Світлана Крижановська: Вибране

Олекса Удайко

ЛЮБОВІ ЧИСТИЙ ХРАМ

  Кажуть,  одна  ластівка  весни  не  робить.  Але  коли  
ця  ластівка  летить  з  Подільська,  що  на  Одещині…  Хочу  
спростувати  це  твердження  приповідки!
Отож,  переді  мною  “перша  ластівка”  з  художньої  
майстерні    Світлани  Пирогової  –  педагога-філолога  за  
фахом,  витонченого  романтика  за  настроєм,  поетеси-лірика  
за  покликанням.  патріота  свого  краю  і  України    в  цілому  -
за  переконаннями.  Невелика  за  об’ємом  книга  (120  стор)  
містить  в  собі  твори,  укладені  у  чотири  цикли:  “Мій  сад  
любові”,  ”Поезія  йде  від  душі”,  ”Феєрія  любові”  та  ”Ми  
різні  з  вами”.  Це  –  роздуми  автора  про  найкрасивіше  із  
людських  почуттів  –  кохання,  непрості,  часом  драматичні,    
взаємовідносини  між  людьми,  що  несуть  в  собі  жіноче  і  
чоловіче  начало  –  Інь  і  Янь,  про  глибокі  переживання,  
пов’язані  з  несподіваними  колізіями  любовної  дуелі,  єдності  
і  протиріч  з  природою  і  суспільством.  Автор  шукає  відповіді  
на  ті  питання,  які  хвилюють  кожного  з  нас  та  спонукають  до    
благородних  поривань  і  пошуку  істини.  Картини  природи  у  
Світлани  тісно  переплітаються  з  людськими  почуттями  і  
проблемами    в  єдине  ціле,  особливо,  коли  йдеться  про  те,  
що  “топче  життя”:

        [i]…І  плачуть  у  небі  зі  смутком  хмарини,
        Чи  буде  колись  каяття?
[/i]
Протиставлення    “мовчазних  терпінь”  і  ”німих  безсиль”  теплу́  
“сонця  грейпфрутового”  у  поетеси  звучить  як  вирок  конкретному  
суспільству  й  людству,  в  цілому,  що  нездатні  справитися  з  тими  
завданнями  і  труднощами,  що  постали  перед  ними.  Причини  
негараздів  у  людини  чи  суспільстві  вона  шукає  і,  звісно  ж,  
знаходить  на  терѐнах  моральності,  любові,  чистоти  душі  і  духу,

[i]Бо  у  житті  усе  для  нас  можливо,
Якщо  в  душі  любові  чистий  храм.
[/i]
                   Такий  підхід  до  аналізу  людських  почуттів  і  вчинків,  
очевидно,  цілком  оправданий,  якщо  визнати  існування  
категорій  добра  і  зла,  божеств  і  демонів,    ангелів  і  лихих.    
Саме    таких    концептуальних    засад  притримується  Світлана,  
наділяючи  своїх  літературних  героїв  підчас  протилежних  
якостей,  що  робить  її  твори  динамічними,  художньо  цілісними  
та  експресивними  за  сприйняттям.  Для  втілення  своїх  задумів  
і  естетичних  уподобань  вона  у  своїх  творах  часто  говорить  
натяками,  опускаючи  слова  та  замінюючи  їх  тире  чи  трикрапками,  
ніби  запрошуючи  цим  читача  продовжити  думку,  аби  зробити  
його  причетним  до  зображуваних  подій  і  вчинків  героїв,  а  відтак  
уволікаючи  їх  тим  самим  до  поетичного  процесу.  При  цьому  вона,  
тяжіючи  до  лаконічності  викладу,  надає  перевагу  коротким    
3-катреновим  віршам,  оздоблюючи  текст  ритмами  –  від  найбільш  
вживаного  ямбу  до  співучого  анапесту:

[i]Україно  моя,  хоч  страждала  від  болю,
Не  зламати  нікому  твій  вільності  дух,
  Не  вчепити  гнітюче  ярмо  твоїй  долі,
                Не  здолати  вкраїнської  нації  рух.[/i]

Наводячи  вище  зазначену  цитату  з  редагованої  книги,  
хотілось  би  відмітити  і  її  національно-патріотичне  спрямування.  
В  цьому  можна  переконатись,  читаючи    твори,  зокрема,  цитовану  
вже  поезію    “Яку  заплатити  ціну?”,  а  також:“Оті,  що  в  камуфляжі”,
“У  вишиванці  і  душа,  і  доля”,  “Настане  перемоги  мить”,  “Не  зміню  
маршрут  життя”  та  багато  інших.  Авторові  болить  доля  України,  
доля  свого  багатостраждального  народу.
Безумовно,  не  все  в  збірочці  є  однозначним,  як  неодно-
значним  є  і  саме  життя.  Деякі  спірні  моменти  в  текстах  компенсу-
ються  щирістю  та  любов’ю,  з  якою  поетеса  змальовує  своїх  
героїв,  особливо  у  частині  інтимної  лірики.  Тут  вражає  читача  
та  глибина  та  інтуїція,  з  якою  жіноча  ніжність  проникає  в  закутки  
душі  суб’єкта  обожнювання  чи  емпатії.  Відтак  всі  поезії  читаються  
легко,  з  захопленням  та  надією  на  нові  цікаві  вірші  С.  Пирогової.
Єдиним  недоліком  анонсованого  видання,  на  мою  думку,  
є  те,  що  в  ній,  за  ініціативою  автора,  розшифровано  псевдонім  
редактора  публікації  Олекси  Удайка.  Одначе,  це  не  стосується  
якості  та  змісту  рекомендованої  мною  книги,  що,  безсумнівно,    
є  вагомим  внеском  у  масову  українську  літературу.  Адже  цілком  
зрозуміло:  те,  що  удалось  сказати  Світлані  є  оригінальним  і  
неповторним,  як  і  та  «Неповторна    мить»,  яку  пережила  авторка,  
створюючи  дану  книгу,  чию  перемогу  ми,  прихильники  іі  таланту,
святкуємо  тут,  у  Клубі  поезії.  
Залишається  лише  пожалкувати,  що  наклад  цієї  книги  
занадто  малий  –  всього  100  примірників!  Як  казав  колись  один  
із  професіональних  поетів  (цитую  не  дослівно,  по  пам’яті):  
“книга,  видана  тиражем  менше,  ніж  1000  примірників,  є  
мертвонародженою  і  приреченою  на  забуття”.  Побажаємо  
Світлані  Пироговій  спростувати  це  твердження  “оракула”  і  
наврочимо  її  “законно  народженому  дитяті”  цілком    здорового  
і,  надіюсь,  щасливого  довголіття.  
Адже  нині  існує  альтернативний  "паперовому"  і  більш  
масовий  шлях  у  “лани  широкополі”  –  формат  електронного  
друку.  Як  писав  колись  наш  Тарас:

                                                             [i]  В  Україну  ідіть,  діти!
                                                               В  нашу  Україну…[/i]

Побажаємо  ж  і  ми,  поети  “Клубу  поезії”,  нашій  колезі  
наснаги  і  творчого  піднесення  при  написанні  нових,  цікавих  
і,  поза  всяким  сумнівом,  корисних  творів  і  книг  в  галузі,  яка  
так  потрібна  людям,  як  чудодійна  пігулки  від  коронавірусу,  
в  ці  нелегкі  для  нашої  країни,  але  неповторні  миті  нашого
суспільного  життя.

03.  04.  2021
©  О.  Удайко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909909
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 04.04.2021


Олекса Удайко

РОЗЦВІТИ КАЛИНОЮ

                         [i]Весно,  весно,
                         світе  милий...[/i]
[youtube]https://youtu.be/5b_98Uy38Dk
[/youtube]
[i][b][color="#7a0659"]Прокотись  в  мені  лавиною
грому  весняно̀го  і  дощу…
Піснею  пій  лебединою,
а  не  доспіваєш  –  я  прощу.

Прокидайся  в  серці  правдою
про  минуле,  де  мій  рідний  край.
не  явись  до  мене  вадою,
болю  про  неправду  не  завдай!

Прорости  в  мені      л  ю  б  о  в  і  ю
до  всього,  що  має  добрий  чин,
чуйністю  до  вади  босого,  
що  ганьбиться  в  людях  без  причин…

Як  заснеш  в  мені  надовго  долею,
не  ходи  до  мене  ночувати,
во́лячи,  не  во́ль  лінивих  волею  –  
доле,  геть  підеш  з  моєї  хати!

Розцвіти  в  житті  моїм  калиною,
принеси  до  серденька  плоди,
щоб  не  став  у  полі  я  билиною…
Як  не  так  –  до  мене  не  ходи[/color]![/b]

1.03.2021[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906553
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 07.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Відлига взимку (акровірш)

В-ідлига  взимку,  чи  весни  стрімкий  прихід
І-з  посмішкою  сонця  на  обличчі.
Д-уша  співає,  тане  затверділий  лід,
Л-егкі  хмарини  в  мандри  світом  кличуть.
И-(І)  ллється  дзвінко  мелодія  струмків.
Г-аба  зими  втрачає  пуху  сніжність.
А  вітровій  за  обрій  птахом  полетів.

В-ідлига  додає  тепло  і  ніжність.
З-устрів  Ісуса  в  храмі  старець  Симеон,
И-(  І)  з  того  часу  свято  в  нас    Стрітення.
М-олитва  лине  щира  і  земний  поклон.
К-раса  весни  й  зими.  Благословення.
У-звишшя  світле.  Відлига  взимку.  Дзвони.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904885
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021


Леся Утриско

До 150 річниці від дня народження Лесі Украінки

Присвята

Душі  доторкає  чарівна  струна,
В  ній  пісня  безкрая  по  світу  лунає,
І  відчай  і  сповідь  -  людська  дивина,
І  втома  життєва,  що  волю  кохає.
Знов  серце  заб’ється  у  грудях  шалено,
Думки  затуманяться  криком  пташиним,
Де  слово  поетки  Всевишнім  прошЕно
На  янгольських  крилах,  в  снігах  тополиних.
В  уяві  зірок  заколисані  мрії,
Терновий  вінець...  і  у  Бога  цариця,
Де  слово  живе,  не  вмирає  надія,
Леліє  причастя  жіночі  очиці.
Заквітчані  небом,  загорнуті  в  зливи,
Невиразні  хвилі,  обвітрені  вітром...
Заплакане  серце  у  слові  щасливім,
І  погляд  і  голос  -  запалені  світлом...

-  [  ]  Леся  Утриско  Воробець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904958
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021


Катерина Собова

Обслужила

У    кав’ярню    зайшов    Яшка:
(Обслуговувала    Нінка)
-Якщо    вам    не    буде    важко  –
Щоб    на    каві    була    пінка.

Нінка    глянула    на    Яшку,
Підвела    угору    брови:
-Та    чого    там    буде    важко?
Це    -    раз    плюнуть    і    готово!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903013
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 31.01.2021


Олекса Удайко

РІК МУРАХИ

[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w
[/youtube]
[i][b][color="#880894"]Твердять,  що  рік  цей  роком  є  прориву,
бо  він  належить  білому  бику…
Мені  б  хотілось  думку  білогриву
сказати  вам.    Крамольну…  Ось  таку.
 
Вам  хто  сказав,  що  бик  є  найсильнішим?..
Сильніш  за  всіх  є  скелелаз-баран,
бо  він  бере  такі  висоти  й  ніші,
що  недосяжні  іншим  із  горян.
   
Удар  його  на  кілограми  маси  –
куди  тому  боксерові  Кличку!
А  як  летить,  то  сонце  в  небі  гасне,
усе  мізерне    дробиться  в  муку̀!..

Та  пальми  віть  я  віддаю  мурасі  –
тут  джоулі*,    не  лік  –  на  кілограм.
Комаха  в  нашому  краю  на  часі  –
координатор  планів  і  програм!

Впаде  донизу  лиск  судейських  лахів,  
знітиться  вмить  хабарник  і  крадій,
як  вчує  тіло  раз  укус  комахи…
І  рухне  хіть  до  окаянних  дій!

А  щодо  щастя  –  тут  немає  спору
(Беру  на  ум  чуттєвий  елемент!):
хто  не  відчув  мурах  в  осінню  пору,
В  любові  той  –  затятий  “дисидент”!

Уклін  малій,  жалюгідній  комасі,
подяка  їй  жіноцтва  і  мужчин…

Святкуючи  Новий  рік    на  Парнасі,
віншуємо  призвідниць  святовин!  [/color]
[/b]
10.01.2021
_________
*одиниця  виміру  енергії.
   Мурашки-анімашки  з  інтернету[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900890
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Олекса Удайко

НОРД-ОСТИ ДМУТЬ

                                                                       Демонам...
[youtube]https://youtu.be/l7XEGctmI18[/youtube]
[i][b]Невтішні  ще  на  осінь  цю  прогнози  –
ще  дмуть  вітри  керунками  норд,  ост…
Як  оживити  нам  вітро̀ву  розу?
Як  зупинити  сущий  Голокост?..

Примарний  мир  –  в  холодному  Донбасі,
ракетний  смерч  –  у  теплому  Криму,
рашистські  яструби  –  у  Карабасі,
Європа  вся  –  у  «руському»  диму!

Весь  світ  в  омані  повертає  в  зиму,
чекаючи  зі  сходу  перемін…
А  він  готує  ядерну  корзину
і  тисячі  дипломатичних  мін.

…Світ  сонця  гепнувся  у  летаргію  –
коронний  демон  пожирає  світ…
Чекає  людність  Божого  месію
як  з'яву  в  небі,  як  молитви  плід...

Не  спить  одначе  вірний  українець  –
і  у  тилу,  і  на  передовій!
Не  йде  ж  бо  з  України  геть  ординець:
йому  нашіптує  про  посаг  вій.
 
Циклоп  він  з  виду,  дохлий  і  негідний,
в  чолі  якого  вже  немало  міт…
Та  замір  підлий  у  тієї  гідри  –
вільготно  вм'яти  незалежний  світ!

Ти,  певно,  хочеш,  гаспиде  поганий,
щоб  впав  у  прі  останній  мій  онук?..

...Іще  ятря́ть  в  мого  народу  рани,
ще  дмуть  норд-ости  горя  і  розпук.[/b][/i]

[i]23.11.2020
©  Олекса  Удайко[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895895
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 29.11.2020


Олекса Удайко

ПІДГУЗОК ОЛІГАРХАТУ

     [color="#089629"][b]"Думай_те"  -  "зробимо  ще  раз!"[/b][/color]
([i]...із  передвиборних  гасел  відомоїї  політбратії[/i])
[youtube]https://youtu.be/RgdANpB9PnY[/youtube]
[i][b][color="#06736f"]Пішов  один  поважний  пан  у  владу,  
щоб,  начебто,  здолать  олігархат…
Та  так  й  не  дав  "бандитам"  нашим  раду,
зміцнивши  тим  продажний  паханат.

З  одним  із  олігархів  “поборовся”,
з  усіх  гармат  по  ньому  він  стріляв,
в  умі  ж  мав  цілі  інші  зовсім
й  на  обіця́нки  челяді  плював.

Навспак,  він  клановість  лише  подвоїв,
подавши  руку  шарим  шаріям,
й  таке  в  своєму  царстві  він  накоїв,
що  в    світі  заслужив  і  стид,  і  страм!

Пусті  слова,  як  звісно,  ніц  не  варті,
коли  нутро  у  ритора  гниле...
Поставте,  хлопці,  тут  надійну  варту,
не  зборе  ж  бо  велике  зло  Мале!

Тому  служив,  другому  –  підморгнув,
а  третього  впустив  у  владну  хату…
Не  цар  він  зовсім  –  антилопа  Гну*,
підгузок  імпортний  олігархату.  

...Та  ми  із  ним  уже  тепер  на  “ти”,
долаємо  разо́м  усі  проблеми:
"туди  не  рипатись,  туди  іти"  –
немає  в  нас  вже  жодної  дилеми!

Заблудимось    –  спитаєм  віслюка,
він  завжди  тут,  у  авгієвій  стайні…
Там,  за  бугром  "керманича"  рука,
у  ній  концепти  руху  наші  й  тайни.
 
А  ми    йдемо    навпомацки,  гуртом.
"Сусанін"  наш  веде  колону  в  вирву…

Ми  там  були  рабованим  скотом,
а  зараз  нам  готують  суту  прірву.    [/color][/b]

22.10.2020  
_________
*травоїдна  жуйна  тварина  порядку  
парнокопитних,  родини  пусторогих.  
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892464
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 01.11.2020


Олекса Удайко

ЛЮБЛЮ ОСІННІ РАНКИ. Муз. С. Голоскевмча

                                                                               [i][b]Tth[/b][/i]
                                                 *  *  *
[i][b][color="#8a078f"]Люблю  я  дощові  осінні  ранки,
як  краплі  в  дах  вистукують  той  ритм,
що  з  тіла  лінь  жене  як  ночі  бранку
і  будить  в  нас  природний  колорит.

Люблю  я  дощові  осінні  ранки,
коли  земля  прийме  останній  душ,
щоб  в  ніжнім  ліжку  взимку  спозаранку
здійснити  мрії  ненаситних  душ.

Люблю  я  дощові  осінні  ранки
й  розмову  з  ними  –  грішну  і  святу,
коли  душа  лікує  в  серці  рани
й  вертає  вкотре  втрачену  цноту̀...

Люблю  я  дощові  осінні  ранки,
коли  мені  вже...  явно  не  до  сну,
й  коли  не  сплять  таємні  забаганки  –
до  себе  кличу  
                                             приспану  весну.

Люблю  я  дощові  осінні  ранки...[/color][/b]
 
19.10.2020  

 [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892160
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 26.10.2020


Олекса Удайко

ДОЛЕ УКРАЇНСЬКА

[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]

[i][b][color="#73086f"]Доле  українська,  
ой,  яка  ж  хрещата  –
дух  і  тіло  наші  сплетені  навік…
Крутяться  історії
жваві  коліщата,
не  дають  склепити  нам  своїх  повік.

Процвітання  роду
і  духовні  сили
з’эднані  навічно  Сонячним  хрестом*.
Нам  би,  українцям,
нам  би  дужі  крила,
щоб  здолати  висі,  вказані  Хрестом.

Нам  би  у  дорогу  
подвиг  Прометеїв,
Кобзаря  й  Богдана  силу,  хоч  на  мить,
щоб  збудити  поспіль
приспану    Ідею  
і  жагу  у  душах  вічну  запалить!

Притомились  наче
наші  віра  й  сила,
єдність,  дух  козацький  сильно  підупав.
Ой,  притомні  вої,
налаштуйте  крила
й  не  спаліть  у  славнях  павичів  і  пав!

Бо  не  спить  двоглавий,
в  усі  боки  зирить,  
щоб  своє  конання  здути,  хоч  на  мить.
В  бік  наш  поглядає,
певно,  хоче  в  вирій,
щоб  у  теплім  краї  кості  схоронить.

Ой,  Сварожі  вої,
налаштуйте  крила,
й  не  спаліть  у  вирі  повсякденних  справ!
Покажіть  поденкам,
що  є  віра  й  сила  –
запал  й  дух  козацький  Бог  не  відібрав.[/color][/b]

9.07.2020.
___________
*Йдеться  про  язичницький  (арійський)  символ  у  формі  рівностороннього  хреста
   на  тлі  Сонячного  диску.  Вважається,  що  цей  оберіг  захищає  природні  здібності  
   людини  і  допомагає  їм  розкритися;  як  знак    Духовної  Сили  і  процвітання  Роду.  

Ілюстрації:  мила  світлинка  автора  (на  Майдані    після  бурхливої  ходи  "Ні  -  капітуляці"  в  День  Незалежності  2019  року):  Тарас  Компаніченко  з  відомою  козацькою  піснею,  мелодію  якої  вкрав  Комінтерн.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 14.10.2020


Олекса Удайко

ВМИРАВ ЗА ПРАВДУ

       [i]  Преамбула  –  в  недавніх  новинах
         та  їхніх  коментарях  у  масмедіа...
           (Див.  ВІДЕО)[/i]
[youtube]https://youtu.be/pFlbhJkueOw[/youtube]

[i][b]О,  цей  примарний  "мир",  “конфлікт”  Донбасу,
брак  слів  "верховних",  часу  владний  плин…
На  полі  бою,  не  діждавшись  спасу,  
вмирав  за  правду  України  син.

Масмедіа  купаються  у  фактах,
дивуючи  трагічністю  новин.
На  тлі  терору  й  недолугих  акцій
вмирав  за  неньку  України  син.

Лиш  клаптик  неба  був  його,  як  в  шлюзі…
Війна  за  землю  рідну  –  це  не  кпин:
від  втрати  крові  юної  (в  калюжі)
вмирав  за  всіх  нас  України  син.

...А  людність  хапко  дивиться  “вистави”,
як  "сва́тів"  серіал    чи  детектив*
(адреналін  тут  за̀дар,  “на  халяву”),
що  Автор**  Режисеру**  присвятив…

Й  сам  Режисер  в  найголовнішій  ролі
хрипким  баском  –  в  сум’ятті,  певно,  –  грав…

А  в  час  мовчання…  одиноко  в  полі
Вкраїни  син…    як  пасинок  вмирав.  
[/b]
27.07.2020
_________
*йдеться  про  "теракт",  що    мав  місце  в  Луцьку  нещодавно:
**імена  обох  "хероїв"  назагал  відомі,  відтак  -  з  Великої  Літери...  

©Олекса  Удайко[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884139
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 30.08.2020


Олекса Удайко

ОСВЯЧЕНІ ЛЮБОВ'Ю

                 [i]Весна  і    мрії...
                 Під  чарівну  музику
                 Поля  Моріа.
                 [кликніть  -  замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/I63zxA0Sce8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло…  Каравели  чорних  хмар  
пливли  спроквола  за  рожевий  обрій…  
Пас  світла  з  неба  –  ранку  аватар  –
упав  на  землю...  Впевнено,  хоробро.  

Та  в  м'язах  ваших  ще  панує  ніч,
і  –  млість,  і  -  баглаї*  передранко̀ві...
Й  хотілось  вам  усе  послати  пріч,
щоб  збувся  сон  –  як  щастя  у  підкові.

Та  щось  нараз  заглянуло  в  вікно  –
і  тут...  любов’ю  засіяли  лиця.
То  черевишні  квітнуче  руно
ласкала  ніжно  квапна  дощовиця.

І  все  живе  у  вас  уже  цвіте:
заходите  усмак  в  завітні  зони
й  ні  хвилечки  не  мислите  про  те,
що  в  світі    святці  є  і  забобони.

В  красі  й  любові  оживає  все:
кохання,  пристрасть,    
                                                               плем’я,  рід,  родина.
І  хто  у  серці  ту  красу  несе  –  
освятить  мрії  роду  й  України.

                               [i]  Ὠ    Ὠ    Ὠ[b][/b][/i]
...Світає.  Каравели  сонних  хмар
в  ясі  світанку  попливли  за  обрій.
І  промінь  сонця  –  ранку  аватар  –
вітає  Землю  світлом.  
                                                               Теплим,  
                                                                                             добрим.    [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у  розумінні  лінощів  ("баглаї  бити"),  "розслабону".

На  світлині  автора  -  квітуюча,  вже  оспівана  мною  
черевишня.  Світлина  з  сьогодняшнього  холодного  
вечірнього  вікна  оселі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 16.04.2020


Олекса Удайко

МІЙ НОВИЙ ЗІР

[i]...Теплий  Олекса  як  символ  тепла  і  
       злагоди  наповнює  чимось  новим,  
       незвіданим  і....  дещо  тривожним.  
         Вітаючи  всіх  клубівців  з  цим  вес=
       няним  святом,  зичу  доброго  здо-
       роп'я,  любові  та    наснаги    в    цей  
       нелегкий  час,  що  випав  на  нашу  
       долю!  У  свою  чергу,  дякую    всім,  
       хто  поздоровив  мене  з  Днем  на=
       родин  та  прошу  вибачення  за  мою
     тимчасову,  вимушену  відсутність
       на  ваших  сторінках...[/i]
[youtube]https://youtu.be/55_-PKrzNj8[/youtube]
[i][b][color="#6e0585"]Мені  дав  Бог  новий,  здоровий  зір  –
відкрилися  простори  неозорі  –
серед  малих  й  великих  в  небі  зір
я  виберу  свої,  мені  властиві  зорі.

І  стане  ясно  все  украй  мені  –
побачу  геть  усе  у  цьому  світі:–
вибоїни  й  кущами  скриті  дні,
і  темні  лиця,  й  лиця  у  привіті…

Від  зерна  відклерую  я  лушпу,
не  помилюсь  у  любуванні  друзів,
бо  бачу  правду  –  щиру…  і  скупу,
ціную  давні,  і  новітні  узи.

Відтак  у  світ  чіткішим  стане  шлях,  
ясніші  абриси  і  горизонти…
кукіль  й  волошки  висвітить  в  житах
мені  ласкаве  і  привітне  сонце.

Хоч  не  знімаю  з  неба  жодних  зір,
сузір’я  друзів  на  землі  я  маю:
джерела  вод  із-під  землі  і  гір  
в  душі  творять  симфонію  розмаю…[/b]

                   
[b]…  Подяка  зріє  в  мене  під  кінець
чарівннику  -  хірургові  від  Бога…
Це  Йван  Віталійович  Козинець...
Хай  стелить  ряст  йому  легкау  дорогу![/color][/b][/color]

30.03.2020
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869937
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 14.04.2020


Олекса Удайко

Memento mori

     [i]…воякам,  
           волонтерам,  
           пасіонаріям...[/i]
[youtube]https://youtu.be/uIa6aX_h-_4[/youtube]
[i][b][color="#430787"]Яка  чудна  природа!  Та  не  парадокс,
що  ми  й  не  помічаємо  у  круговерті,
що  все  живе  в  свій  час  поверне  на  погост,
що  все  живе  –  живе  лише  для  смерті.

Живемо  на  землі  й  не  мріємо  про  те,
що  й  нам  колись  прийде  той  день  останній.
Живемо,  наче  як  годиться,  а  проте
сильніше  за  усе  –  небажане  заклання…    

Багатство,  статки,  влада,  слава,  море  слів  –
усе  це  не  для  вас,  усе  це  для  оточень!
А  вам  лишається  лиш  жменька  роз  і…  сліз,
що  в  натовпі  мелькнуть…  І  –  осуд  позаочі.

Кому  хотілося  б  втонути  у  багні
лайдацтва,  неуцтва,  ганьби...    простого  глупства?..
Тож  мріємо  гайнути  в  безвість  на  коні
одчайного  пориву  –  аж  до  самогубства!

І  хай  слід  вершника  означить  рясно  дим  –
дим  краю  рідного,  пахучий  до  безумства.
Рожево...  вдячно  заздрю  одчайдухам  –  тим,
хто  праведно  пішов,  а  не  через  нехлюйство…  

Із  всіх  мистецтв,  боїв  і  лицарських  змагань
ціную  ті,  що  власні  бережуть  простори…
І  ні  до  чого  тут  –  погоджуйся  чи  гань!  –
девіз  для  переможців  як  memento  mori*.

Побідник  бо  живий  –  і  нині,  і  в  віках,
утішений,    обласканий  увік  любов’ю.
Йому  не  треба  словоблудства  на  вінках,
любов  свою  до  Неньки  окропив  він  кров’ю.[/color][/b]

20.02.2020  
__________
*пам’ятай,  що  смертний  (лат.)  
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866318
дата надходження 28.02.2020
дата закладки 08.03.2020


Олекса Удайко

ЧОМ СТОЇШ В ЗАЖУРІ

           ...без  преамбули.

[youtube]https://youtu.be/yuvGeMYmsug
[/youtube]

 [i][b][color="#6b0582"]Калино!  
                                 Ягідко  кривава!  
                                                                                       O,  билино,
чому  на  воду  у  зажурі  задивилась?
Тебе  до  того  спонукала  літня  злива
ачи  вологи  в  літню  спеку  не  напи́лась?

Либонь,  вівчар  тебе  позбавив  заповіту,  
як  виганяв  на  пастовень  свої  отари,
Тебе  ж  настановив  як  варту  за  повітку,
тепер  щодень  скубуть  за  гілля  яничари.

А  може,  чимось  отруїли  лист  чужинці,
гасаючи  на  БеТееРах  спозаранку?..
Тобі  б  квітчати  бюст  найкращій  в  світі  жінці,
що  одягає  на  Великдень  вишиванку!..

…Отак  стоїть  в  зажурі  й  наша  Україна…
Її  зобидив  хто  й  зганьбив  одвічну  вроду?
Про  все  це  нам  повідай,  золота  билино  –
не  стій  самотньо  й  тихо  в  річки  біля  броду…

А  я  піду  у  світ  –  де  тернії  і  бруки,
шукати  тих,  хто  смів  красу  твою  ганьбити,

За  ту    провину  і  твою  нестерпну  муку
усякий  лиходій  жорстоко  буде  битий![/color]
[/b]
20.02.2020

©  Олекса  Удайко[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865582
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 28.02.2020


Олекса Удайко

ДВІ ЯГІДКИ

[i][color="#00d5ff"]        …[color="#0a647d"]отака  чудасія  щойно
       мала  місце  в  Кельні,
       де  зима    –    не  зима,
       а  літечко  –  як  квіточка...
       Отака  знакова  "плутанка"  
       в  День  Соборності  нашої.  [/color][/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/O06wNpYip7E[/youtube]
[i][b][color="#8b05a6"]Зима  щадить  зухвалих  і  сміливих:  
їм  не  страшні  ні  хуги,  ні  мороз,
ні  суховії,  ні  липневі  зливи–
ніщо  до  них  не  тулиться  всерйоз!

...Дві  ягідки  красуються  на  сонці,
несуть  в  життя  несхитний  позитив  –
вони  законів  вічних  охоронці,
ченці  начал  –  Небес  прерогатив.

Ті  посланці  вросли  надійно  в  землю,
підправивши  буттям  своїм  дизайн,
аби  краса  вражала  нас  приємно,
аби  вдалась  розгадка  сущих  тайн…

І  дай  нам,  Боже,  ту  красу  примножить:
ростити    сад,  леліяти  дітей,
щоб  роль  свою  відчути  міг  би  кожен  
у  втіленні  Всевишнього  ідей!

Дві  ягідки  –  підтекст  одної  суті:
чуже  й  своє  –  немовби  два  крила.
Нехай  до  них  увага  в  нас  прикута  –
дуальність  ту  природа  нам  дала.
                               
Дві  ягідки  –  одне...  єдине...  ціле,
як  ненька  рідна  і  один  народ,
одні  турботи  і  єдині  цілі,
земля  єдина  –  
                                                 як  один  Господь![/color][/b]

21.01.2020,  Kln,  BRD

На  світлині  автора      ота    чудасія:      райські
яблучка  серед  зими  і  як  прототип  єдності,
неперервності      поколінь    –    внучка  Ханна,  
одіта  в  тон  Едему...  У  дворі  будинку.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862221
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 04.02.2020


Катерина Собова

Талант

Все    пиляєш    мене,    Ганю:
-Білоручка    ти,    Семене!
Ось    лежу    я    на    дивані,
Та    працює    мозок    в    мене.

Кожен    ледар    -    винахідник,
І    хоч    мають    таку    вдачу,
Не    напишуть    -    він    негідник,
І    не    скажуть    -    він    ледачий.

Не    схотів    город    копати
Отакий    ось    ледацюга,
Сховав    вила    і    лопату  –
Винайшов    для    себе    плуга.

В    кожного    своя    є    фішка,
І    шукають    всі    причину:
Важко    їм    ходити    пішки  –
То    придумали    машину.

Люди    всі    талановиті,
Що    не    хочуть    працювати,
В    розкоші    повинні    жити
І    ідеї    розвивати.

Дорікати    мені    нащо?
І    сваритись    теж    не    треба:
Я    ніяке    не    ледащо,
Я    -    талантище    у    тебе!

Може,    винайду    таке    щось,
Що    про    це    напишуть    повість…
За    свої    погані    вчинки
Буде    гризти    тебе    совість.

Всі    таланти    живуть    мало,
Будеш    плакать    на    могилі:
-Дармоїдом    обзивала,
А    він    -    он    яке    світило!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863025
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 01.02.2020


Олекса Удайко

ЩЕДРИМ ЛЮДЯМ НА ЗДОРОВ’Я або ВСЬОГО ТРИ НОТИ

           [i]До  100-річчя  “Щедрика”  
           Миколи  Леонтовича,  Остання
           редакція  пісні  була  створена
           автором  у  1919  році,  незадовго
           до  звірячого  вбивства  композитора
           чекістами  у  його  рідному  селі  Марківка,
         що  на  Вінниччині.  [/i]
[youtube]https://youtu.be/zwHHxbuxgg0[/youtube]
[b][i][color="#740dab"]Всього  три  ноти,  а  яка  в  них  сила
і  широта  –  з  народин  до  заклань!
Христос  родився,  щоб  людина  мила
життя  стеряла  не  задля  страждань…

Всього  три  ноти!  Скільки  ж  в  звуках  смислу:
Отець-Бог,  Божий  Син    і  Дух  Святий...
Лунає  «Щедрик  –  глибоко  і  стисло:
життя  –  в  єднанні  сутностей  злотих.

Всього  три  ноти…  З  закликом  до  миру
землян  притомних  –  зовні  і  в  собі…
Під  лавкою  примостимо  сокиру,
та    не  здамося  татю  в  боротьбі!

Всього  три  ноти!  А  яка  свобода
у  виборі  тональності  життя!
Та  зрадити  не  можна  клятві  роду,
Бо  запізнілим  буде  каяття.

Всього  три  ноти  –  генії  не  хиблять!
Ознаки  їх  доступні  і  прості.

А  ти,  тиран,  не  цуп  на  себе  схиму:
потоп  у  світі  духа  –    на  меті…[/b]
[/color]

07.  01.  2020.  
Sauerlande.  BRD[/i]


                                                                     ПІСЛЯСЛОВО

«Щедрик,  щедрик,  щедрівочка,  прилетіла  ластівочка»  
–  здавалося  б,  хто  з  українців  не  знає  цієї  щедрівки.  
Народжена  ще  в  дохристиянські  часи,  саме  завдяки  
українському  композиторові  Миколі  Леонтовичу  вона  
стала  відомою  на  увесь  світ.  Їй  судилося  стати  справжнім  
символом  Різдва,  мати  безліч  переспівів  та  варіантів  
виконання,  стати  саундтреком  до  популярних  голівудських  
фільмів  та  звучати  в  кращих  концертних  залах  світу.    
Мало  хто  знає,  що  ця  колядка,    відома  не  лише  в  Україні,  
а  й  в  усьому  світі  під  назвою  «Колядка  дзвонів»,  -  одна  з  
найпопулярніших  обробок  Миколи  Леонтовича.
Існує  чимало  припущень  музикознавців,  де  саме  
Микола  міг  почути  вперше  щедрівку  і  записати  її.  Одна  з  них    
на  Хмельниччині.      В  невеличкому  селі        на  Заславщині  –  
Підлісцях,  звідки  родом  його  дружина  Клавдія  Жовткевич.
«Всесвітньо  відома  обробка  «Щедрик»  належить  до  тих,  
над  якими  Микола  Леонтович  працював  майже  усе  життя»,  -  
розповідає  Ольга  Прокопенко,  завідувачка  музею  Миколи  
Леонтовича  (с.  Марківка)  –  філії    Вінницького    обласного  
краєзнавчого  музею.  –  Всього  було  п’ять  редакцій  –  перша  
у  1901-му,  а  остання  –  у  1919  році.  «Звісно,  я  чула  й  таку  
версію  –  про  походження  щедрівки  з  Підлісців»  –  каже  
Ольга..  Але  у  1902  році  Микола  Леонтович  з  Клавдією  вже  
одружився.  На  той  час  він  вчителював  в  Чукові  на  Вінниччині.  
За  дослідженнями  етимологів,  варіант  цієї  щедрівки  все  
ближчий    Поділлю.  А  втім,  зовсім  не  суттєво,  де  Леонтович  
записав  цю  щедрівку  –  Вінницька  область  чи  Хмельницька  –  
це  усе  наш  край,  а  «Щедрик»  –  співанка  наших  пращурів.  
Саме  дякуючи  Миколі  Дмитровичу,  вона  стала  відомою  на    
весь  світ!
Перше  хорове  виконання  «Щедрика»  відноситься  
до  1916  року.  Тоді  цю  пісню  представив  хор  Київського  
університету  ім.  Святого  Володимира    під    керівництвом  
Олександра  Кошиця.  Пкрший  аудіозапис  «Щедрика»,  що  
зберігся  в  сучасному  вигляді,  датується  1922  роком.
За  кордоном  «Щедрик»  прозвучав  вперше  в  
українському  варіанті  5  жовтня  1921  –  на  концерті  в  
Карнегі-Холі  в  Нью-Йорку.  У  1936  році  американець  
українського  походження  Пітер  Вільховський  переклав  
текст  пісні,  зробивши  її  впізнаваною  нині  «Carol  of  Bell».  
А  після  90-х  «Щедрик»  зазвучав  і  в  кінематографі  -  у  
фільмах  «Один  вдома»,  «Міцний  горішок  2»,  «Гаррі  
Поттер»  та  ін.  
Геніальний  «Щедрик»  Леонтовича  –  одна  з  
найбільш  популярних  духовних  пісень  нашого  
часу.  Ще  більше  про  історію  створення  пісні  
можна    почитати  тут:

https://ye.ua/istiriya/37744  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860618
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 09.01.2020


Леся Утриско

Літнє

Наскиглили  хмари  рожевого,  в  айстри,  дощу,
Злітали  очиці  метеликом  в  просинь  ранкову,
З  веселок  чарівно  варили  у  літі  борщу,
В  птахах  заплітали  душевну,  душевну  розмову.

Їх  вітер  поїв  із  відра  кудлуватим  загаром,
У  глечик  ховав,  аби  вдерти  зухвалі  нотки,
Туманом  густим  оживали  собі,  наче  паром
І  ніжили,  ніжили  голі,  до  болю,  бруньки.  

Бухтів  буревій,  обійнявши  у  айстри  стебло,
Замішував  в  ній  смак  земного  п’янкого  мигдалю,
Це  все  відбувалось  із  нею  -  усе  в  ній  цвіло,
У  світлій  красі  -  у  намисті,  малюючи  кралю...

(С)  Леся  Утриско

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834522
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Мартинюк Надвірнянський

Гуляє вітер

 
Неосідланий  скакун  –  гуляє  вітер
Гуляє  вітер,  спереду  світу.

Доторкнуся  і  зникає  втома,
Сили  прибавляється  в  рази.
Зачекалися  на  мене  вдома,
Хата,  вікна,  стіни  й  образи.

Дотягнуся,  хапне    за  зап’ястя,
І  помчить  невидимий  візник.
І  душа  заллється  хмелем  щастя,
Що  не  щез,  не  заблукав,  не  зник.

Мить  якась  і  знову  буду  вдома,
Гляну  в  очі  вікон  віч  на  віч.
Знов  дихне  щасливим  димом  комин,
Синім,  знов  дихне  мені  навстріч.

2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834766
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Олекса Удайко

ДІМ З ХИМЕРАМИ

           [i]Без  
                         акцентів...
                                     І    
                                         приміток…[/i]
[youtube]https://youtu.be/nr26O1h1LE8[/youtube]

[b][color="#54089c"]Стоїть  на  Банковій  примарний  дім,
за  що,  не  знаю,    проклятий  творцями*,
й  візують  там  листи  вербальних  дій,
уквітчаних  барвисто    прапорцями**.

Там  видиво  невидимих  пілястр,
“звитяжних”  спрутів  і  богинь  на  стелі,
там  руж  картинні  копії  і  айстр,
утілених  у  масло  і  пастелі…

Скульптури  там  русалок  і  косуль,    
колони  в  стилі  неоренесансу…
Й  слова  послів  із  сонмами  “посул”
від  урядів  державного  альянсу.  

Немарно  ж  дім  той  репнув  пополам  –
вагу  олжі  не  витримав  фундамент…***
Й  закрався  у    підґрунтя  сумнів,  злам,
й  зотлів  ущент  жалюгідний  пергамент…

…Химерний  дім  нещастя    омина…
Та  не    минула    доля  України  –
як  необачно  понесла  вона
пройдисвіта  і  шибеника  сина!!!

І  не  біда  –    що  в  домі  тім    халдей,
що    тіні  там  –  чорніше    антрациту,  
питання  в  тім,  що  втілив  нам  …  [i]плебей[/i].
Кому  потрібні  
                                             буфи–[i]
                                                                       –плебі–[/i]
                                                                                                   –сцити?![/color][/b]

[i]5.05.2019
________
*Існує  легенда,  що  архітектор  В.  Городецький,
   який  збудував  (1901-1903  рр)  дім  з  химерами  
   на  крутому  схилі  (ул.  Банкова  10,    у  м.  Київ)  на
   спір  зі  своїм  колегою  О.Кобелєвим  як  особисте
 житло,  сам  же  і    прокляв  своє  дітище,  як  втратив  
 його  в  1913  р.  через  борги  Д.Балаховському.  
**будівля  використовується…    ДАП  для  прийому  
іноземних  делегацій,  вручення  вірчих  грамот  тощо.    
***напрередодні  свого  100-річного  ювілею  просів
фундамент  будинку  і  той  розколовся  навпіл.  Ремонт
обійшовся  молодій  державі  у  160    млн  грн,  тобто  
майже    $100  млн  (2003  р).  Що  ж  далі?  Питання  до
нео-ДАП!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834635
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Ганна Верес

Чи досить терпіння у нас?

Сипле  спогади  ніч
Не  в  долоні  –  у  пам’яті  грона,
Як  і  в  час  протиріч,
Ізгорали  найкращі  в  вогні.
Скільки  згаслих  там  свіч,
Наших  юних  борців,  безборонних,
Що  упали  тоді
І  за  землю,  й  за  волю  в  борні!

Сипле  спогади  ніч,
І  від  них  мені  млосно  і  тісно,
А  вони,  ніби  кліщ,
Упинаються  в  мозок  щораз…
Скільки  треба  ще  пліч,
Щоби  витримать  «нині  і  прісно»
Все,  що  доля  нам  шле?
І  чи  досить  терпіння  у  нас?
20.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834785
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Олег Князь

Пробачити і зрозуміти

Пробачити  і  зрозуміти,  такі  знайомі  всім  слова,  чому  ж  так  важко  захотіти,  застосувати  їх  бува!  Ближнього  вибір  поважати,  і  визнати  свою  вину,  не  всім  дано  переживати,  що  в  когось  доля  на  кону!  Мовчки  посидіти  годину,  переосмислити  план  дій,  і  вийти  знову  на  стежину,  намірів  добрих  і  надій!    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834294
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 05.05.2019


Ганна Верес

Мамина порада (Сл. для пісні) .

Виткала  у  небі
Ніченька  підкову
Сумували  верби,
Чуючи  розмову,
Що  життя  легкого
В  світі  не  бува.
Правда  є  такою,
Не  лише  слова:

– Доню,  моя  квітко,
Пам’ятай  до  скону,
Доля  і  в  лебідки
Не  бува  казкова.
І  не  Божі  грози
Уночі  блищать,  
А  жіночі  сльози
Ллються  та  гірчать.  

– Дякую.  матусю,
Рідна  моя  ненько,
Думами  тулюся,
Хоч  і  не  маленька.
А  твоя  порада  –
Свято  для  душі,
П’ю  слова  ці  радо,
Адже  не  чужі.

Ткала  ніч  доріжку
З  маминої  мови,
Сумовито  трішки
Та  лилась  розмова.
Дивом  калиновим
Упились  роки,
В  душах  –  не  зимово
В  неньки  і  дочки.
22.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814932
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Микола Карпець))

Нитки із сміху ткались у години

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/738134438.jpg[/img]
[b]«Нитки  із  сміху  ткались  у  години»[/b]

Вона  була  весела  і  грайлива
Нитки  із  сміху  ткались  у  години
І  не  було  ніжнішої  дитини
А  все  життя  –  в  очікуванні  дива

Навколо  неї  –  сонячно  і  світло
Веселий  сміх,  віночки  із  пісень
Уранці  зустрічала  літній  день
Наввипередки  бігаючи  з  вітром

Метеликів  ловила,  а  впіймавши
Їх  гладила,  як  котиків    із  замши
На  вушко  щось  нашіптуючи  ніжно
Казки  розповідала  їм  неспішно
А  потім  відкриваючи  долоні
Всіх  відпускала  –  не  життя  в  полоні

Співала  щось  листочку  у  садочку
Вітала  кожну  квітку  з  новим  днем
Палала  в  гніві  праведним  вогнем
За  квіти  зірвані  жаліючись  струмочку
А  він  щось  заспокійливо  дзюрчав
Щоб  заспокоїти  розгніване  дівча…
................................................

Вона  була,  і  є,  і  буде…
І  головне  –  щоб  не  зламати
Не  вбити  ніжність  у  дівчати
Як  убивати  вміють  люди
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*06.01.18*  ID:  №584893
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/nitki_iz_smikhu_tkalis_u_godini/2-1-0-141"]©Авторська  поезія  М.В.Карпець[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769977
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 07.01.2018


Юхниця Євген

Продолжишь вновь подглядывать в бинокли

Куда  ты  денешься  –  без  воздуха,  в  камине,
Зашедших  -  восхищая  пылом  синим.
И  радуя  прохожих  -  дымом  труб:
Без  воздуха,  в  поэты,  не  бегут.
...Без  форточного  свежего  глотка,
Что  запускает  в  человеке  ...жизнь  для  многих,
Продолжишь  вновь  подглядывать  в  бинокли
За  истеричным  вдохновеньем  резака?

Ах,  трогательный  повод  порыдать!
Ах,  чуткие  спасительные  строки
Из  эс-эм-эсок  устареших  «Нокий»,
Из  коих  дамы  строят  города,
Сводя  сеть  под  названьем  «Теплота»,
И  подаваясь  изумлённым  воспевалам
Щемящею  защитой:  «Я  –  такая!»

06.011.17г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770039
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018


Надія Башинська

СИН БОЖИЙ НАРОДИВСЯ… УВЕСЬ СВІТ ЗВЕСЕЛИВСЯ!

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!

У  яскині  пахне  сіном,  Божа  мати  тут  із  сином.
Колисає  мати  сина,  це  є  Божая  дитина.

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!

Ой  щаслива  Божа  мати...  Біля  світлого  дитяти
ясні  Ангели  співають,  з  Днем  народження  вітають.

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!

Пастушки  малі  з  ягнятком  прийшли  й  тішаться  дитятком.
Ладан,  золото  і  миро  три  царі  дарують  щиро.

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!

Ой  радіймо,  добрі  люди,  буде  правдонька  повсюди.
Бо  прийшла  Божа  дитина,  щоб  щаслива  стала  днина!

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769964
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 07.01.2018


Ніна-Марія

СВЯТО РІЗДВА

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTVopHhKopx80Z-shqHGUOfVRKZds531uQhgXqYYpP-LPrDzqjGlw[/img]


[color="#4b85d1"]Коли  Святвечір  зайде  нам  до  хати,
І  ясна  зірка  на  небі  засія,
Вертепи  будуть  радо  віншувати
І  світле  славить  Ісусове  ім'я.

Усіх  торкнеться  це  таїнство  святе,
Душа  замре  у  передчутті  дива.
На  землю  Янгол  нам  звістку  принесе:
Марія-Діва  сина  народила!

Почнуть  колядки  весело  лунати,
І  вся  родина  збереться  за  столом!
Щоби  кутю  медову  смакувати,
Щоби  вітати  із  світлим  всіх  Різдвом!

Попросим  нам  пробачити  провини,
Бо  ж  перед  Богом  ми  всі  завинили.
Нехай  жорстоку  цю  війну  зупинить,
Щоб  ми  жили  у  злагоді  і  в  мирі![/color]

[i]Всіх  вас,  друзі,  вітаю  із  Різдвом  Христовим!
Всім  злагоди,  миру  і  життєвих  щедрот![/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770071
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018


Ганна Верес

Бо жінкою народжена була

Давно  не  молода  і  не  вродлива,
І  вже  немало  зміряно  висот…
Не  завжди  визначала,  хто  сиксот…
Були  в  житті  морози,  спеки,  зливи…
Погляну  пильно  в  дзеркало  на  себе,
Нехай  не  кожну  схоплено  деталь,
За  справи,  ні,  не  мала  я  стида,
Хоча  й  зірок  не  діставала  з  неба.

Мудріє  погляд…  Осінь  на  порозі,
Малює  сивим  пензликом  чоло…
О,  скільки  ж  мрій  і  планів  не  збулось
На  цій  життєвій,  непростій  дорозі!
І  хоч  пора  осіння  сонце  краде,
Не  розгубила  ще  душа  тепла,
Бо  жінкою  народжена  була,
Бо  звикла  роздавати,  а  не  брати!..
29.11.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769850
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018


Анатолій Волинський

Зимовий ранок. (переклад)

                         Зимнее  утро.
                           А.  Пушкин

Мороз  и  солнце;  день  чудесный!
Ещё  ты  дремлешь,  друг  прелестный  –  
Пора,  красавица,  проснись:
Открой  сомкнуты  негой  взоры
Навстречу  северной  Авроры,
Звездою  севера  явись!

Вечор,  ты  помнишь,  вьюга  злилась,
На  мутном  небе  мгла  носилась;
Луна,  как  бледное  пятно,
Сквозь  тучи  мрачные  желтела,
И  ты  печальная  сидела  –  
А  нынче…  погляди  в  окно:

Под  голубыми  небесами
Великолепными  коврами,
Блестя  на  солнце,  снег  лежит;
Прозрачный  лес  один  чернеет,
И  ель  сквозь  иней  зеленеет,
И  речка  подо  льдом  блестит.  

Вся  комната  янтарным  блеском
Озарена.  Весёлым  треском
Трещит  затопленная  печь.
Приятно  думать  у  лежанки.
Но  знаєш:  не  велеть  ли  в  санки
Кобилку  бурую  запречь?

Скользя  по  утрешннему  снегу,
Друг  милый,  предадимся  бегу
Нетерпеливого  коня
И  навестим  поля  пустые,
Леса,  недавно  столь  густые,
И  берег,  милый  для  меня.


                           Переклад.
                   Зимовий  ранок.
                           
Мороз  і  сонце;  день  чудовий!
Ще  ти  дрімаєш,  друг  вродливий  –  
Пора,  чарівниця,  проснись:
Відкрий  очам  своїм  простори
На  зустріч  з  півночі  Аврорі,  
Зорею  півночі  явись!

Згадай,  як  в  вечір  хуга  злилась,
На  мутнім  небі  мла  носилась,
І  Місяць  повний  –  бліде  чоло,
Так  сумно,  із-за  хмар…  жовтіло,
І    ти  зажурена    сиділа…
А  зараз…  виглянь  у  вікно:

Під  голубими  небесами
Покритим  сяйвом    килимами,
Іскрить  на  сонці,  сніг  лежить;
Прозорий  ліс  один  чорніє,
Крізь  іній  хвоя  зеленіє,
Під  льодом  річечка  блищить.

Кімната  вся  янтарним  блиском
Озорена.  Веселим  тріском  
Тріщить  протоплена  вже  піч,
Приємно  думати  з  лежанки.
А  знаєш:    запрягти  б  у  санки
Кобилку    буру  –  і    навстріч…

Нестись  по  ранішньому  снігу,
Друг  милий,  піддамося  бігу
При  нетерплячому  коні,
Провідавши  поля    пусті,
Ліси,  недавно  ще  густі,
І  берег,    милий  так  мені.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769661
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 06.01.2018


Олекса Удайко

ТИ – МУДРИЙ

       [i]Мудрий  той,  хто  має  знання  та  робить
       вигляд,  що  не  знає.    Дурень  той,  хто  
       не  має  знань,  та  робить  вигляд,  
       що  знає
                                                                           [b]  Лао  Цзи[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/HKSrCR-ZGGo[/youtube]

[i][b][color="#002fff"]Коли  мовчиш  ти  більше,  ніж  говориш,
й  абиде  не  пасеш  своїх  думок,
коли  діла  свої  належно  твориш,
закривши  рота  міцно  на  замок;

коли  достоту  відаєш  дорогу  
і  знаєш,  як  опону  обійти,
і  ділишся  думками  лише  з  Богом,
як  досягаєш  трібної  мети;  

коли  лаштунки  в  тебе  під  рукою
для  найважливіших  життєвих  справ,
і  знаєш  наперед,  що  маєш  скоїть,
щоб  вирішальну  битву  не  програв;

коли  у  змозі  розпізнать  знамення,
що  враз  тобі  спустилося  з  небес,
й  не  валиш  справи  на  чужі  рамення,
а  маєш  власний  досвід  і  прогрес;

коли  сміття  не  винесеш  із  хати
й  не  подаси,  як  завітає  гість,
а  будеш  плюси  у  речах  шукати
і  мінус  оцінити  маєш  хист,

                     Ти  –  мудрий!!!

Й  маєш  безумовне  право
судити  ницих,  блазнів  і  лихих…
Та  не  питаєш  і  не  кривдиш  прямо,
не  б’єш  за  думку  візаві  своїх.

Бо  істина  й  тебе  колись  поправить!
Й  не  апелюй  до  більшості...  Колись  –
голосуванням  не  вінчають  правду  –
в  покорі  їй  колінно  поклонись![/color]    

[/b]05.01.2018,
Кельно,  ФРН
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769711
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018


Микола Карпець))

Чорно-сіре панно

[img]http://poems.pp.ua/wp-content/uploads/chorno-sire-panno.jpg[/img]

[b]«Чорно-сіре  панно»[/b]

Українська  зима
То  мороз,  то  нема
То  дощить,  а  то  сніг
То  вода  з  стріх  до  ніг

Чорно-сіре  панно
Лиш  камін  і  вино…
І  надія  на  те  –  
Літо  десь  вже  іде

Ще  далеко,  десь  там
Ні  птахам,  ні  котам
Не  співати  на  днях.
В  новорічних  вогнях
Місто  ще  і  село.
Іще  літу  на  зло
Білим  все  замете…

Але  літо  вже  йде…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*04.01.18*  ID:  №769631
[url="http://poems.pp.ua/vibrane/chorno-sire-panno/"]©Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769631
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018


Олекса Удайко

ЗРАДЛИВА БІЛЯВКА

             І  що  тільки  не  робиться  у…      
             неживій  природі:  чекаєш  
             одне,  а  приходить  інше…
             Певно,  так  воно  і  в  людей  –
             живих,  хоч  і
             зледенілих…
[youtube]https://youtu.be/rWqSBvd1kRw[/youtube]
[i][b][color="#530575"]Легінь  ждав  на  дівку…  що  прийде  до  хати,
Й  став  у  буйнім  лісі  дрова  їй  рубати.
Хоч  мав  сам  здоров’я,  та  кому  застуда
Додавала  радість?  
                                               Най  її  не  буде!..

Гарно  потрудився,  та  дівча  зрадливе  –
Стріло  по  дорозі  іншого…  Вродливий
Був  той  парубійко,  але  ще  безусий,
Візаві  ж  хоч  старець,    
                                               досвіду  мав  кусень.

 Кращі  подарунки  прихопив  з  Європи  –
Легіт  веселенький  найвищої  проби,
Для  зваблення  жінки  він  ще  знав  молитву,
Щоб  у  невідомість  
                                             зупинить  гонитву.

То  й  затримав  дівку,  не  на  день  –  на  місяць  …
Хай  всі  перехожі  твань  ногами  місять.
Старець  же    промоклий  тішиться  з  зимою,
Та  вже  меч  Домокла  
                                             звис  над  головою!

Бо  чекає  легінь  –  марець  в  прі  завзятий:
Певно,  у  зими  вже  буде  добрим  зятем  –
Не  зустрів  білявку,  стріне  красну  весну,
Молоду,  красиву  
                                             ще  й  у  вчинках  чесну.
[/color]
[/b]30.12.2017,
Кельн,  ФРН
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768839
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 04.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

До нас гості прилетіли

До  нас  гості  прилетіли,
На  калину  тихо  сіли,
Стиглих  ягідок  поїли
Та  й  до  лісу  полетіли.

Ці  птахи  червоногруді
Зимоньку  так  дуже  люблять.
То  ж  ви,  дітки  їх  впізнали,
Звуть  птахів  цих...(  Снігурами).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765319
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 2. СНІЖНІСТЬ

   [i]Підбірку  зроблено  за  умовами...
           конкурсу  "Новорічне  теплослів'я"[/i

[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[i][color="#0c6178"][b][color="#0b5975"]Сріблястість,  мов  ранок,    стрічає  земля…
Спинися,  
                                           молю  я,  
                                                                               стихіє!
А  то  –  захлинуся    в  конвульсіях  я
від  того,  
                               що  в  серці...  
                                                                       жеврі́є...

Сріблястість    довкола...
                                                                 Усе  холодить
і  віти  квітчає  у  бісер…  
Гаптує  пухнасту  постіль  –
                                                               не  на  мить,  
мурує  палаци  у  лісі…

Мете  і  хурделить...  
                                                               холодна  зима,
чуття  мої  кутає  в  ніжність…
Й  мене  на  цім  світі  вже,  мабуть,  нема:
неволить,  в  полон  бере...
                                                               сніжність…  

Холоне  в  душі  моїй  поділ  клітин…  
Вже  змерзли  від  холоду  зуби…
Бреду  у  бархани,  спираюсь  на  тин:
зима  вже    доводить...  
                                                               до  згуби…

…Та  що  за  халепа?..  Пірнаю  в  буття!..
І    чим  холодніше,  тим  глибше…
Ще  буде  й  у  мене  різдвяна  кутя!
Надіюсь,    не  тільки,  
                                                             не  лише…

О,    де  вже  той  холод?..    Лиш  поклику  гук:  
пірнаю...  срібляно...    під  ковдру…

...І  в  лісі  десь  тріснув...      
                                                             знеможений    сук
і  впав  отрухля́вілий  стовбур.

…А    глибоко  в  небі,  як  завше,  веснить!
І  сріблом  
                               сріблить  
                                                                 срібні  
                                                                                         душі...

О,  Боже,  спини    оту  срібність!    
                                                                                     На  мить!..
Життя  ж  бо  ми  любимо  дуже…[/color][/b]

12.12.  2014[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765238
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Ганна Верес

Життя прожити хочу так

Життя  прожити  хочу  так,
Щоби  стелилася  за  мною
Любов,  велика  і  свята,
Яку  назвуть  іще  земною.
Життя  прожити  хочу  так,
Щоб  залишити  слід  вагомий,
Щоб  мова,  щира  і  проста,
Людей  збирала  у  загони.
Життя  прожити  хочу  так,
Щоб  залишитись  в  дітях,  внуках,
І  щоб  про  мене  запитав
Нащадок,  схильний  до  науки.
Життя  прожити  хочу  так,
Щоби  земля  запам’ятала,
Верба,  берізка  золота
Сміялись  небу,  як  світало.
Життя  прожити  хочу  так,  
Щоб  люди  чули  мою  пісню,
А  потім  підхопив  і  птах,
І  все  змінилося  опісля…
Життя  прожити  хочу  так,
Щоби  не  випік  сором  очі,
Щоб  не  замучили  літа.
Допоможи  мені,  мій  Отче!


Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765321
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2017


Шостацька Людмила

ОЧІ ГЕРОЇВ

                                                                     
                                                                     Бездонні  очі  в  воїнів  АТО.
                                                                     Я  думала  -  це  тільки  на  світлинах,
                                                                     Таких  очей  не  має  більш  ніхто  -
                                                                     З  них  дивиться  на  мене  Україна.
                                                             
                                                                       Сьогодні  я  зустріла  наяву
                                                                       Людину  із  геройськими  очима.
                                                                       Це  -  завдяки  йому  я  ще  живу,
                                                                       У  нього  Батьківщина  -  за  плечима.

                                                       Це  -  він  пройшов  котли  і  дим  їдкий,
                                                                       Свинцеві    “гради”  випали  на  нього.
                                                                       Він  на  собі  несе  цей  час  важкий
                                                                       Й  здається  не  боїться  вже  нічого.

                                                                         Нема  у  нього  вілл,  земель,  авто,    
                                                                         Лише  любов  синівська,  що  без  краю.
                                                                         В  Афгані  міг  упасти  разів  сто,
                                                                         Тоді  Господь  не  взяв  його  до  раю.

                                                                         Він  побратимів  проваджає  у  політ
                                                         І  ще  собою  небо  підпирає
                                                                         У  нім  живе  свободи  моноліт,
                                                                         Всю  вражу  ницість  достеменно  знає!
                                                                         



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764515
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017


Ганна Верес

І знову осінь спогади колише

І  знову  осінь  спогади  колише
Про  революції*  червоно-чорні  дні…
Це  на  скрижалях  вічність  їх  запише
Святою  кров’ю  (не  на  полотні).

Холонув  мозок…  Як  те  зрозуміти,
Коли  народ  беззбройний…  і  повстав.
Коли  були  побиті  й  вбиті  діти…
Чи  мала  влада  на  собі  хреста,
Коли  людей  за  мрію  убивала?
Й  стогнав  тоді  палаючий  Майдан,
Коли  людей  людьми  не  визнавали,
А  весь  народ  за  вбитими  ридав.  
І  рвала  на  собі  сорочку  мати:
«За  що  дитя  єдине  віддала?
За  те,  що  з  владою  насміливсь  воювати?»  –
Упала  вона,  бідна,  знебулась…

Осінній  вітер  материнську  тугу
Помножить  на  увесь  народний  гнів
І  спинить  над  людьми  нову  наругу:
Змете  і  суддів,  і  чинуш-панів,
І  «виправданих»  корупціонерів,
І  Раду,  що  є  зрадою  для  нас,
І  «реформаторів»-хапуг-«місіонерів»…
Гряде  такий  для  України  час!
26.10.2017.
*Мається  на  увазі  революція  Гідності  2013-2014р.р.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764589
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017


Олекса Удайко

ДОЛАННЯ

                                                             [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому  ламка  так    між  роками  грань?
Чому  роки  метуть  –  як  той  осінній  вітер?  
Прокинешся  у  безпросвітну  рань,
А  ранок  -  
                 наче  півжиття  твойого  витер.  

І  котиться  воно  –  немов  ковил,
Немов  летке  у  полі  перекотиполе…  
Й  здається  –  вже  не  стане  більше  сил
Почати  знов  
                 життя,    окреслюючи  коло…

Та  й  там,  бува,    зустрінеться  туман,
Й  зітре  усе  старе,  як  олівцевий  порох,
Й  закрадеться  в  уяву,  мов  дурман,
Солодкий,  
                 наче  та  цукрова  пудра,  морок…

Й  захочеться  всотати  широчінь
І  глибину  утіхи  для  душі  і  тіла…
Нуртує  серце  і  клекоче  чин  –
Й  отримуєш  
               усе,  що  суть  твоя  хотіла.

Велике  щастя  –  здужати  себе  
І  вийти  на  свою  пряму  дорогу:
Нехай  сумління  й  стид  вас  не  шкребе:
Себе  долання  –  
               то  веління  Бога.[/color][/b]

05.12.2017.

[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 07.12.2017


Олег Князь

Ангеленя і чортиня

А  у  брехні  завжди  є  свідки,  у  правди  важко  їх  знайти,  вона  в  тенетах  самоти,  в  брехні  ще  заздрість  є  сусідка!  Брехня  частенько  править  бал,  звикла  у  розкоші  купатись,  правда  не  хоче  розпинатись,  це  надприродній  ритуал!  Зустрілись  правда  і  брехня,  правда  одна,  в  брехні  є  свита,  правда  голодна,  брехня  сита,  ангеленятко  й  чортиня…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763671
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Олег Князь

В пам"яті

Що  має  трапитися,  те  не  обмине,  часто  в  стосунках  є  такі  собі  розколи,  запам»ятати  варто  всім  лише  одне,  як  люблять,  не  забудуть  вже  ніколи!  Якась  ідея  може  об»єднать,  у  труднощах  міцніші  виростають,  інший  момент  також  потрібно  знать,  як  ненавидять,  також  пам»ятають!  Тож  більшість  з  нас  у  пам»яті  когось,  чекають  з  радістю  одні,  а  інші  люті,  живіть  щоб  шкодувати  не  прийшлось,  ще  не  пішли,  а  вже  всіма  забуті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763854
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Олекса Удайко

ЧИ ЗАРЖАВІЛИ В ВАС ШАБЛЮКИ

           [i]Знову  піднімає  голову  5-та  колона,  щоб  повалити  
           конституційний  лад  в  Україні,  повернути  зуспід  хід  
           [b]революційних  перетворень[/b]  а  нашій    державі.  
           Згадаємо,  за  що  полягли  і  все  ще  кладуть  голови  
           найкращі  сини  і  дочки  на  наших  фронтах!

           Читаймо,  "вчитуючись"  в  прочитане,  новоприбулі  
           члени  і  членкині    нашого  клубу:[/i]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789#com3372467
[youtube]https://youtu.be/0-R7yc3uLZQ[/youtube]            

                                                   [b]  [i]
                               [color="#02555e"]Чи  заржавіли  в  вас  шаблюки,
                               Вкраїнські  дужі  козаки?
                               Чи  притупились  пера  й  руки
                               Творити  правду?  Чи  совки?!
                               
                                 А  мо',  пішли  ми  всі  на  службу
                                 До  Путі  -  батюшки-царя?..
                                 Чи  вже  померкли  воля  й  дружба,
                                 Дороговказ  -  ясна  зоря?!

                                 А  контра  барко  наступає,
                                 Береться  знову  за  старе,
                                 Бо  в  серці  правдоньки  не  має
                                 Та  своє  ґарґало  дере!

                                 А  ми,  вкраїнці,  між  собою
                                 Не  розбере́мось...  Нам  ганьба  –
                                 Не  час  нам  чубитись  в  двобої,
                                 В  похід  вже  кличе  нас  труба!

                                 Бо  "уКРАХінці"  йдуть  до  краху
                                 І  нас  туди  усіх  ведуть,
                                 Не  цуплять  зайд  отих  на  плаху,
                                 Не  зводять  єдності  редут.

                                 Відтак  панують  тут  ординці,
                                 Леліють  лідера  свого…
                                 Один  козак  між  українців,
                                 Та  й  той  по  імені  Міхо![/color]
[/b]

                           [i]1.12.2017  [/i]      
                                   [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763286
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ось така вона буває

Чарівна  і  голосиста,
Чують  всі  її  з  дитинства,
Бо  матусенька  співала,
Як  синочка  колихала.
І  козацька,  й  обрядова
Вона  теж  бува  чудова,
Ще  весела  та  сумна,
Побутова  й  похідна.
Ви  вже  відгадали  звісно,
Що  така  буває...(  Пісня).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763701
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Валентина Мала

ГОТУЄТЬСЯ ДО СВЯТА ВСЯ ПЛАНЕТА

Готується  до  свята  вся  планета
Новин  у  світі—просто  розгрібай!
Зима-це  для    всіх  нас  якісь  прикмети!
Одна  із  них—ялинки  не  зрубай!!!

Людино,бережи  Земне  багатство!
Включай  і  розуміння  й  інтелект!!!
Що  краще  :миролюбство  чи  безумство?
Всесвітнє  всеблаженство  чи  конфлікт?

Стрясають  нас  державнії  закони,
А  ЗМІ  заполонили  весь  ефір…
Ніби  спускають  на  всіх  нас  драконів,
Та  все  одно,  живем  наперекір!!!

Не  випускай  у  космос  негативи!
Не  плюй  під  носом,Землю  бережи!
Хай  будуть  позитивними  пориви!
Своїм  нащадкам  це  перекажи!!!

Новин  у  світі—просто  розгрібай!
Зима-це  для    всіх  нас  якісь  прикмети!
Одна  із  них—ялинки  не  зрубай!!!
Готується  до  свята  вся  планета…

*  [b]стрясати[/b]-  тут-  Справляти  сильне  враження  на  кого-небудь,  глибоко  хвилювати,  зворушувати.  
04.12.2017р.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763866
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Ганна Верес

Коли душа заповнена ущерть

Коли    душа    заповнена    ущерть
І    серце    вже    не    тліє,    а    палає,
Його    ще    не    торкнувся    зради    щем,
І    віти    ніжно    дерево    схиляє,

Коли    струмок    не    плаче,    а    дзвенить,
І    дощ    веселий,    хоч    навколо    сіро,
Немає    в    цім    закоханих    вини
Ні    в    юнім    віці,    ані    в    віці    зрілім.

Засуджувати    зраду    теж    не    слід,
Хоч    Бог    теж    проти    перелюбу-зради,
Та    вже    такий    він    є    –    наш    дивний    світ  –
Шукає    в    протилежностях    розраду.        
01.02.2012.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763688
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Надія Башинська

ЧЕРВОНА КАЛИНА ШУМИТЬ БІЛЯ ХАТИ

В  саду  посадила  матуся  калину
і  доглядала  її,  мов  дитину.
Шумить  уже  листом  калина  червона,
налилися  соком  калинові  грона.

         Червона  калина  шумить  біля  хати,
         для  мене  садила  калину  ту  мати.
         Червона  калина  шумить  біля  двору,
         щоб  я  пам'ятав  стежку  додому.

Кудись  мої  роки  птахи  вже  віднесли,
та  я  пам'ятаю  квітучі  ті  весни.
І,  де  б  не  ходив  я,  додому  вертаю,
бо  квітне  калина  у  рідному  краю.

         Червона  калина  шумить  біля  хати,
         для  мене  садила  калину  ту  мати.
         Червона  калина  шумить  біля  двору,
         щоб  я  пам'ятав  стежку  додому.

Я  дякую  Богу  за  Вас,  рідна  ненько.
Ночей  не  діспали  й  будили  раненько.
Мене  Ви  навчили  добро  пам'ятати
й  хотіли,  щоб  щастя  зумів  відшукати.

         Червона  калина  шумить  біля  хати,
         для  мене  садила  калину  ту  мати.
         Шумить  біля  двору  калина  червона,
         і  кличуть  додому  калинові  грона.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763822
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Ніна-Марія

Знову осінь

Промайнуло  літо,  наче  подих  вітру
Знову  на  порозі  осінь  золота.
Назад  озирнуся-і  собі  не  вірю
Де  ж  ви  так  далеко,  молоді  літа.

Заплітає  осінь  позолоту  в  коси
І  берізкам  юним  і  старим  дубам
І  впаде  краса  ця  ранками  у  роси
І  багряний  килим  знову  розстеле  нам.

Холодніші  стали  зоряні  світанки.
Зозулі  притихли,  свій  скінчили  лік.
І  тумани  сірі  зустрічають  ранки.
Жаль,  красного  літа  час  так  швидко  стік.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690551
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 22.10.2017


Ганна Верес

Благословенна батьківська земля

Благословенна  батьківська  земля,

Де  родить  хліб,  джерела  б’ють  студені,

Мій  рід  бере  початок  звідтіля,

Там  люди  роботящі  і  нужденні.

Це  там  єдиний  батьківський  поріг,

Що  кличе  нас,  дітей,  завжди  додому

З  усіх  далеких  і  близьких  доріг.

Йому  несем  свою  життєву  втому.


Благословенні  сині  небеса,

Що  хату  отчу  нам  оберігають,

Не  забувають  пам’ять  колисать,

Хоча  літа,  немов  вода,  збігають.

Це  там  я  пізнавала  вперше  світ,

Дитям  до  сонця  руки  простягала

Й  дивився  вслід  калини  білий  цвіт,

Коли  поріг  я  отчий  залишала.
9.06.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751670
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Віктор Ох

Світлана Моренець читає свої вірші (V)

Квіти,  світлини  і  вірші  –  Світлани  Моренець

В  цьому  відеоролику  Світлана  Моренець    читає  власні  вірші  -
"Черлений  місяць"
"Хто  режисер  людської  долі"
"Парк  втрачених  мрій"
 та  інші.

[youtube]https://youtu.be/W3VYOtmFQkk[/youtube]

Для  музичного  супроводу  кліпу  відеопоезії  взято  фонограму  незаспіваної  пісні  
 на  слова  Світлани  Моренець  «На  війну  пішов  мій  милий».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747995
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Ганна Верес

Я В ПЕРШИЙ КЛАС УЖЕ ПІДУ

У  кукли-донечки  маленькі  рученята,  
Великі  й  виразні,  мов  зорі,  оченята,  
Заплетене  волосся  в  дві  косички
 І  погляд,  мов  у  хитрої  лисички.

Я  свою  донечку,  мов  сонечко,  люблю,  
Мабуть,  їй  братика  з  бабусею  куплю,  
Щоби  прогнать  від  них  обох  біду,  
Адже  я  в  школу  в  перший  клас  піду.  
24.03.2013.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747980
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Надія Башинська

МОЄ ЩАСТЯ

Моє  щастя  красиве,  моє  щастя  грайливе.
Голубі  в  нього  очі  і  біляве  волосся.
Моє  щастя  -  то  небо  ясне,  синє  -  синє.
Моє  щастя  -  у  полі  дозріле  колосся.

Моє  щастя  у  морі  в  хвилях  тішиться,  грає.
І  у  гаю  зеленім  солов'ями  співає.
Під  вікном  розцвітає  у  матусиних  квітах.
І  в  ранковій  росі  моє  щастя  на  вітах.

Моє  щастя  у  хмарі,  що  дощем  щедро  сіє.
Моє  щастя,  то  сонце,  що  так  сонячно  гріє.
Глянь  лелека  високо  в  синім  небі  літає.
Знай,  то  щастя  моє  у  вільнім  танку  кружляє.

Щастя  кожен  шукає...  ти  своє  щастя  маєш.
І  плекаєш  його,  про  своє  щастя  дбаєш.
А  воно  таке  різне,  таке  різне...  і  все  ж...
Є  у  всіх  у  нас  спільне  -  те,  що  щастя  без  меж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747933
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Без слів (18+

Ти  ніби  вп*явся  в  мої  очі,
І  не  відводиш  погляд  свій.
А  серце  гулко  так  стукоче,
Як  наче  в  грудях  буревій.

Немає  слів.  Мовчання.  Тихо.
Торкаєшся  губами  рук.
Не  знаю:  щастя  це  чи  лихо?
І  тягнеш  в  сітку,  мов  павук.

В  очах  твоїх  палке  бажання,
Не  можеш  погляд  відвести.
Любові  почуття,  жадання...
Без  слів  ідеш  ти  до  мети.

Цілуєш  губи,  плечі,  тіло...
В  коханні  наче  екстремал.
Без  слів  мені  вже  зрозумілий
Очей  твоїх  німий  запал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748082
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Ol Udayko

СЛОВО

               [i]Всім,  хто  словом  
               творить  правду  і  
               красу  на  землі...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/7UUdJyaci4s[/youtube]

[i][b][color="#3b4202"][color="#1a6b06"]Художнім  словом  
в  своїй  масі  люд  не  марить  –
живе  дивами  й  повним  животом…  
Й  не  йде  у  голову:  еллін  ти  чи  ти  -  арій,
миліш  погратись  в  канапе  з  котом.

Можливо,  лиш  один  
із  кільканадцять  тисяч,  
що  має  хіть  до  словникових  крипт,
завити  може  враз  на  зо́рі  чи  на  місяць,  
коли  у  нього  слово  заболить.

Й  нехай  хоча  б  один  із  
кільканадцять  тисяч
віднайде  в  муках  вірне  слово  те,
його  на  чільне  місце  у  душі  повісьте
як  талісман,  як  символ,  як  святе…

А  що,  як  ненька  
Україна  в  небезпеці,
й  один  хоч  з  сотні  тисяч  –  не  в  борні?..
Нехай  ваш  словотвір  звершить  мажори  з  терцій  –  
і  той  в  бою  вже,  на  баскім  коні!

Й  хоча  б  одно  
велике  та  заснуле  серце,
розчавлене  тромбозом    сьогодень,  
на  кардіографі  від  слова  стрепенеться,
йому  вкажіть  діагноз  і  мішень…

…Художнім  словом  
в  своїй  масі  люд  не  марить,
не  клеїть  вчинкам  і  чуттям  окрас…
Хоч  слово  те,  буває,  пестить…  А  то  –  вдарить...
Та  так,  що...  в  шкереберть  –  іконостас![/color][/color][/b]

25.08.2017[/i]  
[youtube]https://youtu.be/biql2F92IMY
[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747758
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Ol Udayko

СМЕРКАННЯ

                       Тобі,  кохання...

[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]                                                                                    
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За  синім  лісом  догорає  день,  
Майбутній  сум  ховаючи  за  обрій...
А  ми  співали  кращу  із  пісень,
Що  злинула,  
                                     немов  орлан  хоробрий,

У  круговерті  пражнього  життя,
Коли  веселки  райдужили  мрії
Й  не  лаштували  шлях  до  забуття  –
В  зеніті  сонце  
                       пестило  надії.

…Вечірній  промінь  ліг  на  ковилу,  
Цілуючи  усмак  вечірні  роси…  
Здолати  б  нам  ту  відстань  немалу,
Кінець  її  
                       сховавши  у  покоси!

Та,  певно,  так  хотілося  богам,
Щоб  лук  веселки  впився  в  неба  просинь...
Стихає  лісу  літній  шум  і  гам  -
За  обрій  кличе  
                       невгамовна  осінь...

 Й  до  чого  тут  намолені  слова?..  
Мовчання  –  красномовніше  від  ночі:  
Вже  іншим  пахне  скошена  трава,
Смеркання  
                       застеляє  сни  пророчі.[/color][/color][/b]

19.08.2017
__________
*Картинка  власного  виробництва.  
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 21.08.2017


Ol Udayko

ВПУЩУ ТЕБЕ*

           [i]...буває    й    так...    Бо    життя  –  це    поле                    
         неозоре,    а    ми    в    ньому  –  засів  і  жниво.  [/i]
[youtube]https://youtu.be/dqN-xPSP_rw[/youtube]
[i][b][color="#076587"][color="#7a07a8"]Як  сутінки  огорнуть  "МІЙ"  світанок,  
Я  пригадаю  дощ  "ОСІННІЙ"  мій
І  вийду  в  сяючий  тобою  ґанок,  
Куди  загнав  тебе  злий  буревій.

Й  впущу  тебе  у  цю  лиху  годину,
Тебе  –  промоклу  й  зголоднілу  вщент…
І  прочитаю    погляд  твій:  «Єдиний,    
Зігрій  мене,  ображену  дощем

Й  життям  моїм,  сумним  та  безпорадним,
Де  лиш    приниження    і  глум  були,    
Та  на  загал  –  лоскітним  і  парадним»…
Життя  –  то    дар  людині  від  землі....
                                                                   
Впущу  тебе.  
Та  не  з  якогось  дива  –
Не  будемо  про  крила  й  висоту…
Містерія  страстей,    богеми  мливо…    
Впущу  земну,  
                                                   а  випущу  –  
                                                                                           святу…[/color][/color][/b]

04.08.2017[/i]
_________
*Як  ремейк  твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


Ганна Верес

Нічка розсипала зорі

Нічка  розсипала  зорі

В  темній,  небесній  імлі,

Й  думи  важкі,  непрозорі,

Плинуть,  немов  журавлі.


А  коли  ранок  настане

Й  вишиє  сивий  туман,

Той  попливе  понад  ставом

Й  запеленає  лиман.


Ну,  а  коли  ненароком

Сонце  завісу  прорве,

Бути  не  треба  й  пророком:

День  воно  в  гості  зове.
25.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744614
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.08.2017


Шостацька Людмила

НАВЧИСЯ ВІДПУСКАТИ

                                                                         

                                                               Ніколи  не  тримай,  якщо  хтось  йде
                                                               Й  не  проганяй  від  себе,  як  приходить.
                                                               Тебе  нове,  напевно  довго  жде,
                                                               Старе  йому  як  завжди  лише  шкодить.

                                                             Нехай  летить  собі,  мов  горобець,
                                                             Ти  не  тримай,  не  варто  умовляти.
                                                             Та  не  жалкуй,  що  це  уже  кінець,
                                                             Пора  початок  нового  стрічати.

                                                             Не  відбулось  щось  –  помилка,  чи  збіг?
                                                             У  цьому  також  є  велика  сила.
                                                             Як  помилився  в  виборі  доріг  –
                                                             Не  поспішай  складати  свої  крила.
                       
                                                             Це  –  цінний  досвід,  так  воно  і  є.
                                                             Навчають  і  поразки  й  перемоги.
                                                             Піде  назавжди  те,  що  не  твоє,
                                                             Прийдуть  нові  натомість  педагоги.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744329
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 02.08.2017


Теоретик

Основи поетики. Канонізовані строфи

       Це  строфи,  які  пишуться  згідно  з  усталеними  правилами.  Їх  ще  називають  твердими.

       Елегійний  дистих.  Складається  з  одного  гекзаметра  і  одного  пентаметра.  У  гекзаметрі  цезура  не  має  постійного  місця.  Елегійним  дистихом  писали  не  лише  елегії,  але  й  епіграми,  він  здобув  популярність  в  античній  поезії.  В  українській  поезії  стрічається  у  творах  І.  Франка,  М.  Зерова,  М.  Рильського.
Прудко  на  безвість  ідуть  //  наші  дні  і  короткі  години.  Зрана  до  ночі  гуде  //  колесо  темних  турбот.
         Не  помічаємо  —  як  надворі  весна  розцвітає,  Не  помічаємо  —  як  з  дерева  сиплеться  лист.
(М.  Зеров)

         Олександрійський  вірш  -  -  двовірш  шестистопного  ямба  з  цезурою  після  третьої  стопи.  У  рядках  —  парне  римування,  чергуються  чоловічі  і  жіночі  рими.  З'явився  у  Франції  в  XI  ст.  Таким  віршем  на  основі  силабічної  системи  була  створена  поема  "Мандрівка  Карла  Великого  в  Єрусалим  та  Константинополь".  У  XII  ст.  такою  формою  була  написана  поема  про  Олександра  Македонського.  Від  його  імені  пішла  назва  вірша.  У  сучасній  поезії  використовується  рідко.  Видозмінена  форма  олександрійського  вірша  називається  олександрином.  Це  п'ятирядковий  13-складовий  вірш,  написаний  шестистопним  ямбом  з  римуванням  АБАБ.  Олександрини  використовували  І.  Франко,  М.  Зеров.  Олександрійський  вірш:
Я  не  складав  тобі  ні  гімнів,  ні  поем.  А
Добірного  вина  замість  ліричних  тем  А
Шукав  я  за  твоїм  оспіваним  камінням.  Б
В  сухих  поточинах,  над  темнобоким  рінням.  Б
(М.  Зеров)

         Терцина  (італ.  terzina  від  tena  rima—третя  рима).  її  вперше  застосував  Данте  у  "Божественній  комедії".  Це  строфа  з  трьох  рядків  п'ятистопного  ямба.  Перший  рядок  римується  з  третім,  а  середній  —  з  першим  і  третім  рядком  наступної  строфи:  АБА,  БВБ,  ВГВ...
Приклад:
Народе  мій,  замучений,  розбитий,  А
Мов  паралітик  той  на  роздорожжу,  Б
Людським  презирством,  ніби  струпом  вкритий!  А
Твоїм  будущим  душу  я  тривожу,  Б
Від  сорому,  який  нащадків  пізніх  В
Палитиме,  заснути  я  не  можу...  Б
(І.  Франко)

         Секстина  (італ.  sextina  від  лат.  sex  —  шість)  —  строфа  з  шести  рядків,  у  якій  перші  чотири  рядки  римуються  перехресно,  а  останні  два  —  парно:  АБАБВВ.
         Секстини  пишуть  п'яти-  або  шестистопним  ямбом.  Наприклад:
На  шлях  я  вийшла  ранньою  весною  А
І  тихий  спів  несмілий  заспівала,  Б
А  хто  стрівався  на  шляху  зі  мною,  А
Того  я  щирим  серденьком  вітала:  Б
Непевна  путь,  мій  друже,  в  нас  обох,  —  В
Ходи!  Шлях  певний  швидше  знайдем  вдвох.  В
(Леся  Українка)
         Іноді  вживається  римування  АБАБАБ:  ("Слово  про  рідну  матір"  М.  Рильського)  АББААБ,  ААБВВБ.
         Секстина  утвердилася  в  італійській  поезії  доби  Відродження,  зокрема  у  творчості  Дайте  Аліг'єрі,  Ф.  Петрарки,  згодом  поширилася  в  інших  європейських  літературах.

       Октава  (лат.  octava  —  восьма)  —  восьми  рядкова  строфа  п'яти-  або  шестистопного  ямба.  Шість  рядків  римується  перехресно,  а  два  —  між  собою:  АБАБАБВВ.  Приклад:
І  я  пішов.  Літа  йшли  за  літами...  А
Я  сивію,  огонь  згасає  мій.  Б
Чимало  сил  потратив  я  без  тями,  А
Чимало  я  похоронив  надій!  Б
Лиш  ліс  отой  пахучими  вітками  А
Махав  мені,  бринів,  мов  мушок  рій,  Б
Що  п'є  мов  сонця  блиски  золотаві,  —  В
Так  він  все  свіжий  був  в  моїй  уяві.  В
(І.  Франко)
       Останні  два  рядки  з  суміжною  римою  називають  кодою.
Батьківщина  октави  —  Італія.  Творцем  строфи  є  Боккаччо,  в  українську  поезію  запровадив  Ф.  Прокопович.  Це  улюблена  строфічна  форма  романтиків.  Яскраві  приклади  октави  є  у  творчому  доробку  П.  Куліша,  Лесі  Українки,  І.  Франка,  Юрія  Клена,  А.  Малишка.

         Тріолет  (франц.  triolet  від  лат.  trio  —  троє),  з'явився  в  епоху  середньовіччя.  Це  восьмирядкова  строфа  на  дві  рими,  у  якій  перший,  четвертий,  сьомий,  та  другий  і  восьмий  рядки  повторюються  дослівно.
Рими  розташовані  у  такому  порядку:  АБАААБАБ.  Наприклад:
Я  складу  вам  тріолет  А
Про  поета  і  амура  Б
На  старий  —  старий  сюжет,  А
Я  складу  вам  тріолет.  А
На  сюжет:  амур  —  поет,  А
Фоном  буде  нам  натура  —  Б
Я  складу  вам  тріолет  А
Про  поета  і  амура.  Б
(М.  Вороний)
         Тріолет  з'явився  у  середньовічній  французькій  поезії,  за  доби  Ренесансу  використовувався  рідко,  поновили  його  поети  бароко.  Зразки  тріолета  є  у  творчому  доробку  І.  Франка,  Д.  Загула,  П.  Тичини,  М.  Драй-Хмари.

         Сициліана  (італ.  siciliana)  —  восьмирядкова  строфа  на  дві  рими,  яка,  очевидно,  передувала  октаві.  Тому,  мабуть,  її  називають  октетом.  Була  популярною  в  середньовічній  сицилійській  поезії..її  формула  АБАБАБАБ.  Зустрічається  і  така  форма  АББАБААБ.  М.  Рильський  створив  такий  різновид  сициліани,  як  АБАБАААБ:
Ой,  як  тебе  ми  виглядали  Крізь  ніч,  крізь  морок,  крізь  туман,  Як  ми  для  тебе  засівали  Від  ворога  відбитий  лан,  Які  човни,  які  причали  Благословенній  готували,  Яким  нопоєм  наливали  Жадоби  невтомимий  жбан!
Відома  і  така  восьмирядкова  строфа  АБАБАВАВ.  Сициліана  є  попередницею  октави.

       Нона  (лат.  попа  —  дев'ята)  —  строфа  з  дев'яти  рядків  переважно  хорейного  розміру  з  римуванням  ААБВББВББ.  Наприклад:
Шапку  хмуро  він  насунув,  А
по  снігу  на  шлях  посунув,  А
важко  спотикається.  Б
А  душа  чогось  тривожна:  В
щось  у  світі  діється.  Б
Стане...  Прислухається  ...  Б
Та  стоять  ніяк  не  можна.  В
Сніг  із  вітром  віється,  Б
сніг  перекидається...  Б
(П.  Тичина)
         Є  й  така  форма  нони:  АБАБАББВВ.  Ця  нона  нагадує  октаву,  у  яку  перед  кодою  вставили  ще  один  рядок.

       Децима  (лат.  decima  —  десята)  —  десятирядкова  строфа  зі  сталою  схемою  римування:  АБАБВВГДЦГ.  Перші  чотири  рядки  зав'язували  ліричну  колізію,  а  останні  чотири  давали  її  розв'язку.  Такою  формою  написана  "Енеїда"  І.  Котляревського.
Приклад  з  "Енеїди"  І.  Котляревського:
Всім  старшинам  тут  без  розбору,  А
Панам,  підпанкам  і  слугам  Б
Давали  в  пеклі  добру  хльору,  А
Всім  по  заслузі,  як  котам.  Б
Тут  всякії  були  цехмістри,  В
І  ратмани,  і  бургомістри,  В
Судді,  підсудки,  писарі,  Г
Які  по  правді  не  судили  Д
Та  тільки  грошики  лупили  Д
І  одбирали  хабарі.  Г
       Відома  також  десятирядкова  строфа  —  сициліана  з  перехресним  римуванням:  АБАБАБАБАБ.

     Рондель  (франц.  rondelle  від  лат.  rotundus  —  круглий)  —  тринадцяти-рядкова  строфа  на  дві  рими.  Включає  три  строфи:  два  чотиривірші  і  один  п'ятивірш.  Перший  рядок  повторюється  тричі,  а  другий  двічі.
Мою  любов,  немов  Христа,  А
Добробажальцями  розп'ято.  Б
Хто  в  друзі  пхавсь,  той  винувато,  Б
Мов  пес,  підібгує  хвоста,  А
А  сіть  обмов,  важка  й  густа,  А
Розставлена  уміло  катом...  Б
Мою  любов,  немов  Христа,  А
Добробажальцями  розп'ято.  Б
Та  крил  натхнення  —  не  дістать:  А
Вони  увись  підносять  свято,  Б
Хоч  їх  і  стріляно,  і  клято.  Б
Цілують  праведні  вуста  А
Мою  любов,  немов  Христа.  А
(М.  Боровко)
     Рондель  застосований  у  другій  половині  XIII  ст.  трубадуром  Адамом  де  Галем.  Цю  строфу  використовували  Ф.  Війон,  С.  Малларме,  П.  Тичина,  Яр  Славутич.

       Рондо  (франц.  rondeau,  лат.  rotundus)  —  строфа  переважно  з  тринадцяти  рядків  на  дві  рими,  де  перший,  восьмий  і  тринадцятий  рядки  повторюються.  Виникла  у  середньовічній  французькій  поезії.  Може  мати  й  іншу  кількість  рядків  —  від  8  до  15.
Наприклад:
З  вітром  весняним  сосна  розмовляла,
Вічно  зелена  сосна.
Там  я  ходила  і  все  вислухала,
Що  говорила  вона.
Ой,  не  "зеленого  шума"  співала
Вічно  смутная  сосна.
Ой  не  "зеленого  шума"!
Чується  в  гомоні  тяжка  зимовая  дума.
(Леся  Українка)
Строфа  рондо  утвердилася  в  середньовічній  французькій  поезії.  До  неї  зверталися  Ф.  Війон,  В.  Тредіаковський,  І.  Северянін,  Леся  Українка,  М.  Рильський.

     У  світовій  поезії  є  такі  канонічні  строфи,  як  віланель,  китайська  танка,  японська  уака  (танка),  гайку  (гоку),  індійська  шлока,  персо-арабські  газель,  бейт,  рубаї,  грузинська  шаїрі  та  інші.  Танка,  гоку  і  рубаї  є  жанрами  лірики.
     Віланель  або  віленела  (лат.  villanus,  франц.  villanelle  —  селянський)  має  6  тривіршів  однакової  структури,  подібних  на  терцину,  і  останній  19-й  рядок.  Рядки  охоплені  двома  римами.  Перший  рядок  повторюється  у  шостому,  дванадцятому,  вісімнадцятому,  третій  —  у  дев'ятому,  п'ятнадцятому,  дев'ятнадцятому.  В  добу  середньовіччя  віланела  була  піснею  пастухів,  у  добу  Відродження  —  піснею  про  кохання.
Танка  —  п'ятивірш,  який  складається  із  чергування  п'яти—  та  семи-складових  рядків  (5-7-5-7-7).  Виникла  в  японській  поезії  у  VIII  ст.,  у  IX—X  ст.  стала  класичною  строфічною  формою.  Приклад:
Раптом  захотілося  -чого  б  це?  Поїздом  поїхати.  От  з  поїзда  зійшов  —  а  йти  нема  куди.
(Ісікава  Такубока.  Переклад  Г.  Туркова)

     Гоку  (гайку)  —  жанр  японської  пейзажної  лірики,  виник  у  XVI  ст.  Гоку  складається  з  трьох  рядків.  Перший  і  останній  рядок  мають  по  5  складів,  середній  —  7.  Схема  гоку  5+7+5.
Приклад  гоку  з  доробку  І.  Качуровського:
Достиглі  сливи  Нагадують:  ти  прожив  Ще  одну  весну...
Газель  (газела,  гезела)  складається  з  кількох  двовіршів,  але  не  більше  12,  на  вірш  лише  одна  рима.  Схема  римування  АА  БА  ВА  ГА.  Рима  може  бути  чоловіча,  жіноча,  дактилічна.  Ця  форма  ліричної  поезії  з'явилася  у  VII  ст.  в  арабській  та  персидській  літературах.  Зустрічається  у  творчості  І.  Франка,  В.  Поліщука,  Д.  Павличка.
Вона  була,  як  мрія,  що  жила  А
В  моєму  серці  довгі-довгі  дні.  Б
Все  вимріяне  в  ній:  чоло  й  уста,  А
І  очі  чорні  —  трошечки  скісні.  Б
Ступити  кроку  з  місця  я  не  міг  —  В
Так,  ніби  це  лучилось  уві  сні.  Б
(Д.  Павличко)

     Рубаї  —  строфічна  форма  з  чотирьох  рядків.  Перший  рядок  римується  з  другим  і  четвертим.  Кожен  чотиривірш  рубаї  —  закінчена  думка.  Наприклад:
Є  вірші  —  трударі,  є  вірші  —  ерудити,  А
Є  вірші  з  золота,  є  вірші  із  тандити,  А
Та  найдорожчі  ті,  що  із  вогню,  —  Б
Зігріти  важче,  ніж  охолодити.  А
(Д.  Павличко)
     Рубаї  характерний  для  ліричної  поезії  народів  Сходу.  Д.  Павличко  в  1987  році  видав  збірку  "Рубаї".
     Шаїрі  —  чотирирядкова  строфа  на  шістнадцять  складів,  усі  рядки  римуються  між  собою  (AAAA).  Популярна  у  найдавніших  пам'ятках  грузинської  поезії,  її  застосовував  Шота  Руставелі  у  поемі  "Витязь  у  тигровій  шкурі".  Наприклад:
Не  зовіть  того  поетом,  хто  випадком,  ненавмисне,  Кілька  слів  пустих,  нікчемних,  у  нудного  вірша  втисне,  Хоч  і  пнеться  до  поетів,  хоч  бундючиться  він  злісне,  Хоч,  немов  той  мул,  ґвалтує:  "Ти  найкраща,  власна  пісне!"
(Переклад  М.  Бажана)
Інші  види  віршів.
     Білий  вірш  або  верблан  (англ.  blank  verse)  —  неримований  вірш  з  виразною  внутрішньою  метричною  акцентово-інтонаційною  структурою.  Рима  у  ньому  компенсується  клаузулою.  Білі  вірші  використовуються  в  силабічному  і  силабо-тонічному  віршуванні.  Найчастіше  застосовується  у  віршованих  драматичних  творах  (Леся  Українка,  "У  пущі").
     У  драматичних  творах  білі  вірші  не  діляться  на  строфи,  у  ліриці  строфи'  є.  Можуть  використовуватися  будь-які  віршові  розміри.
     Вірші,  у  яких  половини  рим  немає,  називаються  напівбілими.
     Акровірш  (акростих)  (грец.  akros  —  зовнішній,  крайній,  лат.  versus  —  повтор,  поворот)  —  вірш,  перші  літери  якого  утворюють  слово,  фразу,  ім'я.
Лиха  зима  сховається,  А  сонечко  прогляне,  Сніжок  води  злякається,  Тихенько  тануть  стане,  —  І  здалеку  бистресенько  Вона  до  нас  прибуде,  Кому-кому  любесенько,  А  дітям  більше  буде.  (Л.  Глібов,  "Хто  вона?  ")  Тут  акровірш  використаний  як  форма  загадки  для  дітей.  

Джерело:  http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744451
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 02.08.2017


Livoberezhna forever

Давай, давай

О,  що  мені  заплідненість  уяв,
Каміння  сумнівів  в  потоці  рішень,
Як  віру  в  «нас»  ти  легко  так  відняв?
Давай,  давай,  за  нас,  за  двох  вирішуй!

Колись  тверда  -  хитається  земля,
І  тріщини  пішли  по  видноколу.
Давай,  давай!  А  жайвори  в  полях
Для  нас  для  двох  -  не  задзвенять  ніколи...

Тобі  твоя  свобода  дорогА?
То  що,  наш  син  не  має  бути  спільним?
Що  в  нім  ТВОЄ:  рука,  а  чи  нога?
Бери  усе.  Ти  маєш  бути  вільним.

Дитина  -  це  ж  основа  із  основ,
Містком  між  нами,  не  дороговказом!
Отож,  щоб  світом  правила  любов  
Давай,  давай  усе  робити  разом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744424
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 02.08.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2017


Avtoritet

Покайтесь

Ви  завжди  всіх  чомусь  вчите,
Жити  по  правильних  канонах,
Та  лиш  самі  ви  й  грішите,
Потім  у  бога  на  поклонах.

Бог  як  завжди  пробачить  вас,
Візьметесь  за  старе  одразу,
Ви  ж  сповідались  сотні  раз,
Та  не  покаялись  ні  разу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714054
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 27.06.2017


Олег Князь

Симпатії

Думками  можемо  розходитися,  усе  розсіється,  як  дим,  не  будемо  усім  подобатися,  не  переймайтеся  ви  цим!  Чергуються  невдачі  й  жарти,  я  стверджувати  не  берусь,  і  все  ж  старатися  не  варто,  щоби  подобатись  комусь!  Які  ви  не  талановиті,  достатньо  буде  огорож,  є  шанувальники  у  свиті,  і  зневажає  хтось  також!  Життя  таке  не  прогнозоване,  нюанси  в  кожного  свої,  симпатіями  завойоване,  і  часто  програні  бої!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734664
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 24.05.2017


Ярослав К.

Быть любимым

Какое  счастье  --  [i]кем-то[/i]  быть  любимым
И  ощущать,  что  нужен  ты  [i]кому-то[/i],
Восторженно  шептать  родное  имя,
Дышать  любовью  каждую  минуту,

В  лучах  купаться  пламенного  взгляда,
Душою  согреваясь  в  них  своею,
И  чувствовать  дыханье  [i]чьё-то[/i]  рядом,
От  запаха  волос  густых  хмелея...

Какое  счастье  --  [i]кем-то[/i]  быть  любимым,
Ладони  [i]чьи-то[/i]  тёплые  сжимая,
В  глаза  смотреть  небесно-голубые,
В  их  глубине,  как  будто  утопая...

