[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WgiLMddT_WY[/youtube]
лепестки белого василька развеяла зима...
корни дерева жизни уходят в небо...
и туманы - почти река... на грани
внутренних чувственных молебнов...
облака где же ваш отчий дом?..
кто обнимет вас нежностью строчек?..
кто поймёт, что вам нужно тепло?..
а не взбалмошность позолоченного...
заливая каньоны лучом и в песках пряча
маленьких крабов, волны думают ни о чём?..
о колосьях?.. крутых ухабах?.. о любви?..
о ничто?.. о нечто?.. вечность.. бесконечность...
полосою лаванда-грусть...
полосою желание-клевер...
жизнь нас выучит наизусть...
ступим мы на пенящийся берег...
свечи... бабочки... фонари...
и сердечки в прозрачных мыслях..
в нас заложены корабли.. волны...
встречи... ожидания... пристани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772580
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Ой, заграв в дуду вербову
Теплий свіжий вітерець,
Одягла весна обнову,
Сукню зелену чудову
Та й пустилася в танець.
Закружляла, закружляла
Поміж кленів та беріз,
Диво-квіти розсипала,
Що із рукава дістала,
І залишила в траві.
Покотились, покотились
Вони далі по землі,
В синє небо задивились,
Там же сонечко з"явилось,
Усміхалося до них.
А весна помчала далі
Лісом, полем аж на луг,
Із птахами розмовляла,
Разом з ними заспівала.
Ой, яка краса навкруг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733736
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 22.05.2017
Віршує знову ніч війною й болем…
Молю, аби закутала у сни
Із небом, синім, понад житнім полем,
Чи пролісками, першими, весни.
«Чому, – питаю, – нічко-чарівнице,
Ти не даруєш спогадів мені,
Про смак води у батьковій криниці?
Думки чому купаєш у війні?»
Й прислала ніч слова в тремтяче серце:
«Забудь сьогодні про спокійні сни,
Коли сини за землю, рідну, в герці,
Коли над ними дощ із куль, рясний,
І капле кров, жива, а не водиця,
І гаснуть рано молоді життя,
Й востаннє тіло обійма вдовиця
Того, із ким плекала майбуття.»
Я, присоромлена, беру перо у руки…
І… вже з бійцями… на передовій:
В окопах, бліндажах, терплю їх муки…
Молюсь, аби не зник наш родовід.
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713140
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Який солодкий, ароматний запах груш!
Їх на шматочки дрібно-дрібно ріже мама.
Троянд червоних на подвір'ї квітне кущ
Й розмова нескінченно ллється поміж нами.
Ось мама усміхнулася й навкіл очей
Зібралися густі морщинки павутинням,
А очі голубі з відтіночком ночей
Недоспаних, сумних й важких, немов каміння.
Вдивляюсь з ніжністю в обличчя дороге,
Так хочеться на ньому сум осінній стерти
Й шкодую, що не сказано щось головне.
А пам'ять свідок невблаганний й дуже впертий,
Веде крізь сни у рідний дім і аромат
Грушевий знов знайомо й легко огортає...
А на душі ще важче, чим було, в стократ
І сон, де мама ріже груші, геть тікає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712951
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Сьогодні сина проводжаю на чужину,
в краї далекі їде старший працювать.
На заробітки, бо удома копійчину
вже зовсім тяжко стало зароблять.
Так, саме заробити, а не вкрасти,
не шельмувати чи народ дурить.
Бо крадії і шельми всі у власті,
нестерпно стало в ріднім краї жить.
Не знайдеш більше, обійди півсвіту,
країни, де ще люди так живуть.
Кому потрібен фах, твоя освіта,
коли не вмієш задницю лизнуть.
Добилися ми волі і свободи,
уперто пнемся в європейські двері.
Та то лиш обіцянки для народу,
цяцянки для блаженних на папері.
Країну можновладці осідлали,
народ її вже ставлять на коліна.
Свободи наші і права попрали
і роблять все, що заманеться з ними.
Хто ж захистить усіх нас, люди бідні,
хто наведе порядок в рідній хаті?
Чи дочекаємось часів, що всі свобідні
поїдуть на чужину працювати?!
16.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011601110
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712445
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Шепотіли збоку — богомільна...
Відрікатись — то не вірити в Христа.
Жінка повернулася повільно,
Посміхнулась на чужі слова.
Хтось сказав: вона люби́ть не вміє,
Скільки літ, а досі ще сама.
А у ній — весняні заметілі,
А у ній — заквітчана зима...
Співчували нишком — нещаслива.
