Не раб я Божий, я - Його дитя,
Яке вродилось в смутную годину
Благословіння смерті над життям,
Ножів у спину!
Вовки, яких не знято із хреста,
Несуть руно в осліплені отари -
І дика Тундра, і холодная Тайга
На мене налаштовують радари.
Я - храм Його, а не безвольний раб,
Молитва степу в черзі автомата,
Для вільних душ вам не настачить грат,
Ординські супостати!
Я вільним зріс, всотав Його слова
Із колискових, що співала мати,
А вас, рабів, поглинула пітьма -
Святі отці благословляють убивати!
В годину смут приймаю каяття,
Лиш перед Богом голову схиляю:
Не раб я Божий, а Його дитя -
Рабів до раю не пускають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979575
дата надходження 08.04.2023
дата закладки 11.04.2023
***
колись ми з тобою бували в одній воді
вище за течією водо веди веди
тобі залишалась не я а сама вода
ні тіні моєї ні ритму в її ході
прірва у пам’яті наче холодний вир
віра в забуте наче голодний яр
вниз течія неслася ходи ходи
мені залишався не ти а сама вода
і де той намул і де саме та із глин
глиби незграби більші за цю ріку
всотує мов стороте та все углиб
море що стихло
всохло на нашім віку
8 червня 2022 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964660
дата надходження 04.11.2022
дата закладки 25.03.2023
Лиш вода…А ген за видноколом
Степ, пустеля, низина і ліс…
Будував не Антон, а Микола
Легендарний Антонівський міст.
І стояв, як Анлант, наш Антоха,
На плечах наше небо тримав,
І, мов ластівка на Явдоху,
Всіх вітав, звеселяв, проводжав.
І той шлях, мов в дитинство стежки,
Ніби давній щасливий сон:
Берег лівий – в тумані Олешки,
Берег правий – на сонці Херсон.
Вільний вітер гуляв розкуто,
І шуміла Дніпровська вода,
Доки в лютому дуже люто
Не припхалась злочинна орда.
Першим став він за край наш горою,
Гордо наступ ворожий тримав,
Але після нерівного бою
Сиротою невтішною став.
Бо на ньому зійшлись усі стежки.
Ніби в пеклі, і це не сон:
Берег лівий – у смутку Олешки,
Берег правий – незламний Херсон.
Не хотілося більш існувати:
Бути другом для ворогів,
Тож коли свої стали стріляти, -
Розумів: хоч стогнав, та терпів.
А як ворог безславно покинув
Правий берег (чкурнув сторчголов),
Він втомився, у хвилі поринув,
Щоб колись повернутися знов.
Щоб велись у майбутнє стежки,
В край щасливий – і це не сон:
Берег лівий – це вільні Олешки,
Берег правий – це вільний Херсон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966220
дата надходження 21.11.2022
дата закладки 26.11.2022
А біль – залишиться…Хоч пам’ять проросте
Зелом життя і квітами надії.
Застиглий крик зґвалтованої мрії
На тлі могил криваво процвіте.
В граніті й мармурі вкарбуєм імена.
Історію напишемо спочатку,
Але повітрям стане вічна згадка
Та невимовно дорога ціна…
Бо сонми душ перерваний політ
Повік з’єднав тримати наше небо.
Щодня,щомиті,а не за потреби,
Щоб ця земля себе вернула в світ.
Тож біль – залишиться… Коли змаліє лють,
У когось – щемом,а у когось – шрамом.
Коли Свобода возведеться Храмом
І діти гордо в нього увійдуть.
24.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966606
дата надходження 25.11.2022
дата закладки 26.11.2022
Зійшлися нам сірі хмари, зійшлося сіреє птаство,
посипались білі іскри з-під їх металевих пер.
Коли вони пролітали, небо ставало смугастим,
як смугами зір береться, коли виходиш на світло,
сидівши в підвалі недовго... учора була неділя,
а нині уже четвер.
І тільки, дзеркально небу, тонесенькі смужки жару,
легкого, як дим цигарки, упертого, ніби кров,
розтягуються од тіні кожного, хто чекає,
зростають все далі й далі од кожного, хто чекає,
до тих, хто пішов добровольцем
і хто підпав під призОв.
Вони ж прогинають кордони,
де всі юнацькі любові,
де кожен болючий спогад
туманить вугільний дим,
де, замість зозуль пісенних,
вугільно-чорні ворОни,
де, замість Зорі на небі
фосфорно-білий німб.
Різдво. Тож коляд співають, кожен - свойого роду.
У праві рід одне одного нині вважати своїм.
І гОстять про свято ланей, вечерю тримаючи в дланях,
і горобців пригощають, довірливих та сумних.
...І пролітають зі свистом посеред лісовного листя
уламки, що нині не сміють влучати в жодного з них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966640
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
темрява в місті
змушені спати
сусідські вікна навпроти
дитина при свічці у коридорі
спокійно гортає ноти
ніжно тримає безцінний скарб
першу свою гітару
читаю новини про вірогідність
ядерного удару
вже не питаю у порожнечу
що діється в путінській голові
тільки чекаю
на запах крові прийде по нього вій
сам собі підійме повіки
пильно подивиться на х#jла
..............
дитина перебирає струни
наспівує
ла ла ла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962464
дата надходження 10.10.2022
дата закладки 11.10.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2022
серпень був чи не був тільки осінь за сім годин
ось ти їдеш до нього перетинаєш чорний сувій води
оголошують станції наче тебе проливають із сита в сито
у твоєму волоссі літо
і незвично безмовний смартфон поблискує сумовито
ніби голуб що звістки приносив забився в куточок і крила склав
у надтріснутім небі скла
вже ріка залишилась позаду беззаперечна немов межа
здрастуй здрастуй рука гаряча тисячі слів утрачено і чужа
вулиця наче докір вишневу кісточку кидає під п’яту
просто взуття незручне просто обом вам варто спинитись тут
ще до нордичного світла у ліфті та до м’якої футболки з цього плеча
доки він тебе не роззброїв ущент не викрив
сам роздягатися не почав
29 серпня 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958239
дата надходження 31.08.2022
дата закладки 02.09.2022
«А добре ще було б
Якби крізь наші спомини
Бив звук мов дзвін…»
(Гійом Аполлінер)
Слова-кентаври
Танцюють навколо вогнища,
Сови дивляться вниз
З верховіть наших снів
Вниз – на книгу розкриту ріки,
Що тече в незбагненне
З пагорбів досвіду.
У Римі коштовних ілюзій
Новітній Сенека
Збирає у глеки години –
Грона достиглі Часу.
Винороб. Уп’ємось отим трунком
Колись. Ночі зоряних флейт
На березі моря акацій,
Що відцвіли ще тоді,
Коли ми були юні –
Ми – учні Орфея, рибалки містерій.
У дзеркалі бронзових тіней
Приблуда печаль
У приймах у Кроноса
Для хустки вишукує прядиво звісток.
Щовечора віолончелі – фіалок
Музику грають правдиву –
Про що?
У домі людей і котів
Давно оселивсь божевільний,
Кентавра пальто (чи попона)
Вся в дірах від пострілів.
Думки наче руки
Шукають навпомацки
Віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950940
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 20.06.2022
Першоджерело - з дозволу автора -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697010
Привіт.
Про що напишу тобі нині, не мій, чудовий?
Може про те, що місто прийдешнього дня наче сіра віслюча шкурка?
Що сонце сідлало коня, але кінь загубив підкови,
І дзвінко-лунко
крапає в ринви ущерть крізь злежалу небесну вовну...
Місто застуджене ледь, і тому - авжеж - печалі повне.
Про те, що вітри посивілі башти обсіли -
тремтять од холоду.
Ніжки тонкі, колючі в кошлатих онучах
звісили...
Що літні птахи покидають осінні дерева,
холодні гнізда й гарячі голови, а клапті білі
небо латають, пробите дощами-списами...
Про те, що сумні перехожі один на одного схожі -
кумедні лиця...
Й уже без різниці - і тих, кому зустріч сниться, і нас
на прощання недужих,
байдужо кружляє світ.
І ніжність моя нестерпна, хоча вже зайва.
А що пошта "зависла" - так, мабуть, і богу слава...
Привіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875598
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 01.05.2022
Доброго ранку. Ми в Україні...
Так би й стояла на ганку,
вдивляючись в очі Волині...
Чуєш? Ти чуєш, світ який тихий?..
Небо - немов в бурштиновій ряднині:
чисте, сяйливе...
Наче й не було вчорашнього лиха.
Хочеться жити довго, щасливо...
І "Ой, у лузі..." співати й співати,
і "Чорнобривці посіяла мати..."
Як я пишаюсь, що я з України!
Серцю ніколи її не замінить
інша країна.
...Мовою пісні народжую вірші -
на солов'їній, на самій гарнішій!..
"Доброго ранку!" - всміхаються квіти...
"Доброго ранку!" - підхоплює вітер
й несеться над Стиром...
Що є ціннішим на світі від миру?
Господи... мабуть, нічого.
Так, я щаслива...
Вдягнем вишиванки?
Доброго ранку 💛💙
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944771
дата надходження 12.04.2022
дата закладки 12.04.2022
Якби тобі горе, якби тобі лихо,
куди б заховати загублену втіху.
Ховала,ховала, сорочечку пряла,
до війни лихої гірко промовляла.
"Ген я народилась, коли небо чорне,
мати колихала під музики фронту.
Скільки б тебе, тату, я не виглядала,
Я життя віджила, а тебе не знала.
Горіли черешні в бабиної стріхи,
ми малі ховались, аби не зітліти.
Летіли гармати, неба край червоний,
а я плела ляльку з старої соломи.
Лялю моя лялю, люлі-люлі, тихо.
Гуркіт, постріл ,тиша, піди з хати, лихо.
Котику сіренький, Мамо, а де тато?
-безвісті, без долі пішов воювати.
А ти чорна пані, знову на порозі?
А чи не губила хустку по дорозі?
Аби не покрила, щоб не колихала,
моїх дітей, внуків долю не чіпала.
Піди в поле горе, йди до лісу лихо,
Біля серця доля-захована втіха.
Заплела молитву в біло-сиві коси,
Сяяли на сонці приховані сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938333
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
висять яблука -
зеленаво-латунні -
на гілках
галактики-яблуні
висять яблука -
у золотому промінні
і самі почасти золоті -
у покритому інеєм всесвіті
на гілках галактики-яблуні
осяйні
ясні
поодинокі планети
і всередині -
у серцевині -
визрівають нові світи
у кожній
червоно-коричневій
яблуневій зернині
18.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931295
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2021
Вже осінь дрібними дощами
Тихенько стукає в вікно,
А сиві хмари над полями
Пливуть помалу за село.
Закутавсь ранок у тумани
І десь дрімає у кущах,
А з неба мжичка над ярами
Спадає в трави, в берегах.
Частує беріг п’янким трунком
Ще свіжоскошених отав,
Хизується густим ще вруном
Смуга із пізніх буйних трав.
Від жнив відпочиває поле
І вітер ходить по стерні,
Та обережно, бо ще вколе,
В ній босі п’ятоньки свої.
І кожен день лелечий клекіт
Частіше чуємо вгорі,
Неспокою чи плач, чи регіт
Спадає звідти на поріг.
Розносить сумом по подвір’ї..
Відбитком ляже у душі
І десь, з далекого сузір’я
Назад вернеться у вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923332
дата надходження 27.08.2021
дата закладки 29.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2021
візьміть
мій останній кредит на весну -
і перепро́дайте його запро́данцям
за свої кровні тридцять два
мідяка...
переплавте,
введіть у вени
соком шаленим
останнього дня проліска...
а землю, утоптану у асфальт
військовим начищеним чоботом,
прорива калиновий листок...
... помирають проліски
у гарячому подиху спалених міст,
відраховуючи "аміні",
дихають ладаном...
і нині, і прісна, і во вєкі вєков
материнська сльоза,
удовина любов
на ваги із сталевими сейфами...
над калиною в смутку сивин
похилився розпачливо дуб,
в землю грішну посіявши жолуді...
в день останній
в прицілах - проліски
тужно в протягах
совають головами...
9.08.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517306
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 06.07.2021
знесилена снами відлякує випадкових
дотичних до долі заручників спазмів хіті_
в намоленій тиші посмішки гне підкову,
сортує архіви соромних відеозвітів_
>
знесилена снами злилася нарешті з роллю_
лоскоче пульсари - скроні колючим терном_
сліди по спіралі кропить дурною кров’ю,
вкриває крилатих блазнів пластами дерну_
>
знесилена снами чатує лихого часу,
велична рабиня з околиць нудного міфу_
ці вицвілі очі_ ці райдужки з плексигласу_
це приспане криком гіркого прозріння лихо_
>
голодна до світла цілує вуста холодні,
в імлистому дзеркалі погляду хитра пастка,
вузлами та петлями лінії на долоні,
не стримавши спеку місячну тане маска_
>
вчуваються кроки_ свідомість проймає струмом_
згорає вогнем жертовним врожай аскези_
намолена тиша римується з білим шумом,
і сутінь проміння ріже як вену лезо_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918160
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 02.07.2021
Не прийде до тебе зло...
Впаде побіч тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе,
до тебе ж не приблизиться
(Псалом 91)
Підняло сонце хмару, поклало собі на плечі:
- Все буде добре,- каже,-
лиш втамуй легіон страху та сумнівів...
Коли носитимеш моє тепло в грудях,
а світло, що більше од мого в кожнім закутку думки -
візьмуть тебе на руки ангели,
щоб не спіткнув об камінь ногу свою.
Стоять гори, сили повні...
Міць їх промовля твердо, як і їхня основа,
опора, древня, як початок сотворення світу:
- Все буде добре!
Коли носитимеш Його істину в грудях...
Почує тоді тебе. Плечима своїми закриє тебе.
І під його крильми будеш надіятися.
18.06.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917247
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 20.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2021
Кошки уходят тихо — в туман и морось.
Лапы легки — не выдно в траве следов.
Небо ночное сыплет на землю морок,
Вечностей девять стряхивает с усов.
Псы мокрым носом тычутся на прощанье,
Уши прижав: хозяйка ты уж прости.
Машут хвостом и в пасти уносят тайну
Сахарной костью, будто звезду в горсти.
И ты не веришь в души, судьбу и бога,
В перерожденья, в радужный чёртов мост,
Только смеются мойры и вьют дороги.
Вьют, будто гнёзда средь опустевших звезд.
Мойры смеются; ты заречёшься снова,
Ты отречёшься, ты не заметишь как
Среди галактик вспыхнет вдали сверхновой
То ли твой фатум, то ли твой добрый знак.
Вспыхнет сверхновой, яркой насмешкой свыше...
Спутав тропинки, скрипнет земная ось.
Лунная кошка спит на покатой крыше.
Звёздная стая ловит луну за хвост...
И можешь верить — клятвы хоть что-то значат,
Миски запрятать, выбросить поводок...
Драную кошку ты подберёшь на даче.
Под ноги просто бросится твой щенок.
_________________________________________
[i]Як завжди, російською про наболіле. Присвячується багато-кому. Не буду перераховувати, просто... Спасибі, що були.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914147
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 18.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2021
СОНЯХ
Давним-давно, коли дерева і трави на Землі росли до самого Неба і їх було так багато, що між ними навіть за ворітьми можна було заблукати, насіялось собі біля хати насіння чорнооких соняхів. Росла сімейка дружно, тримаючись купки, і навіть час від часу, коли налітав грайливий вітерець, соняхи торкалися своїми лапатими листочками і кивали один одному, ніби вітаючись: «Ото-так, ото-так». Усі вони були досить сором’язливими і не дуже любили роздивлятися навсібіч. Навіть коли їхні голови вкривалися золотавою короною, вони ніяково дивилися собі під ноги. Що вже говорити про осінню пору, коли в них наливалось чорне насіння і суцвіття ставали важкенькими. А ще і пташки любили поласувати тими зернятками, галасливо обсідаючи їх крону. В таку пору з року в рік по подвір’ю сіялися нові зернятка, аж поки одного разу найсміливіше з них не гайнуло з-під пташиного дзьоба за тин, і виросло там – високе-превисоке, аж до самого Неба. Та й цього непосидючому Соняху здалося замало. Він бачив, як щороку восени птахи гуртуються у зграї і кудись відлітають.
- Куди ви збираєтесь? – запитав Сонях у знайомої Пташини.
- В райську країну, що називається Ірій. – чомусь зі смутком в голосі прощебетала та. – Там завжди тепло і сонячно.
- То чого ж ви щовесни повертаєтесь назад?
- Бо там - чужина. В ній можна підгодовуватися, можна виживати. А народжуватися і жити можна тільки на рідній землі.
- А я все одно так хочу побачити цю таємничу країну… Візьми мене з собою. – почав благати Соняшник у Птахи.
- Добре, - відповіла та. – Але шлях довгий і небезпечний, тому не всім таланить повернутися назад.
- Я маю побачити країну райську країну! – наполягав на своєму Сонях. - Я проросту у далекому Ірії і зможу своїми власними чорними оченятами побачити далекі світи! Жодні умовляння родичів не втримали непосидючого Соняха, і восени він разом з Птахою вирушив у далекі мандри.
Минув рік. Коли по весні соняхи виросли настільки, що здатні були усвідомлювати, хто вони, їм зразу ж згадався їх родич-мандрівник і вони почали розпитувати про нього у Пташини.
- Усе добре. – прощебетала та. – Прижився. Але він дужу сумує за усіма вами. Я не могла взяти його з собою, тож він пообіцяв рости, скільки стане сил, аж до самого Сонця, щоб побачити вас.
- Рости до самого Сонця, щоб побачити нас… - зворушено прошепотіли соняхи. – Тоді і ми зможемо його побачити! – вигукнули вони, і дружно усі разом повернули свої голівки до Сонця.
Отак з тих пір усі соняхи не відривають свого погляду від Сонця, щоб побачити, яким стало зернятко з їхнього роду. А декому навіть здається, що та велика жовта квітка на небі, то і є непосидючий Сонях-мандрівник, бо чого б вона їм так лагідно усміхалась.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910819
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 07.05.2021
Першої квітки
малесенький ліхтарик -
а стільки тепла
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911063
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 07.05.2021
Першої квітки
малесенький ліхтарик -
а стільки тепла
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911063
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 07.05.2021
Пив самогон. Думки, мов таргани,
з усіх шпарин сповзались на безрим’я,
чи голий нерв, що зветься білим світом,
щоб потім залишитися на серці
тяжким камінням й тугою зневір’я.
Те, що збиралось довгими роками
мікронними піщинками і зерням,
за мить одну звалилось, наче лава.
ЇЇ хотів втопити у стакані
самонадії власної й зазнайства…
Та біль не стих, і лава гуркотіла,
і все, що є навколо, сперечалось
і сповнювалось сумнівом та рухом,
накочувалось хвилею натхнення
і забуттям зривалося в провалля…
Пив самогон. Але, здється, марно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905724
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Розстріляна свобода...
Така метода тиранів
вбивати надію на краще
відома ще з давнини.
А злидням терпець уривається -
біжать із дерев'яними щитами
поборники правди
на сім світі лукавім
проти жандармів режиму.
Статки ж тремтять у палацах,
їм страшно втрачати себе -
корону хизування -
єхидних відблисків батонів золотих,
що засліпили владу корупційно.
І плани складають криваві
їхні володарі злі.
І пекло вже тут !
Розпалилося люттю,
димом від шин на Майдані,
криками, зойками,
свистами куль !
Хто зупинить врешті
жорстокість людську ?
А Господь руку свою подає
хороброму серцю зненацька -
те ангелом стало від пострілу.
Й летять нескорені думки,
мов птахи до світлого раю,
аби сторожити плодючі сади
від зазіхань крадіїв.
Лиш розпач живих не вщухає :
"Герої не вмирають !
Герої не вмирають !"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905587
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 22.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2021
Там, над лісом за горою
Пшеницею золотою
Хтось засіяв сотню нив
Й залишив серпа до жнив
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901890
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 25.01.2021
[i][b]Я[/b]
йому[/i]
Вітаю, друже! Ми вже на порозі
різдвяного локдауну. Руки
не подаю, як ратиці – бики,
а обійму на лютому морозі,
коли не у поезії, а в прозі
побігаємо на перегонки.
Хай НАТО – в хату, а війна – в імлі,
а ми, щасливі – на своїй землі.
[i][b]А я[/b]
репрезентую
їй [/i]
Із колядою! Жму і обіймаю,
а ту, що із косою, не вітаю...
Надія є, що ми її пройшли...
Але тоді зійдемося, коли
корона омине оази гаю...
а я бика у сані запрягаю,
це краще, ніж уярмлені воли.
Тоді не буде марною надія,
що бик візьме на роги пандемію.
[i][b]А ми[/b]
усім[/i]
***
Вітаємо любителів поезій.
Хай настає омріяна пора
епохи щастя, миру і добра.
А метрам, що націлені на пресу,
на теренах освітнього лікбезу
бажаємо – ні пуху, ні пера.
***
Ой, не чекаймо миру на розпутті,
якщо не переможуть «майдануті».
Зелена йолка сяє до пори,
коли її покотять із гори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900239
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 07.01.2021
«Заснути хочу сном осінніх яблук…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Зима мокра й холодна
Наче арктична риба Каласта,
Наче плющ отруйний в лісі лисиць,
Наче білий мох білого дня Касте Суму
Нашіптує сни вужа.
А Місяць-невдаха нашіптує:
«Сон це не страшно…»
(Він знає. Як не він то ще хто…)
А може Місяць це теж яблуко –
Але не осіннє, а кам’яне,
Що надто довго висіло
На невидимій гілці минулого
І не падало в оцю безодню Ніщо,
А кам’яніло, сіріло, мертвіло –
Бо бачило сон – надто ніякий,
Надто одвічний – про вир круговерті –
Той самий. Отой, що завжди.
Хотілось заснути – заблукати у сни їжака,
Разом з колючим філософом межичасу
Бачити зоряну ніч (над листям торішнім).
Сон – це не страшно. Той безхатько правий.
Той блукач. Той кулястий ліхтар.
Той волоцюга.
У яблучних снах
Буду пити срібним кратером сидр.
А може й кальвадос – іспанський.
У снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900015
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 03.01.2021
«… Ти не вмреш
Мальволикою смертю…»
(Пауль Целан)
Ми вмираєм, вмираєм, вмираєм:
Смерть наче квітка цвіте
У садочку кохання.
Ти зозуля чи кат?
Стиглі вишні
Крапками в зошит опівдні
В літопис-рукопис жадань –
Вишні, які в Ірландії вітряній
Не цвіли споконвіку –
Хіба що дикі – як ми.
Цвіт бузини – ніби літо,
А насправді дощисько і вітер.
Насправді.
Ми вмирали на площах –
Біля пошти і просто на вулицях міста
Темної гавані,
А нині пані якась – без прикрас,
Не мальована. Пані бліда
Якось так ненароком:
«Ти не вмреш мальволикою смертю…»
Я знаю.
