Ольга Калина: Вибране

Катерина Собова

Гумор. Ідеальна сiм'я

Молоді    дружини    вчора
(До    роботи    ще    не    брались),
Після    шлюбу    на    заняття
У    психолога    зібрались.

Тут    було      одне    питання:
-Що    чекаєте    у    шлюбі?
Опишіть    модель    взаємин,
Щоб    були    кохані    й    любі.

Більшість    пише,    щоб    дитятко
Ще    не    ніс    у    дім    лелека,
А    свекруха    клята    й    свекор
Десь    в    селі    були    далеко.

Щоб    щасливо    проживали
Молоді    в    своїй    квартирі,
Милий    час    щоб    не    проводив
В    пивнім    барі,    чи    у    тирі.

Не    задумуючись,    Алла
Дуже    швидко    написала:
-Щоб    сім’я    була    нормальна  –
Є    закон    оригінальний:

Я    не    знала    б    звідки    гроші
Регулярно    прибувають,
А    коханий    щоб    не    паривсь,
Де    й    куди    вони    зникають.

Буде    все    в    нас    ідеально:
І    відносини,    й    стосунки,
Доки    в    мого    чоловіка
Будуть      кошти    на    рахунку.

Тут    психолог    чухав    лоба  –
Прояснилася    причина:
Зрозумів,    чом    до    банкіра
Утекла    його    дружина!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008199
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024

Амадей

Ну що з тобою, серце моє, коїться?

Ну  що  з  тобою,  серце  моє,  коїться,
Уже  ж  на  моїх  скронях  сивина?
Тобі  кохання,  невгамовне,  хочеться,
Шукаєш  все  Вона  чи  не  Вона?

Все  дивишся  у  небо,  може  Зіронька,
Пошле  тобі  із  висоти  привіт,
Чи  може  передасть  цілунок  Зіронька,
Ота,  яку  чекаєш  стільки  літ?

Ну  що  з  тобою,  серце  моє,  коїться,
Уже  ж  сади  повинні  відцвісти?
А  ти,  усе  ніяк  не  заспокоїшся,
Все  хочеш  своє  щастя  віднайти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005775
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Lana P.

ВІТРОВІЇВ МІХ… (Дитяче)

Вітровіїв  повен  міх
Розв'язався  над  лісочком.
Щойно  репнутий  горіх
Покотивсь  униз  місточком.

Повне  дощику  відро
Назбирала  сіра  хмара,
Вздовж  розкинула  шатро  -
Суне  в  небі,  як  примара.

Перецідять  листопад
Крізь  імлу  дощі  осінні,
Перебілить  снігопад
Зиму  скуту  в  синій  іній!

P.S.  Світлина  автора
Листопад  2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005234
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 08.02.2024

Валентина Ланевич

Розшумілись вітри

Розшумілись  вітри,
Розгулялись  вгорі,
Поміж  хмар  ясне  сонце  зникає.

Щось  тривожно  мені,
Темінь  тисне  в  душі.
Біда  смертна  в  напрузі  тримає.

Був  би  мир  на  землі
Й  Україна  в  добрі,
Було  б  літепло  в  серці  безкраю.

"Дай  же,  Господи,  нам
Пережити  війну,
Я  прошу  тебе,  Боже,  благаю!

Сили  з  вірою,  дай,
Хай  розквітне  наш  край.
Хай  у  мирі  він  щастя  зазнає.

У  любові  й  добрі
Проживались,  щоб  дні.
Вороги,  хай  же  кару  пізнають."

04.02.2024
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004933
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Надія Башинська

ЛЕБЕДІ БІЛІ

Сіли  на  озеро  лебеді  білі,
їх  не  злякали  зими  заметілі.
Скільки  ж  краси  від  них  в  білому  світі...
серед  зими  дарували  нам  літо.

         Лебеді  білі  -  ніжні,
         мов  цвіт  весняний  в  квітні.
         Лебеді  білі  -  щастя  перлини,
         серед  зими  до  нас  прилетіли.

Лебеді  білі  -  тихе  світання.
Лебеді  білі  -  радість  кохання.
Тихо-тихесенько  сіли  на  воду...
де  задивляюсь  я  на  твою  вроду.

         Лебеді  білі  -  ніжні,
         мов  цвіт  весняний  в  квітні.
         Лебеді  білі  -  щастя  перлини,
         серед  зими  до  нас  прилетіли.
         
Їх  прийняли  сині,  лагідні  хвилі.
Знають  вони:  там,  де  двоє  -  щасливі.
Кличе  до  танку  знов  лебідь  лебідку,
я  ж  шепочу,  що  ти  схожа  на  квітку.

         Лебеді  білі  -  ніжні,
         мов  цвіт  весняний  в  квітні.
         Лебеді  білі  -  щастя  перлини,
         серед  зими  до  нас  прилетіли.

         Лебеді  білі.  Лебеді  білі.
         Серед  зими  до  нас  прилетіли...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004911
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Ніна Незламна

На варті

Вночі  пісенно,  завива  завірюха,
То  монотонно,  то  зривається    в  часі,
Враз  так  раптово,  різкий  свист  глушить  вуха,
Не  знаєш  ти,чи  на  землі,чи  на  Марсі.

Певно  з  думками,  нині  хотів  там  бути,
Хоча  б  на  мить,  щоб  відпочити  від  війни,
Страхи  й  жахіття  на  який  час  забути,
Врешті  відчути,  ніжні  пахощі  весни.

Кроки  вперед,  назад,  рота  відпочива,
Комусь  же  треба  зберегти  жаданий  сон,
Тож  хай  уміло,  з  годинку,  ще  поспіва,
Ця  заметіль  чи  весело,  чи  в  унісон.


Нехай  насняться    їм  рідні,  що  чекають,
Бузок,  хатина    у  вишитих  рушниках,
Щоби  без  свисту  ракет,  що  долітають,
 Сонцем  осяяний,  під  мирним  небом  шлях.

Ну  от  стихає,  гомінливий  вітрисько,
Бійцю  на  зміну  спішить  інший    вартовий,
Нема  зневіри,  перемога  вже  близько,
Адже  у  душах,  дух  козацький,  бойовий,
Рашистів  клятих  подолають  на  віки́!


                                                                 30.01.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004896
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Lana P.

ГРАЄТЬСЯ ВІТЕР…

Грається  вітер,  куйовдить  волосся,
Бризом  розніжує  спрагле  нутро.
Берег  укрився  хвилястим  шатром  -
Лунко  підхоплює  хвиль  стоголосся.
Ви  були  поруч,  авжеж,  не  здалося,  -
Пестили  душу  орлиним  пером.

Гострий,  як  бритва,  пронизливий  погляд  
Танув,  мій  птаху,  у  солоді  мрій,
Серце  збентежив  у  вирі  подій,
Перекроївши  очима  світогляд.
Усмішка  мила  вчувалася  поряд,
Аплодував  невгомонний  прибій.

Вмить  поманили  мене  без  вагання
В  парі  зробити  важливий  ривок,
Крила  черкали  натхнень  острівок  -
Двоє  ширяли  до  самого  рання...
Ви  підняли  романтичні  бажання
До  мерехтливих  яскравих  зірок!      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002046
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Ніна Незламна

Ой, щедрівочка… ( дит)

Ой,  щедрівочка,  щедрівка,
Під  вікном  співа  дитинка,

Із  Маланкою  шановні!
Гаманці,щоб  були  повні!

Та  й  послухайте  співанку,
Дай  Бог  миру  і  до  ранку,

Ми  зустрінем  Василечка,
Й  Водосвяття  недалечко,

Хай  придасть  усім  здоров’я!
Пора  зимна  та  й    казкова!

Прикраша  рідну  землицю!
Несе  щастя  у  світлицю!

Новий  рік  благословляє!
Україну  прославляє!

 31.12.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002024
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Ніна Незламна

Війна… новорічні свята

Давно  бокали,  пусті  на  столі,
Роки  війни,  злетіть,  десь  у  вічність!
Погляд  холодний    в  далекій  імлі,
На  жаль  невтішні  дні  новорічні.

Ніхто  бокалів,  не  взяв  у  руки,
Нема  кому,  відкоркувать  вина,
І  чути  знов,  моторошні  звуки,
Сирен  лунких.  Навіщо  ця  війна?
За  що  народу  Вкраїни  муки?
 За  нами  ж  правда…  в  сум’ятті  душі.

 Жура,  печаль,  аж  ятрить  тривога,
Ще  скільки  горя,  принесе  русня,
Із  смутком  руки,  здійма  до  Бога,
 Спита,-  Чому,  задорога  платня,
За  нашу  волю  й  світле  майбуття?

Ми  народ  мирний,  уйми  рашистів,
Й  земля  скривавлена,щодня  пала,  
Гірко  ридає,  спини  жахіття!
Жіноче  серце,  від  журби  стражда.

Й  пора  збентежена,  вечорова,  
Під  свист  снарядів,  знервованість,  плач,
Свіча  горить,  шкода  не  святкова,
Схилилась  ненька,  -  Синочку  пробач,
Що  не  змогла,  тебе  захистити.

Тінь  по  бокалах,  біль  відобража,
Чи  хтось  зупинить  матусі  сльози?
Чи  й  закінчиться  орків  ворожба?
Зглянися  Боже,  все  людство  просить!

Вже  й    на  колінах,  неспинно  вмовля,
Це  завжди  вдасться,  тобі  зробити!
А  у  пологовім  крик  немовля,
Прагне  душа,  дуже  хоче  жити…

Вже  поруч  ненька,  ніжно  обійма,  
За  всі  страхи,  ми  їм  не  пробачим!

                                                     30.12.2023.

         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002009
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Микола Ліннік

Моєму синові

А  ти  заснув  у  мене  на  руках,  
Маленький  син,  що  рідко  бачить  тата.
А  я  молюсь,  щоб  ця  війна  проклята
Була  для  тебе  тільки  у  книжках...  

Ти  вибач,  що  всього  лиш  кілька  днів
У  мене,  щоб  побачитися  з  вами,  
Я  буду  повертатися  ночами
В  казковий  світ  твоїх  дитячих  снів.  

А  завтра  знову  як  зростаєш  ти
Я  зможу  слідкувати  лиш  по  фото
Вдивляючись  у  них,  напевно,  всоте
Старатимусь  твій  образ  зберегти...  

Та  вірю  я  що  вже  близька  та  мить,  
Засяє  в  небі  наша  перемога.  
Я  повернусь  до  рідного  порогу.  
І  будем  жить.  Ми  просто  БУДЕМ  ЖИТЬ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954588
дата надходження 27.07.2022
дата закладки 26.12.2023

Микола Ліннік

Давай з тобою просто помовчим

Моїй  дружині,  яка  не  дивлячись  ні  на  що,  все  ще  чекає...  


Давай  з  тобою  просто  помовчим.  
Нічого  не  питай.  Тобі  здалося,  
Що  сивиною  вкрилося  волосся,  
То  просто  сніг  припороши́в,  а  втім...

Давай  посидимо́  у  тишині,  
Я  й  словом  це  мовчання  не  порушу,  
Під  камуфля́жем  заховавши  душу,  
Скалічену  у  цій  страшній  війні

В  моїм  бажанні  не  шукай  причин,  
Ці  місяці́  тягнулися  як  ро́ки.
Іще  ми  наговоримось,  а  поки
Давай  з  тобою  просто  помовчим...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001595
дата надходження 25.12.2023
дата закладки 26.12.2023

Микола Ліннік

Музика війни

Мов  дирижер,  відмашку  дав  комбат.
І  знову  в  бій  готується  піхота.
Під  увертюру  залпів  із  гармат
Концерт  дає  сьогодні  наша  рота.

Репертуар  класичний,  як  завжди.
І  «ноти»  є  у  кожного  солдата.
Для  «слухачів»  із  дикої  орди  -  
Із  пострілів  та  вибухів  соната.

Ну  що  ж,  вперед.  Під  музику  війни.
Вже  кулі  нам  мелодію  заграли.
Воюємо,  щоб  дочки  та  сини
Під  мирним  небом  день  новий  стрічали!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961500
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 26.12.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

І мед гірчив (вільний переклад)

И  мёд  горчил  -  зачем  крутой  рассол...
И  снег  чернел  -  да  так,  что  блёкла  сажа...
Ты  никогда  меня  ведь  не  любил,
Но  мне  уже  не  страшно.
Залётный  снег  засахарил  рассол,
И  оттепель  отмыла  то,  что  гусло.
Ты  не  был  ведь  дыханием  во  мне,
Но  мне  совсем  не  пусто.
Трава  впитала  небо,  а  в  траву
Забрался  ветер  острый  и  студёный.
И  эту  зиму  я  переживу  -
Во  мне  пусть  стонет.
Новейшим  снегом  замету  следы  -
Дорожки  пульс,  который  и  не  бьётся,
А  ты  крылом,  прозрачнее  слюды,
Черкнёшь  по  сердцу.

(Вільний  переклад  Світлани  Пирогової)




(Вірш  Наталки  Фурси

І  мед  гірчив  –  не  треба  і  ропи…
І  сніг  чорнів  –  та  так,  що  блідла  сажа…
І  ти  мене  ніколи  не  любив…
Та  вже  не  страшно.
Залітний  сніг  цукрив  мою  ропу.
Відлига  вимивала  сніг  загуслий.
А  ти  в  мені  і  подихом  не  був…
Та  вже  не  пусто.
Трава  всотала  небо,  а  траву
сотає  вітер,  гострий  і  студений…
Я  зиму  і  оцю  переживу  –
хай  входить  в  мене.
Новітнім  снігом  притрушу  сліди  –
як  стежки  пульс,  який  уже  не  б’ється…
А  ти  крилом,  яснішим  од  слюди,
черкнеш  по  серцю!  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001081
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 18.12.2023

Ніна Незламна

Спитав у матусі ( гумор)

Ранок,  синок  спитав  у  матусі,
-Чого,  стала  ховатись  сестричка?
Ну..    увесь  час,    здається,  не  в  дусі,
Так  злиться,  аж  червоніє  личко!

-Чи  не  бачиш,  як  виросла  Соня,
Підростеш,    тоді…  все  будеш  знати,
Він  до  неї,  неначе  спросоння,
-А  цибульки…  хоче  приховати!

 Всміхнулася,  ледь  стримувала  сміх,
-Про  які,    це  ти    кажеш    цибульки?
Я  чув,  що  полюбляють  хлопці  їх,
Женихів,    буде  повно    в  дівульки,
Вночі,  так  говорили  бабця  й  дід.

                                                 12.12.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001080
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 18.12.2023

Катерина Собова

Сукня

-Куди    зранку    поспішаєш?-
Подруга    питає    Люду:
-Розкажу    своє    я    горе,
Позов    ось    несу    до    суду.

Як    ти    знаєш    -    вийти    заміж
Була    давня    моя    мрія,
Тож      прийняла    місяць    тому
Я    співмешканця    Андрія.

Була    рада,    бо    він    клявся
(До    обіцянок    охочий),
Зробить    все,    що    забажаю,
Все    дістане,    що    захочу.

Телевізор    ми    дивились  –
Там    зірки    всі    виступали,
І    одна    вечірня    сукня
В    око    враз    мені    запала.

Чогось    ляпнула    я    вголос:
-Про    це    мріє    жінка      кожна:
Таке    диво    одягнути,
А    тоді    вже    й    вмерти    можна!

Через    тиждень    -    сукня    в    мене!
Ті    ж    блакитні    горошини…
Щоб    сюрприз    такий    зробити  –
Того    ж    дня    продав    машину.

-Боже    мій!    -    подруга    шепче,-
На    таких    молитись    треба,
Таких    зараз    не    зустрінеш,
Це    кохання    -    дар    із    неба!

Люда    в    крик:    До    чорта    сукню!
І    до    біса    горошини!
Вчора    взнала:      ця    падлюка
Продала      мою    машину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001079
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 18.12.2023

majra

Стукає в вікно вітер

Стукає  в  вікно  вітер  і  негода,
Струменем  по  склі  сльози  і  дощі...
Доля  чи  талан?  -  чи  такий  від  роду
Мусиш  шлях  пройти  з  розпачем  в  душі...

Так  мені  болить,  що  й  не  передати,
Дійсність,  наче  сон...  а  в  пророчих  снах,
Пташечка  летить  до  моєї  хати,
Що  для  нас  несе  цей  магічний  знак?

...  Там,  в  осінніх  днях  радість  залишилась,
У  моїх  піснях  музики  нема...
Може  ця  війна  нам  лише  приснилась?
Дуже  довга  ніч,  морок  і  пітьма...

Щиро  вірю  в  те,  що  моя  дорога,
Через  всі  сніги  вийде  до  весни.
В  нас  одна  мета  -  мир    перемога
І  щасливий  світ  -  вдома!..  без  війни!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999940
дата надходження 01.12.2023
дата закладки 01.12.2023

majra

Боротись, жити і перемогти!

Хотілося  б  зрадіти,  та  не  можу,
Хоч  білий  сніг  красиво  так  летить...
Молюсь  в  душі  -  допоможи,  мій  Боже!    
Солдатам  рідну  землю  захистить.

Закрий  крилом  від  вітру  і  негоди,
Ворожі  кулі  недругам  верни!
Пошли  захисникам  у  нагороду,
Надійний  щит  на  підступах  війни.

І  віру,  і  удачу,  і  надію,
У  кожнім  серці  сонцем  засвіти!
Допоможи  здійснити  нашу  мрію  -  
Боротись,  жити  і  перемогти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999938
дата надходження 01.12.2023
дата закладки 01.12.2023

Ганна Верес

Я – кохання

Заколисує  вечір  
Білий  день  за  вікном,
Виллє  небо  на  печі
Горам  власне  вино.
Став  причілочок  неба,
Мов  сівке  полотно.
Лину  в  думах  до  тебе,
Бо  кохаю  давно.

А  як  вечір  зірками
Посміхнеться  мені,
Помахаю  руками,
Мов  у  дивному  сні.
«Подаруй,  –  попрохаю,  –
Мені,  милий,  зорю.
Тебе  вірно  кохаю
І  боюсь,  що  згорю…»

Раптом  зірка  зірвалась,
Мов  спішила  до  рук.
«Я  –  кохання»,  –  назвалась.
Сколихнув  небо  звук…
Засміялися  зорі  –
Щастям  нашим  впились.
В  небесах  непрозорих
Наші  долі  сплелись…
                                                       6.11.2023.

©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999945
дата надходження 01.12.2023
дата закладки 01.12.2023

Катерина Собова

Заливна риба

Хлопець    (вже    в    літах)    Микола
Розказав    учора    мамі,
Що    з    усіх    дівчат    в    районі
Перевагу    надав    Мані.

Вона    якось    похвалилась,
Що    на    кухні    порядкує,
За    рецептом    особливим
Рибу    заливну    готує.

А    сьогодні    для    знайомства
Вже    привів    Марусю    в    хату:
Мамі    хай    продемонструє
Всю    енергію    завзяту.

-Коля    каже,    що    у    тебе,-
Лагідно    щебече    мама,-
Щодо    риби    є    секрети,
Поділись,    щоб    і    я    знала.

Стали    очі    круглі    в    Маньки:
-Спосіб    заливний    -    не    диво:
Відкусила    шмат    тараньки
Й    запила    ковточком    пива.

Головне      тут    і    важливе  –
Цей    процес    не    зупиняти:
Як    закінчиться    таранька  –
Можна    й    раків    заливати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999674
дата надходження 28.11.2023
дата закладки 29.11.2023

Амадей

ЧОМУСЬ ТАК СЕРДЕНЬКО МОЄ ЗАТРІПОТІЛО

 
Чомусь  так  серденько  моє  затріпотіло,
Коли  побачив  я  красу  жіночу,
Коли  побачив  гарне,  ніжне  тіло,
Я  знову  в  юність  повернутись  хочу.

Так  хочеться  піти  в  ранкові  роси,
Почути  соловейка  пісню  ранню,
Відчути  аромат  ЇЇ  волосся,
Й  згоріти  знову  в  полум*ї  кохання.

І  хоч  не  можна  в  юність  повернутись,
Пожовклий  лист  не  стане  вже  зеленим,
Так  хочеться  до  Неї  пригорнутись,
І  буть  щасливим,  в  парі,  тільки  з  Нею.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999250
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 24.11.2023

Ганна Верес

Кров людська – не вода

Світ  сколихнула  чергова  війна…
Скільки  ж  біди  насіяла  вона!
Скільки  зламала  і  життів,  і  доль!
В  скількох  забрала  родове  гніздо!

Чи  усвідомила  московія  свій  гріх,
Що  розсварила  в  світі  ледь  не  всіх?
А  чи  зізнається  хоча  б  колись  собі,
Що  стала  джерелом  планетних  бід?

Та  скоро  прийде  край  і  цій  війні!
Господь  опустить  свій  небесний  гнів:
Заполонить  москву  таки  біда,
Бо  кров  людська..  О,  кров  –  то  не  вода!
                                                                                 30.10.2023.

©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998809
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 18.11.2023

majra

Яскраві маки

Яскраві  маки,  пшеницІ,
Надворі  серпень...
Тримаю  квіточку  в  руці
Із  болем  серці...

Стоять  похилені  жита  -
Кому  їх  жати?
Когорта  наша  золота
Йде  воювати...

І  осипається  зерно  ,
Мов  сльози  сонця.
Цілющим  зробиться  воно
В  малій  долоньці.

Чекають  матері  синів,
А  діти  -  тата.
Жінки  -  своїх  чоловіків,
І  газду  -  хата.

Я  вірю!  щоб  там  не  було,
Прийде  година,
І  переможе  люте  зло
Моя  країна!

Понищить  лютих  ворогів
і  супостата.  
Ми  дочекаємось  синів  ,
А  діти  -  тата!

У  рідну  хату  чоловік
Прийде  з  дороги.
І  буде  свято  -  Новий  рік!
І  ПЕРЕМОГА!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998804
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 18.11.2023

Зоя Журавка

ЗУПИНІТЬ ВІЙНУ

ЗУПИНІТЬ  ВІЙНУ
Світе,  чуєш  мене?  Не  мовчи,
Щоб  до  вас  не  дійшло  це  жахіття,
Зупини,  зупини,  зупини,
Поверни  віру  в  добре  і  світле.
Я  стою,  кам'янію,  мовчу,
А  свинцем  наливається  сила,
Розриває  той  біль  до  плачу...
Захистіть,  дайте  нам  свої  крила.

Я  не  плачу,  не  плачу  -  кричу
На  весь  світ  я  прошу:  схаменіться,
Зупиніть  цю  прокляту  війну,
Бо  налито    вже  горя  по  вінця.
Захистіть  Україну  мою:  
Посивіла,    мов  гілочка  терну,
І  шукає  щоденно  в  диму
Промінь  світла  в  годину  пекельну.

Я  не  плачу,  не  плачу  -  реву,
Умиваюсь  гіркими  сльозами.
Зупиніть  цю  прокляту  війну,
Люд  молотять,  зібравши  снопами.
Відлітають  щоденно    у  вись
Журавлині  ключів  в  піднебесну,
Рясно  сіється  маковий  цвіт
В  землю  нашу,  морозами  скреслу.
Зоя  Журавка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998571
дата надходження 14.11.2023
дата закладки 15.11.2023

Ганна Верес

Ти – українець! (2)

                                                                                                   

Якщо  тобі  рідні  Дністер  і  Дніпро,
Душа  випромінює  гідність,  добро,
Ти  –  українець!

Якщо  тебе  кличе  гірський  водограй,
Туди  де  сивіє  Карпат  диворай,
Ти  –  українець!

Якщо  тобі  любі  п'янкі  чебреці
І  вишні,  й  жита,  і  рясні  пшениці,
Ти  –  українець!

Якщо  в  тобі  кров  волелюбна  тече,
Якщо  Україна  болить  і  пече,
Ти  –  українець!

Якщо  до  землі  душу  тішить  любов,
Котра  не  дозволила  жити  рабом,
Ти  –  українець!

Якщо  України  ти  вірне  дитя,
Готове  за  волю  віддати  життя,  
Ти  –  українець!
                                                                     10.09.2023.

©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998568
дата надходження 14.11.2023
дата закладки 15.11.2023

Ніна Незламна

Думки, … чисті звуки

Думки-  думки    мелодійні,  чисті  звуки,
Коли  маестро,  взяв  радо,  скрипку  в  руки,
На  раз  з  полегшенням  переводить  подих,
І  вже  з  натхненням,  майстерно  смичок  водить.

Лунає  музика  любові  й  кохання,
І  їй  у  лісі,  підспіва  пташка  зрання,
Чарівність  звуків  розвіється  по  полю,
Відчують  ноти,своїх  почуттів  волю.

Нехай  би  лагідніший  цей  світ  довіку,
Щоб  усе  людство,  врешті  відчуло  втіху,
Де  розуміння,  не  зрадлива  повага,
Щоб  до  життя  надихали    земні  блага.

Зненацька,  смичок  мов  у  протистоянні,
Дрижить,неначе  в  душевнім  покаянні,
Не  в  змозі  сприйняти    болі    материнські,
Що  смерть,  принесли  на  землі  українські.

Вже  звук  стогнання,  до  небес  доносився,
Смичок  з  маестром  стільки  міг  бадьорився,
Сліз  сприйняття  струнами    потік  водиці,
Жура…сум’яття,  матері  й  молодиці.

В  розчаруванні  падали  на  коліна,
У  путь  останній  провели    доню    й  сина,
Думок  політ  -  О  спаси!  Помилуй  Боже!
Плакала  скрипка…  так  діяти  негоже.

                                                                 07.11.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998009
дата надходження 07.11.2023
дата закладки 07.11.2023

Valentyna_S

Ви знаєте горе?

Відчужений  погляд  кудись  у  нікуди.
Під  віком  лежить  перед  мамою  син.
Хрестом  дерев’яним  хтось  вкрив  йому  груди,
Черкають  напругу  чиїсь  голоси.

Тремтять  у  руках  материнських  гвоздики.
Донець  узахлин  затужив  під  веслом.
Допоки  не  чутно  загрозливих  риків,
На  хвилях  несе  до  могил  за  село.

А  мама  не  плаче.  З  повік  ні  сльозини,
Лиш  очі    припухлі  чаїно  ячать.
Хитається  думам  у  такт,  мов  лозина,
Вуста  зберігають  скорботи  печать.

— Ви  знаєте  горе?—  питає  з  світлини.
— В  наш  вік  десь  ви  бачили  стільки  смертей?
Я  човном  везу  домовину  із  сином…
Хтось  з  вас  пережив  біль  утрати  дітей?


       Світлина  Еріка  Мармора,  яка  облетіла  мережу,  зроблена  у  Старому  Салтові  –  селищі  на  Харківщині,  яке  з  перших  днів  повномасштабної  війни  опинилося  в  окупації.  Загарбники  зруйнували  міст  через  річку  Сіверський  Донець,  який  був  єдиним  шляхом  на  протилежний  берег.  Тому    людям  доводиться  користуватися  човнами.
   Тож  матері,  яка  втратила  свого  сина,  довелося  перевозити  труну  через  річку  на  човні,  аби  поховати  його.  На  човні  четверо  людей  (якщо  не  враховувати  фотографа),  серед  яких  матір  загиблого  з  букетом  квітів,  труна  та  хрест.  Цей  щемливий  кадр  облетів  мережу  і  розчулив  тисячі  користувачів.

https://24tv.ua/mati-veze-chovnom-trunu-tilom-sina-yakiy-viddav-zhittya-za-ukrayinu_n2234939

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997966
дата надходження 06.11.2023
дата закладки 07.11.2023

majra

Цей день, як рік, і ніч, як вічність

Цей  день,  як  рік,  і  ніч,  як  вічність...
Схилилось  небо  до  землі.
Весна  згоріла,  наче  свічка,  
Не  прилетіли  журавлі.

Зробилось  чорним  все  довкола,
І  не  зацвів  вишневий  сад.
Зорали  танки  мінне  поле,
І  випав  град,  смертельний  град...

Весна...  якій  нема  початку,
Зима...  якій  нема  кінця...
...  Дай  Боже,  кожному  солдату
Сталеві  душі  і  серця.

Хай  кожен  ангел  має  крила
З  граніту,  криці  і  броні.
Пошли  їм  мужність,  віру  й  силу
Для  перемоги  у  війні.

...Цей  день,  як  вічність,  ніч,  як  море...
Народ  наш  став,  як  моноліт!
Не  здасться!  ворога  поборе,
І  змінить  Україна  світ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997962
дата надходження 06.11.2023
дата закладки 07.11.2023

majra

Цей день, як рік, і ніч, як вічність

Цей  день,  як  рік,  і  ніч,  як  вічність...
Схилилось  небо  до  землі.
Весна  згоріла,  наче  свічка,  
Не  прилетіли  журавлі.

Зробилось  чорним  все  довкола,
І  не  зацвів  вишневий  сад.
Зорали  танки  мінне  поле,
І  випав  град,  смертельний  град...

Весна...  якій  нема  початку,
Зима...  якій  нема  кінця...
...  Дай  Боже,  кожному  солдату
Сталеві  душі  і  серця.

Хай  кожен  ангел  має  крила
З  граніту,  криці  і  броні.
Пошли  їм  мужність,  віру  й  силу
Для  перемоги  у  війні.

...Цей  день,  як  вічність,  ніч,  як  море...
Народ  наш  став,  як  моноліт!
Не  здасться!  ворога  поборе,
І  змінить  Україна  світ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997962
дата надходження 06.11.2023
дата закладки 07.11.2023

Валентина Ланевич

Палає у небі на захід

Палає  у  небі  на  захід
Між  хмар  пелехатих  вгорі.
Й  не  варто  шукати  в  тім  привід,
Що  щось,  може  й  не  на  порі.

Свистить  в  гіллі  вітер,  кружляє,
Тремтячий  листочок  рудий.
Земелька  холодна  приймає
В  обійми  його  на  постій.

Під  шерхіт  травиці  сухої
Крадеться  вже  й  вечір  здаля.
Минають  часи  золотої,
Осінньої  днини,  шкода.

І  падає  дощ  по  косому,
Торкається  слізно  щоки.
Приймає  душа  аксіому  -
Згоряють  так  й  наші  роки.

Лишається  вічності  поступ
У  змінності  циклів  буття.
В  величному  злагода  -  просто,
Там  кожного  слід  за  життя.
06.11.23
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997961
дата надходження 06.11.2023
дата закладки 07.11.2023

Lana P.

НОВА В НЬОГО ЗАЧІСКА…

Нова  в  нього  зачіска,  стильна.
Була  я  уважна,  прихильна,
Голубила  срібне  волосся,
А  він  прислухався...  Здалося?

Усмішка  блискуча,  таємна,  
І  кожна  морщинка  приємна,  
Сяйливо-проникливий  погляд,
Небесно-чуттєвий  світогляд.

На  віддалі  стежив  за  мною,
А  потім  торкнувся  рукою.
Вікно  не  зашторене,  в  мандри
Звабляло  -  мінялися  кадри.

Мене  він  читав,  наче  книжку,  -
Я  спала  із  місяцем  в  ліжку.                        5.11.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997946
дата надходження 06.11.2023
дата закладки 07.11.2023

Крилата (Любов Пікас)

Лебеді та качки

                                                                                           Казка  

     У  міському  парковому  ставку    жили  дикі  качки.  Живилися  вони  ряскою,  яку    з  води  дзьобами  витягали,  і  тим,  що  їм  добрі  люди  приносили  –  сухим  хлібом  і  печивом,  горохом  і  вівсянкою.  Добре  жилося  ставковим  птахам.  Голодними  вони  майже    ніколи  не  були.  Бо  парк  щодня  відвідували  люди  і  навіть,  якщо  свого  корму  не  мали,  то  могли  його  купити  в  кіоску,  що  стояв  за  метрів  двадцять  від  ставка,  й  дати  птахам.    Качки  плавали  вдень  у  воді,  а  як  хотіли  відпочити,  виходили  на  берег  і  сиділи    собі  в  очереті.  Ватажком  у  качиній  зграї  був  качур  Кряк.  Всі  його  слухали,  ділилися  з  ним  їжею,  коли  він  не  мав  часу  її  сам  собі  здобути  через  те,  що  вирішував  нагальні  питання  своєї  зграї.  
     Якось  до  ставка  прилетіли  лебеді.  Небагато  їх  було  –  шість,  але  своє  вони  зробили:  качок  посунули      з  обжитих  ними  територій  на  край.  Зібрав  Кряк  своїх  підданих  в  очереті  й  каже:
- Що  будемо  робити?
- А  що  ми  можемо?  В  лебедів  довгі  шиї,  гострі  дзьоби.  Не  подолати  нам  їх,  не  вигнати,  -  мовила  качка  Пія.
- А,  може,  все-таки  спробуємо  відстояти  нашу  воду?  Нас  утроє    більше!  -  сказав  качур    Кук.  
- Думаю,  не  варто  розпочинати  боротьбу.  Задзьобають  нас  лебеді,  погинемо  усі,  -  відповіла  Куку  качка  Тока.  
- То  що,  житимемо  на  краю  ставка,  як  жебраки?  Ряски  на  усіх  нас  тут  не  вистачить,  та  й  від  людей  нам  мало  що  перепадати  буде.  Вони,  ви  вже  це,  мабуть,  помітили,    з  більшою  охотою  лебедів  годують.  А  ті  з  часом  ще  й  розплодяться,  -  сказав  Кук.
- То  який  вихід?  Будемо  втікати  з  цього  ставу  і  шукати  інший?  –  спитав  Кряк.  
- Ні.  Це  наш  став,  і  ми  його  повинні  боронити,  -  пропищав  найменший  качур  зі  зграї  Малик.  
- Гаразд,  -  мовив  Кряк.  -  Спробую  спочатку  по-доброму  домовитися    з  лебедями.  Може,  вони    послухають  мене,  поживуть  день-два  на  нашому  ставку  і  відлетять.  Ну,  а  якщо  ні,  то  будемо  з  ними  битися.  Хто  за  таку  пропозицію,  підніміть  крила  вгору.
Всі,  окрім  боязливої  Пії,  підняли.    
- Більшістю  голосів  рішення  прийняте,  -  промовив  Кряк.
Він  у  супроводі  охорони  –  десяти  бойових  качурів,  підплив  до  найбільшого  з  лебедів-загарбників  –    Довгошия,  і  виклав  йому  думки  своєї  зграї.  
Довгоший  засміявся.  
- Ми  звідси  не  заберемося.  Нам  усе  тут  подобається.  А  якщо  вам  –  ні,  то  знайдіть  собі  інше  місце.  
- Зрозуміло.  Значить,  будемо  битися.
- Навіть  не  пробуйте.  Ми  поборемо  вас.  
Але  качки  не  здалися.  Почали  готуватися  до  бою.  Щодня,  протягом  місяця,    тренувати  дзьоби,  лапи  і  крила.  Виліпили  собі  з  глини,  смоли  та  шматочків  очерету  броники  та  шоломи  і  в  призначений  Кряком  час,  напали  на  лебедів.  
Ті  захищалися,  як  могли,  але  не  побороли  качок.  Знесилені,  побиті  та  покусані  лебеді  змушені  були  покинути  став.  Так,  серед  качок  також  були  травмовані.  Але  їх    одразу  взялися  лікувати  качки-медикині,  які,  як  і  їхні  брати  –  качури-захисники,  не  дрімали,  а  протягом  місяця  тактичну  медицину  вивчали.
         За  боєм  качок  та  лебедів  кілька  людей  спостерігало,  на  камеру  їхню  боротьбу  зняло.  Відео  попало  до  соцмереж.  Воно  привернуло  увагу  мешканців  міста  та  його  гостей  до  міського  паркового    ставка.    Багато  людей  почало  качкам  корм  приносити.  І  стало  пернатим    жити  ще  краще,  як  раніше.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997774
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023

Катерина Собова

Виправдалась

Шестикласницю    Людмилу
Відчитала    мати:
-Щось    ти,    доню,    дуже    рано
Стала    дівувати.

Що    за    одяг    -    топ    і    шорти?
Пупа    оголила,
Безсоромнице,    сьогодні
В    школу    так    ходила!

Тебе    вчора    відшукала
Я    на    дискотеці,
А    сидіти    тобі    треба
У    бібліотеці.

-Мамо,    тихо,    розберемось,-
Мовила    Людмила,-
Он    в    казках    -    які    герої?
А    вони    всім    милі.

Попелюшка      йшла    додому  
 З    останнього    танку,
Бо    вже    мали    заспівати
Півні    на    світанку.

А    Дюймовочка    заміжня,
Що    скрізь    виробляла?
На    крота    їй    наплювати,
З    Ельфом    загуляла.

А    Тарзан    по    лісі    бігав
Без    трусів,    весь    голий,
І    всі    його    поважали  
 За    такі    приколи.

Білосніжка    вела    себе
Дуже    аморально:
Всі    сім    гномів    жили    з    нею,
То    це    як?    Нормально?

Мама    -    жінка    дуже    мудра
(Сивина    у    скроні),
Але    тут    вона    не    знала,
Що    сказати    доні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997766
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023

Н-А-Д-І-Я

СКОТИЛАСЬ КРАПЛЯ ПО ВІКНІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Dbn-VkE7ebU[/youtube]

Ввійшла  повільно  осінь  в  душу,
Скотилась   крапля  по  вікні.
Прийняти  осінь  я  все  ж  мушу,
Неначе  ж  родичка  мені.

Вже  відгриміли  літні  грози,
Сховалась   радість  по  кутках.
А  осінь  все  ж  несе  погрози:
Не  втримать  літо  у  руках.

У  косах  срібні  павутинки,
В  очах  вже  блискітки  не  ті.
В  життя  прийшли   уже  обжинки,
Збирати  помилки  свої.

З  тобою  можна  сумувати,
І  пожалітись  на  життя.
Та  часто  зможем  вдвох  поплакать,
Таке  зробила  відкриття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997747
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Пані у короні (монорима)

Чаклує  осінь  на  землі-долоні,
Розхитує  горіху  сиву  крону
Уважно  зазирає  на  балкони,
а  де  б  знайти  цій  пані  саксофона?
Зіграти  хоче,  певне,  у  мінорі
І  прихилитись  низько  у  поклоні.
А  може,  їй  близька  тепер  канцона?
Нема,  мабуть,  для  неї  перепонів.
Мінлива  завше  осінь  для  сезону:
То  небо  в  барвах  синіх-синіх  льону,
То  сірий-сірий  дощ  вже  б'є  у  дзвони.
Щодня  вона  красується  в  хітонах,
Мов  побувала  у  нових  салонах.
І  винограду  стигле-стиле  гроно
Смакує  пані  у  короні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997458
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 02.11.2023

Н-А-Д-І-Я

НА РАНОК ВИСОХНЕ СЛЬОЗА

Сльози  –  це  ті  слова  серця  і  душі…  які  неможливо  передати  звичайними  звуками…
їх  треба  лише  вміти  відчувати  або  розуміти….
Але  найстрашніше,  коли  плаче  серце…
Тому,  що  ці  сльози  витерти  не  можна…
---------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nJHLhuN_1Hs[/youtube]
Сльоза  жіноча  -  це  не  слабкість,
Скоріше,  відчай  у  душі.
Буває  просто  безпорадність,
Що  часто  ллються  у  тиші.

Ховаєм  часто  свої  сльози,
Нащо  ховаєм  від  людей?
І  заспокоїтись  не  в  змозі,
Скільки  недоспаних  ночей.

Душа  цю  біль  теж  відчуває,
І  плаче  завжди  разом  з  нами.
Від  нас  ці  сльози  теж  ховає,
Слізьми  лікує наші  рани.

Отак  і  плачемо  удвох,
Та  хто  ці  сльози  зрозуміє?
І  ллються  сльози  від  думок,
Їх  зупинить  ніхто  не  вміє.

