
Тревожит чувством и надеждой...
Чтоб не пугала ночи тень
Изгибом дуг протуберанца,
Не убегай с его колен...
И губ,шершавых, померанца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789135
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Моя река течёт от лета... -
Из лона очень нежных грёз...
"Отрадою" зовутся где-то...
Не все причалы - пристань слёз...
Моя река - наверно, пламя...
Растопит самый твёрдый лёд,
Когда с конца, в исток начала,
Приветы с радостью пришлёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788947
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Научи меня - снова дышать!..
Научи - много видеть и слышать...
Научи - навсегда отпускать... -
Разлюбить,чтоб не "ехала крыша"...
Научи меня - боль принимать...
Научи - улыбаясь,не плакать...
Научи, понимая, прощать...
Научи - и таинственным знакам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788474
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Весняний дощ йде за вікном. Шумить.
Дивлюсь в вікно, чекаю я... ще мить.
З-за рогу, знаю, вийдеш ти. Прийдеш.
Для мене ти букет троянд несеш.
Зі мною ти! Зі мою ти!
Зі мною ти!
Дарує нам весна мелодії свої.
Зі мною ти! Зі мною ти!
Зі мною ти!
У небі нічка для нас зорі
розсипала ясні!
Найкращі квіти в тебе у руці.
У них ясного сонця промінці.
З-за них тебе чекати довелось.
Бо ж довго вибирав. Так повелось!
Зі мною ти! Зі мою ти!
Зі мною ти!
Дарує нам весна мелодії свої.
Зі мною ти! Зі мною ти!
Зі мною ти!
У небі нічка для нас зорі
розсипала ясні!
Весняний дощ вже за вікном притих.
А наш веселий чути знову сміх.
Рукою на прощання ти змахнеш.
Та знаю: завтра знову ти прийдеш!
Зі мною ти! Зі мою ти!
Зі мною ти!
Дарує нам весна мелодії свої.
Зі мною ти! Зі мною ти!
Зі мною ти!
У небі нічка для нас зорі
розсипала ясні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787991
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Не люблю я тебя,а - жалею...
По-другому уже не умею...
Не хочу на пути повстречаться...
Не нечаянно и прикасаться...
Почему -только эта зараза
Разливалась отравою сразу?..
Прогоняешь её - не уходит...
Между венами бродит и бродит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787975
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Пливуть літа життєвою рікою
Й несе їх неспокійна течія…
Ти знав мене давно і не такою.
Сьогодні я, коханий, не твоя.
Пливуть літа, минають перепони,
Бо непросте завжди людське життя.
Чужі для нього човники й понтони,
Лікують душі тільки каяття.
Пливуть літа… Їх вітер підганяє…
Біліє шум на скронях у обох,
А в серці й досі відгомін лунає
Того, що люди нарекли «ЛЮБОВ».
6.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785323
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 01.04.2018
Когда не спишь ночами лунными
И тайно пишешь строки рунами,
Святую паперть умолчания
Стрелой пронзает не нечаянно…
И берег мой (не лоно пустоши)…
О,Господи, я это чувствую!..
Ни те слова, ни те касания
Не оправдают ожидания…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778495
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
[b][i][color="#7700ff"]В чужие руки...
Отдаёшь меня в чужие руки,
Но тебя спросить хочу зачем?
Я с тобой не выдержу разлуки,
Не смогу и дня прожить совсем.
Отдаёшь меня в чужие руки,
В одночасье рушишь все мосты...
Слышу сердца бешеные звуки,
И смотрю в застывшие черты...
Отдаёшь меня в чужие руки,
А ведь я боюсь так темноты...
Все собрал остались только брюки,
Ни тебя, ни капли теплоты...
Отдаёшь меня в чужие руки,
Для тебя не значу ничего?..
В голове от страха даже глюки,
Я люблю тебя! А не его....
13 02 2018 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777865
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Экспромт
Пленяет небо синевой,
А мне – не пишется…
Запахло в воздухе весной,
А мне – не слышится…
Меж лабиринтами снегов
Ищу подснежники!
Изранят корочками льдов
Запястья нежные…
А те минуты февраля
Такие смутные…
Не вспоминаю про тебя,
И звёзды – ртутные…
Из капель крохотных опять
Низаю бусинки…
Хотя бы взглядом обнимать
И снова чувствовать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777912
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Літа цвіли вже інеєм у косах,
Коли послав свій погляд ти очей,
Прийшла до нас обох життєва осінь,
Та кликало мене твоє плече.
Хотілося слова тепла почути,
Щоб ніжністю лилися із душі.
Омріяний піймати щастя жмутик
Й кохання пити із твоїх віршів.
Хтось погляд у зневіру заховає,
А хтось засудить перезрілий вік,
Зерно ж любові в серце засіває
Закоханий і мудрий чоловік.
7.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777541
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Я відшукала наше небо
Серед пустелі самоти…
Чому мовчиш?..
Мабуть,не треба,
Коли запалюють свічки?..
Перегорни назад сторінку…
Не бійся…Більше не болить...
Лише однесенька краплинка
В долоньку скрапує за мить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777315
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 17.02.2018
[b][i][color="#1e00ff"]Полжизни
Полжизни плачем и смеёмся,
Такой у каждого удел...
И пока сердце резво бьётся,
Мы не боимся разных дел.
Испишем множество бумаг,
На них не жалуя чернил.
И если лучший друг - стал враг,
Он никогда Вас не ценил!
Как кони в упряжи гарцуем,
Дай Бог, всем веры и ума!
Всю жизнь сознательно рискуем,
Из-за какого то дерьма...
13 02 2018 г
Виктория Р[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777338
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018
А этот маленький оркестрик
Играет снова до утра…
У пульта чувственный маэстро
Ответа ждёт не на слова...
Одним движением растерзает
С волшебной палочкой рука…
Не прикасанием оживляет,
Когда мелодия нежна…
А этот маленький оркестрик
Играет то же,что вчера…
И роза красная прелестна!.. -
С росой живою...И глаза,
Полузакрытые, - пронзают...
Из раскалённой рампы - свет…
И струны...те же обжигают,
Не обрываясь, столько лет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777185
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Пусть ёлки и сосны выносит народ
на свалку: «Не нойте, прошел новый год».
Но сосны и ёлки милы до сих пор
Из них мы устроим здесь собственный бор!
Ведь это так просто! вот взял я сосну
И в снежный сугроб её быстро воткну
Красивее даже теперь не найти
Блестят от хлопушки на ней конфетти!
А вдруг приживутся они тут у нас!
Такое бывает, я слышал рассказ:
Две срубленных ёлки в саду раз забыли,
И корни они в землю сами пустили!
А вот во дворе у соседских ребят
Несчастные елки стучат и трещат.
Как- будто идет великан по опушке,
Ломают мальчишки все: ветки верхушки.
Они уже к нам забегают во двор,
Надумали, видно, сломать и наш бор.
Какой же народ это всё же несносный,
Дрожат на ветру наши бедные сосны.
Нас четверо: трое девчёнок и я,
Робеет и мнется команда моя.
Но только мы бор сохраним, сбережем!
И в нашем бору буду я лесником!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775445
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 07.02.2018
Те тучи серые вчера
Пригнали северные ветры…
Засыпав щедро города
Глубоким снегом незаметно…
Из нити мягкого клубка
Перебирают спицы петли…
Устали пальцы и глаза,
Пока связала эти гетры…
Я столько думаю о нас…
А вдохновенность - отвергаю...
И повторяю тыщу раз -
Однажды чувства растерзают…
Свечу мгновенно потушу,
Снимая лишнюю одежду…
И очень тихо попрошу –
Пусть всё останется, как прежде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775502
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 07.02.2018
[i]ко Дню Валентина…[/i]
…[b]стоит букетик [/b]– в томной позе
Трещит рубашки белый цвет…
В тройном куплете на морозе
Фигуры зримой силуэт
Пристойно движется – к букету
Приложен был двойной билет
На небольшой концерт – к банкету
Взметнулись розы – в пируэт
Десерт крутнулся – в лунной прозе
С фужером вздрогнул кавалер:
- Всегда готов любить пригоже
Розарий – [b]к зависти гербер…[/b]
05. 02. 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775247
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
[b][i][color="#ea00ff"]Лише в твоїх обіймах любо,
Я забуваю в них про все...
Коли цілую твої губи,
І ніжне й лагідне лице...
Тебе, коханий, я плекаю,
Я у полоні твоїх рук...
Тебе, як сонечка жадаю,
Я слів уже не доберу...
Земля з'єдналася із небом,
Зелені пахнуть килими...
Ти пригорнув мене до себе,
Від дотиків палаєм ми...
Промінчик сяє у волоссі,
Твій запах тіла тільки мій!
Трава лоскоче ноги босі,
Ми наче хвилі двох стихій...
20 01 2018 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772394
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 05.02.2018
Больше не буду о нём…
Чувствую: нить оборвалась…
Где-то под левым ребром
Молнией расписалась…
Длинным зигзагом огня…
След изнутри незаметный…
Только - не для меня…
Он почему-то приметный...
На горизонте моём -
Проблески нового света…
Снова все мысли о нём
Будит порывистость ветра…
Крышею - шелест дождя…
Сонные - шорохи утра…
Гаснет большая звезда…
И на душе так уютно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774170
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
[b][i][color="#bf00ff"]Дерева також бачать сни
Дерева також бачать сни
Весняні, літні, та зимові.
Бо ж до людей схожі вони,
І на своїй шепочуть мові...
Малі, високі і не дуже,
І від природи різні всі...
Ти помилуйся ними, друже
Торкнись листочків у росі.
Постій тихенько і не рухай,
Бо ранок в них-це час розмов...
Ти нагостри швиденько вуха,
Вони воркують про любов!
Он вільха кленові шепоче,
Що бачила у сні лелеку.
Що обійняти клена хоче,
Але від неї він далеко...
А ясен розважав ялину,
Своя ідилія у них...
І вітами до неї линув,
У поцілунках чарівних!
А дуб осиці молодій,
Всміхався чемно й любо...
Було приємно кралі цій,
Бо йшли вони до шлюбу!
28 01 2018 р
Вікторія Р
Лірика
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773759
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018
В катакомбах здесь почти уютно-
Ни жары, ни ветра ледяного;
Пусть сюда сойти немного трудно
Здесь мы для моления Святого.
Там шумит над нами где то Рим,
Форумы, инсулы*, акведуки,
Здесь перед распятием Святым
Мы в молитвах простираем руки.
В Риме мы рабы и господа,
Скульпторы, певцы, легионеры,
Но как только спустимся сюда -
Нас в Христа объединяет вера.
Говорит священник Иоанн,
Свечи, от людей большие тени…
Император против христиан
Начал небывалые гоненья.
Или поклонится лже-богам
Или на кресты и на арены.
Не богатый выбор всёже дан,
Смерть или ужасная измена.
Рим в амфитеатре показал
Всей души ужасную изнанку.
Как вчера ливийский лев терзал
Мученицы серце, христианки.
Крик восторга несся по рядам!
В диком исступлении зверином!
Плебс ревел! Чего ж молчал я сам?
Не назвал себя християнином.
Пусть бы на арену в когти львов!
Пусть узки ведущие в Рай тропы,
Я проклясть открыто был готов
Озверелых сыновей Европы.
Но сам бесшептал ушам моим,
Что не за своё сейчас берусь я,
Что ведь кто-то должен быть живым
Чтоб осталась Вера Иисуса.
Ах, ну да, рискую я и тут
Если стража тут нас всех застанет,
Львы и пытки нас конечно ждут
Ибо мы конечно, христиане.
Но сурово совесть так зовёт,
«Сколько и чего не говори ты,
Но Христу на деле верен тот,
Кто, не дрогнув, чтил его открыто».
В катакомбах тихо и уютно
Здесь звучит молитва тихо, чинно.
Только мне теперь ужасно трудно
Называть себя христианином.
* Инсулы - многоэтажные дома, в которых жила римская беднота, снимая комнаты у домовладельцев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774016
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Коротеньким лучиком света
Разносится радости весть -
Я снова пишу вам про это…
Сильнее стучится вот здесь…💓
Так хочется тёплого лета
В объятиях морозных зимы!..
Так хочется слова привета
И красного цвета любви…
Задуманное – получилось!
Благая разносится весть…
И чтобы со мной не случилось,
Хочу оставаться вот здесь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773874
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
[b][i][color="#8400ff"]Ночь из белого ситца,
Сверкают на ёлке огни...
Снег под луной искрится,
Напротив глаза твои!
Нежность души и тела,
И свеч ароматных блеск...
О счастье нам вьюга пела,
Горячих эмоций всплеск...
Каждой клеточкой кожи,
И вдох и выдох едва...
Вдыхаю тебя до дрожи,
Глотаю твои слова...
Наши счастливые лица,
Чувства, и стоны и нега...
Ночь из белого ситца,
Усыпана хлопьями снега...
13 01 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771959
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Лиш зранена душа дива творить –
Цього не знала й я ще донедавна.
Вона й сильнішого за себе збадьорить,
Й на подвиги заради інших здатна.
Лиш у такій душі живуть слова,
Народжені у вирі дум-страждання,
Тоді вона то плаче, то співа
Й шедеври виколисує спонтанно.
Відомі ій і смак гіркий біди,
І трунок ледь п’янкий із вуст любові.
Це він її такою народив,
Намічену з небес великим Богом.
Непросто відшукати ту любов,
Котрій під силу іншого окрилить
І відшукати шлях один на двох.
Цю істину і я в собі відкрила.
6.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772249
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Я - не одна…
И ты - не сам…
И не верна твоим губам…
Но ты приходишь в мои сны
На меланхолии мосты
Тропой луны, в рассветный час,
Поцеловать единый раз…
А мне так хочется сказать -
Не разучилась ожидать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771722
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Пусть привычки детских лет
Жизнь снимает с нас, как стружки,
Но музея лучше нет,
Чем родной музей игрушки.
Куклы, милое зверьё,
Сказки ласковой наследство
Мы встречаем тут своё
Чудом выжившее детство.
«У тебя ж был танк такой!
И такие же машинки»,
Голос памяти живой
Тут же шепчет без заминки.
И солдатиков – не счесть,
Да, они всегда на марше.
А ещё игрушки есть,
Что и дедов наших старше.
Вот бежит резной конек,
Вот фарфоровая дама,
Чуть прищурила глазок
Из витрины первой самой
Друг мой, в святочные дни,
Чтобы радость не смолкала
Хоть на часик загляни
В эти сказочные залы.
Сбрось хоть тут с души своей
Бытовой рутины стружки!
Мы ещё придём в музей,
Наш родной музей игрушки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771512
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Створивши дивну казку вечорову,
Німий дивився місяць ізгори,
Він сяйво лив на поле і діброву,
І на стрункі, високі явори.
Змією яр глибокий, невеселий,
Підповз до перехрестя двох доріг,
Він поєднав забуті Богом села…
За що вони спокутують свій гріх?
Зірки дрібненькі ночі догоджали,
Ще ранок вітру крила не нап’яв.
І кропива у час такий не жалить –
Зізнався у коханні їй реп’ях.
На воду не сповзли іще тумани,
Тому свинцем дзеркалить її длань,
І тільки сон їй голову дурманить,
А місяць Шлях Чумацький осідлав.
11.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770286
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 09.01.2018
И я - не я…
И ты - не ты…
И не растут в саду цветы…
Лишь стынет лёд…
И сыплет снег…
И заметает вьюга след…
Тогда зачем и почему -
Тебя из мыслей не гоню…
И зажигаю вновь свечу…
И Мойры ниточку пряду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770328
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 09.01.2018
[b][i][color="#ff00d9"]А этот мир порой так тесен,
Я убедилась в том сполна.
Пишу стихи и тексты песен,
Все чувства в строки спеленав...
Стихи приходят так спонтанно,
Снежинки за окном кружат...
Вам покажусь я крайне странной,
Но мысли шепчет мне душа...
И не смотря на все волненья,
Интриги, склоки бытия...
Черпаю всюду вдохновенье,
От Вас ни капли не тая...
07 01 2018 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770296
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 09.01.2018
Разрывает ветер в жёлтом оригами…
Высоко уносит маленький листок…
Снова плачет Осень горькими слезами -
Догорает пламя яркое у ног…
Серебрится локон - прямо над висками…
Колокольным звоном - стон со всех дорог…
Белоснежный кокон,где -то за гор`ами,
Россыпью жемчужной - и на мой порог…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758417
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 04.11.2017
В осень остывшей грустью полнятся закрома:
С прошлого (захолустья), близкого (далек`а)...
Письма тасует ветер...Жёлтые (на свету)...
Время торопит ответить, не обманув судьбу...
Кто-то про них забудет...Кто-то огню предаст...
Жар превратится в пепел...Горсть отнесут в кадастр...
Птицы летят на север...Птицы летят на юг...
Чья-то душа несмело в первый заходит круг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756814
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Это лето – моя осень…
Но желание любить…
Почему-то в рыжих косах
Незаметна в белом нить…
Это лето – моя осень…
Как такую сохранить?..
За неё у Бога просят
Не карать, а пощадить!
Это лето – моя осень…
Словно сон… Не повторить…
Паутинки – на покосах…
В рыжих косах – та же нить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756155
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Обычный серый день рождает серый вечер.
Свидетелем свеча: и плачет,и коптит...
Набросив грусти шаль (прозрачную) на плечи,
Мелодия дождя восьмушками звенит...
Лирический мотив созвучен настроению...
Прощальное тепло за облаком летит...
Мне кажется,что миг(счастливый) - провидение...
Его бы удержать,прочувствовать,вкусить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756303
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Спустилась осінь тихо у долину,
Зафарбувала в жовте абрикоси.
Посипала, мов золотом, стежину,
Розвішала на вербах світлі коси.
Тумани вранці білою стіною
Підходять близько до моєї хати.
Вмивають листя свіжою росою,
А потім йдуть до річки спочивати.
Пташки збираються у зграйки шумні,
Начебто вже прощаються зі мною.
Ось-ось задують долом вітри буйні
Ось-ось дихне морозною зимою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756258
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Когда невестилась весна,
Впервые полюбила…
Казалось: будто бы вчера
Моя свеча - светило…
Как поднималась на Парнас,
С таинственностью знаков,
Остановилось время в час
Цветения красных маков…
Глухою была тишина…
И пристани покоя…
Но только,только не вчера,
Когда огонь рекою!..
За нежность - душу целовал…
Желая, вдохновенно…
И ей,на ушко,прошептал
О вечно сокровенном…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751744
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Эта рыжая Осень(бесстыжая),
Раздевая себя донага,
Шелестит и шуршит с укоризною:
Я сама,я сама,я сама...
Эта рыжая Осень с харизмою:
Выбирая мелодию дня,
Истекает водою карнизами -
Свысока,свысока,свысока...
Блюзы осени саксофонами
разрывают небес облака!..
И уносятся патефонами
Всхлипы-хрипы вчерашнего дня...
Саксофоны и блюзы,и рыжая -
Одно целое (для меня)...
Эта Осень совсем не бесстыжая...
И,наверно,такая, как ...я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750124
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Наверное,ты не услышал...
Окликнула тихо тебя...
Взлетало и эхо по крышам -
Всё выше...куда-то туда...
А может - ты видеть не хочешь
Зелёного цвета глаза?..
Понравились чёрные очи
И снежные те города?..
Наверно,ты просто не помнишь...
Зачем ты так быстро забыл?..
А может - ты больше не дышишь...
Так тяжко остаться без сил...
А я - как тогда ожидаю...
Не прячась, стою у окна...
Но... перец и соль укрываю
Платочками на волосах...
А ты говорил,что чудная...
У жизни - не всё просто так...
Когда я "Шанель" поменяла
На красные лютики,мак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750005
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Вчера я грёзы отпустила...
Сбежали грёзы налегке...
Оставив кисточку,чернила
И что-то странное в чехле...
Случайно зеркало разбилось,
В котором преломлялся свет...
Изранив трепетное сердце
На пару длинных (смутных) лет...
Когда я грёзы отпустила,
На небе юный месяц плыл...
Жара на ночку затаилась,
Но зарождался страстный пыл!..
Тогда - звучала сарабанда... -
Звала к себе виолончель...
Чтобы струны коснулись пальцы...
И оголился нежный нерв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749047
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Как попал он в эти лабиринты,
Чем в метро был голубь привлечён,
Но теперь, ведом одним инстинктом,
А дорогу в небо ищет он.
Голубок не мечется, не бьётся,
Не летит с испугу на букет,
А несётся в даль по коридору,
В тот конец, где точно виден свет.
И не свет от ламп или рекламы,
Настоящий солнечный поток,
Только б он под потолком упрямым,
О плафоны крылья не обжёг.
Целеустремлён и дивно лёгок,
Хрупок удивительно здесь он,
Только бы таким и был он дальше,
Только б не разбился о бетон.
Пусть прекрасны птицы на просторе,
В вышине, где небо их зовёт,
Но в бетонном, страшном коридоре,
Просто душу рвёт такой полёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749096
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Мой любимый,красной нити
На запястье не вяжи…
Мой любимый, дни ненастья
Потерялись позади…
Мой любимый,птицу грустью
Тесной клетке не томи…
Крылья счастья, не подрезав,
На свободу отпусти…
Мой любимый,всё готово –
И пюпитры,и холсты…
Нарисуй бутоны снова -
Словно, твёрдые соски...
Мой любимый,вдохновение –
Наслаждение…Не взыщи…
Откровение – мгновенно…
Дай – песочные часы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746809
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Простелило стежку
Сонце на воді,
Й золота мережка
Зацвіла тоді.
Хвилечки тріпочуть,
Але бережуть,
Як до сонця схочу,
Нею побіжу.
Пролягла до мене
Золота струна,
Хвилька, ледь зелена,
Її напина.
Простягну долоні –
Хочеться заграть,
Опинюсь в полоні
Сонячних багать.
13.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746871
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Жил щенок по кличке Максик, добрым был и умным он,
Но любил Макс делать селфи на мобильный телефон.
«Макс в ошейнике нарядном», «Макс на страже у ворот»,
«Макс с котятами играет», «Максик косточку грызёт».
Вот такие были фото - восхищались все вокруг,
Макс выкладывал их часто на страничку в сеть «Пёсбук»!
Вот однажды объявленье прочитал в сети щенок:
«Ты сумеешь сделать селфи, как никто ещё не мог?
Делать селфи нужно с риском! так сниматься, чтоб у всех,
Кто увидит это фото, поднимался дыбом мех!
Не хомяк же ты ленивый, не болтливый попугай,
Присылай такое фото и подарок получай!»
«Р-р-гав!», - сердито тявкнул Максик - «всё понятно, если так»,
Поскорей схватил мобилку и помчался на чердак.
«Ведь коты по крышам ходят, разве хуже я, чем кот?!
Селфи с крыши небоскрёба точно первый приз возьмёт!»
Но на креше небоскрёба Макс забыл про все слова.
В вышине такой огромной закружилась голова.
Стал он звать котов на помощь: «помогите мне, кис-кис!»
Устоять не смог на лапках, с небоскрёба рухнул вниз!
К счастью, кот услышал крики, ловкость кошек велика,
Подскочил он к краю крыши и за хвост поймал щенка.
Подлетел и старый ворон, за ошейник ухватил,
Дёрнул в верх и снова Макса на край крыши посадил,
А потом суровый ворон вместе с ласковым котом
Увели беднягу Макса с чердака обратно в дом.
Макс сказал: «Друзья, спасибо, только вами я спасён!
Жаль, что падая, со страху, уронил я телефон.
Он свалился с небоскрёба так, как я чуть не упал.
Был бы он, каких бы фото я для вас тут наснимал».
Кот мурлыкал, утешая, ворон мрачно каркнул: «Друг,
Волки это объявленье к вам забросил в пёсбук.
Для того, чтоб больше гибло вот таких, как ты, щенят,
Знаешь, гибели собаки волк любой, конечно, рад.
Но лесным головорезам не избегнут тоже кар,
А пока без телефона поживи, так лучше, Кар-р-р!
__________________________________
Юный друг, пусть это сказка, и сомнений даже нет,
Но преступники нередко проникают в интернет.
Если за опасным селфи вдруг решишь погнаться ты,
Знай, помочь тебе не смогут ни вороны, ни коты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746696
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017
В ліс манить запах стиглої суниці
І звуків, і видовищ карусель,
Десь «під-па-дьом» лунає із пшениці
І добавляє шарму до пісень.
Як вечір літній опускає крила
На розпашілий сонця жовтий диск,
То теплих трав вітрець уже не бриє,
Бо заховався чи утік кудись.
А ранок прийде – вижене тумани,
Немов овець з кошари на луги,
І засивіють маревом лимани,
Всі заховавши шати навкруги.
Коли вже літо в осінь заблукає
І помережить золотом гаї,
Лиш туга журавлина плине краєм,
І до весни замовкнуть солов’ї.
4.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746409
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Ты прости,что не всё забыла…
И не кажется – не люблю…
А прошедшее отпустила
За страдания полосу…
Не печалюсь и не стенаю,
Но караю себя и корю,
Что мечтаю, как обнимаю
Ни в бреду,ни во сне – наяву…
Ты прости меня – не просила
Больше ночи одной у судьбы…
И впервые те звёзды остыли,
Когда вниз улетали одни…
Ты прости меня,что не милые
Ни слова,ни ромашки твои…
Только душу зачем-то пронзили...
Как когда-то, когда-то и ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745429
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Смичок втомився від цілунків струн,
Від безлічі цих зустрічей на сценах
І часто заздрив тому, хто мовчун,
Хоч з боку сам здавався в суперменах.
Він ліг в футлярі стомлено на бік
В очах його ще дріботіли ноти,
Півночі зал кричав йому : На біс
І так було з суботи – до суботи.
А скільки в кадрі в нього є облич!
А скільки квітів і аплодисментів!
Одягне фрак і знову, мов павич
Піде він гордо мимо диригентів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745841
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017
З усіх багатств найбільше - час.
Він йде у ногу із життям.
Правдивий, щирий, без прикрас,
Щасливий, часом - з каяттям.
Він незворотньо-невмолимий,
Не хоче навіть озирнутись.
Я у боргу, а він - не винний.
Й до нього вже не доторкнутись.
Це - досвід, втрати, помилки,
В очах волошки й неба свічі
І дотик милої руки -
Дорожчий всіх багатств на світі.
Це - миті таїнство велике,
Його незмінна суть, мов вічність.
Проходять всі крізь нього лики.
Безцінна мить й її величність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745079
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
Картина - "Лебеді, які відображаються у слонах",
Сальвадора Далì.
[i]Диптих написаний у співавторстві з
[b]Іриною Лівобережною,[/b]
за що моя їй щира подяка.[/i]
[b]Текучість[/b]
То що ж, у цьОму світі, "воля"?..
Ти дуже хочеш знати, теж?..
Ми вільні - обирати ролі?..
Себе, у грі "Смішні та голі",
Вмуровуємо в гірші з веж.
У нашій волі - обирати,
Чи нам дивитись в Божім світі -
У вир подій...а чи загати
ПопЕред очі будувати,
І в сірості убого скніти.
А Всесвіт - бал різномаїття!
І все - цілком єдине в ньОму;
Так дивно - це не розуміти!..
(Мабуть, гостріші в цьОму діти!)
Картина це підтвердить, знову.
Незвичний погляд це карниз,
Де тлін втрачає владу рис...
Далì, звідтіль, дивився вниз.
І бачив звідти [i]надтекучість -[/i]
Подій та форм, і суті, фарб...
Багато хто б хотів торкнутись -
Отих речей, в них взяти участь,
Та страх шепоче:
[i]- "Ні, не варт!.."[/i]
На вухо, він:
[i]- "Постій в сторонці!..
Дивись у темінь, бо ті фарби -
Яскраві надто!.. ти не в змозі
Їх осягнути; краще в позу
Ти стань, щоб їх ігнорувати!..
Нехай проходить світ повз тЕбе,
Слонів стриножать хай "герої"!..
Безпечніш - не дивитись в небо,
І в лебедях нема потреби!.."[/i]
Страх домінує над тобою!
Жени йогО, повз опір криз!..**
Бо у житті, за призом - приз...
Наважся тільки, озирнись!
############
[b]Спокій[/b]
В полотно вдивляєшся, Поет.
Світ фантазій – благодатна тема;
Розум там заточує стилет,
Та в безумстві пишуться поеми.
…Лебеді – мов кручені вужі,
Серед голих скель та сухостою…
Часто-густо ходиш по межі,
Чисте – тільки небо над тобою.
Що тобі спокОю не дає?
Що тривожить? Що тебе страхАє?
…Озеро перлинно виграє.
Роздуми… і хвиля затихає…
Ледь колише пір’я вітерець.
Я присплю лебідку, тихо-тихо…
Чом зусилля зводиш нанівець,
Та у чому ти вбачаєш лихо?
Чом лякають тіні в глибині
Тих створінь величних та вухатих?
То ж не крокодили там, на дні,
А слони – великі дитинчата.)))
Озирнись - на розуму межі.
ВИвільнись. Де страх тримає душу,
Всі вузли-загати – розв’яжи,
Заборони – з легкістю пострушуй.
** - маються на увазі гострі, хворобливі,
стани психіки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744798
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 06.08.2017
Ты на левом стоишь берегу…
Издалёка теперь наблюдаешь...
Как ромашки с букета,в лугу,
В белоснежный веночек сплетаю…
Ты не видишь,как смотрят глаза…
И словами не трогаешь душу…
Укрощённая страсти река
Берега никогда не разрушит!
Не надолго приходишь во сне!..
А уходишь - под стон на рассвете…
И одну оставляешь в огне!..
Обжигая касанием плети...
Прорастаю полынью седой…
Красным маком и розою алой…
Берег правый - остался за мной…
Берег левый – далёкий и малый…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745005
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017
Наснилась полю сива-сива доля
Багатострадної Вкраїнської землі,
Як азіати, а точніш, монголи
Топтали й мучили віки народ її.
Як матерів гірко-солоні сльози
Текли тоді річками у моря,
Лютневі як пекли її морози, –
То України змучена земля.
Здихнуло поле після цеї ночі,
Бо важко пережити такі сни…
Відкрило сонечко під ранок свої очі,
А вже зима котилась до весни.