Що з того.
А може то вишні. Просто вишні.
Раптом достигли в Ірландії.
Просто вишні. Стиглими краплями
На сторінки літописів –
Наших.
Недописаних. Недочитаних. Недолистаних
Навіть. Що з того, що монах…
Що з того, що тоді…
Хто писав, хто стріляв, а хтось мріяв
Про Ірландію – Ерінн –
Про ту, що «го бра».
Про ту, що зелена
І вітряна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899005
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 02.01.2021
нове око поезії
дивиться на того,
хто бачить світло
в кінці тунелю
й слова закладає,
мов батарейки,
до ліхтарика душі...
із ним не важко
ходити у тьмі
запитань та парадоксів...
де мої окуляри,
але не рожеві,
а скептично-іронічні
з дужками-смужками
прояснення, -
най загляну
до лона очевидного.
Світлина з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899910
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021
Спиною до стіни, а раптом вщент?
Не бачать очі - серцю не тужити.
Солодкий смак гріховного: "ІЩЕ..."
Не втримати у жодному із жител.
Хоч прив"яжи, хоч дошками забий -
Тріщатимуть віконниця і двері,
Якби ще й стіни...Стіни ще якби
Не наливались відчаєм артерій.
Повзуть зміїсті, оголивши нерв,
Чи день, чи ніч, уже й не розібрати.
В очах прозорі кола - вдих завмер -
Anima mundi чорного квадрату.
2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898682
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 22.12.2020
«Вогню вогонь не покладе межі
Дощі не каламутять глибини
Та схоже схожим назавжди живе,
Чуже чужим живитись може…»
(Франческо Петрарка)
На березі ріки мовчазної,
Яку оспівав флорентієць –
Вигнанець, сумний пілігрим,
Блукалець лісів безнадії
(Навіть там, де сонячно).
На березі річки чекання
Човняра, що не гірш Одіссея
Знав про весло все.
Я шкодую, що він не Улісс,
Я ховаю монету в кишеню,
Затискаю її між пальцями –
Монету – шматок Сонця,
З рельєфом дельфіна
На стороні дня,
З написом: «Ола пернойн»*
На стороні ночі.
Я чекаю на майстра весла
(Йому не потрібні вітрила –
Тут вітер помер)
Мовчазного як сутінки,
У країні кімерів-молокоїдів,
Бородатого, наче Сократ.
Він колись був рибалкою
І ловив сріблястих плавців
У мереживо днів – не своїх.
І думав, що не плавці то лускаті,
А сталеві ножі,
Що раптом перестали тонути
У воді вічності.
Я чекаю,
чекаю,
чекаю
Отого мореплавця,
Що проміняв прозоре море
На каламутну ріку.
Чекаю.
Марно.
Примітки:
* όλα περνούν – я навів іоніййський варіант вимови цієї фрази. Насправді на монетах Міста Щасливого – Сабії Борисфеніди такого напису ніколи не писали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885365
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 19.08.2020
«Коли настане час ти в кіммерійській тьмі
Шукати марно будеш тінь мою…»
(Гійом Аполлінер)
У Кіммерії пітьма,
Яка шириться від молока
Чорної кобилиці,
Що надоїла сива жінка
Вдягнена в овече руно
І грубе полотно шерстяне.
Пітьма шириться від кожної краплі
Білої, наче імла на Степом,
Наче туман у леваді снів,
Наче борода жреця Праматері Світу.
У пітьмі розчиняються тіні –
Діти віковічної темряви,
Що в час згасання заграви
Шурхотіли ковилою разом з ящірками,
Давали притулок хвостатим мишам
Від синього ока зозулястого яструба,
А тепер в Кіммерії пітьма:
Час, коли навіть Місяць заснув,
Зник у своєму сховищі,
Коли навіть зорі згасли як свічки,
Вкрадені беззубою відьмою
І сховані у цупкий мішок для непотребу.
Тільки стукіт копит –
Коней, що ніколи не сплять,
Тільки крик сови –
Птаха мудрості,
Тільки шелест тростин
Мислячого очерету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886276
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 19.08.2020
[i] «He quarrel of the sparrows in the eaves,
The full round moon and the star-laden sky,
And the loud song of the ever-singing leaves,
Had hid away earth's old and weary cry…»
(William Butler Yeats)[/i]
Я блукав серед натовпу
Людей, що не слухають
Цвірінькання горобців,
П’ють повітря настояне на шумі,
І не знають, що землі боляче,
Коли вони топчуть її – втомлену
Цвяхованими черевиками байдужості.
Я носив тягар смутку
У шкіряній торбі ірландського скрипаля:
Тягар, тисне донизу плечі,
Робить кроки нестерпними,
Примушує заплющувати очі –
Сірі від диму, сірі від безнадії.
Я блукав серед міста,
Що муроване кам’яними брилами минулого,
Яке закіптюжило Небо димом проклять,
Що зазирає в сумні очі коней
Сліпими вікнами втоми.
Я несу той тягар – тягар журби та печалі,
Ступаючи мокрою бруківкою,
Ковзаючись на слизьких її каменях,
Мрію донести оту важку торбу
До каламутної ріки Часу –
Отої, яку оспівав Данте,
Яка тече чомусь серед міста – так плинно
І так недоречно, ніби запрошує самогубця
Поринути в її обійми,
Ховаючись під ребра мостів,
Ніби то не притулки безхатьок,
А шляхи Колісниці Сонця.
Та чи наважусь отой тягар в річку кинути?
Навряд…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882071
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Було б байдуже, що він курить,
Чи навіть сів на голку вже…,
Але це .мо зелене рулить,
Без гальм, обдовбане везе!
Забув, що «всі ми президенти!»
Лиш рік тому слова звучали!
Бо різко так змінив акценти,
Що всі засранцями вже стали!
Так, громадяни вже засранці!
Про це його черговий стрім.
Неадекватність стану вранці
Він демонструє нам усім.
А чим ще можна пояснити
Всі ці відзнаки для попси?
Можна лишень айкос вкурити,
Щоб так попутати рамси.
Тому тепер уже по праву
Його і нам засранцем звати.
Та є образа за державу,
Яку прийдеться рятувати.
Та все це ширма для зебілів,
Засранець вже докерувався.
І вже не смішно, бо на ділі
По повній блазень обісрався!
Куди не кинь проблеми всюди,
До ручки вже докерували.
Біду для нас створили люди,
Які засранця обирали…
Ч.о - слово недозволене в Клубі...
04.07.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881685
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 05.07.2020
У Чорному лісі – зима і вовки,
І боязко надто, і холодно дуже.
Там чорні сидять на деревах круки,
І дивляться мовчки в самісіньку душу.
В палаці казковий живе Берендей,
Ключі у коморі від літа ховає,
Та в Чорному лісі немає людей,
А отже і підлого в ньому немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879677
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 19.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2020
Мчить, прудкий, раптовий, мов орлан,
вільний, як угіддя чабанів.
Лиш його імення прогорлань:
тут як тут постане Чом Би Й Ні.
В мить, коли ти в сумнівах-круках,
із самим собою у борні,
й мить сама – непевна і крихка, –
вже спішить на поміч: Чом Би Й Ні.
В час, добряче зрошений плачем,
в дні нудні, сіренькі і чумні
він прийде, підставивши плече, –
варто з губ зронити: "Чом Би Й Ні!"
Варто вперто рухатись вперед,
щоб за тебе він не червонів.
З неба, з колісниць, возів, карет
радо блима оком Чом Би Й Ні.
А коли рутину, мов міхи,
знов розтягне мозок-баяніст, –
дуне вітрюганисько лихий,
хтозна-де завіє Чом Би Й Ні.
З ним же – безтурботний твій талан.
Тож уклін йому низький до ніг.
Вір у нього й матимеш талант.
Лиш частіше згадуй... Чом Би Й Ні?
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879728
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Коли душа неопалима
не знає спокою вночі,
Тендітна муза вносить рими
в старій торбинці на плечі.
З печальним поглядом ікони
дає торбинку і тоді
до ранку калатають дзвони
і Всесвіт ходить по воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879569
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 14.06.2020
Хаха! люди, кажуть, коли народжуються,
то верещать, ніби хтось їх ріже.
поети схильні це пояснювати так:
дитині було затишно в маминому лоні,
а ось тепер її те лоно виштовхує надвір;
дитина протестує: мамо, зглянься!
чи ти мене не любиш? не хочу в цей бридкий,
шорсткий, жорстокий, гострокутний світ!
так, для дитини то страшне розчарування,
та діла вже ніяк, маленька, не поправиш;
а мама – навпаки: лежить така щаслива,
що хоч на неї накричи, хоч докоряй їй,
хоч закликай до совісти й лозиною шмагай –
лиш усміхнеться втомлено й промовить:
чого ви там стрибаєте? вгамуйтеся, помовчте,
погляньте лиш, яку я ідею породила:
дитя було у сховитку, мов в бога у кишені,
або вареник у сметані – все одно:
вважало, що його життя прекрасне,
змістовне й на вершині всіх досягнень;
тепер воно, біднесеньке, збагнуло,
що всі її уявлення стояли на піску
і плавали в плаценті – тепер у сповитку
переосмислює засади концепції буття.
одна лиш літера! – ну сказано ж: дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727531
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 13.06.2020
«Дні мої, мої дивні діти,
Віддав вас вольній волі.»
(Майк Йогансен)
Луна засипаних криниць
Мені кричить услід – мені, старому,
І небо споглядаю впавши долілиць
І п’ю з хмарин важких прозору воду.
Я спочиваю у тіні дерев, які ще не зросли,
Які обабіч шляху ще не виткнулись з землі,
З блискучого насіння ще й не проросли,
І дивлюсь на істот, що вуха чималі
Не виставили з хащів кропиви
Глухої, як і мій нещасний край.
З минулого ведуть мої сліди –
Грай, конику трави, свої катрени, грай!
Я – «вічний жид» - блукаю в пошуках води
Живої – в сьогоденні заблукав,
Але живу в майбутньому –
Серед його віршів, його заграв.
Мій костур тріснув і дірявий плащ
Та я апостол. Серед темних хащ
Пророчу равликам про їх Армаґеддон,
Про Будду зайчиків і про метеликів закон
І бачу, як із хворої землі
Замість зела й трави
Ростуть ножі
Ростуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442713
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.06.2020
Ві́дстане, хай зайве все відста́не,
звільнить від старих нестерпних пут.
Горами, морями і містами,
в мандрах покажи подальшу путь.
Згине хай надумане і хибне.
Хай усі незгоди трафить шляк.
Серцю не сидіти більше сиднем.
Серце вже прийдешній бачить шлях.
Ліс – позаду, спереду – тополі,
скелі, степ, лиман, солоний бриз.
Дай же, доле-перекотиполе,
відданих очей щасливий блиск.
Серцю дай нехитре, справжнє діло, –
в нім добро примножиться стократ.
Хай чуже, змаліле й поріділе,
на семи розвіється вітрах.
Все, що оком блимає неситим,
все, що зводить дух на манівці
в серці хай не трапиться носити,
хай не заступає більшу ціль.
Десь вкінці тунелів, трас і колій –
світло на планеті «Всенетак».
Хай замайорить на видноколі
заповітна, істинна мета.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879316
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 11.06.2020
Мине і це...
Куйовдяться події.
Весна зігріє змерзле деревце,
Дощу сльоза прикрасить віти-вії,
Та пташкою жалю злетить слівце.
Усе мине...
Час не залишить сліду,
Та зникне пам‘яті маленьке озерце.
Лиш Всесвіту, немов старому діду,
Відомо що минає все
Мине і це...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870815
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 10.06.2020
Мы застряли в стекле и камне между полом и потолком,
и не трогаем лиц руками, только кистью и мастерком.
На фрагменты живых мозаик, как на лики своих отцов,
город сердится, как хозяин, и спускает троянских псов.
А над ним – облака Растрелли, сплошь барокковые клубы,
будто богу соломку стелют и цепляются за дубы.
Воздух горче сухой полыни, и – ни капли Днепра из уст.
Лишь закаты неопалимы, как синайский терновый куст:
вот вам знамения и вехи, указующий божий перст –
не покиньте же, человеки, этих обетованных мест.
Рассыпают под верболозы семена золотой травы –
пусть пасутся на кручах козы, отдыхают на склонах львы.
...так баюкают нас в корзине из кленовых теней в реке –
может, выживем в магазине на искусственном молоке,
оперимся и повзрослеем – хоть на рану таких клади.
Ведь рождённым здесь Моисеям просто некуда уходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878890
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 10.06.2020
НА ПОГОДУ
Эл
Я жалуюсь тебе на эти сны.
Но темперамент киевской весны,
похоже, привлекает тех, кто снится:
у мамы новый плащ, влюблённый вид,
сама — огонь, и всё в руках горит,
и ей всегда — всегда — слегка за тридцать.
Она, видать, мой самый странный друг.
Мы даже спорим, яблоко ли, лук,
хлопочем над салатом в старой кухне,
я, как и прежде, восхищён и глуп —
отводит от меня густую мглу...
Но вскоре всё сломается и рухнет.
Неравнодушна память к мелочам,
чтоб век спустя сильней по ним скучать —
приобретённый кашель, южный воздух,
терновый ветер, солнечная сыпь
и дальний свет со встречной полосы...
А мир был с одного лишь слова создан.
Как не проснуться, чтобы сон сберечь?
Но времени положено истечь —
глядишь, и этот плащ давно не в моде.
Я жалуюсь тебе на эти сны.
Спасибо, что не прерываешь, сын.
...Раз снится — переменится погода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879010
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Твой град стоит на вере и тоске.
Закат неспешно сматывает сети,
склоняют ивы розовые плети
к следам волны на голубом песке.
Горят леса.
Дымы, как родовые древеса —
перерастают яблоневый сад,
садится солнце, увядает рута.
Похоже, что Перун играет с трутом
и не велит пожарам угасать.
То запад пламенеет, то восток.
В затылок дышит череда высоток,
оконных вспышек восковые соты
раскрыли зевы — втягивают смог.
А ты стоишь на крылышке пчелы,
глядишь, как сонно маются челны
на пристани — прикормленные птицы,
и тени их, объёмны и черны,
похожи на обугленные лица
горшечниц, земледельцев и купцов,
не спасшихся писцов и дегтекуров,
ходебщиков, бояр и балагуров;
на остовы разрушенных дворцов.
... как благодатно сеется огонь.
И лопуха раскрытая ладонь —
не тронь меня, не тронь меня, не тронь! —
зовёт на помощь грозовые тучи,
а слышен только клёкот из уключин.
Слетают воробьи с горящих стрех,
гудят, гудят невидимые пчёлы,
река готовит саваны парчовы
для сущих во гробех.
Так сходит свет, и жизнь идёт за ним.
Над куполами выскочек-высоток
ты оставляешь след своих кроссовок,
лес оживает, город воскресает,
смеётся Ольга, пташек отпуская,
и у реки камыш неопалим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879192
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Ой, люцерно ти, люцерно,зовсім не поспіла,
А косить тебе вже треба – я загострю вила.
Чорні бур'яни трикляті голови здійняли,
А коса моя гостренька косить, бриє, жалить.
Приспів:
Ой, ти, Гонто, Гонто - брате, отамане грішний,
Обминає тебе спокій, бо душа невтішна.
Тріпотить твоє серденько та й за всю Вкраїну –
Ти не зрікся свого роду, в горі не покинув.
Ой, ми, браття, погуляєм степом на роздоллі
Та й покажемо безбожним – хто господар в полі!.
Гей, ви, славні козаченьки! Ходіть до криниці,
Наберіть у свої фляжки чистої водиці.
Приспів.
Степових орлів ватагу спрага не здолає.
Як там доля обернеться – хто там його знає...
Не свята це справа, браття, панів катувати,
Але що вже тут поробиш – треба міру знати.
Приспів.
p.s. 27 червня 1768-го року російський загін оточив Умань, де на той час перебували Ґонта та
Максим Залізняк. Вважаючи росіян своїми союзниками у боротьбі проти поляків, близько 900
озброєних гайдамаків разом зі своїми ватажками не чинили опору і були підступно захоплені
до полону військом генерала Кречетнікова. Повстання було жорстоко придушене. Полковник
Гур'єв наказав покарати Ґонту батогами. За кілька днів більше 840 гайдамаків разом із Ґонтою
— як піддані Речі Посполитої — були передані коронному командуванню (галицькому старості
Францішеку Ксаверію Браницькому). Їх стратили у селі Кодні поблизу Житомира та в селі
Серби (нині село Ґонтівка Чернівецького району Вінницької області).
Полонених Залізняка й Ґонту після жорстокої екзекуції (кожному дісталося по 300 ударів)
кинули до ями. Судив ватажків особливий інквізиційний трибунал у селі Серби поблизу
Могилева-Подільського, який після 10-денних знущань виніс присуд. Залізняка заслали на
довічну каторгу до рудників Нерчинська. Ґонту засудили до страти. Страта мала тривати 2
тижні: упродовж 10-ти днів кат мав кліщами здирати з нього шкіру, на 11-й — відрубати ноги,
на 12-й — руки, на 13-й — вирвати серце, на 14-й день — відтяти голову.
Шляхтич Дуклан-Охотський залишив свідчення про виняткову мужність ватажка повстання:
« Ґонта вийшов на страту з лицем спокійним і веселим, наче направлявся до кума на
іменини. Кат здер з нього смугу шкіри, кров чвиркнула, проте обличчя гайдамаки не
здригнулося; здер нову пасмугу шкіри, і тоді Ґонта сказав: «От, казали, що буде боляче,
насправді ні крихти не болить! »
Пам'ятник Залізняку і Ґонті.
Бачачи, що безприкладна мужність Ґонти справляє на присутніх протилежний ефект, генерал
Браницький, присланий на допомогу російським військам, наказав уже на третій день відтяти
йому голову і вирок виконувати на трупові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866700
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 10.06.2020
У серці і в небі – купчасто-кудлато.
В чеканні прояснення скрапують дні.
Чи засвітло вдасться циклони здолати
планеті, країні, родині, мені?
Чи з ніг не зіб'ють розшалілі цунамі?
Чи стихне колись озвіріла гроза?
Так сперто ще небо не гусло над нами.
Так глибоко в драглі ще світ не вгрузав.
Чатую в надхмар'ї найменшу з прогалин.
Краду спраглим оком найменшу блакить.
Чи з хлопцями коней не так розпрягали?
Чи надто втягнули тремкі борлаки?
Дай, Боже, знайти між ваганням рішучість
(либонь, всі незгоди мої – замалі).
Дай витримки й сили – розсунути тучі
мені і родині, країні, Землі.
© Сашко Обрій. Поезія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878419
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 04.06.2020
«… Чорним
Променем пам’яті
Видираєшся ти до світла…»
(Пауль Целан)
Очерет озера моїх снів
Шепоче мені про спокій:
Спокій води, що не знає дна,
Спокій дверей, що ведуть в порожнечу,
Спокій очей, що не бачили світла,
Спокій хмари, що несе буревій.
Чапля озера моїх снів
Загубила пір’їну щасливого дня
На піщаному березі заплющених очей –
На піску – білому наче березень,
Де ніколи не було слідів
Босих ніг меланхолії.
Коли ти заплющуєш очі
Знаєш напевно,
Що риби – ці сріблясті форелі хвилин
Озера моїх снів
Пірнають в глибини,
Марно жадаючи ковтнути камінь
Озера, в якому немає дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877578
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 29.05.2020
А час і досі ще живий.
Він любить ніч. Він любить зливу.
В його розкритих крилах вій
іще сльозу знайти можливо.
Він знає тугу самоти.
Він знає чисту ніжність сміху.
Тож він продовжує іти,
хоча, здається, надто тихо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876639
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Коли не хочуть нас почути,
І час непевний настає,
Я знаю: так не має бути.
А є…
Я знаю: гірше від отрути,
Коли Країну – на шматки!
Волаю: «Так не має бути!
В штики!".
Коли навколо стільки бруду,
І так далеко до мети,
Я вірю: так НЕДОВГО буде.
А ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876751
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Ковз, ковз…
Повз, повз.
День ковз,
Ніч повз.
Зупинись. Де ти є? Куди йдеш і чому поспішаєш?
Що несеш і навіщо? Що робиш? Для чого живеш?
У екранах блакитних щомиті онлайн зависаєш,
Щось шукаєш постійно, та вряд саме там це знайдеш…
Ковз, ковз…
Повз, повз.
День ковз,
Ніч повз.
Подивись: це твій світ, не три де, навіть ка не чотири,
Справжнє небо, і вітер, і люди, - все плинне життя.
Час летить, і згасає, хто поруч, марнуються сили,
Не вловив – значить втратив. Проґавив – нема вороття.
Ковз, ковз…
Повз, повз.
День ковз,
Ніч повз.
……………………………………………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876712
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
(мудрі настанови від Маргарет Тетчер -
Прем’єр-міністра Великої Британії 1979-1990 р.р.)
Коли свої перші гроші
Заробить дитина
(на морозиво хоча б)
То в вас є хвилина,
Перед тим, як їх лизне,
Вихватіть й кусайте
І відсотків так із 20-ть
Собі наминайте.
Поки дитя розгублено
Дивиться на вас,
То ще так відсотків 30-ть
Відкусіть в той час.
Після того віддавайте
Оту половину,
І при тому вже навчайте
Скривджену дитину.
Що отак держава робить
З усіма грошами,
Які люди заробляють
Розумом й руками
І від кожних "льодів" в тебе
За́вжди щось відкусять,
Та відсоток тих відкусів
Пояснити мусять.
Звіт потребувати треба,
Чому стільки взяли
Й на які-такі потреби
В закрома поклали?
Якщо зроблять так батьки,
То ще є надія,
Що виросте покоління,
Яке зрозуміє,
Що в держави нема гро́шей,
Всі гроші з податків
І потрібно їм прийти
До нових порядків.
Де вони не тільки МОЖУТЬ,
А й ПОВИННІ знати,
Як чиновники їх кровні
Будуть витрачати.
Як один наш вождь сказав:
"Маємо, що маємо" -
Вже ті "льоди" так скусали,
Що й смаку́ не знаємо.
21.05.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876703
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
[i] «Б’є в рамена засмаглі
Метеликів чорна зграя
Білі змії туману
Сліди замітають…»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)[/i]
Не турбуйте мене,
Коли граю я на залізній скрипці
Фатальне соло
Лише для слухача одного
Під небом світанків і синяви –
Під оцим куполом вічності,
Під білими хмарами сну,
Над жовтими кульбабами яви.
Не турбуйте мене,
Коли я стискаю залізну скрипку
Напередодні акорду короткого
Затамувавши подих,
Обережно торкаючись пальцем
Струни сталевої.
Мою фугу почує
Слухач – по той бік,
По той бік поля квітучого –
Неораного, несіяного, незнаного
Нами. Мною –
Дивака-музики на ймення Харон.