Думки  тривожать  -  ми  знов  плачем,
На  ранок  висохне  сльоза,
І  світ  по-  новому  побачим,
Така  ця  істина  проста...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997599
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 02.11.2023

Крилата (Любов Пікас)

Про кицю Білу і пса Бровка (казка мала)

         У  господаря  Івана  жила  киця  Біла.  А  його  сусід  Степан  тримав  пса  Бровка.  Киця  ловила  мишок,  коли  ті  заводились  у  дворі.  А  пес  дім  охороняв  –  гавкав  на  тих,  кого  не  знав.  Доглядали  за  своїми  домашніми  тваринами  господарі  добре  –  їсти  їм  давали,  протиблошні  нашийники  для  них  купували,  мили  їх  та  гуляти  пускали.  Коли  Біла  із  Бровком  на  вулиці  стрічались,  то  з  недовірою  одне  на  одне  поглядали.  Киця  спинку  напружувала,  витягала,  очима  світила,  сичала.  «Ось  підійде  Бровко  до  мене,  -  думала,  -    дряпну  його  по  морді».  Пес  –  метався,    гарчав  і  також  недобру  думу  в  мозку  гойдав:  «Ось  підійде    до  мене  кішка,  вкушу  її».
     Якось  Біла  бігла  вулицею  і  порізала  лапку  до  скла,  яке  хтось  із  людей  не  прибрав,  коли  пляшку  розбив.  Сіла  киця  під  лавкою  при  воротах,  плакати  почала.  Бровко  почув,  прибіг.
- Чого  заводиш?  –  спитав.
- Лапку  порізала.  Болить.  І  кров  тече.
- Давай  полижу  рану,  перестане  боліти  і  рана  заживе  швидше,  -  мовив  пес  і  почав  наближатися  до  Білої.
- Справді    ніжку  полижеш,  не  вкусиш?
- Справді.
Не  втекла  киця  віл  Бровка  і  добре  зробила.  Собака    їй  рану  полизав  своїм  довгим  теплим  язиком,  і  вона  перестала  кровоточити.
- Дякую  тобі,  Бровку.
- Та  що  там?  Ми  ж  сусіди.
- Сиди  тут,  я  тобі  зараз  щось  смачненьке  винесу.  
Пішла  Біла.  За  три  хвилини  вернулася,  поклала  псові    шматочок  вареної  кістки  з  м’ясом.
- Їж,  -  мовила.  -  Це  мені  господаря  онук    в  обід  дав,  як  прийшов  зі  школи,  зі  своєї  миски  витягнув.    Я  не  з’їла,  бо  не  була  голодною.      Господиня  мене  молоком  перед  тим  напоїла.  
- Не  шкода  віддавати?
- Ні.  Ти  ж  мене  полікував.  А  за  добро  треба  платити  добром.
- То  що,  більше  не  будемо  одне  на  одного  злитися  і  сваритися?
- Не  будемо.    
- І  це  правильне  рішення.  Ми  ж  обоє    живемо  на  одній  планеті,  в  одному  місті.  Нам  обом  світить  вдень  одне  сонце,  а  вночі  –  один  місяць.  Ми  ходимо  по  одній  дорозі,  у    нас  одне  небо  над  головою.  
- Ми  різні  тварини.  Я  –  кішка,  ти  пес.
- Так.
- І  у  нас    різні  домівки  й  різні  господарі.
- І  це  правда.    Але  вона  –  не    привід  для  сварок.
- Не  привід.  
- То  що,  від  сьогодні  між  нами  тільки  мир  і  дружба?
- Тільки  мир  і  дружба.
       Кіт  із  собакою  обійнялися,  потерлися  один  до  одного  бочками.  З  чого  часу    вони  ніколи  не  сварилися.  Разом  гуляли,  одне  одного  оберігали.  І  добре  їм  було.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997570
дата надходження 01.11.2023
дата закладки 02.11.2023

Яніта Владович

Поетичний конкурс. В телеграмі. Анонс

Не  маю  відношення  до  конкурсу  (просто  дружня  послуга  організаторам).  
Власне  адреса  каналу  у  телеграмі  -  https://t.me/ccaatt_ffooxx
______________________________



УСІ,  ХТО  ЧЕКАВ,  —  НАРЕШТІ  ДОЧЕКАЛИСЯ!  💗💗💗

Прийом  віршів  на  перший  тур  першого  поетичного  конкурсу  від  Котолисів  —  ВІДКРИТО!  🙀

✨✨✨

Участь  безоплатна.

Картка  для  добровільних  внесків  у  благодійно-призовий  фонд  конкурсу:  5375411500822866

✨✨✨

Основні  умови  туру:  

написати  один  римований  вірш  і/або  верлібр  у  жанрі  фристайл,  а  іншими  словами  —  просто  красивий  вірш  будь-якої  форми  (для  початку,  щоб  розігрітися.  У  подальших  турах  будуть  різні  жанри  —  у  всій  красі).  Тема  —  гасло  конкурсу,  рядок  із  вірша  Олени  Галунець:  

«Місія  —  в  місиві  днів  зберегти  мистецтво».  

Постарайтеся  розкрити  якомога  оригінальніше.  🙌

✨✨✨

Вірші  надсилати  в  приватні  повідомлення  організаторок.  🐱🦊    Римовані  —    @catania13_11,  верлібри  —    @e_foks.  

✨✨✨
     
Роботи  приймаються  виключно  українською  мовою,  без  ненормативної  лексики.  

✨✨✨

Судді  теж  можуть  брати  участь  у  змаганні,  тільки  не  в  тій  категорії,  яку  судять.  

✨✨✨

Ліміт  на  обсяг  —  1500  символів.

✨✨✨

ДЕДЛАЙН  —  31  ЖОВТНЯ,  00:00

УВАГА!  КОНКУРС  АНОНІМНИЙ!  

Можна  надсилати  тільки  твори,  що  раніше  не  публікувались.

ДЕАНОН=ДИСКВАЛІФІКАЦІЯ!

✨✨✨

Після  оцінки  робіт  суддями  здеанонитися  можна  буде  красиво,  записавши  декламацію  на  свій  вірш  (за  бажанням)  і  отримати  +1  бал!

✨✨✨

Детальніше  про  умови,  суддів,  призи  конкурсу  —  тут  (https://t.me/ccaatt_ffooxx/159).

✨✨✨

Чекаємо  на  ваші  креативні,  образні,  яскраві  роботи,  які  надовго  залишатимуться  в  пам'яті  💫🔥

З  ЛЮБОВ'Ю  —  ВАШІ  КОТОЛИСИ!


КРИТЕРІЇ  ОЦІНЮВАННЯ  РОБІТ  СУДДЯМИ

✅  техніка  жанру+зміст:  рими,  ритм,  римування  —  для  римованих.  
Для  всіх  —  звукопис,  мелодика,  логіка,  цілісність,  образність,  відповідність  техніки  змісту  та  стилю,  багатство  мови,  грамотність  (лексична,  орфографічна,  стилістична,  граматична),  пунктуаційне  оформлення,  новизна  думки,  цінність  слова,  наскільки  кожне  слово  на  своєму  місці)  —  8  балів  
✅  Оригінальність  розкриття  теми  (цікавість  підходу  до  розкриття,  органічність,  наскрізність)  —  4  бали   
✅  Загальне  враження  (бажання  повернутися  до  тексту  ще  раз)  —  3  бали

Судді  теж  можуть  брати  участь  у  змаганні,  але  тільки  не  в  тій  категорії,  яку  судять.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996168
дата надходження 15.10.2023
дата закладки 16.10.2023

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Бабуся

Онуків  люблять  більше,  ніж  дітей,
Це  заперечувати  зовсім  не  беруся.
Переконалась  в  цьому  у  той  день,
Коли  дізналась,  що  уже  бабуся.

Витьохкують  ще  в  серці  солов"ї
І  погляди  ловлю  я  чоловічі.
Не  передати  почуття  мої,
Коли  почую  як  онук  щебече.

Яка  ж  то  радість  -  на  руках  маля,
Маленька  крихітка,  ріднесенька  кровинка.
І  пісню  гордості  співа  душа  моя,
Щаслива  я  бабуся,  мати,  жінка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996238
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 16.10.2023

Катерина Собова

В шафi

В    офісі    для      кави    й    чаю
Столик    вже    накрили,
З    колежанками      розмову
Розпочав    Кирило:

-Мені    вчора    довелося
Прочитати    фрази:
’’Тут    був    Коля’’,    ’’Тут    був    Вітя’’,
Й    ще    якась    зараза.

-Ну    і    що?    Таке    скрізь    пишуть:
В    парках,    біля    тину…
Пишуть    наші    і    туристи,-
Мовила    Христина.

-Я    свої    всі    переглянув
Сорочки    і    шарфи,
І    ці    написи    побачив
 Всередині    шафи.

Підпис    ще    якогось    лоха
Старанно    затертий,
Був    іще    якийсь    Антоха,
Пише,    що    він    впертий.

-Логіка    усім    відома,-
Позіхнула    Тома,-
Значить,    передчасно,    хлопе,
Ти    з’являвсь    додому.

-Є    у    нас    жінки    везучі,-
Стало    сумно    Олі,-
А    у    мене    в    шафі    тихо,
Тільки    повно    молі…

-А    ти    з    мене    насміхався,-
Вставила    Агата-,
В    свою    шафу    -    і    не    впхався,
Козлику    рогатий,

Після    слів    цих    не    схотілось
Чай    Кирилу    пити,
Біг    додому,    щоб    на    дрова
Шафу    розтрощити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996241
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 16.10.2023

геометрія

ТРЕТІЙ ЗАЙВИЙ

                               Йдуть  вовки  обидва  сірі,
                               Кличуть  барана:
                             "Іди  з  нами,  третім  будеш,
                               Вип"ємо  вина.

                               В  гастрономі  лісовому
                               Напилися  в  дим,
                               І  добряче  закусили
                               Бараном  дурним.

                               Тож  коли  тебе  гукають
                               Двоє  в  гастроном,
                               Стережись,  щоби  не  сталось
                               Те,  що    з  бараном!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996185
дата надходження 15.10.2023
дата закладки 16.10.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Вогонь поезії не гасне (віланела)

Ця  ніч  розпле́ла  темні  пасма,
Пітьма  лоскоче  теплу  осінь.
Вогонь  поезії  не  гасне.

Шепоче  ніч  словами  масно
І  за  вікном  ступає  боса,
Ця  ніч  розпле́ла  темні  пасма.

Плекає  зорі  місяць  я́сний.
Затихло  враз.  Спішить  безсоння.
Вогонь  поезії  не  гасне.

Крилата  Муза  поруч  вчасно,
І  рими  налетіли  -  "оси",
Ця  ніч  розпле́ла  темні  пасма.

Тобі  дано,  мабуть,  причастя.
На  лобі  піт  приліг  росою.
Вогонь  поезії  не  гасне  -

Це  Божа,  безумовно,  ласка.
І  на  душі,  напрочуд,  хосно.
Ця  ніч  розплела  темні  пасма.
Вогонь  поезії  не  гасне.

(Хосно  -  в  значенні-гарно)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995294
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 04.10.2023

Сумирний

Міжнародний літературний конкурс «Листи до любезних земляків»

Міжнародний  літературно-мистецький  журнал  
«Склянка  Часу*Zeitglas»    оголосив  Міжнародний  літературний  конкурс  
«Листи  до  любезних  земляків»*
(Проза,  поезія,  п`еса,  есеї,  нариси)  
з  нагоди  245  років  від  дня  народження  
Григорія  Федоровича  Квітки-Основ’яненка  (Квітки)  
(1778-1843),  
українського  прозаїка,  драматурга,  літературного  критика  і  культурно-громадського  діяча  Засновника  художньої  прози  та  жанру  соціально-побутової  комедії  в  класичній  українській  літературі.  
Це  літературне  змагання  присвячене  темі  сьогодення.

Умови  конкурсу:
поетичний  –  обмежується  “повними”  двадцятьма  рядками
(  п‘ять  класичних  чотиривірши).
Прозовий  –  до  10  000  знаків.
Тврори,  які  перебільшують  зазначений  розмір,  до  конкурсного  розгляду  НЕ  БЕРУТЬСЯ!
вік  учасників  –  не  обмежений.
кількість  творів  –  ОДИН!
Термін  подання  творів  до:  18  листопада  2023  року.
Обов‘язкова  умова:  автору  слід  замовити  і    придбати  (будь-яку)  книгу  /  книги,  або  журнал  видавництва  "Склянка  Часу*Zeitglas"  -книги  можна  вибрати  із  списку,  що  надається  на  сайті:  https://www.facebook.com/groups/2923307054599867

Опісля  18  листопада  заплановано  видання  ВІСНИКУ  конкурсу.


Твори  переможців  буде  перекладено  німецькою  мовою  та  надруковано  на  сторінках  міжнародного  журналу  «Склянка  Часу*Zeitglas»  у  2023  році.
Дипломи  та  призи  буде  надіслано  на  вказані  авторами  поштові  адреси  УКРПОШТОЮ.

Довідки  за  тел:  04736-36805,  або  zeitglas.kaniv@gmail.com  
Оцінювати  твори  буде  журі,  до  складу  якого  увійдуть  письменники,  перекладачі,  сценаристи,  журналісти,  літературні  редактори.

*  будь-який  автор  може  надіслати  лише  ВЛАСНИЙ  текст  на  предмет  конкурсного  розгляду.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985946
дата надходження 12.06.2023
дата закладки 04.10.2023

Ніна Незламна

Розкута пані

                                 Дякую  п.  Liza  Bird  
                                               за  натхнення  і  картину.

***
Поглянь  й  скажи,чи  я  не  пані?
Чи  не  згораєш  у  бажанні?
Присісти  поруч,  тут,  пліч  -  о-  пліч,
І  зазирнути,  так  у  очі,
В  надії.  Блиск  сонячний,  ніжний,
В  нім  сила    -  кохання  безгрішне.

Відчуймо,  як  життя  пульсує,
І  шляпка,  мені  так  пасує,
Модняча    сукня,  мов  навмисно,
Ряснить  розсипане  намисто.

Скажи  мені,  чи  я  не  пані?
Може  жадаєш  на  світанні?
Зустріть  ранок,  струсити  роси,
Й  заплести  в  захваті  коси,
Тож  йдеш  зі  мною,  чи  ти  проти?


                                                 15.09.2023р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993979
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 18.09.2023

Ганна Верес

Українка!

 


Я  –  українка!
Це  –  не  бренд,  це  –  сутність
Мого  походження  і  способу  життя,
Це  гідності  
І  гордості  
Сукупність,
За  волю  боротьба  без  каяття.

Я  –  українка!
Це  не  просто  ймення,
Це  –  знак,  під  котрим  дихаю  й  живу.
Це  слово  
Життєствердним
Є  для  мене
І  робить  з  мене  жінку  рокову.

«Я  –  українка!  –
Заявляю  світу,  –
Моя  земля  для  мене  –  сенс  і  тил.
Де  проросли  
Мої  онуки
Й  діти.
Де  прадідів  заплакані  хрести».

«Ти  –  українка!  –
Сльози  нагадали,  –
Тобі  дісталась  в  спадок  боротьба.
Дух  українства
Став  тобі  
Радаром,
Аби  не  стала  вироком  ганьба».
                                                             15.09.2023.

©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

Світлина  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993931
дата надходження 15.09.2023
дата закладки 15.09.2023

Lana P.

БУДЕННЕ…

Буденне  коло.  Каламуть.
Як  вибратись  із  нього?
Але  не  в  тому  наша  суть...
Із  самого  простого

Переплітаються  дива,
Як  сонячні  знамена,
Несказані  звучать  слова  -  
Мелодія  вогненна.

В  оркестрі  неба  сотні  лір,
Як  ангелів  вітрила,
Несуть  у  інший  вимір  -  вір!  -
Серцям  дарують  крила.                                              14.09.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993877
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 15.09.2023

Ганна Верес

То не стогін

То  не  стогін  журавлиний
Обзивається  здаля,
То  матусі  плач  журливий
П’є  без  продиху  земля.
Біль  за  сина  –  за  дитину,
До  кісток  пройняв  її  –
Він  –  уся  її  родина,
Бо  ж  не  мав  діток  своїх.

Плаче  матінка,  ридає
І  молитву  промовля,
У  сльозах  слова  купає.
Слухає  її  земля.
«Боже,  милий,  Ти  всесильний,
Зупини,  молю,  орду.
Пригорни  до  серця  сина,
Доки  я  туди  прийду.
Збережи  нам  волю  нашу,
Змилостився-поможи.
Накажи  лукаву  рашу.
Україна  має  жить!
                                                                 3.09.2023.

©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993875
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 15.09.2023

Любов Вишневецька

Моє серденько…

Вітер  пісню  свою  заспівав,
колисавши  насуплені  хмари...
Ті  причуди  -  посеред  заграв,
не  лякали  закохану  пару...

-  Моє  серденько,  любе  дівча,
пронесу  почуття  крізь  століття!
Ти  тримайся  міцного  плеча...
доля  завжди  з  ним  буде  зігріта...

Я  цілую  тебе  під  дощем...
Хай  гроза  скаженіє  у  небі!
Під  ребром  розливається  щем  –
пригортаю  жадану  до  себе!..

-  В  нашім  ріднім  щасливім  краю
будь  світанком  моїм  і  зорею...
Коли  поряд,  я  наче  в  раю!
Будь,  кохана,  навіки  моєю...

*      *      *

Вітер  пісню  свою  ще  співав,
але  хмари  стікали  під  ноги...
Стало  менше  на  небі  заграв...
а  двох  милих...  чекали  дороги...

                               14.09.2023  р.

Фото  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993874
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 15.09.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Снайперка (п'ятивірш)

Осінній  подих  відчувався  на  світанку.
Могла  б  бекаса,  а  чи  звіра  вполювать,
Згадала  все  ж  для  здобичі  стару  приманку,
Замаскувала  засідку,  немов  альтанку,
Війна  ж  гнітила,  ніби  тисячі  лещат.

Терплячість,  витривалість,  звісно,  стресостійкість
В  нагоді,  як  працює  жінка  за  нулем,
Хоча  буває  перепон  жахливих  стільки,
Триматися  потрібно  завжди  мужньо  й  стійко,
Не  буде  в  снайперки  тоді  важких  проблем.

Розрахувала  траєкторію  польоту.
Не  для  пташини  куля  -  у  важливу  ціль.
Урівноважена,  з  гвинтівкою  робота  -
І  мертвий  вже  ворожий  командир  піхоти,
Втікає  інша  нечисть  врізнобіч  звідтіль.

Нарешті,  дівчині  іти  на  рідну  базу.
Чекатиме  вона  новий  складний  похід.
"  Люблю  життя",  -  повторювала  тихо  фразу,  -
Війни  вже  почалася  наступальна  фаза,
Щоб  нечисті  не  залиши́вся  навіть  слід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993832
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 14.09.2023

Шостацька Людмила

БРАТ

В  пам'ять  про  полеглого  19-літнього  Воїна
Єгора  Муху

Як  без  тебе,  братику,  сумно  на  землі!
Ось,  що  означає  те  «бути  на  нулі».
Ти  тут  –  з  побратимами,  ти  –  Герой  у  нас!
Ваші  фото  схожі  всі  на  іконостас.
Стало  в  домі  порожньо,  де  ти  зараз,  брат?
Повернися,  братику,  повернись  назад!
Ти  уже  був  Воїном,  я  –  іще  дитям,
Я  тебе  чекатиму  все  своє  життя…
Виросту  і  житиму  я  за  нас  обох,
Ну,  а  поки  котяться  сльози,  мов  горох.
Вічна  тобі  пам’ять,  братику  Єгоре,
А  відлуння  каже:  «Горе,  горе,  горе…»
Запалила  матінка  свічку  воскову,
Твоїм  світлим  іменем  сина  я  назву!
Будуть  у  нас  вулиці  із  ім’ям  твоїм,
В  пам’ять  ти  записаний  шрифтом  золотим!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993747
дата надходження 13.09.2023
дата закладки 13.09.2023

Lana P.

ЖУРАВКА

Осіннім  ранком  журавлі
Полинуть  у  чужі  краї  -
Утримати  несила.
З  собою  понесуть  жалі
Через  моря,  поля,  гаї,
Назустріч  до  Горнила.

Пливуть  хмарини-кораблі,
Лишають  тіні  на  землі,
Журавка  плаче  мила  -
Біль  переповнює  краї,
Втопилось  небо  ув  імлі  -
Війна  спалила  крила.                  


 P.S.  На  світлині  виготовлені  та  розфарбовані  журавлики  6-річною  Анастасійкою  у  вересні  2022  року.                          

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993707
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 13.09.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2023

Ганна Верес

Народжувався ранок

Ще  ніч  в  серпневих  ніжилась  долонях,
Та  осінь  готувалась  зустрічать
Жила  ж  іще  у  літечка  в  полоні,
Зірками  багатіла,  зазвичай.


Як  місяць-серпик  вижне  зоряницю
І  посміхнеться  і  землі,  й  воді,
Загляне  у  незайману  криницю,
То  здасться,  цілий  світ  йому  зрадів.
Вітрець  іще  дріматиме  у  горах,
Допоки  сонце  збудить  промінцем,
Воно  в  тепло  і  сяйво  все  загорне
І  поцілує  кожного  в  лице.


Народжується  ранок  на  планеті.
Він  стежечку  нову  простеле  дню.
Це  дійство  зачаровує  поетів.
Я  пору  цю  також  боготворю,
Застряне  в  росах  він,  дзвінких  і  чистих,
Забагряніє  після  ночі  вись…
Хвилини  ці  святково-урочисті
Навіки  в  мою  пам'ять  уп'ялись.
                                                                   8.05.2023.

Авторка  –  Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993554
дата надходження 10.09.2023
дата закладки 11.09.2023

Надія Башинська

ТО Ж ДУМАТИ ТЕПЕР ВЖЕ НАМ…

         Вже  шостий  день  творив  Господь…  пора  б  і  відпочи-
ти.  Радів  і  милувався  Він  тим,  що  вдалось  зробити.  
         Широкі    бачив  скрізь  лани,  ліси,  гаї,  діброви.  Ходи-
ли  стада,  паслися  там  вівці  і  корови.  Побачив  ріки  і  мо-
ря,  й  малесенькі  джерельця.  
Радів  Господь,  бо  ж  гарно  так…  і  все  йому  до  серця.
         Світило  сонце.  Промінці  увесь  світ  зігрівали.  А  риби  
плавали  в  ріці,  ще  й  качечки  пірнали.  І  звірів  запустив  
Господь  у  воду  і  на  сушу.  Линув  з  усюди  пташок  спів,  і
тішив  Богу  душу.
Усе  те  рухалось  кудись,  літало  і  пищало.  Тут  кожен  що
хотів  робив.  Хтось  гриз  щось,  а  щось  спало.
       Погладив  бороду  Господь…  Замисливсь:"Де  порядок?  
Хтось  має  керувати  всім.  А  хто  наробить  грядок?  Для  ко-
го  все  це  в  світі  цім?  Йому  лиш  милуватись?"
         Думки  роїлись  в  голові,  то  ж  став  Господь  старатись.
Прийшлось  багато  що  зробить.  Аж  чуб  спітнів.  Ні  грама  
не  з’їв,  не  випив,  а  зате  в  цей  день  створив  Адама.  
         Радів  Господь,  що  оживить  й  відпустить.  Хай  працює.
Та  знов  замислився  на  мить:  «Один  чого  вартує?»
І  грались  сонця  промінці,  зігріли  Богу  щічку.  Він  усміх-
нувся  і  створив  красуню-жінку,  чічку.
         Адам  таки  всьому  дав  лад...  й  дружинонька  без  діла  й  
хвилини  не  сиділа.
           Від  них  пішов  весь  рід  людський.  Усі  ми  Божі  діти.
То  ж  думати  тепер  вже  нам,  як  в  цьому  світі  жити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993542
дата надходження 10.09.2023
дата закладки 11.09.2023

Віктор Ох

Воєнна лірика Леоніда Лугового

[b]Леонід  Луговий[/b]
[i][b]«На  п’ятдесятій  широті»[/b][/i]
[i]Поезії.[/i]
[u]Видавець  –  ТОВ  «Видавничий  дім  «Бук-Друк»    [/u]
[i][u]Житомир  -  2023[/u][/i]

(Об’єм  –  116  сторінок)
Палітурка  –  тверда
Тираж  –  120  прим.



 Леонід  Луговий  добре  відомий  поет-аматор.  Володіння  поетичною  технікою  йому  дається  легко.  Його  поетична  палітра  тематично  багата  і  різножанрова  –  є  любовна,  філософська,  пейзажна  лірика,  вірші  для  дітей    і  інше.  Але  найбільше  в  його  доробку    вдалих  і  глибоких    творів    воєнної  лірики.      І  пише  він  її  з  початку    російсько-української  війни,  розв'язаної  Росією  2014  року  анексією  Криму  та  введенням  російських  військових  угруповань  на  Донбас,  а  не  лише  з  24  лютого  2022  року  після  повномасштабного  вторгнення  ворога.  
Ось  рядки  вірша  опублікованого  ще  в  2016  про  любов  до  природи,  яка  квітне  навесні  і  красу  якої  не  здатна  знищити  війна:

[i]    Вже  відбито  ворожі  атаки,
   Вже  на  схід  розміновано  шлях  -
   І  цвітуть  над  окопами  маки
   На  притихлих,  південних  полях.[/i]
         (Строфа  з  вірша  Леоніда  Лугового  «Червоні  маки»)  

 Війна  породила  велику  кількість  поетичних  творів  і  стала  у  поетів  та  письменників  головною  темою    творчості.  Після  24  лютого  Міністерство  культури  та  інформаціної  політики  запустило  проєкт  «Поєзія  вільних»,  на  який  лише  за  три  місяці  надійшло  більше  10  000  віршів  про  війну  і  вони  продовжують  надходити,  бо  війна  страшна,  болюча,  жорстока  триває.  Таке  віршування  є  свідченням  колективного  прагнення  нашого  талановитого  народу  висловити  свої  почуття  в  римованому  образному  слові.                

 Війна  почалася  несподівано.  Про  її  прихід  говорилося  багато.  Передчуття  війни  електризувало  суспільний  та  приватний  обшири  країни.  І  попри  це  все  вона  потрясла  всіх  навіть  тих,  хто  до  неї  готувався.

[i]    Тут  сніг  брудний  на  сонці  не  біліє
   І  порохом  пропахнуті  вітри,
   Підступність  братовбивчої  Росії
   Своєї  тут  діждалася  пори.[/i]
         «Солдатам»

 Війна  є  найяскравішим  виявом  волі  нації  до  буття,  коли  загроза  знищення  викликає  масштабний  спротив  суспільства,  прагнення  здолати  суперника  і  в  такий  спосіб  відстояти  свою  незалежність.  Ворог,  що  несе  смерть  та  руйнування,  викликає    лише  почуття  ненависті.    

 [i]  Тільки  схід  "Іскандером"
   Новий  день  запалив,  -
   Тхне  бурятом  і  стервом
   Від  російських  полів.  [/i]
   «Під  Чижівкою»

 Драматична  біографія  українського  народу  є  наслідком  неприхильних  історичних  обставин  серед  яких  на  першому  місці  –  сусіди.  Важкі  сторінки  української  історії  в  формі    вірша  Леоніда  Лугового,  як  спалахи  болю,  як  крик  душі,  як  протест  проти  несправедливості  –  чому  ж  знову  і  знову  повторюються  страхіття  з  минулого.

 [i]  З  прогресом  в  лад,  через  приціли,
   Не  так,  як  в  час  кочівників,
   В  шарнірних  баштах  ловлять  цілі
   Розкосі  очі  чужаків.  [/i]
             «Орда»

 Горе,  біль  від  втрат  і  розлук,  материнські  сльози,  радість  зустрічі  та  перемог,  помста,  лють,  розпач,  віра,  любов  до  Батьківщини  і  всеперемагаюча  надія  –  далеко  не  повний  перелік  почуттів,  які  породжує  війна.

 [i]  А  у  полудень  окрик  з  машини
   Скрасив  тишу  гарячого  дня  -
   Повернувшись,  знайшла  господиня
   На  руїнах  своє  кошеня.[/i]
                     «Кам'янка»

   росія  нікуди  не  дівається,  вона    розглядала  і  буде  розглядати  Україну,  як  сферу  свого  впливу,  а  російськомовних  громадян  України,  як  своїх  співвітчизників.  І  це  в  будь-який  момент  може  бути  приводом  для  нового  «дружнього  візиту»  з  метою    їх  захисту    від  «фашистів».

 [i]  Той  же  ворог,  ті  самі  міста...
   І  у  Києва  вкрадена  віра...
   Примовляв  кошовий  неспроста:
   "Не  буває  з  росією  миру".[/i]
                     «Це  війна,  побратиме…»

   Тому  розумною  стратегією  виживання  для  України  –  як  держави  і  нації,  –  є  цілеспрямована  реукраїнізація.  Русифіковані  українці  говорять  російською  не  через  любов  до  росії,  а  за  звичкою.  Змінити  мовні  звички  -  завдання  важке.  Леонід  Луговий,  як  і  багато  хто  в  Україні  свої  перші  літературні  твори  писав  російською.  Але  зрозумівши,  що  домінування  російської  є  джерелом  небезпеки  для  Краю,  перейшов  на  українську.  Перемогло  бажання  автора  бути  частиною  національної  культури.

   [i]Над  Звягелем  зорі  і  трель  солов'їна...
   Минає  тривожно  воєнна  весна.
   Спокійного  неба  тобі,  Україно!
   Слов'янському  краю  -  свої  імена.[/i]
                 «Звягель»

 Елементом  рашистської  «гібридної»    війни  є  й  залучення    до  інформаційної  агресії  і  антиукраїнської  політики      православної  церкви  московського  патріархату,  яка  вільно  себе  почувала  на  українських  теренах.      
           
[i]    Дев'ятий  рік  вогонь  в  степу  гуде,
   І  хижо  наїжачена  стволами,
   Бере  ясир  орда  з  Улан-Уде,
   Освячена  московськими  попами.
   З  подачі  сатанинської  руки,
   Сховавши  за  іконами  копита,
   Осіли  в  наших  храмах  на  віки
   Служителі  червонця  і  корита[/i].
                   «Московські  попи»

 Війна  повʼязана  зі  сферою  почуттів,  із  сильними  враженнями  та  емоціями,  що  так  чи  так  охоплюють  громадян.  Також  вона  суттєво  трансформує  життєві  цінності  та  пріоритети.  Сильні  відчуття,  зміна  звичної  картини  світу  та  усталеного  способу  життя,  втрата  впевненості  у  завтрашньому  дневі  –  все  це  особливо  впливає  на  людину.    

[i]    Десь  плетуть  проросійські  інтриги
   В  кабінетах  високі  чини.
   І  рахують  азартно  бариги
   Бариші  з  оборудок  війни.
   А  в  підвалі,  вдягаючи  броник,
   Як  вояк  залишаючий  схрон,
   Маріупольський  воїн  в  патронник
   Досилає  останній  патрон.[/i]
                   «Азов»

 Свідчення  поета  –  густі,  ніби  кров.  Вони  вміщують  одночасний  опис  зовнішнього  і  внутрішнього,  свідомого  і  позасвідомого.  Кожен  вірш  –  це  розкрита  рана  й  відкритий  нерв    ліричного  героя.

 [i]  Десь,  в  Монако,  сидять  імениті  синки,
   Демонструють  манери  дівчата.
   А  між  стін  земляних  набивають  стрічки
   Джентльмени  ствола  і  лопати.[/i]
    «Піхотинці»

 Художній  стиль  Леоніда  Лугового    відрізняється  чіткістю,  ємністю,  лаконізмом.  Образ  війни  має  філософську  глибину:  і  без  того  коротке  життя  людини,  в  порівнянні  з  вічністю,  з  нашою  історією  мізерно  мале.  А  через  війну  виявляється  ще  й  затьмареним  низкою  трагічних  подій  і  складається  практично  з  одних  труднощів  і  поневірянь.

 [i]  Ти  грів  консерви  задубілі.
   Висів  бушлат  -  димів  і  сох...
   Ти  пам'ятаєш  -  ми  ділили
   Сирий  окоп  і  хліб  на  двох.
…
   Десь  там,  між  хмарами  далеко,
   По  висі  сонячній  своїй  
   Бійці  полеглі  і  лелеки
   Летять  у  димці  голубій.
   А  тут,  де  правлять  бал  гармати,
   Де  втома  близька  до  межі,
   Стоять,  тримаються  солдати
   На  нульовому  рубежі.[/i]
                     «Кулеметники»

 Збройні  сили  України  перевершували  і  перевершують  російську  армію  у  силі  волі,  яка  зумовлена  природним  та  глибинним  прагненням  захищати  свою  землю,  свою  сімʼю  та  свою  державу.  Бо  це  війна  за  свободу  проти  диктатури.  І,  власне,  в  віршах  Леоніда  Лугового  глибоко  відчувається  дух  цієї  свободи  і  відповідальність  за  її  захист.  

[i]    Тут  стоїть  батальйон,  а  за  нивою  -  ворог...
   Пише  трасер  дугу  до  небес  голубих...
   Час  безжально  іде  і  на  наших  просторах
   Розтирає  імперію  в  жорнах  своїх.
   Ненароком  обпік  кулеметник  долоню
   Об  розпечену  сталь,  і  змінив  магазин.
   Є  рубіж  запасний  і  є  сотні  патронів,
   А  позаду  в  солдата  -  не  сто  батьківщин.[/i]
                 «Чуєш,  вітер  затих…»


 Війна  радикально  змінила  бачення  дійсності.  В  ненависті  до  ворога  можна  віднайти  сили,  аби  безжально  та  послідовно  знищувати  його,  й  поза  цим  більше  нічого  не  має  значення.

[i]    По  машинах,  мої  побратими,  -
   Досить  наших  кордонів  і  меж!
   Під  Гостомелем,  браття,  були  ми  -
   І  під  Тулою  будемо  теж!
   Дозаправте  трансмісію  маслом,
   Перевірте  на  змазку  котки...
   "Ще  не  вмерла..."  звучатиме  гаслом
   Там,  де  виють  тамбовські  вовки.[/i]
             «Дозаправте,  механіки,  баки»

 Образи  поетичного  світу  автора  не  прикрашають  дійсність,  не  приховують  жертв  і  невдач,  а  зображуєють  військові  дії  та  втрати  у  всій  жахливій  та  трагічній  правді.

   [i]Оглянися  навкруг,  оглянись  -
   Розгорілась  вогнем  Україна.
   Йде  в  атаку  по  розсипу  гільз
   Син  за  матір,  і  батько  -  за  сина.[/i]
                     «Це  війна,  побратиме»

 Вірші  Леоніда  Лугового  увиразнюють  гуманістичний  зміст  поезії,  бо  в  них    не  лише  людський  біль  і  страждання,  а  й  надія,  і  доброта.

   [i]Козаче,  вір  -  іще  покличе
   Твоїх  синів  земля  свобод.
   Ще  буде  в  нас  тримати  віче
   На  площі  київській  народ.[/i]
                       «Українська  мова»

 Безсумнівно  талановита  поезія  Леоніда  Лугового  зафіксувала  авторські  емоції  від  нинішньої  війни  і  цим  збагатить  культурну  спадщину  України.  Як  кажуть,  війни  закінчуються,  а  поезія  –  ні.    
 
------------------

                   20.02.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991166
дата надходження 12.08.2023
дата закладки 14.08.2023

Ганна Верес

Не поспішай!

Ні,  рідними  чужі  не  стануть  землі
Ти,  українцю,  це  запам'ятай,
Бо  там  комфортно  тільки  власним  зернам,
Хоч  правда  ця  гірка,  але  свята.
Отож,  не  поспішай  втікати,  друже,
Коли  землі  дочка  ти,  а  чи  син,
І  доля  України  небайдужа,
Бо  в  чужині  нема  тої  краси,
Котра  так  душу  може  ізцілити
Після  погромів  дикої  орди
І  серденько  любов'ю  запалити,
І  від  розчарувань  уберегти.
Не  поспішай  втікати!
                                                                 29.07.2023
Ганна  Верес  Демиденко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990281
дата надходження 01.08.2023
дата закладки 02.08.2023

Калинонька

Іде вже серпень…

В  брилі  солом'янім,  крислатім,
Заквітчаний  волошками  так  рясно,
В  лляній  сорочці  ,  колосом  вусатий...
Іде  вже  серпень  впевнено  і  вчасно.


Такий    господар...  на  плечі  коса,
Поля  хлібів  ,аж  душу  зігрівають!
Блакитне  небо  і  садів  краса...
А  пташки  його  співом  зустрічають!

Спекотний  ,  загорілий  ,  жнивовий,
Добрий  трудяга  ,щедрий  на  покоси!
Він  урожай  збере  уже  новий,
І  радо  по  стерні  пройдеться  босий!

Жнива  завершить.На  токах  хліби
Такі  дорідні  і  такі    багаті!
Та  лиш  би  спокій...  ,  щоб  кінець  війни,
Щоб  не  стріляли  орки  ті  прокляті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990255
дата надходження 01.08.2023
дата закладки 01.08.2023

геометрія

ПІКЛУВАННЯ

                             Розмовляє  з  хазяїном
                             Домашній  папуга.
                           "Ти  говориш,  що  папугу
                             Шануєш,  як  друга,
                             То  навіщо  ж  запираєш
                             У  залізну  клітку
                             І  на  волю  не  пускаєш
                             Ні  взимку,  ні  влітку?"

                             А  хазяїн  здивувався:
                           "Думав  би  хоч  трішки...
                             Та    я  ж  тебе,  дурацюгу,
                             Ховаю  від  кішки.
                             Хіба  ж  можна  не  ховати,
                             Як  вона  ж  зубата,
                             А  до  того  ж  дуже  ласа
                             До  вашого  брата?"

                           А  папуга  дзьобом  крутить:
                         "Що  ти  заливаєш?
                           І  кому  ти  казочками
                           Баки  забиваєш?
                           Та  якби  ти  дбав  про  мене,
                           Бідного  сирітку,
                           Чи  не  краще  було  б  кішку
                           Запирати  в  клітку?"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990256
дата надходження 01.08.2023
дата закладки 01.08.2023

Lana P.

ПІСЛЯ ГРОЗИ*

Клаптики  неба
Під  крилами  ховає
Блакитна  чапля.

*Світлина  автора  29.07.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990191
дата надходження 31.07.2023
дата закладки 01.08.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Літає літо (тавтограма на літеру Л)

Лебідкою  літає  літо,
Лимани  ллються  легко.
Лопоче  липень  листям  липи,
Лещи́цю  ловить  легіт.

Лугам  липневим,  лану  -  лоскіт.
Лаванда  любить  ласку.
Ліатриси  лягають  лоском.
Лисиця  літня  лізе  ласа.

Літають  лускокрилі  лісом,
Лелеки  літні  линуть.
Лісівникова  лу́бом  ліса.
Лабу́з  линяє  ліньки.

Лебідкою  літає  літо.

(Лещиця,  ліатрис  -  рослини.  Лускокрилі  -  метелики.  Луб  -  міцний,  цупкий  .  Ліса  -  огорожа.  Лабуз  -  бур'ян)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989079
дата надходження 18.07.2023
дата закладки 18.07.2023

Н-А-Д-І-Я

ЧОМ ЖЕ ДО СИХ ПІР ТВІЙ ЧУЮ ГОЛОС

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mEB4N1vTCNc[/youtube]

Час  гортає  давні  сторінки,
Хочеться  знайти  у  них  хороше.
Та  на  них  давно  уже  замки,
В  заперті  усе,  що  найсолодше.

Відкриваю  обережно  кожен  лист,
Кожен  з  них  вже  пожовтів  від  часу.
Повернутись  у  минуле  знайду  хист,
І  ковтками  п"ю  ще  повну  чашу.

Все  було,  інакше  неможливо,
Буревії,  грози  і  дощі.
Ніби  я  й  була  колись  щаслива,
Щиро  вдячна  я  своїй  душі.

Розправляю  загнутий  листочок,
Щось  важливе,  мабуть,  у  моїм  житті.
І  пробіг  по  тілу  холодочок:
Незабутні  і  найкращі  дні.

Не  добавить  щось  і  не  віднять,
У  минуле  вже  замкнулось  коло.
Пізно  щось  назад  вже  повертать...
Чом  же  до  сих  пір  твій  чую  голос?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987943
дата надходження 05.07.2023
дата закладки 06.07.2023

Олекса Удайко

МЕЛАТЕН

     
     [i]  “Hоmos  –  hominis…”    
                                                         [b]Із  латини…[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/iN0-R82Ise4[/youtube]
Вже  рік  минув,  як  я  живу  у  Кельні
(в  Нордрейн-Вестфалії  величний  град),
як  смажу  яйця  в  Єнса*  на  пательні,
як  полюбив  цей  звичай  не  на  жарт!

