Дійові особи: Едуард Мане, Клод Моне, загадкова жіночка Мона
Час дії – початок ХХ століття
Діалог, звісно, повністю вигаданий, але якби Едуард також дожив до похилого віку, вони з Клодом могли б частенько обмінюватись подібними дружніми шпильками. :)
_______________
«Усе мине», – сказав Мане Моне.
«Й не зиркайте, мусье, на мене скоса!
Чи ж винен я, що навіть у пенсне
не бачите ви далі свого носа?»
«Що світ? Сукупність вражень нестійких.
Усе розмите, оповите димом.
Ви хочете схопити міцно їх,
вони, слизькі падлюкі, сунуть мимо».
«Чи, може, в нас закінчилась мана?
То мусимо поповнити запаси!
Бо ще ж, мусье, повнісенька хана,
які тепер в нас репані каркаси».
«А моджо ваше як, питаю вас.
Колись, я чув, було вельми солідне.
Чи теж його зіжмакав мстивий час,
чи іноді працює більш-менш плідно?»
«Мане, вмагуйтесь», – відказав Моне.
«І вшийтесь звідси, бо чекаю Мону.
З’ясуймо потім, що куди мине,
а зараз щезніть, бо турну з балкону!»
03.03.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008589
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
І вичах чай. А сну немає зовсім.
Шумить листва, бо хоче літа ще.
Прийшла до міста календарна осінь
з не надто прогнозованим дощем.
Співають ринви вересневу пісню,
змивають із асфальту серпня прах.
Їм все одно на те, що буде після,
розтане листопад в рясних снігах.
А поки ще до бабиного літа
неспішно в небі котяться Вози.
Хай спочиває у негоду місто
і ринв не утихають голоси.
15.03.24р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008469
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
.[i]..слухаючи музику, краще
сприймаєш написане;
таку музику можна
слухати вічно. Адже
вона є дух, вібрації
Божої Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої вуста миліші в цілім світі,
бо пломеніють чарами без слів.
Слова ж твої – що в давньому санскриті,
я в пісню їх про тебе радо вплів.
Люблю твої заломи й пуповину,
твою жертовність, відданість посту.
І дихання, твій клич в лиху годину
я чую, люба, в леті за версту.
Милують око марева й картини,
що пропонуєш ти мені щодня.
У пахмурну чи сонячну хвилину
ловлю їх серцем, як лелеченя:
з любов’ю, свято, як своє причастя,
щедротну манну, Божу світло-тінь...
З тобою бути – неймовірне щастя,
одне з найпотаємніших хотінь.
До серця дай своїм торкнутись словом,
що найдорожчим є посеред слів,
гармонією неземних мелодій
в угоду Небу і його послів.
Торкнусь, о Земле, – хай і без одвіту! –
набутком дум у спільнім леті літ…
Бо вірю, рідна, в істинну орбіту,
йму віру заки в праведний політ!
[/color][/b]
30.10.2019
_________
*Світлина: доторк до води Білого озера (із ФБ). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 14.03.2024
Туман здійнявся там, де річка
свої плекала береги...
Згасало сонце, наче свічка…
Стелився вечір навкруги…
А Місяць вже завис у небі…
сміявся з сонних зірочок…
Розправив крила, наче лебідь,
із хмар кудлатих… - Дивний шовк!..
Садок, заквітчаний Весною,
духмяним запахом п'янив...
Припудрив Всесвіт пеленою...
Вмикав під серденьком мотив...
Затихли півні… Сиза ковдра
із тиші з спокоєм лягла…
Зігріла кожне серце добре!..
І мріям додала крила…
Спокійно в рідній Україні...
Щасливий доля має путь...
- Там, де природа - рай картинний...
чудові діточки ростуть!..
14.03.2024 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008360
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Чого ти побиваєшся, Марійко,
Хто дівчину образити посмів?!
Ти не дитя, що плаче через двійку,
Ну ж бо, промов крізь сльози кілька слів.
- Ходили вчора ми до ресторану,
(Донині б’є мене нервовий тік…)
Моїм Ян скористався п'яним станом!..
- Що згвалтував?!
- Та ні, падлюка... ВТІК!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008338
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
[youtube]https://youtu.be/Wf4a4fuRN0I[/youtube]
[i][b][color="#6b084f"]Приснився дивний сон:
немов вгорі віко́н
на небі кимсь начертані слова:
"Повинен твердо йти
до світлої мети,
то й правда враз появиться нова…"
І я іду…
Як на суду!
На небі вже світає…
Хмарки пливуть
в далеку путь,
а правдоньки немає…
Отак в житті буває...
А правди все немає![/color][/b]
9.03.2023[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007924
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Які Тарасу сняться вівтарі
на тій горі, на тім стрімкім узвишші…
Об чім блаженне Слово думи пише
і молиться тихенько до зорі…
Хіба не все їдно! Не все їдно!
Бо ще брати таки не заодно,
бо каламутне ще в джерелах дно,
а в душах повно золотої скверни,
іще пан Біг з Украйни гріх не верне
на голови «воздамшеся за злая»,
і ще не раз Скорбота заволає
своє «кру-кру» у сиву далину
і зродить сніп зони́, чи полину,
на пагорбах і зрівняних могилах…
Але й на те і кров шумує в жилах,
аби вчитать молитви «Кобзаря»
не те щоб в лад… і рівно монотонно,
а гнівно так… огненно- співно-мовно,
кому на спалах, а кому на жах,
кому на хрест, зчорнілий в попелах,
аби збудить останнюю колоду,
аби нову поезію, як моду,
не бамкали в пустопорожній дзвін,
бо він як Бог… Все чує й бачить Він…
…І нам не все одно, бо ми ще в силі,
бо «Заповіт» співаєм на могилі,
бо материнський горнемо сувій
до душ обпалених… Народе страдний мій,
увий вінець… чоло вінцем увий…
Допоки зорі попід небесами
Тарасовими виснуть голосами,
а над колисками туркочуть ніжно мами
своїм жаданим чадам, Ти – живий!
Увійшов до збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2000-2001.
зона́ - хвороба хлібних знаків, сажка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007951
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Королю Наварри Генріху IV.
Щиро.
Ти повинен сказати пошерхлій долоні
Яка затискує буковий костур:
Обернися на корінь дощу.
Ти повинен шукати прочан,
Що блукали стежками гірськими
В часи алхіміка Квазімодо –
Він теж був вісником часу.
Ти повинен взути кам’яні черевики
На ноги марнославних хмар,
Які побачив в свічаді дому
В якому жила сива вдова.
Ти повинен кричати крукам:
Око моє бачить все,
Навіть плями чорнильні
На сторінках манускрипту
Папи Сільвестра ІІ – чаклуна та містика.
Ти повинен оздобити тріснутий глек
В якому носили вино сподівань
Намистом весталки,
На могилі якої досі росте кипарис смутку,
Хоч пройшло вже дві тисячі літ звіробою.
Ти повинен.
Бо твоє королівство джерел
Перетворилося в шал
Оленя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997706
дата надходження 03.11.2023
дата закладки 04.11.2023
так воно і тривало
ніби весь світ тримало
непрочитане завтра у сплутаних лініях на руці
наче часу не бракувало насправді було замало
широти над безоднею слова наприкінці
невисокого сонця надмірності тіней на стінах
в урочистій частині дрібних побутових розмов
неминучих утім
голосна небезпека постійна
у воронку зими повертала нас знову і знов
пріле листя чадить чи то неба підпалений пластик
сумно чайник кипить
тонко пальці тлумачать шибки
все що можна було скасувати забути відкласти
довгий список угод на поверхні сердець шкарубких
крововилив подій
порівняння на тлі узагальнень
геть нічого нового масна архаїчна пітьма
набуває снаги випаровує світло благальне
з невідомими багатьма
29.10.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997347
дата надходження 30.10.2023
дата закладки 01.11.2023
Налий мені осінь, насить мою душу сповна,
Бо клени згоряють - дощами їх не загасити.
Налий мені осінь, вона ще солодка й хмільна,
І вогко ще травам,
і сніг ще на землю не випав.
Де пряні дими обвивають дерева руді,
І пахне корою впереміш старими грибами.
Де листя мережиться по болотистій воді -
Допоки не різними ми ідемо берегами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996698
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 23.10.2023
щоденна смерть велична і проста
приходить жовтень спалює міста
лист за листком зривається у вирій
вичерпний рух слова неоковирні
зістав
це тло та час зробити повний вдих
і видихнути срібну хмару диму
неначе вість нещадну нещадиму
в таємну змову ліхтарів рудих
мовчати край печалі вздовж новин
про довгі відстані як свідчення сивин
про пам’ять нами ж створену істоту
яка з чужих підморгує світлин
несправжнім нам
і справдженим достоту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994936
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 29.09.2023
В лабіринтах зими заблукала у квітні весна,
у природи буває також мимолітня перерва
Я пізнаю тебе, як раніше до того не знав
і дарма, що тремтять під снігами розлогі дерева
Крізь холодні світи пробирається промінь тепла,
крізь твою оборону прихильник крадеться останній
Ти пізнаєш мене, хоч раніше сто раз обпекла
і поранила губи об мене свої на світанні
На розпечений сніг впаде змочена болем сльоза,
і куди не поглянь – всюди далеч пливе білосніжна
Я спіймаю тебе, так багато тобі не сказав
та чи варто тепер, ти давно вже за іншим заміжня…
Та доносять вітри романтичні від тебе листи
ця холодна зима взяла правило – вік панувати
Як розплетену косу удруге тобі заплести,
як навчитись без тебе не жити, хоча б існувати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979626
дата надходження 08.04.2023
дата закладки 22.04.2023
У це́рковці старій,
де вітражі на вікнах –
як вхід ув інший світ,
криштальний, мов сльоза,
де лілія в руках
Пречистої розквітла
і розілляла сяйво
по древніх образах…
У це́рковці старій,
де духмяні́є ладан,
де мироточить серце
під мантри молитов,
стою самотньо в тиші,
дрібна і безпорадна,
віддавши грішну душу
під цей святий покров.
І так мені незвично,
відречено-блаженно
у церковці старій,
що світлом розцвіла!..
Мов білосніжний голуб
сідає на рамено
й рука Христова ніжно
торкається чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980739
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 22.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2023
[color="#f73408"] Автор щиро дякує всім тим,
xто поздоровив з минулими
народинами. [/color]
Як відповідь на побажання
В А М, Д О Р О Г І Д Р У З І:
[color="#ff2f00"]₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪[/color]
Бувальщина*, що символізує
життя одинокого чоловіка…
[youtube]https://youtu.be/zrn9orMjBq0
[/youtube]
[i][color="#800482"][b]З лебідкою розстався я давно,
з тих пір чомусь отак одинаку́ю.
Палю сигари, балуюсь вином:
люблю свободу – матінку святую!
З гусьми усе ж свої я узи в‘ю
і непогано з ними уживаюсь,
та про якусь таку-сяку сім’ю
й не думаю, хоча буденно маюсь.
…І раптом зойк, як лебединий клич,
враз розкриляє лебедині крила,
й паде із неба в серце те “Ки-гич”,
мов кам'яна непереборна брила…
[/color][/b]
28.03.2023
_________
*Світлина автора демонструє одинокого
лебедя, що давно мешкає на каналі у ра-
йоні Лінденталь міста Кельна, спростовуючи
відому притчу про “лебедину вірність ” і
“смерть ” у разі втрати лебідки.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978555
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 01.04.2023
[i]Ти кажеш, весна вже так близько,
на відстані кроку
під кавер природи покірно
птахи повернулись
Колись покохав карооке,
наївне дівчисько
і запах спустошених вулиць,
і гамір вечірній
Ти кажеш, що зустріч вже близько,
і легко, на диво,
в реальність повірити марень
знайомого міста
Розгойдує вітер грайливо
зимову колиску
під ехо симфоніі Ліста
вечірніх кавярень
• Еспериментальне римування (1-6, 2-5, 3-8, 4-7)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975364
дата надходження 28.02.2023
дата закладки 04.03.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2023
«Зростаєш, як усі кого забуто…»
(Пауль Целан)
Ми проростаємо
З чорної землі забуття:
Зерна кинув недбало
Босоногий орач
Чужого села,
Яке називають Небо.
Полічив яблука:
А вони падають.
Полічив ягоди:
А вони гірікі –
Набило оскомину,
А виявилось,
Що то ягоди Істини.
Долучіть мене до цього саду.
Хоча б голкою терену –
В скроню,
Дозвольте дивитись на хмари
Крізь листя аґрусу.
Тільки тінь на воді:
Ми випили вино ночі,
Гірке віскі Плеяд,
А вже ранок.
Ми забули як цвітуть стокротки,
А вже падолист
Пікардії небачених мрій,
А вже снігопад
Холодних як небуття
Крижаних візерунків:
Дикий зимовий сад.
Вже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973333
дата надходження 09.02.2023
дата закладки 11.02.2023
Я не стану тобі малювати осінні портрети,
чи збирати корали з глибокого синього дна.
Та куди б не пішла, відчуватиму серцем я де ти
не герой в кого сотні - а в кого кохана одна
Я не стану тобі дарувати зимою букети
(ненароджених вчасно симфоній німих пелюстків)
Дочекаюсь тепла, розцвітають весною поети -
і розтопиться лід від волосся твого завитків
Я так хочу тобі посилати промінчики літа,
у обіймах тонути під шелест колосся полів
Ти лишень натякни, чи достатньо вже мною зігріта,
чи готова здійснити в майбутнє сміливий політ
Я не стану тобі малювати осінні портрети,
почуття у душі, на полотнах марніє пастель
Мій мольберт у кутку, хай в стилістику вірять естети,
а я просто шукаю оазу гарячих пустель
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973360
дата надходження 09.02.2023
дата закладки 11.02.2023
ти просиш високих вібрацій
не знаю, сонце
із себе дістати
там теж порожнеча, смерть
і десь на межі свідомості
між емоцій
нейрони сплітають із сумнівів іншу твердь
незламність кордонів
напруга
увага
чітко
на мить слабина
йдеш на відкуп чужих гріхів
чи добрий
чи злий
нині в жертву приносять свідків
в покорі загнутих
стинають вогнем палким
ти просиш високих вібрацій
не вмію нині
хрест божий і свічка
молитва
і колом сіль
ще праця потрійна
тримають на ґрунту рівні
куди там злітати
не впасти до прірви ціль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973306
дата надходження 09.02.2023
дата закладки 11.02.2023
Віхолять в небі сніжинки,
Не розбирають доріг.
Сніг не шукає зупинки,
Де раптом впав, там приліг.
Будь-то домівки обжиті
Чи лиш руїни одні.
Долі людські пережиті
В рамах віконних, на шклі.
Шкло віддзеркалює спокій,
Затишок денний, тепло.
В зірваних рамах: сум, докір,
Щастя, немов й не було.
Виє простуджено вітер
Поміж згорілих дворів.
Проклятим жахом є витвір,
Пеклом для тих, хто тут жив.
Постаті смертні, каліцтва,
Душі травмовані, ґвалт.
Очі без сліз вже сирітства...
Чистий сніг все покривав.
Падав і падав неспинно,
Ніби вибілював світ.
Блудом брела десь причинна,
Час зупинив їй свій лік.
Слідом за нею безлика,
В темнім каптурі війна.
Й правда в крові, що пролита,
Волю назирці несла.
05.02.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972977
дата надходження 05.02.2023
дата закладки 08.02.2023
Змійовито ЗМІ — сіють правду
З чортівнячого чаріння в кошик душ:
Чемеричний схід* — безпорадно —
Заврунився в помислах, навстіж-навскруж.
Переполохами кривіють руни.
Перезбирують у мороці сліпці одчай.
Перепронизує світ — кригострумно —
Схарапуджений ефір.
Мана.
СпокІй одчах.
-----------------------------------------
*Схід – сходи насіння
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972955
дата надходження 05.02.2023
дата закладки 08.02.2023
непланованим вікнам дивитись в безодню.
уцілілим цеглинам на іконостас.
і на що нарікати, коли є сьогодні,
конструктивні новини
і жодних про нас.
вчасно пусто і чисто,
як перед інфарктом.
я пульсую в долонях на кожний дзвінок,
на новини,
на дотик
і решту терактів.
ти вчергове стаєш на порог
поділитися словом
собою
війною.
певно, фронт є у кожнім.
у кожнім із нас
непланованим вікнам дивитись в безодню.
уцілілим - на іконостас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973048
дата надходження 06.02.2023
дата закладки 06.02.2023
все це нариси
обриси
місто вночі звучить
як неповне речення
саме о цій порі
на одинадцятім поверсі
вікна мої рум'яніють
мов яблука печені
так вже бувало
розсипчасте тло у пам'яті
дієслова невиспані
речі лежать горою
а відшукую те
що поглинула заметіль
уповільнююся
горюю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972691
дата надходження 03.02.2023
дата закладки 03.02.2023
Під лисими зорями,
Над пухнастими хмарами
Лечу
У снах.
Де ти, Конфуцію?
Запитую себе вкотре
Плямуюючи білий папір
Ієрогліфами –
Чорними круками знаків
Поцятковую.
Пензлем.
Будую вежу Малинових Горобців
У снах.
Каміння так само важке
Як на кожній будові:
Готичного замку
Чи романської базиліки
У Царгороді мрій
Чи Вавилонської вежі
Бородатих астрологів.
Калліопа
Позначує кожну цеглину
Пальцями
(А я гадав, що поглядом
Кентавра Хірона).
Чомусь у царстві Морфея
Я будівничий –
Каменяр вільний
І все мурую
(Для чого?)
А в світі руйнувань
Писар – каламар повітовий
(Намарно)
А хотів Сковородою сучасним
Блукати-тікати
Куди – невідомо
В пошуках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972618
дата надходження 02.02.2023
дата закладки 03.02.2023
почни шукати з себе! - чи знайдеш!? -
ліхтар що не горить…труна…відкриті двері,
можливо в сінях,- це суцільний треш…
фіранкою прикритий з конопель,
щоб не закреслити безжально у етері
світ білий знов крізь запотіле скло
глевким життя, що сунеться в тунель…
із гавані де зупинився час
й моїх слідів немає вже давно
не грає джаз,а де панує сказ...
в напівпустому глечику не мед,
а перетравлене на оцет зле вино,
як скалки з пам’яті дитинства що із дна
назовні витискає архімед.
й скелети падають із шафи горілиць
з полиць між книжками, де поруч із совком
Конфуцій моститься між чорних блискавиць,
коня червоного ганяючи вздовж вирви,
який шукає воду з їздоком
між схилами у гострому камінні
аби відмитися…
010223
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972537
дата надходження 01.02.2023
дата закладки 03.02.2023
Тривожне небо. Наче чорний птах
Завис в польоті попід небесами
Й чатує здобич. Вся земля в бинтах-
Поранена. Ятрять криваві рани,
Що зцілюються снігом і дощем,
Окроплені йорданською водою.
А біль утрати душу пропече.
Зійдуться у пекельному двобої
Добро і зло. Хто ж виграє той бій?
Немає тому ради і зупину.
Витає смерть, і лють шикує стрій,
Бо сатана вселився у людину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972671
дата надходження 02.02.2023
дата закладки 03.02.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2023
ніч гупне і з оголених гілляк
пострушує мінливі оберемки
віконних вогників
і місто побережне
різноголосо помине чортяк
які з болотних марив зводять рим
бач знов про них на те воно і ворог
щоб знищувати все і цей вівторок
почнеться знову дриґом догори
та світло виливає переляк
рожевий віск тече вві млу спроквола
виразно проступають темні кола
сторонній місяць в дзеркалі закляк
це все не з нами це усе про них
коли би ніч була настільки зла що
не поглинала людського нізащо
повір у ній навіки б недруг зник
басовий рев виорює асфальт
новини в стрічці вперті мов прочани
ловлю цілунок радіомовчальний
як прихисток від них і білих пальт
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971956
дата надходження 25.01.2023
дата закладки 28.01.2023
Січень. Війна.
Свіча, як сльоза – черлена…
Серце від болю вижбухує,
Дев’ятим валом – нена́висть…
Хата затаєно слухає –
Устя грає Шопена…
Сладосте незбагненна,
Вічна любовна парость…
Темне вино пролите
В зойках розлук необачних.
Тінь у Саду Гетсиманськім –
Чаша скорбот відпита…
Хто заборонить любити
В цих міріадах плачних,
В цім безголоссі крику –
Хто заборонить любити!!
Томно душі… черлено…
Тане свіча на покутті,
Вірші, з ланців розкуті –
Хочеться жить шалено!
В хаті, в зими на розпутті
Устя грає Шопена –
Вічна любові парость,
Сладосте незбагненна…
27.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972166
дата надходження 28.01.2023
дата закладки 28.01.2023
Не знайдеш мене
серед людей.
у квітці малій при дорозі -
зболіла душа моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972123
дата надходження 27.01.2023
дата закладки 28.01.2023
Сполоханий місяць над хатою
кудись поспішає один.
Рукою увись, пелехатою,
із комина тягнеться дим -
забаг упіймати сяйливого -
забракнуло світла йому,
утік від вогню спекотливого,
викурює з неба пітьму. 26.01.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972129
дата надходження 27.01.2023
дата закладки 28.01.2023
Там, під Бахму́том, тьма-тьмуща нападників,
Долями грають - на рани і смерть.
Злісні кремлівці – батьки їхні й радники,
Ті, що ламають законності твердь.
Воїнів наших вогнями напоюють.
Нищать усе, що лежить на шляху.
Струни на злочини в добах настроюють -
Чорні мотиви їм гріють пиху.
Землю, осколками й мінами стрижену,
Топчуть. Але справедливість гряде.
Наші війська із Бахмута їх виженуть.
Кара Господня злочинців знайде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971852
дата надходження 24.01.2023
дата закладки 25.01.2023
Дай мені, Боже, мудрости
там, де ростуть мохи.
Там, де в одвічній хмурости
відчай стає глухим.
Де із роси вечірньої
скрапує самота,
дай мені, Боже, вірної
стежки через літа.
Би не схилити ревности
перед сухим зелом
і не втрачати певности
в тому, що є й було.
І не губити істини
поміж густих прозрінь,
де нездоланні відстані
хилять відради тінь.
Дай мені, Боже, кріпости
серед оцих негод
підступу й злої підлости,
що доросли висот.
Дай не згасити вуглика
глибоко у душі
серед земного вулика,
що докотив межі.
24.01.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971856
дата надходження 24.01.2023
дата закладки 25.01.2023
Дай мені, Боже, мудрости
там, де ростуть мохи.
Там, де в одвічній хмурости
відчай стає глухим.
Де із роси вечірньої
скрапує самота,
дай мені, Боже, вірної
стежки через літа.
Би не схилити ревности
перед сухим зелом
і не втрачати певности
в тому, що є й було.
І не губити істини
поміж густих прозрінь,
де нездоланні відстані
хилять відради тінь.
Дай мені, Боже, кріпости
серед оцих негод
підступу й злої підлости,
що доросли висот.
Дай не згасити вуглика
глибоко у душі
серед земного вулика,
що докотив межі.
24.01.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971856
дата надходження 24.01.2023
дата закладки 25.01.2023
[i] З приводу чергової трагедії, спричиненої рф...
[youtube]https://youtu.be/-_SaZ7SV6K0[/youtube]
[b][color="#04665b"]
Був Кременчук, тепер – Дніпро…
І – жертви, жертви…
Чим би тобі набити рот,
аби не жер ти?..
Тебе чи мати понесла,
а чи вовчиця?
З якого міста ти, села,
у кого вчився?
Невже всі там такі, як ти
худобо хтива?
Не люди ви, але скоти –
блатня паршива!
Воюєш ти проти жінок
і діток наших –
на них відточуєш клинок,
косу мантачиш…
На полі бою ж ти – мазня,
гарматне м’ясо.
Не запанує тут русня –
питання часу!
За вами йде природний тлін –
дух чорноземів,
а нам – прийдешніх поколінь
уклін доземний!
Відродиться ізнов земля
і кров арійська,
вітатиме землян здаля
юнь українська!
Бо я єсмь – дух, євшан-трава* –
здоров’я зілля,
ти ж – сеча, перегній, черва –
пусте бадилля.[/color]
[/b]
16.01.2023
_________
*За половецькою легендою, полин (євшан —
тюркська назва) як символ батьківщини,
пам’яті народу про отчий край; у Біблії
полин — символ суду Божого за
відступництво та непослух.
На світлині та відео з інтернеу - будинок 9-поверхівки
в Дніпрі після ракетної атаки еРеФії 14.01.2023 року.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971172
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 24.01.2023
Прозора тиша, древні міражі.
Крізь час, крізь сон
пливуть тамтешні мрії.
Це тут освячувались списи і ножі,
Отут князям корились хижі звірі.
Не йди углиб, тримайся берегів -
Тут лише праведнику пахне мед смолою.
Якщо не птах - не зиркай навкруги!
І з першим променем врости отут сосною.
А хочеш плач, живицею скропи
Свою печаль... Лелій солодку думку.
У кронах шепотом:
Хто ти? Хто ти?
Пізнай свій рай,
свій біль
і свою муку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971785
дата надходження 23.01.2023
дата закладки 24.01.2023
Прозора тиша, древні міражі.
Крізь час, крізь сон
пливуть тамтешні мрії.
Це тут освячувались списи і ножі,
Отут князям корились хижі звірі.
Не йди углиб, тримайся берегів -
Тут лише праведнику пахне мед смолою.
Якщо не птах - не зиркай навкруги!
І з першим променем врости отут сосною.
А хочеш плач, живицею скропи
Свою печаль... Лелій солодку думку.
У кронах шепотом:
Хто ти? Хто ти?
Пізнай свій рай,
свій біль
і свою муку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971785
дата надходження 23.01.2023
дата закладки 24.01.2023
Ще ніч гуляла на задвірках
і зорі глипали у сад,
на протягу скрипіла хвіртка
свої пісні, на свій же лад,
а вже зоря над небокраєм
все більше набиралась сил,
багряним зарево-розмаєм
ген підпаливши небосхил.
І я дивився на схід сонця
через росинки кришталю
що вниз плили по оболонці…
Світанку, я тебе люблю.
22.01.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971647
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 22.01.2023
Відгомонить колись оця біда,
що звила гнізда на високих банях.
Іде Різдво, і пресвята звізда
засяє, наче благовість прадавня.
І у вертеп зберуться молитви,
та по снігах підуть шукати мита.
І зійде колос в Бога з голови -
з отої, що поранена й розбита.
А дзвони будуть бити усю ніч.
І буде дим кадити із кадильниць.
На темних мапах пізніх протиріч
не буде більше зрадників і схимниць.
Усі зітруться вітром сніговиць
за темноликим божеством прокляття.
І буде сонце нам світити з лиць,
і розгориться в нас нове багаття!
Коли мине оця страшна біда,
що звила гнізда високо під хмари.
Іде Різдво, являється звізда,
і Той, Кого зрікаються примари.
21.12.22 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971427
дата надходження 19.01.2023
дата закладки 21.01.2023
Лежить земля, як сповідь непорушна,
Рядно у неба сиве і бліде.
І щось прекрасне дзенькає у душу,
Як сніг іде.
Коли летить - сповняє порожнечу,
Промінчик сонця визирне з очей.
А потім знов журба,
у себе втеча -
І знов пече.
Примарна радість сльози витрясає,
Цілую біль, що народивсь з дощу,
У водах цих, коли душі надсадно,
Я охрещусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971430
дата надходження 19.01.2023
дата закладки 21.01.2023
гадаю на гірше
в надії на краще
в похмурій цій днині
сумних сьогодень.
в яких хазяйнує
бідою і горем
паскуда огидна,
кремлівський дебіл...
отож... - на руїні
стою між руїни
у трощі,
розламах,
в згорілих садах.
підкину монету
на успіх чи зраду,
на темряву,
світло,
на несвіт
чи світ.
впіймаю в долоню,
сховаю,
не гляну
яким же він буде
оновлений день -
що раптом у тиші
розгойданий вітром
у загадку,
тайну
нездійснених мрій...
...а з темної амфори
попелом сіє
у мерзлість імжею
хмарина важка -
то сіється час,
розстріляні миті
останнім цвітінням
в розбомблений степ.
дістану з кишені,
зирну на монету... -
пласка,
тривіальна,
холодна...ніщо.
але ж як гадалось -
збулося,
здійснилось!
ввійшов у цей будень,
у попіл,
в дими.
а небо з'ясніло -
до сонця поринув
душею,
думками
крізь грім канонад.
...монету -
чого вже! -
сховаю в кишеню.
згодиться... -
на орка
накликати
смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950047
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 29.09.2022
Мій острів'янине, сняться обжинки?
Вина міцніють - врожаю плоди,
вже опустіли безмовні сади,
небо снують невблаганні хмаринки.
Осінь дощами січе міжсезоння,
наших побачень розмила екран.
Ви розгойдали в душі океан
і повели у мрійливе безсоння.
Вересень журно хворіє імлою,
перештормив і нашкодив собою.
В ньому, на жаль, захворіла і я.
Хочу почути Вас дуже і дуже...
Як зимувати збираєтесь, друже?
Усмішка Ваша ще й досі сія. 28.09.22
*моя світлина 10.09.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961080
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 29.09.2022
тут зійде сад.
і кожне із дерев
буде нести.
і спогадом родити.
і гулко розсипатися на літери.
читай поволі дерево старе,
коли вітри розчиняться у вітах.
чутлива сповідь - ниточка птахів -
прощає і нанизує дахи
в пів осені.
в пів пам'яті.
в пів світу.
кого чекати саженцем і цвітом
напередодні білої строки,
коли згадаєш: ти - чиясь людина?..
і зійде сад.
на камені.
з краплини.
і спогади з дитячої щоки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956426
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 15.08.2022
[i][b][color="#9c0b89"]Впав, козаче?.. Швидко підіймайся –
долі, що спіткала, не корись!
На ногах упевнено тримайся,
як тримались пращури колись…
Ти ж відчув, що ти не наодинці?
Віра і Надія в ногу йдуть.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).
Там, далеко, десь на горизонті
блимає іще одна зоря…
То твоє незгасне й щедре сонце
путь освітить в доли і моря.
Зірка, що тобі так вірно служить,
зветься не інакше, як Любов.
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь:
скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).[/color][/b]
12.06.2022[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950346
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 24.06.2022
Вітер...
Шалений вітер
Бавиться пелюстками...
Березень,
Травень,
Квітень...
Наче було не з нами.
В серці зима,
Там лютий,
Хоч на порозі літо.
Гіркий на присмак смуток
Стелиться білим цвітом
Щось заважає дихать,
Сонцем і пелюстками.
Вітер гортає тихо
Вірші...
Було не з нами...
Страх - вороги на заплаві
Спалахи, вибухи...
Тиша...
Березень,
Квітень,
Травень
Вітер бузок колише...
Висохнуть сльози люті,
Смуток стече водою
Разом з недобрим лютим...
Все це було...
Зі мною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947813
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 15.05.2022
Заблудилась среди страниц
Догоревших весенних дней.
Нет знакомых привычных лиц,
Нету мыслей и нет идей.
Жизнь течет, как кошмарный сон.
Не проснуться никак,
Никак...
А действительнось, как капрон
Просто плавится.
Ожил страх,
С ним растерянность по краям,
Безутешность печет внутри...
Может стоит пойти к друзьям?
Но во сне этом нет двери...
Не попробовать ли в окно
Упорхнуть, чуть взмахнув крылом?
И проснуться, разбив стекло-
Мир и радость там,
За углом...
...Заблудилась среди страниц...
Сон не таял, в углах висел...
А война распугала птиц,
Чтобы больше никто не пел...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947812
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 15.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2022
ніжна ніч.
затишшя та безсоння,
гронами акації зірки.
на маленький клаптик підвіконня
падають вірші,
як пелюстки...
ми удвох. я з книгою, малюєш
ти. нікуди вже не відпущу -
у тобі якась чарівна суміш
спокою, кохання і дощу.
місячна срібляста колискова,
зчеплені долоні.
час мине.
придивись,
як Лакшмі ллє навколо
сяйво і безмежне, і хмільне.
ніжна ніч
в обіймах у богині.
щастя розпадається на сни.
там де ти вагітна морем синім,
де подібний човнику мій син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947663
дата надходження 13.05.2022
дата закладки 13.05.2022
лине сьома тривога роздмухують бджоли бузок
пригощається травами лютий обвуглений вітер
схоже нам ні живими ні мертвими звідси не вийти
як ти там порожнеча безвихідь зіщуленість ок
мов руками бузок ухопився за землю й закляк
догори підійняв кетяжисті натомлені п’яти
наче квітами можна у небі шпарини латати
від громів осоружних димів навісних залізяк
ще не раз притулятися серцем до зимних підлог
залишатись тікати непевно молитись на стіни
йняти віри минулому важити завтра безцінне
бо якщо не врятує чи знову нас винайде бог
13.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947660
дата надходження 13.05.2022
дата закладки 13.05.2022
Допоки гриміло тут, поки пекельно ревло,
сходило сонце із попелу, небо спливало димами,
світ прозрівав, як засліплений Богом Павло,
Бог заклякав над полишеними домами.
Сторожко і вирішально чиргикав замок:
— Прага чи Мюнхен, Кошице чи Варшава...
Та сонце під вечір закочувалось під килимок,
а серце щоночі востаннє у сон вирушало —
гупало ніжно, звитяжно і, попри громи,
глибшим за море ставало, за греблю міцнішим.
Павло дивувався,
Бог усміхався.
На мить
сяяла тиша.
27.04.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946198
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 13.05.2022
Я больше не сражаюсь за мужчин:
За их вниманье, статусы, рубашки,
За первенство готовить им борщи
Средь холостяцких стен многоэтажки.
Я не ломаю личность под мужчин,
В попытках превзойти других в удобстве,
Чужую прихоть с радостью тащить
Пусть рвутся те, кто счастьем не опёкся.
Я уступлю мужчину налегке
Той женщине, которой он нужнее,
Поправлю воротник на пиджаке,
Чтоб лоск придать торжественный "трофею"
И пожелаю искренне добра,
Без всяческих скандалов и истерик,
Пусть будет крепким их любовь и брак.
Я даже не почувствую потери!
(07 мая 2022, BCN)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947603
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 13.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2022
Мы бежали вперёд. Мы не беженцы были, а бешенцы,
Похватавшие сумки, детей и своих матерей.
Пока кто-то, играя в войну, наконец, не натешится,
Мы бежали вперёд по приказу судьбы: "матерей!".
Без оглядки на окна с почти погибающим фикусом,
Бросив книги, картины и прочий родной атрибут,
Мы бежали под нечисти смех с гомерическим: "выкуси!"
В неизвестность, огонь, когда пули над ухом снуют...
Трое суток без сна и еды по вокзалам и бусикам,
Забывая от давки толпы сыновей имена,
Мы бежали в страну, где для нас тишина станет музыкой
И где люди забыли значение слова "война".
По сей день снится ад, что зовётся в народе границею,
Как мы ночью стоим на морозе не чувствуя ног,
С измождёнными ужасом /кто-то болезнями/лицами,
Не решив на какую ступить из десятка дорог.
Мы бежали вперёд. Обездоленно, стадно, отчаянно...
Где бездомны закаты, но где небеса не кровят.
Кто-то вслед окрестил нас иудами и негодяями,
Только разве иуды мечтают вернуться назад?
16 марта 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942767
дата надходження 19.03.2022
дата закладки 20.03.2022
Він був для неї знаком питання, знаком оклику,
трьома крапками і комою.
Вона ж для нього – порожнім конвертом,
сіро-чорною хмарою, зайвою хромосомою.
Він буксував її серце кілька разів на день
лукавим поглядом із численних фотографій.
Вона прагла попасти до нього на прийом,
але не могла вписатися в його насичений графік.
Він слідкував за собою, пив воду, качав м’язи, вливався в день бурхливим водоспадом.
Вона розбивала затори на шляху велосипедом, запивала кавою стреси й заїдала їх шоколадом.
Вона розуміла, що її шанси близькі до нуля на те,
щоб піймати його, перемігши всі проти у герці.
Та вона цього й не прагла ніколи, їй би хоч раз надихатись його легенями, зігрітись вогнем його серця.
Однак, настала така пора, що їй треба для своєї історії епілог писати й не вносити до нього дурні сподівання.
Переходити нарешті від фантастики до реальності, від умовного до справжнього спілкування.
А що робити з чуттями? Їх треба просто відпустити, відчинивши навшир в душі й тілі всі брами.
Скоро весна. Сонце й квіти в танок підуть. Й небо обов’язково обійме її своїми ніжними блакитними руками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939867
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 11.02.2022
дзвонили дзвони.
ми звеніли поруч,
притиснувшись, звертаючи ліворуч,
творили сповідь на трамвайнім склі
і дихали на тимчасовий слід.
ми дихали - так виникала тиша.
порушена.
невимушена.
інша.
розвішана, як сутінки на тлі
твоєї незакінченої книги,
де час не йшов.
де час стояв і кликав
букетиком гарячих хризантем
коротким словом відкривати щем
і олівцем поламаним всі стріхи.
і з будь-якої час кричати: "дихай.
пиши."
гострити нігтями осину.
робити щось: стрибок, нову людину,
по літерах.
і після крапки - тихо.
і чистих сторінок цензурна зграя
на колію.
і на лункий трамвай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939737
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 11.02.2022
Она забыла обо мне...
- А я все помню!..
Узор морозный на окне...
и вечер темный...
Водила пальцем по стеклу...
в ресницах слезы...
- Прости, я больше не люблю...
Не нужно розы...
Другого встретила... Поверь,
лишь он мне нужен!
Тут от него пришел конверт...
просил быть мужем...
Ты вечность что-то там решал!..
Дела... проблемы...
Все радужный искал причал...
Нет лучшей темы...
В любви признался кое-как...
(швырнув монету...)
Меня втянул в гражданский брак...
- Зачем мне это?!
Взмахнув последнюю слезу,
к звезде умчала...
- А я хочу... сквозь тень безумств...
начать сначала!..
Душа попала в бездну мук...
и дальше – хуже!..
Пойду собаку обниму...
- Хоть ей я нужен...
Вдвоем посмотрим на Луну...
про боль расскажем...
С обидой на себя вздохну!..
- Не знал, что важно...
14.01.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937003
дата надходження 14.01.2022
дата закладки 16.01.2022
От би зважився хтось і вимолив.
Та лишилася геть сама,
Як солома суха, чий вимолот
Проковтнула глевка пітьма.
І не знала, у чому схибила,
Хто згубив у стерні граблі…
Він за тиждень уже зі схлипами
Ледве видихнув і збілів.
Хоронили як слід – громадою.
У селі чи не кожен знав,
Наречена була принадною,
А зробилася навісна.
Тільки чула, коли поскрипує
Фотографія на столі,
Накривала чарчину скибою –
Випікала для цього хліб.
На світанку було все знищено
І розкидано все було –
Наче ворог у хаті нишпорив,
Все живе беручи в полон.
І вона, замісивши мукою,
Знову ставила хліб у піч,
Щоби з тим, що опівніч стукало,
Залишитися ще на ніч.
Він являвся до неї зіркою,
Говорив – Хоч би що проси!
Тільки кішка недобре зиркала,
Скаженіли на дворі пси.
Рятувала його і пестила,
Вигорала у тім вогні,
Ланцюжок з олов’яним хрестиком
Парафіном стікав по ній.
А як ранок вривався півнями,
Що поскльовували зірки,
Прокидалася вкрита піною
Мов утоплена з дна ріки.
Невідомо, куди би повінню
Серце вдовине віднесло,
Закінчилося врешті повністю
Вдома борошно, як на зло.
У люстерко погляне – боженьки!
Не людина стоїть – мара.
Задивилася заворожена –
Молода, а така стара…
Розшукала граблі за клунею,
Притулила їх до дверей,
Відвертаючись тричі плюнула,
Як на хрещенні ієрей.
Поблукала, зітхнувши – Господи!
Наче стежкою до села,
Загубилася між покосами,
Більше року сама жила.
Дуже довго водило колами
Всюди марились їй граблі,
Ними ноги до вен проколоті,
До артерій, а ще в землі.
Ніби час розтягнувся гумкою –
Він у полі лежав один,
Потерчата навколо кумкали,
Припадаючи до судин.
Не юнак з кришталевим посохом,
Не козак на коні з мечем,
Наречений з ногами босими,
З них і досі ріка тече.
Як завила вона причинною,
Що проспала вже вік чи два,
Засинала іще дівчиною,
А прокинулась – вже вдова.
Піднялося гадюччя кублами
Та почулося, як згори
Із хреста над церковним куполом,
Про любов їй хтось говорив.
І пішла туди геть знесилена,
Мов по груди в темній воді,
А летавиць з очима сивими
Обернув на згарище дім.
[i]
Марґо Ґейко
Зі збірки "Каліграфія долі"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937004
дата надходження 14.01.2022
дата закладки 16.01.2022
От би зважився хтось і вимолив.
Та лишилася геть сама,
Як солома суха, чий вимолот
Проковтнула глевка пітьма.
І не знала, у чому схибила,
Хто згубив у стерні граблі…
Він за тиждень уже зі схлипами
Ледве видихнув і збілів.
Хоронили як слід – громадою.
У селі чи не кожен знав,
Наречена була принадною,
А зробилася навісна.
Тільки чула, коли поскрипує
Фотографія на столі,
Накривала чарчину скибою –
Випікала для цього хліб.
На світанку було все знищено
І розкидано все було –
Наче ворог у хаті нишпорив,
Все живе беручи в полон.
І вона, замісивши мукою,
Знову ставила хліб у піч,
Щоби з тим, що опівніч стукало,
Залишитися ще на ніч.
Він являвся до неї зіркою,
Говорив – Хоч би що проси!
Тільки кішка недобре зиркала,
Скаженіли на дворі пси.
Рятувала його і пестила,
Вигорала у тім вогні,
Ланцюжок з олов’яним хрестиком
Парафіном стікав по ній.
А як ранок вривався півнями,
Що поскльовували зірки,
Прокидалася вкрита піною
Мов утоплена з дна ріки.
Невідомо, куди би повінню
Серце вдовине віднесло,
Закінчилося врешті повністю
Вдома борошно, як на зло.
У люстерко погляне – боженьки!
Не людина стоїть – мара.
Задивилася заворожена –
Молода, а така стара…
Розшукала граблі за клунею,
Притулила їх до дверей,
Відвертаючись тричі плюнула,
Як на хрещенні ієрей.
Поблукала, зітхнувши – Господи!
Наче стежкою до села,
Загубилася між покосами,
Більше року сама жила.
Дуже довго водило колами
Всюди марились їй граблі,
Ними ноги до вен проколоті,
До артерій, а ще в землі.
Ніби час розтягнувся гумкою –
Він у полі лежав один,
Потерчата навколо кумкали,
Припадаючи до судин.
Не юнак з кришталевим посохом,
Не козак на коні з мечем,
Наречений з ногами босими,
З них і досі ріка тече.
Як завила вона причинною,
Що проспала вже вік чи два,
Засинала іще дівчиною,
А прокинулась – вже вдова.
Піднялося гадюччя кублами
Та почулося, як згори
Із хреста над церковним куполом,
Про любов їй хтось говорив.
І пішла туди геть знесилена,
Мов по груди в темній воді,
А летавиць з очима сивими
Обернув на згарище дім.
[i]
Марґо Ґейко
Зі збірки "Каліграфія долі"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937004
дата надходження 14.01.2022
дата закладки 15.01.2022
вот тьма речная выела бочок
у старой лодки мелко воду морщит
над речкой град соломенный бычок
купели купола святые мощи
сатание наличников резных
вдоль окон у обителей ничейных
и солнце оседает как кочевник
на луковки и маковки близ них
созвучия сургучная печаль
ему какая разница мы те ли
которые предвидеться хотели
не слышь его не знай не отвечай
но сон и сор и позлащённый свет
и камни и мостки и плоскодонки
свершаются в рутинном веществе
твоей несовременной комнатёнки
раскатисто свежеют сквозняки
пражизнь лежит в густой пыли альбома
ты ей чужда мала и незнакома
как новый киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936344
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 09.01.2022
І танув сніг.
Я пам'ятаю - танув.
Був вечір свят,
неторканим,
різдвяним.
Домашнім був.
Сидів на димарі.
А поруч, на горищі, я.
Духмяна
кутєю.
На порізаній зорі
стою і плачу, що Господь сирий.
Що січень, розливаючись під браму,
місцями проростає ліхтарями.
І кожен люмен стратиться в останнє
бажання.
В коротку зірку.
В те, що я була...
коли була зима.
І, з'ївши подарунки,
я дихала на дивні візерунки
скла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936360
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
На вітах біло-сніжне макраме.
Лапатий сніг спускається додолу.
Ще трішки - й посох морозець візьме,
Казково розмалює видноколи.
Зима-чарівниця махне рукавом
І сріблом засипле діброви.
Дрімають ліси в далині за селом,
Насняться їм сни кольорові.
Принишкло все. Ніхто не гомонить.
Струснула сніг із гілочки синичка.
Січневий ранок закарбує мить
І відкладе в пухнасту рукавичку.
Іскристу ковдру віхола сплела,
Із візерунком сосни та ялини.
Покрила світ морозяна імла.
Дарує спокій нам зимова днина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936384
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
- Що хочеш, жінко, в ювілейну осінь
Отримати від долі на підносі?
- Найбільше прагла б ізі всіх дарунків:
В плед загорнутись із його цілунків.
- А він, це хто? Реальність чи плацебо?
- Він – сонце й місяць, і земля і небо,
Він - білий сніг на чорних віях січня,
Ріка, якою я пливу у вічність.
- Насипала ти тут гороху й м’яти,
Якесь одне ім’я він мав би мати.
- Тоді він вітер із великих терцій,
Який вогонь роздмухує у серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933178
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Оця зима вже сотні літ
Стоїть, мов срібна молитовня.
Неначе повня, білий світ.
І наче світ цей – дивна повня.
Снігів по вінця, снів катма.
Спинися, віхоло, тихіше!
Нехай замріяна зима
На склі застигне білим віршем.
Оця розхристана юдоль –
Моя покута й нагорода.
І поки ми шукаєм доль,
Вони самі по нас приходять.
А ти про добре говори,
Про щось невічне і нестримне.
Сніги, насіяні згори,
Назавтра щедро зродять скипнем.
І заворожені ліси –
Такі пророчі, як предтечі.
І добрі з неба голоси
Про теплий щем в крилі лелечім.
Лиш не гріши, що юги злі,
Густі сніги, як білі руна.
Оцій зимі вже сотні літ,
А ти душею й досі юна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933182
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Оці святі сліди непроминання,
Ці вічні руни древніх молитов.
Коли стежки – одні суцільні рани
І менше віри в те, що Бог – любов.
І світ оцей – далеко не нірвана,
Бо рваний на парцели вже стократ.
І те, колись непізнане, вже знане,
Та й невідомо, хто для кого брат…
Бо так багато величі в дрібному,
Помежи люду безліч «королів».
А що по нас, а що відтак, потому,
Коли забране віри, волі, слів?..
А нині гучно божаться безбожні
І б’ються в груди… що їм суєта?
І стелить грудень білосніжне ложе,
І жде Марія чистого Христа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932695
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 03.12.2021
«На щиті він несе
Твій смеркаючий усміх,
Пришпилений
До ворожого стягу зі сталі…»
(Пауль Целан)
Я повернусь
У край наш овечий
На черленім щиті,
Що триматимуть міцно
Втомлені руки моїх побратимів,
Я повернусь,
Коли вогняний світанок
Торкнеться пальцями променів
Білого марева вишень
На щиті, що створив Гефест –
Син Гери, вихованець Фетіди
(Заграва –
Там тужавіє серце Неба,
Там тамтами Галактики –
Ритм Гелонів).
Згадайте:
Стежинами пролісків
Йшли ми на Схід
Дорогами мідними, дорогами номадів
Сірооких сколотів.
На прощання коваль
Трьома чорними смугами
Плямував і мені сагайдак.
Як колись за Сулою
Коні били копитом,
Чорне Сонце пророчило битву,
Сокіл кричав – там, де блакить.
І не знав кожен з нас,
Що холодна вода чаші снів
Бузиною забарвлена, що
Час, наче пес, ковтає хвилини
З руки. Із долоні.
Хвилини, які віднайшли
Ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932643
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 03.12.2021
У литопаднім повнолунні
Розлиті запахи кавунні -
Так свіжо пахне перший сніг.
Звільнити небо, наче хоче,
І сиплеться, як потороча, -
Пухнасто-білий восьминіг.
Блукав десь довго манівцями,
Вкриває землю пластівцями -
Покірно лащиться до ніг.
Обличчя ночі, стан лоскоче -
Їй повідомити щось хоче -
Те, що у пам'яті зберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932278
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Казалось, что была в раю...
средь туч небесных...
Она ж... сидела на краю...
у самой бездны...
Ждала от милого письмо...
желала встречи!..
Но он быть рядышком не мог...
- С другой замечен...
Накрыло душу полосой...
темнее ночи!
- Жить дальше нужно ей самой...
без встреч... без строчек...
Огнем жгли под ребром слова,
что ей он сыпал!..
От них кружилась голова...
- Он сделал выбор...
Как взгляд забыть ей?.. Нежность рук...
Печаль кололась...
- Пусть милый был бы, просто – друг!
Хоть слышать голос...
Казалось, что была в раю...
средь туч небесных...
Она ж... сидела на краю...
у самой бездны...
15.11.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930936
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 16.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2021
дозрілий плід на мокру землю впав
життя є в шкаралущі
чи проб’ється?
_ _ _
Дозрілий плід – всі ми з народження і до смерті, бо наділені органами відчуття, системами усвідомлення і мислення. Здавалось би на протязі життя людина набирається досвіду, навичок, знання, то ж не розумно ставити знак рівності між новонародженим і, наприклад, шановним професором, доктором наук, членом якоїсь академії. Однак все набуте потім, ніщо в порівнянні з досвідом народження: проходження по родових каналах, сприйняття осліплюючого денного світла, громового шуму, сухого холодного повітря і всередині, і зовні, потрапляння в організм сторонніх інгредієнтів, переробка і виверження.
Мокра земля – середовище, яке кожному дає можливість розкритися, реалізуватися.
Життя в шкаралущі – божественне начало, потенціал стати величним деревом, закорковане в обособленості, невпевненості, боязні бути не прийнятим, роздавленим. Зациклення на зовнішній реалізації в надбанні статусних матеріальних цінностей, задоволенні власних амбіцій, які знову ж таки визначенні зовні. Визначення себе через інших, циндрування себе для себе.
Чи проб’ється – чи є шанс подолати установки, спокуси, які отримавши ззовні, які ми на повному серйозі вважаємо собою: своєю індивідуальністю, своєю особистістю. Відмовитися від них, а що залишиться?
Так і живемо, захищаючи свою шкаралущу, маленьким горішком з потенціалом величного сильного дерева. І це прекрасно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929073
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 27.10.2021
Мій подарунок кинули в сміття,
Була обгортка, бачте, неяскрава.
Поклала те, що в серці берегла,
А ось тепер така сумна розправа.
Лежить в пилюці скромно діамант
У грубій упаковці незугарній,
А я крізь сльози весело сміюсь—
Мої старання виявились марні.
Скажу тому, хто у пітьмі блука
І теплоти шукає серед льоду:
- Переболіло, більше не болить,
Самі в житті ми робимо погоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928978
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 27.10.2021
Полює час на стомлених людей
йому плювати, що ти хочеш жити,
не дивиться араб, вірмен, юдей…
чи ти з народу, чи з монарха свити
вже, як прийшов, то душу із грудей
потягне нишком й викине на вітер…
І байдуже у пекло чи у рай.
Кому потрібні ваші побажання?
Всіх приведе на смертне ложе плай.
На кожного відкрито полювання.
Дороги всі ведуть за небокрай.
Є перший день життя і є останній.
А поміж?
24.10.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928772
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021
Причаївся дух осені в п'ятках --
Відчуває морозяний клич.
У моїх ти пульсуєш зап'ястках --
В хуртовину до себе поклич.
Ми розпалимо сонячну ватру --
Зігріватиме наші тіла,
І повірим -- життя того варте,
Щоб душевності квітка цвіла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928719
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021
Пристрасть спалює несмілість,
У глибинних та приємних,
Найдорожчих, сокровенних
Поцілунках, потаємних,
Де пливе рікою ніжність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928718
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021
Приміряла і зиму, і осінь.
Не пасують. Ти – рання весна.
Талі води на греблю виносить.
Мавки сонні вичісують коси.
Струменить, благовістить, луна.
Чорнозему розбухлого пряність.
Броди вітру в безмежжі полів.
Бруньок плоть крайня збуджена в рваність.
Сонце й дощ місять ранку тональність.
Пересміх, передзвін, переспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928702
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021
Медики з усього світу
Знов тривогу скрізь забили:
-Якщо щеплень від ковіду
Ви ще досі не зробили –
Є серйозна заковика
(Це підтверджують експерти),
Що ймовірність є велика
Вам від вірусу умерти.
Я хвороби не злякався -
В мене гірша катастрофа,
Бо кредитів я набрався
Став, як та собака в блохах.
Всі банкіри й кредитори
З мене погляду не зводять,
Де я тільки повернуся -
Так слідом за мною ходять.
Від ковіду в цьому світі
Не дадуть мені умерти,
Відкачають, паразити,
Щоб позичене все здерти.
Обіцяли мені в банку
І колектори-бандити :
З заробітками такими
Я ще довго буду жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928778
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021
Орфей опісля Еврідіки
Став мовчазним німим і диким
Зарослим бородою старцем
У побуті аскетом і спартанцем
Спав на землі а їв якісь рослини
Хоча любив комаху і скотину
А над усе жалів птахів і коней
Котрих в житті любила Еврідіка
Бо коні то є сила тяглість спритність
Ну а птахи - то мудрість чоловіка
Орфей був розіп*ятий на вітрах
У музиках в напівтонах
Хітон спадав із Еврідіки ...аххх
Як то було давно й невідворотно
А нині все байдуже неістотне
Навколо тільки мука безконечна
Бо лиш любов на світі безперечна
А поза нею невимовна тьма
Де замість музики - зима
Де місця музиці нема
Там порожнеча і тюрма
Орфей іде назустріч снам
Митець вертається у храм
І все стає на своє місце
Зазолотіє лавром листя
І опаде колюче терня
Співець на Землю згодом верне
А разом з ним і Кліо і Евтерпа
Любов єдина довготерпить
Мистецтво лиш одне з облич любови
Що зіткане із нервів та із крови
23.10. 2021
* Кліо - у давньогрецькій міфології муза історії.
** Евтерпа - муза ліричної поезії та музики.
В обрамленні використана робота " Орфей та Еврідіка", 1806, автор - Крістіан- Готліб Кратценштайн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928803
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2021
Бабье лето шуршит за окном заcкорузлым листом,
Старый клён во дворе расфуфырился как на параде...
Солнце в небе прикинулось рыжим пузатым котом
И глядит на прохожих с вуальной печалью во взгляде...
Накатить бы с друзьями, но нет, ведь кругом карантин,
Люди мрут словно мухи от новой всемирной заразы...
А на днях вездесущий минздрав заявил, что какой-то кретин
На зло всем не привился от этой заразы ни разу...
Я сначала напрягся, но вовремя выпустил пар,
Продолжая парить и курить самосад на балконе,
На минуту представил, что вовсе не так уж и стар,
И, пожалуй, не так уж и трудно сегодня уйти от погони...
Но, ведь, как ни пари, а придётся конкретно стареть, -
Беспощадное время творит своё дело исправно...
И такая-сякая гнилая земельная твердь
Нынче выглядит вовсе не так уж забавно...
Но не буду о грустном, оно прибавляет морщин...
И не зря говорят, - оно в принципе бесперспективно...
А вообще без морщин не найти настоящих мужчин,
Только выглядит это, увы, не всегда креативно...
Заварю-ка чайку и приправлю его коньячком,
Погляжу, кто чего натворил в телеграм и фейсбуке,
А потом упаду на потёртый диванчик ничком
И начну колдовать над рецептом лекарства от скуки...
октябрь 21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928770
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021
Жовтень уповні.
Місяць - перестигле листя, рунно-золотаве...
Чи є що краще вітру, що розганя сизі отари?
Розвиднює ніч...
Підкреслює безмежність темно-синю, поцятковану осінню...
І стоїш, віддаючи себе шаленому вихру,
його свіжим поривам,-
та не холодним! А відгасаюче-літнім.
І полонить тебе, підіймає до світла рунного...
І з'ясовуєш раптом:
все нестерпне до відчаю - більше не має значення.
20.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928515
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2021
Просто осень, просто смена настроений.
Просто в чашке кофе нет корицы.
Зонт не успевает высыхать день третий
Мысли разлетаются Жар-Птицами.
Свитер толстой вязки с курткой нараспашку,
И …в леса, где сосны корабельные.
На тропинках - змейки, в шишках-неваляшках.
Ароматы пряно- карамельные.
…Ощутительные хмели, невидальщиной,
Из мгновенных сочно-красочных мозаик:
…Наснимала живых ко́роткометра́жек
Тень обнимками лиан архипелажных,
Сквозь грудь прорастая слышащими чувствами,
Простотою тонко расплетённых мыслей:
…Шорох листьев - просто соло гитариста
В такт потрескивания стебле́й, акустика.
13.10.21г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927920
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 15.10.2021
Накриє омофором Богородиця
Від лихого ока, зла і від війни.
Й запрацюють українські двигуни
Із кожної руки, повітря, волості.
…І гени українського козацтва
Із величчю поетики Тараса -
Країну захистять і міццю й совістю!
08.09.21р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927919
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 15.10.2021
Говорим с тобой все реже,
На тебя смотрю украдкой.
Нет того, что было прежде,
Для другой сегодня сладкий.
Растворил туман осенний,
Тепло лета...нет той страсти.
Растеряли слова песни,
И не склеить души счастьем.
Оказалось не навечно,
К нам в сердца любовь прижилась.
Легко выдул ветер встречный.
Мы с другими веселились.
Ночь не пахнет обещаньем,
Зря меняю свои платья.
За спиной зимы дыханье,
Возвращайся моё счастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928002
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021
ПРИТЧА ПРО ПРАВДУ
Людям в двері стукала правда —
Непричесана, непроста.
І не скажеш, що їй були раді
І у селах, і у містах.
Ну хіба ж то таку чекали?
Кому правда здалась така —
Не улеслива, не ласкава,
Незручна та на смак гірка...
І манери у правди “ грубі ”,
І одягнена “ не в сезон “.
Ставить правда питання руба —
В такій правді який резон?
Негнучка та ще й ріже вуха
Той її викривальний тон…
Народ правду уважно слухав,
А за мить… закатав в бетон.
© Володимир Присяжнюк
29.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927845
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 13.10.2021
Як просто трамваю, обмежень нема,
є рейки: від краю до краю…
Його не лякає холодна зима
в обіймах столичного раю.
Він знає в обличчя усіх, хто з шести
прокурює кожну зупинку.
Питає поважно: «Мо́, Вас підвезти?
Мій шлях через школу до ринку...». –
Буває насяде вагон циганви
копійку за душу не сплатять.
Заремствують Роми, немає грошви,
барон в нас хіба що багатий…
Провінцію манять столичні вогні,
на котрі свій вид вони мають,
вдивляються важно в попа́л* у вікні…
Як просто тут жити трамваю.
11.06.21р.
*Попал – відбиток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927732
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Під тонкою тканиною її живота —
глибока солона ніч, темне солодке море,
море хвилює прихована в нім висота —
небесне провалля, яке до світанку зморить
човен із дивних давен, із давніх дивин...
Власне, сам він
перемовляєтиметься із прірвою,
щоб напуватися нею,
доки здригнеться,
й під повнею над землею
схлине, неначе схлипне, тяжка вода,
ніби її приспав, ніби загойдав...
Потім стисне руку її в руці, мов ритуальний ніж,
і густо мовчить, наче гоїть численні рани,
які неминуче сильніше болять під ранок,
й слова, що не вимовить знову і знову —
ті ж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927621
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 11.10.2021
День привычно утро нахлобучил,
Ночь передала ему привет...
И рассвет, застрявший в хмурых тучах,
Не спешит пролить на землю свет...
Неуютно стало на балконе,
Нет былого шелеста знамён...
И в мобильном пыльном телефоне
Тает скудный перечень имён...
Ворошу отчаянные мысли
И пока сдаваться не спешу...
Правда, и мечтать не вижу смысла,
Хоть неровно осенью дышу...
А она припудрила округу,
Макияжит парки и леса...
Надеваю свитер как кольчугу,
Забываю птичьи голоса...
Скоро запорошит и завьюжит,
Заметелит журавлиный клин...
И в башку залезет неуклюже
Толстокожий безобразный сплин...
сентябрь 21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926644
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 30.09.2021
«Світильник гасне, ґніт чадить
Уже у сутінках…»
(Йосип Бродський)
Птах не кричить – бо тьма,
Світильник гасне,
В душу як слимак
Вповзають сутінки –
Хай не осінні і нехай густі,
І хай нагадують безодню
Моря,
Де почвари світять
Вогнем холодним.
Йду в пітьму,
Як йдуть у сон,
У сниво черепах,
Де виноград чіпкий, як наглядач
Плантацій бавовняних влітку.
Ego (чи може Едо)
Як перстень срібний
Там, у сховку
У пивниці, що нагадує вертеп
Дочасний.
Якби хоча б промінчик,
Хоча б одну зорю – там, нагорі,
У чорноті. Де око
Шукає марно суть, опори, сенсу,
Мети для мрій.
Я залишив свої старезні черевики
Там – за дверима,
В які давно не стукали.
Ніхто, ніяк.
В скарбничку слів апокрифа
Кидаю замість флоринів
Залізні цвяхи.
(Світлина автора віршів. Написано, коли вересень довершився, а Сонце стало холодним.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926526
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 29.09.2021
Довшають дні,
ближчає літо.
Міста вогні
травнем зігріти.
В небі хрущі
зорі збирають.
Те́пло душі.
Посеред гаю
стерті сліди,
запахи м’яти…
Мила, прийди,
ні́коли спати…
17.05.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926128
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
Жовтень сидить на стрілках міського сонця,
І струшує вежа на площу осколки боєм,
Час переплетений тісно в тобі з нудьгою,
Розділяє майбутнє на час дотепер - надвоє.
Небо годинам вторить: живи, як хочеш!
Художник продовжує погляд під тінню маркізи,
Можливо, дощі, що правічно по травах хлюпочуть
Придумали місто з вокзалами та валізами;
Щоб відкрити театри, школи, фасад філармонії,
Змішати слова та зробити із містом selfie,
Щоб художник йому написав саундтрек ”Меланхолія”
В старому кафе, усамітнившись, на серветках.
03.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925397
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 24.09.2021
Душа старцює, хоч би тіні тінь
Вхопити і прожогом бігти в осінь -
Під небом у дощів розради просить,
А звідти лишень позирки святі.
І сум вселенський - випраний вельон,
Від опадів солоних кам"яніє
І важко шурхотять пудові вії,
Одвічний накликаючи прокльон.
Душа старцює - сниться жебраку,
Новенький човен хвилі розсікає,
Оклунок див і ні кінця, ні краю
Тій осені... За кладочку хистку
Сріблястий Янгол, учепився скраю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925913
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 24.09.2021
Всё состоит из немного аляпистых шторок -
поле в ромашках занятно делить пополам,
если рука не рука, а осенний осколок.
Свет прошвырнётся по Фрейду и пятым углам,
выпучив тень на соседа и на антресоли.
Без комментариев.
Скажем, шкафы - не предел.
Столько найдётся всего погалдеть/помусолить...
...лавочки сбросли кожу - в ходу пуловер.
Бурый, конечно.
Сезон обязует стесняться
и бестолково слоняться в цветах между стен
кухонь, полов и др. обусловленных фракций.
Всё состоит безусловно.
И точно - взамен.
Всё - на открытой ладони.
Обнять и смеяться...
после избитых "лопата - мотыга - инцест".
... впрочем, найдётся полно и других прокламаций
каждому, кто покупает ромашек отрез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926042
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021
Вітер, ще той листоноша.
Смутки, вчорашні надії
Сипле скупим перехожим…
Цим посланням хто радіє?
Діти. Їм два, або сорок,
Дев’ять, а чи дев’яносто.
Вік для душі він не ворог.
Час – це про шкіру і кості.
Осінь ганяє асфальтом
Мудрості списки правічні.
Топчуть серйозні, йдуть в завтра.
Завтра. Воно ж поза ніччю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926035
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021
на підтримку Любові Бенедишин
Немає слабкості причини,
у неї витоки геть інші.
Стезя проляже на вершину
де пломеніє слово ві́рша,
там роздуває жар вітрисько
із не написаних ще літер…
Хто слави хоче, вона близько –
жбурни серед охочих бісер.
Але не всім підвладна рима
і кінь крилатий із Парнасу.
В земнім житті ми – пілігрими
слабкі та сильні (час від часу).
16.05.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926023
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021
(із циклу Крашинські жита)
Травневий день міцнішає й зростає.
Дощі спиває молоде зело.
А буйноквіття першого розмаю
зове мене у луки за село.
Послухати пташине суголосся.
Надихатися вольності землі.
Де першоцвіти – світанкові роси
мов діаманти на смарагда тлі…
І обіймає мої плечі небо,
і надприродна тиша, аж дзумить.
Лунає перший, ще не смілий щебет
наповнюючи цю блаженну мить…
04.05.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925732
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2021
поступ між “так” і “ні”_
згода – холодна помста_
очі її скляні
наче під хвилю з мосту
дивляться крізь вуаль
п’яних димів осінніх
на перехрестя ліній
згорнутих у спіраль_
>
неба кривавий край_
мертвого листя шепіт_
в реготі диких зграй,
в сірих тіней вертепі
тане одне з імен_
тягне останню ноту_
пам’ять - брудне болото,
прощення - чорний дзен_
>
пост-емоційна фальш_
просто між “до” і “після”_
в котру з порожніх чаш
зламане впало вістря_
пульсу зворотній лік_
склався пасьянс спокути_
награних сліз отруту
фосфорний місяць спік_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925701
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 21.09.2021
Поцілувати б...
стільки образів.
І як образу - загасити в соді
(ну хто кого читає на звороті?),
сухому ранку - надсухий язик.
І марка залишилась листоноші.
У зграї, де не перелітні ноші.
І торба тягне, як всесвітній гріх.
Набухла рясно - солодко і гірко.
Кому читати на звороті збірку?..
зібрати щось...
бодай отой горіх -
обізнаний куточок при долоні.
То все пусте, а "Сільванер" - холоне.
Трофейний кутній градус з-за Дунаю.
...і думала вона кудись за край.
і все дивилась в очі листоноші.
такі близькі.
і нелюдськи хороші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925604
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 20.09.2021
Может губы - ярче, волосы - в зелёный,
Пирсинг (лучше пару) в правую ноздрю,
Если секс, то только секс незащищённый,
Может так тебя я сходу покорю?
Или же напротив ( это будет ближе
Для тебя по духу, что ни говори):
Краситься в блондинку, крайний случай - в рыжий,
Быть, как замарашка, и давить угри.
Если платья пялить - only барахолка,
Главное, чтоб снято с барского плеча,
Никаких порядков на домашних полках,
Никакой готовки - есть вода и чай.
Или стать невинной, как в свои 16?
Робко отстраняться от тебя, смутясь,
Дабы ты заметил сцепленные пальцы,
И решил: ну, вот же - роковая связь!
Или ты мечтаешь, всё-таки, о леди?
Красные дорожки, шпильки и колье...
Может, я заеду прямо на карете
За тобой в пивную? Будь моим мосье!
Что тебя заденет? Что за душу тронет?
Как решить проблему, не попасть впросак?
В золотой короне и на царском троне,
Мне вполне комфортно без тебя и так!
(19.09.2021)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925614
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 20.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2021
Давно мої сходинки без перил,
Що страхували поступ мій життєвий
Й з'являлися, на дивовиж, миттєво,
Коли й на крок вже бракувало сил.
Моя рука шукала їх завжди,
Ці рятівні від зол і бід перила —
Мої батьки, мої надійні крила,
Що повсякчас виносили з біди.
Давно мої сходинки без перил...
Цей факт тепер болить мені щоднини.
Повз рідну хату мовчки йде людина
До сповідальних двох німих могил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925481
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 19.09.2021
Маленька літня історія.
Один із головних персонажів моєї історії - у любовній пригоді їх зазвичай двоє - був без перебільшень справжнім красенем!
Яскравий, помітний! - уся його персона свідчила про торжество сил природи і неабияку жагу до життя.
Що я можу, як свідок і безпосередній учасник цієї любовної драми, розказати про душевні та інші якості героя?
Літо лише набирало обертів... Герой мій був юний і, гадається мені, йому були притаманні усі риси цієї безхмарної пори - відвага, веселий норов і готовність до будь-яких авантюр.
Додам лише, що звали його Генадій. Для своїх - Гена.
Час знайомитися із головною героїнею.
Євгенія - саме так звали її - того зоряного літа ледь нагадувала молоде оленятко - тонконога і тендітна, вона ще не усвідомлювала наскільки приваблива.
Додам лише, що очі у Євгенії були кольору моря, а волосся - блискучий шовк і льон...
Женя і Гена познайомилися випадково. Просто посеред міста. Стояв безхмарний літній день, вулиці були залиті світлом, а Женіні пальчики перемазані морозивом. Трава на клумбах була смарагдова, кульбаби тягнулися до сонця, теплий вітер міських магістралей щось шепотів про щастя.
До чого тут я?
Мені у цій любовній драмі дісталася роль злого фатуму, долі - розлучниці.
Підозрюю, що Женя і Гена одразу сподобались одне одному. Втім, доленосне рішення молодої пари, а саме - більше не розлучатися ніколи, озвучила Євгенія.
- Мама, Гена БУДЕ ЖИТИ З НАМИ!
Голосок юнки звучав твердо і переконливо. Гена красномовно дивився мені просто у очі і шурхотів довгими вусами.
Моя красуня міцно обіймала Гену липкими пальчиками лівої руки за стан. Гена переконливо розчепірював кінцівки.
- Ні, доця. ГЕНА НЕ МОЖЕ ЖИТИ З НАМИ.
- ЧОМУ?!
- ГЕНА не може жити з нами, тому що ГЕНА - ЖУК!
Я не буду оповідати подробиці фіналу. Скажу лише, що кількістю гірких Женіних сліз можна було загасити невеличку пожежу.
Генин відчай був безмовним. Він приречено тримався чіпкими лапками за донине платтячко і зрідка витирав вологі очі кінчиками вусів.Чи то мені здалося?
Епілог.
Гену відпустили у траву. Він зник у заростях - крізь ледь пожмяканий перламутровий його костюмчик втомлено билось розбите серце.
Більше ми ніколи його не бачили.
Минуло літо. Євгенії виповнилось чотири. Колесо часу крутилось, як і годиться... Потім - п'ять, шість, сім, вісім...
Хтозна чи згадує вона те далеке літо.
А мені воно сниться іноді - темними осінніми ночами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925063
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 15.09.2021
Настали дні тихі та чисті,
малинні, яблунево-виноградні...
Виблискують здоровим глянцем
зелені стріхи горіхових монастирів.
Ранки тепер прозоріші за стрімкі гірські потоки,
а вечори, наче море, лагідне у відблисках сходу...
І немає краю в цій глибині пізнання!
Не зникають, не маліють чуття,
лиш витончуються, стають надвагомими, надголосними.
Сплітають одним духом те, до чого можна лише доторкнутися.
12.09.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925115
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 15.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2021
Имя твое, словно старая песня,
бродит ночами в моей голове...
Мне без тебя и пустынно и тесно,
словно весь мир опустел, овдовел..
Сердце в плену одиночества стынет,
память, как лодку, качнёт на волне,
тихо накатит, внезапно отхлынет
и холодком проползет по спине.
Так же стоят и фонарь, и аптека...
Звезды беседу ведут до утра...
Всё как всегда...только нет человека...
Кажется: кто-то бездушный украл...
За ночь прокрутишь все в жизни этапы,
боль лишь к утру поутихнет слегка...
Звезды уйдут, а Медведица лапой
перед уходом порвет облака...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924485
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 09.09.2021
життя змінить молитва
цим злікує
вже не ламаєш все через коліно
з бажань і прагнень знявши тугість збруї
своє ніщо відчувши в тиші плинній
смиренно падаєш в глибінь
на дно
вже все одно
мо злинеш в несвідомість
мо зринеш у буття земного томність
у рай невизнаний
із іграми в важливість
з його жалями
вірою у милість
у те неперевершене безпутство
що декларує статистичне людство
і все поверне знову
вкотре в коло
з ніг зіб’є щось тяжке і випадкове
хвороба повертає хутко в себе
лишилися ти і твої потреби
знов молишся
чи множиш злість на сто
немає суду тут
а судді хто
таке смішне питання
існуєш сам один для себе із світання
до тихого акорду в небуття
vivat життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924548
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2021
Літо триває, бо в осінь не віриться – ні
у кудлаті вітриська, ні в темні нечесані хмари,
і спросоння приходять усякі думки осяйні...
Тільки сонце не встало і дощ горизонт затьмарив,
і нарешті однакове світло в тобі і там,
де по вулицях ріки течуть і піддашшя стогнуть.
Час втрачає тебе, а холодна його німота
витрачає віки, щоб нічого не мати з того.
Бо мовчання про когось завжди на вагу листка,
що жовтіє і падає першим —
його ждучи, ти
наближаєш і осінь: постане, густа й хистка,
із опалого листя — ні зважити, ні злічити.
05 вересня 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924252
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 07.09.2021
(Кримський рондель)
***
На ніс насунув Чатир-Даг кашкета –
зліпив із хмари головний убір.
Сховався від очей сусідніх гір
і не боїться променя-багнета.
Розбагатів статурою атлета,
закутав ноги у зелений бір.
На ніс насунув Чатир-Даг кашкета –
зліпив із хмари головний убір.
Густого виноградника тенета
під скелі лізуть – це вже перебір!
Отак сусідам загребущим вір.
…Чи обкурити димом сигарети?
На ніс насунув Чатир-Даг кашкета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924292
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 07.09.2021
(Кримський рондель)
***
В садибах Півдня визріла хурма –
жовтогаряче тішить око й душу.
Та, як не прикро, визнати я мушу,
що це сигнали подає зима.
Гнучке гілля їй вітер не лама,
хоч поряд потрощив похилу грушу.
В садибах Півдня визріла хурма –
жовтогаряче тішить око й душу.
Врочисто сяє сонцями стома,
мов посилає в простір звуки тушу.
Це пізнє сяйво, звісно, не порушу –
нехай плодами пригоща сама.
В садибах Півдня визріла хурма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924294
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 07.09.2021
Тіні від мрій — чайками в рими.
Серця сувій — снів пілігрими.
Жало, межа — Господи, вміряй.
Долю не жаль — дотиком гніву.
Долю зослав — перлами, златом.
Господи, — в спал — вражий зі зла том.
Господи, звій — каміння зі стеж,
Господи, мій — зтроянди кортеж.
В будення сіпке — віщу правицю.
Зніж Ти зі скель — думи-зірниці.
Подихом днів — дяку - незмірно.
Славу Тобі — вірністю віри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924338
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021
«Погірчи мене,
Долучи мене до мигдалю…»
(Пауль Целан)
У високій вежі людських сподівань
Налий мені в чашу срібну –
Блискучу, як зорі посліплі –
Білі як смуток по тризні, по требі
У ніч над горою Кайлас,
Чорного трунку гіркого
Налий! Терпсіхоро!
У кров мою бузинову,
Трунку порожнього степу,
Де вітер-опришок полиновий
І сіль на устах. І на рану від кулі.
По краплі.
Налий мені в чашу з тавром Мінотавра
У світі мигдалю гіркого як Час. Наш.
Ладнаю вітрило:
Сіре, бо льон відсинів, відчорнів:
Плисти по мертвим морям,
Камінь втопити – там, де безодня,
Блукати в пошуках білого цвіту
Дерева, що віщує печаль навесні,
А наразі, на полі куріпок
На полі моєї журби
Сонях розстріляно,
Сонях, що Сонцю вклонився
Розстріляно кулями –
Важкими як якір, гіркими як сон
Під дірявим човном
На березі озера чаплі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924016
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 03.09.2021
Коли засинають зорі,
Народжується десь день.
Крізь марево непрозоре
На землю тихцем зійде.
Умиє в холодних росах
Він личенько ізгори
І ноги помиє босі,
Щоб час і світ підкорить.
Покотиться в синій вечір
І сонечко золоте,
Й накриє могутні плечі
Знов небо в зірках святе.
2.08.2021.
Ганна Верес (Демиденко,).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924007
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 03.09.2021
Україно, вишита колиско,
Калиново-сонячна й ясна,
Ти чудова здалеку і зблизька,
Як Дніпро із Сяном і Десна!
Неозора синь твоя небесна
Розляглась над золотом полів,
Де рясніють райдуг перевесла
Над шпилями гір і яворів.
Де Дніпро у хвилях у шумливих
Береги купає ніч і день,
Мати, ніби чаєчка, журливу
Пісню про біду свою веде:
«Україно, серця вишиванка,
Я тобі несу свою любов.
Я твоя і донечка, і бранка,
Тож прийми її від нас обох.
Я до тебе, нене Україно,
Лину із усіх-усіх доріг
В вишиванці, мов сама царівна,
Адже ти мій вірний оберіг..
Ти сьогодні в кольорах печалі:
Схід палає досі у вогні.
Попрошу я Лавру і Почаїв
Перемогу вимолить в війні.
Україно, вишита колиско,
Де сплелись веселки кольори.
Від Карпат до Сум хоча й неблизько.
Хай рятує Бог тебе згори!»
19.08.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922710
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 20.08.2021
Бабине літо чи осінь жіноча?
Сонячні дні відпускати не хочеш.
Пахнуть духмяною кавою ранки,
гріє долоні твої філіжанка,
легіт фіранкою грає на кухні,
віти давно на деревах пожухли…
Спомини крають чи думи пророчі?
бабине літо, як осінь жіноча.
17.08.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922703
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 20.08.2021
Листочки облітають з липи
на лаві в парку ні душі.
І тільки сонце смолоскипом
троянд випалює кущі.
У спеці завмирає вітер,
летіти ген бракує сил,
слова блукають межи літер
думками схожими на пил.
Нема ні продиху, ні спасу
на вулиці липневий вар.
Чи дочекаємося часу
де громовиця поміж хмар?
17.03.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922702
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 20.08.2021
«Є в дощу одкровення – ніжність таємна,
Солодкавість прадавня примиренного сну…»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)
Руде і чуже Сонце
Зазирає крізь краплі дощу –
Ми ковтаємо їх як вино –
Хмільний трунок острова лаврів,
Черлений, наче остання заграва,
Густий, як епоха мальованих глеків.
Це вино дарують нам хмари –
Нетутешні білі прибульці
Народжені кам’яними глеками –
Чашами гір Неповернення –
Montibus Excelsis de Non-reditus
(Бо навіщо?)
А Сонце чуже
Намагається збудувати веселку
Між солодкими краплями,
Змурувати її зі струн-променів –
Посмішку Іриди-вісниці:
Дочки Тавманта, сестри Гарпії.
Під тою веселкою
Збудують собі домівку
Рудоволосі перевертні –
Жінки хвостаті,
Що необачним мрійникам вкорочують віку.
Якщо, звісно, Сонце створить веселку:
Бо краплі надто солодкі,
Надто п’янкі і надто чужі –
Для країв то наших – полинових,
Де все гірке споконвіку. Все.
Життя навіть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922685
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 20.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2021
горять розхитані мости_
напівсумісні половини
синхронізують фальш провини_
ні зберегти вже_ ні спасти_
>
ця злива викривила тло_
нав’язливий мотив лоскоче_
тьмяніє рай / скляніють очі,
тремтить заламане крило_
>
розбіглися серцебиття_
рогатий охоронець стежить
як з-під холодної одежі
повзе змією забуття_
>
ілюзії ядучий дим_
складна поезія мовчання_
вольфрамових ниток дзижчання
проймає глибше мертвих рим_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922663
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 20.08.2021
Шлях Чумацький – неба пектораль.
І по сіль, і на війну дорога.
Пам’ятає і Христа й Дажбога,
й бездощів’я і роси кришталь…
То возами небосхил трясе,
то небес корону приміряє…
Ні початку шляху, ані краю.
Все стрічає й проводжає все.
Де ви нині, браття, чумаки?
Де воли, що тягнуть віз степами?
Чи Господь відкрив небесну браму
й вас повів далеко за зірки.
17.08.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922605
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2021
Когда рассеются последние туманы
И солнца луч пробьется через мрак
Осознаешь, что затянулись раны
И от обид давно разжат кулак
Твой выбор лишь иллюзия обмана
Жизнь всё сама расставит по местам
Кого-то уберёт, без повода, вне плана
Кого-то пустит по твоим следам
И отдаваясь полностью природе
Поднявшись на ещё одну ступень
Ты не нуждаешься в других. В их кислороде
Тебя не привлекает больше тень
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922429
дата надходження 17.08.2021
дата закладки 17.08.2021
Пропито все, всі бабині ікони
на стінах дранка* ребрами похмілля
і не питайте, чи ударять дзвони,
чи буде край страшному божевіллю.
Ридає мати пенсію забрали,
дорога йде від «лавки»* до дивану,
а в хаті вже «засіли» аксакали:
«По п’ятдесят*…» – і почалась «нірвана».
Хмільний угар у чаді цигарковім
ця хата зветься у селі – «Аптека».
І тільки мати молиться Христові:
«Пробач дітей, бо бачать недалеко.
Прости їм, Боже, ще прозріють може,
пізнають щастя, не підуть по миру…».
І лине в піднебесся слово кожне,
але для неї точиться сокира.
Проснуться діти з перепою чорні.
Кров пролилася – соціальна карма.
Час зупинитись настає – сьогодні.
З десяткою в руках убита мама.
10.03.21р.
* Дранка – дощечки якими оббивають стіни;
Лавка – магазин у селі;
По п’ятдесят – заклик випити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922409
дата надходження 17.08.2021
дата закладки 17.08.2021
Танцює природа у сонячну зливу!
Диск сонця розніжив хмаринку звабливу,
Рентгеном проникнув під контури шкірки —
Кохав у натхненні, уздрілось — без мірки…
Люб’язно повводив ін’єкції жару,
Голубив душею закохану хмару.
Розтанула мила, стікала краплинно
І сонячний усміх ловила невпинно! 16/08/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922406
дата надходження 17.08.2021
дата закладки 17.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2021
Мамині жоржини квітнуть на межі,
Там біжить стежина, ген, у спориші.
Блимають віконця осяйним лицем,
В сонячнім промінні відлив багрянцем.
В сонячнім промінні хвіртка від воріт,
Зачепився зайчик за дощатий пліт.
Там усмішка мами на губах бринить,
Де б не йшов, не їхав, - незабутня мить.
Де б не йшов, не їхав, - мамине тепло,
Ще маленькі зморшки бороздять чоло.
З під хустини пасмо сиве, мов туман,
Вузлуваті руки, ледь похилий стан.
Вузлуваті руки пахнуть чебрецем,
Хлібом, що із печі, запашним млинцем.
Кринкою зі смальцем, молоком, борщем,
Усім тим, що завше викликає щем.
Усім тим здобутком, що дає любов,
До чого ти завжди повертаєш знов.
Й мамині жоржини, як все, на межі,
Зустрінуть привітно на яву і в сні.
16.08.21
світлина: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922382
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 17.08.2021
це - твоє місце сили_
сонні ворони / чорні дуби_
янголів тут бісило,
лізли в сльозах на соромні стовпи_
>
хащі неопалимі_
зайві нейрони – висохлий хмиз_
пнеться бліда озима
крізь фосфоруючий місячний слиз_
>
перебороти спрагу,
кров забродила як кисле вино_
втримана рівновага,
сховане в кригу порожнє зерно _
>
демонів тут трусило_
оком змінився / серцем отерп_
це - твоє місце сили_
колос прозріння під зречення серп_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922377
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 17.08.2021
Остання банка вишень, то на свято.
Наварить мамка з неї киселю
каструлю. Вийде кожному багато.
І батько буде трохи у хмелю.
А нам ще невідомий смак горілки,
ще живі всі, як на старих картках.
Чекаємо на кулаги тарілку.
Було таке в дитинстві на свята.
А нині – ні. Лишилась тільки пам'ять.
Її не зможе стерти навіть час.
Я дякую тобі, ти чуєш, мамо,
за той кисіль для кожного із нас.
09.03.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922336
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 16.08.2021
Замовкли кобзи. Виключили звук.
Зосталась пісня : хтось когось чекає.
І день не день, і ніч не ніч, а лук,
Натягне пам'ять – зорями стріляє.
Минає літо. Ляскає батіг.
Жене пастух небесний душі наші.
Ця опера – вже точно не для всіх,
При світлі рампи все було інакше:
Іскрились очі і світився дощ,
Він був сліпим, бо в ньому гралось літо,
Ми йшли удвох по кращій з кращих площ,
Де дарувались райдуги і квіти.
Літало щастя там на журавлях.
Воно кружляє в тих краях і досі.
Хоч ми – не ми: ти пісня на вітрах,
А я туман, закоханий у осінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922290
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 16.08.2021
[color="#ff0000"][i]У літній час раніших Купал та пізніших Петрівки та Спасівки, коли Україна переживає розквіт зеленотрав'я, за давнім звичаєм дівчата справляють Русалії та плетуть віночки-обереги, що пахнуть нашою рідною Природою, духмяними квітами, відворотним пряним чар-зіллям. У цей час думки летять на приволля рідних українських стежок, пралісів, дібров, де неторкана краса природи поєднується з літопомними сторінками нашої трагічної історії. Галич, де я копала в юності в археологічній експедиції "княжу добу" 12 століття - яскравий тому приклад.
[/i][/color]
Я повернулася:в Галичі квітне чебрець.
Чебрецева пора – чень, надовго... надовго – на вічність.
На приволлі ловлю віщий поклик зухвалих сердець,
що волають о щастя, уклінно так: “ваша Величність”...
А “Величність” – наруга, то серцю позірна подруга,
що убоге пожнив’я в осіб можновладного круга,
що пошлюблення їхнє – завжди обоюдний тягар,
а потому лиш дим... лиш мертвенний їдучий угар...
Ти спогадуєш, Галичу, – вихря зійшло, відшуміло:
у землицю лягло, в деревину пішло... оніміло,
та й не рухає пам’яті, лиш красномовно мовчить!
Лиш перо у руці літопомній, мов птаха, ячить.
Помовчімо і ми на погарищі, та й помовчім...
Ми ж бо в часі прибулі, до тіней старих ніпричім.
Але ж стрілися тут-таки, в Галичі, в вир’ї стрімких роздорож,
а на чолах у нас опочив і Стрибог*, і Дай-Бож,**
і не в силі ми милі, хоч прикрі, вернути навспак –
то на карбі правнуків пекучий, погрозливий знак!
Лики пращурів наших, що квітнуть тепер чебрецем –
увійдіть в нашу бутність, а хоч би навпотай, тихцем...
Увійдіть в нашу бутність! Та й купно усі помовчім!!
...Чебрецеве усластя... То – щастя?!
У чім... і по чім...
[i](Зі збірки історичних портретів "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008.
Вірші про Галич увійшли в розділ ІІ "Галич. Повернення" історичної поеми "Галицька елегія". - Львів:Сполом,2013.
*Стрибог – у давніх слов’ян бог Вітру і повітряних стихій.
**Дай-Бож (Дажбог) – найстаріший з богів Зодіакального Сонця (Зимового) у слов’янському пантеоні. Бог Новорічного календарного циклу, поза Зодіаком – бог щастя і достатку, «Той, що дає»
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922268
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 16.08.2021
Вітру легенький по́вів,
бусла клекіт далекий…
Скільки в тобі любові,
літо, спрагле од спеки.
Скільки в тобі бажання
землю собою гріти.
Дні догорять останні.
Заплачуть Персеїди.
13.08.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922247
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 16.08.2021
То осінь, друже мій.
То - осінь.
І грім, і блискавка, і сум…
А пам`ятаєш,
Як ми босі
Збирали ранішню росу
І напували душі спраглі,
Гоїли зранені серця?..
Лиш час котився по спіралі
до невблаганного кінця...
А пам`ятаєш –
Літня злива
Накрила раптом нас обох?
О, я була тоді щаслива!
Нам усміхнувся щедрий Бог.
І ми повірили у себе.
І ми повірили у нас.
У мить таку – достатньо неба.
Так виникає резонанс.
А потім -
Наша перша осінь
І незабутній падолист...
Ти цілував моє волосся…
Ми уявляли, як колись…
Ти ж пам`ятаєш?!
Ні.
Не можеш…
Бо нічогісько не було.
Лиш мрія,
На реальність схожа,
Ще випромінює тепло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922006
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 13.08.2021
Диміло парою варення,
пахтіло літо за вікном…
Перепочинь хоч трохи, нене,
таким легким, обіднім сном.
А їй хіба до сну, а хоче ж…
Воно чи звариться саме?
Темніші нині стали ночі
та вітер прохолодний дме…
Ще трохи, сину, то на зиму,
холодні наступають дні.
Й пішла, поправивши хустину.
А ми лишилися самі.
26.02.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922074
дата надходження 13.08.2021
дата закладки 13.08.2021
На долоньці літа промінь лоскітливий
Скаче, наче зайчик, сонячний дивак.
Він потішний дуже і такий сяйливий —
Вміє дарувати радощі, мастак!
Лащиться люб’язно і танцює, вправний,
Розсіває безліч райдужних окрас!
Цілуватись ласий і такий забавний,
На долоньці літа доторкнувся нас! 12/08/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922078
дата надходження 13.08.2021
дата закладки 13.08.2021
Огортаюсь серпневим надвечір'ям,
затишним, мов тененька сорочи́на...
Пірнаю в нього,- розпадаючись на прозорі йони,-
вдихаю, насолоджуюсь,- збираючись докупи...
І на вустах, мимоволі, народжується знак,
тремтливий та радісний, знак вічного відродження!
І я знову воїн, місіонерка, плугатар...
І я знову легка та мрійлива, мов ластівка після дощу.
12.08.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922083
дата надходження 13.08.2021
дата закладки 13.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2021
Зимові сни вони такі ясні
збагнути хочуть, як зігріти лютий.
Всього чотири тижні до весни,
але зима уже немов забута.
Хурделиця не покидає край
і більшають замети на дорогах…
А на душі палахкотить розмай
і роси відчувають босі ноги.
Всього чотири тижні до весни,
а сняться зовсім не зимові сни.
01.02.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921996
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 12.08.2021
І приходила ніч до праматері всіх морів,
прикладалась чолом до руки, до чола губами.
На вологім піску ледве дихав і ледь горів
неквапливий вогонь, обережно розпалений нами.
І тьмяніли рожеві лінії край води –
ніч під небом усе перетворювала на льоди,
ледве дихали й ми,
та поволі прийшли до тями.
Ніч стояла над нами і не ворушилась, не
говорила про час, та згущалася над вогнем,
аж допоки він так спалахував і синів,
що виднілися в полум’ї руки її синів,
над якими уже не світила зоря нетлінна –
ніч усім до снаги, та не завжди моря по коліна.
От і ми тут одні, мов на дні, наче втрапили в ятір,
і солоне тепло в нас леліє морська праматір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921708
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 09.08.2021
Підперезаний березнем лютий рядиться в дорогу,
ця муруга дорога із опіками хуртовин
більше вірить у нас, аніж ми – в тимчасового бога
застарілих провин.
Сон не йде, і не можна питатися, хто ти –
так бурхлива вода затихає в пониззі ріки
і годинник стоїть, бо до ранку не буде роботи –
ні хвилин, ні років.
Ми не перші загоєні ніччю і нею забуті –
в каламуті зважань на уже неважливе «відтак»
безкінечно близькі до небес, березнево люті
на завбачливий розклад і згадку про твій літак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921683
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 09.08.2021
Який чудовий легіт на зорі.
Ще море спить. І гори сплять. І небо…
Дрімає поміж віт пташиний щебет.
Притихли до схід сонця чагарі.
Зарожевіла хмарка. Перший знак.
Баклани вартовими на камінні.
І навіть ніч вшановує їх тіні.
Спекотний день віщує Кара-Даг.
І тиша. Та така, що на сто миль.
Куди там в місті спокою шукати.
А тут згубились тижня дні і дати…
І тільки шелест, ніжний шелест хвиль.
02.08.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921318
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 04.08.2021
Як в голові будильник тенькнув,
Наставив сон мені хвоста,
Піднялась з ліжка я хутенько.
І ранок теж на ноги став.
Моргнув мені, до справ покликав
І їжею в нутрі проріс.
Скривилась тиша без'язика -
Їй спів пташиний сів на ніс.
У місто вийшла.Тепло. Літо!
У лаврах голови дерев,
В барвистих капелюхах квіти,
І сонце ☀️, наче ситий лев 🦁, -
Лежить, на личку в нього спокій.
Але до любощів мастак!
Цілує ніс мені та щоки.
Я не пручаюсь, мило ж так.
Все довкруж дихає любов'ю.
Твердіє в радості для кістяк.
А десь... війна плюється кров'ю,
Знецінює людське життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921282
дата надходження 03.08.2021
дата закладки 03.08.2021
одне із вицвілих облич,
колючий випадковий погляд_
обідню спеку вкрала ніч,
змією вкралася тривога_
>
пручається крива душа,
збивається червиве серце_
блиск сонця в дзеркалі ножа,
крил кажана дошкульне скерцо_
>
та сама зустріч на межі,
прелюдія гріхопадіння_
вібрують бляклі міражі,
ведуть пустелею прозріння>
>у зради затишний полон,
стидаються рогаті свідки_
стрекоче монохромний сон,
пливуть координатні сітки_
>
одне із тисячі облич,
серп посмішки_ на скроні іній_
ім’я, що луснуло як бич,
безсила жертва в павутині_
>
обманута крива душа,
над глуздом зрадженим наруга_
очей пронизливих іржа
зіштовхує на чорну смугу_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921197
дата надходження 02.08.2021
дата закладки 03.08.2021
Розпали небокрай,
дай погрітися сірому льоду.
Вже давно не стояли
морози такі на Дніпрі.
Трапезує пташа
скрижанілими бубками глоду.
Розлютований скипень*
не хоче вклонятись зорі.
Іще сплять димарі,
їм одним у морози щось сниться.
І хатина вікном
безпорадно так глипає в сад,
прилітає до нього
погрітися змерзла синиця
і шкребеться гіллям
очманілий в мороз виноград.
Розійшлася зима:
ні рятунку від неї, ні спасу.
Нарядила у на́мерз*
дерева в батьківськім саду.
Але сонце все ближче,
все менше лишається часу…
Розпали небокрай,
хай горить,
я до тебе іду.
12.01.21р.
*Скипень – лютий мороз.
На́мерз – іній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921232
дата надходження 03.08.2021
дата закладки 03.08.2021
Напився сонця та липневих злив,
даруй тепер малечі власну силу,
ще серпень не дійшов до небосхилу,
бо не увесь дозрів «Білий налив».
Це саме час навідатись у сад.
Зірвати власноруч дарунок літа
вже яблунька свої схилила віти
й благоуханний лине аромат.
Люблю побути тут на самоті.
Аж просльозився разом з небом. Значить
мене не оминула Божа вдача
в прожитому до цього дня житті.
01.08.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921233
дата надходження 03.08.2021
дата закладки 03.08.2021
Дни потянулись чередой,
Пылятся мои будни.
Пришёл привычный выходной,
Такой же серый, нудный.
Я начинаю день с утра,
Усталыми шагами,
Ты где-то так же как и я,
Прогнулся под делами.
И мы не видимся с тобой,
Которую неделю.
Не отпускает летний зной,
До нас ему нет дела.
Когда срываются дожди,
Мелодией лиричной.
Меня к себе ты позови,
Стихами, как обычно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921091
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 01.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2021
— Чому вже на вулиці стало так темно?
— Бо вже заховалося сонце, напевно.
— А що, сонце з нами у піжмурки грає?
— Воно, як і ми, на ніч спати лягає.
— Давай, мамо, сонце в коробці тримати,
Коли ж нам потрібно — його діставати.
— А сонце в коробку не влізе, синочку.
— Сховаєм його ми за хатою в бочку.
— Ні, ні воно більше аніж наша хата.
— Візьмемо велику коробку у тата.
— Насправді це зірка гігантського зросту.
— Коробку гігантську у нього попросим.
— Такої коробки нема на Землі.
— А як же його впакувати змогли?
— Та хто і коли сонце те пакував?
— Той хто в магазині його продавав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920839
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 30.07.2021
Перун пере у небі килими -
вихлюпує ріка небесна хвилі,
вдаряється об землю грім грудьми
і лине гуркіт на далекі милі.
Складає гілля до молитви сад,
дуби побожно прихиляють плечі:
аби лиш дощ, аби лишень не град,
аби лишень не вихори і смерчі!
А злива тче узори навкруги...
А Перунята цілять блискавками...
Танцюють польку серед хмар Боги,
вилискують на світ увесь боками.
Скрипить стара черешня край воріт,
прохає бабу Рузю вийти з хати,
аби переблагала Божий світ
не нищити, не бити, не карати.
І підіймає Рузі догори
старечі руки і торочить хмари...
І Перунові виправні коври
розвішують понад ріку мольфари...
Лишає прало втомлений Перун.
Зібравши Перунят, сідає долі
і дивиться на Рузю, що вгору
підняла руки зроблені і кволі.
І опускає з неба їй весло...
Веселка сходить викупано світла...
Втирає Рузі зморено чоло.
На дримбі грає їй гуцулку вітер.
19.07 21 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920832
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 30.07.2021
Нутро жінки вирувало всеньку ніч. Все, що зібралось у ньому, вихвалялося своїми якостями: силою – буря, голосом – грім, вмінням малювати золоті зигзаги – блискавка. Лише під ранок всі ці гості, що проникли в її душу без запрошення і вчинили у ній гармидер, почали збирати свої манатки і простувати до виходу. Вони збилися в коридорі її душі докупи, як хмари в небі, відчинили двері у простір світу і, зробивши назустріч йому крок, пролилися дощем, соленим. Довго лилися, періодично стихаючи, та коли змаліли до крапки, над серцем жінки зійшло сонце. Воно своїм світлим теплим язиком облизало рани, які ще кровили, витягло сухим, м'яким волоссям вологу зі стінок душі.
Жінка посміхнулася. З ним, чоловіком, якого кохає,
чи без нього життя продовжується, воно не тільки викочує сонце на арену дня, воно ніч колупає місяцем і зорями їй моргає, воно дихає озоном, колоситься пшеницею, плодує яблуком, наливається стільниковим медом. Воно заглядає у вікно душі птахом миру, гладить зеленими долонями лісу твої плечі та очі, залітає в ніздрі запахом квітки, б'є об стіни тіла хвилею ріки. «З рештою, любити того, хто плаває морем твоїх дум, так мило, - зробила висновок жінка. - Навіть, якщо він ніколи не пришвартує свого човна до берега твого серця, не ступить на нього, не заволодіє ним, ти можеш радіти вже з того, що відчуваєш його рух у собі, чуєш плюскіт весел, якими він гортає хвилі у твоїй голові, й голос, що лине із вічності: «Живи і люби, поки в тебе є сила».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920819
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 30.07.2021
Сьогодні знов… у ранах сім бійців…
А скільки доль, надщерблених війною!
Їх біль застиг сльозою на щоці,
Й моя душа натягнута струною.
Допоки цей наш споконвічний кат
Буде калічить воїв і вбивати?
Чи можна до біди цеї звикать,
Й терпіти будем доки власну «вату»?
Адже настав той історичний час,
Коли сказати мусить собі кожен:
«Лиш Українським був і є Донбас,
І ворога лиш разом переможем!»
27.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920751
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 29.07.2021
Десь так...
[youtube]https://youtu.be/nhV_OX6ZQ0s[/youtube]
[i][b][color="#7a097a"]Прокинусь рано з сонцем я –
життям своїм насолодиться…
……А поряд – ангелів сім’я,
і зріє за вікном пшениця.
Я вийду в поле, щоб росу
всім спраглим тілом обійняти,
вдихнути щоб оту красу,
розквітлу в полі, рути-м’яти;
щоб сонцю жаркім навздогін
про радість – жити – прокричати,
творити щоб життю той гімн,
де в нього я стою на чатах…
О Боже милий, не карай:
Хіба не рай – це одкровення,
що в сон прийшло як благодення?!
За богохульство не карай...
Хіба життя моє – не рай?
Хіба не рай? [/color][/b]
28.07.2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920703
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 29.07.2021
Коли у сни вривається неспокій
І тиша йому битву програє,
Таке я часто бачу і не збоку,
Й не по собі тоді мені стає.
Який же світ складний і хаотичний!
Немає другорядних в нім подій,
Як і в громадянина без Вітчизни,
Бо той в житті, мов без руля водій.
І як би не крутило тебе виром,
Своє життя врятуєш лиш тоді,
Коли не будеш ціллю в своїм тирі,
А самоствердишся у часі і труді!
24.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920669
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Я пахла борщами. Вас рвало вдихнути морозу
Бездонного неба, утятого цнотою зір.
Стелила шовками, сміялась, не чула загрози…
На здобич нову полював вже тотемний Ваш звір.
Біжи або бий. Не придумали іншого люди.
То била, то бігла, то знову вертала в той чад.
Бодай якийсь вихід порожній, нікчемний, облудний…
Кохання – війна. Рви, пали білий прапор, солдат.
Медаллю на груди – бажання пахтити борщами,
Стелити шовками, просити удачі у зір,
Сплітати вінки з квітів, стежити все ж за путями,
Де в травах принишк броньовик, бойовий хижий звір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920689
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2021
Куда-то вдаль уходят облака,
Они плывут божественно красиво,
А мы живём тут на Земле пока
Становится совсем невыносимо.
От душу разъедающей тоски,
О том, что в двух словах необъяснимо,
О любящем касании руки,
О том, что стало вдруг необходимо.
И мы бежим за кем-то впопыхах,
Кладём к ногам растрёпанную душу,
Чтобы потом со временем в глазах
Увидеть отвергающую стужу.
И снова бег, и снова облака,
И снова поиски утраченного рая,
И только в небе мчатся облака,
Метаний наших на земле не замечая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920467
дата надходження 25.07.2021
дата закладки 26.07.2021
Її серце плакало...
Ні, не так.
Її серце ридало,
як ридає небо після спеки,
яка, не питаючи дозволу в нього,
кидається йому в обійми й випускає зі свого тіла
гарячу пару,
після якої на його ніжній світлій шкірі
залишаються пухирі від опіків,
як ридає ліс після бурі,
яка пролітає ним з такою силою,
що ламає йому своїми твердими темними крилами
кінцівки та ребра,
як ридає земля під потоками магми,
яка вирвалась із кратера вулкана.
Хто вона, та,
серце якої знайшлося плачем?
Жінка.
Але для нього вона те саме,
що дерево без листя,
квітка без пелюсток,
криниця без води,
дім без даху,
стіл без їди,
книга без тексту та ілюстрацій.
А хто для неї він?
Уже не Бог,
але ще й не нуль,
ще той, із чиїх сітей
її серце не може вибратись.
Тому й ридає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920453
дата надходження 25.07.2021
дата закладки 26.07.2021
[i][b][color="#7a0971"]Мені вже муляє
цей вірш.
його несила
більш носити.
він муляє мені
ще гірш,
як сенбернар
ліниво-ситий,
що вів мене на повідку
слів,
що нанизані на нитку –
міцну, сурову,
хоч тонку,
як та мелодія
у скрипки….
З тих пір,
як сплетена вона
у серці тихім, безпораднім,
не можу солопіти на
світ наш
красивий,
безпощадний..
Мене мелодія п’янить…
Через заплющені вкрай
очі
я бачу ту незриму нить,
яка веде крізь
дні і ночі
мене
в незвідані віки,
веде нестримно,
очманіло…
Я ще побуду залюбки
в тім сні,
до кому в горлі
милім.
…Все ж запишу,
щоб пам’ятать
(хоча б найближчим поколінням)
мелодику та благодать
життя одвічного
нетлінним[/color].[/b]
15.07.2021
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919567
дата надходження 15.07.2021
дата закладки 15.07.2021
Сплив, наче лист по воді,
Невтілений твір.
Ряджений лис- лиходій
Не вартий довір.
Коник троянський- Траяну.
Протверезієш зіп"яну.
В інь перелите із яну
Не варте осанни.
Ці уцілілі думки
У межах дурних
Винеси з кола і кинь,
Коли ти не з "них".
Легко вітчизну втрачаєш,
Мов про здоров"я не дбаєш,
А як утратиш,
Ніколи в житті не надбаєш.
Либідь розлили на трьох
Кий, Щек і Хорив.
Світлом по колу Сварог
Чарчину пустив.
Легше од того не стане.
Маревом чара розтане.
Як же дійшли до оцього
Невтішного стану?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2021
Св. №121071405759
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919527
дата надходження 14.07.2021
дата закладки 15.07.2021
А сегодня мог бы быть праздник...
Но веселье давно не в масть...
А Господь - ещё тот проказник,
Демонстрирует свою власть...
Не бывает жизни без риска...
Не возьмусь судить, чья вина...
Но, за что вот так - обелиском
Непорочного пацана?
Может, карма дала осечку,
Может, так прикололся чёрт...
И приходится тыкать свечку
У святых мощей, а не в торт...
июль 21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919589
дата надходження 15.07.2021
дата закладки 15.07.2021
Нарешті потрапила й мені до рук книга-шедевр, не побоюся цього визначення, - хрестоматія "Література рідного краю. Чернігівщина"(1320с.), вагою понад 4кг., де зібрані кращі твори авторів від прадавніх часів (творіння Володимира Мономаха) і до сьогодення. Дуже приємно, що серед таких значимих корифеїв-літераторів є й моє скромне ім'я і кілька моїх віршів. (Не можу не згадати, що ця збірка-велет готувалася Ганною Арсенич-Баран, талановитою українською письменницею, головою Чернігівської спілки письменників, а побачила світ після її відходу в інші світи. Боляче це усвідомлювати, але так є).
В трави зеленоокі
Скапує ніч росою,
Річечка неглибока
Тут полонить красою.
Тиша смиренно-сіра
Витяглася струною…
Десь небеса висіли,
Тут – очерет стіною.
Раптом струна порвалась –
То обізвався лебідь…
Пара їх тут… кохалась…
Посмішку слало небо.
24.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919454
дата надходження 13.07.2021
дата закладки 14.07.2021
Волны и волны
Вода и вода
Трепещут валторны
Пахнет земля
Диво и диво
Оранжев закат
Солнце-огниво
Музыка-лад
Милые песни --
несколько слов
Несколько лестниц
Немножко оков
Волны и волны
Умолк океан
Затихли валторны
Хочу на Монблан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919498
дата надходження 14.07.2021
дата закладки 14.07.2021
Лето прыгнуло в наш старенький трамвай,
Покатилось за своим маршрутом...
Ты пожалуйста сегодня не скучай,
Память слайды прошлого мне крутит.
Каждый новый день на половину пуст,
Фильм смотрю...мне не смешно, а нудно.
Так печально выглядит самшита куст ,
Как резина потянулись будни.
Раскрошились в небе крошкой облака,
Торопыга ветер смел их в кучу...
Голубой аллеей не легла строка,
Бьётся грусть в душе моей беззвучно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919424
дата надходження 13.07.2021
дата закладки 14.07.2021
Затанцюй мені зумбу вночі
Захитай затремти закричи
Закохай замани замовчи
П*яним полум'ям від свічі
Осяватиму тобі плечі
Так безтямно і не до речі
Опадатиму як дощі
Ніби ягоди аличі
Ніби символ одвічної втечі
Я схоплю тебе мовби кречет
Заховаю углиб душі
Затанцюй мені зумбу вночі
Діво любощів і мечів
10.07.2021
* В обрамленні використана робота James R. Eads . Ілюстрація до карт таро ( " Імператриця " )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919354
дата надходження 12.07.2021
дата закладки 13.07.2021
Вечір пахне малиною,
Сонцем стомлений день.
Чи була я провиною,
Що забутих пісень
Вже не лине мелодія
І не мліє душа.
Ніч підкралася злодієм
Й мітку суму лиша.
Б"ється в шибку метеликом.
Загляда у вікно.
Накрива чорним пелехом
Світлих дум полотно.
Дивна ночі рапсодія
Розчинилась у сні.
Враз почулась мелодія
Та, що грав ти мені....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919282
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 12.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2021
Ще нічка пасла зорі у Десні,
І перші роси падали у трави,
Як солов’ї розбавили пісні
Небес красою в розових загравах.
Квітчастий луг від співу просинавсь,
Кульбаби жовті привікрили вії.
Здавалося, дзвеніла й вишина,
Тримаючи в полоні вітровії.
Не турбувало й сонечко Десни –
Спало у вічності невидимій кишені,
Та верби вже помітили човни,
І місяць молодий, немов кришеник.
5.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918760
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 06.07.2021
Сховався день у вечоровій тиші,
Зачервонівся слід його вином.
Ще стебла жита росами не вмиті,
Жде колискову в колосі зерно.
Ще перша зірка не тривожить неба,
І місяць ніч на землю не послав,
Та соловейко вже співає вербам
Про те, як добре, що прийшла весна.
2.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918184
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Не прийде до тебе зло...
Впаде побіч тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе,
до тебе ж не приблизиться
(Псалом 91)
Підняло сонце хмару, поклало собі на плечі:
- Все буде добре,- каже,-
лиш втамуй легіон страху та сумнівів...
Коли носитимеш моє тепло в грудях,
а світло, що більше од мого в кожнім закутку думки -
візьмуть тебе на руки ангели,
щоб не спіткнув об камінь ногу свою.
Стоять гори, сили повні...
Міць їх промовля твердо, як і їхня основа,
опора, древня, як початок сотворення світу:
- Все буде добре!
Коли носитимеш Його істину в грудях...
Почує тоді тебе. Плечима своїми закриє тебе.
І під його крильми будеш надіятися.
18.06.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917247
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 19.06.2021
Вони зустрілись,
Погляд до погляду,
Подих до подиху.
"Знову ти" промайнуло,
Спогади...
Електричний струм,
За ним жар, тремтіння,
Знайомі кадри,
Емоцій хрипіння.
Стояли, дивились, не рухались.
Гучні машини, люди,
Дощ, калюжі –
Все так заплуталось.
Крок вперед, ще один,
Посмішка, ввічливість,
"Привіт" і "Як справи?",
Слів непокірливість.
Розійшлись, попрощались
Швидко, спокійно.
Чомусь отруйно стало,
Меланхолійно.
А дощ і далі ллє
Мелодійно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917240
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 19.06.2021
Змісту вміст протиріч,
Мов зернини сезаму...
З неба крапала ніч
Дощовими сльозами,
Що стікали зі скла,
Ніби творчості трунок...
Так, напевно, Аллах
Нізамі у дарунок
Дав поезії дар,
Омиваючий серце...
...А невірна Іштар,
Сотворителька Цірцей,
У гріховного love
(хоч воно і безбожне...)
Діву мрій надала
І жадати спроможність
Протиріч мезальянс
Поєднать у єдине,
Щоб до неба здійнявсь
Плач дитини первинний
І у світі дзвенів,
Гріх єднаючи й віру...
З неба плакала ніч
Трунком щастя і миру...
© Copyright: Серго Сокольник, 2021
Св. №121061702367
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917063
дата надходження 17.06.2021
дата закладки 19.06.2021
На променаде – духовение по личику.
Позёмками – здоровается пух.
Мы из-за ветерочка органичного
На стрекозе-прогулке дышем вслух.
…Потоки атмосферные доносят нам
Космические запахи и ширь,
Наполненную планетарной россыпью
Частичек, из которых соткан мир.
Как ветер не поймать весь, так и лайки
Не ставятся ветрам порой, коль - жарко,
И в узких переулках-бланшировках
Спасают сквозняки дыханье ловкое
15.06.21г. ( «Ко Дню ветра и прогулок» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917259
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 19.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2021
Покотилось літечко
Поміж буйних трав…
Вітер пестив квіточку
Й на сопілці грав.
Пахла свіжоросами
Сонна ще трава,
Поміж верболозами
Потічок співав.
Сколихнулись жайвором
Сині небеса.
Душі не іржавіють,
Де така краса!
18.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917120
дата надходження 17.06.2021
дата закладки 18.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2021
Небо близьке, бо віддзеркалюється у воді.
Заради цієї омани ти й полишаєш дім —
вірити легко у неблизьке наближене,
що набуває об'єму і плоті — торкнись його, підійди,
побачиш — озером лине густий тополиний дим,
димом глибоке небо ущент засніжене.
Вірити легко, та вірити попри все —
щоразу переживати власну останню смерть,
вона не розчавить — просто дмухне і вижене
тебе як комашку, — о, біла моя габо! —
з-під фалди м'якої.
Марно вагатись, бо
вже і по тебе йде тополиний бог —
ось його віддзеркалення у воді,
впевненість у ході.
17.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917110
дата надходження 17.06.2021
дата закладки 18.06.2021
звучить мільйон
один зі мною в лад
розчую в повені омани/бруду/фальші
його вібрації
збіг в амплітудах наших
зачин космічний/генетичний результат?
не сплутати в азарті
нуль і фазу
не заблукати в нетрищах екстазу
не збитись з шляху
не піти на дно
триматися
хай буде, що дано
проходять поряд сотні/втрата часу
всіх відпусти у пекло/до парнасу
відміряй щастя їм по сто аршин
працюй
не зупиняйся
рвись вершин
щоб поряд залишався той один
чий серця стук відчутно через простір
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917102
дата надходження 17.06.2021
дата закладки 18.06.2021
Коли охота перегнати вітер,
пірнувши у повітря бистрину,
забувши геть усе-усе на світі,
нестись щодуху десь у далину.
Ловити серцем вольні краєвиди,
тримати руку неба на плечі
й наздоганяти ті свої планиди,
які обрали рух і далечінь.
І відчувати доторки блаженні,
коли потоки стрімко у лице,
і воскресати глибоко в легенях,
і бути вдячній Богові за це!
Триматись легко за кермо роздолля -
щодуху гнати свій велосипед
туди, за місто, де смакує воля,
і де душа вбирається у лет.
16.06.21 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917012
дата надходження 16.06.2021
дата закладки 17.06.2021
«… A crazy man that found a cup,
When all but dead of thirst….»
(William Butler Yeats)
У краплю води
Наче в кавалок свічада
Зазирає нажаханий Місяць.
Щурі між собою шепочуться:
«Він молодик – цей свідок Каїна…»
І думають, що то козлоногий Пан
Блукає з восковою свічкою
Між зірок – вуглин тліючих.
А він просто дивиться на всіх нас
І не вірить: як вони отак ось
Вже тисячі літ,
Вже тисячі покалічених літ,
Вже скільки ночей – не злічити,
Вже стільки темряви –
Вистачить на всі чорнильниці:
Бо кожна чорнильниця – це колодязь:
Без журавля і без перехожого,
Без спраглих і без коромисел зігнутих:
Кожен з нього черпає:
Хто отруту, хто істину, а хто бруд,
Вже давно мали б висохнути,
А люди все варять чорну кров світу сього,
Варять з тьми ночей і бузинового соку:
Щоб вироки підписував пером вороновим
Черговий Тіберій чи новий Симон де Монфор,
Чи писав літанії про квіти злі
Парижанин Шарль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917027
дата надходження 17.06.2021
дата закладки 17.06.2021
Заколисує нічка зорі
В сіроокій небес імлі,
Хоч повітря і непрозоре,
Легше дихається землі.
Десь вітри поміж хмар дрімають –
Зачекались на них жита.
Хвилі ними вони здіймають.
Схід проснувся уже … Світа…
Утопилися трави в росах,
Сколихнув соловейко вись.
Він про день новий Бога просить,
Щоби кожен з людей трудивсь.
2.06.2021.
ГАННА ВЕРЕС (ДЕМИДЕНКО).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916930
дата надходження 15.06.2021
дата закладки 16.06.2021
Якщо не повірити сивим предтечам,
якщо розірвати облуди листи,
то може спасінням явитися втеча
і дивним віднайденням втрачений ти.
Якщо обітнути нав'язливий вузол,
що туго втиснувся в зап'ястя твоє,
то можна пробачити в друзях не друзів
і виспрагло вчути в собі ким ти є.
Якщо не шукати на вмерлих світлинах
ні сонця, ні тіней, а час, тільки час...
То можна позбутись гіркої провини,
що часто до болю обтяжує нас.
Якщо не дивитись на темні графіті,
що хтось малював на піддашші рудім,
то можна усе зрозуміти на світі,
І що найважніше - себе у собі...
11.06.21 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916732
дата надходження 13.06.2021
дата закладки 14.06.2021
Розбрелися думки по росою напоєних луках,
Понад сивим ставком, що з туману прорізує гладь.
Ранок сповнив легені. Шугаєш стривоженим слухом.
Йдеш в клубисте безмежжя, спиваєш блаженства нектар.
Ранок цей неповторний заносиш до пам’яті теки.
З нього зліпить свідомість кліше, вдавить стереотип.
Завтра буде блукати туманом самотній лелека,
Та його не побачиш – практичність зімне життя схлип.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916772
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
У костелі святого Антонія
понад неба зі стріл дощових
білі лілії ,геть відсторонені...
З-під сутани у стеблах тонких
заховали жагу до розквітнення,
свою драму надламаних літ.
А трамвай із квадратними вікнами
полотно розгорнув для Ліліт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916773
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
Розтривожив зранку Яна
Вид сумний в дружини Лени:
-Ти не в гуморі, кохана,
В тебе є якісь проблеми?
Щось турбує тебе, мила?
Цілий день мене не лаєш…
Де поділась твоя сила?
Десь у хмарах ти витаєш!
Жінка тут застерігає:
-Цей закон вже знати треба:
Як я настрою не маю –
То проблеми будуть в тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916774
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
Мы по жизни мотаем круги,
Километры копы́тим да вёрстки...
Вперемешку друзья и враги,
Да с судьбой играем в напёрстки...
Копошимся в мирской суете,
Спотыкаясь на ровном месте,
Не умеем крутить фуэте,
Но, готовы таять от лести...
А с годами крепчает грусть
И сомнения в каждом встречном...
Хоть не молимся наизусть,
Но легко тарахтим о вечном...
Завершая житейский путь,
Не тужи о прерогативе,
А придумай, чем бы блеснуть
В исторической перспективе...
июнь 21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916705
дата надходження 13.06.2021
дата закладки 13.06.2021
Низини застелив туман,
Намітив теплу світлу днину,
Ще не розцвів п’янкий дурман –
Радіє ранкові людина.
Здавалось, виспалась трава,
Росою щедрою умилась.
Густий туман ледь прорива
Промінчик сонця, теплий, милий.
І загарцює вітром день,
Тумани вип’ють сиві роси.
Іще одна доба гряде,
А завтра інший день запросить.
13.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916635
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 13.06.2021
Не говорите плохо ни о ком.
Не говорите плохо ни о ком.
Не говорите плохо ни о ком. Негативная энергия всегда возвращается обратно!
Наличие жизненных принципов очень важно — для каждого человека. Пока вы делаете то, во что верите, ваша совесть чиста, ваш ум и душа находятся в гармонии.
Какие же принципы являются универсальными для всех людей? Вот они:
1. Просыпайтесь вместе с солнцем и молитесь. Молитесь наедине. Делайте это как можно чаще. Вас слышат. Просто говорите о том, что у вас на сердце.
2. Будьте терпеливы. Невежество, гордость, гнев, ревность истощают душу. Молитесь за умерших, за то, чтобы они обрели, наконец, покой.
3. Старайтесь быть открытым человеком. Не позволяйте никому управлять вами. Вы сами прекрасно знаете, чего хотите.
4. Относитесь к гостям с вниманием и почетом. Угостите их лучшей едой, окружите их комфортом, относитесь к ним с уважением.
5. Не берите то, что вам не принадлежит.
6. Уважайте все, что создала природа, — других людей, животных и растения.
7. Уважайте мнения и принципы других людей. Не перебивайте собеседника, не играйте в игры, не будьте грубыми и заносчивыми.
Уважайте право всех людей на свободу слова.
8. Не говорите людям гадости, не поливайте их грязью — ведь вы сами запачкаетесь. Вся отрицательная энергия, которую вы посылаете во Вселенную, к вам обязательно вернется.
9. Все делают ошибки. Это нормально. Нет ничего такого, чего нельзя было бы простить. Никто не идеален.
10. Из-за отрицательных мыслей страдает ум, тело, дух. Старайтесь смотреть на мир оптимистично.
11. Природа — наша мать. Животные, растения и все другие живые существа — часть «семьи».
12. Дети — это наше будущее. Воспитывайте их в любви, наполняйте мудростью, научите тому, что пригодится им в жизни.
Умейте отпускать детей. Когда наступит время, дайте им пространство для роста.
13. Не причиняйте вред другим людям. Закон бумеранга работает — даже если вы в него не верите.
14. Не врите, будьте честны — перед собой и перед другими. Вселенная проверяет вас на искренность и честность. Самых благородных она щедро вознаграждает.
15. Стремитесь к гармонии. Пусть ваша душа будет такой же прекрасной, как и ваше тело. Растите духовно, занимайтесь саморазвитием.
16. Принимайте решения самостоятельно. Берите ответственность за свои действия.
17. Уважайте личное пространство других людей.
18. Не стремитесь всех сделать счастливыми, изменить целый мир. Начните в первую очередь из себя. Иначе у вас ничего не получится.
19. Не навязывайте свою веру другим людям.
20. Поделитесь тем, что у вас есть, с другими. Чаще занимайтесь благотворительностью.
Не кажіть погано ні про кого.Негативна енергія завжди повертається назад!
Наявність життєвих принципів дуже важливо — для кожної людини.Поки ви робите те, у що вірите, ваша совість чиста, ваш розум і душа перебувають у гармонії.
Які ж принципи є універсальними для всіх людей? Ось вони:
1. Прокидайтеся разом з сонцем і моліться.Моліться наодинці.Робіть це якомога частіше.Вас чують.Просто говоріть про те, що у вас на серці.
2. Будьте терплячі.Невігластво, гордість, гнів, ревнощі виснажують душу.Моліться за померлих, за те, щоб вони знайшли, нарешті, спокій.
3. Намагайтеся бути відкритою людиною.Не дозволяйте нікому керувати вами.Ви самі прекрасно знаєте, чого хочете.
4. Ставтеся до гостей з увагою і пошаною.Почастуєте їх кращою їжею, оточіть їх комфортом, ставтеся до них з повагою.
5. Не беріть те, що вам не належить.
6. Поважайте все, що створила природа, — інших людей, тварин і рослини.
7. Поважайте думки і принципи інших людей.Не перебивайте співрозмовника, не грайте в ігри, не будьте грубими і зарозумілими.
Поважайте право всіх людей на свободу слова.
8. Не кажіть людям гидоти, не поливайте їх брудом — адже ви самі забруднитеся.Вся негативна енергія, яку ви посилаєте у Всесвіт, до вас обов'язково повернеться.
9. Всі роблять помилки.Це нормально.Немає нічого такого, чого не можна було б пробачити.Ніхто не ідеальний.
10. Через негативні думки страждає розум, тіло, дух.Намагайтеся дивитися на світ оптимістично.
11. Природа — наша мати.Тварини, рослини і всі інші живі істоти — частина «сім'ї».
12. Діти — це наше майбутнє.Виховуйте їх в любові, наповнюйте мудрістю, навчіть того, що стане в нагоді їм в житті.
Вмійте відпускати дітей.Коли настане час, дайте їм простір для зростання.
13. Не заподіювайте шкоди іншим людям.Закон бумеранга працює — навіть якщо ви в нього не вірите.
14. Не брешіть, будьте чесними — перед собою і перед іншими.Всесвіт перевіряє вас на щирість і чесність.Найблагородніших він щедро винагороджує.
15. Прагніть до гармонії.Нехай ваша душа буде такою ж прекрасною, як і ваше тіло.Зростайте духовно, займайтеся саморозвитком.
16. Приймайте рішення самостійно.Беріть відповідальність за свої дії.
17. Поважайте особистий простір інших людей.
18. Не прагніть всіх зробити щасливими, змінити цілий світ.Почніть в першу чергу з себе.Інакше у вас нічого не вийде.
19. Не нав'язуйте свою віру іншим людям.
20. Поділіться тим, що у вас є, з іншими.Найчастіше займайтеся благодійністю.
Переклала на українську мову 30.03.19 8.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916608
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 12.06.2021
Вечір мружить повіки,
Посміхається тиша,
Від самотності ліки,
М’яти запахи пишуть.
Обертається небо,
Повнозоряним колом,
Говорити не треба,
Коли спокою поле,
Коли Всесвіту книга,
Ще не читана зовсім,
Й цвіркунова інтрига –
Ще далеко не осінь…
Пізній простір шепоче,
Щось вікам неозорим,
А на скроні і в очі,
Стиха падають зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916530
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 12.06.2021
По небу стрімголов неслися хмари…. білі ребристі раз – у раз здригались… Сірі пишні, від пориву вітру ,час від часу губили мілкі краплини дощу.
Біля станції людей небагато, більшість у масках, позирають на колії, куди має прибути електричка та прислухаються до слів диктора. Михайло озирався, придивлявся до людей, а може якраз когось з знайомих зустріне. Давно в рідному містечку не був, тішився, що нарешті вирвався між люди. Ще й таке свято - День Перемоги, співпало з Поминальною неділею. Провідав могили родини і своєї Галинки, яку поховав три роки назад. Тепер, він живе в Києві, син забрав до себе. Йому минуло сімдесят років, але нелегке дитинство у великій сім`ї, згодом виснажлива праця тракториста,залишили сліди. На вигляд старий - худий, низенький, виснажливий, бліде, морщинисте обличчя, на сіро – сині очі нависали густі сиві брови. Вже тільки й годен прогулятися, при нагоді з ким небуть поспілкуватися та відпочивати біля телевізора.
Сину, хоч і минуло тридцять п`ять років, але не одружений. Дід дивувався - Ото поїхав з якоюсь в Європу ( каже на заробітки), що то така мода настала на цивільні шлюби, не знати чи й доживе він до того дня, щоби побралися, чи й дочекається онуків? Всі дні в тривозі, в очікуванні дзвінка і так вже майже три роки. Але не шкодує, що продав свою хату, адже нема’ здоров`я підтримувати порядок і на городі, і в хаті.
Нарешті диктор попередила про прихід електрички….
Михайло, поспішаючи, підіймався по сходах електрички, коли його хтось ніби товкав у спину. Ледь тримаючись на ногах, все ж спромігся зайти в тамбур, озирнувся. Раптова усмішка на все обличчя( але ж з-за маски не видно, тільки добавилося морщин), повеселіли очі,
- Миколо, це часом не ти?
Той, від несподіванки, закліпав очима,
- Ти ба! Оце так зустріч! Хапайся за ручку сумки, допоможи мені!
Дехто з людей уважно дивився на теплу зустріч.Вітання, усмішки, обійми і по- молодецькому, похлопали один одного по плечі. Людей в вагоні мало, вони присіли один навпроти одного. В цьому купе, біля вікна, дрімала жінка, років п`ятидесяти. Час від часу здригалися вії, на мить схиляла голову, клювала носом.
Микола подивився на жінку і тихо до колишнього сусіда,
-Оце так зустріч, ще й в таке свято. Ти, що напевно приїжджав на цвинтар?
- Так, два роки тут не був, оце надумав. Воно погода некомфортна прохолодна і сира, але вона нас не запитує,чи ми хочемо такої. Цьогоріч пізня весна, хоч я і в курточці та добряче промерз.
-То чому до мене не зайшов, ми б з тобою відсвяткували День Перемоги. Пом`янули би наших дружин. І на електричку б разом йшли. Бачиш до сина їду, зарубав пару гусей, зібрав яєць, хай потішаться домашнім.
-А, що Валічка теж пішла?
-Два роки, як пішла,залишила мене одного, - Микола закліпав очима, витирав непрохані сльози . Злегка затрусилися плечі, худі, жилясті руки закрили обличчя.
Михайло з сумом дивився на нього. Хоч цей чоловік й статурою виглядав трохи міцнішим за нього, але глибокі морщини на обличчі, як відбиток стресів, на все життя.
Микола заспокоївся. Ніби трохи соромлячись, зіжавши дві долоні докупи, поклав на своє коліно і позирнув довкола,
- Вибач, нерви здають, знаєш… Ти краще розкажи, як тобі живеться? Де син, чи одружився, може вже з онуками бавишся?
Михайло присів поруч, поклав руку на плече й ледь нахилившись, розповів про своє буденне життя. Бідкався про одинокість і в той же час тішився, що тепер має інакше життя. Не шкодує, що поїхав до сина, на свою пенсію б так не харчувався. Хвалив ся, що тільки й радості від сина, він для нього тепер справжня опора. Гарна трикімнатна квартира, комфортно, тепло, тільки би онуків дочекатися, більше нічого й не треба. Після розповіді, хитнув головою,
-Ну, а тепер ти повідай, як живеш?
-А може перекусимо, маю сало, яйця. Шкода сто грам не взяв, якби знав, що зустрінемося. Я такий радий, що тебе побачив. Жалкую, що ти хату продав. По- сусідству добре жили,ніби родина.
- Ні- ні, їсти а електричці не варто.Цей короновірус дуже небезпечний, тож краще поберегтися. Тобі до Фастова, ще є час, тож розкажи, що там в наших краях , як нові сусіди господарюють?
Зіжавши кулаки, Микола притиснув до грудей,
- Знаєш, я живу ніби серед вовків у овечій шкурі. Ти розумієш, ще й з двох сторін, Ганька теж хату продала. Купила собі квартиру в центрі містечка, з онучкою живе. Правда мала вчиться в інституті, в Вінниці на педагога. Якось зустрічав її, тішиться, каже , хоч на старості років поживу, як люди. В теплі, з ванною, магазин в цьому ж будинку.
-Ото новини… ну, а ти чому так про сусідів, що п`ють, б`ються, чи дуже сваряться, що спати не дають?
- Не дають спокійно дожити. Може би краще пили, то хоча би віталися. А це, ніби домовилися, з чотирьох сторін паркани по три метри висотою. Ковані, мідні ворота, воно то красиво, але ж не по- людські живуть. Один - спочатку майже пів метра заліз на город, мурував фундамент під паркан. Згодом другий, теж заліз, правда менше. Зробив фундамент під паркан, ніби стінку для ями, загорожу для собаки. Вибач, все з під собаки, водою змиває в яму, смерід, а тут іще й дощі, що тобі сказати. Я якось насмілився сказати, що смердить на всю округу, то він послав мене на три букви, порівняв мене з собакою. Я цілий тиждень лежав слабий, що за людина, як так можна!
-А, що дружина його, діти?
-А, що діти, десь вчаться, не видно. А жінка кацапка… без нього й сапи в руки не візьме. Ніколи й не бачив, щоб воду носила. Оце ж наша з тобою криниця висохла, йти далеко, збираються підключатися до центрального водогону. Я теж вніс гроші, там керує Кучерявий, думаю хай буде, може дітям лишиться.
-Дітям кажеш, чи тільки сину?
-Розумієш, життя чи довге, чи коротке та написав заповіт на двох, хай самі розбираються. Тамара в Тюмені, навряд чи й на похорон приїде, але так Валентина захотіла. Не думаю, що тут хтось захоче жити, швидше за все продадуть. Оті, що в твоїй хаті живуть,то в очі казали,щоби мене швидше Бог забрав, бо їм землі мало. Мають ракушку на базарі, він торгує рибою, видно хтось з ставків йому постачає.На обійсті БУС, «Мерседес», хоче гараж будувати.
-Це він на пів метра заліз в город?
-Ну, а хто ж….
-А , чому не пішов до архітектора, написав би заяву.
-Ой, мовчи заради Бога, чи й хтось добився правди?! Жінка вчителька, ніби має бути шановна пані, а сама з ним, як він трохи заліпе і мать пере мать один на одного. Яке їхало, таке й здибало… Вона вчителька початкових класів, в мене волосся на голові дибом становилося, почувши її слова, уявляю, чого така людина може навчити дітей. В неї рідний брат у міській раді. Правда працює старшим по прибиранню території, керує двірниками. Сам знаєш, якщо там рука є, то мені туди й нічого пхатися. Хата на ній, колись перед людьми вихвалялася, що землю придбати –це не проблема, норовить і мій участок згодом придбати. Тож чекають моєї смерті… Думаю син продасть, не хоче в землі працювати, каже важко та й зараз всі хочуть комфорту.
-То коли це буде, продасть.. Ти зовсім зігнешся від роботи. Може вже прийшов час і себе пожаліти. Що мало наробилися з дружиною, вона ж на п`ять років молодша за тебе, а вже пішла…шкода….
Обоє замовкли… кожен про щось задумався. Електричка,то зупинялася, то знову набирала швидкість… Жінка, що сиділа біля вікна, відкрила очі. Облапувала руками голову, поправила хустину,
- Вибачте, я ненавмисно послухала вас і зовсім не дивуюся. У нас в селі теж дехто так живе…Чи це від жадібності такі люди стали, чи від заздростей. Скільки людині треба, адже з собою не забере. Забули про Бога, не мають до один одного поваги. І молодь дивлячись на таких тікає в світ, де більше справедливості, де окрім Божих заповідей, виконують закони Держави.
Відразу кивнула головою до Миколи,
- А ви й справді влучно порівняли…. Вовки в овечій шкурі… Я розумію, як вам важко жити серед таких людей. Хочете пораду, якщо син гукає до себе, не баріться. Пустіть в хату квартирантів, хоч на старість поживіть для себе. Відчуйте справжнє життя, адже воно одне і безцінне.
Жінка закопошилася… з під ніг забрала сумку,
- Вибачте, зараз моя станція. Щасливої дороги Вам!
Чоловіки одночасно переглянулися, подякували, побажали удачі.
Електричка зрушила з місця…. Михайло по плечі похлопав Миколу,
- Тобі теж скоро виходити. Доречі, що син? Якої думки?
- Каже, щоб приїжджав частіше… Але я відчуваю, що мені іще довго бути одному. Має двох онуків близнюків, жінка бавить. Їм лише по два роки, ти уявляєш, який там гармідер, крик, плач. А я таки собі хоч і нароблюся, але закриюся в хаті, приляжу біля телевізора й відпочину. Бог з ними, з тими вовками, якось доживу свій призначений час.
Раптово Микола закліпав очима, кілька сльозин скотилися по масці,
- Ти, будеш в наших краях, заходь, я завжди радий тебе бачити. Давай обміняємося номерами елефонів, можливо колись і мені доведеться бути в Києві. Може згодом познімаємо маски, не піддамося цьому вірусу, при нагоді й зустрінемося.
В тамбурі електрички, на прощання чоловіки пообіймалися й Михайло подав сумку,
-Ну все тримайся! Не забувай, що є телефон, дзвони, я завжди радий з тобою поспілкуватися. А будеш в Києві, приїжджай, не цурайся!
У відповідь Микола подякував й декілька раз махнув рукою,
- Щасливо!
На очах сльози, трепіт в душі, під серцем щем, враз під язик поклав пігулку. Думки, як оси – Ой, Михайле, чи й побачимося… он , як під серцем пече. Не знаю, чи й витримаю, скільки ще проживу між цими вовками в овечій шкурі….
Михайло довго дивився у вікно… Від думок, смуток роз`їдав душу, його обличчя розбили страждання й розпач. Шкода сусіда, прожили поруч майже все життя. Згадував прожиті роки, сумбурні семидесяті, коли засівалися всі поля, країна набирала розмах в будівництві заводів, фабрик, залізниці. Як лагідно жили по- сусідству, допомагали один одному, на батьківській землі будували будинки. Немов у павутинні копошилися думки - Чому змінилися так люди?
Він дивився у вікно, ніби там хотів знайти відповідь. Миготіли яскраві краєвиди рідної землі, поступово знімали напругу….
Травень 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916180
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 12.06.2021
Вечір мружить повіки,
Посміхається тиша,
Від самотності ліки,
М’яти запахи пишуть.
Обертається небо,
Повнозоряним колом,
Говорити не треба,
Коли спокою поле,
Коли Всесвіту книга,
Ще не читана зовсім,
Й цвіркунова інтрига –
Ще далеко не осінь…
Пізній простір шепоче,
Щось вікам неозорим,
А на скроні і в очі,
Стиха падають зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916530
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 12.06.2021
[i] моїй любій філиночці-пташці...[/i]
Лети, моя пташко, лети!
Проворно минай вітровії.
І хай тобі серце радіє
правдешнім чуттям висоти.
Хай жодний недобрий хижак
не сміє твій лет обітнути,
стриноживжи гойні маршрути,
і все обернути навспак.
Хай спрагла до щастя душа
впивається сонячним трунком
й, уквітчана Божим цілунком,
не знає, де тьма і межа.
Хай янгольське добре крило
тебе затіняє у спеку
і кожну дорогу далеку
встеляє цілющим зелом.
І хай ще незнані світи
дарують лиш добрі новини.
Розкрилюй свій всесвіт, пташино!
Лети, моя пташко, лети!
11.06.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916552
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 12.06.2021
Люблю тебе, немов орлиця висі,
Як хвойний ліс і скелі дикі рисі.
Як любить край свій навесні лелека,
Хмарки і дощ рясний липнева спека,
Метелик – квітку, райдугу – земля,
Дитяча пісня нотки «соль» і «ля»,
Як дерево у посуху – вологу,
Як сонях – сонце, колесо – дорогу,
Немов ведмідь - міцний зимовий сон,
Як потяг свист сигнальний і перон.
Люблю тебе, як лотос світло ранку,
Подвір’я – клумбу, кущик і альтанку.
Ніч – очі зір і місяця лице,
Немов Великдень паску та яйце.
Люблю тебе, як скелелаз Ай-Петрі,
Мов оплески і блиск очей артист.
І хай між нами сотні кілометрів,
Гойдаєш душу, наче вітер лист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916547
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 12.06.2021
Дереву треба довго рости - роки́,
Щоби зміцніли руки його і ноги,
Промінь тулити сонячний до щоки,
Вітер тримати спиною до знемоги.
Дереву треба випити пів ріки,
Щоби чолом торкнутися небозводу,
Чути, як розмовляють вночі зірки
Поміж собою й з місяцем про погоду.
Дереву треба інших дерев довкруж,
Щоби йому несумно жилось у світі,
Імунітет здобути до бур і гроз
І не попасти в розквіті сил у сіті -
В ті, що плетуть їм вбивці: пила й вогонь.
Дерево хоче бачити птаха в леті,
Чути прихильне слово, тепло долонь.
Вірно служити згідне за це планеті.
2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916472
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 11.06.2021
і прийшли вони_ мертві демони,
заговорені першословом_
паства в чорному вулиць венами,
пастка вічності – тимчасова_
>
бити босими трави росяні,
вити гнізда в ілюзій хащах,
дерти криками стоголосими
неба cірого призволяще_
>
трутні в черепі вигріваються,
нісенітниці в ступі місяться,
у свідомих снах не сховатися,
кров окислює сяйво місяця_
>
ці антени - хрести над храмами,
мляві титри птахів за стріхами,
пам’ять стигмами / совість плямами,
в серці щастя холодна віхола_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916405
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 10.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2021
Волк убегает
А заяц за ним
Смотрит на это
Медведь Никодим:
«Что происходит?
Так не бывает,
Волки от зайцев
Не убегают
Раньше всё было
Наоборот,
Волки гоняли
Заячий род!»
Он озадачен,
Ему не понять –
Олимпиада
В лесу у зверят
А Никодим
Эту новость проспал.
Осенью лёг он,
Весной только встал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916356
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 10.06.2021
Що це у світі? Бубонне бухтіння музИк?
...простори Сіті відчули басіння грози...
ГрОзи, які переллють у палання дерев...
Змінено статики сутність... У горлі дере
Сказаність слів про важливе... Хоча неважли-
во, що в душі відгоріло давно до золи.
Суть нездійсненну любові злелечує клин
Птахофатальноосінніх пожежників-злив,
Що не у світі, а в серці відчулися за-
раз, де народженим дітям, мов лялька, гроза,
І зачаїлось Велике оновлення сві-
ту... Що давно він насправді очікує... quick.
© Copyright: Серго Сокольник, 2021
Св. №121060907890
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916355
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 10.06.2021
Він теж був руфером –
Майстрував дах на семи вітрах
Між землею сірою і прозорим повітрям –
Холодним як ніч чужа,
Дивлячись в небо очима сірого птаха –
Коли Білі зорі ховались за хмари,
А кратер Плутарха нагадував око –
Селени-ворожки, володарки чорних псів,
Що зазирає в каламутні глибини
Озера Мічіган
І стає на мить скво із племені віннебаго.
Він теж майстрував:
Чи то плащ, чи то сховок,
Чи то світ у свічаді (там),
Чи може галеру, що пливе
Хвилями моря під назвою Час
Чи то пірогу, що пливе річкою,
Яку назвали Епоха:
З минулого – а куди невідомо,
Чи може ковчег-притулок,
З якого випускають голубку:
Пошукати останній кавалок Сарматії,
Останню жменьку чорної землі Скіфії.
Він теж літав:
На крилах із черепиці рудої
Як кров, в якій отрути жар палить
(І про це забуваючи) –
В небо – там де сузір’я Лева!
Примітка:
Ілюстрація – автопортрет художника Всеволода Максимовича.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916347
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 10.06.2021
Сміються крони лип, каштанів, кленів –
Дарують свято зніченій душі.
Десна єднає береги зелені,
Де килимами жирні спориші.
Тривожать сквери в нім пташині звуки,
Моєї теж торкаються душі.
Розкинули ялини темні руки,
Мов просять: «Нас у казці залиши!»
То все – Чернігів, сивий, неповторний,
Стоїть в полоні вічної краси,
Без метушні людської і заторів.
За нього хочу Господа просить:
«Не залишай це місто без турботи
І без святих Твоїх благословінь.
Людськії душі мають буть в роботі
І це і всі з наступних поколінь!»
28.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916349
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 10.06.2021
Зів’яло раптом на березі листя,
Бо віти втратили життєводайну міць.
Дерева в шати золоті вдяглися,
А їй доводилось боротися самій
З сердитими холодними вітрами,
Зі зграями нахабних горобців.
І врешті, одягла ясні корали,
Що засвітили їх ранкові морозці.
Зима пройшла. Весна вже засиніла
Веселим проліском, що вискочив з трави.
Береза сумно на вітрах дзвеніла,
Мов одягла важкий вінок вдови.
А сонце пестило її і розважало,
Купало небо весняним дощем…
Берізку напоїти забажало,
А чи з любові, і теплом зігріло ще,
Й пустило паросток життя, уже нового,
На нім – надійні молоді клейкі бруньки.
Щодня підходжу і дивлюсь на нього,
Щораз хвалю: «Бач, молодець який!»
А може, й є в цім загадка для світу,
Що в русі безперервнім всі живем,
Щоби життя урятувати вітам,
Зігрій любов'ю. І коріння оживе!
09.12.2012
Ганна Верес (Демиденко)..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916337
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 10.06.2021
Жасминові вуста вп’ялись у ніч п’янку —
У небі зашарілися Світила.
Він дарував коханій білі крила —
В політ запрошував у пристраснім танку.
Вона тремтіла, умлівала від торкань —
Від ніжності гойдались, захмелілі,
Лишив їй коди знакові на тілі —
Між ними стільки ще невипитих бажань!
Пелюстям укривав — із голови до ніг
І обповив любов’ю неземною.
Під ранок двоє вкрилися росою,
В очах замерехтіли зорі осяйні. 9/06/21
Мій жасмин. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916336
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 10.06.2021
Могильний хрест – ще той дороговказ.
Два напрямки: на право і на ліво.
Два напрямки: вверх – вниз, лякає нас
Навкісна лінія, така ігрива.
Ми обираємо не стиль, сюжет.
Ми обираємо між темрявою й світлом.
Ми обираємо озону ніжний лет,
Чи трупним смрадом впоєне повітря.
Щоб не робив, роби те на добро.
На нивах зла підв’язані мільйони.
Як ліпиш радість – сам собі пророк.
Як сієш смуту – щур на перегонах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916281
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
когда у окон были голоса и
незыблемый канон
святой глоссарий
кричали мамы
ты куда постой
заваливался в окна
свет густой
и стягивало горло
пуповиной
вернись забыл
и ключик на тесьме
летел в траву
не отыскать не смей
вины не признающий
но повинный
чтоб бурю не пожать
ветров не сей
и раздражённо
два щелчка щеколд
под грохот рамы
встряхивали воздух
заблудшие сыны
не баба з возу
всё тоньше твой дневник
всё толще кот
теперь безмолвны
как когда-то мы
стеклянные уста многоэтажек
ключ заржавел
венец молчанья тяжек
и наши мамы
смотрят в нас
из тьмы
Апрель 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916310
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
Тайга далека — бореальний ліс.
Немов камін, потріскують ялиці —
На потепління, кажуть, очевидці,
А сонце виглядає з-за куліс —
З дерев прадавніх, неба і води.
Бальзами хвойні у повітрі всюди —
З тобою дихаєм на повні груди…
Такі місця притягують завжди!
Природа надихає та п’янить —
Чомусь не зваблюють мене застілля.
Я, мабуть, — дика квітка, може, й зілля.
Всім тілом відчуваю кожну мить!
Схід сонця у тайзі. Світлина автора. 4/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916159
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 08.06.2021
ты ли ты ли тесто, моя невеста
приходи в мой дом, свято пусто место
запахом твоим зацветёт рубаха
принимай мои молоко и сахар
будем жить-тужить, чаять урожая
в закромах зерно с маслом умножая
заведём ягнят, впрок дрова наколем
душу обнажит вспаханное поле
под окном взойдут бархатцы и мята
ночь за ночью ты будешь мной измята
стану брать в сенях, в сене, у сарая
у криницы ждать, где трава сырая
подбери подол, расшнуруй сорочку
вылеплю твою плоть по завиточку
приставай к рукам, выбирая форму
напечём хлебов да детей накормим
приходи ко мне, рук моих желая
под моим ребром рана дрожжевая
к алтарю летят воробьи с окраин
у дежи стоит земледелец Каин
кровью да слезой разведя опару
создаёт себе
пару
Апрель, 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916202
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 08.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2021
она несла свой розовый childfree
мир озаряя небольшим успехом
уже за 40 но с крутым разбегом-
найти свой путь --- ищи или умри
ее весна прошла в густых дождях
средь плановых глубоких эпиляций
чужых философических фрустраций
показов мод и в жёлтых новостях
ее чуть влажный розовый цветок
еще раскрыт но требует уколов
ее childfree как мир Игры престолов
в цвет алых губ и в сеточку чулок
" богатство" озабоченной души
высокий слог и долгие мытарства
залог гордыни - где взамен полцарства
лишь высохший флакончик Givenchy
070621
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916147
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 08.06.2021
накосилася смерть доки спала багряна роса_
назбирала відтятих голів на роздерте рядно_
хмар важка коловерть, урочиста дошкульна гроза_
вітру вчахлого спів_ все із нею тепер заодно_
>
сон дочасно зотлів, стихли тисяч богів голоси_
крик в гортані застряг, меч із криги зламався в руці_
намололи полови зі слів втікачі від коси,
білий стяг намолили на вдачу кати та жерці_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916135
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 08.06.2021
І
за километром тянется верста
от Киева уже чуть больше ста
попутный шёпот
гулкий, беспредметный
накрыл попоной шесть десятков душ
вот-вот — и въедет в старый двор каретный
хромой автобус по полотнам луж
поля грустят в обетованном сне
грустишь ли ты, как поле, рядом с ней
одна неволя в поле
но гляди же
дороги тают, грязь черным черна
как будто твердь навеки стала жижей
на остановке протирает кучер наш
стекло и зеркало
под ноги лезут куры
заправив клячу, заглушив движок
поспешно ест и курит, ест и курит
он жизнь исколесил, но не прожёг
зима лелеет мягкий тусклый свет
теряет время скоморошье иго
Чернигов близко
далеко Чернигов
нет
ІІ
невесть откуда, из дворца в дворец
венчаться едут пары в Козелец
под Песнь песней, уханье кадила
…
храм обошла
но в храм не заходила
я сторонюсь пространных общих мест
…
а кто и выдаст —
бог меня не съест
и потому молчу в противовес
губернскому молчанию небес
и взвод дубов
и белый дым берёз
и даже солнце из свечного воска
оберегают тайны Разумовской
чей крест по горло в эту землю врос
ІІІ
снега лежат без края и конца
качая храм в ладони Козельца
держась за светлый вымпел колокольни —
для душ смятенных лучше нет ловца —
то рыбка проплывёт
то вдруг соколик
вспорхнёт и заколеблется над ним
как нимб
Апрель 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916145
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 08.06.2021
Научитесь писать облака,
Тонкой кистью.
По синему белым.
Ничего, если дрогнет рука
От касаний пока неумелых.
Ничего, если ветер чуть - чуть
Смажет легкий мазок по лазури.
Вдохновение - главная суть,
Вы - герой, если все же рискнули.
Облака - это лета портрет,
Обнаженная легкость природы.
А художник - он тот же поэт,
Дарит солнце и в дни непогоды.
Научитесь писать облака,
Кистью неба касаясь слегка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916092
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 07.06.2021
Радше весна, а не літо -
шарж, невротичний ескіз.
Сукня із неба пошита,
дощ, парасоля, каприз.
Виросте сонце з півоній
Вихлюпнуть груди сумне.
Та не тепер... не сьогодні
Будда черешні зірве.
Ти підійдеш обережно,
Зловиш пітьму на вуста.
Скажеш: ,,Для чого одежа?
Краще носи небеса...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915960
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 07.06.2021
Сонце тікає,
я ледве встигаю вхопити його за хвіст –
довгий, слизький, він лягає рожево у лінії —
всотується в долоні, сповнені літньої ліні, і
поновлює відстані до невідомих міст.
Грію у пальцях вузол червневий гордіїв.
Втім, може це він мене гріє.
Тут все зазвичай не так –
у світлі вечірньому видно і ольжини лодії,
і рідкісну птаху над темним Дніпром – літак.
А як поночіє, то не залишиться певного –
небо струсне кажанів, синя чайка сваритиме ліхтарі,
груші в пітьму шелестітимуть – ні, ми не ждем його,
сонце саме нас удосвіта знайде на цій горі.
Я їм не вірю.
Між завтра, що не існує, і теплою глиною пам’яті
швидко стаєш невибагливою до хвилин —
наче невчасно знаходиш бутони папороті.
Та бог з ним, із вранішнім сонцем.
Так, бог із ним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916065
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 07.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2021
-Як воно живеться, кумцю?
Вже не бачив вас давненько…
Щось важке у вас на думці,
Може, захворіла ненька?
-Не живу, а виживаю,
Вам кажу і ледь не плачу:
Усі гроші, які маю,
На психолога я трачу.
-Це уже погана справа,
Дійсно, треба щось робити,
Бо здоров’я - не приправа,
Яку можна десь купити.
Видно, стреси вас турбують,
Психіка - серйозна штука:
Час і гроші все лікують,
Бо вперед іде наука.
-На життєвій я стежині
В роль банкрота уже вжився,
Бо на цій психологині
Місяць тому одружився.
Вона методи й прийоми
Застосовує так вміло,
Що мої рахунки в банках
Дуже швидко спорожніли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915742
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 04.06.2021
Збірка поезій Любові Андрухів "Йому" відкриває перед нами Всесвіт всепереможної Віри та Любові... Тут кожна думка, кожне слово натхнені Божою присутністю. Це виявляється у безмежному вболіванні за долю та життя мужнього українського Воїна. Воїна, людини "кодексу честі", для якого безпека, життя та цілісність його народу - понад власні потреби і, навіть, понад власне життя. Саме завдяки його вірності, нам не доводиться виймати осколки з грудей найдорожчих людей... Завдяки його неспокою, поневірянням і болю - ми можемо почуватись щасливими:
Нехай не змерзне на морозі,
Не знає спраги, як болить.
Відвів від мої долі грози,
Я тиху маю щастя мить.
Не чую злої канонади,
Осколки в серце не летять.
І мене грішної заради
Він на війні. О, як уйнять,
Як серця зупинить тривогу?....
Душі тривожні молитви?
Я щиро помолюся Богу.
Почує. Знаю. Як завжди.
Всевишній, Всеблагий, Творець
Зупинить карнавали люті.
Біді наблизить Він кінець,
Додому вернуться забуті.
Преясні Воїни Добра,
Наш Захист, Спокій і Опора.
Добру воскреснути пора!
Хай згине зла лиха потвора!
13.01.2019р.
І Любов, як істинна Жінка, Жінка-Берегиня,- розуміє серцем і розумом, як врятувати і наш Народ, і наших Воїнів... Молитвою! Молитвою і нашою небайдужістю, нашою Пам'яттю, нашою духовною присутністю у житті захисників України! Адже сказала Богородиця під час об'явлень у Фатімі: "Моліться! І Росія навернеться"...
Історія знає чимало перемог над експансією. Коли нападнику, озброєному до зубів, протистояло військо у всіх відношеннях менш потужне. Та захист Господній сильніший від зброї! Саме завдяки нескореності духу патріотизму і незламній вірі в заступництво Богородиці, світ звільнився від експансії диктатора Наполеона.
Мій Боже, зупини війну!
Чи світ до тла згоріти має?
Я болю всього й не збагну,
Душа безкрило так благає.
Не забирай! Залиш їх нам!
Батьків, синів, братів, коханих.
Хай смутки подарую снам,
А ночі, ночі, для жаданих.
28.01.2019р.
Поезія Любові - код, настанова... А також повчання і достойний приклад для сучасної жінки, емансипованої та гордої, яка часто не розуміє своєї відповідальності за долю Чоловіка. Підлаштовуючись під модні тренди, сучасне жіноцтво іноді демонструє надмірну вибагливість і претензійність стосовно тих, хто покликаний Творцем бути опорою, скелею, твердинею... Любов же переконана,- жінці для щастя потрібно зовсім небагато:
Мені так мало для щастя треба:
Твій усміх милий, ясні уста.
Щоб загубити себе у Тобі,
Щоб знову стала, як світ проста.
Тому Жінка впевнено повстає проти війни та смерті, а її зброєю в боротьбі за Дорогу Людину, Воїна є Молитва:
Я не віддам Його Тобі!
Йди геть! Йди пріч! В імлі згубися!
Не поступлюся в боротьбі!
Шалій! Кричи! Ненавидь! Злися!
Я не віддам Його Тобі!
Ми не суперниці, Ти знаєш.
Не залишу Його в собі!
Життю залишу! Не пізнаєш!
Я не віддам Його Тобі!
В молитві, серці Він зі мною.
Волає Світ жорстокий пробі,
Вже переможений Тобою.
Я не віддам Його Тобі!
Війна, Тебе я проклинаю!
Душа і серце в боротьбі,
У них одних життя пізнаю.
06.02.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915726
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 04.06.2021
кидаю корм в акваріум рибкам.
які гасають у джунглях підводного світу
від однієї до іншої скляної стінки -
всі ці неони, барбуси, гупі та інші усі...
своїми очицями зазирають вони
крізь межі прозорі
з водних просторів у світ без вод -
з того світу спадає їм корм від рибного Бога.
дивляться і дивуються, не розуміють -
як можна! отак, на суші жити та дихати?!...
і надивившись на цю глупоту
тікають від стін скляних і прозорих.
гасають як мавпи малі серед джунглів
славетної, славномогутньої Амазонки.
у водах якої плескаються, граються рибки... -
з тою різницею, що
корм не спадає до них від небес,
як до акваріумних піцелій, ляліусів і оранд
та інших усіх за склом у воді полонених...
вони ж бо на волі!...
кидаю корм в акваріум рибкам.
але Богом чомусь я себе не сприймаю,
сумно себе із ними порівнюю -
той же акваріум, але інша рука -
рука московитського окупанта!
разом із кормом вона
висипає убивць і озброєння.
примовляють, що то задля безпеки,
на захист, на благо і ситість.
і крізь стіни прозорі
зустрічаю допитливим поглядом
стурбований погляд цивілізації
третього тисячоліття -
його погляд спрямований
в первісні джунглі акваріумної окупації.
ображено відводжу очі убік -
бо досить вже надивився я на пусту глупоту!
тікаю у найпотаємніший закутень власного "Я",
закорковуюся у собі.
спадаю, зісковзую по ліанах на дно,
закопуюся у піску, в уламки раковин
перемелених людством століть.
і почуваюся в темряві вод
останнім-останнішим дурнем -
одуреним світом задурений
не жив, не живу,
але все ж таки дихаю... -...нащо?!...
навіщо?...
кидаю корм в акваріум рибкам.
над собою - отим, що на самому дні,
у пісках і в руїні століть - іронізую.
посміхаюся циніком,
єрепудом-царем у кремлі,
за плотом кривавим який за спиною в руці
стискає століття змелене у пісок...
і я уявив себе Богом,
часопростору млинарем!
і піском висипаю їдло,
оте мертве життя у води бурхливі та тихі -
годую з руки демократію риб,
байдужих до сущих на суші.
згодовую їм,
годую позірною їжею,
єхидством, оманою і жалями
в подиву третього тисячоліття.
й усім тим, чим воно підгодовує нині мене
в акваріумній окупації...
...кидаю корм в акваріум рибкам
разом із посміхом циніка.
бо розумію - стільки проблем у білому світі!
не до чорних глибин мого світу йому,
тому світу людей не до мене тепер...
а рибки в акваріумі - як не дивно! - живуть...
мені б їхній холод байдужості в кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915556
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 02.06.2021
Першоцвіт відійшов, як буття,
У траві розгубились пелюстки.
До весни вже нема вороття,
Ще синіють малі незабудки.
Назбираю в пучечок квітки,
Заплету у вінок всі зізнання.
Кину погляд в заплаву ріки,
Прийміть хвилі мої віншування.
Ти пливи, мій вінок, крізь віки,
У сплетінні душі спектрограма.
Поєднає вода два світи,
Там кохання чудна панорама.
Помережані часом слова
І молитва сакральна, й надія.
Та, безмежно-свята простота,
У котрій непідкупна стихія.
02.06.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915685
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021
тихо йде дощ,
слотний краплеспад.
ночі тьма...рощ
привидами в сад.
а з орель віт
крізь і наскрізь ніч
легкий злет літ
літу устріч.
і постав храм
фентезійних снів -
в лунах лун там
колисковий спів.
в тиші там дні,
у обаві час
і в чеканні скнів
долі обертас.
вітру там шум -
оповідь легенд.
...і зникає тлум
у миттєвий мент -
вітер бо в ніч
мовить у саду
літу устріч
листям у сльоту.
____
рощ - зріст, зростання, тут: кількісне збільшення
обава - сповільнення
обертас - оберт, тут: рух
тлум - суєта, метушня, шарпанина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915658
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021
Приймав мене Київ щиро.
Горнув білий пух до ніг.
Громи відмінив і зливи,
Гостив, чим і як лиш міг.
Каштанами око вабив,
Іриси вплітав у дні.
І вишукані єдваби
У парку стелив мені.
Зі сонця стягав він упряж,
Як пан при стрічі картуз.
І грало тоді, мов Лукаш,
Воно на сопілці блюз.
Я слухала гру і мліла.
До серця вкладала скарб.
Чуття, як черешня спіла,
Ураз набирало барв.
Стрічав мене Київ фестом
Зі співом ура-гуртів.
Вражав благородним жестом
І словом екстра-сортів.
Дніпро в очі лив і Тельбін.
Прощалась, подав перо.
Не змиє ніякий термін
Привітний його прийом.
1.06.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915661
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021
Я на любовь накладываю вето,
Посмертный мораторий и табу.
Ещё вчера ты был приоритетом,
Сегодня стал пустым набором букв.
Потоки подсознанья перекрыты
И отключён ментальности канал!
Не ощущаю больше дефицита,
Который ты так остро вызывал!
В системе сердца - сбой, перезагрузка,
Разорвана кармическая связь.
Свет ауры твоей настолько тусклый,
Что даже мёрзну рядом находясь.
Вселенной говорю за всё спасибо,
Я обрела духовную юдоль.
Но судьбоносным стал конечный выбор:
Ты больше не способен вызвать боль.
01.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915587
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 02.06.2021
В дождливой серой колыбели,
скрывая в лужах сотни ям,
под птичьи сладостные трели
шагает лето по полям.
И небо в пасмурном величии
диктует нам свои права.
И в полусонном безразличии
пренасыщается трава.
И день со скоростью улитки
ползёт к вечерней тишине.
В очередной своей попытке
остаться с ней наедине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915574
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 02.06.2021
Равликом скрутилася і рухається вперед
Безмежна круговерть,
В якій ми такі непізнані і не прозорі,
В якій ми і не білі, і не чорні,
А кольорові плями з різними відтінками,
Що бавляться кожен у своєму морі.
Спіраль ця крутиться повільно і безкінечно,
Змінює нахил, напрям,
Підіймає вгору і спускає вниз,
Рухає нас, таких впертих і таких безпечних,
Залишаючи у пам'яті ледь видимий слиз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915571
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 02.06.2021
На одній шальці ваг навіки́ розмістилась гармонія,
а на іншій -- букет пишних сумнівів і протиріч.
Але жодної кальки, кожен раз – неповторна симфонія
гарантує ваш злет висхідни́й крізь тумани сторіч.
Чорно-біла палітра не ли́чить сповненій Лібрі
Їй годиться градація-суміш з трильйонів відтінків.
Тільки так еманація стане свідомо Терезо-подібна
І повітрям нарешті лунатиме звук кришталево і дзвінко.
Краще хитко, але з сподіванням на рівновагу.
Краще близько, а́ніж вглядатись даремно у даль.
Все відкрито й прозоро: тягар і первинна наснага.
Все знайомо: осяяна радість й похмура печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915554
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 02.06.2021
Відмаяв травень і відквітував,
У споришах стежками простелився,
В садах бджолиним хором відспівав,
Росою Божою не раз упав на листя.
Замаяв червень першим колоском
Під жовторотих перше пискотіння,
Під тьохкання щасливе над ліском,
Котре у сонний вечір полетіло.
Закоханий у ранішню зорю
Стрічав, мов диво, зоряний він вечір.
Красі його я також підкорюсь,
Як руку покладе мені на плечі.
Й розчиниться у ній моя душа,
Геть оп’янівши від природи звуків,
Й злетить на крилах свіжого вірша,
Аби лишитись в пам’яті онуків.
6.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915490
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 01.06.2021
Да, неправда ли, что-то ведь в этом есть,
Вызывая на бой, забываешь, что было до,
И не вспомнить, была ли когда-то честь,
Применяя приёмы словесного айкидо?
Бьёшь наотмашь, до хруста пустых костей,
Не жалея задиристых слов и бесстыжих фраз,
Что же там было до?...Он мечтал о ней,
Восхищался пытливым умом, красотою глаз.
До они целовались. Цветы. Кино.
Он читал ей простые стихи, называл звездой,
А Она, что ей холодно и темно,
Если Он не придет, не обнимет её порой.
Он красив, улыбается...но не ей.
Идеально бы было, но ревность всему итог.
И Она, разозлившись и осмелев.
Вызывает на бой, позабыв, что он царь и бог.
И не важно, что было у них там до...
Она точит язык, забивает слова под дых,
Он не дышит...Он умер бы, сто пудов...
Она плачет, смеётся и пишет свой грустный стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915522
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021
Мої зап'ястя пахнуть чебрецем...
Там, де весна прощальної співає...
І я щось, наче, знаю і не знаю,
ховаючи у спогадах лице.
Де бабин хліб молився у печі
і рахував згаше́ні вуголята,
а над вікном сиділи янголята,
як у самого Бога на плечі.
Де борщ на блят¹ вихлюпував нестрим,
такий гарячий і такий смачнючий.
І я тепер, немов незграбний учень,
баную² за невловленим отим.
І оживає в серці дивний знак,
такий, як там, на здревнілій сорочці...
І зблиск сльози ховаю тихо в оці,
бо душу зачепило, якось так...
Оцим тремким торканням рук дощу,
коли весна прощається із цвітом
і кружеляє ладно понад світом,
набувшись із тобою досхочу.
І на прощання цьомає в лице...
А я мовчу, сказати що не знаю,
лиш аромат вдихаю і вдихаю...
Мої зап'ястя пахнуть чебрецем...
31.05.21 р.
¹металева (найчастіше чавунна) поверхня
печі (кухні, п'єцу) для приготування їжі
²жалію
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915470
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2021
Догорит сухостой, не дающий лисвты и плодов,
Опадет мишура с новогодних засушенных елей.
Будет снова весна, из холодных январских снегов
В расцаетающий сад лепесками ворвутся метели.
Нараспашку душа, чтоб впитать каждый солнечный луч.
Чтоб зерну прорасти и стихами, и новой любовью.
Пой свободно, легко, чувств палитру скорее озвучь,
Чтоб сродниться со счастьем - единственной главною ролью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915451
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Холонув день вдолонях вечорових
При зорях, мов запалених свічках.
Давно з толоки вже прийшли корови,
І молоко відпіло в дійничках.
Пастух на сіні влігся запашному –
Задумав зірочки перелічить:
«Нічого в цім житті нема смішного,» –
Озвався місяць, роси з трав п’ючи.
А зорі все рясніли і рясніли,
Втомилось око і у пастуха,
А коли небо сонцем заясніло,
Пастух ще спав, та в тім нема гріха.
24.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915402
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Розфарбовані сни –
лиш побічний ефект німесилу.
Не ловися за дим. Не розпитуй нічого в людей.
Не шукай у мені цю приховану сонячну силу,
що мовчить до світанку
і легко виходить з грудей.
Не впіймаєш її.
Не збереш по зерняткові жито.
Не відсудиш назад учорашнє спонтанне “лети!”
… покотилось із гір перевесло – ніяк не спинити
… із нічних матіол
полудневі вінки не сплести
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915404
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Зелені шляхи... Шляхи світлі та яскраві,
смарагдові, аквамаринові,- випосажені липами та смереками...
Шляхи ясної блакиті, золота, променіючого силою травня,
що спадає на світ короною, інкрустованою олександритами...
Вітри жваві гойдали нас, підіймали, підштовхували,- то лагідно, а то і вперто,-
несучи тебе і мене білими лініями, лініями-пунктирами
до усвідомлення радості.
28.05.2021р.
Олександрит — мінерал, рідкісний різновид хризоберилу. В природі зустрічається дуже рідко. Крупні кристали знайти практично неможливо, а прозорі камені високої якості з насиченим кольором — унікальні. Має яскравий смарагдово-зелений колір при денному світлі, який змінюється на насичений фіолетово-червоний при штучному освітленні. Блиск скляний. Також змінює колір при сильному нагріванні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915329
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 31.05.2021
«Зійшов лише мох,
Ще довго чекати до млива…»
(Пауль Целан)
Ми сіяли жито на полі глиняному
Нашого болю, а зійшов мох.
Намелемо з нього зеленого борошна,
Напечемо коржів гірких як дні суховію,
Будемо ними гостити
Злого божиська Сонце.
А тобі в кучері
Я вплітаю фіалки лісів ведмежих –
Лісів варварів-зайд:
Нехай на них глипає
Синє око шамана-травня
Чекаючи на сузір’я Лева,
Щоб воно знову на Небосхил вибігло
Риком захмарним
Нову звитягу віщуючи.
А ми все під Небом ходимо-колобродимо,
Все чогось шукаємо – чи то коней сірих,
Чи то днів минулих та в криниці втоплених,
Чи то журавля, що біду пророчить,
Чи то волі потворами вкраденої,
Замість ліхтарів собі блиском мечів
Дорогу присвічуємо:
Нас праліс ховає,
А ми зі схову вертаємось
До людей, що жнуть мох замість жита,
В ярмо вовків замість волів впрягаючи,
Одягають свиту на Сонце,
А на Місяць солом’яний плащ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915413
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2021
[quote]Дверь моя - не ждёт...
Не ищет взглядов.
Не открыта:
Безразличен - гость.
Люди ходят преимущественно... рядом.
Вместе с кем-то...
Но обычно - врозь. [/quote]
[b][color="#750b0b"]У[/color][/b]мный человек — мне дорог.
Вот родство.
Даже с тем, кого не знаю.
Все равно.
Знает он — или не знает —
Дела — нет!
Он мне - единица стаи,
Без
Эполет.
Слышишь ты — или не слышишь.
Ну и что?
Узнаваемо ты мыслишь.
В нас — Само.
Говорить мы не умеем
И
Молчим.
Не в словах, на самом деле,
Источник
Сил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849476
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 28.05.2021
[youtube]https://youtu.be/8Tg9O_R5WHs[/youtube]
[i][b][color="#065b6e"][color="#8a058c"]Мені болить – шматується земля…
Нехай би плуг… А то шматують гради,
не сіяні й не зорані поля –
панують там рептилії та гади.
Із поглядом у надра – самоціль:
з жадобою вплітати щедру юшку,
а в серці – пліснява, гниття і цвіль,
спустошені, змалілі духом душі!
Мені болить – не бачимо небес,
стороняться геть їх чому́сь земляни:
творять усе, на що штовхає “бєс”,
мовляв, й на Сонці є тінясті плями.
Прийдеться все ж за все колись платить,
якщо не нам – прийдешнім поколінням…
За все, що діється, мені болить,
І ятрить біль той серце і сумління.
...Руками чорні хмари розведу,
пігулку дам землі від болю в серці,
як треба буде – у вогонь ввійду
не під фанфари – мовчний голос смерті...
Візьму з собою пам’ять про біду –
кров’янобарвні символи-коралі,
в священнодійне полум’я ввійду
і сотворю ідилій пасторалі.[/color][/color]
[/b]
27.05.2021
_________
Аудіосупровід - відома мелодія пастуха...
На світлині автора - мальовничий куточок
в провінції Зееланд у Німеччині (2019 р.)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915123
дата надходження 28.05.2021
дата закладки 28.05.2021
чи надія то в безнадійності
аберацією хроматичною
ллється в лінзи очей барвистістю,
різноколірною хаотичністю.
і не видно, немає різкості.
в вищих сферах позірним зміщенням
заляпкована істин істина -
віща, вічністю майже знищена,
перекручена різно змінами.
і структурно в потворній стрункості
славословиться в мові лінкосній,
розповзається лунко лунами
і желе мов спадає, клубиться
променеве крізь зоряне ситцеве -
в фіолеті з безмежжя цупкості,
з недосяжності тьмяно світиться.
і очам вже і слізно, і боляче
удивлятися в ту оманливість -
де ні зрушення, ані поруху,
ні ілюзій з нірвани захланності.
і заплющуєш очі в бездумності
в своїй затишній сірій скромності.
задрімаєш в спочинку у втомності
від глупот сьогодення, дурості...
______
аберація (від лат.) - викривлення
лінкос - штучно створена мова задля спілкування з неземними цивілізаціями
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915057
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Слабкість як ржа, роз'їдає невпинно голову
І бродить навколо твого крейдяного кола
Залазить під шкіру руками-уколами
Робить тебе невпевненим, злим та кволим
Висмоктує радість похмурим дементором
Заливає в кросівки важкість цементну
І приносить бажання негайно померти
Зазирає в обличчя й питає "а де ти?"
Слабкість, як ржа пахне вологим залізом
У часи коли ти пробитий наскрізно
Збитий з ніг, розпелеханий, руки порізані,
Молишся, Молишся, Молишся слізно
Слабкість приходить ночами й висмоктує гідність
Вона пахне брудом, як пізньо-осіння прілість
Слабкість принесе за собою ще втому і злість
І пахне вона як ментальна прірва і бідність
Слабкість тобі відбиває бажання і нирки
Вона як гадюка до горла твого проникне
Залетить до квартири дощем через кватирку
Слабкість - це ти
Спробуй до цього звикнути
#поезія_ol #поезіяукраїнською
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897683
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 27.05.2021
Ти читаєш рідною, наче приїхала з-за кордону
"Тч"е́каєш, счокаєш, "о" перевертаєш на "а"
Пишеш всі вірші, де міняєш себе на "вона"
В якої тонкі ключиці, білі скроні, теплі долоні
Яка незрівнянно не схожа на сто тисяч інших "воних"
Пишаєшся щиро, як кажуть "жадан у спідниці"
Не бачила журавлів, тому спиш із синицями
І кожне слово криве - трагедія розмірів світових
і можливо ця пласкість думок - це щось таки вроджене,
Чи може плоди виховання й сімейних проблем?
Ти всюди - як в пащах дельфінів поліетилен
й зазвичай трагічно-придурошна
з кожним.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915048
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Роза белая.
Однажды, странник – пилигрим,
Стремясь по зову предков,
Пустился в путь!... Был одержим,
Своей удачей редкой;
Он розу белую, бутон
Сорвал средь райской пущи,
Где колокольный перезвон
В миру хранит живущих.
Принёс, и посадил в песок
Безжизненной пустыни
И утвердительно изрёк:
«Твоё жильё… Отныне!..
Ты будешь землю украшать
В террасах, клумбах предков:
Расти, цвести, благоухать
И чтить завет их ветхий.»
Палящий зной – зловещий ад,
Смертельное безводье…
Заблудший путник каплям рад,
Не по плечу приволье!
Смешалось всё: печаль, тоска,
Занозная обида,
И благородная рука,
И ожиданье чуда,
И предрассветная роса…
В раздумьях и в тревоге
Хранитель жаждущих спасал –
Предвидя передряги.
Укоренилась, ожила,
Не предалась забвенью…
Весною поздней расцвела –
Затмила окруженье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915034
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Я осінні літа
У життя у своє запросила.
Відбуяли жита –
Пісня юності від голосила.
Промайнуло життя,
Де неспокій у ранах тривоги,
Де рясні каяття
І колючі, мов терен, дороги.
В борозенках життя
Припорошені пилом утрати…
Я давно вже не та –
Відлетіли в світи мама й тато.
За плечима життя,
Що удари навчило тримати,
У полоні буття,
Жити вчилась, аби не зламатись.
Я осінні літа
У життя у своє запросила,
Аби ще політать,
Аби крила не зрадила сила.
За плечима звитяг
І невдач непрості силуети.
Я ж природи дитя.
Хтось назвав ненароком… поетом.
Зодягну я літам
Із вітрів – не золочену збрую.
Стану пам’ять питать,
Як і скільки служила добру я.
Набудую мостів,
Аби захід і схід поєднати.
Досить, Боже, хрестів,
Дай же рясту нам ще потоптати!
2.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915017
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Як дотягнутись до яскравої зорі,
Що розсипає пір’я золоте вгорі?
Ти подаруй, коханий, диво-крила,
У них — могутня, незбагненна сила!
Вкажи дорогу, що на зоряних полях, —
Без компасу знайду до неї вірний шлях.