Не турбуйте мене:
Замість нот збирані зерна нірвани
Бережу паче пастор
Береже овечок чорних і білих
З якими Судний День зустріти мріє –
Там – де небо цілує озеро:
Воду меотів.
Не турбуйте мене –
Скрипаля бронзових нот
Дзвінких і легких як Сонце
Коли перед концертом –
Перед коротким соло
Перед фугою нашого часу
Я одягаю фрак –
Кольору трави і землі –
Таки нашої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876448
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Між «було» й «буде»
лиш мить - одну єдину –
усе, що маєм.
Фото автра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874188
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 02.05.2020
чи ти взуваєш
потерті берці
чи модні «кроси»
чи зовсім босий
чи грає радість
в твоєму серці
чи дика тиша
мовчить морозом
чи можеш легко
ушкварить Баха
отак що світ
перекине дригом
чи ти лежиш по роботі
лахом
і ноги виють
холодним криком
якщо ти й досі
іще не покруч
якщо на совість
лишилась сила
то значить янгол
з тобою поруч
блука і зараз
он чуєш крила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873279
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Сироїд Андрій Антонович
Народився в 1919року
в с. Лемеші Янушпільського району Житомирської області.
Пропав безвісти під час Другої світової війни.
Залишки тіла солдата було виявлено
у квітні 2020 року у полі неподалік с. Радогоща
Лугинського району Житомирської області.
Перепоховання відбудеться у рідному селі солдата.
Земляк наш - Сироїд Андрій
Зник безвісти у Другій світовій.
Не повернувся із війни.
Не повезло – живим прийти.
Батькам не вірилось, чомусь,
Бо обіцяв: « Я повернусь».
Вони надіялись й чекали –
Літа тихесенько спливали.
А він приходив в їхні сни
Легеньким вітром щовесни.
Батьків за плечі обнімав,
Втішав і сльози витирав.
Немовби, з ними говорив,
Ще зачекати їх просив.
Й вони чекали до кінця
З війни солдата і бійця.
Померла мати і татусь,
Але слова ті - «.. повернусь»
Неслись із вітром щовесни,
Де край дороги ясени;
Село де рідне – Лемеші,
Й садок колгоспний на горбі;
Де яблуневий білий цвіт
З пелюсток стежку до воріт
Встеляє тут, де була хата,
і залишалася чекати
Замість батьків його з війни -
Не дочекалися вони.
Не дочекалася і хата
З війни солдата, сина, брата.
Стоїть лиш місце в споришах,
Де була хата в Лемешах.
І де тополя ще росла,
Бо свідком тих подій була:
Солдат як в сни сюди літав,
А рід його все виглядав.
І ось чергова вже весна
Всім сповістила, що війна
Нам віддає назад Андрія -
Здійснилася батьків надія.
Не дочекалися вони -
Та рідні є і земляки.
Багато літ з тих пір пройшло -
Солдат вертається в село.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872937
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Сонячні краплі
на пелюстках тендітних –
дощу цілунки.
***
Дощик весняний
шипшині намистинки
щедро дарує.
***
Сонячні краплі
у долоньках пелюсток –
згадка про дощик.
***
Дощик шипшині
жменьку сонячних крапель
лишив на згадку.
***
Пестять пелюстки
сонячні намистинки –
принишк вітерець.
***
Тремтять на вітрі
сонячні намистинки.
Зітхають квіти.
***
Тримають квіти
у тендітних долоньках
дощу перлинки.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872164
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 16.04.2020
Плетуть дороги день. Втікають вікна в світ.
Краде весна думки. І ранок сам не свій.
Між чорно - білих клавіш душ кричать міста.
Згубивсь між стін сердець голодний сонця птах.
Живем, як тіні. Скупо ділим хліб - вино.
По колу йдем німі. Гріхи ж - душі на дно.
Втікаєм з тисяч тиш, із суму павутин.
Ховаєм очі між зірок, в камінні стін...
03.04.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870602
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Твої пречисті, світлі очі,
Пророче погляд на уста,
Кидають і чекають ночі,
І я всміхаюсь неспроста.
Твої претеплі, ніжні руки
Ідуть по тілу, наче струм.
Однаково на мить розлуки,
Однаковий вчорашній сум.
Твоє прещире, сильне слово
В душі горить навіть, як сплю.
У мене відбирає мову,
Коли шепочеш: "я люблю..."
12.02.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868847
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 22.03.2020
І снився дощ, такий холодний.
Старий мінявся світу зміст.
Дуби стояли благородні
і випускали перший лист.
Весна свою являла силу,
прощала скоєні гріхи,
а ти чомусь уже не снилась,
напевне, дощ розмив шляхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868823
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 22.03.2020
ти - твій страх: жодна крапля спокою
не мі́ниться в блиску твоїх зіниць;
твій слух, він вихоплює з пісні прибою
лише викрики п'яних рушниць
на околицях, вилицях міста...
ти придушуєш погляд нічних ліхтарів,
в вузол скручуєш нитки вольфраму,
де примарна надія пускає в душі
свіжу кров застарілої рани
так невпевнено, хоч і навмисно...
ти - це страх, відповідно до ГОСТу,
ти до кола прикутий штрих-кодом -
і, як всі, що від посту до посту
власним транспортом, пішим ходом
пробираються, стомлені вкрай...
ти - твій шлях і нічого нового,
лиш мільярди натомлених спин
крок у крок, ніби йдуть замінованим
механічно, усі, як один,
у сміття перетворюють рай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644341
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.03.2020
Ця зима без зими,
Мов би келих на стіл пустий...
Роз"єдналися ми,
Допалили оті мости,
Що з бажаннями чис-
тими щиро пройти хоті-
ли, палили вночі з
Хіті сполохом наших тіл,
Та нові постава-
ли при зустрічі кожен раз,
Як самі ми пала-
ли... Та нинішній перелаз -
Не місток через тин.
Ним світи роз"єднали ми.
Стіл. І келих пустий.
І зима. І нема зими.
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120022103978
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865523
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 02.03.2020
Я эти комнаты знаю наперечет.
Прихожу сюда потому, что меня влечёт
Свет, которого здесь всё меньше — он медленно убывает.
Время не знает меры, но любит счёт.
Тянется узкоколейкой вечерний луч
И пылинками в нём золотится печаль — земная,
Приходящая ... Ничего во мне не затрагивая, не меняя,
Вхолостую дыхание проворачивается, как ключ.
Будто граница света, граница тьмы —
Черно-белые фото, выцветшие обои.
Дети на снимках — это давно не мы,
Время — несуществующее, иное.
Так умершие переглядываются с икон,
Продолжения просят, в молчащих души не чая...
Подступает к гортани вновь обретенный ком
И свет выключает.
Свет во мне выключает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865878
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Котилось небом
Яскраве диво
Навколо тебе
Весь день ходило.
Рухалось небом,
Не присідало.
- Виспатись треба, -
Врешті згадало.
За ліс сховалось,
Закрило очі.
Сутінки впали.
Початок ночі.
Що це?
22.08.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864721
дата надходження 13.02.2020
дата закладки 15.02.2020
Котилось небом
Яскраве диво
Навколо тебе
Весь день ходило.
Рухалось небом,
Не присідало.
- Виспатись треба, -
Врешті згадало.
За ліс сховалось,
Закрило очі.
Сутінки впали.
Початок ночі.
Що це?
22.08.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864721
дата надходження 13.02.2020
дата закладки 15.02.2020
Ще весни хода не почалась –
Лютий плаче: дні спливають куці.
Ще не час, коханий, ще не час
Заламати руки у розпуці.
Ще слова не сказані усі,
Жде пори своєї диво-пісня,
Мрії ще не скупані в росі,
Ще блаженно-мирно вранці спиться...
Ще не час, коханий, ще не час,
Ще коса не знівечила квіти.
Ще надії промінь не погас,
Ще не час вмирати. Час пожити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864522
дата надходження 11.02.2020
дата закладки 13.02.2020
***
запізніла зима
схаменулася, прилетіла
білий сніг - білий світ
зачарованість - дивина
і хоч холод безжальний
в стосунках з зігрітим тілом,
як пасує природі
зимова її сивина…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863808
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Скажи-но, де тебе нема
й не існувало у природі?
Де сміх за пам'ять не трима,
і сни блукають на свободі?
Де тінь не падає твоя
та у журби забрало мову?
Де не цвіте твоє ім'я
неповторимим тихим словом?
Де на тумани схожі дні.
Де всі тривоги - у колисці...
Здається іноді мені,
нема ніде такого місця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863827
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Пам'ять моя, ніби шибка, замшіла і трісла...
О, як минаємось ми і минається час!..
...Баба малює хрести із солоного тіста
Понад дверима, щоб нечисть не влізла до нас.
Дід, посивілий, як Бог, увійде́ ізнадвору
І перехрестить кропилом чотири кути.
Ми у свої закапелки, як миші в комору,
Спробуємо, та не встигнемо вкотре втекти.
Пирснемо сміхом, затулимо дружно обличчя,
Бризки холодні, мов друзки, довкіл полетять.
Скільки глибокого змісту таїть кожен звичай!..
Навіть ці краплі води – то свята благодать.
Скільки довкола любові, і світла, і сміху,
Вловлює пам'ять далекі близькі голоси.
Де ж ота зірка, що впала на дідову стріху?
Може, застрягнувши там, дотепер ще висить...
Може, той спогад щедрівка дитяча розбудить –
Й переді мною постануть усі, як живі?!
О, як минається час і минаються люди!..
Скапує віск із мізинчика, скапує віск...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862362
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020
Тремтить в обіймах
дівчинки в білім платті
брудне цуценя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862417
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 24.01.2020
Змерзлі стеблинки
по крихті назбирали
сонечка в жменьки
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860153
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Хазяйські коні
стриножені пасуться.
Ситі, безкрилі.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858384
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 23.12.2019
А дні біжать – купають ноги в повені,
Шумливій, неспокійно-весняній,
Здолавши літо, в осінь зайдуть повагом,
Коротші трохи стануть і сумні.
Коли ж в снігах вони заспотикаються,
Впадуть тоді в зимові довгі сни,
Аж поки сонечка весняного злякаються.
Й розбудить край струмочок голосний.
30.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857455
дата надходження 09.12.2019
дата закладки 10.12.2019
Вижени з хати набридлі думки,
Вікна закрий, двері замкни,
Виключи радіо і телевізор,
Мобільний успішно блокуй…
Тишу послухай - вона співає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856425
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 01.12.2019
«Склянка годин
Глибоко закопана в тіні півонії…»
(Пауль Целан)
Коли падолист довершується,
Коли хризантеми стають скляними
Й крихкими,
Наче спогади сивого зайця,
Якому в голові все осінь –
Заметіль жовтого листя,
В яке ховатись і спати (як Сонце),
Коли вогкість стає колючою і яскравою
(Не забудьте вмикнути зірку оцю –
Найближчу, тому сліпучу:
Ви – знавці нескінченності),
Отоді й згадується
Усе закопане в тіні півонії,
Не тої що залізна
І довгою своєю шиєю
Нагадує більше жирафа,
Аніж китайське запашне літо
(Чай),
А тої яка губить пелюстки –
Так тихо й спокійно,
Як бородатий поет-волоцюга
Губить свої недоречні спогади.
А може то і не спогади,
А може то легкі човни,
Що ковзають хвилями
«Мезогейос Таласса»,
Човни в яких весла
Тесані з кипарису,
А вітрила зіткані арахнами
З синього льону.
У тій тіні півонії
Сховано сліди волохатого Часу:
Його скарб блискучий –
Шматочки хвилин,
Які він поскладав до глечика –
Не нами зліпленого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856377
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 01.12.2019
У музеї лежить собі, їсти не просить
просто пляшка, звичайна на вигляд, скляна,
непримітна, стара, напхом напхана просом.
Що, здавалося, важить ця пляшка для нас?
На городі, на оранці правнук натрапив
та й на прадідів сховок, відкинувши корч.
Як зерно відбирали московські сатрапи,
просо дід закопав – на кропив’яний борщ.
То й пролежало так під корінням осики...
Врятувало б сім’ю. Проросло б навесні.
Та, ховаючи наспіх, забув, де присипав –
і забрали родину часи навісні.
Не пробачив собі смерті доньки Юстини
й трьох онуків... Ні хлопчик, ні двійко дівчат
білий світ роздивитися толком не встигли
і, стуливши повіки, донині мовчать.
Ніби щойно у пляшку насипане, просо:
не поїла ні пліснява, ні гнилизна.
Скільки ще їх, кістьми, мохом, дерном порослих,
цих скарбів у чорноземах пріє? Хто зна?
«Гляньте, мамо, це ж золото!» – вигукнув правнук.
Вісім з нуликом років пролежало тут.
Не засипати просом утрат непоправних.
Та «граблі» нас не вчать. Ми не здихались пут.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855943
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019
«Розпростер своє небо,
Що відривається
Від останньої
Нитки дощу…»
(Пауль Целан)
Краще пошити собі прозорий плащ
З ниток осіннього дощу холодного,
Аніж майструвати для себе плаху
З дерева крислатого пізнання добра і зла.
Краще бути схимником і мовчальником
Сумного вчителя Падолиста –
Монаха ґотичного кляштору осені.
З ниток дощу плете мені сумна пора одяг,
Бо я подарував свій светр солом’яний
Мавпі білій з сумними очима –
Німому свідку снігу лапатого.
А потім я вдягну дерев’яну сорочку –
Коли осінь стане нестерпною,
Коли дерева прийдуть гостями здивованими
У мою хижку кам’яну і холодну,
Коли розкажуть мені про марне чекання
Пори сонячної анемон білих,
Коли Бог зажурений мені подарує
Свої сині повітряні капці і нагадає про дощ –
Такий же шовковий, як дорога у степи загірні.
Краще я піду в темряву тиху і темно-синю,
Ані ж буду слухати марні крики чапель –
Сірих птахів чекання.
Зазираю у воду прозору –
Воду передчуття зими:
Виглядаю там одкровення
Того – незнаного і небаченого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855649
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 23.11.2019
«Нині:
Нічне, знову, збатожене полум’ям.
Дотліваючий
Танець безлистих рослин…»
(Пауль Целан)
Сови
Вимірюють глибину ночі
Споглядаючи полум’я
Глухої безнадійної осені.
Для чого
Я холодну книгу світанку
Пригортаю незримими пальцями
До вітряної сліпої сирості:
Коли
Скрипить колесами млин дерев’яний
Життя людського пташиного
(Бо люди – птахи, що літають у снах),
Перемелює страждання й журбу
У сіре гірке борошно.
Пече з нього хліб гливкий
Стара босорканя Доля.
Коли
Сови зловісно пугикають
Згадуючи казку «Вчора»,
Вигадуючи казку «Завтра»,
Дзьобають у потилицю мишу Сьогодні,
Я лише слухаю
Скрип отого млина водяного
Що крутиться й перемелює
Людську журбу і страждання,
Хоч річка давно і висохла,
Хоч дерево давно зітліло,
А криця зіржавіла,
Але колесо крутиться.
Крутиться,
Крутиться,
Крутиться,
Крутиться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855600
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 23.11.2019
По землі прокотивсь листопад.
Приплескав килими барвисті,
Вітровієм промчав по степах,
Вдяг шипшині рясне намисто.
Мідно-жовті де-де кольори
Із бурштиновими злилися,
Засоромилися явори,
Розгубивши останнє листя.
Небо сірим шатром піднялось,
Невисоким і неозорим,
Сиротіє в долині село
В сивім мареві, непрозорім.
10.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855273
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 22.11.2019
Поезія. Не тільки сповідь,
Але й спокуса.
І тільки Божа благодать
Утрима душу,
Щоб не скотилась у багно,
Комусь під ноги,
Щоби людці не розтовкли
Серед дороги.
Мій Ангеле, Хранитель мій,
Тебе благаю,
Не залиши мене в багні,
Візьми до раю.
2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433863
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 22.11.2019
Там, де вітер крила напинає
І на хвилях плине по полях,
Жайвора пісні вгорі лунають,
То моя ще з прадіда земля.
Де озерна гладь у оксамитах
У полоні неба й сивих верб,
Трави дикі, росами умиті,
Край той моє серденько зове.
Де жита із даллю поєднались,
Маки розлили червону кров,
Земле рідна, я тобі зізнаюсь,
Як хвилює серденько любов!
15.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855136
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 19.11.2019
«Скільки ж, осене, в тебе краси!
Де про тебе слова відшукати,
Чи в прозорих краплинках роси,
Чи в шипшини червоних дукатах?
Може, в терну, де синя печаль
Обняла колючки його гілля?
Він уже і сивіти почав,
Та закоханий в чисте довкілля.
А мо’, в марева, в тій сивині,
Що покірно на плеса лягає,
А чи у молодому вині,
Що хмільними зробити встигає?
Мо’, в калини, що звабила ліс,
Чи в берізок, чи в сонного неба,
Чи в очах, повних сонця і сліз?»
Осінь мовила: «Сліз лиш не треба!»
17.11.2019.
Ганни Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855043
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 19.11.2019
Спитай мене:» Чому люблю ЇЇ?»
Не відповім.Бо слів усих замало .
Бо в голосах, що линуть з ромаїтть
Я відгукнувсь на той, де серце стало…
Так і живу. Живий, чи ніби вмер.
І кардіолог тут не допоможе.
В означеннях і вольтів, і ампер
Вишукую, що може, може, може…
Озветься знову голосом своїм,
Зупинить час, а серце розморозить.
Спитай мене: «Чому люблю ЇЇ?»
Не відповім, бо заважають сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842058
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.11.2019
Бува, назріває мить -
навколо земля горить,
а потім з-під ніг зникає, і всьому край.
Вітер скляною брилою скочується згори,
місяць монети срібні кидає в явори –
спалюй сірник останній та йди збирай.
І замість живого серця під светром — дим,
і тільки вуста розтулиш — гримить гроза.
Зграями і загравами холоди
носяться, навіжені, як спогади —
хто б їх навіки стримав або зв’язав…
Попіл кружляє, на пристані сум стоїть.
Човником більше не править старий Харон:
між берегами радості і страхіть,
навпіл тебе розриваючи мимохіть,
крихітний Фройд зупиняє хиткий пором.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854772
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 16.11.2019
Сьогодні остаточно продали...
Мій край, мій дім, мою родину.
Хоч плачте, хоч кричіть, а ми - раби,
З сьогодні в рабстві Україна.
....................................................
Що побажати тим, хто голос свій
Віддав за партію ЗЕ...лених?..
...( не має слів)...( хоч падай, а хоч стій)...
Гуляйте лісом, або йдіть до ....
там де (.......) кожен може розуміти в міру
своєї розбещеності
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854598
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 16.11.2019
Море хвилями гралось
вранці...
Ой красиве ж воно
в танці!
Біля берега враз
хвилі
розсипалися в бриз...
Синій.
Є веселим танок
в морі.
Тут купались вночі
зорі.
І були хвилі ці,
вільні,
в сяйві місяця теж
срібні.
А тепер сяє в них
сонце.
Золотить їм краї
й донце.
То ж ажурні вони,
світлі.
В них мережки легкі...
Ніжні.
Берег тішиться:"Знов
нова!"
Зрозуміла мені їх
мова.
Ой, які всі легкі,
вільні.
Хоч дрібненькі такі...
Сильні!
Гарні хвилі малі
в танці.
В сонця променях всі
вранці.
Я люблю цей легкий
танок,
як над світом цвіте...
Ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854653
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 16.11.2019
[i]Цыганы шумною толпой
По Бессарабии кочуют.[/i]
[b]А.С. Пушкин[/b]
Татарбунарское лето покрыто солью, акациями скрипит,
Сочные персики сбрасывает под ноги.
Жарко рыжеет степная трава, тянут к себе дороги,
Старый Алеко в винной лавчонке снова открыл кредит.
Стоит городишко на серых холмах, сонно качает зной,
Огромное солнце застряло в зените, ветры глотают звуки.
Старый Алеко встречает туристов – светится белизной
Небо в его седине. И сияет сукин
Сын, – этот ай да Пушкин, – ровно напротив бара, как золотой
Зуб в городской казне: в Татарбунарах
Гордое звание лучшего местного бара
Носит домишко, где размещали его на постой.
Слева у входа прибита памятная доска,
Справа – зеленая стрелочка к скрытой от глаз уборной.
Туристы для деда сплошь обезличенны, нерукотворны –
Он приветствует их, обнажив золотой оскал,
Пальцами бьет по столу – вот бы в руки взять
Голос Земфиры да плачущую гитару…
Пыль превращает город в плохенькую хибару,
Будто солёный ручей повернулся вспять…
Ручей омывает подножие памятника и креста,
Сочится из чрева холма, из ступенек дома…
Кем бы ты ни был, старик, а однажды стал
Эхом творца, персонажем его ведомым.
Старый Алеко смотрит за окоём –
Где ты, творец – в небесах или в монументе?
И, застывая навечно в одном моменте,
Тот отвечает – Алеко, давай споём... –
Нет ни любви, ни дорог, а споём одну…
…Земфира подходит, качаясь, будто швартует лодку:
Старость и верность сделали грузной её походку.
Время обманет и чёрта, но время не обмануть.
Лето в Татарбунарах дождей не помнит, да и не ждёт...
Свет южного солнца замешан на жажде, любви и соли.
Старик наливает вино, приглашая туристов к себе за столик.
И, кажется, Пушкин тоже вот-вот подойдёт.
Татарбунарское лето покрыто былью, акациями скрипит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854396
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 13.11.2019
«Тьмяний місяць. Туман на квіти
Ледве помітне кинув прядиво…»
(Лі Юй)
Та це не буття – це прядиво:
Плетиво ниток Порожнечі.
Я думав, що це заметіль листя –
Золотого, як мої спогади
Про кожне дерево недоречне,
А це лише забутий апокриф
Італійської дощавої осені,
Неаполітанського падолисту,
Нетутешнього, наче Данте,
Що заблукав у степах Сарматії,
Замість подорожі зі свічкою
У Тартар негостинний.
Я думав, що це осінній вітер
Холодний як і все навколо,
А це єретик з постолами дірявими –
Втікач з країни теплої
Гаїв олеандрових та помаранчевих
До країни вічного холоду.
А я собі гортаю й гортаю
Сторінки сього апокрифу,
Читаю фрази давно заборонені,
Вдивляюсь у літери готичні осені
І думаю – та то ж не життя,
А прядиво ниток Порожнечі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853459
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 04.11.2019
О краю мій, моя поліська казко,
Моєї долі сиве джерело,
Щодень я п’ю тепло твоє і ласку
І дякую за все, що відбулось.
За голубінь небачену озерну,
Такої не було ніде й нема,
Твого я поля викохане зерня.
Мене в житті любов твоя трима!
Твої тополі й сивокосі верби –
Землі моєї вірний оберіг.
Це тут найвище в Україні небо
І найрідніший батьківський поріг.