І хоч земля іще не парувала –
Не вистачало ще того тепла, –
Та знов синів під стяг один збирала,
Бо запалила знову Схід… війна.
Гвалтують знову дикі азіати
Землі прадавньої закони і нарід:
Горять людські і душі там, і хати…
–Чом, Боже, їх від мук тих не вберіг?
Адже народ тобі так щиро вірив,
Чекав – накажеш зло у світі цім,
Свою давно він горя випив міру,
Пошли ж на землю з неба мудреців,
Щоб війни вони, врешті, зупинили,
Й синівська не кропила кров землі,
Щоб материнські душі так не нили,
Щоб люте панство щезло у Кремлі.
Розпластана, обдерта Україна
Лежить на кращих землях, світових,
Над нею – крик, так схожий на чаїний,
За сином – матері, за мужем – удови.
Полтава, Дублянщина, 12.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744949
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017
Изменённый!
Свет исчезает в окнах друг за дружкой...
В пустые чашки - капли звонкие воды...
Вивальди "Лето" - обволакивает грустью,
Воспоминанием объяснения в любви...
Смолкает - разговор...
Всё - тише,тише...
Тускнеет нимб у бледных фонарей...
Ночь чёрной кошкой опускается на крыши...
Целует лоб Его Величество Морфей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744702
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 06.08.2017
[color="#b700ff"][b][i]Твоя душа - нежнее шёлка,
В ней соловьи всегда поют.
Я - ниточка, а ты - иголка;
В тебе нашла я свой уют.
Твоя душа - мне дом родной;
И для меня в ней много места.
Я не уйду, ты дверь закрой...
Я лишь в ее стенАх воскресла!
И всё теперь уже не важно;
Твоя душа - мой вечный храм.
С тобою мне уже не страшно:
Душа к душе...и ты...не сам.
01 07 2017 г
Виктория Р
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740483
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 03.08.2017
Солнце разрывает пелену тумана,
Прожигая светом ночи паранджу…
Айсберг убегает в воды океана…
Время испытает не одну судьбу...
На большой виоле прежние сыграют,
Отдавая душу пламени огня!..
Усмирив желание,страстью остывают…
Как большие реки – среди гор песка…
Бархатные звуки – сладкие(когда-то)!
Бархатные звуки - томные слова…
Есть на свете где-то бесконечный кратер…
И одно дыхание - длинная строка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744359
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 02.08.2017
(По мотивам китайского мифа)
Чужие солнца в небо наше вышли,
Пылают их багровые пути,
Чужие солнца небо наше выжгли,
Но послан небом я наш мир спасти.
Зачем идёте из другого света?
И с нашем солнцем было нам тепло.
У нас своя, уютная планета,
Чужие солнца не добро, а зло!
Огонь ваш отсвет ада, где лишь муки,
Не надо нам ласк ваших и угроз.
Какие вы дадите нам науки?
Науки жара огненных полос!
От жара в голове у всех дурман,
От жара небосвод весь красно-белый,
Но небо дало лук мне и колчан!
В нём страшные для зла любого стрелы!
Вас целых девять?
Будь хоть пятьдесят!
Пусть вы людей сжигаете умело,
Но эти стрелы вас теперь сразят,
Владыкой неба данные мне стрелы!
Какой же это страшный, жаркий час!
Но не боюсь, ни пламени, ни крика,
И небосвод очищу я от вас,
Так мне велел моих небес владыка!*
* Согласно китайскому мифу посланный небом лучник, по имени И, своими стрелами перебил девять лишних солнц, которые едва не испепилили весь мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742133
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Изменённый -время всё расставляет по своим местам!
Мои слова - не филигранны... -
Из пелены тумана сна...
И не найти чернил обманных:
В росе и капельках дождя...
Мои слова - из междуречья...
Поток воздушный - в океан...
Картины света,пламя,свечка,
И... нулевой меридиан...
В моих словах - осанна жизни
И Аллилуйя (для любви)...
А Муза с Гением - капризны...
(Не виноватые дожди)...
Мои слова - идут за мыслью
На растерзание колесниц... -
Писать портреты тонкой кистью...
У незнакомцев - столько лиц...
Мои слова тогда нетленны,
Когда... выигрывают бой...
Добавят чувств любви блаженной...
Палитре неба - голубой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743313
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Так жадно - первое касание…
И сладок первый поцелуй… -
До помутнения сознания!
Удачно целился Амур.
Так странно - грустные сонеты
Звучат от третьего лица…
В конце июля(грешным летом)
Разлилась красная река…
(Не только красные чернила)…
Жасмином дышат небеса…
Мой Ангелочек сизокрылый
Про нежность шепчет без конца…
Так странно - грустные сонеты
Звучат от третьего лица…
Не обижай её за это…
Герой – не ты…Любовь – не та…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743421
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 26.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2017
Я не пишу безупречных стихов.
Вроде слежу, чтобы были в порядке
Рифмы и ритм, и мелодика слов,
А всё равно, есть, увы, недостатки.
Только одно утверждать я готов:
Жизнью своею могу поручиться,
Что не пишу бессердечных стихов!
В каждой строке моей – сердца частица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726418
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 24.06.2017
Я без дела, как тумба стою,
И по совести, это не странно.
Ну кому в двадцать первом веке
Будет нужно фортепиано.
Я уже старше многих людей,
Я ведь сделано в прошлом веке,
В нашем клубе под фонограммы
Иногда лишь гремят дискотеки.
Да и клуб наш и институт-
Так, реликт ушедшей эпохи.
Добивают здесь и крадут
Накоплений советских крохи.
Иногда только, так не в празник,
Просто после рабочего дня,
В клуб старик усталый приходит
И ворча раскрывает меня.
И тогда рождается сказка!
Снова клавиш забытых моих
Рук его касается ласка
И плывут снова звуки от них!
Точно нет этих грустных лет,
Грудь моя, моя струнные зала
Всё тогда начинает петь,
Я и новое так не звучало,
Ах играйте, я вас прошу,
Для меня вы маэстро, гений,
Я опять начинаю жить,
В звуках ваших прикосновений!
Нету лучше этих минут,
Пусть звучат, сонаты, романсы,
И пускай целый клуб зальют
Ярких звуков протуберанцы.
Когда музыки нашей волна, ,
Разливается шире и шире,
Я тогда ощущаю сполна,
МЫ НУЖНЫ ещё в этом мире!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735453
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 24.06.2017
У долині я гуляла, Підійшла я до струмочка,
І струмочок відшукала. Щоб води напитись,
Чиста-чиста в нім вода, І у воду, як в люстерко,
А навкруг росте трава. Трохи подивитись.
Свіжа, чиста і прозора
У струмку водичка,
Біля нього там кружляла
Пташка невеличка.
Підлетіла до струмочка, Напилась вона водички,
Мене не злякалась, Крильцями змахнула,
Сіла в воду на листочок, На своїй пташиній мові,
Ніби засміялась. Щось йому шепнула.
Напилась і я водички,
Кругом роздивилась,
Квіточкам якимсь жовтеньким
Лагідно всміхнулась.
І мені здалося квіти, Я взяла водички в жмені,
Дивляться й шепочуть, Дала їм ковточок...
Що вони тії водички Як же добре, що в долині
Теж напитись хочуть. Є такий струмочок!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738589
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Сказал мне друг: «А всё же странно это,
То пишешь ты о Праведном, Святом,
То про любовь, про ласки, про рассветы,
Про детство или битв старинных гром.
Такие непохожие сюжеты».
Но разве не дана самим Творцом
Нам эта многоликая планета,
Где и любовь и битвы мы найдем.
Все радости, что в жизни этой с нами
Ведь созданы Всевышнего руками,
Да, зло порой приходит с красотой,
Но всё-таки Благословляют в Храме
И молодых с счастливыми глазами
И воинов, идущих в правый бой.
5 мая 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737662
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
[b][i][color="#9900ff"]Весни кольоровий мазок
І жабок співоче кум-кум...
Розквіт білосніжний бузок
І пахне, як ніжний лукум.
Розмаєм квітує земля;
Я слухаю вранішню тишу...
Вже сонечко гріє здаля,
А вітер вербою колише.
Зелені та пишні горби!
П'янію від запаху м'яти...
Летять до гнізда голуби,
Лелеки вернулись на хату...
03 06 2017 р
Вікторія Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736364
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017
[b][i][color="#ff00cc"]Крізь сон я чула шепіт твій
Вустами ти торкався ТІла...
І лоскітно було од вій;
Твоя, вві сні, Левиця...біла!
Ти з ніжністю будив мене-
Принади вабили дівочі;
У вушко щось казав смішне,
І заглядав у карі очі.
Цей ранок тішив і п'янив;
Співала нам багряна осінь...
Мене твій погляд полонив,
І срібне пасмо...
у...
волоссі...
14 05 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733915
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 01.06.2017
Назвались квітами закоханих,
Втопились в щасті пелюстки,
Дощем і вітром не сполохані,
В піснях оспівані бузки.
В садах бузковими туманами,
Під яблуневу заметіль
І у сусідстві із каштанами
Свій влаштували водевіль.
Танцюють бджілки і метелики,
Акомпанує соловей,
Хрущі так заздрять, до істерики,
Собі прийшли в живий музей.
Бузки бувають часто свідками,
Як тішить їх оте “люблю”,
Схилили грона над бесідками
Й диктують ноти скрипалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733525
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 16.05.2017
Дякую Валентині Ланевич,
на вірш
"Обіймає твій подих лице"
Якщо тебе цілує вітер,
То знай: цілунок цей із мрій.
Цей ніжний, вишуканий містер
Освідчився...і не одній.
Якщо тебе цілує вітер,
Росинку кине із туману,
Зізнання пише він без літер
І вже на цей раз - без обману.
Якщо тебе цілує вітер
І сипле цвіт в твоє волосся,
То - це коштовний сонце-бісер,
Дзвінке любові безголосся.
Якщо тебе цілує вітер,
Вдягнув невидиму вуаль,
Кружляє цей прозорий витвір
Вже біля іншої,на жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731406
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Стежки всі наші заблукали
Серед життєвих бід-незгод.
А може, ми це їх злякали,
Не зрозумівши усього?
А може трави винні в цьому,
Чи тепле сонце, чи вода,
Чи особиста наша втома,
Що стежка та не прогляда?
Життя одне у нас з тобою:
Без тебе – я, без мене – ти,
Не можем жити без любові
Й по стежці вдвох також пройти…
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731322
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017
За невидной(прозрачной)оградой
Белый старец и херувим
Под свечами находят усладу,
Почитая заветный псалтырь.
Лепестками укрытая паперть
И зелёная в пояс трава...
Воску долу слезинками капать,
Пока всхлипывает душа.
Расцарапают душу тревоги,
Приоткрыв потайную дверь,..
Обозначив пунктиром дороги
На любимую параллель...
Расцарапают душу тревоги,
Не закрыть незаметно дверь.
Коротки и тернисты дороги
На любимую параллель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731367
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017
[b][i][color="#9900ff"]Нічка шовкова,
Місяць-підкова,
Ген навесні
Зорі рясні.
Чути навколо
Жаб'яче соло,
Лине: Ква, ква -
Ну і дива!
Скрекіт у зіллі,
В жабок весілля.
Їхнє: Ква, ква -
Враз ожива.
24 04 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730372
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Зима у квітні - це не жарти,
Завія впала на сади,
Весни красу програли в карти,
Тут скрізь - недоброго сліди.
Боюсь зурочить ненароком,
А ось Хмельницький - пронесло
І сніговій десь мимо, боком
З мішка розсипав своє зло.
Хоч брак тепла, замерзла днина,
Пташина кулиться в гнізді,
Все ж є домовленість таємна,
Як запобігти цій біді.
"Шовковий шлях" іде повз місто,
КИТАЙ-ЄВРОПА, магістраль,
Злякала зиму така відстань...
А де нашкодила: як жаль!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729910
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Весна приходить неминуче
Й немає тих, хто їй не рад,
У неї все непосидюче –
Красот величних променад.
Стрімка, неспинною ходою,
Немов дівчина молода,
Зірниці з першою грозою,
Цілюще сонце і вода.
Її вітрів віолончелі
І ніжні трелі солов’їв,
Веселки дивні акварелі
І милі погляди з-під брів.
Вона рясніє в душах цвітом,
Торкає струни до життя,
Стає смарагдовим магнітом -
Природи дивне відкриття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729328
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 19.04.2017
Мене розбудила весна,
Усілась на хмарці так весело,
Підплила до мого вікна
І сонечком впала у дзеркало.
Втопилась кімната у променях,
Зраділи так сонячні зайчики,
Купалися в сонячних повенях,
Тримались за промені пальчики.
А небо накрило волошками
Мої розтривожені сни,
І мрії засяяли брошками
На новій сукенці весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728049
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 10.04.2017
Поезія - друга молитва ,
Вкладає Господь у вуста,
Не сходи вона, не гонитва,
Плекає любов на листах.
Вона – не продажна, мов дівка,
Не заздрість на ймення “сусід”,
Хоч часом - то мед, то перцівка,
Буває і сонце, і лід.
І більше то - борг, ані ж право,
Гордині вона не рідня,
То люди приносять їй славу,
Знайшовши в полові зерня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728149
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017
Петро Кожум'яка (Ян Укович), 03.04.2017 - 12:16
Я задыхаюсь... мыслью о тебе
Держу двухстволку...
Целюсь и стреляю!
Во тьме раздались выстрелы...
Аж три!
С ружья промазал -
Сразу понимаю
Но тем, вот, третим -
В яблочко! Смотри...
Заряд ударил ровно поперек
Затьмил вокруг на метров двести свет...
Знакомый запах горизонт весь заволок
И в точку...
Ты б сказала: ...НЕТ!!!
Пытаюсь душу придержать рукою -
Ее коричневый, бесформенный экстракт
Газеткою я бережно прикрою -
Окончу сокровенный, томный акт.
.............................................................
Хуго Иванов :: я Задыхаюсь… мыслью О ТеБе…
я Задыхаюсь...
мыслью О ТеБе...
слабеет разум...
и плывёт сознанье...
мне наплевать
что Ты теперь уже....
в чужих объятьях...
обрела признанье....
поставить Точку...
Ты сказала НЕТ!!!
сказала НЕ БЫЛО!!!
и никогда НЕ БУДЕТ!!!
три выстрела...
...в Тьму...
превратили Свет...
в бессмыслицу...
часы ползущих буден...
я больше не тревожу твой Е-мАйл...
пытаюсь душу раздавить рукою...
но если ВДРУГ......
я обнаружу там...
,,, ...
я прилечу на крыльях...
за тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727733
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Взорвались зеленью бутоны.
Сказали все деревья-да!
Ниспали с тел одежды тонны,
Бурлит ручьями талая вода.
Дома открыли солнцу крыши,
Скрипит оттаяв ветрогон,
У баб и мужиков проблемы с крышей,
На лавках парков слышен девок стон.
Дыши, молчи, будь тише,
Весенний праздник жизни — гон.
Всё просыпается на свете.
Успев поздравить мир с весной,
Мой локон треплет свежий ветер
И я какой то сам не свой.
Уснуть хочу не видя сны,
Упав в объятья молодой весны.
Быть может и неправ, но в пору эту
Я ненавижу зиму, осень, лето,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727731
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Дивилась сумно цілу зиму
Услід замерзлим перехожим
І на снігу писала риму,
І щось нашіптувала, може.
Зраділа Лавочка: Весна!
Усім всміхалася привітно,
Така ця посмішка ясна -
Присядьте тут у парі з Квітнем.
Ось цих закоханих зігріє,
На тлі небесного атласу
Розсипле зоряні всі мрії,
Так в унісон веснянім гласу.
Сама, з дуетом із берізок,
На килимку із споришів
Утерла спогади зі слізок,
Збирала промені в душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726472
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 07.04.2017
Коли весна у сни мої загляне
Й лелечі клини витчуть небеса,
Зазеленіють барвами поляни,
Весняну казку стануть колисать.
Вітри розчешуть в полі зелен-вруни,
Що килимами обіч розляглись,
Заграють-задзвенять весняні струни,
Немов теплом, квітневим, упились.
Засяє річка сріблом-кришталями,
В воді розбудить сонний очерет,
Як повінчає зорі з солов’ями,
Їм подарує скрипочки й кларнет.
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727644
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
В скорлупе суеты и тревог, покрывающих душу,
Точно птенчик в яйце шевельнулась молитва опять.
Пусть молитвы порыв скорлупу эту просто разрушит,
Сам птенец разбивает яйцо, чтобы свет увидать.
Пусть тверда скорлупа, ведь она наростала тут годы,
Но молитва жила и шептала всегда о своём,
Ты пойми, суета, для тебя это время ухода,
Снова вера ударила ангельським белым крылом.
Разлетайтесь скорлупки, вы слишком суровы и серы,
Вы реальны, тверды, но молитва, как птица легка.
Пусть душа с ней летит точно воздух вдыхая лишь Веру,
Вера воздух для нашей души навсегда, на века!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727231
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Треплет ветер тучки занавески,
Где то там, в холодной вышине.
Теребит и двигает их резко,
Как простые шторы на окне.
Кажется, он даже распевает:
«Вот сейчас как дёрну, разорву!»
И лучам дорогу очищая
Открывает неба синеву.
Треплет ветер тучки точно шторы,
Синего небесного окна,
Древнего и юного, в котором
Показалась нам уже весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723629
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Самотній листочок у пошуках щастя
Поплив кришталевим струмком,
Ще мить: він із кленом назавжди прощався,
Могутній обнявсь з малюком.
І вже насолода – прозорою гладдю,
Дзеркальний цілунок в щоку,
Піддався він водам, стрімкому всевладдю
І мчить у велику ріку.
Безстрашний листочок свободою марив,
У снах бачив дивні краї,
Його не злякали насуплені хмари,
Дощів несолодкі чаї.
Минув очерети, кущі і коріння,
І щастям маленький світився від мандрів,
Прийняла ріка його чисті стремління
І навіть кораблик листочку позаздрив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721640
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017
[b][i][color="#ff00a6"]
Ты для меня - частичка неба,
Я для тебя - вода в жару,
Ты для меня - кусочек хлеба
И лучик солнца поутру.
Ты для меня - звезды мерцанье,
Ты - самый лучший на Земле,
Я для тебя - весны сиянье
И чистый воздух на заре.
Ты для меня - ребенок малый,
Я для тебя - души огонь,
Я для тебя - цветочек алый,
Ты для меня - тепло ладонь.
Ты для меня - аккорд Шопена,
Я для тебя - хрустальный звон,
Ты страстью мне бежишь по венам,
Мой мир тобою покорён.
Ты для меня - сосуд желаний,
Я для тебя - мольберт и кисть,
Ты - кладезь разума и знаний,
А в сумме - мы любовь и жизнь.
25 0 2 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720275
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Біла троянда край берега моря
Покинута кимось була на піску.
І хлюпала поруч хвиля прозора,
Хотіла втопити у морі нудьгу.
Біла троянда не винна ні в чому,
Вона би хотіла цвісти і цвісти!
А їй довелося на пляжі морському
Навіки позбутись земної краси.
Лежить ця троянда край берега моря,
Лежить і не може піднятись сама.
Невже не утішить ніхто її горя,
Не подарує ще миті життя?
Біла трояндо, тебе залишили!
Чому і навіщо? – Ти ж гарна така!
І близько до тебе тягнуться хвилі,
Торкаються ніжно твого пелюстка.
А море хвилюється, сонце заходить.
Пірнає троянда під хвилю морську.
Можливо русалка троянду цю зловить,
Як світле вітання, як вістку людську.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720038
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Право на щастя дарує природа,
Думи лягають мені на чоло.
Сутінки,вітер і знов прохолода...
Де ж та весна?..Її ніжне тепло?..
Десь забарилась? Чи може гордує?
Чи заховалася десь за бугром?
Знов непогода...Невдачі віщує,
І сум"яття, і печаль за вікном...
Вже допекли непогодні капризи,..
Та не спинити їм древа буття...
Прийде весна...І природі важливо,
Щоб ожило все навкруг до пуття.
Вітром грайливим пора їй війнути,
Лагідним, щедрим і щирим теплом,
Сяйвом живим вже пора спалахнути,-
І оживе все навколо добром.
Щастя відчує і дуб, і береза,
Вишня всміхнеться мені під вікном,
Стане прозорим повітря і небо,
Щедра земля все огорне теплом!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720033
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Давно вже лист осипався з калини,
Зачервоніли ягоди, мов кров,
Пісні, пташині, теж давно не линуть,
Нарешті холод осінь поборов.
Сніги лягли. Тепер мороз-морока
Мережив гілля пензлем, чарівним,
Скрипіли ранком мелодійно кроки,
І хвильки в річці він також спинив.
Мости поставив синьокришталеві,
У їх узорах – вічна таїна,
Вони дешевші є від металевих –
Така буває взимку дивина.
9.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719986
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
К 230-летию со дня рождения Устима Кармелюка.
Ой, уныло ветры затянули,
Жутко самому лесовику…
Ой, всадил серебряную пулю
Пан Рутьковский в грудь Кармелюку*.
-«Ты ж заговорённый, все твердили,
От всех пуль, от сабель и от мук,
Как же вдруг паны тебя убили,
Атаман наш, батько, Кармелюк.
Неужели серебро у пана
Заговора древнего сильней?
Ой, страшна кармелюкова рана
Побежала кровь, что твой ручей».
-«Серебром и был убит я, братья,.
Да не тем, что пан вогнал мне в грудь,
Тем, что за измену взял предатель,
Указавший шляхтичам мой путь».
Воевало панство языками:
«Кармелюк колдун, лесной злодей!»
Так брехали долго, что и сами
Клевете поверили своей.
Я «разбойник», да души невинной,
Не убил я, хлопцы, ни одной**,
Я крещёный, не дружил с нечистым,
А разбой был у меня такой,
Что народу, битому панами,
Отдавал я панское добро,
Вот паны, тряхнули кошельками,
И пустили в дело серебро.
Из лесов подольских в кущи рая
Просто мне уйти пришла пора.
Вы ж живите, в сердце не пуская
Панского лихого серебра».
Ой, как грустно ветры затянули,
И неслышно стону их конца…
Шлют паны серебряные пули
Молодым Кармелюкам в сердца!
*Народный герой Украины, «Украинский Робин Гуд» Устим Кармелюк был убит шляхтичем Рутьковским (Рудьковским) в 1835 году. Суеверный шляхтич, также как и многие его современники, верил в то, что славный атаман, который восемь раз бежал из тюрем и ссылок, колдун. Поэтому стрелял в него не обычной пулей, а серебряной пуговицей, поскольку согласно легендам, только серебро может сразить колдуна. Однако без помощи предателя, шляхте и в этот раз не удалось бы расправиться с Кармелюком.
** Устим Кармелюк никогда не убивал схваченных панов и членов их семей.
«Зовут мене розбійником, кажуть, що вбиваю
Я ни кого не вбиваю,
Бо сам душу маю»,
говорит Кармелюк в первом, подлинном варианте известной песни.
В двадцатом веке в ряде художественных произведений Кармелюка сделали более суровым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719907
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Над Бугом запахло весною.
Так крига упала з лиця.
Враз стала зима затісною
І ритми змінили серця.
Дерева ще сірі і голі -
Малюють вже сукнів фасони
І дні всі дописують ролі,
Світлини нові - у альбоми.
А небо привітнішим стало,
Над Бугом розбавило фарби,
Вже так залишилося мало
Щоб лютого витерти карби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720005
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Гуляє вітер по душі,
розбурхує росточки…
На них іще солодка мить
несформлених листочків…
Цілунком пахне кожна мить,
як зо́лота оправа,
Для тебе як себе створить
не знає серця зваба …
Колись, вже потім, може все
туманом розійдеться
І лиш зоря вгорі нічна
на спогад колихнеться …
Та зараз я живу в тобі,
жива, із плоті й крові,
І небо усміхається лиш нам,
лиш нам горять ці зорі …
І ти в мені звучиш віршем,
я бавлюсь в тобі словом,
Солодких мрій несе дурман
тебе, мене … безбожний …
Хай музики вся велич в нас
звучить у скрипках соло
Й навічно оживе в віршах
мелодія любові …
І щоб не сталось на шляху,
чи повінь, чи відлига,
Для серця важна лиш та мить,
котра його зросила …
Хтось скаже рвучко: «єрунда»
і спішно відвернеться…
А вітер свою заспіва
й луною одізветься …
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719188
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 21.02.2017
[b][i][color="#ff00bb"]Характер в мене - не цукровий.
І точно, що - не карамель.
Подекуди він - гоноровий,
Така собі - мадмуазель!
В мені присутня доброта,
Порядність та іще відвага,
Я не кажу, що я свята,
Та до любові - перевага.
В мені жага є до життя,
У серці - море почуттів,
До ближнього є співчуття,
Крім Господа - нема богів!
20 02 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719369
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017
Думки, осінні, капають дощем,
Повільним, сірим, з присмаком печалі.
У серці будять непідробний щем,
Снують-блукають, мов сліпі прочани.
Думки ті різні: про війну і смерть,
Та більше в них – про долю України…
Який-то вітер з Заходу подме?
Набридло нам стояти на колінах!..
Коли ж із неба бризне голубінь,
Не сірі думи прийдуть – сонцесяйні,
І, наче пара вірних голубів,
Від рідної Десни помчать до Сяну.
А в них про те, як вирвуться з тенет
Й повернуться Донбас і Крим додому.
Плекай надію, коли ти – поет,
Не маєш права на брехню і втому.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719458
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 20.02.2017
От февральского мороза покрасневшею щекой,
Ощутишь какой горячий поцелуй весёлый твой.
Писк: "какой же ты холодный!" "Руки с холода! пусти!"
Но сама не отпускаешь, ты уют мой воплоти.
И из царства зимней сказки, что белеет за окном,
В поцелуй, как в душ горячий, окунуться. кувырком!
Я пройду ещё охотно все снега и все метели,
Только б губы, эти губки так меня опять согрели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716877
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Кохання – що це, загадка природи,
Чи поклик нерозгаданий душі,
Де не останнє місце має врода?
А мо’, життя, подружнього рушій?
Кохання – це дарунок злої долі,
Чи почуттів найвищий пілотаж?
А може, тільки Богу це відомо,
Коли воно й до кого завіта?
Кохання – й досі загадка для світу,
Хто ним керує: зіронька, чи Бог?
Без нього не бува й в природі цвіту.
А мо’, містком жаданим є для двох?
Кохання перше – зоряний віночок,
Коли обоє в обіймах його,
Коли навпроти – ті єдині очі
І вже не чуєш ти єства свого.
Кохання й доля – вороги чи друзі?
Не кожному ця істина гряде,
Й хоч стрілась на життєвім виднокрузі,
Та іспит кожен тільки сам складе.
Ніхто не знає, хто кого рятує:
Кохання долю, а чи навпаки.
Страшніш, коли одне із двох жартує,
А це життя не впіймані роки.
Хто знав кохання те, що є взаємне,
Щасливий, кажуть, то є чоловік.
Коли ж не так, життя все’дно не темне,
Бо сонцем освятило воно вік.
Кохання – то є долі вишиванка,
Де кольори в гармонії злились,
Й життя тоді, мов мамина співанка,
Що з молоком ти пив її колись.
Нехай роки не стануть на заваді,
Коли кохання прагне ще душа,
Й коли ще серце здатне когось вабить,
Й народжує йому свого вірша.
Коли ж зненацька кров твоя отерпне
Від неземного того почуття,
Й душі від того затишно і тепло,
Вирішуй сам, як бути. Це – життя!..
25.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718352
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Задивився в її очі, а вони, мов зорі.
Задивився в її очі, а в них хвилі в морі.
У очах її тих синіх океан плескався.
Задивився в очі сині, у них закохався.
Привабили, зчарували, мов зоряні ночі
Оті її, сині-сині, волошкові очі.
Я мов вітер, що у полі грається колоссям.
Задивляюсь в очі сині й тішуся волоссям.
Те волосся золотисте... кучері на скронях.
Ой, яка ж та ніжна ласка у її долонях!
Є таким солодким завжди милої словечко...
Подарую я з любов'ю їй своє сердечко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718248
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Съедает пламя дух поленьев...
Канкан - объятием теней...
Душа согреется мгновеньем -
Щемящим маревом свечей.
Душа когда-то возвратится
Нетленной в свой любимый дом.
Но не однажды ей приснится
Прикосновение огнём!..
Мои горячие колени
И грешность осени моей...
И жар от пламени поленьев
В канкане чувственных теней...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718428
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Весна співала стоголосим хором,
Вінчав світанок нас, фата – з туману,
А сукня - з травня, вишита узором,
Нектари сонячні, замість шампану.
Метелики крутились в бальних танцях,
Веселка дарувала сім чудес
І обрії шарілись у рум’янцях,
А ми були обранцями небес.
За руки взявшись, ми летіли в світ,
У справжню казку, лиш відому нам,
З смарагдів впав під ноги оксамит,
У дзвони бив життя величний Храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718194
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Время моих богов - в самых простейших числах...
Около тысячи слов - роем витают мысли.
В каплях слоятся миры,знаками всеми ведомы
В жёлтый кусочек смолы - лёгкой и невесомой.
Волн прикасался янтарь.Было душе его тесно.
Ветра, остывший оскал,там не нашёл себе места...
В рыже-зелёных тонах - листик застыл навечно
И переливчатый страз - глаз стрекозы беспечной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646555
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 14.02.2017
В дзеркалах відображений час:
Кучерявий, кирпатий і в зморшках.
Мовчазний, але скаже за нас -
І в намистах він бачив, і в брошках.
Бачив сльози рясні, мов дощі,
Бачив щастям вдоволені миті,
Замасковану правду в плащі
І розкішні думки в оксамиті.
Так епохи вдивлялися в очі
І відбувся парад поколінь,
Дні всміхались і хмурились ночі
Та збирались архіви видінь.
В задзеркаллі багато тривог
І ще більше фантомів абсурду,
У старих дзеркалах – каталог:
Поряд - вічність шукає секунду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717949
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Коли любові дивний сад
Зненацька квітом забуяє,
Коли твоя п’янка краса
Мене не тільки забавляє –
Стає казковим тим човном,
В якім пливу життям, мов раєм,
Й радіють очі і чоло,
А серце вальс кохання грає,
Тоді тобі моє болить,
Тоді мене твоє хвилює,
Це й є ота щаслива мить,
Заради неї жить вартує.