Та  ось  за  місяць  мушу  повертатись,  
бо  вдома  невідкладні  справи  ждуть.
Хоч  ще  від  звірів  не  спустіла  xата**,
та  вже  така  вготована  нам  путь.

А  думка  мозок  десь  в  глибу  жмакує:
чи  все,  що  треба,  тут  вдалось  зробить…
Чи  не  від  того  серце  так  смуткує,
чи  не  тому  єство  моє  болить?

О  Кельну  мій,  величний,  гордий  граде,
Скажи,  чи    чимось  тут  не  завинив,
аби  не  погрішити  проти  правди,
що  запозичив  в  українськиx  нив?

Вона,  ця  правда,  може  паxнуть  кров’ю,
що  вже  пролив  удома  мій  народ…
Ти  зрозумій  стурбованість  “синов’ю”,
коли    ґвалтує  нас  табун  заброд!  
 
                             [b]ІІ.  Міцний  підмурок
[/b]
Дрібок,  дещиця,  штриx  ретроспективи,
властиву  Кельну  нині  –  як  колись…  
Cе  храми,  скити,  паркові  масиви,
що  з  містом  тут  навіки  обнялись…

Будівля  кожна  має  свій  фундамент…
Для  Кельна  це  є  старосвітський  Рим.
Це  він  заклав  тут  свій  наріжний  камінь  –
Імператриці  Клавдія  екстрим***.  

Межи  красот,  що  височіють  в  Кельні,
помпезний  велет  –  католицький    Dom****
як  потентат  Вестфалії  на  Рейні,
голгофа,  храм,    хрупавості  фантом.  

Тож    недарма  тут,    на  святому  місці  
збираються  всі  кельнці  на  протест:
поборники  свободи  й  волі  істі
здають  на  міць  свій  непідробний  тест.

Молився  й  автор    тут  за  Україну  
палив  свічки  за…  Бучу  та  Ірпігь:
ніїкого    не  забув  і  не  покинув–
“о  здравії”  свічу  світив…  Амінь!

                             [b]ІІІ.  Мелатен[/b]

Пройдуся  містом…  Тат,    ніде  немає,
як  в  тебе,  Кельну,  отаких  святинь:
зелен-дібров  –    як  моря….  Й  неба  синь,
вервечкою  могил    у  зеле-гаї…

Малатен…  Тут  історія  печалі  
й  минувшин  почесні  сторінки:
тут  вже    знайшли  свої  сумні  причали
мужі  чеснот,  поважні  старики…

Зо  всіx  святинь  величніший  Мелатен  –
акрополь,  діл,  де  тлінне  “ожива”,  
де  слово  має  кожен  мертвий  атом,
де  дати  тут  –  гучніші  за  слова…  

“Говорять”  тут  фотографи,  артисти,
поети,  вчені,  канцлер  слово  взяв…
Вагомість  прав  потвердили  юристи  –
на  невмирущість,  на    безсмертя  прав.  

І  не  біда,  що  виріс  з  лепрозорію,  
Мелатен  в  Кельні  –  це  вже  на  вікѝ,
бо  тут  пильнують  люди  праісторію  –
ростуть  живої  пам’яті  вінки!

                         [b]  IΥ.  Врата  аду[/b]

А  що  поодаль  там,    крізь  віття  часу
так  боязко  і  стишка  загляда?
Намість  мундира  –  злодія  окраса,  
в  плода  шкорупі  –  коміка  балда.  

Чи  се  не  ти,  о,  мій  невтомний  Путін?!
Ти  ж  не  на  жарт  від  воєн  вже  втомивсь,
уже  давно  повинен  буть  по  суті  
на  цвинтаарі  як  наймиліший  гість.

Стоїть  у  черзі,  певно,  цей  невдаxа  
й  погладжує  в  задумі  свій  кадик,
бо  вже  не  в  роздумаx    тяжкиx  Гаага  –
який  йому  озвучити  вердикт!  

І  пам’ятгик  який  возвести  на  могилі
із  чого  змонтувати  постамент,  
допоки  МКС*****  в  рішучості  і  силі
як  правди  світової    інструмент.

Яким  би  суд  не    був  той  міжнародний,
“к  нему  не  зарастет  народная  тропа”,
допоки  люд,  диктатором  голодний,
здоровий  глузд  із  носа  колупа.

Бодай  і  принесуть  “завдячні  квіти”
Ангела  Меркель  й  недоросль  Макрон?..
Ще  в  чолобитники  настійно  мітять  
диктатор  Сі******  й  бразильський    фараон*******.

Це  ж  Пу  порнокопитну  всю  армаду
повів  на  нас  і  чинить  геноцид!
Й  нікому  вже  не  буде  тут  пощади  –
вже  скоро  ця  “армада”  побіжить…

Й  тому  його  тут  як  паяца  "взули"
в  бананову  лушпайку  пластуни…
І,  хто  не  йде,  той  плюне  в  той  провулок,
подумовши:  “дотепні  пустуни”…

Й  давалося  б,  дрібничка,  та  не  сумно,
що  в  Кельні  все  ж    веселі  люди  є,
що  так  ож  тут  цінують  “чорний  гумор”,
що  відчувають  наше  і  своє!

Й  стоїть  у  черзі  довгій  Вова  Путлер
навпроти  Nord-Мелатена  воріт,
аби  зайняти  місце  тут  gemüȶlich********,
щоб  не  підрив  могилу  умний  кріт.

…прийдєш  таки.  Алє  лиш  після  того,
як  звершиться  той  міжнародний  суд,
що  знімє  лик  “божєтвенно-святого”,
що  так  тиранив  український  люд…

Прийдеш…  А  з    тим  наступить  наше  свято  –
кощія  знищим  і  повергнем  в  праx!
Працюють  xлопці  сміло  і  завзято,
не    знають  слів,  що  сіють  cмерть  і  страx…

Прйдеш…  і  скоро!  Та  не  на  Мелатен!
Xоронять  там  достойників.  Юрма  
тебе  в  гноярку  загребе  як  ката  –
і  руxне  враз  імперія-тюрма.

Бо  “єсть  народ,  якого  правда  й  сила  
ніким  звойована  щє  не  була”…
І  ця,  неxай  і  вельми  злая,  псина
нам  не  зламає  дужого  крила….

                           [i]    Υ.  Eпілог  [/i]

І  най  у  нас  усі  живуть  у  мирі,
не  зазіxаючи  на  не-своє:  
народам  всім  –  лиш  по  одній  квартирі.
Й  усе,  що  в  кожного  народу  є…

А  схибить  десь  –  xай  стане  на  коліна
й  поклони  перєд  миром  грішним  б*є.
І  xай  молитва  світом  так  полине,  
щоб  знали  всі,  де  –  Боже,  де  –  своє!

Неxай  весь  люд  єдиним  буде  в  думці
та  пам’ятає  –  шкодимо  самі:
xай  для  сатрапів  –  дирка  в  їxній  сумці.
Цю  істину  xай  ширять  миру  ЗМІ.

Для  всіx  людей  єдине  сяє  Сонцє,
І  твердь  одна  –  знайома  всім  Зємля.
І  тать*********  один  –  це  маєм  знати  конче  –
laino  це  ллється  з  вражого  кремля!  

Тож  кожен  мусить  мати  свій  Мелатен,
і  лобне  місце,  і  ганебний  стовп,
аби  за  службу  дати  гідну  плату,
аби  царю  народ  свого  не  змовк.

5  квітня  –  5  червня  2023  року  ,
Кельн  –  Київ  
_________
*Господар-квартиродавець.
**Війна  таки  продовжується.
***Йдеться  про  засновницю  Кельна  Агрипіну  –
доньку  Юлія  Цезаря,  дружину  імператора  Клавдія.
****Кельнский  собор  –  одна  з  найвищиx
культовиx  споруд  Європи  -  сягає  88  м.
*****Міжнародний  Кримінальний  Суд  в  Гаазі.
******Голова  КHР  Сі    Цзінпінь.  
*******Президент  Бразілії    Луїс  Ігнасіу.
********(нім..)  затишно,  комфортно.
*********злодій,  грабіжник,  а  за  сучаснішою  
(моєю)  термінологією  –  терорист-міжнародгик.
Світлина  автора,  зроблена  ним  на  Achenerstrasse
в  Кльені  цього  року.  Пано-зображення  диктатора
знаxодиться  проти  північниx  воріт  в  Мелатен;
підпис  на  тюремній  робі:  “put  in  prison”  означає  –  
“посадити  в  тюрму”.  До  речі,  слово  “Мелатен”  
поxодить  від  французького  “mеladen”  –  хворий
(лепразрієм).  Сумна  історія  у  цвинтаря,  що    впав  
в  окно  автору  цієї  короткої  поемки.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985372
дата надходження 06.06.2023
дата закладки 01.07.2023

Ганна Верес

Їм завдяки…

Вони  ідуть,  узявшися  за  руки,
Вона  і  він  (у  формі  ЗСУ).
За  ними  –  слід,  заплетений  у  муки,
Тож  знають,  в  чім  життя  людського  суть.  
В  запилених  вони  крокують  берцях,
Що  притомились  на  шляхах  війни,
І  свідками  не  раз  були  у  герці…
Скільки  ж  смерей  побачили  вони!
Дивлюсь  на  них,  і  подих  завмирає:
Їм  завдяки,  врятована  земля,
Бо  ж  мають  ту  любов  до  свого  краю,
Яку  не  знають  банди  із  Кремля!
Тож  хай  їх  небеса  благословляють
Іще  на  сотні,  на  мільйони  верст.
Серця  коханням  все  життя  палають,
А  оберегом  буде  Божий  хрест!
                                                                                     16.06.2023.  
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987635
дата надходження 01.07.2023
дата закладки 01.07.2023

Н-А-Д-І-Я

СМАЧНЕНЬКІ ЯГІДКИ МАЛИНКИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuLguFzjNA[/youtube]


Висять  на  гілочці  плоди,
Смачненькі  ягідки  малинки.
Приходжу  часто  я  сюди,
Знаходжу  час  тут  для  зупинки.

Скуштую  ягідки  смачні,
На  що  вони  мені  так  схожі?
На  поцілунки  ті  твої,
Солодші  ягід  оцих,  може.

Колись  удвох  ми  смакували,
Були  щасливими  без  меж.
Але  тоді  ми  ще  не  знали,
Що  час  колись  нас  змінить  теж.

Промчались  дні  ті  безтурботні,
Не  хоче  пам"ять  забувать.
Та  дні  живуть  іще  спекотні,
Когось  ще  можуть  здивувать.

Прийдуть  закохані  вже  інші,
Не  зрадять слово  те  -люблю,
І  будуть  вже  за  нас  мудріші,
Не  втратять  так,  як  ми  любов  свою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987600
дата надходження 01.07.2023
дата закладки 01.07.2023

Надія Башинська

УКРАЇНА В НАС ЄДИНА - НЕ ПОСТАВИШ НА КОЛІНА!

Теплоти  дає  Бог  літу,  не  стоптати  Його  цвіту.
Україна  в  нас  єдина  -  не  поставиш    на  коліна.

Щоби  доля  наша  квітла,  дружно  всі  йдемо  до  світла.
Варті  гарної  ми  долі,  вільні  мов  вітри  у  полі.

Україна  –  наша  мати,  завжди  будем  захищати.
Ми  її  відважні  діти,  вміємо  життю  радіти.

Теплоти  дає  Бог  літу,  не  стоптати  Його  цвіту.
Україна  в  нас  єдина  –  не  поставиш    на  коліна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987586
дата надходження 01.07.2023
дата закладки 01.07.2023

Ганна Верес

До світу

Країна  наша  нині  у  війні.
Все  нищиться  живе  щодня  й  щоночі…
Як  же  сльозі  пекучій  не  бриніть?
Чому  твої  осліпли,  світе,  очі?
Чи  біль  тобі  наш  зовсім  не  болить?
Чи  став  глухим  ти  до  чужого  горя?
Московське  зло  зупиниш  ти  коли?
Крові  людської  всюди  уже  море.

А  може,  ти  не  тільки  онімів,
А  і  продався  за  м@скальські  гроші?
Чи,  мо’,  пристосуватися  зумів
І  у  собі  завів  московські  воші?
А  може,  поселився  в  тобі  страх
Й  не  хочеш  зайвий  раз  ризикувати?
Земля  в  могилах  наша  і  хрестах,
Та  Перемогу  тільки  нам  кувати!
                                                                               15.06.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986522
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 20.06.2023

Lana P.

НІЧ ТЕЧЕ…

Ніч  тече
на  плече  
місяця  цівками,
сяйво  тче
із  печер,
мерехтить  зірками.

Пил  товче,
нарече  
срібними  стежками.
Світ  очей
прирече
на  чуття  між  нами.

Сніг  січе,
потече
чистими  струмками  -
обпече,
утече  -
не  знайти  віками.                          30.03.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986519
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 20.06.2023

Ніна Незламна

Швидко плинуть літа

Мої  літа…    швидко  плинуть,  рік  за  роком,
Вже  відшуміли  квітучою  весною,
Поряд    підтримка  -    ти  йдеш    впевненим  кроком,
І  я  по  стежці,  споришевій  з  тобою.

Закарбували….    минуле  тепер  у  снах,
Дотики  рук,  ти  ніби  крила  підставляв,
Нема  туману,  блиски  радості  в  очах,
Мріям-  метеликам  до  кохання  сприяв.

Мої  літа,  це    надія  й  сподівання,
На  жаль,  удвох,  у  осіннім  павутинні,
Знаю  довіку  буду  зіронька  рання,
Бо  вірю  я,  адже  кохаєш    й  донині.

                                                           13.06  2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986509
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 20.06.2023

Шостацька Людмила

МАМИНІ КВІТИ

Немає  матусі  на  світі,
Нарцисів  її  –  повний  двір.
Казки  їм  розказує  вітер.
Природа  ,  таки  –  ювелір:
Розсипала  пам’ять  по  саду,
Де  мама  ступала  колись.
Дивлюсь  у  дитинства  свічадо,
Хоча  на  душі  –  падолист.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981069
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 13.06.2023

Шостацька Людмила

НЕДОБРИЙ РАНОК

Недобрий  ранок  і  ще  гірша  ніч,
В  сльозах  важка  молитва  на  обличчі,
Домівки  схожі  на  огарки  свіч
У  двадцять...  двадцять  першому  сторіччі.
Смертельним  криком  полум’я  кричить,
Сирена  вовком  виє  від  безсилля,
А  світ  мовчить,  упевнено  мовчить  –
Нас  з  головою  криє  вража  хвиля.
Пливуть  уламки  від  людських  життів
До  берегів  надії  й  безнадії,
Летять  думки,  мов  чорне  конфетті
І  попіл  днів  всідається  на  вії.
Немає  снів,  коротка  літня  ніч  –
Її  украли  дрони  та  ракети.
А  ми  –  самі  з  собою  віч-на-віч
На  цій  долоні  вічної  планети.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986028
дата надходження 13.06.2023
дата закладки 13.06.2023

Ганна Верес

Мамина молитва

Мережкою  цвіте  матусі  личко
І  втомою  лягає  на  плече.
Вона  ж  у  сні  синочка  часто  кличе.
Буває,  що  й  під  серцем  запече.
Заклякнувши  у  довгому  чеканні,
Дзвінка  від  сина  жде  вона  з  війни.
Живу  надію  у  душі  плекає,
Що  із  синочком  стрінуться  вони.
Молитву  шле  вона  до  Бога  щиру,
Аби  живий  синок  її  вернувсь,
Хоч  розуміє:  там  він  задля  миру,
І  в  тиші  проклинає  знов  війну.
Синок  її  тепер  Бахмут  боронить.
Молитва  мами  завжди  поряд  з  ним.
Руїни  і  дерева  скрізь…  без  крони…
Горить  земля  у  полум’ї  війни…
Він  мамину  молитву  пам’ятає,
Вона  його  надійний  оберіг,
Котрий  вночі  з  ним  і  коли  світає,
Він  приведе  й  на  батьківський  поріг.
                                                                     20.05.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985195
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 04.06.2023

Ніна Незламна

Зіткала нічка….

                                               (  до  картини)

Зіткала  нічка  зоряну  хустину,
Думок  про  тебе  знову  не  покину,
Ну  от  нарешті  й  місяченько  зійшов,
Солодкі  мрії,  якби  ж  ти  вже  прийшов.

Була  б,  я  зацілована  тобою,
Жага  -    розтануть  ранньою  росою,
Нехай  і  в  боротьбі  з  густим    туманом,
 Тебе  б,  поїла  я    п’янким  дурманом,
І  ти,  в  цю  ніченьку  був  би    тільки  мій!

Нектар  кохання    в  чоловічій  силі,
Як  ласка  знаю,  обоє  щасливі,
До  сліз  на  віях,  миттєві  почуття,
Для  душі  радість,  трепітне  відчуття.

Як  по  судинах  пече,  закипа  кров,
Тож  розуміємо,  кохання,    любов,
Лиш  у  єднанні,  ми  разом  досягли,
 В  життєвім    вирії    спокус  зберегли,
Усі  таїни,  що  можуть  буть  між  нас.

Зіткала  нічка  зоряну  хустину,
Думок  про  тебе  знову  не  покину,
У  замку  клацання,    думки  згубились,
Вмить    її  очі,  як  зорі  світились,
Він  знав  й  прийшов,  всю  ніч  їх  цілувати.

                                                                             04.06.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985192
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 04.06.2023

Катерина Собова

Мама заспокоїла

-Мамочко,    біда    у    мене!-
Кричить    в    трубку    доня    Галка,-
Зовсім    вже    мене    дістала
Ця    Миколина    рибалка!

Вудки    взяв,    подався    зранку,
Вже    півдня    -    його    немає…
Думаю,    завів    коханку
І    десь    в    лозах    розважає.

Я    підозрюю,    що    в    Рози
Зупинився,    або  в    Тані,
На    мої    дзвінки    й    підозри  –
Нуль    уваги    і    мовчання.

Може,    він    не    на    рибалці,
А    гуляє      десь    у    барі?
Як    ті    мухи,    біля    нього  
В’ються      всякі    Олі,    Варі…

А    він    любить    ці    моменти,
Вся    душа    його    співає,
Роздає    всім    компліменти,    
А    про    мене    забуває.

Собі    місця    не    знаходжу,
В    мене    нерви    не    в    порядку,
Уявляю,    як    коханці  
Він    дарує    шоколадку.

-Доню,    цим    не    переймайся,
І    в    здогадках    не    томися,
Може,    десь    він    зазівався,
Впав    у    воду    і    втопився,

Ти    таке    науявляла,
Що    мені    аж    страшно    стало,
На    обід    іди    до    мене  –
Маю    добрий      борщ    і    сало.

А    Миколу    чорт    не    візьме:
Якщо    не    судилось    вмерти,
То    додому    він    прилізе,
Бо    захоче    спати    й    жерти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985085
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 03.06.2023

Катерина Собова

Мама заспокоїла

-Мамочко,    біда    у    мене!-
Кричить    в    трубку    доня    Галка,-
Зовсім    вже    мене    дістала
Ця    Миколина    рибалка!

Вудки    взяв,    подався    зранку,
Вже    півдня    -    його    немає…
Думаю,    завів    коханку
І    десь    в    лозах    розважає.

Я    підозрюю,    що    в    Рози
Зупинився,    або  в    Тані,
На    мої    дзвінки    й    підозри  –
Нуль    уваги    і    мовчання.

Може,    він    не    на    рибалці,
А    гуляє      десь    у    барі?
Як    ті    мухи,    біля    нього  
В’ються      всякі    Олі,    Варі…

А    він    любить    ці    моменти,
Вся    душа    його    співає,
Роздає    всім    компліменти,    
А    про    мене    забуває.

Собі    місця    не    знаходжу,
В    мене    нерви    не    в    порядку,
Уявляю,    як    коханці  
Він    дарує    шоколадку.

-Доню,    цим    не    переймайся,
І    в    здогадках    не    томися,
Може,    десь    він    зазівався,
Впав    у    воду    і    втопився,

Ти    таке    науявляла,
Що    мені    аж    страшно    стало,
На    обід    іди    до    мене  –
Маю    добрий      борщ    і    сало.

А    Миколу    чорт    не    візьме:
Якщо    не    судилось    вмерти,
То    додому    він    прилізе,
Бо    захоче    спати    й    жерти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985085
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 03.06.2023

Ганна Верес

Як же літу не радіти!

Ще  весна  віншує  кольорами,
Не  перелічити  їх  усіх,
Та  вже  літу  відкриває  браму,
Виконавши  гімн  його  красі.
Вітер,  обтрусивши  пустоцвіти,
Розбудив  між  хмарами  громи,
Дав  квиток  акаціям  у  літо,
Травень  квітом  білим  відсурмив.
А  як  літо  вдягне  вишиванку,
Колосочки  уплете  в  вінок.
В  небеса  відвісивши  фіранку,
Бризне  синявою  на  льонок,
Закровлять  тоді  в  садах  порічки,
Посивіють  сливи  від  роси,
Підмалює  літо  вишням  щічки,
Звабою  щоб  стали  для  оси.
Захмеліють  трави  від  теплині,
Волохаті  загудуть  джмелі.
Соловей  засватає  калину.
Як  же  літу  не  радіть  землі!
                                                                 27.05.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984822
дата надходження 31.05.2023
дата закладки 31.05.2023

Валентина Ланевич

Не згуби

Як  же  пахне  медово  калина,
Стоячи  серед  трав  у  лужку.
Заквітчалась  у  цвіт,  мов  дівчина,
Що  іде  під  вінець  у  вінку.

І  розчісує  вітер  їй  коси,
Сонце  лагідно  світить  з  гори.
Зійшли  з  квітів  вже  вранішні  роси  -
Діамантовий  блиск  до  пори.

По  житті  все  в  постійному  русі
І  краса  перемінна  завжди.
Тільки  душі  -  вони  невмирущі,
Ту  красу,  як  не  є,  -  не  згуби.

Пронеси  її  з  честю  -  по  силі,
Бо  Господь  всім  по  силі  дає.
Хоч  бувають  хвилини  в  безсиллі  -
Та  друг  вчасно  підставить  плече.

Ну,  а  недруг,  йому  теж  віддасться
За  насмішку,  лукавство  і  зло.
Впусти  в  душу  любов,  як  причастя,
Білим  цвітом  хай  буде  в  ній  тло.

28.05.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984563
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 29.05.2023

majra

Сивая голубко

Сивая  голубко,  рідна  моя  мамо,
Йду  до  вас  сьогодні  з  квітами  в  руках...
Прожили  Ви  тяжко,  і  пішли  так  рано,
Щоб  спочити  в  райських  золотих  садах...

...На  причілку  хати  липа  заквітчалась,
На  частОтах  літа  бджолами  гуде...
Тут  моя  колиска  із  лози  гойдалась,
Мить,  яка  минула,  й  більше  не  прийде...

Пам'ятаю,  мамо,  як  же  Ви  співали!
Українські,  рідні,  дорогі  пісні.
Всю  красу  і  душу  Ви  нам  передали,
Голос  Ваш  донині  все  звучить  в  мені.

Знов  настало  літо,  зацвітають  квіти,
Трави  аж  до  неба  виросли  в  лугах...
Дякую  Вам,  мамо!  Ваша  зірка  світить,
І  стає  світлішим  мій  тернистий  шлях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984605
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 29.05.2023

Ганна Верес

Те, що не вмирає

В  душі  я  маю  те,  що  не  вмирає:
Уміння  людям  дарувать  добро.
І  не  тому,  що  хочеться  до  раю,
Воно  в  мені  з  дитинства  збереглось.
І  хоч  літа  екватор  перетнули,
Дитячу  звичку  доля  зберегла.
В  житті  своїм  не  раз  –  не  два  спіткнулась,
А  вбереглася,  все-таки,  від  зла.
Тож  розуміння  маю  особливе:
Який  людина  би  не  мала  вік,
Вона  вже  тим  багата  і  щаслива,
Що  добрим  справам  загубила  лік.
                                                             26.04.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983332
дата надходження 15.05.2023
дата закладки 16.05.2023

Леонід Луговий

Єфрейтор

Вам  коней  міняти,  єфрейторе,  пізно,
Штабні  кабінети  -  це  вибір  не  ваш.
Підковано  траком  конячку  залізну,
Добавив  фугаси  в  БК  екіпаж.

Не  знають  красуні  про  чин  ваш,  солдате,
Зірки  не  співають  в  театрах  пісень.
В  бахмутських  руїнах  пробита  "Армата"
Завершує  святом  єфрейтору  день.

Весь  обрій  до  краю  затягнуто  димом
І  цілі  легкої  немає  ніде.
Розраду  під  вечір  від  пострілів  мимо
У  флязі,  буває,  невдаха  знайде.

А  друг  ваш  у  цілях  не  має  потреби,
Гримить  від  "Урала"  під  траками  жерсть.
Відмічено  ротним,  і  бачило  небо  -
Збережено  вами  єфрейторську  честь.

Зловісно  в  прицілі  світанок  сіріє.
Докурюй  і  масу  включай,  екіпаж.
В  донецькому  полі  генплани  росії
Затверджує  підпис,  єфрейторе,  ваш.

Над  берегом  правим  у  ряд  капоніри...
Вперед,  екіпажі,  -  ні  пуху,  ні  дір!
Вам,  старший  солдате,  країна  повірить,
Як  вірить  у  башті  боєць-командир.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982921
дата надходження 11.05.2023
дата закладки 11.05.2023

Ніна Незламна

Ти безприданниця ( вірш. розп. )

Це    так  важливо….
Весна  і  ти    -  поруч  зі  мною,
Коли  натішусь    я  тобою?
Розуміємось  на  півслові,
Коли  ж    вип’єм  нектар  любові?

Блакить  очей,    в  яких  пірнаю,
Адже  тебе,    давно  кохаю,
Ми  в  весняних  духмяних  хвилях,
Вже  спроможні  злетіть  на  крилах,
Рушник  весільний    пора  стелить,
Та  чомусь  нам,    ненька  невелить.

   Спішу  до  тебе…
Побачення.    Весна  й  ти  поруч,
І  місяць  зирить,  ніби  обруч,
А  ми  під  ним,  як  ангелята,
Вже  готуватися  б  до  свята,
Обручки  будуть  до  вподоби,
Нарешті    вдвох  дійдем  до  згоди?

Вродлива,  миленька,  тендітна,
І  усмішка    наче  привітна,
Та  враз  мінливість  на  обличчі,
Слова  докори,-  Не  на  часі,
Нам  на  побачення  ходити.
Кажуть,  ще  треба  вчитись  жити,
Слова  свекрухи,  -  Вміть  любити,
Щоб  я  навчилась  все  цінити.

Не  в  квітах  щастя  й  поцілунках,
Чи  в  дешевеньких  подарунках,
Треба  квартиру  і  машину,
Тоді  отримати  мужчину,
А  ти  ж,    знаю    безприданниця,
До  всього  іще  й    некчемниця,
За  сина  треба  злата  дати,
Не  стану    я,  ваш  шлюб  вітати.

Болить  душа…
Та  знаєш  любий  всі  повчання,
Мені  набридли  й  сподівання,
Два  роки,    в  ліжку  до  світання,
Частенько  мліли  від  кохання.

А,  що  ж  тепер?  Нащо  страждання?
Чи  змириться,  прийме  в  родину?
Чи  марно  мрію  про  дитину?
Можливо    знов,  думка    зарано?
Тож  скажи  чесно  наостанок.
По  різному  життя  сприймаєм,
Не  штамп  у  паспорті  єднає,
А  почуття,  що  варті  щастя!

В  його  очах…
Мов  блискавиця  й    раптовий    грім,
Як  спиці  в  серце,  слова  -  Це  ж  гріх,
Не  прислухатись  порад  неньки!

Ні  не  змовчу…
-А  чого  ждать?  Мо»  з  неба  зірок?
Я  зрозуміла,  цей  вибір,  крок,
Ти    не  зумієш,    сам  зробити,
Та  я  спроможна  розлюбити,
Хоча    розбив  сердечні  мрії,
Пробач,  тебе  -    не  розумію!

Місячне  сяйво  по  стежині,
Під  серцем  щем,  ніби  в  крижині,
Куди  втекти?  Зірки  звали  вдаль,
Ятрила  душу  -    зрада,    печаль.

                                         2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982535
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023

Катерина Собова

Версiя старої казки

Вчитель    з    дітьми    на    природі
Посідали    в    холодочку,
Обговорювали    казку
Про    дорослих    трьох    синочків.

Перший    син    -    розумний,    сильний,
Другий    -    до    неробства    схильний,
Ну,    а    третій,    як    ведеться,
Дурником    в    народі    зветься.

-Тепер,    діти,-    вчитель    каже,-
Будемо    фантазувати:
Хто    бажає    про    сім’ю    цю
Версію    свою    сказати?

Здивувала    всіх    Агата:
-Одружились    мама    й    тато,
Збудували    гарну    хату,
Жили      дружно    і  багато.

Після    першого    синочка
Почав    тато    випивати,
Коли    другий    народився  –
Мама      почала    гуляти.

На    горілку    й    ресторани
Часу    витрачали    більше,
Ось    чому    в    них    получались
Діти    усе    гірші    й    гірші.

Мати    вже    дійшла    до    ручки  –
Мала    препогану    звичку,
Бо    курила    дуже    часто
Наркоту    -    таку    травичку.

-В    батька    вже    не    стало    сили,-
В    бесіду    вступила    Міла,-
В    цей    період    народили
Ваню    (третього)    -    дебіла.

Як    почали    усі    діти
Свої    версії    казати,
Вчитель    тему    цю    уроку
Став    швиденько    закривати.

Зрозумів,    що    легко    й    просто
Лише    в    казці    все    буває,
А    в    житті    така    Агата
Часом    більше    нього    знає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982533
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023

Lana P.

…зойком…

Чого  кричиш,  сойко,
Невимовним  зойком?
Розпустила  крила  -
Злетіти  несила.
Не  твоя  провина  -
Утратила  сина,
Опустіла  хата.
То  війна  триклята...
Важко  тобі,  сойко.
Йде  відлуння  зойком.                  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982487
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 08.05.2023

Valentyna_S

МЕЛАНХОЛІЙНИЙ ВІРШ

Схлипує  пелюстка  в  затишку  долоні—
чи  упала  з  вишеньки  спросоння,
чи  її  колиску  розгойдав  навмисне
надто  рвійно  капосний  вітрисько…
Не  у  білім  цвіті—в  поглядах-наліпках
бачиться  вона  завиді-сліпню.
Нашпичачились  його  розгульні  крила
і  накрили  перед  ним  безсилу.
Стихла  пелюстина  в  ямочці  долоні.
Причаївсь  підступним  змієм  
вітер  в  кроні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982468
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 08.05.2023

Амадей

А Я ЯК В ЮНОСТІ КОХАЮ

Біжать  роки,  літа  минають,
Уже  на  скронях  сивина,
А  я,  як  в  юності  кохаю,
Ковтнувши  горенька  сповна.

Так  хочеться,  щоб  моє  щастя,
Прийшло  до  мене  на  поріг,
Прийняти  хочеться  причастя,
Оте,  що  Сам  Господь  зберіг,

Для  мене  в  ту  скрутну  годину,
Коли  лишивсь,  як  сирота,
Коли  залишивсь  без  дружини,
Молив  я  Господа  Христа

Й  Господь  почув  мої  молитви,
У  серці  знов  цвіте  весна,
Єдине  в  Господа  благаю,
Коли  б  закінчилась  війна.

Й  засвітить  Сонце,  зникнуть  хмари,
І  заспівають  солов*ї,
І  більш  не  буду  я  без  пари,
Розквітне  рай  в  душі  моїй.

   Автор  Амадей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982450
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 08.05.2023

Амадей

А Я ЯК В ЮНОСТІ КОХАЮ

Біжать  роки,  літа  минають,
Уже  на  скронях  сивина,
А  я,  як  в  юності  кохаю,
Ковтнувши  горенька  сповна.

Так  хочеться,  щоб  моє  щастя,
Прийшло  до  мене  на  поріг,
Прийняти  хочеться  причастя,
Оте,  що  Сам  Господь  зберіг,

Для  мене  в  ту  скрутну  годину,
Коли  лишивсь,  як  сирота,
Коли  залишивсь  без  дружини,
Молив  я  Господа  Христа

Й  Господь  почув  мої  молитви,
У  серці  знов  цвіте  весна,
Єдине  в  Господа  благаю,
Коли  б  закінчилась  війна.

Й  засвітить  Сонце,  зникнуть  хмари,
І  заспівають  солов*ї,
І  більш  не  буду  я  без  пари,
Розквітне  рай  в  душі  моїй.

   Автор  Амадей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982450
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 08.05.2023

Леонід Луговий

Шанель

З  верби  листочок  пожовтілий
Спадав  на  плесо  голубе.
Осінній  парк  і  цілий  Київ
Пропах  шанеллю  від  тебе.

Приспів:
Скрив  туман  за  тобою
Через  річку  мости.
Слід  засипала  хвоя,
Де  проходила  ти.
Космос  крутить  поволі
Свою  зоряну  вись.
Не  забути  ніколи
Твоїх  синіх  зіниць.

Твоя  зоря  на  небокраї
Ледь  відбивається  в  воді...
Парфумів  запах  нагадає
Що  недосказано  тоді.

Приспів.

Блискучі  очі,  темні  вії,
Солодкий  присмак  на  губах...
Від  незнайомки  вітер  віє,
Шанеллю  берег  мій  пропах.

Приспів.

Не  знаю  чар  жіночих  дії...
Чому  в  полон  беруть  мене?..
Чому  шанельна  ностальгія
До  тебе  знову  поверне?
Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982347
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 06.05.2023

Леонід Луговий

Місячне сяйво

Місячне  сяйво  лягло  на  траву  молоду,
Сріблить  біля  дому  калину.
Дівчинка  вийшла  і  стала  тихенько  в  саду  -
Вслухається  в  трель  солов'їну.

Приспів:
Лунає  спів  у  темряві  нічній.
Концертна  зала  -  купол  темно-синій...
На  всю  планету  обраній,  одній,
Дає  концерт  маестро  солов'їний.

Платтячко  біле  у  срібному  сяйві  блистить,
Затих  зачаровано  вітер.
Птах  не  спиняє  мелодій  своїх  ні  на  мить,  -
І  пісню  відлунюють  віти.

Приспів.

Місяць  повільно  іде  по  стежині  своїй,
В  сузір'ях  мандрує  охоче.
Трель  не  стихає  і  дівчинка  слухає  в  ній
Травневу  мелодію  ночі.

Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982348
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 06.05.2023

Ганна Верес

Коли весна…

Коли  весна  утопиться  в  розмаї
І  клин  гусей  розбудить  небеса,
Здаєься,  вся  природа  стала  магом,
Бо  кожну  душу  полонить  краса.
Чарують  ліс  фіалки  синьоокі,
Про  щось  тополі  з  вітром  гомонять,
І  до  беріз  навідався  неспокій  –
У  білім  тілі  соки  аж  бринять.
Святкують  птахи  в  гніздах  новосілля,
Хмарки  стрічають  сонце  у  росі,
Планують  ластівки  своє  весілля.
Чи  ж  можна  не  радіти  цій  красі!
                                                           9.08.2022.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982283
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 06.05.2023

Ніна Незламна

Мамо, тебе знов згадаю

Моя    люба  мамо,  тебе  знов    згадаю,
 Тож  думки  шаленні,    мене  звуть  до  раю,
Де    в  платтях  весільних  чаруючі,  пишні,
Вздовж  межів  рядочком  підростали  вишні.

Із  буйним  цвітінням  і  я  підростала,
У  дні  неспокійні,  із  болем    згадала,
Вітер  б’є  по  скроням,  легкий  трепіт  гілки,
Наче  все  це  бачу,  ніжний  дотик  бджілки.

Нині  сум,  тривога,  плаче  світ  й  цвіт  ніжний,
Стелить  по  дорозі    килим  білосніжний,
Та  раптово  попіл  припада  повсюди,
Душа  призиває  -  зупиніться  люди!

А    може  недолюди,    принесли  біду?  
Навіщо  ж  ви  прокляті  почали  війну?
Розбомбили  хату,  пелюсточки    -  сльози,
Зриваються  вітром,  втриматись  не  в  змозі.

Моя  люба  мамо,  серце  крає  спомин,
Чом  мої  надії  не  ласкає  промінь,
Не  знайду  стежини  до  рідної  хати,
Не  вийдеш  рідненька,  мене  зустрічати.

Заяснилось  небо,  давненько  світає,
Молоденька  пташка  сонце  прославляє,
Я  під  спів  помрію  -    хай    всюди  мир  й  любов,
Щоб    героїв  -    воїнів    не  пролилась  кров!

Ворогів  видворим,  з  нашої  землі,
У  гаях,  садах,  співатимуть  солов’ї,
Вірю  в  час  прийдешній,  почує  Всевишній,
Як  кожного  року,  знов  зацвітуть  вишні!

Моя  люба  мамо,  все  тебе  згадаю,
Ми  давно  в  розлуці  та  я  відчуваю,
Перемоги  діждусь,  віднайду  стежину,
Пригорнусь  до  вишні,  зустріну  родину.

                                                 05.05.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982242
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 06.05.2023

Валентина Ланевич

Купалося сонце

Купалося  сонце  в  небесній  блакиті,
Всміхалося  ніжності  цвіту  садів.
Спішилися  бджоли  в  суцвіття  розкриті,
Назустріч  мчав  вітер,  ген,  десь  із  полів.

П’янили  смолою  розбухлі  бруньки,
Гойдались  неспішно  у  ритмі  весни.
Схилились  додолу  зчорнілі  горіхи  -
Мороз  понівечив  тендітні  листки.

А  поруч  спогорда  дивилася  дичка  -
Прикрилась  шипами  від  зла  та  біди.
Стояла  край  грядок,  така,  -  невеличка,
Булих  негараздів  ховала  сліди.

В  житті  їх  у  кожного  все  не  бракує,
Та  кожен  по  різному  ношу  несе.
Один  -  в  своїм  горі  нічого  не  чує,
А  другий  -  ще  й  іншим  підставить  плече.

І  так  пробігають  роки  за  роками,
За  веснами  -  весни,  з  надії  й  тепла.
В  живому  -  любов,  хоч  й  межує  зі  снами,
В  єдиному  диханні  -  ми  і  земля.

05.05.23
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982280
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 06.05.2023

Інна Рубан-Оленіч

Пісня про Україну

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xDkGcZQVpqk[/youtube]
З  давнини,  ти  рубана  мечами,
Україно,  рідна  моя  мати!
Зрошена  ти  кров’ю    і  дощами,
Але  я,  не  дам  тобі  вмирати.
ПРИСПІВ:
Ти  до  волі  йшла  навстріч  століттям,
До  мети  ти  прагнула  своєї,
Не  злякалась  голоду  й  фашистів,
Не  здалась  для  долі  кращої  моєї.

Ти  синів  на  фронті  поховала,
Перед  Богом,  чисте  в  них  сумління,
А  тепер,  разом  з  озиминою  ,
Проросло  і  наше  покоління.
ПРИСПІВ:
Мусимо  за  правду  ми  боротись,
За  щасливе,  мирнеє  життя
Щоб  в  багатстві,  волі,  добрі  й  щасті
Увійти  у  світле  майбуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977126
дата надходження 15.03.2023
дата закладки 16.03.2023

Олекса Удайко

РІЗНІ РЕЧІ

                           До  Нашої  скорої  перемоги…
[youtube]https://youtu.be/_hHwz1UWJmI[/youtube]
[i]“[b][color="#035059"]"Почути”  й  “слухать”,  звісно,  –    різні  речі
“дивитись”  й  “бачить”,    безсумнівно,  –  теж.
Коли  глава  на  плечах,  а  не  глечик,
узрієш  ціну  –  між  словами  –  меж.

“Побіг”  –  “не  втік”  ще,  хай  й  не    за  границю  –
у  кожного  в  житті  окреслено  кордон:  
усяк  куштує  Божу  паляницю
й  чатує  всяк  на  свій  армагедон.