...Когда  всегда  ты  [i]кем-то[/i]  будешь  понят,
Когда  сольются  души  воедино,
Когда  любовь  сердца  собой  наполнит...
Какое  счастье  --  [i]кем-то[/i]  быть  любимым!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729918
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.05.2017


Анатолій Волинський

Любовь

Живёт  это  чувство  отрадой,
Согревает  в  далёкой  стране,
Любовь:  как  прекрасное  чудо!
Как  воздух,  как  солнышко  мне.

Пришла:  так  нежданно,  не  звано,
Красивой  накрыла  волной,
Забилась  в  сердечко,  подранок,
И  греет  мне  душу  собой.

Как  птица  кружит  надо  мною,
Нарушив  привычный  покой,
Любуюсь,  прилётом    весною…
Очарован  её  красотой.

Услышу  с  утра  голосочек  –  
Переливами  звонкую  трель,
Сердечко  сожмётся  в  комочек,
Как  будто  рыдает  свирель.

Так  больно,  ведь  сойкой  кричит,
Что  голос  дрожит  от  волненья,
Восток  разжигает,  не  спит,
В  душе  вызывает  желанье.
 
Упиваюсь  стихами,  до  спьяну,
И  радуюсь  с  каждой  строкой…
Любовь  принимаю,  как  данность,
Дарована  Богом…Судьбой!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733985
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 20.05.2017


АТОлік

Спогади

Зайду    в  росу  я  босими  ногами
Світанок  потримаю  у  долонях
Згадаю  як  в  дитинстві  мені  мама
Ласкаво  вітром  дмухала  у  скроні

Хай  бог  завжди  з  тобою  буде  сину
Казала  тихо,  глядючи  на  мене
Я  слухав  і  дивився  в  небо  синє
Шукав  там  бога  в  хмарах  вирізьблених

Він  розмовляє..  й    зараз  він  зі  мною
Душа  –  його  домівка  а  не  небо
Хто  зла  не  робить  –  чує  Його  мову
Твори  добро..твоє  добро  –шлях  в  небо..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562016
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 20.05.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Старі світлини

Старі  світлини  в  молодість  вертають
Та  юність  нашу  гомінку  і  світлу,
І  строку  давності,  звичайно  що  не  мають,
Бо  ми  на  них  трояндами  ще  квітнем.

Із  друзями  своїми  біля  річки
Або  з  учителем  на  першому  дзвінку,
Про  дні  ті  незабутні  спогад  тільки,
Світлину  в  руки  ти  не  взяв  яку.

У  нас  давно-давно  дорослі  діти,
Онуки  в  перший  клас  уже  пішли,
Старі  світлини  ж  зможуть  розповісти
Їм,  онучатам  які  ми  були.

Подивишся  на  них  і  на  хвилину
Літа  вертають  в  ті  далекі  дні,
Що  стрімко-стрімко  птахом  відлетіли
У  невідому  тиху  далечінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734021
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 20.05.2017


Микола Карпець))

Літній вечір (пісня)

От,  вирішив  свій  попередній  віршик  доопрацювати,  щоб  ритм  на  всі  99%))  співпадав  з  усім  відомою  мелодією  А.Г.Новікова  «Смуглянка»,  а  не  лише  на  50%))

Пісня  «Літній  вечір»  на  музику  А.Г.Новікова  «Смуглянка»,  слова  –  мої))
 
[b]«Літній  вечір(пісня)»[/b]

Якось  влітку  вже  під  вечір  коли  сонечко  на  схилі
Обійнявши  ніжно  плечі  прошепчу  своїй  я  милій
Мов  пішли  сьогодні  в  поле  там  вражаюча  краса
Не  впаде  на  тіло  голе  і  вечірня  ще  роса

Приспів
Літній  вечір  –  заворожуюче  милий
Літній  вечір  –  губи  шепчуть  рідна/милий
Літній  вечір  –  в  Україні  це  краса
Літній  вечір  –  і  не  впала  ще  роса

Не  впаде,  не  потривожить  тільки  запах  квітів  й  трав
Літо  тепле  там  ворожить  для  любовних  все  є  страв
Літо  тепле  там  чаклує  різноквіття  диво-край
Закружляє,  замилує  чарівний  земний  цей  Рай

Приспів
Літній  вечір  –  заворожуюче  милий
Літній  вечір  –  губи  шепчуть  рідна/милий
Літній  вечір  –  в  Україні  це  краса
Літній  вечір  –  і  не  впала  ще  роса

Там  ромашки  білокрилі  глянеш  –  ген,  аж  там,  де  обрій
Білим  поле  все  укрили,  мов  солдатики  хоробрі
А  волошки  поміж  ними  –  гнуться  шийки  лебедині
Із  стрічками  голубими  добавляють  в  біле  сині

Приспів
Літній  вечір  –  заворожуюче  милий
Літній  вечір  –  губи  шепчуть  рідна/милий
Літній  вечір  –  в  Україні  це  краса
Літній  вечір  –  і  не  впала  ще  роса

Взявши  тебе  я  за  руку  поведу  у  світ  казок
Десь  із  гаю,  що  тут  поряд,  солов’їний  голосок
І  на  серці  так  чудово,  і  підспівує  душа
Будем  пити  насолоду  ми  з  півмісяця  ковша

Приспів
Літній  вечір  –  заворожуюче  милий
Літній  вечір  –  губи  шепчуть  рідна/милий
Літній  вечір  –  в  Україні  це  краса
Літній  вечір  –  і  не  впала  ще  роса
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*20.05.17*  ID:  №734284

[url="http://mykola.at.ua"]©Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734284
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 20.05.2017


Світлана Моренець

ВЕНЕЦІЯ

Крізь  монотонність  днів  й  гримаси  долі,
як  світла  усмішка  Святих  Небес  –
Венеція!  Збулося.  Ми  –  в  гондолі,
а  навкруги  –  вода  й  клондайк  чудес.

Монументальність,  плекана  віками,
в  громадді  стін,  що  виросли  з  води.
Адріатичне  море  лиже  камінь,
що  лишив  хвилям  затісні  ходи

між  островами*.  Плетиво  каналів
і  кілька  сотень  арочних  містків
заманюють  у  глибину  кварталів
з  чарівних  (чи  й  обдертих)  закутків.

У  прохолоді  древнього  собору,
де  Богу  сповідається  орга́н.
аж  мліло  серце  від  бельканто  хору,
вмивав  слізьми  емоцій  ураган.

Нам  посміхалась  білопінна  хмарка,  
вслухаючись  в  нестримні  голоси
захоплень  від  базиліки  Сан-Марка  –
творіння  неповторної  краси,

від  граціозності  палацу  дожів**,
дзвінниці  (в  ній  згубив  маяк  свій  слід)...
Любили  жити  в  розкоші  вельможі,
але  ж  лишили  скарб  на  сотні  літ.

Тут  під  відкритим  небом  –  ресторани,
врочисто-білосніжний  інтер'єр.
Чекають  на  смаколики  баклани.
За  ними  стежить  строго  камер'єр***.

А  ми  уже  в  музичному  полоні:
у  чорних  фраках,  вправно  грав  квінтет
"Адажіо"  Вівальді,  Альбіноні****
й  мелодії  із  опер,  оперет.

О  неповторна  атмосфера  свята!
А  як  її  довершував  мускат!
...  Тяжкий  контраст  –  земля  моя,  розп'ята,
яку  плюндрує  споконвічний  кат...

Прости  мене,  Вкраїнонько  кохана!
Ми  ще  з  Тобою  вип'єм  полину,
оплачемо  всі  втрати,  болі,  рани...
Дозволь  на  час  забути  про  війну.

*  Венеція  розташована  на  118  островах.
**  дожі  –  правителі  Венеціанської  республіки.
***  камер'єр  –  офіціант  (італ.).
****  композитори  Вівальді  та  Альбіноні  народилися
і  довгий  час  творили  в  м.  Венеція.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733706
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017


Шостацька Людмила

КВІТИ ЗАКОХАНИХ

                                                             Назвались    квітами    закоханих,
                                                             Втопились    в    щасті    пелюстки,
                                             Дощем    і    вітром    не    сполохані,
                                                             В    піснях    оспівані    бузки.

                                                             В    садах    бузковими    туманами,
                                                             Під    яблуневу    заметіль
                                                             І    у    сусідстві    із    каштанами
                                                             Свій    влаштували    водевіль.

                                             Танцюють    бджілки    і    метелики,
                                                             Акомпанує    соловей,
                                                             Хрущі    так    заздрять,  до    істерики,
                                                             Собі  прийшли  в    живий    музей.

                                             Бузки    бувають    часто    свідками,
                                                             Як    тішить    їх    оте    “люблю”,
                                             Схилили    грона    над    бесідками
                                                             Й    диктують    ноти    скрипалю.
                                                                                                         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733525
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 16.05.2017


Шостацька Людмила

ЗАКОНИ БУТТЯ

                                                 Обірвалася    ниточка    роду,
                                                 А    зв’язати    її    -    вже    ніяк…
                                                 Має    смуток    велику    нагоду  -
                                                 Душу    коле,  немов    той    будяк.

                                                 Не    питає:    Яке    то    болюче?
                                                 Скільки    очі    зронили    вже    сліз?
                                                 Крижане,  а    буває    пекуче.
                                                 В    дефіциті    добро,  під    обріз.

                                               Розум    вперто    з    душею    не    миряться,
                                               Хоча    знають    закони    буття,
                                               Серце,  зболено    ходить    на    милицях
                                               По    проспекту,  що    зветься    життям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733436
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 16.05.2017


Шостацька Людмила

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

                                                       

                                                                 ХРИСТОС    ВОСКРЕС!  Лунає    світом  –
                                                                 Найбільше    диво    із    чудес,
                                                                 Сіяють    свічі    Божим    світлом.
                                                                 ХРИСТОС    ВОСКРЕС!  ХРИСТОС    ВОСКРЕС!

                                                                 Віщують    дзвони  Великодні,
                                                                 Співають    Ангели    з    небес
                                                 І    воскресає    світ    сьогодні.
                                                 ХРИСТОС    ВОСКРЕС!  ХРИСТОС    ВОСКРЕС!

                                                 Співають    писанки    велично,
                                                                 Відлунням    всіх    святих    словес
                                                                 І    так    звучатиме    довічно:
                                                 ХРИСТОС    ВОСКРЕС!  ХРИСТОС    ВОСКРЕС!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728986
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 16.04.2017


Шостацька Людмила

ОДА СВЯТОМУ МІСТУ

                                                                 Єрусалиме!  Сходиш    з    неба    -
                                                                 Духовний    центр    усього    світу,
                                                                 Віками    билися    за    тебе,
                                                                 За    Златі    врата,  Боже    світло.
                                                 Ти  –  символ    всіх    пророчеств    світу,
                                                                 Ти  -    Божий    град    Єрусалим,
                                                 Ти    -    повість    Божих    заповітів,
                                                                 Де  вмер    за    нас    Господній    Син.
                                                 Не    раз    з    лиця    Землі    стирали
                                                                 Тебе    загарбники    страшні,
                                                                 Ти    знову    й    знову    виростало,
                                                                 Як    місто    Сонця    на    горі.
                                                 В    тобі    води    бракує    завжди,
                                                                 Не    маєш    в    надрах    ти    багатств,
                                                                 Та    маєш    Вогник    Благодатний
                                                                 І    сімдесят    величних    назв.
                                                 Планети    місто    загадкове
                                                                 І    подвиг    нашого    Христа,
                                                   Ти  -    символ    Віри    і    Любові,
                                                 Псалмів    ти    Книга    золота.
                                                 Ти  -    Божий    Дім  благословення,
                                                                 Релігій    і    часів    зв’язок,
                                                                 Біблійних    істин    одкровення,
                                                                 Найбільший    пам’ятник    епох!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728908
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017


Ірина Лівобережна

Вітання засновнику сайта! З Днем народження, п. Євген!

Саме  сьогодні  народився  [b]Юхниця  Євген  Леонідович[/b],  український  поет,  сценарист,  підприємець,  організатор,  засновник  професійної  бухгалтерської  газети  «Все  про  бухгалтерський  облік»,  дитячого  міжнародного  журналу  «Пізнайко»,    журналу  «Дніпро»,  огранізатор  нашого  чудового  сайту  «Клуб  поезії»  і  прочая,  і  прочая.
Приєднуйтеся  до  вітань!

http://www.poetryclub.com.ua/evgen.php?pts=bio


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728772
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 15.04.2017


Шостацька Людмила

ВСЕ, ЩО БУЛО І НЕ БУЛО

                                                           Вербових    котиків    тепло
                                                           Душі    замерзлу    квітку    гріє,
                                                           Все,  що    було    і    не    було,
                                                           Щось    там    на    дні    іще  жевріє.

                                                           Під    життєдайним    промінцем
                                                           Підняло    стомлену    голівку,
                                                           Хоч    дуже    кволим    пагінцем  –
                                                           Весні    відправило    листівку.

                                                           Таке    невпевнене      “  люблю  “,
                                                           Таке    болюче      “пам’ятаю“  ,
                                           Давно    наближене      нулю,
                                                           Я  у  рядку  себе    шукаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727787
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Микола Карпець))

Я прийду в твої зоряні сни… 16+

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/615820073.gif[/img]
[b]«Я  прийду  в  твої  зоряні  сни…»[/b]16+
[color="#0804e3"][i][b]
Я  прийду  в  твої  сни  коли  ще
Ти  на  грані  свідомості  й  сну
І  проллюся  цілющим  дощем
І  веселкою  в  небі  майну

Потім  теплим  зроджусь  вітерцем
Просушу  твоє  тіло  й  волосся
Розметалось  що,  й  переплелося
І  як  котик  скрутилось  кільцем
Обійму  ніжно  талію...  груди
Зацілую,  запещу  усюди
Проведу  чарівним  олівцем
по  губах,  притулю  до  щоки
Щоб  на  довгі-предовгі  роки
В  них  відклалася  пам'ять  про  диво
Коли  їх  цілували  цнотливо
Ну  а  потім  з’їдали  за  раз
І  була  ти  безмежно-щаслива
Відправляв  коли  в  небо  екстаз

І  душа  залишала  і  тіло
І  летіли,  летіли,  летіли…
Дві  душі  об’єднавшись  в  одну
Уві  сні,  чи  на  грані  десь  сну…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*08.04.17*  ID:  №  727867
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727867
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Олег Князь

Не заздріть

Часто  усі  ми  сподіваємось  на  диво,  покроково  приближуємо  мрії,  вважаю  що  по  справжньому  щасливі,  ті  хто  не  заздрити,  захоплюватись  вміють!  Навчіться  бачити  в  найменшому  красиве,  із  позитивом  ви  спішіть  додому,  без  сумніву,  по  справжньому  щасливі,  не  заздрить  хто,  захоплюється  всьому!  Як  правило,  жаліються  ліниві,  думками  у  шикарному  палаці,  упевнений,  по  справжньому  щасливі,  ті  хто  не  заздрять,  а  в  сумлінній  праці!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726698
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Леся Утриско

А ти кохав…любив…а ти чекав?

А  ти  кохав,  отой  єдиний  раз:
Без  болю,  без  обману,  без  розлуки,
Без  слів  пустих,  фальшивих  фраз,  
Не  проливаючи  пекельні  муки?
А  чи  кохав,  отой  єдиний  раз?

А  ти  любив,  так  чисто...  без  вагань,  
Без  сумніву,  без  пустоти,  без  зречень,
Без  божевільних  сподівань,  
Без  слів  пустих,  промов  і  речень?
А  чи  любив,  так  чисто...без  вагань?

А  ти  чекав  її,  ту,  неповторну,
Таку  палку,  квітучу,  молоду,
Таку  чарівну-  водночас  примхливу,
Таку  закохану  у  тебе,  мов  в  весну?
А  ти  кохав...любив...а  ти  чекав?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Хворим сили додає

Хоч  грізно  так  я  називаюсь,
Насправді  ж  я  не  вибухаю,
Зерняточка  червоні  маю
Й  кисло-солодкий  сік  на  смак..

Корисний  дуже  я  для  хворих,
Бо  сили  додаю  й  здоров"я
Дорослим,  а  також  малятам,
Ну,  а  зовуть  мене...(Гранатом).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726768
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ганна Верес

Прийшла весна

Вдягла    весна    рясну    нову    сорочку,
Мережану    травою    й    першим    квітом,
У    жовтому      кульбабовім    віночку
Й    блискучими    листочками    на    вітах,

Прийшла    вона    і    з    піснею    дзвінкою,
Заколисала    річку,    ліс,    долину…
Й    стояло    все,    зчароване,    довкола,
Завмерли    сиві    росяні    краплини. 8.05.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726878
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ірина Лівобережна

Перший Всеукраїнський поетичний стартап «Дотиком душі»

19  березня,  напередодні  Всесвітнього  дня  поезії  та  в  день  народження  української  поетеси  Ліни  Костенко,  в  привітних  стінах  Чернігівської  обласної  універсальної  наукової  бібліотеки  ім.  В.Г.  Короленка  відбулося  свято  поезії  -    Перший  Всеукраїнський  поетичний  стартап  "Дотиком  душі".
Організаторами  заходу  стали  Департамент  культури  і  туризму,  національностей  та  релігій  Чернігівської  ОДА,  Чернігівська  обласна  універсальна  наукова  бібліотека  ім.  В.Г.  Короленка,  Чернігівська  обласна  організація  Національної  спілки  письменників  України,  журнал  "Літературний  Чернігів",  поетка  Ліна  Ланська.
На  заході  була  присутня  професійна  колегія  у  складі:  Артюхової  Л.Г.  –  начальника  відділу  Департаменту  культури  і  туризму,  національностей  та  релігій  Чернігівської  ОДА,  Аліференко  І.М.  –  директора  Чернігівської  обласної  універсальної  наукової  бібліотеки  ім.  В.Г.  Короленка,  Мамчич  О.Б.  –  голови  Чернігівського  обласного  осередку  Всеукраїнської  творчої  спілки  "Конгрес  літераторів  України",  Арсенич-Баран  Г.В.  –  голови  Чернігівської  обласної  організації  Національної  спілки  письменників  України,  Ткача  М.М.  –  головного  редактора  журналу  "Літературний  Чернігів".
Поетичний  стартап    –  це  не  звична  зустріч  тих,  хто  любить  поезію.  Це  шанс  для  будь-кого,  хто  володіє  словом  і  хоче  донести  його  до  слухача,  бути  почутим  і  почути  інших.  Саме  тому  в  проекті  не  було  ніяких  обмежень.
На  участь  у  стартапі  було  подано  близько  60  заявок  з  різних  куточків  України,  кожному  було  надано  5-6хвилин  для  виступу,  і  мелодійний  дзвоник  попереджав,  якщо  автор  надто  захопився  і  перевищив  регламент.  
Музичні  паузи  допомагали  трохи  переключитися  з  поезії  на  інші  таланти.  Студенти  Чернігівського  музичного  училища  ім.  Л.  Ревуцького  подарували  чудові  музичні  хвилини,  учні    Чернігівського  ліцею  побуту  продемонстрували  дефіле  в  етнічному  стилі,  лауреат  Міжнародних  конкурсів  Іван  Євтушенко  виконав  музичні  твори  на  гітарі,  Сергій  Марков  –  гість  із  Києва  –  зіграв  на  гітарі.  Східний  танець  у  виконанні  Олександри  Ковтун  приємно  здивував  глядачів.  
Запашна  брейк-кава  в  перерві  всіх  об’єднала:  і  учасників,  і  гостей.  
Ну,  і  звісно  були  зустрічі  старих  друзів,  приємні  знайомства  та  відкриття,  фото-  та  кіно-  зйомки,  просто  тепле  спілкування.  
Свято    закінчилося  підбиттям  підсумків  і  нагородженням  учасників.  Усі  отримали  нагороди  –  дипломи  та  символічні    сувеніри.
Наприкінці  виступив  головний  редактор  журналу  "Літературний  Чернігів"  Михайло  Ткач.  Ось  витяг  з  його  виступу:
Михайло  Ткач:  «Твори,  які  тут  прозвучали,  більшість  з  них  високого  рівня.  За  виключенням  звичайно.  Але  навіть  та  поезія,  яка  може  у  початківця,  який  тільки  починає,  має  якісь  огріхи,  але  воно  все  одно  було  тут  прочитано  з  душею,  бо  написане  було  з  душею,  і  тому  залишило  великі  враження.  
Я  скажу  вам,  що  поезію  я  особисто  за  таким  критерієм  визначаю:  це  в  першу  чергу  думка  і  душа,  і  звичайно  новизна  образу  і  новизна  слова.  І  в  цьому  заключається  сьогодні  не  дивлячись  на  те  як  написано:  чи  традиційно,  чи  це  вірш  модерний,  чи  це  вірш  авангардний,  чи  це  білий  вірш,  але  якщо  в  ньому  побутує  це  що  я  сказав,  значить  це  справжній  вірш,  і  він  хвилює,  і  саме  більшість  таких  віршів  було  прочитано  на  цьому  прекрасному  вечорі.  
Я  хочу  все-таки  назвати  імена,  які…  звичайно,  всі  вірші  прозвучали  прекрасно,  і  вони  мене  прекрасно  здивували  часом  і  більшість  із  них  запали  в  душу,  але  найбільше,  що  мені  запало  в  душу,  що  я  відмітив,  я  не  претендую  на  якусь  істину,  але  те,  що  мені  лягло  на  душу  найбільше,  я  хочу  назвати  імена  цих  поетів:    
Олена  Вишневська  м.Нетішин  Хмельницької  обл..
Міха  Невідомський  м.Буча
Ірина  Кулаковська  м.  Чернігів
Єлена  Дорофієвська  м.Вишгород
Тетяна  Олійник  м.Чернігів
Надія  Ермоленко  м.Чернігів
Ліна  Ланська  м.Чернігів
Олексій  Маслов  м.Чернігів
Наталя  Бороденко  Рівненська  обл..
Олена  Таран  м.Чернігів
Оксана  Дністран  м.Ніжин
Володимир  Кравченко  м.Чернігів
Лариса  Дущак  м.Чернігів
Раїса  Шанська  м.Чернігів
Людмила  Житникова  м.Чернігів
Сергій  Таранець  м.Чернігів
Наталія  Дорошенко  м.Чернігів»
Звісно,  більшість  із  поетів  –  місцеві,  безумовно  це  талановиті  особистості,  дехто  певне  друкується  в  журналі,  приємно,  що  Михайло  Михайлович  відмітив  для  себе  авторів  з  інших  регіонів.  Трохи  здивувало  те,  що  в  цей  список  потрапили  деякі  автори,  яким  ще  треба  шліфувати  свою  майстерність,  бо  не  всякий  твір,  написаний  з  душею,  можна  назвати  поезією.  Цікаво,  чи  ввійдуть  ці  твори  в  Альманах,  куди  мали  увійти  кращі  твори  всіх  учасників?
Потім  все  товариство  фотографувалося  на  фоні  вишиванки,  до  якої  приклали  умілі  руки  всі  присутні  в  залі.  
Приємно  здивував  поетичний  марафон,  де  автори  один  за  одним  читали  по  одному  своєму  віршу,  а  пряма  трансляція  одразу  розміщувалася  на  одному  з  інтернет-ресурсів.

Хочеться  висловити  подяку  усім,  хто  долучився  до  свята,  відгукнувся,  зустрічав,  виділив  кошти  та  приміщення,  виступав,  розважав,  пригощав,  збирав  усіх,  ведучим  свята,  екскурсії  по  бібліотеці  з  цікавою  розповіддю  про  древню  і  сучасну  історію,  усім-усім,  помітним,  і  тим,  що  лишилися  в  тіні.

А  особлива  подяка  –  Ліні  Ланський.  Дякую,  серденько,  бо  без  тебе  б  цього  свята  –  просто  не  було.
Наснаги  тобі,  подальшого  ентузіазму,  натхнення,  тепла,  любові.

Чекатимемо  на  запрошення  наступного  року!

PS.  Любі  друзі,  хто  бажає  побачити  фото  з  зустрічі  -  запрошую  на  мою  сторінку  у  ФБ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725471
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Надія Башинська

ТИ МЕНЕ НЕ ПРОСИ…

Ти  мене  не  проси...  ці  слова  я  сказать  тобі  мушу.
Хочу,  щоб  зрозумів,  щоб  вони  не  тривожили  душу.
Ти  мене  не  проси,  не  вернуся  у  зиму  я  сніжну.
Вірю,  швидко  мине,  відчуваю  весну  я  вже  ніжну.

Ти  мене  не  чекай...    розійшлися  давно  вже  дороги.
В  нас  не  склалось  чомусь...  Хай  залишать  обох  нас
тривоги.
Знову  сонячний  день,  в  вікно  стукає  гілка  вишнева.
Легкий  щем  у  душі...  Не  твоя  я,  а  ти  не  для  мене.

Ти  мене  не  шукай...  буду  тут,  де  весна  розцвітає.
Сонце  в  росах  встає,  бо  з  любов'ю  для  всіх  воно  сяє.
Буду  тут,  де  живе  на  добро  свята  світла  надія.
І  вини  в  тім  нема,  видно  тут  загубилася  мрія...

Ти  мене  не  проси...  ці  слова  я  сказать  тобі  мушу.
Хочу,  щоб  зрозумів,  щоб  вони  не  тривожили  душу.
Ти  мене  не  проси,  не  вернуся  у  зиму  я  сніжну.
Вірю  швидко  мине,  то  ж  чекаю  весну  я  вже  ніжну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723014
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Вітер Ночі

Говори…


Говори  мені  пошепки,
Щоб  ніхто  не  почув.
Може,  мовою  посмішки,  -
Я  її  не  забув.
Може,  поглядом  жадібним,  -
Про  таємну  любов,
Обійми  мене,  лагідна,  -
Розлучатися  знов.

Говори,  що  намріялось,
А  в  житті  не  збулось,
Ніччю  довгою  мірялось,
Та  тобі  не  прийшлось.
Розкажи,  тільки  пошепки,
А  не  можеш  –  мовчи.
Я  побуду  ще  трошечки  
І  піду  назавжди.

Вже  зневажливо  дивиться
І  шепоче  село.
Хто  всміхнеться,  хто  скривиться
І  насупить  чоло.
А  ти  знову  лиш  знітишся
Та  шепочеш  мені,
Що  нема  куди  дітися  
На  цій  грішній  землі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722647
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Livoberezhna forever

Рання весна

Вербових  котиків  торкання
Розбудять  промені  в  очах.
Морозом  приспане  кохання
З  теплом  знайде  до  серця  шлях,
І  буде  сонце  –  на  удачу,
Слова  складуться  у  вірші.
Сьогодні  я  тебе  побачу,
І  завесніє  на  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721567
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 12.03.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2017


Олекса Удайко

HOMO FEMINIS

 [i]    Латинь.  Мова  релігії    і  науки.  Недарма    ж  Карл  Ліней
   запровадив  цю  мову  в  класифікацію  всього  живого  на
   Землі.  Вчений  найдосконаліше  творіння  природи  і  найвище  
   із  примат  ("сосунків")  нарік  як  [b]Homo  sapiens[/b],  що  означає  –  
   Людина  мудра.  Гострі  уми  якось,  жартома,  радянських  людей
   називали  [b]Homo  soveticus[/b].  В  розвиток  традиції  таких
   "жартівників",    європейців  я  іменую  як  Homo  civilicus,  північ-
   но-східних  сусідів  –  [b]Homo  debilicus  [/b](тут  переклад  зайвий),
   а      жіноцтво  наше,  вже  цілком  серйозно,  –  [b]Homo  femins[/b],  
   як  різновид  [b]Хомо[/b],  який,  за  Вайнінгером,  має  свої,  прита-
   манні  лише  жінці  риси.  На    відміну  від  нас,  хоч  і  мудрих,  але...            [/i]
       [youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE  [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти  –  та,  
яку  нам  дав  Всевишній  Бог,
хоч  і  створив,  відомо,  для  Адама…
В  тобі  –
ключі  від  святості…  від  двох
                   чудес:  Едема  й  золота  Пріама.  

Ти  –  та,  
котрою  усміхнеться  день,
як  "та"  майне  раз  променем  крізь  ночі…
В  тобі  –  
скрипковий  ключ  для  од,  пісень.
Твої  слова  –  
                   бальзам  душі  –  пророчі.

Ти  –  та,  
в  котрій  є  символи  життя:
в  твоєму  лоні  –  цілі  покоління…
В  тобі  
               є  необорна  ярість  та,
               яка  леліє  лист,  стебло  й  коріння.

Ти  –  та...  
Як  талісман  для  перемог,
де  не  буває  відступів,  поразок…
Устами  жінки  промовляє  Бог.
В  тобі  –  
                   і  сон,  і  яв,  узяті  разом.

Та  ти  ще  та:  
не  стерпить  їй  відмов!
Твоя  жада́  –  що  Господу  молитва!
В  тобі  
                   життя  –  основа  всіх  основ,
                   весна  квітуча  й  життєдайне  літо...

Ти  –  та,  
в  руках  якої  тане  лід,
з  тобою  тепло  і  в  заклання  герці.
Бо  в  то́бі  
                   є  надійні  ліки  від
                   пе-рер-вно-сті  –  
                   несеш  в  собі  безсмертя.  

Ти  –  та,  
з  котрою  не  бува  зими,
з  тобою  не  страшні  й  вали  льодові,  
Тобі,  
                   Любове,  молимося  ми  –
                   ті,  хто  себе  не  мислить  
                   без  Любові.[/color][/b]

8.03.2017

Рекомендую  cлухати  Шопена  -  гармонує  вкрай.[i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Виктория - Р

О, жінко!

[b][i][color="#ff00ae"]О,  жінко!  Ти  -  окраса  сьогодення,
Красою  обдарована  сповна.
В  тобі  живе  вогонь  мого  натхнення,
У  тебе  закохалася  й  весна...

О,  жінко!  Ти  -  окраса  мого  дому,
Ти  -  доленосна  зірка  на  путі...
Ти  -  сила,  що  лікує  біль  і  втому,
Ти  -  світла  радість  у  моїм  житті.

О,  жінко!  Ти  -  і  щастя  й  божевілля,
В  душі  моїй  ти  -  лагідний  мотив...
Твоя  любов  -  це  приворотне  зілля
Та  ліки  від  моєї  самоти.
10  02  2017  р  
Вікторія  Р
[/color]
[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717513
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 08.03.2017


геометрія

ЗАГАДАЮ Я ЗАГАДКУ ДОБРИМ ЛЮДЯМ НА ВІДГАДКУ…

                                           1.  Цвіте  синьо,  лист  зелений  квітник  закрашає,
                                                   хоч  мороз  усе  побив  -  його  не  займає.
                                           2.  Діжа  на  діжі,  зверху  маяк,
                                                   ніхто  не  відгадає  зроду  ніяк.
                                           3.  Є  голова  -  без  волосся;  є  очі  -  нема  брів;  
                                                   є  крила  -  не  літає,  в  холоді  не  мерзне,  спеки  не  боїться.
                                           4.  Швець  -  не  швець,  кравець  -  не  кравець,  
                                                   держить  в  роті  щетину,  в  руках  -  ножиці.
                                           5.  Які  ноги,  такий  ніс,  по  болоту  ходить  скрізь,
                                                   хату  на  хаті  має,  жабам  рахунок  знає.
                                           6.  Швидко  й  гарно  скрізь  літає,  безліч  мошок  поїдає,
                                                   під  дашком  гніздо  будує,  тільки  в  нас  все  ж  не  зимує.
                                           7.  Біле,  як  сніг,  чорне,  як  жук,зелене,  як  гай,
                                                   вертиться,  як  біс,  і  повертає  в  ліс.
                                           8.  Маленький  хлопчик  у  сірій  свитинці
                                                   по  дворах  стрибає,  крихотки  збирає.
                                           9.  В"ється,  стука  молоток,  поправляє  нам  садок.
                                         10.  Уночі  гуляє,  а  вдень  спочиває,
                                                   має  круглі  очі,  бачить  серед  ночі.

                                           Відгадки:  1.Барвінок.    2.Очерет.    3.Риба.    4.Рак.    5.Лелека.
                                                                         6.Ластівка.    7.Сорока.    8.Горобець.  9.Дятел.    10.Сова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721947
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Елена Марс

Тель-Авив в феврале

Ах,    Тель-Авив  мой,  ты  снова  умыт  февралём!..  
Всё  засверкало:  дороги,    дома  и  машины...
В  зимнюю  пору,  ты  будто    сошедший    с    картины
Город,  в  дуэте  с  холодным  февральским  дождём...  

Впору  взять  краски  и  холст,  и  тебя  рисовать...  
Тут  -  мандарины    растут,  возле  старого  дома.
Спелые  чистые  солнца,    на  деревце  сонном.
Жаль  дотянуться  рукой,    чтобы  просто  сорвать.

Там,    под  мостом,  темноглазая  речка  Яркон
К    морю    лениво    бежит,    вдоль  зелёного  парка...
Некий  смельчак  управляет  веслом  на  байдарке,
Явно    нервируя    стайку    промокших    ворон.

В    утреннем  небе  такой  превосходный  аккорд!
Серое    с    синим  -  вполне  гармоничная    гамма.
Нет,  не    бывает  в  природе    дефектов  и  грамма!
Гения    чуткое    сердце    в    природе    живёт...

Воздух    наполнен    озоном.  Услада  -  дышать
Запахом    этим...  Февраль    постарался    на    славу!..
Так    бы    и    крикнула    в  небо    восторженно:  "Браво!  
Жить    хорошо,  ощущая    в    душе    благодать!.."

...Чувство    такое,  как    будто    влюбилась  опять...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719363
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 06.03.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вона - Жінка

Все  може  жінка  у  житті  своєму:
У  творчості  сяга  вона  висот,
І  на  роботі  вирішить  проблеми,
Родині  теж  надійний  є  оплот.

Вона  і  вчитель,  і  порадник  мудрий,
Матуся  ніжна,  щирий  вірний  друг,
Турботлива  бабусенька  онукам,
Все  слухається  вправних  її  рук.

У  спорті  та  науці  завжди  перша
Та  в  медицині  задніх  не  пасе,
Усе  задумане  обов"язково  звершить,
Та  вона  гарна  Жінка  перш  за  все.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721883
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Ганна Верес

Вже весна у сурми грає

Вже  весна  у  сурми  грає,
Перший  пролісок  розцвів.
Над  моїм  просторим  краєм
Клин  лелечий  засивів.

Заблукав  туман  в  долину,
Мов  овечок  сивих  пас  .
Кущ  торішньої  калини
Ягідок  мав  про  запас.

Води  морем  розлилися,
Доповзли  і  до  куща,  
Хоч  стоїть  він  і  без  листя,
Рада  весноньці  душа.

Прогляда  крізь  води  стежка,
Мов  мечі  з  них,  –  осока.
Стежка,  схожа  на  мережку,
Мимо  кущика  тіка.

А  як  вишиє  корали
Сонце  в  сонних  споришах,
На  сопілочці  заграє
Дивна  весноньки  душа.
4.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721907
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Олекса Удайко

ВЕСНЯНА ТРОЩА

         Щось  веснить  не  по-весняному...
         Особливо  тим,  хто  зимову  мляву
         влаштував...  Та  природі  видніше,
         що  робити.  Бо  вона  -  Бог!
[youtube]https://youtu.be/ShTJXwB16EA  
[/youtube]

[i][b][color="#056aa1"]Весна  благі  зимові  колорити
Ретельно  з  пам’яті  навік  стирає,
Весняних  стріл  міцні  дереворити
У  душі  змерзлі  влучно  посилає.

Вона  нове  все  кидає  на  плаху,
Старизну  зим  в  душі  нещадно  палить.
Лиш  хижі  круки  –    ненаситні  птахи  –
До  весен  наших  неповагу  хвалять.  

Бездонна  сонячна  небесна  вежа
Вірян  своїх  з  весною  привітає
Й  пошле  свого  страшного  громовержця  
Усім,  хто  віри  у  весну  не  має!

На  тих,  в  весну  хто  ще  не  має  віри,
Напевно,  зглянеться  весняна  проща,
А  тим,  хто  ж  віру  рушив  нам  допіру,
Гряде  нещадна,  та  вже  певна  троща!    

То  ж  думайте,  пихаті  можновладці,
Що  краще  мати  вам  на  владну  попу  –
Чи  табірні  банани  й  "дикіі  танці",
Чи  вовчий  квит  в  омріяну    Европу![/color]
[/b]
05.03.2017[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721873
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Шостацька Людмила

ВЕЛИКІ МРІЇ МАЛЕНЬКОГО ЛИСТОЧКА

                                             Самотній  листочок  у  пошуках  щастя
                             Поплив  кришталевим  струмком,
                             Ще  мить:  він  із  кленом  назавжди  прощався,
                             Могутній  обнявсь  з  малюком.

                             І  вже  насолода  –  прозорою  гладдю,
                             Дзеркальний  цілунок  в  щоку,
                             Піддався    він  водам,  стрімкому  всевладдю
                             І  мчить  у  велику  ріку.

                             Безстрашний  листочок  свободою  марив,
                             У  снах  бачив  дивні  краї,
                             Його  не  злякали  насуплені  хмари,
                             Дощів  несолодкі  чаї.

                             Минув  очерети,  кущі  і  коріння,
                             І  щастям  маленький  світився    від  мандрів,
                             Прийняла  ріка  його  чисті  стремління
                             І  навіть  кораблик  листочку  позаздрив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721640
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Леся Утриско

Наодинці.

Знов  побуду  з  Тобов,  наодинці,
Знов  забудусь  у  Твоїй  печалі,
Я  до  Тебе  іду...по  сходинці,
Відкриваючи  зоряні  далі.  

Я  з  Тобою  пройду  всі  висоти,
Понесу  всі  хрести  із  Тобою,  
Гіркоту  полину,  наче  соти,
Випиваю  сама  із  собою.

Твої  болі,  та  Твої  страждання,
Я  прийму  за  блаженнії  муки,  
Сльози  Матері  вип'є  Осанна:
Я  цілую  Твої,  Боже,  руки.  

Я  молитвою  зцілю  всі  рани,
Покаяння  прийму  і  причастя,  
Ти  мій  дзвін,  мій  молебен  і  храми:
Ти-  любов,  все  життя,  моє  щастя.

Знов  побуду  з  Тобов,  наодинці,
Знов  забудусь  у  Твоїй  печалі,
Я  до  Тебе  іду...по  сходинці,  
Відкриваючи  зоряні  далі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721353
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Ганна Верес

Ще журавлі про весну не кричали

Ще  журавлі  про  весну  не  кричали
І  пролісок  землі  не  сковиряв,
В  снігу  ще  спали  туї  кучеряві,
Та  вже  зими  кінчалася  пора.

Стелився  дим  низенько  понад  хати  –
Піднятись  вище  силоньки  не  мав  –
 Дерева  важко  почали  здихати  –
Морозом  доконала  їх  зима.

Сніги  присіли,  ніби  постаріли,
Весну  відчули  хлопці-горобці…
Для  неба  закінчились  фарби  сірі…
Малює  сонце  радість  на  лиці.

Тумани  скоро  проповзуть  над  краєм,
З’їдять  сніги,  розбудять  сонний  ліс…
З-під  льоду  річка  хвилями  заграє…
Шипітимуть  дороги  від  коліс…
21.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721158
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Шостацька Людмила

ПЕРШІ КРОКИ ВЕСНИ

                                                   Вже  щезла  ковдра  зі  снігів,
                                   Ураз  відкрилась  тиха  ніжність,
                                   Весна    поглянула  з-під  брів,
                                   Їй  в  очі  дивиться  підсніжник.

                                   Тендітний,  на  одній  нозі
                                   І  у  святковім  капелюшку,
                                   Хоч  і  подібний  він  сльозі:
                                   Упала  на  зелену  смужку.

                                   А  як  же  радісно  пташині!
                                   Вона  пішла  вже  нотним  станом,
                                   Ще  є  намисто  на  шипшині,
                                   Весна  красується  за  планом.

                                   Струмки  уже  відгомоніли
                                   І  сонце  проситься  в  зеніт,
                                   І  плюшу  “котики”  купили,
                                   Щоби  вербі  сказать    “Привіт”.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721186
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Анатолій Волинський

Де ж ти моя, пташко?

Де  ж  ти  моя,  пташко?
-  Полетіла  в  вирій,
Бо  жилося  важко
В  Україні  милій.

Десь,  за  синім  морем,
Є  земля  красива…
Та  не  з  твоїм  щастям  -
Доленька  зрадлива.

Там  не  в’єш    гніздечко:
Діточок    збавляєш,
З  раненим  сердечком
Мене  залишаєш.

Вже  й  не  любе    сонце,
І  вночі  не  спиться,
Вигляну  в  віконце  –  
Місяць  з  нас  сміється.

Він  напевно  знає,
Як  тобі  живеться  –  
Душу  розриває…
Кров  в  судинах  б’ється.

Пір’ячком  торішнім  
Вимостив  кубельце,
Під  романс  утішний
Виплакав  озерце.

Знов  весна  буяє,
Соловейком  ллється,
А  тебе  немає  -
Серце  з  жалю  рветься.

Може,  крук  поганий
По  дорозі  знищив,
Чи  Амур  лукавий
Серенаду  свище?

Молюся  за  тебе
Доленьку  благаю,
Із  крайсвіту,з  неба
Тебе  виглядаю.

Де  ж  ти  моя,  пташко,
Що  ж  ти  наробила?
Сама…живеш  тяжко,
Ще  й  мене  згубила.  

Дякую,  поєтам  -  Світлані  Імашевій  (Світла)  і  NN,  за  допомогу  при  створенні  вірша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721336
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Олекса Удайко

МАЮ ДУМКУ

       [i]  З  приводу  недавніх  подій  навколо
         ЕСП  -  "Еволюції  Сайту  Поезії"

[b][color="#077280"]                                    Більш  як  півроку  тому  було  
запроваджено  дискусію  поетів  навколо  наче  б  
то  важливої  теми  щодо  Еволюції  Сайту  Поезії,  
розпочатої  за  ініціативи  організаторів  сайту  та  
окремих  поетів.  Ідея  непогана.  Дійсно  покращу-
вати  роботу  сайту  можна  і  треба.  В  цій  дискусії  
я  брав  участь,  намагаючись  внести  свою  лепту  
в  боротьбу  з  засиллям  антиукраїнських  елементів  
на  сайті.  Це  можна  було  б  зробити  і  досить  легко,  
якби  до  того  прагнули  пани-організатори  сайту!  
Та  хура  з  місця  не  рухалась.  Натомість  виявилось,  
що  сторінка  перетворилась  на  баталії  далеко  не  
літературного  характеру.  Причиною  таких  чварів  
могло  між  іншим  послужити  прагнення  організаторів  
затії  запровадити  серед  членів  сайту  дещо  подібне  
до  совкового  «соціалістичного  змагання».  Мета  
такого  заходу  принаймні  мені  не  зрозуміла.  Перш  за  
все  тому,  що  ними  (організаторами)  не  подаються  
критерії,  за  якими  малось  оцінювати  твори  аматорів.  
А  судді  -  хто?..  Адже  для  того,  щоб  оцінити  той  чи  
інший  поетичний  твір,  треба,  меншою  мірою,    знати  
елементи  поетики,  особливості  художнього  творчості  
тощо.  Хто  з  нас,  аматорів,  може  об’єктивно  оцінити  
такі  елементи,  як:  характер,  ідею,  сюжет,  композицію  
твору,  його  римо-ритміку  та  й  тип  жанру  (елегія,  поема,  
сонет  тощо)…  Багато  хто  з  нас  не  володіє  достатньо  
художніми  прийомами  вираження  фабули,  ідеї  та  сюжету  
твору.    Далеко  не  всі  ще  володіють  граматикою  та  
елементарними  правилами  написання  художніх  творів.  

             Між  тим  невеличка  групка  "товаришів"  сайту  
разом  з  його  натхненником  паном  Юхницею  наполегливо  
провадять  крамольну,  на  мій  погляд,  думку  про  проведенні  
так  званих  літературних  конкурсів.  Ці  намагання  нічого,  
окрім  пустого  потрясання  повітря,  побудови  авантюрних  
прожектів  та  сіяння  ворожнечі  між  членами  нашого  здорового
дружнього  колективу,  на  моє  глибоке  переконання,  не  несуть.  
Вистачить  уже  нам  конфліктів,  які  стаються  між  вельми  
«великоповажними»  поетами  у  процесі  очних  зустрічей  чи  
після  них.  Слабкості  загальної  культури  та  емоціональні  
сплески  необґрунтованих  амбіцій  призводить  до  того,  що  
«закадичні»  друзі  стають  ворогами  і  цілком  пристойні  твори  
"шанованих"  раніше  друзів  брутально  ігноруються.  Натомість  
розвивається  корпоративні,  далекі  від  доброзичливості,
творчого  зростання  та  взаємодопомоги    стосунки.  

             Особисто  мені  хотілось  би,  аби  пропоноване  нашою  
колегою  «голосування  списком»  було  відмінено,  а  список,    
в  який  чомусь  і  кимось  включено  і  моє  ім’я,  за  висловом  
одного  з  «достойників»  сайту    представника  «чорних  сил»,  
було  ліквідовано.  А    якась  дискусія  щодо  «чорної  каси»,  
не  підтвердженої  документально,  окремих  членів  сайту  
просто  обурлива!
             
             Давайте  займемось,  якщо  ми  люди,  більш  корисними,  
конкретними  справами.  Наприклад,  матеріально  та  фізично
допоможемо  обмеженому  у  своїх  можливостях  інваліду
Петру  Пашковському  (псевдонім  «довгий»),  видати  першу  
збірочку  його  прекрасних  віршів.  Для  цього  не  треба  творення  
якихось  кас  чи  рахунків  у  стилі  "а  ля  Стасюк".  Достатньо  дати
певні  доручення  окремим  активістам  в  організації  публікації  за
телефоном,  а  потім  особисто  і  прозоро  компенсувати  кошти,  
потрачені  на  виготовлення  даної  книжки.  

Важлива,  на  мою  думку,  також  публікація  на  сайті  віршів  наших  
друзів,  які  відійшли  у  вічність.  

             Та  ще  скільки  добрих  справ  можна  зробити  громадою  
розумних,  цілком  здорових  (духом  і  тілом)  людей!

Об’єднуймось,  шануймося!  

З  нами  Бог[/color]![/b]
 [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718823
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Юхниця Євген

Якщо усюди розвиток, то й ми з піднесенням

Проталини  асфальтоньок,  смакотний  вітер  –  сонцем!
Загвинчуєм  опалення!  До  ...дзеркала,  уважно.
...Прискорюються  рухи  життєрадісними  го́цками,
І  настрої-курлю́ки:  і  захопленські  й  корсажні...

...Якщо  усюди  –  розвиток,  то  й  ми  з  якимсь  піднесенням  -
Натворюєм,  готуємо  жаданні  живні  креслення!

17.02.17  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718711
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Леся Утриско

Любов (Гумореска) .

Шо  сі  нині  в  світі  творит-  хлопи  зварювали,
Як  минуло  їм  за...  всі  сі  збунтували.
Прийшла  вчора  моя  Каська,  та  й  руки  ламає,
Зачала  сі  сповідати,  яку  біду  має,
Каже,  жи  її  "слимак  "  хоче  сі  розвести-  
Хоче,  каже,  молодицю  до  хати  привести.
В  хаті  діти,  в  хаті  внуки...де  нам  сі  подіти?  
А  вно  хоче  ше  на  старість  та  й  маленькі  діти.  
Моя  "глиста  "  сі  влюбила  в  сусідку  Олену,
Як  їм  глянула  на  неї-  не  ліпша  за  мене.  
Має  цицьки  трохи  більші,  трохи  ширша  в  заді,  
Вочи  має,  як  булькИ...  і  по  всій  параді.  
"-Шляк  го  трафит....  я  го  "заб'ю"...я  го  так  любила...
А  вно,  ку...ва,  та  й  на  старість  наставило  вила".
Роги  му  вросли,  як  чорту,  таке  юш  пихате,  
Не  мені  зриває  квітку,  не  несе  до  хати.
А  би  вас  тута  любов  із  кістьом  не  зіла,
Памітайте,  жи  своя,  все  ближча  до  тіла.
І  до  тіла,  і  до  серця,  до  всього,  шо  хочеш,
Най  сі  дітько,  в  тутім  пеклі,  із  вас  не  регоче.

(С)  Леся  Утриско

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718485
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Ганна Верес

Ми на різних з тобою покосах

Ми  на  різних  з  тобою  покосах

Відспівали  життєві  пісні,

Зацвіли  сріблом-інеєм  коси,

Та  промінчик  надії  яснів,


У  дуеті,  однім,  поєднати

Наші  долі  і  наші  серця,

Щоб  могла  для  нас  двох  залунати

Недоспівана  пісня  оця.


Щоб  цвіло  для  обох  одне  щастя,

Й  заіскрилось  у  сивих  очах,

Смакуватимем,  ніби    причастя,

і  кохання,  і  вірність  плеча…
19.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718165
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Надія Башинська

ЗАДИВИВСЯ В ЇЇ ОЧІ

Задивився  в  її  очі,  а  вони,  мов  зорі.
Задивився  в  її  очі,  а  в  них  хвилі  в  морі.

У  очах  її  тих  синіх  океан  плескався.
Задивився  в  очі  сині,  у  них  закохався.

Привабили,  зчарували,    мов  зоряні  ночі
Оті  її,  сині-сині,  волошкові  очі.

Я  мов  вітер,  що  у  полі  грається  колоссям.
Задивляюсь  в  очі  сині  й  тішуся  волоссям.

Те  волосся  золотисте...  кучері  на  скронях.
Ой,  яка  ж  та  ніжна  ласка  у  її  долонях!

Є  таким  солодким  завжди  милої  словечко...
Подарую  я  з  любов'ю  їй  своє  сердечко!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718248
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Серго Сокольник

ПОДАРОК КО ДНЮ ВЛЮБЛЕННЫХ

Баллада  о  любви

Неба    серый    тоннель
Божьей    карой    разверзнут    во    мгле...
.........................................
Не    споет    менестрель
Песнь    Любви    о    Священной    земле,

Чей    несчастный        удел-
В    безвременьи    века    коротать.
Где    талант    не    у    дел,
А    народу-    скорбеть    и    роптать.

Ах,    оставьте.    Каков
Управитель-    таков    и    народ.
Это    мир    дураков-
Хлеба...    Зрелищ...    Наполненный    рот...

Кухня...    Церковь...    Постель
С    накопленьем    измен...    Се    ля    ви...
Лучше    спой,    менестрель,
Песню    Песен    о    Вечной    Любви!
...........................................
Королева    и    трон-
Как    изящны    по    форме    рога...
У    Эвиты    Перрон-    
Словно    самый    покорный    слуга.

В    одиночество    впасть-
Смерть    сурово    сжимает    лассо.
Нет    Эвиты,    и    власть
Истекает    водою    в    песок...

У    дворца    Мальмезон
Замедляется    времени    ход.
Страстный    Наполеон
Жозефине    в    объятья    падет.

Запылает    Москва-
Нрав    Империи    жЕсток    и    крут.    
Жозефина    мертва,
И    Еленою    остров    зовут...

Ах,    Елена...    Забыл-
Это    имя    реально...    Она
Для    Булгакова-    быль...
Как    реальны    любви    имена...

Это    словно    в    раю-
Мир    любви    вдохновенье    несет.
Гвиневеру    свою
Прославляет    в    боях    Ланселот...
.........................................
Ну    а    Мы,    как    же    Мы
Из    слияния    эро-стихий,
Из    разорванной    тьмы
Извлекаем    с    тобою    стихи?

Небо    падает    в    ночь,
Где    Эрато    нам    стелит    постель.
Ты    мне    можешь    помочь
Наносить    на    рисунок    пастель,

Словно    сладкую    боль
В    недрах    тела    собой    изловив...
Мы    напишем    с    тобой
Повесть    светлую    нашей    любви...

Мы    с    тобою    взойдем
Как    на    трон,    на    Голгофу.    Взойдем.
Мы    отстроим    наш    дом,
Так    построенный    плохо.    Наш    дом.
...........................................
А    страна...    Что    страна?..
Бесноватый-    беснуется    пусть.
Правит    бал    Сатана,
Этот    мир    изучив    наизусть.

Пусть    Святая    метель
Заметает    изгнивший    фасад!..
...........................................
Песню    пой,    менестрель,
Наполняя    любовью    сердца.


©    Copyright:    Серго    Сокольник,    2016
Свидетельство    о    публикации    №116010901548    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718143
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Шостацька Людмила

ВІНЧАВ СВІТАНОК НАС

                                     Весна  співала  стоголосим  хором,
                     Вінчав    світанок  нас,  фата  –  з  туману,
                     А  сукня  -  з  травня,  вишита  узором,
                     Нектари  сонячні,  замість  шампану.

                     Метелики  крутились  в  бальних  танцях,
                     Веселка  дарувала  сім  чудес
                     І  обрії  шарілись  у  рум’янцях,
                     А  ми  були  обранцями  небес.

                     За  руки  взявшись,  ми  летіли  в  світ,
                     У  справжню  казку,  лиш  відому  нам,
                                     З  смарагдів  впав  під  ноги  оксамит,
                     У  дзвони  бив  життя  величний  Храм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718194
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Ганна Верес

Ненависть і любов

Ніхто  не  пояснив  іще  у  світі
Ненависті  й  любові  джерело,
Теплом  чи  злом,  чи  іншим  чим  зігріте
Котре  зелом  у  душах  проросло.
Та  кожен  знає,  як  міцніють  крила,
Коли  любов  поселиться  в  душі,
А  як  ненависть  по-живому  риє,
То  душі  після  того  вже  чужі.

І  хоч  любов  –  до  світла  то  дорога,
Ненависть  –  різновид  людського  зла,
Та  не  було  б  життя  таким  розлогим,
Якби  любов  у  світі  лиш  жила.
Бо  пізнається  все  у  порівнянні,
І  меду  не  бува  без  гіркоти,
Тому  й  шляхи  людські,  складні  й  незнані,
Оті,  котрі  судилось  нам  пройти.
12.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717823
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Надія Башинська

ПОВИЛАСЯ СТЕЖЕЧКА ПОЛЯМИ…

Повилася  стежечка  полями,
колос  наливають  тут  жита.
В  них  волошки  і  ромашки  квітнуть,
маків  цвіт  дарують  їм  літа.

І  спориш  росте  тут  край  дороги,
наші  він  слідочки  рахував.
Разом  з  нами  він  збігав  до  річки,
ніжним  білим  цвітом  розцвітав.

А  та  річка,  гомінка  й  весела,
хвилями  хлюпочеться...  Стрімка.
Ой,  яка  ж  ти,  річечко,  грайлива!
Ой,  яка  ж  ти,  річечко,  дзвінка!

Й  досі  там  під  лісом,  на  галяві,
Невеличка  яблунька  росте.
Яблука  великі  та  рум'яні
наливає  сонце  золоте.

Запашні  вони  та  соковиті
з  пишних  віт  просилися  до  нас.
Пахли  м'ятою  і  теплим  літом
залишився  в  них  дитинства  час.

Я  піду...  піду  по  тій  стежині,
колосяться,  як  тоді,  жита.
В  них  волошки  і  ромашки  квітнуть,
маків  цвіт  дарують  знов  літа.

Тут  моє  дитинство  залишилось,
відшукати  б  поміж  трав  сліди.
Допоможуть  яблука  рум'яні
споришеву  стежечку  знайти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717483
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Надія Башинська

ПОВИЛАСЯ СТЕЖЕЧКА ПОЛЯМИ…

Повилася  стежечка  полями,
колос  наливають  тут  жита.
В  них  волошки  і  ромашки  квітнуть,
маків  цвіт  дарують  їм  літа.

І  спориш  росте  тут  край  дороги,
наші  він  слідочки  рахував.
Разом  з  нами  він  збігав  до  річки,
ніжним  білим  цвітом  розцвітав.

А  та  річка,  гомінка  й  весела,
хвилями  хлюпочеться...  Стрімка.
Ой,  яка  ж  ти,  річечко,  грайлива!
Ой,  яка  ж  ти,  річечко,  дзвінка!

Й  досі  там  під  лісом,  на  галяві,
Невеличка  яблунька  росте.
Яблука  великі  та  рум'яні
наливає  сонце  золоте.

Запашні  вони  та  соковиті
з  пишних  віт  просилися  до  нас.
Пахли  м'ятою  і  теплим  літом
залишився  в  них  дитинства  час.

Я  піду...  піду  по  тій  стежині,
колосяться,  як  тоді,  жита.
В  них  волошки  і  ромашки  квітнуть,
маків  цвіт  дарують  знов  літа.

Тут  моє  дитинство  залишилось,
відшукати  б  поміж  трав  сліди.
Допоможуть  яблука  рум'яні
споришеву  стежечку  знайти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717483
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Шостацька Людмила

МАГНІТНІ ГОРИ

                                           Сумую  так,  мої  привітні,
                           Не  кам’яні  -  якісь  магнітні.
                           Не  відпускаєте  від  себе,
                           Тулюсь  до  скал,  до  ваших  ребер.

                           Впиваюсь  дуба  ароматом  -
                           Стоять  синки  із  зрілим  татом.
                           І  хмари  мчать,  немов  вагони,
                           А  сосни  –  в  небо,  як  корони.

                                           На  ноті  птах  своїй  тривожній  -
                           Пішов  самотній  подорожній.
                           За  ним  слідом  -  вузька  стежина  -
                           Там,  де  подільська  верховина.

                           Ця  первозданність  Товтрів  дивна,
                           Така  душевна  і  безслівна.
                           П’янить  духмяний  запах  квітів,
                           Враз  забуваєш  все  на  світі.

                           Тут  інший  вимір,  стрілки  –  струнко.
                           Про  що  кричиш  з-за  гір  віщунко?
                           Надійний  захист  в  мене  –  гори,
                           За  ними  –  всі  мої  мінори.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717267
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Сокольник

ЗАМЕТІЛЬ, ЗАМЕТІЛЬ…

***пісенно***

Заметіль,  заметіль
Розливається  холодом  світу.
І  не  видно  довкіль,
В  закамарках  промерзлого  сіті,

Тих  слідів,  що  вели
До  твого  нещодавно  порогу.
Часу  плин...  Часу  плин...
І  прохання  злітає  до  Бога-

Віднайти,  віднайти
Ті  шляхи,  запорошені  снігом,
Донести,  донести
До  порогу  спеленану  ніжність,

Що  неначе  дитя
Буде  бавитись,  серцем  зігріта...
Та  нема  вороття...
Тільки  сніг...  Тільки  туга...  І  вітер...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117020901870  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717475
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Ганна Верес

Коли любові дивний сад

Коли  любові  дивний  сад

Зненацька  квітом  забуяє,

Коли  твоя  п’янка  краса

Мене  не  тільки  забавляє  –

Стає  казковим  тим  човном,

В  якім  пливу  життям,  мов  раєм,

Й  радіють  очі  і  чоло,

А  серце  вальс  кохання  грає,


Тоді  тобі  моє  болить,

Тоді  мене  твоє  хвилює,

Це  й  є  ота  щаслива  мить,

Заради  неї  жить  вартує.

Тоді  і  я,  і  ти  –  це  ми  –

Це  наша  формула  кохання,

Доводить,  що  ми  є  людьми,

І  це  фундамент  для  єднання
9.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717423
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Олекса Удайко

КОЛОРИТИ МИРОТОЧНОЇ ЖІНКИ

             [i][b]В[/b]  алентин  –  по-грецьки  сила,
             [b]А[/b]  тланти  –  наші  мужики!
             [b]Л[/b]  еліяти  усе  ж  просили
             [b]Є[/b]  лейну  святість  нам  жінки.
             [b]Н[/b]  ам  же  без  святості  не  жити:
             [b]Т[/b]  ака  планида,  кров  така!
             [b]І  [/b]  святість  ту  несе  по  світу
             [b]Н[/b]  адійна  жінчина  рука…
             [b]А[/b]  нам,  мужчинам,  треба  знати  –
             [b]М[/b]  инать  не  слід  своєї  хати!  [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий  ранок…  Доторк  сонцем  плоті  –  
глибокий  вдих  цнотливої  краси…
О  ранку!  Видих  молитов  і  млості,
свій  колорит  у  дійство  принеси!

Вдихни  у  жінку  непотайну  силу,
щоб  та  відчула  розкоші  пещот,
які  б  вона  замала,  не  просила,
щоб  правили  за  трави-приворот.

Нехай  квітують  манії-прилюди  
благословенної  Всевишнім  гри,  
флюїдо-мироточної  остуди.
Та  все  гірке  й  солоне  прибери!

І  хай  в  жатті́  не  приндяться  обжинки  –
в  любові  Вічній  не  шукай  кінця:
між  кольорів  –  найкращий  колір  жінки,
той,  що  веде  із  темні  до  вінця…

Шануймо  ж  те,  що  любомудрим  Богом
дано  нам,  грішним,  разом  й  на  віки,
щоб  привселюдно  йти  –  не  перелогом  –
нехай  дорогу  вказують  жінки!

Вони  ж  бо  є  в  небесному  велінні,
у  Вічнім  плеску  чистої  води.
Бо  в  нас  нема  дивнішого  створіння,
як  жінки  мироточної  сліди*![/color][/b]

______
*Тут  –  як  наслідок,  унаочнення.  

10.02.2017[/i]

Всяк,  кого  цікавлять  секрети  чоловічого  довголіття,
дослухайтесь  до  секретів  китайської  медицини  ТУТ:

[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Володимир Шевчук

Ангелику

Руці  –  краплини  щирості,  
Очка  –  коштовні  опали.  
Як  же  словами  викласти  
Як  ми  тебе  чекали!  

Спи,  солодкий  ангелику,  
Маминим  раєм  обвийся.  
Ти  прийшов  до  нас  здалеку  
І  по  дорозі  втомився…  



(Доньці)  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643588
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 10.02.2017


Володимир Шевчук

Можлива раз в мільйон така подія…



Можлива  раз  в  мільйон  така  подія,  –  
Це  порівняти  можна  з  міражем.  
Оце  так  зустріч!  Як  Ти?  Молодієш!  
І  навіть  голос  –  як  медовий  джем.  

Приємно,  коли  Ти,  травнева  квітка,  
Радієш,  наче  знов  хтось  полюбив!  
У  Тебе  все  чудово?  Тоді  звідки  
Ці  ледь  помітні  пахощі  журби?..  

21.09.16  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690078
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 10.02.2017


Серго Сокольник

ВСЕ САМЕ ТАК…

Все  саме  так,  як  і  було
В  часи,  що  вже  були  минули,
Коли  пройшов  буреполом
Поверхнею  земної  кулі...

Згорілий  сад...  Зими  нема...
І  чорним  болем  відізветься
Цей  кров"ю  скраплений  туман,
Мов  настрій  згарища  у  серці,

Яке  затиснуто    в  війни
Лещата  з  броневої  сталі...
І  пада  чорний  сніг  рясний...
Реагувати  перестали

На  те,  що  світ  осліп,  оглух
До  наших  стогонів  і  криків...
І  коло  замкнене  навкруг.
Воно  й  було  таким  одвіку.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117012901125  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715186
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Шостацька Людмила

КРАЮ МІЙ

                                     Краю  мій,  ворушиш  мої  рани,
                     Предків  зов  по  скронях  дзвоном  б’є,
                     Як  скровили  води  бусурмани,
                     Там,  де  Буг  з  Бужка*  водицю  п’є!

                     Тут  ординець  дикість  показав,
                     По  тобі  пройшовся  хижим  звіром,
                     Як  ти  вижив,  як  життя  в’язав?
                     Знаю:  марив  волею  і  миром.

                     Лях  пихатий  гнув  тебе  додолу,
                     День  і  ніч  належав  ти  йому…
                     У  борні  пройшов  нелегку  школу,
                     Без  вини  відсидів  цю  тюрму.

                     Цар  мастив  усе  також  не  медом,
                     Випивав  твої    останні  соки,
                     Вчив  нахабно:  так  тобі  і  треба,
                     Мрії  поневолив  ясноокі.

                     А  червоні?  Чим  то  –  не  орда?
                     Срам  такий  в  двадцятому  столітті!
                     Що  ж  то,  Краю,  справді  за  біда:
                     Гірше  нам  за  всіх  людей  на  світі?

                     Тут  ще  Каїн  сам  назвався  братом,
                     А  йому  такий  –  тамбовський  вовк,
                     Вліз  до  нас  непрошеним  піратом,
                     Не  дай  Бог,  комусь  таку  любов.

                     Стільки  вже  пройшло  тих  поколінь,
                     Птаху  щастя  ще  не  упіймали,
                     Чи  не  чуєш,  Боже,  ти  молінь:
                     Щоб  свої  своїх  так  розпинали?

                                                                                           *Бужок-притока  річки  Буг

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714947
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Шостацька Людмила

В БЕЗСОННЯ ГРАЮСЬ НА ПАПЕРІ

                                             Вередує  зірка  цілий  вечір,
                             Головою  круть  то  так,  то  так,
                             Зачепилась    на  гнізді  лелечім
                             І  не  може  вибратись  ніяк.

                             Місяць  заблукав  в  бездоннім  небі,
                             Безлад,  чи  такі  якісь  дива?
                             Нічка  прогулялася  по  греблі,
                             Натягнулась  тиші  тятива.

                             Я  в  безсоння  граюсь  на  папері,
                             Перебрала  весь  букет  із  рим,
                             Муза  тихо  стукнула  у  двері,
                             Завжди    рада  я  приходу  прим.

                             Я  тримаю  їй  смачну  цукерку,
                             Чаю  заварю  з  жасмину  й  м’яти,
                             Підморгну  усміхнено  люстерку,
                             Цій  красуні  маю  що  сказати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714718
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Світлана Моренець

ДВОМА РЯДОЧКАМИ – 2


***
Чи  то  така  вже  доля  України?
З  новою  владою  –  нові  руїни...

***
Хто  б  не  зайняв  наш  державницький  трон,
друзям  –  усе,  а  всім  іншим  –  закон!

***
Знай!  Ворог  легко  націю  долає,
в  якої  духу  єдності  немає.

***
Де  свари  й  чвари  –  там  країна  вбога,
де  злагода  –  то  там  і  перемога.

***
Як  сам  поліз  в  неволю,
не  звинувачуй  долю.

***
Чи  владою  (віками!)  курс  наш  збочений?
Чи  силою  проклятою  зурочений?

***
Втративши  гальма  і  страх,  в  хижій  хватці  звіриній,
топчуть  вже  те,  що  лишилося  в  нас  від  людини...

                                             27.01.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714719
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Ганна Верес

Нічка розсипала зорі (Слова для пісні) .

Нічка  розсипала  зорі-зерняточка
В  чорній  небесній  імлі,
Ой,  не  зерно  –  білі  то  янголяточка,
Що  прибули  з  землі.

Нічка  розсипала  зорі-намистечко  –
 Сльози  то  матерів,
Падають  росами  ранком  на  листячко.
Скільки  ж  їх  угорі!

Нічка  розсипала  зорі-краплиночки,
Та  їх  не  полічить.
Плачуть,  ой,  плачуть  малі  сиротиночки,
Слізоньки  ті  п’ючи.

Нічка  розсипала  зоряне  золото,
Ранок  прийде  зібрать,
Так  стрепенеться  земля  моя  молодо,
Ворога  щоб  скарать.  
20.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714752
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Виктория - Р

Твій шалений дотик…

[b][i][color="#dd00ff"]Твої  вуста,  їх  ніжність  особлива,-
Любов,  котру  даруєш  неземна...
Я  майже,  без  свідомості-щаслива!
Коли  ж  тебе  нема,  я  геть  сумна...

Знов  сутінки  нічні,  вербиці  віти,-
Трава  лоскоче  нам  обом  ступні...
Ти  притулив  до  себе,  щоб  зігріти,
В  свої  обійми  лагідні,  й  міцні...

Тремчу  від  пристрасті,  немає  слів,
І  вітер  рве  найвищі  свої  ноти...
Останній  цвіт  зриває  з  яблунів,-
Мене  бентежить,  твій  шалений  дотик...
15  11  2016  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700747
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 28.01.2017


Шостацька Людмила

ДИВНИЙ СОН

                                       Занурив  човен  носа  у  пісок,
                       Чи  задрімав,  чи  так  заліг  у  думу?
                       Напевно  він  віджив  уже  свій  строк,
                       Трудів  на  ньому  видно  цілу  суму.

                       Давно  вітри  його  не  цілували
                       І  хвилі  не  ласкали  його  боки.
                       Дались  взнаки  тут  рифи  і  корали
                       І  солі  –  за  косметику  на  щоки.

                       А  скільки  бачив  велетнів  на  хвилях!
                       І  були  мрії  вирости  самому,
                       Часи  відплили  на  численних  милях,
                       Вернувся  човен  зболений  додому.

                       Прикрив  повіки,  бачить  дивний  сон,
                       Він  ще  новий  і  шанси  є  для  росту,
                       На  березі  стоїть  його  Ассоль,
                       Одягнена  в  ранкову  позолоту.

                       Іще    “Привіт“  кричать  його  вітрила
                       І  всівся  бриз  у  нього  на  кормі...
                       Удача  трубку  свою  відкурила,
                       Ще  в    вухах  дикий  стогін  від  штормів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711999
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Алькор

Я воїн мамо, я солдат

Я  воїн  мамо,  я  солдат!  
Я  збережу  свою  країну!  
Зі  мною  друг  мій  -  автомат,  
І  побратими  на  руїнах.  

Я  воїн  мамо,  я  Твій  син!  
Я  маю  душу  і  надію.  
Я  на  Донбасі  не  один,  
І  я  про  мирне  небо  мрію.  

Живий  я  мамо!  Ти  не  плач,  
Не  лий  даремно  свої  сльози.  
Ніякий  сепар,  як  палач,  
Не  стане  на  моїй  дорозі.  

І  знову  в  бій,  стрільба  лунає,  
Беру  я  в  руки  автомат.  
Нехай  огидний  ворог  знає  -  
Не  відступлю!  Бо  я  солдат!  

Іде  війна,  ревуть  гармати,  
Валує  густий,  чорний  дим.  
Яке  ж  бажання  треба  мати,  
Аби  не  вмерти  молодим?  

А  час  то  йде,  роки  минають,  
Я  не  дитинка!  Чоловік!!  
А  душі  плачуть  і  ридають,  
Час  робить  з  воїнів  калік.  

Я  знаю  мамо,  ти  там  плачеш,  
За  сина  думаєш  весь  час.  
Та  я  ж  живий,  матусю,  бачиш?!  
І  я  воюю  за  всіх  нас!  

Не  плач  рідненька,  я  ж  з  Тобою!  
Я  тут,  у  серденьку  Твоїм.  
Ти  лиш  пишайся  завжди  мною,,  
Я  повернусь  у  рідний  дім...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712028
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Надія Башинська

ТИ ЗАГАДАЙ БАЖАННЯ

Ти  загадай  бажання,  
             хай  буде  в  нім  світання.
                           І  зустрічі  цікаві,
                                         і  посмішки  ласкаві.

Ти  загадай  багато  
             ще  радості  у  долі.
                           Щоб  щедро  наливались  
                                         жита  у  нашім  полі.

Щоб  ясний  день  весняний
             нас  радував  дощами.
                           Сади  щоб  рясно  квітли
                                           і  пахло  вечорами.

Ти  загадай  бажання,  
             щоб  друзів  вірних  мати.
                           Щоб  квітли  гарно  вишні  
                                         біля  твоєї  хати.

Ти  загадай  бажання,
             хай  буде  в  нім  кохання.
                           І  пісня  солов'їна,
                                         і  вірність  лебедина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711148
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Надія Башинська

КАЗКОВІ ШАТИ ОДЯГЛА ЗИМА

Казкові  шати  одягла  зима.
Як  гарно  все  прикрасила  вона!
Зібрала  віхолу  немовби  під  вінець.
Не  замести  їй  лиш  слідів  до  двох  сердець.

Мов  Ангел  залетів  до  хати  світлий.
Назавжди  ти  до  мене  прийшов,  рідний!
Нехай  співає  за  вікном  зима.
Як  добре,  що  тепер  я  не  одна!

Усі  дороги  замела  зима.
Твої  сліди  шукала,  та  дарма.
У  шибку  стукала  вона  до  нас  всю  ніч.
Та  лише  вранці  зрозуміла  в  чому  річ.

Мов  Ангел  залетів  до  хати  світлий.
Назавжди  ти  до  мене  прийшов,  рідний!
Нехай  співає  за  вікном  зима.
Як  добре,  що  тепер  я  не  одна!

Казкові  шати  одягла  зима.
Як  гарно  все  прикрасила  вона!
Зібрала  й  віхолу,  немовби  під  вінець.
Не  замести  ж  бо  їй  слідів  до  двох  сердець...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711149
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Олекса Удайко

ОДНЕ ЖИТТЯ

       [i]      Про  сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8  [/youtube]

[i][b][color="#870b87"]Одне  життя…  Та  хочеться  прожити
його,  неначе  –  сім,  а  не  одне.
О,  як  тоді  бажання  помирити,
коли  одне  поперед  іншим  жне
не  «трин-траву»,  а  спілу  всмак  пшеницю,
що  так  щедротно  стелить  щастя  шлях,
коли  кругом  –  прості  та  милі  лиця?..
Й  твого  кохання    зіронька  зійшла…  

Буває,  вдвох.  А  все  життя  –  у  роздріб…
І  по́гляди  –  навкіс,  не  в  паралель.
А  можна  ж  –  разом,  слід-у-слід  до  гробу,  
одне  життя:  ти  –  лада,  а  я  –  лель!  
І  процвітає  поміж  нас  безлюб’я,
й  не  знаємо  –  для  чого  живемо…
А  треба  б  так,  як  вміють  це  голуб’я:
лебедість  на  могилу  кладемо…

Виною,  певно,  є  недосконалість,
з  якою  ми  у  мирі  повсякчас…
А  треба  б  тут...  нам  потрудитись  малість:
любов  не  терпить  ледаря  гримас!
Любити  –  значить  повсякчас  трудитись:
навчився  сам  –  друго́му  передай!
Ми  на  Землі  для  того,  щоб  учитись…

І  щезне  зло,  
                                             й  розквітне  справжній  рай![/color][/b]

09.01.2017[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Віктор Ох

Тримаймося СВІТЛА!

[b]Світлана  Костюк[/b]
[i][b]«Зцілення  любов’ю»  [/b]      [/i]
[u]Видавництво  «Букрек»[/u]
         Чернівці  -  2016


     Щодня  в  Україні  захворюють  на  рак  450  людей.    Щодня  в  Україні  гинуть  250  онкохворих.  Беззаперечно  –  це  наслідки  радіонуклідного  забруднення  після  Чорнобильської  катастрофи.
     Поетеса  Світлана  Степанівна  Костюк  з  випадково  підслуханої  розмови  лікарів  дізналась  що  в  неї  страшний  діагноз  –    рак  легені    і  жити  їй  залишилось  лише  кілька  місяців.  Сталося  це  в  кінці  2014,  під  Новий  рік,  після  завершення  роботи  над  книгою  поезій  з  відчайдушною  назвою:  «Траєкторія  самоспалення»*.  З’явилася  навіть  містична  думка  чи    бува  не  наврочила  сама  собі  тією  книгою,  бо  робота  над  нею  супроводжувалася  відчуттям    «згорання  зсередини»  з  приводу  всіх  суспільних  і  власних  проблем,  а  може  й  справді  думки  здатні  матеріалізуватися?
[i]    І  все    ж  біді  сміюся  у  лице.
   І  все  ж  сміюся  смерті  ув  обличчя.
   Мені,  казали,  посмішки  ці  личать.
   Що  ж  дуже  сподіваюся  на  це.[/i]
(с.20)**
 В  різних  людей  реакція  на  таку  стресову  ситуацію  буває    різною:  Хтось  впадає    в  стан  психологічного  шоку;  Хтось  не  сприймає    подібну  загрозливу  звістку,  заперечує    наявність  хвороби,  намагається  переконати  себе  і  своїх  близьких  у  тому,  що  діагноз  помилковий,  все  пройде;  Дехто  стає  агресивним;  Ще  хтось  впадає  в  депресію,  стає  апатичним  ,  втрачає  інтерес  до  життя,  не  бажає  спілкуватись  з  близькими,  лікуватись.
[i]        НАСТРОЄВЕ
   Щось  не  так  в  цьому  світі,
   мій  Боже,  направду  не  так...
   Що  несемо  в  собі
   у  далекі  світи,  що  несем  –
   Чи  зненависть,  чи  злість,
   чи  любов’ю  напнуті  вітрила?  
   Чи  байдужість,  якою
   вкриваємось,  ніби  плащем?..
   А  чи  біль,  втамувати  який
   вже  несила...  несила.[/i]
(с.12)
   Світлана  Костюк    прийняла  цю  інформацію  як  є.  Вона  вважала,  що  це  Бог  послав  їй  таке  випробування.  І  тому  почала  боротися  зі  страшною  недугою.  
   [i]Бої  з  собою  -  бої  без  правил...
   Мости  згорають  на  переправі,  
   На  переправі  до  світу  того,
   Де  ти  і  тиша...і  вимір  Бога...[/i]
(с.22)
   А  в  перервах  між  курсами  опромінень  (всього  28)    і  хіміотерапії  (а  їх  за  два  роки  було  14  (!!))    вона  стала  членом  Національної  спілки  письменників  України,  їздить  закордон  –  відвідала  Неаполь  де  стала  однією  з  переможниць  на  міжнародному  поетичному  конкурсі,    їде  в  Бухарест  на  Дні  української  культури,  відвідала  Єрусалим,  а  ще  проводила  творчі  вечори,  зустрічі.  
   [i]Стискаю  душу  у  кулак,
   А  з-поміж  пальців  –  жмут  проміння…
   О  ця  мелодія  осіння!
   Не  напрощається  ніяк[/i]
(с.67)
   А  ще  поетеса  писала  вірші.  І  не  просто  собі  писала.  Вона  високо  піднімає  планку  вимогливості  до  себе,  прагне  так  писати,  щоб  мурашки  бігли  по  шкірі.  
[i]    Бо  всі  стежки  ведуть  лише  до  себе,  
   бо  всі  дороги  сходяться  в  одну…
   І  ти  руками  ловиш  клаптик  неба  …  
   і  гойдалку  -  легку  і  навісну…
   Здіймаєшся  над  буднями  і  пишеш…
   так  пишеш,  аж  заходишся  плачем…
   Написаним  уже  живеш  і  дишеш,  
   сплітаючи  любов  і  дикий  щем,  
   і  світла  незнищенного  вітрила,  
   що  потайки  торкаються  небес…
   Ти  щось  таке  в  поезії  відкрила,  
   що  стало  таємницею  чудес…[/i]
(с.16)
   Світлана  багато  спалила  своїх  рукописів.  Все  була  чимсь  незадоволена.  Якимось  усе  видавалося  несправжнім,  а  єдиний  титул,  який  би  вона  хотіла  отримати  як  поет  –  це  не  нагороди  чи  премії,  а  звання  «справжній  поет».
 [i]  Знайти  себе,  мабуть,  найбільше  вміння
   за  крок  до  раю…[/i]
(с.9)
 «  Поезія  у  наш  складний  час  може  бути  і  ліками,  і  молитвою,  і  заповітом.    Коли  люди  уже  не  довіряють  політикам,  навіть  не  всім  священикам,  вони  у  поезії  шукають  відповіді  на  те,  що  їх  хвилює»  –    не  раз  говорила  вона.  
 [i]  Не  визнаю  хвалебних  одкровень,
   Лукавства  й  лицемірства  не  сприймаю...
   Сама  собі  звітую  кожен  день,
   Сама  себе  самотністю  караю...
   Від  фальші  вибухає  кожен  нерв,
   Від  підлості  струна  душі  німіє...
   Бо  що  нас  ще  врятує  всіх  тепер,
   Як  не  любові  світла  літургія...[/i]
(с.40)

   Люди  шукають  Слово.  І  якщо  воно  щире,  то  може  бути  сильнішим  від  зброї.  Тому  коли  гудуть  гармати  –  музи  в  нашій  країні  не  мовчать.  Тому  поезія  мусить  бути  щирою,  справжньою,  відвертою  і  відкритою.  Це  оголений  нерв,  шепіт  душі,  сповідь.
[i]    Тут  ще  тримає  те,  що  не  встигла  зробити
   Тут  ще  тримає  те,  що  повинна  сказати…
   Варто  любити  тебе,  мій  казковий  світе,  
   Навіть  якщо  не  змовкли  ще  всі  автомати…  
   Ось  недописані  вірші  шурхочуть  із  листом,  
   Прагнуть  почутими  бути  –  і  це  зрозуміло…  
   Мрії  –  немов  світлячки  поміж  лісом  і  містом,
   Їх  поєднати  з  буденністю  ти  не  зуміла…
     Сонце  тобі  посилає  ясне  проміння,
     Крила  тремтять  від  бажання  кудись  летіти…[/i]
(с.30)
   Дехто  творить  шедеври  руками,  а  хтось  –  думкою  та  словом.  Поет  –  це  особливе  покликання,  дар  із  Небес,  який  дається  не  кожному.  З-під  його  пера  на  папір  лягають  здійсненні  та  не  реалізовані  мрії,  уривки  з  життя,  з  нашої  з  вами  злободенності,  чи  не  усе,  що  автор  бачить  довкола  себе.  А  ще  нерідко  відкривається  внутрішній  світ  людини,  її  духовні  цінності.

[i]    Ще  замість  ран  –  весняноспів  у  серці,
   Ще  замість  смутку  –  усміх,  сонцекрок…
   Ну  а  душа,  не  зранена  у  герці,
   Промінням  діставала  до  зірок…
…Чогось  мені  тепер  не  вистачає
   В  холодному  осінньому  саду…
   Бо  й  досі  сниться:  казка  ще  чекає…
   Бо  й  досі  (вірте!)  я  до  неї  йду…[/i]
(с.10)  
   Світлана  спішила  жити,  відчувала,  що  щось  може  трапитися,  що  треба  поспішати  дещо  сказати  цьому  світу.  Тому  стала  більш  активнішою  ніж  до  хвороби.
 [i]  я  люблю  тебе  світе  люблю  тебе  ніжно-ніжно
   дегустую  щомиті  немов  терпкувате  вино.[/i]
(с.8)
   Вона  говорить,  що  можливо  в  це  життя  прийшла  заради  збірки  «Зцілення  любов’ю».
 В  ній  ця  світла  жінка  поставила  перед  собою  не  просте    завдання  –  аби  у  кожному  вірші  було  одне  звернення  до  читача  –  любіть,  кохайте.  У  широкому  значенні  цього  слова.  Щоби  вірші,  додавали  снаги  до  життя,  вселяли  надію.    Хотіла,  щоб  читач  повірив.  Повірив,  що  лише  любов  може  врятувати  світ,  а  не  жорстокість  і  насильство…  І  вона  пише  так,  що  їй  вірять.

[i]    Любов  і  біль  –  то  як  сестра  і  брат,
   Як  день  і  ніч,  світанок  і  згасання…
   Супутники  народження  й  кохання,
   Польоту  в  неземний  едемський  сад…[/i]
(с.25)
   І  таки  вийшла  в  2016  році  її  книга  "  Зцілення  любов'ю"  (Чернівці,  "Букрек").  А  ще  й  в  Нью-Йорку  побачили  світ  її  вірші  в  перекладі  англійською  Юрія  Лазірка  –  збірка  "Босоніж  в  небо".  Світлана  Степанівна  пише  оптимістичні  речі,  вірить  в  те,  що  в  нашій  країні  все  буде  добре.  
[i]
   я  душу  заховаю  поза  часом
   що  сиплеться  крізь  пальці  як  пісок
   і  буду  насолоджуватись  щастям
   тоненьким  як  дитячий  голосок[/i]
(с.83)
   Вона  пише  те,  що  проситься,  кричить,  плаче,  співає,  про  що  молиться  її  душа.  Їй  хотілося  писати  про  любов,  про  милосердя,  бо  жорстокість  і  насилля  руйнують  усе.  Світ  не  змінити  жорстокістю  чи  неправдою.
 [i]  Можна  вбивати  брехнею,  лукавством,  ножем...
   Зрештою,  все  це  дорога...  дорога  до  Бога...
………….
   Будуть  спасенні,  хто  вірує  ,-  скажете  ви.
   Вірити  треба,  та  віру  вбивають  щоднини.
   Топчуть  зухвало  ідеї  твої  й  корогви,
   Топчуть  усе,  що  зосталось  в  тобі  від  людини...
   Боже  єдиний,  нам  світло  у  душі  посій.
   Зло  переможе  лише  воскресіння  любові.
   Сумно  так...  сумно  так...сумно  в  країні  моїй.
   Сумно  в  душі,  що  свій  біль  виливає  у  слові.
...Боляче  тільки  спочатку,  а  потім  уже
   Спалюєш  душу  свою  -  і  пітьма  відступає...
   Можна  вбивати  брехнею,  лукавством,  ножем...
   Ну  а  спасати  -  любов`ю...
   без  неї  ніщо  не  спасає...[/i]
(с.11)
 
   В  багатьох  інтерв’ю  Світлана  Степанівна  повторювала:  «Треба  дякувати  Богу  за  випробування,  що  мені  доводиться  переживати.  Можливо,  я  повинна  була  переоцінити  дещо  в  житті.  Я  взяла  на  себе  всі  болі.    Як  крикнути,  щоб  мене  всі  почули?  Я  кричу  своїми  віршами,  ними  молюся,  і  ними  плачу…»
[i]    Сеанс  важливий  -  зцілення  любов`ю...  
   Я  медитую  на  семи  вітрах....
   Все,  що  пекло  вогнем,  мечем  і  кров`ю,
   Міняю  знов  на  райдуги  в  очах...[/i]
(с.5)
   Вона  каже,  що  тепер  живе  кожен  день  як  останній.  Поспішає  сказати  добрим  людям  добрі  слова,  з  кимсь  приємним  поговорити,  когось  підтримати,  хоч  і  самій  буває  важко.  Їй  хочеться,  щоб  щось  у  світі  змінилося  на  краще,  стало  більше  світла  і  добра,  щоб  поезія  невидимим  смичком  торкнулась  людських  душ,  бо  від  кожної  людини  щось  таки  у  житті  залежить…

   «Тепер  передбачатиму  світле,  позитивне  майбутнє  для  нас,  для  себе,  можливо.  На  все  воля  Божа»  –  часто  говорила  Світлана  останнім  часом.
Вона  справді  кожен  день  живе  так,  ніби  він  останній…  І  пише...  Поезія  –  також  ліки,  ліки  для  душі…  Відчуває,  що  ще  не  все  сказала,  не  все  зробила.  Поспішає  нести  світло,  любов  і  свою  душу  людям.  Вона  справді  вірить,  що  людство  існує  для  любові.
«Щастя  насправді  в  дуже  простих  речах,  –  говорить  вона.  –  Воно  у  тиші,  у  душевному  спокої,  у  вмінні  слухати,  чути  і  бути  почутим,  а  ще  –  у  здатності  розуміти  і  любити.  Цінувати  кожну  неповторну  мить,  віддавати  себе,  частинку  своєї  душі,  не  чекаючи  винагороди  чи  подяки.»  
   [i]Прожити  щасливо  ті  дні,  що  лишились  тобі
   бо  скільки  їх  сотні  десятки  чи  тисячі  може
   в  нерівнім  двобої  не  впасти  не  здатись  журбі
   дай  мужності  Боже…[/i]
(с.50)

   Щастя  –  це  бути  поруч  з  рідними  і  близькими  серцю  людьми,  отримувати  їхні  посмішки  і  трепетне  мовчання,  ангелики,  смс,  малюночки,  щиру  підтримку  тоді,  коли  тобі  важко.  Творити…  Писати…  Мріяти…  Фантазувати…  Милуватися  красою  світу…
[i]    Осіння  тиша  коси  сполосне
   В  сльозах  моїх  ,  що  на  перлинки  схожі…
   І  світло  спалахне  в  обіймах  Божих,  
   Щоб  обігріти,  зранену,  мене…[/i]
(с.98)
   Світлана  пропускає  крізь  душу  свої  і  чужі  болі,  множить  світло  і  любов,  просто  творить.  Сприймає  свій  талант  як  дарунок  від  Бога  і  відповідальність.  Залишається  собою.  Вона  переконана,  що  справжнє  не  зникає  безслідно.  І  це  неодмінно  відчують.  Якщо  не  за  життя  поета,  то  колись.
 [i]  Цей  світ  уже  сказився  від  тривог,
   Глибоких  травм  і  неземної  люті…
   Тут  потайки  щодня  ридає  Бог
   Над  душами,  що  кригою  закуті…
   То  що  ж  у  цьому  світі  я  роблю?
   Ліплю  себе?
   Ловлю  себе?
   Шукаю?
   Скоріш  за  все  –  приречено  люблю…
   Відмолюю.
   Малюю.
   Оживляю…[/i]
(с.17)
   В  книзі  поезій  «Зцілення  любов’ю»  слово  «любов»  звучить  у  різних  значеннях  і  смислах,  адже  і  хворе  суспільство,  і  екологію,  і  душі  людські,  і  планету  можна  врятувати  лише  любов’ю.  
   Світлана  часто  буває  на  природі,  вчиться  слухати  магію  тиші.  Зустрічається  з  читацькими  аудиторіями,  творчими  людьми,  вчиться  чути  кожного,  з  ким  зводить  життя,  –  чути  і  розуміти.  Вона  відчуває,  що  душа  ще  не  відмолилася  віршами.  Тому  молиться  ними.  Живе.  Вчиться  бути  щасливою  щодня  і  попри  все.
 [i]  лювлю  себе  на  думці  що  чомусь
   шукаю  самоти  а  надто  тиші
   тут  потайки  мої  приходять  вірші
   і  я  їх  відпускати  не  боюсь  
   хай  зігрівають  зранені  серця
   любов'ю  що  таки  сильніша  смерті
   скеровую  ці  сповіді  одверті
   до  Всесвіту
   до  Неба
   до  Творця…
(с.29)[/i]
   Знайшлися  люди,  які  схилились  перед  мужністю  цієї  жінки  почали  збирати  кошти  на  допомогу  в  лікуванні,  на  поїздки,  видання  книг.  В  найпопулярнішій  у  світі  соціальній  мережі  Facebook    утворилася      відкрита  група  підтримки  «На  відстані  променя»,  в  якій  налічувалось  більше  тисячі  учасників.
   Світлана  не  втомлювалась  дякувати    всім,  хто  її  підтримував.  Вона  запевняла,  що  не  пройшла  б  і  половини  того  шляху,  який  уже  пройшла,  без  щирої  допомоги  простих  людей  –  друзів,  читачів,  віртуальних  знайомих.  Без  їх  щирої  підтримки    уже  давно  здалася  б  у  боротьбі  зі  своєю  хворобою.  Бо  це  додає  сил  і  рятує.
«Вражена  і  зворушена.  Горда  своїм  народом.  Зобов’язана  боротися  і  не  здаватися.  Заради  Вас  усіх…»  –  пише  вона  в  мережі.
«Коли  їхала  до  Бухареста  –  вже  знала  про  ускладнення  своєї  хвороби…Але  поїхала.  Мій  київський  професор  дивувався  і  казав,  що  вперше  бачить  таку  емоційну  пацієнтку.  Інші,  мовляв,  почувши  слово  «метастази»,  впадають  у  депресію,  а  вона  їде  на  творчу  зустріч  і  дні  української  культури,  кидаючи  хворобі  новий  виклик.»
   [i]Танцюємо  танго  зі  смертю[/i]..........
………………
[i]    Бо  я  визначаю  свій  шлях...
   Сліди  залишаю  і  вірші  
   В  загублених  Богом  світах...
   Готова  до  "  миру  іного"
   (Бо  ж  пекло  -  це  тут,  на  Землі...)
   Прошу  наостанок  у  Бога
   Усі  втамувати  жалі...[/i]
(с.13)

   Таке  витримати  важко.  Але  вона  тримається.  
«Вашими  молитвами  і  допомогою  –  моральною,  матеріальною,  духовною  і  душевною…  Вашою  вірою  в  мене  і  підтримкою.»
[i]    і  стелиться  небо  магічним  своїм  узором
   і  гола  душа  єдиним  стає  собором
   і  марш  похоронний  вже  грають  чужі  музиканти
   і  світло  в  мені
   відчайно
   стає  на  пуанти...[/i]
(с.18)
   «Я  кидаю  виклики  своїх  хворобі  уже  2  роки,  дякуючи  Вам,  прості  українці  –  лікарі,  вчителі,  заробітчани,    журналісти,  поети,  співаки,  безробітні,  пенсіонери,  люди,  прізвища  багатьох  з  яких  мені  ні  про  що  не  говорять,  яких  я  ніколи  в  житті  не  бачила…
МИРУ  ВАШИМ  РОДИНАМ  І  БОЖОГО  ЗАХИСТУ!!!»
   Світлана  Костюк  книжку  «Зцілення  любов’ю»  присвятила  "[i]Усім  моїм  земним  Ангелам-Охоронцям"[/i]…

   [i]відкривайте  мене  в  моїх  посмішках  сонцем  цілованих
   ніжних  кутиках  вуст  до  яких  не  торкнулись  роки
   ще  у  книгах  у  віршах  на  згадку  колись  подарованих
   у  бездонні  очей  і  легкому  тремтінні  руки...

   не  вивчайте  мене  все  одно  залишуся  загадкою
   у  тайнописі  серця  -  акорди  надривно  сумні
   я  зостанусь  для  вас  тихим  світлом  чи  світлою  згадкою
   білі  тіні  і  вітер  гойдатимуть  тишу  мені...[/i]
(с.70)
   Вона  казала,  що  відчуває,  як  дивляться  їй  в  душу  очі  інших  людей,  і  просять  писати…писати  про  те,  що  лише  ЛЮБОВ  може  врятувати  цей  світ…Вона  закликала:
[b]«Тримаймося  СВІТЛА!»[/b]
-------------
   Поетесі  вдалося  відвоювати  у  смерті  цілих  два  роки  життя.
Різдвяного  вечора  06.01.2016  в  Луцьку,  в  лікарні,  о  22.08,  Світлана  Степанівна  Костюк  –    світла,  чудова  людина    померла.  

[i]    Навіщо,  скажіть,  намагатися  усе  пояснити  словами?..
   Печаль  павутинкою  літа  єднає  наш  обрій  в  одне...
   І  Ви  десь  уже  далеко...І  я  вже  ,  даруйте,  не  з  Вами...
   Так  хочеться  полетіти...
   Тому...  відпустіть    мене.[/i]
(с.72)
[img]https://i.ytimg.com/vi/E-AngBO6Jts/maxresdefault.jpg[/img]
===============================
**  Про  книжку  Світлани  Костюк  «Траекторія  самоспалення»    –http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626692

**  –  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710789
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Леся Утриско

Здається час зупинено на нуль.

А  ти  сьогодні  також  так  вечеряв,
В  окопі,  холоді-  між  вражих  куль?
Де  їм  війна  у  дім  закрила  двері-
Здається  час  зупинено  на  нуль.

Їм  ворог  шле  вітання-  щохвилини,
Їх  дім  спустів,  бо  сина  в  нім  нема,
Та  колядують  хлопці  для  Дитини
І  не  завадять,  а  ні  кулі,  ні  зима.

А  ти  в  теплі,  сидиш  біля  камина,
Із  келихом  шампанського  й  вина,
Щасливий-  колядує  вся  родина-
В  окопі  він,    де  холод  та  зима.

Обвітрені,  засмаглі  в  бою  лиця,
А  на  столі  лиш  хліб  і  грам  вина-
Нехай  війна  із  світу  спопелиться,
Нехай  навік  закінчиться  вона.

Вертайся  сину  в  рідну,  у  домівку,
Із  пам^яті  зітри  страшні  часи,
На  руки  матері  вклади  голівку-
Христос  прийшов  також    у  твої  сни.

А  ти  сьогодні  також  так  вечеряв,
В  окопі,  холоді-  між  вражих  куль?
Де  їм  війна  у  дім  закрила  двері-
Здається  час  зупинено  на  нуль.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710719
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Шостацька Людмила

ДУМКИ

                                                       Думки  під  серцем  всі  складаю,
                                       Колись  зберуся  й  погортаю.
                                       Всі  розділю  за  кольорами,
                                       Переберу  їх  вечорами.

                                                       Якусь  –  в  смітник,  якусь  –  в  архів,
                                                       Якусь  вплету  в  вінок  до  слів,
                                                       Цю  відпущу  десь  політати,
                                       В  скарбничку  можна  цю  сховати.

                                       Ще  розділю  усіх  за  віком
                                       Оці  –  маленькі,  ці    -  великі.
                                       Цій  ще  потрібно  підрости,
                                       А  ця  вже  може  йти  в  світи.

                                       Ще  поділю  за  ароматом
                                                       Оцих  красунь  усіх  крилатих.
                                                       Оця  –  із  запахом  весни,
                                       Із  співом  дуже  голосним,

                                       У  цій  -  всі  аромати  літа:
                                       Духмяні  трави,  сонце,  квіти...
                                       А  ця  –  строката  (осінь  наче),
                                       Дощем  сумним  невпинно  плаче.

                                       А  ця  –  кусюча,  з  морозцем,
                                       З  якимсь  ображеним  лицем...
                                       Думки  складаю  у  букет,
                                       Черпаю  з  них  новий  сюжет.







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710713
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Микола Миколайович

З Новим роком Україно

Під  мінний  гул  і  тріскіт  автомата,
Журбу  матусь,  що  сохнуть  у  вікні.
Піднімем  тост  за  воїна  солдата,
Щоби  живий  лишився  по  війні.
Піднімем  ще  щоб  згинули  хорлати,
Щоб  назавжди  позбутися  орди.
Щоб  не  втікли  злодії  від  розплати,
Щоби  прийшлося  всім  відповісти.
Розплата  буде  халики  сувора,
Закон  Оддачі  вічний…  у  віках.
Не  купиш,  не  відкупишся  умора,
Не  надає  Всевишній  переваг.
Тож  з  Новим  роком  любі  українці,
Щоби  без  сліз,  нагайки  й  палаша.
У  кожну  хату  радості  й  червінці…
Наш  всипле  Бог  з  небесного  ковша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709587
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


Олекса Удайко

НЕБЕСНИЙ РАЙ

[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]
[color="#530882"]Навкруги  все  завмерло  і  заціпеніло  –
Стинь*…
А  ще  вчора  було  тут  і  світло,  і  мило  –
Синь!
То  природа  із  людством  живе  в  унісон  –
в  такт…
І  немов  би  і  порско,  та,  врешті,  –  у  сон,
всмак…

Та  хурделиці,  хляки  негайно  проходять  –
враз…
Як  надворі  заграє  привітно  природа  –
час…
І  врятує  від  згину  свята  амплітуда  –
ритм…
Перманенту  не  буде  для  страдного  люду  –
битв…

І  зникне  з  ужитку  зими  холоднеча  –
стинь…
Бо  весна  переможе…  Людей  колотнеча,
згинь!  
Хай  планетою  оволодіє  пора  –
крах
подолає  могутній  бог  Геліос**-Ра**!..
Рай…[/color]
 [/color]![/color][/b]
31.12.2016
_________

*Словотвір  від  омоніму  "стигнути"  -  холонути.
**Бог  Сонця  в  римській  та  грецькій  міфології.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.01.2017


Світлана Моренець

У НОВОРІЧНУ НІЧ

З  небесного  святого  вівтаря
Володар  Часу,  перевівши  подих,
здмухне  останній  лист  календаря,
новий  зафіксувавши  кругообіг.