Тоді і я, і ти – це ми –
Це наша формула кохання,
Доводить, що ми є людьми,
І це фундамент для єднання
9.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717423
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Всі дахи – у зимових шапках,
Біле хутро в ціні та в моді.
А мереживо – на всіх шибках!
Теж краса, хоч не по погоді.
Підглядають ялини з-за рогу.
Ці – щасливі, щодня в них свято,
Видивляються всі на дорогу,
Ніби мають про щось сказати.
Іній влігся вуаллю ніжною,
Сніг виблискує, наче кришталь,
Це кохання зимою сніжною
Замело, (не весна), а так жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717481
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Повилася стежечка полями,
колос наливають тут жита.
В них волошки і ромашки квітнуть,
маків цвіт дарують їм літа.
І спориш росте тут край дороги,
наші він слідочки рахував.
Разом з нами він збігав до річки,
ніжним білим цвітом розцвітав.
А та річка, гомінка й весела,
хвилями хлюпочеться... Стрімка.
Ой, яка ж ти, річечко, грайлива!
Ой, яка ж ти, річечко, дзвінка!
Й досі там під лісом, на галяві,
Невеличка яблунька росте.
Яблука великі та рум'яні
наливає сонце золоте.
Запашні вони та соковиті
з пишних віт просилися до нас.
Пахли м'ятою і теплим літом
залишився в них дитинства час.
Я піду... піду по тій стежині,
колосяться, як тоді, жита.
В них волошки і ромашки квітнуть,
маків цвіт дарують знов літа.
Тут моє дитинство залишилось,
відшукати б поміж трав сліди.
Допоможуть яблука рум'яні
споришеву стежечку знайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717483
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Спливає час, стаю йому на п’яти,
Та він лише прискорює свій біг,
Лиш намагаюсь вперто здоганяти,
А миті тануть, мов торішній сніг.
Старезний світ таких як я - вже бачив,
Він так втомився від усіх облич
І кожен щось в цім світі таки значив:
Хтось - горобець, а може хтось - павич.
Скриплять суглоби, скаменів хребет,
Він вже не той, а нас ще грішних носить
І ще те саме небо голубе,
Такі ж самі всі кришталеві роси.
Лиш ми не ті, якісь йому чужі,
Все нам не так і завжди чогось мало,
Багаті й бідні – на одній межі,
Біда на всіх одне гострила жало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717261
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Экспромт
Между сменами лун,..
Под велюрами фетра,..
Среди розовых дюн,..
Меж дыханием ветра -
Серой тучею - снег...
Белой кручею - лёд...
Вместо сумерек - свет...
Вместо горечи - мёд...
После пламени - жар...
И ожогами - след...
Моей нежности - ларь...
Не для тысячи лет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017
[b][i]
[color="#ff00ee"]Він любив кольорову палітру весни,
І поля в золотому колоссі...
Він приходив до неї у ранішні сни,
І ромашки вплітав у волосся...
Він любив, коли сонце сідає за гай,-
Коли вітер шукає пристанку...
Як червоними пасмами весь виднокрай,
І, як нічка стрічається з ранком...
Він любив тепле літо й сріблясту росу,
І хмарини імлисті та сині...
Він любив її ніжну, тендітну красу,-
Її носик з густим ластовинням...
Він любив, як воркують в гнізді голуби,
Як гримить і збирається злива...
Він її так любив! Як ніхто не любив,-
Поряд з нею, був дуже щасливий!
10 01 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
https://m.youtube.com/watch?v=HAJTsVU-Qh4&feature=share
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711388
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 09.02.2017
Коли літо відпахне любистком
І зозулине «ку» відкує,
Ще вода тихим золотом блиска,
Літом бабиним луг заснує.
Підрум’яниться трохи калина,
В позолоті – березовий гай,
Журавлиним відточеним клином
Розтривожиться весь небокрай.
Захмеліє трава тоді в росах,
Оживе після довгих дощів,
Забреде у мій край рання осінь,
Тихим смутком осяде в душі.
30.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716047
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Обнялись берізки на морозі,
Тихий парк, лишень синичок зграйка,
Білочка - в акробатичній позі,
І сорока скрикнула, шахрайка.
Шлях молочний, ще ніким не битий,
Лавочка самотня марить літом,
Вітер щось наспівує, сердитий
І ялина простягнула віти.
Сонечко насмілилось крізь хмари
Усміхнутись матінці-землі,
Ця краса мені – за справжні чари:
Промінець вмостився на чолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715878
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017
На рассвете - гаснут звёзды...
Пламенеют - две щеки...
Обнимают(осторожно)
Белый атлас(на груди)...
На рассвете - сны пророки
(Не пустые миражи)...
На рассвете,словно,соки
Оживают витражи...
На рассвете сладко дышит
Приоткрытый алый рот...
Позови...Она... услышит...
Прикоснись!..Она - поймёт...
На рассвете(piano - piano)
Льётся музыка души...
И божественным хоралам
Примеряются стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714641
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Купалась Нічка синя у ставку,
Розсипала по плесу жовті Зорі.
А Місяць боком ліг на острівку,
Думки його – в Чумацькім коридорі.
Світився Нічці, наче той ліхтар,
Щоб та помила добре свою косу,
Бо і слуга він, і величний цар,
Заколихав враз пісню стоголосу.
Скупалась Нічка в кучерявих хвилях,
Кудись пішла босоніж навпростець,
Збирав поспішно Місяць у зусиллях
І плів вінок із Зір, нічний митець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714560
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
меня трогает грусть тополей...
их упрямство...
стоять только прямо...
а мне хочется трогать....
веснушки твои...
на щеках и плечах....
душу пробует осень....
как доктор...
...ищет старые травмы упрямо...
пожелтевшие листья....
как райские птицы....
сидят на ветвях....
всё за нас расписали!!!...
когда улыбаться...
где плакать...
но осталася нАсквозь...
пронзённая страстью....
душа
она помнит ...коленок тепло...
... на губах....
и раскрытые... нАстежь...
бесконечно бездонные...
....так любимые... мною...
......глаза....
нескладух повседневность....
казалось давно уже стёрла...
визуал ощущений....
твой тёплый и мягкий живот....
только сны... иногда...
не спросив...
как разбойники...
душу из тела выносят....
а в пути... за рулём...
.......
я опять...
пропустил...
поворот.
*****Лина Лу - акапелло - Душу пробует осень… как Доктор…
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00660360.mp3
*****Петро Кожум'яка - переспів - Душу пробует осень… как Доктор…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712430
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710829
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 25.01.2017
О, вітре,
ти нахабний хуліган
проник…
крізь одяг
дразниш мої губи…
А я ж то знаю…
це лише обман!!!
віраж стихії…
завтра все забуде…
І знову я…
залишуся сама…
без пристрасті…
бажання… і спокуси…
п’янію я…
у пристрасті…
вина…
і покохаю…
до…
без тями
в мареві спокуси.
.......................................
Не плач, дівчино!
Вже навчаюсь я…
мов вітер бути…
легко дарувати
свою бентежність…
Й плекати без питань
казкові груди…
без болю і
розпусти… доторкань…
І
миті…
перетворюю я ці
у вічності безодню… і безмежність
......................................................
Я був мов вітер…
той нахабний хуліган…
зривав весь одяг…
жалив тебе в губи…
Обоє знали…
це не наш роман…
віраж стихії…
завтра все забудем…
Сьогодні я один…
і ти сама…
але у серці крихта тліє…
тайно…
п’яніти разом…
пристрастю…
вина…
і втіхи дарувати
бездоганно…
п’яно…
Ти вір, дівчино…
Я ще повернусь…
мов вітер…
подарую свою плинність…
обожнюючи груди… без питань
знов повторю…
миттєвості
науки доторкань.
...........................................
Ах этот ветер
наглый хулиган
проник....
мне под одежду...
дразнит губы...
А я то знаю...
это всё обман!!!
зигзаг стихии...
завтра всё забудет...
И снова я...
остануся одна...
без страстного...
желанного... стремленья...
споить меня...
страстями ...
без вина...
и полюбить...
до..
ум0-
помрачЕнья.
.......................................
Не плачь дефчёнка
Я уже учусь...
как ветер быть...
дарить
свою беспечность...
Ласкать без спроса...
сказочную грудь...
И...
превращать...
мгновенья... эти...
в вечность
......................................................
Я был как ветер...
наглый хулиган...
срывал одежды...
жалил тебя в губы...
Мы оба знали...
это не роман...
зигзаг стихиии...
завтра всё забудем....
Сегодня я один...
и ты одна...
но в сердце тлеет...
тайное стремленье...
споить друг друга...
страстью...
без вина...
и насладить...
до ум0-
помрачЕнья...
Ты верь дефчёнка...
Я ещё вернусь....
как ветер...
подарю свою беспечность....
без спроса обнажая твою грудь...
Я повторю...
мгновений наших...
вечность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714033
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Прерывается голос...Неожиданно - дрожь...
Заживающей ране не показывай нож...
Под хитонами правды неприкаянна - ложь...
Мою нежную тайну(без конца)не тревожь...
Ноют старые шрамы...Выносимая - боль...
Эта нежная тайна - из юдолей юдоль...
Не обмолвись(случайно)...До поры не тревожь:
Мою нежную тайну,моя сладкая дрожь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714022
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Шукаю я твої сліди:
У магазині, під сараєм -
Могла зайти ти ще й туди...
Шукаю - докази збираю!
Ось тут хтось квіти дарував...
А тут під вікнами - намисто.
Я б їм всім вуха відірвав,
А от у клуні - усе чисто.
В думках і снах твоє тепло…
Іще погляну на горищі
Ти бач: на розі розвезло...
Ще б пак - з-за рогу таке свище!
Збираю всі з минулого сліди...
Збирати їх уже не сила
І згоден цілувати я пісок...
По тому, по якому не ходила.
..............................................
Сліди минулого збираю,
де рятувала
ти… мене
я квіти дарував
розмаю,
і танув…
у обіймах…щастя раю.
В далекому минулому…
духмяна та весна,
за вікнами
забуте нами місто...
моя Чаклунко…
ти вже не сама…
і я тепер…
згубив шалену пристрасть.
В думках і снах
я пам’ятаю лиш тебе,
твоє тепло…
з безмежними ночами…
дивлюся в очі,
з світлом, де себе…
…й…
не має відстані…
…між нашими світами.
..............................................
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713770
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Сліди минулого збираю,
де рятувала
ти… мене
я квіти дарував
розмаю,
і танув…
у обіймах…щастя раю.
В далекому минулому…
духмяна та весна,
за вікнами
забуте нами місто...
моя Чаклунко…
ти вже не сама…
і я тепер…
згубив шалену пристрасть.
В думках і снах
я пам’ятаю лиш тебе,
твоє тепло…
з безмежними ночами…
дивлюся в очі,
з світлом, де себе…
…й…
не має відстані…
…між нашими світами.
..............................................
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713609
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
вже не цікаво
і розумним бути…
видумуючи
чим прикрасити рутину
у віршах ніжки
хочеться любити…
і байдуже…
на сивину…
й думок глибИну…
вогонь буяє…
магії жреців
і спалює
минулого сторінки
я мудрість
імпотентних… Мудреців
мов томагавк
жбурнув на дно криниці
Весна
сторінками мого Роману
читає в захваті сьогодні коментарій…
сприймаю дні…
мов міражі обману…
і відчуваю
з казки цей сценарій
тут поруч Ти…
з довірою строфи…
живеш відвертістю…
в сонеті й римі…
і ста вітрам…
що виють так дарма
не переплутати…
твої безмежно ніжні
кроки милі
ханжі клянуть
без тіла віртуал
очікують прибуток
з сотні ролей
у ньому я…
що відчуваю…
те й сказав…
без жодної з прикрас…
без тіні сумніву…
і болю.
....................................
уже не интересно
умным слыть…
придумывая
чем украсить серость
в стихах коленки
хочется любить…
и наплевать…
на седину…
и зрелость…
огонь сильнее
магии жрецов
сжигает
биографии страницы
я мудрость
импотентных…Мудрецов
как томагавк
метнул на дно криницы
Весна
мой не оконченный Роман
читая восхищённый комментарий…
воспринимаю будни…
как обман…
проваливаясь
в сказочный сценарий
здесь рядом Ты...
доверием дыша...
переполняешь....
искренностью строки...
и ста ветрам...
воинствующим зря...
не спутать...
твоей нежности...
уроки
ханжи клянут
без тельный виртуал…
выкачивая прибыль
в сотне ролей
я в нём про всё…
что чувствую...
сказал....
без ханжества..
сомнения...
и болей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713664
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Розкриють твій талант…
мої обійми…
кохати…
і жадати
без вагань…
поринути у почуття…
і мої руки…
прожити казку
з снів і сподівань.
Коли й думки…
і тіло…
є єдині…
а ми удвох…
мереживо бажань…
відкриємо
світи мінливі
планет незнаних
досі доторкань…
і насолод без тям…
поринемо в Едем казковий…
де янголами
будуть мої руки…
і ти забудеш…
про цнотливі настанови…
досліджуючи
пристрасті науки…
піддавшись кличу…
дивлячись у вічі…
прилинеш тілом
з силой неземною…
щоби хміліти,
від вина терпкого…
і насолоди мить...
казковою росою…
\\\\\\
моИ объятИя...
раскроют твой талант....
любить..
без скромности....
ужимок
и стеснений...
отдавшись чувствам...
и моим рукам...
прожить в реале
сказку сновидений.
когда и мысль...
и тело....
за одно...
а мы с тобою...
кружево сплетений...
откроем мир...
непознанных ещё...
прикосновений...
и проникновений....
мы погрузИмся в сказочный Эдем....
где ангелами
будут мои руки....
и ты забыв
про скромности удел...
изучишь...
страсти....
тайные науки...
поддавашись зову ...
глядя мне в глаза...
ко мне прижмёшься
с силой неземною...
чтобы друг друга ...
осушить до дна...
и насладиться ....
сказочной росою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712237
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Дрімає нічка, приспана піснями…
Зірки ще небо й тишу стерегли…
Воно ж, німе, застигло ген над нами,
З’єднавши океанів береги.
І плине час невидимо над світом,
Мов загадковий космосу гінець,
Після весни в тепло закутав літо,
З колосся виплів золотий вінець.
Коли ж росою луг засіє ранок,
І підведеться, оживе трава,
Знов соловей почне своє сопрано,
Яке любов’ю душі зігріва.
15.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711430
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Літа у сиву паморозь вдяглись,
У коси білу кинули мережку.
Високі мрії хоч не всі збулись,
Та не дарма життя топтала стежку,
Оглянусь: лан, засіяний добром,
Дітей і внуків оцінили люди,
Закохана в святу красу дібров
І друзі в мене - щирі, не зануди.
Життя, земне, виходить, удалось,
Подякувати зорям є потреба,
І хоч не все, сплановане, збулось,
Про це ніколи шкодувать не треба. 13.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711305
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Не спить поет, все думка не дає.
Усе блукає світом без кордонів.
Поет із віршем і лягає, і встає,
Нема поету писаних законів.
Все ніби-то давно уже сказали,
Все геніальне сказане до нього,
Проте у нього лиш свої вокзали
І скаже так – не сказано ні в кого.
В його лиш серці цей кипить вулкан,
Його струмок біжить у цьому руслі,
Таких думок лиш цей поет – гурман,
Напій такий лише у його кухлі.
Слова збирає, наче в небі зорі,
Думки сідлає, не відпустить крила
І буде в нього безліч ще історій -
Із думки в слові виростає сила.
Поет не спить, епоха б’є в набат,
Невинні гинуть і тіла, і душі,
Поет сьогодні й лікар, й адвокат,
Нема часу хворіти на байдужість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711049
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
И что, что за окном метель,
Кричит, тревожит, воет,
Что снег трещит и рвется в дом,
Летит, кружит и ноет?
Что нам морозы и пурга,
Тревожно ветер свищет,
Когда в душе – теплынь, весна
И ландыш так душистый …
Чему уж быть - не миновать,
Гуляет оттепель в душе, как в старь ...
Опять тепло, красиво все и от души,
И хочется весь мир обнять!
Что нам январь … На сердце звон
И соловьи треллируют заправски …
Весенний уготован нам прием
Из старой доброй сказки:
Пусть Солнцу – да! Печали – стоп!
И счастье пусть нагрянет !…
Весна диктует свой закон:
Ты лишь люби – и властвуй!
3.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710122
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017
Я довго так вірила в казку,
В її неземні наддива,
Благала у доленьки ласку
І казка ось – поряд, жива!
Вдягнула поезій наряди
І шаль із чарівних рядків,
Відкрила обличчя плеяди,
Слова заплела до вінків.
Цю казку із сонячних мрій
Плекатиму завжди у серці,
Для зцілення від аритмій
Довірюся цій фантазерці.
Нехай вже несила злетіти,
Завада тому – листопад,
У шафі знайдуть внуки й діти
Поезій моїх зорепад.
Не буде мене тоді вдома
І навіть не в цьому біда.
Вік житиме казка знайома
Від щирого мого труда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709804
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Что проку спорить - Хьюго Мастер!
Что для весны, что в летний жар ...
"Я подмастерье и в плену у Хьюго …» -
Мне вторит эхом на душе пожар ...
Любви все жаждет, как повеса,
Любви для тела и души …
А в сердце соловей заправски водит,
Все водит трели в честь весны …
Снегами заметет дороги,
Завоет холодом печаль …
А в сердце Хьюго - огонек трепещет ,
Свернувшись котиком в калач …
Зимой не впустит холод в душу,
И летом жар не утолит …
Понять поэта – та же мука,
Что в пламя ринуться печи …
Что там мороз - то лишь игра,
Всего лишь игры разума и страсти …
Весны ведь просит так душа,
Что время года не во власти!
2.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709940
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Теряет мир
Все краски
Мира,
Тебя, меня
Не
Позабыв …
Безумцы все,
Кто любит
Смело
И страстью
Правит,
Полюбив,
Безумству смелых
Пишем
Песню,
Кто балом правит
Без
Границ …
Седой урок
Подарен
Жизнью
И вот, она
Опять
Горит
В глазах печальных,
Но
Глубоких,
В морщинах
Милого
Лица,
И серая
На голове
Корона,
И молодая
Вновь
Душа …
Зову тебя
Опять и
Снова,
Любов моя,
Душа
Моя …
Хитросплетений
В этом
Нет -
Так прост закон
Один
Для всех -
Неугомонных
Стрелок
Бег
Вновь совершает
Свой
Побег ...
2.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709885
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
синь неба беспринципна как дитя...
не знает о законах и моралях...
а мы с тобой придумали себя...
распявши души...
на чужих скрижалях°.
произнося ненужные слова...
скрывая истину...
за краскою стеснений...
мы убегаем сами от себя...
в межстрочье...
недосказанных мгновений.
напрасно ожидаю хоть намёк...
какие песни сердце ждёт...
и тело...
душа кричит....
и что то шепчет рот....
но время на свиданье...
.......пролетело.
°скрижали - две каменные плиты,
на них, согласно Библии, были начертаны Десять заповедей.
( которые, как мне кажется, сочинила женщина )
*****наталія калина - вільний переклад - СВИДАНИЕ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709427
*****Петро Кожум'яка - воспоминание - …СВИДАНИЕ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727421
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709426
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Весна бентежить душу знов мою…
і я…
складаю рими
всі свої
про неї…
птахи летять…
Також в свою ВЕСНУ…
Любов несуть!!!!!
на крилах…
до Поетів.
а я… не до кохав…
свою Весну…
тепло твоє…
Живе
в моїх долонях…
і до сих пір…
шукаю і молю…
вогонь і блиск очей…
твоїх у домі…
плекаю зустрічі…
останньої тепло…
обіймів, поцілунків…
пристрасті вогонь…
з шалених днів…
без тями, перепон
лише від роз…
шипи…
в мою долонь…
і біль…
ночами, мов не я…
тиняюсь і не сплю…
чекаю лисого
жорсткого Мінотавра…
що випустить на волю,
душу знов мою…
жадає жертву…
знов свою…
тінь обіцянок… і жадань…
і… недоспівані сонети…
а в завтра…
ту казкову мить…
дим… затуманить…
сигарети…
якось би літо…пережити знов мені…
не опалитися вогнем…
у жовту осінь…
а взимку не замерзнути… вночі…
відчути в Березні дощем…
що серце просить…
і починати все в житті…
з нуля…
жадати і бажати…
знов тебе кохати…
......................................
Весна Душе покоя не даёт...
и я...
как все...
пишу в стихах...
про Это..
у птиц весной...
ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛЁТ...
они Летят!!!!!!
на Зов...
своих Поэтов.
а я... не до любил...
свою Весну...
твоё Тепло...
Живёт
в моих ладошках...
и до сих пор...
глаза твои ищу...
у встречных...
и
в распахнутых окошках...
в постели...
ощущаю... Страсти след...
из наших дней
любовного безумья
давно увял...
из ярких роз букет
наш соучастник...
счастья...
без раздумья...
в ночИ как вор...
бродЯжничать начАл...
сквозь Лабиринт...
пробрался в свою Душу
а там... мой личный...
лысый Минотавр...
ждёт жертвы...
чтобы выпустить наружу....
пыль обязательств...след страстей...
и... недопеЕтые куплеты...
а в завтра...
призрачную дверь...
скрыл... дым...
вчерашней сигареты...
мне б лето... как то пережить...
об жар осенний...
не обжечься...
зимой... до смерти.... не остыть...
а в Марте...
всё же... отогреться....
и начиная Жизнь.... с нуля...
Хотеть ... Опять...
. .................Любить.... ............
тебя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709057
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
ти мене...
не зплутаєш... ні з ким...
ані обійми...
ані очі...
ані руки...
і почорніють рози,
мов бузковий дим...
від смутку...
розпачу розлуки...
розвіяв джазу настрій дощ...
безлюдна площа...
в душі моїй
буяє чар вогонь...
очей твоїх..
і тіла, і долонь...
спить у обіймах...
ніжності дурман...
час не спинити...
а осінь...
крадькома вривається
у душу...
крізь туман...
ще марно, ще не час
її зустріти...
............................
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернеют розы как сирень...
от тоски...
в разлуке
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708829
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Романтика посеред люті ночі -
Буяють дум рясні росточки …
На дворі сніг? та ні, то липа
Наткала білим пухом килим...
То вітер? ні, то соло сойок,
Весняну пишуть книгу - сповідь ...
То лють, мороз? Та ні, весна!
Бо на душі крапель й відлига ...
Ось-ось світанку мить знайома
Сповістить, що весна вже за дверима,
Розтане смутку зимняя вуаль,
Як від вулкану діючого мушля,
Зазеленіє сад в душі, розквітне,
З пелюсток білих вигулькне намистом,
Знов буде вабити, сміятися, радіти,
Знов буде кликати в країну ніжно-милу,
Струмком ввіллються в нас надії,
І все життя – знов море синє …
Красива казка? Майбуття!
То зброя щастя в нас в серцях ...
13.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707783
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Розповзлись густі тумани,
Сиво-кучеряві,
Річку вкрили і лимани,
В воду заглядали.
А там – рибки-дзиги грали,
Мили лисці ноги,
В очеретяному раї
Не чути нікого.
І здалось на мить туманам,
Що й вода примовкла,
Бачать: лисочка тримає
Рибку світло-жовту.
Верби коси опустили,
Ними п’ють водицю,
– Шкода рибку, –так просили
Дику вони птицю.
Як тумани піднялися,
Сиві та лапаті,
Дві пташини обнялися…
Не веліло спати
Сонце, що ледь пробивалось
Крізь густу завісу.
Хвильки бігли, ніби грались,
По водиці, звісно.
26.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704813
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Журавлем відкричала осінь,
Літом, бабиним відцвіла,
Долила сивини у просинь
І заглянула до села.
Там багрянці струсила з кленів,
У садках – де-не-де плоди,
Одинокі іще й зелені,
Не злякались вітрів, води.
Коли ж висипле з торби зорі
Ніч осіння, яка краса!
Простір стане напівпрозорим,
Місяць скибкою зависа.
Пізня осінь, хай не яскрава,
Часто купана у дощах.
Засинають дерева й трави…
Прагне спокою і душа.
Чернігів. 2.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701102
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 18.11.2016
У родника,где нас венчали,
(На параллели красоты)
Глубоко - Озеро Печали...
Короче - до него шаги...
У каждой жизни есть скрижали...
Неповторимые - одни...
И - Озеро(своё)Печали...
И - омуты(её)любви...
У каждой речки есть начало
И - окончание пути...
В широком Озере Печали
Невиноватых - не найти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700951
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 18.11.2016
Экспромт
Заснежило...Замело -
Мегаполис и село...
Лес и речку,и - поля...
Белой - белой ночь была...
Ухал странный дикий зверь...
С визгом всхлипывала дверь...
И - стонала половица...
Укрывали тени - лица...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700277
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Вновь снегопада колдовская дымка
Собою наполняет города.
Игрушечные звёздочки снежинки,
Но каждая прекрасна, как звезда.
И где то в мире есть ещё тропинки,
Хотя их не заметишь никогда,
Которыми со сказочной картинки
Чудес приходит вечных череда.
Такие колдовские снегопады,
Как встречу сказки отмечать бы надо
В не сказочные наши времена.
Ну а снежинки, кажется, так рады
Собой наполнить всё пространство сада,
Весь воздух от окна и до окна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700424
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2016
Приторна сладость сандаловых свечек...
Призрачен свет уходящей любви...
Осени утро похоже на вечер...
Серое - в тренде(в предверии зимы)...
Липкие губы - от красной помады...
Словно магнит - откровения часы...
Словно магнит - притяжение взглядом:
У одиночества(среди толпы)...
Слышишь: протяжное "ля" камертона?..
Звук прорывается - из темноты...
Первой волной укрывает - истома!..
Это она оставляет круги!..
Пятую реку сковали морозы...
Первую(вброд)проходили мою...
Снились - колючие (жёлтые) розы...
Спелые яблоки - в нашем саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700091
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016
не мешайте...
... Нам....
..... журавли
моя осень...
о счастье..
споткнулась...
Лучик Света..
ко мне ...
из Весны...
страстным взглядом...
к душе...
прикоснулась.
эта ночь...
наслаждений...
.... без сна...
скинув годы...
с вершин
...... пьедестала ....
в моём сердце
шалунья весна...
календарь
запустила... с начала...
жизнь полна
безумных снов...
и ... слов....
наше счастье...
только....
на Земле...
колдовали звёзды...
нам любовь...
яркою заплаткой...
на судьбе...
и горя
от страстного накала....
ты сама... себя...
благословЯ...
тихо мне на ушко прошептала...
я..хочу...
ребёнка...
от.....
тебЯ
*****0Т - в слух… - Я ХОЧУ РЕБЁНКА ОТ ТЕБЯ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711070
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679089
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 08.11.2016
Намалюй мені ніч,
Неспокійну і хтиву,
Синьооку, як я, намалюй …
Зачаруй нею зорі,
Щоб не танули в небі
І довіку сіяли вгорі …
Щоб у лісі струмочок
Побіг за тобою
Чистеньким невинним дитям …
Щоб джерельце у горах
Торкнулося Сонця
І промінчик в краплинах заграв…
Щоб простором лунало
Щасливе «Кохаю!»,
Як нічної луни відгомін…
Зачаруй моє серце,
Щоб у твоїм озвалось,
А мені лише в очі поглянь …
Намалюй мені ніч,
Непідвладну й шалену,
Непокірну, як я, намалюй …
Намалюй, я прошу…
Яку хочеш мінливу,
Лиш, благаю тебе, намалюй…
7.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699211
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Дозріло яблуко на яблунці малій.
Таке рум'яне, соком налилося.
Дозріло яблуко... Вмивалося щодня.
Так добре тут було купатися у росах!
А сонця ніжного яскраві промінці
теплом сипнули ясно-ясно зранку.
Дозріло яблучко на яблунці малій.
І радує тепер воно нашу Тетянку.
Вона щоранку бігала в садок.
– Коли дозріють яблучка?– питала.
Рум'яне яблучко вже в дівчинки в руці.
Бо підросла вона й сама його дістала.
І усміхається всім сонце золоте.
І весело його проміння ллється.
Приємно й весело дивитися йому.
І слухать радісно, як дівчинка сміється!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698798
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Моє рідне село, тут моє джерело,
Життя мого живильна криниця.
Ця небесна блакить,
Кожну мить нас п’янить…
А чому й дотепер таємниця.
Стеле стежку як дим, осінь листям рудим,
Перли сипле в саду багряниця.
Як божественна мить,
У душі палахтить…
Обнімає мене чарівниця.
Бусьок ген угорі, молодий на порі,
У політ свій далекий моститься.
Вітер вдалеч манить,
У гаю гомонить…
Захотілося з буськом проститься.
І так легко мені, чи хмільний у вині,
Чи здається мені то чи сниться?
Десь струмочок дзюрчить,
Як сопілка звучить…
Комусь хоче буркун пожуриться.
Схаменуся утім, поспішу в рідний дім,
Щоб води із криниці напиться.
Щось у грудях щемить,
Так серденько болить…
Зустрічає з дороги світлиця.
Я у свій Оберіг, знов ступлю на поріг,
Поклонюсь, як колись для годиться.
Нерозірвана нить,
Поклонитись велить…
До криниці піду щоб умиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695086
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 04.11.2016
Исподволь, несмело, не спеша,
Повинуясь годовому циклу,
Снова возвращается весна,
С перелетной птицы первым криком,
С первым бормотанием ручья,
Путь пробившего сквозь толщу снега...
В почках лопнувших листки торчат…
И стоит в зените утром Вега…
Через время - будто белый взрыв
Накрывает вишни, абрикосы, -
Все сады цветами побелив
С желтовато-розовым начесом.
Облетает с яблонь белый цвет,
И весна уходит виновато,
Ветер твист танцует на траве,
И закат, багровостью объятый…
Грусть слетает, словно с яблонь цвет,
Лижет даль последний лучик солнца,
Где на мир глядят полсотни лет
В зелени домишки и оконца.
Небо звездный танец охватил:
Вновь пришла Луна из тьмы Вселенной…
И девчонка рядом неотменно,-
Спутница твоей Большой любви.