Відтоді зможу відстані долати,
По-справжньому навчу й тебе літати! 25/05/21
https://www.youtube.com/watch?v=iNuxM48G1ic
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914999
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Нехіть ХІХ століття до реалізму нагадує лють Калібана, який побачив власну подобу у дзеркалі.
( Оскар Вайльд "Портрет Доріана Грея" )
***
Хочу палку чорнявку
Із тату скарабея поміж грудей
Блондинки втомили до сказу
Перемололи важким катком
Залишили по собі острови битого скла
І напівзабуті слова із «Доріана Грея» :
Я мовляв Калібан
А вона без сумніву – вихор
Хоча по-хорошому звісно
Кожна жінка це буря
А кожен муж – Калібан
І неважливо по суті
Тайфун ураган чи смерч
Брюнетка а чи блондинка
Що б не посіяв отримаєш безум
Що б не посіяв отримаєш хаос
26.05.2021
* Калібан - у шекспірівській п*єсі " Буря", слуга мудреця Просперо, що повстав проти господаря, у переносному значенні часто вживається як дикун,варвар та невіглас.
** В обрамленні використане фото
Geoffrey Devautour Photography Model: Gladii Dark Beauty Magazine.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914994
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Ми - запахи хризантем та жасмину...
В них і нестримна радість літа,
і безмежна осінь нев'януча...
Ці запахи виповнюють собою довгі та неждані зимові вечори...
Пустелю заметілей і березень, що ніяк не настане...
Він виповнює повнотою початок весни,
настільки хиткий, мов непевна хода дитини...
Напуває силою сильнішою за нескореність.
Повнить по вінця чуттями, чуттєвішими ніж цвіт папороті.
Бо в кожнім цім ароматі ми відкриваємо одне одного...
І в кожній порі року знаходимо душі одне одного, такі близькі, та водночас дивні...
Бо щоразу доводиться їх відшукувати знову і знов... Знову і знов.
24.05.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914904
дата надходження 25.05.2021
дата закладки 26.05.2021
несколько новых слов
ты напиши мне в ответ
чувствую острую боль
кажется сил больше нет
может быть ты права
может быть я ослеп
дико болит голова
падает мокрый снег
несколько слов других
новых …не знаю сам --
то что в глазах твоих
то что ты к небесам
не успеваю жить
мне не хватает дней
вечно спешу спешить
только душе больней
новое слово твое --
нерукотворный Спас
может быть бег не мое
может Любовь за нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914947
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
Місяць сповнений повені
Краторів
І
Не аматорів
Місяць сповнений подумів
Завтрашніх
І
Позавчасних
Місяць сповнений задумів
Мріяних
І
Не воскреслих
Гірсткою
Найтепліших обіймів
Хмарами
Післявчорашніх
Місяць
Сповнена квітка
Сонця
Заколисана
Ніччю
Місяцем бути важко
Не спати
Ранньою пташкою
Співати
Тихопомерлим
Збудити
Чисто любові
Світити
Безоднею моря
Горнути
Затихле місто
Я буду любити
Вчасно
Обіцяно
Невідкрито
Місяцю
Просто
Дякую
За ніч
І серце
Чисте
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914937
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
Він плів її неначе мереживо,
Додаючи все нові і нові візерунки,
Тонкими ниточками змінюючи її маленький замкнутий світ,
В якому було так мало простору,
Так мало досвіду...
Цей світ ставав ширшим, неосяжним.
Там, де проходить здавалося кінцева лінія горизонту,
Народжувалося щось нове, нестримне, розкуте.
Він любив вплітати в її волосся різні квіти.
Квіти радості і сміху чергувалися з квітами суму і сліз.
Яскраві квіти щастя йшли поруч з трояндовими квітами пристрасті.
Він любив милуватися ними, любив торкатися
Любив доглядати.
Потроху вплітаючи все нові і нові шовкові ниточки,
Додаючи все нові і нові кольори, вона ставала іншою,
Вона вже не боялася торкатися землі босими ногами,
Навпаки, їй подобалося відчувати
Лоскіт травинок і прохолодну вогкість вранішньої роси.
Її колись така дивна, обережна замкнутість,
І така ж дивна і нерозмовляюча сором'язливість
Вже не сприймалися як щось необхідне чи нормальне,
Тепер, йдучи вільною ходою,
З її волосся падали кольорові пелюстки нових,
Досі небачених, в повному своєму цвітінні квітів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913889
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 25.05.2021
Собака Баха грає на валторні.
На скрипці киця Моцарта бере.
Злітають в обшир звуки неповторні,
Торкають вуха квітів і дерев.
В долоні плещуть клени та берези.
Танок палкий півонії ведуть.
Січе зажуру промінь сонця лезом.
Навскач іде у тепломірі ртуть.
Трава повітря кропить прілим пахом.
Бузок ллє гострі пахощі з цебра.
Душа злітає в небо білим птахом,
На крилах у якої світ добра!
24.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914823
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 25.05.2021
Весна... а мой исчез герой...
Растаял силуэт...
оставив боль мне под ребром...
- Оставив горя след...
Бреду судьбой с ухабами...
Все мысли застелю
цветущих яблонь запахом...
И вспомню... поцелуй...
Знакомый парк... и лавочка...
- Любви пылал костер!..
Счастливой были парочкой...
Но счастье кто-то... стер.
Разносит ветер лепестки...
Засыпал волосы...
и беды все мои горьки...
с душой исколотой...
Весна теплом живительным
надежды даст росток...
- Я вспомню дни забытые...
К ним прикоснусь чуток...
24.05.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914833
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 25.05.2021
На фото українці із… Чикаго –
Обличчя світлі, раді, молоді…
Чому й коли туди ви повтікали,
Лишивши тут хрести – сліди родів
Тих українців, гордих, предковічних,
Що землю свою вірно берегли?
Змогли би ви їм глянути у вічі,
Коли б спитали: як же ви могли?
Дивлюсь в їх очі, сяючі від щастя,
На вишиванки і рясні вінки –
З чужих долонь п’єте своє причастя.
Хіба були такими козаки?
Шукає риба, скажете, де глибше,
А люд собі шукає свій комфорт,
Та коли ворог сунеться все ближче
Й народ тримає за свободу фронт,
Не посміхатись треба, а журитись,
Бо не один ряд воїв порідів.
Я ж мушу гідність вашу докорити:
Не гоже матір кидати в біді!
До голосу прислухайтеся генів,
Бо голос РОДУ був і є святий:
Потрібні Україні молитви
І тисячі нових легіонерів,
Аби російське зло перемогти!
Коли стікає Україна кров’ю
І гине чи не кращий її цвіт,
Тут мусите ви бути із любов’ю –
Такий прапращурів сьогодні заповіт.
19.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914834
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 25.05.2021
серед пристойних людей у кварталі самогубств не буває.
принаймні таких, що призводять до смерті...
.................................................................
пристойних людей щовечора бачиш в кафе.
("Монпарнас", Е. Гемінгвей)
невеличка "прелюдія" до цього віршування...
не знаю чому, з якого такого дива мені раптом пригадався великого таланту московитський поет С. Єсенін... - а саме, його самогубство (у якому сумніваються самі москалі)...потім якось асоціативно пригадався В. Маяковський... - його смертельний постріл собі у голову...а от згадка про Е. Гемінгвея мене вже підштовхнула до цього віршування...
...Гемінгвея читаю...
відкритою книгу відклав
на журнальному столику.
здіймаюся з крісла.
підійшов до вікна.
запалив сигарету в задумі.
дивлюсь в окуповане, зраджене місто.
вслухаюся у монотонність дощу.
не знаю - звідки воно,
але зринуло в пам"яті твору якогось рядки:
"в неї були підведені білим вуста.
і вії були в неї білі.
на блідому обличчі її
це виглядало мертво..." -
і коли в сьогочасному настрою
ці рядки прикладаю до міста... -
сумно стало одразу чомусь...
беззахисно...мертво...
відчиняю навстіж вікно.
монотонність дощу як релакс -
чується в ньому мелодія джазова...тиха,
проливається з неба,
з клавіш захмарного піаніна...
безутішність думок і чуттів
зливаються із дощем
і краплями сіються містом...
...і виходило сонце з-за хмар.
і вимите начисто місто
засяяло в барвах
сліпучо і феєрично.
навіть калюжі усі на узбіччі
дороги супроти вікна
до неба всміхалися райдужно променисто.. -
не вірилось аж,
що у дивному світі такому існую
я і книга Ернеста,
котра читається мною у кріслі
в окупованому
і майже порожньому місті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914800
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 24.05.2021
Из бурелома наваждений
Пытаюсь вырваться на свет,
Но дед-морозовских оленей
Давным-давно простыл и след...
Завяли бархатные вишни,
Не раз, всплакнув, растаял снег...
И снова падла-дождь на крыше
Устраивает свой забег...
Опять весна жужжит в оконце
И будоражит всё вокруг...
Но даже ветренное солнце
С опаской замыкает круг...
Наверно после урагана
Не приласкает взор пейзаж...
И лишь фатальная моргана
Подкинет сказочный мираж...
май 21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914797
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 24.05.2021
RAIN MAN
ім’я мені – дощ…
я крапля за краплею
просочуюсь в товщ
заповнюю кратери
каміння точу
з вітрами до стогону
у ступі товчу
моро̀ку застояну
холону у лід
вливаюсь у повені
за сонцем услід
себе випаровую…
себе роздаю
до краплі останньої
і спраглих пою
росою поранньою…
… бруківкою площ
чи дикими плавнями –
ім’я мені – дощ…
ніхто не піймав мене…
Домінік Арфіст
Веселка — моє ім'я,
Я в краплях твоїх як вдома,
Розрадою після втоми
Зазвичай приходжу я.
Початок мій — сонце й дощ,
Тож родичі ми з тобою
І бути мені такою,
Допоки земна є товщ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914787
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 24.05.2021
Гарцює день у сонячній оазі,
Хмарки толочать неба височінь.
Милуюся красою тут щоразу,
Як сонце промені купає у Збручі.
Вода тоді сміється веселково
І очі зачаровує мої,
А вечір прийде – спустить колискову,
Що подарують зорям солов’ї.
Вже й не весна, але іще й не літо.
Бентежить зір погода ця ясна.
А на калини захмелілім цвіті,
Хова акорди пісня солов’я.
16.05.2921.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914731
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 24.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2021
[i]по мотивам книги Адама Нэвилла «Ритуал»[/i]
Здесь не царство людей, только глухо скрипящие ели,
Тени горных хребтов и холодные иглы травы,
Угасающий свет на почти что незримом пределе.
Первосозданный лес, он уже не отпустит живым…
Сумрак в каплях дождя, и я пью его с воздухом темным.
Запах сгнившей травы и земли, болотистой, сырой,
Оседает в груди. Надо мною смыкаются кроны.
Сны о тонких ростках, что плетутся под кожей-корой…
Мох на скользких камнях и ветвей исполинских завеса,
Корни павших стволов заплетаются в сложный узор.
Я один на один с бесконечностью древнего леса.
Ни единой тропы, лишь стена мерно дышащих гор.
Кто-то ищет меня – существо много старше, чем Слово,
В дымке дальних холмов – силуэт, обещающий смерть.
Обезумевший бог, ты идешь на биение крови,
Забери же меня, как друзей моих – тихо, во мгле.
Ночь извне и внутри… Я потерян и весь искалечен.
Голос леса течет лабиринтами нор. Мир так мал…
Мне не выбраться, я прорастаю всё крепче и крепче.
В неизвестную глубь – там, где Мать совершит ритуал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914663
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
Зупинитися. Знову піти,
Луговою стежиною в літо,
Понад заспаним плесом води,
Понад тихою сагою світу.
Риба сріблом злякає блакить –
По поверхні розійдуться кола,
І занишкнуть. А простір тремтить,
Закохавшись в красу видноколів.
Кажуть, щастя – незайманий птах,
Синій-синій, небесного цвіту,
А для когось – доріжка в лугах,
Досвіткове зарошене літо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914609
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2021
Мимо чорні стріли, мимо блискавиці...
Вже цвітуть кульбаби всюди, де не глянь.
Хай уколе пальчик непривітна глиця,
головне - не встрягти у колючу твань.
Головне - до сонця вмитися прощенням,
увібравши неба чистого блакить,
не забувши свого справжнього імення
в мить, коли нестерпно серце заболить.
Бо над всі чорно́ти - янгольська опіка,
бо над всі негоди - всесвіту єдваб.
Мимо чорні стріли, мимо гострі піки!
Всюди, де не глянеш, жовтий цвіт кульбаб...
28.04.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914534
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 23.05.2021
оповита птахами
осінь
вривається
в весну
хмарами
лінивими
тиша
коалами
і серцями
листя
уявами
шаманиш погоду
без відчаю
і грієшся
теплими травами
імбирами з м'ятою
в горнятці
розпливчастим
паром
дозгадами
ми без парасолі
кумедними
танцюємо танці
медузяні
у нас океани
між всесвітні
ми тихораптові
омріяні
посмішками
душевних
історій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914359
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Відбулося в нас весілля
І дружина каже: - Саво,
Постарайся, щоб з тобою
Було весело й цікаво.
Ради нашого кохання
Щось новеньке затіваю,
Її примхи і бажання
Кожен день задовільняю.
Стало милій враз цікаво,
Де я був цієї ночі:
-Не відбрешешся тут, Саво,
Подивися мені в очі!
Я не знав, що мою жінку
Так цікавість розбирала,
Мою гладила голівку
Сковорідкою для сала:
-Клявся гарно, все, як треба,
Що у нас не буде зради:
На сорочці чого в тебе
Слід рожевої помади?
І французькими духами
Просякнувся ти добряче,
Не було таких у мами,
Та й нема у мене, наче…
А куди поділись гроші,
Що на сукню відкладала?
Варіанти всі хороші,
Але брешеш ти невдало.
Ось на джинсах, де взялося
(Боже мій, яка гидота)
Меліроване волосся?
Схожий ти на ідіота!
Жінку я не розумію:
Щоб було цікаво жити,
Все роблю, як знаю й вмію
Та не можу їй вгодити.
Так морально низько впала,
Мені вимотала душу,
Щоб цікавість не пропала -
Знов кудись я влізти мушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914347
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Я був дощем і смутком і плачем
Я був плащем для тебе в цьому світі
У цьому царстві збуїв та нікчем
Я був єдиним з ким поговорити
Собі могла б увечері за чаєм
Або ж без чаю просто вільно так
Я б розтікався в тобі молочаєм
Бо ти медова і п*янка на смак
Але натомість я щодень згораю
В любові у тривозі і навспак
Лежу навзнак або переповзаю
Із дня у день як равлик-одинак
19.05.2021
* В обрамленні використана робота Мейнарда Діксона " Забутий чоловік " ,1934.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914308
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 20.05.2021
В вікно постукала весна
Гіллячком-листячком,
Весела, світла, голосна,
Ще і в намистечку.
Разочки білі одягла
Уперше вишенька,
Долоні-руки простягла:
«Живи без лишенька!»
А я їй посмішку навстріч:
«Красуне, дякую!
Рости-квітуй і день, і ніч,
А я пригадую,
Як посадили ми тебе –
Майже лозинкою,
Дощі купали із небес.
Роса сльозинками
Тебе вмивала – ще не квіт,
Сушило сонечко!»
Радіє травню білий світ
І це віконечко.
3.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914300
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 20.05.2021
випадково почуте в окупованому місті...
...планета вся нам батьківщина!
бо що держава? -
простір для пересувань.
і добре мені там,
де чисто, біло і пухнасто.
і зливою бабло.
щоб я не думав про майбутнє,
а сьогоденням жив -
як кажуть, без турбот.
і не тужив, радів життю,
не потопав в проблемах.
і, взагалі - мене це все дістало!...
весь цей бардак
і гра в патріотизми!
я хочу пісні,
танців,
"разгуляй"!...
щоб в мене було все!
ти розумієш?...
нехай поки я номінал
і вторсировина,
що зараз є заручником
у банди бандюків
і найманців кремлівських... -
мені начхати!...чуєш?!...
вітчизною давно підтер свій зад!
вітчизна - звук пустий,
що від дебіла...то все -
ніщо, фальшиве!
...терор?...війна?...
якась там десь різня?...
і стрілянина
в зненависті людини у людину?... -
мені то все по "фєнє"!!!...
влаштовує мене вже те,
що ми відтяли шмат землі.
ну, добре, хай і вкрали
з наказу і підмоги москалів -
то й що?!!!...
але й собі...для себе.
тепер і назавжди!
і скоро московиті станем.
ненароком...хихи...хохо...хуху...
(далі лунали матюки та погрози хохла своєму співрозмовнику).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914283
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Помнишь море с глыбами пенных волн?
Кофе утром, горы, уютный дом,
Облака над крышами как шмели,
Всё тянулись крыльями до земли.
Помнишь грёзы плакали, реки слёз,
Небо виноградное , грозди звёзд,
Разговоры тихие и шаги.
Если позабылось всё - то солги.
Обмани наивную, обними,
Расскажи, что я твой сакральный мир,
Счастье ненаглядное, сердца стук,
Как приятен голоса нежный звук.
Я приму за правду твою игру,
И с восьмым закатом уйду...умру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914207
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 19.05.2021
Цей ранок я зустріла на Десні.
Умитий росами, у кучерях розмаю,
Переді мною він був - не вві сні.
Красуня-річка в обіймах туману.
Несміле сонце лізло з-за дерев
І врешті гущаву таки перемагає.
Щось плеснуло – то риба хвіст пере,
А мо’, від хижаків чимдуж тікає.
Он клаптиками золото в воді,
Зненацька погляд мій заворожило…
Рибалки з вудками – старі і молоді,
Приїжджі і місцеві старожили.
Промінчик сонця воду перебрів,
Усівся на листочок на вербовий,
Він мені світлом серденько зігрів,
І ранок посміхнуся сіробровий.
Розсипався кругом пташиний спів,
Синиць і сойок чарували флейти,
Та найгучніші сола солов’їв.
Ну, як не стати в цім раю поетом?!
16.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914130
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 19.05.2021
У пелюсткову хуртовину
Кружляйте ніжно, як дитину,
Мою печаль.
Залишить сонечко зізнання,
І полетять вітрів зітхання
У синю даль.
В мережках зілля, зелен-рути —
Такого танцю не забути...
А цвіту жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914127
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 18.05.2021
Як для рибки синє море,
Як для дятла ліс крислатий,
Як для вітру степ просторий,
Так для діток їхня мати.
Як рибалки ждуть улову,
Зм’яклі душі – тихі храми,
Так дитина прагне слово
Пити з уст своєї мами.
Як вітає ранок ниву,
Нічка небо зорецвітне,
Так дитятко ловить диво
З маминих очей привітних.
Як у спеку дожидають
У ліску дощу опеньки,
В лузі трави, так чекають
Малюки обіймів неньки.
Мама – сонце! Мама – небо!
Мама – сад, квітучий колос!
Щастя більшого не треба,
Тільки б чути її голос.
16.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914013
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 17.05.2021
На поле с бедою
алеет цветок...
- За мамой родною
скучает сынок!..
Душой бездыханной...
где нет никого!..
- Войной окаянной
сгубили его...
А мама далёко...
Вся в черном дыму!..
От боли жестокой
вошла полутьму...
Ни неба, ни солнца!
Ни звезд под ребром...
И плач не уймется
о горе лихом!..
Над полем по небу
плывут облака...
- То мамы молебен...
Молитвы река...
Печаль рассыпает
цветок в синеву...
Он чувствует маму...
- Он с ней наяву!..
Ох, мысли-занозы!..
Скучает сынок...
- Росу... или слезы
роняет цветок...
16.05.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914031
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 17.05.2021
Якби потік зі сліз міг повернути
Нам тих, кого уже немає поряд...
Якби пізнали ми ту суть зі сутей —
Сльозою не розчинеш присмак горя...
Не зможемо зарадити утраті,
Хоч плакали б ми з вами дні і ночі
За тим, хто вчора був живим у хаті,
А нині... назавжди заплющив очі.
Давайте пам'ятати їх живими,
Ті спогади хай будуть теплі, світлі
Про те, що мали щастя бути з ними
У цьому суперечливому світі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913982
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 16.05.2021
когда живёшь
не пишешь не молчишь
молчишь не пишешь
пишешь не живёшь
от мельницы утеряны ключи
шипит под снегом будущая рожь
срываются огни сбиваясь в стаи
оконные
из писем вырастая
но вдруг апрель
взошёл
и снег растаял
и
следуя за стрелкой часовой
ты нарезаешь луковые кольца
такие слёзы здесь разрешены
иные нет
слова невыносимы
и неймётся
пустить их по ветру ли
выронить на свет
но оплетает тоненькой канвой
стук рукоятки ножика о доску
наименьшее в тебе
до отголоска
молчать живым
и написать
живой
Апрель, 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913974
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 16.05.2021
слово слову воде вода
незапамятные города
возведённые голосами
обещают себя, но сами
не сбываются никогда
говорливо взмывают вверх
в поднебесный пустой конверт
восславляют и атакуют
где нашли вы печаль такую
обращённую в сотни вер
а затем оседают в нас
о сердечную твердь дробясь
рассыпаются в гул почтовый
суетливый ну что вы что вы
потеряли и в этот раз
так господствуй же и вещай
голубиный пророк мещан
да пребудут с тобой менады
нам давно избавляться надо
от привязанности к вещам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913973
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 16.05.2021
в мире с неработающими порталами
путешественники научились обходиться только кухней и комнатой
и всё равно почему-то кажутся до смерти усталыми
без внутренней свободы передвижения у самих же себя
отнятой
во времена когда любовь всего лишь синоним неполноценности
ненавидеть кого-то это модный постулат современного общества
жизнь человека перестает быть уникальной
неприкосновенностью
кажется что мир до смерти устал с нами
существовать
когда самое дорогое это покупка чистого воздуха
а вдыхать нужно крайне осторожно и по правилам
человек становится всё больше похожим на злокачественную опухоль
с которой планета без особого сожаления
почти что справилась.
*фоновая композиция - Max Richter «Mercy duet»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913930
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 16.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2021
ми всі однотипні
в різновиді дивного світу природи.
поруч диких стихій руйнівних
існуємо, тому що ми
є породженням світу сього.
ми є симбіонти.
хоч підступні та хижі,
нищителі інших життів
заради розширення площ
і комфорту свого існування.
ми так улаштовані всі
у жорстокості безкомпромісній...
а над землею з землі
світ рослинний прямує до неба.
чи навпаки -
світ рослин проростає життями у землю.
від океанів річки
згори в океани спадають -
забинтовують світобудову
у води цілющих відтворень.
чи вистачить сил їм
втопити безглуздість людської жадоби?...
крізь розум і душу
спаданням стрімких водоспадів
обмити свідомість
аж до глибин
усвідомлення сутності нашого світу -
світу, який балансує у симбіозі
на грані буття?...
______
per viam, de...(від лат.) - між іншим, щодо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913798
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 14.05.2021
[color="#ff0000"][b][i](дещо про витоки українських календарних весняних обрядів)[/i][/b][/color]
Наші предки, стародавні слов’яни, поділяли рік на [color="#ff0000"][b]зиму і літо.[/b][/color]
[i]«Два рівнодення, два сонцестояння (зимове і літнє) і два зворота сонця – на зиму і літо – стали підвалиною світових міфів про вмирання та оживання сонця; відсіля з’явилися і два головних поганських свята, звісних у руських під назвами [color="#ff0000"][b]«Коляди» [/b][/color]та [color="#ff0000"][b]«Купала»[/b].[/color]
Пробудження природи від одубіння при першому промені сонця, сповняючи радощами серце первісного народу, пробуджувало у нього бажання гаряче вітати живуще настання весни і в той же час виразити всю міру жаху до зимового холоду, що сковував усі сили природи, ніби ґвалтовно мертвив, морив життя.
Два незмінних сонячних зворота, пророкуючи то розквіт, то летаргій природи, відбивалися і в настрої природи, і на обрядах, в яких цей настрій виявлявся. Боротьба весни з зимою, що наочно уявлялась фантазії народу, дала привід до цілого ряду народних грищ».*1[/i]
А що [color="#ff0000"]«весни» [/color]як пори року слов’янський світ на початку не знав, то зрозуміло, чому в стародавніх казках з зимою бореться не «весна», а[color="#ff0000"]«літо» [/color]- гарна молода дівчина.
У предків теперішніх німців, у романо-германському світі, рік поділявся на три частини: зиму, весну і літо.
[i]«Зворіт сонця до весни святкувався в Германії особливим походом, що відображав сквапний поїзд т. зв. «Водана» з його дикою ватагою, крім того називався «майським торжеством».*[/i]2
Імовірно, що з розвитком сусідських відносин, слов’яни запозичили від германців три частинний поділ року, і лише згодом почали розрізняти чотири пори: [color="#ff0000"]зиму, весну, літо і осінь.[/color]
Тричастинний поділ року, мабуть, прийшов не відразу, бо в старих письменах ми зустрічаємо слово «пролєтіє», тобто «передлітня» - час напередодні літа:
[i]«Прьвоносие пролєтніх даров»*3;
«Мимо иде оуже зима, пролєтіє же вниде».*4
[/i]
Що ж до походження слова [color="#ff0000"] «весна»[/color]на слов’янському ґрунті, то дослідник Снєґірьов висловлював припущення, що від ясності (потоку світла) наші предки могли називати «ясна», Надєждін дотепно жартував, мовляв, ніде не може бути стільки простору для свавілля, фантазувань та натягання, як із звуками. Слово цілком під нашою владою. Воно – беззахисне.*5
Дослідники часто виводять назву [color="#ff0000"]«весна»[/color] з санскриту («vasanta» - свято весни). Або ж пов’язують її з іменем індійського бога Вішни. Дехто вважає, що[color="#ff0000"] «весна»[/color] русинів співзвучна із староєврейським «nisan», що означає не тільки місяць березень, а й інші весняні місяці. Ці припущення мають право на існування, проте, на нашу думку, слов’янський світ, багатий на уяву та фантазію, йдучи на рівні розвинених цивілізацій епохи старожитності, окрім етно-культурних запозичень, мав і власну календарно-обрядову термінологію!
У писемних пам’ятках Русі-України слово [color="#ff0000"]«весна»[/color]зустрічається часто:
[i]«Жатву и весну ть съзьда»;*6
«Ни едина ластовица весны творить, ни чрьта едина землемрьця»;*7
«Днесь весна красуется, оживляющи земное естьство»;*8
«Весна убо украшает цветы землю».*9
[/i]
Україна-Русь у своїх казках створила чудовий [color="#ff0000"]образ Весни[/color]– звабної молодої дівчини з вінком квітів на буйних косах. Її закликали піснями-веснянками, зустрічали дарами – солодким обрядовим печивом у вигляді пташок. Весну уособлювала найкраща юнка «Леля» у довгій льолі, трав’яною крайкою підперезана («Лелею»у слов’янській міфології називалась богиня Живої Води). Вона водила дівчат у хороводи, коли пташка-«вівсянка» починала співати: «кидай сани, бери віз!», а «щука-риба хвостом лід розбивала». Народний образ Весни – це символ краси, молодої сили та надії.
Слов’янський світ, знаючи про коло біг сонця і води в природі, звіряючи своє життя за світилами Сварога-Зодіака, пильно стежив за весняним календарем:
[i]«Весна убо начинается от 24 марта луны до 24 июня».*9[/i]
Старожитня міфологія донесла до нас ще одну давню назву весни – [color="#ff0000"]«Яр»[/color], а звідти й українські слова: «ярина», «ярове поле», «ярові хліба». У багатьох народів світу вживався цей термін на ознаку міфічної істоти, що пов’язана і з небом, і з людьми: у скандинавів «Var», «Vor», у німців «Jahr», у греків «Єар», у римлян «Ver». А у слов’ян «Яр», «Ярило» - наймення бога весняного сонця, любові та плідності, що ходить пішки в білій киреї з вінком маків і хмелю на голові. У правій руці він носить серп, а в лівій - сніп жита, пшениці і всякої пашниці. «Ярило» чи «Яр-хміль» - це чоловічий образ весни, ніби пара до образу дівчини-Весни. Поетична уява наших предків не могла допустити самотності у той час, коли все довкола цвіло і прагнуло парування.
[i]«Волочився Ярило та й по всьому світу,
полю – жито родив, людям – діток плодив».
[/i]
Ярило сходив на небесний престол на зміну Дажбогові (чи «Білоярові» - зимовому сонцю) і тримав у руках дар прилітних птахів - ключі від надр Землі.
[i]«Яр – наш отець, Земля – наша мати.
Хто не посіє, не буде збирати».
[/i]
Давній міф розповідає, що ключі від Землі приносили на своїх крилах лелеки, вертаючи з вирію ( «ірію»). Тому назви «Яр» та «Ір» - споріднені. Вони пов’язані у свідомості праукраїнців з уявленнями про вічно квітнучі «теплі краї», де сходить сонце.
[i]«Не з безодні підземельної, таки з Вираю прилітають птахи на передлітні й приносять у дзьобиках сім’я рослинності всякої – тієї, що у полі, й тієї, що росте у лісі, на лузі чи в саду»[/i] - так описує міфологічний вирій історик, етнограф, романіст Дмитро Міщенко у своєму романі «Синьоока Тивер», що розповідає про побут наших пращурів-слов’ян.
Одна з легенд розповідає, що на весну, коли Земля прокидається та одягається в розкішну сукню з квітів і зелені – все навколо оживає: ліси, поля, діброви… Тоді Ярило починає по ночах ходити. Де він ступить ногою – ярина виросте, як подивиться на поле – квіти зацвітуть, гляне в ліс - пташки защебечуть, а у воду гляне – риба стрепенеться. І ходить Ярило по темних лісах, селах, хуторах – і на кого гляне, у того серце любов’ю спалахує. Торкнеться у сні молодого хлопця – кров закипить, дівчину зачепить – як іскра займеться. І виходять дівчата і хлопці надвечір на «Ярилове поле» хороводи водити та веснянки співати. Незчуються, не зглянуться, як і ніч пройде, як зорі погаснуть, як місяць сховається і на травах засяють сльозинки-роси. І виповняться груди млостю, тією радістю-втіхою, котра гонить із серця тугу, засіває всю плоть і хіть чарами зваб…
Підслухає поетична душа таємничі цілунки чаклунки-ночі - і проллється на світ незабутня поезія Олександра Олеся, що стала піснею:
[i][color="#ff0000"]«Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її –
Знов молодість не буде!»
Ти не дивись,що буде там –
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч нам,
Весна в сей час нам рада.
На мент єдиний залиши
Свій сум,думки і горе –
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!
Чаруй, хмелій, впивайся.
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани…
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п’яні.
Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, -
Гори! – життя єдина мить,
Для смерті ж – вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості,
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості».[/color]
[/i]
_____________________
[i]*1 У кн. Старинный театръ в Европе. Истор. Очерки Алекс. Веселовского. – Москва, 1870, с.286.
*2 А. Веселовский. Старинный театр. – С.21.
*3 Хроніка Константина Манассія ХІV ст. За Олексою Воропаєм.
*4 Временник Георгія Амартола,1389. За Олексою Воропаєм.
*5 Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічний збірник.Т.1. – Мюнхен - Нью-Йорк, 1958, с.192.
*6 «Изборник Святослава»,1073. За Олексою Воропаєм.
*7 Григорій Названий. За І.Срезневським.
*8 Кирило Тур. За І. Срезневським.
*9 «Слово Даниила Заточника». За І.Срезневським.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913630
дата надходження 12.05.2021
дата закладки 14.05.2021
Коли вщухає гамiр дня
I мiсто засинає,
Пливе по небу навмання
Лиш мiсяця окраєць.
А свiтлофори унизу
Пiдморгують лукаво:
"Залиш небес нiчну красу,
Ходiмо пити каву."
Буркоче тихо вiтерець,
Не спиться волоцюзi.
Таксi долає путiвець
У швидкiснiй напрузi.
А там, в небесній вишинi,
Вальсують зорi з хистом.
Спiває колискову нiч:
"Спи, рiдне, миле мiсто."
Травень, 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913722
дата надходження 13.05.2021
дата закладки 13.05.2021
Вы, мой Князь! Вы, моя беседа..
Вдохновение! Сотни слов,
Ночь мне дарит, мои обеды
Так грустны, я прошу оков
В небе чистом, звёзд дыхание
Зевом лунным к себе манит,
Обещает, ..но, обояние
Стуком сердце, о, ваш магнит!
Нет сильнее, нет краше в мире
Тук, тук, тук, я узнала Вас
И пропала, попала в тире
Целых десять, из тех же раз
Повторите! Коней верните!
Очень долог обратный путь..
Стосковалась, сильней сожмите
Образ верный, не в том ведь суть..
Будьте краше в сто раз смелее
Рысью мчаться, чтоб у берёз,
Остановилась, была милее
Княгиня ваша! И слаще роз
Поцелуем одарила..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913625
дата надходження 12.05.2021
дата закладки 13.05.2021
Прямокутники.
Діагоналі
Проникають стрілою в кути,
Забермудженням ріжуть скрижалі
Світлобачення, гублять останні
Маяки.
Згусла неба п’янка неозорість.
Темні плямі. Політ киселем.
Чайка хвилі крильми не лоскоче,
Полонили натхненності простір
Біль та щем.
В несумісних звучанням форматах
Два трикутники з’єднані в дріб –
Звичайнісінький. Сплутані карти.
Одні й ті ж, але різні дверцята:
Вихід/вхід.
Між зірками загублене сонце,
Зредагований відчаєм курс.
У якому куті чи у боці,
Чи ребрі не/до/літньої ночі
Чути пульс?
Забермуджені стрілами мрії
Затуманені сумом світи.
В небо проситься помисел білий,
Та загрузли обтяжені крила
В киселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913361
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 10.05.2021
...зі сльозами до Примирення
[youtube]https://youtu.be/Gt9TS7WV3_8[/youtube]
[i][b][color="#690646"]Лютує вітер, гонить геть весну десь,
лютує вірус, косить смертний люд…
Теплу̀ земному не дає проснутись
і наша лютість, схована під спуд.
Лютує українець – брат на брата,
немає миру в світі і в душі,
а нам би все найкраще в мирі брати –
дітей родити, вабити дощі…
Так ні! Ми брата можемо послати…
(Сестру, – як матір з часом, – й поготів.)
Хай жестом ще б, а то ж – відвертим “матом”,
туди, де жоден бути б не хотів!
А нам Кобзар заповідав єднатись,
аби усі негоди побороть…
Й чуму ходячу як рашистську на̀пасть –
для того варто рвати горло й рот!
Та лють буває – мовби Божа ласка,
коли вона спонукана лихим,
коли вона, як дріжджова закваска,
хліби пече з словесної трухи!
То ж лютість наша – ворогам, не більше –
за правду нашу і за свій народ.
За цю війну уже ми стали інші –
хто вовком виє, тим затнемо рот!
...А нам – Любов!
Любов – і більш нічого!
В сім’ї, в громаді, в світі, між людьми
славімо чѝни
доброго – не злого –
й обіймемо світ білими крильми... [/color][/b]
9.05.2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913262
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 09.05.2021
Никто, поверь, ни в чём не виноват -
Дедлайны наступили в наших семьях.
Когда прогнил доверия канат,
Мы взяли на себя удар смертельный.
Послав свои мучения к чертям,
Взасос целуя будущее звонко,
Мы порывали с прошлым, уходя,
Забрав лишь документы и ребёнка.
Стоял в ту ночь мужской и женский плач,
Сменившийся, в итоге, на проклятья.
Тебе скроили плащ из неудач,
А мне - ферально-чопорное платье.
Нет в счастье нашем чьей-либо вины,
У жизни всё вполне закономерно.
Мы покидали дом своих родных,
Чтоб строить новый, выйдя из инферно*.
* инферно - ад; большой огонь.
7 мая 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913089
дата надходження 07.05.2021
дата закладки 07.05.2021
Ти відпустив мій корабель
В далекі мандри —
Плисти за тридев’ять земель,
Вивчати мантри.
Страхи втопила десь, на дні,
Вітрилам — воля!
Сріблясті ночі, теплі дні,
Морське роздолля!
Як шторм зірвався з ланцюгів, —
Відчула силу,
Здолала шлях до берегів
І без курсиву.
Раділа рибам та птахам —
Ділила простір.
Тобі я вдячна й небесам —
Знайшла свій острів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913037
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 07.05.2021
Цей світ розквітлого намиста,
В обіймах сонячних цвітінь,
Переливає голубінь,
Поглянь на небо — світле, чисте.
Вершки із медом ллє бариста —
Дзумлять, ласуючи, джмелі.
Піймай вібрацію землі —
Огорне радість промениста! 6/05/21
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913034
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 07.05.2021
Періщить дощ -
який весняний вальс!
Час зупинився у шаленім танці.
А я горнуся подумки до Вас,
віддаючись в полон гарячих пальців…
За кроком крок у мерехтінні тіл…
Хай дощ цей не закінчиться ніколи…
Мені сестрою стала Ваша тінь,
бездонні очі -
сонячним престолом.
За кроком крок…
У пам'яті доріг
нехай триває сон цей!
Хай триває...
Усе, що справжнє, то уже не гріх.
...тривожний грім
наш танець обриває…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912906
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 07.05.2021
Хай буде дощ!
І вдарила гроза
горіху запізнілому у груди...
А ти мені нічого не сказав,
що йде зима і за спиною -
грудень...
А я ж лишень дозріла зацвісти...
Душа моя от-от зачала сонце...
Але, самотній, місяць перестиг
і покотився
по небес долонці...
Я не просила золота - води.
Маленьку крихту світла -
від застуди...
Засну, зігріта снігом - не буди.
Мене твій голос
більше не розбудить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912975
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 07.05.2021
серце не камінь, кров не вода_
інші затерті кальки_
поодинока нічийна хода
вздовж течії асфальту_
>
погляд – діагноз / шепіт – гіпноз,
посмішки хитра пастка _
змори травневої апофеоз
ніби не божа ласка_
>
ранку холодного срібна струна_
злякані треті півні_
труться хребтами чиїсь імена
в пам’яті формаліні_
>
вічність на паузі / миті фантом_
вікон бліді сузір’я_
тишу з торішнім їдким полином
диму встилає пір’я_
>
злий перехожий – завтрашній ти_
тінь від хреста докори _
глузду критичного імператив
вперся в уяву хвору_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912951
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 07.05.2021
Тысячи лет подряд
Вертится мать-Земля...
И копошится взгляд
В листьях календаря...
Вновь салютует сад
Залпами абрикос...
А в голове джихад,
Или апофеоз...
Скоро пальнёт в ночи
Сиреневый салют...
Печь будет калачи
Весь православный люд...
Слижет рассвет как пёс
Звёздную колыбель...
Вытрешь остатки слёз
И улетишь в апрель...
апрель 21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911061
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
"Сьогодні загинув військовий один..."
Допишуть статистики знов одиницю...
На тлі втрат загальних — це зовсім дрібниця,
Це просто... єдиний у мами був син.
Вона його щирим, порядним ростила,
Навчала щоб землю свою він любив,
Де стільки незвіданих досі є див...
Син іншої мами забрав його крила...
Син іншої мами вбивати прийшов,
Напевно ненависті та научала,
Людського у ньому залишилось мало,
Тож, всюди де ступить, там смерть лиш і кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910886
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
Растаял лёд и снег сошёл на нет,
Весна рождает новые надежды,
А у меня на них надежды нет
И денег нет на новые одежды...
Властям неймётся, - снова карантин,
Закрыты лавки, кабаки и школы...
На телевизор пялюсь как кретин
И свой допрос веду без протокола...
Сегодня вновь придётся ко двору
Почистить перья и расправить крылья,
И отряхнуть унылую хандру,
Но не даёт покоя камарилья...
Не так всё было раньше, как теперь,
Великий пост теперь блюсти не просто...
И, коль не вышло избежать потерь,
Придётся угоститься на погосте...
Не стоит сокрушаться о былом,
Хоть было в нём и холодно, и жарко...
Там просто бесконечный бурелом,
А тех, кто в нём застрял, совсем не жалко...
март 21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909453
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 11.04.2021
Покосились основы
И грешу, не скорбя,
И приходится снова
Выходить из себя...
От кровавых закатов
И несносных людей,
От опасных плакатов
И паршивых идей...
От вонючих вагонов
И кислотных дождей,
От булыжных законов
И барыжных вождей...
Раз никак без клоаки,
То, вина пригубя,
Попытаюсь, однако,
Возвращаться в себя...
Одолеть бы тревогу,
Позитивчик включить
Да ещё бы подмогу
От кого получить...
От багряных рассветов
И от вещих князей,
От великих поэтов
И надёжных друзей...
От заветного слова
И нератных трудов,
От Рожденья Христова
И цветущих садов...
апрель 21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910724
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021
Нас ніч цілувала у губи,
Вкривала розсіяна мла,
І щирився місяць беззубий,
Прилип до холодного скла.
Удвох танцювали в уявах,
В розніженім лоні світил,
Бентежилось небо в загравах,
І сипався зоряний пил,
Притрушував сріблом алею —
Доріжка пливла осяйна.
А ми милувались землею —
Яка ж бо красива вона! 8/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910576
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021
Вербовим котиком розніжуєш нутро,
Голубиш душу лагідно, несміло,
Іскрою проникаєш в спрагле тіло,
Запрошуєш під парусинове шатро —
Моїх уяв, красою вишитих світлин,
Щоб упиватися п’янким розмаєм,
Стікаєш соками за небокраєм,
Шляхи долаєш між барвінкових стежин.
Бруньками відкриваєш цілий світ в мені,
Як сонцесяйна, найщиріша злива,
Моя ж ти, люба веснонько, грайлива,
Плекаєш радощі небесні та земні. 1/04/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909854
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 03.04.2021
Хитаюсь... Рвусь! Але - не гасну.
Об стіни власних меж - думки...
Як стопудові кулаки!
Болить. Пече. Та не корюся...
Сама подам собі руки...
Тремчу... Лечу... Мов лист погірклий,-
за стіни власних меж-думок...
Важкий, мов стопудовий крок!
Але ... роблю. Роблю...
......
Весною не похитнусь - не рвусь струною...
Вчорашнє листя позбираю.
Заварю наніч трунку-чаю!
02.04.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909896
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 03.04.2021
Заснула ніч. Затихли птахи.
Дрімали трави у лугах.
Уклались в ліжечка комахи –
Весь день крутились на ногах.
І тільки річка спать не хоче –
Біжить, цілує береги;
Для неї ані дня, ні ночі.
Лиш промінь світла дорогий:
Вона повінчана з ним небом,
Мережить світлом хвиль краї –
Їй іншого життя й не треба:
Лиш води й блиск нести свої.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909673
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 03.04.2021
[youtube]https://youtu.be/l7XEGctmI18[/youtube]
[i][b][color="#ff0000"]Крик дитини у пустині…
Хто це чув?
Як мурахами по спині
потечуть
звуки тим, хто здатен чути
крики ті
серця матері… Дитина
в темноті
в злоби час… і злої смути
наповал
убієнна, та не винна…
Карнавал
правлять вбивці на кострищі –
кров і смерть
на штиках несуть нам прийшлі .
Повну вщерть
чащу горя п’ють і діти, й матері
вже щодня,
і не світять сонце й зорі угорі…
Солдатня
божевільна влаштувала
звіра рик:
диких військ чужа навала –
відчай...
Крик![/color]
[/b]
02.04.2921
_________
*По картині норвезького художника
а Едварда Мунка «Крик».. Картина»
відома ще й тим, що быльш 100 рокыв
не могли встановити мікронапис «таку
картину міг написати лише божевільний»,
сказану автору студентоп-психіатром при
1-шій демонстрації. Недавно встановлю.
що це зробив сам автор олівцем під
враженням сказного студентом.
Неймовірно ілюстує написане і музика;
щоб послухати, курсором наведіт на
темне поле та натисніть. НЕЙМОВІРНО!
...Слова написані мною за рік до війни. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909816
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 03.04.2021
Вузьке підвіконня… Ще вчора – веселі діти.
І лузали щастя своє, як великий сонях…
Вона – божевільна. Їй треба впіймати вітер.
І кришить, мов птаху, окраєць тепла в долонях.
Так мучить буденність. Цей розпач не має жити…
А вітер у косах – хвилююче і незвично.
І їй, ненормальній, так треба його вловити.
Собі.
У волосся.
Красиво.
Собі.
Навічно.
Так вузько і страшно.
Ця зірка мозолить око.
Її б рукавами з холодного неба збити…
Міняє світи…
І ніхто не почує кроків.
А з серця її витікає поволі літо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498076
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 01.04.2021
Дві поштові марки для весни...
Перша пісня шпака серед скверу.
Прочиняє серце знову двері.
Тільки б не упали валуни.
Тільки б віднайшовся адресат...
Брунька спрагло набухає соком.
Рахувала лютого всі кроки.
Уповала на нелютий старт.
На руці у березня конверт...
Грає сонце в піжмурки з гілками.
Протираю дзеркальце думками.
Видираюсь із цупких лабет.
Вітер нині буде поштарем...
Спраглі бджоли вже співають гімни.
Побілю цейріч у жовте стіни стіни.
Спогади накрию кептарем.
І сяйне в душі чуттям ясним!
Повертають менестрелі врешті!
Хтось листи уже читає перші...
Дві поштові марки для весни...
Дві поштові марки для весни...
3.03.21 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909341
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Передмова. Казочка написана за мотивами усім відомої історії - для виступу учнів старшої школи в славнозвісному НРЦ, де я маю честь працювати. Присвячена тижню театру. Реалізована не була через абсолютну непередбачуваність введення та відміни дистанційного навчання внаслідок розповсюдження ковіду.
Цінна, як пам'ять)
Дія перша.
На сцену виходить сивобородий старець у невиразному костюмі. За ним декорації - китайська пагода - золотий палац, сади уквітчаних сакур, небо з декоративними красивими хмаринками, блідий, майже прозорий великий місяць. Лунає китайська традиційна музика, поволі стихає.
СТАРЕЦЬ-МУДРЕЦЬ:
- Послухайте, люди, прадавню, як світ, небилицю,
в ній мудрість народна - для розуму щедра пожива,
що діток - навчить, а дорослим - розвагою стане,
як згинув хвалько - Імператорський Рисовий Коржик.
В провінції Чжунь, край вікна золотого палацу,
сидить у зажурі китайський - ЦЕ Я! (голос із вікна) - імператор...
Старець непомітно йде за лаштунки.
ІМПЕРАТОР:
- Набридли мені по-пекінськи запечена качка,
креветки у клярі та риба в солодкому тісті!
Не чуєш невже, о Юань, моя імператрице,
як серце благає нестерпно про РИСОВИЙ КОРЖИК?
Виходить ІМПЕРАТРИЦЯ ЮАНЬ:
- О Сину Небес, ненаситний мій муж-імператор!
Вже сакури цвіт облітає нетанучим снігом...
Допоки за ніч у саду розцвітуть орхідеї,
покірна жона - я спечу тобі Рисовий Коржик!
Починає готувати тісто - насипати в миску продукти, примовляючи:
- Найкраща мука із добірного білого рису...
- Краплинка роси із пелюсток китайських азалій...
- Свіженькі яєчка пекінської ладної качки...
( Одвертається од миски, дістає з кошика яйця - в цей момент з - поза лаштунків виглядає ЛИСИЦЯ, яка щось підсипає у тісто, примовляючи, а потім знову ховається швиденько).
ЛИСИЦЯ:
- І дурості дрібку! Ням-ням, Імператорський Коржик! Хі-хі-хі))
ІМПЕРАТРИЦЯ нічого не помітила, місить тісто, мугикає, формує коржик, засовує його у піч.
Лунає традиційна китайська музика - вибігають діти у яскравих костюмах і китайських масках, танцюють.
ІМПЕРАТРИЦЯ дістає Коржик, кладе на лавицю, сідає на стілець, витирає чоло:
- Стомилася дуже... Піду-но, мабуть, відпочину.
Йде за лаштунки.
Дія друга.
Декорації ті ж.
На лавиці погойдується Рисовий Імператорський Коржик.
ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК:
- Вже сходить з-за краю червоне і сяюче коло...
Вже зорі-ліхтарики срібна роса загасила...
Поглянь же на мене й вклонись, о палаюче Сонце!
І вроду мою хай побачить уся Піднебесна!
Бо я - це є Я: Імператорський Рисовий Коржик!
Починає співати на мотив пісеньки Колобка:
- Я біленький і пухкенький,
я, мов сонечко, кругленький,
не сидітиму на таці
в імператорськім палаці!
Я од батька втечу!
І од матері втечу!
Бо така велика Цаца
варта світу - не палацу!
Зістрибує з лавиці і котиться по сцені.
Декорації змінюються. Імператорський Коржик опиняється у лісі.
На сцені з’являється ЗАЄЦЬ.
ЗАЄЦЬ:
- Од ТИГРА всю ніч утікав... Пожую-но травиці...
Ковтнув би і брата, бо голод - то, звісно, не тітка...
Як смачно запахло! - аж вуха мої затремтіли!
О, з'яво! О, щастя! Невже Імператорський Коржик?!!!
Я ТЕБЕ З'ЇМ!!!
ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК:
- Не їж мене, ЗАЙЦЮ, себе ж-бо позбавиш намарно
нагоди почути мою найпрекраснішу пісню!
Лише уяви: заспіває для тебе у лісі
не Дзідзьо якийсь там, а сам ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК!
Починає співати:
Я біленький і пухкенький,
я, мов сонечко, кругленький,
не сидітиму на таці
в імператорськім палаці!
Бо така велика Цаца
варта світу - не палацу!
Я од батька утік!
І од матері втік!
Та й від тебе утечу!
Тікає.
Декорації ті ж. На сцені з"являється ТИГР.
ТИГР:
- Всю ніч полював я на ЗАЙЦЯ. Од люті німію!
Утік Клаповухий... У шлунку виспівує флейта...
Та вловлює нюх мій у заростях диких бамбуку
п'янкий аромат... ІМПЕРАТОРСЬКИЙ РИСОВИЙ КОРЖИК!
Я ТЕБЕ З'ЇМ!
ІМПЕРАТОРСЬКИЙ РИСОВИЙ КОРЖИК:
- О, ТИГРЕ величний, смугастий мій названий брате,
бо сила твоя, кажуть, також із царського роду,
вгамуй апетит, налаштуй свої китиці-вуха -
почуй мою пісню, бо кращої в світі - немає!
Починає співати:
Я біленький і пухкенький,
я, мов сонечко, кругленький,
не сидітиму на таці
в імператорськім палаці!
Бо така велика Цаца
варта світу - не палацу!
Я од батька утік!
І од матері втік!
Я од ЗАЙЦЯ утік!
Та й від тебе утечу!
Тікає.
Лунає тривожна музика – барабани, спецефекти ( дим, гуркіт, бенгальські вогні, блимання світла і т.д)
Виходить ДРАКОН. З-за нього виглядають ЗАЄЦЬ та ТИГР.
ДРАКОН:
-О, хто посмів будити Дзяо-Луна –
Найзлішого дракона в Піднебесній?!!
Чому прийшли просити допомоги
І лютий ТИГР, і ЗАЄЦЬ травоїдний?!!
Сюди котись, шматок пухкого тіста!
Я З»ЇМ ТЕБЕ, СУХАРИКУ ПИХАТИЙ!
ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК:
-Долинь, моя пісне, до білих снігів Джомолунгми,
Вернися відлунням й торкнися душі Цзяо-Луна!
Хай істину духи прадавні ДРАКОНУ відкриють:
Єдина правдива краса – ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК!
Без нього цей світ – як весна без магнолій і сакур!
Без рота – язик, і без мозку - великий Конфуцій!
Починає співати:
Я біленький і пухкенький,
я, мов сонечко, кругленький,
не сидітиму на таці
в імператорськім палаці!
Бо така велика Цаца
варта світу - не палацу!
Я од батька утік!
І од матері втік!
Я од ЗАЙЦЯ утік!
Я од ТИГРА утік!
Та й від тебе утечу!
Пісня переростає у танок – танцюють всі: ДРАКОН, ТИГР, ЗАЄЦЬ, КОРЖИК, гримить грім, лунає музика, до танцю приєднують попередні танцівники-діти в масках та костюмах. Поступово один за одним усі зникають за лаштунками. ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК залишається один.
Дія третя.
Декорації ті ж.
У тиші лунає тихий, дуже м’який і жіночний голос – на сцену виходить ЛИСИЦЯ.
ЛИСИЦЯ:
-Які неймовірно тонкі і чаруючі звуки…
Солодкої муки такої я досі не знала…
Тремчу, мов листочок пожовклий осіннього саду!
Невже це кохання нарешті постукало в двері?
О, КОРЖИКУ ЛЮБИЙ, ти – серця мого імператор!
Співай, не спиняйся! Хай сакури квітнуть довкола!
Лиш прошу смиренно: щоб краще цю пісню почути –
Зроби мені честь – застрибни на закоханий носик!
ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК самозакохано дістає з кишені люстерко, дивиться на своє відображення, а тоді заскакує на ніс до Лисиці і починає співати:
Я біленький і пухкенький,
я, мов сонечко, кругленький,
не сидітиму на таці
в імператорськім палаці!
Бо така велика Цаца
варта світу - не палацу!
Я од батька утік!
І од матері втік!
Я од ЗАЙЦЯ утік!
Я од ТИГРА утік!
Од ДРАКОНА утік!
Та й …
ЛИСИЦЯ ковтає КОРЖИК.
Чується хрумкання, плямкання і причмокування.
На сцену виходить Старець.
СТАРЕЦЬ:
-Ось так і замовк назавжди Імператорський Коржик,
Лиш казочка ця всім уважним спішить нагадати:
Без розуму врода - порожня солодка скоринка…
Без мудрості пиха – дірявий місточок до щастя…
На дурника-коржика завжди знайдеться – лисиця!
Хто лестощі любить – той довго пісень не співає.
Завіса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909334
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 29.03.2021
О, світе!.. Обдарований... Знедолений...
Той берег річки з течією кволою,
Куди венеціанськими гондолами
Нас привезли тендітними і голими,
І звідки нас, пресичено-скалічених
Везтимуть ними ж до причалу вічности...
Той берег річки... Течія туди несе,
Коли в житті твоєму йде чудово все.
...а може, негараздом долі зболений,
Покинеш передчас своєю волею
Той берег... Запозич собі човна мого,
Прямуючи до берега знайомого...
Туман волосся вкрив нитками срібними...
І що крізь нього роздивитись здібні ми?
Каркаси мрій, скалічені снарядами,
З ковідних див сумнівними "принадами",
І у душі з пустелею поріднимо
Світ, живемо де... Та не є потрібними...
© Copyright: Серго Сокольник, 2021
Св. №121032905108
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909439
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Солодкий сік
вздовж білої кори -
у чорну землю, наче вхід до храму.
Занадто каламутні кольори
пливуть в прозорих
сутінках вігваму.
Ми тут іще
з прадавніх міражів.
Із тих часів, де кожному “по вірі”.
І вітер змін сповзає по нозі,
до того місця,
де чатують звірі.
Шумить вода.
Ти теж неговіркий.
Усе мовчиш. І ні про що не просиш.
…назавтра я впіймаю височінь
…і ти мене відпустиш
………..і ця осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909177
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 28.03.2021
Не бійся, вперед ідучи,
Сумління пильнуй від гріха.
Запнешся в дорозі ти, чи
Чужа тебе спинить пиха,
Чи, після важкого шляху́,
Твого не впізнають лиця,
Ввімкнувши байдужість глуху...
У поміч — рука тобі ЦЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909076
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 26.03.2021
Весна прикрила голі кості,
Руде волосся розплела,
Пішла до сонечка у гості
І подарунок понесла –
Підкову, щоб йому щастило,
Щоб промінь не ламало зло.
Всміхнулось зично їй світило,
Обід на таці подало.
Коли ж наїлись й напилИся.
Весна накреслила етюд:
- Ти ж, сонце, чуєш, не барися,
Пусти свій жар, заждався люд.
Верба грипує і береза.
Шафран ангінить, первоцвіт.
Розплав морозу гостре лезо!
Зітри зими на порох слід!
- Віват твоєму серцю, вроді!
Зроблю те, чим жила у снах.
Друг я тобі й усій природі.
- Я вірю! - мовила весна.
Лиш за поріг стопу поклала.
О, Божа сило!
Сонце за нею вийшло й сяйвом
Світ окропило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909083
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 26.03.2021
Береться весна до справ,
Дощами змиває сніг,
Щоб, врешті в буянні трав,
Нам кинути ряст до ніг.
Щоб проліски у блакить
Занурили сонний ліс...
Яка неймовірна мить —
Оце... "відкриття куліс".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906603
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 19.03.2021
Сегодня меня не стало.
В душе погасили свет...
Витал аромат сандала,
Пылился на полке Фет.
В глазах ночерела тайна
И билась в углу тоска,
Свидетелем став случайным,
Как жизнь мне снимала скальп...
И шторы сменив на шоры
Ворвавшейся темноты,
Мой пульс красоту узора
Исправил на нить черты.
А осень, подняв забрало,
Победно смотрела вслед...
...Сегодня меня не стало -
Я был сентябрём отпет.
14.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888820
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 16.09.2020
Повинні!
Знак поставлено –
«і»: голови – уклінні.
Крапки – насіння макове.
Дурманить маковиння
Незрілих дій та помислів.
Дістань корінням воду –
Коли «і» землю продано,
«і» душу, що народу,
Народу що лишається?
Тягнутися до сонця?!
Живуть в пустелі карлики –
Ховають душу в голці.
З драконячої щелепи
Діждались пекла сходу.
Барвінком земле встелена,
Вплітай в людей свободу,
Любов до краю рідного,
До мови, що джерельна,
Супроти всім повинностям
І карликам пустельним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883269
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 21.07.2020
[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]
[i][b][color="#73086f"]Доле українська,
ой, яка ж хрещата –
дух і тіло наші сплетені навік…
Крутяться історії
жваві коліщата,
не дають склепити нам своїх повік.
Процвітання роду
і духовні сили
з’эднані навічно Сонячним хрестом*.
Нам би, українцям,
нам би дужі крила,
щоб здолати висі, вказані Хрестом.
Нам би у дорогу
подвиг Прометеїв,
Кобзаря й Богдана силу, хоч на мить,
щоб збудити поспіль
приспану Ідею
і жагу у душах вічну запалить!
Притомились наче
наші віра й сила,
єдність, дух козацький сильно підупав.
Ой, притомні вої,
налаштуйте крила
й не спаліть у славнях павичів і пав!
Бо не спить двоглавий,
в усі боки зирить,
щоб своє конання здути, хоч на мить.
В бік наш поглядає,
певно, хоче в вирій,
щоб у теплім краї кості схоронить.
Ой, Сварожі вої,
налаштуйте крила,
й не спаліть у вирі повсякденних справ!
Покажіть поденкам,
що є віра й сила –
запал й дух козацький Бог не відібрав.[/color][/b]
9.07.2020.
___________
*Йдеться про язичницький (арійський) символ у формі рівностороннього хреста
на тлі Сонячного диску. Вважається, що цей оберіг захищає природні здібності
людини і допомагає їм розкритися; як знак Духовної Сили і процвітання Роду.
Ілюстрації: мила світлинка автора (на Майдані після бурхливої ходи "Ні - капітуляці" в День Незалежності 2019 року): Тарас Компаніченко з відомою козацькою піснею, мелодію якої вкрав Комінтерн.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 20.07.2020
Що особливого в тобі?
Усе як в інших, руки, ноги...
Та відчуття перестороги
В твоїй промовчаній журбі...
Що так лякає в світлім дні
До втрати простору і часу?
Безформену криваву масу
Чому ти бачиш на стіні?
А може, так боїшся ти
Перевертня, себе самого?
Й біжиш невтомно без дороги
Від тої звіросамоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882731
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Світку мій, мов люстро, відшліфований
Після довгих, окаянних злив,
Викупаний у нещадних повенях!..
Хтось тебе у Бога відмолив...
Щоби струни, вирвані із коренем,
Заново Господь налаштував,
І поля, негодою розорені,
Розплели зелені коси трав...
Щоби, літнім дотиком злеліяний,
Ліс густий навстріч новому дню
Хвойними закліпав ніжно віями,
Струшуючи росяну броню.
Все минеться: і негоди, й віруси,
Час роки на жорнах перетре.
Тільки б ти, мій світку, не зневірився,
Вічне розмінявши на пусте...
Тільки б не здрібнився у гонитві цій
За мирським, бо це - лише обман!..
Ген з-за хмари сонце пишні китиці
Звісило і землю обійма.
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880843
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 14.07.2020
Збери проміння місячне в долоні,
Втопи у ньому всі свої жалі –
Дощитимуть напівпрозорі й сонні
Короткі сни, до болю замалі.
Ковзни з плечей гарячою рукою.
Нехай єдиний раз, але ковзни...
Здаються краплі ртуттю боязкою –
Солона ніч – сріблясті ковзани.
Збери в долоні миті невловимі,
Піском крізь пальці, стрілками вперед ,
Вертатись щоби спомином за ними,
Вдихаючи серцебиття амбре.
Зі збірки "Смарагдова скрижаль"
2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877482
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 12.07.2020
Взяв сум мене сьогодні у ясир.
Не через дощ, що вдарив по обіді.
Не через вітер, що стривожив шир.
Не через ніч без місячної міді.
Не через брак їди або пиття.
Не через те, що зранив хтось родину
Чи кинув, зуби скалячи, сміття
Мені в лице чи навздогін у спину.
Не через те, що заздрості хробак
У совісті людській шукає їжу.
Байдужість світу серце згризла так,
Немов голодний кріль капусту свіжу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882530
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 12.07.2020
Підводить очі
Стрілками горизонту
Красуня Земля.
У час вечірній вабить
Поглядом примруженим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882445
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020
Озирнися, з тобою поруч
Накидаю за колом коло,
Ягуаром пильную здобич -
Трохи крихт зі твого столу:
Кілька строф про зимовий ранок,
Кілька голок - різька крига,
Дрібка солі для тих ранок,
Що не гоїть вода тиха,
Вистеляючи твій ганок..
Картина Ірини Котової "Зима"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861997
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 19.03.2020
Возможно, чайник.
В доме не свистят.
И плотно закрывают на ночь книги,
не дочитав соседские интриги.
Один подъём и занавес спустя -
рассвет и откровенничает стриж
вернувшийся, отмоленный апрелем.
Раскачивая утро, чистит перья
м послезавтра.
Внемлешь - и молчишь.
И кошка, покоряя подоконник,
обижена на веские ладони,
закрывшие окно.
Рождая тишь,
за двери упорхнут обрывки слов,
рассыпавшись на пары и уроки.
Всё происходит в точности до срока
"Как одиноко! "
После - пустота,
способная вместить десятки Индий.
Её так много, что убить и выйти -
ни бог один не словит, ни полста,
пока стрижом судачат воробьи.
Когда ж ещё-то, в дым напившись кофе,
идти, полудню подставляя профиль,
себя прощая: ешь. молись. люби. (С)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868177
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 17.03.2020
Щиро дякую за натхнення автору Батьківна!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868063
Думи засипало грушами -
Грушами, сливами, осами.
Влітку ножиськами босими
Плюскіт в заплавах річок.
Небо сміється чи хмуриться -
Гамірні ігри на вулиці.
Мама надвечір хвилюється -
Кличе у дім діточок.
Лози - тарзанка із дерева.
Світимо ліктями здертими -
Біль замаскований светриком
В спеку за тридцять один.
Світом, що дихає радістю,
Спогад дитинства взивається.
Струни душевні здригаються -
Часу не стримати плин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868092
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 16.03.2020
Слова, слова... Потік порожніх слів...
(Навчився говорити ти нівроку).
Та не вартує жодне слово поки,
Того, що слух мій чути б захотів.
"Стелити м'яко" ти словами звик,
Вони ж як дим щезають у повітрі,
Мов тінь, що розчиняється у світлі...
І ти, в потоці слів порожніх, зник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867817
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 13.03.2020
[i]нахожусь (где-то?!) в центре внимания
улыбаюсь – от уха до уха
подношу парфюмерь обаяния
к телу скромности – в виде услуги…
…насмотревшись (вокруг) чудо действия
балансирую по умолчанию
как обычно на что-то воздействую
по причине немалого знания…
…обалдевши (теперь) плачу со смеху
коль по статусу смех без взыскания
разветвляю дань грешную по небу
для любви – протеин подсознания![/i]
12. 03. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867756
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 13.03.2020
[i]…воякам,
волонтерам,
пасіонаріям...[/i]
[youtube]https://youtu.be/uIa6aX_h-_4[/youtube]
[i][b][color="#430787"]Яка чудна природа! Та не парадокс,
що ми й не помічаємо у круговерті,
що все живе в свій час поверне на погост,
що все живе – живе лише для смерті.
Живемо на землі й не мріємо про те,
що й нам колись прийде той день останній.
Живемо, наче як годиться, а проте
сильніше за усе – небажане заклання…
Багатство, статки, влада, слава, море слів –
усе це не для вас, усе це для оточень!
А вам лишається лиш жменька роз і… сліз,
що в натовпі мелькнуть… І – осуд позаочі.
Кому хотілося б втонути у багні
лайдацтва, неуцтва, ганьби... простого глупства?..
Тож мріємо гайнути в безвість на коні
одчайного пориву – аж до самогубства!
І хай слід вершника означить рясно дим –
дим краю рідного, пахучий до безумства.
Рожево... вдячно заздрю одчайдухам – тим,
хто праведно пішов, а не через нехлюйство…
Із всіх мистецтв, боїв і лицарських змагань
ціную ті, що власні бережуть простори…
І ні до чого тут – погоджуйся чи гань! –
девіз для переможців як memento mori*.
Побідник бо живий – і нині, і в віках,
утішений, обласканий увік любов’ю.
Йому не треба словоблудства на вінках,
любов свою до Неньки окропив він кров’ю.[/color][/b]
20.02.2020
__________
*пам’ятай, що смертний (лат.)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866318
дата надходження 28.02.2020
дата закладки 11.03.2020
Він бере її, як жмуток полину,
ховає за образи:
— Сохни, моя свята і моя єдина,
вбога заручниця часу гіркого плину,
викохана у плавнях його мовчазних.
Чом ти там і не зникла?
— Бо й ти би зник.
Довго мовчать, кімнатами носяться завірюхи,
оси гудуть в золочених долонях стін, —
ще не бувало такої імли й задухи, —
чорна хлібина нервово хитає обідній стіл...
— Тихо сидітиму, всохну, немов трава.
Тільки приходь молитися і тривай.
— Тихо сиди, щоб ні смутку, ані сльози.
Не я б'ю — лоза б'є.
Свята моя, я — з лози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867078
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 07.03.2020
Вже весна. І пнуться первоцвіти
На промерзле груддя… а проте –
Я про серце жінки золоте
І про вміння цілий світ любити.
Я – про сонця усміх... про розлите
Повеління буйності святе!..
Вже весна – і пнуться первоцвіти
На промерзле груддя. А проте…
Уповаю: жити, жити, жити! –
Хай цей світ любов’ю проросте,
Відбуяє все, що молоде,
Що уміє ви́щати й радіти…
Вже весна. І пнуться первоцвіти…
6 березня 2020
[color="#ff0000"][b][i]Вітаю всіх жінок і дівчат з Весною. Сонця вам, любові, втіхи, творчих звершень!
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867087
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 07.03.2020
Адажио (Ремо Джадзотто)
[youtube]https://youtu.be/JqP_7IU3R10[/youtube]
[i][b][color="#068191"]Як кажуть, нам китайський вірус не страшний –
У нас є свій, що має українські “вади"...
О, україщю, ЩОСЬ ТАКИ РОБИ – НЕ НИЙ.
Заслін постав хоча би від своєї влади.
А то…
Одяг корону розміру чужого – хрусь:
коронавірус;
зневажив досвід, ум і Україну-Русь –
коронавірус;
пообіцяв, але нічого не зробив –
коронавірус;
захисника і волонтера посадив –
коронавірус;
відмовив в чомусь немічному прохачу –
коронавірус;
волаючого у пустелі не почув –
коронавірус;
поперед старшим (віком) двері зачинив –
коронавітус;
забрав права в господаря землі і нив –
коронавірус...
Той вірус в нас повсюдно – тут і там,
у нього - розмаїття українських штамів.
На серце наступає нам
отой чвалак-гіпопотам.
О, скільки в нас таких ручних гіпопотамів!
...Однак, з усіх зара́з жахливіша є та,
що породила в нас до "вірусів" байдужість:
святкуємо чужі свята̀,
бо памка до своїх пуста,
бо мова, бачиться, проста…
Й деруть в нас шкуру від хвоста,
а треба б – з голови...
На те потрібна мужність![/color][/b]
6.03.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867130
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 07.03.2020
давай поговорим о берегах,
которые не будут нам по вере:
там жёлтый вечер и лиловый вереск,
и старые ботинки на ногах...
... а завтра в каждом городе чума,
короста, лепрозории и танки.
глядит сквозь линзу трехлитровой банки
кудесник и злодей аллан чумак.
и липнут пальцы к буквам да тире —
над горизонтом солнце в белой марле.
наш карантин куда похуже травли:
я не права, скажи мне,
ты не прав ли,
что к черту бьётся древняя тарель,
кромсая горизонт?
ага, ага...
давай молчать об этих берегах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867035
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 07.03.2020
…Коли Господь створив людину,
Шматок малий лишився глини.
- Що хочеш ти, - спитав Творець,
Щоб я зліпив, Адаме любий?
- Мені на голову вінець -
Корону Щастя – дай, щоб згуби
Я не зазнав в своїм житті!
Творець помовчав в співчутті,
І глину в руку вклав Адаму.
І долю з тих часів свою
Самі вінчаємо ми – в драму,
Чи в мед, чи в спочин у раю
Ту глину гарно виминаєм.
І те, що зліпим, - те і маєм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867052
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 06.03.2020
Весна прийшла. Птахи співають вранці.
Зривають сон березі та бджолі.
Дощі снаги набрали, водять танці,
Сліди від ніг лишають на землі.
Хоч небо в сірих і у чорних латках,
І на лугу, як ржа, трава лежить,
У грудях радість плигає зайчатком,
Щось дивне (чує) простором біжить.
Незміряне таке щось, надкосмічне,
Таке, якому не поставить меж,
Таке, що вже було і буде – вічне,
Відрода світу і любові теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866886
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 05.03.2020
Моя весна тендітна і окрилена,
Мов зіткана з роси і молитов,
Її зима зухвала не осилила,
Тому втекла лісами стрімголов.
Вона для мене нитка Аріаднина,
Що виведе із лабіринту снів.
Якою б не була я безпорадною,
Але душа довіриться весні.
І крізь імлу проб’ється ніжним проліском,
Розкривши світу крильця-пелюстки.
Нехай йому і моторошно, й боязко,
Але тепло надійної руки
Вмить розжене вітри, які наскоками
Шматують все, що стрінуть на путі.
І загуде земля живими соками,
І китиці мімози золоті
Ударять в око барвою яскравою,
І залоскочуть монохромний світ.
Запахнуть ранки пролісками й кавою,
І леготом вербовим в рукаві.
На те й весна, щоби у кожну тріщинку
Вдихнути хоч краплиночку душі,
І березню, пробудження провіснику,
Вручити від усіх дверей ключі.
І бути всім на зло непереможною
В цій за життя невтомній боротьбі,
Й судинкою завібрувати кожною
В тобі.
[i]Картина: Bernard Charoy[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866827
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020
Наче хтось чекає за спиною,
Облетіло листя вже давно…
Лиш тумани сивою стіною
Нам готують біле полотно.
Сад пустий… Ні яблука , ні змія…
Все чекає знову на весну.
Та ятриться ще в душі надія,
Все ще це прокинеться від сну.
Білим цвітом сад знов забуяє,
Солов’ї зберуться у хори.
А тумани, як роса розтануть,
Бо вони весною до пори.
Заморгають зорі в темнім небі,
Хтось когось під руку поведе…
І у парі знов лебідка й лебідь,
Краплю щастя з світу украде.
Наче хтось чекає за спиною,
Але він чекає не мене...
Проте все розтане це весною
І життя почнеться молоде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866735
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 03.03.2020
Батьківська хатина,
Де бузковий цвіт,
Крик і крок дитини
Там стривожив світ.
Там молитва мами
З зерен доброти.
Батька вже немає,
Та живі сліди.
Батькова хатина
Серце зігріва,
Я вже не дитина –
З дітками вдова.
М'ята і барвінок
П'ють зі мною сум,
Я ж кохання вірне
У душі несу.
Батьківська хатина
В світі лиш одна,
Що збира родину
І серця єдна.
Коси хоч не білі –
В пасмах сивини,
Й душі загрубілі –
У шрамах війни.
6.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866720
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 03.03.2020
Дзюрчав струмок в оточенні конвалій,
Біленьких цяток, ніби випав сніг,
Які уклінно долу присідали,
Мов цілували литки босих ніг.
І ліс вітав достойно... І врочисто
Птахів дзвеніли співи голосні...
Містичний ліс минулого дитинства,
Чому на ранок снишся ти мені?
Яким ласкавоніжним був до мене
Замріяний весняний вітерець,
Ховаючись у пагони зелені,
Мов граючи зі мною... Навпростець
Крізь ліс вела дорослості стежина,
Я сенс лише пізніше зрозумів,
Йдучи не нею, часом швидкоплинним
Весною... Літом... Безліччю років...
Проміння сонця спалахи барвисті
І мерехтіння місячне вночі...
Тут відцвітали квіти жовтолисті,
З собою сум розлуки несучи...
...і сниться ліс, що відлетів у вічність,
У пам"ять снів, залитих у бетон...
...романтику перемогла практичність
під назвою Новий мікрорайон.
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120030200917
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866712
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 03.03.2020
Рубиновым закатом
душа опалена...
Нет к прошлому возврата...
А счастье только в снах...
Там первое свидание
с теплом дрожащих рук!..
Там первое касание
огня горевших губ...
Там чувства все безбрежные
и туч нет грозовых!..
Весна цвела надеждами
о вечности любви...
В осыпавшихся листьях
теперь моя мечта...
- Пускай сгорит от искры
осеннего костра!..
Нет к прошлому возврата...
- Как растворить тоску?!
Рубиновым закатом
себя я дальше жгу...
2.03.2020 г.
Рисунок из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866654
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 02.03.2020
Так смішно плакати за болем -
Переболіло... та куди
Налити талої води? -
У березень лини спроквола, -
Переброди.
Нехай та мука заніміє.
Отерпла пам"ять - у дими.
Один-єдиний, із семи,
Гріх смертний опускає вії
Серед юрми.
Він знає наслідки причастя...
Назад уже не повернуть.
Спаплюжену впізнати суть
Осліпнувши, навряд чи вдасться,
Хіба відчуть?..
02.19.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866455
дата надходження 29.02.2020
дата закладки 01.03.2020
[i]… До стрітення.Фантазії…
(сприймється під музику
Максима Березовського -–
відомого українського
композитора 18-го ст..)[/i]
[youtube]https://youtu.be/iHgrtyPx0_U[/youtube]
[i][color="#3706a1"][b]Унимливо протягуючи руку,
нащупала і ласку, і тепло:
уже набридла їй самотня мука.
А як життя ще в пам’яті цвіло!
І на душі враз в неї потепліло,
розтанув в ній, як віковічний, лід –
й незвідана вже міць в живому тілі,
та все ж хотілось глибше ковдру під…
Й палахкотіли неоглядно далі,
і розступився щедро небокрай,
та все було покрито ще вуаллю:
“Підкинь мені ще світла! Дай! –
я задихаюсь, аж до асфіксії,
це мій останній життєдайний вдих...
…На троні вже пробудження месія,
а я – лиш тінь від діл моїх худих!
О, весно, весно, чом прийшла так рано
і знищуєш мене, іще живу?” –
Зима останню випустила прану,
весна ж гукнула: “Я живу,живу-у-у!”
…Так і в житті буває неземному:
нове рождається, коли все ветхе мре,
і хай нове, зачаття все ж – в старому .
Такий закон! Така причинна Re-*[/b][/color]…
15.02-2020
*Префікс слова "реінкарнація" - як основи
неперервності світу, повторення людських
сутностей і доль...
На світлині автора: Володимирський собор
у Києві - основний храм ПЦУ. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864994
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 17.02.2020
[i][b]В рощах грянет перекличка,
Убыстрится дятлов стук,
Разразится небо в стычках,
Гром взрыхлит небесный круг…
А пока – в поре ненастной
Дремота – белым-бело…
Ветер дует – не напрасно
Лес трещит – видать иссох
Облик массы коронарной?!
В час привычки календарной
Лучезарным станет день,
Постучится солнце в дверь[/b]! [/i]
12. 02. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864552
дата надходження 12.02.2020
дата закладки 12.02.2020
Танцюй, моя люба,
Із хвилею грайся —
Утримуй за чуба,
У бризках втішайся!
Пірнай у глибини,
Відчуй насолоду,
Вишукуй перлини —
За шал нагороду!
Захоплюйся грою,
Натхненню віддайся!
Я буду з тобою,
А ти розкривайся,
Як мушля співуча
В кораловім світі,
Під сонцем жагучим,
У вічному літі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864505
дата надходження 11.02.2020
дата закладки 12.02.2020
У СУЄТІ СУЄТ…
Змін черговість, як в калейдоскопі —
Моноліт ліхтарних миготінь…
Темінь й світло, спокій і неспокій —
Все примарне, як вечірня тінь…
Дні, немов курорти гірськолижні,—
Шик і лоск, і сміх… і заметіль…
В метушні — віддалені і ближні,
Варимось в буттєвому котлі…
Дні спішать — життєву скибку краєм,
У бурхлинні вертимось, гребем.
Тонемо щодня — і виринаєм,
Губим і знаходимо себе!
© Володимир Присяжнюк
01.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864499
дата надходження 11.02.2020
дата закладки 12.02.2020
Гаснет жёлтая лампочка, мерно гудит сгоряча,
словно в толще стекла затаилось биение света.
Лишь в восточные окна можно так нервно молчать —
у границы зари и москитных изорванных сеток.
Вот ребро подоконника — здесь пролегала межа,
отделявшая дни, где вы вместе, от дней друг без друга.
...а когда надоело по этому кругу бежать,
солнце первым покинуло контуры этого круга.
Бродят хмари гривастые, лбами касаясь небес,
и гнездятся туманы на срубах осиновых талий —
это остров безвременья, он появился в тебе,
чтоб ничьи голоса в горьких травах его не плутали.
Пламень солнца взошедшего тень на стене начертал,
обойдя тебя так, чтоб коснуться волны на постели.
И глядишь сквозь стекло, и не видно уже ни черта:
слишком ярок рассвет,
слишком быстро глаза потускнели.
©Елена Дорофиевская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863824
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Зазиміло, забіліло
Сніг.
Білизною, наче пухом,
Ліг.
Завертілось, закружляло
Враз.
Зазвучало у зимовий
Джаз.
Все засипало снігами
Вмить.
Припорошене довкілля
Снить.
І красою запанілий
Світ -
Запізнілої зими хіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863955
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Після сотень обіймів я врешті впізнаю твої,
Що так довго ховали свою нерозтрачену ніжність.
Ти так легко зламала мої зачаровані дні,
Що стрічками тягнулися в нашу незайману вічність.
Ми тремтіли від вибухів десь усередині нас,
Прохолодним світанком ти вперше засяєш для мене,
Кілька зірваних подихів, кілька не завчених фраз
І вуста покриваються дикими чарами меду.
Говорити зап'ястями. Ми на планеті одні.
Переламані стебла наповнюють сутінки соком.
Я таких ще не знав, та очима скажу тобі «ні»
Й розпочну із початку цю муку тобою усоте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863919
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Серце колотить в ребра,
всі ми йдемо вперед.
Носим шматочок неба,
мрієм про ле́гкий злет.
Але та ле́гкість вільна,
згорнута в маєту,
Важчає безнадійно,
губить свою мету.
Якось посеред ночі
серце штовхне в ребро:
Порожньо й ниє... Що це? —
Неба мов й не було.
Тільки порив без дії,
тільки вчорашній день.
Хто ми тепер такії? —
Коми глибоких тем,
Кра́пки незжитих істин,
знаки важких питань...
В повістях власних — тісно,
вище ж — бракує знань.
Міряєм чиюсь думку
з ширшого знов плеча,
Бідкаємось: так гулко —
вже й душа, мов чужа.
Тісно в своєму світі,
холодно у твоїм...
Ми — мов маленькі діти —
граємо. Час — мов дим.
Серце колотить в ребра.
Всі ми йдемо вперед.
Носим шматочок неба.
Мрієм про ле́гкий злет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863935
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Я просто мовчки всіх вас #відпущу
Усіх хто тягне геть від світлих стежок
Хто ходить поряд і малює межі
Та не радіє літньому дощу
Такий тягар мені не донести
Я й сам хотів би бути ще сильнішим
Не захлинутись у безодні рішень
Людей з якими ніби був на «ти»
Я просто в тишу вибіжу колись
Розправлю плечі і відкрию душу
Яку ховати так ретельно мушу
Щоб нею інші знов не поклялись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863921
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Знов починати з чистого листка,
Повірити твоїм словам укотре.
Я розумію що життя коротке
І "кладка по життю" така хистка...
Самотності лякає перспектива
І пересудів хор мені услід
Та, в голосі твоїм почувши лід,
Навряд чи буду знову я щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863424
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 03.02.2020
Десь там, за відтінками тиші,
Де навіть Всесвіту нема,
Сніги свої сюжети пишуть.
Нічого дивного. Зима.
Десь тут пригрілись полюсами
(від того білий струм тече)
Він і вона – дві амальгами.
Ще ближче, щонайближче. Ще.
День сніг і світло стиха гасить.
Повітря – кольору вина.
Вони не помічають часу.
Вони в собі шукають дна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863269
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020
Замкнулося коло. Загинула осінь. У циклу відмовили збої.
Земля покривається ковдрою вперше за рік із надбавкою тижнів -
Вона вгамувала нестерпний, паскудний, сухий і принизливий голод.
Останнє коріння клінічної смерті пір року спочило у ніші.
Молочного кольору ніч освітила шляхи до відродження звичаїв,
Завіси снігів оживили надію, яка ледь не вмерла в калюжах,
Зима, побудивши хурделицю і морози, знову скликала віче,
А військо сніжин вперше масово йшло під знаменами білого дуче*.
В ту мить пролітали роки, не бажали спинятися переді мною.
В них часто гуляла зима - і така ж білосніжна, сліпуча, холодна.
Мене огортав певний сум, що міняв свої карти у сварці із болем -
В той час я не знав про богів, а тим паче - наявність зимового бога.
Я вірив в пришестя зими, хоч і ледве не втратив надію на неї,
Ходивши до краю міських забудов, уявлявши, що це - кінець світу.
Я вірив, що та зима - близько, бо вже посилала сигнали із неба,
Та кожен світанок продовжував кому для осені з різними видами.
Останні багнюка та крихти ховались під шар життєдайного снігу,
Обравши стандарти природи, а не роль опори в чужих повноваженнях.
Зима півпори не будилась із сну, хоч зробила нас знов молодими.
Допоки не збився той цикл, відчиниш ворота, ледь спершись на важіль?
xvii.i.mmxviii
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863335
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
,,Pallo Santo" тримаюсь листочків,
Доторкаючись оком,- перший псалом..
Тіло пахне аромом, в оліях куточків
На краю Сонце сяє,- де, ми за столом
,,Pallo Santo" над рівнем, у посмішці серця
Пам'ятаю ту зелень, улюблений сад
І розгорнуті крила, і ключ твій і дверці
І сотню безодень сумісних шарад
,,Pallo Santo" я дихаю поруч з тобою
Відчуваю безмежний окрилений світ
Твої рухи безшумні у кроні двобою
Я залишуся, тут, берегтиму від бід
,,.........
.........."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863309
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2020
Хорошо, что нельзя это небо продать,
где на каждом шагу белых ангелов стражи,
где блуждает Луна, дни прессуя в года,
словно призрак ночной у озоновых скважин.
Вот шальная промчалась по небу звезда,
она тоже, видать, ныне в пьяном угаре,
и от счастья с орбиты сошла навсегда...
А мне хочется думать, что это - Гагарин...
Белый саван плывёт в кружевных облаках,
он подхватит меня в миг истекшего срока...
И тогда всё сочтёт моё Божья рука:
и благие дела, и грехи, и пороки...
А пока я маршрут прохожу на Земле,
крест ношу на груди под нательной рубахой,
не хочу размышлять о грехах и смоле...
Почитаю стихи под симфонии Баха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863211
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
***
А що вітри? Я вітру не боюсь.
Ну, дах знесе, ну витолочить жито,
ну, ще добавить прудкості комусь
на видноколі чесно та відкрито.
Злякає протяг з хитрістю змії,
коли підступно заповзе в шпарину,
тихцем розпустить каверзи свої:
продує мізки, поперек і спину.
Свою довіру випущу з долонь
в шалений вітер, що ламає й вежі.
На розсуд свій розпалить хай вогонь
чи навпаки втамує в нім пожежу.
25.01.2020
(фото з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863153
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020
***
Сад убравсь одежиною білою,
видно буйне цвітіння здаля.
Вже щасливою породіллею
усміхається в небо земля.
Шаленіє барвисте та врунисте
у довкіллі зело молоде,
і пишається присмаком юності
на лиці ластовиння руде.
Ці небажані сонця відмітини
не вдалось відбілити ніяк.
Та махнула рукою, як тільки-но
полюбив їх красивий юнак.
Заглядаю в люстерко і згадую
найщасливіші сонячні дні,
й не дивуюсь, що більше досадою
не було ластовиння мені.
25.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863154
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2020
Пам'ять моя, ніби шибка, замшіла і трісла...
О, як минаємось ми і минається час!..
...Баба малює хрести із солоного тіста
Понад дверима, щоб нечисть не влізла до нас.
Дід, посивілий, як Бог, увійде́ ізнадвору
І перехрестить кропилом чотири кути.
Ми у свої закапелки, як миші в комору,
Спробуємо, та не встигнемо вкотре втекти.
Пирснемо сміхом, затулимо дружно обличчя,
Бризки холодні, мов друзки, довкіл полетять.
Скільки глибокого змісту таїть кожен звичай!..
Навіть ці краплі води – то свята благодать.
Скільки довкола любові, і світла, і сміху,
Вловлює пам'ять далекі близькі голоси.
Де ж ота зірка, що впала на дідову стріху?
Може, застрягнувши там, дотепер ще висить...
Може, той спогад щедрівка дитяча розбудить –
Й переді мною постануть усі, як живі?!
О, як минається час і минаються люди!..
Скапує віск із мізинчика, скапує віск...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862362
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020
Я - ворон, я - морок,я - Одін, я - птах :
Такий одинокий,такий одноокий,
Такий заскорузлий у днях і в літах.
Мій голос у травах блідих та високих,
Мій клекіт юнацький ,що я загубив
У дикім магніті земного тяжіння,
Коли ще літав, коли жив на розрив.
А нині лиш розпач - старе шамкотіння.
А нині немає ні жил, ані сил,
Немає нікого, немає нічого.
У снах чую шерех прабатьківських крил
І бачу усмішку Гайвóрона-бога.
Живу лише в снах, поза сном я не є,
Земне все - чуже, а небесне - моє.
Земне все - низьке, а небесне - високе,
Щасливий лиш той на Землі, хто безокий.
Щасливий лиш той на Землі, хто не бачить
Щоденних паскудств і підміни всіх значень
У нотах, словах, в почуттях та у вчинках.
Все людство - обгортка, але без начинки.
Я - Одін, я птах – мої діти хмаринки,
Їм обрій небес замість хліба скоринки,
А людство хай тоне у теленовинах,
У брендах, сушарках, і пральних машинах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862305
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020
найнижчі з можливих вібрацій,
найтяжчі з уявних гріхів,
повільні воронячі танці
між титрами вицвілих снів_
>
спаплюжені криком розмови,
байдужість зворотнього ліку,
в калюжі пірнають підкови
злих посмішок з вибитих вікон_
>
самотні розхристані тіні,
скорботні нічийні обличчя,
ховати під кригу насіння,
в'язати вузлом протиріччя_
>
уяву плекаючи хвору
купатися в попелі міфу,
сумлінно штовхаючи вгору
намолений камінь сізіфів_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862334
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 23.01.2020
Кладу в вогонь спрацьований деркач –
Останній віник, що зробили батько.
Благаю ніч: - Ти тільки не заплач,
Минуло часу втратами багацько.
А та не чує. Просить голосів –
Сакральних звуків простору сільського,
Щоб одізвався у росі посів,
Почав розмову до самого Бога.
Чи ж буде так, чи проросте пашня
Чи кине хтось те сі́м’я у земельку?
Бігма́ людей… позаростав сливняк
Роззявив, клятий, на госпо́ду пельку.
Дивись, не стане рідності навкруг.
Усе! Усе поглинеться у хащах.
І навіть обрій – недосяжний пруг
З роками стане начисто пропащим.
Немає чим митарства позмітать.
Зотлів деркач. А хто ж зробити має?
Шукає погляд: - Де ти, зникле ять?
Пішло із батьком навпростець до Раю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862320
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 23.01.2020
Із однієї квітки-рути
Павук назбирує отрути,
Бджола впивається нектаром,
Бо склалося в житті недаром —
Те, що всередині людини,
Примусить вибрати стежини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862252
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 23.01.2020
[i][color="#00d5ff"] …[color="#0a647d"]отака чудасія щойно
мала місце в Кельні,
де зима – не зима,
а літечко – як квіточка...
Отака знакова "плутанка"
в День Соборності нашої. [/color][/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/O06wNpYip7E[/youtube]
[i][b][color="#8b05a6"]Зима щадить зухвалих і сміливих:
їм не страшні ні хуги, ні мороз,
ні суховії, ні липневі зливи–
ніщо до них не тулиться всерйоз!
...Дві ягідки красуються на сонці,
несуть в життя несхитний позитив –
вони законів вічних охоронці,
ченці начал – Небес прерогатив.
Ті посланці вросли надійно в землю,
підправивши буттям своїм дизайн,
аби краса вражала нас приємно,
аби вдалась розгадка сущих тайн…
І дай нам, Боже, ту красу примножить:
ростити сад, леліяти дітей,
щоб роль свою відчути міг би кожен
у втіленні Всевишнього ідей!
Дві ягідки – підтекст одної суті:
чуже й своє – немовби два крила.
Нехай до них увага в нас прикута –
дуальність ту природа нам дала.
Дві ягідки – одне... єдине... ціле,
як ненька рідна і один народ,
одні турботи і єдині цілі,
земля єдина –
як один Господь![/color][/b]
21.01.2020, Kln, BRD
На світлині автора ота чудасія: райські
яблучка серед зими і як прототип єдності,
неперервності поколінь – внучка Ханна,
одіта в тон Едему... У дворі будинку.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862221
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 23.01.2020
(мій вільний переклад)
Часом, доля меле тебе в дріб.
В цілому ж, життя – хороша штука.
І не страшно, коли чорний хліб,
Страшно, як душа чорніш за крука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861855
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 20.01.2020
Такі сни...
***сюр***
Ніч поринула в сон
Інтернетоновин монітору.
Сон накинув ласо
На думки, і затиснув у шори
На перебіг подій
Погляд зморений сплячого ока...
- це лиш сон, зрозумій!
Сон спокійний... Здоровий... Глибокий...
...ось наснився солдат,
Що в оточенні битися має...
Із розтрощених хат
За тобою життя споглядає,
Як вестися тобі
Без надії, без сили, без зброї,
Як провадити бій
Мов гопліту під стінами Трої,
Що приречена впас-
ти, бо кінь заіржав дерев"яний,
Бо Єлену украс-
ти утілив свій задум зоп"яну
Хтивець - еротоман,
І мечів лязкіт не зупинити
На жертовнику мантр,
Проголошених понад убитим,
Що, ймовірно, Патрок-
лом на ймення прозвався одвіку...
Доля воїна прок-
лята - вбити, чи бути убитим...
Ти сьогодні- солдат,
Що загине без краплі надії...
...що робить? Прокида-
тись дивитись останні події???...
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120011700768
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861608
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 18.01.2020
забудуться дотичні імена_
розв’яжуться вузли _
спороховіє
пустого Я облуда кам’яна,
неначе німб під поглядом повії_
>
заплаче вітер_
понесе в степи
холодний попіл мрій, гіркий до щему_
впадуть хрести і соляні стовпи_
залишиться лиш присмак чорнозему_
>
зів’ялий мак, що тріпотів в очах -
єдина відповідь на зайві запитання_
не перша_
не єдина_
не остання_
навгад задута реготом свіча_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861592
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 17.01.2020
бо…
Вже не матимуть
значення жодні слова.
І ніякої ти не очікуєш з моря погоди.
Так молитва звучить. Так палає під осінь трава.
Так приходять утретє
великі обіцяні води.
…а твій човен тече.
І ти, зрештою, не відрізниш
смаку лікарських трав від солодкого трунку отрути.
Бо сторонишся стін. Та частіше – проходиш крізь них.
І ридаєш за тим,
що давно вже повинна забути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861446
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 16.01.2020
Я срібний кіт... Я твій зірковий пил,
І за тобою крізь небес ворота
Іду роки, вслухаючись невпин-
но в руни слів, покладених на ноти.
Іду туди, де зоряна струна
Боліду слідом дзвінко обірветься...
Мов на "киць-киць" у відповіді "няв"
Сріблястим дзвоном люблячого серця.
Розглянь одвічний зоряний маяк
І зрозумій, хоч, може, не одразу,
Що у богеми світі ти і я,
Зірковий кіт і доля, будем разом...
Не назавжди. На доленосну мить...
А далі - знов самотні... Та забудь це!
Нам нині дар безцінний народить
Сузір"я слів, що співом одізвуться!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120011409878
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861345
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Всё проходит, пройдет и это,
Соломон, я надеюсь, прав:
упакует мне время в Лету
твой беспечный и наглый нрав.
По ночам перестанет сниться
как дышали мы в унисон,
как дрожали твои ресницы,
словно рыжий там бился сон.
Ожидал, что с уходом лета,
смоют грусть за тобой дожди,
и не буду я думать где ты,
и на чьей по ночам груди...
Оказалось: не остываем,
лишь стараемся пламя сбить,
и упорно не забываем,
а пытаемся лишь забыть...
Снег то выпадет, то растает,
и декабрь за окном ворчит...
Я открытою дверь оставил -
ты, уйдя, - не взяла ключи.
Может прав Соломон: проходит
что-то с лёгкой его руки.
Только, все же, не прячут годы
наши старые черепки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861340
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Минають дні, мов поторочі.
За вікнами сивіє даль.
І якось зовсім неохоче
До рук смичок бере скрипаль.
А на покрите лаком деко
Вмостились струни, далебі.
Жаль, та мелодія здалека
Вже не вертається тобі.
І не осяє світлим німбом
Натхненне скрипаля чоло
Та не зірве овацій...Ніби
Все із роками відпливло.
А все ж про себе нагадає
Щасливих днів невинний жарт.
Усе тече, і все минає,
Та сумувать за ним не варт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861331
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 15.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2020
[b]Скользит не вымышлено время
С углом падения стандарт
Уклон полёта чтится всеми
Кто от рожденья дилетант…
Построен фирмой самолёт
Родился в горенке пилот
В сети учебных заведений
Студент достиг больших высот!
Лететь позволено с уменьем
Терпеть приказано всегда
И небо плачет с угрызеньем
Когда случится в нём беда…
По телевизору печаль
Вколоченный сапог в педаль
Весь мир проводит в вознесенье
Само сожжённую деталь…
Скользит не вымышлено время
И мыслить надобно тогда
Когда не признаются всеми
Каноны правды жития!!![/b]
14. 01. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861266
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Рождаются звёзды в перинах солёные
На пышных подушках без праздных оков
Стекаются слёзы в потоки далёкие
Носители Света являют любовь…
В порывах венозная мышца сердечная
В груди мирозданья степенно стучит
Младенец для нового мира в созвездии
На вайтмаре звёздной на Землю летит…
Встречайте кровинушку столь благородную
Насколь дальновидна мирская заря
В дуге горизонта святая и мудрая
Искрит возрождённая в муках Звезда!!!
10. 01. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860860
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 11.01.2020
Все метёт и метёт, будто небо прорвало,
или Бог нам сегодня прощает грехи...
А мой город живёт как ни в чём не бывало,
и меня пробивает опять на стихи.
От дождей и мороза набухшие рамы,
запотело стекло, на котором пишу,
а слова, словно плаксы, сползают упрямо -
почему-то совсем неуютный фэншуй.
Мне мороз на стекле всё рисует цветочки
и как будто ещё приглашает: постой!
А снежинка косматая села на точку,
и от этого сделалась та запятой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860988
дата надходження 11.01.2020
дата закладки 11.01.2020
**пісенно**
Падає, падає сніг.
Все замело, замело...
Не позабути повік,
Що у минуле пішло.
Горбився тьмяно вокзал,
Місяць, мов мара, світив...
Я на прощання казав
Те, що казала і ти.
Наше останнє "пробач",
Мов сигарета на двох,
Димом у небо... І плач
Подих стиска, наче смог...
Потяг здригнувся, вказав,
Що закінчився наш час,
І зі сльозою сльоза
У поцілунку злилась.
Не відігратися знов
Тим, хто програв головне.
Через вагону вікно
Ти наостанок мене
Благословила... І ліг
Спокій на душу мою.
Падає, падає сніг.
Янгол співа у раю.
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120010107283
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859990
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 02.01.2020
Впивається серце загравою
Чуттів, що здіймаються лавово
По тілу, сягають осяяння.
Свідомість примружена. Правила
Разом з вуглецем частим диханням
Із любощів-петощів вигнані.
В мереживо дотиків вплетені
Зітхання то тихі і трепетні,
То з криком у злуці– два берега
Ріки однієї, метелика
Крил пара, що вогником доторків
Немов павутинкою змотані
Тонкою, – лоскоче невидима.
Розірве блаженності вибухом
Ті пута солодкі та випустить
У небо заручників пристрасті –
Душа зазоріє у темряві
Крізь виміри. Сяйвом здійсненності
Крилатих гукатиме, звабою
Заграва, народжена лавою
Палких почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858681
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Старый год отправляем в дорогу,
не жалея, что дни на исходе.
Он пришел, обещая так много, -
ничего не исполнив уходит.
Все, что мог, он разбил и разрушил,
никаких полумер - все с размахом:
если бил - так наотмашь и в душу,
а снимал - до нательной рубахи.
Сколько вдов, искалеченных судеб,
и такая палитра предательств!
Невиновных виновные судят,
после боя забыты солдаты...
А теперь, потирая ушибы,
смотрим снова с надеждой под елку,
улыбаться, наверно, должны бы...
Прошлый раз улыбались, а толку...
Пусть уходит и будь он неладный,
превративший наш мир в сумасшедший.
В Новый верить - теперь уж накладно-
слишком много наврал нам прошедший.
Календарь декабрем подытожит,
и ворвется год Новый с подарком.
Что же нам он под елку положит,
в упаковке блестящей и яркой?
2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858611
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Філософії застаріли,
Нам сучасність не наздогнати.
Ми хапали з чужих тарілок,
Помилково читали знаки.
Розставляли позаду пастки,
Щоб спинити все (а що саме?)
Ми боялися знову впасти
(Чи нарешті прийти до тями?).
З нами ті, хто у нас повірив -
Нам іти так пліч-о-пліч легше.
З нами ті, хто приносить зміни,
Що сколихують нас як вперше.
Нас наповнюють різні люди,
І для інших ми - як криниці.
Бути справжнім завжди і всюди.
Вхід до серця. Пароль: зіниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858472
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Ти ніколи не знатимеш
Хто на чиїй стороні
Потаємними знаками
Крихти пророчили долю
Ні ворожкам ні знахарям
Богові і Сатані
Зараз не врятувати нас
Колами станем на полі
Ти ніколи не матимеш
Те що не входить у План
Буревієм закрутиться
Твій вічно вдаваний спокій
Материнським платами
Дійсності стане обман
А зіниці не звузяться
Світло хай збуджує поки
Телеграми відправлено
Встигни отримати їх
Скільки ж тут зашифровано
Щастя якому не збутись
Над підйомними кранами
Хмари стираються в сніг
Щоб розплавленим оловом
Кожного нерва торкнутись
Так вже нам начаровано
Скільки не викинеш рун
Вже не зробиш інакшими
Іх навіть полум’ям серця
Між стежками й дорогами
Поміж напружених струн
Залишайся зі справжніми
Вийди з фальшивих півтерцій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858473
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Він почув антифони, якісь неземні голоси.
Та фальшивили ті, що були біля лівого вуха,
І якби його воля, то він би, напевно, не слухав,
Лежачи у траві, що за літо ніхто не скосив.
І немов навперейми ті хори співали й гули,
Чи сварилися, чи торгувались не знано за віщо,
А тоді відступили, здіймаючись вище і вище,
Лиш деінде лунали уривки хвали і хули.
Забриніла вона – невимовно напружена тиша.
Наче хто саркофаг приволік і усесвіт накрив.
І, здавалося, тиша ставала дедалі густіша.
Та водночас, здавалось, вона голосніша за крик.
Дві доби без води, причащаючись голого ґрунту,
Він смиренно лежав мимоволі дотичний до тих,
Хто так само, за друга підставивши пострілу груди
У такому же віці, але вже наві́ки, затих.
А затим він почув, як селяни врожаю раділи,
Як потому котились кудись безкінечні вози,
А услід одинокі – і гупало тіло об тіло,
І чомусь цей затишений гул був страшніший в рази.
Він лежав долілиць, поглинаючи пам’яттю звуки,
Проживаючи кожну хвилину, годину і рік,
І здавалось йому, що у світі не є тої муки,
На яку би хтось владний цей змучений край не прирік.
А тоді він розчув голоси, що за нього просили,
Це були антифони та вже із дідівських могил,
І пітьма відступила, у тіло вернулися сили,
Бо зірвались торги – не згорнувся його небосхил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858430
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Когда в объятьях ночи всеблагой
Звучит на листьях выжженное имя,
Неслышно время стелется золой,
Ворсится утро серого предзимья.
Где наших душ касание мертво
Напрасно льют глаза слова цветные -
Пьянит одной погибели вино:
И ты и я – литания гордыне.
Восходом рвутся мыслей кружева
Трезвят шаги надменного рассвета.
Я лгу себе, ни одного ответа
В твоём дыму, лишь соль и жернова,
Бездушный облик следствия причин;
Застывший миг на светописи праздной;
Седьмая чаша посреди руин;
Набросок счастья в жизни безобразной
И ты и я. Осколком ноября
Ворсится утро серого предзимья,
не потому ли бренностью горя
Одной тобой безропотно любим я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854057
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 09.11.2019
Розсіяти оцю тривожну мить,
що розтяглася краєм запитання.
Не заглядати вглиб, бо там мовчить
довічним пеклом відповідь остання.
Лише торкайся відблисків на склі
затемненого сплячого екрану,
і вкотре нишкни під вагою слів —
чи вже запізно, чи занадто рано.
Тому, якщо можливо, не питай —
не дай вам боже вдвох відповідати.
.. та тягне, тягне й гріє пустота
в календарі несправдженої дати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853742
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 06.11.2019
Всё. Боже, выпускай меня из рук,
бросай, как камень.
Друг познается и уходит друг.
Ты остаёшься с зябкими руками,
Устав от чаяний и нежности по кругу,
И просишь — господи, окликни, помоги...
Сжимая горсть, где ни тебя, ни друга,
он дует на воду
и путает круги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852234
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 23.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2019
Десь гримнуло - і світ перехрестився,
В траву скотились груші. А душа
В розчахнуте грімницею розхристя
Ковтнути прохолоди поспіша.
Як сірий обрій блискавка розверзла,
Загирцав кінь і в поле полетів.
І де те літо? Де та спека щезла?
Дощами гепають зі стріхи сто чортів.
А трави пˊють і пˊють живильну воду,
Хати скупались й просять рушників.
Старий лелека кланяється броду,
Сади збирають груші у поділ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849142
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 24.09.2019
1
Колись у нас з тобою буде дім
І будуть діти
І буде ніжність спільність тіл
Легенди…міти…
Колись у нас з тобою буде дім
І буде спокій
І буде шепіт буде сміх
І твої кроки
І я у них немовби сніг
До дна розтану
Бо я люблю тебе мій стих
Моя кохана
Моя рахманна вагота
Моя поема
Для мене ти мов антисамота
Одвічна тема
Що йде з сюжету у сюжет
Кочує вільно
Тепер і відьма і Макбет
Щасливі й сильні
Моя омана із оман
Жага заклична
Ти невловима як туман
Від того вічна
Ти гостра ніби ятаган
І невситима
Глибока наче океан
Красива рима
2
Як в Чорнім морі пам*ять Криму
В мені ти розтікаєшся рікою
Я пробував боротися з тобою
Та годі подолати незбориме
Колись у нас з тобою буде дім
І ми з тобою будем жити в нім
Немов би дуки
І ти мене вдихатимеш як дим
А я тебе вслухатиму як звуки
І ти мене вплетеш в свою косу
Немовби квітку
Я схожий теж на золоту осу
Моя лебідко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849128
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 24.09.2019
на жаринах тінь танцює боса
десь обабіч сірих домовин
стимулятор внутрішнього росту
хорду випробовує на згин_
>
готика ялин / колони сосен
жовтокосі верби над водою
з виразом іконним бродить осінь
шлях торує холоду косою_
>
сльози на очах і дріт на скронях_
хрускіт льоду в шепоті порад_
як жебрак стоїть вцілілий сонях
втративши гіркий тягучий чад_
>
місячний п’ятак застряг у хмарах,
тисячна метафора пуста,
сталося_ зіниці перший спалах_
збитий подих / спалені вуста_
>
хіть знекровлена впустила кігті в душу_
на хресті висіла три доби_
мить бездонна /стрілки незворушні,
шепіт з льодом радить : загуби_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848987
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 22.09.2019
Жи́знь бег свой ускоряет понемногу,
и где-то там, в преддверии конца,
захочется доверить душу Богу,
да не дают лукавые сердца.
И знаем, что Он есть, - а всё не верим,
крестясь - боимся выглядеть смешно,
величиной свечи святыню мерим,
а на икону смотрим как в окно.
И только лишь в тяжелую минуту
мы молимся от самой глубины,
чтоб вырваться из лап душевной смуты -
раскаяния чувствами полны.
Пройдет - и мы опять Ему не верим,
чуть стороной повернута беда...
А Бог всегда открыты держит двери -
Он верит нам...Такой большой чудак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848920
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 22.09.2019
Когда назревает скандал без причины,
и прежние чувства как будто в золе,
приходит пора, и уходит мужчина,
оставив, как сердце, ключи на столе.
Положит в рюкзак только ложку да кружку -
им больше нет места за этим столом...
А женщина молча обнимет подушку,
в которой его не остыло тепло...
Уходит мужчина...Он кажется сильным,
хотя, если честно, порядком поник.
И как же боится он встретиться с сыном,
который с порога протянет дневник!
Уходит мужчина...Как будто из клетки...
Ему б за порог - дальше будет в раю!
Он счастья так много намерял рулеткой,
забыв, что лишь Боги его раздают.
Присядет, шепнув: "В добрый час!" на дорогу,
и спрячет в ресницах растерянный взгляд...
Закроется дверь...Постоит у порога...
Шагнет . . . в неизвестность. . . в судьбу. . . наугад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848940
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 22.09.2019
[i]Ні
про
що... [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла Вона ранковим плаєм тайним,
розливши синьку схилами яруг,
вповзла у душі привидом одчайним
і в дивосвіт впустила вірних слуг…
Взяла зі скринь мольберти і палітри,
гуаші, масло, вохру й акварель…
Та не забула ноти і пюпітри,
щоб розбудить птахів спочилу трель…
І – ну давай ескізити мережки,
що впишутся в природний гобелен,
та майструвати колорити стежки,
де ваблять різнобарв’ям липа й клен…
Малює так, як метри ренесансу,
А то – як справжній імпресіоніст:
контрастами доводить всіх до трансу,́
й пастелями гаптує древній ліс…
Красоти неба з’єднує з земними
і щедро ллє в картин оригінал…
Не подивує творами такими
байдужий до мистецтва маргінал.
Шедеври віддзеркалють мистецьки
і відблиск сонця, й вправність метра рук,
як дім химер, що зліплен Городецьким...
Майстриня вбралась в кращу із перук!
…Пишу етюд. Що начебто вже осінь…
А в серці – сонм непрожитих життів:
коней баских, не бирок-мериносів…
…О, як би я прожити всі хотів![/color][/b]
9.09.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019
Предчувствие грозы и нервы на пределе:
уже по пустякам срываюсь каждый раз,
ряды моих друзей заметно поредели
и слово "старина" - не в бровь, а просто в глаз.
Веселый сарафан теперь уже в комоде,
из шкафа достаю альпаковый пиджак...
Так хочется присесть мне в парке на колоде,
но там легла листва, как будто на лежак.
На небе облака сбивает ветер в тучи,
осенняя пора есть грустная пора.
Когда ты мне шепнешь: "Мы доживем до лучшей" -
я только улыбнусь:"Она - позавчера".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848367
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019
Ще ніч не погасила ліхтарі,
а ластівки вже ліплять гнізда в стріхах,
і бджоли, наче справжні лікарі,
лікують пальці кручені горіха.
Квітневий день паркан мій переліз
і кинувся в бузок, де віхті сині,
а потім почепивсь на верболіз,
уквітчаний зеленим ластовинням.
І я б за ним...та Бог не дав крилА...
А він уже колише білі віти -
цієї ночі вишня розцвіла
і так цвіте, що боляче дивитись.
Кудись думки поділися сумні,
бо у саду співає кожна пташка,
сором'язливо туляться до ніг
найкращі в світі квіточки - ромашки.
Дарма, що вже літа не молоді,
сивіють скроні (ніде правди діти),
та хочеться побовтатись в воді
і просто біля річки посидіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848370
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019
Донецкое лето...(здесь даже зимой горячо,
расплавлен январский мороз от горячих осколков),
на вздыбленном поле стоит миномётный расчет -
прицельно ведет по врагу огневую прополку.
Донецкое утро...как новый предвестник беды -
не синей прохладой - пожаром вползают рассветы,
а Смерть молодеет от жизней таких молодых,
что небо седеет от горя донецкого лета...
Здесь счастье приходит оглохшим куском тишины,
а люди не верят ни другу, ни Богу, ни чёрту...
Донецкое лето... в кровавых лохмотьях войны,
под музыку взрывов свою выбивает чечетку.
Но все ж, подымается, тянется к свету росток
над полем, истерзанным болью и ложью распятым...
Донецкое лето...Горит, умирает Восток...
И всё ожидает, что счастье вернется когда-то..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848257
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Донецкое лето...(здесь даже зимой горячо,
расплавлен январский мороз от горячих осколков),
на вздыбленном поле стоит миномётный расчет -
прицельно ведет по врагу огневую прополку.
Донецкое утро...как новый предвестник беды -
не синей прохладой - пожаром вползают рассветы,
а Смерть молодеет от жизней таких молодых,
что небо седеет от горя донецкого лета...
Здесь счастье приходит оглохшим куском тишины,
а люди не верят ни другу, ни Богу, ни чёрту...
Донецкое лето... в кровавых лохмотьях войны,
под музыку взрывов свою выбивает чечетку.
Но все ж, подымается, тянется к свету росток
над полем, истерзанным болью и ложью распятым...
Донецкое лето...Горит, умирает Восток...
И всё ожидает, что счастье вернется когда-то..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848257
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
…І ми пішли, не озирнувшись в літо,
У світанковий сизий перламутр,
На мапі неба скалкою графіту
Ніч начеркала нам якийсь маршрут.
Верткі стежки курилися за нами,
Сухі поля диміли нам услід,
І жолуді рипіли під ногами,
І янтарі́в залитий сонцем схід.
Ми ще не знали: що? Куди? І звідки?
Манили вдалеч дивні міражі.
Старі тополі, мовчазливі свідки,
Нас провели до крайньої межі.
А далі – світ широкий і строкатий,
Нові падіння, злети, забуття…
Бо не під силу, мов макет, зверстати
Життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848228
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2019
Сутінки тон задають на щоденній основі -
Кожного ранку чи вечора будять ділянки
Темного серця, що змінюють світобудову.
Часто ці зміни будили в мені вовкулаку.
Світло хотіло позбутись тих пристрасних ігор,
Очі, ідеї та пам'ять стираючи з жахом.
Лиш пам'ятаю - проект тоді повністю вигорів,
Більше нічого тоді я не зміг пригадати -
Нині, проте, та ділянка ніяк не змінилась.
Темрява звалась для мене колись другим домом.
Тільки тепер вона стала родовищем сили,
Хоч у минулому я в ній здибав страх і втому.
Вогники роутера ледве пробили довкілля,
Місто на чверть скоротило свій внутрішній голос.
Осінь у наших широтах - не час для світила -
Корінь вогню пророста на Південному полюсі.
Час, коли ми неохоче старались заснути,
Щоби нас часом не втовк домовик чи страшило,
Вже відійшов без можливих надій у минуле,
Але повернення звірів ще досі можливе.
Тяжко сказати, що темрява дуже доцільна -
Наше суспільство у ній остаточно зневірилось,
Бо темний світ зачинає в очах божевілля.
Ти його тільки не бійся -
Віддай крихту віри.
xxvii.x. - xxviii.x.mmxvii
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848133
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 14.09.2019
Поділись, що ти часто вживаєш, щоб бачити щастя
Серед царства асфальту, бетону, захмарених видив.
Поділись, поки я не пірнув в підготовлену пастку,
Адже є досі стільки речей, яких я ще не видів.
Кличе натовп до себе і манить до власної групи,
Де ніколи ніхто не захоче піднятись нагору,
Аби лиш подивитись на небо - для них станеш трупом,
Що давно вибивається з маси, спіймав свою долю.
Осінь кличе до себе, з чола витираючи сажу,
Відриваючи клапті від сукні із показу моди.
Натовп бродить і навіть не виразить жодного враження -
В голові лиш робота, сім'я. І гіркий присмак в роті.
Листопадові байдуже, скільки зима ще чекатиме,
Він готовий хоч зараз впустити хурделиці в простір.
Сніг засипав у різних місцинах настінні поради,
Як не жити, як вижити, як пережити цю осінь.
Сонце спало вже місяць, облишивши думку про спалах,
Поки дощ безперервно обстрілював жертв понад ними.
Постарілі будинки ледь-ледь споглядали за балом,
Їхні стіни з порадами тричі здолали наш вимір.
Із наближенням люті день іде спати раніше,
Залишаючи нас наодинці з холодною смертю.
Поділись, що ти часто вживаєш, щоб видіти тишу,
І тоді закликай до походу на землі скелетів.
vii.xi.mmxvii
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848132
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 14.09.2019
Майоріє загравами далеч
Роковини скривавлених жнив.
Як жадалися... Палко жадались
Переможні події війни,
Де братів намагання звільнити,
Повернуть Україні своє...
У поля, мов покошене жито,
Полягло недовтілене. "Єр",
Занотований Марою. Маєм
Сходу кров і незвільнений Крим,
Терикони, де кров"ю стікає
Біль народу в дощі вогнянім.
І фронти, мов порізані долі,
У туманах полів пролягли
До Героя Останнього болем
Рук простертих своєї землі.
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Св. №119091309406
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848141
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019
Клени мої клени – у вінку домівка,
милі мізансцени, як душевні ліки...
Зорі, рідний місяць – все цілує небо,
не находжу місця, заблука́ний небіж...
Вечори з баяном в фіалко́вий вечір –
в почуттях, мов п'яний, в часі тім конечнім,
він же прокотився, наче цвіт позірний –
хоч проси: "Вернися!..." у журі вампірній,
де там, сон відлунням, у тумані сизім,
голубочком з клуні в піднебесні висі...
О, часи кочівля, серця пай зостався,
ріднеє подвір'я – вже іконостасом.
Клени перед очі, дощик сіє сльози –
ці рядки поночі геть простоволосі...
13.09.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848061
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019
Случилось ничто - в неуверенном небе позднем
под медленный август вне такта спешили звёзды.
И не загадать, и не выдержать раз-два-три.
В струящемся утре однажды утонут годы,
а звёзды по-прежнему будут смотреть на воду,
рябую-рябую, когда отлетает стриж.
И вдруг показалось, что вобщем-то несерьёзно
под медленный август вне такта спешили звёзды.
Всё очень случилось - и я созерцаю слёзно
в дрожащей ручонке - звенящие сентябри...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847153
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 13.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2019
Зустрілися -
усе пішло не так...
Забракло усамітнення і тиші.
Хоча в душі - солодкий післясмак, -
Я прагну сліз,
що серце заколишуть...
Жадаю сонця в темряві густій,
безмовності жадаю,
як спокути...
Ховаю недописані листи,
аби хоча б на мить
тебе забути...
Але таке зробити -
то зректись
себе самої
на горі чернечій...
Лишається чекати і плисти
за течією
проти інших течій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847971
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Жовте листя на трави лягло у саду,
Хризантеми в тумані нагадують свічі.
Я до тебе по росах вечірніх іду,
Коли Місяць зірки, що летять, в небі лічить…
А вони, наче птахи, летять і летять,
Рахувати зірки утомивсь Місяченько.
В споришах рясні роси, мов дзвони дзвенять,
Поспішаю до тебе у вечір, серденько…
Допоможемо двоє лічити зірки,
Щоб у хмарах спочити зумів Місяченько.
Біля нашої верби, поблизу ріки,
В унісон з зірками буде битись серденько.
А під ранок по росах в густих споришах,
Коли промені перші розгонять тумани.
Усміхнеться весною осіння душа,
Від падіння зірок замовчать барабани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847943
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Эта осень - моя...И натянуты нервы до края...
Кто-то может сказать, что ещё далеко до зимы...
Как же трудно писать, каждый раз со строкой умирая,
не до танцев...когда каждый день будто дали взаймы!
Эта осень - моя...Всё надорвано: мысли и жилы...
И такая хандра!... Я теперь так жалею о том,
что бездумно, к чему так тянулась душа, отложила,
понадеясь на то, что всё лучшее будет потом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847645
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Хорошо, что я имею дачу:
воздух, да подальше от семьи,
а ещё сосед там есть, в придачу -
прелести оценивать мои.
Потянусь, проснувшись рано утром,
за калитку брошу томный взгляд
и наброшу в кнопках с перламутром,
лишь так называемый, халат.
Мой сосед дежурит у окошка,
воздух - смесь озона и греха...
Как же не пройтись ленивой кошкой,
грудь прикрыв обрывком лопуха?
Очередь доходит и до грядок:
тяпку цепко держит маникюр...
У соседа сердце бьется рядом,
полное любовных авантюр...
Кофе, сигаретка на веранде,
а потом в цветы пройдусь - пора...
И в таком кокетливом наряде
(кто посмел сказать, что я стара? )
падаю в траву среди ромашек.
Как же я люблю их чистоту!
Но одна из рыженьких мурашек
лапкою щекочет за пяту...
Всем вольготно дышится на даче:
соловьи поют и петухи...
Я - на телефоне, это значит:
я пишу дурацкие стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847893
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019
У осінньому смутку ночей,
Коли клени у золоті сяють,
Не відводжу від тебе очей,
На твій погляд зірковий чекаю.
А на лузі отави мовчать,
Сивачі заклубилися сині,
Ставить осінь охристу печать,
Мов останній мазок на картині.
Колихнув легкий вітер гаї,
Обезхмарились зорі високо
І побачив я очі твої,
Люба квітко моя кароока.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847816
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019
Так терпко на порозі в осінь:
Від цих смарагдових садів
У пишному дзвінкоголосі –
До перших мряк і холодів…
Від цих медово-теплих сепій
Стареньких затишних дворів –
І до строкатості вертепів
З тополь, беріз і яворів…
Від цих вітрів, таких солоних,
Зі шлейфом спецій вогняних, –
До змерзлих айстр безборонних,
Дощем прибитих до стіни.
Від органзи, що грає морем
Між теракотових ключиць –
До стриманості і покори,
І до смиренності черниць.
Бо ця пора тобі – як сповідь,
Що ви́сотає кожен гріх,
Щоби початися з любові
Змогла ти вкотре між своїх...
Бо все вагоме пізнається
На тлі глобальних катастроф:
Співзвуччя розуму і серця,
І вічні цінності, і Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847631
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Рокот надежды расширит зрачки…
Полноте! – Пылью рассыпались камни,
Сорная тишь, паутины витки,
И потревожены ветхостью ставни.
Беглые проблески лживой игры
Памяти – тающий призрак, и только!
Что уцелело - чернее смолы,
Что сожжено, не печалит нисколько.
Строчки и дни – всё почило во мгле,
Правда коснется сознанья стилетом:
Ищешь кого – нет его на земле,
Глупо жить в прошлом ушедшим согретом.
Здесь – никого. Запустенье поёт,
Дарит ожоги, стирает железо…
Голос дрожит от фальшивящих нот
Позднего «Лазаре дэверо эксо»…
Тьма на подмостках, и сыграна пьеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847569
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Ще дощ не плаче, літо кленучи,
Та Осінь серпню в очі зазирає.
Побралися веселка з небокраєм,
А день сумний натомлено мовчить.
От підрости б, хай на хвилину лиш!..
Шукає, де б за обрій зачепитись.
Закинувши пісок в діряве сито,
Час невблаганний знічено принишк.
Ще дощ не плаче, сліз не назбирав.
Медовий Спас частує всіх зухвало.
Спекотні ночі виснажені шалом.
В обіймах Осені скипає звабник Ра -
Спокуса нині наймодніший крам.
07.08.19.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844712
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 06.09.2019
На темному світлий ввижається сонцем.
На світлому темний – офір попелище.
Чи ти – мій світанок? Чи ти мене знищиш
В стрімкому вогненнім жадання потоці?
Шукала наосліп душевним торканням,
Тремтінням, паланням, звучанням у тиші –
Тут спокій здобуду! Тут спокій залишу.
Сльоза обпікає находжені рани.
Знайти! Не згубити! Заковує пристрасть
Переспіви іскор в росу, наче в темінь –
Стікає доземно зважніле червлене
Намолене щастя зірвати безсиллям
Купальське суцвіття. Огень видається
На світлому – темним, на темному – світлим.
Мить – спокій здобуду. Мить – спокій залишу.
Звучить у мінорі мелодія серця
Лунким мерехтінням роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847177
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 06.09.2019
Осінь - пора для того, аби запастись
новим баченням на наступний рік.
Ти з неї вигризаєш все необхідне, кладеш у глибоку кишеню,
роздумуючи колись використати
ці речі для майбутніх тяжких
і не дуже часів.
Природнє світло не надто часто заходить у гості,
тому сонце надає перевагу хмарам, дощу і туману -
своїм старим колегам з гуртожитку,
поруч з якими воно часто тусувалось.
Радянська епоха в тебе трохи ввійшла,
хоч ти був народжений поза нею,
поза її часовими рамками,
але менталітет досі діяв на нервову систему,
а це - страшна зброя, гірша за всілякі кулемети, літаки і ракети масового ураження.
Ти часто був оточений людьми,
які ще жили за системи,
яка прагнула бути вічною
і вважала священним обов'язком
повалення демократії і
внесення комунізму на підсвідомий рівень.
Тільки цей менталітет передбачав
постійну боротьбу з правильним,
з тим, що не суперечило ідеям людини
і не повинно суперечити її волевиявленню.
Затям, ти не повинен використовувати
ідеї попередників, якщо вони призвели
до масових вбивств і катувань.
Коли приходить пора жити з настроєм,
як в цих людей, не думай про їхнє -
звертай увагу на повсякденність,
не вкладену в їхні голови,
але викладену на будинках, рекламах,
в парках, постановках і кухні,
живи так, наче ти тільки нещодавно
народився і ще не знаєш, які злості
чекають на тебе у дорослому житті.
Адже жити на власній хвилі, без
частих переслідувань і гноблення -
ось природній людський шлях,
який не всі здатні дотримуватись.
Їм всього лиш не дають цього зробити
"набагато важливіші обставини" -
робота, обов'язки перед суспільством,
яке до біса давно забило на них і
особисті переживання через сталі
стереотипи, які віджили себе ще після
Корейської війни.
Адже кому ти в біса потрібен,
якщо ти не належиш до маси,
до натовпу, який нічим не вирізняється?
Тим паче, багато живуть
за рахунок гноблення інших,
приниження, адже так
шукають авторитет.
Тож живи, як ти вважаєш за потрібне.
Осінь для того й призначена, аби
відновити запаси сил і при потребі
використати їх повторно.
Частіше дивись на небо, а не в обличчя.
Так можеш знайти легкість.
І загалом підкоряйся осені,
коли настає її пора,
адже так ти збережеш себе в гармонії.
xxi.x.mmxvii
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847213
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 06.09.2019
НАСТРОЄВЕ
Сутінки хочуть спати —
Ніч застеляє ложе.
Погляд торкає гладі
Вічних небесних плес…
Божої благодаті
Жду, як, напевно, кожен…
Місяць зірки сторожить,
Наче ґаздівський пес…
В затишку прохолоди —
Мріями-горизонтами,
На перевалі ночі,
З думами віч-на-віч
Вловлюю вітру подих,
Вітер про щось шепоче…
Втому, жалі,гризоти
Вмить поглинає ніч…
© Володимир Присяжнюк
м. Івано-Франківськ
02.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847266
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 06.09.2019
Духмяна осінь.
І вона - для мене.
Немов, щось невід’ємне у мені…
Я листячко цілую ще зелене
і те, що в кольоровому вогні.
Я обіймаю висушені трави.
Я пригортаю ріки і поля...
О, скільки митей в осені яскравих!
І хтось сумує в ній, але не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846780
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019
Маленьке щастя,
дякую Тобі
за дотик Сонця,
промені присутності.
Коли торкався світ
твоєї сутності -
не загубився
у гулкій юрбі.
За те, що крок -
упевненістю кований,
за те, що слово -
зважене, мов сталь.
За те, що ти -
не сніг,
і не печаль,
а теплий усміх
променя ранкового.
О, дивна пісне,
що тамує біль!
Щоразу я
у найріднішім погляді
гублю душі
нестримно-зимні повені...
Маленьке щастя,
дякую Тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845552
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 20.08.2019
І заховається дорога,
І знову з`явиться десь там,
Де обрій, як долоня Бога,
Де вірять паузи словам…
Лиш хай сьогодні буде тиша,
І ця містична далина,
Яку потроху часу миші,
Старанно сточують до дна.
Я буду йти. Спинюся. Гляну,
В джерельне дзеркало води,
А в ньому – небо океанне,
Розкидало свої сліди.
А там – іскриста прохолода,
І дужі крила журавля…
І посміхається природа,
І тихо крутиться земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845401
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 20.08.2019
[i]Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже [b]сві[/b]тло у [b]сві[/b]ті за[b]сві[/b]чують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять його - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо Світло, Прометеї!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли я відійду, хай буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Хоч то не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, живучи, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019
***маленька поема. оригінальна авторська ідея***
Ми летимо. Ми не бачимо сонця.
Ми усередині. У оболонці.
Стиснені вмістом. Ні сісти. Ні стати.
Ми усередині аеростату.
Втім, летимо. Чи до пекла? У вирій?..
Ми обирали собі командира,
Що керуватиме нами і досі...
Дірку назовні робить боїмося.
А командир нам невидимий наче...
За оболонкою і не побачиш,
Як недолуго сховавсь у корзині...
Ми ж уявляємо- мужня людина
Той, хто відважно керує польотом...
...ми в оболонці, і віримо доти,
Поки керуючий вправно й уміло
Наші бажання в реальність утілить.
Віримо свято, мов матері діти-
Долетимо. Тільки... Скільки летіти?
У оболонці пітьма і задуха.
Очі не бачать. Затулені вуха.
Їжі немає. Зжираємо ближчих.
Легшає куля... Злітаємо вище...
...тут, усередині, Авель і Каїн,
Блудні сини, що світами блукають,
Янголи, чорними перами вкриті,
Діти старих і новітніх завітів...
...з темряви хоч би віконце відкрити,
Щоб прочитати слова Заповіту,
Бачити гори, і ниви, і твані,
Землі, що стануть нам обітовані...
...зараз розріжемо аеростату
Шовк оболонки, аби запитати
-скільки нам часу летіти лишилось?
Місце куди летимо покажи!.. Ось
Блимнуло світло в прорісі тканини
і остовпіли засліплені ним ми...
Де командир??? Десь дорогою випав,
Ставши шулікам обідом... І глипа
Погляд здивований з темряви дІри...
-як ми самі тепер, без командира???
Хто проголосить дорожні промови?
Хто нас навчатиме рідної мови?..
Хто порятує? Хто буде латати
Дірку, пророблену в аеростаті,
Через яку ми побачили світло
Іншого, нам невідомого, світу?..
...ми летимо. Не упали і досі.
Різноідейні і різноголосі.
Знов командира нового обрали.
Темно... Бо дірку ми теж залатали.
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119081508523
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845219
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019
Тропа природы - цифрой восемь:
Как утро мягко льётся в вечер -
Так лето плавно входит в осень...
А человеку разве легче?..
Дорога жизни лишь вначале
Не кажется особо сложной.
Хотя... слеза в пустом бокале
Таки бывает часто ложной...
Но и слеза перегорает...
И даже праздник в бабьем лете,
Как будто юность золотая, -
Лишь позолота на предмете...
Но ведь в природе всё иначе...
Где смерть - там новое рожденье!..
Весна кричит, смеётся, плачет,
В неиссякаемом волненьи!
А в жизни краски истлевают...
И всё больней, и ощутимей
Дожди из сердца вымывают,
Что было так необходимо...
В душе лишь осень остаётся.
Не зря поэт стихами плачет,
Ведь в ней ничтожно мало солнца,
Но ведь не может быть иначе!
Ведь ничего такого нет в ней,
В поре заката, кроме грусти!
С годами грусть - больней, заметней,
Потом и грустное отпустит.
И станет - тихо... Станет - просто,
Без ярких чувств и вдохновений.
...И безответные вопросы
Уйдут без капли сожалений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845197
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019
З часом ти усвідомив, що сили покинули тіло,
Коли світ роздав карти для тих, хто обожнює кількість.
Ти не прагнув боротись за те, що лежало в могилі,
Адже знали усі, що вертатися було нізвідки.
Дні старих самураїв безславно відходять в минуле,
Кодекс честі, якому ти кланявся, без вісті зник.
Але ти щось шукаєш, забувши про рани та кулі,
Щось таке, про що можеш дізнатися згодом лиш ти.
Поки твій повелитель боровся за спокій і щастя,
А обслуга шукала основи для зміцнення миру,
В тобі досі війна не згасала між майже ненависним
Та прихованим - їх розділили уявним пунктиром.
Твоїх друзів гординя ростила і пестила довго,
Вона ж згодом їх і поховала, ще й знищила сни.
Тиша, гори, село. Потихеньку згасала тривога,
В голові не лишилося більше чужих голосів,
Але... Воїн зберігся, хоча залишався в кайданах,
Проти власної волі забитих, тяжких і болючих.
Ти втрачав свого брата, але не загоював рану,
Ти втрачав існування, але прагнув жити рішуче.
І коли наостанок ворожі війська зрозуміли,
Що настала пора завершити епоху війни,
Ти своє усвідомив, знайшов, хоч і йшов у могилу,
І прирік себе на самогубство - подався один
На N-тисячну армію. Мав ти для цього причину -
Ти поклявся ставати на захист безпомічних, бідних -
І добився свого, помираючи разом з старими
Вподобаннями, видавши дух, серце, душу і тіло.
xxvi.viii. - xxix.viii.mmxvii
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845092
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019
[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень впав на покоси
ваговитим снопом,
вже в комору заносить
лантухи із зерном.
Не бідує родина,
не горює сім’я –
дожидається сина,
що вітає здаля.
[b]Приспів:
[/b]
А веселка на сході
В кольорах виграє:
бути гарній погоді...
На столі усе є:
і хліби, і до хліба,
і пухкий коровай...
І дівчинонька люба –
хоч сватів зазивай!
Серпень в душу лягає
збіжжям ситним, добром.
Спас витає вже в гаї…
Своїм щедрим крилом
він усіх обіймає...
На столі мед і ром,
гості йдуть з ріднокраю –
чути гам за селом.
[b]Приспів.[/b]
Серпень риску підводить,
є талан в трударів –
святом Спас хороводить,
звієм звершень зігрів...
На порозі вже осінь,
та в душі – водограй:
серце пісню попросить –
грай, музиченько, грай!
[b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина – автора, де ота зріла пшениця,
вдалині – будинок, де мешкає сам автор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 12.08.2019
Усе, що є тут, там, усе минає,
Все змінює невпинний час.
І вороття назад, на жаль, немає.
Що було й буде після нас?
Рано чи пізно все це зникне ‒
І Всесвіт перетвориться на пил.
І до спустошення він зникне,
Бо ні на що уже не стане сил.
Усе зітреться, щезне, згасне ‒
Усе, що було та буде колись.
І сяйво зір усе ще вчасне ‒
Частки, які під натиском злились.
Усе, що є тут, там, його уже не буде.
Все пронесеться так шалено й гучно, мов потік.
І тільки котрась пам'ять точно не забуде
Те, як чуття, слова й шматки хвилин сплелись навік.
Усе, що було, є і буде.
Щось тягнеться лиш мить, щось ‒ вічність.
І тільки рух круто здобуде
Жорсткісь або ж незриму ніжність.
21.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844807
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2019
У серцевині серпня —
у дзвони дзвонять
грози.
Семиголосся снів…
дві зіткнулись тіні…
У райдужність вітрів
перемолилась проза
З муркотіння мрев…
— Зорепадів ти хотів?
Стрінемось давай
під салютом синім
Персеїд,
Під крильми ворожеї...
де ноти жвавні
Від «♪до»
през «♥лю♥»
до «♫ми»
шампанять потай
серцезвід…
В цім жеманні…
— загадаємо бажання ♥♫♥…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844521
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019
Я на планеті імені Тебе.
Вона - жива.
Усе про мене знає.
Вона -
мій анексований Тибет,
який мене до Мене повертає...
Я тут - своя.
І тут усе - моє.
Нехай, вона мені і не належить...
Але планета ця
була і є,
і буде там,
де я у ній - Безмежжям...
Вона у мЕні,
з нею ми - ОДНЕ -
не вигорить,
не промине,
не згасне...
Твоя планета імені Мене
таки жива.
О, як же це прекрасно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844447
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 09.08.2019
В ці саманні хати вже давно оселилася осінь,
Зафіранені очі одвикли від званих гостей,
Закуняли вони, не чекають нічого, не просять,
І здається горіх зупинився і більш не росте.
Тільки пам'ять, ота пересипана попелом пам'ять –
Що її не прибрати з горищ, з килимів не змести,
Голосами вітрів незаписані спогади манять
До кімнати, де протяг читає трикутні листи.
Де неторкана скриня, а в ній перешите смертельне,
У кутах павуки виплітають свої образи,
І пательня, здається, направду пекельна пательня,
Чи то пічка з відрази вивалює чорний язик.
Невідомо що буде тій болем окутаній хаті.
Невідомо, що сталося з тими, хто в ній ніби жив.
Чи їх крила унесли, чи лапи згребли волохаті,
Що затим геноцид пояснили нестачею жнив.
А навколо село, те ж село, тільки вдягнено-сите,
У дідів на обличчях не зморшки, а цілі рови.
Чи вдалось їм простити? Чи варто про те їх просити?
Бо ж відомо, хто в полі дітей за колосся ловив.
Бо ж відомо… Та боже до Бога давно відлетіло,
І укотре жнива, що нам діла до тих роковин?!
Тільки хата ховає у тіні облуплене тіло,
Тільки дід сів під нею, стягнувши кашкет з голови.
© Марґо Ґейко
[i]с. Малополовецьке
7 серпня 2019
87 років від прийняття репресивного радянського закону про "П'ять колосків".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844491
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019
О, моя незвідана плането,
Відкриваю я тебе щодня
дотиками,
поглядом
і злетом...
Для душі моєі Ти -
броня.
Ти -
моя непройдена епоха
в вічній нескінченності доріг.
Вір -
я не жалкую анітрохи,
що Господь
від тебе не вберіг…
Ти -
моя покручена свідомість.
До кінця з тобою нам іти...
Я благословляю
випадковість,
де в мені зайнявся Сонцем Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844346
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 08.08.2019
Ворвется лето снова в окна
Мой август, словно невпопад
А вот душа, опять промокла
И ночью теплый звездопад
И память режет свои нити
К ногам упавшею звездой
Вселенной отзвук – «помогите!»
Хочу к тебе, хочу домой
Но крепкий сон, наверно лечит
И забываются слова
Под утро птица прощебечет
Я не забуду никогда..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844410
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019
А я ведь не гуляла по Парижу,
Но всё ещё мечтаю погулять.
Настанет день - и я его увижу.
Какая будет в сердце благодать!..
Пройдусь по милым улицам старинным,
А где-то будет слышен Азнавур...
И что з того, что я душой наивна?
Бывает и такая вот amour!
Влюбилась в этот город - по картинкам
И книгам уважаемых Дюма.
С тех пор на сердце крутится пластинка:
Париж, Париж!.. Ты свёл меня с ума!
В туфлях a la france и пышных платьях,
И вычурно - высоких париках
Он славился развратно - сытой знатью
И бедностью, в дырявых башмаках.
Но всё в былом... Другая нынче мода.
И всё же, в трансформации такой,
Париж не потерял своей породы.
Он всё ещё пленяет красотой.
Когда-нибудь по городу влюблённых -
И я пройдусь, коль выпадет билет.
С улыбкой, неспеша, непринужденно -
Душой вольюсь в Парижа яркий свет.
Раскроет он мне тёплые объятья,
А может дождь подластится к ногам,
А ветер, тронув складочки на платье,
Мне ласково шепнёт: "Bonjour, madame..."
Объектов для любви не выбирают
И в общем-то мечтать не запретишь.
Живёт в моей душе любовь такая:
Je t'aime Paris! Люблю тебя, Париж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844336
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 08.08.2019
Медленно заполняется, — из середины, — зал небольшой,
бархатной кожей покрыта пустая скрижаль экрана.
Здесь даже неплохо,
если хоть сколько-нибудь хорошо
пахнет искусственный воздух; тепло и пряно.
Отсутствует свет, но для тьмы ещё слишком рано.
Ты здесь потому, что сумрак тебе разрешен.
Утомительны титры, грустью подсвечены лица
таких же бесцветных, будто простым очерченных карандашом,
что пришли сюда умереть/отдохнуть душой...
Здравствуй, Аида, это твоя гробница.
... и пыль серебрится.
И выход тебя не нашёл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844408
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019
Уходят птицами
с немыми лицами,
кто говорил, смеялся, радовался, жил...
Земля вновь вертится,
а нам не верится –
душа ведь взвилась, что табачный дым...
Творец, как дирижёр,
тепло Любви простёр
в энергоинформационном полюшке,
откуда – смысл, строка,
слова и музыка,
с тобою, наша песнь и долюшка...
Отмерен срок и час,
пока горит свеча –
тепло любви, добра нести родным, друзьям;
дороже нет следов
в течение годов
и только Бог – пророк наш и судья.
04.08.2019г.
Прощальный снимок Вояджера
Арена человеческих страстей. Прогресса луч и серый сумрак будней. Иерусалим и Мекка всех религий. Крестовые походы, реки крови. Цари, придворные, рабы. Иллюзия величия и власти. Злодейства, войны и любовь. Святые, грешники и судьбы. Людские чувства, звон монет. Круговорот веществ в природе. Отшельник и суперзвезда. Творцы, идейные борцы – здесь каждый проживал свой срок, чтобы исчезнуть навсегда. Богатство, вера и стремленье к недостижимой красоте. Полет надежд, закат бессилья. Воздушный замок мечты. И бесконечный ряд известий: рожденье, жизнь - игра со смертью, калейдоскоп всех совпадений, вперед и вверх! цикл завершен. Пора уйти. А впереди уж брезжит свет иных рождений. Цивилизаций и идей.
Цена всей этой ерунде – одна песчинка в пустоте.
…14 февраля 1990 года камеры зонда «Вояджер-1» получили последний приказ – развернуться и сделать прощальную фотографию Земли, перед тем, как автоматическая межпланетная станция навечно исчезнет в глубинах космоса.
Рассматривая фотографии Земли с околоземной орбиты, у нас складывается впечатление, что Земля – большой вращающийся шар, покрытый на 71% водой. Скопления облаков, гигантские воронки циклонов, континенты и огни городов. Величественное зрелище. Увы, с расстояния в 6 млрд. километров все выглядело иначе.
Все, кого вы когда-либо любили, все, кого вы когда-либо знали, все, о ком вы когда-либо слышали, все когда-либо существовавшие люди прожили свои жизни здесь. Множество наших наслаждений и страданий, тысячи самоуверенных религий, идеологий и экономических доктрин, каждый охотник и собиратель, каждый герой и трус, каждый созидатель и разрушитель цивилизаций, каждый король и крестьянин, каждый политик и «суперзвезда», каждый святой и грешник нашего вида жили здесь – на соринке, подвешенной в солнечном луче.
Это трудно представить, но весь наш огромный, многообразный мир, со своими насущными проблемами, «вселенскими» катастрофами и потрясениями поместился на 0,12 пикселя камеры «Вояджер-1».
Цифра «0,12 пикселя» дает немало поводов для шуток и сомнений в подлинности фото – неужели специалистам NASA, подобно британским ученым (которые, как известно, поделили 1 бит) удалось поделить неделимое? Все оказалось гораздо проще – на таком расстоянии масштаб Земли действительно составлял всего 0,12 пикселя камеры – рассмотреть какие-либо детали на поверхности планеты было бы невозможно. Но благодаря рассеиванию солнечного света, область, где находится наша планета, выглядела на снимке, как крошечное белесое пятнышко площадью в несколько пикселей.
Фантастический снимок так и вошел в историю под названием Pale Blue Dot («бледная голубая точка») – суровое напоминание о том, кто мы есть на самом деле, чего стоят все наши амбиции и самоуверенные лозунги «Человек – венец творенья». Мы никто для Вселенной. И звать нас никак. Наш единственный дом - крошечная точка, уже неразличимая на расстояниях свыше 40 астрономических единиц (1 а. е. ≈ 149,6 млн. км, что равно среднему расстоянию от Земли до Солнца). Для сравнения, расстояние до ближайшей звезды - красного карлика Проксима Центавра составляет 270 000 а. е.
Наши позёрства, наша воображаемая значимость, иллюзия о нашем привилегированном статусе во вселенной — все они пасуют перед этой точкой бледного света. Наша планета — лишь одинокая пылинка в окружающей космической тьме. В этой грандиозной пустоте нет ни намёка на то, что кто-то придёт нам на помощь, дабы спасти нас от нашего же невежества.
Наверное, нет лучшей демонстрации глупого человеческого зазнайства, чем эта отстранённая картина нашего крошечного мира. Мне кажется, она подчёркивает нашу ответственность, наш долг быть добрее друг с другом, дорожить и лелеять бледно-голубую точку — наш единственный дом.
Астроном и астрофизик Карл Саган
https://moscowfix.livejournal.com/80764.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844036
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 07.08.2019
За тридцять ударів до Марса,
За двадцять секунд до Нібіру
Господь переховує щастя,
Любов випробовує віру.
Посипались чайки у небо –
Засіяв простори неспокій.
Чи зможу я бути без тебе?
Без крові чи вижити плоті?
Бентежать пронизливі крики.
Зростає страху бадилина.
Душі притаманне велике –
Дрібне миті щастя не спинить.
О Земле, пробач нетутешніх.
Не можуть зріднити коріння:
Сценарій – з реальності втечі
У ролі загублених тіней.
Здіймається шторм понад морем.
Це ж білі – не чорні вітрила!!!
Вродило засіяне поле
За двадцять секунд до Нібіру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844319
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Після шаленої ватри –
Попіл за вітром
І.. сліду від неї нема..
Танець знімілої ночі
Також не вічний –
Ранку зупинить сурма..
Стогін китів позове і розтане
В синій поверхні води..
Пісня квітучого саду
Виллється сонцем
Бджолам в солодкі меди..
Дощ своїм шелестом тихим загострить
Запах гіркої трави -
Й зникнуть краплини на спраглих стебельцях,
Лови-не лови.
Тільки кохання річка жадана
Невпинно пливе у душі,
Берег тендітний початку любові
І зорі
В Ковші..
Теплі слова там лунатимуть вічно,
В серці - навіки сліди.
Тільки любов в цьому світі безсмертна,
Завжди назавжди..
(ілюстрація з альбому "Закохані" групи "Моя дорогая")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835466
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 07.08.2019
Я смеюсь! Если вы убоги
Это ваша печаль, не моя!
Возомнились)Подумали боги
Это модная, да, струя))
Только место своё под солнцем
Излучает не твердь, не сплав
Медь рулящая злобный стронций
Зависть строгая как удав
Непогода,- всегда нелепо
Поцелуем втискается в лоб
Не любите, любите слепо
Верно верно любите по гроб
Не ищите мотивы песен
Не виновны ни муж ни жена
Мир так тесен в одной рубахе
Голяком выйдет в небо Луна
Мир так тесен ей в небе песен
Приближайся к ней и она..
Вырастет...Вы смеётесь..Я так убога
И печаль ваша не моя..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844280
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Сполохані зорі тремтять під похилими вербами
Бажань віддзеркаленням у напівсонній воді...
Здіймаємось піку життя, мов вершини Говерли, ми
У ночі з забарвленням передосінніх надій,
Які вдовольнити бажаємо, маємо, мусимо,
Допоки дзеркал не торкнули вітри крижані,
І хочеться жити, кохати і бути розпусними,
Палать зорепадом у передосіннім вогні,
Пить спрагло цю воду з ведично-цілющими силами,
У себе вбирати арійщини пломінь і лід,
Стежками пізнАння іти неймовірно красивими,
Як ночі серпневої світлий зірковий політ...
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
№119080608494
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844284
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Я колокол на Башне Вечевой,
Что не звонит ни Днём, ни Ночью,
Так получилось, что я стал
Обычной Молчаливой Плотью !!!
Богатый Важный Господин
Купил меня Однажды Вместе с Башней
И Вот Уже я Не Вещун,
Теперь я Просто Артефакт Домашний!!!
02.08.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839955
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 06.08.2019
́ [i] Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
[b] Тарас Шевченко[/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/wlF0kVZaGJE[/youtube]
[i][b][color="#0cb040"]Нас літо «зеленню» іще побавить,
попореду… "веселі й" "чму́тні"* дні!
Важливо тут – щоб не впіймати ґави:
гадюк не стріти… і минати пні.
Бо ж всі ми любимо бродити в лісі
та вибираєм хащі погустіш…
Не видно неба там, не чутно висі,
веселий гамір диких "качок" лиш.
Позеленів вже світ злато-блакитний:
зелені мислі, принципи і рух.
Цвітуть зелено храми наші й скити,
і притупивсь в послушників вже слух…
І, не дай Боже, затриколоріє –
згадаємо цей липень ще не раз!
О! Де слова ті – заповітні мрії,
що нам з неволі вихаркав Тарас?
Квітуче зе́ло літа цього "тішить",
вертає в юність начебто... Якби…
Якби не смуток... цвинтарної тиші...
якби героїв наших... не гроби. [/color]
[/b]
18.07.2019
_________
*від чмут (рос. забавник, проказник).
[/i]
Для тих, кого цікавить Зело як прототип, шижче
свідчення людей, компетентних і поінормованих
(слухаємо 15.40 -хвилину інтерв'ю В.Цибулько).
[youtube]https://youtu.be/DCg3TO3SfqI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842330
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 06.08.2019
Літо... Чи не
найкраща
пора
року...
[youtube]https://youtu.be/mLqPS6oBJ2s[/youtube]
[i][b][color="#086b68"]Ой, як не хочеться у осінь…
Побудь ще літечко, побудь!
Орфея клавесин голосить,
у шмаття рвучи черні грудь.
Ой, як не хочеться у зиму,
у царство суму і завій –
я назбираю ще корзину
фантазій літа й теплих мрій.
…Ой, як не хочеться у смуток,
що принесе примарний мир, –
душі влелеченій спокуту
на тлі зачохлених мортир…
Фантомний біль – сумління ниє.
І… темінь, морок, німота:
в буття буденного на шиї –
свобода…
Тиша… Та не та…[/color][/b]
26.07.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843272
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 06.08.2019
[i]Фінішує літня пора...
Її ознакою є здобуки
природи і людини...
Про це, і не тільки,
тут... в супроводі
"космічної" музики
Ді Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай мені, мавко, у лісі чорниці
й приготуй лікувальний для неба настій
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі
назбирай мені зір в чистім полі досвітнім
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім
я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім
назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях
назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи
іще не кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 06.08.2019
У темряви надщербленість така,
неначе гучномовець єрихону
несе у сон гудіння літака
й високих трав молитву охоронну... —
він просто викликає дощ і грім.
І бракне сил — хіба щоби лежати
і рахувати блискавки вгорі ,
де зливи б'ються з богом на ножах... Ти
не хочеш знати світу котрий день,
бо світ не прагне знати, хто і де ми...
...по наш вогонь
такий вогонь іде,
що в'яне літо
й квітнуть хризантеми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844165
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 06.08.2019
короткий дешевий вирій_
чіткий градієнт засмаги
пам’ять – як штучний виріб
залишений без уваги_
>
напружені подорожні
діряві кишені тями
зомлілих облич тотожність
знесилена швидкостями_
>
знебарвлений зайвий ранок
надламаний вектор дії
пульсує стара рана
свинцеві тремтять вії_
>
зманіжена зла лялька
розламана маска долу
знайома асфальтна смальта
порожні думки по колу_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844158
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 06.08.2019
***
Займатись модно
В спортзалах й фітнесклубах -
А чи найліпше?
Корисніше удвічі -
На свіжому повітрі!
***
Літнього віку
Все кола намотують
У парку люди.
Дрімає зранку молодь -
Здоров'я б не проспати.
***
Чи град, чи спека
Начорно обпалили
Каштана крону.
Жовтіє листя вишні -
А лиш початок серпня.
***
Літеплі роси
У сонячний цей ранок?
Та ні, холодні.
Вертатимусь додому
По втоптаній стежині.
***
Надворі зранку
Безвітряно та тихо.
Втішена душа.
Спілкується натхненно
Зі світом, що довкола.
***
Тепер до праці!
Новий день розпочався
Сьогодні гарно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844079
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 05.08.2019
Міняються маски - душ опівнічне травесті,
(аж мітки звірині ниють міським гербам.)
Дури, світе мій, та не потони в ненависті!
Болиш у мені ти, гориш, наче Нотр-Дам.
Бо множить хтось нині хрестики, плодить нулики,
знелюднені сквери тінями заселив.
Гудуть побрехеньки в головах, ніби вулики,
заглушують навіть зву́чне контральто злив.
До білого вже нізащо тебе не висвітлиш...
і так ти болиш-гориш у мені, хоча
я попри усе люблю тебе, мій дурисвіте,
за світло в його очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844096
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 05.08.2019
Перші вранішні колії часто потовчені гострим,
Іскри стику відновлюють ржаве і ставлять на ноги.
І ніщо так не тішить, ніщо так не злить і не возить,
Як дитяча від спогадів й зріла від болю дорога.
Кожен хмарний світанок пробудить бетонні могили,
Потім плач за вологою будить зі сну мерців в'ялих,
Та ніколи, ніколи не буде жалю - будуть сили,
А бетон стане паростком, хай навіть трохи недбалим -
Дощ змиває гріхи.
Мої ноги ще досі не в русі,
Серце - в спокої,
Вуха - не заткані,
Очі - сонливі.
Сни збивають мій розклад, його добивають французи,
Але потяг мене повертає помалу в свій вимір.
На перонах зупинки були часто більшим, ніж вічність,
І здавалось, що ті ляльководи вбивали терпіння.
Навіть чверті годин вже добою виднілись.
Чи більше.
Але спека і досі стоїть, хоч і дощ є, і вітер.
І двірці пролітали повз потяг, мов крихітні замки,
Спогад давніх поїздок ятрився ще раною свіжою,
Металеві дракони продовжили рух на вигнання -
Але часто казав я: "Свій шлях подолав знов. Я вижив."
21.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673779
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 05.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8dsF5v8g-KY[/youtube]
Посадила мати вишні край городу,
Щоб вони для діточок росли.
Поки підростала гордість її роду,
То для неї втіхою були.
Приспів:
Вишні доглядала моя рідна мама
На своїм подвір’ї край села.
Розбрелися діти різними світами,
Їх із дому стежка повела.
Поливала мати вишні на світанку -
Шелестіли листям ті в отвіт.
А як спочивала, сидячи на ґанку,
Тішив око білих вишень цвіт.
Приспів:
Вишні доглядала моя рідна мама
На своїм подвір’ї край села.
Розбрелися діти різними світами,
Їх із дому стежка повела.
Розквітають вишні ранньою весною..
Та кого вже радує їх цвіт?!
Пустка поселилась.. Сумно за тобою..
Лиш шпаки розносять з вишень плід.
Приспів:
Вишні доглядала моя рідна мама
На своїм подвір’ї край села.
Розбрелися діти різними світами,
Їх із дому стежка повела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843122
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019
Девочка спит, поджигая во сне постель.
Этот огонь – одно из её проклятий.
Бабушка померла лет тому как семь,
но вот вернулась, стоит у её кровати
и говорит: «Я напрасно не сеяла огоньки,
искру метну случайно, да дождь затушит.
Каждый костёр, слетевший с твоей руки,
может пустить по дыму чужие души».
...Девочку будит мать, мол, снова и не моргнешь,
будто стеклянная – что в голове? Лишь звуки...
Девочка слышит и думает – что за ложь!
В горле шумит океан, шепелявит рожь...
Девочка щелкает пальцами, вскинув руки –
с пальцев слетают крохотные огни...
Бабушка шепчет – не злись, затаись, опомнись!
В детских глазах неестественный блеск возник –
девочке нравится искр золотая морось...
Врач говорит – повернись, покажи, смотри;
этика не позволит сказать на ребёнка "овощ".
Мама платком вытирает дочурке слюнные пузыри,
бабушка шепчет: «Сдерживайся, не гори,
не выдавай – я пришла на помощь!»
...Девочка будто прислушивается, что внутри,
и терпит, украдкой лелея своих чудовищ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843048
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 26.07.2019
Поки колії гаснуть у світлі липневого сонця,
Підставляючи рейки, загострені клином вагонів,
Ти вези мене далі, куди горизонт радо просить,
Ти вези мене, поки живий я, до рідного дому.
Потемнілі дерева й кущі шелестять перехожим,
Що вертаються, небо лишивши набратися сили.
Ти вези мене далі, де світло спинитися може,
Ти вези мене, поки ще можна радіти сміливо.
Я не знаю, куди занесе мене скоро майбутнє,
Але тут буде добре, якщо я не схочу спинятись.
Ти вези мене далі, допоки твій ритм відчутно,
Ти вези мене, поки я можу життя це кохати.
Грають відблиски сонця, малюючи дику заграву -
На таке можна вічно дивитись або хоча б довго.
Ти вези мене далі, допоки є небо над нами.
І доки не буде кінця, то вези ми, дорого.
ix.vii.mmxvii
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842163
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 26.07.2019
А знаєте, мила панно,
приручити –
це ж зовсім просто.
Кохання, воно –
без граней,
без віку,
статусу,
зросту…
Іноді, тільки погляд
закрадеться у серце стиха
і найменший, найлегший спогад
тисне в грудях, що хоч не дихай.
І ноти такі тривожні –
у серці то сміх, то рана.
Божевілля?
Не знаю, може…
Закохаєшся, а кохання –
то мелодія дуже дивна,
(не земна, а якась космічна)
огортає єство людини…
Та музика, панно, -
вічна.
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843128
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019
Йде на захід життєва стежина,
Мед збирають вусаті джмелі,
Червоніє в лісах горобина…
Навіває жалі…
Навіває жалі за роками,
Хоч ще літо в душі де-не-де,
Час прийде, затанцює снігами…
Знов зима загуде…
Знов зима загуде біло-біло,
Червонітимуть лиш снігурі,
Морозенко пускатиме стріли,
У дзвінке попурі…
У дзвінке попурі гострі сріли,
Та нічого не зробить зима.
Прийде час і теплом нас зустріне…
У струмочках весна…
У струмочках весна розбіжиться,
Забуяють зелені жита.
Нам роки будуть сниться і сниться…
Так проходить життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843141
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019
Хіба не ясно, що у цьому нарисі не піде мова про "поправляння"... Такий підхід більше, ніж невдалий. Поглянемо не оком суворого критика, а при певних умовах, ВІДЧУТТЯМ степняка із Слобожанщини... Адже, цінність порізнених творів може зовсім не входити в суцільну цінність спільного ресурсу... Тож, хто охочий, за мною!
Життя -як дим. То і почнемо з автора на цей кріптонім, що пише:
Хіба їх підрахувати
зірки на липневому небі,
згаслі незбутні надії...
ID: 840545
Як зазначав свого часу вождь світового пролетаріату -це все залежить від соціально-економічних умов... Надії клану олігархічного не згасають приміром так швидко, як роботяги заводу ім.Малишева чи трударя КСП "Смерть капіталізму". Поки товстий схудне -худий помре... А трирядок Диму дає таки привід порозмислити... Дякую авторові.
Коли говорити про розмаїття віршованого текстоутворення, цілком природно, посилати читача до першоджерел. Тож розглянемо, незанудно, вірш із філософемою Марата Школьника "Око всюдисуще".
Друже! Подивись ще раз
Чи закрив ти вікна й газ,
Воду, чи усе як треба?
Бути пильним - це потреба!
Зачиняй все, не лінуйся,
Про своє майно піклуйся.
В житті - це як на довгій ниві...
Пильнуймо й будемо щасливі.
Живемо ми не віртуально,
То ж все сприймаємо реально.
А над усім, усім живущим,
Пильнує Око всюдисуще!
ID: 842224
Терміни тексту використовувався досить влучно й просто. Ну, як думки кожного з нас, коли ми вирушаємо з домівки, скажимо на роботу, або ж у гості. У філософській літературі це б навали запитами на позначення основного положення, філософської ідеї, що лежить в основі будь-якого повчання. А вікна, газ, вода... Це майже той самий матеріал, із якого складається спокій, лише коли ми знаємо, що вони закриті... Адже: Пильнуймо й будемо щасливі. Корисний твір, нема де правди діти...
Зауважу на вірш ТРОЯНДА псевдоніма Infantis
- Зів’яла троянда не пахне та в’ялість не тхне, -
Так бачила смерть непоспіла червона троянда.
- В руках молодих чи в старечих опинюся я, -
Чи справді важливо хто запах мій серцем вдихне?!
ID: 840549
Це такий-собі своєрідний погляд з приводу кризи не лише галузі квіткарського виробництва, а й галузевої панелі кохання. Викладене у чотирьох рядках, втім нітрохи ще не дає права говорити ані про загибель сільського господарства, ані про консервативний характер автора твору, що твердими (думаю) руками набирав цей текст... Тхне-дихне... Може когось він і надихне...
А чого ще треба поетичній душі? І на це запитання рефлектує павторка Калинонька просто:" Нічого більш не треба!"... Хоча, по ходу розлогості тексту, з*ясовую - чогось їй бракує... Поміркованості у підборі словобудов: "... Перли роси ... Яка краса!..". У мене запитання -то кого ж таки перли роси???
Втім, творів присвячених питанню природи, що нас оточує, доволі задля конкуренції... Ось - більш позитивний приклад віршоутворення із побаченого демонструє Євген Юхниця у замальовці "Екскаватором вітер кидає повітря"
Мов кида́є ковш повітря екскаватор -
Такий вітрище по провулоньках столиці.
Не причинив балкон – й зриваються злітати
Стільці й канапки, і планшети-вислівни́ці.
…Одна проблема: теж злетіти, поки тяга?
Чи заземляти речі, їх утримувати м’яко?
ID: 840345
Здавалося б, усі ці рядки такі ясні, що не можна не зрозуміти їх. І все-таки, очевидно, позавчорашній буревій справив враження, сильне... І не лише на поета. Відомо, природній прояв так чи інакше пояснює зростання творчої наснаги митця й чатача... Добре!
Шалено-приємне враження справляє вірш від Wiggily "Компот"
Кісточки черешень на тарілці
височіють купкою останків,
через соломинку відпиваю літо,
свіжовичавлений сік світанків.
Розрізаю кавун червоного сонця
і обличчям падаю в рихлу м'якоть,
цукрові сльози стікають лицем -
солоним негоже улітку плакать.
Закочую в банки тілесні соки -
кров і слиз, а найбільше - поту,
вкладаюся тім'ячком у пісок і
очікую... очікую компоту.
ID: 840743
Я навів текст твору цілком. У такий спосіб не стану на хибний шлях шматування і не завдам серйозної шкоди усьому тілу цього живого, абсолютно живого дванадцятирядковика високого класу поетичної гри. Хай і буду я, може, першим, хто поставив 5 балів і, звичайно, констатую: мені подобається!!!
А от поет Infantis ініціював розмову про Шарля Бодлера... Я дуже радий. Нічого особливо нового або оригінального у такому дискурсі не виявиться.. Більш-менш відомі основні фанти та факти його життєтворчості усім, хто віршує. Без цього і неможна називатися поетом... Немає жодного твору ЖОДНОГО Бодлера, який би я не прочитав... Навіть прозу й нариси. А поезію, приміром Альбатрос можу цитувати на пам*ять... І все ж - його твори просякнуті сумом й мороком гашишу...(У Бодлера, є книга "Поема гашиша". Це слід хнатит, осоюливо тим, хто не верзе... У тій книзі Бодлер розглядав, як він вважав, з науково-історичного і культурного боку вплив гашишу...) Цікаво, як одного разу німецький критик на мої захвати поетикою Ш.Б. заявив: - Фу, яким він був Bode-ler... По-німецьки, із викрутасом, це зазвучало як той, що немає дна... А тим часом це питання має теоретичну вагу, доволі велику...
Щоб я не складав у рядки, а прагматична Європа, підвищена попереднім історичним розвитком, вже поглинає Україну... І поети стають теж, коли не зовсім прагматиками, то - лаконістами. От хоч біи й захований хтось під п*ятибуквицю Witer із соїми (нашими) мріями: "А мрії мої все до тебе повертають"
ID: 840565
Оттакої - і ніякої там аграрної чи конституційної кризи... Молодець! А Дніпро гомонить, а життя не вщуха...
Продовження теми життя - це читання книг. Я люблю маленьки книжки (не товсті) поетів, провінційних, наче б то забутих вже давно... Дивуюся і самому плину часу і сталому його ж опіру... У мене в руках збірка поета-самоука Андрія Забоєнка (народився 1909 року у селі Курилівка на Канівщині, помер 1992). Звісно, не всі вірші його - вірші. Втім, коли читаєш деякі рядки, здається - сам автор виходить на кін... І в його серці клекочить закличний попіл Клааса:
"Хто лізе в партію"
Поліз би в другу, може в третю,
Так вибору йому нема!
Куди не глянь - в любі газети -
Яку навряд хто перелізе,
Та все ж лазійку у стіні
Охочий знайде і пролізе,
Оюнюханий зо всіх сторін..."
Кожний поет, письменник -є апробованим талісманом своєї батьківщини. Не слід їх забувати..
Вдалі рядки розбурхують уяву. І затим діяльність мізків читача, прогресивного може прагнути тільки до того, щоб посилити власними роздумами та силою уяви дію поетового словоігрища. До такого гатунку яб відніс текст від BABA "Захмарюйся":
Захмарюйся чистими влучнями,
очеретинко.
Посміховисько вбивцевих спізнень
бодай спонукає
кожного злотого дзеньку
на срібню тацю.
Оце твоє свято.
Завтра снігів настане,
коли твоя втеча сягне досконалості.
А щастя гострого дихання
злиже попутні поранення.
ID: 840643
Автор неабияково наполягає ритмом і конструкцією словоходу на особисто залежне, пережите... Мені сподобалося.
Так само - із приємністю перечитував твір, що написав Richter "Рожеві фламінго"
Рожеві фламінго
летять у рожевім промінні,
мінору рожевого линуть
рожеві пісні.
На крилах рожевих
у неба рожевім склепінні
рожеву несуть вони ніч
у рожевому сні.
Рожеві фламінго –
рожева прийдешнього мрія,
рожевої квітка пелюстка,
рожевий листок…
Рожевими ранками
завжди нехай рожевіють,
дарують повітря
із запахом ружі
ковток!
ID: 840648
Тут наведено все, неначе мости розуміння й спраги пізнання світу, чарівного. Тут, хоч до Цюріха переїдь, з розкритими широко очима, - тягтиме поглянути у небо... А чи не летітимуть "на крилах рожевих" рожеві фламінго... Ці загадкові птахи щирої розмови поета із самим собою та світом фарб, мрій, відродження надій - вічного... Відчуй, як тебе заворожує обрій... Браво!
Та наближаємося до тема мого нарису... Хліборобсіькому щастю та праці присвячено твір Неоніли Гуменюк та Олега Требухівського "Душа співає хліборобська".
Поле моє, полечко,
Восени ти зоране,
Весною засіяне,
Влітку колосилося...
Руки працьовитії,
Душа добра й чистая,
Радісна, щасливая,
Бо будемо з хлібом ми.
...
ID: 840720
Текст навожу скорочено. Хто бажає - прочитає самостійно на сторінці авторів. Я не заглиблюватимусь у коментар художнього його гатунку. Мені вже приємно те, що люди пишуть про хлібороба... Без праці якого, не жив буде ніхто. Вже само звернення до сільського сосподарства у той час, як з усіх екранів ТВ і-нетних-різновидів ресурсу віртуального болота та фейсбучних моніторів на нас суне сила-силенна одноманітних політиків, лоскучих міністрів, хамуватих телеведучих та гламурних нероб усяких напрямків та папівгендерних унісексуалів... А он де - у полі, хоча, вже твердою залізячно-хімічною ногою став сучасний спосіб виробництва злаків, утвоюють хліб ТРУДАРІ. За це щире спасибі їм. Спасибі і аторському тендему за тему!!!
Не існує нічого великого у житті без любові. Який же урок подає нам відповідна тематика КП? Історія розвитку ліричних рим і не рим (принаймні яку я тут спостерігаю) првела до того, що найбільш насушним завданням цього напрямку стала боротьба... Ось візмемо новий вірш авторки, що йменує себе ЯСЯ "Хочеш жити - вчись боротись"
Кохання наше не приспати
І не заговорити.
Воно є і буде.
Розчинене в повітрі,
І несе його вітер,
І торкається воно небес,
Щоб світ із темряви воскрес.
О! А кохання оте
Завжди у борні.
І немає спочинку йому
На землі.
І ми одержимо
Перемоги вінця,
Якщо тому коханню
Не буде кінця.
ID: 840745
Ненароком випливає те завдання, яке покликана здійснити фата моргана поетична: вкоренити ідеї боротьби за любов у свідомість, понад усе. Мені подобається такий підхід, ясний від Ясі. Браво!
Прагнення скинути обмеження тяжіння-важкості усякого роду втілено у вірші Вячеслава Кондратюка "Сонцем розпечена земле"
Сонцем розпечена земле,
Дай доторкнутись до тебе,
Щоб у траві зеленій
Злитись з палаючим небом.
Розум пусти мої мрії,
Дай їм могутні крила,
Щоб пригорнутись до хмари,
Сонця відчути силу.
Вітер сухий і гарячий,
Висуши сльози на щоках,
Дай хоч на мить заховатись
В твоїх невидимих потоках.
ID: 840781
Навіть певна агітаційна наявність приводів до художнього переосмислення суті цих 12-ти рядків вже варта того, аби перечитувати цей твір декілька разів. У цьому й полягає завдання поета. Таке, нажаль, не часто доводиться "почути" (прочитати) від представників форуму КП... Тим приємніше.
І ще хочу додати, звертаючись до всіх, без вийнятку, авторів ресурсу КП, організовуйтеся не тільки у спільноту віртуального ЗМІ, але й у товариство, що бажає публікації у паперових виданнях, вищого рангу. Адже у "товстих" журналах працює редакція. Тому є відбір текстів, якісний. Є зворотній зв*язок із авторами та читачами. Без цього автору, особливо початківцю, не можна піднестися до свідомої, важкої, напруженої творчої роботи по самовдосконаленню. А сама лише писанина і щоденна легко-доступна її публікаційність на і-ресурсах засуджена на безсилля...
На безилля засуджують людей і політики-злочинці...
Втім, поети не завжди підтявкують таким паріям, не перетворюються у конюнктурників і дають іншим надію, як от і нині автор Рости Слав у вірші "Пану видно-махне рукою".
Патріотом не буду, браття
Поки сльози течуть до долу
Бо нема за що воювати
Годувати пуза престолу
Толерантність ознака честі...
Потерпи, друже, стане ліпше
Почекай, мамо, бурний плеще
Той струмок має колір вишні
Герби, служба, то кров лиш правда
Заливала, текла рікою
Не чекайте того солдата
Пану видно-махне рукою...
Та й розкаже, що важко жити
Хто тут, як і кому повинен
Стане ліпше, звичайно ж, краще...
Та тісна, сира домовина
ID: 840806
В галузі майбутньої політики, що сприятиме власному народові, загальну ідею засвоїть тільки інтелігентна людина. Можливо, за такою колись піде маса, коли вже до самого кінця відчує свою політичну безправність, і найбезпосередніші повсякденні та вічні інтереси цінності людського ЖИТТЯ, що дається ОДИН раз, раз у раз стискатимуть її серце... Як от у вищенаведеному творі, за який я дякую.
Любові до книжки вчить дотепний вірш "Яблуко сміється", що написала Юлія Еней:
Дивлячись на мене
Яблучко сміялось.
Жовте,не зелене
Дуже вже пишалось.
Не могла я з'їсти
Яблуко жовтеньке -
То малюнок з книжки
Що придбала ненька!
ID: 840830
Наразі дуже мало друкується коротеньких віршованих текстів для дітей. Перебуваючи днями на творчій зустрічі з аналітиком літературно-книжкового ринку та Костянтином РОДИКОМ, автором книжки «Сізіф ХХ. Книжка vs. політика» (К.: Балтія-Друк, 2019) та продюсером, а водночас і літературним агентом та ще й, тренером, журналісткою Юкою КРАСЮК, що має (за її словами) 35-річний стаж керівництва культурними проєктами, ще раз переконався у дифіцітності дитячого читання. Адже, далеко не все, що автори називають "дитячим" підлягає цій категорії. Дитя не здатне брехати. Тож, слухає, а коли вміє вже, й читає лише цікаве й зрозуміло-уявне. Ось, приміром, як вищенаведений вірш від пані Юлії. Мої вітання! Такі твори слід не лише вітати, а й просувати далі у виданнях книжок...
А от про практичні поради з авторського права, просування продукту, спілкування з медіями, залучення коштів – для письменників, видавців, культурних менеджерів погоговоримо в окремому нарисі...
Наразі посмакуємо лаконізмом і влучністю хоку від автора Юхай:
Я руки к солнцу
И все сухие ветки
Тянут тополя.
ID: 840904
Мала азіатська форма, якою і понині користуються поети - привід вдалого випаду прроти усякого гніту формалізму та поштовх для заохочення всіляких проявів тренування уміння сприймати себе у всесвіті. Такі твори дбають не про те, щоб одержати похвали, а про те, щоб уладнати суперечки між самотністю та всеосяжностю... Дякую поетові.
Про кохання та про щастя мріють усі. Тут ніхто нікому не суддя. І у робочу (трудову) книжку не зробить ніхто запис про велич цього діяння. А шкода... Насамперед слід завжди ставити питання, прочитавши вірш: чим він мене змінює на краще??? Здається спробу відповіді, чи фрагмент відповіді знаходимо у рядках поезії, написаної зовсім недавно I.Teрен "Головна подія":
І ти, і я у сазі житія
ще ідемо одною колією.
Яких поезій не писав би я,
аби і досі ти була моєю!?
Ані твоє, ані моє ім’я
не ореол цієї «одіссеї».
Я ще нічий, і ти ще нічия
у цій юдолі долі однієї.
Але які невидимі путі
або яка нечувана дорога
від отчого до Отчого порога
і різні цілі при одній меті!?
Та є іще надія у житті –
це ти і я, а зайвого – нікого.
ID: 840905
Яке ж значення мають такі твори? Всеохопне. Ажде навчає розуміти, в чому сила любові, учить ненав*язливо і не багатослівно думати про головне. Браво!
Філософський підтекст придає цікавості будь-якому творові. Особливо вдалий такий прийом у текстах невеликого за обсягом слів іформату, як от у автора Sukhovilova "Задивилась…"
задивилась під дощем на ліхтарі,
що горять, немов чиїсь самотні душі,
їх мільйони на твердій земній корі,
у задумі золотять брудні калюжі.
пахне свіжістю і квітами земля,
теплу шкіру огорнув вологий одяг,
місто солодко сопе, мов немовля,
і по вулицях летить холодний протяг.
розсікає простір в світлі ліхтаря
сильна злива срібно-сірими нитками,
і здається, що з небес течуть моря,
і стають невдовзі чистими струмками.
я дізналась, чом зігнулись ліхтарі,
мов поглянула в самотні їхні душі,
це вони шукають світло від зорі
у маленькій, дощовій, брудній калюжі...
ID: 840891
Що поробиш, але розбирати суперечки доводиться часто. І робити це треба добре, з свого досвіду. Адже іноді роздуми спокійнісенько лишаються рядками на папері, чи на сторінці і-нетівській, а на ділі - їм треба йти в люди... І я вітаю цей твір і його творця...
Даремно тільки говорити про вічнний сумлін. Це випливає неминуче із віршу авторки, (коли я не помиляюсь у статі), на кріптонім Катка " Той, хто говорить - не Бог"
Стрілка хитається п'яно,
північ - як півнячий крик.
Тіні зникають над ранок,
тільки чому ти не зник?
Все це таке наче літо
виплескалось аж за край.
вдарити боляче лікоть -
щоби ти не забував
страх, що на відстані тиші,
в нас проросте, наче мох.
Той, хто мовчить - не Всевишній
той, хто говорить - не Бог.
ID: 841037
Тож, робимо ще один крок далі. Всім тим сильним людям, яких нестримно вабило до того, щоб скинути ярмо старої моральності і дати нові закони, нічого не залишалося іншого, як зробитися або здаватися божевільними, якщо вони не були насправді такими, - і таке було положення новаторів у всіх областях життя, а не тільки жерців і політиків! – навіть філософ Ніцше про це волав... Понад сто років до нині. Та й у наші "цивілізованіші часи" за поетами ще зберігалася репутація божевілля... Хто зважиться поглянути в пустелю гірких і страшних душевних мук, в якій тужили найплідніші люди всіх часів! Мерсі кажу авторці. За її вдали поштовх до роздумів...