Лиш  кілька  слів  приємно  пестять  вухо  –
синоніми,  що  штять  людське  єство:
звитяга,  
                       перемога  
                                                   і  подуга,
                                                                             тріумф,  
                                                                                                   вікторія                
                                                                                                                             і...  торжество![/color][/b]

6.03.2023[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976070
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 07.03.2023

Олекса Удайко

РІЗНІ РЕЧІ

                           До  Нашої  скорої  перемоги…
[youtube]https://youtu.be/_hHwz1UWJmI[/youtube]
[i]“[b][color="#035059"]"Почути”  й  “слухать”,  звісно,  –    різні  речі
“дивитись”  й  “бачить”,    безсумнівно,  –  теж.
Коли  глава  на  плечах,  а  не  глечик,
узрієш  ціну  –  між  словами  –  меж.

“Побіг”  –  “не  втік”  ще,  хай  й  не    за  границю  –
у  кожного  в  житті  окреслено  кордон:  
усяк  куштує  Божу  паляницю
й  чатує  всяк  на  свій  армагедон.

Лиш  кілька  слів  приємно  пестять  вухо  –
синоніми,  що  штять  людське  єство:
звитяга,  
                       перемога  
                                                   і  подуга,
                                                                             тріумф,  
                                                                                                   вікторія                
                                                                                                                             і...  торжество![/color][/b]

6.03.2023[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976070
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 07.03.2023

Олекса Удайко

РІЗНІ РЕЧІ

                           До  Нашої  скорої  перемоги…
[youtube]https://youtu.be/_hHwz1UWJmI[/youtube]
[i]“[b][color="#035059"]"Почути”  й  “слухать”,  звісно,  –    різні  речі
“дивитись”  й  “бачить”,    безсумнівно,  –  теж.
Коли  глава  на  плечах,  а  не  глечик,
узрієш  ціну  –  між  словами  –  меж.

“Побіг”  –  “не  втік”  ще,  хай  й  не    за  границю  –
у  кожного  в  житті  окреслено  кордон:  
усяк  куштує  Божу  паляницю
й  чатує  всяк  на  свій  армагедон.

Лиш  кілька  слів  приємно  пестять  вухо  –
синоніми,  що  штять  людське  єство:
звитяга,  
                       перемога  
                                                   і  подуга,
                                                                             тріумф,  
                                                                                                   вікторія                
                                                                                                                             і...  торжество![/color][/b]

6.03.2023[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976070
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 07.03.2023

Олекса Удайко

РІЗНІ РЕЧІ

                           До  Нашої  скорої  перемоги…
[youtube]https://youtu.be/_hHwz1UWJmI[/youtube]
[i]“[b][color="#035059"]"Почути”  й  “слухать”,  звісно,  –    різні  речі
“дивитись”  й  “бачить”,    безсумнівно,  –  теж.
Коли  глава  на  плечах,  а  не  глечик,
узрієш  ціну  –  між  словами  –  меж.

“Побіг”  –  “не  втік”  ще,  хай  й  не    за  границю  –
у  кожного  в  житті  окреслено  кордон:  
усяк  куштує  Божу  паляницю
й  чатує  всяк  на  свій  армагедон.

Лиш  кілька  слів  приємно  пестять  вухо  –
синоніми,  що  штять  людське  єство:
звитяга,  
                       перемога  
                                                   і  подуга,
                                                                             тріумф,  
                                                                                                   вікторія                
                                                                                                                             і...  торжество![/color][/b]

6.03.2023[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976070
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 07.03.2023

Микола Соболь

Російськомовний адепт

А,  що  війна?  Нехай  собі  воюють,
Я  сію  враже  слово,  руZький  мир…
до  Совісті  кричати  марно,  всує,
подейкують,  що  стерпить  все  папір.

А  люди  як?  Та  чернь  мені  не  рівня,
московська  мова  маститься,  мов  мед.
А  слово  ж  ранить  глибше  за  каміння
і  навіть  б’є  страшніш  за  кулемет.

Країною  йде  хвиля  емігрантів
такий  собі  «братньоросійський»  бум.
Хтось  прославляє  мову  окупанта,
а  хтось  її  за  час  війни  забув.
28.02.23р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975310
дата надходження 28.02.2023
дата закладки 28.02.2023

Lana P.

НА ПАЛУБІ НОЧІ…

На  палубі  ночі  -
Планети  урочі,
Cузір'я-матроси
Висушують  роси  -
Міліє  туман.

На  палубі  ночі,
До  мандрів  охочі,
Біліють  вітрила,
Здіймають  на  крила
Хмарин  караван.

На  палубі  ночі  -
Мотиви  співочі  -
Вітри  загадкові
Гойдають  в  любові  
Чуттів  ураган.

На  палубі  ночі
Вас  бачу  крізь  очі,
Занурююсь  глибше,
А  місяць  ледь  дише...
Ви  -  мій  капітан

На  палубі  ночі...                      10.02.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975270
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 28.02.2023

Ганна Верес

Війна

Війна  сталеві  кігті  в  нас  загнала,
Тавром  кривавим  –  стала  на  поріг,
Тож  кожна  мати  ридма  застогнала,
Аби  Господь  дитя  її  вберіг.
Краса  весни  і  літа  не  казкові  –
Їх  колорит  від  горя  також  зблід,
В  чеканні  фронтових  новин  ранкових
Теж  застигали  Україна  й  світ.
Ще  перші  рани  їй  не  відболіли,
Адже  немало  втратила  синів…
Надія  ж  у  серцях  незримо  тліла:
Повинен  бути  перелом  в  війні!
У  смуток  осінь  зодягла  тумани,
І  позолота  всюди  не  така.
Війна  в  полоні  кожного  тримала…
Лежить  земля  в  могилах  і  хрестах…
Осінні  ночі  темні  й  не  короткі,
В  них  також  слід  залишила  війна,
Тому  і  сни  важкі  і  не  солодкі…
Коли  ж  залишить  землю  цю  вона?
Зима…  На  горизонті  –  перемога…
Сповна  Росія  відповість  за  гріх…
Лиш  матері  ще  питимуть  тривоги
За  мертвих  і  живих  дітей  усіх…
                                                                           13.02.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975269
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 28.02.2023

геометрія

УКРАЇНА НЕЗЛАМНА КРАЇНА

                                 Україна  -  незламна  країна,
                                 Не  боїться  і  орків  вона...
                                 Вона  велич  свою  не  згубила,
                                 І  вперед  свій  народ  повела...

                                 Україна  -  велика  країна,
                                 Від  добра  не  чекає  добра...
                                 А  від  праці  знов  праці  шукає,
                                 І  у  праці  шукає  тепла...

                                 І  війна  нам  усім  не  потрібна,
                                 Вона  наших  людей  убива...
                                 Наші  діти  нас  всіх  захищають,
                                 Та  війна  не  веде  до  добра...

                                 Що  країна  моя  переможе,
                                 Вірять  люди,  а  з  ними  і  я...
                                 І  молюся  я  кожен  день  Богу,
                                 Щоб  країна  моя  вік  жила...

                                 Переконана  так  воно  й  буде,
                                 В  перемогу  всі  віримо  ми,
                                 Переможемо,  вірте  лиш  люди,
                                 І  чекайте  тепла  і  весни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975246
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 28.02.2023

Амадей

ОЦЕ І Є МОЯ СВЯТА ЛЮБОВ

Любив,  люблю  й  любитиму  до  згину
Любиму  мою  неньку  -  Україну,
Любив  її,  коли  вона  співала,
Люблю  й  тепер,  коли  вона  в  печалі.

Люблю  її  чарівну  ніжну  вроду,
Люблю  за  полонини  її  й  води
Ліси,  степи,  заквітчані  поля,
Бо  Україна  -  це  моя  земля!

Бо  як  скажіть  нам  матір  не  любить?
Ми  мусим  Україну  боронить,
Бо  матір  у  біді  хто  залишає,  
Того  Господь  до  Раю  не  пускає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975101
дата надходження 26.02.2023
дата закладки 28.02.2023

Амадей

ЧИТАЮ ВІРШ І СЕРЦЕ ЗАВМИРАЄ

Читаю  вірш,  неначе  лист  від  Тебе,
І  серце  завмирає  від  любові,
І  вирвавшись    душа  злітає  в  небо,  
Купаючись  у  кожнім  Твоїм  слові.

Такі  вірші,  немов  бальзам  на  душу,
Співає  серце  соловейком  в  гАю,
Лише  Тобі,  одній  зізнатись  мушу,
Що  ніжно,  вірно  й  трепетно  кохаю.

Читаю  вірш  і  серцем  відчуваю,
Усе,  що  Ти  сказати  ним  хотіла,
Відчув,як  Твоє  серденько  кохає...
Душа  лише  зізнатись  не  посміє.

Читаю  вірш  і  серце  завмирає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973479
дата надходження 11.02.2023
дата закладки 28.02.2023

Н-А-Д-І-Я

ПРОБУДЖЕННЯ ВЕСНИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gyEHS2OKzto[/youtube]
Похмурий  ранок,  нічна  злива,
Це  злість  і  розпач  у  зими.
Прокинсь,  ВЕСНА,  наша  мрійлива,
Давно  чекаєм  тебе  ми.

Не  спи,  рідненька,  прокидайся,
Ось  день  настане  скоро  твій.
Дощу  краплинками  вмивайся,
Щоб  взнали  ми  тебе  -  зумій.

Шовкові  коси  розчеши,
Вплети  у  них  нашу  надію.
І  горе,  й  сльози  проковтнувши,
Спіши,  тебе  просить  посмію!

Залиш   зимі  всі  безнадії,
Закрий  за  ними  усі  двері.
Хай  зрозуміють  лиходії,
Що  їхні  задуми  химерні.

І  потече  життя  -  ріка,
Розвітне  сад  вишневий  знову.
А  долю,  що  була  така  гірка,
Одягнеш  ти  в  нову  обнову...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975218
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 28.02.2023

Ганна Верес

Я в осінь заблукала

Я  в  осінь  заблукала  не  сама,
А  із  зимою,  що  лягла  у  коси.
Якась  незрима  сила  ще  трима
Мене  й  мою  тривожно-дивну  осінь.
У  ній  є  все:  і  серця  ніжний  щем  –
Нетлінний  свідок  пізнього  кохання,
І  те  надійне  і  міцне  плече,
Про  котре  мріялося  в  довгому  чеканні.
І  хоча  осінь  –  точно  не  весна,
Закоханим  серцям  і  взимку  тепло,
Їх  не  страшать  морози  чи  війна,
Адже  від  щастя  душі  теж  отерпли.
22.04.2022.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973817
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 15.02.2023

Ганна Верес

України син і захисник

Завжди  шаную  я  лиш  правди  слово,
Яке  і  в  мирний  час,  і  в  час  війни
За  волю  бореться  й  за  рідну  мову,
Славить  того,  хто  син  і  захисник.
Його  ім’я  тепер  звучить  набатом,
Його  земля  –  була  і  є  свята.
Ніколи  не  назве  він  орка  братом,
Котрий  трощив:  і  села,  і  міста.
Він  біль  війни  кладе  собі  на  плечі
Й  до  перемоги  гідно  понесе,
Рятуючи  дорослих,  і  малечу,
Від  рабства    тільки  він  народ  спасе.
Це  українець  в  –еннім  поколінні  –
Його  не  смій  у  боротьбі  спинять.
Такі,  як  він,  не  стануть  на  коліна,
Народжені  громить  ворожу  рать.
16.01.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973108
дата надходження 07.02.2023
дата закладки 07.02.2023

Ніна Незламна

Мені б теплий кожушок (дит)

Ой  мете,  мете  сніжок
Засріблився  поріжок
 Поруч  котик  –  Дивина
Ой  яка  ж…    біла  зима!

На  ніс  впала…  сніжинка
Покотилась  сльозинка
Ой,  щось  холодно...  мені
Не  радію,  я  зимі….

Сніг  на  вушках,  як  пушок
Мені  б  теплий  кожушок
З  капішоном  й  чобітки
Тоді  б  грався  залюбки.

                                   07.02.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973106
дата надходження 07.02.2023
дата закладки 07.02.2023

Ганна Верес

Війна під об’єктивом

Війна  сьогодні  йде  під  об’єктивом,
Де  видима  кожнісінька  деталь.
Нема  тут  місця  різним  наративам  –
Панує  правда,  а  вона  свята.
Не  липові,  а  справжні  тут  герої,
Жорстокістю  хизується  русня,
Що  Україну  по-живому  кроїть,
Мовляв  «своїх»  від  нациків  звільня.
Та  правди  перед  світом  не  сховати,
Вона  і  з  мертвих  навіть  воскреса,
Її  в  кайдани  теж  не  закувати,
Московську  гадь  піднімем  на  списах.
Важкі  війни  сьогоднішньої  будні,
Бо  маєм  не  один,  а  два  фронти:
З  Москвою  комусь  бачиться  майбутнє
(Частіше  це  чиновники-«кроти»).
Вони  уміло  гріються  при  владі,
Спішать  розбагатіти  на  війні,
Не  думають  навіть,  у  кого  крадуть.
Корупція  –  це  гірше  від  русні.
Війна  і  зрада  поруч  теж  крокують,
І  кожна  б’є  снарядами  в  серця.
Ніколи  і  нічим  їх  не  лікують.
Над  ними  має  бути  суд  бійця!
6.02.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973072
дата надходження 06.02.2023
дата закладки 07.02.2023

геометрія

УКРАЇНО, МОЯ УКРАЇНО…

                               Україно,  моя  Україно,
                               Ти  ж  незламна  була,  й  нині  є,
                               І  людей,  і  дітей  гарно  вчила,
                               І  в  майбутнє  усіх  нас  вела...

                               Була  й  є,  ти  нам  матінка  рідна,
                               Гордість  наша  в  тобі  теж  жила,
                               У  турботах  ти  з  нами  раділа,
                               Й  завжди  сильною  з  нами  була...

                               32  уже  роки  минає,
                               З  того  часу,  як  ти  ожила...
                               Та  щораз  наш  народ  обирає:
                               Владу  -  зраду:  наповнену  зла...

                                 Ці  помилки  нам  шкоду  приносять,
                                 Влада  дбає  про  себе,  а  ми:
                                 Живемо,  чи  існуємо  якось,
                                 Хоч  лінивими  ми  й  не  були...

                                 Наші  люди  від  роду  сміливі:
                                 Від  природи  і  предків  своїх,
                                 Роботящі,  спокійні  і  сильні,
                                 І  натхненні  в  роботі  своїй...

                                 З  часом  люди,  звичайно,  старіють,
                                 Так  природа  усім  нам  дає,
                                 Та  терпіти    всі  люди  уміють,
                                 І  вперед  їх  натхнення  веде...

                                 Допускає  помилки  вся  влада,
                                 На  життя  свої  погляди  є:
                                 І  помилки,  й  нехлюйство,  чи  зрада,
                                 І  війна  вже  із  орками  йде...

                                 Наші  воїни  сильні  й  сміливі,
                                 Серед  них  і  герої  вже  є.
                                 Лише  влада  до  них  прихотлива,
                                 Президента  це  "квартал"  дає...

                                   Пам"ятаю,  як  Зе  й  його  "квартал":
                                   З  України  сміялись  завжди,
                                   Викликали  і  згоду,  і  запал,
                                   Не  чекали  ж  бо  ми  всі  війни...

                                   Аж  два  роки  вся  влада  гуляла,
                                   До  роботи  часу  їм  не  було.
                                   А  росія  цього  тільки  й  ждала,
                                   Й  її  військо  війною  пішло...

                                   Та  і  нині  в  нас  влада  байдужа,
                                   Людські  болі  вона  не  сприйма,
                                   Всі  у  владі  вгодовані  дуже,
                                   До  лиця  їм  усім  кутєрьма...

                                   А  на  фронті  сини  наші  й  доньки:
                                   Захищають  країну  свою...
                                   А  у  владі  веселощі  довгі,
                                   Не  додасть  це  нам  слави  в  бою...

                                     Україно,  моя  Україно,
                                     І  народе,  мій  славний  такий...
                                     Не  допустить  він  ворога  й  нині,
                                     Як  з  германцями  наші  батьки...

                                     Прийде  час,  ця  війна  закінчиться,
                                     Ми  на  захист  готові  всі  йти,
                                     Прилетить  Перемоги  "Жар  -  Птиця",
                                     Ми  досягнем  своєї  мети...

                                     Україно,  моя  Україно,
                                     Ти  незламна  була  у  віках,
                                     Ти  в  цім  світі  така  є  єдина,
                                     В  своїх  мріях  у  праці  й  думках...

                                     На  путящу  ми  змінемо  владу,
                                     Ми  ж  бо  предки  усі  козаків,
                                     Не  пробачим  ми  зради  нікому,
                                     Так  нам  Бог  Всемогутній  велів...                      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973039
дата надходження 06.02.2023
дата закладки 06.02.2023

Ніна Незламна

Привітаймо зиму! ( дит)

Ой  хто  з  не́ба,  сипле    пір’я,
Застели́ло  -      все  подвір’я,

Біло-  біло,  скрізь  сріблиться,
Раптом  зла́том…  звеселиться.

Ой  так    яскра́во…  мерехтить,
Яка  прекра́́сна…  світла  мить,

Ну  наре́шті,дочекались,
А  ми  вже́,  й  не  сподівались.

Тож  візьме́м,  лижі  й  санчата,
Дружно  хло́пчики  й  дівчата,

Із  горбо́чків  політаймо,
Славну  зи́му,  привітаймо!

                           05.02  2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973033
дата надходження 06.02.2023
дата закладки 06.02.2023

Наталі Косенко - Пурик

Повелитель - це сон

Я  люблю,  коли  падає  з  дерева  лист
Та  мотив  легітка,  його  трепетний  свист,
Дивну  пісню  дзвінку,  що  дарує  життя,
Милий  промінь  земний,  що  так  гріє  серця

А  коли  доторкається  вечір  краси,
Пестить  дотиком  ніжно  промоклі  листки
І  осіння  завіса,  чаруюча  тінь
Опускається  тихо  святих  володінь

Затихає  ріка,  щось  шепоче  мені,
А  розмови  її  ще  такі  гомінкі
Та  мотиви  нічні  набирають  ходу,
В  них  звичайно  чудово  і  все  до  ладу

Опускається  ніч  на  природні  дива,
Доторкається  казка  пелюстки,  листка
І  в  нічній  тишині  повелитель  -  це  сон,
Що  теплом  захопив  у  чарівний  полон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972903
дата надходження 05.02.2023
дата закладки 05.02.2023

majra

Моє село

Колись  приїду  у  своє  село,
До  того  місця,  де  стояла  хата...
З  глибин  земних  народжене  тепло,
В  своєму  серці  буду  відчувати...

Батьками  подароване  життя  -
Тут  перший  раз  побачила  я  сонце.
Початок  мого  Всесвіту  буття,
Матерії  найтонше  волоконце...

...Калини  грона  сяють  у  саду,
Сильнішого  немає  оберега...
Де  б  не  була,  я  знов  сюди  прийду,
Тут  центр  світу  -  Альфа  і  Омега...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972858
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 05.02.2023

Ганна Верес

Всьому є межа

Замерзлу  рань  збудив  сигнал  тривоги:
Ракети  –  десь,  а  чи  шахедів  –  рій.
–Коли  ж  забудуть  у  наш  край  дорогу?  –
Святу  молитву  шлю,  мов  оберіг.
Народжені  у  цій  землі  герої
Не  піддаються  ні  на  який  жах.
О,  скільки  ж  ще  чекатимем  на  зброю?
Існує  ж  в  світі  усьому  межа.
Потребу  маєм  невідкладну,  гостру,
Сьогодні,  світе,  зараз  –  не  колись.
Ми  разом  маєм  зупинити  монстра.
Ти  чуєш,  світе,  тільки  не  спізнись!
Аби  рашистського  здолати  ката,
Що  проти  людства  йде  й  проти  Христа,
Котрий  лишає  нас  життя  і  хати,
Підстав  плече  нам,  світе,  й  поряд  стань!
3.02.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972834
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 05.02.2023

Ніна Незламна

Чекання ( проза)

       Зимовий  вечір…
 Ніби  спустошене  містечко…  в  будинках  темно.  А  за  вікном  по  землі    деінде  біло.  Чого  не  скажеш  про  дерева  і  кущі.  Вони  обліплені    біленьким  мохнатинням.  Іній  уміло  сповив,  кожну  гілочку,    кожну  бруньку  на  ній.  Дерева    тощо,  а  ось  кущі  –  пишні,    мов  білосніжні    спідниці,    а  здаля  можна  й  уявити,  як  святкові  стільчики.  А  чому  святкові,  бо    у  густих  воланах.  Ото  зима,    температура  вдень    плюс  один,  дуже  волого  й  сіро  ,  під  вечір    легенький  морозець  прилягав  учтиво.  Дуже  старався,  ніби  прикрашав  картину.  Цікаво…  але  ж    і  безвітряно,  напевно  ніщо    не  наважується  доторкнутися  до  цієї  краси.
     Воно  б  піти  пройтися…  але  вона  сиділа  біля  вікна,  мов  заворожена.  Та  це,    тільки  так  здавалося.  Красу,  що  за  вікном  сприймала,  на  якийсь  час  огортав  спокій.  Але  думки,  як  птахи  перелітні,  раз  –  у  -    раз  поверталися  до  нього.  Як  ти  там  любий?      Знаю  важко…  читаю  і  дивлюсь  новини.  На  передовій    йдуть    запеклі  бої.    Мені  хоча  б  на  одну  хвилинку  почути  твій  голос,  лише  тоді  б  я  отримала  спокій.  Ти  подзвони,  я  запитувати    про  війну  не  буду,  а  просто    дещо  розповім.  Оце  сиджу  в  темній    кімнаті,  а  в  голові  думок    цілий  буревій.    Після  обстрілів,  нам  світло  подають  за  графіком,  тож  просто  з  думками  спостерігаю,  що  за  вікном.  А  там  зима,  хоч    майже  і  немає  снігу,  але  де-не-де  біло  і  то  маленька  радість.  Але  шкода,тебе  немає  під  вікном…Адже  ти  завжди    підкрадався  і  тихий  стук  нагадував,  що  ти  поруч,  що  прийшов  і  чекаєш  на  мене.  І  я  тебе  чекаю,    мій    єдиний.  Хоч  дощ  хлюпоче,  хоч    туман  і  імла  сповивають    всю  землю.  Та  я  вкотре  проганяю    сумні  думки.  Вірю,  ти  повернешся,  ми  будемо  разом.
   Вона  задивлялася    в  темноту,    раптово,  ніби    підкралися  слова;

   Туман  розлігся…  зажура  навкруги…
А  ми  з  тобою,  як  річки  береги…
Ту  відстань,    я  думками  подолаю
Почуєш  шепіт,  -  Я  тебе  кохаю…

Кохаю  й  жду,  як  сонечко  раненько…
Щоб  на  душі,    радісно    й  тепленько
У  очах  блиск,  розсіяв  всі  тумани
Ми  побудуєм  міст  між  берегами!

Війна…  нелегко  в  нерівному  бою
За  тебе  я  …  щоденно  Бога  молю
Щоб  шлях  додому…  стеливсь  барвінковим
Ти  повернувся  живим    і  здоровим!

Розлука,  туга…    заважко  кохати
Та  любий  знай,    навчилася  чекати.

     Раптовий  спалах  світла…  збентежилася,    примружила  очі…  
Ой,  що  ж  це  я...засиділася.  Уже    напевно  північ,  не  подзвонив.  Та  нічого,  я  звикла  чекати.  Коханий  відчуваю,    в  тебе  все  добре,    надіюсь  завтра  передзвониш.
   Озирнувшись  навкруги,  встала  з  стільця.  На  столі    старий    годинник,  стрілки  показували  рівно  дванадцяту  годину.  Поруч  стоїть    старенька  бабусина  диво    -  скринька….    руки  самі  потягнулися  до  неї.  Від  неї  ніби  віяло  теплом,  наринули  спогади,  як  удвох  відкривали  скриньку.    З  задоволенням    слухали  мелодію,  з  блиском    у    очах  спостерігали  за  балериною,  яка  весь  час  невпинно  виконувала  танець.  Як    тепло  їй  було  в  обіймах  коханого.  А  він  то  закривав,  то  відкривав    диво  -  скриньку,  з  облич  не  сходила  усмішка,  обоє  збуджені,  веселі.
   Злегка  долонею  провела  по  кришці  скриньки,  поставила  на  стіл.
 -Ні,  без  тебе    не  буду  відкривати,  приїдеш,  тоді  вдвох  потішимося,  як  колись.  Стиснуло  в  горлі  -  Ой  -  ой,  тільки  б  не  просльозитися,  я  ж  обіцяла….
     Погасло  світло…  вона  лежала  в  ліжку.  Кілька  раз  з  боку  на  бік  перевернулася,
 -  Треба  заснути!  
     Тихий  шепіт    молитви  тонув    у  кожному  куточку  кімнати.    Перехрестилася.
Злипалися  повіки,  засинавши    прошепотіла,
 -Я  знаю  любий,Україну  не  зламати…
Все  буде  добре,  я    навчилася  чекати.

                                                                                                                                                         Січень  2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972538
дата надходження 01.02.2023
дата закладки 01.02.2023

majra

А до весни рукою вже подати

А  до  весни  рукою  вже  подати,
Біжить  з  гори  розпатлана  зима.
Їй  хочеться    сліди  позамітати,
Лютує,  злиться,  але  все  дарма.

А  день  росте!  і  ніч  щораз  маліє,
І  час,  як  вітер  ,  все  кудись  летить.
У  серці  тепло  світиться  надія  -
Дай  Боже,  й  цю  межу  переступить...

Хай  буде  сніжно,  лагідно  і  тихо,
Хай  буде  сонце,  небо  і  краса!
Хай  відведуть  від  України  лихо
У  лютому  назавжди  небеса!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972488
дата надходження 31.01.2023
дата закладки 01.02.2023

Ніна Незламна

Жабка і комар ( дит)

   Ставочок  ряска  сповива,
Лунають  звуки  ква-ква–  ква,
З  травички  жабка...  поспіша,
У  воду  проситься  душа.

Плиг  сміливо  та  й  плиг,  шубовсть!
Ой  -  ой  ударилась,  об  щось,
Враз  комарика  уздріла,
Ква-  ква  –  глянь,  ледь  не  зомліла.

В  хитрих  очах,  мигтять  зірки,
Пускає  мильні  бульбашки.
Я  ж  не  позбудуся  мети,
-Ану  сюди!  Давай  лети!

А  комарик  пам’ятає,
Чого  татко  іх  навчає,
Відлетів  й  пищить  –  Купайся,
На  обід  не  сподівайся!


                                               2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972469
дата надходження 31.01.2023
дата закладки 01.02.2023

Lana P.

ЧОМУ СУМУЮТЬ ОСТРОВИ?

Чому  сумують  острови,
Коли  пірнає  в  море  сонце?
Здіймає  небо  корогви,
Величний  місяць  охоронцем
На  землю  щириться  -  ще  б  пак!  
Де  ще  знайти  таку  вродливу?
Розкішні  хвилі  з  пляжем  в  такт
Народжують  мелодій  зливу.
Чому  сумують  острови?    -
Обперезалися  човнами.
І  тільки  зорі  там,  де  Ви
Не  сплять  солодкими  ночами.          29.01.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972324
дата надходження 29.01.2023
дата закладки 30.01.2023

Наталі Косенко - Пурик

Зворушлива краса

Цвіте  калина  мила  під  вікном,
В  розкішнім  квіті  віти  розпустила,
Вона  красою,  зва́бливим  теплом
Серця  і  душі  наші  підкорила

І  від  краси  не  відвести  очей,
Чарує  ніжно,  ніби  промінь  сонця
І  навіть  в  вирі  стомлених  ночей
Вся  феєричність  лине  до  віконця

Заполонила  чарами  весь  світ,
У  них  тендітність  милої  природи
І  аромат  п'янить  вже  безліч  літ,
Несе  до  серця  справжню  насолоду

Як  Україна,  як  свята  земля,
Чи  мова  філігранна  і  розкішна,
З  колиски  в  ній  зароджене  життя,
Тому  краса  зворушлива  та  вічна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972246
дата надходження 29.01.2023
дата закладки 29.01.2023

Lana P.

ВЕРЕСОВЕ ПОЛЕ

Вересове  поле.
Йдуть  переговори
Бджілок  медоносних
І  гучних  джмелів.

Тут  стерня  не  коле  -
Квітнуть  видноколи.
В  літніх  чарах,  млосних,
Небокрай  умлів.  

Вересова  доле,
Відверни  нам  горе
Воєн  смертоносних  -
Ріднокрай  щоб  цвів!              
           
 

***
У  кожному  столітті  -  свій  фашист,
Сусідський  випав  нам  рашист.


*моя  світлина  10.09.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972302
дата надходження 29.01.2023
дата закладки 29.01.2023

Ганна Верес

Нема святого (З щоденника війни)

Війна,  на  жаль,  подія  світова,
І  попри  все,  свої  має  закони.
Які  знайти  про  росіян  слова,
Що  служать  лиш  царю  і  більш  нікому.
Вже  болем  нелюдським  болить  душа:
–За  що  людей  невинних  стільки  вбили?
Чи  в  пекло  ваші  душі  так  спішать?
Вся  ж  Україна  у  хрестах,  могилах…
Коли  ж  ви  перестали  буть  людьми,
Якщо  воюєте  й  з…  могилами,  й  хрестами?
Як  жити  могли  поряд  з  вами  ми?
Та  і  чи  прийде  розум  ваш  до  тями?
Думок  –  вагон:  нема  святого  в  них,
І  людяність  згубили,  й  все,  що  можна.
Не  для  добробуту  усе  в  них  –  для  війни.
Не  знають,  як  це  вільно  жить,  заможно.
І  почуття  двояке  обійма:
Залишать  що  у  спадок  своїм  дітям?
Невже  народ  навіки  задрімав,
Зайнявши  місце  вигнанця  у  світі?
Дивуюся,  еліта  його  де,
Що  мала  би  вершити  його  долю,
І  чи  дорогу  розвитку  знайде?
Й  коли  це  буде,  навіть  невідомо!
27.01.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972299
дата надходження 29.01.2023
дата закладки 29.01.2023

Шостацька Людмила

ПАМ'ЯТЬ ПРО КРУТИ

Коли  кровоточать  нам  душі,  мов  рани  –
Ще  грають  в  наперстки  чинуші  та  храми*.
Нехай  помовчать  вороги  та  манкурти,
Коли  Україна  говорить  про  Крути!
Де  бились  й  вмирали  юнці  із  безсмертя
І  жоден  із  них  не  боявся  померти.
Де  падали  в  сніг  мурав’ї**  та  Герої,
І  було  замало  в  них  сили  та  зброї.
Зупинений  ворог  і  мир  Берестейський  –
Сюжет  не  казковий  і  геть  не  біблейський  
Нехай  помовчать  вороги  та  манкурти,
Коли  Україна  говорить  про  Крути!

*ворожі
**підлеглі  червоного  командира  Муравйова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972287
дата надходження 29.01.2023
дата закладки 29.01.2023

Ніна Незламна

Зима… сніг і мороз…

Мороз  і  сніг,  сковані  дахи  хатин,
Шовкові  пледи  виграють  на  сонці,
Зимі  не  треба  забагато  причин,
Раптовий  холод    і  всміхнеться  сонце.

Промінь  мінливий,  тріпочуть  блиски,
Якийсь  час,  виграють    так  веселково,
Купочки  снігу…  ніби  після  праски,
Малим  айсбергом,  стануть  випадково.

І  ніч  чаклунка  позве  в  гості  зорі,
 Дахи  засяють  ніби  феєрверки,
 Денні  сльозини  …бурульки  прозорі,
За  мить  застигли,  в  жорстокій  покорі.

Ранковий  вітер,  з  лихвою  ніс  тепло,
То  ніби  звідкись,  вирвався  на  волю,
Жабо  біленьке,  з  усіх  дахів  стекло,
Деінде  сніг    і  земля  вбирали  воду.

                                                       11.01.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972282
дата надходження 29.01.2023
дата закладки 29.01.2023

Lumen74

Ти - моє небо, синь блакитна.

Мене  це    більше  не  хвилює,  
мене  хвилюєш  ти...
В  повітрі  я  тобі  малюю
це  небо  і  зірки.
І  муза  думкою  керує,
передає  привіт!
Вона  тебе  мені  дарує,
ти  -  мій  вишневий  цвіт.
Ти  -  моє  небо,  синь  блакитна,
ти  -  сонце  і  поля!
Моє  кохання  непохитне,
МОЯ,  МОЯ,  ЗЕМЛЯ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972254
дата надходження 29.01.2023
дата закладки 29.01.2023

majra

Я напишу тобі листа

Я  напишу  тобі  листа,
Мій  Ангеле  золотокрилий!
Десь  там  ракета  проліта,
Допоможи,  щоб  скорше  збили.

Кинь  блискавицю,  і  крилом
Закрий  і  маму,  і  дитину.
І  Божим  осіни  перстом
Мою  прекрасну  Україну.

Маленька  свічечка  горить,
У  довгі  і  холодні  ночі.
І  Ангел  поруч,  він  не  спить,
Між  зір  його  недремні  очі.

...Маленька  мрія  вироста,
Над  світом  тиша  запанує...
...  Я  Ангелу  пишу  листа,
 Я  знаю,  вірю  -  він  існує!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971631
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 22.01.2023

Lana P.

КЛЮЧОВІ СЛОВА…

Забрала  осінь  в  нас  права
в  небесному  пунктирі  -
і  Ваші  ключові  слова
зірвалися  у  вирій.

Пташками  полетіли  ввись.
Відчули,  мабуть,  втому?
Чи  повернуться,  як  колись,
крилатими,  додому?              
                   
Я  не  втрачатиму  надій  -
весна  не  за  горами  -
на  острові  Солодких  Мрій
розніжу  їх  віршами.                                                  19.01.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971522
дата надходження 20.01.2023
дата закладки 21.01.2023

Ганна Верес

Воїн сьогодення

Він  кілька  літ  землі  боронить  волю,
Пройшов  і  кола  пекла.  Й  не  одно.
Вірив  у  себе,  в  Господа  і  в  долю
І  не  один  зустрів  «Армагеддон».
Не  одного  утратив  побратима,
З  яким  ділив  усе  напополам.
Дороги  ті  в  вогні  були  крутими,
І  кожна  кров’ю  воїнів  «цвіла».

Він  смерті  заглядав  не  раз  ув  очі,
Коли  подався  на  війну  в  Донбас,
Не  спав  тоді  і  по  чотири  ночі,
Бо  кликала  за  волю  боротьба.
Саме  такий  він  –  воїн  сьогодення,
Що  не  шука  собі  альтернатив:
Хоробрий  у  бою  й  житті  буденнім,
Життям  за  мир  готовий  заплатить.
16.01.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971494
дата надходження 20.01.2023
дата закладки 21.01.2023

Н-А-Д-І-Я

А ПОКИ СНІГ МЕТЕ, МЕТЕ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wt4V8mKxlp8[/youtube]

Коли  розтануть  ці  сніги,
Весна  нова  знов  розцвіте,
Я  не  знайду  твої  сліди,
Лиш  спомин  теплий  обійме.
 
Та  то  лиш  буде  на  хвилинку,
Кохання  цвіт  уже  упав.
Лиш  залишилася  стеблинка,
Що  вітер  ніжно  ще  торкав.

Чому  жалів  її  -  не  знаю,
Він  мріяв  -  знову  розцвіте?
Це  я  так  думаю,  гадаю...
Зима,  а  поки  сніг  мете,
                                               мете...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971466
дата надходження 20.01.2023
дата закладки 21.01.2023

Любов Вишневецька

Розтане лихо!

Стояла  жінка  край  дороги...
щось  шепотіла...
Зверталась  в  розпачі  до  Бога...
-  Від  горя  біла!

Звірячий  подих  із  Росії
стелився  раєм!..
-  Погибель  людям  триклятий  сіяв!
У  ріднім  краї...

Молилась  жінка  край  дороги...
просила  Бога...
-  Хай  захистить,  дасть  допомоги!..
Хай  зникне  ворог!

Холодний  вітер  дув  їй  в  спину...
здирав  надію...
Та  мила  серцем...  без  упину...
усе  молила...

-  Матусю,  знай:  все  буде  добре!..
Господь  поможе...
Усіх  він  бісів  переборе!
Все,  що  вороже...

Не  може  зло  ось  так  палати
катам  на  втіху!..
Не  може  в  горі  мерти  мати...
Розтане  лихо!

Зігріє  сонце  усі  серденька
в  твоїй  країні!
І  будеш  ти  –  щаслива  ненька...
стрічати  сина...

                                                             19.01.2023  р.

Фото  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971426
дата надходження 19.01.2023
дата закладки 20.01.2023

Ганна Верес

Чудеса

Йому  було  тільки…  двадцять…
Ба,  стукнуло  двадцять  літ.
Він  планів  не  мав  здаваться,
А  чи  залишать  цей  світ.
Свій  вибір  зробила  доля…
Мо’,  право  мала  на  це…
Нікому  і  невідома,
Ішла  поряд  із  бійцем.
А  він,  молодий  і  дужий…
В  очах  –  небес  глибина.
Не  міг  бути,  бач,  байдужим,
Коли  почалась  війна.
Мов  діва,  сором’язливий,
Та  подумки  цілував
Ту,  з  ким  хотів  буть  щасливим,
Носив  у  собі  слова,
В  яких  все-усе  вмістилось:
І  мрії,  і  почуття,
Щоб  сонцем  очі  світились
В  обох  їх  усе  життя.
Але  ж  втрапив  у  полон  він  –
На  розстріл  тепер  ведуть…
Й  думки  його  мучать  знову:
Останній  це  мій  редут.
Тож  мушу  вибір  зробити:
Якщо  не  я,  то  –  мене…
Не  хтілося  бути  вбитим.
Пекло  його,  мов  вогнем.
Й  зібравши  і  сили,  й  волю,
В  нерівний  кинувся  бій,
Хоч  наскрізь  прошитий  болем,
Був  левом  у  боротьбі.
Мов  тигри  два,  так  два  тіла
Сплелись  в  роковім  бою.
Обидва  й  жити  хотіли,
Й  мав  правду  кожен  свою.
Він  не  пам’ятав  фіналу,
Бо  оволоділа  злість.
А  постріл  як  пролунає,
То  мозок  осяє  вість:
Таки  ж  переміг  ординця
(Повірив  у  чудеса),
На  кров  чужу  подивився…
Подякував  небесам.
10.01.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971418
дата надходження 19.01.2023
дата закладки 20.01.2023

Амадей

ЗНОВ ЦВІТЕ ВЕСНА В ДУШІ МОЇЙ

В  серці  знов  буяють  весни,
Знову  почуття  воскресли,
Знов  в  душі  співають  солов*ї,
Я  зустрів  мою  кохану,
Знову  я  від  щастя  п*яний,
Я  любуюсь  личеньком  її.

Серце    радісно  співає,
В  світі  більш  таких  немає,
З  чим  зрівнять  ці  почуття  мої?
Ну  хіба  що  з  Божим  Раєм,
Де  усе  цвіте,  буяє,
Де  співають  лунко  солов*ї.

Пригорнуся  я  до  неї,
До  коханої  своєї,
Розцілую  устонька  її,
Знов  збулось  моє  бажання,
Поруч  знов  моя  кохана,
Знов  цвіте  весна  в  душі  моїй.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971416
дата надходження 19.01.2023
дата закладки 20.01.2023

Мирослав Вересюк

ТОЙ ВОРОГ, ЩО В МОСКОВІЇ, НА ФРОНТІ

Той  ворог,  що  в  Московії,  на  фронті,
Відомий  нам  і  він  нас  не  страшить.  
Страшніше  на  про  владнім  горизонті
Удар  зненацька  в  спину  получить.

А  с*к  таких  у  владі  ще  чимало,
Та,  що  дивує,  після  викриття,
Їх  за  кордон  вже  стільки  повтікало,
Без  суду,    покарання,    каяття!