Моя  ти  Земле,  доме  любий  мій,
безмежно  щедра  голуба  планета!
Прекрасна  ти  в  цю  ніч  в  серпанку  мрій,
заквітчана  вогнями,  мов  комета.
Світись  красою,  і  жаданий  мир,
хай  обійме  тебе  і  кожну  душу!
Ця  ніч  –  святковий  планетарний  пир
від  Кордильєрів  і  до  Гіндокушу.

Хоч  в  когось  –  літо,  а  у  нас  –  зима,
та  зваблює  повсюди    казка  свята,
і  келихом  ігристого  вина
всіх  найдорожчих  будемо  вітати:
дітей,  батьків  і  друзів  всіх-усіх,
близьку  й  далеку  дорогу  родину,
бажаючи  здоров'я,  щастя,  втіх
душевних  і  тілесних...  і  щоднини.

Ще  тост  наш  –  за  здоров'я  земляків,
та  й  іноземців,  вірних  нам  по  духу,  –
за  тих  стійких  незламних  вояків,
що  зупинили  ворога  й  розруху.
Хай  мир  прийде  для  всіх  захисників,
до  кожного  з  армійських  батальйонів!
Щоб  ви  живими  вийшли  із  боїв,
за  вас,  рідненькі,  моляться  мільйони.

І  пом'янемо  воїнів  добра,
що  назавжди  у  Небо  відлетіли...
У  кожнім  серці    вдячність  і  жура  –
за  нас  вони  поклали  душу  й  тіло...

Ну  і,  нарешті,  –  друзі  по  перу,
щасливі  полонені  Музи  й  слова:
таланти-аксакали  і  гуру,
що  вже  впіймали  почесті  і  славу,
й  ті,  що  смакують    творення  процес,
хоч  зали  їм  і  не  аплодували,
кого  обрали  в  Спілку  чи  Конгрес
і  ті,  що  вперше  фрази  зримували  –

хай  нас  єднає  новорічний  стіл,
мої  ви  сивочолі,  юнолиці,
із-за  кордону,  із  далеких  сіл
чи  з  древньої  прекрасної  столиці.
Єднаймося!  У  цей  тривожний  час
долаймо  перешкоди  крок  за  кроком,
і  хай  Господь  благословляє  нас.
Вітаю,  милі  друзі,  з  Новим  роком!

Бажаю  МИРУ,  щастя  і  добра,
здоров'я  і  любові,  що  від  Бога,
і  творчого  натхненного  пера,
й  Пегаса  легкокрилого  прудкого,
і  рима  щоб  співала  і  текла
як  музика,  як  пісня  солов'їна...

...Всім  шлю  від  серця  часточку  тепла.
Хай  буде  з  вами  Бог  і  Україна!

                                               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.01.2017


Серго Сокольник

Знаєш, десь у раю…

...знаєш,    десь  у  Раю
Розквітають  сади  яблуневі,
Що  спокусу  дають
ГріхопАду  Адаму  і  Єві...

...я  тебе  пізнаЮ
Мов  плоди,  що  зростають  на  гіллі...
...чуєш-  нерви  здають,
Наче  струни  вібрують  у  тілі-

Переміна  часів,
Не  найкращі  часи  для  кохання.
Я  тобі-  Гречкосій...
Може  перший...  Можливо-  останній...

Мов  богині  Землі
Ти  подоба...  Ти  Макош  і  Мати...
Переломлений  хліб...
І  майбутнього  сім"я  сприймати

Це  одвіку-  віків
Доля  жінки,  солодко-  зваблива-
Чарівний  перелив
Дарування  дитячого  дива-

Не  інакша  ніяк
У  часи  буревійно-вітрОві.
...бо  у  яблука  смак
був  солоним...  Із  присмаком  крові.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116122801325  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709021
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Олекса Удайко

РАНОК РОЖЕВИЙ*

       [i]  …в    незайманій  тиші  по  вікнах  малює  світанок  
               рожеву  заграву    –    де  сонце  встає  в  таїні.
                                                                                               [b]Олена  Жежжжук  [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/gZT8A1s5134[/youtube]

[i][b][color="#0783a6"]День  похилився  
в  гулаво-диявольськім  танку  –
Вечір,    мов  мавр,  все  живе  на  землі  переміг…
Ніч  віддала  свої  чари  і  сни  до  останку,
нив’я  зоравши  –  
солодких  таїн  
переліг…  

Хай  скаженіє  
в  полях  снігова  королева,    
в  тебе  ж  у  ліжку  –  на  дотик  –  теплесенький  Кай...
Й  не  треба  тобі  вже  
                                                               ні  Півня,  
                                                                                             ні  Тигра,  
                                                                                                                             ні  Лева…
Грайся,  дударику,  
ніччю  і  римами….  
Грайсь!

Фуги,  кантати,  
симфонії  й  щебет  сопілки  –
музика  щастя  й  породжене  нею  життя
сло́ва  із  барв,  що  назбирані  працею  пчілки,
вірша  нового  –  
мов  матері  
любе  дитя  …

З  ними  поети  щасливі  
в  весну  повертають…
(Ранок  рожевий  й  мене  на  зорі  зустріча!..)

Ранку  рожевий,  я  заздрю  тепленькому  Каю  –  
гасне  у  променях  сонця  
блаженна  
свіча…[/color][/b]

28.12.2016
[/i]
_________
*Спроба  довершити  думку,    означену  автором  у  вірші:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477

[u]Фото  автора[/u]:  зимовий  ранок  із  вікна  власної  квартири.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Ганна Верес

Я долю свою вишию хрестами (Слова для пісні) .

Я  долю  свою  вистелю  любов’ю
До  тебе,  земле,  й  рідної  сім’ї,
Поради  попрошу  в  самого  Бога:
«Дай  мудрості  для  всіх  дітей  твоїх!»
Я  долю  свою  вишию  хрестами,
Червоні  й  чорні  поряд  покладу
І  вип’ю  все  те  спраглими  устами,
Щоб  відвернути  від  землі  біду.

Я  долю  свою  квітами  засію,
Щоб  звеселити  ними  білий  світ,
Щоби  навік  затямила  Росія,
Що  маєм  свій,  прадавній  заповіт:
«Із  Волею  і  Правдою  лиш  жити
На  Українській  праведній  землі,
Нікому  і  ніколи  не  служити.»
З  прадавніх  літ  сам  Бог  нам  повелів.
23.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705218
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Олекса Удайко

…крізь вуаль******

                 ...якось  так  упало  
                       на  відпочинку...    
                     в  місті  Трус-кав-ці...  
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]                                                

[i][color="#5108c7"][b]Я  вдруге  вже  узяв  собі  тайм-аут,
аби  щедрот  помножити  набір:
водицю  п"ю  й  солодку  втіху  маю,
вдихаючи  красу  Карпатських  гір...

Ще  й  не  зима,  хоч  Новий  рік  на  носі,
кришталь  полів  й  смарагд  струнких  смерек
милують  око...    Хоч  надворі  осінь,
життя  вирує  вздовж  і  впоперек!

Жінки  ховають  личка  у  хустини,
й  хода  у  них  задумлива,  м"яка...
Зустрічний  люд  вітає  їх  гостинно,
й  до  серця  вдячно  тягнеться  рука.

Та  враз  розквітне  усміх  веселковий,
як  блисне  погляд  жінки  крізь  вуаль.

...У  світле  одягаються  раптово
прихована  самотність  і  печаль...[/b][/color]

7.12.2016[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Надія Башинська

БІГ ПО ЛІСІ ЇЖАК

             Біг  по  лісі  Їжак.  Тихо...  ще  й  ховався.  Аж  тут  Вовк  під  кущем:
–  Ти  куди  зібрався?!
У  клубок  згорнувсь  Їжак.  З  ким  тут  розмовляти?    Бо  за  ніс  
схопить  ураз,  чи  відгризе  лапи.
–  Там,  за  річкою,  дають  все,  хто  що  захоче.  Хочеш  курку?  
Гусака?  Він  голосно  ґелґоче.  Безкоштовно  роздають  якісь  
меценати.  То  ж  біжу,  щоб  і  собі  щось  хороше  взяти.
Голосно  сказав  Їжак,  а  сам  думав:
–  Втекти  б...  А  як?...
–  Що  ти  кажеш?–  на  те  Вовк.  Що  ж  тут  міркувати?  Не  так
часто  забігають  до  нас  меценати.  
             І  побіг,  побіг  мерщій...    А  Їжак  зостався.  По  дорозі  сірий
Вовк  у  сільце  попався.
             Дармовий  буває  хліб...  Як  забрать,  чи  вкрасти.  Та  хто
інших  ображає  –  в  сільце  може  попасти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704871
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 06.12.2016


Анатолій Волинський

Кому складаємо вірші

Кому  складаємо    вірші:
Для  народу,  чи  естетам,
Чиєї    торкнеться    душі
Перо  загострене  поетом?
Кого  поранить  сила  дум,
Що  пролилася  словом,
Неначе    електричний  струм
Проб’є    чоло,    свідомо.
Немало  зламано  мечів
Серед  письменної    кориди,
Одні,  вітають  солов’їв,
Хоч  в  філософії  по  груди,
Інші,  зваблювати  люблять,
Тай    б’ються  за  свої  думки,
І  шедеври    часто    гублять,
Прийнявши    дар  за  копійки.
Хто  спроможеться  творінням  –  
Думками,  щоб    вмістити    в  слові:
Пророчить,  розуму  ведінням,
Світитись  новизною  в  мові.
Чи  маєм  право,  в  даний  час,
Ламати  душі    і  свідомість
Ще  зовсім  не  готових  мас
Призвати:  проявити  совість.
Навіщо  пишемо  вірші,
Як  складеться  їхня  доля,
Чиї    зростатимуть    кущі  
Одиноко  серед  поля?
Які    залишаться  сліди
На  скам’янілих  скелях,
Чи  згинуть  в  глибині  води  –  
Дніпра  жорстоких  хвилях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704880
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 06.12.2016


Олена Шабанова

Мені би ніжності краплинку…

Мені  би  ніжності  краплинку
Мені  би  погляду  твого
Щоб  стерти  із  лиця  сльозинку
Щоб  в  грудях  більше  не  пекло

Мені  би  теплого  мовчання
Мені  би  спокою  в  душі
Втомилася  од  болю  та  чекання
Загорну  своє  серце  у  вірші...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704817
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Серго Сокольник

Поки кохаю…

Скінчилось  кохання...  Буває...
Чому  ж-бо  сумую?..  Пустіть!-
Я  римами  порозкидаю
Слова  непотрібно-пусті.

Я  зважую  (ні,  не  зважаю...)
Цю  важкість  у  серці.  Пройшло...
В  майбутнє  своє  від"їжджаю
З  кохання  всім  бідам  назло...

І  спомин-  мені  допомога
(Доїдеш-  за  опис  засядь!..)
...Містично  обабіч  дороги
Фантоми  бігбордів  висять,

І  кличуть  мерщій  завітати
В  секс-шопи  нових  почуттів
Коханням  пограти...  Та  ґрати
Мене  не  пускають  оті-

Картини  під  назвою  "Спомин
Того,  що  уже  відійшло"...
І  оmen,  майбутнього  оmеn
Неначе  минулого  клон,

У  дзеркалі  заднього  виду
Тебе  намалює  нову.
Оце  загальмую  і  вийду...
Бо  поки  кохаю-  живу.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116101705579  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695069
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 05.12.2016


Надія Башинська

РАДІЙ! РАДІЙ… РАДІЙ, МІЙ ЧАСУ СВІТЛИЙ

Я  чула  хтось  сказав,  що  світ  лихий,  жорстокий.
А  я  скажу,  що  це  зовсім  не  так.  Ось  вітерець  легкий
колише  в  полі  жито.  Так  гарно...  Серед  жита  квітне  мак.

Волошки  визирають  між  колоссям.  Так  добре  їм  там  й  
затишно.  Це  так.  Ромашки  край  дороги  веселяться.
А  в  небі  синьому  кружляє,  гляньте,  птах!

Яким  щасливим  є  той  птах  крилатий!  О,  який  вільний,
нестримний  той  політ!    А  на  землі  ось  роздзвенілися  потоки.
Бо  світлу  радість  вони  всім  несуть  у  світ.

Я  відчуваю  серцем...  О,  мій  Боже!  Твою  турботу  про  кожного
із  нас.  Так  день  за  днем  спливають  дні  і  роки...
А  в  них  є  кожна  днинонька  –  для  нас!

Якщо  важкі  й  гіркі  тут  є  хвилини,  то  лиш  тому,що  хтось  все  ж  
коїть  зло.  Нехай  же  світлими  будуть  долі  стежини.
Лихі  й  гіркі,  щоб  снігом  замело!

Радій!  Радій...  Радій,  мій  часу  світлий.  Щасливою  в  тобі  хай  
буде  кожна  мить.  А  нам  усім  –  навчитись  в  правді  жити.
Все,  що  даєш,  по-справжньому  любить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704635
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 05.12.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2016


Олекса Удайко

L'AMOUR

                 [i]  Навіяне…  співом  Мірей  Матьє  і  Шарля  Азнавура...  
                         І,  звичайно  ж,    "Есмеральдою"...                                                                                              
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]

[i][b][color="#025a6b"]Нема  в  житті    речей    украй  негарних,    
Як  коней  без    вуздечки  й  без  сідла…
Та    вершники  є  вмілі  й  незугарні  –
Природа  їм  дарів  тих  не  дала.

Відтак    і  скачуть    кінники    на  охляп  –
Присішк*,  
                             черко́т*,  
                                                           зубе́л*,  
                                                                                     принуки  
                                                                                                                     без…                                                                
Губів  нема,  то  нічим  вже  і  в’йокнуть.  
Пройти  б  їздцю  гармонії  лікбез!                                                                    

Не  всім  дається  верхове  барокко,
Буває  недосяжним  їм  конку́р…
Та  кожному  впадає  те  у  око,
Що  відізветься  в  серці  
                                                                                 як  L’Amour.
                                           
                                                   *  *  *  
...Бо  серце  не  буває  вкрай  нештепним,
Воно  «L’Amour»  співає  навіть  в  тих,
Хто  з  виду  некрасивий,  недотепний,
Чий  мозок  у  самотині  затих…  

І  враз  встає  в  жокея  та  умілість,
Що  подолає  виїздку  й  конку́р,
Коли  йому,  на  добру  Божу  милість,
На  долю  з  неба  спуститься  
                                                                                               L’Amour!  

                                               *  *  *
…І  в  ніжності  ураз  потоне  хтивість,  
Впаде  до  ніг  неждана  висота,
Та  воля  у  їздця  навік    остигне  –
Раба  з  мужчини  робить  красота![/color][/b]

29.11.2016
_________
*  Присішки  –  стремена,  черко́ти  –  шпори  на  чоботях,  
 зубе́ли  –  узда  («Скарбослов».  К.:  Бібл.  Українця.  2000)
[/i][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016


Юхниця Євген

Голодомор сльозами поета

До  Дня  голодомору  в  Україні

-  Чому,  чому  мамо́,  не  вивезла  мене
До  Праг,  чи  Мюнхенів    із  кладовища-вулиці?
Ти  ж  тиждень,  як  вже  вмерла...  Мене́  –  розпне?
Як  ту  надуту  тітку...  -  снилась...в    маслі  й  булочці...

Петро?  Ти  спиш?  Іду  в  сільраду...братик  –  спи!
Попро́шу  виїхати  десь  на  інші  села.
Я  вмію,  знаю  і  косу,  і  ціп  й  серпи!
Ну,  вже  пішла.  Та  ти  не  смикай,  чуєш,  стелю...

 -  Чекай,  сестра?  Скажи:  у  всіх  царів
Селяни  й  діти  мруть,  як  в  нас  в  селі  щоденно?

Сестра  не  чула  –  десь  пішла.  Й  чомусь  вгорі,
Здавалось  братику,  ситніше  жив  хтось  певний...

27.01.13  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703381
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2016


Серго Сокольник

РОЗДУМИ І ДУМИ ПІД ПЕРШИЙ СНІГ. Маленька поема

Завірюха  куражить...
Снігом  сипле  на  рани...
...сніг-  не  попіл  від  сажі
Шин  згорілих  Майдану....
Сніг  минулі  події
Устилає  покровом.
І  нічого  не  вдієш...
Це-  "Священна  корова".
...чавлять  автоколеса
Приморожені  грудки,
Наче  груди  в  інцесті  
На  зупинці  маршрутки...
...в  завірюсі  капслоком
Світло  близиться  лиха
Усебачачим  оком...
.......................................
Ось  автобус  під"їхав...
-Чи  водій  дурнуватий?..
-Зупиняйся  вже,  клятий!..
........................................
...як  же  ж  люблять  таланти
На  Русі  "зупиняти"...
...Легко  пісню  вчавити-
Мов  ногою  на  груди...
...як  нескладно  ступити
На  стежину  облуди...
-Ти  квиточка  не  купиш-
Щирять  морди  нещирі.
Титулована  тупість
І  суцільна  зневіра...
"Розторбили"  відзнаки
По  "своїх"  кабінетах.
...чи  сміятись,  чи  плакать
В  Україні  поету?..
У    фужери  фуршетів
Зорі  падають  з  неба.
Там  немає  поетів.
Бо-  ПОЕТІВ  НЕ  ТРЕБА.
.......................................
...сніжна  твань  каламутна
Забинтовує  відчай...
........................................
Від"їжджає  маршрутка
За  маршрутом-  у  вічність.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116111411725  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700593
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Серго Сокольник

ЕПІКУРЕЙСЬКЕ. Маленька поема ( 16+ )

Безлисті  кущі  у  судомині  корчить
Від  теми,  що  вітром  накладено  порчу
На  їх  існування  в  буремному  світі...
Ну  що  ж...  Ми,  філософи,  чаєм  зігріті

Удвох  біля  вогнища...  Думи  прозорі...
Ми  ловим  чашкАми  залізними  зорі,
Що  падають  з  неба  думками  ясними...
Думки  про  війну...  Ми  вже  звиклися  з  ними...

Про  підлість  думки...  Про  брехню...  Про  сміливість...
Щоб  хтось  у  майбутнє  з  минулого  вивіз
Країну,  що,  бачиш,  у  світі  існує,
Та  світ  її  голосу  ніби  не  чує,

Бо  втомлений  світ.  І  воєнні  новини
Сприймає,  немов  особисті  провини
Отих,  що  воюють.  Жалійтесь  на  себе...
...І  пара  від  чаю  у  зоряне  небо

Зліта,  мов  молитва  Богам  споконвічним...
Ні.  Нас  не  торкнеться  розпечений  відчай,
Неначе  з  багаття  злетіла  жарина...
Моя  поетесо!  Філософе!  Спину

Мою  обійнявши,  торкнися  губами
Неголених  щік...  Сум  не  прийде  за  нами,
Бо  зло  із  добром  наче  ходить  по  колу
У  мандрах  світів...  Філософії  школа

Сприймається  легше  буремної  ночі...
Та  допито  чай...  Ти  кохатися  хочеш?
Пішли  до  намету!  Хай  світ  зачекає
Летіти  в  безодню,  допоки  кохаю

Твоє  я  від  хтивості  вигнуте  тіло...
Он  знову  нам  зірка  в  долоні  злетіла
На  щастя,  на  долю...  Ходімо  скоріше!..
Ти,  світе,  без  нас  свої  справи  вирішуй!..

Нехай  диспутують  Боги-освітяни,
Чи  можна  тебе  ще  привести  до  тями,
А  ми  у  нестямі  сплетемось  тілами-
Прогресу  сумнівному  антиреклама,

Як  гаяти  час  не  на  війни  чи  працю,
Не  на...  Бо  і  так  він  давно  вже  у  ср.ці,
Здурілий  від  крові  фантом  недобитий.
А  нам  із  тобою  кохатись.  Любити.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116112701198  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703144
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Світлана Моренець

ГОЛОДОМОР. НЕ ВИГАДАНА ІСТОРІЯ

Сандра  –  моя  колишня  односельчанка.  Ми,  діти,  часто  бачили  цю  жінку  з  дивними,  широко  поставленими,  витрішкуватими  очима,  від  чого  вона  видавалася  негарною.  Лиш  згодом  я  взнала  її  страшну  історію,  від  якої  стискалося  серце,  піднімаючи  таку  хвилю  жалості  і  співчуття,  що  вона  стала  для  мене  красунею...
33-ій,  47-ий  роки.  Малими,  ми  мало  що  знали  про  них.  Дорослі  мовчали,  наче  змовившись.  "Краєм  вуха"  ми  щось  чули  про  голод  з  тихих  дорослих  розмов,  та  на  питання,  чому  він  був,  отримували  коротку  відповідь:  "Неврожай".  Лише  згодом,  помітивши  моє  недитяче  зацікавлення  багатьма  подіями,  що  відбувалися  в  країні,  мама  стала  відверто  розповідати  мені  про  ті  страшні  роки,  в  тому  числі  й  історію  Сандри.
Голод...  Що  нинішня  молодь  знає  про  нього?  Хто  відчув  на  собі    муки    голоду?  
Невеличка  жменька  людей:  на  знак  протесту  чи  борючись  зі  страшною  недугою,  а  хто  –  ради  стрункої  фігури.  Я  також  була  наважилась  на  цю  екзекуцію.  Начитавшись  Брегга,  вирішила  покращити  здоров'я.  Зробивши  три  спроби  однодобового  голодування,  я  категорично  відкинула  цей  жах  через  постійні  неприємні  відчуття  в  шлунку,  який  кричав:  "Хочу  їсти!!!",  бридку  слабкість  всього  тіла  і  повну  капітуляцію  мозку  перед  шлунком,  бо  тепер  він  думав  лише  про  їжу,  а  не  роботу  і  ті  складні  задачі,  які  потребували  зосередженості  і  логіки  мислення.  Свобода  думки  і  мого  "я"  терпіли  фіаско  перед  тваринним  інстинктом.
То  через  що  пройшли  ті  люди,  які  місяцями  не  могли    втамувати  почуття  дикого  голоду?  Їх  не  чекали  холодильники,  набиті  смаколиками,  магазини,  з  прогнутими  від  харчів  полицями,  а  тільки  голі  стіни  в  хатах,  де  все  було  продано  або  вже  обміняно  на  їжу.  
Під  час  "державної  хлібоздачі"  команди  присланих  "уполномочених"  вивозили  все,  що  знаходили,  перекопуючи  городи,  щоб  знайти  мішечок  прихованого  для  дітей  зерна.  Навіть  витрушували  з  горщиків  залишки  круп.  Так  держава  потребува́ла  тої  жменьки  крупи  для  свого  процвітання,  що  ніхто  не  зважав  на  3-5-7-10  дітей  в  кожній  родині.  Що  там  діти?  Вони  ж  –  не  держава!
Ні  картоплини,  ні  зернинки...  Вже  була  з'їдена  така-сяка  худобина.  З'їли  і  їстівні  бур'яни,  а  часом  і  отруйні.  Їли  листя  і  лико  з  дерев,  равликів,  гнилу  картоплю,  що  знаходили  в  полях.  Аж  поки  не  стало  нічого...
Село,  в  якому  нараховувалось  більше  3000  тисяч  людей,  почало  пустіти.  Вмирали  масово,  часто  цілими  сім'ями.  Вже  не  хоронили  в  домовинах,  бо  не  було  кому.  На  цвинтарі  викопали  великий  котлован,  куди,  мов  сміття,  скидали  трупи,  не  загортаючи  землею  (назавтра  буде  нова  "порція"),  а  тільки  посипаючи  вапном.  "Уполномочений"  колгоспник  об'їжджав  село,  збираючи  мертвих  по  хатах,  сараях  та  під  тинами.  В  один  із  днів  він  заїхав  до  хати  Сандри,  щоб  забрати  мертвих  сестер,  а  з  ними  –  і  її,  10-літню,  висохлу,  як  трісочка,  дівчинку,  іще  напівживу.  Знесилена,  вона  не  пручалася,  лише  ледь  чутно  благала:  "Дядьку,  я  хочу  жити.  Не  везіть  до  ями..."
"Не  сьогодні,  то  завтра  помреш.  А  мені  що,  другий  раз  їхати  сюди?  На  цьому  кутку  вже  нікого  нема."  Постійні  голодні  муки  поступово  вбивали  людське  і  в  хороших  людях  –  співчуття,  жалість,  бажання  допомогти,  –  лишаючи  лише  бажання    вижити.
Лежачи  поверх  трупів,  перелякане  дівча  совалося,  її  колотило  від  холоду.  Засунувши  руку  в  кишеню    кофтини,  яку  сестра  перед  смертю  дала  доношувати,  Сандра  нащупала  якийсь    папірець...
Під'їхали  до  ями.  "Уполномочений"  взяв  на  руки  висохле  дівчатко,  в  якої  вже  і  сліз  не  було.  Вона  вчепилася  рукою  за  полу  його  піджака:  "Дядьку,  не  кидайте  до  ями!  Я  дам  вам  гроші."  І  протягла  йому  потерті  3  рублі.
Щось  людське  ворухнулося  в  затверділій  дядьковій  душі.  Міг  же,  забравши  гроші,  вкинути  дитину  до  ями.  Ніхто  не  бачив,  то  хто  б  судив  його  за  це?    
Поклавши  дівчинку  на  висохлу  траву,  він  закінчив  свою  "роботу",  а  потім  забрав  її  на  воза  і    відвіз  назад    до  хати...  помирати.
Та  вона  вижила!  І  прожила  ще  50  років.  Ніхто  не  знає,  як  їй  це  вдалося.  Може  страх  перед  тою  ямою  з  трупами  збудив  останні,  дрімаючі  сили,  щоб  знайти  якусь  бур'янину  і  спастися?  Та  подейкують,  що  це  дядько  зжалився,  вділивши  їй  шмат  макухи.
Це  лише  одна  із  страшних  історій,  які  знали  в  нашім  селі...  Згадуючи  кожну  з  них,  постійно  мучуся  багатьма  питаннями,  на  які  не  маю  відповіді.
Чому  в  нашій  країні  життя,  дароване  самим  Богом,  –  нічого  не  варте?
В  яких  муках  повинні  корчитися  в  пеклі  ті  виродки,  що  розробляли  нелюдський  план  знищення  мільйонів  людей  у  ненависній  їм  Україні?
Чи  понесли  вони  заслужену  Божу  кару?
І  чи  поменшало  нині  подібних  виродків?..

Запаливши  свічку  в  день  пам'яті,  пом'яну  і  помолюся  не  лише  за  померлих  в  муках  рідних  людей,  а  й  за  вцілілу  Сандру,  і  за  мільйони  невинних  жертв  –  моїх  земляків-українців,  закатованих  голодомором...

Ми  пам'ятаємо  про  вас!

                                           24.11.2016  р.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702599
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Надія Башинська

ЧАСТО БАЧУ Я У СВОЇХ СНАХ…

Часто  бачу  я  у  своїх  снах  
своє  малесеньке  село...  в  снігах.

Там  на  білих  вітах  снігурі.
Яблуньку  ж  облюбували  у  дворі.

Ніби  кетяги  калинові  горять.  
Їх  з  десяток  тут...  дванадцять...  тепер  п'ять.

Я  з  віконечка  дивилася...    давно.  
Пахло  й  літом  там,  і  мальвами  цвіло.

Тут  любисток,  паничі  та  м'ята.
Є  і  в  снах  моїх  такою  наша  хата.

Мама  й  тато  там  ще  молоді.
Тепер  мало  хто  залишився  в  селі.

Думаю,  як  засинає  у  снігах,
Бачить  нас  село  у  своїх  снах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702272
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Надія Башинська

ОРЕ БАТЬКО НИВОНЬКУ…

Оре  батько  нивоньку,  зерном  засіває.
А  сизенька  хмаронька  щедро  поливає.

Поливає  хмаронька...  вода  із  струмочка.
Ой  співає  батенько,  веселить  синочка.

А  та  пісня-зернятко  звеселила  серденько.
А  та  пісня-сонечко  звеселила  й  донечку.

Поле,  поле  матінка,  пісеньку  співає.
Бо  зернятко  щастячком  в  ниві  проростає.

В  колосочку  пісенька  дзвінко  задзвеніла.
Діточок  малесеньких  вона  звеселила.

Колосися,  нивонько!  Колосися,  рідная!
Нехай  сяє  сонечко,  буде  днина  світлая.

А  виростуть  діточки,  ниву  засіватимуть.
А  виростуть  славнії,  пісеньки  співатимуть.

А  та  пісня-зернятко  звеселить  їм  серденько.
А  та  пісня-сонечко  звеселить  їм  долечку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702354
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Шостацька Людмила

БОЖЕ ВІКНО

                                                     
                                                                                               Надихнув  одноіменний  вірш
                                                                                               МИКОЛИ    МИКОЛАЙОВИЧА

                                                           Вже  немає  дороги  у  юність
                                           У  всіх  нас  і  у  мене  також,
                                           Старі  верби  ще  нижче  зігнулись
                                           І  позаду  там  -  сто  огорож.

                                           І  за  божим  фасадом    -  табу,
                                           Не  під  силу  маршрут  цей  змінити,
                                           Циферблат,  попри  всю  боротьбу,
                                           Не  поверне  нам  жодної  миті.

                                           Не  дано  розгадати  нам  боже
                                           І  відкрити  у  вічність  вікно,
                                           Юність  там  заховалася,  схоже,
                                           Відкрутивши  веселе  кіно.

                                           Тільки  ми  молоді  і  ще  гарні
                                           І  не  вірмо  кривим  дзеркалам,
                                           Так  чекають  на  нас  у  друкарні,
                                           Нема  спинку  ще  нашим  ділам!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702587
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Надія Башинська

ВЖЕ ГОЛІ ВІТИ, НІ ЛИСТОЧКА…

Вже  голі  віти,  ні  листочка...
А  була  ж  вишита  сорочка,
Розшита  листом  зеленавим!
Шепталась  з  кленом  кучерявим.

Була  красива  в  зелен-листі,
У  ґронах  пишних,  у  намисті.
Рум'яні  щічки,  стрічки  в  косах.
Ще  й  цілувалися  тут  в  росах.

А  сонце  зійде...  то  й  не  знали,
Що  тут  до  раночку  стояли.
Стоять  й  тепер...  Він  обнімає
І  від  вітрів  все  захищає.

Хоч  голі  віти...  Ні  листочка.
І  в  клена  вицвіла  сорочка.
Цей  клен  й  калина  біля  хати.
Мені  здалося  –  батько  й  мати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701891
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016


Світлана Моренець

В. С. (експромт)

Хоч    вабиш  ти  харизмою
і  світлом  біополя,  –
між  Сциллою*  й  Харибдою*
зависла  твоя  доля.

На  гіпнотичний  спів  поплив
підступної  Сирени,
ще  й  навстіж  серце  їй  відкрив...
тож  досі  гоїш  рани.

Наш  вибір...  для  одних,  –  як  дар,
для  інших  –  на  роки  тягар.

                             *  Сцилла  (Скилла)  і  Харибда  –  міфічні  хижі  чудовиська,
                                   що  жили  на  протилежних  берегах  Сіцілійської  протоки.
                                   В  переносному  значенні:  знаходитись  між  ними  –
                                   це  бути  в  подвійній  небезпеці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701220
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Ганна Верес

Вони пройшли крізь пекло

Вони  пройшли    війни  сувору  школу,
Пізнали  біль  поранень  і  утрат  –
Таке  не  забувається  ніколи,
Коли  чужий  стає  тобі,  мов  брат.

Пройшли  вони  крізь  пекло  у  Донбасі,
Де  кожен  крок  –  ціною  у  життя,
Два  други    –  не  у  мами  на  ковбасах  –
Аеропорт  –  їх  поле  для  звитяг.
Вони  не  просто  друзі  –  одне  ціле,
Не    просто  «укри»  –  названі  брати  –
Й  єдиною  було  обом  їм  ціллю
Ворожу  рать  в  бою  перемогти.
І  віра  теж  одна  у  них  –  незмінна:
Живими  повернутися  з  війни,
Тож  обминали  хлопців  вражі  міни,
Бо  це  Вкраїни  вірнії  сини.
Я  бачила,  як  вояки  прощались:
У  кожного  натруджена  рука,
Немов  брати,  вони  і  обіймались,
А  у  очах  їх  блиск  не  по  роках.
Стояли  вони  в  берцях,  камуфляжах,
Вловили  очі  й  ранню  сивину…
Ох,  нелегка,  синочки,  в  вас  поклажа!
Це  ваші  груди  стріли  цю  війну.
Та  вірю,  із  такими  Україна
Все  ж  вистоїть,  оновиться  земля.
Донбас  устане  з  сірої  руїни
Й  навіки  прокляне  «братів»  з  Кремля.
Лубни  (на  шляху  до  Чернігова)  29.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701293
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Шостацька Людмила

ЗАЙДИ НА ВОГНИК

                                                     Зайди  на  вогник,  просто  помовчати,
                                     Загнати  тіні  в  непривітний  кут,
                                     Під  аромат  божественної  м’яти
                                     Думок  похмурих  відпустити  жмут.

                                     Напій  знайомий  з  назвою  “  Сама“,
                                     Тебе  таким  не  буду  пригощати.
                                     Ескіз  виводить  на  вікні  зима,
                                     Я  запросила  сонечко  до  хати.

                                     Тобі  –  бальзам  із  кращих  почуттів,
                                     Тобі  –  і  пряник,  мов  душі  шматочок,
                                     Бо  скільки  ж  має  бути  тих  життів?
                                     Лиш  не  принось  із  спогадів  клубочок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700930
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Володимир Байкалов

Спасибо Вам, что обманули

Спасибо  Вам,  что  обманули  –

Меня  наверх  Вы  подтолкнули  –

Отдал  Вам,  видно,  старый  груз...

Теперь  за  Вас  уж  я  боюсь.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700669
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Маленькі сонечка

Сонечка  малі  жовтенькі
Заховалися  в  траві,
Згодом  пух  із  них  легенький
Полетить,  тільки  дмухни.

З  їхніх  квіточок  варення,
Наче  мед  чи  шоколадки.
Їх  для  тебе  і  для  мене
Даруватимуть...(Кульбабки).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700639
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016


Шостацька Людмила

ЗИМА В ЛИСТОПАДІ

                                         Наче  й  гарна  біла-біла,
                         А  сама  оскаженіла,
                         Била  спокій  весь  на  друзки,
                         Вила  з  віт  скляні  мотузки,
                         На  дорогах  і  шляхах
                         Накрутила  –  просто  жах!
                         Пташенята  змерзли  в  крила,
                         Дме  і  дме  свої  вітрила,
                         В  хаток  видно  лише  очки,
                         Сипле  з  неба,наче,  з  бочки,
                         Виє  хижо  так  аж  -  в  хату,
                         Хто  писав  таку  сонату?
                         Не    романс,  не  колискова,
                         Не  різниш  в  цій  пісні  й  слова.
                         День  зіщулився    морозний,
                         Подає  сигнал  тривожний.
                         Ніс  кусає,  навіть  вуха,
                         Поза  комір  –  завірюха.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700734
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016


Серго Сокольник

Конгеніально-літературне

Іде  на  скін  осінній  день
У  беззмістовності  пісень
Про  те,  що  є...  Чи  майже  є...
І  ти  брехню,  мов  правду  п"єш,
І  так  минає  день  життя,
Що  відійде  у  забуття,
Коли  б  не  ВІН...
Бо  у  душі  
Неначе  дзвін-
Це  йдуть  вірші
З  порталу  космосу-  тобі...
І  серце  відпускає  біль...
Дзелень-дзелень...  
Немов  дзвінок,  
Що  закликає  на  урок,
Тебе  несе  в  фантазій  край...
Ти  хвилювання  не  ховай...
Прийми  пологи  у  душі-
Ось-ось  народяться  вірші,
І  ти  у  них,  немов  дитя,
Летиш  у  мрії  забуття...
Дзелень-дзелень...
Іде  трамвай  
З  останнім  вигуком  "бувай  !"
З  його  відкритого  вікна,
З  якого  дивиться  ВОНА,
У  ті  часи,  де  сонця  світ
І  так  позаду  мало  літ...
У  ті  краї,  де  світлі  сни,
Де  мама  і  нема  війни...
І  відійшов...  І  вже  нема...
І  в  серце  наповза  пітьма...
В  його  розстібнутий  кошІль
Сумні  складаються  вірші...
Дзелень-дзелень-
Це  дзвін  по  нас.
Бо  неодмінно  прийде  час,
Коли  в  зав"язаний  кушак
Вкладем  останнього  вірша,
І  відійдем  у  ті  краї,
Де  всі  написані  твої
Вірші  своїм  живуть  життям...
А  ти?..
Чи  був?..
Чи  жив  ти  сам?..

..................................................

Деякі  моменти  вірша

Наголос.
-посилання-сайти  УКРАЇНСЬКИЙ  ЛІНГВІСТИЧНИЙ  ПОРТАЛ,  також  додатково  УКРАЇНСЬКИЙ  ЦЕНТР  (обсудження  теми  на  форумі)
називний  вірш  вірші́  
родовий  ві́рша  вірші́в  
давальний  ві́ршу,  ві́ршеві  вірша́м  
знахідний  вірш  вірші́  
орудний  ві́ршем  вірша́ми  
місцевий  на/у  ві́рші,  ві́ршу  на/у  вірша́х  
кличний  ві́ршу*  вірші́*
Окрім  цього  існує  літ  прийом  ПЛАВАЮЧОГО  НАГОЛОСУ,  згідно  якого  мають  право  на  життя  як  вІрші,  так  і  віршІ)
Стосовно  ЗАСТІБОК  НА  КОШЕЛІ
Поясний  кошіль  у  минулі  часи  САМЕ  МАВ  ЗАСТІБКИ,  "молнії"  з"явились  на  рубежі  19-20  ст.  і  їх  тоді  ще  не  застосовували  до  гаманців.  Вони  були  на  тужурках  гонщиків  і  авіаторів.
Слово  КУШАК  у  вірші  має  символічний  зміст.  Спітама  Заратустра,  коли  йому  Бог  Блага  (по  близькій  аналогії  в  Християнстві-  Бог-  Отець)  запропонував  будь-що  у  подарунок,  обрав  пояс  (КУШТІ,  звідки  походить  трохи  трансформоване  слово  КУШАК.  Слово  АРІЙСЬКЕ,  індоєвропейсько-санскритне,  себто  САМЕ  НАШЕ,  рідне)  І  згідно  з  цим  на  людині  може  бути  не  надягнуто  нічого,  окрім  поясу,  з  ним  людина  має  відходити  і  до  іншого  світу.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116110901170  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699605
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 15.11.2016


геометрія

ТРЕБА МАТИ Й ТУТ (притча у поетичній інтерпретації)

                                           Зайшов  студент  до  вагону,  у  руках  -  валіза.
                                           Не  підняти  її  вгору  -  важка,мов  з  заліза.
                                           Підійшов  до  нього  дядько:  "Важка  в  тебе  ноша?
                                           Та  ти,  хлопче,  не  журися,  я  ось  допоможу!"
                                           Обдивився  він  валізу,  взяв  її  рукою
                                           І  впевнено  одним  махом  підняв  над  собою.
                                           Легко  кинув  ту  валізу  на  верхню  полицю,
                                           Знов  усівсь  біля  студента,  навкруг  подивився...
                                           Потяг  мирно  далі  стукав,  в  ритм  за  звуком  звук.
                                           Показав  дядько  на  руки:  "Треба  мати  тут!"
                                           Подививсь  студент  на  дядька,  підібрав  момент...
                                           І  впевнено  до  стоп  -  крана  підійшов  студент.
                                           Вдаючи,  що  йому  тяжко    ручку  повернуть.
                                           Натужився,  ніби  зовсім  не  може  звернуть...
                                           Усміхнувся  знову  дядько,  навколо  зиркнув.
                                           Підійшов  до  того  крана  й  ручку  повернув.
                                           Зупинився  потяг  швидко,  начальник  прийшов.
                                           З"ясував  у  чому  справа  й  дядька  штрафонув.
                                           Студент  глянув  дядьку  в  очі  і  на  м"язи  рук.
                                           На  голову  показавши:  "Треба  мати  й  тут!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700549
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2016


Людмила Пономаренко

Озеро лебедів


Знов  ступаю  піском  по  краєчку  завмерлої    хвилі,
Де  рожевий  світанок  розфарбовує  неба  кришталь.
Таїну  давнини,  що    в  легендах  живе  і  понині,
Може,  небо  відкриє,  а,  можливо,  озерна  печаль.  

Бачу    обриси  хмар,  що  висять  понад  банями  храмів…
Там,  де  дзвони  церковні,  чути  ще  відголоски  біди.
Ціле  місто  лежить    між  свічками  погаслих  каштанів,
Поміж  сосен  високих,  попід  товщею  літ  і  води.

Матір  Божа  покров  підняла  понад    зболеним  людом,
Щоб  сховати  стражденних  від  навали  страшної  орди…
І  заклякли  від  сяйва  чужинці,    засліплені    чудом,  
Коли  місто    у  вирві    вже  поглинули    хвилі  води.

У  блакить  піднялись    лише  лебідь  і  вірна  лебідка,
Що  так  довго  кружляли    між    прозорістю  вод  і  небес,
То  до    світлих  хмарин  доторкаючись  крилами  зрідка,
То    пірнаючи    в  тіні,  що  в    глибинах    згубилися  плес.

Це  побачиш  і  ти  в  самоті  під  промінням  світання,
Як  до  озера  прийдеш  у  надії  почути  віки.
Оживає  переказ    в  тихій  пісні  палкого  кохання,
Дух  нескорених  предків    ще  гойдає  далекі  зірки.

Давнє  місто  моє…    Білі  лебеді    знов  біля  тебе,
Край  столітніх  лісів,  у  самісінькім  центрі  душі…
На  перлину  твою    зачаровано  дивиться    небо,
Коли  ранок  стрічає  день  новий  на    незримій  межі.  

*За  легендами,    в  далекі  часи  Матір  Божа  врятувала  Лебедин  від  ординців,  засліпивши  їх  своїм  покровом…    Містечко  покрили  води  озера.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700326
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Юхниця Євген

У казку запрошує - й льод

Прокидаюся  ранком,  а  світла  -  й  не  треба,    дахи́
Одягли  білі  кучми  й  хустинки,  неначе    б  то  змовились.
І  безсонячну  те́мряву,  крейдяні  забарвники́,
Як  моє  життя  –  ти,  заося́яли  свіжою  совістю.
...Та  не  звично,  взуття  -  не  на  сніг,  по  гомілці  –  мороз.
Маю  звикнути  до  охолоджених  тво́їх  чеснот.
Закриття  ж  біло-чистим  –  негарностей,  й  до́шок  під  знос,
На  сьогодні  –  бадьо́рить,  у  казку  запрошує  -  й  льод.

13.11.16  р.


 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700233
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Світлана Моренець

ПРЕЛЮДІЯ ЗИМИ

Ось  і  вона  –  прелюдія  зими.
Надовго  вже  чи  завітала  в  гості
без  царського  кортежу,  не  саньми,
а  просто  прилетіла  на  норд-ості?

Заграла  на  валторні  у  гіллі,
"сповзаючи"  охрипло  на  бемолі,
їй  в  унісон  дудук  звучить  в  імлі,
сумує  альт,  жаліючись  на  болі...

А  небо,  обважніле  від  хмарин,
на  вигляд    –  набундючених  і  грізних,
так  щедро  сипле  пухом  із  перин,
метеликів  пускає  білосніжних.

Кордебалет  із  міні-балерин
кружляє  граціозно  в  ля-мінорі...
Чому  ж  в  душі  до  потайних  царин
торкнувся  протяг,  ніби  зі  шпарин
зими...  під  звук  прелюдії  надворі?

                                             13.11.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700290
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Леся Утриско

Ще вчора осінь- нині вже зима.

Ще  вчора  осінь-  нині  вже  зима,
Вдягла  намисто  біле  горобина-
І  холод  вже,  і  вже  тепла  нема,
І  вже  в  сніжок  убралася  калина.

У  грудочках  зсивілої  землі
Зібрались  птахи  ягід  поклювати
Там,  де  зима  присіла  на  горбі,
У  віхолі  підкралася  до  хати.

В  ній  звуки  всі-  і  альт,  і  бас,  сопрано,
І  саксофон,  і  скрипка,  звук  цимбал.
Мелодія  зими  лягає  п'яно-  
Морозний  потяг:  станція-  вокзал.

Її  кінцева-  дальше  бездоріжжя
Із  назвою-"  Не  осінь...  а  зима"
Хоча  холодна,  по-  своєму  ніжна-
Зима-  така  засніжена  й  німа.





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700304
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Шостацька Людмила

ГАРТОВАНА СТАЛЛЮ

                                           Гартована  сталлю,  уражена  атомом,
                           Не  раз  була  ворогом  взята  в  полон.
                           Та  створена  Богом,  його  святим  задумом,
                           Так  мужньо  звільнялася  з-під  заборон.

                           Ще  пращури  славні  збирались  до  війська
                           Аби  добре  ім’я  твоє  боронить,
                           Бо  ти  –  наше  сонце,  життя  українське
                           І  в’яжуть  нащадки  твою  міцну  нить.

                               Плекаєм  тебе  у  сердечній  колисці
                           І  слово  твоє  бережем,  мов  ікону,
                           Тебе  прославляють  в  віках  віршописці,
                           До  неба  підняли  твою  пишну  крону.

                           Єдина  Матусю!  О,  Мово,  велична
                           Допоки  ти  є,  то  ми  маємо  рід!
                           По  стернях  йдемо  із  тобою  одвічно,
                           У  слові  плекаємо  свій  родовід!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699503
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016


Леся Утриско

Не губіть рідне слово.

Не  губіть  рідне  слово,  
не  втрачайте  його,
що  цвіте  калиново,
для  народу  свого.

Солов'ями  в  діброві
пісня  квітом  буяє,
в  українському  слові
українців  єднає.

Лине  мова  степами,
понад  рідним  Дніпром,
у  буянні  кленовім
над  Карпатським  селом.

То  моя  Україна,
то  мій  Край  молодий,
мова  в  ній  солов'їна,
спів  у  ній  золотий.

Птахом  слово  хай  лине...
мова  сильна,  мов  криця,
наче  соком  малини,
в  ній  впиваюсь  водиці.

Задихаюся  ним,
ним  живу,  ним  радію:
я-  Вкраїни  дочка,
я  інакше  не  вмію.

Не  губіть  рідне  слово,
не  гвалтуйте  його,
не  згубіть  рідну  мову-
наше  вічне  добро!




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699517
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016


Володимир Байкалов

Не будет третьей мировой…

Не  будет  третьей  мировой,
Не  будет  –
Не  скрыть  и  мысли  за  спиной
От  Судей.

Есть  светлый  План  за  Тишиной,
Верь  чуду.
Мираж  палаты  той  шестой
Забудут.

Хранит  планету  вновь  Рука
Тем  людям,
Что  в  Жизнь  войдут  через  века
И  любят.

И  вижу  в  дали  голубой
Сквозь  стужи:
Расцвел  прекрасный  Сад  родной  –
Нам  сужден...

***

В  письмах  Е.И.  Рерих  первой  половины  50-х  годов  20-го  века  упоминается,  что  в  1949  г.  мир  был  спасен  Высшим  вмешательством  от  массированной  ядерной  бомбардировки.  Тогда  еще  не  было  известно  о  "ядерной  зиме"  и  возможности  уничтожения  человечества  и  Земли.  Только  в  90-х  годах  миру  стало  известно  о  существовании  такого  человеконенавистнического  плана.

Земля  нужна  не  только  нам,  но  и  космосу,  развивающемуся  по  Высшему  Плану.  

11.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699507
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016


Анатолій Волинський

Кафе…

                       Кафе…обычный  столик…
                       Налил  гарсон  бокал  вина…
                       Окно,  а  за  стеклом    дворик…
                       Голубка  в  нём  сидит  одна.

                       Взор  чарует  и  ласкает:
                       Порхает,  рыщет  по  углам,
                       Лапкой  шейку  поправляет,
                       По  хвосту  ведёт  крылом.  
                                     
                       Веселит…  душе  отрада…
                       Меня  уставшего  манит;                        
                       Окно…  кафе…столик  рядом  –  
                       Цветная  бестия  сидит.

                       Шелка  раскинула  златые,
                       Лицом  –  невиданной  красы,
                       Как  волны  в  море  голубые,
                       Играют  марш    на  все  басы.  

                       Мой  взгляд  приколот,  ошалел,
                       Прицел  тихонько  подвожу,
                       Откуда  силы?  Озверел.
                       Голодным  львом  за  ней  слежу:

                       Ворожит,  играет  бюстом,
                       Как  та  голубка  за  окном,
                       Такая  ж  дичь,  тем  же  жестом,
                       Позирует    себя    умом.

                       Ножкой  нежно  шевельнётся:
                       Что  капрон  в  ушко  шуршит,
                       А  сердечко  дробью  бьётся,
                       Накал  страстей  в  паху  звенит.

                       Пошла  охота.  Жизнь  –  тоска,
                       Засверкала  свежим  серебром,
                       Как  полноводная  река  –  
                       Неудержимая    кнутом.
                                               
       Пробежала    дрожь  волною,
                       Мужская    заиграла  кровь,
                       Ошибки  прошлого,  чредою,
                       Куда  -  то  тащат  меня  вновь.

                       Голубкой  крутится,  воркует,
                       Аромат  духов  пьянит…
                       Уже  победою  ликует
                       Души  возбужденной  зенит.

                       Что  случилось?  Она  встала.
                       И  всё  катилось  кувырком…
                       Меня,  не  видя…  вновь  присела…
                       Не  осторожненько  бочком,

                       Случайно  сумочку  роняет…
                       Сидит  и  ждёт…и  вот  итог:
                       Стрелка  несчастная  срывает,
                       И  бросает    у  неё  ног.

               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699568
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016


Володимир Байкалов

КОЛИ ВАМ ТЯЖКО

Когда  Вам  очень,  очень  плохо,
И  мЫслей  осаждают  блохи,
Вы  помолитесь  за  других.
За  тех,  кто  от  войны  страдают,
Ребят,  что  кровью  истекают,    

Кому  сейчас  гораздо  хуже,
Остался  кто  без  сына,  мужа.
Вы  помолитесь  за  своих.
За  всех  детей  осиротевших
И  тех,  в  подвалы  не  успевших...

За  тех,  кто  ждал  и  не  дождался,
Кто  без  любимого  остался.
Вы  помолитесь  за  родных.
За  всех,  оставшихся  без  крова,
Чтоб  землю  возвратили  снова.

За  тех,  кто  в  стороне  затменья,
Чтоб  снизошло  на  них  прозренье.
Вы  помолитесь  за  чужих.
Тогда  отступит  ваша  тяжесть,
И  робко  постучится  радость.

Вы  помолитесь  за  других...


КОЛИ  ВАМ  ТЯЖКО...
   
Коли  вам  тяжко  дуже,  друже,
Поранена  душа  і  тужить,
Молитеся  за  інших    ви.
За  тих,  хто  від  війни  страждають,
За  хлопців,  кров'ю  що  спливають.

Хто  втратив  сина,  доньку,  брата,
Тим  гірше  зараз  набагато.
Молитеся  за  рідних  ви.
Дітей,  що  сиротами  стали  –
Батьки  не  встигли  у  підвали.

Тих,  хто  чекав,  не  дочекався,
Любити  марно  сподівався.
Молитеся  за  близьких    ви.
Хто  залишився  без  домівки,
Співали  де  колись  гаївки.

За  тих,  що  втратили  коріння,
щоб  їх  осяяло  прозріння.
Творіть  ви  щирі  молитвИ.
Тоді  відступить  ваша  тяжкість,
Постукає    тихенько  радість.

Молитеся  за  інших    ви...



18.03.2015



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699334
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016


Сокольник

КИЇВСЬКА САГА. Маленька поема

***андеграунд***

-Позбираєте  докази.
Придивіться  до  мерії,
І  Дніпра  синьоокого,
І  будинку  з  химерами.
....................
...На  будинок  химера
З  неба  сіла  нараз,
І  небесна  портьєра
Відхилилась  на  час...

Сонце  прищуром  хитрим
Київ  зважило  ницо,
Дивоцвітом  пролите
На  церковні  двінниці.

Світла  клапоть  пробився
За  свинцеві  тенета,
Крізь  фартух,  мов  проміння
У  рентгенкабінеті,

Освітивши  минуле
Віддзеркалення  суті...
Щоби  вже  не  забули
Те,  що  є  незабутнім.

Як  зчорнілий  Архангел
Приземливсь  на  Майдані,
Замінивши  незграбно
Добрий  символ  каштану.

Оком  монстра  блискучим
Бачить  київський  голуб
Безкінечні  "тянучки"
"Декларовано-  голих".

Буревієм  недолі,
Наче  вальс,  заколисує
Вітер,  київський  Воланд,  
Трансформація  бісова...

Що,  киянин,  "по  ходу"
Ти  фамілії  вивчив,
Ким  надуто  зі  сходу
Цю  війну  братовбивчу?

Як  оголені  нерви
У  тебе  реагують
На  медійності  "перли"-
Ті  "пугулі-пугулі"

Лікарів  та  аптекарів
З  їх  "рукою  на  пульсі",
Астрономів  з  планетами
Що  з  землею  зіткнуться,

Адвокатів  з  "рішалами"
Тих  проблем,  що  у  змозі
"Розрулитись"  "лошарами"
Не  інакше,  як  в  морзі?

Ось  вона...  На  узбіччях
Наркоманисто-сіра
Безнадія  в  обличчях...
І  банкіри...  Банкіри...

Відійшли,  мов  із  віком
Пацанячі  полюції,
Нездійсненні  каліки-
Мрії  двох  революцій...

...як  ми  лідерів  хочемо-
Ми  до  них,  а  вони  не  ті...
І  зостались  самотніми.
І  лишились  покинуті.

Розмінялися  щастям
Із  душею  ледачою-
Маргарито,  де  Майстер?-
ВТРАЧЕНО.

"Разводілам"  здались
З  їх  серцями  собачими-
Став  печатку  на  казці-
ВТРАЧЕНО.
.....................
Заховалося  сонце.
Та  "інфу"  донесе
По-під  Боже  віконце.
Зафіксовано.  Все.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116110201239  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698187
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Олекса Удайко

ЗБУДИ В МЕНІ ВІТЕР-***** - ©©

           [i]Хотілось  щось  миролюбиве,  тихе,
           Та  знову  –  вітер,  буря!  Чи  не  тому,
           що  надворі  –  хуга?  Та  Бахові  фуги,
           певен,  вгамують  ті  хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]

[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди  в  мені  вітер,  
щоб  лінощі  витер,
щоб  в  степ  вільним  вихором  я  полетів,
щоб  всі  сухостої  –
старезні  устої  –
ущент  поламати…    Й  гілля  –  поготів.

Збуди  в  мені  бурю  –  
прийдешнього  гуру....
сміття  щоб  дощенту  навіки  змести  –
в  нерівнім  двобої  
з  рутинним  собою
стежки  торувати  мені  до  мети…

Збуди  розум  світлий  –    
нема  того  цвіту,  
щоб  глянуть  на  землю  з  величних  висот,
не  кожну  смітину,    
бодай  хоч  стеблину,  
укмітить  на  мапі  небесних  щедрот…

Буди!..  Та  не  збурюй
у  серці  зажуру,  
що  ниці  пороки  не  може  простить...
Злостивців  огріхи  
віддам  не  для  втіхи  –  
щоб  не  поверталась  та  пакісна  мить.

Збуди  в  мені  вітер!
Збуди  в  мені  бурю!
                                                     Збуди  в  мені  святість!
                                                     Збуди,  та  –  не  збурюй…  
Збуди  
                     добре  в  серці  –
                                                                   мене  розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 06.11.2016


Надія Башинська

РИБКА В ОЗЕРІ ПІРНАЛА…

Рибка  в  озері  пірнала,  рибка  рибку  доганяла.  Раптом  щось,  як  загуло...  
Полякались  рибенята,  швидко  попливли  до  тата.
—  Ох,  татусю!  Страшно  як...  Ходить  тут  страшнющий  страх!
Подивився  тато  пильно,посміхнувся  він  привітно  й  доням-рибонькам  сказав:
–  Правильно,  що  ви  сховались.  Правильно,  що  ви  признались.  Якщо  страшно  --
стережись!  Та  коли  перебоїшся,  ти  зі  страхом  подружись!
–  Ой,  не  будемо!  Не  хочем  ми  зі  страхом  зустрічатись.  Біля  тебе  добре,  татку,
ми  тут  будемо  купатись!
–  А  давайте  ми  зі  страхом  усі  познайомимось.  Це  не  страшно.  Справді  так.  
Певно,  й  вас  злякався  страх!
             Погодились  рибенята,  попливли  разом  із  татом.  Що  ж  побачили  вони?
Петрик  наш  боявсь  води!  Вперше  в  морі  він  купався,  рибенят  малих  злякався!
Отаким  буває  страх...  Тепер  весело  всім.  Ах!
             Рибка  в  озері  пірнала...  Рибка  рибку  доганяла.  Петрик  весело  сміявся.
Рибенят  вже  не  боявся.  Познайомилися...  Ах!  І  кудись  подівся  страх...
             Якщо  страшно  –  не  соромся.  Ти  зі  страхом  познайомся!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698797
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Шостацька Людмила

ПО-ОСІННЬОМУ

                                           Вмочила  перо  у  осінню  зажуру,
                           Осінній  романс  –  на  осінньому  листі
                           І  барв  додала  у  свою  шевелюру,
                           Побачила  майстра  в  своїм  візажисті.

                                           Заглянула  в  дзеркало  зрілих  думок,
                           Всміхнутись  самій  довелося  собі,
                           Хоч  болем  по  серцю  пройшовсь  відлунок,
                           Так  думати  краще,  що  це  лише  збіг.

                           Ввімкнула  лічильник  забутих  подій  -
                           Там  спалені  свічі  минулого  часу.
                           Коштовна  прикраса  із  стомлених  мрій
                           Із  місяцем  впала  на  мою  терасу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698884
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Шостацька Людмила

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРИЙОМ

                                                               Я  хочу  до  себе  прийти,
                                                               Та  щільно  зачинені  двері
                                               І  спалені,майже,мости,
                                               І  спогади  надто  не  щедрі.

                                               А  я  їх  усіх  обійду!
                                               В  ріку  кину  камінь  образи,
                                               Солодким  задобрю  біду,
                                               Згублю  всі  надломлені  фрази.

                                               Я  птахів  страху  відпущу,
                                               У  полум’я  кривди  всі  кину,
                                                Віддам  на  суди  їх  дощу,
                                               Собі  ж  візьму  щастя  краплину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698905
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Юхниця Євген

Мутирующая женская месть

Как  я  отвёрг  подругу  жёнки,  началось....
Повсюду  «палят»  -  где  ...хоть  был,  да  где  и  не  был.
Как  будто  бы,  ночное  и  дневное  небо  -
Мой  каждый  пчих  в  инет  кадрирует,  прям  –  SOS...
...Унёсся  летний  сон,  и  фраушки  –  за  поиск!
Нам  бы  –  побольше  их,  почаще,  интересных!
А  задушевница  жены  ...взялалась  на  совесть:
--Твой  ...где-то  шляется,  ты  –  дома,  я  бы,  честно...

И,  чтоб  ...спастись,  подсунул  на  ночь  ей  –  китайца:
Высокий,  добрый,  без  жены,  грибной  дядина!
Теперь,  и  сам  уже  не  знаю,  как  ругаться:
Гостят  у  нас,  с  подругой  жёнки  –  пол  Пекина...
...Вот,  каждый  вечер  отганяю    их...воспитанную  жёлтость  -
От  хорошеющей  вовсю  моей  супружки.
 ...С  куринкой  в  рисе  в  сладкой  сое  ...глотаю  палочками  подлость
Так  несмирившейся  отторгнутой  подружки.

16.10.16  г.  (  «Мутирующая  женская  месть»  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694680
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016


Алькор

Дворічному хлопчику Артему який втратив батьків

Горів  Донбас  у  полум’ї  війни.      
Ламались  долі.  Сліз  навколо  –  ріки.      
І  люди  гинули,  безкарно,  без  вини.    
 Забути  неможливо  це  довіку.  

В  село  розбите  в’їхав  БТР.  
Без  вікон  хати…  Порожньо  навколо…  
Ані  людей,  ані  собак  тепер…  
Німа  й  забута  височіла  школа.  

І  раптом,  ніби  гриб,  із-під  землі  –  
Мале,  брудне  хлоп’я,  коротконоге,  
Йому  сам  Бог  тут  вирости  звелів,  
Щоби  життя  продовжити  мав  змогу.  

Водій  на  гальма  різко  надавив,  
Машина  ніби  враз  заскавучала…  
Хлоп’яті  хліба,  ще  чогось  дали…  
Воно  ж,  налякане,  дивилось  і…  мовчало.  

«Німе,  мабуть,  –  подумали  усі,  –  
Та  це  й  не  дивно…»  Погляд  на  руїни…  
І  не  змогли  його  залишити  бійці  –
   Захисники  були  це  України.  

Хлоп’я  шмигнуло  у  відкритий  люк  
Давно  хотілось  із  бійцями  сісти          
 Маленьким  серцем  відчував  малюк:  
«Тут  добрі  люди.»  Очі,  ніби  іскри…  

І  хлопчик  став  поспішно  говорить,  
Як  на  очах  у  нього…  вбило  маму,  
Як  жив  він  до  цієї  ось  пори,  
І  що  в  селі  нікого  вже  немає…  

Боєць  з  Хмельницька  слухав  ті  слова,  
І  блиснули  його  вологі  очі,  
Невміло  їх  під  віями  сховав:  
«Хлоп’я  покинуть–  непростимий  злочин.»  

Він  до  грудей  горнув  чуже  дитя  
І  слухав  ритм  схвильованого  серця.  
«Я  заберу  тебе  в  своє  життя…»  
Рука  бійця  лежала  в  хлопця  жменьці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685054
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 16.10.2016


Алькор

Рідним

Прошу  пробачення  у  мами  
Що  не  послухав  я  її  
І  разом  з  друзями  своїми  
Я  опинився  на  війні  

Я  лиш  хотів  вас  захистити  
Тебе,батька  і  сестру  
І  вас  я  хочу  попросити  
Не  бійтесь!  Тут  я  не  помру!  

Коли  закінчиться  ця  битва  
І  заживуть  всі  по  новому  
Коли  відродиться  країна  
Тоді  повернуся  до  дому  

І  опинившись  на  порозі  
Мала  сестричка  крикне  ОЙ!  
А  батько  запитає  хто  там  
Вона  прошепче......  Наш  герой!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689683
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 16.10.2016


Ганна Верес

Про нас і сайт

Глухі,  сліпі  та  без’язикі  –
Усе  це,  друзі,  не  про  нас:
На  сайті  зараз  стільки  зику!
І  це  в  війни  кривавий  час…
Країна  корчиться  від  болю
Під  градом  зброї  і  підлот,
А  ми  –  у  війнах  між  собою:
Хто  більший-менший  патріот?
У  кого  ширші  шаровари,  –
Не  є  це  духу  показник,
Кінчаймо  міжусобні  чвари,
Щоб  сайт  Поезії  не  зник,
Щоб  разом  видворити  тролів,
Щоб  стали,  як  одна  сім’я,
Тоді  лиш  усміхнеться  доля
І  вільні  будем  ти  і  я.
І  посміхнеться  наша  мова,
Зрадіє  автору  й  віршу,
Велику  силу  має  слово,  –
Укотре    нагадать  спішу.
Коли    в  сльозах  жона  і  ненька,
Без  ліку  вже  калік,  сиріт,
Подумаймо  іще  гарненько,
Як  зреагує  на  це  світ.
В  окопах  наших  в  час  воєнний
Вмирають  націй  всіх  сини,
Подумаймо    ж    разом    у  –енне,
Що  би  сказали  нам  вони?
9.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693638
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 15.10.2016


Наталі Калиновська

Байка про граблі

                 Байка  про  граблі

Граблі…  це  не  тільки  інструмент…
З  ними  обережність  треба  мати!
І  не  пропустити  той  момент,
Щоб  на  них  по  двічі  не  ставати!

В  дружбі  обережність  не  завадить!
Знати,  хто  не  зрадить  у  житті…
Чи  той  друг  тобі  не  заздрить?
Відслідковуйте  моменти  ці!
 
На  роботі  граблі  є  повсюди…
Їх  бентежить  кожен  колектив!
Мудрість  тут  живе..  або  отрути?
Наступити  завше  є  мотив!

Дух  корпоративний  переможе
У  стосунках  граблі  обійти!
Сміх  і  мудрість  також  допоможе,
Щоби  не  завадили  вони!

У  коханні  граблі…  теж  бувають!
Просто  щільно  сховані  в  кущі!
Молодята  й  іноді  не  знають,
Що  ростуть  близько  дерева  ці!

Потім  потрапляють  вони  в  спальню!
І  стоять  так  близько  поруч  Вас…
Далі  завітають  до  вітальні…
І  чекають  помилки  від  нас.

Не  пускайте,  люди,  граблі  в  хати!
Хоч  це  і  потрібний  інструмент…
Хай  працюють  на  селі  завзято!
Не  чекають  похибки  момент…

12.  10.  2016  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694451
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Захисникам Вітчизни

У  день  Покрови  Пресвятої  Богородиці
Ми  відзначаєм  свято  ще  одне.
Вітаємо  захисників,  мовимо  з  гордістю:
-Нехай  біда  та  лихо  обмине.

Ми  молимося  і  переживаємо
За  долі,  що  обпалені  вогнем,
Стріляні  автоматами  і  "Градами",
Чекаємо  додому  кожен  день.

Живими  повертайтеся,  соколики
До  матерів,  дружин  та  до  дітей,
Хай  душі  заспокояться  їх  зболені,
Солоні  сльози  щезнуть  із  очей.

А  Божа  Мати  -  то  ваша  заступниця,
Покровом  хай  заслонить  вас  від  куль,
Та  мрії  і  бажання  нехай  збудуться,
Щоб  кожен  захисник  щасливим  був.

Блакиттю  мирне  небо  щоби  сяяло,
Любов  на  працю  надихала  вас
На  благо  й  розквіт  України-матері,
Якій  на  вірність  кожен  з  вас  поклявсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694431
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016


Микола Карпець))

«Я не хочу у осінь!»

[youtube]https://youtu.be/ns8HXWSQTjE[/youtube]
[b]«Я  не  хочу  у  осінь!»[/b]
Я  не  хочу  у  осінь!  не  хочу!  Не  хочу!  Не  хочу!
Шепочу  як  закляття,  як  істину  –  віщу  й  пророчу
Я  не  хочу  у  осінь  –  лишуся  назавжди  у  літі
  Не  впіймати  мене  в  золоті  листопадові  кліті

Я  не  хочу  у  осінь,  не  люблю  жовто-сіру  палітру
Вию  вовком  на  місяць  підвиваючи  стогону  вітру
Плачу  крихтами  криги,  клянучи  остогидлу  вже  мряку
Коли  файний  господар  не  відпустить  надвір  і  собаку

Я  не  хочу  у  осінь  –  замерзло  життя  у  троянді
І  не  пити  вже  чай  на  відкритій  вітрам  всім  веранді
Не  гуляти  в  садку,  під  чаруючий  щебет  птахів
Тільки  нудно  все  дощ  гуркотить  по  поверхні  дахів

Завмирає  життя  –  у  природи  зірвали  стоп-крани
Помирає  краса  –  несумісні  з  життям  в  неї  рани
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*15.10.16*  ID:  №  694548

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694548
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016


Олекса Удайко

НАРЕШТІ - ©©

       [i]      Як  довго  ми  йшли  до  того…  25  (тупих)  років!  
         Нас  ,  чоловіків,  жінки  вітали  23  лютого  з  днем  
         «захисника  вітчизни»    (чужої),  а  ми,  чоловіки,  
         також    тупо  та  учтиво  вітали  з  днем  8  березня…  
         Нарешті  –  прозріли!  Але  масове  прозріння  –  річ  
         небезпечна,  бо  отим  скопом  ще  колись  «сиганём»  
         в  чужу  нам  [b]ІМПЕРІЮ  ЗЛА![/b]  Не  станеться?...  
         Будьмо  пильними,  братове!
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#1297c7"][color="#0e5c70"]Ой,  як  було!..  Коли  в  своїй  державі
Не  в  честі  ті,  хто  сам  її  боров  –
Енкаведист,  поганець  той  іржавий
Показував  воякам  свій  норов…  

В  граніт  прийшлося  Сотню  їх  покласти,
Полки  спалити  в  кресиві  війни
І  жертвами  історію  прикрасить,
Щоб  мертвих  і  живих  збулися  сни!..

…Покрови  день  удвічі  в  нас  святковий  –
Пом’янемо  і  грішних,  і  святих…
Та  не  настав  ще  час,  коли  підкову
Приб’єм  як  символ  на  хатах  нових…

Ще  нечисть  нам  належить  випхать  з  хати,
Та  підмести  підлогу  від  загроз…
Ще  клопіт  із  «братами»  будем  мати,
Щоб  не  було  удома  «братських»  гроз.

А  виметемо  –  заживемо  мирно
З  тими,  хто  шанувати  буде  нас  –
За  нами  правда,  сила,  мірт  і  миро:
Гряде  час  Водолія  –  злата  час![/color][/color][/b]

©  Олекса  Удайко  -  14.10.2016
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694320
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 15.10.2016


Наталі Калиновська

Не торкана… обіймами душа…

Не  торкана…  обіймами  душа!

Не  торкана  обіймами  Весна!
Вона  до  осені  не  виростила  крила…
А  потім  довгою  була  зима…
І  почуттів  так  пам'ять  посивіла…

Не  торкана…  обіймами  душа!
Як  їй  розправити  свої  бентежні  крила?
Натхненна…  проситься  до  місяця  ковша…            
Чекає  неповторне  з  неба  диво…

12.  10.  2016  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694091
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016


Ганна Верес

Війна і мир

Війна  і  мир  –  два  вічних  антиподи,
Що  супроводжують  завжди  людське  життя,
Вони  відроджують  і  знищують  народи,
Порушують,  на  жаль,  закон  буття.

Хоч  сила  й  зло  частенько  правлять  світом,
Та  праведність  сильніша  їх  обох.
Ця  істина  не  тільки  є  в  Завітах  –
Вона  є  там,  де  є  людина  й  Бог.
6.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694206
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016


Ганна Верес

Мого життя то виткані роки

Літа    у    сиву    мантію    вдяглися,
Позаду      непростий    життєвий    шлях:
Не    раз    жовтіло    й    опадало    листя,
Збиралися    жита    не    раз    в    полях.

Води    втекло    немало    в    синє    море,
Сушило    сонце    роси    теж    не    раз.
Підходило    і    відступало    горе,
І    гаснув    день,    і    знову    загоравсь.

І    бій    щоденний,  часто  ледь  поборний,
І    млива    смак    життєвого    гіркий,
І    щастя,    перемішане    з    журбою    –
Мого    життя    то    виткані    роки.

Та    я    життя    люблю    іще      сильніше,
Бо    знаю,    що    воно    лише    одне,
І    хоч    здоров’я    стало    вже    слабкіше,
Мій    дух,    любов    ніщо    вже    не    зігне.
12.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694201
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016


Ніна-Марія

Молюсь за тебе, рідний краю

[color="#0e1142"]Твої  болі  й  жалі,  Україно,
У  віршах  своїх  переплачу.
Моє  серце  лише  спокій  знайде,
Коли  краще  життя  я  побачу.

Щоб  Донбас  із  руїн  відродився
А  рашисти  пішли  назавжди.
Щоб  не  плакала  мати  над  сином
Посивіла  від  горя  й  біди.

Щоб  спотворені  ворогом  землі
Знов  житами  могли  колоситься.
А  жахливі  події  війни
У  снах  не  могли  навіть  сниться.

Непоборна  щоб  стала  ти  й  сильна.
Твоя  міць  хай  дивує  весь  світ.
Щоб  родила  і  множила  гідно
Української  нації  цвіт.

Я  радітиму  разом  з  тобою
Здійму  руки  до  самих  небес
І  тобі  помолюся  мій  ,Боже
Щоби  спокій  і  мир  в  нас  воскрес.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693344
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Микола Карпець))

«В житті буває така мить»

Знайшов  у  чернетках)…десь-комусь  відповідав  експромтом)…думаю,  чому  йому  валятися  в  чернетці?...нехай  буде  серед  інших))


 [b]«В  житті  буває  така  мить»[/b]  
або
[b]«Мовчати  не  можна  –  говори»[/b]
[color="#0c09e0"][b][i]
В  житті  буває  така  мить
Мовчать  не  можна  –  говорить
Повинно  серце  і  душа
Чи  написати  хоч  вірша
Чи  взяти  в  руки  її  руку
Але  мовчати  далі  –  мука
Але  мовчати  далі  –  смерть
Якщо  не  тіла,  то  душі
Бо  перемелються  на  дерть
Ще  ненаписані  вірші
І  розлетяться,  як  полова,
Якщо  не  скажеш  того  слова
Бо  не  знаходиш,  а  втрачаєш
Коли  не  скажеш,  що  КОХАЄШ
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*12.10.16*  ID:  №  694029
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694029
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Анатолій Волинський

Грустный осенний вечер…

Грустный    осенний  вечер:  
Серо  –  туманный  лик.
Листья  срывает  ветер  –  
Жизни  прошедшей  крик.

Месяц  гуляет  садом,
Сторожит  мой  приют,
Звёзды  пасутся  рядом  –  
Дымку  сумерек  пьют.

Келья,  скамья,  лампада,
Томик  стихов  под  сон;
Большего,  и  не  надо,
Больше:  душе  урон.

Так  пробегает  время
Осенних    вечеров:
Умное,  доброе  семя
Сеется  со  стихов.

Терпит  клочок  бумаги
Зов  широкой  души,
Каплей  жаждущих,с  фляги,
Напоить  поспешу.
   
Грустный  осенний  вечер:
Серо  –  туманный  лик,
Мысли  разносит  ветер  –  
Души  одинокой  крик.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692843
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Шостацька Людмила

МЕНЕ ЗАСМУТИЛИ ЩАСЛИВІ ОБЛИЧЧЯ

                                                                                                       Не  хочу  нікого  образити,
                                                                                                       Хочу  щастя  нашій  Україні!


                                         Мене  засмутили  щасливі  обличчя...
                                         Такого  від  себе  сама  не  чекала.
                                         Судити  мене  зачекайте,  облиште  -
                                         Із  Секонда  вийшла  весела  навала.

                                         Хтось  більшу,  хтось  меншу-  торбину  із  “щастям“
                                         (  Пошарпані  капці  і  речі  з  душком),
                                         Не  знаєш  яким  за  це  дякувать  “браттям”
                                         І  як  іще  довго  їм  буть  боржником.

                                       Спасибі,  Європо,  “за  милість  безмірну”.
                                       Не  дуже  болить:  на  нас  ворог  напав,
                                       “Вклоняюсь”  тобі  за  тарифи-комірне,
                                       На  пенсію  вже  після  смерті  відправ.

                                       Я  знаю,  як  врода  тебе  наша  тішить,
                                       До  серця  тобі  наша  праця  і  честь,
                                       Усе  тобі  дай,  що  в  нас  є  золотіше,
                                       Тримаєш  нас  міцно  в  руках  перехресть.

                                       За  що  воювали  діди  наші  славні?
                                       (  Їх  рани  боліли  до  самого  скону).
                                       За  що  ми  вмирали  в  зимі  на  Майдані?
                                       -  Щоб  ти  нам  писала  жебрацькі  закони?

                                       Не  хочу  я  тих,  що  і  зліва,  і  справа,
                                       Бо  кожен,  як  може  –  до  себе  гребе.
                                       Я  бачити  хочу  могутню  Державу!
                                       Матусю  моя  Україно,  тебе!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693923
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Нестримний

                   Чергова  загадка  Олега  Требухівського

Він  пливе,  мов  річка  бистра,
Проліта,  як  вітер  швидко,
Мчить  кудись  в  іншу  планету,
Не  догнати  й  на  ракеті.
Хоч  би  трішки  притомився,
На  хвилинку  зупинився,
Бо  політ  його  нестримний,
Невгамовний,  швидкоплинний.
Хто  ж  тікає  так  від  нас?
Ну,  звичайно,  дітки...(Час).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693912
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Ганна Верес

Чому ж зійтись не довелося?

Давно    помічено    людьми:

Життя    –    то    дивний    вид    спіралі,

Коли    частенько…    навіть    ми

Подібних    фактів    назбирали.

Та    випадок    один    мені

Тривожить    серденько    і    досі,

Як    я    малим    дівчам    тоді

Побачила    їх    на    дорозі.

Він    молодий    і    статний    був,

Густе    й    хвилясте    мав    волосся…

Світились    очі…      Все    забув…

Дивилося    німе    колосся

З    полів,    що    обступили    їх

І    справа,    й    зліва    від    дороги.

Немов    русалка    із    полів,

Вона      прибігла…      Хоч    на    трохи…

Не    чути    мови    їхніх      вуст,

Лише    –    рука    в    руці…    І    очі…

До    пасма    чорного    торкнувсь,

Поцілувати    вітер    хоче.

З    плечей,    немов    рука,    коса

Важким    звисала    перевеслом…

Її    нев’януча        краса,

Й    через    багато    літ    воскресла,

Коли    зустріла    їх    я      знов

На    тім    же    місці,    на    дорозі.

Все,      як    тоді…    Яка    любов!

Десятки    літ    жила    в    тривозі.

Ті    ж    очі,    руки      і…    поля,

Те    ж    сонце    над    полями    світить,

Те    ж    почуття,    що    окриля

Людей    і    править    нашим    світом.

Легенько    вітер      доторкнувсь  

До…      посивілого    волосся,

Його    й    її…      Й    мов    стрепенувсь:

–  Чому    ж    зійтись    не    довелося?

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693824
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Микола Карпець))

Коли співає серце

[youtube]https://youtu.be/MYGpsBq72xM[/youtube]
[b]«Коли  співає  серце»[/b]
[color="#0514e6"][b][i]
Коли  співає  серце,    беру  перо  я  в  руки
Народжується  рима,  без  сумнівів  і  муки
Рядочок  за  рядочком,  лягає  на  папір
Хлюпоче  тепле  море,  і  в  хмарах  піки  гір

Розкинулись  широкі  там  луки  і  поля
І  вперше  слово  МАМА  сказало  немовля
І  вперше  ти  піднявся  на  пік,  а  чи  вершину
І  взяв  на  руки  вперше,  народжену  дитину
 І  що  ти  українець,  і  любиш  Україну

І  що  найкраща  в  світі  вкраїнська  нам  земля
І  як  в  танку  осіннім  листочок  все  кружля  
Краса  то  падолисту,  повітря  так  прозоре
В  закоханих  очах    відбились  з  неба  зорі
В  закоханих  очах  –  все  небо,  всі  світи
А  у  моїх  очах  –  лиш  ти  і  тільки  ти
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*11.10.16*  ID:  №  693820
[/i]  [/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693820
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Серго Сокольник

Без тебя. Памяти Светланы

Догорающий  вечер.  Вдали
Грань  небес  и  земли  покрывает
Эфемерностью  кисти  Дали
Свет  луны...  Я  тебя  вспоминаю...

Свет  луны...  Ирреальности  свет
В  отражении  влаги  туманной
Как  извечное  ДА  или  НЕТ...
Света...  Светлое  имя-  Светлана...

Здравствуй,  милая!  Грустно  тебе?
Обжилась?..  Или,  может-  хреново?
Что  ты  кушаешь  ТАМ  на  обед?
Все  же  коливо  схожее...  С  пловом...

Без  тебя  опустела  земля...
Ты  во  снах  появляешься  редко.
Я  опять  начинаю  с  нуля.
Все  с  нуля...  Нулевая  отметка.

Ветерок-  словно  тело  твое
Ощущением  бархата  кожи
Прикоснется...  А  помнишь,  живьем
Мы  ловили  сердечные  дрожи?..

Как  стелили  нам  ночи  ковры,
На  лугу  у  реки  до  рассвета?..
Этот  пройденный  Крым...  Или  Рим...
Это  гугл*  нашей  памяти,  Света...

Да,  еще...  Чем  могу  удивить?
Что  заехал  сегодня  подарок
Я  ребенку  чужому  купить
В  магазин  канцелярских  товаров?..

Он  не  мой...  И  она  не  моя...  
Это  песня,  что  так  и  не  спелась.
Ты  прости,  что  я  к  вечеру  пьян.
Это-  так...  Чтобы  сердце  согрелось.

*прим.  ГУГЛ-и  поисковик  и  число  10  в  сотой  степени


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116101100883  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693714
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Олекса Удайко

ЛІТО ПРОЛОНГОВАНЕ. Диптих. (1)

             [i]Осінь  застала  зненацька  -  
             холодом  і  дощами...  Але...
             життя  прекрасне!  З  квітами
             і...  плодами!  Двійню  родив  і
             автор...  Отже  -  диптих!  
               [/i]
 [youtube]https://youtu.be/4ZX5B_p79V4[/youtube]
[i][b]1.

Надворі  осінь…  
Вже  дозріла  снить…*
Гай,  назбираю  трав  я  від  артриту!
Надворі  –  осінь,  та  мені  веснить:
Я  славлю  трави,  
мов  псалмами  –  літо.

В  душі  і  в  хаті  
розведу  я  сад,
А  серед  нього  –  
пишнобарвні  квіти:
Антуріум**  й  спатифілум**  –  принад
У  осінь  пролонгованого  літа.

І  стане  тепло  й  світло  уночі,
І  ранок  спуститься  із  неба  вчасно!
Лиш  палець  в  мед...  пещотний...  умочи  –
Й  враз  відчуєш  
                                               смак  життя  
                                                                                         і  щастя![color="#e05910"][/color][/b]
[/i]
[i]10.10.2016
[/i]

Примітка:  світлина  "засвітлена"  автором...
______
*Снить  –  болотна  трава,  відвар  якої  лікує  артрити  у  людей;
**антуріум  —  «чоловіче  щастя».  Антуріум  дуже  схожий  на  спатифілум  –
символ  «жіночого  щастя»,  але  квітка  першого    має  вогненно-червоний,
другий  –  ніжно-білий  колір.    Квітку  прийнято  дарувати  сильній  
половині  людства.    Вважається,    що  вона    здатна    принести  його  
власникові  щастя,  добробут  і  чоловічу  силу.    В  сім’ї    бажано  
мати  разом  антуріум  і  спатифілум  —  чоловіче  і  жіноче  щастя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693442
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.10.2016


Ірина Лівобережна

Дві ніжності

[i]На  фото  Петра  Кухарчука[/i]

Дві  ніжності  –  Троянда  і  Жоржина
Вдивляються  у  сяєво  облич…
Ти  порухом  душі,  на  ту  стежину,
Мене  –  травневим  леготом  поклич.

Схиляєшся…  чекання  –  наче  трунок,
Благаю  про  з’єднання  сяйвом  віч,
Як  спраглий  сад,  губами  п’ю  цілунок,
І  –  падаю  –  у  нашу  спільну  ніч…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693235
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016


Микола Карпець))

«Давай перепишемо розділ роману»

Навіяно  ЧУДОВИМИ  рядочками    Кассіопеї  -  «Давай  зачеркнём  предыдущие  главы…»  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693169

[b]«Давай  перепишемо  розділ  роману»[/b]
[color="#0a07d4"][b][i]
Давай  перепишемо  розділ  роману
Де  ми  не  змогли  віднайти  розуміння
Що  спільну  ти  долю,  і  щастя    проміння
Ніяк  не  збудуєш  зі  свар  і  обману

Давай  перекреслимо  розділ  роману
Щоб  знову  почати  з  пустого  листка
Де  сяють  ще  очі,  двом  постіль  м’яка
Де  ще  пелюстки  не  опали  з  тюльпану

Де  падають  зорі,  підморгує  місяць
Хмаринки  у  небі  дороги  ще  місять
Всміхається  сонце  тобі  і  мені
А  щастя  в  коханні,  а  не  у  війні

І  все  це  залишимо,  як  талісман
Давай  ми  напишемо  новий  роман
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*08.10.16*  ID:  №  693233
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693233
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016


Шостацька Людмила

МІСТО ВІЧНОСТІ

                                                                                                 Прибирала  у  МІСТІ    ВІЧНОСТІ,
                                                                                     на  думку  спали  такі  рядки

       Пам’яттю  шепочуть  ясени
       І  ридають  душі  в  забутті,
                 Ніби  я  щось  винна  без  вини,
Ще  шукаю  щось  у  цім  житті.

   Тут  не  поспішають,  тут  кінець,
             Зупинився  час,  завмерли  стрілки,
 Тут  життя  знімає    свій  вінець,
                 Височіють  з  каменя  зупинки.

             Тут  всі  рівні:  друзі  й  вороги,
Рівними  стають  багаті  й  бідні,
   Місто  інше  –  болю  і  туги,
                             Сльози  –  замість  слів  в  печальній    пісні.

             Бачиш,  як  безглуздо  йти  в  нікуди,
     Часом  щось  творити  проти  Бога.
       Хто  ще  може?  Зупиніться,  люди!
             Бо  у  нас  усіх  -  одна  дорога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693351
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.10.2016


Олег Князь

Говоріть добрі слова.

Слова  не  бійтесь  добрі  говорити,  і  незнайомим  людям  посміхатись,  з  коханням  в  світі  трішки  легше  жити,  від  почуттів  не  смійте  закриватись!  Радійте  як  неділі  понеділку,  із  задоволенням  робіть  корисні  справи,  створіть  із  однодумців  свою  спілку,  збирайтеся  за  чашечкою  кави!  Під  когось  яму  не  потрібно  рити,  а  за  образи  швидко  пробачайте,  слова  не  бійтесь  добрі  говорити,  життя  стрімке,  хвилини  не  втрачайте!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692937
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Ірина Лівобережна

Усміхніться!!!

Душа  співає  радісних  пісень,
Життя  –  неначе  райдуга  яскрава,
Коли  щасливим  розпочав  ти  день,
Бо  світить  людям  –  посмішка  ласкава.

На  крилах  мрій  вона  злітає  ввись
Провісницею  злагоди  та  миру.
Очима,  серцем  щиро  посміхнись,
Бо  усмішка  несе  –  любов  і  віру.

Добро,  тепло  в  нелегку  путь  поклич,
Хай  повсякчас  воно  з  тобою  буде!
Як  усмішка,  цвіте  з  усіх  облич
На  всі  віки,  у  свята  і  у  будні.

***
Всемирный  день  улыбки  —  международный  неофициальный  праздник  улыбок.  Праздник  отмечается  каждый  год  в  первую  пятницу  октября  и  25  июля,  а  c  1980  года  -  также  12  апреля.

Существованием  этого  праздника  планета  Земля  обязана  талантливому  художнику  из  Соединённых  Штатов  Америки  Харви  Бэллу  (Harvey  Ball).  Критики  художника  практически  не  замечали  и  его  имя  было  мало  кому  известно.  Возможно,  так  бы  и  было  до  сих  пор,  если  бы  в  1963  году  к  нему  не  обратились  представители  американской  страховой  фирмы  «State  Mutual  Life  Assurance  Company  of  America»  с  просьбой  придумать  какой-либо  запоминающийся  логотип  —  визитную  карточку  компании.

Художник  практически  сразу  предложил  свою  разработку,  за  которую  и  получил  от  заказчиков  50  долларов.  То,  что  предложил  Харви  Бэлл  представителям  компании  «State  Mutual  Life  Assurance  Company  of  America»  было  тем,  что  нынче  практически  любой  пользователь  интернета  безошибочно  назовёт  смайликом.  Компания  изготовила  бейджи  с  логотипом  и  раздала  их  своим  сотрудникам.  Успех  был  таким  грандиозным,  что  уже  спустя  несколько  месяцев  улыбающиеся  рожицы  красовались  не  только  на  визитках  и  бейджах  компании,  а  буквально  повсюду,  начиная  от  спичечных  коробков.  В  Соединённых  Штатах  даже  была  выпущена  почтовая  марка  со  смайликом.

Бэлл  был  счастлив,  как  может  быть  счастлив  творческий  человек,  который  осознал,  что  его  произведения  надолго  переживут  его  самого.  В  одном  из  интервью,  художник  сказал:
[quote]«Никогда  ещё  в  истории  человечества  и  искусства  не  было  ни  одной  работы,  которая  бы,  распространившись  столь  широко,  приносила  столько  счастья,  радости  и  удовольствия.  Не  было  ничего,  сделанного  так  просто,  но  ставшего  понятным  всем.»[/quote]
А  в  1999  году  по  инициативе  художника  впервые  был  отпразднован  «Всемирный  день  улыбки».  Энтузиаст  праздника  предполагал,  что  этот  день  непременно  должен  быть  посвящён  хорошему  настроению.
**********

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692991
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Сокольник

Сумна замальовка

Сиротіє  пустіюча  хата...
Он  хазяйки  душа  подалась
У  краї,  до  яких  вирушати,
Кожен  має  відмірений  час.

По-сирітськи  безколірно-сіра
Сукня  в  шафі  чекає  тепла...
Треться  кішка  об  ноги,  не  вірить,
Що  хазяйка  навіки  пішла...

Будуть  речі  виносить  потрохи-
Треба  вчасно  звільнити  житло.
Концентрований  запах  епохи
Відійде,  як  життя  відійшло...

Бог  його  неосяжно  відміряв,
Мов  тканину  на  сукню  тобі.
У  калюжі,  безколірно-сірій
Наче  сукня,  розхлюпано  біль...

Вітерець,  навісніюча  дівка,
Рознесе  по  подвір"ю  нараз
Непотрібні  нікому  листівки,
Цей  розкиданий  долі  пасьянс...

Зберігання  іх  змісту  не  має
Без  потреби  у  них  діточкам...
Лиш  кицюня  сидить  і  чекає,
Що  хазяйка  наллє  молочка...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116100501203  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692515
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Анатолій Волинський

Просто Папа

Где  моё  очарование
Пролетевших  лет?  
Всё  ушло  в  воспоминание,
Всё  ушло  –  возврата  нет!

Ни  стихов,  ни  дел  прекрасных
Оглянусь  –  не  нахожу,
Только  мучаюсь,  напрасно,
По  земле  хожу.

Храм  Великого  Творенья
Не  построил  я:
Не  хватило  вдохновенья,
Может  –  знания…

Вдруг  возьми,  детей  веселье!
Слышу:  «  Пап!»  -  зовут.
Прочь!  Дрянное    настроение!
Я  опять  живу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670826
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 03.10.2016


Надія Башинська

СПОРИШЕВА СТЕЖИНА

Споришева  стежина  до  школи  
ще  з  дитинства  мене  повела.
І  у  серці  назавжди  лишилась,
найдорожча  для  мене  вона!

             Споришева  стежина  все  в'ється,
             між  житами  біжить  вона  вдаль.
             Бо  в  життя  вона  лине  із  серця,
             де  дитинства  мого  квітне  рай!

В  котре  хилиться  гроном  калина,
і  у  вирій  летять  журавлі.
Та  дзвінок,  що  так  весело  лине,
звеселяє  життя  мого  дні!

             Споришева  стежина  все  в'ється,
             між  житами  біжить  вона  вдаль.
             Бо  в  життя  вона  лине  із  серця,
             де  дитинства  мого  квітне  рай!

Немов  пташки,  щебечуть  тут  діти,
і  хоч  в  скроні  вплелась  сивина.
Та  літає  знов  бабине  літо,
і  у  серці  квітує  весна!

             Споришева  стежина  все  в'ється,
             між  житами  біжить  вона  вдаль.
             Бо  в  життя  вона  лине  із  серця,
             де  дитинства  мого  квітне  рай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692111
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Микола Карпець))

«Життя поставлено на кін»

[youtube]https://youtu.be/NHsEiXwCFzU[/youtube]
[b]«Життя  поставлено  на  кін»[/b]
або
[b]«Твоя  любов  –  моє  життя»[/b]
[color="#1a00ff"][b][i]
Спинися  час,  спинися  мить,  спинися  відліку  століть
Замри  усе,  що  прагне  змін  –  життя  поставлено  на  кін
Життя  поставлено  на  кін:  моє  життя  –  твоя  любов
Основа  всіх  земних  основ,  і  кров  жене  адреналін

І  кров  жене  адреналін  –  ти  скажеш  ТАК,  а  може  НІ
І  що  залишиться  мені  –  кохання  радість,  а  чи  сплін?  
Сьогодні  вирішиться  все.  Вовчок  запущено  –  чекаю
Безодню  Пекла,  сади  Раю  –  що  зустріч  наша  принесе?

Які  звучатимуть  пісні  –  а  чи  веселі,  чи  сумні?
І  чи  в  зимі,  а  чи  в  весні  життя  проходитимуть  дні...
Микола  Карпець  (М.К.)
*03.10.16*  ID:  692244
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692244
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Юність не повториться

Любисток    пахне      де    і      м’ята,
Моя    то    рідна    сторона,
Де    юність,    чиста    і    крилата,
І    мріями    така    багата,  
Все    ж    не    повториться    вона.

Кажуть,    що    молодим    частенько
Замало    мудрості    бува,
Та    коли    поряд    батько,    ненька,
Не    поспіхом,    а    помаленьку,
Прозріє    юна    голова.

Чи    є    що    краще    в    білім    світі
У    снах,    у    мріях,    наяву,
Як    батько,    мати    й    їхні    діти
Живуть    для    того,    щоб    радіти,
В    труді    і    злагоді    живуть.
16.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692242
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Олекса Удайко

КИВАЛА МОСЬКА НА СЛОНА

               [i]Хтось,  може,  асоціює:  
               путлер-
                                     лавров-  
                                                               песков  -  
                                                                                       MН-17?  
[youtube]https://youtu.be/twwVaK6vJV8[/youtube]

[/i]
[i][b][color="#320a7d"]Кивала  моська  на  слона,  
що    той,  мовляв,  з’їв  сало,
та  не  второпає  вона  –  
йому  й  корови  мало!

Ось  тільки  слон  того  не  їсть,  
бо  сам  він  травоїдний,
та  ще  й  до  того,  коли  гість,  –  
образити  не  гідний.

То  лише  моська,  що  скавчить,  
схопила  кусень  сала,
бо  вона  ладна    всіх  «мочить»  
в  лaйні  –  кого  попало!

Та  моська  та  й  сама  в  лaйні  
давно  по  самі  вуха  –
не  вірить  жоден  тій  брехні,  
й  ніхто  її  не  слуха![/color][/b][/i]

03.10.2016

Для  тих,  хто  ще  не  засоціював:

http://zik.ua/news/2016/10/03/portnykov_vyrok_putinskomu_rezhymu_tse_vidkladenyy_vyrok_915702

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692153
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Микола Карпець))

Вони зустрілись в листопаді

Навіяно  ЧУДОВИМ  твором  Наді  Башинської  –  "ТОЙ  ДОЩ  ОСІННІЙ…"    
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691702

[b]«Вони  зустрілись  в  листопаді»[/b]

Ох,  дощ  осінній,  дощ  осінній
Ні  він,  ні  паморозі  іній
Коханим  він  не  на  заваді
Вони  зустрілись  в  листопаді*
І  полюбили  пору  цю
Не  змалювати  і  митцю
Палітру  барв,  красу  відтінків
Тих  скверів,  парків,  тих  будинків
На  що  коханих  падав  погляд
Усе  навколо,  і  все  поряд
Все  вибухало  буйством  фарб
Немов  коштовностей  то  скарб
………………………………………..

в  листопаді*  -  це  слово  тут  вживається  більше  в  значенні  процесу  падіння  листя  і  стану  природи,  пори  року,  аніж  як  один  з  місяців  календаря...хоча,  зрозуміло,  що  одне  з  іншим  тісно  повязано)...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692091
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Надія Башинська

ДУЖЕ ГАРНО НА ГОРОДІ!

Дуже  гарно  на  городі...  Там  така  краса...  що  й  годі!
Кукурудза  й  гарбузинка  у  жовтесеньких  хустинках.
В  шароварах  помідори,  в  довгих  платтячках  квасоля.
Бурячки  та  огірочки  мають  вишиті  сорочки.
Цибулиночки  маленькі  у  спідничках  зелененьких.
В  сарафанчику  морквинка,  зеленіє  капустинка,
бо  зелена  в  неї  стрічка.  Баклажани,  ніби  річка.
О!  Ці  сині  баклажани  розляглись,  мов  на  дивані.
Запишався  ген  горох...  Ой  смішний  який  він!  Ох...
Чую,  чую,  чую...  сміх!  Розсмішив  нас  кріп  усіх!
Взяв  за  руку  він  петрушку  і  спитав:  "Ти  хочеш  в  юшку?"
Та  сказала:  "Хочу  в  борщик!"  І  полив  рясний  їх  дощик!
             Дуже  гарно  на  городі...  Там  така  краса...  що  й  годі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691163
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016


Наталі Калиновська

Осінь

                             Осінь

Нерозумінням  ми  поєднані  з  тобою…
Немає  слів  тих  свіжих,  мов  роса!
Де  паростки  весняної  любові?
Де  ті  квітучі  барви-словеса?

Вже  відлітають  в  інший  край  лелеки…
Де  є  тепла  і  радості  розмай!
І  в  серці  моїм  болем  рветься  клекіт…
Я  так  прошу  в  кохання:  «Почекай!»

Чекай  Весни,  квітучої  в  любові!
Даруй  кохання  благодійний  світ!
Хай  ніжність  знов  буяє  в  кожнім  слові!
А  восени  дарує  нам  букет  прожитих  літ…

25.  09.  2016  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691010
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сипле небо дощик сірий

Сипле    небо    дощик    сірий,
Миє    осені    крило,
Заготовлене    вже    сіно,
Та    в    роботі    ще    село.

Землю    треба    ще    прибрати,
Їй    подякувать,    як    слід.
«Годувальниця    і    мати»,  –
Називає    її    світ.

У    садку    останні    груші
Обірвати…    Смакота!..
Ба,    селянські    щирі    душі
Всіх    жаліють,    і    кота…

Той    на    припічку    муркоче,
Мишку    бачив      уві    сні,
На    плиту    гарячу    скочив,
Що    нагрілась    на    вогні.

Лапки    лиже    і    тріпає    –
Не    чекав,    що    там    пече.
А    господар    одягає
Теплий    одяг    на    плече.
12.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691008
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016


Микола Карпець))

«Одна лиш така на планеті»

[b]«Одна  лиш  така  на  планеті»[/b]

Як  добре,  що  є  в  мене  друзі!
З  одними  навчалися  в  ВУЗі
А  інших  зустрів  я  ще  в  школі
І  дружба  з’єднала  нам  долі

Тебе  ж  я  зустрів  в  Інтернеті
Як  квітку  найкращу  в  букеті
Що  виросла  в  полі  на  волі
Одну  лиш  таку  на  планеті

Розумну,  веселу,  вродливу
А  посмішка  –  гонить  і  зливу)
А  голос  –  співучий  струмок
Розвіє  зажуру  з  думок

Я  радий,  що  ти  серед  друзів
І  в  радості,  в  смутку,  і  в  тузі
Що  серед  негод  і  наруг
Хороший  у  мене  є  друг!)
09.09.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690970
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 27.09.2016


Анатолій Волинський

Накинулась холодом…

Накинулась  холодом  осінь
На  ніжне,від  літа,  вбрання,
Неначе  пробуджена  повінь
Несеться  дощами  щодня.