(далі буде)
Якщо "діячі" старої школи віршувань зуміли вже відіграти своє на полі сучасного, молода парость авторв - розпочинає, незважаючи на декотру візькість тих словобудівничих підмурків, на які спирається... Вважаю, тимчасово. До поки не ляже на власний фундамент творчого досвіду, що дається працею над кожним словом текстового візерунку.
Для ілюстрації -вірш "Як я могла…" від авторки Svitlana_Belyakova
Як я могла, та як посміла,
Душу свою відокремити від тіла?
Я розучилася мріяти усмак,
роки нелегкі здобули свою владу.
Як примудрилася на твоє "пора"
кричати поспішно "ні", замість "так".
Адже кожна клітинка усередині,
нудьгує без твоєї любові.
Що ж це за війна усередині така,
між так і ні, між Серцем і Душею,
між розумом і мрією?
Чому досі ти не завоював мою довіру,
хіба мало було тобі часу?
Рвуть почуття тіло на шматки,
розносячи в пух і прах, мій перед тобою страх.
Не могла собі придумати більшої страти,
чим слово "ні" у відповідь.
Я люблю свій біль по тобі сердечний,
угамовую спрагу в ньому безкінечну.
ID: 841022
Тут не сліл полемізувати, а просто й уважно читати. Отримати певне задоволення, поміркувавши над кожними групами рядків. Полеміка тільки в тому разі принесе користь, коли вона вияснить,в чому власне полягають незгоди і наскільки вони глибокі... І маємо "Як примудрилася на твоє "пора" кричати поспішно "ні", замість "так".... . Один і той же рецепт був і у індусів для того, щоб зробитися фокусником, і у Гренландцев – щоб зробитися ангекоком, і у бразильців – щоб зробитися пайе: пости, тривала статева стриманість, життя в пустелі, на горі, або просто не думати ні про що таке, що могло б хвилювати або турбувати. А твір, що подала до КП Svitlana_Belyakova мені сподобався. Дякую авторці.
І знову про кохання та про щастя пишуть і повчають автори, здебільшого один-одного... Так вже ведеться. От і вірш Наташі Бруснікіної "Так жаль" провадить наріжну тему суму й мудровання:
Я думаю про тебе в тишині
І в спогади щоразу поринаю.
Я згадую тебе і наші дні,
Я думаю... але тебе немає...
Я згадую тебе, як не крути,
Й від цього в серці мальви проростають,
Ти в ньому був й зали́шився цвісти́.
Так жаль, що поряд лиш тебе немає.
ID: 841531
Не сумуйте, пані Наталко. Все йде, все минає... Вчив ще Тарас Шевченко... Настануть інші часи, кращі... А з ними прибудуть й позитівно-творчі помисли. Адже усіляка мудрість відносна, а вічної правди немає...
Ан, є і правда вічна... Бо у цьому ЧУДОВО переконує настільки бадьорий вірш, наскільки вистачає широти небес, що літо розпустило над нами, свіма... Вірш, який вправно втілиоа авторка на псевдонім majra "Посеред літа!"
А я собі сиджу посеред літа,
Метелики літають в голові.
Кругом цвітуть такі барвисті квіти,
І коники стрибають у траві!
Гойдає липень небо, мов колиску,
А серпень зорі висипить з ковша.
я серцем відчуваю - щастя близько!
І спокій випромінює душа!
Тому й сиджу собі посеред літа,
Плету Петрів блакитний батіжок.
Планета квітів мною вже відкрита,
Поміж найкращих в Всесвіті зірок!
Із спілих вишень дорогі коралі,
Сьогодні, мов на свято одягну.
...Сміється літо і прямує далі,
І я його ніяк не здожену.
ID: 841530
Колись у школах Ірландії обдаровані вчительки молодших класів писали червоною крейдою на дошці вдалий вірш. Він був один. Нескладний і невеликий за форматом. Але такий, який дітлахи вивчали залюбки, читаючи його у перервах цілий тиждень... Допоки навіть самі нетямущі завчали його на пам*ять... Я сам читав у книжках знаних тамтешніх письменників про такі речі... Корисні. ( Наприклад John McGahern "The Leavetaking"). Адже, навіть у віці, що схиляє поволі наші плечі додолу, ми згадуємо вірші, вивчені у дитинстві... Перевірте себе, хто захоче, 99 процентів поетичних рядків ми зберігаємо у пам*яті із школи... Браво авторці! Моє шанування.
А поки збіговиська політичних посіпак злодіють на вулицях: сумуючи у наметах різних партій та мажоритарників, виловив на КП людський віршик Анатолія Розумного "А я гуляю під дощем"
А я гуляю під дощем…
Сміється сонце крізь хмаринки…
На серці в мене ніжний щем,
Немов малий ловлю краплинки…
Мов той хлопчак собі біжу,
Серед калюж шукаю глибшу…
І не вві сні, а на яву
Я мокрий весь… Промок до нитки…
Біжу босоніж по траві,
Здіймаю свої руки вгору…
І легко… Легко так мені,
Немов вернувсь в дитинство знову…
ID: 841655
Мушу зізнатися, шукав щось путне нині довго, гортаючи марно ріних патріотично нашпигованих дієсліними римами нетям... І раптом: "... босоніж по траві..." Живе слово -не якась апоферма, заскорубла... "І в серці в мене ніжний щем...". От так слід складати слова, що приходять самі у душу - у душу поета, у душу читача... Браво! Дякую за приємно проведений пошук доброго ВІРША...
Та, ба. Добро не ходить на самотині. Вчепився за лаконізм тексту
"Вечір" від Гната Меренкова:
Медузи небесні, прозорі хмаринки!
Злітайтеся всі до моєї хатинки!
Вікно відчиню вам, і двері, і комин —
Надвечір хай стане усе загадковим.
Крім вас мені нікого більш запросити —
У гості не йде до голодного ситий.
ID: 841641
Попри меланхолійність відчувається правило таланту - пиши по-своєму. Із любов*ю до соглядання життя, навіть у самотній вечір, із любов*ю до слова рідного. Адже де не має любові, там немає і душі... Дякую авторові, щиро...
На моє запитання (з якого почалася ділова частина цього нарису) вдало відповідає Наталка Долинська у новому вірші "На мапі країни маленька краплина"
На мапі країни маленька краплина,
Для мене ж у ній помістився весь світ,
Де золото нив, рідний дім, і родина,
Земля на якій народився мій дід.
Масний чорнозем, мій народ працьовитий,
Садки у дворах, і пташок переспів.
Солодкий баштан: запашний, соковитий.
А ще найчарівніший шепіт степів.
Тут сонячне зернятко впало із неба,
І тисячі сонць проросло із землі.
Міцніють і пнуться до сонечка стебла,
І тягнуть до нього голівки свої.
Перлина в степах, поміж жита колиска,
Де небо високе і зорі ясні.
Моя батьківщина маленька – Долинська
В ній щастя і радість, і болі мої.
ID: 841734
Чому часом мало хто хоче оспівати рідний край??? Свій. Отой малий, де "поміж жита" гойдалася колиска його дитинства??? Авторка відповіла на це питання. Вдало, з повною рішучістю. Тут немає високопарних закидонів сального патріота, зате є САМЕ ГОЛОВНЕ: талант висловлення. Висловлення із психологічною вірністю і настрою, і римі, і небу із сонцем... Дякую, пані Долинська.
Зачепивши зараз питання про повчання, наводжу прекрасну ілюстрацію віршем Ганни Верес "Коли замовкає"
Коли замовкає слово,
Гармати тоді стріляють,
Й синів матері ховають,
Бо смерть бенкетує знову.
Коли ж замовкає пісня,
Народу душа міліє,
А згодом вона німіє,
Й народ той зника опісля.
ID: 841716
Як представник громадянства, поет - перший трибун громадської думки. Це не суд присяжних і не суд скорених (продажних) суддів... Це - концентрат думки. Лаконічної. Животворної. Тому -актуальної повсякчас. Поглянь, читачу, якої безлічі тем сягають наведені вище вісім рядків... Шкода, що українські "можновладці" не трудаються навіть вияснити чим живуть поети...
Без пошуку шляхів розвитку, мрачніє наше буття. Екзистенційна складова будь-якогї творчої душі. Оттаким чином напруженісь духовних пошуків виявляє себе у новому творі "Дивлюся в осінь" від авторки, що підписується як Світла(Світлана Імашева). Наводжу вірш нижче, цілком:
Стигле літо моє, наспівай ту мелодію щастя,
Стрепени почуття, що поснули в криниці душі...
Десь там осінь-сновида у чашу гіркого причастя
Вже назбирує роси й пронизливо-довгі дощі...
Ще тріпоче на вітрі смагляво-червона калина,
Пахне сонце медами і папороть в лісі цвіте,
Ще кохається літо в копицях ромашкових сіна,
Та здалека стернею рудава мольфарка іде.
Я ще вся у тобі - у теплі, моє лагідне літо,
У щедротах твоїх - на цвітіння, на біль, на любов...
Осіянням твоїм я пронизана наскрізь, зігріта,
Та дивлюся ув осінь - вона мене кличе ізнов...
Задивляюся в осінь: вона пригощає плодами...
Ці плоди пізнання - ви буваєте часом гіркі.
Літо долі згасає - ніхто вже не стане між нами:
Я і осінь гортаєм альбому життя сторінки...
ID: 841847
Відповідна до поетичної сповіді, позатаємничена у рядках есхатологія, спонукає читача замислитися про закінчення літа (простої пори року) як про кінець світу... За яким настає нове царство. На відміну від мурмотіння церковників, не царство небесне, а царство пізнання..., що вже започатковане своєрідним гортанням альбому сторінок життя. Браво!
Продважуючи філософство, зроблю невеличкий акцент на новому творі, що подала Lana P. "Як зберегти відносини хороші?"
Як зберегти відносини хороші,
Яких не купиш ні за які гроші?
Свою присутність правильно додати
У простір іншої людини, й знати
Тонку межу, невидиму нікому,
І не спіткнутись на шляху слизькому?..
ID: 841827
Шестирядка в*язанки простеньких, на перший погляд римоутворень, запрошує до спільних із авторкою роздумів. Роздумів про саме найголовне у житті суспільства людей - про те, як зберігти хороші відносини... Погодьтеся, скільки разів кожний із нас у житті, втрачав друзів, знайомих, навіть рідних людей через прості, здавалося непорозуміння. А між тим, із таких реальних фактів (суперечок, образ, невігластва випадкового, нетерплячки тощо - "шляху слизького") людського життя, саме життя і складається... То, чи відповідають "хороші відносини" кожного з нас подобію божому??? Вірш вартий уваги... Дякую.
Цій же невичерпній темі взаємовідносин присвятив твір "Верни Своє, і віднайди Себе!" автор за схованим підписом VISKAS.
Будинки із красивою ліпниною,
Горгуйлі видно, а дверей - нема.
Ось так і ти з наукою та вірою
Забула, що хотіла від життя.
Ти між теорій розміняла душу.
З дискусій пилу загубила меч.
Без них життя, як непосильну ношу,
В зусиллях знайти "істину", несеш...
І ось життя летить без парашуту!
Страховки ноль, і виходу нема!
А ти, сліпець, у пошуках маршруту
Вчиш карту та інструкцію керма.
Відкинь усе, цей сон не має вигоди,
Там правда своє щастя не знайде.
Вернись за тим,що втратила дорогами!
Верни Своє, і віднайди Себе!
ID: 842100
Доволі сумбурна суміш словосполучень та утворених ними дій неначе вводить читача у сон. Сон, що наснився колись кожному з нас. Коли наше сумління сперечалося із усім світом через непорозуміння із коханою... А тому ігнорування інтересів нашої душі, серця та тіла (попри перестороги розуму) виривається римами і ритмами назовні... І запитів цієї передової верстви "робітників" кохання не зупинити і не опустити до рівня розуміння свідомості холодносердних... Тож хай неминуче мусить цей твір справити глибоке враження і для тої, кому адресований конкретно, і для тої, яка ще з*явиться... Життя ж бо не вщуха...
І ми запитуємо тепер, коли все у житті стає минулим: що ж внесло нового коханя? Першим воно було, чи останнім - не має значення. Значення має його зміст, рушийний чи руйнівний... З цього приводу наведу новиий вірш "РАБИНЯ СЛІВ" Валентини Голубівської:
Рабиня слів. І Ви мене купили.
О шарм отой очікувань, розмов!
Як зорі у словах отих світили
І як від щастя плакала любов!
Яким глибоким те було мовчання!
Як блискотіли діаманти фраз!
Спасибі, друже, за весну кохання,
Назавжди в серці збережу я Вас!
І біль росте : безжальна ця розлука.
Цей біль кипить : зрослися ми удвох!
Сплелись назавжди душі наші й руки.
Нас роз'єднати може тільки Бог!
ID: 842246
Тут теорії "оновлення" сюженту не грають. Адже перед читачем - громогласна сповідь. Серед якої пропостає біль розлуки... І аж нічого не здатне її приспати... Бо "зрослися удвох" двоє... А роз*єднати хто ж їх в силах... Мені здається, навіть останній ІМЕННИК тут безсилий...
За відступ від догм, завжди слід подякувати, як і за всяку самостійну думку... Тож поглянемо разом - із цього міркування - на фрагмент нового тескту "Вітер пише твір про нас" від Євгена Юхниці.
І зелено й похмуро – дисонанс:
Мов – рання осінь, та за відчуттями – літо.
Здається, вітер пише твір про нас,
Які могли б йти - поруч, але – лабіринти...
ID: 842230
Кожний художній твір мусить рухати роздуми читача далі. В усіх напрямках... Звісно, коли сам читач, як і автор твору, не хоче відстати від життя потоку... І якщо це вдається - вірш можна вважати твором мистецтва. За що подяка його творцю.
Яким чином слова, поєднані у рядки, стають цінністю показує Серго Сокольник у вірші "Дощ кохання"
На побаченні зли-
ва... Укриті кохання плащем,
Ми сандалі зняли
І за руку мандруєм дощем
(хай змиває сліди
Босих ніг цей чаруючий дощ)
Рідним містом сміли-
во озерами вулиць і площ
По зображеннях влас-
них фігур... І питання луна-,
Хто у світі найкрас...
НайкрасИвіший? Він? Чи вона?
Нам у відповідь до-
щик абеткою Морзе дзвени-
Вам підтвердить хто хо-
чеш- вони!!! Це, звичайно, вони!!!)))
ID: 842306
Автор не хоче змішати в одну купу різні теми. Тому ми ЗАВЖДИ на всіх 16-ти рядках бачемо ДВОХ під ДОЩЕМ... І нам НІЧОГО зайвого не треба... Адже не багатотемність і багатослів*я визначає вартість створеного продукту. А вірш - теж продукт. Продукт духовного вжитку. І коли він написаний майстерньо, він має необмежений у часі термін придатності. Із чим і вітаю автора та усіх відвідувачів сайту КП.
- Усі брешуть, - ділиться із нами свіжими враженнями Президент... Ібагато людей із ним погоджено кивають головами. Я не киваю. Поети, що сприймають своїми очами, душею світ і висловлюють бачене й пережита добротними рядками - не брушуть... І далко не треба ходити. Ось розкрив і прочитав новий текст Оксани Дністран "Передгзроззя"
Громовице, посе́стрице, вдарим,
Пошматуєм людський супокій,
Змиєм радісні дні і невдалі
У життєвий потік гомінкий!
Розтривожим, роз’ятримо землю.
Хто це зробить наразі, крім нас?
Як закінчиться завтра буремне,
При́йде сонцю всміхнутися час.
ID: 842310
Мені подобається. І я віддаю свій голос їй першим нині.
Цю зміну, навіть у зазначеному вище вірші "буремного завтра" вже нині змиває нова течія, бурревій свободи. Але ж тепер мова йтиме про "Епіфанію" від киянина Сергія Кузіна
У затемненому куточку метро
я бачу, як хлопець проводжає поглядом дівчину,
що проходить повз нього.
Його руки вдягені у суцільне татуювання.
Вона у великих навушниках, стає до нього впівоберта.
Згодом підіймає погляд та впізнає його.
Вони навіть обіймаються.
На біґборді написано "Зустрічай нове покоління...".
ID: 842279
У нашому суспільстві вже не рахують своєї праці поети. Час минає за хвилини. Як поїзди у метро. Запізнився, й не побачив. Не угледів цілого кіно про кохання нового покоління... Кіно, яке вчасно побачив, цілком визнав і, вірно оцінивши, вдало передав автор. Моє шанування...
Кожного за нас відвідують спомини. І хтось згадає, може й нас... Хотілось, аби не якимось капризним та зверхнім спогадом. А по-доброму. Ось, як це просто і хороше зроблено у вірші Руслани Сапронової "Я ПАМ'ЯТАЮ"
Я пам'ятаю, як бабуся говорила,
Що в мене ручки ніжні і тонкі
І щось зробити в мене мало сили,
Бо ручки ці міські, а не сільські.
Нема давно коханої бабусі,
Й матусі вже п' ять років, як нема,
І тонкі ручки загрубіли в русі,
Бо вже давно минула та весна,
Коли живі були всі і здорові,
Й здавалось, що так буде з року в рік,
Минали дні щасливі, кольорові,
Але такий короткий людський вік.
19.07.2019
Тут не йдеться розлога оповідь із довгими й гнитющими охами й ахами. Все, начеб то, дуже просто. Виявляється, зовсім і не треба найдужчого збільшення емоційного піднесення... Але щем душі присутній... Дякую авторці.
На жаль, час, можливості, місце на ресурсі і сам задум мого письма не дозволяє мені докладно спинитися ха розлогій характеристиці різних форм і стилей творів, що мені особисто сподобалися. Чи, буду відветрішим, творів, що мене зачіпили - не полишили моє бажання читати марним... Відзначу, що найбільшу увагу хотів приділити віршам про кохання. І тут, здається, все зрозуміло. Поезія без живого кохання унеможливлена вже апріорі... Більш нерозвинені твори я полишав поза увагою читачів. Адже ХОЧЕТЬСЯ зосередитися на ГАРНИХ текстах. От і нині - раджу новий вірш "Осінні ілюзіі" від псевдоніма Сонячна Принцеса
А що, коли завтра — зима
постукає в наші вікна,
мій пане, а Вас нема?!
До холоду я не звикла...
Летітиме білий сніг,
тремтітиме небо сіре,
згаснуть поволі дні
наших прямих ефірів.
Чи будуть ще сни про Вас?
Чи будуть порожньо-чорні?
В каміні вогонь погас,
мов нас не було сьогодні.
І завтра не буде, і
вчора не було, просто -
намарились Ви мені
з любові, а чи зі злості...
А за вікном туман -
ми нині найкращі друзі.
Тліють в сумних димах
осінні мої ілюзії.
ID: 842396
Лірика кохання - то і є миттєва віртуалізація почуття й перестороги... Так, що перший рядок б*є у саме серце: "А що, коли завтра — зима..."
Поезія вкрай вдала! Поглянь, читачу, усі низьки слів такі ясні, що не можна не зрозуміти їх... А втім, критики ресурсу КП, очевидно, не зрозуміли їх, поки що... Я вирішив цю критичну прогалину позитивно. Браво, Сонячна Принцесо!!!
Хорошим зразком короткого віршу може бути твір "Вуха горять" від псевдоніма Мандрівник (а)
Вуха горять -
хтось пліткує про мене,
перебирає до кісточок
кожен мій крок на Землі.
І пожежна частина дрімає,
сплять її вартові.
Лиш прохолодою дощ накрапає -
гасить пристрасті.
ID: 842504
Ось якого "вшанування" вогнегасимого можна очікувати кожному з нас... Звісно, коли на поміч прийде дощ... Дощ, що своєю, майже святою водою, полегшить, а, може, й змиє людського злобажання перебирання кісток лихослів*ям прагнення... Дуже кмітливо про пожеників... Браво!
А теритрія кохання все ж бере своє. Із прошарку новорозміщених віршів, у цій царині уподобав собі "Дощовий вірш" від Анни Клименко
А дощ звучить бентежним камертоном.
І кожна крапля - це сумне знамення,
Що знов мовчатиме мій телефон.
Неначе ти забув моє імення.
А може, це не я шукаю твої рими?
Не я так вогко дихаю тобі в потилицю.
Не я чекаю опівнічну зливу,
Аби під парасолями дерев
Чи під одним з байдужих ліхтарів
Тебе, мов дивне марево, зустріти.
ID: 842502
Тож, бажаю талановитій авторці аби її відкрита заява не залишилася без позитивної відповіді того, хто блукатиме у пошуках свого кохання під байдужими ліхтарями...
Як стало мені відомо цей твір буде оприлюднено на сторінках журналу "ДНІПРО". Поживемо, побачимо...
А задля розрядки літньої напруги - можна послухати пісню мого товариша: https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic&t=23s
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840546
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 25.07.2019
Хлопчик боїться тата і павуків.
Страхіття малого щетинисті, восьми лапі.
Не вказано, де порятунок, на жодній мапі —
Не створено мап для заляканих слабаків.
Хлопчик волів би вишкребтись, та не зміг:
Хата саманна бездонніша за могилу.
Схожою на очеретяний чорний сніг
Мати плете павутину й втрачає силу,
Бо в’яже докупи і шкіру, і дах; і звук
Найслабший травмує руки її хирляві.
…Мати встає серед ночі, щоб видоїти козу,
Ховає у фартусі золото і коралі,
Риб’ячий хвіст та пасмо тонких сивин
Свого чоловіка - тендітний сріблястий серпик…
Хлопчик її зміцніє до роковин -
Хлопчик її взагалі не боїться смерті.
З екрану шипить і щебече, - мов мед тече, -
Липке пустослів’я, що сіє зірковий демон.
Із батька виходить життя - знизує плечем,
І батько вже не розуміє ні хто, ні де він,
Навічно вростаючи в крісло під регіт мух…
За спиною хлопця стоїть восьмилапий його хранитель.
Мати приходить удосвіта, ледь переводить дух,
Підморгує до ікон – більш не варто про це говорити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842924
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Мальчик боится папы и пауков.
Страхи его щетинисты, восьмилапы,
У них сладковатый вкус, алкогольный запах
И льгота на поглощение слабаков.
Тщетно пытался вскарабкаться, но не смог:
Хата саманная глубже песчаной ямы.
Похожей на камышовый болотный смог
Плетут паутину холодные руки мамы:
Всё связано – кров и кожа; слабейший звук
На них оставляет трещины и щербины.
…Мама выходит в полночь доить козу,
Пряча в переднике золото и рубины,
Рыбий хребет и прядку седых волос
с затылка отца, и тонкий старинный серпик… –
Мальчик её с рождения безголос,
Мальчик её ничуть не боится смерти.
...В экране шипит и щебечет, – не к ночи будь
вдруг упомянут, – светский трепливый демон.
Воздух заходит рывками в отцову грудь –
Папа уже не смекает ни кто, ни где он,
И прочно врастает в кресло под хохот мух.
У мальчика за спиной восьмилапый стоит хранитель.
…Мама приходит под утро, едва переводит дух,
Подмигивает иконам – никому, мол, не говорите.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842888
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Сонцем розпечена земле,
Дай доторкнутись до тебе,
Щоб у траві зеленій
Злитись з палаючим небом.
Розум пусти мої мрії,
Дай їм могутні крила,
Щоб пригорнутись до хмари,
Сонця відчути силу.
Вітер сухий і гарячий,
Висуши сльози на щоках,
Дай хоч на мить заховатись
В твоїх невидимих потоках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840781
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 24.07.2019
[i] [b] Tth[/b]
до Свята сім'ї -
пісня-дарунок
(незалежно
від статі, віку
і с и с т е м и
координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи мене в рай,
де б зоря багряніла в екстазі,
і щоб щастя – навік, не наразі…
Там мій рідний засмучений край.
- Поведи мене в край,
де чуття фахкотять пурпурово,
де пернаті вирують в діброві,
подаруй мені пестощів рай…
- Поведи мене в сон,
де кохання і в снах не дрімає.
Та веде в апогеї до раю
і голубить, як легіт-мусон.
– Як прийду у твій рай,
й запалають там ранки багряні,
почуття враз наструнчаться ранні,
мов удосвіта синявий плай.
- Я прилину в твій край,
бо твій острів моєї любові
мій навіки... Всякчас, та не в слові…
Я злелечу приборканий рай.
- І являтимусь в сни,
так, зненацька, як ласка дівоча…
Сновидіння ж хай будуть пророчі.
Я не зраджу твоєї весни,
що цвіте на осонні,
як у ніч – час безсоння,
у солодкім полоні кохання:
душ розіпнутих спів
(шурхіт крил голубів)
з вечорової тиші...
до рання![/b][/color]
9.07.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Хотілось тільки щастя і тепла,
Та холоду навіяло доволі...
І не одна водиченька стекла...
А скільки ще каратися в неволі?!.
Хотілося солодкого вина,
А довелося випити отрути
І хмелем цим упитися сповна!..
Кого тепер до серця пригорнути?
Хотілось... Та бажання замалі:
Наповнена ця чаша не сьогодні,
Адже на грішній і святій землі
Усі шляхи та помисли - Господніі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839000
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Небо прозоре й погоже,
Як віддзеркалений став.
Червню, стели мені ложе
Серед смарагдових трав.
Маків роздмухай пожежу,
Збовтай ромашковий шум,
Най у привіллі полежу
Серед фісташкових дум.
Най я надихаюсь вітру
І прохолоди дібров,
Сонця шафранну макітру
Хтось угорі надколов –
І полилися додолу
Світлі, тягучі меди.
В сяйві цього ореолу,
Червню, мене поведи
В поле шовкове, співоче,
В лагідну купіль вівса,
Де, мов журавка клекоче
Срібна знайома коса.
Де так привільно й розлого
Серед солодких цвітінь,
Де за плечима у нього
Крил золота світлотінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838651
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Это опыт блаженства – молча увязнуть в утреннем янтаре,
крыльями, стеблями переплестись, в неподвижности поднаторев,
перестать дышать.
Комнатой правит ещё не заправленная постель -
мир пока ещё длится отсель досель,
но никто не способен точно определить границы,
и никто не способен, нарушив их, помешать
проститься.
С ночи не спим – не спится.
Утро гудит трамваем и стрекозой,
здесь особенный кислород - потерянный мезозой,
кожа стекла лоснится,
небесный плот
ровно у наших окон замедлил ход.
Речь уже не о нас – о будущем, о былом,
и комната падает в пропасть, в большой разлом,
в холод и ожидание, кто уйдёт,
первым расколет, выжжет и разобьёт
золотую скорлупку июльского янтаря…
Пусть это будешь ты.
Пусть это буду я.
©Елена Дорофиевская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838979
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2019
Я буду твоим голосом, Сердце, —
Скрипкой нагой,
Нотной рекой.
Я стану твоим лучиком, в танце —
Первой грозой,
Далью седьмой.
Капелькой Рая, в цветущей пурге,
Звонкой зурной,
Гордой волной.
Мудрой совой, в снов тайной тайге,
Дымкой седой,
Томной игрой.
Духом полыни, в истоме дорог
Тенью хмельной,
Робкой весной.
Ранью летуньи — стрелой на Восток,
Птицей шальной,
Вешей звездой.
2012-04-23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838729
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 15.06.2019
Сивіють люди, небо і сторіччя —
Піщинок часу невмолимий плин…
Жага життя — всепереможна й вічна!
І що там терни та гіркий полин...
То тільки невеликі перешкоди —
Без них і поступ не такий стрімкий.
І хай бурлить — нові знайдемо броди
Поміж глибин буттєвої ріки!
Примарне все — політики зрадливі,
Безладний галас із газетних шпальт...
Значніше в сотні раз маленьке диво —
Стеблинка, що пробилась крізь асфальт!
© Володимир Присяжнюк
м. Івано-Франківськ
13.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838686
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 15.06.2019
«Це холод великий, що ледь відображений
У срібному мареві мертвих озер…»
(Еміль Верхарн)
Діти кам’яного міста
Шукають поглядом Сонце:
А воно ховається за черепицями
Черепа потворних споруд-черепах,
Будинків-химер, домів-потвор.
Діти кам’яного міста
Вдягають чорний одяг забутих слів,
Які холодні, як риби
Чорного лісового озера
Над яким щоранку
Падає осінній дощ.
Діти кам’яного міста
Замість годинників на руках
Носять гумові компаси,
Що показують замість півночі Схід:
Отой, що поблизу Нагасакі –
Порту камзольних голландців.
Діти кам’яного міста
Споглядають картини Ієроніма Босха
І думають, що вони жаби
Асфальтного озера літа,
Коли така спека,
Що навіть термометри і метротерми
Дихають антифризом,
А хвору Істину
Відвозить в лікарню-вмиральню
Біла машина китайської порцеляни.
Нудні монахи
Гадають, що з каменю –
Оцього сірого каменю буднів
Збудовані тільки їхні кляштори.
А ми –
Всі міщани оцього полісу –
Полісу дивака Платона
(Не ідеального, але все таки)
Живемо у своїх снах,
Що так нагадують печери Скитії,
У чужих подарованих снах,
Де все м’яко і листяно
Як у норвезькому липні.
(Примітка: ілюстрація – частина картини Ієроніма Босха.)
(Іще примітка: про історію створення цього вірша не напишу – не хочу.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836710
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 28.05.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни у мені, Любове, квітнем,
бо в тебе я по самі груди вріс,
цим дощовим, але і теплим літом,
що дарував нам боязко праліс.
Розквітни болем, при нагоді й горем –
я розділю й до глибини збагну…
І не страшні нам й надвисокі гори:
баран гірський* – не антилопа гну.
Розквітни радістю, хоч незбагненною, –
я порівну з тобою розділю:
була в мені ти донькою і ненею,
й холодною водою на Іллю…
Ми вивчили закони гравітації –
в проникненні навзаєм є свій сенс:
в тобі – мов у небесній тачці я,
що котиться вже тисячі парсек**
І хутко зникнуть міжпланетні діри,
як прокочусь з тобою в грішний світ:
нема в Любові вже земної міри:
то – ангелів небесний алфавіт.
Та на Землі горять твої вібрації,
Любове світла – доле неземна!
Як чуємо у серці їм овації –
хмеліємо " у чіп"...
І без вина.[/color][/b]
23.05.2019
_________
*Родився піз наком Овна ж бо...
**Скорочення – паралакс-секунда: астрономічна
одиниця довжини, якою вимірюються відстані
між космічними об’єктами (планетами, зорями,
галактиками).
Свіилина автора: святкування минулого Різдва
на вулицях Кельну[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Всміхайся та не влещуйся нічим.
Бо друга можна зрадити й цілунком,
А оди, що звучать занадто лунко,
Двосічними бувають, як мечі.
Нехай твій шлях, невстелений ніким,
Не те, щоб не затоплювала повінь,
Не те, щоб не вертав тебе на сповідь,
Не те, щоб ліг широким і легким.
Хай буде він вузький, але прямий.
І друзі не лукаві, а відверті,
Такі, щоб із тобою йшли до смерті,
Бо сила – Я звершається у Ми.
І ще, нехай з тобою буде та,
Хто ладан підкидатиме в кадило,
Не фоном слугуватиме, а тилом.
Оце і все. А решта – суєта!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836482
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Маленька чорнява дівчинка
живе в мені.
День при дні
на гору несе камінчики,
співає чудні пісні.
Маленька чорнява дівчинко, -
я хочу того чи ні -
як виростеш трохи вищенька,
то неба сягнеш в мені -
і стане камінчик брилою,
відрізавши шлях назад.
Ти будеш в мені [i]сміливою[/i],
мов Жанна, що з барикад,
маленька чорнява дівчинко,
ти тільки рости. Рости.
Вже полум'ям дата мічена
і в соснах ростуть хрести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836447
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Не мельтешить, подсматривая в мир
чистовиком за приоткрытой шторой.
А за второй... - меня там - целый ворох.
Как хорошо, что плотен кашемир.
И чёрств пирог.
И переборчив пёс.
Пасхальному - под дедовскую вишню.
Не верил в Бога, а она - всё выше.
А может это просто купорос.
Да и не важно даже.
Перегной
решает и весну, и форму быта,
и то, что подоконники увиты
плющом.
И может статься: за стеной
дочурке в зное, сумраком пропитанном,
привидится однажды: я - забыта.
и штор не открываю.
ни одной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836467
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Чувствуя кожей, что рампы огни зажглись, я
Вижу, как тонкий луч проникает в темное закулисье,
Сквозь бесконечность мгновения, плотность ткани...
Луч этот пахнет ветром, солнечным летом в Канне,
Пылью проселка в бескрайних полях Прованса,
Тем, как он выжил, пробился, не оборвался.
Пыльным мешком на себе жизнь актерскую волоча,
Я дожидалась успеха, но дождалась - луча.
Нет ни страны, ни веры, ни сна, ни дома.
Есть только зеркальце в шалых руках охотника Купидона
Да захудалая пьеса с известным финалом, но без морали,
Пьеса, в которой мы жили... Жили, а не играли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836256
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 24.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2019
Вам не грустно,что когда-то…
Что когда-то навсегда
Уведут и вас куда-то?..
И неведомо куда…
Украдёт когда-то вечность -
И малиновый рассвет,
И сандаловые свечи,
Что пылали столько лет…
Уворует сука-вечность
И янтарный амулет,..
И ажурные корсеты,
И затопленный корвет…
И виниловое эхо,
И разбитый патефон,
Искромсавши болью тихой
(Под молельный перезвон…)
И оставит только ноты…
С параллелями планет…
Дав мгновение (за что-то) -
Не тушить горячий свет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835719
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019
Воздух целует осколки стекла,
Пепел и копоть узоры рисует,
Слепит глаза эпилога игра:
Здесь бог богов, улыбаясь, танцует.
Пепел и копоть остались внутри,
Рвется судьбы узловатая завязь,
Я пригласил саму вечность, - смотри -
Кружится здесь бог богов улыбаясь.
Слепит глаза разрушений игла,
Прошлое тонет в огне, извиваясь,
Память глотает безликая мгла,
Плавится мертвого неба смола…
Здесь бог богов танцевал, улыбаясь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835692
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019
Не маску сброшу – смех удушья пыли.
Покорно жизнь взойдёт на эшафот,
И чем белее алых дней исход,
Тем горше: ярко лживы краски были.
Разбудит время камни, крепость сложит,
Всё прошлое в грядущее вплетёт,
Но рухнет башня – веселится сброд,
Ведь душу пыль падения взъерошит.
А ты сквозь чьи-то стёкла жизнь рисуя,
Уверуй твёрдо - чертишь ты маршрут,
Когда чужие мысли оплетут
Душой твоей над пропастью колдуя.
Когда последним блеском дней рискуя
Возьмёшь на плечи слепоты узор,
Уверуй: свят иллюзии костер,
И мимо всех камней ступай, ликуя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834636
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 07.05.2019
Он хотел научить её танцу,
Думал ,,Танго" - такой себе танец.
Она шла по периметру глянца
Не тащилась, не нес её ранец
На спине его жёсткие крылья
У неё махаоновы перья
Не носилась она, не под пылью
Родилась в стиле хоку-доверья
Он хотел, он так жаждал простуды
Наклоняя к себе, на колени
Она видела стопы свидания,
Но идти танцевать, сила лени
Преобладала её разум..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834623
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 07.05.2019
[i]Без
акцентів...
І
приміток…[/i]
[youtube]https://youtu.be/nr26O1h1LE8[/youtube]
[b][color="#54089c"]Стоїть на Банковій примарний дім,
за що, не знаю, проклятий творцями*,
й візують там листи вербальних дій,
уквітчаних барвисто прапорцями**.
Там видиво невидимих пілястр,
“звитяжних” спрутів і богинь на стелі,
там руж картинні копії і айстр,
утілених у масло і пастелі…
Скульптури там русалок і косуль,
колони в стилі неоренесансу…
Й слова послів із сонмами “посул”
від урядів державного альянсу.
Немарно ж дім той репнув пополам –
вагу олжі не витримав фундамент…***
Й закрався у підґрунтя сумнів, злам,
й зотлів ущент жалюгідний пергамент…
…Химерний дім нещастя омина…
Та не минула доля України –
як необачно понесла вона
пройдисвіта і шибеника сина!!!
І не біда – що в домі тім халдей,
що тіні там – чорніше антрациту,
питання в тім, що втілив нам … [i]плебей[/i].
Кому потрібні
буфи–[i]
–плебі–[/i]
–сцити?![/color][/b]
[i]5.05.2019
________
*Існує легенда, що архітектор В. Городецький,
який збудував (1901-1903 рр) дім з химерами
на крутому схилі (ул. Банкова 10, у м. Київ) на
спір зі своїм колегою О.Кобелєвим як особисте
житло, сам же і прокляв своє дітище, як втратив
його в 1913 р. через борги Д.Балаховському.
**будівля використовується… ДАП для прийому
іноземних делегацій, вручення вірчих грамот тощо.
***напрередодні свого 100-річного ювілею просів
фундамент будинку і той розколовся навпіл. Ремонт
обійшовся молодій державі у 160 млн грн, тобто
майже $100 млн (2003 р). Що ж далі? Питання до
нео-ДАП!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834635
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 07.05.2019
О ні, мовчить! Давайте про погоду.
Лиш не торкайтесь словом до води –
Каміння не вертається зісподу,
Вона не та, що ти собі заводив,
Пощезли й кола, котрими водив.
Колишній друже, ви мені байдужі.
Я з Вами відтепер лише на ви.
Вужі повзуть водою і не тужить
По вам ніхто, чекаючи новин,
Чекаючи, щоб ви хоча б наснились.
Ми навіть в сні тепер би не пили.
О, як пила… Давно лежить без сили
Моя любов, що колами водили,
Що псом лизала лезо у пили.
Сп’янівши від смаку своєї ж крові
Цей вовк поліг. Тобі його «привіт».
Напої мрій завжди такі сурові,
А шрами зрад незгойні і криві.
Якщо не мав, то ніби і не втратив,
Прости мені, хоч ви мені не ти.
Так можна й душу в м'ясо розідрати
Вужі лишають в пам’яті квадрати.
У нас обох порізані роти.
[i]© Марґо Ґейко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831896
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2019
Крохмаль Володимир Антонович (20.07.1987.-17.06.2014.) Загинув біля Станиці Луганської, підірвавши гранатою себе з товаришем у танку, щоб не потрапити в полон.
Він не дожив до тридцяти –
У двадцять шість загинув –
І білим ангелом в світи
В червневий день полинув.
Знав волі добре він ціну,
Забувши враз про втому,
Пішов, щоб зупинить війну.
Не зміг лишитись вдома…
Сержант молодший, командир
Т-64 ,
Здавалось, ним він народивсь.
Кров молоду будили
Ворожі постріли. Земля…
Його земля горіла
Біля Луганська. Пси Кремля
Підбили йому крила…
Танк оточили москалі –
Раділи очі вражі,
Та український дух звелів
Загинуть екіпажу…
З гранати вирвав він чеку…
Очима попрощались
Із другом і за мить якусь
І танк, і всі зірвались…
Це УКРАЇНЕЦЬ був – не клон,
Це вірний син Волині,
Тож вибрав смерть, а не полон,
Зорею ставши нині.
Коли зірок насіє ніч
Й освітить неба карту,
Синок до мами: «Ти мені
Зорю покажеш тата?»
5.04.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831852
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019
Вінок сонетів
Глава І
Загублений лист
Холодний поцілунок і прощання...
Танцює місяць одинокий вальс,
На вістрі леза, тихого світання
Я починаю зоряний романс.
Вітрилами казкового звучання
Пливтиме корабель мій у Парнас,
Де хвилями магічного снування
Лунатиме феєрія для нас...
Мереживо із нот та акварелі
Біжить до океану, мов струмок.
Кружляють в стрімголовій каруселі
Емоції, заходячи в танок.
Та все ж мене чекає ця пустеля –
Темниця слів, кайдани із думок...
Глава ІІ
Донжон
Темниця слів, кайдани із думок...
І до основи випалене місто,
В якому я блукаю між пасток.
Загублених тобою дивних іскор
Я не знайду! Лише один пісок
Крізь пальці осипається огнисто,
Та знову загоряється листок,
Для тебе я збираю це намисто.
Проміння днів давно забутих меж
Виблискує руїнами печалі.
Будуємо тепер ми сотні веж,
Аби душа не мучилась ночами.
Мені вони лишаються, та все ж
Хвилини смутку, трепету мовчання...
Глава ІІІ
Примарна площа
Хвилини смутку, трепету мовчання...
Самотнє танго з тінню. Я один
Кружляю лабіринтами. Скитання…
Мої давно у пошуках твердинь
Розвалених ілюзій... І збирання
Розбитих та понищених вітрин
Не повернути, тільки чергування
Давно уже неправильних стежин,
Якими не пройти та не вернутись.
Горять мости та котиться клубок,
Де Аріадна йде не озирнувшись...
Сплелись шляхи незвіданих ниток,
Тримаючи ключі та все забувши.
Я знову закриваю на замок.
Глава IV
Фінальний танець
Я знову закриваю на замок,
Колодками міцними замикаю,
Шукаю між потертих сторінок,
Закляття з гримуару закликаю.
Вогнями спопелю сліди стежок,
У димі розчинившись я зникаю,
Та важко розірвати цей зв'язок,
Пергамент у руках усе стискаю.
Вона все тягне, кличе, хоч і сил
Немає, залишаються благання.
Та не відпустить, тільки небосхил
Розділить біль зі мною, ці страждання...
Осяють темні промені світил
Фортецю почуттів, душі блукання...
Глава V
Діалог з ̶т̶е̶м̶р̶я̶в̶о̶ю̶̶ нею
Фортецю почуттів, душі блукання...
Я проклинаю! Темрява одна
У факелах згоряє без вагання...
Ну а світанок? Тут його нема!
І не було! Пусте лише спливання
Хвилин забутих. Тільки письмена
Лишилися на стінах лікуванням,
Але їх також вразила пітьма.
Не розібрати! Справді так потрібно
Знайти новий, довершений виток?
Дороги тут сплелися непокірно,
Вузлами зав'язались в ланцюжок.
Я знову опиняюся ймовірно
У лабіринтах вічних помилок.
Глава VІ
Галерея «Лицемір’я»
У лабіринтах вічних помилок
Блукаю галереями розлуки,
Ось там вітрини, я ступаю крок,
Вдивляючись в картини та у звуки…
Вслухаюся. Я бачу там садок,
Тоді ще не було вогнів розрухи,
І зацвітали тисячі квіток...
Змінилось все і замінили муки.
Картинами для них вже стали ми...
Наповнені пустого фальшування,
Всі їх слова, хоч і стоять грудьми.
Несуть в серця жорстоке руйнування...
В обійми відправляюся пітьми.
Вже не знайти надії та кохання.
Глава VІІ
Останній політ
Вже не знайти надії та кохання...
Космічний пил зі спалених планет
Осяде на старі мої писання,
А поряд з ними твій висить портрет...
Супутники очікують завдання
У проблисках заплутаних тенет,
Хоча б ще раз злетіти у востаннє,
Та не змінити темряви сюжет…
Вона розбила сяючі скрижалі –
Цей біль – відчутний зламаних кісток,
Свідомість утікає в задзеркалля,
Та шлях не відшукати до казок.
І я злітаю, тут лише провалля...
Кометою літати між зірок...
Глава VIII
Марево субстанцій
Кометою літати між зірок,
Вдивляючись в незвідані палаци,
Що тягнуться до сонячних річок,
Сплітаючи небесних тіл вібрацій.
Торкнутися згасаючих свічок,
Які застигли в мареві субстанцій,
І чорних дір закручених стрічок
Нікому невідомих ілюстрацій.
Я зупинився, мить краси оця
Наповнила яскрава ейфорія.
Раніше невідоме, інше «я»
Пізнало таємниці фантазійні.
Хоча не розгадати до кінця
Фінали драм, написаних сузір’ям.
Глава IX
Пов'ялі квіти
Фінали драм, написаних сузір'ям,
Горять в камінах, гаснучи в очах.
Слова, що я беріг і так леліяв,
Згубилися в далеких вже світах.
Знайти? Не варто! Вітер їх розвіяв,
Пилюкою літають в небесах.
І те, що у фортеці я насіяв,
Засохло, розсипаючись у прах...
І тліють недописані сувої,
Полиці з ними вічність стереже.
Чекають ролі згублені герої
На те, що автор їх ще збереже.
Історії цієї неземної
Написане не викреслити вже.
Глава X
Обійми темрями
Написане не викреслити вже,
І Мойри перекроїти не зможуть.
Виблискують на стелях вітражем,
Малюнки траєкторії укажуть.
Магічність застелила, хоча день –
Не видно! Загадковістю проляжуть
Дороги, простягнулися в едем....
І таїни ніколи не розкажуть
Зірки на небі, як її кохав,
Та я шукав шляхи у безнадії…
Фрагменти ночі, довго їх вивчав,
Аби знайти її, де сніг завіяв...
Я темряві себе подарував!
Віддавши долю сяючим стихіям...
Глава XI
Знайдений лист
Віддавши долю сяючим стихіям...
Я кинув погляд на далекий диск,
Хоча він серце більше не зігріє,
Я зустрічаю радо його блиск,
Як і фортеця, що тепер пустіє...
Лише вона, читаючи мій лист,
Бажає помсти, ненависть жаріє,
Я відчуваю в грудях її спис…
Примарно... Все! Бажає відібрати,
Свій дар із мертвих, чорних хризантем,
Які прийняв я вічно зігрівати
І захищати з піднятим мечем.
Немає сенсу вже кудись тікати.
Сховатися під зоряним плащем.
Глава XII
Подарований талісман
Сховатися під зоряним плащем,
А хризантеми вічно зберігати
І поміж тисяч сонячних систем
Нести їх і на узбіч не звертати.
Шляхами невідомих теорем
Координати краю відшукати,
Де перестануть бути тягарем
І відродитись й зможуть зацвітати...
Тримаю у руках я талісман,
У ньому легке сяйво струменіє,
Що вкаже путь крізь сірості туман,
Вбере вуаль. Грайливо там синіє
Величний, неосяжний океан.
В космічних далях, де є тільки мрії.
Глава XIII
Елізіум – загублений рай
В космічних далях, де є тільки мрії,
Потрапив я до неземних красот,
Від див тропічних тіло цепеніє,
І я п'янію від отих широт.
Портал замкнувся, небо пломеніє...
Це найдорожче всіх земних висот...
І хризантеми пахнучи біліють...
Завершений останній епізод...
Та не фінал! Історія триває,
Закручено кидає між поем,
Весна їх під імлою заховає,
Пізніше опадуть вони дощем...
Знамена піднімаю, обираю
Де-факто залишитись міражем.
Глава ХIV
Останній лист
Де-факто залишитись міражем,
Сторінку, що у часі прогортають,
Де-юре на папері ліхтарем,
Яку не раз іще перечитають.
Та завжди йтиму зі своїм вогнем.
Ці квіти у садах лиш розцвітають.
Життя мистецтву на вівтар кладем,
І вірші-журавлі до нас вертають...
Синиці? Журавлі? Не в тому суть!
Весною поміж снігом все розтане...
Сонети кораблями відпливуть
У небо метушливе і безкрайнє.
Синиці нам три слова принесуть:
Холодний поцілунок і прощання...
Магістрал
Фортеця падаючих зір
Холодний поцілунок і прощання...
Темниця слів, кайдани із думок...
Хвилини смутку, трепету мовчання…
Я знову закриваю на замок
Фортецю почуттів, душі блукання
У лабіринтах вічних помилок,
Вже не знайти надії та кохання.
Кометою літати між зірок...
Фінали драм, написаних сузір'ям,
Написане не викреслити вже.
Віддавши долю сяючим стихіям...
Сховатися під зоряним плащем,
В космічних далях, де є тільки мрії,
Де-факто залишитись міражем.
Елі́сій, Елі́зій, Елі́зіум, Єлисе́йські поля́ — в античній міфології частина потойбічного світу, де перебувають душі блаженних і праведників; чудесна країна вічної весни на крайньому заході землі, де немає хвороб, страждань, де панує вічний мир.
© Володимир Верста
Дата написання: січень - березень 2018
Зі збірки «Кінцугі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831674
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 05.04.2019
Отобрали у кота
Маленькую птичку...
- Отлетала красота...
Не поет синичка.
Мы несчастной шили грудь...
Подлатали хвостик...
- Ты, дитя, здоровой будь!..
А с котом... непросто...
Для тебя он... страшный зверь!
Птичек не жалеет...
- Ты услышь меня и верь...
Оторвет твой веер!
Коль заметила кота -
Улетай далёко!
Птиц он любит неспроста...
- Дружба выйдет боком!
Вдруг вздохнуло глубоко
Крошечное тельце...
- И взлетело... высоко!
Обнимаясь с Солнцем...
- Пусть порхает там краса!
В небе Ангел будто...
Боль исчезла... как роса.
- Можно верить в чудо...
1.04.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831610
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 05.04.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]
[i][b][color="#07717d"]Народжуйте усе, що – від любові,
сирітства, безпорадність не плодіть!
Нехай вічнозеленість як основа
тримається на дереві століть!
Лелійте і підживлюйте коріння –
без кореня рослини не ростуть….
Дістатись неба – Боже повеління,
до благоденства заповітна путь!
Досягне ж висоти лиш той з атлетів,
хто знає, що в гори буває низ,
Бо так влаштована Земля-планета –
вселенської містерії каприз.
Дуальність світу – то закон природи.
Цуратись низу легіню не слід…
Та пам’ятати: деревні породи
ростуть у небо, але низу від…
Тяжіють і андроїди земельно –
немов є все потрібне на землі.
Але душа співа, хоч акапельно,
у віковічно-райдужній імлі...
...В усьому є своя священна правда
і свій, нутром закладений, резон:
хай нітрогена* голосна бравада
уступить смислу!..
Цар царів –
озон**! [/color][/b]
4.04.2019
________
*Азот -інертний газ, складова атмосфери Землі;
в перкладі з грецбкої означає ( [b]а[/b]-не; [b]зот [/b]- життя)
[b] неживий.[/b]
**Трьохатомний оксиген (O3), що міститься в стратосфері
і захищає Землю від космічних та УФ-променів, відіграв
важливу роль у виникненні і збреженні орзанічного світу.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 05.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2019
той час ,що їм відпущено на двох
шумить верба, або сумує вишня
по хвилі забувається колишнє
і вже за обрієм ховається журба
летять вони – не білі журавлі
а тихі дні … та хто ж їх ,смертні, бачить?
коли дощі ідуть , і око вже незряче--
хіба що струмені у синьому вікні
та крутить колесо—готуються до жнив
дарма що Сонце застують хмарини
їм час вкоротиться до ліпшої години,
якщо хоть хтось із них по-справжньому любив
ніщо скорбота, злидні, біль ---ніщо
хіба їх пам’ять тримає убога
життя є шлях – одвічная дорога
де всім Любов, як той маяк горить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831728
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019
Туманит утро мне дорогу в бесконечность
И длит ночной кошмар за горизонт,
Где златокудрый бес явив беспечность
Мне снова не достроил эшафот.
Где вервь болтается пеньковая , сырая,
Где ветра нет и мир погряз в пыли
И носится надежда, ударяя
Крылом надломленным в неровный край зари.
Я был бы твой ---мой скорбный мрачный дух,
Что был борьбою вскормлен , как волками
В тиши миров и одинок ,и глух,
Где жизнь ---бесчувственность и ...тело между нами.
Туман лишь холст и...контуры мечты
Я создавать готов из пустоты!
20.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831737
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019
Чайная роза в стакане,
Памяти нежный цветок...
Может, о чьём-то свиданьи?
С ней, с не забывшейся, с той,
Что, под эгидою света,
Слишком недолго жила
И что – для этой планеты –
Так нелюбима была.
С той, что любимой не станет.
С той, что не станет никем.
И что пришла на свиданье
С розой и книгой в руке.
Юная девочка Света…
…белый капроновый бант…
…книга лимонного цвета…
…кажется, это "жорж санд"…
Та, что пришла без надежды
И что уйдёт – без любви –
Умной, красивой, безгрешной,
И… с лейкемией в крови.
Та, что была нам не ровня
И так бледнела смеясь.
Та, что глубинно и кровно
Верила в высшую связь
С летом, с полуденным солнцем,
С клумбами роз в горсаду...
…бледная Света смеётся…
…чайные розы цветут…
…мальчик с ней рядом, он шутит…
…взглядом смущённо скользя…
…светлые волосы…
…груди…
…талия…
…ниже нельзя…
…всё так невинно и мило…
…юность и солнечный сад…
Кладбище… крест и могила…
Фотка и парочка дат:
Милая девочка с бантом
Так безнадежно светла…
Та, что любила "жорж санда"
И слишком рано ушла.
…………….
…………
……
…
…[b][u]Свете[/u][/b]…
…[b][u]Людмилочке[/u][/b]…
…[b][u]Тане[/u][/b]…
Чёрные стелы в рядок…
Чайная роза в стакане
И на воде лепесток...
…………….
…………
……
…
[b]Люди, давайте попробуем быть милосерднее,
ведь многие из этих юных жизней оборвались
только потому, что им элементарно не хватило средств на
квалифицированную медицинскую помощь...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831517
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 03.04.2019
Розкрилась перша брунька аличі
і спурхнув квіт метеликом на волю.
Пернаті свистуни та трубачі
накрили співом вільху і тополю.
Ще трохи – і черешня у шибки
побризкає рясненько пелюстками.
Очам дарує радість залюбки
мені щорік, як і в саду у мами.
І що з того, що я – не першоцвіт?
Не гляну в люстро – і про те забуду…
Спостерігаю березня політ,
як дихає весна на повні груди.
18.03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831431
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019
Тополя у полі, як перст одинока.
Корінням окріпла, знялася високо.
А поруч калина – ні роду, ні плоду,
Куща запитала з червоного глоду.
Скажи мені, глоде: у чому я вина,
Я ж тут не тополя, я просто калина.
Прошу помолися, зніми з мене тугу,
Нехай пересадять мене серед лугу.
А глід посміхнувся: червона калино,
Повір, ти насправді ні в чому не вина.
Коли листя скине осіння тополя,
Тоді ти окраса для цілого поля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831430
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019
Любви душа так искренне просила!..
Замерзла в парке средь рябин...
- В надежде с верой... столько силы!
Когда вокруг полно руин...
А вечер невозможно стал холодным!..
Любимый же... совсем чужой.
- Она укуталась немодной
мелодией... Ушла домой.
Там плед пушистый... крепкий кофе...
И грусть осенних миражей...
- Душа обнимет катастрофу
судьбы своей на вираже...
Всплакнет мучительно за счастьем...
Не ведать больше ей тепла.
- Вцепилась злобной дикой пастью
разлука! Крепко обняла...
А безутешной... много ль надо?..
Она просила лишь одно...
- Рябина горьким листопадом
помашет ягодкой в окно...
27.03.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831151
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019
Щоденні втечі –
Так небезпечно
Від мрієтечі
Душебіліти.
Що крок – то співи
Ранкових півнів.
Невже клин клином
Лікуєш, Світе?
Щоденні старти.
Життєві жарти.
Чи бігти варто
По колу знову?
Свідкує мітко
Секундна стрілка,
Що і годинник
Крамольно хворий:
Покольно коле,
Співає соло,
І ти – мов голий
Король у масах.
Від себе бігти –
Куди? Край світу?
Веде орбіту
Механік часу.
На циферблаті –
Зростання й втрати.
Стоять на варті
Нерушні мітки.
Тікай незримо
В четвертий вимір –
Та рух неспинний.
Скрегоче хвіртка.
Від себе – в себе.
Душепотреба.
Ганяє небо
По колу хмари.
В горішній печі
Згорає вечір,
І півні ґречно
Клюють стожари
Толочать миті
Мрієпролиті.
Нові зеніти –
В собі глибоко:
Центральна цятка,
Душі десятка,
Часів початки
І третє око.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831051
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Я мусила вижити, чуєш,
коли клекотала біда
і зорі котилися всує,
й отрутою пахла вода.
Я мусила стати до бою,
скропивши неділю дощем,
аби залишитись собою
під чорним недолі плащем.
І хай обернулося мало
голодних вовків на людей,
я звіром байдужим не стала,
не вирвала день із грудей.
Не вмерла тремкою душею
на пласі гіркого жалю,
а тихо пройшлася межею
і світу сказала: "Люблю".
І крикнула прірві: "Прощаю
зневіру твою гомінку!".
І, сьорбнувши білого чаю,
у білу ступила ріку,
щоб ноги від болю відмити,
безсилля і темних жалів,
із серцем, до неба відкритим,
чекати розвеснених слів,
музик, що до танцю закличуть.
І зблисне прощення мені,
і стане уперше незвично
вбиратись у щастя при дні.
Вдивлятись в розгойдане жито
такого хмільного не сну...
Я вижити мала, щоб жити
і знову стрічати весну!
23.11.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831056
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019
А дні біжать – купають ноги в повені,
Шумливій, неспокійно-весняній,
Здолавши літо, в осінь зайдуть повагом,
Коротші трохи стануть і сумні.
Коли ж в снігах вони заспотикаються,
Впадуть тоді в зимові довгі сни,
Аж поки сонечка весняного злякаються.
Й розбудить край струмочок голосний.
30.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830748
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2019
[i]Певно, стомились від сьогодення...
Хочеться гарної музики, поезії...
І просто... "нічогонеробтва" –
подумалось мені... І ось –
вкотре! – таймаут! [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо й не думаєм всерйоз,
чи маємо на те благословіння.
Чи то, бува, не хляка чи мороз,
не словоблуд... напутнього начиння?
Поезія – це ліки для душі,
від болю в серці екстрена пігулка,
поезія – не епос і вірші –
по фібрам серця трепітна прогулька
Поезія дарує кращі з прав –
творить канони, пестити моралі.
І хто із нас бентежно не збирав
римовані на ниточках коралі?!..
Поезія – від Бога щирий гранд,
аванс Творця за прояв милосердя!
Поезія – змовкання канонад,
не вбивство доль у січі душ і тверді…
Поезія не любить звучних слів,
вона – інтим, квиління душ чаїних,
поезія – глас ангельських послів,
код алгоритму співів солов’їних…
Поезія –дарунок Божих ласк
творителям, у кого серце щире,
поезія – шукання Світлих паск
і меса – тим, хто відлітає в ірій.
Поезія – божественна Любов
до тих, хто щиро, без лукавства любить…
Поети тчуть нагій душі покров,
та їх Господь шанує і голубить.[/color] [/b]
25.03.20199[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 28.03.2019
Сніг шурхотить - дрижать весняні віти,
Такий рясний, крилатий снігопад,
І байдуже, що на порозі - квітень,
У зиму помандруємо назад.
Зимовий привид - біла потороча
Крилом студеним холодить чоло;
Розтане сніг - і спогади захочуть
Вернути щастя те, що відбуло.
Сніг шурхотить - невідворотність долі,
Що має бути, душу не мине…
Вже проліски, довірливі, прозорі,
Десь виглядають з пралісу мене.
І золотіють дивом первоцвіти
Між бростями у капищах снігів…
Відплаче березень - і заспіває квітень
Життя алегро, сонячний мотив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830660
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
Не та весна теперь... Бывало -
Март зимний, белый... Лишь апрель
Дырявил снега покрывало,
Призвав любимицу капель.
Снег исходил ажуром нежным,
Покрывшись тонкой коркой льда...
Глядишь - сугроб огромный, снежный,
Подмыла талая вода...
А сколько мы сосулек съели ?
А помнишь, мастерили плот..?
Чтоб в лужах он не сел на мели,
Тащили к морю талых вод...
Весна резвилась и играла,
А вместе с нею детвора.
Нам было дня и жизни мало !
Что не затеешь - на "Ура!!!"
Не та весна теперь... Бывало...
Да что весна ? Весь мир иной.
Вернуть бы эту жизнь с начала...
Да только где тот путь домой ?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830637
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
В лівогрудді – пік ртутного сонця,
Променить в зубоскалінні стронцій,
І в якому душа в біса боці
У того, хто з’їдає живцем
Світ – мов джем
Кров’янистого кольору болю.
Добряків, простаків і героїв
По одному, а краще юрбою –
У повидло загублених мас.
Алькатрас би на вас! Алькатрас!
Розплодилось тварюк в час негожий!
О, пробач мені, люблячий Боже,
Толерантною бути не можу
Як за масками честі живуть
Злоба й лють.
Озвірілість – ще гірша цикути,
Злодіяння – без сліз і покути.
Так болить і пече в лівогрудді...
Ой недолюди! Ой недолюд!
Не сьогодні, не зараз, не тут
Буде суд,
Вищий суд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830618
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2019
Паруса. Паруса над водой.
Над моей головой паруса…
В небе солнца зрачок золотой.
В море божьей слезы бирюза.
И такая прозрачность в волне –
От поверхности вод и до дна.
И такая смятенность во мне –
От реальности жизни – до сна.
Паруса над водой… Паруса…
Словно ангел Господнего дня
В высший сан – ощущения – сам
Посвящает, сегодня, меня.
И поверьте, нисколько не жаль,
Что не знают, ни митры, ни риз,
Эта боголазурная даль,
Этот богополуденный бриз.
Да, не ангел я, не озарю,
Но свеча моей веры светла!
Я лечу к – маяка – алтарю.
Надо мною два белых крыла…
И пускай я не свыше и над,
И хотя, с тихим стоном в груди,
Я тяну за пеньковый канат,
Но ведь колокол-купол гудит!
Но ведь хочется – верить и жить!
И мне слышится: Верь и живи…
И, до крови, пеньковая нить
Обдирает ладони мои…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829843
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019
[i]До дня поезії
та Щастя...
Казала Настя:
"як удасться"...[/i]
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я долю-ружу посаджу на підвіконня
і сонечко в кватирку запрошу… –
Нехай несуть її до зір небесні коні
наперекір
дощу…
Нехай у ній бушує неугавний Гелій –
і сонячну енергію віддасть…
До тебе ж, добрий-кароокий-щедрий геній,
всім духам чорним
зась!
Краплини вічності моєї – все для тебе:
тобі ввіллю свій древній архітип
і зорепадом уквітчаю наше небо –
сип зорі щастя,
сип![/color][/b]
20.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019
О Маестро, мій милий Майстре!
Композитор моїх мелодій,
Інквізитор сваволі плоті,
Хуртовина в моєму літі
Із пелюстя прозорих квітів.
Цій любові любов позаздрить.
Ти – спокуса моя і пастир.
Наодинці з тобою, отче,
Наче сон у вісоні ночі –
На обтинках її блакиті –
В унісоні злилися миті,
Пролунали в єдиній ноті
Поліфонії двох рапсодій,
Полатати вісон – не злочин.
Оверлочити ніч не хочеш?!
О кохання моє рахманне,
Що в оману мене не манить,
Що дурманом не лине в душу,
У веригах обійм не душить,
Дуже вільне і вірне дуже…
Я тобі маргаритки, муже,
Покладу в сторінки роману,
Отамане мій, о тумане!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829712
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 21.03.2019
Ви знов мені наснилися сьогодні.
Якийсь чужинський... В посмішці печаль...
А очі... як в покійника — холодні...
Ви — даль...
І руки... Я ж любила Ваші руки!
Вони для мене — як святий грааль!
А уві сні вони подібні крукам...
На жаль...
І чорна сукня у червоних маках,
Шампанське переповнює кришталь...
А я... Мені так хочеться заплакать...
Ви ж — сталь...
Прокинулася серед ночі — змерзла.
У шибці хмарно-місячна вуаль...
Уже не сплю, та гіркота не щезла.
Мигдаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829681
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 21.03.2019
Пишу тебе я только по нечётным.
В календаре - туманность андромед.
Признания сбиваются со счёта,
но... каждый раз - ещё одно, в уме
держу, как козырь в рукаве, на завтра,
и многогранно чувствую его -
слова ли, не слова, в пылу азарта
сорвавшиеся с губ... Что мир мой - твой!
А для тебя вся жизнь моя... Игрушка?
А для тебя... есть правило одно -
сбегать куда подальше, если нужен,
и прятаться в свой мир далёкий вновь...
И ты не рад признанию такому.
И я не рада... И опять - туман.
И снова я пишу тебе, родному,
(которого я выбрала сама
рассветом быть для сердца, тихой рифмой,
и смыслом всех, таких чудесных, лет,
в которых я, любя, была счастливой),
что никого нужнее в мире нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829521
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 19.03.2019
Разрисуй - холсты мастихинами
(Под лазурными балдахинами)…
Не смотри - в глаза одиночества:
Одиночества из пророчества…
Одиночества - не строптивого…
Беззащитного, не спесивого…
С забинтованной шрамом раною,
Испытавшему ярость пламени…
Обними - в сто раз крепче прежнего…
Твои руки - нежнее нежного…
Оживи - холсты мастихинами
Под лазурными балдахинами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829528
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 19.03.2019
В его глазах,- молчанье, крик богов!
Мерцание, туман, гром и гроза!
Не подобрать и тысячи мне слов!
Чтоб чувство описать,- моя слеза!
Что капля? С неба в небо серый дождь!
Нет у любви начала и конца
Когда полжизни жизни отдаёшь
И маску одеваешь и гонца
Ждёшь с того света.. Утром свет идёт
И Солнце шлёт волшебные лучи
Ты гонишь день, и..снова.. упадёт
Он на ладони пламенем свечи
О, как сияют истинно глаза
Мне их понять не сразу удалось
Безценный в сердце камнем бирюза
Томится, побыстрее взглядом брось
В огонь любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829626
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019
В хмурый февральский день
Солнца - ещё не очень…
Это ресничек тень
Чуть закрывает очи...
Ты …обними меня…
Я… задержу дыхание…
Фотка сгодится для
Часа воспоминания...
Скоро наступит такая весна!..
Стрелки часов в догонялки играют.
Знаешь – вчера написала слова…
Кто-то читать их,наверно,желает…
Чуть приоткроет большие глаза
(Под жестковато-тугим одеялом) -
Синий подснежник (в тумане дождя)…
Новых надежд вдруг окажется мало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827744
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Кава з ваніллю і дрібка кориці.
Затишна книга і сніг за вікном.
Фото старе, дерев‘яні полиці,
Хата огорнена спокоєм-сном.
Ранок вже стука в віконниці сині.
Десь там, за обрієм, сонце встає.
Вітер дріма у безплідній калині.
Пташка шукає зернятко своє.
Кицька згорнулась клубком – до морозу,
А до весни залишився лиш крок...
Сплять у бруньках нерозплющених грози,
Теплі дощі і надії ковток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827804
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Все, що я знаю -
у нього очі темніші за пізню весняну сутінь,
чорніші за лють, блискучіші за дзеркала.
Каже мені: "Не поєднані ми, та скуті
тінню едемської яблуні. Бачу, склала
човником руки, ховаючи плід від мене -
так визріває стисле присвійне знамення
"мій".
Ніч дивиться чорно - не відповідай, не смій.
Бруньки прилипають до неба пахучим соком,
сонце не зійде, бо журиться однооко,
зі шпарок годин витягає зелені рукава яв.
... все, що я знаю - як дихав, коли обіймав.
Сутінь ранкова сполохано б'є крильми.
Краще не знати, хто і для кого ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827808
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Цей тихий дощ про вічність шелестить,
Освячує молитвою вікно.
Осіння мить щемить...
щемить...
ще мить-
Глінтвейном стане сутінків вино
Із ароматом падолисту й снів,
Із присмаком морозу на вустах,
З мускатним шлейфом перезрілих днів,
Що губляться у пам‘яті й літах.
А тихий дощ іде собі й іде,
В свідомість падає і мрячить у думках...
Знов схуднув календар на цілий день
І хризантемить світ Чумацький шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826845
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 04.03.2019
Сутеніє. Місяць ще не вповні.
Небо. Річка. Зоряне 3D.
Вітер шепче строфи молитовні,
вечір тіні, мов кужі́ль, пряде.
Охопили місто мляві темпи,
в кулаці пітьми вмирає рух.
Спить, як немовля, у водах Кемпа,
пестить берег повечірній Буг.
Стиглі зорі ляжуть на долівку,
ніч із тиші схованку зітче.
А моя огрійлива криївка –
це твоє безбоязне плече.
Заколише перелітна втома
і «під нуль» тривоги зістриже.
Ми і син. Утіха - троє вдома.
Споночіло. Місяць вповні вже.
26.02.2019
Уляна Яресько
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827206
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 04.03.2019
А я то думав, ти щаслива-
Така красива і щемлива...
А я то думав, ти небесна -
А ти...а ти мов крига скресла...
Чомусь сьогодні не така...
Тремтить у дотиках рука...
Ховаєш очі, десь далеко,
Кудись летиш, моя лелеко!
А я то думав, ти щаслива
З ним, ти така була мрійлива...
Я відпустив колись тебе...
Тепер ненавиджу себе...
Прости, що крила надірвав,
Що більше тебе не чекав,
Бо думав, що тепер щаслива...
А доля відчаєм зрадлива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827541
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Цей сивий дощ, як сивий гріх
З"їдає сніг, неначе пранці
Длубають плоть вночі і вранці.
І місяць лютий не поміг -
Принишк занедбано...тремтить
Земля, шматована дощами,
Ряднину латану, між нами,
Вже не натягне - рветься нить.
Не рюмсай, небо, не тужи -
Твоя блакить їй - оберегом.
Зашамотить зловісний регіт,
Застигне нотою для регі
У березневім вітражі.
18.02.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827432
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Вірш із циклу „ Св’ята та будні ”
Вірному товаришу Борису Чеху
присв’ячується… Незабутня,- ні,-
наша голодна, щаслива юність…
Завірюха у танці лінивому
Сиві коси спуска до землі,-
Гострі сполохи білого в сивому
Розчиняються в сірій імлі.
Ні дороги не видно, ні обрію,
В переметах галявини, ліс,-
Тільки глянь – хтось лижнею хороброю
Розітнув біле царство беріз…
Влітку дівчина в плетиві білому
Тут проходила, ніжна мов цвіт,-
Загадково всміхалася милому
Вся в обіймах березових віт…
Тепла ж осінь,- скорила загравами
Та чуттям кольорових реприз...
Застелила шовковими травами,
Падолистом прикрасила ліс...
Вірний скутер знайомою стежкою
Немов олень метався на клич,-
Сніжний крос закінчиться мережкою
Спільних доль та щасливих облич…
Тож він серце не сковує кригою,
Синій вечір у сивій імлі,-
Ніжність знову вертається дзигою,
Знову свічка горить на столі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827450
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Затихло все. На лінії мовчання
Серед стриножених зимових вечорів
Брела собі прадавня Босорканя
У світлі придорожніх ліхтарів.
Неначе тінь несла химерне тіло,
Крива ковінька цокала об брук.
А позад неї врочисто біліло,
Неначе саван падав з її рук.
Деревам роздавала еполети,
Як полководець після вдалих битв,
Гротескно станцювавши піруети,
Збирала краплі сонячних молитв.
Немає сонця... Захмарі‘ло небо.
Стара чаклунка пристріт навела...
Ввібравши барви осені у себе,
Завіяла навколо, замела...
І в тиші снів зимового мовчання,
Вдягнувши розпач снігу, як вінець,
Шукала скрізь самотня Босорканя
Тепла і затишку невтрачених сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825823
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Були ми із каменю, гордими –
Затоками стали, фіордами.
Під товщею вод синіх схована
Глибинна самотність рубцьована.
Глибинна самотність рубцьована
Під товщею вод синіх схована.
Угору злетіти вершинами
І бути в зростанні неспинними,
Небес доторкатися віями
Хотіли, надіялись, мріяли.
Хотіли, надіялись, мріяли
Небес доторкатися віями.
Юдоль мерзлотою нагрянула,
Доземно притиснула, ранила –
І тиша ввижалася галасом.
Самотність у душу вгризалася.
Самотність у душу вгризалася –
І тиша ввижалася галасом.
Думки під льодами кришилися.
Гадали, що в камені сила вся.
Стікали в пустоти риданнями –
Ці миті здавались останніми.
Ці миті здавались останніми –
Стікали в пустоти риданнями.
Углиб ми зростання проходили:
В собі відродились фіордами –
У відблиску плес тихих мріємо
І неба торкаємось віями.
Ми неба торкаємось віями –
У відблиску плес тихих мріємо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826125
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Я на груди твоей лежу материком,
Пока ты заплетаешь рифмы в банты,
И кажется вселенная мирком,
Где стрелки на часах, как секунданты.
Бросается подростком с мокрых крыш
Бессонница (неугомонный трейсер)
Варшава, Киев, Лиссабон, Париж...
Целуя, повторяешь: "В сердце целься!".
Потом с похмелья книжного молчишь
И смотришь на меня как на константу,
Но я, скорей, духовный нувориш,
Могу карманы, карму – наизнанку...
Жизнь отвела с тобой нам сутки лишь,
Без запасных идей и вариантов.
Но ты сегодня мне принадлежишь,
И страсть танцует примой на пуантах!
14.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825404
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2019
Ещё кружится стайка новостей,
проспав сорваться за последним бывшим,
какую жизнь ныряющего с крыши
в мою постель.
Когда-то под умолкшие часы
пульс захлебнётся таинством свободы:
хочу - стучу, хочу...
Но время года -
сплошные сны,
пустыми караванами - в ладонь,
небрежно с сонных глаз смахнувшей небыль.
А прямо под окно крошится небо
и перезвон
церквушек... всё окажется простым:
для нежности хватает, очевидно
сезонно притворившейся снежинкой,
слезы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825202
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019
Коли в тобі колюча нитка болю
нарешті рветься, вивільнивши ніч,
вже не стаєш розпалено до бою,
а просто йдеш собі від нього пріч.
І вже немає сили в цілім світі,
аби спинив оцей упертий крок,
обпалений й водночас обігрітий
розплутаною зав'яззю думок.
І вже тобі ні в чому гул і крики,
і вже тобі без сенсу блискавки,
бо утікає з серця щось предике,
востаннє доторкнувшись до руки.
І що на завтра буде невідомо -
чи спека вдарить, чи зітне мороз,
спадає долі невимовна втома
гіркого болю - болю передоз...
10.02.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825027
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2019
«… Ти сумний Перехожий
Перехожий, що бідний так само як я…»
(Гійом Аполлінер)
Я би відчинив сіру вулицю,
Як відчиняють ковані двері
Господині притрушені борошном –
Білим, наче друїд на Белтайн:
Відчинив би для перехожих
Не зайд, не пророків і не жебраків,
А саме для перехожих у капелюхах,
Перехожих - бідних як я.
Я перетворив би бруківку в дзеркало,
Щоб у ньому сама журба себе бачила,
Щоб сумні перехожі зрозуміли,
Що кожен із них не самотній,
А шкутильгає Містом Невчасним
На пару з журбою – незримою мишою,
Наче наше життя сірою.
Я писав би на хмарах слова Істини,
Щоб перехожі (сумні особливо)
Інколи споглядали Небо
І ворушили устами мовчки
Слова оті подумки читаючи.
Я би виглядав щоранку кріз шибу
Шукаючи поглядом перехожого –
Сумного, як стара казка про шибеника
(Про три шиби й одну шибеницю),
Аби якось його розрадити,
Чи то намовити сірий плащ
Снів зими сльотавої
Не вдягати,
Під чорний капелюх
Ночей наших енотерових, горобиних
Не ховатися.
Я би розрадив його сонячними зайчиками
До пори в скриню мою схованими,
Якби в місті цьому
Не було так порожньо….
І жодного перехожого…
Жодного…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824934
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 12.02.2019
торкайся повільно... й без того сміливі вже дотики,
по пліч оксамиті, неначе розплавлений віск....
і погляд прошиє водночас пронизливо, солодко.
неначе востаннє обуриться зраджений Стікс...
в п/янких поцілунках загубиш весь Всесвіт нескорений...
жагою кохання поспалюєш "завтра" світи...
бо є тільки зараз - ця ніч почуттями оголена,
що спрагло шепоче вустами спокуси, люби...
торкайся повільно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824277
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 08.02.2019
Вирує пристрасть зі смаком кави,
Краплина рому, в душі пожежа ,
Одвічне танго потоком лави
Звучить в цей вечір через безмежжя.
Замкнулись руки в палких обіймах,
Ключі згубились у хвилях піни,
Шум океанів – мелодій вибух,
І переможна хода Афіни.
На двох ця гавань з вогнем неону,
Танок і погляд у шалі серця,
В жагучій каві краплина рому,
Над фортом прапор вітрами в’ється!
Він не здається на милість втомі,
Платтям тріпоче, летить волоссям,
Краплина кави в корсарськім ромі,
А може все це лише здалося!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824417
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019
Декабрь
С декабрем мы, обычно, в ладу.
Декабрю я так искренне рада!..
Будто чуда какого-то жду
Я с приходом его - снегопада...
Это время - надежд, новизны
И картинок... ушедшего детства...
Живописными видятся сны,
Вдохновлённым становится сердце....
В декабре так отрадно, легко!
В нём так много приятных эмоций!
Пусть не греет... пускай высоко,
Но и солнце... декабрьское солнце
Улыбается миру в мороз!
Как красива такая погода!..
У природы - особый гипноз!..
Разбирается в этом природа...
И пускай я давно не дитя,
И уже не девчонка, за двадцать,
Но на мир этот славный глядя,
Мне так хочется петь и смеяться!
И на санках спускаться с горы,
Не боясь оказаться в сугробе,
Среди шумной такой детворы...
Лишь декабрь дать мне это способен...
Он в своём волшебстве - бесподобен!
********
Январь
Январь - как продолженье декабря,
Хотя и есть... особые различия...
Суровей, холодней январский взгляд -
Таков уже, как видимо, обычай...
Ветра лихие будто бы насквозь
Не только кожу - душу пробирают!
И что-то жизнерадостное - вскользь,
Как будто в сердце что-то угасает...
Не радуют снежинки за окном,
Они уже - привычная картина...
Мы, чем-то, так похожи, с январём...
Дела у нас так буднично - рутинны...
И, кажется, что нет сему конца,
Как будто это длиться будет - вечно!
И как не жди весну ты у крыльца,
Надежда не ускорит эту встречу.
Но ты так ждёшь, хоть знаешь, наперёд,
Что чуда ожидания - напрасны.
Зима - не лицемерна, не соврёт!..
Февраль ещё торопится на "праздник"!
И всё это приходится терпеть,
Но я, на этом празднике, лишь гостья...
Так, всё же, лучше всё это иметь...
За зимами всегда приходят вёсны...
********
Февраль
С февралем мы не станем друзьями.
В эту пору... так часто грущу...
Ни мелодии нет между нами,
Ни душевности нет, ни чуть-чуть.
Будто пропасть - огромная разность,
С февралём мы... И я никогда
Этих улиц седых несуразность
Не приму... И небесная гладь
Не приносит мне светлых эмоций...
Холодны её сердце и длань...
В этом страхе - не встретиться с солнцем -
Я, как будто, похожа на лань...
В феврале, на душе, ощущенье,
Будто старость ничтожно близка.
Будто - впору грехов отпущенья
Попросить... Но во мне так зыбка
Эта вера... И кто не безгрешен
В этом мире?.. В нём грех - на грехе...
Что случиться должно - неизбежно...
Неизбежность не любит прорех...
От меня ничего не зависит.
Я - песчинка и голос мой тих,
Покотившийся по полу бисер,
Затерявшийся в благах мирских...
Хоть живу неприметно и скромно,
Красоту находя - в простоте,
Но и это февраль, так упорно,
Отбирает!.. Надежды в нём нет!..
Отчего ты, Февраль, мою душу
Погружаешь во мрак пустоты?
Мы не будем друзьями - так лучше...
Я не вижу в тебе красоты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824478
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019
тепла рана гріє ребра,
білі крила в павутинні,
легко вбрана_ як до неба_
дим кадила, щем латині_
під бичем лихого вітру,
очі дикі / плечі голі_
плач нікчем / повільні титри_
ліс свічок шкварчить у колі_
кровоточить десь молитва,
на вівтар лягти чи варта,
срібний хрест_ неначе бритва_
з хмар свинцевих заздрих жарти_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824328
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019
Прокидаєшся серед ночі й дивуєшся – все ще ніч,
Ніч така, мов ховається світ у драглистому черевці чорносливу.
Морхле сяйво ліхтарне по вікнах підсвічує зливу -
Тьмяне світло й вода розплескалися навсібіч
Молоком золотим… Ти вагаєшся – йти, не йти?
Та лишаєшся, щоб до сльотавого ранку не спати.
Вкотре ніч проростає у самому центрі кімнати -
Із чужої утіхи, із власної самоти…
І гримить за вікном, і дивує тебе пітьма,
Наче повна відсутність чогось та чиясь тимчасовість…
…Це пітьма провокує непрохану ніжність, небажану совість
І неждану жагу, у якої вагань нема.
©Єлена Дорофієвська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824067
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 05.02.2019
Як писати,
Коли на душі
Спокій?
Підбирати
До творчості шифр,
Поки
Розлилися дощів за вікном
Краплі?..
...розійшлись і мені все одно.
Крапка.
...а якби тим дощам не лити,
А якби нам з тобою жити,
Люба дівчино, спомин ти мій літа...
...та "якби" не було у реалі...
...та аби ми співали далі
Пісню цю з дощовим фіналом...
... Та відійде день,
А за ним іде
Вечір,
І співать мені
Зоряні пісні
Легше...
Вхід до свіжих рим
Хід зірок відкрив
Навстіж.
- віднайди мене!
Де ти, згаяне
Щастя?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119013110267
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823579
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 02.02.2019
Крилатий блазень на плечі
Шепоче розповідь про пристрасть,
Щоб маска розпачу вночі
Лягала щільно на обличчя.
Щоб я сидів у напівтьмі,
З Морфеєм граючи у нарди,
І очі згадував твої,
Їх силу чарівної зваби.
Аби не спав…Торкався стін,
Де тінь-примара прослизнула,
І після «Отче наш» й амінь,
Нарешті пам`ять щоб збагнула-
Даремно все…У напівтьмі,
Хай блазень гомонить крилатий,
Згорілих спогадів вогні
Святкові не освітять шати.
Через кватирку заповзе
З повітрям промінь одинокий,
В душі залишивши тебе,
Даю я серцю знов неспокій.
А все для того, щоб читав
Мені до кави янгол пресу
І натякав, і говорив:
"Без тебе я помру, замерзну".
Я тілом навіть без вогню
Згоратиму до тла щоночі
І душу знов не збережу,
Якщо в твої не гляну очі…
Щоб блазень білокрилий мав
Можливість насміхатись й завтра,
Дам доступ до любовних ран
І відповім йому: «Це карма».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822839
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019
А стукати в закриті двері - даремний труд.
Щоб ти не намагався пояснити, за ними - тиша.
Той, кому ти потрібен, ніколи не скаже: "Салют!
Йди собі звідки прийшов, мені на тебе - байду́же!"
І не важливо, це справді промовлено в голос, чи ні,
можна й мовчанням сказати доволі ясно.
Ти сподіваєшся, віриш:"А може?!..." Та ні.
Все надаремно. Тому, (за дверима) не треба пояснень.
І непочутим лишається ще хтось один,
з тисяч таких же...Випа́док не одинокий.
Наче сліпий розмовляє з глухим,
і не посту́питься кожен жодного кроку.
Як це важливо - почути голос душі́.
Не так вагомо, що бачать очі, відчуй серцем!
Може той, кого не цінуєш, ще стане в нагоді тобі.
Не можеш ти знати, як все в житті обернеться.
Хто зневажає, - зневаженим буде сам.
В кого на серці зима, відчує - сніги розтали.
Все повертається й добро опиняється там,
де руки й самі теж комусь добро простягали.
Як пояснити? В чиїйсь біді
не відкидай того, хто прийшов зі смутком.
Може так Бог дає порятунок тобі,
десь у майбутньому, тому думай хутко!
Невипадковість - не просто знак.
Зустрічі наші сплановані Небесами.
Вчинки - це доля, що пишеться саме так
десь там на Небі для нас, золотими рядками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822848
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Як же важко тебе відпустити,
В серце пам’ять уп’ялась дарма.
Знаю, треба все це пережити,
Скімлять душу ласкаві слова.
Осінь круком нависла над тінню,
Що нахрапом біжить в тлусті дні.
Не прикажеш мовчати сумлінню,
Що карає за ночі п’янкі.
А вина? Де мірило, що в долі
Саме цей шлях життєвий дала?
Напилась вже цикути доволі,
Не зуміла, не стала твоя.
25.01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822759
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Ах, пока не довязан ни май, ни сачок -
и по-детски ладошками поймано утро
по дороге от век до пылающих щёк.
Сон в руке и роса в перламутре -
в аккуратную смятку. Тропинки изгиб
совершенен обрывом. И помнится морю,
что глаза даже малых надежд велики -
много больше, чем полные горя.
Надышавшись сиренью, сорвётся на бриз
перепетое эхо - грустить, наблюдая,
как крапивница гибнет под облаком брызг.
А на платье, распущенном в талии,
васильковое поле цветёт невпопад
и надежду под листьями смятыми прячет.
И на первой странице приколот фрегат
под одной из засушенных бабочек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815275
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 26.01.2019
Якщо цей шлях не той... то, милий Боже,
де сонце сходить? Де шукати слід?
Аби в гармонію убраний білий світ
всміхнувся вмиротворено і гоже?
Де цвіту некрамольного знайти,
щоб, мов кропива, не впивався в шкіру,
роздражнюючи сумнівами віру,
і біль їдкий штрамуючи за тим?
В котрій щілині є оаза світла?
Лиш не такого, що торкнеш - й нема,
лиш не такого, за яким стіна
дощу гіркого і жаского вітру!
Бо втома розливається довкруж
і, охопивши все, безрадно гусне.
Ще трошки і остання кулька лусне,
хоча й на ній написано "не руш!".
Ще мить, здається, і душа застрягне
межи світами, правдами, життям...
Якщо цей шлях не той... впаде без тям
на захід сонця в марево багряне.
23.01.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822485
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 25.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2019
Земля в цвіту, аж сліпну від краси,
Весна прийшла і заспівало поле.
У оксамиті світяться ліси,
Лише безлистя чорним гнітом коле.
Ворони погніздились в тополях,
Немає пуху - бо пори немає.
Ще чорною невиспана земля,
Але й вона потроху просинає.
Луки цвітуть, тече потиху Стир,
Маленька хвиля лиже берег низький.
Ріка новий накинула мундир,
Люблю тебе, мій красеню поліський!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822445
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 25.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2019
- Звідки у сонця маршрути твоїх перебіжок?
В сітці тунелів не ловить ні день, ні Wі-Fі?
***
Сонячні зайчики погляду, граючись, стелю
Мріями зорять, в кутки заганяють печаль?
- Звідки у слова, простого по суті поліна,
Прагнення жити у часі – не в попелі днів?
***
Серця удари по цвяху душевного співу
Гатять й будують із віршів каркаси мостів?
- Звідки наснага? Притуплене болем бажання
Повінню стати й наповнити сонцем світи.
Кожен свій день проживати, як вперше й востаннє?
***
- Звідти й для того, щоб стеля тунелю сліди,
Зірчасто-зайчасто-мрійливі,
тримала для тих,
у кого не ловить Wі-Fі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821547
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Світ вмерзає у кригу.
Цар тут – безликий Кай.
Ти, Королево, щаслива?
Який тобі з того кайф?
Жовта гусінь трамваїв
Містом повільно повзе.
Серця немає в Кая.
Замерзло просто. І все.
В місті горять лампади,
Місто живе вночі.
Місту жити не в падлу,
Крига – його харчі.
В місті багато кавярень –
Чекають, лиш завітай.
На спину вчепивши гітару
Ходить замерзлий Кай.
Скоро весна, ти ж знаєш,
Крига твоя – твій біль.
Плачуть струмки за Каєм,
Йде весна поміж хвиль.
Царство твоє, Королево,
Просто вода. І все.
Холод тобі, напевно,
Щастя не принесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821538
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
В тёмном небе твоих ресниц
Звёзды влажной печали блещут…
…
Я вернусь, чтоб склонится ниц
Перед первой из лучших женщин.
Я вернусь, не печалься, верь –
Расставание нам приснилось.
Верь во благость земных потерь
И в разлук – неземную милость.
Я поверил бы в это сам,
Но теперь уже слишком поздно.
На щеке у тебя роса,
Я бегу по ней взглядом босым…
И пускай невозвратен путь,
Я вернусь, сцеловать – склониться,
В этих рос – золотую смуть,
Эти капли звёзд на ресницах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821456
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Так багато дощу і безсоння
на пониклих від часу дахах,
так багато гіркого бездоння
у мовчання твого на руках.
Так багато, аж схипує вітер,
розгойдавши досвітні жалі.
Хтось невтішну сльозу ще не витер
на обличчі сумної землі.
Не розтанув у вирі чекання,
не схилився над сховком душі.
Безневиння, немов покарання,
штрихпунтиром - чужі-не-чужі...
Там, де дощ, де зима й неправдешність,
небажання пізнати "за так",
як у серце впиваються клешні,
як за обрій зникає літак.
Залишаючи біле бесліддя
над дахами зажурених міст.
Ти мовчиш. Я вслухаюся й ніби
розумію прихований зміст.
3.01.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821196
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
ожеледь погляду / подиху пар,
жовтий ліхтар / випадкова планета_
втоптаних стеж таємничі тенета,
стихле відлуння обридлих почвар_
сила тяжіння зрушених стріх,
біла стіна / перехрещені тіні,
щелепи хіті рвуть мозку горіх,
в серці звиваються петлі зміїні_
щемна мелодія срібних дротів,
куца прелюдія / місячна мантра,
крик в темних закутях осиротів,
ніч розчинилася в сірому “завтра”_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820782
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
«… Що коли-небудь відпочинемо
У місті верхньому Леонардо.»
(Марина Цвєтаєва)
Незримі коти
Ловлять незримих мишей.
Корабель з вітрилами,
Що зіткані з променів
Пливе
До міста, яке збудував Леонардо*
Сьогодні –
Четвертого дня чуми**
Року Божого 1519-го.
А незримі коти
Все ловлять незримих мишей,
Які були б сірими,
Якби існували насправді,
А не в світі вигадок.
Але на то нема ради:
Незримі коти на службі,
Інакші б ті кляті миші
З’їли б рукопис –
Манускрипт таємний
На якому прозорими чорнилами
(Точніше прозолами***)
Давно доведена квадратура кола
Тим диваком бородатим:
Поетом струнких геометрій****,
Тонких ліній трикутників,
Гнучких парабол
Експонент нескінченних.
Примітки:
* - він і справді в той день в своїй уяві збудував ідеальне місто, що ділилось на нижнє – порт, та верхнє, що стояло на горі. Планувати ідеальні міста тоді стало модно.
** - чума тоді була не в долині ріки Луари, а в Іспанії, в Кордові.
*** - Лодовіко Моро вважав, що якщо вже чорнила прозорі, винайдені для тайнопису, то називати їх чорнилами не можна. Він навіть придумав неологізм – синонім виразу inchiostro trasparente – «прозорі чорнила» - слово inchirente. Я переклав це слово як «прозоло».
**** - Папа Лев Х колись висловився так: «Leonardus est auctor geometria novam, quae mihi poetica libri…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820802
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
[i] [b]Tth [/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть, пізня любов – це не свято
лиш уява, лиш розуму гра…
та її ж не закинеш... за/грати (!..)
як заснула душа
загора_
ється в жінки
раптово
при слові
що вона є жадана комусь
хто вподобав її за любові…
і засвітиться очі…
І ус_
мішка враз на обличчі заграє
у погадці про зустріч із тим
хто ще й досі так ніжно кохає
і вважає кохання святим…
забагато того не буває,
що любов’ю своєю назвеш
і її своєчасною – теж…
воно вічне – оте любування,
бо воно не окреслює меж…
у любові – одвічне кохання
[/color][/b]
9.01.2019,
Kln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
Як без мене тобі, скажи?..
...уві сні упізнала раптом
Серця спомину вітражі
І відчула холодні краплі
На щоці і долоні... Ні...
То сльоза, назву Пам"ять має,
Розтривожено уві сні
У минуле твоє стікає
Снігом, танучи від тепла
Дивоспогадів... Поміж нами
Ніч розлукою пролягла
Полем, встеленим бур"янами
Із ярами, що, мов ласо,
Стисли груди землі сумної...
...і відлунням тривожний сон.
Мов прощання тоді зі мною...
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118122301099 Як без мене тобі?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818700
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 09.01.2019
На морозе стынет груша…
И луны прозрачный след…
Заглянул на часик в душу
И остался в ней на век…
Сыплет Бозя белой стружкой
Ледяных карандашей…
В ту кармическую кружку
По каёмочку налей,..
Чтоб не спалось на подушке,
Где заветная тетрадь…
А любимому(на ушко)
И секреты - благодать…
Сыплет Бозя белой стружкой
Ледяных карандашей…
Встретив родственную душу,
Ничего не пожалей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820552
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019
І серцю вже вчувається здаля
жадана вістка світлої вечері.
Ще мить і святкуватиме земля
одну із найвеличніших містерій!
Ще мить і обізветься срібний дзвін
з високої святочної дзвіниці.
І вознесе душа земний поклін
небесній щонайпершенькій зірниці.
Й розхлюпаються всюди, де не глянь,
щасливі бризки дзвоників різдвяних.
У косичисту шаль колядувань
вповиються натхненно Божі храми.
І у світи полине Коляда,
аби усім про чудо розказати -
народження Спасителя Христа,
Ісусика - Господнього Дитяти.
І будуть розквітати образи,
кутя солодка стане ще солодша.
І буде більше радості в рази,
бо вістка ця весела й прехороша.
Ще зовсім трошки і зійдуть дива
одної з найвеличніших містерій -
святковий дух величного Різдва,
прислухайтесь, вже стукає у двері!
4.01.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820120
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 06.01.2019
Ці крихкі мережива зими
На шибках освітлених, навощених…
Шурхотить патлатими крильми
Свіжий сніг і землю припорошує –
Ніби пір’я струшує сова…
Ще у сховку зіронька-провісниця,
Що засяє в переддень Різдва
Діамантом у короні місяця.
Ще не видно обрисів доріг,
По яких царі з дарами світлими
Побредуть, протоптуючи сніг,
Між смерек, що витяглись трембітами.
Ще дрімає в теплому гнізді
Мудра казка, ніби сива горлиця.
І назустріч давній Коляді
Полем йде вагітна Богородиця.
Ще десь там, де порухи Різдва
Ледь бринять, як перші ноти музики,
Добрий Бог зав’язує дива
У маленькі кольорові вузлики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819416
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 30.12.2018
Ти створила в світі амбасаду світла,
Я у нім гість прийшлий,я у нім – прохач.
Я у нім лиш грудень, ти, напевно, квітень,
Ти, важка як небо, я – Атлант-силач.
Хто із нас двох квач сумніву немає:
Я тебе ловлю, а ти втікаєш знов.
Хто із нас кого в ті шахи переграє
Вже не є важливим: в підсумку – любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819271
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018
[i][b]Снег безразличья не стряхнуть, не снять,
Его всё больше между чувств – проталин;
Теперь ты редко смотришь на меня…
Но, может быть, твои глаза устали?
Поры осенней приговор суров,
Холодный ветер всё на юг относит,
И я не слышу больше нежных слов…
А может быть, и не было их вовсе?
Так холодно в молчании двоим.
Но что слова, они всего лишь звуки –
Ты не ласкаешь волосы мои…
Но, может быть, твои устали руки?
И прядь седую трудно завивать?
А кожа щёк? Она остыла грубо?
Меня ты перестала целовать...
Но, может быть, твои устали губы?
…
Молчи… молчи… не говори что – нет,
Я знаю правду, но куда мне деться?
Любимая, ведь горько думать мне,
Что, может быть, твоё устало сердц[/b]е.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819289
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018
Пахнуть твої руки спілим чебрецем ..
Ти сказав,- розлуки, спишеш, олівцем ..
Пахнуть мої вії прянощами сліз ..
Я сказала,- муки, всі сховає ліс ..
Милий мій, коханий, сонячний ти мій
Встану дуже рано, вмиюся й до мрій
Полечу, мов промінь, у твоїм вікні
Намалюю небо, в тихім ніжнім сні
Обернусь в голубку і крильми торкнусь
Ти розтопиш грубку у вогні зіпнусь
Стану на зап'ястки змушу танцювать
Зоряно,щоб п'ятки зміг зацілувать
Легеню прекрасний, догорає хмиз
Опусти долоні, місяцем до рис
Запахом троянди пахнуть пелюстки
Завжди завжди буду тільки там, де ти ..
Обіцяю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819248
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018
Дні повертаються мов бумеранги.
Партія йде до логічного пата.
Тижні судьбі загинають фаланги.
Миті у вічність летять водоспадом.
Близяться строки збирати каміння.
Вірш добігає останньої рими.
Просить рукописів паща каміна.
Ми в цьому світі лише пілігрими.
Сниться похована батькова мати.
Ворон сполохав зозулю – та й годі!
Щойно навідались мірку знімати,
Шиють незмінний атласовий одяг.
Прагнуть завчасно робити заміри
Поки людина влаштовує будні,
Поки планує. Однак, Dies irae
Все ж нагадає, що дні перебутні.
Може, направду, для деяких добре,
Й знати останню хвилину не варто –
Час, у який розсуваючи обрій,
З’являться духи, щоб взяти під варту.
Будьмо! допоки костюм недошитий,
Жити живими життя, що відлічено.
Лиш не для того, щоб все доспожити,
А долюбити і доль не скалічити.
[i]Dies irae «ді́ес і́ре» - День гніву (лат.)[/i]
[i][i]© Марґо Ґейко
18.08.2017[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818433
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 22.12.2018
Сидя на подоконнике, ты подставляешь миру своё плечо -
Вдруг он свалится без опоры, спастись не сможет?
Безразличный простор сквозь стекло приникает к коже.
Долгий день за окном обесцвечен и обречён.
…Оказалось, что можно при встрече обняться так,
Чтобы пульс колотил в брусчатку и резко замер;
И заранее вытряхнуть память; и выбрать знамя,
Под которым впоследствии явится ёжистая пустота -
Помолчит, остановится у можжевелового куста,
Словно обыск, тревожна, как чёртова пуля - мгновенна.
Спросит лишнего, полыхнёт, будто нефть, по венам,
Зазмеится рекой, вдоль которой идти устал…
И придётся опять обменять или сдать билет,
И тиранить часы, и назло нарушать присягу.
Раз ты знаешь, что будет, и знание это в тягость,
Может, стоит сберечь между вами стекло и нейтралитет?
Сколько можно дробить на осколки твой левый фланг,
Обрекая на нежность едва уцелевших пленных?..
- Не хочу уходить.
…и рыжеют глаза вселенной,
и зима расстилает под окнами белый флаг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818298
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Як добре це, коли з душі
Крізь сніговії та дощі
Росте любов, мов первоцвіт,
Наповнює красою світ
І на тонких своїх плечах
Тримає мир, торує шлях
Планеті-мамі до добра,
Теплом промінить з-під ребра.
І зле, як в нутряній оселі
Так пусто, сухо, як в пустелі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818308
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018
- А на улице снег!..
Но со мной моя грусть...
Часто шепчет, что век
мой истек... - Ну и пусть!..
Улечу в небеса!
Спрячусь там от тоски...
Вспомню всех адреса,
Чтоб швырять им снежки.
Я взращу пару крыл,
Чтобы сеять добро.
- Пусть друзья, кто любил...
меня вспомнят порой.
Вспомнит милый наш сон,
когда счастье влекло...
Вдруг почувствует он...
на ладони тепло...
20.12.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818342
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2018
Мне солнце сквозь ветви брызжет,
А я всё гляжу, прищурясь...
Молчанье пугают птицы -
И, кажется, грянет буря!
А день разукрасил небо
Оранжевыми цветами -
И солнце каскады света
В мой парк и в мой клен бросает...
Летят эти брызги света,
В листву серебро вшивая,
Но ветер уносит лето
И вдаль от меня сбегает...
А я - остаюсь, обижен
Тем, что и меня не взяли,
И снова мне солнце брызги
В мой клен
И в меня
Бросает...
Армения 04.07.1969.
Архивы.
Фото из сети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818289
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2018
Времён грядущих – сорок сороков,
Как бесполезно громко вы звони'те
В колокола забывшихся веков,
В колокола свершившихся событий.
В колокола – над мертвой тишиной,
Невыносимой и неугасимой,
Как Ленинграда – голод ледяной…
Как раскалённый пепел Хиросимы…
Как…?
…
… будто там, земной несчастный бог,
Зажав канат в израненной ладони,
Из года в год, сначала и в итог,
От судеб к судьбам – звонит! Звонит! Звонит!..
Но безразличны в нас добро и зло.
И безучастны божьи гнев и милость.
Ведь это всё [i]уже[/i] произошло…
Ведь это всё [i]ещё [/i]не завершилось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818258
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018
Я так стужився, мила, за тобов,
Немов за степом коні Чінгісидів,
Та ані шепоту,ні голосу твого,
Нема ніде,нема ніде на світі.
Чи я тобі вже більше не цімбор?
Хіба за мною зовсім не бануєш?
Най Вавилон із тисячі пандор
Впаде на голову богам, ти чуєш?
Затихне враз увесь Господній мир
І захлинеться тишею бентежність.
Загине вмить трава, людина,звір,
Адже мовчання – вбивча обережність.
* Цімбор - (гуцулізм) - друг, приятель.
** Банувати - сумувати, журитися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818042
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 19.12.2018
А грудень задощив, зійшов з лижні –
не втримався на трасі й розгубився.
В чоботях гумових так затишно мені,
то ж нащо сніг тоді вночі наснився?
Не віщий сон. Пручається мороз,
не дружить з цим чудним південним краєм.
Не заявляє авітаміноз
про себе тут, депресії немає.
Броджу в тумані, дихаю дощем,
шукаю, де прилавок із хурмою.
Сахаюся від зустрічей, а ще
ховаюся між осінню й зимою
в яскравий купол: з зонтиком в руці
знов доведеться зиму пережити.
Бо губляться її десь манівці.
Все сіють мряку небеса крізь сито.
14.12.18
(фото з інтернету. Дякую автору)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817906
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Расскажи мне на иврите, что ты чувствуешь, когда –
В одиночестве налито…и по самые края…
Распиши той вязью строчек…Но не спрашивай,сестра, –
Потайное многоточия – это только для меня…
Я пока не разлюбила: меланхолии мосты…
Эпохальные винилы, венценосные холсты…
И - торжественность хоралов, и - молитву тишины,
Проживая в тех порталах, где пунцовые цветы…
Где отары тучи близкой, как свинцовая стена…
В абажурах жёлтых листьев - вся сонливость ноября…
Мне бы только пару строчек...(Пару строчек про тебя)...
Чтобы в окна сонной ночи не заглядывала зря...
Всё однажды канет в лету...И,наверное,она…
Полумесяц падших (где-то) возвратится в небеса…
Перестанут пред рассветом сниться карие глаза,
Если грустные сонеты оборвёт шершавым «ля»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817833
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Белой пылью снег крошИтся…
Наливаю в чашу грог…
На тебя хочу молиться,
Хоть давно ты мне не бог…
Обжигает воск венчальной…
Пуансеттия - горит…
В лоне сумерек печальных
Альбинони прозвучит...
Разметаются узоры
На не хоженых коврах…
Доля нежности - во взоре...
И в придуманных словах…
Не забыть - поставить точку,
Отрекаясь от судьбы…
Сберегая ту сорочку,
Где все запахи твои...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817828
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Ти так далеко... добре це чи ні,
Можливо відстань нас перевіряє?..
Хтозна чому?.. Пояснення немає.
Так бути поряд хочеться мені.
Та все іде як мало йти воно,
Що буде далі знають лиш на Небі,
Дали нам крихту щастя за потреби
Так, наче кілька кадрів у кіно.
Мабуть якась десь мріє про таке,
Ночами плаче крадькома в подушку,
Щоб хтось, як ти, їй шепотів на вушко
Слова п'янкі й гарячі мов саке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817817
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Осінь в третю фазу ступила.
Поголила гілки дерев.
Леза в бритві своїй ступила,
Немов зуби столітній лев.
Закричала на глас: "Forever!
Жовтизною покрила шлях!"
В позу "струнко" стали дерева,
Наче щогли на кораблях.
Навпіл гордість їй гнула груди,
Все змінила – і луг, і бір.
Три пори тепер спати буде
У печері Карпатських гір.
7.11.18 Любов Пікас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813238
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 11.11.2018
[i]Нашій...
Рідненькій!... [/i]
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]
[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська мова – не лише для кухні,
Вона – у серці… і глибинах знань
О, скільки ворогів її оглухло!
О,скільки в душах мук, розчарувань!
Вона усотана дитям від мами
Разом з грудним, цілющим молоком…
Вона – як материнське оригамі:
Її з душі не виб’єш… й молотком!
Вкраїнська і санскрит – немов близнята –
Родились враз… І не в багні боліт…
З вершечків вітровію зняті,
Щоб в майбуття втокмити свій політ!
Санскрит як закарваш* для індуїзму
Втонув у фіміамній млі церков,
Вкраїнська ж – войовнича, як залізна –
Звільнялась від кайданок і оков!
Козацький дух підтримувався мовно
Із уст Нечая і Залізняка,
Як ворогів – «братів» своїх некрових –
Із Рошу** гнали... Мова ось така!
За неї йшли в атаку бандері́вці,
Вмирали Йвани в Другу світову…
В історії, на траунійій доріжці
Тлумила біль й вощила тятиву!
Не вмерла мова в карцерах “гестапо”,
Як помирав за неї гордий Стус.
Борців за правду гнали по етапу –
Та зради мові не було спокус…
В часи нові за матернім*** інстинктом
Ділили нас на рідних і чужих,
Щоб досягти покори в “сиротинці”,
У душах мас плекали мовний “жмих”. .
Та не вдалося їм… Уже й не вдасться
Із мовних чвар влаштовувать жнива!
Всім нечестивцям, котрі прагнуть власті:
“Та мова є!
Відроджена!
Жива!”
Й державна вже – далеко не на кухні,
Вона – в прицілі лінгвістичних знань.
О, скільки ворогів рідненької потухло!
О, скільки гріховин!
І –
покаянь!.. [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг, чохол, кобура.
**Русь в окремих джерелах часів Середньовіччя.
***Тут в значенні "матерня", рідна мова.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 10.11.2018
В руці агати роглядала,
А дощ шмагав з усіх сторін...
Ти підійшла і обійняла,
Поклала дрова у камін...
В твоїх обіймах заховалась,
Змастила тіло ейфорія,
Ти знов прийшла й не привіталась,
Моя Осіння Ностальгія...
В душі моїй удвох блукали,
Кидали дрова у вогонь,
А дні - мов камінці, спадали,
З моїх розімкнутих долонь...
Свій погляд в небо підійняла,
Скінчився дощ давним-давно,
А я з проектором стояла,
Крутила спогадів кіно.
До пережитого торкалась,
Тверділа кварцова надія...
Ти знов пішла й не попрощалась,-
Моя Осіння Ностальгія...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813149
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Вологим листям пахнуть ранки,
Гойдає вітер явори,
Пропахли осінню фіранки,
Дощами плачуть вечори...
В трубі шумлять небесні води,
Неначе долі барабан,
Такі закони у природи,
То штиль, то знову ураган.
Бреду по вулицях в чоботях,
Асфальт - мов чорна бузина...
Несе у даль життєвий потяг,
Немов листочок бистрина...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812915
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018
Капає осінь на листя
поморщене днями.
Падає ніч на здорожений,
стоптаний час.
Тисне майбутнє на ту
невагомість між нами.
"Як воно буде?..." -
вгрузає зимою між нас.
Плани мережать розмову.
Сріблить павутинка
сирість туману промінцем
надії теплить.
Ми ще не разом. Посеред
дощу дві краплинки:
вітром розвіє, чи стулить
в одну хоч на мить?
Хмарами небо над мріями
висне згори.
Ти ще прямуєш, плекаю нам
зав'язь уже.
Думкою ніжною на зиму
ти утепли -
хай бубнявіють чуття
і любов зацвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812574
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 06.11.2018
пронизливі, як протяги слова,
сором’язливі зазіхання хіті,
згасаючим світилом обігріті
ловили сонних, неквапливих гав_
вона ліниво грала в дам/не дам,
він бо не налягав на незворотнє,
застигла сцена : єва/змій/адам_
блідих янгОлів погляди скорботні_
вуаль туману, кислі ліхтарі,
воскреслі сумніви в набитих зайвим душах,
без огляду тікати стрімголів,
чи вкопаними стати непорушно_
вібрації важких, набряклих чакр,
реакції розбурханих флюїдів,
омріяної згоди симулякр
чекав до темрявної мряки від обіду_
в глибоких шафах знишклі кістяки,
в очах порожніх – іскри знакозміни,
він потайки рахує мідяки,
вона воркоче, набиває ціну_
до краплі висмокче обох жовтнева ніч,
буденний ранок вЕрне на орбіти,
коли зустрінуться колись – пройдуть опріч_
неначе однополюсні магніти_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812772
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018
не воруши космічну гущу сну,
спустошений який за ліком всесвіт,
душа лишає капсулу тісну
й щезає димом у жадану безвість_
на мінімум литаври та баси_
в палітрі барв – сріблясте й пурпурове_
іскриться тло небесного покрову,
вгавають різнотлумів голоси_
розчахнуте до ранку заживе,
до ланки ланка_ задзвенять вериги,
і там, де жевріло сполохане живе,
знайдеться лиш щербатий зламок криги_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812773
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018
Престол порожній
Тиша звідусіль
Таких повернень не було й не буде
І все одно чи бог чи просто люди
Хтось просто мусить виїсти цю сіль
Ти маєш врешті
Встати із колін
І розігнати воронів навколо
Вже сходить сонце он за частоколом
І гірко пахне змінами полин
Останній погляд
Хрипом із легень
Твій світ зникає в срібних краплях ртуті
Чужі пунктири на твоїх маршрутах
Зітруться в попіл. Ти відкриєш день
Поважна Доля
Вічний шум узбіч
Сьогодні ти натрапиш на дорогу
Лише вперед а всі твої тривоги
Це тільки пил на віях у сторіч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812692
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2018
[i]По перших лагідно-теплих днях листопада, вночі з суботи на неділю розпадався дощ - і зараз у Львові туман, наче у Лондоні. Такий стан Природи навіяв на мене ностальгію, і я вернулася думками у кінець 70-их років (а саме у 1978 рік), коли у Львові у Будинку Преси на вулиці Володимира Великого зібрали з усієї області талановиту літературну молодь і утворили літстудію "ГРОНО", керувати якою довелося протягом десятиліття уже покійним Василю Іванишину та Роману Качурівському, і ще нині бадьорій і добре знаній поетесі старшого покоління Марії Людкевич.
В останній четвер місяця збиралося нас багато, десь під чоловік 200!!!, під дахом Будинку Преси, де нижче поверхами діяла тоді газета "Ленінська молодь" (згодом "Молода Галичина"), саме цій газеті і дописам наших керівників ми, молоді початківці, завдячували журналістській опіці діяльності літстудії і щонайважливіше - першим нашим публікаціям. Моя перша публікація сталася в листопаді 1983 року до Дня студента з чудовим фото із серії перших моїх салонних фотосесій рукою знаменитого Володимира Дубаса.
Робота літстудії проходила як творчий вишкіл: керівники "ГРОНА" аналізували творчу пошту за місяць, відбувалися живі читки-декламації і тут же живе обговорення почутого, кожен з присутніх мав право докинути свою думку про автора і критикувати його з таким натхненням, що інколи від новотворів не лишалося каменя на камені. Так, будучи восьмикласницею, я познайомилася з багатьма тепер уже добре знаними письменниками - поетами, прозаїками, піснярами - і з моїми майбутніми побрамимами по літстудії Львівського університету "Франкова кузня", серед яких були: уже давно покійний журналіст, прозаїк Василь Левицький (майбутній керівник "Франкової кузні", директор письменницького літклубу), поети Віктор Неборак, Василь Терещук, Володя Олейко, Марія Шунь, пісняр і радіожурналіст Богдан Кучер, майбутній мер Львова Василь Куйбіда, прозаїк Олекса Вільчинський, пісняр і поет Олесь Дяк, журналіст і прозаїк Олег Пендерецький, журналістка і поетеса Вікторія Завгородня-Садова, Оксана Лозова, Іван та Тарас Лучуки, Володимир Прус, покійна Зорянка Гладка та багато інших.
Як члени літстудії "ГРОНО" ми започаткували молодіжний літературний фестиваль "Львівська поетична весна" і в період фестивальних днів зустрічалися з різними аудиторіями - їздили у райони Львівщини, виступали у Львові - у студентських аудиторіях та гуртожитках, в районних Клубах творчості, у стінах рідного університету... Слідами фестивалю завжди друкувалися добірки наших творів зі звітами у газеті "Ленінська молодь" ("Молода Галичина"). Це був розквіт молодої літературної хвилі 80-90-их років, усім гуртом ми влилися в літературну секцію КЛУБУ ТВОРЧОЇ МОЛОДІ, від якого у тому ж 1983 році об'їздили з творчими виступами усю Східну Україну, закінчуючи Донецьком: нас чули в шахтах на перезмінках у Червонограді, Павлограді, Горлівці, Макіївці, в сімейних гуртожитках Дніпропетровська та Дніпродзержинська, на взуттєвій фабриці Рівного, тощо.
Хто пройшов вишкіл літературної студії "ГРОНО" ввійшов у велику літературу зрілим і професійним творцем, і дух графоманії, поширений у сьогоденних літературних пошуках, не торкнувся пера і серцевиння "Гронівців".
По-різному склалася доля студійців - багато моїх однолітків-побратимів емігрували за кордон (Володя Олейко у Лондон, Марія Шунь у Штати), деякі з "гронівського" коша, на жаль, уже не з нами - відійшли трагічно, у розпалі своєї молодості і творчих сил. Серед них уже згаданий прозаїк Василь Левицький - втонув на будові у Миколаєві, так і не побачивши з друку свою збірку прозових новел "Великий день".
"Навчив нас плакати, а сам
ледь-ледь зсутулений і гордий,
пішов в трагічні небеса,
як гуцул у високі гори", - епітафія побратима по перу, поета Василя Терещука.
... Деякі зі студійців, змагаючись з буденщиною, набули міці, деякі, навпаки, набралися гіркоти...
Життя - не поле...
На своїх сторінках буду потрохи знайомити вас із літературними побратимами. Першим буде Вітя Неборак - багатолітній учасник "ГРОНА", літстудії "Франкова кузня", що згодом став відомий у літературних колах України як творець групи постмодернової поезії "Бу-Ба-Бу". Але я його знала ще в ті часи, коли його поезія дихала юначим романтизмом, таким він мені здається набагато яскравішим.
[i][/i][/i]
[color="#ff0000"][b]ВІКТОР НЕБОРАК[/b][/color]
Такий туман - здається, плисти можна,
вікно унастіж - і піти в туман...
На дно морське подвір'я наше схоже,
русалки авта ловлять жартома.
Спиняються потоплені фіати,
химерним косяком птахи пливуть.
Мені будь-ласка до кінотеатру,
до будь-якого, до якого-будь...
І дві години надзвичайних видив
русалкам завдають таємних ран.
На вулицю після сеансу вийдуть -
парк водоростями заріс, туман.
***
Листопад - вечірній настрій мій,
крапельки туману на обличчі.
Перехожа, вам туман цей личить -
каблучки на вулиці старій.
Я спинятись вас і не просив,
навіть листя падаюче знає -
нас розвозять втомлені трамваї
в різні долі, виміри, часи.
Не знайти для зустрічі прикмет,
та послухайте, чужі кохані,
личить вам це місто у тумані -
це не образ, просто комплімент.
Ви його почуйте і прийміть,
і прийдіть додому небуденно.
І комусь дорожчому за мене
розкажіть про цю щасливу мить.
Я ж піду - високий і стрункий -
між вікон, де ваше щастя світить,
з настроєм освідчуватись світу
полохливому, як каблучки.
***
Давайте дочекаємось весни,
було б сумним знайомство наше зараз,
холодні дні створили б сірий нарис,
бо забуденні для новел вони.
Я б так хотів, щоб зразу все знайшлось -
слова і почуття, але найбільше,
щоб став для вас я другом наймилішим,
хоч зараз просто хтось я, просто хтось.
Я б так хотів, щоб наша самота
розклала нам лише щасливі карти -
якщо ви та, ви будете чекати -
я вірю, саме та ви, саме та!..
[i](Вірші Віктора Неборака 80-их років XX cстоліття)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812514
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018
За нами - спалені мости,
Між нами - згублені дороги...
І не дійти, не доплисти -
Стоптались моці до знемоги.
І світ не той, і ми - не ми:
Іззовні - блиск, на денці - голо.
Тріпочуть ангели крильми -
І дні пливуть по часоколу.
Не утекти від суєти...
Довкруж - тунелі порожнечі.
Ген там маячать райсвіти!..
Та чи готові до утечі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812316
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 04.11.2018
ПРОШУ
С
Л
О́
В
А
[youtube]https://youtu.be/12d8-RMWmKA [/youtube]
[i][b][color="#055457"]Слова́, слова́… Нао́коло– слова́…
І вигуки… І ствердні... Й запитальні.
Ця правда людям, певно, не нова,
Та поміж слів підносяться сакральні.
У щасті й муці…
Слова́, на кшталт, «який», «коли», «чому»,
Даються нам у Слові як "прислівник"…
Та Слово Боже – Богу одному,
І з ним Він шле до нас своїх послів, з них
Лиш агнці – в звуці…
Не в кожного те Слово на устах –
Всевишній ділить ролі колисково.
Бо Слово те – мов віщий фенікс-птах,
Від щастя словотворення – підкова:
Слова ті ллються…
Хто чулий – серцем, дужий – по уму,
І хто з природи має добрі вуха
Та Божі заповіді ґречно слуха,
Відвіт познає –
«що?»,
«коли?»,
«чому?»…
Слова – на блюдці…
Від слів до справ – не виміряний крок…
Та той, хто цю дорогу вже протопав,
Хто вивчив Богом заданий урок –
Усім єством й умом своїм второпав
І висновку глобального дійшов:
Найголовнішим в Слові єсть Любов.[/color][/b]
5.10.2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809033
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Справдешній скарб – посохла давня скриня,
У нас ще кажуть «куфер» на селі.
Мойого роду пам’ять і святиня,
Якій вже не один десяток літ.
Зіпрілий запах дерева старого,
В якому закодовані віки,
Таять послання до самого Бога
Цих візерунків ромби і квітки.
Відкриєш вічко – і дари нетлінні
Війнуть в обличчя ветхим полотном,
І порох, мов зимовий сивий іній,
Закружеляє над твоїм чолом.
Змахне сорочка крильми-рукавами,
Немов журавка, що смакує вись,
Весняними живими кольорами
Її бабуся вишила колись.
А цей обрус, як сонце у тороччю,
Іскриться, намаґльований*, мов сіль,
Не вилиняв, бо й досі сліпить очі
Й вертає у минувшину застіль.
І запаска квітчаста, і спідниця,
І ґорсик* розцяцькований! І все
Так урочисто барвами іскриться,
З минулих поколінь зв’язок несе…
Щоби не обірвати пуповину,
Яка глибо́ко в землю цю вросла.
І пам’ять роду дихає у спину –
Отих, далеких, що уже пра-пра…
Перебираю пальцями святині,
Немов руками тісто свіже мну…
Струмує час із бабиної скрині,
Ховає неосяжну таїну.
*Намаґльований (діал.)– накрохмалений.
*Ґорсик (діал.) – декоративно розшита квітастим орнаментом безрукавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808815
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Тихо, немов у могилі.
Осінню ночі урочі.
Падають яблука стиглі.
Маряться лики жіночі.
Тихо за неї, за себе
оберігаю надію.
Може на сьомому небі
душу її обігрію?
Тихо! Інакше – ніколи...
І заблукають у полі
душі-перекотиполе –
вічні заручники долі.
Тихо... Далека дорога.
Може, у келії Бога
рідна душа обізветься.
Тихо. Немає нікого.
У подорожника цього
рана на лінії серця.
Та не почиє у Бозі,
поки обом по дорозі.
Тихо?
Чи серце не б’ється?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808667
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018
Той ночью вещий мне приснился… –
Растрогал чуть ли не до слёз…
Сердечный друг, - как снег явился
И розу жёлтую принёс…
Струна торжественно звучала…
И флажолетом камертон… -
Пока глаза не открывала…
Но так хотелось,..чтобы он…
Касание кроткое - продлилось…
А шёпот губ - не умолкал…
Листок смородиновый силой
Осенний ветер не трепал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808634
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 03.10.2018
В середині мене
маленька дівчинка живе.
Не носить вона кульчики,
топи та короткі шортики,
не переймається проблемами,
спілкується лише з думками.
Танцює, співає, читає,
пише творить, малює.
Та усе це вона робить вночі
мріями своїми.
Не має сумніву,
не має страху.
Вона сором'язлива.
З кавою в руках
сидить часто на підвіконні
забута в буденності.
Дівчинка спостерігає за зорями щоночі
і не знає, що вони зазирать їй просто в очі.
Вони пліткують тихенько,
поки вітер не подує легенько
й не розвіє волосся дівчинки.
Поки не підуть по тілу мурашки,
вона сидітиме і питиме каву
аж до ранку.
Вона досі мріє
і не помічає як тліє.
Я вбиваю власноруч її
і оживляю кожної ночі.
Це єдина пора,
коли зі мною вона.
Ні, сонце, зажди,
дай ще хвилинки зо дві.
Маленька дівчинка ще
спати не хоче,
вона ще не домріяла,
ще каву не розсмакувала.
Почекай, нехай ще трохи поживе,
до часу, як рутина її поглине
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808405
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 02.10.2018
Давай будем действовать как в кино. Выдадим себя за других.
«Малхолланд-драйв», реж. Дэвид Линч, 2001
Любишь осенние ночи – мир безразличен и тих,
Зря подбираешь слова – подойдут любые.
…Если ад существует, его освещают звёзды синие и голубые,
Тебя сейчас обжигает одна из них -
Нагло мигает, мол, тронь меня, и взорвусь.
Смотришь и думаешь, ну её, ну и пусть…
…Минуты сужаются и выпускают жальце,
Синяя вспышка сигналом тревожным хватает тебя за пальцы,
Комнату заполняет предчувствие катастрофы - серый дремотный дымок:
- Ты почему не писал, молчал?
- Мог.
А после становится снова темно, но главное - так безупречно тихо,
Что слышно, как падают звёзды в траву и осыпается облепиха…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807087
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 02.10.2018
Красивая осень, нужная -
Зима далеко пока...
И я с дождевыми лужами
Справляюсь сама... Легка
И эта прозрачность синяя,
Где яркий осенний лист
Закружится с первым инеем
Так сказочно... Пианист
Играет опять нескучную
На улице - просто так...
Я молча стою и слушаю...
Понравился мне... Чудак...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808543
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018
Я сотні раз програла цьому світу,
я сотні раз відмовилась іти
супроти зливи, грому, злого вітру,
спаливши всіх надій своїх мости.
Я сотні раз віддалася знемозі
і відступила маловірно в бік,
лишившись тільки тінню при дорозі...
О, скільки, Боже, втратила вже й лік!
Але колись приходить мить кінцева,
коли немає більше жодних сил
точити біль з пораненого древа
душі своєї, замість білих крил.
І розірвавши пута чорнорунні,
ідеш вперед, хай буде, так як є!
В тобі ревуть надривно рвані струни,
набат гучний у тім ревінні б'є.
В нім розуміння сочиться проз вени,
відмірюючи по краплині час:
назад з дороги цеї не повернеш,
якщо впадеш - то вже останній раз!
26.09.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808501
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 02.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2018
докір довго блукав частоколами свіч,
смикав ляльку за шворки обрізані страх,
те що купи трималося йшло врізнобіч,
вили в осінь осанни вовки по ярах_
зацькували злі музи наївний твій дзен,
дратували сухими окістями слів,
пестив листям слизьким шибу луснуту клен,
в оці втрачений час чорним спалахом тлів_
чи втримаєшся в грі під тим натиском вже
кігтем здогад зненацька торкнувся плеча ,
за периметром вітер дошкульно ірже,
жодних сумнівів_ сон вже щазає__ хоча...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808428
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 02.10.2018
На твоём корабле между коек - плотины
(из дубов сердцевины - остальное в земле).
Пацанята палят децебелами рынды.
Им всегда очевидно, что однажды - земля.
Что на звонкой игле между рёбер - синица.
Если смерть - значит снится, потому что в земле.
Значит, зим - канитель. Значит, лет - вечных двадцать.
Миру с кровью брататься до последних земель.
...и без почвы цвели споры, что за туманом
небо - обетованно аж до самой земли.
Клятвы громко лились между пальцев и рюмок,
что и в рубке, и в трюме даже воздух - землист.
Вот тогда над стрелой в "кости" спущенной мачты
чайка выронит сдачу. Сны, больные землёй,
с маяком отболят. Престарелые юнги,
опрокинув по рюмке, с корабля - и на *ля...
...потому что - земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808422
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 02.10.2018
Не лякайся багать, хай ця осінь палає для нас!
Я для тебе сховав трохи серпня в улюбленій книзі.
Я тебе обійму. Дуже скоро все зміниться. Раз.
Кілька кроків і ми знову змерзнемо в січні і кризі.
Перестиглі слова. Під повіками світлі дива.
Що було би якби ми з тобою тоді не зустрились?
Я для тебе живу. Дуже скоро все зміниться. Два.
Ми навчились всьому, тільки щастю, чомусь, не навчились.
Серед чар перехресть нас підхоплять осінні вітри,
Я стомився від мрій, що збуваються тільки без тебе.
Заклинаю цей час! Дуже скоро все зміниться. Три.
Я так хочу добра. Це моя найсильніша потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805466
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Солона спека
Я для тебе мить
Моєї долі чорно білі кадри
Летить лелека
З ним наш час летить
Й дороги наші - невідомі карти
Холодний погляд
Втома на плечах
Твоїх світанків стримані обійми
Я буду поряд
Навіть в сірих снах
Твоєї влади вічної невільник
Осінній спокій
Зцілить ритм доріг
Дозволь мені подихати тобою
Я одинокий
Мій найбільший гріх
Що сплутав якось цей полон з любов’ю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805586
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Рокований на на коловерть - на смерть,
Забутий і занедбаний богами,
Не прощений ніким. Хоч круть, хоч верть,
Та вийдеш звідсіля вперед ногами.
Отож для чого множиш суще зло?
Навіщо ти доводиш безперервно,
Ніби у тебе семи п'ядь чоло,
Хоча насправді ти адепт Жуль Верна :
Ще досі віриш в долі вищий суд,
В якусь абстрактну справедливість,
Хоча насправді світ-дитя облуд,
Мінливість серць і душ мінливість.
Життя – то пастка, дзеркало криве:
Відображає все не так як є,
Левіафаном в клоччя розірве,
Усе що бли́зьке,любе і твоє.
Отож змирися з цим усим,
Бо світ – то послідовність зим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805465
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Падая, мир - зажмурься на всякий случай -
сладкий дюшес расплещет компотной гущей
и - поскользнётся..
Крепок язык могучий -
значит, закрой и уши,
будто бы спишь и даже набат - певуч и
в вёдрах - по дню, и каждый - душе созвучен,
мир - устаканен недругом самым лучшим...
...может, закроем груши?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805560
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Грядущий день готовит мне мохито,
Кому-то, может быть, на пляже секс,
И всякий раз рождаются стихи там,
Где мы с тобой знакомимся -
Вот здесь.
Где сотни прошлых жизней миновали,
А Сансара не катится в закат,
Я больше не скрываюсь за вуалью,
И Лета лишь обычная река…
Где каждый шаг, как ход уже записан.
И новые истории грядут.
А сентябрю в награду только листья.
И мы друг другу - костерок в саду.
з.ы. За вдохновение спасибо Потапу и очереди в ПриватБанке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805486
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018
в бетонних покуттях надибав ліричний герой ненароком
кобіту готичного штибу з воронячим в’їдливим оком …
…терпляче ждав посмішки фарту, допоки та смикала струни,
вставляти потужився жарти, будинки вже схожі на труни…
дерева вже дибки коріння. вже місяць налитий по вінця.
вже в подиху протяг осінній. вже крига в порожній зіниці…
…рахує герой варіанти відходу з сумнівних позицій_
вже зір мерехтять діаманти над сутінню сплячих провінцій…
сюжет без ознак привороту. холодні вуста і обійми.
пів-на́пів жаги та скорботи. гнітючі, спокусливі прийми.
віднині на спільній орбіті _ ще й з тінню любовний трикутник_
готичного штибу кобіта й блідий під’яремний супутник…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803991
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018
Голоса как трава, и чем ближе
К площади многолюдной, тем прорастают гуще.
Предосеннее солнце лениво лижет
Проржавевшие кроны уставших от лета лип.
Вот и ты обездвижен - случайно здесь не живущий,
Заживо влип
В этот город, в его колдовского язычества мятную и золотую муть.
Голоса, голоса… Стоит их взвесь вдохнуть,
И ты в паутине чужих немечтаний - внутри и снаружи весь…
Скоро она примчится – твоя всенагая весть.
…Закат запряжён химерами Городецкого,
И хочется счастья – щербатого, самоедского,
Не попадающего ни в сердечный, ни в светский такт.
Потому и стоишь, как Колосс Родосский, ждёшь её, как дурак,
Пока вечереет, и солнце подталкивает в плечо.
SMS - слегка ускоряющий пульс щелчок -
И размягчается город, стар и сутул,
И голоса, превращаясь в едва различимый гул,
Скатываются к Подолу…
Ждут же другие закатов таких подолгу,
А он тебя сам догнал, захлестнул.
Сгущается тень, углубляя межбровную складку.
Смуглой рукой лето сбрасывает на брусчатку
Перчатку - порядком изношена, да и туга...
...Ждёшь её, и прилипает город к твоим ногам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803928
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 22.08.2018
і був туман, був у туманах серпень,
ранкові роси сивіли, як ми.
у світі цім розлук та неповернень,
де вічна вись із вічними крильми –
уже не місяць – рудуватий серпик
серед світань самісінький-самий…
нелегко йти, ще важче просто бути,
посеред воєн, глуму, правосудь.
де не баладні вуї Робін Гуди
і не казкові замки все ж ростуть.
усе впереміш – люди, долі, люди
і вже не ріки – дивна каламуть…
і вже немає ні межі, ні раю,
і так столико помежи юрби.
хто має віру – той не помирає,
хто не боровся – певно не любив.
відмедувало. відбуло. світає.
аби зійти, воскреснути аби…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803742
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 21.08.2018
Після грози вгорі стає тихіше,
Мов білий янгол світ перелетів.
Трава дощі нанизує, колише,
Вони ж на сонці грають – золоті!
І міняться палітрою веселки,
Лише збери в намисто – і носи.
Птахи лишають мокрі закапелки,
Розспівують медові голоси.
Янтарний джміль у пазусі квітковій
Просушує дбайливо крилець льон.
Радіють діамантовій обнові
Зелені абажури буйних крон.
Ще звуки грому вдалині, як згустки,
Розсмоктує й ковтає висота,
І соняшник обтрушує пелюстки,
Мов пір’ячко намокле гордий птах.
Вібрує звук, насичується колір,
Розсіюється хмар густий меланж,
Привітно виграє на видноколі
Веселки семибарвний декупаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803476
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 21.08.2018
Терновый сон обветренной Прасковьи.
...Арсений спит на куче синяков.
Пантелеймон, сияя в изголовьи:
да что, мол, я; вот он-то - будь здоров;
тебе крепиться.
...хилая времянка,
а стены в руки намертво вросли.
Сосновый бор стекает к полустанку
да озерцо, от рыбы на мели.
Рожать детей, гвоздить года на стены.
Месить, пока из баньки, первый лёд.
Ещё горит Прасковьино полено -
и никакой Арсений не зальёт
ни ливнем тумаков, ни перегаром.
...и ей опять, на краешке живой,
проснуться на своих казённых нарах:
"Пантелеймон! Как лёгко без него..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803832
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 21.08.2018
НЕБЕСНИЙ ЕТЮД
Гамір завмер в покорі —
Стишено навкруги.
Зорі в небеснім морі
Блискають, як пструги*.
Манять зірки у небі,
Їх полохливий блиск —
Знов закидає невід
Місяць — рудавий лис.
Та не дано впіймати
Зіроньку, хоч одну, —
Ранок вкладає спати
Зорі на глибину.
© Володимир Присяжнюк
08.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803430
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Непросто і неоднозначно
В стрімкому житті поета…
Як часто її він бачить
У тінях чужих силуетів ..
Він все ще банує за нею
І вірить — розвіються хмари!
Лиш попіл від уз Гіменея…
Та далі він нею марить.
Утомлює хиткість-поліття
Нечіткістю “ Раптом? “ і “ Може? “…
Вона — у їх спільних дітях,
Напрочуд на неї схожих.
Не ганить він долю картату,
Ще вірить у щастя родинне —
Він буде її чекати:
Найкращу, кохану, єдину!
© Володимир Присяжнюк
02.08.2018
* Поліття – бур’ян, який треба виполювати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803429
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
На укрытой маркизой веранде,
Ночь прохладой коснётся груди...
Я сыграю тебе сарабанду…
На огонь прилетят мотыльки…
На невидимой параллели,
Где печали разводят мосты,
Ты полюбишь мои акварели -
Из пурпуровой наготы…
Незабвенную сарабанду…
И гламурные строки богинь…
В голубые колосья лаванды
Кто-то вылил небесную синь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803354
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2018
искусство никого не замечать
и жить
словно в живых остались
двое
и верить только нервам
палача
что до конца доигрывают
роли
и плохо спать без ясности
ума
от тесноты всех мыслей
за дверями
не видеть их
но лучше понимать
что значит жить с чужими
именами
есть что-то заставляющее
тьму
светить когда чего-то не хватает
светить только кому-то
одному
пока тот балансирует
по краю
я там где ты не будешь
никогда
мы так близки
а значит не вернемся
туда
где ты могла лишь громко
ждать
пока молчанье убивало
громкость
я двигаюсь вдоль стен
из пустоты
внутри меня есть армия
скелетов
у каждого из них мои
черты
и каждый любит
|жизнь|
но безответно.
*фоновая композиция –
Rudi Arapahoe
«To Gather Flowers»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iFbRAhCOFaI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803386
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2018
Тобі я віршів склала поза триста.
Та не здригнула жоден в серці м’яз.
Душа твоя, мов скеля, кам’яниста.
І око ствердло, наче дуб чи в’яз.
А я тебе… носила, мов дитину,
Яку родила в болях і сльозах.
Тобою гріла добу і хатину –
Ти був, як піч мені у ній і дах.
Та час чуттю додати трохи гриму,
Тату прибрати те, котре набив.
Не вигнати мені холодну зиму,
Якою ти свій обшир обліпив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803105
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Вот и август, прощаясь со мной,
Растворится в дали бирюзовой...
Только сердце ещё не готово
Повстречаться с осенней порой.
В этом царстве холодных дождей
Неуютно мне, зябко, уныло.
Разрушительна осени сила,
Для души вдохновенной моей.
Мне не в радость осенняя хмарь.
Мне грустна красота листопада,
Будто злобное что-то во взгляде
Медной стервы!.. Кладёт на алтарь
И сжигает листву на костре -
Словно годы!.. Кратчают рассветы...
Разлетается пепельным ветром,
Умирая на смертном одре,
Бренной жизни
ещё одно
лето...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803296
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Під тином щедро мальви зацвіти,
дівчатами на сонці запишались,
а в лузі чутно тихий гул бджоли –
з моїм дитинством все оте змішалось…
У вітті дуба листя шелестить,
а поряд з ним, немов тендітні кізки,
шепочуться і тягнуться в блакить
стрункі з корою білою берізки.
Волошками розважливих очей
пшеничний лан погляне із-за лісу.
Колись носив волосся до плечей,
тепер лишень чешу макітру лису…
Давно не чути співу солов’я
із прохолодою чаруючого гаю,
але вслухаюсь вперто в тишу я,
коли сільське дитинство пригадаю.
Вже килим неба всипали зірки,
пастух рогатий їх збирає в стадо.
З них котрась утече і крізь хмарки
шубовсне в став, побачивши свічадо.
Духмянять луки свіжим чебрецем –
життя вирує, не стоїть на місці.
Крізь роки бачу я твоє лице,
схилила що над первістком в колисці…
15.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803216
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Зложило сонце спеконосні крила.
Задихав легше старець-ліс і луг.
Нарешті тиша озеро накрила.
Човни зійшлися на нічліг у круг.
Лиш цвіркунам чогось не до спочинку,
Співають дружно й гучно у траві.
На плечі небо кинуло хустинку.
Тримає зорі ніч у рукаві,
Ось зараз стане жваво розкидати
Над лісом, лугом, синім озерцем.
У сон пірнуть дорослі, діти, хати.
Лиш місяць зорям виставить лице.
14.0818
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803156
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Где-то небо рыдало весь вечер.
Кто-то грусть укрывая зонтом
Сам себе, молчаливо, перечил,
Не давая душе нагишом
Станцевать, в этот миг, откровенно,
О любви запоздалой своей,
Растревожевшей душу и вены.
И жалей ты себя, не жалей...
И никто, никогда, в этом мире,
Безразличному к доле чужой,
Не открыл бы тропу к перемирью,
Где б поладили разум с душой.
Только ливень, союзник холодный,
Человеческим тёплым слезам
Создавал, так удачно, погоду,
Будто тайну делил пополам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803190
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Для вас, здається, й старості нема,
Ви молода нівроку і вродлива,
Швидка на слово, трішечки примхлива,
Розмінюєте роки легкома.
Не поступаються ясним нічним зіркам
Очей грайливих променисті зорі.
Хто з вами поруч - ніби човен в морі,
Непогамовним відданий вітрам.
Дозріло все і в долі, і в саду,
Зріднилися красиве і корисне,
А над Дніпром неповний місяць висне
І в серце ронить думку молоду.
Скінчило літо днів завітних лік,
Хай повен буде ваш жіночий вік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803095
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018
[i]Васильки и тюльпаны скочевали в забвенье…
Летом чайные розы в саду отцвели.
На полянах стрекозы зудящее рвенье
Направляли в безветрие жаркой поры…
Солнце смалит как печка небесную шмальту…
Где-то бродят в лаптях одиноко дожди.
Путь-дорожку к прохладе в колючих асфальтах
Проложило несменное право судьбы…
Не торопится осень по՛ясать к обеду
Теплоту полушарий житейского дня.
Потрудиться бы очень – обильному спектру
Разложиться по полочкам цвета добра![/i]
14. 08. 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803090
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Одного
серпневого
вечора,
як сонце
розсиплеться
хною
Я стану
навмисне
не ґречною,
мов пензликом,
буду рукою
виводити
знаки мережані
на спину Твою
і рамена
і колами,
ледь обережними
насмілюся
на нескінченне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803089
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2018
Не пугайся, когда умолкает
Эта птица, которую любишь.
У неё ведь судьба непростая,
Но за это её не осудишь.
Так бывает, когда не поётся.
Так бывает - в дождливые будни,
Коль за тучами прячется солнце.
Только всё ещё, всё ещё будет...
Неожиданно... Может сегодня
Ты услышишь душевное пенье.
Переполнится песнями полдень
И пробудится в сердце волненье!..
Не тревожься! Она встрепенётся!
Просто времени дай ей немного...
Ты ведь знаешь: и птицы, и солнце
Устают, в бесконечных дорогах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803041
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018
[color="#ff0000"]Я люблю старовинні романси, їх ще маленькою чула багато з голосу мами. Якось до нас у Львів приїхав з концертом циганський ансамбль і стара циганка заспівала романс "Две розы" - мене вразили і мелодія, і глибокий зворушливий текст. Нещодавно знайшла - після великої прірви в часі - і текст оригіналу цього чудового романсу, і неменш чудові варіанти виконань. Мені дуже захотілося, аби цей романс зазвучав українською мовою - звичайно, дбаючи про мелодичну відповідність і палітру образів у романсі з'явилося і дещо від мого авторського чуття. Але й по-іншому і не могло бути!! Отож, це не переклад, а переспів. [/color]
https://www.youtube.com/watch?v=pbL6s8Uyp14&feature=player_embedded
[b]ДВІ РУЖІ, [i]старовинний романс[/i]
[i](переспів)[/i]
[/b]
Випарів краплини – сльози небайдужі -
Затемняють синій різьблений кришталь.
Миті дві нетлінні – дві зів’ялі ружі,
А на них німая, мертвая печаль.
Одна із них білая-білая
Була, наче спроба невмілая,
А інша – червона… вогне́нная,
Була, як мета нездійсне́нная.
Обидві – манили і звали,
Обидві ... зів’яли.
Одна із них ніжная-ніжная,
Була, як сопілка невтішная,
А інша, як пристрасть, захланная –
безумна, нахабна, ще й п’яная…
Обидві – манили і звали,
І врешті... зів’яли.
Вони зів’яли – не цвісти їм знов,
А з ними зів’яла і ласка, й любов…
Щастя було стільки – наче крапель в морі,
Наче з листя кужіль на сирій землі…
І зостались тільки, як «мементо морі»*,
Дві зів’ялі ружі в синім кришталі.
* [i]memento mori - з латини, пам'ятай про смерть.[/i]
[i]13 серпня 2018
[/i]
[color="#ff0000"]Текст оригіналу:[/color]
[color="#ff0000"][b]ДВЕ РОЗЫ [/b][/color]
[i]Музыка Самуила Покрасса
Слова П. Г.
[/i]
Капли испарений катятся, как слезы,
И туманят синий вычурный хрусталь.
Тени двух мгновений, две увядших розы,
А на них немая, мертвая печаль.
Одна из них, белая, белая,
Была как улыбка несмелая,
Другая же алая, алая,
Была как мечта небывалая.
И обе манили и звали,
И обе увяли…
Одна из них, грустная, грустная,
Была как свирель безыскусная,
Другая же – странная, странная,
Безумная, наглая, пьяная.
И обе манили и звали,
И обе увяли…
Они увяли, не цвести им вновь,
А с ними увяла и чья-то любовь.
Счастья было столько, сколько влаги в море,
Сколько листьев желтых на сырой земле,
И остались только две увядших розы,
Две увядших розы в синем хрустале.
[i]Слова і музика романсу написані не пізніше 1924 року.
P/S Автором слів криптоніму [b]"П. Г."[/b] міг бути, поет Павло Григорьєв (Горинштейн), друг і співавтор Самуїла Покрасса, чи Павло Герман. Обоє в 1920-их роках були відомими авторами романсових текстів. За іншими джерелами, слова написав Д'Актиль.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803002
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 14.08.2018
і день і ніч
впокоєна печаль
дещиця сонця неозора вічність
в очах твоїх виблискує кришталь
блакиттю сяє бризкає у вічі
коли в отій небесній глибині
мої роки й тривоги потонули
відчув нарешті - суджено мені
спалити в цьому синьому вогні
старе мов цур ́я зношене минуле
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803067
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Говорит, я - живая вода и его беда:
воскрешаю, не оставляя для жизни ни средств, ни сил.
И поэтому, сколько бы не просил
отказать ему, я выдыхаю "да"
на меже заповедной зоны глубоких рисков...
Нет нужды изучать состав крови в аорте и температуру виски,
если голос меняется и от поцелуев дрожит бедро...
Ощущаю спиной и вбираю обрывистый рокот приказов, дробь
неуслужливых пальцев, господствующих на коже...
Он немного издерган и счастлив, и мы похожи -
вот бы остаться такими, не завершиться до...
...Но время перемещает тени и окунает в оранжевый кадмий восток -
золотая пора для побега в непрочные "завтра", "не знаю", "позже",
но какая уже, к чёрту, разница?! Резко слетают вожжи:
"будь пожестче" - не то же, что "будь жесток";
утро подсвечивает - он беспрестанно глядит туда,
где две полных луны горячатся от рук и обманчивого стыда,
и, наслаждаясь затмением, притягивает поближе...
Если и сожалеть - лишь о том, что его глазами себя не вижу.
...Отобрав у законных владельцев просторы, не знающие любопытства их и труда,
мы гордимся, что оба не верим в любовь навеки.
Очевидность отчётлива - в тонкую ткань не упрятать ни горы бед, ни живые реки:
одеваясь, молчим в задержавшее выдох "да".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802777
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Мені б руки ламати, мені б голосить,
Тільки хто у тім винен? - сама.
У веселки скарбницю проси не проси,
Сумовито скидає: НЕМА.
Скажеш, грішна?.. та звісно, яка там стаття,
Як посміла? То заборони.
Десь за осудом зиркне чиєсь співчуття, -
Вкотре палять і знов без вини.
За наказом кохати не буду - йду геть!
Як наказуєш - сам розлюби.
Розливаю солоних дощів круговерть,
Я ж бо сильна? якби ж...
14.07.2015.
перекл. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802339
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018
Ніч моя - дівчисько пелехате.
Хвилі розгойдало хвилювань
і нема від себе де сховатись.
Світ який великий, а нема..
Ніч моя - зійшлась на осоружнім
ґудзику, зриваю із очиць
і по нитці тіло Твоє пружне
буду як сорочку торочить.
А думок як макових зерняток
і не позбирати до кінця
хочу Тебе знову обійняти,
усміх Твій спивати із лиця....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802133
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 07.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2018
[color="#ff0000"][i]«Ку-ку, ку-ку, чути в ліску,
Ходім-співаймо, радо вітаймо
Божу, Божу, Божу Весну».
[b](Улюблена веснянка з голосу мами,
Лідії-Надії Вовк)[/b]
[/i][/color]
Пісня Життя…
ці святкові пташині акорди,
що волають з вершин: «пробудись!»…
Посилає Зима,
наче луни,
розталі офорти:
– Мамо… мамо… прокинься
і дзвінко співай, як колись…
На Голоску* в ліску вже весна владарює, о диво –
геть же, геть, заметілі,
щезайте і йдіть в небуття…
Прикликаю тебе, пташко з Ирію, душко вразлива,
Проспівай мені голосом маминим
Пісню Життя!..
Проспівай мені, мамо, лікуй і образи, і рани,
Наче воду цілющу на втомлені чола пролий…
Ця Зима промине,
і Весна, наче пава, постане,
і народиться ранок…
голублений і голубий…
Ми усі на Землі – в нетрях часу лишень подорожні –
Та в розкрилених наших дзвінких і квітучих устах
Зріють чари хмільні…
і слова визрівають неложні…
І зринає у небо з’ясніле
стривожений Птах…
На Голоску в ліску вже весна владарює, о диво! –
Вже й веснянка-паняночка,
наче лу́на з небес,
з небуття…
Прикликаю тебе, пташко з Ирію, душко вразлива,
Проспівай мені вдосвіта зраночку
Пісню Життя!..
– Гей, веснянко-паняночко, у рожевім серпаночку,
пробуди мою мамочку –
з небуття у буття…
…Вдосвіта зраночку
прощебечи мені, мамочко,
Пісню Життя:
[color="#ff0000"][i]«Ку-ку, ку-ку, птичко мала,
Ти нам співала, правду сказала,
Зникла, зникла, зникла Зима».[/i][/color]
5 червня 2018
*[b]Голоско[/b] - один із заміських цвинтарів за Львовом.
Увійде до ювілейної збірки "ТУГА ЗА ЄДИНОРОГОМ". - Сполом,2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794452
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 07.08.2018
На тілі моєї малої якудзи
Блакитні дракони уздовж спини
А я ж лише равлик на горі Фудзі
Спини моє серце Боже спини
Щойно побачу отих драконів
Враз гасне дихання на віки
Немов виходжу з авіасалонів
Щоб подивитися на зірки
Калічу усе на своєму шляху
Впечатуюсь в тіло малої якудзи
Хоч я лише равлик на горі Фудзі
Юний метелик у небі-даху
А так хотів би статися драконом
І жити там - в западинах хребта
В долині стегон теплим Рубіконом
Торкатись сонця кінчиком хвоста
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801954
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 06.08.2018
-Де ти знаходиш сенси?
-Де? - У сумних очах...
Поки та крига скресне,
риб вожу на плечах.
Поки зійдуть тумани,
сонце ковтаю вглиб.
Під животом - океани,
над плавниками - світ.
Очі ж мені ті сняться,
як без сил впаду нич...
Руки, що вгору пнуться.
Голод, що згриз вже ніч...
................................
Люди, що топчуть землю,
вам би маленьких крил,
щоб віддихнув Кит древній,
щоби набрався сил.
Ви ж всі натомість блуду
брили, гріху й страхів
тягнете в свою буду....
Скільки ж на вас китів?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801951
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 06.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2018
Замри, подземная река.
Колодец пьян - колодец полон.
На бис умрёт в забвеньи полном
уже обветренный слегка
дом, с тишиною изнутри.
...дрозд за окном трещит без толка,
цветастый тюль взъерошит чёлку
в честь приоткрывшейся двери.
И миг - изогнутый журавль,
пронзивший радугу в колодце -
застыл...
и больше не очнётся.
и мне не жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801498
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 02.08.2018
***
І коли розітнеться небо
У тобі на мільйони хмар,
Десь вода шугоне проз греблю
І не встигне старий вівчар
Позбирати овець докупи,
Білововних дрібних овець.
І не зможе душа збагнути,
Що насправді настав кінець
Блискавицям і сніговіям
Над хатами і у полях.
Розтечуться у боки змії,
Залишаючи тільки страх
Перед першою німотою,
Перед першим густим дощем.
Розтривожений самотою,
Пробере тебе наскізь щем
За недертою сіттю неба,
Що давало снагу іти...
Рве життя, наче шмаття, греблю,
Онде біла овечка - ти.
25.07.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800629
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 26.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2018
Ще сизий світанок
не вмитий
парним молоком,
ще сплять ящірки
в незагребених
свіжих покосах…
А ти – навпростець,
як та ласка,
розплетена й боса,
аби притулитись
до сонця
вологим чолом.
Ще клепле
твій суджений
косу студену вгорі,
щоб зрізати трави,
що свідчили вам
проти ночі.
А роси такі,
що аж квітам
випалюють очі,
й подолок
твоєї лляної сорочки
змокрів…
Пташки
розспівали діброви
на всі голоси,
з надрізу
небесного лона
схід сонця кервавить.
А трави
тремтять під тобою,
розпатлані трави!..
І чути здаля,
як посвистує
лезо коси…
А промінь –
у пазуху,
промінь,
немов ланцюжок,
вплітається
поміж нитками
черлених коралів.
А ти,
витираючи піт,
берегами все далі,
все важче
і важче
дається повітря ковток.
А там,
де він косить,
поля,
мов рясне вишиття,
лисніє
на сонці гора,
перетягнута плаєм.
А він-то не знає,
мій падоньку,
він-то не знає,
що ти,
як та брунька,
в якій зав’язалось життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798199
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 05.07.2018
"Мелодія ля-мінор" Мирослава Скорика ожила в мені словами. Щиро дякую видатному композиторові за музику, під яку співає душа.
Чи дістанусь я
того краю,
у якому світ
оживає,
випле-каний серцем.
Чи впаду я ти-хо
у безсиллі,
вкриють, наче сні-гом ,
крила білі.
Дай ми
сили, Боже.
Скована душа
у заметах.
Просить висоти
дух поета,
неба
сині просить.
Не стогніть вітри,
не тисніть долу.
Сонця не зречусь
в собі ніколи –
зійде
сніг сльозою.
Я прийму любов,
біль і щастя –
розділю печаль.
Все, що дасться,
розчиню в собі –
скине пута
розмах білих крил.
Стану я сама
дивним краєм,
у якому світ
оживає
виплеканих мрій погожих –
Чи дістанусь, Боже...
Чи дістанусь я
того краю,
у якому світ
оживає,
випле-каний серцем.
Чи впаду я ти-хо
у безсиллі,
вкриють, наче сні-гом,
крила білі.
Дай ми
сили, Боже.
Я прийму любов,
біль і щастя –
розділю печаль.
Все, що дасться,
розчиню в собі –
скине пута
розмах білих крил.
Стану я сама
дивним краєм,
у якому світ
оживає
виплеканих мрій погожих –
Чи дістанусь, Боже...
Не покинь, прошу,
у польоті,
силу поєднай
духу й плоті
Дай ми, Боже сили, щоб донесли крила.
Вбережи мене,
Любові Пісне,
від страшних падінь
і нині й прісно.
Дай ми
сили, Боже.
Чи дістанусь я....
Дай ми, Боже.
А-мінь.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ar7y8WEEt7E[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X4M68N7x6WQ[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796661
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 22.06.2018
На мить вернись краплинкою дощу,
Лиш мить побудь промінчиком ласкавим.
А потім знов тебе я відпущу,
Де неземні ростуть дерева й трави.
На мить прийди в мій тихий сонний рай,
Торкнись крилом,зітри печалі сльози
Колись я повернусь в небесний край,
А ти мене зустрінеш при дорозі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796606
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 22.06.2018
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
Не знаєш сам дочасу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.
Мовчать ефіри, музи і весна.
І Бог мовчить.
А ти - будуєш
човен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790159
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 21.06.2018
Была когда-то я Весной...
Душистым ландышем с росинкой,..
Берёзкой белой и сосной,
И невесомой паутинкой...
Была и ласточкою смелой,
И той пичугой полохливой...
Была повенчана с Гварнери -
Душой одной виолончели...
Была и звёздочкой на небе,
Была и камушком тропинки,
И тонкой свечечкою веры
Для Соломоновой морщинки...
Большой царапиною вены,
Соединённых половинкой...
Была весёлым менестрелем...
Суровой ниткой - из холстинки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788637
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 20.06.2018
У співавторстві з Володимиром Верстою
***
[b]Він:[/b]
Янтарний захід... Палуба... Я досі
Шукаю у зірках мов Пуассон -
Координати, формулу. Лиш очі
У мареві виблискують - це сон?...
Міраж!... По хвилях запахом жасмину,
Її чарівний, загадковий спів.
Це насолода з присмаком полину,
Із келиха відпив п'янкий напій -
Оману цю... Приймаю нагороди
Жагу і гріховоду, звуки ті
Ведуть фрегат. І линуть дивні оди -
Свободи обіцяючи. У млі
Я нею, зачарований. Маестро
Нас вітер одинокий в унісон
Вінчає, линуть зоряні оркестри,
В тумані розчинившись мов фотон...
На скелі корабель... Співають чайки...
Фінал... Стікаю... Я у крові весь...
Кінець трагічний для цієї байки.
Едем стрічає - піднімаюсь ввись...
***
[b]Вона:[i][/i][/b]
Віщунки хвилі відзвуками раю
Нашіптують пророцтва гостям скель.
А я на арфі райдуг оди граю
І зброджую у піні темний ель.
Несеться легковійним хмелем пісня,
У засвіти заманює фрегат.
Я снюсь вам, друже! Не згадаєш після.
Де ваша дисципліна, віра, гарт?
Тримай штурвал, вже близько гострі скелі!
Готує парастас похмурий Рейн,
Із темних гротів мов чернечих келій
Кадилом віє вітер-ієрей.
Було це нині, буде мабуть прісно.
Злетілись чайки, схожі на прочан.
Вжахнувся він, утім, тепер запізно:
Вуста наяд - загуба, не причал.
Хапає капітан міцне каміння,
Що миттю обертається на глей.
І „Нині отпущаєши … Амінь“. Я –
Тиша, що співає.
Л о р е л е й!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796309
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 20.06.2018
Виходить ранок із покою ночі.
Несе ліхтар запалений в руці.
Він хоче миру, він любові хоче,
Щоб сміх лунав, співали горобці.
Він наливає радість у горнята,
Він пропонує випічку добра.
В його палац відчинені дверцята
Для тих, хто світло, а не тьму обрав.
Йому плету вінок із первоцвітів.
У грудях серце скаче стрибунцем.
Любов росте, неначе плід на вітті,
І пахне так, мов мамине лице.
Цілую ніжно свіжі щоки цвіту.
Тулюся щільно до облич дерев.
Сузір'ям дум світлю Землі орбіту,
Спиняю змов і воєн хижий рев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796250
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 19.06.2018
[i] Свято перемоги! Радіймо, українці!
Бо «побіда» у кожного народу своя…
Вийшло так: у нас вона – обопільна.
Одна вже в історії, а інша – в дії….
Гуртуймося ж, брати мої славні!
Ради останньої і…
незворотної!
[youtube]https://youtu.be/j7xQeybH1B0[/youtube]
[/i]
[i][b][color="#0a728f"]Ти зродилась в період третинний,
Коли наша була молодою земля –
Та така молода і красою невинна,
Що примітна прохожому навіть здаля…
Мордували тебе й холоди, і негоди
І куйовдили коси залітні вітри…
Хоч була та краса для сусідів не в моді,
Заглядали до тебе – з боліт і згори.
Майориш на горі гордовито красою,
Споглядаючи доли з небесних висот,
І обходить ота, що в досі із косою,
І докучливі трави – пирій і осот.
Ти ростеш з давнини, купина неопалима*,
Коли щез із біоти гігант-динозавр…
Та попереду ще та щаслива хвилина,
Коли здохне останній в Русі "НАМ-НЕ-ЦАР"[/color][/b]!
9.05.2018
_______
*Ясенець кавказький (неопалима купина).
Реліктовий вид, з третинного періоду.
Квіти ясенцю кавказького під час спеки
виділяють велику кількість ефірних олій,
які можуть спалахнути від вогню. Полум’я
не шкодить самій рослині. Тут – образ України
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790953
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 19.06.2018
Скорее ожидаемо, чем не-
ожиданно встречаясь под снегами
цветущих остроглазых тополей,
поспешно сократимся в стенограмме
блуждающих по городу огней,
теряясь в асфальтированной мгле...
И то, что позже будем сожалеть,
что я молчала в небо, ты - ко мне,
перебирая даты с именами,
скорее ожидаемо, чем не-...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796166
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
[i] …Старі дуби
у сивому тумані
бентежать, певно,
душу не одну…[/i]
[i][b]Олена Жежук[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ibHNIYSsFnE
[/youtube]
[i][b][color="#077a65"]Блукала Мавка
в лісі, як в тумані,
Поміж дубів – свого вона шукала…
Та стріла не жаданого – шакала!
…О, ця цнотлива невідь!
О, омана!
«Дуби – мов люди…»
Та за них сильніші,
Бо непідвладні вітровій стихії…
О, як тих мавок красно розумію,
Що втрапить норовлять
в дубові ніші!
...Дубіє тіло,
та не фібри серця –
Сильніші у дубів фібриногени,
Як правота і праці Орігена*,
І чистота...
І фібри милосердя...
І в час, коли
у груди втрапить смуток,
Не гріх, а шарм – з дубами подружитись
І спокоєм, й бентежністю упитись,
Відчувши в лісі
Вічності набуток.
…Блукала Мавка…
Поміж дерева́́ми…
Шукала втіху, а знайшла шакала.
А ви, читачу, долю відшукали?...
Чи то було із іншими,
не з Вами?
[/color][/b]
17.06.2018
_________
*Ориге́н Адама́нт –(185—254 рр н.е.) – грецький філософ,
прибічник ідеі апокатастасису ( в противагу апокаліпсису) –
кінцевого спасіння всього сущого. Стверджував принципи
реінкарнації душі і земного раю, сповідуваного Ісусом, але
замовчувані апостолами. За це і заплатив своїм життям.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796063
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2018
Ну, вот ты и дома, и дом твой укромен и тих,
За окнами птицы щебечут про скорое лето,
И теплое утро, и запах весеннего эха,
Что тянется словно прожитого прежнего нить.
И где-то в углу мирно спит чёрной масти "дружбан",
Что изредка тянет в растяжке затекшую чертову спину,
И всё как всегда, словно мир забывает рутину
На миг застывая, но ты то ведь знаешь, - обман...
Ведь мир наш летит в бездну, словно безумная лошадь,
Вся в пене спина, и у рта, где узда, кровоточит,
А всадник, шальной, всё сильней подгоняет, гогочет,
Ему бы скорее туда, где Всевышний не спросит.
Но ты уже сделала выбор, тебе не с другими,
С такими, как ты, одиноко идущими мимо
По тоненькой нити, что тянется к свету и небу.
И ты не спешишь, спешка режет надрывами веру.
И вот за окном расцветают в саду абрикосы,
А запах весенний дурманит, впиваясь в ослабшие косы,
И тянется нить чередою былых вспоминаний,
Вновь мир застывает в потоке скупых покаяний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793320
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 27.05.2018
[i]Лунно.[/i] Лик ночи светел.
Шелест листвя'ных грёз.
Тихо качает ветер
Белые сны берёз.
Шелеста вздохи редки,
И приглушая звук,
Вниз опустились ветки,
Словно предплечья рук.
Спите, березки, спите,
С неба и до земли,
Тысячью темных нитей
Сны кружева сплели.
Пусть вам за по’лночь снится,
Всё, что за по’лдень жаль:
Легкость и крылья птицы,
Солнце и неба даль.
Снится вода в колодце,
Дождь и речной туман.
Пусть вам во сне[i] напьётся[/i]
И [i]долетится[/i] вам,
Там, где не дорастёте,
Всё, что не тронет рук,
В белого сна полёте
Пусть [i]ощутится [/i]вдруг –
[i]Сните[/i] о новом месте
И о лесной любви.
Спите, берёзки, грезьте,
Милые вы мои…
…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792967
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018
У зелені тоне старенька хатина.
Так затишно й любо, на серці, в селі.
Здається, завмерло життя швидкоплинне
На цій мальовничій Волинській землі.
Це радість - спочити в такому куточку,
Де кожна пташина дарує тепло...
І квіти, і поле, і ліс за горбочком -
Це рай на землі, українське село.
Я іншого раю й не буду шукати.
Ця мрія - мов казка! Це крок до мети:
Зелений садочок, малесенька хата
Й щоб поруч зі мною, коханий, був ти.
А серце жіноче нічого й не хоче,
Крім тихого щастя, на завтрашні дні.
Нам доля цей спокій жаданий пророчить.
Ти тільки довірся і їй, і мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792984
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018
хай буде так, як накричать громи,
як навіщує на гнізді лелека.
і добрий звук старезної сурми
озветься десь з-за обрію, здалека.
і будуть руки сповнені тепла
тебе чекати юну для обіймів.
ця дивна ніч віддала, що могла,
собі лишила зорі поруділі.
…погасне мовчки вуличний ліхтар,
допише ноту стомлений маестро.
якби тоді у Господа спитав
про ті стежки, дороги, перехрестя…
ти нині там, ще юна, молода,
а я отут – свою чекаю осінь.
бо вік людський – нестримана вода,
а сивина – то ще не старість – досвід.
і знову час торкається зела,
вгинають гілля яблука доспілі.
свій кожен день прожила, як змогла
…а десь в дорозі – сиві заметілі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792523
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Молодість, кохання,
Щастя... Їх життя....
У містечку вітер віє,- залітає з тилу,-
Він щасливий, бо уміє цілувати милу
Коли хоче і де хоче… Нівкого питати,
Хиба щось своє, жіноче, доні скаже мати…
Про Петрика.- серцеїда, Миколу- ледащо,
А про вітер,- ані слова… Нешкідливий,- нащо!...
"Вітер" віє, повіває… Поцілує вії,
В очі гляне, пестить жилку на дівочій шиї…
Він торка дівочі плечі, в вушко щось шепоче,
Під кофтинку,- знайшов перса,- цілувати хоче…
Мліють перса, запалили дві жарини згоди,
Далі,- скрипка Страдіварі,- тут вершина вроди…
Ніжні пальчики співають, ніженьки у млості,
До Едему завітали нешкідливі гості…
Льон квітує, вітер віє,- залітає з тилу,-
Вони в щасті, бо уміють привітати милу…
Фата, подруги, троянди... Вітер льон колише…
Гірко!... Гірко!.. Петрик сяє… Лице щастям дише…
За містечком - льон квітучий гонить сині хвилі,-
Певно теж він закохався в оченята милі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792563
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Відшелестіла… Ні, відгарцювала
Гроза травнева, загнана в город!
Зіжмакала зелені покривала,
З айви струсила цвіту болеро.
Сховалася у китицях бузкових,
А дощ її вперіщив, як батіг!
І понеслась, лиш блимали підкови
Межи трави, мов кулка* золоті.
Від бджіл намоклих обважніли квіти,
Порозливали пахощі довкруж.
Чи то нагрянув ошалілий вітер,
Чи просвистів у буйнотрав’ї вуж?
Гула-гула, іржала, торохтіла,
То громом набігала, то дощем,
І стихло все…
Натомлена кобила
Вляглась перепочити під кущем.
*Кулко (діал.) - металеве кільце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792521
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Где волнует ветер воду,
Где трава осо`кова,
Волк с волчицей год от года
Расчищают логово.
Благодать им в этой зоне...
Не видали здесь стрелка.
Бог и в нынешнем сезоне
Подарил им три щенка.
Волк уходит на охоту
далеко... Немалый путь.
Для детей важна забота...
И ее волчата ждут.
Вечереет... Тишь. Волчица
уложила деток спать.
Одному из них не спится...
Очень хочет поиграть.
- Мама, мне с тобой спокойно...
И тепло... И нет проблем.
- Никогда не будет больно?!
Мир... не рухнет насовсем?..
- Мам, когда я буду взрослый,
Будешь рядышком всегда?..
Столько у меня вопросов!..
- Не коснется нас беда?!
Лес пугает... И болото...
Папа где-то ждет рассвет...
Понимаю... то - работа...
- А людей хороших... нет?..
- Человек сильней... иль волки?..
- Человек сильней, сынок!
Он стреляет из винтовки...
Он... чудовищно жесток!..
Коль увидишь человека,
Знай, что это... страшный бес!..
Даже, если он калека...
- Убегай в далекий лес!
- Мам, тебе я обещаю...
Знаешь... как тебя люблю!..
А сейчас я... засыпаю...
И во сне... бегу... бегу...
-------------
Далеко до людей нам, маленький!
Злые они и дикие...
- Спи уже!.. Мой сыночек сладенький...
Не накликать бы...
18.05.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792243
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 19.05.2018
Той біль минув, і цей мине…
Вже й день сховався за лаштунки…
Щось невловиме, осяйне
Для мене стане порятунком.
Щось несподівано близьке
Засяє на моїй доріжці:
Життя — в привітності м’яке —
Замайорить в твоїй усмішці!
© Володимир Присяжнюк
12.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792260
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 19.05.2018
Не чини так зі мною, не треба,
бо не втримаю цю мілину,
бо обабіч кудись заверну
й відречусь, відвернуся від тебе.
Бо на серці мені стільки швів,
що нема вже живенького місця,
і останній неторканий звівся
пляц до реготу чорних жалів.
Не тавруй мені болем думки,
мені доста і муки, і болю,
обпікаю востаннє любов'ю
тінь твоєї тяжкої руки.
А відтак не поверну назад,
а відтак розіб'ю і так само
розіб'юся, безвільно, безжально,
впаду долі під каменепад.
Я не хочу цього, та повір,
не безмежне насправді терпіння,
коли в душу кидають каміння,
замість жаданих лагідних зір.
Тож зі мною отак аж - не варто,
бо не втримаю цю мілину,
бо у грози кудись заверну
й загашу нашу ватру.
17.05.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792160
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 18.05.2018
В неї очі блакитні і в пам'яті - сто казок.
Вона любить (заочно) моря і далекі пляжі.
В неї пальці тонкі. А вуста - пелюстКИ відважні.
Та закони трагічного жанру такі поважні,
що в гарнесенькім черепі сто наскрізних дірок.
В нього очі, мов ночі. А прадід його - вулкан.
В його снах напинають вітрила вітри північні.
Йому б стати колись піонером шляхів космічних...
Коло ніг її кинув якір. Пропав! Не пан...
Ні туди, ні сюди. Вже ніхто не рахує ран.
Зотлівають мости і поволі вростають в кригу
там, де він і вона. І порожній примара-храм
виглядає згори
мов квадратик
боксерського рингу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791947
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Влучила в серце… Ну що тій кулі?-
То ж не людина… Вона - метал…
Стріляв хтось інший- душа в намулі,
А в кулі дозволу і не питав…
Курок натиснув - скажений псина –
Насипав горя, як терикон…
Хіба ” двохсотий “ замінить сина?-
Закровоточило тло ікон…
У чаші горя - не видно днища -
Розперезався ворожий мотлох.
Війна- крук чорний над попелищем.
Коли ж насититься вбивця-Молох?
© Володимир Присяжнюк
16.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791988
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Говорити з тобою.
Так тихо.
Так дико.
Вперше.
Мов за тисячу років
Побачилися на мить.
Ніч укриє імлою,
Так хочеться просто здерти
Цей одвічний неспокій,
Що кожну грозу болить.
Так буває під ранок,
А ніч розсипає роси.
Найтемніша із митей
Збирає свої пастки.
Ми блукали містами,
Заплетеними у лози,
Нам хотілося пити,
Хотілося далі йти.
Тихо-тихо навколо,
Я буду таким, як хочеш.
Нам ще тисячу років
Чекати подібну мить.
Небо срібним півколом
В твої переллється очі.
Хай побуде там поки
Заручником у століть.
Говорити з тобою.
Шукати слова.
Відверто.
Захлинатися римами -
Погляд не скаже це.
Я торкнуся рукою,
Ти будеш мовчати вперто.
Проростеш в мені зимами.
Тисячу років.
Все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791874
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
***
Тим діткам так солодко спалось травневої ночі:
маленьким Ахтемам, Різам, Нуріє та Айше
в той час, як диявол гримаси неприязні корчив,
на кожного підло навішував юди кліше.
Чомусь плачуть мама і бабця, пакуючи речі,
нащось такий ґвалт влаштували собаки в селі.
З війни прийде тато, а в хаті не чути малечі –
записку б лишити потрібно йому на столі.
Вже яблуні цвіт засвітив розполоханий ранок,
зловісну тримають стежки у траві таїну,
ще й дядько військовий для чогось стрільнув наостанок –
невже до цих пір не награвся у справжню війну?
Нащо така гра, що дорослих до сліз налякала?
Біжать до вагонів, щоб десь заховатись в кутку.
Спіткнувся дідусь і лежить нерухомо на шпалах
та зойкнула бабця ступивши на дошку хитку.
У носі хлоп’ятко вишукує пальчиком кози,
на сонячний промінь в щілині даху задививсь.
Терпляче чекає свистка із труби паровоза,
бо ж вперше на поїзді їде далеко кудись.
09.05.2018
Художник Рустем Емінов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791789
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Збиралося літо на потяг. Спізнилось.
В дорозі молилось і сукню шукало
Таку, щоби небо саме задивилось.
Спізнилося літо. Саменьке стояло
В високих підборах з валізами. Стало
Перон роздивлятись, знайомих шукати.
Не буде вже потягу нині... Замало
Таких, щоби стали його обнімати.
Для когось здавалось, що горде й спекотне.
Для когось - неначе без вроди самої.
Стояло дівча молоденьке й самотнє.
Так схоже на когось ... Чужіше чужої.
І я так стояла сама на пероні.
Високі підбори й душа пресамотня.
А вітер мені цілував все долоні,
Де була зима стовесняносуботня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791791
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2018
Пробачити справді легко.
Побач хоча б трохи більше.
В полоні чужих електрик
Тебе самота залишить.
В магнітних полях планети
Заплутуй меридіани.
Розгадуй чужі сюжети,
Вдавай, що усе за планом.
Таке вже бувало, ніби,
Хто автор твоїх історій?
Життя роздавало німби,
Життя підкидало солі.
Іди. Тебе спинить тиша.
Ти вперше відчуєш спокій.
Під тінню старого тиса
Стоятимеш одинокий.
Туди не усім дістатись,
Паролі давно забуті.
З тобою це мало статись -
Ти довго ховався в люті.
Тепер хай бояться інші.
До всього в житті звикають.
Тобі вже не буде гірше,
Вертайся, тебе чекають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791732
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Ніч темна спокусниця? Ні, вона чесна, ввічлива, чинна
Посміхнись і почуєш цей чистий, сріблястий струмочок
подаруєш буквар, а вона тобі в відповідь -- рими
в ній щось є незліченне, невидиме, трішки дівоче
Не шукай серед ночі від серця мікстури
не грузи мою любу своїми гіркими жалями
бо не зможе вона припинити тортури --
не підвладні стихії людські глупощі й драми
Якщо зможеш, довірся її чорноті глибокій
хай тебе оминає журба і лихо
ніч це лиш пауза і передпокій
тож відчуй.. як вночі.. насправді.. тихо..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777086
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2018
Все ще немає музики, все ще не…
…Їй, що третину життя прожила очима, спустошене
Небо, з якого пролився місяць і вихлюпнувся через край,
За змістом і сенсом ясніше за слово із гирла висрібленого пера,
Бо що то – читати, а як те слово звучить?
Цить.
…Натрусить луски дощової з отари хмар, -
Лушпинчасто-волохатих химер безногих,-
Травень, й мовчить у бузок. Вона
Каже руками: «Я бачу усе і наскрізь, бо дивлюся очима бога,
Бо ми одне одному – поводир, проповідник та провідник;
Умовне і безумовне, прихисток і перехрестя…»
Пальці снують у повітрі: «Дякую, боже, що й досі в мені не зник!»
…І бог проростає у музику, музика - у словник
жестів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791641
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018
Залежані будні, мов речі з прадавніх шаф,
Придушують подих на фоні мозаїки міста.
На розі мовчання приховано стільки вже змісту,
Що гусне повітря. Бетонних тенет ландшафт
В'їдається в риси обличчя, поставу, тінь:
Чим далі, тим більше в мені перехресть і провулків,
Частіше стріляють байдужістю в спину /впритул/. І в
Кожному пострілі, мов Великодній дзвін.
А втім, все, як завше: встаю і проходжу повз
Будинки й слова, що ніяк не вкладаються в строфи.
Ми досі піщинки на тілі пустелі епохи,
Рознесені в просторі й в часі міцних оков.
Тому /не зап'ястя/ і давить. Тому й нема
Тут світла від бань позолочених душ і соборів.
На вулицях міста, де я - елемент у декорі,
Купається в сонці холодних сердець пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791636
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018
Мне бы надо шептать о весне, недосказанной нежностью
на тебе поправляя небрежно повязанный шарф.
По прощённым апрелям, с прощением канувшим без вести,
будет вскорости маяться лето, за летом спеша.
Для притихших двоих -
все вокзалы - гнусаво отзывчивы,
с бестолковой претензией на повороты судьбы.
Мне бы надо шептать о тебе, неразборчиво сбивчиво,
до слезы обгоняя возможность услышанной быть.
Прогорит угольками рассвет в повседневные хлопоты,
распластав по перрону газеты, надежды и сны.