Люблю тебе, чарівне Наддесення,
Хмелію серед скошених отав,
Від того, мабуть, і душа пісенна,
Котра лунає безліччю октав.
16.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852089
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 22.10.2019
«Had I the heaven’s embroidered cloths,
Enwrought with golden and silver light,
The blue and the dim of the dark cloths
Of night and light and the half-light…»
(William Butler Yeats)
Ніч
Закутала нас у свій плащ
На вершині гори Кнок на Рів
Гори Королів Коннахту.
Ніч
Закутала нас у свій чорний плащ
З ґудзиками зірок, з дірками Ніщо.
І в цьому плащі кольору Тьми
Ми мріяли про майбутнє,
Про зелені пагорби Ерінн,
Про пісні Тір на н-Ог –
Країни,
Де ми будемо збирати квіти шамроку –
Конюшини, що цвіте білим –
Кольором чистоти.
І в цьому плащі кольору очей заплющених
Нам снилися трави –
Зелені як світ навесні,
Запашні, як травень просторів Маг Ео.
У цьому плащі нам було не тісно –
Шовковому плащі оксамиту
Кольору крила крука –
Отого – з ім’ям Морріган,
Отого – Каханна Прехан,
Нам було там не тісно,
Нам було там затишно,
Нам було там тепло.
І ми чули музику арфи
Старого товстуна Дагди.
Арфи, яку вкрали холодні вітри,
Арфи, яку йому повернуло Сонце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850396
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 06.10.2019
«Had I the heaven’s embroidered cloths,
Enwrought with golden and silver light,
The blue and the dim of the dark cloths
Of night and light and the half-light…»
(William Butler Yeats)
Ніч
Закутала нас у свій плащ
На вершині гори Кнок на Рів
Гори Королів Коннахту.
Ніч
Закутала нас у свій чорний плащ
З ґудзиками зірок, з дірками Ніщо.
І в цьому плащі кольору Тьми
Ми мріяли про майбутнє,
Про зелені пагорби Ерінн,
Про пісні Тір на н-Ог –
Країни,
Де ми будемо збирати квіти шамроку –
Конюшини, що цвіте білим –
Кольором чистоти.
І в цьому плащі кольору очей заплющених
Нам снилися трави –
Зелені як світ навесні,
Запашні, як травень просторів Маг Ео.
У цьому плащі нам було не тісно –
Шовковому плащі оксамиту
Кольору крила крука –
Отого – з ім’ям Морріган,
Отого – Каханна Прехан,
Нам було там не тісно,
Нам було там затишно,
Нам було там тепло.
І ми чули музику арфи
Старого товстуна Дагди.
Арфи, яку вкрали холодні вітри,
Арфи, яку йому повернуло Сонце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850396
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Наспівав цю пісню сам ще два місяці тому і забув виставити на рідному сайті КП. Надолужую. Щойно звернув увагу - кліп на цю хвилину набрав нічогеньку так кількість переглядів - 4 485.
--------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ft0wEGu3lsg[/youtube]
[i]
Слова – Ніна Діденко [/i]
Я зустріну тебе, мов зірницю чудесну,
Що зійшла на моїм видноколі.
Пригорну тебе лагідно до свого серця
І уже не покину ніколи.
Приспів:
Ти моя кохана, зоряна любове,
Я благаю Бога берегти тебе
Від усього-всього злого і лихого.
Ти – єдине сонце, небо голубе.
По життю ми з тобою удвох попливемо,
Наче човен, відчалимо в море.
І нехай там штормить, ми любов збережемо.
То ж за руки притримуй нас, доле.
Приспів.
А роки журавлями у небо злетіли,
Їм нема ні спочинку, ні втоми.
Все здійснилося так, як того ми хотіли,
Ми здолали усі перепони.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850036
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 03.10.2019
Десь гримнуло - і світ перехрестився,
В траву скотились груші. А душа
В розчахнуте грімницею розхристя
Ковтнути прохолоди поспіша.
Як сірий обрій блискавка розверзла,
Загирцав кінь і в поле полетів.
І де те літо? Де та спека щезла?
Дощами гепають зі стріхи сто чортів.
А трави пˊють і пˊють живильну воду,
Хати скупались й просять рушників.
Старий лелека кланяється броду,
Сади збирають груші у поділ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849142
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 26.09.2019
Дякую еМПешній лаврській владі!*
Щоку борознить скупа сльоза.
"Що це?" – "Кбачковиє аладьї." –
сухо повариха відріза
в набожній привітливій харчевні
із презирством дружнім на лиці.
Марно... Все ж вишукує знічев'я
око рідні серцеві млинці.
"Ґречність", що не снилася й Елладі.
В битві за експансію культур
перші – "кбачковиє аладьї" –
лаврсько-московська от-кутюр.**
В сни мені являється в халаті
"добра" повариха і вони –
грізні "кбачковиє аладьї".
В тім немає їхньої вини...
Мало що насниться ще галайді.***
Та й життя його – химерний сон,
де з "млинцями" схрещують "аладьї".
Чуєш? – Торжествує Мендельсон.
Бачиш? – Наче рідкісний паладій,
ніби різнобарвне муліне
поглядами хижими "аладьї"
гамцяють по-варварськи мене.
© Сашко Обрій.
* мається на увазі Києво-Печерська лавра, окупована нині мацковскім патлопархатом (УПЦ МП).
** в перекладі з фр. - "висока мода".
*** бездомна, зубожіла людина,
яка не має постійного місця проживання,
сталого заняття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846103
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 27.08.2019
Шепочуть літу
листочки пожовтілі -
усе минає.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845711
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 21.08.2019
Всі люди - ріки
линуть в небесну блакить
сивим туманом
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845539
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 20.08.2019
Позаростало, не пройти
Самій до джерельця,
Кущі наставили щити
Гілками до лиця.
Мене забув дідизний ліс,
Неходжений людьми,
Вже й моховинням дуб заріс,
Де зустрічались ми.
Привілля дикому зелу,
Панує норма сили,
Пісні складають джерелу
Пташата пустотливі.
Я тих наслухаюсь пісень,
Посиджу на пеньку,
Ожини наберу до жмень,
І – в метушню міську.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844219
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 06.08.2019
Над Україною нависла знов біда:
Війна гримить і кров тече річками –
Російська неприборкана орда
Вбиває нас, немов біблійний Каїн.
Над Україною із «Градів» ураган
Ламає-трощить нам життя і долі.
Оплакувать земля вже не встига
Борців, котрі загинули за волю.
Над Україною чорніють небеса,
Бо сонце заховалося за хмари.
В степу донецькім – кров’яна роса –
Це з неї смерть собі поживу варить.
Та день новий, усе ж таки, світа,
Сльозою материнською умитий,
Тож будуть ще і мир в нас, і свята,
І половітиме в донецькім полі жито.
11.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839260
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 21.07.2019
Первое небо,
на которое наступлю,
плотно прижмётся к хрупкому хрусталю
иллюминатора, и голубая твердь
обозначится в равной мере как жизнь и смерть,
Испытывая на вечность, усиливая восторг….
Затем два крыла осторожно забросят в меня восток.
В пространстве воздушного страха о внеземном
я стану беспёрым журавликом и зерном,
но здесь, на высоком заоблачном рубеже,
дай бог, обойдётся без жёрнова и без жертв.
Превозмогая закон притяжения, опровергая что-то,
из сердца протянется прочная нить – к хвосту самолёта,
и далее – белым стежком, полным чистой воды, прорисует след,
и тот, кто идёт по нему неустанно две тысячи лет,
помолится обо мне
и благословит пилота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839431
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 24.06.2019
Коли земля висковзує з-під ніг,
І ти втрачаєш раптом рівновагу,
Себе картаєш потім, що не зміг
Уникнути негаданого краху,
Шукаєш вперто точку опертя́,
Щоб відновитись і прийти до тями,
Думки й життя приводиш до пуття, -
І пагін пробивається на зламі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838818
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 20.06.2019
Ячмінь вусатий розправляє колос,
Спливає червень грозами в ріку.
Зозулька сива загубила голос,
і вже не чути звичного - ку-ку!..
Під небокраєм розцвітає літо,
Сплела веселка барви в поясок.
І кожна мить відміряна - прожита!
Зникає в Вічність, як вода в пісок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838375
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
Цих покосів повінь запашна
І квіток мозаїка строката!..
Даленіє цяткою човна
У любистку викупана хата.
День, мов кінь, пустився навпрошки,
Лиш на сонці блиснули підкови.
Голосами вдарились пташки
Об тінисті, сонні ще діброви.
Мов пацьорки, блимає роса,
Золотиться липа кучерява,
І твоя наклепана коса
Тонко так посвистує у травах.
Ще ранкове сонце не пече,
Межи гір крадеться жовтим лисом.
І здається, що твоє плече
Небо простромило мідним списом.
Що твоя занесена коса,
Ніби меч над серцем полонини…
Що ота розбризкана роса –
Плач трави, пекучий і полинний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837959
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 08.06.2019
Зазирнула берізка у віконце раненько,
відзеркалились віти її у вікні.
У колисочці доня моя спить маленька,
соловейко на гілці їй співає пісні!
Ніжно промінь ясненький ручки й ніжки цілує
і волоссячко пестить... вже й на щічку злетів.
Ой, який він гарненький! Ой, який він тепленький!
Доня очки відкрила - в погляді заяснів.
І шумить під віконцем тихо-тихо берізка,
оксамитове листя прикрашає роса.
Вже проснулась рідненька, тягне ручки до мене.
Це найбільше багатство і найбільша краса.
Зазирнула берізка у віконце раненько,
загойдалися віти від радості знов.
Бачить наша берізка, як тут рано-раненько
своїй донечці з сонцем я дарую любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836451
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Хто засіяв мою неньку
лихом - бур‘янами?
Хто понівечив рідненьку
осотом - панами?
Так нахабно та завзято
все угору пнуться.
Мову рідную розп‘ято
вони знай сміються.
Тягнуть, смокчуть із земельки
її сили, соки.
Ще і розтуляють пельку,
сварять на всі боки...
Та ворожий той служитель
не зламає волі.
Бо знайде свою загибель
на пшеничнім полі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835106
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо просом йде, усміхається,
не моя то є... хай не мається.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо гречкою перейде вона,
не моя то є... хоч красивая.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо ходить там, де овес шумить,
не моя то є... не спиню й на мить.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо ходить там, де ячмінь цвіте,
не моя то є... знаю я про те.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо житечком перейде вона,
тут мене знайде... бо ж така, як я.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835095
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 13.05.2019
«Ніч в зимні небеса свою підносить чашу…»
(Еміль Верхарн)
Місто,
Яке засипало попелом
Сірим, наче кроки Господаря в сутінках,
Попелом
Спалених душ єретиків
Чорної віри старих дерев
Білого запашного цвіту,
Твердих блискучих горіхів:
Старі дерева теж моляться:
Богам потойбічної темряви:
Вони просто не знають,
Що смерть – це вогонь,
Це сліпуче світло,
А не густа пітьма.
А Місто все засипає попелом,
А диваки-люди:
Шанувальники кави,
Поціновувачі містерій.
Громадяни Міста Попелу
Все думають, що то не попіл,
А пелюстки дерева Фудзіяма,
Що то не дим, а квіткове марево.
Попелясті міщани
Споглядають свої чорні сорочки і плаття,
Виглядають з вікон сажотрусів чорних,
Готують свої марципани
На сковорідках кіптяви.
Піддані свого короля попелястого
Думають, що вони діти темряви,
Сини і дочки синьої ночі,
А вони лише кваки
Ставка з камінними берегами,
Де замість води попіл –
Все той же сірий попіл
Душ, що палали на площах
Автодафе мовчання.
Я посадив свої серце
Замість куща трояндового
Серед площі Великої Пустки
Міста Сірого Попелу.
Може щось виросте.
Може.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835236
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 13.05.2019
А впрочем, дороги извечно ведут на Запад. И судьбы — беги-не беги — свиваются в кольца. Безумие ходит тихонько — кошачьи лапы скребутся в тонкие стены, смеются колко. Рисуй на подоле лилии и драконов, раскрашивай пепел судеб кровавой охрой. Да сколько не бейся — с насмешливым тонким звоном сквозь листья и ветви проступят стальные когти.
Да сколько не бейся, а прошлое бродит рядом. Смеётся в усы и мурлычет на ушко сказки. И смерти твои — ты же знаешь — с тигриным взглядом. И в россыпи жизней, увы, не найти подсказки.
И сколько не прячься, дороги сведут нас всё же, где плавились тени и жизни давно когда-то. И, кайся-не кайся, но вряд ли тебе поможет, и в том, что случилось, нет правых и виноватых.
А впрочем пути извечны, ведь что осталось? Я прячу клыки и когти в решётке шкуры. Ты прячешь вину под перьями — так же жалок... И смейся-не смейся, плохие из нас актёры.
Все рано ли, поздно, а всё же придут на Запад и если так думать — бояться смешно до боли.
Безумная смерть подкрадётся на мягких лапах... И белым котёнком уснет на твоих ладонях.
______________________________________________
[i]Білий тигр Байху із «Следуй за нарисованной кошкой и не оглядывайся». В китайській міфології Бай-ху є духом-володарем Заходу, де знаходиться царство мертвих.
Цикл написаний за мотивами «Сломанных сказок» Катріни Кейнс — https://archiveofourown.org/series/170261[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833021
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 19.04.2019
А дні біжать – купають ноги в повені,
Шумливій, неспокійно-весняній,
Здолавши літо, в осінь зайдуть повагом,
Коротші трохи стануть і сумні.
Коли ж в снігах вони заспотикаються,
Впадуть тоді в зимові довгі сни,
Аж поки сонечка весняного злякаються.
Й розбудить край струмочок голосний.
30.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830748
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 29.03.2019
Війни, штурми, бійні нові,
Там – протести, тут – на крові
Зводять іміджі, мов замки,
Рвуться пішаки у дамки,
За погроми у жилетах
Жовч випльовують газети.
Переділи, перестрілки –
Наче віруси з пробірки
По Європі хтось розвіяв,
Розум впав у летаргію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829497
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Я вдячна сонцю й голубій весні
За молоді струмочки, голосні,
За першу брунечку і перший моріжок,
Травинку,першу, побіля стежок,
За довгождану крапельку роси,
За особливий спів бджоли й оси,
За перший пролісок, що між снігів ховавсь,
Та раптом квіткою і запахом озвавсь.
За небо вдячна, звідки ллється спів
Пташок, що раді сонцю і весні.
Й сміються очі, і хвилюються серця,
Бо чарівною є пора оця.
19.01.2013
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829435
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Коли зима прощалася,
Весна в гаю вінчалася,
Їй дарувало сонечко тепло.
Вона ж була грайливою
І молодою зливою
Умила зачароване село.
Блукали сонця промені
У неспокійній повені,
Де потонули в казці береги.
В воді птахи купаються,
Холодна, та не каються,
Адже вона їм тільки до снаги.
Поля іще не зорані
Голубить нічка зоряна
Й верби цілує перші брунечки.
Їм місяць посміхається
Й на кожну задивляється,
Запалюючи в небі свічечки.
6.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829292
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Одягну новеньку вишиванку,
Простелю стежину в поле зранку,
Де вітри, мов привиди живі,
Сплять всю нічку в росяній траві.
А як сонце випливе щасливе,
Збудить птаство, дике, галасливе,
Збуджені їх звуками вітри
Осідлають коників зо три
Та й помчать у даль вони щосили,
Де в жита упало небо синє,
Полини п’янять де і дурман,
Крутить сиві кучері туман.
Позбирають роси на покосах,
Вербам розплетуть шовкові коси.
Пробіжать сто миль вони за день,
Поки нічка знову упаде.
24.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829287
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Ходив Бог світом, мови роздавав. Мав стільки їх,
як квіток серед трав. Дзвінкі, бадьорі та барвисті.
Які ж ті мови голосисті!
Носив з собою повний міх, ті мови розсипав, як сміх.
І люди тішились, раділи, бо ж голоси їхні дзвеніли.
Довго ходив... то ж натомився. Сів відпочити там,
де гай. Вода прозора там в ставочку. Подумав:
- А тут справжній рай! Калина наливає ґрона, у дуба
кучерява крона.
В берізок є нові сережки, у молодих ялин - мережки.
І люди трудяться у полі. Ген височіють як тополі! Жита
зазолотіли нині. А небеса над ними сині...
Люблю бувати в Україні, - радів Господь. - Тут заночую,
їй гарну мову подарую.
Порожнім був уже мішок... Бог засмутивсь.
Чийсь голосок почув гарненький. То з гір збігав струмок
маленький. А він так дзвінко дзюркотів, що кущ калини
задзвенів! Що ягідка - то слово світле.
- Дзвени! Дзвени, моє ти рідне!
Словами повнилася мова, а Бог радів все: - Калинова!
Уже за гаєм сонце сіло... примовкла нива, притих став.
Лиш соловеєчко співав. Переливалася, дзвеніла та ніжна
пісня. - Солов'їна! - тішивсь Господь.
А коли вранці сонце встало, вся Україна заспівала.
І гарно так заговорила... Є в кожнім слові Божа сила!
І ти люби свою країну і її мову солов'їну. Дзвінку, веселу,
калинову, барвисту, ніжну, світанкову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826670
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 26.02.2019
Тамара Васильєва
[i][b]«Мамина хустка»[/b][/i]
[i]Збірка віршів[/i]
[u]Видавництво «Український пріоритет»[/u]
Київ-2019
[i](об’єм – 128 сторінок)[/i]
З Кременчука прийшла до мене нова книжка. Поштарка принесла її мені прямо в хату. Це збірка віршів Тамари Васильєвої «Мамина хустка». Які ж це приємні миті ─ тримати в руках і гортати свіжу, щойно з друкарні українську книжку, евпропейську за якістю. Оформлена дуже гарно, та ще й в твердій обкладинці. Що не кажіть, а тверда палітурка забезпечує виданню не лише фізичну довговічність ─ вона ще й надає їй певної респектабельності, солідності.
Знаю, як багато душі, сил і старання вклала автор в цю духовну роботу. Пані Тамара присвятила її своїй мамі Марії Іларіонівні. Книга ця для неї дуже дорога, вистраждана. Любов до матері і власні материнські переживання про наше сьогодення наповнюють кожну сторінку цієї збірочки.
Мені особливо приємно було бачити передмовою до книжки свої думки про вірші Тамари Васильєвої. Нижче наводжу цю свою невеличку ремінісценцію.
[i][b]Хто не тужить за минулим, у того не було матері[/b][/i]
Читати збірки віршів присвячений мамі доводилося і раніше. Такі вірші завжди хвилюють, як би не були написані – з більшою чи меншою майстерністю, бо всі прояви почуттів автора, пов’язаних з образом матері, ти приміряєш до своїх почуттів.
Тому з вдячністю і відповідальністю кілька років тому взявся написати музику до вірша Тамари Васильєвої «Мамина хустка». Часто згадуються рядки з того вірша:
[i]«Мамині квіти вели у життєві світанки
І вистеляли дороги в далекі світи.»[/i]
Тому і зараз, прочитавши збірку Тамари Марківни розхвилювався, бо це було наче написано про мою маму і про те, коли вона була жива, і про те, коли вона пішла від мене у засвіти.
[i]«Бережіть своїх мам. Це – щастя.»[/i]
(З вірша Тамари Васильєвої «Щастя»)
Тисячі художніх творів прославляють материнство, оспівують матір. Це твори найрізноманітніших видів і жанрів, починаючи від дитячих віршиків для читанок і веселих абеток аж до філософських трактатів на кшталт «Феномен материнства як соціобіологічне явище». Мамам присвячують вірші-молитви і вірші-сповіді, оди і поеми, епіграми і панегірики. Та ще більше мабуть написано творів у зв'язку зі смертю чи втратою матері – своєрідних епітафій, в яких намагаються висловити те, що не зуміли чи не встигли за життя найріднішої людини.
[i]«Прости мене, мамо, не вмію любов показати…»[/i]
(З вірша Тамари Васильєвої «Прости мене, мамо»)
Насправді, мами ніколи не вмирають, просто перестають бути поряд. Поки у тебе є мама, ти не перестанеш бути дитиною. Немає нічого святішого і безкорисливішого любові матері. Мати — це найхвилююче з усього, що є на землі, це найдорожче, що є в людини! Це мама подарувала нам життя. Мама для дитини є ангелом-охоронцем. Вона єдина, вона наймудріша. Ненька – уособлення самовідданої, святої любові, бо немає любові, сильнішої за материнську, немає ніжності, лагіднішої за ласку і турботу материнську. Вона — символ доброти, усього найкращого, що є в природі людини. Кожен з нас завжди почувається в боргу перед мамою.
[i]«Ми перед мамою у вічному боргу
І не спокутати його ніколи.»[/i]
(З вірша Тамари Васильєвої «Вічний борг»)
Кожен, як уміє, намагається знайти ті слова, якими можна було б виразити свою безкінечну любов до матері. Той, хто володіє художнім словом, намагається донести до світу істину: «Найкраща мати — моя матуся».
Тамарі Васильєвій донести цю істину вдалося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823583
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Кылмотреч в зеркале заднего вида,
Полюбуйся степью и позавидуй,
За чертою этой жили татары,
И пасли коней и овец отары.
Но пришли казаки, отчертили млык
Где дымит в карьере теперь грузовик,
Шаровары широкие враз одели,
Из лозы сплели себе здесь отели.
Трепетали ляхи, литвины потели,
Московиты злобно на них глядели.
Воевали лихо, умирали тихо,
Называли горе печально:" Лыхо".
За могилой Толстой зеленеет море,
Соловей смолкает в комарином хоре.
Загубили плавни, затопили Сечи.
И Великий Луг под водой по-плечи.
И черта теперь не черта, а дамба,
И цветет вода так, что рыбе амба.
И замучил веко века нервный тик.
До свидания. батюшка, Чертомлык.
2.06.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193217
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 31.01.2019
Надвечір’я січневе вабить морозом,
Останніми днями різдвяної тиші.
Сипле снігом , в туманах сріблясте волосся
Пахне медом, теплом та вогником з печі.
Січень наче в малюнках фарбує світанок,
Сонце в соснах заховане відблиском хвої,
Ліс не спить,він до Січня прийшов на сніданок
Загорнувшись у сніжні відбілені скроні.
Заморозило неба блакить кришталевим,
Наче очі в зими забувають про літо,
Захід сонця крізь біле яскраво-рожевий,
Надвечір’я січневе світанками в лютий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823143
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 30.01.2019
«А потім одного вечора
Я стояв під зливою серед подвір’я,
Нап'явши той мішок, мов сорочку.»
(Шеймас Гіні)
Небо – це просто розкрита книга
Яку ми хотіли би прочитати,
Але не вміємо: ненароком забули літери,
Відшибло нам пам’ять від запаху вересу:
Отоді – тої осені.