Злякалося  літо  зелене,
Побігло  кудись,чи  втекло:  
Тихенько,мінливо  все  в*яне,
Неначе  й  життя  не  було.

Листочок  летить  за  листочком,
Вкривається  щемом  земля,
Заріччя  лежить  за  місточком  –  
Чорніють,горюють  поля.

Туманами  стелить  світанок:
Холонуть    гаї    і  луги,
Парує    довкілля…  І  ранок    
Пробуджує  смуток  шульги.

Готовиться  спати  природа,
Стомилась    вітрами  ходьби,
Щоденно  міняється  мода
Від  золота  до  голотьби.

Давно  попрощалися  з  літом,
І  осінь  летить  птахом  ввись…  
Душа  схаменулася  з  віком  
І  просить  мене:  «Помолись!»

Роки  вже  скосились  в  рядочок,
Від  Бога  –  найкращі  дари,
Осінні,  згорнулись  в  клубочок  –  
Нестримно  злітають    з  гори.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690689
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Біль і смуток

Біль    і    смуток    –
твої    дарунки.
Сіль    і    рана    –  
 також    твої.
Намалюю
  я    візерунки,
Щоб      думки    
заглушить    свої  .

Сива    зрада    –
роки    ж    прожито…
Може,    й    радий,  
  бо    так    хотів.
Витягаю      
одяг    сушити,  
Ніби    інших
немає    діл.  

Ось    сорочка    –  
 то    мій    дарунок
На    річницю…
  То    свято    з    свят.
Ось    синочка  
тобі    малюнок.
Ще    дещиця…
Майки    висять…

Пригортаю…
Вдихаю    в    груди…
Все    зі    мною    –
тебе    нема.
Не    ридаю
 і    жити    буду,
Хоч    у    серці    –
така    зима!..

Біль    і    смуток  ,
і    сіль,    і    рана    –    
Ці    дарунки  
мені      тяжкі.
Сонце    збудить
узавтра    рано    –  
Й    знову    –    спогади,
й    знов    такі…
18.11.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690408
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Серго Сокольник

ОСЕНЬ. Маленькая философская поэма

Я  философ.  Фиксирую...  Фото...  Мольберт...
Осень  сИрая,  рад  ли  хоть  кто-то  тебе?..
Я  твой  облик  храню
В  жанре  НЮ...
..........................................
Ты-  ребенок,  и  ты  ожидаешь
Интереснее  жизнь  во  сто  крат
Школьно-детской...  Внезапно  узнаешь
Эту  первую  горечь  утрат...
Вскоре  бабушка  больше  не  спросит-
Что  ты  кушал?  Как  ножкам-  тепло?
Это  осень,  ребеночек.  Осень.
Все  уходит.  И  детство  ушло...
.................................................
Ты-  певец  неизменных  желаний.
Лавра  в  мире  не  хватит  покрыть
Монументов  свершенных  познаний
Эту  прыть...  Поубавилась  прыть...
И  ты  смотришь  в  свинцовую  просинь,
Как  на  лес  всполошЕнный  Макбет...
Это  осень,  неистовый...  Осень
Пробирается  в  душу  к  тебе.
...............................................
Наши  встречи,  желанная...  Встречи,
Чередою,  как  вечный  парад...
Только  лист  опадает  на  плечи,
И  тебе  я,  как  прежде,  не  рад.
В  ночь  студеную  песни  уносит
Ветер...  Мы  их  уже  не  споем...
Это  осень,  любимая...  Осень
Постучала  в  окошко  твое.
..........................................
Путь  неблизкий  сомкнулся  в  кольцо.
Осень  истово  дует  в  лицо,
И  бросает  к  ногам  листопад
Ветром...  Осень,  ну  кто  тебе  рад?..
Сладок  знания  яд...
Может,  все-таки-  Я?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116092300616  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690291
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Микола Карпець))

«То все Україна! Не тільки Кубань»

[img]https://pp.vk.me/c837732/v837732686/41c/RitfRPO-Ly8.jpg[/img]

[b]«То  все  Україна!  Не  тільки  Кубань»[/b]

Кубань  Украины?  Да  право  ребята
До  гор  до  кавказских  всё  наша  земля!
Туда  не  ступала  НОГА  москаля
Имевшего  ЛАПЫ  и  морду  когда-то

Кубань  Украины?  Не  только  Кубань!
Когда  Русь  крестили,  на  месте  Москвы  –
Болото  из  ила  и  кустик  травы
И  жаб  разжирелых  весёлая  брань
То  все  Україна!  Не  тільки  Кубань))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689917
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Avtoritet

Втрачене кохання

Лиш  осінь  залишилась,
Так  хочеться  втекти,
В  то  літо  що  наснилось,
Де  були  я  і  ти,

Минула  літня  спека,
Наблизився  мороз,
І  ти  така  далека,
Все  було  не  всерйоз.

Літає  листя  сумно,
Лягає  на  асфальт,
Пливу  я  так  бездумно,
Поміж  осінніх  пальт,

Холодне  вже  зітхання,
Немає  в  нас  доріг,
Ти  втрачене  кохання,
Яке  я  не  вберіг.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689891
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Avtoritet

Усе одно люблю

Святкові  дні  чомусь  тепер  буденні,
В  душі  твоїй  приховується  сміх,
Для  тебе  мої  квіти  всі  злиденні,
Не  хочеш  подарунків  ти  моїх,

І  вчинки  твої  стали  якісь  дивні,
Брехня  в  очах,  а  кажеш  "не  брешу"  
Вірші  мої  смішні  і  примітивні,
Та  я  тобі  їх,  все  одно  пишу,

Бо  чари  твої,  то  є  мої  грати,
Мордують  сильно  стягують  петлю,
Чому  ж  мені  так  хочеться  кричати,
Що  я  тебе  усе  одно  люблю?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688294
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Обтрусила осінь листя


Обтрусила    осінь    листя

На    деревах    і    кущах,

Ягідки,    немов    намисто,

Мерзнуть,    мокнуть    на    дощах.


На    шипшині    і    на    глоді

Червоніють    де-не-де,

А    калина,    що    в    городі,

У  пучки      свої    складе.


Обліпихові    гірлянди

Добавляють    жовтизни  –

То    осінні    є    дукати.

Спробуй    вкрасти,    ризикни!


Захиститися    зуміє  –

Має    військо    із    голок,

Якщо    красти      хтось    посміє,

То    отримає    урок.
07.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689619
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Шостацька Людмила

МІСТО БЕТОННИХ САДІВ

                                             Місто  бетонних  садів,
                             Квіти  камінних  думок,
                             Брили  сердечних  льодів,
                             Заіржавілий  замок.

                             Місто  примарних  надій,
                             Вулиці  прикрих  ілюзій,
                             Місто  тривожних  подій
                             І  збайдужілих  друзів.

                             Місто  змілілих  рік
                             Зі  сподівань  і  мрій,
                             Серця  самотнього  крик
                             І  боротьба  стихій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689507
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Серго Сокольник

Пересохший родник… Сюр

Пересохший  родник...
А  ведь  сколько  испито  когда-то...
В  подсознаньи  возник
Калькулятор,  считающий  даты
Наших  встреч...

Дрожь  твоих  преклоненных  коленей
В  ожидании  сладкого  плена...
Это  бред....  Между  нами  стена...
Я  один.  Ты  одна.

Я  на  праздник  Ильи
Колос  ржи  дистиллирую  каждый,
И  настой  спорыньи
Исцелит  виртуальную  жажду
Наших  встреч...

И  увижу  тебя  на  коленях
Отражением  эхо  вселенной
Тайны  жизни,  испитой  до  дна.
Я  один.  Ты  одна.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116091500916  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689021
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Ніна-Марія

Осінь без тебе

[img][/img]

Вдивляюсь  в  осінь,  що  підкралась  нишком,
Навшпиньках  під  самісінький  поріг
І  нагадала  про  кохання  наше,
Яке  в  душі  своїй  ти  так  беріг.

Та  не  розвіяв  з  вітром  легкокрилим
І  не  спалив  на  попіл  у  вогні
А  ніс  в  собі,  немов  якусь  святиню,
Яка  до  болю  дорога  мені.

Згадаю  той,  наш  вересень  щасливий,
Що  стелив,  мов  злотом,  листям  долю,
А  ми  удвох  літали  над  землею,
Немов  пташина,  вирвавшись  на  волю.

Промайне  осінь,  не  одна  й  не  наша.
Знов  журавлі  нам  весну  принесуть.
Та  ти  від  мене  так  тепер  далеко
Поміж  зірок  лежить  до  тебе  путь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689463
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2016


Олекса Удайко

ВІН СМЕРТЬ САМУ СОБОЮ ПЕРЕМІГ = ©©

   [i]13-15  вересня  цього  року  відзначали
   150-ті  роковини  світоча  мікробіології
   та  епідеміології  славетного  сина  Поділля  -  
   Президента  ВУАН  академіка  Д.К.Заболотного…    [/i]
 [youtube]https://youtu.be/kDL8lPHbNXk[/youtube]
Бувають  дні  –  весняні  і  осінні,  
Й  зимові,  спохмурнілі,  скучні  дні…
А  в  нас  були  –  насичені  і  чинні,
Та  промайнули    –  що  в  чарівнім  сні.

Були  слова  там  про  святу  людину,
яка  свій  хист  Гігеї*  віддала
та  у  лиху,  нелюдяну  годину
в  серця  людей  навічно  увійшла.

Поділля  син  Данило  Заболотний
упорав  епідемій  переліг:
недуги  ті    –  жорстокі    і  скорботні...
Він  смерть  саму  собою  переміг!

Життя  своє  поклав  на  істин  плаху,
щоб  людство  ще  щасливішим  було,
й  лишив  рецепт  від  Бога  чи  Аллаха,
здолати  як  непереборне  зло.

…Пішов  у  вічність  вчений  наш,  щоб    жити
у  вдячних,  невпокорених  серцях,
щоб  все  цвіло,  щоб  колосилось  жито,
щоб  майорів  незборно  рідний  стяг.

Щоб  ми  жили,  співали  й  веселились,
складаючи  про  вченого  пісні,
за  упокій  душі  його  молились,
й  служили  ним  оновленій  весні![/color][/i]  
[/b]

13-15.09.2016,    Тульчин-Київ
________________________
*Богиня  здоров'я  у  еллінській  міфології.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689299
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 18.09.2016


Надія Башинська

ЗОЛОТИЛА ОСІНЬ ВСІМ КУЩАМ СОРОЧКИ

Золотила  осінь  всім  кущам  сорочки,
А  берізкам  -  коси  і  довгі  торочки.
Де  ставок  наш,  осінь  золота  ходила,
Вербичкам  хустини  вона  золотила.
Дуже  їй  раділи  молоді  вербички,
Бо  осінь  вплітала  їм  ще  в  коси  стрічки!

А  коли  до  лісу  осінь  завітала,
Золотила  щедро,  кого  зустрічала.
Першими  зустрілись  лисенята  в  листі,
Тепер  мають  шубки  вони  золотисті.
Проходила  осінь,  де  ростуть  дубочки,
З'явилися  в  лісі  золоті  грибочки.

Чуб  розкішний  дубу  осінь  фарбувала,
І  свою  веселу  пісеньку  співала.
Для  такого  чуба  фарби  було  мало,
Коричневим  став  він  -  золота  не  стало...
А  стрункі  смерічки  чомусь  забарились,
Стоять  біля  дуба  -  трішки  засмутились.

Біля  річки  осінь  золота  ходила,
Пензлик  золотистий  в  воду  опустила.
На  сорочці  синій  з'явилися  точки,
Попливли  по  річці  золоті  листочки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689480
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016


Надія Рубінська

Дивовижний снігопад

Сніг  лапатий  летить  і  летить,
Засипає  повільно  наш  сад.
І,    напрочуд,  піснями  бринить
Дивовижний  для  нас  снігопад.

Настрій  гарний,  кружляю  в  танку
І  в  долоні  сніжинки  ловлю.
Починаю  промову  палку:
«Як  тебе,  снігопаде,  люблю!»

…  Просинаюсь.  І  де  той  танок?!
Тиждень  сонце  «піджарює»  дні.
Тридцять  п’ять  !...  Ось  лунає  дзвінок…
Снігопад  лиш  наснився  мені…

                           12.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683311
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 05.09.2016


Олександр Чаговець

Стусу

Пантрує  нас  за  лихом  лихо,    
Щоб  і  не  вмер  і  не  воскрес.    
Тебе  вбивали  в  тюрьмі  тихо,
Щоб  ти  замовк  навіть  з  небес.

Але  не  вистачить  в  них  духа,
Зламати  силу,  що  в  тобі.
Давно  настала  в  них  розруха,
Щоб  проти  сили  той  піти.

Вони  порожні,  чорта  діти,
Панує  погань  на  землі.
У  пеклі  їм  життя  горіти,
Щоб  з  шануванням  відійти.

І  той  падлюка,  адвокатська,
Що  защищав  мов  би  тебе.
Його  застрелити  зненацька,
Як  засадив  в  свій  час  тебе.

Пантрує  нас  за  лихом  лихо,    
Щоб  і  не  вмер  і  не  воскрес.    
Тебе  вбивали  в  тюрьмі  тихо,
А  ти  повстав  до  нас  з  небес!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687621
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016


Надія Башинська

ОГОНЬ…

Огонь...  Огонь...  Огонь  и  ты!
Огонь...  Огонь...  Огонь...  цветы.
Глаза  в  глаза,  глаза  в  глаза.
В  твоих  глазах  вижу  себя.
И  твои  цветы,  букет  красивых  роз,
что  для  меня  с  любовью  ты  принёс.

Давно...  Давно...  Давно  ждала.
Тебя...  Тебя...  Тебя...  Тебя!
Что  любишь  ты,  я  поняла.
Сказали  мне  твои  глаза.
И  твои  цветы,  букет  красивых  роз,  
что  для  меня  с  любовью  ты  принёс!

Откуда  он?  Откуда  он?  
Огонь...  Огонь...  Огонь...  Огонь!
Здесь  только  я.  Здесь  только  ты.
Твои  цветы...  Твои  цветы!
И  твои  цветы,  букет  красивых  роз,
что  для  меня  с  любовью  ты  принёс!

Огонь...  Огонь...  Огонь...  и  ты...
Огонь...  Огонь...  Огонь...цветы...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687562
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016


Надія Башинська

ПРИКОСНИСЬ КО МНЕ…

Прикоснись  ко  мне,  прикоснись.
Улыбнись  мне,  улыбнись.
Уплывёт  из-под  ног  земля.
Растворюсь  в  тебе  я!

             Ох  сладкая,  ох  сладкая  моя  любовь.
             А  нежная,  а  нежная  какая!
             Как  хорошо,  что  ты  такой.
             Как  хорошо,  что  я  такая!

Посмотри  в  глаза,  посмотри.
Повтори  ,  что  сказал,  повтори.
Уплывёт  из-под  ног  земля.
Растворюсь  в  тебе  я...

             Ох  сладкая,  ох  сладкая  моя  любовь.
             А  нежная,  а  нежная  какая!
             Как  хорошо,  что  ты  такой.
             Как  хорошо,  что  я  такая!

Прикоснись  ко  мне,  прикоснись.
Улыбнись  мне,  улыбнись.
Уплывёт  из-под  ног  земля,
Растворюсь  в  тебе  я...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687288
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016


Леся Утриско

Пам'яті Героїв Іловайського котла.

Маленький  клапоть  рідної  землі,
А  скільки  болю,  крові,сліз  та  муки,
Замовкла,  мов  заснула  у  імлі,
Приспала  тихо,  взявши  їх  на  руки.

У  материнськім  лоні  нині  сплять
Сини  її,  народжені,  щоб  жити,
Та  душі  мов  до  вирію  летять,
Самотньою  лишають,  щоб  тужити.

Заплаче  нині  мати  та  сестра,
Дружина  діточок  до  серця  горне,
Над  Іловайськом  дух  війни  й  смерча
І  небо  з  болю  чорне,  чорне,  чорне.

У  тіні  ночі  ворон  прокричить,
Роздерте  серце  вийняте  катами,
Паде  людська  сльоза  і  не  мовчить,
В  дощах  зігріє  душі,  що  над  нами.








: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686522
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Шостацька Людмила

ЦІ БІДИ ВІЙНИ

                                           Де  брати  хлопців-наречених,
                           Як  цвіт  горить  в  вогні  війни?
                           Болючих  звісток  нескінченних
                           Рясніють  всюди  полини.

                           А  сльози  ллються...в  нерожденних,
                           Хто  мав  прийти  в  чарівний  світ...
                           Немає  спинку  в  навіжених,
                           Ще  прийде  час  на  їх  одвіт!

                           А  що  сказать  діткам  війни,
                           Що  долю  їм  дорослі  склали?
                           Війну  накликали  ж  –  вони,
                           Дитинство  кинули  в  підвали.

                           А  тим  стареньким,  як  свічі,
                           Що  догорають  у  руїнах,
                           Ні  вдень  їм  спокою  й  вночі,
                           Хоч  молять  Бога  на  колінах.

                           Усьому  є  фінал  –  минучість:
                           Режимам,  війнам  і  злочинцям...
                           На  них  чекає  така  участь...
                           Всміхнеться  доля  Українцям!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686454
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Сокольник

Гарна колискова коханій

Тривога  лоскоче,
Мов  протягом  душу  січе,
І  темрява  ночі,
Немов  закапелки  печер...

Кохана,  не  бійся
Без  мене  прожити  цю  ніч.
Хай  казяться  біси.
Ти  спомини  в  серце  поклич.

Нехай  ми  не  разом
І  я  у  чужій  стороні,
Солодким  екстазом
Для  тебе  наповниться  ніч.

Бо  я,  характерник,
Багаття  із  трав  запалю,
І  в  серця  майстерні
Свій  захист  для  тебе  зроблю.

Хоч  вітер  скажений
Надворі  зусім  знавіснів,
Хай  річка  блаженна
Впадатиме  в  озеро  снів.

Почуй  на  світанні
Пташок,  що  дзвенять  у  раю,
Хай  очі  кохані
Задивляться  в  душу  твою

Тим  поглядом  світла,
Яким  я  леліяв  тебе.
Троянда  розквітла
Впаде  у  долоні  з  небес

Дарунком  надії,
Що  в  смутку  підтримує  нас.
Це  віра  в  подію-
В  шаленої  зустрічі  час.

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116082700900  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686162
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Надія Башинська

ОЙ, ЯК МЕНІ СОЛОДКО, КОЛИ ПОРЯД ТИ…

Ой,  як  мені  солодко,  коли  поряд  ти...
Ой,  як  мені  солодко...  між  нами  мости?
Що  ж,  давай  зустрінемось,  де  оті  місточки.
Осінь  там  гаптує  золотом  сорочки.

Ходить  вона  тихо...  іде...  ні  словечка.
Золоті  листочки  схожі  на  сердечка.
Ой,  як  щедро  осінь  листя  розсипає!
Видно,  що  й  вона  теж  когось  кохає.

А  кого  ж  це  осінь,  скажіть,  покохала?
У  ґронах  калини  рум'янець  сховала...
Не  соромся,  рідна,  не  ридай  дощами.
Візьми  парасольку,  прогуляйся  з  нами.

Ми  разом  пройдемось  біля  того  клена,
в  котрого  сорочка  ще  зовсім  зелена.
Осене-красуне!  Клен  тебе  кохає.
Погаптуй  сорочку...  він  цього  чекає.

Ой,  як  мені  солодко,  коли  поряд  ти...
Ажурні  й  солодкі  любові  мости.
Золоті  листочки  у  нас  під  ногами.
Золотом  засяяв  вже  й  клен  кучерявий...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686097
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Зірка-айстра

Тоді,  коли  літо  вітається  з  осінню,  розквітають  айстри.Стою,милуюся  цими  барвистими  квітами  і  пригадую,як  колись  бабуся  розповідала  одну  дуже  цікаву  легенду.
   ...Десь  високо-високо  в  небі  панувало  зоряне  царство.Головною  тут  була  Зірка-Мати.Мала  вона  багато  дочок-Зірочок.Гуляли  вони  небесними  просторами,  поки  Сонце  спало.А  коли  Небесне  Світило  посилало  своїх  гінців-промінців  на  Землю,тоді  у  зірковому  царстві  всі  відпочивали.
     Під  час  чергової  прогулянки  одна  з  дочок-Зірочок  відділилася  від  гурту  своїх  сестер  і  полетіла  майже  до  самої  Землі.Побачила  там  красеня-хлопця,який  сидів  біля  річки  і  грав  на  флейті.Гра  так  сподобалася  Зіронці,що  їй  захотілося  ближче  познайомитися  з  музикантом.
     Коли  вона  сказала  про  це  матері,та  спочатку  не  погодилася  відпустити.Але  донька  так  вмовляла  неньку,що  та  врешті  здалася,
дозволила  відвідати  Землю,тільки  з  однією  умовою:повернутись  повинна  у  визначений  час,поки  прокинеться  Сонце.
     Донька  пообіцяла  вчасно  повернутися  і  стрілою  помчала  на  Землю  до  річки,де  юнак  знову  грав  на  флейті.Музика  так  зачарувала  Зірку,
що  вона  геть  забула  про  свою  обіцянку.А  коли  згадала,було  уже  пізно.Сонячні  промінці  вже  стрибали  по  траві,по  деревах,віддзеркалювали  у  чистому  річковому  плесі.Ось  тоді  й  перетворилася  вона  на  квітку,яку  люди  й  досі  називають  айстрою.
     Вночі,коли  зірки  мандрують  небесними  шляхами,їхня  сестра  дивиться  на  них  здалеку.Але  не  шкодує  про  те,що  не  зможе  біьше  зустрітися  ні  з  матір"ю-Зікою,ні  з  сестрами-Зірочками.Мелодія  кохання  настільки  полонила  ніжне  серденько  зірки-айстри,що  вона  ладна  слухати  її  цілу  вічність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686029
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Уроки пташиної війни

Ластівочки  гніздечко  збудували,
Щоб  там  ростити  діточок  своїх,
Та  прилетіли  горобці  зухвалі
І  захопили  ластівчиний  дім.

Тут  хазяї  з"явились  легкокрилі,
Вигонили  непроханих  нахаб,
Покликали  усю  свою  родину
І  стали  з  горобцями  воювать.

Хоч  як  загарбники  велися  гонорово,
Недовго  ж  бо  тривала  ця  війна,
Пташиний  рід  узявся  до  роботи
І  горобців  в  гнізді  замурував.

Коли  беруться  дружно  всі  за  справу,
Тоді  ніякий  ворог  не  страшний.
Хто  любить  дім  свій,  землю  та  державу,
Зробить  усе  для  щастя  й  миру  в  ній.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686033
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016


Олег Князь

Злі люди.

В  місті  великому  й  маленькому  селі,  бурлить  життя,  стрімко  воно  минає,  оточують  нас  добрі  люди  й  злі,  також  невдячних  всюди  вистачає!  Ти  зігріваєш  під  своїм  крилом,  а  вони  згодом  дивляться  з  під  лоба,  за  щирість  йде  відплата  «щирим»  злом,  їхня  подяка,  -  відчайдушна  злоба!  Мороз  відчутний  в  літньому  теплі,  а  діалог  у  сварці  з  компромісом,  скажіть  мені  чому  є  люди  злі,  яким  поплутані  вони  безжальним  бісом?  Ведуть,  як  королеви  й  королі,  самоооцінки  їхні  вище  неба,  нам  зустрічаються  буває  люди  злі,  які  шукають  вигоду  для  себе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685270
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Шостацька Людмила

ОСОБЛИВІ ТЮЛЬПАНИ

                                       Кубки  тюльпанів  палають  вогнями,
                       Погляд  до  них  прикипів  заворожено,
                       Вихідці  горді  із  світу  султанів
                       Їх  конкурентів  в  саду  насторожили.

                       Принци  квіткові  -    на  конкурс  краси
                       Із  гіацинтами,  поряд  з  нарцисами
                       Вищі  красоти  на  трон  вознесли,
                       На  терезах,  навіть,  врода  з  актрисами.

                       ...Та  особливі  тепер  є  тюльпани,
                                 Нового  виду,  а,  може,  і  сорту...
                       Зрошені  кров’ю  святою  бійцями,
                       Тих,  із  Донецького  аеропорту.

                       Там,  де  бетону  болючі  руїни,
                       Докази  смерті  на  кожному  кроці,
                       В  небо  найкращі  сини  України
                       Сумно  злетіли  високо  до  сонця.

                       Тільки  з  весною  палають  тюльпани
                       Полум’ям  з  “градів”    і  полум'ям    з    “буків”,
                       Квітнуть  болючою  кров’ю  із  рани
                       Символом  втрати  і  сиволом  смутків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685271
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Людмила Пономаренко

Побудь зі мною, осене…

 Достиглі  врожаї  збирає  осінь
 В  полях  душі,  в  садах  моєї  долі.
 Хоч  манить  світлом  ще  небесна  просинь,
 Осіння  заметіль  на  видноколі…

 Ще  айстри  квітнуть  в  затишку  садів,
 Ще  ранок  кличе  у  погожу  днину…
 Я  так  не  хочу  сивих  холодів,
 Бо  просить  серце  ще  тепла  дитинно.

 Побудь  зі  мною,  осене,  побудь
 Так  довго-довго,  може,  й  вічність  цілу,
 Поміж  дощу  всміхнутись    не  забудь
 І  душу  пригорни  мою  зболілу.

 Ледь  чути  весен  невгамовний  сміх,
 Що  губиться  у  тиші  падолисту.
 І  тішить  день  краса  пісень  твоїх,
 Де  крізь  багрянець  світ  стає  барвистим.

 У  безміри  століть  злітає  час,
 Пожовклим  листям  опадають  миті…
 І  цей  сумний  осінній  тихий  вальс
 Знов  нагадає  про  роки  прожиті…

   Побудь  зі  мною,  осене,  побудь
   Так  довго-довго,  може,  й  вічність  цілу,
   Поміж  дощу  всміхнутись  не  забудь
   І  душу  пригорни  мою  зболілу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684606
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Анатолій Волинський

Вера, Надежда и Любовь.

В  море,
                         кто  не  штормовал  –  
Тот  не  молился  Богу!
И  день,  и  ночь,
                                             за  валом  вал  -
Мозги  растят  в  душе  тревогу.
Когда  услышишь
                                             нервов  скрипы,
А  борт  ложится  под  волну,
И  вал  воды  звериной  лапой
Толкает  всех
                                       и    всё  ко  дну,
Тогда  ты:
                           вспомнишь  Мать  родную,
И  всех  Святых,
                                           и  Крестик  свой,
И    Вера    станет  –
                                                   не    пустою,
Наполнит  душу  с  головой.
И  так:  
                 не  день,  
                                           не  два,  
                                                                 не  месяц  -
Вся  жизнь  -  борьба,
                                                       за  жизнь  друзей!
Соткёт    Нептун  из  судна  ситец  –
Прольётся  страх  со  всех  щелей,  
Тогда  тебе  
                                 придётся,
                                                               милый,
Направить  курс  свой  к  берегам.    
Там  ждут  тебя
                                             обрывы,
                                                                         скалы:  
За  все  грехи  –
                                           по  всем  счетам
                                                                     
Расплата!
                           Но  есть  Надежда  -  
                                                                               Якорь!
Последнее,  что  может  бить!
Теперь  не  страшен
                                                       смерти  вихор  –  
Не  перестал  Господь  любить!
Всегда  увидишь  
                                             пару  в  сквере,-
Преданье    южных  городов:
Капитан  –  
                               надёжен,
                                                               верен
И  старушечка  –
                                                 Любовь!

                         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682464
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Ірина Лівобережна

Серпневої ночі

Засвітись  мені  –  літом,  чутливим  торканням  струн…
Стиглим  смаком  грушевим,  що  жадібно  п’ю  ковтками…
На  серпневому  небі  сузір’я  –  слідами  рун
Малювали  нам  зустріч.  Цілуй  же  мене,  коханий!

Зорепадами  слів  замилуй,  зачаруй,  поклич
Ніжних  пальців  смичками  заграй  у  таких  місцинах,
Щоб  бажання  зоріло,  сіяло  вогнями  віч,
Щоб  в  чеканні  єднання  нестерпно  гула  пружина,

Щоб  вмирати  в  обіймах,  цвісти,  задихатись  знов,
До  злиття  учепитись  у  спину,  не  відпускати!
Доле,  доле  моя,  не  руш,  не  руйнуй  любов!
Дивний  трунок  солодкої,  темної  літньої  страти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683940
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Серго Сокольник

Воєнне кохання

...Сонце  з  кров"ю  встає,
Очі  ранком  гірчить...
Ще  волосся  твоє
На  моєму  плечі...

Згідно  змісту  речей,
Десь  кривавить  Донбас...
Знов  безсоння  ночей
Пролилося  на  нас.

Матері  малюків
Сни  нічні  стережуть...
Може,  з  ложа  в  віки
Нас  сумні  рознесуть

На  одвічно-воєн-
Ні  фронти  поїзди
Рятувати  своє.
Час  іти.  Назавжди.

Безнадійно-  надій-
Ні  пісні  солов"їв...
Притискайся  в  обій-
Ми  міцніше  мої,

Бо  сприяє  похміль-
Не  кохання  журбі.
Ми  сприймаємо  біль
Розставання  в  собі.

Час  ще  маєм.  Жадан-
Ня  без  тями...  Гаразд?..
і  зіллємось  востан-
Нє  тілами  ще  раз...

...Сонце  з  кров”ю  встає...
Ранок  очі  пече...
Тіло  дотиком  б”є,
Наче  трасери  черг...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116081505390  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683839
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Людмила Пономаренко

І вірити, і сподіватись

Спинити  мить,  щоб  нею  вволю  дихать,  
Щоб  так  тремтливо  чути  серця  спів,
За  ручку  крихітну  дитя  узяти  тихо
І  повести  його  поміж  світів...

У  дотику  малесенького  серця,
У  погляді  довірливім  очей
Таку  відчути  радість,  що  здається,
Розвіється  і  темрява  ночей...

І  мріяти  про  те,  щоб  у    любові
Зігрілися  і  мати,  і  дитя,
І  ніжність  нести  у  простому  слові,
Що  до  нового  звернене  життя,

Й  молитися  за  мир  щодня  і  знову,
За  всіх  дітей,  як  за  своїх  немов,
І  вірити:  все  почалось  з  любові,
І  сподіватись:  змінить  світ  любов…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682573
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Шостацька Людмила

БІЛОБОКА ХУЛІГАНКА

           Сорока  живе  в  перелісках  і  в  полі,
           Відвідує  парки  частенько  доволі,
           А  ще  полюбляє  бувати  в  садах
           І  участь  приймає  у  різних  дивах.

           Кругом  має  вставить  свої  “п’ять  копійок,“
           Знаток  вона  сварок  усіх,  навіть,  бійок,
           Мистецтвом  польоту  вона  володіє,
           Знайти  щось  поїсти  –  це  завжди  уміє.

           На  вроду  насправді  вона  –  екзотична,
           А  ось  поведінка  якась  -  хаотична:
           Буває  нестерпна  вона  і  зухвала,
           Хоча  інтелекту  в  сороки  немало.

           Руйнує  ще  гнізда  співочих  пташок,
           В  самої  –  не  дуже  такий  голосок.
           Ще  любить  до  жаху  всілякі  блистюльки  -
           Від  різних  дзеркал  –  аж  до  срібної  кульки.

           Буває,  що  людям  із  нею  морока,
           Така  хуліганка  оця  білобока.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683674
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Серго Сокольник

НАШЕ

Стою  один  у  зеркала  слепого.
Что  совершилось,  повторится  снова?..
Внезапной  встречи  купленность  билета...
Ведь  это  было...  Я  запомнил  это...

...Я  увидал  лицо  в  зеркальной  раме,
И  свет  струился  песней  в  Божьем  храме...
Ты,  подойдя,  рукою  дотянулась
Под  шум  дождя,  в  окно  влетевший  с  улиц,

Лица  к  стеклу  прижатого,  как  лика...
Ко  мне  рвалась  сквозь  ламповые  блики,
Как  птица,  утомленная  полетом,
Предостеречь  пытаясь  от  чего-то...

...Но  грань  миров  очерчена  не  нами,
Хоть  с  Навью  Явь  гуляет  временами,
За  руки  парой  взявшись,  словно  дети...
Как  холодно...  Как  холодно  на  свете...

Спустился  сокол,  грешен,  нераскаян,
Со  скользких  стекол  в  бездну  увлекая,
И  наш  аншлюсс  неведомая  сила
В  свои  миры  обратно  разводила.

И  мы  расстались  в  ожиданьи  встречи...
Реальный  мир  накинул  я  на  плечи,
Обогреваясь  бытом,  бытом,  бытом
В  миру,  где  идеалы  все  разбиты.

Мы  разошлись.  И  новой  встречи  ждали...
И  нервы  рвали...  Как  же  мы  устали...
Иду  в  отрыв...    Меня  не  упрекните....
...А  кто-то  жив?  Вы  у  живых  спросите.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116081400969  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683570
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Надія Башинська

ХОТЕЛ БЫ СТАТЬ СТИХОМ Я ИЛИ ПЕСНЕЙ

Хотел  бы  стать  стихом  я  или  песней.
А  может  быть  ручьём  мне  побежать?
Хотел  бы  стать  цветком  я  у  дороги.
Ты  каждый  день  идёшь  по  ней  гулять.

А  может  стать  мне  клёном  у  дороги?
Проходишь  мимо  каждый  день.
Укрыл  бы  веткой  в  день  дождливый.
А  в  жаркий  -  с  радостью  навстречу
                                                                                                             бросил  тень.

Хотел  бы  стать  стихом  я,  или  песней.
Мечты  мои,  мечты  мои,  мечты...
Хотел  бы  стать  стихом  я,  или  песней,
Которую  споёшь  и  прочитаешь  только  ты!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683030
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Олег Князь

Особливі люди.

В  любому  віці  сподіваємось  на  диво,  зробить  від  себе  неможливо  втечі,  людей  потрібно  цінувати  особливо,  що  можуть  бачити  душею  прості  речі!  Не  дивлячись  на  збиток  чи  прибуток,  днем  сонячним  з  пташиним  співом,  за  посмішкою  вони  побачать  смуток,  кохання  бачать  замаскованим  за  гнівом!  У  ваші  очі  дивляться  правдиво,  їх  не  відлякують  складні  випробування,  людей  потрібно  цінувати  особливо,  що  розуміють  й  не  порушують  мовчання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682777
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016


Мирослава Жар

Несила звільнитися

Цікава  бджілка...
Хотіла  скуштувати  -
І  впала  у  мед...
Твоїх  смачних  цілунків.
Несила  звільнитися.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682792
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016


Світла (Імашева Світлана)

Акровірш * "УКРАЇНА РІДНА".

                                                                                       *************

                                                           Уже  заполовіли  пшениці,

                                                           Клекочуть  молоді  бусли  на  хаті,

                                                           Рясна  калина  сяє  у  росі,

                                                           А  нас  додому  кличе  Ненька-Мати...

                                                           Її  душа  велична  і  проста  -  

                                                           На  білім  рушнику  -  ясна  хлібина,

                                                           А  істина,  для  кожного  свята,  -  

                                                           Родина  -  Україна  -  Батьківщина.

                                                           І  там,  на  тій  обвугленій  межі,

                                                           Де  стугонять  у  серце  люті  "гради",

                                                           Нам  треба  захистити  рубежі,

                                                           А  Україна  буде  нас  чекати...

                                                                                                                                 Світлана  Імашева

           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682677
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016


Надія Башинська

ЗАМРІЯНИЙ ПОГЛЯД

Замріяний  погляд,  
                                             і  ніжність  в  очах.
Замріяний  погляд...  
                                                       в  нім  ласка.
Замріяний  погляд  ,
                                                               і  посмішка  щира.
О,  Боже!  Яка  ж  вона  мила!
Замріяний  погляд  -  
                                                     в  нім  радість  буття.
Вона  подарує  світу...    
                                                                                   Дитя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682647
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016


Ирина Лысюченко

Мне хочется назвать тебя своим!

Мне  хочется  назвать  тебя  своим!
Хотя  я  знаю  -  права  не  имею.
Но  ты  по  прежнему  родной,  необходим!
В  душе  своей  надежду  я  лелею:  

Что  мы  вернем  с  тобой  былые  дни,  
Что  время  вспять  мы  сможем  повернуть,
И  что  на  свете  мы  с  тобой  одни,
Мы  боль  на  радость  сможем  обернуть...

Пускай  звучат  наивно  все  слова,
Но  мои  мысли  только  о  тебе!
Тобою  сутками  забита  голова!
Скажи  же,  как  бороться  с  этим  мне?

Ты  уходил...  А  сердце  на  куски!
И  нет  в  глазах  моих  теперь  огня.
Как  излечить  мне  душу  от  тоски?
Но  не  хочу  я  забывать  тебя!

Ведь  ты  по  прежнему  необходим...
Мне  хочется  назвать  тебя  своим...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682551
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ми не окраїна – ми вільна Україна

Наситившись    донесхочу    свавіллям,
(Під    ним    жилось    нам    більше    трьох    століть)
Тепер    народом    стали    гідним,    вільним,
Який    в    майбутнє    здійснює    політ!
І    крила    нам    уже    не    надрубати,
І    шлях    вперед    –    нікому    не    спинить,
У    власній    хаті    будем    панувати,
Яку    відстоять    дочки    і    сини!

Ми    не    окраїна    –    ми    вільна    Україна,
Та    нація,    яку    шанує    світ,
Державу    відбудуємо    з    руїни
І    виконаєм    пращурів    завіт:
Любити    землю    й    житом    засівати,
Творить    любов    і    дарувать    добро,
Бо    Україна    –    в    нас    єдина    мати,
Як    і    один    на    світ    увесь    Дніпро!
15.10.2015.


Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682466
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016


Анатолій Волинський

Не верь, …

Не  верь,  красавица,  не  слушай,
Когда  прольётся  баритон.
Подумай  -  не  по  твою    душу,  
Средь  хохотушек  вьётся  он.

Амур  коварно  ставит  сети  –
Роняет  бархатную  трель:
Стрелу  в  твоё  сердечко    метит,
Тебя  пьянит  его  свирель.

Охотник  ловкий  точно  знает
В  какое  ушко  дробь  летит:
В  душе  под  жилочки  ласкает,
Сердечко  нежно    теребит.              

Когда  Ты  -  юная  монашка,
Никем  нетронутый  бутон,    
И  нет  чудесней  в  мире  сказки,
Чем  твой  томлённый  первый    стон.

Не  взыщи,  красавица  -    не  плачь,
Не  проклинай  Судьбу,  не  злись:
Подарок    добрый...  скажет  врач  -
Под  сердцем  радуется  жизнь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678595
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 07.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Капіталізм, соціалізм і комунізм

Капіталізм,    соціалізм    і    комунізм    –
Чиєї    партії    завжди    були    слова    ці?
Я    би    добавила    сюди    й    канібалізм.
Скількох    ще      -ізмів    треба    для    «овацій»?
Саме    під    цей    загальний    одобрямс
Людей    карали    тричі    голодом,    війною,
Лякали,    що    то    –    Натівський    альянс
Був,    є    і    буде    усьому    виною.

І    хоч    його    іще    й    в    природі    не    було,
Та    їм    здалося,      це    і    не    важливо.
І    втратило      господаря    село,
І    птахи    заспівали    теж    тужливо.
Сьогодні    наш      народ      –    не    обдурить:
Він    зна    давно    ціну    усяким    -ізмам,
Тож    розбереться    в    тім,    що    йде    згори,
Його    не    купиш    дутим    популізмом.  
22.11.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682304
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Лиш павучок не спить

У    гори    вечір    сонце    опустив,
Спізнитися    боявся    з    солов'ями,
Над    лісом    сірі    сутінки    згустив,
Розбавив    їх    пташиними    піснями.

А    ніч    коли    на    землю    упаде
І    зачарує    снами    все    навколо,
Лиш    павучок    не    спатиме    –    спряде
Собі    хатинку,    ходячи    по    колу.
16.10.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682126
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Подарунки для Яринки

Нашій    любій    донечці    Яринці
День    припас    новесенькі    гостинці:
Жмутик    сонця    кинув    і    тепла,
Щоб    весела    донечка    була,
В    коси    кинув    стрічку    й    гребінці,
У    альбом    поклав    їй    олівці,
Щоб    училась    гарно    малювати,
Ще    й    бинти,    щоб    ляльку    лікувати.
Вдень    не    буде    вільної    хвилинки
В    доні    –    у    маленької    Яринки.  
11.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682134
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Надія Башинська

ВЕСЕЛІ ХМАРИНКИ

Діти  хмарочки  веселі  розглядали.
Іменами  їх  своїми  називали.
Ось  одна  з  них,  невеличка,  дуже  весело  пливла.
Всі  сказали:  "  Це  Маринка!  Бо  весела  в  нас  -  вона!"
А  за  нею  ще  спритніша.  Вона  більша,  веселіша.
Подивились  на  Павла.  На  нього  ж  схожою  була!
Потім  пливли  дві  хмаринки,  трішки  більші  від  Маринки,
трішки  менші  від  Павла.  Двійня  ж  у  сім'  ї    була!
Ну,  а  ця  зовсім  маленька.  Вже  не  біла,  а  сіренька.
Закричали:  "  Хмарка  -  Іра!  Є  у  неї  плаття  сіре!"
А  тепер  пора  сказати,  скільки  хмарок?  Як  їх  звати?
Рахував  Павло  й  Маринка,  Ірочка,  Андрій,  Галинка.
Якщо  ти  розвеселився,  назви,  хто  за  ким  родився?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681966
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Червоне й чорне…

Усе    життя    моєї    України    –
Червоне    й    чорне,    й    хліб,    що    колосивсь...    
Терзали    її,    гнобили    й    гноїли,
Та    це    лиш    добавляло    їй    краси.

Народе,    скільки    ще    ж    тобі    терпіти
То    азіатів,    то    нацистів    гнів?
Допоки    будуть    гинуть    наші    діти
Від    рук    неофашистів-ворогів?

Народжені    вбивати,    руйнувати,
Каїни    по    коліна    ці    в    крові.
Яка    ж,    перевертні,    вас    народила    мати?
Чи    дикий    рок    на    землю    цю    привів?

Раби,    обдурені,    ви    ниці    і    безгласі,
За    чим    прийшли?    За    волю    покарать?
ЇЇ    ж    не    вбили    навіть    у    ГУЛАЗі.
Ще    гніву    Божого    попереду    пора!..

Тоді    не    плачтесь    на    немилість    долі,
Вам      кров,    невинна,    нагада    про    те,
Що    суд    настане    Істини,    відомий,
І    ковилою        слід    ваш    заросте!..
12.10.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682010
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Надія Башинська

МЫ НЕ СЛУЧАЙНО С ТОБОЙ ПОВСТРЕЧАЛИСЬ

Мы  не  случайно  с  тобой  повстречались.
Нам  ведь  сам  Бог  даровал  эту  встречу.
Ну,  а  зачем?  И  кому  это  надо?
Если  ты  спросишь,  тебе  я  отвечу.

             Ты  моя  нежность.  Ты  моя  верность.
             Яркий  цветочек  волшебного  сада.
             Ты  моё  счастье.  Ты  моя  радость.
             От  Бога,  от  Бога,  от  Бога  моя  ты  награда.

Сколько  дорог  пролегло  между  нами.
Все  приближали  они  нашу  встречу.
Ну,  а  зачем?  И  кому  это  надо?
Если  ты  спросить,  тебе  я  отвечу.

             Ты  моя  нежность.  Ты  моя  верность.
             Яркий  цветочек  волшебного  сада.
             Ты  моё  счастье.  Ты  моя  радость.
             От  Бога,  от  Бога,  от  Бога  моя  ты  награда.

Мне  так  приятно  к  тебе  прикоснуться.
А  для  улыбки  достаточно  взгляда.
Мне  бы  в  объятьях  твоих  вновь  проснуться.
Нам  ведь  для  счастья  много  не  надо.

             Ты  моя  нежность.  Ты  моя  верность.
             Яркий  цветочек  волшебного  сада.
             Ты  моё  счастье.  Ты  моя  радость.
             От  Бога,  от  Бога,  от  Бога  моя  ты  награда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681827
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Ірина Лівобережна

Воспоминание из мая

Так  остро  –  мне  напомнили  сирень
Акации  малиновые  гроздья.
Стоит  жара  –  июльская  мигрень.
Весенняя  прохлада  –  редким  гостем

Приходит  с  набежавшим  ветерком.
Колышет  ветви  дней,  слегка  кивая…
Воспоминаний  майских  горький  ком
Несёт  слеза,  как  капля  дождевая.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681599
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Ірина Лівобережна

Ми малюєм хрести

[i]Картина  Октавіо  Окампо  «Дон  Кіхот»
[/i]
Ми  малюєм  хрести.
Вишиваємо  «хрестиком»  долю,
Ніжним  дотиком  пальців,
Хрещатим  барвінком  узбіч.
Із  яруг  самоти
Полотно  розгортаєм  поволі.
Гаптування  на  п’яльцях
Червоне,  чи  чорне,  як  ніч.

Витинаєм  хрести,
Наче  щогла,  що  впала  на  сушу.
Візерунком  вогнЯним
Виводим  волання:  «Поклич!»
Щоб  нам  поряд  іти,
Ми    кохання  вплітаємо  в  душу.
Хай  цвіте  полум’яно
В  глибинах  закоханих  віч.  

В  запорталлі  хрести  –
Як  війною  закреслені  вікна.
Там,  у  сірій  оселі
Зі  слів,  як  погашених  свіч,
Ви  для  рідних  –  кати,
Хоч  живете  із  ними  довіку.
Навісні  режисери
Похмурих  від  втоми  облич.

На  шляху  –  вітряки
Розгорнули  долоні  хрестами.
В  комірчині,  на  денці
Сховали  празорі  сторіч.
Хай  складають  казки,
Хай  сміливці  рушають  –  за  нами!
Ми  ніщо  велетенське
Прогнали  у  зарості  пріч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681517
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Шостацька Людмила

СВІТАНКОВИЙ МІЙ КРАЙ

                                   Де  веселка  втамовує  спрагу  з  Бужка,
                   Де  тримає  цю  землю  Господня  рука,
                   Я  вклоняюсь  тобі,  світанковий  мій  краю,
                   Де  усі  горизонти  –  освячений  шлях,
                   Бо  любові  до  тебе  без  міри  я  маю,
                   Водограєм  іскришся  у  моїх  думках.

                   Ми  з  тобою  удвох  маєм  долю  одну,
                   Грають  наші  серця  на  врочисту  струну,
                   Де  хвилюються  руни  в  зеленому  морі,
                   Зігріває  нас  ласкою  сонце  обох,
                   У  бездонному  небі  купаються  зорі  -
                   В  нас  з  тобою  піввічний  звучить  діалог.

                   В  нас  з  тобою  любов  незрадлива  і  чиста,
                   Я  милуюсь  талантом  твоїм  пейзажиста
                   І  красоти  твої  п’ю  як  спраглий  в  пустелі,
                   Поспішаю  до  тебе,  боюсь  запізнитись,
                   І  збираю  твої    різнобарв  акварелі,
                   Мала  щастя  колись  у  тобі  народитись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681665
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016


Окрилена

Про мрії (із несвідомого)

Коли  мрії  виходять  накладом,
в  одруківках  Твоє  ім'я..
Неусміхнено,  неодплакано,
ані  краю-кінця  нема.

Розсипається  тінь  ожиною
(місяць  срібну  впустив  таріль)...
Я  наснюсь  Тобі  ніжно-пінною  -
як  глибоко,  лише  поринь.

А  як  виринеш  -  понад  хвилями
і  безлюдно,  і  тихо-ша.
Ти  відчуєш,  що  стали  вільними  -
Твої  мрії,  Твоя  душа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681208
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Коли люди втрачають…

Коли    люди    втрачають    совість,
Світ    біднішає.    Ні,    нездужа,
Й    прилітатиме    вже    натомість
Темнокрила    страшна    байдужість.

Коли    люди    втрачають    спокій,
То    нормально    є?    Ні,    важливо.
Адже    кожен    живе    допоки,
Доки    миті    шука    щасливі.

Коли    падають    в    небі    зорі,
То    є    теж    із    чиєїсь    волі.
І    не    все    у    житті    –    прозоре.
Загадкові    є    наші    долі.

Коли    сонце    мандрує    світом,
Все,    що    є    на    землі,    радіє.
Це    воно    посилає    звідти
Нам    життя    і    нові    надії.
1.05.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681041
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016


Надія Башинська

НЕХАЙ ЛЕТЯТЬ ЛІТА (+)

(слова  -  Надія  Башинська;  музика,  виконання  -  Тетяна  Мирошниченко)

Нехай  летять  літа,  спинять  не  треба.
Вони,  як  журавлі,  самі  полинуть  в  небо.
Та  навесні  птахів  завжди  чекають  дома.
Літам  назад  -    дорога  невідома!

Не  повертаються!  Не  повертаються  літа.
Та  є  в  них  весни,  й  осінь  золота.
Нехай  летять  літа..  Не  зупиняйте!
З  подякою  у  світ  їх  відпускайте.

Ясніє  у  них  неба  синя  просинь.
Сипнула  срібла  вже  зима  у  коси.
Нехай  летять  літа...  Не  зупиняйте.
Ділами  добрими  їх  прикрашайте!

Не  повертаються!  Не  повертаються  літа.
Та  є  в  них  весни,  й  осінь  золота.
Нехай  летять  літа..  Не  зупиняйте!
З  подякою  у  світ  їх  відпускайте.

Людське  життя...  Воно,  як  пісня  світла.
У  ньому  сміх  дзвінкий  і  яблуня  розквітла.
І  усмішка  щира,  що  серце  нам  гріє.
Буває  тут  зимно,  і  віхола  віє!

Не  повертаються!  Не  повертаються  літа.
Та  є  в  них  весни,  й  осінь  золота.
Нехай  летять  літа..  Не  зупиняйте!
З  подякою  у  світ  їх  відпускайте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681233
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016


Шостацька Людмила

УПАЛО ЛІТО ВИШИВАНКОЮ

                                                       Упало  літо  вишиванкою
                                       В  сади,  у  ліс,  в  поля,  на  луки.
                                       І  зазвучало  скрізь  співанкою
                                       Наввипередки  –  перегуки.
       
                                     Маленький  зяблик  наспівався,
                                     Про  весну  сповістив  давно,
                                     Маестро-соловейко  взявся  
                                     Озвучить  лісове  кіно.

                                     Симфонію  чарівних  звуків,
                                     Налаштувавши  інструмент,
                                     Дрозди  взялись  до  перегуків:
                                     Який  чарівний  цей  момент!

                                     А  персональний  спів  синиці,
                                     Із  гамою  її  октав.
                                     Укупі  хтось,  хтось  наодинці
                                                   В  кущах  виконує  вокал.

                                     Чарівне  літо  серед  лісу,
                                     Тут  –  справжня  казка,  дім  чудес,
                                     Цю  оксамитову  кулісу  
                                     Відкриє  ліс  як  ти  прийдеш.

                                                     Відкриє  ліс  поетам  браму,
                                                     Усім  митцям    тут  просто  –  рай.  
                                                     Таку  побачиш  панораму...
                                     Обов’язково  завітай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680979
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016


I.Teрен

СИЛУЕТИ ВЕСНЯНОЇ МУЗИ

Літає  Муза  уві  сні
у  таїні  земного  раю.
Та  не  співаються  пісні,
коли  єдиної  немає.

Лети,  омріяна  моя,
у  сни  оманою  ясною.
Тебе  одну  чекаю  я
цією  ранньою  весною.

Піймали  пасію  мою
тенета  бабиного  літа.
А  я  із  Музою  стою
і  не  умію  обігріти.

Минає  літечко  моє
і,  приморожене  зимою,
іде  у  Лету  житіє,
а  я  –  у  осінь.
                             За  журбою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648466
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 31.07.2016


Микола Карпець))

«Дівчинка-літо»

[youtube]https://youtu.be/Pzrz0HLcj60[/youtube]

Картинка  -  експромт))

[b]«Дівчинка-літо»[/b]
[color="#1307e8"][b][i]
Мчиться  просторами  дівчинка-літо
Сіє  навколо  травичку  і  квіти
Гріє  пісок  біля  річки  і  воду
Нам  демонструє  красу  свою  й  вроду

От  зупинилась,  на  мить,  у  долині
Губки  червоним  змастила  калині
Потім  помчалась  до  літнього  саду
Соком  наповнить  плоди  винограду

Ну  а  коли  притомилася  трішки
Звісить  з  ромашки  натруджені  ніжки
Бавиться  ніжно  з  метеликом,  в  полі
Пух,  як  сніжинки,  здмухнула  з  тополі

Ніжиться,  бавиться,  весело  грається
Тим  же,  хто  поряд  –  від  щастя  співається
Коник  виспівує  десь  у  житах
Пісню  завів  у  гаю  свою  птах
Гамір  і  щебет  з  ріки  –  дітвори
 Щастя  рахує  зозуля,  з  гори
Вперше  десь  пискнув  малюк  журавля
Звуками  літа  вібрує  земля
Микола  Карпець  (М.К.)
*23.06.16*  ID:  №  674104[/i]
[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674104
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 30.07.2016


Avtoritet

Мої 34

Прийму  вітання  не  виходячи  з  квартири,
Не  кругла  дата  30  і  4ри,  
Та  все  одно  я  вип’ю  алкоголю,
Щоб  він  позбавив  внутрішнього  болю.
 
Роки  лишають  рани,  немов  холодна  зброя,
Та  жінка  що  люблю,  не  стане  вона  моя,
Здоров’я  вже  не  те,  і  нерви  у  напрузі,
і  як  сухий  пісок  відсіюються  друзі.

І  на  душі  журба,  здається  все  погано,
Та  головне  дожив,  і  це  не  так  вже  мало,
До  поки  зірка  моя  в  небі    не  погасне,
Життя  важке,  та  все  ж  таки  прекрасне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629242
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 30.07.2016


Avtoritet

Підсніжник

При  зустрічі  тебе  не  обійду,
Ще  не  згорів  в  любові  запобіжник,
Та  осінь  нам  навіяла  біду,
Зів’яв  давно  подариний  підсніжник.

Згадай,  як  щиро  я  тебе  кохав,
Як  цілував  і  загортав  у  ліжник,
Та  все  холодний  вітер  поламав,
Залишилась  лиш  згадка  про  підсніжник.

Та  все  одно,  коли  прийде  весна,  
Тебе  вкраду,  я  буду  твій  грабіжник,
Над  нами  знов  заплачуть  небеса,
Коли  тобі  я  подарю  підсніжник.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656150
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 30.07.2016


Avtoritet

Вірші чудернацькі

Говорять  у  мене  вірші  чудернацькі,  
Лишень  про  кохання,  неначе  юнацькі,
Не  можуть  збагнути  моїх  філософій,
Та  знаю  напевне,    для  тебе  я  профі,

У  віршах  малюю  лиш  твій  силует,
І  тільки  для  тебе  я  справжній  поет,
Всі  інші  вважають  ці  вірші  німими,
Не  бачать  вони,  де  сховалися  рими,

Та  знову  в  слова  вкладу  свою  душу,
І  цими  словами  тебе  я  зворушу,
Зігрію  тебе,  як  бавовняний  светр,
Мене  поцілуєш,  і  скажеш  ти  метр,

І  знову  вночі  в  думки  я  порину,
Тому  що  кохаю  тебе  я  єдину,
І  так  я  пишу  вірші  чудернацькі,
Вони  про  кохання,  так  ніби  юнацькі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680753
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Шостацька Людмила

КРАСО УКРАЇНИ, ПОДОЛЛЯ

 Красо  України,  Подолля!
 Так  думала  Леся,  так  думаю  я.
 Мене,  мабуть,  вибрала  доля
 І  ти,  моя  рідна  земля.

                 Мені  ти  –  і  квітка  й  перлина,
 Мені  ти  –  і  щастя  й  любов,
 І  предків  далеких  стежина,
 І  роду  продовження  знов.

 Красо  України,  Поділля!
 Чарівний  куточок  на  світі,
 Безмежних  полів  рукоділля
 І  пишні  сади  в  буйноцвіті.

 Красуються  Товтри  подільські,
 Вдаль  Буг  свої  води  несе
 І  край  мій  із  серцем  батьківським
 Красу  до  небес  вознесе!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680913
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016


Ірина Лівобережна

Мої вірші, що не увійшли на конкурс

[i]Я  надсилала  мої  вірші  на  конкурс,  що  проводився  в  рамках  фестивалю  «Мовою  серця».  З  незрозумілих  мені  причин  мене  навіть  ПОЗА  КОНКУРСОМ  виступити  -  не  запросили[/i]

[b][u]  номінація:  АВТОРСЬКА  ЛЮБОВНО-ЕРОТИЧНА  ПОЕЗІЯ[/u][/b]

І  ТИША…
І  тиша.  У  цілім  світі  лишилося  двоє  нас…
В  кімнаті,  як  на  орбіті,  завмер  у  чеканні  час.
Бо  руки  твої  –  притулок,  а  губи  –  жаданий  мак,
Я  жадібно  п'ю  цілунок,  здіймаються  груди  в  такт,
Бажання  моє  безкрає  на  хвилі  чуттєвих  нот,
Мелодія  враз  злітає,  здіймаючи  до  висот!...

Назустріч  тобі  розкрита,  о  небо  моє  хмільне!
Два  тіла  несамовито  зливаються  тут  -  в  одне,
Вирує  солодка  зваба,  не  чую  ні  губ,  ні  рук,
Неначе  зірвало  дамбу  у  морі  солодких  мук,
Прилинуло  що  є  сили,  чуттєві  містки  знайшло,
Собою  заполонило,  бар'єри  у  вир  знесло.

НА  ІВАНА  КУПАЛА
Диво-цвіт  я  знайду,  і  тебе  зворожу,  зачарую,
Літнім  медом  спою,  і  солодким  нектаром  присплю…
В  темнім  лісі  принади  свої  покажу,  і  дивá  подарую,
Ніжно-пінним  волоссям  весь  світ  від  очей  затулю!

Будуть  сови  кричати  у  хащах  протяжно,  надривно,
Будуть  очі,  і  губи,  і  руки,  і  тіло  –  твоє!  –  забери!
Ми  кохатимемось  до  нестями  –  так  палко,  так  дивно!
І  лиш  місяць  нам  буде  світити  промінням  згори….

Ти  забудеш  усе  –  своє  Ім`я,  і  дім,  і  родину,
Будеш  тільки  хотіти,  тремтіти,  кохати  мене!
І  жага  та  багаттям  вночі  розгориться  невпинно,
Ти  забудеш  усіх!  Будеш  бачити  тільки  мене!

…  Так  не  буде…  Багаття  згашу.  Закопаю  чар-зілля.
А  тебе  приведу  до  людей.  У  цей  світ  поверну.
Ти  не  хочеш  мене…  І  не  буде,  не  буде  весілля…
Буде  присмак  гіркий  на  губах  від  твого  полину́…


СЕРЦЯ  ДВОХ
В  самотності  -  тебе  я  не  залишу.
В  край  відчаю,  журби  -  не  відпущу.
Давай  пірнемо  в  вечорову  тишу,
Або  на  ґанку  -  в  музику  дощу,

Що  небо  сіре  поєднала  з  морем,
Чи  в  лісі  зазвучала,  -  все  одно.
Коли  до  себе  ти  мене  пригорнеш,
І  тіла  жар  твого,  немов  вино,

В  моїй  клітині  кожній  розіллється  -
Не  зможуть  хмар  похмурих  табуни
Згасити  шал  закоханого  серця,
Тремтіння  переможної  струни.

ПОБАЧЕННЯ
Як  перли  диво-чистої  роси,
Твої  торкання  квітнуть  полум’яно...
У  шал  своїх  обіймів  -  запроси!!!
На  зустріч,  що  омріяна,  коханий!

Пірну  в  волосся...  лагідно  чола
І  вуст  твоїх  я  спрагло  доторкнуся...
Цілуй,  цілуй!  Без  тебе  -  не  була!
Твоя  -  у  кожнім  подиху,  і  ру́сі!

Вогонь  по  тілу  -  від  твоїх  долонь.
Від  поцілунків  тих,  що  пестять  тіло…
В  душі  -  вогонь!  У  серденьку  -  вогонь!
І  я  уже  всесильна,  і  стокрила!!!

Злітаю  в  небо!  Віддаюсь  тобі,
Цілую  п’янко,  шаленію  знову!
Твої  осяйні  очі  голубі
Без  слів  -  
     коханням  
                 струменять  казково!

Та  час  -  спливає.  Вже  тобі  пора...
Гірчать  хвилини  щастя  полинáми...
Та  теплий  пломінь  в  серці  -  не  згора!
Не  обертайся!  Зорі  -  поміж  нами...
*************
[b][u]номінація:  АВТОРСЬКА  ПОЕЗІЯ  ПРО  КОХАННЯ[/u][/b]

ЗИМОВА  ЛЕБІДКА
Чому  лебідка  на  замерзлім  плесі  
У  крижаному  царстві,  і  одна?
Надію  має,  що  весна  воскресне?
Чи  манить  безнадія-глибина?  

О,  де  ж  її  коханий  –  білий  лебідь?
Чому  немає  поряд  білих  крил?
…Моя  душа  летітиме  до  тебе
Хоч  ти  усі  дороги  перекрив!

Спалив  мости,  і  зруйнував  пороми,
Хотів,  щоб  я  заснула  в  забутті…
…Далеко  ти.  Я  лиш  з  тобою  –  вдома.
І  ти  –  не  будеш  ти  на  самоті!

Я  буду  теплим  подихом  зимою,
В  осінню  мряку  золотом  затчу
Твої  сліди.  А  ранньою  весною
Лебідкою  на  плесо  прилечу.

ВЕСНЯНИЙ  САД
Весна  в  очах  заграла  переливами
І  квіткою  розквітла  у  душі!
Я  знов  легка,  як  марево  над  сливами,
Коли  у  сад  злітаються  хрущі…

Так  пахне  все  звабли́во,  любо,  солодко,
Так  на  деревах  пелюстки  тремтять,
Як  крильця  бабок,  витканих  із  золота,  
Що  в  синє  небо  піснею  летять!

Отак  би  йти  -  куди  іще  не  знаю,
Збирати  цвіт  отой,  легкий,  мов  дим…
Забути  все  лихе.  Торкнутись  раю.
І  сад  назвати  іменем  твоїм...


ТОБІ,  НЕЖДАНИЙ.  Диптих
1  **************
П`янкість  літнього  саду,
Яблук  дух  захмелілий...
Наші  весни  -  позаду,
Та  ти  тим  мені  милий,
Що,  мов  соком  налите,
Стигле,  зріле  бажання,
Пристрасть  теплого  літа  -
Наше  пізнє  кохання...

Ароматом  дурманить,
Манить  світлом  рожевим,
І  загоює  рани,  
Викликає  пожежу,
У  душі  і  у  серці
Б`ється  птаха  мрійлива...
Кружить,  ніжиться,  в`ється!
І  така  я  щаслива!
2  **************
Без  доріг  і  стежинок
Я  піду  за  тобою...
Лугом,  полем,  травою,
Там,  де  квіти  по  пояс.

Різнотрав`ям  безмежним,
Полином,  лободою
Огортай  обережно  -
Мої  рани  загоюй...

Будуть  ніжні  торкання,
Не  цілуй,  не  примушуй!
Як  розбудиш  кохання  -
То  віддам  тобі  душу...
**************

ГАСНЕ  СВІТЛО
Гасне  світло  на  обрії  неба.
Десь  у  кронах  грай-вітер  затих.
Не  тривож  мою  душу,  не  треба!
Дай  побути  в  обіймах  твоїх...

Не  торкайся  словами,  як  криця,
Про  буденні  діла  промовчи.
Те,  що  може  тобі  -  дрібниці,
То  для  мене  глибин  ключі,

Що  з  забутого  дна,  таємно,
З-під  намулу  байдужих  фраз,
Повертають  на  рідну  землю
Двох  несхожих,  далеких    -  нас.

Я  із  трепету,  із  мовчання,
Коли  мову  ведуть  тілá,
Знов  намрію  собі  кохання,
Так,  як  я  лиш  колись  могла...

Загорнуся  у  тебе,  як  в  долю,
Ще  хвилину  вберу  тепло...
...Відступають  примари  болю...

Добре,  годі.  І  сонце  зайшло...


КОХАННЯ  НА  БАРИКАДАХ
Перекроївши      невблаганний  час,
До  скелі  притуливши  хвилі  моря,
Безлика  доля  поєднала  нас.
З  якого  дива?  Чи  з  якого  горя?

Де  чорний  попіл  на  сивини  ліг,
Де  полум’яно  очі  виїдало,
І  кров  червона  окропила  сніг  –
Не  там  нам  доля  зустріч  дарувала…

Не  ті  були  поєднані  світи,
Твій  –  щоб  майбутнє  наше  відстояти,
А  мій  –  кущем  калини  прорости
На  згарищі.      Берізкою  на  ґратах…

Троянди  квітом  -  холод  барикад
І  споришем  –  стежки́  твої  стелити…
Підтримувати  світло  у  лампад.
Щити  та  каски  вірою  зміцнити.

Тобі  –  вперед!      У  мене  крик  –  не  йди!
Ти  –  серцем  там,  я  ангелом  –  з  тобою.
Коли  ж  із  ніжністю  вертаєш  ти
Тобі  здаюся  віддано,  без  бою…

…Навіщо  доля  кужіль  заплела?
Зіткнула  тут  такі  світи  незбо́рні?...

Щоб  я  об  скелю  битися  могла?
Чи  скеля  щоб  схилялася      до  моря?




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680283
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Шостацька Людмила

ГРАДЕ СТОЛИЧНИЙ

                                                     Красеню,  Києве,  граде  столичний!
                                     Кращі  із  кращих  тебе  прославляли,
                                     Завжди  ти  був  чарівний,  феєричний,
                                     Були  гостинними  твої  вокзали.

                                     Ти  –  златоверхий,  освячений  Богом,
                                     (  Сивий  Дніпро  дихав  часом  століть),
                                     Був  Україні  незмінним  покровом,
                                     Прихистком  був  у  часи  лихоліть.

                                     Твої  мости  чарували  красою,
                                     Сад  Ботанічний  –  це  диво  із  див,
                                     Вузи,  театри  зростали  з  тобою,
                                     Як  же  каштани  свої  ти  любив...

                                     Взяли  невірні  в  полон  твою  вроду,
                                     Землю  шматують  і  все  їм  замало,
                                     Вкрали  тебе  у  твого  же  народу,
                                     Навіть  каштани  твої  розстріляли.

                                                     Ти  і  палав  і  здригався  від  болю,
                                     Гірко  ридав,  як  сто  кач  проплило,
                                     Юні  герої  вмирали  за  волю,
                                     В  небо  пішли  -  святе  місто  жило.

                                     Красеню  Києве,  граде  столичний,
                                     Ти  не  здавайся  до  рук  ворогів,
                                     Будь  нам  на  радість  могутній,  величний,
                                     Хто  кров  пролив  –  тобі  жить  заповів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680516
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016


Avtoritet

Вирвана сторінка

Десь  загубились  наші  всі  листи,
І  незвучить  для  нас  весела  нота,
Давно  розведені  улюблені  мости,
З  тобою  ми  розірвана  банкнота,

Нагадуєш  незіграний  акорд,
Вредливу  та  розпещену  дитину,
Важкий  і  нерозгаданий  кросворд,
Красиву  незакінчину  картину,

Я  шаленів  від  тебе  і  весни,
Твоя  була  занижена  оцінка,
Вже  не  приходь  до  мене,  в  мої  сни,
Ти  вирвана  з  щоденника  сторінка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679537
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Олекса Удайко

ДИКЕ ПОЛЮВАННЯ* = ©©

           На  смерть  Павла  Шеремета
[youtube]https://youtu.be/ssmyQKVjWk0[/youtube]


[i][b][color="#4aa3c9"][color="#201399"]Білі,  
                 білі,
                                   білі.    
                                                       білі,  
                                                                     птахи
Високо  у  небо  здійнялись,
Із  собою  правду,  мов  на  плаху
Всю  любов  до  скону  –  не  до  краху,
Піднесли  в  захмарно-білу  вись…

А    внизу  зостались  чорні  круки  –
Шкаріддю  ж  були  бо  зайняті:
Що  їм  біле?..  Їхні  чорні  руки
Рвали  все  –  і  терени,  і  бруки…
Словом,  круки  то  були  ще  ті!

Ну  а  білим  зверху  було  видно,
Й  круків  стали  ті    усовіщать…
Крукам  же  ні  гич  було    не  стидно  –
Для  них  білі  –  то  було  лиш  бидло.
В  білих  крукам  краще  б  пострілять!  

…Не  стріляй  у  птаха,  чорний  круче,
Не  ламай  калину  на  зело…
В  силі  колективній  і  рішучій
Наша  лють  незламна  і  кипуча  
Подолає  й  ваше,  круки,  зло![[/color][/b]

20.07.2016
______
*За  фільм  "Дике  полювання"  і  серію  репортажів,  присвячених  
білоруській  опозиції    та  зниклим  опонентам  білоруської  влади  
 знаний  тележурналіст  і  ведучий  Павло  Шеремет  був  номінантом  
премії  "ТЕФІ"  Академії  російського  телебачення  як  кращий  репортер  
(1998г.)  і  фіналістом  "ТЕФІ-2001"  у  номінації  "Журналістське  розслідування"(  1999  р.),  
а  в  2002  р.  –  лауреатом  премії  ОБСЄ.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679120
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

«Боже! Вбережи!»

Ранком    батько    проводжає
Сина    на    війну
І    неначе    відчуває
В    тім    свою    вину,    
Що    не    все    зробив    учасно    –
Рашу    не    спинив…
Плачуть    матері    нещасні:
Гинуть    же    сини.

Сум    закрався    батьку    в    очі,
В    скроні    –    сивина,
День    йому    чорніший    ночі.
Адже    йде    війна.
І    та    батькова    тривога
Зморшкою    лягла    –
Непроста    ж    бо    жде    дорога
Хлопця    із    села.

Та      війна    ж    –    то    кров    синівська,
А    нерідко    й    смерть,
Діток    доленька    сирітська…
Бідоньки    –    ущерть…
Й    потемніли    очі    сині,
Батьків    лоб    спітнів:
«Бережи    ж    себе    там,    сину,    –
На    очах…    сивів…

Вузлик    дав    землі    із    саду,    –
Це    –    твій    оберіг.
Стій    же    там    не    за    посаду    –
За    святий    поріг,
За    яким    уся    родина,
Там    –    твоя    сім'я.
Збережи    себе,    дитино.
Й    чеснеє    ім'я.»

Син    ніяково    всміхнувся,
Рідного    обняв:
«Не    журися.    Я    вернуся…
Жди    дзвінка    щодня.»    
Попрощались    батько    з    сином…
Чи    ж    не    назавжди?!..
І    благали    очі    сині:
«Боже!    Вбережи!»
12.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680214
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сльози матері (Після прочитання твору Ірин Ка


Зустріла    якось  я  стареньку  у  суді,
Було  їй  років  70  тоді,
Глибокі  зморшки,  руки  в  мозолях,
Мабуть,  жилось  у  багатьох  ролях:

Доводилось  сапати  і  рубати,
Косити,  брати  вила  і  лопату.
Із  чоловіком  збудували  хату,
А  головне  –  вона  була…  ще  й  мати.

Був  син  у  неї,  хлопець,  ну,  нівроку,
Ще,  пам’ятає,  не  було  і  року,
Як  став  на  ноги,  на  свої,  кривенькі,
По  хаті  ковиляв,  та  так  рівненько.

Літа  пройшли  –  нема  вже  чоловіка,
Й  вона  вже  доживає  свого  віку,
Та  от  біда:  синок  вигонить  з  хати,
То  ж  ніде  їй  тепер  і  ночувати.

Сусіди  кличуть,  та  якось  незручно.
-  Спасибі,  -  каже,  й  так  якось  незвучно  –
У  мене  все  гаразд:  і  ситно,  й  тепло  –
А  у  самої  й  руки,  і  язик  отерпли.

Сховається,  щоб  не  потрапить  в  очі
Та  так  і  коротає  довгі  ночі:
То  на  вокзалі,  то  в  садку,  як  літом,
Дощем  її  обмиє,  сушить  вітром.

Для  неї  слово  «бомж»  на  бомбу  схоже,
Її  також  обходять  перехожі.
Вона  ж  колись  була  поважна,  гарна,
Тепер  їй  не  позаздрять  і  цигани.

І  ось  прийшла  зима,  ще  й  холод  з  нею
Ладу  так  і  немає  із  ріднею.
Направив  хтось  звернутися  до  суду,
Прийшла,  з  вузлом,  тут  з  нею  і  посуда.

Хотіла  позов  дать  на  свого  сина,
Того,  що  народила  і  зростила,
Того,  що  пестила  колись  і  цілувала,
Й  від  кого  стільки  грубощів  зазнала.

Взяла  папір…  та  й  залилась  сльозами:
-  Якось  же,  дико  це,  що  позов  йде  від  мами…
Взяла  вузлик  тремтячими  руками
Та  й  до  дверей  скоріш  пошкандибала.

Що  їй  зима?  Вона  ж  про  сина  дбала.
Поправила  хустиночку  недбало,
Сказала  твердо  «геть»  своїм  сльозам.
Ну,  що  тут  можна  ще  про  це  сказать?..

О,  сльози  матері!  Такі  гіркі  й  солоні,
Збери  їх  у  свої  долоні
І  випий  всі  до  дна,  щоб  зрозуміти,
Які  важкі  й  кохані  рідні  діти!!!

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680227
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Прочинило сонечко вікно

Прочинило    сонечко    вікно
І    краєчок    неба    обагрився    –
Ранок    то    розлив    своє    вино,
І    мов    долі,    тихо    підкорився.

Посміхнулась    росами    трава,
До    квіток    уперто    залицялась,
Ранок    птахам    очі    промивав,
Як    «ку-ку»    зозулине    озвалось.

Ще    вітрець    дерев    не    зачіпав,
Мов    боявся    потривожить    сон    їх,
Тиху    радість    в    груди    наливав.
Зустрічаю    сонечко    босоніж.
21.04.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674886
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016


Олег Князь

Страх.

Звикли  всі  завжди  чогось  боятися,  молоді  чи  у  поважних  ми  літах,  напів  кроці,  напів  слові  зупинятися,  виникає  десь  панічний  страх!  Із  емоціями  важко  нам  справлятися,  при  зустрічних  встояти  вітрах,  притаманно  нам  чогось  боятися,  час  від  часу  поглинає  страх!  Шансом  всім  потрібно  скористатися,  навести  порядок  у  думках,  берегтися,-  не  завжди  боятися,  в  переможців  десь  подалі    страх!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675023
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2016


Avtoritet

Приручений звір

Я  Вовк,  а  ти  зробила  Хаскі,
Погас  з  тобою  в  мені  дикий  звір,
Домашнім  став  я,  від  твоєї  ласки,
Я  правду  кажу,  ти  мені  повір.

З  тобою  я  вогню  вже  не  боюся,
І  не  страшні  мені  червоні  прапорці,
Можливо  навіть  в  клітці  опинюся,
А  може  буду  вити  на  ланці,

Мене  до  тебе  тягне  без  причини,
Біжу  із  лісу  тихо  у  твій  сад,
Я  в  нім  не  чую  запах  мертвечини,
А  тільки  твого  тіла  аромат.

І  знов  до  мене  ти  така  ласкава,
Що  пропадає  в  мені  вовча  лють  
На  мене  вже  готується  облава  
Така  в  усьому  є  жіноча  суть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674761
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 28.06.2016


Наталі Калиновська

Её волосы пахнут дыней…

Её  волосы  пахнут  дыней…

Её  волосы  пахнут  дыней…
Непослушных  кудряшек…  дым!
Её  волосы  пахнут  полынью…
Я  вдыхаю  их  счастьем  своим!

Её  волосы  пахнут  листвою  —  
Этой  свежестью  и  чистотой!
Пахнут  грозами  и  Весною!
Пахнут  жаром  сердец  и  в  зной!

Её  волосы  —  шёлка  нити…
Блещут  светом  далёкой  звезды…
Целовать  их  готов,  любить  их  —
Лишь  бы  рядом  всегда  была  Ты.

Её  волосы  пахнут  морем...
Её  волосы  пахнут  мечтой…
Её  волосы  пахнут  полем…
И  Любовью  моею  земной!

26.  06.  2016  г.  Львов  автор  Наталия  Калиновская







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674692
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Я вас люблю, але… прости…

Їх    місце    зустрічі    –    Майдан,
Вогненний,    історичний…
Це    там    Він    руку    їй    подав…
Вона    ж…    свою…    незвично…
І    їхні    в    унісон    серця
Забилися    обоє…
Чи    послана    їм    зустріч    ця
З    небес    Великим    Богом?..
Святий    вінчання    ритуал
Здійснили,    як    годиться,
Та    Путін    на    шляху    ставав,
З    війною    заходився.

Не    міг    дивитись    чоловік,
Як    кровію    стікає
Країна,    де    прожив    Він    вік.
Тепер    все    нищить    Каїн.
Безсонні    ночі,    сірі    дні
Терзали-рвали    душу,  
Думки    у    голові    одні:
На    схід    я    їхать    мушу…
Так    недалеко    й    до    біди    –
Вже    ворог    не    відстане…
Кохану    в    клініку    зводив:
Матусею    та    стане…
Нехитрі    речі    в    торбу    склав,
Поцілував    дружину,
В    словах      тепла    батькам    послав…
Вела    в    Донбас    стежина…

В    бою    Він    був,  мов    дикий    лев,
Як    вояку    й    належить,
Не    знав    тоді,    що    око,    зле,
За    ним    давно    вже    стежить.
Жорстокий    бій…    І    раптом…    біль…
Пронизане    все    тіло.
Аж    тут…    дзвінок…    Його    мобіл…
Слова,    мов    струм,    летіли:
–  Вітаю,    любий!..      Батько    ти!..
Ми    ж    донечку    вже    маєм…
–  Я    вас    люблю,    але…    прости…
Війна    мене    тримає…
А    тіло    повнилось    свинцем…
Чужими    стали    руки…
Бліде,    усміхнене    лице
Долало    болю    муки…
І    повз    мобільний    з    рук    униз,
У    нім    –    жіночий    голос…
Сторінка    ще    одна    війни:
Скосила    куля    колос…
1.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674751
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016


Д З В О Н А Р

КРАСИВІ, НІБИ КВІТИ . . .

Якось  так,  ненароком  і  визрів  вірш,
під  час  читання  чужих  творів...
Проблемний  вірш...  Та  вам  рішати  його  долю.


...  Приснилось!..  У  лузі  косять  квіти...
І  носять  оберемками  в  палаці  щастя.
Там  є  тепер  кому  радіти,..
Там  де  кайдани  ложать  на  зап'ясття.
А  з  квітів  білі,  мертві  пелюстки
Летять  під  нетерплячі  ноги...
Не  виростуть  у  них  нові  ростки,
Хіба  що  в  тих  пробються,  з  часом,  "роги"...
А  живі  квіти  згинули  без  бою,  
За  ілюзорне,  показове  щастя,
Прикривши  шлях  минулого  собою
І  ніби  давши  їм  своє  причастя...
Така  вже  доля  у  красивих  -
Прикрашати  радістні  чужі  моменти,..
В  отих  брехливих,  підступних,  нечестивих,
Отримавши  фальшиві  компліменти...

   P.  S.
А  потім  вас  відправлять  на  смітник,
Як  непотрібний,  зайвий  атрибут.
І  дальшу  долю  визначить  двірник  -
І  буде  в  вас  новий,..  невизнаний  статут.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674571
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016


Наталія Ярема

КОШЕНЯТА (для дітей)

У  киценьки  Ренати
Маленькі  кошенята.
Біленьке  наче  іній-
А  оченята  сині!
Ось  сіре  та  кудлате-
На  радощі  малятам…
А  ось  руде,  вродливе,
Та  трохи  норовливе!
Як  сонечко  гарненькі,
Посапують  смішненько!
Останнє  кошенятко-
Засмучене  малятко.
Бо  вдалося  чорненьке-
Не  плач  ,  моє  маленьке!
Нікого  ти  не  слухай!
Не  насторожуй  вуха!
Ти  ніжне  та  пухнасте!
І  ти  приносиш  щастя!




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674474
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 26.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Горить Донбас (2)

Горить    Донбас    війни    страшним    багаттям,
Горить    гарячим    вогнищем    щодня…
А    ще  ж    недавно    називались    «браття»,
Вважали,    й    батьківщина    в    нас    одна.

Горить    Донбас…    Москва    то    запалила…
Вогонь    не    гасне    той    уже    роки…
Коли    ж    заллє    його    Вкраїнська    злива
І    мир    на    землю    спуститься    таки?

Горить    Донбас.    Він    плавить    землю    й    душі,
Й    вогню    того    водою    не    залить,
А    тільки    кров’ю    чесних,    небайдужих,
Героями    що    встануть    із    золи.  

Горить    Донбас…    Дим    виїдає    очі
Бійцям    зі    Львова,  Луцька    –    звідусіль.
Вони    стоять,    щоб    зупинити    злочин,
На    них    полює…    снайперський    приціл.

Горить    Донбас…    Те    полум’я    до    неба
Дістало    вже    і    сколихнуло    світ…
О    Боже,    я    звертаюся    до    Тебе:
–  Врятуй    дітей    –    наш    український    цвіт!
14.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674411
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 26.06.2016


Надія Башинська

ЛІТО ЗАПАХОМ ЧАРУЄ

Літо  запахом  чарує  чебрецю  та  м'яти.
Літо  днів  нам  подарує  сонячних  багато.
Пам'ятаєш,  як  згубились  ми  в  травах  квітучих?
Милувались  синім  небом  й  річкою,  де  кручі.

             Літо,  літо  чебрецеве,  зі  смаком  суниці.
             А  згадай,  як  воду  пили  в  лісовій  криниці!
             Там  ромашок  білих  море,  лісових  дзвіночків.
             Так  весело  гомоніли  ми  біля  струмочків!

Літо  запахом  чарує  чебрецю  та  м'яти.
О,  яке    воно  прекрасне,  на  тепло  багате.
Нам  дарує  щедре  літо  і  зоряні  ночі.
Щоб  могли  ми  надивитись  в  закохані  очі.

             Літо,  літо  чебрецеве,  зі  смаком  суниці.
             А  згадай,  як  воду  пили  в  лісовій  криниці.
             Там  ромашок  ціле  море,  лісових  дзвіночків.
             Так  весело  гомоніли  ми  біля  струмочків!
             


             

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674510
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016


Мирослава Жар

Отрута зради

***
Люди  бояться
Стріти  змію.  Та  дарма
Їй  самій  страшно.
Бійся  укусу  того,
Хто  має  людське  тіло.

***
Отрута  зради
Серце  вража  миттєво.
О,  як  боляче!

***
Найважливіше
Щеплення  для  дитини  -
Від  зрадливості.
Може,  здолаєм  колись
Пандемію  зрадництва?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674143
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 25.06.2016


Шостацька Людмила

НІЧНИЙ ТРОЛЕЙБУС

Самотній  тролейбус  блукає  по  місту,
Неначе  самотній  якийсь  подорожній,
А  вікна  запалюють  кожне  по  свічці,
Блукає  по  місту  тролейбус  порожній.

По  колу  маршрут  йде  у  ніч  непривітну,
Втікає  від  зір,  а  чи  їде  до  них?
У  вікнах  мигає  нахмурене  світло...
І  раптом  в  тролейбус  вривається  сміх.

То  молодість  смуток  розбила  на  друзки,
Вона  не  рахує  ніяк  часоплин,
До  ночі  вона  записалась  в  подружки,
Для  неї  ця  ніч,  наче  кілька  хвилин.

По  струнах  гітарних  ударила  молодість
І  сміхом  розлявся  великий  салон,
А  ніч  засвітила  чарівна  бузковість,
Поїхав  в  світанок  веселий  вагон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674264
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 25.06.2016


Олег Князь

Правда і брехня.

Широка  дорога  у  брехні,  у  правди  вузесенька  стежина,  довгі  язики  і  голосні,  -у  брехні,  у  правди  суть  єдина!  У  брехні  такі  слизькі  слова,  заповзають  як  холодні  змії,  правда,  наче  крізь  асфальт  трава,  пробивається  і  душі  наші  гріє!  Щирість  і  відвертість  у  ціні,  в  кожного  в  суспільстві  своя  ніша,  широка  дорога  у  брехні,  правди  стежка  трішечки  вузькіша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673759
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Наталі Калиновська

Жива лише в полоні сподівань…

 Жива  лише  в  полоні  сподівань...

Ти  –  день!  Я  –  ніч  сплетіннями  густа…
Зірок,  що  загубились  в  небі…
Ти  –  сонця  блиск,  а  я  –  луна…
Що  ніжить  мріями  своїми  без  потреби.

Ти  –  Марс,  ти  –  пік  енергії  землі!
Я  –  її  магма,  випита  тобою!
Ти  –  мій  Нептун  усіх  глибин  морів…
Володарюєш  ти  роками  наді  мною!

Ти  –  жар  обіймів  і  жага  бажань!
Я  з  ними  тільки  стрімко  відчуваю,
Що  я  жива  лише  в  полоні  сподівань,
Де  я  тобі  завжди  скажу…  «кохаю»…

22.  06.  2016  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673773
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Д З В О Н А Р

КУДИ Ж ТИ ДІЛАСЬ УКРАЇНО . . .

У  бездонне  небо  дивляться  волошки,
Вмилась  бірюзою  ранішня  роса...
Задивився  в  поле,  сьогодні,  я  трошки.
Ох,  яка  чудесна  там  сія  краса...

Соняхи  розкрили  всі  свої  долоні
І  збирають  з  неба  сонячне  тепло...
Я,  сьогодні,  в  щасті,  у  його  полоні  -
Такого  зі  мною  вчора  не  було́...

Вітер  тихо  шепче  про  гаряче  літо,
Жайворон  у  небі  пісню  заспівав...
Відлітають  роки  -  є  за  чим  жаліти,  
А  я  суті  пісні  про  життя  не  взнав...

Де  ти,  наша  правдо,  де  ти  забарилась  -
Роки  відлітають,  а  тебе  нема...
Ненько  Україно,  ти  ніби  наснилась,  -
Куди  не  поглянеш,  ти  кругом  чужа...

Всюди  чужі  люди,  звідки  тільки  взялись,
Де  ногу  поставиш,  лиш  одна  стерня...
Всі  твої  закони  імпортом  пройнялись,
А  правда  засохла  і  цвіте  брехня...

Наші  депутати  народу  все  служать,  -
В  "замках"  заховались,  їх  і  не  знайде́ш...
З  ранку  і  до  ночі,  живуть  і  не  тужать  -
Гарно  обіцяють,  коли  не  прийде́ш...

Народ  і  не  знає  де  Майдан  шукати,
Де  знайти  Мойсея  серед  "віщунів"...
Серед  тих  "священих"  можна  заблукати,
Знайти  тільки  можна  нових  брехунів...

 P.  S.
Ох,  не  спи  народе  -  Ненька  ще  не  вмерла,
Що  би  там  не  сталось,  а  вона  жива...
Визрівають  в  надрах  золотії  перла  -
Будуть  в  наших  душах  ще  рясні  жнива...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673633
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


геометрія

ЦЕ БУЛО В 41-ім…

                                     Був  гарний,  той  -  недільний  ранок,
                                     Спокійно  спала  вся  сім'я.
                                     А  вона  встала  і  на  ганок,-
                                     Тихенько,    радісна  пішла.
                                     Стояла,  мріяла,  всміхалась,-
                                     Щаслива,  гарна,  молода.
                                     Раптом  почула  Левітана:
                                   -Сьогодні  почалась  війна!
                                                     Глянула  в  небо,  озирнулась,
                                                     Вже  на  щоці  пекла  сльоза.
                                                     З  болем  в  будинок  повернулась,
                                                     Торкнулась  рідного  плеча,
                                                   -Ой,що  ж  це  буде?-  Стрепенулась:
                                                   -Вставай,  коханий  мій,  війна!
                                     Розкрив  повільно  очі  сині,
                                     (У  вікна  сонце  загляда).
                                   -Що  ти  говориш,  моя  мила,
                                     Чи  це  ще  сон?  Яка  війна?
                                     А  вона  голосно  схлипнула:
                                   -З  германцем  почалась  війна.
                                                       Почувши  плач,  проснулись  діти,
                                                       Босі  підбігли  до  вікна.
                                                       Світило  сонце,  пахли  квіти:
                                                     -Татку,  а  що  таке  війна?
                                                       Обняв  дітей,  узяв  на  руки,
                                                       До  себе  ніжно  пригорнув.
                                                     -Війна  -  це    сльози,смерть,розлука,
                                                       Він  не  сказав,  лише  подумав,
                                                       На  жінку  глянув  і  зітхнув...
                                     То  був  далекий  41-ий.
                                     Ще  поперед  роки  війни.
                                     І  болі,  й  втрати  незбагненні,
                                     Тривожні  ночі,  рвані  сни.
                                     Важкі  бої,  довгі  дороги,-
                                     Ще  доведеться  всім  пройти,-
                                     До  славних  днів,  до  Перемоги,
                                     Не  всім  відміряно  дійти!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673655
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Надія Башинська

ОДИН ТИ В СВІТІ Є ТАКИЙ…

Один  ти  в  світі  є  такий.    Як  лист  на  дереві  зелений.
Один  ти  в  світі  є.  Один.  Як  ясне  сонце  є  у  небі.

Щоб  хтось  твоє  життя  прожив,  ти  не  чекай.
За  себе  сам  відповідай.
Бо  кожен  в  світі  є  один,  і  сам  за  себе.  Так  видно  треба.

Тебе  спитають,  що  зробив?  Чи  допоміг?  Чи  зрозумів?
Чого  досяг?  І  як  пройшов  життєвий  шлях?

Один  ти  в  світі  є.  Один.  Та  не  самотній.  Із  кошиком  
йдеш  по  життю.  Ото  ж  поглянь,  чи  не  порожній?

Нехай  він  повниться  добром  і  теплотою.  Один  ти  
в  світі  є  такий.  І  ми  усі  -  разом  з  тобою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673689
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Шостацька Людмила

МАЛА БАТЬКІВЩИНА

                                   Маленький  шматочок  великого  світу
                   Завжди  з  нетерпінням  чекає  мене,
                   Дарує  мені  свою  посмішку  світлу
                   І  кличе  до  себе  у  царство  земне.
 
                   Йому  віддаю  і  не  можу  віддати
                   Борги  за  дарований  шанс  на  Землі,
                   До  неї  прийти  і  людиною  стати,
                   Збирати  в  словах  чарівні  кришталі.

                   І  славити  Землю  за  небо  і  сонце,
                   За  рід,  що  рахує  століттями  вік,
                   Що  стала  мені  назавжди  охоронцем
                   І  силу  дає,  мов  могутній  потік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673700
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Наташа Марос

Я ДОСІ…

В  торішньому  листі,
покритому  щедрою  зеленню,
Сховала  думки,
із  надією,  що  загублю
Розсипані  перли
твоєю  рукою  упевнено,
Слова  і  цілунки  -  
усе,  що  я  досі  люблю...

Вже  ніч  опустилася  темна,
аби  я  не  бачила,
Куди  розкотилися  
ті  намистини  життя...
І  порвана  нитка
не  буде  вже  цілою,  втрачена,
І  попіл  танцює,
бо  наші  спалив  почуття...

Знов  осінь  притопче
і  спогади,  і  звинувачення,
Снігами  засипле  зима,
та  я  знов  розтоплю
Холодні  колючі  льоди,
бо  у  сні  тебе  бачила
І  нашу  весну,
і  усе,  що  я  досі  люблю...

           -            -            -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673411
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Лист-трикутник (До річниці нападу фашистської Германії на Радянський Союз) .

Стояла    осінь    в    злоті,    затуманена,
Коли    душа    у    жінки    раптом    зранена
Була    листом-трикутником.    То    –    звістка…
Вона    тепер    –    вдова,    і    мама,    і    невістка.

Мовчала    вічність,      лиш    дивилась    злякано
На    молоду    вдову,    що    гірко    плакала,
Тряслися    в    частих    судорогах    плечі,
А    біля    неї    –    двійня,    ще    зовсім    малеча.

В    руках    –    трикутник,    роковий    і…    мокрий,
Здалось    на    мить,    що    все    навкруг    замовкло,
Лиш    плач    її    і    крик    дрібних    маляток,
Що    на    ногах    своїх    навчились    ледь    стояти.

Той    крик    і    плач    –    страшна    то    долі    пісня:
Трикутник    всіх    життя    ділив    на  «до»  і  «після.»
І    осінь,    затуманена,    теж    плакала…
Й    мовчала    вічність,    лиш    дивилась    злякано…
19.10.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673451
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Юхниця Євген

Супружник …входить ненадовго, а спати – йде до мамці

У  шлюбі,  наче  гостьовому,  із  геть  законним  чоловіком,
...Який  приходить  ненадовго,  а  спати  –  йде  до  мамці  (ліки...,
Чи  там  іще  щось  із  матусиних  істерик)  ,  так  і  звикли...,
Зненацька  трапилось,  з  вівторка,  як  до́ньку  з  школи  ве́зла,  лихо:
...Почав  похилий  вже  таксиста  –  та  залицятися  до  жінки,
Насте́жив,  що  -  одна  ночує:  до  вікон,  й  залишає  квіти...

І  над  донько́ю  -  коліжанки  почали  дружньо  насміхатись:
--Один  у  мами  тво́ї  –  вдень,  а  інший  –  по́ночі,  козацьки...
Й  пішла  дитина  до  бабусі,  до  папціної,  й  попросила,
--Хай  захистить  нас  рідний  батько:  і  від  осу́д,  і  від  таксиста.

...Рузлучення,  гучне,  тривало,  вже  другий  місяць,  і  свекруха  –
Як  вже  могла  ...  «невістці-лярві»  прокльонами  палила  вуха...
У  відповідь  –  встромляла  й  жінка  язикошку́льні  пазюрі  ,
Дитина  грюкала  дверима,  як  по  бруківці  –  бунтарі.
...А  чоловік,  той  –  заспокоював:  і  маму,  жінку,  доню.
Таксист?  Як  розпитавсь,  детально,  то  зразу  зникнув    з  церемоній...

Зате  на  вулиці  традиція  заве́лась  квітко-лірна:
Як  хтось  вподобає  мадаму  -  букет  лишає  біля  стріхи.
І  кожна  жіночка,  як  ранком  вбачає  китицю  сліпучу,
Себе  питає:
--Це  –  мені?    Букет  -    від  «нього»?    А  пахучий...
Я  ж,  (  і  чому?..),    розповіла  йому  про  випадок  таксистний,
Невже...

На  вулицю  ту,  кажуть,  щоранку,  сходиться  пів-міста...

18.06.16  р.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673192
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016


Олег Князь

Не кричіть!

Не  кричіть  на  рідних,-добрі  люди,  не  зривайтесь  і  не  лийте  бруд,  ближче  їх,  ніколи  вже  не  буде,  тож  не  зліться,  не  пускайтесь  в    блуд!  У  житті  буває  дуже  складно,  тупіки,  підніжки,  і  щаблі  слизькі,  часом  так  приємно  і  відрадно,  люди  нас  підтримають  близькі!  На  якісь  дрібниці  не  зважайте,  сійте  доброзичливе  зерно,  не  кричіть  на  рідних  і  не  ображайте,  ближче  їх  у  світі  не  дано.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673186
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016


Надія Башинська

А ТІ ДВОЄ, ЩАСЛИВІ, СМІЯЛИСЬ!

Прилетіли...    й  на  озеро  сіли.
Я  не  знаю  про  що  говорили.
Ніжно  пір'я  своє  розправляли.
Розмовляли  весь  час.
                                                         Розмовляли.

Потім  знову  знялись.  Розлетілись.
І  у  ясному  небі  зустрілись.
В  небо  синє  за  хмари  літали.
Все  кружляли.  
                                               Кружляли.  
                                                                                           Кружляли.

Нею  -  він,  вона  -  ним...  Милувались.
Як  ті  двоє,  що  дзвінко  сміялись.
Тут  під  калиною,  біля  ставка,
Де  човен  хвиля  гойдає  легка.

Знову  сіли  на  воду.  Гойдались.
Ними  двоє  ті  знов  милувались.
А  ті  двоє,  щасливі,  сміялись.
Там,  де  лебеді  білі  гойдались.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673211
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016


Олекса Удайко

БУЛО КОХАННЯ

       [i]Умирає  любов  від  утоми,  а  ховає  її  забуття.  
                                                                   [b]Жан  Лабрюєр[/b]
 [youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]                                                                                                    
[i][b][color="#7a0976"]Коли  ти  стрів  той  юний  погляд  кароокий  
й  потупив  очі  соромливо  вниз,
а  там  –  трава,  а  там  –  незнаний  світ  широкий…
Й  неспалений  вогнем  притулок  одинокий,
без  котрого  тобі  не  обійтись;

коли  удруге  погляд  стрів  на  випускному,
і  обгорнув  крилом  обох  той  білий  вальс,  
а  серце  билось,  мов  чмелений  метроном.  І...  
несила  відвести  убік  очей,  до  втоми,
й  лоскітним  вам  примарився  аванс;  

коли  її  нема,  а  думка  жаско  млоїть,
і  там,  де  серце,  –  вакуум,  діра;
коли  все  інше  вас  уже  не  непокоїть.
й  не  мариться  ганебне  щось  в  житті  укоїть,
та  слово  від  одухи  завмира;

коли  до  тебе  хіть  опівночі  заскочить,  
й  майне,    як  тінь,    уявна  насолода,
(вона  –  мов  сонця  промінь  серед  ночі!)  
й  згадаються  у  білім  вальсі  чари-очі  –
за  пам’ять  ту  велика  нагорода;

а  ще  –  коли  на  ум  не  йде  в  часи  негоди
ніч-ч-чого,  лиш  отой  єдиний  шанс,
а  вам  –  про  інше  щось  і  думати  вже  годі,  
нехай  у  світлу  днину  чи  у  непогоду  –
згадався  той  
                                         останній  
                                                                         білий    
                                                                                                     вальс;  

коли  в  якісь  тяжкі  для  вас  обох  хвилини    
скотилась  по  щоці  поли́нова  сльоза,
а  думка  та,  немов  з  глибини  вод  перлина,
до    ваших  світлих  днів  все  
                                                                                 лине…  лине…  лине,
                                           
                                                     БУЛО  КОХАННЯ!  

Й  не  проросте  на  ньому  д  и  к  а      д  е  р  е  з  а!

                                                       _______

…Усім  нам  личило  б  таке  Кохання  –
Злетіло  враз  –  
                                               й  до  самого  
                                                                                         заклання…[/color]  [/b]

19.06.2016[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

За кого воюєте з нами?

Високу    ціну    ми    за    крок    до    Європи
Уже    заплатили    так    званій    «сестрі».
Були    ми    «хохли»,    а    тепер    ще    й    «укропи»,
І    смерть    тисячам    довелося    зустріть.

І    стогне    земля,    українська,    багата,
Їй    дихати    важко:    жура    всюди,    кров,
Свинцем    напоїли    її    «колоради»,
Бо    їм    почуття    невідоме    «любов».