Как же гадко подножка скрипит.
Как же зябко без шёпота
о любви.
Но опять промолчу - до грядущей весны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790025
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Пройдут снега. Уйдут морозы.
Придёт весенний дождь косой.
Заплачут радостно берёзы
Апрельской светлою слезой.
Взлетит под небо белый аист.
Коснётся горнее земли.
И как причастье вешних таинств
Надежда душу исцелит…
…
… [i]Уже – весеннего потока –
Легка, прозрачна и тепла,
Живая кровь земного бога
По мёртвым венам потекла.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789240
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Йди, Єво, йди. Прогуляйся за межі раю –
Там десь ростуть дикі яблуні, сливи, груші.
Ти тут їси їх зеленими – не визрівають,
То для дерев, і тобі, Єво, кепсько дуже.
Ти, Єво, дивна. Хочеш то слив, то вишень.
Бачиш, придумала змія – й вину надвоє.
Ти, Єво, вчора була в 100 разів мудріша.
Що нам робити? Як нам бути з тобою?
Поки ти спиш, у саду хтось рахує зорі –
Їх не з’їси, а як так, то добре не буде.
Яблука зріють, наче сигнал світлофора –
Ми не боги, Єво. Просто звичайні люди.
Йди, Єво, йди. Прогуляйся за межі раю,
Якось дерева скінчаться й почнеться всесвіт.
Хто їх придумав ті яблука – хай поливає.
Я вже не вірю. Просто не вірю у все це.
Бачиш… Вважала – скінчив і тепер спочинеш,
Всі ці нотації душу і серце крають…
Ти, Єво, винна. Та тільки наполовину,
Бо саме я посадив ту яблуню в нашім раї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789215
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Все со времён Иоанна Предтечи
Очень боялись сумы да тюрьмы,
Но не жалели копеек на свечи,
Чтобы спастись от губительной тьмы...
Верили больше мечам и картечи,
Брали взаймы от войны до войны...
И громоздили на женские плечи
Малых детей и кошмарные сны...
Те же, кого просветил Заратустра,
Не расслаблялись и после страды,
Лепту вносили в науки-искусства, -
Мы и теперь ими сильно горды...
Правда, сейчас в соцсетях беспредельных
День изо дня деградируем мы...
Вот и причуды миров параллельных
Вряд ли постигнут земные умы...
Нынче без разницы — чёт или нечет,
В нашей параше ничьей нет вины...
Только серьёзно похвастать-то нечем,
Разве что селфи на фоне Луны...
январь 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774360
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 27.04.2018
[color="#ff0000"][b]З рукопису авторського антології "ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!"[/b][/color]
[color="#ff0000"][i](Відома та невідома Марійська поезія України та українського закордоння)[/i][/color]
Працюючи понад 30 років у Львівському музеї історії релігії, зокрема в Інституті релігієзнавства, маю змогу вкладати авторську антологію поезії, присвяченій Богородиці, яка дістала назву [color="#ff0000"][b]"Марійська поезія" [/b][/color]- на основі заборонених радянською владою релігійних видань та календарів 20-70-их років минулого століття, що знаходяться у Фондах нашого музею.
Робота вже майже завершена, готуються відомості про авторів перед макетуванням книжки. Ця робота триває уже третій рік - і дала не тільки творчу насолоду від високопрофесійної Богородичної поезії, а й великий імпульс для пошуків і джерело для власних письменницьких проектів.
Антологія має 6 розділів, перший із них [color="#ff0000"]"ЄДИНОЧИСТА І БЛАГОСЛОВЕННА..."[/color] друкувати не буду, бо це розділ хрестоматійних, себто відомих українських авторів.
Отож, почну з розділу ІІ[color="#ff0000"] "РАДІЙ, НЕВІНЧАНА ЦАРИЦЕ..."[/color], де вміщені невідомі українські автори.
[color="#ff0000"][b]Олег Стюарт*
Ликуй, Княгине![/b][/color]
Ликуй, Княгине світлих зір,
Земель і вод, життя і мріє!
До Тебе свій підносим зір
І кличем: Радуйся, Маріє!
Поглянь, Пречиста, із висот
На український свій народ!
На наших землях кров і мста,
Ірод засів в Твоїй столиці,
І знов Пилат розп’яв Христа,
І сповнив учнями в’язниці.
І з тюрем кличуть голоси:
Спаси, Маріє, нас спаси!
Почуй слова тривожних уст,
Що шлють сини Тобі і доні,
Щоб сяли Київ, Львів і Хуст,
Як перли на твоїй короні.
Поглянь, Маріє, на наш край
І Україні волю дай!
[i]*Олег Стюарт – одне з творчих псевдо Теодора Курпіти
«Калєндар української Родини»1950, ст. 59.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Теодор Курпіта
Ave![/b][/color]
У розцвіті рожевім трави
І синя флейта – небеса.
Немов чернець стою я сам
Із піснею на серці: Ave!
За мною полум’ям заграви
Вечірні блимають вогні
І в фіолетній тишині
Несеться дзвона срібне: Ave!
Прийми із серцем нелукавим
Мене, Маріє, під покров.
Тобі жертвую душу, кров
І серця свого тихе: Ave!
Дозволь в Твої ступити лави
Відважних, смілих, чесних слуг
І в час незгоди і наруг
Тобі співати вічно: Ave!
[i]«Дзвони», Львів 1937, ч.5. с.171 [/i]
[color="#ff0000"][b]Ольга Сиротинська
В день Успення Пречистої Діви Марії[/b][/color]
На золотих крилах ангелів ясних
Між срібні зорі, в край неба красний
З цього провалля смутку, сліз і болів,
Та, що була нам всім провід-зорею,
Взнеслась на віки тілом і душею
В край вічний щастя, радости і волі.
Засумували води Йордану,
Імлою смутку вкрився ліс Ливану;
Прибравсь в жалоби паполоми чорні.
Ллють сльози горя вірнії синове,
Бо хто ж то нині під крилом любови
Так, як Пречиста їх усіх пригорне?
А часи люті; ворог так шаліє;
В серцях згасає віра і надія…
І холод тиснеться повільним ходом…
Не опускай нас, о Мати Пречиста!
Крізь життя темні дороги імлисті
Будь нашим сонцем і нашим проводом!
Бо нам так важко, бо нам так сумно;
Життя на світі наче чорна трумна,
Гробова студінь, здається, кругом віє…
Як на нас вдарять лютії морози,
Як спадуть тучі й горя-болю сльози,
Не опускай нас, о Мати Маріє!
Не бійтесь, діти, хоч я між зорями
Царюю нині, то завжди я з вами
І помагати буду вам невпинно,
Чи в щастю-долі, чи в смуткуі горю,
Для вас повік я – та Провідна Зоря,
Лиш дайте серце ви мені невинне!
[i]«Наш Приятель», Львів 1924, число 8, ст..106.[/i]
[color="#ff0000"][b]М.-ч.
Чистая Діво! [/b][/color]
Чистая Діво, Царице Мая,
Роже цвітуча, перло святая,
Тобі на честь ми пісню співаєм,
З всіми святими враз величаєм.
Діво Пречиста,Мати Ласкава,
Що володієш в блиску і славі,
До Тебе просьби наші підносим,
Для Підкарпаття доленьки просим.
Ми – руські діти, Ти – наша Мати,
Не дай нам духом підупадати,
Захорони нас від злої долі.
Не дай попасти в ярмо неволі.
Діво Маріє, Тобі з поклоном
Пісню співаєм сердечним тоном;
Благослови нас, встався за нами
В Того, що править всіма віками.
[i]«Благовістник», Ужгород 1937, число 5, ст.17.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Марія Я.Мятка
Маївка[/b][/color]
Пречиста Діво,
радій, радій:
ввесь світ хвалу шле
красі Твоїй!
Ось в кожен теплий
травневий день
гуде молебень
з-поміж вишень!
Гудуть, співають
в яснім теплі
хрущі, - і діти, -
й бджілки малі.
І гомонить скрізь
пташиний спів
з гаїв зелених,
з шумких степів.
А в кожен вечір
лунає дзвін –
і в храм твій люди
йдуть на поклін.
І зорі сяють
красі Твоїй…
Пречиста Діво,
радій, радій!
[i]«Християнський голос» 1952, число 21, ст.3.[/i]
[color="#ff0000"][b]Ю. Паломник
Гимн Марії
[/b][/color] Освяти, о Пречиста, мій дім
і всіх тих, що живуть у цім домі:
тих, що пориви в них молоді,
тих, що в старості чають на поміч.
І кімнату мою освяти:
і ці вікна, і стіни, і двері,
і той стіл, на якому застиг
недокінчений гімн на папері…
І мене освяти за столом
у найбільшім, найтяжчім зусиллі:
серце грає Тобі, о Маріє, псалом,
я ж у вірш його вкласти не в силі…
[i]«Поступ»1969, число 22, ст.7.
[/i]
[color="#ff0000"][b]
Олена Печеніг
Мати Божая…[/b][/color]
Мати Божа йшла та долинами
Широчезними та з тернинами.
«Земле, земленько многогрішная!
Сестро, сестронько неутішная!
Я печалі твої рукавом ізітру, -
Квіт-пахуч, зілля-сад ізсаджу між журу.
В табуни, у бистрі, ой зберіться, вітри,
Покотіться сюди із крутої гори!
Рознесіть., розсадіть молоді паростки –
Хай зів’яне печаль, де зростуть ці квітки.
Хай росою сльоза зсохне з променем дня;
Хай же плаче Душа лиш одна, лиш Моя…».
Мати Божа йшла та долинами
Широчезними та з тернинами.
Мати Божая – Радість соняшна,
Охороннице наша горішня!
[i]«Дзвони» 1932, число 2, ст.81.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Ірка Трусь
Марія[/b][/color]
В смарагдовій, довгій сукні,
Густо тканій звіздочками –
Йшла Марія полем, лісом,
Йшла дібровами, гаями.
Ліс шумить ніжну молитву,
Шепчуть тихо щось діброви:
- Пригорни нас всіх. Маріє,
Хорони нас під покрови.
Пісню матінці співають
Пташенята всі і квіти –
Так солодко, милозвучно,
Ось послухайте лиш, діти!, -
Треба серденька вам мати,
Як лелії сніжні, чисті,
А тоді і ваша пісня
Мила буде теж Пречистій.
[i]«Наш Приятель» 1934, число 11-12, ст.12.
[/i]
[color="#ff0000"][b]П.Штокалко
Діти Марії
[i](з уст народа)[/i][/b][/color]
По райських стежечках іде
Марія Божа Мати,
Гурток дітей малих веде
В садочку забавляти.
У них одежа мов би сніг, -
Її Марія шила, -
Несесь дівочий тупіт ніг,
Мигтять ангельські крила.
Розкішний довкруги садок,
У стіп пахучі цвіти,
Ягідки клоняться з гілок,
Їх рвати хочуть діти.
Пречиста Діва все спішить,
Гіллячки пригинає,
Ягідки рве і в тую ж мить
Ягідки кожен має.
Лящить дітвори срібний сміх
Йде гомін від забави,
Глядить на діточок усіх
Марії зір ласкавий.
[i]«Наш Приятель» 1924, ч.5, с.73.[/i]
[color="#ff0000"][b]
Євгенія К-івна
Поклін[/b][/color]
Склонило Сонце русу головку
В поклін найнижчий аж до землі
Та в перлоцвіти, срібні намиста
Прибрало землю в привіт Її.
Склонилось Сонце в поклін найнижчий
Молиться тихо природа вся:
- Радуйся Діво благословенна,
О Непорочно За-ча-та-я!..
[i]«Місіонар», Жовква 1935, ч.12, с.273.
[/i]
[color="#ff0000"][b]І. Сендецький
[/b][b]Розбитий човен[/b][/color]
На синім морі човен розбитий…
Сном оповитий
пливу в човні…
Хвилі вдаряють і заливають,
в шалі-розпалі човном хитають.
Горе мені!
Але ось руку хтось простягає,
мене спасає.
Дивлюся я:
Пречиста Мати, Скарб благодати
подала руку, щоб рятувати
своє дитя.
І сльози кануть. Сила любови
здійма окови
з серця в огні.
А Божа Мати зайшла в палати,
щоб своїм словом в Сина благати
щастя мені!
[i]«Календар Доброго Пастиря» 1950, ст.53.
[/i]
[color="#ff0000"][b]М.Щ.[/b][/color]
[color="#ff0000"][b]Мати Милосердя[/b][/color]
Вона полями йшла
В рожевій ранку млі,
Вкраїнських рук діла
Оглянуть на землі.
Схилив головку цвіт,
Колосся пало ниць
Дивіть, дивіть, дивіть! –
Роздався голос птиць.
Схилив головку цвіт,
Дорогу Їй стелив.
Дивіть, дивіть, дивіть! –
Привіт ланами плив.
Вона так тихо йшла,
Так плиламоветер…
Аж щось ось там найшла,
Де видний лан тепер…
Схилилась як лоза,
Що з вітромйде у бій;
І канула сльоза
Її гаряча з вій.
І тихий плач без слів
Озвався… ріс і ріс;
В нім жаль і біль рабів
До неба вітер ніс.
Замовкли голоси,
Замовк ланів привіт:
Між каплями роси
Багрів кровавий піт…
Вона зібрала кров
Як дорогий алмаз,
А сльози лились знов
З очей Їй раз-у-раз.
І скоро вже ішла
Полями в ранку млі.
Бо скарб вона знайшла
Великий на землі.
[i]«Наш приятель» 1922, ч. 2., ст.27.[/i]
[color="#ff0000"][b]
Автор невідомий
[/b][/color]
[color="#ff0000"][b]А як прийде той місяць май[/b][/color]
А як прийде розкішний май,
Цвітучий май чудовий,
Вбереться в цвіт діброва, гай,
В килими луг шовковий;
Як соловій струмом пісень
Затьохкає й принишкне,
І як теплом на сад вишень
Легенький вітер дихне;
Як в тихім сні листки беріз
До долу схилять віти,
Як серед рос, дрібоньких сліз,
Заснуть пахучі цвіти;
І як обгорне душу жаль
За ясним днем, красою,
Навіє сум важку печаль
І грози неспокою;
То я тоді у хвилю ту,
Забувши земське горе,
З мольбами тихими піду
До Тебе, ясна Зоре!
[i]«Місіонар», Жовква 1908, с.141.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Автор невідомий[/b]
[/color]
[color="#ff0000"][b]Не дай, Маріє…[/b][/color]
…А як звалить мене, знеможе
Тягар житейських мук, терпінь,
Скує мене в ярмо вороже
Нетями сонна, чорна тінь:
Не дай в безсилля впасти плінь…
Не дай знеможеному в бою
Соромно впасти на шляху,
Бо я, Маріє, все з Тобою
Надії віри повен йду,
В побіди силу йду до бою.
[i]«Калєндар Місіонаря», Жовква 1926, с.128.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Дмитро Николишин[/b][/color]
[color="#ff0000"] [b] Божий мир.[/b][/color]
Ти добру частку вибрала, Маріє:
вогнем буття захоплення німе;
воно в жарі кохання не зотліє,
ні буревій холодний не розвіє,
ні хитрий друг його не відніме.
Воно в душі зростить і скріпить віру
в могутній світ краси живих ідей;
із серця струн дзвінку збудує ліру
й сотати буде з неї пісню щиру
про сон життя, невгадну для людей.
Воно самотній шлях устелить квіттям,
освітить сяйвом кременисту часть,
жар соняшний відхилить верховіттям
рясних алей і снам – химерним дітям
уяви – творчий зміст і тривок дасть.
Воно тобі у дні борні поможе
переплисти зрадливий світа вир;
сичання заздре заглушить вороже,
пахучий щастя цвіт у серце вложить, -
воно віллє у душу Божий мир!
16. ІV. 36
[i]«Калєндар родини», Львів 1936., с.3.
[/i]
з рукопису антології Марійської поезії "ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!",2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789128
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Соединение прервано, нечего больше ждать.
Но краешком глаза ловлю желтоватую змейку нового сообщения.
Руки дрожат. Открываю... Бывает острей ножа
Радость моя, жалость ко мне
и всепрощающее осуждение.
Лёгкие заполняются тяжестью облаков
Тщеславие умирает среди бумажных платков.
Строчка - по мелу пепел, стереть легко,
Будто развеять над тысячами площадей
меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789172
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
После сумрака стелется вечер…
А когда полыхает свеча,
Не придумывай длинные речи,
Не заглядывай грустью в глаза…
Обожги - поцелуями плечи,
Как сниму шелковистую шаль…
Всё хорошее - так быстротечно…
И не вечно,не вечно…Как жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789170
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Блаженство й сум розп’ятих вулиць —
Тих перехресть — за рогом ріг…
Гуде під небом людства вулик
В фантасмагорії доріг…
Не стати… і не озирнутись —
Шалено час вперед жене…
Вже й не шукаєм зілля-руту —
Дивись, й життя так промайне…
Лиш мріємо у тім шаленстві
Хоча б не заплямити честь —
Сторожу гідності й блаженства
На перевалі перехресть.
© Володимир Присяжнюк
25.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789153
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Была когда-то я Весной...
Душистым ландышем с росинкой,..
Берёзкой белой и сосной,
И невесомой паутинкой...
Была и ласточкою смелой,
И той пичугой полохливой...
Была повенчана с Гварнери -
Душой одной виолончели...
Была и звёздочкой на небе,
Была и камушком тропинки,
И тонкой свечечкою веры
Для Соломоновой морщинки...
Большой царапиною вены,
Соединённых половинкой...
Была весёлым менестрелем...
Суровой ниткой - из холстинки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788637
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Раптом знову
обсипав мене
пелюстками квітучоі сливи
свіжий вітер весняний
і немов нагадав:
я - все та ж наречена,
така ж, як і тоді -
неймовірно закохана в тебе
і несамовита,
засватана сонцем
і повінчана зоряним небом
з тобою!
Із коханням своім -
ніжним-ніжним і
дивносяйливим,
що як цвіт неповторний
щороку квітучоі сливи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788741
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Солнце скрылось за туманами...
Наша плоть хранит тепло.
А сердечко ноет ранами...
Время мне... не помогло.
Убежал любимый в прошлое...
- Пусть так будет! Не беда...
Помню только о хорошем я!..
Лишь взгрустнется иногда...
Почему боль не уменьшилась?
Почему в душе тоска?..
Что-то в прошлом... померещилось...
Милый счастье расплескал.
Так хочу, чтоб темной ночкою
Часто снилась я ему...
- Там во сне... любовью прочною...
Я к себе его прижму.
Пусть Луна нам сказки нежные
Преподносит до утра...
- Ну а мы... безумно грешные...
Будем звездочки считать.
24.04.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788772
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Пламя тихое красных астр
На мгновение замирает...
Твоё имя внесла в кадастр...
Неожиданно...
Так бывает...
Я,наверно,сто лет не сплю
И забвения сна желаю...
На реке камыши: шу-шу... -
И бумажный корабль уплывает...
На ветру - полощется флаг -
Шапито напросилось в гости...
Грустный мим, примеряя фрак,
Промывает чужие кости...
Акробат, без страховки, (чудак)
Купол звёздный руками ласкает...
И по лезвию... (просто так)
Он легко до конца пробегает.
Не кричите ему: "Мудак!"..
Не кричите...Не вдруг - сорвётся...
Пламя тихое красных астр
Под окном моим не займётся!
Напишу я ещё не раз,
Когда скука прийдёт немая...
Заглянув, перед тем, в кадастр... -
Почему-то лицо, забывая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788674
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Была когда-то я Весной...
Душистым ландышем с росинкой,..
Берёзкой белой и сосной,
И невесомой паутинкой...
Была и ласточкою смелой,
И той пичугой полохливой...
Была повенчана с Гварнери -
Душой одной виолончели...
Была и звёздочкой на небе,
Была и камушком тропинки,
И тонкой свечечкою веры
Для Соломоновой морщинки...
Большой царапиною вены,
Соединённых половинкой...
Была весёлым менестрелем...
Суровой ниткой - из холстинки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788637
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Как вместить?.. И какими словами объять
Необъятное, сложное чувство любви?..
[i]Как сказать о святом?.. Мама, как мне обнять
Этот камень, как будто колени твои?.[/i].
…
Там, на дальнем погосте, где жизненный круг
Замыкает разросшийся терена куст,
Не хватило неловко протянутых рук,
Не хватило стыдливо проявленных чувств…
…Не хватило тогда, не хватает теперь.
Не хватало их там… не хватает и здесь…
Будто я, непутёвый, поверь иль не верь,
Все слова эти где-то истратил, Бог весть…
…
Чем писать?.. Что сказать?.. Я не помню когда,
Чтоб вот так не хватало мне слов, как сейчас.
Чтоб, как правда и ложь, как песок и вода,
Не смыкались бы строки не сказанных фраз...
…
Как писать о святом?
И в прямом и простом,
Бесполезною сложностью не искривить?
[i]О земном одиночестве в сердце своём,
Как сказать безучастному чувству любви?..
…
Ты прости меня, мама, за то, что молчал…
Бестолковое сердце моё не вини –
За короткую встречу… немую печаль,
У преддверия вечности и тишины.[/i]
....
Ст-е было написано после Провод. (прим. автора.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788652
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2018
Виска касайся чуточку нежней...
Пожалуйста! Ведь ты... апрельский лучик.
Ты... небо надо мной, и нужен мне,
чтоб... повторять, что ты на свете лучший!
И никого... (Не так!) И у тебя...
есть то, что... согревает и сияет!
И в линиях... И в чёрточках... Любя,
их целовать хочу! И я не знаю,
бывает ли вот так и у других -
тепло внутри до... бабочек по венам.
Но... от твоей, любимый мой, руки
я наполняюсь ими постепенно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788162
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Запылились лучи
в продуваемых парках.
Дождь, аллеи смочив,
к горизонту прошаркал
мимо снов, мимо нас,
ожидающих чуда
в год по тысяче раз.
А потом безрассудную
занавесит вину
парой веток сирени
день, с орбиты свернув
потому, что - весенний,
распластавшись плашмя
по веснушкам на коже,
и тебя, и меня
сделав просто прохожими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788157
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Предгірок, в тонах жовто-ла́ймних* і сонце-бордових
На величі біло-принцесної сценоподоби ;
В кашкетику із парасольок помпезно-зелених
Із берегової сосни й екваліптних антенок -
Постав ліссабонський порт ...організованим снобом.
Із кранів, круїзних ділків та рибальських столо́вів.
--І що? Ти - зійшов? Надихнувся дубовими корками*?
--Ні, я наглядав, аби виспалась та, чорноо́ка.
18.04.18р.
*Лайм - сорт лимону дуже приємного,чуттєвого індійського забарвлення ;
*Португалія – країна вирощування корок для винних і шампанських пляшок з коркового дуба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788044
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
не розвіяти тайну,
наче з ями у світло,
темні плями тайм-лайну,
ішим всім непомітні_
перероджений вкотре
за згасаючу ніч
слів вправляє непотріб
в попіл тисячоріч_
каламутні зіниці,
радник злий на плечі,
ще брязчать блискавиці
як від неба ключі_
від осан до ганеби,
від проклять до молитви,
трусять патлами верби,
свідки дивної битви_
не розвіяти тайну,
ненадійні ті сходи,
темні плями тайм-лайну,
мерехтять епізоди,
брязкотять блискавиці,
крутить сила чужа,
каламутні зіниці,
прірви ранку межа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788060
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
(Сучасне)
«Серця підкидають увись,
Як кудлаті м’ячі божевілля:
О руно відтінку води,
Наш прапор на вежі!»
(Пауль Целан)
Джеймсу Ебботту Мак-Нейлу Уїстлеру. Щиро.
Бавляться люди серцями
Наче м’ячиками:
Кидаю своє серце – ловіть!
Ловіть, любителі ностальгічних поезій,
Ловіть, читачі, допоки серця-м’ячики
Не зруйнував цезій
(Чи то церій, чи то Цезар – байдуже),
Ловіть, любителі розваг і пігулок,
Ловіть, творці хронічних цидулок!
Одягає сірі футболки
Волейбольна команда,
Що грає серцем замість м’яча:
Моїм серцем!
Не дайте йому
На підлогу впасти,
Не дайте йому
У тенета втрапити:
Бавтеся:
Це ж така забава гарна:
Кидати одне одному моє серце…
Нехай і сто разів
Простріляне-продірявлене,
Нехай нічого не варте:
Але живе і тепле:
Серце моє – м’ячик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788021
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
У лабіринтах плетива життя,
Де кожна фальш штормить їдким капризом
/Десь поміж ребер/, згадуєш ім'я -
І звичний біль посилює репризу.
Ти знов стоїш - зруйнована стіна, -
Крізь призму снів - відверта і цинічна -
З останніх сил, і ділиш постіль на
Прийдешній час з самотністю. Панічно
Боїшся слів, тому мовчиш на вдих,
На видих - губиш всю себе між криком
Німим. Бо більше у тобі від тих,
Кого лікує тиша вовчим ликом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787924
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 18.04.2018
А якщо зупинитись й подумати, то – й неважливі
Вочіско́чні пекучі новини у нашім житті.
То – пани нами чубляться, ки́дають в розпач і хвилі.
А насправді, для кожного: сплати, кіно на тахті,
Вечеря, відносини з рідними – от й вся дбайливка...
Серцесхо́пи за плями настінні й потрісканий ганок –
Божевільні розтрати енергії, часу і праці.
...Як й Палаци, які слід утримувати замість планів -
Де розкрити себе, віднайти, й залюбки чимсь займатись!
...Заспокоїшся - коли відсторониш чуже і циркацьке.
17.04.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787885
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 18.04.2018
що та хвиля на хвилю усвідомлені сни
зі строкатим / кислотним контентом_
за хвилину до штилю і тривкої вини
прагнув стати крилатим_ та де там...
з неба сиплеться наче зі стелі луска,
чорні руки ламають дерева_
вечір зморений плачем спустив з мотузка
звіра вітру з пронизливим ревом...
обережно обходиш зомлілих святих,
що вляглися на травах згорілих,
зміну тла моніториш, один серед тих_
не спромігся втекти від прозрілих>
>від блідих, лупооких кураторів зла
в ритуальних, стерильних одежах,
що в печерах глибоких, де прах та зола
ллють мастило на череп ведмежий...
де та хвиля на хвилю_ якісь манівці
до вінків з гіацинтів сакральних_
вовк вдягнув самовільно драну шкуру вівці
і бреде в лабіринт сповідальні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787716
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Шлейф желаний ранит душу...
Увлекает в небеса...
- Буду в звездах сказки слушать...
Глупо веря чудесам.
Вдалеке есть две планеты,
Их не тронут холода.
У любви свои приметы...
- Двое рядышком... всегда!
Незаметны им мерцанья
Из Вселенной звезд других!
Вечное у них свиданье...
- Так желанное для них!
Как река... спешит по кругу...
нежность... С нею - теплота...
- Им не нужно друг без друга
В бесконечности летать!..
Не страшит огонь и ветер,
Бездна им... невелика.
- Сократить бы километры,
Чтоб обняться на века.
16.04.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787744
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
У епіцентрі квітня - хмарочоси...
Їх зрушив вітер,- бути білим зливам!
Скидай з грудей задушливу сорочку...
Без тих купань хіба ми тут щасливі?
(Я допоможу...)
У епіцентрі зливи квітень,- небом,-
порозливався всюди... Всі шпарини...
Від грунту - до душі засіяв. Боже!
Тим цвітом рятувалися щасливі...
(Давай разом...
Інакше тут не можна!)
15.04.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787601
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 16.04.2018
А він пішов... І слова не сказав,
Слова уже були напевно зайві.
Сліди його згубились серед трав
І зникла навіть тінь у сонця сяйві.
Пішов так наче нитку обірвав
Ту, що незримо їх обох єднала.
Десь там його чекала купа справ,
Де місця вже тепер вона не мала.
Була ця зустріч їхня — дивом з див
Та почуття в дорозі розгубили.
Якщо б він справді так її любив,
Їх розлучити не знайшлося б сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787619
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018
[i]Он шёл и шёл… не просто шёл и шёл...
Он возвращался[/i]…
…
… Послушай, жизнь, он оплатил сполна,
Всё то, что ты так щедро отпустила, –
За чувственность, желания и силы,
Тобой взята́ немалая цена.
Долг за любовь и счастье возмещён –
Утратою, разлукой, ожиданьем,
Бессильем чувства перед расстояньем
И одиночеством. Чего ж тебе еще?..
Он о́тдал всё! Уже забыла ты
Лазурь мечты и розовость надежды,
Остались лишь обрывки грёз, так нешто,
Позаришься на эти лоскуты?..
…
[i]Он шёл и шёл… он просто шёл и шёл…[/i]
…
Всё тем же парком… уж который раз…
(А впрямь, который?.. Тысячный, быть может?..
Как изменилось всё… помилуй, боже…
Из прошлого – здесь только старый вяз)
И было странно, что оград металл,
Перила, урны, наста вечный камень,
Всё взя́ло время жадными руками,
Всё – этот старый парк ему отда́л.
Но суть и узловатость странных форм,
Но дерева живую плоть и душу,
Он сохранил в себе и, равнодушно,
Не о́тдал, ни под тлен, ни под топор…
…
А он?.. Он о́тдал всё… и шёл легко.
Куда? Не знаю… но казалось в юность,
Как будто, что-то вешнее проснулось
И позвало́, куда-то далеко…
Ему казалось, там ОНА была –
Ико́нна ликом и голубоглаза –
Стояла… (может быть, под этим вязом?)
Как будто тридцать лет его ждала́…
Такая же… ну… может быть, почти…
Из женщин тех, в ком чувств порыв отчаян.
Из тех, что могут ждать, не замечая
Жару и холод… ветры и дожди…
…
Не всяко чувство сложится в слова.
Не каждая надежда – в ожиданья.
Не всякая, что – встреча, то – свиданье.
Не каждая весна в себе нова́.
...
Его апрель был одинок и пуст.
Дорога жизни и надежда хли́пки.
Он понимал, что ранние ошибки
Оплачены печалью поздних чувств.
И всё же, шёл… он очень долго шёл,
К той, самой первой, что оставил где то…
В её любовь… в тепло и ласку лета…
В пунцовость губ… в волос скользящий шёлк.
В другую жизнь…
А эту… Бог простит.
За поздний ум… за все её ошибки…
Ещё за то, что удалась не шибко,
Ну и за то… что прожита́… почти…
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787407
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 15.04.2018
вигризаєш до шкаралущі
калинову та солов'їну,
цідиш сльози прозорі з гущі,
палиш зайвих нейронів сіно...
гострий місяць, намиста - зорі,
нависає бездонне море,
розчиняється в неозорих
ночі межах уява хвора...
обережно шепочеш свідку
що скінчається час сеансу,
по стежках у ніщо нізвідки
на стихаючих хвилях трансу...
по голках наче йдеш та лезах,
тінь втамована склала крила
механізму скриплять колеса,
запозичена чахне сила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787499
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018
коли від землі до неба один лиш крок
і ти, оминаючи прірву, ідеш до сонця –
стають зрозумілими повені, безголосся…
життя – урок…
коли опускаєш крила, то лиш на мить,
щоб далі летіти мало стремління – сили б.
додай мені моці, мій досвітку, світе милий!...
…а світ – горить…
коли від роси до юги хвилина лиш –
стараєшся зрозуміти все «до» і «після».
залиш своє слово у вірші, у тихій пісні -
себе залиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787482
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 15.04.2018
«Кохана, ти теж очерет, а вкупі ми дощ…»
(Пауль Целан)
Ми – це вода,
Що падає з неба шекспірівських драм:
Розділяємось на краплини
Прозорі, як день навесні,
Такі ж невагомі як сон,
В якому ти в гості приходиш до мене.
Ми – це весняна гроза,
Що пахне квітами сливи,
Що стоять і чаклують повітря кімнати
В порцеляновій вазі династії Хань
З синім абстрактним малюнком,
Який малював пензлем із шерсті кота
Майстер козлинобородий
На ймення коротке, дзвінке, нетутешнє:
Майстер Бо – китаєць-блукалець.
А може ми злива?
Злива травнева, коли відцвіла Мей-хуа –
Квітка китайська – біла, як спрага,
Як вексель на дні нескінченні, що будуть,
Що прийдуть, грядуть неминуче
Тоді, коли хмари зберемо у кошик
Як чисту білизну збирає мальована праля.
Ми – це дощисько тропічний:
Теплий, як ніч на Сейшелах
Під пальмами босих монахів-рибалок:
Нірвана дощу: він падає з Неба
На Землю (Інь-Ян). І ми як краплини
В падінні. У вільному…
Кохана, ми дощ – ми краплини,
Що виснуть на квітах, ми свіжість,
Ми прозора вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787328
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Однажды я тебя отдам.
Другим. Полям. Дождям. Ветрам.
В чужие руки, Боже мой!
В чужой нещадный летний зной...
Другой весне, другим снегам,
Другим прекрасным октябрям.
От-дам. Слова сегодня жгут.
Слова сегодня хлёсткий кнут.
Не в наказание отдам.
Но просто так судилось нам.
7.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787235
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2018
Одолели миноры -
Поселились в стихи...
Не простые аккорды
Отыщу для строки...
Не без рюмочки грусти
Про минувшее петь...
Если нерв оголится,
Будет долго болеть...
Невозможно - забыться...
Невозможно - забить...
Невозможно - проститься...
Невозможно - остыть...
Невозможно без грусти
Про минувшее петь...
Если только попустит,
То могу умереть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787169
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018
І тепло і гарно і затишно наче
Маю мадонну і світло свічі
Стиглі рядки як плоди аличі
Падають в серце незряче
А в серці вічний дощ і плач вітрів
По іншому в світі напевно не можна
Від першопочатку й вовіки віків
Прости нас за все милий Боже
Прости нас за темінь за біль і ганьбу
За відчаю місячну квітку
Прости і за тещо я вкотре забув
Що тіло людське - розцяцькована клітка
Я душу понизив спустив у ями
А плоть я розніжив возвисив
Колись ми усі називались людьми
А нині - зманіжені писки
Ніхто не народився для меча
Для праці на землі для копирсань в моторі
Я рідко вилізаю з під плаща
Ілюзії та моніторів
Бо що нового може бути там
Де править бал всесвітній хам?
Де всі такі як ти а може навіть гірші
Абсурдні підліткові горевірші
У вирі швидкоплинного життя
Ми хижаки без права каяття
І наші зуби з кожним днем гостріші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787185
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018
рілля всмоктала кров зими
дими духм’яні, п’яні тіні_
нудної музи животіння
кислотне тло озимини_
шляхетні вишкіри спокус,
невідворотне жалить рогом_
душа, на фальш веселу вбога,
чекає на хімічний струс_
дотичність сенсів та орбіт,
екстрасенсивні резонанси,
плюсів та мінусів баланси,
важкого погляду магніт...
гудуть, що пасіки страшні
шухляди з сірого бетону
в них стільники з гіпсокартону
трясе від духу метушні...
рілля всмоктала кров зими,
спини вже цей обридлий струмінь
і розчинись в густому тлумі
травмуючи химер крильми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787204
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018
Посадила маме первоцветы...
Чтоб душа увидела Весну.
Лишь с молитвой шлю родной приветы...
- Небо для объятий разорву!..
Нет тепла... Озябла... Как-то сыро...
Отблески зимы еще видны.
- Холодно без мамы в этом мире!..
Нежностью согреют... только сны.
Тишина на кладбище давила...
- Боль свою я здесь не утолю.
Уходить от мамы нету силы...
Прошепчу, как я ее люблю.
12.04.2018 г.
Фото из инета.
На цвинтарі...
(переклад)
Посадила мамі первоцвіти...
Щоб душа побачила Весну.
Лиш з молитвою я шлю привіти...
- Небо для обіймів розірву!..
Серденько ознобом оповите...
Заливається дощем рясним...
- Холодно без мами в цьому світі!..
Ніжністю зігріють... тільки сни.
Тиша груди клешнями здавила...
В муках долю болем застелю...
- Покидаю я матусю... через силу!
Шепочу рідненькій, як люблю...
12.04.2018 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787124
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018
Таки прийшла – й нема на неї ради!..
Вітроволоса, юна – ще дівча.
І крижані холодні барикади
Порозбивала – навіть без меча.
Перемогла, таки перелюбила
Хмільного вітра в пишної зими,
Бузково-ніжним вишила му крила
І осідлала впевнено громи.
Розповила, розбурхала городи,
Забрунькувала жилаве гілля…
О, звійнице шалена, гойна вродо,
Ступаєш легко, а двигтить земля.
Куди не глянь – нуртують свіжі соки,
Прорізується молода трава…
Який же обрій чистий і високий
Понад тобою, мавко лісова!
А як життя, залюблене у світло,
Хапає спрагло кисень і росте!..
Навіть верба розчахнута заквітла
І розпустила пасмо золоте.
А квіту, квіту – що й землі не видко,
Як молоко густе, що збігло з гір!
Дай переве́сти подих, ворожбитко,
Бо захлинусь від захвату, повір!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787186
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018
З часом розраховуватися часом стає надто дорого.
Ніхто нікому
Ні другом, ні ворогом
Не є.
Кожен бере своє.
З’їдає роки інфляція
До секунд просвітлень у пам’яті,
І "облі-" чи "аблігація"
Байдуже життєвій плинності –
Плату приймає готівкою
Відсутністі реверсу часу.
Ліміт золотого запасу
Підвищує цінність монет.
На аверсі – сходжень портрет,
На решці – цифри оплати:
Роки-миттєвості,
Дати –
Навчитися б їх цінувати,
Допоки розраховуватися часом
Із часом не стало наддорого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787125
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 12.04.2018
Если Солнце в твоих ладонях поутру зажигает ручьи
И глазами в глазах сердце тонет
Синева дарит криком ключи..
Мы свободны! Без лишних свиданий
Надоедливых лживых речей
Без опаски и всяких гаданий
Лишь огонь любви страсть свечей
Значит я в тебе прорастаю
Лепесток лепесток лепесток
К небесам тянусь ближе к маю
Ты же так хотел!?
Твой цветок...
Если утро в твои ладони...
Вдруг уронит степей росу
Пробегутся вдруг быстро кони
Знай я Счастье Тебе несу..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787096
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 12.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2018
в лахмітті cніжному стерильних білих риз,
з очима сповненими меду благодаті
крилатий менеджер екзистенційних криз
з кутка в куток шугає по кімнаті...
завішене вікно в квітневий світ,
шпалери з черепом – окраса монітору,
сховав старий і новий заповіт,
дао де дзин, бхагавад-гіту, тору...
хто першим зірвиться на вимучений крик
про календарне настання дедлайну_
ця синусоїда стабільна з року в рік
спадає в нуль за три доби_ звичайно...
і знову влізеш в маску затісну,
прибравши вишкір, вигулькнеш між люди
й зухвало скривдиш заспану весну
сухим, холодним поцілунком юди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786801
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Написала…
Прочитала…
Разорвала…
И сожгла…
Поместился на ладони…
Никому не отдала…
Беспощадной и жестокой
Никогда и не слыла -
Занавесила лишь стёкла,
Не затронув зеркала…
Только мне не полегчало,
Как на клочья порвала…
Как ладони обжигала…
И упрятала туда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786918
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 11.04.2018
[img]https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/30441310_1785868084806107_3359666625226917660_n.jpg?_nc_cat=0&oh=347f366025219f6d7a678181b135fa08&oe=5B7354A1[/img] [img]https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/30441335_1785844241475158_1866973789945698576_n.jpg?_nc_cat=0&oh=f5605e5143452be3a52b71201dfd8a48&oe=5B73BCED[/img]
Надія є!
У кожному світанку...
Воскресле мрево
лине із пітьми,
коли голівку
першому тюльпану
тримає сила
імпульсу землі.
І грудка меду
сонячного тане
у срібній ложці
річки на воді
Коли грозою небо,
наче рване
розгойдане тривогою.
Тоді -
вишнева гілка
хилиться додолу,
одягнена
у чорне кімоно.
Надія є,
коли Ти із любов"ю
чекаєш квітки
сакури в вікно.
[img]https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/30515810_1785844194808496_2584347367103368494_n.jpg?_nc_cat=0&oh=f592804d114dac8db59727d0d44bc33f&oe=5B7288F8[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786791
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Золоторогий серп –
В ночном урмане
Луна сползает в кромки серых верб,
Под синевой высочит дуб
В тумане –
Раздольный стражник темнохвойных сфер
Хранит дыхание набухших почек,
В ночи скрывает воздвиженье форм,
Скрипит душой…
К рассвету ль застрекочет
В истоме лунной вешний мушкетёр?!
Лесной комар… Комарик… Комарище
Тореадор… Тореро… Матадор
Взнесёт удар –
Как миг махнёт хвостищем
И рухнет –
Под высокий осокорь…
10. 04. 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786842
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Твой неприступный вечер сегодня сыт
датами поимённо пустых крестов.
Я, безнадёжный, судорогой покрыт.
Я - без надежд на дно и любой престол.
Ухнет сова, подъевши кукушкин пыл,
падая всем "угу" на привычку ног.
Всем, из тебя забывших, ты всё забыл.
Я - безнадёжный всё-таки. Я - не смог.
Кто послужил тебе б да меня одел
в исповеди исподнее - срам прикрыть.
Всё, что случалось - запросто не у дел.
Только воронка, сумерки да костры.
На глубину растущей тобой весны
что собирать? - под ложечкой всё своё.
Жалко, рассвет встряхнуть не успеет сны.
Доброе утро, вечер...
...пока что - всё.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786723
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Загубивсь поцілунок в світлинах,
В паралелях весняних доріг.
В чистих тих кришталевих краплинах,
Котрі падають нишком зі стріх.
Лиш відбиток у серці гарячий
Викликає зачаєний сум.
Тілом струм пробігає тремтячий,
Ніжних любощів пряний парфум.
Їх залишив мені ти на згадку,
Як кохались з тобою удвох.
Пам’ять тче карамельну заплатку
Під зазивне вечірнє те "тьох".
29.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785110
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 30.03.2018
Ты пьяный был совсем не водкою…
Ты пьяный был одной надеждою…
И потому - казалась кроткою…
Ты говорил - что самой нежною…
Пообещал… Легко поверила…
Когда ушёл,всю ночь проплакала...
Была такой…такой потерянной…
И локон твой далёко спрятала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785148
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018
Здається, в тобі лиш /без ліку/ моя потреба.
Тримає безодня, в долонях - окраєць неба.
Впущу - розлетиться на друзки вчорашнє літо,
А те, що прийде, не зуміє мене зігріти.
Тому не впускаю свічадо з перлин розлуки,
Де пам'ять домашньою кішкою лиже руки
Холодні, як сніг, що на землю приліг не впору.
І цокотом стрілок годинник мені говорить:
"За....". Будь мені. Будь мені! Будь у мені.../за щастя/...
Нехай ні тузів, ні шестірок нема під масть, я
Їх не шукаю. Для мене і того вдоста,
Що подих нагадує вперто твою лиш постать.
Що ночі світліші за ранки, а дні, як ночі,
І замість доріг тільки курява від обочин.
Від себе втекти б. На перонах чужих вокзалів
Маршрути зриваються, взявши акорд печалі.
Гортаю секунди й листи, що летять в нікуди,
Тумани, де вічність в собі горизонти губить,
І плетиво втрачених слів в павутинні вулиць,
Якими бродили /рука у руці/ й не забулись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785176
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018
А, ти моїх метеликів ловив
Поміж грудьми нестримними устами.
Миттєвість найчуттєвіших лавин
Вгамовував, руйнуючи устави.
Палаючий розхристаний камін
Нагрівся швидко, це не руська пічка.
Медових вуст незвіданий кармін
Ти цілував, я плавилась мов свічка.
Найперша ніч з тобою – дивина,
Закарбувалась реверансом карми.
Хмільніша від вінтажного вина,
Ця патока прикрита пелюстками.
Із пут розпусно вибилась коса,
Синхронно і бажання розплелося.
Я згадую, що ти мені казав,
Зав’язуючи очі тим волоссям.
Проникнув на незриму глибину,
Лунав у кожній мрії і клітині.
Прозоро-білі краплі бурштину
Лежали на тілесному сатині.
Ця ніч є найпрекрасніша з оман,
Втім, сни так і лишились цілинами.
Я згадую її мов крізь туман…
Вона була, але чомусь не з нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785047
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
У пропахшей дороги клёны
Пьют медвежью с ковша росу
Чтобы лист подарить зелёный
Распустила чтоб дева косу.
А в лесу под берлогой охи
Лис не бродит ольха не трещит
Мхами пахнет подкожные вздохи
Дуб курчавый ветвями пищит..
А в полях а в полях где раздолье
Где самец зазывает улов
Крот цепной строит замки в подполье
Тащит ласковый мой тёплый кров...
Под землёй в темном царстве Аида
Душам негде и глаз приоткрыть
В Поднебесье взвывает Исида
Вся полотнами хочет открыть
Зимний сад белых лилий оковы
,, Всё подвластно, тебе, человек!
В тебе стержень ребра, две основы
Не забудь, подчинить пластик-век"
У пропахшей дороги ивы
Ждут что иволга прилетит
Птицы! Птицы! Летят..Строптиво!
Пёс встречает бродяжка скулит
От нехватки земной любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785025
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Кинь камінь у неї, чи брилу,
Однак, не болітиме більше.
Так муляє кісточка з вишень,
Непевне, босоніж, ступила?
Напевне, босоніж, вугілля
Хотіла в пітьмі оминути?
Безсила, в боргу у спокути,
Не в серці лишилась, а біля...
Лишилась уламком камеї
І шкрябає шию нащадно.
Згубила клубок Аріадна? -
Кинь камінь, кинь камінь у неї...
29.03.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785029
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Есть люди, которые так уж родны тебе, что ты...
А уходят, и после – как будто погром и пустыня.
Рапс посеешь на Родине, и на святых огородах -
Не взойдёт после ни помидорчик, ни лапушка-дыня.
...А какой, рапс, казался богатой и хлебной культурой!
Как цветом Ван Гога соперничал с радостью солнца.
...Не счесть бед, конечно, стране от чужой агентуры.
Но ещё страшней - фирме, родне, коль свои жгут-колхозят...
29.03.18г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785006
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Сиротливому атому водню ...самому - ніяк
М,яко зніжитись, як в двообіймах пестливого кисню!
Аш-Два-О, і моря-океани – природний коньяк,
Аш з Два-О, - й у воді розчиняються надра на висі...
...Кисень з воднем - гуляки, коли ще самотні і чисті,
А коли вже зустрінуться - всім елексір і рідня!
25.03.18 р. ( «Коли роди імен не мають значення!» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785001
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Черствіють душі,-бо рабами
Торгують ними торгаші
Ми у лайні по самі..вуха,
І димно всюди,в анаші
Застрягло в горлі, п,яту весну
Димлять заводи, на паром
Біжать ще ті,що мають весла
Любити хочеться, та ком
Навіщо мати породила?
Заради чого? Щоб вбивать?
Усюди біль, і де взять сили
О, Боже! Як тебе прохать?
Тобі не треба лайк фейсбучний
І на тарілі горобці
Мій вершник безголовий влучний
В руках бабусі олівці
Червоний й чорний
На папері, скажіте, люди як впізнать?
Це мазохія чи безумство
Порноблокадна хтива рать!?
Донька тікає, син в жалобі
Душа, не змерзни, озовись!
Весна трима дитя в утробі
У квітах хоче приховать..
Є в світі правда, є й порядність
Є честь! І слава! І любов!
Є й сила духу, волі чемність
І хто в собі то поборов..
Той не зламається, зігнеться?
Та,кажуть й верби воду ллють
Цілуйтесь, чуєте,- приємність
Бо..Не дай Господи.. Вкрадуть!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784951
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2018
Всего лишь день,
Случайный день в Одессе.
Скучает море Чёрное у ног.
И месяц март колдует в поднебесье,
Как будто он повременить не мог
С туманом этим,
Краски все размазав.
Стерев границы неба и воды…
И никаким вооружённым глазом
Не различить вчерашние следы
Промчавшейся толпы тысячеликой.
Смыт праздничный цветной и яркий сор.
Лишь чаек одичалых томным криком
Застывший оглашается простор…
А я из касты не имущих веры.
Не ценящих сухую правду слов.
Хотела моря оценить размеры,
Увидеть, что не видно берегов.
Ну что ж, не повезло –
Туман в Одессе.
Кафе, глинтвейн на [i]этом [/i] берегу.
Такой вот, приглушённо-пряной смесью,
Я в памяти её и сберегу.
Бреду по побережью…
Знать бы, где я.
Бедекер* мой от сырости размяк.
Колышутся вослед жирафьи шеи
Портовых кранов
И гудит маяк.
И что-то мне, гудкам тревожным вторя,
Велит от волн не отводить глаза.
И я топчусь на привязи у моря…
Но поезд, поезд через два часа.
[i]Март 2018[/i]
---------------
*Беде́кер – путеводитель с картинками и описанием
достопримечательностей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784819
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Ішла у ніч, в сліпу грозу, у чорну темінь,
Без протиріч, без показух, без рівнодення...
Усе пройшло, вже відбулось і полетіло
І через край перелилося біло-біло...
Синіє даль - моя печаль, тебе немає,
Все навкруги - сипкий кришталь, а я шукаю...
Боюсь зламать, боюсь не знать і не почути,
Тебе я хочу обійнять, бо не забути...
Через роки, через віки, немов у вічність,
А програш мій такий гіркий - покрити нічим...
Переплелось, що не збулось - перегоріло,
Прогнала геть, але чомусь не відболіло...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784766
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Бездоріжжя тривог - між бетонними мурами сповідь,
Хаотичність думок, непокірність сердечних вітрил.
Наче танець дощу, ця сльоза, що нагадує скло, від
Повік до душі залишає рубець. Із чорнил
Полинових озер замовляю собі білу тугу.
Із люстерка навпроти вдивляється пильно вина.
Я ж сама над собою вчинила найбільшу наругу:
Потягнувшись до неба, сягнула до самого дна.
Все навзнак й, мов платівка, по колу... За мить до свободи
На зап'ястях вервечки ілюзій, згорнувшись в сувій,
Розсипаються .. А над землею - важкі темні води.
Наді мною - вода, і до берега - жодних надій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784642
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
[i] Вкотре беру тайм-аут…
Бо так мені треба –
стомилося небо,
не я… [/i]
[youtube]https://youtu.be/8IFAxfHISwM[/youtube]
[i][b][color="#025385"]Буває так, що треба відпочити
Хай від нагальних, та посильних справ,
Щоб нові плани і задачі снити,
Яких твій розум
ще не розібрав…
Відтак й шукаєш лісову хатинку,
Де, окрім тебе, лиш мишиний писк...
Бо ж хто не любить творчу самотинку,
Де свій, тобі лиш
притаманний, зиск?
Ні, не стомився я…. І, слава Богу,
Запал життєвий в серці не погас…
Та хочеться пройти нову дорогу,
Духовних сил
розвідати запас.
А ще – оглянуть нові горизонти,
Щоб не скотитись раз на манівці:
Чи починав з нуля новий сезон ти,
Щоб гідно оцінить
хвилини ці?
Подуги смак відчуєш, коли вгору
Піднімеш врожаю незрушний віз
Й коли в осінню, непогожу пору
Не явиш люду власних,
прикрих сліз.
Ні, не стомився тілом я – нівроку!
Не бракне ще мені й духовних сил,
Та щось таке впадає в спрагле око,
Що розриває душу так жорстоко,
А в мозку виють
зголоднілі пси.[/color][/b]
27.03.2018
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784621
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
[i][b] [color="#bd2626"]Скоро весна… Пробудження
людини… Пробудження
природи… Бджолопад…[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#196132"]Я бачив сон,- квітучий білий сад…
Бринить бджола… Весна… А ми з тобою
Прикриті запашною лиш габою,
Милуємось на буйний бджолопад…
Їх квіти ждуть,- тичинки у намисті
І маточки купаються в меду…
Терпіння майте,- кожну з вас знайду,-
Говорять квітам бджілки золотисті…
Знаходять… Пестять… Ніжні приймочки?
Вже мліють, сходять соком, шаленіють,
Вони про яблучко налите мріють,-
Лоскочуть їх бджолині сорочки?…
Ти дивишся… Зіниці,- на півнеба,
Рука знаходить в захваті мою
Й кладе на перса… Я дивлюсь і п’ю
Твій милий погляд, вічно юна Геба…
Жага кохання... Шепіт...Очі в очі...
На шийці б'ється жилка голуба...
Стук двох сердець...Розтанула габа...
Всесилля рук,- душа богині хоче...
Все той же сад,- рожевий водограй…
Все та бджола… Весна… А ми з тобою,
Уже накриті пристрасті габою,
Ідемо в рай,- жаданий, ніжний рай…
Я бачив сон,- квітучий білий сад…
Бринить бджола… Весна… А ми з тобою
Прикриті запашною лиш габою,
Милуємось на буйний бджолопад…
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784280
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Как жалобно звенит в стакане винный камень.
И бьётся о стекло, как жизнь о пустоту.
О!!! сколько пустоты… хоть разводи руками,
Хоть взглядом измеряй длину и высоту.
Она растёт во мне… она течёт по венам,
Смывая имена… стирая адреса…
И лишь глоток вина, вот так обыкновенно,
Наполнит пустоту, но… лишь на полчаса.
И…………………………
кажется опять: что стало в мире тесно…
И что веретено уже смотало нить…
Что где-то там внутри, освобождая место,
Всё то, что было мной, уже не может быть……..
………………………………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784283
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 26.03.2018
А.П.
Ты снова здесь, у собственной оси
С высокой кроной высохшей осины.
Да всё по силам, что не принеси, -
Седины, слезы, банку керосина, -
На самых крепких ветках проросли
Услужливые мысли-исполины.
...Ты медленно выкраиваешь слово,
И на коре, напротив твоих глаз,
Белеет «Брут». И ты, в который раз,
Об надпись как сухая ветка сломан,
Но держишься за тоненькую злость:
Вот позвоночник твой, и клин,
- вот твоя ось.
Здесь надо бы курсив… Калиф на час.
Да сколько их, Дамокловых курсивов -
В коррозии вся почва под осиной...
Но ты уже висишь на волоске,
И вряд ли ждешь, что кто-то руку даст,
Хотя и рад бы был спасительной руке.
Мать говорит, что страх по цвету белый,
Как пустота: ни изменить, ни переделать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784132
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 26.03.2018
[i]Певно, кожен із нас відчуває голод по свіжому
літературному слову... Особливо, коли виникає
"криза жанру" чи зникає розуміння сучасних
роблем суспільства і людини в наш нелегкий
час. Це стосується і нас, клубівців. Розібратись
у наших проблемах допоможе стаття лідера су-
часної української літератури Юрія Андруховича.
Модернізм і постмодернізм... Митець і сусіпіпь-
ство. Всі ці і не тільки в пропонованій статті
Юрія. Прочитав - цікаво і корисно... Пропоную
й вам, дорогі друзі...[/i]
"Яка є ціль існування поезії, який її глузд? Навіщо її пишуть?
Богдан-Ігор Антонич
[b]1.[/b]
Уперше знайомлячись зі статтею мого співавтора і приятеля Володимира Єшкілєва, яка відкриває цей наш із ним спільний проект, я неодноразово ловив себе на тому, що в багатьох своїх аспектах вона викликає мій спротив. Більше того – мені було страшенно прикро, що упродовж багатьох місяців достатньо копіткої праці над проектом я врешті виявився причетним до оприлюднення концепції, якої не тільки не поділяю, але й яка, вважаю, значною мірою перекреслює зроблене мною. Цьому дивному явищу можна було б шукати всі можливі ірраціоналістичні, включно з фройдистськими, пояснення. Проте для остаточного з’ясування причин своєї незгоди я вирішив іще раз коротко і якомога ясніше сформулювати сукупність тих ідей, на яких тримається “Повернення деміургів”, що мало своїм наслідком написання цієї статті, яку я, скориставшися правом редактора проекту і упорядника “Хрестоматійного додатка” до нього, наважуюся тепер пропонувати читацькій увазі.
Спробую ж передусім виокремити ті ідеї, що на них побудував свою концепцію мій колеґа. Якщо не помиляюсь, їх загалом не менш як шість.
1. Ситуація постмодернізму, в яку нині забрела (запала) література в головних своїх тенденціях, є ситуацією занепаду, “паразитування”, суцільного цитування і творчого безсилля.
2. Потенціал творення “нового” в літературі у цій ситуації прямує до нуля – “чим далі, тим гірше”.
3. Але творення “нового” є для мистецтва іманентно-сутнісним, ergo, ситуація постмодернізму звістує кінець мистецтва, смерть, глухий кут, безвихідь. Що далі?
4. Вихід у “продовження мистецтва” і відродження наративу варто шукати в якихось альтернативних (і навіть опозиційних) постмодернізмові практиках – як наприклад, літературний жанр “фентезі” з його супернаративом.
5. “Сучасна українська література” (назва, за Єшкілєвим, умовна), досить непереконливо, на рівні “спортивно-пізнавальної вправи”, вситуювалась у б......ій ситуації постмодернізму, чого аж ніяк недостатньо для її майбутнього. (Де українське “фентезі”, хочу спитати я вас).
6. Проте цілковита “невідбутість” цієї літератури внаслідок певного метаісторичного парадоксу може обернутися спалахом “якісно нового”, і в цю Богом та людьми забуту країну таки “повернуться деміурги”.
Ось такий, з дозволу сказати, ланцюг. Тепер я спробую – наскільки зможу – не стільки його заперечити, скільки запропонувати власну версію щодо бодай кількох, означених паном Єшкілєвим, “вузлів сполучень”.
[b]2.[/b]
Настав нарешті той час, коли постмодернізму в нас не критикує тільки лінивий або мертвий. За всім цим стоїть достатньо анахронічне уявлення, сформоване, вочевидь, іще в роки “грицевої шкільної науки”, про те, що в літературі є стилі, напрями й течії, і що їхні назви, як правило, закінчуються на “-ізм”. Таким чином, постмодернізм мислиться перш усього як напрям чи ширше – як конвенція. Нібито певна група авторів домовилась: “Ми будемо постмодерністами, бо так пишуть на Заході, а ми любимо все, що є на Заході, тому будемо це наслідувати”. А щоб успішно (як на нашу “сільську місцевість”) наслідувати, треба знати, чим, власне, цей “істинний” постмодернізм характерний. А характерний він тим, що:
– перейнятий майже виключно цитуванням, колажує, монтажує, паразитує на текстах попередників;
– абсолютизує гру заради гри (за Єшкілєвим, “ситу гру”), виключивши поза дискурс живу автентику оповіді (наративу), переживань і настроїв;
– підриває віру в Призначення Літератури (хто би і що би під цим призначенням не розумів);
– іронізує з приводу всього на світі, в т.ч. й самої іронії, відкидаючи будь-які етичні системи і дидактичні настанови;
– комбінує параіндивідуальне авторське “я” з уламків інших авторських світів, убиває автора як творця власного індивідуального авторського світу;
– “карнавальною” (бо насправді всього тільки посткарнавальною) маскою відмежовується від будь-якої відповідальності перед Навколишністю і за Навколишність;
– тупо експериментує з мовою (-ами);
– рабськи плазує перед віртуалом, мультимедіальними безоднями й бестіями, прагне підпорядкувати мистецтво електронним імперіям та навіки поховати його дух в їхній інтерпавутині;
– заграє з масовою культурою, демонструючи несмак, вульгарність, “секс, садизм і насильство”;
– руйнує ієрархію, підмінює поняття, позбавляє сенсу, розмиває межі, бере слова в лапки, хаотизує й без того хаотичне буття.
Таким чином, про постмодернізм залишається сказати, що він агностичний, амбівалентний, американський, анемічно-немічний, антологічний, “безмежно відкритий глухий кут”, безплідний, бі (і більше)- сексуальний, варіативний, вторинний, вульґаризаторський, гермафродитичний, гетеросемантичний, гомоеротичний, ґвалтовно-претензійний, дискурсивно дефекаційний, еґалітарний, ентропійний, “елліністичний”, еклектичний, епігономний, євнухоморфний, жартоцентричний, закомплексовано-збоченський, зомбінативний, імітативно-плаґіативний, імпотентний, інтертекстуальний, інцестуальний, кліповий, колажний, колаптичний, комбінаторно-компілятивний, компіляторно-комп’ютерний, конформістський, консумптивний, лоботомічний, манірний, маньєристичний, мертвотний, млявий, надлишковий, неонекрофілійний, новоневротичний, нудний, онтологічно марґінальний, палімпсестичний, паразитарний, патовий, патологічно пересичений, перверзійний, рекреаційний, ремінісцентний, розхристаний, ситий, ситуативний, структуроцитний, трансвестичний, уранічний, фейлетонний, фемінізований, феллінізований, фраґментний, фукоїдний, фуфлоїдний, хвороботворний, химеризуючий, центонічний, цинічний, часопідсумковий, шаманічний, ще раз іронічний, юнґівсько-юнґерівський, яловий.
Крім того, його характеризують як “постколоніальний” і “посттоталітарний”.
Крім того, він “ніякий”.
Проте щось подібне, кажуть, уже бувало: александрійська епоха, осінь середньовіччя, fin-de-siecl’івський декаданс. Дехто схильний пов’язувати це із завершенням певного проміжного часового відліку або наближенням якоїсь фатальної дати (“хронологічна параноя”, вона ж “химера літочислення”).
Олександр Ірванець запропонував цілком протилежну цим твердженням дефініцію: “Постмодернізм – це те, чого ще не було раніше, перед тим, як воно виникло”.
Я додав би до неї тезу про відсутність будь-якої сутності як єдину присутню сутність.
[b]3.[/b]
І все ж – якось нам треба стосовно цього постмодернізму домовитись, інакше забредемо у ще густіші софістичні хащі. Ми не можемо дефініювати того, всередині чого перебуваємо. Адже, на мій погляд, постмодернізм є не що інше, як певний стан, певна кондиція – передусім у культурі, хоч і не тільки в культурі. Цей стан (цю кондицію) або (вітання недавно спочилому Ліотарові!) цю ситуацію було спричинено – даруйте банальність – усім попереднім розвитком людства. Але найвідчутніше модернізмом.
Свого часу я запропонував розглядати модернізм як завершене в часі явище, тобто розташувати його в дуже конкретних часових межах. Спираючись на ці межі, я спробував означити модернізм як “рух у філософії, мистецтві та суспільній думці останніх десятиліть ХIХ – першої половини ХХ сторіч, який, попри різноманітність і взаємну суперечливість своїх напрямів (броунівський рух!), характеризується тією чи іншою формою неприйняття позитивістської (реальної) дійсності і через невпинне оновлення ідей, образів, засобів прагне творити (або віднаходити) іншу, паралельну (ірреальну) дійсність”. Серед історично зумовлених особливостей модернізму я називав глобальний катастрофізм як світовідчуття, досвід відносності будь-яких наукових знань та проникнення в найтаємніші глибини людської психіки, а також програмове заперечення суспільно узвичаєних норм і конвенцій.
Модернізм об’єктивно завершився саме через втрату цієї останньої, спроектованої на соціум, особливості. Його заключний період (40-ві – 60-ті рр. ХХ ст.) – це період суспільної “класицизації” чи навіть “канонізації”. Захопивши найпрестижніші видавництва, музеї, палаци та університети Заходу, здобувши загальносуспільне визнання у формі численних Нобелівських – і не тільки – премій з літератури, остаточно і цілковито позбувшися бунтарського асоціального пафосу, модернізм вичерпав себе як живе динамічне явище. Подякуймо йому за те, що він був, і окиньмо поглядом креативні обрії після нього.
Головним креативним підсумком модернізму мені видається доведення до абсурду критерію “новизни” як найцінніснішого критерію. Революційність – чи краще сказати катастрофічність модернізму полягала в тому, що, мабуть, уперше за всі часи існування мистецького дискурсу критерій “новизни” (“такого ще не бувало!”) був поставлений вище за інші критерії, як наприклад, “майстерності”, і навіть загалом прирівняний до критерію “мистецькості”, “художньої вартісності” як такої. Це мало своїм наслідком з одного боку аберації аванґарду, з іншого – тотальне розчарування “новизною”, сумніви у справжній “критерійності” цього критерію. Причому я зараз маю на увазі не обов’язково “новизну” у вужчому, формальному сенсі “make it new!”, а “новизну” засадничу – ту, що згідно з Єшкілєвим є “якісною”.
Постмодернізм як стан, спричинений таким розчаруванням і такими сумнівами, передбачає вже не серйозне (бо програмове й дефінітивне) шукання “нового”, а хіба що пародійне. Постмодернізм – це усвідомлення неважливості “нового”. Чи, точніше сказати, важливості “нового” поряд із будь-яким іншим критерієм. Тобто постмодернізм – це стан відмови від пріоритетності “нового”. Звідси, можливо, й походить переконаність В. Єшкілєва у “деміургійному зубожінні” і креативній безвиході постмодернізму. Постмодернізм, однак, передбачає плинність правил і цінностей, рівною мірою приймаючи як істинні цілком протилежні твердження (“Метою мистецтва є досягнення новизни” і “Метою мистецтва не є досягнення новизни”) і зазвичай заперечує будь-який ієрархічний диктат, у т.ч. й запропоновану Єшкілєвим ґрадацію “нового” на “просте” і “якісне”.
Зрештою, постмодернізм – це ще й усвідомлення остаточної, онтологічно зумовленої безвиході будь-якої з практик. Історія мистецтва на рівні історії його рухів, стилів, напрямів і течій – це перш усього історія поразок і безвиходей. У постмодернізмі, спричиненому передусім відбутістю Великої Модерністської Ілюзії, акумульовано пам’ять про ці поразки й безвиході і звідси, припускаю, його іронічність, до якої ще повернемось.
На щастя, це печальне постмодерністське усвідомлення, здається, маємо чим врівноважити.
[b]4.[/b]
Найзавзятіші критики постмодернізму, вочевидь, не усвідомлюючи того, що й самі є “постмодерністами” в силу свого розташування в теперішньому часі й тутешньому просторі, досить часто характеризують постмодернізм як “руйнівний”, причому вкладають у цю характеристику виразно неґативний зміст. Тут варто зацитувати з пам’яті Сократа (а його, власне, в силу відомих обставин, по-іншому, як із пам’яті, й не зацитуєш), який казав афінським консерваторам, що вони дуже слушно чинять, оберігаючи певні цінності від руйнування, – от тільки чи ті цінності, які заслуговують бути збереженими? реформаторам натомість казав, що вони дуже слушно певні цінності руйнують – от тільки чи ті, які цього руйнування заслуговують?
Поставлю і я запитання без відповіді: що вважати руйнівним у літературі? Замах на етос? На “вічні категорії добра і зла”? Але ми вже ніби й домовилися (згідно з Єшкілєвим) розглядати креативність “поза гуманістичною рефлексією”. Хоча, з іншого боку, фінальна цитата з Ніцше сиґналізує про “майбутнє людини”. Тож – нарешті! – перейдімо до “людини”, до людських особистостей, а будь-які розмови про “яловість” хай залишаться комусь яловішому.
Чи роль у літературі Бродського, Борхеса, Павича, Еко, Фаулза, Кортасара, Фуентеса, Маркеса, Кундери, Рашді справді є руйнівною? Чи ці імена, що з ними, власне, й пов’язуємо літературний комплекс постмодернізму, справді звістують поразку й безвихідь? Мабуть, так. Можливо, ні.
Постмодернізм і справді може вважатися хворобою. Але що в літературі (крім соцреалізму) вважати “здоров’ям”? Класичну норму? Пригадую, як Генрі Міллер, розмірковуючи на тему “здорового” мистецтва, визнавав, що в житті не читав нічого патологічнішого від “Іліади” з її ріками крові, смакуванням насильства, вивертанням назовні паруючих нутрощів. Рідна література знає не менш “здоровий” приклад із “Drang nach Osten” Ігоревих білявих бестій з метою – не в останню чергу – ґвалтування “красних жен половецьких”.
То як усе ж бути з “руйнуванням” і чи в постмодернізмі справа? Можливо, йдеться про те, що література минулих епох пропонувала (а точніше нав’язувала) певну цілісну картину світу, перейняту вірою і до-вірою. Постмодернізм же пропонує хаос і фраґментарність, уламки колишньої цілісності, руїни (отож він швидше “руїнний”, аніж “руйнівний”) колишньої єдності, ним же висміяної, – і все це перейняте виключно іронічною настановою, бо нічого більше не залишається.
Але в мені озивається читач із деяким досвідом переживання чужих текстів і він протестує проти розуміння іронії як “апріорного чинника постмодернізму”. Бо я не читав нічого іронічнішого, ніж, наприклад, “Гамлет”. Можливо, героя цієї трагедії слід вважати постмодерністом? Він і справді “яловий”, на кожному кроці грається словами, холодно рефлексує, цитує попередників й іронізує навіть над коханням, – та що там? – над смертю! От тільки смерть у нього “справжня”, хоч і надміру театральна, що наштовхує на підозру автора в пародійності. Зрештою, якщо справді віднести іронію до “апріорних чинників”, то змушені будемо приєднати до постмодерністського комплексу також і Рабле, і Сервантеса, і Свіфта, а там і – добряка Діккенса і ще три чверті решти Світової Літератури, яку, до речі, все одно вигадав Ґьоте.
То де ж усе-таки проходить поділ? Як відрізнити врешті постмодернізм від не-постмодернізму? Можливо, скористатися критерієм “ідеального читача”? Читача-постмодерніста Єшкілєв бачить “іронічним інтелектуалом, стомленим інформативним перевантаженням, що прагне гри та текстової атракції без будь-яких зазіхань на свою світоглядну свободу”. Читача-антипостмодерніста – “більше подібним на сектанта або книжника-кабаліста, який заглиблюється у нетрі пропонованого йому світу-тексту”. Щиро кажучи, особисто мені достатньо несимпатичні як перший, так і другий. Як “стомлений інтелектуал”, додаток до комп’ютера, так і “книжник-сектант” з недвозначною схильністю до шизофренії. Гадаю, насправді ідеальний читач Набокова або Еко той самий, що й ідеальний читач Данте або Флобера. Йдеться-бо перш усього про потребу в співрозмовникові, про духовну й душевну комунікацію, про подих книги, її дихання, її розгортання, про необхідність розуміння і зближення, про співпереживання і взаємне проникнення. Не в останню чергу також – про насолоду від тексту. Йдеться, як завжди, про людське в людині, наприклад, про любов.
Щойно прийдеш до цього – починаєш бачити “постмодернізм” усього тільки елеґантною інтелектуальною фікцією.
[b]5.[/b]
Оскільки все ж цей кабалістичний читач-сектант уже і в мене виринув на Світ Божий зі своїх нічних віртуальних метапорожнеч, то хочеться зробити бодай кілька зауваг стосовно так ентузіастично окресленого моїм співавтором жанру “фентезі”. Одним із чинників “деміургійної повноти” в цьому жанрі В. Єшкілєву видається наявність “внутрішньої енциклопедії”. Причому ця енциклопедія мусить бути втілена у вигаданій країні (планеті?) з її назвами, ландшафтами, до нюансів продуманими й не обов’язково прописаними, але в той же час відчутно приявними у тексті зв’язками між об’єктами, іншими словами – це має бути світ, замкнутий у собі й самодостатній. Щоправда, виходячи з цього критерію, мусимо зарахувати до найвершинніших здобутків жанру не тільки любих моєму колезі Толкієна, Перумова чи Олді, але й, скажімо, Гріна чи добрих три чверті усіляких знаних і менш знаних фантастів, а там і, чого доброго, Свіфта або Сирано де Бержерака. У той же час найбездоганніші “внутрішні романні енциклопедії” мені як читачеві траплялися саме в “постмодерністських” Милорада Павича або Умберто Еко. Деконструкція історично віддалених світів відбулася в них настільки переконливо, що в кожному з випадків маємо справу вже з окремим (коли завгодно – “персональним”) авторським світом, у якому все, що зображене або просто назване – від сухої травинки між сторінок інкунабули й до диявольської супермашини насильства – живе, дихає, взаємодіє, співіснує і, власне кажучи, здобуває своє подальше автентичне буття навіть поза авторською волею. Коли не помиляюся, в такому сотворінні світу й полягає “деміургія”.
Дозволю собі ще принагідний апендикс відносно “фентезі”. На мій погляд, цей різновид чтива являє собою вельми показове кічувато-маскультівське відгалуження всередині ситуації постмодернізму. Увесь корпус літератури “фентезі” можна не без підстав розглядати як форсоване цитування ґотичної, окультно-містичної чи казково-міфологічної спадщини з безумовною ігровою домінантою (попри всю серйозність оповіді не забуваймо про особливу притягальність “фентезі” для підліткового читача), з безконечним комбінуванням одних і тих самих наративних елементів, від якого і від яких урешті – скористаюся ще одним критерієм мого співавтора – “просто стає нецікаво”.
Тому аж ніяк не дивно, що характеризуючи нинішній стан книгочитання в Україні, оглядач московської “Независимой газеты” зауважує: “Українські російськомовні белетристи – фантасти і “фентезійники” (...) нічим не гірші за московських колеґ або пітерського Ніка Перумова – всі вони якоюсь мірою епігони, якоюсь – духовні діти Стругацьких, Єфремова, Лема, Толкієна і один одного. Проблем з російською мовою в них не виникає, в літературі такого штибу вона є напрочуд одноманітною й безбарвною, це, фігурально висловлюючись, мова для бідних. (...) Автор цієї літератури давно помер (а, можливо, й ніколи не народжувався), він виступає не як Творець-Деміург, а як інженер – комбінатор сюжетних мотивів, схем, штампів, як ретранслятор сучасної урбаністичної міфології. Чим менше в тій або іншій книзі авторського первня, тим більшими літерами пишеться на обкладинці авторове ім’я. Втім, “Олді”, “Нік. Перумов”, “Олександра Марініна”, “Фрідріх Незнанський” – це аж ніяк не імена письменників, а торговельні марки...” (Окара А. Запах мертвого слова. Русскоязычная литература на Украине // Книжное обозрение. “Ex libris Независимой Газеты”, 26.02.98)
Тож покиньмо ці вільно конвертовані, щоправда, тільки в межах есенґе, “марки” разом з їхніми блискучими комерційними успіхами – вони здатні потурбуватися про себе самі. Звернімося нарешті до інших імен – тих, які знаменують нині актуальну українську літературу, поняття настільки ж химерне, наскільки й реальне.
[b]6.[/b]
Автор як індивідуальність, явлена у тексті, – ось і все, що можна протиставити цим плачам навколо “постмодернізму” та його імпотентності. Саме це й спонукало мене взятися до впорядкування вміщеного під цією ж обкладинкою “Хрестоматійного додатка”. Хоч за великим рахунком я нічого не намагався довести. Мені йшлося перш усього про задоволення – задоволення від перечитування, відбору, взаємного розташування, а іноді й власноручного переписування текстів, які поставали в нашій літературі упродовж приблизно останньої чверті століття (а зважаючи на “хронологічну параною” – й фіналу тисячоліття) і які є для мене улюбленими або принаймні дуже мені подобаються. Я хотів, аби презентований мною “Додаток” став своєрідним парадом індивідуальностей. Можливо, навіть засвідчив стан нашої найновішої літератури як “близький до розквіту” чи принаймні реанімований (межа між першим і другим видається мені не надто категоричною). Я наважився б назвати цю часову смугу “поверненням літератури”. Однак не буду заперечувати й проти єшкілєвського розуміння найновіших зусиль українського письменства як “спортивно-пізнавальної вправи”. У такому разі потрактуймо пропонований мною “Додаток” і як змагання.
З іншого боку, я не міг відкинути соціалізаційних факторів – поколіннєвих, середовищних, групових. Ми не можемо іґнорувати того, що очевидне: літературу роблять особистості, але особистості формуються в середовищах (деякі з них також формують середовища). При цьому мусив я зіткнутися з маразмом класифікації, свого часу дотепно означеним В. Єшкілєвим як “енциклопедична тупість”. Аби не повторювати помилок старої китайської бюрократії, я не став ділити представлених у “Додатку” авторів на, скажімо, тих, які пишуть без розділових знаків, тих, які не читають своїх колеґ, і тих, які зранку воліють пиво. Запропонований мною поділ, безумовно, досконалим не є – в ньому я скористався частково темпоральними (загальноприйнятий поділ на покоління за десятиліттями), частково реґіонально-локальними (на зразок не включеної сюди, але вельми мною шанованої “Київської школи”), частково семантичними і стилістичними критеріями (вперше наважуюся пропонувати такі сеґменти, як “Київська міська іроніка” чи “Проза “соціальної клініки”). Усередині “блоків” іноді трапляється поділ на угруповання – тут мені не доводилося нічого вигадувати, позаяк практично всі з них уже стали історико-літературознавчими термінами.
Підозрюю, що переважна більшість колеґ, маючи змогу спостерігати за здійсненням мого проекту, наполягала б на включенні їх до “Одинаків і самітників” – бути самотнім-бо завжди престижніше і “крутіше”, аніж рухатися “свинею”. Проте включені мною до цього розділу автори не повинні мати особливих підстав для зверхності: їхнє перебування “у самоті” пояснюється не стільки надмірною “деміургійністю”, скільки неможливістю приєднати їх до будь-якого іншого розділу.
Я свідомий деякої умовності здійсненої в “Додатку” класифікації. Мені залишається сподіватися чиїхось альтернативних, не настільки еклектичних, а значно цілісніших і строгіших версій – якщо “цілісність” і “строгість” справді мають які-небудь шанси у нашій хаотизованій ситуації.
Мені також залишається з усією щирістю подякувати всім презентованим авторам за ще одну чудову нагоду порозуміння. Хочу подякувати й тим, для кого на цих сторінках з різних причин не знайшлося місця, – готуючи “Додаток”, я тримав у полі зору понад сотню імен та творів. На жаль, презентований проект є всього тільки малою енциклопедією. Сподіваймося більшої.
Моя особлива вдячність належить Володимиру Єшкілєву, з яким я, вочевидь, безуспішно намагався полемізувати у цій статті і який був – без реверансів – вирішальною рушійною силою для здійснення цього, на перший погляд майже нереального проекту.
На прощання хочу пообіцяти всім читачам цілком уже недалекий початок нового тисячоліття, а з ним і тимчасове завершення “хронологічної параної”. А це означає – до зустрічі в наступній енциклопедії!
[b]*Примітка. [/b][i]Дякую Юрію за лікнеп, а моїх друзів за те, що
дочитали до кінця... Набираймось досвіду і розуміння назрілих
проблем...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784081
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 25.03.2018
випадкових подій
хитромудрі вигадливі лінії…
як у дитячу долоньку,
ховається сонце у чашечку цинії
хто ти, де ти?
ми живемо на різних планетах…
а я все одно усміхаюсь щасливо до себе у дзеркалі –
живемо на різних планетах, у різних вимірах – на Землі
у порожнечу ночі – доне́схочу
лагідне щось і умовно римоване муркочу́…
а над Хавасу Фолс у віртуальній твоїй Америці
сходить сонце, і ранок, і день новий – як у іншій Галактиці
сходить сонце над Хавасу Фолс у величній красі…
ні, не шукаю кротовин у Просторі-Часі
як пророки, принесли лелеки з ирію радісну новину…
щаслива
у рідній бідній країні третього світу – добраніч – засну
23.03.2018
на фото з інтернету водоспад Хавасу Фолс в Аризоні, США
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783941
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 24.03.2018
«Мертва лава,
Схололі зорі,
Вугіль та діамант
Чи раптові народини
Метеорів…»
(Шеймас Гіні)
Те, що існує
(Бодай на мить)
Снить,
А буття колюче наче ожина
І таке ж темне – до синяви,
А буття наче дзвін голосне,
Наче темрява незбагненне,
Наче небуття довершене. Наче.
Те, що існує
Перевтілюється-перетворюється:
Дерево стає каменем,
Камінь – піском, живе – мертвим,
Мертве – живим, пісня – мовчанням,
Метеор – спогадом, Я – порожнечею,
Порожнеча – душею. Все. Перевтілюється.
І може навіть в святого Колум Кілле
Синя борода виросте,
Бо всі ми лише метеори
У цій забаві перевтілень Неба:
Перевтілень нескінченності
У скляну кулю алхіміка,
Яку ховає до шухляди
Нікчема монах на ім’я Неминучість.
До шухляди зробленої
Зі зрубаної берези –
З дерева плачу.
Якщо вже так вам хочеться
Витесати мені плаху або домовину,
То змайструйте її з берези
І прикрасьте лохиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784028
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018
«А потім одного вечора
Я стояв під зливою серед подвір’я,
Нап'явши той мішок, мов сорочку.»
(Шеймас Гіні)
Небо – це просто розкрита книга
Яку ми хотіли би прочитати,
Але не вміємо: ненароком забули літери,
Відшибло нам пам’ять від запаху вересу:
Отоді – тої осені.
Добре, що ми не забули, що це книга,
А не просто колодязь наповнений порожнечею,
Куди стрибають здивовані люди,
Чиї роки полічені, як монети в глечику:
Стрибають і не вертаються.
Тому Небо-книга нам надсилає
(Добре хоч інколи – не щоденно)
Зливу холодну. Зливу-нагадування.
Зливу слів.
Одяг вдягаємо з мішковини шитий,
Що до тіла липне і шкіру шкрябає,
Бо забули ми, що ми народ блискавок,
Що над скелями, як серпокрильців зграя
Свої домівки-склепи мурував-громадив
(Фір Болг).
А небо все кидає з безодні себе
Слова холодні краплями прозорими,
Так наче це не слова, а вода.
І наче не вторити нам, а пити,
Так наче, не знати нам, а дихати (водою),
Так наче не мішковина до плечей липне,
А істина. Буцімто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783868
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Весна гуляє сквериком міським.
Мороз їй руки дряпає, мов кішка.
Сніг ноги лиже язиком шорстким.
А білка з гілки кидає горішка.
Мовляв, лови, гризи – берись до діл,
Запалюй сонце тисячами вольтів.
Хай розійдеться міць його між тіл,
Прикриє їх від льодо-куль із кольтів.
Жує горіх панянка у вінку
І крутить думи у палкім танку:
- Де взяти силу, коли холод - кров’ю?
Тут шпак – наставив лютому хвоста,
Весні поклав цілунокна вуста.
Прозріла: «Сонце... запалю любов'ю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783806
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Був просто день . І зустріч ця була
В якомусь ennoнадцятому році.
А у морозі вишня розціла.
Яка цвіте можливо десь і досі.
Ти обіцяв кохати до суда
Самого Бога... Що ж, таке буває.
Селом десь чути, ніби коляда
У весну зараз вкотре зазирає.
Дощ розчинив сумні усі думки
Мої колись, що будуть не про тебе.
Ти знає, як втечуть мої роки?
Згадаєш, як я буду вже не небі.
І про кохання нагадає лебідь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783874
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Слово
#Єлена_Дорофієвська
…Сперва было слово, а в слове и словом был бог.
И, как ни странно, в этом таится драма:
Создал Адама из пыли и говорил с Адамом,
А с сыном ни разу поговорить не смог…
Христос был распят, жертва его чиста,
Но кости Адама держат основу креста.
…Труды дипломатов не пропадают втуне -
Ведь были слова, что, застыв в беспощадном гунне,
Запечатлелись меткой, клеймом и стигмой:
«Бич Божий, приветствую», а не условное «сын мой»,
И стали причиной домыслов и легенд.
Рим на словах устоял. Аттила – нет.
…Сквозь чёрную рать уплывающих вдаль облаков
Падают наземь небесного ската стропила
И раздаются взрывы… Свет от луны таков,
Что, кажется, даже она ожесточилась…
Вертят хвосты стаей ослепших псов.
И больше не слышно бога в самом первом из слов.
--
©Єлена Дорофієвська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783639
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
і хто йому скаже, що врешті прийшла зима,
яка її знову за душу вузлом трима,
і що, коли ніч поділила усе на три,
просила вона: "вітре, пам'ять мені зітри..."
а що залишалось? чекати, що все мине.
пасьянс розкладати із надто тугих тенет.
і навіть, як випав наранок торішній сніг,
не вірила в диво, бо втриматись він не зміг.
бо все, що любила, змивала ураз вода,
хоч світ, наче ляльку, в колисці її гойдав.
та що та колиска, як ліжко пусте і сни
про нього вервечкою тягнуться? "не засни," -
шепоче вона і рахує зірки з Ковша,
аби не зайтися вовчицею. /...тихо, ша.../
бо знає: лікують не сльози і не любов,
і точно не час, що поволі по ній ішов.
що правди і правил немає в такої гри.
і хто йому скаже: "а ти говори, гори
до неї крізь ночі, бо знову прийшла зима..."
що світла у неї без нього і вдень катма.
/9.12.17/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783322
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Ось воно, щастя бездонне,
З білими вікнами в гай!
Тихо, мов лебідь червоний,
Сутінок плине за край.
Здрастуй, блаженне затишшя,
З тінню берези в воді!
Зграя пташина на стрісі
Зорям псалми сокотить.
Там десь за садом несміло,
Там, де калина цвіте
Юнка тендітна у білім
Лагідну пісню веде.
З поля серпанок, мов ряса,
Стелиться тихо до ніг...
Миле, розпатлане щастя,
Свіжа рожевосте щік!
_________________________
Вот оно, глупое счастье,
С белыми окнами в сад!
По пруду лебедем красным
Плавает тихо закат.
Здравствуй, златое затишье,
С тенью березы в воде!
Галочья стая на крыше
Служит вечерню звезде.
Где-то за садом несмело,
Там, где калина цветет
Нежная девушка в белом
Нежную песню поет.
Стелется синею рясой
С поля ночной холодок…
Глупое, милое счастье,
Свежая розовость щек!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776722
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
За руки з вітром понад світом гайда!
Переліскам колошкаю гілля –
набухлі брості первоцвіту знайду,
бо чую кроки березня здаля.
Свистять дрозди щосили на галяві –
весни мотивам тішиться душа.
Знялись журавки між хмарки біляві –
дають зими зітханням відкоша.
Нехай зітхає, спроби ж ці – останні,
до трону їй не буде вороття:
збудила світ зеленоока пані
і завдає свій ритм серцебиття.
04.02.2018
(фото з інтерету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776741
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Прошу́, прийди полоскотати нерви
Зарозумілій тітоньці-зимі,
Бо вже душа вичерпує резерви,
Очікуючи життєдайних змін…
Бо вже крило, обшарпане вітрами,
Забуло смак дзвінкої висоти.
О, ці скупі холодні панорами
І цей полинний присмак гіркоти!..
Прийди й поруш, розколихай, роздмухай,
Перетряси крізь сито, як муку́.
Вже нишком наслухаю краєм вуха
Твою джерельну музику п’янку!
Вже чую запах пролісків у лісі,
Хоч березня не видно, та дарма,
Відхлипує бурульками на стрісі
Капризна і ображена зима.
Тож на медове сонце не скупися,
Бо зачекавсь на нього білий світ!
Скрипить у полі срібна колісниця –
Вантажить лютий клунки снігові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776793
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Кохай її, як триста літ тому,
Коли мечі писали слід кривавий,
У заметіль цвіли пожеж заграви,
А ти шукав одну її...Чому?
На поле спрагле випала роса
І напоїла день, зітхнувши тяжко.
Непоказна квітує десь ромашка,
Непоказна? - хто отаке сказав?
Вже триста літ на пелюстках її
Ворожимо, - розіпнута прощає,
Бо може подарує крихту раю,
Коли кохання проти течії,
Через віки. Вона тебе чекає,
Кохай її.
10.02.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776770
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2018
Ця зима – розбалувана пані,
На пухо́вих глянцевих перинах
Розляглась у пишному убранні,
В льодових прозорих намистинах.
Й нічичирк, лише прудкий горобчик
Сколихне розпатлану галузку,
Крильцями дрібними затріпоче –
І сніги розсиплються на друзки
Безліччю тендітних витинанок,
Підставляй долоні, щоб ловити
Цей легкий засніжений серпанок,
Цей зимовий дощ метеоритний.
І пусте, що сіється за комір,
Що тече за спину пінним ла́те,
В ці ковдри пухкі і невагомі
З головою хочеться пірнати!
Хай собі поніжиться ще трішки
Ця зима на глянцевих перинах,
Ще помни в долонях білі сніжки,
Ще побудь смішною, мов дитина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776345
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Прогнозує синоптик туман у південному місті –
знову буде нагода самій розібратись в собі.
Бо не факт, що на вечір заграють музики троїсті,
ген світанок уже на прогностику сів далебі.
Не прийдеш, не приїдеш – закрила імла перевал.
Та бажання було б – на туман нарікання простила б.
Чом не кликав до себе? На твій полетіла б вокзал.
Я би спосіб знайшла подолати туманові крила.
Але ж ти – це не я: обґрунтуєш невинність свою,
розкладеш по поличках детально обставини збігу.
…Не одна я така на пустому порозі стою,
той синоптик казав: Станіслав геть засипало снігом.
10.02.2018
(надихнуло фото сьогоднішнього Івано-Франківська зі сторінки Артура Сіренка на ФБ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776171
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2018
И - рассеялись тревоги...
Спало - марево тоски...
Только душу недотроги
Растерзали на куски…
За то небо (над дорогой)…
За дыханье - у щеки…
За елей, пьянящий, кожи
Между холмиков груди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775962
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
А хто там учора про слово,
Яке було, ніби-то першим?
Я сльози ковтала, завмерши,
Хоч нового мало, те нове
Про сточену часом і міллю,
Стареньку полатану свитку...
Кажіть уже голосно й швидко,
Про нитки, недавно ще білі.
А завтра ніяких не стане.
Зотліє у пил і у попіл
Хустина і хата, і окіл,
А слово?..а слово останнє
Учепиться в душу на роки.
01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775942
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
[i]Наша Таня громко плачет:
Уронила в речку мячик.
- Тише, Танечка, не плачь:
Не утонет в речке мяч.
А. Барто.[/i]
Тает лёд, разбавляя джин, остывает паршивый кофе.
…Таню снимают с креста на её Голгофе.
Радио хрипнет, рыдая по Тане громко -
Некогда Таня славным была ребёнком.
Если бы не уроненный в речку мяч,
Что стало б вершиной и флагом её неудач?
…Первый контакт утешителен, односторонен –
Кратко, по делу: «Не плачь, и твой мяч не утонет…» -
Смысл послания, можно сказать, однобок.
Слышала голос и думала - это бог.
Таня боялась ему задавать вопросы:
Мячик, возможно, и сам себя в речку бросил...
Сакральная жертва, завидев смолу и вертел,
Вмиг возрастает над болью, унынием, смертью.
Когда прекращаются слёзы, мудрец Асадов
Умы заполняет: так - правильно, так – не надо…
…Кофе паршив, теплеет в стакане джин.
Таня-формула. Таня выросла. Таня бросает мужчин.
…Ежели верить слезам, то кто кого всё же бросил?
Таня боялась себе задавать вопросы.
Может, где-то есть шире, но Танин мирок - прокрустов:
Таню сняли с креста, пояс остался на люстре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775837
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
непримітний контур долі
по долонях юлиць голих
february креслить криво
снігоспадами примхливо.
а в сльоту, у зморі сонну,
косооким хитрим блазнем
змерзлу волю у полоні
водить містом напоказ.
ухопив у зашморг мокрий
древа всі, малі й великі -
долу гне, хита і душить,
холод вдихує у душі
й видноколо за заслони,
нагло сховує на скон.
...закрутив сніги мов дзигу
дзвоном, гулом, тріском криги... -
і скаженні коні хури
перемелюють на хугу
простір-час-і вимір суті
усього в нестримній люті.
білим мороком хурдел
у льодовій брилі,
скуто
в замороженій купелі... -
там життя в недолі білій
ледве дихає, ледь мліє,
у судомі б"ється в брилі,
нігті зламує об лід.
...сніг спадає.
тане.
зтанув
з неба
й знов
сльотою стане,
що в захмаренні туманне.
у калюжах - вирій в скалках,
відзеркалень брудносірих,
птах в яких з небес зимових
тінню явиться низинно... -
одним помахом крила
промайне міраж оманний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775609
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Скажи мені правду, якою б вона не була…
Про місяць упо́вні… Про два лебединих крила…
Про літа веселки барвисті… про теплі дощі…
Про пестощів ласки іскристі… про сповідь душі…
Скажи мені правду, що й досі у серці щемить…
Про ту найдорожчу, про найсокровеннішу мить…
Про всесвіт у зорях, утоплений в глибах криниць…
Про мову безмовну промінних широких зіниць…
Про сонце, що сходить в обіймах і чезне в імлі…
Про стежку до саду, де бродимо ми ще малі…
Про мамину ніжність, про батькову гордість німу…
Про сльози печалі на вижовклих трав килиму…
Про муки відталі, душевний утрачений рай…
Скажи мені правду – нічого в собі не ховай…
Я знаю, що тяжко – правдивий, оголений біль…
Я знаю ж бо – тяжко, бо цілі не видно відсіль…
Не видно ж бо цілі – далеко далекі світи…
Скажи мені правду – бо з правдою легше іти!
Крізь бурі і товщі, де квітне неторканий Сад,
Крізь товщі і бурі, пургу і рясний снігопад…
Скажи мені правду – і я тоді ска́жу сама…
Про те, що у серці не все ще панує Зима…
Хоч журно над чо́лами пам’ять пече і тяжить…
Про шлях, нами сходжений – що у багрянцях лежить…
Про місяць уповні… Про два лебединих крила…
Скажу тобі правду, якою б вона не була…
7.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775717
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Те тучи серые вчера
Пригнали северные ветры…
Засыпав щедро города
Глубоким снегом незаметно…
Из нити мягкого клубка
Перебирают спицы петли…
Устали пальцы и глаза,
Пока связала эти гетры…
Я столько думаю о нас…
А вдохновенность - отвергаю...
И повторяю тыщу раз -
Однажды чувства растерзают…
Свечу мгновенно потушу,
Снимая лишнюю одежду…
И очень тихо попрошу –
Пусть всё останется, как прежде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775502
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 07.02.2018
[i][b] [color="#942828"] Новгород - Сіверський, Короп, Батурин...
Історичні місця...Тут і похід князя Ігоря з
сином на половців, і становлення та життя
лівобережної України, і трагедія гетьмана
Івана Мазепи та його столиці,винних тільки
тим, що спробували піти з - під руки
жорстокого російського сатрапа... [/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#522525"]То сліпучим, легким водограєм,
То звиваючись в кільця тугі,
Десна котиться Сіверським краєм
І цілує круті береги.
Без упину шурхочуть століття
В головній рахівниці часу,-
Босоноге моє семиліття
Вже збивало деснянську росу.
Разом з батьком дивилось на зорі...
Їло юшку...Корзини плело...
Влітку бігло в гаї білокорі,
Бо ж грибами - пропахло село...
Підростало...Простори блакитні
Відкривали Мазепи біду,
Князя Ігоря думи амбітні,
Древніх русів державну ходу...
Хто ви, руси? Мовчить рахівниця,
Спасував і писемності дар,-
Що за люди Південну Криницю
Від слов'янських почистили чвар.
Вік могутності, - три - лихоліття,-
Брали в руки то меч, то косу.
Над Десною шурхочуть століття
По дротах рахівниці часу...
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775574
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018
В парке рябино-березово-кленном
Двое… не юных, но всё же влюбленных.
Двое… заждавшихся нежности, ласки.
Двое… отмеченных прядью январской…
Оба немолоды… оба устали…
Пара, тех самых, что виды видали.
Тех, у которых, и семьи, и дети
Разные… в общем, которым не светит…
…
[i]О, эти встречи – она снова рядом –
Тихо касается, словом и взглядом.
Тихо грустит о любви… и погоде.
Тихо приходит и… тихо уходит…
Я так беспомощно утихомирен
Самою лучшею женщиной в мире,
Самою светлою в мире душою,
Самою близкою мне и… чужою…
Как то трагически несообразно,
Самый счастливый и самый несчастный,
Я оказался в магической власти
Женщины, не обещавшей мне счастья,
И обрывающей, тихо и грустно,
Горькие ягоды позднего чувства...
Только свидания. Только лишь встречи.
Только, такой вот, украденный вечер.
Вроде пришедший, и вроде наставший…
Только… на целую жизнь, опоздавший.[/i]
...
Вечер… карминная зорька заходит.
Долго не гаснет… в душе… и в природе.
Светят заката – январским рубином –
Чувства… и алые кисти рябины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775599
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018
Не проситиму сонця,
Смутком моїм обпеченого,
Землю ту,
По якій ти прямуєш,
Оповідками бити скорботними.
Мрій своїх не ховатиму заживо.
Тектонічні платформи свідомості
Не утримають крила гранітами –
Плити змістяться в прагненні розмаху,
Гори горя до сонця здіймаючи
І розпуки страшної хребти –
Піки складок – це "Я" проти "ТИ".
В небо синє думки відпущу –
Вимагають ілюзії простору.
Грозові оминаючи скупчення,
Надреальності сповнені величчю,
Крила спрагло шукатимуть сторону,
Де любов верховенством наділена,
Де прощення – це плата за зцілення,
Де з шматочків розбитого мармуру, –
Храм чуттів вже укотре розорено, –
Викладатимуть мрії мозаїку
Візерунками пульсів обірваних.
Зможе серце в зображенні світлому, –
В ньому місця немає для відчаю, –
Відблиск цінностей вічних знайти.
Не супроти!
"Я" – з часточок "ТИ".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775409
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Тебе, пока секунды опадают
от совершенства белые - пестреть,
из-под ладошки выбранные дали
со смехом/снегом комкая в секрет.
Баюкал день, сомнительный и правый,
тобой и скукой вытоптанный двор.
Так странно...
странно, что часы исправны...
не слушать - их, года и прочий вздор.
Сбежит слеза - затерянной в капели
забыться проще.
Дальше.
Больше.
Прочь.
...тебе - писать рассветов акварели,
когда уйду - и не настанет ночь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775396
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
[i]…І вірю я, що якось навесні
внизу на ґанку заскриплять поруччя…
це ти, крилатий, принесеш мені
аж два крила... Новісінькі і зручні!
[b]Ол. Удайко[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275&pg=2
[/i][youtube]https://youtu.be/kkHMxXsnE5k[/youtube]
[i][b][color="#0b94b3"]Живим дано і повзати, й літати,
У леті видно, що і як лежить...
Той лет мордують й кидають за ґрати,
Бо заважає
гідрі вільно жить.
…Окрилює нас музика і слово,
Жіночна стать, статечний чоловік…
І з крилами живеться лазурово –
Пливеш, як
лебідь в морі, ввесь свій вік.
Але хутчіше надихає дія:
Як впевнишся, що недарма живеш,
То й про нові вже алгоритми мрієш
В доланні стеж
до щонайвищих веж;
Й коли відчуєш – не пропало зерня,
Потрапило у благодатний ґрунт,
Нові здолаєш, непролазні, терни –
Й діла твої
ніколи не помруть!
Та над усе окрилюють нас діти –
Прожив для рідних ревно – й недарма:
Дитячі очі в те́мні навіть світять –
Вже не страшна
для світлих мрій тюрма.
Тож окриляйтесь – і любіть, і множтесь –
Й отримуєте свій найцінніший дар:
В житті – на небі й на землі – всеможний
Крилатий –
не повзучий –
во-ло-да́р!
[/color][/b]03.02.2018,
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
…У жены много тела и мягкое сердце. Ночует он только с ней.
И после горячего ужина вмиг утопает в здоровом сне.
Спит, как у матери на руках. Спит, как младенец - голым.
…Так отдыхают в этом мужчине повелительные глаголы,
Что часом назад истерзали другую… «Обидчик мне… и учитель мне…» -
Её хрипотца и косноязычность сладостны и мучительны,
И наклонений не три, а больше… - в наиболее употребительной форме
Гибкость его языка отвергает все известные нормы…
…Они - подчинённые предложения. И, поддаваясь ритму,
Их речь отличается от реальной – чувственна, колоритна…
…Когда частота взаимопрочтений зависит от пунктуации,
А нежная лексика требует грубо любить, изучая пальцами,
Хочется дольше остаться на этом смятом листе кровати,
В кратком романе, написанном в спешке разнузданности объятий.
…Утро бодрит, но скорей по привычке – побочный эффект ли? - впрочем,
Тело жены, в благодарность за отдых, получит несколько точек…
Женщина-завтрак-на-кухне… На кухню нельзя заявиться голым.
…И в горле комок – созревают, сгущаясь,
язвительные глаголы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775357
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
За рікою спливають медузи,
за словами спливає отрута.
Вперше мовлене другом "не друзі",
вперше те, що не можна збагнути.
В океані далекого часу,
затихають невчуті оркестри.
Знову тріскає гойна окраса
та, що мала світити на верстви.
А медузи дуріють - солоних
їх покидали в прісні озера.
В невідомості десь на припоні
догорають "інкогніта терра".
Ми з отрутою звиклись, навіки
знепритомнили чисті криниці.
Помирають розлюблені ріки,
тих, що житимуть - лиш одиниці.
Неупізнані, навіть незнані,
не розхлюпані, не одержимі.
Але душі у них - справжні-справжні.
Але очі у них - зримі-зримі.
2.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775287
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
…Вьется лентой по окнам хрустальная изморозь, и луна,
Подрумянив сплетение символов зимнего алфавита,
Опечаленным «О» прилипает к узорчатым галунам
Над твоим подоконником в сумраке глянцевитом.
…И приходит она, как пришли бы три тысячи кораблей –
Воплощённая парусность множества праздных писем.
Ты морщинишь межбровье, в бредовой застряв кабале -
Абсолютную власть можно свергнуть, но не превысить.
Умолчи о душе – только тело, и пусть: всё – тлен.
Подчиняясь порядку блаженства, ведущего к аду,
Эту ночь наполняет одна из прекрасных Елен
Потому, что луна светит яблоком из «Илиады».
Поцелуем срезаешь часть мягкого имени с языка.
Что захватчик, что вор - равноценно с изнанки ночи.
И луна превратилась в подкову троянского рысака -
Каждый чёртовый гвоздь под известный финал заточен.
О любви забывают, устав за неё воевать.
Этот мир, как и миф, безупречно, но наспех скроен:
Ей придётся вернуться к супругу в карман и в кровать,
Оставляя руины твоей персональной Трои.
…На рассвете, вдыхая иней со стёкол, как с плащаниц,
Неизбежное солнце восславит Вергилия и Гомера -
Загорятся три тысячи мачт между двух столиц
И развеются с пеплом следы уходящей эры.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775269
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Твоє тіло пахло жасмином
І корицею, й чимось ще…
Може…Ладаном невловимо?
Я…
Не в курсі таких речей…
Ні…Приємно…Просто незвично…
Я у прянощах не мастак…
Знаєш… все ставало статичним,
Коли ти посміхалась…Ось так…
Твої губи із присмаком вишні
Та завжди прохолодний язик…
Та від того лише… Смачніший?
Чи я ,просто, до того звик…
Ніжні перса в моїх долонях…
Милі зморшки в куточках очей…
Твоє спрагле кохання лоно…
Було мало…Хотілось іще…
Залишалась ниючим болем,
Задоволенням, втіленням, стресом…
Я казав:
- Купатись в любові…
А ти просто:
-Займатись сексом…
Я тепер на своїм підвіконні
Сигаретним втішаюсь димом…
А чиїсь спітнілі долоні
Твої білі гладять коліна…
Чи любові було замало?..
Чи тебе було забагато?
Я допалюю і стрибаю…
Я стрибаю назад, у кімнату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769553
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Літнім тепловологим вечором,
Коли чай недоречний із печивом,
Ти ковтатимеш з кимсь мартіні,
В нього сидячи на колінах…
Я, напевно, не зможу побачити…
Лиш відчути та… Не пробачити…
Ні тобі….ні собі…ні долі,
Що згорнула життя парасолю.
Хоча… Ні, я не вірю в неї.
Як не вірю в ямби й хореї…
Ми з тобою в мільярдах реальностей
Руйнували кордони моральності…
Та не в цьому банальному світі,
Де на небі немає графіті…
Де немає рожевих ведмедів
Із Туманності Андромеди…
Тут я код з одиничок та нуликів,
Випадково тобою прогуглений,
Симбіоз фотонів та пікселів,
Електронним замішаний міксером …
***
Десь блукають рожеві ведмеді,
Що зірками малюють графіті…
Десь... в Туманності Андромеди…
Та не тут…Не у цьому світі…
***
Спалахне метеор і прокотиться
По крутій, ніби серп, амплітуді…
Тисну ENTER… Сторінка оновиться…
А мене більш на ній не буде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769554
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Здравствуй!
Давно не виделись,
Не списывались, не созванивались...
А у нас - нулевая видимость,
Слякотно и с туманами...
А как там у вас? Тучами
Тоже затянуто небо?
Знаешь... А я соскучился...
Но... Как-то пишу не об этом...
Слышишь... А я по-прежнему
Такой же глупый мальчишка...
Ты далеко... Этим вечером
Мне кажется, будто близко...
Мне бы... Да поздно, наверное...
Я бы... Да вряд ли получится...
Как настроение? Скверное???
Небо затянуто тучами...
Тучи... Туманы... Зеваешь?
Да... Не о том, не о главном...
Я ведь люблю тебя, знаешь???!!!
У нас как-то, сплошь, туманы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771067
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Ця ворожба, як чорна витинанка,
Ця ворожба - як плетиво нічне...
На серці - ранка, рвана болем ранка,
котра відтак усе й усіх ковтне.
Не вчує півень, буде міцно спати,
хтось украде золочене яйце.
І тільки страх постане серед хати
і вишкірить скривавлене лице.
Закриють очі вікна полохливі,
і стеля, наче аж до ніг сповзе.
А десь на тому боці прикрі зливи
рядном черленим вкриють геть усе.
Та лиш тоді хтось кине карти долі,
зачне топтати підлих королів,
коли згорить останній плуг неволі,
що тягне в ліс вгодованих волів.
Коли оце небіле ворожіння
забуде стежку до святих воріт,
впаде у землю сонячне насіння
і з нього вродить зовсім інший світ.
11.01.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770898
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
[i]Не повертай назад.
У тебе свій Райський сад і свій Гетсиманський сад...
Олексій Маслов[/i]
Я боюсь их, боюсь их - до злой синевы в глазах! -
Безъязыких прислужниц перста твоего, хлыста:
Нет убийственней тех, о которых сказал в стихах,
Но опаснее те, о которых писать не стал…
…Даже воздух на выдохе скомкан от их имён –
Золотистыми осами жалят, снуют, гудят…
Это ими мой путь и запутан, и обожжён
В Гетсиманский твой сад
и в твой личный Эдемский сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770367
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018
Опять за чёрной (грозовою)
Летит пузатый цеппелин…
Чтоб не забыть,возьми с собою
Одну из тысячи картин.
И ночи песнь (ноктюрн сонетов)
Благослови на добрый путь…
Теням, скользящим, по паркету
Не размыкай сплетений круг…
Не открывай свои секреты
Под не ритмичный перестук…
Покинет боль, держи обеты…
И за совет не обессудь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770075
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Жмурится утро на наш календарь безнадёжный,
спрятавший в солнечных брызгах невыпавший снег.
Ты говоришь, что забывчив на датах.
- И что же? - я говорю.
- Пустяки. Ты как все - человек.
Мы так отчаянно верим в горящие свечи,
в то, что и завтра на небе зажгут их не зря.
Я говорю: - До чего положительный вечер!
Ты говоришь: - Положительно выше ноля.
Наш непонятный январь переполнен апрелем,
вдруг заблудившимся вдруг.
И пока ты не спишь,
мне за двоих будет сниться: грачи прилетели,
густо заполнив собой календарное "пиии..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770192
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Ця летка монохромна зима,
більше схожа на провесінь,
сиве пір’я торішнє висмикує,
ніби сова…
Поки крутиться світ,
наче білка
в шаленому колесі,
поміж роком Новим
і магічним світанком Різдва,
Ти не знаєш,
як втримати темп,
не зійти із дистанції,
Не розсипатись в цій
галасливій хиткій суєті,
де, здавалося б,
люди звучать
у єдиній вібрації,
тільки в тебе всередині
звуки і ритми не ті.
Бо, впіймавши із космосу хвилю
на гребені вічності,
ти пускаєш галуззя у небо,
а корінь – углиб,
і натхненна душа
вислизає
за межі публічності,
і черпає з галактики
кожне зітхання чи схлип.
І відрадно, що тут,
між примарних ілюзій
і смертності,
де так мало відведено часу
на добрі дива,
навіть ти
відчуваєш
малесеньку частку причетності
до великого таїнства –
світлого свята Різдва!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769585
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Нам зосталося - із неймовірних снів
розпочатись звичайним дивом,
піднімаючись з зорями на весні
і крилах,
щоб розбитися, наче черговий день
об чергову найпершу зірку
там, де смуток розірветься від прощень -
до гірко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769532
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
На задворках одной войны
сотни звёзд по стаканам замерли
за секунду до вечной памяти.
И в беспамятстве рождены
сотни радостей из детей,
из домов, из апрельской радуги,
из простых "не хочу" и "надо бы"...
...молча выпустил - то испей,
веще радуй заветный мир
по ночам Рождестами/Спасами,
мол, не зря не однажды спас нас и
весь страницами - аж до дыр,
утверждая, что все - равны...
...поматросили мир - и бросили,
переспав от зимы до осени
на задворках одной войны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769209
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Вранішня мла, мов кефір, прохолодна й густа,
Краплі загуслі, як бісер, срібляться на сходах…
Є такі дні, коли слово вмерзає в гортань,
Міцно стискає за горло, спираючи подих.
І ні ковтнути, ні вирвати з себе клубок,
Не розімкнути зненацька це замкнуте коло!..
Поки планета Земля робить звичний виток,
Ти випадаєш з реалій і стишуєш голос.
Ти намагаєшся скласти докупи свій день
З крихітних дивних відрізків, з мозаїки митей,
Поки над хмарами віхолу грудень пряде,
Поки вікно твого серця од світу закрите.
І не важливо, що кілька худих сторінок
В календарі залишилось до року Нового…
Є такі дні, коли робиш невпевнено крок
І розумієш, що тут, між людей і зірок,
Можна в житті покладатися тільки на Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768358
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
На долонях у неба - сніг,
на долонях у вітру хуга.
Знов намарюється мені
білопінна врочиста смуга.
У сніжинах оцих, що ось
обціловують зимні вікна,
видивляюся дивне щось,
до незвіданості завітне.
І оголюю всі слова,
і гололюю серця віру,
бо з-під снігу росте трава,
роздираючи муку сіру.
Бо забілений дивом світ
видається якимсь добрішим.
І в душі на долоні слід
розквітає зимовим віршем.
22.12.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767460
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Прокидатись щоранку і бігти, і бігти, і......бігти –
Необхідно укластись в прописаний розкладом ритм,
Дотягнути до норми! Ще краще – сягнути зеніту!
Ціль у хрестику й рухи по колу – глухий лабіринт.
Проминати красоти, що душу наповнюють світлом,
Відчувати мандрівку положенням "фініш" та "старт"
Де ж згубилася, люди, скажіть мені кнопочка "жити",
Що всіх інших важливіша, певне, – ні, точно, в стократ.
Віршування, живопис, прогулянки, танці, природа...............
Божевільна спонтанність, натхнення, що сходить з небес,
Уповільнення часу і швидкість, що з розуму зводить,
Бо життя –лише з ними, душі клітковміщення – без.
Алгоритмів щоденних порядок раптово забуду –
Перед святом святкового настрою хочеться так.
Кожна мить не прожита іде незворотньо в нікуди
( а у ній, нерозкритій, втрачається зернятко чуда) –
Поспішаймо відчути секунди життєві на смак!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767434
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017
…В верхнем городе пахнет нездешней хвоей,
В дорожном коллапсе свернуто зеркало боковое
У внедорожника, нехотя остановившегося на красный…
…Ты - из счастливых, из безразличных – в общем, из тех несчастных,
Взбитых на полосатом плато перехода зимою в облако дымовое…
…В гирляндах троллейбусов свет желтоват, бездушен,
Как тридцать ленивых лет, проведенных у Авгиевых конюшен -
В нём примелькались герои в вязаных шапках столичных принцев,
Россыпи фар и витрин размывают лица
Завернутых в пёстрые пледы святых городских простушек...
Под курткой становится тише, спокойнее, глуше.
Мягкое «да» над дорогой горит малахитово и мелодично,
И ты в золотой скорлупе, – ни птенец, ни личность, -
Шагаешь в обратный отсчет безучастно зеленого светофора,
Как в сказке – под хвост непонятных раскладов, интриг, разборов…
Ну разобьешься разочек – подумаешь! Всё отлично…
…Из ежедневника бога с намеченными торжествами,
С эскизами странных существ, с их планами и часами,
Видимо, вырвана смятая пробками улица, как страница…
…И ежели спросят, сумела ли ты влюбиться,
Ответь, как в прогнозе погоды - про гололёд местами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767538
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017
на торшере гнездятся сны
может на ночь а может намертво
наши завтра обречены
но не заперты
между снегом и декабрём
подрастают до неба паперти
что-то может и соберём
что не заперто
на издёрганных берегах
сотни "мало ли" с Богом замерло
где душа распылила прах -
и не заперта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767577
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Не сниму я светлые одежды,
Не сменю и праздники на будни,
Не пойду, темно и безнадежно,
Возвещать о том, что с нами будет.
Не взойду, как Он, на стену Храма,
Не заплачу в длань Иерусалима –
Я о том, что подлы внуки Хама,
И о том, что лживы дети Сима.
Что у всех людей одна планида,
И одни духовные истоки:
«Авель сотворён, чтоб быть убитым,
Каин сотворён, чтоб стать жестоким».
Что по жизни черная дорога,
К бездне нас ведет, от века к веку,
И в ее конце не станет Бога,
И не обретется Человека.
Что уже не завтра, а сегодня,
Мир, испепеляя скоротечно,
Полыхнёт, не зрячий гнев Господень,
А слепая злоба человечка.
…
Помните? – Герни’ка… Хиросима…
Что мы для себя готовим ныне?
Откровенье не произносимо,
Мне ли прорицать пути земные…
Мир не глух, он проклят и не боле…
Может, он услышит, ненароком,
Чувство неизбежности и боли,
Слово, не рожденного – пророком?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767486
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017
А ты попробуй меня одобрить
По всем параметрам и эскизам
Без ложных паспортов и безвизов
А может выйдет?
А ты попробуй в меня поверить
Хотя по детски решительна глупо
И много раз забегала в угол
Сама не в силах
А ты попробуй понять немного
Мой хрупкий ум и глубокие мысли
Хотя, и вправду, это безсмыслица
А может время?
А ты попробуй в меня влюбиться
По всем запретам и всем канонам
По дистрибьюторам и законам
А может выйдет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766962
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 23.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2017
И падал снег, поверженный циклоном,
над миром копошащихся людей…
даруя шанс побыть немножко Богом,
гуляющим неспешно по воде
речушки, окончательно застывшей.
След-в-след писать короткое «я есть»
по абсолютно выбеленной крыше:
большому небу – маленькая весть.
Глядеть на горизонт новорождённый –
до сотой бессознательной слезы
впорхнувшей в душу девочки-мадонны.
Мороз?...
мороз – таблеткой под язык
в пути от ожидаемых к случайным.
Мне повезло – я просто человек…
…и закипел, и трижды выстыл чайник…
и хорошо…
…и тихо падал снег…
конкурсное... посему - повторное.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767138
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Хрустальный звон
звучит,
звучит
и рассыпается
осколками рассвета —
а ты его, а ты его
лови, лови:
в объятьях тишины
вино зари,
как тень малиновой мечты
в кружева снегов
Февраль-кудесник
с поднебесья
рассыпая
оставляет
волшбы
хрустальные следы.
Иди, иди
по ним
в капризность —
невесомость бытия,
туда,
где в зыбке нежности снегов
подснежник видит сны
и тайные волнения Вселенной,
где мы
наивны и хмельны
вдыхаем бесшабашность и ладаны весны
и слышим
сквозь шепоты ветров
подснежность их молитв,
они как
зимы хрустальный звон
звучат,
звучат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767045
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
[color="#ff0000"][i]Моя кохана малеча!
Сьогодні найзаповітніший день грудня - день святого Миколая.
Тож зустрічаючи цього щедрого гостя, хочу подарувати тобі оживлену замальовку свята в оточенні улюблених персонажів Ангелика і Чортика Антипка, аби тобі було радісно і тепло поруч із ними.
[/i][/color]
[color="#ff0000"][b]"Просимо тя, святий Миколаю,
до нашої хати - дітей дарувати".
[/b][/color]
АНГЕЛ: Добрий вечір вашій хаті! Слава Йсу!
ДІТИ: Вечір добрий! Слава навіки!
АНГЕЛ: Де з молока тече дорога,
де безліч зір, де царство Бога,
я звідти йду і вість веселу
несу у вашу я оселю.
Ще хвилька, діти, і між вами
тут стане Миколай святий.
Він з щирим серцем і дарами
опиниться в оселі цій.
ЧОРТИК /вбігає/: Привіт, дзєнь добри, ґутен таґ!
Вітаю вас на різний смак.
Мене звуть Чортиком Антипком,
Антихристом, Нечистим, Дітьком.
До вас примчав аж із пекла:
у вас - зима, в нас - хата тепла,
у вас мороз за хвіст щипає
і снігу в очі насипає,
не дивиться що я тут гість,
морозить, студить, як на злість.
...І голод дав копитам раду:
я з'їв цукерки й мармуляду,
горішки, груші і цитрини,
смачненькі ябка, мандарини -
і залишились тільки нові
для діток прутики вербові.
/показує дітям "різочки"/
Кожен з прутиків придасться
тим лінивцям, що не вчаться.
АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
лінюхів у нас нема.
/питає в діточок: "нема?",
діти відповідають: "нема"/.
АНТИПКО: Хай ці прутики придбає,
хто непослух в серці має!
АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
неслухняних тут нема.
/питає в діточок: "нема?",
діти відповідають: "нема"/.
АНТИПКО: До цих прутиків охочий,
хто від всіх ховає очі.
На словах він дуже чемний,
а на ділі - неприємний.
АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
брехунів у нас нема.
ДІТИ: Геть, Антипко!
/Антипко ховається, але ще не втікає/.
АНГЕЛ: Ви молитву пригадайте,
на Антипка не зважайте.
/нагадує: "Ангеле-хоронителю мій..."/
ДІТИ /хором/: "Ангеле-хоронителю мій,
завжди біля мене стій:
рано, вечір, вдень, вночі
будь мені до помочі!"
/Антипко лякається молитви і втікає/.
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ входить втомлений.
СВ.МИКОЛАЙ: Добрий вечір вам, громадо!
Насилу добрався.
Поспішав до вас я радо
в путі підтоптався.
Присяду я, відпочину,
бо ноги не носять,
сили мої старечії
відпочинку просять.
/сідає/
Нині свято в вашім домі -
і я вас вітаю -
гаразду, здоров'я, долі
щиро вам бажаю.
Вчіться, дітки! Без науки
і сонце не світить!
А ліниві і неуки -
то убогі діти.
В праці, дітки, хто як може
най батькам поможе,
щоби тішилися вами
і татко, і мама.
...А тепер біжіть скоренько
до мене, маленькі,
мій міх розглядати -
дарунки приймати.
...А Ангелик чемно буде мені помагати.
/Діточки отримують дарунки під благословення СВ.МИКОЛАЯ, в подяку вони співають, танцюють, розказують улюблені вірші/
СВ. МИКОЛАЙ: Вітаю вас, милі люди,
при вашій родині,
нехай добро з вами буде -
будьмо все єдині!
АНГЕЛ: Нехай смуток ваш і горе
спливуть за водою,
хай їх втопить синє море
з слізьми і бідою.
СВ. МИКОЛАЙ: Мир несу я вам в оселі -
щирість, правду, згоду,
щоб завжди були веселі
діти в вашім роду.
АНГЕЛ: Щоб серцями не черствіли,
не були байдужі,
щоб ви інших розуміли
в голоді і в стужі.
СВ. МИКОЛАЙ: Щоб ви вміли любуватись
з краси світу цього,
щоб зуміли відцуратись
усього лихого.
АНГЕЛ: Щоби кривда в домі вашім
і не ночувала,
щоби правда в серці вашім
повік панувала.
Прощавайте, добрі люди!
СВ. МИКОЛАЙ: Прощавайте діти!
АНГЕЛ вкупі зі
СВ.МИКОЛАЄМ: Мир хай завжди з вами буде
й щастя розмаїте!
/Відходять. Діточки радо ласують миколаївськими смаколиками - медівниками, пампухами, макаґіґами, водять таночки, співають... Свято триває/
/з українських літературних джерел 30-40-их років/
З ігрової практики театру "МЕТА" /Львів/.
Р.S.[color="#ff0000"] [i]У кінці 80-их – початку 90-их років минулого століття у Західній Україні і у Львові зокрема, почалася новітня хвиля Українського Відродження в тому розумінні, що молодь з великим жаром серця заповзялася відроджувати занедбані радянською добою українські календарні звичаї та обряди. У Львові поруч із «Товариством Лева» цій справі, починаючи з 1979 року, натхненно служив єдиний україномовний Молодіжний Експериментальний Театр Аматорів «МЕТА» при Будинку Вчених, що ним у той час керував Григорій Шумейко, а всі неформальні мистецькі акції очолювала сім’я старости театру Володимира Кривдика. Це з його ініціативи були започатковані щорічні Купальські забави «МЕТи» у Нижньому Синьовидному у Карпатах, та перші вертепи у 1989 році, що згодом вийшли «з підпілля» на сцену Львівської філармонії у Зимовій програмі Естрадного театру «Не журись!» / першу сценарну ідею тогочасного вертепу здійнив відомий у мистецьких колах чоловік – Ігорко Подоляк, а костюми до нього віртуозно виконали: уже покійна нині художниця Софія Буряк і теперішній емігрант Ігорко Дерев’яний/ . Що вже казати про вертепи та Коляду на вулицях Львова, де нарід плакав від розчулення – «йой, діточки, я таке ще за Австрії бачила» – і йшов за своїми кумирами засніженими вулицями міста від одної ігрової площадки до іншої.
[/i]
[/color]
В інтернеті можна відшукати фото тих часів: https://zbruc.eu/node/72053
Площа Ринок у Львові. Зустріч двох вертепів – «Товариства Лева» та Театру «МЕТА». Колядують Дзвінка Калинець-Мамчур та Ірина Вовк.
[color="#ff0000"][i]У той самий час «МЕТА» почала грати сценарії «МИКОЛАЯ» у різних місцях, де було багато діточок, обійдених долею – сиротинцях, інтернатах, лікарнях, спеціалізованих Центрах соціального і медичного захисту. Пропонований сценарій власне і створений у ті неспокійні часи з різних дитячих українських видань 30-40-их років передвоєнного часу ХХ століття.
Хочу опублікувати цей матеріал для нового покоління молоді, аби й вона мала з чим виходити до діточок у цей радісний день сповнення їх заповітних мрій.[/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767021
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
***
Замело, засипало землю хуртовинами,
намолола борошна нічка із зірок,
засріблилась паморозь гордими вершинами,
зачепила шерехом* гомінкий струмок.
Прокладає досвіток стежки до колодязів,
першим санним полозом виділився шлях.
Запишались вулиці в білосніжнім одязі,
лиш похнюпив голову найкрутіший дах.
Де й гординя ділася під одною ковдрою.
Ну й сюрприз підсунула вискочці зима!
В клуні стріха світиться усмішкою доброю,
бо ж питань у бідної до зими нема.
19.12.2017
* перший слабкий лід
Пейзаж Заслуженого художника України Юрія Пацана
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766903
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017
…на дне бокала – высохло вино
Хмельной остаток – сгусток испаренья
По капле улетучился – в окно
Умчалась в небо – думка сожаленья…
О! Слава Богу! Жизнь была вчера
В январской атмосфере быта –
В годичной давности премудростей стола
Слыл праздник новогоднего банкета…
Взыгралась память ёлочки – сейчас
Встречают будень-свято Николая…
Под Новый год (стотонный!) в оный раз
Его подарки Душу согревают!!!
19. 12. 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766873
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017
[i]Не буває такого [b][color="#0d089c"]"Теплослів'я
новорічного"[/color][/b], щоб не кінчалось
раєм...
[youtube]https://youtu.be/NmUc87xVwDI[/youtube]
[b][color="#093a75"]Навкруги все завмерло і заціпеніло.
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон.
В такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон.
Всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять .
Враз…
Як надворі заграє привітно природа.
Час…
І врятує від згину свята амплітуда.
Ритм…
Перманенту не буде для страдного люду!
Битв…
Нехай зникне з планети зими холоднеча!
Стинь…
Бо весна переможе… людей колотнечу.
Згинь!
*
І землею покотиться Богова гра –
Ра**
Подолає в душі підло-пакосний страх!..
Аа-х![/color][/b]
31.12.2016
_________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в слов’янській і грецькій міфології.
Світлина автора, виготовлена сьогодні, 18.12.17.
Такий снігопад валить у Києві у цю митьть...
Хіба ж не рай?![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766795
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Проникнуть спрагло
У душу квітки,
Підслухать мову
Пругких вітрів –
Скажіть, братове,
Ця доля звідки,
Як не із карми
Її зорі?
Завзяте серце
Не знає маски,
І кожну днину
Спива до дна,
А пензлик Слова
Довершить казку,
Щоб причастились
І ми сповна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766770
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
[i] [b] [color="#ba1e1e"]Новгород - Сіверський... Древність...
Слово о полку Ігореве... КНЯЗІ...
Хмельницький...Мазепа...Росія... Війна...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1d2778"]Дорога вниз та вниз...Туди, де брама
Монастиря, що мохом був поріс...
Десь там, за ним - ріка. Ген - ген синіє ліс.
Вертаю часу плин - від Кучми до Адама.
Глянь в цей розлом. Чи то застигла кров,
Чи струхлий шолом в глині червоніє...
Пройшли віки...Не справдились надії
На людський розум. Рвали знов і знов
Слов'янську Землю на шматки княжата,
Котили на сусідів гніву брилу.
Коли ж самим було це не під силу -
Вели ,,поганих'' добивати брата...
Тепер - добили...Давні гречкосії,
Котрі могли і плуг і меч скувати,
Не можуть вже Землі тій раду дати
І туляться... до мачухи - Росії.
Задумали своїм життям пожити?..
Е!.. Ні, панове!.. Ціни...Тлум...Війна...
(Бо ж - чим тоді азійський зад прикрити!..
Історію пера Карамзіна)!!.
Стою... Дивлюсь... Родимичі... Древляне...
Що їм було ділити - спільну долю?
Щоб потім в Переяславську неволю
Побігти разом..? Тяжко...Серце в'яне...
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766666
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
[color="#ff0000"][i]Так сталося, що Зимові свята (мої улюблені) наступають тепер уже до нашої хати із терпким присмаком Смутку. Якраз 5 років тому, в ніч на 18 грудня відійшла у Небесний Світ моя мама... Тож нехай сняться їй Там між Зорями світлі і мирні сни!..
[/i][/color]
Якби на квітоньки – та не морозами,
На змерзлі вітоньки – та з неба грозами,
Не мліла б душенька від болю лютого,
Від болю лютого, у кригу скутого.
Баскими конями та й дивомо́стами
Саньми різдвяними стежками простими –
У заметіленьку та й до родиноньки,
Та й до вечероньки у святгодиноньки...
Гей, душе-душенько, кого питаєшся?
Чи татков-матінков ти називаєшся?..
Дзвіночки тенькають та й на колядочку –
Сідай, родинонько, та й до обрядочку...
Відпий узварочку, мій любий таточку,
Від’їж вареничків, прелюба ненечко,
Кутю заправимо медами чистими,
Сльозами-росами із віч Пречистої...
Дитя у світ прийде, устане сонечко –
Віншує ненечка кохану донечку,
Житами сіється: нехай згадається
Відлетна душенька, де обертається!
Утишся в ніч святу, гей горе-боленьку,
Узри на див-мосту у люлі Доленьку,
Пресвітлу Доленьку із вод освячених
Із калачів батьків, у вир’ї втрачених...
...Сніги розбавлять ніч... І враз – зійде в о н о!
...Неначе й солодко... неначе й солоно...
[i]В ніч під 18 грудня 2012р.[/i]
[i](Зі збірки "ОБРАНІ СВІТЛОМ". - Львів: Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766663
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2017
У тобі зійшлися всі мої ріки.
Всі вітри вибрали тебе
як свою першооснову.
Тільки на твоїх долонях
народжуються мої весни.
Тільки у твоїх очах
зацвітають мої надії.
Я не знаю жодного іншого дзвону,
здатного розбудити в мені життя.
Я не відаю іншого вогню,
який не дав би мені замерзнути
у цій щоденній суєті.
Усі мої життєві нитки
туго загудзовані у тобі.
Кожний удар мого серця
починається із твого слова.
Кожна мить проростає з любові до тебе,
що ношу в собі
як найдорогоціннішу таїну.
І, якщо моя любов - це залежність,
то вона не з тих що лікується,
не з тих, від яких можна захиститися,
відвикнути чи пережити.
Ця залежність дає мені сенс
робити наступний вдих і видих,
бо без тебе, коханий,
стаю сухим колючим глодом,
котрий заржавілими голками болю
впивається у своє власне тіло
і помалу вмирає.
18.12.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766656
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Усе не так, усе не до душі
Прийде прозріння, тільки не одразу.
Поріже долі, як м"які книші,
Бо пащекує поряд прірва часу.
Здригається від захвату і злість
Немилосердну, виплюнути хоче.
А ми - комахи, крапельки малі
Безодню вкотре, прагнем перескочить.
На край ступи і руки простягни,
До неба доторкнись, якщо не впало,
Не закотилося у віщі сни;
Останній раз, бо знову буде мало
Хвилин для смутку, щастя й відкриттів.
Тягнись, воно в очах, нехай не сьоме,
А перше, третє... небеса оті
Шукають нас свідомо й несвідомо
Нахиляться, щоб ти зумів злетіть.
30.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766655
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2017
Любить - вопреки всему... подогнав года...
Любить - вопреки всему - будто вспять вода...
Умолк бы лишь этот голос внутри меня:
"За счастье не отменялась ещё пеня..."
Я знаю - каким бывает порой тариф...
Ведь счастье, без чьей-то боли душевной, - миф.
"Ах, милая, ты признаться себе изволь:
Способна ли в чьём-то сердце посеять боль?"
А чувства во мне растут, как огонь зари -
Всему вопреки! ... Как не слышать себя - внутри?
Ни разум, ни сердце не просто в себе заткнуть.
... Какой мне судьба избрала на завтра путь?..
И разум, и сердце окутал туман седой...
Мой Праведный Боже! Полажу ли я с собой?
... Любить вопреки всему - как на кромке льда...
Влюбляются люди, Господи, иногда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766452
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
[i] Відлига чи запізнення зими?..
Та це - не завада...
[b] "[color="#0088ff"]Новорічному теплослів'ю[/color]"[/b]
Дисонанс...
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]
[b][color="#074469"]Зимова млява… Не тріщать морози,
Не кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових
мляв невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютих,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи
статечності снаги….
І вже в очах – ті сльози-ренегати,
Що на амвон пожертви принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу
справжню, вистраждану суть.
Хай в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна
не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні,
що нам – не вороги.
І зникне враз гірка неоднозначність
З зимової природи і держав,
Бо навчена статечність і обачність
Скують
кайданки для зимових мляв![/color]
[/b]
17.12.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766457
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Ми збираєм друзки від карафи кохання,
Що її аж по вінця собі налили.
Наостан залюбки налили "по останній"
І розбили минуле. Були?.. Не були?..
Пам"ятаєш, шалено сприймали отрути
Виноградовий хміль... Він, солодкий, мов ти,
Так серця лоскотав... Післясмаковий смуток
Гіркотою... Немов у минуле листи,
Що чорнилом написані меду і крові...
Без табу помережено наші тіла,
Мов орнаментом розпису снів світанкових,
Де я був... Та і ти... Теж, напевно, була...
...і висять ефемерно над нами вінцями,
Мов корони із гілля шипшин, ясени...
І пітьмі тій спливать, що лягла поміж нами
У багрянії сни... У багрянії сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766423
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Малює в небі голуба Далі –
і день летить у невідомі далі.
І тільки титли снігу вдалині,
й чомусь ні слова на важких скрижалях.
Чомусь ні слова – лиш самі жалі.
І ніч. І морок. І студінь нестерпна.
Біля криниць німіють журавлі
(не те що ноги – навіть голос терпне!).
А десь пастух (не хто, як астроном!)
зорю розгледить – і повірить в диво.
І застучить всесвітній метроном
людського серця на руках у Діви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766346
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Грудню, грудню де твої грудки?
Голі ріллі огорнув туманом,
Сльози ллєш негадано за ким
У загулі легковажно-п’янім.
Сірої пастелі виднокіл,
Дні згорають сірником на вітрі…
Та зелені з подиву рядки –
Клин озимий заклинає – жити!
Наповняти кожну із хвилин
Повнозерням правди і любові,
Щоб могли сказати: ми були
Вірними у справі і у слові.
Ми були, миє, ми будем ще,
Ми тепла тобі позичим, грудню!
Ну а те, що плакав ти дощем
Ми по першій віхолі забудем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766464
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
[i]Ни запаха цветка, ни птичьей трели.
Ни бирюзы дождя, ни солнца злата.
Отрозове́ли и отлазоре́ли,
Отрадовались чувства без возврата.
Ни плевела, ни колошений хлебных.
Ни дьявола, ни Божия Предтечи.
Расторгли свой союз земля и небо,
И пустоты печаль легла на плечи.
Когда поникший стебель сиротливо
Колышется ноябрьскими ветрами,
Покинутость – удел осенней нивы,
И одинокость чувств – между мирами…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766458
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Мені тебе, повір, нелегко відпускати
у ці зимові хуги на роздоріжжі доль.
Востаннє занести свічу ясну до хати
і помолитись разом на блиск її дозволь.
Щоб разом забілити байдужі чорні плями
на стінах у вітальні - затримайся на мить!
Злетять з дерев зимових відречення прощальні
і вікнам хоч на крихту розлука відболить.
А що відтак? Не треба запитувати в ночі,
вона і так не спала, дивилася на нас.
Тебе я відпускаю, одначе, як же хочу
зловити погляд теплий іще хоча би раз.
Та білі заметілі на вицвілих футринах
уже малюють квіти для інших сновидінь.
Тебе я відпускаю у це міжчасся зимне,
лишається лиш спогад, лиш дотик, тільки тінь.
10.12.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765334
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Мені тебе, повір, нелегко відпускати
у ці зимові хуги на роздоріжжі доль.
Востаннє занести свічу ясну до хати
і помолитись разом на блиск її дозволь.
Щоб разом забілити байдужі чорні плями
на стінах у вітальні - затримайся на мить!
Злетять з дерев зимових відречення прощальні
і вікнам хоч на крихту розлука відболить.
А що відтак? Не треба запитувати в ночі,
вона і так не спала, дивилася на нас.
Тебе я відпускаю, одначе, як же хочу
зловити погляд теплий іще хоча би раз.
Та білі заметілі на вицвілих футринах
уже малюють квіти для інших сновидінь.
Тебе я відпускаю у це міжчасся зимне,
лишається лиш спогад, лиш дотик, тільки тінь.
10.12.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765334
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Налітай шайтаном, друже вітре,
Стугони і хвилю підіймай,
Нам би цю покору пережити
Перед сонмом влесників і зайд.
Ми з тобою зроджені не вчора –
В мене також сива голова,
Знаєм певно, що ніколи ворон
Ворону ще ока не клював.
В голосному хорі імітацій
Випускають пар із казана,
І зневіра поглинає націю
Вірусом, жахкішим, ніж війна.
Хай жорстока правда і солона,
Та тобі зізнаюсь тет-а-тет:
Краще хай ненавидять за гонор,
Ніж плюють на зігнутий хребет.
І стежина, що до аналою
Кличе нас набатом недарма,
Бо себе підняти над собою –
Нині долі вищої нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765544
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Зимнее солнце неярко…
Серые - неба глаза…
Я новогодние марки
Клею в конце декабря…
Синим сверкают гирлянды…
Дух вездесущ мандарин…
Всё повторится однажды…
Даже сюжеты картин…
Сплин о любви напевает…
Звуки стихают во мгле…
Красным герань расцветает
С розою белой в стекле…
Сильный мороз обещают…
Ветер холодный и снег…
Но всё равно ожидаю,
Мой дорогой человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765351
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
[i]Підбірку зроблено за умовами...
конкурсу "Новорічне теплослів'я"[/i
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[i][color="#0c6178"][b][color="#0b5975"]Сріблястість, мов ранок, стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці...
жеврі́є...
Сріблястість довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер…
Гаптує пухнасту постіль –
не на мить,
мурує палаци у лісі…
Мете і хурделить...
холодна зима,
чуття мої кутає в ніжність…
Й мене на цім світі вже, мабуть, нема:
неволить, в полон бере...
сніжність…
Холоне в душі моїй поділ клітин…
Вже змерзли від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин:
зима вже доводить...
до згуби…
…Та що за халепа?.. Пірнаю в буття!..
І чим холодніше, тим глибше…
Ще буде й у мене різдвяна кутя!
Надіюсь, не тільки,
не лише…
О, де вже той холод?.. Лиш поклику гук:
пірнаю... срібляно... під ковдру…
...І в лісі десь тріснув...
знеможений сук
і впав отрухля́вілий стовбур.
…А глибоко в небі, як завше, веснить!
І сріблом
сріблить
срібні
душі...
О, Боже, спини оту срібність!
На мить!..
Життя ж бо ми любимо дуже…[/color][/b]
12.12. 2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765238
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017
У рваного счастья - полыневый вкус,
Когда выплывают слова недоверий.
Не лей эту горечь в глубины артерий
Сквозь ревности жалкой осиный укус.
Отрава не к месту в весенних садах...
Отрадных мгновений и так слишком мало!
Я разум совсем от тебя потеряла,
В своих обнажённо-интимных стихах.
Ты веришь, любимый? Ты веришь, родной? -
Душа диктовала мне все эти строки,
Где чувства к тебе - как речные потоки,
Бегущие к морю... чтоб слиться с тобой.
Смогла ли бы я написать хоть строку,
Когда бы играла... когда б не любила?!
Как к Свету тянусь я к душе твоей, милый -
В надеждах плыву, как корабль к маяку.
Любовь - как полынь... Но виновна ли я,
Что Небом подарено счастья так мало?
И всё же любить я тебя обещала...
И буду любить тебя, радость моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764818
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Благословенні ЛЮДИ і ЗІРКИ…
Благословенні зорі, що під Богом…
Веде нас Доля стрімко з [b]Козерогом[/b]
поміж небесні пущі й осоки…
Де воду набирає [b]Водолій[/b],
пірнаючи у веселкові плеса, -
там Риби крутять срібні перевесла
у круговерті сповнених надій.
Де молоко стікає по ріці,
де[b] Близнюки[/b] у братнім хороводі
між світанкових звуків і мелодій –
гамують спрагу [b]Овни[/b] і [b]Тельці[/b].
У диких нетрях чути позіх [b]Льва[/b],
на дні імлистім видно клешню [b]Рака[/b]…
Могутня велич зоряного знака –
шумить-гуде одвічна перезва!
Там за княгиню – благородна [b]Діва[/b],
а за князенка – стриманий [b]Стрілець[/b],
веде їх спільно Доля навпростець –
правдива й чесна Доля-Доброгніва…
Там все праве́, там зорі і закони
пильнують час, як мислить Числобог,
свята Любов там оре перелог
і не отруйні навіть [b]Скорпіони[/b].
Несуть там лік розважні [b]Терези́[/b]:
кому і скільки, і коли, і по́що…
І світять зорі людям як на прощу
між блискавиць небесної грози.
… Гроза проскаче в ніч за [b]Козерогом[/b].
Минеться гнів, закрутиться у ріг…
[b]Молочний Шлях [/b]розкине оберіг –
благословенні зорі, що під Богом.
Во ім’я Боже… з Божої руки –
Благословенні ЛЮДИ і ЗІРКИ.
* * *
Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764550
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Почему, почему эта женщина
Не стояла у входа в рай,
Почему, если было обещано,
Предложили ей: выбирай...
Вот и выбрала... наилучшего -
Настоящего среди всех...
Но всё чаще, всё чаще мучилась,
Разливая всё реже смех...
И грехами ложились на душу
Непонятны её шаги,
И гулялось на свадьбе взбалмошно,
Но... никто не сказал: беги...
Ведь она всё равно б ослушалась,
Прислоняясь к его плечу -
Это он прошептал: ты - лучшая,
Моя самая... я хочу...
Улеглась, отшумела звонкая,
Превращаясь в глухой набат,
Но, постель холодную комкая,
Ничего не вернуть назад...
Почему, по-че-му эта женщина...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764800
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017
На носі,- початок зими,-
А ЇЇ як нема,- так і нема...
Вона десь там, далеко...
За Хутором... Отим, що
Михайлівським зветься...
Екран горить,- і точиться розмова, -
Привіт, мій світку!.. Що ти?.. Як ти?.. Де?..
Я в розпачі, голубко чорноброва, -
Що ми творим?.. Ти, - там… А я ніде…
А час не жде… Вже лист упав надворі…
Багато думав… І про те… Й про це…
Не знаю,- ти… Я ж скам'янів від горя…
Нам би зустрітись,- щоб лице в лице…
Вдихнути подих, заглянути в очі,-
Відчути рук забутий водограй...
Ти пам'ятаєш ті травневі ночі,-
Тих почуттів розбурханий розмай?..
Потім розбіглись,- ця війна триклята,
Ці подихи розжарені її,-
Оці "брати"... Ця куля в твого брата,-
Як помста від донецької землі...
Мобіла зблід… Чи згода, - чи догана,-
Життя морозне чи травневий рай?..
- Лечу до тебе... Буду ранком рано...
- Чекаю, ясочко… Цілую… Приїзджай….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764513
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому ламка так між роками грань?
Чому роки метуть – як той осінній вітер?
Прокинешся у безпросвітну рань,
А ранок -
наче півжиття твойого витер.
І котиться воно – немов ковил,
Немов летке у полі перекотиполе…
Й здається – вже не стане більше сил
Почати знов
життя, окреслюючи коло…
Та й там, бува, зустрінеться туман,
Й зітре усе старе, як олівцевий порох,
Й закрадеться в уяву, мов дурман,
Солодкий,
наче та цукрова пудра, морок…
Й захочеться всотати широчінь
І глибину утіхи для душі і тіла…
Нуртує серце і клекоче чин –
Й отримуєш
усе, що суть твоя хотіла.
Велике щастя – здужати себе
І вийти на свою пряму дорогу:
Нехай сумління й стид вас не шкребе:
Себе долання –
то веління Бога.[/color][/b]
05.12.2017.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Коли вітер накине на тебе пеле́ну зі снігу
і твій погляд зависне,
як висне захмарена синь -
ти втомився з дороги,
втомився від марного бігу –
ти спинися – на Бога –
спинися. Приста́нь – і спочинь…
Над тобою гасають на конях баских вітровії,
заметілі,
як панни-Сніжанни,
сніжинки метуть…
А на дні, в глибині, у Землі нерозоранім тілі,
наче віхола біла, біжить твоя Зморена Путь.
Ти спинися, мій друже, на мить між отими снігами,
між Землею і Небом зависни хоч зором німим -
між крутими земними і білими хмар-берегами
Віз везе Чумаків… Гей ви, коники, нумо за ним!
Над тобою гасають на конях баских вітровії,
заметілі,
як панни-Сніжанни,
сніжинки метуть…
А на дні, в глибині, у Землі нерозоранім тілі,
наче віхола біла, біжить твоя Праведна Путь.
Ген на білій мережці змережана батькова льоля…
Мерехтить, як зоря, його чинна-невинна душа…
І тече-не стече в білий світ нерозтрачена воля,
як тече молоко, коли смокче дитинно лоша.
…І тоді - молоді, щойно вбрані у сніг заметілі
свій танок новорічний
одвічний
святочно почнуть…
А в твоїм надлегкім і прозорім –
наснаженім тілі,
наче віхола біла, біжить твоя Зоряна Путь.
[i]Зі збірки [b]"Семивідлуння".[/b] - Львів:Каменяр,2008.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764199
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Завірюха у танці лінивому
Сиві коси спуска до землі,-
В’ялі сполохи білого в сивому
Розчиняються в сірій імлі...
Все притихло,- поля, недорубаний
Лихим людом байрак-вітролом...
Білі хати із темними трубами...
Битий шлях...Три верби за селом...
Ні дороги не видно, ні обрію,
В переметах галявини, ліс...
Де-не-де лиш сосною хороброю
Біле лихо скидається вниз...
Вечоріє… Двигун ниє з таїни,-
Куди гонить водій,- і хто зве…
Та вже світять віконця окраїни,
Де ота чарівниця живе…
А хороша!.. Такі не забудуться…
Обцілує… Зігріє… Позве…
Що задумали,- визріє, збудеться,-
Новий рік,- значить щастя нове…
Тож він серце не сковує кригою,
Синій вечір у сивій імлі,-
Ніжність знову вертається дзигою,
Знову свічка горить на столі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764170
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Біло – ні міді, ні зелені,
Тільки сліпучий крохмаль!
Пишні сади захурделені
Зранку обходить зима.
Струшує густо припудрені
Кошики крон і кущів,
Ніжно всміхається грудневі,
Що в кучугурі засів
Барсом розкішним, примруженим –
Тишком, ні пари із вуст,
Вуха чутливі напруживши,
Вловлює інею хруст.
Свіжо, ні вітру, ні сирості,
Тонко затягнуті шви.
Снігу черпну́ повні пригорщі,
В тебе пожбурю: «Лови!».
І розсміюся (зловмисниця),
Спритно пустившись у біг
В мить, коли пудра посиплеться
В пазуху теплу тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764078
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Моя заря бескровна...
но - больна.
Моя заря меридианы косит -
а я проснусь не вдруг, а просто в восемь -
невинная, как капелька вина,
пока под сердцем сладко так уснул
возможно, ты...
возможно, просто осень,
грачами переписанная в восемь
коротеньким абзацом - на весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764067
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
За минуту до завтра глаза её – голубая соль.
Замираешь и смотришь: небесные, ни слезы в них,
Ни любви - тишь да гладь. Тем зловещее и надрывней
Провисающий в воздухе выдох, тупик: «Изволь…»
…в Мёртвом море на дне оживлённо ворочаются города,
Погребённые в прахе преступных единогласий.
Остаётся всего минута… и час в запасе
На еще одно веское, как отступное для бога, «да».
…Вынуждаешь её неуклюже негодовать -
Примирительно нежную, но обезумевшую от страха:
За минуту до завтра глаза твои - жжёный сахар -
Причиняют густую безвыходную благодать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764070
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Я відчиняю двері в зиму,
В незайманий ступаю сніг,
Де не було чужих ще ніг,
Панує свіжість де незрима.
Сліди розбавлять білизну,
(Немає вічного нічого)
І ці сліди — також від Бога,
За них вже сплачено ціну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764003
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
[i](переклад-адаптація [b]Дениса Луперкаля "Гонзо"[/b])[/i]
З тобою влип і всі наші стосунки, як красивий кліп,
Як й ті розмови, що разом вели, а мій щасливий лик -
Від ліній долі тих, що не розплутав би і сам Евклід
Та знову «Сплін» прийде на думку, лиш не з пісні «Блік».
І знову – чистий лист… І зрілий хитрий лис
Бачить всі підтексти твоїх слів без викривлених лінз:
Дураків-Іва́нів - під каблук премудрих Василіс
Манить погляд цей, гіпнотизуючи, як василіск…
Мені шепоче підсвідомість тихо: «Веселись!,
Страждати за минулим – дебілізм! Кому ті дні здались?!,
В країні див – ще тисячі Аліс!» та ось я бачу: вниз,
Попри вікно летить уже останній пережовклий лист.
...Грудень замінить 500 днів літа
І знов по колу Бранімір з Макіавеллі – свита.
Так, ніби, в пам’яті - провал. Ночі… Пелевін…
Я тут на заячих правах та з вовчим білетом.
І телефон мені flashback підсунути грозить
А в грудях фон: то льодяний «Скайрім», то з пилом «Морровінд».
І що не говори: міси́ти мозок – це у них в крові.
«Який же ти талановитий!» - лярво, душу не трави!
Не треба тут мені «ля-ля», що торг відкинеш зразу
Як пара, ми – давно не торт, та спали знову разом.
Я не годую монстрів помсти - вони сплять у клітці,
Але мої пальці, знов, як погляд твій – на мокрім місці.
Та в цьо́му є свій позитив, якщо так посуди́ть…
Тепер я, наче сом, що дуже глибоко на дні сидить,
Бо я не з тих, хто буде волочи́тись слідом до сідин!
Ти – пережиток давнини, всього лиш, як формат CD!..
І це все, фактично, як гонзо:
Я препарую своїх власних монстрів,
Погляд з середини, як Хантер Томпсон -
Так, що це все фактично, як гонзо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763839
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
***
Хтось жартує зі мною,
опускає щомить жалюзі.
Чи то птаха якась
розпускає за вікнами крила?
Після вахти нічної
ще й ліхтар на бетонній нозі
збайдужів до всього
і повіки відкрити несила.
Липне морок до шибки,
гопаки відбиває дощем,
набридає душі,
мов вишукує пару для себе.
Розпливається смуток
і ніщо не нагадує ще
феєрверки снігів
і про сонячні промені з неба.
Але осінь не вічна –
ось така і плаксива, й журна,
що відважує сум,
наче ліки старенький провізор.
Піднімуся і вкотре
витру краплі рукою з вікна,
чи на гірший кінець
ненадовго включу телевізор.
04.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763918
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2017
Здавалось, вже ся болість відболіла.
Постерлися зашоркані сліди...
Та осінь стелить знов тумани біло,
і гусне повня маревом блідим.
Помежи ночі - сну не відшукати,
між вільгости хапаю дрижаки...
Чого тобі, невитравний мій кате -
моя тривого, тяглістю в роки?..
Не напилась ще, п'яністю шалена?
Усе б тобі купатись у вині,
голкасто по-під шкіру та у вени
адреналін вганяючи мені?
Невже не досить?.. Як же це знайомо:
повтори за повторами - живу.
Стираю крапку, правлю грубу кому,
щоб ти сторінку вивела нову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759152
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 09.11.2017
[i]Грядёт сто лет Переворота,*
Над Петербургом Ангел плачет…
[b] Олег Ставицкий[/b]
[youtube]https://youtu.be/uIjNB7DBx-o[/youtube]
[i][b]1.[/b][/i]
[color="#960505"][b]В сусіда знов «червоне свято»!..
На цей раз в честь того 100-ліття,
Коли творилася завзято
Так звана «царствена еліта».
Матрос закони всі зневажив,
Заговоривши автоматом…
"Хто тимчасові тут?" – він скаже…
Й закінчить річ відбірним матом.
І так постала та Росія,
Яку й наразі ми ще маєм…
Й з’явився сам творець – «месія»,
Оголосивши Рашу раєм!
[b][i] 2.[/i][/b]
Не знаю, як твоїм народам,
Судить за них не маю права,
Та втрапив край мій тим "уродам",
Коли та армія – орава
Заброд з команди Мурав’йова
Штиками захопила владу...
Із давнини тут рід Кийовий
Молився іншому укладу.
Й запанували дурість, морок
Для волелюбного народу...
Не обійшлось без вбивств і порок –
Осяйнокам'яній в угоду...
Микола Щорс був, певно, першим,
Хто в карк отримав вражу кулю…
Та тим сусіда не завершив –
Скрутив «братам» трипалу дулю.
Міхновський, добрий мій земляче,
Хто допоміг тобі у смерті?..
Ще й досі за тобою плачуть –
В чужій живемо круговерті…
А далі пали правдописці –
Письменники, знавці, поети…
Це їх в українській колисці
Чекістські нищили адепти!
[b][i] 3.[/i][/b]
Сандармох, Воркута, Соловки
І Мордовія, й тундра Сибіру…
То не гра вже у вас в піддавки –
У смертях ви не знали вже міри…
І кістки українців усюди:
Густо встелена руська землиця –
Прислужили тому зайшлі юди,
Й держиморді Сосо вірні лиця!
Через те,що не йшли на «утори»
Непокірні «брати»-гречкосії,
Влаштували їм голодомори…
А що мала за зиск вся Росія?..
[b][i] 4.[/i] [/b]
А та загарбницька війна –
Хто влаштував її Вкраїні?
Мільйони жертв взяла вона,
В замін залишивши руїни.
І не кажіть, що вітчизняна,
Бо рідною була УПА,
Та спалена вона вогнями –
Енкаведистів мста тупа!
А голодівка повоєнна,
А депортація в Сибір?
А «Вісла» підла, потаємна?
А в шахти (примусом) набір?
А газ Дашави? А Чорнобиль?
А тисячі сумних смертей?
Афганістан… І все «на обум»…
А – сльози… (чуєте?) дітей!..
Іще і далі можна б «акать»,
Але… чи варто? Наяву –
О, кільки сліз!.. Не треба плакать:
"Я стверджуюсь! Бо я живу!" –
Так вигукнув Павло Тичина,
Бо не вдалося розстрілять,
Як те «Відродження» дитинне
І як письменницьку всю рать…
[b][i]5.[/i][/b]
…Та маскарад на Красній площі**
Під репет: «Наці не пройдуть!»
І – о, "кощунство"! – Бланка мощі
Нам кажуть, що новий редут
Вже зводить цар супроти світу…
(На ядерний на цей раз штиб)
О, скільки в нас ще того квіту –
Диктаторе! Вдавився ти б…
І пнеться геть зі шкури Раша...
Вдається й до таких лукавств,
Як нинішній парад на Красній,
Немов пародія якась…
...І буде бал , і будуть гості…
(Та чи поїде хтось туди,
Де море крові, тлін і кості,
…І канібалові сліди?!)
[i] [b] [b]6. Епілог[/b][/b]
Бенкетуйте ж, радійте… на тризні –
Злодіянь не забудуть народи:
В них відняли ви їхню вітчизну!
Ще б покаятись вам, та вже пізно –
Адже тендер на мсту уже продан![/b][/color][/i]
7.11.2017
_______
*В Росії, та і в СРСР теж, величали той більшовицький
заколот як Велика жовтнева соціалістична революція.
**МОСКВАрад – кошмарад, присвячений нібито
75-річчю параду 7 листопада 1941 року, коли
війська Вермахту вже були під Москвою...
Із свіжої преси: «Видихніть, та ВВВ давно вже
закінчилася (закінчиться й ця, ваша – загарбницька,
а наша – за Незалежність) і Гітлер помер. Рефрен
сьогоднішнього параду "фашисти готові на все"
читається як "Росіяни готові на все". "Хворе
суспільство. Коли нема чим пишатися, починають
мишачу метушню. Краще б розповіли про шкоду
жовтневого перевороту, про роль покидьків в історії", -
пишуть коментатори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759125
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Вечір із полуднем бився й таки переміг.
Сонце за синіми шатами вклалося спати.
Вийду із хати й присяду на теплий поріг –
буду вечірню зорю в самоті зустрічати.
Я прихилюсь до одвірка старого плечем,
він мене знає давно, тож не буде перечить.
Темрява крученим ляже до ніг паничем,
випливе запах левкой у нічну порожнечу.
Видасть присутність під тином духмяний тютюн,
блисне очима з кущів чорний котик-приблуда,
спуститься з неба і пильність приспить Гомоюн,*
піснею матінки ляже тихенько на груди.
Ой, люлі-люлечки, стану маленькою я,
буду леліяти мрії під зоряним небом…
(Певно чекає на мене домівка моя,
серце підказує теж, що поїхати треба).
* З слов'янської міфології відомо, що крик птиці Гомоюн віщує добру звістку (щастя), а людям вона співає божественні пісні (гімни) та віщує майбутнє тим, хто вміє чути таємне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759411
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2017
Ще ранок очі не протер,
Не обізвався хор пташиний,
А вже бунтується вертеп
Думок, неначе рій осиний.
І жалять, жалять без кінця –
Пекучий біль, як ніж у спину.
Допитуюсь уже в Творця:
Куди мандрує Україна?
Затиснув люто горло спрут
І п’ята ожива колона,
І правнуків героїв Крут
Єдна надрив Лаокоона.
На отчій ниві бур’яни
Усе рясніше проростають,
Набат непевної війни
Ні на хвилину не вщухає.
Їдка омана, наче смог,
Душа блукає у тумані…
Святе вичитую письмо
І небу шлю свою осанну.
Надій викрешую вогонь:
То ми до пекла, чи до раю?
Він доторкнувся мудрих скронь
І чесно відповів – не знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758806
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2017
Вже засріблилась памороззю кора,
Сивий туман спускається білобогом…
Там, на горі, є гражда, стара-стара,
З темних сухих пленичок, покритих мохом.
Хто в ній ночує? Жінка – рудий огень!
Шишки вплела у коси й пожухлі квіти,
І шурхотить у сховках її кишень
Зернами, мов дукатами, буйний вітер.
Мов порцеляна, шкіра її бліда,
Ніби не кров у ній, а густі молока…
О, як нечутно ллється її хода,
Німбом предивним сяє печаль висока!..
Свіжу вологу п’ють із її слідів
Спритні косулі, олені та лисиці…
Кола дрібні розходяться по воді,
Тліє осіннє листя на дні криниці.
Там, у старенькій гражді, що на горі,
Тче на світанку жінка дощі на кроснах,
Сни з рукава витрушує за поріг –
Хай мерехтять монистом на мокрих соснах.
Пальці її пластичні, як теплий віск,
Переминають прядиво тонкосрібне,
Поки зарослий хвоєю темний ліс
У молоці туману поволі блідне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758616
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 04.11.2017
Казка про Нитку
Різнокольорові нитки жили в звичайній скриньці. Коли у неї було особливий настрій, вона діставала їх, вишивала з цього різнобарв'я тільки їй відомі образи. Картини на полотні були різних тонів: сонячні і теплі, як літній день, кольору неба чи моря. Бувало, хвилювалася, поспішала, колола голкою пальці, завмирала від болю, колір не вибирала, не картини виходили, скоріше, символи. Іншим разом, сплітаючи їх воєдино, творила казкові сюжети.Одна з безлічі ниток була для її рідною, дорогою її серцю. Торкалася її, перевіряючи, чи тут, чи є вона? Заповітною Нитка була, лежала в скриньці довгі роки. Особливе призначення мала: дві долі пов'язувала ... Вона дивилася на неї, посміхаючись, згадуючи щось радісне. Іноді руки пробували нитку на міцність, чи не зотліла від часу ... заспокоювалась: нічого не змінювалося. Йшов час. Стала Нитка розуміти: одухотворена вона душею жіночою. Простягалася до серця її обранця, й тією що з'єднує стала. Рівною була в хвилини блаженства, впевненою в собі ... Потім раптом натягувалася до межі, до неможливості щоб витримати напругу між ними, але ... не обривалася. Не могла покинути цих двох в помилках, ревнощів, дурості, ... або тузі одне за одним. Тоді ставала Нитка проводом їх зустрічної енергії. Коли обидва втрачали самовладання, нитка не втрачала розум. Руки чи то жіночі, чи то чоловічі намагалися розірвати її в пориві гніву, тоді заплутувалася Нитка в клубок нерозуміння, але все ж ... витримувала. Наступали хвилини затишшя, вона слабшала. Здавалося: пропала в ній потреба ... Просто лежала в куточку, усіма неначе забута. Даремно. Про неї пам'ятали. Сьогодні руки були сумними, втомленими. Дбайливо зняли кришку:
- Ти Нитка моєї пам'яті, - почула тихий жіночий голос, - чому ти не рвешся?
- Не можна мені рватися ... пропадете обидва, в забутті втратите один одного ... без мене. Та й як в лабіринті помилок вас обох кинути? Тим часом, ви не просите мене рватися ... Знаєте: я у вас є. А сама рішень не приймаю.
- Нитка, тобі боляче буває? - голос її став ще тихіше.
- Буває, - зітхнувши, зізналася, - коли тріщини ваші зашиваю або клапті ... Ви ж невгамовні, душу іноді рвете один одному ... Ваш біль відчуваю. Ви ж люди живі, вам болючіше, а я що? Нитка всього лише. Моє призначення - з'єднувати ... Як бачиш, служу вам вірою і правдою. Кінця не бачу службі своєї ...
Її теплі руки погладили втомлену Нитку, уста прошепотіли:
- Чи не рвись, життя немає без нього, ти ж знаєш ...
- Знаю, терпляча я. Він теж з того кінця це твердить, немає життя і йому без тебе. Один одному би сказати, так ні ж, нитці скаржаться, - вона знову зітхнула. - Чи не обірву, але зникнути можу, коли віддасте мене забуттю. Звикла я до вас за ці роки ...
Нічого не відповіла вона Нитці, але шкатулку переставила на столик блмжче до себе. Просту істину зрозуміла в сповіді цієї короткій: не рветься єднальна Нитка між людьми, милосердна ... Зникає мовчки, непомітно, коли стає їм не потрібною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758404
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]...щастя вимірюється тим, хто
з тобою зустріне твій падолист.
[b] Ol Udayko[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/smtTYJTplHo[/youtube]
[i][b][color="#05557a"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої плідні і кволі,
Та не зне́сло лихим, сивим вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
Дерева́ – колись буйні і п’яні –
Самотіють безлисто і голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Шаленіє… мовчить гордо осінь,
Мов принишкла у дії зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність… неправильність ліній.
У природи немає вже віри,
Окрім Бога Всевишнього волі…
Та в любові могутніють міри –
Міри щастя… єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758323
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
А стати би нарешті, як пір*їнка,
легкою, невагомою, аби
у венах розлилося - жінка, жінка,
а не харизма вічної раби.
Раби життя, прислужниці обставин
із чорним канделябром на плечах.
О, зализати б ці нестерпні рани,
що кровоточать у простих речах.
Але ж бо ні, на місто суне осінь,
на душу суне знов і знов пітьма.
Чи не казала я пітьмі тій "досить!",
чи не втікала геть сторчма, сторчма?
Чи не зрікалась, чи не відрікалась,
обпалюючи навіть неземне?
А долі мало, мало, мало, мало...
Жагу толочить, листя біле мне.
О, Боже мій, як серце утомилось,
щодня у дзвони бити вагові,
шукати на горищі духа сили,
думок на світле в темній голові.
І йти, і вперто опиратись будням
із мрією про легкість ту, аби
відчути - жінку в серці ранок будить,
а не харизму вічної раби.
2.11.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758362
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
[i]"Если веры в душе - ни на грош,
Но поёшь соловьём о весне,
Знать не надо, зачем ты живёшь...
Но, зачем ты поёшь, скажешь мне?" [/i]
...
Так - космически - пусто в душе,
Что о Боге писать - на земном,
Вероломном - без веры уже
Невозможно. Не буду о Нём.
Будет солнце скитаться в неба́х,
Осеня́я крылами поля;
Будет птица гнездиться в хлебах
Осиянных; листветь тополя...
Вера им, чтобы жить, не нужна.
Не нужна, чтобы гибнуть в цвету́.
Не идёт между ними война
За - божественную - красоту.
Нет - ни правды, ни лжи - в шелестве
Ив, заве́дших с рекой разговор,
В распутившемся ярком цветке -
Горделивости перед травой...
Нет сомнений. Над колобом ржи -
Солнца злато и осени медь.
[i]Нет измены и зла. Только жизнь.
Нет любви и мечты. Только смерть. [/i]
Марина Балабашкина (Ангелолов)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758372
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2017
В моей постели только что была бежняжка Эм –
Вот оттиск тела, запах влажной хвои –
Диковинный, брюссельский. Знаешь, он ей
Особенно идёт... Хочу быть нем,
Суров, безрадостен, не соблюдать приличий,
Но Эм зовет меня – на голос птичий
Я не могу ответить тишиной.
И устаю, когда она со мной.
Здесь только что была бедняжка Эм.
Вот очертания её коленок,
И вмятины хранят тепло, оттенок…
Как видишь, в этой спальне крайне много тем,
Но ни одной с тобой не буду связан,
А потому, ложись: Эм ясноглаза,
Но не заметит хлёсткой пустоты,
Которую, уйдя, оставишь ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758397
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Таку усмішку треба заслужить,
У ній і пристрасть і покірність ніжна.
Душа рвонулась в небо – і летить,
Аби прийнять благословення вишніх
На волю, на феєрію, на гріх,
Зневаження химерних норм і правил,
Щоби у цій прадавньо-юній грі
Жінки на щастя не втрачали права.
У цій усмішці впевненість тверда,
Віків досвітніх непорушна віра,
Коли серця своїх прекрасних дам
Виборювали в рицарських турнірах.
Де переможець – мужній, молодий.
До нього серце – птахою до сонця…
Твоя усмішка – явно приз не мій.
Мене забули лаври переможця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758311
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Збочений світ - не задимлене , БАЧ!
Навпіл розірвані хмари
Вирваним краєм почвари, -
Листя, що впало під жалісний плач.
Не розбивай на хвилини роки, -
В присмерку день збайдужілий.
Витягнуть душу і жили
Ті телефонні короткі гудки.
Збочений світ - не заплачений борг.
Сутінкам в очі не глянуть, -
Виїсть їх змучена пам"ять :
Зашморгом виснуть вмовляння і торг.
Збочений світ - неозначений глум.
Тіні розбіглись в бентезі,
Місяць звисає на лезі,
Шкрябає променем просто по склу
Чи не прокинеться крейзі? -
Збочений світ...
18. 09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758300
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
[color="#ff0000"]С О Н Е Т И
[b](продовження)[/b][/color]
ХV.
Скінчилося...Порозходились люди
та й потали в імловищі вогкому.
Поплівсь і я (з дружиною) додому,
а рій думок пустив гуртом на блуди...
Неначе в сні вони кружляли всюди:
і тут, де люди ловлять невідому,
і там, де злочин злиться гірше грому,
де й комісар не знає, що з ним буде.
І знову сумнів загорівсь... Де сила,
щоб людоїдний лад той завалила
й добула творче джерело з землі?
Десь відповідь повисла за імлою,
а в серці знов зійшлись у впертім бою
п’янкі ідеї світа – добрі й злі.
ХVІ.
Добродію людства, блаженний Сне,
всім бажаний всесильний чародію!
Ти нуждарям у фантастичну мрію
замінюєш леговище тісне.
Я ждав, що ти, приборкавши мене,
збереш бажання, що в душі лелію,
і створиш з них величню веремію
для скріплення душі, що з туги схне...
А ти створив химерну мішанину:
гора світлиста і – згори вдолину
черга вогнистих поїздів-каскад...
Мала дитина... Жах... Утеча з хати
в бурливу пітьму... Встиг уратувати
мене світанок – перший листопад.
ХVII.
Сьогодні в церкві свято богодарне:
Літургія – за небувалу ласку,
що Бог довів нас пережити казку
колишніх княжих днів нелєґендарних.
Пережиття було жахливо гарне:
завдань потопа, плянів, - обов’язків...
Та не подбали за топір до в’язки
і – скоро Божий дар пішов на марне...
Велична казка, ворогом заклята,
розсипалась... Лиш образи мов Фата
Моргана в серці мерегтять яскраво...
Блистять вогнями як грізне Мементо,
нашите терням на кроваву ленту...
За те Тобі, Всевишній, дяка й слава!
ХVІІІ.
Бо й чим були б ми нині, якби Ти
нас виймив був „з народів вольних кола”?
Коли б кінця діждалась наша школа,
коли б тоді втворились нам світи?
Коли зуміли б ми тоді стрясти
той сором, що палив би наші чола?
Чим заглушили б регіт, що довкола
зняли б його лукавці та кати?...
Нічим... Рабами ми були б довіку
і, склавши жертв чужим богам без ліку,
без радощів у чорнозем всякли...
Та Ти сказав: Народом маєш бути!
І наложив на нас ярмо покути. –
О, Ти достойний чести і хвали!
ХІХ.
З вежі дзвіниці відіграли дзвони
святочний свій, в акорди литий зов...
Ось сяйва блиск розливсь по храмі знов,
сріблом триктратний тон дзвінка в нім тоне.
На Службу став „єрей со діякони”.
Почавсь екстази акт, що в нім Любов
дає небесний дар: Господню Кров,
жертвовану щодня за міліони...
З глибин душі окрилена молитва
знімається на хвилях пісні вгору,
ген під зеніт аж до житла святого.
Знечевля сумнів гострий наче бритва:
Чи переб’ється через хаос твору
людської злоби й стане перед Богом?...
ХХ.
„Святий Безсмертний”, - з хором кличуть люди –
„помилуй нас”... Нема стражданням міри;
печуть – нічим сорочка Деяніри...
Чи то вже нам ратунку з них не буде?
Засмічена гріхами думка блудить
по образах іконостасу сірих,
крізь царські двері преться в царство віри,
бо жаль і туга розпирає груди...
Святий Безсмертний, де Твоя всевлада?
Чому одна розбавлена громада,
а друга п’є з ріки життя полин?...
Прости! – До нас ішла від Тебе Воля...
Та впилась кров’ю й заков’язла в болях,
як ворог бгав у нас червоний клин.
ХХІ.
„І всіх вас христіян Господь хай тямить
у царстві свому все, по всі часи...”
В котрім, Владико? В тім на небеси?
Бо тут його давно нема між нами.
Давно його завалено стрільнами...
Всі вогники небесної краси
діявол смерти подихом гасить,
глушить насіння правди бурянами.
І скрізь він єсть: у Твому храмі теж
поставив слуг своїх нахабно темних,
бо й тут на Тебе зброї він шука...
О, лагідність Твоя не знає меж,
коли безумці крають гльоб Твій земний,
і їх Твоя не досяга рука! –
ХХІІ.
Стояв Ти перед хитруном Пилатом,
звеличником Тиберія й Астарти,
що над Тобою суд прийняв за жарти
юрби, жадної крови перед святом.
Дививсь на нього і мовчав завзято...
Оце ж він кинув боязько: „Чи цар Ти?”
А Ти, хоч бачив дій майбутніх карти,
відрікся того... І Тебе розп’ято...
Чому Ти взяв несьогосвітнє царство,
як учням хрест і меч вложив у руки
й поганський світ їм добувать велів?..
Твій ворог став володарем землі:
хрестом дратує хмари хижих круків,
мечем Твоє вирубує лицарство...
ХХІІІ.
„Твої дарунки від Твоїх людий
тобі за всіх ми і за все приносим!”
За безчисленні і товсті покоси,
що їх поглинув степ наш нехудий...
За стятий зруб і доріст молодий
ми дякуєм Тобі й покірно просим:
Зішли на нього благодатні роси,
щоб ріс він дужий, жилавий, твердий.
Жаждущу душу просвіти Розп’яттям,
налий любов’ю, гнівом і завзяттям,
щоб хрест і меч приняв він серцем щирим,
повстав на прю з насильником лукавим,
очистив землю – і Тобі на славу
здвигнув одвічній Правді світлий терем.
ХХІV.
Задушна днина: Дмитрова субота.
За всіх, що перед нами будь-коли
тут хрест свій - легкий чи тяжкий – несли
й позасипляли – в щастю чи в турботах –
у церкві Служба. Ті, кого робота
не ув’язнила, не обсів малих
клопотів рій чи лінощі, прийшли
з молитвою за них до Саваота.
Душа з усім живущим поколінням
на стрічу йде покійним рідним тіням,
в неоднородний скованим ланцюг.
Який богатий видав з себе посів
в житті боляще славному, а й досі
в нім не розцвивсь державно-творчий дух...
ХХV.
А як на місто сутінком холодним
спускався вечір, млистий обрій блід,
дорогою від церкви йшов похід
під гомін дзвонів – ніби великодніх...
Там на горбку за храмиком Господнім
у могилках дріма покійний рід
(по багатьох згубивсь уже і слід...):
у згоді поруч прості й благородні.
Туди звичай і почування сила
розгойдану громаду покотила:
візвав її могил таємний зов.
За ним і я з громадою пішов;
Ловив розливний шум і тихий гомін
та розпливавсь у єдности фантомі...
ХХVI.
А цвинтар весь у заграві жовтавій...
Гроби горять вогнем лямпок і свіч.
На церкву сперла млисті поли ніч
і дише зверха холодом лукавим.
А там високо на могилі слави
різблений хрест, від церкви правобіч,
на спогад тих, що за Велику Річ
їх серця жар боротися заставив.
Німу могилу щільно обступила
жива громада, наче матку бджоли,
й обставила вінків пахучим тином...
І диво! Враз промовила могила
так виразисто й щиро, як ніколи,
як рідна мати д’синові за сином.
ХХVІІ.
Стоїть стрункий і гарний під хрестом
меткий слуга Господнього престолу,
осяяний мінливим світлом здолу,
душі збірної молодий атом.
І словом Божим потряса гуртом,
що вже пройшов жорстоко довгу школу,
а й досі ще піддержує крамолу,
хоч з рідним розвела його кутом...
„Не думайте, що ця могила мертва!
В ній спить безсмертна, не даремна жертва
і важить хід розладдя та квилінь...
Ізлийтесь лиш в вогні любови й віри,
а жаден ворог ваших сил не змірить,
і наша Правда встане знов! – Амінь!”
ХХVІІІ.
Конець відправам. Ще пливе дзвінка
із туги ткана пісня про калину,
що й досі все ще хилиться вдолину;
та в ній бурлить надія гомінка.
Могила й хрест купаються в вінках...
Хоч на великих Поминок годину
вона єдна розсварену родину: -
записано на сірих сторінках.
Відколи з нас ругається Обида,
заєдно нас єдна лиш – панахида,
надгробна пісня та гнітучий біль.
А там... Забувши все велике, гарне,
витрачуєм народню міць на марне
в безумних змагах серед диких піль...
ХХІХ.
Ото й майнули свята листопадні,
а з ними спогад золотої волі,
дві ясні шпиці в днів і ночий колі,
налиті чадом смутку й туги два дні.
Нас обступили будні безпощадні:
ми серед них розгублені і кволі,
визбируєм важкі трофеї болів
і без протесту пасемо ще задніх...
А в далині горить Базар і Крути –
символи два, у мармур перекуті,
трагічний хід покинутих борців.
Відрадний знак, що в нас герої є ще
і все нові вступатимуть на грище –
з оруддям Правди Божої в руці!
[color="#ff0000"]
[i]В Коломиї в листопадні дні 1936 р.
Дм. Николишин.
[/i]
З сімейного архіву.