Їх  випускають  крізь  «дірки»  в  кордоні,
Лишають  громадянства  напоказ,
Ворон  око  не  виклює  вороні,
Інакше  ті  здадуть  усіх  нараз.  

Але  отой,  хто  цей  процес  курує,
Його  ми  добре  знаємо  ім’я.
Нехай  тремтить,  хай  бачить  і  хай  чує,  -  
Йому  втекти  не  вдасться  ні….

15.  01.  2023  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971098
дата надходження 16.01.2023
дата закладки 16.01.2023

Ганна Верес

Чи відчують вину?

Вчорашній  день  мав  бути  теж  святковим.
Щедрівками  дзвеніла  ще  земля,
Та  віншування  й  молитви  ранкові
Ракети  перервали  нам  з  Кремля.
Столиця  чорним  димом  задиміла,
Вогонь  змагався  з  струменем  води,
Далекий  Львів  і  Ріг  Кривий  тремтіли,
В  обійми  втрапивши  ракетної  біди.
«Зачервоніла»  всенька  Україна,
Заголосиди  діти  й  матері  –
Дев’ятиповерхівка  загорілась
У  непохитному  і  гордому  Дніпрі.
Не  знали  ще  жорстокості  такої
Ані  планета  наша,  ані  ми.
Невже  це  світ  лиш  трохи  непокоїть,
Що  люди  перестали  буть  людьми?
Завмерли  в  Рашці  гени  українські,
Хоч  мали  б  зупинити  цю  війну,
За  волю  встати  теж  мільйонним  військом.
Та  чи  відчують  у  собі  вину?
15.01.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971084
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 16.01.2023

Lana P.

НАШ ЧАСОЛІТ…

Напнуло  небо  тятиву,
За  стріли  -  зорі
Мережать  сяйвами  траву,
А  Ви  в  дозорі

Чекаєте  на  мій  приліт  -
В  мовчанні  сила?
Надуманий  наш  часоліт
Здіймає  крила.

Безмірні  всесвіту  мости
в  таємних  знаках
Переплітають  два  світи,
У  зодіаках.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971079
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 16.01.2023

Зоя Журавка

Сила кохання

Він  такий  молодий,  а  чоло  посивіло.
Вона  ж  біла  голубка  земної  краси.
Він  красивий  і  сильний,  та  зранене  тіло.
Вона  ж  сяйво  зорі  і  проміння  весни.
Зібрав  тіло  в  кулак,  йде  дорогами  долі,
Бо  він  мужньо  несе  свій  життєвий  тягар.
А  вона  ж  наче  сонце  і  вогник  любові,
Її  ніжність  -  то  небо,  серпанок  із  хмар.
Приспів:
Серця  свої  коханням  обігріли,
У  щасті  разом  літо  і  зима.
Хай  за  вікном  сніги  лягають  білі,
А  поміж  них  заквітчана  весна.
Тепер  тече  у  даль  ріка  любові,
Джерельні  їх  і  чисті  почуття.
Кохання    -  те  у  музиці  і  в  слові
І  житиме  до  віку  у  серцях.

А  в  руках  його  сила,  яка  їх  тримає,  
Його  плечі  -  броня,  вона  завжди  за  ним.
Її  віра  і  вірність  обох  окриляє,
Він  для  неї  зумів  повернутись  живим.
Поміж  куль  у  диму  зігрівало  кохання,
І  думками  до  неї  на  крилах  летів.
Це  для  нього  виходила  в  ніч  зірка  рання,
А  він  місяцем  в  небі  для  неї  світив.

Автор  Зоя  Журавка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971072
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 16.01.2023

Тетяна Горобець (MERSEDES)

ЗАЧАРОВАНИЙ ПОГЛЯД

Тепла  кава  в  моїй  філіжанці,
За  вікном  хазяйнує  зима.
В  білосніжній  своїй  вишиванці,
Зачарований  погляд  трима.

Яж  дивлюся  на  неї  із  сумом,
Бо  про  тебе  мої  всі  думки.
Сніг  мете,  заміта  нерозумно,
Всі  дороги  в  снігу  і  стежки.

Уявляю  твій  погляд,  усмішку
І  волошкове  поле  в  очах.
Доторкнутися  хочу  так  нишком,
До  твого  мій  коханий  плеча...

Може  й  ти  п*єш  десь  каву  самотньо,
Споглядаючи  зиму  в  вікні.
І  мій  образ  до  тебе  сьогодні,
На  хвилиночку  прийде  у  сні.

Мій  коханий  я  знаю,  я  знаю,
Перепон  не  несе  нам  зима.
Я  тебе  милий  мій  обіймаю,
Наближаючи  весну  сповна...

Заквітує  вона  буйним  цвітом,
Заспіває  у  серці  любов.
Полетить  ніжна  пісня  над  світом,
Ми  з  тобою  зустрінемось  знов.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971054
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 16.01.2023

Амадей

Я Б ВСЕ ВІДДАВ ЗА ТУ ЧАРІВНУ НІЧ

Мені  б  побуть  з  тобою  одну  ніч,
Одну  лиш  ніч  і  більш  мені  не  треба,
Віддав  би  навіть  голову  я  з  пліч,
Лише  б  ту  ніч  послало  мені  Небо.

Мені  б  побуть  з  тобою  одну  ніч,
Зігріть  тебе  всім  серцем  і  душею,
Зі  свічами  вечеря,  чи  без  свіч,
І  відчувать  тебе  всю  ніч  моєю.

Мені  б  побуть  з  тобою  одну  ніч,
Я  в  Бога  зараз  не  благаю  більше,
Я  б  все  віддав,  за  ту  єдину  ніч,
Щоби  обожествлять  тебе  у    віршах
Я  б  все  віддав  за  ту  чарівну  ніч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971052
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 16.01.2023

Ганна Верес

Чому війна не названа війною?

Чому  війна  не  названа  війною  –
Питання  мене  мучить  це  роки.
Чому  в  Росії  править  параноїк?
Чому  так  є  й  чи  буде  так  роки?
Давно  хворобу  треба  лікувати.
Чому  ж  так  довго  зволікає  світ?
Чи  не  було  кого  коронувати,
Що  став  прокляттям  Путін  для  століть?
І  боляче  мій  мозок  думи  крають,
Як  же  міг  помилитись  так  народ?
І  хто  оце  створіння  покарає,
Чи  є  такий  у  Рашці  патріот?
8.01.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970730
дата надходження 11.01.2023
дата закладки 12.01.2023

Леонід Луговий

Над містами - шахіди…

Над  містами  -  шахіди,
А  у  полі  -  стволи...
Правлять  балом  сусіди,
Що  Христа  продали.

Вже  давно  в  Україні
Не  бувало  месій.
Тягнуть  сутінки  сині  
Свій  кривавий  сувій.

Продаються  у  Січі
Всі  чесноти  в  бариг.
Янкель  витріщив  вічі
З  блиском  золота  в  них.

Кожен  злодій  торгує,
Промишляє  добром;
Від  мандатів  до  збруї  -
Все  купляють  кругом.

Зріє  попит  торговий  -
І  на  східний  базар
З  крамом  виставий  злодій
Україну-товар.

Рекламують  бігборди
Проституток-вовків.
На  мундири  і  морди
Дух  Іуди  насів.

Позабулося  ніби,
Як  на  древній  Русі
Зустрічали  із  хлібом
Європейців  князі.

Сяяв  золотом  Київ
З  придніпровських  висот.
До  Собору  Софії
Йшов  по  площі  народ.

І  картограф,  у  Відні,  -
Не  московську  якусь  -
В  пів-Європи  відмітив
Нашу  Київську  Русь.

Все  в  минулому  нині  -
І  звертання  на  ви...
Прижились  в  Україні
Дикі  свині  з  москви.

Носить  запах  повітря
Перегару  і  бліх.
Виміряється  в  літрах,
Що  украсти  хто  встиг.

Фунти,  долари,  гривні  -
І  смотрящі  кругом...
А  за  пультами  півні
Тиснуть  кнопки  крилом.

Натягнулись  обличчя
Кокаїном  сирим.
Самозванці  на  Січі,
Над  країною  -  дим...

Все  в  окопі  відомо
Українцям-бійцям.
Є  в  москви  хромосоми,
Не  передані  нам.

Зона  впливу  росії  -
Рай  злодіям  земним.
Там  чортівський  месія,
І  опричники  з  ним...

Там  злодієм  в  законі
Править  наркобарон.
А  боєць  у  патронник
Заганяє  патрон.

Крім  БК,  що  по  штату,
Є  в  стрілка  ще  один  -
Набивають  солдати
Запасний  магазин.

Не  їдять  в  Україні,
Що  розкладено  вже.
Снайпер  дивиться  в  сині
Морди  ОПЗЖ.

Не  в  брудних  кулуарах
Здобували  ми  хист.
Башту,  з  судженим  в  парі,
Крутить  жінка-танкіст.

Тут  не  світить  свиноті,
По  розкладам  стальним.
Танк  пройде  по  болоту,
БМПешка  -  за  ним.

Вийдуть  маршем  бригади,
Де  сидять  неспроста
За  кремлівським  фасадом
Продававші  Христа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970714
дата надходження 11.01.2023
дата закладки 12.01.2023

Олекса Удайко

ПОКРИТКА ЧИ ПОВІЯ

       [i]Вражає  сказане  бедумно....  
       Та  суть  -  одна!
       Стає  до  того  гірко  й    сумно,
       бо  це  ВОНА...
       Воеа,  вона
       во-на!..[/i][youtube]https://youtu.be/9ICZ_LCkKDY[/youtube]
[i][b][color="#0e547d"][color="#04665b"]Яких  метафор  лиш  нема  у  творах,
епітетів…  про    Неньку    як  таку!
І  хай  би  то  творив  заклятий  ворог,
а  то  ж  –  в  митців  й  поетів    у  смаку.

Комусь  вона  постала  мов  повія,
то  покриткою    Неньку  обізвуть…
яким  зерном  ти  лан  свій  раз  засіяв,  
такою  й  буде  вигра  –  жнив’я  суть.

В  повій  нащадки  скніють    байстрюками,
у  покритки  світ  знудить  сиротюк…
І  ва́лять  з-за    кордону    з  матюками,
хоч  жоден  недоречний  тут  матюк.

Вкраїна  ж…  Ненька,  як  осідла  квочка!
Ростить  собі…  і  доньок,  і  синів.
Й  нема  у  неї  доньки  чи  синочка,    
яким  би  не  дарила  віщих  снів.

Відтак    й  хистять…  належно  рідну  землю,
а  Неньку  берегинею  зовуть.  
Кладуть  за  неї  тіло  –  душ  оселю,
“братву”  чужу  проводять  в  світлу  путь…

Тож  ще  відродяться    задля  харизми  
метафори  й  епітети    часів,
де  сло̀ва  не  знайдеться  для  корзини,
які  б  шаблі̀  хто  в  піхвах  не  носив!

Бо  гряне  час  –  й  настане  Перемога,
і  хлюпне  через  край    нове    життя.
А  в  серці,  що  не  втратило  ще  Бога,
проквилить  
                                                         запізніле  каяття…[/color][/color]
[/b]
10.01.2023
________
*У  творі  немає  конкретних  героїв
   чи  антигероїв,  спостереження  
   автора    подаються    узагальнено.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970480
дата надходження 08.01.2023
дата закладки 12.01.2023

Ганна Верес

Якщо слово – багнет

Поетами  стають  лиш  вільні  душі,
Яким  болить  завжди  усіх  біда.
В  цім  сутність  їхня  –  бути  небайдужим,
Уміти  і  в  майбутнє  заглядать.
Поет  –  це  той,  хто  дбає  не  про  славу,
Хто  слово  перетворює  в  багнет,
Коли  потрібно  боронить  державу.
Саме  такий  поет  має  портрет.
Поет  –  це  той,  хто  щире  серце  має,
Здатен  ділитись  мудрістю  й  теплом,
Й  хоч  болем  його  навпіл  розтинає,
Готовий  вийти  на  дуель  зі  злом!
Поет  –  це  той,  у  кім  душа  чутлива
До  бід  народу,  як  до  власних  бід,
І  почувається  саме  тоді  щасливим,
Коли  йому  він  служить  –  не  собі!
19.12.2022.  
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968834
дата надходження 20.12.2022
дата закладки 21.12.2022

Любов Іванова

РОМАНТИКА

[b][i][color="#071fba"]Романтика...  романтика,    всі  її  бажають
І  живуть  без  настрою,  як  її  не  мають.
Я  рішила  цей  пробіл  заповнити  врешті
Побувать  в  романтиці  у  її  арешті.

Придбала  я  свічечки    з  ароматом  хвої,
Щоб  могли    в  романтиці  купатись  обоє.
Ниньки  ж  саме  п"ятниця,  завтра-  відпочинок,
Заходить  супруг  у    дім  і  веде  очима...

Що    свічки  у  нас  горять,  визвало  в  тривогу,
Стоїть  в  дверях  хреститься  і  молиться  Богу.
 Після  слів:  "Ой,  Боже  ж  мій!!,  -  розродився  в  перлах,
А  свічки  у  нас  чому?  Невже  теща  вмерла  ?"[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968869
дата надходження 21.12.2022
дата закладки 21.12.2022

Валентина Ланевич

Білі чаплі

Білі  чаплі  в  зимовому  небі,
Білим  привидом  жаху  війни,
Десь  летять  все,  на  Захід,  далебі,
Розбиваючи  тишу  крильми.

А  під  ними  сувій  білосніжний,
Заскорублий  від  крапель  дощу.
Скляний  спокій,  що  крихкий  та  ніжний,
Наче  розсип  зі  сліз  від  жалю.

Плачуть  душі  загублені  слізно,
Розливаючи  щем  по  землі.
Білі  ж  чаплі  летять,  вірогідно,
Що  притулок  ще  знайдуть  собі.

Проводжала  тривожно  очима:
"Не  втрачайте  надії,  летіть!
Хоч  чималий  вже  путь  за  плечима,
Зберіть  сили  останні,  живіть!"

21.12.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968900
дата надходження 21.12.2022
дата закладки 21.12.2022

Ганна Верес

Загадка життя

Літа  у  сивих  кучерях  давно,
А  мрії  не  здаються  –  молодіють.
Чи  то  осіннє  діє  так  вино,
Що  не  дає  губитися  надіям!?
Цю  загадку  життя  –  не  розгадать,
Адже  вона  –  то  для  думок  забава,
Що  не  дає  розслабитись-ридать,
Душевний  біль  старається  розбавить.
І  хоч  літА  свій  мають  календар
Із  бід  і  свят,  боятися  не  варто.
Ну,  й  що,  що  осінь  в  душу  загляда  –
Надії  в  серці  пломеніє  ватра.
30.08.2022.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968906
дата надходження 21.12.2022
дата закладки 21.12.2022

Любов Вишневецька

Мысли, будто облака…

Мысли,  будто  облака...
мчатся  бесконечно...
Вспомнилось,  как  завлекал
миленький  сердечко...

Счастье  даже  средь  дождя
чувствовали  вместе!..
-  Что  случилось  погодя,
Господи  небесный?!

Вдруг  разлуки  холодок
плоть  сдавил  клешнею...
-  Вдаль  умчался  мой  дружок!..
Стал  моей  бедою...

Как  рассыпать  горечь  мук
сердцем  обгорелым?!
Потемнело  все  вокруг...
боль  пронзила  тело...

Не  оставил  и  следа...
-  Больше  он  не  любит...
Потерялись  навсегда...
Разбежались  судьбы...

Солнца  нет...  лишь  облака...
будто  бы  кольчуга!..
-  Помечтаю  я  пока...
пленница  недуга...

                                               11.12.2022  г.

Художник  Андре  Кон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968150
дата надходження 12.12.2022
дата закладки 13.12.2022

Ганна Верес

Струна кохання

Коли  весна  загляне  в  твою  душу
І  збудить  там  незайману  струну,
Ти,  попри  все,  мовчать  її  не  змушуй,
Не  дивлячись  на  вік  чи  на  війну.
Дай  волю  їй  для  пізнього  звучання,
Торкнувшись  її  серденьком  своїм,
Най  заспіва,  зчарована  коханням.
Так  весни  зустрічають  солов’ї.
Кохання  й  весни…  Їх  не  розділити…
Така  вже  їх  порода  непроста,
Ніхто  його  не  може  зупинити,
Коли  воно  у  серці  пророста.
25.11.2022.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968149
дата надходження 12.12.2022
дата закладки 13.12.2022

Амадей

ЯК ТІЛЬКИ ВІЙНА ЗАКІНЧИТЬСЯ

Як  тільки  війна  закінчИться,
І  мир  довгожданий  прийде,
Спіймаємо  разом  жар-птицю,
Ми  щастя  сімейне  знайдем.

І  будуть  нам  зорі  всміхатись,
І  в  серці  співать  солов*ї,
Щодня  і  щоночі  я  буду,
Вуста  цілувати  твої.

Як  тільки  війна  закінчИться,
Ми  будемо  жить,  як  в  Раю,
А  зараз  йду  з  ворогом  битись,
За  неньку-Вкраїну  мою,

Як  тільки  війна  закінчИться,
Прийду  я  на  рідний  поріг,
Я  Господу  буду  молиться,
Що  Він,  наше  щастя  зберіг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968183
дата надходження 13.12.2022
дата закладки 13.12.2022

Леонид Жмурко

а iнакше навiщо усе…

-----------------------------------------------------
а  інакше  навіщо  усе...  ’
(по  спілкуванню  в  інеті)
~
Знов  без  світла  й  тепла,  та  даремно,
не  турбуйся,  не  важко  мені,
не  боюсь  вже  давно,  коли  темно...
Жаль  лиш  квіти  пропали  в  вікні:
~
приморозило  душу  віоли,
не  мою,  шепіт  твій  зігріває:
«Ти  моя,  і  нікому,  ніколи...
Бо  ж  інакше  життя  сенс  втрачає».
Ти  не  кажеш,  та  чую  я  серцем
про  багнюку  окопну,  про  втому...
Я  прохаю  Його:  змилосердься!
Хай  повернеться  з  фронту  додому.
Я  тебе  дочекаюсь,  ти  чуєш?!.
Попри  всі  негаразди  й  тривоги,
двісті  діб  за  Вкраїну  воюєш,
за  твої  я  молюся  дороги,
за  твої  дні  та  ночі  молюся,
за  твоїх  посестер  й  побратимів.
Я  прохати  святих  не  втомлюся,
щоб  усіх  дочекались  родини.
~
В  нас  тривога  та  обстріли  знову;
призвичаїлась,  милий.  Пусте...
Пам’ятай  «повертайся»  умову,
а  інакше  навіщо  усе?
.
Леонiд  Жмурко,
збiрка  ЛIРИКА  З  ПРИСМАКОМ  ПОРОХУ,  2016-2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967712
дата надходження 08.12.2022
дата закладки 08.12.2022

Амадей

Скільки сала дурно з"їв й до кінця не засадив (жартівлива пісня)

Баба  діду  докоряла,  що  він  переводить  сало,
Що  весь  день  дід  сало  їв,  й  до  кінця  не  засадив,
Що  весь  день  дід  сало  їв,  й  до  кінця  не  засадив.

Міг  би  каже  засадить,  потім  їсти  сало,
Так  до  ранку  баба  діду  поспать  не  давала,
Так  до  ранку  баба  діду  поспать  не  давала.

Краще  б  ти  був  засадив,  а  тоді  їв  сало,
Тоді  б  ти  спокійно  спав,  і  я  би  поспала,
Тоді  б  ти  спокійно  спав,  і  я  би  поспала.

Ти  ж  лиш  знаєш  -  вночі  спать,  а  вдень  їсти  сало,
Так  до  ранку  дід  і  баба  навіть  не  дрімали,
Так  до  ранку  дід  і  баба  навіть  не  дрімали.

Встав  раненько,  засадив...скільки  того  діла...
По  картоплі  гарбузами,  як  баба  хотіла,
По  картоплі  гарбузами,  як  баба  хотіла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967426
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 08.12.2022

Амадей

Я УВІЙШОВ ДО НЕЇ НА СВІТАНКУ

Я  увійшов  до  Неї  на  світанку,
Вона  лежала  так,  немов  богиня,
І  так  мені  схотілось...  мов  востаннє,
Розцілувать  Її,  мою  єдину.

Торкнутися  вустами  її  тіла,
Погладить  Її  шовкове  волосся,
Над  Нею  я  схилився...  так  несміло,
Вона  всміхнулась  (чи  мені  здалося)?

Я  доторкнувсь  вустами  Її  тіла,
У  грудях  серце  радісно  забилось,
Подарував  цілунок  Їй  несміло,
На  жаль  це  все...  вві  сні  мені  приснилось.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967665
дата надходження 07.12.2022
дата закладки 08.12.2022

Ніна Незламна

Мороз суворий, ніби привид

                             Написати  вірш  надихнули  
                           дві  строчки  Міли  Перлини
"  Гаряче  серце"

***
Троянду...  мороз  скував  у  лід
Обпік  холодним  поцілунком
І  іній,  злегка  припав  услід
Сповив    сивеньким  візерунком

Мороз  суворий,    ніби  привид
Вночі  підкрався,  так  нежданно
То  це  ж  зима,  він  знайшов  привід
 Виконав    дійство    притаманно

 На  все  свій  час  господарюють
Удвох...    з  зимою  йдуть  під  ручку
А  навкруги  жваво  танцюють
Сніжинки,  перечать  сонечку

 Злегка  виблискують,  іскряться
В  таночку  дружні,  білосніжні
На  якусь  мить  зазолотяться
Мов  діаманти,  дивовижні

 Враз  вітерець  мовляє  тихо  
Хмаринки…  досипте  іще  снігу
Троянда  спить,  не  треба  лиха
Зігріється,  матиме  втіху.

             07.12.2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967661
дата надходження 07.12.2022
дата закладки 08.12.2022

oreol

Цифрові вірші

(читати  вголос  та  виразно!)

Пушкін
17  30  48
140  10  01
126  138
140  3  501

«Я  к  вам  пишу  —  чего  же  боле?

Что  я  могу  еще  сказать?

Теперь,  я  знаю,  в  вашей  воле

Меня  презреньем  наказать…»

Наступний  вірш  відгадати  не  складно.  Неймовірно,  наскільки  точно  автор  вирахував  рими!

511  16

5  20  337

712  19

2000047

3  1512

16025

11  0  3  15

100006  0  2  3







Здогадалися?  Це  вірш  «Я  помню  чудное  мгновенье»  Олександра  Пушкіна.

«Я  помню  чудное  мгновенье:

Передо  мной  явилась  ты,

Как  мимолетное  виденье,

Как  гений  чистой  красоты.

В  томленьях  грусти  безнадежной

В  тревогах  шумной  суеты,

Звучал  мне  долго  голос  нежный

И  снились  милые  черты.»

Маяковский
2  46  38  1
116  14  20!
15  14  21
14  0  17

«Я  достаю  из  широких  штанин

Дубликатом  бесценного  груза.

Читайте,завидуйте,  я  —  гражданин

Советского  Союза.»

Єсенін
14  126  14
132  17  43.
16  42...  511
704  83.
170!  16  39
514  700  142
612  349
17  114  02

А  в  цьому  математичному  вірші  зашифрована  пісенька.  Здогадаєшся,  яка?

2  15  42

42  15

37  08  5

20  20  20!

7  14  100  0

2  00  13

37  08  5

20  20  20!



Це  пісня  «Кабы  не  было  зимы»  з  нашого  улюбленого  мультфільму  «Зима  в  Простоквашино».

«Кабы  не  было  зимы

В  городах  и  сёлах,

Никогда  б  не  знали  мы,

Этих  дней  весёлых.

Не  кружила  б  малышня

Возле  снежной  бабы

Не  петляла  бы  лыжня,

Кабы,  кабы,  кабы...»


Веселі:
2  15  42
42  15
37  08  5
20  20  20!
7  14  105
2  00  13
37  08  5
20  20  20!

Сумні:
511  16
5  20  337
712  19
2247

Частушки:
117  117
19  9  5!
117  117
48  35  

https://pustunchik.ua/ua/online-school/math/matematychni-virshi


Якщо  вам  пост  сподобався  в  коментарях  напишіть  свій  власний  цифровий  вірш.  Миру  всім  і  добра!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967578
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 07.12.2022

Світлая (Світлана Пирогова)

Бережи їх, Боже ( до Дня Збройних Сил України)

Бережи  їх,  Боже,  на  важких  дорогах,
У  негоду  сніжну,  в  мокротечу  днів,
Бо  чекають  рідні  в  хаті  й  на  порозі
Мужніх  і  сміливих  дочок  і  синів.

Бережи  їх,  Боже,  від  вітрів  ракетних
І  від  бомб  касетних,  і  від  граду  куль,
Щоб  скоріш  зламати  ворогів  хребетних,
Із  земель  вкраїнських  стерти  в  порох,  в  мул.

Бережи  їх,  Боже,  у  окопах  мерзлих.
Дай  побільше  сили,  витримки  в  боях.
І  підтримуй  духом,  вбережи  від  смерті,
Допомогу  дай  їм,  Перемоги  шлях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967577
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 06.12.2022

Ганна Верес

Зоря

Запізніле  кохання  їм  осяяло  шлях,
Коли  він  і  вона  заблукали  у  буднях.
Вирувала  весна  у  дзвінких  ручаях,
Молоділа  і  кликала  їх  у  майбутнє.
Та  крилата  весна  набирала  розмах,
Напивались  бруньки  найсвіжішого  соку.
Кожен  з  них  це  по-своєму  радо  сприймав,
Але  душі  обох  їх  утратили  спокій.
Випадково  вони  стрілись  і…  обнялись
Там,  де  клен  сиротів.  Кров  бурлила  у  венах…
Споглядала  згори  розтривожена  вись,
Доки  впала  зоря  на  гілля  того  клена.
І  здалося  обом,  що  та  мить  рокова,
Що  ця  стріча  й  зоря  не  були  випадкові…
Потонули  в  цілунку  найніжніші  слова  –
То  зоря  потай  кинула  щастя  підкову.
 20.11.2022.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967521
дата надходження 05.12.2022
дата закладки 06.12.2022

Крилата (Любов Пікас)

Малюк і солдат ЗСУ

Їхала  мама  у  бусі  з  маленьким  синочком.
Збоку  служивий  сидів  -    рядовий  ЗСУ.
Хлопчик  ногами  мотав,  різав  шир  голосочком,
Острах  в  очах  колихав,  як  листочок  росу  .

-  Ну,  й  неспокійне  маля,  -    зауважив  військовий.
-  Крутиться  джмелем,  гуде,  не  затихне  й  на  мить.
-  В  нього  ж  життя  в  час  війни,  як  у  всіх  -  не  казкове,
Бачив    малий,  як  у  небі  ракета  летить,

Як  вона  падає,  дім  у  вогні  загортає,
Як  з  того  дому  вискакує  з  криками  люд.
Вчує  тепер  якийсь  гул  -  куди  бачить,  тікає.
Спати  не  може  вночі,  вдень  бере  його  нуд.  

Їду  до  рідних  із  ним  –  в  край,  де  менше  гуркоче.
-    Хлопчику,  -  каже  служивий,    а  йди-но      сюди.
Я  розкажу  тобі  казку  про  воїнів.  Хочеш?
Тих,  які    край  наш  врятують  від  злої  орди.

 -    Добре,  -    промовив  малий,  вигнав  з  нутрощів  охи,
Плигнув  в  обійми  солдату,  мов  риба  в  Десну.
-  Знаєш,  з  тобою  не  страшно  мені  ані  трохи,  
Ти  говори.
І  за  мить  на  колінах  заснув.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967532
дата надходження 05.12.2022
дата закладки 06.12.2022

Ганна Верес

Україна у руїнах

"Чому  війна?  –  думки  знов  мозок  плавлять.  –
А  мо’,  не  ті  людьми  у  світі  правлять?
Коли  гвалтуються  і  діти,  і  держави,
Хіба  в  людей  тих  душі  не  іржаві,
Коли  іде  з  ножем  на  батька  син,
Коли  купляє  влада  голоси,
Коли  немає  в  душах  тих  любові
Ані  до  рідної  землі,  ані  до  Бога?
І  горе  величезне  тим  народам,
Що  відкривають  нелюдам  ворота.
Чи  думав  хоч  один  колись  із  нас,
Якою  раною  обернеться  Донбас,
Які  нам  принесе  душевні  муки,
Скількох  синочків  забере  і  внуків?
А  скільки  Крим  навішав  теж  нам  горя,
Де  флот  Росії  в  нашім  ходить  морі!
Вони  ж  не  люблячи  ні  Києва,  ні  Львова,
Сміялися  над  українським  словом.
Залишивши  коріння  у  Росії,
Молились  на  кремлівського  месію.
Тому  й  чужа  їх  душам  Україна,
Вона  ж,  як  покритка,  лежить  вся  у  руїнах,
Шукає  щлях  в  Європу…  при  свічах,
Та  ще  й  війну  тримає  на  плечах,
Крилаті  відбиваючи  ракети.
Хіба  це  не  нечистого  банкети!?
Світ  же  в  G-самітах,  засіданнях,  ООНах,
Зате  Москва  нам  зеків  шле  із  зони.
Непросто  все,  та  перемога  –  наша!
Подавиться  і  здохне  скоро  раша!"
23.11.2022.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966598
дата надходження 25.11.2022
дата закладки 25.11.2022

Lana P.

ВІТЕРЕЦЬ І ДІТИ

Вітер,  вітер,  вітерець
Розігнався  навпростець
І  полинув  до  Настусі  -
Свиснув  дівчинці  у  вусі,

Та  нічого  не  сказав,
Бо  багато  має  справ.
Лесика  щипнув  за  щічку  -
От  погану  має  звичку!

В  купку  поскладав  листки  -
Веселились  малюки  -
І  пірнали,  як  у  море,  -
Листопадне,  неозоре.

Напросився  вітерець  
Грати  в  хованки  -  митець,  -
Знає  -  в  листі  золотому
Не  знайти  його  нікому!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965291
дата надходження 10.11.2022
дата закладки 11.11.2022

majra

Рідна мова моя

Рідна  мова  моя  -  українська!
Від  народження,  ночі  і  дні
Мені  мама  співала  в  дитинстві,
Українські  народні  пісні.

...  І  в  далеких  краях  за  морями,
Линуть  будні  веселі  й  сумні...  
Від  журби  я  рятуюсь  піснями,  
Що  звучать  мені  навіть  вві  сні.

Рідна  мово  -  прекрасна  й  багата,
Як  повітря,  земля  і  вода!
Кожен  день,  кожну  мить  -  ти,  як  свято!
Вічна,  древня,  й  завжди  молода!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965274
дата надходження 10.11.2022
дата закладки 11.11.2022

геометрія

ПІЛОТКА (2)

                         В  моїй  вже  нині  скрині
                         Пілотка    та  лежить.
                         Я  дозволяла  внукам
                         На  свято  поносить.
                         ЇЇ  залишив  тато,
                         Як  покидав  село,
                         Спішив  він  у  солдати,
                         Давно  все  це  було.
                         У  вирі  завихрила
                         Війна  його  сліди.
                         Десь  у  бою  загинув,
                         Й  не  повернувсь  сюди.
                         Боліли  в  прабабусі  руки,
                         Його  ждала  з  війни.
                         Пілотку  ту  правнуки
                         У  скрині  тій  знайшли.
                         Ретельно  розглядали
                         І  міряли  вони.
                         Й  мене  вони  питали
                         Про  дні  страшні  війни.
                         Розповідала  знову,
                         Про  те,  що  й  як  було,
                         Загинуло  багато,
                         Поменшало  село.
                         Дідусь  десь  у  могилі,
                         Не  знаю  де  він  спить.
                         Пілотка  його  в  скрині
                         Давним-давно  лежить.
                         Серйозно  і  цікаво
                         Розмова  та  текла,
                         А  поруч  похоронка
                         З  пілоткою  була.
                         А  ще  було  там  фото-
                         Красиве-  от  дива,
                         Не  віриться  онукам:
                         Прабабуся,  молода?
                         А  поруч  з  нею  красень
                         Високий  і  стрункий:
                       "Невже  оцей  ось  бранець
                         Прадідусь  їх  молодий?"
                         Прабабуся  теж  дивилась,
                         Задумана  й  сумна,
                         А  по  щоці  котилась
                         Непрохана  сльоза.
                         Без  нього  їй  прийшлося
                         Важке  життя  прожить.
                         Дає  уже  й  правнукам
                         Пілотку  поносить.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965265
дата надходження 10.11.2022
дата закладки 11.11.2022

Ніна Незламна

Хазяйнує листопад

Хазяйнує  листопад,
Одягнутий  в  теплий  одяг,
А  у  небі    зорепад,
За  мить,  дуже  дивний  погляд.

Де  це  хмари,?  От  дива!
Враз  до  вітру,  промовляє,
А    чи  так,  часто  бува?
Осінь  що,  знову  дрімає?

Не  порядок!  Дам  наказ,  
Її  маєш  розбудити!
З  нею  в  парі,  станцюй  Джаз,
Постарайся  подружити.

Я  люблю…      темні    хмари,
Посвищи,  хай  погуляють,
Нехай  дощ,  проллє  чари,
Хай  листочки  політають.

Земля    чудова,    в  красі,
Осінь,  нехай  змінить  одяг,
Листочки  снять  у  росі,  
           Буде  хоча  й  сумний  погляд.

Має  буть,  все  до  діла!
Як  мороз,    ляже  легенько,
Заіскрить…  фарба  біла,
Тож  зима,  уже  близенько.

Ти    виконуй,  наказ  мій,
Аж  насупив    чорні  брови,
І  перечити  не  смій!
Я  пройдуся...  до  діброви.


                               07.11.2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965243
дата надходження 10.11.2022
дата закладки 11.11.2022

Світлая (Світлана Пирогова)

До 300-річчя з дня народження Г. С. Сковороди - філософа, поета, педагога…

Філософ  із  козацької  родини,
Що  розумівся  в  "сродній  праці".
Для  нього  щастя  -  рідна  Батьківщина,
То  ж  жив  у  лісі,  не  в  палаці.

Любив  вставати  вранці,  мандрувати.
Веселий  і  рухливий,  сильний
Близькі  йому  були  природні  шати
А  Біблія  -  струмок  живильний.

Байкар  і  бандурист,  і  речник  правди.
"Сократ",  -  так  називали  друзі.
Вважав,  що  треба  дати,  а  не  брати,
Себе  пізнати  без  ілюзій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965236
дата надходження 10.11.2022
дата закладки 11.11.2022

геометрія

ЯК ЖЕ ХОЧУ Я, МАМО, ДОДОМУ…

                                   Як  же    хочу    я,    мамо,    додому,
                                   Хоч  на  день,  чи  хоча  би  на  час  ,
                                   Залишити  роботу  і  втому,
                                   Пригорнутися,  ненько,  до  вас...

                                   Аромати  відчуть  свого  дому,
                                   І  відчути,  як  пахне  наш  сад...
                                   І  почуть  вашу  лагідну  мову,
                                   Й  прислухатись  до  ваших  порад...

                                   Та,  на  жаль,  це  зробить  неможливо,
                                   Вже  будинку  немає  у  нас...
                                   Вороги  нам  його  розгромили,
                                   І  спалили  наш  зоряний  сад....

                                   Та  і  вас  уже,  мамо,  немає,
                                   Ви  заснули  давно  вічним  сном...
                                   Моє  серденько  болем  стискає,
                                   Віє  в  душу  гірким  полином...

                                   Та  в  село  я,  звичайно,  приїду,
                                   І  до  нашого  двору  прийду...
                                   Там  в  зажурі  тихенько  постою,
                                   І  про  вас  нагадаю  селу...
 
                                     А  на  цвинтарі,  біля  могили,
                                     Свою  голову  низько  схилю...
                                     Посаджу  біля  неї  калину...
                                     І  у  пам"яті  все  збережу!..  
                                   
                                       Як  же  хочу  я,  мамо,  додому,
                                       Я  б  хотіла  все  вам  розказать...
                                       Пригадати  дитинство  і  школу,
                                       Пригорнутися,  ненько  до  Вас!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965082
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 09.11.2022

majra

Листопадова пізня година

Листопадова  пізня  година,
Осінь...  сонце  не  має  снаги.
...Не  дрімає  моя  Україна,
Бо  не  сплять  і  її  вороги.

Кожну  хвильку  -  бійці  на  сторожі,
Всякий  порух  відчують  і  звук.
А  для  нас  вони  -  ангели  Божі,
Що  взяли  грізну  зброю  до  рук.

Захистити,  закрити,  звільнити
Від  нечистої  сили  -  русні...
Щоб  могли  ми  в  майбутньому  жити
В  зовсім  іншій  прямій  площині.

Нам  казали,  що  це  неможливо,
Побороти  породження  тьми.
Україно!  для  світу  ти  -  диво!
І  твої  непокірні  сини!

Українці!  нас  дуже  багато!
Ми  -  один  український  народ!
Мир  настане,  ми  віримо  свято,
Це  -  найкраще  з  усіх  нагород!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964643
дата надходження 04.11.2022
дата закладки 04.11.2022

Lana P.

ОБЛІТАЮТЬ КЛЕНИ…

Облітають  клени.
Пелюстки  печалі
Падають  вогнисто  
В  трави,  на  льоту.

Ткані  гобелени
Вітровієм  в  шалі,
Стеляться  врочисто
У  моїм  саду.

У  софітах  сцени  -
Cонячні  коралі
Заплелись  іскристо
В  осінь  золоту.

Попри  всі  сирени,
Через  магістралі,
Світлим  падолистом
Я  до  тебе  йду.                                                              2.11.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964612
дата надходження 03.11.2022
дата закладки 04.11.2022

Н-А-Д-І-Я

СТОЇТЬ ОГОЛЕНА БЕРІЗКА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XojAKjMzdqs[/youtube]

Як  сирота,  стоїть  берізка,
Злетів  уже  останній  лист.
Куди  поділися  сережки,
Що  до  лиця  були  колись?

Стоїть  оголена,  самотня,
Ну  хто  їй  раду  може  дать?
Колись  була  вона  красуня,
Весь  одяг  був  їй  так  під  стать.

На  неї  вітер  позирає,
Чим  приховать  цю  наготу?
Її  так  сором  пробирає,
Колись  він  бачив  не  таку.

Одна  надія  -  прийде  вечір,
Сховає  всі  її  гріхи.
Як  нагорода  буде  втеча,
І  зникнуть  всі  її  страхи.

Повільно  темрява  ховає,
Її  під  темним  покривалом.
Але  одне  вона  не  знає,
Була  для  вітру  ідеалом.

Тепер  він  гладить  голі  віти,
До  неї  ніжно  припадає.
Бажає  так  її  зігріти,
І  в  неї  душу  всю  вкладає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964568
дата надходження 03.11.2022
дата закладки 04.11.2022

Світлая (Світлана Пирогова)

Пречисте осоння

Простирадло  нового  дня  хризантемне,
Павутинна  журба  пролітає  за  вітром.
Виціловує  сонце  світлом  наземне
Раритетності  листя  -  фантазії  витвір.

Доторкаєшся  спомином  губ  вчорашніх,
Літніх,  теплих,  загуслих  у  хмарах  відлунням,
Хвилюванням  душі  наповнена  чаша.
І  доцільно  б  засіяти  з  осені  лунки.

