Юрій Заводюк: Вибране

Тарас Яресько

ІТАКА

                                                                                   [i]О.Ольжичу[/i]

Сперте  небо  в  кулак.  Недосяжність  мети
заперечать  наближень  ознаки.
Нам  би  відчаю  сиву  межу  перейти,
нам  би  нашу  вернути  Ітаку.

Ще  уразить  диктатора  праведний  меч,-
меч  іржею,  не  золотом  критий.
Буде  пря,  буде  дим,  будуть  знаки  предтеч,
будуть  янголи  маршем  ходити.

Хай  мереживо  слів  заплітає  павук,
коїть  замах  на  тишу  вельможну,
присягнемо  на  вірність  ми  потиском  рук
у  годину,  як  замах,  тривожну.

Без  печаток  і  штампів  ця  клятва  жива,
доки  руки  й  вуста  не  холодні,
доки  кола  пускають  жбурнуті  слова
по  знімілому  плесу  безодні.

А  коли  охолонуть  –  крилатий  поет,
що  небесну  зоткав  павутину,
іх  зустріне,  відклавши  на  мить  арбалет,
у  тривожну,  як  замах,  годину.


                                                                                         07.02.15.  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646638
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 21.03.2016


yaguarondi

В іншім вимірі

У  іншім  вимірі,  
В  далечині,  
У  віхолі  ховає  нічка  землі,  
Вкриває  біломармуром  туману.  
Там  замерзає  в  хутрах  колький  сміх  
І  лунко  осипається  додолу  
Кульбаб'ям  інею  на  скелях  голубих.  
Там  краплі  солі  на  моїх  щоках  
На  брудершафт  із  льодяних  бокалів  
Небесну  п'ють  вину  
І  не  п'яніють  у  палких  цілунках.  
Там  злий  антонім  слова  "час"  
Жбурляє  в  очі  блискавки  мовчання.  
Я  слала  звідти  Вам  листи  щасливі.  
Я  ввічливості  сніг  пришлю  сьогодні.


(серпень  2014)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652608
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 21.03.2016


yaguarondi

Тихо свято

Заблукали  дощi  мiж  горами  в  лiсах,  
Чистi  краплi  важкi  миють  хвою  i  листя,  
I  збирається  в  рiки  вода  норовиста,  
I  щаслива  форель  усмiхається  в  снах.
 
Де  захмарене  небо,  мiж  сивих  дощiв  
Теплий  вогник  горить  у  вiконцi  колиби  -  
З  вiзерунка  струмкiв  на  заплаканiй  шибi  
Ти  дбайливо  збираєш  слова  для  вiршiв.
 
Тінню  муза  майне  у  куточку  безлюднім,  
Тихо  свято  прийде  в  помірковані  будні  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653062
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Процак Наталя

ПЛАЧЕ УКРАЇНА ГІРКИМИ СЛЬОЗАМИ…

Плаче  Україна  гіркими  сльозами
В  стогоні  здригнеться  від  болючих  ран
Знов  стоять  рядами  труни  із  синами
В  небі  ворон  кряче...
Став  він  Україні,  наче  рідний  брат...

"Що  ж  ти  моя  доню,  так  гірко  ридаєш?"
Господь  запитає  в  матінки-  землі
А  вона  до  нього,  руки  простягає...
"Як  же  не  ридати,  Батечку,  мені!

Хіба  ти  не  бачиш,  що  зі  мною  роблять?
Хіба  ти  не  бачиш  чого  досягли?
Б'ють,катують,ріжуть,на  кусочки  рублять!
На  моїх  теренах  блудні  шайтани...

Чужі  ноги  стежки  батьківські  стоптали
Танками  розриті  пшеничні  поля
Чорною  марою    мене  осідлали
І  тепер  волають,  що  це  їх  земля.

Від  гармат  та  "  градів"  я  тепер  здригаюсь.
Глухну  від  снарядів  й  вибухів  гранат
Хмарою  з  вогнями  по  ночах  лякають.
Без  перерви  кулі  в  голові  свестять.

Зруйнували  села,  міста  розбомбили
Мене  у  руїну  звели  нанівець.
Все  що  я  кохала,  все  що  так  леліла
Більше  не  вернути,  цьому  вже  кінець...

"Штучним"  краєм  вони  мене  називають.
І  що  я  не  справжня,  голосять  у  світ.
А  в  моєму  серці  рани  не  зникають
І  болять  невпинно  вже  багато  літ...

Ця  війна  проклята,  залишає  шрами
Котрі  не  згояться,  котрим  не  зійти...
Лоно  моє  повне  мертвими  синами
Що  не  з  свої  волі  змушені  піти...

А  ще  скільки  тілець,  моїх  діток  бідних
Прогнили  з  травою  у  чорній  ріллі
Що  тепер  пшениця  під  небом  погідним
Принесе  народу,  в  крові  врожаї...

Втоплена  я  Боже,  у  крові  до  краю...
Вмилася  сльозами  матерів  й  вдовиць...
Діточки-  сирітки,  татусів  ховають
Що  рядами  в  трунах  лежать  горілиць...

Дай  же  Рідний  сили,  щоб  ті  страти  знести
Подаруй  надію  й  віру  в  майбуття...
Щоб  могли  ми  гідно  все  це  перенести
Злагоди  і  миру  дай  нам  для  життя...

Я  до  тебе  Тату,  рученьки  складаю
І  в  молитві  прошу,  поможи  мені!
Хай  же  дітки  мої,  більше  не  вмирають!
Хай  же  спокій  буде,  на  моїй  землі!




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576413
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 21.03.2016


Тарас Яресько

ЕПІГРАФ

Привиддя  перелякано  вищали,
по  швах  тріщали  білі  черепи,-
історія  скрадалася  в  аннали
задкуючи  розпуттями  тропи.

У  ніч,  яка  забула  алфавіти,
де  очі  потьмяніли  до  вуглин,
запалюють  слова  хіба  поети,
по  темних  тишах  кольором  калин.

Аби  у  час,  коли  гуртом  мовчали,
шорсткий  і  без`язикий,  як  осот,
нас  всіх  ретельно  не  переписали
новітні  Карамзін  і  Геродот.

Поморщаться  їм  жовті  маніфести,
їм  вислизнуть  кривописи  із  рук  –
бо  йдуть  у  шалі  творчого  інцесту,
як  під  вінець,  поет  і  муза,  в  друк.
                                                                                                                                                                                                             

                                                                 21.02.16      


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649733
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Тарас Яресько

"Важніє неприкаяна свобода…"

Важніє  неприкаяна  свобода  -
кому  вона  потрібна,  як  у  ній
немає  дна,  немає  навіть  броду,
щоб  перейти  на  тихий  берег  твій.

Куди  запропастилась,  запропаща,
сподівана  абетка  родова?
Немов  гриби,  затаєні  у  хащах,
її  незаскороджені  слова.

Чи  в  них,  мов  контрабанда,  наші  душі
минуть  кордони  осеней  і  Лет?
Чи  вічний  цинік  знагла  у  калюжі
уздрить  небес  пливкий  автопортрет?

На  берег,  де  є  ти,  обітована,
Летючого  Голландця  словотрощ
приб`є  мого…  чи  це  лише  омана,
як  сонце  у  сліпий  осінній  дощ?

                                                                       31.01.16  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642828
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 21.03.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2016


Процак Наталя

НАДКУСИЛА Я КОХАННЯ…. (закоханий віршик)

Надкусила  я  кохання
Яблучко  з  Едему...
По  одній  тепер  дорозі,
Разом  ми  ідемо...

Ти  такий!!!..що  просто  мало
Слів  щоб  описати...
Як  дивлюся  в  твої  очі
Хочеться  літати...

Так  люблю  я  твоє  личко
Що  рум'янцем  світить...
Найніжніші  в  світі  ручки,
В  котрих  тільки  мліти...

Від  усмішки  я  п'янію...
В  погляді  -  топлюся...
Серце  моє  шаленіє
Коли  притулюся...

Мої  пальчики  кохані
Долоньки  тепленькі...
Все  моє...таке  бажане...
Все  таке  рідненьке...

Поцілунками  покрию
Носик,  губки,  очі...
І  на  вушко  прошепочу
Мій  ти  найсолодший...

Я  люблю  тебе,  мій  милий...
В  цілому  -  кохаюсь...
І  від  серця  свого  ключик
Тобі  довіряю...

Не  віддам  тебе  нікому  
В  обіймах  сховаю...
І  не  змучусь  повторяти...
Те  як  я  кохаю!!!

Найніжніший  в  світі  хлопчик...
Янголятко  з  неба...
В  цьому  світі  вже  нікого
Не  хочу  й  не  треба...

Надкусила  я  кохання
Тепер  з'їм  до  краю...
Я  до  цього  не  кохала,  
І  не  покохаю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579054
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 21.03.2016


Леся Геник

Допоки…

Тримаючи  за  руку  піднебесся,
Бреде  мій  Ангел  десь  у  далечінь,
Допоки  туго  в’яжуть  перевесла
Єство  зболіле  вірою  молінь.  

І  поки  трави  стеляться  шовково
До  ніг  іще  несходжених  стежок,
Возносить  Ангел  для  душі  обнову
З  глибин  Господніх,  праведних  річок.
***
Хоча  й  незриме  світло  оберега,
Та  чутна  сила  дужа  на  плечі,
Допоки,  пригортаючись  до  неба,
Ще  линуть  Ангели  у  далечінь...
(5.06.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435556
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 17.02.2016


yaguarondi

Веретено

Я  між  запахом  льону  м’якого  
І  передчуттям  матіоли  
Всі  починки  попораю.  
На  веретенах.  По  колу.  
В  блисках  обрію  –  
Крізь  кольори  волошкові  –  
З  присмаком  гірчака  –  
Тінню  сон  прохмарне  
Молитвами  на  тлі  свічника  –  
Сонцецвітом  хмільної  Любові.  
Я  давно,  
Так  давно  вже  без  Неба  живу  –  
На  війні.  
Безтурботність    відчути  небес  –  
Ось  мої  мрії  які  –  
П’янкі,  
Мрії  мої  потайні.  
Ти  ж  наснишся  сьогодні  мені?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637385
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 17.02.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2016


Тарас Яресько

"Мов пальців відбитки…"

Мов  пальців  відбитки  -  в  рядках  на  папері
шматочки  душі  рве  словесний  прокруст.
Чи  дактилоскоп  кримінальної  ери
впізнає  по  них  і  засудить  на  хрест?

Ти,  блудний,  тинявся  від  себе  до  себе,
вертав  ходом  чорним,  парадним  втікав.
Замолював  гріх  –  у  замуленім  небі
рукописом    ринви  осінні  латав.

Вібрацій  душі  рідномовне  причастя,
цю  азбуку  Морзе  простуканих  рим  -
дощі  тонкосльозі  змивали  як  листя
і  прорване  небо  лишали  німим.



                                                                                           26.01.16


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640998
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Лина Лу

НЕСКІНЧЕННА ВЕСНА


У  пристрасті  лабетах  стогне  плоть,
Спливає  кров"ю,  рве  на  шмаття  сни.
Собі  вже  не  належиш  -  не  збороть
Оті  примари,  знову  -  без  вини.  
Сміється  доля,  плутає  клубки.
Невиплакані  сльози  -  солі  -  пуд.
Спокусою,  ворушаться  думки,
Запалюють  бажань  займистих    трут.
Повзе  помалу  імпульс...  голий  нерв
Тремтить,  іскрить,  спалити,  щоб  за  мить
У  полум"ї,  не  завтра,  ні,  тепер,
Коли  душа  струною  вже  бринить.  
Віддасть  усе...  Коли  захоче  взять,
То  й  візьме,  не  тримай,  не  борони.
Хмільні  цілунки  жалять  і  п"янять
В  полоні  нескінченної  весни...
05.03.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565107
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 17.02.2016


Лина Лу

СНЕЖНАЯ КОРОЛЕВА

Я  прозрачною  каплей    застыну
На  ладони  твоей,  удержи....
Упаду  на  мгновенье,  признаюсь:
Устают,  иногда,  даже  льдины,
Все  века  еще  раз  пережить,
Когда  огненно  солнце    ласкает,

Жарким  взглядом  скользит  и  тревожит.
Исходящая  влагой  плывёт.
Неземная,  снегов  -  королева,
Замирает...    волнение  множит
Бесконечности  дивный  полет.
Не  царица  любимому  -  Дева...

Раскаленною  каплей  на  коже
Расчерчу  неизведанный  путь...
Прикоснись,  кипятком  упиваясь.
Ты  так  близко,  мой  самый...похоже,
Нелюбимый?..  об  этом  забудь,
Обожаемый  сон...растекаюсь.

Разрывает  сияние  небо,
Освещая  небесный  чертог,
Возмущенно  рассыпав  алмазы.
Может  быть  убежала  и  Геба?
Что  ей  Гера  и  Зевс,  с  нею  бог
Аполлон  -  бог  Любви  ясноглазый...
21.11.2015  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622883
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 17.02.2016


Лина Лу

МНЕ Б ЗА ТОБОЮ

Мне  б  за  тобою,  хотя  бы  по  воздуху
Перебежать,  зацепившись  отчаянно
Даже  не  просьбой,  одним  только  возгласом...
Остановить,  прикоснуться  нечаянно.

Корчится  в  пьяном  угаре  умышленно
Мыслей  порочных  презренное  зарево
Так  получается,  вышел  ли,  вышла  ли,
Как  там  тот  конь?..  он  пока  не  подаренный.

Кожа  в  огне,  кровь    кипит  и  пузырится.
Остановись,  коль  не  внемлешь,  дыхание
Остановилось.  Душа    -  на  заклание,
Звон  колокольный  бедой  оттопырится...