Ночь настала, гаснут огоньки,
Лишь листва колышется безмолвно,
И тепло девчоночьей руки
Вновь тебя ласкает, словно море.
Озера задумчивую гладь
Серебрит луна, волнует ветер…
Звезд из черной бездны не достать
И не сосчитать их, сколько светит!
Утро скоро вывесит рассвет,
Эта ночь промчится, канет в Лету,
Огоньком горящей сигареты,
Метеором, рвущимся к Земле.
Ереван, Армения 01.06.1969 (46) 1 публикация.
Илл. из Интернета
Новая редакция - 2009.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693708
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 04.11.2016
[b][i]Лазурно-синий вечер
Твой гибкий стан и плечи
Тускнеющий ландшафт
Вино и брудершафт
Прибрежный бриз умерен
Приметен в лунном рейде
Кораблик лунь манящий
К прекрасности твоей…
Двухмачтовый рангоут
Внушительный шпангоут
Бегущий такелаж
И весь кораблик наш
В глазах микроны-свечи
Зажжённый стан и плечи
В овациях изяществ
Вибрация морей[/i]….[/b]
03. 11. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698329
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
В белесом утреннем тумане
И первых отблесках зари
Кувшинками-солнцецветами
Пруд зажигает фонари.
Кувшинки-фонари сияют
На глади голубой пруда,
И каждой капелькой играет,
Лучится, светится вода.
И небо словно просветлело
Навстречу поднятым цветкам.
И солнце нежно песню пело,
Лучи бросая в облака.
Деревья ветви опустили,
Росу роняя в древний пруд…
Застыли сосны-часовые:
Молчанье леса берегут.
Поистине здесь воздух горный,
И тишина, и блеск зари…
А тени от деревьев чёрны,
Лишь пламенеют «фонари».
И отблеском зари согрета,
Сосна рванулась к небесам,
Разбрызгивая капли лета
По хвое, точно по усам.
А пруд, задумчивый и тихий,
Дремал, листвы вбирая тень…
Так в жизнь входил с лучистым бликом
Обычный, жаркий, летний день.
26.01.1967
Печать - 1969. Грузия
Фото автора - окрестности Миргорода, Полтавская обл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246016
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 03.11.2016
Зжуравлилось небо, закурликало,
Це воно у далі мене кликало,
У світи такі незвідані, чужі,
В недосяжні волошкові вітражі.
Так манило хмарами, мов крилами,
Осінь відпливала за вітрилами.
За полу трималась я у літечка
І життя тягнулась пружна ниточка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698359
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Из баламута(ожерелье)
Такое нежное - к лицу...
Чтоб не рассыпалось,наверно,
Суровой ниткой соберу...
Повсюду - Осени следы...
Ворует ветер - паутины,..
Не замечая горсть слюды -
В багете жёлтом (у витрины)...
Теснятся тени - по углам...
Не укрываются листвою...
Нерв обнажается не сам...
Наедине - с родной душою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697577
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Экспромт
Открыто ларчик откровений...
Пылают алым - две щеки...
Ещё одно...одно мгновение -
Пойдут солёные дожди...
Взметнутся - мотыльки-ресницы...
И вдруг - захочется уйти:
По незнакомой половице...
Совсем не ведая пути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697600
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Я повернусь, не плачте, мамо!
Обов'язково повернусь!
В осіннім небі журавлями
Безсоння Вашого торкнусь.
В зимовій тиші до порогу
Снігами спрагло припаду,
Молитимусь за Вас до Бога,
Щоб Він відвів від Вас біду.
Вернуся гомоном весняним,
Струмком до серця потечу —
Воно боліти перестане.
А Ви...запалите свічу...
Я повернусь, не плачте, мамо,
Віддайте літечку сльозу —
Нехай воно понад полями
Відсвітить по мені грозу...
Я повернусь... Я поруч з Вами,
Я буду жити у душі.
Я — попід Вашими ногами
Росою вкриті спориші,
Я —сонця промінь на світанні,
Кульбаби сивина в траві,
Холодні вранішні тумани
І трелі рідних солов'їв...
Я повернусь. Не плачте, мамо.
Торкнуся вітром верховіть,
Умию ріднокрай дощами...
А Ви... за мене доживіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Увірвалася осінь в вікно,
Так зрадливо насіяла смутку.
Крутить, крутить строкате кіно,
Запустила дощів самокрутку.
Скільки в ній вже того полину
І болота в коліно...й з косою?
Якже терпить вона цю війну?
(Причепилася куля осою).
Із молитви десь шиють броню
І заламують руки до Бога,
Хтось за друга зі сталі коню,
А в думках лиш одне: Перемога!
Сивочолий з безвусим – на ти,
Їх зрівняла лиха під лінійку,
Їм тягар цей обом ще нести...
Щоб здолати страшну лиходійку.
Скільки осені лляти ще сльози?
Скільки випаде “градів” з свинцем?
Віє духом ворожої прози
Від актриси з жорстоким лицем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697327
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Останні теплі дні дарує осінь,
Ще кличе далиною синява,
Не самоцвіти то у травах – роси.
Пожовкле листя вітер обрива.
Ще приязно нам сонечко сміється,
Пригубить ранком кинуту росу.
Коли ж пташині ягід заманеться,
Не пожаліє осені красу.
23.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697166
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016
От заката до рассвета льёт холодный свет Луна...
Ярко-жёлтая заплата в чёрном пологе - одна...
Часом - маленькая долька,часом - целый апельсин:
Посреди небес сатина,над холстинами вершин...
Всю печаль она колышет - на своей FМ волне...
И не ровно кто-то дышит по её вине(во сне)...
Повезло: я слышу,слышу!..Уколола - в сердце мне...
От того - и вдохновение,потому - и крылья...те...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697260
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016
У золото діброви одяглися
І клен вогнем червоним загорівсь,
Тепер у нього не зелене листя.
Над ним тривожать небо журавлі.
Стоять ліси в зажурі, у глибокій,
І терен від печалі посинів.
Царює всюди осені неспокій,
Тож терен його віддано стеріг.
Вітри засіли у сосновім гіллі,
В намисті, у червонім, дикий глід,
Калина поспішає на весілля,
Туманом пахнуть трави із боліт.
Проворна білка мчить за жолудями,
Мов верхолаз-висотник по дубах,
В дупло чуже вона не заглядає,
Коли несе гостинці у зубах.
3.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696935
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Когда наступит тайный вечер,
Оставь незапертую дверь...
Хочу - лавандовые свечи...
Из шёлка - красную постель...
Поставь пластинку(из винила)...
Пускай играет клавесин...
Чтобы желание не стыло,
Зажги заранее камин...
В бокалы - сладкий сок малины...
Былинки - мятные...Полынь...
Не нужно - горечи(отныне)...
Не нужно - кислых мандарин...
К тебе дорогу не забыла...
Оставь - незапертую дверь...
У ночи - черные чернила...
И крылья ворона - поверь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696714
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Вернулась тень воспоминаний...
Ступает(дрожью)на ковёр...
За чашу,полную признаний,
Пронзает нежности укол...
Не задувают рано свечи,
Не остужая реки вен...
Так горячо целуют плечи
(Во время белых хризантем)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696716
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016
[i][b]…поцелуй с прохладцей – извини!
Исподволь – на улице такое…
…непростое – как бы – золотое,
Пребольшое, но – без теплоты
Лист кленовый, лист сухой осины,
Лист берёзы – в роще полевой
Две калины сопрягли все жилы
Дабы доиспить нектар – живой
Не утратит собственное имя
Поцелуй – до будущей весны
Как всегда – превознесётся ими
Над листвой – родные снегири…[/b]
[/i]
24. 10. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696440
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
[i]Краски лета на исходе – акварели октября
Маслом тянутся к низовьям – бледноцветий ноября
Репродукция природы – под названьем «Живопись»,
Красит утренние зори, ворошит вечерний бриз…
[/i]
20. 10. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695625
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Я намалюю осені красу
І загорну у жовтня багряницю,
В долонях ранку роси понесу
В поля, де вруниться зелом пшениця.
Розвію по ріллі лелечий сум –
Нехай у тиші під сніжком дрімає
І виллється весною у красу,
І забуяє зеленню-розмаєм.
31.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695602
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Ще ніч не підняла своє крило,
Як місяць допливав останню милю,
Він ненароком розбудив село,
Коли роса травиці ноги мила.
Спустився ранок. Осінь на порі.
Красою хоче всіх зачарувати:
То хмаркою пливе вона вгорі,
То бурею заходиться карати.
Або застигне в золоті дібров,
Дощем за теплим літечком заплаче,
Коли ж наллє калині свіжу кров,
Збентежить моє серденько, гаряче.
Я осінь цю по-своєму люблю,
Немов сестру, щоразу виглядаю
І Бога про одне лише молю,
Дай жити без війни у свому краї.
6.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695605
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Солёным - плачут небеса...
Пролиты чувства - откровением...
Признаниям нужны глаза:
Их свет,и - трепетность мгновения...
Не отрицай - святую ложь...
Не наряжай в лоскуты - счастье...
Не усмиряй и не тревожь -
Тень провидения ненастья...
Не поднимай её - с колен...
Сама уходит в мир забвения...
И тоже превратится в тлен...
Без монотонности моления...
Не забывай:слепую ночь,..
Мои слова... и губы,..пальцы...
Не укрывай на теле дрожь...
В осеннем бризе - звуки сальсы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695636
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Забудь про мої сни, як я про тебе,
Так, майже, як зима забула літо.
Без дозволу приходити не треба,
Приносити мені морозні квіти.
Віддай їх тим, кого шукав і кликав,
Нехай вони відчують їх “тепло“,
У пелюстках знайдуть і біль, і крики…
( Боліло довго зламане крило).
Я вириваю сон із Книги Ночі,
Кидаю полум'яним язикам…
Дозволь мені забути твої очі
Й закрити двері твоїм двійникам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695211
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Ветер гудел под сурдинку... Звук растворялся во мгле...
Новорождённая льдинка таяла на щеке...
Осень плела паутинкой длинные шлейфы(себе)...
Белые пелеринки - для колыбели Моне...
Небо - безбрежное море...Тучи - его корабли...
Избороздили просторы (на параллели Луны)...
Роли насытили чувством: жаждой вселенской любви...
Верное слово - искусство и...оставляет следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695201
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Весь час добре він тримався
Довго з вітром сперечався
Сам - майже круглий та міцний
Всі люди кажуть, що смачний
Вихваляють, що корисний
Хоч маленький, але хитрий
Росте літом в кожушині
Та чекає дні осінні....
Кожушок він свій скидає
Та й донизу поглядає
Похитнувся … Враз до землі..
Часом влучить по голові….
Скажіть дітки, хто з вас знає
Що з дерева так злітає?
(Горішок)
12.10.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693903
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Чергова загадка Олега Требухівського
Він пливе, мов річка бистра,
Проліта, як вітер швидко,
Мчить кудись в іншу планету,
Не догнати й на ракеті.
Хоч би трішки притомився,
На хвилинку зупинився,
Бо політ його нестримний,
Невгамовний, швидкоплинний.
Хто ж тікає так від нас?
Ну, звичайно, дітки...(Час).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693912
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Написала для молодого поета
Дмитра Кудрявцева, який
полюбляє частенько подорожувати
зоряним небом
У вічній невідомості світів
Поет шукає істину і зорі
І небо переносить він у твори,
Блукаючи поміж його шляхів.
Живе собі весь світ без заборон,
Калейдоскопом крутяться події,
А у поета – зоряні лиш мрії,
Блукає поміж зорі його сон.
До кожної торкається душею,
Душа співає зоряні пісні
І небеса здаються затісні,
Коли поет іде до їх музею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693578
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Зірки сміються обраним поетам,
Той путь їх часто серце холодить,
І це не є ні дивом, ні секретом,
Що Геній взявся світом їх водить..
Карав, топив… Та знову випливали…
Їх пульс, немов епохи метроном,
Тому і на уми вони впливали,
Що не в руках – у слові їх стерно.
В житті вони підвладні тільки Богу,
Незламний дух виношують в собі.
Буття їх возвеличене любов’ю,
Без їхніх слів і світ би загрубів.
Хай небагато їх, значних, великих,
Їх доля незавидна на землі:
У кожного – своя є правда й лихо,
Для інших Бог служити їм звелів!..
2.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693640
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Експромт на одноіменний вірш
чарівної поетеси
Наталії Калиновської
Рятуйте, люди, поетесу!
Вона замерзла без любові.
Нічого поряд окрім стресу,
Шукає спасу в чистім слові.
Чекає серце її сонця,
Долоньки просять щастя жменьку,
Майстриня просить в охоронця
Одну любов, всього одненьку.
Самій їй принца не знайти:
Так посірів сьогодні світ.
У Всесвіт Фея шле листи -
Принц скоро скаже їй “Привіт“.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693543
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016
[i]Осінь застала зненацька -
холодом і дощами... Але...
життя прекрасне! З квітами
і... плодами! Двійню родив і
автор... Отже - диптих!
[/i]
[youtube]https://youtu.be/4ZX5B_p79V4[/youtube]
[i][b]1.
Надворі осінь…
Вже дозріла снить…*
Гай, назбираю трав я від артриту!
Надворі – осінь, та мені веснить:
Я славлю трави,
мов псалмами – літо.
В душі і в хаті
розведу я сад,
А серед нього –
пишнобарвні квіти:
Антуріум** й спатифілум** – принад
У осінь пролонгованого літа.
І стане тепло й світло уночі,
І ранок спуститься із неба вчасно!
Лиш палець в мед... пещотний... умочи –
Й враз відчуєш
смак життя
і щастя![color="#e05910"][/color][/b]
[/i]
[i]10.10.2016
[/i]
Примітка: світлина "засвітлена" автором...
______
*Снить – болотна трава, відвар якої лікує артрити у людей;
**антуріум — «чоловіче щастя». Антуріум дуже схожий на спатифілум –
символ «жіночого щастя», але квітка першого має вогненно-червоний,
другий – ніжно-білий колір. Квітку прийнято дарувати сильній
половині людства. Вважається, що вона здатна принести його
власникові щастя, добробут і чоловічу силу. В сім’ї бажано
мати разом антуріум і спатифілум — чоловіче і жіноче щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693442
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Последняя краса
Печальный горький дух
Осенних крыш
Тоска и безнадежность
Издалека улавливает слух
Вороний переклик
Нестройный и тревожный
Последней астры яркое пятно
Среди травы пожухлой, серой
Дорога стелется застиранным рядном
И будет ли весна - уже не веришь
Осенняя тоска. Но отчего ж
Все чувства осенью сильнее
Чем летом, когда вечер так пригож
И краски ярче, и слова теплее
Откуда вдруг предчувствие любви
В чем осени таИнства и секреты
И кажется - ты только позови
Примчусь, поправ зароки и обеты
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690196
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 09.10.2016
Не думай обо мне - никто тебя не просит...
Не помни про меня - в рябиновые дни...
Карминовую гроздь под ноги ветер бросит...
Несладкая она в предчувствии зимы...
Не думай обо мне - никто тебя не просит...
Растерзана душа,как жёлто-красный лист...
Ажурный трафарет раскрашивает Осень...
Не смей и окликать...На зов - не обернусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692565
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Жовтоока бродить осінь
Від села і до села,
Трусить листя, губить роси,
Ними землю застеля.
То з лопатою в городі,
Й так працює, як бджола,
То плоди фарбує глоду,
Й слави в лісі зажила.
Зранку сонцю гляне в очі –
Затуманяться луги,
І темніють довше ночі –
Сплять тоді вже до снаги.
Щедра осінь і плодами,
На гриби і на дощі,
І хоч сонце виглядає,
Трохи сумно на душі.
27.12.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690910
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 06.10.2016
Малює осінь пензлем, золотим
Погожі дні і листяні діброви,
Журбу за літом хоче розбудить
Калиновим листочком, ледь багровим.
Але красі завжди радіє світ…
Коли ж душа уп’ється сном, осіннім,
Тоді радіє жовтню пізній цвіт,
Й гриби, останні, купками рясніють.
Здається, осінь в казку забрела,
Зачарувала дні і світлі ночі.
І голубіє річка край села,
Немов доповнить цю картину хоче.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692404
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 06.10.2016
[b]Город… Церковь… Рыцарь… Орден…
Тамплиер… Боец… Типаж…
Взгорок… Свет… Фонарик – скромен
Вечер… Конный экипаж…
Шорох… Дворник… Листья… Осень…
Камень… Флора и туман…
Молод… Вежлив… Краток очень
Путник… Сказочный – роман…
Скоро… Близко… Губы… Щёки…
Страсть… Горячий поцелуй
Сотворит большие вздохи…
Рыцарь чести… Торжествуй![/b]
03. 10. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692339
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Не мешайте осени чудесить.
Пусть она колдует так, как хочет.
Пусть где хочет золото развесит,
Пусть весь сад расчешет этой ночью!
Пусть стрижёт, пусть делает причёски
По одной лишь ей известной схеме,
Но зато и липы и берёзки,
Дивные получат диадемы.
В тишине прохладной ранним утром,
Вышивает листьями узоры
По земле, асфальту, по карнизам
Вешая цветные мини-шторы.
Обошьёт ковёр опавших листьев
Солнца ослепительной каймою.
Пусть рябин уже тугие кисти
Обожжёт холодною рукою.
Если хочет – пусть дождя ударом
Вышивки сорвёт и диадемы.
А пока цветным, холодным жаром
Всё обожжено застыло немо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692260
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
[i]…поле – в полюшке комбайны
Сено тарят в сенокос
Топчут возом путь трамвайный
Сыпля зёрна меж полос…
Следом – следуют вороны
Чай добру не пропадать
Колоски тягают в схроны
И взлетают ввысь опять…
Грызуны – степные мышки
Некий суслик кольцехвост
Ребятишки-муравьишки
Собрались на злачный тост…
Опоздал – ко дню событий
Как всегда колючий ёж
Предложил хмельное питье
Отнести на поздний срок…
Заяц – накрахмалил уши
Все вельможный пан не зря
Всех позвал на званый ужин
В первых числах октября![/i]
03. 10. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692173
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Той дощ осінній застав нас під вербою.
Чи випадково трапилось, чи ні?
Стояв ти поряд, ти був зі мною.
І стукіт твого серця передавсь мені.
Його відчула я, відчула я... Відчула!
Мов пташка в клітці, серденько твоє.
Тоді уперше обійняв ти мене,
бо зрозумів ти серденько й моє...
Той дощ осінній йшов такий рясненький!
Співали весело ті краплі дощові.
Хотіла осінь бачить нас з тобою.
В твоїх обіймах солодко мені...
А поряд кущ калиновий розлогий.
До нас тягнувся, віти простягав.
І загорались ягідки червоні
від ніжних слів, що ти мені шептав...
Краплини падали з чола твого на мене,
І ми сміялися... сміялись досхочу.
Яким же гарним був той день осінній,
Що цілував нас краплями дощу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691702
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
[b]Вечер… Домик… Счастье… Печка…
Горы… Пуща… Лес… Олень…
Мостик… Тропка… Рыбки… Речка…
Дым… Костёр… Окончен день!
Ночь… Уха… Друзья… Напевы…
Разговоры… Анекдот…
В сентябре благие темы…
Снова утро… Блеск высот!!![/b]
23. 09. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691406
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Бабье лето туманом до солнца в обед начинается,
Я смотрю, и моя, юбкой принарядилась, о чём то журчит...
На работе идейная, как мне казалось, соратница -
Оторвалась на ланч с незнакомцем от шефской цепи.
Вобщем, сге́люю чуб, и - на улицу, где не спешащие
На режим производственный - шутят, гуляют, цветут.
И...томленье - взошло!, залихватской оглядкой, искрящей,
...Обалденных людей, с кем свезло жить на твёрдом плато́.
30.09.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691625
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Жмут сивини упав у русі коси,
Під очі зморшку вивела печаль…
Спинить війну матуся Бога просить,
Яку фашизм російський розпочав.
Щодня на Сході гинуть чиїсь діти…
Її ж дочка рятує там життя…
Їй би кохати, жити і радіти –
Вона ж – народу віддане дитя.
Не може бути там, де тепло й тихо,
Коли знання потрібні її там,
Де розповзлося над землею лихо,
І місія її в війні свята.
Адже не тільки клятва Гіппократа
Покликала туди, де смерть гуля.
Вона рятує воїна, мов брата,
Адже Донбас – то і її земля.
Частенько й маму заставля радіти,
Як повідомить, що смертей нема,
Що не приїхала вона туди сидіти –
Тоді шкарпетки в'яже, бо ж зима…
Й радіє ненька тихо, зі сльозою,
Й нову молитву небу посила,
Хоч сивина і дружить із косою,
Живу чекає доньку до села.
24.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690406
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Ти дощі цілувала –
До нитки вбирала їх вчення,
У розмові із небом
Шукала загублений рай.
За межею розлуки
Зникає солодке натхнення,
І мелодій осінніх
Стихає барвистий розмай.
Неприборкані мрії
В чеканні міжзоряних весен
Несезонно дозріли –
Злетіли в думок тишині.
За межею – самотність,
Дощами утворене плесо,
Без кохання не варті
Нічого далекі вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690002
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Гонит осень сон опять упрямо,
Да какой тут сон на ум придёт,
Ведь такой конструктор, лучший самый!
Дарит ей, как внучке, старый год.
.
Миллионы маленьких деталей
Это просто чудные игрушки,
Пальчики капризницы собрали
Всем деревьям красные верхушки.
Точно пирамидки собирает
Из цветных колечек и квадратов.
Ниже ветви жёлтым расцветают,
Нет, скорее отсветом закатов.
Зелени оставила немножко,
Чтобы все цвета в поделке были,
А потом проделала окошко,
Чтоб лучи в нее всегда входили.
Липы золоченую фигурку
Показала .светло-синей дали.
Но потом вздохнула слишком бурно
И смешала разом все детали.
И летит опавшая листва
Невесомой, разноцветной стружкой.
Что же, Может осень и права,
Разбросав увядшие игрушки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690086
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Осінні айстри ранком вересневим
Ще так барвисто квітнуть серед трав,
Немов би хтось тепло ніжно-рожеве
У пелюстках тендітних позбирав.
Грайливо-чисті диво-промінці
Всіх сонць нараз упали край стежини…
І гріє вересень у стомленій руці
Притихлий сум зчарованої днини…
Краса земна - на відстані руки,
Ще сонячна і зовсім не звичайна.
Квітують айстри, наче крізь віки,
Ще акварельно, та уже прощально.
Можливо, й квітка місію свою,
Як все живе, ще завершити має…
Тому спинюсь в бентежності й стою,
Дарунок осені до серця пригортаю.
Поникне світ, неначе під дощем,
За тим, що згасне в завтрашнім світанні.
Усіх розлук невиплаканий щем -
У вересневім золотім мовчанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689752
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Дрімає гай... Вже сонце сіло. Взяло останні промінці.
Тільки на листі залишило краплини ніжні, золоті.
Як осені без позолоти?.. То ж золотить усе навкруг.
Дрімає гай... Бо спочиває за гаєм сонця ясний круг.
А осінь тихо, непомітно по гаю сонному іде.
І щедро гай той одягає в нове, святкове... Золоте!
Вже побувала вона в полі, під ранок прийде у садок.
Там виноград ще наливає і підрум'янить нагідок.
І чорнобривці підфарбує, щоб веселішими були.
А вранці сонце ясне встане... і злинуть в небо журавлі.
Журливе "Кру-у!" бентежить душу
там, де примовкли вже поля.
Бо знає пташка - наймиліша
для кожного своя земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690263
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Экспромт
Серое - не к лицу...
Красное - надеваю...
Нежностью палачу
Маску с лица срываю...
Смелостью - на пути...
Таинством - между строчек...
Пламенем - от свечи...
Святостью - между прочим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690247
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
[b]Паутинка к паутинке как магнитик тянется
Узел вяжет по старинке и в тенёчке прячется
Бабье лето счастье где-то в тихом солнце пышет
Лучник меток его метод вольно в поле дышит…
•
Серединка сентября гармонирует не зря
Благозвучие мелодий воздымает ноткой ЛЯ
Две песчинки в поединке как шальные скачут
Спляшут в поле завихринки на финале скачек…
•
Комары в ядре картинки вновь ботинки прячут
Живописца кисть щетинкой их следы замажет
Бабьим летом в разноцвете мир желаний крутится
Пусть с почтительным терпеньем наше время трудится![/b]
14. 09. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689963
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Экспромт
Мой листопад звучит в миноре...
И шелест листьев - априори...
Для оды радости(картечи)
Все отгремели...Теперь - далече...
Мне не забыть твоих объятий,..
И красный цвет(в горохе платья)...
Греховность мысли и - деяний...
Желаний след и миг касаний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689701
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Пропусти к нам осень, солнце, все устали от жары,
Только ты никак не можешь прекратить своей игры,
Вопреки годам минувшим ты, назло календарю,
Золотых лучей оградой путь закрыло сентябрю.
Мы все родом северяне, веришь слову моему,
Бесконечное же лето нам, конечно, ни к чему.
«Не спеши» вздохнуло солнце, «натоскуетесь за мной,
Вон уже покрыты кроны золоченой скорлупой.
Посмотри – за горизонта ярко красную межу,
Каждый день, ты присмотрись лишь, я все раньше ухожу.
Мира древние законы даже мне не обойти.
За плечом твоим сентябрь сам, и октябрь уже в пути».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688474
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Засвітився вечір в небі синім.
Сонце вже пішло відпочивати.
Тихою ходою ясний місяць
вийшов в небо погуляти.
Ясночолий, світлий місяченько
гордовито виплив із-за хмари.
А у нього зірочок ясненьких більше,
ніж овець у всіх отарах!
І зоріють весело ті зорі
восени і взимку, навесні і літом.
Щоб щасливими були ми з вами,
квітнуть в синім небі білим цвітом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689163
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Цей світ належить і мені й тобі,
Ця зірка впала тому, хто підніме
І лише так засяє без підміни,
І лише так світитиме тоді.
У цього сонця – стільки промінців,
Для всіх, хто був, хто є і хто ще буде...
І будуть завжди поклонятись люди
Йому за щедре золото вінців.
У цього неба стільки є любові,
На цілий Всесвіт вистачить її.
Невпинно крутять часу рушії
Прадавній світ в чаруючій основі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689149
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Часы старинные с кукушкой
Произвели настенный звон
Весьма – строптивая игрушка
Вещает с грустью – звонкий Бом
Открыл альбом… Былые годы
Треножат память и слеза
Блестит… И луч с иконной ложи
Листает слёзно времена
Осенних дней – скольженье ночи
В бессонный мир к судьбе охочей
До бесконечности звенеть…
Дай Боже ей – не помереть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689045
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Безгрішна діво, дай торкнутись вуст,
Заглянути у безкінечне плесо
Твоїх очей; загострене вже лезо,
Приречено меча підняв Прокруст.
Безгрішна діво - викликом оаз,
Серед бедламу лиха і розпусти,
Зігрій на мить і повінню відпустить
У лід заклякле серце від образ.
Безгрішна діво, сяючий вітраж
Зібрав все світло і проллється в душу.
Щоб стати ангелом для тебе, мушу
Повірити, - ти більше не міраж.
Безгрішна діво, ти - із див - дива,
А я біжу по місячній стежині,
Збираю твої сльози по перлині,
Разки намиста доля намива.
Безгрішна діво, так бажає Бог,
Тобі до ніг упасти і завмерти,
Всі лихоліття з пам"яті зітерти,
Чекаєш, знаю.Твій Єдинорог.
30.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686755
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 05.09.2016
Екологією чистого звучання
Полониться ніжний слух,
В казку пожиттєво вплівся
Світлий звук з-під твоїх рук…
О, який це бравий вихор
Непідвладних вуху мов,
Де всі тонкощі єднання
Із семи банальних нот…
Надмузично, недосяжно
Простором іде Ігра
Перевтілення історій
Усього цього буття!
Манить звабою п»янкою,
Душу навпіл розрива,
І яскраво, і неспішно
У полон ту забира…
Незакі’нчене, зависше,
Наче коми паперовий клич,
Всі розбурхує надії,
Обриває казки мить…
Серце манить за собою,
Щоб у зорях десь згоріть,
І лишає лише попіл
Розпашівшихся двох тіл …
27.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687717
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Серебряные сумерки и тишь...
Нет, хуже - белый шум рождает дрожь -
До шпилек в неразумном моём сердце...
Ведь знала то, что ты опять смолчишь,
От раздраженья слов не подберешь -
Так сиротеют замки без владельцев.
Я - каменная скрипка. Черный блюз.
По лестнице танцующая пыль.
Рассыпавшийся безголосый жемчуг.
Распался этот призрачный союз,
И кто в нем был - забылся и забыл...
Водица камень точит, время - лечит.
Серебряные сумерки и лес...
Нет хуже, чем хотеть вернуть вчера.
А на ладони росы? Нет - лишь блики.
Не выдать бы печали, Ахиллес!
...а черный блюз, застывший у костра,
Грустит над кисло-сладкой ежевикой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687767
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
А я не хочу ни о чем.
А я - обо всем и не раз -
Запыленных окнах,
Завьюженых зимах.
А я о щитах, что с мечом,
А я о коварстве гримас,
Слезами намокнув,
Так невыносимо...
А я не хочу, где и с кем?
А я бессердечным потом,
Обманывать снова? -
Раскаяньем грешен.
А я лишь одна из дилемм,
А я бесконечным витком
В увечных оковах -
Итог неизбежен.
А я не хочу здесь и с ним.
А я по стеклу закружив,
По капле теряя,
Все ближе и ближе.
А я за тобою - гони,
А я...да и ты, пережив,
Уходишь из "рая"
Разбит и унижен.
А я не хочу не с тобой.
А я по кусочку возьму
Янтарные смолы -
Янтарные бусы.
А я не отдам ни одной.
А я бахромою - в тесьму
И к черту престолы,
Грехи и искусы.
А я обо всем и не раз...
27.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686389
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 05.09.2016
В осень нежности искала...
Находила только грусть...
Платье серое достала...
Нарядилась будто... пусть...
Колыхала,колыхала,
Прижимая, всю к себе...
Ничего не рассказала
Об удушливой волне
За тревогой ожиданий -
В полнолуние ноября...
О горячности касаний -
Поцелуев (у виска)...