За виданням: [b]ДМИТРО НИКОЛИШИН. Поминальна (Листопадова) симфонія. - Коломия,1941.[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758275
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
[color="#ff0000"]С О Н Е Т И
[/color]
[color="#ff0000"][b]"Переднє слівце до другого видання.[/b]
[/color]
[i] Ці сонети мають свою історію. Надрукувало їх Видавництво „Смолоскипи” у Львові 1937 р. в останніх днях жовтня п.з. „Листопадова симфонія”; та польське львівське городське Староство сконфіскувало збірку, а окружний суд затвердив конфіскату, мотивуючи, що вона – „має на меті через пропаганду українських націоналістичних сепаратистичних кличів накликувати до державної зради чи пак похваляти цей злочин”. На розправі, в наслідок спротиву проти конфіскати, 11 січня 1938 р. суд не добачив знамен такого злочину і відхилив конфіскату. Але прокуратор цьому спротивився і збірку задержано.
Після того появилася 30 січня того року оцінка збірки в „Ділі”, в якій між иншим сказано: „Всі сонети витримані у строго клясичній формі; - автор дуже дбайливо стежить за мовою, не зловживає наголосами ні ліценціями, пам’ятає про те, що остання строфа повинна кінчитися рефлексією... Не один сонет міг би стати добрим текстом для деклямації на ріжних патріотичних святах”. Та мабуть ця оцінка рішила долю збірки: апеляцийний суд конфіскату затвердив – і сонети не появилися.
Видаючи оце друге видання під дещо зміненим заголовком, висловлюємо думку, що і серед змінених державно-політичних умовин збірка не втратила своєї вартости як документ свого часу.
[b]Коломия, серпень 1941 р.
[/b]
ВИДАВНИЦТВО „ВОЛЯ ПОКУТТЯ”[color="#ff0000"][/color][/i]
І.
Останній передлистопадний вечір
розсівсь вогкою млою по дахах.
На пасмах дротів та в дерев верхах
пробує вітер знов холодні скечі.
Із церкви дзвін у дужій круготечі
розливсь широко містом по домах,
колошкає в затурканих умах
принишклий спогад про Великі Речі.
І кличе всіх – роз’єднаних на части –
під зоряне склепіння куполасте,
зіпняте дужим знаменем хреста.
Там радощі зливаються з журбою,
в надії стовп, гартований у бою,
базальтом віри в серці вироста.
ІІ.
Із передмість крутими вуличками,
і з середмістя хідниками – всім
застелена дорога в Божий дім
кільчастим смутком та пливкими снами.
То одинцем, то тихими гуртами
народ спішиться в забуттю німім.
І не в одному серці стогне злім
надій колишніх, ломаних літами...
О, скільки віри треба нам бездольним,
що йшли на біржу світа безконтрольним
гуртом – із векслями без покриття...
Та тільки віра зарівня ті зломи,
ослобонить нам душі з перевтоми
й віллє в них свіжий еліксір життя!
ІІІ.
По церкві блудить стоголосий шум...
Враз чобітки дівчат застукотіли;
на хвилі шуму їхній стукіт смілий
паде, мов на мережку смутку глум.
По павуках пробіг елєктрострум:
усі свічки знечевля загорілись
і загатили блиском гостро білим
розливну річку каламутних дум...
Се стали панотці на панахиду
за тих, що змили вікову обиду
з народу кров’ю: за святих Героїв.
І котиться молитва-пісня з хорів –
жалібна хвиля в тоновім уборі –
останній відгомін бравурних боїв...
ІV.
З амвону впало слово про Стрільця,
що запалав святим бажанням Чину
і без вагання рідний дім покинув,
щоб послужить Ідеї до кінця.
Він перейшов страждання всі кільця:
знімавсь угору, то зсувавсь вдолину,
аж поки там в борні за Батьківщину
не дослуживсь тернового вінця...
Священник словом розгорнув завісу:
з-за неї вийшла сіра постать з крісом
святої волі лицаря-жерця.
Кровавий цвіт горить на грудях досі...
І сиплеться із нього свіжий посів...
Хто зловить те зерно? Які серця?
V.
„Богато вас зійшлося тут сьогодні:
і не зчислити всіх голов в цім морі,
що в молитовній хиляться покорі
з п’ятном неволі під хрестом Господнім.
Воно палить вас, бо напередодні
річниці Зриву ваші душі хорі,
розгублені в ворожому просторі,
знов чують подих чорної безодні...
Не подавайтесь лиш під тиском болів:
істніння наше тче думками Бог,
лікує кволість довгих поколінь.
Всі будьмо все – як той Стрілець у полі!
Тоді Він дасть нам низку перемог
І справдить з нами свій завіт. Амінь”.
VI.
Я бачу вас, достойні Комбатанти,
товариші Героїв, що лягли.
Ви теж у жертву кров і труд дали;
за те ж у серці – тільки близни й канти.
Ось „Вічна пам’ять”... І я чую: з ран тих
засклеплених краплини запекли...
Бо вам прочувся глухо, мов з-за мли,
тон довгої грізної домінанти...
Я знаю вас: із попелищ , руїн,
крізь поле смерти й табори суворі
розхитану будівлю принесли ви...
Та хоч купали вас вогнисті зливи,
вогню душі не затопили в морі
безвірства; все ще ясно світить він...
VII.
І ти тут, Вітко золота народу,
що розгорнулась після бурі в цвіт
та з висоти буйних юнацьких літ
цінуєш хід буття людського роду.
Стоїш півколом біля тетраподу
від комбатантів до царських воріт,
задивлена в окремий кращий світ
із творчих первнів Заходу і Сходу.
Невже й тепер ти серцем осторонь
від тих, що їх ти струнко обступила,
котрим негода підірвала крила?
А то ж Чети Безсмертної штафета!
Чи з рук її зумієш ти зловити
правдивий, немальований вогонь?
VIII.
Скінчилося. А світло світить ясно...
Народ мовчить, не квапиться, не йде;
вдививсь у хрест, неначе звідти жде
для себе чуда... Годі! Передчасно.
Хвилина – дві... і свічі нагло гаснуть...
Зникає чар – і не вгадаєш, де. –
Там вулиця хвилюється, гуде:
на радощі мота журу напрасну.
І звільна з церкви наче з муравлища
виходить люд на мокрі тротуари
і губиться у нетрах міста сірих...
У кожнім серці дальша ціль і ближча...
Та дехто лиш несе свідомість кари
Господньої за брак кріпкої віри. –
ІХ.
Із тих, що в церкві за стрільців молились,
лиш небагато ще найшлось охочих
послухать дії вантажної ночі,
як українські стяги підносились.
В тій салі, де колись юнацькі сили,
заслухані в співців кличі пророчі,
єднались дружно на шалений почин,
крутилась думка мотилем безкрилим...
О, як далеко хвиля віднесла нас
від того місця, де державний човен
пускали ми на політичні води...
Кругом пустиня піщана, незнана...
З народів вольних гордої розмови
до нас лиш гомін глуму ще доходить...
Х.
На салі тиша. Спогад – реферат
із уст промовця мов ніжна музика:
Шалів борвій... А гін до волі кликав
малий гурток почати свято свят.
Там над Дніпром піднявся більший брат;
з ним епопея почалась велика.
Тут менший ще полин неволі ликав,
Світ вольний мірючи з-за ржавих крат...
Упав приказ... У вирішну годину
так мало сил у них було для чину;
та не було вагання в їх серцях.
Їх творча воля йшла по вулицях...
І перший тон світанку листопаду
вітав у соннім місті рідну владу.
ХІ.
Гей, хто ж не тямить досі того дня,
тих зворушливих, незабутніх годин,
як після волі радісних народин
віталася заскочена рідня?...
В моїй душі ще й досі метушня
великих днів, її нервисті ходи:
грізна як повінь, що колотить води,
вона текла під обрії в вогнях.
Холодну повінь загадали ми
спинить синів гарячими грудьми
та на ворожі завернути скелі...
Так метушні не осідлали – ні!
Державний човен сів на мілині
і – залили його бурхливі хвилі...
ХІІ.
Думки вганяють, мов голодні коні
по царині, де рута поросла.
Та ось падуть між них слова посла
й гамують їх в безпутньому розгоні.
В нас хора воля в’ється на припоні
звичок, що їх історія внесла:
то женемось без керми, без весла,
то киснемо у стухлім пантеоні.
Пора до бою з дикими звичками!
Стопити волю, перелити в сталь
і фронт життя обставити гранітом!
Як свіжа сила виросте між нами,
тоді ми стежі – у ворожу даль
на переможні розрахунки з світом!
ХІІІ.
І знов паде на тиху салю спогад:
несе нас в ті великі дні над Сян,
що перерізав одноцілий лан
мов кована в яру сріблом дорога,
у княжий город... Власна думка вбога
не спромоглась його убгати в плян
борні: старих збуваючись кайдан,
не відгадав, не тямив волі Бога...
За те позбувся слави днів великих,
не став звеном корони золотої,
не вклав свого листка в вінок Героїв...
Давно минула метушня і крики,
А він лежить собі німий над Сяном
і – тужить за колишнім княжим паном...
ХІV.
Останнє ще – палке надії слово
на гущу смутку кинув сивий парох:
Брак єдности і віри з нас отару
створив і Бог нам помочі відмовив...
І наш жертовник, повен сльоз і крови,
сповивсь у болю й безнадії хмару...
Та Справедливість Божа спинить кару,
як віра в нас і єдність встане знову.
Хай нашу віру живить Листопад,
а єдність нашу зціплює потреба
відкинути грізний червоний вал
та завести у себе власний лад.
Щойно тоді нам буде поміч неба
в борні за наш найвищий Ідеал.
ДАЛІ БУДЕ.
[color="#ff0000"][b][i]P/S Ця збірка Дмитра Николишина присвячена Галицьким подіям повстання Листопадового Чину, утворенню ЗУНР (Західно-Української Народної Республіки). Тому доречно опублікувати цей матеріал саме до цієї дати.
[/i][/b][/color]
https://uk.wikipedia.org/wiki/Західноукраїнська_Народна_Республіка
[color="#ff0000"]З сімейного архіву:
За виданням ДМИТРО НИКОЛИШИН. Поминальна (Листопадова) Симфонія. - Коломия,1941р.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758273
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
...
Вот и всё! - День серебряный, звонкий
Отплясал босиком на углях
Погребальных кострищ как ребёнок,
Бесшабашностью смерть веселя!
Затрещали горбатые стены,
Заскулило фрамугой окно;
И, пропахшая снегом и тленом,
"Ночь - могилой - осыпалась в дом..."
Марина Балабашкина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758070
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017
Затишие.
Истлели дальних окон угольки,
Ночь выстыла - распахнутою печью...
В туннелях льдистых вымерзшей реки:
Вой ве́терный - издушный, человечий...
Помпеи снежных улиц; вдоль дорог,
У пристани пустой - чернеет пепел...
Здесь, кажется, не бог царит, а рок.
Под вывеской - дома низки́, как склепы.
Дверей оскриплых стон, и хляпь шагов
На лестницах, покрытых топким мраком,
Где запахи галантных стариков
Смешались с пошлым бабьим ароматом
Из кислых щей и амбровых духов;
Где - изредка - замок истошно взвизгнет,
И лязг раздастся чьих-то башмаков -
По скользкому оконному карнизу...
Я брошусь на холодную кровать,
Сном вечным на мгновение забывшись,
Как - сдавший пост Всевышнему - солдат,
В затишие от холода погибший.
Марина Балабашкина (Ангелолов)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758052
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017
Останні барви осені – скупі,
Так мало в них експресії і блиску…
Вже золотень дистанцію пробіг,
Підвівши за собою жирну риску.
Ні звуків, ні вібрацій, ні тепла,
Лиш де-не-де ще гупають ранети,
Лише густа передзимова мла
І листя обгорілі трафарети.
І сухозлітка вранішніх калюж
З-під подиху осіннього морозу.
О листопаде, увійди й поруш
Цю атмосферу сонну, безголосу!..
Коли душа – розтрощене вікно,
В яке надривно завиває осінь,
Коли слова, як вимерзле зерно,
А ти ще й досі плодоносиш, досі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758048
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017
Буває, хочеться мені
Втекти подалі - на полісся.
Пекти хлібцята запашні,
Гуляти сонячним узліссям...
Носити воду, як колись,
Жінки носили - коромислом.
... Спливли вже ті часи кудись -
Позаминулим падолистом...
Білизну прати, на містку,
І пісню слухать солов*їну.
Дивитись в лагідну ріку,
Неначе в очі України.
І жити в мирі і в добрі,
Не знати війн страшних і болю.
Але ж і в ті часи старі
Вкраїна повнилась журбою...
Моя Вкраїна золота,
Моя колиско синьоока,
У мене доля не проста,
А в тебе...
... Господи, чому
Така жахлива і жорстока?!
За що, скажи, за гріх який
Моя земля в собі хоронить
Ще не розквітчані квітки,
Які життя її боронять -
Своїм життям, йдучи на смерть,
На вірну смерть, від рук ворожих?
Від сліз вона втомилась геть!
Врятуй її, ти чуєш, Боже?!
Ти ж бачиш все, на Небесах,
Ти ж добрий, свя́тий, всемогутній!
Спини Вкраїни біль і жах!
Даруй їй сонячне майбутнє!..
... Який в тім сенс, щоб матері
Синів своїх у землю клали?
Чекає кожна на поріг -
Живого сина!.. Гвалтували
Вже досить синьоокий край!
Вже ж стільки пролилося крові...
То ж землю милу уквітчай:
Життям і миром! І любов*ю...
... Буває, бачу, в дивнім сні:
Весна гуляє, на поліссі...
Ні, то не мариться мені -
Це мир іде, в мій край,
узліссям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758015
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
...
Будто пустошь небесная ветром в ночи перепахана -
Под Господнее Царство - восходят ржаные лучи!
Только девочки пестуют свёртки пустые и ахают
Также жалко, безмужно, как бабы в бессонной ночи...
Марина Балабашкина (Ангелолов)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757945
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017
К...
А помнишь - я, как бог, был кроток и смиренен?
Вчера я был, как бог - осмеян и распят...
И ныне я, как бог - "Воздам тебе по вере!",
Апостол лживый мой,
Возлюбленный мой брат.
Есть тысячи богов - и каждый будет предан;
Есть тысячи голгоф - но что тебе с того,
Что эта - не моя? Уже идут по следу
Посланники судьбы -
Немыслимо легко.
Спроси потом у них - страдая ли я умер?
Спроси, прошу - когда? и в чём моя вина?
Да что тебе с того - я свят или безумен?
Есть тысячи святых
Безумнее меня.
Ты помнишь - я, как бог, был кроток и смиренен?
Вчера я был, как бог - осмеян и распят...
И ныне я, как бог - "Воздам тебе по вере!",
Апостол лживый мой,
Возлюбленный мой брат.
Марина Балабашкина (Ангелолов)
Живопись - Eugene Burnand [Swiss Painter, 1850-1921) - Peter and John Running to the Tomb (Петр и Иоанн бегут ко гробу...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757925
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2017
«... Кличуть збір барабани колишніх образ
Безсилих проклять, що розчавлені в прах
Кличуть збір барабани в умах...»
(Еміль Верхарн)
Місто старих образ – босоногих жебрачок,
Місто лункої бруківки, черевиків, чобіт і туфель,
Місто в якому кожен провулок звучить барабаном:
Місто старих образ – божевільних прочан.
Місто, яке ніколи не мало дерев і парків,
Місто, в якому замість трамваїв горожани
Каталися на барикадах – зайцями, зайцями, зайцями,
Місто старих образ – фанатичних монашок.
Місто, яке очікує. Місто, яке завмерло.
Місто, в якому коти ховаються в комірчини,
Місто, в яке злітаються круки й граки:
Місто старих образ – цитат, що стали людьми.
Місто, в якому холодний вітер не згасить
Серця, що горять полум’ям слів,
Місто, в якому листопад несе облігації листя,
Місто старих образ – проповідників сивих.
Місто, де я заблукав. Місто, де від негоди
Рятує мене чорний плащ – одяг ченця й чорнокнижника,
Місто злих і колючих дощів, місто листопада:
Місто старих образ – інсургентів, яким втрачати нічого.
Місто, в яке не приходить весна – тільки осінь,
Місто, в якому зачинені всі крамниці шовкових сорочок,
Місто, яке збудував Томас – місто тривожної музики:
Місто старих образ – важких крапель очікування.
Місто, де темний готичний собор сліпим жебраком
Співає тужливу пісню про те, що ніхто не забуде,
Місто, де майстри гострять інструменти і лагодять годинники,
Місто старих образ – двірників судного дня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757833
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Залюби мене, Осене,
У рижу свою каламуть
Щоби в’юнко —
наосліп,
У сниво сусальне
пірнуть.
Залюби мене, Осене,
У бабині ниття твої
(Розмінор’ям
зморосені —
Гаптують зорі
кураї).
Залюби в
зчорнобривлену
мить —
Блажіння на божім престолі —
Що в аортах
вином що стугонить…
Збирає чаїння
поволі.
11.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757733
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Чорніють дерев обвуглені остови
у полум’ї листя. Дощу б, води.
Тікаєш, мов злодій, з мойого острова,
Не знаючи сам куди.
Тікаєш, Енею. Відома фабула.
Мені пломеніти набридло в ній.
Гойдають вітри перестигле яблуко
залишених марних мрій.
Є затишок хатній. Є чай і музика.
Є осінь, за вікнами падолист
(не ноти – краплини обірваних ґудзиків
Розгублено ронить Лист).
Це, певно, початок нового епосу.
Без Трої ущент зруйнованих стін.
На острові осені палімпсестами
карбуються ночі-дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757761
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Жінко, зерня великого Вибуху!
Скринько Пандори, грішнице мила.
Ім'я твоє вимовляю на видиху,
Очі без тебе підняти несила.
Пальці самотньо сплітаються в звуки,
Серце вистукує джаз по судинах,
Ти - як той атом хіральний сполуки ,
Кисень розносиш чимдуш по клітинах .
Ти зачаровуєш , ти прислухаєшся
Маниш , бентежиш своїми обіймами,
Сонцем весняним щораз посміхаєшся,
Оповиваєш любов’ю постійною.
Образ твій завжди леліють нейрони,
В синапсах тільки про тебе й " говорять" ,
Ти не підвладна ніяким законам
Навіть фізичним, і це вже – чудово.
Ти - як ті зорі далека, прекрасна,
Бо непостійність твоя – так етюдна,
Є у тобі стародавність й сучасність,
Ти – як життя, бо без тебе – нікуди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738180
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 29.10.2017
Для тих, хто підраховує мерців,
Різняться втрати: душі й одиниці.
Де в дьогті мед і кров у молоці,
Там крук в долоні скльовує синицю.
Лелека, що приносив дітлахів,
Летить поволі й наче неохоче –
Для гнізд нових чи вистачить дахів?
Чи вистачить отців? Папір шурхоче,
Тим часом: хтось до неба горілиць,
Чи, як прийшлося, – в полі, чи в руїні, -
Стає мерцем. В державі одиниць
Поменшало.
...І душ в моїй країні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757558
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Ніколи
Він був вітром, бунтівним, шаленим. Йому належали всі чотири сторони світу. Летів він невтомно, манило нове, невідоме. Свобода потрібна була йому, висота польоту, широта простору. І тільки уві сні був милим йому чийсь ніжний образ. Та не знав він цієї особи, любив її образ, як люблять мрію. Зустрічав різних на своєму шляху, так розумів - не та, не та. Не міг зупинитися вітер. Кружляв його вихор життя, кружляв голову. Вщухали пристрасті, осад розчарувань залишали.
Вона була птахом вільним. Ні на кого не схожою. Навчила мати її літати, дивлячись в небо синє, чисте. І помисли її стали, як небо, високими. Вірити могла в неможливе. В мрію свою вірити. Та де її шукати - не знала. Дні з хуртовинами зимовими, цвітінням садів весняних і гарячою спекою літа складалися в роки, та не міняли в ній ні помислів, ні мрій. Життєві негаразди навалювалися зливами - намокали її крила. Сходило сонце, і вона знову піднімалася в небо.
На карті вічних доріг, в часі і просторі, жила точка їх зустрічі. Знала точка: цим двом належить. Але відсувалися терміни, миготіли життєві версти, не перетиналися на їхньому шляху - дороги, і все ж незмінно вели їх до цієї точки, до перехрестя їхніх доль.
- Хто це? - якось запитав він у себе, вдивляючись в її обрис.- Незнайомка. Але це вона мені снилася. Звідки ж вона прибула в мої сни?
- Це він, - одного разу завмерло її серце, впізнавши у ньому рідну душу.
Тоді став він вогнем. Миготіли язики полум'я, пристрастю їх накриваючи. Згорали вони обидва в пориві, дотла спалюючи себе, і здавалося - їх вже немає, зникли, попіл почуттів залишивши ... Але ... на попелищі проростала вона боязким квіткою, а він був для неї сонцем. Тяглися її пелюстки йому назустріч, не могли без його світла. Знову з'являлася мрія. Йшло сонце за горизонт, ховалося на ніч. А на світанку знову простягало їй свої промені, говорило:
- Тримайся за мою руку, ти кольором повинна людям розкритися, в красі свого слова ... Вірила йому. Він поруч, знову поруч. Раділа життю, воскресаючи зі спогадів гірких. Нероздільним була їх єдність - так здавалося... Гарячі промені сонця обпалювали ... в'янув її колір. Бачачи це, впадав він в нове шаленство від болю. Морем тепер ставав бурхливим. Холодним, одиноким. У штормі борсалися почуття. А вона перетворювалася в берег непорушний. Хвилі то наближалися до смуги прибою, обрушуючи гіркоту свою, то відкочувалися, але завжди поверталися - магнітом притягував берег. Втомлювалася вона від його гніву, відлітала від нього птахом знову, за три дев'ять земель .. Даремно сподівалася далеко від нього спокій знайти. Тоді чекав він її, розкинувши свої могутні гілки, знаючи: повернеться його стомлена птаха до дерева його життя. Поверталася. Переховував її листям своєю, оберігаючи, зігрівав теплом свого серця знову.
- Божевільні, - іронічно помічали одні, на них дивлячись.
- Блаженні, - співчували інші.
- Закохані, - посміхалися добродушні.
- Розлучаться, - махали рукою похмурі.
- Мабуть, не термін ще заспокоїтися, - зітхали мудрі.
А двом, бунтівним, стало відкриватися головне: неможливо втратити те, що знайшли на тому перехресті доль - один одного ... У кого перетворялися - притягуються. Не можуть вони цю закономірність спростувати, і відректися один від одного вже не судилося їм. Ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757623
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Дозволь собі бути слабкою.
Не силуйся надаремне -
не знайдеш у тім споко'ю...
Так тягнеш - в очах аж темно.
Пощо тобі се? Гай, досить
об "стіни" та головою...
Шалена уперта, осене,
що ще не зайшлась зимою...
А прийде... застудить роси -
складеш перед нею зброю.
Ти сильна?.. Тобі здалося:
ти є і була слабкою...
Приймися... смиренно, гідно,
та й будь собі берегинею.
Для чого тобі ці війни?
Вже стільки у них погинуло...
Будь тихо-покірно-хитрою.
Се мудрістю здавна зветься.
А з серця жалі всі витри -
не слухай дурного серця.
А розуму... Він не в тебе.
У тебе лише потуги...
Не бийся об лід, не треба,
рибиною недолугою.
Рибино, а чи рабине,
ти думала вільна?.. Сильна?
Червоно не стигмить, стигне
зап'ястками: бо-же-віль-на...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757263
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Білява ніжного Дніпра -
Над ранком нахилилась, з вітром.
Замрій, відрогами розлитий,
Шушукав щастям стрункарям.
...А, здекольтоване автівками,
Бетонне тудисю́дне місто,
Літаючим розкутим листям -
Пахтіло свіжими родзинками.
Пташине, зранку, караоке -
Привітно надихало днем.
...Й спитать захтілось поволо́ку:
Чому тут ...обрано – мене́?
26.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757224
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Дождит израненное небо
Стрелой пробиты небеса
Гремит в агонии нелепо
Свирепо-злобная гроза
Пылает плазменная сфера
Как огнедышащий оскал
В картине «Окончанье Света»
Мазок пера прекрасных смальт
Рисует тёплый луч надежды
Осенней радуги покой
Искореняет злость невежды
В душе природы золотой…
26. 10. 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757212
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2017
Казка про обман
Обман жив сам по собі. Сірим був, як попіл. Носив він довге вбрання, складки шлейфом опускалися до землі, схожими були на чийсь хвіст. Образи людей волочилися за ним. Час від часу виникала у нього необхідність: у чиюсь би душу проникнути і там оселитися - продовжити жалюгідне своє життя.
Одного разу побачив він йде дорою життя самотній мандрівник. Нікого поруч з ним не було: ні сина, ні брата. Дивився подорожній собі під ноги,так як ніби світлого дня не бачив, не помічав сяйва зірок на небі.
- Ось, хто мені потрібен, зрадів обман і вліз в маленьку тріщинку подорожнього душі сутужної, а серце людини умовив піти з ним на вигідну угоду.
- Відтепер будуть твої промови солодкими, як мед, в лушпинні слів не знатимеш ти нестачі. А це, знаєш, - влада над людьми, якщо повірять словам твоїм лукавим ... Хоч недовгою буде ця твоя радість, подумав тут же обман, -взамін прошу мізерно мало, лише притулку.
Радіти подорожньому настала тепер черга. Вірили відтепер його словам люди ... Прийшло нізвідкись безліч друзів. Чи не заглядали вони йому в душу, ніколи було їм так глибоко занурюватися. Все суєта мирська винна. Свою-то колись виміряти, не те, що про чужу задуматися. Легше людині стало жити: що скаже - вірять, сім мішків гречаної вовни наговорить - когось ощасливить, солодким був смак тих слів ...
І тільки у самого осад правди іноді гірчить: пам'ятав він про угоду. Вже скільки разів хотів позбутися нав'язливого обману, з себе вигнати, та не так сталося як гадалося. Одномоментні радості вабили. Сторони світла виблискували мішурою свята ... Все було б добре і щасливо, якби одного разу ... не спіткнувся він об її погляд, який чекав давно. Може, до нього і прагнув ... та тепер уже забув, захопився круговертю осіб. Зупинився подорожній, віддихався, і захотілося йому слова сказати інші для тієї, яка була ні на кого не схожою. Але окрім нового лукавства нічого знайти в душі своїй не міг. Втратив звичку щирим бути, як в юності далекой. Недовгим щастя виявилося. Не зможе брехнею утримати - знав про це. У люблячих зримо серце. Згасати стала її радість від слів, що шелестять порожнечею. Подовгу мовчки розглядала вона його:
- Ти хто? Хіба той, якого я знала? Ти тінню став, та не помітив сам, і з кожним днем темніше і темніше ...
Боліла у нього душа, пручалася, але дар обману - солодкість мови - втратити не захотів.
- Пригадується. Дорога ще довга. Легше так йти: там хтось посміхнеться, там поговорить, привіт хтось пошле чи залишить на нічліг ... А сумний її погляд забуду ... Багато ще очей на світі білому.
Пішла вона - біль його зникла, але стало раптом тривожно:
- Чому така тиша всередині мене, оглухнути можна ...
- Як же ... глухнути, а я тобі на що? Так, пішла і душу забрала твою з собою ... Мені так привільно! Ми тепер такого наворотимо ...
- Так, наворотимо, - безвольно вторив, - але коли-небудь вона повернеться, і тоді ...
- НЕ бреши собі! Себе не обдурити, як не старайся. У брехню свою не заходь, - обман сміявся, - здатним виявився ти, не очікував, зізнаюся!
- Завдання тепер ти виконав. Та маєш змогу в собі себе знайти, того, ким був ти, подорожнім, - щось ворухнулося боязко в районі серця, - ніколи не пізно це.
Куди веде дорога наша? Що шукаємо ми на ній? Проходимо повз головного, забуття знаходимо в дрібницях пихатих, рахунок ведемо перемоги не великим, значного так і не досягнувши, тих людей не зустрівши, або відпустивши, хто бачити може серцем. Себе одного разу підпорядкувавши обману, на дні тієї солодкої чаші насолод гіркоту залишаємо, і самі її п'ємо. Сумно це все ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757031
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Вічність-це багато чи мало?
На що схожа брехня? На білий саван смерті? На слизьку стежку з льоду обману? Хитко. Холодно. Правда - безвихідна. І не хотів би гіркий смак її пізнати, але судилося випити її до дна. Тоді падіння неминуче із п'єдесталу того, хто добрий був ще зовсім недавно, кого поставив ти його довірою. Затремтить серце пораненого птаха, думка буде шукати порятунок:
- Ні, бути цього не може, це сон, і я зараз прокинуся тим, колишнім, коханим, який вірить, а лід розтане ...
Але обману білий саван вже душі торкнувся, тримає. Зрозумілим стане: замерзає серце-це залишає їх любов. Не може бути вона подругою брехні. Тоді зашепоче тобі розум:
- Відпусти, прийде любов інша, друга,третя. Кажуть же люди: буває вона першою, останньою, тобто не однією ..., - задля порятунку так заговорить він, бо є раціональним.
- Може ти правий, розумію, лише для мене ця любов-єдина, на множинність міняти її не стану і на решту дріб,язок не візьму.
Люди стверджують і інше: ми повертаємося на землю через деякий час. Вона запам'ятає його погляд. Він - звук її кроків. Чи зуміють вони стати тим, ким вони могли бути один одному, але не стали в цьому житті? Розлучатися можна, не прощаючись, нової зустрічі чекати, нехай, через століття. І якщо ж биття серця в унісон один одного пам'ятати будуть, знайдуться й на інший стежині.
Як часом лукавити просто, брехня забавою дитячою здається, грою. Або ж може людина влаштована так: втратити перш треба любов, потім цінувати і чекати її знову лише ... вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757192
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Гомонять тополі тихо в частоколі,
на дахи вершини дивляться здаля.
Під осіннім сонцем грають скелі голі,
над широким плаєм вітерець гуля.
Виснуть павутини бабиного літа,
в’яжуть у пучечки грона горобин.
Гарбузи вродили – нікуди їх діти,
сушиться цибуля на щаблях драбин.
Квітнуть на подвір’ях кулями жоржини,
гріють на кілочках глечики боки.
Витягнули шиї крізь вузькі шпарини –
норовлять з повітки гуси навтьоки.
Перекочували яблука із саду
(їх напередодні повно там було).
Дітвора у гилку грає до упаду,
цій погожій днині тішиться село.
Прийде незабаром смуток листопаду,
зрідка нагадають про минуле сни.
Запасають люди кожен промінь радо,
щоб було достатньо сонця до весни.
20.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756946
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Полум’ям листя спалахують шати,
жар додають з квітників повняки.
Жовтень зірвав геть усі банкомати,
кинув у обіг руді мідяки.
Дрібно берізки трясуть гаманцями,
в клена в долонях тріщить портмоне;
котить монети вітрець путівцями –
жодну влоговину не обмине.
Сипле ідеї свої променисті
і в Петриківці, і десь в Хохломі.
Осінь погідна м’яким падолистом
здалеку стелить доріжку зимі.
* Осінні барви в моїй уяві асоціюються з народними промислами: петриківським та хохломським розписом. Політика тут ні до чого (отримала зауваження щодо Хохломи)))
24.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756944
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Прости - за серость вещих снов...
Глухое эхо - в анфиладах...
И за неверие в богов...
И за потухшие лампады...
За померанец - на губах...
И нежелание стать отрадой...
За страсть и страх - на рубежах...
Звучание грустной серенады...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756892
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Октябрь...
Меж тучами просвет - бедром Христа! -
Кроваво промелькнул, и вдруг холщовым
Хитоном затянулась высота
Полночная, исподняя - бесшовно.
Я видела такое много раз...
И знаю: разорвутся, - с тихим треском,
Опять, - катапета́смой, небеса
Под утро, - алой храмовой завесой,
Печально возвещая смерть Творца...
И, словно удаляясь от лица
Его, померкнет красками планета.
И день наступит - долгий и бесцветный...
24, Октябрь, 2017...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756863
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Ця пора опадань… Ця сльота ностальгійно-осіння
Крізь завісу небес журавлиним ключем промайне.
То як дзвін поминань, то як пісня похмільна весільна, -
Я маленький кленовий листочок – зігрійте мене…
Ох, дощі ви, дощі – ізмарагди померклих снобачень,
Яшми кольору втрат, бурштинові печалі жалю –
Я люблю цю пору опадань, полум’яних облачень…
І беззахисне листя опале – без тями люблю…
У мені ностальгія свій жар рознесе аж до серця.
У мені щось заплаче – наді́рветься, схлипне струна…
Ох, шаленеє, втишся!.. Та серце, мов птаха, заб’ється, -
Мов заблукане Сонце у пізніх гірких полинах…
Гірко-гірко, авжеж, по-осінньому плачно і гірко,
Мірка щастя мала, мірка болю безмежна, і все ж…
Мірка щастя бездонна…
яскрава… мов спалах…
мов зірка…
Мірка щастя людського у золоті років-одеж…
Наше все, що у мислях збережене, дні самоцвітні…
Наше все, що у пам’яті – з глиб виринає з-за туч…
Всі обличчя кохані, всі знані, бажа́ні, привітні –
І на серце паде, як любов – невмирущий обруч.
…Опадає-паде листя втишене – долі... під ноги…
Та в ту хвилю падінь, диво-промінь обличчя торкне…
Не було б умирань, не було б і початку дороги…
Я опалий кленовий листочок – згадайте мене…
23.10.2017
(Зі збірки, що вкладається [b]"Туга за Єдинорогом"[/b])
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756763
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Доки сокира дрова вибирає, -
Ллється олія на рейки, - трамваю
Слизько і страшно: не впасти б на бік.
Доки небесний ще дах не протік
І не втопив у дощах і в сльозі
Дрова порубані, хоч і не всі.
М"язи, як струни, напружені - важко...
Не наступи, - під ногами ромашка.
Мила й тендітна у осінь зайшла,
Мабуть, ніколи не бачила зла.
Тягнеться мовчки, зібравши тепло.
Може й не буде, а мо`й не було
Слів: "не поранься" тремкими вустами? -
Не віддавай розпинати хрестами,
Кинь перехрестями для переправ, -
Через безодні мостами постав.
Сьомого неба надкусиш окраєць,
Доки сокира дрова вибирає.
16.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756693
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Очі задихались, слухають скроні:
От як прямувати й куди?
Рідні, дім, станція, де взявсь я вам ...тро́ном -
Омелою* у холоди?
...Баб,ячий, здавна, прокльон*, називаються –
Ті, хто підселявся й пив сік.
Слухають груди ...знаки́ і порадниці -
В злюбленому ланцюзі.
Очі ж ...ледь ковзають, не придивляються.
Злагода з тим – де ти, й як.
Час корчувати насіяну са́дницю -
Пилками із драбиняк.
Мозок, який у людей розвивається,
Зходить, в глухий, часом, кут:
Досвід, знання, інтернет, присягальниці -
Переварились в облуд.
22.10.17 р. ( «Сповідалася людина на зупинці поглядом» )
*Омела, баб,ячий прокльон - напівпаразитна рослина, що оселяється на надземних частинах листяних, рідко хвойних дерев (Вікіпедія)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756703
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Жаль тобі? Жаль мене, жаль?
Ще плечу не плачУ і жива.
Сухостій - не зелена трава,
Осені-літа,- скрижаль.
Сходинки... кроки, - почуй,
Зазирає подряпаний ключ?
Повертайся, відкрийся, - не муч!
Віку ночам вкорочу.
Жаль тобі? Сміхом, без слів,
Не спіши загортати Сувій*, -
Скине зерня, - збирати не смій.
На зеро не поставиш - нулі, -
Ті, народжені жалем, жалі.
*Доля
09.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756612
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Я темний, як монгольський хан.
Я чорний вчинком і бажанням.
Стискає горло пес-аркан,
Що іменується коханням.
І ніби знаєш, що не треба,
Не варто - все одно на дно.
Регоче люто зла Евтерпа,
І проливається вино
На білу скартетину віршем.
Кому з тобою буде гірше?
Кому без тебе буде краще?
Можливо, ти ще не пропащий,
Хоч темний, як монгольський хан,
З прадавнім іменем Богдан.
Вмить розтриножується думка
І заливає все довкіл,
А ти - фальшива божа дудка,
Симфонія пекельних кіл.
Ідеш покірно на той поклик -
Химеру темну із бажань,
Ідеш, як вперше, зовсім голий,
Готовий до нових прощань.
Я темний, як монгольський хан.
Я чорний вчинком і бажанням.
Стискає горло пес-аркан,
Що іменується коханням.
І ніби знаєш, що не треба,
Не варто - все одно на дно.
Регоче люто зла Евтерпа,
І проливається вино
На білу скартетину віршем.
Кому з тобою буде гірше?
Кому без тебе буде краще?
Можливо, ти ще не пропащий,
Хоч темний, як монгольський хан,
З прадавнім іменем Богдан.
Вмить розтриножується думка
І заливає все довкіл,
А ти - фальшива божа дудка,
Симфонія пекельних кіл.
Ідеш покірно на той поклик -
Химеру темну із бажань,
Ідеш, як вперше, зовсім голий,
Готовий до нових прощань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756608
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Бач, як бентежить всевладдя розлук примусових,
Наче хтось змінює почерк думок щогодини.
Поки душа у печалі вишукує сховок,
Зайве, якщо і проскочить, то хутко загине.
Чемні дівчата вже сплять, заколисані в пеклі -
Душі найкращі, німі, мов тоненькі осики.
Що не домовили - рвучко заплутали в петлі.
Ніч в глибину узагальнень пірна без’язико,
Спрощує сталі поняття... Чого вони варті?
От би схопити з минулого певну хвилину
І, починаючи втрати шукати на старті,
Знати б напевно, що ціну платити подвійну...
2016/2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756556
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Німий сезон. Поезії ні краплі:
Душа волога, та іще не час.
Стомився виноград, вином набряклий,
Чекати, доки з’явиться Мідас.
А хтось уже гілок торкнувся клена –
І він стоїть черлено-золотий.
І тінь чиясь майнула, мов крізь мене,
Залишивши монетами сліди.
Прокляття силу не збагнеш одразу –
Чеканить промінь жилки на листках.
Цей дар богів не кращий за проказу.
Покайся, царю. Понесе ріка
Лелітки літа. І настане осінь.
І клен зітхне, зронивши жовтий лист.
Не золота – дощу душа попросить
І щоб краплини римами взялись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756467
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Я сохраню твой образ юный,
наполню тихий день стихами:
теперь ты стала вольной шхуной,
её душой и парусами.
Слежу за болью взглядом жадным,
качается пустая пристань...
Не возвратишься ты обратно
в мой город северный и мглистый.
Далекая, спешишь по волнам,
став морем и его добычей;
тебя я юностью наполнил
на непокорной слову писчей.
Нет, не расстанусь с лёгкой шхуной,
хоть долго буду жить в тумане,
запечатлев твой образ юный
на полотне воспоминаний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756310
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Так воно сталось. Мій човен заповнює мул.
Те, що навиліт - мені вже навряд чи змінити.
В час, де канвою - густі траекторії куль,
цінність - утричі - то дихати... Бачити... Жити...
Тільки уперто без дозволу, сорому, квот,
вірить-не-вірить в твою випадкову суміжність -
мовчки вмикає в навушниках famous raincoat
й ріже по венах - моя Неприкаяна Ніжність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756429
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
как измерить объем внутренней пустоты?
качеством отношения
к условно называемому объекту
потери
быть может качеством отношений с
этим утраченным объектом
или количеством
самих потерь
и вообще возможно ли это
измерить?
не знаю
но можно попытаться понять
еще немного
вникнув в этот вопрос
и если не найти ответа
то хотя бы составить определенное мнение
сформулировав его
в бесформенный сгусток мыслей
поковырявшись в себе
углубившись в заросшую настом времени
рану
если их много
или в раны
если она одна
дабы в дальнейшем постараться принять
эфемерный объем и поплыть
дальше
*
так вот
некоторую вечность назад
у меня был кот
самый обычный
не лучше и не хуже других котов
но в определенном смысле лучше любого
кота и человека
мне так казалось
например потому что он умел молчать
по-настоящему
и даже лучше меня
эта черта мне безумно в нем нравилась
и подкупала
но об этом ниже
как я уже сказал кот
назовем его барсик
был самым обычным
но также был один маленький
и очень важный нюанс
я любил его
любил несмотря на большие сомнения
в наличии его ответных чувств
любил вопреки
и ничего не мог с этим поделать
многие должны меня понять
потому что любовь она абсолютна
и не имеет существенного значения к кому она
направлена
как и не важна причина
ведь любовь либо есть
либо это параллельное существование
что в случае с моим котом вполне вероятно
и было таковым
но я лишь догадывался
потому что барсик все время молчал
об этом
порой слишком искусно создавая видимость
обратного
чего мне как его номинальному хозяину
хватало с лихвой
он виртуозно молчал
почти все основное время
а когда не молчал
то спал
хотя во сне он тоже умел
красиво молчать
и даже еще громче чем можно представить
спящего
он ходил молча
лежал сидел царапался
молча
молча ел
и просил еду тоже
молча
вот такая была у него разнообразная жизнь
хотя никто из нас не жаловался
у каждого было что-то
свое
как известно
коты очень слабо если не сказать вяло
выражают свои чувства
или правильней будет сказать
отношение
к объектам которые
говоря языком кота
являются их сожителями
и мой барсик не был исключением
но мне кажется это не совсем так
даже больше
я уверен что это совсем не так
просто барсик проявлял свою любовь
без какого-либо выражения эмоций
его любовь проявлялась
по отношению к человеку
которого он в отличие от меня
не выбирал
но безапелляционно впустил
в пространство своей тишины
проявлялась в его молчании
он сделал молчаливый выбор
и кто знает
возможно его любовь была сильнее
моей к нему
просто мы оцениваем в рамках
собственного восприятия
как и я тогда
когда он был еще жив
когда он в буквальном смысле был
рядом
и мне это было важнее
чем эти же ощущения
но сильнее во стократ
и внутри
мне теперь кажется
что в его взгляде было столько чувства
сколько не могло быть у человека
скованного необходимостью находить
хоть какой-нибудь способ
для выражения этого чувства
каким бы примитивным он ни был
барсик все время говорил со мной
и только со мной
но без слов
просто ему не нужно было говорить
чтобы сказать
то что нужно
чтобы озвучить любовь
не нужны ни слова
ни физическое присутствие
когда есть ощущение того что объект
любви
находится всегда где-то рядом
с твоим сердцем
не нужно никаких определений
или форм
нужен только он
объем пустоты в моем сердце
равен количеству моей любви
к кому-то утраченному
и существующему во мне
одновременно
эта пропасть бесконечна
и незаполняема
в силу своей абсолютной
уникальности
и неповторяемости
находившегося там владельца
но умершего
вечность тому назад
и ее невозможно измерить
ее можно лишь
услышать
я помню как прибежал из другой комнаты
и поймал последний взгляд
своего кота
такой туманный
и в то же время такой ясный
полный любви
и желания попрощаться
молча
без лишних слов
взгляд отправленный прямо
в сердце
но как же ты кричал
всей своей необыкновенной тишиной
как ты кричал
мне так ее не хватает
прости
что я не понимал этого тогда
сегодня я молчу
о тебе
и вместе с тобой
как ты меня
учил
надеюсь
ты меня слышишь.
*фоновая композиция –
Clann Zú
«Absence Makes The Heart Die»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756432
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
"Коня на скаку остановит,
В горящую избу войдет!" (Н. А. Некрасов).
...
Мне бы, Господи, чуточку
Стать скупей и глупей...
Мне бы каждому встречному
Не рожать сыновей,
Мне бы чуточку трусости -
Не бросаться в огонь,
Где избушки некрасовы,
На скаку - дикий конь.
Мне бы, Господи, медности -
В гладь чугунного лба́,
Чтобы стены глухие я
Проломить не могла;
Мне бы чуточку слабости -
В огрубевших руках.
Мне бы, Господи, ба́бости -
Пожалеть мужика...
Марина Балабашкина (Ангелолов)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756426
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Я не можу. ні, я не можу –
пробачте.
це й не я: це від мене самої
відламана дика гілля.
о, мої неоспівані дні,
о, мої несповідані ночі,
не плачте.
небо зреклося мене,
і втікає з-під ніг земля.
То не зрада себе самої
врешті мене надломила,
то не кинуте поспіхом
запальне курям на сміх "люблю";
то не правда свята, що за неї
так Божу Матір молила,
то не вірність, о Матінко Божа,
що за неї тебе молю.
Тихо-тихо у грудях.
бідне серце моє затяте! –
то ж сама його там замкнула,
щоб од світу його спасти.
вже не маю нічого. пам'яті не продати,
а любити отак помірковано –
краще спалити мости
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756383
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Говорил всем собакам: Привет! А с котами на Вы
ежедневно имел о проблемах мирские беседы,
ведь они, даже летом в пушистые шубки одеты,
ну а я вечно кутаюсь в плед от житейской тюрьмы.
С кем еще говорить, если люди сидят в скорлупе?
Не пробить их ничем, бесполезно к ядру достучаться.
Среди них, как назло, превалирует клан домочадцев,
да попутчиков, едущих в отпуск в закрытом купе.
Шелестит по асфальту за ветром листвы мишура,
словно кто-то обертки конфетные с неба роняет.
Может надобно выдать "неряхе" мешок нагоняев?
Это дворники мётлами жўхая, шепчут с утра.
Кто же эта проказница? Спросите вежливо Вы.
Вам ответят собаки тотчас переливчатым лаем,
а коты промолчат (им нельзя без билета в трамваях) –
это Осень на землю сырую спустилась, увы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756369
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Заполонити душу, тронути серце
Ти думаєш легко жити з цим?
Почуття полишає, усе минеться
Як багаття, сміття, як дим.
Вважаєш просто збудити в людині
Миттєві швидкі почуття
Це наче/неначе у цвіті калини
Минає людське життя.
Це мовби і ніби
Хоча б і не хочу
Як крапку змінить координат,
Мов пташка і знов мов, не треба...
Тріпочу.
Кружля за селом листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756336
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Я искала приметы осени:
Желтый лист, почерневший ствол…
Красных ягод нашла горошины
(Ландыш в мае тут щедро цвёл).
Увядания, улетания и забвения голоса…
Осень поздняя, скука ранняя,
В паутинках блестит роса,
Что струною в траве натянуты…
Небо хмурится всё сильней.
Но – внезапным теплом обманутый –
Мотылёк из весенних дней!!!
Ах! Откуда ты, чудо вешнее?
На какой прилетел цветок?
...Ты – прости мою душу грешную,
Мной обманутый мотылёк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756352
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2017
После меня - это слишком, наверное, сильно,
Будет честнее и проще сказать - без меня:
Будут шептать над обрывом приглу́бым осины,
В бездну глухую всё ниже и ниже клонясь;
Будут луга разливаться, как прежде, пожаром,
Солнце лучей золотых распускать лепестки,
И, восхищая потомков пророческим даром,
Будут вершиться и гибнуть в забвенье стихи.
После меня - это слишком, наверное, больно
Тем, кто сей странный и чудный, немыслимый край, -
Непреходящий, любил в одночасье со мною;
После меня - это грустная всё же пора...
В парке скамейка, седо́мая мною годами,
Будто просела под весом, чуть скрипнет - не раз;
Ветер взметнёт над Москвой проводов поводами...
После меня - это где-то, быть может, до Вас.
Будет честнее и проще - ничто не присвоить,
Тихо пройти по земле, не оставив следа.
Мир - без меня - устои́т, если что-нибудь сто́ит
Мир этот - вечный, беспамятный - после меня...
Марина Балабашкина (Ангелолов)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756087
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017
...
Когда-нибудь потом: Твои колени -
Самозабвенно, истово! - обняв,
Смогу и я, - Мариной Магдале́ной,
Молить безумно
- "Возлюби меня!"
Ну, а пока что: в злате колесницы,
Подняв коней породных на дыбы,
Я, - императорской лихой блудницей,
Велю Тебе
- "Люби меня, люби!"
10, Октябрь, 2017 год
Марина Балабашкина (Ангелолов)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754716
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 19.10.2017
зірки зафіксовані поглядом
висять
на стелі під небом
по інших світах
піднесені вітром
відторгнуті містом
людиноподібних
мурах
і дивиться з сумом світило
донизу
єдине вціліле
з очей
як світ поступово розчавлює
криза
мурахоподібних
людей
їх світ покривається попелом
тіла
знесилений спробами змити
їх кров що дістала
до неба
і вбила
всі зорі на ньому
за мить
і майже нікого з живих
не лишилось
із тих хто ніколи не жив
лиш вбивця
і той хто збирає всі сили
щоб вбити того
хто лишивсь
устромлений погляд із списом
угору
у чистих як кров
молитвах
о зорі(!)
нехай помира вже остання
потвора!
з людиноподібних
невдах
мовчить одинока сумна
чорна зірка
та тільки й чекає на те
щоб згаснути
перетворившись на дірку
й не бачити більше
зсередини мертвих
людиноподібних
людей.
*фоновая композиция –
Moloch
«Die letzten Strahlen der Sonne
verblassen in der Kälte
der Apathie»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8mkVv4WWABs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755755
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Грядёт зима - дыханье слышу:
Хрустящий иней поутру,
Что на тепло не столь сквалыжен,
Сколь уходящий - будто - друг.
Вот - Вологодчина на стёклах:
Льнут серебрянкой кружева.
Не пироги собою клёклы,
А грубость - как-то выживать.
Под снегом спать с травой в обнимку,
И видеть сны. И до весны
Прогнать химер, заштопать нимбы,
Чтоб ни грустинки, ни вины.
За то - искала междустрочий,
Когда не надобно того.
О, ремесло моё сорочье -
Копить и тратить всякий год.
Зима, зима, найди теплушку
В сквозном столыпинском - найди!
Упрячь в сугроб слезу белужью,
Ссуди забвенья и уйди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755714
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Ці почуття, настояні на часі.
В них терпкість є, але немає піни.
Люблю з тобою, осене, стрічатись,
як відшумить весілля Прозерпіни.
Люблю сидіти в парку й наслухати,
як сипляться листочками секунди
під ноги ненародженому завтра -
І ні про що, крім осені, не думати;
А потім неквапливо повертатись,
сп’янівши трохи від вогнів і щастя.
На підвіконні жовтий лист без дати
Про почуття, настояні на часі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755681
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2017
[color="#ff0000"]В дитинстві я часто чула мамин дзвінкоголосий спів - мама знала багато пісень і народних, і солоспівів знаменитих світових опер та оперет. Отож, при гарному настрої - співала. Серед цього музичного моря був ще й репертуар особливих трагічних пісень - Стрілецьких. Мені ще тоді мало розказували - хто вони були, за що воювали - то був Час Великого Мовчання, проте пісні говорили самі за себе... Це вже в підлітковому віці я дізналася про родинні стежки-дороги: бабцин рідний брат Михайло Стасів (кінець 1890-их - 1918, з селища Велика Горожанка, що на Львівщині) загинув безвісти у Січових Стрільцях у 1918 році.
В нашій сім'ї особливо співана була пісня [b]"Гей там у Вільхівці...".[/b] Намагаюся зараз дослідити її історичну легенду і ось що виходить...
Авторами пісні зазначають імена двох відомих людей - [b]Романа Купчинського[/b] та [b]Левка Лепкого[/b], а музика їх побратима - [b]Антіна Баландюка [/b]написана під гітарне виконання.
Історія пісні нам окреслює образ хорунжого [b]Федора Черника (1894-1918)[/b], який у свої 24 роки встиг зробити багато для Української Справи.
Отож, спочатку текст пісні, а потім уже історичні джерела.[/color]
[b]"ГЕЙ ТАМ У ВІЛЬХІВЦІ"
[/b]
Автори слів: Роман Купчинський, Левко Лепкий.
Автор музики: Антін Баландюк.
[i]Гей там у Вільхівці дівчинонька жиє,
Від неї, мов від сонця, проміння ясне б’є.
Сміються карі очі, як зорі серед ночі,
Від неї, мов від сонця, проміння ясне б’є.
До тої дівчиноньки хорунжий заходив
І в карих оченятах він біль душі втопив.
Чи в хаті, чи на полі він кляв нещасні долі
І в злості дві ворожих дивізії розбив.
Аж раз у темну нічку, як світ безжурно спав,
Таємними стежками неждано ворог напав.
Як лев хорунжий бився, та й він вкінці зморився
І разом з товариством в неволеньку попав.
Тепер він машерує в далекую Сибір
І очі все здіймає до ясних, ясних зір.
А скільки разів гляне, то Вільховець спом’яне
І дивиться так сумно в синіючий простір.[/i]
(Пісня написана приблизно у серпень-жовтень 1916 р., у с. Потутори, тепер Бережанський р-н Тернопільської обл.). Текст подано за публікацією у пісеннику "Сурма", 1922, с. 96-101.
Тепер питання перше - [b]хто такий хорунжий Федір Черник[/b], про якого йдеться у пісні.
ФЕДІР ЧЕРНИК (1894-1918) - Федір Черник народився в 1894р. у с. Якимчиці Рудківського повіту, на Галичині. Член Пласту – вихованець гуртка у Перемишлі, а згодом гуртка Івана Чмоли. Закінчив Перемиську гімназію у 1913 році, студент права Львівського університету. Як і більшість пластунів, став учасником парамілітарної організації «Сокільські стрільці».
З 1914 року в лавах Українських Січових Стрільців. У 1915 році у селі Свистільники в рамках австрійського вишколу для новобранців організував українські курси для кулеметників УСС, якими й керував. З червня 1916 року командир сотні скорострілів Легіону УСС, хорунжий. Учасник багатьох боїв Першої світової війни. Відзначився у боях на горі Лисоні. Влітку 1916 року нагороджений Австро-Угорською Срібною медаллю "За хоробрість" (нім. Tapferkeitsmedaille). Потрапив у російський полон під час битви під Потуторами у серпні 1916 року. Як полонений переправлений у концентраційний табір до міста Симбірськ, за іншими данними утимувався у концентраційному таборі біля міста Дубівка неподалік Царицина. Після втечі з полону прибув до Києва.
У листопаді 1917 року став одним з організаторів Галицько-Буковинського куреня Українських січових стрільців, що згодом став «Київським» корпусом Січових стрільців. Федір Черник став чільним ідеологом стрілецької соборницької ідеї. Командир Першої сотні Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців, згодом кулеметної сотні Першого куреня Січових Стрільців, пізніше кулеметного відділу Першого полку Січових Стрільців, кулеметної сотні Окремого загону Січових Стрільців. У армії УНР отримав звання сотника. Член і секретар Стрілецької Ради у Києві. Активний учасник придушення більшовицького заколоту у січні 1918 року у Києві.
Загинув у протигетьманському повстанні Директорії у відомому бою під Мотовилівкою. Сотник Федір Черник, сотник Микола Загаєвич та ще 17 загиблих січових стрільців були поховані 19 січня 1919 року, на свято Хрещення Господнього на цвинтарі на Аскольдовій могилі у Києві. Його іменем був названий бойовий панцерник УСС.
Епізод бою під Мотовилівокою, а також геройську смерть сотника Федора Черника описано в оповіданні пластуна і підпільника Зиновія Тершаковця. Оповідання вперше опубліковано в 1946 році у підпільному журналі для молоді "На чатах", що відразу став бестселером для галицької молоді.
Йому належить вислів [i]«Шлях на Львів лежить через Київ»[/i], який згодом приписали Євгену Коновальцеві. Ці слова він проголосив перед січовими стрільцями на підступах до Києва напередодні бою під Мотовилівкою.
Тепер про[b] село Вільховець (Вільхівку) [/b]- з нею є трохи мороки, бо таких сіл по Україні є кілька у Львівській та Івано-Франківській області.
Пропоную два найбільш імовірних:
1. [b][i]Вільхі́вці [/i][/b]— село Городенківського району Івано-Франківської області.
Село Вільхівці (давня назва Вільховець) розташоване на берегах правої притоки Дністра — річки Потоку. Населення Вільховця - 628 мешканців, проте ще на початку 80-х ця цифра сягала 1000. З 245 дворів — 32 стали порожніми. Історію села досліджував уродженець Вільхівців, нині доцент кафедри фольклористики Львівського національного університету ім. Івана Франка Михайло Чорнопиский.
Перша письмова згадка про Вільхівці належить до 1447 року, у так званих «гродських актах», зараз акти зберігаються у Львівському державному архіві.
У селі є Церква святого Микити (кам'яна), споруджена в 1887 р. Належить до УПЦ КП. Настоятель протоієрей Іван Бурак.
2.[b][i]Вільхі́вці [/i][/b]— село в Україні, в Жидачівському районі Львівської області. Населення становить 442 осіб. Стара польська назва села — Cucułowce.
Дідич села Юрій-Станіслав Дідушицький, "конюший великий коронний", який вподобав собі село більше, ніж маєтки Косів та Соколів, мав намір збудувати тут містечко-«цяцьку». Зокрема, збудували палац, офіцини, тераси, парк, ермітаж, водоспади та інші «дива». Міщанам він надавав різні «свободи», а селян не вважав за людей.Маріанна Тереза із Замойських — дружина Юрія-Станіслава Дідушинського, померла і похована в селі.
Серед історичних пам'яток села є: дерев'яна церква Благовіщення Пресвятої Богородиці, збудована у 1861 (1854?) році, а також Пам’ятний хрест на честь скасування панщини.
...І третє питання, щодо створення пісні - [b]хто була кохана хорунжого Федора Черника?.[/b]. Історична пам'ять не зберегла ні імені, ні прізвища дівчини, тільки її карі оченята до світлого образу любої серцю хорунжого. Та і того достатньо, щоб знати, що така дівчина БУЛА...
Ліричну фабулу тексту Роман Купчинський побудував на певних життєвих обставинах славного стрільця. Як згадував автор тексту, за художньою хронологією й послідовністю останній куплет про російський полон – [i]"етап на Сибір"[/i], склав про свого товариша Левко Лепкий вже після битви на горі Лисоня 2-4 вересня 1916 року [i][b](Купчинський Р. Стрілецька пісня // Кал.-альманах ЧК, 1933, с. 13)[/b][/i]. З допомогою січового стрільця, композитора-аматора Антіна Баландюка, пісню остаточно оформили для співу під гітару.
[i]На жаль, звучання пісні в інтернет-ресурсах знайти не змогла. А може колись згодом десь вирине!!!
[/i]
[color="#ff0000"]Нехай ця пісня буде Світлою Пам'яттю відважним нашим попередникам, які несли у серці разом із ніжною любов'ю до своїх коханих, самозречену полум'яну любов до України.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755474
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017
О часе, пригальмуй на хвильку біг,
І блискавично не лети повз мене!..
Вже світлофорить осінь вздовж доріг
Багряним, теракотовим, зеленим.
Ще ніби вчора літо провела,
А нині жовтень перетнув екватор.
Чомусь так мало справжнього тепла,
Зате леткого блиску забагато
У вулику людської суєти,
Де нерви не живі, а синтетичні!..
Цей світ давно з наукою «на ти»,
А що душа? Як нетрі фантастичні ─
Непроходима хаща, глухомань,
Де що не крок – сліпі космічні діри…
Як часто між земних поневірянь
Людині бракне спокою і віри,
Щоб осягнути серцем глибочінь,
Просканувати поглядом висоти
І підібрати кодові ключі,
Й замки небесні позривати всоте…
І духом життєдайної весни
Наповнити кожнісіньку судинку,
Допоки час тебе не розчинив
В галактиці, мов зоряну пилинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755456
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Спасибо, милая. Любя,
И благо, не за что, даря,
Ты мне отмерила себя,
От мая и до января.
Оставив мне, без всяких мер,
Тем благом, что вне всяких благ,
Воспоминаний эфемер
И след помады на губах…
Прощанья – ласковая боль.
Разлуки – длинная печаль.
И жаль отыгранную роль.
И ничего уже не жаль…
Спасибо, милая. Прости,
С печали глаз слезу утри,
В сквозной просвет в моей груди
Смотри, любимая, смотри:
Креста знамением твоим,
Слезами и миро'м икон,
В короткой вечности любви –
Мир проклят и благословлён.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755206
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
місячне сяєво
степ огортає,
що у полоні
спить до світань.
саваном стелиться,
хвилею тане
синій серпанок
в білий туман.
спогадом оповідь,
болем відча́́ю,
шелестом тихим
вітер у ніч.
і у відлунях
осінні печалі,
хиляться віти
місяцю встріч.
у закоханні,
у мрії оманній
в тінях осінніх
зірве політ
листя, що подих
у злеті кружляння,
падає вільно
в обрії літ.
що пригадалось їм?..
ні, не вгадаєш.
лиш проведеш їх
в думі сумній.
мове минулістю
листя спадання,
зраджений степ
у тривожному сні.
вітер невидимим
птахом у полі,
в просторі ночі,
в місячній млі.
впурхує листя
в холод недолі
жовте, пожовкле
вниз, до землі.
шептом світанок
увійде імжею,
ввергне на тління
сум листяний...
лише зітхнеш,
розчулий душею,
у безголосий
крик степовий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755163
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
свернется бесконечность форм
в клубок родившейся квартиры.
война и глад, чума и мор
застынут на границе мира,
чтоб осудить его, пока
он соткан временно в единство
пространства стен и потолка,
где прошлого необходимость
стремится издавна к нулю.
а ты, искромсан и покинут,
пытаясь вымолвить "люблю"
кому-нибудь, но прежде - Сыну,
уже готов к началу тьмы,
вращаемой в петле хаоса.
и гибель, взятая взаймы, -
лишь малый акт анабиоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755153
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Знаю наверняка - всё, что завтра случится, запомнится,
Больше уже не рассыплется под ноги манной:
Не стоило тонкокрылых и радужных грубо ловить на живца.
Время меня не тронет и не исчезнет улыбка с лица...
Вот только губы обветрились в полночь. Осмысленная бессонница,
Не нарушая привычных течений, облачных замков, разумных планов,
Все повторяла, что самая светлая, самая лу из потех...
Знаю. Боже, храни же меня, но отдельно от... тех.
От всех.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755125
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Не сорняк и не батрачка...
Для тебя я - королева!
Но любви своей не прячу,
Как луга не прячут клевер...
Как луга не прячут клевер -
Ты не прячешь восхищенья...
И звучит во мне припевом:
Я - души твоей волненье...
Я - души твоей волненье,
Я, в руках твоих, - гитара...
И мои стихотворенья,
Для души твоей, - подарок...
Для души твоей - подарок
Этих чувств весенних звуки...
Не тая любви пожара,
Я твои целую руки...
Я твои целую руки,
Как река целует берег...
Не убьёт любовь разлука.
В расставание не верю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755098
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Каміння жбурляйте –
не підняти ним хвилі на озері, що кригою вкрите товстою.
Давіть валунами –
ні тріщини, ані подряпини:
навала кінноти не стане льодовим побоїщем.
Таїться глибинно,
від зору чужого прихований холодними спокою водами, внутрішній гейзер –
вулкану кипіння в основі життя його міститься,
вулкану Помпеї.
Маленької в днищі шпаринки
душі потаємного прагнення
стовпу для народження вистачить всесвітньої повені.
Чи знаєте ви
розбудити кого намагаєтесь,
весни посланці?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755109
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2017
Замажь углём морозной ночи
пробел бесхозного листа,
и он споёт намного звонче
и чище, нежели уста.
С какою музыкою в рёбрах
возьмёшь у вечности взаймы?
О, сколько ангелов недобрых
в живом пропеллере зимы.
Но разве примешь эти жертвы,
а с ними – собственную стыдь?
Лежит пробел на этажерке,
чтоб новый космос породить.
Как будто можно, обитая
и здесь, рассыпаться в горсти.
Две жизни – две великих тайны
раскроешь, пробуя – спасти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755070
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
...
Не прохожая - проходимка:
Ниже голову наклонив,
Будто смертная Эвридика -
На пиру у бессмертных нимф,
Солнце брызжет, - змеёй стоглавой,
Золотистый шипящий яд.
Из реки - голубой отравы -
Изумрудный напился сад,
Как беспутная Пенелопа,
Нагишом - к жениху, бреду
По цветущим прохладным тропам,
По горячим пескам, по льду,
Из небесного эмпирея -
В бесконечный пустой аид,
Никого не виня, не грея
Взглядом мёртвым кариатид...
Марина Балабашкина (Ангелолов)
На фото: памятник Марине Цветаевой в Москве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754834
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
В воздухе, росе, траве,
В голосе осенней птицы:
Я скучаю по тебе…
Тянется разлука… длится…
Я скучаю по тебе…
Только на пол тона ниже,
И всё глуше и слепе'й,
Я почти тоскую, слышишь.
Я скучаю по тебе…
Но не как по солнцу ветка.
Я скучаю, но теперь
Срублено и беспросветно.
Неизбывная печаль
Крупной каплею ложится,
Словно мокрая печать,
На исчерканной странице.
Я скучаю по тебе…
Этих слов порыв отчаян.
Не строфу мою, рефрен,
А судьбу обозначает.
Я скучаю по тебе…
И пишу опять и снова:
[b]Я скучаю по тебе -[i][/i][/b]
В этой строчке каждым словом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754804
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Жоржини
зів'ялі –
торішні
опа́ли
опалі,
розніжено
вітер
гойдає
засніжені
далі,
поблідло
чи світло,
чи тло
золоте пасторалі –
марн[i]і́[/i] натюрморти…
жоржинні офорти печалі…
Ген місяць помітив
ту постать
на соннім
причалі –
усміхнена
Панна – у синім
холоднім
кришталі…
Портрет Незнайомки
в знайомім до болю
овалі –
паліють
жоржини
і мліють,
як води
відталі.
Жоржинні
печалі
на соннім
і синім причалі,
відталі, як води
зімлілі
в холоднім
кришталі,
опалі
в розніжені
вітром
засніжені
далі,
в опалі паліють
на Пана
в знайомім
овалі.
Портрет Незнайомця
на тлі
золотім
пасторалі…
Розквітло
чи світло,
чи літо марно́ї
печалі –
розніжена Панна
із Паном
на соннім
причалі,
а далі –
засніжені далі,
опа́ли опалі…
Лиш місяць
жоржинно
милує
жоржини зів'ялі.
[i](Зі збірки інтимної лірики [b]"Самоцвіти сокровення"[/b]. - Львів:логос,1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754754
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Кров"ю зрошений шлях...
І її ми іще відіп"єм
У свинцевих полях,
Здобуваючи щастя своє.
Від землі проростем
З насінини. Змужнілі в бою,
Підемо навпростець,
Здобуваючи долю свою.
Підійшов часоплин
До відмітки років вогняних.
Встань, людино, з колін!
Повні груди повітря вдихни!
У свинцевих полях
З кулі зерня у крицю зрости!..
...і парує рілля-
Світорозділ, якою іти...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117101101060
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754764
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
В себя дождливо кутаюсь мечтами
Листая жизни задом наперед,
Когда химера осени поёт
Прозрачной шалью укрывая дали.
И в глубоко осеннем метастазе
Со дна бездумья память извлечет
Застывший облик на линялой вазе:
Лукавит время в поднебесной драме, -
Скрывает мир под серой пеленой,
Смывает краски в гордости святой,
Молчаньем топит мир в оконной раме.
Когда стихами изнутри ночными
Несутся всхлипы этих темных нот
Я вижу нить что Клото не спрядет,
На мир глядя глазами неживыми.
Я слышу голос огненной стихии
Под каждым камнем пройденных дорог
И яви ярче блики летаргии…
Когда химера осени поёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754737
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Сполотнілі рядки засипають алею розлуки,
В передмісті дощів заблукали солоні думки -
Ми любов прирікаєм,себе прирікаєм на муки,
Бо на справжнє кохання не роки чекають - віки.
Серед тисячі слів порозсіюєм щирі зізнання,
Через сотні життів розпорошимо зоряну мить.
Ця любов - наче перша, уперше з'явилась востаннє -
То чому ж так нестерпно вона, неповторна, болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754734
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017
[i] емоції, інколи творять зло,
але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
[i][b][color="#470696"]Що то за жінка, котра не кричить,
Коли на неї сонечко звалилось?!
Така неждана і щаслива мить,
Немов удруге
в світі народилась.
Що то за жінка?.. Милого свого
Не спонукає інколи кричати,
Щоб серед світу грішного сього
З нудьгою,
що засіла, враз кінчати?
І що за чоловік?.. Невидиму красу,
Як оксамит, не вміє цінувати
І ранішню незбирану росу
Лінується
до скону цілувати!
Що то за ми, що посеред зими
Не можемо тій даності радіти,
Що в вирі справ не ляжемо кістьми,
Щоб жити вволю
в радості, як діти?
І хай весь світ іде у тар-та-ра-ри –
Від правди нам нема куди подітись! –
Я славитиму той нестямний крик,
З яким нараз
народжуються діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017
[color="#ff0000"]Чи боліло Вам серце за загубленими речами, які у Вашому житті не просто речі, а речі-символи?...
Згадайте в дитинстві улюблені ляльки, ведмедики, кульки, машинки (і таке подібне), без яких діти не могли спати...
У мене сталася теж утрата - старенького коралового намиста - яке прослужило мені двадцять вісім років, пришивалося до кептаря українського строю в роки дівочих хороводів-гаївок, яке носилося в будні як оберіг, пришите до сукні, в роки мого молодого материнства, яке пережило ремонти хати і смерті рідних, - а тепер з вини обставин (випадкових і не зовсім!) раптово дивом втратилося...
...Ну от шукалося, надіялося, відплакалося і писалося [b][i]кораловими[/i] [/b]символами...
[/color]
Коралові сльози намистом – крап-крап…
Мій біль, наче бурий ведмідь-косолап -
По душеньці лапою вкотре пройшовсь –
А ось тобі, маєш, святеннице…ось…
Я плачу, коралово, плачу і все…
Оце мені, Доленько, дяка за все:
За по́туги вкотре крізь тучі і млу
налагодить серця співочу струну…
Блаженна поетка – довкола лиш тьма –
Немає в поезії щастя… нема…
Блаженні романтики, хто вам є друг,
Коли між людей ходить злоби недуг?..
Завиють довкола думки, як вовки -
Коралових сліз упадуть завитки…
Я думала – світло зберу у корал…
Я вірила – Слово міцніше забрал…
І вірую й далі, хоч серце пече...
Пектиме коралово сіль із очей…
Коралики, рідні, поплачем і край…
[b]…Палай, моє серце, співай і палай![/b]...
[i]8 жовтня 2017р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754646
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
...
"Прощаюсь и, значит, прощаю..." -
Таков мой последний зарок -
Прощаю и, значит, прощаюсь...
И всё. И помилуй нас Бог.
Какие бы горькие муки
Не выпали мне по судьбе,
И сколько б не вскинула руки
Я раз - в молчаливой мольбе,
Вы помните: в злые невзгоды,
Не в лапы беды и молвы -
На волю и милость Господню
Меня обрекаете вы...
Балабашкина Марина (Ангелолов)
_____________________________________
Автор: Владимир Южный. Стихотворение "Прости, женщина"
"Прощаюсь и, значит, прощаю" Марина Балабашкина.
...
Случайное судеб скрещенье…
Любви, не связующей, нить…
Прощание… или прощенье?..
Проститься… и, значит, простить…
…
Прощайте…
И я Вас прощаю –
За то, что так больно в груди.
Прощайте…
И я освящаю
Суетное Ваше – прости.
И здесь, на перроне вокзальном,
Где Ваши стихают шаги,
Вослед, провожая глазами,
Я Вам отпускаю грехи.
Прощаюсь…
Не просто и лишь бы…
А на перекрестье дорог,
Навек отпуская Вас, трижды
Крещу, чтобы ангел помог.
Крещу… отрывая от сердца…
Крещу… отлучая от глаз…
Крещу… чтобы не разреветься…
Крещу, уходящего Вас,
Чтоб тем рукотворным крещеньем,
Незримое что-то свершив,
Прощание стало прощеньем –
Страдающей женской души.
Прощеньем…
И ныне, и присно,
На миг, и во веки веков,
Я, душу меж пальцами стиснув,
И накрест, воздев высоко,
Прощаю!
Обилье и малость.
Прощаю!
Радушье и злость.
Прощаю!
Всё то – что мечталось…
Прощаю!
Всё – что не сбылось…
Прощаю!
В себе и… в ребенке…
Прощаю!
Стараясь забыть…
Прощаю!
Наспе'х и вдогонку…
Прощаю…
Не в силах простить
За то, что у Вас лишь дымилась
Душа, не давая огня.
За то, что так глупо влюбилась…
А Вы не любили меня.
За этот Ваш вздох без печали.
За эти глаза без стыда,
Когда Вы (соврав) обещали,
Что скоро вернетесь сюда.
За то, что не в силах унять я
Взлетевшее чувств – вороньё…
ПРОЩАЮ!..
… и пусть Вам проклятьем
Не станет прощенье моё…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754609
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
...
Я бреду по осенней аллее,
Подмороженной жухлой листве.
Если б знал ты, как долго болею,
Неужели б приехал ко мне?
Скоро снег. В жизни всё скоротечно.
Нескончаема смертная дрожь.
Я б к тебе побежала навстречу,
Если б знала, что ты меня ждёшь?
Всё пройдёт, отбредёт и отбредит,
По осенним туннелям златым.
И никто ни к кому не приедет...
Даже ровно поставить кресты.
27.09.2013
Марина Балабашкина (Ангелолов)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754608
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Янголині тонкі рамена
знемагали від пресу днів,
під людського життя знаменом
у безкриллі поміж снігів,
межи криги, вогню, знемоги...
Босі ноги місили твань -
не було бо рівніш дороги,
як стежками тяжких стенань,
і по тім'я мілкіше броду,
і м'якіше шпильок стерні...
Ти якого сімейства-роду?-
Деренчало в найтихшім сні...
Янголині дрібні рамена
підпирали стовпи небес,
по котрих струменів черлено
піт Того, що колись воскрес...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754487
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Я просто лучшая. Так надо.
Бывают лучшие. Всегда.
Во всём. В прищуренности взгляда,
В - плечей - сутулости; в следах,
Бегущих пенной кромкой моря,
В словах не значащих ничуть,
Кроме попытки разговором
Прервать молчанья скучный путь;
В смешных неловкостях и горьких,
В ударе робком по лицу...
Я просто лучшая. И только.
Я просто лучшая. И только.
Не обессудь.
Среди богинь златоволосых
И райских длиннокудрых див,
Я, растрепавшиеся косы
К нагой - прижавшая - груди,
Провинциальна и простушна;
И кто бы знал, как тяжко мне,
Рождённой прачкою пастушке,
Среди таких быть просто лучшей...
Марина Балабашкина (Ангелолов)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754428
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Коли немє поруч відповідей серцю, сподіванням,
Нам, часом, згадуються наші почуття до недоступних.
Ми переміщуємося, в реалі, мов лідник, відсутньо,
До тіней щезнувшого сяявшого чадного кохання.
...Та вже нема насправді й вулиці, якою бу́ла ще ...учора.
Та вже нема насправді й нас, якими, от – тоді ...подобались.
Ми стільки всього від парнера нині хочемо, і з описом,
Що якби взнали ті, хто нас любив, тоді - нас вбили б штормом.
...Що, якби взнали – ким ми стали зараз... так...ще ті портретики...
Коли зквітають квіти, корені і стеблі – не естетика.
09.10.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754486
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Беззастережно впасти в осінь,
Сягнувши охрового дна,
Де нитка сонця у волоссі,
Немов обірвана струна,
Заплуталася випадково…
І спалахнути, мов свіча,
Відчути, як достигле слово,
Терпке й солодке водноча́с,
Із горла проситься назовні,
Як з гілки обважнілий плід.
Набрати світла жмені повні
І щедро хлюпнути землі –
На глянець трюфельних каштанів,
На теплі вощені листки,
На трави в сивому тумані…
І начерка́ти від руки
Думок намічені маршрути,
Щоб не розсипати в юрбі.
І, врешті, з видихом відчути,
Що космос плавиться в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754493
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Кто ты?- Ты,, солнце в бокале,,
Отражение полной луны
Мой любимый горячий рогалик
Звук хрустящий поющей струны
Кто я?- капелька, миг декаданса
Обажательница парусов
Твоя матрица линия станса
Отзвук диких шумящих лесов
Кто мы?- Были вчера будем завтра
Крылья птицы одной в небесах
Начинаемся мы не с марта
Мы ..Повсюду..Мы-голоса..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754253
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Я прощаю себе эту дерзость!
Эту ложь, что исходит из губ
В этом сила моя,-неизбежность
Не люблю в этой жизни я слуг
Первым выстрелом ранила сердце!
Глаз алмазный в осколках стекло
Каждый день открывать эти дверцы
Мне подсильно!? Всегда мне везло
Ранним утром ты спишь очень чутко
Сон в объятиях держит покров
Кожи нежной блеснула минутка
Дерзновение моё,- твоя кровь
На губах моих алые маки
Страх вселяют и всё же летишь
Замирают под пальцами знаки
Птиц железных ,- летучая мышь
Улетаю, бальзам лью на душу
В жёлтых листьях к тебе я вернусь
Обожгу, ты мне веришь?- Не струшу
Только помни, что я не клянусь!
Я прощаю себе эту дерзость
Не могу лишь простить эту грусть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754249
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2017
Би́лась пли́ска* в люстерко «РЕНО-шки» - по ...ворогу в дзеркальці -
Захищала свою територію ...хай і до смертиці!
...А ...зозулі, у той час, підробними хрипами хижими
Коршаків*: орлів, лунів могильників, соколів стишених,
Від кубельця - відманювали плисок... Й клали яєчко -
У чуже, між насідання діточок плиски, гніздечко.
17.09.17р.
Від авт.: * пли́ска - горобцеподібний птах на тонких ніжках, зчаста б,ється у дзеркало автівок, коли залишаєш їх в зелені між будинків, Плиска вважає, що у дзеркалі - конкурент... Сам я бачив близько десяти разів такі атаки плиски на люстерко автівки, які не припинялися тижнями.
*Коршаки - загальна народна назва хижих птахів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750927
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 07.10.2017
течу додолу сходами цієї інституції
для політично божевільних. –
я течу,
мене тут більше не побачать.
попрощайся з цим днем, з цим сонцем.
відтак я гнистиму десь
в нелегальній підпільній в'язниці
на оберемку несанкціонованої соломи.
кажуть про мене, що я народився з попелу.
це правда, – й від самого попелу вчився.
я вчився чемної, ухильної
та продуманої поведінки
– вчився, як блазень, корився, мов раб.
і, поки смоктав отруйну державну цицьку,
не знав, що вона отруйна.
тепер, коли знаю, все одно не втечу.
але! я піддався, і за те нікому не віддячу:
ні коту, ні собаці, ні тобі, офіційному
всіх країн з-під поли діячу;
і хоч я на висотах, кажуть, мені не шкода
ні тебе, ні тебе, ні себе самого.
цих висот не сягає навіть тепла вода.
така бридота. ну, побачимося в пеклі в разі чого.
знайте ж: мене заморозили. я – заморожений тіломатеріял,
що примерз до свого виняткового трону.
тут зі мною метелики ще, ніби ангели,
й цілий народний хурал –
кожен боїться поміряти мою виняткову корону.
що я скажу їм після століть царювання?
я не маю нічого, лиш запеклі переконання.
колупаю стіну, кров тече мені з пальців –
я втечу: я в це вірю – й тоді ми побачимо,
чи проститься мені ця втеча
від життя до життя, з-під ярма прокляття
це наслідування. джерело – deep purple
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754083
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Скобзарілася Осінь.
Цар-час —
тінь.
Передмухала мрії
в рижіючі
ноти.
— Стрінь…
чар – тік…
ув осерді
тужбини —
здичіло-самотній.
Сум-день:
— стій.
Десь зашорся
у затишку «вчора»
(темнявім)
чи у спогадів стійло —
звійсь
стрім-сторч,
А мені, а мені…
у гривасті тумани
Скинь
зір
сто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754123
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
...
Ты меня не спрашивай устало,
Почему не пишутся стихи? –
Как звонарь оглохший, я не стану
Дёргать в такт немые языки…
Храм осенний,
Словно после сечи,
Словно руки чёрные земли
Жёлтые берёзовые свечи
К небу – поминально – возвели,
Весь в дыму!
По огненным тоннелям
Ветреных осиновых аллей –
Листья отлетают то и дело
В стылые чистилища полей...
Ты меня не спрашивай об этом.
Лучше приглядись,
Вон там вдали
Оживать лучам святым мешает –
Вбитый в солнце! –
Журавлиный клин.
5, октябрь, 2017 год.
https://ok.ru/profile/569971239024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753940
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Якось так... про малят 90+).
[youtube]https://youtu.be/9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[i][color="#0a528a"][b]Родилось маля… У колізійних муках…
Бурхливо-зелене… І так буйноквітно
Воно у серця нам настирливо стука
Добром, а то й болем…
натхненням досвітнім…
Й кохаємо ми те дитя незбагнене…
В щоденних турботах, в суєт круговерті…
Й здавалось – в любові до нього шаленій
Кохатимемо дитинча…
аж до смерті.
Та ось прошуміли... і спеки, і зливи,
І стало дитя незалежним, дорослим...
То жінка… ласкава, шалено зваблива,
А стать в неї статна,
міцна, плодоносна…
Ескізно – гітари співучої хвилі,
В анфас – колоритні, до одуру, перса,
У профіль – долини і пагорби милі…
Куди антиподам тим?..
Нам, неотесам!
В ній чуються й бачаться віку красоти,
Що зваблюють нас у своє різнобарв’я…
Несе вона нам незліченні щедроти,
Чуття надзвичайні
і дії зугарні.
Чарує всім тілом – і зверху й зі споду…
Оділа наряди, розкинула кросни
Плодів і подарря!
Пора суголосна
Усім молодим і не дуже… І врода
У неї задумлива, строга та горда!
Це ти, наша юносте…
й зрілосте!
Осінь…
[/b]
[/color]
30.09.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753087
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 05.10.2017
знання та мрії
погляд
ідеал
виразний контур
леза гострі часу
вивчають в русі
стик
напівовал
душевних прагнень
форма
розмір
пазли
шаблон потреби
пошук співпадінь
заповнення чекає вільний простір
хвилює контур
дії світлотінь
статичний кадр
неточність
промах
досить
плете байдужість ширму з павутин
ні виходу із серця
ані входу
без ідеалу
точних співпадінь
картина в ранах
шкода
дуже шкода
душа
неспинність
ритмів
мрій
танок
окружність трафарету
точка мертва
життя рухоме
внутрішній зв’язок
відчує той
хто грані в силах стерти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753802
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
По мотивам картины «Мягкие часы в момент первого взрыва» Сальвадора Дали.
[i]Диптих написан в соавторстве с
Herr Veliborr von Purr-pur, благодарю за сотворчество
[/i]
А время бег замедлило… Скажи
Когда оно Идёт, чего-то стОит?
Часами будней я живу во лжи.
Краду минуты (Это – не святое!)
На спОлох не звонят колокола,
И никому до этого нет дела,
Что Столько Лет самой себе лгала…
Пружина натянулась до предела.
А мне в ответ: «Прости, и отпусти»
-Как отпустить?
«Легко. Такая малость…
Обманывая, душу не спасти»
-А если я в самой себе сломалась?
Здесь не спасёт ни правда, ни развод,
Одно во вред, другое – тоже горе…
Но – крутится по-новому ЗавОд,
Зубами Шестерёнки с Явью спорят,
Опять меня пытаются прижать.
Нет, больше я не в силах! Я взрываюсь!
Спасайтесь все, кто в силах убежать!
Свободна я. Не мучаюсь. Не каюсь.
Все цифры – в хлам. Стекло, запреты – в хлам!
Жар – изнутри – непрочный корпус плавит.
И, лавой растекаясь, пополам
Часы стекают (против всяких правил).
И вот – парю над бездною легко.
Мне – нипочем, что я сгорю от взрыва.
Свободна я! Пружина – далеко.
Гляжу в мгновенья жаркие – счастливо
"""""""""""""""
Мгновенья гладим жаркие ретиво -
Не против шерсти (нам уж чужд максимализм).
Из поцелуев, ни один наш мимо -
Не попадает, благодатной нивы...
И мягкий жар стекает патокою вниз.
************
Все цифры - в хлам!..двенадцать, семь и девять...
(Счёт приблизительный - любовниц иль измен)
А впрочем-то, держались цифры еле...
Вот так пружины плавно все просели -
Часов супружества ("с тоскливым боем плен").
Скоропостижно (ведь ещё не осень -
Твоя, моя...) часы рассасывает персть;
Для них иной судьбы не просим...
(Ведь брак - часы, без славной цифры "восемь"!)
Бракован был тот брак!..имеем то, что есть.
"Спасение души"?..боюсь, условность.
"В себе поломка"?..повседневный, нынче, факт.
И крутишь ты завод - уж новый, словно
С Удачей пьяною играешь в лова...
Надеясь - в этот раз всё кончится не так.
А за моей спиною - тоже, время;
И маятников - сонм (они же - кандалы).
Измены -опыт- складывал все верно -
На плечи мне, усугубляя бремя...
Казалось уж, душа - безжизненней золы.
************
Свободна ты; прилаживаем стрелки...
(Свободна - от ярма объевшегося груш)
Судьба нам про любовь так пишет мелко!..
Наш Первый Взрыв... сбегает Счастья пенка...
В сердцА, проникновенья стрелок, не нарушь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753773
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Небо касалось слов междустрочья
Звёздами падшими,лунной тропой...
Плюшевым бархатом (чёрным навечно) -
Ластика осени золотой...
Помнишь,как падал багряный лист
На маслянистость фетра?..
На авансцене седой артист прятал слезу от ветра?..
Плечи невольно согнули дугой снежно-колючие вьюги?..
Чья -то душа улетала домой под Бранденбургские фуги?..
Если когда- то разлюбишь,то - уходи без обид...
Лишь пуповину разрубишь - прошлого монолит...
Если когда - то разлюбишь,то - вспоминай(иногда)...
Если ты что-то забудешь,то - покараешь себя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753761
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
[b][i][color="#ff0000"]"Палять листя, палять листя --
а музичка грає.
Панно світла, я сумую,
а чому -- не знаю."[/b]
(Мотив авторської пісні
Кості Москальця)[/color]
[/i]
"Панно Світла, добрий вечір", --
листя падає на плечі!
Не сумуйте, біль вгамуйте,
поруч -- Світлий Пан ...
Грай, музичко, урочисто,
розтривожуй Панну Чисту,
най згоряє пломенисто
від таємних ран.
Грай, музичко, най почую:
"Панно світла, я сумую ...
Я сумую і згасаю,
а чому -- не знаю."
... Палять листя, палять листя --
Сад у пізнім передмісті.
"Панно Світла, Панно Чиста", --
мліє Світлий Пан.
"Панно Чиста, Панно Світла", --
закипає кров блакитна,
висне хмарка перелітна
знадою оман.
Грай, музичко, най почую:
"Панно Світла, я сумую", --
дим злітає і лягає
попелом до ран ...
Грай, музичко, чардаш ночі --
дим голубить, дим лоскоче.
Дим злітає -- не вертає,
а чому -- не знає!
... Панно Світла, як ся маєш?
Ти чому у тьмі блукаєш?
Чи жадаєш -- виглядаєш,
де він, Світлий Пан ...
Листя спалене -- на рани,
а за вікнами -- тумани:
"Милий Пане, Світлий Пане", --
вітром вколисан ...
Грай, музичко, най почую:
"Світлий Пане, я сумую," --
плаче світло Панна Чиста,
Ніжно - Попелиста.
Грай, музичко, танго ранку --
дим розтане на світанку.
На світанку, на останку --
раптом ... Світлий Пан ...
А м у з и ч к а г р а є, г р а є:
"П а н н о С в і т л а, я к о х а ю!
Я к о х а ю, я з г а с а ю,
а ч о м у --- н е з н а ю ...".
[i](Зі збірки [b]"Семивідлуння"[/b]. - Львів: Каменяр,2008)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753780
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Расплескался туман молоком…
Расстелился травой серебристой…
Почему-то казалась седой
В серых сумерках белая вишня…
Меж огнями малиновых астр
Осыпались пушистые листья…
Неожиданно, в осени час,
Расцвела моя сладкая вишня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753753
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2017
МАЯК.
Стою край моря. Сонце догорає,
А я очей не відірву ніяк
Від того місця в далині безкрайній,
Де височіє у пітьмі маяк.
Кремезний, але зовсім одинокий
Стоіть він там, на крайчику землі,
І блимає холодним білим оком,
Рятуючи заблуди-кораблі.
Так і в житті для нас часòм важливо,
Коли не знаєш, де він - вірний шлях,
Щоб доля сотворила справжнє диво
Пославши кожній жінці свій маяк,
Який посеред темноти засвітить,
Не дасть згубитись їй серед "морів"
В ту мить, коли душа її розбита
Стоїть на роздоріжжі почуттів.
Н.Хаммоуда.
04/10/2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753670
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Ах, осень-осень, чувство-чувство –
Еще горя, еще любя –
Как переполнено, как пусто
Предощущение тебя.
Под ветра стон и крики чаек,
Сквозь неба хмурый окоём,
Во всём, на всём предощущаю
Уже проклятие твоё.
О, жизнь и смерть, о, море-море!
Шипит волна, гремит прибой,
И, то ли плача, то ли споря,
Кружатся чайки над тобой…
Взлететь бы также, в крике вылив
Всё, чем душа и жизнь полна,
Превозмогая узость крыльев
И ветра стылые тона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747495
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 04.10.2017
- Ти плачеш?
- Та, ні, – то все осінь.
Сльозиться нахмурене небо,
Лист долу летить та голосить:
- Не треба! Не треба! Не треба!
Не треба
дощами збивати
В відрізки спіральні маршрути –
Вицокують бризки стакато:
- Забути! Забути! Забути!
Забути
про пестощі вітру,
Проміння обійми тремтливі,
Наснагу, теплом оповиту,
Не в силі! Не в силі! Не в силі!
Не в силі
здолати тяжіння:
У прожилку долі – волога.
Злітають униз обважнілі –
Тривога...Тривога...Тривога...
Тривога
у дугах калюжі
Луною здіймається наче –
Дощ човники топить байдуже.
Все плаче.... Все плаче.....Все плаче.....
- Ти плачеш? Замерзла? Не треба!
Минуться і холод, і сльози.
- Так, плачу. Я плачу із небом –
Всередині мене ця осінь.
Ця осінь... Ця осінь... Ця.......осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753607
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
[b][i]От і все. Минулося шаленство.
Не літаю – ходжу по землі.
На людей дивлюсь не з піднебесся
І приємлю виміри малі,
Не жаліюсь більше на невдачі.
Відкидаю погляди німі.
Жовтень. Вечір. Відчуваю. Бачу.
Падолист – в мені...
іде...
в мені.
[/i][/b]
[i](З першої збірки [b]"Дзеркала"[/b]. - Львів:Каменяр,1991)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753602
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Не виню я осеннюю пору,
В том, что мысли мои погрустнели.
Настроение - будто качели:
То взлетаю отчаянно вгору,
То к земле... На душе ощущенье,
Будто жизнь, издеваясь, качает...
Согреваюсь стихами и чаем
Вот в такие моменты падений...
Мне б тобой отогреться!... Ты в душу
Прямо врос, так стремительно, ловко!
Я такая же... Будто воровка...
Ну, ни капельки, в общем, не лучше...
Твои мысли так нагло ворую...
Я ворую тебя ежечастно!..
Я ворую чужое мне счастье,
Как и ты чью-то радость чужую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753596
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Слово, Вы – страдалец и мучитель.
Слово, Вы – пролог и эпилог.
Замолчите, слово!.. Помолчите...
…
Что же Вы молчите, как назло?
…
Что слова?
Не хорошо, не плохо.
Что слова?
Не дух, не естество.
То, чего у жизни слишком много,
Никому не стоит ничего.
В наше время, в мире виртуальном,
Вместо рук – слова переплелись…
…
Что слова?
Они ведь так банальны,
И лишь в чувствах не банальна жизнь.
Что слова?
Они порой излишни,
Или недостаточны подчас.
Что слова?
За ними разве слышно
То, что к Вам я чувствую сейчас.
Что слова?
Когда не-постигаем
Смысл произносимого не-вслух.
Что слова?
Когда не достигает
Чувства и ладони сердца стук.
Что слова?
Когда под слоем пыли,
Жизни той – угасшая звезда.
Что слова?
Когда мы «жили-были…»
В той – реальной – сказке… где то там.
Что слова?
Когда мы захотели
Виртуальной сказки – слов и грёз.
…
Что слова?..
Они дороже денег.
Что слова?..
Они дешевле слёз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753655
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Зустрічав її після роботи, наче приму із драм-гуртка -
Провінційно-непрофесійну богиню Геру,
Часом - втомлену джунглями офісу злу пантеру,
Чи ворожку на теках, дипломах, обідній каві та чобітках.
...І якби він був забобонним, то вчасно б угледів поганий знак -
Хоч би в тому, що восени на їх вулиці рясно цвіли нарциси,
Шлях зворотній був вкритий павичим пір"ям… І вкотре хотілось висти,
Бо життя лютувало, мов віник, що долю мете навспак.
...І тому зустрічав її мовчки, бо кожне із випадкових скупих словес
Вона вмить урочисто ховала між кульчиків золотистих.
Чи було їй помітно, як зменшав та виснажився, і вистиг
Він, колишній очільник глибин і широт небес?
Вдвох заходили в дім, оглядали, як щось важливе, старий ремонт,
І вона обіцяла, що трохи спочине, а потім зготує вечерю… Та, отакої -
Відпочивши, сідала на підвіконня з гвинтівкою і вимагала набоїв,
І прицільно стріляла кудись далеко, за горизонт…
Вранці все починалося. Так, починалося знов:
Павичі і нарциси розстріляні, вулиця вкрита зім"ятими стеблами, вбогим пір"ям,
На подвір"ї – пророчі та нерухомі крихкі сузір"я,
І остання з подружніх, замовчаних ним, розмов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753353
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Пробач мені за все, чим завинила.
І Бог нехай мені за все простить.
Три роки звала я тебе й гонила –
Не обривалась потаємна нить.
Журить тебе за це не маю права.
Іде хвороба з тіла, та пласти –
Тягучі, темні, наче осад кави,
Лежать поки що, іншому зайти
Шанс не дають. Вже не пече, як перше
Душа, лиш квилить чайкою де-де.
Тобі бажаю (чуєш?) нових звершень.
Станцюй на біс без мене па-де-де.
Три роки лету і три роки болю –
І мед, і трунок, кисень – на межі.
Сьогодні я прощаюся з тобою.
Стрілу Амура тягну із душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753406
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
На ниві сумнівів ще жито не росло
І перемоги не кувались звіку.
Наступить дата – місяць, рік, число,
Не допоможуть вже ніякі ліки –
Постане брама, що не оминуть,
Закриє манівці і лабіринти,
І сам собі ти мусиш присягнуть
Раз і назавжди – хто ти є , і з ким ти.
І стати в стрій, щоб правду боронить.
Вони завжди бувають правди різні.
Та істина лише одна – сини
Життя готові скласти за Вітчизну.
Коли ж метання звалить тебе з ніг,
І вже не дух – погасле попелище,
То обирай одну із двох доріг –
У монастир а чи корчму найближчу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753369
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Зібрати бісер кабали? Чи ж варто?
Немає розуміння, як іти.
Стоїть сумління час брилою варти,
Цураючись задачі «я + ти».
А «ти», то хто? Займенник у цій байці:
Без тіла, без історії, без «нас»…
Сам малахай, чи сарвень у нагайці,
Що для любові спритної припас?
Горить нутро! (Хіба буває в сорок
Така жага отримати когось?)
Не тіло – ні, душа тримає шворок,
Коли бажання стільки береглось.
Прив’язана, сполохана, щаслива…
У чверті віку – подруга й жона.
Засу́ха сильна, полохлива злива,
Тверезі мислі, дурість од вина.
Ти тільки не дивись мені ув очі
І не питай чи вірую, чи ні.
Я – наймичка твоя цієї ночі,
Ти – юний пан у рідній сивині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753513
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Зриває листя вітер-яничар,
Зухвало в очі заглядає осінь.
Ти пригорнися до мого плеча –
Я задихнусь від запаху волосся.
І вже навспак закрутиться Земля,
І знову ми – і молоді, і дужі,
І зграйка наших стрибунців-малят
Захоплено розбризкують калюжі.
Ми тішилися – звірені путі,
І горизонти сонячно-нетлінні.
Все по закону совісті в житті:
Знання- від хисту, успіх – від уміння.
Ми ще не знали – гряне Вавилон,
Посіє вірус невситимий звіра,
І злодій ноги витре об закон,
І мрії наші відлетять у вирій.
Що світ жахкий диктату гамана
Нам до удачі не готує візи –
За кожен пагорб – нищівна війна,
І всі вітри палаюче-наскрізні.
Та хай би як там не гірчив полин,
Та манни не доводиться чекати:
Молись і стверджуйсь, стверджуйсь і молись.
Аби скоріш настало наше свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752751
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Облиш. Ми варті пережитих лих.
Ми варті зречень, зрад на попелищі,
Дурних образ, недосконалих віршів,
Розчарувань, прокльонів смоляних,
Безмежної самотності в путі,
Надій незбутніх на межі зневіри,
Жалючих струн пошарпаної ліри,
Крапок у довгожданому листі.
Ненависті ми варті й поготів,
Списів в спині із опалом гармати,
Байдужості, готовності до страти,
Уїдливих насмішок, гострих слів.
За ідеал, вмурований в серця,
Сталеву тятиву, незламне вістря,
За пам'ять неприборкану і чисту,
Що буде чесна з нами до кінця.
Ми варті іскор з-під важких коліс
Спрямованих у небо ешелонів,
Метеликів на втомленій долоні,
Простого розуміння й щирих сліз,
Бульварів із лампадкових мереж,
Свічад дощу між стеблами блавату
І тих, за кого можна помирати,
І тих, за кого варто жити – теж.
Покинути обридливе шосе,
Знайти себе у відблисках заграви
І зрозуміти, впавши в дикі трави, –
Ми варті щастя. Щастя – більш за все.
----------------------
малюнок Алексея Курбатова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752709
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
НАМАЛЮЮ...
Я тобі намалюю світанок яскравий-яскравий,
Той, де сонце з-за пагорба тихо торкає дахи,
Там де ллється проміння з небес позолотою в трави,
І так голосно в чубах дерев метушаться птахи.
Я тобі намалюю село, а над ним синє небо,
Ліс і стадо корів, що додому з пасовиська йдуть,
Наше місце, де вперше тебе пригорнув я до себе,
У тих вербах, що косами впали в ріки каламуть.
Я тобі намалюю, як в плесі гойдається повня*,
І сльозинку від щастя, що в тебе бринить на щоці.
Я осиплю полотна свої злàтом щедрого жовтня,
А у той падолист ми крокуєм -рука у руці.
28/09/2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752680
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Люби цей світ, люби його без тями –
Прадавній ліс із запахом грибів,
Луги, укриті густо чебрецями,
Пісні птахів, що рвуться із дзьобів.
Люби небес блакить – святу і чисту,
Злотавих зайців танці на вікні,
В мороз – калини ягоду вогнисту,
В теплінь – росу на зеловім сукні.
Люби схід сонця вранці над рікою,
Відхід його у присмерки за пруг,
Махни світилу зичливо рукою,
Воно планеті нашій – вірний друг.
Дощі люби, що землю напувають,
Щоб все живе могло собі рости,
Сніги, що білим килимом лягають
На вицвілі й оголені ґрунти.
Люби цей світ у радості і в смуті.
Вертайся до первинної краси.
Виймай перлини правди з каламуті.
Любов крізь бурі й штилі пронеси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752712
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Миллионы осеней ушли.
Погодя пройдёт и эта.
Вскоре листики, сжав кулаки,
Отобьют поверхность света…
Верхний слой за слоем как всегда,
После проходного века,
В тёмный грунт земного хрусталя
Подзамкнёт картины цвета…
28. 09. 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752651
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Горів, надихаючи світлом перо,
Тремтів, від бажання нам руки зігріти…
А вітер шалений пустив помело –
І світло погасло, і шквалом розбиті
Уламки рядків, що пашіли вогнем,
Яскраві від рим, наче соняхи з літа,
У темряві тліють. Лише де-не-де
Займаються іскрами вуглики літер.
І жаром проймають вцілілі слова –
Буденні, прості, не парадні, не пишні.
І радість сьогоднішня в них ожива,
Виблискують чисто в них болі колишні.
І враз прозріває майбутнього суть.
І спалахом думка пронизує тишу –
То ж руки сірник ліхтарю піднесуть,
Хай знову горітиме сонячним віршем
Уява і мрія – натхнення моє…
[color="#ff0000"]У світі для всіх нас ліхтарики є!
[/color]
[i]Перша публікація у газеті [b]«Молода Галичина», [/b]1983 рік, День студента.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752632
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Изменённый
Ей нравился намного старше -
С белесой изморозью в волосах...
Сонет из кратких фраз на завтрак
Неподражаем натощак...
Его душа стремилась в Спарту,
Метаясь у сомнений врат.
Её - выплясывала сальсу…
Ему мерещилось – не так…
А, познавая рай забвений,
(Тишайший ад своих причуд),
Взлетала стрекозой не тленной
С янтарной броши в нежность рук…
Ей нравился намного старше -
С чудесной изморозью в волосах...
Сонет из нежности - на завтрак...
И привкус соли на губах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752582
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Україно! Моїх прабатьків ти земля!
Я люблю тебе, рідна, всім серцем:
Кашеміровий ліс, жовтогруді поля,
Клекіт бусла і шепіт озерця,
Бистроплинні річки гостроверхих Карпат
І Дніпра вікову феєричність,
Хвилі Чорного моря, степів аромат,
Віри твердість і волі величність,
Храмів бані блискучі й на храмах хрести,
Сад у бруньці і з плодом улітку,
Береги, що єднають між себе мости,
І дощами напоєну квітку,
Мову рідну – співучу, як в березні гай,
Стіл у домі, родину і страви.
Україно! Святий і незламний мій край!
Шлях один твій - до сили, до слави!!!
27.09.17 Л. Пікас
Мій недрукований вірш. Кінцівку поправила трохи.
Україно! Моїх прабатьків ти земля!
Я люблю тебе, рідна, всім серцем -
Кашеміровий ліс, колоскові поля,
Клекіт бусла і шепіт озерця,
Бистроплинні річки гостроверхих Карпат
І Дніпра вікову феєричність,
Хвилі Чорного моря, степів аромат,
ВІРИ твердість і ВОЛІ величність,
Храмів бані блискучі й на храмах хрести,
Сад у бруньці і з плодом улітку,
Береги, що єднають між себе мости,
І дощами напоєну квітку,
Мову рідну – співучу, як в березні гай,
Колос хлібний, щити і булави.
Україно! Святий і незламний мій край!
Шлях один твій - у напрямку слави!!!
27.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752560
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017
На нову стежку, чи найтонший лід,
Ступаю обережно, хоч і лячно.
А з неба долу зорі необачні
До ніг скотились не мені - землі,
У Шамбалу ховаючись за мить.
Закрутять у спіраль шляхи незвичні,
Випалюючи кола концентричні.
Мішень зітхає, а стріла бринить.
Бо думка-звабниця, - свідомості дочка,
До нутрощів її , як заманеться,
Шалено і без спросу, добереться
І навіть Яма* зірветься з гачка.
*Цар пекла в індуїзмі
13.09.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752546
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2017
[b][i]Дивуюся примхливості людській -
підвладні нам усі земні щедроти,
які ж напасті треба ще збороти,
щоб викликати Долю на двобій?
Не здатися. Не згинути. І вперто
байдужості у вічі зазирнуть,
і потоптать її безлику суть,
і стати по-життєвому причетним
до всіх тривог і неминучих втрат,
до нездоланних пристрастей і болю...
Ми живемо́. І значить - [color="#ff0000"]н е б е з Д о л і[/color]!
Бо дивимось вперед, а не назад.
[/b]
[/i]
З першої публікації у газеті[b] "Молода Галичина"[/b]./
День студента, 17 листопада,1983 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752457
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Десь бродить Гонихмарник по Землі,
Його мені довіку не зустріти.
Комусь дарує він щоднини квіти,
Комусь в житті примножує жалі...
Усе від Бога і такі як він,
Без нього хмари заблукають в небі,
То ж є у нім нагальна в них потреба
Й дівоча Доля ставиться на кін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752439
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Заплуталась осінь у іграх:
То "ні", то "не знаю", то "так",
То сонце, то вітряна злива –
Емоції в кошик достиглі
Збирає за певних ознак:
- розквітлі у золоті весни;
- благання у місяця сну;
- "Вбираю твій внутрішній всесвіт – та погляду вир омину";
- у одах сердечний щоденник;
- чуттєвість – оголений нерв;
- солоність пульсує по венах із силою в сотні Ампер;
(вбиває 5А)
- блаженність троянди уколів;
- колючість пелюсток розлук;
- звучання сердець – світанкове;
- смеркання – акордовість мук;
- на волю відпущені мрії;
- страхи полонені в кулак;
Любов поєднати зуміє суттєву полярність ознак!
Заплуталась осінь у іграх:
То сонце, то зливи рясні –
Тепла і вологості сила
Врожай надбагатим зробила
Й зібрала насіння весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752318
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Зчадівся час —
перечубані дні
феодалами лих,
Чикрижить охиза
райдужіння снив
так завзято…
А світ
зачманів —
зпозасквер,
зпозазим
кати приповзли —
Подзенькують келишки:
«За морок жаскинь»…
— «за свято…»
Тривоги
розгойдують
лодію Лади,
Десь мрії згубились
в липневій зорі.
Горгона ж
в шамана
дим вкрала
для знади…
…а ми —
німі
кобзарі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752294
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2017
[color="#ff0000"][i]Коли в місячну ніч не спиться (не просто тому, що гарна осінь, а тому що поруч не все гаразд - хворіє донька, чи просто життєві буревії!), - шукаєш спасіння в образах високих і містичних, таких як казковий [b]ЄДИНОРІГ[/b] і задумуєш сокровенне бажання, щоб наші близькі і рідні були [b]ЗДОРОВІ[/b], а країна -[i] МИРНА[/i]!!!
Моя остання збірка, що наразі вкладається, буде мати назву [b]"ТУГА ЗА ЄДИНОРОГОМ". Єдинороги[/b] - ці містичні істоти давніх часів, були символом щастя і гармонії світу. А щоб знайти Єдинорога і задумати заповітне бажання, за легендою Середньовіччя - треба було бути непорочною [b]Дівою[/b], сісти серед галявини в пралітньому лісі під розлогим старезним деревом. Тоді Єдиноріг сам, з власної волі, підійде і покладе тобі на коліна голову.
За знаком Зодіаку я Діва - отож маю шанс задумати бажання...[/i][/color]
З дрімучого лісу на хатній поріг
Прибився у місячну ніч Одноріг.
То дійсність, чи казка?..Чи сон наяву –
Я й досі із тим Однорогом живу!
Тут яблука з гілля зриваються ниць,
Тут падають зорі до отчих криниць –
То жовті – гарячі, то білі, як сніг…
Тут тихе привілля… Бо є Одноріг!
Над Зоряним Небом моєї землі
Летять Однороги великі й малі.
А де заясніє їх чиста хода,
Трояндова квітка з землі пророста.
То квітка – відваги, то квітка – снаги.
То квітка Любові, що рве береги.
То з серця Вкраїни тремкий оберіг –
На чатах людини стоїть Одноріг.
Чи можна збагнути, як руну стару,
Ту Долю людини – Небесну й Земну –
Де крівця зросила земельку святу,
Там зронить сльозу Одноріг нальоту.
Ми – Божая глина, допоки живі,
Тримаймося купно усі на плаві.
І поки із ран наших зела ростуть,
Нам спокій і мир Однороги несуть!
(Зі збірки, що вкладається[b] "Туга за Єдинорогом".[/b] - Львів,2017).
[i][color="#ff0000"]Ілюстрація: Фреска в Палаццо Фарнезе, Рим, можливо робота Доменікіно, 1602 рік. [/color]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752270
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
[i]Дещо рідкісно, та всмак,
бо в житті буває й так...[/i]
[i][b][color="#035a66"]Стояла клуня… Видавалась
Понад безрадісним багном…
А в ній тихесенько пишалась
Соха: « Я велетень – не гном:
Тримаю на своїх раменах
Високий і надійний дах!
Такого дуба-суперемена
Вам не знайти по всіх світах!»
«Було б це правдою, – присішки
Тихенько мовили, – та ми
Тримаєм крокви-руки нишком
На плечах сіх… І враз кістьми
Поляжемо із ними разом,
Коли негода, не дай Бог,
На нас нагряне, ми із часом
Згниємо разом… Щоб ти всох!»
Та дуб-соха не вгамувався…
І став присішки розпинать,
Бо владу мав і не вагався,
Бо ще хотів й Прем’єром стать…
Поникли долу враз присішки
З собою й крокви потягли…
І тут сосі уже не смішки –
І дах, і клуня… полягли.
Мораль у баєчки проста:
Якщо ти дуб, не пнися вгору –
Ти лиш підпора для моста…
Сохою стать тому упору,
Хто для присішків є опора
І їм під стать – не без Христа![/color][/b]
25.09.2017
__________
*Соха – товстий центральний стовп у клуні
чи сараї, що служить опорою для кроков,
котрі опираються на бокові стовпчики–присішки.
© Copyright: Олекса Удайко, 2017
Свидетельство о публикации №117092602893 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752234
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Эта осень уже на сносях
облаками, размытыми синью.
Пару стульев к окошку придвинув,
поглазеть, помолчать в небеса.
Громыхнёт на задворках земли,
раскурёжив кинжалами вечер,
чётным жизням расписанный в нечет:
не убей, и в ответ - не умри.
Что-то скажут когда-то про нас
( хоть бы нам по дороге оглохнуть )...
Да свернут между прочим в полотна
не свои берега - про запас.
И они - не начало начал.
Вечность съест - и добавки попросит.
...остывая и слушая осень,
помолчать...
помолчать...
помолчать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752227
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017
В русском поле мотыльки
Шебаршатся с ветрищем
В дуновеньях ковыли
Стебельками стелятся…
Утром властвует туман
Моросит в соцветия
Дождик… Хмарь… Трава иван-
Чай для долголетия…
Час осенний склоном мчит
В полдень угомонится
Безупречный аппетит
Сам к вечере клонится…
Вечер в искрах мотыльки
У костра трепещутся
Думки… Мысли… Косари
Вновь ушицей делятся…
Ночь… Звезда Альдебаран…
Кто-то Богу молится…
Плот… Двойной катамаран
В поднебесья взносится…
25. 09. 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752171
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 25.09.2017
[color="#ff0000"][b][i]«Віддай мені своєї смерті частку,
Візьми від мене часточку життя…».[/b][/color]
(Василь Стус)
[/i]
Коли довкола безконечно чорна
тебе мана́ злиденна огорта,
лелеча душе, хто тебе пригорне
вогненним тілом жовтого листа,
що з’яскравіє серед сірих буднів,
на смерть за тебе ляже помежи…
людей лукавих, пустирів безлюдних…
Про що у пеклі думаєш, скажи?
Про що твоє далеке світле небо
змовляє в надвечір’ї крадькома…
Чи є у божевілля ще потреба –
чи вже нічого вищого нема…
Лише зима довкола – і спроквола
на тебе сніг як віко упаде –
я тут сама… Мене нема ніде –
осклілих сонць порожні виднокола.
Погарище… Безмежна чорнота…
Душа лелечо в ірій відліта…
Сади осклілих сонць, вогненних тіней –
віддай мені свою тяжбу, дитино!
Візьми від мене крапельку води –
і помежи межу перебреди…
Ще крок… ще крок – у край рожевощокий,
де ти і я не будем одинокі!
У барвах – літо… Помежи – межа…
Тужніє… Висне
яблуком
Душа.
[i](Зі збірки [b]"Обрані Світлом"[/b]. - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752139
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 25.09.2017
Не плач, Єреміє,
ще осінь горить в горобині.
Забулась доба,
що зійти має холодом ниць.
Ця осінь щось схибила,
буцімто зовсім не вміє,
справляти тепло
до благеньких роками криниць.
Не плач, Єреміє,
пророка не кликала нині.
Відомо, що завтра
не стане у жилах жвавіш.
Я барву з себе віддаю
пристарілій калині,
Слова відправляю
у цей ледь римований вірш.
Не плач, Єреміє,
ще зможу за зиму вчепитись,
а може й весна
сі дозволить вдихнути себе.
Гойдати думки
на заквітчаних радістю вітах
і бачити хмари отам,
де життя голубе.
Не плач, Єреміє,
ти знаєш: дорога не вічна.
(Ну, хто б, як не ти розумів,
що бувають дива?)
та поки я тут,
дрібку казкою алегорична.
Це значить, що можу…
це значить, що може жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752169
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 25.09.2017
...
(Господь не осуждает...
Тихо су́дит,
Себе под нос...)
Сирень трещит в окне,
Как в чёртовом камине.
(...Верно, буду
Я, и в раю прохладном, солнцекудром,
Варить стихи - на а́довом огне...)
Всё скачет на берёзовом коне,
Ветвей тугих натягивая у́зды,
Весенний ветер, ги́кая - как грузный,
Нелепый всадник Белый...
Грустно мне,
Что всё нелепо
В жизни этой странной,
Как в женщине, одетой от Кутюр
До пяток -
Не осанка, а осанна! -
По русскому колючему бурьяну
Бегущей на французский педикюр:
И во́йны, и миры́,
И что-то между
Гранатой и распущенным цветком,
Ещё не ставшим - вы́бугленный ком,
Но сникшим лепестками - без надежды;
И тишь, и вой, и что-то посреди
Стекла и камня, - брошенность, меж ними,
Когда весенний воздух пахнет миррой,
(О, мирровые райские сады! -
И камень, и стекло, всё пахнет ими...),
Но, по стеклу уже идут круги...
(Мне грустно слушать тихие шаги,
Когда я жду - полвека - человека...)
Мне хочется вскричать ему:
- Беги!
Но, я молчу.
Ко мне пришёл калека.
Измученный.
Без сердца и ноги.
(Я рву над головой своей стихи.
И сыплю, словно пепел...
Всё - нелепо...)
Марина Балабашкина (Ангелолов)
https://www.ok.ru/profile/569971239024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752122
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 25.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2017
листья падают редко-пятностно
солнце, может быть, вероятностно
небо тучами занавесилось
нынче осенью мне невесело
сентябринок цвет раскрывается
и мечты мои не сбываются
а хотелось мне сеновального
не смогла я найти охального
виноградину съела пьяную
голова моя задурманилась
хризантемами очарована
подарил бы кто (песня новая)
сообразно с моим многолетием
паутинными зрелыми метками
вроде б мудрая, по регламенту
но горю ещё жарким пламенем
и коптят все мечты сеновальные
мне лишь пеплы костров натуральные
листья падают, вальсом кружатся
и плету стихотворное кружево
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752054
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017
Цей чоловік, що дихає пряно-ладанно,
Він, як та вісь, що мій обертає світ,
Ніби солодкий гріх, ніби щастя крадене,
Розуму – згуба, а серцю – принадний плід.
Сіль проступає в нього на гострих вилицях,
Ніби на скелях витесаних пісок…
Ну, а коли він спрагло у бік мій дивиться,
Я відчуваю, як затерпає крок.
Я з-поміж сотні звуків найперше вгадую
Поступ його і тембр такий терпкий,
Я відчуваю: кров закипає магмою,
Здавлює ребра тиском, немов гілки.
Я забуваю, що інші важливі речі є
В мить, коли він полює, мов хижий звір…
Погляд його палкий, мов індійські спеції,
Аж до молекул спалює, вір-не-вір.
Тож коли він так пильно у мене цілиться,
Пружно цупку натягує тятиву,
Я відчуваю, як сіпається вилиця,
Як від судоми зводить тонку брову.
Я вже готова здатися у полон його,
Із головою кинутися в імлу –
Так, мов нема нічого довкіл стороннього,
Тільки його присутність на дотик-слух.
Тільки його тепло, ніби щастя крадене,
На перехресті наших земних доріг…
Цей чоловік, що дихає пряно-ладанно,
Мов найсолодший гріх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751983
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Плачуть дощами пелюстки рожевих троянд,
Голки на стеблах струмки розбивають на двоє.
Плавиться олово ним у ножа рукоять...
Замість солдатика стане частиною зброіі?
Перш, ніж торкнуться троянди води й кришталю,
Лезо ножа їх позбавить і листя, і голок...
Стебла оголені під пелюстками жалю
Ніжно утішить в руці його олова голос.
Десять рожевих троянд, білосніжна одна -
Квітка надії куща - про життя полум'яне.
Ніж на пелюстках пливтиме й не знатиме дна
Й золотом стане сьогодні життя олов'яне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751982
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
По воде вовсю круги – дождь.
А в дому грустит тоска – рябь.
Всякий-який в дом такой вхож,
Убеждая, будто он – явь.
Вот такой-то – неказист, груб,
Сам без дому: а моя боль
И вина нальёт, и даст рубль,
Приютит на дней-часов: сколь?
Под гитару и зима – март.
Под коньяк и упырёк – принц.
Две любви тебе на трёх Марф:
Нелюбимой и мороз – приз.
Нелюбимые всегда ждут;
Нелюбимые молчат – чтят.
А невесты не живут тут:
Меж теней, которым мёд – яд.
Убеждай своих наяд: мол,
Тот Конфуций больше, чем Русь.
Адмирал, да ты теперь моль!
Впрочем, минусу и то – в плюс.
Осень ходко ворошит день:
Что листва ей, что сердца – гниль.
Кто и купится на твой дзен –
Нелюбимая, дай бог сил!
Впрочем, я тебе сдалась и…
Да сдалась ли я тебе, а?
Боже, боже, да спаси их:
Всех Марфуток, что ему – на…
Одари их чем-нибудь, будь
Где-то рядом, чтобы скорбь – в смех!
Пусть и соли пуд: любой – в путь,
Да овчинку: ведь и то – мех.
Бабы – дуры от любви, да.
Всё надеются: а вдруг – друг.
Чёрта с два! А дальше – `до ста:
Запрягай в стакан, и: «Ну! Тпру!».
В ноябре на Новый Год спрос:
Ёлки-палки, мишура, гусь.
Нелюбимая, грустить брось!
Веселись! А тот умрёт пусть.
Даже если и одна – что?
Хочешь счастья – сотвори, мать!
От любви ли, от обид – стон.
Ну а после – «Как его звать?».
А его не звать. Молчи! Слышь,
Нелюбимая? Закрой рот.
Захотела – расхоти! Ишь,
К бедной девочке пришёл крот!
Это эльф, надевший сто шуб.
Ты раздень его – и что там?
Парашют. А в нём сидит шут:
Рыжий дурень, ни к чему сам.
Ты живая, ты горишь так,
Что и пламени в тайге – стыд.
Что осталось? К чёрту мат – шаг.
Притворись собой, и вот – ты!
Нелюбимая, ничья, я…
Сорок три. И ничего нет.
Легче выть, но нынче – мол-чать,
Добывая в рай билет. Бред…
Сказка-сказкой, а потом – снег:
Белый-белый, будто грех – там,
Где окончен по кругам бег.
От винта! Та-та-та-та-таааааааа!!!
Не усталость, просто день чист –
Усмехается: живи, дрянь!
Перья медные песком чисть,
Доживёшь до декабря, фря…
Там и ёлка в мишуре, год
Успокоится и даст новь:
Марфам – свадьбу, а тебе вот
В глаз – ледышку, седину – в бровь.
Нелюбимая, и то – май.
Бесы пляшут на ребре – жги!
Принимай их, ведь потом – тьма.
И круги, как ни крути… Жди.
Тот, который, не придёт – сдал.
А другой ещё совсем глуп.
Нелюбимая – всегда сталь,
Не противится в углу злу;
Бьёт поклоны небесам – три
Есть желания: любовь и
Свечи, море – захлебнись, крик!
А ты, Бог, меня слепи из
Красной глины – не ребра, пусть
По себе сама: мала, тварь.
Мой октябрь не до того пуст,
Чтоб рядиться из бояр в хмарь!
Я дождусь тебя, ведь я – век.
Хватит сил, да и сама – желчь.
Ты – в излучинах моих вен:
Причаститься, а потом сжечь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751942
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Пацифіський пан, що жив на дальнім пагорбку,
При мисливських гу́ках пострілів не витримав -
Вибіг в ліс й гайда соромить: «До́ста, парубок!..», -
А йому: «Вовків – нема ж, по хворих – ти́римо*!»
...Пацифіст – в кущі, спиняти вбивства, й...груди
Йо́йні скрізь прошив жакан, що слався вепрю.
...Біля скронь крутили пальці при́йшлі люди
Розуміли, що мисливцям гріх причеплять...
24.09.17 р.
Від авт.: *Ти́римо від слова "тир", стріляти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751969
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Таки не по-буденному вершить
над нами суд блаженна веремія –
Нам жить і задихатися ... і жить,
по-іншому не можем, чи не вмієм?
Пропащі ми – над яром летимо,
над товщами, гнітючо навісними ...
Для чого живемо́ – куди йдемо́! –
обмерзлі душі з крилами німими ...
Нам гніву благородного, або
любові, що зове і замовляє ...
Промов мені, бо холодно, журбо –
бо знавісніло птаха кружеляє ...
Чигає на ошуканих, на нас,
спонукує пройти крізь темну хащу,
навпомацки брести ... напризволяще –
і по піщинці виміряти Час!
Ми – покоління, зібгане в юрбу
півлицарів, півблазнів, півгероїв –
свою добу підняли на дибу
навально, шквалом, криком ... й н е без зброї ...
Крячить над нами, кряче вороння
понад яри, у небеса кипучі ...
Ой лишенько, які ж бо дні гнітючі,
коли живеш і дишеш навмання!
... Посеред стуж півзайшлої мети –
терпіння нам ... терпіння і тривоги –
до забуття, до краху, до знемоги –
із божевільнь благої німоти,
як фенікс, відродитися і йти –
на плаху до кінця ... до перемоги
над нами, слабосилими. Земля
ще наші з вами тверді переймає –
і ми ще є, (хоч, може, і немає),
бо хтось над нами плачно замовляє ...
... Відлетна птаха клично кружеля!
(Зі збірки [b]"Семивідлуння"[/b]. - Львів: Каменяр,2008).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751960
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
мысль как форма воды
только в ней искажений нет
в самой чистой из них отражаемся мы
раздетыми
лишь глаза не привыкнут
терять исходящих
след
тени слов ведь порой отмирают
до полнолетия
твои слезы и смех
есть прощание
об одном
и хранится молчанием мысли
частями равными
она форма всего
ибо мысль есть основа
форм
созидающих смыслы
что жизнь разделяют
главами
смерть всего лишь начало
густеющей тьмы
из строк
где рожденье стиха станет светом
но вряд ли праздником
вместо слов поздравлений
всем слышится
некролог
никто не замечает
что нет между ними
разницы.
*фоновая композиция –
Candelabrum
«An Eight Centuries Journey
In The Realm Of Death»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749073
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Осенняя изморозь в белое чудит лужайку,
И ты не решаешься ножками скомкать творог.
...Моя, вчера, просто – изящ, в мимолётной печальке -
Уж так приголубила к фартуху женским добром.
...Хоть я и принёс невзначай массу радостных весточек,
Умолк, пока волосы гладились мне - чуткой девочкой....
23.09.17 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751818
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2017
Очі порожні, порожня душа,
Зараз у них — цілковита безвихідь.
Замість підтримки дали одкоша.
Розпач поглинуть ці вулиці тихі.
Де їй подітися у чужині?..
Хто її в теплу оселю запросить?..
Боляче ранять віконні вогні,
Мирно згасаючи: "Спати час, досить..."
А в Україні десь зараз — весна,
Вдома родина вкладається спати...
Як би припала вона до вікна
Того, з якого дивилася мати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751709
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
У степці, поміж гладишок,
(Де воля остання матері),
Досвідчена тиша пише
Священні умови бартеру.
На обмін, а не для торгу,
Збирались скарби не хитрі:
Остання посвідка з моргу,
Сусідка в смішному "свитрі";
Копистка, ікони, цурка
(З умінням снопи в'язати)
Беззуба трьохмасна Мурка,
Яку прихистила мати.
Жонки на фільварку поряд,
Полохають сиві роси;
Хто в грудях, отам – ліворуч
І полудень в спеку босий.
Усе обміняй на думи,
Що цілого віку гідні:
«Отчизна – не завше суми,
Бувають багаті злидні».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750670
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 22.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2017
Этот дождь! Это мокрое небо!
Эти капли, промокшая нить
У ресниц на минуточку, мне бы!
Пасть в ладони твои, с кожи смыть
Этот день! Это солнцестояние!
Эти полдники, поздний обед
На столе твоём книги молчание
Мне б страницей в глазах твоих, след!
Этот дождь! Я к нему не ревную...
Я пытаюсь окошко открыть
И грозой к тебе напрямую
Волчьей стаей, коль выть, так выть...
Под зонтом, под серебряной тушью
Листья падают наперед
Трусость слабость, а капли всё гуще
Дерзновение кто разберёт?!
Этот дождь! Это мокрое небо
Льёт любовный рассказ на лугу
Представляет, что все эти стебы
Губ касаются, я - не могу. .
Не ревную.. К дождям ..Правда?- Лгу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751605
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Сині сосни синій горизонт
Небеса набрякли темно-синім
Сосни бачать сто десятий сон
Щастя їхнє нетривке осіннє
Cиві сосни сивий горизонт
Сиві хмари - перестиглі дині
Янголи до Господа в вагон
Душі грішників ведуть
з лісів Катині
* Катинь -найбільше відома через масові розстріли інтернованих поляків, здійснених органами НКВС в часи Другої світової війни. 17 вересня 1939 року радянські війська, що вступили на територію Польщі за наказом Сталіна, силоміць вивезли польських офіцерів та представників інтелігенції — всього понад 20 тисяч осіб (за деякими даними - 25 857 осіб . Усі вони стали заручниками, спочатку їх мордували у камерах, а потім співробітники НКВС розстріляли їх в різних місцях, зокрема в катинських лісах 4421 особу.
( Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. )
© Богдан Тригуб
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751674
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
[color="#ff0000"][b][i]Той розкутий голос жовтизни
Переможно володіє світом.
Осене,ти спробуй розбудити
Приспану мелодію весни.
Може, в ній твоя зів'яла сила
Зачерпне цілющої води
Тим садам, що встигли одцвісти,
Тим рукам,що вірно їх ростили.
А коли заграє промінець
На моїй обвітреній долоні,
Сипле осінь яблука червоні,
Значить,ще любові не кінець.
[/b][/i]
[/color]
(З першої збірки[b] "Дзеркала"[/b]. - Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751665
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Метелик програв. І не знає,
Для чого в ігри кохання полону
У долі грати просив.
У гратополон потрапляє...
Метелику, нащо ти свічки вогонь
Крильцем своїм загасив?
З часів Вавілона і Фів
Здається кохання в архів,
Коли воно перегора...
Кохання- це грати? Чи- гра?
...бо десь, у заплідненій ночі
Від думки тієї, що станеш моя,
Лиш руку в ніч простягни,
Зі мною кохатися хочеш...
І грати... Програй у уяві як яв
Зустрічі сон чарівний!..
-Грайливий метелик нічний,
На позов лети вогняний!
Я свічку тобі запалю.
Незгасну. Я грати люблю.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117092100982
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751600
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 22.09.2017
...
Я снова здесь: алеет небосвод,
Осенние аллеи пахнут мёдом...
И мне ещё не ведом горький мёд,
И чёрные бурленья небосвода...
Я снова здесь: и внове мне тоска,
И боль, и бог и, будто бы случайно,
Пишу тебе… – и каждая строка
Таит в себе судьбы предначертанья.
Две тысячи нечитанных стихов –
Какая малость! – И какая милость! –
[i]Пишу тебе две тысячи веков
О том, что ничего не изменилось.[/i]
Марина Балабашкина (Ангелолов)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751300
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 21.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2017
чи то боги
чи то мольфари
наворожили цю любов?
налили до країв узвару
де шал замішаний на чарах
і ми розтанули
немов
у тихій темряві
несміло
ледь-ледь торкався ніжно уст
і душі покидали тіло
і ми летіли
десь летіли
в обійми шалу і безумств
щоб народитися і вмерти
іще
раз по раз
знову й знов
щораз шукаючи безсмертя
туди злітаючи уперто
де млість і милість заодно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751496
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017
[i] Летний дождь, летний дождь
Шепчет мне легко и просто,
что придешь, ты придешь,
ты придешь, но будет поздно.
Несвоевременность - вечная драма,
Где есть Он и Она. (И.Тальков)
[/i]
Ця філіжанка кави на столі
Мені [i]мене колишню [/i]... нагадає,
Що літній дощ - на крилах журавлів,
Де сонця жар невпинно догорає.
Що замість злив у гості йде зима
І сніжних холодів тривка невчасність,
І що [i]мене тієї [/i]вже нема,
Та все ще є між нами та ж невчасність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751364
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Вночі наснилися сьогодні
Оті нав'язливі дощі,
Хоч восени вони й холодні,
Але вже точно ніпочім...
Вони цінуються у спеку
Ці довгождані, затяжні,
Що влітку десь були далеко -
Вже і не віриться мені...
Недавно ще шукала тінь я
І так хотілося тоді
Відчути рук туге сплетіння
У колах щастя по воді...
Тепер люблю я колір сірий
Важкого неба восени -
Птахи збираються у вирій,
Та не беруть мене вони...
Вже знаю, дощ оцей краплистий,
Придавить трави до землі
І смутком скотиться по листю...
Я чую дощ - не треба слів...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751403
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Ну що ж, стріляй! Так навіть буде краще:
не встигне й відболіть – розверзнеться пітьма.
Ти, щастячко, чиє? Злиденно струменяще –
катма в тобі зізнань, то, може, й куль катма!
Розщедрись, не скупись, з’явись на полі бою,
рви тіло на шматки, впивайся і ярій!
А хоч би й був у нас єдиний дух з тобою,
А хоч би й вирував у душах буревій.
Я чую поклик сурм. Наладьмо лук і стріли,
нагострені мечі виймаймо із піхов!
Це буде чесна гра: про те, що в нас убили
високе і терпке, і тепле ... як любов ...
І ось уже не ми, а наші подоби́зни,
огорнуті в пітьму, у латах і в броні –
на ближніх і близьких із чарою трути́зни
навально летимо в пекельному вогні.
[i](Зі збірки "Семивідлуння"[b][/b]. - Львів:Каменяр,2008)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751346
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Время рождения идей -
Время душевных сомнений...
Время никчемных людей -
Время с ветрами волнений...
Время на длани богов -
Время с вулканами страсти...
Время забвения снов -
Время Морфея у власти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751313
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2017
Люблю блукати Стрийським парком,
вести́ з ним німий діалог.
Він мудрий…
- Знаєш,ще так мало зроблено.
- [i]Стережися, бо все минуще…[/i]
- Але ж і ти покорився осені.
- [i]В мене вона не остання.[/i]
- Хизуєшся?
- [i]Заздрю. Ти тлінна, наче отой листок,
що вчора брунькою звався,
а зараз спадає долу…[/i]
- Що тобі з нього?
- [i]А хто ж мене грітиме до весни…[/i]
(З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751206
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017
Вічність невтомно виписує кола.
Крізь небуття у наступне ніколи
Вільно вливається час.
Сонце відбилося кров'ю на сталі.
Спроби змінити майбутнє – невдалі,
Звісно ж для них – не для нас.
Під надокучливий скрегіт металу,
Хто я і звідки, вони запитали.
- Ймення мені легіон.
Ваша релігія тут ні до чого,
Я зустрічався і з чортом, і з богом
Й досі шаную закон.
Марно вдивляєтесь в сутність безлику,
Я – нескінченність, нема мені ліку.
Не допоможуть хрести.
Я не добро і не зло – тільки зміни,
Що, виростаючи з вогкої глини,
Створюють ліпші світи.
Доки Атланти це небо тримали,
Ви заправляли диявольським балом,
Всюди знаходили зиск.
Темрява світ у долонях колише...
Бій – це життя. Ви ж намолену тишу
Кидали на терези.
Сотні провинностей, виправдань сотні...
Очі палкі виглядають з безодні
Вироком судного дня.
Хай це звичайні слова серед бою,
Брязкіт мечів віддається луною,
Стогне нещадно броня...
Тільки спотворена похапцем віра
Вас не врятує, розписано сірим
Здавна омріяний сон.
Світ не пристане на хибні умови.
Правда очиститься кров'ю і словом.
Ймення мені легіон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751075
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Життєві сторінки горта нервово
Укотре невблаганний диво-час,
Багато відбувається нового,
Та найстрашніш, як вибухи звучать.
В журбу закута ненька Україна,
Останні з неї сили п’є війна,
Донбас перетворила у руїну,
Думки і душі людям розпина.
Земля до помсти патріотів кличе,
Народ під булаву одну збира,
І кожна мати чайкою кигиче
Й душа її тихесенько згора.
Думки тривожні сіре небо сіє,
Допоки ще війни повзтиме час.
Ви чуєте, убивці із Росії,
З козацьким духом край мій повінчавсь.
А дух такий нікому не здолати,
Адже це Бога щедрий світлий дар,
Міцніший він від справжнього булата.
Тож буде переможена орда!
Життєві сторінки горта нервово
Тисячоліття третє вже, нове,
І матері кричать, і плачуть вдови.
На подвиг Україна нас зове!
15.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750939
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Афини їж горянко
Смерека - душа на виріст
Падати буде м'яко
Первісний люд уже виліз
З прадавніх своїх печер
З камінних віків-списів
Видко первісний дух не помер
На днищі в душі осів
Готовий щомить пробудитись
З ведмеже-зимової сплячки
Падати й не розбитись
Ось що насправді лячно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751078
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
На світанку піду.
Не сьогодні… нехай –післязавтра.
…і пронизливо сич закричить на ведмежій горі.
…і відчуєш – я йду… між серцями бринітиме мантра.
Так спокійно і легко
додому ідуть косарі
З косовиць золотих.
Тільки хвиля шаленого вітру
Спалахне смолоскипом й твого доторкнеться весла.
…і на пагорбах раю стареньку іржаву палітру
Розкладеш обережно
й приречено скажеш – пішла…
Не запалюй свічу!
Не шукай на розвалинах літа
Чорно-білі штрихи… не окреслюй в собі пустоту…
… я зостанусь тобі перламутром вишневого цвіту
В час цвітінь найп”янкіших
…і навіть, коли… одцвіту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750453
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017
«Є на світі люди,
Що все своє життя
Серед снігів живуть.
То ворогують, то дружать
Із самотністю.»
(Ісікава Такубоку)
Я живу в кам’яному домі –
Старому, як напівзабуті спогади
Про вік кам’яний – важкий,
Вогню жадаючий,
Я живу в кам’яному домі –
Темному, як часи короля Едварда,*
Холодному, як ольстерський жовтень,
Високому, як дерев’яна шибениця
На пагорбі в Тіпперері**
У часи короля Георга.***
Я живу в кам’яному домі,
Що під дощем-дощиськом
Стоїть і дивиться вікнами-очиськами,
Банькуватими більмами
У простір туманний
Вже не одне століття-жахіття.
Живу я у цьому домі-кляшторі
Зі своєю подружкою –
Коханкою мовчазною
На ймення Самотність.
З ким, з ким, а з цією дивною жінкою
Мені весело:
Привела гостей-друзів
До обителі моєї сутінкової:
Привела Дощ – гомінкого співбесідника,
Музику невгамовного.
Вікно прочинивши
Привела Вітер – філософа мудрого,
Знавця таємничого, цирульника яблунь.
Привела Осінь – красуню небачену,
Що забарвлює кольорами
Дні нашої сірості епохи занепаду.
Отож з цими друзями-музиками
Співаю про тишу,
Веду розмови веселі
Мовчанням.
Примітки:
* Король Едвард – верховний король Ірландії Едвард Брюс. У 1315 – 1318 роках носив він корону Ірландії та поклав голову за її свободу...
** - в графство Тіпперері дорога далека... Для мене особливо. Не тільки для них.
*** - маю на увазі короля Великобританії Георга ІІІ (1738 – 1820). Нічого особистого – просто історія... Особливо історія 1798 року...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750455
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Наші мами, на жаль, не вічні.
Їм відміряно небагато.
Щоб заглянути їй у вічі
На поріг колись ступиш хати.
Поцілуєш хустину в сінях,
Що роками вона носила
Й зрозумієш в цей день осінній —
Повернути її несила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750456
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Він прийняв її...
Увібрав її
кожним нерва чуттям,
клітиною.
Неприкаяну
в маятті своїм -
і коханкою,
і дружиною,
що коханою
і нестерпною
поривалася, дика,
птахою
до небес увись,
стрімко вперто і...
на плечі його
тихо плакала.
В божевіллі її
нескоренім
кров’ю був,
що шугала венами...
Став крилом,
і гніздом - опорою
і... мовчанням
у сокровенному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750505
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Наді мною зміяться скляні сади.
Наді мною йде нежива вода.
На папері лишають пером сліди –
Черговий підписаний конкордат.
Хтось повідав, що вкотре з'явився бог.
Вони знов шукають йому ім’я.
Вимальовують клаптиками епох
Ряд пояснень дивних його появ.
Світ складається з сотень почутих рим,
З філігранно виточених вершин...
Серце крається. Друже, ти віриш їм,
Хоча досі стільки чудес вершив.
В чистім небі яриться налитий щит –
Стільки лиха бачив, а все ж зберіг.
Від могутнього кроку земля тріщить,
І, мабуть, це мій найстрашніший гріх.
Я іду. Невагомість – моя сестра.
Заплітаю Всесвіт в прості рядки.
За плечима лишаються біль і страх –
Острівцями пам'яті вздовж ріки.
Жорна часу стирають міцний граніт,
Лабіринти шляху вкриває пил.
Кожну віру годує свій неофіт –
Зайвий вигин в зграї життєвих кіл.
Вкотре площу в обіймах стискає люд.
Волоцюги моляться на хрести.
Божевільний табун брехунів, приблуд.
Найсумніше те, що між ними – ти.
Запроторили сонце на ешафот –
Це людська любов до палких вистав.
Завмирає відлуння останніх нот...
За діла платити момент настав.
В небо тягнеться цівкою білий дим.
Тисячі теорій чекає смерть.
Наді мною палають скляні сади.
Під несправжнім богом палає твердь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750545
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Кровь тяжелеет, размягчая кость,
И почва под ногами стала влажной.
Лес пахнет смертью, и совсем неважно,
Что компас врёт, пройти не удалось…
Отвага вспыхнет и взорвётся злость:
Безносой закольцован каждый шаг?! -
Став саламандрой, на тропу приляг…
Мачете медлит, слишком узкий путь
Поспешно зарастает сочным лесом.
…Да на смех попугаям, что агрессор,
Утратив силы, тщится не уснуть!
И гулко бьется сердце – будь, будь, будь…
Здесь мог быть рай, но волею небес
Рай, как и ты, фактически исчез.
Ожесточатся к ночи жернова -
В последний раз ты не увидишь света.
Не клевещи на духов и не сетуй,
Что слишком долго с сельвой флиртовал.
Хотел объятий? Только тесноват
Её топографический кулак -
Ты шёл к реке, но сам во мрак иссяк...
…Нет сил. Кончина близко. Озарит
Сырые топи лучик вероломно -
Пурпурный ирис, папоротник тёмный...
Случайный свет – и тот судьбой разит,
Мол, станешь частью литосферных плит,
Корнями, прахом… И закат пунцов -
Над сельвой плачут души мертвецов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750274
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
[b][i]„Я до тебе прийду і змовкну,
і нічого тобі не скажу ... „[/b]
(Василь Стус)
[/i]
... ще хвилинку, ще хвилечку зважу –
я нічого тобі не скажу –
травень вижухне, жовтень пожовкне –
я до тебе прийду ... і змовкну ...
Недомовлене,
недосказане –
ми, немов би, сонця
над оазами.
Над квітучими –
світло сіється,
(а над кручами вихри віються!).
Як закрутить вже –
не розкрутиться,
що судилося –
те і збудеться!
Не відбудешся, не відмолишся –
лиш пожухлим стерням
поколешся ...
А поколешся – крівця чорная!
(Бурлакам земним воля вольная)!
Воля вольная –
світ незайманий,
(доки світу край –
не займай мене) ...
Ми іще чужі –
ми не знаємось,
на земній межі
повінчаємось ...
(Бурлакам земним Доля зблу́диться:
що судилося – те і збудеться !..
І не край мене ... не розважуй –
я нічого тобі не скажу ...) ...
На межу твою,
на пожовклу –
я до тебе прийду ...
і змовкну ...
[i](Зі збірки [b]"Семивідлуння"[/b]. - Львів:Каменяр,2008)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750258
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Эта рыжая Осень(бесстыжая),
Раздевая себя донага,
Шелестит и шуршит с укоризною:
Я сама,я сама,я сама...
Эта рыжая Осень с харизмою:
Выбирая мелодию дня,
Истекает водою карнизами -
Свысока,свысока,свысока...
Блюзы осени саксофонами
разрывают небес облака!..
И уносятся патефонами
Всхлипы-хрипы вчерашнего дня...
Саксофоны и блюзы,и рыжая -
Одно целое (для меня)...
Эта Осень совсем не бесстыжая...
И,наверно,такая, как ...я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750124
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
…Бо на те вона й осінь, щоб дощ лебедів за вікном
Під журливу мелодію Вагнера, Баха чи Верді,
Коли небо, мов чан, перекинутий догори дном,
А природі ще хочеться пульсу й тепла, а не смерті.
Ще у затишних клумбах медові й густі кольори,
І деревам довкола не бракне зеленого глянцю!..
Та у шереху крон відчуваються нотки хандри,
І в осикове листя вплітаються плями багрянцю…
Ще теплінь пообіді тягуча, як сливовий глей,
Ще в дібровах щоранку лунає пташина забава,
І, здавалося б, ось тобі грушка смачна і глінтвейн,
Чистий аркуш паперу, натхнення і з пінкою кава.
Бо на те вона й осінь, щоб ніжити серце в теплі,
Римувати думки й розкладати по ветхих полицях,
Відпускати терпку ностальгію у вільний політ ─
Хай собі покружляє і віршем під ранок насниться.
Тож допоки довкола такі ще живі кольори,
Й на світанку розгойдують тишу гаї пишнокосі,
Насолоджуйся світом, закохуйся, мрій і твори,
Бо на те вона й осінь, поете, на те вона й осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750069
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Моя любове, сухолиста гілко.
Болить мені твоя плакуча мить.
Якби ж то з тебе сотворить сопілку…
Із небуття. Із праху. Сотворить.
Які безодні і які вершини,
Надхмарні замки, палі і коли́…
Нас розпинали ті, кого любили,
Нас воскрешали ті, кого кляли.
Де вороги, де друзі? – невідомо.
Бредеш наосліп, майже навмання:
Що звалось рідним – стало незнайомим.
Була чужою – думалось, «своя».
Відлетна птахо, сухолиста гілко,
Розталі замки, спалені мости…
Без жалю. Без ваги. Творись, сопілко!
А там – на безум. Збудься. І лети.
[i](З першої збірки[b] "Дзеркала"[/b]. - Львів:Каменяр,1991)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750120
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Я, шёл столько раз, к улице, лестницей.
Там, в быстром низу, думал – всё сменится.
Смог, райский, глотал жаждой пустынною.
К богам относил - дизель с бензинами.
...Темп, натиск и газ в дали различные -
Что ссоры с чужим - ...аналогичное.
Быть в сердце колонн ...блеск, вереницы, ритм!
Жить – над! ...над ...пешеходными лицами...
..Спурт! ...что же потом? К вечеру – лестница...
И память, иглой, мозг - впечетле́нницей:
Гон, скачки – лёт, жизнь! Сколько наво́лено!
У лестницы сесть, петь безпаро́льное:
Дождь, солнце – кружись, телом и мыслями!
Шум, и без тебя и с тобой – высится.
...Там, в нижнем верху – скрежет педалей:
Вновь, громко, на бис, мир обогнали!
08.09.17 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749988
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
[b][i]«Ладі й Море́ні –
Терновий огонь мій»[/b]
В.Пачовський.*[/i]
Таки на осінь меркне Світовид…
(Осінній смутку мій, осінній жалю!)
Немов оса, себе у серце жалю,
Коли марніє сонця я́сний вид…
Небесний Царю, Да́ре світлих слів –
В вінчальному вінку – вінок терновий…
Корону Смерті, рівно ж як Любови,
Море́ні й Ладі міряти звелів.
Весільний вальс похмурої пори –
Химерний час Морениної вроди…
Але й на те існує Цар Природи,
Щоб рівно поділять свої дари.
Немає ради…Ладонько, змирись!
Невлад зі світом мліють чорні віти.
Десь тліє Руєвит в руїнах літа…
За дар руїни Ладу помолись.
Змарнілі ви́ди… Самоцвіти шат…
Обнови світла… Темряви окови…
Життя і Смерть – гармонія Любови –
В тім роді кревнім Ладу ревний лад.
А що нестерпний колір тих оков
Як осені й весні –зимі і літу,
Вінець терновий – доля самоцвіту –
На Смерть – Морені, Ладі – на Любов!
[color="#ff0000"][i][b]«Ладі й Морені – терновий огонь мій»[/b], так називалася чудово ілюстрована збірочка інтимної лірики поета з когорти «Молодої Музи», Василя Пачовського, видана у 1912 році. Мені поталанило тримати її в руках. Образи богинь язичницької міфології: [b]Лади – богині Любові, Злагоди та Гармонії, а також Морени (Марени, Мари) – богині Смерті[/b], надихнули поета на чудові творчі поетичні пошуки, в яких і смисл людського буття, і духовні надбання етносу, і любов, і еротика, і роздуми над проблемою вічного і короткочасного у світі Природи і Людини.
Йдучи за образною символікою цієї збірки, моя рання збірка інтимної лірики дістала назву [b]«Самоцвіти сокровення»[/b].[/i]
[/color]
(Зі збірки[b] «Самоцвіти сокровення»[/b]. – Львів:Логос,1997).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749992
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Что ваши крылья? Проели всю плешь мне
Крылья, моря, корабли.
Кто-то найдётся отчаянно-нежный
И оторвёт от земли.
Что ваши крылья? – Потрёпанный образ
В прочих отсутствие слов.
Кто-то найдётся и пошлости пропасть
Светом зальёт до краёв.
Будет неистовый ветер попутный
Жадно ласкать паруса.
Будут врываться в кромешные будни
Ангельские голоса.
Будет он Шелковым, будет он Млечным,
Но не изменится суть -
Межгалактический, межчеловечий
Сердцестремительный путь.
В заданных контурах книжки-раскраски,
В контуре ткущихся дней
Что наши крылья? – Любимая сказка
Взрослых уставших детей.
-------------------
[i]«59.Почти в каждом 3 стихе встречаются крылья.
Они бывают у ангелов, у мужчин, у женщин, у лошадей,
у собак и даже у ёжиков... Увеличение процента
подобных стихов не приветствуется нами.» ( Журнал Окна)
[/i][url=""]http://www.stihi.ru/2010/01/21/621
[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749948
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Наверное,ты не услышал...
Окликнула тихо тебя...
Взлетало и эхо по крышам -
Всё выше...куда-то туда...
А может - ты видеть не хочешь
Зелёного цвета глаза?..
Понравились чёрные очи
И снежные те города?..
Наверно,ты просто не помнишь...
Зачем ты так быстро забыл?..
А может - ты больше не дышишь...
Так тяжко остаться без сил...
А я - как тогда ожидаю...
Не прячась, стою у окна...
Но... перец и соль укрываю
Платочками на волосах...
А ты говорил,что чудная...
У жизни - не всё просто так...
Когда я "Шанель" поменяла
На красные лютики,мак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750005
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
[color="#ff0000"][i]У Львові кінця 90-их були дуже популярні консерваторські концерти зарубіжної класичної музики. Мені поталанило перебувати у гущі цих мистецьких подій. Тоді доля мене звела із випускницею-вокалісткою Львівської консерваторії Лесею Ленишин, для якої я писала тексти-переклади вокалізу на українську мову з різних мов світу. Для неї ж і підготувала опосередковані переспіви з латино-американських поетів для концерту бразільської музики Ейтора Вілла Лобоса. Це був знаменний для Львова концерт. Один з цих переспівів знайдете у мене на сторінці [b]"Ти перейшов цей квітник".[/b]
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731340
Тепер наступні...
Залишається сказати, що Леся Ленишин на даний час - солістка хору Амстердамської опери.
[/i]
[/color]
[color="#ff0000"]ЕЙТОР ВІЛЛА ЛОБОС. СОЛОСПІВИ
(з латиноамериканських поетів поч. ХХ ст.)
[/color]
[b]„О БЛІДА МАДОННО”
(«О PALLIDA MADONNA»)
[/b]
О бліда Мадонно моїх мрій,
о прекрасна дочко гір Еньганді...
Чи троянди всього світу варті
твоїх стіп – у блідості своїй?
О натхненна Музо, ружо біла,
щось співа тобі Давида ліра!
Знов у груди хвиля підступа,
ніч росою виповнила чари...
Ти піднеслась в и́ с о к о – над хмари –
ген у небі світиться... с т о п а...
muznew.me/?...Эйтор+Вилла-Лобос+-+Asawa%2C+Brian
(Зі збірки інтимної лірики [b]"Самоцвіти сокровення"[/b]. - Львів:Логос,1997).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749757
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Осінній вітрище суворо шмагає у спи́ну,
Над прірвою зливи розкриті зонти, як щити…
Як хочеться Сонця – хоч крихту малу, хоч краплину,
Впіймати б у руки і з нею по зливі пройти.
Шукаю те сонце в зіницях чужих перехожих,
Їм холод і хмари навіяли сум на чоло.
А, може, не сум… Може, згадку про втрачене, може…
Про те, що як літо пригріло, а потім пройшло…
І кроки, мов громи, вдаряють у зірване листя.
В осколках багрянець спадає додолу, як скло…
Шукаю стежки, на яких ми колись не зійшлися –
там сходило Сонце!..
То, може б, і зараз… зійшло…
[i]З раннього.[/i]
(з першої збірки [b]«Дзеркала»[/b]. – Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749599
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Здесь, на самой вершине зелёной днепровской кручи,
Бесконечно длинны уходящие вдаль закаты…
Амальгама ветров - ароматы полыни, мяты,
Изумрудный ялыч от цветущей в жару воды….
…Как же мне надоел, стал несносно брюзглив да скучен
Город, выросший позади - он глядит мне в спину,
Как ревнивый супруг на строптивую половину,
Что отвергла все блага взлелеянной им среды.
Для мещанок не рай и в раю. От толпы, рутины
Я спасаюсь молчанием в обществе старых грабов:
Здесь, на глинищах этих, такие молчали …бабы -
От княгини до ведьмы! – молчали на все лады!
И, послушница чопорных стен городских гостиных,
Обживаю вершину горы, как простую келью:
Здесь бы судьбы вершить, ворожить над костром да зельем,
А не ждать в неизвестности манны, звезды, беды...
…В глубине тёмных вод упокоились храмы, сёла,
Огнегривый закат распростёр над рекой эпохи…
Оказавшись на дне, где ни шума, ни суматохи,
Станут факты историй основой иных твердынь...
Между небом и кручей все так же растут престолы
И сражаются боги за души, и делят земли…
…Может, где-то здесь чистый источник дремлет? -
Незаслуженный нами источник живой воды…
До утра утомить бы нелепость своей гордыни.
Голос мой под запретом - как изгнанный, вне закона.
Я - короткая летопись в памяти телефона,
Знаменитая драма, истрепанная до дыр.
…Сотни лет в тишине на вершине стоят княгини,
Безголосые ведьмы предвиденным не обожглись… И,
Осознав себя пылью на контуре этой выси,
Восхищённо сдаюсь предначертанности страды…
Июль, 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749142
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2017
ніч розмиває грані-краї
і стають півколом туманностей
візаві мої -
великі бетонні міські будинки,
наче галактики,
скупчені з пилу-газу і темної
містично-таємної матерії -
у щільному космосі
сяють вікна різноголосі
у розмитих туманностях, як зірки -
роздивляюсь, наче у планетарії
систем і скупчень взаємозв`язки
гравітаційні...
а там, де вдома нікого нема,
поглинула вікна космічна пітьма:
чорні вікна, як білі карлики -
нові зірки
потенційні
пливуть ґерелицею астероїдів і комет
фари і гальмівні вогні автівок по трасі
над ними вгорі
висять непорушні нічні ліхтарі,
як в Оріона на поясі
місто вночі - космос, зжатий у просторі-часі
торкаюся пальцем до вмикача світла -
хай і моє вікно засяє в темряву, як нова...
...у вазоні на підвіконні розквітла
вередлива троянда, блідо-лілова
25.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747783
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 03.09.2017
[b][i](версія автопортрета)
[/i][/b]
То буде мить ранкового прозріння,
як вереснева пастораль осіння –
твоя зоря холодна та висока,
а ти стоїш безмежно одинока,
княгине споночілого палацу,
твою корону віддано паяцу,
а на нозі твоїй стара панчоха,
(княгиня у личині скомороха).
Люд вуликом роїться серед плацу:
- Дорогу! Квіти! Оплески паяцу!
Тебе ведуть на кін, немов до трону:
- Паяце, одягай свою корону!
- Яка краса – твоя стара панчоха…
(Княгині личить шмаття скомороха?)
То буде мить непевності й вагання –
нестерпна фальш і гра твоя остання.
Що понесеш, жебрачко, у торбині –
хліб балагану, титули княгині,
що, як зоря, холодна та висока,
серед людей безмежно одинока?
Ти гідно відрікаєшся від трону,
ти на поталу кидаєш корону
і мовчки віддаляєшся від кону,
де п’явки рук вп’ялись в твою корону.
Летить коштовність, оксамит, позліта –
finita la commedia, finitа.
Панчоху – зась. Бо люди не пробачать:
- Ще трохи, блазню, маскоміре, трохи!
Погляньте, скачуть, бачите ви, скачуть!..
Ніхто не бачить – п л а ч у т ь скоморохи.
(З першої збірки [b]"Дзеркала".[/b] - Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748935
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
[i] ...осінній настрій у любові,
але ніяк в фантомах болю.
[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
[i][b][color="#058387"]Любов, певно, – найвищий дарунок,
Що дається людині в життя!..
І вплітається тернами в руни
Те солодке – до сліз – почуття…
І купаються люди в любові,
Не чекаючи в ній потрясінь
Й покладаючись в долі на Бога,
На його прецедент воскресінь.
Та буває – любов покидає,
А чи губиться в купі проблем…
Хто того не відчув і не знає,
Той не втратив повік свій едем.
Та таких, певно, в світі немає,
Хто б карався без втрати кохань,
Адже любляче серце – окраєць
Тяжких мук, і терзань, і зітхань.
…Наші сни, мов фантоми любові,
Повертають у прядиво крез*
І ведуть, як рабів, за собою,
Без порад, і залагоджень без….
То ж буває – фантом під ногами,
Обійдіть , не тусайте його…
Мо’, там серце чиєсь й оригамі
Викресати з любові вогонь…
Поторочі… Примари… Фантоми…
Як же бути людині без них,
Коли любляче серце застогне
В сподіванні подій весняних ?..
О, фантоми! Фантоми любові –
Хай болючі, та... ніжні чини**!
Бо серця у кохань не дубові:
Не засуджуй – своє відчини! [/color][/b]
2.09.2017
______
* тут як символ багатства;
**тут - дії.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Ця пора, здавалося б, журлива,
Ця тягуча матова теплінь!..
Попеляста видублена слива
Гріється під сонцем на гіллі́.
Вже засмаги мелена кориця
Облітає з вилиць і колін,
А в гортані ветхої криниці
Цинкове відро – застиглий дзвін,
Що відбув прощальну літургію,
Коли осінь в сад мій увійшла…
Що це я думки сумні лелію?
Ще ж достатньо світла і тепла.
Ще доволі пахощів і цвіту,
Ще такі медові кольори!
Ще ж у душу, ніби у трембіту,
Дмуть легкі просолені вітри!
Ще у серці теплому гніздиться
Літо, ніби пташка у дуплі!..
Хоч засмаги мелена кориця
Облітає з вилиць і колін…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748877
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Кто ж теперь о тебе помолится,
погорелец мой, по утрам? -
на остывшей твоей околице
милосердно построю храм
там, где падали мысли - спелыми,
не надкушенные людьми...
где закаты пропахли елями,
колкотерпкими от любви.
Чёрно-белые звуки капают,
убаюкивая судьбу -
безымянную и покатую
неприкаянную мольбу.
Схороню все привычки в колокол -
не забудутся даже ей,
с медно-рыжим чертовским сполохом
чёткой чёлочки до бровей.
Пусть - она...
в новых стенах вымолит -
что не вынесли воробьи.
Я вчера посадила жимолость.
Я простила.
Иди.
Люби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748915
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Сильніш прожектора всвітила ніччю блискавка,
Що - коліжанкою дощів зайшла у гості.
...А вітчим – тринадцятирічці й каже: «Пи́санка,
Таку гарнюню й ...не цінують кволі хлопці?
От роздягайся й покажись мені і дзеркалу,
Яка ти файна і жіноча вже, приваблива...»
...Грім з тиш за замкненими вікнами, подеколи,
Гуде-ширяє між тих стін, сальто-морталами...
А на судовому процесі в селі, зрання,
Приймак пояснював судді розпусту скоєну:
«Я ...краще тих брудних й брутальних хуліганів
Сирітку вчив, як бути ...ніжною й ...пристойною...»
Селяни, в залі, чомусь оченьки відводили.
Не виправдовували й в землю не карто́плили...
22.08.17 р. ( «Блискавки у спертому просторі» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748832
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Сказилося нице на темному споді
у еру hi-tech і крилатих ракет.
Лише між рядками ти ще на свободі,
ти ще на свободі, а значить,- поет.
Між бр[i]а[/i]том і Бр[i]у[/i]том межа тонколеза,
диявол в наріжних абетках засів.
Душа, хоч і близько не мати Тереза,
полотнищем білим утримує спів.
Рядки ревматичні лишай на осонні,
нехай прогрівається муза сумна,
коли кулаки простягнуться в долоні,
це значить нарешті скінчилась війна.
А доти – скрипить на зубах непокора,
а доти – рядки, як колючі дроти.
Поезія – жереб душі-матадора
немов з Мінотавром кориду вести.
31.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748747
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Тигрячий світ —
сполоханий і хижий —
Пантрує дні
обабіч
суєти…
А щем
у пустці серця —
перевижух,
Серпневий вітер
крадькома так стих.
Безглузда осінь
стукає у двері…
А я —
німа,
розхристана
й
сумна…
Бодай
безпуття б
гноми перетерли,
Бодай
розкобзарілася б
струна.
Розгнуздані омрії —
посивіли…
— Куди бредуть літа?...
Куди???
Куди???
А світ —
сліпий,
розбайдужіло-гливий
Кермує звіздарями —
недонеучок
рудий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748824
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Обійми мене синій туман,
Заплітаючи коси не сосен,
А мої, хоч мене ще нема,
Тільки крапелька стукає: осінь...
Обійми, розливаючи тінь.
Спеленіло бентежно осоння,
Розсипаючи шепіт мигтінь.
Я ж бо поряд, хоча і стороння.
Обійми, не надовго прийду,
Поки серпень зневажний, плаче,
Поки сонце не стишить ходу,
Заблукавши у любощах, наче...
29.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748828
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2017
1.
у час, коли
ця путінська війна,
серед руїн
сиджу сумний на лаві.
у спогадах блукаю
наче в снах...
- ...запрошую Вас, пані, я до кави... -
і на чолі
вінок Богів із лавру.
чоло схилив
у долю непросту.
заплющив очі.
п"ю неспішно каву... -
явились Ви
самітна у саду.
2.
не літній сад,
вже серпню день останній...
там буде осінь
мерзла і сумна.
і, певно, Вас
я більше не згадаю
у час, коли
ця блазенська війна.
загорне Вас
осінній листопад
і поведе,
утопить Вас в тумані.
у розпачу
хитнеться вітром сад,
обіймуть віти
спогад мій оманний.
3.
...де за столом
сумний сиджу на лаві
серед руїн
у обріях вікна
у час, коли
кривава ця війна
і московит
здобув дурної слави -
убивці,
терориста,
брехуна,
загарбника земель,
ізгоя,
хама...
...в розбомбленому дворі,
вся розламна,
скрипить в завісах
брама
в болях
дня.
31/08 - 2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748713
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
Было-не было счастье болью,
зыбью - явь, пробужденье - сном.
Ярких радостей поголовье
уместилось бы под зонтом,
время - писанная зануда -
удивилось до пары фраз
и, недавно случившись, чудо
вдруг потопало в первый класс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748719
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
***оригінальна тема***
Впалий лист течія понесла по воді,
Наче свідок, тікаючи з місця подій,
Прихопив, мов злодюга, чужий гаманець...
Першим злочином осінь іде навпростець,
Щоб у трав польових відібрати життя,
І птахи, що це бачать, у вирій летять,
Бо не хочуть засвідчити слідчим зими,
Як дари заповітні збирались людьми,
Про забави закоханих жаром ночей,
Що у травах ховали від пильних очей
Двоєднання принаду оголених тіл...
...щоб у сховища злитки зібрать золоті
Осінь зірве з дерев позолоти парчу,
Та птахи відлетіли, їх свідчень не чуть...
Льодом річку скує виконавець-садист,
Покаравши за перший украдений лист.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117090100880
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748653
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
([i]на 20-і роковини смерті[/i]: [b]1.07.1961 – 31. 08.1997[/b])
Принцесо Діано, шляхетна принцесо Уельська...
Піано-п'яніссімо арфа тонує анге́льська...
Легкі переливи розталих у мреві мелодій,
Єгипетські схлипи і нашепи „Доді мій, Доді...”
Шумує невипитим щастям весільне шампанське,
Завмерло у траурних снах Королівство Британське,
Розхвилено хлипає кров'ю знесилена Сена,
Пелюстками уст промовляє Париж Джо Дасена...
На ложах гаптованих принци Уїльям і Гарі
Рубінами вистелять взір королівській тіарі.
Тіара самотня... Перлинно вона овдовіла –
На чо́лах тіари розвинулась лілія біла.
„Сонатою Місяця” ніч упливе за водою –
Луна переміниться... Ти відпливеш МОЛОДОЮ...
В небесних покоях, в трояндових хащах блакитних
Витатимеш ти серед крил між усмі́шок привітних,
Із поглядом Долі на вирок дочасної втечі
Зів'єш пелюшкове гніздо нерожде́нній малечі,
У відсвіті сяйва Мадонною зійдеш з Оранти,
У зорях падучих жаркі віднайдеш діаманти –
Рожевоатласно розтанеш у відзвуках вальсу...
... Твоя діадема вінчальна залишиться Чарльзу...
(З циклу [b][i]"Вірші-некрологи, об'єднані ритмами вальсів"[/i][/b],1997р.)
Зі збірки[b] "...І все ж - неопалима"[/b]. - Львів:Логос,2001.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748526
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017
[b][i](Слова і музика Ірини Вовк)
[/i][/b]
[color="#ff0000"]songa2z.com/audio/радуниця+колискова+для+львова
[/color]
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
Квітом лелій,
земле, напій,
Місто моє спасенне.
Мріє пташками Небо,
Снить колосками Лан…
Хмарка біжить в жовтоблакить,
Ранок, мов Білодан...
Де відбива годинник
Тисячолітню путь,
Там до зорі
Леви старі
Варту свою несуть.
Ратуші сиві скроні,
Дзвін, наче джміль, гуде…
Очка відкрий,
Княжичу мій,
Вже новий день гряде!
Світлих тобі світанків,
Щедрих на пісню днів.
Мати-Земля
Благословля
Кам’яноокий Львів
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
Квітом лелій,
земле, напій,
Місто моє спасенне.
[i](1997 рік.
Перший (і єдиний виконавець) – [b]ансамбль «Радуниця»[/b], керівник Наталка Манько-Куриляк. Місто Львів).
[/i]
[color="#ff0000"]Хто хоче почути виконання - перейдіть за інтернет-ресурсом на сторінку запису.
На жаль, радіофайл на 3хв. з домашнього архіву загрузити не вдалося.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748669
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
[color="#ff0000"][b][i]Яснолиця тітка Осінь
Дітям кошики розносить:
Тим, хто помагає мамі,
Сипле яблука рум’яні.
Тим, хто дуже любить тата,
Принесе грушок багато.
І опеньки, і лисички –
Тим, у кого є сестрички,
В кого ж братики молодші –
Тому ягід найсолодших.
От така то тітка Осінь.
Натрудила ногі босі,
Щоб тепер малій дитинці
Дарувати по гостинцю.[/i][/b][/color]
(З першої збірки [b]"Дзеркала"[/b]. - Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748671
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
[i]У кожному мовчанні своя істерика
/Рінат Валліулін/[/i]
Гупає в скронях сонце. Під серцем - тиша.
Плаче надривно скрипка, як немовля.
Тихше, маленька, тихше, бо ти сильніша
З кожною тишею, що на тобі - петля.
Душить і душить змій мовчазних істерик,
Жадібно пестить пальці, як материк
Лиже солоне море. І на папері
Вкотре німіє без пунктуацій крик.
Що тобі, леле? Правди шукаєш? Тісно
Їй у полоні тіней, химер і зла.
Падають зорі сяйвом примарних істин.
Падають зорі. А долетять - зола.
Все, що минуло, також впаде за обрій:
Дотики слів, усмішка і порух вій...
Мабуть, в цей час любити - уже хоробрість.
Тихше, маленька. Тихше... Бо він - не твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745879
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 29.08.2017
За обрієм вечірній промінь зник,
Що цілував рожеві роси в травах…
І стеле ніч з перлинами рушник,
У синій смуток кутає заграви.
Сховалися несказані слова
В крилату пісню на твоїм зеніті.
А синій смуток плечі укрива
Найкрасномовнішим мовчанням в світі…
Згасає вечір… Тихне радість… сум.
Та стільки неба, стільки неба з нами!
На струнах вітру сни вечірніх дум
Сплітаються з вечірніми піснями…
Чому ж так сумно в цю щасливу мить?
Чому так синьо-синьо пахнуть трави?
Тому що у серцях наших звучить
Роздолля мрій осінньої уяви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748178
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Сум за літом не приховую
Між пелюсточок повік…
Серпень м’якоттю сливовою
Раптом тріснув і потік…
Бризнув краплею цитринною
На долоню і засох.
Вітер бавиться ліщиною,
На камінні пріє мох.
Ця пора умиротворена,
Ця межа, тонка, як нерв!..
Я стою, така впокорена,
Між намолених дерев.
Я не знаю, що чекатиме
На перетині мене…
Літо мідними дукатами
Віддзвенить і промине.
І на згадку лиш зостанеться
Бурштино́ва світлотінь.
При́йде вересня обраниця,
Остудивши цю теплінь.
І на скроні ляже росами,
І вплете у пасма дим…
Зачекай ще трішки, осене,
Жменьку літа не кради!
Ще гаї дзвенять березами,
Ще думки – прудкі пташки,
І листки тонкими лезами
Ріжуть світло на нитки.
І душа така замріяна,
Мов не знає жодних меж!
А тому – не кліпнеш віями,
Як ув осінь забредеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748216
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Сияет молния над Киевом уютным,
Гремит запугивающий природный рок.
И хорошо, пока есть рядом кто то чуткий,
С кем слог общений - доверителен-высок.
...Дождинкам, вот ведь ... падать в тесном одиночество,
Удары в землю – шок, испуг им, чехарда
Они взлетали тоже паром над проточностью,
Наивно думая, что в небе – навсегда...
27.08.17 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748112
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Допоки ти спиш у м'якому сидінні маршрутки,
Вколисана кадрами літа в мутному вікні,
І сняться тобі у волоссі трави́ незабудки,
Чорничні кущі і гриби на трухлявому пні…
Гірські перевали, розгойдані трелями рі́чки,
Пташиним сопрано, дзюрчанням дрібного струмка,
Призахідне сонце – м’яке, наче полум’я свічки,
Духмяної хвої і диму гірчинка терпка…
Самотні човни на поверхні блискучого плеса,
Немов заговорені мантрою бога вітрів…
Допоки ти спиш і шиплять монотонно колеса,
Комусь ненаситна війна ставить мітку між брів…
І цілиться чітко, а потім – контрольний у скроню
(для більшої певності), жаль-бо не личить війні.
А ти, влаштувавши за мріями ласу погоню,
Так прагнеш себе вберегти від суєтності днів…
І серце вразливе сховати од відчаю й болю
За ширмою власних ілюзій і світу казок,
Немов боячись розбудити примхливицю-долю,
Зламати на дверях реалій іржавий замок…
Та що воно змінить? Війну не під силу збороти,
Фарбуючи дійсність обвуглену в лагідний тон…
Допоки ти спиш, десь у іншому світі – навпроти,
Є ті, що під кулями ревно пильнують твій сон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593691
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 23.08.2017
А дощ цей такий спасенний
опісля жаскої спеки,
великі блискучі краплі
пожадливо п'є земля.
І гулко шкварчать під небом
дахи, мов гарячі деки,
і чути, як б'ються хмари
за першість іще здаля.
І листя дерев пов'яле
вилизує всю вологу,
кожденьку цілющу крапку
розжареним язиком.
У пару густу вповилась
упріла за день дорога,
сковтувши нарешті чорний,
застряглий у горлі ком.
Довкола невгамна радість,
усе підставляє тіло
під цівки, такі приємні,
аж звівкує все єство.
І навіть їжак вилазить
зі сховку свого несміло,
аби голочки відмити
і влитись у торжество.
І я вибігаю також
під дужу серпневу зливу,
і тішуся мов дитина,
промовкнувши вже за мить.
Угору здіймаю серце
і світу кричу - щаслива,
бо дощ цей приносить звістку,
що буде надія жить!
20.08.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747425
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2017
Тобі, кохання...
[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За синім лісом догорає день,
Майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
Що злинула,
немов орлан хоробрий,
У круговерті пражнього життя,
Коли веселки райдужили мрії
Й не лаштували шлях до забуття –
В зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
Цілуючи усмак вечірні роси…
Здолати б нам ту відстань немалу,
Кінець її
сховавши у покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
Щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам -
За обрій кличе
невгамовна осінь...
Й до чого тут намолені слова?..
Мовчання – красномовніше від ночі:
Вже іншим пахне скошена трава,
Смеркання
застеляє сни пророчі.[/color][/color][/b]
19.08.2017
__________
*Картинка власного виробництва.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Ранок серпневий яблуками пропах,
Сонце сльозиться м’якоттю абрикоси…
Літо ще хазяйнує в густих садах,
Ходить в махрові трави збивати роси.
Ця ледь відчутна, майже наскрізна грань,
Що розділяє серпень і ранню осінь…
Смолами пахне видублена кора,
Соки сливові смокчуть янтарні оси.
Пряно гірчить обпалений сухостій,
Пе́ра старі скидають додолу сови…
Медом п'янким віддячився Маковій,
Яблучний Спас насипле дарів фруктових…
І попливуть, мов човники, у двори
Кошики закосичені, жовтобокі…
Дзвін молитовно схопиться догори
І розіллє над світом солодкий спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746752
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Співом цикад загусає у травах тепло.
Се'рпневі ніч розмережила злотом сорочку:
стигле індиго в дрібні мерехкі пелюсточки...
Місячне сяйво блідим молоком потекло
і розлилося на крони дерев, на дахи...
Літо розніжене сюркотом диво-мелодій.
Линуть акорди передопівнічних рапсодій -
у півдрімоті заслухані стихли птахи...
В півзаколисанім серці хлюпоче півсон,
Втома солодка повіки намащує медом,
Тіло вгортає невидимим окові пледом...
"Vente Pa' Ca"* долинає з мого corazon**...
*Пісня іспанського співака Рікі Мартіна
**серце (ісп.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746624
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
***
Наступного тижня уже відлетять журавлі.
Іще одне літо збиратись почне у дорогу.
Ранковий туман припадатиме знов до землі,
рихтуючи серцю найпершу осінню залогу.
В повітрі уже відчувається інше тепло.
І тіні вечірні влягаються значно раніше.
О, скільки усього за час оцей перебуло,
того, що ніколи уже не повториться більше.
Того, що упало в покоси червневих світань.
Того, що в копиці сховалось на будучну зиму.
А сонце все ближче і ближче до змучених бань,
все далі від буйного шалу свого і нестриму.
Он пробує пташок ще юний на міцність крило,
і неба окрайчик на смак - ще солодкий, медвяний.
А хату по вікна жоржинами знов замело,
ще трошки, і літо між ними розтане...
15.08.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746568
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Пастуше, всі твої баранчики
розбіглись небом - хто куди...
Палає місто помаранчево,
фата-морганить без води:
чорти в розетки пхають пальчики.
Стрибає пульс. Танцюють зайчики.
Пливуть трамваї крізь меди...
Застигло сонце поцукроване,
немов бджола у бурштині.
І перехожий, поцілований
теплом у тім'я, мов у сні,
асфальту твердь не відчуваючи,
примарну чуючи трубу,
лежить, немов відпочиваючий
на білім пляжі Малібу.
Фіксує, хоч уже не дивиться:
1. Шалена спека. Серпень. Сіль.
2. Солдатик в натовпі на милицях.
3. " Пивна" , MacDonalds, "Кури - гриль".
4. Ліхтарний стовп, "підлитий" песиком.
5. Засмаглі литки пишних краль.
6. Політ бджоли над м'ятим персиком.
7. "Швидка", що спізниться, на жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746389
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017
– Рідне Дубно! – звертаюсь на "ти", –
Дев`ять сотень – це юність для міста;
Дух твій – сила живої води:
Непоборний, натхненний і чистий.
Славний граде! Мільйони доріг
Пролягають крізь тебе й до тебе –
Крізь віки найцінніше зберіг:
Віру в правду і віру у себе.
Ти – судини торгових шляхів
Із часів, коли "в греки– з варягів",
З серцем-замком Острозьких князів
В нездоланності ритмах й відваги.
Кобзаря, через гомін віків,
Пам`ятаєш задумливу постать –
Він десь тут, над Іквою, сидів
І вслухався як верби голосять.
Древнє Дубно з душею весни!
Пишноцвіт твій – це люди, їх справи, –
Хай подовжують юність вони
Неповторного міста й держави!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746162
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
[i]Сьогодні[b] І Спас - Маковій.[/b] З Першим Спасом в Україну приходили жнива і народні обряди, пов'язані з ними.На Маковея в Україні святили букети-маковійки і мед, бо це і Медовий Спас, і Спас на Воді, бо ще сьогодні освячують криниці та водойми.Пропоную читачам Клубу Поезії етнографічні замальовки староукраїнського Обжинкового весілля і ті легенди та міфи, що його супроводжували.[/i]
[b]З АРХІВУ ЛЬВІВСЬКОГО РАДІО
[/b]
запис у студії Львівського радіо, автор сценарію і ведуча Ірина Вовк,
редакція музичних програм, ред. М. Кінасевич*
[b][i]Сидить Ведмідь на копі, дивується "бороді":
-Ой диво мені
Об тій бороді!