Хризантемні  палітри  -  барви  яскраві,
А  на  серці  лежить  звичайнісінька  осінь.
Вже  усотуєш  світ.  Чутливість  радарна.
Небо  пестить  згори  -  пречисте  осоння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964567
дата надходження 03.11.2022
дата закладки 04.11.2022

Н-А-Д-І-Я

́́́ЗИМА ПОВІЛЬНО НАСТУПАЄ

День  новИй  почався  з    сонця,
Враз  загорівся  горизонт.
Проміння  ринуло  в  віконце,
А  я  зловила  цей  момент.
Зібрала  промені  у  жменьку,
Як  оберіг  у  люту  зиму.
І  заховаю  його  в  скриньку,
І  до  зими  повільно  йтиму.
Йду  обережно,  не  спіткнутись,
Бо  кожен  промінь  -  діамант.
Теплом  з    тобою  поділюся,
На  зло  зимі  оцій  й  вітрам.
Хоч  сонце  вище  вже  підбилось,
Мороз  за  руки  все  ж  хапає.
От  тільки  б  скринька  не  розбилась...
Зима  повільно  наступає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964493
дата надходження 02.11.2022
дата закладки 03.11.2022

Ніна Незламна

Відверта розмова ( проза)

                                                                                                   1
       Звечоріло…    Сонце  сідало  за  обрій,  на  Тернопіль  опускалися  сутінки.  З  піднесеним  настроєм,  із  дипломатом  у  руці,  Микола    прямував  знайомою  стежкою.  На  якусь  мить  зупинявся,  любувався  краєвидом  і  знову  йшов  далі.    -  Ну  от,  весна    сили    набралася,    щось  розпускається,  а  щось  уже  й  квітне,  краса!
   Будинок    на  околиці  міста,  він  тут  народився,  виріс.  Може  хтось  і  не  любить  околиць,  але  тільки  тут  відчуває  спокій,    комфорт.    Буйні  сади,  виноградники,  кущі  сімейних  троянд,  дарують  неповторну  красу.  Насичені,  свіжі  аромати  весни  надихають  до  змін,  до  чогось  нового,  невідомого.
 -А  чому  би  не  потішитись,  у  вівторок  захищу  дипломну  роботу,  буду  вільний.  Ото  Дарина  радітиме,  але  покищо,  хай  це  буде  секретом.
       Усміхнений,  переступив  поріг,    мати      займалася  в*язанням.  Враз  покинула  спиці,
   -Ну  що  синку?
 -Не  хвилюйся,  все  добре!  Я  записаний  на  вівторок.    Два  дні  можна  відпочити.  У  мене  все  готово,  не  хвилюйся,  ти  ж  знаєш,  я  відповідально  відношусь  до  навчання.
 Зі  сльозами  на  очах,  кинулася  обіймати,
 -Ой  синочку,  тебе  викликають  у  військкомат.    Повістка    на  столі  в  твоїй  кімнаті.  Сьогодні  ранком  принесли.  Я  пояснила,  що  ти  маєш  захистити  диплом,  сказали  хай  передзвонить.
 -Ну-  ну,чого  плакати?!  То  вже  добре,  що  передзвонити  дозволили.
 -Ой,  синку,  але  ж  війна  почалася.  Я  в  Польщу  ледве  додзвонилася.  Батько  теж  мене  заспокоює.  Каже  служити,  це  не  значить,  що  відразу  відправлять  на  передову.
 -Так  мамо,  правильно  він  каже.    Не  плач,  піду  ,  півтора  року  відслужу,  дивися  за  цей  час  і  війна  закінчиться.  Ну,  як  не  закінчиться,  піду  рідну  землю  захищати.  Для  того  ми  і  є  чоловіки.  Ми  ж  козацького  роду,  така  наша  доля.  Не  хвилюйся,  вистоїмо,  все  буде  добре.  А  зараз...    ти  краще  вечеряти  давай,  бо    голодний,    як  вовк.
       В  хаті  пахло  травами.  Запах  м*яти    заспокоював.  Вона    поглядала  на  сина,  раз  -  у-    раз    переводила  подих.
 -Мамо,  ти  щось  хочеш  сказати?
 -Хочу,  але  не  знаю  з  чого  почати.Ти  тільки  не  сердся….
 -Так…  не  ходи  з  пустим  відром    навколо  криниці,  набирай  води    та    й  мені  дай    нею  насолодитися.
-  Ото  вже!  Запам*ятав  батьків  вислів,  що  посміхаєшся?
-    А  чого  кота  в  мішку  ховати,  там  мишей  немає…
 Материнський,  теплий,  лагідний  погляд  угамував  його  гарячкуватість.
-  Ну  добре,сину!  Що  у  вас  з  Дариною?
-  А  хіба  не  знаєш?
-    Знаю,  що    в  тебез  нею    дружба  та  й  доволі  давненько.  Може    вже  й  інші  стосунки  ,    може  б  одружився.  Я  домовлюся,  візьмете  шлюб.  А  там  дивися,    дитятко  народиться,  хоч  служитимеш  та  може    недалеко.
Насторожено  поглянув,
-  А  що  вже    пора?Мені  ж  лишень  двадцять  чотири  роки.
-  Я  наскільки  знаю,  їй    минуло  двадцять  два  .  Як  для  дівчини…  пора…
       Розслабившись,    він  закинув  ногу  на  ногу,  дивився    у  вікно,
-  Одружитися,  а  потім  на  службу?  І  не  знати,  що  буде  далі,  адже    наші  відступають.  Ні  це  не  мій  варіант.  Мені    ваших  сліз  з  батьком  достатньо.
-  Ти  пробач,  це  твоє  особисте.  Я    зрозуміла,  якби  був  упевнений  в  своїх  почуттях,  напевно  б  так  не  говорив.
-Та  ні,  вона  хороша  і  красива,  але  характер,  як  перець  пекучий.  Хоча  в  неї  бабуся  дуже  добра,  завжди  привітна.  Онучка  могла  би  успадкувати  її  характер,  але  на  жаль.  Треба  час,  треба  подумати.
-    Знаєш  синку,  це  молодість.    А  вона  завжди,  як  палаюче  вогнище,    в  житті,    з  часом  все  інакше.  Але  я  зрозуміла,  вона  тобі  друг.  Та  кажуть  дружби  між  чоловіком  і  жінкою  не  буває…Знаєш,  вона  може  вважати    по-  іншому.  В  такому  разі  навіщо    дівчині  голову  морочити.
-  Думай,    як  хочеш.  Стосунки  між  нами,    не  такі,  як  ти  думаєш.
 -  Слухай  сину!    Не  розривай  з  нею  стосунки.  Підеш  служити,  хоч  подзвонить,  СМС    напише,      тобі  підтримка  буде.  Ти  просто  зараз  не  розумієш,  що  таке  армія!
 За  мить    мати    спохватилася,
-  А  вона  знає,  що  ти  в  вівторок  захищатимеш  проєкт?
-Ні…    не  хочу,  щоб  хвилювалася.Буде  охати,  ахати,  як  курка  біля    курчат.  
Мати  різко  піднялася,
-  Знаєш,  виконай  моє  єдине    прохання.  Я  би  хотіла,  щоб  ти  її  запросив  на  вечерю.  Хай  би    разом    вас  побачила,    з  нею    ближче  познайомилася.  Якщо  сумніваєшся,  можливо  я  б  тобі,  щось  підказала,  порадила,  побачила  ,  як  вона  до  тебе  ставиться.  Мабуть  дівчині  шкода,  адже  скільки  часу  з  тобою  водиться.
     Прислухатися  до  матері?  Важко  перевів  подих,
-  Я  зрозумів.Ну  дзвонити  напевно  не  буду,  краще    завтра  ранком  перейду  до  них.
Материнське  серце  ніби    трохи  заспокоїлося.  Але  ж  давно  на  цю  тему  з  ним    хотіла  поговорити.    
-Ой  мамо,    зачекай,    вона    казала  на  вихідні    поїде  до  бабусі.  
-  Тобі  що  туди  вперше  їхати,  чи    маршрутки  не  їздять?  Я  тебе  зрозуміла  сину.  Знаєш,  коли  кохаєш,  то  ніби  крила  виростають.  Ти  б    не  розмірковував,  а    поспішив  до  неї,-  тихо    продовжила,
-  Добре  подумай,  ще  є  час.  На  добраніч!  
 Довга  зоряна  ніч…    ясна.  У  голові  безладно  снувалися  думки,  то  засинав,то  просинався.Звичайно  служба,  це  ще  так  собі,  а  от  війна?      Але    чого  поспішати?    
 І  тут  же  сам  себе  заспокоював  -  Напевно  всі  матері  поспішають  одружити  дітей,  мріють  побачити  онуків.  Та  час  покаже…
   Ранок  видався  сонячним…Микола  вирішив  добре  поснідати,  купити  квіти    і  поїхати  до  Дарини.

                                                                                                         2

     Ранок…    чиста  блакить.  Привітне  сонце    сприяє  пробудженню  землі.  Золоті  промені    торкаються,  пестять  кущ    квітучого  білого  бузку.  Бджоли,  раз  –  у  -раз,  то  відлітають,то  знову  прилітають  до  нього,  з  суцвіття,  довкола    розноситься  мелодійне  гудіння.
   Біля    будинку,  розклавши    на  столі  сухі  стручки  квасолі,  на  лавці  сиділа    Марина.  Вмілі  рухи,  спритність  рук,    одна  за  одною  з  стручків  на  стіл  падали  квасолини.Тихо,  ніби  про  себе    гундосила    якийсь  мотив  пісні.  Вкотре,  на  голові    поправляля    теплу  сіреньку  хустку  і  знову  починала  все  спочатку.  А  чому  й  не  поспівати,  хай  хоч  так,  трохи  себе  потішу.
   Ще  вдосвіта  до  Бога    молилась,  за  Україну,  за  рідний  край,  просила  захисту    від  ворожої  навали.  У  голові    не  вкладалося,  чого    почалася  війна?  Не  раз,  себе  ловила  на  думці  -  Билися    на  сході,  нехай  би  й  билися,чого  далі  лізти?  Зрівняти  наше  життя,  завжди    в  праці,  трудолюбиві.  А  їм,  ледачим,  тільки  б  випити    та  закусити.
   Згадала,  як    після  закінчення    торгового  технікуму,  відбувала  практику  в  Саратовській  області,  в  невеличкому  районному  містечку.  Довелося  й    в  селі  побувати,  в  магазині  проводила  ревізію.    Ото  набачилася…  того    російського  життя!  Дерев*яні  хати  з  кривими  вікнами,  трухляві  сходи.  Дивувалася,  щоб  потрапити  в  приміщення    магазину,  ніби  треба  пройти  іспит.  Пройти  по  таких  сходах,  можна    руки  -  ноги  поламати  та  й  не  тільки.  Нікому,    ні  до  чого  немає  діла!    Чому  б  не  полагодити?    Дивні  люди,    чи  такі  байдужі,    чи  світ    не  люблять.  А  п*ють…  о,  то  майже  щодня,  живуть,  як  у  прислів*ї    -    «    Ледачому  завжди  свято».
Вкотре  майнула  думка  -  Добре,  що  розвалився  союз,  хоч  онуки  поживуть.  Шкода,  що    війна  та  може  ненадовго.
         Раптово  відчинилися  двері…
 Дарина,  в  одній  нічній  сорочці,  босоніж,  вже    потягувалася  на  килимі.  Її    довге  русяве  волосся    обрамляло  красиве  обличчя,    прикривало  стрункий  стан.
   -  От,  що  молоде!  Онучко!  Чи  ти    розум  втратила?!  Це  ж  не  літо!
 -    Ой,  бабусю,    ти  відчуваєш  запах  бузку?  Аж  дурманить!    А  бджіл  на  ньому,  ну  просто  не  злічити,  ото  трудівниці.  Доречі…  такі,  як  ти,  встала  ні  світ  ні  зоря,  відразу  до  праці.
 -  Ну  досить  теревенити!  Йди  одягайся  та  сколоти  нам  чаю,  м*ята    й  чебрець  знаєш  де.  І  ховай    груди,  обвіє,  клопоту  не  обберешся.
 Дарина,  розмахуючи  руками,    крутнулася,  як  дзиґа    й  за  мить  повернулася  в  дім.
-  Охо-хо….  
Стара,  вкотре  задумалася  за  онучку.    -  Заміж  пора,  а    не  йде,чого  чекає?  Життя…  кожна  мріє  зустріти  принца  на  білому  коні.  Але  ж  Микола  не  на  коні  та  в  перспективі,  захистить  дипломний  проєкт,  матиме  гарну  роботу.  Одна  загвоздка,    в  армії  не  служив,  можуть  призвати.  Війна  -  біда,  хоч  від  нас  і  далеко.  Але    ж,  щоб  воювати,    треба    пройти  строкову  військову  службу.
 Вона  вже  кілька  раз  намагалася  прихилити  онучку  до  відвертої  розмови.  А  та  ж    хитра,  як  лиска,  ще  й    гонориста,  лиш  всміхнеться,  за  мить  з  очей  зникає,  ніби  її  й  не  було.
-  Тож  не  сімнадцять  років,  а    вже  двадцять  два  минуло,  саме    час  діточок  мати.  Може  б    правнуків  дочекалася,  хай    хоч  одним  оком  побачити.
 Від  думок  відволік  сірий    кіт.Взявся  ніби    нізвідки,  здійнявши  хвіст  догори,  терся    об  ноги,  задирав  голову,  пристально  дивився  в  очі.
-Що  прийшов  гуляка?!  Де  шлявся  два  дні….  Охо-  хо…  мабуть  прийшов  пожерти?!
 Переставляючи  ноги,  щоб  часом  не  наступити  на  кота,    прямувала  до  літньої  кухні.
     Скрип  дверей…  одна  нога  тут,  а    друга  там,  у    руці  тримала    сиру  курячу  печінку,
-  Марсе!  От  бісова  душа,  не  скачи!  На…  їж,  бо  де  ж  будеш  мати  силу  до  коханок.
Печінка  до  вподоби,  втягнувши  голову  в  плечі,    кіт  почав    жадно  їсти.  
-  Та  не  спіши,бо  ще  вдавися,  ніхто  в  тебе    її  не  забере.
     Тим  часом,  одягнена  Дарина,  гойдаючи  ногами,  сиділа  за  столом.  
-Тю  ,  здивовано  протягнула  стара  ,  -  Ба,…  каже  тепло,  а  сама    влізла  в  пуховик,  чобітки  взула.  Та  іще  й    на  голу  ногу…
 -Та,  я  це…бабцю,      з  тобою  трішки  посиджу,  допоможу,  а  потім  хочеться,  ще  трохи  повалятися  в  затишному  ліжку.  Сьогодні  вихідний,  відлежуся,  чи  ти    проти?
-Та  ні,  де  ти  бачила.  Так,  нині  субота….  мені  приємно  коли  ти  поруч.  
Стара    позирала  із-під  лоба,  добродушно  всміхаючись,  продовжила,
-Може  щось  цікавого  розповіси….
Дівчина    брала  кожен  стручок  квасолі,    нігтями  намагалася      його  розчепити.
-О,  ти  так  до  ночі  будеш  теребити.  Стручки  сухі,  тож  лише    добре  притисни,  побачиш.квасоля  сама  посиплеться.  Певно  забула,  давненько  зі  мною  не  займалась  такою  справою.Дивись,  а    то  твій  чоловік    і    до  самої  ночі  не  дочекається  борщу.
Злегка  почервонівши  відповіла,  
-  От,    ти    вмієш    знайти  тему  для  розмови!
-А,  що?  Чому  й  не  поговорити.  Поділись  секретом,  як  у  дитинстві,…    в  шкільні  роки,    пам*ятаєш?
-  Так  тож  дитинство,  школа.  Ох  і  хитра,тебе  напевно    Микола  цікавить,чи  може  хтось  інший?
 -Ну…    не  думаю,  що  в  тебе    інший  є  ,  не  помічала.Тільки  він  поріг  переступає.    Відверто  скажу,  ох  і  балує  тебе,  то  квіти,  то  цукерки.Ти  ж  не  думай,  що  так    весь  час  буде.  Сімейне  життя,  це  буденні  дні,  всього  буде  і  радості,    і  любові  й  непорозуміння….
       Дарина  мовчала,    замислилася,    машинально,    в  руках  перетирала    стручки,  задивлялася  на  падаючу  квасолю.
 Марина  ж  жінка  зважлива,  стримана.    В  душу  лізти  силоміць  не  звикла.Як  захоче  поділитися,    розкаже.  Її  ще  й  стримував  запальний  характер  онучки.  Іншим  разом,  як  спічка  спалахне  та  згодом  відійде  і  вже  підійде  прихилиться  до  грудей,  немов  мала  дитина.
                                                                                                                                 3
   Раптовий  брязкіт  заліза  відволік  від  розмови.  З  буди  виліз  пес,  позираючи  на  паркан,  тихо  заскавулів.    Пройшовши  кілька  раз  вперед  і  назад,  приліг.  Водив  очима,  то  до  них,  то  до  хвіртки.
Обоє  здивовано  дивилися  на  пса.
 -0  !  Каштан,ти  чого?  Здається  ми  нікого  не  чекаємо,  -  голосно  сказала  Марина.  Пес  вкотре  підняв  голову,    до  чогось  прислухався.
   Саме  в  цей  час,  Микола,  з  букетом  квітів,  підійшов  до    паркану.
-  Та  то  він  щось  так,  напевно  виспався,  -  весело  сказала  онучка.
     Почувши    її  голос,      пригинаючись,  хлопець  ніби  прилип    до  паркану,  не    хотів  щоб  помітили.  Уважно  прислухався  до  розмови.  
Дарина    продовжила,
-  Ну  добре,  що  тебе  цікавить  ?  Його  навчання?  Так  на  днях    отримує  вільний  диплом,  планував  поїхати  в  Європу  й  мене  з  собою  взяти.  Але  ж  бачиш    війна,  наші  відступають,  що  буде  далі  й  не  знати.  Але  вірю,  наші  переможуть!
   Обурено    запитала    Марина  ,
-  Як  це  візьме  з  собою?!  Треба  шлюб  взяти,  це  ж  не  по  -  людськи.
На  якусь  мить,    її  обличчя    скривилося  ніби  від  болю,  хотіла    бабці  заперечити  та  все  ж  передумала  -  Нехай.  Нехай  побурчить!
 Та  позирнувши,  помітила    реакцію  на  слова,  вже  веселіше,
-То,  що,  так  у  коханні  й    не  зізнався?  Ви  ж  три  роки    дружите.
         Микола  намагався  не  рухатися.  Після  почутого,  не  став  стримувати    свою  цікавість,  не  наважився  підійти  до  хвіртки.    Що  ж  вона  їй  відповість?
Дарина  емоційно  продовжила,
-  Казав,  що  любить,  радий,  що  зустрів  мене.  
-  А    ти  що?
-  Ой,  бабусю,  любити  -  це  не  кохати,  треба  думати  про  майбуття.
Пізнать  радість,    щоб  страждань  не  мати!    І  щоб  душі,  мов  рідні,  і  серця  билися  в  такт.  Щоб  без  секретів,  мали  щирі  почуття.  Адже  світлим  і  чистим  має  бути  життя.  Ти  скільки  раз  мені  говорила  про  джерело.  Що  де  вода  мутна,  там  багато  протиріч.А  де    чиста,  як  сльоза,  вона    здатна    придавати  сили  для  життя.  
-  О-о-о,  оце  начиталася,оце    зарядила!  Та  так  нестримно,  що  тебе  й  зупинити  не  наважилася.  Ви,  молоді,  набагато  освідченіші  за  нас.    Я  згадую,  ми    бігали  на  вечорниці,  співали,    танцювали,  по  лавках  сиділи,  гуртом  купалися  в  річці.  Коли  ж    вподобали  один  одного,  тоді    сватів  зустрічали,  згодом  і  весілля  по  селі,  музики,веселощі.
Розчервоніла    Марина,    рукою  поправила  сиве  волосся,  що    пасмою  прикрило    праве  око  й  продовжила,
-  У  вас  все  інакше,  просто  разом  жити,  а  потім  колись….    А  час  летить!  Дівчина  йде  заміж,  як    розквітла  квітка,  а  не  тоді  коли  в  волоссі    сивина    з*являється.  У  нас  на    весіллях  завжди    діточок  бажали,    нині  ж,  тільки  й  думки  про  збагачення,  а  заради  кого?
-  Але  ж  мама  вже  не  так  заміж    виходила?
-  Так!  І  все  то  ти  знаєш!  Вона    після  навчання,  по  направленню  працювала  в  Києві,  там  і  вийшла  заміж,  а  вже  пізніше,    вони  переїхали  в  Тернопіль.
Ледве  перевела  подих,  злегка  хитаючи  головою,  
-  Я    ж  тобі  колись  розповідала,  напевно  забула..  Коли  переїжджали    ти  маленька  була,  не  пам*ятаєш…
-  Не  нервуйся,бабусю!    Я    зараз  нікуди    не  їду.Ти  ж  бачиш  що  коїться.  Його  можуть  забрати  в  армію,  а  там  хто  знає,  що  далі  буде.
-  Ой,  Дарино.  Хай  би,  як  годиться,  взяли  шлюб,  тоді  вже  на  службу.  На  душі  би  було  спокійніше,  хіба  ні?  
-  Знаєш,подивлюся  на  жінок,  які    з  армії    чоловіків    чекають,  шкода  їх.  Я  вже  не  кажу  про  тих,    що  провели    на  війну  захищати  Україну.Та  чи  варто  так  побиватися?
       Микола    стояв  нерухомо,  ноги    ніби    налилися  свинцем.  Його  кидало  то  в  жар,то  в  холод,  на  чолі  виступив  піт.
 -Що  зі  мною?    Чому  такі  важкі  ноги,  ніби  закам*янів.  Зайти?  Виказати  себе,  що  я  все  чув?  -  Охопило  почуття  безпорадності.
   Від  почутого,  стара    миттєво  перехрестила    на  грудях    руки,
-  Ой!  То  ти  його  не  кохаєш!  Знаєш,  кохати,  це  коли    разом  у  вогонь  і  в  воду.    Молитися  за  чоловіка,  коли  він  далеко.  Щоб  йому  Бог    допомагав    у  важку  хвилину,  оберігав    від  хвороб,  від  біди.  Щоб  ти  знала,  молитва  і  на  відстані  діє.  
 Дарина    привстала,
-  Не  суди  мене  бабусю,  ти  хотіла  мене  почути,  от  і    почула!
-  Е-  хе-хе,  розчарували  ти  мене.  В  такому  разі,    навіщо    голову  хлопцеві  морочиш  ?
-  Я  звикла,  що  він  є,    хоч  скільки  часу  разом,  але  ж  буває  тижнями  не  бачимося.    Розумієш,      я  й  досі  в  своїх  почуттях  не  розібралася.  Може  було  би    краще,  місяців  два  -  три    не  бачитися,  час  попрацює  на  мене.
     Миколу  ніби  підкосило…довкола  озирнувся,  присівши  поклав  квіти.  Здавалося,    на  обличчя  йому  лягла  густа    сіра  тінь.  Важко  ступаючи,  пересувався  помалу,  ніби  на  плечах  ніс  важкий  груз.  Думки  мов  оси,    враз    відчай,  а    то  ніби  й  все  вірно.  Так  і  мало  ж    бути.Адже  й  мені,  ще  треба  розібратися  в  своїх  почуттях.  Казав  же  мамі,  навіщо    поспішати?!    
     Після  почутого,  Марина  мовчала…..  що  тут  скажеш?  Інакше  виховання,  більші  статки,  кращий  одяг,  харчування.  От  і      діти  інакші,  зі    своїми  поглядами  на    життя.
     Вони  ще  кілька  хвилин  теребили  квасолю  і  лише  поглядали  одна  на  одну,  кожна  при  своїх  думках.
   Онучка,  двома  руками,    до  купи  згрібала  сухі  стручки  квасолі,    клала  в  мішок.  Задоволено  позирала  на  бабусю,  усміхнувшись,  
-  Ну  от,  разом    добру  справу  зробили.  І    відверто  поговорили.
 Стук  по  паркану  привернув  увагу,  водночас  загавкав  пес
.–Тю,чи  хтось  прийшов,  -    вирвалося  з  уст  Дарини.
Марина  здвигнула  плечима,
-  Не  знаю,  піди  подивися.
   Саме  перше  що  кинулося  в  очі  дівчини,  букет  -  оберемок  білих  троянд.  Із  -  за  них,    ледь  виднілося  обличчя    сусідського  хлопчини.    Розчервонілий,  збуджений  Максимко  ,  нагався  втримати  букет,  весело  сяючи  очима  сказав,
-  Я  оце….  каченят  заганяв,    з  цими  квітами  бачив  твого  Миколу.  Думав  він  до  тебе  йде,  але  чомусь  довго  стояв.  Мене  зацікавило,  думаю,  може  вас  вдома  немає.  Я  вже  й    каченятам  каші  дав,  а  він  стоїть  і  стоїть.То,  як  тут  втриматись,  щоби  не  прослідити.  Та  коли  пішов,  все  ж    невмітив,  лише  букет  побачив.    Шкода,  як  собаки  потрощать,  вирішив  постукати.  А  воно  ба,  а  ви  вдома!
-  Дякую!  Ми  напевно  в  хаті  були,-    беручи  букет,  ніби  виправдовуючись,  протяжно  сказала  Дарина.
Пальцями,  ніжно  торкнулася    його  біленької  чуприни,
-  З  мене  шоколадка!Наступного  разу  приїду,  обов*язково  привезу.
-  Та    ладно…    квітів  шкода.  Та  й  тобі  напевно  приємно.  Моя  мама  теж  квіти  любить.  І  теж  троянди,  тільки  червоні.  То  я  побіг…
Поверталася  до  бабусі…  колотилося  серце  .  -Але  ж  білі,  знову  білі.  А  білі  ж  не  червоні.  Хоча….  хотів  догодити,  знає,  такі  більше  полюбляю.  
Стара  помітивши    квіти,  здивувалася,
-  І  від  кого  такий  букет?
Дівчина  намагалася  приховати  хвилювання,
-  Дивись…  тут  був  Микола…  Він  напевно  чув  нашу  розмову.  Он  Максимко  розповідає,  каже  довго  стояв….
-  Знаєш,  кажуть  що  відбувається,  то  на  краще.    Почув  та  й  добре,  значить  так  мало  статися!  Навіщо  хлопцеві  сподіватися,  коли  ти  іще  в  собі  не  розібралася,  -  на  ходу  кивнула  рукою,  з  болею  в  душі,    прямувала  в  літню  кухню.
Що    ж  далі?-    собі  задала  запитання    Дарина.  
Водночас  привернув  увагу  звук  в  телефоні,  прийшла  СМС.
З  кишені  різко    дістала  телефон,почала  читати.

«  Привіт!  Я  не  хотів  завадити  вашому  спілкуванню.  У  вівторок  захищаю  диплом.    А  в  середу  йду  в  військкомат.Думаю…    ти  про  це  маєш  знати.  «
   
   Непрохані  сльози  котились,    одна  за  одною  капали  на  текст.  Вона  їх  витирала  і  знову  й  знову  крізь  сльози    перечитувала  текст.
У  голові    думки  не  клеїлись  до  купи  -  Ну  от,  чому  розхвилювалася?  Чому  сльози  течуть?  Сама  не  розумію…
 Її  погляд  сягнув  до  куща  бузку,  ніби  в  суцвітті    шукала  поради.  Вагалась…      -  Щось  написати?  Та  ні,  але  в  середу,  я  обов*язково  маю  бути  в    військкоматі.  Як  же  він  без  мене?
                                                                                                                                                                             Травень  2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964492
дата надходження 02.11.2022
дата закладки 03.11.2022

Мирослав Вересюк

У ВІКНАХ ОСІНЬ, А В ОЧАХ ЗИМА

У  вікнах  осінь,  а  в  очах  зима,
Хирляві  тіні  бродять  поза  тином.
Затерпло  в  грудях,  а  душа  німа,
Дивує  осінь  срібним  серпантином.

Останні  дні  примарного  тепла,
Тому  це  літо  бабине  в  народі,
Подобу  літа  осінь  зберегла,
Але  в  минуле  повернутись  годі.

Тримає  пам'ять  кожен  день  життя,
Років  десятки,  та  це  мить  по  суті.
Та  є  присутнє  дивне  відчуття,
Що  певні  миті  все  ж  таки  забуті.

Якісь  обличчя,  дати,  імена
Вже  відновити  в  памяті  не  можна.
Це  винен  час  та  є  й  моя  вина,
Бо  мить  життя  була  безцінна  кожна.

     01.    11.  2022  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964479
дата надходження 02.11.2022
дата закладки 03.11.2022

Lana P.

Індіанське літо

Індіанське  літо,
сонечком  зігріте,
розтулило  жмені
на  хустині  кленів
лагідної  днини.
Сітку  з  павутини
заплело  уміло,
відпустило  сміло.
Додало  принади
в  нитку  Аріадни,
кинуло  між  нами  -
полетить  світами!                          27.10.22


*моя  світлина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964292
дата надходження 30.10.2022
дата закладки 31.10.2022

Ганна Верес

Повертаються вої додому

Повертаються  вої  додому
Із  вогненних  воєнних  доріг,
Зустрічають  їх  гори  і  доли,
І  зажурений  рідний  поріг.
Повертаються…  у  домовинах
У  той  край,  де  їх  ніг  перший  слід,
Де  закопана  їх  пуповина
Й  перший  крик  сколихнув  білий  світ.
Повертаються  вої  додому,
Де  гірке  їх  чекає:  «Прощай!
Не  залишишся  ти  невідомим,
Адже  землю,  як  міг,  захищав!»
Повертаються  вої  додому,
Аби  край  із  небес  стерегти,
Розділить  з  янголятами  втому,
Хрестом  пам'яті  в  землю  врости.
Вмиє  осінь    могилки  дощами,
Снігом  білим  закута  зима,
Барвінково  весна  заквітчає,
Небо  будуть  їх  душі  тримать.
25.10.2022.
Ганна  Верес  Демиденко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964290
дата надходження 30.10.2022
дата закладки 31.10.2022

Любов Іванова

ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ

[b][color="#680294"]Я  любила  осінь,  я  любила  вЕсну,
Зв"язувала  будні  долі  перевеслом.
А  тепер  люблю  я  дні,  що  без  тривоги
І  щоб  страх  і  смуток  не  збивав  пороги.

Я  любила  ночі  і  світанки  в  росах,
Врожаї  багаті  у  рясних  покосах.
А  тепер  люблю  я,  коли  день  минає,  
А  новин  про  горе  і  біду  немає.

Я  тепло  любила  і  дощі  осінні
І  опале  листя  в  тихім  шелестінні.
А  тепер  в  молитві  я  благаю  Бога
Хай  прийде  на  землю  нашу  ПЕРЕМОГА!

Хай  минають  зими,  осені  і  весни,
А  любов,  я  вірю,  й  з  попелу  воскресне!
Заспіваю  знову  пісню  про  калину,
Бо  люблю  найбільше  рідну  Україну...[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964275
дата надходження 30.10.2022
дата закладки 31.10.2022

I.Teрен

Мандри у майбутнє

                                                                             [i]«  Бути  чи  не  бути  –  
                                                                 ось  в  чому  питання...»[/i]
                                                                                                                           Гамлет  
                                             І
Пакую  у  суму  усе  своє  
і  залишаю  легші  за  вагою
ряди  Коші  у  множині  Фур’є
та  хімію  часів  Лавуазьє,
зазубрені  і  не  забуті  мною.
Мені  не  заважає  цей  багаж,  
та  ну  його...  коли  дивує  інше,  
що  є  кому  видумувати  вірші
і  не  минає  цей  ажіотаж,
коли  на  часі  іспити  війною  –
кому  тікати  і  кому  –  до  бою,  
а  бути  чи  не  бути  –  не  міраж,  
коли  мене  блокують  опоненти
і  банять  непомітні  вороги
та  ігнорують,  як  не  до    снаги
поширити  позицію  поета  
злорадні  типи,  ідоли  Інету...  
напевне-що  такі  мої  борги  
і  карма  нараховує  проценти.  

                                             ІІ
Міняється  навколишнє  моє,
яке  уже  не  пахне  чужиною,  
а  те,  що  не  обтяжений  сумою,  
то  це  не  діє  на  моє  досьє
і  на  сімейні  селфі  іноземця...
Я  маю  найціннішу  із  ознак  –
усміхнене  обличчя  європейця,  
а  ось...  ну,  ясно,  що  переселенці:
із  пикою  надутою  –  русак,  
який  і  досі  вішає  собак  
на  Україну  за  руїну  краю,  
он  малорос,  якого  упізна́ють,  
коли  глаголить  мовою  русні...  
а  я...  а  я  двоїтись  не  бажаю,  
та  псевдоніми  до  лиця  мені,  
кому-кому,  а  діду  ся  прощають
гріхи,  що  не  убитий  на  війні.
Всі  українці  нині  волонтери
і  на  найвищій  частоті  етеру
у  майбуття  долаємо  поріг...
ще  є  окопи  у  тилу  Європи,  
усі  ми  поневолі  філантропи,  
коли  хоч  де-не-де  один  за  всіх.  

                                             ІІІ
Переосмислюємо  віще  слово,  
пересіваємо  вагоме  знову
з  надією  на  буйні  врожаї...  
не  марні  намагання  і  мої  –
охороняю  самобутню  мову,  
та  не  калічу  правила  її.  
В  поезії  що  майстер,  що  любитель  
на  чужині  не  має  визнання,
але  удосконалює  щодня
себе  без  номінації  на  титул...  
і  поки  не  прийме  його  земля  
є  стимул  бути...  і  як  довгожитель
та  ще  й  умотивований  творити,  
діждусь  і  я  руйнації  кремля.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964271
дата надходження 30.10.2022
дата закладки 31.10.2022

Наталі Косенко - Пурик

З колиски рідна мова

Тебе  шукаю  в  ранішню  пору
Де  загубилось  в  травах  миле  літо,
Його  чарівність  дивну  бережу,
Як  запах  той  жасминового  квіту

Тебе  шукаю  в  неповторний  день
Де  сонце  зігріває  ніжно  плечі,
Мелодії  зворушливих  пісень  -
В  яких  усе  найкраще  нам  доречі

Тебе  шукаю  в  тихі  вечори
Де  сутінки  дарують  прохолоду,
В  душі  натхненно  пишуться  рядки,
Які  шанують  матінку-природу

Тебе  шукаю  в  ночі  чарівні
Де  вже  лунає  ніжна  колискова,
Її  слова  прекрасні  та  прості,
Бо  це  моя  з  колиски  рідна  мова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964218
дата надходження 30.10.2022
дата закладки 30.10.2022

геометрія

УКРАЇНО МОЯ…

                                     Україно  моя,  ти  -  моя,  я  -  твоя,
                                     Хоча  нині  живу  я  у  Польщі...
                                     Та  думки  всі  мої  посилаю  тобі,
                                     І  запрошую  друзів  у  гості...

                                     Мені  гарно  тут  жить,  хоч  і  серце  болить:
                                     За  тобою,  моя  Україно!..
                                     Та  давно  уже  я,  як  навчилась  терпіть,
                                     А  думками  я  завжди  з  тобою...

                                     В  Україні  війна,  і  мені  це  болить,
                                     Я  завжди,  моя  рідна,  з  тобою...
                                     Жаль,  що  сил  вже  нема,  та  надія  жива,
                                     І  зустрінуся  я  ще  з  тобою...

                                     Україно  моя,  я  дитина  твоя,
                                     Нерозлучні  були  ми  з  тобою.
                                     Та  на  жаль  і  біду,  постаріла  вже  я,
                                     Мої  мрії  й  думки  всі  зі  мною...

                                     Мені  жаль,  що  війна,  знов  тебе  обпекла,
                                     Додала  тобі  болей  і  горя...
                                     Якби  сила  була,  й  не  стара  я  була,
                                     Я  б  тебе  від  всіх  бід  захистила...

                                     Я  у  сина  живу,  і  я  тут  підлічусь,
                                     І  до  тебе  вернуся  я  знову...
                                     Ти  була  й  є  моя,  Україно  жива,
                                     Я  клянуся  тобі  у  любові...

                                     Україно  моя,  ти  моя,  я  твоя,
                                     Так  напевне  було  дано  Богом
                                     Нині  ти  у  біді  і  болить  це  мені,
                                     І  незвідані  наші  дороги...

                                     Та  я  вірю  тобі,  так  як  Богу  й  землі,
                                     І  до  тебе  вернусь  неодмінно...
                                     Завіряю  тебе,  ти  потрібна  мені,
                                     І  все  буде  у  нас,  звісно,  добре...                                        
 
                                     


   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964165
дата надходження 29.10.2022
дата закладки 30.10.2022

Мирослав Вересюк

БАТЬКІВЩИНА ЦЕ ТЕ, ЩО БАТЬКИ…

Батьківщина  це  те,  що  батьки,
Вклали  в  душу  маленькій  дитині.  
Це  любов  до  землі  крізь  віки,  
Яку  предки  донесли  донині.

Це  не  пафос,  красиві  слова.
Тільки  серцем  можливо  відчути,
Коли  в  грудях  той  щем  ожива,  
Почуття,  які  вже  не  забути!

Пам'ять  наша  про  землю  і  рід,
Про  гіркі  та  щасливі  хвилини,
Ця  любов  -  закарбований  слід
Приналежності  до  України!

28.  10.  2022  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964150
дата надходження 29.10.2022
дата закладки 30.10.2022

Н-А-Д-І-Я

МОЇ ДУМКИ - ЦЕ МОЇ МРІЇ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a9cGdBosPw4[/youtube]

Кипить  і  злиться  чомусь  чайник,
Стікає  з  носика  вода.
Буває  часто,  це  звичайне,
На  мене  скоса  погляда.

Наллю  я  чаю.  Ось  малина,
Духм"яна  м"ята  і  чебрець.
Смакую  ним  в  холодну  днину,
Підкину  в  пічку  ще  дровець.

Вмощуся  зручно  на  дивані,
І  вже  тепліше  на  душі.
Думки  присядуть  неслухняні,
Дрімають  зморені  в  тиші.

Ще  буде  час  їм  політати,
Піддатись  сумнівам  моїм.
Та  їх  не  можу  зневажати,
Бо  часто  довіряю  їм.

Мої  думки  -  це  мої  мрії,
Я  все  надіюся  і  жду.
Вони,  як  завжди,  мене  гріють,
Думками  цими  я  живу.
                       [img]https://images.prom.ua/463254308_w640_h640_timyanchabrets-efirnoe-masloidnatgermaniya-10-ml.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964130
дата надходження 29.10.2022
дата закладки 30.10.2022

Наталі Косенко - Пурик

Солодкий запах літа

Я  солодкий  запах  чую  літа,
Що  сміється  дзвінко,  ніби  діти
І  чарівний  подих  насолоди
Я  вдихаю  тихо  від  природи

Ніжність  квіту  й  аромати  м'яти,
Бачу  вже  чарують  біля  хати,
Забавляють  мило,  як  дитину
У  чарівно  трепетну  годину

Розлилась  ріка  і  щось  шепоче,
Хвилями  грайливими  охоче,
Бадьорить  приємно  в  літню  днину,
Як  же  я  люблю  таку  хвилину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963955
дата надходження 27.10.2022
дата закладки 27.10.2022

Ніна Незламна

Як ти там, мій друже? ( віршована розповідь)

Чому  я  не  птаха….
 Злетіла  б  до  неба,
Жаль,  крилець  не  маю,
 Гріла  б  поцілунком,  
Та…  не  покохаю.
 Певно  не  судилось.

Ти  маєш  дружину,
Хваливсь  нещодавно,
Й  маленьку  дитину,
Мовляв…  задушевно,
Між  вас  стать  не  смію.

 Другом  тобі  стану,
 Як  зірка  на  небі,  
Доки  сонце  встане,
Завжди  при  потребі,  
І  влітку,    і  взимку…

 Навіть,  між  хмаринок,
За  мить  заяснію,
До  твоїх,  стежинок,
Торкнутись  посмію,
Я  буду  щаслива…

 Щоб  шлях  освітити,
Ти  не  зашпортнувся,
Не  зміг  вкоротити,
І  життю  всміхнувся,
Цінуймо  хвилини…

Давно…    ти  на  сході,
Війна  роз’єднала,
Як  сонечко  сходить,
Не  раз  пригадала.
Думки  сповивали…

Як  вдвох  на  кордоні,
В    час  мирний,  пліч  –  о  –  пліч,
Дружненько  в  загоні,
Хоч  холод,  алярм*,  ніч,
Шокувала  темінь…

Бувало  й  віч  -  на  –  віч,
 Із  смертю  стрічалась,
Приходив  на  поміч,
Загроза  миналась.
 Війна  восьмий  місяць….

 Ось  нині,  вже    й  осінь,
 Бої..  .  не  стихають,
У  темряві  просинь,
Ракети  літають.
Роз’єднала  доля…

Я  знов  на  кордоні,
Жовтий  ліс  вдалині
Холодні  долоні
Ти  наснився  мені.
Загубився  спокій…

 Як  ти  там,  мій  друже,
День-    ніч,  горить  земля,  
Нехай  Бог,  вбереже!
За  тебе,    молюсь  я.
Хоч  важко  на  серці..