И глаза не открывала, -
Потерять себя, боясь...
И не чувствуя,не знала -
Есть ли рядом...- В тот же час...
Обнимая,тихо дышишь...
Но не молвишь ничегого...
Или звуков всех не слышу
Сквозь закрытое окно?..
Или... что-то позабыла?..
Потеряла...порвала?..
Или - стало всё постылым...
А слезинка - обожгла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687790
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Сучасним сонцем висмажений вщент,
Ефектно фрукти склавши натюрмортом,
Розхристаний, та ні, лише у шортах,
Пронісся Серпень, жвавий, мов студент.
Естрада парку сіє знов акорди,
Ні, попри спеку, гарний цей момент!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687674
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Хоть тигры сладкого не любят
Без исключений правил нет.
Ходил тигрёнок на охоту
И наловил тебе конфет.
Смотри, как он несёт коробку,
Так будто есть алмазы в ней!
Тебя обнял он даже робко,
Не бойся, лапы без когтей.
Он смотрит на тебя умильно,
Ведь год, как мы с тобой вдвоём.
Давай в честь тигра старых фильмов
Тигрёнка Пуршем* назовём!
Я знаю, любишь ты игрушкам
Давать, как в детстве, имена,
Пусть, сидя у твоей подушки,
Он нас хранит во время сна.
Пусть сказка глупенькая, детка,
В моём подарке смысл такой:
Ты для меня всегда конфетка,
А я - всегда тигрёнок твой.
*Пурш - знаменитый дрессированый тигр, снимавшийся в популярнийших, в свое время, фильмах "Укротильница тигров" и "Полосатый рейс".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686425
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Вдыхать по капле пряный аромат -
Елей лампады,
Кончину встретив, алчно наслаждаясь
Пьянящим мускусом запретных врат...
Ужель не рады
Одни в полночный час, в потьмах блуждая,
Свершить обряды -
В темнице свет утерянный искать?
Найти отраву, -
Шершавых губ хмельное наслажденье.
И пусть не вечно пламени пылать,
Уймись лукавый!
Рук ищущих слепое наважденье
Желанья право,
Разбудит ад - невиданный вулкан.
В миг озаренья,
Взлетит волна безумств девятым валом,
Накинув телу и душе капкан,
И воцаренье
Конца, чтоб он рискуя, стал началом
И сотвореньем.
26.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680265
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 30.08.2016
Затріпотіли мальтійськії тіні
Від дотику часу. Мури стожилі
Гнітюче зависли над прірвою спогадів
Межи століть. Вдивляються в нас,
Відчаєм повних, пригнічених, кволих,
Муками з’їджених, ослаблених, хворих,
Що принесемо з собою в майбутнє,
Те, що несем із собою всяк час?:
Віри зранку і на ніч шматочок,
Ну ще в великеє свято – свічку,
Вдень – метушню, біль головний
За тисячі всяких проблем і дрібниць,
Депресію вічну за наші невдачі
Чи невезіння, чи просто самотність,
Чи вічне : де взяти хліба шматок,
І ще цей клятий гемоглобін...( щоб він здох)...
Голова, як чайник, поставлений на плитку,
А тут ще вічність щось хоче від нас...
Де лицарям знати про зміну часу,
Про інше буття, про інші форми,
В них панцир стальний і тіло мертве,
В них фоліанти вічних справ
В голові, а не рулони шпалер,
І хто є хто – вони знають добре,
Не треба їм, як нам всі роки,
Вишукувать дурний велосипед,
Щоб через, може, років сто взнати,
Що ця людина без честі і слова;
Лицарі знайшли рецепт вічності :
»Сьогодні ти ідеш по мені,
А завтра будуть йти по тобі...»
1998
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686219
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Заморосило...Чуть заморосило...
Не я просила Осени дождей...
Три дня ещё бы Лето погостило...
Три дня бы оставалась настежь дверь...
Пишите письма нежности,приветы...
Клубок,разматывая грёз...
Три дня осталось времени у Лета!..
Три дня!!! И собираться - на погост...
Заголосила...Чуть заморосило...
Стрелой вонзалась молния на мост...
Как странно расплываются чернила...
Усладой - упиваются до слёз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686289
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Ці квіти ніжні ти приніс сьогодні,
в них сяють сонця ясні промінці.
І роси вранішні, іскристі, тремтять
на листі... і на твоїй руці.
Солодкий щем... такий казково-світлий,
приємним розливається теплом.
Мені здалось, що Ангел білосніжний
торкнувсь сріблястим, і мене, крилом.
О! Які ніжні ці красиві квіти.
Вони для мене... Ти приніс мені...
До себе манить цей букет розкішний.
Такий дарує березень весні.
Мабуть, вони насправді є казкові?
З подякою до тебе пригорнусь.
Твої вуста, мов пелюстки медові,
Солодкого нектару з них нап'юсь...
Ці квіти ніжні ти приніс сьогодні,
в них сяють сонця ясні промінці.
Глянь, роси вранішні, іскристі,
вже затремтіли й на моїй руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686265
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Серпневий вечір дише прохолодою
І літо до фіналу вже - за крок,
Так синє небо запишалось вродою -
Володар нескінченності зірок.
Сузір’я Діви...Жниця...Зорепад...
Під цим покровом в світ приходять люди.
Таких зірок упало... міліард.
Так було, є, так завжди буде.
Чумацьким шляхом в небо душі йдуть
І кожна зірка – це, мабуть, душа.
Можливо, в небо теж не всі дійдуть,
Розділить їх оцих світів межа.
Ніде, ніколи і ніхто
Не розгадає Всесвіту законів,
Із тайн цей витканий хітон,
Встановлених навічно рубіконів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686261
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
І настане час,
коли один скаже:
«Слава Україні!»
І мільйони
відповідатимуть:
«Героям слава!»
Степан Бандера.
Знов подвигами дихає земля
І Україні добавляє слави,
Сини її в бою проти Кремля
Стоять на смерть. Вони міцніші сталі.
Із діда-прадіда долала вона шлях,
Щоби позбутись рабства і неволі,
І падали найкращі на полях
У боротьбі за України долю.
Історія у пасмах сивини,
Але не відцуралась від свободи,
Кривавими були шляхи війни,
Та не зламати дух мого народу!
Напівзруйнований сьогодні наш Донбас,
Болять землі його смертельні рани,
Та прийде істини великої той час,
Коли здолаєм і цього тирана.
28.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686110
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Поэту!
Конечно, пусть живет Поэт
И радует, волнует!
Свое Vivat! любви поет,
Сметая все барьеры!
Поет Он смелым песнь свою,
Слагая рифмы нити,
И Браво! пусть кричат ему
Плебеи и пииты!
Пусть нас чуть-чуть побалует
Стихом своим чрезмерным,
Живет, пульсирует и радует
Дыханьем запредельным!
10.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686121
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Стих возникает сам собою, вдруг,
в груди, пространстве, мыслях,
приходит к нам , как шепот, откровенья зов,
как дух оживший, возрожденный, вечный
из пепла вечного небытия
из тени позабытого кумира…
Зависнув паутинкою тончайшею, струится
над бренной человеческою головой,
словами буквенного миража зависнув,
обуглив мыслей прошлого воспоминанья,
забытые картины мирозданья, души экстрим
и пыл влекомого свиданья …
Точеной графикою черно-белой, стройной,
пульсируя, ложится, как игра,
весь втиснув мыслей мир в слова
простые, человеческие, на бумагу,
лишь чуть задев ее, и чуть дыша ...
И раздвигается пространства величава простыня,
рождаются стихов неведомы чертоги
и в мир приходят новые слова …
и мысли, и душа …
влекомые Луною …
19.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686149
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Ты преуспел, однако, друг
В мыслительном восторге:
Немыслимых твоих Богинь
Несметные чертоги …
Твоих богинь не пересчесть …
Но буду Верховодой!
Их в счастья позову удел
Я нежностью бездонной...
Пророчеств и откровений дивных
Не устыдят мой взор шальной,
Я знаю, верю, что любима
Любовью тайною Богов.
Из недр веков любви училась
У вечных сих Учителей
И взору моему открылась
Долина роковых страстей.
Богиня, Нимфа, Афродита…
О сколько вас – а я одна.
Любви раскрытые чертоги
Пылают, страстию дыша.
Они мои, раскрыты врата,
И там повелеваю я!
Царица неба - раба ада –
Такая суть моя душа.
10.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683605
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Лето, постой! Мне, до слез, так обидно и больно...
Не напилась красоты и цветного тепла!
Выскользну утром на улицу: только достойных
Ты награждаешь, целуя их в сердце. А я...
Что же я знаю о роскоши старых сюжетов?
Мне ли прожить их такими, как кто-то мечтал?
Я за травинку схвачу уходящее лето,
Лихо тяну - оставайся! Но лето... Финал.
Вот и прошло! Пролетело. И осень стучится -
В клетку тетради, и зонтики, и дневники...
Ты представляешь, а все ведь могло получиться!
Лето, вино и арбуз... С аккуратностью - "мы".
Лозы скользят по рукам и дымят виноградом -
Ягоды страсти и гордости... Кто так упрям,
Нас разделил неслучайно несбыточным "рядом",
Ветром горячим на миг прикоснувшись к губам?
Лето прошло. И не узнаны лестницы в башне:
Там, где любимых лишь ждут и не надо спасать!
Там, где укрывшись от мира, вкушали бы [i]наше[/i]
Лето с вином, а в ладонях чернел виноград...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685915
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Я - лиш зернинка у твоєму короваї,
Я - лиш піщинка на твоїй землі,
Одна краплинка у ручаї,
Пір’їнка на твоїм крилі.
На вишиванці – лише хрестик,
У твоїй мові – лише слово,
Ще не поет – лише поетик,
Маленька зірка вечорова.
Один листочок з твого саду,
Твоєї пісні – лише нотка,
Одна сріблинка з водопаду,
Але твоя я вірна дочка.
Для мене ти – це цілий світ,
Найкраща, рідна і єдина,
Святий Господній заповіт,
Моя чарівна Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685472
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Скрипаль на вулиці смичком
Мелодію життя свого виводив.
Їй із динаміків тихенько вторив
Банальний домінантний септакорд.
І заливав нестерпною імлою
Розморений весь простір Краківської Львова
Червневий безкомпромісно-безнадійний,
Пекельний сонця рясний дощ.
Товклися навкруги русо-поляко
Й україно мовні в шортах,
Хотів щось від історії екскурсовод.
Снували сонно безтурботної циганки брудні ноги,
Здавалось, світ застиг без цілі і турбот...
І кельнеркам на вулиці з кафе
Байдужі були урагани в його звуках …
Він непочутим грав мелодію свого життя.
А смик його виводив у світ божий
Із розшматованої вкрик душі буття:
Ревіння моря й русалчин віковічний стогін,
Нестримного бажання шквал й любові каяття …
Пророчив їх собі і все життя чекав ті сильні вихри,
Стогнав, просив, жадав, кохав, творив…
Не просто ніжністю було це не монаше соло щире,
Так сповідався світ душі його в цю мить …
І тільки всесвіт слухав скрипаля ту сповідь,
І тільки він почув, як той згасав…
Й чекав продовження тієї щемної, казкової любові,
Що душу скрипки смик так буйно розривав.
І опустився всесвіт із своїх небес додолу,
Присів на лавку поруч, книжку Вічності узяв,
І наболілу сповідь серця слухав
Й сторінки в книжці тій міняв.
26.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683889
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Казала мені мама, що Ангели літають.
Що дуже вони гарні, красиві крила мають.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене ... Літати.
З тобою завжди легко, бо вмієш ти радіти.
І ласкою своєю без слів ти можеш гріти.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене... Літати.
Ти доторкнувсь до мене, і я - затріпотіла.
Здається, що й у мене також з'явились крила.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене... Літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685112
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Открывались без скрипа двери...
Заходили цветные сны...
Серебра приносили свирели...
Убаюкали - до весны...
Разливая реку пастели,
Уносили в лазури моря...
С переливами синими гжели...
За границы её алтаря...
Безразлично ступало Время
На расплавленный пАтины след...
На невзрОшенное пОтом семя...
На прославленный амулет...
На дрожащий мираж - мгновения...
На стареющие - холсты...
Окунали в рекУ откровения...
А душа... наводила мосты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685179
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Я не такая, как кажусь.
Не лесть я, неприкрытая.
Порой упрямая , и злюсь,
Но скромная, открытая.
Я не такая, как кажусь.
Не я - лавина снежная.
Хоть, как река, вперёд несусь.
Я тихая и нежная.
Я не такая, как кажусь.
Не туча я есть грозная.
Хоть грозам в сёстры я гожусь,
Я светлая и добрая.
Я не такая, как кажусь.
Совсем не нить я тонкая.
Я радость, свет, я - чистота,
Ещё я песня - звонкая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685110
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Доля моя, ніби птаха,
Птаха – з одним крилом,
Доля моя, сіромаха,
В вічній борні зі злом.
Доля – нектар із ядом,
В чистій воді неспокій,
З вітром буває, з градом:
Не до лиця ясноокій.
Доля моя, замріяна,
Зіткана з смутків й чекання.
Скільки мені відміряла,
Зоре вечірньо-рання?
Доля моя - вишиванка
У веселкових відтінках,
Доле моя – забаганко,
Квітни в рядках і сторінках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684951
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Та ні, це просто звичний вірш.
Без натяків і всяких звинувачень.
Це просто лиш хороший, звичний вірш
Мені у черзі десь колись якійсь
корявою рукою у блокнот вписався
Й словами там простими, щирими зостався.
Додумувать нічого не потрібно в нім
Чи із життя мого то взя’то,
Чи по причині іншій ще якій,
Й шукати неіснуючих причин завзято.
Це не потрібне, зайве все, повір.
Йдіть з Богом всі собі і не шуршіть намарно.
Не опускайтесь самі вниз
І не тягніть мене з собою заодно
Так примітивно і банально.
Усе, що має з нами статись у житті,
Без всяких наших на то світобачень,
Життя усе за нас додумає само,
І світ нам не пробачить …
Як написався він? Бог зна.
Хто його зна як пишуться ті вірші?
Не знаю я рецепту для всього.
Мені сказати важко … тай нащо?
Буває, щось набрякне так в душі,
Оголене, терпке і сильне,
Й задихає, й заб»ється у грудях.
І через край нахлинуть й запульсують
Тонкії ритми відчуттів.
Й полинуть із глибин
У божий світ слова
Струмком гарячих спогадів одвічних…
От так, як зараз от в цю мить …
Й заплакала душа моя
І стала ледь жива
Й одна
На цілім білім світі …
18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684567
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Я вместо шариков держу
Немного звёздочек в руках.
Здесь всё подобно миражу,
Здесь всё, как в моих снах.
И не успеешь загадать
Иль сочинить себе мечту,
Как всё сбывается. Опять
Кручу педали на мосту.
А лучик солнца на реке,
Укрывшись маленькой волною,
Ложится спать и вдалеке
Сверкает в поисках покоя.
Умолкли птицы, и цветы
Склонились, словно почитая
Всех королей и всех святых,
Ни одного из них не зная.
Держу рукой велосипед,
Остановившись на немного,
Пускаю звёзды, чтоб дарили свет
Тем, кто сейчас один в дороге.…
…и кто вдвоём идёт, втроём,
А может целою толпою…
Пусть дарять свет, и будто днём
Всё рассветёт над сказочной страною.
Я покручу себе педали
В края, где рисовал Ван Гог.
Как вдруг отсутствие одной детали
Разрушит мой чудесный эпилог.
Я поищу её повсюду
И в свой кармашек загляну,
С которого я раздобуду
Сребристую красавицу Луну.
Я отпущу Её в объятья звёзд,
И покручу свои педали
Через старинный синий мост
В зовущие тюльпановые дали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684885
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Медь и позолоту растеряла Осень...
Ароматы яблок - с проливным дождём...
Горечи полыни - среди голых просек...
Жар от поцелуя - серо-стылым днём...
Больше не обнимут белые туманы...
Не сокроют шлейфом тела наготу...
В Осень возвратится эхо из Нирваны
И стократно молвит нежное "люблю"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684806
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Погляньте... Соняхи цвітуть. До неба тягнуться... угору.
Літає вітер тут легкий у цю ранкову ясну пору.
Легким торкається крилом пелюсток золотих і ніжних.
Співатиме землі пісень він колискових взимку, сніжних.
А нині соняхи цвітуть, пелюстки - сонячне проміння.
Так гарно квітнуть... Проросло в них сонця золоте насіння.
Погляньте... Соняхи цвітуть. До неба тягнуться... угору.
Літає вітер тут легкий у цю ранкову ясну пору.
Як налітається - засне між листям... дні ж стоять чудові.
Сам мабуть стане золотим, як пелюстки оці медові.
Хай відпочине... Квіти ж всі за сонцем ясним повертають.
Бо найясніше світло те, і найтепліше... Відчувають.
Так вірити... і так любить...таку надію треба мати,
як в соняхів. І так світить, як сонце, - вчили батько й мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684616
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Время привычно летело!..
Стрелка за стрелкой гналась!..
Пало небесное тело
(С бездны) - в раскрытую пасть...
Ветер играл парусами...
И - укрывался волной...
Айсберг растает с годами...
И превратится - в прибой...
Время ничто не теряет...
И оставляет следы...
Сверху их кто то считает...
Не замечая длины...
Время ничто не теряет!..
Лишь заметает следы!..
Стрелка стрелу догоняет
До отведённой поры...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684634
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Із кожним днем нам світла менше
Дарує день. Щось краде ніч,
Ховає крадене у піч.
До неї тулиться... сердешна.
Нам вітер промовляє спіч ,
Все розповість,... де він блука
Де він гуляв на п’ятака,
Які пісні горлав у ніч .
Та знову темрява не спить.
Все загортає у пітьму.
Та кличе в сон... немає сну.
Бо в грудях серденько щемить.
Даруйте, Осінь завітала.
Поважна пані запашна.
Я б закохався, та не та,
Мене під вечір обіймала.
Мене кохала ніч чорнява.
Та спопеляли карі очі,
Оті, що сон мені пророчив.
Палка була ... немов заграва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684564
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Зранку сонце, чути гомін птахів,
Літні дні, тепло, всюдиь лине спів,
Майже зібраний, щедрий урожай,
Дзвін небес, заклика у святий храм.
Ми подякуєм Богу і землі,
За добро, в полі хліба золоті,
Освятити яблука і груші,
Виноград солодкий, мед пахучий.
Зберу мак, чебрець, волошки сині,
Букет квітів, у моїй хатині,
Свято Спаса дочекались нині,
Ми прославимо його в молитві,
Нехай нас, почує сам Всевишній,
Благодать пошле кожній родині.
*******
З святом вітаю, дружню родину!
Хай завіта щастя у світлину!
Щоби раділи життю, щедрій землі,
Завжди було святково на столі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684559
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Ми утекли подалі від усіх
Туди, де лиш птахи гарно співають,
Адже любові віддаватися не гріх
І насолоджуватися кохання раєм.
Де так манить очей твоїх блакить,
Палахкотять від поцілунків губи,
Та кожну хвильку щастя струменить,
Ми ж дихаємо ним на повні груди.
Б"ються шалено в унісон серця,
Ти щось мені шепочеш таємниче.
Нас за собою усе далі кличуть
Святі та грішні ніжні почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683780
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Любити землю, рідну, – то не честь –
Обов’язок свідомої людини,
Що пам’ятає, кров чия тече
У неї в венах і в її дитини.
Любити землю, рідну, – не ганьба –
Вона життя дала тобі й зростила,
І виріс ти з покірного раба
В борця, що має гідність, гордість, силу.
Любити землю, рідну, – сином стать
Чи відданою, вірною дочкою,
У лігві власнім ворога дістать,
Бо іншої землі нема такої.
16.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684440
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Пусть на Луне – на стороне обратной,
Промежду серых гор, на самом лунном дне,
Почти что в вакууме неоднократном
Проявятся цветы почтения к тебе…
Улыбкой солнечной – вселенским утром
Умоет личико небесная заря
Улиткой космоса в приданьях лучших
Укатит спешности в далёкие края…
Смеются люди – в будущем прекрасном
Слагают радостно любимые стихи
Соратники былого во вчерашнем
Союзникам грядущей в мире красоты…
Такие вот дела – пусть утвердятся
Трёхкратным эхом междометия «УРА!!!»
Тебе ж предстало нежно улыбаться
Товарищу, которому поверю я…
Ь…….
18. 08. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684366
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Присвячую Ковальській Марії Василівні та Ковальському Віктору Михайловичу - бабусі та дідусеві.
Старий ясен росте на подвір'ї,
Звеселяє покинуту хату.
Він ще досі, ще досі вірить,
Що господарів буде багато.
Річка Калюс обвила подвір'я,
Затягнула тужливу пісню.
Якось дивно вона зашуміла:
"Не поселиться тут ніхто більше".
Тут садок аж ніяк не веселий,
В нім дерева старі та смутні.
А від розпачу плаче й небо,
Йому боляче - як і мені.
З кожним днем розсувається хата,
Марніють на ній кольори.
Тільки ясен ще вірить завзято,
Що прийде ще хтось жити сюди.
Що загавкає в будці собака,
Хоровод заведе дітвора,
В хаті шуму буде багато
І народить картоплі земля.
Старий ясен росте на подвір'ї,
Звеселяє покинуту хату.
Він ще досі, ще досі вірить,
Що господарів буде багато...
Липень, 2016 (Нова Ушиця)
На фото: книга історика та археолога Сергія Маярчака "Калюс: село на дні моря",
художник: Сергій Мароха (смт. Нова Ушиця).
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681862
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Кто ты, мой пылкий воздыхатель,
Столь и нежданный, и незваный,
Ты где живешь, во Львове, Риге,
И чем живешь ты в своем мире?
Но только правду расскажи.
Кто ты, о смелый искуситель,
Себя открой мне, своенравный:
Ты грозный счастья повелитель,
Иль дамских мыслей возбудитель?
Поведай правду о себе.
Ты разбудил во мне познанья
Нежнейший пыл от ожиданья
Потоков слов, бушующих во мраке,
Столь непослушных, неподвластных,
Смутив волнение в груди.
И бренный миг уединенья
От всех волнений и забвений
Ты отодвинул за задвижку,
Как крошечну копеешну игрушку,
Осторожности забыв.
Но скажи мне без утайки
Что замыслил ты коварно,
Тех сонат прослушав звуки,
И меня встревожив в муке,
Нег видением томим?
Нежно мыслью обнимая,
Своевольно и упрямо,
Рушишь мир, вонзая в пламя
Мой удел, забытый Богом,
Настрадавшейся души.
Как кинжалом острым, звонким,
Ты вонзаешь слово томно,
Точно зная все движенья,
С точностью Архиерейной,
Раскрасневшейся души.
Я боюсь, тебя не знаю,
Позабыв былых видений
Чистой россыпи, пьянею.
Что мне делать, воздыхатель,
Как мне быть в моей тиши?
Не томи, открой мне очи,
Приоткрой судьбы чертоги,
Чтобы ветра дуновеньем
Унесло, умчало, скрыло,
Смыло нежные мечты.
06.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682153
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Мила, поезіє, Ваша величносте,
Вам признаюся в любові,
Ви – моя справжняя надособистосте,
Сонце, поєднане в слові.
Істина ви- непорушна,
Голос гучний, ніжна мова,
Загадка, винахід людства,
Ви – всіх чеснот вища школа.
Творчість і роздуми й теми,
Ви – і гармонія й сила,
Ви – і скарби, і шедеври,
Завжди ви – юна і зріла.
Пам’ять, історія і ностальгія,
Ви – епіцентр душі,
Ви – неповторність: і скромна, і сміла,
Вічний двигун і любові рушій.
Ви – і прогрес, і минуле народу,
Мова – і квітів, і трав, і вітрів,
Вищого світу ви винагорода,
Ви – батьківщина симфонії слів.
Ви – і молитва, і сповідь,
Щира розмова з собою,
Ви – і пророк, і надія, і совість,
Будете завжди для мене святою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681663
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Де веселка втамовує спрагу з Бужка,
Де тримає цю землю Господня рука,
Я вклоняюсь тобі, світанковий мій краю,
Де усі горизонти – освячений шлях,
Бо любові до тебе без міри я маю,
Водограєм іскришся у моїх думках.
Ми з тобою удвох маєм долю одну,
Грають наші серця на врочисту струну,
Де хвилюються руни в зеленому морі,
Зігріває нас ласкою сонце обох,
У бездонному небі купаються зорі -
В нас з тобою піввічний звучить діалог.
В нас з тобою любов незрадлива і чиста,
Я милуюсь талантом твоїм пейзажиста
І красоти твої п’ю як спраглий в пустелі,
Поспішаю до тебе, боюсь запізнитись,
І збираю твої різнобарв акварелі,
Мала щастя колись у тобі народитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681665
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2016
Місяць був між зірок уповні,
На Чумацький утрапив шлях,
Слухав думи мої, ніби сповідь,
Про життя, що з тобою пройшла:
«Вмію я і любить, і прощати
(Захисти тільки, Боже від зрад),
Важко буде тебе залишати,
Бо коханий – це більше, ніж брат.
Не заплачу я, не заридаю,
Коли підеш без слова «прощай»,
Хоч не раз кожен рух твій згадаю,
І не згасне любові свіча.»
Слухав місяць, котив кругле тіло,
Щедро ніч з ним ділила печаль…
І зненацька зоря полетіла,
Ніби біль за наш спільний причал.
7.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681628
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Она видела,она знает -
Как роса поутру обжигает...
Кружевные подолы тумана
Оцепляют просторы обмана...
Как журавль обещает - вернуться...
Как от шёпота ночи - проснуться...
Как цикады вещают полудни...
Как торжественны(часом) и будни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681215
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Август наступает...
На исходе - лето...
Полночь приближает -
Пение сверчков...
Кто читает письма,
Жаждет и ответа:
На пороге ночи -
На свою любовь...
Сон туманит очи...
Тяжелеют - веки...
На излёте лета -
Медленнее кровь...
Вот бы умудриться
(Трепетным сонетом) -
Возвратиться к свету...
Прикоснуться вновь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681219
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Шурготять недозді́йснені передвесня́ні пориви
Стишлим вітром на спеці кристальних пісочних забав.
...Чом за рік не вдалось бути ще,ще і ще бережливим?
Чи чогось ще бракує мені, у відпустці? хіба?
...Хочеш – йди до води, хочеш – спи, чи у танок спортивний.
Восени, невдоволеннями – нашпигуємо серце.
Подере́мось на гори у мглі, небезпечні, чужі.
Намалюєм, в уяві, до щастя зажи́тку – фортеці.
І ...в безодню..., між поглядів, в зшитій нам кимсь паранджі.
...Я ж, не хочу так більше. Собою - піду! Міражі..
02.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681370
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Життя – не сон, що кінчиться під ранок,
Й не кожен сон збувається в житті.
Життя – це біль, а іноді і рани,
Які здобудеш на шляху крутім.
Життя – це бій, постійний і без правил,
Де ти і доля вийшли сам на сам,
Падіння й злети, і колючий гравій,
І ніжних пелюсток побачена краса.
Життя – любов, звичайна і висока,
Що заставляє плакать і творить,
Й ненависть поряд, підла і жорстока,
Й обов’язок свободу боронить.
04.01.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681356
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Росте калина у городі,
Розкішна, гарна і… гірка,
Відлунням долі є народу.
Чому ж була і є така?
Живем в раю, але убого,
Й вік найкоротший на Землі.
Чи розгнівив народ наш Бога?
Чи сили в нього замалі?
Калину сонце все ж обійме,
Зігріє ніжно ягідки.
Людей здійсняться світлі мрії!
Народ господарем таки
Постане на землі праотчій,
Калину й хліб буде ростить,
Вже не допустить різних збочень –
І честь, і гідність захистить!
20.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680879
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Упало літо вишиванкою
В сади, у ліс, в поля, на луки.
І зазвучало скрізь співанкою
Наввипередки – перегуки.
Маленький зяблик наспівався,
Про весну сповістив давно,
Маестро-соловейко взявся
Озвучить лісове кіно.
Симфонію чарівних звуків,
Налаштувавши інструмент,
Дрозди взялись до перегуків:
Який чарівний цей момент!
А персональний спів синиці,
Із гамою її октав.
Укупі хтось, хтось наодинці
В кущах виконує вокал.
Чарівне літо серед лісу,
Тут – справжня казка, дім чудес,
Цю оксамитову кулісу
Відкриє ліс як ти прийдеш.
Відкриє ліс поетам браму,
Усім митцям тут просто – рай.
Таку побачиш панораму...
Обов’язково завітай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680979
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Красо України, Подолля!
Так думала Леся, так думаю я.
Мене, мабуть, вибрала доля
І ти, моя рідна земля.
Мені ти – і квітка й перлина,
Мені ти – і щастя й любов,
І предків далеких стежина,
І роду продовження знов.
Красо України, Поділля!
Чарівний куточок на світі,
Безмежних полів рукоділля
І пишні сади в буйноцвіті.
Красуються Товтри подільські,
Вдаль Буг свої води несе
І край мій із серцем батьківським
Красу до небес вознесе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680913
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...себе клятвою простою....
просить не буду...
верить...
и любить...
и обрету свободу...
над собою
и очень долго в этом мне везло
я даже стал лечить... чужую Юность
пока не разглядел Твоё Лицо...
и в пепел превратилась
моя мудрость...
...........................................
я так устал ...от холода зимы.....
проник он в сердце....
и поранил Душу...
и наше Ты... уже звучит как Вы....
и только боль....
в словах... течёт наружу
мы встретиться должны
чтобы Любовь спасти....
почувствовать её... прикосновенье....
как дань...
себя...
мы будем ей нести
расплавив серость...
в сказочных мгновеньях.
..............................................
я задыхаюсь без любви...
как в штиль на море паруса....
и от сжигающей тоски.....
меня спасут твои глаза...
вот фотография твоя...
мой мир мечты на ней очерчен...
пока ты ждёшь....
...обнять меня...
я Несгибаем....
и Бессмертен.
...................................................
Я знаю наша встреча состоится...
и после адаптации зрачков...
мы сможем вдруг...
опять разговориться...
войдя в реальность....
из страны стихов.
мы придумаем вместе ...
фантазии счастья...