Ой чия ж то борода красним шовком увита,
Сріблом-злотом улита?
-Іванова борода...[/i]
[/b]
Як тільки поверне Велика Ведмедиця старого Воза у свій «зоряний барліг» -
у центральне сузір'я Пасіки, де смокче у сні медову лапу її Мала донечка, прокряче над Землею небесний Ворон і накаже людям [b]«завивати бороду» Цапу...[/b]
Як тільки промине у старожитньому календарі найдовший день року, - літне сонцестояння - знай: Купайло Іван вже пильнує перший покіс, клепає косу і навчає її мелодії косовиці:
[i]«Вийшли в поле косарі
Косить ранком на зорі...
Приспів:
Гей, нуте косарі,
Бо не рано почали,
Хоч не рано почали,
Так багато утяли.
До обіда покосили,
Гострі коси потупили...
Приспів.
По обіді спочивали,
Гострі коси поклепали...
Приспів.
Увечері холодком
Йшли додому всі рядком...
Приспів.
А в стоги як поскладаєм,
То добряче погуляєм!
Приспів».[/i]
Так приглядаючись до ранкового і вечірнього Неба, взиваючи до мерехтливих богів Зодіаку [b](Ведмедиці, Ворона, Цапа чи Кози)[/b] справляв слов'янський люд магічний[b] жнивний обряд - свято Овсяни Великої:
[/b]
[i]«На Овсяни-овсяниці
вийшли жаги в поле жниці».[/i]
Жали жниці зернисте поле і низько кланялися[b] Годувальниці Світу, Землі – Берегині та богині Ладі,[/b] а косарі косили соковиту траву і вдячно схиляли голову перед єдиним «трудовим богом» слов'янського пантеону, богу землеробів та скотарів – Велесом.
[b][i]«Се тобі, о Волосе, боже наш, офіруєм і кланяємось, що беріг нас через літо у здоров'ї та достатку, та рятував від вогню, води, мору та усіх ворогів».
[/i][/b]
Пам'ятка епохи Велеса - [b]«Велес книга» [/b]розповідає:
[b][i]«Влесо научив землю орати прадідів... і зерно сіяти... і збирати. Так, бо шукали тії прадіди огнищанами стати і бути землетрудичами».
[/i][/b]
[b]Велес, або Волос,[/b] жив на Світлому Ранковому Небі. На Україні небо називали «Жаром». А Небо бога Вола – [b]«Волосожаром».[/b] Бога Жаркого, Промінного Неба народна уява малювала у вигляді вола, чи бика-тура, тому Волоса, по-простому, називали Туром.
У космоміфології древніх слов'ян Волосожар-Тур був богом Ранкового Неба і, водночас, богом Сонця. В період, коли слов'янський світ пізнав сузір'я Тельця, себто Тура, у цьому сузір'ї підіймалося Сонце Весняного Рівнодення. Сонце сузір'я Тельця-Волоса-Тура на той час (IV—III тис. до Р. X.) вважалося наймогутнішим з усіх Зодіакальних Сонць, а саме сузір'я Волосожару -владикою Зодіаку.
Найпочеснішим іменем старожитнього Сонця було ім'я «Яр-Тур» -«Сонце-Бик»:
[b][i]«то бо сонце наше, що світить на доми наші, - вимальовує «Велескнига» свого улюбленого бога, - і перед його лицем блідне лице огнищ домашніх...
І речемо йому ім'я огнебоже і йдемо трудитися, як Влесо велів усякому мужу, що чинен є, трудитися на хліб свій».
[/i][/b]
На честь Сонячного Бика в однойменному сузір'ї Зодіаку справляли наші пращурі свято Овсяни Малої:
[i]Як на Яра-бокогрія
Тур овес у землю риє...[/i]
Неважко здогадатися, що [b]на Ярів день[/b], день Яр-Тура, приймала Земля разом із ласкою весняного Сонця і перше зерно - посів майбутнього врожаю.
Отак чекали русичі - орачі - землетрудичі на свята двох Овсян: перше -весною, а друге - восени. Одне при Плузі та Бороні, друге - при Косі та Серпі. І обидва під знаком Неба бога Вола.
Проте давні землетрудичі помічали, що «Сонячний Бик» закликає їх на поле, а «Місяцеріг» та «зоряна «Ключниця» завертають назад додому. Ранкове Небо знаменує початок роботи, а Вечірнє - кінець...
[i]«А вже сонце заходить,
А місяченько сходить.
Женці вже дожинають,
Стигле жито кінчають.
Котився вінок з лану
Попід самую браму».
[/i]
У народі кажуть: [b][i]«кінець - ділу вінець».[/i] [/b]Отож ішли женці та косарі додому не з порожніми руками, а з обжинковими вінками - символами Сонця, а у співах зверталися вже до бога Вечірнього Неба - владики Місяця: «засвіти, місяченьку із рога, щоби нам була видна дорога...».
[i]«Ой Місяцю, місяченьку!
Освіти нам доріженьку,
жеби ми сьмо не зблудили,
вінойка не згубили.
Бо наш вінойко красний,
мов теє сонце ясне,
іще вищий від плота,
іще дорожчий від злота,
іще вищий від горі,
ще ясніший від зорі».[/i]
Владика Місяць мав на небі побратима, бога Перуна, що керував Блискавками та Громом, усіма вогнями Темряви.
У війні за корону Неба - Зодіака, сузір'я Перуна-Стрільця озброїлось проти Велеса-Тельця...
[i]«А хто ції ключі знайде
той собі на престол зійде.
А Перунько ключі знайшов –
та й собі на престол зійшов».[/i]
Під покровительством Місяця метнув Перун-Стрілець у Волоса вогненну стрілу.
[i]«Зачорніла Чорная гора
Що не зродила жито, пшеницю,
Але зродила жемчужну траву,
Жемчужну траву, золоту росу...».
** *
«А ви, косарі, косіте,
Коня у траві знайдіте, -
Чи то коня вороного,
Чи молодця молодого...»[/i].
***
[i]"Коню ж мій сивий,
будь ми щасливий.
Поїдемо ж ми у чистеє поле,
В чистеє поле, під темний лісочок
За Чорним Туром, за грубим звіром...
Та як надибав Чорного Тура,
Чорного Тура, грубого звіра:
У сніпок Стріла не долітає,
І тугий Лучок не достріляє,
Ясна шабелька не дорубає,
Та й сивий коник із ніг спадає.
Гордий молодець зі страху вмліває,
А Чорний Турець до него промовляє:
Гордий молодче, не бійся мене!
Не бійся мене, заб'єш ти мене,
Поїдеш ж ти в неділю раненько,
Тогди ж ти мене та постріляєш,
Яснов шабельков та й порубаєш,
А за славоньку Панну дістанеш»!
[/i]
Поцілить Стріла Перуна у Чорного Тура - і поєдинок завершиться Зливою на щастя, на статок та плодючість Землі:
[i]«Ой, дощику-поливайчику, поливай, поливай,
та нашої сторононьки не минай, не минай.
Скриплять наші воріточка на мороз, на мороз.
Горять наші білі личка:буде дощ, буде дощ.
- Чи не вийшла темна хмара з-за темного лісу?
- Ой не вийшла темна хмара з-за темного лісу,
тільки вислала дрібен дощику та й буйного вітру.
Повійте вітри, по чистому полю Рано, рано!
Несіте вісті пану-господарю,
що його жниці жито пожали,
жито пожали, у копи склали.
Ой часті, часті на небі зорі,
а ще частіші на полі копи.
Широкий, високий на небі місяць,
ой ширші, вищі на тону скирти».[/i]
Щойно зійде Перун на небесний престол у володіннях Місяця-князя, як Велес загубить корону «бога Сонця» і тікатиме з Неба на Землю, гнаний Блискавкою та Громом.
«У нас нині війна була:
усі поля звоювали
і все жито у полі зжали
в полі зжали та в копи зібрали...».
У народі подейкують, що, втікаючи, хитрий та спритний Велес поцупив з Неба для жителів Землі зелену траву, зерно та худібку, а ще вогонь для їхніх осель. Тому то вдячний слов'янський світ щоранку благав доброго бога:
[b][i]«Молимо Влеса - отця нашого,
хай потягне в небі ко многості
суражів» - себто зелених трав та їстивних зел.
[/i][/b]
Благав - хоч і знав, що прирікає Велеса на трагічну кончину. За свою прихильність до людей поплатиться Велес власним добробутом та безпекою. Блискавка Перуна зажене його під Землю, а день Овсяни Великої стане [b]прощальним «Велес-днем»[/b].
[i]«Як ішов бог дорогою,
а за ним господар іде,
в руках шапочку смиче,
до себе бога кличе:
- Та ж до мене, боже, до мене,
та з густими снопами,
та з частими копами.
У мене точки великі,
переплетини високі,
є де снопи ставити,
є де скирти класти...».[/i]
Магічним закляттям перетворить Перун Велеса [b]на Змія[/b]. Зате верткий Змій заховає під Землею від всюдисущого ока Перуна безцінний скарб - живородну Писанку. Писанка дісталася богові в обмін на жону Громовержця - Веселку, яку Велес завбачливо теж потягнув за собою...
«Що то в полі шумить-гримить?
Веселий посол іде,
веселі вісті несе
для славного для господаря…».
…Що в тій [b]Писанці[/b] зелена трава, наче парость нового життя, і приплід худібки, і зерно майбутнього врожаю:
[i]є де богові сидіти,
своє добро глядіти:
перше - житнє,
друге - яре,
а третє - пшеничне![/i]
Тут, у підземному Сході терпеливо чекатиме [b]Велес-Змій[/b] на весну, а тоді покине він царство Темряви, вийде на білий Світ - і винесе людям коштовну Писанку. А то ще по добрій волі перетвориться собі на Вола і покірно волочитиме Плуга і ритиме Рогом весняну Землю. Тоді люди навздогін йому скажуть:
[b]«не зламай ріг
об весняний пиріг»...
[/b]
А поки що, погляньмо на поле:
[b][i]«А наш Волох сіно косить,
а Волошка їсти носить:
ой дай, Боже, докосити,
щоб їсти не носити».[/i][/b]
* * *
[b][i]«Ой не коси, бузьку, сіна,
бо росиця по коліна...
нехай тая чайка косить,
що великий дзьобик носить».[/i][/b]
[b]Жнивує Волох,[/b] витирає піт з чола і дослухає, як то «Ворон скрекоче, коли їсти захоче», полуднує з ним у серпневу спеку, дорікає небесному «Жарові» і прикликає до себе перунові «горобині ночі з дощами громавими та буревіями жвавими» - такими, що і птахам спати не дають:
-...а наша журавка малейка
піймала того горобейка, вечерю варила
у бога просила:
-Пошли, боже, Веселку
од полудня до вечерку
на веселу на справоньку,
тобі, боже, на славоньку.
* * *
Запрягаймо воли,
їдьмо до діброви
сосну витинати,
копу підпирати.
Там зозулька кує,
копойки рахує -не злічить!
Гей, милий боже,
хто їй допоможе? Не злічить!
А в лісі ожиночки,
а у нас обжиночки,
обжали-сьмо зараня —
заріжте нам барана!
А баран рогатий –
а наш пан багатий...
Дожинаючи ниву, женці, надоумлені Волохом, залишали на полі охапку стебел з колосками -[b]«Цапові на бороду!»[/b]
Бо за повір'ям, той [b]Цап (чи то Баран, а чи Коза)[/b] - не що інше, як душа ниви, котру переслідують завзяті женці, а вона втікає від них, шукаючи останнього притулку.
«Ой чиє ж то Козеня,
що задрало хвостеня,
по полю біжить,
аж земля дрижить».
Отож, первісно, в епоху старожитності [b]«завивали бороду» Цапові[/b], щоб і на той рік вродила нива, щоб не перевівся на ній польовий дух: виплітали з колосся китицю, прикрашали її квітами, та пригинали низько до землі. Траву навколо «бороди» пололи. А саму «бороду» виминали і зерном з неї трусили по ниві.
«Бороду пололи, ручки покололи –
потрясіте мучки на колені ручки».
До Цапиної «бороди» промовляли:
- Роди, Боже, на всякого долю,
лише не роди у житі куколю!
Парубки пролазили через ту [b]«бороду»,[/b] аби бути багатими, а молодиці ворожили «при бороді» на врожай, кидаючи назад себе серпа: як серп падаючи, вдариться гострим кінцем - поведеться зерно у господі, а як тупим, або держаком, то тоді прощайся з Цапом.
Любили древні слов'яни цю божу тварину, оточували її священними ритуалами, а [b]Цапові роги [/b]вважали символом святості. Себе ж наші предки називали «пастушим» народом, позаяк кожен огнищанин тримав у своєму дворі цапа, барана чи козу. А в кожній господі «у божому» куті через зиму спочивав останній вижатий сніп жита, де покоївся [b]Дух польового Діда - Дідух.
[/b]
«А в снопі у Дідуху
спить Коза у кожуху» -
передавали з уст в уста, з покоління в покоління, від старого до малого таємничу легенду про те, що священна Коза вигодувала грізного бога [b]Вечірнього Неба - Перуна[/b], від якого нібито походять скіфи.
Перун - Вогонь Темряви неодмінно супроводжував [b]Місяця[/b] - верховного Світила, Предка Духа українського народу. Отож, [b]житній Дідух[/b] став постійним атрибутом Місяця.
Народна уява поєднала Місяця з Дідухом за ознакою «козиного рога»... Погляньте: на покуті - «Дідух», а Дідуха випинається Козиний Ріг, а з Рога Кози піднімається Місяцеріг.
До речі, пригляньмося до серпа, без якого і жнець - не жнець (а хай йому грець!), то ж справжнісінький Місяць-Молодик, що зійшов з Неба, аби і Дідові Онуки «пізнали тої науки»:
«А ми жито ізжали,
щоб на той рік діждали:
скільки на небі зірочок,
стільки на полі копичок».
Онуки [b]«Духа Діда»[/b] пам'ятали з якого вони племені-роду. Українці з давніх давен світили свічу [b]проти Місяця[/b]: «Це - предок Дідух, а зірки - то рідня його»,«Онде Цап на полі басує з цапенятами».
Онде... он... ген - там, на окраїні поля збиралася купно вся [b]Дідухова родина[/b], парувалися [b]Цап з Козою[/b]. Женці ставили біля «бороди» [b]сніп[/b] - осталець і поминали предків окрайцем хліба, дрібкою солі і ковтком води:
«Оце тобі «борода» -
хліб, сіль і вода!»
* * *
- Ой чия ж то борода
мочулами увита,
а смолою улита?..
Василева борода!
Україна поминала свого [b]Божого Пращура[/b] на ім'я [b]Василь.[/b] Україна вимовляла звучні імена священного пантеону: [b]Купайло... Іван, а Місяць... Василь, [/b]значить «Той, що найвище!»,«Той, що в силі!».
Україна величала свого Бога [b]«Ясен Княжичем»[/b] і вінчала жнивним вінцем його з[b] Княгинею - Ясною Зорею[/b]. Україна, осяяна шлюбною злукою небесних світил, справляла [b]обжинкове весілля.
[/b]
[i]«Завийся, наш вінче, завийся,
а ти, Молод-Дівче, відкрийся...
Було тобі жита хутенько не жати,
було тобі з літа ще рік дівувати,
а ти не пождала -все жито пожала,
мов зіронька ясна -
[b]Княгинею стала![/b]»[/i]
* * *
[b]С Ц Е Н А Р І Й
"О Б Ж И Н К О В О Г О В Е С І Л Л Я"
[/b]
[i]([b]Обжинкова громада[/b] вибирала з-поміж косарів і жниць найкращих, найвродливіших, молодих, ще й закоханих!Так народжувалась [b]Княжа Пара[/b]):
[/i]
«- Вибираймо Дозорця,
що косив ще за сонця,
а тепер не косити,
тільки Діда носити.
-Наш Дозорець складненький,
наче місяць ясненький»!
[i]([b]Обжинкова громада[/b] з [b]Княжою Парою[/b], що тримає [b]обжинковий вінок[/b], перед ворітьми [b]Господарів [/b]співають обжинкової):[/i]
[i]«-Відкрий, панотче, ворота,
а наш віночок з золота.
Відкрий, панотче, нам брами,
а мані віночка з перлами.
Відкрий, панотче, кватирку,
А наш віночок,як зірка!
Відкрий, панотче, віконце,
а наш віночок як сонце!»
[/i]
-Ой одчини, наш паночку, новий двір
несем тобі віночка на розвід
Не з золота вінок витий,
а з густого жита
ще із колосистого,
ще із ядренистого...
- Принеси ми полон
ізо всіх сторон:
і з гір, і з підгір'я
на господарське подвір'я».
-Дав Пан Біг пожати, нового врожаю надбати...
-Дай, Боже, повозити
з поля до обори,
з обори до стодоли,
з стодоли до комори,
з комори на ниву
у щасливу годину!
[i]([b]Князь[/b] з [b]Дідухом[/b] у руках):[/i]
-Як ти мене, Господарю, збережеш,
то на той рік ізбереш,
із кожного мого колосочка,
виросте житечка повна бочка.
[i]([b]Княжа Пара[/b] віншує [b]Господарів [/b]іменем [b]Купала [/b]- бога жнив і достатку):
[/i]
-Ходив Бог по полю, загубив корону.
А женички-жали, корону підібрали.
Судив Бог пожати –
суди поживати,
в користі і в радості
в доброму здоров'ї!
-Дай же вам, Боже,
на току стогами,
а в діжі - підходом,
а у печі - ростом,
а за столом ситтю!
-Суди, Боже, осені діждати,
дочок віддавати,
синів оженити,
пива наварити -
і нам погуляти!
-Нате ж вам вінець
А нам дайте на танець...
[i]([b]Господарі [/b]супроти [b]Княжої Пари)[/b]:[/i]
-Ой ясно, де ясне сонце сходить,
а ще ясніше, де наша пані ходить,
а ще там ясніш, де наш господар ходить,
в правій рученці золотий кубок носить,
своїх женчиків на медівойку просить:
Наливай-но, господине, золотую чару,
Повінчай-но, господине, молодую пару!
[i](Дар [b]Господині [/b]- «ясної пані»):[/i]
-Я вас віншую зерном яблочним –
чистим коханням, ще й пожиточним,
щоб з того зерня древа зростали,
щоб ваші яблуні яблука мали.
[i](Дар[b] Господаря [/b]- «ясного пана»:)
[/i]
-Я вас віншую зерном пшениці,
щоб ви діждали з нього сториці,
пшеничне зерня - окраса поля,
най з нього зійде статок і воля.
[i](Дар за дар! [b]Голос Княжої Пари)[/b]:[/i]
-Майся, мов злото, добра господо,
Хліба і солі вашому роду!
[b][i](Голос Господарів):[/i][/b]
-На доброму слові гуляйте здорові,
аби у достатку зростали і до шлюбного віна дістали.
[i]
([b]Княжа Пара з Господарями[/b], тримаючи обжинковий вінок заводить
«вінчальний» танок): [/i]
[i]«Зеленеє жито, зелене -
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть.
хорошії гості в хату йдуть.
Зеленеє жито, зелене –
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито за селом,
хорошії гості за столом.
Зеленеє жито, зелене –
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито при межі,
хорошії гості від душі.
Зеленеє жито, зелене –
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито ще й овес,
тут зібрався рід наш увесь»![/i]
[i][b](Господарі[/b] з [b]Княжою Парою [/b]супроти челяді):
[/i]
-А чи повна наша горіхова чаша,
хмільним питвом наливана?
-А так повна, не проллється, не сколишеться!
-А чи повно д'долу,
зерна - у стодолу
воловозом понавезено?
-А так повно, не пройдеться,
не об'їдеться!
[i]([b]Господиня[/b] до челяді):[/i]
- То прошу громаду із Дідом у хату!
В мене - двори метені,
а столи - застелені,
а кубки - наповнені,
пирогів напечено,
і медів насичено,
і каші наварено...
[i]([b]Господар[/b] до челяді):[/i]
-Садіть Діда на покуті - на покуті та й на злоті,
лишіть Діда при барильці - при солодкій, при медівці
будем Діда частувати та медівку попивати...
[i][b](Господиня[/b] до челяді):[/i]
-Пийте, женчики, пийте, лиш мені чарочок не побийте!
Частуватиме господиня Діда, а разом з ним і всю обжинкову челядоньку ліпленими пирогами - обрядовою стравою наших предків. Пиріг в українців -символ [b]Божого Пращура Місяця-Дідуха, [/b]а йому наш народ зобов'язаний своїм хлібом насущним. Начинкою до пирогів служитиме картопля і сир, квасоля й горох, капуста й морква, м'ясо і риба, вишні й слива, яблука й груші... А чи вгадає хто, який найдавніший пиріг виліпила Господиня-Україна на свято Овсяни Великої?.. Мабуть, що вівсяний, адже овес дав назву обжинковому святу: «ой, овсень!» - і цей дикорослий хлібний злак із солом'яним стеблом та бронею замість колосся слугував старожитнім землеробам-орачам ще задовго до пшениці. За народним повір'ям, з вівса виродився овсець, який живив українців від роду до роду, тому і назвали овсець - житом. А пшениця - «ця, що дає пшоно», «колосяна цариця» до наших днів символізує Місяць умовні, і разом з тим - небесну Праматір, що дарує людям вогонь і воду. Паляниця з часником (зубчики частину - то фази Місяця) - жертовна подяка веселого люду щедрій Матері Неба.
[i]«З жита та пшениці - гарні паляниці,
Всіх ми почастуєм, ще і затанцюєм.
Їжте молодці з медом паляниці,
Хлопцям та дівчатам – пиріжечки з маком.
А старій Тетяні ще й млинці в сметані,
-Весело гуляйте, нас не забувайте»![/i]
Та і як забути веселу вдачу українського народу, який споживав млинці та вареники, пампушки та галушки, а в цей час піднімав очі до Неба і молився:
[b][i]«Місяцю, наш Боже, а хто ж нам допоможе, хто нам буде богувати, коли Тебе не видати».[/i][/b]
Звісно хто... Від Овсяни Великої до Різдва Світу, від обжинок до коляди стоятиме на покуті [b]Житній Дідо,[/b] споживатиме з усім родом кашу - древню, як і він сам, і зоряними вечорами шепотітиме онукам про побореного могутнім Перуном свого божественного Родича, доброго Вчителя рільників - [b]Велеса[/b]:
[b][i]«... зайняли ми землю нашу і орали...»[/i]
[/b]
[i]«Бачиш, золото-огонь,
скаче в небі злат-комонь...
На комоні тім Велесо
переплив небесне плесо
і приніс до нас з небес
жито, просо та овес.
І сказав Велесо внуку:
- Щоби мати дужу руку,
вчися труду бо дано
люду сіяти зерно.
Сій зерно, і будеш з татком
мати хатку у достатку.
Той достаток - дар небес:
жито, просо та овес".[/i]
Прислухаються онуки до голосу Житнього Діда, а там, незчуються, як навесні випускатимуть Польового Духа на Ниву:
[b][i]«А ми просо сіяли, сіяли,
ой Дід, Ладо, сіяли, сіяли...»[/i][/b]
А потім ласуватимуть з Дідом як у старі добрі часи - просянкою, вівсянкою, гречанкою - що кому до вподоби, і звична усім каша стане свідком епохи «Велес книги» та русинів-орачів:
[b][i]«... зела бо знали і творили сосуди печені в огнищах, а були гончарі добрі... І з гончарних горшків споживані просини з бараниною... А торгували, міняючи скот, шкури і товщі на срібні кола і питва поживні в шкурах...
І життя наше в тій порі було багате і мирне».
[/i][/b]
... Заходить сонце над «втраченим раєм», над старожитньою і новою Україною, заходить зморене Осіннє Сонце - Світовид - беззбройний старець, що став мудрим мудрістю сонцеликих «братів» своїх і привласнив собі обличчя Велеса, Перуна, Лади, а ще жіночого божества плодючості на імення Мокош з рогом достатку у руці.
А на Зоряне Небо виходить, як на велетенське пасовище сузір'я Волопаса. Паси, о Воле, своє мерехтливе «стадо», пильнуй заповітних Козу і Барана, оберігай душі предків наших, що світять нам зорями з вирію.
Ми влаштуємо тобі учту, найпишнішу з усіх жертовних учт - у хаті Господарів, поруч з Князем і Княгинею на святому посаді сядуть укупі Волопас з Боговицею*, яка «зібгає своєму небесному повелителю офірний коровай на ознаку свого пристрасного, самозреченого кохання. І буде коровай уподібнений до сонця, і пишатиметься, як молода на весіллі, і буде хліб коровайний барвитись черленим вином, як тіло і кров найближчої спільноти, родини, що злилася воєдине.
[b]О Б Р Я Д В Ш А Н У В А Н Н Я К О Р О В А Ю ТА
Д І Ж І [/b]
[i]([b]Господиня[/b] перед [b]Короваєм[/b]):
[/i]
- Ой,Раю ж ти мій, Раю –
Пшеничний короваю:
З семи криниць водиця,
З семи снопів пшениця.
[i]([b]Господар[/b] з [b]Короваєм[/b] у руках):[/i]
-Несемо тебе, короваю,
як сонце високе над гаєм.
Щоб вився по небокраю,
як душа по небеснім раю!
Щоб плив, як те сонце по водиці,
Щоб ніс нам радість до світлиці!
[i][b](«Коровай на Посаді»[/b] -на віці від діжі -
[b]Господарі [/b]та [b]Княжа Пара[/b], тримаючись за рушник, ходять довкола діжі):
[/i]
-Рости, короваю,
Ще вище від гаю,
як душа до раю,
Як рибонька по Дунаю.
([i][b]«Коровай на Престолі»[/b] - [b]Господарі [/b]підносять віко з Короваєм над головами,а [b]Княжа Пара [/b]проходить через «коровайні» «Престольні Ворота»):[/i]
-Щоб наш коровай ясен бив,
Щоби рід наш весь весел жив.
[i]([b]Княгиня[/b] до [b]Князя [/b]в «Воротах»): [/i]
-Був єси наречений,
а став тепер сужений!
[i](Обжинкова челядь, прощаючись з хатою Господарів
частується короваєм):
[/i]
-Пий, наш Споришу, вино черлене,
Боже, сій споро на той рік і в мене.
Дай, Боже, споро росту діждати,
Росту діждати - жито пожати,
Совоньку нагнати...
А нам совоньки не треба,
А нам треба дитятко,
Щоб частенько плакало,
Матір накликало,
А ми його колисали —
Свій вік вікували...
[b]ВІДРОДИТИ СТАРОЖИТНІ ОБЖИНКИ ДОПОМОГЛИ:
[/b]
[b]Стешенко І. [/b]Історія української драми - У віснику «Україна». - К., 1907.
[b]Воропай Олекса. [/b]Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. - Мюнхен: Українське видавництво, 1966, т. II.
[b]Знойко О.П.[/b] Міфи Київської землі та події стародавні. - Київ: «Молодь»,
1989.
[b]«Велес книга». [/b]Літопис язичницьких жерців IX ст. у ж. «Дніпро», 1990, № 4.
[b]Золотослов. [/b]Поетичний космос Давньої Русі. - Київ: «Дніпро», 1988.
[b]Українські народні пісні.[/b] Календарно-обрядова лірика. Упорядник Олексій Дей. - Київ: «Художня література», 1963.
[b]Календарно-обрядові пісні. [/b]Упорядник Олена Чебанюк. - К.: «Дніпро», 1987.
[b]Жниварські пісні. [/b]Упорядник Олена Чебанюк. - К.: «Музична Україна», 1990.
[i][b]*Боговиця - Телиця, Корова:[/b] божественна дружина бога Вола, символ жертвеності у слов'ян. Життєлюбні слов'яни не визнавали кривавих жертв, тому, на відміну від арійців, приносили в офіру Сонцю не саму корову, а її подобу – коровай
** Сценарні матеріали [b]«Обжинкового весілля» [/b]обжиті у театральному дійстві спільно з акторами театру ім. М. Заньковецької: н.а.України Григорієм Шумейком та з.а.України Іриною Швайківською і Молодіжним Експериментальним Театром Аматорів «МЕТА» у 1991році з нагоди приїзду до Львова делегації канадських українок.
[/i]
[b]*У програмі Львівського радіо «Музичне коло»,1991.Архів Львівського Радіо.
[/b]
За виданням" Ірина Вовк.[b]"За нашим звичаєм Бога величаєм: Осінь"[/b]. - Львів:Сполом,2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746034
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2017
...Ні, то не зрад закружляли воронячі зграї,
раптом змістивши планети таємної вісь...
Просто, мій любий, на світі усе одцвітає.
Все одцвітає, мій дивний, на світі колись...
Квіти шалені стають сухоцвітами...Снами.
Падають в землю в порожнім пожовклім саду...
Просто це осінь поволі стає поміж нами,
Підуть дощі. І з дощами я також - піду
доки ще серпень не стяв своїм серпиком серце,
доки пелюстки гойдають дзвінку висоту!
Вчасно прощатись - гірке, але мудре мистецтво...
Хай я, мій світлий, без болю в тобі одцвіту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745996
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Небо ручной работы
чисто и безупречно.
Россыпь блестящей пудры
на вороном холсте.
Неосторожен Кто- то,
белым мазок - и Млечный…
Сонные краски утра.
Матовость. Полутень.
Росы - и чисты кисти,
зыбки следы рассвета,
в серой сирени неба
пламенный ореол.
Мягче и золотистей
утро в объятьях лета.
В каплях росинок стебель,
в зелени - богомол.
Август. Вино и груши,
мёд на губах и пальцах,
медь на щеках. Ни тени.
Зной. Акварельный дым.
Солнце - в макушку. Душно.
Пульс, словно биты сальсы.
Полдень, и в наблюденьях
Огненный Серафим…
Пролиты краски. Дождик.
Тучи – гонцы с востока.
На полотне лазурном
радуги семь цветов…
Как же Велик Художник!
Создана Им так тонко
Мира архитектура.
Это ли не любовь?
(почти безглагольное)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745916
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Вбирає вись озер цілющу силу –
Тобою ж упиваюся до сліз.
Закохану й стривожено щасливу
Осінні не лякають сірі зливи:
Мені – угору, їм, нудним, – униз.
Чуттів ескіз:
Я сонце у тумані загубила.
Потоки теплі – компас мій і гід.
В тобі якась незнана досі сила
Любові, що дарує світлі крила.
Мого натхнення ти дзеркальний світ.
Думок зеніт:
Роса п`яніє мудрістю світанку –
Трава ховає цей солодкий гріх.
Лікують мрії душу-полонянку –
Здоровий глузд не вбити б до останку.
Дощі прикриють цей солоний сміх
Від всіх-усіх.....
та лише не від тебе,
всевидюче захмарне сьоме небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745559
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Цей хлопець любив справжній рок і круті мотоцикли,
Вслухатись, як басом гарчить розігрітий мотор…
І мчати вітрам навздогін, вкотре кинувши виклик,
І бути господарем долі. Яке там АТО?
Яка там війна, коли ти молодий і зухвалий?
І море тобі по коліна, і стільки ідей!..
І віра міцна у якісь неземні ідеали,
У те, що фортуна тебе неодмінно знайде!
Цей хлопець умів закохатись і втратити розум,
А потім забутись із друзями десь у кафе…
Сміливо дивитись у вічі щоденним загрозам
І дружбу міцну відрізняти від підлих афер.
Він був, як усі – молоді, непохитні, амбітні,
Мав крила міцні за плечима і пригорщу мрій…
Допоки на Сході війна (десь напевно у квітні)
Його не покликала стати із хлопцями в стрій.
І він не злякався, а вкотре прийняв гордо виклик,
Залишивши друзів, розваги і рідну сім’ю…
Забувши улюблений рок і круті мотоцикли,
Він вперто ішов, підставляючи спину свою
Розпеченим «градам», що падали з неба плювками
Із пащі голодного звіра на ймення «війна»,
Як міг, так боровся за клаптик землі з ворогами,
Та смерть чатувала його і впіймала, хмільна!..
В ту мить, коли вибух гучний пролунав, наче вирок,
І хлопець, як сніп серед поля, злетів під укіс,
Так прагнуло небо над ним розридатися щиро!..
Та бракнуло сліз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743802
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 10.08.2017
Замычали часы, идя на убой.
И впору
помянуть кукушонка, лето и много лет,
шашлыком заедая порох боёв за слово
и за личность и за её же в туда рассвет.
Рьяно ухнет звонарь по новенькой чайной рынде,
уморив самогонным духом зарю и сов
там, где раньше любили.
Нынче и присно мы где
громко думаем ближе к ночи осипшим псом.
Как же люто пылает август звездой и кем-то.
Кем-то очень живым, плюющим на всех собак,
на словесные войны в целом и их фрагменты...
...пожалевшим кукушку честно за просто так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745460
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Є у серпневій терпкості щось магічне,
Сповнене світлих передосінніх див:
Жолудів жменя, вкинута у наплічник,
Ніжно-солодка м’якоть доспілих слив…
Струни трави в зіпрілому воборо́зі*,
Що награють мотиви гірських висот,
Сонце липке, розхлюпане по підлозі,
Мов ароматний персиковий компот…
Є щось таке смиренне і таємниче
В цій передвересневій легкій журбі:
Ліс у свої покої соснові кличе
Свіжістю смол і пахощами грибів…
Замшею моху, темного і густого,
Де потають підошви, мов серед хмар, ─
Просто прийти й побути у тиші з Богом,
Налаштувавши серця свого радар.
Хай вільний вітер бавиться у волоссі,
Тіло солоне дубить, лоскоче нюх!..
Дай собі шанс укотре прийняти осінь,
З легкістю відпустивши серпневий дух.
[i]*Воборіг ─ конструкція на чотирьох стовпах, призначена для зберігання сіна.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745451
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
мій внутрішній світ – обмежений
земною важкою брудною працею
з усіх чотирьох боків.
ти кохала мене з якоюсь невідомою досі енергією,
– я про нього забув, а згадав,
що у мріях до тебе від початку віків летів;
– а тепер ми замешкали вічність
і навіки пішли знов в відкритий космос.
тут, мов вітер єдино, чи буря, ми вдвох
сміємося так просто, бо смішно,
а впадаємо в світ так безгрішно,
та ще й плачемо так невтішно
лоб до лоба, мов третя особа, –
аж здіймаємо там на землі велетенські хвилі:
спільні очі у нас, і лиш кліпнувши раз,
ми ковтаємо цілі милі.
небо не може впасти,
неба не можна вкрасти.
дитино, так і ми теж не можемо впасти,
а смерть взагалі нічого не означає;
а як втомишся й будеш сонна,
перелякана, змучена чи забобонна,
я зможу тебе спасти,
підхопити і точно на місце вкласти;
а як я – то нічого. я не впаду –
а лиш можу, як п'яний, у квіти в твоєму саду.
отоді вимагай, щоб просив пробачень
10000 разів за кожну квітку.
ну, ти знаєш: слова мають стільки значень!
– особливо тепер тут, як в ліжку, улітку;
а іноді все то нічого не означає:
просто так для краси, мов метелик, літає,
і тоді все майбутнє – на зворотному боці медалі,
чи місяця;
ну, а ми – подивилися, подивувалися
та регочемо: що ж буде далі?
о, ми плавали, мов два айзберги, в зоряному океані
– і не танули, і не тонули. так і довіку було б,
коли раптом наскочили на цю землю веселі та п'яні
лоб до лоба. отак, моя люба: а в кого міцніший лоб?
звісно, в нас, бо нас двоє. отака вона бідна, земля!
кажуть про неї, так само не може впасти –
може, змінить орбіту, а може, розліпить ласти
та збудує на цю халепу щось нового такого,
як за прикладом та настановою
ноєвого корабля
за твором: baby, it can't fall, iggy pop
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745024
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Бывает, из последних сил, порою – танком, жимом,
Бывает – между прочим... Добиваемся мы так -
Надежд и вожделений, потребностей, любимых...
...И вот, его – уволили, с откатовых стоя́к -
С таможни на Донецк, где оборот в день – миллионы...
...Звонить жене, что он уже – никто? виновным стоном?
Жена, с морей под-барселонских, взбесилась: «Ты всегда -
Никем был, выполня́лкой, был недумающей кнопкой!», -
Она кричала в трубку всей безжалостью: «Дурак!»,
А он уже не слушал. Сел писать доносы, попкой:
О том, сколько - за фуру, за объезд без документов,
О том, сколько – без очереди, с кого – и не берут...
...Он вновь хотел стать значимым в глазах семьи, валетным.
И удивлялся, почему, доносов-то - не ждут...
Дела не открывают, возвращают писанину.
Не понимал, за что уволили? И почему жена
Почти что презирает и относится, как к псине...
...То угрожал, то плакался природой горбуна...
09.08.17 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745346
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Заберіть цю печаль,
що в зіницях затьмарює світ.
Моє зірване сонце
скотилось до ніг в попелище.
Бо програла усе,
а лишився лиш так… пустоцвіт.
Як земля ця пече -
підіймаюсь до трав… і не вище.
Це межа, це рубіж,
це кінець безнадійних вирів...
Та лише б не отямитись
в світі розколотім в друзки.
Мій притулок десь тут,
серед мертвих оцих берегів.
Мені б трішечки неба,
щоб сонцю не буть серед пустки.
Та мій берег горить,
тут я жриця спокути й краси…
Цей світанок без сонця -
і час мій жертовний спливає…
Ніч застигла чи ні ?
Як вогонь, як цю грань загасить!?
Моє зірване сонце
мене у долонях тримає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745345
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Я торкаюся до тебе ніжністю,
Серцем чулим своїм, живим.
Відгукнися в мені спорідненістю,
Шлях до того є не простим.
Тужать очі втомою в блиску смертнім,
В здичавілім вої війни.
Сльози ллються з сумом за другом кревним,
Чи ж були вороги людьми?
Не вовчиця ж їх породила, мати,
Цілувала в тім’я малі.
Боже милий! Опір зла, дай, скарати!
Волі, дай, нам, рідній землі!
08.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745263
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Сполохи синьо-зелені.... у ритмі танго.
Музика нині чуттєвості пише гімн.
Кинеш мене додолу, стрімким бумерангом, -
Я повертаюсь зухвалості навздогін.
Я повертаюсь в обійми вихром вогненним
І розпашілою, - кожною із клітин.
Ніч розливає спокусу, поклик сирени -
Кров знахабніла, пекельних просить жарин.
Кров знахабніла, безвільну сутність обпікши,
Випалить наскрізь душу пізнанням глибин.
Сполохи синьо-зелені збуджують тишу,
Мить зупиняє огнистого танцю плин.
Мить зупиняє силою спалах енергій,
Дихаєм важко, танго вчаровує нас.
Тіло до тіла лине, - каденсія верхи,
Не сарабанду сідлаєм, навіть не вальс.
Не сарабанду, - в обіймах зваби надлишки.
Погляд бентежить, щось обіцяє traspie *.
Танго жадання - рулетка, ставки і фішки...
Пристрасні руки твої, мій маестро-круп"є.
Сполохи синьо-зелені.... у ритмі танго.
* спотикання - елемент танго.
08.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745326
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2017
Продай мені ніжність, продай поцілунки. Візьми
Ти плату за щастя моє щохвилини. Є ми.
Складати нас в пазли не вийде ніколи. Ніяк.
З долонею йду я за щастям. Жебрачка? Ось так.
А ти... Обіцявши мені... Продававши... Вкладав
В долонечку камінь великий. Великий. Він впав.
На ніженьки голі, голенькі.Як дуже болить.
Нічого. Нічого. Злечу... Як не зможу ходить.
Мені би якось не ревіти... Хвилиноньку... Мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745154
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
О, вогнедишний звіре, схаменись!
Тобі вже мало титула дракона?
Надії гіркнуть, наче полини
На лінії останній оборони.
Зело заціпеніло – не росте-
Горгони око дихання скувало.
Не літній день – збунтований мартен
Розливсь безжально повінню металу.
Кричи, волай – і повертай борги.
Це, певно, помсти вироки на часі
За чорний крик розораних лугів,
За зойк лісів, скатованих на пласі.
За ненаситну жадібність владців,
За твою сонну і німу байдужість…
Долонька внука у твоїй руці –
Який ти йому рай готуєш, друже?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745152
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
Я милуюся ніччю з тобою,
Зорепадом між скошених трав.
Світлячки захопились гульбою,
Місяць в річку невабом упав.
І шумів в очереті вітрисько,
Ляснув карп по воді і завмер.
Скрикнув пугач десь злякано близько,
Полетів в темінь убраний сквер.
А столітні дерева дрімали,
Кільцювали поважно роки.
Все, що бачили і, що зазнали,
Те у кроні в прийдешнє несли.
Ми ж купались у ніжності двоє,
В обопільнім пориві сердець.
Нас гойдало кохання в каное
І плело в наших душах вінець.
07.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745132
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
Вірш, привезений із "Зеленої хвилі".
Дякую за поїздку п. Любі Хомчак.
Одеса. Серпень. Чорне море
Купає небо. Я не сню.
Відкрило тіло сонцю пори,
Душа хвалу співає дню.
Хвостами б’ють об берег хвилі –
За них чіпляється народ.
Кружляють чайки легкокрилі,
Уміло тягнуть риб із вод.
Пісок...,як сталь в плавильній печі.
В повітрі – йод і пахлава.
А сонце так цілує плечі,
Аж обертом йде голова.
В очах горять протуберанці –
Гашу у морі ті вогні.
Моргає вітер – у коханці
Теж набивається мені.
Приймаю флірт цього любаска.
Росте блаженство у нутрі.
Бере любов мене у пастку,
Як влітку лан бджолиний рій.
Як добре тут, на півдні, бути,
Де море з небом гомонить,
Де сіль солодка, мов андрути,
А день збігає, наче мить.
Андрути – традиційний торт, який гогтують на Галичині, на основі вафель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745116
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2017
Вже думалось – умерла. Ні, жива…
Хоча й спроквола б’ється серцевина.
Якось магічно дихають слова:
о гори…доли…зорі…-- я невинна!
На тім гостинці, де в литаври б’ють,
де мліють квіти і буяють трави,
розлого, неубого в’ється путь
і висне з неба сонце золотаве.
Та досить, аби дужче припекло,
могутнім палом дух твій освітило –
підступно аспид випустить жало,
отрутою виповнюючи жили.
А що вже терня, повне колючок,
а бур’янів, що пнуться манівцями…
Сюди б води, молитви і свічок!
А то – хто зна – чи й виберешся з ями,
де гаддя твої груди обів’є
і на чолі залишить мітку смерті…
Ми – подорожні, але поки є
ще світла у вселенській круговерті,
допоки під ногами чуєм твердь
і топчуть ряст з малого наші діти –
життя триває, відступає смерть,
і в сонця є потреба струменіти –
на буйноквіття, на вольготність трав,
де серце проростає, наче сонях…
Шалійте, я ще чую бій литавр!
Убийте, я ще бачу небо в зорях!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744562
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Ти будь ведучий, я буду ведома,
В жіночій долі істина проста.
Цнотливо-ніжною в світлиці вдома
Чекатиму тебе, я - доброта.
Я - твоя жінка: мила, люба, вірна,
Вберусь у сукню, виріз - декольте.
Розкішна зачіска і я чарівна,
Кохай! Що є між нами, те святе!
Твоя царівна я, ти - повелитель!
До твоїх ніг спадає мій батист.
Крилом накриє нас Ангел-Хранитель,
Читай душі моєї чистий лист!
02.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744536
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Мои мелодии с секретом:
К ним теноровые ключи…
Сюжет последнего сонета –
До кромки пропасти во ржи…
Произнесённые обеты
(За все прощённые грехи) –
В глубоком омуте у лета…
В той самой пропасти во ржи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744527
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017
[i] [b][color="#ff0000"]Молодість... Мрії...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#0d660d"]Десь у небі височенько
Жайворон співає,
Край дороги козаченько
Думає, гадає…
Поглянь, пташко, з небокраю-
Де там моя мила…
Жаль, що крилець я не маю,-
Мав би я ті крила!..
Полетів би… Приземлився,
Взяв її в обійми…
В милі очі задивився,-
Цілуй!.. Серце вийми!!.
Серце вийми – та до свого
Притули,- хай мліє!..
В козаченька край дороги-
Очі в небі… Мріє!!.
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744501
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Я боюсь Ваших чар. Марю ними щодень до нестями.
Ви нещадно звабливий спокою мого динаміт.
Навіть сонце не може позбутися жодної плями,
Посивілим Ромео уже не дивується світ.
До банальності жаль. До нестерпності гірко і гірко.
Палахтить-пропікає до згарку солодкий вогонь.
Геть усі застороги, вагання, образи і мірки –
Ваша влада всесильна, володарко серця мого.
Я не можу Вас бачить. Не бачити теж понад силу.
Де є мантра така, щоб ущент спопелить приворот.
Я по долі по Вашій майну непомітним курсивом
І Ікаром впаду з недосяжно-жаданих висот.
Загоряться людці в сардонічно-глузливій утісі.
Хтось співчутно зітхне – остаточно пропав чоловік…
Найпевніший із шансів – спокусі оцій підкориться,
Щоби втратить її, як і юність втрачають – навік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744482
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Дай мені, світе, мужності
Не приховати найважчого
Не розплескати в розпачі
Думку свою обривисту.
Дай мені, світе, щирості
Зичити все, що бажалося,
Боляче чи не боляче,
З щедрості, а не із милості.
Дай мені, світе, зрячості
Влучно розгледіти істину
І з мовчазним і прихованим
Порозумітись промовисто.
Дай мені, світе, вправності
Все відчувати пристрасно,
Холодно чи не холодно,
Поглядом, а не голосом.
Світе, від благ твоїх людяних,
Що від землі і від неба,
Виношу кремінь у грудях,
Може, тобі його треба?!
[i](З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741384
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 02.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2017
[i]"...я не сам і ти також не будеш сама
бо на мені твій мед і в мені твоє жало"
/Ю. Іздрик/[/i]
Я так довго наосліп ішла… і нарешті - стіна,
Пробиваю вікно /хоч би й так, як зачинені двері/.
Я сьогодні залишила тут всі свої імена –
Щоб знайти /за вікном/ твоє місто між тисяч імперій.
Під ногами розкришений світ амальгами дзеркал.
Він усотує кожен мій крок, хоч би де не ступала.
Що роблю я під зоряним сяйвом нічних покривал?
І чому кораблів твоїх манить так місячний спалах?
Все ж довкола фальшиве: від світла й до слів на вустах.
Та мені все одно: ти отрути налив до Граалю...
Я – на відстані дотику /наче впольований птах/,
Бо твій мед на мені… і в мені... а в мені – твоє жало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744338
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
Возвращаюсь к ранее написанному, исправлю кое-что. Вот и "Ира-Глафира" отредактирована, и даже успела поучаствовать в конкурсе Ирпенский Парнас (2 место в Интимной лирике)
Он кричал сквозь мой сон непривычным, безумным голосом,
Что нарушила я доказуемые теоремы.
Он исчерпывал мысли, слова, рвал и спутывал волосы:
- Ты, Елена! Зачем ты настолько Елена?!
Обвинял, что весь мир до фундамента я изменила:
- Погляди-ка, на стенах опорных троянские клейма!
И поэтому он на три дня, - да хоть с Ирой-Глафирой! -
Растворится на карте - в отелях, борделях, гаремах.
...И в мой сон прилетали любовью сожженные чайки -
Этот голос способен, как соль - иссушить, обескровив...
А когда-то ведь прыгали в ночь и не верили в знаки,
Оболочками аур сметая сто тысяч условий.
Вот теперь он гремит, что разбит. И что Ира-Глафира
Восстановит баланс кислорода в земной атмосфере.
Сохраняя остатки спокойствия в сонном эфире,
Удивляюсь и шуму, и дерзости - в общем, не верю.
Да, остры эти крики, как серпы на нивах пророчеств.
Но зерно и вино, смальта звезд, терпкость слов - мое имя.
Если жизнь на пять букв и шесть звуков вдруг стала короче,
Пусть забудет и спит, или тихо займется другими.
...Но вулканы кипят, и по-прежнему чайки ревнивы.
Города наших снов породнились - пустынны, похожи.
Утром с Ирой-Глафирой покончит, толкая с обрыва...
- Ты, Елена... - шепнет
...и до ночи молчит, толстокожий.
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744307
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2017
Як засліплює тінь!..
Парадокс... Голова колообертом.
Ще не верне на скін,
Та й не ранок... Неначе лечу,
Я ходжу по житті
У крилатих сандалях, не в чоботах,
І зриваю квітки,
Та ніколи нараз не топчу.
На Парнас відішлю
Віршування. У серці оселі є
Породілля віршів,
Хоч тяжіє від них голова...
Україну люблю,
Ніби лебідь кохану підстрелену,
І країни чужі
Не цікавлять, ну дивні дива.
До під”йому легкий-
На війну чи на свято однаково.
Якось твором привів
Дворянина відверті слова-
Що епосі отій
Зрозуміле пояснення знакове-
Як за волю чужу
Він колись від нудьги воював,
Бо, здавалось, свою
Було годі і думати вибороть,
Хоч зірниці її
Прорізались туманом оман.
І палав часоплин,
Мов вогонь негасимо під зливами...
Як же важко коли
Прагнеш волі, якої нема...
Відпускаю усіх,
Що каміння із пазухи викине.
Хто до мене добром-
Сторазово добро повертав.
Я любитель утіх,
І жіноцтво таємно- усміхнене
Я оспівую. Про
Свій характер нерідко писав
У ліричних віршах...
І любовних... І трохи ніяково
Незбагненних усім...
А для чого писати вірші?
І волію, душа
Щоб під римою свіжою плакала,
І втішалась... А втім-
Нині сумно чомусь на душі.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117073105793
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744195
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Сонячний промінь цілує катедру,
щастям вечірнім на вулиці скапує.
Небо радіє цій миті відверто,
кожну хвилинку захопливо лайкає.
Люди спішать, нагромаджені справами,
вгору дивитися сенсу не влювлюють.
А голуби сивокрилими парами
тайну любові під небом змальовують.
Тут, десь у центрі землі, оселилася
спрага життя і намарення райдужні,
тут я уперше на світ подивилася
зором міської старенької ратуші.
1.04.2017 р.
ПС: Вірш написаний на оглядовому майданчику
івано-франківської міської ратуші,
коли вперше пощастило побувати там.
Світлина моя :)
ПСПС: Коли завітаєте до Франківська
ОБО'ЯЗКОВО підніміться на оглядовий майданчик ратуші,
звідти можна побачити усеньке місто! Краса неймовірна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744232
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
[i] ...жара літня в унісон душевній мляві...
[youtube]https://youtu.be/EL3FmQkZAUk[/youtube]
[b][color="#55099c"]Відчутна втома… Від кагалу міста,
суєти,
від тарабарщини і хтивих витребеньок влади...
Вдихнути тиші аромат – не мовну канонаду…
Так хочеться втопитися у вирві
самоти!
Пройтися раз по росяній, нескошеній
траві,
зануритись в вечірню млу, в туманах накупатись,
озонового меду із пелюсток наковтатись
і погойдатись на стрункій, як лезо,
тятиві…
Відчути теплоту і смак колиханих
дібров,
на мокрих луках побродити відчайдушно босим,
на відстані душі відчути неминучу осінь,
з пеньків зустрічних тупо наколоти
дров…
А з тих бажань, що докучали ласій плоті
вчора,
побудувати в зруб цнотливу хатку лісника,
бо благодать жадань пустих холодна і хистка –
не манять ілюзорні води Стиру і
Печори…
Світанками ж чекатиму в колибі у гості
мавку,
Що принесе з собою чари й лісу аромат,
Відкине дров у ватру і підстелить з м'яти мат.
Своїм теплом зігріє вже давно схололу
лавку…
Та що це я? Розмріявся й піддався супокою!
Пшениця жде, а ще... удосвіта іти на сою…[/color][/b]
1.08.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744295
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
[i]…асоціації життя і… смерті, любови і… щастя…
[youtube]https://youtu.be/tqLh6rQqkoA [/youtube]
[b][color="#076fb5"]Корида… Музика… Тореро*… Крок…
Постава горда, стан – немов у Прокла**.
Ні, їхня єдність – зовсім не порок!..
Усі стихії світу
Емпедокла***
Від сліз, від страху, горя і біди:
Хто серцем слаб – такому не туди!
Торкання, жести, рит... Частіше, глибше…
Проникнення. І – о, цілець-удар
У саме серце. Й ледве-ледве дише
Плаща – партнерші
мокрий пеньюар…
Іще удар – і жертва у дорозі.
Протистояти прі вона уже не в змозі…
І пасодобль, як істина тореро,
Б’є точно, наче громова стріла,
Стихають музики… бикові реви:
Плащ переміг –
в нім тога ожила.
Й які б не поставали в танцях пози,
Нема злиттю ніякої загрози…
[youtube]https://youtu.be/psjDHbmvnZc[/youtube]
***
А що ламбада?.. Та в своєму шансі,
І шанс той їй дарує пасодобль…
Вона, як в’юн в розсолі, в еротанці
Жіночих клубів**** –
тіл єднання, доль…
Подвійний крок – і ти в легкому трансі –
На хвилях щастя – в ніжному сеансі…
І скільки не "клубися" – не до втоми:
У ритмах танцю – жодних «неподобств»!
Ні крапки, лише інтервали-коми –
Ламбаду надихає
Па -
со -
до -
бль!
Принадність танцю…
Колоритні ПА…
І музика
прозора,
не сліпа[/color]!
Від автора:
Питання, певно, не тільки в римі
Чи в ритмі тіла – як серця стук…
Красоти танців й так добре зримі,
Та чи вписався слів милозвук?..
То ж, милі друзі, танцюймо разом:
У ритмі й римах – всі як один.
І прийдуть учні – нехай всім класом –
У дні, не дай Бог, тяжких годин…
Сприйміть слова ці як післяслово –
Хай квітне словом вкраїнська мова!
[/b]
25.07.1017
_______
*Шпага матадора.
**Про́кл Діадо́х — давньогрецький філософ-неоплатонік,
засновник вчення про тріадність.
*** Емпедокл — давньогрецький філософ, поет, автор
теорії єдності чотирьох «стихій» (вогонь, землю, повітря
і воду) як «кореня усіх речей» та Любові і Розбрату як
рушійних сил дії цих «коренів».
****Сідниці…
Примітка. Слова - з душі, ілюстрації із інтернету...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743542
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 01.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2017
Помолчи - на пороге у Осени…
Не зови - возвратиться назад…
Ежевикой,заросшею,просекой
Улетает душа в листопад.
Бесконечно - дыхание свечи…
Вдохновлённый - тоскующий взгляд…
Поцелуем горячим(беспечным)
Обжигают,прощаясь,не раз…
А душа моя - нитью привязана…
И за это - я вечность обязана -
Только Господу… - Откровение…
Только Господу – за прощение…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742371
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017
За розбитим коритом не плач,
Може рибка почує й не раз,
Он до ніг твоїх тертий калач
Лине.
Розламалось останнє весло.
В океані бездоннім образ
Тоне човен дірявий?.. - то зло
Гине.
І у свята буває кінець,
А початок у буднів безмеж.
Промінь балощі звів нанівець,
Наче?
Не клени долю, не голоси,
Ефемерних торкаючись веж, -
Вони сяють в краплині роси
Бачиш?
17.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742345
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017
[i]з дивних НЕвіршів)[/i]
Хлюпочеться море…
Воно мені знову наснилося.
«Привіт, моє море! В мені твої хвилі – ключі.»
Розсипався біль на папері у знаках кирилиці.
«Привіт, моє море… я в іншого сплю на плечі…»
Я кутаюсь в ковдру, приховую і переховуюсь -
Стонадцята спроба за безцінь віддати жалі.
Між двох паралелей за право на вдих розраховуюсь
Собою ж, допоки не зійде рахунок в нулі.
«Привіт, моє море! …нікому ніхто... тобі нІколи…»
У водах твоїх не лишають слідів кораблі.
«А я тобі – ким, моє море? Бо ти мені – іклами.»
/ …заради безодні в тобі відрікалась землі…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742414
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017
Гостра самотність є невиліковна,
навіть якщо ти сьогодні не сам.
Жаб`ячу шкіру покине царівна,-
втім не поверне довіри казкам.
Світе, sweet світе, на курячих лапах,
дай-но напитись живої води,
дай-но в твоїх бліндажах та окопах
не загубити хоча би сліди.
Ми – лиш пісочні дробинки в пустелі,
з краплями моря в розлуці навік.
Хочу і можу – ці дві паралелі
не перетнуться без бруку в крові.
Втім і надалі злітає Івасик,
хоч над собою, під дулом рушниць,
бо під ногами – дозріли фугаси,
й мінні поля не заманять жар-птиць.
Мов на світанку невипиті кави
душі хололи,позбавлені тіл,
надто дитячих – як без балаклави,
хрещених хрестиком через приціл.
12.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742141
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Добре посеред літа
стрибнути в потяг
і дременути в пошуку
свіжих думок,
взявши в дорогу
лише необхідний одяг,
ложку медового сонця
і вітру ковток.
Вкинути у наплічник
буденні турботи,
щоби, як мотлох,
пожбурити прямо з вікна…
Й переконати себе,
вже напевно всоте:
ти – музикант,
а твій настрій –
це тільки струна.
Тож і тобі задавати
душі ритмічність,
щастю своєму – об’єм,
а думкам – висоту.
Добре, що ця дорога,
завдовжки з вічність,
знає, що ти переслідуєш
певну мету:
Просто втекти,
розвіятись,
захмеліти
від фантастичних вражень
і кольорів!
Всі ми в душі –
наївні мрійливі діти,
спраглі нового віяння
й відкриттів.
Поки ж лисніє ребрами
вздовж дорога,
й потяг ритмічно кашляє
серцю в такт,
подорож ця –
іще одна перемога,
спроба
у буднів випросити
антракт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742137
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Я во сне была на море,..
На вершине у горы…
А на синем–синем поле
Собирала васильки…
У истока длинной речки,
Сквозь седые облака,
Поднималась бесконечно
На седьмые небеса!
Утопила своё горе -
Не пролила ни слезы…
Я во сне была на море…
Далеко от суеты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742081
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Вона йому пахла –
кавою,
медом,
цукатами...
Була його –
ранком,
сонцем
і небом зоряним.
Щодня говорила:
«...Я завжди тебе кохатиму...»
Сьогодні мовчить
і погляд відводить в сторону.
Вмикається вечір.
Із вулиці плаче скрипкою
мовчання,
що пахне зараз
дощем непроханим.
Проте він із нею,
насправді,
як голка з ниткою.
...У завтра крізь ніч
новими
назустріч
кроками.
...Під ранок розбудить її,
ставши:
кави запахом,
медовим цілунком,
шовком чуттєвих дотиків.
І зорі в долонях стануть
цукатами
заново...
На струнах дощу й веселки –
кохання дзвоники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741756
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Как приятно падение лунного света
Словно царь Соломон распустил кружева..
Эта ночь, безусловно,-хорошая,-ЛЕТО
Сама Савская линией фалдой вошла
Среди бурь и обмана сияет улыбкой
Голос тихий и нежный пыльца на губах
А коленки под шелком чешуйчаты,-рыбкой
Взгляд огненный смелый, парча на плечах..
Встречай меня,юный, нечаянный скромный
Целуй мои руки, запястье не тронь
И я подарю тебе мир весь,-огромный!
И шелест и пряди и всё,что огонь...
Как тихо колышется ветвь винограда
В окошко стучится в холодный твой дом
Не знает она, что ты там в конце сада
В подлунном сиянии ждёшь мотыльком
Утро...13 июля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741774
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Перша спроба нагальної втечі,
(А від себе тікати непросто).
В камуфляжі від п'яток по плечі,
Вийшла з дому я о пів на шосту.
І пішла, як то кажуть, в нікуди,
Все знайоме лишила позаду.
Ще зустрічні віталися люди
Та і їм якось дала я раду.
Все, що гріло, пішло у минуле,
Все, що вартісне, втратило ціну...
Я, на диво, все легко забула,
Наче з пива здмухнула враз піну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741614
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Жасминова пора
і пахощі - мов згуба...
І ніч, як молоко,
розхлюпала зірки.
Усе у ній таке
хвилююче і любе...
Любові силует
на відстані руки.
На півдорозі вуст...
Розсипане волосся
і доторки п'янкі
у трав густих габі.
Це трепетне тепло,
сердечне суголосся,
жасминових стежок
світанки голубі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741663
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
[i] ...трохи фантастично і... ризиковано.
[youtube]https://youtu.be/g-uDi5cvgGU[/youtube]
[b][color="#07608c"]Напевно, ти мені упала з неба,
Коли кінчались пристрасті молінь…
То, певно, був дарунок бога Феба*
Як знак краси…
на протяг поколінь.
Він справдив тим свій добрий, мудрий задум,
Щоб у мені той вогник не погас,
Який небіжку-пустку зробить садом,
Аби брикав
по ньому мій Пегас.
Отак йдемо ми вік з тобою поряд,
Долаючи й дощі, і заметіль,
Назустріч нашим дивовижам-зорям,
Черпаючи наснагу
ізвідтіль.
Допевне — ти мені упала з неба,
Така потрібна, мила і прудка,
Немов Гераклові – богиня Геба**…
Така планида,
доля в нас така.
[/color][/b]
12.07.2017
____________
*Феб (Φοϊβος) — одна із іпостасей Аполлона як божества
Красоти і Світла.
**Геба – богиня вічної молодості, дочка Зевса і Гери,
дружина Геракла.
[/i]
Copyright: cвідоцтво №117071201071 (2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741638
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2017
Прокинусь вранці, стану на балконі –
Побачу ліс – зелений мармелад,
Хмарки (галопом скачуть, наче коні!),
Траву в замрії, у дрімоті сад,
Ставок міський, що хвилі розкидає
Й купає сонця промені в собі,
Бджолу (ромашка на руках гойдає),
Безмежні неба шати голубі,
Які вкривають ліс і дім навпроти,
Під вікнами - трояндовий вінок,
Дахів між крон блискучі теракоти,
Гуляки-вітру запальний танок -
І враз у серці стане мило-любо.
Іще одне із ранком рандеву!
Всміхнеться сонце ротом жовтозубим.
І я всміхнуся. Бачу все, ЖИВУ-У-У!!!
Або такк
Прокинусь вранці, стану на балконі,
Побачу ліс – зелений мармелад,
Хмарки, що скачуть, наче дикі коні,
Дорогу, що веде бджолу у сад,
Ставок, що наливає срібло в чашку
І щось під ніс наспівує собі,
Ворону, що для діток варить кашку,
Траву, що виграє із вітром бій.
І так на серці стане мило-любо -
Іще одне із ранком рандеву!
Всміхнеться сонце ротом жовтозубим.
І я всміхнуся. Бачу все, ЖИВУ-У-У!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741551
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Без помислів сторонніх, без мети
Гірськими закарлючками-стежками
Пульсуючим корабликом пливти,
Ловити вітру дихання руками.
І досхочу впиватися теплом,
Мозаїкою ягід і травою,
Ожину зачепивши рукавом,
А хмаровиння – думкою легкою.
Подалі від мирської суєти –
Де б’ють життям артерії-потоки,
Де за плечима – спалені мости,
А в перспективі – впевненіші кроки.
Де крон густих фісташковий пломбір
У сонячній тягучій карамелі
Стікає по хребтах високих гір,
Де солодко дзвенять пташині трелі.
Цей ліс не твій, і ти йому чужа –
Піщинка непомітна і вразлива…
Та як у нього світиться душа,
Коли ти посміхаєшся, щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741370
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 10.07.2017
***
Хоч вискакуй з маршрутки у степ на ходу –
бачу кашки знайому в траві позолоту!
І цикади дзвенять за вікном до ладу,
й стрибунців навперейми пустилась кіннота.
Літо-літечко йде не в обхід манівцем,
зачаровує зір, заворожує сміхом,
розстелило чубатим хмарки ялівцем,
на житло ластівок налаштовує стріхи.
Поміж степом і морем мій дім на межі,
котить хвилі ковил у смарагдові хвилі.
В суходіл уп’ялись хвилерізів ножі
де піщані суглинки і трави похилі.
Жовті мальви цвітуть, відцвітає чебрець,
диха спокоєм степ і неспокоєм море.
Із маршрутки додому іду навпростець –
ігноруючи час, осягаю простори.
09.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741283
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017
Розп’яті тіні на стіні,
Їх акварелі,
Лишились знаки на вікні —
М’які пастелі.
Лилося з губ терпке вино
В цілунках шалу,
Будило пристрасті воно
В поривах шквалу.
В кутку ховався світлячок
У мерехтінні…
Розмиті спалахи свічок…
Тіла в сплетінні… 5/11/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741280
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2017
Все думалося: дзеркало тривке
супроти років су́єтного плину,
а дзеркало – як видиво тремке –
втікає з рук і б’ється без упину.
Химери тріщин, хаос кольорів –
і ось уже висвітлює уламок
промінним сяйвом
мій надхмарний замок,
де образ твій так зоряно горів.
Ми – дві зорі. Та наші небеса
у відсвіті дзеркал такі холодні,
що нам бракує кроку до безодні,
де все руйнує в темряві гроза.
Кришиться скло. Удари блискавиць
порушують гармонію зображень.
Мутніє тло…
Забуті крихти вражень –
мов більма на очицях у вовчиць.
…І сни приходять хижо, як вампіри,
тривожні сни у мареві ночей:
бенкет у замку зоряної Іри,
а в дзеркалі – промінна кров тече.
Втрачаю ґрунт. В повітрі зависаю.
Вампіри блідо шкірять свій оскал.
Тьмяніє світло… Господи! Згасаю…
Та образ твій зоріє із дзеркал.
́(З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741239
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017
Коли на луках го́йних Мармореї*
моя душа спочине від турбот,
я спогадаю, хто був мій народ
у нетрях зореносної ідеї.
Одвічний плужник… ратич та орач…
Одвічний Скіф в землі обітованій,
трагічний Бус при долі невблаганній,
шукач братів… і золотошукач…
О, злото уз! – ти братняя любове,
солодкий плід, що визрів на розбрат…
У всі епохи йшов на брата брат
і прагнув, як упир, нової крови…
Коли й за що? – питали з неборак
за Крим, за сіль, за шапку Мономаха…
Що ж до ціни – то вища, мабуть, плаха
чи, пак, ребро підвішане на гак…
О, мій народ як той пустельний Дух
поміж дібров, ланів та сіножатей –
комонне тіло Золотої Раті…
А на могилах – тополиний пух.
Чи то Сварог**, чи Див*** так повелів
по смерті в Ирій душам відлітати.
Усе там є для русів – спис і лати,
питво суроже, ласки доброгнів,
і присмак степу, і розлогі трави,
і заповітний спів Матиреслави.****
Там Марморея здійснює дозір
в оточенні сліпучо-білих зір…
Там Ра-ріка***** – межа країни Сонця,
там щука-риба плюха в ополонці
і сам Сварог гарцює, мов огир…
Та Цур вогнем пахне у людський вир…******
… В якій землі і на якій планеті
Розпалена в надривно-синім леті
Зійде зоря на ймення Богу-Мир?..
[i]*Марморея - у пантеоні слов'янських богів вважалась богинею Смерті,на зоряних луках бога Сварога стояв її Палац,де вона зустрічала душі померлих.
**Сварог - бог Верхнього Зоряного Неба, що розкинулося на 12 лук - по кількості планет Зодіаку.Там по смерті оселяються душі пращурів і світять нам зорями з Вирію(Ирію).
*** Див - бог Підземного Вогню,божий "батько"-деміург.
****Матиреслава - богиня Вічної Слави наших предків-воїнів. Вона по смерті співає душам полеглих заупокійний гімн.
*****Ра-ріка - Ріка Сонця, що відділяє Земне і Небесне володіння.
******Цур - божество Земного Вогню,що спричиняє лихо людям,коли на них гнівається - пожежі хатні і природні руйнації.[/i]
(Зі збірки «Самоцвіти сокровення». – Львів:Логос,1997)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741236
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2017
Целую имя… языком его ласкаю…
Дыханьем грею между воспалённых губ…
И звук, слетая, кружит не смолкая,
Так странно нежен… непривычно груб…
Я повторяю: Пе’тра… Пе’тра… П-е-е-е’-тра-а…
А чувства всё сильней во мне гудят,
От беспощадности октябрьского ветра,
От безысходности ноябрьского дождя,
Случайно загоревшейся надежды,
Гася, едва заметный, огонёк.
(А, может, это просто сигареты
Моей роняет отблеск уголёк?)…
…Я, как мальчишка глупый, перед нею…
А, что тут скажешь? – Вот я и молчу…
Увижу и привычно оробею,
И лишь вдогонку имя прошепчу…
Ах, милая, тебя молю я снова,
На – белого молчания – листе
Прочти моё не сказанное слово
Страдающее в чёрной немоте…
… Она мне улыбается при встрече…
Бывает даже, что махнёт рукой
И… ускользает… будто этот вечер
Вот в этот – неба сумрак голубой…
О, радость и печаль любви последней,
О чём? Зачем?.. Откуда ты во мне
Последний светлый луч зари вечерней,
Блеснувший в закрываемом окне?
Вот этими ненужными стихами
Смолкают перед тобой уста мои.
Последний отзвук чувств моих стихает
Неслышимой мелодией любви.
О, дочь весны, с улыбкой безмятежной,
Ну, смилуйся же, наконец, скажи –
Нужна ль тебе растраченная нежность
Моей осенне-проклятой души?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741132
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017
Холодний світ і в хмарах сірих небо,
А серце скоро виплигне з грудей!..
Вистукує: до тебе, лиш до тебе!
Блукає серед безлічі дверей...
З останніх сил воно шукає шпарку,
Втікає із реальності у сон...
І віддається зовсім без остатку,
Щоб з твоїм серцем битись в унісон...
Втікає в сон і горнеться до тебе...
Летить у безтілесність, в інший світ,
А там - лиш ти, весна, ромашки й небо...
І я прошу: "Не зупиняй політ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740800
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 07.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2017
Ты знаешь женщину, мой друг,
чьи помыслы - слегка наивны?
Она овал рисует, круг -
и все штрихи её невинны...
Её порывы столь чисты,
что вызывают смех невольно.
Лелеет женщина мечты
о жизни праведной, без боли.
Создатель образа был Бог,
с любовью вылепил, умело...
А ты заметить её смог бы
в простой одежде, в грешном теле?
Ты знаешь женщину, мой друг,
что за вербальными щитами
запрячет мысли те, что вслух
не произносятся меж нами?
Оберегая личный мир,
и охраняя беззащитность,
как будто бы святой потир,
стихами наполняя личность,
она проста, как дважды два.
Она - ранима.
Она - как чистая вода -
незаменима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740765
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Трави духмяні стелить Купальська ніч,
Мідну тонку доріжку снує на плесі…
Клич мене в тиху сутінь вологу, клич,
Ген дукачі розсипались в піднебессі.
Ва́три – то каганці між густих смерек,
Зда́леку манять сяйвом своїм дражливим…
Місяць, мов перекинутий жовтий глек,
Медом тече й намащує соснам гриви.
Так невагомо йду по землі, хіба
Хрускотом під п’ятою озветься гілка…
Гнеться понад водою хистка верба,
Тілом свистить на протязі, мов сопілка.
Вабить далека мрія, мов сон, тремка,
Рута вростає в душу своїм корінням…
Трави ледь чутно сіпають за рукав
І шурхотять у ньому дрібним насінням…
Подих твій теплий вловлюю і тремчу,
Ватра жбурляє в темряву іскор бісер…
Тіло моє розгойдуєш, мов свічу,
Збовтуєш напів'яву старого лісу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740725
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Взялась редактировать старый стих, а получилось, что переписала... случайно))
Здесь мы одни. Одни... Одни из тех,
Кто точно знает, что наутро будет.
Не врём, но и не верим. И не судим.
Ирония щедра на липкий смех...
...Куражимся, торопимся. Уйду,
Не ознакомившись с маршрутом - дюны, дали?..
Банальных слов затертые медали,
Пожалуйста, вручи кому-нибудь.
Сейчас бы нежный тон - ну позарез!
Неопытность заслуживает скидки
И помощи, ...и жаль, что из бутылки
Могущественный джин вчера исчез.
... Запас прикосновений утром скуп,
Как маленькая чувственная плаха.
...Обивка кресла старая, в узлах.. А
Последний приговор - из мягких губ...
Как не создать прощанию помех?
Ведь мы одни... Одни. Одни из тех.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740696
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Знайома мелодіє, де ж ти блукала і з ким,
Кому ти співала, кого повела за собою,
Кому надівала пекучі намиста разки,
Тоді, сміючись, нарікала усе те любов'ю...
І вже не зникала, жила, як пророчі слова,
Щоб я відчувала принади гіркого полону,
Коли навіть мертве давно, мов на сміх, ожива,
Зронивши прозору і чисту сльозу, та солону...
І знову, і знову - одвічно-проникливий щем,
Знайомі думки розбрелись по розписаних нотах...
А ти, ненароком немов доторкнувся плечем -
Впізнала знайому мелодію я, але... хто ти...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739686
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 05.07.2017
…и приходит дождь, и стучит опять,
И душа ему открывает двери…
Глупая душа, как её понять?
Почему так ждёт? Для чего так верит?..
Дождь ведь за окном холодный, неживой,
Приходящий дождь – усталости осенней.
Это странный дождь, звучащий и немой.
Это длинный дождь, закатный, словно тени.
Это гулкий дождь – вестник пустоты.
Это темный дождь – странник вечной ночи.
Он идёт, стуча каплями воды
По карнизам чувств, по аллеям строчек.
Звук его шагов сердце холодит,
Теплые тона подминая, глушит…
Холодно… растет пустота в груди,
Словно этот дождь выплакал мне душу.
И влекут её в круг судьбы иной
Безысходность и вечная надежда,
Оставляя там, за моей спиной,
То, что – «есть сейчас»… то, что – «было прежде»…
И, когда обнять не хватает рук,
Охватить, объять невозможно словом,
Вот таким дождём завершает круг
Жизнь…
И, может быть, начинает новый…
…
Будет за окном в солнце дождь слепой.
Будет за окном тоже, что и прежде:
Радость и печаль, круг судьбы земной –
Безысходность... и вечная надежда.
…………..
Моя милая, давай синиц отпустим,
И за всё, что было, жизнь благословим:
За фиалку с фиолетовою грустью…
За своё не-повторение в любви…
…
Ни к кому не возвращается былое.
Уходящее не помнит никого.
И у жизни, на вселенском аналое,
Остается память сердца твоего.
Всё дарованное – свыше – бога ради,
И воспринятое, веря и любя,
Отдаётся нами в неизменной плате –
Не-повторности – за самое себя.
Не-повторность эта дорогого стоит,
Только мы ведь за ценой не постоим,
И оплатим безвозвратно-прожитое
Вот таким не-повторением своим.
……………
Ничего не повторяется в жизни,
И любовь не возвращается тоже…
Гроздь рябиновая низко повиснет,
А к ладони дотянуться не сможет;
И мне станет в не-повторности больно,
В понимании иного разлива:
Что лишь в этой не-повторности бо’льной –
Я могу быть не-повторно счастливым.
Что мне с нею навсегда интересней,
Без неё же – всё банально и худо:
В повтореньи нот не чудится песня,
В повтореньи слов не слышится чуда.
Без неё мне станет жизнь беспросветной,
Не зажжет рябина алое чувство,
И своей осенне-лакомой веткой
Не помашет на прощание грустно…
…
Нет, то не любовь вернуться, не может,
И не гроздь рябины горькая виснет,
Это в несоизмеримости Божьей –
Не-повторность отмеря'ется жизнью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740664
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017
Бастард кострища - сивочолий дим
З останніх сил, за хмаркою услід
Злітаючи, згадав, як молодим
Він був, - від протягу й утоми зблід.
Народжений шаленством, у вогні
Зриваючи останні із сум"ять...
У попіл - ночі, - смакувати дні
Жорстоко, без любові, - вгамувать
Безсилля і невичерпну жагу
Всевладдя там, де ти завжди Ніхто.
Звінчавши потойбіччя і нудьгу,
Летить, насиллям мічений, хітон.
Летить угору, стелиться й гірчить
Закопчений пекельним і рудим
Гарячим і могутнім.Чим же, чим
Ти обернувся, безсловесний дим?
З нічого вродишся, і будеш ти Нічим.
03.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740609
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017
Пізно. Сонечко спить.
Серед темної ночі
Небо в зорях висить,
Вдалині Ваші очі.
Вирина з забуття
Почування шалене.
Ви із мого життя
Не втікайте від мене.
Ох як важко мені
Добиратись до суті.
Одному в тишині
Помирать на розпутті.
Поки зорі ясні
Не сховались за хмари.
Вдалині, вдалині
Вій шовкових примари.
2017р.
Парище.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740681
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017
[i] Свіжі думки з давніх світлин...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/9R2XnpAddEM[/youtube]
[b] 1.[/b]
[i][b][color="#076182"]Хоча на годиннику "перша година ночі" я спробую
відновити втрачений текст! Отже, про утробний період
мого розвитку я вже десь писав! Пам'ятаю про нього
мало! Згадую тільки, що там було тепло, затишно, та
чомусь темно! А на світ білий з'явився я приблизно о
1-ій годині ночі! І відразу стало мені ясно і... радісно!
Хоча чомусь плакав... Видно, занадто гірким виявився
мені перший ковток повітря, що метнулося в кволенькі
легені разом з прохолодою березневої ночі! Але потім
стало помалу теплішати...
Наближався день святого великомученика Олексія!
І тому назвали мене Олексієм! Хоча в метриці значиться
два імена – Алексей і Олексій: перше – як данина мого
невеселого імперського минулого, друге – як легкий, але
невідворотний дарунок не дуже світлого, але все таки
вільного українського майбутнього…
Проте дитинство моє видалося суворим, голодним і
холодним. Якби не було в ранньому дитинстві, майже
обрядової, щоденної купелі, не було б, напевно, чого і
згадати про дитячий період мого нелегкого, не цілком
благополучного життя! Пам'ятаю, я лежу в теплій воді,
заправленій настоєм із ромашки, материнки чи чебрецю,
загорнутий не то у баєву не то в полотняну тряпчину...
А переді мною ни-ч-ч-ч-чо-гісінько! Тільки очі… Очі,
повні і радощів і печалі одночасно – очі матері! Що вона
думала в ті священні для мене хвилини?.. Чи не про те,
яке важке випробування вибрала вона для свого немов-
ляти – випробування тим туманно-безпросвітним життям,
яке нам готувала Доля! Було важко усім! Хоча ми, малі,
і не усвідомлювали і не замислювалися над тим, чому
іноді мама голосила за обідом, приповідаючи: "хлібця
кусай, сину, один раз, а юшку черпай ложкою тричі".
Був голодний повоєнний 1947-й рік!... [/b]
[/i]
[b] 2.[/b]
[i][b]Чомусь неясно я тямую світ,
Коли ще там був, за його порогом…
Держу парі й даю отим одвіт,
Хто вірить, що народжений не Богом.
Бо Бог той був… моя єдина ненька,
Котра під серцем пестила маля,
А з ним ту мрію теплу, хоч маленьку,
Що гріла душу в собі і здаля…
Плекала мрію, що колись озвучу
Ту ніжно-райдужну її любов, –
Велику дяку долі власній всучу,
Хоругву роду знаного немов.
Та пам’ятаю мами лячні очі,
Націлені в ромашкову купі́ль…
Боялась, певно, долю злу наврочить,
Що в душу сину проросте кукіль…
Були ті очі часом й безпорадні,
Коли фашист палив підряд хати.
Коли живі молились, Богу раді,
Що в них самих не скоїлась Катинь*.
Коли малі ми в болотах ховались,
Від «купелей» гарячих – від гармат…
Солдати наші й німці не братались –
Над ними панував відвертий мат…
Коли малих нас болісно душили
Хвороби, голод, бісова зима…
Коли останні витягала жили
Колгоспна праця, хоч платні нема.
…Чомусь не тривко пам’ятаю світ,
Коли ще там був, за його порогом…
Собі ж і тим даю твердий одвіт,
Хто кле́птає: «всі купелі від Бога».[[/color]/b]
01.07.2017
_________
*Тут як символ масових вбивств.
На світлині автор (праворуч) зі старшим братом[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740579
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2017
І торкнеться до мене уперше земний чоловік,
У якого в очах мерехтить перламутрова хвоя,
І притулить долоню свою до тремтливих повік,
І від доторку сего забудуся, де я і хто я…
І трава оживе під ногами, волога й густа,
І в аркані зійдуться над нами старі осокори.
«Я не згуба тобі, чоловіче, я древня вода,
Що з правіку тече й напуває смарагдові гори».
І торкнеться до мене удруге і скаже: «Бери,
Ці реліктові храми тобі залишаю у спадок…».
І сплетуться між нами всі запахи і кольори,
І солоною цівкою піт побіжить між лопаток.
І гірським полонинам забракне п’янкої роси,
Щоби спрагу мою втамувати й вогонь загасити…
І зіллються між нами вібрації і голоси,
І почнуть мироточити пальців його сталактити.
І торкнеться до мене утретє земний чоловік,
І промовить: «Ти згуба для мене, ти лік мені, жінко,
Бо коли я торкаюсь пелюстя тремтливих повік,
Твої очі стікають в долоні небесним барвінком…».
І в гортані його застрягають солодкі слова,
Перестиглими сливами тріскають, скапують в душу…
«Я трава, чоловіче, я дика шовкова трава,
На фісташкових віях росу передсвітню ворушу».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739407
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 27.06.2017
Ч-ч-ч, хорошая моя. Тише, тише.
Дождь прогнозу обещал - да не вышел.
Ну, посулы всем по силам на свете.
Даже Боженька за них не в ответе,
за упавшие разрывами звёзды
там, где лучше никогда бы, чем поздно.
По тебе крестов - во век не убудет
(мы ж стараемся никак - мы же "люди")...
Тихо, тихо, чернозёмная. Тихо.
Нынче мама онемела от крика.
Ей не свыкнуться, что больше не надо
на побывку ждать любимое чадо.
Спи, хорошая моя. Спи, родная.
Никогда твой горизонт не узнает,
жизнью чьей-то да зарёй догорая, -
хорошо ли, что далёко до рая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739093
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017
Буває, все в житті сторчма,
І що не день ─ здається, гірше,
І свіжих помислів катма,
Щоб розродитись хоч би віршем…
І фрази, штучні та масні,
Під серцем колють, мов рапіри!..
І крапля ницої брехні
Руйнує океан довіри.
Необнадійливий прогноз
Передбачає шквальний вітер,
А ти, рятуючись від гроз,
Не знаєш, де себе подіти…
Шукаєш вірного плеча
І розуміння, і розради…
Одна малесенька свіча
Пітьмі суцільній не зарадить…
Та просвітлить буття твоє
І вкотре дасть міцне опертя.
В житті з усього вихід є,
Немає виходу зі смерті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739001
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2017
[b]ОЗЕРО НЕЧІМНЕ*
[/b]
Спить озеро. Не розбуди словами
Його спокійну, древню сивину.
Дивися, як м'якими рукавами
Хвилюють верби тихий берег сну.
Про що мовчать? Невимовлений докір
У хвилях, що цілують береги,
І піниться минулого неспокій,
Що серцю, наче п і с н я, дорогий.
О,що те дно хова від зору ока?
Можливо, пестощі весняного тепла…
Любов -- як тайна вічна і глибока,
З якої вірність М а в к и проросла.
[b]ТОЙ, ЩО В СКАЛІ СИДИТЬ
[/b]
...І знов щемить, і знов у серце стука
Дух темряви – Т о й, щ о в с к а л і сидить.
Змовкає день і час. Холонуть руки.
Зникай, маро́, була це тільки мить!
Яке ж то забуття, коли є пам’ ять:
Великий смуток, радощі малі.
Вони живі. Захочуть і поранять
Руїнами і Того, що в скалі.
[b]«АЛЕ МИНАЙ ЛЮДСЬКІ СТЕЖКИ, ДИТИНО…»[/b]
Тривожу вдруге я те озеро Нечі́мне,
А поруч мій Л у к а ш байдуже розмовля,
Як вітер весняни́й, мінливий, непостійний,
Не зна, куди майнуть, війнути звідкіля.
А озеро мене у відповідь басами
І кумканням, і скреготом, і шелестом віта.
Голосить – не щадить і теплиться сльозами,
Що ось, мовляв, живе забута "Пісня" та!..
Той лісовий мотив, як дідуган прадавній,
Мудрує стільки літ, лунає відколи.
О дядьку Л і с о в и к, розрадь моє кохання.
Тут поруч – мій Лукаш! Зціли його, зціли…
Живучим дихом слів, що я сказать не вмію,
Пробудження весни нам плесо прорече.
І вітер жартівник обпалює плече,
Дарує ще одну, лишень одну… н а д і ю.
[i]*[b]Нечі́мне (Нечімле)[/b] - знамените предковічне озеро на Волині, [b]місце дії драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня».
[/i][/b]
[i]На фото: озеро Нечімне.[/i]
(З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738814
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017
[i](Будучи студенткою української філології Львівського національного університету ім. Івана Франка мала честь зіграти Мавку у [b]"Лісовій пісні" Лесі Українки[/b], топтати стежки предковічного лісу на Волині та озера Нечімного - тих заповітних місць, які збудили Лесину творчу уяву. Допоміг розгадати міфологічні образи-персонажі "Лісової пісні" наш викладач, світлої пам'яті професор Іван Овксентійович Денисюк, що народився поблизу Лесиної домівки в Колодяжному і з малих літ увібрав у серце любов до свого мальовничого краю і його знаменитої співвітчизниці).
[/i]
Коли вирветься втома,
як ноша мені непосильна,
коли хтось із знайомих
на мене скептично зиркне́,
я буденність покину
і в казку вернуся, наївна…
- О рятуй, побратиме,
рятуй, П е р е л е с н и к, мене.
І від злих язиків,
і від того скептичного ока
я у гущі лісів заховаюсь,
ніхто й не знайде.
Тільки мій П е р е л е с н и к
злетить над лісами високо
і озветься з берези:
- О де ти, о де ти, о де!..
Коли вирветься втома,
а вона ще чорніша від ночі,
і пітьма півпритомна
долоні безсонь простягне,
спалахне у мені,
заіскриться в мені,
затріпоче
твій високий вогонь:
- О рятуй, П е р е л е с н и к, мене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738815
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Горстями сгребает мечты недозревших вишен
горячий порывистый ветер с горячей крыши.
Он был очень правильным мальчиком.
Был - да вышел,
и лезет под шляпки, за воротники и ниже.
А отпуск маячит назойливой мелкой мошкой:
прихлопнешь всерьёз, а как будто бы понарошку -
и вот прокисаешь над фотками у окошка
с забытой случайно вчера на столе окрошкой
в своей хоть и старой, но очень комфортной нише.
И вдруг испугаешься: хоть бы стать на год выше,
чтоб так же, как нынче...
чтоб попросту видеть/слышать,
как ветер швыряет мечты с перегретой крыши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738695
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Тоска проснётся раньше, чем рассвет.
В завязке и разводы, и романы.
Судьба погладит пачку сигарет
в кармане.
И прячутся от неба под зонты
рассудком перекошенные лица.
И день - живой, а вроде как остыл
и снится.
Дорога в пробках вызрела во флюс.
И радует единственное: кроме
всех минусов - в замке чирикнет плюс:
"Я - дома!"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738655
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017
[i]«Здоров’я князеві й дружині,
Що борються за народ християнський
Із військами поганими!»
[b](«Слово о полку Ігоревім»)[/b]
[/i]
Співаю славу Руської землі,
А не ганьбу полону половецького…
Коли б знаття, які поводирі
З потомків Ольги, ласих на скарби,
(Не книжнії скарби зі світу грецького) -
А на шаблі ординської доби,
Що їх зманили в лігво Кончакове –
На коней степових тяжкі підкови...
…Співають сурми Ігорів похід!..
Сурмить Сула – Дніпро у хвилях дметься,
(Чомусь йому розлого не сміється,
Бо з дна не сонце – пляма вирина)-
[i]«…то Україна много постона…»![/i]
Вкриває темінь небеса дзвонові –
Тече печаль, мов крівця, по Дніпрові…
Реве Дніпро на грізні голоси:
[i]«…За шеломянем,земле-Русь, єси...»![/i]
…Дівчата виглядають на Дінці –
Куди прибились пущені вінці,
На манівцях не ймуть лихого знака –
Вінці потопчуть коні хана Гзака:
[i]«Вже нам своїх милих лад
Ні мислію помислити,
Ні душею здумати,
Ні очима оглядіти»…[/i]
…А у Путивлі-граді на валу
Співає Ярославна піснь скорботну –
Про Долю жінки,Доленьку безродну,
І про побоїщ лютих сиву млу –
На вої половецькі месть-хулу,
На ладо миле кличну мисль свободну!
…Заграє хвиля на Дніпрі-Славуті -
Опівночі стовпами мла іде,
То сонце-бог для князя путь пряде,
На руські землі, волею розкуті,
Яку скропило тіло молоде –
(Хвала небесній правді і могуті)!
О лада милі, в часі не забуті,
По вас розлоге древо проросте…
Із дум крилатих, сліз дівочих дрібних –
Трава зійде на побережжях срібних…
[i]́(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом, 2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738431
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Наливсь медами місяць — роздобрів,
Ліниво котиться між зорями до ранку.
Із берега за зграйкою човнів
Спостерігає вітрова коханка —
Гнучка верба, схилившись до води,
Купає в прохолоді довгі коси...
А я приходжу, зранена, сюди,
Коли у душу зазирає осінь,
Коли голосять в тузі журавлі
І дощ-в-мені налагоджує скрипку,
Щоб виплакати всі свої жалі
Вербі і вітру, місяцю і рибкам.
Щоб причаститись співом солов'їв,
Ввійти у чароспокій вечоровий
І віднайти крилатість своїх снів,
Де ти і я, і затишок вербовий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Доброго ранку, моя перелітна пташко!
Як подолала свій шлях /крізь тумани/ сюди?
Спека така неможлива, що й дихати важко.
Душать у грудях солоні краплини води.
Не зупиняйся: немає ні хліба, ні злата.
/Точать на мене завбачливо будні ножі./
Все, що зуміла б тобі я сьогодні віддати –
Подих і руку, допоки дійдемо межі.
Краще лети! Вбережи свої крила від клітки.
Тут не вітають свободу і вільний політ.
Точаться війни. Стріляють гармати у свідків.
І по периметру правди – оголений дріт…
Не побороти супротив земного тяжіння:
Небо – твоє, та не може належати нам...
Просто лети, повертаючись у сновидіння
/Будемо тіням давати свої імена/.
Просто лети! Подолай, моя пташко, кордони!
Бачиш, де лінія дотику неба й землі:
Там зовсім інші /до нас небайдужі/ закони.
Там навіть нашій любові серця замалі…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Я пам’ятаю, як травень блукав між дзвіниць,
Вулиці міста схилялись до ніг наших ниць,
Ми розчинялись в ріці незнайомих облич
До півнОчі.
Місяць скоринкою хліба висів в далині,
Я загубилась в тобі, як і ти – у мені.
/Хто б і шукав, не знайшов…/ Та в цій битій війні
Ікла вовчі
Нас вигризали й у різні штовхали світи,
Там, де ні входу, ні виходу нам не знайти.
В час, коли руки безвольно тримають хрести
Не злетіти…
Ми ж бо не птахи. Залишимо іншим політ.
Часом любити не “до” йти, а рухатись “від”
Та відпускати, аби у мереживі літ
Знов зустрітись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736716
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
[i]Сюжет вірша підказала одна реальна пригода – в одну з безсонних творчих ночей на світло нічної настільної лампи залетів до моєї кімнати метелик і через цілу ніч був моїм приятелем. Аж над рано вдалося моєму бранцю вирватися на волю, хоч вікно у великий світ було не зачинене...
[/i]
Лапатий метелику, видно, це доля:
Моя кімната – твоя неволя.
Було не шукати тобі серед літа
Куточок нічного штучного світла.
За світлі пориви – чорна розплата:
Простора клітка – моя кімната.
Тут вікна, мов стражі, впіймають – не пустять.
Літай, скільки зможеш, з шафи на люстру.
Вивчай, скільки треба, стелю-пустелю,
Освоюй потрохи мою оселю,
Сідай собі стиха на книги-криги,
Лиш дихай глибоко і ніжками дригай!..
…Та враз засвітилися вікна навпроти:
Метелик мій спробував страх побороти.
Без тіні скорботи зливається з небом…
Лапатий метелику, рада за тебе.
[i](З раннього, з першої збірки «Дзеркала». – Львів:Каменяр,1991)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736257
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2017
[i][b]а я втішатиму.
Аби ж!
Якщо навколо люди, люди…[/b]
Ігор Рубцов "Спроба"[/i]
Не хочу слів. Не буде сліз:
Тримають під прицілом люди.
Ранковий пломінь день розбудить
І, наче хліб черствий, у грудях
Застрягне ніч і біль, і злість
На себе. Думати облиш,
Що дотик твій послабить пута,
Для мене він п’янка отрута:
В твоїх руках я оживу, та
Потім стану тінню. Лиш
В таксі - ні музика доріг,
Ні мантра «Стане легше», звісно,
Не стишить пульс, бо серцю тісно
Без тебе… Душить, душить місто
В своїй байдужості! Ти б зміг
Мене утішити. Як ніж,
Ця вирва замкнутого кола:
Я – в ньому, ти, мов пес, – довкола…
І відстань в кілометрах колій…
І я – така твоя! Аби ж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735991
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Якось Ви невчасно зі своїм "люблю".
Я перечекала, попіл посадила.
Вибачте.Кохання я не пригублю.
Я його сльозами все до краплі змила.
Якось Ви невчасно, що найкраща всіх.
Видно, сумнівались і шукали кращих.
Маєте Ви право. Це ж ніяк не гріх.
Хай Господь дарує Вам найкрасивіших.
Якось Ви невчасно через стільки днів.
Я ці всі хвилини Вас не відпускала.
Ви пішли від мене. Де взяти б тих слів,
Що вже від сьогодні я Вас не чекала?
Що ж. Я не єдина. Скільки ж бо людей.
Скільки є красивих. Скільки в світі вільних.
А мене забудьте. Серед всіх ночей
Будуть інші ночі. Та не буде спільних,
Де були ми в щасті наче божевільні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736127
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2017
Ця скрипка плаче пелюстка́ми губ,
ця скрипочка сміється так дитинно,
ці струни так лоскочуть лебедино,
немов цілунка теплий перелюб.
У крапельках небесної води,
у танці німф ввійди до мого храму,
немов Орфей, що вабить серця даму –
прилинь чове́нцем, пішим увійди.
Нестямно так! – божественний твій вид.
До забуття послаблено тенета.
цей зорепад, ця світлокрила Лета,
це – баркарола, зіграна навзрид.
Ти – полум’я, ти – снігопад, ти – лід,
ти стежкою вростеш у нашу казку,
цю чисту ноту, цю бджолину ласку
ми віднайдем між чашечками квіт!
Нехай концерт зліта, як віртуоз,
нехай Аїд у темряві здригнеться,
нехай пташа у гіллі стрепенеться –
в кущах жасмину, в пахощах мімоз…
Цей гуркіт хвиль, цей поклик афродіт,
що нам на згубу рине із безодні,
це – м а г і я! Це – м у з и к а!.. Сьогодні
ми вдвох її перебредем убрід.
Перебредем, перепливем, пораним
і душі наші спраглі, і серця
її тонким і небуденним станом,
її м’якими рисами лиця.
Це – наш тріумф. Ми відіграєм соло,
і глядачі покличуть нас на “біс”!
Воно п’янке - магічне щастя коло,
коханих ліній заповітний ліс!
Ми втомлені… Ми – висохлий струмочок.
Ми – скрипочки ледь чутний голосочок.
… Цей монотон, цю механічність гами,
цих струнних вен живу, зболілу кров –
цю стежечку, порослу бур’янами,
цю музику, що вимовкла за нами –
ми п е р е й ш л и …
і ти – переборов.
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736108
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Пeлюстка маку,
здається, грубіша, ніж
твоє кохання.
Скільки ж шрамів на ньому
лишила я по собі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736038
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Початок літа. Червень лиш на старті,
А отже, все попереду. Ну, що ж,
Пора маршрути креслити на карті,
Забувши про сумбурність і про дощ.
І напинати мрій своїх вітрила,
Бо в нас по курсу – зоряні світи,
Де мерехтять неонові світила,
Де манить неосяжність висоти.
Де можна, ноги звісивши, збивати
У піні хмар яскраві бульбашки
І прислухатись, як лоскоче п’яти
Заморський вітер, теплий і п’янкий.
Як булькають, немов прудкі рибини,
Пташки дзвінкоголосі навкруги…
А там, внизу, – оази садовини
І маково-ромашкові луги!
І соковиті кущики суниці,
Й коралі черешневі між гілок,
І дзеркальце старенької криниці,
На дні якої – дукачі зірок.
І череда корів у зелен-морі
Лежить, на сонці гріючи боки…
І скільки ще таких простих історій,
В які пірнаєш завше залюбки –
На старті літа, стрімко, з головою,
Щоби душа наситилась сповна,
І проросла віршами, як травою,
Твого натхнення ще одна весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736023
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 02.06.2017
[b][i]Звучить орган в соборі Магдалени.
Бах... Фуга і токата ре мінор.
Я слухаю. Сьогодні є для мене
Лиш музика і цей старий собор.
І ще… І ще…гігантський відгук нерва,
І буря мислі, і гроза страждань,
І повінь жалю, повінь безперервна…
І раптом ніжності п’янкої світла дань.
Зове, зітхає, те́плиться, проймає
За мить до вічності. Від дійсності на крок.
Німію словом. В музику вростаю
І розбиваюсь вщент…Орган замовк.[/i][/b]
[i](З раннього, з першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736109
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Надвечір над лісом густим опускається мла –
Тремтять у повітрі легкі золотисті лелітки,
І ніздрі лоскоче гірчинкою пряна смола,
І гори в задумі застигли, довірені свідки.
Вони таємниці звіряють хіба що вітрам
І соснам старим віковічним, і гніздам пташиним…
Лоскоче долоні прогріта пошерхла кора,
І звивиста стежка веде до стрімкої вершини…
Де сонце лягає в кубельце між моху й трави,
Щоб зранку вже вкотре зійти й запалити світанок…
І ліс біля нього на чатах, немов вартовий,
Стоїть незворушно, допоки пташине сопрано
Не вдарить згори, розгойдавши цей світ, ніби дзвін, –
Аж бризне роса й розлетяться дрібні намистинки!..
Це все буде завтра. А поки бреду навздогін
Сонливому сонцю, що котиться вниз до спочинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735882
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 01.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2017
Фиолетовый всплеск свежевыжатой ночи
переплавит стакан с утонувшей мечтой
до виска ненавистно-любимых и прочих -
на стеклянный Брестоль.
Очумевшая высь будет чёрным давиться,
зажигая по памяти чью-то звезду,
упуская с ресницы на чью-то возницу
то ли дар, то ли мзду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735635
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
[i][b]«Місяцю-князю, у пі́тьмі будущого,
Знать, ти шукаєш зілля цілющого.
Зілля, що цвітне за райських лиш меж.
Ох, і коли ж ти те зілля знайдеш![/b]»
[b](Іван Франко)[/b][/i]
То – вісь землі, розчахнута навпіл…
… То – серце, перекраяне думками…
Веди мене між хмурими ровами
брутальних чвар, роїв отруйних пчіл,
пустот, і нечистот, і осміяння –
на твердь зеленобарвну… острівець –
і я назву твій дар благодіянням,
що я дійшла до раю навпростець,
що на свої невиважені плечі
не переймала липових потуг…
Веди мене до краю… Зілля клече,
а станеться – на Тройцю зійде Дух –
і я таки намарю крок у казку,
де мій народ пізнає благодать.
Веди мене, я матиму за ласку
і дим, і чад, і кожну чорну п’ядь,
аби лишень не лживити думками
і з часом не зійти на манівці,
аби слова голодними вовками
на смолоскип не вили у руці,
допоки їх вполює сіть лукава
лица́рських слуг чи місячних заброд,
що їх звела історія дуплава
в одне безбарвне місиво… «народ»,
що, де приляже, там і заночує,
і, чхаючи на клич поводиря,
тоді його підносить, воздаря,
коли його вже голосу [b][i]не чує[/b].[/i]
На фото:[b][i] пам'ятник Івану Франку у Львові.
[/i][/b]
[i](Зі збірки"Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735654
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
[i][b]"По дорозі у Казку"[/b] - так назвав одну з своїх драм
Олександр Олесь[/i]
У щастя до тебе, насправді, багато доріг...
Розглянься навколо - то шлях "По дорозі у Казку".
Увіруй... Увіруй... бо віра - святий оберіг -
у щось надвисоке - у приязнь, а надто - у ласку...
В Завітному Лісі по куп'ях снують світляки -
ці крихітні вісники Сонця, ці янголи втіхи -
скупайся у променях світла, у хвилях ріки,
а я буду поруч і щось промовлятиму стиха.
Ідилія... Спалах... На хвилю - на вічність, на мить...
Притаєні знаки, приглушені порухи серця.
Небачена з'ява - розбуджена Мавка горить,
високо над хмарами кінь вітрокрилий несеться.
Покиньмо імлу непроглядну, покиньмо усе -
приземлені зваби, осмислені покручі Духа.
Нехай по дорозі у Казку нас коник несе,
а наші німі одкровення лиш серце підслуха.
Ми обрані Світлом, ми білі ворони - то що ж...
Шумітиме Ліс заповіти свої спересердя:
яскраво горіти - це значить зневажити Лож.
Це бути. Це збутись... і вільно піти у безмертя!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731795
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 29.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2017
...И даже если еще нет музыки, важен ритм -
Первый низкий акцент, как удар, утверждающий ваше право
Друг на друга сейчас, в этой точке, где каждый почти горит,
И в четыре ладони, похоже, вселился дьявол.
…Отражается танец в зыбучих песках зрачков,
Потемневших от блюза. И в тесном контакте бедер
Равновесие ваше зависит от бабочек - банальных бабочек и костров.
И, конечно, от ритма – он вязок, изменчив, приятно неоднороден.
И ведет тот, кто опытней, старше, свирепей, сильнее... Вот
Самый лучший танцпол – подвернувшаяся поверхность.
…Гулкий низкий акцент. Вам, как паре, весьма везет -
И синхронность движений, и музыке соразмерность.
Доверяя друг другу, услышьте, как дышит блюз…
И, растаяв в плие, постарайтесь не торопиться,
Заплутав в самой хрупкой из самых непрочных узд,
Виртуозно в финале рассыпавшись на частицы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735344
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Еридо!... Бійся чистих вод!
Рушає льодовик, здригаючи планету...
Яким не був би грішним мій народ,-
ніколи кров людську не пив він на бенкетах!
Аресе!... Ти - не цар для нас, не бог,
а так,- приблудний пес, який не бачив долі...
Бий в груди! Що ж... Убитий Син воскрес!
Ще затанцює блиск зорі на Чорнім морі!
Лихі божки! Міфічний порох книг!
Наш Деміург святий! Як те, що в серці - вічний!
Згорить колись в вогні останній міф!
Еридо утікай! Рушає айсберг... Тріснув.
Ерида - богиня розбрату.
27.05.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735273
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Так затишно у тебе на плечі...
Присів метелик в утворі тюльпана...
Зімлілим тілом талої свічі –
о Жінко - з'яво, речнице жадана...
Твої уста – божественний потік,
твої уста тернові... колючками,
у них жагуча спрага до безтями –
із яблук спілих яблуневий сік.
В воскреслих травнях образ скрипаля,
у скреслих кригах – скрипка Страдіварі...
Метелику, це – Небо, це – Земля,
це мерехтливих рим блакитні далі!
А там, в загір'ї, а́нгелики сплять,
там божий Сад, там синова колиска,
там Дух Смереки над тобою блиска,
кує свою одвічну княжу рать.
О Жінко - з'яво, мудросте земна,
в пропасницях гіркої круговерті,
ти – Світло Світу, рай супроти смерті,
живильна крапля пізнього вина...
... Ці яблука ще сховані в гіллі,
вони ще пахнуть, всім на здивування...
Сльоза для Жінки – лезо у крилі,
та в ній душа, мов птаха на світанні.
Що чує рима поклик висоти,
то – сповідь серця... Світло, що від світла...
Летить душа в світи і над світи,
а за плечима... яблуня розквітла!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом" - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735222
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2017
[i]«Гей, конику, ти чий?
Чи ти вже звідав стайні,
Ґаздівських батогів,
Гарапників,попруг?
Гей, конику,втечи,
Бо, може, ти останній
Із нас, хто ще не давсь
До злих і дужих рук!»
(Василь Терещук)[/i]
…І що то за мана, коли сивіють скроні,
коли Гнідий ірже,урвавши ланцюги…
Зненацька вирина все небо на долоні,
Мов у твоїх руках зімкнулись береги.
…Гей, конику, втечи в степи зеленотраві,
де вольності твоїй не стане владних меж,
де зло зчерствілих душ маліє в сонцеплаві,
де втрачену мету свободи віднайдеш.
І пильний зір очей, і слух, кнутами скутий,
враз видивиться вдаль і вслухає мотив:
о, скільки в світі рук! – їм зась підкови гнути,
і скільки в світі рік, що ти не переплив!..
Тече на бистрині ріка, дзвінка, як пісня,
хлюпоче, сміючись, дзвін-римам навздогін –
на тому берегу Гніда Лошиця пізня
чекатиме тебе, здолавши часу плин.
Посеред тихих плес, в очеретах вшамрілих -
дві гриви промайнуть в високій осоці…
В неторкані сади, до яблунь перезрілих,
де Золоте Лоша зросте на молоці.
…Гей, конику, ти чий?..В якому безталанні
на тебе завели ляскі гарапники?..
О,скільки в світі пут!.. - і ти єси останній,
хто п’є водичку тут на відстані руки.
Попереду – шляхи безкраї, неозорі -
до них душа з попруг рвоне, не хотячи…
Якщо тобі туди, де в травах стигнуть зорі,
та на Великий Луг – гей, конику, втечи!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735081
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017
Этот май бесконечный -
Как страж на пороге у лета.
Распылённый дотла
На осколки цветного стекла.
Эта странная помесь -
Слияние мрака и света.
Эта долгая повесть
О поисках в жизни тепла.
И дубовая роща
Еще до конца не одета.
И сползают лучи по стволам,
Как чулки по ноге.
Наша песенка спета.
Нас, кажется, предало лето,
И смеётся, и дразнится
В близком как сон далеке.
Я по зелени этой брожу –
Ну куда уж влюблённей?
И куда ж зеленее еще
Этим травам буять?
Одуванчиков стая слетела
С открытых ладоней.
Не догнать.
Не начать.
Не закончить.
И не избежать…
Май 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734976
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 26.05.2017
[b](радіаційна алегорія з часів нещодавно минулих)
[/b]
[b][i]«Мене́, теке́л, ве́-парси́н –
Відміряний, зважений, поділений,
або відданий персам»
(Арамейське письмо. Приказка епохи
загибелі Вавілону)
[/i][/b]
«Мене́, теке́л, – о горе! – ве́-парси́н»…
О, Батьку-Атом, де твій Блудний Син?
В якій водневій, чи безводній аурі
виводить він Новітніх Динозаврів!
Отой найбільш облудний із синів
обрав собі Країну Плазунів,
піймав хмарину – і пускає дощ.
Чекай, країно! Буде тобі борщ…
[i]«Іди, іди дощику,
зварим тобі борщику,
поставим тя в кутику
на вербовім прутику,
прутик буде ся вгинати,
дощик буде виливати…
Хлюп!»[/i]
– Моя дитино, чи смакує борщик?
(…Паде на спини Стронцієвий дощик…)
Хлюпоче радій, стронцій та уран,
Регоче Блудний Атом-Лжетитан:
Падуть краплини – сіра… жовта… біла…
А на спині у “homo” – Горб Дебіла.
О, “homosapiens”, о ким ти будеш завтра?
– Людиною?..
– Ні, тінню… дино… завра.
Зловіща тінь Новітнього Дебіла
утішить Лжетитана – і до біла
натрудить Атом велетом-Грибом
спину людиновиродка з Горбом.
[b]Ода Лжетитанові,
його величності Блудному Атому:[/b]
[b][i]«Відміряв, зважив – красота!
Десятки тонн – не на кита,
на Динозаврисько-людину,
на глиносвіт, на світо-глину…
І ось за кільканадцять днів
на цім всесвітнім попелищі
велика армія Щурів
свій гімн урочисто просвище.
І, згрібши попіл від людей
в помийно-смітникову яму,
Потрійний Щур пискне : «Гряде!
Епоха з нами, Пацюками!»
А потім атомний бенкет
в нужді потопить, мов у річці,
і прорече гризун-поет
відоме: «Veni, vidi, vici»!
І будуть щуритись Щурі
і лізти з шкіри – підлі душі! –
а ще щербити пазурі
до новозмоченої суші,
а в підземельний свій архів
внесуть події знамениті –
Цивілізацію Щурів,
що вижила у цьому світі».[/i][/b]
Хвалу Блудному Сину вознесімо –
він цілий світ поставив на коліна!
А ту країну, де він побував,
він тільки взяв – і переплазував:
Потрійний Щур… Дебіли-Динозаври…
(… і Леді й Сери з Мишачої аури).
[b]Марш країни Плазунів
[/b]
[b][i]«Леді і Сери з пухкенькими лапками,
досить махати тугенькими папками,
досить бити себе у груди,
досить бруду!
Лексика ваша аванґардова:
каша розрухи під сосом «будова».
І відбудова, і перебудова,
корінь єдиний і первооснова,
магія звична незвичного слова,
от вам і вийшла Перебудова!
В горлі застрягли поширені гасла:
в чергу за м’ясом,
в чергу за маслом,
в чергу за маком,
в чергу за гра-ці-є-ю,
в чергу за раком
і радіацією…
Лиш поза чергою й майже задурно ми
станемо гуртом за здохлими курами.
Може, хоч шлунок свій, трохи затруєний,
Лапками й шиями синіми здуримо.
Нумо,гастрити, шикуймось під гаслом:
в чергу за м’ясом,
в чергу за маслом…
Знаки питальні за комами й крапками:
хто там попереду з пухлими лапками,
хто там попереду з шапками, шляпками, -
Леді і Сери з тугенькими папками.
Ваша розмова – вороняча змова:
каша розрухи під сосом «будова».
І відбудова, і перебудова,
корінь єдиний і першооснова,
магія звична незвичного слова,
от вам і вийшла Перебудова»[/i]
[/b]
Колоніє Блудного Лжетитана,
Плазуніє, яким ти Вакхом дана?..
Мутаніє, у доблесті, чи сказі
рихтуєш ти знамена птахоплазі,
трубиш на збір: до зброї – пера-руки!
Темніє бір. А там лиш Круки, Круки…
[b]Дещо про Птахоплазих:[/b]
[b][i]«Ви хто?
– Ми – Орли!
(а в підтексті: «ми – Круки,
ми очі держави і вуха, і руки,
улюбленці долі, вершків протеже»).
Міліція наша – не нас береже.
Вам казку про пекло:
пройдіться проспектом,
скажіть два-три слова
на захист Проекту*,
супроти політики КПРС –
і вам не побачити більше небес
ні жовтоблакитних,
ні чисто червоних,
бо ті, що в цивільних
і ті, що в погонах,
розсиплять на спини ґумове драже…
Міліція наша – не нас береже.
То дійсність, чи казка?
Беретик, чи маска?
Вам треба емоцій –
на мітинг, будь-ласка:
– Ганьба до сумління,
що з пап’є-маше!
Міліція наша – не нас береже.
То хто ж ви – Орли, чи оперені Круки,
і де ваші Очі і Вуха, і Руки…
Невже ви і справді той «люмпен», невже
Міліція наша – не нас береже!»
[/i][/b]
– Нам все одно, – свистітиме в Нікуди.
О звірино, у пір’ячку облуди!
О годі, годі тої звірини,
бо ще годок – і дійде до війни.
І буде бій – запеклий і кривавий:
заради честі – не заради слави.
І Лжетитан оскалиться блудливо:
(– Плазун згадав про Честь свою, о диво!)
Блудливий Атом випотрошить Душу
і бездиханним викине на сушу.
О, пити, пити… Морок огорта…
(…На Грішне Тіло сходить Тінь Хреста.)
[b]Докори Сумління:
[/b]
«Ви не убили, ні, ви не убили!
Ви з острахом поклони довго били.
Кому… Йому – Розп’ятому Пророку?
Чи згубному Всевидящему Оку,
його Всевладі і його Всесилі…
Такі покірні і безвинно-милі,
і непорушні, мов би кам’яні,
що до вподоби стали Сатані…
О, Вакханаліє! Тепер не допоможе
тобі ні маска, ані Око Гоже,
тепер не лицедій, а лицезрій
на карколомну круговерть подій,
на суть усіх каліцтв, усіх облуд…
Сюди ж!
Гляди ж!
Гряди ж, Страшенний Суд!»
– Який той Суд і хто у ньому Судді?
– Кому молитись, чи Христу, чи Будді?
– А як позбутись лютих катувань?
– А як добути святості з Писань?
– А як хорал заграти з семи струн?
Плазун і на Суді Страшнім – плазун!
[b]Страшний Суд:
[/b]
«Ми – Язви Плоті, Думки і Душі.
Ми – Стерви, Черви… Точим ми і гноїм.
Не візьмеш нас на голі бариші:
гріхи людські повернуться во зло їм.
Воздай Вогню їм і воздай Води,
Хай б’є, трясе, палить і морить Мором.
Воздай за все… Ні слухом щоб, ні зором,
Ні нюхом не занюхав їх сліди.
Хай згине[b] [i]Стадо ницих Плазунів:[/i][/b]
Безлике, Безхребетне, Без’язике…
І нині й прісно. І во вічні віки
Нам Дух Святий цю помсту заповів».
О Голубе, Крилате Тіло Неба,
карай Рабів, та не клени, не треба!
Утіш, благослови оту країну,
узри у ній Вдовицю – Україну,
Самотини жалобонько вдовина…
(– У Плазуни забрали мого Сина!)
О, Україно, не твоя вина,
що замість Сина – маєш Плазуна.
«Мене́, теке́л», - о боже, - «ве́-парси́н»…
(У спинах – Стронцій. От і сплазнув Син).
– О, сину, сину… Де твоя спина?
[i]Кряча́ти**[/i] сину – доля Плазуна.
Тобі ж рамена дала Україна!
– Нема рамен «крячи… рачкуй… тварино»…
Поляки, угри, німці-прусаки,
татари, турки, зайди-босяки…
А ти між них – Ярмо Вола, мій сину…
Крячати звикнеш – згубиш Україну!
…І рушить Віл, і легко буде Возу
котитися до вражого обозу.
А Віл крячати – і мовчати буде,
і ремигати під стовпом Іуди:
Декретами, зірками, кумачами
і збруцькими масними калачами,
і вибухом червоних революцій,
і хлібом черствим у брудній пилюці,
і черепом грудного немовляти,
яким відпила божевільна мати,
а ще… Хрестом Берези серед бору,
а ще… а ще… Руїнами Собору!
Віл зареве… Спаде з очей омана:
– Я чесний Правнук гетьмана Богдана!
Волатиме до Неба: «да святиться»!
Нехай святиться і нехай проститься
моє Ярмо і тричі клятий Віз,
якого я під батогами віз
до божища іуд… Я провинився:
хоч зневажав, а все-таки молився,
і прикладався до стовпа іуд…
Куди ж мені?
– До МАТЕРІ – на Суд!
А в України – прощення в очах:
– Устань, мій Сину! Годі… на Крячах…
[b]Душа Плазуна. Проща
[/b]
«… І ти опам’ятаєшся колись
ще пам’яттю загубленого русла,
коли байдуже і безплідно згусне
у спориші чиясь убога мисль,
і з відчаєм загиблих поколінь
ти зранених не підведеш колін,
ти скованих не приховаєш рук,
розп’ятих рук не виказаний рух.
Тебе зігнуть, зітнуть і розіпнуть,
і безхребетним зроблять, без’язиким, -
іди… Куди?! З таким потворним ликом
тобі одна вготована лиш путь:
вперед… вперед – на дальні лісозвали,
вперед… вперед – під кулі і мечі.
Ти віриш у духмяні калачі,
допоки тебе блазнем не назвали.
Не маєш права вірити. Не вір!
Жалоба по тобі – брудна неслава.
Ти не людина. Ти – Плазун. Ти – Звір!
на хліб і віру звір не має права!
… І ти впадеш чи згинеш на Хресті
під Небом неосквернено високим.
Його блакитне непідкупне Око
простить тобі знівечені путі.
Простить тобі непам’ять і неславу,
і на твоїм знекровленім плечі
оплаче Небо жалібну оправу
і покладе духмяні калачі».
Голгофа Віку. Хрест для Плазуна.
Плазун Розп’ятий – чом не дивина!
Не за Крячі розп’ятий, за Рамена:
болять рамена і печуть Стремена…
Останнє слово Прощі долина:
--Прийми, Голгофо, Тіло Плазуна.
[b]«Кроковеє колесо»***. Фінал
[/b]
[i]«Кроко́веє колесо, кроко́веє колесо –
вище тина стояло, много дива видало…»
[/i]
О Колесо Кроко́веє, на диво,
в тобі ще є кресало і огниво,
і ти стоїш – і бачиш вище тину,
чи ти згори розгледіло людину?
Яка вона на відстані космічній,
І хто вона в дорозі пересічній:
піщинка пилу, спора в оболонці?..
- Вона – це ти… А ти – промінчик сонця!
Тебе поглине Всесвіт світла глино,
А в тім твоє призначення людино!
...Поглине Космос частку мого « я»,
зачинить невагому світобраму,
важка вона – дорога пізнання,
як страдницьке паломництво до Храму!
Не зупинити русло споконвічне
між берегів заздравних, проминальних,
поміж ікон приземлено-величних
і між людей піднесено-страждальних…
О люди, люди – в Божій іпостасі,
омиті кров’ю і до крові ласі –
ми у житті усі немов на пласі,
в Минулім Часі і в Майбутнім Часі!
… І лиш вгорі – невинне і незмінне
над нами сходить Колесо Промінне –
омите кров’ю та на кров не ласе –
під твою милість прибігаєм, Часе!
[i]*ПРОЕКТУ - тут мається на увазі ПРОЕКТ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
**Крячати - архаїчне: плазувати. Крячі - архаїчне:рамена.
***Кроковеє Колесо - архаїчне: в українському фольклорі образ Сонця.[/i]
[i](Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734356
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017
Тобі хтось постукає у двері,
І ти впустиш в свою кімнату
Напівскоцюрблений силует
Твого завтра.
Твоє завтра не має обличчя,
Але, якщо уважно пригледітись,
Воно тобі нагадає того,
Кого ти щодня бачиш
У ванній кімнаті, чистячи зуби,
Голячи кущики молодої щетини.
Бачиш крізь пелену гарячої пари
У своєму дзеркалі.
Ти хочеш йому потиснути руку,
Але тебе стримує невпевненість.
Подасть? Не подасть?
Твоє завтра мовчить.
Можливо, воно німе, а може,
Просто не хоче говорити,
Бо в твоїй життєвій кімнаті безлад,
А надворі сиро і непривітно…
Ти не зачинив вхідні двері,
І тепер споглядаєш, як в твоїй кімнаті
Безтурботно пурхають
Різнокольорові метелики сподівань,
Раз-пораз зачіпляючись
За павутину твоїх спогадів.
Ти знову повертаєш свій погляд
До того, хто не має обличчя,
Кого чекав, не чекаючи.
Привіт, Завтра!
© Володимир Присяжнюк
18.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734061
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017
Травень, сімнадцяте. Ранок. Квадрат вікна.
Поверх - дев'ятий. Дорога. Дроти. Стіна.
Сонце танцює - і знаки химерні на
звичних предметах вібрують - горять незвично...
Сонячні "па" на естраді мого стола...
Радіохвилі з незмінними бла-бла-бла...
Де ти взялася, дурненька мала Бджола,
в світі, що пахне не медом...
...в кращому випадку - хрустом
цупких папірців,чи парфумами NINO RICCI
Безладом... Блазнями ( їхні серця - картон),
вчасно не вжитими " Вірю", "чекаю", "оммм..."
Цвіт на шпалерах - повір - то лише фантом.
Та позаяк ти вже тут - то побудь ласкава:
В мене є кілька хвилин - випий зі мною кави
звісивши лапки з відчиненого вікна,
спостерігаючи: травень, трамвай, весна,
ранок, жебрак, лімузин, світлофори, фари...
Поміж новин, хмародерів, дахів, дротів,
снайперських куль і палаючих літаків
в сонячне небо пливуть невагомі хмари
,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734062
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017
Коли ніхто не бачив їх обох,
Вони тихенько й щиро говорили.
Ту бесіду незвичну чув лиш Бог,
І бачив, як вони собі тулились.
«Скажи, татусю, хмарки голубі?
В них пташки як літають сизокрилі?
Не страшно їм упасти до землі,
Й розбити свої надто пишні крила?»
«Та ні, дитинко, їх тримає Бог,
То Він їм крила дав, щоби літати.
І співом наділив отих пташок,
Щоби Його піснями прославляти.»
« Татусю, а земля? Яка вона?
Чи кругла? Чи слони її тримають?
І ще. На що то схожа глибина?
Як рибки в ній такій страшній пірнають?»
« Земля ж бо кругла, дівчинко моя,
То Господа творіння майже перше.
А рибок манить синя глибина,
І їм там зовсім, донечко, не страшно.»
«Татусику, а звідки взялась я?
Лиш не кажи, що бузьки мене несли.
Узимку ж не літають. Їх нема!
Скажи мені по-правді, чесно-чесно».
Задумавсь татко, що сказати їй,
Всміхнувся і потилицю почухав:
«Ти завжди, доню , у душі моїй,
Я вимолив тебе, і Бог мене послухав.
Ти нам із мамою змінила цілий світ,
В тобі всі наші молитвИ й надії.
Ти нашої любові, доню, цвіт.
Ти – наша радість, ти – наша надія».
Отак татусь до доні промовляв,
Коли ніхто не чув їхню розмову.
А потім донечку до себе пригорнув,
Узяв за руку і пішли додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733965
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Літо заснуло на старих деревах,
Вимерзли хмари до нитки і впали.
Вишні ще вчора у сукнях рожевих
Цвіт сонмереживом порозкидали.
Травень на бричці зеленій розлігся.
Спить. А тут з неба сніжинки цілують.
Червню до вересня з жовтнем жалівся,
Що дощенята його не лікують.
І що коней в його бричці мордують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733620
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 16.05.2017
Мовчи… Мовчи…Мій спокій не поруш –
я зараз десь блукаю поруч тебе…
Яке безпечне, невагоме небо
розкинулось на крони наших душ!
Ми у цвіту… На крилах пелерин
звеснілих снів – на всі чотири броди –
на персах розімлілої Природи
блукаєм вдвох – між сосен і калин…
Над нами – просинь… Клекотом лелек
вертаються з чужин отерплі щеми –
як Щек і Либідь линем звіддалек,
де наших доль незіграні бедлеми…
…Струна – мов сарна… пилом з пелюсток –
То п’є із рук, то нервом стрепенеться…
Уйми мисливця!.. не зводи курок! –
нехай собі гуля, де заманеться…
[i](Зі збірки"Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733682
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017
[i]„Сукню з оксамитової млості
я сама на край підлоги скину”
(Наталя Давидовська)
[/i]
Ти розкинеш руки наді мною.
Я у лиск півоній облачу́ся –
ласкою зімліло неземною
у блакитнім мреві розтечуся.
Зблиснуть самоцвітами під сонцем
стебла рук гнучкого оксамиту,
нас покличуть божі охоронці
на поляну, млою оповиту.
Упадуть у трави креноліни
з шурхотом недбало край дороги...
Я до тебе ланою прилину,
хвилею підкочуся під ноги.
Ельфи нам заплутають волосся
сміхом золотавого осоння.
Дякую тобі, що відбулося
наше оксамитове безсоння.
Затріпоче лунною жагою
на світанні жайвір з високості.
Я до тебе ве́рнуся нагою,
станом з оксамитової млості…
... Ти розкинеш руки наді мною.
Я у лиск півоній облачуся –
ласкою зімліло неземною
у блакитнім мреві розтечуся.
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733681
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017
Таке життя – шалена колісниця,
Яка крізь нетрі мчиться напролом!..
І добре, що зринають рідні лиця
У пам’яті, овіяні теплом.
Що можна доторкнутись до дитинства,
Де все таке намолене, просте,
Як Божий дар святого материнства,
Як паросток, що з-під землі росте…
Нехай стезя до правди вужча й вужча,
Й куди не глянеш – терня, болота…
Та мамина любов непроминуща,
Безмежна, всепрощаюча, свята.
Вона у вирві – рятівна мотузка,
Яка мене тримає на плаву.
Хай мрії розбиваються на друзки,
Та я до світла тягнуся, живу,
Ще змалечку злеліяна у слові,
У чистоті пісень і молитов,
Де щирість материнської любові
З упадку піднімала знов і знов,
І дарувала у зневірі крила,
В сльозі – розраду, в гніві – каяття…
Спасибі, мамо, що благословила
Мою дорогу у земне життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733393
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Спиває силу множить кроки
Ненависть, сіяна в добі.
Душею сплачені оброки,
Тримають радість у журбі.
І так немислимо сутужно
Ступати мріями батьків:
Нема дороги. Є калюжі
Із жовчі крашених князів.
Змішалась барва! Сірі будні.
Сталеві хмари, димні сни…
На лезі – правда й «неосудні»,
Й криваві проліски весни!
Болить… Болить, що аж до крику!
– [i]Убиті, ранені – два-п'ять[/i], –
Промовить диктор. Трохи дико.
А скільки в полі Їх лежать?
Шматками! Краплями! Очима!
Ой, неньо, добре Вам в Раю…
Тріщить земелька неділима,
Відда́на в руки шахраю.
Колись приспіє розуміння:
Придбати можна пекла шмать,
Чесноти ж пращурів нетлінні
Очима нивою лежать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723893
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 13.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2017
Вузенькою стежкою – в Галича теплих лісах –
у прихистках Кри́лоса, Лі́мниці, у первозданній Діброві…
Навіює Вишень олюднені сни кольорові.
І притча Любові – на княжих статечних устах.
Над Галичем – хмариться… В сутінь біжить олениця.
Шумує у кубках вино – не таке молоде!
Я відаю, княже, що в мислях твоїх – молодиця…
В пожадливих пломенях міниться личко бліде.
Твій вчинок – свавільний. Ті лови для тебе останні.
Над Галичем – буря… і смерчі… і зблиски заграв…
Безноса вже поруч. Завмерла коса у чеканні:
ось той Осмомисл, що Чагрівну без тями кохав!
Волай – не волай, рівно в хащах ніхто не почує
в сідлі уколисаних ревних князівських зізнань…
Хто крівлю покинув, хто в бурю у лісі ночує,
на того вартує підступна, як твань, лихомань.
Життя пережите. В нім згірклого меду доволі.
У чолах, у княжих, безсилля над міру пече!
Подітись куди від боярської злої сваволі?
Хіба прихилитись на вірне жіноче плече…
Вже й плечі – примари, і ймення нашіптує листя,
вже й очі не людські, а диких тобі олениць…
Наблизитись годі. Хіба що націлити вістря,
в пориві захланнім здобути цю тінь силоміць!
… Хисткі серпантини непевної княжої слави…
Над Галичем – злива. Запущений пруг тятиви.
То – хвиля зрадлива, то чорна стріла, Ярославе,
діткнулася нагло до княжої буй-голови.
[i](Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733012
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Весна в словах, разделённых мыслями,
сорвётся с губ в несусветный бред
неизлечимо двоих, неистово
идущих миром друг другу вслед,
ещё чужих, но уже на ниточке.
Короткий вечер проденет в ночь
сто поцелуев, и все - на цыпочках.
И время спешно умчится прочь,
куда-то в зиму, вторую, пятую,
где до любви - не хватало снов,
где безымянные пальцы прятали:
она, вздыхая...
и он - без слов.
А мне всё чудится: сколько б нЕ дали,
хоть век бы - им разбираться лень
тогда ли, нынче ли, тут ли, издали,
что кто-то - Кто-то...
а кто-то - тень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733000
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Розчекай мене. Розкохай.
Бачиш, зорі померзли вранці?
Розгукай мене. Позичай
Трішки щастя мені. В фіранці
Вітер руки свої погрів.
Ноги кутав в тюльпанах диких.
Ти забути себе велів.
Я ж ревіла собі на лихо.
Відвернувся. Така, сяка.
Некрасива, чужа, чужинка?..
В душу вкинув ти мідяка.
А казав :я мала дитинка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732962
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Каламутна пітьма
Піднімає стовпи.
Соляні? Туману?
Каламутного місяця око
Вдивляється з хмари
Десь в попідребер'ю.
Прокидається тихе скавчання.
Дорога межею
Поміж світами.
Розливає пітьма
Каламутну смолу,.
Чи впіймає кого?
Поміж дощами.
Повня здіймається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732925
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Скотиться колесом сонце за горизонт.
Пам’ять підніжки розставить. Втекти б, та – ні…
Я залишаю /впустила квиток/ перон
І повертаюсь додому, який не дім.
Тут, де немає від мене ні сліду, я
В серці тамую весни больовий синдром.
Хочеться дива. /Забула його ім’я…/
Входить дитинство навшпиньках десь під ребро.
Ось знову вулиця. Вишні зронили цвіт.
Скільки б мені не пройти не моїх доріг
/Й тих, що мої/, через всю павутину літ,
Хочеться переступити за той поріг,
Де вже не чутно ні сміху за склом вікна,
Ні вечорових розмов, тільки вітру свист
Ходить по колу сирих і пустих кімнат,
Де кожна річ у собі зберігає зміст
Глибший, ніж іншим здається. Бо тут і я
З вітром колись перешіптувалась в думках,
І у свята за великим столом сім’я
Дружно збиралась. Тепер на кількох замках
Двері у світ, де від тиші загусли зву…
…чи!!! - я прошу. - Зазвучи у мені ще раз!
Так, щоби сили сказати було: «Живу!»
Так, щоби лікарем стала любов – не час…
Лиш чорно-білі портрети тепер мені
Дивляться в душу. /Минуле крізь об’єктив./
Я повертаюсь додому, який не дім.
/Той, що як кисень, покликав і відпустив…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732913
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
[i](Париж.1881р.)[/i]
ЛЬВІВСЬКА КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ
[i]«…Ной мав, окрім трьох синів, ще й доньку – Сару. Вона покохала
молодого пастуха Еммануїла. Коли батько повідомив її,що всі люди
загинуть у хвилях всесвітнього потопу і врятуються тільки члени
його родини, Сара відмовилася сісти у ковчег і залишилася
разом з коханим.»
(З апокрифа.Легенда до картини)[/i]
[b]І. С А Р А[/b]
Призви мене, призви і не пускай…
Мій муже смертний,будь мені опорою.
Я ради тебе свій покину рай
І теж загину смертю, навіть скорою…
Утішся тим, що в тебе на руках
Дано мені злучитись із водицею.
Не розпачай… Відкинь панічний страх…
Я в темінь одізвусь тобі жар-птицею.
…І скільки б там води не прибуло,
Не проклинай в пекельнім стоголосію
І не благай, щоб чару пронесло,–
Дочасно нам не випити амброзію…
Не досконала вічність у богинь,
Коли вівтар жертовності відпущено…
Призви мене, призви і не покинь –
Ми у воді очистимося душами,
Поборемо падучих тіл напасницю,
Приймемо смерть, як свій останній злет,
Дарма, що ані в кольорі, ні в пластиці
Цю мить не закарбують води лет…
…Як рухне туч склепіння непрозоре,
Як здибиться над нами неба край,
Як зімкнеться над нами грізне море –
Призви мене… призви – і не пускай.
[b]ІІ. Е М М А Н У Ї Л[/b]
Мені у руки, Саро, прихились…
Надлюдську волю являть мої руки!
У валі смертоносної розлуки
Ти о плече мужиче обіпрись…
Благаю небо я не о спасінні –
Німа до сліз потопу течія…
Узри мене у світлім воскресінні –
Ти ще пливтимеш…першим піду я…
Волію Божий суд зустріти сто́я,
Вслухаючи твоє «еммануї…»:
Могучий Ягве, Сара – донька Ноя,
Карай мене, але врятуй її !
Вона невинна… Я – першопричина
Її прощальних, передсмертних мук…
Коханих членів паросте живильна,
Мені в єднанні прихились до рук!
...Як божий смерч найвищу хвилю здійме
І стан мій скам'яніє у мольбі,
Я призову тебе в свої обійми –
Останній світ в очах моїх – тобі!
[i](Зі збірки"Самоцвіти сокровення".
- Львів:Логос,1997)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732691
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
[i]«Тебе нема – і серцю тужно.
Думки летять в країну мрій.
Минає день за днем байдужно
І гасне чар моїх надій.
Прилинь до мене на хвилиночку,
Голівоньку схили на грудь,
І в тихих пестощах кохання
Про все забудь, про все забудь.»[/i]
[i](Ще змалечку наспівувала мені мама своїм
дзвінким сильним голосом ретро-танго 30-их років
[b]"Прилинь до мене"[/b] на слова і музику
Ярослава Янівського з присвятою моїй бабусі
Марії Стасів-Вовк. Первісно "Епітафія" призначалася
їй... Тепер уже й мами нема...
Сьогодні, у цей дощовий травневий день,
їй виповнилося б 81...)
[/i]
Прилинь до мене, радосте моя…
Літа між нами плинуть течією,
А серцю тужно дотиком єлею,
Коли на мить приходиш ти здаля.
Минають дні, байдужні до біди…
Твої сліди – прочинене віконце…
Коли зайде і в нас вечірнє сонце,
ти хоч листочком пізнім упади…
Коли промінчик щастя догорить
І розітне крило прощальне тишу –
Тебе на грудях ласкою вколишу:
Моя лебідко, що тобі болить…
А мить щемить – летить і квилить час –
І ронить наша пам'ять сльози-перли
На пестощі… на те, що ми не вмерли,
Коли між нас уже немає нас.
«Мене нема», – голівоньку схиля,
І гаснуть чари млою безнадії…
…В мені воскресни знадою лелії –
Прилинь до мене, радосте моя…
[i](Зі збірки "Самоцвіти сокровення" - Львів:Логос, 1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732400
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2017
[i] Так склалось в ті буремні роки:
Не знати – недруг ти чи друг…
Але прогресу владні кроки
Знання на свій вертають круг.
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eutuzmoYe9c [/youtube]
[i][b][color="#de0707"]Зняла своє сарі осяйна черешня –
Осипався долу її білий цвіт.
Увись здійняла урочисто і ґречно
Каштанів дивізія сонмище свіч.
В алеях каштанових кублище стягів
У честь перемоги… Своє «майорять», –
Як знаки борні, і страждань, і звитяги, –
Все, чим була "славна" звеличена рать.
Каштанів суцвіття – мов свічі скорботи
По жертвах, що пали в геєні війни…
Солдату була то звичайна робота –
Та смерть не означила міри вини!
Хто за Україну, а хто – за імперію:
Усі – в одну землю! Всі – наші сини.
…Й тривають донині усталені «серії»
Багатосерійного «фільму» війни.
Квітують могили, – святі незабудки, –
Журби і нагаду суворий обцас*…
Ті квіти-жалі гнів... і прощу розбудять –
Заклятим хто ворогом був ввесь цей час?
* * *
…А там десь, на сході новітній «месія»
Новими “спасенними” планами снить –
Рве блудного пупа нещасна Росія,
Щоб вкрасти в людей їхню сонячну мить. [/color] [/b]
07.05. 2017
_________
*Каблук, підбір.
[b][u]Замість післямови.[/u][/b]
Автор цілком усвідомлює, що написане тут дисонує з тим "загальнонародним ентузіазмом", яким зустрічає свято
(в час епідемії чуми) ввесь український народ під овації
світової спільноти... З подвійними сльозами на очах!
Бо не наша то перемога, брати-слов'яни, – імперська:
один диктатор "переміг" іншого. Але якою ціною?! 42 млн
покладено (проти 10 млн німців) у тій, так званій ВеВеВе,
з них більшість - українці (біля 10 млн жертв) і білоруси.
А для України та ВВВ, була ще братовбивчою, громадян-
ською – відомий рейд "від Путивля до Карпат, керований
із Москви, мав своєю метою знищити УПА, та й національно-
визвольний рух в Україні в цілому. Що й було досягнуто...
Бо не було б у Артема Ковпака двох золотих зірок Героя
Москви, а у комісара Руднєва - кулі в потилицю... До речі,
як і у Миколи Щорса у свій час...
А відомий план депортації всіх українців до Сибіру?...
Лише слабкість знесиленої війною Росії та організація Ліги
націй, одним із членів якої як найбільш постраждалої у ВВВ
стала Україна, врятували український народ від тотального
винищення!
Думаймо, пани хороші!!! Краще - українно... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017
не отпущу
И она ему:
- знаешь, я ведь когда-то была хорошей,
солнце светило как новенький яркий грошик,
боженька был улыбчив, а мир - не ношен,
птицы звенели так звонко, верилось в чудеса!
Жаль я тебе досталась - сплошное крошево,
птицы кричат тревожно, остро, взьерошенно,
солнце въезжает утречком в город - на мертвой лошади,
сердце - не сердце, а жалящая оса.
...а словеса
были когда-то преданными игрушками,
а не лгунами,как нынче - жульем да врушками,
жалкими побирушками на побегушках
что заплутали в собственных волосах...
И потому - не верь мне! ...не верь, пожалуйста,
правду отважится только один мой стих из ста...
Ты не читай их... Да к черту стихи дурацкие!
Все, завязала, последний - я НЕ ШУЧУ!
Он, улыбаясь, зная, что не изменится,
странная грустная эта его изменница
на ее : -только не отпусти меня, слышишь?
ответит ласково
- не отпущу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729784
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 22.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2017
Так бывает только в дни молодости или войны -
Все исполнено смысла и крайностей: на закате охра и терракота,
Воздух с крошками золота, старое кресло бордовое у стены.
В этой комнате все еще пахнет хлебом, оливковым маслом, книгами и субботой.
Так бывает, когда умирает близкий, уходит особенный кто-то,
Будто прошлое растворилось, жизнь внезапно сбросила обороты -
Чувства тех, кто остался, святы, скомканы, напряжены...
В этих видениях будет всегда хоть немного мглы -
Мягкой, рассеянной, но потому и таинственно веской,
Как на старых портретах, где даты стерты, а краешки затемнены -
Фотографии тоже взрослеют кощунственно быстро, неумолимо резко.
И неуместно скрипят пружины, тень вжимая в привычно измятое старое кресло,
И хоть в комнате все еще пахнет детством,
Но обнять уже некого, с нерассуждающей нежностью подойдя со спины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729476
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017
Одне тільки слово – і тане мій льодовик,
Один тільки погляд – пробуджується вулкан,
І те, що здавалось я бути без тебе звик
Насправді – неправда, насправді – це все обман.
Один тільки крок – я назустріч з усіх усюд,
Один тільки дотик долоні – і я воскрес.
Я завше при людях на душу вдягав броню,
І тільки з тобою насправді обходивсь без.
Один тільки спогад вагою у сотні тонн,
Одна тільки мить в галереях чужих світлин.
Насправді без тебе навколо усе не то,
Насправді без тебе я бути не звик один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729507
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017
Благословенні, що діждали свята,
Що великодній дзвін розв’яже піст!
Земна Планета – писанка строката,
Де кожен візерунок має зміст.
Де лінії, чіткі і символічні,
В собі ховають автентичний код.
І безкінечник – це насправді Вічність,
А сварґа – це буття коловорот.
І Дерево життя – зелений явір –
Сягає незапам’ятних ще літ,
Де у людській незайманій уяві
Зароджувався архаїчний світ.
І кожен ромбик, рисочка чи цятка
Щось має споконвічне, неземне –
Основу гармонійного порядку:
Як в Сонячній системі рух планет,
Як рівень кисню в нашій атмосфері
Чи досконала формула води.
Лиш прочини думок уявні двері –
І світ тобі відкриє стільки див!
Бо все живе – від Божої любові!
І в цій орнамента́ції, затям,
Ти – символ, закодований у слові,
Ти – рисочка на Дереві життя.
[img]http://i.piccy.info/i9/4bb8d0b666e321794a3193def4051d42/1462196118/103070/1024797/2_5_800.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728958
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 16.04.2017
…у безплатні хліби
і кошики дармової риби
увірувавши спрожогу –
встеляли
пальмовим листям дорогу,
махали гілками з оливи,
вигукували,
звеселені і щасливі:
осанна!... слава!...
отара людська – лукава
за кілька днів усього
забули і зрадили Сина Божого –
на площі натовпом заревли:
розіпни! розіпни Його!..
розіп'яли́…
«електоратом» різним були?
пустелями не доблукали?..
…інтернет, революції-конституції -
і жодної
духовної еволюції
і нині –
книжник і фарисей людина людині,
і в «живому житті» – у соціумі-побуті,
і в Інтернеті –
на кожному форумі-сайті,
у кожнім «коменті» і пості,
де кипить смола взаємної ненависті
і гордині –
зло в людині
розпинає Христа на хресті
і нині
у кожнім злостивім і зверхнім слові –
тернові шипи у рани Христові
не допоможуть, ні,
сльози сентиментальні…
егоїстичні
сказав на те:
"…не за Мною, а за собою плачте,
і за дітьми –
власними…"
Лю-ди! -
різних вірувань, уподобань і рас!
Він Любить
усіх разом і окремого кожного з вас...
14.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728737
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017
У скронях пульсує ніч…
Мете завірюха… в грудях…
Ще трішки – і треба йти.
Попереду сни… навзнак…
На лінії /віч-на-віч/
Розіграні всі етюди…
І гублять свої хвости
Комети… /недобрий знак/.
Між нами – крихка вуаль,
І плавиться воском тиша…
Обабіч горять мости
Ілюзій пустих дзеркал.
Я надто твоя… на жаль…
Розквітла лютнева вишня.
Весну ув очах прости,
І цей сонцелюбний шал.
І звісно не в тому річ,
Що ти мої сни забудеш:
Не варто любов нести,
Як позаторішній сніг.
У скронях пульсує ніч…
Мете завірюха… в грудях…
Ще трішки – і треба йти:
Не хочеться… Віриш?
...ні…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728302
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2017
[i]Жорстокість – це риса характеру добрих людей.
Вона виникає тоді, коли об твою доброту починають витирати ноги.[/i]
[b][i] (Брюс Вілліс)[/i][/b]
Мабуть, я невиправна /чи несправна/:
Усього вчусь, а жити й не навчилась…
Я довіряла людям безпідставно?..
/Чи, може, я такою народилась?/
І вкотре біль, закутавши бинтами,
Все намагаюсь хиби відмолити.
Гадаю, що, напевно, вже востаннє
Із ніг себе дозволила я збити.
Бо скільки не терпи, та все ж урветься –
Латаю нерви нитками зі сталі.
І не відомо: як тепер назветься
Те, що в мені лишилось від моралі.
Сама б не потерпіла лицемірства!
Та що ж… Тепер, здається, я не краща:
Аби переступити в людях звірство,
Доводиться залізти вовку в пащу.
А я й без того не була святою.
Бувало всяке… Та кому судити?
Але пліч-о-пліч завше з добротою
Ішла, допоки не здійняли й свити.
Хтось скаже, що в мені душі немає…
…Я й справді забуваюся про неї,
Коли у прірву відчаю штовхає
Людська жорстокість в пошуках трофеїв.
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728157
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 11.04.2017
Вербна Неділя сонячна –
Мед в молоці!
Моляться дню навстоячки
Верби в ріці.
Небо – склепіння це́рковці,
Лагідна синь!
Світ у воді, як в дзеркальці, –
Стільки краси!
Хлюпни собі на личенько
І просвітлій!
Ве́рбо моя, верби́ченько,
Паростку мій.
Сяють вохристо котики,
Вербні дари,
Мов підпалило ґнотики
Сонце згори.
Світ, у весну залюблений,
Білий, як дим.
Квітню мій, приголуб мене,
Переведи
Через сади просвітлені,
Серед юрби.
Хай же окропить світ мені
Гілка верби.
Днино моя розвеснена,
Вдарить-бо дзвін!
З Богом і ми воскреснемо
З-поміж руїн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727941
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Посмотри, в абрикосы Бог щедро вплетает радость -
сколько хочешь распутай и просто себе возьми.
Взрослый мир, созерцая как мячиком скачет градус,
снизойдёт до ребячливой, звонкой, большой возни ,
где опять нараспашку объятия, куртки, окна.
Безоружные души, расплавленные в апрель,
создадут тишину, от которой все войны – сдохнут.
Ты вернёшься конвертом от аиста в чью-то дверь –
разгонять чьи-то тучи и боль синевой глазёнок.
Небо пули отмолит на новую тыщу лет
на дежурных свечах у дежурных своих иконок,
ретушируя мир в абрикосово-нежный цвет,
столько сотен веков не меняющийся.
…намедни
я разбилась душой…
мы с тобою – почти соседи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727884
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Не ховайся від мене... Не треба. Лишають сліди
Твої кроки на тілі мережива стомлених вулиць.
Я спинюсь на узбіччі, де наші яскраві світи
Відгоріли, мов два сірники, в різний бік похитнулись,
Покришились, стираються в попіл і чорна діра
Поглинає все світло. Пустеля останній оазис
Засипає піском. Тіні шепчуть: нас більше нема.
А потрібні слова не вмістились у завчені фрази.
Надто пізно для змін. Виростає бетонна стіна –
Серце б’ється у неї, згасає в чужих інтервалах.
Ніч замовкла, а наші шляхи повиває мана,
Тільки іскра таїться в долонях... Чи дасть вона спалах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727803
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Крізь плазму мокрого вікна
Свій смуток вилити назовні
І зрозуміти, що весна
На завтра сонця жмені повні
Тобі усміхнено хлюпне –
І день новий інакшим здасться!
І все приземлене, сумне
Переросте у хвилю щастя,
Яка накотить звідусіль,
Тебе накривши з головою…
І той полинний давній біль
Умить затягнеться травою,
А там – кульбабові луги
Заусміхаються медово.
І, вкотре сповнена снаги,
Ти на землі почнешся словом –
Таким натхненним і простим,
Бо все просте – першооснова:
Від чистих росяних краплин,
Від Бога, що постав зі Слова,
Від зернятка, що проросло
З-під ґрунту пагоном вологим,
Від рівчака, що стрімголов
Біжить по травах край дороги –
У лоно вічної ріки,
З малого плину – у велике.
Між днів, нестримних, гомінких,
Життя таке багатолике!
Лише будь пильним і лови
У цій шаленій круговерті
Цікавий ракурс і новий
Мазок на білому мольберті,
І щось у звичному таке –
Просте й водночас незбагненне,
Як перше сонце боязке,
Як скарб любові сокровенний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727750
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2017
Рецензія на одну з моїх "ранніх" книг "Одвічність... бажання" (2014р.)
У театрі Слова
Дуже радію кожній світлій, розумній публікації його творів, які Сергій Сокольник розміщує в соціальних мережах. Саме там ознайомився з його поетичними набутками, які бувалий літератор виставляв на оглядини своїм читачам.
Однак, мова усе ж піде про книгу автора під назвою «Одвічність… бажання», яку той видав 2014 року, і де «поселив» під одним «дахом» декілька десятків різноманітних за жанрами творів, розділивши, наприклад, поезію на поеми, інтимну (любовну) лірику, а також на філософську, громадянську лірику, байки, притчі та пісні. Є в цій книзі й декілька творів «малої» прози.
У всьому цьому «арсеналі» впадає в око розмаїття творчого доробку на теми рідного краю, нашої батьківщини, її історії та природи. Виокремлю лише декілька з них:
Куди твій шлях лежить, країно
Величних предків, давніх Вір?
Куди високий погляд лине
З полів, степів, з Карпатських гір?
Куди прямуєш ти, небого,
Нерідко зраджена дітьми?
У забуття? До перемоги?
У спокій ситої пітьми?
……………………….
Куди ж ти линеш? Відкривай
Путі відвернення руїни,
Шляхи до щастя прокладай!
Бо щастя є. Ми ним не ситі.
Жага прадавня в нас живе.
І доля наша в оксамиті
Небесних таїн не спливе.
І буде мир. І буде свято.
І ще притисне до грудей
Нас Україна – рідна Мати.
Прямуй. Ми – вірим. Ми – ідем.
(Із вірша «Дума про Україну»)
Тут вистачає всього – і відчаю, і болю, і віри. Щоб зрозуміти глибину думки автора, його чуттєві переживання за долю держави, її майбутнє, ознайомимося з іще декількома рядками із вірша під назвою «Люби Україну»:
Люби Україну.
Люби не за сало,
Чи те, що в садочках співа соловей.
Твори Україну,
Щоб вільною стала.
За неї ще будуть жорстокі бої.
Люби Україну,
Люби, як коханку,
Не будеш кохати – покине, піде.
Люби її, милу,
Від ранку до ранку,
Нехай вона прихисток в тобі знайде.
Люби Україну!
…………………
Як бачимо, структура речень у Сергія Сокольника проста, але не завжди спрощена: в них усе зрозуміло навіть без словесної пишності, зате проглядається щира турбота про найголовніше; його слово справжнє, нефальшиве. Апелюючи до душі читача, він по-батьківськи дбайливо готує його думку про образ України-Матері, в якій би завжди знаходилося місце для моральних чеснот, а також чистого духовного світу.
Зібрані в книзі – і не тільки в ній! – вірші, відображають глибокі почуття, духовні та філософські пошуки, які переживає українське суспільство.
Сокольник не ховається за словами – й не прагне цього робити! – коли йдеться про принципи власної поетики. У його поезії простежуються концептуальні підходи, які суголосні відтворенню його внутрішнього світу; у ній осмислюється любов, родине щастя, самотність, розпач, шляхетність, пошуки сенсу життя та інші вічні проблеми, які завжди хвилюватимуть людину.
От взяти хоча б його вірш «Клінічна смерть. Одкровення», в якому цілий світ тривоги і болю:
Шприц. Лампи світ. Укол новокаїну…
Масаж сердечний… Нитевидний пульс…
У вухах дзвін. Сьогодні не загину.
Не дочекаєтесь. Сьогодні не загнусь.
Не дочекаєтесь. Я дещо бачив. Бачив
Тріпотних крил засмучений політ,
Немов судомини і дрож сердець тремтячих.
Останній плач, що линув їм услід
Я відчував. Та нецікаво навіть
Це дійство. І могутній линув Глас:
– Нема кінця! І от моя уява
Вернулась в світ, щоб заспокоїть вас –
Кінця нема. Кінець – всьому початок.
Із джерела нап’єшся ти води
За разом раз. Ти питимеш багато,
Хоч і не зможеш бути там завжди.
Шприц. Лампи світ. Укол новокаїну…
Масаж сердечний… Нитевидний пульс…
І одкровення в серце б’є невпинно…
Я повернувся. Знову повернувсь.
Його слова звучать своєрідно, глибинно, чутливо і, як у наведеному вірші, навіть жахно.
Може тому, що особливість його творів полягає в майстерно збудованих діалогах та сюжетах. Ця простота і зосереджує увагу читача, і спонукає до мислення. Для контрасту наведу російськомовний вірш «Котенок», тема і зміст якого – для чутливого серця:
Не могу позабыть,
Хоть и время прошло.
Как сердечная боль…
Как порез остро-тонкий.
Как тогда не успел
У взбесившейся-злой,
Озверелой собаки,
Отобрать я котенка…
Я спасти не успел,
Он глядел на меня,
Не мигая глазами…
И, казалось, я с ним,
Вместе с ним умирал…
Это детство мое
Истекало слезами…
Не могу позабыть,
Как с укором глядел
Он тогда на меня,
Тихо с миром прощаясь…
Словно что-то сказать
Мне тогда он хотел,
Нечто мне передав,
В детский Рай улетая…
Я не смог… Не успел…
Отчего не успел?
Это совесть во мне,
Словно рана, зияет.
Это – точка. Пробел.
Мой котенок во мне
На руках умирает…
Любислов і віршотворець Сергій Сокольник має свою яскраву поетичну інтенцію, яка проявляється в конкретному прагненні впливу на свого читача за допомогою змісту самого слова, його семантики, пов’язаної зі значенням слів і складових частин речення, де чи не кожне слово має своє значеннєве поле й чуттєве забарвлення.
В окремих його творах перше-ліпше пояснення образу випливає із дії, де означені час, місце і тривимірна протяжність над землею. Така «просторінь» особливо проявляється в його поемах, котрі мають спокійне й розважливе забарвлення:
Прадавнє піски замітають пустелі…
Ми мудрість розкопуєм серед пісків,
І радо пізнаєм журливі й веселі
Прадавнього сходу надбання віків.
(Із поеми «Дівчина і юнак»)
Або ось декілька рядків із вірша-поеми «Сирени», який має дещо інше смислове спрямування:
Юначе, коли ти пливеш до мети
І бурі свист чуєш у вухах –
Руками ти вуха міцніш заклади –
І пісні Сирени не слухай!
Ти їх омини. Обминувши – пробач.
Прямуй собі далі у море.
То помста Сирен. То їх гнів. То їх плач.
Дівчаток, що звідали горе…
Загалом як жанр, що розвивається на межі епосу, лірики й драми, синтезуючи в собі їх характерні засоби та прийоми, поема для Сергія Сокольника залишається чи не найпродуктивнішим жанром.
Очевидно, що автор полюбляє його за багатство на художні засоби (епітети, метафори, порівняння тощо), а ще за можливість віршованою формою передавати яскраві події і непересічні характери. Може, тому й написав їх зо два десятки.
Однак при цьому йому вдається зберігати власний голос, власну інтонацію, в яких вмонтовані впізнаваність і ерудованість.
Утім, це стосується й ліричних творів, де автору почасти й не без успіху вдається розкладати слова в солов’їні гнізда, де вже з часом вигулькують свіжі голоси очікуваних словоспівів.
Його ліричний голос можна передати хоча б такими рядками із вірша «Не благай про кохання, не треба»:
Покотилося сонце по небу
В неозорій ясній вишині…
Не благай про кохання, не треба.
Не потрібно вже цього мені.
Он на сонце насунули хмари…
У гаю не щебечуть пташки…
Розчинилось кохання, мов мара.
Відійшло. Хай лікують роки
Нашу біль. І сльозинки солоні,
Світло-чисті, мов пам’яті щем,
Покотились дощем у долоні…
Повновісним осіннім дощем….
Як було сказано, ліричних творів у Сергія Сокольника багато. Лише в уже згаданій книзі їх майже дві сотні. Талановитий та ерудований лірик зодягнув у святкові шати чимало з написаного. Він уміло творить хвалу життю, тішиться з його дарів та оспівує сонцесяйні дива природи, її світло і силу. До того ж, його ліричний голос завжди свіжий та оригінальний, чим і привертає увагу читача.
Ці ж слова стосуються й текстів пісень автора, які, щоправда, мають забарвлення смутку і печалі. Це визначення має місце навіть у назвах твору: «Козацьке прощання з дівчиною», «Зимние СМСки», «Ночь любви перед войной», «Тривожне» та пісня-присвята синам України «Чорна піхота». Ось декілька рядків із вірша «Козацьке прощання»:
Моя ти люба зіронько,
Побудь іще зі мною.
Як боляче, невесело
Розстатися з тобою.
Моя солодка ягідко,
До серця прихилися.
Неначе теплим сонечком,
Любове, освітися…
На завершення хоча б в декількох словах слід зупинится й на прозі автора, яка представлена в книзі чотирма оповіданнями: «Випадок на полюванні», «Томка», «Відьма» та «Зеленые глаза». Практично всі сюжети взяті із оточуючого нас життя, а тому мають мотиви, що виросли із неминущих смислів та гасел, ніжного доторку сонячного проміння, багатоликості людей і природи та багато чого іншого, що виблискує, злітає, співає й єднає усіх читачів на нашій грішній і благословенній землі. Все – як «у театрі» його Величності Слова.
Федір Чужа, член ради Спілки літераторів «Славутич» м. Кременчука
25.03.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727027
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017
Цвіли біло-білим вишні,
Було синьо-синім небо.
І ти ще не був колишнім -
Я бігла до тебе, треба ж...
І мліла в міцних обіймах
Червоно-рожевим цвітом,
Кохання вмостилось біля,
А ми сподівались: літом
Оті темно-карі шпанки,
Які обцілує вітер,
Забризкають на світанку
Нас щастям з усього світу...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658855
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 01.04.2017
Потяг рушить на схід. Ти від мене на захід.
Пролітають роки у швидкій мережі,
Якщо хтось доторкнеться пером до паперу
То це буду не я. Повтори. Чи скажи.
Це не я, це не ти, ми удвох не хотіли
Це лиш осінь струнка у швидкій мережі
Я тобою ніколи не жила, не хворіла
То навіщо ти мучиш мене, розкажи?
І можливо десь там, недалеко позаду
Хтось блукає самотній, чекає дзвінка
Я уже не одна, але поки розрада
Моє серце проймає,я уже не така.
Я з тобою ніколи мабуть не зустрінусь
Я з тобою ніколи не буду разом.
В мережі поривань, щось живе наболіле
Пам"ятаю про те, що ми завжди удвох.
Ти зі мною живеш, у моєму серці
Я так хочу, щоб ти залишивсь на віки
Потяг рушить на захід, поглядаю в люстерце
А позаду лиш чути одинокі гудки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726666
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017
О, маленькі жінки!
Моє серце стрілою пробите!
Ці принади крихкі
Ваших тіл- як же вас не любити?
Ах, тендітність свята
В ореолі розкаяних грішниць...
І приречений стан
На хресті розіп"ятої... Вічність
Вам дарує небес
Всю прихильність... І я подарую
Вам навічно себе...
-Підійди, я тебе розцілую
У вологі вуста,
Диво дивне, величне в малому...
...Подих- ТАК! ...Шепіт- ТАК!
...Я в тобі, мов у всесвіті всьому...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117033100491
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726507
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
© Володимир Присяжнюк
Чекай, не спіши-
Вечір тугу пошив,
І її одягнув, як сорочку.
Постій, не зітхай,
Туга зникне нехай-
Я тебе відпускати не хочу.
Посидь, відпочинь,
Щось скажи, не мовчи-
Тихо ніч підкрадається кицею.
Час, мов блискавка, мчить-
Ніжно щось прошепчи,
Хай сум’яття осиплеться глицею…
І ніч ця- на двох,
Віддалік від тривог-
Смуток падає плавно із пліч.
І в казковості цій-
Відблиск схованих мрій:
Я і ти. Ніч і ми. Ми і ніч…
24.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720517
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 30.03.2017
Долоні її мечеть
Стискає моє плече
Груди її - мінарети
Стегна - немов корвети
Хвилі крізь мене женуть
І тане моя грішна суть
Лишається тільки вона
Моя близькосхідна війна
Моя половецька ноша
Важка але гожа гожа
Вечірня немов луна
Натягнута як струна
Нестерпна але хороша
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726377
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Мені б зараз тиші
такої, щоб жодна із дум
не писнула навіть,
слова не просились на аркуш,
мені б запальничку,
мені би з ментолом цигарку,
забути про тебе,
хоча би на тягу одну.
Забути? Смішний!..
Ти як кисень — без тебе ніяк!
Не зроблю ковток,
то за хвильку в асфікції згину,
і як не хотів би
твій образ затьмарити димом -
у видиху кожнім
твоє живописне ім’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726277
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2017
Хороший мій. Віднині вже не снись.
Бог розбудив. Він будить же щоранку.
Душа і серце в рими зодяглись.
І Сонечко цілує вже на ганку.
Коханий мій. Віднині ми чужі.
В нам різні зорі, літери і рими.
В нас різний одяг серця і душі.
В нас різні весни, місяці і зими.
То ж дай забути гідно і облиш
Душі торкатись спогадом й собою.
Чому тоді ще інколи болиш
В мені до завжди?Йди собі... З зимою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726182
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
хто́ ми?
де́ ми?
нічка
темінь
грає небо
миготить
ніби всемогутній
кремінь
зорі креше:
спалах -
мить
а у тиші
білих вишень
розцяцьковані світи
щось шепочуть
ніби дишуть
хто́ ви?
хто́ ми -
я і ти?
дві печалі
заблукалі
два самотні кораблі
що зійшлися до причалу
там
де цвітом по землі
все укрито
мов розлито
де у місячній красі
простелив несміло вітер
білий вельон у росі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726226
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Причаститись променем весняним
О такій піднесеній порі!
Бірюзово-ніжним океаном
День тече у горла димарів.
І пташки, прудкі, немов рибини,
В’ються серед водоростей віт:
То пірнуть у спінені хмарини,
То зненацька вигулькнуть на світ –
Цятками, мов стружка шоколадна!
Вітерець вигойдує бджолу,
Грядочки́, розстелені, мов рядна,
Зачекались на дбайливий плуг.
Все таке пульсуюче і свіже –
Притуляйся серцем і брини!
Слухай, як холодне лезо ріже
Во́гкий ґрунт, і зу́бці борони
Хрумкотять скоринкою землиці...
Як співають пружні рівчаки,
Шурхотять у нетрищах лисиці
І сухі розламують гілки…
Як ріка, мов на акордеоні,
Награє експромтом щось своє,
Й за плечима крила безборонні
Наростають, збільшують об’єм –
Лиш лети у просинь і світися,
Хай хмеліє щастям голова!
У захмарно-бірюзових висях,
Як весна, вже вкотре відродися –
Молода, заквітчана, нова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726221
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
[i]Мироточать дерева…
Будять весну віді сну…
Земля несе свою первісність
природі і людству… А ми?..
Чим ми віддячуємо своїй матінці-землі?
Про це і не тільки… тут –
у моїх віршованих
роздумах.
[youtube]https://youtu.be/OPbRyTpyqco[/youtube]
[b][color="#9f07ad"]Соки землі, що прокинулися від зимової сплячки…
Наче та дівка, що йде до жаданого шлюбу – вінця,
Зимонька щедро дарує природі щасливі заначки –
їм вже не видно ні зачину пла́чу землі,
ні кінця…
Соком земним нам берези
рясні мироточить…
Квилить у небі веселиків
збуджений клин…
Наша планета душею
чомусь кровоточить:
певно, не бачить
в безумстві людей
перемін.
Бо нечестивці ті соки земні в чужину віджимають,
і чужиніє земля – чужим цвітом міняє покров…
Соки земні десь у небі, як хмари-отари, зникають,
сохне на ранах землі безневинно розхлюпана
кров.
Соком земним нам берези
рясні мироточить…
Квилить у небі веселиків
збуджений клин...
Наша планета душею
чомусь кровоточить:
певно, не бачить
в безумстві людей
перемін.
Соки землі… Хто за первісність «грішну» землі й чим
заплатить?
Чи потребує – й чого – та одвічна колиска – земля?
Їй надважливим є те, щоб її не засі́яли плачем,
щоб не буяла бур’яном її життєдайна
рілля.[/color] [/b]
25.03.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725457
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Коли ти в мені океаном штормиш, штормиш,
Здіймаєш мої кораблі з мілини в безмежність,
Здається, змогла б потонути від щастя, лиш
Тримаєш – і ми летимо /понад містом/ межи
Землею і небом. І де б не спинитись – дім,
І де б не ступити – стрічають весну причали.
Так вільно, що навіть не смію тебе своїм
Назвати! Так глибоко в серці моєму жало
Твоє! /Не пече. Не болить. Не щемить./ Росте
Любов і заходиться гучно дев’ятим валом.
І ти вже не ти – у пожежах медовий степ.
І я вже не я, бо тебе мені мало, мало…
І лиже вода первоцвіт пелюсток вогню –
Шипить і клекоче, та далі чимдуж палає
Ця квітка. І падає ніч на поталу дню,
Бо ти мені світлом – високим, святим, безкраїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726049
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2017
А я все частіше з ходи переходжу на біг.
Позаду автівки підсвічують фарами відстань,
В якій не шукаю вже величі праведних істин,
Бо все, чого спрагло бажала, дозріло в тобі.
До тебе - крізь шум магістральних вечірніх доріг,
Думками /навиліт/, із силою шквального вітру,
Щоб не запізнитися... /доки безжально не витер
Імен наших Бог зі скрижалів.../ Чи справді б він зміг
Позбутися нас і по різних крутих берегах
Розвести, без жодного шансу бодай випадково
Торкнутись руки, мов захмарного простору птах,
І голосу пити в буденних звичайних розмовах?
І так мимохідь поза мурами вічних границь
До тебе прийти, як сніги переходять у повінь,
Й, немов би земля навесні голосних блискавиць,
Чекати на перше причастя своєї любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725844
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Мені нічого сказати,
Кохана
Рано !
Ранок ваш хай буде теплий.
Клепле коваль березневий мечі мені в ріст,
А я для вас дихав і рухався, й ріс.
Я вас будував, ніби ви - первоміст,
Молився на вас, ніби ви гурудева.
Я вас відчував, мурував і беріг
Так, наче ви - промінь,
А я мовби сніг...
Я вам підкорявся і падав до ніг,
У ваших очах я навіки застиг.
* Гурудева ( гурудев) - шанобливе звертання до вчителя в індуїзмі.
* В обрамленні вірша використані полотна Рене Магріта " Вечірня сукня " ( 1954 )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725796
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2017
***
Відзимували. Відвеснієм,
Діждемо літа, спеки , злив,
Віджмелимо і зосенієм…
Скуштуєм наостанок слив.
Запахнуть терпко хризантеми,
І спопелиться все руде,
Дерев збіліє еритема,-
Сонцезалежність… Сніг іде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725049
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 25.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2017
Хай і не я, і не ти -
В небо і з неба...
Хай і не нам намалюється Рай.
Подумки раптом злети!
Як це не треба? -
Крила обшарпані болем не обчухрай.
Глянь в Задзеркалля мигцем -
Біле й пухнасте
Пір"ячко ніжить збаюрений шлях.
Бачиш змарніло лице? -
Тільки б не впасти,
Ангели - змучені люди і трішечки - птах.
Трішечки... іноді він -
Птаха безкрила.
Душу твою береже від падінь.
Хочеться дива і змін?
Де ота сила,
Що піднімає так легко у височінь?
Як подолати, знаття б!
Муки навроки?
В серці твоєму, розбитиму вщент,
Віри й надії тремтять
Стишені кроки :
"Віруй, надійся!" - любові злитись дощем.
Хай і не я, і не ти -
Як це не треба? -
Крила обшарпані не обчухрай.
Подумки раптом злети!
В небо і з неба...
Хай і не нам намалюється Рай.
13.03.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723593
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Ти прости мені, Ніч,
Що волію кохання бажати...
Щиросердно прости,
Бо бажання- у звичці людській.
Звичайнісінька річ-
Все говорячи, щось приховати,
Як ховає мотив
Сутність пісні на мові чужій.
Зоресяйна, пробач,
Що в долонях не втримаю зорі,
Ті, які ти мені
Зорепадом жаги пролила.
Ти зірками не плач,
Не губи їх даремно... I'm sorry...
Саме час по одній...
За любов... Із твого джерела...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117022613536
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720509
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 13.03.2017
Я тебе цілую цілим сонцем,
Я тебе кохаю цілим світом.
Обнімаю міцно до назовсім,
Обнімаю небом, щастям, вітром.
Я тебе чекала, пречекала.
Вишивала ніжністю цілунки.
Я це щастя в молитви зіткала,
Янголам наклала в диво - клунки.
То ж дивуйся - я твоя царівна!
То ж милуйся - я твоя і тільки!
І щаслива дівчинка чарівна
Аж до неба! Аж до зір! Навшпиньки
Заглядає ніч у наше ліжко.
Прикриває ковдрою й тікає.
Ти цілуєш личко моє й ніжки.
А сам Янгол ліженько гойдає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723334
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2017
Вчаться сніжинки у листя жовтавого креслити віршами світ понад голови,
Важко збагнути в дощі листопадовім: зимонька - тиха стежина до березня.
Груднем постелиться біла хурделиця, ковзне напруга пасток ожеледиці,
Січень рум'яним пухтеликом свята на писку лисички-часу́ танцюватиме,
Лютий сріблястими хвоями віхоли небо відпустить затерплими нотами,
Спрага зеленого скресне сновиддями, в пам'яті сонячний спомин побачимо,
З ніжок берізок панчохи засніжені березень скине руками гарячими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708569
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 06.03.2017
А ти казав, що я приворожила,
Що чаклувала, зіллячко дала.
А я... А я... Наплакалась й тужила,
І ледве хату знову підмела.
Прийшов ти сватать. Щоби я простила.
Що ти її не любиш й не любив.
А я... А я... Пиріг якийсь місила.
Ти квіти в баби Мотрі десь купив.
Ой, що це я? Розказую з кінцівки.
Отой... Петро... Мені вже чоловік.
А ти просив, щоб зорі - всі гвинтівки
Ставали вмить. Без мене довгий вік.
Та ти сказав :
-Тоді!.. Тоді втечемо!
Дивись, земля велика. Цілий світ!
З собою кусень хліба ми візьмемо.
І будем разом сотні, сотні літ.
А я... А я. Тобі давно простила,
Ти між панами жив і панував.
Твою дитинку тільки я носила.
Любила ж як! Чи це ти відчував!
Тоді сказала :
-Ось. Чужа дитина.
Ти будеш батьком рідним і завжди?
Здавалося, що в роздумах хвилина
Проходить вічність. Ти пішов. Іди.
Ти подивився якось винувато.
Тремтіли руки так, що стіл ходив.
-То ж у дитини є законний тато.
А я... А я... Одну тебе любив...
Ну що ж. Іди. Чужий твою дитину
Колись навчить любити й не кидать.
Ти батьком станеш. Хоч не в цю хвилину.
Іди... І вчись нелюбих цілувать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721634
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017
демонструєш
дистанцію
і байдужість твою:
нічого проти не маю…
я інакше люблю –
зовсім
не зобов`язую…
любов-нелюбов?
не те це тепло,
що потребує дров –
страстей вогню
і фізичного джерела
це –
окремий фотон світла
у Всесвіті-Космосі:
інформаційний носій
відображень
начерку першо-вражень
у повноті і правді всій
риси образу основні
олівцем простим
у блокноті серця намічені,
вихоплені,
занотова-ні
може,
надто романтизовані?..
надто прямо-римовані?
ні…
такими
здалися колись мені
…якщо вже фотон той з`явився,
народився
од Вічного Джерела
Світла,
то він – Є…
і ні до чого
нікого
не зобов`язує
… самодостатність –
і без кубельця-житла…
вільна часточка Світла
з абсолютною
місткістю-ємністю –
поза обов`язками
примусовими
і взаємністю
23.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719826
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017
З життєвим плесом розмовляє душа Ведмедиці Малої,
Допоки вітер не здіймає на дев`ять балів в морі шторм.
Північна зірка пілігриму – надії сяйво, ціль кінцева;
Між хвиль високих – ледь вловима: стає далеким маяком.
Німим здається погляд неба, ховає чорна темінь світло;
Скоритись долі - і не треба ні сил шукати, ні мети.
Та хто дивитись вміє серцем, хто у собі себе цінує,
Той серед ночі в піку бурі стезю спроможний віднайти.
Душа Ведмедиці Малої – це провідна Північна зірка,
Це місце, що із темнотою і з світлом має спільну суть,
Це точка відліку й моралі, це точка зору і опори –
Дістався хто цього причалу – той зможе світ перевернуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719778
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Чи напитися сліз, чи напитися слів?
Підшукати обгортку якусь для дощинок?
Заблукати в душі чи десь поміж світів,
Де не видно землі навіть крізь сто шпаринок?
Чи гадати, що Єва могла би змовчать?
Але де б я поділа всі сукні й підбори?
Чи піти б десь в слова? Та й вони скавунчать.
Колір нот би змішать. Є сопрано й тенори.
Ти пішов, бо чув плач. Плачу, бо ти пішов.
Плакала, бо ти йшов. Ти пішов, бо ревіла.
І від плачу в душі розійшовся вже шов,
Розійшовся в душі до саменького тіла.
Якби Єва мовчала - ми були би там?
Та скажи :ми б зустрілися голі і босі?
Скриньки б хто змайстрував усім нашим листам,
Чи би ми не писали рядочку і досі?
Чи я з твого ребра? Чи я з твого пера?
Чи зламав хто тобі, щоб я вийшла на славу?
Вірю в віру. І знаю, що навіть гора
Пересунеться маючи віру й уяву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719741
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017
[i]Зимові свічі
Тануть й краплями сонця
Стікають долу.
[b] Катерина Лука[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Yul8Ryd5iSE[/youtube]
[i]
[b]
[b][color="#25099e"]1.Свічі-перевертні
Свічі-перевертні плачуть від сонця,
ллють крокодилові сльози ганьби…
Не через них відчайдухи ті – хлопці –
ризикували роками судьби.
Тануть й сльозами зволожують землю
їхні надії на інше життя.
Бо на свій лад набуття перемелють –
му́ки героїв в муку́ забуття!
Світ, що підступно тїй владі дістався,
міряє те... на свій власний полад.
Плачуть відтак у саду Гетсиманськім,
хлопці, що склали їй цей потентат.
В небі вартують наш сон охоронці –
чути їх звуки і подих мольби…
Свічі-перевертні... плачуть від сонця,
ллють крокодилові сльози ганьби.
2.Свічі пам’яті
Київ…Хрещатик…
Майдан Незалежності
Бруки… Свічки… І знайомі слова:
«Слава Героям»...
І – звуки безмежності:
«житиме», «буде»...
Бо пам’ять жива
про молоді думи тих,
що попадали в брук зледенілий
в лютневий мороз.
Долі тих воїв...
злодійськи украдено
Темними силами…
Та не курйоз –
в камені гріються
світлими свічами,
хлопці-молодці –
отерплі серця…
Сотня сміливців
сказала вже світові,
Як українці стоять. –
До кінця!
Свічі досвітні палають
в віконницях
в кожному місті....
громаді.....
селі...
Їхнє тепло запалало... як сонечко –
тануть... сльозами
бурулі
землі...[/color][/b][/b]
21.02.2017
© Copyright: Олекса Удайко, 2017
Свидетельство о публикации №117022302658
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719588
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2017
Мой странный зверь,
Мое несовершенство,
Ночей бессонных рваная дыра
И тайный страх, и мнимое блаженство,
Капризных масок лживая игра.