Руки  дрожащие,  дробь  барабанная
Видно  в  аду  нету  места  раскаянью.
Плавятся  в  тигле  рекою  стеклянною
Жарких  стенаний  искры  желания.

Мне  б  за  тобою,  хотя  бы  по  воздуху
Перебежать,  зацепившись  отчаянно
Нотой  негромкой  мелодии,  созданным
Реквием  чувств  для  души  неприкаянной.
11.09.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606296
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 17.02.2016


yaguarondi

Вітрами-флейтами

Цілунками  вій,  
зливами  снив  
переплелись  із  гілками  думок  
подихи  раю.  

Фортеця,  
в  якій  ти  мене  зачинив,  
вмуровані  флейти  чарівні  між  стінами  має.  

Вітер  західний  –  
флейти  чарують  
липко  
повітрям  тополь,  
гіркосолодом  перволисту.  

Східний  -  плачуть:  
майже  
щодня  
убиті  
ще  кілька  флейтистів…  

01.05.2015  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635116
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 30.01.2016


yaguarondi

Запитання Богу

Неначе  в  поле  свiжозоране,  розкраяне  i  мовчазне
Дивлюсь  у  небо  свiтлозоряне,  що  так  притягує  мене:  
Свiтила  вiчнi,  неприкаянi  i  зорепади  золотi...  
Небесних  покотьолiв  сяянню  радiтиму  i  в  майбуттi.  
Створив  "по  образу  й  подобiю",  таку  гармонiю  створив...  
Скажи,  чи  я  Тобi  подобаюсь?  Чи  Ти  таку  мене  хотiв?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637452
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 30.01.2016


yaguarondi

Вечір

Підпадьомкають  скронями  барви  останніх  заграв,
Перехожі  ногами  в  калюжах  вікно  моє  місять,
Мокрий  ясен  сердито  хитає  гілки  –  він  не  знав:  
Час  –  ріка.  Ненаситцем  пливе    понадкушений  місяць,
Десь  метеликів  крила  гортають  простори  і  висі.  
Вітер  дме  на  пухкенькі  маленькі  карпати  хмарин,  
Вечір  йде  по  ріці,  замочив  яснонебі  холоші,  
Закотити  спішить  в  натякання  зимове  пороші  
Ворухких  листопадних  небес  золотий  апельсин  –  
Бризки  соку  -  місточок  –  останній  промінчик  –  
Порух  метелика  крилець  один...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624661
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 30.01.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2016


Тарас Яресько

КІНЦЕСВІТНЄ

                                                             
На  слово  фінальне,  як  присуд,  чекає  катрен,
кульгає  на  риму,  простреленим  схлипує  ритмом.
Над  першим,  і  другим,  і  третім  поваленим  Римом
пергаменту  вогнетривкого  встає  Карфаген.

Неначе  з-під  ребер,  з  його  міжсловесних  лакун,
напрохана,  сходиш,  грекинею  давньою  з  моря,
і  над  Колізеєм  незгасно  злітає  "amore",
і  тіло  під  мокрим  хітоном  оспівує  бунт.

Бо  що,  як  не  бунт,  є  ота  божевільна  любов,
коли  ми  є  горді  у  грішності  перед  Всевишнім,
коли  Він  тим  яблуком  нас  каменує  наріжним,
а  ми,  упіймавши,  -  зухвало  надкушуєм  знов.

                                                                                                                                           01.2016.  

                                                             






                                                                   
                                                                                                                           


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639617
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 30.01.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2016


Тарас Яресько

"Ця жінка з далини, ця жінка не тутешня…"

Ця  жінка  з  далини,  ця  жінка  не  тутешня,
шепочуть  їй  услід,  спинивши  ремесло.
На  віях,  як  роса,  якесь  ім'я  колишнє,
розплескане  давно  під  жалібний  псалом,
збирається  тепер  в  краплину  як  провину,
відплакати  яку  поможе  навіть  дощ,
а  кола  на  воді  збігаються  в  єдине,-
яка  доречна  мить  для  забуття  і  прощ!
Душевний  камертон  глибокі  й  чисті  ноти
бере,  коли  у  дощ  минає  берег  мій
ця  жінка  з  далини,  яку  душа  на  дотик
впізнала  попри  дрож  і  холод  летаргій.
Її  крихкі  світи,  її  тонкі  предтечі,  –
завжди  передчував  у  протягах  доріг...
Ще  рештки  талих  вод  їй  скрапують  на  плечі
а  я  руном  обійм  вже  огортаю  їх.




                                                                                         01.01.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635571
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 30.01.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2016


Тарас Яресько

"Завій – білосніжний або чорнокнижний…"

Завій  –  білосніжний  або  чорнокнижний
розріджену  душу  виповнює  днесь?
Зима  прицвяховує  перстом  вельможним
до  тверді  земної  а  чи  піднебесь?

Нечиста?  Пречиста?  Пряде  у  гірлянду
вузлами  нервовими  ночі  і  дні.
В  кохання  твоє  як  античну  ротонду
попасти  б.  Припасти.  Пропасти  у  нім,

як  миро  до  рани  –  прикласти.  Посмію
в  торосі  століття  нам  вигріти  мить.
Нашестя?  Пришестя?  Пронизливо  віє,
аж  око  оте,  всевидюще,  сльозить.  



                                                                                               13.12.15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 30.01.2016


Тарас Яресько

ВУСТА І ПАЛЕЦЬ

Вуста  і  палець  –  примусовий  жест
останнє  «тсс»  на  видосі  щербате.
Вуста  і  палець  утворили  хрест,
незмовчане  одразу  розпинати.

А  як  тебе  умовчати,  ну  як
не  вишептати  вголос  над  водою?
Твоїх  найпотаємніших  ознак
торкаюся  словами  як  рукою.

Два  НЛО  очей  немов  маяк,
в  закутаних  у  біле  чорних  зимах.
Ім’ям  твоїм  не  вимолитись  як?
в  оцих  забутих  богом  пантомімах.

Де  викосили  ліс  –  там  полігон,
та  стебла  вже  вростають  в  полігони,
вуста  і  палець  –  це  лише  прокльон,
він  тимчасовий,  як  і  всі  прокльони.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629646
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 30.01.2016


OlgaSydoruk

А я уже совсем не та…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602047

А  я  уже  совсем  не  та...
Я  незаметно  повзрослела...
В  "пастеле"  нравятся  цвета...
Нежнее  -  прикасания  тела...
А  я  уже  совсем  не  та!..
В  горохи  платье  удлинила...
И  по  законам  бытия
Свой  норов  днями  укротила...
Мне  всё  позволено  с  утра:
И  каблуки,и  круассаны!..
А  я  мечтаю,как  тогда,
Когда  луна  -  в  туманной  грани...
А  я  ...летаю(где  хочу)!..
И  параллели  выбираю!..
К  меридианам  не  спешу,
Как  струны  арф  перебираю...
А  я  не  плачу(на  лету)...
А  на  лету...  я  воскресаю!..
И  осень  рыжую  (свою)
На  майский  ландыш  не  сменяю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639448
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Уляна Яресько

…просто будь…

Кислотні  дощі  (у  серці!)  хіба  передбачити?
Синоптики  вчора  вістили  звичайну  грозу...
Чому  ж  у  душі  ці  ртутні  (ненависні)  м'ячики
калічать  думки  (застуджені  й  так)  -  завчасу?!
Перун  у  блакиті  вергає  вогненними  стрілами,
небесний  коваль  готує  (для  нас?)  оберіг.
А  що,  як  з  тобою  птахами  закохано-білими
у  вирій  сердець!  зі  світу  дощів!  Ти  би  зміг
у  прірву  зірватися?  грудкою  прагнення,  каменем,
а  я  б  -  за  тобою  (якщо  ризикнеш  ти  )  -  притьма!
Які  ж  нестерпучі  нам  Доля  готує  екзамени!
До  тесту  на  вірність  невже  варіантів  нема?
Загрій  мене!  всю!  порятуй  від  їдкої  кислотності,
збери  із  душі  тривоги  пронизливу  ртуть.
Утеча  від  світу?  від  себе?  від  всіх?  -  від  САМОТНОСТІ!
До  біса  слова  і  думки!  Ти  моїм  просто  будь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639356
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016


yaguarondi

За мотивами вірша Сари Тисдейл

Буде  лагідним  дощ,  буде  запах  землі,
Від  зорі  до  зорі  -  ластівочі  жалі
І  рулади  нічні  жабенят  у  ставках,
Диких  слив  пелюстки  в  білопінних  садках;
Вогнегруда  жаринка  злетить  на  паркан,
Витче  дзвоном  узори  вільшанка  палкА.
І  ніхто  не  згадає:  війна  тут  гула  -
Пережите  –  забуте,  трава  поросла.
Ні  пташина  сльози  не  проллє,  ні  верба,
Якщо  зникне  з  планети  людина  слаба  -
І  весна...  і  Весна  стріне  ранок  сама,
Не  помітить,  що  нас  вже  нема.



"There  Will  Come  Soft  Rains"  is  poem  by  Sara  Teasdale

There  will  come  soft  rains  and  the  smell  of  the  ground,
And  swallows  circling  with  their  shimmering  sound;
And  frogs  in  the  pool  singing  at  night,
And  wild  plum  trees  in  tremulous  white;
Robins  will  wear  their  feathery  fire,
Whistling  their  whims  on  a  low  fence-wire;
And  not  one  will  know  of  the  war,  not  one
Will  care  at  last  when  it  is  done.  
Not  one  would  mind,  neither  bird  nor  tree,
If  mankind  perished  utterly;
And  Spring  herself  when  she  woke  at  dawn
Would  scarcely  know  that  we  were  gone.

https://www.youtube.com/watch?v=WfI69DC_jaw

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638618
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 26.01.2016


Евгений Белов

Живой души поток

Часы  торжественно  двенадцать  бьют  -  и  все:
Надежд  несбывшихся,  надеюсь,  дни  минули,
Две  стрелки  замерли  в  почетном  карауле
На  страже  времени.  Сколь  нам  дано  еще
Вдохнуть,  поняв,  что  жизнь,  увы,  ничтожна
Средь  бесконечности  миров  простых  и  сложных?

Живой  души  поток  не  в  силах  повернуть
В  другое  русло  -  нам  судьбою  путь  положен,
Мы,  как  всегда,  потери  молча  подытожив,
Пытаемся  понять  в  чем  жизни  суть.
Бессилен  разум  в  чувстве  торжества
Нетленного  над  счастьем  естества.

Понять  не  сложно  -  трудно  разобрать
Мгновенья  счастья,  скрытые  во  мраке,
Жизнь  не  рождается  в  космической  клоаке  -
Не  каждый  хочет,  но  способен  кем-то  стать.
Поэтому  и  жизнь,  увы,  ничтожна
Для  тех,  кто  думает,  что  это  невозможно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638734
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016


Уляна Яресько

Забула…

Одвічний  пошук  (вірних???)  Галатей...
Чи  не  втомився  ти,  Пігмаліоне,
із  криги  рук  та  з  холоду  очей
між  нами  насипати  терикони?!

Перемовчи!  себе  перехитри,
пошли  любов  (незвиклу  до  мандрівки).
Кургани.  Степ.  Сполохані  вітри
Несуть  мене  до  іншої  криївки.

В  душі  моїй  гірчиця  проросла...
Кривавий  слід  омани  у  заграві...
Куди  ж  без  тебе?  -  мрії?  -  без  весла?
Серця  міняти?  знов?на  переправі?

Терпке,  мов  глід,  колюче,  як  осет,
Убивче  слово  дивиться  із  дула.
Міраж  кохання  -  (прикро!)-  силует...
Кінець!  -  тебе,  минущого,  забула.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638699
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016


Артура Преварская

Рисунок неба…

Рисунок  неба
На  потолке
И  крошки  хлеба
Для  голубей.
Цветы  космеи
Свежи  в  венке,
В  тени  аллеи  –
Фигуры  фей.

Картины  моря
И  лес  берез,
Что,  с  ветром  споря,
Шумит  рекой.
Хор  птиц  нестроен,
Многоголос,
И  воздух  в  зное  –
Струной  тугой…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634791
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


Уляна Яресько

Мій посланцю з невидимих світів…

Мій  посланцю  з  невидимих  світів,
заходь,  сідай  –  хай  одпочинуть  крила.
Ти  часопростір  весь  перелетів,
аби  тебе  у  серце  я  впустила.

Погрузли  дні  в  сильці  в’язких  інтриг...
мені  б  у  сад  заквітчаних  магнолій,
а  я  в  полоні  вічномерзлих  криг  –
(мов  Мінотавру  в  лабіринті  долі,
віддав  безвір’ю  хтось  мене  в  ясир,
заплів  у  вузол  гордіїв)  –  пропали  б  
мої  рядки    без  гойної  краси
очей  твоїх  небесних,    як  опали.  

Слова  утіхи,  ніжності  бинти
(небесне  диво  –  голос  херувима!)
Прийшов  до  мене.  Знай:  якби  не  ти,
були  б  у  серці  скрижанілі  зими.