а касаньем проверим...
безумные сны...
и заполним любовью
остатки сознанья...
между нашими Я
растворёнными в МЫ
мы узнаем как пахнут
зовущие губы...
как желанье сочится
из глаз ...
как из ран...
мы...
сегодня...
... и вечность....
с тобою забудем...
и вселенная будет
завидовать нам.
...................................................
побудь ещё немножечко ....чужой....
дай пережить... Затменье.... Нетерпенья.
твоё прикосновение....
рукой....
и вечность....
превращается...
в мгновенье.
..................................................
Ты столько раз дарила мне Себя.....
свою улыбку ласку и надежду.....
а я как в первый раз.... хочу Тебя.
и Голод....
по Тебе....
сильней чем прежде.
*****Петро Кожум'яка - …ЧУЖОЙ! - (пародия)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680769
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 31.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2016
Георгий Саакадзе – выдающийся грузинский полководец конца шестнадцатого первой трети семнадцатого столетий. Вынужденный в течении многих лет служить поработившему Грузию персидскому Шаху использовал своё положение для организации мощного антиперсидского восстания в Грузии.
I
Саакадзе в Персии
Шаху персов служит Саакадзе
Так, как перс не служит ни один.
Но ведь он – совсем не мусульманин;
Но ведь он конечно же грузин!
Разве зоркий глаз его не видит,
Что творит с его отчизной шах?
Стоны соплеменников сраженных
Разве не звучат в его ушах?
Земляки, все те, кто осуждает
Саакадзе, ведомо ли вам,
ЧТО он в Тегеране ощущает,
Проходя по дорогим коврам?
Что его награды злого шаха
Обжигают, как язык огня.
Он все терпит. Терпит ожидая
Грозного и радостного дня.
Дня, когда обрушится на персов
Меч его, не знавший неудач;
Дня когда за слезы православных
Вызовет он персов горький плач!
Нанесет такой удар им страшный,
Что его запомнят на века!
А пока – он служит шаху персов.
Шах-ин-шаху служит он пока.
II
МАРКОПСКАЯ БИТВА
В битве при Маркопи 1624 год, грузинскому ополчению во главе с Георгием Саакадзе удалось уничтожить тридцатитысячную персидскую армию, по другим данным даже двухсоттысячную. Однако поднимая восстание Саакадзе жертвовал одним из сыновей, находившимся в качестве почётного заложника при дворе персидского шаха в Исфахане.
Над Маркопи грохот барабана,
Эхо откликается в горах!
Тридцать тысяч воинов сегодня
Потерял персидский Шах-иншах!
Над Маркопи радостные крики,
Радости пьянещей всех волна!
Ведь впервые за четыре века
Грузия – свободная страна!
Где же сам Георгий Саакадзе,
Где же тот, с кем славу мы нашли?
Кто своими разумом и шашкой,
Войско персов снес с лица земли?»
Да, его зовут сейчас все крики,
Звон доспехов яростный хмельной,
«Выйди к нам, великий мурави*,
Выйди, о отец наш и герой!».
Только содрогнулся Моурави
Слыша этот крик в шатре своем.
Как стрела его терзает слово «Наш отец»
Его назвать отцом!
Сын мой, ты остался В Исфахане,
В этой страшной клетке золотой,
Я тебя в заложники дал шаху,
Я отдал тебя за этот бой!
Ты ведь мог и умереть младенцем,
Пасть в бою,
Сорваться с крутизны,
И не дрогнув, я бы снес утрату,
Как мужчины наши и должны
Значит поднимаясь против шаха,
В день, который ждал я всей душей,
Я не только меч поднял на перса,
Но занес топор и над тобой
Но пускай, умрешь ты в Исфахане,
От Маркопи огненной вдали,
Ты умрешь за Свет Христовой Веры,,
И за честь родной твоей Картли!**
И выходит к войску Саакадзе,
С твердым, даже радостным, лицом.
Он отдал врагу родного сына,
Но для всех грузинов стал отцом.
*Моурави, буквально воевода, полководец.
Великий моурави – почётное прозвище Георгия Саакадзе.
**Грузинское царство.
III
СААКАДЗЕ И ЦАРЬ ТЕЙМУРАЗ
Освободив от власти персов Картлийское и Кахетинское грузинские царства Саакадзе возвел на престол возрожденной державы представителя кахетинской ветви династии Багратидов Теймураза. Однако подогреваемый крупными феодалами Теймураз вступил в борьбу с Саакадзе. Описанный в стихотворении эпизод произошел в битве при Базалете.
Слышишь, царь Теймураз, не гони,
Не хлещи понапрасну коня;
Я уже над тобою навис,
Ты уже не уйдешь от меня!
Оглянись! Неужель у тебя
Нету сил на меня посмотреть?!
Глянь, что я заношу над тобой!
Да взгляни ж! то не шашка а плеть!
Я от персов очистил страну!
Сына в жертву за это отдал,
Но корону грузинских царей
Хоть и мог, я себе не забрал.
Не хотел я, хватаясь за власть,
Ввергнуть Грузию в новый раскол;
И тебя, как потомка царей
На престол древней Картли возвел!
Не по царски же ты мне.
Иль обычай царей стал такой?
Ты теперь с целым войском пришел
За моею седой головой!
Берегись! Саакадзе силен!
Где князья твои, царь? Все бегут!
Ты не птица, не сможешь взлететь!
А со скал спуск уж слишком тут крут!
Я тебе славной смерти не дам!
Смерть в бою это доблести знак,
Но не шашкой а плетки хвостом
Человек бьет презренных собак!
Пусть на теле не будет рубцов,
Пусть кольчуга тебя защитит,
Но ни мази, ни травы, ни лесть
С Теймураза не смогут смыть стыд!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678019
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 26.07.2016
В ящике забытом на балконе,
Сломанные, старые, в пыли,
На одном моральном пенсионе
Боевые дремлют корабли.
Дерево, картонка и работа,
Да из краски хрупкая броня, ,
Но каким вы были славным флотом,
Для меня. Не только для меня!
Детвора всего микрорайона,
В вас была в то время влюблена,
Старики смотрели благосклонно:
«Будет моряков иметь страна».
Может, снится вам, что утром рано,
Снова мальчик вас выводит в бой.
И в волнах бушующих фонтана
Вы идёте, так гордясь собой!
Были у меня мечты, как шквалы,
Сколько битв тогда я представлял!
Папа был, конечно, адмиралом,
Ну а я был вице-адмирал.
Крейсер, за подводками охотник,
И речной трамвай и ледокол,
Смесь эпох всех в самодельном флоте,
Только я всё детство с ним прошёл.
Пусть не видеть больше вам фонтана,
Не скользить по озера волнам,
Но пускай и скажет кто то: «странный»,
Не могу вас выбросить, как хлам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677896
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 26.07.2016
наивно верил я... что Правда победит...
надеялся...
что Истина... всесильна!!!
неуязвимым буду...
как гранит...
и что судьба...
передо мной... без сильна.
...меняется жизнь прямо на глазах...
вот даже птицы...
вдруг... летят иначе...
и только сердце...
в розовых очках...
когда ты рядом...
кенгурёнком.... скачет
в твоих зрачках я вижу жизнь свою...
её паденья...
взлёты...
и зигзаги...
звезда Давида...
и Кленовый Лист...
не добавляют... страсти и отваги.
всегда со мной... как Тамплиеров знак...
два всадника на лошади... едины...
твоя улыбка ... мой Волшебный Флаг...
мне возвращает...
молодость и силы.
как ты умеешь сладостно любить...
вся без остатка.... чувствам отдаваясь....
мгновенья эти...
не могу забыть...
в них днём и ночью...
часто возвращаясь...
пусть горько плачет Ангел Красоты...
отвергну украшение природы....
мой Ангел Страсти...
это только ты...
смысл жизни Страсть...
а не златые горы.
*****Любов Вакуленко - Переспів вірша - ПУСТЬ ГОРЬКО ПЛАЧЕТ АНГЕЛ КРАСОТЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711615
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680101
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Село моє! Прекрасний рідний край!
Тут бігав я босоніж по траві.
Тут в річці аж сіяє водограй.
Шумлять, неначе кличуть вдаль, гаї.
Як гарно тут у тебе навесні,
З кульбабочок пушиночки летять.
В цвіту акацій вулиці твої,
Каштани св́ічками палахкотять.
Тут на подвір’ях мальви розписні,
Тут чорнобривців терпкий аромат.
І де б не був, все снилися мені
Батьківський дім, зелений сад.
Давно я зрозумів, що залишив
Назавжди серце у своїм селі.
І де б не жив, і щоби не робив,
Я повернусь до рідної землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679959
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
Догорает звезда - на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Покидают фанфарами грозы,
По пути спепеляя мосты...
Пеленая туманами прозы,
Сероватою лентой тоски...
Распродали билеты на север,
До Венеции и - на Париж...
Позабыли замки - на двери...
Про табу - на полёты с крыш...
Догорает звезда на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
[b]Я дощ із градом
І грозою
Ти прилинула
Оповила
Виноградною лозою
Я морозний ранок
Зимовий
В теплий
Вечір матіоли
Мене загортаєш
Знову
Знову
І знову...
Я сивий
Мертвий
Камінь під горою
Ти росою
Оживила
Троянди запашної
[/b]
[color="#3300ff"][b]Я дикий
Мустанг[/b][/color]
[color="#ff0015"][b]Ти поле хмелю
Піді мною...[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679419
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Свіча каштанова горіла біло-біло,
То травень був, цвіла весна-красна,
Ромашок очі сяяли-жовтіли -
Це літа озивалася луна.
Жоржини гордо й пишно квітували,
Як полум"яний осені привіт,
А там і зимонька знов мчатиме на санях
З гори по кучугурах снігових.
Весна - то наша юність гомінлива,
Махнула молодість, як літечко крильми,
Пора осіння - досвід є життєвий,
Поважна старість - то сестра зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679263
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Распято время стрелками часов
и поминутно поглощает строки.
Неумолимо вертит колесо
моя судьба. А месяц одинокий
уже устал скользить по скатам крыш,
лить молоко в осенний сумрак ночи.
Тот свет в окне – похоже, ты не спишь,
вплетаешь сердце в паутину строчек.
В бокале ночи тает мятный сон,
лимонной долькой месяц тонет в луже.
Слетает осень с пожелтевших крон,
и ветер – пьян, рассержен и простужен –
хрипит и воет где-то в проводах,
а ночь простит ему любую шалость.
Мы засыпаем в разных городах
и в разных жизнях, но с одним финалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215617
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 22.07.2016
с годами
слабеют
Табу и Запреты.
свободнее
дышится,
чувствуем
глубже
и даже
уходим
душою
в поэты
когда
ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ
быть
ОЧЕНЬ нужным
когда
ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ
чувствовать
Друга
и верить
ему
без крупинки
сомнений
и
проникая
по капле
друг в друга
испить
его жажду
и страсть
откровений
самой
насладиться
его
любопытством
когда постигает
он
Недра
Вселенной
и
вместе
в едином
мгновении
слиться
и вдруг раствориться
без мыслей
и
времени.
[b]Коли дуже хочеться…
автор вільного перекладу Наталія Калиновська
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668966[/b]
З роками
спливають…
Табу й Заборони
ми танемо ніжно
в бажання полоні…
і вільно
вдихаємо,
глибше бажаємо…
і навіть долаємо,
всі перепони…
душа,
немов птаха,
летить у поети…
коли знов мудрішати,
стануть потреби…
коли
дуже хочеться,
відчути друга…
і вірити так,
мов немає
вагань…
й
краплинами
знов, напуваючи,
друга
пізнати
жагу
й почуття
сподівань…
насолодитись
його
інтересом,
коли відкриває
він надра
всесвітні
і
разом
в миттєвості
пристрасті
злитись
і раптом…
розтанути
безтями…
і часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677457
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 22.07.2016
[i]Листок бумаги. Синие чернила.
С гуся перо воткнулось в летний день.
Блестящей ёмкости хмельная сила
Под жарким солнцем испаряет лень…
Пишу решительно. Дышу немало.
Давленье солнца теребит шкалу
Cлов изложения в плену мечтаний
Метрического ямба на ходу…
Ползу измоченным в пути кусочком
Намок в штанах дежурный бутерброд
Заёжился под липовым листочком
Похолодало в жизни дождь идёт…[/i]
21. 07. 16 Киев…дождит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679331
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Солнышко катилось не за горизонт,
А - под бесконечный,широчайший зонт!..
Солнце поджигало по пути мосты...
Страсть,переливая,в яркие холсты...
Выбирая - сочный(красный),с бирюзой...
Отрицая - серый,чёрный и седой...
Согреваться льдинкой с ночи до утра
Под любви сурдинку и - мои слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677255
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Зловещий смех пронизывает насквозь
Осколок сердца…или льда?…в груди
Никто не говорил, что будет сказка,
Но всё же за собой меня веди…
Раскрыт обман… Ожог на мне…
И только смех…и дьявольская трель…
Гори же пламенем всё то в огне!!!…
И с ним сгорай, любимая свирель…
Не умолкает дождь, слезинки мягких туч
Стучат, стучат мелодию земле…
Но слышу вновь зловещий и могуч
Твой голос…и аккорд …и дьявольская трель…
Уж сколько дней подряд мне не даёт уснуть
Твоя мелодия, та ненависна трель…
Гори же пламенем тот страшный путь!…
И с ним сгорай тот проклятый апрель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676472
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Шептав калиновий листок до ягідки одної:
- Не бачив ще такої. Не бачив ще такої...
Раділа ягідка маленька тим словам.
- Гарненька. Гарненька ти, - листок шептав.
Були, скажу вам, до вподоби слова їй ті.
І рум'янились щічки. І вже стоїть калина та
рожева біля річки. Листків багато.
Шелестять... Ґрона калинові горять!
Чи кожен з них шептав... чи ні? Нема до того діла.
Тільки чомусь калина та уся почервоніла.
Стоїть, мов дівчина красна, і дивиться у воду.
І всі милуються здаля на її пишну вроду.
А той, хто ближче підійде, почує, як захоче,
Про що калиновий листок тій ягідці шепоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676967
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Небо бербергское...
Лунный песок...
Белого солнца призрачна тень...
Ищет забвения страсти поток,
Переплывая оазиса лень...
Губы припухлые - соло надежд...
Сизая дымчатость - полосой...
Шлейф миндаля - с прозрачных одежд...
С шёлковой кожи,блестящей, росой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675925
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 04.07.2016
У білім мареві застиг акацій ряд,
Схилився вельоном розкішним до дороги,
Напій медовий прибули сюди збирать
Старанні бджоли – посланці Сварога.
Долоні білі підставляє бузина,
Щоб сонечко могло на них усістись,
І кличе вгору синьо-біла далина,
З якої в душу тихо ллється пісня.
Я теплу пору цю обожнюю завжди,
Коли у білих кучерях калина,
І власні квіти поспішає народить
З блідо-рожевих пуп’янків шипшина.
29.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675656
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Між трав шовкових в'ється річка.
Стрімка, весела та глибока.
Тут під вербою, де місточок,
зустрів дівчину. Кароока.
-Ой ти дівчино, ясна зірко,
чому проснулась спозаранку?
Всміхнулась гірко, й зрозумів я,
чому прийшла по воду зранку.
Вона недавно проводжала,
тепер чекає, не діждеться...
- Пробач, дівчино, ніжна квітко,
й моє болить від того серце.
Якби я міг спинити думку,
що краплі радості не має.
Якби я міг спинити руку,
що щастя дні в нас забирає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675393
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016
Між берегами, поміж трав,
Біжить ріка, ріка дитинства,
Колись Бужок хтось назву дав,
Біжить шляхами материнства.
До болю тут знайоме все:
Стежина кожна, кущик кожен,
Вода життя моє несе,
Воно на справжню річку схоже.
Пливуть роки і вже нема
Надії з ним колись зустрітись,
Змінила зиму вже весна,
Так серцю хочеться зігрітись.
В дитинство в гості зазирну
Поміж квітучих берегів
( У царство спогадів пірну),
Його послухаю....Без слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675462
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Подзвоніть своїй мамі сьогодні,
Їй так хочеться чути ваш голос,
Розтопіть її думи холодні,
Це ж так просто, це – поряд , не космос.
Наполохайте кляту самотність,
Лиш скажіть своє щире “ привіт”,
Ви відчуєте: зникне пустотність
І наповниться барвами світ.
Подзвоніть своїй мамі негайно,
Подаруйте їй жменьку тепла,
Це, повірте, не буде загайно,
Все зробіть, аби мама була!
Мами йдуть не лише від хвороб
Десь за хмари, в незвідані далі,
Мами йдуть й з порожнечі, й жалоб,
Ні до чого тоді п’єдестали.
Подзвоніть своїй мамі уже,
А ще краще – приїдьте самі,
Вам дитинство вона стереже,
Хоч в вас скроні піддались зимі.
Обніміть свою маму привітно,
В неї свято: приїхали ви.
Мами є: залишаємось дітьми
Й материнські звучать молитви.
Приїжджайте до мами сьогодні ж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675297
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016
Нам ночью тихо пели соловьи,
Касаясь сердца капельками нот.
Мы слушали о трепетной любви,
О чувствах с неземных высот.
Звучали песни ночи напролёт,
И сотни звёзд летели вниз.
Ты – жизнь моя, мечта, полёт
И самый сладкий мой каприз.
Тянулись вверх ромашки на краю,
Светились чистотой на горизонте ночи.
А соловьи… и в воздухе люблю
В каждой молекуле звучало громче.
Ты – жизнь моя, мечта, полёт
На крыльях неземной любви
До самых сказочных высот…
Пока поют нам соловьи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662935
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 27.06.2016
Ну всё... характер твой перчёный, что – шантаж...
Но ты – красива.
От говорливости, с ленцой, хоть ...в лес, ...в гараж,
Но ты ...красива.
Что на́жил – в пепел от салютов, на ветрах...
А ты красива!
Газует ...дрожью мозжечо́к: «Бежать! Пора!»
А ты красива.
От эгоизма ...ни звонка - сама ...озяб,
Как ты ...красива!
...Язвят над слабостью моей - твои друзья....,
Зато – красива!
27.06.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674715
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Літо запахом чарує чебрецю та м'яти.
Літо днів нам подарує сонячних багато.
Пам'ятаєш, як згубились ми в травах квітучих?
Милувались синім небом й річкою, де кручі.
Літо, літо чебрецеве, зі смаком суниці.
А згадай, як воду пили в лісовій криниці!
Там ромашок білих море, лісових дзвіночків.
Так весело гомоніли ми біля струмочків!
Літо запахом чарує чебрецю та м'яти.
О, яке воно прекрасне, на тепло багате.
Нам дарує щедре літо і зоряні ночі.
Щоб могли ми надивитись в закохані очі.
Літо, літо чебрецеве, зі смаком суниці.
А згадай, як воду пили в лісовій криниці.
Там ромашок ціле море, лісових дзвіночків.
Так весело гомоніли ми біля струмочків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674510
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Самотній тролейбус блукає по місту,
Неначе самотній якийсь подорожній,
А вікна запалюють кожне по свічці,
Блукає по місту тролейбус порожній.
По колу маршрут йде у ніч непривітну,
Втікає від зір, а чи їде до них?
У вікнах мигає нахмурене світло...
І раптом в тролейбус вривається сміх.
То молодість смуток розбила на друзки,
Вона не рахує ніяк часоплин,
До ночі вона записалась в подружки,
Для неї ця ніч, наче кілька хвилин.
По струнах гітарних ударила молодість
І сміхом розлявся великий салон,
А ніч засвітила чарівна бузковість,
Поїхав в світанок веселий вагон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674264
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 25.06.2016
Доброе утро моё Солнышко....
я сегодня разбудил тебя целуя твой носик....
который почти рассказал мне твой утренний сон..
я принёс тебе кофе в постель....
твой любимый...
с неповторимым ароматом...
в красивой полупрозрачной фарфоровой чашечке...
сквозь тонкий фарфор виден кофе...
а когда ты прикасаешься к ней губами ....
я ощущаю их тепло...
у себя на щеке...
твоя шея зовёт...
к поцелуям....
а грудь...
будит желания...
твой животик и бёдра...
рождают страстные фантазии...
а твои коленки...
просят нежных прикосновений....
но я сдерживаю свои порывы....
и подав тебе кофе на специальном постельном столике...
беру твои волшебные пальчики....
в свои горячие руки.....
и нежно целую твою ладошку...
медленно двигаясь губами вдоль линии жизни....
стирая на ней все неожиданности и печали...
выпрямляя сомнительные зигзаги и искривления.....
доброе утро моя сладкая девочка....
моя самая самая нежная и желанная...
я всегда!!!!
так тебя хочу.....
чувствовать рядом....
и знать...
что ты есть.....
и знать...
что ты.....
здесь.............
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674322
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016
Переплелися наші долі,
Але з’єднатись не змогли…
Не наші винні в тім долоні,
А перші вибухи війни.
Ти з перших днів на фронт поїхав,
Моя ж дорога – в інший бік…
А через кілька літ зустрілись –
Вогонь війни обох обпік.
Ти був поранений, жонатий.
Моя ж – поранена душа.
Той час, хоч поряд наші хати,
Нам вибору не залишав.
І хоч летіли долі поряд,
Але ж людей не проведеш:
Дивились іноді на зорі,
Та до своєї пари йдеш.
Вже красти щастя нам несила –
Воно ж, солодке і гірке,
Манило душі наші, сиві…
Бува ж з людьми в житті таке!..
Переплелися наші долі –
З’єднатись… так ми й не змогли,
Бо не змінити нам долоні,
Бо не змогли спинить війни.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674030
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Разве тебе подарил я букет?
Да, я принес тебе утром цветы,
Только в глазах у меня до сих пор,
Как расцвела, засияла вся ты.
Лучший букет я себе подарил,
Больше нигде ни нашел бы такой.
Счастье, в твоих засиявших глазах,
И на губах. И букет этот – мой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673061
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 22.06.2016
В душной темноте ночного лета,
Незнакомой прадедам жаре,
Увядает прежняя планета,
Также как и зелень во дворе.
Все сползает, все кочует к югу,
С места нисходя, звучит смешно,
Но, боюсь, песчаной бури вьюгу,
Скоро сможем видеть мы в окно.
Только сказкам польза есть от жара,
Веет ночь, персидскою жарой,
Царством легендарным Шахрияра,
И шахерезадой молодой.
Или даже древним Вавилоном,
Зноем над ефратских тех ночей,
Стонами Богинь всегда влюбленных,
Силою кипящею царей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673814
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Вечоровою тишею,
Прохолодою ночі,
І ранковою свіжістю
Та полудневим сонцем
Так привітно всміхається
Тепле літечко знову,
Із птахами і травами
Починає розмову.
Квітам пестить голівоньки,
Вишням щічки рум"янить,
Йде вмивати до річеньки
Своє личенько славне.
Пахне м"ятою дикою,
Татар-зіллям встеляє,
Пригощає суницями
І малиновим чаєм.
Високо в небі синьому
Жайвором затріпоче.
Почуваюсь щасливою
І співать серце хоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672633
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Дугою вигнулась веселка -
Барвиста арка в тихий рай,
Верба схилилася низенько,
В ріці свічадом – небокрай.
Дощі умили буйні трави
І вітер стомлено притих,
Пішли у ріст малі отави
В проміннях сонця золотих.
Сім нот мелодією тиші
Так веселково обнялись,
Кохання нам поему пише,
Ставок із зорями розливсь.
Тут перешіптуються квіти
І мак за нас почервонів,
І ми – одні у всьому світі,
Ще не знайдем потрібних слів.
Десь розкотилися намистом,
Злетіли, мов кульбабчин пух,
І ми дорогою врочисто
Виходимо на долі круг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673040
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Здесь только мы. Одни. Одни из тех,
Кто точно знает, что наутро будет.
Не врем, что жизнь когда-нибудь рассудит -
Ирония щедра на липкий смех,
Куражится... Возможно, я уйду
Не ознакомившись с маршрутом - дюны, дали...
Словесные затертые медали,
Пожалуйста, отдай кому-нибудь.
...Сейчас бы нежный тон - ну позарез!
Неопытность заслуживает скидки
И помощи, ...но из твоей бутылки
Могущественный джин вчера исчез.
И скромен ритуальный поцелуй,
Как маленькая чувственная плаха -
Взойти б сюда без горечи и страха!
А вслух - ну что ж, исчезну - не тоскуй.
______
Здесь мы одни. Одни... Одни из тех,
Кто точно знает, что наутро будет.
Не врём, но и не верим. И не судим.
Ирония щедра на липкий смех...
...Куражимся, торопимся. Уйду,
Не ознакомившись с маршрутом - дюны, дали?..
Банальных слов затертые медали,
Пожалуйста, вручи кому-нибудь.
Сейчас бы нежный тон - ну позарез!
Неопытность заслуживает скидки
И помощи, ...и жаль, что из бутылки
Могущественный джинн вчера исчез.
... Запас прикосновений утром скуп,
Как маленькая чувственная плаха.
...Обивка кресла старая, в узлах.. А
Последний приговор - из твоих губ...
Как не создать прощанию помех?
Ведь мы одни... Одни. Одни из тех.
5. 07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672991
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
моИ объятИя...
раскроют твой талант....
любить..
без скромности....
ужимок
и стеснений...
отдавшись чувствам...
и моим рукам...
прожить в реале
сказку сновидений.
когда и мысль...
и тело....
за одно...
а мы с тобою...
кружево сплетений...
откроем мир...
непознанных ещё...
прикосновений...
и проникновений....
мы погрузИмся в сказочный Эдем....
где ангелами
будут мои руки....
и ты забыв
про скромности удел...
изучишь...
страсти....
тайные науки...
поддавашись зову ...
глядя мне в глаза...
ко мне прижмёшься
с силой неземною...
чтобы друг друга ...
осушить до дна...
и насладиться ....
сказочной росою...
*****Rekha - Переклад - Мои объятия раскроют твой талант
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712222
*****наталія калина - вільний переклад - Мои объятия раскроют твой талант
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712237
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672556
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Колисала нічка річку,
Захід – ледь ясний,
Потім і його закрила,
Колисала сни.
Нічка річку чарувала
Зорями й зелом,
Трави в роси пеленала
В лузі за селом.
У сльозах вербиці гілка,
Шепче осока,
Комарів нудна сопілка
До води склика
Колисала нічка річку,
Місяць задрімав…
Світ казковий, світ цей вічний –
Кращого нема.
22.06.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672450
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Любовь
не Должность
и не Званье,
а роль
Заглавная
в судьбе.
Минуя разум,
подсознанье,
диктует
каждый шаг
к тебе.
Нельзя уйти
и отказаться,
её нельзя преодолеть,
Любовь,
Безмерное
Пространство,
от Слова
Жизнь...
до Точки
Смерть.
Я пропитаю Мир собою
и излечу от злобных вьюг.
Не совершенство,
грёз не строю.
Я твой надёжный
Добрый
Друг.
[b]наталія калинавільний - переклад
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672405[/b]
[b]ID: 348416
Рубрика: Стихи, Лирика
дата поступления: 05.07.2012 22:34:47
© дата последних исправлений: 23.10.2014 19:31:01
автор: Янна[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672316
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
…стоят мои воспоминания
На полках в сказочном шкафу!!!
От пыли жаждут протирания
Как в сказке дум так наяву
Хрустят потёртые страницы,
Кряхтит старинный переплёт,
Цари, их Царства и Царицы,
И мушкетёров цельный взвод,
Столпотворенье революций,
Конфуций Гений и Народ,
Меню для властных наслаждений
И не смешной переворот…
…стоит на голове терпение
Моих ушей глухая грусть
Слепая мокнет в истечении
Слезы небесной ну и пусть
Зальёт плохое настроение
Поток подобия вину
Несёт для жизни опьянение…
_______
Дожди в июне – не виню!
14. 06. 16 – Киев, дождь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672187
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
О, моя Доленько! О, моє Серденько! Радій!
Бо нам з тобою є чому радіти.
Ми ж на Землі прекрасній всі живем.
Для нас тут розцвітають квіти.
Для нас всіх сходить сонце золоте.
І хмари в небі синім пропливають.
І краплі дощові, немов сльоза,
так рясно й щедро до землі спадають.
А може й справді плаче Хтось дощем,
як бачить, що у виборі невільні?
І квіти закривають пелюстки,
якщо ті сльози дуже сильні.
А чому плакати? Скажіть.
Чому сльозами Землю поливати?
Ні! То не сльози. То жива вода.
Жива вода - щоб сили нам додати.
Бо хоче Хтось, щоб все навкруг росло,
Щоб все навколо пишно зеленіло.
Бо хоче Хтось, щоб тут життя цвіло,
Щоб на Землі усі жили щасливо!
О, моя Доленько! О, моє Серденько! Радій!
Нема чого з Тобою нам тужити.
Ми ж на Землі прекрасній всі живем.
Тут нам з Тобою є для чого жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671929
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
После ответа на комментарий
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671120
Когда мой Гений уходил,
Поставил метку на запястье:
Из фиолетовых чернил...
Три раза - целовал(на счастье)...
Ложилась тень - на амулет...
А пульс(височный) - задыхался...
Когда мой Гений уходил,
То он со мной не попрощался...
И проклинала я обет:
(Во время нежного причастия)...
На бесконечность зим и лет...
На время солнца и ненастья...
Когда мой Гений приходил,
То покорялась его власти...
Секретно(в двери)не звонил...
Не приносил(в кармашках)сласти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671858
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Мені нарешті трапилося літо…
Я з ним плела ромашковий вінок,
Привітністю і сонечком зігріта,
Збирала мед з веселкових квіток.
Воно ж співало в житі над колоссям
І мальвами ясніло край воріт,
Уплівши цвіт в смарагдове волосся,
Сміялось дзвінко, кинувши: «Привіт!»
У спалахах світань звіщало бути,
У променистій сонячності днів…
І так хотілось літо пригорнути,
Всміхнувшись світу без усяких слів…
Землею милуватись в шалі неба
І грітися душею в цій красі…
Можливо, людям дуже того треба –
Зустріти літо серед трав в росі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671760
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2016
О рідна земле! Я до тебе лину
Хмаринкою легкою, мов пташа,
Через поля і води, і долини,
Бо так велить мені моя душа.