І    волі    смаку    вони    теж    не    пізнали,
Свобода    для    них    –    недосяжна    зоря…
«За    кого    й    за    що    ви    воюєте    з    нами?
А    може,    почати    вам    варто    з    Кремля?!»
23.04.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673073
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 19.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Він ніс на руках… матусю

Прощалися…    Він,    матуся…
Ковтала    сльозу    солону.
–  Не    плач…    я    живим    вернуся,    –
Сказав    і    пішов    від    столу.
Він    їхав    на    Схід,    у    пекло    –
Обов’язок    чоловіка    ж…
А    в    матері    серце…    терпло
Від    туги,    а    чи    від    віку.

Вона,    ніби    свічка,    тліла…
Чекала.    (Адже    єдиний…)
Душа    ще    не    відболіла,
Бо    ж    мала    іще    дитину.
Позаторік    поховала.
(Не    пахло    тоді    війною).
Від    горя    ледь    не    сконала…
–  Ще    ж    син    є.    Це    що    зі    мною?!..

А    згодом    ворожа    зграя
Зайшла,    щоби    Крим    забрати…
–  За    що    нас    «брати»    карають?    –
Подумала.    –    Чорна    дата…*
Коли    ж    Донбас    загорівся,
Холодним    укрилась    потом…
І    сон    її    десь    подівся…
Змарніла    матусі    врода…

Чекала    щодня    дзвіночка
Й    молитви    до    Бога    слала:
–  За    Костика,    за    синочка…
І    хрест,    мов    святиню,    клала.
А    він    служив    Україні.
Дзвонив.    Й    жартома    до    мами:
–  Ми    дійдемо    й    до    Берліна    –
Кубані    й    Москви    нам    мало.

Та    якось    з    «Новин»    дізналась:
В    нерівнім    солдати    герці.
Здалося,    й    синка    впізнала…
Забилось    частіше    серце…
Упала    на    землю    мати
Й    молитви    не    закінчила…
В    в/ч**    уже    з    військкомату
Депешу    про    це    строчили.

Летів    син,    немов    на    крилах,
Щоб    матір    живу    застати,
І    сонце    сльоза    закрила…
Нарешті    вже    рідна    хата…
На    руки    узяв    він    неньку
Й    привіз    до    людей    в    халатах:
–  Полагодьте    їй    серденько,
Моя    ж    це    найкраща    мати…

І    сам    поніс    до    палати,
Мов    не    довіряв    нікому…
Розплющила    очі    мати:
–  Синок,    ти    прибув    додому?!..
Він    ніс    на    руках…    уперше…
Не    знав,    що    може,    й    востаннє…
Невже    йому    доля    збреше
Й    матуся    уже    не    встане?!..
11.06.2016.
*23  лютого    2014року    у    Крим    зайшли    російські    солдати    під    виглядом    так    званих    «зелених    чоловічків».
**військова    частина.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673075
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016


Надія Башинська

СТЕЛИВСЯ ТУМАН…

Стелився  туман,  понад  горами  вився.
А  потім  узяв  -  і  в  долину  спустився.
А  глянь,  на  горі,  тут  де  ми  є  з  тобою,
так  світло,  так  світло...
                                     Він  ген...  під  горою.

Здалося  мені,  що  туман  той,  як  поле.
Здалося  мені,  що  туман  той,  як  море.
І  піниться,  тішиться,  хвилею  грає.
Мою  таємницю,  напевно,  він  знає.

Тому  й  опустився  так  низько-низенько,
Щоб  я  прихилилась  до  тебе  близенько.
Щоб  в  очі  дивилась,  і  ти  задивлявся.
Бо  знає  туман  той,  що  й  ти  закохався.

Стелився  туман,  понад  горами  вився.
А  потім  узяв  -  і  в  долину  спустився...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673048
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016


Шостацька Людмила

ВЕСЕЛКОВЕ КОХАННЯ

                                   Дугою  вигнулась    веселка  -
Барвиста  арка  в  тихий  рай,
       Верба  схилилася  низенько,
В  ріці  свічадом  –  небокрай.

Дощі  умили  буйні  трави
І  вітер  стомлено  притих,
Пішли  у  ріст  малі  отави
В  проміннях  сонця  золотих.

Сім  нот  мелодією  тиші
Так  веселково  обнялись,
         Кохання  нам  поему  пише,
Ставок  із  зорями  розливсь.

Тут  перешіптуються  квіти
І  мак  за  нас  почервонів,
І  ми  –  одні  у  всьому  світі,
     Ще  не  знайдем  потрібних  слів.

             Десь  розкотилися  намистом,
Злетіли,  мов  кульбабчин  пух,
І  ми  дорогою  врочисто  
Виходимо  на  долі  круг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673040
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016


Ірина Лівобережна

СВОБОДА ЗА ҐРАТАМИ

[u]Написано  в  співавторстві  з  Серго  Сокольником  -  до  Дня  незалежності  України[/u]

[i]Надії  Савченко,  Олегу  Сенцову  та  іншим
вірним  синам  та  донькам  України  присв’ячується.
[/i]

Подивись  у  захмарене  небо  -
Смутком  вкрило  його  голубінь.
Чи  душі  незалежності  треба,
Як  не  носиш  свободи  в  собі?
А  чи  вільні  насправді  народи,
Що  в  сусідів  стріляють  з  гармат?
Та  палаюче  сонце  свободи
Кине  промінь  крізь  темряву  ґрат,
І  кайдани  спадуть  неодмінно.
З  нами  –  віра,  і  правда,  і  Бог.

Вірні  донька  та  син  України
Між  собою  ведуть  діалог:

***
ОЛЕГ:
Біблії  слово:  «Не  хлібом  єдиним»
Стало  за  ґратами  майже  священним.
Мила  країна,  далека  родина
Вкрита  від  мене  відчуженням  темним.

Я,  української  неньки  дитя,
Разом  із  Кримом  собі  не  належу!
Наше  життя  розтоптали,  як  стяг,
Вкрали  підступно  мою  незалежність

Волю,  країну  і  крісло  в  журі*.
Тіло  віддали  катам  на  поталу.
Ницо  радіють  зрадливі  щурі,
Тяжко  страждають  в  облозі  татари.

Враже  «кіно»  провалило  «прокат»,
Тінню  Гаага  вставала  в  фіналі…
Відрежисований  гуркіт  гармат
Хоче  старий  повторити  сценарій.

Загнані  звірі  в  безумстві  своїм
Знову  показують  зуби  зловіще.
Тільки:  «Недовго  вже  правити  їм»  -
Слово  з-за  ґрат  виривається  ВІЩЕ.

***
Час  летить  –  потривожений  птах,
Промінь  світлий  розвіє  омани,
Вкаже  сонце  омріяний  шлях,
Ляже  слово  бальзамом  на  рани.
Хоч  шляхи,  мов  волосся  в  літах,
І  покрило  осіннім  туманом,
Батьківщина  В  ТОБІ  пророста,
українська  моя  Роксолано.

***
НАДІЯ:
Я  -  Надія.  Я  людства  Надія.
Я  незмінна.  Як  світло  й  пітьма.
Ти  такий,  як  і  я.  Розумію,
Що  надії  на  правду  нема

У  катівнях,  де  нас  поховати,
Наче  волю,  схотіли  живцем.
Нас  довіку  катам  не  зламати,
Ми  в  собі  Україну  несем.

І  нехай  заблукала,  зчорніла
Наша  доля  у  цій  боротьбі,
України  скривавлене  тіло,
Я  НАДІЄЮ  СТАНУ  ТОБІ.

Не  собі  ми,  а  світу  належим,
Час  до  бою  за  правду  настав.
То  тримайся  звитяжно,  Олеже,
На  Голгофу  несучи  хреста.

***
Надя  вільна.  Та  нам  святкувати  –  не  час.
Нам  про  інших  подбати  належить.
Із  надіями  пращури  дивляться  в  нас,
Що  збороли  свою  незалежність.

Тож  -  борися,  народе,  позбудься  імли,
Розцвітай,  як  барвінок  хрещатий,
Щоб  у  вільній  країні  привільно  росли
В  щасті,  в  радості  наші  нащадки.

*  15  вересня  2014  року,  будучи  в  ув'язненні,  Олег  Сенцов  був  запрошений  стати  почесним  членом  журі  62-го  міжнародного  кінофестивалю  в  Сан-Себастьяні.  Порожнє  крісло  символізувало  місце  в  журі  для  Сенцова  і  на  венеціанському  кінофестивалі  2014  року.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672818
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Вікторія Суворова

Цінуйте в людях доброту. .

Цінуйте  в  людях  доброту
Їх  вірні,  чесні  очі
Щирі  розмови  за  столом
І  літні,  теплі  ночі

Щасливі  спогади,  моменти
Перше  зізнання,  дотик  рук
І  поцілунок,  і  обійми
Палкий,  шалений  серця  стук

Цінуйте  кожну  мить  життя
Ще  поки  поруч  рідні  люди
Творіть,  міняйте  світ,  любіть
Бо  шансу  другого  не  буде

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615626
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 17.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Життя нове я зможу розпочать

Удвох    везем    давно    сімейний    віз,
І    не    одна    вдягала    осінь    ризи,
А    коли    шлях    до    прірви    нас    привів,
Ми    зрозуміли:    то    не    є    капризи.

Літа,    мов    птахи,    поруч    нас    летять,
На    них    малює    доля    візерунки,
Відомі    нам    картини    каяття,  
Фальшиві    ласки    і    гіркі    цілунки.

Змією    думка    знову    заповза:
А    далі    що?    Зима    і    вічний    холод?
Або    ще    гірш    –    розбурхана    гроза?
Вона    також    озветься    в    серці    болем.

Я    ж    пересилю    власне    «я»    і    біль,
Щоб    узи    наші    врешті    розрубати,
Щоб    вимовить    своє    «прощай»    тобі,
І    закінчились    ні    про    що    дебати.

Нехай    чоло    вбереться    у    печаль,
І    борозну    нову    добавить    доля,
Життя    нове    я    зможу    розпочать
На    тих    стежках,    що    зараз    невідомі.
4.11.2015.
Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672676
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016


Шостацька Людмила

ЧОРНИЙ ОСТРІВ

                                                                       В  тобі  все  пахне  давновіччям
                                                       І  таємничість  живе  скрізь,
                                                       Не  став  ти  з  часом  протиріччям,
                                                       Ти  –  дивний  пам’ятник  сторіч.

                                                                       Нога  тут  Глібова  ступала,
                                                       Байки  просилися  на  світ
                                                       І  за  живе  дістали  пана,
                                                       /  Він  байкарю  зробив  відвід/.

                                                       Цей  острів  чув  акорди  Ліста.
                                                       Сходинки  схожі  на  рояль...
                                                       Тут  таїна  на  кожнім  місці...
                                                       В  маєтку  -  спогадів  спіраль.

                                                       Багато  люду  ти  зростив,
                                                       Нема  талантам  твоїм  ліку,
                                                       Не  Чорний*  ти,  ти  –  Острів  Див.
                                                       І  сам,  немов,  від  часу  ліки.


                                                                                                                               *  Чорний  Острів  -  містечко,в  якому
                                                                                                                                 жив  і  творив  Л.Глібов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672660
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016


Шостацька Людмила

МІСТО НАД БУГОМ

           Зорій,  моє  місто  над  Бугом,
   Вдихай  аромати  красот,
 Ти  стало  мені  вірним  другом,
Мозаїко  дивних  висот!

       Ти  –  юність  моя  й  моя  зрілість,
   Літопис  нелегких  доріг,
           Ти  –  серця  тепло  й  його  милість,
         Ти  –  часу  невпинного  біг.

                   Хмельницький!  Проскурів!Любове!
           Рости,  розквітай,  молодій,
Мій  саде  чарівно-бузковий,
     Букет  сподівань  і  надій.

         До  тебе  ведуть  всі  дороги
І  стрічкою  в’ються  привітно,
           Молитимусь  завжди  я  Богу
Тобі  щоб  жилось  зореквітно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672654
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

За сільськими городами

За    сільськими    городами,
Де    верба  пишна    вродою,
Й    зорі    часто    купаються,
Там    дзеркалиться    став.
В  тихій    берега    зелені    –
Мурашині    поселення,
Від    людини    ховаються,
Де    травиця    густа.

Пахнуть    рутою-м’ятою
Береги,    мов    засватані,
Цноту,    соком    напоєну,
До    зими    бережуть.
Раптом    щось    забілілося
І    дізнатись    хотілося,
Що    і    ким    там    накоєно…
Я    у    берег    біжу.

Серед    порослі    дикої
Мої    груди…    ледь    дихають,
Серце    вискочить    ладиться    –
Райська    всюди    краса…
А    над    зеленню,    тихою,
Білобокою    втіхою
Встиг    лелека    піднятися,
Щоб    дістать    небеса.

А    як    вечір    опуститься,
Став    ажурно    затруситься,
Заколишуться    стебла    і
Очерету    листки:
Звідти    випливуть    панночки    –
Лиски,    ніби    русалочки,
Й    там,    де    ряскою    встелено,
Затанцюють    стежки.

Землю    вкутає    зморену
Нічка,    тиха    і    зоряна,
Місяць,    сріблом    підкований,
Поведе    її    в    сни,
Й    зазвучить    дивна    музика,
Про    тепло,    літнє,    в    трусиках,
Котра    всіх    переконує,
Що    фінал    то    весни.
26.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672454
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 16.06.2016


Олена Жежук

Моя Батьківщина

Задивляюсь  в  небесні  простори  -
Хай  в  пелену  посиплються  зорі,
Хай  здійсниться  окрилена  мрія,
Вічне  небо  –  моя  це  стихія!

Задивляюсь  у  поле  безкрає,
І  вбираю  красу  мого  краю,
Бо  душа  з  тими  квітами  схожа  …
Ті  поля  –  мого  серця  сторожа!

Задивляюсь  на  річку  журливу  –
Її  води  дають  мені  силу,
Омиваюсь  і  радістю  й  щастям…
Бо  ті  ріки  –  для  мене  причастя!

Задивляюсь  у  тебе,  мій  краю,
Землі  кращої  в  світі  не  знаю.
Люблю  серцем,  душею,  очима…
Бо  земля  ця  –  моя  Батьківщина!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672345
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 16.06.2016


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Якщо за нелюба підеш

Пирій  в  міцних  своїх  обіймах
"Здушив"  картоплю  не  на  жарт,
Та  зізнававсь  в  коханні  він  їй,
У  бульби  корені  пускав.

Вона  ж,  бідненька  задихалась
Від  тих  нахабних  залицянь,
Як  збутися  його  -  не  знала,
Усе  просила:"Ой,  відстань."

Та  не  звертав  пирій  уваги,
Не  слухав  тих  її  вмовлянь,
Іще  міцніше  обнімав,
Вона  ж  в  лабетах  тих  зів"яла.

В  людей  також  отак  виходить:
Якщо  за  нелюба  підеш  -
Змарніє  вся  краса  і  врода,
А  ти  із  туги  пропадеш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672184
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


Іван Мотрюк

Літо

Ось  знову  літо  у  карпатах,
Квітучий  червень  на  дворІ,
Усі  на  посмішки  багаті
Най  веселіше  дітворі.

Настали  радісні  хвилини
Дзвінок  останній  пролунав,
В  душі  у  кожної  дитини
Він  гарний  настрій  припідняв.

Канікули  -  яка  там  школа?
Розваг  багато  на  вкруги  -
Вже  можна  поганять  футбола
Чи  в  ліс  по  ягоди  піти.

А  можна  з  друзями  угори
В  похід  піти  на  кілька  днів,
А  чи  поїхати  на  море
Скупатись  у  морскій  воді.

Розваг  у  літі  є  багато  
І  всі  веселі  гамірні
Гриби,рибалка,різні  свята
Радіють  літові  усі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672216
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


Д З В О Н А Р

СПОГАДИ ПРО НІЧ, ДЕ ПЛАВИЛОСЯ ЛІТО . . .

.                            "Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч"
                                                                                       Л.  Ігнатова

Поклич  мене  в  гаряче  літо,
Де  плавиться  від  спеки  ніч,
Де  серце  мріями  зігріте
І  ми  з  тобою  віч-на-віч...

Там  місяць  хитро  так  сміється
Й  зірки  ховаються  у  хмару...
І  серце  ледве  твоє  б'ється  –
Тривожно  слухає  гітару...

Вона  все  плаче  про  кохання,
Про  теплі  літні  вечори...
А  ми  з  тобою  аж  до  рання...
...І  щось  шепочуть  явори...

...  Вже  вітер  стомлено  затих,
І  соловейко  занімів...
А  слів...  -  величних  і  святих,
Я  так  сказати  й  не  зумів...

   P.  S.
Тепер  ця  ніч  приходить  в  сни...
Тривожно  знову  б'ється  серце,
Сміються-плачуть  ясени,  –
Із  сліз  зібралося  озерце...
...  А  ми  все  слухаєм  гітару
І  ночі  цій  нема  кінця,  –
Серця  злилися  в  райську  пару,
Вознеслись  прямо  до  Отця...
......................................

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665763
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Щоб українську возз’єднать родину

Крізь    сиві    будні    плинуть    вже    літа

Теж    сивого,    як    голуб,    ветерана,

З    війни    у    пам’ять    вибух    доліта

Той,    від    якого    й    досі    носить    рани.


У    нього    майже    не    буває    свят    –

Таке    життя    лишилось    наостанок,

Десь    побратими    вічним    сном    вже    сплять,

А    він…    живе,    стрічає    сивий    ранок.


Погано    бачить    і    давно    глухий,

В    сучасні    не    вступає    він    дебати,

Не    ділить    і    Дніпрові    береги,

Як    іноді    це    роблять    депутати.


Зате    він    зна      ціну    життя    людей

Не    в  доларах,    не    в    гривнях  –  тільки    в    крові,

І    власними    руками    б    тих    роздер,

Хто    Україну    ділить    по    Дніпрові.


І    сивий    погляд    вицвілих    очей

Розкаже    більше,    ніж    сухий    оратор:

Скільки    ж    він    днів    потратив    і    ночей,

Щоб    можна    було    сіяти,    орати


Під    мирним    небом,    на    своїй    землі,

Щоби    цвіла    держава    і    людина.

Може    тому    й    в    бою    тім    не    поліг,

Щоб    українську    возз’єднать    родину!
                                                                                             4.09.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671973
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Мирослава Жар

Морські враження. Вітер. Прощання

*  *  *
Прочув  вітер,
 що  я  від'їжджаю
І  засмутився,  видно.
Ніжно  -ніжно  пестить  мене...
На  прощання.

*  *  *
Невже  ти,  вітре,
Сумуєш,  що  я  їду?!
Он  який  кволий.
Та  мене  не  обманеш:
Ти  ж  невиправний  гульвіса.

*  *  *
Ти  так  пристрасно  обіймав  мене,
Цілував  у  всі  закутки  тіла
Ти  був

                       Несамовитим,
                                                 Незрівнянним,
                                                                                 Ненаситним...

Море  ревіло  від  ревнощів,
Коли  бачило  нас  і  не  могло  дістати.
Сонце  намагалося  спопелити  від  заздрості,

Але  що  вони  могли  зробити  нам  -
тим,  хто  вже  потонув  і  згорів
В  океані  пристрасті?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672009
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Наталі Калиновська

Липи, квіти… Запах літа!

Липи,  квіти…

Липи,  квіти…  Запах  літа!
Тепле  сонце…  Дух  землі!
Щастя  -  народитись  в  липні:
Будеш  сонячним  завжди!

І  душа  твоя  гаряча,
Серце    людям,  мов  вогонь!
У  добрі  –  хай  повна  чаша,
І  завжди  тепло  долонь!

Літо  долю  подарує:
Теплу,  ніжну,  гомінку!
І  любов’ю  зачарує…
Пристрасть  дасть  лише  п’янку!

01.02.2016  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672062
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Надія Башинська

БУЛИ МИ УДВОХ

Були  ми  удвох,  де  літо  розквітло.
І  небо  блакитне  ясніло  привітно.
По  травах  високих  зі  мною  ходила,
де  ґроном  червоним  калина  ясніла.

             А  трави  цвіли,  і  літо  сміялось.
             А  в  серці  моєму  назавжди  зосталось
             Те  небо  блакитне  і  літо  у  ґроні.
             Поклала  калина  тобі    їх  в  долоні.

Стояли  удвох  ми  ген,  біля  річки.
Там  ти  заплітала  калинові  стрічки.
А  я  задивлявся  на  довгії  коси
й  на,  скупані  в  травах,  ніженьки  босі.

             А  трави  цвіли,  і  літо  сміялось.
             В  очах  твоїх  ніжних  назавжди  зосталось
             Те  небо  блакитне,    і  літо  -  у  косах.
             Весь  світ  засвітився  у  вранішних  росах.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672084
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Міна

Здалось    на    мить,    що      небо    заніміло…
Дим    допивала    після    бою    синь…
Вдивлялись    очі,    молоді,    у    міну.
Що    не    зірвалась…      Це    –    солдат    і…син.

А    тут,    щоб    мир    запанував    у    краї,
Щоб    Україна    цілою    була,
Щоби    Росія    нас    не    переграла,
Щоб    знову    стати    гордістю    села,
Щоб    вільно    жити,    працювать,    кохати,
Дітей    ростить    на      праведній    землі,
Щоб    турбуватися    про    батька,    матір…
Чи    розуміють    це    ті,    хто    в    Кремлі?

Відповз    тихенько    хлопець    до    бар’єра,
Що    місцем    став    для    нього    рятівним,
Не    дбав    про    нагороду    чи    кар’єру    –
Солдатом    був,    що    не    бажав    війни,
І…    вистрілив.    Знешкодив    ту    загрозу,
А    значить,    врятував    комусь    життя.
Його    не    спинять    ворога    погрози,
Такі,    як    він,    не    втраплять    в    забуття.    

А    коли    дим    розвіявся    довкола
І    побратими    прибули    на    звук,
Героя    обступили    вони      колом,
Подякували…    потисками    рук.
14.03.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671387
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 11.06.2016


Олекса Удайко

СПОВІДНИЙ ЧАСОСЛОВ- ©©

 [youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]                                        
[i][b][color="#084e80"]Мені  дав  Бог  творити  мемуари...  
То  –  спогади  мої…  про  се,  про  те.
Хоч  не  нажив  збережень,  авуарів,
Та  в  вічі  сніговій  уже  мете…

Вже  в  шибу  мокро  барабанить  осінь,
Зриває  вітер  одинокий  лист…
Та  серце  жаско  так  благає,  просить:
Хоч  подумки  у  долю  повернись!..

Було  ж  бо  нам  так  затишно,  зі  Спасом:
Буяла  пристрасть  і  бевзіла  млость  -  
Котилось  колесо  рожевим  часом,
Де  долі  тій  крутитись  довелось.

Була  суєтність,  та  були  й  напої,
Від  хмелю  в  щасті  шаленіла  п’янь…
Все  ж  не  впилися  милістю  такою
Уярмлені  жагою  Інь  і  Янь.

Мені  дав  Бог  свого  дожити    віку
Без  хворості,  нестатків  і  страждань,
Дісталося  усе  ж  й  такого  квіту  –                    
Не  без  сльози,  
                                               ганьби,  
                                                                         розчарувань…

Тож  хочеться  уже  лазурі  неба,
Міцного  миру  –  зовні  і  в  собі…
Почну  я,  певно,  це  робити  з  себе,
Заки́  не  впав  в  розгнузданій  гульбі.
                                           
…Мені  дав  Бог  все  те,  чого  й  не  вартий,
Йому  ж  я  шлю  од  щирості  любов,  
В  житті  своєму  ставлю  я  на  карту
Життєвий  звіт  –  сповідний  часослов...  
                                                   [/color][/b]

03.06.2016[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 11.06.2016


Шостацька Людмила

ДУМКИ ПРОТИ НОЧІ

Розстеляю  думки  проти  ночі,
Коли  з  Музою,  коли  так.
День  за  ниточку  розторочу,
А  десь  –  вузликом  у  думках.

Десь  з-за  рогу  ніхто  так  дивиться
І  ніщо  вже  пішло  в  нікуди,
Від  солодкого  гірко  кривиться,
Все  минеться,  по-новому  буде.

Розстеляю  думки  шовкові,
Всі  колючі  –  разом,  під  ключ.
Тихо  стукають  сни  кольорові,
Я  із  нічкою  –  обіруч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671431
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 11.06.2016


Олег Князь

Маршрути до успіху.

Любов  велика  й  успіхи  великі,  із  ризиком  пов»язані  завжди,  зроблені  справи  часом  без»язикі,  непередбачувані  для  усіх  ходи!  Шлях  переможців  неможливий  без  поразок,  підніжок,  заздрості  багато,  безліч  втрат,  віра  у  себе,-краща  всіх  підказок,  маленький  крок  вперед-це  результат!  Зваженим  й  виправданим  ризик  має  бути,  тож  не  кидайтесь  всюди  стрімголов,  обдумайте  спокійно  ті  маршрути,  де  успіх  вас  чекає  і  любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671511
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

О мій розіп'ятий народе!

Народе    мій,
великий,    славний,

Крізь    товщу      воєн    і    століть

Проніс    ти,    
мов    святиню,    славу

І    дивував    геройством    світ!



Князі    твої
й    твої    гетьмани    –

Відважні,    віддані    сини,

І    честь    вони,
й    сумління    мали,

Таких    лиш    смерть    могла    спинить.



Татарські    тут
і    польські    коні

Топтали    землю    і    людей,

Литовці,    угри    –  
всіх    підкови

Нам    дарували    чорний    день.



Фашисти    нас
  пекли,    вбивали,

Вивозили    в    "німецький    рай",

Тепер    російська    
ось    навала

Гвалтує      Крим,    Донецький    край.



О    мій    розіп'ятий    
народе,

Знамено    високо    тримай,

Здобудеш        мир    
у    нагороду,

Коли    не    будеш    ти    дрімать!
18.10.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668801
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Ігоря Стожара :: А я думав, вiйна не моя


Я  не  думав,  що  знову  –  війна,
Хтось  із  нас  не  поверне  додому.
А  на  житньому  полі  жнива,
Ті  жнива,  що  не  треба  нікому.

   А  я  думав,  війна  –  не  моя,
   А  я  думав,  війна  є  чужою.
   І  не  буде  горіти  земля,
   І  не  буде  чадіти  смолою.

Вже  те  поле  закидало  в  сніг
І  женці  косять  зовсім  не  трави,
Може  хтось  тих  людей  приберіг,
Для  якоїсь  страшної  забави?

   А  я  думав,  війна  –  не  моя,
   А  я  думав,  війна  є  чужою.
   І  не  буде  горіти  земля,
   І  не  буде  чадіти  смолою.

Коли  ляже  останній  покіс,
Не  росою  омитий,  сльозою,
Ми  піднімемось  знов,  у  весь  зріст,
Станем  тою,  живою  рікою.

   Ця  війна,  уже  стала  моя,
   Ця  війна,  вже  не  є  нам  чужою.
   Там,  де  в  полі  горіла  земля,
   І  до  неба  чаділо  смолою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668817
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Два вірші про дві різні війни з однаковою назво "Я прийду!. . ".

[b]Я    прийду…[/b]    1

1
Перехрестила    мати    сина,
Щоб    жити    праведно    він    міг,
Щоб    помагала    Божа    сила,
З    найдальших    щоб    вертавсь    доріг…
Перев’язала,    як    годиться,
Двома    стрічками    –  хрест-на-хрест.
Вклонився    хаті    він,    криниці.
Благословив    дідусь    Орест:
–  Служи    ж,    онучок,    не    лінися,
Мій    сивий    чуб    не    острами…
Вклонивсь    онук    і    діду    низько.
Не    справився    старий    з    слізьми...
І    мати    личко    теж    сховала
На    грудях    сина.    Перший    раз!..
Такого    вже    орла    діждала!
Тепер    служить    прийшов    ось    час…
Тут    серце    матері    замліло
Від    гордості    і    від    жалю.
Воно    раділо    і    щеміло:
–  О    Боже,    збережи,    молю!
Й    пішов    селом    солдат    майбутній,
Від    хати    к    хаті    прямував.
Прощався.    І    слова    напутні
На    серця    дні    усі    ховав.
А    люди    з    кожної    хатини  
Всі    приєднатися    спішать,
Йшли    провести    села    дитину,
Й    трепече    в    кожного    душа.
Аж    ось    і    крайні    бачать    хати
Тривожну    гамірну    ходу,
Ще    довго    вслід    будуть    махати…
Доносить    вітер:
           –  Я    прийду!!!

2
І    він    прийшов…    Через    сім    років,
Страшних,    буремних,    довгих    літ.
Контужений.    Утратив    спокій,
Та    не    спинивсь    його    політ!
І    знов    його    стрічали    люди,
Хоч    їх    порідшали    ряди…
Хіба    він    міг    село    забути?
Як    марив    знов    прийти    сюди!
Малеча    вже    попідростала  –
Їх    не    впізнати.    Хтось    –    помер.
Ще    багатьох    в    війну    не    стало.
Голодний    в    полі    брат…    замерз…
Був    сорок    сьомий    на    подвір’ї,
Холодний    і    голодний    рік,
А    в    нього    –    рани,    малокрів’я…
Ступив    на    батьківський    поріг.
І    знову    мати    сина    хрестить,
І    Богу    дякує    за    те,
Що    син    вернувсь,    волосся    пестить
         (Вже    не    таке    воно    густе).
           –  Тепер    і    діда    в    нас    немає,    –
Сплакнула,    –    бач,    не    дочекавсь…–
І    сина    ніжно    обіймає,    –
Як    же    ти    в    пеклі    врятувавсь?
А    він…    мовчить,    очима    водить,
Шука,    де    дід,    не    вірить    їй,
Хоч    весняні    вже    сьомі    води
Зійшли,    та    в    хаті    вже    своїй.
Наперекір    вернувся    долі,
Назло    катюгам-ворогам.
В    колгоспній    працював    стодолі,
Хоч    і    підводила    нога.
Сім’ю    він    згодом    свою    створить
І    побудує    кілька    хат,
А    мову    про    війну    заводять    –
То    скаже    тихо:
–  Я      солдат…
27.09.2012.
[b]Я    прийду!..    2
[/b]
Давно    тікають    сни    вночі    від    мами    –

Вона    чекає    сина    із    війни    –

Журба    її,    мов    гілочку,    ламає,

Всі    сльози    вона    вилила    за    ним:


«О,    як    же    ти    там,    сину,    мій    рідненький?

Чи    береже    тебе    ще    оберіг?»

Думки    постійно    обсідали    неньку

У    хаті,    на    городі,    у    дворі…

Й    нову    молитву    шле    вона    до    неба

(О,    скільки    тепер    знала    вона    їх!),

Й    журились    за    двором    старенькі    верби,

Й    чекав    на    хлопця    молодий    горіх.


А    той    служив    на    Сході,    під    Донецьком,

І    долю    випробовував    не    раз

В    війні,    яка    й    війною    не    назветься,

Яку    давно    закінчити    пора.

І    хоч    вона    усе    іще    триває    –

Збирає    чорне    жниво    день-у-день    –

Окремим    це    АТО    якраз    лахва    є,

Та    Україну    в    прірву    це    веде.

Стікає    кров’ю    і    народ    на    Сході,

Від    цього    лиш    міцніє    його    дух…

Сапає    мати    соняхи    в    городі

І    чує    голос    сина:    «Я    прийду!..»
27.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668799
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Надія Башинська

НЕ ЖУРИСЯ, УКРАЇНО! НЕ ЖУРИСЯ!

Ой  журилась  Україна,  ой  журилася.
Низько-низько  до  землі  вона  хилилася.
Утирала  гіркі  слізоньки  дрібненькі.
Забирали  синів-соколів  у  неньки!

Налетіли  чорні  круки,  налетіли.
Нажахали  та  ще  й  лиха  наробили.
Колоситься  житам  в  полі,  колоситься.
Не  журися,  Україно!  Не  нам  журиться!

Не  журися,  Україно!  Не  журися!
Поспішає  мир  у  дім  наш.  Посміхнися!
Сушить  літечко  вже  слізоньки  дрібненькі.  
Захищати  вміють  мужньо  сини  неньку!

Повертайтеся  додому,  соколята!
Несіть  звістку,  добру,  світлу  в  кожну  хату!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668920
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Серго Сокольник

Тополиний пух

Пух  тополь  сколихнула
Снів  зими  сивина...
Відлітає  в  минуле
За  снодійним  весна,

Щоб  відпивши,  забутись
В  стилі  вічного  сну,
Та  й  себе  позабути,
Відлетілу  весну.

Бо  завчасно  не  діють
Шоб  спинити  відліт
Мітки  щастя-  надії
На  кохання  розцвіт,

І  з  минулого  лине,
Комом  горло  дере
Долі  пух  тополиний,
Що  злітає  з  дерев.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116052300820  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667802
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Олег Князь

Кожному своє!

Не  розуміє  ситого  голодний,  сміливі  ігнорують  боязливих,  ранить  людей  відношенням  холодний,  світ  особливий  у  людей  чутливих!  За  брендами  завжди  слідкує  модний,  а  мирні  недолюблюють  сварливих,  земний  світ  доповняє  світ  підводний,  достатньо  працьовитих  і  лінивих!  Є  мінімум  у  влади  і  народний,  брехливі  ненавидять  справедливих,  хтось  заперечує,  а  хтось  зі  мною  згодний,  хочеться  більше  бачити  щасливих!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667531
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2016


Олег Князь

Плітки.

Снують  у  наших    головах    думки,  часом  серйозні,  деколи  співочі,  не  треба  вірити  й  збирати  нам  плітки,  яких  не  бачили  на  власні  очі.  Стираємо  життєві  чобітки,  летять  і  вихідні  і  дні  робочі,  близько  до  серця  не  беріть  плітки,  якщо  не  бачили  на  власні  очі.  Перемивають  часто  нам  кістки,  полити  бруду  є  на  жаль  охочі,  не  вірте,  не  збирайте  ви  плітки,  переконайтеся  на  власні  очі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667109
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Душі наші любов пили

В    теплім    спомині    –    літній    вечір…

Зорі    дивляться-мерехтять…

І    рука,    що    лягла    на    плечі…

Ті    ж    від    дотику    ледь    тремтять…


Зазоріли    кохані    очі

І    жадане    у    них    «люблю».

Місяць    виплив    назустріч    ночі…

Думка    блиснула:    «Чи    не  сплю?»


Гарячів    твій    нерівний    подих,

Раптом    губи    вогнем    обпік…

І    цілунки,    цілунки    потім…

І    належу    я    вже    тобі…


Зорі    все    іще    мерехтіли.

Вечір,    тихий,    у    ніч    поплив,

А    під    ними    –    два    пружних    тіла

Й    душі,    котрі    любов    пили.  
24.12.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667171
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Надія Башинська

ПОСВАРИЛИСЯ ДВІ ЧАПЛІ

Жили  собі  по  сусідству
дві  чаплі  гарненькі.
Однакові  дзьоби  мали,
були  веселенькі.

Чи  то  сонце  не  так  зійшло,
не  так  вітер  віяв?
Може  чаплям  тим  гарненьким  
взяв  хтось  лихо  вдіяв?

Посварилися  дві  чаплі.
-  Ти  така  негарна!
-  А  ти  така  довгонога!
-  Ну,  а  ти  незграбна!

-  А  у  тебе  довга  шия!
-  Тобі  лиш  брехати...
-  А  ти,  знаєш?  Кажуть  люди,
не  держишся  хати!

От  скажи  мені,  
навіщо  сюди  прилетіла?  
Ти  ж  бачила,що  я  перша
 на  болоті  сіла?!

-  Тут  живу  я,
 і  мої  живуть  мама  й  тато.
 І  родичів  у  мене
 живе  тут  багато.

А  ти  чому  тут  з'явилась?
Ще  й  кричиш,  що  перша?!
Потягнув  вовк  чаплю  першу,  
щоб  не  була  вперта.

Ото  ж  вчись,  мій  любий  друже!
Мудрості  навчайся.
Не  лізь,  прошу,  до  чужого.
На  чуже  не  зарся!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666336
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Лиш пам’ять хай слово має

[u](До    дня    пам’яті    жертв    сталінських    репресій,    що    відзначається    щороку    15.05.)[/u]
П’ятнадцяте    п’яте    –
Це    день,    щоб    згадати
Той    час,    як    земля    стогнала,
Як    кращих    із    кращих,
Не    знаючи    й    нащо,
Етапом    в    кайданках    гнали
В    Сибір,    Соловки,
Де    сніги    і    вовки…
На    власній    землі    –    в    полоні?!..
Репресії    дикі
Затіяв    «владика»
Й    не    сотні    скосив    –    мільйони…

Свічки    запалімо,
Постіймо    всі    німо…
Лиш    пам’ять    хай    слово    має
Про    те,    як    в    тридцяті
Забули    про    святість
Й    свободі    хребет    ламали…
Та    вже    не    здолати
Ніякій    владі
Бажання    людське    жить    вільно,
І    пам’ять    не    вбити,
І    не    повторитись
Репресіям    і    свавіллю.
16.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666219
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Леся Утриско

Десь падали зорі.

Десь  падали  зорі  у  трави,
Шалено,  неначе  думки,
Всміхались  ранкові  заграви,
Цілунком  торкали  ставки.

Лелечі  розправлені  крила,
Тягнулись  до  сонця-  увись,
Молитву  матуся  молила,
Щоб  діти  її  збереглись.

Здається  вчорашня  заграва,
Теплом  огортала  життя,
Сьогодні  уже  проводжала,
В  далеку  дорогу  дитя.

Незаймано  час  покотився,
За  обрій  старечих  світів,
Де  день  в  сивині  загубився,
Де  вічність  розгадує  снів.

І  знову  десь  падають  зорі,
У  спогади  мої  й  думки,
Неначе  кораблики  в  морі,
Шукають  свої  береги.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666125
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Віктор Ох

Світ квіткової фантазії Катерини Білокур (V)

[img]http://kor.ill.in.ua/m/610x385/1518442.jpg[/img]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=91iIt-QfhYk[/youtube]
Вона  називала  своє  малювання  «святим».
Картини  художниця  тільки  з  натури  писала.
А  квіточку  кожну  вважала  створінням  живим,
Тому  ні  травинки,  ні  листя  ніколи  не  рвала.

«Наївним  мистецтвом»    картини  назвали    «знавці».
Мовляв,  Білокур  представниця  є  примітивізму.
Начхати  на  них!  «Фахівці»  ті  –  то  лише  співці
блювотно-нудотного  мертвого  соц.реалізму.

Й  тепер  Катеринині  квіти  не  мертві  –  живі.
Фантазією  і    любов’ю  просякнута  кожна.
В  тих  квітах  і  щедра,    магічна  родючість  землі,
і  сповнена  барвами  сила  життя  переможна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666116
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Серго Сокольник

Дощ змиває кохання

Ми  сьогодні  удвох
Вже  не  ті,  що  були  легкокрилі.
Наших  споминів  блог
Дощовою  завісою  вкрило.

Розірвалась  вона,
Мов  завіса  тендітна  у  Храмі,
І  розриву  стіна
Постає  непохитно  між  нами.

Мелодрама  дощів-
Наче  постать  Евтерпи  лірична,
Від  якої  спочить
Часу  вдосталь.  Попереду-  вічність.

Руку  дай  і  пройди
По  застиглій  долоні  прощання.
Дощ  змиває  сліди
Що  лишило  на  спомин  кохання...

У  альтанці  удвох,
Мов  на  острові  у  океані.
Екзальтація...  Крок
До  надії-  можливо,  останній,

І  прощальні  слова,
Наче  щирість  раптового  блуду...
Дощ  кохання  змива.
Все  скінчилось.  Нічого  не  буде.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116051600814  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666201
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Надія Башинська

ОЙ У ПОЛІ ДВІ ТОПОЛІ

Ой  у  полі  дві  тополі  .  Похилилися.
А  в  козака  дві  дівчини.  Зажурилися!

Ой  одна  з  них  є  русява.  Його  душечка.
Ну,  а  друга  -  кучерява.  Веселушечка!

Ой,  що  ж  мені,  моя  мамо,  тепер  діяти?
Чи  орати,  чи  збирати?  А  чи  сіяти?

До  душі  русява,  ненько.  Очі  карії.
Ну,  а  друга  -  кучерява.  Теж  люблю  її!

Ой  послухай,  мій  синочку,  час  є  сіяти.
Тобі  серденько  підкаже,  як  маєш  діяти!

Ой    у  полі  дві  тополі  .  Розхиталися.
Був  з  русявою  до  ранку.  Обнімалися!

Ой  у  полі  дві  тополі.  Розшумілися.
Був  з  русявою  до  ранку.  Веселилися!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665922
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Осідає вечір понад ставом

Осідає    вечір    понад    ставом,
Вітер    притомився,    не    стриба,
Густо    береги    позаростали,
Тишу    п'є    замріяна    верба.

А    як    зорі    нічка    намалює.
На    небеснім    темнім    полотні,
Кілька    з    них    вода    собі    вполює,
Заховає    глибоко    на    дні.

Скоро    ранок    бризне    променисто
На    узори    з    посивілих    віт,
Заблищить    калинове    намисто
На    кущі    у    срібній    синяві.

І    запахнуть    м'ятою    п'янкою
Трави,    краплі    гублячи    роси…
Не    зустрінеш    більше    ти    такої
Неземної    на    землі    краси.
13.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665812
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Мирослава Жар

Все жду ЧОГОСЬ

Я  все  жду  ЧОГОСЬ...
А  може,  воно  вже  є  -
Найбільше  щастя?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665646
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016


LaraS

Казка про частини мови

Прочитавши  цю  казку  на  сайті:  http://zochblidcha.at.ua/publ/kazka_pro_chastini_movi/1-1-0-8
спробувала  зарифмувати.  Ось  що  вийшло.

Розповісти  хочу  казку
Про  важливість  частин  мови,
Чопурності  зняти  маску,
З  них,  принаймі,  я  готова.
Залишила  мати  Мова
Їх  самих  одного  разу.
Тут  Іменник  гордо  мовив
Про  важливість  всім  відразу:
- Я  важливий  неодмінно,
Назву  всім  даю  предметам,
Всім  подіям  та  істотам.
Одягаю  в  сім  відмінків,
В  два  числа  і  ще  в  три  роди.
В  реченні  хоч  яким  членом  можу  бути  від  природи.
Зупинив  його  Прикметник:
-Таке  саме  маю  право.
Та  без  мене,як  бешкетник,
Виглядає  кожен  мляво.
Я  усіх  вас  прикрашаю
Й  до  особи  прикріпляю.
Бути  першим  й  головним
Справедливо  право  маю.
- А  чи  зможете  без  мене
Щось  купити  у  крамниці?
Що  по  чому,  скільки  треба?
Все  це  будуть  таємниці.
Без  Числівника  нікому
В  житті  легко  не  буває.
Як  рахуєш  все  свідомо,
То  воно  лиш  прибуває.
Тай  ,  Іменнику,  з  тобою
Часто  головним  буваю.
Задоволений  собою
З  гордістю  це  відчуваю.
А  Займенник  слухав-слухав:
- Всі  слова  ці  ріжуть  вуха.
Як  вас  в  реченні  немає,
Хто  вас  вміло  заміняє?
Так  що  ,  брати,  зачекайте.
Головний  тут  я!  Звикайте!
- Ой!  Ой!Ой!  Ледащо,
Не  повірю  я  нізащо.
Ви  без  мене  Дієслова
Не  зерно,  а  лиш  полова.
Часи  мої  чого  лиш  варті!
Це  зовсім,  скажу,  не  жарти.
Так  хто  тут  з  нас  могутній?
Прислівник,  очей  не  зводив  з  Дієслова,
Наважився  й  собі  взяв  слово:
-Дерете  носа  не  знати  чому,
Бути  важливим  мені  одному.
Не  дамся,  як  ви,  себе  всім  міняти.
Часам,  родам,  відмінкам  себе  викривляти.
Так.  Дієслова    я  часто  тримаюсь
І  ще  з  Прикметником  я  родичаюсь.
В  реченні  я  всього  лиш  обставина.
Але  це  гідність  моя,  а  не  прогалина.
Прийменник  наче  цього  й  чекав.
Вирішив  також  не  ловити  гав:
-То  лиш  слабкодухі  міняють  обличчя.
 Я  теж  не  міняюсь.  Мінятись  не  личить.
Хочу  звернути  вашу  увагу-
Роблю  вам  послугу,то  й  вимагаю  повагу.
- Я  теж  не  міняюсь,  навіщо  цей  галас.
В  своїй  важливості  ніскільки  не  вагаюсь.
Сполучник  я.Зєдную  в  речення  всіх  вас,  малята.
Без  мене  розбредетесь,  неначе  телята.
Відстояти  себе  рішила  й  Частка:
- Без    мене  попадете  всі  у  пастку.
Творити    Дієслову  форми  завжди  помагаю
Як  виразиш  без  мене  почуття?-  я  вас  питаю.
- Гай-  Гай!  Які  тепер  часи  настали!?
Діти  однієї  матері  сваритись  розпочали….
Шкода,  що  не  умію  зрозуміло  говорити,
А  лиш  від  радості  чи  горя  Вигуки  творити.
Тут  рідна  мати  Мова  повернулась
Й  до  діток  своїх  лагідно  всміхнулась:
- Кожен  з  вас  мені  потрібен,
І  кожен  важливий.
Бо  без  вас  не  така  гарна  і  людям  не  мила.
З  вами    я  багата,  в  вас  моя  сила.
Частини  мови  взялися  за  руки:
- Заживем  брати  від  нині  без  сварки  й  розлуки.
У  дружбі  і  злагоді  будемо  здорові,
Щастя  й  радість  принесем  нашій  мамі-Мові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661134
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 13.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2016


Наташа Марос

Я ПРИЙШЛА…

Не  виглядай  сьогодні.  Я  не  зможу.
Хотіла  дуже,  але  не  прийду  -
Від  тебе  я  будую  огорожу
Старанно,  поки  сумерки  впадуть...

А  потім.  Потім  хоч  і  відпочину  -
Не  зможу  буть  ні  в  хаті,  ні  в  дворі...
І,  просто  так,  знайду  нову  причину,
Бо  темінь  розривають  ліхтарі...

І  я  вже  -  за  селом,  і  точно  знаю:
Ти  там,  де  наша  стежка  пролягла
Чекаєш.  І  мене  вже  не  лякає
Ні  осуд...  Ні  погода...  Я  прийшла...

           -            -            -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665480
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Наташа Марос

НЕ БАЧИШ…

Я  в  усьому  шукаю  присутність  твою:
У  словах  і  мелодіях,  тихому  вітрі,
У  химерах  із  хмар  я  тебе  впізнаю,
Бо  малюю  тебе  і  в  малюнок  той  вірю...
Відчуваю  на  дотик  у  краплях  дощу,
Впізнаю  у  живильних  іонах  озону.
Я  гукаю  тебе,  аби  тільки  почув...
Крізь  глуху  і  холодну  ту  раму  віконну
Я  спокійно  і  тихо,  мов  кішка,  пройду,
Заховавши  у  темряві  зболену  душу...
Світло  включиш  -  я  знову,  мов  тінь,  пропаду
І  ніколи  щодення  твого  не  порушу
У  житті,  що  твоє...  Де  немає  мого
Ні  мовчання,  ні  крику,  ні  холоду-спеки...
Не  змогла  зрозуміти  лише  одного:
Ти  так  близько,  ти  -  ось,  а  чому  це  далеко...
Не  дістати  рукою,  лиш  погляд  ковзне.
Оглядаюся  часто  -  а,  може,  помітиш...
Ні,  не  бачиш,  не  бачиш,  не  бачиш  мене,
Мов  навмисне  обходиш,  аби  не  зустріти...

                             -          -          -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665261
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Avtoritet

Боротись за життя

Смерть  неквапливо  точить  бритву,
Хоче  обрізати  мій  вік,
Лиш  виграю  смертельну  битву,
І  знов  вона  неподалік.

Тоді,  як  втрачу  свою  силу,
Тихенько  голову  схилю,
Піду  достойно  я  в  могилу,
Хоч  дуже  білий  світ  люблю.

Пройдусь  своїм  життєвим  полем,  
Не  раз  потрапивши  в  капкан,
Душа  моя  проникла  болем,
А  сміх  мій-  просто  є  обман.

Та  ще  я  чую  звук  трембіти,
Мені  не  треба  співчуття,
Поки  для  мене  пахнуть  квіти,
Буду  боротись  за  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662750
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 11.05.2016


ТАИСИЯ

В путешествие - смело!

Уезжаю  туда,  где  морская  волна...
Понимаю,  что  риск  -  благородное  дело.
Но  пока  в  моём  сердце  звучит  та  струна,
Что  умеет  любить,  путешествую  смело.

Расцветает  природа,  ликует  семья.
Наши  встречи  де-  факто  уже  неизбежны.
Разлучила  война...  За  границей  родня...
И  любые  преграды  для  нас  бесполезны.

На  пути  блокпосты,  а  затем  -  госконтроль.
Ни  один  террорист  не  пройдёт  за  границу.
Мы  часами  стоим,  не  дают  нам  пароль...
Мы  всего  лишь  простые  гражданские  лица.

С  Божьей  помощью  наша  надежда  сбылась...
И  морская  волна  приняла  нас  в  объятья.
Покатилась  слеза...  Значит,  жизнь  удалась.
Мы  по-прежнему:  русский  с  украинцем  -  братья.


1  мая  2016  г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663282
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 09.05.2016


геометрія

І радість, і туга…

                                         Як  солдати  верталися  з  фронту,
                                         Клекотало  й  дзвеніло:  "УРА!"..
                                         Та  не  всім  у  весняну  погоду
                                         Розкривалися  вікна  добра.
                                         Людський  натовп  радів  Перемозі,
                                         І  гудів,  і  шумів,  ніби  ліс.
                                         Ми  спіткнулись  тоді  на  порозі,
                                         Бо  наш  тато  в  бою  десь  поліг.
                                         Кожен  спогад  про  тата  -  це  дотик:
                                         До  душі  і  до  серця,  й  чола.
                                         Їх  не  змиють  дощі  і  морози,
                                         Наша  туга  нестерпна  була.
                                         Хоч  хотілося  бігти  нам  з  братом,
                                         Зустрічати  солдатів  з  війни.
                                         Ми  ще  вірили  -  прийде  наш  тато,
                                         В  сяйві  усмішок,  сонця  й  весни.
                                         Зазирнули  в  кімнату  до  мами,
                                         Із  лиця  вона  стерла  сльозу.
                                         Доторкнулась  голівок  руками:
                                       -І  я,  дітки,  теж  з  вами  піду.
                                         Ми  пішли  на  Майдан  Перемоги.
                                         Було  все:  сльози,  радість,  "УРА!"
                                         Закінчились  воєнні  дороги,
                                         Миру  й  праці  настала  пора.
                                         Як  солдати  верталися  з  фронту,
                                         Зустрічали  їх  села  й  міста,
                                         Перемога  -  для  всіх  Перемога,
                                         І  надія  на  краще  життя.
                                         І  ми  з  мамою  також  раділи,
                                         І  крізь  сльози  кричали:  "УРА!"
                                         Хоч  малі,  та  ми  вже  розуміли:
                                         ПЕРЕМОГА  -  це  крок  до  добра!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664816
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016


геометрія

ВЕТЕРАНАМ ВІЙНИ

                                         Ветерани  війни!
                                         Ветерани  війни!
                                         Такі  довгі  шляхи  і  дороги-
                                         Від  початку  війни
                                         Ви  пройшли  і  дійшли
                                         До  травневого  дня  Перемоги.
                                                                             Скільки  днів  і  ночей
                                                                             Відступать  довелось.
                                                                             Бачить  кров,  бачить  смерть  і  неволю,
                                                                             Та  в  вас  віра  жила,
                                                                             І  вперед  вас  вела
                                                                             До  жаданого  дня  Перемоги.
                                       Довгі  дні  і  роки
                                       Ви  з  боями  ішли,
                                       Перемогу  для  нас  здобували.
                                       У  окопах  жили,
                                       У  жорстоких  боях
                                       Ви  і  друзів,  і  рідних  втрачали.
                                                                           Ой  війна!  Ой  війна!
                                                                           Скільки  бід  принесла,
                                                                           І  не  всі  Перемоги  діждались.
                                                                           Перемога  для  вас!
                                                                           Перемога  для  нас!
                                                                           І  співала  крізь  сльози,  й  сміялась!
                                     Ветерани  війни!
                                     Ветерани  війни!
                                     І  донині  болять  ваші  рани.
                                     Доземний  вам  уклін
                                     Від  нащадків  усіх,
                                     Ветерани,  живіть,  ветерани!..

         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664827
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016


Валентина Мала

ЖИТТЯ ЯК ТОЙ ПШЕНИЧНИЙ КОЛОС В ПОЛІ

Дивлюся  на  батьків  своїх  стареньких,-
Мої  кульбабки  Божі,  так  же  ж  шкода  вас...
Дай,Боже,сили  їм,  тримай  моїх  рідненьких!
І  вірте,прошу,вірте,  не  пройшов  ваш  час!

Життя  як  той  пшеничний  колос  в  полі,
Хай  колоситься  нива  й  колос  хай  цвіте!
Господь,насити,прошу,  щедро  їхні  долі!
І    не    коси  ,молю,  життя  їх  золоте!!!
08.05.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664655
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016


Леся Утриско

Я вдячна, мамо, за життя.

Я  вдячна,  мамо,  за  життя,
За  колискову  в  ясні  ночі,
Донька  твоя-  твоє  дитя,
Цілує  щиро  твої  очі.

Я  вдячна,  мамо,  за  любов,
За  ніжність,  ласку  та  терпіння,
Я  притулюся  знов  і  знов,
Хоча  душа  уже  осіння.

Я  вдячна,  мамо,  за  тепло,
За  молитви  та  щире  слово,
В  житті  по-  всякому  було,
Та  ти  прощала  знов  і  знову.

Я  вдячна,  мамо,  за  життя-
Твоє  життя,  що  дарувала,
Що  вклала  у  своє  дитя,
В  цілунках  пестила  й  купала.

Я  вдячна,  мамо,  за  життя,
За  всі  співАнки,  вишивАнки,
Твоя  в  них  доля  і  моя,
В  них  наші,  мамо,  світлі  ранки.

За  все  я  дякую  тобі-
Матусю,  мамо,  моя  ненько!
У  всім  відказуєш  собі,
Все  дітям  віддаєш  рідненька.








: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664680
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016


Олег Князь

День Перемоги.

До  обеліска  важко  йти,  не  просто,
Не  слухають,  підкошуються  ноги,
Звернуло  у  літах  за  дев»яносто,
Але  сьогодні  свято  Перемоги!
Горять  свічки  на  київських  каштанах,
Наче  в  парадній  формі  всі  берізки,
Під  руку  сиві  йдуть  однополчани,
Іх  зовсім  мало  біля  обеліска.
Восьмий  десяток  вже  пішов  відтоді,
До  переможної  не  всі  дожили  дати,
Та  кровоточить  рана,  бо  на  сході,
Як  в  Другу  Світову    гримлять  гармати!
Порушились  післявоєнні  плани,
І  знову  кличуть  фронтові  дороги…
Низькій  уклін  вам  любі  ветерани,
Будьте  здорові!  З  святом  Перемоги!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664770
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Щоб настав він , цей день –без війни !

І  згадаєм  колись  ми,  згадаєм,
За  великим  ,впівсвіту,столом,
Як  же  дня  цього  довго  чекали  ...
(Ущипніть  мене  ,може  це  сон...)

Як  же  дня  цього  довго  чекали,
День  за  днем  ,довго-довго  всі  йшли!
Як  втрачали  ,втрачали  й  втрачали  !
Щоб  настав  він  ,  цей  день  –без  війни  !

Й  тиша  спуститься  вниз  –неймовірна  !
За  сльозами  не  бачачачи  світ....
Й  наших  хлопчиків-ангелів  вірних
Ми  згадаємо  кожного,  всіх  !

І  опустимось  знов  на  коліна..
(  Це  –  не  пафос  ,веління  душі  !)
Як  же  важко  без  вас,  наші  рідні  !
Ви  простіть  ....вас-нема  ,ми  -живі..

Й  гіркоти  доливатиме  в  спомин
Памˊять  –наш  необˊявлений  кат  ...
Ще  вчуватиметься  чийсь  гомін...
Хлопців  ,що  не  повернеш  назад...

Ще  у  снах  ми  не  раз  їх  побачим  ,
Ясних  ,з    посмішкою,  живих  ..
І  душа  ще  ,заплаче  –заплаче  
Повернути  не  в  силах  лиш    їх  ...

 ____________________________


От    скінчиться  війна  й  неодмінно
Ми  такий  закатаємо  матч
Вже  під  чистим  ,під  небом  мирним-
Буде  жарко  й  спекотно,пробач!

 І,  змагатимемось  надалі-
За  хокей  ,волейбол  ,за  футбол...
Крок  за  кроком  ми  йшли,й  чекали,
Як  заб"ємо  цей  влучний  гол.

І  рахунок  який  -  неважливо  ,
Україна,як  пам"ять  жива!
Просто  буде  все  в  день  той  красиво-,
Бо  ,нарешті,скінчиться  війна.!..  :

Тетяна  Прозорова  08  .05  .  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664571
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Вони по різні боки барикад

Вони    по    різні    боки    барикад
У    січні-лютому    у    Києві    стояли.
Мент    мав    майданівця,    беззбройного,    лякать…
І    влада    їх    обох    тоді    боялась…
Ба,    ситуація    була    тоді    така…

Ті    хлопці,    із    самісіньких    низів,
Один    одного    змушені    карати,
Та    вже    весною    час    такий    назрів,
Коли    за    край    свій    мусили    вмирати,
Накриті    «градами»    по    декілька    разів.

І    бачив    разом    цих    бійців    Донбас,
Коли    ділили    навпіл    між    собою
Цигарку,    хліба    кусень…    І    не    раз
Стрічались    очі    їх.    Ділилися    й    набої
У    найскладніший,    у    критичний    час.

Та    зрадила    їх    доля    восени:
Оба    зі    смертю    стрілися    в    окопі  –
Землі    своєї    віддані    сини,
Що    рятували    Україні    спокій.
(Він    не    купляється    в    війні    за    півціни).

Обов’язок    свій    виконали    вдвох,
Отой,    святий,    і    для    усіх    –    єдиний,
Коли    людьми    керує    лиш    любов.
Не    дочекаються    живими    їх    родини    –
Навіки    хлопців    поєднав    тих    Бог!
21.12.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664396
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016


ВАЛЕНТИНАV

ТИ…

[i][b]Твої  очі  –  незабудки  –
В  моїм  серці,  назавжди.
І  вуста…  мов  мед  солодкі…
Блакить  неба,  -  також  Ти…

Ніжний  легіт  спозаранку  –
То  твій  подих  теплоти.
Снопик  сонечка  на  ганку,
Це,  коханий,  також  Ти…

Ти  –  жадана  прохолода,
В  час  спекотної  пори.
Надзвичайна  насолода…
Біль  і  радість  ,  -  це  все  Ти…
07/05/2016[/b]
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664443
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Ніна-Марія

Весняні спогади п"янкі

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRPBwbs2HBUitVeiuFK0M0J6ZPhvOF_TBmsDf0H5T45lJSbb1iQww[/img]

Поглянь,  коханий  на  верби  розлогії,
Там,  де  з  тобою  стрічались  колись.
Там,  де  нас  доля  звела,  приголубила,
Вперше  тоді  ми  ось  тут  обнялись.

Сяяли  очі  коханням  і  зорями,
Ніби  для  нас  зупинилася  мить.
А  навкруги  весна  гралася  барвами
Тихо  шептала  як  треба  любить.

Вітер  зривав  пелюстки  сніжно-білії.
Ними  волосся  моє  прикрашав.
Зорі  зливались  в  поцілунках  із  небом.
Поки  у  хмарах  десь  місяць  блукав.

Цвіт  так  дурманив  і  п"янив  до  знемоги
Стриматись  просто  не  бУло  снаги...
Розквітла  квіткою  тобі  весняною
Доторк  пелюсток...Ятрив  спрагу  жаги.

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSbNf-Y4kA8itzY5zzu6PM1UgKib_v5Xa5tSty_fG4zuWjp77xx[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664243
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Олекса Удайко

ЗЛЕТІЛО СЛОВО- ©©

       Буває  й  так:  скажеш,  невпопад...
       Шкодуєш...  Та  пізно...  Відлетіло...  

[i][b][color="#8508c4"]Злетіло  слово...  Й  раптом  сіло
На  гілці  вишні,  що  цвіте…
А  в  мозку  –  думка  посивіла,
Бо  в  думці  певно  щось  не  те.

Злетіло  слово,  й  не  догнати  –
Є  незворотнім  той  процес…
Коли  в  тобі  ума  палата  –
Лікуй  словесності  абсцес!

Щоб  думка  й  слово  були  разом,
В  тандемі,  в  злагоді  жили,
Ні  сили  не  шкодуй,  ні  часу  –
Розвідай  логіки  тили!

А  ще  в  процес  принаджуй  дію  –
У  трійці  суть  і  сила  є!
Хай  слово  йде  разом  із  ділом  –
І  не  марнуй  життя  своє!

Бо  кожен  з  нас  хотів  би  мати
Неперевершений  кінець…
Щоб  замість  себе  в  гріб  запхати
До  суєслів’я  свій  терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Микола Карпець))

«І очі… бірюзово-сині»

[b]«Затоки  талії  -  осині  і  очі...  бірюзово-сині»[/b]
[color="#0930de"][b][i]Весна  п’янить,  душа  вібрує
І  вже  на  розум  вдягши  збрую)
На  місці  всидіти  несила
Я  мчусь  туди,  де  моя  мила

Де  моя  люба  і  кохана
Сама  найкраща  –  бездоганна!
Сама  ніжніша  і  пестлива
То  промінь  сонця,  а  то  злива
То  вітерець  –  то  ураган
А  то,  безкрайній  океан

Де  шторм  і  штиль  і  хлюпіт  хвилі
І  золотий  пісок  –  на  милі
Затоки  талії  –  осині
І  очі…  бірюзово-сині

Де  скелі,  рифи  і  каміння
Знайти  фарватер  –  це  уміння
Приборкати  цей  океан
І  ви  щасливий  капітан
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*05.05.16*  ID:  №  664090
[/i]  [/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664090
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016


Фея Світла

Побудь зі мною…

Побудь  зі  мною  -  у  обіймах  тану  
І  віднеси  в  захмар'я,  неба  вись.  
Хоч  не  була  там,  але  так  бажаю
З  тобою  в  невагомість  піднестись.  

Ми  злетимо  туди,  де  наші  зорі,  
Де  диво-сяйво  грає...  й  пломенить.  
Заглянь   у  очі...  і  проміння  долі  
Зведе  в  вівтар  нас  -  найсвятішу  мить.  

Лишень,  прошу  не  зрань  мене  до  болю,  
Цнотливість  серця,  першої  краси.  
Збудуй  у  висі  два  криштальних  трони  
Й  навіки  нас  у  небо  віднеси.  

А  на  вівтар  постав  любов  і  ніжність,  
Що  поєднали  нас  на  все  життя.  
Віддам   свою  любов  тобі   і  вірність.
У  нас  одне  на  двох  -  серцебиття.  


Оригінал

Побудь  со  мной  –  в  твоих  объятьях  таю  –  
И  вознеси  в  заоблачность  небес…
Там  не  была,  но  быть  с  тобой  мечтаю,  
И  пусть  парит  наш  невесомый  вес.  

Мы  полетим  туда,  где  наши  звезды,  
Где  света  неземного  лучезарь…  
Открой  глаза,  лучом  размежив  вежды,  
На  новый  мир,  на  наш  святой  алтарь.  

И  если  можешь,  не  порань,  не  трогай  –  
Не  рушь  во  мне  непознанной  красы!
Воздвигни  два  хрустально  чистых  трона  
И  нас  туда  навечно  вознеси…  

А  на  алтарь  воздай  –  что  есть  святое:  
Любовь  и  нежность  –  нашей  жизни  новь…  
И  я  приму,  в  амвоне  тихо  стоя,  
Взамен  отдам  тебе  свою  любовь.

Олекса  Удайко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662003
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 05.05.2016


Ірина Лівобережна

Обрыв

Порву  звенящую  струну.
Листвы  волна  прибоем  дышит,
Перетекая  в  тишину
Застывшим  шифером  на  крыше.

Кусками  падает  струна
На  дно  холодного  залива,
Уже  почти  что  не  видна
С  вершины  этого  обрыва.

Пустынен  нынче  берег  твой.
Звучанье  музыки  -  не  слышишь.
На  дно  души  уходит  боль,
И  зов  всё  тише,  тише,  тише...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663978
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2016


Фея Світла

Я - поряд!

Прошу  тебе,    ти  не  журись,    
До  мене  ніжно  притулись.  
Бо  що  вартує  та  журба,  
Коли  ми  разом  й  поряд...  я.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638496
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 04.05.2016


Alex Chadoff

Слов'янські боги

Вже  надвечір’я  гасне  над  землею,
І  в  присмерку  полуда  на  очах.
Осяянії  срібною  зорею
Летять  боги  слов’янські  на  вітрах.
Проклятії,  забутії,  гонимі
Знов  повстають  Перун,  Даждьбог  і  Рід
На  Київській  Русі,  на  Україні,
Де  в  владі  їх  і  корінь  був  і  плід.

Згадаймо,  як  мечем,  вогнем  і  кров’ю
Чужого  бога  креслили  в  серцях,
Як  будували  храми  на  румов’ї,  
На  спалених,  розбитих  капищах.
Не  ідоли,  а  плоть  землі  і  неба,
Вам  не  жерці  служили  –  віщуни...
Чи  у  чужинській  вірі  є  потреба?
Чи  ж  ми  не  Світовидові  сини?

Нескорені,  незломлені,  живії  
Крізь  прірву  віку  дивляться  на  нас.
Ярило,  Пек,  Купало,  Ладо,  Ниє,
Де  ж  ви  були  увесь  цей  довгий  час?
І  бачу  знов:  під  срібною  зорею
Летять  боги  слов’янські  на  вітрах...
То  надвечір’я  гасне  над  землею
І  в  присмерку  полуда  на  очах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152096
дата надходження 27.10.2009
дата закладки 03.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2016


Наташа Гаджи

Птицы

Я  помню,  в  тот  год  везде  умирали  птицы.
Но  кто  из  нас  верит  в  знаки?  Любой  беспечен.
Никто  ещё  не  скрывал  друг  от  друга  лица  -
Ни  за  балаклавой,  ни  просто  при  личной  встрече.

Я  помню,  в  тот  год  нам  снились  гробы  и  трупы,
Автобусы,  что  увозят  родных  за  грани,
И  лётчики  злые  скалили  с  неба  зубы.
Но  что  это  значит  -  нам  не  хватало  знаний.

Потом  в  каждом  сне  накануне  больших  обстрелов
Меня  выводила  мама  из  помещений,
И  я  выбегала  из  неясных  пределов
Всегда  не  своих  квартир  и  неверных  мнений.

*
Я  видела  города,  где  меж  блокпостами
Вся  жизнь  -  как  те  самые  чуть  живые  птицы.
Она  растворилась  там  степными  ветрами.
Автобусами  уехала  за  границы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663448
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016


Alex Chadoff

Поїзд

Ось  поїзд  пішов,  і  лишився  вокзал,
І  небо  вечірнє  лишилось.
Невже  я  тобі  все  це,  справді,  сказав?
А,  може,  то  просто  наснилось?
Вечірній  перон,  електрички  вагон,
Що  далі?  Лише  безнадія.
То  це  тільки  марево?  Щасливий  сон?
Шалена,  диявольська  мрія?

Туман  у  душі...  Бо  ж  нема  майбуття
У  грішного  мого  кохання.
Хоча...  Що  є  гріх,  як  не  решту  життя
Провести  в  спокуті  чекання?
Любов  –  то  не  гріх,  то  святе  почуття,
Злиття  з  небесами  –  бажання.
То  мука  і  біль,  то  вершина  буття
І  вічная  мить  сподівання.

Ось  поїзд  пішов,  і  лишився  вокзал,
І  небо  вечірнє  лишилось.
Невже  я  тобі  все  це,  справді,  сказав?
А,  може,  то  просто  наснилось?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270295
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 02.05.2016


Наталі Калиновська

Забыв всё… Невесомость!

Забыв  всё,  -    Невесомость!

Я  создан  для  любви!
Для  чувств,  бурлящих  страстью!
От  неба  —  до  земли
Держу  в  руках  я  счастье!

В  пучину  наслаждений!
Забыв…  о  плоти  тела,
Я  в  мир  своих  влечений
Лечу!  Как  ты  хотела…

Звездой  хмельною  неба
Паду  в  твои  объятья!
Твоё,  целуя  тело,
Испытываю  счастье!

И  вновь…  страсть  закипает!
Все  оглушает  звуки…
И  негой  томно  тает,
Тебе  целую  руки…

Сжимая  страстно  тело,
Испытываю  томность…
Горячим  льдом  взрываюсь!
Забыв  всё,  -    Невесомость!

30.  04.  2016  г.  Львов  автор  Наталия  Калиновская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663158
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 02.05.2016


Олег Князь

Душевний біль.

Не  плюйте  в  душу  і  не  сипте  сіль,  не  ображайте  тих,  хто  вас  кохає,  не  причиняйте  їм  душевний    біль,  адже  людина  ця,  без  вас  страждає!  Не  ображайте,це  великий  гріх,  ні  в  чому  люди  ці  не  винуваті,  не  користуйтеся  заради  втіх,  ви  можете  життя  їм  поламати!  Любов  це  крок  до  раю  й  божевіль,  це  почуття  блаженне  і  приємне,  відчути  можуть  всі  душевний  біль,  коли  кохання  ваше  не  взаємне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663015
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016


Наталі Калиновська

Таю звёздами я… опрометчиво…

Таю  звёздами  я…  опрометчиво…

Он  пришёл..
такой  нежный  и  ласковый
и  опять…
подарил  мне  Весну!

Опьянил…
поцелуями  страстными!
И  сказал…
тихо  мне:  «Не  засну!»

Сжал…  всю  сущность…
мою  бесконечную…
комом  в  горле…
восторга  в  ночи…

таю  звёздами  я…
опрометчиво…
в  этой  неге…
шальной  кутерьмы!

Изъваяние  утра…
бессильное…
подарил
серебристый  рассвет…

Ночи  отблеск…
и  счастье  всесильное!
Зажигает…
Безумство  планет!

30.  04.  2016  г.  Львов  автор  Наталия  Калиновская





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663036
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016


Людмила Пономаренко

Впали миті весни

Впали  миті  весни  абрикосовим  цвітом  у  трави,
Замели  всі  сліди  у  знайомім  до  болю  саду.
Грає  скрипка  душі  ніжне  соло  в  високих  октавах,
Коли  ранком  весняним  бентежно-замріяно  йду.

Наче  знов  народилась  в  умитому  зливами  світі,
Наче  й  справді  забула,  як  серце  холоне  в  снігах,
Наче  й  дихать  боюсь,  щоб  того  не  сполохати  цвіту,
Що  хмарками  летить…  й  опадає  в  квітучих  садах.

Скільки  літ  пролетіло,  нагадала  метелиця  стихла
Світлом  теплого  дива  посеред  промайнулих  чудес…
А  здається,  що  я  надивитися  ще    і  не  встигла
На  зворушливо  свіжу  красу  під  блакиттю  високих  небес…




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660297
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 30.04.2016


Світлана Моренець

Свята земля. ХРАМ ГРОБУ ГОСПОДНЬОГО (ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВОГО)

До  Храму  йдемо  вузесеньким  християнським  кварталом,  перетвореним  в  суцільну  лавку  церковних  товарів.  Ми  вже  попереджені,  що  купувати  все  треба  саме  тут,  бо  найдешевше.
Спішно  перебираю  в  пам'яті  всіх,  кого  хочемо  порадувати  малесенькою  пам'яткою  про  Святу  землю:  наш  любий  батюшка,  жінки,  що  служать  в  церкві,  родичі,  знайоміі...  всі,  любі  моєму  серцю  парафіяни,  що  стали  вже  ріднею...
В  розпачі,  стою  розгублена.  Дуже  багато  виходить!  Як  з  такими  пакунками  ходити  по  святому  місцю?!  Гід  –  спасибі  їй,  стільки  разів  вчасно  підказувала!  –  заспокоїла:  завтра  будемо  на  Іордані,  там  все  придбаємо.  Тож  нашвидкоруч  вибираю  кілька  мініатюрних  іконок,  пару  наборів  з  пляшечками  Іорданської  води,  єлею  та  ладану,  йдемо  до  храму.
За  переданнями  Храм  побудований  на  місці,  де  був  розіп'ятий  Ісус,  похоронений,  де  Він  воскрес  на  третій  день.  Місце,  що  знаходилось  колись  за  межами  Єрусалима,  вже  вшановували  перші  християни.  Але  в  70  році  християни  були    знищені  імператором  Титом,  а  Єрусалим  повністю  зруйнований.  Відбудову  почав  імператор  Адріан,  але  вже  як  місто  Елія  Капітоліна,  і  на  місці  Гробу  була  побудована  церква  Венери  (135  р).
Перший  християнський  храм  був  збудований  за  наказом  цариці  Єлени,  і  з  того  часу  став  одним  з  найдорожчих  храмів  для  християн  всього  світу  –  місцем  прощ.  Це  був  великий,  багато  оздоблений  мармуром,  мозаїками  і  металевим  литтям  храм  –  цілий  архітектурний  комплекс,  що  включав,  окрім  означеного,  церкву  Животворчого  Хреста,  церкву  Єлени,  круглий  Анастасіс  (Воскресіння)  над  гробом  і  навіть  могилу  Адама  (туди  ми  не  попали).  На  освячення  храму  (в  335  р.)  приїхав  сам  імператор  Костянтин.
Храм  неодноразово  страждав  від  набігів,  а  в  1009  році  був  повністю  зруйнований  Халіфом  Аль-Хакімом,  а  християни  –  знову  знищені.
Відновили  храм  і  багато  оздобили,  Хрестоносці.  Процвітав  він  і  за  часів  правління  султана  Сулеймана  Розкішного  (згадайте  Роксолану).  За  його  наказом  був  розширений  і  зміцнений  мур  навколо  міста,  що  стоїь  по  сьогоднішній  день.
Храм,  що  постає  перед  нашими  очима  –  споруда  1810  р.  Це  великий  храмовий  комплекс  з  кількома  церквами,  монастирем  і  безліччю  приторів.  Храм  поділений  між  6  конфесіями,  між  якими  часто  точаться  суперечки  навіть  бійки.  Години  служб  строго  розподілені.
Відомо,  що  останні  5  зупинок  на  шляху  Віа  Долороза  –  мученицькому  хрестному  шляху  Ісуса  до  Голгофи,  знаходяться  саме  в  храмі.  Заходимо  до  приділу,  що  називають  Х  зупинка  –  Розділення  риз.  Пам'ятаєте:  "І  розділили  ризи  мої..."  В  мовчанні  віддаємо  шану.
Заходимо  до  храму.  Шумно,  багатолюдно.
Недалеко  від  входу,  прямо  на  підлозі  лежить  гранітна  плита  Помазання,  захищена  від  паломників-любителів-сувенірів  товстою  мармуровою  плитою.  За  єврейським  звичаєм  тут  Ісуса  помазали  смирною  перед  тим,  як  покласти  в  гріб.  Цього  каменю  торкалося  тіло  Ісуса.  Святе  місце!  На  ньому,  виходячи  з  Храму,  ми  освятимо  наші  хрестики  та  іконки  (  на  ізраїльській  землі  нема  нашого  обряду  освячення,  там  освячує  сама  земля,  камінь  чи  вода,  до  яких  торкався  Ісус).
За  каменем  на  стіні  –  велике  мозаїчне  панно,  де  зображені  всі  події  від  зняття  Ісуса  з  хреста  до  покладення  в  гріб.
По  сходах  піднімаємось  нагору...  на  Голгофу...

30.04.2016  р.  (далі  буде).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663057
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016


Світлана Моренець

Свята земля. У ХРАМІ МУК ХРИСТОВИХ

Відомо,  що  останні  години  перед  арештом  Ісус  Христос  провів  з  учнями  в  Гетсиманському  саду  (так  говорять  нам  Євангелія  від  Матвія,  Марка  та  Луки).  Коли  ж  учні  поснули  неподалік,  Він,  залищившись  сам-на-сам,  сидів  на  широкому  камені  в  тяжких  думах.  Ісус    ЗНАВ,  що  попереду  чекають  жахливі  тортури  і  смерть,  тож  в  Ньому  боролися  людина,  що  боялась  і  не  хотіла  цього,  і  божественна  воля,  що  вела  до  них.  Сповнений  болю,  Ісус  віддався  на  волю  Отця  свого:  "Отче  мій!  Якщо  не  може  оминути  мене  чаша  ця,  щоб  не  пити  з  неї,  –  хай  буде  воля  Твоя!"
Саме  на  цьому  місці  (біля  підніжжя  гори  Єлеон)  збудована  найкраща  в  Єрусалимі  церква,  що  має  кілька  назв:  ХРАМ    МУК    ХРИСТОВИХ,  базиліка  Боріння,  а  ще  –  церква  ВСІХ  НАЦІЙ.  Перші  2  назви  –  зрозумілі,  остання  ж  говорить  про  те,  що  в  будівництві  храму  приймали  участь  багато  країн  світу.  Попередні  храми,  збудовані  на  цьому  місці  в  IV,    VIII  i  XII  століттях,  руйнували    час,  землетруси,  війни.
Храм  не  схожий  на  наші  церкви,  а  ні  на  католицькі  костели.  
Велика  світла  сучасна  споруда,  дуже  гарна  зовні.    Одразу  кидається  в  вічі  велике  яскраве  панно  над  входом,  де  в  червоних,  синіх  та  золотих  тонах  зображений  Ісус  Христос  з  людьми,  що  моляться,  бо  для  них  Він  –  єдина  надія.  Перед  входом  –  4  групи  колон,  увінчані  фігурами  євангелистів.  Церква  має  12  куполів,  не  схожих  на  церковні,  до  яких  звикли  ми.  Кожен  з  куполів  присвячений  одній  з  країн-засновників  будівництва.  Оливи  Гетсиманського  саду  майже  торкаються  стін  храму.  Частина  каменю,  на  якому  молився  Ісус,  знаходиться  всередині  храму.
Уявіть,  що  ви  –  на  моєму  місці.  Що  б  ви  відчували?..
В  грудях  –  тріпоче  пташка,  я  стислася  "в  жменьку".  Молюся...  переводжу  подих,  ніби  маю  пірнути  на  морську  глибину...  Заходимо...
               ...  і  з  сонячного  ранку  попадаємо  в  густі  вечірні  сутінки,  які  одразу  огортають  незбагненним  смутком.  Ведикий  зал  з  багатьма  колонами,  мозаїчними  полотнами  і  кольоровими  вітражами,  через  які  не  проникає  денне  світло.  Сині  з  золотими  зірками  купольні  стелі  нагадують  про  скорботну  ніч.
Перед  алтарем  в  формі  чаші  знаходиться  фрагмент  скелі,  на  якій  молився  Ісус.  Інша  частина  каменю  виходить  за  стіни  храму.  Поскільки  сам  храм  –  францисканський,  то  православні  моляться  біля  зовнішньої  частини  храму.  Але  хто  через  2  тисячі  років  може  точно  сказати,  на  якій  частині  каменя    молився  Ісус?  Для  мене  –  це  не  суттєво,  переконана,  що  весь  камінь  увібрав  Його  енергію.
Скеля-чаша  обрамлена  металевим  кованим  вінком,  що  символізує  терновий  вінок.  Навкруг  каменя  на  стільцях  сидять  люди  в  глибокій  задумі,  помітно,  що  думки  їх  знаходяться  зовсім  в  іншому  часі.  Неймовірна  тиша  створює  дивовижно  урочисту  атмосферу.  Сила  смутку  –  неймовірна!
Над  самим  алтарем  –  велике  мозаїчне  полотно,  на  якому  зображений  Ісус  Христос,  що  сидить  на  камені  в  глибокій  задумі.  Ніби  магнітом,  полотно  притягує  ближче.  Вдивляюся  уважніше  і  зупиняюсь  приголомшена:  скільки  ж  скорботи  в  цій  Людині!!!  Який  вселенський  сум  іде  від  Нього!  І  скорбота...  Боже,  яка  скорбота!  Вона  пронизує  наскрізь.  І  вперше  –  чомусь  вперше!  –  я  усвідомила,  що  Він  –  
Лю-  ди-на.  Богом  Він  стане  на  Небі,  а  тут  ніщо  людське  не  було  чужим  для  Нього.  Скільки  ж  внутрішньої  сили  і  воістину  божественної  свідомості  треба  було  мати,  щоб  іти  на  те,  що  Його  чекало!
Уявила  себе  на  Його  місці...  Та  я  тікала  б  світ  за  очі,  та  я  б  від  жаху  здатна  була  б  в  мишачу  нірку  влізти!    А  ВІН...  Безгрішний...  У  розквіті  літ  мав  іти  на  тортури  і  смерть...  Ради  грішників,  які  бездумно  і  безсоромно  поганили  землю  злодіяннями,  заздрістю,  підлістю  і  продажністю.  Ради  них  віддав  свою  безгрішну  душу...  
І  таке  невимовне  співчуття  охопило  мене,  такий  жаль  і,  водночас,  розумуння  Його  величі!!!  Господи,  Ти  йшов  на  муки  і  смерть  ради  нас,  ради  мене!  А  ми...  а  я...    Ми  не  змінилися  на  краще.  Які  ж  ми  нікчемні,  в  порівнянні  з  Твоєю  чистотою  і  величчю!  Сором  і  біль  спазмом  перехопили  подих.  Всі  зусилля  оволодіти  собою  були  марними.  Плечі  здригалися,  сльози  потекли  річкою  і  я  заридала.  О,  як  я  плакала!  Щоб  не  порушити  тишу,  вискочила  з  Храму,  сховалася  за  колоною  і  так  солодко-гірко  ридала  навзрид,  як  плачуть  за  найдорожчими...  Неймовірний  жаль  і  біль  виливались  струмками  сліз.  
Мені  було  соромно,  що  не  могла  взяти  себе  в  руки.  Так,  я  –  знатна  плакальниця,  але  ж  не  невростенік!  Та  ридання  не  припинялись.
Підійшла  наша  гід,  обняла  за  плечі...  вона  розуміла,  що  зі  мною.
"Я  забыла  предупредить,  что  тут  многим  "срывает  крышу".  Не  стесняйтесь..."
Не  встигла  вона  це  вимовити,  як  з  храму  вилетів  мій  чоловік  і  сховався  за  дальню  колону.  Я  бачила,  як  від  ридань  здригалось  його  плече.  А  він  у  мене  –  зовсім  не  плакальник!  Він  теж  відчув  Той  Біль.
Що  не  кажіть,  а  ВОНО  є!  Ота  неймовірна  енергія  страждань  чи  благодаті,  яку  відчувають  справжні  екстасенси  через  десятиліття.  Що    казати  про  божествену  енергію?  Вона  проникла  в  землю  і  камінь  на  тисячоліття,  і  її  можуть  відчути  навіть  такі,  як  я.  Пам'ятаєте,  як  я  розповідала  про  благодать,  що  відчувала  на  Іордані?  Є  енергетика  благодаті,  є  енергія  болю...  Вселенського.  Я  її  відчула  на  собі.
Сумні,  задумливі  та  мовчазні  виходили  люди  з  нашої  групи.    Зачепило  і  їх.  Лише  одна  парочка  вийшла  так,  ніби  з    прогулянки  по  базару.  Ось  такі  ми  всі  різні...
Далі  їхали  мовчки,  говорити  не  було  сил.  Всі  погрузилися  в  себе.  Мабуть,  як  і  я,  відчували  сором  за  себе,  за  людство.  А  ще  –  сумнів:  чи  варті  ми  такого  подвигу?..

©  Зі  збірки  "Любові  й  болю  береги",  2019  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662667
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Хуго Иванов

Я ВСПОМИНАЮ СЛАДКИЕ ГРЕХИ…

Я  вспоминаю  сладкие  грехи...

влюблён  безумно...
сразу  в  двух  деФчёнок....

с  одной  как  стринги
ночи  коротки...

и  я  её...
любимейший    "телёнок"...

Тону...
покорно...
в  страстное  тепло...

А  с  тою...
...    безудЕржно...
и...    отчайно...

Одну  пил  как  элитное  вино...

С  той...
как  в  последний...
...выживший...  случайно...

Одну  хотел...
губами...
всю...  обнять...

родник  целуя...
умирать  от  счастья...

А  та...
могла...
....................
безнравственно...  раЗпять...

и  мебель  мы  ломали...
от  пристрастья...

....................

В  те  времена
я  счастлив  был...
без  меры...

И  до  сих  пор...
люблю  свои  грехи

Лечу  грехами  
душу  ...
тело...
нервы...

и  добавляю
 каплями...
....в  стихи.


*****наталія  калина  -  вільний  переклад  
-  Я  вспоминаю  сладкие  грехи…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662765

*****Петро  Кожум'яка  (Ян  Укович)  -  Я  ВСПОМИНАЮ  СЛАДКИЕ  ГРЕХИ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737525

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655343
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Чоловік з костилями

В    самім    серці    Полтави,
Там,    де    пам’ятник    Слави
Возвеличує    подвиг
І    Росії,    й    Петра,
В    тихім    Корпуснім    парку,
Де    гуляв,    часом,    змалку,
Чоловік    з    костилями
На    прожиток    збирав.

Молодий,    невеселий,
Очевидно,    місцевий,
Адже    в    область    так    рано
Він    прибути    б    не    зміг,
У    стакані    з    пластмаси    –
Його    вранішня    каса
Від    прохожих    за    рани,
Чи    на    ліки    для    ніг…

І    здавило    до    болю
Моє    серце:    «За    волю    ж,
За    Вкраїну    велику
Кров’ю    подвиг    писав.
Бач,    Петру,    значить,    слава
І    російським    васалам,
А    цьому    –    власне    лихо    –
Виживає    хай    сам…»
3.09.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662840
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Світлана Моренець

Свята земля. СВІТЛИЦЯ ТАЙНОЇ ВЕЧЕРІ

             За  стінами  старого  Єрусалиму,  на  вершині  Сіонського  пагорба  стоїть  будівля,  свята  і  для  євреїв,  і  для  християн.  Щоправда,  ту  древню,  як  і  збудовані  пізніше  царицею  Єленою  та  Хрестоносцями,  зруйнував  час.  Ми  вже  бачимо  будівлю  францисканців,  датовану  XIV  ст.
На  першому  поверсі  –  єврейська  святиня  –  гробниця  царя  Давида.
Я  визнаю  право  євреїв  шанувати  свого  вінценосного  предка.  Харизматичний  цар,  що  гарно  грав  і  співав  свої  похвальні  Псалми  Богу,  був  сильним  державотворцем,  що  значно  розширив  межі  держави,  збудував  і  укріпив  свою  столицю  Єрусалим,  перевізши  до  неї  святі  Скрижалі  Заповіту...
За  безліч  написаних  ним  покаянних,  подячних  і  похвальних  Псалмів,  що  увійшли  до  Біблії,  шанують  його  і  християни.  Що  відчувала  я,  стоячи  біля  саркофагу  царя  Давида?..  Біль  отих  сліпих  і  калік  есеїв,  вбитих  за  його  наказом,  та  ще  десятків  тисяч  інших,  безневинно  вбитих  в  загарбницьких  війнах.  А  ще  –  страх,  відчай    і  сльози  знедолених,  які,  з  його  вини,  втратили  рідних  і  домівку...
Це    що  ж  виходить?!  Загарбуй  чужі  землі,  вбиваючи  десятки  тисяч  нещасних,  ріж  їх,  пали  і  трощи  житло,  волю  і  долю...  заведи  собі  гарем,  прелюбодій,  відбери  жону  Вирсавію  у  відданого  тобі  полководця  Урії,  підло  пославши  того  на  вірну  смерть...  –  а  потім  пиши  покаянні  пісні,  хвалячи  Бога  –  і  ти  стаєш  ледь  не  святим  на  тисячі  років??!
...  Тому  без  захоплення  читаю  Псалми,  прости  мене,  Боже!

На  другому  поверсі  будівлі  –  світлиця  Тайної  (Таємної)  Вечері,  святе  для  християн  місце.  Її  ще  називають  Сіонською.  Ходимо,  роздивляємось...
Я  перебираю  в  пам'яті  всі  відомі  мені  полотна  Тайної  Вечері,  від  Леонардо  да  Вінчі  до...    –  нічого  спільного  зі  світлицею  не  знаходжу.  Час  змінив  усе.  Та  й  хто  міг  сказати,  як  тут  ТОДІ  було  насправді?  Будівничі  не  дуже  турбувалися  про  автентичність,  навіть  великий  Леонардо  трохи  схибив,  намалювавши  Вечерю  за  європейським  столом,  хоча  в  Євангеліях  згадується,  що  в  ті  часи  їли  сидячи,  а  частіше,  лежачи  («...Он  возлежал...»)  на  підлозі.
Врешті  –  не  це  важливо.  Тому,  відсторонившись  від  присутніх  і  всього  світу,  даю  волю  уяві.  Адже  тут,  за  Святим  Переданням,  відбулося  стільки  подій!..
В  цій  світлиці  Ісус  Христос  омив  ноги  своїм  учням,  давши  приклад  всьому  світу:  ким  би  ти  не  був,    не  піднімайся  над  іншими,  не  стався  зверхньо;
саме  тут  Ісус  Христос  святкував  Паску,  останню  в  своєму  земному  житті;
причастивши  своїх  учнів  хлібом  та  вином,  повідав  про  таїнство  (тому  і  Тайна)  Євхаристії;
востаннє  Ісус  побесідував  з  учнями  і  висловив  передбачення,  що  в  цю  ніч  хтось  з  учнів  видасть  Його  під  арешт,  зауваживши  Петру,  що  і  той    тричі  зрадить  Його.
А  потім...  після...
Тут  налякані  апостоли  перебували  під  час  і  після  розп'яття  Ісуса;
сюди  мироносиці  принесли  їм  звістку,  що  Ісуса  нема  в  гробу;
і  надалі  учні  збиралися  в  світлиці  після  Воскресіння;
тут  їм  явився  Ісус;
саме  тут  на  учнів  зійшов  Святий  Дух;
в  цьому  ж  приміщенні  почали  хрестити  перших  християн,  а  згодом  –  проводити  перші  Богослужіння  –  Літургії...
Важко  охопити,  усвідомити,  уявити  все  те,  що  відбувалося  тут  2000  літ  тому.  А  ще  важче  повірити  собі:    я  знаходжуся  на  тому  місці,  де  стільки  разів  бував  Ісус!!!  На  серйозних  обличчях  присутніх  написане  те  ж  саме:  всі  стараються  збагнути...  незбагненне...
В  усіх  історичних,  тим  паче,  в  святих  місцях,  хочеться  доторкнутися  до  стіни,  каменя  чи  води,  ніби  вбираючи  в  себе  часточку  тих  подій,  того  часу,  тої  енергії.
Звичайно  ж,  до  стін  торкатися  не  можна,..  та  хіба  ж  втримаєшся?
Крадькома  прикладаю  долоню  до  стіни  світлиці,  ніби  припечатавши  в  пам'яті  бачене.  Назавжди...

©  Зі  збірки  "Любові  й  болю  береги",  2019  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662453
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не стало в родині батька

Не    стало    в    родині    батька…
У    чорній    печалі    двір…
І    осиротіла    хата
Нагадує    удові:
«Тепер    ти    і    мати,    й    батько    –
Робитимеш    все    за    двох,
Хоч    діток    мало    –    багацько,
Одна    будеш    під    Різдво
Узвар,    кутю    готувати,  
Слізьми    скропиш    пироги,
Дітей    щоб    почастувати,
Почистиш    сама    сніги.
Поглянеш    в    вікно    частіше,
В    куток,    де    є    образи,
Вслухатимешся    у    тишу,
Боятимешся    грози.
І    тугу    важку    нестимеш
Уже    до    останніх    днів,
Молитимеш,    щоб    простила
Тебе    Богородиця.    Й    в    сні
Чекатимеш    кожну    нічку,
Про    все    щоб    поговорить:
Які    в    правнучаток    щічки,
У    кого    які    двори.
А    вже    як    проснеться    сонце
Й    проклюнеться    в    небі    день,
Поглянеш    в    своє    віконце,
Чи    в    хату    ніхто    не    йде?
І    час    попливе    поволі,
Тектимуть    за    днями    дні;
Потріскаються    долоні,
Побільшає    ще    рідні,
Та    тільки...    одна    –    в    городі
І    з    вилами    у    дворі…
Така    в    матерів    порода    –
Служить    завжди    дітворі…»
7.12.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662155
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Кохання й сивина

Кохання    й    сивина    –    зовсім    незвична    гама:
Одне    з    вогнем    пов’язане,    а    інша    –    зі    снігами  –
В    житті    всього    не    можна    передбачить,
Чуттєву    ж    душу    легко    закріпачить.

Тоді    й    обставини,    я    чи    поважний    вік
Не    на    заваді,    коли    ти    є    чоловік.
Давно    відома    істина    оця,
Що    сивина    коханню    до    лиця.  
29.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660828
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ніч кохання

А    вона    в    них    була    одна    –
Ніч    кохання,    єдина,    світла,
Коли    двоє    їх:    він,    вона,    –
І    любов,    як    весна,    розквітла.

Ніч    була    в    них    одна    на    двох,
Їх    п’янила    і    роздягала,
А    над    ними    –    лиш    зорі    й    Бог,
А    під    ними    –    трава    лягала…

А    вона    лиш    одна    була,
Та,    яку    не    повторять    ночі,
Що    із    розуму    їх    звела,
Ніч    кохання    і    мить    пророча,

Коли    вечір    косу    розплів,
Духмянів    дикий    квіт    на    вітах…
Вітер    спав    посеред    полів,
Лиш    не    спало    кохання    в    квітах…
14.02.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660825
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Леся Приліпко-Руснак

ДУМКИ-МАЛЕНЬКІ СТВОРІННЯ

Думки  –  маленькі  створіння
Танцюють  вперто  й  дико  в  голові
Тебе  лякають  їхні  творіння
Бо  їх  ідеї  скажені  й  вихрові

Вони  самі  собі  будують  ідеал
Утопічну  державу  у  державі
І  їх  войовничо  налаштований  капрал
Несе  тобі  війну  у  сумнівів  приправі

Для  них  світло  місячне  стане  сигналом
Тобі  влаштувати  безжальний  бунт
І  спогади  брязкатимуть  металом
Твій  кожен  атакуватимуть  пункт

Хихотітеме  місяць  презирливо
І  на  годинник  вкаже  –  дивись,  третя  ночі
Від  болю  скавулітимеш  тихо  й  зневірено
І  від  сорому  знову  ховатимеш  очі

©  Леся  Приліпко-Руснак,  27.03.16

 http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660022
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2016


Юхниця Євген

Мне кажется, в паденьях дышат – кожей

А  ветер  сносит  голову  и  тело,
Неотцентрован  грузный  парашут,
...А  мысль  –  о  той,  кто  вечерами  -  пела,
И  холодом  пытала:  как  вскружу...

В  полёте,  где  упасть  –  не  сразу,  можно
И  пропланировать,  встрашиться,  замечтать.
...Мне  кажется,  в  паденьях  дышат  –  кожей:
Здесь  некому  лакейничать  и  врать.

Поймал  подве́й,  взлетел  как  будто  выше,
Живот,  как  парус,  борется  с  землёй.
...Чуть  ...  после  -  доскажу  о  чувствах  брызжих,
Когда  ...тяжёлый  ты,  и  ветряно́й...

15.04.16  г  (  «Экспромт  до  прыжка  с  парашутом»  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659931
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Кобзар Лаборськый

За нішо пою я й Марачцы ш.

Марчак,  ну,  Кобзі  ж.
Бо,  хы,  замарчара
На  й  Брыськ

Світланка  прид  мною  маячыть!
А  я  йій,  дурный,  сала  впік  ш.
І  ек  гэто  зарыкы  Хары,
Ну,  Сонцёвы  нічк?

Нам  нельга  вуш  комінтуваты  й
Ужэ  ж  во  ядкых  крыжакіф.
І  шо  мні  робы  вжэ  уф  матыр.
Возьмы  хоць  павісьсь.

Бо  бачыш  ты!  Іш  ты!  Татарын!
На  грушку  ш  заліз!
Да  й  дав  нават  палкый…
Ну,  шпаркый  усміх.  

...  кому  ж  то  пак  я  тут?
Да  вон,  КрыжаНівськ
Са  й  ХмыльНіцк.
Ядка  прамо,  ух-ах,  дівчынк!

...  тут  лыпа  --  а  там  каштаны

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659775
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Світлана Моренець

Свята земля. ЄЛЕОНСЬКА ГОРА

Як  тільки  її  не  називають:  гора  Єлеон,  Єлеонська,  Оливна,  Оливкова,  Олійна  (так  переклав  словник  «Масличная»)  Гар  га  Земтім  (івріт).  Я  також  буду  називати  її  по-різному.
Оливна  гора  –  це  передмістя  Єрусалима,  знаходиться  за  межами  старого  міста.  Невисока,  близько  800  м,  вона  є  природним  відмежуванням  Єрусалима  від  Іудейської  пустелі.
Мікроавтобус  підвозить  нас  до  самої  оглядової  площадки.    Виходимо  і...  вмліваємо  всі,  мимоволі  «охаючи»!  Перед  нами,  як  на  долоні,  Кедронська  долина  і  старий  Єрусалим,  з  його  старезним  височенним  муром  з  багатьма  воротами,  збудованим  бозна  коли,  а  оновленим  за  наказом  султана  Сулеймана.
Кидаються  в  вічі  мечеті  –  Купол  Скелі  і  Аль  Акса,  побудованої  на  місці  священного  для  євреїв  Храму,  а  далі...
Але  про  це  –  в  свій  час.  Зараз  поговоримо  про  саму  гору,  адже  вона  –  одне  з  тих  місць,  що  найчастіше  згадується  в  Євангеліях  і  є  священною  як  для  християн,  так  і  євреїв  та  мусульман  всього  світу.  Саме  на  цій  горі  Ісус  Христос  навчав  учнів  і  народ  молитися,  плакав,  передбачивши  руйнацію  Єрусалима,  молився  перед  арештом,  тут  був  зраджений  Іудою,  з  цієї  гори  він  вознісся  на  небо.  На  цій  горі  знаходиться  гробниця  Богородиці,  а  в  підніжжі  гори  –  гробниці  Авесалома  (сина  царя  Давида)  та  пророка  Захарії.
Саму  гору  від  старого  Єрусалима  відділяє  долина  Кедрон,  де  ще  з    часів  Першого  Храму,  що  будували  Давид  і  Соломон,  євреї  почали  хоронити  своїх  померлих.  Цвинтар  розширився  (біля  150  тисяч  могил)  на  саму  Єлеонську  гору  і  займає  досить  велику  її  частину.  Це    велика  честь  –  бути  похороненим  тут,  адже  саме  сюди,  як  вважають  євреї,  має  прийти  Месія.
Намилувавшись,  наохавшись,  пофотографувавши  все,  їдемо  оглядати  святі  місця.  Одразу  кидаються  в  вічі  такі  звичні  для  нас  золоті  куполи  храму  Марії-Магдаліни  (російської  православної  церкви).  Красива  світла  споруда,  але  туди  нас  не  ведуть:  її  нема  в  нашому  вкрай  перегруженому  графіку.  Їдемо  по  горі,  зупиняючись  на  15-20  хв.  біля  святих  місць.
ДОМІНУС    ФЛЕВІТ  (з  лат.  –  Господь  плакав).  Православні  називають  її  церквою  Сліз  Господніх.  Невеличкий  католицький  храм,  купол  якого  має  форму  краплі.  За  Євангелієм  від  Луки,  Спаситель,  їдучи  до  Єрусалиму,  зупинився  на  цьому  місці  в  задумі  і  заплакав,  передбачивши  страшну  подальшу  долю  Єрусалиму.  В  храмі  нас  підводять  до  вікна.  Вважають,  що  саме  з  цієї  точки  Ісус  дивився  на  Єрусалим.  
Дійсно,  приблизно  через  40  років  (в  70  році),  римські  легіони  не  лише  зруйнували  Другий  Храм,  а  й  зрівняли  Єрусалим  із  землею.