08.01.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634300
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 10.01.2016


Валя Савелюк

ЩОДО ЗИМИ

зима  –  форма
довершено-геометрична,  
зразкова  поема
класична…

…  полірована
біла  крізна  мармурова  маса  –  
окремішня,  вирізьблена  детально,  
виокремлена  досконально
навколишня  
монументальна  краса…  

…летять  сніжинки  –
відточені  однозначні  слова…
зима  –  королева,
вивірено    красива…
вальдґла́сово-криштале-ва  

Тадж-Махалу  
доцільність  і  рація,
мистецтва  –
погребально-пишного  –  ілюстрація…

найелегантніші  лінії
пишуть  на  теплих  шибка́х  
холодні  інії…

метушливе  життя  –  
зупинене,  сховане-сковане,  
дорогими  блискітками  розцяцьковане,
найкращими  намірами  контрольоване…  

…метушливе  життя  –  
допитливе,  як  дитя:
цікаве  собі  самому  –
віднаходить  себе  у  всьому

життя
хаотично  –  без  толку  і  без  пуття
проникає  і  виникає  скрізь  і  всюди  –
рослини-тварини-комахи-люди…
спонтанне-просте:
куди  гляне  –  бринить  щось,  
прокльовується,  сходить-росте-цвіте
о  весняній  порі  –
хоч  і  на  цвинтарі,
поміж  плит  мовчазних  граніту,
травинкою  кволою  –
спішить  заявити  себе  світу,
хай  на  хвилину
перед  тим,  
як  між  гранітів  спрагло  загине…

…зима  –
Тадж-Махал,
збудований  на  упокій  літу,
із  мармуру,    сердоликів-
я́шми-кришталю́-нефриту,
меморіал  –
то́му,  що  недожито,
але  –  прожито…  

сніжинки  –  реінкарновані  квіти

зима-літо  –
усе  належить  Життю:
Герда  –  з  її  крихкими  
трояндами  
нетривкими
і  Кай  –  
з  його  кришталевою  «ВІЧНІСТЮ»

10.01.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634802
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


Леся Утриско

До вічної господи йдуть сини.

І  знову  сніг  запах  гірким  полином,
Оскаженілим  вітром  всіх  вітрів,
І  зову  мати  там,  над  своїм  сином,
Зомліє  в  розпачі,  в  молитві  до  богів.

«Нема  війни»,  смертельні  лиш  окопи
Забілять  скроні  снігом  сивини,
Ідуть  вони  стежками  до  Голгофи-
До  вічної  господи  йдуть  сини.

Нема  вже  сліз-  замерзли  на  морозі,
Де  плачу  я,  там  плаче  вічний  дощ,
Пекучий  сніг  наздожене  в  дорозі,
Уста  зів'ялі  смертю,  наче  плющ.

Той  плющ,  що  між  життям  та  смертю,
Сплете  вітрами,  листям  онімілим,
Простелить  пелюстки  холодовертю,
Устами  болю,  спогадом  зомлілим.



 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634823
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


yaguarondi

Берегам найдовшої ночі

На  берег  ночі  зорі  впали,  
Вечірні  витліли  опали,  
Холодна  тиша  задивилась  
У  очі  мріям  сніговим.  
До  ранку  шелестіти  їм,  
Загонити  усіх  додому,
У  сни.  
На  іншім  березі  нічному,
Допоки  зорі  світ  купали,  
Світанок  запалив  опали  
Весни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630952
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 10.01.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2016


Циганова Наталія

Стояла под

Стояла  под  услышанной  горой,
Звенящей  под  лавиной  сверху  вниз.
Писала  тушь  под  трепетной  рукой
В  узорах  по  щекам  мечты  абрис.
Под  той  горой  она  подобрала
В  камнях  желаний  брошенную  брошь.
Одев,  проткнула  цели  два  крыла.
Всё  вытекло…  ценою  –  в  медный  грош…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581714
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.12.2015


Циганова Наталія

Написать бы птичьими трелями…

Написать  бы  птичьими  трелями,
Переложенными  в  слог  рифмами,
О  любви  с  до  небес  качелями,
О  надежде  с  острыми  рифами…
И  обед  разделив  с  достойными
Я  скажу  себе  прямо  в  зеркало
(дав  любви  и  надежде  вольные)  –
Жить  осталось  лишь  веры  мерками…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577201
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 17.12.2015


Циганова Наталія

Я расчесала душу в кровь…

                                                       (повторно  печатаю)

Я  расчесала  душу  в  кровь
Ненужными  поступками,  не  взвешенными  мыслями.
Ни  мозга  кич,  ни  пульса  дробь
Не  в  состоянии  зуд  успокоить.  Непосильно  им.

И  как  последствие  –  нарыв.
Глубокий.  Отвратительный.  Созревший.  И  болезненный.
В  оцепенении,  вот  –    будет  взрыв.
И  изнываю  от  беспомощности,  бесполезности,

Что  не  могу  помочь  своей  душе.
Лишь  за  руку  её  держу  в  её  немой  агонии.
Слабеет  пульс  в  её  руке.
А  ей  ТАК  хочется  оставить  след  в  истории.

С  тоской  болезни  кризис  жду.
Вино  душе  –  наркоз.  Бумага  ей  –  антибиотики.
Дефибриллятор  подключу  –
Работу  (это  классика…  сейчас  не  до  экзотики).

Нарыв  со  временем  прорвёт.
Таких  глубоких  было  мало.  Каждый  помню.
Его  же  место  пустота  займёт.
И  я  пока  не  знаю,  чем  её  заполню…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576909
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 17.12.2015


Циганова Наталія

Любви – весну…

Любви  –  весну…  аж  до  феврально.
Восторгам  –  вздохи  междометий.
Разбор  полётов  –  подетально.
Перронам  –  добрых  встреч  соцветий.
Мосту  –  упрямых  двух  баранов.
На  всех  засранцев  –  по  ответу.
На  увлечения  –  дурманы.
Земле  –  топор.  Шкафам  –  скелеты.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576653
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


Ліна Ланська

НЕ ПИТАЙ

Не  питай,  чом    я  так  навіжено?
Розсипаюсь  щоночі  на  друзки,
Вибираючи  леза  й  мотузки,
Щоб  зірватись  у  прірву  скажено.

Не  питай,  що  я  там  загубила.
На  самісінькім  дні,та  бадуже,
Я  любила  тебе?..та  любила,
Ну,  а  ти  мене?  Звісно,  не  дуже.

Не  питай,  може  й  відають  боги,
У  молитві  згадай  хоч  і  нишком,
Чом  оту,  недочитану  трішки,
Хтось  недбало  закинув  під  ноги?

Не  питай,  чому  сіль,  і  возами
Через  брили  в  шпаринку  із  неба?
Не  відчиниться  брама  Ереба...
Хіба  сточим  той  камінь  сльозами?


17.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621718
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.12.2015


Ліна Ланська

ТО НІЧОГО

То  нічого,  що  не  знайдеш  слова,  
Не  розщедрилась  добром  душа.
То  ж  таки  думки,  а  не  полова,
Хай  благословенна  буде  мова,
Коли  знайде  інше,  щоб  втішать.

То  нічого,  почуття  єдине
Твоє  серце  так  і  не  знайшло.
А  моє  до  тебе  знову  лине,
Доки  крається  й  болить,    не  згине
Щось  було  мабуть?..таки  ж  було...

То  нічого,  що  дзеркал  прокляття
Розбиває  льодяні  мости,
Запаливши  заздрісно  багаття.
Світло  не  злякається  розп"яття
Бо  троянди  цвіт  обплів  хрести.

То  нічого,  що  шукаєш  змову
Там,  де  лише  відданість  і  біль.
Проросте  твоє  прозріння  знову,
Сіра  втілиться  у  кольорову,
Трагіфарс  замінить  водевіль.
16  жовтня  2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613739
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 17.12.2015


Ліна Ланська

ХОЧЕШ



Хочеш,  я  впаду  тобі  до  ніг,
Хочеш  віднайду  сліди  і  світ
Затулю,  а  потім  за  поріг
Назавжди  водою,  або  в  лід.

Хочеш,  щоб  травою  проросло,
Хочеш  стану  смужкою  з  долонь?
Тільки  не  кажи,  що  не  було,
Просто  ненадовго  охолонь.

Хочеш  перетну  ті  дев"ять  кіл,
Хочеш  я  залишусь  там  навік?
Затаврує  соком  чистотіл,
Щоб  до  сонця  швидше,  ніж  за  рік...

Хочеш  поцілунками  зцілю,
Хочеш  обплетусь,  немов  лоза?
Тільки  не  кажи,  що  не  люблю,
Що  не  любиш...Чую.  Вже  сказав.
12.09.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606396
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


Ліна Ланська

А СКОРИНОЧКА ДО НІГ

А  скориночка  до  ніг,  не  образливо,
Хіба  краще,  як  вмирає,та  й  байдуже?
Хіба  краще,  що  мовчить  ненав"язливо,
А  від  голоду  пливуть  кола  райдужні?

А  скориночка  до  ніг  -  гріє  кригою.
Від  пекельного  вогню  та  й  закриюся,
Стане  гірко  -  знов  сльозою  умиюся,
Проковтну  хлібця  шматочок  -  оклигаю...

А  скориночка  до  ніг  не  забариться,
Може  совісті  нема,  може  крається?
Серце  з  соромом  у  хованки  грається,
У  своїх  думках  печеться  і  вариться.

А  скориночка  до  ніг,  не  образливо,
Хіба  краще,  хай  вмирає,та  й  байдуже?
Хіба  краще  як  мовчить  ненав"язливо,
А  від  голоду  пливуть  кола  райдужні?
24.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623667
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 17.12.2015


Ліна Ланська

ВТОМА

Затримавсь  -  долі  гримаси  -
Потік  розмов  нескінченний.
Впадеш  на  подушку  сонний
                                                           і  зовсім  уже  без  сил,
А  завтра  в  чергу  до  каси  -
Дають  спектакль  безіменний
Де  треба  злітати  знову,  
                                             не  маючи  навіть  крил.

А  що  там  опівдні?  -  втома,
Чи    втілення  на  папері?
Десь    падає  лист  кленовий  
                                                     злиденно  до  ніг  твоїх.
А  може,  зостанься  вдома,
Закрий  на  замки  всі  двері,
А  я  прозорою  тінню    
                                               на  той  упаду    поріг?

У  маренні  снів  похмурих
Розбита  печаллю  нота,
В  обіймах  забудеш  поки,
                                         новий  віднайдеш  сюжет...
Піщані  вежи  та  мури  -
Душі  незримі  ворота...
Засни,  стережу  твій  спокій,  
                                       а    брама  закрита  вже.

07.10.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611980
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


Ліна Ланська

Я НЕ ПРИЙДУ ДО ТЕБЕ В РАЙ

Я  не  прийду  до  тебе  в  рай,
Я  не  прийду  до  тебе  в  пекло.
Руки  не  подала?..  "прощай"
Скотилось  тихо  в  прірву,  смеркло..

Оте  залякане  звіря

Отут,  як  злодій  у  кутку,
Шукає,  чим  би  поживитись
Або  втопитись  у  рядку,
Навік  у  щілину  забитись  -

Його  там    не  знайде  зоря.

Закутається  в  погляд  твій  -
Не  розривайся  на  хвилини.
Зернини  солі  з  кров"ю  сій,
А  крихти  мУки  по  краплині,

Збери  свічками    з  вівтаря.
Вересень  2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607385
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 17.12.2015


Ліна Ланська

ЕПАТАЖ

Після  прочитання  незвичайних  творів.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600199#com2544951

Відчайдушний  епатаж,
Розриває  болем  груди.
Криє  шоковий  тираж
День  осінній,  наче  грудень.

Розмаїття  трав  і  тем,
Що  не  день,  усе  без  міри.
Навіть  голубий  тандем
На  посилках  у  вампіра.

Перші  кроки,  за  поріг
Вже  нога  моя  ступила,
Їй  тікати  б  з  усіх  ніг      -
В  пекло  двері  відчинила.

Там  сімнадцять...  десь  -  чогось,
У  варенні  мухи  тонуть.
Може  то  мені  здалось,
Але  Ваші  рими  стогнуть...

Як  не  корчить  сміхом  рот,
А  слізьми  душа  спливає.
Осінь-дуже,  дуже-корт...
...ить,  і  більше  слів  немає...
Вересень  2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604872
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 17.12.2015


Виктория Р

Буревій

[b][color="#ff0000"]ЧарІвні  рухи...  Буревій..
Ти  тихо  шепчеш  щось  у  вухо..
Кохання  в  спразі..  Трепет  вій,-
І  запалились  знов..  Задуха!

Солодкий  піт..  Нестримна  мить,
І  перси,  солодом  налиті.
Жага..Вже  хочу,  та    кортить..
Щоб  ти  скупався  в  оскамиті!