Люблю тебе у обіймах туману
І у полоні сонця і тепла,
Не раз була ти жертвою обману,
Та з духом волі ти завжди жила.
Люблю тебе у спалахах ранкових
Голубо-срібно-щедрої роси
І у високих дугах веселкових,
Що небо веселять після грози.
О земле рідна, горда і чарівна,
Я величаю матір’ю тебе,
Ти ясночола зоряна царівна,
Без тебе я не мислю і себе.
30.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671518
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
[b][/b]
сядь мальчик
не спеши
снимать с меня одежды
Я это сделаю
с Изяществом
Сама
Я научу тебя
Любви
безумно нежной
где тело
станет страстным
как душа
Я плоть твою
взбешённую желаньем
расслаблю своей мягкою рукой
и только после этого
заставлю
тебя раздеться
Казанова мой
Я уложу тебя
на ложе с лепестками
ну а сама
в рубашечке твоей
коснуся ног
горячими губами
взводя
твой мускул
для своих затей
его дразня любовно
и лаская
и глядя
в страстью жгучие
глаза
Я прошепчу тебе
невинность излучая
Любимый Мальчик
Я Хочу Тебя
мы испытаем
все проникновенья
и Тантру
с Камасутрой пополам
в тебя вдыхая
жажду наслажденья
не дам я отдыха
ни телу
ни губам
а после
извержения вулкана
Я поцелую
пьяные глаза
и фалос твой
сыгравший без изъяна
сценарий нашей песни
до конца
с рассветом
ты уйдёшь
согретый мною
а Я взгрустну
в след глядя из окна
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с желанием
опять прийти сюда.
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с окрепшей Верой
в Свои Силы
и Себя.
[b]наталія калина - вільний переклад
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669326
ID: 345564
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 22.06.2012 11:24:54
© дата внесення змiн: 19.11.2013 16:49:49
автор: Янна
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345564[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671284
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Як тільки трохи звечоріє,
З ставу підніметься туман
І небо зразу потемніє,..
Тебе обніму я за стан...
....................................
... Як під тобою пахне м'ята,
Від тіла йде терпкий напій...
Для нас настало вище свято -
Я чую тільки подих твій...
Уже упав притихлий вітер,
Не чути навіть цвіркунів...
Лише колишеться твій світер
І тихий шепіт - ..."ти хотів..."
І тільки місяць вийшов з хмари
В саду почались чудеса...
Розсипав блазень свої чари,
А наші мрії - в небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591697
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 09.06.2016
Оженився молодик
І став газдувати.
І садок він посадив,
Побудував хату.
Добре з жінкою жили,
Діток народили.
Працьовитими були,
Вистачало сили.
Та одного разу
Захворів синок.
Зажурений батько
Вийшов у садок.
У садку до нього
Бабця підійшла.
-Смерть я, - йому каже,-
Заберу синка.
-Ой, не бери сина,
А візьми мене.
В мене за плечима
Вже дорога є.
А він ще дитина,
Нехай він живе.
І кістлява баба
Руки простягла.
-Ну ходи за мною,
Мовила вона.
Чоловіку стало
Геть не по собі.
-Я ще не готовий,-
Повідомив він.
Повернувсь до хати
І до столу сів.
Подивитись сину
В очі не посмів.
Донька його старша
Теж в садок пішла.
І кіслявій бабі
Руки простягла:
-Не забирай братика,
Забери мене.
Люблю його більше,
Ніж саму себе.
Знов кістлява баба
Руки простягла:
-Добре, йди до мене,-
Сказала вона.
Не хотілось дівчинці
Покидать життя.
І вона у розпачі
В хату утекла.
Ніч була важкою,
Хлопчик помирав.
Корчився від болю,
Плакав і стогнав.
Знесилена мати
Вийшла у садок.
За сина просила
Бога і зірок:
-Ви за мого сина
Заберіть мене.
Він же ще дитина,
Нехай він живе.
До неї кіслява
Руки простягла:
-Добре, йди до мене,-
Сказала вона.
-Гаразд,- каже жінка,-
За мить повернусь.
З сином попрощаюсь,
До тебе вернусь.
Мовчки повернулась
До сина свого.
Лагідно всміхнулась,
Чмокнула в чоло.
Попрощалась з сином,
Нехай він живе,
Хоч і важко буде,
Та він не помре.
Вийшла вона з хати,
А Смерті нема.
Любов материнська
Смерть перемогла.
Повернулась в хату,
Синок тихо спить.
Усміхнений, гарний,
Радісний, живий...
У цій казці, звісно,
Є мораль проста:
Що Любов і Віра
Смерть перемага!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671057
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Обнявся, Світе, знову ти із бідами,
І ллється знов людська невинна кров.
З терактами, хворобами і війнами,
Живеш, забувши про святу любов.
Летиш куди, о Світе, неприкаяний,
Над прірвою, над чорною стоїш…
Чому віддав себе у руки Каїнам
На рубежі розбурханих сторіч?
А час не жде… Бентежить людство дозами
Нових заяв, щоб Землю сколихнуть
Зізнаннями чи свіжими погрозами.
Чи ж можеш, Світе, правду цю збагнуть?..
20.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671044
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2016
Річка в березі коріння мила
Вербам, що тулились при воді,
Нічка воду зорями сріблила,
Позбавляла місяця надій.
То зірки на ніс йому саджала,
То Чумацький вистеляла шлях,
Не давала спать йому, безжальна,
Поки рання зірочка зійшла.
Хто не спав цю ніч, напевне, знає,
То яка божественна краса –
Можна порівняти тільки з раєм
Землю цю й казкові небеса.
14.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670822
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Не царя ми захищаєм –
Боронимо волю,
А ця битва значно важча,
Бо на кону – доля.
І не просто воріженьки
Нашу землю давлять –
Ті, що братом ми рідненьким
Мали донедавна.
Матері заголосили,
Заплакали діти:
Убивають батька, сина…
Ніде правди діти,
Що не просто це Росія –
Кочові народи:
Ні копать вони, ні сіять –
Такі від природи.
Але волі не здамо ми
І землі, й аршина,
Заявляєм отим гномам,
Кремлівським, паршивим.
28.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670602
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Ось і літо...Різнотрав"я
і черешні у росі.
Все живе до небокраю
у незвіданій красі.
Спозаранку у віконці
заясніли промінці...
Відбиваються від сонця
диво - блиски золоті.
Мене літо поманило,
(цвірінчали горобці).
Обережно я ступила
поміж трави у росі.
Я торкнулася рукою
до обличчя і чола,
наповнялася красою,
набиралася тепла.
Заяснілося від сонця
небо синє і земля,
умивались в ополонці
і калина, і верба.
У ставку вода хлюпоче,
очерет десь шелестить.
І калина щось шепоче,
верба тихо бовванить.
Чую пісня десь лунає,
тихо лине віддаля.
Все навколо оживає,
ранком ніжиться земля.
Пливе літо білим світом,
уквітчалася земля.
Буде ще гарнішим літом,
як закінчиться війна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670625
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Колдовство без границ,
Фехтование скромностью чуда.
Беглым взмахом ресниц
Заварила я вновь эту кашу
И в волшебном лесу
Изучаю надгробия будней...
Травы произнесут
Заклинания. Лес и вовсе не страшен -
Протяну эту нить
С покровительством летнего полдня,
До корней изменить
Мои тропки, разбитые в чаще...
Ты откуда возник
В заповедном лесу - в блеске молний,
Словно каменный лик,
На который наткнулась однажды...
Колдовство без границ,
Фехтование робостью чуда.
Карусель единиц
Неделимых на ноль да пропащих...
Я в волшебном лесу
Обрела неуместно-простую,
Но чудесную суть:
Среди грабов - кораблик бумажный...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670191
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Стрічало літечко осінь,
Молилось її красі
І вересню ноги босі
Купало в святій росі.
Метелики ще літали,
Слід сонечка – на воді,
Вони чомусь не сідали,
Хоч їм очерет радів.
І дивно верба тремтіла –
Сама була не своя,
Мов виплакатись хотіла –
Обставини не велять.
Тут річечка із журбою
Повінчана бігла в даль.
Стогнав солдат під вербою,
Той звук понесла вода.
А вечір коли розправив
Плечища свої вгорі,
На коренях, на корявих
Бійця він тоді стеріг.
Лиш ніч привела до нього
Людей двох, немолодих,
Що перев’язали ногу,
Напитись дали води.
Й зрадів Донець недвозначно,
Бо ж люди були людьми;
Й вербі вже тепер не лячно:
В тих душах нема зими.
19.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670165
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Бузок п’янить красотами весни.
У кетягах розкішних – його врода.
І від дощу в обіймах його – ми,
Така травнева нам винагорода.
Ти пахнеш ароматами бузку
І ліг бузок тобі на плечі шаллю,
Не бачив я бузкову ще таку,
З бузковим сумом, а чи то з печаллю?
Бузковий світ розкинув свої крила,
Бузковий рай шепоче: “ Я люблю “,
Любові тій не знаю ще мірила,
Але на двох її я розділю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669989
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Непроглядна стіна дощолию,
Чаювати б в погоду таку,
Вікнам очі старанно промиє.
Запишу собі ноти в рядку.
Ноти пісні дощу бесловесного,
Ноти пісні сердечних думок,
Надиктовані пишними веснами,
Вмитий дощиком ляже рядок.
Дощолий і не дума вщухати,
Витанцьовує косо свій вальс,
А рука вже взялася писати
Дощовий кришталевий романс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669797
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Пестив вечір зорі в високості…
Місяць – срібним човником вгорі –
Плив він до закоханих у гості,
Ледь вершин торкався яворів.
Засміялись зорі, вечорові,
Брату свому – місяцю вгорі,
Срібну одягли йому корону,
Щастя щоб закоханим беріг.
Ті ж пили те щастя, ніжне, чисте,
Те єдине, що одне на двох…
В тиші, вечоровій, урочистій,
Місяць поглядав на них обох.
27.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669868
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
уже не интересно
умным слыть…
придумывая
чем украсить серость
в стихах коленки
хочется любить…
и наплевать…
на седину…
и зрелость…
огонь сильнее
магии жрецов
сжигает
биографии страницы
я мудрость
импотентных…Мудрецов
как томагавк
метнул на дно криницы
Весна
мой не оконченный Роман
читая восхищённый комментарий…
воспринимаю будни…
как обман…
проваливаясь
в сказочный сценарий
здесь рядом Ты...
доверием дыша...
переполняешь....
искренностью строки...
и ста ветрам...
воинствующим зря...
не спутать...
твоей нежности...
уроки
ханжи клянут
без тельный виртуал…
выкачивая прибыль
в сотне ролей
я в нём про всё…
что чувствую...
сказал....
без ханжества..
сомнения...
и болей.
*****наталія калина - вільний переклад
- УЖЕ НЕ ИНТЕРЕСНО умным слыть…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713664
*****Петро Кожум'яка - переспів ЦИГАНОВА НАТАЛIЯ
- УЖЕ НЕ ИНТЕРЕСНО умным слыть…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711816
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669906
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Изучай мои строчки, как... линию бёдер, как руки,
что придумали частых признаний несмелые па...
Изучай мои чёрточки в буквах... Не веря разлукам!
Как не верю в них я, повторяясь опять и опять...
Мы везучие? Просто счастливчики? Пара? Крылаты?
Слышишь - в этих оттенках есть прочное-долгое "мы"!
В этих красках весенних, что летом немного... измяты,
чуть размыты, но... свой не утратили трепетный смысл.
Изучай мои строчки... украдкой! Как ты только можешь -
обожать, притворяясь немым, говоря о других...
Прочитай в них лишь нежность к тебе, мой родной, мой хороший!
Я тебя обожаю! (И эти притворства твои...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669178
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 02.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2016
[color="#001aff"][i][b]Бродяга - ветер, вечный странник,
Вдруг полюбил один цветок,
Он стал, души его избранник,
Как Жизнь - лелеял он росток.
Воздушным вальсом закружился
Сердец возвышенный роман,
И нимбом ветер озарился
Любимым был он и желанн .
От страстных ласок невесомых -
Кружился шар Земной быстрей,
От поцелуев двух влюбленных -
Мир был счастливей и светлей.
Но все казалось ветру мало
Его порывов нежных взлет,
Вдохнул всю мощь свою и силу -
Сломав любимый свой цветок.
Он очень трепетным дыханием
Спасать завядший стал росток
Кричал в отчаянном сознании:
Ты не любил меня цветок,
В тебя вдохнул свою я силу,
Всю отдал мощь своей любви.
Но предал ты меня, покинул,
Пусты признания твои…
***
И все, кто любит - должен знать -
Любовь не силой измеряют…
А счастье чтоб не потерять -
Как мотылек, над ним порхают.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669507
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Бджілка дуже натрудилась,
Облітала усі квіти,
Аж до вулика спізнилась,
Крильця стали вже тремтіти.
Прилягла в саду поспати
На ромашкових подушках,
Довелося ночувати
У білесеньких пелюстках.
Небо супилось хмарками,
Навіть вже збирався дощик,
Бджілка стомлена без мами
Вже пірнула в сон солодкий.
“Хоч би бджілку не збудити,”-
Шепотіли тихо зорі,
Бджілку листячком прикрили
Ельфи різнокольорові.
Бджілці снились луки чисті,
Саду ніжний аромат
І метелики барвисті,
І чарівний сміх малят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669461
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Самый прекрасный момент увлеченья...
Это не секс...
...а момент Вовлеченья...
Страстной невинностью
светят глаза...
с детской наивностью
движет рука...
губы дрожжат...
...затуманенный взгляд...
Выше не знаю я в жизни наград!
Спёрло дыхание...
....Чувствую тело....
Милая....
ты это...
тоже хотела?....
////////////////////////////////////////
.......Я представил ...
как её целую....
За плечи обнимАя....
...и она....
Поверив чувствам....
как в волну морскую....
Вся, без стесненья...
прИняла меня...
..............................................
...я гладил её голые коленки....
как первоклассник...
первую тетрадь...
И не спешил...
прижаться к ней...
как к... Стенке....
...Её ...я.... всю.......
...хотел.....
...зацеловать.
Чтобы от пальчиков....
......................................
До самого...
рассвета...
Не отвлекаясь на еду и сон...
Друг другу души...
Заполняло... лето...
...............................
с избытком....
.....................
без оглядки...
...на потом.
\
............................................
И как пробужденье от крепкого сна...
Не прикасайся!.......
Не трогай меня!....
..................................
Может продолжить???...
А может не надо?....
Как угадать
где кокетство...
где правда...
.....если её поцелую опять....
...вдруг, от обиды,
......... захочет кричать....
А вдруг проклянёт...???
за безволье моё....
...и я,
.... на всегда....
...потеряю её.
.......................................
Где эта линия?...
Сколько?...
Когда?...
В грусти опять я один
...как всегда....
После подобного эксперимента
в баре опять мне не хватит абсента°...
Ну а доступного секса°° и тела°°°...
Что то ... сегодня ...
Душа не хотела....
........
Ладно, зайду туда завтра.........
° абсент - искусственный антидепрессант.
°° секс - натуральный антидепрессант.
°°° доступное тело - усилитель антидепрессанта
(иногда или чаще, как у кого), за вознаграждение.;
++++++++++++++++++++++++++++++
На фото памятник - Писающая девочка.
(центр Брюсселя)
Желанье есть...
нот нет ещё ключа....
дров наломать....
могу я...
с горяча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666168
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 31.05.2016
я тебе подарил полевые цветы...
васильки незабудки ромашки и маки
нашей искренней дружбы и верной любви
для тебя у природы я взял эти знаки
нет вчера и нет завтра...
и прошлого нет....
их границы размыты....
в сосульках на солнце.....
я тебе из сегодня пою про рассвет...
поцелуями... к счастью... расширяя оконце
ты мечтала о небе одном на двоих
я его завернул в покрывало из тучек
и тебе поутру над подушкой раскрыл
с добрым утром Любимая....
Этот День...
... Лучший!!!
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Я радуюсь что рядом ты и я
есть день и ночь....
и жизнь как приключенье...
нам дарит испытания судьба.....
разнообразя наши ощущенья.
и не стоит Шекспировский запрос....
Конечно Быть....
не Быть .... ещё успеем....
в твоих глазах.....ответ на мой вопрос....
имеет смысл.....
пока в любовь мы Верим.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
гавань украшают корабли...
женщину... любовь
мужчину... нежность...
небо ... свет от утренней зари...
а свидание....
....фантазии безбрежность.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Меня сразил...
внезапно...
Бог Любви
он отомстил...
за всех
не до влюблённых...
пере домной
и днём и ночь ты...
а сердце....
как на углях раскалённых
и облака и солнце над тобой
всего лишь
жалкий штрих...
моей горящей страсти
весь мир раскрыт...
пока любовь со мной...
а без любви...
и в ясный день...
... ненастье.
++++++++++++++++++++++++++++++
Подпись к фото
Мы
Жизнь Свою...
Преобразим....
костюмы...
платья....
пудра....
грим....
[b]CherOkee - 4-РОМАНТИКА …тобі кохана (доВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД)
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34571
0т - синхр0низм 4-РОМАНТИКА… тебе любимая
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34569[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668175
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 31.05.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669358
Где-то мост догорал во тьме...
В белом бабочки к свету летели...
На короткой одной волне
О любви нескончаемо пели...
Где-то в полночь раздался звон -
Полнолуний разлились реки...
Где-то поезд пошёл под уклон...
Где-то встретились человеки...
Где-то маялась чья-то душа...
Не просилась уже на колени...
Не желанная пала звезда...
Не разбились бокалы без пены...
Где-то ночью крестила рука -
Колыбельку...и прятались тени...
Не одна обжигала слеза,
Пока боль вынималась из вены...
Ольга Сидорук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669412
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
её не надо звать ....
и гнать.....
не надо слышать....
или слушать.....
она приходит
нас спасать......
сумев наш тайный зов
подслушать.
за жизнь в награду нам дана
когда уже... не интересн0....
ничья судьба....
ничья вина.....
ни визуально....
ни словесн0.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
кто знает ...
что сказать ...
когда ...
последний миг....
быть может грусть...
а может быть прозренье...
один страдает... что всего достиг...
а кто то ждёт...
души успокоенья...
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Мой возраст....
это страшная болезнь....
её стихами...
подлечить...
пытаюсь...
за словом Возраст....
слышу слово Смерть.....
а в снах ....
к коленкам...
страстно...
прикасаюсь.
..............................
Я не умру....
Я выйду погулять....
не надо слёз...
печалиться не надо....
Я жил как мог....
любил поесть... поспать....
любил ....
и был любим....
в награду....
писал стихи....
придумал пару песен....
смотрел с иронией
на трезвость демагогов...
мой путь по жизни....
был мне интересен...
сам выбирал
друзей....
любовь....
дорогу....
и ни о чём...
на свете не жалел...
был в меру смел....
и то что мог.... хотел.
вокруг себя построил личный мир....
в нём счастлив был...
в нём жил...
творил...
любил...
спасибо за ответную любовь....
мы ещё встретимся.................
.................
..........
.....
не надо лишних слов.
++++++++++++++++++++++++++++++
Подпись к фото
и трезвым ...
и с пьяну....
с Харлеем...
в нИрвану...
мотоцикл Харлей Девидсон .....
Верный помощник Харона.
перевозчика душ в..., в мир нирваны...
Харо;н (др.-греч. ;;;;; — «яркий») в греческой мифологии
перевозчик душ умерших через реку Стикс .
Нирва;на, Нибба;на (санскр. ;;;;;;;, nirv;;a IAST,
пали nibb;na, «угасание, прекращение») —
понятие обозначающее высшую цель
всех живых существ.
Как мне кажется это состояние
абсолютной удовлетворённости... и покоя...
не может быть вечным... даже за рекой Стикс...
*****CherOkee - доВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД
- 6-СМЕРТЬ… за жизнь в награду нам дана. .
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710741
*****Октябрина - переспів
- 6-СМЕРТЬ… за жизнь в награду нам дана. .
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711210
*****Патара - переспів
- 6-СМЕРТЬ… за жизнь в награду нам дана. .
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669194
*****0Т - синхр0низм и голос Смерти
- 6-СМЕРТЬ… за жизнь в награду нам дана. .
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670390
*****Лина Лу - ТЫ НЕ УМРЕШЬ (ХУГО)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711072
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668952
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 30.05.2016
сядь мальчик
не спеши
снимать с меня одежды
Я это сделаю
с Изяществом
Сама
Я научу тебя
Любви
безумно нежной
где тело
станет страстным
как душа
Я плоть твою
взбешённую желаньем
расслаблю своей мягкою рукой
и только после этого
заставлю
тебя раздеться
Казанова мой
Я уложу тебя
на ложе с лепестками
ну а сама
в рубашечке твоей
коснуся ног
горячими губами
взводя
твой мускул
для своих затей
его дразня любовно
и лаская
и глядя
в страстью жгучие
глаза
Я прошепчу тебе
невинность излучая
Любимый Мальчик
Я Хочу Тебя
мы испытаем
все проникновенья
и Тантру
с Камасутрой пополам
в тебя вдыхая
жажду наслажденья
не дам я отдыха
ни телу
ни губам
а после
извержения вулкана
Я поцелую
пьяные глаза
и фалос твой
сыгравший без изъяна
сценарий нашей песни
до конца
с рассветом
ты уйдёшь
согретый мною
а Я взгрустну
в след глядя из окна
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с желанием
опять прийти сюда.
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с окрепшей Верой
в Свои Силы
и Себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345564
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 29.05.2016
Простелю рушниками літа,
Кожен з них я життям вишивала,
Може, й пам’ять сьогодні не та,
Та нічого вона не сховала:
Як росла я в поліськім краю,
Там, де хвилі гуляли житами,
Де пташки почувались в раю,
Де росу смакувала устами.
Там цнотлива барвінку краса,
Посміхалась весні і хмаринці,
Там безкраї вгорі небеса,
Й вітерець задрімав на травинці.
В лузі пісню співала коса,
І лягала покірно травиця,
А волошок нетлінна краса
Чарувала собою пшеницю.
Там у мареві білім сади
Вечір слухали й спів солов’їний…
Кличе мрія мене знов сюди,
Хоча скроні прибралися в іній.
Простелю рушниками літа,
Кожен з них я життям вишивала,
Може, й пам’ять сьогодні не та,
Та нічого вона не сховала.
Простелю рушниками літа,
Їх життєвим зв’яжу перевеслом,
Кажуть, пам’ять під осінь не та,
Та живі в ній закохані весни,
Й тепла сонячна літа пора,
Коли я на землі утверждалась,
Галаслива росла дітвора,
І літа в білий іній прибрались.
15.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667356
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Завяжи мне глаза …
Посмотри, я уже на пороге .
Завяжи мне глаза
И губами своими коснись
Нежно пальцев моих .
Онемев, по манящей дороге
За дыханьем твоим
С тихой дрожью считаю шаги.
Завяжи мне глаза,
Лентой шелковой тронь мои веки.
Завяжи мне глаза,
Уложи меня в ложе из грез.
Дай узнать мне тебя –
Разольюсь, как весенние реки
От дождя твоих ласк
И под шепот, любимый до слез .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667993
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...сам себе... перед собою....
просить не буду... верить и любить
и буду жить... с поднятой головою
и очень долго в этом мне везло...
чужую юность... даже стал лечить...
но вдруг... в толпе... я разглядел лицо...
и понял... без тебя...
......нет смысла... жить...
Опять...
Всегда
Я с мыслью о тебе...
За кофе...
За рулём...
Листая Daily ^...
И в самолёте....
вдруг... прикрыв глаза....
...Стою волнуясь........
...У Твоей Постели.
Так что же так влечёт меня в тебе?
.....?......??.......???..........????............?????.....
Желанье глаз?...
... интимное пространство?...
........................?. ................?. .............? ...
Т В О И Л А Д О Ш К И...
...на моей спине...
0СТАН0ВИСЬ МГН0ВЕНЬЕ!!!!!!
тЫ ............
...прекрасно.
хочу обЪятья...
вечно ощущать...
..... и целовать... ......коленки...
...........наслаждаясь
дарить себя....
...... тебе
и проникать.....
ни днём...
ни в снах....
с тобой не разлучаясь....
я больше не боюсь что не влюблюсь....
я каждый день в тебя влюбляться буду...
ты только мне проснувшись улыбнись...
и я подарок этот не забуду....
а завтра всё по кругу... и опять...
постель ...
дорога....
встречи и разлуки....
но я всегда.... сквозь плесень неудач...
с волненьем вспоминаю.....
....... твои руки.
^ Daily Telegraph - толстая газета для зомбирования,
которую бесплатно можно взять в самолёте
для придания себе респектабельности в глазах тех пассажиров,
которые это сделать не догадались.
( в Daily Telegraph публикуют финансовые новости
и биржевые сводки....
для запугивания...
слабонервных...
бизнес...мЭнов...)
++++++++++++++++++++++++++++++
Подпись к фото
эх молодость....
желанья... без сомнения....
плевать ей на законы притяжения!
[b]Октябрина - Переспів «2-М0ОЛОДОСТЬ»
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34565
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666241
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 18.05.2016
"Бонжур" магнолий - в квадрат оконца!..
Под синим небом и ярким солнцем
Флаг меланхолии полощет ветер!..
Кто за него всегда в ответе?..
То поднимает,то опускает?..
Дождинок(бисер)иглой низает
На полотно(льняного цвета),..
В плиссе(горох)и в лоно лета...
От меланхолии(незрячей)
Два пуда соли - со всех заначек...
Три пуда боли - с округи света...
Скупая нежность - в минор сонета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666505
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Клавиш дотронулись тонкие пальцы...
Еле касаясь их белизны...
В сумерках(серых) - аккорды(страдальцы)...
Струны и нервы - оголены...
Ты бы хотела снова родиться -
В старом созвездии,под новой Луной?..
Гладью(на пяльцах) - в красном зарницы...
Длинная нить - за иглой золотой...
Ты бы хотела любовью напиться:
(Досыта) - из чистоты ручейка?..
Сердцем откликнулась!..
Чтоб возвратиться?..
Клавиши вспомнили пальцы тогда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666333
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
. "Поклич мене гуляти в тиху ніч"
Л. Ігнатова
Поклич мене в гаряче літо,
Де плавиться від спеки ніч,
Де серце мріями зігріте
І ми з тобою віч-на-віч...
Там місяць хитро так сміється
Й зірки ховаються у хмару...
І серце ледве твоє б'ється –
Тривожно слухає гітару...
Вона все плаче про кохання,
Про теплі літні вечори...
А ми з тобою аж до рання...
...І щось шепочуть явори...
... Вже вітер стомлено затих,
І соловейко занімів...
А слів... - величних і святих,
Я так сказати й не зумів...
P. S.
Тепер ця ніч приходить в сни...
Тривожно знову б'ється серце,
Сміються-плачуть ясени, –
Із сліз зібралося озерце...
... А ми все слухаєм гітару
І ночі цій нема кінця, –
Серця злилися в райську пару,
Вознеслись прямо до Отця...
......................................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665763
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016
У білому мереживі сади,
Зозулею озвався свіжий ранок,
У роси він стежину нарядив,
І заясніли-зацвіли корали.
У білих квітах нишпорить бджола,
Цілющий трунок старанно збирає,
Свою весняну пісню завела
Про сад, що став для неї білим раєм.
Барвінок синьоокий запишавсь –
Краси позичив у самого неба,
Кульбабка заблукала в споришах…
Цей рай бджола залишила для тебе. 6.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665811
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Осідає вечір понад ставом,
Вітер притомився, не стриба,
Густо береги позаростали,
Тишу п'є замріяна верба.
А як зорі нічка намалює.
На небеснім темнім полотні,
Кілька з них вода собі вполює,
Заховає глибоко на дні.
Скоро ранок бризне променисто
На узори з посивілих віт,
Заблищить калинове намисто
На кущі у срібній синяві.
І запахнуть м'ятою п'янкою
Трави, краплі гублячи роси…
Не зустрінеш більше ти такої
Неземної на землі краси.
13.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665812
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Я смотрю на вас и напеваю,
Мудрый взгляд из под пушистых век,
Я гораздо больше понимаю,
Чем ты ожидаешь, человек.
Понимаю, если ты стал грустный,
Значит где то вдруг случилось зло
Подойду, жалея, и потрусь я,
Подарю тебе свое тепло.
И хоть я, конечно, не читаю,
Всех твоих тетрадок и бумаг,
На людей смотря, я лучше знаю,
Кто из них твой друг, а кто твой враг.
А вся эта болтовня с экрана,
Про чужих людей, про красоту,
Про того или иного пана,
Для чего все это мне, коту?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665700
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Сьогодні День народження моєї мами
Я так люблю як ти в саду сидиш,
Як ти радієш зелені і квітам,
Кісьми під ноги стелиться спориш,
А ти красу цю тихо сторожиш,
Радієш як ростуть природи діти.
Ти бачиш погодинно їхній ріст
Із пароста до пишного букета,
Старий знайомий дощик-піаніст
Заграв в саду, його живильний зміст
Дзюрчить із життєдайного бювета.
Я так люблю як ти рахуєш зорі,
Присівши на порозі в теплий вечір,
Вдихаєш аромати матіоли,
Шукаєш в небі святість, мов в соборі,
Молитвами вклоняєшся предтечі.
Я так люблю до тебе пригорнутись,
В дитинство завітати знов і знов,
Щоб не втекло боюся ворухнутись,
Люблю тебе, ріднесенька матусю,
Ховаюсь як колись під твій покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665629
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
[b]Метель весны пух подметает в Лету
Гроза его бичует под капель
Поймал пушинку в оптику ракеты
Веду к прострации в живую цель
Упало зёрнышко земного спектра
Так не для смеха в тёплую постель
Вошло стремление и для ответа
ЗАЧЕМ стоит вопрос судьбы земель
Аллей в округе палисада много
В резных строеньях блещет цитадель
Людей пушистой филигранью цвета
Заводят за пред-коечную дверь?!
[/b]
13. 05. 16 - [i]пятница[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665605
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
[color="#ff0000"][i][b]
В чем все же счастье сущей Жизни?
Вопрос по сложности – простой,
Но нравы - скромные, капризны…
Ответ у каждого иной…
Кто видит счастье в синем море,
А кто – заполнить пустоту…
Мир обрести, кто в долгой ссоре,
Кому то – обуздать мечту….