Добре, що ми не забули, що це книга,
А не просто колодязь наповнений порожнечею,
Куди стрибають здивовані люди,
Чиї роки полічені, як монети в глечику:
Стрибають і не вертаються.
Тому Небо-книга нам надсилає
(Добре хоч інколи – не щоденно)
Зливу холодну. Зливу-нагадування.
Зливу слів.
Одяг вдягаємо з мішковини шитий,
Що до тіла липне і шкіру шкрябає,
Бо забули ми, що ми народ блискавок,
Що над скелями, як серпокрильців зграя
Свої домівки-склепи мурував-громадив
(Фір Болг).
А небо все кидає з безодні себе
Слова холодні краплями прозорими,
Так наче це не слова, а вода.
І наче не вторити нам, а пити,
Так наче, не знати нам, а дихати (водою),
Так наче не мішковина до плечей липне,
А істина. Буцімто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783868
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.01.2019
[i]Прощання схоже на знищення,
ще нам залишаються постріли…
Анна Багряна[/i]
Мої зорі були не віщими,
Мені мало повітря в просторі.
Мої пошуки марно знищені –
У прощання фатальні постріли.
Наші ночі і дні змарновані,
Бо розлука – раба несправжності.
Ланцюгами надії сковані -
Ми приречені недосяжності.
Нам недолі сказати б: Годі бо!
Та в серцях лиш одне спустошення.
У розлуки немає сповіді,
У прощання немає прощення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821152
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019
це ж якщо йти до обрію куделями стежок
витинанками правити свято
ніч бо розгубиться сміхом лелечих казок
сон заплететься у травах зім’ятих
не відпущу твою долоню – то єдина моя Аріадна
коли стільки навколо спокус і зваб
дзвоном тугим розіллюся у поле кульбабове
прозвуком сонця світ твій в мені ожива
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820711
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 12.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2018
Сон цей не вічний, а віщий:
двійко слідів на воді.
Але навіщо, навіщо
ти повернутись хотів?
Я не забуду обличчя,
ти не опустиш повік.
Вимов ім’я моє тричі,
привид, а не чоловік.
Що нам лишилось по суті?
Снитися Богу або
падати, падати в сутінь.
Та не любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817445
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 15.12.2018
…вот детишки - вылупились из мамки и мамку почти доели.
Сытым проще оправдываться – что для них правда? Мне ли
Расскажут начистоту о сребрениках, вагонах с зерном, цене на погоны новые?
Разобраться в тонкостях bellum justum и casus belli
Могут ли дочки-матери, девы вдовые?..
Мать умирает - её заедают землёй, запивают стаканом нефти;
Набивают костями карман, капюшон и рукав благородной смерти…
Зрелище тем ужасней, что хлеб подозрительно пахнет дустом
и casus belli
и bellum justum
…Ноябри год за годом от крови да горьких дымов потемнели,
Сказки стали молитвами: господи, помоги же
Нашему Котигорошку унять Емелю,
разоружить Емелю.
И выжить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815341
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 29.11.2018
скільки не слухай
скільки не говори
скільки не кічся своїми the best
настає хвилина –
і твій човен у чорній воді
по коліна, по груди, по шию
вчишся наново дихати сонячним світлом
прочиняєш вікно аби ближче до світу бути
хай би хто в тебе не вірив –
знайди відверту й пречисту
вона хоч спробує збагнути
і обережність надумана вже ні до чого
твій пастельно-рожевий розгойдав буревій
ти порушила спокій винятково просто
післясловом в тобі
потопаю
потопаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813801
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Осінь несе жовтолист, холод і теплий чай...
Трішечки хочеться вмерти, та, зрештою, то пусте.
Сонце летить на південь в ар'єргарді пташиних зграй.
Небо летить на землю, і розіб'ється, як впаде.
Небо — воно як я, завжди різне і все одне,
В дранті плаксивих хмар, дише вічністю та вогнем.
Пара зірветься з губ і повітря таке крихке:
Слово скажи — розтане рваним змістом чужих морфем.
Слово скажи і все — а тому ти краще мовчи,
Пий світанкову тишу, морозяну і пусту.
Сизі долоні ранку розвіють серпневі сни.
Сині пелюстки обрію сірим дощем опадуть.
Сонце летить на південь, залишає холодну тінь.
Хмари спливають кров'ю — в ранах плещеться голубе.
Сколеться горизонт блискавками чужих світів.
Небо впаде сьогодні. Знаєш, воно впаде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812740
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 08.11.2018
Я, напевно, трішечки кішка і трішки птиця.
І свободою мені не нажитися, не напиться.
І, напевно, мені летіти вічно без дому,
І належати всьому світу — значить нікому.
Я, напевно, вродилась дикою і чудною.
Обходити обійстя й вогники стороною,
Облітати затишні вікна, чужі квартири...
І, можливо, любити правильно не навчили.
І, можливо, шукати правильного не вдасться:
Кішці дикій у клітці вікон немає щастя,
Птасі дикій сидіти в вітті, а не в долонях...
Чуєш, чуєш: десь там далеко по комусь дзвонять?
Чуєш, чуєш: вогонь тріскоче, вогню не спиться,
І фарбує у жовтий колір кленові лиця,
І згорає в червоно-яре в дворі осика —
Жовтень золотом і вугіллям під ноги сипе,
Жовтень сонцем хоронить літо, і саван — хмари.
Бачиш, бачиш: як краплі жару горять стожари?
Бачиш, бачиш: птахи до вирію полетіли?
(я б із ними — душа пташина, та людське тіло)
Бачиш, бачиш: ідуть морози, ідуть тумани.
Знаєш завтра листок останній в траві розтане.
Знаєш, завтра сніжинки ляжуть плащем на плечі —
Так красиво, так світло, холодно й не до речі.
Я, напевно, вродилась дикою і чудною...
Тільки — поки ніхто не бачить — підстав долоню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812736
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 08.11.2018
Сл. та муз. Н.Башинської
Аранжування Б.Попова
Заспіваю пісню дзвінко...
Заспіваю пісню дзвінко. Заспіваю.
Хай летить вона в Карпати.
Хай летить вона в Карпати.
Хай летить по всьому краю.
Хай дзвенить, мов те джерельце.
Розвеселить кожне серце. Кожне серце.
Хай летить понад полями
І у небі з журавлями.
І у небі з журавлями.
Веселись, моя родино!
Усміхнися, Україно!
(2р.) Над тобою небо синє.
Білий птах у небо лине.
Ти у нас одна-єдина!
Хай летять слова чудові
Через ріки, через гори. Там лунають.
Друзів добрих, друзів щирих
І веселих і щасливих
Нам на радість відшукають.
Хай по світу залунає.
Всіх, хто чує, звеселяє. Звеселяє.
Та додому, моя мила,
Пісня добра, пісня щира.
Пісня щира повертає.
Веселись, моя родино!
Усміхнися, Україно!
(2р.)Над тобою небо синє.
Білий птах у небо лине.
Ти у нас одна-єдина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811520
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 27.10.2018
Колись у райському Едемі Єва
Зірвала плід із древа пізнання.
Були і інші в тім саду дерева,
Але навмисно чи то навмання
Плід заборонений вона вкусила…
Гріха прадавнього тоді відчувши смак,
Взяла та ще й Адама спокусила.
Людей зробивши смертними. Однак…
Її засуджувать не можу і не буду,
Жіноча логіка матерія складна,
Уже століття все гадають люди,
Чим вчинки мотивує всі вона.
Чоловікам нас тяжко розгадати,
По правді кажучи шоковані й самі.
І навіть в штиль шторми зривають грати,
В нас літу холодно і гаряче зимі
Жіноча логіка. Таїна неосяжна,
Не розгадать її чоловікам.
Стрімка, як мить. Як небо недосяжна.
Ви думаєте з нею просто нам?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811231
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 27.10.2018
[b][color="#ff0000"]Зжурилася Зоря.
Німує поніч.
Зашедро роси
здіамантили
луги…
Маніжне Літо Бабине —
босоніж
Вбрело у реп’яхи.
— Куди, тепло,(ти шусь)???
зажуравлинно???
Мрійливо Жовтень роздрімався
в ясенах.
Іскриночка в калині —
дивно-дивна —
Відлуння Травня —
зоряний
шарлах.
[/color][/b]
2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807757
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 28.09.2018
https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fdrive.google.com%2Fopen%3Fid%3D1YE4sut2Em1ODaY6WGWQ3e8zJNorGMVau&h=AT2r4iwIdcoTKqJqK6jNezhTbPXa8wXKRBe-e20oTNrsgvfb28xM1Nj2fCUvQBiU58v5scikQ19yRVO0GG4kgjhRtMpLnBq73sKl3SwZwWWc6aNLq87SjShiAzMHwgquNdbc
Іще одна пісня, покладена на ноти Ігорем Миськом (У його ж виконанні).
З журбою сни матусі обнялися,
Мережечкою зморшка пролягла,
Не раз опало вже осіннє листя,
Навідалося й срібло до чола.
Й лишилось там. Жде сина із Донбасу…
Матусю лиш надія зігріва…
«Чому ж не обізвався ти ні разу?» –
Пливуть у ніч збентежені слова…
Чи є та міра, щоб тривогу змірять,
Ту материнську, що живе в душі…
Вона ж іще чекає-жде і вірить:
Повернеться… Вертаються ж чужі!..
З журбою сни матусі обнялися,
Мережечкою зморшка пролягла...
Якби ж то мрії матінки збулися
Й живий синок вернувся до села!...
15.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807698
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Тамую подих –
вичитує метелик
вірші про себе.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805572
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 06.09.2018
Дванадцята...
Перечепилося через гарбуз кохання,
Не перша ти така й звичайно не остання.
Яскраві почуття тепер немов лахміття.
Він з іншої планети, виміру, століття.
Дванадцята...
На згадку кришталевий черевичок.
Той ідеал, що без шкідливих звичок,
Засяде в серці, коле мов заноза.
В його полоні думи, вірші, проза.
Дванадцята...
Сварливі сестри будні, мачуха - рутина,
На попіл серце спалять... Ой лиха година!
Та й підлі тішаться що вже їх вірна служка.
Дарма радіють. Фенікс - ти, не Попелюшка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805665
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018
тиша
коло тебе така
тепла
наче вовняні рукавиці
а
чи
чай взимку на підвіконні
що гарячими вустами
цілує візерунки зимні
тобі
так личить
спокій і втома
як першопрохідцеві
здолана відстань
і
нові відкриття
танець нашого літа
летітиме в вирій
з птахами і їх
сподіванням вернутись
прокинься на завтра
скуйовдженим кленом
коло вікна
щоб завше на
тебе
дивитись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804743
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 29.08.2018
В порожнім дворі
шепче мамину пісню
в’юнка патефон.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803817
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 21.08.2018
«На вулиці якійсь посеред міста марень…»
(Поль Верлен)
Серед дощу ми як на Корсиці липня,
Конвент алегорій, метафор – постреволюції дня.
Цей мокряк, ця негода, цей день – наш Тулон,
Я парасолю здіймаю як дах, капелюхом трикутним:
Між небуттям і буттям, між минулим й майбутнім:
Між нами і небом, а краплі як кулі й шрапнель:
Четвер Ватерло і субота Гренобль, і хвилини-улани,
Ми трохи повстанці, вандейці, ледь-ледь партизани
У цьому двобої, в цій битві, на полі війни,
Яку донкіхоти місцеві чомусь називають коханням,
Ми миємо ноги в калюжах, йдемо як Христос по воді,
А в подумках Ельба, сто днів, корабель і вулкан,
Чи може Єгипту голодний сумний караван.
Не знати, що там за віконечком - липень, чи брюмер,
Чи може до консула просто прийшов костюмер,
Чи може мундир поміняв молодий офіцер –
Отой, корсиканець – дивак і Мольєр,
Чи просто Париж-Станіслав – свято торішнього листя,
І ліс слимаків, і вогкість альпійська Далмацій,
І небо далеких і білих хмарин-декларацій,
І наші тіла – гарячі, як сонце над селищем Аустерліц:
Останні атаки гвардійців, десь наш Талейран
Блукає кавалком туману. Пишу про вечерю в Брокере,
Кліссон та Євгенія нам наливають вино:
У келихи літа – тесані з буку, і круглі, як Місяць оповні,
Виноград Патагонії пахне вітрами пампасів:
На острів Святої Єлени пливе корабель почуттів:
Вітрило шовкове і біле як сніг – оксамитом чорниці
І вечір вологий наплів нам якісь небилиці,
Завершився день. Чи епоха. Кохана, пробач,
Я ненароком подумав, що ти Жозефіна.
За хмари ховається Місяць-калач,
Стежками мовчання блукає сумна Прозерпіна.
На барикадах кохання бодлерівський сплін:
Це дощ – безликий художник ілюзій. Це він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801069
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 29.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2018
Господи, боляче! Господи, як же болить!
Знову і знов гинуть хлопці й дівчата на сході…
Господи милий, та скільки ж вже нам хоронить?!
Смерть над країною знову в страшнім хороводі!
Діти, орлята, куди ж ви знялися?! Куди?!
Боляче, боляче! Серце не дасть собі ради…
Вже перелито крізь вінця гіркої біди,
Всіяли землю загинувши душ зорепади.
Як же болить! Їх вже там тисячі…Тисячі!!!!
Чуєш, вгодованцю ситий?! Чужі тобі діти?!
Як тобі спиться ти наш, шоколадний, вночі?!
Як же спокійно з цим всім скажи можеш ти жити?!
П`ятий вже рік ця війна! Твої статки зросли!
Ви ж із москальським царьком один одного варті.
Добре на горі люськім заробити змогли…
Долю мільйонів поставлено вами на карті!
Як же болить! Їх вже там тисячі…Тисячі!!!!
Чуєш, вгодованцю ситий?! Чужі тобі діти?!
Як тобі спиться ти наш, шоколадний, вночі?!
Як же спокійно з цим всім скажи можеш ти жити?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800090
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 21.07.2018
Що це було? Лягла на серце тінь.
Та огорнули душу ночі чорні крила,
Каскад створивши злетів і падінь,
Де слабкість - то могутня сила.
Мені на згадку - зморшка на чоло,
Легкий політ, важке приземлення.
То що це справді отаке було,
Кохання? Ні, якесь затемнення...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799347
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Дорога до отчого дому,
як давній хідник,
вже й кросна, що ткали його,
припорошені часом…
Заходиш у двір –
а тебе обіймає квітник,
і комин, хапнувши повітря,
посвистує басом.
Тут все тобі раде:
і дині руді, й гарбузи,
що гріють на сонці боки,
наґлянсовані й ситі,
і стиснуті туго снопи
у перлинках роси,
і вишні, налиті багрянцем,
такі соковиті.
І ветха студена криниця,
що космос таїть –
той самий, який малювала
дитяча уява…
І лагідний шепіт
густих-прегустих верховіть,
й розсипані бедрики,
наче коралі, у травах.
Й усміхнені очі батьків –
твій земний оберіг,
бо доки живі мама й тато,
ми ще не пропащі…
І добре, що є кому нас
виглядати з доріг,
і хліб розломити,
і світлом наповнити чаші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799525
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Грози наливаються у грона.
Червень набухає і болить.
Сумніви - остання заборона,
літо починається коли.
Серце вибивається із ритму,
кроки викарбовують сліди.
Боже, але як, скажи, любити?
Нам же ліпше світ за очі йти.
Поки цим закрученим маршрутом
виведеш нас, душу відведеш.
Це ж так просто – дихати і бути.
Це ж так легко, це ж так легко, це ж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798661
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 10.07.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694800
[i] продовження[/i]
Ну що ж, іди – я не люблю прощань…
І забирай усе, що поміж нами:
І сьому вись нездійснених бажань,
І мокрі клени, зрошені дощами.
Лиши лиш дощ… цей справжній синій дощ,
Який не нашим щастям срібно плакав.
Він знав тоді серед чужинських площ
Розлукою завиє вовкулака.
Іди наосліп у свої сніги!
Була твоєю, ти ж моїм - ніколи…
І не вертайсь, не скигли від нудьги –
Дощу вже не побачиш справжній колір.
Не треба слів – хай дощ про нас шумить…
Цей синій дощ без крил і без омани.
Лиши лиш мить… одну - єдину мить,
Як справжнє «ми» в руках було між нами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791994
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 10.07.2018
В потилицю так моторошно дихає війна.
Прислухайтесь - почуєте зубів сталевих скрегіт
Гадаєте вас особисто не торкне вона?
Врятує непричетності веселий регіт?
Е ні! Те стерво не відступить, не мине,
Отрутою байдужості просочиться в повітря.
Й чекатиме підступно поки люд засне,
Аби встромить холодне поміж ребер вістря.
Єднатись варто нам, не шкодувати сил,
За руки міцно взятися ліворуч і праворуч
Ряди зімкнуть, бійцям створивши тил
Надійний. Пам'ятати - війна поруч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798246
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Я гора, я іду до тебе,
Магомете, молись і жди.
Доки стихне у серці трепет,
говорити нема нужди.
Бо загублене мерехтіння
приведе мене по слідах,
що зостались по наших тінях,
коли я ще була сліпа,
коли я не була висока
і боялася висоти,
тут блукали чужі пророки
та ніхто не просив прийти,
а скорились моїм вершинам –
і застигли, мов кам’яні.
Я нічого не залишила
тим, хто жертву приніс мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796925
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 26.06.2018
Шовковичний рай виглядав мене з моря,
Коли повернулась, ряснів гордовито,
Схиляв низько віти в плодах соковитих,
Щоб ними могла я поласувать вволю.
Шовковичний рай щедро тішив смаками,
Насичений сонцем, настояний в тиші,
Запевнював шерехом: «Тут ми – безгрішні».
А морва лукуллівськи ставила плями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796410
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 20.06.2018
Розсипалась зорями ніч
і сміхом дзвінким десь у гаю.
Торкаюсь коханої рук
і радість легку відчуваю.
А місяць на нас задививсь
і зорі ясні, що у річці.
Купаються там, де кленок
шепоче щось тихо смерічці.
(2р.)О, зоряна... зоряна ніч!
Ясна. Привітна.
Зі мною дівчина моя,
як зіронька світла!
Хлюпочешся в чистій воді
і срібною хвилею граєш.
О, зоряна... зоряна ніч!
Для нас ти вогні розсипаєш.
Торкаються чари твої
тонких струн душі й мого серця.
Доріжкою срібною міст
побіг через річку й озерця.
(2р.)О, зоряна... зоряна ніч!
Ясна. Привітна.
Зі мною дівчина моя,
як зіронька світла!
Розсипалась зорями ніч
і сміхом дзвінким десь у гаю.
Торкаюсь коханої рук
і радість легку відчуваю.
Ця радість моя через край,
коханій вона передасться.
Бо ж світиться зоряна ніч,
дарує закоханим щастя.
О, зоряна... зоряна ніч!
Ясна. Привітна.
Зі мною дівчина моя,
як зіронька світла!
О, зоряна... зоряна ніч!
Для нас ти - знаю.
Зі мною дівчина моя.
Її я кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795442
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 14.06.2018
А ватра розсипала іскри, як просо з мішка,
І смоляну темінь розбавила жовтогарячим…
А ти, босонога, біжиш, мов косуля прудка,
А ніч над тобою звивається, вороном кряче.
«Куди ти біжиш, непокірна, втікаєш куди?
Душа – не криниця, її не закриєш на вічко…» ─
Шепочуть услід придорожні дрімучі сади,
Хапають за край рукавів молоденькі смерічки…
«Спинися, чудна, бо любові боятись не слід,
Вона не питає, приходить, даруючи крила,
І серце скресає, як сонцем простромлений лід,
І жили наповнює досі незвідана сила!..
І ти вже не знаєш: летіти чи падати вглиб?
Зависнеш собі поміж небом і твердю земною,
І щастя лоскоче тебе, ніби зграйкою риб,
Здіймаючи хвилі приємні одну за одною…»
Отак серед ночі лунали глухі голоси,
Отак шурхотіли дерева у такт її крокам…
А дівчина бігла, збиваючи краплі роси,
І доля всміхалась услід ─ як вона, кароока.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794367
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 06.06.2018
Вона пішла, як наче й не було…
Вона кричала, плакала, іскрила…
Він думав, що йому це все назло.
Тремтів за вже давно відмерлі крила.
Він не помітив, як вона пішла.
Боявся рідною зробити, обігріти…
Услід їй дощ періщив і дотла
Опали на вікні засохлі квіти…
І хтось так скиглив! Може вітер вив,
Як той жебрак, що бродить попід тином.
А може то вмираюча любов
Так плакала, як кинута дитина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792492
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Минає ніч і день, і весни теж.
Вчепившись поглядом в ліхтар,
Метелик рветься і зліта...
А потім кожна з веж,
Розсиплеться в піски.
Не ті, не той, не та.
За вітром той пісок - на дно морів -
Перлиною до ніг колись.
І збудуться, як не збулись,
Рожеві нагорі,
Омріяні казки,
Бо мрією сплелись
Оті, отой, ота.
11.05.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792414
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Сутеніло, ти кинув палити,
Буревійно рвонувся з-за столу,
Келих пристрасті, нами допитий,
Покотився самітно додолу.
Я ще гнулась його підібрати,
Та кришився мій внутрішній спокій.
Набубнявіли хмари кошлаті,
Засльозили у тузі глибокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792321
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 19.05.2018
Вашій увазі нова пісня і кліп.
Слова ̶ Ніна-Марія
[youtube]https://youtu.be/j4kPXeSRyjM[/youtube]
----------------------
Пісня має декілька варіантів виконання:
Виконує - Володя Охріменко
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0hzIwMjX-eg[/youtube]
------------
Виконує - Ліна Царук
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jDF4z6NkUxQ[/youtube]
----------
Виконує - Людмила Дорожкіна
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DU-06GGiFr4[/youtube]
Нехай за вікном уляжеться ніч,
А місяць розсипле зорі по небу.
З коханням своїм тепер віч-на-віч,
А більшого, любий, нам і не треба.
Хурделить нехай же надворі зима,
І смачно хрумкоче сніг під ногами.
Та кращого раю на світі нема.
За той неземний, який поміж нами.
Вдивляюсь в очей твоїх голубінь.
Від погляду наче в небо злітаю.
Мене не лякає та височінь.
О, Боже, ти чуєш, як я кохаю.
Напитись любові нам дай досхочу.
Встели чебрецем ту стежку над плаєм.
Назустріч весною тобі полечу
І в серці твоїм розквітну розмаєм.
-------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789028
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 19.05.2018
З журбою сни матусі обнялися,
Мережечкою зморшка пролягла,
Не раз опало вже осіннє листя,
Навідалося й срібло до чола.
Й лишилось там. Жде сина із Донбасу…
Матусю лиш надія зігріва…
«Чому ж не обізвався ти ні разу?» –
Пливуть у ніч збентежені слова…
Чи є та міра, щоб тривогу змірять,
Ту материнську, що живе в душі…
Вона ж іще чекає-жде і вірить:
Повернеться… Вертаються ж чужі!..