Німий  тандем..Жага..  Злиття,
Сплелись  усім,чим  тільки  треба!
Кохай  мене..  Усе  життя,-
Навіть  коли  злетиш  у  небо  !!!
21  06  2015  р  
Вікторія  Р
[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589067
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 17.12.2015


OlgaSydoruk

Стихотворные зодчие воздвигают дворцы…



Стихотворные  зодчие  воздвигают  дворцы...
Под  стропилами  -  крокусы(на  полотнах  любви)...
Сединою  помечены(акварельной)юнцы...
Оживляют  незримое,продлевая  холсты...
От  дыхания  нежности  тают  в  Арктике  льды...
В  чёрных  дырах  безбрежности  -  только  я,только  ты...
Для  чего  жребий  брошен  параллелью  мечты?..
Чтоб  успеть  всё  хорошее?..
Чтоб  оставить  следы?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626074
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 17.12.2015


OlgaSydoruk

Листопад, листопад…

Листопад,листопад...
Оголённый  наш  сад  под  ветрами  холодными    дрогнул...
Слышен  звон  в  невпопад...
Сквозь  туман  -  стон  оград...
Безвозвратность  тревоги  отторгнув...
Листопад,листопад...
То  ли  дождь,то  ли  град,
То  ли  слёз  водопад  с  поднебесья?..
Ты  давно  мне  не  брат...
Ты,наверное,кат...
Те  дороги  назад  -  лишь  с  отвеса...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614178
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 17.12.2015


OlgaSydoruk

Сном не было это…

Экспромт

Осень,напевая,песню  о  былом,
Просит,умоляя:"Обогрей  теплом...
Не  залей  слезами  золото  на  лом...
Ржавыми  гвоздями  не  построить  дом...
Не  молчи,карая...Время  не  пришло...
Не  совсем  седое  -  пёрышко,крыло...
Все  оттенки  лета  -  в  бусах  янтаря...
Сном  не  было  это...Было  всё  не  зря"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615224
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 17.12.2015


OlgaSydoruk

А в этом море - штормит до тризны…

А  в  этом  море  -  штормит  до  тризны...  
А  в  шторме  -  тонут  корабли...  
Волной  уносит  младые  жизни...  
Горячие,как  наши  дни...  
Колышет  Стикс  и  сон  подранков,..  
Монет  златых,  не  заглушая,  звон...  
До  рая  -  десять  полустанков...  
До  ада  -  только  три  (пешком)...  
А  между  -    севером  и  югом...  -
Как  между  небом  и  землёй...  
А  в  центре  замкнутого  круга,    -
На  вздохе  -  Шамбала  (прямой)...  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603701
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 17.12.2015


Тарас Яресько

"чернетки дощу закалюжені сірі асфальти…"

чернетки  дощу  закалюжені  сірі  асфальти
стократ  переписаний  осінню  кавер  на  сум
поезія  сходить  на  жовті  таблоїдні  шпальти
нарешті  на  неї  читацький  чекатиме  бум

у  роті  гірчить  металеве  угноєння  степу
бо  Аннушка  там  розлила  не  олію  а  ртуть
в  собор  западає  і  тулиться  вимокле  небо
бо  рибу  небесну  снаряди  і  глушать  і  рвуть

захристуй  над  серцем  усупереч  глянцевій  моді
чи  винесе  нас  проти  течії  примха  століть
на  берег  забутий,  де  слід  ще  не  стерся  Господній
де  досі  з  незірваним  яблуком  хилиться  віть



                                                                                                                                     17.10.15


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616998
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


Тарас Яресько

"Рядки про неї – ніби перший сніг…"

Рядки  про  неї  –  ніби  перший  сніг
піднесено-діткливі,  чисто-білі
які  суцвіттям  паперових  лілій,
притрушували  судженим  нічліг.
 
Іх  пошморгом  хурделиці  здіймуть
і  всує  розпорошать,  зледенілих,
іще  близьких  –  та  вже  подаленілих,
що  віри  вже  наївної  не  ймуть.

Дарма  судомно  ловиш  нальоту,
не  вистачить  і  божої  напруги  -
щоб  перший  сніг  колись  упав  удруге
на  цю  суворочолу  німоту.

Як  врешті  віднуртує,  відболить
і  в  пам'яті  уляжеться,  замшілій,
рядки,  як  перший  сніг  ,  молочно-білі  
згадаєш  ти  –  і  свічка  затремтить.


                                                                                               15.11.15      


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


Тарас Яресько

ЛІС

Замрячені  ринви,  маркітні  шпалери,
вже  тисячу  років  тут  хвої  нема.
Чому  ж  мою  пам`ять  неначе  химера
скривавлена  глиця  в  обіймах  трима  ?


Той  пра́ліс  шумливий,  епоха  чернеча,-
в  душі  -  як  янтарному  згустку  смоли.
Постукай,  кохана,  у  душу  надвечір,
у  хвою  тебе  загорну,  як  колись.


Волосся  -  розкошлане,  пальці  –закличні,
утому  знімають  горбатих  століть.
Біснується  місто  –  бо  сосни  готичні
у  третьому  оці  нескорено  мрять


Даремно  в  вікно  кажаном  б`ється  лихо
і  буднем  безсилим  зривається  вниз.
Ця  ніч  –  химородна.  Ця  ніч  -  як  епоха.
Над  нашою  постіллю  молиться  ліс



                                                                                               06.10.15.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613318
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 17.12.2015


Тарас Яресько

"немов би висока вода всіх оплаканих днів…"

                                                   
немов  би  висока  вода  всіх  оплаканих  днів
наринула  осінь  –  гербарієм  віршів  опалих
я  чув  про  цю  повінь    з  легенд  і  підглянутих  снів
здіймалася  вже  віковим  неприкаяним  жалом


неначе  бинти  розмотались  алеї  ведуть
із  повени  в  повінь  алеї  перони  вокзали
і  мох  на  камінні  на  північ  і  може  біду
із  повени  в  повінь  це  доля  невдах  і  зухвалих


хтось  спогади  палить  як  листя  –  клубочиться  дим
так  дражниться  осінь  яка  ще  ніколи  нікого
забутися  прагну  десь  поміж  непроханих  рим
бо  як  повелося  до  рими  ведуть  всі  дороги


та  погляд  спиняє  мене  за  пів  кроку  від  зим
де  постать  жіноча  прослала  нічліг  за  пів  кроку
чи  ранком  [i]згадаю  усе[/i]  як  знамення  крізь  дим:
і  нас  і  хитливий  ковчег  і  цю  воду  високу



                                                                                                                   11.10.2015  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613576
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 17.12.2015


Тарас Яресько

ТРОЯНДА І ШИП

[img]http://s017.radikal.ru/i405/1510/a5/370c9b997ee2.jpg[/img]

В  гербі  геральдичнім  тієї  епохи
Троянда  і  шип  –нерозлучний  тандем
У  танець  містичний  під  гру  скоморохів
Пускалися  ми  в  світлі  зорь-діадем


Ми  там  розминулись  на  крок…і  відтоді
Я  криками  рву  павутину  століть
Та  вік  слизькодухий  тримає  на  споді
Гойда  як  осінню  оголену  віть


Вуста  б  притулити  до  неба  склепіння
Окрадені  без  поцілунків  твоїх
Це  небо  -  занизько,  як  гріхопадіння
А  ти  є  висока,  як  праведний  гріх


Розвішана  спідня  білизна  на  вітах  –
Віват,  постмодерне  безумство  гірлянд!
Конають  епохи  в  прокрустових  ложах
Не  спиться  й  мені  :  на  шипах  від  троянд



                                                                                                             14.10.15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614493
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 17.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


yaguarondi

Ранок

Звуками  дивними,  ліктями,  спинами  переповнявся  трамвай.
Поміж  машин  під  електродротинами,  через  місточок,  крізь  гай
Їхав  трамвай  неквапливо,  гойдався,  як  в  хвилях  морських  кораблі,
Вікна  торкались  виделками  поглядів  до  клопотнечі  землі.  
Вікна  ширяли  пір’їнами  поглядів:  кожне  віконце  -  крило.
Пурхав  трамвай,  веселився  і  сердився,  мріяв  і  морщив  чоло.
Як  я  просила,  щоб  їхав  навшпиньочки...  Слухати  він  не  схотів,
Мимо  домів  по  залізній  стежиночці  голосно  прогуркотів.
Я  вимагала:  ""Не  сип  передзвонами,  снива  лякати  не  смій!"
Ніч  заховалась  у  тінь  за  вагонами...
Днину  привіз  за  світанку  законами
Ранній  трамваєнько  мій

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611498
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 16.12.2015


Тарас Яресько

ТРОЯНДА І ШИП

[img]http://s017.radikal.ru/i405/1510/a5/370c9b997ee2.jpg[/img]

В  гербі  геральдичнім  тієї  епохи
Троянда  і  шип  –нерозлучний  тандем
У  танець  містичний  під  гру  скоморохів
Пускалися  ми  в  світлі  зорь-діадем


Ми  там  розминулись  на  крок…і  відтоді
Я  криками  рву  павутину  століть
Та  вік  слизькодухий  тримає  на  споді
Гойда  як  осінню  оголену  віть


Вуста  б  притулити  до  неба  склепіння
Окрадені  без  поцілунків  твоїх
Це  небо  -  занизько,  як  гріхопадіння
А  ти  є  висока,  як  праведний  гріх


Розвішана  спідня  білизна  на  вітах  –
Віват,  постмодерне  безумство  гірлянд!
Конають  епохи  в  прокрустових  ложах
Не  спиться  й  мені  :  на  шипах  від  троянд



                                                                                                             14.10.15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614493
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 16.12.2015


Світлана Моренець

ТИРЕ… ДОВЖИНОЮ В ЖИТТЯ

           
Тире  поміж  двох  дат...  на  кладовищі...
І  в  цім  тире  –  усе  людське  життя:
чийсь  космос  мрій  і  почуття  найвищі,
і  сірість  повсякденного  буття,
і  думи  та  бажання  сокровенні
від  перших  слів  до  смертного  "прости"...
там  щастя  й  радість,  плани  нездійсненні,
любов  і  ненависть,  у  майбуття  мости...

Ось  за  цією  рискою  –  дитятко,
чиясь  надія  втрачена  й  любов...
тут  –  любляча  матуся...  там  –  чийсь  татко...
Всі  поруч  –  вороги  і  рідна  кров...

Тире,  тире...  їх  –  тьма,  не  полічити...
Багаті,  бідні  –  всі  зрівнялись  тут...
Дай,  Боже,  хоч  в  Тім  Світі  їм  спочити.
А  ми  на  серці  будемо    носити
рубці  і  біль  від  втрати    рідних  душ...

                                             19.04.2015  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577937
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 15.12.2015


Світлана Моренець

"БРАТАМ"-ВБИВЦЯМ

"Не-розлий-вода"  –  так  називали  їх  з  раннього  дитинства...
Тепер  він  повертався  в  військову  частину
з  похорону  свого  друга.
Пробую  передати  хоч  крихту  його  болю...

Світ  рухнув  в  одну  мить,
на  друзки  розлетівся...
Не  може  зрозуміть,
що  він  живим  лишився
і  це  не  сон  такий
безглуздий,  нереальний...
На  жаль,  це  яв...  Тяжкий,
страшний  удар.  Фатальний!
Усе  немов  в  кіно...
Фіксує  погляд  кадри...
Він  бачив  їх  давно
у  віщих  снах  кошмарних:

цей  вибух  в  світлий  день,
свій  крик:"Господь!  Не  треба-а-а-а!!!"...
та  побратима  тінь
здіймалась  тихо  в  небо...

Розгубленість  і  шок...
і  час  призупинився...
ридання,  як  смішок  –
це  біль  вже  докотився,
хоч  віри  ще  не  йме,
що  це  із  ними  сталось,
здається,  поверне
щасливу  ту  реальність,
яка  ось  тут  була
назад  тому  хвилину...

Скінчилась...  відгула...
вже  в  інший  вимір  лине...
Від  "не-розлий-вода"
лишилась  половина...
і  лютий  біль,  й  біда
назавжди,  до  загину.
І  тисячі  питань:
"Війна  –    за  що?  За  кого?
За  землю?...  але  ж  глянь  –
це  спільне!..    дане  Богом!..

Без  каяття,  за  ГРІШ
вбиваєте  запекло!
На  вас  –  Іудин  гріх
й  пряма  дорога  в  пекло!

Ми  борг  свій  віддали
за  цілістність  держави.
За  що  ж  ви  продали
її  свободу  й  славу?!!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502166
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 15.12.2015


Світлана Моренець

Перевернувся світ


Перевернувся  світ.  Чи  він  конає
В  тяжких  судомах  блуду  та  гріха?
Чи  зовсім  Бога  в  душах  вже  немає,
І  Сатана  на  царство  зазіха?
Як  та  орда,  свої  своїх  грабують,
Стерв'ятниками  хижо  здобич  рвуть,
Беззахисних  ошукують,  зомбують,
З  усіх  боків  їх  нагло  тиснуть,  мнуть.
Затоплює  нас  бруд  з  телеекранів,
З  газет,  журналів,    кліпів  та  кіно,
Невігластво,  життя  в  чаднім  дурмані  -
Як  "світське"  подається  нам  воно.
Як  витримати  серцю  ріки  крові,
Жорстокість,  звірства,  вбивства  без  кінця
Й  дітей  при  цьому  виховать  в  любові
До  Бога,  краю,  чесного  життя?
В  хаосі  цім  себе  б  не  загубити,
Не  розчинитись  в  сірій  суєті
Та  вистоять,  в  бридоту  не  вступити,
Щоб  потім  не  терзатись  в  каятті.
На  Тебе,  Боже,  лиш  надію  маю,
Вже  не  за  себе  -  за  весь  люд  боюсь,
За  діток,  внуків,  правнуків  благаю
І  вірю.  І  молюсь,  молюсь,  молюсь...

2009  р.

З  моєї  збірки
"Душі  несмілі  первоцвіти"



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486222
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 15.12.2015


Олекса Удайко

Кров людська - не водиця!

                                                                                               Боже,  великий,  єдиний,  нам  Україну  храни!  

Всім  нам,  клубівцям,  із  засобів  масової  інформації  добре  відомо,  що  відбувається  зараз  в  Україні!  Керівницво  країни,  не  підписавши  готову  до  підписання  угоду  асоціації  з  Європейським  Союзом,  поставило  суспільство  на  грань  великих  економічних,  соціальних  і  політичних  катаклізмів.  А  гарант  Конституції  України  Віктор  Янукович  фактично  самоусунувся  від  відповідальності.  То  ж  на  сьогодні  два  найважливіші  питання  повинні  буравити  голови  однодумцям,  якими  ми  Є:  хто  винен?  і  що  робити?  У  повітрі  пахне  смаленим  і  пролита  кров  наших  дітей!  Більше  того,  погрожують  розігнати  майдани  в  інших  містах!  Кров  на  руках  гаранта  не  змити  нічим!  Його  "зірковий  час"  добігає  кінця!  Це  видно  і  з  початку    розвалу  його  ідеологічної  підтримки  –  ПР!  У  відповідь  на  дії  реакційних  сил  -  Всеукраїнська  акція  непокори  аж  до  відставки  збанкрутілого  режиму!  Ми,  кияни  і  гості  столиці,  йдемо  завтра  до  Тараса,  а  звідти  -тим  же  маршрутом,  що  і  24-го,  мирно  без  кийків  і  димових  шашок,  лише  з  холодним  розумом  і  гарячими  серцями!  Хай  тільки  попробують  щось  вчинити!  В  12.00  -  до  Тараса!  Він  порадить,  що  робити!  П  Р  И  Є  Д  Н  У  Й  М  О  С  Я,    КЛУБІВЦІ!  