 Молюся  і  вірю,
 Буде  перемога,
Поглянь,  ти  на  зірку,
Зникне  ..  сум  й  тривога!
Наш  стяг  розвіється…

 Зустрінемось  знову,
В  обіймах,  як  друзі,
Надії,  розмови,
Як  завжди  в  повазі.
І  зазвучить  пісня…

Про  нашу    калину,
Про  щастя  і  волю,
Про  всю  Україну,
За  мир  й  кращу  долю!


                 27.10.2022р

               Алярм*-  тривога(  застар)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963958
дата надходження 27.10.2022
дата закладки 27.10.2022

Ганна Верес

Міні-вірші

Пів  світу  плаче,  кажуть,  а  пів  –  скаче.
Чому  ж  такий  він  –  непростий  цей  світ?
Штурмують  мозок  мій  думки  гарячі
Не  рік,  не  два  –  уже  багато  літ.
Й  народжується  мимоволі  слово,
Котре  озброїть  мудрістю  язик:
«Рух  протиріч  –  всього  життя  основа
Й  не  дивно,  що  наш  світ  до  цього  звик».
18.12.2021.
Для  людини  найбільше  горе,
Коли  поряд  –  без  честі  люди,
Коли  в  штормі  ти  серед  моря,
Коли  друг  обливає  брудом.
18.12.2021.
***
–  А  чи  можна  прожить  без  волі?–
Я  запитую  у  вітрів,
Що  гуляють  у  чистім  полі,
Роси  струшують  з  яворів.  –
Ну,  а  щастя  бува  багато
У  звичайних  земних  людей,
Як  добра  повні  двір  і  хата,
Успіх  звично  до  рук  іде?
–  Не  буває  волі  багато,
Бо  без  неї  щастя  катма.
Воно  там,  де  тепло  у  хаті
І  в  душі  не  живе  зима.
18.12.2021.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963932
дата надходження 26.10.2022
дата закладки 27.10.2022

Любов Іванова

ВІДЛІТАЮТЬ ПТАХИ

Відлітають  птахи  у  далекий  вирій,
З  ними  поряд  в  небі    тіні  смутку  щирі.
Залишають  вкотре  Україну-неньку,
Пролетять  востаннє  з  жалістю  низенько.

Зазвучить  відлуння  журавлиним  криком
І  жура  на  серце  налягає  дико.
До  весни  не  близько,  до  весни  далеко,
Яким  же  побачиш  рідний  край,  лелеко?

Чи    земля  загоїть  свої  вирви-рани,
Чи    задує  болі  буйними  вітрами...
...  Ти  лети  пташино,  та  вернись  з  весною
До  землі-землиці,  що  зовуть  святою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963917
дата надходження 26.10.2022
дата закладки 27.10.2022

Зоя Журавка

Айстра

Розквітла  айстра  біля  хати,
Стоїть  сердешна  між  руїн,
В  красі  самотньо  сумувати
Їй  довелося  на  війні.
Пусте  село,  немає  люду,
Ніхто  не  зірве  бур'яни,
Така  тендітна  серед  бруду,
В  ній  стільки  ніжності  й  краси.

Її  промінням  сонце  гріє,
Черпає  сили  із  роси,
Над  нею  вітер  буйно  віє...
Це  ж  треба  їй  отут  зрости!
А  вона  пнеться  вгору,  вгору,
До  сонця  тягнуться  листки,
П'є  дощову  з  хмарини  воду...
Їй  треба  сили,  щоб  цвісти.

У  пелюстках  життя,  надія,
В  теплі  насіння  дозріва...
У  них  із  вітром  спільна  мрія,
Щоб  заквітчалася  земля,
Щоб  відродилася,  зціліла,
Буяла  цвітом,  колоском,
Щоб  відстогнала,  відболіла
І  заплелася  з  мрій  вінком.

Зоя  Журавка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963916
дата надходження 26.10.2022
дата закладки 27.10.2022

Олекса Удайко

ТРІОЛІ ДОЛІ. Муз. Анатольевича

[b][i][color="#f50c0c"]Велетам  ефіру  
Бог  ладнає  ліру,
А  у  небі  сизий  бистрокрилий  птах  –  
принесе  в  офіру  
він  буденність    сіру,
тугу  розплескає  на  семи  вітрах.

Злигодні  й  турботи,  
мов  старі  чобóти,  
скину  і  безжально  відішлю  в  архів...
Мов  тріолі  долі,  
всі  гіркі  юдолі
я  вплету  у  пісню,  в  мій  небесний  спів.

Приспані  бемолі  –  
мов  душа  в  неволі,
Та  у  небі  сизий  бистрокрилий  птах.
Всі  земні  юдолі,
мов  тріолі  долі,  
піснею  розвіє  в  неомірний  прах…[/color][/i]
[/b]
18.02.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560542
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 26.10.2022

Lana P.

У ПАВУТИНЦІ…

Tакого  світла  ще  не  бачив  жовтень!
На  землю  лився  сонцесяйний  мед,
петляло  листя  у  повітрі  жовте  -
золочений  додолу  падав  плед.

То  завітало  літо  індіанське  -
такі  дива  творило,  що  овва!
Начаклувало  в  танці  щось,  шаманське,  -
під  враженням  кружляла  голова.

Я,  наче  губка,  уввібрала  в  себе  
з  невидимих  площин  п'янкий  напій  -
відправила  для  тебе  через  небо,
у  павутинці  сонячних  надій!                                                            25.10.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963838
дата надходження 25.10.2022
дата закладки 26.10.2022

Ганна Верес

Кремлівське зло

Добро  і  зло  у  вічному  двобої
Існують  і  тепер  на  цій  Землі,
Укрившися  всесвітньою  ганьбою,
Живе  те  зло  сьогодні  у  Кремлі.
Призначивши  нас  ворогом  для  себе,
Згубило  все:  і  жаль  і  співчуття…
Й  жахається  від  того  Боже  небо,
Коли  дитя  лишається  життя.
Такого  варварства  земля  не  пам’ятає,
Яким  «прославилась»  у  цій  війні  русня,
Та  прийде  час  –  Господь  за  все  спитає
Й  кожнісінького  вбивцю  упізна.
21.10.2022.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963846
дата надходження 25.10.2022
дата закладки 26.10.2022

Ніна Незламна

Ти не дивись на мене так…

Ти  не  дивись  на  мене  так,
Що  я  сумна,  ти    теж  сумна,
Наші  серця  хоч  б’ються  в  такт,
Але  ж  ти  осінь  золота,
Я    ж  така…жіночка    проста.

Дощем  плачеш  і  плачу  я,
Адже  лежать  сини  на  полі,
Бій  жорстокий,  горить  земля,
Жага  життя,  щастя,    волі,
Гинуть,  наперекір  долі.

Їм  би  жити,  сіять  зерно,
Успіх  людини  -  скарб  життя,
Збирати  хліб,  дарить  добро,
Щоби  щасливим  майбуття,
І  воїн…  не  знало  дитя.

Сумні  світанки,  ген,  здаля,
Знов  чути…    гул,  летять  дрони,
Привіт  від  раші,  від  царя,
Не  стримуюсь,  шлю  прокльони,
За  мить,  молюсь  …  до  ікони…

Бога  питаю,чом  війна?
Кому  потрібен  жах,  страхи?
Знаю  не  наша  це  вина,
І  за  які,  це  нам  гріхи?
За  що  бідують  дітлахи?
За  те,що  ми,  працьовиті?

Достаток,розум  все  при  нас,
Всміхаємося…  до  блакиті,
Цінуєм  землю,  мирний  час,
Втішаймось  діткам  повсякчас.

Осінь  сумна…  легкий  танок,
Ведуть  листочки  у  садку,
Холод  сповива    від  думок,
Душа  стражда,  в  ріднім  кутку,
Сприймаю  біль,  небезпеку.

Я  хочу  миру,  як    й  вона,
Ніжності  й  тепла  від  сонця,
Нехай  навік  згине  війна,
Й  промінь  ляже    на  віконце,
Хай  розквітне  Батьківщина!

А  за  вікном  знову  дощить,
Війну  забути  б,    хоч  на  мить….

                                                 23.10.2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963814
дата надходження 25.10.2022
дата закладки 26.10.2022

Ганна Верес

Вечірня тиша

Потонула  небесна  блакить
В  сірій  сутіні,  у  вечоровій.
Верби,  мов  головаті  ляльки,
Скибка  місяця  і  діброва.
Із  повітря  став  тишу  пряде,
Он  вечеряти  окунь  зібрався,
Ніч  для  нього  миліша  ,  ніж  день,  –
До  малька  непомітно  підкрався.
Обняла  тиша  і  очерет,
І  пташину  у  ложі-гніздечку.
Що  їй  сниться  –  природи  секрет.
Рівно  б’ється  пташине  сердечко.
Відспівали  своє  солов’ї,
Відбуяла  суцвіттям  калина.
Змовкли  дятли  –  дерев  ковалі  –
Молотки  їх  в  дуплі  тополинім.
15.08.2022.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963316
дата надходження 19.10.2022
дата закладки 20.10.2022

majra

Дивина…

Дивина...  Заблудилася  в  лісі...  
Що  ж,  згубити  дорогу  -  не  гріх...
Он  ворона  сидить  на  горісі,
І  мені  пропонує  горіх...

Я  ж  стою  біля  жовтого  клена,
Стільки  сонця  немає  ніде!  
А  трава  ще  густа  і  зелена,
Наче  осінь  по  ній  і  не  йде...

Мить  спинилась  у  тиші  осінній,
Десь  далеко  кричать  журавлі...
...  Помолюся  за  мир  в  Україні,
І  вклонюсь  українській  землі.

Бо  ніде  більш  у  цілому  світі
Для  душі  відпочинку  нема...
...  Будуть  сили  ворожі  розбиті!  
І  прийде  до  нас  мирна  зима...
05.10.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962555
дата надходження 11.10.2022
дата закладки 12.10.2022

majra

Ми переможемо!

10.10.2022
Рівне,  Дніпро,  Запоріжжя,  Тернопіль,
Вінниця,  Київ,  Житомир  і  Львів...
Ранок...  Тривога,  зруйнований  спокій,
День  народився  і  знову  згорів...

Жертви  невинні,  сумно  й  печально,
Боляче  в  серці  і  гірко  в  душі...
Страшно  і  дико...  Не  зовсім  реально,
Розпач  і  гнів  на  останній  межі...

...  Ми  переможемо!  Віримо  свято!
В  єдності  маємо  силу  й    броню.  
Ми  українці,  і  нас  так  багато,
В  кожному  серці  є  іскра  вогню!

Ворог  покараний  буде  і  згине,
В  пеклі,  в  тартарі  навіки  згорить.
Тільки  тоді  цілий  світ  й    Україна,
Зможуть    у  мирі  і  спокої  жить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962553
дата надходження 11.10.2022
дата закладки 12.10.2022

Амадей

МОЯ КОХАНА У ПАРИЖІ

Моя  кохана  у  Парижі,  здавалося  б  тільки  радіть,
Але  так  сумно  мені  нині,  куди  печаль  мою  подіть?
Війна  у  всьому  винувата,  вона  розлуку  принесла,
Кохання  розлучила  наше,  стежина  щастя  заросла.

Та  вірю  я  і  там,  в  Парижі,  теж  заспівають  солов*ї,
Кохання  в  серденьку  розбудять  і  спогади  в  душі  її,
Париж  розквітне  знов  весною,  заллється  солов*ями  знов,
Й  кохана  буде  знов  зі  мною,  повернеться  моя  любов.

І  будуть  знов,  щасливі  ночі  і  будуть  почуття  палать,
І  буду  знов  жіночі  очі  я  ніжно  й  палко  цілувать,
А  поки  що,  вона  в  Парижі,  мені  лиш  випало  страждать,
Чекать  весну  із  солов*ями,  любить,  надіяться  і  ждать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961923
дата надходження 05.10.2022
дата закладки 05.10.2022

majra

Куди поділися літа?

Куди  поділися  літа?
Злетіли,  мов  пташина  зграя...
Дороги  стрічка  золота
Одвічним  пилом  припадає.

...  А  там,  далеко  на  горі,
Весна  залишилася  з  літом.
Поміж  зелених  яворів,
Здається  зовсім  іншим  світом...  

Ми  там  були,  ми  там  жили...
Тепер  спускаємось  в  долину.
Дарунок  долі  прийняли  -  
Дозрілу  осені  калину  .

Вона  так  солодко  гірчить,
Тамує  спрагу  і  лікує...
...  І  пісня  осені  звучить  -
Осанна!  Слава!  Алілуя  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961899
дата надходження 04.10.2022
дата закладки 05.10.2022

Ганна Верес

Звичайна українка

Вляглася  осінь  на  плече  жіноче,
Мережкою  у  косах  зацвіла,
Невинну  зморшку  повела  під  очі.
Літа  за  нею,  ніби  ковила.
Розчісували  їх  вітри,  шмагали,
Хилили  то  на  захід,  то  на  схід,
Випробувань  моменти  не  стихали  –
Вона  ж  лиш  скромно  пізнавала  світ.
Те  пізнання  відточувало  крила
І  гартувало  мозок  для  життя,
Поки  вона  себе  в  собі  відкрила,
Знайшовши  сили  для  нових  звитяг.
Сьогодні  вона  вже  не  просто  жінка  –
Борець  за  всіх  супроти  сили  зла.
Ім’я  її  –  звичайна  українка,
Бо  Україна  –  то  її  земля!
5.09.2022.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961872
дата надходження 04.10.2022
дата закладки 05.10.2022

Ніна Незламна

Знову не спиться

Знову  не  спиться,  думки  про  рідний  край,
Пала  схід  сонця.  Злато…    квітучий  рай,
Блиски  роси  в  бузковому  суцвітті,
Ти  найдорожчий,  за  усе  на  світі.

Моя  хатина,  сповита    красою,
Весняним  садом,  срібною  росою,
Вікна  чистенькі,    біленькі  фіранки,
Теплі  промінчики,    щасливі  ранки.

А  за  вікном,  дитинство  серед  поля,
Де  вітерець  …  нашіптував  -    то  воля,
Знай  Божа  воля,  тобі  тут  зростати,
Продовжить  рід,  вкраїночкою  стати!

Землю  любить,  як  пращури  любили,
Людей  цінити,  їх  працю,  учили,
І  по  житті…    хоч    у  важку  годину,
Себе  не  скривдити  і  Батьківщину.

Богу  дяка,  зросла  не  пустоцвітом,
Сіяла  хліб,    ростила,  жала  літом,
Дітей  викохувала,  плела  коси,
На  мир  надія,  завше  чисті  роси.

У  них,  теж  буде,    красиве  майбуття,
В  куточку  тихо,    молилась  за  життя,
Щоби  завжди,  дочекалися  весни,
І  не  пізнали    кривавої  війни.

На  жаль…  біда,  мов  світ  перевернувся,
О,  вороже…    від  заздрощів  схибнувся?
Чи  в  твої  мізки,  хтось  насипав  сміття?
А  чи  задумувався    про  майбуття?

Мабуть,  що  ні!  Як  шкода,  що  ненависть,
Переборола    добро.  Шукав  користь?
Її  напевно,    уже  хтось  віднайшов,
Побачив  нове,  як  хати  обійшов.

М’ясорубки,  пральні  машини,  коси,
Через  пошту,    доставить  у  (палаци),
Хай  тішиться  дружина    й  малі  діти,
Мабуть  й  самому  вдача,  порадіти.

Та  не  так  склалось,  часто  кажуть    люди,
Приніс    журбу,  біду,  руїни    всюди,
І,  як  годиться,    всього  є  на  віку,
Тобі  дорога,    додому  у  мішку.

Прийшов  з  мечем  на  мою  землю  рідну,
Тож  від  меча  й    помреш!  Здолаєм  гідно,
Голодну,  голу,  рашистську  навалу,
Розіб’єм,  цю  погань,  жадну,  зухвалу!

Трохи  терпіння,  звертаюсь  до  Бога,
За  нами  правда-!  Прийде  перемога!
Прошу  Всевишній,  дай  сил  донькам  й  синам,
Розбити  ворога!  Принести  МИР  нам!

Щоб  я  змогла,  вернутись  у  рідний  край,
Де  поле,  воля,  сонячний  небокрай,
Де  онучата  всміхнені,  щасливі,
Наперекір,  травневій  теплій  зливі,
В  траві,  босоніж,  ловлять  промінь  щастя!  

                                             04.10.  2022р

                       На  фото  моє  рідне  селище
                   Козача-  Лопань  до  війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961831
дата надходження 04.10.2022
дата закладки 05.10.2022

Амадей

МЕНІ Й СОНЦЯ НА НЕБІ НЕ ТРЕБА

Мені  й  сонця  на  небі  не  треба,
Тільки  б  поруч  була  завжди  ти,
Ти  мій  Янгол,  посланець  неба,
Захисниця  від  самоти.

Коли  бачу  твої  я  очі,
Я  п*янію,  я,  наче  вві  сні,
Вони  сняться  мені  щоночі,
То  веселі,  а  то  сумні.

Не  сумуй,  моя  Зоряна  Пташко,
Ти  сумуєш,  що  ти  одна,
Мені  теж  одинокому  важко,
Та  скінчиться  ж  колись  війна.

І  зустріну  кохані  очі,
І  ніколи  не  буде  розлук,
Мені  й  сонця  на  небі  не  треба,
Лише  б  дотик  відчуть  твоїх  рук.

Цілувати  вуста  малинові,
Від  цілунків  твоїх  п*яніть,
І  як  в  юності  знову  й  знову,
Пить  кохання  твоє  кожну  мить.

Святкувать  будем  Дні  народження,
Кожне  свято  в  сім*ї  святкувать,
І  тебе,  моя  Квіточко  Сонячна,
Буду  палко  і  ніжно  кохать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958653
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 28.09.2022

Олекса Удайко

ЇМ НЕОДНАКОВО

     [i]Самовидець*  
       про  контр-демонстрації  
       в  Німеччині.  [/i]

[i][b][color="#066e09"]В  Німеччині  не  сплять  нео-фашисти,
здіймають  “фойєр”  –  галас  на  весь  світ.
Єднаються  із  ними  і  рашисти:    
це  їхньої  ідеї  “переліт”!  

Бурлить  і  Кельн  –  тут  біженців  кишма,    
та  поза  тим  –  й  “триколору”  колони:    
проснулася  коричнева  чума…
Та  біженці  їм  чинять  перепони.

Хоч  декому  –  диктатор  на  умі,
прогресу  доля  в  серці  небайдужих:
сидітимуть  мислителі  в  тюрмі
чи  станутьв  в  світі    авангардом  дужим?..

Юнак  із  Пітера  й  професор  із  Москви  
ідуть  з  плакатами  в  підтримку  України,
майбутнього  тримають  хоругви,
підставивши  прогресу  дужі  спини.

Їм  неоднаково,  що  діється….  вгорі,  
куди  піде  колишня  їх  вітчизна:
чи  так  й  зависне  на  отім  вістрі,
а  чи  покінчить  з  авторитаризмом.

Їм  небайдужа  доля  й  тих  людей,
яких  війна  закинула  до  Кельну:
вони  на  боці  праведних  ідей,
щоб    зупинити  “о̀гненну  гієну”.  

Диктаторам  насправді  не  везло  –
не  бути  й  зараз  їхнім**  перемогам!
Здолає  світ  оте  огидне  зло  –
у  нього  вже  постали  перелоги...  
[/color][/b]
 
Олекса  Удайко,
15.09.2022,    
Köln,  BRD  
____________
*Самовидець  -  автор,  його  й  iлюстрація,
бо  був  таки  на  демонстрації  9  травня  ц.р.:
на  світлині  Юрій  -  із  Москви  (праворуч)
та  Ріхард  із  Санкт-Петербурга.
**йдеться  про  Адольфа  Путлера  та  сусіда-
"тракториста".[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960444
дата надходження 21.09.2022
дата закладки 22.09.2022

Сумирний

Роздуми навскидку про читане на КП сьогодні

Перегляд  -те  що  -  ай  лук  іт.    Коли  сприймаєш  головне.  Стиль.  Слово.  Смак.  
Убоге  та  дратівливе  -  у  бік.
Бути  культурним  -  не  матюкатись  уголос.  От  і  маю.
Слово  "твою"  -літературне.  Слово  "мать"  -теж.  А  разом  -  брутальщина.
Більшість  літ-пасіпак  із  спрпавжнім  лицем.  На  якому  -  первинні  статеві  ознаки.  У  деяких  -  навіть  протизачаточі.  
Розсудливість  інших  -  нудна.    Жанр  -  екскрементальний.  Як  гетьман  Забрьоха  -  сумний  та  невеселий.
Однак,  надибав  гарних  творів  теж.
Сказати  правду,  так  не  дуже  багато  знайшлося  в  громаді  таких...
Хоча,  як  писав  ще  прісної  пам`яті  Короленко:  
"Вот  ведь  нет  на  свете  такой  паскудной  хари,  которую  бы  ни  одна  девка  не  любила.  А  то  и  две,  и  три,  и  десять...  Тьфу  ты  пропасть!..."

(  В.Короленко,  т.II,  стор.  268)    

Про  них,  про  хороших  і  різних  напишу  у  продовженні.  Контінуерліх...  Адью.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957017
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 21.08.2022

Great Shadow Koala Wild Grizli (GS K.W.G.)

Дощ крізь вікна грає… (Мрію знов колись…) …

Дощ  крізь  вікна  грає  –  
сонцем  на  стіні;
Вітер  розганяє  –  
хмар  думки  сумні.

Приспів.
Мрію  -  знов  колись;
Прокинусь  -тихим  ранком;
І  побачу  поруч  –янгола  вісні.
Знаю  тільки  мить  –  
єднає  зі  світанком;
Дотиком  твоєї  
ніжної  руки.

У  руках  тримаю  –  
фото  чарівні;
Як  я  жив  без  тебе  –  
поясни  мені.

Приспів.

Небо  із  водою  –
крадуть  душ  вогні;
Поруч  із  тобою  –
не  рахую  дні.

25.10.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954415
дата надходження 26.07.2022
дата закладки 16.08.2022

Леся Геник

***Коли у церкві нагло плаче дзвін…

***
Коли  у  церкві  нагло  плаче  дзвін,
коли  над  цвинтарями  сходять  фами,
іде  молитва  Богу  на  поклін
розритими  снарядами  полями.

Іде  просити  милості  згори,
щоб  заглушити  рокоти  підхмарні,
аби  росли  й  мужніли  явори
й  сокири  ці  лишились  не  безкарні.

Аби  гроби  не  пахли  полином...
Іде,  іде,  стежок  не  зрахувати.
Ковтає  час  безмовний  метроном,
ростуть  навсебіч  почорнілі  дати.

І  лиш  надія  дивиться  углиб
душі  сумної  і  благає  жити
на  тлі  цієї  темної  доби,
де  кожне  серце  мукою  розрите.

Де  цвинтарів  -  незношене  число.
Де  голосіння  фам  -  безмежне  море.
Та  буде  завтра,  мусимо  це  зло
змогти  здолати  і  звернути  гори.

Бо  мусимо,  плекаючи  святе,
вдихнути  віру  в  груди  пташенятам,
і  поки  сніг  дороги  замете  -
іти  вперед,  іти  й  перемагати!

21.07.22  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956570
дата надходження 16.08.2022
дата закладки 16.08.2022

Микола Соболь

На могилі побратима

                           Радіонову  Володимиру  Олександровичу
                           20.01.1989  –  10.08.2022

Мовчи,  козаче,  тут  слова  безсилі,
тут  навіть  вітер  множиться  на  нуль.
Стоїш  у  побратима  на  могилі,
це  він  тебе  прикрив  од  вражих  куль.
Його  чекала  донечка  удома,
він  мав  і  бізнес,  і  круте  авто…
Але,  як  нині  кажуть:  був  «свідомим»
і  пам’ятав:  якщо  не  я,  то  хто?!
Таких,  на  жаль,  не  любить  суча  влада,
але  вони  надійніші  за  щит
ідуть  на  танки,  на  ворожі  гради…
Ці  люди  мов  могутній  моноліт.
Можливо  сотворив  нас  Бог  із  пилу.
Такі  ж,  як  він  із  тектонічних  плит.
Мовчи,  козаче,  тут  слова  безсилі
навіть  оці,  що  в’їлися  в  граніт.
14.08.22р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956461
дата надходження 15.08.2022
дата закладки 16.08.2022

Great Shadow Koala Wild Grizli (GS K.W.G.)

А за вікном… (Знов набираю…)

Знов  набираю  знайомий  номер
і  чую  ехом  ті  самі  гудки;
Приховую  за  відстанню  свій  погляд  -
з  надією,  помітиш  його  ти!

Приспів
Роки  несуться  річкою  життя,
і  ароматом  тінь  –  нагадує  минуле;
Холодний  дощ  і  посмішка  твоя  –
нам  повертають,  все  давно  забуте…

А  за  вікном  буденність,  як  завжди,
неспішно  стрілки  бігають  по  колу;
Я  знаю,  що  чекаєш  мене  ти  –
де  рідне  все,  привітне  і  знайоме…

Приспів

За  час  блукань  своїх  земних  –
тонув  не  раз  від  погляду  п’янкого;
Але  очей  не  бачив  я  таких  –
крім  тебе  більше  ні  у  кого…

13.01.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953832
дата надходження 20.07.2022
дата закладки 16.08.2022

Ганна Верес

До земляка, котрий живе в Росії

До  тебе  шлю  я  докору  слова,
Земляче  мій,  бо  ж  тут  твоє  коріння.
Колись  пісні  із  нами  ти  співав,
Тепер  вважаєш,  ми  Москві  не  рівня?
Чому  ж  мовчить  у  венах  твоїх  кров,
Тоді,  як  рідний  край  вогнем  палає?
Чи  серце  вже  не  здатне  на  любов?
Мовчанням  неньку,  мов  мечем,  караєш.
А  мо’,  тебе  серпастий  так  зігрів,
Що  ти  забув  і  пісню  про  калину?
Манкуртом  став,  чи  також  озвірів,
Що  й  шепіт  не  хвилює  тополиний?
А  чи  забув,  як  пахнуть  чебреці,
Що  мали  б  євшан-зіллям  тобі  стати,
Сльозою  пам’яті  ожити  на  щоці,
До  дна  душі  упевнено  дістатись,
Аби  озвавсь  у  ній  той  отчий  ген,
Де  б  умістилась  й  мова  українська.
Ти  для  Росії  не  абориген,
Тож  стань  у  стрій  у  українськім  війську!
12.08.2022.
Ганна  Верес  Демиденко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956531
дата надходження 15.08.2022
дата закладки 16.08.2022

Крилата (Любов Пікас)

Катерині-Пташці із Азовсталі

Ще  слів  не  вміла  вимовляти,  
А  вже  співала.
Ще  кроку  не  могла  тримати,
А  вже  літала.  
Раділа,  як  плела  матуся  
Їй  крила  з  плюшу.
Бо  мала  дівчинка  Катруся
Пташину  душу.
В  бандури  голосу  просила  –  
В  ній  пам'ять  Роду,
Краса  землі,  козацька  сила
І  дух  свободи.
Шукала  квіти  між  отави.  
Себе  –  пташину,
В  вінку  калину,  Герб  держави,
Внесла  в  картину,  
Яку  на  конкурс  подавала.
Любила  Неньку!
Сиріткам-дітям  помагала  –
Пекла  печенько,
Несла  його  у  дитбудинок,
Лишала  й  душу.
Не  знала,  що  таке  спочинок,  
Жило  в  ній  «Мушу!»
Писала  вірші,  назбирала  
Їх  аж  на  збірку,  
Раз  у  виставі  участь  брала.
Хвалили  Зірку!
Ходила  також  до  військових,  
Що  у  шпиталі,
Ламала  звичності  окови,
Несла́сь  у  далі
На  байку.  Го́йдав  рі́ки  вітер,
Поля  красиві.
Війна  стоптала  миру  квіти  -  
Вдягла  сміливість,
В  Госпітальєри  записалась
І  в  Маріуполь  
Пташина-дівчина  подалась  -  
Звав  долі  рупор.
Бійців,  яких  за  горло  брала
Рука  ворожа,  
З  обіймів  смерті  витягала,
Казала:  «Боже!
Із  «Азовсталі»  скинь  кайдани!
Жени  рашистів!
Від  крові  й  стугону  вже  п’яне
Марії  місто".
А  потім  зверху  було  слово:  
«Азовсталь  –  здати!»
В  Оленівці  бійців    Азову
Взяли  під  ґрати.
Маліють  сил  їхні,  звісно.
Ні  дня  без  болю.    
В  неволі  їх    катують  злісно  
За  мову  й  волю.
Як  Пташці  чується  в  полоні,  
Ніхто  не  знає,
Та  справедливість  уже  коні
Свої  сідлає.
Дай  скакунам  на  біг  поживи,
О,  любий  світе!
Щоб  України-Мами  жили
Відчули  літо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956482
дата надходження 15.08.2022
дата закладки 15.08.2022

Ганна Верес

Передосіннє

Спить  натомлений  день
У  долонях  легких  прохолоди,
Зірочки  де-не-де
Цідять  світло  крізь  ночі  імлу.
Місяць  тишу  пряде
Із  роси  і  достиглого  плоду,
Значить,  осінь  іде  –
Буде  діло  рукам  і  крилу.
2.08.2022.
Ганна  Верес  Демиденко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956424
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 15.08.2022

геометрія

ПЕРШИЙ СПАС НА ВСІ ВІКИ…

                                             Гарна  в  мене  є  ідея:
                                             в  день,  багатий  на  свята:
                                             всім  любити  Маккавея,
                                             в  нім  любов  і  доброта.

                                             За  любов  свою  і  віру
                                             постраждала  вся  сім"я:
                                             сім  братів  і  їхня  ненька
                                             від  сирійського  царя.

                                           Замордовані  жорстоко,
                                           попри  болі,й  каяття,
                                           не  відмовились  від  Бога,
                                           Богородиці  й  Хреста.

                                           Надихнули  Мануїла,
                                           всіх  прихильників  Хреста
                                           і  здобули  перемогу
                                           в  боротьбі  проти  царя.

                                           У  цей  день  князь  Боголюбський
                                           переміг  волзьких  булгар,
                                           захищав  людей  і  землю
                                           із  молитвами  Христа.

                                           Чесний  Хрест  і  ще,  й  ікони
                                           Богородиці  й  Христа
                                           променилися  іскристо
                                           сяйвом  волі  і  життя.

                                           Супротивники  злякались,
                                           відступили  і  втекли.
                                           Отак  свято  появилось-
                                           Перший  Спас  і  на  віки.

                                           Носить  свято  Маковія
                                           в  Україні  неспроста,
                                           бо  у  святі  Божа  воля:
                                           Батька,  Духа  й  Ісуса  Христа.

                                           Свято  гарне  Християнське,
                                           свято  волі  і  тепла.
                                           А  ще  зветься  цей  Спас  Мокрим
                                           для  наснаги  і  добра.

                                           Отож  я  в  цей  день  бажаю:
                                           сили,  волі  і  снаги,
                                           жить  у  Правді  і  Свободі
                                           і  щоб  зникли  вороги!..

                                           І  війна  щоб  закінчилась,
                                           вже  набридла  всім  вона...
                                           Щоб  росія  утопилась,
                                           не  потрібна  нам  війна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956421
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 15.08.2022

Ніна Незламна

Десь поділась жвавість ( віршована розповідь)

От  життя,  десь  поділась  жвавість,
 Хтось  придумав,  нам  оцю  старість,
 День  -    ніч,  ніч  -день,  не  розібрати,
 Чи  темінь,  світло,  як  поспати?
 Коли  ці  очі,  як  ліхтарі,
І  в  голові…  думки  –  бунтарі.

Подібні  п`явкам  смокчуть  мозок,
Перед  очима  день  поразок.
Бо  зробить,    щось  знову  забула,
Уже,      вся  в  спогадах  тонула,
Та,  то  здалось,  газ  відключила,
Добре,  що  псові  наварила,
Зранку  не  стане  дзявкотіти,
Трясця  його  ж  та  де    подіти.
На  двох….  пенсії,    не  достатньо,
Але  ж…      жить,  не  буду  самотньо.

І  крехтячи,  перевернулась,
На    бік,  вже  вкотре  й  посміхнулась,
 Ба,  а  зірочки  такі  ясненькі,
Ич,  як  добре  світять,  гарненькі,
 Може  й  на  них  мешкають  люди,
Ой    мозок,  вже  здається  блудить,
Сама  до  себе  так  сердито,
-А  чи  занесла  в  хату  сито?
А  то  знайдуться  липкі  руки,
 От  голова  -  життєві  муки!  

Піднялась,  ледь  -ледь    потоптала,
Ой    лишенько,  чого  ж  пристала,
Та  й  зупинилась  біля  дверей,
 І  відпочила.  Тут  за  курей,
Згадала,  -Чи  й    я  закрила    їх!
Деж  ключ?  На  всю  хату  лунав  сміх.
Ото  старе…  гірше  малого
Ніби  плила…    поза  порогом.

 Холодний  вітер,  вмить  освіжив,
Вже  перед  нею,    песик  служив,
І  намагавсь  руки  торкнутись,
Ой  та  хоча  б,    непідслизнутись.
 По  обійсті  наче  тінь  повзла,
 І  поверталась,  занадто  зла,
 Кури  закриті    й  сита  нема,
Ох  і  забудько,  що  то  сама.

Лип  на  годинник,  вже  дванадцять,
Здається  було  ж  одинадцять,
Як  черепаха  стала,  біда,
Роки  –  роки,  як  часу  шкода!
Де  ж  поділась  молодість,  жвавість,
Надто  важко  сприймати  старість,
Адже  душа,  ще  хоче  співать,
На  жаль  не  вдасться,  її  прогнать!
 Кілька  хвилин…  тмяніла  стеля,
Відчула  спокій  і  оселя,
За  вікном  місяць  покидав  трон,
 Злипались  очі  торкнувся  сон.

                                                         
                                                           20.01.2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956408
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 15.08.2022

Lana P.

ТІНІ МІЖ ОСТРОВІВ…

Горизонт,  наче  одуд  строкатий,
розпустив  пишний  чуб  вдалині.
Промінь  західний  взявся  мачати
золотисте  перо,  десь  на  дні,
у  чорнильницю  мли  надвечір'я,
подаровану  від  берегів.
Малювались  чорнилом  узгір'я,
наші  тіні  між  двох  островів.

*моя  світлина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956134
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 12.08.2022

Lana P.

ТІНІ МІЖ ОСТРОВІВ…

Горизонт,  наче  одуд  строкатий,
розпустив  пишний  чуб  вдалині.
Промінь  західний  взявся  мачати
золотисте  перо,  десь  на  дні,
у  чорнильницю  мли  надвечір'я,
подаровану  від  берегів.
Малювались  чорнилом  узгір'я,
наші  тіні  між  двох  островів.

*моя  світлина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956134
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 12.08.2022

Lana P.

МІЗИНЧИКОМ…

Мізинчиком  руки  торкнулась  осінь  серпня  -
від  спек  задушливих  душа  його  затерпла.
Розвеселити  захотіла,  зняти  втому,
кружляти  парою  у  листі  золотому.

У  кожнім  видиху  відчути  свіжість,  вдиху,
припаркувати  почуття  у  гавань  тиху,
ділити  простір  з  ним  на  сонячній  тарелі...
А  він  розгойдував  колишні  паралелі.


10.08.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956133
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 12.08.2022

Ганна Верес

Молитва (Слова для пісні)

Весна  цьогоріч  надто  запізнилася,
З  дороги  збився  журавлиний  клин.
У  час  війни  і  хмари  кров'ю  вмилися,
Молитва  лиш  не  змінює  свій  плин.
Приспів:
Прости  нам,  Боже,  необачні  дії
І  Україну-неньку  урятуй,
Не  дозволяй  же  жити  без  надії,
І  силу  волі  кожному  гартуй.

Відтанцювало  літечко  з  ромашкою,
Відколисало  вітерцем  жита,
А  ми  усе  ще  у  війні  із  Рашкою,
Тому  й  молитва  лине  ввись  свята.
Приспів.

В  осінні  сукні  дні  вдяглись  буремнії,
Руїни  лічать  села  і  міста,
Серця  в  захисників  з  любові  й  кремнію.
За  них  моя  молитва  непроста.
Приспів.
2.08.2022.
Ганна  Верес  Демиденко.
.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956128
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 12.08.2022

Н-А-Д-І-Я

ВІД ВСІХ ДУМОК ВЛАШТУЮ ВТЕЧУ

З  нетерпінням  я  чекаю  вечір,
Примощусь  на  лавочці  в  саду.
Від  всіх  думок  влаштую  втечу,
Затишок  душі  своїй  знайду.

А  навколо  тиша,  ані  звуку,
Я  її  навчилась  відчувать.
Допоможе  знять  з  душі  розпуку,
І   мене  цим  може  врятувать.

Шелесне  листочок  десь  опалий,
Обізветься  пташка  із  гнізда.
Вітер  сядя  поруч  вже  безсилий,
Відпочити  теж  йому  пора.

А  думки  все  товпляться,  бажають,
Щоб  я  знову  запросила  їх.
Запросила,  поряд  хай  сідають,
Бо  яке  життя  моє  без  них...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956110
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 12.08.2022

Ніна Незламна

Скоро в дорогу

   Підкралась  ніч…нині    в  дрімоті  спека,
В  гнізді  вмостився  молодий  лелека,
При    шарудінні,  вкотре  на  сторожі,
Чи  сон  порушать,    снаряди  ворожі.

Ніби  й  далеко  та  струм  проймає  тіло,
Лиш  озирнеться,    поглядає    сміло,
Старе  гніздечко  пригріва  в  надії,
Скоро  в  дорогу,  все  ж  плекає  мрії.

Дай  Бог  повернеться,    війна  минеться,
У  очах  смуток,    на  якусь  мить  вжахнеться,
І  знов  голівку  ховає  під  крило,
Ще  ж  не  проснулося    рідненьке  село.

Ще  ж  не  гаптує,  світанок  стежину,
Хай  сон  приборка,  мов  малу  дитину,
Думки  джмелині    про  війну,  москаля,
Як  доля  вижити  -  не  влучить  куля.

Жага    відкинуть    тривожні    сни  і  дні,
Врешті  забутись  у  солодкому  сні,
І  політати    в  чистім    піднебессі,
Відчути  волю,  заблукати  в  часі.
         