16.  04.2016  р.
(Далі  буде)

На  світлині  Єлеонської  гори  видні  храми  Мук  Христових,  Марії-Магдалини  і  єврейський  цвинтар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659729
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Валентина Мала

Сонко- дрімко бродить гаєм

Сонко-  дрімко  бродить  гаєм
Перші  квіти  поливає
сіє  зоряне  намисто
і  співа  не  голосисто.

[b]Дитинка  маленька
розумна  й  гарненька
Давай  будем  спати
Люлю  колихати[/b]

Сплять  усі  малята
хлопчики  й  дівчата
птахи  і  звірята
Усі  хочуть    спати.

[b]Дитинка  маленька
розумна  й  гарненька
Давай  будем  спати
Люлю  колихати[/b]

Розкажу  я  казку
про  бубличків  в'язку
про  корівку,про  бичка
Гарна  казка  отака!

[b]Дитинка  маленька
розумна  й  гарненька
Давай  будем  спати
Люлю  колихати[/b]

Сонко-  дрімко  бродить  гаєм
Перші  квіти  поливає
сіє  зоряне  намисто
і  співа  не  голосисто.

[b]Дитинка  маленька
розумна  й  гарненька
Давай  будем  спати
Люлю  колихати[/b]

ходи  ,сонко,в  хати
До  Саші  і  Нати
І  до  Єви  й  до  Петра!
Буде  рада  дітвора!

[b]Дитинка  маленька
розумна  й  гарненька
Давай  будем  спати
Люлю  колихати[/b]

/котилася    тарілочка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864433







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659640
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Я теж у іній скоро приберуся

Коли    літа    у    сивині    ізрання,
То    –    долі    непростої    є    сліди,
А    мо’,    зола    то    від    душі    згоряння,
Чи    похідна    від    людської    біди.

Тож    коли    бачу    посивілі    скроні,
Знімаю    чемно    свій    я    капелюх,
І    не    тому,    що    люди    ці    в    короні,
Цим    бур’яни    в    душі    я    прополю.

Я    теж    у    іній    скоро    приберуся,
Бо    ж    не    щадило    і    мене      життя,
Законам    людства    легко    підкорюся,
Бо    й    я    краплинка    теж    цього    буття.

І    хоч    в    путі    підбились    мої    коні,
Перепочинку    рокам    не    видать,
На    все    свої    у    вічності    закони:
Кого    –    в    Тартар,    кого    –    до    хмар    піднять.
30.01.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659680
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Микола Карпець))

«Вальс»

[b]«Новорічний  вальс»[/b]

[color="#040ce0"][b][i]Райдуга  на  небі
З  залпами  петард
І  "new  year  baby"
Десь  співає  бард

Райдуга  відбилась  і  в  твоїх  очах
Я  милуюсь  ними,  руки  на  плечах
Ми  злилися  в  танці,  позабув  на  мить
Що  навколо  люди,  близькість  так  п’янить

Ми  злилися  в  танці,
Він  лишень  для  нас
Пристрастні  коханці
В  небі  все  багрянці
Плечі  пестять  пальці
Нас  кружляє  вальс

І  у  цілім  світі
Тільки  ми  одні
В  променях  софітів
У  салюту  цвіті
В  рук  моїх  орбіті
В  повній  тишині

Ми  ніщо  не  чуєм  
Музика  -  У  НАС
Пристрасно  танцюєм
Нас  кружляє  вальс[/i]
 [/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659576
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016


Kris-Maks

Як би ж могла сказати я тобі!

Якби  ж  ти  міг  забрати  весь  мій  біль.
Загоїти  зумів,мої  ти  рани.
Якби  ж  могла  сказати  я  тобі,
Що  ти  єдиний,  та  коханий.
 
Як  серце  палко  б'ється  у  душі,
При  зустрічі  з  тобою,  мліє.
Як  потайки  пишу,  тобі  вірші,
Втиші,коли  свічка  не  горить  а  тліє.

Тремтить  сльоза,стікає  по  щоці,
І  подумки  лечу  до  тебе  знову.
Свого  листа,  тримаючи  в  руці...
Та  з  чого  я  почну    свою  розмову...

Ще  мить.І  наздогнала  ніч  світанок.
У  небі  згасли,майже  всі  зірки.
На  самоті,  зустріну  літній  ранок.
І  попелом  розвіються  листи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659253
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Віталій Назарук

ДВІ ПОЛОВИНИ ЖИТТЯ

Роки  мої,  чом  ви  такі  жорстокі?..
Мене  порвали  при  житті  навпіл,
Хоч,    молодість  і  старість  -  різнобокі,
Я    і  тепер  працюю,  наче  віл.

О,  молодість  -  красуне  пишногруда!
З  тобою  був  тоді  я  у  раю,
Було  часами  задивлялись  люди,
Як  я  живу,  як  молодість  люблю.

Стоптав  в  житті  я  не  одну  стежину,
Та  повернувсь  до  отчого  гнізда,
Придбав    собі  на  старість  кожушину,
Та  вже  не  той  –  пролинули  літа.

А  стерво  старість  –  це  ще  та  профура,
Забрала  юнь    і  соки  до  кінця,
Змінила  все:  обличчя  і  статуру,
Зробила  старця  з  милого  юнця.

Та  я  живу,    навіть  у  цьому  віці,
Пригадуються    юності  роки…
Скільки  стече  води  у  рідній  річці,
Тобі  я,  старість,  не  подам  руки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659204
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Світлана Моренець

КВІТНЮ, ПІДКАЖИ!

Шумить  рясний  квітневий  дощ,
теплу  ворота  відчиняє,
змиває  сірі  будні  з  площ,
закляклу  зелень  підіймає.

Проснулась,  струшує  земля
від  холоду  заціпеніння,
несміло  трави  розстеля,
неквапно  будячи  цвітіння.

Художник-квітень  тут  і  там
малює  ніжні  акварелі:
вже  бризнув  зеленню  лісам,
віночки  одягнув  морелі,

то  нареченої  фату
в  садах  примі́ряв  абрикосам,
плакучим  вербам  у  ставку
прополоскав  зелені  коси.

Розсипав  котики  в  гіллі  –
пухнасті,  зараз  замуркочуть!
Пташині  зграї,  журавлі
гніздяться,  цвірінчать,  клопочуть.

Фіалки  у  садах  п'янять,
нарциси  –  прямо  під  віконцем,
тюльпанів  келихи  дзвенять,
вітаючи  тепло  і  сонце...

Природа  –  благодатний  дім,
безмежні  покриви  квіткові!
...  А  десь  –  війна,  розриви,  дим,
земля  вся  в  ранах  й  людській  крові.

Там  в  душах  –  страх  і  зло...  зима...
І  це  –  в  моїй  Вкраїні-неньці!
Для  пташки  місця  там  нема,
вони  також  –  переселенці...

.

Людино!  Може  зайва  –  ти?
Для  благ  творе́нна  Небесами,
ти  злом  отруюєш  світи...
Що  коїться,  брато́ве,  з  нами?!

04.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659115
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Коли Чорнобиль небо зранив

Сади    диміли    квітом    раннім,
Ще    ранок    землю    не    збудив,
Коли    Чорнобиль    небо    зранив,
Піднявши    смерті    гриб    туди.

Раптово    мертві    впали    птахи,
Безжальний    атом    бив    людей.
Живе    ставало    сірим    прахом    –
Спасіння    не    було    ніде.

Тримає    ці    картини    пам’ять,
Застерегти    щоб    від    біди.
Що    мали    люди    там,    пропало.
Коли    й    хто    вернеться    туди?
19.11.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658824
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Світлана Моренець

НАРОДЖЕННЯ ВІРША

Десь,  поза  гранню  свідомості,
в  сферах  світів  невідомих,
враз  набирає  вагомості
ЩОСЬ,  що  вловив  підсвідомо:

слово...  пунктирами  –  обриси...
думки  політ  ефемерний,
щоб  із  аморфності  –  в  образи
тихо  ліпитись  химерні.

Теми  проклюнулись...  Зримими
стали  поміж  міражами.
Думи  у  зграї  із  римами
стрімко  літають  стрижами.

Серце,  із  слів,  що  вже  –  хмарами,
вибере  влучні,  коштовні,
сенсом  наповнить  і  чарами,
пензлем  торкнувши  духовним.

10.04.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658576
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Два статуси в жінки

Два    статуси    в    жінки:    рабиня    й    царівна    –
Тому    їй    пасує    з    калини    вінок,
Духмяно-красивий,    під    осінь    –    чарівний,
З    гіркими    плодами,    мов    доля    в    жінок.

О    доле,    жіноча,    складна    й    загадкова,
Де    пам’ять,    мов    свідок,    толочить    думки:
Чому    ж    часто    губиться    щастя    підкова
І    часто    марнуються    кращі      роки?

Крізь    них    проростають    посіяні    зерна,
Де    мрії    й    надії    –    єдиний    букет,
Й    крокують    коханого    очі-озера,
Й    кохання    саме,    і    далеке,    й    близьке…
7.04.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658295
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016


Світлана Моренець

НАЗАРЕТ. Храм БЛАГОВІЩЕННЯ (продовження)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657581#commlist1

Назарет  мало  чим  відрізняється  від  інших  ізраїльських  маленьких  містечок:  невисокі  будівлі  із  світлого  каменю,  небагата  рослинність  (інколи  –  екзотична),  чистота,  гарні  дороги.
Місто,  де  відбулося  Благовіщення  і  де  провів  дитячі  і  юнацькі  роки  Ісус  Христос,  місцеві  називають  Нацрат.  Саме  тому  Ісуса  часто  називали                  «а-ноцрі»  –  житель  міста  Нацрат  (аналогія  нашому  –  киянин,  черкащанин).
В  місті  є  2  храми  Благовіщення.
За  апокрифічним  протоєвангелієм  від  Якова,  перший  раз  архангел  Гавриїл  явився  Марії  біля  джерела,  де  вона  набирала  воду.  На  тому  місці  побудували  православну  церкву  Благовіщення  зі  святим  колодязем.
Нас  же  везуть  до  католицької  базиліки  Благовіщення,  побудованої  над  печерою,  де  жила  Свята  Сім'я.  В  той  давній  час  природні  печери  (гроти),  яких  було  чимало  в  вапнякових  горах,  широко  використовувались  незаможним  населенням  як  житло,  як  загони  для  худоби,  для  захоронення  мертвих.  В  одній  із  таких  печер  жили  Йосип  з  Марією  та  Ісусом.  І  їх  житло  –  це  єдине  із  святих  місць,  стосовно  якого  немає  ніяких  суперечок  між  конфесіями,  –  це  дійсно  житло  Марії  та  Йосипа.
Перший  храм  над  печерою  був  побудований  в  той  же  час,  що  й  інші  святині  (у  Єрусалимі  та  Віфлеємі),  другий  –  в  часи  Хрестових  походів.  А  в  1969  році  була  збудована  сучасна  католицька  дворівнева  базиліка  –  один  з  найбільших  храмів  на  ізраїльській  землі.
На  першому  рівні  знаходиться  найсвятіша  частина  храму  –  печера,  де  жила  Сім'я.  Саме  туди  ми  йдемо.  Вистоявши  чергу,  як  і  в  інших  храмах,  заходимо  до  гроту.  І,  як  в  інших  храмах,  мимоволі  починає  тривожитися  серце,  відчувається  легеньке  тремтіння  рук,  хоч  на  вид  –  це  простий  кам'яний  грот  з  необтесаного  каменю,  майже  не  прикрашений.  Але...
Аби  камінь  міг  говорити,  скільки  б  він  нам  розповів!!!  Переконана:  камінь  –  складова  живої  природи,  яка  на  своїх  кристалічних  решітках  записує  і  зберігає  все,  що  відбувається  навколо,  як  на  кристалах  комп'ютера.  Колись  людство  навчиться  «розмовляти»  з  каменем...  і  здригнеться  від  почутого...
Долонею  торкаюся  жорского  каменю  і  шепочу:  «Ти  лиш  не  забувай!  Колись  розкажеш  нашим  внукам  всю  правду...»
Тут  же,  в  гроті,  знаходиться  білий  мармуровий  престол,  в  центрі  якого  латиною  нанесено  напис:  «Тут  слово  стало  плоттю».  Це  місце,  де  стояв  архангел  Гавриїл  перед  Марією.  Люди  підходять,    моляться...  Молимось  і  ми...  Про  що?  А  що  просять  у  Богоматері?  Здоров'я  та  щастя  дітям  і  родині,  миру  та  злагоди  в  сім'ях,  в  краї,  в  світі.  Бо  це  –  фундамент  життя  людського...

6.04.2016  р.    (Далі  буде)


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657667
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016


Олег Князь

Два Ангели.

Закінчувався  день,  зірки  горіли,  людей  не  видно,  де-не-де  авто,  в  тиші  нічній  тихенько  гомоніли,  два  ангели,  поки  не  чув  ніхто!  –Ну,  як  твоя?-Та  як  завжди  в  роботі,  двоє  дітей,  завод,  посуда,  дім,  на  себе  відкладає  час  на  потім,  коханого  чекає  в  сніг  і  грім!  А  твій?-  Гулянки,  друзі,  риба,  пиво,  футбол,  більярд,  у  караоке  спів,  сьогодні  дуже  відпочив  красиво,  ледве  до  ліжка  я  його  довів!  Ми  охоронці,  така  наша  доля,  не  вибираємо  кого  оберігать,  шептались  ангели,  допоки  Петя  й  Оля,  до  ранку  в  ліжку  безтурботно  сплять!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657553
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016


Віктор Ох

Тиха ніч (V)

Слова  –  Олег  Чорногуз    
Виконання  –  Артем  Варивода
Звукозапис  –  Руслан  і  Роман  Шевченки
--------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VGsXN4Qdi_Q[/youtube]

Тиха  ніч  над  хатою  моєю
Піднялась  до  купола  небес,
Я  ж  стою  із  думкою  своєю,
Від  життя  чекаючи  чудес.

Хоч  і  див,  я  знаю,  не  буває,
Але  вдача  в  кожного  така:
Що  живеш  і  все  чогось  чекаєш,
Як  коханий  любої  чека.

Знаю  те,  що  завжди  справедливість,
Наче  потяг,  не  прийде  в  свій  час...
Я  живу  і  вірю  у  те  диво,
Що  так  часто  оминало  нас.

Я  стою  і  мрію  про  казковість  
І  чекаю  я  від  ночі  див.
Я  не  вірю  в  нашу  випадковість,
Як  не  вірю  в  те,  що  я  тут  жив.

Хочу  я  летіти  над  землею
І  кажу:  ніколи  ти  не  вмреш,
Оживеш  казковою  зорею
Поміж  цих  незвіданих  безмеж.

Бо  нічого  тут  мені  не  треба,
Хочу  лиш  божествених  ночей.
Й  полетіть  зорею  до  синь-неба
У  безсмертнім  відблиску  очей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657463
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Дві вдови

Перев’язала    рушником  
Обом    сватам    Оксана    руки.
Робила,    як    велів    закон,
Не    знала,    на    які    йшла    муки.

Мов    пролісок    серед    снігів,
Вона    в    сім’ї    його    з’явилась,
Навколо    –    холодів    загін,
Вона    ж    –    добром,    теплом    світилась.
З    зорею    встаючи    у    рань,
Весь    день    в    господі    все    крутилась.
Стать    матір’ю    прийшла    пора,
Коли    на    світ    благословилось.
Як    найцінніший    серцю    скарб,
Ростила    дівчинку    Оксана,
Немов    затиснута    в    тисках…
Дівча    незмінно    колисала.

Хоч    дні    й    летіли    навмання,
Все    ж    чергувались,    пам’ятає.
Високе    матері    звання    –
Для    неї    назва    ця    свята    є.
Вже    стала    осінь    на    поріг,
Дівчатку    хочеться    сидіти,
Дізналась,    що    о    цій    порі
Малі    повинні    вміти    діти.
Оксана    й    так    з    дитям,    і    так,
Обмостить,    рідне,    подушками    –
Сама    ж    сідає    за    листа.
Тремтячими    бере    руками
І    пише    в    армію    про    все:
І    про    дитя,    і  як    кохає,
Хай    службу    гідно    він      несе.
Вкладе    в    конверт    та      все    зітхає…

Він    справно    їй    відповідав.
Листи    коханого    –    то    свято.
Та    ось    відчула    –    йде    біда
(Маляті    місяць    йшов    десятий).
Листа    чекала,    як    завжди,
А    листоноша…    не    приносив.
Благало    серце:    «Ще    зажди…»
І    волосину    білу    в    косах
Теж    не    помітила    якось,
А    сонце    швидко    відшукало,
Коли    проміння    полилось.
Та    сивина    вже    не    зникала.

Проходив    час,    а    він    мовчав,
Вже    й    дембель    –    ось-ось-ось,    на    носі.
Оксана    вийде    із    дівчам,
Поперед    себе    його    носить,
Ще    сподіваючись  на    лист,
Вийшла    за    двір    і    цього    разу.
Аж    глядь:    за    руки    узялись
І    йшли    назустріч    їй…      Не    зразу
І    зрозуміть    вона    змогла,
Впізнать    нарешті    спромоглася:
Це    він,    найкращий    із    села,
Якому    серцем    віддалася.
А    поряд    з    ним    –    дівча    ішло,
Хоча    було    вже    при    надії…
(Тому    ж    листів    і    не    було,
Тепер    побачила    на    ділі).
Він    підійшов    до    них    обох,
Дитини    доторкнувсь    губами…
Оксана    ждала,    бачив    Бог,
Що    скаже:    «Скучив    я    за    вами.»

Та…    не    сказав    нічого    він,
І    руки    їх    не    роз’єднались.
Пішли    до    хати    по    траві.
На    очі    сльози    навертались…
Зів’яла    зболена    душа,
В    очах    померкли    хата,    люди:
«Невже    мене    він    залиша,
Невже    ніколи    мій    не    буде?..»
Дивились    очі,    мов    крізь    пил,
Немов    присипані    золою.
У    скронях    стукало:    «Терпи!
Нове      життя    не    за    горою…»

Вдяглась    Оксана    у    печаль
Тай    повінчалась      зі    сльозами:
«Чи    можна    знову    все    почать?
Чому    нічого    не    сказали?..»
Подробиць    мало    знаю    я,
Та    чи    й    потрібні    вони,    Боже?
В    Оксани    інша    вже    сім’я,
Та    доля    донечки    тривожить.
І    в    нього    син    –    орел    росте.
В    селі    цей    випадок    забули.
Питання    виника    просте:
В    Оксани    сльози    від    цибулі
Частенько    на    очах    блищать,
Чи    від    великої    любові?
Як    може    батько    залишать
Дитя,    із    ним    одної    крові?
Та    час    лікує    рани    всі.
І    сльози    висохли,    й    образи…
Сидять    тепер    дві    жінки    ці,
Що    стали    вдовами.    Ще    й    разом…

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657476
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ніч

Опустила    на    гори    і    ріки
Тиха    зоряна    нічка    крило,
Задрімали    птахи-недоріки,
Зайченя    в    тихі    сни    забрело.

Заколисаний    звечора    вітром
У    дрімоті    завмер    очерет,
В    нім    вербові    заплутались    віти…
Місяць    з    неба,    немов    оберег.

Сірий    ранок    ще    спить    за    горою    –
Його    сонечко    сон    стереже,
Лиш    павук    заховавсь    під    корою    –
Лабіринти,    мов    казочку,    тче  .
30.03.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656722
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016


ТАИСИЯ

Я в сказку желаю попасть


Стою    на    распутье    дорог.
Какую    же    выбрать    из    них?
Не    ведала    в    жизни    тревог.
Пошла    через    лес    напрямик.

Опасно  попасть    зверю    в    пасть.
Маршрут    мой  –  болото    и    лес.
Я    в    сказку    желаю    попасть.
Ведь    лес    -    это    море    чудес.

Живёт      в      той    избушке    Яга.
Встаёт    она    рано    -    чуть    свет.
Помощник    её    -    Кочерга.
На    примусе    варит    обед.

Старушка    Иванушку    ждёт…
Ей    суп    обещал    с    топором.
В    болоте    «царевна»    живёт.
Он    будет    её    женихом.

Пусть    сказки    немножечко    врут.
Хандра    чтоб    ушла    навсегда,
Меняй    свой  привычный  маршрут.
И    в    сказку    поверь    иногда…

29.  03.  2016.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655608
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 02.04.2016


Наталі Калиновська

Відчути хочу я дурман Весни!

Відчути  хочу  я  дурман  Весни!

Відчути  хочу  я  Весну,  мов  подих  вітру,
Мов  жар  душі,  квітучої  в  гаях!
І  вкласти  почуття  в  палітру,
Які  палають  римою  в  словах!

Відчути  хочу  я  дурман  Весни!
Її  чарівні  і  палкі  світи…
Тебе  вдихати  і  плекати  сни,
І  залишитись  разом  у  Весні!

02.  04.  2016  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656564
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016


Віктор Ох

Наодинці з журбою (V)

Слова  –  Олег  Чорногуз  
Виконує  –  Заслужений  артист  України  Олександр  Юхименко  
Звукозапис  –  Руслан  і  Роман  Шевченки
------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jY4h4RnVpTI[/youtube]
Я  без  тебе  один,  я  й  з  тобою  один  
І  живу  наодинці  з  журбою.
У  цім  сотні  причин,  всяких  різних  причин,  
Що  живу  я  один  з  самотою.

Я  в  цей  світ  заблукав  із  далеких  країв,  
Випадково  зустрівся  з  тобою.
Все  гадав,  що  кохав,  все  гадав,  що  любив,
А  тепер  сам  живу  самотою.

Не  обманюй  себе,  не  обдурюй  мене,
Якщо  серце  не  згідне  з  тобою.
Швидко  листя  впаде,  швидко  спалах  мине,  
Ти  ж  залишися  сам  із  журбою.

Отаке  це  життя  у  цім  дивнім  краю,
Де  не  знаєш,  що  буде  з  тобою,
Хоч  живеш  ти  в  раю,  у  казковім  раю,
Та  живу  все  одно  із  журбою.

Так  збудовано  світ,  суперечливий  світ
Все  прекрасне  —  це  те,  що  втрачаєш...
Із  появи  на  світ  і  до  старості  літ  
Ти  не  знаєш,  на  що  ти  чекаєш.

В  перелітності  днів  —  загадковість  життя,  
В  цьому  й  сенс  твоїх  літ  марнування,
Та  чи  варто  воно,  як  не  знать  майбуття  
Й  жить  обдуреним  ради  чекання.

І  тому  я  один,  в  цілім  світі  один,
Сам  живу  і  спілкуюсь  з  собою.
І  не  знаю  причин,  ну  ніяких  причин,
Чом  живу  я  один  з  самотою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656490
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 02.04.2016


Віктор Ох

Зустріч з минулим (V)

Слова  –  Олег  Чорногуз  
Виконання  –  Денис  Кузін
Звукозапис  –  Руслан  і  Роман  Шевченки
--------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XMfGO9-V4c8[/youtube]

Випадково  зустрів  на  пероні
Й  повернувся  у  пройдений  час.
Бо  тоді,  бо  тоді,  безумовно,
Я  кохав  тільки  вас,  тільки  вас.

На  собі  ви  відчули  мій  погляд,  
Й  подивились  в  сусіднє  вікно.
Не  за  ним  я  сидів,  це  напевне,
Й  попивав  з  гіркотою  вино.

Все  минуле  і  гарне  між  нами,
Пропливло,  наче  хмарка  чи  дим.
Пам’ятаю  ви  ніжно  кохали,
Говорили,  кохалися  й  з  ним

Він  тепер  знов  зі  мною  десь  поруч,
У  купе,  у  сусіднім  сидить...
І  йому,  і  йому,  що  ліворуч
Доля  випала  з  вами  прожить.

Тільки  я  в  це,  повірте,  не  вірю,
Хочу  думати  -  все  це  мине,  
Бо  не  любите,  знаю,  так  щиро
Як  любили  й  кохали  мене.

Не  чекав  я  від  долі  такого,
Не  гадав,  що  вона  розведе...
І  виходить,  що  любиш  одного
Ну,  а  заміж  за  іншого  йдеш.

Ви  прощаєтесь  з  кимсь  на  пероні
І  сідаєте  з  нами  таки.
Від’їжджаємо  в  тому  ж  вагоні
Тільки  їдемо  в  різні  боки.

І  виходить,  що  знову  ви  поруч,
А  минуло  моє  за  вікном.
Я  ж  сиджу  і  сусіда  ліворуч
Пригощаю  червоним  вином.

Я  і  досі  не  можу  повірить,
У  минулий,  у  пройдений  час,
Бо  тоді,  бо  тоді,  ви  так  щиро
Ви  кохали  мене,  а  я  вас.

Все  пройшло,  все  минуло,  як  літо.
Знову  осінь  уже  за  вікном.
Я  ж  і  досі  кохаю,  повірте,
І  свій  сум  запиваю  вином.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656246
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 01.04.2016


Микола Карпець))

«Счастье»

[b]«Счастье»[/b]
[color="#0719e0"][b][i]
Кто  счастливей  всех  на  свете?
Каждый  знает  –  это  дети
Что  в  любви  растут  и  тоже
На  родителей  похожи
Где  в  любви  живёт  семья
Слышно  песню  соловья
Бьются  в  такт  у  них  сердца
В  мамы,  сына  и  отца
Шутки,  песни,  детский  смех
Что  «заводит»  сразу  всех
«Заряжает»  каждый  день
Им  шутить  и  петь  не  лень
И  лететь  им,  к  солнцу  –  ввысь
Вот  что  значит,  в  счастье  жизнь
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*31.03.16*  ID:  №  656174
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656174
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Сокольник

Жертве аборта ( 16+ )

Красивая  женщина  в  сладкой  истоме
Любви  предавалась  судьбы  на  изломе.
Змеей  извиваясь,  в  изыске  маня-  
Ты  любишь?  Ты  любишь?  Ты  любишь  меня?

Зачатое  в    брызжущей  неге,  шутя,
Под  сердцем  теплом  согревалось  дитя.
Резвясь,  ожидало  урочного  дня-
Вы  ждете?  Вы  ждете?  Вы  ждете  меня?

Холодных  ланцетов  чеканная  сталь.
Вопрос  без  ответа.  Былого  не  жаль.
Холодное  сердце.  Душа,  как  броня...
Спасите!  Спасите!  Спасите  меня!...

Горячего  тела  кровавый  комок
В  эмалевый  таз  у  ее  стройных  ног
Был  выброшен,  жизни  тепла  не  храня.
За  что  вы?  За  что  вы?  За  что  вы  меня?..

В  поту  просыпаюсь  в  ночи  и  хриплю-
Люблю  я  тебя?  Нет...  Уже  не  люблю...
И  сердце  горит,  как  свеча  от  огня-
Простите.  Простите.  Простите  меня...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466110
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 31.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Тремтить сльозою сиво-чорний ранок

І    знову    бій…    Жорстокий,    довгий    бій…

Тремтить    сльозою    сиво-чорний    ранок…

Матусі    серце    тоне    у    журбі,

Бо    кровоточить    болем    його    рана.


Вже    третій    день,    як    телефон    замовк…

Вона    не    спить,    не    їсть,    живе    чеканням…

І    мозок    пухне    від    важких    думок…

А    мати    згадує    своє    із    ним    прощання:  

Веселий,    ніби    сонечко,    синок…

–  Ти    не    сумуй,    живим    я    повернуся,

На    твій    завжди    чекатиму    дзвінок,    –

Казав    і    цілував    свою    матусю.

–  Коли    ж    ти    виріс?..    –    думала    вона…  –

І    рухи,    й    погляд    зовсім    чоловічі…

Що    робить    із      людиною    війна?    –

Все    заглядала    синові    у    вічі…


І    він    пішов…      Упевнений,    міцний…

Ішов    назустріч    небезпеці    й    долі,

У    саме    пекло    чорної    війни,

Принести    мир    щоб    людям    у    долонях…

А    біля    серця    –    мамин    оберіг…

(Той    мусив    сина    всюди    рятувати),

Удома    ждали    батьківський    поріг

І    змучена    безсонням    сива    мати…


Вона    чекає…    Третій    день    чека…

Перечитала    всі-усі    молитви…

А    з    серця    сина…    тихо    кров    стіка…

На    цьому    непростому    полі    битви…
3.03.2016.


Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655508
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016


Серго Сокольник

Депрессивно- оптимистическое

Снова  сменится  год,
Об  утратах  былых  не  жалея,  
И  ненужность  сметет
Прошлогодней  листвы  на  аллеях.

Предначертанный  путь
Время  каждому  жизни  отмерит,
Не  жалея  ничуть
О  бессмысленно-  глупых  потерях.

Унесут  поезда
Вникуда  наших  дней  бандероли.
Навсегда,  навсегда
Будут  нами  доиграны  роли.

"Навьих  чар"  соловьи
Нам  подарят  последнюю  шалость,
Ведь  подарков  любви
Нам  на  долю  немало  досталось.

И  в  последний  трамвай
Я  к  тебе,  словно  в  душу,  залезу.
Доиграй,  доиграй
Нашей  страсти  прощальную  пьесу!

Эту  тему  беречь
Нам  дано,  словно  родины  знамя.
Наших  солнечных  встреч
Будет  пьеса  доиграна  нами.

Пусть  людская  молва
Пышит  злом-  ей  спасибо  за  это,
И  ложится  трава
Нам  ковром  под  тела  до  рассвета...

...Покатилась  звезда
Листопадом  ушедшего  в  Лету.
Никогда,  никогда
Мы  назад  не  получим  билета...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116032801001  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655447
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016


Олекса Удайко

СВЯТО ТЕПЛОГО ОЛЕКСИ*

                         [i]...Лиш  мить  мізерна  до  хули,
                         Лиш  крок  короткий  до  покари...                            
                                                                   [b]Олекса  Удайко[/b][/i]

[youtube]https://youtu.be/Nd0DN7Eckwc[/youtube]

                         
[i][b][color="#e110e8"]Себе  й  усіх  вітаю  я  Олекс
Із  Днем,  що  йде  до  нас  весняним  степом!  
Не  терпить,  знаю,  він  примички  «екс-»,
Бо  недарма  ж  мандрує  з  словом  "теплий".

Теплом    своїх  нескорених  сердець
Зігріємо  нараз  ми  всю  планету…
Їй  не  гряде  принизливий  кінець  –  
Пощо  б  жили  на  ній  такі  поети?!

То  ж  прославляймо  милість  і  красу  –
Вже  годі  все  своє  навкруг  ганьбити!
Я  й  свій  камінчик  в  шаньці  припасу
І  покладу  в  селитву**,  щоб  бутити…  

Ще  випустим  із  вулика  бджолу,
Щоб  мед  з  полів  у  наший  дім  носила…
Залишимо  за  вуликом  хулу,
Бо  в  рої  однодумців  –  наша  сила!  

Й  які  б  дебати  в  гурті  не  були    –  
Не  ставте  во  главу  життя  почвари!

«Як  мить  мізерна  до  експрес-хули,
Так  крок  короткий  до  її  покари»…[/color][/b]

30.03.2016  
________
*Принагідно  дякую  всім  друзям,  хто  поздоровив
(і  не  поздоровив)  мене  з  Днем  народження.  Попри  
все  я  люблю  вас  і  обіцяю  тішити  й  надалі  своїм  словом
і  ділом,  хай  навіть  інколи  перцюватим…    Бо  такі  ми,    
Олекси-овни,  є  –  занудні  правдолюбці!    Але  –  теплі…
**Фундамент.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655727
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016


Фея Світла

Я сьогодні проллюся дощем…

Спроба  перекладу

Я  сьогодні  проллюся  дощем,  
Щоб  не  зміг  ти  поїхати    а́втом.  
І  ти  пішки,    прикрившись  плащем,  
Все  ж  промокнув,    ступаючи  шля́хом.  
Буду  поряд  з  тобою  я  йти,  
І  тихесенько,    ніжно  шептати...  
Й  безсоромно,  сягнувши  мети,  
Цілувати  при  всіх...  цілувати...  
І  ніхто  не  побачить  дилем,  
Та  і  ти  не  второпаєш"  хто  ж  ти?  "
Просто  я  обернулась  дощем,  
Щоби  поряд  сьогодні...  й  кохати...  

ОРИГІНАЛ

Я  сегодня  прольюсь  дождём,
Чтоб  в  машину  ты  сесть  не  смог,
Чтоб  домой  ты  пошёл  пешком,
По  пути  весь  до  нитки  промок.
Буду  рядом  с  тобой  идти,
Что–то  тихо  тебе  шептать,
И  бессовестно  на  пути
На  глазах  у  всех  целовать.
Не  увидит  никто  ничего,
Да  и  ты  вряд  ли  что  –то  поймёшь,
Просто  я,  чтоб  побыть  с  тобой,
Превратилась  сегодня  в  дождь.

 Олена  Філонова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655390
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Серго Сокольник

Чекання

В  синьому  мареві  сонячний  гасне  ліхтар...
Ніч  розправляє  потроху  воронячі  крила...
Звістки  від  любої  серця  чекає  радар...
Звістки  немає  весь  день...  Що  ж-бо  трапилось,  мила?

Може,  забувшись,  блукаєш  у  соннім  гаю,
Тішачись  співом  пташок,  що  вертаються  з  раю,
Вдома,  мов  смуток,  лишивши  "мобілку"  свою,
І  у  легені  весняне  повітря  вдихаєш?..

В  темному  небі,  немов  на  написаний  твір,
Смуток  тривоги  розлив  з  авторучки  чорнило.
Віти  дерев,  мов  антени,  торкають  ефір,
Ловлячи  звістку  від  тебе...  Що  трапилось,  мила?

День,  що  скінчився  без  тебе-  скінчився,  чи  ні?
Як  до  мовчання  одвічності  важко  звикати...
Щось  відбулося.  Чи  трапилось.  Ти  подзвони.
Вечір.  І  ніч  ще  попереду.  Буду  чекати...  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116032601262  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654629
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Наталі Калиновська

Візьми мене в свої чарівні сни…

Візьми  мене  в  свої  чарівні  сни…

Візьми  мене  в  свої  чарівні  сни,
Де  квіти  сяютьть,  мов  моє  кохання,
Де  бджылку  обіймають  пелюстки,
Де  я  в  полоні  твого  чаклування!

Візьми  мене  в  свої  чарівні  сни,
Де  би  душа  моя  могла  співати!
Поклич  у  світ  духмяної  Весни,
Де  б  я  могла  лише  тебе  чекати…

Поклич  мене  в  свої  солодкі  сни,
Де  я  тобі  завжди  така  жажана,
Де  ми  з  тобою,  наче  дві  зорі,
І  знову  я  відчую,  що  кохана!

26.  03.  2016  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654942
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Світлана Моренець

ЧИЯ ВИНА?

Чом,  Боже,  скільки  ненависті  в  світі?
Чи  Ти  не  всіх  по  Образу  творив?
Земля  здригається,  мов  риба  в  сіті,
від  зла  людського...    Нерви  –  на  розрив!

Чи  в  Тебе  стала  в  дефіциті  глина?
Не  хочеш  переводити  дарма?
Бо  факт  є  факт:  добряча  четвертина
людей  планети  зліплена...  з  багна.

Невже  вони  –  це  також  Твої  діти?
А  темряву  в  їх  душі  хто  вселив,
щоб  множити  злобу  і  горе  в  світі?
Вина  Ліліт?  Вона  за  них  в  одвіті?
...  Де  правда,  Боже?  Хто  таких    створив?

28.03.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655205
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Леся Утриско

Ти мій острів тепла- переклад Серго Сокольник- Остров тепла.

"Ти  мій  острів  тепла"-
Так  йому  в  інтернеті  писала...
Все  було-
Була  пристрасть  гірка
На  краєчку  бокала.

Ну  а  потім  писала:
Втомилося  серце,  
Та  справа  минула,
Лиш  осіннім  листом
Пристрасть  тихо  у  землю  пірнула.

"Ти  мій  острів  тепла"-
Це  лиш  вислів  і  зовсім  не  зустріч
Бо  померла  любов-
Острів  мертвих-
Застигла  беззвучність.

Де  Харон  через  Стіск
провезе  мертве  тіло  любові
з  портрету,
Він  потратив  останній  патрон,
Щоб  піти  з  інтернету.


----------------------------------------------------------------


"Ты  мой  остров  тепла"-
Так  ОНА  ЕМУ  в  НЕТе  писала...
Было-  ВСЕ.  И  была
Страсть  перчинкой  на  кромке  бокала.

Но  писала-  потом.
Дело  прошлое.  Сердце  устало.
И  осенним  листом
Страсть  на  влажную  землю  упала.

"Ты  мой  остров  тепла"-
Просто  фраза.  Отнюдь  не  свиданье.
Ведь  любовь  умерла-
Остров  Мертвых  застыл  в  ожиданьи.

Перевозит  Харон
Труп  любви  через  Стикс  до  рассвета...  
...И  последний  патрон
Он  истратил  на  выход  из  НЕТа.






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654012
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Світлана Моренець

НАДІЇ САВЧЕНКО

Чарівна  диво-усмішка  ласкава,
а  очі  променіють  бірюзою  –
таким  жінкам  на  віллах  пити  б  каву,
під  шепіт  океанського  прибою.

Тебе  ж  магнітом  тягне  в  пекло  воєн
потреба  –  захищати  і  спасати.
Маленька  амазонка,  смілий  воїн,
ти  вибрала  тяжке  життя  солдата.

В  анналах  пам'яті  копатись  нам  довіку,
шукаючи...  не  факт  –  лиш  вірогідність,
знайти  такого  ж  духом  чоловіка,
що  проявив  ту  ж  витримку  і  гідність

у  кодлі,  де  навкруг  –  ненависть  чорна,
брехня  пекуча,  аж  скипає  розум,
нестерпний  голод  і  судилищ  жорна,
знущальний  фарс  та  істеричний  безум,

зміїний  яд  і  вовтузня  запекла
над  вироком...  Та  Надю  не  зламали!
Як  гордо  ти  пройшла  всі  кола  пекла!
Як,  сміючись  їм  в  «рожі»,  гімн  співала!

Їм  не  почути  просьби,  скарги,  стогін,
ці  істини  не  здатний  раб  сприйняти:
якщо  ти  вільний,  ти  і  в  клітці  –  воїн!
Не  повзає,  народжений  літати!

Незламна  сила  і  любов  бездонна
до  України,  мужність  –  без  трагізму...
Ти  полонила  світ,  мов  Примадонна
Всесвітнього  театру  стоїцизму!

НАДІЄ  наша  світла  і  незламна,
улюблена  народна  героїне!
Усім  ти  показала:  нездоланна,  –  
як  ти,  –  непереможна  Україна!

23.03.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653880
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016


Надія Башинська

РОЗСИПАЄ ВИШНЯ ПЕЛЮСТКИ МЕДОВІ

Розсипає  вишня  пелюстки  медові.
Пелюстки  ті  ніжні  і  ясні.
А  мені  наснились  твої    чорні  брови,
Твої  карі  очі  прийшли  в  сни  мої.

             Вишенька,  вишня,  квіти  -  зорі  з  неба.
             Я  чекав  на  тебе  стільки  літ!
             Видно,  вона  знає,  що  ти  є  у  мене,
             Сипле  нам  під  ноги  білий  -  білий  цвіт!

Знов  чекати  буду,  щоб  до  мене  вийшла.
В  твої    ясні  очі  задивлюсь.
І  зрадіє  пишна,  наша  ніжна  вишня,
Коли  я  до  тебе  знову  посміхнусь.

             Вишенька,  вишня,  квіти  -  зорі  з  неба.
             Я  чекав  на  тебе  стільки  літ!
             Видно,  вона  знає,  що  ти  є  у  мене,
             Сипле  нам  під  ноги  білий  -  білий  цвіт!

Розсипає  вишня  пелюстки  медові.
Розсипає  вишня  пелюстки.
Пригорнись  до  мене,  моя  люба  пташко,
Найрідніша  в  світі  є  для  мене    -  ти!
             

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653947
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016


Альонушка

Несказане, незвідане, як завше

У  сутінках  сріблилося  волосся.
Думки  мрійливо  линули  у  даль.
Усе  задумане  уже  збулося,
І  мрії  золоту  вдягли  вуаль.
ЇЇ  життя  примхливо  вальсувало  -
Обабіч  хмарочосів,  естакад.
Захопленість  і  смуток  дарувало,
Часом  букет,  запліснявілих  зрад.
Було  усе!  Буяли  первоцвіти.
Збирала  радість  і  вінки  плела...
Їй  так  хотілося  завжди  радіти,
Але  любов  серденько  обпекла...
Давним-давно...грімницею  ввірвавшись..
Спалила  всі  душевні  береги.
Тоді  втекла...Залишивши,  як  завше,
Обпалені,  не  сказані  -  
люблю...не  йди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653788
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016


Серго Сокольник

Остров тепла


"Ты  мой  остров  тепла"-
Так  ОНА  ЕМУ  в  НЕТе  писала...
Было-  ВСЕ.  И  была
Страсть  перчинкой  на  кромке  бокала.

Но  писала-  потом.
Дело  прошлое.  Сердце  устало.
И  осенним  листом
Страсть  на  влажную  землю  упала.

"Ты  мой  остров  тепла"-
Просто  фраза.  Отнюдь  не  свиданье.
Ведь  любовь  умерла-
Остров  Мертвых  застыл  в  ожиданьи.

Перевозит  Харон
Труп  любви  через  Стикс  до  рассвета...  
...И  последний  патрон
Он  истратил  на  выход  из  НЕТа.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116032301059  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653791
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016


Олег Князь

У світі їжаків!

Майже  десять  тисяч  це  голки,  колючі  тварини  на  планеті,  з»явились  давненько  їжаки,  п»ятнадцять  мільйонів  років  в  злеті!  Вони  мають  тридцять  шість  зубів,  більшість,-також    хвостики  маленькі,  сплячка  зимова  сто  двадцять  днів,  тонкий  нюх  у  них  і  слух  гостренький!  До  отрут  стійкий  імунітет,  з  задоволенням  гадюкою  смакують,  приручаються  відмінно  не  секрет,  із  домашніми  тваринами  існують!  Яблуко  на  спині,чи  грибок,-вигадки,  фізично  неможливо,  при  загрозі  з  голок  бачимо  клубок,  з  їжаками  треба  жити  бережливо!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652169
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Коли війна не названа війною

Коли    війна    не    названа    війною,
А    слово    їй    підібрано    АТО,
Й    єдиною    не    став    народ    стіною,
Й    з    великих    не    буває    там    ніхто,

Тоді    нам    треба    швидше    визначатись:
Терпіти,    чи    потурити    й    цю    власть,
І    не    АТО    –    війну    вже    розпочати,
Щоб    Україна-ненька    збереглась.
28.01.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652173
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Віктор Ох

НЕВДАЛЕ ПОБАЧЕННЯ (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D2l4jOmJ050[/youtube]
---------------------------------

В  передвечірній  час  я  вийшов  на  побачення  з  тобою.
Тебе  нема.  Прийшлось  мені  зазнать  чекання  мук.
Тривоживсь  і  боровся  я  із  смутком  і  нудьгою,
А  серце  в  грудях  билося  –  тук-тук,  так-так,  тук-тук.  

Тук-тук...  
Так-так...

Згасає  день.  Я  ж  навмання  по  парку  все  блукаю  
й    похмурістю  своєю  всіх  відлякую    собак.
Вже  місяць  підсвітив  гілки,  а  я  іще  чекаю.  
Іду  і  пританцьовую  –  так-так,  тук-тук,  так-так.

Тук-тук...  
Так-так...

Аж  ось  із  темряви    (як  виросли)  назустріч  два  гевали,
лякаючи  накачаними  біцепсами  рук.  
Цукерки,  квіти  й    гроші  на  "кафешку"  відібрали,
могли  б  ще  і  настукати  –  тук-тук,  так-так,  тук-тук.


Тук-тук...  
Так-так...




А  ти,  холера,  не  прийшла,  даремно  я  чекав  і  мерз  надворі.
Такий  сердитий  був  на  тебе  –  думав  власноруч  упхну
у  потяг,  щоб  відвіз  тебе  померзнуть  аж  на  Північний  Полюс  –
і  їдь  собі  під  стук  колес  –  тук-тук,  так-так,  тук-тук.


Тук-тук...  
Так-так...


Минула  ніч.  Промучивсь  я,  долаючи  страждання.  
А  потім  сам  собі  сказав:  "Не  переймайсь,  чувак!  
Дарма,  що  нічку  змарнував,  вона  ж  ще  не  остання!"  
і  серце  знов  забилося  –  так-так,  тук-тук,так-так.  


Тук-тук...  
Так-так...
-----------------------

Виконує  -  Володя    Охріменко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648159
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Віктор Ох

Згадую (V)

Слова  –  Леся  Геник  
Виконує  –  Володимир  Сірий
Використано  ролик  -Dibujando  una  pareja  besandose–  https://www.youtube.com/watch?v=ZV2hi-VaMJo
---------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3Bnj5V8lMJY[/youtube]
 З  ніжністю  згадую  про  тебе,
 про́  зорепади  голубі,
 о,  як  тоді  ясніло  небо,
 як  нам  щасливилось  тоді.

Навіть  непосидючий  вітер
тихо  всідався  межи  віть,
і  любувалось  нами  літо,
і  милувався  нами  світ.

 Згадую  сонячні  світанки,
 промені  перші  крайнебес,
 як  почувалась  любо-п'янко,
 ніжно  цілуючи  тебе.

Як  лоскотала  віща  радість
серце  схвильоване  щораз,
все  надовкола  зупинялось
і  задивлялося  на  нас.

 І  хоч  минуло  п'яне  літо,
 осінь  у  кучері  вплелась,
 лину  збентеженим  привітом
 в  по́ру,  що  пам'ятає  нас.

З  ніжністю  згадую  про  тебе,
про́  зорепади  голубі,
о,  як  тоді  ясніло  небо,
як  нам  щасливилось  тоді.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651615
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Червоний Мак

Нічний полустанок

Мені  разом  з  Вами  корів  не  пасти,  
Дітей  не  ростити,  не  пити  світанків.  
Між  мною  і  Вами  -  лиш  хиткі  мости,-  
ЗустрІчі  у  темних  кутках  полустанків.  

І  хочу-не  хочу  —  купую  квиток,  
Сідаю  в  останній  вагон  електрички.  
А  серце,  трикляте,  і  нерви  -  в  клубок,  
Бо  ж  Вам  не  подобаються  істерички.  

Плейліст  -  металевий,  рахую  стовпці...  
І,  певно,  мільйонного,  вже  на  пероні  
Вітаю  лиш  поглядом,  бо  у  руці  
Відразу  ж  з'являються  Ваші  долоні.  

Буксуєте  мене,  аби  в  темноті,  
Подалі  від  світла  зупиночки  тої,  
Своїми  вустами  мої  віднайти,  
Ламаючи  волю  мою  і  устої...  

Між  мною  і  Вами  -  лиш  хиткі  мости  -  
Зустрічі  у  темних  кутках  полустанків...  
Я  "Вас"  замінити  не  можу  на  "ти",  
Бо  ж  Вам  -  не  дружина,  а  просто  коханка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651403
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 16.03.2016


Сокольник

ПОРАНЕНИЙ САМУРАЙ. Маленька поема

Як  же  рана  болить...
Мов  пульсуючий  вир  вогняний...
Від  життя  відпочить
Сон  завісу  наклав,  чарівник.
......................................
...Пахне  сакури  цвіт
Насолоди  кохання  весною.
Вабить  найманця  світ
Димом,  крові  бажанням,  війною.
Пошук  ночі  удень,  
Наче  голки  у  сіні  свідомий.
І  дорога  веде
Просто  в  марева  сині  від  дому.
......................................
На  оксамиті  ночі
Мов  зорі,  твої  очі...
Цей  мерехтливий  спомин
Теплом  повіє  з  дому...
......................................
Поки  ще  не  закляк,
Стисни  волю  в  кулак,  самураю.
Бо  тернистий  твій  шлях-
Це  навряд  чи  дорога  до  раю.
Ще  живий,  а  чи  ні-
Цикл  народження  й  смерті  замкнеться...
Спомин  вічності  снів
Просто  в  серце  із  неба  проллється.
......................................
У  лісі  крик  совиний,
Неначе  плач  дитини...
Наважся  пригадати,
Як  колисала  мати...
......................................
Отже,  скоро  терпець
Стрічки  долі  нараз  увірветься.
Може,  завтра  кінець
Битви  з  тінню,  що  фатумом  зветься.
Що  здобув  у  бою,
Заховай  в  темну  ніч  при  дорозі.
...І  на  рану  твою
Сипле  сакура  квіти  в  знемозі...
......................................
По  дорозі  підуть
Ті,  що  можуть  іти  навпростець.
І  на  ранок  знайдуть.
Тільки  це  вже  запізно...  Кінець.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116031401175  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651611
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016


Хуго Иванов

Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ

Я  собираю  прошлого  следы,
где  ты...    меня,  
спасала  от  ненастья,
а  я  дарил  
весенние  цветы,
и  умирал...
в  объятиях...
от  счастья.

В  далёком  прошлом...
лучшая  весна,
за  окнами  
не  помнящий  нас  город,
моя  Волшебница...
сегодня  не  одна...
и  я  уже...  
не  так  бездумно  молод.

В  снах  возвращаюсь  
памятью  к  тебе,
в  твоё  тепло...  
с  безумными  страстями...
к  глазам,  
с  вселенской  нежностью  в  себе,
...и...  
нету  расстоянья...  
...между  нами.



*****  *Svetlaya*  -  переклад  
-  Я  СОБИРАЮ  ПРОШЛОГО  СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659885

*****Мирослава  Жар  -  переклад  
-  Я  СОБИРАЮ  ПРОШЛОГО  СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660101

*****Лина  Ланская  -  вільний  переспів  
-  Я  СОБИРАЮ  ПРОШЛОГО  СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660279

*****Октябрина  -  переклад  
-  Я  СОБИРАЮ  ПРОШЛОГО  СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660462

*****0Т  -  п0дарун0к  
-  Я  СОБИРАЮ  ПРОШЛОГО  СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660454

*****наталія  калина  -  переклад  
-  Я    СОБИРАЮ    ПРОШЛОГО    СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713609

*****Петро  Кожум'яка  -  пародія  на  переклад  наталія  калина  
-  Я  СОБИРАЮ  ПРОШЛОГО  СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713770

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651488
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

В чеканні небо

Майдан    стояв…    І    жовто-сині    шини
Були    тепер    стіною    барикад…
Ба,    революції    також    вони    служили.
І    доля    України    в    тих    руках
Була,    хто    шлях    освячував    в    Європу,
І    прапор    правди    вкотре    піднімав    –
Це    козаків    праправнуки:      «укропи»,
«Свободівці».    Ніщо    для    них    –    зима.

І    падали    вони    на    сніг    холодний,
Сльоза    Вкраїни    капала    на    них.
Небесну    сотню    маємо    сьогодні…
А    скільки    ж    тих,    хто    безвісти    ізник!
Це    на    своїх    плечах    вони    тримали
Не    просто    ношу    –    Київський    Майдан,
Та    вороги    зі    Сходу    не    дрімали    –
Пішли    війною…    Ох!    Яка    ж    біда!

І    знов    горять    машини,    люди,    шини…
Вогонь    Донбасу    до    небес    дістав…
Прощаються    з    коханими    дружини…
Тривога    й    біль    у    селах    і    в    містах…
Й    земля    тремтить    під    танками    чужими,
Під    «Градами»    метал    навіть    горить…
І    матері    за    дітьми    затужили…
В    чеканні    небо    мирної    пори…
26.12.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651456
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Земля ж не хоче це забути (Поема) .

Давно    це    коїлося    в    нас.
Літа    вже    поросли    травою.
То    був    жорстокий,    грізний    час,
В    одну    з    страшних    далеких    воєн.
Хліба    горіли    у    полях,
Вбиралось    небо    у    заграви,
Стогнала    змучена    земля,
Хати,    немов    свічки,    згоряли.
І    тупіт    кінський    стугонів,
І    дикий    регіт,    дивна    мова.
Чужинський    прапор    майорів.
Здавалось,    сатана    у    змові
Із    ворогами    був    тоді:
Розтерзані    тіла    і    душі
Звивались    в    судоргах,    в    крові.
Серця    кричали    небайдужих
Жінок    і    бідних    матерів,
Коли    дітей    їх    розпинали.
Ворожий    табір    аж    ревів:
Дівчат    цнотливих    ґвалтували…

На    ранок    гнали    степом    всіх    –
Жінки    йшли,    діти    і      дівчата.
За    що    такий    цим    людям    гріх
За    те,    що    їх    земля    багата?..
Вели    їх    довго.    І    води
Напитись    не    давали    вволю.
Не    знали    люди,      і    куди,
Й    що    далі    буде?    Клята    доля….

Ішли…    В    розшитих    сорочках,
Ступали    босими    ногами
Чиясь    дружина    чи    дочка.
Навколо    –    коні    з    ворогами.
Повільно,    мов    плили,    з    добром,
Що    у    людей    награбували:
І    злото    тут,    і    серебро,
Хрести    святі,    що    позривали
З    грудей    заможних    християн    –
Ні    перед    чим    не    зупинялись.
І    сум    великий    застеляв
Ті    очі,    й    землю,    що    здригалась.

Прийшли    у    табір    ворогів,
Коли    світило    опускалось.
Чужі    намети,    дорогі,
Гірше    тюрми    жінкам    здавались.
Та    що    вони    зробить    могли
Єдина    зброя    їхня    –    сльози.
Їм    повечеряти    змели
Недоїдки,    а    ще…    погрози.
Хто    –    їв,    хто    –    ні,    не    в    тому    суть    –
Утома,    сльози    всіх    здолали.
Жінки    не    сплять,    малі    –    сопуть.
По-  своєму    ще    щось    волали,
Мов    напівдикі,    сторожі.
Було    їх    важко    зрозуміти:
І    мова,    й    звичаї    чужі    –    
Недовго    і    осатаніти.

Лежала    вже    немолода,
Красива    жінка    просто    неба.
Вже    не    могла    вона    ридать,
Та    й    чи    була    у    цім    потреба?..
Не    дозволяв    і    біль    їй    спать,
Думки,    мов    каменем,    давили:
Що    буде    з    нею,    з    усіма?
От    якби    поряд    були    вила,
То    заколола    б    отого,
Хустиною    що    обв’язався.
Лице    б    побачити    його,
Бо    підозрілим    їй    іздався.
Було    щось    в    нім    таке    близьке,
Хоч    роздивитися    несила.
Не    чула    й    мови.    Хоч    слизьке,
А    схоже    чимось    так    на    сина…
Вона    тут,    у    нічній    імлі,
Його    побачила    уперше.
І    подих    росяний    землі
Штовхав    не    до    жіночих    звершень.
«Чому    хустина    на    лиці?
А    вище    ж    мають    бути    очі,    –
Конали    жінку    думи    ці,    –
Які    вони?»    –    благала    в    ночі.

У    небі    молодик    сховавсь,
Зірки    десь    високо    тремтіли,
І    вартовий    переконавсь
Що    всі    заснули.    Власне    тіло,
Вмостивши    зручно,    задрімав.
Сон    був    міцний    і    молодечий.
Під    ранок    налягав    туман…
«От    би    дістатись    до    вуздечок,
Адже    із    коней    їх    зняли,
Коли    в    долину    гнали    пасти.
Та    сили    щоб    не    підвели…
Не    дай    же,    Господе,    пропасти,»    –
Молила    жінка    й    поповзла
Шукати    рятівну    вуздечку,
Бліда    і    мокра    вся    була,
Бо    росяну    долала    стежку.
Аж    ось    нарешті    і    вона    –
Заради    чого    шлях    долала.
«О,    не    моя    у    цім    вина,"    –
У    мозку    думка    працювала.

А    вартового    сон    тримав    –
Під    ранок    він    ще    був    міцніший,
Та    й    небезпеки    тут    нема,
Адже      сюди    не    йтиме    піший.
В    наметах    друзі    його    сплять
Після    нічних    розваг,    затятих.
Від    коней    фиркання    летять.
Ніч    мала    скоро    вже    розтати.

Нечутний,    обережний    крок
Наблизив    жінку    до    сторожі,
І    тускле    світло    від    зірок,    
І    степ,    безмовний    і    порожній,    –
Усе    їй    на    руку    було,
Ще    мить    –    і    сторож    –    у    ремінні…
Враз    груди    кров’ю    залило    –
Уткнула    шаблю.    Хоч…      невміло,
Та    наступила    зразу    смерть    –
До    серця,    все-таки,    дістала.
Жахіттям    сповнена    ущерть    –
Цього    від    себе…    не    чекала.
І    раптом…    тупання    копит
В    передранковій    тиші    вчулось,
А    в    серці    жінки    все    кипить,
Бо    найсвятішого    позбулась.
Адже    народжена    була
Не    забирать,    а    дарувати
Життя.    І    мрія    ця    збулась,
Вона    вже    трьох    дітей    є    мати.
Тепер    вона    й…    убивця    ще    –

Ця    справа    зовсім    не    жіноча.
І    полились    рясним    дощем
Гарячі    сльози.    Бідні    очі…
А    тупіт    коней    наближавсь,
Виднілись    навіть    силуети.
Ось    кінь    під    першим    заіржав
До    тих,    що    паслись.    І    намети,
Неначе    зразу    ожили,
З    розкритих    дір    стрибали    люди,
Прибулі    вершники    були
В    бою    із    ними    надто    лютім.

На    землю    тихо    день    сповзав,
Як    бій    скінчився.      Сонце    встало.
Й    гірка    непрохана    сльоза
Тихенько    в    жінки    ледь    стікала.
Й    вогонь        якийсь    стріляв    з    очей,
Немов    завдячував    і      долі…
Не    знала    мати-жінка    ще,
Яка    ціна    буде    тій    волі.

Та    втримала    земля    дочку,
Що    вартового    пов’язала,
З    лиця    піднявши    хусточку,
В    нім…    свого    сина    упізнала…
Закривши    знов    його    лице,
Вона    боялася    зізнатись:
«Як    він    наважився    на    це?
Не    дай    нікому    ще    зазнати
Такого    горя.    Як    нести
Їй    далі    хрест    свій,    непосильний?
Де    сили    матері    знайти
Не    попрощатись    з..  рідним    сином?»
І    очі    падали    униз,
Мов    порятунку    там    шукали.
Чи    думала    вона    колись,
Вночі    як    сина    колихала,
Що    принесе    таку    ганьбу,
Що    зрадить    землю,    значить,    матір?
«А    ти    ж,    бач,    недалеко    був…
Таких    дітей    не    треба    мати,    –
Гадюками    повзли    думки,
Клітинка    кожна    в    ній    стогнала,    –
Так,    бач,    де    був    ти    ці    роки.
Що    з    ворогом    тебе    єднало?..»
Ніхто    не    скаже    їй    про    це    –
Уста    холодні    і    безмовні,
Під    хустку    сховане    лице,
Закриті    очі,    безумовно.
Її    враз    погляд    зупинивсь
На    ручці    з    кров’ю    шаблі    тої:
«Колись    за    славою    гонивсь.
Забув    закон    землі    святої:
За    зрадою    лиш    смерть    іде,
Її    й    Всевишній    не    прощає.
Не    знайдеш    місця    ти    ніде.
За    що    ж    мене    життя    лишаєш?»

Й    тремтяча    матері    рука
До    шаблі    вдруге    потяглася…
Та    поряд…    друга    виника,
Дитяча…    хлопчика    Юрася.
Учора    сиротою      став…
Позбувся    матері    хлопчина.
Він    першим    шаблю    ту    дістав,
Не    знав,    що    він    таким    от    чином
Іще    одну    біду    спинив.

Дивились    очі    на    малого.
І    розум    матір    осінив:
«Я    буду    жить!    Заради    нього…»
Опанувавши    вже    себе,
Вона    повільно    підвелася.
У    неї    є    мета    тепер:
За    сина    матиме    Юрася.
Поклала    хрест    собі    святий
Із    лоба    ще    на    пишні      груди:
«Нещасній    матері    прости,
Я    це,    як    сон    страшний,      забуду.»

Зарили    трупи    тут    усі
(Не    осквернять    же    ними    землю).
Рука    мала    –    в    її    руці.
Вклонились    землякам    доземно
І    поверталися    назад:
Хто    –    пішки    йшов,    хто    –    на    коневі.
Завмерла    в    глибині    сльоза
У    неньки.    «Досить    уже    нервів,    –
Все    на    малого    погляда,    –  
Тільки    б    поставити    на    ноги.
І    хоч    вона    немолода,
Проситиме    тепер    підмоги
У    Бога    й    рідної    землі,
Навчить    хлоп’я    свій    край    любити.
І    долі    виклики,    хай    злі,
Її    не    зможуть    надломити!..»

Подія    сколихнула    нас,
Бо    мати    й    син    –    то    рідні    люди.
Схиливсь    над    нею    сивий    час.
Земля    ж    не    хоче    це    забути!..
17.12.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651228
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016


Шостацька Людмила

БІЛОСНІЖНИЙ ПІДСНІЖНИК

                                       Ще  зима  відступати  не  хоче,
                       А  уже  -  на  порозі  весна,
                       Піднімається  вище  вже  сонце,
                       Додає  життєдайно  тепла.

                       Прокидається  радо  природа
                       Від  промінчиків  сонячних  ніжних,
                       Посміхається  ніжному  сонечку
                       Білосніжний  підсніжник.

                       На  тонесенькій  ніжці  голівка
                       Пробиває  засніжену  ковдру,
                       Називають  підсніжник  надією,
                       Відступати  доводиться  холоду.

                       Не  зривайте  підсніжник  безжалісно,
                       Не  несіть  на  наживу  на  ринки,
                       Хай  росте  у  природи  на  радість,
                       І  не  зникне  з  Червоної  Книги.                                    2010р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651091
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016


Наталі Калиновська

Пусть живёт поэзия твоя! Поэту…

Пусть  живёт  поэзия  твоя!          Поэту...
                                                                 
Твои  руки…  твои  губы…твоя  нежность…
И  мечта  о  счастье  –  неизбежность…
Твои  строки,  твои  мысли  –  для  меня…
Я  купаюсь…плачу  в  них  любя…

Твоё  сердце  для  меня  –    кусочек  счастья!
Жар  его  спасёт  даже  в  ненастье…
Отогреет  холод  бытия…
Пусть  живёт  поэзия  твоя!

15.  01.  2016  автор  Наталия  Калиновская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650844
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 12.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Вони писали книгу про війну (Кіборгам присвячую)

Вони    писали    книгу    про    війну,
Де    зло    в    двобої    стрілося    з    любов’ю,
Цього    ніколи    людям    не    збагнуть,
Котрі    торгують      гідністю    і    кров’ю.
Вони    писали    книгу    про    війну
Життями,    долями    і    змученим    каліцтвом,
Не    пробачали    ворогу    вину
За    смерть,    руїни    і    дітей    сирітства.

Вони    писали    книгу    про    війну    –
З-під    терміналів    дивні    літописці,
Землі    стояла    доля    на    кону,
Тож    на    брехню    ніхто    з    них    не    купився.
Вони    писали    книгу    про    війну    –
Їх    перемога    починалась    звідси…
Вдягались    передчасно    в    сивину
Й    низали    подвиги    на    історичне    вістря.

Вони    писали    книгу,    де    в    крові
І    сторінки    тонули,    й    буква    кожна,
Над    головою    де    снаряд    ревів,
І    де,    здавалось,    вижити    не    можна…
Всі    двісті    сорок    дві    вони    доби
Стояли    під    вогнем    війни    гарячим,
На    шлях    святої    вийшли    боротьби
І    витримку    з    них    кожен    мав    волячу.

І    вистояли    хлопці    до    кінця,
З-під    веж    сміялись    в    очі    чорній    смерті…
Прочитана    чи    ж    буде    книга    ця
В    історії    шаленій    круговерті?
Вони..    писали    книгу…    про    війну…
11.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650790
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016


Андре Ільєн*

… у кав’ярні

Її  блідо  рожеві  вуста
Смакували  каву  без  цукру
І  кав’ярня  майже  пуста
А  кав’яр  сумно  водить  турку
По  гарячому,  по  піску
Вітражі  струдлів  на  вітрині
І  зустрів  тут  тебе  таку
Неймовірну  мов  на  картині
Ти  дістала  льофт  цигарку
Й  цілувала  її  й  філіжанку
Біла  шкіра  в  легкому  диму
На  годиннику  пів  на  дев’яту
Поспішати  немає  куди
Ні  тобі,  ні  мені,  ні  кав’яру
-Два  лате,  будь  ласка  сюди!
Ти  всміхнешся,  бо  любиш  каву  …
…  ми  замовимо  ще  совіньйон
З  вишні  струдель,  чи  Старий  Ринок
І  взаємності  сердець  півтон
Промайне  до  найдальших  судинок
І  вже  очі  дивляться  в  очі
Ніби  добра  стара  вистава
Так  би  пилася  кава  до  ночі
Тільки  ти,  тільки  ми,  і  …  К  А  В  А  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631803
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 11.03.2016


Олекса Удайко

ЛЮБОВ, НАСТОЯНА НА ЧАСІ

       [i]  Воїнам  АТО      п  р  и  с  п  я  ч  у  є  т  ь  с  я    
                   [youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]    
[b][color="#950ec2"]Любов,  настояна  на  часі,  –  
Терпіння  чин,  кришталь  розлук.
Любов,  настояна  на  часі,  –  
Від  невгамовності    розпук…

Любов,  настояна  на  часі,  
Працює  ввік  –  рілля  чи  брук!  
У    переважній  своїй  масі
Живе  –  допоки  серця  стук!    

Та  як  негода  обсіч  гряне,
І  дім  –  трапляється  –  в  огні,
Така  любов  –  яса  багряна  –
Постане  воєм  у  борні…

Така  любов    не  вміє  ждати,
Коли  в  негоді  рідний  край,  –
На  прю  ідуть  її  солдати.
Вона  звелить:  перемагай!

В  такій  любові  навіть  вмерти
Буває,  віриться,  не  жаль  –
Не  та  печаль,  не  тії  жертви
Злітають  жалем  в  чорну  шаль!..
                                     
...Любов,  настояна  на  часі!
Щоб  неймовірності  творить,
Наречено  їй  бути  в  часі  –
Тоді  мине  і  смертна  мить…[/color][/b]

09.03.2016
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Леся Утриско

Жінка…

Жінка-  одне  лиш  слово,
Весняна  ранкова  роса.
Жінка-  молитви  промова,
Божественна  світу  краса.

Жінка  і  сила,  і  воля
Та  берегиня  життя.
Жінка-  це  радість  і  доля
І  всесвіт,  і  майбуття.

Жінка-  подруга  та  мати,
Розрада,  порада,  тепло.
Жінка-  святиня  хати,
Тепло  та  живе  джерело.  

Жінко!  Ти-  вічності  свято,
Хай  небо  впаде  до  ніг!
Весь  рід  бережеш  завзято
А  це  незвичайний  збіг...








: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649956
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016


Серго Сокольник

ШЕВЧЕНКО І Я. Маленька сюрреалістична поема

Поема  перемогла  на  конкурсі  “І  мене  в  сім”ї  великій...”  Спілки  літераторів  Славутич,  перше  місце,  березень  2016  р.

Тюльпани  Афгану...  Мов  кров...  Дивина...
Весна  в  чужім  краї...  Я  хворий...  Весна...  
Торкаючи  ранню  свою  сивину
Я  марю  в  пітьмі  хворобливого  сну...  
.........................................................
Ось  книжка,  що  мов  дорогий  експонат...
Не  наша  країна...  Не  наша  війна...
Її  в  госпітальній  книгарні  узяв-
Шевченків  "Кобзар"...  Цілий  день  я  читав...
Схилився  над  постіллю  хтось  уночі...
Невже  санітар...  Ні...  хтось  інший...  Мовчить...
...Посвячених  маса,    як  гинув  Амін...
І...  голос  Тараса  я  чую  в  пітьмі-
-  Що  брате  солдате?  Нелегко  тобі?
Народ,  що  затятий  в  своїй  боротьбі
За  землю,  за  волю,  за  віру  свою,
Довіку  ніхто  не  здолає  в  бою.
Невільні  Імперії  Воїни  Ночі...
Ми  в  інші  часи  помандруємо,    хочеш?
Дай,  руку,  солдате!  Ми  підемо  нині
Туди,  де  димиться  земля  України,
Де  буде  Імперії  "Чорний  квадрат"
Також  зазіхати  на  ласий  цей  шмат,
Як-  ось  зазіхає...  Як-  он  зазіхав...
Як  ти,  у  казахських  степах  я  страждав,
І  думка  єдина...  І  мара  єдина...
Чи  знову  побачу  тебе,  Україно?
Нещасна  Вкраїна...  Загони  рабів
Вже  скільки  раз    нищили    волю  тобі...
І  зовнішні  чари...  І  внутрішні  чвари...
-То  сядемо  й  чаю  міцного  заварим,
І  будем  зі  смутком  співати  сумні
Ми  ще  Коліївщини  давні  пісні,
І  в  серці  твоїм  обірветься  струна...
Сльозою  проллється  вже  котра  весна,
Бо  десь  покриває  туман  а  чи  дим
Священного  краю  покинутий  Дім...
Бо  десь-таки  знову  приховану  Волю
Лукавий  Микола  пускає  по  колу...
-Бо  досі  немає  вас  там,  Гайдамаки,
Де  любу  Вітчизну  терзають  собаки...
Отямся  з  відчАю!  Бо-  БУДЕМО  ЖИТЬ!
Дай  чаю!  Та  руки  мені  розв"яжи,
Що  зв"язані  в  мене  з  одвічних  часів,
Бо  дуже  ненависть  шалена  до  псів,
Що  тільки  жирують,  і  крАдуть,  і  п"ють,
І  землю,  що  РАЄМ  я  звав,  продають...
Шо?  Зв"язані  руки  у  тебе  й  у  мене?
Цей  шал...  Шаленіти...  Шаленство...  Шалене...
Шиплю...  Чи  то  дихання  в  мене  звело?..
Тарасе!  Можливо  тебе  й  не  було
Отут,  біля  мене,  в  останній  мій  час...
Та  жити  шалено  жадаю,  Тарас!..
Бо  я  повернусь  із  печального  краю
Додому.  До  неньки-  Вкраїни.  До  Раю!
Щоб  Дім  цей  потрохи  хоч  Раєм  ставав...
........................................................
...Я  вижив.  Бо  я  тобі  клятву  давав.

29.  02.  2016.  Ніч...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116030809783  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016


геометрія

Бабусина скриня

                                         Все  в  скрині  бабуся  моя  розглядає,
                                         Розгладжує  речі,  до  них  розмовляє.
                                         А  я  до  бабусі  горнусь,  пригортаюсь,
                                         І  сльози  на  очі  її  набігають.
                                       -Давайте,бабусю,  ті  речі  дістанем,
                                         Самі  їх  розглянем  і  всім  їх  покажем.
                                         Хай  спогади  душі  усім  зігрівають,
                                         Ті  речі  теж  певне  усе  пам"ятають...
                                       -Ой  дітки,  онучки,  мої  ви  рідненькі,
                                         Які  ж  ви  хороші,  хоч  ще  і  маленькі.
                                         Звичайно,  звичайно,  я  вас  розумію,
                                         Повідаю  все  вам,  що  знаю  і  вмію.
                                         Оцей  рушничок  мій  весільний,  найкращий,
                                         Сама  вишивала,  ще  й  досі  путящий.
                                         Сама  і  узор  я  для  нього  складала,
                                         Була  молода  я...І  хлопця  кохала.
                                         Той  хлопець,  дідусь  ваш  й  донині  зі  мною,
                                         Рушник  пов"язав  наші  мрії  і  долі.
                                         Ділили  з  ним  порівну  щастя  і  горе.
                                         Рушник  -  це  життя,  це  і  спомин,  і  доля...
                                         А  ці  рушники  -  це  на  вікна  й  ікони,
                                         Цього  забувати  не  можна  ніколи,
                                         Це  символи  роду,  любові  й  природи,-
                                         І  рідного  краю,  і  свого  народу.
                                         Я  ці  рушники  не  сама  вишивала,
                                         Моя  ще  бабуся  мені  помагала,
                                         Та  що  помагала...Вона  мене  вчила,
                                         Наука  її  та  живе  і  понині.
                                         А  знаєте,  внучки,  коли  рушники  ми  оці  вишивали,
                                         То  ми  вишиваючи,  ще  і  співали.
                                         Народжений  з  піснею,  він  оживає,
                                         Бо  в  ньому  душа  то  людини  витає.
                                       -Бабусю,  бабусю,  так  гарно  нам  з  вами,
                                         Ви  певне  красиві  були  молодою,
                                         І  гарно  співали,  й  тепер  ще  співаєте,
                                         І  ще  й  рушники  вже  для  нас  вишиваєте...
                                       -Бабусю,  бабусю,  навчіть  вишивати,
                                         Й  пісні  що  співали  навчіть  нас  співати.
                                       -Звичайно,  звичайно,  сідайте  поближче,
                                         Беріть  полотно  і  нитки,  і  намисто.
                                         Оздобим  рушник  птахами  й  зірками,
                                         Дерева  і  квіти,..з  душею,  руками.
                                         Ось  бачите,  любі,  як  гарно  виходить,
                                         Тепер  уже  й  пісню  давайте  заводить...
                                       -А  що  там,  бабусю,  ще  є  у  скрині?
                                           І  пахне  травою...Чи  то  може  зілля?
                                         -Так,  дітки  -  це  м"ята  і  трави.
                                           Усе  це  у  скриню  я  влітку  поклала,
                                           Так  речі  у  скрині  усі  збережуться,
                                           І  пахне  так  гарно,  усе  це  цілюще.
                                           А  ще  тут  у  скрині  "Кобзар"  є  Шевченка,
                                           І  Біблія..Діти,  ці  книги  священні.
                                           Мені  їх  бабуся  моя  залишила,
                                           Ці  книги  багато  мене  научили.
                                           Найперше  звичайно,  як  рід  шанувати,
                                           І  землю,  й  природу...А  ще  й  працювати,
                                           І  тата,  і  маму,  й  людей  розуміти,
                                           І  гідно  життя  своє,  діти,  прожити!..
                                         -Спасибі,  бабусю,  що  нас  Ви  учили,
                                           Пробачте!  Напевне  ми  Вас  вже  стомили?
                                           Тепер  Ви  посидьте,  отут  на  дивані,
                                           А  ми  розважати  Вас  будем  піснями,
                                           Отими,  що  нас,  Ви    бабусю,  навчили.
                                           Так  хочеться  нам,  що  Ви  трохи  спочили...
                                         -Та  ні,  мої  любі,  спочити  ще  встигну.
                                             Давайте  усе  це  ми  складем  знову  в  скриню,
                                             І  підемо  в  кухню,  там  чай  з  пиріжками,
                                             Мені  так  приємно  побути  ще  з  вами...
                                             Отак  ми  з  бабусею  довго  сиділи,
                                             Розмови  вели  і  її  розуміли,
                                             Співали  пісні,  пили  чай  з  пиріжками,
                                           -Як  добре,  бабусю,  що  Ви  завжди  з  нами!..        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649662
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 08.03.2016


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Тарас Шевченко і кохання

В  переддень  жіночого  свята  8  Березня  і  Дня  народження  Тараса  Шевченка  9  березня,  пропоную  поглянути  на  великого  поета  з  особистого  боку,  а  саме:  які  жінки  ввійшли  в  історію  завдяки  тому,  що  стали  його  Музами,  полонили  його  душу,  надихнули  на  створення  шедеврів…  Їх  було  вісім  –  знакових  жіночих  постатей  у  бентежному  і  сповненому  драматизму  житті  Тараса.  Імена  більшості  з  них  ми  б  не  знали,  аби  не  любов  до  них  великого  поета.

       [color="#0066ff"]Першим  захопленням  Тараса  Шевченка  була  дівчина,  про  яку  поет  згадав  у  вірші  «Мені  тринадцятий  минало…»[/color].  Вона  була  на  три  роки  молодшою  і  мешкала  по  сусідству.  Матері  їхні,  дивлячись  на  дитячі  забавки,  планували,  що  діти  колись  одружаться.  Шевченко  згадував  про  це  в  своїх  листах.  Проте  Тарас  поїхав  супроводжувати  Павла  Енгельгардта  до  Вільно,  де  отримав  початкову  художню  освіту,  потім  був  Петербург  та  Академія  мистецтв,  перші  публікації,  перше  визнання,  викуп  із  кріпацтва…  Коли  через  чотирнадцять  років  Тарас  повернувся  до  рідної  Кирилівки  вільною  людиною  і  столичним  художником,  його  кохана  була  давно  заміжня  за  кріпосним  із  сусіднього  села  і  виховувала  двох  доньок.

     [color="#0066ff"]  Із  княжною  Варварою  Репніною  Шевченко  познайомився  саме  в  свій  перший  приїзд  в  Україну[/color],  після  навчання  в  Академії.  Подорожуючи  Київщиною,  влітку  1843  року  він  завітав  до  Яготина,  аби  зробити  замальовки.  Йому  настільки  сподобалося  в  родині  Миколи  Григоровича  Репніна-Волконського,  що  він  повернувся  на  триваліший  час,  залишившись  на  рік  у  його  маєтку.  Хазяїн  був  людиною  більш  ніж  неординарною  –  князь,  генерал,  високоосвічений  чоловік  із  філософським  складом  розуму,  старший  брат  декабриста  Сергія  Волконського.  Донька  князя,  Варвара  Репніна,  була  захоплена  талантом  Шевченка  і  закохалася  в  нього  на  все  життя.  На  жаль,  ця  любов  не  мала  майбутнього,  і  княжна  вирішила,  що  їй  Богом  дано  бути  янголом-охоронцем  поета.  Тарас  Григорович  із  величезною  повагою  ставився  до  цих  стосунків,  але  не  наважився  розвинути  їх  у  більш,  ніж  дружні.  Вони  підтримували  зв’язок  усе  життя:  і  в  горі  заслання,  і  в  радості  повернення  на  Батьківщину.

       На  початку  1840-х  років,  Шевченко  гостював  у  родині  поміщика  Платона  Закревського.  [color="#0066ff"]Між  29-річним  поетом  і  красунею-дружиною  господаря,  21-річною  Ганною  спалахнуло  кохання[/color].  Але  невдовзі  Тарас  змушений  був  залишити  гостинну  садибу  через  справи,  і  зв’язок  увірвався.  Ганні  Закревській  поет  присвятив  не  один  вірш,  зокрема:  «Якби  зустрілися  ми  знову,  Чи  ти  злякалася  б,  чи  ні?  Якеє  тихеє  ти  слово  тоді  б  промовила  мені?  Ніякого.  І  не  впізнала  б.  А  може  б,  потім  нагадала,  Сказавши:  «снилося  дурній».  А  я  зрадів  би,  моє  диво!».  На  жаль,  зустрітися  більше  їм  не  довелося  –  пані  Закревська  померла  у  35  років,  саме  тоді,  коли  Шевченко  звільнився  від  десятилітньої  солдатчини.

     [color="#0066ff"]  Існують  свідчення  про  те,  що  в  рідній  Кирилівці  поет  уподобав  доньку  місцевого  священика  Григорія  Кошиці  –  Феодосію.[/color]  Отримавши  посаду  в  Київському  університеті  та  розпочавши  роботу  в  Археологічній  комісії,  Шевченко  поїхав  свататися  на  одне  з  храмових  свят.  Але  отримав  категоричну  відмову  батьків  попівни.  Дівчина  не  змогла  піти  всупереч  волі  старших…

       [color="#0066ff"]У  засланні  Шевченко  закохався  в  дружину  коменданта  Новопетровської  фортеці  Ганну  Омелянівну  Ускову.[/color]  На  жаль,  плітки  і  осуд  перервали  їхні  приятельські  розмови,  але  Ускова  протягом  довгих  років  залишалася  щирим  другом  поета.

       Коли  імператор,  не  без  посиленого  втручання  та  заступництва  Варвари  Репніної,  підписав  указ  про  помилування,  Тарасові  Григоровичу  йшов  44-ий  рік.  Він  був  пригнічений  засланням  і  солдатчиною,  і  відчував  себе  старим  не  по  роках…  Проте  мріяв  про  молоденьку  дружину  «з  простих»,  поруч  з  якою  хотів  повернути  втрачені  на  каторзі  роки  молодості.  Оскільки  у  Петербурзі  він  перебував  під  постійним  наглядом  поліції,  Шевченко  деякий  час  проживає  в  Нижньому  Новгороді.  І  тут  він  уповні  відчув  свою  популярність.  Жінки  з  місцевого  бомонду  наввипередки  замовляли  йому  свої  портрети.  Саме  серед  них  [color="#0066ff"]він  зустрів  своє  наступне  кохання  –  молоду  актрису  Катю  Піунову[/color],  яка  видалась  йому  ідеалом  жіночої  вроди.  Заради  її  подальшої  театральної  кар’єри  він  викликав  до  провінції  свого  знайомого,  великого  актора  Імператорського  театру,  і  той  протягом  трьох  днів  грав  у  виставах  разом  з  нею.  А  ще  поет  умовив  директора  Харківського  театру  зарахувати  молоду  актрису  до  своєї  трупи.  Проте  актриса  зрештою  втекла  до  Казані  з  25-річним  актором,  за  якого  згодом  вийшла  заміж.

       [color="#0066ff"]Потім  були  приятельські  стосунки  з  дружиною  Михайла  Максимовича,[/color]  давнього  друга  поета,  українського  вченого,  історика  і  фольклориста,  які  дуже  скидалися  на  чергове  поетове  кохання,  проте  його  біографи  не  припускають,  що  Шевченко  дав  волю  своїм  почуттям.  Тому  що  поважав  Михайла  Максимовича  і  на  схилі  свого  життя  дуже  високо  цінував  тих,  хто  залишався  з  ним  поруч  попри  всі  негаразди…

       [color="#0066ff"]Останнім  коханням  великого  поета  стала  служниця  його  петербурзьких  друзів,  українка  Лукерія  Полусмак.[/color]  На  прохання  Шевченка,  її,  кріпачку,  відпустили  на  волю.  Це  підштовхнуло  дівчину,  вже  заручену  з  Тарасом  Григоровичем,  до  сміливого  флірту  з  його  друзями  та  знайомими,  що  прикро  і  боляче  вдарило  по  поетових  почуттях.  І  цього  разу  його  мрії  про  спокійну  старість  у  родинному  колі,  у  вишневому  саду,  були  понівечені  й  знищені  чужою  байдужістю…  Поет  розриває  стосунки.  За  три  місяці  він  помирає.  Вона  пережила  його  на  більш,  ніж  півстоліття.  Кажуть,  останні  роки  свого  життя,  поховавши  чоловіка-перукаря  і  залишивши  дітей  на  Московщині,  Лукерія  провела  на  могилі  Тараса  в  Каневі.  Приносила  гостинці  й  роздавала  дітям,  годинами  сиділа  на  могилі  й  одного  разу  написала  в  книзі  відвідувачів:  «Сподіваюсь,  ти  бачиш,  як  я  каюсь…»

Тарас  Шевченко,  як  ми  бачимо,  був  емоційним  і  чутливим,  тому  закохувався  часто.  Проте  доля  щоразу  позбавляла  його  родинного  щастя,  кохання,  про  яке  мріяв,  надто  в  останні  роки  свого  буремного  життя.  Найчастіше  його  обраниці  не  могли  оцінити  ані  поетичного,  ані  художнього  дару  великого  митця...  Дуже  прикро,  але  справжня  народна  слава  і  жіноча  любов  прийшли  до  Тараса  Шевченка  тільки  після  його  смерті.
[color="#ff0000"]
ЗАПИТАННЯ  ТА  ВІДПОВІДІ:[/color]

Як  звали  дівчину,  яка  була  першим  захопленням  Тараса  Шевченка,  і  про  яку  поет  згадав  у  вірші  «Мені  тринадцятий  минало»?
[color="#0080ff"]Одарка  Маланка  Оксана  Катерина[/color]

Скільки  років  було  Варварі,  дочці  князя  Миколи  Григоровича  Репніна-Волконського,  коли  з  нею  познайомився  Тарас  Шевченко?
[color="#0080ff"]22  роки,  35  років,  27  років,  18  років
[/color]
Як    називалося  село,  в  якому  гостював  Тарас  Шевченко  у  поміщика  Платона  Закревського?
[color="#0080ff"]Зачепилівка,  Великі  Сорочинці,  Березова  Рудка,  Великий  Тростянець[/color]

Що  сталося  з  дочкою  священика  Григорія  Кошиці  після  того,  як  батько  відмовив  Тарасу  Шевченку  в  пропозиції  одружитися?
[color="#0080ff"]втекла  з  дому,  вийшла  заміж,    ніколи  не  виходила  заміж,  збожеволіла
[/color]
Скільки  років  тривало  заслання  Т.  Шевченка  і  його  перебування  в  Новопетровській  фортеці?
[color="#0080ff"]6  років,  13  років,  10  років
[/color]
Якого  відомого  актора  викликав  Т.  Шевченко  до  Нижнього  Новгороду,  щоб  той  зіграв    у  виставах  з  його  коханою  дівчиною  Катериною?
[color="#0080ff"]Миколу  Садовського,    Панаса  Саксаганського,  Михайла  Щєпкіна
[/color]
Як  звали  дружину  Михайла  Максимовича,  давнього  друга  поета,  українського  вченого,  історика  і  фольклориста?
[color="#0080ff"]Надія,  Мирослава,  Марія  Богдана[/color]

Скільки  останніх  років  свого  життя  провела  в  Каневі  Лукерія  Полусмак  біля  могили  Т.  Шевченка?
[color="#0080ff"]2  роки,  10  років,  11  років,  4  роки
[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649463
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016


I.Teрен

СЕАНС РАЗОВОЇ ТЕРАПІЇ

                                                                                                                 [i]  Лікарці  Оксані[/i]
                                                                                                                                             Автор
Лікую  зуби,  а  на  серці  –  рана.
І  не  тому,  що  зуб  мій  –  золотий.
Мене  лікує(уявіть!)  Оксана
і  я  радію,  що  іще  живий.

Я  слухаю  її  з  відкритим  ротом.
І  що  не  каже,  я  киваю,  –[i]  yes![/i]
У  неї  очі,  наче  із  небес.
А  я  стікаю  слиною  і  потом.

У  голові  у  мене  є  ще  ґлей,
але  готовий  я  віддати  зуба,
аби  отак  прижала  до  грудей
нехай  і  не  Оксана,  але  люба.

Буває  у  житті  чудова  мить.
Колись  із  ностальгією  згадаю.
Вона  мене  запитує,  –  [i]болить?[/i]
А  я  у  очі  їй  відповідаю,

що  я  стійкий,  як  укри  у  бою.
Лежу  і  не  ворушусь,  як  убитий.
Яка  вона  хороша  –  не  сердита.

Іду  –  на  Ви...  на  ви-могу  встаю
і  пенсію  нащупую  свою.
Пора
                   за  задоволення
                                                                   платити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649489
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Осінній бузок . Музика і виконання Володимира Сірого, слова Тетяни Прозорової

Цей  бузок  –  мов  осіннє  дивацтво,
В  жовтні  тихо  мрійливо  зацвів…
Нагадав  про  палке  він  юнацтво,  
Про  кохання  мені  розповів…

Сивини  позабувши  про  просинь,
Ним  милуюся,  ніби  мала…
Осінь,  десь  заблукала  ти,  осінь!
Може  ж  осінь  іще  не  прийшла?

Ось  весна  повернулась  і  літо
Повернеться  ізнов  золоте…
Небувалим  іще  зорецвітом
І  кохання  моє  зацвіте!

А  як  хочеться  ще  повернутись
У  хвилини  оті  хоч  разок,
Щоб  у  серці  і  в  грудень,  і  в  лютий,
Серед  холоду  квітнув  бузок!
     
2010  р.


Шановні  друзі  ,  за  словами  цього  твору  поет-композитор-виконавець    і  просто  хороша  людина  Володимир  Сірий  написав  чудову    пісню    і  своїм  виконанням  вдихнув  у  неї  життя

ось  тут  можна  прослухати  :  

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649732


а  тут  -Відеоверсії  :

https://www.youtube.com/watch?v=iVJp0I3ZUH0

https://www.youtube.com/watch?v=HASQnf1daJA

   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649296
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016


Мирослава Жар

Обплутуюся тобою

[b]В  [/b]се  більше  й  більше
[b]П  [/b]ісля  кожної  нашої  зустрічі
[b]О  [/b]бплутуюся  тобою.
[b]Л  [/b]ітаю  вільно  у  мріях,
[b]О  [/b]днак  все  навколо  тебе!
[b]Н  [/b]е  вирватися  ніяк!
[b]І  [/b]солодко,  й  гірко  мені,  що  я  у  тебе

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644727
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 06.03.2016


Олекса Удайко

БЕPЕГИНЯ PАЮ…

                         [i]  Б  е  р  е  г  и  н  я  м...
[youtube]https://youtu.be/T1q9DiU8F-E[/youtube]

[b][color="#8e15a6"]Коли  тебе  нема,  
здається,  дишу  я,  
xоча    споквола,  та
упевнено  вмираю…
І  замість  шкіри  –  
вже  луската  *чешуя*...
І  море  без  русалки  –  
берегині    раю.    
Скраю…

Відтак  мені    як  тигру    
все  ж  миліша  суша  –
блаженства  вийти  із  води  
сухим  немало:
ти  дивишся  на  мене  
так  (коритись  мушу!),  
немов  я  спраглий  кіт,  
а  ти  котяче    сало….
Мало…[/color][/b]

06.03.2016[/i]

Фото  -  звісно,  не  автора...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649227
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016


Світлана Моренець

УКРАЇНСЬКІ МАДОННИ

***
О  україночко,  землі  моєї  скарб,  –
красуня,  особистість,  мрія-жінка!
Забракне  у  майстрів  і  слів,  і  фарб,
душі  і  вроди  відтворить  відтінки.

***
Віки  переплели  в  тобі  стократ
духовність,  ніжність  й  смілість  амазонки,
і  мудрість,  що  позаздрив  би  Сократ,
красу  і  щедрість  рідної  сторонки.

***
Від  раночку  варила,  прала,  мила,
всіх  годувала,  зміну  відробила...
Легенький  макіяж  –    вона  вже  донна,
очей  не  відвести  –  з  картин  Мадонна!

***
Дружина  вірна,  господиня,  мати,
яку  ще  в  світі  треба  пошукати...
Краси  й  ума  дало  їй  Небо  вволю...
лише  забуло  про  достойну  долю.

***
В  труді,  у  боротьбі  за  виживання,
крізь  війни,  голод,  вбоге  існування,
провалля  бід  і  темряви  роки,
ти  все  ж  Мадонною  ідеш  через  віки!

5.03.2016  р.

Дорогі  мої  землячки!  З  прийдешнім  святом!
Хай  Небо  благословляє  вас  з  родинами!
Ви  –  найкращі!!!  Пам'ятайте  про  це.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649127
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016


Надія Башинська

СВЕЧУСЬ Я ДОБРОТОЙ

Свечусь  я  добротой,  
                                                                               и  ты  заметил.
Улыбкой  нежною
                                                     ты  на  мою  ответил.
О  сколько  нежности  в  том  взгляде,
                               доброты!
Откуда  я?
                                           Откуда  я?
                                                                                         Кто  ты?
Мы  оба  сотканы  
                                             из  струн  безбрежности.
Живём  мы  в  сказке,  
                                                                           в  мире  вечности!
Улыбкой  светлою  и  я  тебе  отвечу.
Пусть  Бог  благословит  нам  эту  встречу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649163
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016


Анатолій Пасічник

Цілунок

На  мить  зустрілися  вуста,
В  цілунку  солодко  здригнулись,
О,  Боже,  дякую  Христа,
За  те,  що  ми  не  розминулись.

В  бурхливім  морі  самоти,
В  розлук  холоднім  океані
Зустрілись  нині  я  і  ти!
Які  ж  хвилини  ці  жадані!

Ні,  не  забути  щастя  мить,
Що  піднесла,  немов  на  крилах,
Небесна  музика  звучить,  –
Хвилини  сили  і  …  безсилля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646820
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 05.03.2016


Наташа Марос

ВУАЛЬ…

Вы  нужны  постороннему  взгляду  -
Трудно  Вас  не  заметить  в  толпе...
И  боюсь,  если  рядом  я  сяду,
Сердце  может  тихонько  запеть...

Ничего  необычного...  Больно
Притягательны  Ваши  глаза...
Мне  бы  в  них  утонуть  добровольно
И  об  этом  потом  рассказать...

Вы,  конечно,  проходите  мимо  -
Мы  совсем  незнакомы,  а  жаль...
Обрывается  сердце  ранимо  -
Далеко  Вы...  Снимаю  вуаль...

         -      -      -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648591
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016


Юхниця Євген

Мартовский запах любви нещадящий

Мартовский  запах  любви  нещадящий.
Томный,  весенний,  хмельной,  настоящий.
Ты  обнажаешь  дремавшие  чувства
Жизни,  любви,  возбужденья,  безумства.

Ты  возвещаешь  о  женских  надеждах
Яркой,  открытой,  влекущей  одеждой.
Манишь  в  глубокие  девичьи  дали
И  соблазняешь  надушенной  шалью.

Запах  несмелых  безмолвных  признаний.
Как  неожиданны  свежие  ткани...
Хрупкие  стебли  загадочных  лилий
Сердце  фонтаном  симпатий  пленили.

Неугомонность  от  запахов  пряных...
Девушкам  дарятся  сказки  и  страны.
Запах  начала  безсонниц  медовых.
Ты  вдохновляешь  в  стихах  взмолить:"Кто  ...Вы?.."

11.02.1998г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648101
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


Юхниця Євген

Скажу, как выглядит он без меня…

А  он  ...опять,  пока  в  кровати  жду,  –
На  кухню,  и  рюмашками  стака́нит...
...У  нас  -  развод...,  да,  знаю,  ...по  суду.
А  я  к  нему  ...сама  зашла...  На  грани...

И  удочки  с  крючками  на  постели,
Посуда  –  где  попало...как  всегда..
Так,  соберусь,  скажу  –  всё!  Как  ...на  деле  -
Он  выглядит  здесь  без  меня,  чудак...

28.02.16  г.  («Закипаемая  решительность...»)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647797
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 01.03.2016


Тетяна Мерега

На відстані в ніч

А  знаєш:  це  –  не  головне,
Що  відстань  в  ніч  уже  між  нами.
Ти  у  думках  плекай  мене  –
І  я  прийду  до  тебе  з  снами.

Якщо  сумуєш,  не  мовчи:
Мені  важливо  про  це  знати.
В  рядочках  ніжність  нашепчи
(Вона  для  мене  –  як  чай  з  м’яти).

А  знаєш:  це  –  не  головне,
Що  відстань  в  ніч  уже  між  нами.
Ще  дужче  ти  кохай  мене  –
І  я  розкриюся  віршами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644973
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 01.03.2016


Надія Карплюк-Залєсова

БОЮСЯ КРАДЕНОГО ЩАСТЯ

Боюся  краденого  щастя,
Боюся  нарікань  і  сліз...
Чи  долі  розгадати  вдасться  
Той  зашифрований  ескіз  ?

Ескіз  життя  на  чорно-білім,
Картатім,  в  смугу  ,  полотні,
Що  залиша  в  душі  й  на  тілі
Рубці  глибокі  і  страшні...

З  чиєїсь  чаші  п"ю  кохання...
Моя  розбилась...  І  нема...
Нема  надій  ні  сподівання...
Яка  пронизлива  зима  ...

Не  хочу  щастя  я  чужого  !
Як  шкода,  що  у  нім  є  ти...
Я  свого  хочу,  тільки  свого  !
Де  маю  ще  таке  знайти  ?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646345
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Надія Карплюк-Залєсова

ВЕСНІ

Напийся  сонця  і  води,
Тепла  й  березового  соку...
Веди,  чаклунко,  в  ті  світи,
Яких  не  бачило  ще  око...

Вдягнись  у  барви  лісові,
Вдягнись  у  штиль  
                           і  пісні  дзвінкість,
Вдягнись  у  радощі  мої,
І  водоспаду  пінну  стрімкість

Вселись  у  серденько  моє,
 У  спраглу,
                               одиноку  душу...
Весну  стрічаю  вже  вкотре...
Я  так  люблю  її,  бо  мушу  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647924
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Митич@

Власний рай

Сьогодні  мій  вогонь  палає
Лише  для  тебе.  Ти  це  знай.
Шляху  другого  вже  не  має,
Своє  ти  серце  відчиняй.

Сьогодні  мій  вогонь  палає
Лише  для  тебе.  Ти  весна!
Нам  небо  чари  посилає,
Скажи  мені  чому  сумна?

Все  буде  добре.  Обіцяю.
Все  буде  добре.  І  це  край!
Коли  тебе  я  обіймаю,
То  відчуваю  власний  рай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641487
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Майдан, війна і Україна

Стояла    ніч,    глибока    і…    німа.
У    кожного    в    душі    –    незвична    рана:
Надія    гинула…    Скоріш,    майже    нема…
В    Європу,    кажуть,    Україні    рано.
Та    зрадив    раптом    тишу    листопад    –
Студентів    крик    піднявся    над    Майданом,
То    «Беркут»    «частував»    їх    навпопад.
І    сколихнуло    світ    дітей    ридання.

І    сумно    води    ніс    удаль    Дніпро,
Не    зрозумів,    за    що    дітей    карають,
В    очах    у    них    свята    любов,    добро,
Тепер    Майдан    увесь    народ    збирає…
Так    починався    в    Києві    Майдан,
Без    планів,    але    під    крилом    надії.
Уже    ніхто    не    плакав,    не    ридав.
А    всі    були,    як    кажуть,    тут    при    ділі:

Той    бутерброди    вправно    готував,
А    той    куліш    варив,    густий,    козацький,
Цей    друзів    від    бандитів    рятував.
Ділили    все    по-чесному,    по-братськи.
І    сходилися    ввечері    в    намет
Донецькі    і    чернігівські,    і    львівські    –
Хтось    підприємець    з  них,  а  хтось  –поет.
Солдатами    були    одного    «війська».