 Слава  Україні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463387
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 15.12.2015


Олекса Удайко

Потухло… або кілька днів із життя Художника

                                                   

               [i]  Потухло.  Все!..  Ну,  хто  ж  то  погасив?
                                                                                                                                       
                                                                       [b]  Ол  Удайко
[/b]
[/i]

...Був  важкий  робочий  день.  Консультації  у  «психотерапевта»,  розмотування  думок  і  колізій  останнього  дня,  телефонні  дзвінки  по  ділу  і...  нарешті:  «Спроси  в  справочной,  когда  рейс  и  сколько  стоит  билет  на  Софию.»  Ох!..  Вдих  був,  а  видиху    не  було...  Так  на  вдиху  і  Він  побіг  на  маршрутку  Київ-Васильків...  А  вслід  фраза  співробітниці  Ліни:  «Що  сталося?  Я  боюсь,  шеф,  за  Ваше  життя!»  Де  там?  Для  нього  життя,  СВОЕ  ЖИТТЯ,  тільки  розпочиналось.  За  годину  –  на  місці!  Вона  лежить  на  ліжку,  затуливши  обличчя  правою  рукою.  Не  роздягаючись,  бухнувся  поряд.  Щирі,    глибокі  цілунки,  обопільні  сльози...  А  потім...  «невідворотний  дар  очей...  усмішка!»  Невже  все  погане  позаду?!  Тихе  воркування  двох,  вже  знаних  види,  голубочків  не  стихало  годину.  А  потім  «поминали»  ВНК  -  Велике  і  Несамовите  Кохання».  Не  раз...  Безкінечність!  За  столом  і...  де  тільки  можна  було  примостить  двом  жадібним,  поєднаним  (в  дусі!)  самим  Богом,  тілам!!!  
"Поминки  Кохання"  продовжувались  вночі  до  знемоги...  і  наступний  день.  А  потім  -  свіже  повітря,  прогулянки,  фото  на  пам’ять  про  день,  в  який  «не  вмирало,  а  народжувалось»  нове,  можливо,  Вічне  Кохання...    
         
30.09.06.  
Ввечері  були  телефонні  розмови  про  майбутню  роботу.  Про  можливості  поєднання  медицини  з  «коханою  косметологією»  та  ін...

1.10.06,  7.02  (телефоном)
Сонечко  моє!  Після  твоїх  вчорашніх  освідчень  в  коханні  мені  не  віриться,  що  ми  не  поєднаємо  долі.  Я  буду  все  робити,  щоб  це  сталося!  Іншого  шляху  і  мети  у  мене  просто  немає!

....А  потім  була  7,5-місячна  розлука...  І  зневіра...  І  необґрунтовані  звинувачення...  і  грубі  слова...  Згадати  хоча  б  це...

07.05.07.  13.45  (СМС)
"Что  делать,  когда  не  можешь  здесь  сидеть  из-за  одиночества,  окружающей  тупости,  паники,  где  не  чувствуешь  себя  женщиной,  а  ощущаешь  необходимость  своего  присутствия  как  любая  другая  вещь,  которая  должна  занимать  определенное  место  ы  выполнять  определенные  функции,  желательно,  нет,  скорее  обязательно,  молча.  Так  все  вокруг  глухое,  немое,  мертвое,  а  ты  ощущаешь,  что  в  тебе  осталось  чуть-чуть  жизни,  и  страхом  вернуться  туда,  где  не  будешь  иметь  возможности  удовлетворить  витальные  потребности,  а  значит  полноценнная  жизнь  души  тоже  разобъется  об  реалии  жизни  и  тоже  будет  теплится  чуть-чуть,  жизни,  которой  тоже  не  на  долго  хватит.  Никогда  не  думала,  что  я,  любящая  жизнь,  НЕ  БУДУ  ЗНАТЬ,  ЧТО  С  НЕЙ  СЕЙЧАС  ДЕЛАТЬ.  Я  сейчас  слабая,  чтобы  избавить  окружающих  от  своего  присутствия  навсегда.  Я  очень  всем  нужна  по  разным  причинам,  но  никто…"  (обірвалось!!!)

...Це  вже  крик  душі!!!  Щось  зламалося???  Що  спонукало  її  на  такі  визнання?  Телофоном:  «Спасибо!  Я  что-то  буду  предпринимать».  Він  не  договорив...  Рахунок  вичерпано....  І  Ось  нове  СМС!


07.05.07.  17.15
Я  не  прошу  что-то  предпринимать!  У  тебя  это  никогда  не  получится.  Я  это  сейчас  поняла  на  100%.  Гарантий  я  тебе  даю  –  О.  А  тебе  это  –  главное.  Посоветуй,  как  усп…(очевидно,  успішно  провернуть  щось,  адже…  БІДА)

Як  розуміти  таке?  Читай  далі...  

(19.05.07б  на  дачі)

    «Я  уподобляюсь  капле,  что  точит  гору,  муравью,  которій  съедает  тигра,  звезде,  освещающему  землю  рабу,  возводящему  пирамиды.  Я  буду  строить  дворец  –  камень  за  камнем.  Такие  слова,  как  «неудача,  бесполезно,  безнадежно,  невозможно,  не  могу,  отступаю»  никогда  не  сойдут  с  моих  уст.  Я  в  тебя  верю.  ЦЕЛУЮ.»  

Що  можна  було  сказти  на  цей  вибух  емоцій?  Слова  тут  безсилі.  Взяти  це  створіння  в  руки,  підняти  догори,  як  у  тому  «віщому»  сні,  і  закружляти  разом  у  неймовірно  високому,  ще  ніким  не  здійсненному  танці…  О,  як  хотілося,  щоб  це  все  сталося!  Щоб  казка  створила  чудо!
...І  як  хотілось  в  той  час  Обом    жити,  щоб  насолоджуватись  здійсненням  такого  нездійсненного,  романтичного  сну.  Але  Він  написав:

     «Ти  –  прелесть!  Безумство  –  стиль  твоей  жизни.  Но  еще  нужен  аналитический  ум.  Им  буду  я.  Зараз  у  нас  так  гарно.  Кличуть  зелений  ліс  і…  галявини.  І  хочеться  чути  з  милих  уст:  «мій  любий    КОГ…»,  

знаючи,  що  значить  це  для  Її  гарячої,  вразливої  натури.  У  небі  пролунав  розкотистий  гуркіт.  Наближалась  гроза.  Вітер  загойдував  спраглі  дерева,  які  так  стомились  від  спекотного  дня.  А  наступної    миті  –  дощ,  що  полоскав  нові  надії,  нові  сподівання,  нове  життя…

...Найважче  у  Його  житті  –  це  вихідні.  Не  знаєш,  де  себе  діти.  Тому,  мабуть,  і  трудоголіком  став.  Ось  і  сьогодні:  неділя,  всі  при  ділі,  а  Він  мається.  Прийшов  до  майстерні,  накинув  якісь  два  ескізи  а  потім  підсумовув  те,  що  впало  на  душу…  і  мобільний.  Додому  повернувся  пізно.  А  там  теж  саме:  сварки,  дискусії,  погрози.  Пішов  на  вулицю,  поковирятись  у  землі  (бо  ж  город!),  і  ось  знову  позивні…

А  ще  таке...

(З  телефонної  розмови  27.07.07,  5.30  (Ранку!!!)

-  ти  мені  можеш  допомогти  виплатити  кімнату  в  комунальній  квартирі?
-  нам  не  потрібна  комуналка.  Ми  будемо  жити  в  окремій  1-кімн.  квартирі.  Адже  кажуть,  що  з  милим  і  «рай  в  шалаше».
-  я  ж  сказала,  запам'ятай:  третій  раз  я  ніколи  і  ні  за  кого  не  піду!  А  ти  не  можеш  виконати  прохання  любимої  жінки?  Будь  ти  проклят,  тв...ь!

28.07.07,  6.27  (тел.)
...Від  того,  що  я  помру,  тобі  краще  не  стане:  прокляття  –  бумеранг,  спаси  себе,  зніми  прокляття.  З  днем  народження,  єдина.  Не  так  я  його  собі  уявляв.

28.07.07,  22.57  (тел.)
...Я  не  хотіла  говорити  погані  слова.  Мені  сьогодні.  як  ніколи,  сумно,  погано.  Чому  ти  інколи  мене  не  розумієш?  Часто  говорю  погане  від  злості,  але  рідко  це  роблю.  

...Наче  сто  діжок  laina  вилили  Йому  на  голову!  Заспокоїтись!  Де  там!  Яке  заспокоєння!  Хоча  б  якось  стримати  свої  ридання,  щоб  не  почули  сусіди!  Боже  мій,  і    це  є  та  жінка,  яку  Він  так  щиро  кохає  ось  уже  майже  8  років?!  Всі  почуття  перевернулись  у  Ньому  догори  дном…  Не  хотілось  ні  думати,  ні  говорити,  ні,  тим  більше,  спати…
Якось  дотяг  Він  себе  до  ранку,  а  коли  спробував  піднятись,  не  зміг,  бо  все  тіло  боліло,  наче  від  тривалої  косовиці  на  нестерпному  луговому  осонні.  Тримаючись  за  стінку,  якось  дочвалав  до  кухні,  де  лежав  градусник.  «Треба  поміряти  температуру»  –  подумав  Він.  Адже  вчора  у  35-градусну  спеку    випив  пів-пляшки  води  з  холодильника.  37,0  град.  за  Цельсієм.  Слава  Богу,  нічого  особливого,  та  тіло  продовжувало  нестерпно  боліти.  Так  і  пішов  на  роботу  –  розбитий,  спустошений,  –  ледве  переставляючи  ноги.  А  там  враз  помітили  переміну  в  завжди  веселому,  життєрадісному  Художникові.  Прийшлось  викласти  своє  горе  одній  із  співробітниць,  яка  завдяки  своєму  багатому  досвіду  у  «сімейній»  сфері  могла  дати  якусь  слушну  пораду.  А  та  крім  «тримайся  і  не  бери  дурного  в  голову»  нічого  путнього  не  порекомендувала.  Бо  що  тут  скажеш?  Вона,  очевидно,  й  сама  не  чекала  від  витриманої  і  завжди  підкреслено  ввічливої  жінки  такого  неприпустимого  випаду?  Але  ж  могла  бути  у  «спасительки»  і  інші  думки,  наприклад,  ураза  від  Нього,  бо  знала,  що  їхній  «службовий»  роман  тягнеться  довго.  «Треба  б  послухати  іншу  сторону»  –  на  всяк  випадок  подумала  вона…

...Було  б  зовсім  кепсько,  якби  давня  знайома,  колишня  співробітниця  рекламного  бюро  не  завітала  до  Нього  в  якихось  своїх  дріб’язкових  справах.  Прискіпливо  обстеживши  своїми  очима  Його  похмурий  вигляд,  вона  й  за  голову  схопилась.  І  першим  питанням  її  було  –  чи  не  захворів?  Прийшлось  викласти,  але  вже  не  в  таких  деталях,  як  вперше,  свою  проблему.  І  Лідія  Карпівна  –  так  звали  відвідувачку  –  дала  єдину,  та  на  її  погляд,  правильну  пораду  –  звернутись  до  баби  Олени,  яка  вміє  знімати  «порчу»,  в  тому  числі  родові  і  особисті  прокляття.  «Їдь  до  неї  негайно!"  –  наполегливо  завершила  вона  свою  консультативну  роботу.                                    
«Баба  Олена»  жила  в  селі  Оленівка  (вражений  художник  чомусь  подумав,  що  село  було  назване  в  її  честь,  і  вперше  пожалкував,  що  Він  не  цілитель),  що  неподалік  від  станції  Білки,  куди  «жертви  чорних  і  білих  магій»  добирались  електричкою,  а  далі  –  маршрутним  таксі  чи  просто  таксі,  які  справно  курсували  на  «магістралі  здоров’я»,  звісно  ж,  за  хорошу  «мзду».  Подруга  перенесла  Художника  зі  столиці  до  глибокої  «глибинки»  тією  ж  дорогою,  щоб  саме  тут  скинути  тягар  «прокльону»  своєї  чарівної  моделі,  яка  в  Його  очах  все  більше  поставала  в  образі  Баби-Яги.  «Це  вже  вдруге  моя  дорога  перетинається  з  траєкторією  цього  «неземного»  жіноцтва»  –  подумав  Він  і  рішуче,  як  не  в  перший  раз,  штовхнув  хвіртку,  що  вела  у  двір  свого  ескулапа.
На  подвір’ї  юрмилися  зо  два  десятка  таких  же  знедолених,  як  і  він:  одні  чекали  своєї  черги,  інші  приймали  непоказні  процедури,  а  треті,  щасливі  й  радісні  від  відчуття,  що  все  позаду,  спішили  на  маршрутку,  щоб  якомога  швидше  добратись  до  роботи  (бо  у  вихідні  дні  «професорка»  не  приймає)  з  благою  метою  –  усім  своїм  колегам  доказати    свій  «трудовий  ентузіазм»  і  спроможність  до  роботи  вже  цілком  здорової  людини.  Натхненний  таким  видовиськом,  Художник  став  у  чергу  за  чудодійною  процедурою  і  розгорнув  свіжу  газету,  щоб  якось  відволіктись  від  своїх  невеселих  дум.  Та  читати  не  прийшлося,  бо  з  хати  цілительки  виходили  один  за  одним  "ліковані"  і  шугали  у  садок  до  колодязя,  де  їм  пропонували  випити  цілий  літр  холодної  колодязної  води  і  через  деякий  час  буквально  «вирвати»  в  бетонований  жолобок,  наповнений  вщерть  блювотними  масами,  що  стікали  у  «комунальну  помийницю»,  що  парувала  нечистотами  посеред  городу.  Багатоголосий  безалкогольний  «рев»  з  покашлюванням  і  стогонами  стояв  у  «гефсімантському  саду»  знаменитої  цілительки!..
Споглядаючи  на  такий  шамансько-спорадчний  "процес  оздоровлення",    все  більше  і  більше  розмірковуючи  над  долею  отих  знедолених,  Художник  раптом  відчув  у  собі  таку  внутрішню  силу  і  невичерпні  адаптивні  ресурси  свого  організму,  що  ошелешений,  мов  Пилип  з  конопель,  вискочив  з  двору  "незадачливої"  цілительки  та  й  пішов  собі  геть...  назустріч  новим  колізіям  і  непередбачуваним  поворотам  невблаганноїдолі...
 