                                                 2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956102
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 12.08.2022

геометрія

МАМА ПРАЦЮЄ, НЕВІСТКА - НА ПЕНСІЇ… (проза)

                                 Цю  історію  знали  всі,  хто  жив  у  центрі  мого  села  Верблюжка.
   Село  моє  велике,  розтягнуте  з  півночі  на  південь,  й  зі  сходу  на  захід    не  менш  ніж  на  10  кілометрів.  На  той  час,  коли  я  закінчила  школу  (1957  р.)  у  ньому  було  6  колгоспів.  Кожен  колгосп  мав    сільський  клуб,  у  них  проводилися  збори  колгоспників,  відзначалися  свята...  Та  найбільшою  популярністю  користувався  той  клуб,  що  був  у  центрі  села.  Поруч  з  клубом  була  бібліотека,  так  як  телевізорів  тоді  ще  не  було,  то  селяни  користувалися  бібліотекою,  вибираючи    для  читання  книги  на  свій  смак,  а  старшокласники  і  твори  класиків.  І  в  клубі,  і  в  бібліотеці,  проводилися  різні  цікаві  заходи,  в  яких  примали  участь  і  дорослі,  і  молоді.  У  клубі  був  великий  зал,  де  час  від  часу  демонструвалися  художні  кінофільми,  проводилися  вечори  відпочинку,  та  різного  роду  події...  У  фойє  були  танці  і  ігри.  І  дорослі,  і  молоді  там  грали  в  шашки,  доміно  і,  навіть  у  більярд.  Про  бари  і  кафе  тоді  навіть  не  чули,  але  відпочити  й  розважитися  було  де.
       Поруч  із  клубом  жила  тітка  Марія,(ім"я  змінено)  яка  була  вже  на  пенсії,  а  в  клубі  працювала  прибиральницею.  Це  була  весела  жвава  жінка.  З  чоловіком  вона  розлучилася  давно,  а  дорослий  син  жив  у  Кривому  Розі,  тому  іноді  той,  чи  інший  любитель  еротики  заходив  до  жінки  у  гості,  а  то  й  залишався  заночувати.  Тітка  Марія  вміла  пригріти  самого  відчайдушного.  До  сільської  МТС  (машино  тракторна  станція)  часто  приїжджали    механізатори  інших  сіл,  щоб  здійснити  тут  ремонт  сільських  агрегатів.  Серед  них  були  й  такі,  що  охоче  відвідували  сільський  клуб.  Один  із  них  Сашко,  давно  розлучений  35-річний,  пристав  до  тітки  Марії.  Якось  на  вихідних  вирішив  поїхати  із  своєю  пасією  у  своє  село  до  мами.
   Приїхали,  познайомились,  випили,  як  годиться,  по  чарці,  поговорили,  а  потім  мама  й  каже:  "Ну,  гаразд,  діти,  погомоніли,  то  пора  вже  й  відпочити,  бо  мені  завтра  на  роботу,  а  вам  у  поїздку!"  Новоспечена  невістка  поцікавилася:  "А  ви,  мамо,  ще  працюєте?  А  я  вже  на  пенсії!"  Коли  механізатори  роз"їхались  по  своїх  селах,  чи  колгоспах,  заміжжя  тітки  Марії  закінчилося.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956089
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 12.08.2022

Н-А-Д-І-Я

І ТРЕМТИТЬ ВІД ПОСТРІЛІВ ЗЕМЛЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BnWtjfOjQHU[/youtube]

Йде  війна  жорстока  и  кривава,
І  тремтить  від  пострілів  земля.
І    палає  небо  від  заграви,
Спалені  до  попелу  поля.

Зупинися,  ворог,  ти  проклятий.
Руки  у  крові,  як  міг  піднять?
Убивати  тебе  вчила  мати,
Ти  й  її  уб"ш,  не  будеш  жалкувать.

Вб"єш  й  її,  вбивать  тебе  навчила,
Чи  здригнеться  в  час  такий  рука?
І  якими  глянеш  ти  очима,
Знать,  бездушним  вивцем  -  вояка?

Ти  ще  пожалієш,  що  родила,
У  непогожий  день  оцей    і  час.
Може,  долі  чимось  не  вгодила?
Ти  про  це  подумала  хоч  раз?

Зупинися,  ворог,  ще  не  пізно,
Захистити  зможе  нас  Солдат!
Постоїть  сміливо  за  Вітчизну,
Він  в  бою  безстрашний  у  стократ!
---------------------------------------
Пісню  до  вірша  виконав  мій  хороший  знайомий,
талановитий  артист  Володимир  Білобров.
Дякую  тобі,  Володю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956069
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 12.08.2022

Ніколя Петрович

Вже скінчились останні набої

Вже  скінчились  останні  набої,
Навіть  той,  що  для  себе  тримав
Полетів  з  опустілої  зброї,
Лютий  ворог  іще  один  впав

А  брати  мої  тут,  вони  поруч,
Їм  вже  досить,  уже  по  війні...
Спочивають  праворуч,  лівруч,
Лиш  не  спиться  одному  мені

Ще  не  витекла  кровонька  з  рани,
Ще  дивлюсь  я  на  сонце  крізь  дим,
А  воно  мене  журить,  що  рано
Помирати  таким  молодим

Я  кажу  йому,  шкода,  так  сталось,
Шкода  рідну  країну  й  народ,  
Та  не  шкода  життя,  що  віддалось
За  спасенну  свободу  свобод

Не  сумуйте,  не  плачте,  кохані,
З  кожним  днем,  з  кожним  сонцем  повік,
Повертатиметься  на  світанні
Син  ваш,  батько  ваш  і  чоловік

Ну  а  зараз  пробачте,  я  мушу
Відслужити,  допоки  солдат,
Вдерлись  пси,  відпущу  мою  душу,
На  них  звівши  пустий  автомат...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945294
дата надходження 18.04.2022
дата закладки 12.08.2022

Леся Геник

***Наскільки ми близько…

***
Наскільки  ми  близько?  Наскільки  далеко?
Над  вікнами  тіні  сумні  шерхотять.
Ще  трохи,  й  полинуть  за  обрій  лелеки.
Ще  трохи,  і  осінь  ударить  печать...

Печать  новоз'явлень?  Прощення?  Розлуки?
Ще  нинішня  днина  про  сутнє  мовчить.
Лиш  душі  невгамні  тримає  за  руки,
аби  залишити  у  пам'яті  мить...

Торкання?  Задивлення?  Задивування?
А,  може,  на  диво,  усе  і  зараз...
Коли  прудконогою,  дикою  ланню
втікають  відчайно  спокуси  від  нас...

Десь  в  гори?  А,  може,  в  поля  неозорі?
Десь  там  пастухи,  і  трембіти  богів...
І  хай  не  говорять,  і  хай  не  говорять,
нам  тіні  про  те,  що  цей  день  догорів...

Наскільки  близький  і  настільки  ж  далекий...
За  вікнами  -  дивне  мереживо  хмар...
Ще  трохи,  й  полинуть  за  обрій  лелеки...
Ще  трохи,  і  нас  покладуть  на  вівтар...

26.07.22  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955881
дата надходження 09.08.2022
дата закладки 09.08.2022

Ганна Верес

Бійся заблукати

Ще  літо  недопите  до  кінця,
А  вже  осінній  день  у  двері  стука.
Подарувавши  зморшки  для  лиця,
Частіше  серце  подавало  звуки.
Не  той  і  погляд:  зважений,  простий,
В  нім  поміркованості  більше  тепер  стало.
Аби  іти  життям,  а  не    брести,
В  характер  доточив  твердої  сталі.
Та  це  й  не  дивно  –  усьому  свій  час,
І  не  погодитись  із  цим  ніяк  не  можна.
На  вістрі  часу  ми  –  пручайся-не  пручайсь,
Та  долі  є  рабом  людина  кожна.
У  літа  й  осені  свої  також  плоди,
І  їх  доста,  тож  варто  пошукати
У  колі  друзів  вірних  і  родин.
В  самотність  тільки  бійся  заблукати!
1.02.2022.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955811
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 09.08.2022

Ніна Незламна

Догулявся ( з гумором)

Тихий  вечір,  мов  колиска,
А  по  небу  вогонь  блиска,
Під  ногами  кіт  муркоче.
Певно  теж  сметани  хоче…
Іван  хитрий,  рудовусий,
За  столом,  розсівся  босий,
Геп  вареник,  у  сметану,
Як  належить    капітану,
І  бурмоче,  Так  годиться
Перед  сном,  треба  помиться,
Тільки  сили  наберуся,
В  теплім  ліжку  жде  Маруся.
       Довго  плавав  та  й  далеко,
Їй  одній  було  нелегко,
В  житті  сталась  переміна,
Нині  вдома  дисципліна.
А  на  судні  мав  коханку,
Як  штиль  в  морі,  аж  до  ранку,
Задоволення,  цілунки,
А  Марусі  подарунки.
Вдома    майже  не  буває,
Каже  гроші  заробляє,
Для  сім’ї  усе  згодиться.
Шкода  їй,  давно  не  спиться,
Приїздить  же  не  голодний,
Ніби  айсберг,  той  холодний,
Все  про  море  тільки  й  мови.
А  вона  ж  чека  любові.
Син  з  -  під  лоба  позирає,
Мать  гріхи,  мій  татусь  має,
Геть  змінився  до  матусі,
Чи  то  сивість  у  волоссі.
Ой  не  дай,  батьку  осічку,
Бо  точняк,  впадеш    у  сітку,
Перестань  скакати  в  гречку!
Син  кмітливий,  красень  легень,
Та  завзятий,  як  той  півень,
Батька  жити  научає,
Хитрість,  зраду  не  вітає.
А  йому  по  барабану,
Мав  удачу  непогану,
Як  кухарка    -  то  коханка,
Є  варенички  й  сметанка.
Тут  синочку  дисципліна,
Чи  Катруся  ,чи  Аліна,
Як    красуням  відказати?
Чому  б  вигоди  не  мати.
Йому  син,  каже  суворо,
То  ж  на  пенсію  вже  скоро,
Той  веселий,  щурить  носа,
В  бік    дружини,  гляне  скоса,
В  мене  пороху  багато,
І  для  неї  буде  свято.
В  хаті  тихо  кіт  на  кріслі,
У  Івана    спритні    мислі,
Та  й  до  ліжка,  до  Марусі,
Полюбовно  в  жвавім  русі.
Думав    вмить,  стане  героєм,
Як  колись,    вдалим    конбоєм,
Схитрував,  ніжно  тулився,
В  тілі  холод,    мо»  об’ївся?!
Ой,  любенька,    тебе  хочу,
Дай  хоч    трішки,    полоскочу,
Аж  п’янить,  запах  лаванди,
Тож  не  втрачу,  я  нагоди.
Давно  мріяв,так  жадалось,
Враз  біда…    того  не  сталось.
Де  ж  поділась  міць  і  порох?
Що  лежу,  як  старий  ворох?
Ой,  напевно,      кара  божа,
Що  душа,  уже  негожа,
Своїм  тілом  скерувати,
От  ославивсь,    що  сказати.
Мабуть  викине  із  ліжка,
Десь  голодна,  як  та  кішка,
Навесні.  Та  ж  іще  нічка,
І  дощ  ллє,    мов  лопла  діжка.
Як  звір  зирив  по  кімнаті,
Ой,  коханки,  ті  прокляті!
Оце  ж  треба,  так  зганьбився,
До  стіни,    в  клубок  скрутився.
Очі….  вилізли  на  лоба,
Душу…  роз’ятрила  злоба,
Але  ж  мріяв  догодити,
 Я  ж  козак,  хотів  любити.
В  голові…    думки  джмелині,
Що  ж  робить,  мені  віднині,
А  син  й  справді,  як  той  пророк,
Як  за  сорок  ,    сорок  морок.
 Став    безсилим,  я  до  жінок  .
Ніби  в  храмі  ставив  свічку,
Ось  й    замав,  навік  осічку,
А  вона….спостерігала,
Ніжним  тілом  чарувала.
Як    діва,  що  на  картині,
Оголена  на  перині
Посміхнулась,  мов  цариця,
-  Я  ж  бо  вірна  лебедиця.
За  життя,  тобі  я    вдячна,
Син  розумник  -    маю  щастя!
Але,  ти  не  зазнавайся,
 Та  й  дуже  не  переймайся.
Знай  в  цьому  моя  заслуга,
 А  ти  ж,  втратив  сина-  друга!
Так,  не  завжди,    життя  є  рай,
Щодо  нас,  врешті  послухай:
Ой,  Іванку….
                                     Іванечку…
Нащо  ти,    скакав    у  гречку,
Тепер  знай,  сам  собі  ворог,
Загубив    запал  і    порох,
Тож  і  їж,  не  їж  сметанку,
Спи,  як  колода  до  ранку!
Я  тобі,    скажу,    відверто,
Мо»  б  ласкала  та  не  варто,
Треба  змолоду  любити,
І,  як  квіточку  цінити.
Підливати  вчасно  воду,
Щоб  не  втратила,    я  вроду,
Ти  ж  гуляв  та  й  догулявся,
Мені  ж  нині,    на  фіг  здався!

                                                       17.07.2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955775
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 09.08.2022

Зоя Журавка

РУШНИК (виконує Олена Білоконь)

Вишивала    мати    рушники    для    доні,
вишивала    маки,    пелюстки    червоні,
вишивала    сонце,    золоте    колосся,
щоб    коханій    доні    все    життя    вдалося.

Вишивала    мальви    білі    та    рожеві,
щоб    стежки-    доріжки    всі    були    веселі,
щоб    коханій    доні    горя    й    бід    не    знати,
голуба    й    голубку    вишивала    мати.

Вишила    калину,    вишила    червону,
вишила    стежину,    щоб    вела    додому,    
щоб    з    доріг    далеких    завжди    повертала,
оберіг    на    щастя    доні    вишивала.

Приспів
Долю,    долю    вишивала    мати,
вишивала    доні    щастя    на    рушник    стати.

Автор  Зоя  Журавка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955820
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 09.08.2022

геометрія

А ДУША МОЛОДА…

                           Уже  тіло  моє  постаріло,
                           І  важкою  вже  стала  хода,
                           Голова  вже  давно  посивіла,
                           А  душа  молода...

                           Руки  зморщені,  плечі  не  рівні,
                           На  висках  вже  давно  сивина,
                           Ночі  довгі,  неначе  як  зимні,
                           А  душа  молода...

                           Вже  ні  співу,  ні  сміху  не  чути,
                           Лише  ойки  постійно  скриплять...
                           А  душа  вже  не  може  заснути,
                           Бо  вона  молода...

                           А  душа  ще  із  тілом  не  згідна,
                           Їй  ще  сняться  життєві  дива,
                           І  здається  вона  ще  погідна,
                           Бо  вона  молода...

                           Час  біжить,  поспішає  щоднини,
                           І  буває  душа  не  встига,
                           Їй  здається,  що  нове  ще  буде,
                           Бо  вона  молода...

                           А  роки  дуже  швидко  минають,
                           Стан  зігнувся  і  ноги  болять,
                           А  душа  поспіша  у  майбутнє,
                           Бо  вона  молода...
                                         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955789
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 09.08.2022

Andrew Pushcha

Руссю їх кличуть

Хай  вікінги  марять  великим  грабунком,
Паплюжать  дракари  нехай  острови,
Грабунок  ще  стане  синам  подарунком  –
З  Новітнього  Риму  рушають  човни.

Під  лагідним  небом  тихесеньким  морем
Ідуть  до  порогів,  ім’я  яким  «Смерть»!
Зітхнули  століття,  просякнуті  горем.
Оспівані  ті,  хто  здолав  хоч  би  чверть.


Ревуть  ці  пороги,  суворі  навіки,
І  небо  як  ясне,  зірки-ліхтарі!
Бурхливі  –  спокійні,  о  море,  о  ріки,
По  водному  плесу  ідуть  веслярі.

За  всіх  найвправніші,  тож  руссю  їх  кличуть.
Що  голови  бритів?!  Що  вихор  сокир?!
О  води,  стихіє,  усе  тобі  личить:
Непевний  цей  спокій  і  впевнений  вир!


Хай  еллінське  злато  добуте  не  в  битві,
Не  забране  з  бритських  церков,  вівтарів,
Отримано  чесно  в  новітній  гонитві
За  добрим  прибутком  русі-веслярів.

Їх  слава  лунає:  керують  річками,
На  водах  їх  право,  а  Київ  –  хто  взяв?
На  пагорби  тягне  всю  рибку  гачками
Їх  митниця,  пристань  і  міць  переправ.


Тож  руссю  їх  кличуть!  Сокира  при  боці!
І  спис  на  готові.  І  княжі  мечі.
Бідуй,  каламутник  водиці  в  потоці,
Пустився  вже  сокіл  по  правім  плечі.

Де  чвака  болото  –  колосяться  ниви?
Про  хліб  слов’янина  всяк  чуло  маля.
Порядок,  де  Правда!  Не  знайде  наживи
Розбійник  чи  вікінг,  де  Руська  земля!

14  травня  2021  р.


Русь  («гребці»)  –  так  у  другій  половині  IX  століття,  натякаючи  на  насамперед  свої  мирні  наміри  деяким  із  чужинців  (звісно  тому,  кому  не  мали  бажання  продемонструвати  інших  намірів),  наляканим  їх  зовнішнім  виглядом  і  наявністю  серйозної  зброї  (літописний  стандарт  озброєння  руських  дипломатів  –  сокира,  ніж,  меч  і  щит),  сходячи  із  своїх  човнів  після  довгої  річкової  або  морської  подорожі,  представляли  себе  люди  походженням  із  берегів  Варязького  моря,  яке  наразі  має  назву  Балтійського.  Джерела  не  дозволяють  певно  стверджувати  до  якого  саме  етносу  їх  слід  було  б  відносити  до  того  часу,  як  за  ними  причепилася  зазначена  назва,  але  прийнято  вважати  їх  найбільш  спорідненими  зі  шведами.

На  відміну  від  своїх  родичів,  інших  вправних  веслярів  –  тих  же  данців,  шведів,  норвежців,  які  залишилися  в  Скандинавії  або  зберігали  політичну  залежність  від  неї  і  яких  із  часом  почали  узагальнено  називати  вікінгами  («піратами»,  окрім  вікінгів  також  узагальнено  називалися  «данами»  або  «норманами»,  у  руських  літописах  люди  з  тих  місць  називалися  «варягами»),  русь  головним  чином  отримала  славу  не  грабіжницькими  набігами  на  чужинські  прибережні  поселення  (хоча  без  цього  також  не  обходилося),  а  підтриманням  протягом  значного  періоду  часу  водних  торгівельних  шляхів,  насамперед  між  варягами  й  Римською  імперією  (умовно  «Східною»,  яка  зберегла  усталену  державність  після  знищення  державності  її  однойменної  сестри  –  Римської  імперії,  яку  прийнято  умовно  позначати  «Західною»;  незважаючи  на  офіційність  латинської  мови  через  збереження  панівного  стану  переважно  еллінською  аристократією  назва  на  еллінський  манер  також  інколи  вимовляється  як  «Ромейська»,  у  той  час  як  велика  частина  її  пересічних  мешканців  називала  свою  державу  просто  «Романією»;  завдяки  історико-політичним  махінаціям  діячів  Священної  римської  імперії  дойчської  нації  (дойче,  Дойчлянд  –  історична  і  єдина  сучасна  самоназва  народу  й  держави,  які  світ  у  часи  інтернету  завзято  продовжує  називати  німцями  чи  германцями,  Німеччиною  чи  Германією  відповідно)  десь  із  середини  2  тисячоліття  в  історіографії  також  фальшиво  позначається  як  «Візантійська»  –  за  попередньою  назвою  Нового  Риму  (Візантій),  її  столиці,  більш  відомої  під  неофіційною  назвою  Константинополь  («місто  Костянтина»),  нині  офіційно  Стамбул).  Найвідоміший  такий  шлях  отримав  назву  «із  варягів  в  елліни»  (елліни,  Еллада  –  історична  і  єдина  сучасна  самоназва  народу  й  держави,  які  світ  у  часи  інтернету  через  давню  римську  помилку  завзято  продовжує  називати  греками  й  Грецією  відповідно).

Ця  надзвичайно  прибуткова  справа  забезпечувала  товарообмін  між  землями  варягів  (умовно  «тих,  хто  заприсягся  на  мечі»  або  «мечник»)  і  Римської  імперії.

Цей  шлях  пролягав  морями,  річками  й  озерами,  значну  його  частину  човни  також  доводилося  тягти  волоком  суходолом.  Для  його  забезпечення  русі  довелося  взяти  під  контроль  значні  території  місцевих  племен,  які  мешкали  на  його  шляху  й  не  змогли  дати  собі  ради  після  розпаду  Антського  союзу.  

Спершу  встановлений  руссю  вірогідно  досить  поміркований  каганат  (назви  першого  руського  державного  утворення  не  зберіглося,  окрім  свідчень  щодо  іменування  його  очільника  каганом,  звідси  умовний  «Руський  каганат»),  незважаючи  на  прагнення  політично  віддалитися  від  Скандинавії,  згодом  усе  ж  набув  характер  більш  тісного  зв’язку  із  нею.  Із  цієї  причини  влада  в  майбутній  великій  державі  в  різні  часи  набувала  то  більш  варязького,  то  більш  руського  незалежного  вигляду,  але  з  неодмінним  залученням  варягів  до  військових  справ.  При  цьому  започаткована  політична  відокремленість,  відмінність  русі  від  варягів  зберігалася  (у  літописах  русь  згадується  серед  племен,  які  закликали  варягів  покняжити;  князь  радіє,  що  в  битві  загинули  варяги  та  його  вороги,  а  русь  зосталася  неушкодженою,  тощо).  Але  із  більшою  підтримкою  варягів  прибульці  зазвичай  могли  переходити  до  більш  рішучих  дій.  

Угамувавши  опір  незгодних  силою  зброї  та  перетворивши  останніх  на  дорогоцінний  слов’янський  товар  невільничих  ринків,  русь  за  допомогою  варягів  значно  розширила  свій  вплив  і  зробила  головним  своїм  осередком  Київ,  який  став  найважливішим  центром  її  збагачення,  символом  її  переможної  річкової  дипломатії  та  впливу.  Саме  тут  найдовший  час  розміщувався  головний  стіл  великого  князя.  Натомість,  усі  більш-менш  підконтрольні  русі  території  за  руськими  літописними  джерелами  були  зверхньо  позначені  самою  руссю  в  якості  так  званої  «Руської  землі»,  а  підпорядковані  їй  люди  –  в  якості  людей  «руських».  Правда  руська  (XI-XII  ст.),  яка  стала  руським  письмовим  збірником  тогочасного  європейського  звичаєвого  права,  серед  іншого  упорядкувала  й  відносини  між  варягами,  руссю  та  слов’янами,  обмежуючи  права  останніх.

Але  насправді  фактичні  умови  панування  русі,  які  з  часом  склалися,  спричинили  її  надзвичайно  швидку  асиміляцію.  Письмові  джерела  підтверджують  двомовність  панівного  прошарку  русі  й  поступове  зростання  серед  неї  кількості  дітей  з  іменами,  властивими  суто  місцевому  корінному  населенню.  Так  вийшло,  що  русь  непомітно  для  себе  розчинилася  в  останньому,  ставши  частиною  його  етногенезу  й  частково  передавши  об’єднаним  під  руською  владою  племенам  свою  вже  досить  прославлену  у  світі  назву,  натомість  неасимільована  частина  русі  після  певних  суперечливих  політичних  рішень,  зокрема  з  релігійних  питань,  і  втрати  Руською  землею  минулого  значення  вірогідно  повернулася  до  Скандинавії.  Відповідно  представники  русі,  які  відмовлялися  від  продовження  забезпечення  шляху  «із  варягів  в  елліни»,  втрачали  й  необхідність  і  навіть  право  називати  себе  руссю.  До  того  ж  скандинавці  також  не  мали  підстав  бачити  в  цих  людях  представників  іншого  етносу,  а  тому  не  зберегли  окрему  пам'ять  про  них  на  власній  землі.

Після  фактичного  зникнення  найсуттєвіших  відмінностей  русі  від  руських  людей  та  розпаду  єдиної  держави  колишні  її  частини  з  часом  здійснили  спробу  політичної  підміни  поняття  Руської  землі  «Руссю».  У  той  час,  як  літописне  «піти  в  русь»  до  цього  лише  образно  позначало  походи  до  найщільніше  заселених  руссю  місцин  (Наддніпрянщини  й  частини  Білорусі),  спроба  використати  назву  Русь  новими  державними  утвореннями  –  і  справді  спадкоємцями  частини  державницьких  і  культурних  традицій  колишньої  Руської  землі  стала  спробою  позбутися  колишнього  підкреслення  підлеглості  корінного  населення  чужинцям,  але  при  цьому  залишити  минулу  славу  за  собою.  Ця  спроба  мала  певний  успіх  і  була  з  часом  частково  схвально  оцінена  місцевим  населенням,  частково  засвоєна  міжнародною  спільнотою,  які  ніби  й  не  помітили  підміну  тлумачення  «всієї  русі  (народу)»  «всією  Руссю  (територією)».

Шлях  із  Києва  до  Нового  Риму  (руські  літописи  називають  його  Царгородом,  у  той  час  як  місцеві  неофіційно  називали  його  Константинополем  на  честь  імператора,  який  зробив  із  міста  столицю,  тогочасні  офіційні  документи  також  нерідко  ігнорують  офіційну  назву,  надаючи  перевагу  Константинополю,  нині  знову  ж  таки  Стамбул)  пролягав  Борисфеном  (нині  Дніпро)  і  Руським  морем  (нині  Чорне),  тривав  30-40  днів  і  був  пов'язаний  із  проходженням  небезпечно  гострих  і  швидких  річкових  порогів,  смертоносні  назви  яких  слов’янською  та  руською  мовами  залишили  деякі  писемні  джерела.

XI-XII  століття  позначилося  на  русі  втратою  суттєвого  значення  цього  шляху  внаслідок  хрестових  походів,  зокрема  через  взяття  хрестоносцями  в  1204  році  зазначеної  вище  столиці  Римської  імперії  («Східної»),  що  дозволило  встановити  надійні  зв'язки  зі  Сходом  через  Середземне  море.  Спричинений  цим  економічний  занепад  значно  похитнув  єдність  Руської  землі.

Слід  також  зазначити,  що  використання  руськими  літописами  в  часи  відсутності  розрізнення  великої  та  маленької  літери  таких  обертів  як  «руська  земля»,  «піти  в  русь»,  а  також  міжнародні  договори  в  часи  незрілого  за  сучасними  мірками  самого  уявлення  про  державність,  які  скоріше  слід  уважати  укладеними  безпосередньо  з  представниками  русі,  аніж  із  відповідною  державою  –  усе  це  у  пізніші  часи  стало  предметом  дискурсу  щодо  усвідомлення  руссю  своєї  державності,  а  також,  оскільки  тодішнє  руське  державне  утворення  все  ж  таки  в  сучасному  розумінні  відповідає  ознакам  держави,  відшукування  достеменних  писемних  джерел  щодо  можливої  назви  такої  держави,  або  умовного  відповідника,  який  слід  використовувати  на  її  позначення.  Увижається,  що  такою  конструкцією,  утвореною  за  допомогою  саме  власних  літописних  джерел  русі,  можна  вважати  виключно  поняття  «Руська  земля»  (так  наразі  дойчською  називається  Російська  Федерація  («Rusland»),  вона  ж  Росія  згідно  із  конституцією).  

Однаково  велике  поширення,  незважаючи  на  коріння,  що  походять  з  Римської  імперії  («Східної»),  вірогідно  через,  по-перше,  більш  раннє  згадування  у  писемних  джерелах  на  відміну  від  руських  літописів,  по-друге,  згадування  однозначно  саме  в  якості  назви  країни,  а  також  суттєвий  вплив  на  світ  культури  колишньої  Римської  імперії  («Східної»,  «другого  Риму»,  у  той  час,  коли  третім  поряд  із  іншими  державами  намагалась  у  свій  час  стати  Москва)  набула  й  форма  «Росія»,  утворена  імператором  Римської  імперії  («Східної»)  за  еллінською  традицією  відповідно  до  почутої  ним  назви  прибульців  (русь)  з  урахуванням  обмеження  еллінської  вимови  щодо  вживання  «о»  замість  «у».  «Росія»  разом  із  «Російська  Федерація»  є  сучасною  офіційною  назвою  відповідної  держави,  щоправда  російською  її  назва  вживається  з  подвоєнням  «с»  через  допущену  похибку  під  час  перекладу  запозиченої  з  іншої  мови  форми.  Відповідно  у  тюркських  мовах  «Русія»  ігнорує  характерну  еллінську  й  російську  спадщину  й  має  наголос  на  першому  складі,  що  можна  вважати  значно  ближчим  до  першоджерела.  

Інші  конструкції,  які  не  зустрічалися  в  наближених  до  існування  відповідної  держави  джерелах,  або  чесно  підкреслюють  неможливість  встановлення  достовірної  назви  держави  русі  через  її  відсутність,  або  використовуються  в  історичному  контексті  для  опису  її  окремих  територій  чи  процесу  розвитку  держави,  або  пропонуються  (і  відверто,  і  завуальовано)  з  політичною  метою.  Прикладами  таких  умовних  позначень  є:  у  Конституції  України  –  «Князівська  держава  Володимира  Великого»,  в  українській  історіографії  –  «Київська  Русь»  або  «Київська  держава»,  яка  згодом  трансформувалася  в  Руське  королівство,  у  російській  історіографії  –  «Давньоруська  держава»,  яка  пройшла  умовні  етапи  «Новгородської  Русі»,  об’єднання  в  «Київську  Русь»,  відкочування  до  «Володимиро-Суздальської  Русі»  й  нарешті  трансформувалася  в  Росію.

Незважаючи  на  усвідомлення  фактичного  припинення  цієї  держави  внаслідок  умовно  татаро-монгольської  навали,  в  історіографії  різних  країн  прослідковується  відносна  тяглість  «тисячолітньої  Русі»  –  державні  утворення,  на  які  розвалилась  колись  могутня  держава,  потрапляючи  й  звільняючись  від  іноземної  залежності,  завжди  намагались  посперечатись  із  приводу  визнання  саме  за  собою  правонаступництва  щодо  минулої  Руської  землі,  позмагатись  за  першість  у  погляді  на  ідею  її  возз’єднання  чи  щодо  заперечення  необхідності  реалізації  такої  ідеї  взагалі.

Нажаль,  у  бажанні  доєднатися  до  слави  насамперед  колись  могутньої  руської  держави,  ба  більше  –звести  перед  тим  її  велич  в  абсолют,  обумовити  свої  права  на  неї  всі  її  умовні  правонаступники  підчас  неймовірно  варварськими  методами,  нещадно  залишаючи  в  історії  хаотичні  величезні  білі  плями,  заперечували  то  історію  її  утворення,  то  подальший  вплив  інших  культур,  у  зв’язку  з  якими  колишня  русь  і  руські  люди  перебували,  деградували  або  розвивалися  тривалий  час,  жертвуючи  історичністю  заради  піднесення  національного  міфу.  Кислотою  випалювалися  питання  скандинавської  природи  заснування  руської  держави,  величезного  зовнішнього  впливу  на  розвиток  її  наступників  у  період  литовського,  польського,  умовно  татаро-монгольського,  османського  панування.  Але  нажаль  і  сучасники  за  інерцією  чи  за  принципом  політичної  доцільності  дуже  часто  продовжують  ігнорувати  чи  ще  більш  заплутувати  шлях  до  відповідей  на  такі  білі  плями,  виправдовуючись  незрілістю  власних  народів  до  сприйняття  історії  без  історичних  міфів.

Така  кумедна  каша  змушує  заклякати  на  місці  багатьох  людей  у  пошуку  відповіді  на  прості  питання.  Бйорнсон  чи  Еріксон  більше  не  нагадують  Коваленка  чи  Гордієнка,  але  утворених  за  допомогою  чомусь  тюркського  «ко»  (узагалі  то  тюркською  більше  «ка»  –  «син»).  Оспіваний  незчисленну  кількість  разів  символ  слов’янської  бойової  звитяги  козак  (тюркською  «син  неба»)  не  може  походити  на  того,  чия  назва  хоч  і  вимовляється  так,  ніби  він  ввижається  небезпечним  стрічним,  але  все  ж  натякає  на  те,  що  в  нього  не  має,  навіть  перекласти  цей  саркастичний  фразеологізм  складно,  чи  то  дому-даху,  чи  то  роду,  не  має  князя,  який  забезпечить  захист  за  службу  й  інші  так  би  мовити  державні  гарантії.  Бо  єдина  служба,  яку  зобов’язаний  був  нести  перед  Золотою  Ордою  бродник,  полягала  лише  в  забезпеченні  в  разі  необхідності  ординцям  безпечної  та  швидкої  переправи  через  надійний  брід,  але  при  цьому  за  ним  залишалося  право  брати  з  інших  за  переправу  суттєву  плату,  що  робило  з  нього  за  великим  рахунком  «вільну  людину»  порівняно  з  іншими  верствами  населення.

«Батько  отаман»  аж  ніяк  не  схоже  на  тавтологію,  яку  якщо  вже  й  вживати,  то  треба  писати  через  дефіс.  «Ата»  ж  не  може  бути  «батьком»,  позиченим  із  тюркської  мови.  Колірне  позначення  сторін  світу  у  тюркських  народів  (чорний  –  північ,  червоний  –  південь,  білий  –  захід,  синій  –  схід)  не  могло  аж  ніяк  бути  причиною  появи  на  мапах  дивовижно  мальовничих  назв  умовних  частин  колишньої  Руської  землі:  «Чорна  Русь»,  «Червона  Русь»,  «Біла  Русь».  Чорне  море  зовсім  не  тому  чорним  прозвалося,  що  воно  на  півночі  від  Османської  імперії  в  період  її  розквіту  розташовувалося,  а  Червоне  на  півдні.  Не  може  такого  бути,  що  й  Середземне  море  тюркськими  мовами  Білим  звалося.  

Бо  це  ж  зовсім  неправильно,  не  могли  ж  використовуватися  в  ті  часи  тюркські  слова,  як  у  наш  час  англійські?  Чи  могли?  Але  чому?  Не  було  ж  ніякої  Гранд  Татарії.  Римська  імперія  правда  була.  А  якщо  й  була  Гранд  Татарія,  то  назва  її  «невстановленого  походження»,  а  не  за  аналогією  з  Малою  і  Великою  Грецією,  з  якої  потім  Малу  й  Велику  Русь  отримали.  І  чи  приходила,  візьмемо  вище,  та  русь  взагалі  із  країв  далекого  Варязького  моря?  Чи  то  наші  власні  слов’яни  з  якої-небудь  річки  Рось,  що  б  воно  не  значило,  просто  взяли  за  моду  скандинавськими  мовами  розмовляти?  Так-так,  це  Рим,  елліни  могли  всім  світом  володіти  й  по  собі  залишити  замість  волохів  румунів  з  Румунією  замість  Волощини,  а  не  якісь  шведи,  а  тим  паче  татари  з  монголами.  Каша  цікава…


Схема

Хай  ВІ-кін-ги  МА-рять  /  ве-ЛИ-ким  гра-БУН-ком,
!10  010  010  010
Па-ПЛЮ-жать  дра-КА-ри  /  не-ХАЙ  о-стро-ВИ,
010  010  /  0!0  01
Гра-БУ-нок  ще  СТА-не  /  си-НАМ  по-да-РУН-ком  –
010  !10  /  010  010
З  Но-ВІТ-ньо-го  РИ-му/  ру-ША-ють  чов-НИ.
010  010  /  010  01

Під  ЛА-гід-ним  НЕ-бом  /  ти-ХЕ-сень-ким  МО-рем
!10  010  /  010  010
І-ДУТЬ  до  по-РО-гів,  /  ім’Я  я-ким  «СМЕРТЬ»!
01!  010  /  010  !1
Зіт-ХНУ-ли  сто-ЛІТ-тя,  /  про-СЯК-ну-ті  ГО-рем.
010  010  /  010  010
О-СПІ-ва-ні  ТІ,  хто  /  здо-ЛАВ  хоч  би  ЧВЕРТЬ.
010  0!!  /  01!  !1


Ре-ВУТЬ  ці  по-РО-ги,  /  су-ВО-рі  на-ВІ-ки,
!10  !10  /  !10  010
І  НЕ-бо  як  ЯС-не,  /  зір-КИ-ліх-та-РІ!
!10  !10  /  010  01
Бур-ХЛИ-ві  –  спо-КІЙ-ні,  /  о  МО-ре,  о  РІ-ки,
010  010  /  !10  !10
По  ВОД-но-му  ПЛЕ-су  /  і-ДУТЬ  вес-ля-РІ.
!10  010  /  010  01

За  ВСІХ  най-вправ-НІ-ші,  /  тож  РУС-сю  їх  КЛИ-чуть.
!10  !10  /  !10  !10
Що  ГО-ло-ви  БРИ-тів?!  /  Що  ВИ-хор  со-КИР?!
!10  010  /  !10  01
О  ВО-ди,  сти-ХІ-є,  /  у-СЕ  то-бі  ЛИ-чить:
!10  010  /  0!0  !10
Не-ПЕВ-ний  цей  СПО-кій  /  і  ВПЕВ-не-ний  ВИР!
010  !10  /  010  !

Хай  ЕЛ-лін-ське  ЗЛА-то  /  до-БУ-те  не  в  БИТ-ві,
!10  010  /  010  !10
Не  ЗА-бра-не  з  БРИТ-ських  /  цер-КОВ,  вів-та-РІВ,
!10  010  /  010  01
О-ТРИ-ма-но  ЧЕС-но  /  в  но-ВІТ-ній  го-НИТ-ві
010  010  /  010  010
За  ДОБ-рим  при-БУТ-ком  /  ру-СІ-вес-ля-РІВ.
!10  010  /  010  01

Їх  СЛА-ва  лу-НА-є:  /  ке-РУ-ють  рі-ЧКА-ми,
!10  010
На  ВО-дах  їх  ПРА-во,  /  а  КИ-їв  –  хто  ВЗЯВ?
!10  !10  /  !10  01
На  ПА-гор-би  ТЯГ-не  /  всю  РИБ-ку  гач-КА-ми
!10  010  /  !10  010
Їх  МИТ-ни-ця,  ПРИС-тань  /  і  МІЦЬ  пе-ре-ПРАВ.
!10  010  /  !10  01


Тож  РУС-сю  їх  КЛИ-чуть!  /  Со-КИ-ра  при  БО-ці!
!10  !10  /  010  010
І  СПИС  на  го-ТО-ві.  /  І  КНЯ-жі  ме-ЧІ.
!10  010  /  !10  01
Бі-ДУЙ,  ка-ла-МУТ-ник  /  во-ДИ-ці  в  по-ТО-ці,
010  010  /  010  010
Пу-СТИВ-ся  вже  СО-кіл  /  по  ПРА-вім  пле-ЧІ.
010  !10  /  !10  01

Де  ЧВА-ка  бо-ЛО-то  –  /  ко-ЛО-сять-ся  НИ-ви?
!10  010  /  010  010
Про  ХЛІБ  сло-в’я-НИ-на  /  всяк  ЧУ-ло  ма-ЛЯ.
!10  010  /  !10  01
По-РЯ-док,  де  ПРАВ-да!  /  Не  ЗНАЙ-де  на-ЖИ-ви
010  !10  /  !10  010
Роз-БІЙ-ник  чи  ВІ-кінг,  /  де  РУСЬ-ка  зем-ЛЯ.
010  !10  /  !10  01

Силабо-тонічна  система:
перехресне  римування  АбАб,  де  рими
«А»  –  4-стопний  амфібрахій  010  з  цезурою  після  2-ої  стопи  з  жіночими  (нарощеними)  закінченнями  (клаузулами),
«б»  –  4-стопний  амфібрахій  010  з  цезурою  після  2-ої  стопи  з  чоловічими  усіченими  закінченнями  (клаузулами)  01.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913966
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 07.08.2022

Амадей

Янгольська любов

Отак  любить,  як  я  люблю,
Лиш  Янголи  на  небі  вміють,
Зустрівши  доленьку  свою,
Усе  життя  її  лелію,

Зігрівши  серденьком  її,
Ізпивши  чари  з  вуст  жіночих,
В  душі  співають  солов*ї,
І  щастя  більшого  не  хочу.

У  нас  у  серці  сад  цвіте,
І  тьохка  серце  солов*ями,
Для  нас  обох  воно  святе,
Ця  янгольська  любов  між  нами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955659
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 07.08.2022

Амадей

А мати чекала і вірила Господу Богу (авторська пісня)

А  мати  чекала  і  вірила  Господу  Богу,
Що  син  її  рідний,  вернеться  додому  живий,
Якщо,  навіть  втратив,  в  бою  він  чи  руку,  чи  ногу,
Не  вірила  мати    у  те,  що  останній  був  бій.

Не  вірила  ненька,  що  син  її  ліг  за  свободу,
Що  марно  чекає,  синочка  вона  за  столом,
А  скільки  ж  синів,  звичайних  синів  із  народу,                    (2  рази)
Залишились  вічно,  в  степу  спочивать  вічним  сном.    (2  рази)

А  мати  чекала  і  вірила  Господу  Богу,
Що  син  її  рідний,  вернеться  додому  живий,
Й  нарешті  зібралась  матуся  в  останню  дорогу,
Щоб  вимолить  в  Бога  усіх  полонених  синів,

Душа  відлетіла,  полинула  прямо  до  Бога,
А  скільки  ж  тих  душ,  на  небо  летять  в  час  війни?!
Й  Сам  Бог  їй  сказав,  що  скоро  прийде  Перемога,            (2  рази)
Я,  Бог,  обіцяю,  що  перші  воскреснуть  вони.                            (2  рази)