И всплеск ресниц, давно лишенных глаза,
Кровавых губ отчаянный надрыв,
И бессловесный дух старинной вазы,
И белых крыльев страждущий порыв.
Мой тайный зверь, мой стражник сокровенный,
Хранитель одинокого огня,
Я преклоняю пред тобой колени,–
И нет меня, и не было меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718927
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2017
Венок зимы колюч, искрист и чист,
И нам никак не выпутаться из
Поросших терном гор петлистых впадин.
Легко небесным ризам падать вниз,
Легко остыть, и не подняться ввысь,
Когда судьбой нежнейший шаг изранен.
Очаг вдали горит - покой вдали -
Не дальний путь удушливой петли
Нести позволь, влачить твою усталость
Смотри: на ветки сны весны сошли,
И воздух весел солнечно, смотри -
вот жизнь и радость – всё о чем мечталось.
Но мне покоя песни не нужны -
Всё под ногами липко, шатко, зыбко -
Мне без тебя порог покоя – пытка
И если ветром силы сожжены -
С тобой усну приняв венок зимы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718830
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Проталини асфальтоньок, смакотний вітер – сонцем!
Загвинчуєм опалення! До ...дзеркала, уважно.
...Прискорюються рухи життєрадісними го́цками,
І настрої-курлю́ки: і захопленські й корсажні...
...Якщо усюди – розвиток, то й ми з якимсь піднесенням -
Натворюєм, готуємо жаданні живні креслення!
17.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718711
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2017
Снег большими хлопьями,
Ватными.., воздушными..,
Стелется под окнами..,
Между яблонь с грушами..,
По траве некошеной..,
По тропинке узенькой,
(Редко нынче хоженой)...
А калина бусинкой
Между хлопьев прячется,
Как в десерте аховом...
Правда или кажется..?
Снег с ванильным запахом.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718684
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Роздягнути душу геть до нитки,
Може, змерзне, нити вже не буде?
Може її в вірші зачинити
Як в темницю?А весна разбудить.
Роздягнула. Сорому набралась.
Бо вона пішла така до танцю.
Під дощем голенька закохалась,
Віддалася у той день коханцю.
Що ж робити? Як її навчити
Та ті граблі всоте не скакати?
Зачинити? Відчаєм побити?
Будеш чемна! Їй, дурній - співати!?
Вчи. Не вчи. Проси!Лупи! Даремно!
Вона вірить в принців,в казку, диво!
Відлуплю - так зробить все таємно.
І питає :
-Ти.. А ти... Щаслива?..
Я?! Не знаю. Їй буквар купила.
Ази у століттях не навчили?!
Вона пір'я в граблі наліпила,
Щоб літати там, де не ходили
Янголята інші. Що ж. Дурнезна?
Де б її відвести? У лікарню?
Це ти, Відо, дивна і старезна!
А її... Відвезти у друкарню!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718640
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Пройти /і не впасти/ по колу пекельних мук,
А впасти - то так, щоби гордо й не на коліна.
І хай люди в спину кричатимуть: «Винна…Винна!»,
А в чому вина? Що притишило серце стук,
І млосно у грудях лоскоче весняна повінь?
А він мені небом в полоні гірких розлук,
А він мені стелить під ноги широке поле.
Ступаю по ньому – і вже не болить, не коле
Ні день, що без нього, неначе порожній звук,
Ні ніч, де без нього гойдає печаль, мов човен.
А я… Що мені? Бодай словом торкатись скронь
Його. Бодай вітром вриватись в його волосся,
І ніжити морем солоним, як не збулося,
Чому й не судилось. Хіба в пелені безсонь,
/Де місяць уповні до нього пряде дорогу./
Пройти б. І не впасти б. І знову хмільну печаль
Гойдати без ліку, немов немовля в колисці.
Ховати сльозу кришталевим зерном в намисті.
Для нього не стати би вироком – femme fatale…*
І вдячною бути за те, що любила, Богу.
*фр. femme fatale (фам фаталь) < femme - жінка + fatal - фатальний, незворотній] - жінка, зв'язок з якою може мати рокові наслідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718580
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Ти давно за морями дальніми,
Розділяють нас води сині,
Та думками з тобою далі я,
Віч-на-віч з сивочолим безсиллям.
Володимир Присяжнюк Ти давно за морями дальніми
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718427
Cивочоле безсилля - дрібниці,
Порятують тебе хна чи басма.
Через море хто хоче домчиться,
Літаком це і швидко, і класно.
Є безсилля геть іншого плану,
(Хай від нього Пан Біг порятує),
От тоді вже моря-океани
Намагання подужати - всує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718444
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Явища природи... Як вони нам нагадують
наше життя! Хочемо ми того чи ні...
[youtube]https://youtu.be/9sEWBZZWmco[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Зимова млява… Хоч тріщать морози,
І кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових хуг невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютнів,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи статечності снаги….
І вже в очах – немов ті добробати,
Що на амвон доладність принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу свіжу, вистраждану суть.
Хоч в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні, що нам не вороги.
І зникне враз тупа контраверсійність*
В історії природи і держав,
Бо аватар** – не схимник, а месія –
Ланцюг скує для міжсезонних мляв![/color][/b]
15.02.2017
*Те, що неоднозначно трактується.
**Боголюдина. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718323
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2017
А стомлений лютий, снігами, скидає з небес -
Усе побіліле, зблідніле і пополотніле.
Такий естетичний подобаючийся гротеск
Сніжкових падінь тихих і опираючихсь віял.
...А народжений на висоті,
Сніг й нервово і гідно спускається.
...Чи питання нам, змоклим, не в тім,
Що й чому нам, ...й в який час являється?
15.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718346
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Не забудь, завтра ранок без кави - не ранок,
А без "Доброго дня!" мого - тільки журба.
У вітанні заплуталось тихе сопрано, -
Ніжних слів не зронила тремтяча губа.
Не зронивши бентежно, зітхання у подих,
Спаленіла, небаченим шквалом сум"ять.
Не спитала від щастя: "З якої нагоди?"
Відчуваючи лиш, як серця торохтять.
Відучора такого непевного, видно,
Не лишилося більше, дві тіні і все.
Світло вимкнем і сутінню спомин знесе,
Бо життя, як життя, і самотньому зимно.
Не забудь попрощавшись, - зачиняться двері
І загубляться десь непотрібні ключі.
Тиск волатиме мовчки із вен і артерій,
Біль пекучий марою зітхне уночі
І розіпне роз"ятрено, нас на папері, -
Хоч до скону мовчи, хоч до скону кричи...
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Дорога стелиться снігами –
Цупка стерильна пелена.
І кінострічка панорами
Біжить у рамочці вікна.
Таке німе красиве ретро
У ґлянці білої зими!
Летять у безвість кілометри,
Мережить гума килими.
Дерев ондатрове убрання
У стружці інею ряхтить…
Це тимчасове обмирання,
Ця перестуджена блакить,
В якій ні поруху, ні звуку,
Хіба що пирсне горобець.
Мороз пропхав колючу руку
Мені за теплий комірець,
І так пощипує зухвало, –
Мовляв, попалася, ага!
І за́шпорів пекучі жала
Пульсують спазмами в ногах.
А я хапаюся вустами
За пару дихання твого,
Мов літо те́плиться між нами,
І лід розплавлює вогонь!..
Летить захекана автівка
Крізь охололу плазму дня…
І ми удвох, і ця мандрівка
В сідлі залізного коня.
[img]http://i1.r24.me/AROFgOEAj6Lp-c800x600.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717621
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Лютому лютому хочеться холоду-
Злий, сіромаха , бо названий лютим.
Зимно зимою мурашкам робочим-
В теплім мурашнику сплять.
Холодно людям і навіть русалкам-
Кригою скуте їх місце під небом.
Дивні русалки, водою обхоплені,
Думи гойдають свої.
Думам тим тепло, а інколи- гаряче…
Як молоку, що поволі парує
У пустоті непідвладного часу.
Майже весна…
© Володимир Присяжнюк
03.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716017
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Бушует метель, всё собой застилает...
А ты ей не верь, она просто пугает.
Зима лишь снаружи, важней, что внутри -
Не будем мы в стужу сидеть взаперти.
Холодные щеки да жаркое сердце,
По венам потоки заправлены перцем!
Лютуешь, зима? А ты рвение брось,
Ведь знаешь сама - не возьмешь на авось.
Мы старой закалки, испытаны нервы.
К чему перепалки? Понятно, кто первый!
Но истинно мудрым и первым был пёс -
От снежной лахудры он лапы унёс.
А мы отморозили щеки и нос...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717378
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Бачиш, комусь і день
Вічний. Бо самота
Пише глухим пісень.
Швендяє німота.
Більше, ніж нас чужіш
В Всесвіті не знайти.
Тому коханню - гріш
З попелу б подати.
Попіл би на вірші
Перемолоти. Що ж.
Та у твоїй душі
Щастя змиває дощ.
А у моїй весні
Квіти із доброти.
А у твоєму сні
Тільки із самоти.
Ти сам Іуда був.
Хоч цього й не признав.
Щастя під тин шбурнув.
І не поцілував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717382
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Пташине віче клином кличе
У безвість в синю глибочінь
І серце чайкою кигиче
Покинь усе і всіх покинь
Не маєш на Землі ти щастя
Не мусиш мати ні на грам
Тобі лише буденні страсті
І раз на тиждень божий храм
Гарячим воском капле свічка
Стікає в кратери долоні
І серце пташкою курличе
І дзвоном стукає у скроні
Як бранець у татар в полоні
Що риє землю по ночах
Минає горе-варту і кордони
І забуває сущий страх
Стрибає серце ввись у вирій
У безміри пташиних віч
Щоб з ними злитися у мирі
Позбавитися протиріч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717392
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Как потешешь скалу -
Слышишь хрипы кийков, гул взрывательный,
И ...немую хулу
Вкаменевше-хозяйских вещателей.
...И хочу быть собой -
Слышать всех, петь их правдоньки гордые.
Только я ведь один,
А от скал – тыщи правд, и все твёрдые.
27.01.2004 – 09.02.17 гг. ( «Жужжащие вгрызание поэта» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717394
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Ти мене зупинила. Струмчиш, ніби я – помилився очами.
--Амазонка бразильська, із Анд*, на поверхні здається – одною,
А насправдь, друга сутність її - так глибока, з підземним цунамі.»
...Я ж занурився ...десь по живіт, й чарувавсь течіє́ю швидкою...
09.02.17 р.
Від авт.: *річка Амазонка, витоки якої беруть початок у Перуанських андах, має підземну сестру-близнючку на глибині 4 тис метрів під землею, течія якої повільніша і могутніша за наземну Амазонку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717393
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
[color="#0400ff"][i]Политические игры — постоянное передёргивание карт
переходящее в передёргивание затворов.[/i]
Стас Янковский[/color]
Игроки.
«Карусель».
Преферанс.
Озабочены кланы
изгибищем трас.
Феодалы.
Державы.
Делёж.
У погоста сей Рай одичавшийся –
бомж.
Радикалы.
Троянцы.
Казна.
У престола тусуется знать:
«Консоляция», «ловля» — «хозяин горы».
Па…
«конвенция»,
«брандеры» —
грим.
Игроки.
Распасы.
Преферанс.
Пра-прамапу всё пилит альянс…
и дырявую совесть крыть уже нечем
В мелодии лжи
бесконечной.
И мирянина жизнь
нипочем
У терновой черты
обагрилась мечем.
Шулера.
«Фестиваль».
Преферанс.
Оп…
бомбежка — зрелище — транс.
-------------------------------------------------------
в кавычках - терминология и приёмы игры
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717203
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Экспромт
Между сменами лун,..
Под велюрами фетра,..
Среди розовых дюн,..
Меж дыханием ветра -
Серой тучею - снег...
Белой кручею - лёд...
Вместо сумерек - свет...
Вместо горечи - мёд...
После пламени - жар...
И ожогами - след...
Моей нежности - ларь...
Не для тысячи лет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
[i]Герой цього твору був великим патріотом своє малої
батьківщини. Та понад усе, певно, любив риболовлю.
А риби у той час в Удаї було багато. Відтак він зі своїм
приятелем Фішером (Fischer - з німецької - рибалка),
німцем за національністю, пропадали на річці, коли
Віктор приїздив на відпочинок у рідне село. А ще був
закоханий він у... народну медицину. Про це та про
інше у третій, короткій частині твору...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GGkkp5ewXCw[/youtube]
1.
[color="#0a84a3"][b][i]Все було… Та в нагороду
Чи то Господу в угоду
Віктор з рідними в столиці,*
В клініці – у «робітниці»**…
Він своїм робітникам
Та Гігеї*** вірно служить…
А не тим більшовикам –
З ними він давно не дружить…
Та недовго то було,
Лиш дрібок малий від миті –
Потягнуло у село,
Де пупи родин зариті…
Отаке-то… intermezzo
Сталося в житті Дроботька,
Бо для нього то – як Мекка:
Серцю мед – про всіх турбота.
Як додому повертався
В рідний край! Він ним хворів,
В ньому він, як син кохався,
Хлопець вірний… з Дігтярів. [/b]
[b]Не один вже переліг
З другом Фішером зорали…
(Він без Удаю не міг!)
Й пісню з ним таку співали:
«Я живу уже у сонячній столиці,
Квартиру маю, дачу і сім'ю.
Бракує лиш із Удаю водиці –
Терпку сльозу мого дитинства п'ю.
О Боже мій! Візьми усе до себе
Й мою гірку, немов полин, печаль!
Мені в житті нічого більш не треба –
Дай Удай мій, де тиха, рідна даль...»
І співали без заспіву –
Мали вже такі смаки,
Не любили лестить криво…
А заспів там був такий:
« Мій Удаю, твої густі заплави
І в солов'їнім щебеті гаї!
До вас я лину знов. Не для забави –
Синівська кров свіжить чуття мої.
2.
Пристрасть друзів – риболовля…
Бо таких ось (!) карасів
Ні Чортків, ні Теребовля,
Ні Красилів, ні Борщів
Не ловили і не їли –
Заявляю я це сміло –
Ну, хіба що ще Сула,
Що для Удаю була
Як для сина – мати рідна
Та йому – по рибі – гідна…
Ще була в Дроботька пристрасть –
Росянисті трави,
Що росли в полях імлистих,
В Удаю заплавах…
Лікарським недремним оком
Він корисні впізнавав
Та цілющим їхнім соком
Хворих вправно лікував.
Про найбільш цілюще зілля
Він робив нотатки,
Щоб прихильникам довкілля
Створювало… свято.
Бо немало у рослині
«Корисних копалин»,
Що потрібні для людини –
Фітонциди**** мали…
Та про це, читачу милий,
Далі в творі йдеться.
Вистачить здоров’я й сили –
Скінчим intermezzo…[/b]
______
*На той час столицею України був Харків.
**4-та робітнича поліклініка м.Харкова, в
якій В. Дроботько працював у 1925 році.
***Богиня медицини в грецькій міфології.
****Антибіотичні речовини вищих рослин.[/color]
Прмітки. *Початок поеми тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
На світлині: хата, в котрій пройшло дитинство
акад.В.Г.Дроботька, 2008 р., фото автора[/i].[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715214
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 08.02.2017
[i]В заключних двох частинах поданої поеми
зображена друга, більш плодотворна поло-
вина життя героя, наповнена несподіваними
колізіями, що характеризують його як мужню
людину, яка не боялась бути спаленим на вогні
"більшовицької інквізиції". Не будучи членом
партії, він був у гущі подій передвоєнного та
післявоєнного періоду існування СРСР, не раз
ризикуючи своєю свободою, а то й життям. Але
вийшов неушкодженим, певно, "родився у сорочці"...
Та, певно, ще тому, що все життя творив людям
добро і "безсмертя"... [/i]
[youtube]https://youtu.be/MlAuHoRXLes[/youtube]
[i][color="#08658a"]IV.[b]МИСЛИВЦІ ЗА МІКРОБАМИ
1.
Є три царства у природі.
Розпізнать неважко –
Як за ясної погоди
Сполохнути пташку…
То тварини різнорідні –
Фавна* любе стадо
Й Флори** особини плідні –
Порадій, о Ладо***!
Серед них є і такі, що
З обома у дружбі …
А як дощ, буває, хвища –
У людей на службі.
Хто не ласував грибів,
Добрий мій козаче,
Що ростуть серед дубів,
Той не жив неначе…
В цьому царстві є й такі,
Що не видно оком:
Їхні гіфи****, мов нитки,
Лиш під мікроскопом
Можна бачити… Та враз
Явиться їх дія,
Як з поживою матрац*****[/b]
_____
*Бог тварин у грецькій міфології
**Богиня рослинного царства, там же.
***Богиня плодоріддя у древніх слов’ян
****Клітини у мікроскопічних грибів.
*****Лабораторний посуд з поживним середовищем.
[b]Спорами засіять…
А серед одноклітинних
Є ще дроб’янко́ві…
Їхні вади вельми дивні
Знать – обов’язково…
З неклітинних царство Vira
Добре всім відоме…
Бо штовхнути смерті в прірву
Може, коли вдома
Появ грипу, як заброди,
Переколошматить.
Й не розгудять його шкоди
Й батько ані мати.
Є й такі серед мікробів,
Що всім царствам шкодять.
В них підступна є утроба
Й підлі сайти коду…
Отакі то є звірюки,
Їхні зримі вади…
Як до них докласти руки –
Не дістануть влади.
А відтак «ловці мікробів»
Конче нам потрібні.
Тут знання їх, хист і спроби
Стануть принагідні.
2.
В науці відомі нам різні путі…
В яку із них рушить, якою іти?
Не раз, мабуть, Віктор собі задавав
Питання важливе… Й одвіту не мав.
Бо йшов у науку він сам – корчувато,
Не маючи титулів, звань ані хати…
Лише за плечима практичний багаж,
Бо в земській лікарні – дванадцять літ стаж!
А вік свій і досвід життєвий – під сорок…
Хоч вік і статечний, попереду ж – морок.
Одне лише доктор упевнено знав:
Знайти для мікробів побільше управ…
Для тих, що корисні – хай люду послужать,
Фатальні ж мікроби не мучать хай дуже:
Не буде в житті невигубних хвороб –
Загине від ліків лукавий мікроб!
Бо відав: і хист його, й досвід в пригоді
Ще стануть йому на новій вже роботі…
Та про нагороди він й гадки не мав,
Думки про свій успіх він в серці тримав.
Лише б не завадили побуту мшиця
Й адміністративного нахилу лиця…
3.
В Києві – пітьма мужів,
Що Мінерві* служать,
Та один лиш з них уздрів
В героєві мужа,
Як той в Харкові лікбез
З сангік’у** наладив…
І у Санбакінститут
Вченого принадив***
______
[b]*Богиня науки і мистецтв
в Римській міфології.
**Санітарія та гігієна – стала
абревіатура в побуті та медицині.
***Йдеться про проф.М.П. Нещадименка,
директора Санітарно-бактеріологічного
інституту в Києві, який запросив молодого
вченого на роботу в свій інститут.[/b]
Тож здійснилась давня мрія,
Мрія заповітна –
Втілити усе, що вмієш,
У вогні досвітні
Темряви, що панувала
В царстві дроб’янко́вих.
…Між мікробів є немало
Тих, що чинять шкоду.
Коклюш, грип і малярія,
Лихоманка, бруцельоз,
Сказ, правець, дизентерія,
Тиф, чума, туберкульоз…
Ці хвороби впали в очі
Мага від науки…
Хоч й до іншого охочий –
Не дійшли ще руки.
Серед інших до дрібниці
Вивчив він склерому*,
Що попала до скарбниці
«Не бажай нікому»…
Головне, що людям стало
З вченим ліпше жити,
Бо здобутими знаннями
Й лікарів став вчити**.
…Ще б багато що нового
Вчений взнав в Санбаку***,
Та його, немолодого,
Ждали вже бурлаки…
Бо родився під Стрільцем
Вчений-непосида…
Слідкувати ж за сільцем
Може лиш сновида.[/b]
_______
*Хвороба дихальних шляхів у людей.
**Поряд з основною роботою в Санбакінституті
В.Г.Дроботько читав лекції в Інстиуті вдоскона-
лення лікарів (м.Київ).
***«Побутове» скорочення назви Санітарно-
бактеріологічного інституту.
[b] 4.
…Ось уже він в Заболотнім
Мікроінституті*
Розгорнув свою роботу
Вже як ledare** тута.
Тут проблеми й організми
Не лише медичні,
Погляд через іншу призму –
Вкрай біологічну.
Й наточив «стрілець» тут стріли,
Взяв у руки лука
І давай – по «вражим цілям» –
Влучно й вправно стукать…
Перш ніж в ворога стріляти,
Та не промахнутись,
Треба в нього добре знати
Місце зле і вутле,
Як він служить, з ким він дружить,
Всі його унади…
А інак – зведеш наругу
Й не даси їй ради.[/b]
_____
*Інститут мікробіології та епідеміології
ім..Д.К.Заболотного ВУАН.
**Як керівник відділу медичної мікробіології
у цьому інституті.
[b]То ж мисливець перш на звіра
Розставляє сіті,
Та такі надійні й вірні,
Що немає в світі…
«Снасті» ті в руках Дроботька –
Методи й ідеї,
Сам створив в своїй роботі
Й по мікробах «вклеїв».
Конкуренти вітамінів,
Похідні азолу,
Різнорідні сульфаміди –
Все піддалось зову
Вченого за кличем долі,
Лікаря – за фахом…
Обезболені ним болі –
Йшли хвороби прахом!
Так, червоний стрептоцид
Й бактеріофаги
В Другу світову – у хід
Всім смертям у змагу!
Та то вже було пізніш,
Інша ж пря наразі –
Коні – як у спину ніж –
Від «НЗ» заразні…
5.
Фатальні мікроби нас мучили всюди…
Не менше ж нас мучать фантоми війни.
Війни, що була, і що є, і що буде,
Не Бога то воля! То – від сатани.
Ота Світова в тридцять восьмому році
Для вченого вже почалася тому,
Що «ворог підступний» – на кожному кроці,
І кожен мав змогу попасти в тюрму…
Принаймні, так думали в НКВС,
Бо коней падіж вже почався процес…
І щоб розв’язати таку ось проблему,
Покликали вчених… Очолив Дроботько
Як шеф фахівців. Та були і дилеми…
Й бригада поринула мужньо в роботу.
Робота тяжка, копітка далебі…
Було вже досліджено тисячі проб,
Й коли перевірили все на собі,
То знайдений був винуватець-мікроб.
І назва йому – Stаchybótrys altérnans,
Звичайний, жалюгідний, миршавий гриб.
Й вина там не в ньому – в колгоспній системі,
Що рушила силу споріднення триб*.
Бо люди окремо від їхніх продуктів,
Продукти окремо від праці людей…
Що можна чекати від хибних дедуктів
Та від утопічних, злочинних ідей?!
Та праця учених внесла свою лепту
Не лише в науку – в безпеку людей:
Саджати не стали, принаймні, за «это» –
Мікробу не вчепиш «крамольних» статей![/b]
______
*Проміжна одиниця між родинами та родами
в систематиці і таксономії живих організмів.
[b] 6.
Як не дивно, фахівцям,
Що впіймали «звіра»,
Якщо вірить папірцям,
Надана довіра…
А ще згодом у столиці
Ордени й медалі
Високодержавні лиця
Їм за подвиг да́ли…
…Та така вже вчених доля –
Ні́коли їм спати:
Повернувся з бою поля –
Готуй нові лати!
Бо в мікробів резистентність
До найкращих ліків
Виникає повсякденно,
Чи зима чи літо…
Та Дроботько передбачив
Оту домовину
Для лікзасобів. Й означив
Новеньку стежину.
Вкупі з Токіним Борисом*
Мали вони види
Не на тебе, дідьку лисий,
Ні, на фітонциди**!
І рослин зручна «аптека»
Враз їм піддалася.
Як у древнього ацтека –
Томагавк і ласо! [/b]
_____
*Першовідкривач **фітонцидів –
антибіотичних речовин із рослин –
ленінградець Б.П.Токін, білорус
за походженням.
[b]І один, що в воїн в полі –
Не антибіотик –
Фітонцид, що мав прополіс,
Лікував сухоти.
А в рослинах звіробою –
Жахи страховинні –
Іще ті, незламні вої!
Не лише причини,
А й послід хвороб жорстоких,
Як косою, клали…
І знання про них глибокі –
Незвідані далі –
Вилились в незнані досі
Нові препарати.
Їх в аптеці, що на розі,
Просять хворим дати.
Отакі то в нас мисливці:
За здоров’я встали,
І розумні, і сміливці,
І – міцніші сталі!
7.
Було б дуже дивно, якби зупинився
Учений у царстві грибів і дроб’янок…
Бо мозок його все шукав нові ніші
В багатій природі… То був лише ранок!
Бо кликало серце у ці́сарство Vira,
Де сфінкси таємні – на кожному кроці,
Й істоти мізерні, страшніші за звіра,
Щоб знати в лице і творити пророцтва.
Він спершу знайомився з групою фагів,
Які пожирали бактерій клітини…
І в віруснім царстві став істинним магом,
Бо фагів зневолив на службу людині:
Терпіли від них і бацили, і коки,
Як від фітонцидів – із місця ні кроку!
Та мікобактерії й паличка Коха
Іще завдавали багато мороки…
…Цікавили вченого землі ще орні,
На котрих буяли і жито й пшениця.
Та віруси дуже були вже проворні!
То треба б тим вірусам глянуть у лиця…
Й пізнати їх тайни учений поклявся.
Маестро інтриг і властитель наук
Інтимами вірусів сильно пройнявся
І він працював, не жаліючи рук…
…А втім, йому рук якурат… не хватало.
Бо мав вже немало цікавих ідей,
На той час вже група як школи зачало
Була із обізнаних й гарних людей.
А втім, як директор Дроботько наладив
Робочі взаємини із Московцем*,
І з ним Інститут й Україну прославив,
Бо вірусології став він Отцем.
8.
Лікарю понад усе –
Клятва Гіпократа:
Яку користь принесеш,
Так тобі й заплатять…
А ще шкоди не чини,
Передай свій досвід,
Будь які були б чини,
Правду знати – досить…
Знайся свій лише з своїм,
Очі не викльовуй,
Як було б не гірко їм,
Поступай з любов’ю…
…Треба б ще немало знать
Лікарських повадок,
Та ніхто із нас не свят.
Не даси, то вкрадуть…
І тому був наш герой
Вкрай не таємничим:
Лікувати ж – «геморой» –
Хворих було нічим.
А відтак свої знання
Вчений сіяв всюди,
Щоб були – не маячня –
Здоровіші люди.
І навчав він то студентів,
То гомеопатів,
Хоч не мав ні дивідендів,
Ні чіпкої плати.
Ескулапів поважав,
Хто б де не учився…
І в народну медицину
Начисто влюбився.
І його в країні знали
В ранзі альтруїста,
Що писав свої анали
Із знанням і хистом.
…Та не все в житті так гладко
І не все так просто:
Поміж нас є людці «гадкі»
Та ще й безголосі…
Якщо й мав хтось свою думку –
Відстоять боявся:
Від тюрми, а ще від сумки,
Мов, не зарікайся.
9.
Йому вже не вадила побуту мшиця,
Бо мав і достаток, і сан, і хвалу,
Та консервативного ухилу лиця
Звели на Дроботька блюзнірську хулу…
Та вчений не схибив… Даремні нападки
Він аргументовано всі відхилив,
Бо впевнений був, що теорій нащадки
Оцінять його у майбутнє прорив…
І так воно й сталось: наук дилетанти
Спливли з небосхилу, як тала вода,
Відтак наукових канонів атланти
Сказали правдивості поглядів – «Да»!
Як вчений відкритий любив диспутантів
І зла на нападників він не таїв,
Але не терпів як тупих дилетантів,
Так і пілігримів з дрімучих гаїв.
Слова його точні, розумні, правдиві
Вростали в науку, як правда в граніт,
Постали в житті і діла його дивні,
А з ними – обряснений правдою світ.
Безпо́мильні істини, тверді на дотик,
Служили як жезл для невірних, конвой…
Поповнився святістю щедрий кіотик,
А вченого праці знайшли аналой.
10.
…Була вже осінь, та рання осінь,
Коли зібрали вже картоплі́…
А в небі світло – блакитна просинь,
Хоч серце жити так щиро просить,
Та з неба впали суми́ й жалі.
Бо добрий лікар, що знав Карпинську,
Пішов до неї в цей світлий день…*
Спустилось небо – і стало низько,
Та до актриси було так близько,
Аби послухать її пісень…
Уже так склалось, що лихо сталось
В осінню пору для них обох…
В життя обох їх помилка вкралась,
Та на останок долі з’єднались,
Хотів так, певно, Всевишній Бог.
Тепер літають два голубочки
У небі синім, мов дві зорі,
А на землі їх сини і дочки
Ростять старанно плоди й листочки,
Плодів же праці – не владарі…
Удень – робота, та думи – ніччю:
Кому потрібна робота ця:
Гниє держава – в суспільстві відчай…
Життя коротке – наука вічна,
Хай вічна слава її жрецям![/b]
______
*Г.П.Затиркевич-Карпинську і В.Г. Дробтька хоронили
в один день – 12 вересня, але з різницею в часі 45 років.
Аспірант 1-го року, ваш покірний слуга "со товарищі", ніс
труну покійного.
[b] V. ЕПІЛОГ
Мені – до цуґи слово «добродбай»…
Але чи можна дбати лиш про суми
Грошей, майна й всього, що – через край?
А що вартують в кожного з нас думи?..
І як тоді із тим, що не в ціні,
Й ніколи цін в житті своїм не мало?..
Чим виміряти вічне те мені,
Що річчю здавна бути перестало?
…Було немало вже людських погонь,
Й згоріло в них уже немало судеб…
Задля кого сміливці йшли в огонь
І йти у нього ще довіку будуть?..
Герой наш думав перш за все про тих,
В кому жила якась тяжка недуга,
Й коли не мав він вирішень простих,
Його хапала невблаганна туга…
І він шукав, шукав, шукав, шукав…
Шукав і думав він і дні, і ночі,
Кидаючи для інших сонми справ,
Хто про кар’єру дбати був охочий.
Його займала думка лиш про те,
Життя як для людей зробити кращим,
Їм зілля дати – вірне і просте,
Щоб люд не кинути напризволяще…
Йому ідея не давала спати:
Як люду стати в світі цім безсмертним.
І на вівтар усе поклав, щоб знати,
Що є найкращим у борні зі смертю…
То ж різні «добродбаї» є в житті…
І як їх можна між собою сплутать?!
Одні жирують, інші – в каятті…
Хіба відмін не видно в їхній суті?..
Та знаєм певно: в ланці пражних днів,
Що квітнуть по рясній землі, ми – гості…
Суть в тім, яким вогнем ти тут горів
І що добавив до свого погосту*.
А наш герой шукав свій еліксир
Від старості, недуг-хвороб і смерті,
Не ждав, як та лисиця, легкий сир,
В умо́вій праці вчив канони тве́рді!
Відтак міцним нам мислиться закон:
Лиш на землі воздвигнуті опертя,
Що вистоять в доланні перепон,
Людині чинять і її безсмертя…[/b]
________
*Тут – товариство, громада, спільнота [/color]
На світлині: В.Г.Дроботько у студентські роки
(приблизно, 1910-13 року); "молодий" герой
символізує оте безсмертя, про яке він дбав все
своє життя. Музикальний супровід - реквієм
Вольфгана Амадея Мроцарта.
2003-2017 рр..[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715766
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 08.02.2017
[i]Як і обіцяв у своєму "АНОНСІ", доповідаю про
виконану з дня оголошення тайм-ауту роботу!
Написана книга, присвячена 50-річчю пам’яті
мого односельця академіка В.Г.Дроботька під
назвою "Відданість науковій істині" (у співавторстві
з донькою вченого, об'ємом 270 сторінок тексту
(1.5 інт., 4 А). Книга подана до друку, вийде у в ц. р.
у видавництві "Наукова думка". В додатку серед
іншого розміщена і моя поема з анонсованою тут
назвою. Вона містить 5 частин, 2 з яких викладено
мною тут. Далі буде...
На фото: прижиттєвий портрет ученого, роботи
відомого художника, 1957 рік.
[color="#0756a6"]
[b]І. Пролог [/b]
[b]Там, де Удай з Лисогором
Обнялися, щоб нести
Разом тихі води в море,
У заплавах квітнуть трави,
Осока й очерети;
В пагорбах, що зліва й справа,
Причаїлись берести
І берези білокорі...
Хто ж те знав, що білосніжність
Цих красунь впаде ув очі
Раз кмітливим дігтярям,
Щоб берез цнотливу ніжність
Підкорити трударям:
У степу на схилі ночі
Часто чути скрип коліс;
То скрипів чумацький віз,
Везучи із Криму сіль
До вкраїнських міст і сіл...
Так було не ‘дне століття –
І за миру, й в лихоліття
В давнину, але не нині –
В тім краю, де Дігтярі –
Дивне сельбище в долині –
Причаїлось при горі*.[/b]
__________
* Лиса гора розташована на правому березі Удаю
навпроти гирла Лисогору неподалік від села Лиски
[b]Удай – річка невеличка,
Та не раз від ятагана
Татарина-бусурмана
Кров текла в ній, не водиця...
Невеличка річка тая
Все прожите пам’ятає,
Пам’яттю живе й донині
(І село в її долині)
Про славетні дні народу,
Про поборників свободи...
.
Слава в пам’яті ізтерта
Тих, що дбали про безсмертя
Не лише свого народу,
Але й – Богові в угоду –
На здоров’я тих людей,
Що жили в скорботний день
Небезпечних пандемій,
Включно й ти, народе мій!..
...Так на Удаї жило
Звичайнісіньке село
Дігтярі собі, допоки
Не упало в ревне око
Одному із Галаганів,
Що мав вдачу непогану
Відмивать ту славу діда*,
Не осталось щоб і сліду
Від ганьби перед народом
За осквернену свободу.
Й ось потомок Галаган,
Вже поважний в мирі пан
Ставить замок там високий,
Що й донині тішить око...
Згодом він його дарує
Губернатору Полтави,
Там губернськая управа
Фахлікбез організує...**
[b]ІІ. Син свого роду[/b]
1.
... Та й навіщо це пишу я?..
Бо ж мені сказать хотілось,
Що в селі в сім’ї Дроботька,
Що з недужими турботу
Мав***, на радість народилось
Сірооке дитинча...
Швидко сплинув райський час –
Вже нелегка мить гряде
(Жити як і вчитись де?),
Бо опряга-смерть забрала
Вітіного батька...
Сина ж мати згодом слала
Вишкіл здобувати
В гімназію, що в Прилуках... [/b]
__________
*Мова йде про зраду Прилуцького полковника
Гната Галагана Іванові Мазепі у війні з Росією у
1709 році.
**В частині Маєтку Галагана в Дігтярях, дарованому
громаді було відкрито ремісниче училище, яке в наш
час відоме як сільськогосподарський ліцей.
***Григорій Дроботько – батько Віктора – працював
фельдшером, помер від Виразки шлунку у 1894 році.
[b]Все було – удачі й муки,
Не жалівсь нікому,
Що вже зуби молодецькі
Набили оскому
Від письмен латинських, грецьких...
[/b]
[b] 2.
...Треті півні вже пропіли.
Гімназист при свічі,
Пише почерком несмілим,
Стомлюючи вічі,
Про дівочий ніжний стан,
Ігри і кохання,
Як невіглас і «профан»
Завдавав страждання
Гімназійним дівам,
І як автор не сприймав
Франтів говірливих,
Інше кредо Віктор мав:
«Той індивід, котрий прилюдно
Кричить, упевнений в собі,
Форсить, як правило, усюди
Й щасливий у своїй судьбі...
То у такого, вір, і мало
Немає в серці ідеалу,.
Той чоловік, повір, такий,
Хоч показний, але пустий…»
«Гімназист» – сумна поема,
Правда про гульвісу,
Автор в лоні ж у богеми –
Це вже інша пісня!
Пише вірші і балади,
Ще й уміння має
З лицедійства, бо в театрі
Різні ролі грає*
Словом, тішиться дитина,
Та ще й інших тішить
Всім життям своїм людини,
Що живе – не грішить.
Так і став би він поетом
Чи артистом, може,
Якби серце не щеміло
При останнім ложі
Його батька, що так рано
Відійшов у Лету,
Чим наніс нестерпну рану
Юному поету…
3.
Й ось романтик-гімназист
В Університеті:
Ескулапом вже був зиск
Стати – не поетом.[/b]
_________
*Як свідчить "Щоденник" В.Г.Дроботька, він у віці
до 9 років брав участь у дитячих виставах, що
організовувались у маєтку Галаганів. За деякими
даними, дещо пізніше він виступав як актор у
народному театрі м. Ромен разом із відомою
актрисою землячкою Г.П. Затиркевич-Карпинською.
[b]Тут науки всі конкретні –
Що ближчі до діла:
Мають інше за предмети –
Хворі душу й тіло.
Взявся Віктор за науку,
Як до всього брався,
Бо набив і серце й руку
На тому, чим грався
У дитинстві вдома,
Де були і гуси, й кури,
Й звірі невідомі…
Він до них в дні теплі літа,
Було, тайно крався.
А тепер – о боже-світе! –
До розтинів вдався,
Незважаючи на страхи,
Що повинен вмерти
Індивід-невдаха…
Та невдовзі гарт для серця
Став йому пригідний.
…Та не був плеканцем долі
Віктор в дні побідні
Революції за волю…
4.
Вкраїнські селяни ще п’ятого року
Повстали за землю – земля тут нівроку.
Уже й дігтярівці шикують колони:
Виходь, небайдужий, в ком дух не холоне!
Крокують селяни-повстанці… Ідуть,
В руках транспаранти й хоругви несуть.
«Пани-павуки! Не визискуйте нас!
Земля хай – селянам!» – волає Тарас.
Попереду Віктор – студент-першокурсник:
«Дай землю і волю нам, пане-розпусник!»
…Зібралось на вигін повстале село…
А той, хто не вийшов, тому «повезло».
Бо сотня козача руша вже з Прилук,
Щоб гасла іх, лозунги вирвати з рук,
Повсталих селян, запроторить за грати:
Як землю ділити – ви будете знати!
…В Прилуцькій тюрмі їм і темно, і пусто,
Хоч люду у камерах безліч. Не пустять
Туди ані матері, ані сестри,
Щоб щось побратимам з їди принести.
В тюрмі часу відлік: години – роки,
Бо час зупинився для них, і руки
Ніхто із свободи їм вже не подасть,
Бо грати завадять, кайдани і власть.
Та ось змилостивися раз прокурор –
Пом’якшив студенту «суда приговоръ»
Й відправив під нагляд властей в те село,
Де серце юначе раніше цвіло*.
А іншим – відсидка в тюрмі до весни,
Яка у Прилуки прийшла із Десни,
Чи, мо' з Петрограда, де світло заграв
Вкраїнський матрос запалив і… програв...
Та то вже є пісня про інші часи,
А нам – повертатись у наш час. Проси,
Проси, юний Вікторе, судну управу,
Щоб зняти судимість й навчання поправить…
Та де там?.. В селі він відсидів два роки,
Перш ніж до навчань повернувся. Уроки
З наук природничих він жадібно «гриз»,
І ректор йому в нагороду дав приз…**
5.
Отже, в Університет
Віктор враз подався,
Як отой тупий «запрет»
Прокурора знявся.
…Два роки дались в знаки –
Треба ж доганяти,
Вчився ж Віктор залюбки –
Все хотілось знати.
І поринув знов в науку,
Та ще й у медичну,
І дісталась йому му́ка
Взнати гадку вічну:
Чому люди так завчасно,
Ненароком, рано
Від хвороб серцевих часто
В болях помирають.
І студент кмітливим оком
Ворога примітив:
Від бактерій, їхніх соків
Та ще від токсинів
Поступово, непомітно
Ста́ріють судини.[/b]
_________
* Тут прийшло Віктору перше кохання.
**Впродовж навчання Віктор виконав добротну
наукову роботу, за що був удостоєний премії та
золотої медалі імені М.І.Пирогова.
[b]
Так Дроботьком-юнаком
Розпізнано «прозу»,
Що була, між тим, вінком
Атеросклерозу…
6.
Та продовжити навчання
Йому не припало –
Пригадалося заслання,
Й «дігтярівське сало»*
За бунти, де участь Віктор
Мав нагоду братии,
І за що не мав він світла –
Кинутий за грати.
Ненадійним об’явила
Влада того мужа
Та й у Бобрик** відрядила –
Хай лікарем служить.
І хоч Віктор не в науці,
А лише в лікарні,
Йому ж світло на посту цім,
Бо ж – не в буцигарні.
За роботу ескулапа
Кметі*** благодіють:
За добро добром і платять –
Всім, чим тільки вміють[/b]
____________
*Йде мова про нагляд поліції, якому був підданий бунтар.
** Село поблизу м. Ромен – повітового центру Полтавської
губернії (нині Сумської області).
* *Кміть (діал.) – селянин.
.
[b]А все більше тим, що ці́ну
Ніколи не мало,
Й не під силу товстим стінам:
Це – любов, не «сало»...
7.
Пішло б все на краще, аби не війна,
Бо долю народу ламає вона.
Війна світова, та за тим – громадянська,
За ними в форватері – влада радянська...
І скільки ще витрима вражих нашесть
Народ український, в ком слава і честь?!
І скільки ще буде і кривд, і облуди
Для довготерплячого нашого люду?!
...Одною ніколи не ходить біда:
Біда за бідою, мов тала вода,
Туди йде, де тонко, де топко, де низько,
З війною йде й пошестей цілая низка:
Чума, тиф, холера і голодомор –
Мітла по засіках холодних комор...
Було і в Ромні так в двадцятому годі,
Коли малярія з’явилась*. В пригоді
Тут лікарьський досвід Дроботька постав:
І Ромен, і Сулу, і околичний став
Обстежував лікар й зловив комара –
Рознощика пошестей тих – малярій.
Говорять, і досі комар, мов мара,
В Ромені гуляє, та, видно, без дій,
Бо лікар Дроботько знання про хворобу,
Здобутий ним досвід лишив на сторожі.
Гудуть хай комахи, – хоч сотні, хоч рій,
Не буде в країні таких пандемій!
8.
Минають дні, минають роки,
А Віктор все ще у Ромні –
Його тримають за всі боки
Діла, які – не звершить, ні!
Слабким бо ж місцем в цьому місті
Була на той час медицина.
Як задарма віддать костистій
Свою дочку чи сина?!
І лікар слав свої знання
У люди через курси,
Які створив не навмання –
Свідомо, щоб ресурси
Людські Вкраїні зберегти
Та духом преумножить,
Щоб всі – і він, і я, і ти –
Могли недуг знеможить.
Та Віктор тим ще переймавсь,
Щоб людність об’єднати**,
Щоб захистить її права
На вулиці і в хаті,[/b]
____________
*В 1920-21 роках Віктором Дроботьком у р. Ромен
і околицях виявлено і локалізовано вогнище малярії.
**йдеться про участь Віктора в роботі громадських
організацій в Ромнах у ці роки.
[b]Щоб люди мали хліб і сіль,
І дещо ще й в стодолу,
Щоб кожен мав у серці ціль
Служить ідеї й столу.
І він свій дух рафінував –
Брав участь в грі театру,
А почуття він римував
При свічці і при ватрі...
9.
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ять його жрецям!»
З газети «Наше слово» м.Ромен
від 1209.1921.
Чи був герой наш таки артистом –
Питання спірне. Напевно, був.
Чому ж бо в нього душа пречиста,
І звідки в нього слова – намисто,
І де їх лікар, від кого чув.
Так склалось в тії буремні роки:
У місті-квітці, що звуть Ромен,
Жреці мистецтва величним кроком
Несли пожертву, несли, нівроку
І не жаліли своїх рамен.
Кавалерідзе*, Шкурат** і Ганна,
Що – Затиркевич.*** Ще й Хуторна.****
І трупа в Ганни і дужа, й славна,
А у актриси – постава гарна
Талант квітучий – наче весна.
Чому ж Дроботьку не бути з тими,
Хто до народу стоїть лицем?
Хто слово правди в народ нестиме,
Хто скаже сміло його й правдиво
Не обминувши усобних тем?
...Було б все добре, та сталось лихо –
Пішла Карпинська в останній день.*****
Пішла у Вічність... І стало тихо...
І стало тихо, бо сталось лихо –
Не стало чути її пісень.
А що ж Дроботько, наш добрий лікар,
Не зміг злодійку-смерть зупинить?
На те все йшлося: минулось літо,
Настала осінь – незримо й сліпо –
І обірвалась СРІБляна нить.
Удень – робота, тріумфи – ніччю:
Така вже доля, уділ митця!
Потухла рампа, погаснуть свічі...
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ятть його жрецям»[/b]
_______
*І.П. Кавалерідзе (1887-1978)- український скульптор,
кінорежир, драматург, організатор і режисер театру в
Ромнах.
** С.Й.Шкурат(1885-1971) – самодіяльний актор
Роменського музично-драматичниноь театру.
Заслужений артист РРСФР. Знімався у багатьох
фільмах, у тому числі у Фільмі О.Довженка "Земля".
*** Г.П. Затиркевич-Карпинська(1855-1921) відома
українська акторка, співучасниця театрального
життя М.Кропивницького, М.Садовського,
М.Саксаганського, М.Заньковецької. Уроженка смт Срібного –
нині мого та В.Г.Дроботька районного центру.
**** Є.О.Хуторна(1856-1980) – драматична акторка із
трупи М.Садовського, що разом із Г.Затиркевич-Карпинською
вступила до Роменського театру у 1918 році.
*****Йдеться про смерть Г. Затиркевич-Карпинської
12 вересня1921року.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 08.02.2017
Час для сну вже минув - скинув хмарне лахміття в багаття
Уколисаних днів, що тавровані сірим «колись».
Як набридло мені гострі кігті покірно ховати,
Ледь гамуючи рик – оксамитову пісню левиць…
Мармурові дахи – мов шляхи від цього підвіконня
І до краю землі, до розкрилля найвищих олив:
В серці синіх небес проростають дерева-безодні,
Розкидають плоди та вкорінюють в серце: «Боли!»
Там нічний заклинач оминає доріжки зірчасті -
Добирає слова, що долають непізнаність меж,
Щоб одній із левиць, найчорнішій, винової масті,
В срібній мові його чулась терпкість морських узбереж...
Січень 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716943
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2017
Рожевим м’яким, з легким присмаком ночі,
твій обрій смакує під залишки «Отче…»
Можливий світанок – не скоєний злочин.
О… скільки нас є тут, до ранків охочих.
А ти вся така…
вся – жіночна занадто.
І чхаєш на все: на кордони, на варти,
на те, що відносно когось кожний п’ятий
так само на тебе готовий начхати.
А ти (від вершин, де рубають смереки –
до вибухів, що не минають лелеку)
запродана з нами від снігу до спеки.
Вся…
по сантиметру…
від неба – до пекла.
А ти…
ти – звичайна…
звичайно, не вирій.
Колись, поховавши і нас, і зневіру,
дощами змиваючи кров, будеш щиро
чекати лелек, зголоднілих до миру…
…колись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716940
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
[i]Спонтанно... про сокровенне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/aEE8IM3ukC8?list=RDaEE8IM3ukC8[/youtube]
[i][b][color="#004970"]Геть не піду я, гримнувши дверима,
З образою на всіх я не піду!
Мені життя реальне, як і сниме,
Не утворило хиби і біду.
Був, як усі, при участі, при ділі,
Виконував немало важних справ…
Хоч мозолі вже – на мізка́х і тілі,
Ніколи від роботи не стогнав.
А ви, ображені на світ і Всесвіт,
Ідіть всі геть з-перед моїх очей!
Що ви зробили, щоб наш світ воскреснув –
Чи світло запалили між ночей?
Жалітись хоч на щось – усі ми ладні,
Оправдуючи цим свою немі́ч…
Чи засвітили темню, бісу владну,
Чи запалили жар небесних свіч?
Прокльони слати – то останнє діло,
Жалітися на когось – марна річ!
Що ви зробили, щоб серця горіли,
Щоб темність щезла, ранкові навстріч?
То ж не жалійтесь ниці ґалаґани*,
Не злобуйте, пусті балакуни!
Погляньте, як боролися титани –
Вкраїнської минувшини сини!
Я не піду в нікуди – у покуття,
Нехай хоч в річці Удай потону…
Та по мені ще підуть у майбутнє,
Бо жив, бо буду!.. В небіль** не гайну…[/color][/b]
________
*Поплавці на риболовецьких снастях.
**Великий камінь, піщаник.
31.01.2017.
Світлина: не із інтернету – зі школи життя...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716505
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Каруселька домашніх нескінчених справ
З перемог і повторень колючого відчаю,
Непомітно, тебе, на землі човняра,
Замикає у самодостатній космічності.
...Звиклі рухи до ...друзями ставших - поденщин,
Де свідомість вирує і бризками плеще
По усьому, що з нас вимагає гніздечко.
...Цукорки звиклих дійок до звиклих полегшень.
06.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716542
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2017
Веселка барвиста – весела, весела,
Як усмішка в мами щодня.
- Веселко, веселко, чому ти весела?
- Бо сонцю веселки рідня!
Я барви веселі у світла збирала,
Що сонечко лагідно ллє
Ясних кольорів є у нього немало
І в мене ці барви всі є.
Червоно-оранжево-жовто яснію –
Це трійко гарячих тонів,
А потім зеленому щиро радію,
Бо він же потрібний усім.
А далі – блакитний, як небо і мрії,
Землі ж так пасує блакить!
Бо в Космосі темнім в любові й надії
Блакитно планета летить.
І синій також сумувати не вміє –
Уся я весела така.
Так море бескрайнє привітно синіє
І мило синіє ріка.
А ще фіолетовий колір я маю,
Його ти зустрінеш в казках,
Що в хмарках вечірніх завжди спочивають
Й до нас прилітають у снах.
Така ось веселка – барвиста, весела,
І радість дарує усім.
А хто ще сумний – розчиняйте оселі
І кличте її у свій дім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716129
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Замітає не снігом - розпукою,
замерзають не ноги - сліди.
За небілою, злою розрухою
не пісків уже не віднайти.
Ані цегли чи моцного каменю,
ані ще не зогнилих дерев.
Все понищено злісно, розвалено.
Над проваллями піниться рев.
А в колисках, підвішених долею
на старенькі крихкі сволоки,
діти плачуть, зосталися голими
на розливах чужої ріки.
Та немає кому подивитися
чи прикласти хоча б до грудей.
З вишиванок обірвано китиці,
щось важливе обдерто з людей.
І хтось буде винити хурделицю,
хтось пожежу, а хтось промовчить.
Чорна капа над вічністю стелиться.
В чорну прірву щось вічне летить.
1.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716124
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Я - талый снег, безумия слеза.
К земле,чтоб силы взять, прижмусь украдкой,
И напою невспаханные грядки,
Чтоб засухе коварной отказать.
Я - талый снег, туманности сестра.
Какой не помню, может Андромеды?
Свой свет утратив, все смываю беды.
Смеюсь до слез, хотя позавчера...
Стремительно кружилась у ворот
Игривым снегом и совсем не талым.
Ты мне казался милым и усталым,
Но Хронос ввел разлуки в оборот,
Рождение души и смерти час.
Когда любовь, растаяв звонкой льдинкой
И износив Адамовы ботинки,
На прочность вновь испытывает нас, -
Мы пеплом серым головы опять
Посыпав, рвем и волосы, и души;
И таем, кровью орошая лужи,
Тела и дни, чтоб от судьбы сбежать.
Ныряем в омут и метаморфоз
Счастливых, с нетерпеньем, ожидаем.
Маршрут короткий, жизни угрожаем, -
Она сама: проталины, мороз
И жаркий лед, когда мы молча таем...
31.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716100
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Від руки вітрами озивається
Стримане в каре твоє волосся.
Стверджуєш, що хочеш тиші й ладниці,
А сама палаєш падоросcям.
Посмішка при людях, й наодинці –
Нефатальні грізні зеилетруси...
...Довго ще нам ...тільки вечорниці,
Коли, після, кожен – в свій капустник?
03.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716007
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Старий горіх на тин поліг,
Зігнувсь до брами,
Для нас він був як оберіг,
У серці з нами
З тих пір, коли у вирій ми
Знялùсь птахами,
Чекав горіх, чекали нас
і тато, й мама.
Але минали дні, рокù-
Ми не вертали.
Не дочекавшись нас батьки
Пішли за хмари.
Осіла хата, похилилась
Чорна стріха,
Спорùш повився від хатини
До горіха,
Все застеливши, наче килимом
Довкола,
Минає час, униз несе
Шаленим колом:
Зима, і осніь, і весна,
Життя- на захід,
А на горісі в'є гніздо
Самотня птаха.
Засох горіх, на тин повис,
Схиливсь до хати,
Нема куди, нема до кого
Вже вертати...
30/0/2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715368
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 31.01.2017
[i] Злука, як і подуга – предковічні
українські слова, які набувають
сьогодні особливого звучання… [/i]
[youtube]https://youtu.be/o9WXm-WeAUw[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Не слід трудити очі нам на мапах,
Щоб встановити наші рубежі….
Лиш серцем слід відчути нашу матір,
Відкинувши всілякі міражі….
Відчути серцем Єдність і Соборність
Людей й Земель від Сяну і по Дон…
Це українці – нація незборна,
В якої інший, ніж тепер, кордон…
Та не про ті тут мовиться кордони,
Не той піано співаний мінор…
Є більш важливі в світі перепони,
Що вадять нам зректись своїх комор…
Я не кажу, щоб… зовсім «хата скраю»,
Та в українця вже такенна суть:
Ми зовні ворога свого шукаєм,
А нам би зір свій в себе повернуть!
Та недарма ж змістовне слово "ЗЛУКА"
Собі узяв у вжиток мій народ!
Він подолає хо́дини по муках
Без трат лихих, та й зайвих нагород!
І буде ще у нас ота ПОДУГА,
Що так бояться наші вороги…
Підстав плече, що так потрібне другу, –
І це доточить нації снаги![/color]
[/b]
21.01.2017
[b]Постскриптум не ігноруємо:[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/M7t2TjAYoRU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713568
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 27.01.2017
[i]Як і обіцяв у своєму "АНОНСІ", доповідаю про
виконану з дня оголошення тайм-ауту роботу!
Написана книга, присвячена 50-річчю пам’яті
мого односельця академіка В.Г.Дроботька під
назвою "Відданість науковій істині" (у співавторстві
з донькою вченого, об'ємом 270 сторінок тексту
(1.5 інт., 4 А). Книга подана до друку, вийде у в ц. р.
у видавництві "Наукова думка". В додатку серед
іншого розміщена і моя поема з анонсованою тут
назвою. Вона містить 5 частин, 2 з яких викладено
мною тут. Далі буде...
На фото: прижиттєвий портрет ученого, роботи
відомого художника, 1957 рік.
[color="#0756a6"]
[b]І. Пролог [/b]
[b]Там, де Удай з Лисогором
Обнялися, щоб нести
Разом тихі води в море,
У заплавах квітнуть трави,
Осока й очерети;
В пагорбах, що зліва й справа,
Причаїлись берести
І берези білокорі...
Хто ж те знав, що білосніжність
Цих красунь впаде ув очі
Раз кмітливим дігтярям,
Щоб берез цнотливу ніжність
Підкорити трударям:
У степу на схилі ночі
Часто чути скрип коліс;
То скрипів чумацький віз,
Везучи із Криму сіль
До вкраїнських міст і сіл...
Так було не ‘дне століття –
І за миру, й в лихоліття
В давнину, але не нині –
В тім краю, де Дігтярі –
Дивне сельбище в долині –
Причаїлось при горі*.[/b]
__________
* Лиса гора розташована на правому березі Удаю
навпроти гирла Лисогору неподалік від села Лиски
[b]Удай – річка невеличка,
Та не раз від ятагана
Татарина-бусурмана
Кров текла в ній, не водиця...
Невеличка річка тая
Все прожите пам’ятає,
Пам’яттю живе й донині
(І село в її долині)
Про славетні дні народу,
Про поборників свободи...
.
Слава в пам’яті ізтерта
Тих, що дбали про безсмертя
Не лише свого народу,
Але й – Богові в угоду –
На здоров’я тих людей,
Що жили в скорботний день
Небезпечних пандемій,
Включно й ти, народе мій!..
...Так на Удаї жило
Звичайнісіньке село
Дігтярі собі, допоки
Не упало в ревне око
Одному із Галаганів,
Що мав вдачу непогану
Відмивать ту славу діда*,
Не осталось щоб і сліду
Від ганьби перед народом
За осквернену свободу.
Й ось потомок Галаган,
Вже поважний в мирі пан
Ставить замок там високий,
Що й донині тішить око...
Згодом він його дарує
Губернатору Полтави,
Там губернськая управа
Фахлікбез організує...**
[b]ІІ. Син свого роду[/b]
1.
... Та й навіщо це пишу я?..
Бо ж мені сказать хотілось,
Що в селі в сім’ї Дроботька,
Що з недужими турботу
Мав***, на радість народилось
Сірооке дитинча...
Швидко сплинув райський час –
Вже нелегка мить гряде
(Жити як і вчитись де?),
Бо опряга-смерть забрала
Вітіного батька...
Сина ж мати згодом слала
Вишкіл здобувати
В гімназію, що в Прилуках... [/b]
__________
*Мова йде про зраду Прилуцького полковника
Гната Галагана Іванові Мазепі у війні з Росією у
1709 році.
**В частині Маєтку Галагана в Дігтярях, дарованому
громаді було відкрито ремісниче училище, яке в наш
час відоме як сільськогосподарський ліцей.
***Григорій Дроботько – батько Віктора – працював
фельдшером, помер від Виразки шлунку у 1894 році.
[b]Все було – удачі й муки,
Не жалівсь нікому,
Що вже зуби молодецькі
Набили оскому
Від письмен латинських, грецьких...
[/b]
[b] 2.
...Треті півні вже пропіли.
Гімназист при свічі,
Пише почерком несмілим,
Стомлюючи вічі,
Про дівочий ніжний стан,
Ігри і кохання,
Як невіглас і «профан»
Завдавав страждання
Гімназійним дівам,
І як автор не сприймав
Франтів говірливих,
Інше кредо Віктор мав:
«Той індивід, котрий прилюдно
Кричить, упевнений в собі,
Форсить, як правило, усюди
Й щасливий у своїй судьбі...
То у такого, вір, і мало
Немає в серці ідеалу,.
Той чоловік, повір, такий,
Хоч показний, але пустий…»
«Гімназист» – сумна поема,
Правда про гульвісу,
Автор в лоні ж у богеми –
Це вже інша пісня!
Пише вірші і балади,
Ще й уміння має
З лицедійства, бо в театрі
Різні ролі грає*
Словом, тішиться дитина,
Та ще й інших тішить
Всім життям своїм людини,
Що живе – не грішить.
Так і став би він поетом
Чи артистом, може,
Якби серце не щеміло
При останнім ложі
Його батька, що так рано
Відійшов у Лету,
Чим наніс нестерпну рану
Юному поету…
3.
Й ось романтик-гімназист
В Університеті:
Ескулапом вже був зиск
Стати – не поетом.[/b]
_________
*Як свідчить "Щоденник" В.Г.Дроботька, він у віці
до 9 років брав участь у дитячих виставах, що
організовувались у маєтку Галаганів. За деякими
даними, дещо пізніше він виступав як актор у
народному театрі м. Ромен разом із відомою
актрисою землячкою Г.П. Затиркевич-Карпинською.
[b]Тут науки всі конкретні –
Що ближчі до діла:
Мають інше за предмети –
Хворі душу й тіло.
Взявся Віктор за науку,
Як до всього брався,
Бо набив і серце й руку
На тому, чим грався
У дитинстві вдома,
Де були і гуси, й кури,
Й звірі невідомі…
Він до них в дні теплі літа,
Було, тайно крався.
А тепер – о боже-світе! –
До розтинів вдався,
Незважаючи на страхи,
Що повинен вмерти
Індивід-невдаха…
Та невдовзі гарт для серця
Став йому пригідний.
…Та не був плеканцем долі
Віктор в дні побідні
Революції за волю…
4.
Вкраїнські селяни ще п’ятого року
Повстали за землю – земля тут нівроку.
Уже й дігтярівці шикують колони:
Виходь, небайдужий, в ком дух не холоне!
Крокують селяни-повстанці… Ідуть,
В руках транспаранти й хоругви несуть.
«Пани-павуки! Не визискуйте нас!
Земля хай – селянам!» – волає Тарас.
Попереду Віктор – студент-першокурсник:
«Дай землю і волю нам, пане-розпусник!»
…Зібралось на вигін повстале село…
А той, хто не вийшов, тому «повезло».
Бо сотня козача руша вже з Прилук,
Щоб гасла іх, лозунги вирвати з рук,
Повсталих селян, запроторить за грати:
Як землю ділити – ви будете знати!
…В Прилуцькій тюрмі їм і темно, і пусто,
Хоч люду у камерах безліч. Не пустять
Туди ані матері, ані сестри,
Щоб щось побратимам з їди принести.
В тюрмі часу відлік: години – роки,
Бо час зупинився для них, і руки
Ніхто із свободи їм вже не подасть,
Бо грати завадять, кайдани і власть.
Та ось змилостивися раз прокурор –
Пом’якшив студенту «суда приговоръ»
Й відправив під нагляд властей в те село,
Де серце юначе раніше цвіло*.
А іншим – відсидка в тюрмі до весни,
Яка у Прилуки прийшла із Десни,
Чи, мо' з Петрограда, де світло заграв
Вкраїнський матрос запалив і… програв...
Та то вже є пісня про інші часи,
А нам – повертатись у наш час. Проси,
Проси, юний Вікторе, судну управу,
Щоб зняти судимість й навчання поправить…
Та де там?.. В селі він відсидів два роки,
Перш ніж до навчань повернувся. Уроки
З наук природничих він жадібно «гриз»,
І ректор йому в нагороду дав приз…**
5.
Отже, в Університет
Віктор враз подався,
Як отой тупий «запрет»
Прокурора знявся.
…Два роки дались в знаки –
Треба ж доганяти,
Вчився ж Віктор залюбки –
Все хотілось знати.
І поринув знов в науку,
Та ще й у медичну,
І дісталась йому му́ка
Взнати гадку вічну:
Чому люди так завчасно,
Ненароком, рано
Від хвороб серцевих часто
В болях помирають.
І студент кмітливим оком
Ворога примітив:
Від бактерій, їхніх соків
Та ще від токсинів
Поступово, непомітно
Ста́ріють судини.[/b]
_________
* Тут прийшло Віктору перше кохання.
**Впродовж навчання Віктор виконав добротну
наукову роботу, за що був удостоєний премії та
золотої медалі імені М.І.Пирогова.
[b]
Так Дроботьком-юнаком
Розпізнано «прозу»,
Що була, між тим, вінком
Атеросклерозу…
6.
Та продовжити навчання
Йому не припало –
Пригадалося заслання,
Й «дігтярівське сало»*
За бунти, де участь Віктор
Мав нагоду братии,
І за що не мав він світла –
Кинутий за грати.
Ненадійним об’явила
Влада того мужа
Та й у Бобрик** відрядила –
Хай лікарем служить.
І хоч Віктор не в науці,
А лише в лікарні,
Йому ж світло на посту цім,
Бо ж – не в буцигарні.
За роботу ескулапа
Кметі*** благодіють:
За добро добром і платять –
Всім, чим тільки вміють[/b]
____________
*Йде мова про нагляд поліції, якому був підданий бунтар.
** Село поблизу м. Ромен – повітового центру Полтавської
губернії (нині Сумської області).
* *Кміть (діал.) – селянин.
.
[b]А все більше тим, що ці́ну
Ніколи не мало,
Й не під силу товстим стінам:
Це – любов, не «сало»...
7.
Пішло б все на краще, аби не війна,
Бо долю народу ламає вона.
Війна світова, та за тим – громадянська,
За ними в форватері – влада радянська...
І скільки ще витрима вражих нашесть
Народ український, в ком слава і честь?!
І скільки ще буде і кривд, і облуди
Для довготерплячого нашого люду?!
...Одною ніколи не ходить біда:
Біда за бідою, мов тала вода,
Туди йде, де тонко, де топко, де низько,
З війною йде й пошестей цілая низка:
Чума, тиф, холера і голодомор –
Мітла по засіках холодних комор...
Було і в Ромні так в двадцятому годі,
Коли малярія з’явилась*. В пригоді
Тут лікарьський досвід Дроботька постав:
І Ромен, і Сулу, і околичний став
Обстежував лікар й зловив комара –
Рознощика пошестей тих – малярій.
Говорять, і досі комар, мов мара,
В Ромені гуляє, та, видно, без дій,
Бо лікар Дроботько знання про хворобу,
Здобутий ним досвід лишив на сторожі.
Гудуть хай комахи, – хоч сотні, хоч рій,
Не буде в країні таких пандемій!
8.
Минають дні, минають роки,
А Віктор все ще у Ромні –
Його тримають за всі боки
Діла, які – не звершить, ні!
Слабким бо ж місцем в цьому місті
Була на той час медицина.
Як задарма віддать костистій
Свою дочку чи сина?!
І лікар слав свої знання
У люди через курси,
Які створив не навмання –
Свідомо, щоб ресурси
Людські Вкраїні зберегти
Та духом преумножить,
Щоб всі – і він, і я, і ти –
Могли недуг знеможить.
Та Віктор тим ще переймавсь,
Щоб людність об’єднати**,
Щоб захистить її права
На вулиці і в хаті,[/b]
____________
*В 1920-21 роках Віктором Дроботьком у р. Ромен
і околицях виявлено і локалізовано вогнище малярії.
**йдеться про участь Віктора в роботі громадських
організацій в Ромнах у ці роки.
[b]Щоб люди мали хліб і сіль,
І дещо ще й в стодолу,
Щоб кожен мав у серці ціль
Служить ідеї й столу.
І він свій дух рафінував –
Брав участь в грі театру,
А почуття він римував
При свічці і при ватрі...
9.
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ять його жрецям!»
З газети «Наше слово» м.Ромен
від 1209.1921.
Чи був герой наш таки артистом –
Питання спірне. Напевно, був.
Чому ж бо в нього душа пречиста,
І звідки в нього слова – намисто,
І де їх лікар, від кого чув.
Так склалось в тії буремні роки:
У місті-квітці, що звуть Ромен,
Жреці мистецтва величним кроком
Несли пожертву, несли, нівроку
І не жаліли своїх рамен.
Кавалерідзе*, Шкурат** і Ганна,
Що – Затиркевич.*** Ще й Хуторна.****
І трупа в Ганни і дужа, й славна,
А у актриси – постава гарна
Талант квітучий – наче весна.
Чому ж Дроботьку не бути з тими,
Хто до народу стоїть лицем?
Хто слово правди в народ нестиме,
Хто скаже сміло його й правдиво
Не обминувши усобних тем?
...Було б все добре, та сталось лихо –
Пішла Карпинська в останній день.*****
Пішла у Вічність... І стало тихо...
І стало тихо, бо сталось лихо –
Не стало чути її пісень.
А що ж Дроботько, наш добрий лікар,
Не зміг злодійку-смерть зупинить?
На те все йшлося: минулось літо,
Настала осінь – незримо й сліпо –
І обірвалась СРІБляна нить.
Удень – робота, тріумфи – ніччю:
Така вже доля, уділ митця!
Потухла рампа, погаснуть свічі...
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ятть його жрецям»[/b]
_______
*І.П. Кавалерідзе (1887-1978)- український скульптор,
кінорежир, драматург, організатор і режисер театру в
Ромнах.
** С.Й.Шкурат(1885-1971) – самодіяльний актор
Роменського музично-драматичниноь театру.
Заслужений артист РРСФР. Знімався у багатьох
фільмах, у тому числі у Фільмі О.Довженка "Земля".
*** Г.П. Затиркевич-Карпинська(1855-1921) відома
українська акторка, співучасниця театрального
життя М.Кропивницького, М.Садовського,
М.Саксаганського, М.Заньковецької. Уроженка смт Срібного –
нині мого та В.Г.Дроботька районного центру.
**** Є.О.Хуторна(1856-1980) – драматична акторка із
трупи М.Садовського, що разом із Г.Затиркевич-Карпинською
вступила до Роменського театру у 1918 році.
*****Йдеться про смерть Г. Затиркевич-Карпинської
12 вересня1921року.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Старый на росстани ждёт, серебрясь, алтарь.
Гордой симфонией кружатся в танце тени.
Дымкой лесов согревает, смеясь, январь
Оттепель, - весть донося неземных владений.
Знаю, не внемлешь грозящей судьбе пустой.
Ложью всесильной прошитый не страшен также
Полог пророчеств, пропитанный блажью, тьмой:
«До полосы проведу, и не нужен дальше».
Если отринешь в пути, сохранить позволь
Теплые капли, которые морем вылью:
Вечность поёт обнаженная веры боль,
Дышит бессмертно холодной и светлой пылью.
Знаю, захочешь в пути потушить фонарь,
Спутать следы, целовавшие ночь когда-то.
Мне никогда не найти к тишине возврата:
Знаю – на росстани ждёт серебрясь алтарь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714402
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Я под мраморной пылью уснул,
Приходи, когда вымрут снега,
Когда в точку сольются века,
Нить когда оборвётся в разгул,
А сейчас ты, конечно, права:
Мрак невежества бьется в груди,
Кто-то книгу открыл за спиной...
Нет, не надо тебя, да – уйди,
Говорить я хочу с тишиной.
Каждой цифрой открыться нолю;
С каждой мыслью сливаться бы в ритм;
В полудрёмы застыв на краю
Богу бросить, усталым от битв:
Не тебя, не к тебе я молю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714401
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2017
Пальми розлогі, сади, і морські береги,
Густо засніжені. Біло, неначе у раї.
Що це ти так розійшлася, зимò? Підожди!
Ніби навмисне, снігами усе засипаєш.
Тільки учора дощі осінь лила сумні,
Наче б хотіла одплакать тривоги останні,
Зранку сьогодні на квіти мигдальні рясні
Білі сніжинки упали прозоро-криштальні.
Біле довкола, куди тільки оком сягнеш-
Сипле, немов хто перину свою витрясає.
Зламано стереотипи і снігу без меж-
Більше не скажуть, що в Африці зим не буває.
Н.Хаммоуда.
1/01/2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713674
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
шляхи розходяться, та зберігаються зв'язки,
тому, мабуть, прощатися не варто,
бо в кожній точці зоряної карти
тебе відчую я, мене підхопиш ти
сама розлука утрачає справжність й сенс,
вона - ілюзія із відстані і часу,
а серце, уподібнившись пегасу,
куди завгодно дух перенесе
галактики стикаються і точитися війна
руйнівників і тих, що світ щодень цей творять,
а тільки віра творить з нас героїв,
нехай тебе убереже вона
ми знов розходимось, лежить безмірний шлях,
в святилищі душі для тебе вічне місце,
чекатиму від тебе добрих вісток,
а ти читай про мене по зірках
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713362
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Я все більше мовчу…
Знаєш, тиша моя значно більша неволі в кайданах.
Красномовна
І так безнадійно вглядається в вікна розбитих світів.
Там дощів – досхочу!
Пам’ять з аркушів літніх майструє складні орігамі,
Безумовно
Вважаючи кращими ліками час. А для нас – й поготів.
Я б змогла кілька фраз,
/Навіть цілу виставу/ банально про те, як сумую.
Тільки тиша…
Ця тиша мене прихистила, як рвалися сильні вітри.
І тому в сотий раз
Я «пробач» і «кохаю» з тобою, як завше, римую.
Заколишу
Мовчанням вітри – тільки потім зі мною без слів говори…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712765
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2017
Думок перевесла — воскресли,
А зоряний тесля — стер весла…
В Молочній Ріці — промінці —
Прозірні ловці — мрії ченці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712437
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2017
[color="#0400ff"] [i]Всегда вытаскивай змею из норы
чужими руками[/i]
/жизненный принцип мафиози/
[/color]
Калибром 45-м
развенчана свобода,
Беснуется свинец
на стрёме
у виска,
Срывает бренность рьяно
коды
Мелодию зари
меняя
на оскал.
Секунды онемев
разлетаются
на клочья…
Курок
таясь дежурит
беззаботны сны…
Гибридный век —
ликует стая волчья…
— Всевышний,
Ты миры
пергою
пересыпь.
Калибром 45-м
арфист по нервам
метит,
На вздыбленных мгновеньях
рдеет
чья-то жизнь,
На хлеб мирянам
всохла смета,
А алчность
куролесит
вояжи.
Тасует Время
грех и бытность.
Мечтают
в майской неге
соловьи.
О, боги, вы —
в сердца
всевышнось,
В рассветы —
Рая соло
й
вин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712287
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2017
Я не вірю туману... А ти?
Чи тебе не лякає омана?
Часом є відчуття, що світи
Інших рас поховались в туманах.
І здається, що дихає хтось
У потилицю холодом люті...
Озираєшся — ні, то здалось...
Та очима ж не вбачити суті.
А душа, як маленьке дитя,
Просто хоче торкнутися світла...
І тому-то у вирій летять
Журавлі наших рим нерозквітлих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Сипле сніг, покриваючи рани
Збитку зради, облуди, брехні...
Ніби полем блукаю туманним...
О Боги! Як же тяжко мені!
Розіп"ятим зимовим кожухом
Сніг зігріє пожухлу траву...
Чи й собі обігрітися?.. Рухом,
Наче ритм, у якому живу,
Рвучко пляшки печать відкоркую...
І немов життєдайним вогнем
Я зціляюсь. Уже не сумую...
О Боги! Не покиньте мене
Ось на цьому холодному полі,
Де блукаю сьогодні... Гаразд?
Як належне сприймаючи долю,
Що її я для себе обрав,
Стану тут, зачепивши рукою
Снігового кожуха. Здеру
Споконвічні покрови спокою.
Силу крові земної вберу.
Опікаючий холод... Неначе
Лід і пломінь... Арійщини дух.
Всім віддячу. Комусь- не пробачу.
Не надійтеся. Я НЕ ПІДУ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122511161
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710426
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 12.01.2017
В’яне пуп’янок - віє холодом - гасне світло,
ходить Морок-причепа, цвіт неповторний топче .
Сохне поле ромашкове нині (вчора квітло),
сум-убивця руйнує ніжне, п’янке, жіноче.
Змиє повінь бурхлива згадок брудні потоки -
знову птаство ліричне зацвірінчить кантати.
Будеш в’янути, Квітко… Будеш! Затям - допоки
не навчишся образи з легкістю пробачати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711734
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Виводить світ з зимової зажури
Ярило справно порухом руки.
Сміються так, аж трусяться боки,
від лоскоту промінням кучугури.
Бурульки дзвінко падають з дахів,
сліди чобіт наповнились водою.
Суха копиця пахне молодою
й поважні пні вилазять з кожухів.
В дворах сідає у калюжі сніг,
потічкам русла прокладає дехто.
Грачиний ґвалт з весняним діалектом
так веселить, мов співи голосні.
12.01.2016
(На фото полотно Бориса Єрьоміна)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711678
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Далёко, неукоротимо,
И обязательно вперёд,
Ведёт дорога пилигрима,
И он идёт, идёт, идёт…
О, эта вечная дорога,
Которой суждено идти
В своём, от человека к Богу,
Неисповеданном пути.
Я вижу, словно в мутном бреде,
Как безвозвратно, там и тут,
Один, за ним другой и третий,
Они идут, идут, идут…
Бесповоротно… бесконечно…
Земное племя пришлецов,
Они идут, отсюда в вечность,
Как будто слышат вечный зов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711637
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Сяйні лимони в крижаній воді
виловлюю замерзлими руками,
збираю їх, духмяні і тугі,
обвита невиразними думками.
На дні долоні – зимного ковша –
округла твердь, просвітлена і стала,
дивує, як оті, чия душа
ухильна і мовчазно досконала.
Як відблиск не любити у воді
(хоч він і не жаліє, і не гріє),
заплутавшись у радісній біді
захоплено-ясної безнадії?
Нехай в руках від холоду щемить,
сріблиться радість у душі на споді
від того, що на все в належну мить
є відповідь таємна у природі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711621
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Із очей голубих неба падала синь,
Розтікалась у судинах млоєм.
Наливались соски тугі в грудях твоїх…
В світ блаженства пливли ми обоє.
Твої перси, як вчора божественний гріх,
Знову ти, як колись ошаліла.
І неначе удаль не летіли роки…
Десь над хмарами зірка горіла.
Захмеліли в меду губи терпкі твої,
Як в саду так давно колись вишні.
Наче ми не в літах, наче знов молоді…
Нам до Раю... білет дав Всевишній!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711601
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2017
як же хочеться див...і чекаєш незнаного гостя,
ось розлите вино, світить лампа, порожні стільці,
а надворі баньші завивають пронизливо-гостро,
мов немає живих більше в світі нічному оцім
от чекаєш його і вигадуєш низки історій,
які хочеш комусь оповісти, байдуже кому,
хто би там не прийшов: чарівниця, чи бард, або воїн,
ти готовий всю ніч присвятити одному йому
адже через Слова і душа переходить у душу,
точно дібраний тембр розслабляє не згірш від вина,
і, можливо, десь там, в Слухачі, льдовик цілий зрушить,
і простягнеться мова, немов непомітна струна
і потягнуться, як мандрівці по Шовковому шляху,
дійсність, казка, сни в снах, також сни наяву,
як повинен Синдбад неодмінно дістатися в Басру,
так і прянощі слів необхідно віддать Слухачу
вже далеко за північ, чекаєш, а досі нікого,
одягаєшся в тепле, виходиш назустріч зимі,
щоб людину знайти, як маленького змерзлого бога,
і те прагнення див прочитати в зіницях її
віднайти саме ту, хто прочинить хоч трішки свідомість,
хто у гості запросить, повіривши в твої дива,
і немає нікого, хто ближчий, ніж цей невідомий,
може, він вже за рогом... зсередини сяє зима
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711533
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
як же хочеться див...і чекаєш незнаного гостя,
ось розлите вино, світить лампа, порожні стільці,
а надворі баньші завивають пронизливо-гостро,
мов немає живих більше в світі нічному оцім
от чекаєш його і вигадуєш низки історій,
які хочеш комусь оповісти, байдуже кому,
хто би там не прийшов: чарівниця, чи бард, або воїн,
ти готовий всю ніч присвятити одному йому
адже через Слова і душа переходить у душу,
точно дібраний тембр розслабляє не згірш від вина,
і, можливо, десь там, в Слухачі, льдовик цілий зрушить,
і простягнеться мова, немов непомітна струна
і потягнуться, як мандрівці по Шовковому шляху,
дійсність, казка, сни в снах, також сни наяву,
як повинен Синдбад неодмінно дістатися в Басру,
так і прянощі слів необхідно віддать Слухачу
вже далеко за північ, чекаєш, а досі нікого,
одягаєшся в тепле, виходиш назустріч зимі,
щоб людину знайти, як маленького змерзлого бога,
і те прагнення див прочитати в зіницях її
віднайти саме ту, хто прочинить хоч трішки свідомість,
хто у гості запросить, повіривши в твої дива,
і немає нікого, хто ближчий, ніж цей невідомий,
може, він вже за рогом... зсередини сяє зима
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711533
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
***
Коли життя дрібніше за монету,
коли воно не ставиться в ціну,
згорають від жалю вгорі комети,
лиш чорні іскри котяться по дну.
Чи то землі, чи то душі сумної,
що заблукала на полях олжі.
Летять у засвіт білокрилі вої,
малює осінь чорні колажі.
І небо знов сивіє, плаче, плаче.
Щербатий місяць висікає кров.
"О, світлий вою, лагідний юначе,
ти ж передчасно за межу пішов!".
А десь над лісом перша хуртовина.
Десь на село насунулась імла.
Коли дарма не ціниться людина,
то навкруги лишається зола.
Розвіє вітер, випахкає люльку,
а за ярами впаде перший сніг.
І лиш на серці буде мулько-мулько,
бо очі в правди знов такі сумні.
Дукати чорні в чорнім капелюсі.
Хтось грає марша, хтось пливе під марш.
Дитина зойкне: "Матінко, боюся!"...
І суголосо зойкне "Отче наш"...
27.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711438
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Не біле мливо – божу благодать
Різдвяний ранок невгамовно сіє.
Повернеться добром свята вода
У ниви золотому колосінні.
Усіх епох заклання підніми –
Крізь кров і піт зрина життя основа,
Бо на щиті незмінно: Хліб і Мир –
Два найдорожчі, сокровенні слова.
Та ділить світ невидима межа,
І покаяння пропікає груди:
Всевишній нам дарує урожай,
А мир уже за нами, добрі люди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711073
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Не теперь…
не сегодня шипенье январских свечек
будет резать устойчивость мыслей и тишины.
Так свежи ожидания – даже крошиться нечем.
И рассветы, сражённые снами, обречены
падать пурпуром на этот странно застывший город,
отражающий жизнь в паутине от каблуков.
У тебя есть, вполне вероятно, такой же повод
собираться надеждами в маленький снежный ком…
собираться, глупея до первой большой капели…
разливаться на реки – ни капли не поумнев…
точно так же тесниться душой на краю апреля…
и, брезгливо косясь на линяющий в слякоть снег,
лишь по осени выйти, промокнув ногами в письмах
необидчивых скверов ноябрьских…
когда-то я…
я устану бороться за сотни эрзацев жизни,
утверждая до тысячной смерти, что я – твоя,
в спорах с каждым, похожим с твоей разноцветной тенью,
столько лет, как мелькающей только лишь в облаках…
…я могла бы уйти, вопреки ненасытной лени
отстояв на коленях, набата хлебнув слегка,
на твоё повседневное небо…
Подбрось мне осень –
так – не ясно кто плачет… и плачет ли хоть бы кто…
…и однажды уйти…
даже если остаться просят…
чтобы снегом упасть под не наше давно окно…
(папе.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710938
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Не теперь…
не сегодня шипенье январских свечек
будет резать устойчивость мыслей и тишины.
Так свежи ожидания – даже крошиться нечем.
И рассветы, сражённые снами, обречены
падать пурпуром на этот странно застывший город,
отражающий жизнь в паутине от каблуков.
У тебя есть, вполне вероятно, такой же повод
собираться надеждами в маленький снежный ком…
собираться, глупея до первой большой капели…
разливаться на реки – ни капли не поумнев…
точно так же тесниться душой на краю апреля…
и, брезгливо косясь на линяющий в слякоть снег,
лишь по осени выйти, промокнув ногами в письмах
необидчивых скверов ноябрьских…
когда-то я…
я устану бороться за сотни эрзацев жизни,
утверждая до тысячной смерти, что я – твоя,
в спорах с каждым, похожим с твоей разноцветной тенью,
столько лет, как мелькающей только лишь в облаках…
…я могла бы уйти, вопреки ненасытной лени
отстояв на коленях, набата хлебнув слегка,
на твоё повседневное небо…
Подбрось мне осень –
так – не ясно кто плачет… и плачет ли хоть бы кто…
…и однажды уйти…
даже если остаться просят…
чтобы снегом упасть под не наше давно окно…
(папе.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710938
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Замети, шуги, хуртовиння на шляхах -
Згадали співи за нестворення кумирів.
...А як просили снігу в затишній квартирі,
В капризній марі естетичного ковтка...
...Так: «Лева, тигра, вовка, - так, - ведмедика би ...поруч!», -
Скликає безвідповідальний хо́чик мрій...
Й покликаний, приходить ...звір, що на фото́ здававсь – блискочим,
М,яким і теплим в білоніжній грі...
09.01.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711034
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2017
Коли Різдво колядкою дзвінкою
Постукає у шибку крижану
І доторкне пресвітлою рукою
Душі твоєї приспану струну,
Щось ворухнеться, чисте і високе,
Десь там, на денці. Вгору навпрошки
Зашелестять чиїсь дрібонькі кроки,
Як в рукавичці теплій копійки –
Твої, заколядовані, щасливі…
І закортить повірити в дива,
Такі закономірні і правдиві,
Як перша зірка в переддень Різдва,
В якій є щось прекрасне й таємниче!
Як шурхання вертепної ходи,
Що дзвониками за собою кличе,
Карбує візерунками сліди…
Як храбустіння снігу, чимось схоже
На соковитий хрумкіт кавуна…
І на тобі – благословення Боже,
І благодать на серці неземна!
Хіба для щастя більшого щось треба?
Коли по вінця радісних думок!?
Чи то зірки дзвенять на денці неба,
Чи в рукавичці жменя копійок!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710654
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Стучим сердцами в унисон,
О чувствах праведных алкая,
Стал явью мой тревожный сон,
В котором ты была нагая.
Я руки к свету протяну,
Почуяв фибрами флюиды,
Люблю тебя, тебя одну,
Любовью страстной, неизбитой.
Кружатся мотыльки вокруг,
Я думал листья, нет снежинки,
А я пою тебе, мой друг,
Песнь заунывную волынки.
Ее напев услышат все,
Ракетой в небо он умчится,
Я пред тобой во всей красе
Нагой душой. Но ты – волчица!
Меня кусаешь и рычишь,
Свой образ страстно охраняя,
Мой сердца звон уткнулся в тишь
Души, зазноба дорогая.
К Птибурдукову ты уйдёшь,
Узлы любви свалив в корыто,
Зачнешь в моей груди свербёж –
Дитя от страсти профицита.
* - откровения Вассисуалия Лоханкина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710523
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 07.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2017
Заховався місяченько за темнії хмари...
Зажурився козаченько: ні долі, ні пари...
Тяжко-важко на цім світі бідній сиротині,
Ні з ким серце звеселити при гіркій годині...
Хто пригорне-пожаліє?.. Без дому, без роду...
Чи ж хто вірно покохає козацькую вроду?
Хто зласкавить щирим словом серденько козаче,
Зацілує, приголубить, у парі поплаче?..
Не ховайся, місяченьку, виглянь із-за хмари!
Не журися, козаченьку, не будеш без пари!
Підростає твоя доля - карі оченята,
Виглядає господаря біленькая хата.
За покірне твоє серце, за щиру молитву,
За сльозу гірку сирітську, у нужді пролиту,
Зготував Господь для тебе доленьку щасливу -
Засівай добром, козаче, і правдою ниву!
Не журіться, українці, що немає долі,
Тільки серце не топіте в заздрості-неволі!..
Напувайте його щедро миром-добротою -
І Господь вас обдарує милістю святою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710238
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Приїзди просто так, без пояснень, як сніг на голову,
Доки зводить зима кришталеві між нами мости.
Хай злиняли мундири, протершись давно до олова.
Й на пуанти мені не звестися. Та все ж – приїзди.
У каміні вогонь лиже дровам соснове черево.
Він уже не пече, не лишає від слів пухирі.
Пахне спогадом терпко пухнасте різдвяне дерево.
Сипле щастям торішнім торішній сніг на дворі.
Кожне сказане слово народжує в серці музику.
Не фальшивить сьогодні нітрохи й найтонша струна.
Так спокійно і легко буває лише між друзями.
Кришталеві мости понад річкою часу. Зима.
Приїзди, як згадаєш. Так, просто. Як сніг на голову.
Не змінити нічого. Й не треба. Я знаю сама.
У каміні вуглинкою брошка і грудка олова,
Дуже схожа на серце.
Будує
мости
зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709895
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Чим пахнуть перші дні Нового року?
Смачним імбирним пряником в руці,
Кислинкою грейпфрутового соку,
Багрянцем журавлини в молоці…
Морозним трунком лісової хвої
Із нотками солодких мандарин,
Екзотикою кави запашної,
Заморською гірчинкою маслин…
Шампанським золотистим і грайливим,
Молочним шоколадом на фользі…
А ще – таким простим і добрим дивом,
Якого так очікуємо всі!..
І світлими надіями на щастя,
На звершення, гармонію і мир,
На те, що рік прожити вкотре вдасться
З близькими і потрібними людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709881
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017
[i]У співавторстві з чудовою в усіх сенсах Світланою Рачинською[/i]
Золотогривим левом увійшов цей ранок в дім, й згорнувся на канапі.
А серце б`ється так, що кожен шов тріщить у тісно скроєнній кімнаті
На двох. А ще інжир та шоколад, і кава, що скипіла та дурманить...
Ми осягнули сурдоперекла́д там, де ялинка щастям тільки вбрана.
А ми з тобою трішки несповна ні розуму, ні міри у любові.
Та чи буває міра в відчуттях, коли лягають дотики шовкові
Клеймом на серце? Тим, що з-поміж всіх небачений невіданий, мов диво,
Коли клубочком в грудях муркотить чи зорепад, чи віхола, чи злива…
Знов цята щастя - ямочка ланіт, де когут вогняни́й для нас танцює
Ще за вікном... І музика п`янить тих слів, що на зап`ястях /ніжні/ чую...
І мружаться крізь штори ліхтарі, непивадкові свідки. І полює
На тіло поцілунок /від і .../. Я тебе, світанок любий мій, цілую....
[b][i]
Дякую за спільні римохвилини моїй прекрасній подрузі і дивовижній поетці Світланці Рачинській.
Я в полоні твоїх чар з перших слів... назавжди)))[/i][/b]
Продовження варіацій на тему ранкового бешкетництва:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708972
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708968
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 31.12.2016
У чоловічому началі - Мінотавр
В жіночому - медузи і горгони
Під крики барикад і шум литавр
Народжувались і вмирали сонми
І погляд кожен ніби лабіринти
Де нитка долі Парками прядеться
За все в житті доводиться платити
Метанням духу і мовчанням серця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709490
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Ти де? Скотилась небокраєм
Смаглява місячна діжа
І щось у грудях завмирає,
І смуток ріже без ножа.
Ти де? На зоряне намисто
Не вистачає лиш сльози
А небо темнооке й чисте
Не кине перлів,не проси.
Ти де? Вже ніжки утопила
Зоря ранкова в океан.
Гукаю, та забракло сили, -
Дірявий покотився дзбан.
Ти де? Не вистудити душу,
Яка гартується в огні.
В полон узяв і воду й сушу
Будуєш вежі крижані.
Ти де? Розірвані постоли?
Несамовитий сніговій
З дороги збив ще від Миколи?
Та де вже ходиш, Рік Новий?
31.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709455
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Відкорковує грудень
завії,
А серце
штопає
май…
В зимоблудді терпкім
перемрію:
— Ти ж сни мої
позбирай, —
Нанизай
на коралі
світанків:
Сурмлять хай
веснами мев, —
Ці сліпі
звіздарів
забаганки —
Пернаті ακμή.*
* ακμή – акме'
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709435
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Чарівними салатиками, м,яском і вогнями -
Стрічаємо прийдешній Рік Новий: добром, увагою!
...Дозволилось аби – собою бути, і митцями,
І вільними, і гідними, й щоб цінувалось...Й магами!..
...Рожевими смаколиками, рай на столі з їж – наша справжність!
А хто зазви́чай зазирає на затишний наш вогник-радість –
То ангел... Боже, запроси – натхненних, свято і сприятність...
31.12.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709457
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Я обнимаю Новый Год! Спеши ко мне!
Так много доброго спланировалось – море!
Со мною сходим и за «О́скаром», с восторгом,
И заработаем, пота́ем в тишине,
Родных потешим, и воскреснем для любимых!
Иди ко мне, родной мой Новый, апельсинный,
Сейшело-пляжный, из парижского «Лидо»,
Мой знатный, смелый и счастливый Новый Год.
...Мы из Успеха и Отрады строим дом!
31.12.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709458
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Із небесної зірки зійшла…
Все найкраще зі мною ділила.
Не від світу цього ти прийшла,
Й усі блага земні прихилила.
В моїх грудях закований лід,
Відлетіла лебідкою в небо.
Залишила… загублений слід…
Світиш ночами в зорях крайнеба.
Ти мій біль… то розрада, печаль,
Ти душі моїй радість і смуток.
Ти думок моїх в небі грааль,
Мого серця невиправний скуток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709371
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Бесснежной ночью спорят небеса,
Кому, когда и к чьим ногам упасть?
Иголкой хвойной кажутся леса,
Король у ног любимого ферзя,
Та ночь - Вселенной маленькая часть.
Бесснежье холод сердца уличит
И спрячет в сером саване дождя.
Забыв от сказки коды и ключи,
Очаг оставив тлеющий в ночи,
В Год минувший навеки уходя.
Бесснежье ждет, как с барского плеча
Под елку кинет звёзды небосвод -
Хотя б одну снежинку... бормоча,
Ладошку поцелуем щекоча,
Вернется обновленный старый год.
Бесснежье сгинет, свечи догорят,
Драккар полюбит белую ладью -
А губ, что стынут сто веков подряд,
Коснется канителью листопад,
Сверкая пылкой страстью по шитью.
Бесснежной ночью тридцать первый раз,
Отсчет начнет любви извечный сказ...
30.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709369
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2016
Чому не скажеш, що тобі болить,
Що горне смуток до твого обличчя?
Відкладаєш розмову на колись,
А віхола холодить передпліччя.
Сніжинки заповзають за комір,
Вбирають світ навколо в чисто-біле.
Життя до себе заново примір,
Позбудься барв, де окіл брудно-сірий.
Навстріч теплу долоню простягни,
Нехай сплітаються у замку пальці.
Сміх розсип, ув оберемок згорни
І закружляй в любовнім, ніжнім танці.
30.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709307
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016
А в печке, жар – бел ещё, в утренней марле, в невинный мороз.
Я, ёжась, во двор, за поле́нкой в охапку, топчу скользкий кросс.
Взлелеянный кофе пью, жаря ладонь поскакавшим огнём,
За стенкой, как будто, укрыт огород - луговым творого́м.
..Мой домик, морозу – безшубный микроб, и дом, хоть .побелел -
Как мог, до утра, до запетой вновь грубки, меня грел в тепле!
...Поглядываю за окно - колоко́льчит уже Новый год?
И спинкой - на печку, к теплу, опираюсь, хочу - чай. И мёд.
20.12.16 г. ( "Утро на природе" )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709266
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2016
[i]Ти на пчіл [бджіл] поглянь: є робучії,
Але й трутні є неминучії [/i]
(Степан Руданський)
українські жінки
по всіх європах
наводять порядки:
прибирають чужі домівки,
з-під старих і хворих
виносять нічні горшки –
за центи, тобто за копійки
заробітчанки…
радіють
забезпечені європейки –
затишок і чистота,
домашні лади-порядки,
доглянуті матері
старі
і
батьки –
обходяться їм в копійки…
«цивілізовані»
рабовласники
дешевенькі
«цінності» прагматичні –
довготривалі, та не вічні…
…я не застану,
але прийде ж пора
обітова́на –
збудеться сказане:
«…не буде більше
так, щоб одні сіяли,
а плоди пожинали інші»
цивілізовані європейці –
такі ж рабовласники
як і москалі-ординці:
усієї різниці –
у привабливій упаковці…
яскравій обгортці –
повапленій
глянсом обкладинці
а під обгорткою –
тільки гроші,
гроші! і бариші
українці –
«дешева робоча сила»,
щоб пиха чужа –
різномаста ну́жа –
множилась і багатіла:
скрізь попідтинню люди наші
трудяться за гроші́,
як викинуті з кубла
осиротілі сірі миші
…поприбирайте їм у хатах, дівчата,
бо самі собі –
без наймитів і рабів –
ради не годні дати
29.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709097
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
...знаєш, десь у Раю
Розквітають сади яблуневі,
Що спокусу дають
ГріхопАду Адаму і Єві...
...я тебе пізнаЮ
Мов плоди, що зростають на гіллі...
...чуєш- нерви здають,
Наче струни вібрують у тілі-
Переміна часів,
Не найкращі часи для кохання.
Я тобі- Гречкосій...
Може перший... Можливо- останній...
Мов богині Землі
Ти подоба... Ти Макош і Мати...
Переломлений хліб...
І майбутнього сім"я сприймати
Це одвіку- віків
Доля жінки, солодко- зваблива-
Чарівний перелив
Дарування дитячого дива-
Не інакша ніяк
У часи буревійно-вітрОві.
...бо у яблука смак
був солоним... Із присмаком крові.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122801325
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709021
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Я не худоба тож не однаково,
Людина я… й не байдуже мені.
Бо слова гідність принципова,
Допоки ти народе мій у сні.
У вірі нас шакали роз’єднали,
Заїли від «гетьманів» баглаї.
Хорлати злі колись заколихали,
Щоб ми забули правнуки чиї.
Топтали нас віками, зомбували,
Дірки тровили в нашому човні.
Смолою наші рани поливали,
Топили… світлу душу у багні.
Отож не змовчу бо не однаково,
Уже давно не байдуже мені.
Кипить в душі гаряче моє слово,
Як Честь моя й Надія на Землі .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709070
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Ця ніч вже сивіла. І ранок з-під вій усміхався,
А я ще збирала у жмені дарунки весни.
В обіймах тримала твій образ, щоб він не боявся
Прийти в мої сни…
В незайманій тиші по вікнах малює світанок
Рожеву заграву, де сонце встає в таїні.
І сонця шматочок промінням упав на мій ґанок –
Невже це мені..?
Впиваюсь небесним дарунком, розпростую крила.
Я вільна! – відлунює вітер поміж верховіть.
Піймай, коли любиш – і пташкою ввись полетіла
В якесь із століть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Ця ніч вже сивіла. І ранок з-під вій усміхався,
А я ще збирала у жмені дарунки весни.
В обіймах тримала твій образ, щоб він не боявся
Прийти в мої сни…
В незайманій тиші по вікнах малює світанок
Рожеву заграву, де сонце встає в таїні.
І сонця шматочок промінням упав на мій ґанок –
Невже це мені..?
Впиваюсь небесним дарунком, розпростую крила.
Я вільна! – відлунює вітер поміж верховіть.
Піймай, коли любиш – і пташкою ввись полетіла
В якесь із століть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 29.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HUH41F3BfUY[/youtube]
Дякую за ідею Оксані Дністран
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708571
-------------------------------------------
До себе щастя приміряла
Із сонця зіткане, із зір.
Оця робота забавляла.
Так до лиця мені, повір.
Вплету у коси ранню зірку,
У серце радість упущу.
Сміятись буду, хоч і гірко.
Тебе очима засліплю.
Тебе пробачу, мій невірний.
Із сліз корали нанижу.
І станеш ти мені покірний.
Так легко, враз заворожу.
І ти відчуєш запах щастя,
Коли торкнешся моїх рук.
Я точно знаю: це удасться.
Мій добрий, дикуватий друг..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708584
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Нестримний потяг в нікуди -
Прощань стокриле розмаїття.
Минулих доторків суцвіття
Веде за руку до біди.
Вокзал, перон, як і колись.
Квитки безликі, безсловесні
А душі, як походи хресні,
Ще й досі моляться: "Наснись..."
У незворотності ручай
Серцями й поглядом втопившись,
Ще тільки на поріг ступивши...
"Чи замовлятимете чай?" -
Мовчанка стелеться п`янка.
Це все...виходимо о третій.
Слова банальні і затерті:
"Дві кави нам без молока."
"Я зараз вийду, там - постіль,
Дванадцять з вас," - поставить склянку, -
Стакато в грудях до світанку.
Імлистий замкнутий постій.
Холоне кава: "Як живеш?" -
Рука тремтяча й полохлива
І раптом сліз полинна злива,
Вже й у долоні не збереш.
"Ти що? Навіщо? Йди сюди."
"Ти знаєш, знаєш... я без тебе,
Неначе корінь, що без стебел...
У судний день нас не суди."
"Маленька, Бога не гніви,
Якщо не склалось, що ж робити?
Не убиватися - любити
Ще не відкриті острови."
Жагучі диво-міражі -
Її вуста, такі чутливі,
Такі солодкі і звабливі.
Його терпіння - на межі.
Ця мить - життя всього надріз.
Росою виїдає очі,
Допоки сонце, серед ночі
Злиття, під перестук коліс.
Нестримний потяг в нікуди -
Стрічань стокриле розмаїття.
Минулих доторків суцвіття -
Кохання пізнього сліди.
20.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708558
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Стихотворение создано в соавторстве с поэтессой Натальей Цыгановой
Разливается красками вечности
Отгоревший огнем листопад
Наших встреч календарной беспечности...
И уже не воротишь назад
Это диво процесса познания,
Что на жизни разлито холсте
Примитивом картин Пиросмани. Я
Дорисовываю в темноте
Одиночество ветренно- зимнее,
Словно вдаль уходящий трамвай,
И подернута савана инеем
Память сердца... Но все же жива...
Неслучайных случайностей вестница
Не щедра на покой... значит, мы
Не могли в этой жизни не встретиться...
Взяв сердца друг у друга взаймы,
Мы совсем не учли- все, что временно-
На губах постоянством горчит.
И трамвай на холсте, неуверенно
Зазвенев в посеревшей ночи,
Растворится в предутреннем мареве
На последнем из тысяч колец
В листопаде, сгорающем в зареве
Двух рассыпанных в искры сердец...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122300208
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707990
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 26.12.2016
у дзвіницю серця,
на чотири боки
хрестом одкриту,
завітає промінь
сонячного привіту –
різдва Ясен-Світу
линуть
кола радості
долиною щастя,
грає неба
блакитноокий кінь –
ізабельно-лілової масті
25.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708487
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Не тим, не тут, не та і не тобі,
Хоч утопись, хоч повінню зійди.
В тремтячій і ображеній губі
Вирує щось...нехай, переброди
І зцілишся, повір.
Не ним, не нам, не звідти, не туди...
У стоголосім пошуку мовчань -
Провалля від довічної ходи
Упертості, байдужості й повчань,
Усім наперекір.
Не слід, не тінь, не кущ, не чагарі
Не вмовлять душу зранену любить
Цей ниций світ, де тьмяні ліхтарі
Розмите тло уміють забруднить, -
Піди і перевір.
Не тим? Кому ж?.. Не та?.. а ти забудь,
Знайди маленьку кульку крижану.
У білий сніг вбираючи, не гудь
Безликих літ, - тебе наздожену
І що нам поговір?..
24/12/16/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708455
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Відчуваю я відчаю подих.
Шелест листя, засмучені зрони
Знавіснілої срібної крони, -
Сніг вирує в боргу у негоди.
Сніг вирує, сховавши газони,
Облітаючи теплу й духмяну,
Не домівку, ще й досі незнану,
А незрячі й безсилі перони.
А незрячі й самотні вагони,
Наче люд, що завмер і шукає
Раю мить, а який він - не знає,
Тільки в Господа - манна і схрони.
Тільки в Господа - Раю дещиця
Для святенників...що то за диво?
Відчуваю, злітає дражливо
Із небес вогняна колісниця.
Із небес, затуманених димом,
Від розпалених кров"ю прокльонів
І розірваних болем нейронів.
Чи то крики над спаленим Римом?
Чи то крики Лелечого Краю
Спопеляють вишневі світання?
Доле, доле... спокута остання, -
Та дещиця кривавого "раю"?
Та дещиця - таловин баюри.
У пекельному грізному шалі
Розляглися, нахабні й бувалі
Від купюр, із могил - амбразури.
Від купюр тих і лики - у зграю.
Усміх щириться диким оскалом,
За срібляник Іуди?.. зухвало
Розплітаються і зазіхають.
Розплітаються коси Горгони -
То вінчальні убори заброди.
Пень трухлявий і чарка - клейноди,
В павутинні тремтять терикони.
В павутинні сховались лелітки, -
Павуку забажалось поживи:
Вікові заважають приливи,
Обривати взаємності квітки?
Обривати життя, щоб до "раю"
Наші душі скоріше дістались.
Краплі крові катам п"єдестали
Уквітчають, ось-ось... відчуваю.
23.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708246
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2016
Ти не вмовляй його, нехай летить,
Як не судилось випасти дощем.
Забутим днем, розгубленим на мить,
Нехай летить, хоч і шматує щем.
Ти не вмовляй розірвану габу,
Святковий настрій втілити у бант.
Прокляттями недолю не турбуй
І каяттям не приворожуй Сант.
Ти не вмовляй, бо я і так твоя.
Хоч і безкрила, подумки, - у ніч
Душа моя - володарка уяв,
Справляє бал з тобою, віч-на-віч.
Ти не вмовляй, покличеш - полечу
До ніг твоїх, сніжинкою здаля.
Впаду й зітхне від захвату, земля -
Вона ж бо знає, - серцем заплачу.
Ти не вмовляй його, нехай летить,
Як не судилось випасти дощем.
Забутим днем, розгубленим на мить,
Нехай летить, хоч і шматує щем.
Ти не вмовляй, я почекаю ще...
Віками сни навіяні, - сховай.
В твоїм обійсті проросту кущем -
Удосвіт якось, тільки не вмовляй.
23.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708134
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2016
Я новогодье карнавалов проведу
В блаженстве запахов и блёсток обольстительных,
Касаньем сердца - вкусных сказок, усладительных,
Я надышусь добром в заснеженном цвету.
...От разукрашиваний – оторвусь, чужих,
В себе - свои услышу звоны-этажи!
В игрушке-домике – окошки, дверь – в распашку:
И з них, открытых, улечу, где счастью – пляжи!
20.12.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708053
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
А сніг іде. Не вперше. І не вдруге.
І ти ідеш, закутавшись в пальто.
І грудень цей тобі уже за друга,
Хоч ти йому – засніжене ніхто.
Його проблеми є давно твоїми.
Вони, бува, тебе збивають з ніг.
І місиш їх, немов ногами глину,
Хоча на вигляд то – звичайний сніг.
І круків вітряки молотять простір.
Він стогне: кра! (а вухо ловить: кру!).
Минуле мливом сиплеться без злості –
І легшає тоді календарю.
Все відбулось. І що вже нарікати.
Іди собі, закутавшись в пальто.
А грудень трусить заметіллю дати.
А ти без них – засніжене ніхто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707780
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 22.12.2016
В его ладонях снега горсть -
Былого тающее эхо.
Прижалось, но не прижилось,
Исчезли льдистые доспехи -
Тепло души - нежданный гость.
Нежданный гость - июльский снег,
Целуя зелень сочных листьев,
Коварный совершив набег,
Повадки применяя лисьи,
Остаться хочет на ночлег.
Ночлег... лишь раз - среди цветов.
Растаяв льдинкою от счастья,
Взлетать без устали, готов, -
Желание, сродни напасти.
На коронацию шутов
Безумие перебралось.
Король, как скипетр держит трость,
На острие сверкает власть:
Любовь...к шуту?..чтоб им пропасть..
На плаху, на кол, или в лед...
А снег по-прежнему, идет,
Целуя и целуясь всласть.
Меняя время, честь и часть
В его ладони - счастья горсть.
Скользит волнующее эхо,
Тепло души, - нежданный гость.
17.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707791
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016
(майже за Котляревським)
Орфей був парубок моторний
(з «культурних» був, неабияк)
На душах грав, як на валторні,
Талановитий був хлопак.
Мав ліс і поле за домівку,
Всіх мавок співом чарував.
Та якось в полі здибав дівку,
Що дуже щиро покохав.
Вона ж, Маруся (Еврідіка)
За співи – в ліжко з ним лягла,
Була вона – вогонь, не дівка
(Хоча й з сусіднього села).
До нього серцем промовляла,
Хороша склалася сім’я,
Та про талант його прознала
Підступна заздрісна Змія
(Що мертву воду назбирала
В верхів’ях Стікса уночі)
Вона Марусю наздогнала,
Відколупала в зубі чіп
В стегно вчепилась, бризка ядом.
(Прощайте, юності принади!...)
***************
О, недарма не хтів вінчати
Колись цю пару Гіменей!
Пішла Маруся до Гекати
У царство смутку та тіней,
До невблаганного Харона,
Де Кербер лютий – лиш закон,
Де в’яне юна Персефона
Між циркулярів та колон,
Де мертве слово як данину
Завжди складають на вівтар.
Орфей, рятуй свою дружину
Від цих чужих підступних чар!
***************
-Стала тихіша води…
Сплю я, мене не буди!
Ніби живу уві сні,
Може, так краще мені?
В серце, нестерпно-чіпкі
Звуки кіфари дзвінкі
Просяться – крильцями фей…
Дай же забутись, Орфей!
******************
Колись було кохання щире,
Торкнулись сутінки чола,
Між ними тінню недовіри
Чиясь зла воля пролягла.
Не відчуваючи дружини,
Наш музикант – безсилим став.
Засумнівавшись на хвилину,
Він озирнувся. І пропав.
******************
Ридайте сторіччя,
Бо пісня луна – не нова.
Скорботно по річці
Крім ліри - пливе голова,
Позиркує дико,
Співає пророчі слова:
«…Бо ти, Еврідіко,
Душею була – не жива…»
Відгук на поему моїх друзів: Тані та Сергія
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707038
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707686
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2016
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15590812_944873505612319_5724272112918717744_o.jpg?oh=b955a568f99e0ee7b03f9a32dfb3d0a6&oe=58AFC51F[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625678_944873662278970_2106388964238381245_o.jpg?oh=012fcd327f6a65e627f5e26fb3a5ba10&oe=58EF0DE6[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625851_944874942278842_3149486726971470944_o.jpg?oh=49286c1600b0480fb0f3413274f0cddf&oe=58ED6850[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15626313_944873285612341_4381318461022047505_o.jpg?oh=c520dbb43ede20d776bb3e02a5a796ac&oe=58F6C49D[/img]
Передріздвяний Львів – зимове диво!
На шоколадні плитки площ і стріх
Стікає вечір, темний, наче пиво,
І піною шумує білий сніг.
Ряхтять вогнів льодяники барвисті,
І ваблять апельсини-ліхтарі…
Ялинка у святковому намисті –
Серед зими різдвяний оберіг.
Із приймачів доносяться колядки,
Передсвятковий ярмарок гуде!
Заманюють яскравим крамом ятки
Щасливих заклопотаних людей.
А там – тепленькі вироби із вовни
І керамічна писана краса,
І гальби з пивом, пінисті і повні,
Й вишивані добротні чудеса!..
І пряники медові у глазурі,
Пахуча шинка, сало, і хлібець!
Музичить на дротах, мов на бандурі,
Раптово увірвавшись, вітерець.
У фарах і гірляндах довга траса…
І я від щастя свічуся, хмільна,
Немов з ялинки зірвана прикраса –
Ота, найяскравіша, най-най-на…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707569
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
[i]Якщо завтра не зійде сонце
І настане довічна темінь,
Буде простір пекельно чорним,
Наче в пащах космічних дір –
Все одно я прийду до тебе
У грозу, в ураган, крізь терні,
Щоб тримати тебе за руку –
Ти чекай лиш, надійся, вір![/i]
[i][b]Олександр Яворський[/b][/i]
Коли сонця вогненний промінь
Ледь торкнеться твого обличчя,
Пробиваючись крізь фіранку
Ще на заспаному вікні,
Не ховай у свої долоні
Верескових очей. То звично
Я до тебе на тлі світанку
Тишком лину з квітневих снів.
Як зірветься травнева злива
Водяним полотном на місто,
І воскреснуть забуті крила
Від стакато легких краплин –
Ця небесна ріка бурхлива,
Мов цілунків п’янких намисто.
Увійди там, де б’ється хвиля,
Кораблем… до моїх глибин.
Наче стигле солодке літо,
У мені виноградні грона
Хмелем поять вуста неспішно.
/В чаші з трунком не видно дна./
Коли сонце зійде над світом,
Я, розхристана й безборонна,
Повернусь /у любові грішна/,
Бо без тебе мене нема…
/1.04.2015/
З вдячністю автору за хвилі натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511543
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706514
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Якщо завтра не зійде сонце
І настане довічна темінь,
Буде простір пекельно чорним,
Наче в пащах космічних дір –
Все одно я прийду до тебе
У грозу, в ураган, крізь терні,
Щоб тримати тебе за руку –
Ти чекай лиш, надійся, вір!
Якщо завтра не зайде сонце
І настане одвічне світло,
Яке зробить яскравим світ твій,
Мов прожектор на стежці в рай –
Все одно я прийду до тебе
Без страху́, що мене засліпить,
Щоб водити тебе за руку –
Ти надійся лиш, вір, чекай!
Якщо завтра не прийде завтра
І настане сьогодні вічне –
Ні на мить не впадай у відчай
Та не хмур на чолі брову.
Все одно я прийду до тебе –
Обіймемося міцно-міцно,
Посплітаємо наші руки
Швидше аж на одну добу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511543
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 20.12.2016
Боже, важко як знову палити до нього мости,
Потім довго із пам`яті попіл від згарищ шкребти,
Забувати як дихала ним, невимовно близьким.
/Наче вперше./
Він до берега мого ріку переходить убрід -
І під поглядом топиться змучене серце, як лід.
Знову всотую звично його кожним дотиком рим.
Кидай верші
І рятуй мене, Боже, бо він вже у мене проріс,
Наче дужим корінням у тіло землі прадід-ліс.
Заколисує ніжно, штовхає /причинну/ із гір,
/Як Чугайстер/.
Я злетіла б - тримає, шепоче /пряде/ про любов.
Наче інших до нього не знала в житті молитов,
Висипає по літерах з мене єство на папір.
/Квітнуть айстри./
Він мені дивом праведним, карою з вікон небес.
Та "нестерпно" з ним краще, бо гірше зостатися без
Нього - втратити глузд і боліти за нього клітьми
/До безсоння/.
Боже, дай океан мені в грудях не перерости,
Не палити мости, не боятися з ним висоти.
Заховай просто мить, коли знову зустрінемось ми,
/У долонях.. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706674
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Я йду до вас – на голос ваших чарів,
Бо вже схолола з відчаю душа.
Сховати її спрагу за забрало?
Та ні – напитись з вашого ковша!
Тут б’ють такі невичерпні джерела
З глибин світів, що казкою живуть!
І серцем я сприймаю « Ще не вмерла…»
Як первородну і безсмертну суть.
Картини, вишиванки, гобелени,
Ці кольори у незбагненній грі…
Нуртує тут талан благословенний
Сузір’я решетилівських майстрів.
На одкровення, що Всевишнім дано
Замислилась у відповідь доба:
Чи бачили ви небо у кайданах,
Чи янгола понад чолом раба?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707397
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 20.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2016
«…Ляжу
Вухом до зашморгу
До тиші припавши
Уважну послухаю
Ту землю примарну…»
(Шеймас Гіні)
Лишається
Слухати тишу
Коли все проминуло,
Коли тільки земля
Шепоче тобі
Твоє забуте ім’я.
Ми так любили
За цю землю вмирати,
Ми так любили
Оці високі шибениці,
Оці грубі зашморги,
Що так пасували нам
Замість краваток,
Ми танцювали
На цій землі
Свої божевільні танці,
Витанцьовуючи ритм
Чогось потойбічного:
Може самої смерті.
А чужинці тим часом
Нам майстрували шибениці
З наших таки ясенів,
І от все примарне:
Літописи і тіні повстанців
Давно полеглих,
Існуючих тільки в пам’яті,
Забуті звуки й пісні
Нашої таки мови – гельської,
Як примарно все
Серед трилисників конюшинових:
Навіть наша земля
Стала примарою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707450
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Не дрейфь, хороший!
Открытый штоф –
прекрасный повод, чтоб выпить за
не самый худший из берегов,
не самый грязный базар-вокзал,
где каждый левый толкает про
«всё, что не золото – то бурда».
Нет благородней, чем серебро:
уже не третье, но есть – куда…
О странах, вырванных из границ,
пиши, хороший…
а мне – читать
то, перед чем войнам падать ниц…
давясь волнующим «…вашу мать…».
…а за окошком порхают сны.
А мы свечой отогрели день,
длиной от осени – до стены
в обоях в клеточку для идей
и пожеланий, чтоб от руки
их адресовывать в Новый Год:
любить взаимно и вопреки
не самый лучший из берегов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707489
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 20.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2016
не говори,что ты устала очень..
и что волос коснулась седина
и что союз наш был не очень прочен
скажи что ты не с ним, скажи- одна!
и я тебе поверю, на минутку
закрою свой мобильный телефон
и выстрелю поймаю взглядом утку
мы приготовим вместе, за столом...
скажи, что ты не врёшь про поцелуи
что ветром ты гонима и в полночь
я обниму тебя и не на шутку
запрограммирую ... коварна..сына! дочь?
глаза твои , скажи, что не глядела
что мучилась не думав обо мне
нам в эту зиму осень не допела
скажи что я один в полночной тьме..
тебе являюсь и что шепчешь имя
что пальцами уносишь в унисон
во имя Бога присно и отныне..
скажи, скажи что я лишь..что не он..
неоновые листья подоспели
посыпались на локоны твои
лица коснулись резвые метели
в них сотни слов, ах! бабочки-рои!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705585
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
Я не пишу тебе стихов... ну абсолютно!
И потому тебе, родной... всё непонятно.
А ты услышь меня во всём - как сердце любит,
как отменяет и на солнце даже пятна,
как наполняется мой день... волшебной сказкой,
как-будто... детство, Рождество и... просто вьюга,
что власть имеет - нас двоих, родных и разных,
соединить, заставить так прильнуть друг к другу,
что мир белей, что вдох нежней, что сердце бьётся
навстречу сердцу, и в ответ, ярчайшим солнцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705603
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
[i]настроєве...
...без претензій на вірш)[/i]
Морозний вечір. Малює грудень. Ані душі.
І білим пензлем на вікнах кадри, як вітражі.
По тілу – льодом. Під шкіру – смутком /твої слова/…
«Що буде далі?» - тріпоче птаха /іще жива/.
Мовчали вголос. Тепла шукали – і не знайшли.
Та ледь відчутно незримий янгол торкав крильми.
Усе минеться. Любов і туга. Печаль і сміх.
Розкрило небо свої обійми – і випав сніг…
/06.12.2016/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2016
Чужое всё.. Чужие лица..
Каток под небом голубым
Мосты и звёзды.. Это снится?
Нет нет, любимая, лежим..
Не говори,шептать я буду
Ты шелест ветра улови
Тебя, такую, не забуду
И ты, пожалуйста, живи..
Живи во снах, холодным утром
Я принесу тебе в постель
Эклеры в шубке перламутра
Я позабочусь, моя Эль!
Мой ангел нежный, моя кукла
Мой беззаботный тихий зверь
С тобой единственной уютно
Ты только верь мне. Просто верь!
/02.12.16/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705277
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
Я відійду, ніхто і не помітить.
Майну, як тінь прозора і легка.
Майну рядком, чи може піврядка
Залишу, як прийдеться скам"яніти.
Я відійду, щоб вишити світанки, -
Веселощі загорнуться, в клубок.
Коли зайду в одну з твоїх думок,
Мо`й защемлять в душі маленькі ранки...
Я відійду, злітатиму натхненно
Шукати інший, найкоротший, шлях.
Допоки Сонцем злюблена Земля,
До тебе йтиму, знаю достеменно.
Я відійду, ніхто і не помітить,
Сіреньку пташку, снігом замете.
Коли буяє почуттів вертеп,
Тоді й душі недовго здичавіти.
Я відійду...
07.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705247
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
Сховай мене за синіми лаштунками небес,
нехай ніхто не знатиме, де пазити*, шукати.
Аж поки світ нелюдяний, жорстокий промине,
аж поки поніміють всі відступники й пилати.
Хай сонце тільки, зорі, хай лиш вітер і Господь,
і білопінні хмари, і безхмарна позолота.
Сховай мене, та сам хоча би деколи приходь
як лагідна розрада під невидимі ворота.
Я буду відмикати непідробленим ключем
до серця мовчазного помаранчеві дверцята.
Схилятимусь довірливо на руки, на плече,
горнутимусь до тебе, як до виспраглого свята.
Лиш ти мене не видай, і доріг не розкривай,
хай буйно заростає соковита конюшина.
Усі мене забудуть, лишень ти не забувай,
нехай не забувати віднаходиться причина.
Аж поки світ нелюдяний, жорстокий промине,
аж поки Боже випалить усі сліди за чорним.
За синіми лаштунками небес ховай мене,
свою любов осонцену, непроминальний спомин...
7.11.16 р.
*слідкувати (діал.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705208
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
...якось так упало
на відпочинку...
в місті Трус-кав-ці...
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]
[i][color="#5108c7"][b]Я вдруге вже узяв собі тайм-аут,
аби щедрот помножити набір:
водицю п"ю й солодку втіху маю,
вдихаючи красу Карпатських гір...
Ще й не зима, хоч Новий рік на носі,
кришталь полів й смарагд струнких смерек
милують око... Хоч надворі осінь,
життя вирує вздовж і впоперек!
Жінки ховають личка у хустини,
й хода у них задумлива, м"яка...
Зустрічний люд вітає їх гостинно,
й до серця вдячно тягнеться рука.
Та враз розквітне усміх веселковий,
як блисне погляд жінки крізь вуаль.
...У світле одягаються раптово
прихована самотність і печаль...[/b][/color]
7.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
Хитуни
(Сонет)
Летять, як листя, дні, здебільшого сумні,
а не прожиті їм стають на зміну.
Чимало поки тих в державному човні,
що прагнуть розхитати Україну.
Допоки я іще живий, а не на дні,
на кращі сподіваюсь переміни.
Хоч Богові молюсь, одначе день при дні
лиш множаться утрати та руїни.
Неначе хтось прокляв цю землю і людей,
щоб їм жилося щонайважче в світі.
А лютих ворогів та ще на мітлах фей
неначе хмар у Божому зеніті.
Кричать, що не туди веде пророк Мойсей
та із його помічників пресвітер.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705180
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2016
Вчера, Шамп-Елиссейским рождеству́шьем,
Из льющихся убранств на бу́ках - вверх,
Парил горячий вин по людным кружкам.
И разносился, Африками, смех.
...И кто-то меня тронул нужным взглядом,
Да так, что отлетел партнёр – в метро.
Моя, из оправдательных, тирада,
Слабела, как чернильное перо.
Ещё хотелось вин горячий впрыснуть
В просохшую прозаикой гортань.
...Впервые ...слал, ...культурно, моралистов,
Прося Шам-Елизе: «Ещё ...шамань!»
05.12.16 г. ( "Горячий вин от Юхницы" )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705197
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
Зійшла зима, та що там, далі - ціни,
За ними – і квітанції теплу.
...Не все...Тут , половинка люба, клинна -
Сказала «прощавай» мому́ житлу...
...І викинутість з мрійної роботи
Сприймалася, мов низка звичних куль.
А друзів ...атрофована турбота,
Як мусить й бути, добігала в нуль.
Кінець активності ділянки, це – початок
На їйній площі – дужих починань.
...Вдивляюся у кольоровий натовп:
Чи хто нарешті скличе – з хвилювань?
05.12.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705196
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
О, скрипко-чаклунко, мене полони,
Я так сподіваюсь на ніжність неволі!
Вигойдуй на хвилях кохання і болю,
Вони двоєдині, як небо й лани.
Навчи пізнавати таїни душі,
Пройнятись стражданнями брата і друга,
Як власну, сприймати над ближнім наругу,
І рани від цього на серці лишить.
Прошу і благаю – та скрипка мовчить…
А час – наче присуд скаженого мавра:
Ти нині покликаний бити в литаври,
І янгола мати на кожнім плечі!
Як нація зріє у лоні війни
І духу престол обирає свободу –
Не плач і ридання вшановує мода,
А волю і відданість край боронить.
Укотре на гору я камінь кочу,
Та долі не буду повік дорікати.
Коли своє слово говорять гармати,
То голосу скрипки не дано почуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705127
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Тобі дали паузу – слухай секунди… й чекай...
Вицокує стрілка півподихи, плавиться тиша.
Мовчи до останнього, доки блідий небокрай
Тримає цей світ й на терезах добра ще колише.
Для інших залиш надокучливий шумний вокзал,
Вагони із планами і павутини маршрутів.
Як часто в житті ми шукаємо свій ідеал –
Як рідко в речах ми доходимо са́мої суті!
Присядь десь подалі від центру бурхливих подій –
В такій метушні не знайти справжніх істин родзинок.
Міста, наче вулики. Люди у них – дикий рій.
Але то пусте. З тебе – дерево, син і будинок.
Крізь часу спіраль - у руці твоїй інша рука,
І в затишку стінами більше не давить кімната…
А ноша на двох – ні, не легша, та вже й не важка…
Лиш не поспішай – в метушні може з ніг збити натовп.
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705022
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
у зморі місто спить в обіймах ночі.
спадає сніг у сяйві ліхтарів.
зітхання вітру в тиші цій як злочин,
коли усе у тиші білих снів.
у ночі цій утаєна знемога.
кружляє сніг у холоді мовчань,
які імлею білої тривоги
у спогадах закохань і кохань -
там суєта і сміх, шампанське, квіти
і незбагненно дивовижний світ!..
тепер зима бліда, струпка, сухітна,
закута, скута в непрозорий лід.
але здалля лунають срібні сурми -
розгорнуті знамена шумних свят!
крихкі мережки кружають ажурні
і метушаться, в леті гомонять -
готують казку, може, чародійство
у втомі ночі і у тиші міст -
аж недарма бурхливий і іскристий
їх вільнодумний водевільний зміст...
свята вже поруч, ось вже, очі в очі... -
вже блискітки у тиші білих снів,
коли тривожно спить в обіймах ночі
у зморі місто в сяйві ліхтарів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705061
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Венчайся море! С Южным ветром!
Иди по звёздам, в океан!
Смывай с пути,что стало блеклым!
Омой мне ноги, гибкий стан!
Танцуй, бурли вейся фонтаном
Журчи вода, явись приток!
Не дай сердечнице туманом
Укутай запад и восток..
Взвивайся, локон, юной девой
Укрась карнизы, лоскуток
Брось на пол всё, что надоело
Твой путь так близок, не далёк..
Рисуй чернилами-устами
Целуй кромешно двигай тьму
В окно свирели-оригами
Слетелись) все и потомуууууу...
Венчайся море! С Южным ветром!
Качай небесную корму............./05.12.16/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705054
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Яка вона тобі,- січнева ніч?...
Ота ясна, у зорянім намисті...
Впаде з вінця блакитний самоцвіт,-
заслін прочинить в нове та колишнє.
Колись мело, злітався роєм сніг.
Ти на шибках читав непевні знаки,
в передчутті незвіданих доріг...
А іній малював холодні маки.
Злітався рій... В душі, як дзвін, гуло.
І так хотілось сонця у долоні.
І ти знайшов. Знайшов в собі його,-
проміння зігрівало завжди скроні...
Яка вона тобі,- січнева ніч?...
Володарю вітрів! Приборкав долю?
Візьми ключі, а сумніви залиш!
Холодна ніч - лиш крок в тепла безодню.
04.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704923
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 06.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2016
Боже, ти вірші мої читаєш?
І чому ти любиш більше всіх?
А коли ж ти спатоньки лягаєш -
Можна, я зігріюсь біля ніг?
Боже, а тебе душа боліла,
Коли ти найкращих забирав?
Що. .. Моя душа... Без мого тіла?..
Ти її в обійми загортав?
Боже, ти навчиш мене молитись
Так, як сам молився. Ти пробач.
І дозволь до тебе притулитись...
Посміхайся, Боженьку. Не плач...
Боже, я писала гарні вірші?
Чи один комусь хоч допоміг?..
Чи від них ставали щасливіші?..
Можна, я вмощусь до твоїх ніг?
Можна, я всіх Янголів покличу?
Можна, ми врятуємо усіх?..
Чом таке сумне в тебе обличчя,
Ніби ні на хвильку не приліг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704604
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Латала ряднинку вірша,
Білесеньку нитку вплітала,
Так свята схотіла душа,
Що й шовком її гаптувала.
На свитку стареньку новий
З камінчиком гудзик пришила.
Ганчірку ту із кропиви
Ліпила на свято для тіла.
Для тіла "прикраса з прикрас" -
Душі тільки я не вгодила...
Із праху не встане каркас,
А час не піднімеш на вила.
І море убрід, як колись
Торкалось видіння у Гріна, -
Хоч плач, хоч у відчай втопись...
Мереживно дражниться піна.
Куди замахнулась, смішна?
Всі двері зачинені й досі.
Ключі стереже купина,
Дива, наче ангели, - босі.
Пір"їнки злетять?.. - синтепон -
Начиння для ковдри від Бога.
Вбирається лихо в хітон
І зветься: патриція тога.
Біленька, ще й сяє... від сліз,
Умита і виткана з льону.
Котився донизу узвіз,
Людські позбиравши прокльони.
На тогу різками - шиття.
Ряднинка лишилась у віршах.
Там райське, від бід укриття
І доля ховається ліпша...
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/15241964_219697505125212_5831472025639746081_n.jpg?oh=a1ed648985cb6ff49c2f8d5f85d0f09d&oe=58B3A3E4[/img]
03.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704527
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 04.12.2016
У відповідь на хвилю ненависті і бруду від москалів, що котиться по коментарях в соцсітях
Плювати я хотів на вашу жовч!
Вона для мене великодній пряник.
Хоч всі повисідайте в «Ме» і «Жо» -
На волю не накинете аркана.
Бо світ навчився здавна помічать,
І мудрість ця із часом не міліє,
Що переможець – з барського плеча –
Невдасі співчуває і жаліє.
А як удача дулю піднесе –
Хоч калачем її весільним сватай –
Тоді і «жаба» за печінку ссе,
І злість на комусь хочеться зірвати.
Тож нині ваші ненависть і лють
Моєму духу красна допомога.
Собачий гавкіт на півсвіту чуть.
А караван дійде до перемоги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704292
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Одолеть тигра полегче нежности…
В панорамном окне стой спиной ко мне… Уходи
без заложников, не снимай запонок, одежд, и сил…
Обернёшься, - привяжешься-не отрежешься,
прикипишь, и воскреснешь, не умерши на груди…
Не оголяй плеч, запястий, не рви заплаты,
не держи у окна ослабевшую на ноже…
…панорамное сверху донизу отпечатками…
Знаешь горечь кофе без сахара какая сладкая?
Знаешь же, если стоишь как вкопанный…знаешь же…
знаешь же...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704248
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Я тебе смакувала з п’янкою відвертістю віршів:
У дуелі римованій ми перейшли вже на ти.
Не люби їх – вервечками рим хай милуються інші.
Спробуй справжню мене поміж ком і рядків віднайти.
Забавляйся у піжмурки. Холодно. Гаряче. Спека.
Відчуваєш, чим ближче, як подихом плавиться лід?
Я сьогодні рішуча, не втримає ремінь безпеки!
Я сьогодні уперто до сонця прямую на схід!
На кордоні заграви в чуттєвому пломені світла
Не шукай феєрверків із літер й кохання без меж.
Просто дихай зі мною словами – я стану повітрям!
І не вірші – мене прочитай… там, де «я тебе теж».
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704249
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2016
С троллейбусным настойчивым карманником,
Я, может, застограммил бы, под дряники...
И руку б, на прощание, пожал,
Спросив: «Ну, жизнь без боя – хороша?»
А так, ...стоим: он, я, как на татами,
Со сжатыми,за пазухой, камнями...
02.12.16 г. ( «В переполненном тролейбусе» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704236
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
На еліпсі на Бесарабський ринок,
Тягнучка кожна – за хвилин зо-тридцять.
Чийсь Джип спиняє стомлена газдиня,
Аби повіз її - геть, зі столиці...
...Пан спритний, за сто гривень – паркувальнику,
Паркується в «трикутнику» на спуску.
І лялю – у Рошенську ласувальничку,
Де всіх кружляють - шоколядним блюзом...
Не знає пані, ...стихша, обережна.
І рухи – і людей, думок, автівок...
Надії надриваються, безмежні,
Як, інколи, гальмують - забудівлі.
...З Хрещатика ж - на краєвид дніпряний,
Це за́вжди – і романтика і казка.
Дім-Київ, і рішучий й струменястий -
І людним іншоземцям, і киянам!
...Вже ранок, дамця, поки, залишається
У містера – цукеркою... Й тут панночка:
--Ти – Київ!, - каже, - справжній, апаратницький...
--По-мені, ти - чаклунка-замовляночка,
Солодша за «рошенки», шоколадничка, -
У вушко, зачарованій питальниці.
01.12.16 р. ( «Якось у чарівному Києві» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704235
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
***
Першогрудневий сніг...
Другогрудневий дощ...
На бистрині доріг.
У велелюдді площ.
Стріхами парасоль.
Кронами голизни.
На перехресті доль -
там, де боги і ми...
А під ногами - тріск!
А по канавах - шум!
Першогрудневий твіст!
Другогрудневий глум (?)...
Тільки над ким?
Не зна
навіть неюний дуб.
Ніби сльоза, вина
тихо стікає з губ.
Тишею по корі
аж у саменький спід...
А десь отам, горі
марить хтось про політ!
Може й не хтось...
А... ми...
Доторки мокрих рук...
З дальньої далини
неба чи зойк, чи згук.
Поки ніхто не вчув
з люду, а чи з богів
день загасив свічу.
Ти пригорнув, зігрів.
Лагідно переміг
візію потороч...
Першогрудневий сніг...
Другогрудневий дощ...
2.12.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704233
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
"Люблю" – мовчать, як ніч, її щасливі очі.
"Кохаю" – стугонить в крові гемоглобін.
Та мозок-інтриган вже щось сказати хоче,
Ману якусь спішить поставити на кін.
І ось язик-сліпак, як змій, уже готовий
Отруту перелити всю свою в жало...
Одно лиш слово, необачне слово, –
А як серцям коханим ґерцю додало!
І знову сумніви. І знову – ніч безсонна…
І відчайдушний спурт в зализуванні ран.
А завтра – прірва межи двох сердець бездонна.
І вбите в смерть одно з найщѝріших кохань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400067
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 02.12.2016
Мой стих, как малое дитя, ему еще не час родиться,
Он в глубине моей хранится, томится, бьется иногда,
Ведь он еще совсем дитя, ему прощаю это я.
Мой стих не все еще впитал, не все сомнение, страдания
От непосильного познания и оправдания сознания,
За неспособность понимания, в чем смысл кроится изгнания.
Мой стих совсем порой как я, сто раз споткнется возле пня,
За зло весь мир при том кляня, и дровосека, и себя,
А все же в том моя вина, что не умею жить любя.
Мой стих, совсем еще дитя, ему еще не час родиться,
Он в глубине моей хранится, томится, злится иногда,
Но все же он еще дитя, прости прошу за все меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703722
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 02.12.2016
Сліди на траві проростуть, заростуть і засохнуть,
Ми не згадаємо жодного місця… А втім,
Я – камінь у травах високих твоїх із висока
Впавший. А ти – лиш краплинка росинки на нім.
Сліди на піску будуть стерті припливами моря.
Замків піщаних руїни згадають про нас,
Коли німий берег із тишею хвиль – заговорять…
Ми – шумовиння в розмові тій, декілька фраз.
Сліди на снігу… Їх до ранку не стане – розтануть.
Востаннє їх бачать вікна будинку твого.
…Стечуть, наче сльози; земля їх загоїть, мов рани.
Розділиться навпіл все, що ділили на двох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704208
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Я не зірвусь...тримай мене, тримай.
Над Вічністю, поглянь, струною - нитка.
З одним крилом, тому і скімлить зрідка,
Душа моя, мов списаний трамвай.
Фарбований, умитий, аж блищить.
Дзвінки тремтять - пташині конкуренти.
Минулого відлуння - постаменти,
Корозією заплели плющі...
Летітиме, я відчай відведу, -
Кінцева близько і депо за рогом.
На новий лад співатиме ще довго,
Доведений помалу, до ладу.
На новий неповторний і сумний...
Хай звідусіль сучасності ознаки -
На глум беруть рено і кадилаки,
Рожеві ще його вітають сни.
Рожеві сни веселки у снопи
Переплетуть, а я їх позбираю.
На тій кінцевій вийду із трамваю,
Але душа не вийде із стопи .
02.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704207
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
«Любов не ділиться на два…»,
На дроби, частки чи проценти -
Терпкими краплями абсенту
У скроні стугонять слова…
А сиве небо сипле сніг -
Сліпучо-білий і безгрішний,
Мов голос твій – м'який і ніжний,
Паде на ступні босих ніг…
І чорні вЕрвиці слідів –
Пунктир в солодку невагомість,
Тендітну снігу безборонність
Чорнять екземою гріхів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704042
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Обожаю, током, женщин,
Разливающих шампанское.
Ах, отрада, слюнкоте́чью -
Предвкушает ...хулиганское.
И не знаешь: слева? Справа -
Заобнять бокал протянутый?
Газированное «Браво!» ,
Кратеры, вулканы, ягоды...
P.S.
...Сколько грёз продлится магия
Разрывающихся вздохов?
...Раненные ароматией,
Пусть, на миг - Богини, Боги!
30-01.11.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703993
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Чунь-ранок, ло́скотами добрий сніг – розчулює
Пухнастим ягідним повітрям.
--Ми через тебе стали ...з донькою - нечутними.
--Не досить хуги недовір,я?
--Санчата ось, я повезу́, катне́мось, доча?
...Посипав змерзлий сніг у тишу-відповідь.
Так, на порозі, сльози батька - позолочі.
А сніг за комір падав, ніжний, ... ліками.
29.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703994
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Одинокий бусел задививсь на воду:
-Чи то я причинний, чи не маю вроди?
Лист спада осінній із дерев останній,
А в моєму серці думки на стенанні.
А в моєму серці гостя - студениця
Та ще осінь денно що тая сестриця.
Пір’я напинає вітер сиво-рунний,
По тілу пускає тік жалюче-струмний.
І душа: " жива я", - тремтить безголосо,
Сонячне проміння теж лягає косо.
Біжить вода мимо та усе без ліку
І життя скупує на любов, на втіху.
01.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704089
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
А білі айстри відпливають в тишу,
Сліди на плесі ночі залишають,
Як білі лебеді в садах всевишніх,
І будять трепет перед зоредаллю.
Сузір'я ближчають, не знаючи про відстань,
Я їх пригадую в напливах аеонів,
Землею зроджений, але я звідти,
Де діви зоряні, лебідки, скорпіони.
Гойдався я в туманностей колисці,
І зорів перлами сміялась творча піна,
А Всесвіт був, як безсловесна книжка,
Написана легким пером проміння.
Тоді не знав ні форми, ані глини,
Світи вивершували музи й деміурги,
Пучками світла повнив порожнини,
І Всесвіт цвів іще пишніше вдруге.
Спускавсь Творець на першотворні води:
"Тепер ви, іскорки натхнення мого, вільні
Свідомо вибрати чи творчість, чи безодню,
Я дам вам час, я дам вам форму тіла".
І я злітав собі пелюсткою додолу,
По сходинок буття незримих водоспадах,
І вузол вічності розплутався поволі,
Коли крізь атмосферні кола падав...
Тепер від зір - лишень далеке світло,
І напівтемрява замріяного саду
Шепоче "astra", і біліють квіти,
Немов обіцянка, немов розрада.
Простягнута рука - і зорі на долоні,
Творити здатність - згадка про Прекрасне,
Адже забути вічну спраглість дому
Мені вже не дозволять білі айстри.
Колись я вирушу вслід пісні лебединій,
До того берега, що душам лиш належний,
Торкнуся зір, мов кетягів калини,
А на воді небес черкну тоненьку стежку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704001
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Тьмяний блиск ліхтаря розколихує ніч,
Миготять у танку білокрилі сніжинки.
Щось не можу збагти я однісіньку річ,
Те кохання, що серце вбирає в крижинки.
А слова жебонять тепло-ніжним струмком,
З вуст течуть солодаво-проникло у груди.
Підіймають в душі нищівний бурелом
І - вмовкають, неначе сторонні приблуди.
Тиха тихо сльоза з-під припухлих повік
Зачіпляється краєм тремтячої вії.
А єство неприкаєне в крик, що по вік
Прагне блага любові без штампу повії.
01.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704069
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2016
Схоже, зима – календарна, справжнісінька, свіжа!
Плями чорнильні дерев на папері снігів…
Світ молодіє, немов перекинулась діжа ─
І розіллявся кефір уподовж берегів.
Щось неймовірне і світле витає в повітрі:
Мов у дитинстві, ти й досі ще віриш в дива,
Де звичайнісінький сніг – це пушинки на вітрі,
Що сповіщають наближені кроки Різдва.
Коло за колом мотає дистанцію часу
Ревний дзиґарок, поскрипує десь у кутку.
В серці плекаєш, немов новорічну прикрасу,
Мрію про свято, тендітну, яскраву, крихку.
Ще один рік – подарунок добродійки-долі,
Ще одна змога надихатись вволю теплом,
Де за столом у близькому родинному колі,
Мов до святинь, до людей припадаєш чолом.
Мовчки зсередини світишся, тішишся збоку,
Дякуєш Богу і просиш надалі того ж!..
Грудень – остання глава у нотатнику року,
Все, що найкраще, в наступний бери і примнож.
[img]https://detstvo.md/wp-content/uploads/2015/11/ssw.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704000
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
є миті поетичніші поезій:
дахи цілує найтихіший сніг,
рука руки шукає обережно,
коли порушити мовчання гріх
залишені удвох у епіцентрі чуда,
"спасибі, Боже, що ми досі є,
за те, що несказанне б'ється в грудях,
за те найочевидніше: живем,
за те, що вчора й завтра не існує,
що час в гіллі принишклому заснув,
що магія проста, як найніжніше руно,
ще де-не-де не втратила вагу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703908
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 01.12.2016
Давай обміняємось ранами,
Ця річ найінтимніша, звісно,
І навіть як легше не стане,
Утішимось спільними слізьми.
Бо заковані рухи латами,
І затягнуті душать корсети,
Так квартирки душі відкривати б,
Щоб не бракло повітря для лету.
Коли любимо, неосудні ми,
І готові без осуду слухати,
І усе, що за тілом невидиме,
Ми узяти готові на руки.
Бо коли ми відкрито-беззахисні,
Вже немає невинних і винних,
Відімкнуті останні засуви,
І вже щирість немає впину.
І знайшовши себе у іншому,
Його людськість, як свою, бачимо,
Не цураємось ран найбільших,
І за це нам усе пробачено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703909
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 01.12.2016
Продайте, будь ласка, квиток у ромашкове поле…
Там ніжність ванільними крихтами ллють пелюстки,
І я, босоногим дівчам, наганявшись уволю,
Вертаюсь в будинок, де поруч рояться казки.
Любисткові сни розганяють світанки на конях.
Під стріхою ластівки щедро звивають міста.
Ліниво муркоче руде кошеня з підвіконня,
І сонячні зайчики ловлять його за хвоста.
Там руки бабусі, натруджені, пахнуть жнивами,
В печі, зашарілій, тріскоче розпечений жар,
І гріють боки паляниці… Розігрують гами
У комині протяги – й линуть птахами до хмар.
На вікнах хрумтять накрохмалені білі фіранки,
І долею в’ються по стінах з ікон рушники…
Вбирається сад яблуневий в рясні вишиванки,
Де в гіллі майструє павук із ниток гамаки.
Там мама / я знаю такою її, – молодою!/,
Не відає навіть про те, що стежками зірок
Десь ходить вона /та, яку не назвали війною!/…
Продайте, будь ласка, в ромашкове поле квиток…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703808
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2016
[i] Навіяне… співом Мірей Матьє і Шарля Азнавура...
І, звичайно ж, "Есмеральдою"...
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#025a6b"]Нема в житті речей украй негарних,
Як коней без вуздечки й без сідла…
Та вершники є вмілі й незугарні –
Природа їм дарів тих не дала.
Відтак і скачуть кінники на охляп –
Присішк*,
черко́т*,
зубе́л*,
принуки
без…
Губів нема, то нічим вже і в’йокнуть.
Пройти б їздцю гармонії лікбез!
Не всім дається верхове барокко,
Буває недосяжним їм конку́р…
Та кожному впадає те у око,
Що відізветься в серці
як L’Amour.
* * *
...Бо серце не буває вкрай нештепним,
Воно «L’Amour» співає навіть в тих,
Хто з виду некрасивий, недотепний,
Чий мозок у самотині затих…
І враз встає в жокея та умілість,
Що подолає виїздку й конку́р,
Коли йому, на добру Божу милість,
На долю з неба спуститься
L’Amour!
* * *
…І в ніжності ураз потоне хтивість,
Впаде до ніг неждана висота,
Та воля у їздця навік остигне –
Раба з мужчини робить красота![/color][/b]
29.11.2016
_________
* Присішки – стремена, черко́ти – шпори на чоботях,
зубе́ли – узда («Скарбослов». К.: Бібл. Українця. 2000)
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Переписує заново дні мої доля на плівку...
Осінь любить зажуру, плекає свою протеже.
Так буває, що серце знаходить милішу домівку,
І не віриться в щастя. Він поруч? Зі мною? Невже?
Та немає у нім ореолу божественних таїн,
Він із роду людського - не з царства священних тріад.
Відволік мої біди - втекла від життєвих окраїн.
Просто мій. Просто рідний. Його дарував листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703704
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Безжалісний світ до ніжних, прекрасних створінь.
Тендітну троянду хтось кинув, зім’явши, під ноги.
І віє байдужість на неї, мов вихор північних сторін,
Ступають на квітку, неначе сліпі, перехожі.
На сірій бруківці вмирають її пелюстки,
А разом із ними на щастя чиєсь сподівання.
Троянда – не квітка, що випала долі з руки,
Це впало й розбилось мов люстро, кохання. Кохання?..
Якщо й підібрати, то те, що лишилось – гілля!
Бутону немає, підбори його розтоптали.
Не прийме в буяння закута у холод земля
І в кого питати: навіщо їй жити не дали?
Це квітка, рослина. А ти, - чиєсь миле дитя,
Зі страхом в очах, які днина миє сльозою?
Ще тільки розквітла для повного щастям життя,
А вже небокрай закрила біда над тобою.
Надовго закрила… впіймали тебе як пташа
У клітку ліфта, де дико, утрьох, ґвалтували…
Кричала! Пручалась! Твій лемент в пустелі гучав,
Та одягом рот запихали…
У прірву упала! До тями прийшла в інший світ.
Де лампи у вічі… сліпучі…
Де страшно болить порізаний, нащось, живіт,
Де марення чорні, жахучі!
Бо в мареннях тих потвори жеруть твою плоть,
Шматки запиваючи кров’ю…
Де рветься душа зо світу, де вмерти прийшлось,
У світ, який сяє любов’ю,
В Божественний світ. Від себе цей світ не пускав:
На те твоя мить не настала.
Бо ще над тобою, – любимим, єдиним дитям,
Матуся молитви шептала.
Живеш – не живеш. Існуєш для неї, тай все.
Колишніх вподобань не знати.
Брехливий цей світ, в якому настирно, без меж
Продовжують люди співати
Про чари кохання, про вірність, про трепет душі…
Насправді ж - тваринна потреба.
Жорстокі самці вигадують гарні вірші
В яких почуття – аж до неба!
Провалля очей, де море гіркої сльози,
Де жах лиш від слова людей чоловічої статі…
Тобі між людьми напевно, дитино, не жить,
А лиш в лікарняній палаті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703640
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
А я безтурботно /по вітром розбитих калюжах/
Услід за тобою біжу, як по гострому краю.
Останній ліхтар під дощем хитро погляд примружив,
Та я і наосліп до тебе стежки пам'ятаю.
Мені б кілька кроків пройти й дотягнусь вже до тебе -
Тримай мою руку, кидай мені в груди повітря!
Я дихати хочу тобою, як ластівка – небом,
На сонце дивитися поглядом вільним, без фільтру...
Мені б за годину до півночі на циферблаті
Зірвати джек-пот й зупинити безжалісні стрілки,
Бо часу все менше у нас, і не хочу я знати,
Як тягнуться довго самотні німі понеділки,
Як холодно в спеку без тебе, і млосно під льодом,
Коли наших міст кілометри заплутаних вулиць
Сплітають з розлук павутину і топлять під воду
Вітрила моїх кораблів, що до тебе звернули.
Мені б зазирнути ще раз листопадові в очі
І зливою впасти, по краплі в тобі розчинитись.
Допоки нам місяць свої колискові шепоче,
Я в тебе хотіла б любові /без правил/ навчитись.
І доки для нас розфарбовує щастя афіші
У сонячні фарби /де ніжність цілунками сходить/,
Я стану для тебе такою, мов знав і раніше,
Бо я вже /по вінця/ твоя... ще відразу... відтоді...
[i]/колись-тепер/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703440
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2016
Дякую за натхнення Оксані Щербей!!!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703494#com2969782
Питаєш ти про осені палітру,
В якій живе весняних днів душа -
Твоїм теплом і ніжністю зігріту,
Спустошено жовтіти не лишай.
Є два світи: мій внутрішній і поряд,
Їх лінія кордону - справжня я;
Тобі себе в надійну охорону
Без сумнівів й вагання віддала.
Очей моїх, коханий, ти є світлом,
Яскавий промінь, сяйво, оберіг,
Палких бажань ти сонячним зенітом,
І крилами натхнення стати зміг.
Затримуй їх, дощів холодні стріли,
Вітрів рвучких у серце не пускай -
Аби весняність й взимку уціліла,
Люби мене! Й нічого не питай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703570
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2016
Небес молоко
ПроснІжило зиму... Ми стрілися знову.
Пройдемо містком.
Він льодом блищить дивовижно казково.
Це річка сумна
Наділа його пекторальку на шию.
Її глибина
Вдивляється в душу очима надії,
Надії на те,
Що все ще удруге здійснити можливо,
І ось розцвіте
Зимова троянда кохання... Щасливі
Ми будемо знов,
Зігріті теплом відлетілого літа...
Та час відійшов...
І річка засмучено льодом укрита...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116111701010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701013
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Я думаю про нас, хоч Нас і не існує –
Лише зола терпка збунтованих ночей…
Я знаю – ти мене ніколи не почуєш,
Але ж зову чомусь – і ще, і ще, і ще.
Зову отой політ у неповторність весен,
Ту сокровенну мить спорідненості душ
Де наших почуттів такі джерела скресли!
Та злитись спрагло їм не дано на роду.
І все ж - нехай життя всміхається сюрпризам,
І квітів неземних приносить аромат!
Ми в серце їх пропустимо без візи,
Бо квот на щастя в янголів нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703374
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
(Виставлю вірша ще раз, але вже тут, на старій сторінці.)
Виглядаючи потяг з останнього в світі перону,
Я немов почувався покинутим, геть не потрібним.
На перонах збирав по шматочках і душу, і стогін,
А також забивав цвяхом серце і шкіру у стіни.
Дим із прірви ставав звичним явищем навіть для мене.
Припорошені ним перевалля чекали на потяг,
Бо сюди був останній маршрут - там зникали проблеми.
Певно, дана рекурсія довго живе в нашій моді.
Привид потяга "номер 6012" - в дорозі,
Хоч його не відчутно. Ти, схоже, у духів не віриш.
Це типово. Та з часом мине - і тоді заморозить
Кожен подив тебе, а пізніше - провалишся в діри.
На перонах з'їдали сніданок, обід і вечерю,
Досі бачачи тільки стовпи побілілого диму.
Потяг вже не приїде - заклинило виходу двері.
Нам ніколи не вдасться пройти.
Ми залишимось з ними.
XXIV.XI.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703397
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
До Дня голодомору в Україні
- Чому, чому мамо́, не вивезла мене
До Праг, чи Мюнхенів із кладовища-вулиці?
Ти ж тиждень, як вже вмерла... Мене́ – розпне?
Як ту надуту тітку... - снилась...в маслі й булочці...
Петро? Ти спиш? Іду в сільраду...братик – спи!
Попро́шу виїхати десь на інші села.
Я вмію, знаю і косу, і ціп й серпи!
Ну, вже пішла. Та ти не смикай, чуєш, стелю...
- Чекай, сестра? Скажи: у всіх царів
Селяни й діти мруть, як в нас в селі щоденно?
Сестра не чула – десь пішла. Й чомусь вгорі,
Здавалось братику, ситніше жив хтось певний...
27.01.13 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703381
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Тріумф
(Сонет)
Криницю ту, що з неї ворог пив,
засиплю й поруч викопаю другу.
Місця, що він стоптав і столочив,
зорю найглибше прадідівським плугом.
Усе, що не домучив, не добив,
які завдав руїни та наруги,
що знищив чи безжально спопелив,
я постараюсь поновити вдруге.
Ймовірно, що не все мені удасться
зробити досконалим, як було,
та певен, що і ворогу воздасться
за завдані нещастя й люте зло.
Чортячий ріг надбає він на трясця,
а я на щастя – ангела крило.
––––––
© Анатолій Загравенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703358
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Під куполом старого шапіто,
На прілій тирсі вбогої арени
Сховав обличчя в відворот пальто
Сутулий клоун. В променях Селени
Театром тіней захопилась ніч –
Дракони, замки, лицарі, принцеси,
Екскалібур одним ударом з пліч –
Три голови… І вчаться політесу
В гофмейстера доньки придворних дам…
А клоун – сіра пляма на арені,
Чужий для карколомних тінних драм,
Байстрюк забутий музи Мельпомени.
Ковпак паяца, усмішка до вух,
Кумедні бутафорські черевики
І… Хвиля реготу на кожен його рух,
Пародія… Ерзац від чоловіка…
Мішень для кпинів, жартів та образ,
Для копняка і для жалкого слова,
Та… Байдуже, бо вже не в перший раз…
Комусь – зерно, комусь брудна полова…
Осипались картинки міражів,
Дрібненьким пилом крізь чарунки сита,
Сутулий клоун… Може, й він хотів
Розреготатись, але мав смішити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703386
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Мамо, погляньте, у шибку тріпоче пташина.
Це вже усьоме нам звістку недобру несе.
Тиждень як татка не стало...Я, нене, спочину...
Рідна, все добре. Ні, їсти не хочу. Не ссе
Звір мої соки. Та дивно було б... Де їм взятись?
Легший від вітру тепер я: лиш очі й живіт.
Сили немає із лавки на ноги піднятись.
Хоч би дійти (щоби знали: живий) до воріт...
Там, на дорозі, я певен, таких не злічити:
З крихтами хліба в холодних, мов скельця, очах.
Нащо Ви, нене, впустили у дім ворожбитів?
Чом вже півроку я бачу Вас тільки у снах?
Та не сьогодні... Матусю, яка Ви красива!
Світло у Ваших обіймах - де й дівся мій страх.
Рідна, пробачте, спустошена батьківська нива
Голодом... Нене, куди ж це відносить нас птах?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703183
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Убирайся
Прошу, не скули и не ной,
Завывая под утро и к ночи.
Убирайся
И дверь за собою закрой -
Забываю тебя, между прочим.
Между "этим"
И призрачным бешеным "тем",
Зависает туман паутины.
Болью сети
Изгонят угрозу дилемм,
Черно-белым рисуя картины.
Убирайся,
Меня рисовать без лица,
Наугад, засыпая устало.
Убирайся -
Душа не имеет конца
И... беда!.. не имеет начала.
Не имеет.
А память бессрочный лимит
Выдает, чтоб царапая мышью,
Побольнее
Напомнить, как тихо скулит
Твоя тень, разрывая затишье.
20.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703262
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Вродимо з попелу -
тихо, без натиску,
променем сонячним -
через туман.
І доторкнемось
до хижого латексу
масок безликих,
що множать обман.
І зазирнемо
в зіниці нерадісні
поглядом щирим -
неначе дитя.
Й мовимо слово
неголосно, вартісно,
грудям вертаючи
подих життя.
Й хай обпече
і облає хурделиця,
снігом колючим
лизне по лиці.
Стежка до світла
упевнено стелиться
там, де недавно
були манівці.
Там, де недавно
палало пожежею,
попіл задушливий
сипав з вікна -
сходить надія
високою вежею.
І не одна!
Не одна, не одна...
26.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703093
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Але що то було? Біла магія синьої ночі?
Та, яку ще ніхто не насміливсь позбавити прав?
Хто цю ніжність і вроду, цю істинну звабу жіночу
На шальки терезів проти спраги моєї поклав?
І тоді навпрошки я рвонувся у сіті полону.
Все за мене було – і півтемряви ніжний овал,
Навіть Ваша рука, що на вітрі зуміла схолонуть,
І усі беззмістовні, у сув’язі теплій слова.
Наші янголи, певно, також добалакались згоди.
Струменіло тепло на стужавілі крила надій…
Подорожні романи, Ви знаєте, нині не в моді.
Та який то роман – лише кола по чистій воді.
І не прагнеться нам ані сповіді, ані спокути,
Ота мить чарівна – уже згадкою за горизонт.
Але чому її все ніяк не вдається забути?
Певно долі дарунки втрачати ніяк не резон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703073
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Любить ноябрь - от осени до осени -
за неумело скрытую печаль
дозревшими рябиновыми гроздьями.
Озвучивая сонный календарь,
с рассветом под спешащими прохожими
подмерзшая поскрипывает хлябь.
И день - уже приходит подытоженным,
когда вздыхает ветром мой ноябрь
под крыльями не перелетных узников...
...минуту взяв у времени взаймы,
застыть...
среди заиндевевшей музыки...
в одном коротком шаге от зимы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702844
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
Стримує подих годинник самотнім тік-так.
Зимно. Здається, веде мене стрілка на страту.
Я відчуваю, якою ж то буде на смак
Вічність без тебе, коли я сама собі катом,
Сонце без тебе, коли я сама собі - ніч…
Пусткою встеляться дні у холодні постелі,
Та не мої /аж прозорі/ сховаються пріч
Сни і підуть караваном в арктичні пустелі.
Небо без тебе, коли я сама собі - біль,
Наче люстерко, /крихке/ розлетиться на друзки.
І розіграють химери на біс водевіль,
Знімуть вінок й, наче мотанку, душу у хустку
Запеленають. Мовчи, не мовчи – з пастки крик
Вирветься нишком сполоханим загнаним звіром.
І не почує ніхто… /бо Ніхто уже звик:
В світі без тебе ядучої пустки – безміри…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
-Послухай осінь, сіру та вогку...
-Її графічність - статика мовчання!
-Послухай осінь, диво-кам"яну...
-В ній подих снів - півкроку до вмирання!
Гравюр похмурих мовчазний екстаз
поглинув дух очікуванням смерті.
Зусиль твоїх не видно а ні раз...
Невже не знав?... Дерева ці не мертві!
Фантасмагорій світ - невидимо-живий,
статичність - лиш завіса карнавалів!
Свій дух збуди і сірі штори скинь!
Там в тайні дійств вся правда воскресання...
Почуй її: не мертва - тільки спить!
Так проситься життям тобі у груди...
Все, що боліло - враз переболить!
Весна твоя зі сну її пробудить.
Послухай Осінь...
Фантасмагорія- світлова картина, химерно-фантастичне зображення, одержуване за допомогою оптичних приладів. Наприклад: Гори мріють, наче пишна фантасмагорія (І.Нечуй-Левицький). Академічний тлумачний словник української мови в 11 томах. Том 10, 1970.-с.560
25.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702883
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
Я тебе відштовхнула – так, певне, штурляють з човна.
(Я забула деталі, та споминів спазми, мов спалах).
І ти борсався і захлинався, неначе щеня,
підло змушене плавать.
Ти топив чисте «я» у кругах каламутних ночей.
Не надіючись склеїти грубо розірвану кальку
учорашнього щастя, зрікався колишніх речей,
навіть усмішок тальки.
Скульптор власних страждань, ти відточував біль без різця!
Тільки тема твоя (себто я) була обрана всує..
Ти рейсфедером пальця у ліжку окреслив місця,
де я більш не існую.
Помилився! Я – поряд, нечутним Гольфстрімом снаги.
Ти болиш мені хлопчиком, кинутим напризволяще!..
…Я - тобі непотрібна юнацька медалька з фольги,
де ти в плаванні – кращий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702792
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
Друзі і вороги
(Сонет)
Мов з казки світ, що навкруги.
Пречисті роси трави поять.
То де ж беруться вороги,
що безперервно зло нам коять?
Не вмре ніколи від нудьги,
хто змушений носити зброю,
буть завжди сповненим снаги,
щоб переможно вийти з бою.
Тож друг який не дорогий,
що все стоїть за нас горою,
проте потрібні й вороги,
щоб бути нам самим собою.
Я, враже, швидко рани гою
і справно сплачую борги.
–––––
©Анатолій Загравенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702744
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
Знову падає ніч на верхи́,
Поділ рве об ту гострість зелену.
Сосни ки́вають: ближче! Зійди,
Торкни темінню пласт гобелену
Синіх гір, що у втомі стоять,
Прив"язавши до спин горизонт.
Загорни їх у тишу. Хай сплять,
В тінь закутавши ворох гризот.
Упади сукном чорним згори
І розсипся зірками у кронах.
Ліси шелестом зіб"ють сліди
В верховітті задумливих гронах.
І біль згадок не знайде, ні мрій
Та тривожність, жадання нестримне.
Дихай горами! Дихай... І грій
Серце зранене світом. Ніч злине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702705
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016
Зникає вже просинь, Сиві й сірі хмари
Засинає сад. Небо затягли.
Відступає осінь І вже, як отари,
Й диво- листопад. Шуби одягли.
То тумани сіють,
То дощі підряд,
Отак і зникають
Дні і листопад.
Синяви у небі Вже багряні коси
Більше вже нема. Осінь розплела.
Отак без потреби, Бува від морозу
Восени - зима. на траві сльоза.
На жаль диво - осінь,-
Вже не золота,
І мрії, і очі
Смутком огорта.
В світі все мінливе, Вона ж незрадлива,
Скінчились жнива. лагідна, жива.
Та дуже ж красива І у ній щаслива
Лиш осінь бува. Я завжди була.
Зиму, весну й літо
Я переживу.
І надійним квітом
В осінь знов ввійду.
Оживиться знову Осінь, моя осінь,
Мій осінній сад. Я тебе знов жду.
І дім мій чудовий, Тебе й твою просинь,-
Квіти й виноград. Любила й люблю!
Я у тебе вірю,
Повернешся знов,
Відновиш Надію,
Віру і Любов!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702628
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016
...
"Прощаюсь и, значит, прощаю..."
Таков мой последний зарок
Прощаю и, значит, прощаюсь...
И всё. И помилуй нас Бог.
Какие бы горькие муки
Не выпали мне по судьбе,
И сколько б не вскинула руки
Я раз в молчаливой мольбе,
Вы помните: в злые невзгоды,
Не в лапы беды и молвы
[i]На волю и милость Господню
Меня обрекаете вы...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702153
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 24.11.2016
...
Покуда киши́т земля
Червями, и рыбой море,
Не смей приручать слова,
Прикармливать счастьем, горем...
Пусть слово, в острогах форм
Томясь в предвкушении воли,
Бросает на небо взор
Воинственный и крамольный!
Знай, в том лишь вся соль стихов,
Что птице подобна сильной,
Из рифм золотых оков
Мысль рвётся, "ломая крылья..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702152
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 24.11.2016
Задумався, чи щастя колір має? Такі були думки ранкові в мене, можливо голубого небокраю, чи як весна воно яскраве і зелене! У когось золотаве як пшениця, чи помаранчеве неначе мандаринки, може прозоре як водиця у криниці, чи кришталеве як у першої сніжинки! Можливо колір щастя у світанку, в дитячих посмішках, у теплім літі...прийшов до висновку я цього ранку,- всі в щастя кольори що є на світі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701410
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 24.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2016
Я обіцяла бути — й не була,
приїхати хотіла — й не з’явилась.
Якоїсь ночі, року і числа
не при мені життя твоє зносилось.
І як з жалю не падала б я ниць,
ні наша вдвох історія, ні фатум,
ні кулі, що злітають в дні річниць,*
не виправлять вкоріненого факту.
І рана не затягнеться в мені
гоїнням ані першим, ані другим,
і ти не раз навернешся у сні
докірливим і безголосим другом.
* повітряні кулі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702591
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016
Єдина надія
(Сонет)
Як серце б’ється, то живи
у плині березнів та січнів.
За сплетом коренів трави
іще намуляється вічність.
Повік не вдасться з під жорстви
уздріти небо опівнічне.
Нудна, без паху кропиви,
ще й як обридне потойбічність.
Хіба потішся лише тим,
що щось із ямбів та хореїв
придасться все-таки живим.
І над правічною землею
на мить засвітишся зорею,
все ж не розтанувши, як дим.
––––––
© Анатолій Загравенко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702553
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2016
***
Ти трохи ближче, ніж примарний обрій,
і трохи далі стриманого крику .
Руда стосунків, інструменту - обмаль,
окрім образ, що длубають, мов кирка.
Слова, як вівці, збилися у вистиг,
у відстань, де зіниць вівчарки люті.
Невисловлене – мов зворотний виступ
на користь неузгодженої суті.
…Ослабли пси . Заплющено-червоні,
із вівцями лежать в повіках мрійно,
де ти – не далі, ніж на пів долоні,
де я - ще ближче замкнених обіймів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702564
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016
З приводу несталого поетичного розміру прошу не турбувати)
Цілуй, обіймай, віддавася,
Тони в еліксирі кохання,
Просочуйся, розчиняйся...
Не вперше, а... Наче востаннє.
Жмакай простирадла пальцями,
Прокушуй до крові губи...
І перса - двома зухвальцями...
І стогін приглушений - Любий...
І нервів обірвані струни
На піку гітарного рифу,
А тіні, мов древні руни...
Щаслива... Знеможена... Тихо...
***
Прокушені губи до крові,
Товчуть в маківару* сейкени**
І плями... Такі пурпурові,
І в'ються гадюки-вени.
І... Краплі...Випалюють очі,
П'янке пульсування артерій,
На зламі доби,опівнОчі
І з придихом - йоко-гері***...
І нервів обірвані струни
На піку гітарного рифу,
А тіні, мов древні руни...
Самотній... Розчавлений... Тихо...
*Маківара - тренажер в карате-до для відпрацювання ударів.
**Сейкен - удар кулаком в карате-до.
***Йоко-гері - бічний удар ногою в карате-до.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679043
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 24.11.2016
Я любив би тебе цнотливою,
Безсоромною, навіть хвойдою,
Я любив би тебе під зливами,
Коли краплі листки погойдують…
Я любив би тебе і – байдуже,
Чи я перший, сотий, чи тисячний,
Я любив би тебе, коли райдужно
І любив би тебе, коли місячно…
Твої б груди пестив цілунками
Бесзсоромні чи… Вкриті цнотою,
І зірки ставали б чаклунками
Й голосили б німими нотами,
А цвіркун тихенько насвистував
Щось, як приспів в дитячій пісеньці…
Я любив би так щиро й пристрасно,
Тільки… жити мені два місяці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702551
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016
Дождем.
Пройти по сумеркам - дождем.
По ноябрем напившемуся городу.
По слякоти.
По памяти.
По поводу
неся уют под рябеньким зонтом
куда-то...
Небеса из гнутых спиц,
обтянутых кульбабкой и ромашками,
по осени гуляют вверх тормашками
за клиньями весну догнавших птиц...
Когда по горизонту карамель
растает между скрипками и радостью -
я, спотыкаясь мыслями на малости,
войду в тобой распахнутую дверь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702533
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016
Листок останній листопад зірвав.
Гілками небо тріснуло вітражно.
Сивіє вперше інеєм трава.
Їй холодно. Але уже не страшно.
Не страшно перших білених сивин,
Ні перших зморщок, ні хиткого кроку.
Вже сніг, а ти лишаєшся живим…
Для чого? Маєш відгадать до строку,
Коли зірве твого життя листок,
Розбивши небо лунами на скалки,
Його рука. Не страшно помилок.
А листопад уже приймає ставки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702215
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Якщо кохати-то до краплинки
Віддати душу свою на таці.
Щоб було ціле. Не половинки.
Щоб в комірчині як у палаці.
Якщо кохати - то так кохати,
Щоб ані сумнів, ані століття
Вночі, вдень, вразом... Не розірвати.
Збирати зорі, що двом лиш світять.
Якщо кохати - до божевілля.
Якщо кохати-тримати душу
В своїй долоні. І хай весілля
Вас хвилюватися лишень змусить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702429
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Всі дивились в вікно і сміялись.
Падав сніг. Зовсім перший. Як диво.
Ці сніжата в дощі залицялись.
Я в це вірю... То все те можливо.
А вона все дивилась в віконце.
Посміхалася. Так її вчили.
Ці сніжата замінюють сонце,
Ці сніжата дощинки любили.
Обнімалися і цілувались.
Боже мій! Як потрібні обійми!?
Всі самотні... Вони милувАлись!
І пішли б ці обійми... Як в прийми...
І ведеться статистика всюди.
Скільки смертності, скільки народжень.
Але є... Найсамотніші люди
Без всіляких фізичних пошкоджень.
Помирають в чудовому стані
Від тактильного голоду!.. Боже!
У житті... А не в телеекрані.
Медицина тут не допоможе...
Вона вчора дивилась на небо.
Від тактильного голоду... Мертва.
Ці обійми!О!Як вони треба!
Статистично - стоENNая... Жертва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702413
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
...по воскресеньям я пишу Андрею-
здесь пять утра, в Нью-Йорке - 23.
Привет) рассвет? ...рассвет... Я чайник грею)
Опять пешком?... Погода - крайний север!
Потом - трамвай ( я у него внутри
средь сонных рыб карасик единица
статистики воскресного утра:
Луна,влона, FM, компостер, лица,
Мсье, мадам, минор, My Lord, молчится...
-И снова я...- ты как? - да спать пора...
Спокойной ночи) - С добрым,добрым утром))
- Волшебных снов...) - прекраснейшого дня...
Ты расскажи мне... Город вымыт будто
И осени оранжевое брутто
Рассыпано шуршащее, маня
сверкает предрассветною звездою
в ущельях улиц яркое окно...
И дворник с бодуном и бородою
сметает ночь огромною метлою...
-ещё... А спать?... Подруга спит давно...
А мне не спится... Прилечу весною...
Пойдешь со мной? ...смотря куда)) ...в кино)))
Не стоит риска - приревнует Мери,
кулак покажет семилетний Том.
...По воскресеньям я пишу Андрею
На континентах разных мы стареем...
А вот летали - помнишь? - на одном
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702361
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Не надивуюсь – як Вам до лиця
Віночок вроди, ніжності і зваби.
Красунь хоча б подібного масштабу
Ще не було донині у Творця.
Усмішка Ваша – сонячний розмай –
Й мене вертає у забуті весни,
І шаленіють спогади воскреслі,
Немов душа із пекла – та у рай!
Яка це радість – дарувать добро
Й самій від нього щедро розквітати.
І ні до чого тут знаменна дата
Якщо спішить безхитрісне перо
Аби подяку скласти за усе:
Що Ви, що я, що ми живем на світі,
Що й на землі казкові зорі світять
І крутять неповторну карусель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702331
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
[i]"...дивна дівчинка-лід
дивна дівчинка-слід
дивна дівчинка-час
їй так добре без вас"[/i]
[b] [i]Міха Невідомський[/i][/b]
Їй так добре, коли навкруги тільки тиша і тінь
На шпалерах від вогника лунко розбитих ілюзій.
Коли ручка й папір залишилися в неї за друзів,
Вона мовчки пішла, загортаючись в біль від падінь,
Одягаючи душу в бинти, тамувати печаль,
І вином самоти упиватись /до краю/ на людях…
Коли в спину ножем, то чому ж так болить в її грудях,
А під шкіру врізається часу гірка вертикаль?
Дивна дівчинка-ніч, у якій перетліла війна
За окраєць тепла і украдене світло надії.
Їй так добре, коли тільки тиша і тінь… і вона…
Коли туга в очах догорає сльозою на віях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702183
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
А Ваша палітра – безсмертя людської душі,
Високого неба і теплого вітру розкрилля,
Де фарби й мольберт – лиш запрошення світу ідилій,
Яке не прийняти – себе благоденства лишить.
Поквапливі кроки на ритму тривожного шал…
Мигтіння вагонів повз нас незворотно-неспинне…
Як спрагло спиваєм даровані Богом хвилини,
Як серце не хоче країну казок полишать!
Бо там розквітають небачені райські сади
І хвиля натхнення гойдає в блаженній нірвані,
Там янгол Ваш добрий таке витіва на органі –
Який небожитель з оцих не зчарується див?
Вам мить зупиняти довірено доторком пензля.
І рветься єство навпрошки у солодкий полон,
І в щирому захваті руки здійма Аполлон,
І вже недоречна до миті найменша аскеза…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701648
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Із очей-із душі-із небес
Із очей-із душі-із небес виливаються промені…
Я до тебе (на сяйво) – від нього (із тіні) – чимдуж!
Крапка.
Сказано все.
Пережито.
Забуто.
А що мені
й далі сліпо тонути в болоті обридлих калюж?
Мої радощі-квіти, затоптані-вбиті тривогами.
Засудила зневіра-Каяфа надію на смерть!
Так було: неземним журавлем він летів над облогами,
а мені – наче кара – земна незасіяна твердь.
Зачепилася. Впала. Розбила до крові любов свою…
Власну душу закрила. Відкинула, ніби чужу.
Ти чекаєш? –Чекай…
я відвертою…
ніжною…
босою
оксамитом отави до тебе від нього біжу.
21.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702019
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2016
Дитя замовкло... ссе порожні груди...
Сльоза солона матері пече...
— Залиште хоч окраєць!.. Чи ж ви — люди?!
Та відповідь — мороз чужих очей.
— Не плач, Іванку, вірю — будем жити!
Вже до весни — рукою... там — врожай...
Побачиш колос, сонечком налитий!
Не плач, маленький, серденько не край...
Дитя заснуло. Мати пригорнулась
До тільця, де ледь жевріла душа...
А однією із сусідніх вулиць
Печальний Янгол Смерті поспішав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016
...
Синь небесная! Синь огневая!
Желчь Ван Гожьих желтушных полей.
Ты жуёшь, по-коровьи кивая,
Клевер сладкий. (Прованский елей...)
По лиловым цветам Жуан-чая,
По цветам багровеющим пижм,
Ты идёшь, по-коровьи качая
Золотистым бедром. И молчишь.
О, Мадонна! О, Литта! Девчонка!
Под твою Леонардову грудь
Я готов - тонконогим телёнком -
Смирно лечь и навеки уснуть.
Даль окутана розовой дымкой.
Розовеет рязанская рожь.
Моя Литта с рязанской улыбкой.
Критский бык. Окровавленный нож.
Ты уходишь есенинским полем
К тонконогим детишкам своим.
И дрожит в грязно-буром подо'ле
Холодец из моей головы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695974
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 21.11.2016
А рушаться фундаменты, казавшиеся вечными:
История и идолы, возможности и силы,
Лекарства помогавшие, привычные, ...атечные.
...Отдел из юных фей глазел на деда-заводилу,
Как будто бы - на ...цирк из клоунства Карандаша*:
...Поддакивали мило и кивали, и внимали,
Вдыхали залежалый шкафный трухлемо́льный шарм
С тактичным любопытством о ...смешном чужом авралье
Напененных стараний "динозаврового" прошлого...