Но только истинное счастье,
Совсем не в том, чего мы ждем,
Свобода – в целом и от части,
Свободу ощущать вдвоем…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665246
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Впали миті весни абрикосовим цвітом у трави,
Замели всі сліди у знайомім до болю саду.
Грає скрипка душі ніжне соло в високих октавах,
Коли ранком весняним бентежно-замріяно йду.
Наче знов народилась в умитому зливами світі,
Наче й справді забула, як серце холоне в снігах,
Наче й дихать боюсь, щоб того не сполохати цвіту,
Що хмарками летить… й опадає в квітучих садах.
Скільки літ пролетіло, нагадала метелиця стихла
Світлом теплого дива посеред промайнулих чудес…
А здається, що я надивитися ще і не встигла
На зворушливо свіжу красу під блакиттю високих небес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660297
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 11.05.2016
Травневий день залився сонцем.
Навколо сад цвіте, буя.
Я відчинив навстіж віконце,
В кімнату враз ввійшла весна.
Вона мене поцілувала
Тремтячим свіжим вітерцем,
Обняла і причарувала
Оцим чарівним ясним днем.
Удвох пішли ми до калини,
Який у неї гарний цвіт.
Я до калини серцем лину,
А в весну закохавсь навік.
З тих пір шукаю я дівчину,
Щоб була схожа на весну,
На білий дивний цвіт калини,
На юність радісну мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665183
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Блукали ми з тобою
У росах спориша,
Коли була любов'ю
Розплетена коса.
А трави шовковисті
Стелили нам постіль,
Птахи нам про кохання
Співали звідусіль.
А щастячко по вінця
З очей лилось сльозою.
Схилили верби гільця,
Шепочучись з рікою.
Роки ген-ген далеко
Летять, немов лелеки.
Вже білі заметілі
Лишили в косах слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664329
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Там тумани молочні сідали,
Нас ховали в чарівні світи.
І пташки про кохання співали,
Щоб любов цю життям пронесли.
Ще вогнями заквітчане небо
І небачений був зорепад.
І душа, мов оголене лезо,
І забуті дороги назад.
З неба місяця човник сріблястий
Нам освічував райський куток.
Із квіток ароматно-пухнастих,
Мов з далеких заморських казок.
Ми вдихали...вдихали...вдихали...
Задихались...летіли й пливли.
І збирали цілющі нектари
На тілах, що любов'ю цвіли.
Там верба похилила низенько
Кучеряве зелене гілля,
А туман, наче той морозенко,
Плутав сріблом у коси сповідь життя.
Автор Зоя Журавка(іванова).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664595
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Під зоряним куполом неба
Місяць за ріг зачепивсь,
Згори поглядає на тебе
Так, ніби кличе кудись.
Манить-зове до любові,
А ти все від мене не йдеш,
До ніг моїх кинуть готовий
Тих зір величавий букет.
У височінь я дивлюся,
Вслухаюся в тишу нічну,
І Господу вдячно молюся -
Той поруч, якого люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663366
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Поднималась моя река - за высокие берега...
Полюбила она паруса - не записанные слова...
Забрала за собою все:утонувшие(в глубине)...
Уносила и стоны,и крик -(пока гомон округи не сник)...
Разливалась моя река - на чужие(с полынью)луга...
И на маковый(алый цвет),на ромашек(забытый)букет...
На потерянные следы(от восхода и до зари)...
И просили ещё воды -(у подножия песчаной горы)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664350
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Води тихі лиш в тиху погоду:
Чарівні і спокійні вони,
Віддзеркалюють небо і вроду,
Мчить павук, мов по трасі , по них.
Але тиша так рідко буває:
То вітрець по воді пролетить,
Пташенят, мов дітей, забавляє,
Хвильки золотом позолотить.
Очерет осоці щось шепоче,
Вуж зигзагом пливе-утіка,
Ще далеко до темної ночі,
Витанцьовує скрек гопака.
Верби вітами воду дістали,
Заходились листочки купать,
А як вітру під вечір не стане,
Знову будуть у тиші всі спать.
12.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664254
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Что - то во мне много всего,
есть радость и грусть.
Смелость, уверенность рядом идут. Пусть!
Вера во мне ещё живёт, нежность, надежда.
Что - то на мне много всего. Одежда...
Ею прикрыта моя нагота. Я без неё - одна простота.
Просто... та?
Кто же я? Кто же? Каждый день одно и то же?
Серые дни - будни мои?
Да не совсем...
Яркими красками озарены в неделю дней семь!
Что - то во мне много всего. Радости много и счастья.
Да просто на мне... Да просто на мне новые платья!
Удивлялась душа... До чего ж хороша!
Душа, как и человек, имеет надежду.
Душа, как человек , любит одежду.
Добрые дела - для души награда.
Такой одежде она всегда рада!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664129
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Когда случайно(в коридоре)
Не на стене увидишь тень,
Не испугайся,мon amore,
Голубизны ажурных вен...
Потустороннего астрала...
Прохлады (из его вершин)...
Не говори ей,что устала...
Давно - не разливался Нил...
Не говори,прошу! - Не время...
Не говори,что нету сил!..
На ней - таинственное бремя:
Один - единственный берилл...
Ты приласкай её до света...
До первых лучиков любви...
И не проси у ней ответа...
И двери молча отвори...
Пускай идёт,куда желает...
Не ведает она оков...
Наверно,кто то ожидает...
А Нил - выходит с берегов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663939
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Экспромт
Укол шипами жёлтой розы
Ласкает жадно алый рот...
За каплей капля осторожно
Стекает болью в жажды грот...
Ах,эти розы,розы,розы!..
Из ароматов их наряд...
Над ними - грозы,грозы,грозы...
И молний(белых)маскарад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663800
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
А на контакте перед «майским» - не она.
Зато улыбчивых, других – пол-телефона.
...Не знаю...Хочется ли завтра - автогонок?
Иль на двоих в постели резкого вина?..
Не все каштаны на аллее расцвели,
Не всем по ней - вдвоём, «приталенно» – пройтись.
Лишь у художника всегда гуляет кисть,
Всегда рисуется: что в радость, что в «скорбли́н»...
29.04.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663019
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016
ВЛЮБЧИВОСТЬ И ЛЮБОВЬ.
Не путайте влюблённость и любовь –
Влюблённость протекает, будто насморк.
Диагноз виден здесь издалека….
И вовсе не притворство это и не наглость.
Чтоб искренне любить, и до конца,
Родиться надо просто человеком.
Артист, насмешник это не поймёт,
Да и не надо причислять сюда поэтов…..
Недаром говорят, что он – соплив :
Любой сквозняк кончается теченьем…
А этот влюбчив и красноречив,
Весь пыл свой направляет в приключенья.ФФ
Какие речи, страстные слова,
Энергия и петушиная походка.
Обычный ритуал из птичьего двора……
Но, даже меж людей бывает: «горько!».
Бог подарил нам чувства и мозги,
Мы сами в этом убедились.
В Писании Святом описана любовь…..
Чтоб мы напраслиной не суетились.
Любовь добра и долготерпелива.
Ни хвастовства, ни ревности в ней нет.
Не превозносится и неприличия не терпит,
Не ищет своего, не помнит всех обид.
Нет раздраженья в чувстве этом,
Неправедность не радует его.
Любовь все переносит, всему верит,
На все надеется, и стойко терпит все.
Здесь планка поднята до уровня небес.
Творец нас одарил завидным интеллектом.
Он ждёт от нас общения на «ты»,
И поведения достойного субъекта.
Непросто удалять людской порок,
Когда нам говорят: «дитя Природы»,
Мы – дети Бога, Он нас полюбил,
И от врагов нас приведёт на путь свободы.
Враг не от ныне Библию закрыл
Людскими баснями, ученьем пустословным,
Традиции возвысил в ранг богов,
Потворствуя невеждам, в ранги облаченным.
1 Коринфянам 13:4-13 «Любовь долготерпелива
и добра. Любовь не ревнива, не хвастлива, она
не превозносится, не ведет себя неприлично,
не ищет своего, не раздражается, не ведет
счет обидам, не радуется неправедности, а
радуется истине, все переносит, всему верит,
на все надеется, все стойко претерпевает.»
1 Иоанна 4:8 «Кто не любит, тот не познал
Бога, потому что Бог есть любовь.»
Матфея 6:9-13: «Поэтому молитесь так:„ Наш
Отец на небесах, пусть святится твоё имя.
Пусть придёт твоё царство. Пусть твоя воля
будет и на земле, как на небе. Дай нам сегодня
хлеб, необходимый на этот день, и прости нам
наши долги, так как и мы простили наших должников.
И не введи нас в искушение, но избавь от Злого».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663038
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2016
Вже скасувала сон-трава
Зимові довгі-довгі ночі,
Весна сипнула з рукава
Свої красоти так охоче.
Така краса межує з раєм,
Прийшла весняна заметіль,
Блакитні очі в небокраю
І сонця золота таріль.
Пташиний гомін-переспів
Зачарував ліси й діброви,
Зелені кучери полів
Вдягнули землю у обнови,
Ставок, мов дзеркало живе
І білі міні-пароходи:
Півсотні лебедів пливе -
Чарівні витвори природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661522
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Ветром прошлого, памяти листья,
Закружило и вдаль понесло;
Нитью шелковой вяжутся мысли
В очень сложном и очень простом.
Шепчет глупости майская лужа,
Март в ладони роняет капель...
И слегка вдох блокирует стужа,
И вослед сердце щемит свирель...
За рекой полыхают зарницы
И росой серебрится рассвет...
Я на миг смог назад воротиться,
Для седин сбросить дюжину лет.
Стало легче и хочется снова
Под раскаты по лужам бежать,
Ощущать телом счастье былое
И в эмоциях птицей летать...
Гордость лет, как всегда, отрезвляет,
Из окна вижу молнии всплеск...
Но порой час с душой совпадают
Поднимая условностей всплеск.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661499
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
ПЛАНЕТА ГАНИМЕД
Там в космосе, над нашим небосводом,
С Юпитером, крупнейшей из планет,
Рой спутников летает хороводом,
Есть среди них и спутник Ганимед.
Да, спутник только, а ведь он размером
Сам многие планеты превзойдет,
Однако, вот уже какую эру,
Вокруг Юпитера сужден ему полет.
Как выдержать такое унижение?
И он с орбиты раз решил сойти,
Но велико гиганта притяжение,
Он кончил бегство не начав пути.
-«Куда малыш?!» гремит ему Юпитер,
Аж пыль от астероидов летит,
Вы что, планетой тоже стать хотите?
Не выйдет! Стыд и срам вам! Срам и стыд!
-«Я не малыш, я сам уже планета»,
Ответил Ганимед, «Назло врагам
Я из мечты не делаю секрета,
Я вокруг солнца должен мчаться сам!»
«Дитя, не сможешь» и уже без гнева
Сказал гигант, «В системе места нет.
Взгляни направо и взгляни налево,
Везде легли пути других планет.
Я отпущу – тебя Сатурн утянет,
Пусть издали он с кольцами хорош,
Но если он твоим владыкой станет
От солнца дальше ты еще уйдешь.
А может вовсе не увидешь света,
В пыли его холодного кольца.
Не я тебя пленил, неправда это,
Нас вместе создала рука Творца!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660397
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Я знов сьогодні плакала весною,
Сьогодні вітром сумувала я,
Що ти уже, як перше, не зі мною,
Що крига по весні вже не скреса...
Вже скоро зсипляться акації суцвіття,
За нею черемшина спорошить,-
Я знаю, пам"ятаєш буйноцвіття,
Для нас - це божевільна була мить...
Світів я миловидніших не знаю,
Мені покажеш все, коли прийду...
На Бога і на тебе уповаю,
З Землі до тебе цвіту принесу ...
У паралелях Всесвіту далеких,
За руки взявшись, підемо шукать
Планету, де літатимуть лелеки,
Щоб вдвох могли ми весни зустрічать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659176
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Поэты, как они живут…
Сгорают в пламени нещадном,
Своей дорогою идут,
Путем не весть каким отрадным…
Поэт – он проводник Небес,
В нем Провиденья Глас грохочет,
Неся по жизни судьбы крест,
Поэт Небес воззванья строчит…
Отдохновенья нет ему,
Клокочет сила Проведенья…
Не ведает он почему
В нем полыхают озаренья,
И вновь рука берет перо,
И снова терпит все бумага…
Если родиться суждено
Поэтом, - знать так Небу надо!
10.06.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658667
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Не відпускай мене, коханий
З обіймів ніжних і п'янких.
Скуштуй вина із трав весняних,
Цей присмак солодко-терпкий.
Не відпускай мене, коханий,
В обіймах тану від тепла.
На крилах мрій і ще незнаних
Я полечу...де не була.
Не відпускай мене, коханий,
Без тебе - птаха без крила.
Туман хай сиво-кучерявий
Сховає від людського зла.
Не відпускай мене, коханий,
Знов пригорнуся до плеча.
Вже ранок світить нам багряний
В твоїх руках я, мов свіча.
Пр:
Кохай мене, люби мене,
Не відпускай ніколи.
На перехресті двох доріг
Колись зустрілись долі.
І заплелись в один вінок
Барвінок, рута-м'ята.
І закружляє нас танок,
Бо та любов крилата.
Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599281
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 09.04.2016
В свежем ветре, который немного студил
В света ярких лучей золотистой волне,
В этом вечном, как мир, пробуждении сил,
Все спешили, как будто навстречу весне.
А они пронеслись, щебеча о своем,
Cо словами мешая заливистый смех,
И пусть много улыбок я видел кругом,
Но улыбка ее и была ярче всех.
И окутана парня тяжелой рукой,
Так беспечно и нежно смеялась она,
Что теплел и добрел ветерок озорной.
Так в объятиях солнца смеется весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657124
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 09.04.2016
У звуках вечора, що загубився в часі,
Впізнаю голос твій крізь тишу сподівань…
З полону пам’яті й омріяних бажань
Зринає слово в незабутній фразі.
Шукаючи тональність, наче подих,
Степліє серце в наспівах вітрів,
Озветься радістю, бо в безмірі світів
Лише любов і свято є, і подив.
Згасають в шепоті заграви плутанин,
Нерозумінь, і сумнівів, й втрачання…
Почую розкіш в цім однім звучанні,
Як вічність, зіткану з заслуханих хвилин.
На мить освітить закутки душі
Той відгук, що в мелодіях розради.
В туманах гаснуть тихі зорепади
Там, де стрічались в неба на межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658000
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Два статуси в жінки: рабиня й царівна –
Тому їй пасує з калини вінок,
Духмяно-красивий, під осінь – чарівний,
З гіркими плодами, мов доля в жінок.
О доле, жіноча, складна й загадкова,
Де пам’ять, мов свідок, толочить думки:
Чому ж часто губиться щастя підкова
І часто марнуються кращі роки?
Крізь них проростають посіяні зерна,
Де мрії й надії – єдиний букет,
Й крокують коханого очі-озера,
Й кохання саме, і далеке, й близьке…
7.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658295
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
А в лесу тишина,
Где-то пташка слышна.
Лес, зеленая наша пустыня.
Хорошо ли тебе
У меня на седле?
Моя радость, моя ты княгиня.
Мне сказала сестра:
«Брат, умней быть пора.
Как крестьянка княгинею станет?!
Но напомнил я ей
Как рукой ты своей
Клала травы к моей страшной ране.
Мне мой дядя твердит:
"Роду нашему стыд!
взять девчонку простую! из леса!
Что, жениться нельзя,
как другие князья
Есть за морем такая принцесса».
Да, он жизнь повидал,
И добра мне желал,
Хоть меня попрекал ох как гневно,
Но, как ты нежной быть
И так кротко любить
Ни одна не сумеет царевна.
Все бояре сердясь:
"обижаешь нас, князь,
Ставишь черную девку - в княгини .
НАМ - ЕЁ госпожой!
Иль женись на другой,
Или сам уходи с ней в пустыни".
Хоть природный я князь,
Но уйду, не чинясь
Дорог княжеский стол мне, ну что же,
Лучше власть потерять,
Чем собой помыкать
Позволять бессердечным вельможам
Пусть престол мой берут.
Пусть друг друга грызут
За него пусть сражаются тяжко,
В этой чаще лесной
Ты жить будешь со мной
Моя звездочка ты, моя пташка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657129
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Для тебе стану я повітрям
Ранково-свіжим, лиш вдихни.
Для тебе стану зелен-світом,
З краплин холодної роси.
Для тебе буду жовтим листом,
Що пада златом восени.
Для тебе буду я намистом,
З калин червоної краси.
Сріблястим снігом на долоні
Впаду в зимову заметіль.
Вербою стану на дорозі,
Тебе сховаю в свою тінь,
Весною стану талим снігом,
Напийсь холодної води.
Для тебе буду світом, світлом,
Будь поруч і завжди живи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649476
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 05.04.2016
Про що шепочуть зорі?
Про ранок сонцем вмитий,
Що вже скупав у росах
Барвисті ніжні квіти.
Про верби кучеряві,
що в воду задивились.
Про зерна калинові,
що до землі схилились.
Про золотом налите,
колосся в нашім полі.
Про теплий літній вітер,
що вирвався на волю.
І про потік грайливий,
що перлами сміється.
Про стежку, що між гори
увись до сонця в'ється.
А ще вони розкажуть
про ту шумливу річку
й про клена молодого,
що закохавсь в смерічку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656953
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Ах этот ветер
наглый хулиган
проник....
мне под одежду...
дразнит губы...
А я то знаю...
это всё обман!!!
зигзаг стихии...
завтра всё забудет...
И снова я...
остануся одна...
без страстного...
желанного... стремленья...
споить меня...
страстями ...
без вина...
и полюбить...
до..
ум0-
помрачЕнья.
.......................................
Не плачь дефчёнка
Я уже учусь...
как ветер быть...
дарить
свою беспечность...
Ласкать без спроса...
сказочную грудь...
И...
превращать...
мгновенья... эти...
в вечность
......................................................
Я был как ветер...
наглый хулиган...
срывал одежды...
жалил тебя в губы...
Мы оба знали...
это не роман...
зигзаг стихиии...
завтра всё забудем....
Сегодня я один...
и ты одна...
но в сердце тлеет...
тайное стремленье...
споить друг друга...
страстью...
без вина...
и насладить...
до ум0-
помрачЕнья...
Ты верь дефчёнка...
Я ещё вернусь....
как ветер...
подарю свою беспечность....
без спроса обнажая твою грудь...
Я повторю...
мгновений наших...
вечность.
***** *Svetlaya* - натхнення за мотивами
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661019
*****наталія калина - вільний переклад
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714033
***** *Кассіопея* - переклад
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659884
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655249
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 01.04.2016
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
***** *Svetlaya* - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659885
*****Мирослава Жар - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660101
*****Лина Ланская - вільний переспів
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660279
*****Октябрина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660462
*****0Т - п0дарун0к
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660454
*****наталія калина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713609
*****Петро Кожум'яка - пародія на переклад наталія калина
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713770
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651488
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Я вспоминаю сладкие грехи...
влюблён безумно...
сразу в двух деФчёнок....
с одной как стринги
ночи коротки...
и я её...
любимейший "телёнок"...
Тону...
покорно...
в страстное тепло...
А с тою...
... безудЕржно...
и... отчайно...
Одну пил как элитное вино...
С той...
как в последний...
...выживший... случайно...
Одну хотел...
губами...
всю... обнять...
родник целуя...
умирать от счастья...
А та...
могла...
....................
безнравственно... раЗпять...
и мебель мы ломали...
от пристрастья...
....................
В те времена
я счастлив был...
без меры...
И до сих пор...
люблю свои грехи
Лечу грехами
душу ...
тело...
нервы...
и добавляю
каплями...
....в стихи.
*****наталія калина - вільний переклад
- Я вспоминаю сладкие грехи…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662765
*****Петро Кожум'яка (Ян Укович) - Я ВСПОМИНАЮ СЛАДКИЕ ГРЕХИ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737525
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655343
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Благословен Творец, создавший воду.
О человек, живущий близ ключа,
Не знаешь ты, КАК обжигает полдень,
И КАК гортань бывает горяча.
Но вот когда тебя на поле боя
Вдруг приведет твой грозный Шахиншах,
И станет жечь твой шлем полдневным зноем,
И пот с песком в глазах и на губах;
И ты не сможешь думать ни о стрелах,
Ни о смертях, что будут там везде,
Ни о мечтах твоих недавних, смелых,
А только о воде, простой воде!
Или когда с верблюдами твоими
Ты побредешь чрез мертвые пески,
И страшное дыхание пустыни
Возьмет тебя, как смертные тиски.
И погибая в тех песках безбрежных,
Ты вспомнишь, изнывая от тоски,
О капельках, о тех алмазах нежных,
Что стряхивал небрежно ты с руки.
И если вдруг в том ужасе пустынном
К колодцу все ж вожак вас приведет,
Вода с песком или с зловонной тиной
Тебе вкусней покажется, чем мёд;
Вкусней всех вин и нежного шербета,
Вкусней всего, что знает твой народ.
Увы, зачем же я пишу все это?
Лишь испытавший этот стих поймет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631819
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 28.03.2016
Зимой родился в Мухосранске шкет,
ломал он мебель, гадил на паркет,
сдирал обои, бил на кухне плитку
с петель срывал садовую калитку.
Подрос герой, слога собрал в слова:
дрова, трава, халва и пахлава,
любовь и слезы, девочки-цветочки,
крючочки, завиточки, просто точки...
Потом он к Пушкину залез на пьедестал,
и так того стишочками достал,
что бронзой мироточить стал поэт
и потускнел над Мухосранском свет,
и взвыли звезды, небо покидая:
"Достала нас поэзия худая!"
И Месяц плакал ночью в облаках:
"Разве рифмуют слово "нах"и слово "флаг"?
И Солнце кровью утром истекая,
лучи макало в рюмочке токая,
взывало к шкету: "Мол пора знать честь!"
Но понимал он только ложь и лесть.
Он тормоз мухосранского прогресса,
Нет на него управы и Дантеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653357
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Надоело нечистому в пекле,
Что по свету гуляет поэт.
«Ох, и вредное ж племя поэты!
От поэтов покоя мне нет.
Да, конечно, они не Святые.
Как все люди, конечно, грешат.
Но, однако, их строки и речи
Все прекрасное в мире хранят.
И любовь, и умение видеть
Что красиво вокруг и когда.
И восторг перед доблестью чистый.
Да, с поэтами просто беда.
Хорошо если он вдруг сопьется,
Или шею пораньше свернет.
А уж если продастся он власти,
Даже пользу он злу принесет.
Но вот если такого не сталось,
Вот тогда уж проблема проблем
«Что с ним делать?» раздумывал дьявол,
«Отступиться уж что ли совсем?
Раз нельзя соблазнить его как-то,
Раз от смерти хранит его Бог,
Значит спустим с цепей Мы заботы,
Чтобы было ему не до строк».
И с тех пор за поэтами часто,
Чаще даже дуэлей и драм,
Ходят серые стаи проблемок,
И рутины всей жизненной хлам.
Где там чувства и где там порывы,
Что рождают стихи на века
Их сжирают житейские будни,
Их старательно гасит тоска.
А с поэтом лишь Ангел-Хранитель,
Зря сказал я тут «Лишь»,
Вместе с ним
Сквозь любые бесовские сети
Стихотворец пройдет невредим.
Лишь бы сам не отверг он защиты,
Что Творцом ему свыше дана.
И пробьются сквозь быта бурьяны
Настоящих стихов семена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647871
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 02.03.2016
( На створення вірша "Опалий лист", що друкую нижче, надихнув раніше прочитаний вірш Миколи Карпця "Він і Вона")
Опалий лист пливе за течією,
Вже осінь доспівала пісню.
Мене сьогодні ти назвав своєю
І пригорнув до себе ніжно.
Злились вуста у поцілунку воєдино,
Заграла музика дощу...
Нехай блаженною залишиться хвилина,
Коли ти тихо шепотів мені "люблю".
23.02.2016
Вірш опубліковано у альманасі "Сонячна палітра. Частина 1"
(видавець: Хмельницький, Стасюк Л.С.)
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647284
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Так просто... И к весне готово утро,
мурлычет, даже ластится, живёт...
особо в сердце, раздаёт минуты,
и счастье просто так мне раздаёт.
Спасибо, мой единственный на свете!
Мой... Утро. Мой рассвет. Любовь моя...
За то, что солнце может беззаветно
для нас двоих искриться и сиять,
февраль - шептать на ушко о... хорошем,
не о погоде точно, о тебе...
Спасибо, мой родной! За то, что может
счастливым быть любой такой рассвет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646975
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Заплети мои волосы вечностью.
Я за этим сегодня пришла.
Я в твой Космос ныряю с беспечностью.
В нем созвездием только я.
Я хочу, чтобы мы Близнецами
И Медведями были вдвоем.
Рыбами, Гончими псами,
Парусами летели вперед.
Млечный путь мы с тобою разлили.
Я сметаной прилипну к губам.
Астрофизику всю мы пропили.
Нам не нужен в дорогу сектан.
Я взорвусь под тобою Сверхновой
И заполнит пространство мой свет.
Пусть все бывшие в зависти стонут.
Мой теперь этот звездный поэт…
18.12.14 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645101
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Великий раб всего, что так манило
Глубоким таинством непознанной души,
Гонимый чувством, что с годами не остыло,
Меняя гордость в униженьи на гроши
Внимания, а проще снисхожденья,
Мой рок, увы, быть вечно ее тенью.
Неразлюбившие сгорают, словно свечи,
Без сожаления от силы чувств дотла.
Ничто помочь не в силах - время лечит,
Мир уготован им, где правит тишь и мгла.
Слеза, застывшая от чувства умиленья,
Исчезнет также без надежд на возвращенье.
Мелодии печальной слышу звуки
И шелест крыльев умирающей любви.
Добрее делают нас чувственные муки,
Не в силах крикнуть ей: "Пожалуйста, живи!"
Слова напрасны опоздавшего прощенья -
Застыло сердца изможденного биенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644891
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Октябрь застекляет лужи.
Ладошки кленов гладят по земле.
А ты беспечно счастлива, к тому же,
В прозрачно-легкомысленном белье.
А ты с поэтом вновь ворвалась в лето.
Прибоем море стонет в голове.
И пеной накрывает где-то
На берегу, где двое на траве.
А на пустынном диком пляже
Играет бирюзовая волна.
И ты мне в ухо нежно скажешь
Те романтичные слова.
Обдашь меня дыханьем жарким.
К ногам падет туман белья
И мне тогда совсем не жалко,
Что из одежды только Я….
19.10.14 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644839
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
И понял, что я заблудился навеки
В глухих переходах пространств и времен,
Н. Гумилев.
Я в веках заблудился, как в залах готических,
В заколдованном замке кружу без конца,
Здесь преступный покой, где-то шум демонический.
Это феи глаза иль оскал мертвеца?
Сколько лет здесь кружу, разбивая засовы я,
Сколько я распахнул ненавистных дверей,
Но за ними опять коридоры суровые,
Да бесовский смешок малодушных теней.
Зал измены с роскошным Иуды портретом,
Залы оргий в нелепых, бесстыжих телах.
Нет, сюда я пришёл не за ужасом этим,
Ни на миг не останусь я в этих стенах!
Не останусь! Уж лучше опять коридоры,
Угрожающий, полный врагов, полумрак,
И смеющихся призраков злобные хоры,
Что бросают мне в спину: «Романтик, чудак!»
«Ты романтик, ̶ твердят мне с улыбкой степенной, ̶
Ты родиться на пару веков опоздал».
Может быть. Потому этот мир современный
Для меня точно призраков полный подвал.
Я в веках заблудился, как в залах готических,
Но назло духам мрака иду, пусть и сам,
Сколько б не было в жизни моментов трагических
Я не стану молиться лжецам и рвачам.
Я в веках заблудился, сжимаются стены,
Но прорвусь и из этих я дьявольских мест,
Крепко сжал я в руке устрашающий демонов,
Мой светильник. Мой светлый, сияющий крест!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637795
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 18.02.2016
Наглотались губы поцелуев.
Даже страсть насытилась пока.
Только отпустить никак не может
Плеч твоих теперь моя рука.
И пускай пока утихли ласки,
Ты вот-вот себя укроешь сном.
Нежность у меня не засыпает,
вот она, в касании моем.
И без звука, без единой ноты,
В тишине полночной темноты,
Все, что есть во мне теперь живого
Говорит, как мне нужна вся ты.
Говорят и руки, вот обьятъя
До сих пор никак не разомкну.
Взгляд, который в темно-синем мраке,
Все ж твою находит белизну.
Вряд ли ты сама и понимаешь,
Как люблю тебя я, что уж там.
Нас покоем тихим укрывают
Нежность с доброй дрёмой пополам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642196
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Твои стихи не устаю читать.
Я, замираю в восхищении!
Их хочется глотнуть опять.
И новых жду я с нетерпением.
Жду новых рифм и дум глубоких,
Водовороты новых чувств.
В словах твоих Любви потоки.
Я ими к звездам снова мчусь.
И сам космический создатель
Читает том твоих стихов,
И молит: “Больше рифмы хватит,
Ведь небо только для Богов.”
А ты, поэт, взлетел стихами
И значит равен ты Богам.
Ты можешь властвовать умами,
Сердцами самых гордых дам.
Бессмертие не взять деньгами.
И забываются цари.
И лишь поэты над веками.
И ты мне стих свой подари…
09.03.13 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642910
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016
Поэт - большая бесполезность
в жестоком мире тварей и глупцов;
Поэт - души большая нежность
и назидание сынам отцов;
Поэт - когда о смерти с уважением,
с любовью, без неё не жить;
Поэт - когда невидимым движением
себе подобных заставляешь БЫТЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624465
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 26.01.2016
О слово!
Ти є ласка і борець,
Й сокрита у тобі велика сила,
Що може полум*ям горіти негасимим
І перемогу звести нанівець.
О слово!
Ти душі жива струна,
Прожити без якої неможливо,
І коли пісня зазвучить тужлива,
Перед тобою падає стіна.
О слово!
Ти найвищий Бога дар,
Що є для світу усього началом,
Тобою знищували й величали,
Сміятись заставляли і ридать.
24.12.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631395
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015