(А  що  було  далі,  читач  дізнається  після  того,  як  автор  наважиться  дописати  та  опублікувати  роман  у  віршах  та  прозі  під  банальною  назвою...  Ні,  в  нього  ще  немає  назви,  сюжету  і  маси  матеріалу.  Одне  лише  здається  певним  -  опус  повинен  бути  з  грифом  "для  службового  користування"  тільки  чоловічій  половині  нашого  прекрасного  цілого  під  назвою  "Він  і  Вона".  В  іншому  разі  нема  жодної  гарантії  для  подальшого  життя  і  творчості  нещасному  авторові.)    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521279
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 15.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2015


Ліна Ланська

Я НЕ ЗНАЮ, ЧИ Я ЖИЛА?

Я  не  знаю,  чи  я  жила?
Коли  Місяць  уповні,
Затискаю  в  долоні,  -
Два  рожево-білих  крила.

Я  не  знаю...  мовчи  не  руш,
Просто  будь,  відсьогодні...
Біль  наповнює  скроні,
Ароматом  зів"ялих  руж.

Я  не  знаю,  ти  довго  тут?
Щось  так  трепетно  й  щемно
Неймовірно...даремно,
Обплетуться  думки,  як  спрут.

Я  не  знаю,  чи  ти  почув?
Не  лякайся,  що  плачу,
Я  ж  знайшла  і  не  втрачу
Поки  сплю,  не  побачу...

Руку  дай,  як  прокинусь  -  злечу...
04.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618408
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 15.12.2015


Ліна Ланська

ВТІКАЧ

Боже,  як  ти  біг,  хоч  не  впади,
Посковзнувшись,  поламаєш  ноги.
Йди  собі,  залишилось  ще  трохи,
Десь  за  рогом,  в  сумнівах    -  сюди.

Так  спішив,  зминаючи  стежки,
Забуваючи    сни  втілених  ілюзій,
На  останньому,  мабуть,  спинився  крузі,
Щоб  нарешті  розплести  стіжки  -


Та  петлю  зробити  про  всяк  час.
Перетнути  не  спинившись,  прірву,
Вкоротивши  почуття  довіри,
Вже  не  вперше,  ще  на  жаль,  не  раз...

Боже,  як  ти  біг,  летів  без  крил,
Страхом  сповиваючи  тривоги,
Може  знову  плутаєш  дороги?
Бажана  мішень    -  розрада  стріл.
Серпень  2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604580
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 15.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2015


Тарас Яресько

"Рядки про неї – ніби перший сніг…"

Рядки  про  неї  –  ніби  перший  сніг
піднесено-діткливі,  чисто-білі
які  суцвіттям  паперових  лілій,
притрушували  судженим  нічліг.
 
Іх  пошморгом  хурделиці  здіймуть
і  всує  розпорошать,  зледенілих,
іще  близьких  –  та  вже  подаленілих,
що  віри  вже  наївної  не  ймуть.

Дарма  судомно  ловиш  нальоту,
не  вистачить  і  божої  напруги  -
щоб  перший  сніг  колись  упав  удруге
на  цю  суворочолу  німоту.

Як  врешті  віднуртує,  відболить
і  в  пам'яті  уляжеться,  замшілій,
рядки,  як  перший  сніг  ,  молочно-білі  
згадаєш  ти  –  і  свічка  затремтить.


                                                                                               15.11.15      


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 15.12.2015


yaguarondi

Хай живе мир

Мій  миршавий  і  стокайданний  мире,  
Нависло  коло  лих  навколо  тебе...

Не  відчинивши  рота  проти  роти,  
Не  відтоптавши  степ  посеред  степу,  
В  скрипінні  милиць  між  скрипками  вулиць  
Винагороди  жде  вина  свободи.  

Порину  в  хвилі  неба  до  пори,  
Щоб  образи́  терпляче  приєднати  
Між  грона  кропо-ватяних  образ…

Сон,  знічений,  у  безборонну  ніч  
Без  тями  закую  серцебиттями  
До  сонця  шин  на  тілі  тишини.  
На  ранок  не  злічу  на  серці  ранок…  
Війни  мені  теплом  серед  війни...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626822
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 15.12.2015


yaguarondi

Схід

Для  замерзлих  вітрів  дніпро́вих  
З  комишових  м’яких  фіранок  
Мир  плете  світанко́ві  светрики.  
На  колінах  небес  шовко́вих  
Хрумкотить  жолудево  ранок  -  
Зграя  червонопиких  веприків  
Котить  рильцями  сонну  зірку.  
В  маскуванні  планети  світлом  
День  ковтає  перлистий  сонях.  
Ніби  з  рани  живої  шкірку  
Світ  зриває  зорю,  розквітлу  
Полинами  війни  на  скронях,  
Там,  на  сході,  болюче  й  гірко  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627226
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 15.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015


Ліна Ланська

СМІЯЛИСЬ

Сміялись,  вибігаючи  в  грозу,
Ловили  в  руки  дощ,
Серед  бруківки  площ
Розсипали  з  пелюстками  росу.

Сміялись,  розгортаючи  жита.
Волошки  голубі
Вінком,  його    тобі
На  шию  кинула,    потім  з  моста...

Сміялись,  у  рожеву  далечінь  -
Повітряні  кульки...
А  мильні  бульбашки
Злітали,  щоб  завмерти  на  плечі.

Сміялись,  коли  осінь  на  поріг
Сипнула  падолист,
А  вересень  -  артист
Каштани,  засіваючи,  -  до  ніг...

Сміялись,  як  облудою  туман
Щось  ревно  обіцяв.
Я  пальчиком  митця
Творила  ніжно  дива  океан...
04.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618515
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 11.12.2015


Ліна Ланська

Я НЕ ВТРАЧЕНА

Я  не  втрачена,  бо  не  твоя
І  твоєю    не  буду  жодної  миті.
Забудь...  чи  осінньо  заплачуть  дощі  ті,
Молитовно  зронивши    ім"я?
Я  не  втрачена,  бо  не  твоя.

Я  не  втрачена,  я  лиш  туман...
Сивим  димом  потроху,  вкрию  дороги,
Розгрібаю  під  снігом    біля    порогу
Краплі  крові  задавнених  ран.
Я  не  втрачена,  я  лиш  туман...

Я  не  втрачена,  бо  не  шукав,
Думав  листям  до  ніг  упаду,  як  схочеш,
Та  забуті    сліди  затопчу...  пророчі
Слова  хоч  і  почув,  зволікав.
Я  не  втрачена,  бо  не  шукав...

Я  не  втрачена,  та  не  суди,
Що  вкриваюсь  так  рано  вже  сивиною,
Коли  щастя  пройшло  ізнов  стороною
І  заснуло,  буди  не  буди...
Я  не  втрачена,та  не  суди...
Жовтень  2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613579
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 11.12.2015


Ліна Ланська

І СМІХ, І СЛЬОЗИ…

І  сміх,  і  сльози...наших  душ  рубці
Не  видадуться  втіленням  тату.
Ще  й  жарт  підкинуть,  буцімто  святу
Корову  в  дар,  купатись  в  молоці.

Зневажливе  слівце  отут,  чи  там,
За  нас  усі    вже    пройдено  шляхи,
А  що  серця  зотліли  до  трухи,
Давно  забули,    як  і  "аз  воздам".

А  лемент  про  любов,  про  рідний  край?
Від  сорому(не  вмію  ТАК  любить),
Я  паленію  і  горю  в  ту  мить,
Коли  моя  душа  вчиняє  страйк.

І  сміх,  і  сльози  -  пафосні  слова.
А  що  кохання?  -  глум,  банальність,бач.
У  лицемірства  -  крокодилыв  плач,
Бо  на  плечах,  здається,  булава.

А  голови-    за  вітром  у  світи,
Шукаючи  притулку  у  небес,
Хоча  б  скоріше  Ти  уже  воскрес,
Одна  надія  в  цім  бедламі  -    Ти...
24.10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615637
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 11.12.2015


Мар’я Гафінець

Спекотний полудень.

Повільний  плин  лінивий  
                                                                 щедрих,  світлих  літніх  днів...
І  перелив  за  край  
                                                   тієї  ласки  в  теплий  вечір....
Здається,  ніби  витись  
                                                           буде  так  аж  в  безкінеччя
прекрасна  вервичка,  
                                                         любовно  кутаючи  плечі,
у  тихий  плюскіт  мрій....  
                                                             Світ  від  зимових  збудить  снів
цілунок  сонця!  Й  затеплиться  
                                                                                 в  серці  ніжний  спів....

А  вже  ж  той  по́лудень  -
                                                                   такий  повітряно-натхненний!
І  від  щедрот  земля  
                                                   вся  розімліла  томно  вкрай.
.....В  німих  латать  знов  озеро  
                                                                                 випрошувало:  "  Дай
з  осердя  цвіту!  -  Хай  квітчастим  
                                                                                           стріне  літній  рай
жаданий  дощ."....  Та  страх  той  
                                                                                     був  невчасний  і  даремний:
все  розмаїття  квітів  й  так  
                                                                         буяє  вже  буремно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584415
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 11.12.2015


Мар’я Гафінець

Напій гурмана.

Буду  щастям  ділитись!
А  сум  збережу....
Посмакую  я  ним  наодинці,
коли  ти  вгамувавши  пекучу  жагу
пі́деш,  но́ві  шукати  криниці........

Коли  в  серці  на  мить  
знов  заб"є  джерело,
то  приходь  -  щедро  виллю  всю  радість!
...Як  від  пристрасті  (спите)  засохне  воно,
тихий  смуток  візьму  я,  мов  данність.

І,  сховавшись  від  світу,
як  справжній  гурман,
у  думках  розгойдаю  біль-спогад....
Весь  по  стінках  стече  ненаситний  дурман....
Гіркота  на  дно  ляже,  мов  осад....

А  коли  вже  торкнеться
до  згадки  душа,
то  ковтне  теплу  легкість  напою....
Відбродив,  відшумів  і  тепер  вже  до  дна
я  минулою...  ніжусь.....  любов"ю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587279
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 11.12.2015


Мар’я Гафінець

Любов і дощ…….

Співає  ніжно  сонцем  літній  дощ....
Грайливо  краплі  так  лоскочуть  небо,
танцюють  сальсу  на  бруківці  площ,
вистрибують  з  глибоких  втоми  товщ
і  бризкають  ген  по  веселці  вздовж!
...а  в  мене  мрії  знову  всі  ....  про  тебе....

Від  спеки  одуріле  місто  спрагло
шукало  свіжість....  Росяну  ту  звабу...
Напівпритомно  прохолоду  звало...
Його  вже  надвечір"я  цілувало,
було  все  розімлілому  так  мало!
...мені  ж  твого  лиш  погляду  принаду.....

І  я  би  чаклувала,  як  мольфарка.....
Віддала  б  душу!  Сльози!  Радість  й  сміх!...
Зібрала  б  Вічність...  Звабила  б  світанки....
Цнотливо-світлі  сонячні  всі  ранки......
Любові    й  Щастя  лагідні  серпанки........
Щоб  до  твоїх  покласти  мовчки  ніг!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587716
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 11.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015


tacent

забути неможливо, пам'ятати…

коли  кілометри  між  нами  
тікають  у  глиб  душі...
телефонні  гудки  безжально
гримлять  кантати,
забути  хочу  мрії  свої  і  сни,
забути  те,  що  клялися  колись  пам'ятати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626993
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015


Лілея Дністрова

Евтерпа спішить…

Розшукаю  ці  крила  з  пір'їнами  слів,  
Що  літають  високо-високо...  
І  позву  славну  музу  з  далеких  світів,  
Де  життя  -  лабіринт...стиль  бароко...  

Зазирну  крадькома  в  задзеркалля  душі,  
А  у  ньому  тужба  малослівна...  
І  сіріє  світанок...Евтерпа  спішить,  
Наче  зоряно-сніжна  царівна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626972
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015


Уляна Яресько

Мелодія кохання (Білих лілій піано і форте - бордових гвоздик…)

Горобці  влаштували  аншлаг  за  вікном:  (грає  Ліста,
вимузичує  вправно  в  кімнаті  русяве  дівча)-
[i]...ти  живеш  у  мені,  
мов  у  стінах  захмарного  міста,
ти  гориш  у  мені,  
як  жива,  непогасна  свіча...[/i]

А  схвильоване  серце  підспівує    (ноти  тут  зайві)
неймовірне    "кохаю!!!"  для  Нього  -  у  сотню  октав-
[i]..ти  знайдеш  
мої  очі  (твої  вже)-  в  небесному  сяйві,
ти  відчуєш  мене
у  шовковому    дотику  трав...[/i]

У  гірського  мольфара  навчилась  Вона  вигравати
Білих  лілій  піано  і  форте  бордових  гвоздик  -  
[i]...  ти    -  моря  у  мені,  
нездоланно  високі  Карпати...[/i]
(І  насправді  це  ТИ  найвправніший  для  Неї  з  музи́к!)