Зимовий    холод    хоч    і    допікав,
Та    був    безсилий    перед    цим    народом.
Ніхто    додому    звідси    не    тікав,
Бо    був    землі    своєї    патріотом.
Міняли    темні    ночі    світлі    дні,  
Пісні    уже    усі    переспівали,
І    хоч    були    там    друзі,    й    не    нудні,
Та    влада    «беркутнею»    діставала.

Коли    ж    народ    став    голос    подавать,
Заради    чого    вийшов,    бо    дістало,
Тоді    людей    взялися…    убивать.
І    Україна    вся    тоді    повстала:
Старе    й    мале,    у    місті    і    в    селі,
Намірились    покласти    край    неволі,
Щоб    швидше    зникли    слуги    й    королі,
А    царювали    Правда,    Право,    Воля.

І    світ    увесь    вітав    тоді    Майдан:
Європа,    і    Японія,    і    Штати…
З    нас    кожен    краплю    спротиву    додав,
Щоб    згинули    хапуги-супостати.
Пройшла    зима.    Морози    і    вітри  
Втекли,    адже    весні    не    знадобились.
Народ    боровся    місяців    зо    три…
І    переміг…    Катюги    таки    змились…

Тепер    же    Україна,    вже    нова,
Поринула    в    війну    із    головою.
Ослабла    тільки    трохи    булава
І    повела    дорогою    кривою.
Без    пострілу    старий    був    зданий    Крим,
Донбас    горів-димів    під    триколором:
Війни    такий,    бач,    вивели    гібрид,
Котрий    не    підкоряється    законам.

Ми    дорого    платили    за  Донбас,
Росія    чітко    ціни    визначала:
То    Маріуполь    дай    їй,    то    Кривбас…
І    заряснів    ізнов    Майдан    свічками…
Свічами    тих,    хто    звідси    в    бій    ішов,
І    землю    нашу    боронив    на    Сході,
Хто    стежку    у    Безсмертя    віднайшов,
Сміливцем    був    в  полку    своєму,    в    роті.

Сьогодні    ще    кровить    Донбас    від    ран
І    на    кону    стоять    Свобода,    Рабство…
Народ    останні    сили    вже    збира,
Російське    щоби    наказати    хамство.
24.04.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647824
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Світлана Моренець

ДУША ПОЕТА (монорима)

Поету  силу  слова  та  ідеї
дали  боги  Олімпу.  А  Психея*  –
Душа  поета  –  наче  орхідея,
ввібрала  світу  барви    й  світло  Тейї.

В  Душі  цій  ликів,  як  в  божка  Протея,
а  настроїв,  як  рук  у  Бріарея.
Вона  –  родюча,  плодовита  Гея
і  витончена,  ефемерна  фея.

Гіпнозом  володіючи  Морфея,
чарує  милозвучністю  Орфея,
дарує  мудрість  від  зірок  Астрея,
бо    в  ній  –  скарби  безцінні  Гіріея.

Коли  ж  химерна  воля  Гіменея
остудить  її  холодом  Борея,
то  мстиво  заговорить  в  ній  Медея
чи  відьма  і  спокусниця  Цирцея.

Є  в  ній  і  прозорливість  від  Фінея,
жертовність  героїчна  Мінекея...
Творити  здатна  подвиги  Тесея
Душа  поетова  –  метеличок-Психея.

*  Психея  (гр.  міфол.)  –  втілення  людської  душі.
Зображалась  метеликом  чи  дівчиною  з  крилами  метелика.

Далі  по  тексту  –  імена  богів,  велетів  чи  царів  гр.  міфології.
В  кожному  рядочку  коротко  розкрита  їх  сутність.

           29.02.  2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647878
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Усмішку подаруй мені…

Торкаюся  чола  і  гладжу  коси,
Весняний  ранок  зазирнув  в  вікно.
Омили  трави  прохолодні  роси,
Проміння  сонця  -  Золоте  руно...

Квітує  все  довкола  наче  казка,
Прийшло  нарешті  знов  до  нас  тепло.
Весняний  день,  то  наче  Божа  ласка,
Розправили  птахи  своє  крило.

Над  нами  ніжне  волошкове  небо
І  синь  прозора  в'ється  в  вишині.
Вербові  котики  несу  для  тебе,
А  ти  усмішку  подаруй  мені...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647768
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Тетяна Горобець (MERSEDES)

З тобою я, а з нами наша віра…

Можливо  й  зараз  ще  кохання  слід,
Лишився  у  моїй  душі  прозорий.
І  хоч  спливло  уже  багато  літ,
Та  пам'ятають  про  те  щастя  зорі.

І  я  щаслива,  коли  поруч  ти,
Коли  живе  у  нас  в  серцях  довіра.
Ми  вміємо  те  щастя  берегти,
З  тобою  я,  а  з  нами  наша  віра...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647767
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Світлана Моренець

ЗИМА 2014 р. МАЙДАН

Вірш  опублікований  в  збірці  революційної  поезії
"Говорить  Майдан",  2014  р.

Зима  великої  тривоги,
обману  і  розчарувань,
снігів,  морозної  облоги
і  затяжних  протистоянь,
бунтів,  небаченого  руху
протестних  настроїв  людей.
Зима  випробування  духу,
стратегій,  тактик  та  ідей,
брехливості  й  цинізму  влади,
«тітушок»  звірств,  їх  формувань,
судів  продажності  та  зради
і  міліцейських  катувань.
Пора  розділення  народу
на  «наших»  і  на  «бандюків»,
кристалізації  породи
хоробрих,  вірних  вояків.

Сплелися  у  борні  в  єдине:
майданів  масова  хода,
сварки  і  розбрат  у  родинах,
і  штурм  судів,  частин,  ОДА,
рух  запальний  автомайданів,
прицільний  обстріл  барикад,
закличний  гуркіт  барабанів
і  газів  сльозогінний  чад,
і  героїчні  силуети
на  тлі  шаленого  вогню,
дими  пекельні,  водомети
і  дух,  сильніший  за  броню,
і  лють  катів  –  та,  до  безтями,
до  втрати  людських  почуттів!..
Зима,  оплачена  життями
незламних,  відданих  синів  –
НЕБЕСНОЇ  святої  СОТНІ...
І  біль...  І  сльози  –  на  роки...
Для  краю  втрати  незворотні,
вони  –  Герої  на  віки!

Зима  снігів,  политих  кров'ю,
і  світ  вражаючих  подій,
зима,  освячена  любов'ю,
освітлена  вогнем  надій.
Зима  у  пошуках  дороги
з  провалля  –  в  світле  майбуття,
мільйонних  молитов  до  Бога
за  Україну,  за  життя!
Людської  Гідності  вимога,
зима  пробудження  від  сну
і  сподівань  на  Перемогу  –
зима  надії  на  Весну!

Лютий  2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645399
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 28.02.2016


Леся Утриско

Наші зустрічі з ночі й до рання.

Не  іди-  десь  сказав  ти  мені,
Не  зривай  жовте  листя  у  осені,
Ти  по  наших  стежках  пронеси,
Мрії  наші  коханням  зрошені.

Зачекай,  де  в  тумані  верба
Над  водою  шепоче  сонати,
Біле  мливо,  шумлива  вода,
Притихаючи,  зніме  шати.

Не  пусти  у  душевні  спогади
Божевілля  гіркої  розлуки,
Надвечірря  зіркове  моє  ти-
Ти-  мої  найболючіші  муки.

Пригадай  зорепади  нічні
І  закоханість  в  росах  ранкових,
Сходу  сонця,  в  цілунках  пісні,
Щирість  в  наших  палких  розмовах.

Повернись,  зачекай  та  не  йди
У  розлуку-  подругу  страждання,
Ти  кохання  своє  поверни
В  наші  зустрічі  з  ночі  й  до  рання.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647471
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016


Сокольник

Опавший лист

Снег  сошел.  И  лист  опавший,
Переживший  зимний  снег,
Словно  вспомнив  день  вчерашний,
Закружился  по  весне

В  вихре  ветра,  что  из  сеней
Пыль  сомнения  метет,
Что  в  потоке  ощущений
Позабыл  ушедший  год...

Вновь  в  свободе  многоточья
независим,  позабыл
Тот  застенчивый  листочек,
С  кем  под  снегом  рядом  был...

Так  и  я  в  потоке  ветра
Новый  ветренный  порыв,
В  парусах  грядущих  лета
Поцелуем  изловив,

Упаду  и  вновь  восстану...
Но,  по-новому  любя,
В  сердце  вдруг  заноет  рана-
Как  я  буду...  без  тебя?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491237
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 28.02.2016


Валя Савелюк

ЧУДЕСА (прозою)

…чудес  не  буває.  Але  трапляються  ситуації,  пояснень  яким  логіка,  здоровий  глузд  і  класична  фізика  не  знаходять.

Мені  траплялися  чудеса.  Для  чого  про  них  згадувати  публічно?  Може  і  не  слід,  не  слід  би  дратувати  «войовничих  матеріалістів»,  але  є  три  історії,  чи  ситуації,  які,  либонь,  варто  засвідчити…
 
Перша  з  таких  сталася…  

НА  ПЕРЕХРЕСТІ

…влітку  1977  року,  в  Києві.  На  перехресті  вулиці  Володимирської  і  бульвару  Шевченка.  

То  був  надзвичайно  сонячний  червневий  день,  зелень  буяла  густо  і  пишно,  не  втративши  ще  весняної  глибини  і  свіжості.  Я  вийшла  з  дверей  університетського  Жовтого  корпусу  і  довелося  зупинитися,  міцно  стуливши  очі,  щоб  встояти  під  рясним  водоспадом  світла,  радості  і  тепла.  Призвичаївши  зір,  перейшла  на  протилежну  сторону  бульвару  і  проз  сквер  Шевченків  заспішила  до  «зебри»  –  біля  входу  до  станції  метро  «Університет»  на  мене  чекали.  

Замість  керуватися  сигналами  світлофора,  зауважила,  що  автівки  зупинилися  уздовж  по  Володимирській,  от  і  вирішила,  що  того  досить  –  пустилася  бігти  через  дорогу:  кажу  ж,  біля  входу  до  станції  метро  «Університет»  на  мене  чекали…  

 Щойно  опинилася  на  проїжджій  смузі,  голова  ніби  сама  собою  обернулася  ліворуч,  і  я  побачила,  як  на  мене  летить  автобус  радянської  «фірми»  «Інтурист»…  водій  автобуса  поспішав  –  хотів  «проскочити»  перехрестя  на  останніх  секундах  дозвільного  для  нього  сигналу  світлофора…  Машини,  які  зупинилися,  і  на  які  я  зорієнтувалася,  мали,  як  виявилося,  виконувати  повороти,  а  от  для  транспорту,  що  рухався  по  Володимирській  –  дорога  була  відкритою,  для  пішоходів  же  «горіло»  червоне  світло…  

За  долі  секунди,  там,  уже  перед  автобусом  «Інтурист»,  я  усе  зрозуміла:  і  мотиви,  і  причини,  і  правила,  та  й  фатальну  помилку  свою…  Так  само  цілковито  і  об`ємно  побачила  усю  ситуацію,  у  яку  втрапила,  ну,  і  її  невідворотний  фінал.  Автобус  був  занадто  близько  од  мене  і  їхав  занадто  швидко…  я  бачила  у  лобастому  склі  водія.  У  нього  були  занадто  великими  очі…  руками  він  судомно  вчепився  у  кермо,  ніби  сподівався  тим  зупинити,  утримати,  осадити  «на  повному  галопі»  свого  гарячого  коня,  усім  же  «монументальним  погруддям»  водій  напружено  подався  уперед,  ніби  збирався  вистрибнути,  щоб  обігнати  неминущу  подію…  

він  уже  бачив  і  знав,  що  не  встигне  нічого  змінити:  звернути  нікуди  –  зліва  смуга  зустрічного  руху,  по  якій  мчали  зустрічні  ж  авто,  справа  –  ґерелиця  машин,  що  зупинилися  перед  світлофором,  чекаючи  дозволу  повернути  з  Володимирської  на  бульвар…  гальмувати  –  відстань  надто  мала,  та  й  швидкість,  з  якою  він  «летів»,  жодних  надій  не  залишала…    чим  ризикувати  багатьма  людьми  –  і  в  салоні,  і  уздовж  тротуару,  і  на  тротуарі  –  водій  вирішив  не  гальмувати…  та  й  взагалі  нічого  не  робити  –  бо  можливості  розминутися  зі  мною  у  нього  не  було…  а  може,  він  просто  не  встиг  зреагувати  на  тому  рівні,  де  приймаються  якісь  рішення.  Хоча  «нічого  не  робити»  –  також  рішення,  врешті….  

Я  ж  бачила  усю  картину  в  цілому,  а  водночас  –  у  дрібних  і  геть  навіть  незначних  деталях:  до  прикладу,  що  автобус  –  темно  червоний,  ближчий  навіть  до  вишневого,  з  широкими  вікнами,  не  новий,  але  чистенький…  водій  –  чоловік  років  40-45-ти,  формою  обличчя  більше  подібний  до  квадрата,  чим  до  овалу,  і  –  надто  великі  у  нього  очі…  і  ніби  належать  вони  не  стільки  до  обличчя,  скільки,  виокремившись,  вгрузають  у  прозору  товщу  лобового  скла  …  так  само  ясно  бачила,  що  стою  якраз  посередині  –  по  центру  переднього  бампера,  на  однаковій  відстані  від  країв,  акурат  проміж  коліс…  

Майнула  швидка  тінь  надії  –  проміж!  коліс...  але  одразу  й  зникла,  бо  за  такої  швидкості  і  такої  сили  удару,  який  невідворотно  ось  уже  зараз  станеться,  марно  було  б  сподіватися  на  проміжок  між  колесами  …  уява  швидко  намалювала  і  продемонструвала,  який  усе  це  матиме  вигляд:  «…на  друзки»  –  оцінив  мої  шанси  хтось  відсторонений…  і  то  була  не  зовсім  думка,  чи  й  зовсім  не  думка,  а  «картинка»  –  невідворотна  трагедія  швидше  сприймалася  як  дещо  зорове,  точніше  –  понятійно-зорове,  коли  бачиш  і  розумієш  усе  і  одразу,  без    слів  і  жодних  сумнівів.  Певно,  думка  у  такій  екстремальній  ситуації  –  занадто  повільний  засіб  комунікації…  

Усвідомивши  близьке  своє  майбутнє,  не  те,  щоб  і  злякалася  –  не  було  часу  на  страх,  а  –  здивувалася  трохи.  І  на  те  здивування  і  на  всю  цю  пригоду  загалом  відгукнулася  зовсім  коротенько  і  таки  думкою:  «о,  Господи…»  –  і  все.  

…знала…  знала,  що  поступитися  автобусу  дорогою  –  зійти  з  того  місця,  на  якому  стояла  –  не  встигну,  то  й  для  чого  зайва  метушня  –  так  і  залишалася  стояти…  Дивилася  –  очей  не  відводила  –  «в  лоб»  власній  нагальній  смерті,  що  це  вона  –  доводів  не  потребува́лося…  тільки  сприймалася  ця  новина  не  так,  як  тоді,  коли  ми  наперед  про  смерть  думаємо,  чи  бачимо  її  осторонь  себе  –  під  час  похорон  чужих  чи  на  екранах-моніторах.  Страх-жах-каяття-прощання  –  ні,  емоцій  ніяких:  спокійне  очікування…

Стою-дивлюся-чекаю…  помічаю  врешті,  що  подія,  якій  давно  вже  пора  статися  –  не  звершується…  «щось  довго  вже  я  тут  стою»,  –  подумалося…  трохи  аж  ніби  й  заскучалося,  тому,  знічев`я  наче,  взялася  роздивлятися  уважніше  подію,  що  відбувається  і  не  відбувається  водночас:  автобус  продовжував  «летіти»  на  високій  швидкості  –  це  було  видно  і  відчувалося,  але  до  мене  він  не  наближався  –  «…як  таке  може  бути?..»  –  спитала  себе,  –  «він  їде  на  одному  місці»…    і  дивною  була  та  його  «їзда»,  позбавлена  руху  –  без  переміщення,  без  просування  у  просторі.  

Ще  помітила  невдовзі,  пильніше  придивившись,  що  автобус  «мій»  ніби  вібрує  трохи  –  бо  куди  ж  мала  діватися  енергія  його  швидкості  при  відсутності  зміни  дорожньо-просторового  положення…  

«…як  він  може  їхати  на  одному  місці  при  такій  швидкості?...»  -  сильно  зацікавило  таке  небачене  явище,  але  «Ікарус»  продовжував  започатковане  –  їхав  швидко  і  «агресивно»,  але  не  наближався…  чим  далі,  тим  більше  його  «трясло»  –  не  те,  щоб  він  тремтів  масою  власною,  чи  трясся  «тілом»,  ні  –  не  так,  а  так,  наче  його  зсередини  лихоманило,  він  наче…  бринів  увесь.  Але  беззвучно.  Ніби  якась  тонесенька  димка  –  як  аура,  чи  ще  щось  таке  нереальне  –  оповивала  його,  і  от  сама  ця  димка  –  жовтувата,  помаранчевувата  навіть,  але  при  тому  ж  і  абсолютно  прозора  –  як  сонячне  світло,  вона  вібрувала,  тонко  і  дрібно-дрібнесенько.    Щось  діялося  з  автобусом,  але  не  за  звичними  законами  світу  нашого,  і  тому  не  мало  пояснень  і  дуже  цікавило…  дивувало  –  попри  все.

Хоч  і  не  сприймалося  вухом  бриніння  автобуса,  пійманого  у  дивну  пастку  «статичного  руху»,  але  якимось  чином  відчувалося,  як  напруга  довкола  нього  швидко  і  гостро  зростає…  «отак  він  скоро  розлетиться  на  куски…»,  –  подумалося  між  іншим,  і  згадалося,  що  «у  ньому  ж  люди…»  то  «…треба  щось  робити…»

Погляд  перемістився  до  коліс  –  видно,  щоб  пересвідчитися,  що  вони  «крутяться»,  тобто,  що  автобус  таки  їде,    не  зрушуючи  з  місця.  Колеса  оберталися  –  дуже  швидко,  зовсім  не  «буксували»,  вони  –  «їхали»,  котилися,  ковзали  асфальтовим  покриттям,  як  звичайно  таке  і  відбувається.  Але  шлях  -  маю  на  увазі  термін  із  фізики  -  дорівнював  нулю...

«Інтурист»  не  збавляв  швидкості,  а  точка  його  «фіксації»  у  просторі  не  мінялася,  саме  тому,  думаю,  він  почав  ніби  злітати  трохи  (не  більше,  чим  сантиметрів  на  10-20  одриваючись  од  тверді  дорожньої)  і  знов  опускався  на  асфальт  –  злітав  і  приземлявся…  плавно  –  гарно  навіть,  легко  і  «без  потрясінь»…  це  дуже  зацікавило  і  я  спостерігала  ті  здіймання,  утупившись  у  чудасію,  щоб  же  не  подумати  «потім»,  що  здалося  чи  показалося…  

Врешті  зауважила,  що  після  кожного  приземлення  автобус  злітає  вище  і  вище,  –  «енергія  накопичується»,  пояснила  собі,  чи  Хтось  мені  коротко    пояснив  моїм  же  внутрішнім  голосом.  Треба  щось  робити  –  там  люди  …  Про  себе  –  чогось  і  не  згадалося…

А  «Ікарус»  уже  почав  здійматися  над  смугою  занадто  –  десь  і  до  півметра  у  висоту,  зависав  не  надовго  і  плавно,  як  парасолька  з  кульбабовою  насіниною,  линув  назад,  до  асфальтової  смуги,  легко  її  торкався,  щоб  знову  злетіти  –  як  повітряна  кулька…  При  тому  напружено  вібрував,  бринів  –  уже  й  металевої  дзвінкості  звук  той  нечутний  сягав  (думаю,  то  був  не  стільки  звук,  скільки  стан,  і  я  зчитувала  чи  відчувала,  сприймала  стан  той  якимось  дивним  новим  способом).

Саме  собою  пригадалося  начеб,  що  енергія  «зупиненого  руху»  дуже  швидко  наростає  –  подібно,  як  прибуває  сильним  током  вода  –  і  невидима  дамба,  що  виникла  невідь  звідки,  має  межу  «терпіння»,  тривкості.  Тому  варто  б  уже  і  поворушитися,  доки  ВСЕ  чекає…  було  очевидно,  що  треба  мені  «щось  робити»,  але  я  не  знала,  якого  чину  од  мене  ждуть.  «Що  робити?»  –  спитала  врешті  себе.  І  відповіді  не  прозвучало.  Відповідь  сталася.  Сама  собою.  

М`язи,  ніби  отримавши  ізвідкись  чітку  команду,  всі  разом  напружилися,  і  тіло,  отримавши  невидимий,  та  відчутний,  щоправда  м`який  і  делікатний,  але  достатньо  сильний  поштовх  у  груди,  зробило  широкий  «стрибок»  назад.  Просто  відлетіло,  було  відкинуте  –  «саме  собою».  

У  ту  ж  таки  мить  автобус  пролетів  кулею  мимо,  ніби  ним  вистрелили,  і  так  близько  од  мене,  що,  здавалося,  черкнув  боком  об  кінчик  мого  носа…  Поділ  плаття,  коси  –  усе,  що  могло  «літати»,  здійнялося  поривом  повітря-потоку…  Якусь  пів-мить  було  ще  так  само  тихо.  Але  наступної  пів-миті  «увімкнувся»  звичний  міський  «озвук»  –  шелестіло  листя  у  скверику,  вовтузилися  пташки,  шуміли  люди  і  шини  автомобілів  по  асфальту…  Все  доокруж  як  ніби  включилося  –  зарухалося,  ожило,  «заговорило».  

Я  продовжувала  стояти  «на  дорозі»,  бо  не  знала,  що  слід  чинити.  І  тут  із  автівок,  водії  яких  усю  ту  дорожню  пригоду  спостерігали  (зовнішню  її  сторону,  звичайно:  як  дівчина  вискочила  перед  «Ікарусом»  і  як  тої  ж  секунди  встигла  відстрибнути  назад,  чудом  не  опинившись  на  тому  світі)  –  то  водії,  вернувшись  до  тями  раніше  мене  –  з  усіх  сторін  дороги…  одне  слово  –  закричали  і  засварилися…  

Я  не  розчула,  якими  саме  словами,  але  здогадалася,  що  в  основному  лайливими,  бо  про  те  свідчили  тембри  і  тони  їхніх  відпущено-як-тятива  сердитих  голосів.  Я  злякалася  хорового  їхнього  крику,  кинулася,  щоб  утекти,  вперед  –  по  тій  же  таки  «зебрі»  і  на  той  все  ще  заборонний  сигнал  світлофора…  

Але  «Інтурист»  «мій»  уже  проминув,  і  разом  з  ним  проминула  ТА  мить  моя,  а  цієї  вже,  наступної  –  миті,  сюжет  мався  зовсім  іншим,  із  цілковито  благополучним  завершенням.  

…Давно  колись  мама  моя  розказала  була  мені,  що  людина,  яка  навіть  усе  своє  життя  зневажала  Господа,  не  вірила  в  Нього,  навіть  сварила  Його,  але  –  в  останню  свою  мить,  умираючи,  встигне  до  Господа  «схлипнути»,  хоч  би  таким  найкоротший  зітханням,  як  от  «…о,  Господи…»  –  то  Господь  наш  люблячий  таку  людину  СПАСЕ…  Тоді,  в  дитинстві  моєму,  я  одразу  повірила  мамі  –  і  «віра  моя  порятувала  мене».  Я  мамі  завжди  вірила,  бо  вона  була  щирою  і  правдивою  в  усьому,  а  діти  це  дуже  добре  відчувають  –  правдивість  і  щирість  дорослих  своїх…  Тепер  я  називаю  маму  мою  –  моїм  Сократом  –  і  це  не  жарт.  

Друга  історія,  яка  потвердила  істинність  маминих  слів  про  чудодійну  Силу  найкоротшої  із  можливих  молитов  «…о,  Господи…»,  сталася  зі  мною…

НА  ОЗЕРІ

...Невдовзі  спробую  переповісти  і  її…)))

27.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647537
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016


Серго Сокольник

Розлучення

Розірвались  корали.  Намистини
Покотились  долівкою  з  сумом...
Ти  бажаєш  зрікатися  Істини?
Це  мені  не  потрібно.  Подумай,

Що  ти  можеш  залагодить  зреченням?
Не  збереш  у  долоні  кохання.
Все  кінчається.  Всі  ми  приречені
Пити  чару,  неначе  востаннє...

А  розірвана  Істина  Правдами
По  приватних  кишенях  розходиться.
Не  по  правилах,  ой,  не  по  правилах
"Догравати"  кохання  доводиться...

Тож  омийся  сльозами  розлучними,
Як-то  водиться  в  царстві  жіночому!..
Не  зрікайся.  Вже  краще  відмучитись.
Так  буває.  Хоч  ми  і  не  хочемо...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115092510404  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609343
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 28.02.2016


Микола Карпець))

«Это РАША, детка»

До  річниці  убивства  путінською  владою  Бориса  Нємцова,  присвячується...

[b]«Чому?»  або  «Это  РАША,  детка»  [/b]

Чому  буває  так  в  житті?
Слова  не  ті,  думки  не  ті
Подруги  й  друзі  –  лиш  як  фон
В  полон  вас  взяв  жахливий  сон

Ідеш  по  вулиці  –  одна
Навколо  пусто  –  як  у  полі
Снують  тіла,  без  душ  –  як  голі
Яких  не  втримала  труна

І  ти  один  серед  мерців
Які  чекають  швидше  ночі
Щоб  промінь  сонця  спати  сів
Не  заглядав  в  пустії  очі

Щоб  ти  не  бачила  тіла
Без  душ,  без  серця,  без  обличчя
Як  ку-клукс-клан,  в  середньовіччя
Бездушність  в  людях  розцвіла

Розквітла  і  буяє  цвітом
Доносом,  зрадою,  навітом
Фашизмом  –  манєчка  в  очах
І  розум  в  зародку  зачах

І  ти  один  серед  юрби
Вже  не  людей,  а  просто  зомбі
Які  в  своїй  безсилій  злобі
Подібні  стаду  і  худобі
Вже  і  не  люди  –  а  раби
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*28.09.15*  ID:  №  609986

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647414
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016


Серго Сокольник

Київська зима

На  Дніпрових  пагорбах  зима
Кволо  навпіл  розтинає  час,
Що  шляхом  надії  до  оман
Сотні  літ  по  колу  водить  нас.

Гори  сплять  у  брилах  льодяних,
Мов  царівни  з  кришталевих  трун
У  чеканні  збуджено-палких
Поцілунків,  що  надасть  Перун

В  час  весняно-  перших  блискавиць,
Року  починаючи  забіг...
...Ще  криваві  сполохи  зірниць
На  підталі  схили  ляжуть  їх,

Що  цілунком  Хорс  у  сонцестій
Наостан,  мов  зранений  рекрут
Подарує  дівчині  своїй...
...і  в  могилі  сплять  Герої  Крут...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116013001547  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639738
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 27.02.2016


Олекса Удайко

І ГРЯНУВ ЧАС - ©©

       Так  відзначали  другі  роковини  кривавого
       потопу  на  Майдані...  З  міста  подій  21-го...

[youtube]https://youtu.be/ew_8b3OtF3Y[/youtube]
[i][b][color="#eb1135"]Пів-сон...  Дрімота...  В  сонний  ранок
Вже  лізе  день-договірняк
Крізь  пів-проникність  пів-фіранок  –
Як  зупинити  даність?..    Як?  

Як  вгамувать  слово-точивість  –
Крізь  сон  –  нав′язливих  думок,
Щоб  їх  словесну  лжецнотливість
Бодай  замкнути  на  замок?..

...Як  хочеться  послати  в  далеч,
Де  і  Макар  телят  не  пас,
Ту  голоцюцькувату  каліч  –
Керманицько-старшинський  клас.

Бо  продають  вони  державу
Й  народ  наш  –  велетень  –    за  гріш,
Аби  спасти  мерлицю*  ржаву,
Аби  самим  було  не  гірш!

То  ж,  браття,  нумо  до  роботи  –
Сурма́  козацька  кличе  нас...
Й  на  цей  раз  виметем  підлоту,  
Але  востаннє  –  грянув    час![/color][/b]

22.02.2016[/i]
_________
*Овеча  шкура.  

Фото  -  автора  (вчорашнє)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645914
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 26.02.2016


Серго Сокольник

Камін ( 16+ )

Тріскіт  дрів  заколисує  в  сон,
Як  відлуння  на  шал  нещодавній,  
І  пульсує  в  каміні  вогонь,
Розпалившись,  мов  пристрасть  в    коханні.

Теплим  дотиком  ніжний  порив
По  оголеній  ковзає  шкірі,
Насолодою  втоми  покрив,  
І  свідомість  спливає  у  вирій...

То  до  часу...  Тепло  огорне,
Мов  би  зустрічі  час  в  мелодрамі...
Цей  сюжет-  про  кохання  земне...
Знов  зіллються  тіла  у  нестямі,

Хоч  неначе  вже  все  віддала,
А  я  взяв,  витрачаючи  сили...
Чи  це  дрівця,  чи  наші  тіла
Знов  бажання  вогонь  розпалили?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115102000757  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614589
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 23.02.2016


Микола Карпець))

«Він і Вона»

[youtube]https://youtu.be/CEIzUpM9HP4[/youtube]
За  мотивами  ЧУДОВОГО  твору  Мирослави  Жар  «Лиш  торкнутися  -  й  розтанути»  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645649#com2689287
[b]«Він  і  Вона»[/b]
або
[b]«Лиш  торкнуся  -  і  розтану»[/b]

Вона:
[b]Лиш  торкнутися  -  й  розтанути[/b]
[color="#3007e6"][b][i]
[b][color="#000000"]Б  [/color][/b]ажання  невиправної  снокусниці:
[color="#000000"]Л[/color]  иш  торкнутися  -  вперше  -
[b][color="#000000"]И[/color][/b]  розтанути  від  того  відчуття  ще  не  знаного  тіла...
[b][color="#000000"]Ж[/color][/b]  агуче  -  ніжно  припасти  до  губів  -тонких,  майже  дитинних...
[b][color="#000000"]Ч[/color][/b]  и  може  бути  щось  більш  бентежне  й  бажане?
[b][color="#000000"]Е[/color][/b]  й,  хлопче,  прагну  відчути  тебе…
©  Мирослава  Жар
*21.02.16*  ID:  №  645649
[/i][/b][/color]
Він:
[b]«Лиш  торкнуся  -  і  розтану»[/b]
[color="#3007e6"][b][i]
Доторкнуся  -  і  розтану
До  твого  стрункого  стану
І  дощем  і  вітром  стану
Обійняти  щоб  кохану

Твої  очі,  твоє  тіло
Тебе  хочу  –  шепотіло
Тебе  хочу  –  аж  кричало
Всього  тебе  буде  мало
 
Твоє  серденько  так  билось
Мабуть  ти  мені  наснилась
Мабуть  марево,  омана
Ти  моя…моя  кохана
©Микола  Карпець(М.К.)
*22.02.16*ID:№646080
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646080
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 23.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сьогодні – України він Герой

[u]Присвячую    пам’яті    Героя    Небесної    сотні,    учителю    фізики    Старокостянтинівської    гімназії    Хмельницької  області    Бондарчуку    Сергію    Михайловичу,    який    загинув      на    вул.    
Інститутській    у    Києві    20  лютого    2014р.    Учитель  року    2013року.  Герой    України    (посмертно).[/u]
Гімназія…
Мов    джміль,    прогув    дзвінок:
Урок    із    фізики
у    класі    має    бути…
Та    за    дверима
не    почувся    крок,
Такий    знайомий,
звичний,    незабутній.

Він    не    прийшов…
Не    відпустив    Майдан…
І    гімназисти,
ніби    оніміли.
Свого    учителя
з    них    кожен    ізгадав.
Його    чекали,
поки    й    не    стемніло.

Двадцяте    лютого    –
це    роковий    був    день    –
Для    нього    на    землі    цій
став    останнім.
І    сонце    вже
для    нього    не    зійде,
Й    не    посміхнеться
звично    він    устами.

Не    просто    фізик    він    –
учитель    по    життю    –
Не    міг    стояти
осторонь,    в    безпеці,
Коли    у    владі
стільки    вже    катюг,
Коли    й    його
потрібні    були    плечі.

Сьогодні    –
України    він    Герой,
А    все    життя    ж    бо
був    інтелігентом,
Стояв    за    Правду,
Волю,    за    Народ
І    втрапив    із    Майдану
у    Безсмертя.
22.12.2014.

Ганна    Верес.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645921
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Валентина Мала

МИСЛІТЬ ПОЗИТИВНО !

Кожного  дня  Людина  формує,розвиває  ачи  навпаки  розтліває    свою  свідомість  через  3  /три/  аналізатори  -  вуха,очі,шкіру.До  якої  інформації    прислуховуєтесь,або  до  чого  підставляєте    своє  вухо,  -  те  й  попадає  у  вашу  душу.Куди  направляєте  свій  погляд,-  те  і  "їсте"  своїми  очима.
Ми  сприймаємо  дуже  багато  різної  інформації  за  добу.Інформація  різнопланова,негативна  і  позитивна.Негативна  інформація  несе  в  собі  негативну  енергію  .Позитивна  навпаки.
Як  себе  захистити  від  негативу  і  не  осквернятися  або  ,як  очищатися  щовечора  від  негативу,-сьогодні  існує  безліч  методик  і  практик.
Існують  такі  поняття  як  "негативне  мислення"  і  "позитивне  мислення".З  цього  приводу  теж  існує  багато  літератури.До  чого  це  я  сьогодні  говорю?
Друзі  мої!Слухайте  позитивне!Направляйте  погляд  на  позитивне!Мисліть  позитивно!Сійте  позитивне!Живіть  позитивно!Реагуйте  позитивно!Бережіть  себе  і  своїх  близьких  та  ваше  оточення!
/повторююсь,але  все  ж  таки...
***
[b]Почни  день  у  гарному  настрої!
Почни  день  у  здоровому  глузді!
Почни  день  із  посмішки  доброї!
Тримай  негативчик    весь...в  Узді!

Смійся...  над  всіма  негараздами!
Смійся...над  життєвими  кривдами!
Смійся...над  лукавими  правдами!
Смійся  ...з  пліток  під  під'їздами!

Борись  ...та  НЕ  з  вітряками!
Борись...та  НЕ  зі  словом  мами!
Борись...та  НЕ  із  Любов'ю!
Борись    та  не  в  збИток  Здоров'ю!

Почни  день  у  гарному  настрої!
Почни  день  у  здоровому  глузді!
Почни  день  із  посмішки  доброї!
Тримай  негативчик    весь...в  Узді![/b]

18.12.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645922
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ми є народ

Ми    є    народ,  і  слово    наше    праве,  
І    дії  наші,  й    наш  рішучий    крок  ,  
Майданів    не    допустимо  кривавих,
Бо  з  нами    Правда,  Сила,  з  нами    –  Бог!»

Слова    ці  нам  сьогодні  так    потрібні,  
Немов    молитва,  Божа    і  свята,
І    предкам  нашим  будьмо    вірні,  й    гідно  
Заявимо  про    себе    у    світах.

Єдині  будьмо,    захід,  схід    і  південь,
І    північ  з  центром  дорогі  для    нас.
В    імперію  ми    більше    вже    не    підем.
Це    –    вирішальний,  історичний    час!
8.12.2013.

Ганна    Верес.

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645655
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016


Микола Карпець))

А я хочу в его ладошки

[b]«А  я  хочу  в  его  ладошки»[/b]

А  я  хочу  его  ладошек
И  платья  с  ситца,  что  в  горошек
И  юность  прошлую  мою
И  соловья,  что  пел  в  гаю
И  голубей  -  бросать  им  крошки
И  я  хочу  в  твои  ладошки…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*19.02.16*  ID:  №  645244

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645244
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Сокольник

Мить неповернення

Як  же  ж  хочемо,  хочемо,  хочемо
Щоб  початком  здавався  кінець,
Щоб  сльотою  небесною  змочений,
Промінь  сонця  весняного  скрес,

Щоб  серця,  що  вже  попелом  вкрилися,
Знов  зігрілись  кохання  теплом...
І,  зажурені,  щоб  не  журилися...
І  щоб  стало  усе,  як  було...

Хоч  би  раз  іще  ніжками  босими-
Чи  по  лезу,  чи-то  по  стерні...
Щоб  у  небі  свинцевому  осені
Спів  весняних  птахів  задзвенів!..

Світ  пост-фактум  народжених  роздумів-
Де  ми  ІНШІ?  Де  СПРАВЖНІ?  Хто  зна?..
Тільки  "мить  неповернення"  пройдено.
Та  й  куди  повертатися  нам?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116021912824  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645314
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Перша в мене весна без тебе

/Пам’яті  Назарія    Войтовича    із    с.Травневе  на  Тернопіллі,
17-річного  юнака    із  Небесної    сотні,  наймолодшого    із  загиблих/


Перша    в    мене  весна    без  тебе…  
Ще    вчувається    голос  твій…
Ти  ж  став    ангелом  в    синім  небі  
І    росинкою  на    траві.

А  як    місяць    засіє    небо  
Диво-зорями,    я    дивлюсь,
Як    сумують  і  плачуть  верби,  
І    я    плачу,  а    ще…    молюсь…

На    портрет  твій,  під    образами,
В    чорній  стрічці  –    моя    печаль,  
Слово    к    слову  в’яжу-низаю:
Як    без  тебе  життя    почать?

Літо  прийде    –  поспіють  вишні    –
Не    твоїй  роздам  дітворі,
Ти  з  небес  разом  із  Всевишнім  
Те    побачиш  в    моїм  дворі.

І    як    золотом  бризне    осінь,  
Я  без  тебе    зберу    врожай,  
Перший  сніг    упаде    у  коси,  
Журавлів    стану  виряджать…

Й    знов    шукатимуть  тебе    очі  
І    чекатимуть…  до    кінця…
«Шлях    чому  твій    так    покоротшав?    –
Запитаю  я    в    мудреця.

«Він    є    сином  свого    НАРОДУ
І    ЗЕМЛИЦІ    вже  потім  ТВІЙ    –
Для  всіх    трьох    він    є    нагорода,
Й    доль  у    нього    НЕ    ТРИ    й    НЕ    ДВІ,
 
А    ОДНА    –  бути    поряд    з  Богом  
І    добро  на    землі  творить,  
Жити  праведно, не    убого    –
Не    спинить  таких,  не    скорить!»
5.04.2014.

Ганна    Верес.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644871
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016


Світлана Моренець

А в нашій РАДІ – цирк на дроті

***
Знов  цирк  на  дроті  у  Верховній  зРаді  –
всіх  обвели  круг  пальця  три  Жерці...
Не  буде  толку,  єдності  у  владі,
поки  державою  керують  «гаманці»!

***
Цинічно  зрежисована  комедія
по  хитрому  сценарію  «верхів»
переросте  для  них  в  трагікомедію,
бо  свій  народ  вважають  за  «лохів».

***
У  нетрях  не  буває  світлих  див,
«договорняк»  глобальний  все  рішив,
обманом  чорним  свій  здійснивши  план  –
продовжити  ганебний  «деребан».

17.02.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644622
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Володимир Бабієнко

Живе у нас в селі симпатія одна

Живе  у  нас  в  селі  симпатія  одна,
Вона  вірші  надтонко  розуміє.
Коли  ця  жінка  йде,  здається,  що  весна
На  тебе  пахощами  квітів  віє.

Надав  їй  бог  талант  в  житті.  Коли  вона,
Щось  роблячи,  в  будиночку  співає,
То  голос  срібний  цей,  що  лине  із  вікна,
Твій  розум,  душу,  серце  оп’яняє.

Вона  постійно  думає,  як  накормить
Синів  і  чоловіка  найсмачніше.
І  ладна  все  для  них  дістати  і  зробить,
Вважає,  це  в  бутті  найголовніше.

Якою  в  неї  серце  пристрастю  кипить!
Вона  то  необачна,  то  грайлива.
То  вибухом  вулкана  може  спопелить,
То  знов  покірна,  ніжна  і  зваблива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644546
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2016


Юхниця Євген

Вона завжди скидала руку

Тоді,  у  таборі,  і  ми,  дев,ятикласники...
Вона  завжди  скидала  руку:  «Жень,  не  треба..."
І  я,  покірний,  (...от  капу́тець  недотепний!)
...Терпів,  І  щічки  доторка́вся  вустомасником.
Обіймні  ноченьки  дубового  узлісся
Чомусь  ...пришвидшували  танучий  світанок.
...Вертав  ...під  ручку  трошки  ...засердиту  панну.
І  ...тішивсь  знайденому  ...ніби  –  компромісу...

09.02.16  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642388
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Finist

Стрітення Господнє

[i]«Нині  відпускаєш  раба  Свого,  Владико,  за  словом  
Твоїм  із  миром,  бо  побачили  очі  мої  Спасіння  Твоє,  
яке  Ти  приготував  перед  всіма  народами»  (Лк.  2,  29-31)

[/i]Із  глибини  віків  дійшло  нам  передання:
За  три  століття  до  народження  Христа
Цар  Птолемей  дав  мудрецям  завдання  –  
Переклад  Тори  –  справа  непроста.
Їх  сімдесят  над  текстом  працювало
Ізраїлю  найкращих  мудреців.
«Септуагінта»  працю  цю  назвали  –  
За  кількістю  перекладу  творців.
В  Александрії  у  бібліотеці
Роки  найкращі  мали  провести.
Слова  всі  зважити,  немов  в  аптеці  –  
Старий  Завіт  до  греків  донести.
Між  мудреців  була  одна  людина  –  
«Книгу  Ісайї»  Симеон  перекладав.
«Зачала  діва  і  породить  сина…»  –
Із  сумнівом  він  в  тексті  прочитав.
Хотів  на  «жінку»  «діву»  замінити  –  
Тут  ангел  Божий  перед  ним  з’явився.
Сказав,  що  буде  дуже  довго  жити,
Аж  поки  це  пророцтво  не  здійсниться.
Як  труд  його  в  Єгипті  завершився,
На  батьківщину  він  в  Ізраїль  поспішив.
В  Єрусалимі  там  при  храмі  оселився,
До  трьохсотліття  праведно  дожив.
Аж  ось  зоря  на  небі  засіяла  –  
Звістила  про  народження  Месії.
Пречиста  Діва  в  яслах  сповивала
Ісусика  –  людей  усіх  надію.
На  сороковий  день  у  храм  внесли  –  
Зі  старцем  стрілася  обіцяна  дитина.
Хвалу  він  Богу  щиро  підносив  –  
Завершилась  життя  його  стежина.
А  нині  дивний  спів  в  церквах  розноситься,
Як  «Давній  днями»  свій  закон  здійснив.
І  як  дитина  Він  у  храм  приносився,
І  старцю  в  руки  Сам  Себе  вручив.
На  Стрітення  освячених  свічок  вогні
Любові  Божої  теплом  нас  зігрівають.
У  темряві  гріховній  і  пітьмі
У  наших  душах  світлом  віри  сяють…

©    S.Nemo
15.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644153
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Тривожать сни війною їх ще й досі /До дня виводу радянських військ з Афганістану/

Сивіють    скроні,    вицвітають    брови,
Життя    карбує    впевнено    сліди.
Заради    чого    втрачене    здоров’я?
Хай    не    потраплять    діти    хоч    сюди!

Тривожать    сни    війною    їх    ще    й    досі,
Де    ціль    одна    –    душмана    голова,
Ще    матері    за    вбитими    голосять,
Кусає    губи    нестара    вдова.

Онук    Афган    тепер    шука    на    карті,
Неначе    діда    хоче    там    знайти,
І    серцю    сина    боляче    стискатись,
Здалось    на    мить,    що    й    серця    стук    затих.

Летять    роки…    Їх    не      спинити,    Боже!
Хлоп’я    бере    альбом    собі    до    рук.
–А    дід    на    тебе,    тату,    дуже    схожий,  –
Відмітив    раптом    радісно    онук.

Війна    людей    завжди    безжально    косить,
І    кров,    і    смерть    схиляють    до    землі.
В    бою    важкім    міняють    колір    коси,
І    сиротіють    діточки    малі.

Тривожать    сни    ще    й    досі    їх    війною,
І    вже    не    бачить    їм    солодких    снів…
Не    для    війни,    погодьтеся    зі    мною,
Народжуєм    і    ростимо    синів!

Ганна    Верес.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643988
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Олекса Удайко

ДВІ ГОРЛИЦІ- ©©

           [i]До  Дня  Стрітення  Господнього…[/i]

[i][b][color="#11868c"]Дві  горлиці  –  від  Матері  Марії…
Дві  горлиці  –  пожертва  за  Xриcта*,
А  в  нас  –  канун  Великого  поста,
Гіркота  втрат  й  Голгофа  безнадії…

Дві  горлиці  –  дарунок  Симеону**,  
Дві  горлиці  –  пророцтво  для  людей…
А  в  нас  торгівля  Основним  Законом,
І  забуття…  Ісусових  ідей!

Та  ми  запалим  лампу  Аладдина  –    
Громична  запалахкотить  свіча***,
Й  народиться  щасливою  людина!
У  Лету  кане  сьогодення  час…

Дві  горлиці  –  як  символ    християнства,
Дві  горлиці!  В  дзьобах  у  їхніх  –  мир
І  вість  Xриста  до  злагоди  і  братства  –
Пижі  стальні  для  «Градів»  і  мортир.

Свою  ще  відсвяткуємо  Громицю  –  
Зустрінемо  весну  серед  дібров,
Освятимо  й  утвердимо  границі,
Де  житимуть  братерство  і  любов…

Дві  горлиці  –  два  миру  голубочки;
Давно  їх  матері,  як  Бога,  ждуть…
Коли  з  війни  повернуться  синочки
І  Стрітенням  очистять  правді  путь…[/color][/b]

15.02.2016
_________
*  Пречиста  Діва  Марія  на  обряді  очищення  (40  днів  після  Різдва)
приносить  у  жертву  дві  горлиці,  виконуючи  припис  існуючого  Закону  
**  Симеон  чекав  зустрічі  з  Господом  вже  багато  років.
Він  міг  повмерти  лише  тоді,  як  побачить  Ісуса  Христа
Перед  смертю  Симеон  сповістив,  що  Немовля,  яке  йому  
судилося  побачити,  вийде  «на  служіння  спасінню  людей».
***  Громичну  свічу  запалювали  на  Стрітення  (Громицю)  та  
Заносили  в  оселю  як  оберіг  від  багатьох  напастей:
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644090
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Серго Сокольник

Валентинка

 Милые    картинки    эти    Валентинки...
 Падает    слезинка    прямо    на    картинку...
 -Милая    девчонка,    что    ты    так    грустна?
 Или    не    коснулась    душеньки    весна?

 -Нет    на    свете    счастья...    Мысли,    как    в    угаре...
 На    душе    ненастье-    бросил    меня    парень...
 О    любви    весь    вечер    не    с    кем    говорить...
 Милые    картинки    некому    дарить...

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114110301045  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643801
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016


bojkiv4anka

ЯКА НАЙКРАСИВІША ЖІНКА У СВІТІ



Сперечались  на  дорозі
Троє  мужиків,  
Кожен  жінку  ідеальну
Для  себе  хотів.

Перший  каже,  що  найкраща
З  карими  очима,
Темний  волос,  густі  брови  –
Найкраща  дружина!

Другий  злісно  заперечив:
За  білявку    кращої  немає,
Зелені  очі,  широкі  стегна  –
Це  кожен  дурень  знає!

Ну  а  третій  засміявся
І  ось  що  сказав:
«Найгарніші  є  руді,  
Я  кращих  не  знав!

Тонкі  брови,  довгі  вії,  
Волосся  кучеряве,
Вуста  повні,  соковиті,  
А  очі  –  яскраві!»

Йшов  повз  них  якийсь  старець,  
Він  немало  знає,  
Нехай  скаже,  яка  жінка
Найкращою  буває.

І  всі  троє  мужиків
Кругом  старця  стали,
Кожен  правий  із  них  був,  
А  ті  не  визнавали.

Той  старець  недовго  думав,  
Історію  розказав,  
Він  чув  її  від  свого  діда,  
Як  в  Бога  чоловік  прохав:

«Мені  нудно,  зроби  жінку.
Із  чого,  не  знаю!
А  то  жити  в  цьому  світі
Для  кого  не  маю!»

Бог  задумався,  не  хотів
Йому  відмовляти,
Тому  почав  над  жінкою
Довго  працювати!

Він  використав  із  сонця
Проміння  яскраве,  
Красу  лебедя,  грайливість  кішки,  
Хутра  тепло  ласкаве!

Грацію  метелика,  
Притягальність  магніту,  
Мерехкотіння  зірок
Та  мінливість  вітру!

А  щоб  зменшити  солодкуватість,
Додав  сльозоточивість,  
Жадібність  акули
Та  мухи  настирливість!

Ревнощі  тигриці,  
Мстивості  оси,  
Хитрощі  лисиці  –  
І  більше  не  проси!

Життя  вдихнув  у  неї
І  чоловіку  дав,  
У  нього  вийшла  жінка,
Яку  він  й  не  чекав!

Бог  сказав  «Бери  такою,  
Якою  вона  є,
І  не  намагайся  щось  створити
Із  нею  своє!»

З  того  часу  появились
Білявки  і  руді,  
Темні,  кучеряві,  
Високі  і  низькі!

Вони  з  одного  тіста
І  одного  Творця,  
Комусь  біла  миліша,  
А  іншому  –  руда!

Це  розказав  старець
І  далі  подався.
Ніхто  із  них  трьох
В  той  час  не  обізвався!

Відтоді  мужики
Уже  не  сперечались,  
Найкрасивіша  та,
Що  кожен  закохались!!!
17.11.2015  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643743
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016


Олег Князь

Вчасна зупинка!

Можна  розігнатись,помилитися,  зайвих  декілька  сказати  слів,  вчасно  треба  вміти  зупинитися,  досвід  кращий  різних  вчителів!  Дуже  легко  можна  з  курсу  збитися,  вийти  з  рівноваги,нагрубить,  треба  вчасно  вміти  зупинитися,  слово  може  і  зігріть,і  вбить!  Все  життя  чомусь  потрібно  вчитися,  заборонений  солодкий  плід,  вчасно  треба  вміти  зупинитися,  а  можливо  й  дати  задній  хід!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643419
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2016


Педро Гомес

ЗДРАВСТВУЙ, МАМА…

Здравствуй,  мама…  Всё  сырость,  слякоть,
Да  кладбищенские  кресты.
Зарекался  я  Богу  плакать,
Так,  быть  может,  услышишь  ты.

Не  поймёшь,  так  хотя  бы  утешишь  –  
Много  ль  я  повидал  утех?
Горько,  мама,  прости,  что  грешен,
Да  неужто  грешнее  всех?  

Знаешь,  мама,  не  стал  бандитом  -  
Так  поэтом  тоже  не  стал.
Среди  истин  слепых,  избитых
Я  и  душу  подрастерял.

Истоптал,  распластал,  искалечил,
Разве,  что  не  успел  продать.
Говорят,  будто  время  лечит,
Да,  не  знаючи,  говорят.

Слышишь,  мама,  спроси  у  Бога,
Чем  твой  сын  так  его  прогневил?
Что  он  жизни  отмерил  много,  
Только  счастием  не  наделил?

Ускользает  водою  сквозь  пальцы,
Из  ладоней  струится  в  песок…
Не  зажжётся  в  ночи  для  скитальца
В  чьём-то  ждущем  окне  огонёк.

Распахну  на  груди  рубаху,
Поцелую  могильный  крест…
Грешен,  мама,  да  поздно  плакать,
Коль  грехов,  словно  вшей  –  не  счесть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642008
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 12.02.2016


Наталі Калиновська

Потушим свет…задуем свечи…

Потушим  свет…задуем  свечи…

Потушим  свет…
задуем  свечи…
я  подарю  тебе
наш  вечер…

свеча  в  тебе…
огонь  во  мне…
как  две  искры,
в  одной  судьбе.

08.  02.  2016  г.  Львов  Наталья  Калиновская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642966
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 12.02.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2016


Леся Утриско

Мене цілуєш ти.

Я  стану  вітром,  щоб  лишень  тебе  торкати,
Тим  найтихішим  вітром  на  землі,
Тим  буревієм,  щоб  відлунням  віддавати,
Відлунням  віддаватись  лиш  тобі.

Я  стану  сонцем,  щоб  промінням  зігрівати,
У  ласці  пестити  той  подих  у  тобі,
Я  стану  спекою,  щоб  палко  обпікати,
Сліди  кохання,  твої  на  землі.

Зірками  стану,  щоб  у  небі  загорятись,
Я  буду  найяскравіша  в  горі,
Коли  замітиш,  станеш  посміхатись,
Ти  посміхатись  будеш  лиш  мені.

Я  стану  морем,  що  злоскоче  твоє  тіло,
Тим  морем  найтеплішим  на  землі,
Торкатись  хвилею,  аби  тебе  зігріло,
Отою  хвилею  високою  в  тобі.

В  саду  зцвіту  весняними  квітками,
Це  будуть  найяскравіші  квітки,
Ти  їх  зірвеш,  та  й  доторкнеш  устами,
Не  знаючи-  мене  цілуєш  ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642649
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Світлана Моренець

РОЗСИПАНІ ПАЗЛИ

Кімнату  сонцем  заливає  ранок...
Летить  сумною  піснею  з  двора
матусі  оксамитове  сопрано,
збудивши...  Рано...  спить  вся  дітвора.

Нашвидкоруч  заплівши  туго  коси,
морквинку  з  грядки  вирвавши,  спішу,
біжу  босоніж,  збивши  срібні  роси
із  килима  густого  споришу.

Ховаюся  від  матінки,  мов  заєць,  –
у  мене  море  невідкладних  справ!
Витягую  з-за  пазухи  окраєць  –  
не  розкришити  б  хлібчик  серед  трав,

бо  це  –  для  рибок.  Он  вже  ціла  зграйка
ганяє  крихти,  мов  хлоп'ята  м'яч...
Між  горобцями  цвірінчлива  сварка,
війна  за  хліб,  як  агресивний  «квач»...

Малий  бичок  стрибає  біля  тину,
йому  вламала  теж  маленький  шмат,
за  що  дістала  штурхана  у  спину,
ще  й  до  стіни  припер,  маленький  кат...

Вишукує  щось  песик  в  своїх  сховах...
ллю  молочко  котам  біля  дверей...
он  півень  кукурікає  на  дровах,
танцюючи  фламенко  для  курей...

До  моїх  крихт  вже  котяться  курчатка...
Гукнув  поштар,  і  з  торби  з-за  плечей
дає  листа...  із  сургуча  печатка...
Ех,  прочитати  б!..  та  не  вмію  ще...

Матуся  в  двір  пташиною  влетіла
у  світлім  платті...  Я  завмерла,  бо
вона  така  красива,  стрункотіла!
Найкраща  в  світі!  Правда!  От...  –  їй-бо!

Розмови  тихі  за  столом  щоденні,
де  на  стільцях  оббивку  час  протер...
Тоді  було  все  звичне  і  буденне,
та  невимовно  дороге  тепер...

8.02.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642237
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016


В.А.М.

Я не хочу Вас… +п +п +м +:-)

Когда  эти  строчки  пришли  мне  в  голову,  ничей  образ  не  маячил  перед  глазами.  Они  писались  никому  или  кому-то,  в  будущем.  
И  вот  много  лет  спустя  мне  встретилась  девушка,  к  которой  удивительно  подошли  эти  слова.  Только  я  её  увидел  и  сразу  понял  -  это  было  написано  ей.  И  ничего,  что  на  момент  написания  стиха,  ей  было  ещё  только  годика  три-четыре.  :)  Кажется  мне,  что  именно  её  такую,  сегодняшнюю  взрослую  уже,  увидел  я  тогда  в  своём  воображении.
Зовут  ненаглядную  -  Мари.  Встретить  Маричку  можно  в  городе,  где  каким-то  немыслимым  образом  собралась  вся  женская  краса  славянского  мира  -  встретить  её  можно  во  Львове.  


[i]Я  не  хочу  Вас  потерять
И  пусть  я  Вас  еще  не  знаю
Но  если  только  повстречаю
То  не  смогу  Вас  не  узнать
Я  не  хочу  Вас  потерять
Безумно  полюбив  однажды
И  что  для  Вас  это  не  важно
Из  равнодушных  глаз  понять
Я  не  хочу  Вас  потерять
Лишь  потому  что  встречу  поздно
Мне  будет  просто  невозможно
Жить  
                 если    Вас  вдруг  потерять[/i]




Anna  †  Demonia  перевела  на  польский  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176796

Anven  перевёл  на  украинский  язык  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219512

Виктор  Ох  смастерил  музыку  на  этот  стих  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848

пародия  на  стихотворение  автора  boroda171  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153895

фотография  опубликована  с  разрешения
её    http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8933

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 08.02.2016


Світлана Моренець

Я ВЧОРА ВБИТИЙ…

Не  могла  не  подати  цей  вірш.
Його  написав  мій  чоловік,  Олександр  Моренець

Важкий  солдатський  запах  поту
проліз  крізь  тютюновий  дим,
і  сон  змінився  на  скорботу,
і  я  відчув,  що  не  один
в  своїй  кімнаті  серед  ночі...
І  бачу  –  поруч  хтось  сидить...
І  заглядає  просто  в  очі,  
І  починає  говорить:

«Мене  нема...  я  вчора  вбитий...
Та  ось  прийшов,  бо  хочу  взнать:
чому  одним  –  так  легко  жити,
а  іншим  –  тяжко  й  помирать?»

А  я  мовчав,  боявся  слова,
лиш  бачив  сірий  камуфляж...
І  «камуфляж»  промовив  знову:
«Снаряд  влетів  до  нас  в  бліндаж...
Накрило  всіх,  ніхто  не  вижив...
Ти  чув  колись,  як  "Град"  реве?..
О  22-ій,  після  їжі,..  
дививсь  ти  шоу  по  ТВ.
А  ми,  розірвані  на  шмаття,
вже  залишали  білий  світ
із  янголами  в  білих  платтях...
А  нам  всього  по  20  літ...

Ну  що  ж,  не  хочеш  говорити...
Мабуть,  не  знаєш,  що  сказать...
Кого  ж  спитать  –  чом  легко  жити
й  чому  так  тяжко  помирать?..»

Автор  –  Олександр  Моренець
07.02.2016  р.
Не  можу  переконати,  що  йому  варто  публікувати
вірші.  А  Ваша  думка?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642029
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2016


Сергій Миколайович

Одри Хепберн

[img]http://www.motto.net.ua/pic/201312/1600x900/motto.net.ua-65267.jpg[/img]
Однажды  увидав  взгляд  столь  мне  знакомый,
Он  красотой  своей  пронзал  меня  до  боли.
Не  зная  –  кто,  откуда,  но  так  родна,
Оказалась  мне  в  последствии  та  милая  душа.

И  как  лавиной  страсти  спущенною  с  гор,
В  моей  уж  памяти  живёшь  ты  до  сих  пор.
Что  на  английском  прозвучит  как  "still  remember"
Ангел  хранитель  мой  -  Одри  Хепберн.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641434
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Кричать думки: що завтра з нами буде?

Кричать  думки:  що  завтра  з  нами    буде,  
Чи    не    порвуть  країну    на    куски?
Нехай    про    нас  Всевишній    не    забуде,  
А    землю  нашу    стережуть  зірки.

І    заживе    моя  земля    ще    слави,  
І    буде    ще  гордитись  нею    син,  
І    крокувати  буде    величаво  
Держава    незвичайної  краси!
5.02.2014.

Ганна    Верес.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641189
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 05.02.2016


Сокольник

Дитяча лічилочка про планети

Раз-два-три-чотири-п"ять!
Що  про  космос  треба  знать,  
Щоб  туди  злітати,
Вірний  курс  тримати?
Тайни  Всесвіту  відкрито-
Он  планети  по  орбітах
В  космосі  кружляють,
Сонце  огинають.
А  до  того,  як  злітати
Треба  їх  порахувати
Бо  ще  заблукаєш,
Як  усіх  не  знаєш.
Ось  Меркурій,  Ось  Венера  
За  Землею  Марса  сфера,
За  Юпітером-  Сатурн,
А  тоді-  Уран,  Нептун,
З  курсу  щоб  не  збитись,
Пам"ятай-  їх  вісім!
Відпусти  їх  політати,
Доки  будеш  підростати,
Бо  земля  і  небо
Створені  для  тебе!.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116020501286  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641350
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2016


росава

М О -В І З М И (1062-1071)

*Коли  в    сусіда    пожежа,    важливо    знати,    куди    дме    вітер.

*Не  в    базарний  день  на    вдалу    риболовлю        не  варто      розраховувати.

*Усе  минає    на    цьому    світі  .І    тимчасове,    і    постійне...

*Наслідки    частого    відвідування    крамниць,    базару      можна    показати    на    прикладі    Венери.

*Поставили    на    місце.А    хотілось,    щоб    призначили...

*Чоловік  виграє    у  жінки  тим,    що    не  треба    носитись  з  сумочкою.Виручають    кишені.

*Зі    скарги  :    живе    подвійним    життям,    а  сплачує    податки    за    одне.

*Любов    закінчилась,    коли  після    відрядження    чоловік  спочатку    поспішає    до    холодильника.

*Не    кажи    мені,    хто    твій    друг    -    буду  спокійніше    спати.

*Реклама    -  це  галузь,    у    якій  зайняті    всі  24  години    на    добу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640100
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 03.02.2016


Митич@

Почуй мене крізь галас

Почуй  мене  крізь  галас,  
Крізь  тисячу  вітрів,
Втечемо  просто  зараз
До  теплих  берегів...

Втечемо  та  збагнемо,
Хто  ми  в  чужих  руках,
Ми  сонце  увімкнемо
Та  поховаєм  страх!

Тримаємось  за  мрії
У  снах  та  на  яву
І  скоро  наші  дії
Розбурхають  весну!

Спливає  час  повільно
Й  водночас  швидко  так
А  нам  безмежно  вільно,
Щасливі  ми  ще  б  пак.

Твої  думки-пустеля,
Мої  думки-кришталь,
Над  нами  небо-стеля,
Велична  синя  даль!

Любов  дарує  крила,
Любов-то  сенс  життя!
Ти  поруч  моя  мила
Тому  й  щасливий  я!

Почуй  мене  крізь  галас,
Крізь  тисячу  вітрів,
Втечемо  просто  зараз,
Але  не  треба  слів...

Втечем,  як  бистрі  ріки,
Вже  близько  прірва  мрій,
Знай,  ти  моя  навіки!
А  я  навіки  твій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640910
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Серго Сокольник

Запрошую на презентацію

Усіх  шанованих  мною  літераторів  і  читачів  щиро  запрошую  на  презентацію  моїх  творів  на  порталі  Жінка-  УКРАЇНКА.  Усім  доброго  здоров"я,  настрою  та  творчої  наснаги!  Ваш  Серго  Сокольник  http://ukrainka.org.ua/serhiy-sokolnyk

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640457
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Світлана Моренець

МИ – УКРАЇНЦІ

***
Я  –  українка  за  національністю!
Як  моря  величезного  краплинка,
несу  код  предків  духом  і  ментальністю...
До  мозку  у  кістках  я  –  українка!

***
Чи  є  у  світі  нам  подібна  нація?
Як  віл,  працює,  солов'єм  співає,
хоч  нищили  навали  й  радіація...  
Та,  мов  дитя,  про  лихо  забуває.
А  пам'ятала  б  про  Батурин,  Крути,
не  знала  б  і  сьогоднішньої  скрути!

***
Ми  з  древності  народ  –  сміливий,  дужий,
багатий  на  таланти,  мудрість,  вроду...
Аби  ще  й  –  монолітний,  небайдужий  –
хто  б  не  розбився  об  таку  породу?

1.02.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640386
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Олекса Удайко

СРІБЛЯСТА СНІЖНІСТЬ

[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]                                                        
     Т[i]анок  цей  сріблястий  Кружляє…  -  
     Спинися  -  молю!…  
     Цілункам  холодним  твоїм  
     я  коритися  мушу…
                                           [b]  Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість,  мов  ранок,    
                                                                               стрічає  земля…
Спинися,  
                                     молю  я,  
                                                                       стихіє!
А  то  –  захлинуся    в  конвульсіях  я
від  того,  
                                   що  в  серці
                                                                                   жеврі́є.

Сріблястість  
                                             довкола...
                                                                                   Усе  холодить
і  віти  квітчає  у  бісер,
гаптує  пухнасту  постіль  
                                                                               не  на  мить,  
 
мурує  палаци  у  лісі.

Мете  і  
                             хурделить  
                                                                       холодна  зима,
чуття  ж  мої  кутає  в  ніжність  –
й  мене  на  цім  світі  вже,  певно,  нема:
неволить,
                                     в  полон  бере
                                                                                         сніжність.

Холоне  в  душі  моїй  поділ  клітин,  
звело  вже  від  холоду  зуби…
Бреду  у  бархани,  спираюсь  на  тин  –
зима  вже  
                                         доводить  
                                                                                 до  згуби…

…Та  що  за  халепа?  
                                                                       Пірнаю  в  буття!
І    чим  холодніше,  тим  глибше.
Ще  буде  й  у  мене  різдвяна  кутя,
надіюсь,  
                                     не  тільки,  
                                                                             не  лише!

О,    де  вже  той  холод?..    
                                                                         Лиш  поклику  гук:  
пірнаю
                                 срібляно...  
                                                                         під  ковдру.

...І  в  лісі  десь  
                                                 тріснув      
                                                                               знеможений    сук,
і  впав  затрухля́вілий  стовбур...

                                         
…А    високо  в  небі,  як  завше,  веснить
І  сріблом  
                                   сріблить  
                                                                       срібні  душі...

О,  Боже,  спини  
                                                     оту  срібність    
                                                                                                       на  мить,
Весну  ж  бо  ми  любимо  дуже![/color][/color]
[/b]
12.12.  2014
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016


Макс

Небесная Сотня

Взлетая,  как  птицы,  с  горящей  брусчатки,
Туда  где  не  больно,  свободно,
Оставив  расстрелянных  тел  отпечатки,
Собралась  Небесная  Сотня.

И  тысячи  губ  еле  слышной  молитвой
Прощались.  Горели  шины.
Вспорол  тишину,  словно  острою  бритвой,
Как  реквием,  гимн  Украины.

А  взгляд,  словно  лед,  застывает  в  прицеле:
Людишки  внизу,  как  косули...
Вояки!  Романтики!  Что  вы  хотели?
Чтоб  щит  уберёг  вас  от  пули?..

Лежит  на  земле  посредине  Европы
Геройское  павшее  воинство,
Сказавшее  всем,  что  они  не  холопы,
Что  жить  так  мешает  достоинство.

Что  нефиг  пенять  на  проделки  госдепа,
На  вонь  из  российской  пасти,
На  эти  славяно-восточные  скрепы  -
Свои  вурдалаки  у  власти.

Быть  может,  и  будет  на  небе  почетней...
Задумался  Бог,  притих...
Но  плачут  внизу  за  Небесною  Сотней
Навзрыд  миллионы  живых.

Внизу  так  всё  дико  и  странно  порою,
Тут  правды  подчас  нет  нигде.
Но  встретят  убийц  очень  скоро  Герои
На  главном,  небесном  Суде.

Там  нету  продажных  и  важных  персон,
Нет  места  словам-метастазам.
На  небе  простой  и  понятный  закон:
Убийца?  Ты  будешь  наказан.

Ребята,  вы  там,  где  нет  больше  борьбы,
Вы  –  новой  страны  талисманы.
На  солнце  горят  боевые  чубы:
Небесные  стражи  Майдана.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626207
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 31.01.2016


Макс

Миколайчик ходить в гості

Десь  із  лісу  тягне  зайчик
Іграшок  валізочку.
Що  ж  несе  нам  Миколайчик:
Лялечку  чи  різочку?

Ніч  іде,  приходить  свято
Та  радіють  люди.
І  чекають  всі  малята
Нетерпляче  чуда.

Миколай  летить  у  санях
В  теплому  кожусі,
Лишить  коней  на  паркані,
Зайде  до  Марусі.

Набере  з  мішку  він  в  жменьку
Всі  дитячі  мрії
Та  залишить  потихеньку
Казку  для  Марії.

Поцілує  зранку  мама
Та  шепне  на  вушко:
Ти  любима  сама-сама,
Глянь-но  під  подушку!

Міцно  доньку  обнімаю,
Щастя  поцілунки.
Ой,  спасибі,  Миколаю!
Гарні  подарунки!

Миколайчик  ходить  в  гості
До  усіх  малят.
Бережи  завжди  від  злості
Наших  янголят.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629809
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 31.01.2016


Світлана Моренець

***

Сказане  жодним  чином  не  стосується  нашого  
шанованого  товариства.

***
Не  лізьте  із  ногами  в  мою  душу!
Вона  і  так  розказує  про  мене,
немов  на  сповіді.  Як  цінність,  мушу
святе  оберігати,  сокровенне.

***
Щоб  в  голові  не  виросла  корона,
зі  скепсисом  на  себе  я  дивлюся
і  –  це  найліпша  самооборона  –
найпершою    із  себе  посміюся.

***
Колюча?  –  Так!  Як  в'їдлива  зараза,
нестримністю  всіх  зачепи́ть  зумію.
Вам  стало  трішки  легше?  І  образа
почала  танути?
Чудово!
Я  радію.

***
Без  злої  думки  щось  мелю́  пусте,
легке  і  незначуще,  мов  полову,
забувши,  що  необережне  слово
шипом  в  чужому  серці  проросте...

30.012016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639811
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Така моя Україна /Останні січневі дні 2014р. /

Куйовдить  зима    вітрами,  
В    облозі  народ  і  світ.
Болять-кровоточать  рани…  
Забиті  й    напівживі…

Ростуть  всюди    барикади,  
І  дишуть  бочки    теплом  –  
Народу  ж  бо    не  звикати:  
Іще    й  не    таке  було.

Колючі  вітри    з    морозом  
На    владній    теж  стороні.
Увесь  інтернет    –    в    погрозах,  
Повсталих  авта    –    в    вогні.

В    червоних  хрестах    –    карети,  
Чергують,  мов    на    війні,
У    чорних    стрічках    портрети  
Загиблих.    Свічок    вогні…

Ліси  і  лісопосадки
В    ці  чорні  непевні  дні
Засвідчили,  як    досадно,  
Картини  страшні,  сумні,

Як    корчилися  від    болю,  
Повзли    із  останніх    сил  
Борці  за    народну    волю.
І    кожен    з  них    –    справжній    син  

Своєї  землі  і  неньки,
Він  –    батько    своїх    дітей.
Й    регоче    панічно жменька    –
Ні  совісті,  ні    ідей.

Така    моя  Україна
В    січневі  останні  дні,
У    душах    людей  –    руїни,  
Їх    помисли    –    не    одні.

О  Боже,  святий,  великий,  
Дай  розуму    осягнуть,
І    наше    народне    лихо
В    безодню  таки    згорнуть!
31.01.2014  .

Ганна    Верес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640033
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016


Людмила Пономаренко

Пам 'яті героїв Крут

Час  мов  злива.  Події  змиває
Невгавмовна  його  круговерть,
Лиш  болючі  підказки  лишає
В  ріках  пам‘яті,  повних  ущерть.

Так  і  пише  історію  вічність.
…Біля  Крут  у  нерівнім  бою
Стали  юні,  боронячи  гідність,
Захищаючи  волю  свою.

П’ять  годин  ще  не  знаного  бою,
Перший  постріл,  кривава  ріка…
«Ще    не  вмерла…»  -  луна  долиною
Над  атаками  пісня  палка.

Підлий  обстріл  зненацька  у  спину    -
І  ровесники  Крут  гинуть  знов,
Бо  так  само  боронять  єдину
Рідну  землю  від  вражих  оков.

Час  мов  злива.  Події  змиває
Невгавмовна  його  круговерть,
Лиш  болючі  уроки  лишає
В  ріках  пам‘яті,  повних  ущерть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639946
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016


Олег Князь

Життя коротке!

Серце  відчує  десь  фальшиву  нотку,приходить  новий  день  в  усій  красі,друзі,любіть  життя,воно  коротке,будьте  щасливі,посміхайтесь  всі!  Перш  ніж  казати,слухати  потрібно,перш  ніж  писати,всі  думки  збирай,щоб  гроші  тратить,зароби  одноосібно,перед  молитвою,всім  щиро  пробачай!  А  перед  тим,як  біль  чи  кривду  причинити,ти  на  собі  відчуй  і  цього  не  роби,щоб  ненавидіти,і  з  відчуттям  цим  жити,по  справжньому  спочатку  полюби!  Щоб  з  пам»яті  навіки  зайве  стерти,розсудок  поверни  до  голови,життя  коротке,перед  тим  як  вмерти,твори  добро,по  людському  живи…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636657
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 30.01.2016


Надія Башинська

В ТЕБЕ Я РАСТВОРЮСЬ…

В  тебе,  в  тебе  я  растворюсь.
         Совсем  исчезну?
                       Ну  и  пусть.

Так  звонко-звонко  дождь  поёт.
           И  под  окном  сирень  цветёт.

Хоть  небо  в  тучах,
           и  нет  звёзд,
И  дождь  все  время  льёт  и  льёт,
         Нам  хорошо  вдвоём.
                         И  что  ж?

Как  вспыхнут  звёзды,
           им-то  знать,
Я    растворюсь  -
                                                             в  тебе  опять...

Луч  солнца  яркий,  что  во  мне,
             я  передать  хочу  тебе.
И  свою  нежность  подарю.
               О  Боже!
                                     Как  же  я    люблю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639765
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016


frensis

Жду мужа… (вспоминая анекдоты)

Жду  мужа,  а  его  все  нет.
Я  приготовила  обед.
Повыметала  все  углы,
Помыла  окна  и  полы.
Продукты  принесла  домой.
Куда  же  муж  девался  мой?

Сидеть  и  представлять  нет  сил.
Напился  и  не  закусил?
Забрали  у  него  права?
Быть  может,  я  и  не  права.
Не  отвечает  телефон.
Наверно  разрядился  он.

Разбился  в  дтп?!  Кошмар!
Ужасной  силы  был  удар.
От  смерти  спасся  он  едва.
Лежит,  разбита  голова.
Не  может  на  ноги  он  встать.
Себя  должна  я  в  руки  взять.

Уже  волнуюсь.  Как  мне  быть?
Больницы  нужно  обзвонить.
Могли  напасть  на  муженька.
Убить  могли  наверняка.
Сам  он  пропасть  никак  не  мог.
Пожалуй,  позвоню  я  в  морг.

Звонок.  Соседка.  "Да.  Привет.
Да  что-то  мужа  долго  нет.
С  ума  схожу.  Тебе  смешно.
Что?  У  тебя  и  спит  давно?
Так  засиделся,  что  заснул?
Забыл  про  все?  Ушел  в  загул?"

Что  у  соседки  кран  течет,
Что  он  к  ней  вечером  зайдет.
Муж  точно  говорил  с  утра,
Я  это  вспомнила:"Ура!"
-  Ну,  слава  Богу!  Жив,  здоров.
Спасибо  и  приятных  снов!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639859
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016


Анатолій Пасічник

Прощай, люби!

Як  можеш,  не  осуджуй,  не  ревнуй
І  не  карай  мовчанкою  щомиті,
Я  повернувся,  обніми  і  поцілуй,
Щоби  вершини  щастя  підкорити.

Прощай,  люби,  бо  так  життя  велить,
Не  думай,  що  у  нім  усе  так  просто,
Але,  поки  душа  палахкотить,
Не  покидай  між  хвиль  чарівний  острів.

Хай  наш  човен  гойдає  течія
 І  пристань  павутиною  повита,
Та,  поки  в  тім  човні  є  ти  і  я,
Нікому  не  дано  нас  підкорити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554821
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 30.01.2016


геометрія

З повної і дурень закурить (притча в поетичній інтерпретації)

                                         Один  пан  з  свого  слуги
                                         часто  насміхався.
                                         Той  терпів.  А  що  робить?
                                         Він  пана  боявся.

                                         Раз  послав  слугу  той  пан
                                         цигарки  придбати,
                                         грошей,  звісно,  він  не  дав,
                                         дурнем  обізвавши.

                                         Йшов  слуга  і  думав:  "Як
                                         цигарки  дістати?"
                                         Спотикнувся  й  нахиливсь
                                         коробку  підняти.

                                         І  враз  слуга  звеселивсь,
                                         повернувсь  додому,
                                         і  коробку  з  цигарок
                                         вручив  пану  тому.

                                         Той  поглянув,  розгнівивсь:
                                         -Та  ж  вона  порожня!
                                           Мені  ж  треба  закурить,
                                           зрозуміти  можна!?.

                                           -А  ви,  пане,  закуріть,
                                             (хай  вам  Бог  поможе),
                                             із  повної  закурить
                                             навіть  дурень  зможе!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639834
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016


Серго Сокольник

Київська зима

На  Дніпрових  пагорбах  зима
Кволо  навпіл  розтинає  час,
Що  шляхом  надії  до  оман
Сотні  літ  по  колу  водить  нас.

Гори  сплять  у  брилах  льодяних,
Мов  царівни  з  кришталевих  трун
У  чеканні  збуджено-палких
Поцілунків,  що  надасть  Перун

В  час  весняно-  перших  блискавиць,
Року  починаючи  забіг...
...Ще  криваві  сполохи  зірниць
На  підталі  схили  ляжуть  їх,

Що  цілунком  Хорс  у  сонцестій
Наостан,  мов  зранений  рекрут
Подарує  дівчині  своїй...
...і  в  могилі  сплять  Герої  Крут...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116013001547  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639738
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016


Наталі Калиновська

Пам’яті Володимира Івасюка

Пам’яті  Володимира  Івасюка

Червона  рута,  водограй…
Усі  пісні  про  рідний  край:
Про  край  людей  міцної  волі,
Про  край  безмежної  любові:
До  полонин,  річок,  лісів
І  до  землі  в  усій  красі,
До  матінки,  до  України
У  дні  щасливі,  в  лихі  днини.

Струмки  пісень  його  живі
Злились  у  водограй  ріки  –
Ріки  любові  і  натхнення,
Які  дарує  справжній  геній!

Ми  пам’ятаєм  скрипаля
Й  поета,  що  пішов  з  життя…
І  музиканта  запального  –
Не  народилось  більш  такого!

Мелодії  і  ніжні,  і  барвисті
Нас  кличуть  у  Карпатські  гори  чисті
Поринути  у  небо  сизокрилим  птахом,
Щоб  обрій  голубий  став  рідним  дахом,
А  дзвін  річок  сміявся  по  весні
І  не  давав  нам  жити  у  журбі.

Всі  українські  солов’їні  голоси
Співають  лунко  Володимира  пісні:
Душі  частинками  летять  за  неба  край,
Щоб  в  небесах  почув  він  водограй!

Летять  пісні  стежиною  любові,
І  грають  скрипки  дві  відомі  всім  до  болю.
Митцю  вклоняються  тополя  і  верба,
Річки  і  ниви…  Наша  вся  земля!

25.  02.  2015  м.  Львів  автор  Наталя  Калиновська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639506
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Леся Утриско

Маленькі Крути.

Спустилась  ніч  в  зимовім  оксамиті,
Морозний  доторк  обпікав  лице,
Місячним  сяйвом  лиш  тіла  сповиті,
На  тій  землі,  де  ворог  не  пройде.

Та  він  пройшов,  у  тім  нерівнім  бою-
Кровавий  клапоть  обгорілої  землі,
Маленькі  Крути  Бог  забрав  з  собою
У  тих  життях,  що  в  пам'яті  живі.

У  тих  життях,  що  квітнуть  волошками,
У  тих  очах,  де  неба  вся  блакить,
Оскаженілими,  роздерті  псами,
Застигнуть,  змовкнуть  в  вічну  мить.

Земля  стогнала  в  тім,  нерівнім  бою,
Лягали  хлопці,  мов  покошені  степи,
Стогнала  рідна  під  святою  кров'ю,
Кров'ю,  що  захлинались  вороги.

Минув  вже  час,  зарубцювались  рани,
Лиш  спогади  лишились  назавжди,
Та  знов  у  небо  відчинились  брами,
Знов  топчуть  землю  люті  вороги.

І  знов  пролита  кров  дітей,  невинна,
Знов  Крути  нам  повторює  війна,
О  Господи!  У  чім  Вкраїна  винна?
Скажи,  мій  Боже,  в  чім  її  вина?




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639436
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Людмила Пономаренко

Таїна

До  таємниці  поетового  серця

“13  травня  1905  року  приїхала  твоя  Ликера,  твоя  люба,  мій  друже.  Сьогодні  мій  день  ангела.  Подивись,  подивись  на  мене,  як  я  каюсь…”  (Із  музейної  книги  відгуків  у  Каневі)

Любов-сподівання  –  надія  остання.
Ще  крила  не  складено.  Ще  б  полетіти!
Ликеро,  Ликеронько,  пізнє  кохання,
Ви  душу  поета  могли  б  відігріти…
Не  зважилось  серце,  хоч  трепетно  мліло,
І  стежка    стрімка  повела  у  нікуди.
Тарасове  слово    в  душі  вам    боліло,
І  спогади  тужно  вам  краяли  груди.
Нарешті    як  поклик:  «  У  Канів,  до  нього!»
І  злидні,  й  пересуди,  й  болісна  втома,
І  думка  про  те,  що  немає    живого  –
Ніщо  не  спинило,  не  втримало  вдома.
Так  пізно…  Уже  не  повернеш  нічого:
«Я  каюсь,  мій  друже.  Я  знову  з  тобою…»
Та  лиш  безнадійно  в    полоні    нічному
До  неба  душа  піднімалась  журбою.
Рушник  вишиваний  тепло  зберігає,
Де  білим  по  білому    -  доля  стражденна…
Чернечу  гору  і  Сільце  вже  єднає
Життєвих  доріг  таїна  незбагненна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639364
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Finist

Таємниця щастя

(“Блаженні  чисті  серцем,  бо  вони  Бога  побачать“  (Мт.  5,  8)

Щасливий  той,  хто  прагне  миру,
Коли  війна  спустошує  серця.
Не  сотвори  собі  кумира  –  
Люби  і  шануй  свого  Творця.
Щасливий  той,  хто  не  боїться
Протистояти  силам  темноти.
Своєму  страху  посміхніться  –  
Адже  від  себе  не  втекти…
Щасливий  той,  хто  по  життю  іде  
Тим  праведним  шляхом    тернистим.
Лиш  він  до  Господа  веде,  
Від  нього  віє  духом  чистим.
Щасливий  той,  хто  знає  міру,
Його  не  легко  спокушати.
Щоб  не  біситися  від  жиру  ,  
Молитись  треба,  піст  тримати…
Щасливий  той,  хто  не  шукає
Скарбів  земних,  земного  раю.
Багатий,  наче  той  верблюд,
Що  в  голки  вушко  пролізає…
Щасливий  той,  хто  не  втрачає
Надію  й  віру  на  життя  дорозі.
В  душі  спасіння  зірка  сяє  
І  серце  не  болить    в  тривозі.
Щасливий  той,  хто  знає  таємницю
Життя  найбільшу  –  Божої  любові.
Ти  їй  відкрий  душі  світлицю  –  
Прийми  причастя  тіла  й  крові…
Щасливий  той,  хто  не  забуде
Завіт  Новий  Небесного  Отця.
Живіть  в  любові  Божій  люди,  
Любов  –  найбільший  дар  Творця!
 
©    S.Nemo
27.01.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639106
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Валентина Мала

Українці люблять сало !

[b]ЧОМУ  УКРАЇНЦІ  ЛЮБЛЯТЬ  САЛО?[/b]

Для  українців  сало  є  не  лише  цінним  продуктом  харчування,  а  й  символом  національної  культури.  Витоки  такого  шанобливого  ставлення  до  сала  слід  шукати  в  історії  нашого  народу.

Здавна  на  території  України  вирощували  свиней  та  полювали  на  вепрів  і  диких  свиней.  У  Середньовіччі  тваринні  продукти  харчування  постачало  скотарство,  хоча  роль  мисливства  (особливо  ловів)  залишалась  на  той  час  ще  значною.  Яловичина,  баранина,  свинина,  м’ясо  курей,  качок  і  гусей  було  пересічною  їжею  давньоруського  населення.  «Руська  правда»  й  уставні  грамоти  часів  Київської  Русі  дають  нам  цінні  свідчення  про  широке  використання  м’яса  й  сала  свиней  з-поміж  інших  продуктів.  Як  свідчать  давньоруські  документи  і  археологічні  знахідки,  у  Середньовіччі  м’яса  їли  багато,  значно  більше,  ніж  у  пізніші  часи.
При  виборі  релігії  на  Русі  одним  з  аргументів  на  користь  християнства  було  те,  що  мусульманам  «передписується  “свинины  не  ясти,  вина  не  пити”.  Князеві  Володимиру  “…  се  ему  было  не  любо:  …  о  неядении  мясъ  свиныхъ  а  питьи  отинудь”»  («Повість  минулих  літ»,  986  р.).

Свинина,  сало  були  і  є  чудовим  харчовим  запасом  –  «готовизною»,  котрі  довго  зберігаються  в  сиросолоному  вигляді,  незалежно  від  навколишньої  температури.  Ще  в  Середньовіччі  розрізняли  сало  підшкірне  і  сало  нутряне  («утробне»),  а  також  лій  («лои»,  «лой»)  овечий,  баранячий  чи  козячий,  який,  імовірно,  топили  з  кропом  (або  насінням  кропу)  для  зменшення  специфічного  запаху.
У  Карпатах  вже  на  початку  ХVI  ст.  податкові  списки  подають  відомості  про  значну  кількість  свиней,  яких  тримали  селяни  галицької  частини  Гуцульщини.  Їх  приганяли  на  відгодівлю  горіхами  у  букові  ліси.  В  Україні  ХVІІІ-ХІХ  ст.  свиней  вирощували  сальних  і  м’яса  стали  споживати  менше.

На  відміну  від  західної  традиції  приготування  сала  (поляків,  зокрема)  українці  не  білували,  а  смалили  свиню  після  забою,  щоб  сало  лишилося  на  шкірці.
І  сьогодні  сало  переважно  не  коптять,  а  солять  та  найчастіше  зберігають  сирим.  Поряд  із  традиційними  способами  зберігання  солоного  сала  у  повоєнні  роки  з’явилися  й  нові  –  почали  закладати  засолене  сало  в  скляні  трьохлітрові  банки  і  закривати  герметично,  адже  сало  без  доступу  кисню  довше  зберігає  свою  свіжість.

Сало  й  сьогодні  використовується  не  лише  як  цінний  висококалорійний  продукт,  але  й  як  незамінний  харчовий  дорожній  запас,  що  не  псується  навіть  за  високої  температури  повітря.  Сало,  товчене  в  салотовці,  з  часником,  є  однією  з  найпопулярніших  приправ  до  борщу.  Споживають  його  й  сирим,  і  смаженим,  і  вареним,  і  печеним,  з  різноманітними  прянощами,  найчастіше  з  перцем,  часником  і  кмином.  Сире  солоне  сало  з  пряними  приправами  дуже  характерне  для  Волинського  Полісся.  Свіже  сало,  часник  (цибуля  чи  огірок)  і  хліб  завжди  були  найкращим  підвечірком  і  дорожнім  запасом.
Сучасні  дослідження  дієтологів,  біологів  і  медиків  спростували  усталену  думку  про  шкідливість  сала  і  показали,  що  помірне  його  вживання  корисне  навіть  для  хворих  на  шлунково-печінкові  розлади.  У  несмаженому  салі  міститься  арахідонова  кислота  (поліненасичені  жири),  яка  бере  участь  у  холестериновому  обміні,  знижуючи  рівень  холестерину  в  крові.  Встановлено  також,  що  цей  цінний  харчовий  продукт  зв’язує  і  виводить  з  організму  токсини,  тому  медиками  рекомендується  вживання  сала  (від  50  до  70  г.  на  день)  для  профілактики  виведення  радіонуклідів  у  екологічно  несприятливих  зонах.  У  народній  медицині  сало  використовують  при  зубних  болях,  роблять  обгортання  несолоним  уздором  (нутряне  сало)  від  кашлю,  при  захворюваннях  кінцівок  тощо.

Як  символ  української  кухні,  як  продукт  і  страва,  сало  й  сьогодні  посідає  досить  значне  місце  у  системі  кулінарних  цінностей  і  виступає  виразником  українського  характеру.  Про  це  свідчать  і  численні  фольклорні  приклади.

 Словесні  формули,  що  закріпилися  в  обрядовій  сфері,  повсякденні  (не  ритуальні)  пісні  зберегли  стереотип  уявлення  про  цей  продукт.  У  відомій  коломийці  співають  досі:
Намастила  губи  салом
Та  забула  втерти  –
Будуть  хлопці  цілувати
До  самої  смерті…

У  фондах  Інституту  мистецтвознавства,  фольклористики  та  етнології  ім.  М.  Т.  Рильського  НАН  України  зібрано  безліч  приказок  і  прислів’їв  про  сало,  які  відображають  ставлення  до  нього  предмету  пересічного  українця:
Якби  мені  паном  бути,  то  я  б  сало  із  салом  їв;
Живу  добре  –  сало  їм,  на  салі  сплю,  салом  укриваюсь;
Коли  б  сало  крила  мало,  під  небесами  б  літало;
Кому  що,  а  цигану  сало;
Ні  сіло,  ні  впало,  дай,  бабо,  сала;
Так  го  полестив,  як  би  салом  помастив;
Якщо  вже  їсти  сало,  то  так,  щоб  і  по  бороді  текло.

Анекдоти  про  українця  і  сало  виразно  свідчать  про  знаковість  цього  продукту:
«Розмовляють  два  куми:
—  Куме  Петре,  чи  чули  ви,  що  сало  спричиняє  склероз?
—  Ні,  куме  Миколо,  не  чув.  Але  ж  я  по  собі  знаю,  що  як  тільки  я  вранці  поснідаю  салом,  то  на  цілий  день  забуваю  про  їжу!»;

В  українській  народній  харчовій  системі  життєзабезпечення  сало  здавна  виступає  ознакою  добробуту.  Безумовно,  в  минулому  й  позаминулому  століттях  значення  сала  як  продукту  висококалорійного  та  поживного  було  значно  вищим.  Дефіцит  тваринних  білкових  продуктів  постійно  компенсувався  споживанням  сала  і  страв  із  нього.  Пізніше,  навіть  коли  споживчий  харчовий  баланс  білків,  жирів  і  вуглеводів  у  народному  харчуванні  значно  оптимізувався,  сало  залишилося  символом  ситості.  Слід  зауважити,  що  нині,  коли  значна  частина  населення  України  живе  на  межі  бідності,  сало  знову  отримало  свій  давній  статус.  
Не  можна  сказати,  що  споживання  свинячого  сала  є  характерним  лише  для  українців.  Його  охоче  вживають  поляки,  угорці,  німці,  білоруси  та  інші  народи,  але  в  різних  етнографічних  середовищах  ті  самі  речі  отримують  різний  знаковий  статус.  Для  українців  сало  стало  символом  не  лише  української  кухні,  а  й  українського  способу  життя.

/Лідія  Артюх  кандидат  історичних  наук.  Український  етнографічний  центр./

***
[b]S.Nemo[/b],  27.01.2016  -  13:11
 Як  історик  дозволю  собі  внести  свою  лепту.
 Сало  -  стратегічний  продукт  для  українського  народу.  Саме  воно  давало  можливість  вижити  в  суворих  природніх  умовах.  Але  найцікавіше,  що  свинина  -  єдиний  продукт  тваринного  походження,  який  залишався  в  українців  після  татарських  набігів.  Татари  і  турки,  як  мусульмани  не  вживають  свинину,  тому  свині  не  мали  для  них  жодної  цінності.  А  українців  рятували  від  голодної  зими...
***
[b]yaguarondi[/b],  27.01.2016  -  16:15
   
 Не  можу  промовчати(як  шанувальниця  сала):  ходять  в  інтернеті  такі  чутки,  що  в  жирових  тканинах  жири  зберігаються  у  вигляді  тригліцеридів  -  гліцерину,  з'єднаного  з  трьома  залишками  жирних  кислот.  Сало  переважно  складається  із  молекул  такої  форми:/  подивіться  в  коментах  картинку  /  Тобто  молекули,  що  складають  сало,  переважно  схожі  на  герб  України    
 Ну  і  на  додаток:/  картинки  в  коментах  подивіться  обов'язково!/
***
В  І  К  І  П  Е  Д  І  Я
Сало  вживають  як  самостійну  їжу,  головним  чином,  в  сирому,  запеченому  вигляді,  у  вигляді  шкварок  або  у  вигляді  різної  приправи  і  жирової  основи  різних  страв.  Така  увага  до  свинини  поріднює  українську  кухню  з  кухнями  західних  слов'ян  і  угорців  та  білорусів.  Сало  їдять  не  тільки  сире,  солоне,  варене,  копчене  і  смажене,  на  ньому  не  тільки  готують,  але  ним  шпигують  інше  м'ясо,  де  сало  відсутнє.  Сало  також  використовують  для  засмажування  чи  затовкування  рідких  страв:  борщів,  капусняків,  юшок.  
Його  використовують  навіть  у  солодких  стравах,  поєднуючи  з  цукром  або  патокою.

Сало  було  одним  з  найважливіших  продуктів  тривалого  зберігання,  а  також  таким,  який  вживався  у  подорожах  та  під  час  обіду  у  робочий  день  як  джерело  енергії  -  хліба,  сала  та  цибулини  було  досить  для  цілого  дня  важкої  праці.
*********************************
*********************************

В.М.

[b]Українці  люблять  сало  ,багатенько  і  не  мало
Крім  тополі  і  калини,  Це  теж  символ  України!
Популярне  воно,факт!    І    смачне  й    поживне,так!!!
Це  приправа  до  борщу!!  Їж  ,смакуй,аж  досхочу!!

Споживай  сирим,вареним  і  смаженим,і  печеним!
З  перцем,кмином,часником,із  яйцем  і  огірком!
Та    корисне  для  людини,бо  виводить  всі  токсини.
Прибирає  зубний  біль,навіть  зменшує  кашіль.

Робить  теплими  кінцівки  і  у  хлопа,і  у  дівки!
Дуже  довго  не  псується,від  свиней    воно  береться!
Це  смачна  готовизна,й  за  кордоном  його  «зна»
Історична  то  є  страва  і  скоринка  золотава.

Їжте  сало  і  шануйте    ,і  любіть  його  й  смакуйте!!
Бо    Крім  тополі  і  калини,  Це  теж  символ  України!!
Українці  люблять  сало  ,багатенько  і  не  мало!
Натуральний  це  продукт!Продаю!Розставте  руки![/b]
27.01.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638987
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Леся Утриско

Я молюся за тебе, солдате…

Я  листа  тобі  пишу  солдате
Хоч  не  рідна,  та  все  таки  мати.
У  думках  наче  сина  лелію
В  молитвах  прошу  в  Бога  надію.

Ти  пішов  захищати  родину
І  мене,  і  свій  край-Україну.
Соколині  розправив  ти  крила
Обійняв-вона  матінка  мила.

Я  молитиму  Бога  за  тебе
А  би  янгол  зійшов  твій  із  неба.
Завше  буде  тобі  в  охороні
Від  ворожої  кулі  в  заслоні.

Повертайся  мій  любий  синочку
Десь  залишив  дружину  та  дочку.
У  домівці  ріднесеньку  мати
Що  жде  сина  свойого  до  хати.

Сивим  димом  покрилися  коси
Сльози  з  віч,як  ранковії  роси.
Де  війна,де  руїни,де  грати  
Я  молюся  за  тебе,  солдате...







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611515
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 27.01.2016


Леся Утриско

Ти зіп'єш мене любий.

Ти  зіп'єш  мене  любий,  як  сонце  спиває  росу
Ти  змалюєш  сонливий  світанок  в  осінньому  саді.
Я  любов'ю  зігрію,  крізь  наше  життя  пронесу
Нашу  вірність,кохання,усі  почуття  у  розраді.

Сивиною  вкривається  наше  з  тобою  життя,
У  душі  защемить,промайне  тихо  думка  тривоги.
Ми  з  тобою  два  птахи,яким  вже  нема  вороття
Де  зійшлися  до  купи  дві  наші  з  тобою  дороги.

Дві  дороги  життя,що  сплелися  своїми  стежками
Де  співуча  весна  дарувала  квіткову  надію.
Де  холодна  зима  не  лягла  у  заваді  між  нами
Літні  дні  залишають  нам  спогади  світлі  та  мрію...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613862
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 27.01.2016


Леся Утриско

Її любов нехай тебе зігріє.

Торкнувся  місяць  крони  ясенів
Постукав  в  шибку,заглянув  в  віконце.
Мою  любов  забути  ти  зумів
Ну  а  її  прийняв  неначе  сонце.

Наші  серця  розколені  навпіл
Мов  два  птахи,що  зранені  до  болю.
Кохання  позабути  ти  зумів
Моя  любов  приречена  журбою.

Та  я  піду  у  ту  далеку  даль
В  пустелю,де  нема  тривоги.
Залишу  в  ній  свою  журбу  й  печаль
Лиш  спогади  візьму  в  свої  дороги.

Ти  не  торкайся  більше  моїх  снів
Наша  любов  у  моїм  серці  тліє.
Торкає  місяць  крони  ясенів
Її  любов  нехай  тебе  зігріє.



 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615549
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 27.01.2016


Леся Утриско

Ми з тобою один на один. Експромт на вірш Олекси Удайко- Утомлю я гіркоти і болі.

Розчинити  той  біль  й  гіркоту,
Потонути  в  любові,  глибини,
Ми  з  тобою  один  на  один
І  нема  в  цьому,  Боже,  провини.

Позабути  буденності  плин,
Відчувати  ту  повінь  глибинну,
Перетре  наші  спогади  млин,
Лиш  залишить  ту  вічність  хвилинну.

Подолати  б  з  тобою  той  біль,
Що  замінить  людську  буденність,
Ніч  кохання  замінить  день,
У  людській  похотливості  щемність.

У  коханні  нема  провин
Розчинивши  той  біль  буденний,
Ми  з  тобою  один  на  один,
Де  збудований  рай  прощенний...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631774
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.01.2016


Олекса Удайко

БІЛІ ОДЕЖІ*****

           ...і  так  буває,  коли  день  засинає...

[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]

[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В  білі  одежі  убралась  природа,
В  ковдру  сріблясту  сховались  поля  –
Бісер  ошатний  в  зими  нині  в  моді,  
Свято  стрічає  стражденна  земля…    

Рік,  що  прийшов,  свою  юність  в  кожуха  
Сором’язливо  надовго  сховав,
Та  не  горює,  бо  Господа  слуха  –
Білі  одежі  на  свято  придбав.

Вже  снігурі  у  крутих  вишиванках
З  ваз  горобинових  спогади  п’ють  …  
В  посвіт  планети  крокує  не  бранка  –
Біло-криштальна  божественна  суть…

Білі  одежі  сповідують  люди,
Та  не  для  кожного  Бог  їx  дає  –
За  чорноту  лиходіїв  осудить:
Має  для  всіх  повеління  своє…  

Біла  пора  гряде  нашій  планеті  –
Амфору  в  руки  вже  взяв  Водолій!
Білі  одежі  лаштують  поети  
На  новорічно-різвяний  покрій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Бо я є син ще й неньки України

[u]Смерті    на    Майдані    не    зупинили,    не    залякали    кращих    синів    і    дочок.    Це    вірш    про    одного    з    них.[/u]

–  Коли    мороз  надворі  так    лютує,  
Чому,    синок,  ти    їдеш  в    такий  час?
 -Як    Україна,  мамо,  стогне,  чую,  
Поїду,  щоб    відстояти    всіх    нас.