З журбою сни матусі обнялися,
Мережечкою зморшка пролягла...
Якби ж то мрії матінки збулися
Й живий синок вернувся до села!...
15.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792234
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 18.05.2018
«Ми не спали,
Тому, що лежали
Серед шестерень дзиґаря туги…»
(Пауль Целан)
Ще молоді хмари
Так само кохаються в небі:
Для них це синява,
Ця м’яка синява
Лише простір життя,
А не мрія.
Та коли настає ніч-годинник,
Вона перемелює шестернями зірок
Їх біле буття-небуття
(Все ефемерно).
Так само і ми:
Живемо в середині дзиґаря,
Між коліщаток.
Наш будинок-годинник
Міряє час водостоками та димарями.
Дах-циферблат
Має купу знаків мохованих,
Потрісканих, запилюжених і прихованих
(Сороками старості):
Тільки ми не вміємо:
Наче ті анальфабети,
Наче аборигени атолу
Цивілізацією ще не зачеплені,
Не вміємо розуміти й читати
Цих знаків-чисел
Духу Механіки.
Кохаємось та інколи мислимо,
Наче б то ми не в домі-годиннику,
А в млинку кавовому,
І ми не люди, а зерна:
Опалені вогнем Всесвіту
Зерна кави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792212
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Сл. та муз. Н.Башинської
Аранжування Б.Попова
Одягну я вишиванку, бо красиву маю.
Заспіваю пісню дзвінко, немов пташка в гаю.
(2р.)Ой красива ж вишиванка,
маками розшита!
Тут ромашки і волошки
квітнуть поміж жита!
У своїй я вишиванці іще краща буду.
- Дуже гарно вишиваєш! - хвалять мене люди.
(2р.)Ой красива ж вишиванка,
на ній сонце сяє!
Дозріває в полі жито,
соловей співає!
Квіти гарно вишивати мама научила.
Щоб завжди була у мене доленька щаслива.
(2р.)Ой красива ж вишиванка,
на ній квітнуть ранки!
Є найкращими у світі
наші вишиванки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792001
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Оповив все туман пеленою густою.
Скрізь ходив, скрізь бував...
милувався красою.
Ген повився вже білою стрічкою
поміж вербами, понад річкою.
Любить пісню дзвінку, там її він почує.
Потім далі піде, знову десь помандрує.
Тихо ходить вже в гаю доріжками,
поміж кленами, між смерічками.
Тепер далі повивсь... та й спинився в долині.
Тут в дзвіночків ясних, як в небес очі сині.
Між кущами поплив, поміж вітами
та й розсипався білими квітами.
Білий цвіт цей ясний тішить душу і серце.
Синє небо й дзвіночки, і синє озерце.
А він квітне знов білою стрічкою
біля озера й ген... за річкою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791304
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Два найрідніші в світі серця,
Що зим пройшли немало, літ...
В них очі чисті мов озерця.
Ввібрали в себе цілий світ -
Страхів, тривог та щастя, сміху.
Зціливши доторком руки,
Душі дарують радість, втіху.
Два вірних серця - то батьки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791242
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Таке густе від пахощів повітря...
Здається, розбіжусь - і полечу
Над білими деревами, що в квітні
Дають краси напитись досхочу.
І, линучи над ніжним білопінням,
Мов чайка серед білих бурунів,
Співати пісню Божому творінню,
Щоб рідний край наш завжди зеленів.
23.04.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791226
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 12.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2018
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
А біжить вона від хати, де мого дитинства дні.
Де щасливі мама й тато... і такі ще молоді!
Тут, де вишні у садочку й кучерявий клен шумить,
Починає біг свій стежка, від воріт у світ спішить.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
В нашім полі... за селом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790655
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018
От щойно продерла я очі,
Погляньте на мене охочі!
Така натюрель без мейк-апу,
Прикрасила ліжко й канапу.
У ванній як чистила зуби
Мов качечка склала я губи.
Одразу це можна у друк -
Чудовий такий ліфтолук,
Дарма що подряпані стіни...
О! Біля "крутої" машини!
Ось мій круасанчик і кава,
Бо я особистість цікава.
А це мої гарненькі ніжки
Ефектно долають доріжки.
З букетом, на пляжі, в віночку...
Без селфі я жодного крочку!
Ми модні, мобільні, сучасні
Та маємо камери власні.
Свободу готові міняти
На лайки та піксельні ґрати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790425
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Приснись мені... легким дощем пролийся.
Чи вітром прошуми, чи сонцем усміхнися.
В снах сад в цвіту, і пісні дзвінко ллються.
і ясени шумлять, і весело сміються.
Приснись мені... блудному, земле, сину!
Барвінок там цвіте і мальви біля тину.
Дорога та, що з споришу та м'яти,
Хай приведе мене до батьківської хати.
Приснись мені... дай для польоту крила.
Солодка, земле, ти, що нас усіх зростила.
Тепер на жаль... Час сіє гіркотою.
Та я люблю тебе, в думках завжди з тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789688
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Розігналась весна...
Впала зіркою з неба...
Розпалила зелений вогонь...
Все горить на очах:
Каштан, липа і верби...
А весна собі квіти з долонь
Вітром ніжно струсила-
і все...
В небі тайн-глибина...
Хмари в пошуках щастя -
Їм здається ось-ось і знайдуть…
Погляд - вісь ординат
( в небо б тільки не впасти)
Так зове невідомого суть…
Сонце … сонце пише
Есе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789307
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 29.04.2018
«Спогади наче пустища,
Де тільки круки розсипані петитом…»
(Гійом Аполлінер)
Доброзичливці кажуть, що я сів у поїзд №1313 «Сніжне – Станіслав» і поїхав випадково. Під впливом експресивного романтичного пориву, начитавшись творів Кафки, проковтнувши його «Процес», як ковтають ще теплі праски зелені нільські крокодили. Ті самі праски, якими чорні люди річкового папірусу прасують свої білі сорочки. При цьому з-під прасок валує пара і чутно характерний звук «Пш-ш-ш!!!» Але це не так. Це все вигадки. Мало не сказав наклепи, але я не пароплав «Титанік», щоб на мене можна було б зводити металеві наклепи, які так легко руйнуються-розходяться від доторку айсберга – холодного білого носорога. Все насправді було не так. Хоча немає ніякого «насправді», все вигадка, все ілюзія. На залізничну станцію «Сніжне» я прийшов, коли місяць був оповні, листя вишень пахнуло потойбічним морозивом і хотілось ловити рогатих жуків. Снігу не було і близько, навіть жодного замету у балках, навіть жодної сніжинки у холодильниках «Саратов» (а ви ще питаєте, чому морожене м'ясо моржів тоді не продавали…) Віконечко каси було заквітчано чорно-білими паперовими квітами, зробленими з цигаркового паперу. Я замість традиційного: «Пліз, ван тікет ту Даблін!» одразу запитав:
- А чому така кольорова гамма?
- Ах, мілорд, чорний колір – це так урочисто, мудро і еротично!
- Перепрошую! Звертайтесь до мене «сер». Я все-таки з аристократичного роду, хоч і збіднілого. Крім того в лицарі мене посвятила Її величність королева Англії та Шотландії Єлизавета ІІ особисто.
- Вибачаюсь, сер! Я одразу помітила, що Ви джентльмен. Невже Ви зібрались кудись їхати? Я як же Ваш маєток з кущами малини та смородини? А як же копальні з гудками й замурзаними копачами? Як же терикони-вулкани, що так нагадують самурайські Фудзіями?
Я мало не сказав: «Та я не на довго, мадемуазель! Я ж повернусь, я ж поверталець…» Але якесь передчуття, якесь чисто фройдівське переживання здавило моє горло мотузкою.
Довгий запитальний погляд онучки шахтаря вп’явся в мій фейс. Я схаменувся і з якоюсь артистичною, навіть з шекспірівською бадьорістю, імітуючи молодого Гамлета промовив:
- Будь-ласка, один квиток до вагону першої кляси на експрес «Сніжне – Станіслав».
- О, без проблем, сер! Але майте на увазі: зворотні квитки ми не продаємо, бо цей поїзд їде і не повертається. Бо нічого повернути неможливо. І якщо Ви повернетесь, сер, у місто Сніжне, то це буде зовсім інше Сніжне, може навіть сніг буде падати з неба чорний, а не білий, і розгрібати його будуть не лопатами, а ложками, і сон-трава буде цвісти тільки у снах.
- О, мені не звикати, міс. Я поверталець, а повертальці нічому не дивуються. Навіть коли повертаються з майбутнього в минуле.
- Ще раз перепрошую, сер! Я думала, що Ви мандрівець, а не поверталець! Як я помилялася!
- Отже, квиточок прошу. Один. Ось Вам кольорові папірці з хрускотом чіпсів, на яких намальований вождь світового пролетаріату, знавець літератури і сарказму.
- Ці гроші на цей поїзд не дійсні, сер! Так само як не дійсні тут фунти стерлінги, монгольські тугрики і бразильські крузейро короля Педро.
- А як же мені заплатити?
- У Вас необмежений кредит, сер. Оплатити кредит можна в іншому часопросторі рідиною кольору вохри, якої у Вас вдосталь і вона завжди в ціні.
І чарівна мадемуазель простягає мені папірець з чорними літерами на жовтому, не просто квиток, а перепустку. Вона здогадалась, що їду не просто з одної точки поверхні Землі в іншу, а буду переміщуватися в часі.
- І майте на увазі, сер, у цьому потязі навіть у вагоні першої кляси, що фарбований в синій колір у скляних вікнах діри від куль.
- Нічого, я люблю хорошу вентиляцію. Крім того, вітер у ці дірки грає веселу мелодію. А я в душі сентиментальний музика космічних флейт.
- Тоді сім футів під колесами, сер!
Я тримав у руках квиток і блукав станцією – такою тихою і привітною в той день. І цікавився, які ще поїзди куди їдуть і у який годині. Розклад висів високо і догори ногами, але написано було розбірливо і великими літерами: «15-00 Донецьк – Герніка», «16-00 Луганськ – Бухенвальд», «17-00 Сніжне – Помпеї». Залом очікування тинявся кондуктор в однострої залізничника і круглих окулярах, які колись любив носити Джон Леннон перед тим, як його застрелили. Я одразу із запитанням:
- Перепрошую, добродію кондукторе, а цей поїзд їде в іспанську Герніку Пікассо?
- Він їде до залізничної станції Франко. Така собі станція в Гішпанії вітряків, над якою завжди чисте небо. У Сніжному зупиняється на п’ять хвилин. Якщо Ви з валізою, а не з чаймодадом з шкіри крокодила Гени, то встигаєте заскочити.
- Але мені треба не на станцію Франко, а в місто Порто-Франко.
- Туди поїзд, нажаль, не йде. Бо такого міста вже не існує і більше існувати не може. Це я Вам кажу, як знавець і поціновувач картин Сальвадора Далі. Я так одним оком підглянув до тексту Вашого квитка, який Ви так необачно тримаєте в руках і побачив, що Ви їдете в Станіслав. Краще Вам їхати не в Станіслав, а в Stanislau Франца Йозефа сплативши за квиток ринськми та крейцерами. І слухати дорогою сонати…
Я подякував, уявивши на мить (лише на мить!) палаючого жирафа і людину-шухляду.
Поїзд на перон подали вчасно (машиністи тоді носили годинники «Ролекс») – він причовгав у клубах пари, насвистуючи замість звичного «Фі-фі!» мелодію Штрауса. Провідниця зустріла мене у чорній уніформі з букетом квітів (гладіолуси). Я ще подумав при цьому, що гладіаторам у Колізеї ніколи не дарували квітів, тільки палець здіймали вгору, ніби вказуючи шлях до неба.
У моєму купе було порожньо, як в раю. Провідниця приносила мені каву – чорну, як донецька ніч і гарячу, як пекло там же. І розважала мене розмовами про антрацит, награваючи при цьому мелодію «Пелюстки вишні» на кото. Теж мені гейша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789289
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 29.04.2018
У лабіринтах плетива життя,
Де кожна фальш штормить їдким капризом
/Десь поміж ребер/, згадуєш ім'я -
І звичний біль посилює репризу.
Ти знов стоїш - зруйнована стіна, -
Крізь призму снів - відверта і цинічна -
З останніх сил, і ділиш постіль на
Прийдешній час з самотністю. Панічно
Боїшся слів, тому мовчиш на вдих,
На видих - губиш всю себе між криком
Німим. Бо більше у тобі від тих,
Кого лікує тиша вовчим ликом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787924
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Я вдихаю весну крізь духмяність її ароматів,
П'ю п'янку насолоду блакитного хмелю небес,
Зачаровуюсь ніжністю цвіту ранкового саду,
В щебетливому співі веселих пташиних пісень
Я тулюсь до проміння такого яскравого сонця,
Ловлю зайців його, у тенета розкритих долонь
І закохуюсь в світ, що бентежить своєю красою,
Вже не в змозі згасити розпалений, в серці вогонь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788020
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Метафорі́ло бризками в блокнот -
Лило́сь шампанським піняво-ігристо
У вірш блідий з неквітнучим безлистям
Попри тугий лабетовий цейтнот.
Рядки пливли, опівнічний Гольфстрім
Їх розривав на тропи у міжрядді,
Алюрово, як пафос на параді,
Притрушував родзинками із рим.
Морфей підступно нас хилив до сну,
Слова ковтали букви на екрані,
Алюзії розгублено-старанні
В строфу влізали трохи затісну.
Не витримав каркас останній жарт,
Розсипався будиночком із карт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787670
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Даруєм обіця́нки на льоту
Прирученим пухнастим лисенятам,
Щоб їх невинно потім забувати
У лихоманку золоту.
А на планеті Сент-Екзюпері
Чекають Пенелопами із мандрів
Без кисню лисенята у скафандрах,
Рахують зорі-ліхтарі.
Не рік, не два блукатиме Арго,
Хтось – поверне́ться, дехто – так і згине.
Кущитимуться гронами калини,
Що не діждалися свого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787516
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 17.04.2018
«Кохана, ти теж очерет, а вкупі ми дощ…»
(Пауль Целан)
Ми – це вода,
Що падає з неба шекспірівських драм:
Розділяємось на краплини
Прозорі, як день навесні,
Такі ж невагомі як сон,
В якому ти в гості приходиш до мене.
Ми – це весняна гроза,
Що пахне квітами сливи,
Що стоять і чаклують повітря кімнати
В порцеляновій вазі династії Хань
З синім абстрактним малюнком,
Який малював пензлем із шерсті кота
Майстер козлинобородий
На ймення коротке, дзвінке, нетутешнє:
Майстер Бо – китаєць-блукалець.
А може ми злива?
Злива травнева, коли відцвіла Мей-хуа –
Квітка китайська – біла, як спрага,
Як вексель на дні нескінченні, що будуть,
Що прийдуть, грядуть неминуче
Тоді, коли хмари зберемо у кошик
Як чисту білизну збирає мальована праля.
Ми – це дощисько тропічний:
Теплий, як ніч на Сейшелах
Під пальмами босих монахів-рибалок:
Нірвана дощу: він падає з Неба
На Землю (Інь-Ян). І ми як краплини
В падінні. У вільному…
Кохана, ми дощ – ми краплини,
Що виснуть на квітах, ми свіжість,
Ми прозора вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787328
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Було це мукою із мук
Кохати палко, невзаємно,
І, потерпаючи з розлук,
Жарінь гасити у яремній,
Щоб жоден мускул, серця стук
Не видав істинних поривів,
Ганяти думи, наче мух,
Таїть інфарктові надриви,
Не розказать нікому те,
Про що хотілося кричати.
...Світ грав зі мною у крикет,
Я – декорацію в театрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787002
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 12.04.2018
Спи, мій синочку.
Спи, мій маленький.
Люлечки! Люлі! Баю! Бай!
Вийшов на небо місяць ясненький.
Спи, мій рідненький. Засинай.
Спи, мій синочку.
Спи, мій маленький.
Люлечки! Люлі! Баю! Бай!
Ходить по хаті котик сіренький.
Спи, мій рідненький. Засинай.
Спи, мій синочку.
Спи, мій маленький.
Люлечки! Люлі! Баю! Бай!
Сяють для тебе зірочки ясні.
Спи, мій рідненький. Засинай.
Спи, мій синочку.
Спи, мій маленький.
Люлечки! Люлі! Баю! Бай!
Знову присниться сон солоденький.
Спи, мій рідненький. Засинай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786833
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Ще соки не проснулися в мені,
Ще губи не припали до порізів,
Ще падолист у праведнім вогні
Не плавиться з мурахами під лісом.
Лиш проясніли погляди небес,
Пташине горло співи рвуть весняні.
Вже дзвони сповістили, що Воскрес.
Завмерла я в солодкім сподіванні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786818
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Душа - папір...
Займеться і згорить у полум"ї щоденнім?
Чи, як рукописів священна благодать, вогонь їїї...
Вовіки незнищенний!
Не знали ви?
Рукописи - вони то не горять!
Виймай з-за пазухи пожовклий записник,-
не пізно ще творити власні скрипти...
Пиши себе. Ти - проповідь! Не зникне
зерно, що кинув в грунт колись сіяч...
Забули?
Лише хто сіє, той збире встократ!
Рукописи - судин твоїх руно!
Та що приховано за текстом, на звороті?
Вино пролите сторінками з плоті...
Десь поза рогом неба Маргарита жде...
О, Майстре!
Лиш переможці,- чуєш,- не самотні!
Бо з ними - Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786650
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 09.04.2018
Ти пам’ятник собі створив нерукотворний?
Чи може рукотворний збудував?
Не псуй ландшафт!
І не засмічуй ти простори!
Ми – люди – це лиш мисляча трава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375937
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 08.04.2018
Слова ̶ Патара Бачія
---------------
[youtube]https://youtu.be/RcsYAh011ak[/youtube]
А це пісню виконала чудова співачка Ліна Царук
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0mZj0EPSNvU[/youtube]
Синові сорочку вишивала мати,
Щоби оберегом у житті була,
Та забрали сина землю захищати,
Він ступив... у вічність з рідного села.
Як чекала мама рідного синочка
Можуть розповісти в хаті образи
Й, скроплена сльозами, вишита сорочка
Одягав яку він раптом три рази...
Повертайся, хлопче, до рідного дому,
Там тебе чекає мати край вікна.
І не вірить ненька про лихе нікому,
Тільки своє серце слухає вона.
Хрестиками шите листячко дубове,
Виноградні грона теж на полотні...
Он пройшла поштарка повз їх фіртку знову,
Материнські очі зболені й сумні.
Та у серці жінки не згаса надія,
Що поверне Доля сина на поріг,
Смерть його забрати, вірить, не посміє,
Щоб сорочку знову одягти він зміг.
Повертайся, хлопче, до рідного дому,
Там тебе чекає мати край вікна.
І не вірить ненька про лихе нікому,
Тільки своє серце слухає вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786469
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 08.04.2018
Днинко моя усміхнена, Великодня!
Сонце русяве лащиться до дзвіниць.
Як мені легко дихається сьогодні,
Ніби у трави хлюпнулась горілиць!
Від пишно вбраних кошиків так строкато,
На́рід пливе юрбою у Божий храм,
От і діждались, благословенні, свята,
Щоб прихилити голови д’образам!
Щоби вдихнути світлої благодаті,
Змити старозавітний прадавній гріх,
Щедрі дари Господні у рідній хаті
Порівну розділити серед своїх.
Скільки того життя – перейти, як грядку,
Висіятись у ґрунт, а відтак – зійти…
Мудра природа вернеться до початку,
Тільки не ти, людино моя, не ти…
Всесвіт такий безмежний, багатоликий,
Сповнений різних див і метаморфоз…
Ми ж воскресаймо душами в день Великий –
Так, як Христос.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786536
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 08.04.2018
В крамницю ста́лих алегорій
Зайшов новаторський митець:
- Якісь у вас вони всі кволі, -
Ялозив стобанківок прес, -
Подайте ту, що для навару,
Та щоб не жилава бува.
Вживати звичні - для загалу.
Мені ж потрібна центрова.
Оця – обпатрана, мов курка,
Ота – у кожного вже є,
Тягучі ці, неначе жуйка,
А ця – вже точно не моє.
У продавчині лоб роси́ться:
- Ви, певно, пишете байки́?
- Ні, приглянулася дівиця.
- То подаруйте квіточки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786315
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 07.04.2018
«Даремно малюєш серця на вікні:
Герцог тиші
Вербує внизу вояків у дворищі…»
(Пауль Целан)
Лицарям Судного Дня присвячую.
Щиро.
Герцог тиші
Набиває свою порцелянову люльку
Сухими пелюстками
Черленої квітки папороті.
Повелитель мовчання
Шукає своєї дідизни
Серед туманів найглибших ущелин
Гір сліпої імли наших спогадів.
Герцог мовчання
Мурує свій замок
На вершині вічної криги,
Де бракне повітря
Для невгамовних птахів,
Для людей важкоступів,
І навіть для звуків
Бракне.
Герцог тиші
Вербує солдат серед квітів ночі:
Енотери густих дурманів снів-лабіринтів
Серед тихих завулків
Міста, де живуть сумні люди,
І зроду не було трамваїв.
Князь тиші
Оглядає свої полки мовчазні
Понурих залізних жовнірів
Поглядом чорного ангела.
Граф безсловесної німоти
Закриває чорнильниці,
Перетворює пера в труху,
Рукописи в попіл, шепіт у тьму,
А нас у відлюдників.
Герцог тиші – повелитель мовчання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786093
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 06.04.2018
Бережи того,
з ким серце
завбільшки із сонце,
Хто запускає
розкішну весну
в твої груди
І наперекір усьому
є для тебе
ангелом-охоронцем,
Навіть коли в душі
досі
грудень.
Бережи того,
хто кожну втрату
перетворює в пил,
Що аж перестає боліти
і дихати зразу легко,
Хто не дивиться ні на що,
подарує дві пари крил
Щоб ти полетіла
високо і далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785919
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 04.04.2018
Коли весна затче землі простори
Зелом первісним, котиками лоз,
Уп’ються сонцем і долини, й гори,
Чекатимуть шумливих перших гроз.
Й душа моя не матиме спокою –
Розчиниться у диханні весни:
То чайкою злетить понад рікою,
То забреде у течію Десни.
І розіллється морем далиною,
Обніме верби збуреним теплом,
Озветься в лісі дивною луною
І знов злетить, розправивши крило.
8.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785906
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 03.04.2018
А до тебе -
велика гора цеглин-днів.
Якби можна було -
вдень і вночі розкидала б іх,
аби наблизити зустріч!