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626936
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015


Світлана Мельник

ти знаєш, що таке самотність?

ти  знаєш  що  таке  самотність  ?

це  коли  на  годиннику  уже  давно  за  північ,а  ти  все  досі  сидиш  на  підвіконнику  і  плачеш  під  ванільну  музику  .

це  коли  зранку  від  сліз  у  тебе  синці  під  очима,  а  ти  все  одно  начіплюєш  безглузду  посмішку,  бо  думаєш,  що  так  краще.

це  коли  ти  робиш  вигляд,  що  все  чудово,та  насправді  гірше  вже  нікуди.

це  коли  вдень  ти  усміхаєшся  і  всі  дивуються,звідки  в  тобі  стільки  життєрадісності  ,а  ввечері  вмиваєшся  слізьми  та  отруюєш  свою  душу  ілюзіями  та  пустими  мріями.

це  коли  ти  закохана  в  нього  ,та  при  зустрічах  мусиш  тримати  межу,адже  ти  для  нього  просто  друг.

це  коли  твої  друзі  поступово  стають  зрадниками  та  кидають  у  спину  ножі.

ти  знаєш  як  це?
ні?
і  не  дай  Боже  тобі  дізнатись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626252
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015


Уляна Яресько

Я від тебе за тисячу миль… (авторське виконання)

Я  віднині  чужа.  Я  від  тебе  за  тисячу  миль,
(Бо  втомилася  тінню  ходити  по  лезу  безодні!)
Пізня  осінь  заплакала  знову  дощами  безкриль.
Скоро  грудень.  А  я  не  твоя.  Не  твоя  відсьогодні.

Йшла  слідами  любові  наосліп.  Летіла  за  край!
У  тенета  привів  заворожливий  поклик  мольфара.
Не  мовчи  -  гіркотою  всіх  правд  оповий!  покарай!
Краще  постріл  -  і  все!  ніж  надовго  відстрочена  кара.

Одурманити  ніжністю  солодко  міг  лише  ти...
Та  хіба  передбачиш  оті  непомірні  надломи?
Не  чекай  на  мій  осуд!  Словами  мене  зрешети!
Хай  болить...  Але  знатиму  я:  одне  одному  -  хто  ми?

По  краплині  любов  не  висотуй  із  мене,  не  пий...
Я  за  тисячу  миль,  де  ще  видно  сліди  янголині.
Пізня  осінь  оплакує  світ  наш  безмовно-пустий...
Завтра  грудень.  А  я  не  твоя...  не  твоя  вже  віднині.
25.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 05.12.2015


Teodor Fanger

Спогади

Так  солодко  було  з  тобою,      
Там  ми  зустрілися  в  саду
Кохання  тут  текло  рікою
Хвилювало  кров  нам  молоду.
 
Були  тоді  лиш  ти  і  я,  
Були  ми  тільки  із  тобою
І  місяць  поглядав  здаля
Світив  у  нас  над  головою.
 
А  як    падала  зоря
Загадували  ми  бажання.
Я  говорив,  що  ти  моя,
що  вічне  буде  в  нас  кохання
 
Та  неправду  зорі  нам  сказали.
Бажання  наші  не  збулись.
Чужими  ми  давно  вже  стали
Й  навік  дороги  розійшлись.
 
 
   ©TEODOR  FANGER

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626213
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015


Уляна Яресько

Життя між нами ставить знов зага́ти…

Життя  між  нами  ставить  знов  зага́ти...
(Любов  для  нас  у  списку  заборон?!)
Не  озлоблю́ся  -  (вмію  вже  прощати,
коли  штовхають  душу  на  бетон).
Затерті  кадри  із  німої  сцени...
Слова  принишкли...  тихо:  ні-те-лень...
Мовчу  і  я.  (Ти  сонцем  був  для  мене,
проміння  віри  висипа́в  зі  жмень.)
Дарма  просити  санкції  на  зустріч
Там,  де  свавілля  дозвільни́х  систем,
Де  замість  неба  -  стеля.  Сонце  -  люстра...
А,  може,  ми  це  все  переростем?
До  напівщастя  ближче  напівкро́ку?
Розпорем  шов  непрохідних  доріг?
Та...  не  пройти...  бо  мури  зависокі,
І  невила́зний,  і  слизький  поріг!
Хто  нас  за  душі  так  тримає  міцно,
не  відпускає?  -  будні?  час?    гуртом?
Без  тебе  світ  -  нудне,  сліпе  каліцтво,
(Сміюся-плачу)  -  никну  від  утом,
то  знов  німію,  стиснута  в  лещата...
Але  прощаю,  стерши  файли  злоб...
Якби  ще  й  серце  вміло  забувати,
То  і  душі  так  гірко  не  було  б.
26.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624360
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015


yaguarondi

Антонімно

1.
Гучніше  забийтеся,  вени,  в  шкіру  -  дзвонами  в  небо  дотиків  -
Мої  клітинки,  
Озброєні  
Мільйонами  гострих  дротиків,  
Захищатимуться,  сміливі,
Щоб  оговтати  руки  хтиві
Мілкеньких  геройчиків  анекдотиків.  

2.  
Не  бийте  так  голосно,  вени,  в  шкіру  -  дзвонами  в  небо  дотиків  -  
Почуйте:  клітинки  безліччю  ротиків  
Співають  ніжності  тихий  звук  
Для  недопещених  пальців
Недоцілованих  рук  -  
Пісню  спокОю  
Для  мого  Героя  
І  здаються,  кидаючи  зброю

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615590
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 17.11.2015


yaguarondi

Трояндовий

Трояндовий  сум'ятку,  серце  скажене,
Голками  колькими  рвешся  до  мене.
Я,  безперечно,  твоя  половина,
Тільки  б  любов  твоя  -  не  шипшина,
Тільки  б  жага  твоя  -  не  до  ранку,
Тільки  б  ім'я  моє,  ніби  ранка,
Яку  студить  зима,  
Не  боліло  тобі,
Коли  прийдеш,  
А  мене  вже  нема

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615501
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 17.11.2015


yaguarondi

л ю б л ю

Мобика  музика  –  ляпас  -  у  сироти
Як  намистинами  райдуги  паростки
Між  берегів  твоїх  уст  мені  вироком
Слово  п’ять  літер  п’ять  звуків  п’ять  всесвітів
Котяться  низкою  просять  повірити

Вже  півгодини  розмови?  Розпечений
Мій  телефон  розмаїттям  ефіровим
Сміхом  і  щебетом  подихом  шепотом
Що  ти  казав?  Лиш  п’ять  звуків  у  пам’яті
В  ушко  мов  кульчики  колькими  шпильками
Веснами-сестрами  квітами  сакури

Щоб  не  завмерла  від  лютого  холоду
Дай  мені  знову  тихенького  голосу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611060
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 17.11.2015


ptaha

Остання людина

Переспів  вільного  перекладу  Артури  Преварської
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601180

Остання  людина  зірвалася  з  ланцюга,
Та,  волею  п'яна,  не  відає:  мрій  замало.
І  навіть  скажені  ритми  серцебиття  –  
Це  поштовх  лише,  щоб  (укотре!)  себе  здолати.

Остання  людина  сховалась  уже  за  ріг,
Ось  пагорб…  вершина…  (чи,  може,  фата-морґана?)
Свідомість  святкує  своє  переможне  "втік!"  –  
Насправді  ж  той  містоланцюг,  на  жаль,  нездоланний,

Бо  звичка  раба,  переплетена  з  ДНК,
Далека  від  думки  про  переформатування.
Остання  людина  замружилася  (слабка?).
А  зорі  ж  у  небі…  мов  шансом  останнім…
Останнім?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601218
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 17.11.2015


ptaha

Обережно…

Обережно:  хитає  планету!
Дмуть  вітри  катастроф,  потрясінь!
Не  впусти  у  пожадливу  Лету
Диво-кульку,  фарбовану  в  синь!

На  Землі  народилося  Сонце  –  
Зірка  смерті,  ім'я  їй  –  Полин.
Зупинись  на  піватомнім  кроці:
Не  спали  пофарбовану  в  синь!

І  себе  уявляючи  богом,
ДНК  програмуючи  ПІН,
Схаменись,  глинокопіє  то́го,
Хто  для  кульки  розмішував  синь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612269
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 17.11.2015


ptaha

Перший сніг

Осінній  вечір.  Сонні  ліхтарі
Циклопами  шукають  одіссеїв,
Які  по  хвилях  листя  до  оселі
Ведуть  свої  розбиті  кораблі.

Там  пенелопи  вірні  день  при  дні
Лелітку  зберігають  таємниці:
Уже  танцюють  в  небі  диво-птиці  -  
То  за  вікном  -  радій  же!  -    перший  сніг!

І  дві  щоки  притуляться  до  скла,
І  буде  в  душах  світло,  мов  на  свято:
Співатиме  сніжинками  крилато
Колядки  білим  янголом  зима…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621044
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 17.11.2015


ptaha

Герда. Крізь забуття

За  картиною  Я.Йерки  "Сад  садівника"

http://yerka.org.ru/pages/gardeners_garden.html

Я  пристала  до  берега  Саду  надій  –  
І  привітлива  хвіртка,  впустивши,  вказала  дорогу
До  прогрітих  на  сонці  стежинкових  мрій,
Що  тікали  до  моря  зеленого  –  заростів  гроту.

Там  у  затінку  дум  шепотіли  кущі
І  утома  дрімала,  узявши  в  обійми  тривогу,
Дарувала  суниця  солодкі  дощі,
Наливала  веселки  яскравої  в  чашку  потроху,

Гарбузами  на  грядках  горіли  сонцЯ,
Достигав  календар,  набиралися  присмаку  дати…
І  здавалось:  триватиме  так  без  кінця…
Я  потрапила  в  сад…  а  хотіла  ж  …  когось  відшукати…

У  трояндових  снах  мене  кликала  тінь,
А  чия  –  силуету  крізь  ночі  ніяк  не  впізнаю…

Садівник  забуттям  напував  далечінь  –  
Я  ж  до  когось  
босоніж…  
по  стЕрнях  колючих  
тікала…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566117
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 17.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2015


Тарас Яресько

"немов би висока вода всіх оплаканих днів…"

                                                   
немов  би  висока  вода  всіх  оплаканих  днів
наринула  осінь  –  гербарієм  віршів  опалих
я  чув  про  цю  повінь    з  легенд  і  підглянутих  снів
здіймалася  вже  віковим  неприкаяним  жалом


неначе  бинти  розмотались  алеї  ведуть
із  повени  в  повінь  алеї  перони  вокзали
і  мох  на  камінні  на  північ  і  може  біду
із  повени  в  повінь  це  доля  невдах  і  зухвалих


хтось  спогади  палить  як  листя  –  клубочиться  дим
так  дражниться  осінь  яка  ще  ніколи  нікого
забутися  прагну  десь  поміж  непроханих  рим
бо  як  повелося  до  рими  ведуть  всі  дороги


та  погляд  спиняє  мене  за  пів  кроку  від  зим
де  постать  жіноча  прослала  нічліг  за  пів  кроку
чи  ранком  [i]згадаю  усе[/i]  як  знамення  крізь  дим:
і  нас  і  хитливий  ковчег  і  цю  воду  високу



                                                                                                                   11.10.2015  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613576
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 17.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2015


Тарас Яресько

ЛІС

Замрячені  ринви,  маркітні  шпалери,
вже  тисячу  років  тут  хвої  нема.
Чому  ж  мою  пам`ять  неначе  химера
скривавлена  глиця  в  обіймах  трима  ?


Той  пра́ліс  шумливий,  епоха  чернеча,-
в  душі  -  як  янтарному  згустку  смоли.
Постукай,  кохана,  у  душу  надвечір,
у  хвою  тебе  загорну,  як  колись.


Волосся  -  розкошлане,  пальці  –закличні,
утому  знімають  горбатих  століть.
Біснується  місто  –  бо  сосни  готичні
у  третьому  оці  нескорено  мрять


Даремно  в  вікно  кажаном  б`ється  лихо
і  буднем  безсилим  зривається  вниз.
Ця  ніч  –  химородна.  Ця  ніч  -  як  епоха.
Над  нашою  постіллю  молиться  ліс



                                                                                               06.10.15.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613318
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 17.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2015


Максим Тарасівський

За крок

Якщо  ти  бачив,  як  після  дощів
Стоїть  вода  у  глинистій  баюрі,
Як  ціле  небо  в  ній  в  мініатюрі
Пливе  між  двох  розложистих  кущів,

А  в  тому  небі  ластівки  і  Рим,
У  Рим  веде  дорога  веселкова,
І  громовиць  із  хмарами  розмова  -
Ти,  друже,  був,  як  я  колись,  малим,

І  ним,  як  я,  ти,  друже,  станеш  знову,

Коли  побачиш,  як  після  дощів
Стоїть  вода  у  глинистій  баюрі,
А  в  ній  пливуть  отарами  похмурі
Хмарини-вівці,  двійко  пастухів,

І  пагорби,  оливи,  Назарет,
Величне  місто  Рим  лежить  в  руїнах,
Прибульці  хижі  на  своїх  машинах,
Дива,  та  й  годі!...  -  ще  там  силует:

Над  всім  оцим  стоїть  брудний  солдат,
За  ним  не  хмари  -  чорний  дим  зловісний!
І  ти  вернешся  у  свій  вік  первісний,
І  втопиш  в  тій  баюрі  автомат,

За  крок  всього  від  кодування  "200".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503531
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 17.11.2015


Максим Тарасівський

Набат

Запалало!  -  Гадали,  минеться.
Не  судилося.  Полум'я  зле
Вигризає  до  самого  серця,
Вже  і  серце  кусає  мале,

А  над  полум'ям  в  дим  і  у  небо
Відчайдушний  волає  набат,
Про  останню,  про  крайню  потребу
Розпинається  треллю  токкат.

