[i]Вона була кохана,
Не так давно була.
Коли на дереві в садку,
Зелене листячко було.
Коли по літнім вечорам,
Співали пташки.
Коли легенький літній вітерець,
Бутони квітів колихав.
А дощик прохолоду надавав.
Але зелене листя пожовтіло.
Зів'яли квіти у саду.
І небо плаче рясними дощами,
А сильний вітер листя обрива.
Тепер вона сомотньою стала,
Бо він пішов.
Пішов у небуття,
Невтримавшись за життя.
Йому свої холодні руки,
Смерть непомітно простягла.
В страшній аварії пекучій,
Закінчилось його життя.
Тепер, вона залишилась одна,
В холодній темній ночі.
Без світла та тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607802
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 29.10.2015
Забагато слів, які ніколи не скажу. Вони як ті вітри, які незнамо де починаються. Рвуть серце, ребра, душу. Рояться як бджоли в голові. Жалять зсередини. Намагаються знищити мене. А я все мовчу.
Та понад усе хочу, щоб ти про них знав. Відповів взаємністю. Взяв мене за руку і повів з собою в життя. Все далі і далі. Від світанку і до самого заходу. Нашого з тобою сонця. Хочу торкатися твого обличчя. Казати, що ти для мене все. І не боятися втратити тебе. Не тремтіти від холоду, а знати, що ти завжди зігрієш своїм теплом.
Заради тебе руйную плани на вечір. Наступні вихідні. Життя. Ладна подарувати себе тобі відтепер і назавжди. Тільки відчувати тебе поряд. Навіть за тисячі кілометрів. Поряд. Душею. Серцем. Подихом.
Та всі ці слова так і залишаться несказаними. Ніколи не вилетять з моїх уст. А понад усе хочу, щоб ти про них знав.[i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614515
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 22.10.2015