Але доводиться
брати по одній
і стояти з нею в довжелезній черзі хвилин,
щоб покласти лиш одну за день
на віз часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785744
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 03.04.2018
«Ченці волохатими пальцями
Книгу розкриють свою вересневу…»
(Пауль Целан)
Написано в мій день народження, коли мені виповнилося 103 роки. Подумав про це число трьохцифрове і жахнувся. Хоча чого б то… Хіба що припустити, що все було недаремно…
Зазираю нишком:
Що пише він там –
Той старий у дзеркалі:
Які вірші водить-виводить
Навпаки-навиворіт?
Хотів би хильнути з ним
Чарочку задзеркального віскі,
Але де там…
Тільки кажу йому –
Потойбічному:
«Ти був рудим
Наче весняне сонце,
Став білим –
Норвезьким полярним пугачем,
Навіщо мене так покарано
Чи то нагороджено:
Таким віком безкраїм
Чи то нескінченним?
Певно, щоб бачив
Жахіття й марноту
Світу сього недоладного
І журився,
Над руїнами слухав вітер,
Над пусткою співав мовчанням,
Над прірвою казав,
Що всюди порожньо,
А не тільки в безодні темній
Небуття вічного,
Над травою промовляв шовколистяно
Зачесував її розпатлану,
Згадував, хто лежить під нею
Чи то зіллям зеленим – папороттю
Із землі проріс буттям новим,
Чи просто думав-гадав чому
Тобі свідком бути судилося
Мовчазним свідком відчаю…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785604
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 02.04.2018
Тануть сніги у солоних сльозах зими,
Люди зрадливо уже виглядають на весну.
Вчора зимі поклонялись без страху й вини,
Щось умирає – нове щоб зуміло воскреснуть.
Жаль мені, жаль… крижаних онімілих снігів –
В них нерозкаяна і заколихана туга.
Вчора ще небом торкались земних берегів -
Нині ж їх губить п'янкої омани недуга.
Винних немає – усі ми в дорозі Життя,
Хочем скупатися в променях світла і сонця.
Чом же той біль не розтане, мов сніг, в забуття?
Чом тої радості лише весняне віконце?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783875
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Споконвіку рушник у пошані...
Вишивають світанки їх ранні.
До схід сонця встає й моя ненька,
Вишиває на щастя... Дрібненько.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
Золотиста тут нитка й блакитна.
Нехай доленька буде привітна!
Цим веселим матусиним цвітом
тішить душу рушник взимку й літом.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
Ясні, сонячні дні в рушникові.
Скільки радості, ласки й любові!
Всього роду є сила у ньому,
Захистить і поверне додому.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784298
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Від трьох речей земля трясеться, ба й чотирьох знести не може:
раба, що зацарює; безумного, коли наїсться до наситу;
розпусної, що вийде заміж, і служниці, що успадкує по господині.
Приповідки: 30 (21,22,23)
Три речі землю трусять,
Чотири ж не знести,
І їх Агур набожний
У книгу помістив.
Чотири ці прокляття
У ряд він записав –
Слуга, котрий царює,
На перше місце став.
Служниця стане пані –
Не йди до неї в дім.
А дурень, як наїсться,
Засне – і лихо з ним.
Розпусна блуд покине,
Як стане до вінця;
Слуга ж, котрий царює, –
То безлад без кінця.
Повільний у роботі,
Швидкий до метушні,
Глухий до слів розумних,
Крикливий у сварні.
Уся могутність царська
Зміцняє глупоту.
А суд приймати мусить
Його лиш правоту.
Раніш служив у пана,
Тепер царює сам,
Та звик від прикриватись
Господаря ім’ям.
Веде його безглуздя
У пекла глибину –
Слуга, котрий царює,
Не визнає вину.
Дає він клятву легко,
Брехня йому не гріх,
Розтоптує довіру,
Боїться і своїх.
Міняє обіцянки,
Котрі так жде юрба,
Слуга, котрий царює,
Є гіршим від раба.
Rudyard Kipling
The Servant When He Reigneth
For three things the earth is disquieted, and for four which it cannot bear.
For a servant when he reigneth, and a fool when he is filled with meat;
for an odious woman when she is married, and an handmaid that is heir to her mistress.
PROV. XXX. 21-22-23.
Three things make earth unquiet
And four she cannot brook
The godly Agur counted them
And put them in a book --
Those Four Tremendous Curses
With which mankind is cursed;
But a Servant when He Reigneth
Old Agur entered first.
An Handmaid that is Mistress
We need not call upon.
A Fool when he is full of Meat
Will fall asleep anon.
An Odious Woman Married
May bear a babe and mend;
But a Servant when He Reigneth
Is Confusion to the end.
His feet are swift to tumult,
His hands are slow to toil,
His ears are deaf to reason,
His lips are loud in broil.
He knows no use for power
Except to show his might.
He gives no heed to judgment
Unless it prove him right.
Because he served a master
Before his Kingship came,
And hid in all disaster
Behind his master's name,
So, when his Folly opens
The unnecessary hells,
A Servant when He Reigneth
Throws the blame on some one else.
His vows are lightly spoken,
His faith is hard to bind,
His trust is easy broken,
He fears his fellow-kind.
The nearest mob will move him
To break the pledge he gave --
Oh, a Servant when he Reigneth
Is more than ever slave!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783454
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Батько любив коней і доля так розпорядилася, що все життя був з ними. Працював їздовим, обслуговуючи тваринницькі ферми. Він гордився кіньми, які були частиною його життя і часто сварився на матір, коли вона брала комбікорм корові від них. Він це відчував на конях, на протязі дня і говорив, що сила у них не така. Коні були справні, налиті мов качани і їхня шерсть переливалася смугою над боками біля спини. Ми діти любили також коней, особливу ту красуню Нельку- кобилу каштанового кольору з бубною на лобі і край якої продовжувався білизною над верхньою губою. Це підчеркувало її особливість, чистоту і красу. Довга шия з рижою гривою, яку сестри любили заплітати в косички. Брат Павло, старший на два роки від мене любив сидіти на ній верхи, коли вона була випряжена. Садив мене і сестричок на неї і була велика радість у нас від цього. Другого коня звали Буян, чимось схожий на Нельку, але без особливих ознак. І не було рівних цим коням в селі в бігу і красі. Їздові інколи проводили змагання коней, запряжених у вози і завжди батькові коні були бистрішими за всіх коней.
Був післяобідній час.- Павлику: покликала мати старшого брата, поїдь і допорайся за батька на ферму тому, що батько занедужав. Я попросив брата, щоб він і мене взяв із собою. Брат відцепив рептуха з дишла і поклав його на віз. Я приніс ще одні вила и поклав їх на віз. Кобила Нелька передньою ногою шурхала об землю, показуючи що вона готова до бігу. Ми спритно вискочили на воза, вмостившись на рептусі. Брат зняв віжки з лушні і крикнув "Но". Коні набираючи ходу, вибігли з подві"я на дорогу. Колеса воза затарабаніли по дорозі. Давай бистріше - буркнув я, нездогадуючись що буде далі. Брат дістав батіг і підстігнув коней. Батько рідко це робив, їм достатньо було лише змінити голос і вони розуміли його. Коні рванули, набираючи біг. Біля діда Панаса вітер підняв поліетиленовий пакет з боку дороги. Коні налякано кинулись в бік і побігли ще бистріше. Брат потягнув віжки, щоб їх стримати, та було даремно вони його не слухались, тому що брат забувся їх загнуздати. Мене з братом підкидало на возі так, що опинилися вже за рептухом де були вила. По переду був місток з вибоїнами. Аби пронесло подумав я і циплявся з усієї сили за віжки з братом, аби їх зупинити. Дитячі руки тягли щосили віжки, впираючись ногами в полудрапок передка воза. Руки терпли, але коні не слухались, відчуваючи безсилля і бігли що сили. Віз різко кинуло біля містка і він ледь не перевернувся у рівчак. - Відпускай ліву віжку, крикнув брат і тягнемо за одну праву. розуміючи брата, я вцепився за праву ріжку і ми вдвох тягли її щосили спрямовуючи коней на оране поле за селом. Коні спідкаючись по ріллі, зменшили біг і врешті зупинились. Павлік зіскочив з воза і загнуздав коней, розвернувши їх на дорогу в сторону ферми. Коні послушно бігли, відвертаючи голови в різні сторони від дишла. - Щоб ти без мене робив, сказав я брату і підсунувся ближче до нього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782827
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
[i]В людських пороках, немов у лісі,
заплутався небіж...Ніяк не продертись.
А гілля поколюють з кожного боку,
і рани на тілі душі не гояться.
Лиш згадка дитинства пам"ять муляє.
Як птахом веселим на полі мрій
змій паперовий витьохкував серцем,
віднесений вітром до сонця надії...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782322
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018
И в шутку, и всерьёз.
Известно, в полых человеческих костях
Есть наполненье красным, жёлтым мозгом,
Ну, почему был взят для женщины костяк
Ребра мужского – той кости безмозглой?
Пытаясь эту тайну, как-то, разгадать,
Я перерыла горы разных книжек,
Из всех светил, ответ никто не смог мне дать,
Ну, почему наш женский род унижен?
И, лишь зайдя в душевный -женский Интернет,
Прочла: « ребро – надёжная защита,
И, если у мужчин ребра на месте нет,
Сполна познают участь беззащитных».
Теперь взываю к женщинам: не лезьте в бой,
Не унизительно, что знаем меньше,
Как берегинь - хранить в сердцах мужчин любовь,
То цитадель-ребро, Бог создал женщин.
####################
Ребро - чтоб сердце мужа охранять
«Будь же проклят. Ни стоном, ни взглядом
Окаянной души не коснусь,
Но клянусь тебе ангельским садом,
Чудотворной иконой клянусь,
И ночей наших пламенным чадом -
Я к тебе никогда не вернусь».
Анна Ахматова, Июль 1921, Царское Село
Как стать той женщиной единственной,
Той восхитительно - таинственной,
Сошедшей Берегиней в мрак пучины,
Чтобы любовью освятить мужчину?
Той силою любви спасающей -
Быть любящей, не проклинающей,
Любовью сердце мужа причащать,
Чтоб светом глаз счастливых восхищать?
Ведь, если я творенье Вечного,
И коль душой с главой повенчана,
Должна не проклинать - благословлять,
От стрел чтоб сердце, как ребро, спасать?
От всех из ада выпущенных стрел,
Ведь, мужа в рай вернуть – разве не мой удел?
############################
При выборе коня или жены
мужчине, как бальзам, совет от Бога,
помощники ведь верные нужны
на всех земных, ухабистых дорогах,
ни телом, ни душой чтоб не упасть
коль на пути колдобина случится,
спасут тогда и вороная масть,
жена, что будет Господу молиться.
Муж голова, а женщина-жена
недаром называется душою,
из ребрышка Всевышним создана,
мужское сердце чтоб закрыть собою.
Душе чтоб не гордиться пред главой,
что видит мир, что для главы незримый,
а быть на страже, словно постовой,
чтоб не упал в колдобину любимый.
И потому при выборе жены,
совет от Бога, как бальзам мужчине,
ведь видел он Эдемовские сны,
а Бог творил жену не на мякине,
но из ребра мужчины, чтобы он
свое ребро с чужим не перепутал,
а жил с душой своею в унисон
на всех земных, ухабистых маршрутах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782154
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
* * *
Упало синє небо у жита,
Волошками від вітру колисатись.
Нас літо зустрічає, а літа
Кудись летять, щоб більш не повертатись.
В червоних маках літо ще палає,
Та прийде час і ця краса погасне.
Життя, як маки, також відцвітає
У тих хлібах, що ми зовемо щастям.
20 -23. 06.2010 (Михайло Чир )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782189
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Наперекір
срібними колами
срібний місяць
з сизими здіймався
хмарами
енгармонійність
рухів похапливість
кроки, звуки, шум
холодна хвиля
і ось воно
дощу цебро налляте
дзвінкою синявою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695824
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 14.03.2018
Весна я... Весна! Милуюся світом,
у нім розсипаюсь рожевим я цвітом.
Дзвеню соловейком в зеленому гаю,
немов наречену, калину вдягаю.
Любов розсіваю навкруг я і ласку.
Щоб вірили в щастя... дарую вам казку!
Ще висію зерна в ріллю я шовкову,
зростуть в ній ростками... почуєш їх мову.
А кожен росток той потягнеться вгору,
умиється в росах у вранішню пору.
І плодом наллється, і зазолотиться,
і житом у полечку заколоситься.
Я славлю і працю, і руки невтомні.
Нам їх цінувати прийшов час... сьогодні.
Весна я... Весна! Зустрінуся з літом -
розсиплюсь веселим я райдуги цвітом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782075
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Подаруйте мені емоцію,
Хоч маленьку таку, ледь помітну.
Я так хочу натхнення порцію
Задля творчості, відповідно.
Зупинитися.
Усвідомити.
Закричати.
А може змовчати?
Десь у просторі, невагомості,
Загубились важливі стовбчики...
І слова гуляють в галактиці,
Тільки б не розгубили літери.
На якійсь там космічній станції,
Де вже зникнули всі епітети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781895
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2018
Сльоза і воїн… Надскладна розмова…
В житті їх так непросто поєднать!
Та іноді буває доля злою,
Коли вирує полум’ям війна.
Так, воїн, справді, іноді ридає,
Коли втрачає друга на війні,
Убір із голови рука скидає,
А все єство його кричить: «О, ні!»
Й проколе серце болем ця утрата,
Адже в бою друг ближчий від рідні.
Він там за батька, іноді за брата,
Бо ж перед небезпекою – одні.
Й покотиться скупа сльоза щокою,
Яку сховати воїн поспіша…
Як згодитися з долею такою?
Та й тут рятує другова душа:
«Не плач, мій друже, я іще з тобою,
Запам’ятай, сльоза лишає сил.
Молитиму за Україну Бога,
А ти не тільки воїн – її син!
Я знаю, Україна переможе –
Нікому волі не перебороть!
За рідних потурбуйся, якщо зможеш,
Й за сина, бо це кров моя і плоть!»
9.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781859
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Cпи, моя люба, спи.
Спроба мовчати - сни.
Спокій до хати звик,
Хата до спокою ні.
Білим по чорному дні...
Сонця вчорашнього крик...
Сьогодні іду в заметіль,
Звик я напевно, звик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374028
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 12.03.2018
[quote]Нумо, душа моя сказала,
Такі напишемо для тіла мого вірші (бо ми - одне)...
(Уолт Уітмен)[/quote]
І
нехай у тебе ніби у склянку вином ave! ллють
щоб потім його ж і випити - ну і люд
найважче буде не захлинутися ним авелю
найважче прийняти лють
мужчини за твій вогонь прив'яжуть тебе до скелі
жінки заскиглять пісні хором із сиренами
найважче буде не втратити душі келію
найважче не бути скинутим із арени
ІІ
як дездемонину шию стискала мавра рука
їм
стисне бісова твоя правда все що могла стиснути
приготуйся що зради почнуться з брата
першим був каїн
хоча до останнього не хотів повірити сну ти
і правда тобі ніби кокаїн
іти по життю чесним - тягнути плуг
до каменю випаленим сонцем лугом
брехня звідусіль - вибух ще кілька секунд глухо
але ти не втомлювався і слухав
іти по життю чесним - іти оголеним
хай натовп поштивий набожно хилить голови
сміливці кричать на все горло
ave!
співають кантати
але пам'ятай авелю
для них як ліхтар ти
зір сліпить твоє нутро голе
тому хто це спробує прочитати
ІІІ
життя це аукціон то ціни - то не нагороди
ти звісно привабливий лот
але покупця цікавить обгортка врода
гаряча спокуслива плоть
лише твоя плоть
тільки трапиться якась пройда і
один
два
три
продано
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781794
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
канонний вдих/видих чи хвиля іде - прилив
надсадно хтось диха над самі вуха чи море сниться
ти колір - ніхто достеменно не вивчив ще твій уплив
на очі людей. та і яка різниця
якщо життя - в'язниця
живи собі потай - променем через скло
камінням фундаменту порохом на полицях
канонний червононосий клоун невдалий клон
щасливих. допоки завмер ти - посмішками на лицях
допоки ти не в мисливцях
ти випав зі своїх графіків станів граф
графин для думок; зі спогадів - випав сніг
якщо би в рулетку - певно б усе програв
якщо би слабким був - певно б не падав з ніг
від втоми. додому - ні бо тебе там ніх-
-то не чекає ні-
-хто ми каємося чи ні
х
то ми чи хтось зняв реаліті про двох покидьків
або пише книгу - її томи стали нам середовищем існування
прокльони чи справді наше то листування
~~~~
ти вигадав календар у якому нема зими
ти вигадав залізницю із двох лиш станцій
але твоє серце - пазл із тих що тікають мало не босими
і більше не повертаються
~~~~
ворота очей відчинені відпочив почин затягнувся в справу вчепись і рухай
а шторм свій надвечір надсадно прошепочи
уже над потрібні вуха
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781101
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Заплету в печаль блаватку синю,
Хай небесним цвітом нагадає,
Що на мапі є по центру Україна,
Де крізь терня воля проростає.
Заплету у смуток мак червоний,
Він не в'яне - листя опадає.
Вже давно на сході горе чорне ходить,
Там гірка вода в струмки стікає.
Ще вплету у пам'ять цвіт шипшини,
Запах ніжний серце наповняє.
Пам'ятатиму завжди, що я людина,
У якому б не була я краї.
Та вплету у радість цвіт калини -
Біля хати нас з доріг стрічає.
Покоління хай зміняють покоління
З них нові герої виростають.
Заплету на згадку біле гроно,
Від моїх улюблених каштанів.
Українка я, дитя свого народу,
І співать про це не перестану.
Ще додам колосся у віночок,
Коло завершила жовтим й синім.
Покладу вінок цей у струмочок -
Подарунок Неньці - Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781187
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Ми вже мов корінь для чужої брості
Чужинських понаклепано гербів
Тепер у нас господарюють гості
Вони людей тут мають за рабів.
Л.Костенко *Берестечко*
Споришами поросли роки.
І плющем покрились білі стіни.
Втретє не ввійти у вир ріки.
Не Майдан потрібен - переміни.
У своїй душі. А ми - раби.
По чужих церквах поклони б'ємо.
Скільки часу вже стекло й води,
Ми ж чуже за рідне видаємо.
І ячать монахи - козачки:
* - Скажете, какова вы прихода?*
Промовчу... навіщо балачки...
Але ж так зречусь свого народу...
...........................................................
Не базік гнусаво - недоріких...
Велетів, що знов стоять на смерть.
Плинуть в вічність України ріки
Кров'ю переповнені ущерть.
Береги порослі лепехою,
Вже немає де спустить човна.
Мій народе, вінчаний з бідою,
Випив болю ти уже сповна.
Жаль тебе. Та сонце зійде зрання.
Відновити б Запоріжську Січ.
Це лиш мрія... Вірю, не остання.
Стане ранком горобина ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780594
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Щоразу, як п'ю останню з наших ранкових кав,
Хочу, щоб зникнув ти - не хочу, аби звикав
Не тільки до кави зо мною, до гострих ножів ключиць,
А і до стелі - лежачи горілиць,
Мнеш поглядом білу поверхню й шепочеш: "Сумно..."
Сумно: чого не існує - не вбережеш,
Та, врешті, нас часто водночас вбиває струмом...
Каву приношу виструнчена і струнна -
Пий, мов останню. Звикай не зникати, все ж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780686
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Вітрів попутних
Більше не ловить крильми
Млин край дороги.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780415
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018
[b][color="#4f0808"]Розридалася Тамара, - Ой, послухай, Вітю!
Глянь-но, цей рудий котяра нас зведе зі світу!
Та від нього стільки шкоди, як ніде й нікому
Відвези цього заброду десь подалі з дому.
Віктор довго не збирався і в погожу днину
Ухопив за гриву Васю та відніс в долину.
Повертався Вітя з лугу як годиться, в славі,
Глянь, а їхній кіт-хитрюга вже сидить на лаві...
Знов істерика в Тамари,щось роби, бо згину..
Хоч закинь його за хмари, хоч прибий до тину..
От Господь підкинув жару та позамість меді
Вітя знов з котом на пару їдуть на мопеді.
На цей раз їхать рішився кілометрів вісім
Вітя втік, а кіт лишився у густому лісі.
Віктор жме назад, як баче ,аж в ногах судома
А котисько те ледаче вже чекає вдома..
Ну і що скажіть за лихо, як це пояснити,
Плаче Тома в хаті тихо, бо що істерити...
А у Віті справжнє горе і клопіт глибинний.
Треба везти десь за гори, за ліси й долини!!
Привик Вітя завше бути тільки переможцем
І рішив Васька відвезти старим запорожцем.
Годин дев"ять певно їхав, як пес, натер холку,
Не для певної потіхи, щоб кота збить з толку..
Десь у хащі й павутину жбурнув мішок далі..
І чимдужче в ту хвилину нажав на педалі..
Ще з годину давав газу іще глибше в хащі..
І радів, що цього разу план у нього кращий.
Ще посидів півгодини й рішив повертатись
Та по стежці-серпантину додому добратись..
Але що ж оце за лихо, рятуй Вітю Боже...
Наче шлях затьмарив вихор, вибратись не може!!
Кругом темно, страхітливо, дерева стіною
Ой, як добре, що на диво, мобілка з собою!!
Набирає номер жінки: "Чуєш, люба Томо,
Я не знаю як ось звідси шлях знайти... додому."
А Тамара вже й не плаче, навпаки сміється,
А десь поблизу від неї кіт нявчить, здається...
Вітя став аж заїкатись: "Трубку дай...рудому!
Хай розкаже, як добратись з цих країв додому!"[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779947
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Розгублені завмерли
У студених обіймах снігів
Квіточки первоцвіту
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779881
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Ходив Бог світом, мови роздавав. Мав стільки їх, як квіток
серед трав.
Дзвінкі, бадьорі та барвисті. Які ж ті мови голосисті!
Носив з собою цілий міх, ті мови розсипав, як сміх.
І люди тішились, раділи, як голоси їхні дзвеніли.
Довго ходив, то ж натомився... Сів відпочити там, де гай.
Вода прозора там в ставочку. Подумав: - А тут справжній рай!
Калина наливає грона, у дуба кучерява крона, в берізок є
нові сережки, у молодих ялин - мережки.
І люди трудяться у полі... Ген височіють як тополі!
Жита зазолотіли нині. А небеса над ними - сині...
Люблю бувати в Україні! - подумав Бог, - тут заночую,
їй гарну мову подарую.
Порожнім був уже мішок... й Бог засмутивсь. Чийсь голосок
почув гарненький. То з гір збігав струмок маленький!
А він так дзвінко дзюркотів, що кущ калини задзвенів.
Що ягідка - то слово світле. - Дзвени! Дзвени, моє ти рідне!
Словами повнилася мова, а Бог радів все... - Калинова!
Уже за гаєм сонце сіло, і змовкла нива, притих став...
лиш соловеєчко співав. Переливалася, дзвеніла та ніжна пісня...
- Солов'їна! - тішивсь Господь.