Та  нікого...  Порожні  простори,
І  відлуння  самотнє  бринить,
Ріже  обрій,  від  спалахів  хворий,
На  шматки  його  голосу  нить,

А  пожежа  лютіє  і  зліє,
Розповзається  вже  навсібіч,
Яскравіше  горить,  і  надія
Відступає  все  глибше  у  ніч,

Вже  не  сила  на  поміч  скликати,
Де  та  поміч?!  -  з  вогнем  сам-на-сам,
Лиш  до  Господа  можна  волати
І  ввіряти  життя  Небесам:

Милосердний,  святий,  милий  Боже,
Подивись,  ми  по  очі  в  огні  -
Лиховісний,  безжальний,  ворожий,
Ми  з  Тобой  проти  нього  одні...

...І  під  ранок,  коли  вже  востаннє
Пролунав  відчайдушний  набат,
Грянув  грім!  -  і  пожежі  палання
Придушив  із  Небес  водоспад.

2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520318
дата надходження 29.08.2014
дата закладки 17.11.2015


Ліна Ланська

ЄДИНОРІГ

Мовчи,  прошу,  не  треба  зайвих  слів,
Поринь  думками  прямо  крізь  віки,
Зайди  у  океан,  що  обмілів,
З  долонь  струсивши  золоті  піски.

Нехай  ніхто  не  чує  звуку  лір,
Коли  збереш  хоч  пригоршню  одну,
Розсиплеш  сяйво,  спопелиш  ефір  -
Розквітнуть  срібні  лілії  зі  сну.

Побачиш,  Місяць  кидає  до  ніг
Одну-єдину  незбагненну  мить:
По  срібних  сходах  мчить  Єдиноріг
Руйнує  темінь,  полум"ям  огнить.

Вересень  2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604582
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 17.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2015


*Марічка*

Кардіограма…Пульс…Ущиплива любов

Плаче  кардіограма,
Задихається  пульс,
Хибна  любовна  програма
Пекучий  шле  імпульс…
У  тісних  венах  застигла
Стара  ущиплива  любов.
Замість  серця  –  вирва  -
Там  не  кипить  більше  кров.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596244
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 13.11.2015


*Марічка*

Небесна безмежність

Небо  цукрове  ванільне
Щастя  сипле  божевільне,

               Дарує  солодкі  парфуми,
               Любов  ліпить  з  гуми,

Творить  життєві  етюди,
Криштальними  очима  заглядає  всюди…

                     Поринаю  часто  у  небесну  безмежність  -
                     Там  легко  забути  земну  бентежність  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595119
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 13.11.2015


Н-А-Д-І-Я

Гімн України ( варіант)

Цвіте  на  сонці  прапор  України,  
Як  символ  незалежності  наш  стяг.
Родючий  край,  безмежне  небо  синє  .
І  слово  МИР  в  народу  на  вустах.  
Це  -  край,  де  сильні  роботящі  руки.
Цвітуть  у  полі  золоті  хліба.  
Це  -  славних  козаків  відважні  внуки,
Живе  у  їхнім  серці  доброта.

Приспів:

Славлю  народ  нездоланний  і  сильний!  
Мудрість,    відвага  у  серці  твоїм.
Приклад  для  всіх,  хто  бажає  буть  вільним.
Ти  переможеш  завзяттям  своїм!  

Народ  -  борець,  що  має  силу  духу,
І  ворогам  належну  відсіч  дасть.
Він  проти  війн,  боєць  проти  розрухи.  
Він-миротворець,  проти  всіх  нещасть.  
Хай  на  землі  народ    живе  у  щасті.
Низький  уклін,  народе  мій,  тобі.
Нехай  в  житті  тобі  усе  удасться!
Я  вірю,  що  побориш  сили  злі.

 Приспів:
-----------------------------------------------------
Коментарі  прошу  залишати  тут:    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592815

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592865
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 13.11.2015


Н-А-Д-І-Я

Но чего же мне жаль?. .

Поезд  жизни  летит
Всё  быстрей  и  быстрей.
Но  не  сто́ит  грустить:
Видно  свет  фонарей.

А    колёса    стучат,  
Унося  меня  вдаль...
А  слезинки  дрожат...
Но  чего  же  мне  жаль?

За  окошком  мелькают  
Полустанки,  мосты...
Память  вновь  возвращает
В  годы  детства,  где  ты.

Безвозвратные  годы...
Что  ж  ты  плачешь,  душа?
Словно  вешние  воды,
Не  вернёшь  никогда.

Тихо  падает  снег,
Кружит  в  дымке  ночной...
Снова  слышится  смех..
Было  счастье  с  тобой...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174365
дата надходження 27.02.2010
дата закладки 13.11.2015


Велес Є

Скучив

йшов  із  центру  через  міст  що  над  рікою  до  іншого  берега  ніби  повис
глянув  за  обрій..  знов  на  лірику  потягнуло.  згадав  про  далеку  тебе
очі  навіть  за  обрієм  не  дістану.вже  сонце  зайшло  і  вийде  у  нову  зміну

..вийшов  на  вулицю  ранком.  придбав  негазовану  воду  тобі-собі.
дієтичне  печіво,  усе  як  любиш  ти.на  зупинці  відкрию.
зроблю  ковток,  ніби  дала  мені.  взагалі  то  я  люблю  газовану  воду.

сідаю  у  маршрутне  таксі,  слідуючи  за  нашим  спільним  маршрутом.
за  кілька  зупинок  до  своєї  зійду,  проведу  тебе  до  роботи.  постою.
хвилина  затягнеться  на  4ри..  отямлюсь.  лишу  собі  трохи  води.

посміхнусь  сам  собі  і  відчувши  себе  вагітним  тобою  піду  до  роботи.
печіво  лишу  собі  на  обід.сьогодні  з  колегами  не  куплю  локшину
або  сосиску  у  тісті.  а  якщо  дуже  втомлюся,  додам  шаурму

ти  знаєш  про  мої  дивні  смаки.  але  ніколи  мені  мораль  не  читала.
ми  поважали  особисті  думки  та  історії.
люба,  я  скучив
я  дуже  к...  тебе
я  
тобою
живу  8-*

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594889
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 13.11.2015


Лана Мащенко

Хто це плаче моїми очима?

Хто  це  плаче  моїми  очима?
Біль  народу  у  серці  заліг.
І  надії  жадана  тривога
Опадає  як  листя  до  ніг.

Кожен  погляд  у  світле  майбутнє
Застелила  палюча  сльоза.
Нас  товчуть  і  уже  не  народ  ми,
І  придушена  наша  мольба.

А  ми  просто  бажаємо  жити
Без  чужих  непотрібних  ідей,
Які  виснуть  в  повітрі  й  сміються
З  стариків  і  заслаблих  дітей.

Скільки  горя  на  плечах  народних?!
Скільки  згублено  дочок,  синів?!
Та  регочеться  влада  країни
Із  історії  наших  дідів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617681
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Лана Мащенко

Все добре те, що вчасно у житті

Бліде  створіння  в  клітці  золотій
Вважає  щастям  дихати  та  їсти.
Але  ніхто  не  чув  пташини  спів,
І  голос  є,  тане  навчилась  пісні.
У  рамках  долі  в  смуток  одяглась  –  
Навіщо  пнутись,  як  ніхто  не  чує.
Нудьзі  скорилась,  тузі  піддалась,
Нема  емоцій,  спокій  лиш  панує.
А  в  ньому  пасма  вплетених  дощів,
Важкі  сліпучі  розсипи  туманів,
Сміття,  що  лиже  кромку  берегів
І  тиша,  що  не  будить  на  світанні.
Не  знала  пташка  іншого  буття,
Вона  не  вміла,  мабуть,  і  літати,
Не  чула,  як  колишуться  жита,
Як  мчить  ріка  –  уміла  тільки  спати.
Відкрилась  клітка  –  пташечко,  лети!
Пробачте,  та  не  вмію  я  літати,
Не  можу,  бо  не  знаю  ті  світи,
Стара  я  вже,  щоб  жити  починати.
Все  добре  те,  що  вчасно  у  житті.
Боротись  треба,  коли  в  жилах  сила,
Літати  треба  в  роки  молоді,
А  не  тоді,  коли  слабі  вже  крила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617879
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 13.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2015


Олександр Яворський

Красивих люблять часто і палкіше

Красивих  люблять  часто  і  палкіше,
Веселих  люблять  менше,  та  скоріш,  -  
І  мовчазних  кохають,  тільки  рідше,
Зате,  якщо  кохають,  то  сильніш.

               Не  горлай  ніжних  слів,  не  горлай,
               Стримай  їх  до  пори  у  неволі,  -  
               Пароплави  вночі  кричать  хай,
               Ну  а  ти  –  ти  промовч,  приховай,  -  
               Поспішиш  і  шукай  вітра  в  полі.

Сумні  вона  вичитує  романи,  -  
Хай  порівняє,  ти  лиш  їй  повір,  -  
От  чорні  ж  появилися  тюльпани,
Щоб  білі  більше  милували  зір.

               Не  горлай  ніжних  слів,  не  горлай,
               Стримай  їх  до  пори  у  неволі,  -  
               Грач  з  поетом  горлають  нехай,
               Ну  а  ти  –  ти  промовч,  приховай,  -  
               Поспішиш  і  шукай  вітра  в  полі.

Біжать  слова,  а  що?!  –  Їм  надто  тісно.
"Спізнитись  хай  тебе  не  мучить  страх".
Слів  так  багато  –  та  як  можеш,  звісно,
Скажи,  коли  не  втримати  слова́.

               Та  не  горлай  отих  слів,  не  горлай,
               Стримай  їх  до  пори  у  неволі,  -  
               Пароплави  вночі  кричать  хай,
               Ти  замовч,  ти  промовч,  приховай,  -  
               Поспішиш  і  шукай  вітра  в  полі.

©  В.  Высоцкий.  Красивых  любят  чаще  и  прилежней.  Переклад

текст  оригіналу  -  
http://stihiolubvi.ru/visockiy/krasivyx-lyubyat-chasche-i-prilezhnei.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620742
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2015


Валя Савелюк

КИЛИМКИ

споминів
порозсо́тані  у  траві  стежки́  –
змотую
у  яскраві  тугі  клубки,
наче  неви́цвілі  вовня́ні  нитки

стежки́-дороги...
ще  придатні  до  зужива́ння  нитки:

довгими
зимо́вими  вечорами
і  ранками
буду  плести  -  собі  під  ноги  -
м`які  килимки

із  романтични-ми
на  полях  –  узорами
візерунка-ми

27.08.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602429
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 12.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2015


Давид Мрійник

Я піду

Я  -  іржа!
Що  як  вірус  зжирає  метал,
Я  -  торнадо!
Що  лиш  руйнація  його  фінал,
Все  набридло,
Почати  хочу  все  з  чистого  листа.
Та  не  можу,
Бо  лишив  за  собою  не  малого  хвоста...
Я  спалив,
Абсолютно  усі  свої  мости,
Все  скінчилось,
Тож  забудь  мене  і  прости,
Я  піду,
Та  не  зможу  забрати  тінь,
Не  підходьте!
Щоб  не  було  більше  падінь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618479
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Валерій Кець

Наснись…

[i]Наснись  мені,  янгол  мій  самотній,
Завітай  до  мене,  знову  в  сни.
У  цей  день  –  недільний  чи  суботній,
На  порозі  нової  весни…

Прийди,  принеси  з  собою  –  світло,
Та  відлуння  тих,  осінніх  днів.
Коли  між  нас  –  ще  кохання  квітло,
Наче  океан  без,  берегів…

Наснись,  прийди  наче  гість  –  незваний,
І  випий,    мій  смуток  ти,  до  дна.
Повз  всі  роки  –    досі  ти  чеканний.
Хіба  у  тім  є,  моя  вина?
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614431
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 10.11.2015


Валерій Кець

Я намалюю тебе - янгеликом…

[i]Я  намалюю  тебе  -  янгеликом,  
Ти  знову  вип'єш,  трохи  вина.  
Ти  мала  б  стати  певно,  метеликом  -    
За  вікном  ходить  осінь  німа...  

Я  знов  намалюю  тебе  -  долею,  
Ти,  напевно  Мавка  лісова.  
Доторкнуся  до  тебе,  долонею  
І  повірю  в  всілякі  дива.  

Та  я  намалюю  тебе  -  зіркою,  
Що  в  вечірнім  небі,  мерехтить.  
Ти,  станеш  мені,  новою  міркою,  
Бо  без  тебе  душа,  так  болить...  [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619890
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Роман Котляр

Жіноча логіка

[b][i]Раїсі  Оріховській[/i][/b]

Запросив  Руслан  Раїсу
Пійти  у  кіно.
Хоч  він  гей,  але  не  лисий,
Грає  в  доміно.

-  В  квитках,  -  каже,  -  місця  ззаду!
Поцілуєш  там!
А  Раїса  вже  не  рада  -  
Йому  в  пику  трям!

Розчарована,  ніяка:
-  Трясця  твою  мать!
Щоб  знав,  задні  місця  всякі
Не  буду  цілувать!

Зак.  07.01.2015  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619904
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015