-Але    ж,  синок,  там  смерть  і    зло    гуляє,  
А    ти  лише    один    у    мене син…
-Народ    ніхто,  матусю,  не    здолає,  
Поїду    –    залишитись  не    проси,

Бо    я  є    син    ще  й    неньки    України    –  
Вона    ж  сьогодні  –    в    смуті  і    вогні,  
З    руками    я  потрібен    там  своїми    –  
Негоже    сину  бути    в    стороні.
26.01.2014.

Ганна    Верес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638469
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 26.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Юрію Вербицькому, герою Небесної сотні, третьому загиблому на Майдані ( 22. 02. 2014. )

Причина    смерті:    гордий,    українець,
«Бандерівець»    і    справжній    чоловік,
Закоханий    у    край    свій,    солов’їний,
А    у    таких    –    завжди    короткий    вік…

На    Майдані    стояв    за    волю,
Перемогу    святих    ідей,
Та    у    ліс    заблукала    доля
І    не    вивела    до    людей.

У    столицю    прибув    зі    Львова,
І    сейсмолог,    і    кандидат,
За    державу    він    мав    тривогу,
Тож    отримав    борця    мандат.

Все    життя    був    занадто    щирий,
Сильний    дух    позичав    у    гір,
Милуватись    любив    бурштином…
І    занадто    вже    дорогі

Для    Івана    були    Карпати,
І    родина,    й    старий    Дніпро,
Перестав    він    спокійно    спати,
Бо    ж    топталися    честь,    добро.

Їхав    волю    він    рятувати,
Блиск    очей,    ніби    серебро,
Та    потрапив    до    супостатів,
Не    вціліли    око    й    ребро…

Як    тріщали    і    руки,    й    ноги,
Чули    ніч    і    зимовий    ліс…
Він    останню    долав    дорогу,
Напівмертвий    і    синій…    ліз…

Але    доля    була    лукава
І    Вербицького    підвела…
По    краплинці    життя    тікало,
Не    добрався    він    до    села…

І    злетіла    душа    до    раю,
Не    зламали    її    кати,
Та    чи    ж    Бог    того    покарає,
Хто    у    темінь,    немов    кроти,

Справу    чорну    свою    зробили:
Відібрали    людське    життя.
Доля    тут,    бач,    не    розгубилась,
Оцінила    своє    дитя…

Він    долав    не    одні    висоти,
І    останню    теж    подолав    –
Став      Героєм    в    Небесній    сотні,
Волі    й    гідності    не    продав.
7.02.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638210
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Серго Сокольник

БУДИНОК. Маленька поема

На  узбіччі  стоїть
Років  сто,  а  можливо  і  більше,
Цей  будинок  сумний,
Хоч  з  вікна  проливається  сміх...

Зупинися  на  мить.
Придивись  до  фасаду  пильніше.
Жаху  тінь  віджени-
Він  по  черзі  ковтає  усіх.
.............................
В  будинку  життя  вирувало,
Хоч  деколи  все  ж  виривала
Якась  нерозгадана  сила
Від  дому  когось  до  могили...

Колись-  канотьє  і  рейтузи,
По  моді  підібрані  шузи...
Візник  з  бородою  суворий,
Бо  хтось  від"їжджає  до  моря...

Он  похорон  перший...  Загине
Чиясь  від  хвороби  дитина...
Дитині  з  квартири  навпроти
Цікаво...  Усміхнений  ротик...

Хто  знав-  бо  уявлення  ж  куце-
Який  він-  вогонь  революцій?
Вночі  на  арешт  чатували...
Усіх,  врешті-решт,  розстріляли...
............................
-Ось  ордер.  Заселитесь  на...
...По  World"у  гуляє  війна.
Як  пахне  згоріла  трава!...
Вже  друга  війна...  Світова...

І  ті,  що  вже  наче  й  жили,
Один  за  одним  відійшли...
Хтось  згинув  в  нерівних  боях...
Розстріляний  хто  у  ярах...
.........................
...Коли  по  відгомоні  воєн
Вони  оселились  обоє,
У  сонці  кохання  зігріті,
У  них  народилися  діти...

Як  зелень  у  травні  буяє...
Згадаю.  От  зараз  згадаю-
Дитинство,  що  впало  додолу...
-Щось  серце  болить...  -Корвалолу!..

...Під  "йожик"  несиве  волосся,
І  ноги  в  сандалях,  мов  босі,
В  калюжах  розплескують  сонце...
І  мама...  І  квіти  в  віконці...

І  дівчинка  поряд  знайома...
Далеко,  далеко  від  дому
В  майбутнє  прямує  дорога...
В  далекі  краї  від  порогу...
..........................
В  країнах  чужинських  блукав,
І  зміст  наодинці  шукав
З  собою  самим,  наче  з  Богом,
До  чого  найкраща  дорога.

І  відповідь  вічнознайома-
Найкраща  дорога-  додому.
І,  дивлячись  в  зоряне  небо,
Я  прагнув,  будинок,  до  тебе.
..............................
...І  я  повернувся.  І  наче
Усе,  як  було.  Та  одначе
Якась  невловима  тривога
Запала,  мов  вістка  від  Бога...

І  тих,  хто  терпляче  чекає,
Немає...  Немає...  Немає...
Немов  пароплави  за  обрій
Відходять...  Відходять...  Шлях  добрий!..

Мов  мрії  малої  дитини
Змахнули  крилом  лебединим...
Країна,  що  курсу  не  має,
Немов  корабель  потопає...

...Та  знову  сміється  дитина...
...І  люди  нові  у  будинок
В"їжджають,  купивши  квартири.
До  раю...  Чи  може-  у  вирій?...
................................
Важко  ухає  сич.
Ніч  без  просвіту  встала  навколо.
Все  повториться  знов.
Що  загадане,  те  не  мине.

Не  змінились  часи.
Не  змінилась  майбутнього  доля.
Хто  б  сюди  не  зайшов-
Він  надалі  усіх  проковтне.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116012000744  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637146
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Шостацька Людмила

ОПТИМІСТИЧНЕ

                                                     Через  роки  до  тебе  йду,
                                     Вітри  долаю  й  заметілі,
                                     А  на  душі  таке  тату,
                                     Не  знайдеш  в  когось  і  на  тілі.

                                     На  серці  –  тисячі  рубців,
                                     Та  не  триматимусь  за  болі,
                                     У  мене,  ніби,  сто  життів,
                                     Минуле  кину  за  спиною.

                                     Йому  не  дам  до  себе  в  гості
                                     Хоч  на  хвилиночку  зайти.
                                     Для  мене  є  у  світі  простір
                                     Там,  де  немає  самоти.

                                     Там,  де  немає  суму  й  зради,
                                     Немає  болів  і  жалів,
                                     Нове  життя  відкрию  радо
                                     Серед  усміхнених  життів.

                                                                 ***

                                     Пройшла  в  житті  всі  муки  пекла
                                     І  не  схиляла  голови,
                                     А  «воювала”  так  запекло,
                                     Що  лютий  ворог  відступив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637965
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Ірина Лівобережна

Крижані почуття…

Легки́й  твій  слід  закидали  сніги,
Торканням  ніжним  знову  марить  тіло,
Кохання  хвиля  топить  береги
У  тім  краю,  де  я  тебе  хотіла…

У  вир  палких  цілунків  -  з  висоти
Чекань  та  Сподівань  –  пірнути  хочу
Туди,  де  не  розведені  мости
На  той  бік,  в  царство  Чарівної  Ночі.

Єлей  кохання  –  краплями  з  весла  
На  золоту  доріжку  ронять  мрії…
Зими  криві,  холодні  дзеркала
Скували  до  весни  –  живі  надії…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637065
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Сокольник

Плов ( 16+ )

Милый  дэвушька  мой!  
Я  сэгодня  нэмножька  узбэк.
Прихады  мнэ  дамой.
Я  любить  тебя  буду  навэк.

И  нэ  надо  никак
Гаварить  пра  любовь  мине  слов.
Я  все  знаю  и  так.
Для  тибя  пригатовлю  пальов.

Я  вазьму  баран-бэ,
Лук  с  марковь,  черный  пэрец-  ништяк!
И  с  любовью  к  тибе
Делать  буду  сначала  зирвак,

А  патом  круглый  рис
Заложу,  как  основу  основ...
Ты  сэгодня  влюбись
Как  в  меня,  в  это  блюдо  богов!

Нежный  девичий  стан
На  персидских  белеет  коврах.
Я  сегодня  султан.
Ты-  наложница,  я-  падишах.

Ты  мне  шепчешь-  Бери!..
И  без  устали  брать  я  готов
От  зари  до  зари...
Это  чудо,  конечно-  пальов...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115122501257  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631258
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 23.01.2016


Надія Башинська

ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ

Людське    життя.
                     Воно  ,    як    свічка  .
Яскравим    полум  '  ям    
                       палає  .
Людське    життя  
                       тріпоче    ніжно  .
І    скільки    може  
                       осяває  .
Буває  ,    що    вітри    
                       шарпають  ,
То    причаїться,
                         та    не    згасне  .
Людське    життя    -      
                           яскраве    світло  .
Воно    прекрасне  !
Життя    святе  ,  
                             я    знаю    нині  .
Для    радості
                                     дано    людині  !
                     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637579
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

День Злуки – то великий, справді, день

День  злуки    –    то    великий,  справді,  день,
Та    потонув    він  у    людських    сльозах    гарячих,  
Вже    двох    убили    молодих    людей,
А    скільки  ж  покалічених,  незрячих!

Таке    ще    довго  буде    мучить  в    сні
І    в    мозку    теж  залишиться    до    смерті.
Як    матерям  прекрасних    тих    синів  
Пояснить  влада    про    страшні  ці  жертви?!
23.01.2014.

Ганна    Верес.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637743
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

На чорному камені

На    чорному    камені    –    білі    рядочки    –
То    наших    героїв    святі    імена…
А    скільки    ж        іще,      невідомих    горбочків,
В    Донецьких    степах!?    І    чия    це    вина?

На    камені    чорнім    –    не    просто      рядочки    –
Убитих,    замучених    то    імена    –
То    все    України    є    вірні    синочки,
Зібрала    яких    у    цей    список    війна…

На    чорному    камені    –    болю    рядочки    –
Батьків,  матерів    там    святі    імена    –
Нестимуть    в    майбутнє    сини    їх    і    дочки
І    долю    сирітську    скуштують    сповна…

На    камені    чорнім    –    історія    наша,
Написана    кров’ю    в    останній    війні.
Росія    ж    назвалася    іменем    «Раша»,
Коли    України    вбивала      синів…
2.01.2016.

Ганна    Верес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636175
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Світлана Моренець

ПРОЩАЙ, ПЕЧАЛЬНИЙ РІК!

Прощай,  печальний  для  країни,
рік  втрат  і  болю,  рік  війни,
підривів,  обстрілів,  руїни  –
бліц-планів  кодла  сатани!

Ти  проявив,  хто  служить  чорту,
а  хто  –  держави  захисник:
ми  "кіборгів"  з  аеропорту
запам'ятаємо  навік
і  всіх,  хто  зміг  стіною  стати
на  захист  наших  рубежів
від  озвірілих  супостатів  –
козацький  дух  не  зубожів!

Фантоми  міст,  як  з  фільму  жахів,
полита  кровію  земля
Дебальцева  і  Волновахи  –
слід  "дружньої"  руки  кремля,
Піски,  Авдіївка  і  Щастя,
де  онімів  щасливий  сміх,
біль  Маріуполя...  Чи  вдасться
перелічити  болі  всіх?!

Рік  мужності  та  героїзму
всіх  воїнів  й  простих  людей
й,  водно́час,  –  наглого  цинізму
і  хватки  хижої  властей,
розбою  й  підлості  змагання,
продажності  суді́в,  інтриг,
убивць  і  зрад  непокарання,
хабарництва  тяжких  вериг,
афер  заправських  казнокрадів,
що  здивували  б  цілий  світ...  –
грабіж  небачених  масштабів
зам'яли...  і  затерли  слід...

Рік  зубожіння  міліонів
задля  збагачення  "крутих",
рік  обкрадання  батальйонів
в  тилу  і  на  передових,
тих,  що  під  кулями,  хто  смерті
щомиті  дивиться  в  лице...
У  війн  печальній  круговерті
до  стінки  ставили  за  це!
Але  нема  в  нас  трибуналів  –
занадто  вигідний  дохід
верховних  сірих  кардиналів,
тож  "контрабандить"  з  ними  схід...

Кульбіти  цін,  комізм  дотацій
і  крах  довіри  у  людей,
карикатурність    і-люстрацій...
Це  –  рік  розтоптаних  ідей
Майдану  і  Героїв  Сотні...
а  замісць  вбивць  –  лиш  "подання"...
Розчарування  незворотні
і  біль  наш,    що  росте  щодня!

Така  невтішна  вийшла  "штука":
не  зрушимо  із  місця  ми
допоки  лебідь,  рак  та  щука
"руля́ть"  розбитими  саньми.

І  буде  безлад  й  суперечка,
й  сидітимем  –  ні  в  сих,  ні  в  тих,
доки  не  розум  наш,  а  гречка
нам  вибирає  рульових.

Так,  для  одних  ти    був  кривавим,
але...  комусь  приніс  життя,
любов  чи  щастя,  був  яскравим,
надію  дав  на  майбуття.

Дасть  Бог,  назвешся  найлихішим
серед  наступників  твоїх,
а  як  візьмеш  всі  болі  й  гріх,
то  станеш  в  спогадах  світлішим...

Що  було  добре  –  не  забудьмо!
Хай  згинуть  лихо,  горе,  гнів!
Тримаймось  купи,  браття!  Будьмо!
Діждемося  щасливих  днів...

14.01.2016р.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635722
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 15.01.2016


sammara

Дурочка

Она  умела  молчать  на  семи  языках…
И  так  улыбалась,  что  верил  улыбке  каждый
В  ее  волосах  две  ленты,  цветок  бумажный
Мелькали  пестрыми  птицами  да  в  облаках.

Она  никогда  не  ругалась  в  ответ  на  дождь,
Она,  подставляя  щеки,  ловила  капли.  И
Снова  смеялась.  Она  не  умела  плакать
Но  знала  лишь  правду,  не  зная  что  где-то  ложь.

Бродила  с  рассветом  солнца  одна  по  дворам,
Собаки,  кошки,  птицы  -  бежали  всегда  за  ней.
Они  обожали.  Жаль  лишь,  что  ей  от  людей
Не  часто  доброе  слово  было  и  по  делам.

Дразнили  "убогой  дурочкой"  же  дураки,
Плевали  ей  в  след,  хохотали,  так  больно,  в  спину,
Как  будто  шутом  была  она  -  арлекином,
Которому  палки  всегда  и  кругом  тумаки.

Конечно  же  дурочка!  Кто  же  умел  молчать,
Так  правильно  тихо,  так  точно  ясно,  без  звука?
Она,  принимая  в  душу  людскую  муку,
Обидчиков  личных  всегда  старалась  прощать.

Она  так  умела  слушать,  что  каждый  мог,  
Историю  жизни  без  страха  поведать  сам.
Она  утешала  ладошкой  по  волосам
И  улыбалась  в  ответ,  свой  подводя  итог.

И  тот,  кому  повезло  с  ней  молчать  до  утра.
Сам  становился  добрым,  и  нереально  светлым.
Она  как-то  слишком  просто  делилась  светом
И  ничего  в  замен  себе  никогда  не  брала.

Быть  может  поэтому  денег  не  нажила  -
Потертое  платье,  две  ленты,  цветок  бумажный.
Пусть  просто  дурочка  добрая  –  разве  важно?
Когда  так  важно  скольким  она  помогла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610311
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 15.01.2016


dashavsky

Про любов.

Коли  Бог  любов  роздавав,
То  він  у  дівчат  та  хлопців
Половину  сердечка  забрав,
А  потім  любов  в  них  заклав.

Дівчатам  половинку    серця
Хлопців  молодих  віддав,
А  хлопцям  половинку  серця  
Дівчат  молодих  він    поклав.

Тоді  Бог  сказав:
-Любов  щаслива  у  тих  буде,
Якщо  хлопець,  або  дівчина,
Свою  половинку  серця  знайде,
Тоді  рана  на  серці  їх    заживе.

Тому  від  любові  і  страждають,
Бо  половинку  серця    шукають,
Можна  і  із  різними  життя  прожить.
Та  тільки  серце,  чомусь,  щемить.

В  турботах  про  любов  забувають,
Та  спокою  в  душі  ніколи  не  мають.
Усе  життя  половинку  виглядають.
Що  зустрінуть,  таки    надію  мають.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633586
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Серго Сокольник

Спомин

Той  же  спомин...  Еscape
У  минуле...  Як  лист  у  конверті...
Там  повітря  таке-
Не  надихатись...  Мов  перед  смертю...

Там  відлуння  штормів
Доліта  до  алей  опустілих
Неповторністю  днів
Наших  зустрічей,  що  відлетіли...

Там  думки  наші  сплять,
І  залишена  в  поспіх  тривога,
Мов  забуте  маля,
Притулитись  бажає  до  когось...

Там  тремтливі  тіла
У  кохання  багатті  палали,
І  згоріла  зола,
Мов  молитва,  у  небо  злітала...

Там  кінчається  час...
І  обійми  твої  на  пероні,
Мов  останнє  прощай
З  тихим  схлипом  під  крекіт  ворони...

...В  потойбічні  світи
До  тебе  простяглася  дорога...
Я  і  ти...  Я  і  ти...
Все  скінчилось...  Не  буде  нічого.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116011212372  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635345
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Серго Сокольник

Морок. Романс

 Композитор  О.  Рожак
 Виконує  Ю.  Гадзецький

 В    темных    плесах    озер    отразились    огни...
 Это    мир    зазеркалья.    В    него    загляни,
 И    увидишь    как    вспять    время    тихо    плывет.
 Все    реально,    как    в    жизни.    Но    наоборот.

 В    этом    мире    отрада    для    тех,    кто    мечтал
 Возвратиться    к    истокам    начало-начал,
 И    для    падших,    вперед    не    осиливших    путь,
 Кто    мечтает    в    былое    весь    мир    развернуть.

 Этот    мир    на    виду.    Он    реален.    Почти.
 Он    таится    в    пруду,    как    написанный    стих,
 Что    до    лучших    времен    пропылится    в    столе.
 Это    МОРОК,    следящий    за    всем    на    земле.    

Примечание.    Морок    в    арийской    (древнеславянской)    мифологии-    личное    имя    Божества


©    Copyright:    Серго    Сокольник,    2015
 Свидетельство    о    публикации    №115031911593

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621406
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 13.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Жила моя родина так (Присвячується бабусі Лободі Варварі Йосипівні)

Була  у  нас  бабуся  Варка,
Сувора  й  добра  господарка,
А  доля  випала  тяжка.
Репресія  була  така:
Людей  невинних  забирали,
Тож  багатьох  не  обминала
Та  кара  Божа,  чи  людська  –
Тут  не  дізнаєшся  й  зблизька.

Іваном  чоловіка  звали,
Трьох  діток  вже  на  той  час  мали:
Миколу,  Машу  і  Фенюшу.
Здавалось,  вирвали  всю  душу,
Коли  арештували  Йвана.
За  що?  Чому?  Вона  й  не  знала.
Залишилась  з  дітьми  одна
І  випила  тоді  до  дна
Гірку  ту  чашу  удовину,
Бо  чоловікову  «провину»
В  суді  не  сила  довести,
Хоч  і  не  винен  зовсім  ти.
Ярлик  дали,  що  «враг  народу»  -
Прощайте  діти  і  свобода.

Були  б  забрали  і  бабусю.
Сусід  подумав:
-  Хоч  боюся,
Та  заступлюся  за  сусідку,
Такі  ж  малі  ще  в  неї  дітки.
Вони  ж  в  неволі  пропадуть.
І  виклав  думки  в  чому  суть.

Отож  Івана  як  забрали,
Бабусю  доля  так  карала
І  вздовж,  і  впоперек,  і  навхрест  –
Ніякий  дактиль  чи  анапест
Не  допоможе  розказати,
Як  серце  стали  дорізати
Отим  клеймом  –  «враги  народу»
Трудилась,  бо  така  вже  зроду,
Діток  ростила,  як  могла,
Колись  відмінниця  була
(Із  першого  прийшла  у  третій).
Тепер  же  гляне  на  портрети
Свого  Івана  й  тихо  плаче.
А  в  хаті  злидні  такі  скачуть:
Ні  хліба  вдоволь,  ні  картоплі.
Казала:
-  Мало  не  подохли
У  голод  діточки  і  я,
Та  вижила  таки  сімя
В  голодній  і  холодній  хаті,
Й  ніколи  не  були  пихаті
Мої  дівчатка  і  синок
Такий  важкий  вдови  вінок!..

І  діти  теж  були  трудящі
Ніколи  не  питали,  нащо?
Про  батька  на  людях  мовчали,
А  дома  іноді  звучало
Ридання  матері  всю  ніч,
Бо  нічим  витопити  піч.
Так  і  жили.  А  в  душах  рани,
Вони  страшніш,  ніж  в  ветеранів
Війни,  бо  ті  частіше  заживають,
Або  ж  людину  умертвляють.
Душа  ж  бо  вічна  й  рана  теж,
І  мукам  тим  немає  меж.

А  потім  ще  й  війна  проклята
Замалом  не  спалила  хати.
Миколу  теж  на  фронт  забрали
Бабуся  з  дітьми  виживали,
Як  доведеться;  працювали,
Та  мало  що  від  цього  мали.
Син  не  вернувся  вже  в  село  –
Багато  горя  там  було  –
Знайшов  собі  хорошу  пару
І  опинився  в  Краснодарі,
Сім'ю  він  мав  там  теж  чудову,
Та  зараз  не  про  це  є  мова.

Бабуся  з  дітками  тепер
Вже      будували  СРСР.
В  Донбасі  працювала  Маша
На  шахті,  адже  була  старша.
І  хоч  важкі  ці  дні  розлуки
Її  потрібні  були  руки.

А  Феня  з  мамою  жила,
Допомагала,  як  могла.
В  колгоспі  вдвох  вони  трудились,
Та  мозолями  лиш  гордились,
А  потім  вийшла  заміж  рано,
Та  та  страшна  душевна  рана
Ні,  ні,  та  все  ж  і  нагадає,
Що  справедливості  немає.
В  труді  життя  все  провела,
Життя  нам  з  братиком  дала,
Учила  тата  шанувати,
Була  не  просто  мама  –  мати:
Робити  вміла  всяке  діло  –
Пекла,  варила,  рукоділля
Її  було,  ну,  краще  всіх,
Навчала  нас,  що  красти  –  гріх,
Обманювать,  ледарювати,
Нещасним  треба  подавати.
Така  була  ця  диво-жінка;
Нема  живої,  і  так  гірко,
Що  кращі  люди  вибувають.
Для  когось  це  життя  триває
І  значно  довше.  Так  вже  є,
Що  кожен  прожива  своє.

Бабуся  й  внуків  ще  ростила,
Жила  вісімдесят  чотири,
Була  напрочуд  добра,  мила,
Та  під  кінець  життя  стомилась.
Івана  теж  не  дочекалась,
Та  за  межу  коли  зібралась,
Тоді  нам  розказала  все,
Щоб  знали  й  пам’ятали  це,
Щоб  не  повторювались  біди,
І  не  страждали  ми  і  діти.
Про  дідуся  лиш  спогад  маєм,
Могилку  й  досі  ще  шукаєм,
В  архів  звертались  не  один
Від  наших,  від  обох  родин,
Та  відповідь  одна  –  єдина  –
Немає  даних  про  людину,
Мабуть  судила  його  «тройка»  -
Чи  можна  витерпіть  це  стойко?

Тепер  ми  мислим  по-другому
І  повторитися  такому
Не  дай,  Господь,  ніколи  в  світі,
Коли  НКВД–шні  звіти
Рапортували,  скільки  взято
Тутешніх  «ворогів  завзятих».
Ось  так  буває  у  житті:
Є  повороти,  ой,  круті!
Хай  буде  рівний  шлях  у  нас,
Ніколи  не  прийде  той  час!

Ганна    Верес.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634959
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Земля Донбасу зрану голосила


Земля    Донбасу    зрану    голосила:

І    біль    її    вже    майже    доконав    –

Травмують    душу    їй    два    рідних    сини…

Смертельні    рани    ці,    бо    йде    війна.

Рови    копають    з    півдня    і    навпроти

І    до    зими    втепляють    бліндажі..

Чому    такий    між    ними    виник    cпротив?

Чому    її    синочки    вже    чужі?

Як    пояснити    матері-землиці,

На    мові    на    якій    їй    дать    одвіт,

Що    у    одних    розширились    зіниці,

Коли    усюди    бачать    «руський    світ»?

А    інші    інше    мають    сповідання,

І    Україна    є    для    них    одна.

Лежить    земля    в    сльозах    із    сподіванням,

Що    прийде    час    –    вона    їх    поєдна!..
22.10.2015.

Ганна    Верес.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634745
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


геометрія

Післясвяткове

                                     Зустрічала  Новий  рік
                                     У  гордій  самотності,
                                     Що  поробиш  такий  вік,
                                     В  цім  нема  порочності.
                                     Сумувать  не  довелось
                                     У  ніч  новорічную,
                                     Є  у  мене  ноутбук,
                                     Й  наснага  космічная.
                                     Спілкувалась  довго  я
                                     Із  клубом  поезій,
                                     Що  моя  це  вже  сім"я,-
                                     Факт  незаперечний.
                                     Посилала  я  вітання
                                     Членам  свого  клубу,
                                     Виражала  сподівання,
                                     Що  рік  кращий  буде...
                                     Усі  друзі  з  мого  клубу  
                                     Дуже  симпатичні,
                                     Мені  слали  привітання,
                                     Влучно  -  поетичні.
                                     Я  також  відповідала,
                                     Своїм  друзям  вчасно,
                                     І  нові  рядки  писала
                                     Друзям  дуже  вдячно...
                                     А  Різдво  я  зустрічала
                                     Не  одна,  а  в  гурті.
                                     На  гостину  приїжджали
                                     Майже  всі  онуки.
                                     Було  весело  й  ласкаво,
                                     З  ними  спілкуватись,
                                     Від  душі  й  дуже  цікаво
                                     Співати  й  сміятись...
                                     Жаль,  що  швидко  пролетіли
                                     Ці  святкові  днини,
                                     Попрощались  й  поїхали,
                                     Мої  рідні  й  милі.
                                     Залишилась  знов  одна  я
                                     У  своїй  хатині,
                                     І  так  гарно,  як  згадаю
                                     Про  їхні  гостини...
                                     Набираюся  терпіння,
                                     Буду  знову  ждати,
                                     Їх  і  Божого  веління
                                     До  нового  свята...    

                                           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634721
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


Наталі Калиновська

ОДА МІСТУ ЛЕВА

                                         Ода  місту  Лева

Яке  це  щастя  народитись  в  місті  Лева!
Дух  давнини  вдихати  з  пелюшок,
Себе  тут  відчуваєш  ніби  королева,
Коли  торкається  історії  твій  обережний  крок.

Тут  гордо  дивиться  король  Данило,
У  майбуття  століть  веде  рука!
І  храмів  передзвони  дуже  мило  
Нам  душу  гріють,  мов  весна  п'янка.

Занурся  в  тінь  чудових  парків,  скверів,
Де  по  весні  плекає  слух  пташиний  дзвін.
Величні  храми  всім  відкриють  двері,
Хто  вірить  в  диво,  хто  співає  волі  гімн!

Шляхетне  місто  має  запах  кави,
Каштанів,  лип,  осіннього  дощу…
Львів’яни  долю  тут  свою  обрали  –  
Насолодись  усім  цим  досхочу!

З  Парижем  не  дарма  Львів  порівняли,
Бо  величі  у  нього  водограй!
Ми  наше  місто  ні  на  що  б  не  проміняли,
Тому  що  це  єдиний  рідний  край!

Край  мови  солов’їної  і  пісні,
Колядок,  танцю  запального  край!
Яке  ж  це  щастя  жити  в  Лева-місті,
Де  душ  палає  радвстю  розмай!

22.01.2015.  м.Львів  автор  Наталя  Калиновська,

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633996
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Може правду пора вже сказать?. .


Я  почула  слова:  «чорний  ворон»,
Загадкові  якісь  «соловки».
І  людським  від  них  віяло  горем,
Хоч  не  знала,  ще  й  зміст  їх  який.

Прожила  не  багато  й  не  мало  –
Шістдесят  календар  налічив.
Я  багато  і  чула,  й  читала  –
Є  замислитись,  справді,  над  чим.

Вже,  здавалось,  пригоїлись  рани:
Трохи  час,  мабуть,  підлікував.
Знов  збирають  під  стяг  ветеранів,
Хто  в  війні  перемогу  кував.

Піднімають  знамена  червоні:
Нагадать  щоб  минулі  роки.
Славлять  Леніна  й  Віссаріона
Уцілілі  іще  вояки.

Що  це  є,  поворот  у  минуле?
Сталін  слуг  об’єднать  знов  зумів?
Невже,  люди,  уже  ви  забули,
Хто  ж  насправді  в  війні  переміг?

Хто  накази  давав:  відібрати
З  діда-прадіда  що  наживав,
Продавать  заставляв  батька,  брата  –
Показання  на  них  вибивав?

Може  й  голод  забули  тридцятих?
Розцвітав,  навіть,  канібалізм…
Був  замучений  кожен  десятий.
Що  це,  плата  за  той  комунізм,

Що  майстерно  вожді  малювали
У  свідомості  наших  людей?
В  дев’яностих  вже  маски  зривали  –
Комунізм  не  царює  ніде.

На  землі  ніде  раю  немає,
Важко  жить  було  в  різні  часи.
З  потойбіччя  нас  застерігають
Убієнних  людей  голоси:

-  Пережите  хай  добрим  уроком
Вам  послужить  на  цілі  віки.
Не  шукайте  для  себе  мороки,
Бо  не  міг  батьком  бути  такий.

Адже  він  знищив  паростки  волі
І  війну  ту  страшну  розв’язав,
І  творив  над  народом  сваволю,
Яку  світ  ще  ніколи  не  знав!

Може,  правду,  пора  вже  сказать?!..

Ганна    Верес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634495
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Світлана Моренець

ТИ, МИЛИЙ, НАЧЕ НА ДОЛОНІ

***
По  усмішці  читаю,  по  очах...
Ти  в  мене,  милий,  весь  –  як  на  долоні.
Кохання  твого  вогник  не  зачах.
А  мій?..  Та  я  весь  вік  –  в  твоїм  полоні!

***
Ми  вже  –  у  володіннях  листопада.
Я  все  частіш  турбую  Господа:  "Спаси!
Без  нього  не  горітиме  лампада
любові  й  ніжності.  Молю,  не  загаси!"

***
Як  лагідно  зорі́ють  твої  очі,
яке  тепло  дарує  серця  жар...
В  долоньках,  крізь  буремні  дні  і  ночі
ми  пронесли  безцінний  Божий  дар.

8.01.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634482
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Серго Сокольник

Новый год. Философское

Желаем,  грешные?-
Желанный  Новый  год...
И  все  желанья  между  делом  загадали
В  сердцах,  сердешные...
Но  сердце  сознает-
Что  не  от  сердца,  то  и  сбудется  едва  ли...

Врагов  ведь  победив,
Не  победишь  себя.
Того,  корыстного,  с  двуликою  химерой,
Безгрешным  будучи,  
Все  грешное  любя
Во  ржи  над  пропастью  меж  ересью  и  верой.

Любя  любимую,  
Полюбишь  от  души,
Себя,  как  жертву  на  алтарь  Богам,  даруя,
И  разрешишь  себе
Пролить  любви  кувшин
В  песок  забвенья,  быть  не  понятым  рискуя?

Пресыщен  жаждою,
К  источнику  припав,
Творя  коррупцию  без  коррупционеров,
Ответив  "нет",  ты
Этим  скажешь  "да".
Ты  не  солгал.  Да  только  кто  ж  тебе  поверит?


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116010800436  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634358
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Уляна Яресько

Мій посланцю з невидимих світів…

Мій  посланцю  з  невидимих  світів,
заходь,  сідай  –  хай  одпочинуть  крила.
Ти  часопростір  весь  перелетів,
аби  тебе  у  серце  я  впустила.

Погрузли  дні  в  сильці  в’язких  інтриг...
мені  б  у  сад  заквітчаних  магнолій,
а  я  в  полоні  вічномерзлих  криг  –
(мов  Мінотавру  в  лабіринті  долі,
віддав  безвір’ю  хтось  мене  в  ясир,
заплів  у  вузол  гордіїв)  –  пропали  б  
мої  рядки    без  гойної  краси
очей  твоїх  небесних,    як  опали.  

Слова  утіхи,  ніжності  бинти
(небесне  диво  –  голос  херувима!)
Прийшов  до  мене.  Знай:  якби  не  ти,
були  б  у  серці  скрижанілі  зими.

08.01.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634300
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


Ірина Лівобережна

Побудь со мной

Погоди!  Обниму  порывисто,
Оберегом  коснусь  груди…
Пусть  ложится  нам  путь  извилистый
Белым  снегом…  Не  уходи!

Ярким  блеском,  манящим  праздником
Не  всегда  обозначен  путь.
Чем  уйти  навсегда  отказником,
Ты  моим  утешеньем  будь.

Мимолётным  пускай  видением,
Жаркой  встречею  –  хоть  на  час.
Предвкушением,  притяжением
Вспышкой  чувства  –  как  в  первый  раз,

Болью,  пусть  до  конца  не  выпитой,
Искрой  малою  колдовской.
Обними  меня.  Будем  квиты  мы.
Сколько  можешь  -  побудь  со  мной.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634065
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Наталі Калиновська

Свят – вечір…

                   Свят  –  вечір…
У  хаті  чисто,  затишно,  святково…
Матуся  допікає  пироги…
І  сядемо  за  стіл  родинний  знову  –  
Вдихнемо  з  вдячністю  ми  аромат  куті.

У  хаті  тихо,  урочисто  і  різдвяно…
Чаклують  діти  у  віконце,  де  ж  зірки?
Сідаю  і  чекаю  з  нетерпінням  батька,
Коли  він  скаже,  що  беріть  вже  пироги!

Цей  вечір  –  це  не  просто  страви  і  вечеря;
Це    подих  нам  з  небес  любові  і  добра!
Це  особлива  зірка,  що  живе  на  небі…
Яка  є  символом  народження  Христа!

06.  01.  2016  Наталія  Калиновська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633822
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 07.01.2016


laura1

З днем народження, сину!

–  День  народження  твій,  сину  мій  дорогий,
В  новорічні  свята  припадає.
Серед  білих  снігів  і  барвистих  вогнів
Кружить  зимонька  срібним  розмаєм.

Шлють  вітання  тобі  з  неба  сяйні  зірки
І  ялинки  духмяно-пухнасті.
Як  в  минулі  часи,  як  у  дні  золоті,
Як  колись,  у  твоєму  дитинстві.

Ніби  все,  як  тоді,  мов  не  збігли  роки.
День  народження  твій  і  ялинка!
Та  вітають  сьогодні  тебе  залюбки
Син,  дружина  і  донечка  квітка.

Хай  спливають  літа,  мов  бурхлива  ріка.
Вже  дорослий  і  мужній,  мій  сину!
Та  для  мене  завжди  будеш  милим  дитям.
Попри  час,  що  так  поспіхом  лине.

Ти  мій  промінь  життя!  Зичу  благ  і  тепла!
Виграють  хай  веселкою  днини!
Хай  печаль  і  жура  не  торкнуться  чола,
Тільки  радість  і  трель  солов'їна.

Оберегом  любов  вірно  служить  в  путі,
Що  долає  усі  перешкоди.
–  В  день  народження,  сину,  бажаю  тобі  
Осяйної,  прямої  дороги.

04.  01.  2016                Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633449
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Наталя Хаммоуда

Ви бачили колись? ( Як плаче сильна жінка)

Ви  бачили  колись,  як  плаче  сильна  жінка?
Не  бачили?  Отож!  На  те  вона  й  така.
Сміється  мов  ручай,  так  весело  і  дзвінко,
А  що  у  неї  там  таїться  у  думках?

На  людях  завжди  все  “по  вищому  розряду”:
Одежа,  макіяж,  робота  і  сім'я,
Вона  нікого  з  нас  не  просить  про  поради,
А  як  і  треба-все    вирішує  сама.

Та  тільки  стихне  шум,  огорне  хату  нічка,
В  дитячу  зазирне-все  тихо,  діти  сплять,
Залізо  сили  в  ній  розтопиться  мов  свічка,
І  хочеться    в  обіймах  ніжних  потопать.

Присяде  край  вікна  в  старім  пухнастім  пледі,  
Лиш  поглядом  пустим  уткнеться  в  чорну  даль-
Вона  тепер  слабка.  Вона  тепер  не  Леді,
І  вирветься  з  грудей  назовні  вся  печаль.

А  зранку  підведе  свої  красиві    брови,
До  школи  дітвору,    до  офісу  сама,
Й  до  вечора  усе  піде  по  колу  знову,
І  знатиме  лиш  ніч,  що  плакала  вона.

Н.Хаммоуда
04/01/2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633474
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Георгий Данко

Рано ушедшему Поэту

[quote][b][color="#ff0000"]Можна  все  на  світі  вибирати,  сину,
Вибрати  не  можна  тільки  Батьківщину[/color][/b][/quote]



[i]Василю  Симоненко  (1935-1963)[/i]


Рядом  с  ними  жил  Поэт...
Жил,  творил,  мечтал...
Двадцать  восемь  долгих  лет
Рядом  Он  дышал.

Жил  в  неведомом  для  них
Страстном  Мире  Грёз  -
И  не  по  земле  ступал,-
По  Ковру  из  Роз!

А  они...  Прочли  они
Лишь  о  Нем  тогда,
Когда  в  потрясенный  мир,
Словно  с  гор  вода

Весть  ворва́лась:  "УМЕР  ОН!"
Живы  лишь  СТИХИ...
В  них  Он  о́тдал  "на  потом"
Часть  своей  души!...

Рядом  с  ними  жил  Поэт...
И  был  незнаком...
А  теперь  -  Поэта  нет!...

Только,  НЕТ  -  ЖИВЁТ  [b]ПОЭТ[/b]
Вместе  со  [b]Стих[/b]ом!

Ленинакан,  Армения  1970

В  тему:

http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=36748

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398854
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 04.01.2016


Серго Сокольник

Мы расстались

Горы  с  плеч.  Мы  расстались  с  тобою.
Так  устроена  жизнь.  Позади
Радость  встреч  на  вокзале,  и  ноет
Память  сердца  тоскою  в  груди...

Боль  разлуки  осенние  ливни
Смоют  в  будней    устроенный  лад,
Но  без  муки  прошедшей  счастливей
Наша  жизнь  никогда  не  была  б...

Без  зашторенных  тайны  покровом
Наших  нежных  свиданий  и  встреч...
Дай  же  слово,  прощальное  слово
В  сердце  таинство  встречи  беречь.

Это  НАШЕ  дано  лишь  немногим.
И  ведут,  исповедуя  грусть,
Вдаль  дороги,  дороги,  дороги...
Я  вернусь...  Непременно  вернусь.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115111512351

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621370
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 03.01.2016


Иванов Михаил

Детское, драматическое!

***
Глаша,  плачет  у  окна,
Не  задался  день  с  утра,
Жизнь  сурова  и  строга,
К  ней  пришла  опять  беда!
Вдруг,  не  кстати  -  как  всегда,
В  садик  шлёт  её  семья,
А  по  всем  раскладам,
В  садик  ей  не  надо!
У  неё  ведь  день  рожденья,
День  душевного    безделья,
Ей  сегодня  целых  Пять,
Кто  же  будет  отмечать?,
Без  неё  засохнет  торт,
Шоколадный  -  лучший  сорт,
Что  за  мода  по  утрам,
Дети  ходят  по-рукам,
Словно  в  ссылку,  в  детский  сад,
В  многодневный  зоосад!
Все  конфеты  без  неё,
Вмиг    растают  ей  назло,
Только,  Глаша,  за  порог,
Мама  куклы  в  шкаф  запрёт,
А  игрушки  все  в  комод,
Вредный  папа  уберёт,
Что-то  явно  тут  не  так,
Взрослый  сговор  и  бардак!
***
Одевалась  полчаса,
Помогала  вся  родня,
Майка  задом  наперёд,
Укусил  за  палец  кот,
Плюс  колготки  вдруг  порвались,
Все  над  нею  издевались!
Шапку  тянут  на  глаза,
По  щеке  бежит  слеза,
Видно  нету  с  жизни  счастья,
Видно  только  в  ней  ненастья,
Мама  смотрит  из  окна,
Тянут  за  руку  дитя,
Подскользнулась  и  упала,
До  чего  ж  зима  достала,
На  спине  лежит  она,
С  шишкой  стала  голова,
На  ветру  скрипит  качель,
Голубь  вылетел  на  цель,
Хорошо,  что  хоть  не  в  рот,
На  носу  лежит  помёт!
Пуще  прежнего  рыдает,
Глаша,  искренне  страдает!
***
Снегом  вытерли  лицо,
Вот  и  садик,  вот  крыльцо,
Детский  сад  её  встречает,
Он  пока  ещё  не  знает,
Обо  всех  её  мученьях,
Жутких  жизненных  лишеньях,
Няня  кашу  подаёт,
Но  не  лезет  манка  в  рот,
В  ней  противные  комки,
Удавиться  от  тоски,
Нет  противней  в  мире  каши,
Нет  несчастней  в  мире,  Глаши,
После  завтрака  занятья,
Дома  новенькое  платье,
Позабыли  про  него,
Одевать  пришлось  старьё!
Понадеялась  на  маму,
В  день  рожденья  столько  сраму,
Не  увидят  красоты,
Не  подарят  ей  цветы!
Скоротечна  жизнь  и  так,
Детский  садик  -  первый  шаг!
Глаша,  глянула  в  окно,
Воробьи  клюют  зерно,
К  ним  крадется  сзади  кошка,
Жить  осталось  им  немножко.
Не  дождется  торт  хозяйку.
Не  получит,  Глаша,  пайку!
***
На  занятьях  шум  и  гам,
Вопли,  крики,  тарарам,
Проходили  насекомых,
Не  известных  и  знакомых,
Рисовали  их  и    после  красили,
Не  по-детски  группу  всю  колбасило,
Все  жужжали  и  пищали,  и  гудели,
Ну  короче  дети  были  все  при  деле!
***
Только  стали  уставать,
Вышли  сразу  погулять,
Кислорода  поднабраться,
С  горки  с  криком  покататься,
Вроде  б  всё  ну  как  обычно,
Но  и  тут  всё  не  типично,
Что  же  это  в  этот  раз,
Прилетел  снежок  ей  в  глаз,
Озаренье,  вспышка  света,
Вспухшый  глаз  другого  цвета,
Кинул  "добрый"  мальчик  -  Саша,
Он  влюблен  давно  уж  в  Глашу...,
А  любовь  она  такая,
Чаще  злая  и  дурная,
Настроенье  на  нуле,
Улететь  бы  счас  к  луне,
Видно  правды  нет  на  свете,
Раз  страдают  в  мире  дети!
Хорошо  подружка  есть,
С  ней  расселись  на  насест,
Разговоры  говорили,
Очень  многое  решили,
Сашке  вынесли  бойкот,
Пусть  рыдает  обормот,
Обсудили  платье,  Машки,
Что  за  платье  без  кармашков,
И,  у  Лизки,  не  прическа,
А  какая-то  гармошка,
Ну,  а  вечером  пусть  в  гости,
К  ней  на  праздничные  кости.
***
Наступил  обеда  час,
Что  дают  на  этот  раз,
Суп  с  горохом  разливают,
В  чём  подвох  -  ещё  не  знает,
Утонула  в  супе  муха,
Синеглазая  толстуха,
Что  ни  час,  то  веселуха,
Воспитанье  силы  духа,
Глаша,  смотрит  на  неё,
Что-то    ей  не  хорошо,
Захотелось  резко  пить,
Но  кисель  успел  застыть,
Сверху  плёнка  лезет  в  рот,
И  её  в  тарелку  рвёт!
Поседел  за  день  ребенок,
Стебель  жизни  очень  тонок,
Надломался  стебелёк,
И  завял  судьбы  цветок!
Настроенья  никакого,
Тут  уже  не  до  второго,
Расхотелось  есть  обед,
Аппетита  в  целом  нет!
***
Глаша,  встала  у  окна,
Посмотреть  на  мир  одна,
Мир  как  прежде  серо-снежный,
К  ней  суровый  и  не  нежный,
Сашка  стукнул  -  вот  дурак,
У  него  в  башке  сквозняк,
А  недавно  перед  сном,
Показал  ей  письку  он,
И  сказал,  что  мол  она,
Снять  трусы  теперь  должна,
Вот  же  не  было  печали,
Это  вряд  ли  и  едва  ли,
Глаша  Павлику  верна,
Тайна  есть  у  них  одна!
***
Тихий  час  -  пришёл  Бабай,
Спи,  Глафира,  засыпай,
Отдохни  от  передряг,
Раз  уж  жизнь  сплошной  косяк!
Только  вроде  прилегла,
А  уже  вставать  пора,
Сон  был  -  только  бы  не  в  руку,
Торт  пропал  -  такая  штука,
На  вопрос:  "Где  он,  Семья?",
Странно  прячут  все  глаза,
Целый  сон  его  искала,
Что  с  ним  так  и  не  узнала.
Настроенье  так  себе,
Сердце  чует  быть  беде!
***
Полдник  -  так  себе  еда,
Пирожок  да  чай-вода,
Только  камушек  в  нём  вдруг,
Отчего  сломался  зуб,
От  испуга  проглотила,
И  по-новой  загрустила,
Ладно  хоть,  что  он  молочный,
Выпал  раньше  он  заочно,
Глаша,  думает  в  сомненье,
Может  на  фиг  день  рожденье,
Ведь  ещё  совсем  не  вечер,
А  уже  согнулись  плечи,
Может    бабушка  права,
Может  в  церковь  ей  пора,
Разучить  хотя  б  молитву,
Чтоб  продолжить  жизни  битву!
***
Перед  тем,  как  всех  забрать,
Вышли  снова  погулять,
Села  скромно  на  скамейку,
Смотрит  пёс  нашел  лазейку,
К  ней  хромая  он  стремиться,
Глаша,  встала  и  боиться,
А  собака  подошла,
Ногу  вверх  и  все  дела,
Вот  же  форменное  свинство,
Аморальное  бесчинство,
Глаша,  вроде  б  не  забор,
Надо  срочно  дать  отпор,
Подбежала  детвора,
И  дворнягу  прогнала,
Все  так  громко  раскричались,
Что  вороны  (обос)распугались!
***
Наконец  проснулась  совесть,
Показалась  мама  то  есть,
Дочку  сразу  не  признала,
Что-то  в  ней  её  пугало,
Глаз  подбит  и  пахнет  странно,
Шепелявит  филигранно,
Что  случилось,  что  тряслось,
Камнем  в  воздухе  вопрос,
Глаша,  только  лишь  вздыхает,
Ничего  не  объясняет,
Мама  вряд  ли  дочь  поймёт,
Ведь  у  взрослых  жизнь,  как  мёд,
В  садик  утром  им  не  надо,
Деньги  есть  для  шоколада,
Что  работа  -  ерунда,
Спать  ложатся  хоть  когда!
На  детей  кричать  им  можно,
А  понять,  простить  так  сложно,
В  общем  плюсов  всех  не  счесть,
Дочь  одна  -  бери,  как  есть!
Распрощалася  с  братвой,
И  пошла  скорей  домой!
***
Дома  ждал  накрытый  стол,
Папа  смотрит  свой  футбол,
Торт  на  месте  -  слава  богу,
Плюс  конфеты  на  подмогу,
Кот  мышей  совсем  не  ловит,
Мама  что-то  там  готовит,
Глаша  села,  Глаша  встала,
Ждёт  гостей,  уже  устала,
Время  тянется  уныло,
Руки  раза  3  помыла,
Привели  подружек  мамы,
Наконец-то  сели  дамы,
День  рожденье,  именины,
Нет  чудеснее  картины,
Сразу  праздник,  пир  горой,
Пепси-кола  в  рот  рекой,
Кто-то  ложкой  кто  рукой,
Навалились  всей  гурьбой,
Мамы  тосты  говорят,
Детки  слушают  молчат,
Ведь  процесс  пищеваренья,
Не  выносит  отвлеченья,
Раз  уж  надо  говорить,
Значит  так  тому  и  быть!
Колбаса,  салат,  картошка,
От  всего,  но  по-немножку,
В  общем  всё  по  этикету,
Не  мешают  торт  с  котлетой,
Покруглели  животы,
Эталоны  красоты,
Как  учили,  как  смогли,
Все  наелись  от  души,
В  детстве  сладкие  мечты,
По  хорошему  просты,
Дети  тихо  в  ряд  лежали,
Раскраснелись  и  устали.
***
Дед  и  бабушка  пришли,
Ей  подарок  принесли,
Белый  новенький  планшет,
Дед-Мороз  -  дошёл  конверт,
День  к  концу,  событий  много,
Гости  вышли  на  дорогу,
День  закончился  удачно,
Пусть  и  начался  невзрачно,
Глаша  лезет  на  кровать,
Завтра  рано  ей  вставать,
Спи,  Глафира,  заряжайся,
До  утра  не  просыпайся!

25.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633057
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Анна Цезар

Як минув для мене рік….

     2015  рік  -  16  рік  у  моєму  житті.  Він  почався  як  безліч  інших  років:  весело,  радісно,  щасливо.  В  новорічну  ніч  лунав  у  нашій  оселі  веселий  сміх,  жарти,  щирі  привітання.  Поруч  зі  мною  була  вся  моя  сім`я.  Поруч  були  і  мама,  і  тато.  2015  рік  ми  зустрічали  так,  як  не  зустрічали  жоден  інший.  Наче  відчували,  що  так  веселитися  в  цьому  році  ми  будемо  не  часто.  
     В  народі  кажуть:  "  Як  Новий  рік  зустрінеш,  так  його  і  проведеш".  Рік    дійсно  почався  добре.  Цілий  місяць  наша  сім`я  жила  як  завжди:  весело,  радісно,  а  головне  -  разом.  А  ось  потім  щось  пішло  не  так.  Тату  прийшла  повістка  до  армії.  Він  пішов  воювати  в  зону  АТО.  Саме  ця  подія  стала  точкою  відліку  в  нашому  житті.  Саме  з  цього  дня,  30  січня,  почався  для  нашої  сім`ї  рік.  Рік  розлуки,  рік  суму  та  болю,  рік  очікування.  Кожен  прожитий  день  наближає  нас  до  такої  очікуваної  зустрічі.
     Цей  рік  став  для  мене  неоднозначним.  Він  приніс  багато  смутку  та  болю.  В  цьому  році  я  втратила  єдиного  дідуся.  За  цей  рік  я  лише  кілька  разів  бачила  тата,  з  яким  раніше  майже  не  розлучалася  (  ну  хіба  що,  коли  я  була  у  школі,  а  тато  -  на  роботі).  Та  не  дивлячись  на  все  це,  я  не  можу  сказати,  що  в  цьому  році  не  було  чогось  хорошого.  Було.  І  навіть  багато.  
Цей  рік  приніс  мені  перемогу.  Перемогу  у  конкурсах,  кожну  з  яких  я  незмінно  присвячувала  тату.  Кожен  свій  успіх  я  присвячувала  йому,  щоб  він  пишався  мною  і  знав,  що  я  його  дуже  люблю  і  чекаю.  Ще  цей  рік  приніс  мені  перемогу  над  собою.  Я  зрозуміла,  що  можу  досягти  будь  -  чого,  головне  мати  мету  та  впевнено  до  неї  йти.  Я  зрозуміла,  що  я  така,  яка  я  є.  Я  не  стану  за  один  день  краще,  не  стану  гірше.  Я  така,  яка  є.  І  такою  себе  повинна  в  першу  чергу  прийняти  я  сама,  для  того,  щоб  мене  прийняли  такою  й  інші.  
     Ще  я  зрозуміла,  хто  мені  справжній  друг.  Навколо  мене  багато  людей,  які  посміхаються  мені,  називають  мене  подругою,  які  "ніби"  радіють  моїм  успіхам,  а  за  моєю  спиною  бажають  мені  того,  що  навіть  ворог  не  може  побажати.  Так  ось  цей  рік  допоміг  мені  зрозуміти,  хто  з  цих  людей  мій  справжній  друг,  хто  допоможе,  хто  підтримає.  Хто  щиро  порадіє  моїм  досягненням.  Я  й  зараз  спілкуюсь  з  усіма  тими  людьми,  що  називають  себе  моїми  друзями,  але  ставлення  моє  до  них  тепер  зовсім  інше.  Тепер  я  знаю  ціну  їм  та  їхній  дружбі.
     Проте  цей  2015  рік  приніс  мені  і  багато  нових  знайомств.  Я  познайомилася  з  людьми,  які  стали  важливими  для  мене,  з  якими  я  тепер  дуже  добре  спілкуюся.  Але  друзів  я  знайшла  й  серед  людей,  яких  знаю  вже  не  перший  рік.  Я  бачила  їх  майже  кожен  день,  але  тільки  в  цьому  році  зрозуміла,  що  мені  приємно  з  ними  спілкуватися,  і  що  вони  чудові  люди.  
     Але  найголовніше,  що  приніс  мені  цей  рік,  -  це  розуміння  того,  яка  чудова  в  мене  сім`я.  Тепер  я  точно  знаю,  що  у  мене  найкращі  мама  і  тато;  я  знаю,  що  люблю  їх  більше  за  все  на  світі.  Тепер  точно  знаю  я  і  кажу  усім  вам:  "  Любіть  своїх  рідних.  Цінуйте  їх,  цінуйте  кожен  день,  проведений  разом  з  ними.  Частіше  кажіть  їм,  як  сильно  ви  їх  любите,  та  я  багато  вони  для  вас  значать!"  
     2016  рік  ми  зустрічатимемо  з  мамою  удвох.  Тато  зараз  дуже  далеко  від  нас.  Ми  мали  надію,  що  поїдемо  до  нього,  але  в  останню  мить  цю  надію  зруйнували  обставини,  які  ми  змінити  не  можемо.
     І  знову  згадуються  мені  слова  про  те,  що  як  Новий  рік  зустрінеш,  так  його  і  проведеш.  Але  тепер  я  впевнено  можу  сказати,  що  ця  приказка  не  відповідає  дійсності.  Ми  не  знаємо,  як  зміниться  наша  доля  в  наступному  році.  Все,  що  можемо  зробити  ми,  це  стійко  переносити  усі  примхи  долі.  Які  б  лиха  не  траплялися  на  нашому  життєвому  шляху,  ми  повинні  долати  їх  з  високо  піднятою  головою  та  добром  і  вірою  в  серці.  А  за  кожне  добро,  яке  приносить  нам  новий  день  чи  новий  рік,  ми  повинні  дякувати  долі  та  берегти  цю  вдячність  у  своєму  серці  все  життя.
Неважливо  як  та  з  ким  ти  зустрінеш  Новий  рік,  важливо  те,  хто  в  цей  час  знаходиться  в  твоєму  серці  та  думках;  те,  з  ким  та  як  ти  хотів  би  провести  не  новорічну  ніч,  а  увесь  рік  та  все  своє  життя.  Саме  це  важливо.
     Тож  бажаю  усім  вам  в  Новому  році  завжди  бути  з  тим,  з  ким  хочете  бути.  Щоб  вас  оточували  тільки  справжні  та  щирі  друзі.  І  щоб  кожен  наступний  день  був  у  тисячу  разів  краще  попереднього!  
З  НОВИМ  РОКОМ  УСІХ  ВАС!!!!!!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632883
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Митич@

Позитив

Сейчас  никто  не  даст  соврать,
Что  мне  безумно  хорошо!
И  я  не  буду  тосковать
Ведь  позитив  ко  мне  пришел.

Сегодня  я  хочу  плясать!
Не  все  так  плохо,  я  то  знаю
Ведь  жизнь  способна  удивлять,
Цветные  мысли  окрыляют.

Сейчас  я  буду  громко  петь!
Как  будто  я  забыл  о  грусти,
Хоть  нам  за  миром  не  успеть,
Но  верю  счастье  не  отпустит.

А  в  этой  жизни  есть  мотив
И  смысл  есть,  и  радость  тоже!
Все  это  нужно  лишь  найти,
Надеюсь  Бог  нам  в  том  поможет...

Тревожный  каждый  день  и  час,
Но  остается  луч  надежды,
Не  тормози,  а  жми  на  газ!
И  вскоре  будет  все  как  прежде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630294
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 01.01.2016


Олекса Світлий

А за спиною в мене Україна

А  за  спиною  в  мене  Україна,  
Там  мати  рідненька,  й  калинонька  цвіте,
Найліпша  в  світі  дружня  є  родина,
Вона  кохає,  сподівається  і  жде.

Поки  на  варті  тут,    там  мирно  спить  країна,
Для  мого  серця  –  то  найкраща  в  світі  є,
Бо  саме  тут  дружина  дарувала  доньку  й  сина,
І  все  від  Бога  -  близьке,  рідне  і  своє.  

Я  хочу,  щоби  знала  вся  вражина,
Що  лізе,  біситься,    незвана  пре,
Тут  дух  козацький,  сила  незборима,
І  від  коша  поверне,  й  захистить  своє.

Я  знаю  –  нас  чекає  світла  днина,
Ми  переможемо  -  я  свято  вірю  в  це,
Бо  за  спиною  в  мене  -  Україна,  
Там  мати  рідненька,  й  калинонька  цвіте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632734
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 01.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Дві тисячі чотирнадцятий рік

Дві  тисячі  чотирнадцятий    рік  
Стрічаємо  в    підвішеному    стані  –
Не    так,  як    це  було    колись,  торік    –
В    блокаді,  ні,    скоріше,  при    повстанні

Студентів,  зрілих    і  старих    людей,  
Претензії  що    об’явили    владі,
 Їх  не    лякає    дощ  і  сніг,  що    йде,
Й    міліція    у  касках й при    параді.

Й    мовчить  ялинки    гілля    у  крові
Людей,  беззахисних    і  зовсім  юних.  
Знайшли  обвинувачення    нові
Ті  судді,  які  думають  –    не    клюне

Біда    ніколи  їх  у    цім  житті,
А    їхній  суд    тепер    –    то    суд    Іуди:
Не    наказали  винних    в    побитті,
Тай  люди    ці  для    них,  мабуть,  не    люди.

Гадають,  зійде    все    з  нечистих    рук,  
І    захистить  їх    ця    гнила    система,
Не    хочуть  знати    правди,  запорук
Й  що    перед    ними    «демос»,    а    не    «демон».

І    капає  з  гілок  ялин    роса,
Червонувата,  бо    дощем  розмита,  
Ні,    матерів    то  є    рясна    сльоза,  
Дитя  якої  там  було    побито!
 
Дві  тисячі  чотирнадцятий    рік,  
Господар    ти    історії  й    погоди,
Я  ж  хочу,  щоб    ти    виразно    прорік,  
Що    зміниться    в    житті  мого    народу?

Чи  темно-синій  дерев’яний  кінь  
Державу  вивезе  і  зцілить  рани?  
Я    вірю:  мрії  збудуться    такі,
Й    народу    успіх  вже    не    за    горами.
5.12.2013.

[b]А    через    2  роки  [/b]  

[b]Минув    дві    тисячі    п’ятнадцятий    вже    рік[/b]
Минув    дві    тисячі    п’ятнадцятий    вже    рік…
В  війні,    із  втратами,  і    з  невимовним    болем.
Він    від    Кремля    країну    не    вберіг,
Та    не    поменшало    від    того    в    нас    любові

До    неньки    України,    рідної    землі,
Де  перший    подих    наш,  невмілі  перші    кроки,
Де    рідні    навіть    в    небі    журавлі,
Гаї    й    ліси,    річки    й    поля,    широкі.  

Де    ранком    жайвір    сонце    звеселя,
Легенди    сиві    тчуть    старі    Карпати,  –
То    наша,    Українська    все    земля    .
На    неї    ж    ворог    посягнув    зубатий.

О    небо    й    зорі,    відверніть    біду,
Допоможіть    спинити    супостата,
Щоб  рік  шістнадцятий    вогонь    війни    задув,
Щоби    живих    дітей    стрічала    мати.  
31.12.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632676
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Олекса Удайко

ВАСИЛІ (Поема) - ©©

                                             [youtube]https://youtu.be/0Chru3ccqII[/youtube]      
                                             [i]  …а  він  возносився  над  смертними  рабами  
                                                     і  вірив,  що  повернеться  колись.
                                                                                                                                       [b]Ол-др  Печора  [/b]
                         
             14-го  січня  за  церковним  календарем      –    День  Василя…  
             Два  великих  співвітчизника  народилися  напередодні  свята…  
             Два  велети  Духу,  котрі  віддали  своє  життя  за  Україну,  яку  
             ми  наразі  маємо  і  якою,  напевне,  не  задовольнилися  б  борці  
             за  правду  і  гуманізм.  Та  сталося  лихо  –  їх  життя    забрала  
             репресивна  машина  КДБ…    Це  –  Василь  Симоненко  та  
             Василь  Стус,  “пам’ятні  дати”  яких  припали  на  рік  2015-й:  
             80-річчя  від  дня  народження  –  першого  і  30-річчя  від  cмерті  –  
             другого…  Про  них  і  мова…          [/i]

[i][b][color="#ff2f00"]У  нас  в  житті  зі  всіх  професій  
В  найбільшій  шані  ковалі…
Бо  не  попи  [i]еМПе[/i]  конфесій    
Кували  щастя  –  Василі…  

Майбуть  кували  для  Вкраїни,
Кували  волю,  як  могли…
Та  компартійні  “бедуїни”
Є  не  синами,  а  …-огли*

Кували  волю…  Та  сатрапи
Лишили  волі  їх  самих…
І  мали  за  мету  покрапать**,  
Щоб  з  каменю  отримать  “жмих”.

                                           *  *  *    
Один  Василь  сконав  в  Черкасах,
Ще  й  не  відчувши  часу  плин,
Хоч    славним  був  в  “народних  масах”
Й  не  їв  його  червивий  сплін***.

Боровсь  зі  смертю  він  щосили,
Як  з  “компартійністю”  боровсь  …  
Содуха****  все  ж  його  скосила  –
Звізда  упала  в  шерхлу  Рось…

                                             *  *  *
…А  ти,  Василю?..  Як  ти  міг  спіткнутись,
Коли  попав  в  копальні  ВОРКУТИ?
Які  поніс  провини  і  спокути,
Чим  завинив  перед  прогресом  ти?..

...І  обернувся  посохом  твій  карцер  –  
Геройське  серце  наскрізь  пронизав!
Вce  наболіле,  що  сказати  мався,
Своїй  ти  Ненці  вповні  не  сказав…
                                             _____        
…Та  зойк  ваш  у  тумані  не  розтанув,
Безслідно  в  Універсумі*****  не  зник  –
На  Сонці  ожили  реакції  й  вулкани
І  донесли  Ваш  відчайдушний  крик…
 
І  крик  Ваш  в  голу  пустоту  не  канув  –
Луна  пішла  по  світу  з  Ваших  слів!    
І  не  було  б  у  нас  отих  майданів,
Не  будь  таких  героїв  –  Василів!..

Які  б  Ви  нам,  живим,  дали    уроки,
Яку    оцінку  виставили  б  нам?..
Вказали  шлях  єдиний...  У  Європу!  
Хоч  плата  за  рішучість  є  війна...  

Країна  не  піде  вже  манівцями  –
З  дороги  нас  і  віри  не  звернуть,
Бо  Захід  й  Схід  –  від  Дону  і  до  Сяну  –
Торують  Вами  вистраждану  путь.  

І  xай  куються    шпаги  і  ефеси
Для  мушкетерів  –  нових  Василів…  
З  усіх  відомих  на  землі  професій  –  
Найбільш  за  все  нам  бракне  ковалів…[/color][/b]

31.12.  2015
_________
*що  означає  (арб.)  –  син.
**Вода  і  камінь  точить…
***Меланхолія.
****Смерть.  Василь  Симоненко,  як  гадають,  помер  
від  хвороби  нирок  після  побиття  в  КПЗ  м.Сміла  в  1963  р.  
*****Всесвіт.  
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632596
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Галина Семко

Новорічне

Кружляє  сніг  під  пісню  новорічну.  
Спинись  на  мить,  поглянь,  яка  краса!
Згадай  колись  цю  мить  й  цю  ніч  магічну  
Тоді,  коли  вже  будеш  не  одна.

Коли  з  бокалів  шумно  переллється,  
Немов  шампанське,  щастя  через  край.  
Коли  коханий  ніжно  посміхнеться  
І  скаже:  "Там,  де  ти,  там  всюди  рай!"

Коли  почуєш  "мамо"  із  кімнати,  
де  щойно  спало  ваше  з  ним  маля,
Коли  воно  попросить  розказати  
"Ту  казочку  смачну  про  колобка".  

Спішитимеш  ти  втомлена  додому,
Забудь,  що,    може,  сильно  десь  болить,
Ти  зупинись,  забудь  про  свою  втому,
Згадай  цю  ніч  й  цю  неповторну  мить.

2008

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632505
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Олекса Удайко

УТОМЛЮ Я ГІРКОТИ І БОЛІ

[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]

[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю    я  гіркоти  і  болі,
Як  торкнуся  твоїх  глибин…
Розтривожу  думки  твої  кволі  –
Я  ж  у  тебе  –  один...  один...

Ми  пізнаємо  чари  глибинні,
Міріади  земних  спокус,
Коли  думка  і  дія  –  єдині,
Коли  мре  надокучливий  гнус…  

Ми  влаштуємо  з  бід  святовини,
З  безпросвітної  ночі  –  день…
Та  забудемо  наші  провини,
Й  прибере́мо  з  дороги  пень…

Утомлю    я    гіркоти  і  болі,  
Вийму  темню  з  твоїх  очей,
Розчиню  в  поцілунках  солі  –  
Рай  збудую  з  твоїх  ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Nota|Bene

Я не могу найти причин, чтоб не остаться

Я  не  могу  найти  причин,  чтоб  не  остаться,
Чтобы  уйти  от  взгляда  твоих  глаз.
Я  не  желаю  больше  расставаться,
Но  я  остаться  не  смогу  и  в  этот  раз.

Я  не  могу  найти  причин  для  нашей  встречи,
И  нет  причин,  чтоб  ей  не  повториться  вновь,
Ты  обнимаешь  нежно  мои  плечи,
Но  ты  не  даришь  мне  свою  любовь...

И  нет  причин  для  нашей  с  тобой  ссоры,
Но  все  ж  обидно  как-то  на  душе...
Хоть  ты  не  заковал  меня  в  оковы,
Но  я  так  просто  не  смогу  уйти  уже.

И  нет  причин  для  разочарованья,  
Но  радость  не  блестит  в  моих  глазах...
К  чему  нужны  нам  все  эти  свиданья?
Любви  нашей  не  вспыхнуть  никогда...

И  нет  причин,  чтоб  не  любить  друг  друга,
Но  в  сердце  остается  только  пустота...
Ты  можешь  быть  моим  хорошим  другом,
Но  полюбить  не  сможешь  никогда...

И  нет  причин  для  грусти  и  печали,
Но  не  найти  в  душе  веселых  строк...
Не  вовремя  друг  друга  повстречали,
И  это  есть  наш  жизненный  урок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632531
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Олекса Удайко

НАРКОЗ КОХАННЯ*

[youtube]https://youtu.be/kmqcee2lNow[/youtube]
                                                                     [b][i]NNnn[/i][/b]

[i][b]Щасливе  кохання  –  коштовна  оздоба,
Та  в  кожної  доля,  мов    сукня,  своя:  
В  одно́го  –  до  гроба,  а  в  іншого  –  злоба,  
Щасливими  бути  стараються  о́ба:  
Витримує  все  наша  грішна  земля!

Коли  ж  сонце  встане  –  ніч  темна  розтане,
День  Божий  стрічаєш,  бува,  не  один...  
Радієш  світанню  –  природи  вітанню:
Спочинеш  на  мить  від  палкого  кохання  
Й  наповнить  по  вінця  тебе  ендорфін.

                           Приспів:

             Наркотик  кохання  –
             Щасливе  зітхання.
             Цілунки  таємні  –  
             Немов  дикий  мед…
             Палкі  феромони    
             Дарунок    Помони…
             Кохання  взаємне  –  
             Душі  й  тіла  злет!

Та  так  ще  буває,  що  й  третій  витає  
На  крилах  почвари,  немов  чорний  птах!
В  двобої  фатальнім  презможе  вітальне,
І  скуток  для  чорних  в  двобої  –  летальний:
Кохання  не  легко  пове́тгнути  в  прах…

Побідний  наркотик,  відчутний  на  дотик,  
Вгамує,  мов  лікар,  нав’язливий  біль...
Хоч  з  виду  –  як  котик,  та  щедрий  –  як  ско́тень**,
Всесильний,  як  правда,  кохання    наркотик
Галеру  ворожу  посадить  на  кіль.[/b]

13.03.2015
________
*Наркотик  кохання  —  окситоцин  (є  в  аптечці  автора).
**Скотень  -  (слов.)  багатій,  від  «скотниця»  -  казна.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566345
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 27.12.2015


Наталя Хаммоуда

Особенности арабской любви.

Основано  на  реальних  подіях,  дякую,  що  не  моїх)))

Араба  я  по  “скайпу”  полюбила,
Он  был  так  элегантен  и  красив,
От  слов  его  я  обо  всём  забыла.
Ах,  что  он  только  мне  не  говорил.

Он  ровно  в  восемь  назначал  свиданья,
Он  ждал  меня  при  галстуке  в  очках,
И  до  утра  лились  его  признанья,
И  только  “НОВВY”*  было  на  устах.

Он  возводил  меня  на  пьедесталы,
Красавицей,  Эмирой*  называл,
Я  в  комплиментах  этих  утопала,
А  он  к  нему  приехать  приглашал.

Он  замуж  звал,  и  с  матерью  знакомил,
Хором  своих  мне  фото  высылал.
А  где  то  через  месяц  в  электронку,
Мне  адрес  свой    тунисский  написал.

Сказал,  что  будет  ждать  меня  он  вечно,
Что  только  я  одна  ему  нужна,
Ну  ,  нервы  то  мои  не  бесконечны,
Поездка  мне  в  Тунис  предрешена!

Меня  радушно    всей    семьёй  встречали,
Был  и  жених,  и  свёкор,  и  свекровь,
“Наташа”на  табличке  написали,
А  главное-что  никаких  цветов.

В  такси  мужчины  первыми  залезли,
Внимания  не  обратив  на  дам,
Меня  сажали  на  переднем  месте,
А  на  коленки  дали  чемодан.

До  дома  мы  недолго  добирались,
Я  думала  с  дороги  отдохну,
А  там  меня  сюрпризы    поджидали,
Уж  точно  до  утра  я  не  усну.

Соседи,  дядьки,  тётки,  деды,  бабы,
Целуют,  обнимают  все  меня,
Ох  уж,  любвеобильные  арабы,
Не  быть  мне  без  внимания  ни  дня.

И  ночью  отдохнуть  не  получилось,
Ни  с  суженым    моим  поговорить,
Чтоб    “ничего  такого”  не  случилось,
Свекровь  осталась  нашу  часть  хранить.

Позавтракав,  я  думала,  ну  точно,
Теперь  уже  поговорим  о  нас,
Но  милый  убежал  в  "кафешку"  срочно
В  носках  и  пляжных  сланцах  “ABIBAS”.

До  вечера  его  не  наблюдала,
Смотрела  дом,    готовила  еду,
Хотела  удивить  их  всем,  что  знала,
Гадала:подойду?  Не  подойду?

На  ужин  всё  семейство  было  в  сборе,
Мужчины  вместе,    женщины-где  кто.
А  мне  остались  лишь  посуды  горы.
“Спасибо”  не  сказал  из  них  никто.

Отрыжка-  кто  погромче.    Чай,  арахис,
Ах  как  приятно  в  обществе  таком.
Кальян  курили,  громко  возмущались,
Казалось,  что  попала  я  в  дурдом.

Любимый  предложил  прогулку  к  морю,
А  я  хотела  город  посмотреть,
Но  он  сказал:  ”Зачем  нам  этот  город?
Тут  галереи  и  музея  нет,

Что  шаг  –то  деньги,а  зачем  их  тратить?
Их  можно  в  дело  выгодно  вложить,
Купить  осла,  машину  или  трактор,
Ведь  это  может  прибыль  приносить.”

Хотела  я  коробку  шоколада
Купить  и  принести  его  родне,
Но  он  сказал:”  их  баловать  не  надо”.
Он  семечек  купил  себе  и  мне.

Сказал,  что  я  должна  быть  экономной,
Если  хочу  свекрови  угодить,
Должна  в  одежде  и  еде  быть  скромной,
по  пустякам  деньгами  не  сорить.

Так  пролетела  длинная  неделя,
Я  всё  сидела  дома  у  окна,
Или  на  кухне  я  посуду  мыла,
Еду  варила  тоже  я  одна.

Я  не  гуляла  городом  ни  разу,
Не  видела  Турцентров  и  Медин,
 Я  на  арабском  слушала  рассказы-  
Как  сильно  повезло  и  мне  и  им:

О  том,  какую  свадьбу  нам  сыграют,
О  том,  как  будем  счастливо  мы  жить,
О  том,  что  надо  к  годовщине  свадьбы
Наследника  любимому  родить.

От  планов  этих  в  голове  шумело,
Вся  жизнь  была  расписана    по  дням,
Я  даже  слова  вставить  не  сумела,
Семейство  все  решило  за  меня.

Дней  через  десять  с  ними  я  прощалась,
Вернуться  обещала  я  с  семьёй.
На  Родину  к  себе  я  возвращалась,
“С  эмоциями  полною  душой”.

Потом  в  дороге  вспоминала  долго,
Как  вымотала  нервы  мне  родня,
Нет,  нет,  не  надо  счастья  мне  такого,
Вы  больше  не  увидите  меня.

Не  буду  больше  в  мире  интернета  ,
Искать  я  счастья  и  пытать  судьбу.
А  если  есть  мой  ПРЫНЦ  на  свете  где-то-
В  реальном  мире  я  его  найду.


Hobby*-  с  арабского  –  любовь.
Эмира*-  с  арабского-царица

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631643
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Салтан Николай

Щастя

[img]https://pp.vk.me/c627718/v627718008/24125/rpAWPe1C8gQ.jpg[/img]
Юна,  позитивна,  щира  і  смішна,
Кучеряві  коси,  лагідна  душа.
Очі  волошкові,  руки  теплий  май
Ти  мене  міцніше,  мила,  обіймай.

Бо  прийдуть  хвилини  смутку  і  жалю,
Замість  тисяч  «лю́блю»,  лиш  одне  –  «терплю».
Розлетиться  щастя  полино́м  гірким
В  пурпурове  небо  в  золоті  зірки.

І  до  того  світла  невідома  даль,
Як  же  мені  прикро,  як  же  мені  жаль:
Почуття  розтали,  як  в  стакані  лід,
Залишивши  холод  і    пекучий  слід  .

А  була  ж  велична  та  любов  для  всіх:
Ставили  за  приклад  (що  гріха  таїть).
А  тепер  на  по́сміх,  кури  лиш  клюють,
Ми  не  зрозуміли  в  чому  щастя  суть!

А  воно  не  в  то́бі,  навіть  не  в  мені,
Щастя  -  коли  маєш  радості  земні.
Але  ти  для  мене  стала  неземна,
От  тому  і  доля  каторга  одна:

Лиш  тебе  любити  і  до  скону  днів
Про  любов  кричати  тисячами  слів.
А  у  час  смирення,  коли  я  помру,
Знаю  не  згадаєш  ти  печаль  мою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626068
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 27.12.2015


@Невідома

Потрібно вірити в свої сили!

       Як  часто  відкладаємо  ми  мрії  ,                
           Із  думкою:  "Не  вийде,це  -провал"        
 Втрачаємо  вогонь  і  з  ним  надії,        
Заховуємо  спроби  ми  в  підвал.      

           А  треба  втілити  вжиття  -  це  важко,
   Підняти  голову,дивитися  вперед.
       І  вибрана  з  троянд  буде  ромашка,
       Можливо,  намалює  хтось  портрет.

Незнаю,  в  кого  і  які  там  мрії,            
 Хтось  думає  літати,хтось  писать.  
 Комусь  серденько  музика  зігріє,    
 Хтось  хоче  все  на  світі  знать.          

           Хтось  мріє  танцювати,хтось  любити,
       А,  в  когось  думка  лікувать  людей.  
Хтось  хоче  в  телевізорі  світити  ,
   Ну,а  комусь  не  треба  так  грошей.

У  кожного  свої  причуди  й  мари,  
І  всі  ми  маємо  в  собі  купу  ідей.  
             Хтось  може  радістю  розсунуть  хмари,
     А,  хтось  словами  помирить  людей.

   Все  це-  реально,  треба  лиш  хотіти,
Підняти  голову  й  вперед  іти!                
       Всі  можуть  високо  піднятись  і  летіти.
Побачити  і  море,і  світи.
@Невідома

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631671
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Avtoritet

Життя

Щодня  кудись  біжить  життя,
Цього  ніхто  не  помічає,
І  вже  немає  вороття,
Бо  навіть  сонце  догорає.

Тому  цінуй  свій  кожен  день,
І  дихай  лиш  на  повні  груди,
Для  смерті  ти  жива  мішень,
Життя  вже  іншого  не  буде.

Живи,  та  сильно  не  гріши,
Люби  усе  для  себе  звичне,
Для  когось  вірш  ти  напиши,  
Бо  час  задуматись  про  вічне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630697
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 26.12.2015


AleXander

Наші долі розбіглись…

Наші  долі  розбіглись,  
згубились  в  тумані  сліди...
Я  просив  хоч  хвилинку  на  двох  
у  Володаря  часу.
Та  кричи  не  кричи  -  все  одно
не  прийдеш  ти  сюди.
Пам"я  тай:  я  не  просто  кохав  -  
а  беріг,  як  прикрасу.

                     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631104
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Серго Сокольник

Прозріння

Глянь  в  глибини  своєї  душі.
Що  у  них  твоє  серце  питає?  
Квіти  там,  чи  лише  спориші?
Є  ми  там,  чи  таки  вже  немає?

Чи  ще  квітне,  чи  вже  відцвіло
Те  яскраве,  що  нам  дарувало
Сонцесяйне  натхнення  тепло?..
...Мов  вино  молоде  відіграло

В  тих  діжках  яснозорих  ночей,
Де  в  часи  поєднались  лихії,
Наче  всупереч  змісту  речей,
Наші  душі  й  тіла,  мов  стихії,

Що  наповнили  сенсом  життя-
Цим  казковим  кохання  бродінням...
Що  ж  ти  бачиш?  Нема  вороття?
Стан  душі  має  назву-  Прозріння.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115122201250  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630489
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Бойчук Роман

ДОЩИК (Виконує - Софійка Бойко)

[i][b]Слова  -  Романа  Бойчука  
Музика  -  Михайла  Герца
Виконує  -  Софійка  Бойко[/b][/i]

І.  
Дивлюсь  у  віконечко  -
Хмуриться  звисока
Півясного  сонечка,
Половинка  ока:
Із-за  хмарки  мружиться,
Гріє  та  сміється,
Ну  а  небо  журиться,
Так  мені  здається.

Приспів:
Крапа-крапа-крапає
Дощик  із  хмаринки,
В  шибки  стука-стукають
Крапельки-перлинки.
Сонячні  промінчики  -
Зайчиками  скачуть...
І  веселку-райдугу
Я  у  небі  бачу.

ІІ.
Сонне-сонне  сонечко
Хмаркою  накрилось,
Веселкова  райдуга  
В  небі  розчинилась.
Та  недовго  зайчики
Спали-спочивали:
Промінці-стрибайчики
Хмарку  відігнали.

Приспів:
Крапа-крапа-крапає
Дощик  із  хмаринки,
В  шибки  стука-стукають
Крапельки-перлинки.
Сонячні  промінчики  -
Зайчиками  скачуть...
І  веселку-райдугу
Я  у  небі  бачу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630503
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Світлана Петренко

А ти вмієш себе поважати?

Ти  мене  не  уб'єш,
Бо  у  тебе  не  вийде  нічого.
Я  тепер  не  одна,  
А  у  тебе  немає  нікого.
Подивись  навкруги:
Що  ти  бачиш  -  пустеля,  та  й  тільки.
А  у  мене  життя,
Друзі  вірні  ,  багато,  бач  скільки.
Хочеш  їх  розігнать?
Кличеш  вітер  собі  на  підмогу?
Знай,  тебе  не  боюсь,
Не  пущу  я  сльозу  на  підлогу.
Посміхнусь,  та  й  піду.
В  слід  камінчик  не  стану  кидати,
Хоч  життя  і  важке,  
Та  я  вмію  себе  поважати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629175
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Юлія Сніжна

Не зліть жінок ніколи!!!

Зла  жінка  -  то  справа  страшна!
Жорстока  та  вкрай  небезпечна
в  такому  ось  стані  вона.
Розмова  тут  вже  не  доречна.

Та  злість  наче  лава  тече,
і  все  спопеляє  навколо.
З  середини  сильно  пече
і  світ  замикає  у  коло.

Врятує  усе  тільки  час...
А  не  шоколад  чи  мужчина.
Бо  злість,  якщо  виникла  в  нас,
на  те  є  вагома  причина.

Бо  точно,  не  з  доброго  дива,
ми  те  відчуваємо  зло.
Зла  жінка  не  дуже  красива,
та  їй  вже  тоді  все  одно.

Летять  із  очей    блискавичні
розряди  на  захід  та  схід.
А  в  голосі  холод  не  звичний,
а  фрази  -  то  камінь  та  лід.

Не  має  жалю  та  покори.
Як  винні-  чимдужче  біжіть!!!
Не  зліть  краще  жінку  ніколи...
А  ніжно  та  вірно  любіть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630405
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Вікторія Іщук

"Вони приходять до мене уві сні…"

вони  приходять  до  мене  уві  сні
говорять  про  початок  весни  
Голоси  

вони  в  мені  народжуються  і  вмирають  в  мені  
Сни

вони  завжди  зі  мною  і  я  для  них  не  нова  
Слова

вони  раптово  з'являються  і  
так  само  раптово  летять  за  обрії  
Мрії

вони  просять  писати  більше  віршів  і  прози  
Музи

я  завжди  плутаю  їх  
але  коли  життя  припирає  до  стіни  
рятують  мене  саме  Вони

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630399
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Плюта Вікторія

Для мене мама – оберіг

Крізь  шум  гармат  і  біль  у  грудях
Я  рідний  згадую  поріг,
Й  хоча  не  розбираюсь  в  людях,
Для  мене  мама  –  оберіг.

У  сні  я  бачу  карооку,
І  чую  голос:  «Не  вмирай».
Згадаю  стежечку  широку
І  мальвами  сповитий  край.

З  кишені  витягну  хустину,
Що  ненька  мені  дала  в  путь,
Зітру  з  обличчя  згусток  пилу,
Який  ворожі  дні  несуть.

Лягти  в  бою  не  жаль  за  маму,
Яка  сидить  біля  вікна,
І  молиться  за  кожну  рану,
Яку  поставила  війна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508768
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 20.12.2015


Плюта Вікторія

Нам рідними не бути

Нам  рідними  не  бути:
Лунає  постріл  збоку…
Ну  як  тебе  забути
І  посмішку  широку?

І  подвиги  з  тобою,
Ще  досі  гріють  душу…
Розлучені  війною,
І  я  стріляти  мушу.

Нам  рідними  не  бути:
Тепер  кордон  між  нами,
А  надовкола  чути:
«Вони  ж  були  братами».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521255
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 20.12.2015


Плюта Вікторія

Не віримо нікому

В  листі  до  президента  
Напишу  я  прохання
Від  бідного  студента
Спинити  ці  змагання.

Ви  все  вже  поділили,
Для  кого  ця  вистава?
Невинну  кров  пролили
За  сином  плаче  мама.

Вони  голодні,  босі,
Для  ворога  –  сміливі,
Їх  вчинки  –  стоголосі,
Та  волоски  вже  сиві.

Спиніть  цю  марну  справу,
Синів  верніть  додому,
Ви  змили  свою  славу,
Не  віримо  нікому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567558
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 20.12.2015


Дід Миколай

Від Діда Миколая

Миколай  прийшов  до  хати
Щоби  діток  привітати.
Тож  виходьте  на  поріг
Дід  приніс    торта  й  пиріг.
Зібрав  звірів  і  діток  
Вийняв  з  торби  коробок.
А  в  коробці  олівці
Як  ранкові  промінці.
Всі  взялися  малювати
Миколая  святкувати.
А  сніжинки  наче  зорі
І  у  хаті  і  надворі.
Творять  навкруж    чудеса
Ти  поглянь,  яка  краса.
                                                             Для  Настусі  і  Захарка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630004
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Avtoritet

Згадаєш

Мені  здається,  що  твої  всі  мажори,
На  фоні  мене  просто  батраки,
Красиві,  але  всі  в  душі  потвори,
Зі  мною,  знай  усе  навпаки.

Проситись  в  тебе  ніколи  я  не  буду,
Тихенько  зникну  десь  у  забутті,
Ти  виженеш  мене,  як  ту  приблуду,
Не  знаючи,  що  втратила  в  житті.

Коли  потворність  вилізе  на  зовні,
І  стане  тобі  сумно  на  душі,
Згадаєш,  ти  зимові  ночі  довгі,
І  мною  всі  написані  вірші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629446
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Avtoritet

Країна

Країна  стояла  під  гуркіт  бляшаного  звуку,
В  диму  майоріла  вся  велич  її  барикад,
В  повітрі  літали  шматки  розібра́ного  бруку,
На  зустріч  летіли  рої  міліцейських  гранат.

Стояли  там  люди  під  кольором  своїх  знамен,
Вони  не  боялись,  що  беркут  їх  може  роздерти
І  там  народилось  багато  геройських  імен,
Яким  за  країну  тоді  довелося  померти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629453
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Олекса Удайко

ВІДДАЙ ЛЮБОВ (Муз. В. Охріменка)

[i][b][color="#ff0000"]Віддай  мені  хоч  крихітку  тепла!..                        
Я  відігріюсь  в  нім,  та  не  зомлію
І  не  згорю,  як  ніч  моя,  дотла,
Лиш  засвічусь  від  іскорки  надії.

Віддай  негоди  і  похмурі  дні…  
А  ще  панянку-ніжність  у  додачу...
Й  прокинешся  –  як  у  казковім  сні:
Я  всім  життям  своїм  тобі  віддячу!

Віддай  любов,  та  вірність  не  поруш!  
Тобі  змурую  я  гранітну  пристань
І  вирощу  стокільканадцять  руж...
Й  відкрию  ще  в  тобі  жагучу  пристрасть.

Та  ряст  топтати,  мила,  не  спіши:  
Піти  у  вічність,  назавжди́...  поспієш.    
Віддай  кришталі  серця  і  душі!
Віддай  любов!..  І  ти  не  пожалієш.[/color][/b]

 29.06.  2015[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 19.12.2015


Шостацька Людмила

НЕЗАЛЕЖНО ВІД КОЛЬОРУ ШКІРИ

                                                           Незалежно  від  кольору  шкіри,

                                           Незалежно  від  моди  і  віри  -

                                           Всім  потрібне  тепло  і  домівка,

                                           Чоловік  щоб  був  поряд  і  жінка.


                                           Діточок  щоб  було  де  ростити,

                                           Щоб  хотілося  жити  й  любити,

                                                           Мати  пристань  надійну  свою

                                                           І  човну  й  кораблю...                  

                                                               
                                                           Щоб  в  вікно  завжди  сонце  світило,

                                                           Була  праця  і  справа  любима,

                                                           Від  людей  була  шана  й  повага,

                                                           Це  –  найкраща  для  серця  розвага.


                                           Незалежно  від  кольору  шкіри,

                                                           Незалежно  від  моди  і  віри

                                                           Мріють  всі  про  любов  і  про  щастя,

                                                           То  ж  нехай  мрії  ці  всі  здійсняться!




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607776
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.12.2015


Serhii Haidak

А знаєш, я тебе люблю

А  знаєш,    я  тебе  люблю;
За  біль  люблю,  що  причинила;
Люблю  за  те,  що  без  жалю;
Не  раз  мене  уже  убила;

А  знаєш,  я  тебе  кохав;
Кохав  за  зради  і  проступки;
Коли  у  болі  подихав;
Коли  збирав  себе  до  купки;  

А  знаєш,  скоро  новий  рік;
А  ти  не  поряд,  не  зі  мною;
Ще  цілував  тебе  торік;
З  тим  палким  жаром  і  жагою;

А  знаєш,  я  тобою  жив;
Живу  і  зараз  й  буду  жити;
Завжди  тобою  дорожив;
Не  перестав  тебе  любити;

А  знаєш  мила,  я  живу;
Хоч  довго  прагнув  порятунку;
Тепер,  я  більше  не  помру;
Твого  чекаю  поцілунку….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629717
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Ганна Верес (Демиденко)

Народу волю не скорить /візит Януковича до Москви/17. 12. 2013. /

Дзвенить  у    Києві  Майдан    –  
Весь  світ    збудив    він    Гімном,  
І    плани  підлі  розгадав
Того,  хто    в    Межигір’ї.

Спішить  народ    на    свій    Майдан    –
Так    склалось  історично    –  
Про  Помаранчеву    згадав  
Дріб  барабанний,  звичний.  

Застиг    до  вечора    Майдан    –  
Заклякла    наша  воля:
Невже    Росії  зможе    здать,  
Невже    загубить  долю?!

Невже    Варвари    день  святий  
Народ    наш  не    врятує?
Невже    колючі  знов    дроти  
Репресій    він    готує?

Та    весь  народ    –    не    посадить  –
Історія  доводить.
Народу  волі  –  не    скорить,  
Як    океану  води.    
17.12.2013.

Ганна    Верес.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629667
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


AleXander

Дуже важко лишитись собою…

Ти  віддав  свою  честь  за  нізащо-
за  брудий  засмальцований  гріш...
Практицизму  зажерлива  паща
Із  душею  вчинила  грабіж.
Забруднив  сенс  життя  ти  золою,
Найдорожче  пустив  під  укіс.
Дуже  важко  лишитись  собою,
Як  навколо  оманливий  ліс!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629330
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


AleXander

Чому зустрілись, мила, так невчасно?

На  роздоріжжі  -    здавлений  думками-
стою  сумний  і  бракне  мені  сил...
А  щось  таке  важезне,  мовби  камінь
Взялося  в  серці  звідкись  замість  крил.

В  тобі  ім"я  моє  навік  погасло...
Зів"ялі  мрії  мертвих  ікебан.
Чому  зустрілись,  мила,  так  невчасно?
Тепер  лиш  пустка  й  біль  душевних  ран...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629564
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2015


Лис на Луне

Я видел, как умирает солнце

Песня  написана  сегодня,в  тот  момент,когда  я  играл  в  надземном  переходе,и  подо  мной  проходили  поезда.прекрасный  вечер  был.надеюсь  вам  понравится)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628964
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Світлана Моренець

ШТОРМИТЬ УКРАЇНУ

Пливем  в  благенькому  човні
по  океану  долі.
Штормить...  Допливемо́  чи  ні?
І  швидко  чи  поволі
підемо  на  глибоке  дно,
бо  води  лихоманить,
в  бортах  –  пробоїни  давно
(сусід-пірат  таранить),
наш  капітан  щось  "не  кує,
не  меле"  і  команда...
У  всіх  великий  сумнів  є:
команда  це  –  чи  банда?
Щораз  якийсь  оліґофрен
не  той  підніме  парус,
тоді  в  човна  –  критичний  крен
на  борт,  по  третій  ярус...
Ще  боцман  й  штурман  заодно,
постійно  мутять  воду...
Отож,  куди  ми  пливемо́  –
до  Заходу  чи  Сходу  –
вже  толком  і  ніхто  не  зна:
туди-сюди  бовта́нка
під  шквал  піратського  лай.на
із  рупорів...  і  з  танка.

А  в  їх  кублі  –  ажіотаж!
Все  зважують  бандити:
чи  взяти  нас  на  абордаж*,
чи  зо́всім  потопити?

Хоч  на  човні  в  нас  зброя  є...  –  
з  часів  царя  Гороха,  –
та  штаб  команди  не  дає
ушкварити...  Хоч  трохи!

Не  в  змозі  зупини́ть  війну,
шлемо́  ми  SOS  всім  друзям.
Вони  ж  –  піратам:  "Ну-ну-ну!
Стурбовані  ми  дуже!"
Лиш  зрідка  рятівні  круги
кидають  нам  на  воду...
з  вимогою,  щоб  ми  тягли
принизливу  "угоду".

Нова  біда,  й  тут  діло  –  швах**:
керманича  команда
через  пробоїни  в  бортах
тягає  контрабанду!
Крадуть  усе,  що  на  човні,
від  харчу  до  вугілля,
і  цій  ординській  чортівні
сплавляють...  мов  з  похмілля!
У  них  з  піратами  –  ґешефт***
(хто  знає,  так  судачить).
Ні  наш,  ані  піратський  шеф
впритул  цього  не  бачать!
Поки  матроси  у  бою
відстоюють  кордони,
команда  вигоду  свою
кує  –  краде  мільйони!
Скоріш  нажитись  на  війні!
А  ледве  замаячить
хоч  тінь  загрози  вдалині  –  
то  хто  їх  тут  побачить?
На  власних  яхтах,  літаках
втечуть  поза  кордони,
де  вже  давно  свій  мають  дах,
рахунки  і  схоро́ни...

Загнився  зародок?..  –  аборт
перерива  вагітність...
Гнилу  команду  –  геть!  За  борт!
Спасемо  човен  й  гідність.

З'єднався  у  біді  народ  –
матроси  й  пасажири  –
рятують  аварійний  флот
всі  разом,  без  ранжирів.
Готові  тілом  і  грудьми
пробоїни  закрити...
Вони  лишилися  Людьми,
і  їх  вже  –  не  скорити!

Потрібний  курс  разом  знайдуть,
і  з  небезпечних  плавань
крізь  шторм  свій  човен  поведуть
у  мирну  світлу  гавань!

*  абордаж  –  зчіплення  з  ворожим  судном  (спосіб  ведення  бою);
               **  швах  (нім.)  –  поганий,  слабкий;
               ***  ґешефт  (нім.)  –  вигідна  спекуляція.

                             1.12.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625251
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Шостацька Людмила

ВРОДА ЗІ СТАЖЕМ

                                   Тендітна  пані,  вся  –  в  рожевому.

                                   Костюм  рожевий  і  взуття.

                   Красуня  та  інтелігентна,

                   Прийшла  вже  осінь  у  життя.


                   Ще  капелюшок  стильний  носить,

                                   В  руках  несе  букет  бузку,

                                   Вже  паличка  із  нею  ходить,

                                   Та  зберегла  свою  красу.


                   Постава  горда,  гідний  погляд,

                   Без  жодних  натяків:  роки.

                                   Я  лиш  пройшла  із  нею  поряд,

                   Та  в  захваті  з  її  краси.


                                   Напевно,  пані  ця  нелегко

                                   Пройшла  дорогами  життя.

                                   Пішла  в  рожевому  старенька,

                   Яке  їй  дуже  до  лиця.


                                   Ще  молодим  вона  –  за  приклад,

                   А,  може,  їм  –  далеко  ще:

                   Зі  стажем  врода,  не  фальшива,

                   Так  гідно  вулицями  йде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628945
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


DVI

Старенькі за руки тримались



Дорогенька  моя!  
.
Я  згадав,  як  ми  їхали  в  лікарню,  і  з  яким  Ти  захопленям  тішилась  побаченим  епізодом  з  красивого  життя  двох  стареньких  людей,  які  йшли  по  тротуару  і  з  великою  любов'ю  тримали  одне  одного  за  руку.
.
Прийми  від  мене  цей  скромний  спомин.
.
Ми  їхали  вранці  в  лікарню,
Спокійна  розмова  була
Про  ювілей,  як  справляти,
Про  те,  що  вже  скоро  весна.
.
-  Володя!  Як  час  пролітає,
Дивись,  півстоліття  нема,
Як  в  злагоді  ми  проживаєм,
Уже  сорок  сьома  весна.
.
Ремонт  треба  буде  зробити,
Покличем  ми  друзів  своїх,
І  ювілей  відсвяткуєм,
В  житті  так  годиться  у  всіх.
.
І  раптом  ти  повернулась,
Побачила  двох  із  спини,
Стареньких,  що  йшли  тротуаром,
За  руки  тримались  вони.
.
За  руки  тримались  старенькі,
І  тиха  в  них  була  хода,
Зате  задоволені  лиця,
Щасливії  були...  оба.
.
Ти  зразу  звернула  увагу,
Й  сказала  тоді  Ти  слова:
-  Хотіла  б  дожити  до  того,
Щоб  так  із  тобою  я  йшла.
.
Але  не  судилось  нам  знову,
Щоб  була  у  нас  ще  весна,
Не  знали  тоді  ми,  Рідненька,
Що  жде  нас  обоїх  біда.
.
І  все  це  залежить  від  Бога,
У  кожного  своя  стезя,
І  забрана  в  нас  ця  можливість,
Відчути  "старенькі"  літа.
.
Твій  Володя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628953
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Олекса Удайко

ВІДДАЙ ХОЧ КРИХІТКУ ТЕПЛА

                                             [i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай  хоч  крихітку  тепла  –                      
В  теплі  твоєму  я  зомлію
Та    не  згорю,  як  ніч,  дотла  
Від  злету  іскорки  надії…

Віддай  гіркоти  від  журби:
По  вітру  в  полі  їх  розтру́шу
Своєю  вірністю,  аби    
Був  спокій  і  любов...  Я  мушу.

Віддай  негоди  всі  свої
Й  царівну-ніжність  на  додачу  –
Я  забаганки  всі  твої
Сповна  сплачу…  Й  не  треба  здачі!

Віддай,  немов  сто  тисяч  руж,
Любов…    і  пристрасті  гарячі,
Та  вірність,  прошу,  не  поруш!
За  те  сторицею  віддячу…

І...  ряст  топтати  не  спіши  –    
Піти  у  вічність  ще  успієш...    
Віддай...  краплиночку  душі  –
Віддай...  І  ти  не  пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01.  2015
Кельн,  ФРН  
[/i]                                                  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 14.12.2015


Лісничий Святослав

Доля солдата

Земля  тужить  до  скону
Мліє,  горить  й  вибухає
Солдат  все  тримає  ікону
А  щастя  досі  немає.
І  день  і  ніч  смерть  чатує
Кінця  горю  немає
Воно  дратує  і  дратує
А  солдат  не  тікає.
Батьківщина  як  мати
Тільки  рідна  одна.
Треба  зброю  тримати
Бо  доля  така.
Дав  Бог  українцем  стати
Козаком  в  корінні
І  домівку  гарну  мати
Слава  Україні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628661
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015