Певно, доля випала за гріх?..
Вíрші із душі вона творила,
Їй здавався милим Божий світ.
Хтось казав, хтось говорив і мислив —
Різні ду́мки (писані й на слух).
Жінка, — наче небо променисте,
Доброти — повнісінький ланту́х...
Вся вона — залюблена й багата,
Мов осінній сад серед снігів,
А в душі вона була крилата,
Та ніхто збагнути не зумів.
Йшла собі велично світокраєм
І не раз верталася у юнь,
Де любов палала сонцеграєм,
Доброта — мільйонами відлунь.
Все на світі можна говорити...
Різні погляди у мудрих вчителів.
Жінка роздавала всім привіти
І людей любила на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712219
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 16.01.2017
І знову біль, і знов розчарування!
Та хто ж придумав муки ці земні?
І хто, й навіщо видумав Кохання?
Яке приносить смуток лиш, мені...
Коли я серце на замку тримаю...
Зізнання й обіцянки мені шлють,
Коли ж нарешті його відкриваю...
Неначе лезом в саме серце б'ють!
Прошу вас,схаменіться,Люди!
Та не брешіть коханим кожен раз!
Запам'ятайте!! З вами теж так буде..
Колись,хтось,посміється, навіть з Вас!
26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695355
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
[b]Город… Церковь… Рыцарь… Орден…
Тамплиер… Боец… Типаж…
Взгорок… Свет… Фонарик – скромен
Вечер… Конный экипаж…
Шорох… Дворник… Листья… Осень…
Камень… Флора и туман…
Молод… Вежлив… Краток очень
Путник… Сказочный – роман…
Скоро… Близко… Губы… Щёки…
Страсть… Горячий поцелуй
Сотворит большие вздохи…
Рыцарь чести… Торжествуй![/b]
03. 10. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692339
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Гарячий серпень дихання скував,
надії гаснуть, наче персеїди,
і небокрай зловіщістю заграв
жахає мрії та пророчить біди.
Великий Космос жде Парад Планет,
які пристали від земних парадів,
злочинних маршів, що розбили вщент
підвалини вселенської громади.
Творець, мов цвітом, Землю заселив
народами і дав їм різні мови
і нищення творіння - рецедив,
який не має прощення ніколи.
Стануть планети у магічний ряд,
як в мантіях, на фоні Макрокосму -
процес сумління, покарання зрад,
сигнал останній до людського мозку.
А душі в передвиборчім гріху
на те знамення віще не зважають...
Багато зір в Чумацькому Шляху,
та кожна неповторно світу сяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354834
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 26.08.2016
Для меня ты богиней являешься
Когда мило мне улыбаешься
Когда дьішешь нежность, радостью
Никогда не отвечу я гадостью
Когда слышу твой голос и пение
Заряжаюсь и силой, терпением
Становлюсь мишкой тепльім, плюшевым.
Самым преданным, верным и лучшим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353088
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.08.2016
Було колись, батьків своїх любили,
І предки наші вірили богам.
Прийшли хозари й віру нашу вбили,
Не нам належить все тепер, - ж.дам.
Церкви ж ніколи Богу не служили,
І людям звично також заодно.
Паству разом із владою душили,
Чия ж вона… було їм все одно.
Злились в єдино юд.сучі діти,
І вже тепер нікому не секрет.
Що пришлі зайди- влади єзуїти,
Задача їх зламати нам хребет.
То бог лукавий, князь із потойбіччя
Над нами їх поставив пастухом.
Щоб випить душу демон опівніччя,
Держить в страху кадилом і баблом.
Щоб ми забули, що Сварожі діти…
Як у Дніпрі хрестили нас мечем.
Та йде вже віра, правди не втаїти…
Батьківську віру в душу повернем.
Дніпрові чайки квиглять і голосять...
Волхви уже, проснулися з могил.
Навести лад у душах світлих просять,
Нам подають Всевишнього посил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683134
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016
[b][i][color="#0048ff"]Що ж ти , травню ,так поспішаєш -
Трави просяться у покоси ...
Там весняні сліди , ти знаєш ,
Приховали сріблясті роси .
В калиновім віночку зрання ,
Соловїнні пісні співала
І небачене цвіт-кохання ,
Щиро травню так дарувала .
Це ж весна , синьоокий травень
Від любові зацвів жасмином ,
І піоній букет яскравий
В подарунок весні - так мило...
Хай лягають в покоси трави ,
Дні минають , не зупинити .
Підуть разом - весна і травень...
І цвістимуть вже літні квіти .[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668756
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 03.06.2016