...«Как много до нас было бесполезного и сложного...», -
На самом деле чувствовалось молодыми кожами.
А дед старался вспомнить – всё, и передать гром-дым -
Собравшимся молоденьким, казалось ...так слепым...
15.11.16г.
От авт.: *Карандаш – шут-клоун советского цирка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700633
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Випав сніг. Усміхнувся зимою.
І засипав печалі і щем.
І стежинку, яку ми з тобою,
Малювали осіннім дощем.
Випав сніг. Забілив все навколо,
Наче пухом, засипав сліди.
Я проходжу вже “...надцяте” коло
І усе не туди... не туди…
Випав сніг. Заморозив… В куделях
Опинилися клени й дуби.
А сніжинки дорогу все стелять…
Та я знову іду не туди.
Випав сніг. Холодить вітровієм.
А я подумки в наших словах,
В поцілунку, що подихом мліє
Ще і досі, в пришерхлих вустах.
Випав сніг. І мабуть, недаремно.
Замітає снігами версти.
Ми з тобою ніколи, напевно,
Вже не будемо знову на “ти”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700780
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Передсмертний подвиг
(Сонет)
Тікав юнак у напрямку додому
із Магадана до своїх Карпат,
долаючи нестерпний біль і втому,
бо влучним був ворожий автомат.
Тонув, що в морі, в полі сніговому,
вслухався в шепоти соснових шат.
Пройти вдалося стільки, як нікому,
три дні і ночі на ногах підряд.
Четверта, п’ята, шоста, а на сьому
наснився отчий яблуневий сад
у сні вже непробудному, важкому.
Гірський шумів знайомо водоспад.
А потім вчувся кулеметний град.
І стихло все із вічністю потому.
––––––
©Анатолій Загравенко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700832
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Наче квітка до сонця, тягнуся до тебе, кохана,
Наче квітка, в якої марніють уже пелюстки,
Твоїй ніжності й вроді жагуче співаю осанну –
Навіть мачуху-долю картати уже не з руки.
Напиваюсь снаги із усмішки твоєї й довіри,
І іду новобранцем на друзки дробити печаль,
Розфарбую для тебе цей день, непроникливо-сірий,
Аби ти ще міцніше горнулась мені до плеча.
І кільцем твоїх рук вже для мене огранений Всесвіт,
Дзвінко гейзери б’ють з нерозвіданих досі глибин.
Навіть якщо помру – все одно повернуся й воскресну,
Щоб для наших нащадків цей обрій теплішим робить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700740
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Скільки минуло? Роки, чи хвилина?
Знову біда дощем.
Вічність, невидима та швидкоплинна,
Не налилась ущерть.
Не налилась у осінні пейзажі -
Плин павутинням десь.
Сунуть погрозливо віхоли вражі,
Листя і не шелесь...
Листя обірване жовте й змокріле,
Зношене, та гілля,
Вітром роздягнене і зледеніле,
Долю не нахиля.
Долю не грона вінчають, - коралі
Скоро засипле сніг.
Стріхи вберуться в замерзлі кришталі.
Вдарить мор навідліг...
Каркають ворони: "Сірі шпиталі..."
Скільки минуло снів?
15.11.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700730
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Даль светла, будто перед причастием.
Перехвачена новой зарёй.
Расшумелось ударами частыми
под прижатой к груди пятернёй
от надежды на день, цвета совести.
Он – придёт.
Он вернёт по домам
и любимых, и мирные новости.
А пока…
…а пока пополам
боль и вой – от востока до запада –
матерей, переживших детей.
А живые – пропитаны запахом:
лазаретов, пожаров, смертей,
ребятни, онемевшей от ужаса,
городов из остывших руин,
ожиданий, усталости, мужества –
навсегда… до нутра… до седин…
Он придёт – этот день, цвета совести,
став началом для новой главы
недописанной Господом повести
«Память – павшим и слава – живым».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700704
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2016
Вийдеш у двір, а довкола вершково-зефірно!
Канула осінь у лету – і жодних ознак…
Свіжість морозну природа вливає підшкірно,
Мов по краплині міцну чорну каву й коньяк…
Крутиться світ, посміхаючись, мружиш повіки,
Дух запирає стерильна густа білизна!..
Ця неймовірна зима, як віднайдені ліки,
Щось ворухнула в тобі – й зазвучала струна
Після тривалої тиші й вологих туманів,
Прілого листя і сивої дратви дощу!..
М’ятно-вершковою пінкою тане в гортані
Чисте повітря, впиваюся ним досхочу!
І розумію, як мало потрібно для щастя:
Білої тиші в душі поміж вітру і злив
І розуміння того, що усе тобі вдасться,
Адже зима – це пора для очищення й див…
Чаю гаряче горнятко і вовняні капці,
Ніжних зимових картинок у стрічці новин,
І за вікном – дивовижно легких декорацій,
Ніби вершковий зефір на прилавках вітрин...
[img]https://pp.vk.me/c837726/v837726864/a7f3/pYOtnXWx0IQ.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700691
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
В монастир, чи у вирій? Їй-бо…
Щодо вибору – час підкаже.
Геть не пишеться щось про любов
і не гріють морські пейзажі.
Львів, до речі, сховався в сніги,
хоч якась, та – різноманітність.
Біля моря ж чаїне «ки-ги»
колисатиме аж до квітня.
Із туману стежина гука
до дверей монастирських келій.
Вабить здалеку й хата гірська
у засніженім Буковелі.
14.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700538
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Хто сказав, що верба похила,
що у неї думка сумна;
та ж у неї сукенка біла...
Не натішиться,- в гості зима...
Розкуйовдила коси долі -
танцювати нарешті час.
Струсить в вихорі сум поволі,
захурделить з вітрами вальс...
Лиш вона так любити сміла,
як ніколи ніхто не смів,
лиш вона так любити вміла,
звівши межі між двох берегів...
Віддавати... І дихати небом,
зігрівати нічний снігопад...
Замете, занесе, захурделить,-
тільки серце її ось навряд!
14.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700491
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
[i] З вдячністю за емоційну хвилю неповторній і світлій Людині... [/i]
[b] [i] "Як воно - боятись писати тому, кому вся музика серця?
Коли тиша бездомним кошам по стіні шкребеться."[/i][/b]
[b]lucial[/b]
Як воно: боятись писати тому, кому вся музика серця?
В слові приховати оголений нерв… А він тобі не озветься!
Погляд виразний підводити так, щоб залишитись назавжди
В ньому, бо ти до судом закохалась?… і в цьому вся правда…
Бачити одне і те ж саме небо? Бути йому Мадонною?
Можеш – йому себе всю до останнього, але не станеш іконою.
Пташкою у вікно його битися, а від нього – щораз як на плаху?
Ти божевільна, дівчинко! Тобто, точніше, живеш без даху.
Що тобі до його сновидінь? Інша у сутінках сниться.
Тільки весь світ запалився в бездонних коханих зіницях…
Більшого б і не просила: знати, що в нього є щастя.
Хай і болить, що далекий тобі, й крутить від того зап’ястя.
Нести в собі невтоленну жагу, наче носять дитину і
Знати, що ти грішна цим?.. Грішна ним! У хвилинної
Стрілки просити: «Спинись! Далі не смій рухатись!
Як же мені без нього йти? Як тиснуть в душі пута ці!»
Як воно – вітром скуйовдженим до нього лише торкатися?
В мареві відчувати те, чому так й не судилось статися?
Веснами розквітати, осінню в почуттях топитися?...
Дихати ним, як повітрям? Пити любов, і не напитися?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700462
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Затиснутым на должностных болотах,
В капканищах семейной доброты,
Мечтается, конечно, о полётах,
И заревах победной пестроты.
Когда ж судьба - наручниками совести
Удерживает у семей, работ,
Вкус-голод несвершивших, лени-постности -
Уже не просит, а скулит: «Вперёд!..»
9.10.12 - 14.11.16 гг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700423
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Прохав, чекав сніжинок, ниньки – стати
Не можу без пірнань в суглобний пух.
З-під стріхи, буревійний вентилятор
Свистить, що я - ліпучий підкаблук.
...Тобі ж, снігів – замало, тануть зразу.
Я - їх, морозом, стяти... не з тобою,
...Дива, перед собою – сором,язний,
Що так тебе кохаю – білизно́ю.
13.11.16р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700422
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2016
Прокидаюся ранком, а світла - й не треба, дахи́
Одягли білі кучми й хустинки, неначе б то змовились.
І безсонячну те́мряву, крейдяні забарвники́,
Як моє життя – ти, заося́яли свіжою совістю.
...Та не звично, взуття - не на сніг, по гомілці – мороз.
Маю звикнути до охолоджених тво́їх чеснот.
Закриття ж біло-чистим – негарностей, й до́шок під знос,
На сьогодні – бадьо́рить, у казку запрошує - й льод.
13.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700233
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Магмой..., слюнки, в абрикосках, тёрпками оворковали,
Сладко нежащим лимонным поцелуем вдоль ложбинки.
И несдержанные, в токах ...млением, авантюринки -
И будили, и оправдывали соки-потака́льки:
--Здесь, ещё, ещё, на ткане, с блюдца..., - пела озорни́нка.
12.11.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700045
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Навколо як вбачу працюючих, швидко, надійних, ...надійних -
Себе нагороджую правдою, де, найм,якіше – ледащо...
Колійки, і шпалові пари, водій, машиністи, адміни,
Вогнем і терпінням, увагою, радістю – людям, оснащі.
І оди висівуються на папір і екрани – бентеженням.
І ти розумієш, як людство: йшло, йде, і скрокує -безмежжями.
І може, й ...потрібні – такі, як ти, десь, із бінокля, оспівуючі.
Письменники, поки не зчують стан серця і тиску – марніючі,
Як листя, що не відчуває град сонця й напруження жару.
--Ти мариш?, - спитала знайома холодна.
--До слів твоїх – марив...
12.11.16 р. ( «Рятування» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700056
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Перший сніг. Вечірнє місто.
Серцю в грудях тісно-тісно.
Вікнам чорним дивовижа -
першосніжжя біла крижма
пеленає все довкола.
Йду, не кваплячись, по-воли
по розгубленій бруківці.
А за мною - білі вівці,
білі котики і миші
у вечірній білотиші.
Ніби казка, наче ява.
На долоньку зірка впала,
чи не зірка, а крижинка -
перша лагідна сніжинка.
Серцю в грудях тісно. Тісно!
Перший сніг файкує містом...
12.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700186
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
У павутинному лататті
заснув на зиму лист бузку.
Жоржини, наче пси, кудлаті
за сторожів у квітнику.
Всихають пружних стебел жили,
кущів знапівпритомнів ряд.
Поглипує в страху ожинно
без птаства занімілий сад.
Хльосткі вітри його штурляють
за втрату голосу й краси.
…І кривдно голови схиляють
ні в чому не провинні пси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700162
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Ці рими із тих, що втікають крізь сито думок,
Де пальці твої пропікають не тіло, а глибше.
У плетиві днів під сузір'ям впольованих риб ще
Є для нас місце /і купіль в колисці зірок/.
Зухвалими тінями вірші торкаються пліч
Моїх. Твої вірші вростаються жаром під шкіру,
Де в літері кожній мене ти, як справжню офіру,
Приносиш у жертву собі. Наче пісню сторіч
Ти пишеш мене. Я клітинно вбираю перо
Чорнильним цілунком - дощенту згорають кордони
Між нами. Збудуємо стіни свого Вавилону -
І тиша розплавиться в слові й ввійде під ребро
Пустелею ніжності. Слухай її, не читай.
Вона розповість, як в душі розливається повінь
І кожна краплина води тобі стане за сповідь
Мою...
/Тільки серця, прошу, мій піїте, не край... /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700165
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
(навіяне)
Не білосніжним черемшини цвітом
встелили наречені шлюбне ліжко,
в обіймах ночі маками розквітло
кохання чисте, пристрасно і ніжно…
Вогнем пекельним у вогні горіли,
в одне злилися різні дві стихії,
злітали в небо, від утоми мліли,
і згодом разом поринали в мрії…
Її цнотливість - на щоках рум’янцем,
вуста - тендітні пелюстки троянди,
самотній місяць виглядав вигнанцем,
горіли зорі в небі, як гірлянди…
Аж до світанку в лагідній лагуні
тримав в обіймах чоловік кохану,
вітрила вітер напинав на шхуні,
і кликав на простори океану…
Ця ніч кохання – справжня насолода,
їх розбудила вранці сонця злива,
засяяла в промінні її врода,
вуста прошепотіли – «Я щаслива!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700208
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2016
очей бездонність
лиш іскрять
горять зірниці
ніким не займані моря
в твоїх зіницях
мені б зануритись
в оті
моря пірнути
здолати біль
забути все
з тобою бути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699908
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2016
«Шурхіт ірландського часу, що жене вітер по
Залізничній колії до кинутого депо,
Шурхіт мертвого полину, що випередив осінь,
Сірий язик води біля цегляних ясен…»
(Джозеф Брод)
Ірландський час шарудить
Шкутильганням старого колієра,
Що пом’ятий картуз натягує
На самі вуха втомлені від свистків,
І слухає як гомонять потяги
Мостами залізними,
Що висять коромислами
Над гленами та затоками,
Озерами та потоками
Форелі плямистої.
Ірландський час шарудить сторінками
Книг пожовклих погризених мишами
(А я думав переступити межу –
А там темрява,
А там тиша,
А там мовчання
Одвічне).
Ірландський час шарудить листям
Старих крислатих ясенів,
Що падолистові й голі:
Шати зірвано,
Розірвано і розкидано:
Тільки шурхіт
Бруківками бездвірниковими –
Вулицями старих міст,
Які й самі забули
(Чи то себе заколисали),
Коли там поселилися
Перші їх волоцюги-мешканці
(Тут і там. І ніде.)
Ірландський час костуром стукає,
Коли годинники всі поламані,
Коли маятники всі гирями
Виснуть у прірву Ніщо
(Історія
Наша чи то чужинська,
Чи то камінна,
Чи то вересова),
А я питаю де і навіщо,
А я читаю псалми серед мурів
Церкви давно зруйнованої:
Читаю співаючи:
Ірландський час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699781
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Зреет вечер. За делами
Не заметила его.
А ноябрь покрыл снегами
Жёлтой осени погост.
Отзвенела кратким мигом
Златотканая краса.
И снежинки точат иглы.
Зачарованы глаза
Белоснежностью искристой
В жёлтом свете из окна.
Будет утро. Будет мглисто
Чистоту уронят в навь
Суетливыми шагами
Разрисуют божий дар
Полюбуюсь же снегами
Город. Вечер. Снег. Фонарь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699793
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2016
І хай там що, осінню колисанку
Для золотих зажурених дібров,
Співатиму до скону й наостанку
На вітер кину з глумом: "Не зборов!
Старезний сивий Сум, не надривайся",
Я до світанку нотою проллюсь.
Піщинкою не розчинюсь у часі,
Той час руйнівний переплаче блюз.
Тужливий блюз закоханої Музи
Когось гукає, доки не знайде,
Знесилено впадають Кулі в Лузи, -
В обіймах Кия, сіре і бліде,
Їх існування розквітає треком.
Одна хвилина - спалахом екстаз...
Надірреальне відчував Ель Греко,
Містичне емоційно, раз-у-раз,
Малюючи... розмиті довгі й сірі,
Мого чекання тіні і страхи,
Душі моєї недолугі ліри.
Прости мені усі мої гріхи...
Прости мені, мій Вчителю сьогодні,
Бо завтра я укотре, согрішу,
Мелодію згубивши у безодні,
Віршам закланну душу залишу.
11.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699850
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Ноябрь стоял, унылость стужи
Пытаясь снегом исцелить.
Он точно знал - кому-то нужен,
Поэтому - обязан быть.
К ботинкам липли комья грязи,
Глотала жижа павший лист...
Уж не вернётся восвояси,
Где был он золотом лучист.
Ноябрь стоял...Кому он нужен?
Все ждут цветения весны...
Но без его студёной лужи
Не будет снежной белизны.
(иллюстрация с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699854
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2016
Їй-бо, не віриться, я дочекавсь: Країна,
Суспільство, молодь вимагають – українську!
О мова, щастя - енергієчна турбіна,
Що наше серце перетворює у військо,
Життя і працю: у кори́сне – нам, у дійне!
...Я дочекавсь, в нас кличуть мову українську,
Як ранню пе́пеньочку - вітамінне диво.
Немов кохану у обіймоньках, щасливу!
Ми справжню мову, українську, із народу,
В говірках ніжимо, мов киціну муркоту.
І уявляємо співаючі романи,
Кіносценарії, ворко́тоннями файні,
І милозвучність - у наставшому житті,
Яке і дітям побажаєш, в конфетті!
09.11.16 р. ( «Відчуття дня української мови» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699668
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2016
Збирав гриби... Майже пусто...Та натрапив
на оте дивне дерево. І з а а л е г о р и л о...
[youtube]https://youtu.be/vmhF8QAiZjQ[/youtube]
[i][b][color="#610c96"]Картинка раз привиділась пекуча:
Стояло дерево, а в ньому – біль,
А в ньому двох життів шалена буча…
І в очі враз сльози упала сіль.
Росло собі… природно і привільно.
Та в лісі пролітав поганий гнус,
І маючи натуру – злу, свавільну,–
Заразно-хижий виконав укус…
І стала наростати там тканина,
Чужа, та все ж… рідненька з виду мов, –
Маскована злоякісна пухлина,
Що зіпсувала в організмі кров…
А від пухлини вадкі метастази
По всьому тілу жаско розлились,
Немов черв’як, немов сліди прокази,
Споганили красу і тіла, й глиць.
___
...Я тільки два шляхи у тому бачу,
Як зупинить пухлинний метастаз:
Державне тіло так переіначить,
Щоб не було в країні злих проказ.
Про інший шлях додуматись не тяжко –
Під ніж усе! Та чи резонний він?
Що ми залишимо нащадкам нашим?..
Пустих жалів
печальний передзвін.
[/color] [/b]
10.11.2016
Світлина автора.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699657
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Ось вона – рана моєї душі,
Рана твоя, Україно –
Знову палають святі рубежі,
Вкотре ридає калина.
І на супротив чужинській орді,
Хижо оскаленій пащі
Знов покидають родину і дім
Справжні, єдині, найкращі.
Скільки згоріло в пекельнім вогні,
Скільки іще не вернеться…
Білим туманом гірких полинів
Аж захлинається серце.
Ми на колінах стрічаємо їх:
Кожен з героїв загинув
Щоби ніколи ординець не зміг
Бачити нас на колінах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699600
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 10.11.2016
[i]Настроєве)))
без претензій на вірш...[/i]
Осінь. Дощить і нестерпно бракує тепла.
Кішка клубочком згорнулась на ковдрі й муркоче.
Сняться їй сонячні ванни, на квітці бджола,
В розпалі літній сезон і недоспані ночі:
/Просто кицюня мишей полювати охоча,
Ніч – то найкраща для ловів у неї пора/.
Отже, примружилась, чує – пече щось у бік
Так, наче голка проколює шубку і тіло.
Очі відкрила ледь-ледь, але той Хтось утік,
Тільки від сонячних зайчиків все зарясніло:
Скачуть кімнатою, дзвінко сміються. Уміло
Кішечка лапкою хвать – на зайчат в акурат!
Але впіймати руденьких то справа така
Зовсім не схожа на мишачі лови, і Мурка
Сонцю на радість, хоч лапка у неї й м’яка,
Зайця вхопити не встигла. Розправилась шкурка
Й далі стрибати, допоки не збила фігурку
З верхніх поличок. Та як же у грі цій без втрат?
Дивиться боязко зверху, а сонечко лизь
Кішку за носа, мовляв, не хвилюйся – все ціле.
Мурка зраділа, зайчатко – за вухо, й сплелись
Лапи й хвости в одну кульку, аж доки не вмліли
І розтягнулись на ліжку, відновлюють сили
Стомлена кішка й зайчисько /від сонечка шмат/.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699497
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Вона тримати буде білу крижму
над пропастю, що впала до грудей,
аж поки Боже сонце муку злиже
та понесе відлуння між людей.
Вона втирати буде білі сльози
за втратою, що зранила її,
аж поки Боже світло допоможе
сполоти болю дужі пирії.
Вона благати буде білу хмару
сповити миле серцю в небесах,
аж поки Бог розвіє чорну кару,
зоставивши на спомин тільки прах.
Та лиш тоді їй забіліють ранки
спасінням для стражденної душі,
коли відсуне врешті Хтось фіранки
на стоптаній розпукою межі.
І лиш тоді їй усміхнуться зорі,
тоді напевне біль її мине,
коли коханий знову заговорить
і знов за руку лагідно візьме.
А доти тільки білослів*я тужить
над розпачем нестриманим її,
та ще Господнє серце небайдуже
пантрує пошматовані краї.
9.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699485
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Мы как рыбы упали с пирса, надо б в реку, - а вышло в море.
Сколько соли попало в жабры, сколько мыслей покрылось солью …
Мы в открытой прозрачной колбе, мы в Его соляном растворе.
И попробуй тут выжить рыбам, не встречавшим морских символик,
если рыбы привыкли к рекам, - разделимы истоки сушей,
но попробовав стать живыми- приросли навсегда хвостами…
Если счастье вскрывает шлюзы, море падает в их ловушку, -
рыбы учат его блаженству, улыбаясь немыми ртами…
Нам отныне не ведать неба, не смеяться над чайкой хриплой,
рифы острым упали в прошлое, да и что там о прошлом… черт с ним…
Нам хвосты прижимает якорь… Друг без друга не выйдет выплыть,
был бы шанс протянуть подольше, только море назвали Мертвым….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699493
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Графік сезонних дощів
ледве витримує осінь:
бісером сяють кущі
й галяви рудоволосі.
Надлишок крапель з гілля
трусить на землю дятел.
Поглядом сонце здаля
нишпорить світом завзято.
Промінь майнув навпростець
бік гарбузовий гріти,
налаштувався вітрець,
бавитись бабиним літом.
Осінь міняє лице:
то розвесела, то хмура,
бо ж вона жінка, а це –
тá ще грайлива натура.
08.11.2016
(На фото картина "Осінь" Альфонс Муха)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699481
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2016
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/d/1/131/963/131963773_mini_osen_listya_anim.gif[/img]
Падолисте! Ти є передвісником віхол.
Репетиція йде «на ура», Диригенте дощів.
Прийде час для зимових віршів… Тихо-тихо…
Чуєш, стрілка тече? Оживає картина Далі.
Тихоплин... Мов у келіях, пахне затишшя.
Клен оплакує листя і в’язне як тонучий віск.
Хтось на лаві пальчатки в задумі залишить,
перехожий зігріється й скаже: «Ти ба! Чарівник?»
Сонце дольками, мов мандарин сицилійський
розкладає тепло поряд з інеєм у колажі .
І чого ти чекаєш? Зима надто близько.
Розкажи яка студінь без нього. Про все розкажи…
[img]http://chemistry-chemists.com/N3_2011/S111/Salvador_Dali-13.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699386
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2016
пастельні відтінки… штрихами по небу… дощ
змиває зі стелі бліді акварелі… де ти?
це все, що хотіла б я знати насправді… що ж,
здається, ми знову на різних кінцях планети.
це все, що потрібно, а більшого знати – зась…
чужими руками долоні твої зігріті
так, наче ніколи раніше не знали нас
розквітлі від ніжності в стомлених душах квіти.
так, наче не рвало на шмаття у грудях світ,
допоки в мені танцювали химерні тіні –
непрохана муза й байдужий до слів піїт.
/незламна приреченість – біль паралельних ліній…/
… а я, божевільна, здавалась щодня у борг…
ще вчора потрібна, сьогодні з тобою – квити.
все добре, все добре… насправді! ти ж знаєш, бо
я просто не вмію, крім тебе, когось любити…
[i] /колись, 2016/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2016
Не сумуй моя доню, не треба.
Я по смерті (повір, пам’ятай)
Гусенят білокрилих у небо
Довгим дубчиком гнатиму в рай.
Заґелкочуть улітку громами,
Пух гуси ний до ніг упаде.
Уяви: то є промисел мами
У далекій країні Ніде.
По рум’янкових закутках раю,
На подушку, дитино, тобі
Щонайменшу пір'їну збираю,
Щоб пом'якшити сон у журбі.
Щоб не муляла каменем втрата,
Не було порожнечі в душі.
Знай, маленька: пасу гусенята,
Десь у бога складаю вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699208
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Я відмовляюсь купувать ROSHEN!
Гірчить без міри сплачений податок,
Отрута зради квилить поміж вен
Од логотипу маркетів і яток.
Не солодіть, панотче, божі дні,
В мізках етнічних не цукрова вата.
Й в горняті долі, рунами на дні,
Намулок мрії тліє винувато.
Я відмовляюсь купувать ROSHEN!
Немає коштів погасить кредити,
– Куди ти йдеш? – запитує Гоген, –
Нагою плоттю душу не зігріти.
А чи вона (душа) у тілі є?
Злетіла в Ирій бавити вовчиці.
Сіроми ж щедро молоко своє
Дурним ягнятам доять у криниці.
Я відмовляюсь купувать ROSHEN!
Батьківський вітер ситом ув'язнили…
Пробачте, панство, це в мені люмпен
Змінив хоругви на мужицькі вила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699222
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Перші дні листопада не тішать медовим теплом,
Крізь невидиму тріщину в небі сочиться волога.
Перепрілого листя вздовж вулиць вузьких намело,
Оксамитовим килимом стелиться мокра дорога.
Розкорковую спогад про літо – зелений, густий,
З ароматними нотками дині, чере́шень і ягід…
І так хочеться теплим асфальтом поволі пливти
У розлитий на овиді ніжно-кораловий захід.
Відчувати, як шкіру шафранову дублять вітри,
Напарфумлені травами й пряною сумішшю спецій…
Споглядати, як з темної пазухи свіжих модрин
Витікає вершковою кавою лагідний вечір.
Наслухати, як трелі пташині і брязкіт цикад
Заколисують овид, залитий кораловим сяйвом…
Закорковую спогад про літо і йду в листопад,
Де дорогу підсвічують мокрі ліхтарики-айви.
І нехай поруділого листя на гіллі катма,
І лежить під ногами сусальна летка позолота…
Та невдовзі постукає в шибку казкова зима,
І зрадіє натхненна душа, і спитається: «Хто там?».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698914
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
місяць
зачепив ненароком
і перекинув дійницю –
з молоком
парни́м - по краї-по вінця:
котиться
між зірок дійниця –
хвилею
молоко ллється,
затоплює
щонайближчу планету
і видається
самозванцю-поету
як у прозорому конусі
з молочного маркізету,
що стримить вершиною в місяці,
у маревному русі,
у дивному
та послідовному танці –
плавно рухається
силует білої кобилиці
жмутком зібгані
у космічному кулаку –
промені
на земній поверхні
малюють – наче арену цирку:
ось вона
вигне шию
дугою красивою,
гойдне над копитами,
наче бархатами-оксамитами,
пишною гривою –
срібно-сивою
літньою зливою…
зазирне
у глибини
лукавим оком:
дожени…
упіймай мене –
і навті́ч обмине
граційним скоком
…прозорі танці
білої кобилиці
у конусі світла маревні,
як на примарній
цирковій арені…
…образ
у творчого задуму плинній красі
знайти-побачити-передати –
у маркізетове світло ввійти,
кобилицю білу у маревному конусі
загнузда-ти
06.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698869
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Так холодно і плечі б’є мандраж.
Завис на хмарі місяць бумерангом.
Пронісся протяг за вікном мустангом –
торкнув в польоті гривою вітраж.
Під кахлем спить давно глухий камін.
Була колись хороша в ньому тяга,
та без уваги захолов трудяга.
Накинув пилу сірий балдахін.
Стоїть в печалі мій старенький дім.
Лиш хазяйнує мишка за диваном.
В серванті скло заволокло туманом,
шпалери впали й скорчились на нім.
Так холодно… Блискучий слід сльози
Лишив доріжку в дзеркалі овальнім.
Про плед згадала, що в дитячій спальні.
Завжди чекає в кріслі із лози…
(На фото картина Галини Єдельман)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698784
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 05.11.2016
У півтанці, в півдрімоті,
У гойдливий лоскіт стебел,
В степ заводять білі стопи,
Між колосся пензлі теплі.
Вітер обхопивши гінко,
Загорнувшись в пасма марев,
Полудниця ачи жінка,
Хто це знає, хто вгадає.
І тремтить промінням сила:
Подих, легіт, подув, вихор,
Що тяжіло, те звільнилось,
Що приспалось, стало дихать.
Сонце й місяць - під повіки,
Колихатись відчуттями,
Упустивши в себе вітер
І голубившись в півтямі.
Стебла небо ледь лоскочуть,
Колоски малюють снива,
Щоб побачить, заплющ очі,
За тим правда, хто щасливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698553
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
ТИ ЗВЕШ МЕНЕ БОГИНЕЮ....
2016
#Єлена_Дорофієвська #Эл
Ти звеш мене богинею, та я
не можу вірити сама у себе... Себто,
якби ти став моїм палким адептом,
ревнителем, обожнювачем став,
вірянином моїм – відвертим, щирим, впертим –
цей статок би упевнено зростав...
А так – слова, слова та й годі: «Ти – богиня!»
Богині треба мати власний храм,
маленьких жриць, просителів, прочан
та вартових коштовної святині.
А ще – щоб вірив хоч один з мирян,
всім серцем вірив, а не так, як ти... І нині,
якби була богинею, то я,
своєю милістю, мабуть, й тебе б простила.
Та я лиш жінка... Почуття – неначе схили:
всі винуватці ними котяться до ям,
в яких чорти киплять у темнохвиллі –
рогаті раді будь-яким дарам.
Лише слова, слова без віри: «Ти - богиня».
Богині ті – для здійснення бажань
не власних: жебраків та каторжан.
Серед богинь є хоч одна щаслива?
Щоб зносити ладунок порівнянь
потрібна особлива – людська! – сила.
Ти звеш мене богинею, та я
повірю враз, якщо і ти повіриш. Себто,
вірянином моїм відвертим, щирим, впертим
захочеш стати без примушування, сам.
...Яка ж краса в земній любові і яса –
ні чорта не боятися, ні смерті.
(с) Єлена Дорофієвська
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698533
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Я хочу бути деревом. І біль
З плечей струсити листям пожовтілим,
І огортати душу білим-білим,
Коли вальсує сива заметіль.
Прокинутися вранці навесні
І зацвісти, укотре, без вагання,
Леліяти наївні сподівання,
Що соловей співає лиш мені.
Я хочу бути деревом. А ти
Зірвавши плід, по осені достиглий,
До мене принесеш сокири й пили,
Щоб в дім тепло узимку принести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2016
Чи відомо тобі, як вона розбирає на звуки
Твого імені пісню й щоденно вкладає у постіль
Біля себе, допоки глузлива самотність сторука
В дверях дому чатує /немов особистий апостол/?
Їй не сняться моря, але серце штормить океаном,
І болить нездійсненне, повінчане небом з «ніколи».
Часом пусто у грудях, неначе вона з порцеляни:
Посковзнеться, впаде – розлетиться на друзки довкола.
Що ти знаєш про неї? Дощі й меланхолія ночі?...
До свободи лиш крок: почуття замовчати до крику.
А у неї до тебе, мов зайди, вірші-поторочі!
А у неї без тебе світанки порожні й безликі…
І коли заповзає у ліжко змією безсоння
Та вростає під шкіру скрипуча, мов протяги, втома,
Вона міцно стискає в своїх скрижанілих долонях
Твого імені звуки.
/Твоя назавжди… невідома…/
[i]колись - 13.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
[i] [b] [color="#c20f1e"] Всі покою щиро прагнуть,
Та не в єден гуж всі тягнуть…
/ І. Мазепа /
Сторінку книги можно копіювати та
збільшити для зручності її читання...
/ Автор[/color]
[i][b][color="#5e141a"]Сохне глечик на кілочку,
Мирно гудуть бджоли, -
Немов Петра та Івана
Й не було ніколи...
Цитадель під сонцем мліє, -
Час сховав наругу,-
Мов би вийшов вірний Чечель
Десь на хвильку – другу.
Немов села й не палали
Білоруські й наші,-
Щоби Карлу бракувало
Сіна, м’яса й каші.
По дорозі… Браво Йване, -
Тут ти взрів руїну, -
Дві держави затоптали б
Нашу Батьківщину.
В Батурині заревіли
Козацькі гармати,
Та…Троянського Іуду
Десь зростила мати…
Полилася кров до Сейму,
Запалали храми…
Ось такий він, Переяслав,
Не прийдеш до тями!..
Сохне глечик на кілочку,
Мирно гудуть бджоли..
Немов Петра - кровопивці
Й не було ніколи…[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698334
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Сіро! (плачуть німфи листопадні).
Щось в душі зламалось. Я? - не я?
Обірвалась нитка Аріадні-
понесла буремна течія.
Через ери смутку щастя подих...
Ледь стою - (тримайся!) - ледь стою!
А життя таке - бурхливі води,
як не встоїш - втратиш суть свою.
Зачекай мене. Я буду світлом.
Тільки шлейф сум'яття відірву.
Сам хотів, щоб я тобі розквітла -
Покохай тепер мене нову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698372
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Растерзан миг.
Разбит свинцом – от вечности
до тысячи оживших новостей.
Родной! Давай построим человечество
из мира, колыбельных и детей.
Из выстиранной простыни и ладана,
штурмующего низкий потолок.
Нам очень много, непомерно задано
на час, когда затеплится восток.
На час сотри меня из книги прошлого.
Я – буду. Ну, как минимум, я – есть.
Граница между святостью и пошлостью.
Уроненная/поднятая честь.
Смотри в меня желанием не собранным.
Смотри, пока по чашкам стынет чай.
Пока придёт, единственно не проданный,
рассвет, родившись в войнах невзначай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698316
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Ви бачили – вишні у жовтні цвіли
Немов заблукали у часі?
О, як вони ніжність свою берегли –
Останню щемливу окрасу!
Ховали від вітру і злого дощу,
Благали у неба – а може…
Та хто б їх у світі байдужім почув,
Оцих – ні на кого не схожих?
І марив їх квіт молодим солов’єм
Коли в самоті засинали…
Як квіти у жовтні, кохання моє
Із ряду гірких аномалій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698149
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Ну вот и добрели с тобой до вечера.
До алой, свежесрезанной зари.
До грани, где сказать друг другу нечего.
Где новости (заранее стары)
и без тебя больную старят голову.
Не надо бренди в кофе. Лучше – так...
на выдохе... не чистого – а голого:
без тоста, без лимона.
Как пустяк
глотнуть...
и повторить...
и так – до донышка.
Залить истошный, вымученный "ах"...
Присядет у сознания на корточках
такой большой, такой животный страх.
И поползёт от седины подкрашенной
все ниже, ниже, догоняя кровь...
...туда, где лишь вчера осколком "нашего"
так бестолково маялась любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697993
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
* * *
Став зненацька вітер дибки,
скинув з пліч руду сорочку.
Обібрав садок, як липку,
до останнього листочка.
Впав долілиць на купину
у затоні золотистім.
Від утоми в сон полинув,
а там знову: листя, листя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697966
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Как цветы на листьях мёртвых - снег лежит
Щекотаньями ванильных настроений.
Поменявшиеся воодушевленья
Лакируют счастьем встретившийся шик.
...У метро – задел ...одевшуюся весело,
Боже, это - наш ...инспектор министерский.
Я достал для селфи - мыльничку, и резко -
Щёлкнул нас двоих, ступающих на лесенку.
--Снег, видали, меланхоль - расчеловечил!
--Вы снимали, как мы ...на ступеньку вниз
Пали вместе с эскалаторной беспечью?..
--Вам, ... Вам снег на листьях – подарить?
--Рискни...
01.11.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697940
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Я колись промину, як минає осіннєє листя,
Як минають сніги, теплі леготи і первоцвіт,
Як мина колискова у тихій порожній колисці,
Як минають зірки, що завершують дивний політ.
Я колись промину. Що залишу на згадку про себе?
Материнську любов у якій променіє душа?
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?
Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?
Я колись промину. Все минає на нашій планеті.
Ви не плачте за мною, а краще співайте пісень,
Щоб душа моя вічна всміхалась щасливо на злеті,
Щоб летіла не в ніч, а у сонячний лагідний день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Душа запрагла сонячного неба
І жайвором злетіла у блакить.
Скажіть мені – чого людині треба
Щоб мрія не лишала ні на мить?
Знайти себе у кольоровім світі,
Плекати, як улюблене дитя,
І вірити – там забуяють квіти
Де нині тільки паростки тремтять.
І, певно, йти дорогою усоте,
Зневаживши нашептане – звернуть…
І,може, навіть руки поколоти,
Доки засяє зірка талану.
Відчути, врешті, животворну силу
( її вам янгол буде берегти).
Лише тому Господь дарує крила
Хто вічно буде прагнуть висоти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697848
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016
Плетут мережкою слова,снимая тесные одежды...
Не разрывается лишь та - узлами,связанная прежде...
Стекают капли - по стеклу...Кривые,ровные дорожки -
Соединяются в одну...И - параллели(понарошку)...
Назойливый дождя там-там - за амбразурою оконца...
Последним - золочённый храм целует незаметно солнце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697803
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016
...мелодія пісні в неспокою вітру -
симфонія мови осіннього листя,
танок що танцює у спогади літа,
кружляє у злеті високо і бистро,
лягає у зморі на землю у сні...
віддалено літо в минуле імлисте -
у казку, над обрій, в імжу, за тумани,
симфонія мови осіннього листя
виспівує пісню в холодне світання,
фортецями хмари пливуть в вишині...
хитаються сумно до осені віти,
кричить у відлунні невидимий крук,
журливою пісня в неспокою вітру
і золото листя спадає в зорю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697775
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2016
Ось воно, небо – торкніться рукою й почуйте:
Янголів хори снують споконвічний сакрал,
Скарбом, ціннішим усякої супервалюти
Пісня злітає – надії і віри сестра.
Та, що ламає усі застороги і грати,
Казку дарує схололій у буднях душі,
І зупиняє наразі усі циферблати
Вміло і владно – хоч скаргу на неї пиши!
Голосу Вашому, що на карати вагою
Серце нестримно скандує удячне «Віват!»
Він у бою – нездоланний і пристрасний воїн,
В сонячну днину – порадник, натхненник і брат.
Врешті, віднині і Вам він також не належить –
В Божого дару немає приватних імен.
Та, безперечно, не згаснуть неспокою вежі,
Хто благодать цю, немов одкровення прийме!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697640
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Зайшлася душа криком, вслухаюся до тиші,
Калатає серденько болем жаливи в шоці.
Зрадливою гадючкою печалі бариші,
Бажалось бути любкою, сказав коротке:"Ні".
Мокра сльоза розтерта вже рукою по щоці,
Узори розпливаються на рушнику в куті.
У житті буває різне і з медом калачі,
Якось ходить по струночці не зручно щось мені.
Вповзе вечір у кімнату, заповнить пустоту,
Стане уперто мишка гризти дірку у поду.
І за склом віконним дощик пустує достоту,
Він змиє усі образи, відбілить гіркоту.
29.10.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697396
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2016
Я повернусь, не плачте, мамо!
Обов'язково повернусь!
В осіннім небі журавлями
Безсоння Вашого торкнусь.
В зимовій тиші до порогу
Снігами спрагло припаду,
Молитимусь за Вас до Бога,
Щоб Він відвів від Вас біду.
Вернуся гомоном весняним,
Струмком до серця потечу —
Воно боліти перестане.
А Ви...запалите свічу...
Я повернусь, не плачте, мамо,
Віддайте літечку сльозу —
Нехай воно понад полями
Відсвітить по мені грозу...
Я повернусь... Я поруч з Вами,
Я буду жити у душі.
Я — попід Вашими ногами
Росою вкриті спориші,
Я —сонця промінь на світанні,
Кульбаби сивина в траві,
Холодні вранішні тумани
І трелі рідних солов'їв...
Я повернусь. Не плачте, мамо.
Торкнуся вітром верховіть,
Умию ріднокрай дощами...
А Ви... за мене доживіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Бесстыжая Осень одежду до нитки снимает.
Раскованно с Ветром целуясь, плутовка нагая
В янтарный кувшин волшебство до краев наливая,
Зовет за собою, дорогу коврами укрыв.
Бесстыжая Осень с улыбкою дерзкой в постели,
Украсила кудри косынкою, из канители
Сплела паутину, изящнее нежных камелий,
Чтоб ластиться к Ветру, ветвями толкая в обрыв.
Бесстыжая Осень, сгорая от страсти последней,
На листьях жемчужины слез оставляла намедни,
Туман уверяя, законный Дождя он наследник,
А Ветер всего лишь, греховной утехи порыв.
Бестыжая Осень небрежно, покровы сминая,
На ложе из бархатцев ждет, будто Зевса Даная.
Хоть участь ее решена, да и доля иная -
Кострами взорвется под Ветром безумия взрыв.
29.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697350
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Кофе – что: сегодня...снегом -
Охлаждается? Октябрьским?
Точно: шейку – ей, блаженно,
Снежкой ...разотру, и ...сказкой.
...Может, ...громко сладко взвизгнет,
Нападёт, да с кулачками,
И с шалящей в глазках искрой,
Взвмокнув, бросит «дифирамбой»,
Что я – ей, как первый снег:
Прикоснётся – таю... Эх...
27.10.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697174
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Україна. Тридцяті… Холодна стерильна імла.
Я вже майже не сплю, але вірю, що все тільки сниться:
Я – змарніле худюще дівча із глухого села
Десь на Сході, а може, і в Центрі – яка вже різниця?
Холод лютий, як звір, пропікає мене до кісток
І судомою зводить живіт від голодної муки!..
Це остання межа, чуєш, Боже? Я майже за крок…
І коли я впаду, підхопи моє тіло на руки.
Поклади мене там – недалечко, побіля своїх.
На потріскані пальчики дмухаю, подихом гою…
А чи є у людської душі той найвищий поріг,
За яким ти вже більше не чуєш розпуки і болю?
Я не знаю, я просто дитина, зернинка мала
В цій звірячій машині, яку запустив сам диявол!..
Все забрали до крихти – ні двору нема, ні села,
У народу мого й на життя вже відібране право.
Україна. Двотисячні… Місто залите в бетон.
Смітники переповнені їжею, голови – брудом.
Ти шукаєш, де можна дешевше купити «айфон»,
Напихаючи шлунок масним калорійним «фастфудом»?
Зупинися й подумай: тридцяті, маленьке село
В коматозному голоді, кинуте напризволяще!..
Що ти знаєш про спрагу боротися смерті на зло?
Про терору червоного люту оскалену пащу?
Та нічого… А може, і добре, що це вже – архів,
Що десь там загубилась і я у стотисячних списках…
Інфіковані душі прогресом, тому і глухі,
Не розгледиш на відстані те, що не бачиться зблизька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697240
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Жовтіє лист, горить, так сонячно-яскраво,
А паморозь сріблиться на траві пожухлій.
Сумирний клен вслухається в грізне черево,
Сахається сваволі до мольби оглухлій.
Війна зібрала посаг за роки чималий:
Руїни, стогін, кров, каліцтво, ницість і смерть.
Ворожий поступ підлістю наскрізь просяклий
Злістю наповнили терпіння чашу ущерть.
Ми на своїй землі, ми вільні й дух свободи
Тече по наших венах, тужіє в дужий сплав.
Не дочекаються всі захланні заброди,
Щоб на коліна перед ними народ наш став.
28.10.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697208
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
привет
...о чем мне тебе рассказать, чужой, хороший?..
Разве о том,что город сегодня сер, как ослиная шкурка?
И солнце еще не седлало лошади...
И где-то гулко
падают капли воды из желобов водосточных...
Город немного простужен, и потому наверно
- печален очень.
И что седые ветра восседают на крышах,
дрожа от холода,
свесив длинные узкие ноги
в носках мохнатых.
Что птицы свои покидают деревья,
остывшие гнезда и чьи-то головы, а где то выше -
кто-то на рваное мокрое небо
лепит заплаты.
О том ,что у прохожих - замерзших,
скукоженных - такие забавные
лица...
Что мир продолжает кружится-
независимо -
вместе мы, или уже - безнадежно нет.
И нежность - невыносима, хотя - бессмысленна...
И, слава богу, что почта "виснет"...
Привет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697010
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016
«На клич меча вставали серед тьми
Всі, хто ще міг в бою стояти.
Вінець свободи здобували ми,
Вітчизни діти і солдати.»
(Шандор Петефі)
Пам’яті полеглих за свободу
На вулицях Будапешта у 1956 році
Осінь, коли дозрівали плоди,
Осінь, коли небо було холодним,
Осінь торкалось обличчя:
Мого і людей на вулицях Будапешта:
Якщо терпіти несила: кров на бруківку
І душі в небо. (А над містом сутінки шовку)
А до землі виснуть яблука –
Вибухне моє серце: я нині повстанець,
А серце моє не з воску,
І навіть не кришталеве,
Серце моє гаряче: таке людське і живе
Віддам тобі – Вітчизно,
Віддам тобі – Свободо,
Пройдуть холоди й дощі,
І змиють кров з бруківок
І брудні сліди окупантів,
І може лишиться пам’ять
Про нас, що лягли на бруківку,
Що пішли під кулі і танки,
А вітер що так холонув
На хвилях плинних Дунаю,
Що так свистав у руїнах
Мого чарівного міста,
Він прилетить знову
Торкнутися стиглих яблук
Осені Будапешта.
Хотіла моя пісня
Ввібрати щедрість осінню,
Але в мою пісню
Ввірвався гуркіт танків
І чоботи окупантів
Гупали моїм містом
За яке ми вмирали…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696949
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Дякую Оленці Вишневській
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
Просто дощ за вікном...просто осінь бринить
На обірваних вже павутинках...
І римується з сумом оця дощомить,
Застигає в графічних картинках.
Просто дощ за вікном...І в душі, чомусь, дощ
Тихо грає мінорні мотиви.
І дзеркалить калюжно бруківку у площ
Ця осіння замислена злива.
Просто дощ за вікном... Силуети людей
Розпливлись у хвостатих краплинах...
І танцюють думки, як в театрі тіней,
На старих чорно-білих світлинах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696525
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Шмагає вітер по щоках – бандит бандитом.
Здається – все. Здається – крах. Не зупинити
Навалу хижо-сизих хмар, що тиснуть пресом,
В яких ні совісті нема, ані адреси.
Земля, думки, півголий ліс – у круговерті.
Кому б, здавалось, в цій імлі шукать безсмертя?
А десь вуздечки люто рвуть злі заметілі…
Я ще тримаюсь на плаву. Знаходжу сили.
Я відбиваюсь ще лютіш – я буду жити,
Бо там, за мною, рідний дім, онуки й діти.
Спускайте тих, хто на цепу – я теж упертий!
Бо треба очищати путь. І не померти.
Комусь земля моя у снах – мов Ельдорадо.
Та буде наша тут весна і наш порядок.
Якщо ж хто дуже з лжебратів і марить нею –
Ми вже дамо йому наділ. Лиш під землею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696523
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
***
Не вставай, я сама зачиню за собою двері,
Вітер виє у комин, як сивий, бездомний пес.
Ми себе віддали цій добі, одкровенням, ері…
Ніч беззоряна, тьмяна, лиш місяць, як срібний перст.
Що між нами лишилося? Осінь, сльоза, дороги,
Кілька реплік без змісту, фатальні, хиткі мости.
Заховався (дивака!)у ніч, від сльоти вологу,
Паперовий кораблик, що так й не навчивсь пливти.
Чи під силу піти, коли вітер січе у плечі?
Достобіса ілюзій, утримати мить – не зміг.
Вись боліла дощем і вчорашнім крилом лелечим...
Далі – сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696282
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Одаліско, прокинься! - крижиною очі мовчать...
У полоні розкошів ти хочеш безвільно сконати?
Крил нема - сил нема. Гасне полум'я вільних багать,
Віднаходиш укотре, як зашморг - нові султанати!
Прагнеш бути найліпшою в ханстві з усіх танцівниць?
Та для владних очей - ти лукум. Апетитний смаколик.
Як мертвіє душа - то кінець. Волі - зась! Одяг - ниць!
Найдорожче - за ніч... І не дихати вітру ніколи!
Одаліско, не спи! Не тони у брехні позолот,
А невже твоя гордість ізроду тебе не боліла?
Як же страшно, коли, наче дар для душі - ешафот -
Безпринципно готують принади звабливого тіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695794
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Одаліско, прокинься! - крижиною очі мовчать...
У полоні розкошів ти хочеш безвільно сконати?
Крил нема - сил нема. Гасне полум'я вільних багать,
Віднаходиш укотре, як зашморг - нові султанати!
Прагнеш бути найліпшою в ханстві з усіх танцівниць?
Та для владних очей - ти лукум. Апетитний смаколик.
Як мертвіє душа - то кінець. Волі - зась! Одяг - ниць!
Найдорожче - за ніч... І не дихати вітру ніколи!
Одаліско, не спи! Не тони у брехні позолот,
А невже твоя гордість ізроду тебе не боліла?
Як же страшно, коли, наче дар для душі - ешафот -
Безпринципно готують принади звабливого тіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695794
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
День – молоко учорашнє – холодний і сивий,
Золото листя поволі з’їдає іржа.
Жовтень скупий на тепло, але щедрий на зливи.
Ближче і ближче ота ледь відчутна межа…
Час, коли осінь так плавно перейде у зиму,
Пудрою інею вкриються сонні сади…
Входиш у світ, щоб послухати вічність незриму
В шереху крон, що відбились у плазмі води.
Як зачаровує щедра палітра осіння:
Охрове, мідне, багряне – строкаті мазки!
Річка у чистому сріблі шліфує каміння,
Ніби полоще твої обважнілі думки…
Ніби змиває усе непотрібне й погане,
Щоб прояснити присипане пилом вікно.
Небо пливе, як розлиті вершкові тумани,
Мох набирає вологи, мов грубе сукно.
Входиш в цю осінь – отак несміливо і стиха,
Грузнуть підошви – не ґрунт, а розплавлений віск!..
Сила якась невловима наказує: «Дихай…»,
Клітку грудну розпирає, аж чується тріск.
Все буде добре, здолаєш і смуток, і втому,
Начисто вибілить душу, мов аркуш, зима.
Знаєш, як добре вертатись до рідного дому,
Де не сама!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 22.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2016
Щоб ти жив у епоху змін.
Китайське прокляття
А я живу в епоху вічних змін
З часів іще, напевне, Мономаха –
Наврочив хтось. І меле час не млин –
Століття йдуть приречено на плаху,
А я живу, як проклята. Живу,
Хоча Великий льох давно розрили,
Привласнивши козацьку булаву,
Наклавши диби, аж напнулись жили.
Та я живу на зло епосі змін.
Її переживу хоч на годину,
Допоки перемеле часу млин
Мою біду на білу хмарку пилу.
І спрагло волю питиме Дніпро,
Наповнюючи вічним щастям вени.
І сходитиме сіяне добро
Новим життям, як пагоном зеленим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695487
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 20.10.2016
А знаєш, учора гриміло в нас...знов...
І вечір жбурляв у шибки хмаровиння...
А я все складала уламки розмов,
Зчищаючи з них загрубіле лушпиння...
Ревіло і бликало в пащі вітрів,
І так гоготало, як полум'я в пеклі...
Я знаю, ти поруч би бути хотів...
Та швидко захмарилось... ще швидше смеркло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695551
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Безвольной птицей, бро́шенный ночью
Изрежет воздух се́рдца испуг -
Ошибоr ги́дру вижу воочью,
И сотни тысяч гарпий вокруг.
Не только бремя этого тела -
Сложился пазл в конце эпох,
Узор так ясен (вы́шит умело)
Улыбкой Кали ска́лится бог.*
Немая сцена. Ги́бель заката,
Безмолвней только ви́сельный смех,
Ликуй – душа тобою распята,
Тобою горький вы́лощен бег.
Ступая легким шагом по краю,
Придешь на танец Кали смотреть,
И ты, мечта прокля́тая, знаю,
Надежды пламя сможешь стереть,
Растает мира звонкая медь,
Когда насмешки твои узнаю.
_________________________
* Кали – женский аспект бога Шивы. Индусская богиня смерти и истребления.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695460
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Мотиви прийдешніх призводять до знищення людства,
Їм тяжко побачити світло там, де щось існує.
Мотиви прапращурів вижили там, де ще густо
Рясніє минуле.
Колись ти сказав, що в Тростяні ожили дерева,
Чи щось на кшталт того...
Цього я вже не пам'ятаю.
Це був літній і тихий вечір. Я, думка і берег.
І Бескидів далі.
Колись ти сказав, що тумани полегшують душу,
Колись ти сказав, що тут зникла дочка селянина,
Колись ти сказав, що каскади не творять калюжу,
А творять глибини.
Ти ще шепотів, а я слухав води переливи,
Ти, наче той вірус, мене заразив.
Я хворію.
І тяжко сказати, чи став мені рідним той вимір.
Процес рівнодійних...
Мотиви прийдешніх навряд чи залишать надію,
Мотиви прапращурів хочуть від світла сховатись.
І я піду з ними, бо тяжко зірватись із мрії -
Легкою є втрата.
XIX. X. MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695473
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Зупини на мені свій погляд,
Листопадом я догоряю.
Залишилося літо в спогад,
Вітер он як холод жбурляє.
Зупини на мені свій подих,
Листопад зігріємо разом.
І для нас, на великий подив,
Забринить мелодійно джазом.
Зупини на мені свій голос,
Запроси листопад у долю.
І ми зустріч із білих полос
Перестелимо краєм болю.
Зупини на мені свій смуток,
Листопадом присиплем рану.
І не слухай осінніх чуток -
Небо ткане з ниток туману…
Зупини на мені свій подив,
Осінь квітне в золоті світу.
Простягни мені руку й поряд
Ми розсиплемо нові квіти.
Листопадом розвієм листя
І нічне заквітчаєм небо…
Прикро... осінь уже імлисто
Прикриває сузір’я пледом.
Зупини на мені свій дотик,
У танок запроси із вітром.
Ти ж, напевно, таки не проти,
Щоб палала ця осінь літом.
Зупинись, обігрій душею, -
Шепотіла жоржина стиха…
Листопадом мело землею.
Й забіліло…зимі… на втіху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695230
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Гріє душу світлина літа -
у зеленій траві палітра.
Листя осені - то долоні.
Жовте сонце несуть у лоні.
Буде білій зимі вже завтра
У завії звучати мантра.
Синя хвиля весни хлюпоче,
наче човники в морі – очі.
Продавчиня з крамниці квітів
була Мавкою в іншім світі.
Що вона продає насправді?
Пори року, немов Вівальді...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jaGrnoqi1e8[/youtube]
*Еманація - один з найбільш значимих світоглядних уявлень у давніх культурах. Визначається еманація світла як "першовиток" просторово-часового коду тих ціннісних ідеалів, які проектуються на всі рівні світогляду в процесі пізнання світу людиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695335
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Человек, который сидел на стуле,
так отчаянно душу свою сутуля,
с головой, как огромный сожженный улей -
дотлевающий, взорванный, не смешной -
был спокоен, как стол, как квадрат -
недвижим...
И бессмысленность кошкой - облезлой, рыжей-
норовила на стол, чтоб к душе поближе,
и к бутылке - с невыпитой тишиной.
Кто-то умный внутри говорил: мол, лечит
время, сон, кислород, колбаса и встречи.
Улыбайся почаще, считай овечек.
И на речи - ага, Человек кивал.
Улететь бы. Уйти. Не искать причину.
Не пытаться понять. И не горбить спину.
Оттолкнуться от точки, где свет - да клином...
И клинок глубоко. И окончен бал.
Призывал безотчетно Отца и Сына.
Призывал бесполезно Отца и Сына.
( Хоть до этого Их никогда не звал).
И Господь так заливисто хохотал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695202
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2016
Є завжди безвихідь, є шлях до нікуди.
Всі граються в щастя, в кохання, у сльози.
Але ми не Янголи. Ми всього лиш люди.
Приймаєм причастя,чекаєм морози.
Вдягаємось ранком, і поспіхом каву.
Знімаєм високі підбори. Незручно.
І молимо :
-Боже, розглянь мою справу!?
Самою душею. Тихенько. Беззвучно.
І хочеться вкотре дощем розчинитись!
І хочеться вітром зірватись у поле!
А треба... Подякувати... Помолитись...
Бо ж я вже на світі! Бо пишу вже долю!
Нащо мені вітром! Дощем! Я людина!
Бог дав мені вибір, Бог дав мені душу...
Я найщасливіша у цю ось хвилину!
І Вас всіх щасливими бути я змушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695054
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
І знову блукають дощі у моїм Закрайсвітті,
Збиваються в купу чи просто вервечкою йдуть
Туди, де, напевно думки спочивають невмиті...
А може, вони просто втратили сонячну суть?
Клубочаться хмари димами старезної люльки,
Яку палить Всесвіт, поринувши в мудрість віків.
Йому, час від часу, нагадує сива зозулька,
Що він ще не все відлюбив, відстраждав, відхотів.
Земля вже всотала у себе водиці по вінця,
Уже обважніла і хлюпає тихо з-під ніг.
І дихати важко промоклій маленькій пір'їнці,
Дощем розіп'ятій за ним же придуманий гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Візьміть до серця щире Слово
І, як дитину, пригорніть.
Воно у мить оцю казкову
І стрепенеться, й задзвенить
Поставу випроста завзято,
Щоби ніхто не зміг зігнуть –
І заіскриться пісня святом,
Розкриллям диво-талану.
Зігріта щедрою любов’ю
Міцніти буде день при дні,
Бо дух наш – це високим Словом
Й душею зроджені пісні.
Що непідвладні часу й тліну
На Богом ввіреній землі,
Що творять із раба людину,
І українців – із хохлів.
Йдемо до волі дужо й вперто.
Карбує істина рядки:
Народ із піснею – безсмертний
Й благословенний на віки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695035
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
[i] Як довго ми йшли до того… 25 (тупих) років!
Нас , чоловіків, жінки вітали 23 лютого з днем
«захисника вітчизни» (чужої), а ми, чоловіки,
також тупо та учтиво вітали з днем 8 березня…
Нарешті – прозріли! Але масове прозріння – річ
небезпечна, бо отим скопом ще колись «сиганём»
в чужу нам [b]ІМПЕРІЮ ЗЛА![/b] Не станеться?...
Будьмо пильними, братове!
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#1297c7"][color="#0e5c70"]Ой, як було!.. Коли в своїй державі
Не в честі ті, хто сам її боров –
Енкаведист, поганець той іржавий
Показував воякам свій норов…
В граніт прийшлося Сотню їх покласти,
Полки спалити в кресиві війни
І жертвами історію прикрасить,
Щоб мертвих і живих збулися сни!..
…Покрови день удвічі в нас святковий –
Пом’янемо і грішних, і святих…
Та не настав ще час, коли підкову
Приб’єм як символ на хатах нових…
Ще нечисть нам належить випхать з хати,
Та підмести підлогу від загроз…
Ще клопіт із «братами» будем мати,
Щоб не було удома «братських» гроз.
А виметемо – заживемо мирно
З тими, хто шанувати буде нас –
За нами правда, сила, мірт і миро:
Гряде час Водолія – злата час![/color][/color][/b]
© Олекса Удайко - 14.10.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694320
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 14.10.2016
Дощ - розбишака, дощ - хуліган
Десь розгубив свої ноти
І обіймає вербицю за стан,
Листя торка позолоту.
Краплі дрібненькі збирає в туман,
Мрячить і сіється з неба,
І запрягає вітри в шарабан,
В коси сплітаючи стебла.
Зрошує сріблом засіяний лан
І горобцям мочить свитки,
Ковдрою снів накриває лиман,
Хмари попрявши на нитки.
Це розбишака? Це хуліган
Пестить березові коси?
Просто у нього таємний роман —
Він закохався у Осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694342
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 14.10.2016
Аджично-томатно морковные кроны у осени
В реке отразились флешмобами нот акварелек
В реке парики красно-жёлто-и-лечче-волосные -
Волной, привидениями, они ...красками пели.
...На глади - волшебное селфи дубравных моделек...
13.10.16 г. ( «И осенью слились река и лес» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694108
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Я тобі привиділася вчора...
Чуєш? Чуєш? То була не я!
То не я ховалася за штори,
як налякане їжаченя.
І не я вдавала, що не бачу,
як періщать навкруги громи.
То лиш тінь собі ковзнула наче
швидко-швидко помежи людьми.
Інший хтось алеями слизькими
пріч од тебе прудко утікав.
...А відтак за власними дверима
до півночі плакав і не спав...
То не я, можливо тільки схожа
кольором волосся чи очей
десь розтанула між перехожих.
О, чи мало є таких речей?
То ж дарма виношуєш підозри!
Так буває інколи - здалось...
Я тобі привиділася вчора...
А сльоза? Пусте, із оком щось..
11.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693942
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
А я рахую осені прикмети:
гіркі горіхи, Огріхи, гріхи,
слова, вітри, плащі, дощі, дахи,
і яблука - мов крихітні планети,
і мокрий - день, і кашель - що сухий.
Достиглих груш жовтіючі церковці,
що на базарах - вроздріб і гуртом.
І дядько, що кудись біжить з торТОМ,
вірніше - з ТОРтом - у самій футболці
в шалений дощ. І сонячний фантом
що виглядає злякано і блідо,
бо літу - край, каюк, кранти, that's all...
І надпис під пологовим:
" My soul!
Я ДЯКУЮ ТОБІ ЗА СИНА, ЛІДО!!!
а трохи нижче "МОЖНА НА ФУТБОЛ?"
І листя, що кружляє, лине, плине,
спалахує, мов лисячі хвости,
від холоду зіщулені мости,
трамваї і трамваїв жовті спини...
І тут би щось трагічне - про "НЕ ТИ..."
про "...я давно забути Вас повинна..."
Та в серці - тихо. ПОрожньо.
І синьо.
Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694081
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
[i]Осінь застала зненацька -
холодом і дощами... Але...
життя прекрасне! З квітами
і... плодами! Двійню родив і
автор... Отже - диптих!
[/i]
[youtube]https://youtu.be/4ZX5B_p79V4[/youtube]
[i][b]1.
Надворі осінь…
Вже дозріла снить…*
Гай, назбираю трав я від артриту!
Надворі – осінь, та мені веснить:
Я славлю трави,
мов псалмами – літо.
В душі і в хаті
розведу я сад,
А серед нього –
пишнобарвні квіти:
Антуріум** й спатифілум** – принад
У осінь пролонгованого літа.
І стане тепло й світло уночі,
І ранок спуститься із неба вчасно!
Лиш палець в мед... пещотний... умочи –
Й враз відчуєш
смак життя
і щастя![color="#e05910"][/color][/b]
[/i]
[i]10.10.2016
[/i]
Примітка: світлина "засвітлена" автором...
______
*Снить – болотна трава, відвар якої лікує артрити у людей;
**антуріум — «чоловіче щастя». Антуріум дуже схожий на спатифілум –
символ «жіночого щастя», але квітка першого має вогненно-червоний,
другий – ніжно-білий колір. Квітку прийнято дарувати сильній
половині людства. Вважається, що вона здатна принести його
власникові щастя, добробут і чоловічу силу. В сім’ї бажано
мати разом антуріум і спатифілум — чоловіче і жіноче щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693442
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Пролонгую...
[youtube]https://youtu.be/QhZiR_nbMv0[/youtube]
[i][b][color="#0aadc2"]2.
[color="#0c6a9c"]
Спатифілум…
Цю квітку я люблю,
Вона в сім’ї щасливій – як любисток:
Свою любов я в неї переллю:
Вона ж для нас, закоханих, – колиска.
Вона –
природи щедра данина,
Життя нового безвідмовний лотос…
Її ніхто із нас не проміня
На цілий світ…
Чи всеохопний космос.
Спатифілум…
Цнотлива білизна́…
У ній приємно "СПАТИ" й "ФАЛУ"вати!
І де б не був, що б не робив – Бог зна́! –
Не проминеш повік своєї хати…[/color] [/color][/b]
10.10.2016
Примітка: світлину "засвітлено" автором...
______
*Див. прим. до вірша 1. Наголошую: у сім’ї бажано
мати разом — антуріум і спатифіллум — чоловіче і
жіноче щастя.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693446
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Я люблю твої сльози-
Дитя райдужних снів…
Твоє волосся...твої коси,
Тепло і ніжність твоїх слів!
Я люблю щирість у тобі-
щирість і безмежність неба,
я хотів би краплю твоїх небес залишити собі,
Але ні: будь щаслива,а більше не треба…
Просто я не можу відмовитись від тебе,
Просто не здатен тебе забути….
Я багато віддав би за те, щоб була біля мене,
I щоб я зміг тебе відчути....
7 жовтня 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214872
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 12.10.2016
Як ця дивовижа називається?
Ти її січеш, вона росте –
Вурдиться, клекоче, підіймається,
Проситься до вірша чи в есе.
Плигає, немов дельфін, клітинами,
Серце живить, крилам міць дає.
Проростає із очей жоржинами,
З місяця вино ночами п’є. .
Часом стихне, наче струмом вражена.
Часом закричить, мов правда з ґрат.
Що за дивна річ це, хто підкаже нам?
Хоч незрима, та, як Арарат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693963
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2016
Несу її, мов склянку молока,
Щоб жодної краплини не пролити.
В душі моїй живуть птахи і квіти,
І радість розтікається легка.
Несу її до тебе крізь вогні,
Цю вдячність – білу й теплу насолоду,
І всі чарівні й неповторні ноти,
Що є в природі, чуються мені.
Ти п’єш її зі склянки аж до дна,
А я радію тихо, життєлюбно.
Напевне, вдячність вигадали люди,
Щоб напувати іншого сповна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693976
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Прокидається жовтневий день пітьмою.
Тепла те́мрява гортаючихся ковдр
Завмирає смакотою цукровою.
Дім – де затишно, не там, де сонцьний хор
Кличних наспівів , чи зичних підбадьор...
Ми - нащадки й неспиняючихсь білуг
І лінивих, в затишку, мурахоїдів,
І окрильних перелітних відчайдух,
Й ро́хок у зручних міжкущних ямках-сідлах.
Ми – рясно́ти з дивовижень: тиша, рух...
12.10.16 р. ( «Доторки пробудження» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693888
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
"Рекомендує През – студенту після ВУЗу -
Провести рік в АТО з ... майбутньоїх весни...
...І відчуття всю ніч мене, поета, бу́зять:
Це що? АТО – на все життя нам тут, пани?
...Війна тривала в сорок п,ятім – шти́ри роки.
Та Україну – повністю ж тоді окупували?
А тут верхи планують мужності уроки –
Зазделагідь на фронті, що, для нас, збуя́лих,
Війна - ніколи не планується скінчи́тись?
Під гасла: "Дай Європу! дай роботу й ...ситість!"...
Я люблю Україну, і підтримую Державне!
І маю ж надавати офіціозним гаслам - шану...
Що за моделі вічненько воюючих країн
Будуються у мирній Україні й під чий дзвін?"
І почали́ сміятись з мене - всі хто чув мій монолог:
--Це й так усім уже відомо, тільки ти, поетик, лох...
Усі навчаються, як жити у війнушних атмосферах,
Це ти один, чудний, чекаєш, що нам впаде́ мир й рівність з дерева...
11.10.16р. ( «Осінь третього року війни» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693764
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Цвітіння в жовтні
(Сонет)
Каштан, що за вікном, розцвів у жовтні.
Ще листя, ніби навесні, зелене,
хоч те, що поруч, вже цілком пожовкло.
Виходить – схожий той каштан на мене.
Про те, що вже прожив життя, промовчу.
Воно промчалось, наче кінь шалений.
Та в силі я роздерти пащу вовчу,
в руках тримати шаблю і знамено.
Я для двобою з ворогом готовий,
як і козацький предок мій чубатий.
Те ж і мене, що і його, тривожить,
щоб Україну ворогу не здати.
Каштан, що за вікном, розцвів у жовтні.
То є мені із кого приклад брати.
––––
© Анатолій Загравенко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693498
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2016
Зашёл к юристам в кабинет с трёхлитрой виски,
Зазвал прохожих на фуршетик-структуристик,
Они шампанское, из шкафчиков, открыли,
И мы – за счастье юридическое ...взмыли!
...А я юристку, очень значимую, вспомнил:
На пляже нежил больше солнца ей - ладони.
Она:
--Со мной, ты знаешь, невозможно - силой...
Ведь, засажу в тюрьму, как фермер в сено - вилы.
...Да понимал я, и ...конечно, не сдержался.
Она ...оделась, и ушла на шу́мик станций.
Наутро, в юр.бюро, её коллега статный -
Меня отвадил так ...надёжно-аккуратно.
Но, почему-то, очень жал мне руку дружески,
Как будто, я - им ...прокурор, банкирчик-фьючерсник.
...Тогда, ...не понял: кто – обижен был, кто сча́стлив,
Вчера, на пляже прикасательных участий?
И кто теперь мне позвонит, так думал, ...скоро –
Она иль ...следователь в пьер-рошенной форме?
.А День Юриста был... Оставил у вахтёра -
Цветы, конфеты, и... дал, честно, просто дёру...
И не оставил телефон, ни адрес, мейл...
Тогда считал – найдёт сама, коль мил был ей...
...А праздник действенных юристов продолжался!
--Вот почему ты каждый год нас поздравляешь?, -
Меня спросил, уже без галстука, зубастик.
А я лишь тосты за юристов лил гуашью
На полотно, недорисованное летом,
Из неподписанных, неподаных ответов.
08.10.16г. ( С Днём Юриста!" )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693163
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Підробляють без сплати податків - хто де тільки може.
У офшори і «тінь» підприємства штовхають закони.
І Миколі протестом згоріти схотілось на площі,
Як Макух Вася самоспалився*, та мейл з філармоній
Про майстрів джазу в жовтні, спинив його жест на районі.
Йти самому заслухать концертик ніяк не цікаво,
І Микола у зал запросив баклажанну сусідку.
Та плітки її шлейфу гулящо-микитної пави -
Перене́слись на нього, як блохи нечистої жінки.
І Микола від сорому схтів застрілитися, й швидко...
Ще й артистні столичні клошари на площі в суботу
Обступили Миколу сльозливо у жебракуванні.
І від сорому, що в нього є одяг, ліжко й робота,
А в злиде́нних – нічого, крім смо́родового благання,
Пан Микола на люстрі повісився ...втечею роду.
08.10.16 р. ( «Оголена психіка» )
Від авт.: 5 листопада 1968 року здійснив самоспалення український дисидент Василь Макух, учасник українського руху опору в СРСР і воїн УПА. Він, на знак протесту проти комуністичної тоталітарної системи, колоніального становища України, політики русифікації та агресії СРСР проти Чехословаччини, здійснив акт самоспалення на Хрещатику у Києві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693158
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2016
Давно так дощику у жовтні не чекалося,
Земля-таранька аж ковтала краплі ,наче
Той кисень - рибка у акваріумі станції,
Де «ділові краватки» щіпкали журнальчики.
...До рейсу потяга лишалася година.
Зненацька з гамом біля стійочок у барі
Рушницю вийняла у плащику людина,
І попрохала: «Цукру – ще! Й, будь ласка, чарку.»
І тиша. Чутно було й лондонські Біг-Бени.
Аж раптом, ...жах: журнал чийсь грюкнув на підлогу.
І постать ...сіпнулась, озброєна, й ...цементно,
Та незворушено допи́ла сік із моркви.
...Оголошувався потяг.. Та ніхто
Не лишивсь у залі - стати пасажиром.
Зливсь бармен: ...не продались канапки з сиром.
«Ділові» ж, казали, ...шустнули в метро.
--Бач, за дощиком як скучилися люди:
Всім побіглося під нього!, - прибиральник
Дивувався, як й одягнені й беспутні -
Так близькі дивам природі, натуральні....
05.10.16 р. "Зміни і незмінне"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692737
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Як мерзнуть квіти десь на самоті,
Ніким не подаровані, зів'ялі.
Хтось їм сказав, що стануть як святі,
Що будуть жить життя на п'єдесталі.
О, як тоді повірили словам!
Голівки тягли, рученьки, серденько.
День без води... Стебельця молитвам
Протягли щиро...Й згинули тихенько...
А хтось їх вчив і гордості, і сил.
Хіба вода для зірваних важлива!?
Я досі вірю, що ти ти в щасті жив.
Хоч на моїй могилі лиш кропива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692832
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
І буде щастя, буде щастя мить,
Колись давно, коли мене не буде.
Коли душа вже в небі не болить,
Коли мене забуде осінь й люди.
Я прийду знов, я знову прилечу.
Маленький мій, вже каву я не зварю.
Бо я жива!.. Та мертвою кричу.
Бо я коханням нашим досі марю!
Я приміряю гордість. Не моя.
Ціна така, що грошей геть не стане.
Я на колінах. Я вже не твоя.
І не тебе торкнусь вночі вустами.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692692
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2016
Экспромт
Обычный серый день рождает серый вечер.
Свидетелем - свеча: и плачет,и коптит...
Набросив грусти шаль(прозрачную)на плечи,
Мелодия дождя восьмушками звенит...
Лирический мотив созвучен настроению...
Прощальное тепло за облаком летит...
Мне кажется,что миг(счастливый) - провидение...
Его бы - удержать,прочувствовать,вкусить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692662
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Лиш згадка
(Сонет)
Лиш згадка, що було село.
Ні хліба нині, ані сала.
У високосний рік не стало,
що Україною було.
І все, що пахло та цвіло,
що мовилось чи то співалось,
одвічно будучи, пропало,
як інше різне ремесло.
А ще по цій землі пройшло
сучасне іноземне рало,
що все довкола розорало.
Правічна назва відлунала,
що прийшлий знав іще монгол,
де так йому не повезло.
–––––
© Анатолій Загравенко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692508
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Глотком вобрав печаль седых небес
Листва горит, терновник зреет.
Любовь смеясь во тьму уносит бес,
Виновных нет – душа немеет.
И пред рассветом в окнах сырость. Свет
Глумясь блестит, покой изводит,
И на тебе судьбы лежит запрет,
Виновных нет, мечта уходит.
Не твой ли замер вздох, стеной молчит
Глуша глотком рассветный ливень?
И взгляд укором на стекле разлит,
Что я один во всем повинен?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692492
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Не думай обо мне - никто тебя не просит...
Не помни про меня - в рябиновые дни...
Карминовую гроздь под ноги ветер бросит...
Несладкая она в предчувствии зимы...
Не думай обо мне - никто тебя не просит...
Растерзана душа,как жёлто-красный лист...
Ажурный трафарет раскрашивает Осень...
Не смей и окликать...На зов - не обернусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692565
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Куда ни глянь – везде твои приметы.
Твоя рука моей щеки коснулась
Листом кленовым… и сквозь тучи – светом
Твоей улыбкой солнце улыбнулось.
В ресничках астр глаза твои сияют,
В твой плащ зелёный – тополя одеты.
Под ветра шум – твой голос добавляет
Сквозь осень – мая новые приметы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692595
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Замріялося... що і я кохана...
Й зневірилася у чеканні слів.
І стала гладь без вітру океану,
І стало поле без семи вітрів…
Смуток уміло в жарти пересипав
Й мій тихий докір злинув в нікуди?!
Дощ кришталевий за віконням хлипав,
У темряву згортаючи сліди.
Міцніє вітер холодом з підніжжя,
Осіннім дивом множаться світи.
Себе ж питаю: чи таке заміжжя?
Чи щастя є, коли не любиш ти?
Чи я щаслива… чи така омана...
У шибку сипле місяць самоту.
Для тебе, милий, не була кохана.
Не ту любов зустріла, ох, не ту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692389
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Морковь-октябрь, вкус ...дышать влечёт на улицу!
На зиму сносят сетки сочных рыжих луковиц,
Открыт портал в рай настоящих помидоров
Из жёлтых, бурых, ...сливки, сердце, ...вкус отбора.
...Как в прошлый год, не повестись бы на неспелое...
Когда один – готов к семье, другой – предхмелием
Налево-вправо дегустирует возможности,
И роль твоя: лишь ...умиление оплошностям.
В сезон аджичный пёстрых соков-изобилий -
Остаться верным – как? ...намеченной идиллии?
Одним ...усталости от выборов суетных,
А мир – на пиршествах, ...ассортимент - несметный...
04.10.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692331
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
[img]http://ik-music.net/file/%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD_(1).jpg[/img]
Білкою рудою скаче осінь,
Часу гриб ховає у дупло –
Чахне листям день на півдорозі –
Став худим, прозорим, наче скло.
Ліс осінній хворий на сухоти,
Тихо дотліває, мов свіча.
Хрусне гілка: "Хто ти? Чуєш, хто ти?" –
Саван піднімаючи з плеча.
Хижий ворон ніби жде поживи –
Лічить кроки смерті чи зими.
Та пульсує ще проміння жилка,
Пам'ять вириваючи з пітьми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692050
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2016
Синдром хронічної втоми
У осені і у мене,
І стіни в моєму домі
Тоскно-сіро-зелені...
Не радує душу вітер,
Ще теплий, іще грайливий,
Що з листя склада і з літер
Цей вірш...ні, не особливий,
А просто осінній віршик
Про те, що душа сумує,
Про те, що не пише більше,
Чомусь вона не римує...
Синдром хронічної втоми...
А може, моє безсилля...
І стіни мойого дому
Ховають моє безкрилля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691741
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Зійшлись дощі у жовтні,
Такі незвичні, жовті.
У сонячних сплетіннях
Світилися промінням.
Під монотонну ноту
Влились у позолоту
Осіннього ландшафту —
Тихенько, без азарту.
Приховані у листі,
Блищали у намисті
Намоклі павутини —
Розвішені гардини.
Усміхнений гарбузик
Підставив свій картузик,
Ловив краплинки світлі
У теплому повітрі.
Впивались без віддачі
Осінні дні ледачі
І поплили струмками
З багряними листками.
29/09/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691773
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Це далеко не просто - бути з собою чесною...
Може літо мине і осінь прийде полегшенням?
Тільки солі в сльозах з падолистом чомусь не меншає...
Щось не так, мабуть, з канцелярією небесною...
Час минув, двадцять років злились з безоднею.
Наче вчора сліпило сонячним стиглим вереснем.
І маленький дубочок здавався кремезним велетнем.
І за татові плечі ховалася, мов за скелею...
Час біжить... Він зовсім не з тих добродіїв,
Що від погляду жалісливого, підійде і перепитається:
"Як воно? Чи встигається? Ще бажається
Хоч чогось? Мій потік зневіри вже переповнив тебе до країв?"
Скільки можна губитись в термінах,
Ярликами себе калічити? — Пубертатний період, дівчинка...
А в самої в очах вже інеєм
Засрібоястилось... болем, відчаєм...
Час не жалує вроди, юності... І під шкірою
Розростається, пнеться зморшками, пре мов танк!
І судомить пам'яттю...
Хоч би ниточку, щоб вхопитися!
Йдеш ва банк!!!
А чи варто?! -
Досить вже розкидатись вірою!
І усе починати заново...
Знов зі старту...............
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691686
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Приручи мене, вовче, та так, як раніше нікому
Не вдавалось. Зима надто близько... Накриє стежки
Білосніжною ковдрою снігу – мені вже додому
Повертати запізно. Не схочеш, тоді на шматки
Роздери моє серце /коли я тобі не потрібна/.
Бо насправді мене вже немає /зотліли й сліди/,
Бо в мені тільки звуки печалі на вірші подібні,
Безіменні пустелі, де в квіти вбирались сади.
Бачу… погляд голодний… Ти зважуєш /справді?/ свій вибір:
Між єством хижака й океаном моїх божевіль.
Чи побачив в мені під прицілом ти звіра? /Не схибив…/
Ефемерних боїв в голові перероджений хміль.
Як заступиш за лінію пульсу, то ввести в оману
Ти себе не дозволь: там вистукує ритм часохід.
Приручи мене, доки я вітром над степом не стану.
Приручи мене, вовче, як війни покличуть на схід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Пробачиш, Життя? -
Я сьогодні Тебе безсоромно змарную.
Наплюю на усе, що вважають святим.
Кілька тижнів ні часу, ні сил не шаную.
Продаю, віддаю випадковим, чужим.
В гамірній веремії згубила зізнання,
І обгортки обіймів в душі шелестять.
Наче привиди руки й тепло їх безмірне.
Метушня... А хвилини невпинно летять.
Як же звикла ховати слова у кишені,
Запихати за пазуху біль, мов під прес.
Ми усі - безпорадно-рухомі мішені
Під периною синіх, безкраїх небес.
Страхом зморена. Очі беззвучно ридають.
Сльози комом у горлі, клубком недофраз.
Розпашілі, німі - на вустах замерзають...
А в обличчя - іронію! Сміх напоказ!
"Не сьогодні", "не зараз", "наступного разу" -
- Припини утікати! Зроби вже хоч крок!
Нерішучість доводить до сказу, до скаааазу!!!
Бракне кисню!
Ще трішки!
Ковток!
Стрибок!
Шок...
© Інга Хухра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691687
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
[img]http://imagine.pics/images/514/thumb-51468.jpg[/img]
Кілька відсотків вересня – зовсім трохи,
Щоб передати жо́втневі естафету.
Осінь – розкішна жінка у стилі бохо,
Є в ній щось від художника і поета.
Жовтогарячі крони та ірокези
Стримано-строгих сосен на видноколі…
Липне багряне листя, немов компреси,
До асфальтівок і залізничних колій.
Світла пора богемності, блиску й шарму,
Теплих відтінків золота, бронзи й міді!..
Осінь – подвійна доза натхнення в карму,
Вогкість ранкова й затишок пообідній.
В лісі – густі молока грибних туманів,
А поміж тим – сріблясте тороччя зливи…
По тротуарі трюфелями каштанів
Вітер-пісняр вистукує щось грайливе.
Кілька відсотків вересня – трішки-трішки…
Поки помірний градус тримає осінь,
Хочеться вийти з дому й пройтися пішки –
Просто наосліп…
[img]http://img1.picturescafe.com/pc/goodbye-september/goodbye-september_003.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691757
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Бабье лето туманом до солнца в обед начинается,
Я смотрю, и моя, юбкой принарядилась, о чём то журчит...
На работе идейная, как мне казалось, соратница -
Оторвалась на ланч с незнакомцем от шефской цепи.
Вобщем, сге́люю чуб, и - на улицу, где не спешащие
На режим производственный - шутят, гуляют, цветут.
И...томленье - взошло!, залихватской оглядкой, искрящей,
...Обалденных людей, с кем свезло жить на твёрдом плато́.
30.09.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691625
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Розгніваний вітер, мов аркуші, хмари зібгав,
Намоклі птахи обліпили дроти і антени…
Загостреним лезом впаде над судинами трав
Осінній листок і забризкає землю зеленим…
Є щось дивовижне у цій ностальгійній порі,
Як личить фісташкова ніжність її теракоту!..
Заштопаний дратвою мряки, зіщуливсь горіх,
Йому не кортить одягати крихку позолоту.
Ховаючи шию од вітру в легесенький снуд,
Думки – в капюшон, а холодні долоні – в кишені,
Блукаю розмірено, топчу підошвами бруд,
Молочним туманом задимлюю теплі легені.
Прокручую слайдами літо, вмикаю на «стоп»:
Здавалося б, стільки цікавого, є що згадати!..
Рябіє у пам’яті спогадів калейдоскоп,
Складаються пазлами різні події і дати…
Не треба жалів і прискіпливих слів-дорікань,
Усе, як належить природі: ні більше, ні менше…
Не дні поспішають, немов швидкоплинна ріка,
А ми летимо до примарних ілюзій і звершень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690250
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Густе і жовте світло ліхтарів –
Розлитий мед вночі по тротуарах.
Я міцно сплю, я геть не бачу снів,
Мене розбудить сонце, наче спалах.
А поки що ще ніч і ніч, і ніч.
Нічийна ніч, нема у ній нічого
Й нема нікого, з ким би пліч-о-пліч
Долати час до ранку до самого.
Повзе тролейбус тихо у депо
І світлофор примружив жовте око.
І місто засинає, в снах його
Так холодно й нестерпно одиноко.
Голодні пси блукають у пітьмі
І ніч вдихають чорними носами.
Хоч як не тяжко, віриться мені,
Що неодмінно день новий настане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690187
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Дрімав у сні осінній сад,
За хмарку Місяць зачепився.
Моргнув для річки до дівчат...
По справах далі покотився.
Сипнув в долину бурштину,
Черпнув води в ставку, напився,
Всміхнулись зорі чаклуну,
Надворі вечір народився.
Виймали скрипку цвіркуни,
Як у раю,час зупинився
Не дишу...боже борони,
Щоб він,як повінь розчинився
Озвався пугач у гаю...
Десь там з малечою дражнився.
Та я ж не вперше вже в раю...
А встав... і знову помолився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690127
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2016
А знаєш, неможливого нема.
Воно лиш тільки в тих, хто в світ не вірить.
Для когось фініш - це черговий старт,
Для когось світло - це блискучі тіні.
Можливо, перебіжчик серед нас.
Можливо, звідти хтось не повертався.
Але пророцтва витримає час,
І кров із молоком зійдуться в танці.
Коли третина листя опаде
На третю ніч четвертої неділі,
Тоді прилине тіло молоде,
Що змінить долю й зажадає тіла,
А сила заховається в красі.
І з першим півнем, що на замок стане,
З'єднаються зруйновані мости
І побратаються ворожі клани...
Для цього лиш потрібен певний час,
Що пролетить миттєво, наче вітер...
Щоб через нього вогник не погас,
В її очах сховались крихти світла...
21.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690041
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Осінь в мені розпорошує фарби —
Жовтогарячі, багряні, терпкі.
Сонце свічею у канделябрі
Промені сипле червоні меткі.
Вечір схиляється нишком до поля,
Кутає верби в тумани легкі.
Ніби сторожа, принишклі тополі.
І перші зорі, як мрія, крихкі...
Вечір осінній, призахідне сонце,
І вітерець кошенятком рудим
Спить на ще теплій кленовій долоньці,
Там, де багаття клубочиться дим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689923
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Згортаю пилюку,
що вкрила столітній рояль…
Збентежено пальці ковзнуть порцеляною клавіш…
Ось так розливають у келихи справжню печаль…
Отак, сміливіше…
із перших трьох нот упізнаєш
Цю музику вітру…
Летить, мов палаючий хмиз,
мелодія чиста на смуги ожинових згарищ.
Хай завтра загусне вона, як торішній кумис.
Сьогодні мене
до найтонших вібрацій розплавиш.
Чіткіше...чіткіше...
Цілунком пече на чолі
адажіо ночі… і байдуже, що буде завтра…
Сьогодні - ридають у хмарах мої журавлі!
І рветься у вирій
тобою залишена айстра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689892
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Серце щемом крає душу,
Слідом осінь у крок за крок.
Зарікалась, що не мушу
Ношу нести, немов, оброк.
Зарікалась, що кохання
У свої не пущу груди.
Залягла паморозь рання,
В тіло додала застуди.
Зима стукає у двері,
Підпирає їх супротив.
Сонця захід на портьєрі,
Хто тебе мені наврочив?
Чом Господь кара любов’ю?
За що доля шлях хрестила?
Усміхнувсь, повів бровою,
Трепетала, вчувши:"Мила."
Дарувала нічка злуку,
В зір очиці, мов червінці.
Вкрав світанок запоруку:
Зло війни - чекання жінці.
20.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689890
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
Я запитував сонячних променів,
Я долини й ліси облітав,
Ви скажіте, будь-ласка, хоч хто мені,
Де мої подівались літа?
Промайнули веселкою-казкою,
І розтали туман-міражем,
Повінчали утіхи з образами
І до пристані кличуть уже.
Але звабить мене їм не можеться,
Тихий спокій для мене – не крам.
Скільки маю стежинок несхожених,
Скільки хочу зробити добра.
Я іду із поклоном до осені –
Дай снаги обігріть горизонт.
А літам, що із вирію просимо
Повертатись ніяк не резон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689735
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 20.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2016
Сижу-курю уныло на балконе,
Сомненьями пронизанный насквозь,
Пытаюсь внять симфонии агоний,
По-прежнему надеясь на авось…
Кусаются всё крепче магазины,
Но мне приснился вывод тут, на днях,
Что нет нужды в теперешние зимы
Ни в валенках, ни в шубах, ни в санях…
Отрада только в Пушкине да Фете,
Хоть им не светит прежний дефицит…
А тех, кто жить привык на марафете,
Быть может, бог рассудит и простит…
Устал грешить фейсбучным самоедством,
Всё чаще околесицу несу…
Не заблудиться, как в далёком детстве,
В грибасто-паутинистом лесу…
сентябрь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687459
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 20.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2016
На пробу - капельку дождя,
Медовой сладости осенней.
Бессонницу слепые тени
Уносят, в утро уходя.
На пробу - шепот, а не спор
От незнакомого знакомца,
Кусочек маленького солнца
Вплетет в изысканный узор.
На пробу канитель сучит
Из нежности и жаркой ласки
Ночь, строит шаловливо, глазки
И в ожидании молчит.
На пробу - бусинки рябин.
Качаясь, пламенною кистью
С горчинкой дыма тают листья
И замирает старый сплин.
На пробу и любовь, и смерть, -
Лишь пригубили... исчезаем.
Когда метель сказалась маем,
Мы - лепестками в круговерть.
На пробу и любовь, и смерть.
19.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689909
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
А гори парують… димлять заосінені гори,
Цвітуть хризантеми і пахнуть заохрені дні.
Дарма, що не літо, дарма, що не юні, ти - поруч
І більшого щастя, здається, не треба мені.
Ще плачуть трембіти, ще мріють закохані Мавки,
Віщує майбутнє при стрітенській свічці мольфар.
Сльоза листопаду, полишені гнізда на хаті,
Шукає спасіння маестро, самотня строфа.
Нашіптує вітер про те, що не ждеш і не віриш,
Банують без хвилі поодаль круті береги.
Тиняється думка всевольна то птахом, то звіром
І губляться риси крізь роки облич дорогих…
І тепло, і терпко, згорають сумління і весни
Старий листоноша край осені, мій листопад.
І сотні доріг за селом дорогих і воскреслих,
І стрілка хвилинна, яка не вертає назад.
Моління ув осінь… дерева і свідки і судді,
Мов вишитий віттям кошлатиться сивий туман.
А ми, наче діти одвічно кохані і блудні,
Дарма, що не літо, дарма, що не юні, дарма…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689390
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2016
повисідалися,
як античні матрони,
на домашні дзиґлики,
як на престоли і трони -
капусти в долині,
наче ліс
на обширі вдалині -
сині:
не зелені,
а сині...
упереміш капустяній сині -
чорнобривців
помаранчеві острівці:
вишукані
смаки художні
у невідомої господині,
що порядкує над річкою у долині,
і у небесних мистців
17.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689415
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Награє на еоловій арфі вітрець-віртуоз,
(Поринаю у світ медитації плавно... піано...)
Трішки сонця - у душу, хмарини зловісності -повз,
Оминаю тривоги свої - непримітні капкани.
Упірнаю метеликом світлим у магію трав,
Огортає-п'янить пеленою затишшя меліса...
Чуєш, віро моя, пошматовані крила розправ!
Безнадіє, нашкодила вдосталь уже! йди до біса!
Незрівнянна мелодія - витвір умілих майстрів -
Цінний лік від нудьги, еліксир від сердечних порізів.
Затихають жалі... Грає музика вічних вітрів...
Слухай, друже, її... Релаксуй, як і я!
...Take it easy...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689089
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2016
О.Хоружинській*
Приходили весни – і в'яли на серці тричі.
А він їх портрети виводив тонким пером.
І в кожній якщо не Лаура, то Беатріче.
…І жмутки поезій трояндами під вікном.
І осінь надходила – покрадьки, сивиною,
Вбираючи серце то в іній, а то в туман.
Він кликав у вирій не ту, що була жоною, –
Дробилось відлуння на скалки дрібних оман.
Він кликав їх тричі – прибиті морозом весни.
Лишались кружальця крижинок в оправі рам.
…А ним не помічена, сотні разів воскресла,
Молилася, вірила в силу його пера...
_______________________
*О.Хоружинська - дружина І.Франка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688967
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Торкнутись Словом Вашої душі,
Щоб радість в ній заграла променисто,
Щоб навіть у епоху падолисту
Хотілось сподіватись і грішить.
Щоб Ви не знали, хто Вас розбудив
І хто з собою до Едему кличе…
А я б усмішку з Вашого обличчя
Спивав, як знаду чистої води.
І знати, що на відстані розлук
Таке ми з Вами заслужили право:
Ви – жити веселково і яскраво,
Я – шлях до Вас перетинати злу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688869
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Перестигла,
аж тріснута, слива
Заводить мій серпень
ув осінь янтарно-рубінну.
Прикинувшись вереснем,
Входжу у неї повільно.
Соковита...
Духмяна...
Красива...
Перса-грона
її винограду
Тримаю і грію
долонями сонце-промінно.
Із небом на рівні ми
зорями дихаєм рівно.
А судоми
в тілах -
зорепадом.
В міждерев"ї
осіння пожежа.
Вустами палкими
пірнаю в міжлистяний пломінь.
Себе віддаю її кожній
солодкій судомі.
Лиш моя
й ні на кого
не схожа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688368
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Если женщина просится в ложе
Не спеши её стан обнимать
Настоящая будет дороже
Дьяволица не станет рыдать..
Та возьмёт твою душу без спроса
Та на ребрах оставит свой след
На кого она мне так похожа
Ты подумаешь, Дашь ей обет
-Не косаться чужих подмостков
Даже если голодный зверь
Не откроешь даже окошко
Задыхаясь выпрыгнешь в дверь..
Не спеши ей препятствовать,
,,здравствуй,, поспеши белых роз аромат
Бросить под ноги скажет вдруг
,,властвуй,,, И...уйдёт...пелена пелена..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688587
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Скотилося сонце за обрій,
Неначе у прірву.
Серпневі вчорашні світанки розтанули в мить.
Зійшов хтось чужий і недобрий,
Чекаючи зриву.
Нервового зриву мого, та нехай, - відгримить.
Скотилося теплим і ніжним,
Малим та пухнастим
Клубочком мостилось грайливо, як те кошеня.
Бажали невпевнені й грішні
Ми крихту украсти
Осяйного дива, збирали його навмання.
Скотилося сумом і глумом,
Бо див не буває.
Факіри і маги давно поділили бюджет.
У снах залишаючись струмом,
Який розриває
Химери і тіні, неначе одну із газет.
Скотилося в літо, а осінь
У щедрій господі
Готує обіди, хмільним пригощає вином.
Всміхаючись, тихо голосить, -
Пече щось на споді
Душі та невтомно зростає озимим зерном.
30.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687376
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016
А світ без нас котитиметься далі,
Без нас цвістимуть яблуні в саду,
І житимуть і радощі, й печалі...
Світ не помітить, коли я впаду.
Таких, як я, напевно, буде безліч...
У той момент, відведений для нас,
Відкриється кордон в безкраю велич,
В якій відсутні день і ніч, і час;
Відсутнє зло і біль, що крає серце...
Одне питання мучить знов і знов:
Якщо нема, відсутнє там оце все,
Чи буде там присутньою любов?
Чи зійдуться в тім вимірі дороги,
Чи знайдуть одна одну дві душі,
Щоб, звісивши із краю хмарки ноги,
Писати вдвох одні на двох вірші?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687475
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2016
В мене вдома молодичка –
Писана краса.
Та не можу залишитись
З нею сам-на-сам.
І від того приключалась
Отака біда –
Став частіше задивлятись
На сторонніх дам.
Що уміють свою вроду
Вигідно подать,
Що десяток сьомий ходять,
Наче в двадцять п’ять.
Фітнес їм рятує форми,
Фарба й силікон,
Та ще й інших там секретів
Мається вагон.
Тож і тягнуться мужчини
Мов мухи на мед,
Часом гублячи родини
І авторитет.
Бо в законної дружини
Свині й огород,
А ще треба й «половині»
Щось покласти в рот.
Тому з ночі і до рання
В них один «масаж»:
Кухня, сапка, прибирання,
Курятник і саж.
А який після корівки
І свині парфум?
Тож і цінять чоловіки
Аромат цей в «фу».
Нещодавно віднайшовся
Файний компроміс,
Щоб не тягло благовірних
До сторонніх міс.
І такі рецепти щирі,
Вдалі і прості:
Поділить навпіл – роботу,
Клопоти й постіль!
Ви здивуєтеся самі
Від метаморфоз,
Бо на ложі жде цунамі
Й марафонський крос.
Заштормить не селіконна –
Істинна краса!
Присягаюсь до ікони –
Перевірив сам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687423
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016
Шарикоручковый Бог перспективы Андрей Полетаев
Мильярдом оттенков незнаных казалось бы, слов из цветов,
Любить города в бесконечных восторгах кудеснит, где дали -
Наархитектурным общеньем слоят любопытный глоток:
...На вкус – что-то новенькое, что не зналось, что не замечали...
29.08.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686553
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Ваш погляд впав у плесо моїх снів –
Побіжно кинутий коштовний камінь…
Хто смів тоді наворожить мені,
Заклавши душу безуму цунамі?
Нестримний шал збунтованих небес
І мед гіркий оманливої мрії…
Мій дух, як Фенікс з попелу, воскрес,
Я залюбки цей сон собі навіяв.
Я так шукав той погляд неземний,
Я так із ним зустрітися боявся.
Свої стежки топтали вже сини,
Мене ж , мов учня початкових класів
Тягло якусь записку написать,
І написав би, ставши сміливішим…
…Лишився з таїною сам-на-сам,
Щоб потім її вихлюпнуть у віршах.
Яких Ви не читали по цей час,
І про які Вам не потрібно знати.
Ясніє мого спогаду свіча.
Іскриться камінь в тисячі каратів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686541
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Рассыпалась солёным бисером.
Тротуары кропила святостью.
Провожали мужчины выстрелом.
Ощущала их даже пятками.
А всего-то – прикрылась шляпою.
И не видно седого локона.
А фигура не просто сляпана.
В ней сижу я, как скрипка в коконе.
Заиграть бы, да всё лишь грустное.
А сегодня жара несносная.
Пригорюнились даже кустики.
И бреду – размазнёй безкостною.
А мужчины мне вслед стреляются.
(Ну, могу помечтать под шляпою).
И фигура чуть-чуть вихляется.
С перегрева как-бы не хряпнуться.
Да в свой след солёного бисера.
Разлетится-то скрипка вдребезги.
Я уже подсчитала, мысленно,
Сколько времени жизнь потребует,
Чтоб опять кособокой скрипкою
Прогуляться в жару зашкальную.
И сыграть, (пусть немного хриплую)
Ноту женскую, уникальную.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684814
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Медь и позолоту растеряла Осень...
Ароматы яблок - с проливным дождём...
Горечи полыни - среди голых просек...
Жар от поцелуя - серо-стылым днём...
Больше не обнимут белые туманы...
Не сокроют шлейфом тела наготу...
В Осень возвратится эхо из Нирваны
И стократно молвит нежное "люблю"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684806
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Старезний сад -свитина стоколором,
Серпневим ранком соннно позіхав.
Тягнувсь до сонця ген за видноколо,
Солодкий трунок сипавши додолу,
Між трав.
Нектарні сливи, яблука та груші,
Зтікали щедро краплями медів,
Вплітається потрохи срібло в роси
І спілих обмолочені покоси
Хлібів.
Краплини сонця-грона горобини,
Шипшини краплі заквітчали сад.
Та навіть сонцем споєні жоржини,
Не в силі повенути літні днини,
Назад.
Усе як завше: осінь після літа,
Туманом сонце зміниться ясне,
Віддàвніють спекотні дні помалу,
А жайвір втихомириться од шалу.
І до весни, все, що цвіло-буяло,
Засне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684729
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2016
Про книгу «Право на дорогу»
Коли я купую книгу, то не керуюся «розпіареністю» її автора. Я гортаю її, побіжно вихоплюючи абзаци на різних сторінках. Коли вони, ті абзаци, мене зачіпають, купую книгу. Цей спосіб свій я називаю « Із перших, своїх рук».
Мені приємно, наче імпресіоністу, довіряти своїм відчуттям. І коли, прочитавши книгу, пишу про неї, то й передаю лише перше враження, яке справило на мене її читання. Бо вважаю, що саме перше враження – не затьмарене ще нічиїм втручанням, адже склалося воно без усілякого стороннього впливу… Окрім, звісна річ, самого автора книги.
Я радий, що прочитав цю книгу. Її автору Олександру Апалькову вдалося виписати тексти такою мовою, яка годиться для прочитання й простим людям, й інтелектуалам.
Ось невеличкий уривок із новели «Примара»:
…Лесьчина енергія рвалася з неї. Тому вона й була надто нетерпляча.
Ми не йшли — бігли.
Леська дивилась кудись, поза цей світ.
Вона не хотіла марнувати жодної години свого життя. Не збиралася втрачати й хвилини жаги своїх почуттів. Ні за яких умов.
— Хочу тут, — зупинилась вона біля лавочки, за якимось парканом.
— А чому не в церкві, — зніяковів я, — або у трамваї?
— Несила терпіти, — квапливо розстібала вона сорочку, — тут і зараз!
Так починаються, — встиг подумати я, — конфлікти. Але слухняно присів. Леська вп‘ялася цілунком. І я поплив. Поза хмари, поза світи, поза життя. Мені стала байдужою і мораль, і колотнеча людська, десь там за парканом.
— Заспокойся, — шепотіла вона, — тут ніхто не звертає уваги на щось стороннє. Місто Лева вимагає поживи. Його треба нагодувати. Хліба та видовищ, пам‘ятаєш? От ми і є видовища. Примари.
За парканом бетонні щогли держали важкінь товстих проводів. З них проскакували іскри, коли проходив трамвай.
Здригалася земля.
Я держав Леську навсхил…
До книги автор долучив двадцять п`ять творів. Вони, різножанрові, дуже різні –
втім їх об`єднює актуальність та, як не дивно це здаватиметься, універсальність. Це не лише тексти певного постмодернового ґатунку, а й твори, що дихають реальністю. Ще універсальними можна назвати твори у тому смислі, що в них йдеться про ситуації, в яких опиняються герої, хай то будуть нариси чи новели, та почуття однаково притаманні усім нам. А головне – в книжці править любов. Форми вияву цієї любові чи не у всіх її значеннях.
Передмову до книги написано видатним драматургом Анатолієм Кримом. Післямову – знаним прозаїком Володимиром Єременком та поеткою Маргаритою Шеверногою.
Отаку книгу я купив минулого тижня.
Читав сам і раджу іншим!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684555
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Так важко нам помітити межу,
Що відділяє приязнь від кохання
Й пильнує територію чужу,
Куди нам зась, хоч є таке бажання.
Усяке посягання кара жде,
Тому за межі краще не ступати,
Бо після вже не дінешся ніде
Від Долею надісланого ката.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683964
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Принишкла кімната, як бранка порожньої тиші,
Лиш кіт у куточку муркоче своїх молитов
І зірку вечірню закоханий місяць колише...
Раніш, пам`ятаєш, жила в цій кімнаті любов!
Раніш, пам`ятаєш, сміялися барвами квіти,
І ми у життя йшли шляхами відпущення й прощ!
Хотілося жити, кохати, співати, радіти!..
А зараз так холодно й порожньо! Вітер і дощ...
А зараз бурмоситься вечір холодним мовчанням,
І ніч до вікна притулилася й німо мовчить...
Ми з місяцем разом не спатимем аж до світання,
Чекатимем сонця, щоб неба всміхнулась блакить!
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684100
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2016
Не міг пройти мимо отієї пшениці,
й злетіло слово... Тайм-аут
в тайм-ауті...
Мовчу, аки
риба.
[youtube]https://youtu.be/C_G5J3q6ip8[/youtube]
[i][b][color="#178a99"][color="#075b7a"]Вже зібрали хліба́…
І бобові уже на підході..
Родить літо душі і землі
неземну благодать!
В небі жайвір ще пісню
про щастя заводить,
і рясніє його неготова
до скімлення рать…
Тривкість духу
бадьорості нашій
і травам не шкодить –
вона тон всій землі
українській і нам задає,
А на Сході, в Криму –
очманілий
від п’янства
заброда
смітним травам у наших
засівах хвалу воздає!
Вже зібрали хліба…
І бобові уже на підході...
Вже в засіки течуть
благодатні, як сон, врожаї…
А засіємо –
нові хліба
нам сторицею
вродять,
тільки б вивести з поля
набридлі, як ґедзь, кураї![/color] [/color]
[/b]
14.08.2016[/i]
Примітка: світлина не і з інтернету))).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683788
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
На щоку, на мою впала з неба сльоза,
Запах осені враз я відчула на серці.
У діброву смирну надвечір’я сповза,
Притулились боками гриби у відерці.
Плаче в полі калина у тихій журбі,
Утіша її вітер на путньо та ніжно.
Не схиляй голови за життя в боротьбі,
Хай твоїм ворогам буде тричі нездужно.
Не на все відступає день в довгу цю ніч
Та сполохано зорі ховаються в невідь.
По весні защебечуть птахи й кинуть клич,
Що настала пора стати в славі на сповідь.
14.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683723
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Тумана белый крепдешин
Пропитан запахом лаванды...
Мне красоты той хоть аршин,
Иной не знаю в жизни правды.
Мне красоты той хоть аршин...
Да под дождями звездопада
Души наполнить бы кувшин.
А что ещё для счастья надо..?
Чтобы рябина на снегу
Горела да не догорала...
Почувствовать - любить могу...
Похоже, что хочу немало.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Ми в свiт прийшли цей, щоб нести в нiм свiтло...
Хтось з сонця нитку висмикне i вже
Засяє ця Земля для всiх привiтно,
Тут кожне тополятко-не чуже!
Мелодii чуднi нас зачарують,
А в травах заблукаєш ти - без меж!
Тут люди, що тепло тобі дарують
Душi своєї...ми з тобою - теж!
Спинилась...озирнулась...i за обрiй
Мiй день мене в долоні обійма...
Тут - Мiй Народ, мiй вiльний, мiй хоробрий...
Позаду нього - пiдла ця Вiйна..
Все суне так огидно, і без кари,
Безмежно, беспардонно, без жалю!
Мiй Господи, спини цi чорнi хмари
I захисти людей, що я люблю!
Тетяна Прозорова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682059
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 14.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2016
Ви усмішці своїй не знаєте ціни:
Такі скарби еквівалентні злоту!
Вам варто дарувати своє фото
Як амулет від всякої чуми.
І я на нього перший претендент –
Хай буде оберегом персональним.
Що може уже бути поміж нами?
Лише такий-от сонячний момент
Коли наллється радістю душа,
Що Вашою привітністю зігріта.
Уже від того, що Ви є на світі –
Великий гріх цю Землю полишать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683245
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2016
У галактиках квітучих Білокур*
Мов ягоди, і наші власні фарби,
Де квітами й фанерками текстур -
Налюдяний оточуючий табір
А долі у митців, як і у творів – схожі,
Якщо зглядітись в пелюстки під небосхил -
На хмари й зорі в хіні спілій і ворожій,
В холодні, під велюр, і у дрібні, як пил...
...Якщо зглядітись пензликом у небосхил.
*Катерина Білокур – геніальна Полтавська українська художниця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683194
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
От загара, как будто, меняется звук...Ненормально?
Прикосновениями ...интересны - желанья, мечты.
...Я тебе не звоню, не строчу, как бывало, детально,
Крем... «сгораю» на пляже - не как раньше: «до красноты»...
Для себя... У пол-мира сейчас ...мысли - разобщены,
Тут, с песочком, и ручками, ножками, спинкой – нежны.
...Волейбол с незнакомцами, радость, фонтан от ребят -
Для себя? Для себя... Для себя! Для себя!!!
Если – молния? Ливень? Песчинкой - снесёт в оживлённый задор?
...Стоп! Вот - миг, когда хочется в море и небо, к вершинам, и с гор!
23.07 – 12.08.16 г. ( «К одиночеству, и - от...» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683189
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Я хочу у вимір, де можна бродить по калюжах,
Де квіти кульбаб на зеленому килимі трав
Запалюють сонце, пробуджують світло у душах,
І серце співає по нотах щасливих октав!
Я хочу у вимір, де навпіл й цукерка, і ранок,
Де сонячний зайчик метеликом сів на щоці...
Вночі перламутровий в місячнім світлі серпанок,
І ми із тобою ідемо рука у руці!
Я хочу у вимір, де небо скупалось в блакиті,
Де п'яти лоскоче зелене руно споришу,
Де є лише світлі, тобою окрилені миті...
Я хочу у щастя! Невже я багато прошу?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682907
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 12.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2016
Благослови мене, кохана
На неокрай небесних плес,
Щоб сповідатись мав я честь
В високій тиші первозданній.
Струсити пил земних марнот,
Знести покару і покуту,
У душу спрагло повернути
Надію в віру і добро.
Щоб зачерпнути там снаги
На всі роковані юдолі,
І перейти із честю поле,
І не залишити боргів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683051
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2016
Дощ збирається йти. Не хапай його за рукави.
Хай у розпал печалі лунають тривожні набати.
Кожна крапля повинна в польоті своє відпалати,
Щоб важкою сльозиною впасти на лезо трави.
Туга буде душити. Безтямно ридати не смій.
Ми не “світу цього...”, та нам теж заборонено плакать.
І якщо з летовищ шлях веде на розхитану плаху,
Навіть там, на краю, не зрікайся загаданих мрій.
Наші душі Бог вилив немов із голландського скла –
Гострі зуби зломили об нас загартовані преси.
Залишившись собою на тлі кровожерних депресій,
Не ставали на бік доброти чи всесвітнього зла.
Ми вгрузали у рейки. Налякано потяг стримів,
Залізничні хвости прокладали інакші стежини.
І ніхто вже не вірить, що нас дожене гільйотина,
Доки ллється в повітрі протяжний нагострений спів.
Хай ніколи не будуть вдягати вінця на чоло,
Хай серпанкове небо для нас остаточно закрите,
Є мільярди небачених фарб, невідіграних ритмів.
Ми напишемо те, чого в світі іще не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681773
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 10.08.2016
- А... де я?.. Що сталось?.. Чому... я... в загубленій... хаті?..
- Спокійно. Лежи. Тобі спокій потрібен, не більше.
- Скажіть... мені... де... я...
- Ти в нашій общині.
- Обняти...
Я... хочу...
- Тихіше...
- Ти мусиш лежати, бо тіло ослаблене, кволе,
Ти ледве говориш, тобі краще тихо лежати...
Вона нахилилась, сказала:
- Віддай... мені... волю...
Таким був початок.
Тоді вона взяла обличчя і поцілувала
Настільки тендітно і пристрасно, що настанови
Порожніми стали.
Нам чорного кольору мало -
Додали червоний.
І вже не здавалось, що рани пекли і боліли,
А дівчині тільки й хотілось поринути в казку -
Добилась жаги і спокуси, що линули в тіло.
Зазнав я поразки...
Четвертий день після рятунку - їй вже значно легше;
Тим паче, вона може добре пройтись після коми.
Її звали Танею...
- Добре ти біг, аж роздерши
Коліно від втоми.
- Нічого страшного... Воно заживе зовсім скоро.
Ти краще скажи мені, що тебе в ліс спонукало
Втікати? Від чого? Навіщо?
- Страшніше, ніж голод,
До вас зазирало...
Ті троє, що в лісі ходили, хотіли спіймати
Мене, щоб я часом нічого не видала іншим.
А я не хотіла там жити, бо там, мов за грати
Пускають, не більше.
Там місто нове розрослось, де нелюдські умови
Були у людей, що хотіли змінити потреби.
Тому і втекла, бо хотіла поближче до волі,
Поближче до неба...
- А ти родом звідки?
- З Тернополя.
- Також місцева?
- Є трохи... Та після війни нас вивозили з дому -
Ні батька, ні матері... Я тепер блякла і темна,
Не вірю нікому...
Хотіла спитатись, а як вижив ти? Бомба ж впала!
- Мене тоді там не було, але хворий я нині -
Уран, радіація, інші жахи... Їх немало.
Та й в нас інший вимір -
Як бачиш, ми Сонця не бачимо декілька тижнів,
Допоки воно світить на емігрантському боці...
- Чому ж нема? Ти врятував мене - хоч ти і хижий,
Але в тобі - Сонце...
09.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682787
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
День
загус у чеканні,
застиг, потьмянішав і зник... Залишилась лиш ніч,
Я і ти,
Чорна кава,
І сяйво кохання...
* * *
Цієї ночі
Питиму каву й тебе...
Будь невичерпним...
* * *
На тілі моїм
Незліченні сузір"я
Твоїх цілунків.
Я - як зоряне небо,
Ти - мій надхненний творець.
* * *
Несамовитий!
Скільки ж ніжності в тобі!
Тону в обіймах..
* * *
О руки твої...
Це сонячні промені,
Теплі й могутні!
Від них не сховатися -
Пестять тіло повсюди.
* * *
Обціловане,
Вранці пахне тобою
Все тіло моє.
* * *
Зазирнула і...
Впала в прірву кохання.
Лечу! Догори?
А чи вниз? Розіб"юся?
Чи Жар-Птицею зрину?
* * *
Сонце зійшло вже,
А ніч причаїлась у
Каві ранковій,
Яка пахне тобою
І гірчить розставанням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682805
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Чувствуешь этот неспешно волнительный шаг?
(Нет, желтизне полнозвучного листья – не время)
Каждая капля движения – холод и страх -
Это всегда первый миг наступления зверя.
Чувствуешь этот решительно бьющий поток
Что оставляет огнём и железом порезы? -
Над головой равнодушие дымной завесы -
Это восходит отчаянья первый цветок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682748
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2016
[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/30/15270296.jpg[/img]
Ніби іще не осінь,
лиш надвечір’я літа…
Сонця достиглу диню,
скупану в молоці,
полудень колихає
на яблуневих вітах,
променя світлий по́ніж
блимає у руці.
Лускаються горіхи,
серпень вітає Спасом,
яблука зашарілись,
пахнуть густі меди.
Збовтана тепла купіль
піниться житнім квасом,
і дітлашня грайлива
лащиться до води.
Пружна мембрана поля,
жваво кручу педалі,
змійку тонку виводить
гума тугих коліс!
Вкотре кудись втікаю
від суєти реалій –
в гори, туди, де в небо
соснами вперся ліс.
В душу мені дихне він
хвойним своїм кадилом,
у рукави й за комір
щедро сипне голок!
Скаже: «Моя дитино,
де ж це тебе носило?».
За кільканадцять метрів
мій упізнає крок.
Ніби іще не осінь,
наче уже й не літо –
ледве між них відчутний
цей надтонкий рубіж…
Жарить в обличчя сонце
жовтим своїм софітом,
серце стікає світлом,
ніби встромили ніж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682719
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2016
В окошке горит опостылевший чат!
Мелькают страницы журнала,
Из смайликов кружится в нем листопад,
Обычных слов чатерам мало.
Пытаюсь вникать, концентрировать взгляд,
Искать сердцу, милые строчки!?
Но рвется на волю отборнейший мат,
Тараня любви оболочку!
Краснеют глаза из глубоких глазниц,
Сжимая пространство и время.
Искать в терабайтах нулей-единиц,
Песчинку - тяжелое бремя.
Из скобочек смайл, что отправишь ты мне,
Взорвется тротилом по венам,
Я кибер-солдат, что на кибер-войне,
Сражается с кибер-Вселенной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681941
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2016
Азазель, да, я слышу свирель, Азазель
Не истрачены силы на ворот пустыни
И кошмарная дева не стелет постель...
Первобытный рассвет, Первовылитой сини,
Как небесного знамени вьющийся крик,
Сеет радости хмель возрожденья святыни...
Прежней силы тобой продиктованных книг
Светозначный поток льется голосом века,
Наполняя цветами кипящий родник,
Темень слова - невинностью горного снега,
И звучанием жизни немую пастель...
Я теперь не один, слышишь – треплется эхо:
Азазель. Азазель. Азазель. Азазель.
_______________________________________
Азазель - падший Херувим, один из вождей ангелов-Наблюдателей, вступавших в браки с земными женщинами (Книга Еноха, ок. 2 в. до н. э./ 6-я глава), также упоминаемый в каббалистической книге «Зохар» и талмудических текстах.
Утверждают, что он научил людей колдовству, позволяющему солнцу, луне и звездам "спускаться с неба", чтобы сделать их более близкими объектами поклонения вместо Бога.
Имеет большую мощь в делах разрушения и порчи. Его нужно заклинать не менее 6 раз (что свидетельствует о его могуществе), но утверждают, что маги, имевшие встречи с ним, бесследно исчезали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681929
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
пташині переспіви й злети веселі.
у мрію крилату, у хмарність небесну... -
в кільце, що є зашморг, перекид сміливий.
і байдуже що ти з петлею на шиї -
пісні твої в ранок дивні і сильні
в полоні, в недолі у замкненій клітці.
чи з одуру, з дуру до волі у мрії
злітаєш у клітці дурниць побутових...
даремні але ті перекиди в клітці.
у збігу обставин брехливої долі,
о, птахо! розбий оці грати ганебні!..
і байдуже що ти утрапив у клітку.
відміряне свято і волі лиш доля... -
цей зашморг на шиї зніми, якщо зможеш
...і байдуже що то переверти в клітці.
зірви усі маски замудрого світу,
з сучасного часу - бо ти маєш силу!
і байдуже що ти в полоні у клітці.
шляхів так багато цікавих і хибних -
блукай чи мандруй... - адже маєшся дуже! -
і байдуже що тебе замкнено в клітці.
і байдуже що тебе зловлено в клітку
міцну, золоту чи залізну, іржаву -
той зашморг на шиї зірви - бо ти в силі!
і байдуже що ти марудишся в клітці -
у просторі неба, де волі лиш доля,
той зашморг на шиї зніми... - бо ти в силі!
зірвись і впади у життя мов у свято,
радій і люби увесь світ різмаїтий
...хоча й до міцної утрапився клітки.
нудьгуєшся, нудиш... - похмурої днини
зістрибни з жердинки в кільце як у вихід,
вітайся із волею крилами в клітці...
...і байдуже що ти з петлею у клітці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681802
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Творчі хитрощі
До чого не вдаються вже поети,
щоб їх не забували, а читали.
Інтимні розголошують секрети.
Коханих у віршах пороздягали.
Про те, що сплять із ними не валетом,
описують в деталях, щоб ми знали.
Звелося до буденності усе те.
Та не читають їх, як не читали.
Одначе й творчий гонор пружно грає,
фейсбук у літсалон перетворивши.
Здається. що віршує й сам Всевишній.
Цензури, як такої, вже немає.
Та й вік настав, що хто у нім не пише.
На читання ж часу не вистачає.
–––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681799
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Нікому не потрібність, це – знайоме.
До нас, і серед нас, і після нас.
У кожного свої, до плачу, втоми.
Для когось – свій, комусь – страшний Донбас.
...Ми, люди, чуєм лю́дяне, в щемкому.
Морочливі гуртні обов,язки, одягнені
У пунктуальність, у надійність, в крок міцний.
...Навколо чується, стороннішньо: «Здійсни!»
У нас про запити, до справжніх нас, ...уявлення.
...Надії , по́рухи людські, огромадянені.
04.08.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681758
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Обесцвечивая ночь в серый,
разрывая горизонт слепо,
распускается цветком веры
васильковое моё небо.
Утро жёлтым пузырём вздулось
на грустящую в душе радость:
убежавшую давно юность,
задержавшую мою старость.
Уронили небеса в Лету
холостые от весны гильзы…
на сто–разовый конец света…
в необжитые мои избы…
Хорошо, хоть высоко где–то
кто–то вышил для судьбы гладью
сороковое моё лето –
перешитое моё платье…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681482
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
***
Долоні світу - зимні. Урагани
шинкують понад водами життя.
Чекає Небо крихту каяття,
отримує байдужі епіграми.
І падають над горами дощі
із риби недозрілої, малої,
бо хтось мізерний вичовгав сувої,
що мали застелитись на межі.
А над верхів'ям ночі знов комета.
Брехливовірні тягнуться, за хвіст
її хапнути багнуть, поки піст
ніяк не переможе грішні вето.
І лиш сліпці розгублене лице
між хмари обтирають, наче стигми.
Та біль від того доторку не стигне,
все штрикає у груди ялівцем.
Каміння закрихке для заповіту...
В несвітлих водах - агнець і тельці.
Терпіння гасне в Божім кулаці -
на мапах онде знову рясно міти...
1.08.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681289
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Я знаю – долі не диктують волю,
І все ж – я руку простягаю їй,
Щоби мене, як перекотиполе,
Не понесло від станції надій.
Літа мої, помножені на втрати,
Вже досить вам блукати навмання,
Я маю шлях останній подолати
Під радість завойованого для.
Облудна слава – сутінь вечорова.
Я не за неї Господа молю.
Я хочу, щоб моє пізнали слово
Усі, кого шаную і люблю.
Щоби воно – немеркнуча осанна
Їм додавало віри і снаги,
Допомагало гоїтися ранам,
Не допускало й думки про загин.
Передавалось, наче скарб родинний
Із рук до рук шляхами поколінь
І я відчув в свою останню днину,
Що жив недарма на оцій Землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681362
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Усе для щастя є у мене:
ось книга, ручка і листок.
Сухе ось жовте листя клена
і ружі купка пелюсток.
Ось недопита чашка кави,
і навіть чарка коньяку.
Ось небокрай, на нім заграви.
Що треба ще на цім віку…
Ось сад, який ховав від жару,
достатньо лиш ступити крок.
Ось темне небо і стожари,
та сотні, тисячі зірок.
31.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116073102377
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681372
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Теплий вітер куйовдить зелену чуприну дерев
І горять голубі оченята волошок у житі,
Громовиця далека оголює спалахом нерв,
Б'ється піснею в грудях, що ти є найкращою в світі...
Ти звідкіль узялась? Із яких невідомих світів?
Я тебе так боюся злякати, що й дихать не смію...
Ти із іншого виміру? Казки? Замріяних снів?
Легкокрилий метелик... далека, як зірка, як мрія...
Я б до тебе, у небо, чи в казку, крізь страх протиріч
Разом з дощиком хмаркою, птахом, чи вітром полинув...
Затихала гроза, десь далеко, розкотисто, в ніч,
І п`янке надвечір`я із запахом терпким полину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 02.08.2016
Талант
Талант, колего, не для кицьки бант.
Розпорядитись ним розумно треба.
Національна вища в нім потреба,
хоч загребти не проти й окупант.
Тож завжди пам’ятай, що ти – не франт.
Отож поводься як посланець неба.
Дурниць на п’яну голову не бебай,
бо ти ж не літсалону фігурант.
Як Бог поводься чи як Божий син,
аби всім смертним те зразком служило.
Не опустися до «судді на мило».
Заради Батьківщини й часу плин
зміни, як здатний тільки ти один,
бо лиш на те твої орлині крила.
–––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681334
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Люди з очима, що бачили вічність впритул,
В мирному небі шукають між зір безпілотник:
Важко вертатися їм у людську суєту,
Ледь не попавши до енно-Небесної сотні.
Люди, що свисту бояться, і тиші, мов грім,
Спати не можуть, бо поруч нема автомата.
Може загоїться все це із часом, окрім
Дір у душі без Василька, Романа і Гната.
Людям, в яких тече кров замість звичних нам сліз,
Пам'ятний біль: Іловайськ, Красногорівка, Щастя….
Сколює душу байдужість на рідній землі
Людям, що спили до краплі вогненне причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680508
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2016
Потік
Коли б не ти, то я шкільні роки
так часто все ж не ворушив, кохана.
Моєї долі перші сторінки
враз обернулись в незагойну рану.
Ми, юні, зустрічались залюбки,
впиваючись чарівним і незнаним.
А потім камінь упаде важкий,
коли розлуки чорний день настане.
Тож болю втрати вистачить навік,
хоч у житті нове надбаю щастя.
І все мені у ньому ніби вдасться.
Дружина в мене, в тебе – чоловік.
Та під сумний а чи веселий настрій
не замовкав і спогадів потік.
––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680315
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Лист з-за кордону
Із іноземним штемпелем конверт.
Старенькій жінці чи радіть, чи плакати?
Занесла доля доньку у Кувейт.
Жила до цього поблизу Очакова.
“Усе у мене, матінко, гаразд.
Усим, що тільки треба, забезпечена.
Та дуже непокоюся про вас.
Тож і молюся Господу щовечора.
Мене не зобиджає любий Джордж.
Гостюють часто в нас митці, письменники…
Їм до вподоби український борщ,
не менше наші голубці й вареники.
Та все ж я, мамо, плачу по ночах,
сумую дуже я за Україною.
Незвично нашим людям в цих місцях.
А ще душа моя болить за Ліною.
Мені б її пристроїти в житті,
мені б її надійно забезпечити,
відкрити перед нею всі путі,
щоб не тягала ті горшки та глечики.
А що ж там батько Лінин? Досі п’є?
Гуляє все, ніяк не нагуляється?..
Він знівечив життя своє й моє,
але й до смерті, мабуть, не покається.
Мене британець любий поважа.
Захоплений він дуже Україною.
Тепер я, мамо, пані!.. Госпожа!..
Та поки ще не вирішено з Ліною…
Мій Джордж — учений. Мамо, він — барон!..
Коріння їх з Шотландії й Німеччини...
От був би в вас, рідненькі, телефон,
дзвонити я могла б до вас щовечора”…
Шукає бабця з внучкою Кувейт
на мапі у селі біля Очакова.
А імпортний штампований конверт
для них як привід, щоб радіть чи плакати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680238
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
Кап… Кап…Кап… Ти чуєш? Крапле дощ?
Осінь вибирається на прощу?
Мокрими ганчірками холош
Додаючи блиску у калоші?
Кап… Кап…Кап… Реванш бере весна?
У двобої з кригою та снігом?
Свіжовбрана, вимита, ясна
Увірвалась карколомним бігом?
Ні, не осінь, липень за вікном,
Квітне під парканом гладіолус.
А весна… Давно спочила сном.
-Не весна… - шепоче тихий голос.
Кап… Кап…Кап… То сльози на папір?
Чи краплини крові по паркету?
Хто малює відчаю узір???
Так стомився… Гратися в поета.
Кап… Кап…Кап… Незримий пише перст?
Чи сама краплинка розпливлася
В РОршахів такий… Кумедний тест -
Юна танцівниця… Девадасі…
Вигинає стегна у танку,
Чудернацько поєднавши пальці.
Хто її створив, таку стрімку?
На чиїх це вишивалось п’яльцях?
Так стомило мерехтіння слів,
Не до мене звернених, дражливих.
Страшно… Серед тисячі світів
Загубити свій… Такий важливий.
Кап… Кап…Кап… То воскова свіча
Обтікає, виливає сльози?
Гасне гніт у свіччиних очах,
Віск блідий застиг… Напівдорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679938
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
© Володимир Присяжнюк
Якось… Не колись… Не тепер… Учора..
Маревом розпливеться, розтопиться в вічному
Смуток розбитий, розпатланий. Сірим по чорному
Десь намалюється сутінком, доторком ніжності...
02.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675867
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 24.07.2016
© Володимир Присяжнюк
Як ти?-Загорнутись у тінь!.. Не питати!..
Нащо?- Заколихує розум улесливо.
Де ти?- І похнюпилась гордість пихата…
Зранена, розпанахана кігтями, лезами.
Боляче! Ну а що ж ти хотів, хлопче?
Сам ти так хотів міражевої пристані!
Втомлено. І розгублено, тихо, не гоячись,
Спокій мій десь блукає по світі розхристано.
02.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675861
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Нема страшнішого, ніж кволо і безпомічно
Спостерігати крах народжених тобою,
Дітей, проектів, і , здавалось, жа́ток сонячних...
..Куди не впа́де зір – то згадка, як раділи,
Об,єднувалися на чайні цілі...
...і ранка не лікується ні йодом, ні бажаннями.
Так, схоже, хворий будівельник на потоп з гори дивився:
Як море накриває пляж косий з катамаранами,
Який не якісно захищений бетонами сягнистими.
...Так - на ...зане́пад, будівник, так... намагався не дивитися.
21.07.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679607
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Я плакала,бо ніч така коротка,
Росою виціловує світанки.
На пелюстки перлиста впала нотка
Засмучено.
Я плакала, збираючи в долоні
Амброзію, - душі ятрились ранки,
А час туманом осідав на скроні
Розлючено.
Я плакала від щастя, що те горе,
Коли твій усміх - ніжні колисанки?
Те неможливе, знаю, переборе,
Закриє тінь мереживом фіранки -
Оте палке одвічне і прозоре.
Озвучено.
21.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679366
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Нехай нам стрітись пізно довелось,
Нехай до цього-біль один у серці.
Але кохання наше та й збулось,
Хтось в небі прочинив для нього дверці.
Нехай так довго жили ми самі.
В різних містах цвіли для нас садочки.
Молився Янгол. В сьомому псалмі
Перечитав він двічі два рядочки.
Нехай так пізно. Спав і дощ, і день,
Старий ліхтар так завжди заздрив зорям.
А потім же й співав для них пісень,
Вклонявся вчора допізна тополям.
Нехай так пізно. Вітер всі слова
З мелодії Шопена клав на душі.
Впав стовп старий. Зпиляють на дрова...
Ліхтар вже - скло... Не плакати... Не змушуй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678648
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Ветер стих и поздний вечер
Распростер свои шелка,
Ночь расскажет тихой речью
Как тебе я далека,
Как от облака река...
Но на глади тихой речки
Облака плывут вдали,
Им течение навстречу,
А по небу корабли
Вслед за облаком любви...
Лета ночь играет в прятки,
Воздух ночи тих и свеж,
А трава щекочет пятки,
Двор как каменный манеж
Для несбывшихся надежд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677758
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Когда-нибудь закончится война. И мы разроем братские могилы,
и назовем героев имена, срывая маску с тех, кто их убили.
Дожившие увидят Нюренберг, точнее нидерландскую Гаагу.
Погладит солнце утром ветви верб, иссушит в травах капли алых ягод...
Когда-нибудь закончится война. Всему ведь есть конец, где есть начало.
Доказаною будет всем вина - предательство со смертью нас венчало.
Поймет тогда "Великая страна", что все ее величие - большая.
И заорет ночами тишина - стеная, проклиная, не прощая!
Когда-нибудь закончится кошмар, что лихорадит нас, ломая души...
Взметнется в небо истины Икар , салютовав нам выстрелом из пушек.
Но не растает он от солнца вдруг, а долетит и правду всем докажет,
Что СМИ у них, захлебываясь, врут, но ложь сгорит журавликом бумажным.
Когда-нибудь наступит тот рассвет, что небо соком обольет - не кровью.
И скажем все:" Войне навеки - нет!" Но жить нам до конца придется с болью.
По бороздам рассыпется зерно, а к лету даст оно тяжелый колос.
И молодое вызреет вино, и сможем плакать, не стесняясь, в голос...
Когда-нибудь увижу я закат, седая мать с войны встречает сына.
Вернется в каждый дом с войны солдат. Заплачет, но от счастья Украина.
Я испеку душистый каравай, тайком храня мешочек хлебных корок...
И град не напугает - грозы, май... Но вкус победы будет очень горек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677734
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
втікала, втікала… від тебе ніяк не втекти:
розвіював вітер повсюди твої знамена.
здавалося, що невгамовна любов мине. на
розі за спробою втечі чекав мене ти.
зійшов мені сонцем, як сходять в житті тільки раз.
ця магія світла акордом струнких мелодій
розквітла на серці. і хто ти: чи друг, чи злодій
мені не важливо, допоки під шкірою – джаз.
допоки з годинника в вічність не вибіжить час
піщаним струмком на спустошене тло пустелі,
допоки в мені ти пробуджуєш акварелі,
святим оберегом нам стане відвертість причасть.
і навіть, коли всі шляхи повернуться навспак,
розгубиться день у нав’язливих путах ночі,
ти будь мені сонцем. не бути – невже не злочин?
світи мені, любий! і я тобі стану відтак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676059
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Дороги, зарослі стежки, непротоптаний схил...
Тече у незвідану безвість життя-Ніагара.
Було у мені достобіса поламаних крил...
Утрачені дні, мов коріння раба-яничара.
Закрила себе на мільйон потаємних замків,
а як же почути у прірві свободу, що кличе?!
Побачив-прийшов-переміг, (ти з отих козаків,
яким підкорялося ще й не таке таємниче!)
Бери мої води в безжурні свої береги,
насичуй повітрям задавлений сирістю простір,
щоб сяяли очі, щоб світ зеленів навкруги,
втікали із серця образи (непрохані гості).
В саду незбагненнім, під кронами вічних олив,
мій друже, коханий, мій Всесвітом названий брате,
ти обшир забутий любов'ю своєю відкрив
і вето наклав на можливість мене закривати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676857
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Все,що маємо - кілька нечуваних слів
Із магічно- всевладного зблиску вночі.
Я тебе не чекала, а ти й поготів...
Та зсудомили душу, напевно, корчі.
Десь комусь акварельні серпанки і сни,
Як прозорому мареву - пісня сирен,
А для нас оцей світ аж надміру тісний,
Ми його розгойдали, чи вісь дала крен?
Все, що бажане, келихом б"ється за мить.
На стіні виноградна лоза розплелась,
Висихає і їй уже менше болить, -
Вицвітає під сонцем орнаменту в"язь.
Десь, комусь просто в жмені нектаром хмільним,
Донесхочу всього доля вщерть налива,
Та від ока лихого щитом кам"яним
Закривається навіть одвічна вдова.
Все, що маємо, рветься і палахкотить,
По судинах і нервах, загати - ущент.
Нам з тобою у пеклі наснилась блакить,
Розсипаючись в попіл, попросимо ще.
08.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676905
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Ніч ведично- купальська...
Вітер хвильку жене...
Як сьогодні ти палко
Обіймаєш мене!..
В річку сонно-казкову,
Мов у вир, затягну,
Бо сьогодні нам знову
Цю долать глибину!
Срібний місяць грайливо
Нам цілує сліди...
Роздягнись і сміливо
До води підійди!
Що сумуєш, кохана?
Уповільнила крок...
Стисла серце омана
Знов ревнивих думок?
Перемінливим галсом
Проплива впалий лист...
І не віриться часом-
Все скінчиться колись...
Ти не думай про осінь-
Її може й не буть.
Хай рікою відносить
Тих думок каламуть,
Тих химер переливи,
Мов картини Далі...
І коханок, можливо,
Не було взагалі.
У казковій безодні
Уповільнився час.
Ніч купальська сьогодні
НАМ присвячує НАС.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116070610153
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676531
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Дрімає сонце. Над ланами
Червоне коло із вогню.
Блукає щастя. Поміж нами--
Ласкаво-грішне "я люблю".
Тікає сон. Берізок коси
Чіпають хмари в забутті.
Ми п"єм вино. Сміливо-босі
Танцюють тіні -- я і ти.
Спекотність рухів. Надвечір"я
Сплітає ніжності дурман.
Шалені пахощі. Видіння,
Чи, може, то лише туман.
Сміється місяць. Вгору гнеться,
Моргає долі, небесам.
Жага клубочиться. Несеться
Крізь наші сяючі тіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676211
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
***
Немов брати – дерева коло хати,
за ними – сум зірок і лихоліть ,
ще деревцями їх приніс мій тато,
вони мене любили колихати,
зелену мову вчили розуміть.
У хаті скрута спала у куточку,
та ж з нього - й барви витікали в світ .
Я знала це. Сміялися в садочку
зеленим сміхом татові синочки,
ледь стримуючи гойдалки політ.
Зросли дерева. Поруч – я дрібнію,
як тане плід до зерен: все мине…
Та знаю, що ніколи не посмію
зрубать дерева – татову надію,
що зелен-плачем пом’януть мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676199
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Розвернулась. Пішла. Розбиваючи небо на атоми,
Розриваючи всесвіт такою прекрасною тишею...
Він поранений впав. В бій не можна з такими втратами..
Він би слідом пішов, та куди вже з такою нішею?
І не було жалю у твоїх скам'янілих зіницях,
Твої вуха забиті не чули його молитов...
21 століття... Яка тобі в біса різниця,
Що він марив тобою, чекав твою кляту "любов"?
Задоволена. Мов сутенерка новими шматами.
Ще життя покарає. Не може вже бути по-іншому.
Розвернулась. Пішла. Розбиваючи небо на атоми,
Розриваючи всесвіт такою болючою тишею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675831
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
«Та ось вже дзвенить
на ристалищах світу
карбований талер сновидь.»
(Пауль Целан)
Інколи в снах моїх кольорових,
Що прибиті іржавим цвяхом
До стіни тесаної дерев'яної
Старого ірландського шинку,
Мені часом мариться,
Що хмари - це просто помилки,
Одруківки бородатого Бога-поета,
Писані лебединим пером
В книгу високого синього неба.
Ми варимо трунок
З чорних краплин ночі
(І то не у снах)
П’ємо з білих горняток ковтками:
Так п’ють божевілля
Художники шахових дошок
З білих горняток,
Ліплених з сонячних днів,
Опалених Агні-хотаром
(Таки посередником).
Рудобородий король
З очима кольору трав
Здіймає ірландський прапор
Над зруйнованим замком -
Свою мрію лишає останній твердині
Королівства загиблого Томонд*.
А ти, Маргарито,
(Так називав я тебе
У снах-палітрах казкових)
У долонях зігріла прощання,
Коли йшов на війну чергову
За свободу Ірландії.
На ту саму з якої вернусь
Тільки спогадом.
Примітка:
Звичайно не Томонд, а Туадмуман (ірл. - Tuadhmhumhain). Томонд я написав, щоб читачам було зрозуміліше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675720
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Пронизує музика... вабить магічний спів,
у серці нуртують знову баси гітарні.
Ти влив мені в душу акорди своїх вітрів...
І ми летимо, під нами – міські кав'ярні.
Напоєна жаром, палає безмежна вись,
кладу свій маленький світ на твої рамена.
Ми – два напівсяйва, що в сонце одне злились,
ти жив у мені, ти був від початку в генах.
А що буде потім? – до краю? дотла? без меж?
Нашле Вій страхи чи Хорс неземну пожежу?
Щоб маки цвіли... і волошки в очах – простеж,
окрилюй мене, бо я вся тобі належу!
29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Я вільних не стрічала.
Тільки тих, які багнуть бути вільними.
Інколи вони певні, що є такими.
Та їхня воля гірша будь-якого рабства.
Бо істинна свобода
заступлена слугуванням перед чорнотою.
А чорнота - то завше чорнота.
Розтовстіла мамона,
яка приходить серед ночі
і пукає в усі вікна.
І, якщо вуха душі заткані цупкими берушами,
вона приходить іще раз
на світанку
у білій одежині,
ховаючи свою чорну суть,
і лагідно пригортає своїх невольників.
А ті відтак лізуть на першу-ліпшу сцену
і верещать, що вони вільні...
Таких свободолюбців зустрічаю щодня.
Але вільних межи ними не бачу...
10.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672425
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
У часи інтернету і стресу,
Смайлів, замість сердечних розмов,
Виживається казка прогресом
І не гублять вже коні підков –
Гублять люди сумління й посади,
А мені так потрібно – хоч плач! –
По алеях тінистого саду
Чути цокіт майбутніх удач.
Нині коні живуть на картинках
Чи в забутих прадідівських снах.
Грудка цукру в кишені й скоринка,
Та підкова лише в небесах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671238
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 10.06.2016
За картиною Р.Гонсалвеса
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/20.jpg
[/img]
Вічний домашній вогнику,
Затишком пахнеш і казкою,
Пряником, ніжністю, ласкою,
Першими вдалими кроками.
Любиш, зібравши нас пазлами,
Чаєм поїти з малиною,
Бачить дорослих дитинними,
Кутатись теплими фразами.
В серці твоєму жаринками
Сплять до майбутньої зустрічі
Теплі обійми та усмішки,
Жаль розставання гірчинкою.
Любий домашній вогнику,
Ти під життєвими зливами
Робиш нас просто щасливими
Поглядом, усміхом, дотиком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670881
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 10.06.2016
[img]https://www.patee.ru/r/x6/01/ce/92/390x.jpg[/img]
Ти не проти, додати до тостів
дрібку теплих корицевих барв?
Особистий розширити простір,
щоби він свіжу м'яту ввібрав?
І вдихнути траву, що бентежить
блискавиця із гострим серпом,
як гримить у фіранках безмежжя,
наче зранку трамвайне депо?
А як стихне - дістане веселка
олівці кольорові з полиць.
і напише, мов графіті "welcome",
і всміхатиметься горілиць...
У житті є приємні дрібниці,
але танеш від них як сорбет:
коли в тости, окрім кориці
ти вкладаєш частинку себе.
[img]http://horoshevo-mnevniki.mos.ru/picturiesforsite/November/428229_kisti_kreativ_kraska_cvety_yarkost_leto_trava_nebo_1680x1050_(www.GetBg.net).jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670144
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 10.06.2016
В небо вдивляюсь. По ньому пливе
Слоник, метелик і літера "Ве",
І крокодильчик (а може, дракон)
Ледь не торкається лапками крон.
Замок пливе - в ньому Фея живе,
Далі он, лебідь і бджілка пливе.
Очі заплющу, рахую до ста -
Бачу вже квітку літак і кота.
Бачу вітрильник я і пароплав...
Вітер дмухнув - і усе розмішав...
В небо вдивляюсь. Від сміху аж плачу:
Слонометелика з хвостиком бачу,
Лебідь, от цирк, осідлавши кота,
Ловить те чудо уже за хвоста.
А крокодильчик (а може, дракон)
Ласує смачно собі літаком.
Замок десь зник. Пароплавобджола
Жалить вітрильник (яка ж вона зла!)
Далі он, вже квіткоконик приліг...
- Дякую, любі хмаринки, за сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669239
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 07.06.2016
...і чого тільки не лізе в голову глупої ночі в окупації, у місті, яке стало тепер більше схоже на тюрму.................................................................
хоч відкрий, заплющуй очі -
не настане ранок дня,
не почуєш вітру в вітах,
біг стрімкий в степу коня,
ані свисту шаблі, пісні,
ні пташиний помах крил,
ані шурхіт полиновий -
лише дим незримий й пил
там за гранню, за межею,
де кінець, де тьмуща тьма
й ні звідкіль в нікуди тьмяно
зорь обманно блима жмак -
наче хтось іде, трима їх
у прозорім гаманці,
перевальцем світ хитає,
час стискаючи в руці.
і стривожений здіймешся
вспреч знемозі, втраті сил -
кинеш в темряву безмежжя,
в ніч свій крик у небосхил.
а у відповідь лунає
стовідлунний стогін твій
наче пурханням комахи,
наче порух довгих вій,
наче хтось тобі аорту
простромив й крутнув кинджал
і не кров, а тьма поллялась
мов трутина з леза жал -
і приречений впадеш ти,
зором бачиш власний скон,
моря шторму спад на стелю,
змії падають з вікон,
трусить двері на завісах
буревій німий у злі,
в кут з кута несамовито
птахи б"ютья у петлі,
на підлозі мармуровій
скалки гострі, бите скло,
тінню в полисках якого
стлілий ти в пітьмі на тло...
...збуде кволий промінь ранку
твій вже згублений цей день.
встанеш.
звариш собі каву.
дим затягнеш до легень,
запаливши сигарету.
і задуриш розум свій
чи то спогадом,
чи словом
відзеркалених
надій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669210
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 07.06.2016
За картиною Р.Гонсалвеса
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/10.jpg[/img]
Він працює тільки при світлі місяця –
дивний скульптор, маестро Спогад.
його руки глиняні тіні місять –
і
ліплять майже забутий погляд,
Слово, усміх, фрази, думки обірвані…
Дивний скульптор, маестро Спогад
вже рельєф на серці нечутно вирізав,
залишивши луною кроки,
тіні глини, місяць, світанком вимкнений.
Дивний скульптор, маестро Спогад
недолюблює голос годинників
і
безжально закреслених років…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670648
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Божевільний антракт... омертвіле мовчання завіс.
Ні ковточка снаги... слів зневажливо стоптані крихти.
Крізь тумани життя Бог тебе мені, милий, приніс.
Пив тепло із очей, а сьогодні тікаєш від них ти?
Дике танго думок... темні покручі планів-невдах.
Йду кудись навмання. Сліпо. Змучена... знічена... Де я ?
Заблукала душа, наче білий стривожений птах,
Поміж вбитих надій на руйновищі Пантікапея.
Сірі привиди грифів над містом забутих богинь
Непомітно ширяють, як вірна міфічна сторожа.
Якщо хочеш, мене серед тіней античних покинь,
Але знай, що тебе відректися ніколи не зможу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666611
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Гойда весну на китицях бузок
Під ніжну солов'їну колискову.
Попід шатром із шовку і зірок
Вітри згубили місячну підкову.
Старий горіх іще смакує сни
Про зиму, про сніги і холоднечу,
Та у бруньках ефірних і ясних
Леліє твердобоку вже малечу.
Десь "ойка" сичик серед ясенів.
Під вербами, в ставку, регочуть жаби :
Напевно, розсмішити їх зумів
Блискучоперий селезень-незграба.
Муркоче кіт, куйовдить спориші
Обабіч стежки до моєї хати...
Так хороше і легко на душі,
Що хочеться й собі замуркотати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
[img]http://os1.i.ua/3/1/1668430_67294095.jpg[/img]
Ця́тки ві́кон блимають, мов стразики,
Кожна з них – увімкнений ефір.
Із дверей викочуюсь, як з пазухи
Жовтобоке яблуко, надвір.
Світлофори в темряві виблискують ─
Сухопутні стражі-маяки…
Трасу, мов докупи зшиті блискавки,
Бороздять автівки-бігунки.
Гуркотять колеса, мов у рупори,
Будять заколисану весну,
І зірки загвинчені шурупами
В стелю неба, темну, натяжну.
Пізно, та вночі не спиться містові:
Де-не-де ще людно, суєта…
І дахи полоще через відстані
Мерехтлива зоряна сльота.
Ніч, мов хрущ, гуде, вібрує, кліпає
Плямами яскравих ліхтарів…
Випускають в небо, як з фолікулів,
Сиві пасма труби-димарі.
Згодом, як ущухнуть вулиць повені,
І авто останнє камінцем
Булькне десь у темінь асфальтовану,
Північ сажу висипле тихцем…
Розподілить плавно – до мілі́метра,
Вкриє місто мороку обрус...
Аж допоки завтра все не вимете
Молодий світанок-сажотрус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667066
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 21.05.2016
[color="#6600ff"][b]Світився день у переможнім ритмі
сердець, що спогадам давали відчуття.
У вікна-пам'ять рветься вітер битви...
А скрізь реалії: весна будить життя.
Але, коли випрощуюсь з поклону,
Поклавши дяку-квіт на монумент,
Серед людей в жару я вмить холону -
Війна з-за хмар сміється в цей момент.
І гинуть хлопці - наша гордість й віра,
Спивають роси спраглі їх вуста...
Червоного самі ми годували звіра -
Накинувся на нас він неспроста.
Героїв сивочолих сліпнуть очі,
І пам'ять губиться, мов в споришах:
Онуків й правнуків у небесах вже сотні...
Не німець вбив наш цвіт, а тих солдат,
Що у боях разом пройшли вогонь і воду,
що за майбутнє гинули в снігах,
Онуки їх, із душами потвори,
Вдерлись фашистами і сіють смерть і жах.
Пробачте нам, почесні ветерани,
Що мир в країні ми не зберегли...
А Україна гоїть нові рани
Синів-героїв...І хоронить тих,
хто мужньо став на захист сонця й неба,
Що майорять на прапорі у нас...
День Перемоги святкувати треба
Тоді лиш, як закінчиться війна...
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665073
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Равлик сльози на щоці. Стій, не руш.
Просто нестача на серці кисню.
SPA-процедура з очищення душ
Від скам'яніння. Це часом корисно.
Равлик повзе. Що йому світлофор?
Він перехрестя долає успішно –
Пригальмувавши, ти глушиш мотор
Адреналіном просякнутих істин
І, залишивши скажене авто,
Разом із равликом пішки – до себе.
Крилами б'ється об вітер пальто,
А під ногами не зебра, а небо.
Равлик… А де ж він? По хмарці повзе.
Блискають сонячним променем ріжки.
Часом корисно, забувши про все,
Дати пройтися душі (ну, хоч трішки…).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665532
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
[i][b][color="#8508c4"]Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Мого болю краплина - твоя насолода,
Мого крику німого тобі не почути.
Зійде молодість повінню, в розпачі врода
Розлетиться, розвіється - так тому й бути.
Не інакше...собі не належу й думками.
Граєм ролі - бездарні жорстокі актори.
Мабуть хтось помилився, чи кара віками? -
Переплутані долі в обійсті у Мори -
Ткала ранком із тіней туманні вуалі,
Накидала на очі тому, хто ділився.
Прірву щастя оманою вкрили печалі,
А клубок вів до нього, та десь закотився.
Він чекає не знаючи, де я і досі?
Просто тим, що дісталось його ж і рятую.
Сняться знову до ранку дві постаті босі, -
Він чекає мене, а я душу катую.
05.05.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664183
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Прибавлять и отнимать больше нечего.
Аж застыл от удивления ноль.
Нас копали от порога до вечера
под мудрёную по–взрослому боль.
Нас без нас перекроили границами
из предательства в товарообмен,
возвращая безнадёгу старицею
вместо яростных ветров перемен.
Нас помножили роднёю с соседями,
обращая из своих на чужих,
на свинце мешая Пасху намедни и
порешили разделить нас на них
да в остатке, обвязав крепко бантиком
возложить букетом ночи и дни
по разгромленному бунту романтики
против серенькой мышиной возни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663746
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Кричи гучніш, допоки ще кричиться,
Допоки ще душа твоя, мов криця,
А серце молоде ще і гаряче:
Болить - сміється, а радіє - плаче!
Кохай, бо вдруге юності не буде,
Нехай це щастя розпирає груди,
У рай солодкий серденько возносить,
Допоки осінь не простогне: "Досить!.."
Лети, злітай, нехай міцніють крила -
Вода йорданська щедро їх скропила!
Підкорюй всі висоти і широти -
Себе в собі наважся побороти!
Світи, осяй зорею чиїсь ночі!..
Кричи, кохай, лети, світи щомочі!
Лови цю мить життя: вона - єдина,
Як неповторна на Землі людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661773
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Іще одна весна в букеті літ –
У пишному п’янкому оберемку…
Бринить душа, залюблена у світ,
І так їй нині радісно і щемко!
І стільки цвіту вітром намело
В її таємні ветхі закапелки…
На світле незахмарене чоло
Лягла цитринна смужечка веселки.
І начебто, простий весняний день,
І, схоже, що таких позаду – сотні!..
А квітень взяв за руку і веде,
Мережать стежку кроки безтурботні.
І щедро відкриваються очам
Ціловані світанком панорами.
А ти ідеш, осяяна свіча,
Мов не землі торкаєшся ногами,
А вовни хмар і неба пелени…
Підсвічена діодами сузір’їв,
Розніжена обіймами весни
В життєвому своєму надвечір’ї.
Як мало треба щастю – висоти
І простору! Все інше – і не конче…
Між велелюддя, темпу й суєти,
Людино, зупинися і світи,
Ти – сонце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660903
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Людство! Знову надія лише на мойсеєвий жезл? –
Чи скориться вода? чи розступиться море Червоне?
Чи без іскорки віри – міцної і світлої – без
нас на березі злоби піймають гріхи-фараони?
Тихше, тихше, литаври! Пророче мовчить Маріам...
Час борвієм жене, тиче розпачем люто у спину.
Ми щоденно вклоняємся низько брехливим божкам,
як непотріб із серця, випалюєм образ людини.
Світло в тіняві світу, в безмов'ї холодних зіниць
розпізнати нелегко, як в мороці проблиски раю.
Але ми, фараоне, втечем від твоїх колісниць!
І наситимо душу добром на верхів'ї Синаю.
20.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660908
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Безжальний весняний сніг
Підкрався вночі, як злодій,
І в дивному хороводі
Лягає мені до ніг,
І в пролісків синій сон
Вдирається невблаганно...
І сиплеться сіль на рани
Вітриськові в унісон...
Пташиний лунає спів
В сніжинковій витинанці.
Цей Березень в лихоманці -
Напевно він захворів...
Цей Березень... Як він міг
Пустити собі у душу
Нахабність Зими байдужу
І цей знавіснілий сніг?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659310
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 18.04.2016
...з яких невідомих,
підводних, підземних карт,
із течій яких ти згортаєшся першим віршем?
Ця синь океану – лиш сітка координат.
Лиш крапка на карті...
лиш – крапка… і, власне, не більше.
То що скажеш, рибо?..
Як віриш, то й вір мені.
Хай знаки розмиті обабіч твоєї траси.
...відчуєш підшкірно, вони на твоїй спині -
вогні Алькатрасу………………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660186
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Знов по колу буття - знов зустрілися Авель і Каїн,
А це значить - попереду Ноїв Ковчег і потоп.
Та не буде Розп'яття, бо двічі його не буває.
І життя - не чернетка із безліччю справлень і спроб.
Відбудуються знову зруйновані мури і храми,
Над невірством волхвів пролуна єрихонська труба.
Десь у Всесвіті плаче наш Янгол, напевно, над нами -
Зорепадами в землю його опадає мольба...
Завтра буде світанок... Та ми не повернемось завтра -
Нам дано час до півночі... Й знову за вітром злетить
На чужих помилках розікладена заново ватра...
Знов по колу буття, де з нас кожен - розвітрена мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659849
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2016
Разбей зеркала в снег,
Чтоб рядом с тобой таким,
С которого пить воды,
С которым не плыть- тонуть,
С таким вот и грех не грех…
Чтоб мне не считать морщин
Сотри зеркала в дым,
И просто чуть-чуть будь.
Мне б ванну из молока
В какую-то там луну,
Березовый сок в стакан,
Барвинок весны в косу…
Чтоб ямочки на щеках
Смотреть …и глотать слюну,
И в снег разбивать баланс,
И в пар превращать росу…
Держи на губах сон,
И мой в голове смех,
А я посмотрю вглубь
Твоих потайных озер,
Где юный на дне дракон
Разбил зеркала в снег…
И слог мой словил на слух,
что час без пощад скор…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659025
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Скотились зорі тихо у траву,
Так тихо- тихо, щоб не чув лелека,
Не розбудить його з земного сну,
Стомився, повертаючись здалека.
Щоб не замовкла пісня у саду,
Де соловей співа мені в світанку,
Докупи зорі ранішні зберу
Й розкину там, де сонце сходить зранку.
Де веснянково зацвіла земля,
Вінок з барвінку заплету гаями
І зарадію, наче немовля,
Мов немовля засну із солов'ями.
Моя земля- це поле та гаї,
Земля моя, що під святим покровом,
Моя земля- родючі пшениці,
Земля моя, благословенна Богом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658655
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Сьогодні гребли та палили торішній лист.
Обкопували дерева… Для годиться…
І не більше! Та думка не вщухала…
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]Я – лист опалий…
Лежу в саду…
Для чого палиш?
Я знов прийду!
Уже зеленим –
через гниття –
вербою, кленом…
Таке життя!
Одно стліває,
а інше мре,
та йде вже плаєм
сакральний бренд:
не руш природу,
землі не руш –
у неї в моді
не Мулен Руж!
Красу топтати
о цій порі –
пощо лопата
у Божій грі?..
Не ріж живого –
там свій канон:
чиїсь знемоги,
твій вічний сон...
Шануй природу –
і світлий день
твоєму роду
як дар прийде.
У нагороду,
та ще й не раз,
мов ненароком.
Хай без прикрас!..[/color][/b]
10.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658653
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Приснилося: ступаю я житами,
А вдалині світанком небокрай.
Перегортаю колоски руками,
Іду і йду, іду я аж за край.
Уперто йду і в долі не спитала.
Це може, врешті, самостійний крок?
Неначе небо на собі тримала
Й губилася у безлічі зірок.
До сонця йду і все поміж житами,
Безмежжя розгортаючи навпіл.
Мережиться дорога за верстами,
А скільки ще перетоптати кіл!
Я радощів хотіла відшукати,
Бо так журби багато в днях отих.
У спомині: як за ворота з хати
Лиш вітер проводжав, навіть притих.
Так і пішла назавжди від порога
З дитинства - у далекий чужий світ.
І не проста була моя дорога,
Й багато вже минуло з того літ.
Приснилося: дійшла до краю жита,
А за межею безліч бур’янів
І далина туманами сповита...
Щоб далі йти... це ж скільки треба снів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658079
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Блакитний місяць - у небес лагуні,
Дрімає у нірвані ніч-коханка,
Солодкий сон космічної красуні
Липневий вітер стереже до ранку…
Туман довкілля обіймає ніжно,
Яскраві зорі запалили світло,
В обіймах ночі зацвіли розкішно
З п’янким, медовим ароматом квіти…
Мірабіліс яскравого відтінку,
Нічна фіалка, сива матіола -
Перегортаю ще одну сторінку
мого життя, коли жила я вдома…
Із виноградної лози альтанка
Продовжує віконну нішу –
Із вечора й до променів світанку
Безсонна ніч дарує нові вірші…
Як тільки вранці півень заспіває,
Біжу босоніж в росяний світанок,
Милуюся яскравим сонцеграєм,
Зриваю полуниці на сніданок…
А на столі мене давно чекає:
Сметана, сир і молоко свіженьке,
Домашнім хлібом мама пригощає,
І пирогом із вишнями смачненьким…
З тих пір багато років промайнуло,
Безжальний часу плин і незворотній!
Як світла згадка про моє минуле,
Квітує й плодоносить сад самотній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657794
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Запалало й померкло... клубочиться тільки дим,
Щосекунди вмирають молекули світло-віри.
Чули! чули не раз: не буває життя простим...
Нас із нас викорчовує світ споживацько-сірий.
Заґратовані часом сльозяться очиці душ,
Біль підточує серце, як Тиса гірську породу.
І здається (здається!), що ми біжимо чимдуж
До незнаного дива. Та знову вино у воду
Перетворює дійсність. Лютує-реве хижак,
Скалить зуби зневір'я, стискають думки-приблуди.
Як же вирвати дрібочку щастя для себе? Як
Роздобути нам дозвіл на власне маленьке чудо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657464
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
[i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай хоч крихітку тепла –
В теплі твоєму я зомлію
Та не згорю, як ніч, дотла
Від злету іскорки надії…
Віддай гіркоти від журби:
По вітру в полі їх розтру́шу
Своєю вірністю, аби
Був спокій і любов... Я мушу.
Віддай негоди всі свої
Й царівну-ніжність на додачу –
Я забаганки всі твої
Сповна сплачу… Й не треба здачі!
Віддай, немов сто тисяч руж,
Любов… і пристрасті гарячі,
Та вірність, прошу, не поруш!
За те сторицею віддячу…
І... ряст топтати не спіши –
Піти у вічність ще успієш...
Віддай... краплиночку душі –
Віддай... І ти не пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01. 2015
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 31.03.2016
[i]"Відкрий вікно, впусти весну у душу,
Крильми твій спокій віковий порушу..."
Оксана Дністран[/i]
(присвячення)
Дві ніжні, легкокрилі пташки – Ти й Весна,
як вітер, залетіли у вікно і в душу!
Але скупі пейзажі бачу із вікна,
від холоду ховаюся у ковдру-мушлю…
Давно забуті, неприємні відчуття
зринають в пам’яті, як відблиски багаття -
Кохання, наче квіти, кинуті в сміття,
а сукня Попелюшки – мов злиденне шма́ття…
Чи відігріє сонце скрижанілий дух,
чи заспіває серце про нове кохання?
Я приєднаюсь до Весни, поки не вщух
весняний вітер... В серці зріє сподівання...
Розквітнуть почуття! Яскравий сонцеграй
на клумбах намалює з квітів візерунки,
На крилах вітру полечу за виднокрай,
до сонця завітаю в гості за лаштунки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655523
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Кровоточать безвиході стигмати,
Укотре серце ділиться навпіл.
І так болить, що хочеться кричати,
Вчепить єство на гострий частокіл.
Нащо́ воно? Зневірене, убоге,
Не так моє, як кожного із нас,
Розкладене на атоми у блогах:
Корупція, інфляція, Донбас?
Кровоточать… та вже не конфесійні!
Наклад життя нечемно повістив:
– Відкладено поту́ги міграційні:
Європа – Україні – не актив.
А де ж гаранти миру і свободи:
Китай, французи, янки, загалом?
Із сіллю з’їли наші вуглеводи
Та й причаїлись в норах кагалом.
Кровоточать стигмати душ і тіла.
Відсутня святість, смерть – буденна річ.
Лишень терпінням маса збагатіла,
Надії світлі гахнув параліч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655695
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
[i]...Лиш мить мізерна до хули,
Лиш крок короткий до покари...
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Nd0DN7Eckwc[/youtube]
[i][b][color="#e110e8"]Себе й усіх вітаю я Олекс
Із Днем, що йде до нас весняним степом!
Не терпить, знаю, він примички «екс-»,
Бо недарма ж мандрує з словом "теплий".
Теплом своїх нескорених сердець
Зігріємо нараз ми всю планету…
Їй не гряде принизливий кінець –
Пощо б жили на ній такі поети?!
То ж прославляймо милість і красу –
Вже годі все своє навкруг ганьбити!
Я й свій камінчик в шаньці припасу
І покладу в селитву**, щоб бутити…
Ще випустим із вулика бджолу,
Щоб мед з полів у наший дім носила…
Залишимо за вуликом хулу,
Бо в рої однодумців – наша сила!
Й які б дебати в гурті не були –
Не ставте во главу життя почвари!
«Як мить мізерна до експрес-хули,
Так крок короткий до її покари»…[/color][/b]
30.03.2016
________
*Принагідно дякую всім друзям, хто поздоровив
(і не поздоровив) мене з Днем народження. Попри
все я люблю вас і обіцяю тішити й надалі своїм словом
і ділом, хай навіть інколи перцюватим… Бо такі ми,
Олекси-овни, є – занудні правдолюбці! Але – теплі…
**Фундамент.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655727
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Ось я – твоє ребро, Адаме.
Чуєш? Твоя дещиця!
Душа палає фіміамом,
Й волає плоть блудниці.
Не спокушай мене, Адаме,
Пізнати запах плоду.
Боляща духом – до Бедламу,
Лечу по нагороду.
Шалію доторком пестивим,
Причинна од цілунків.
Чому бажання нечестиві
Звучать у тиші лунко?
Чому з тобою я – каліка
І наймичка, й богиня?
Ховаю сором за повіки,
А душу – до яскині.
Нехай у померках побудуть,
Ще літ і літ – до скону.
Нехай і далі заздрять люди –
В нас власні Рубікони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655114
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 29.03.2016
До неба, до сонця, до свіжого вітру
Грайливою кулькою рветься душа.
Там янгола божого можна зустріти,
Що здатний здійснити найбільше з бажань.
Чи просто на хмарці летіти й летіти:
Ніяких обов’язків, правил і прав…
Там, певно, і щастя чекає орбіта,
Яке вже давно відшукати пора.
А кулька тріпоче, а нитка не рветься,
Лиш літо за літом – однісінька мить.
Вікторія в цьому правічному герці –
Це небо до себе нараз прихилить.
Де зійдуться дружньо і радість, і подив,
І казка, в якої щасливий кінець.
А тільки і треба, щоб ясну погоду
Творило закоханих двоє сердець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655276
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
[color="#ee00ff"] [i]Собі, коханому, з почуттям гумору...)))[/color]
[youtube]https://youtu.be/k7ZuKCeQ1bY[/youtube]
[i][b][color="#269454"]Березовим соком зустріла природа
Холодний той марець … Та істину п’є
Люба соковина – й травина, й порода,
Бо так повелося… Бо так воно є…
Одне відмирає, а інше приходить –
Такий у житті собі круговорот…
Як вигідно людям, так робить природа:
Вона не жаліє для нас тих щедрот!
Прикметним є те, щоб було все навзаєм:
Що взяв у природи – в стократ... доклади!
Не збіднюй природу і душу в тім плаї –
Примножуй багатства, росин не кради!
Березовим соком втішається людство –
Своє благоденство по крапелькам п’є,
Трапляється все ж серед нас і паскудство,
Коли один одному жить не дає…
Така парадигма розходиться з Богом –
У нього для кожного все про запас:
Любов і покара, осу́д й допомога…
Закмітьте ж, о люди, твердий цей пасьянс![/color][/color][/b]
27.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654918
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
[img]http://poradumo.pp.ua/uploads/posts/2015-01/chim-zhivitsya-zayec_871.jpeg[/img]
Цей березень – таки шалений заєць.
Він збожеволів від холодних днів
І, взявши сонця теплого окраєць,
Мчить навмання, лишаючи слідів
Своїх калюжі, губить пух зимовий –
І той летить сніжинками до ніг.
А заєць у полях шукає моркву,
Яку по норах поховав торік.
Він божевільний, просто навіжений,
Чкурнув у хмари – пити чай дощу,
Окраєць теплий, сонячно-печений
Жувати і чекати на весну.
І, наковтавшись світла аж по вуха,
Присів мені тихенько на плече:
Мовляв, весна іде – лишень послухай,
Як у березах теплий сік тече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655019
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Сьогодні туман -ніби зітканий з місяця,
Просякнутий ним, ніби маревом снів....
Напевно із крил світлих янголів звісився,
Щоб виткать вельон на весілля весні...
Сміливо зайду в це звучання сонатове,
У нім розчинюсь, відродившись у нім;
Зі світлом зіллюсь до останнього атома,
Сузір'ям лишусь в піднебессі нічнім...
Тріпоче душа, ніби в іншій реальності,
У вимірі нот і скрипічних ключів,
На рівні чуттів, ейфорії ментальності,
Де тільки Любов -без щитів і мечів...
Вже вени мої повні місячним променем....
Ще мить -і політ... Але я повернусь!
У землю вросту розгалуженим коренем,
У кожнім струмку кришталево озвусь...
Спадає туман на волосся перлинами...
Цілує вуста прохолодністю зим...
Та думку мою пропікає жаринами
Цей місячний вірш -моїх снів пілігрим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563072
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 27.03.2016
Десь там, де сонце поринає в морі,
Вітрил полотна білі в далині,
Співає вітер пісню на мажорі,
Дивлюся вдаль. І мариться мені:
Немов я чайка. Вільна. Я літаю,
А піді мною моря глибина,
На хвилях зорі миготінням грають,
А потім тонуть і летять до дна.
Штурвал в руках. І курс мені на південь,
Пливу усім вітрам паперегін.
Моє кохання вічне, хоч і пізнє,
О море, море! Серця передзвін
Хвилює тишу. Молотом у грудях,
Бринять емоцій струни голосні,
Пора прощатись. Вже надворі грудень,
Зустрінемося знову. На весні.
Я упаду в міцні твої обійми,
Тобі одному сповідь принесу,
Всі таїни мої будуть твоїми,
На двох розділим радість, щастя й сум.
Над горизонтом знявся перший промінь,
Вже берег видно ген, у далині,
Найкращі ноти всіх морських симфоній
Даруєш на прощання ти мені.
Н.Хаммоуда.
29/12/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632238
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 26.03.2016
Укотре торкнусь твоєї
Душі незбагненно-ніжно, -
Так солодко і неспішно
Зітхне навесні земля.
Та тінь у кінці алеї
Так млосно, хоча й невтішно,
Майнула туманно-сніжно,
Без листя стоїть гілля.
Гранично знайомий погляд
Зловила - лезом...на лезі.
На часточки, у бентезі,
Роздягне і спопелить.
Торкнеться пекельний спогад :
Сережки ті на березі
Грайливо, з вітром почерзі,
Зривали - кров стугонить.
І плакали білокорі
Від щастя, котились сльози,
Солодким щемом, а грози
Сміялися без жалю.
Спліталися у покорі,
Вустами збирали роси,
Бо впали до ніг покоси
Від щемного:"Я люблю..."
24.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654307
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Така непогамовна ця весна
В єдиній мірі – пішим і комонним!
Кого ще вчора гнула сивина –
Заводять нині пристрасті гормони.
І спини випростовуються враз,
І погляди – відверті і пряміші.
І в потайних кишеньках про запас
Інтимне щось. Клянуся, що не вірші!
Й мене оця завихрила краса!
Конкретніше? Та прошу вас – тихіше!
Бо я тут теж, зізнаюся, не сам…
…Грішний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654075
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Хромой,
босоногий
вечер
В ставни стучится рьяно…
На пьяной канве заката –
чернь.
Гном притворился
смутьяном.
А мне бы
чуть-чуть рассвета –
Мрево
похитить украдкой,
Да в сны
вещих Пегас
с ветра –
Тайных зеркал
код.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654103
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Я буду вкотре вірити в любов,
Я буду всоте мріяти про диво.
Я буду ткати щастя з молитов,
Щоб ти на світі був найбільш щасливим!
А ти... Як ти? .. Судити не берусь.
Роботу Бога брати не годиться.
За все в житті тихенько помолюсь.
І диво прийде. І не забариться.
За все тобі подякую, за все,
За день оцей, й за те, що проклинали!
Я дощику підставила лице,
Щоби дощинки душу зцілували!
За все тобі подякую. За всіх.
За хліб насущний, ворогів, за щастя!
Пробач мене за мій найменший гріх...
І дай мені й душі моїй причастя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653988
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]
[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю я гіркоти і болі,
Як торкнуся твоїх глибин…
Розтривожу думки твої кволі –
Я ж у тебе – один... один...
Ми пізнаємо чари глибинні,
Міріади земних спокус,
Коли думка і дія – єдині,
Коли мре надокучливий гнус…
Ми влаштуємо з бід святовини,
З безпросвітної ночі – день…
Та забудемо наші провини,
Й прибере́мо з дороги пень…
Утомлю я гіркоти і болі,
Вийму темню з твоїх очей,
Розчиню в поцілунках солі –
Рай збудую з твоїх ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015
В таку красу не закохатись – гріх!
Ще більший гріх – її не віншувати!
Отут не владні стрілки циферблату
І сторінки стрімких календарів,
Бо Ваша врода – з шарму Афродит,
І аура – зрідні Землі тяжінню.
І честь велика бути навіть тінню,
Щоб ледь торкатись тихої ходи.
Зустріти Вашу усмішку ясну –
Мов відшукати власне Ельдорадо,
І щедрим квітом молодого саду
Вернути не забуту ще весну.
Хай вабить Вас сьогодні – і завжди
Високе небо – чисте і завзяте!
У світлу душу гріх не закохатись…
Тож завше Вам – з роси і із води!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630805
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2015
[youtube]https://youtu.be/7Kd0mqWUDno[/youtube]
[i][b][color="#650ac7"]З тобою, Слово, затишно і в студінь,
нам не страшні ні хляка, ні мороз –
упораємо шал життєвих проз
і люту темню остогидлих буднів…
Жадаючи оновлення підспудно,
долаємо щодень стомильний крос
у пошуках удач і щастя… Та курйоз –
вони у сні принишкли безпробуднім.
Але ж кортить… реальністю пожити –
ілюзій та елегій не творити,
бо чим за інших некопитних гірш?
О Логосе, відкрий скарбниці, крипти –
наповни змістом... ще в утробі вірш...
А заодно й Пегасове корито![/color][/b]
5.12. 2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626203
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 06.12.2015
[img]http://stud.udpu.org.ua/wp-content/uploads/2013/11/foto2.jpg[/img]
Мати гойдає колиску,
Наче безмовну труну…
Місяць в надщерблену миску
Глипа крізь шибку мутну.
Голос тремтить від утоми –
Боже, як тягнеться час!..
В чорний застуджений комин
Протяг хрипить парастас.
В хаті нетопленій, наче
В темному по́гребі, тхне.
“Бач, і дитина не плаче,
Схоже, заснуло, чудне!..
Добре, бо їсти не просить…” –
Скривилась, квола, страшна…
Жалять морози, мов оси,
Пружну мембрану вікна.
Боже, як тягнеться спокій –
Зв’я́зки тріщать, мов нитки…
Блимають зорі високі,
Як поминальні свічки.
Не пережити все лихо,
Не осягнути сповна!..
В хаті поскрипує стиха
Хворим суглобом труна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624441
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Стоять під снігом жовті хризантеми,
Немов вдягнули білий капелюх,
Як пишна пані, кожна з них окремо,
Примружена із поглядом жалю.
Вже скоро вітер скине капелюха,
А сонечко зігріє красних панн…
І тільки знову біла завірюха,
Накине їм відбілений жупан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624467
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
[i][b]tth
[b]Мій лист останній… Майже за О'Генрі...[/b]
І не тільки...
[youtube]https://youtu.be/AEjqBVYcF-M[/youtube]
[color="#940bcf"]На лист останній мій… метелик сів –
чи не моя розігрується доля?
Вже сіячу пора б покинуть поле –
зерна підзимн.й зроблено засів…
То постулат… Не треба зайвих слів –
колись замкнутися повинно коло…
Наситився той лист життям уволю,
бо жив на білім світі – як хотів…
Одне лиш точить думку сіяча –
чи не рубав діброву він з плеча,
чи тим зерном поля свої засіяв?
Мотиль і лист вберуться в зимній стиль,
засів пшеничний вкутає завія,
та май замайорить
знов мревом
піль!..[/b]
16.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621904
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Гореть любя, одну мечту лелея -
Рассвет нести покой небес храня,
Покорным танцем первых слов огня
Сказать, я ждал тебя скорбя, Медея.
И руки теплым соком ветра грея,
Последним шагом лету в такт звеня
Не ждать другого тайны свитой дня,
Идти куда ведет судьбы аллея.
Забыв о том,что тёмный всадник бродит,
Когда в душе зерно любви восходит,
Испить, сломить, отнять, стереть, разбить
Тончайшей нити блеск, мечом пытаясь,
Набегом волн, бичом колес вздымаясь -
Тобой гореть, тебя одну любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601260
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 16.11.2015
[b][i]NNnn[/i][/b]
[i]Бо знаю я, у те я твердо вірю:
Як ми земний звікуємо свій вік,
Полину я в ясне сузір’я Ліри,
А ти помчиш у протилежний бік.[/i]
[b][i]Дмитро Паламарчук
Згоріло... Все.... Вже сум бентежить груди.
І серце ячить... І клекоче біль...
«Тебе нема, і, певно, вже не буде» –
Луна жорстока правда із відтіль,
Де квітне спокій, тиша кришталева...
Там ми земний завершуємо біг:
Свій шлях закінчу я в сузір'ї Лева,
А ти помчиш у Овеновий бік.
І саме там, в космічному осонні, –
Не в віковічно-цвинтарній імлі, –
Знайду тебе живу... святу... іконну,
Яку кохав і пестив на землі.[/i][/b]
[i]25.09.08 - 25.07.14[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513463
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 15.11.2015