А коли вранці сонце встало, вся Україна заспівала. І гарно так
заговорила... Є в кожнім слові Божа сила!
І ти люби свою країну і її мову солов'їну.
Дзвінку, веселу, калинову, барвисту, ніжну, світанкову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778321
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 23.02.2018
«Даймон або демон означає дух видіння…»
(Григорій Сковорода)
Місто,
На дорогах якого
Лишили сліди
Нетутешні коти.
Місто,
Яке дахами-очима
Дивиться в Небо,
Що нагадує яму,
Вириту деміургом-зайдою:
Прірва,
Яка сниться кульгавому ослику,
У яку мішок кинули
З подертими лахами
Дивака-апостола: сірі.
Місто,
Яке домальовує акварелями
Крук-діра:
На снігу білому чорний
Пляма чи суть
Отої прірви,
Голоси з якої слухають
Будинки-вуха,
Що проростають із землі волохатої:
Хмародери мені нагадують
Вуха кроликів.
Крук - діра часопростору.
Місто,
В якому в шпаківнях
Замість птахів
поселилися мишолапки
З пружинами-струнами
З колодами тиші
(Глухої).
Ці мишолапки цвірінькають
Пісеньки волохатої смерті,
Ці мишолапки виплоджують
Пуцвірінків-мишолапок,
Що так само будуть
Залізними щелепами клацати
Коли виростуть
Із залізних яєць вилупившись.
Добре, що це Місто Даймон,
А не Місто Мишей.
Добре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776431
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 18.02.2018
«А що, якщо твій розум і воля
Подібні до дідової кішки?»
(Григорій Сковорода)
Місто, що живе в сутінках,
Місто, яке завжди було сірим
(Бо так це пасує до сутінків),
Місто, яке вилазить з щілин бруківки
Коли Сонце заплющує очі:
Місто, що має звичку господарів –
Місто мишей.
Місто маленьких будиночків:
Де кожен палац кубло,
А мрія зроблена з сиру,
Де замість газет шурхіт,
А замість новин писк,
Де кожна любов волохата,
А кожна філософія тонкохвоста:
У цьому місті поселилася кішка:
Таки дідова.
Таки отого – бородатого,
Старого як Час,
Навіть за Смерть саму старішого
Чи може страшнішого.
Отой дід каже киці своїй:
«Іди погуляй, хвостата,
Іди, стрибай, пазуриста,
Іди кицюню лап-лап
У місто малих сіроманців –
Іди бавитись!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776442
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Дощик, дощик! Дощик, дощик!
Дощик капає: Кап, кап...
Намочив берізку й клена
І в ялинки сотні лап.
Дощик! Дощик!
Вмилися смерічки.
По калюжах я біжу
І мої сестрички.(2р.)
Дощик, дощик! Дощик, дощик!
Так гарненько він іде.
Розійшлися в небі хмари,
Сяє сонечко ясне.
Дощик! Дощик!
Вмилися смерічки.
По калюжах я біжу
І мої сестрички.(2р.)
Дощик, дощик! Дощик, дощик!
Дощик капає: Кап, кап...
Намочив берізку й клена
І в ялинки сотні лап.
Дощик! Дощик!
Вмилися смерічки.
По калюжах я біжу
І мої сестрички.(2р.)
По калюжах я біжу
І мої сестрички.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777527
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
«Це болото трохи схоже на серце.
Нехай квіти журби
наповнять його ароматом…»
(Ямамура Ботьо)
Серце людське
Схоже на шматок синього неба
Яке несе в дзьобі чорна ластівка,
Щоб мурувати з нього гніздо –
Прозоре як мертва істина.
А я пливу в човні забутих слів
По річці буття несьогоднішнього…
Серце людське
Схоже на жмуток трави
Яка росте на двогорбій могилі
Оксамитових легенд майбутнього –
Терпких як запах вересу.
А я пливу в моєму човнику мрій
На межі між тьмою води і тьмою Неба…
Серце людське
Схоже на гірське замшіле болото
На водяними очима якого
Літають плямисті бабки
З прозорими крилами.
А я пливу в човні дерев’яному
Дивлячись у цвяхований зірками Всесвіт…
Серце людське
Ти повітряна куля фарбовано вохрою:
Літають відчайдухи від хмари до хмари
У порожнечі своїх віршів. Рігведа –
Пісня вогню і загірного степу.
А я пливу у човні кинувши весла:
Хай несе мене течія у тьму Небуття
У Нірвану солодку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777454
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Ой, горіла ружа багряними снами,
шепотіли ночі крізь світанки трав,
проводжала мати синочка в тумани
у молитві щирій, Господа благала.
“Боже мій Єдиний, Всевишній, молюся.
Даруй світлу долю йому у житті,
збережи від кулі,від ворога в друзях,
поверни дитину на рідний поріг.
Захисти від болю, відверни невдачу,
за країну-неньку захист він несе.
Молю тебе Боже, душа моя плаче,
нехай мого сина янгол береже.”
Ой біліло небо сніжними думками,
захололе листя крик війни здригав,
та жевріла в серці молитва від мами
зберегла від смерті сина-вояка.
Розцвітали вишні в садку коло хати,
в солов’їних співах загули яри,
так молився щиро за голубку-матір,
аби обійняла світлими крильми.
Зашуміло жито крізь волошки й маки
Оксамитом вечір землю колихав,
зустрічала мати рідного солдата
в сивому волоссі долю зберегла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774030
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 16.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2018
Згадала... Знову я згадала. "Ми - українці!" - я співала
в своїм дитинстві. В тім раю є молоді татусь і мама.
Мене навчали: "Пам'ятай! Найкращий в світі - рідний край."
Світились зорями там ночі, а в неба... сині-сині очі.
Там ранок роси розсипав, як стрічка - річка поміж трав.
В святкових сукнях там берізки, хмарина заплітає кіски.
А дзвінко як весна співала... із вітром часто прилітала
я в день сьогоднішній. Настав... Цей день уже настав.
"Ми - українці!" - нагадав.
Сьогодні тут наші внучата... в них молоді матуся й тато.
Світяться зорями тут ночі, а в неба... сині-сині очі.
Тут ранок роси розсипає, і хвилями тут річка грає.
Берізки тут ростуть в діброві, в хмарини стрічки кольорові.
"Ми - українці!" - знов співаєм.
Найкращий рідний край! - всі знаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776787
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Кохай її, як триста літ тому,
Коли мечі писали слід кривавий,
У заметіль цвіли пожеж заграви,
А ти шукав одну її...Чому?
На поле спрагле випала роса
І напоїла день, зітхнувши тяжко.
Непоказна квітує десь ромашка,
Непоказна? - хто отаке сказав?
Вже триста літ на пелюстках її
Ворожимо, - розіпнута прощає,
Бо може подарує крихту раю,
Коли кохання проти течії,
Через віки. Вона тебе чекає,
Кохай її.
10.02.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776770
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018
[i]Наша Таня громко плачет:
Уронила в речку мячик.
- Тише, Танечка, не плачь:
Не утонет в речке мяч.
А. Барто.[/i]
Тает лёд, разбавляя джин, остывает паршивый кофе.
…Таню снимают с креста на её Голгофе.
Радио хрипнет, рыдая по Тане громко -
Некогда Таня славным была ребёнком.
Если бы не уроненный в речку мяч,
Что стало б вершиной и флагом её неудач?
…Первый контакт утешителен, односторонен –
Кратко, по делу: «Не плачь, и твой мяч не утонет…» -
Смысл послания, можно сказать, однобок.
Слышала голос и думала - это бог.
Таня боялась ему задавать вопросы:
Мячик, возможно, и сам себя в речку бросил...
Сакральная жертва, завидев смолу и вертел,
Вмиг возрастает над болью, унынием, смертью.
Когда прекращаются слёзы, мудрец Асадов
Умы заполняет: так - правильно, так – не надо…
…Кофе паршив, теплеет в стакане джин.
Таня-формула. Таня выросла. Таня бросает мужчин.
…Ежели верить слезам, то кто кого всё же бросил?
Таня боялась себе задавать вопросы.
Может, где-то есть шире, но Танин мирок - прокрустов:
Таню сняли с креста, пояс остался на люстре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775837
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Втомлена безголоссям,
Сивіє недарма.
Хай би колись збулося! -
Тиша глуха й німа.
Як поцілунком втомить,
В повінь розтане біль.
І не додому - з дому...
Вистуджена постіль
Втомлену і забуту,
Кригою обійма.
Виплакана спокута:
Осене, вже зима...
12.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775758
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
…У жены много тела и мягкое сердце. Ночует он только с ней.
И после горячего ужина вмиг утопает в здоровом сне.
Спит, как у матери на руках. Спит, как младенец - голым.
…Так отдыхают в этом мужчине повелительные глаголы,
Что часом назад истерзали другую… «Обидчик мне… и учитель мне…» -
Её хрипотца и косноязычность сладостны и мучительны,
И наклонений не три, а больше… - в наиболее употребительной форме
Гибкость его языка отвергает все известные нормы…
…Они - подчинённые предложения. И, поддаваясь ритму,
Их речь отличается от реальной – чувственна, колоритна…
…Когда частота взаимопрочтений зависит от пунктуации,
А нежная лексика требует грубо любить, изучая пальцами,
Хочется дольше остаться на этом смятом листе кровати,
В кратком романе, написанном в спешке разнузданности объятий.
…Утро бодрит, но скорей по привычке – побочный эффект ли? - впрочем,
Тело жены, в благодарность за отдых, получит несколько точек…
Женщина-завтрак-на-кухне… На кухню нельзя заявиться голым.
…И в горле комок – созревают, сгущаясь,
язвительные глаголы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775357
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Папір пручається, бо просить вірш на мові
Ламких крижин з прийдешньої весни.
Йому відповідаю:
– Поясни,
Бо я таємні символи любові
Забула всі...
- То йди шукай - у сни!
…І знову шурхіт - янгільське крило
Та шепіт олівця в рядку нерівнім:
-Чому?! Чому сама собі катівні
Вишукуєш в кожнісінькому сло….? -
Папір зім"яла.
Ні, не проросло
В моєму серці зернятко наївне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774459
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Чорний крук на сухій гілляці,
Пісню горланить *кручисі*,
А, навпроти, в вікні у сусіда,
Гіацинтова повінь у січні.
Білий сніг відтінює фарби;
Чорний крук, суха деревина,
Ніжні квіти... і запах солодкий
Через скло, попри простір двору,
Гіацинтово, хвилею в серце,
Достеменно донесе насолоду.
І відступить хвилинна слабкість,
Сірий сплін залишивши позаду.
І, потужно, у душу ввірветься
Золотисте зайча через шибку,
Враз життям обцілує щоки...
Подивись - гіацинти у цвіті,
Через день уже місяць лютий.
Дні весна наближає швидко
Крук це чує і знають квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774018
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
«Зозуля кричить.
А зранку потрібно йти
Через ці гори…»
(Танеда Сантока)
Зозулі крик
Примерзає до циферблату
Кожного нездари-годинника,
Залазить у кожну хижку
Кудлатовбраних пастухів-філософів,
Шматує час кульгавий
На кавалки буття
Блискучого: секунди монетами
У скарбничку безхатька:
Срібло снігу, мідь заграви, золото сонця.
Яблука дзвінкими дукатами
У темні скрині ночі театру-кабукі:
Збираю, збираю і зачиняю
Скриню тьми.
А над імлою стежок
Все той же зозулі крик,
Як postscriptum плямою
Під заповітом мельника
Водяного млина Inferno.
Розкриваю торбу як рану,
Торбу латану,
Яку носив дорогами плутаними
Дорогами Плутарха,
Що петляють-блукають
Понад хмарами.
Розкриваю торбу, яку носив як тягар
Важчий, аніж Земля,
Нестерпний, як життя майстра простору,
Розкриваю торбу –
А там тільки зозулі крик.
Він несеться кривими вулицями
Кам’яного сірого міста –
Міста мертвих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773152
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Сплять маленькі їжачки,
Умостившись на бочки.
Вовк дрімає і лисиця,
Їм курчат ватага сниться.
Котик і маленька мишка
Розстеляють свої ліжка.
Велетенський носоріг
Спочивати вчасно ліг.
Жабка спить і черепаха,
І синичка - мала птаха.
Навіть сонечко стомилось
Вже за обрій закотилось.
Час і нам, заплющим очі
Та поринем в казку ночі,
Янгол на край ліжка сів.
На добраніч! Гарних снів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772995
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 25.01.2018
Які я слова відшукаю
У серці своєму й в душі
Й чи знайду,кохана,не знаю,
Щоб за все заплатити тобі:
За твої турботи й опіку,
За щиру і світлу любов,
За ласку,матусю,без ліку,
За те,що тече в мені кров.
За твої недоспані ночі,
За руки твої золоті,
За твої,як зірочки очі,
За душу і серце твої.
За те,що за мене молилась,
Коли я й дорослим вже був,
За те,що до внуків хилилась
Й просила,щоб дім не забув.
Я знаю,що я є дитина
У тебе,моя дорога,
Хоч я маю дочку і сина,
Тобі є синочком все я.
Тому я напевно довіку
Боржник залишуся тобі.
Бо ніхто ще не знає ліку
Того,що дали матері.
Тепер я стою на могилі
І за душу молюся твою.
Обняти тебе я не в силі,
Земля на заваді з гробу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773070
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Щастячко світлокриле,
Сон твій – легкий, як пух!
Добрі небесні сили,
Світлий Різдвяний дух
Хай бережуть твій спокій,
Янголе мій земний!
Зорі блакитноокі
Падають в теплі сни.
Сонячне коліщатко
З променів день пряде.
Як ти, моє пташатко,
Тягнешся до грудей!..
Солодко пахнуть щічки
Небом і молоком!
Зиму прудкі синички
Люляють за вікном.
Світла моя потіхо
В теплому напівсні,
Як ти вібруєш сміхом
Лагідним у мені!
Сили святі небесні,
Благословіть щокрок
Ту, що вмістила всесвіт
В крихітний кулачок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772201
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
[b][i]Січневий плюс лама прозору кригу,
Хоча, цвітінню й буйству не пора.
Та плаче... плаче соком на відлигу
Старої вишні зранена кора.
Моє вікно фільмує цю картину,-
Плачу зими і вишні, - й не збагне,
Що ця, з прогресом виросла людина,
Кого кохає, того й сильно б’є.
Від цих побоїв зрубами рясніють
Карпатські схили - рани і рубці.
Жаль, ні у кого, навіть не тепліє
Солона крапля горя на щоці.
І вишня, вишня, вишенька навпроти
Оту січневу, вигріту весну
Гілками ловить, зламами на дотик,
А ми за миром йдемо на війну.
Та за здоров'я п'єм гірку отруту,
Здається, цей прогрес забрав уми
У душах вічний лютий, лютий, лютий...
Якби ж то квітня їм... якби... якби...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[color="#ff0000"]Сію-вію, посіваю,
З Новим роком Вас вітаю!
Засіваю з кожним кроком усю Україну:
Щоб любили українці свою Батьківщину!
Щоб діточки жили в ласці, у опіці - старість,
Щоби було добро в душі і на серці радість!
Щоб родила наша земля плодами й хлібами,
Статус мірявся в чеснотах, а не булавами!
Щоб колядки і щедрівки навколо лунали,
Різдво Христа мир принесло, щастя дарувало!
Щоб збулися усі мрії з кожним Вашим кроком!
Сію-вію, посіваю,
З Новим-Старим роком![/color]
13.01.2018
[i]фото з Інтернет[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771107
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Увесь день вона все ходить
Та козу з собою водить.
Кізонька ногою тупне,
Там добро в господі буде.
А де кізка спати ляже,
Поведеться живність всяка.
Господинею ще зранку
Називають всі...( Маланку).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771086
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Заніміли над ставом верби,
Ледь дзвеніло над ними небо,
Замовкає пташина пісня –
Все чекає, що буде після…
Місяць виплив уже із хмари,
Пасти вивів зірок отари,
З-поміж верб заглядав до ставу…
Впав у нього… Ось-ось дістану,
Зачерпну його із водою,
У човні з ним всю ніч простою.
А як ранок зарожевіє,
Місяць з рук утекти зуміє.
Подивлюсь на свої долоні,
І здається, що я в полоні
Вже у сонечка, а не в місяця.
Жаль, в долонях воно не вміститься.
20.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770823
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Ви - світло світові...
Мф.5:14-15
Напередодні світлого дня Різдва Христового, вважаю своїм обов"язком, а також щирою сердечною потребою, розповісти коротку історію життя простого та водночас надзвичайного хлопця з Дрогобича - Віталія Стецули.
Вперше з його віршами познайомилась років зо два тому, на сайті Клубу поезії. Сказати, що була здивована чи вражена прочитаним, занадто мало, щоб передати те, що тоді відчула...
Глибокі, сильні о́брази... Влучність і краса слова... Сплетінння реального та містично-інтуїтивного, того, що не побачиш на поверхні, а можна відчути тільки душею. За цим авторським арсеналом виразно відчувався його тонкий душевний світ, вразливий та сильний водночас. А ще - приголомшливі своєю потужністю знання, якими володів.
Подумала тоді: "Якщо в двадцять можливо ТАК писати, то років за десять ... п"ятнадцять... двадцять, озброївшись життєвим досвідом, цей поет досягне такого масштабу, який осягають тільки насправді обрані".
Восьмого жовтня випадково натрапила на інформацію в Фейсбук... Там йшлося про смерть Віталія Стецули, про що повідомляв дрогобичан старший брат поета.
Перечитувала вдруге... Втретє... А тоді відкрила сторінку Віталія на цьому сайті, щоб співставити і перевірити дані... Ніяк не вкладалось в голові, що мова саме про "того" Віталія, про Віталія Стецулу, якого знала за його віршами.
Віталій ніколи не оприлюднював свої фото, ніколи не ділився тим, як і чим живе. Тому смерть хлопця стала справжнім потрясінням для його друзів і шанувальників з Клубу поезії. Та, напевно, це лише один з доказів тієї величезної сили духу, шляхетності та мужності хлопця, який жодного разу нікому не обмовився про тяжку хворобу, якою страждав вже з перших років дитинства.
Віталій хворів на тяжку недугу, внаслідок якої атрофувались м"язи. Вже в дитинстві йому було складно ходити,- м"язи не виконували своїх функцій, він втрачав контроль над тілом, часто падав...Було, навіть, важко і боляче ковтати. З часом хвороба прогресувала, викликаючи патологічну втрату ваги.
Та фізичні страждання не зробили з хлопця затворника, не зіштовхнули в прірву відчаю та зневіри, не змусили опустити рук...
В початкових класах Віталій відвідував Дрогобицьку загальноосвітню школу імені Івана Франка. І хоч було неймовірно важко, та він мужньо долав хворобу, усім своїм дитячим серцем тягнувся до однолітків та вчителів. Зносити всі прикрощі кволого тіла допомагав старший брат, який теж тут навчався. Вчителі пригадують, як той часто допомагав Віталію підніматися сходами на верхні поверхи навчального закладу.
Та час, коли хлопчина більше не зміг переступити поріг школи та рідного класу, був невідворотній. Від тоді його розрадою стали візити вчителів додому, які приносили не тільки знання, а й відчуття повноти життя. Траплялись випадки, коли хтось з вчителів занедужував і не міг прийти (часто з причини безпеки самого хлопця, організм якого був особливо вразливим). В такі дні Віталій почувався вкрай нещасливим, наче недоотримував чогось життєво необхідного.
Завершив шкільне навчання майбутній поет з відзнакою. Вже тепер моя донька, яка теж навчалась у цій школі, пригадала випускника, який отримував нагороду, виїжджаючи за нею, в інвалідному візку.
По тому, жага до знань, мета знайти своє місце у цьому світі, любов до життя та до людей, додавали ослабленому хворобою хлопцеві сили далі і далі прямувати вперед.
Новим досягненням стала юридична освіта, яку Віталій здобув дистанційно в Сумському університеті.
І було ще щось особливе... Особливі ліки від болю і відчаю. Те, що робило життя гармонійним, світлим, оптимістичним... Це була поезія. Вірші, які писалися душею, вірою і любов"ю. Любов"ю до життя, до Всесвіту, до людей, до Творця.
Тепер розумію, чому життя Віталія Стецули мусило бути коротким спалахом. Він прийшов у цей світ як місіонер... З метою донести, до кожного з нас, промінчик світла, яким був. Стати прикладом того, яким має бути життя, до котрого ми покликані.
Як часто ми марнуємо час?
Як часто неналежно докладаємо зусиль, щоб вдосконалювати свій інтелект, розвивати фізичні можливості, збагачувати свою духовність?
Як часто нарікаємо на звичайні життєві турботи, відмовляємось долати елементарні життєві труднощі, бажаючи, щоб наше існування було виключно безтурботним, легким і приємним?
Як часто впадаємо у відчай, зневірюємось у власних можливостях, і це при тому, що обдаровані усім необхідним для повноцінного життя?
Як часто забуваємо про інших людей, про їхню потребу в підтримці, в дружньому, теплому слові?
Мусимо ще цього вчитись... Щодня, щомиті, безперервно! Віталій, сам потребуючи підтримки, ніколи нікому не скаржився, не нарікав... Навпаки! Дарував віру і оптимізм, розраду та підтримку. Одними з останніх його слів були слова, сказані в розмові з поетом Клубу: "Коли вже нема надії,- залишається тільки Любов..."
2017 року, весною, не стало матері Віталія, яка присвятила своє життя хворому синові, була його опорою. І хоча у хлопця залишалася прекрасна родина, яка піклувалася про недужого, очевидно, втрата найближчої людини підірвала життєві сили юнака.
Життя Віталія Стецули є прикладом людської гідності і мужності, прикладом безперервної боротьби і перемоги людського духу над нездоланними обставинами.
Його житття - наче нагадування кожному з нас: де б ми не були, якою б справою не займались, наше призначення - бути "світлом світу".
" Ви - світло світові. Не може укритися місто, яке стоїть на верху гори. І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, а на свічнику, і світить всім у домі".
Мф. 5:14-15
"Ви - рід обраний,... люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви в чудове Своє світло".
1 Пет., 2:9
Хоч в краях кочівного ми листя
З нами в танці невидний вогонь,
Ми - галузочки легкозаймисті,
Освітити б світи до основ.
Заплітаються пальці в закляття,
Кожен дотик - легенький розряд,
Близькість тіла у літньому платті,
Тільки жінка завершить обряд.
Гасне світло. Спалахують зорі.
Небо гладить розливи трави.
Ліс - зелений прародич соборів.
В його казку вчаровані ми.
На цьому острівці у міжсвітті
Один в одному бачимо те,
Що ми - дві сторони того ж міту,
Будівничі зіркових систем.
Ми - єдиного тексту фрагменти
І окремо даремно читать,
Це про нас найдавніші легенди,
Чари в пам`ять вдихають життя.
Тож танцюймо, зростає наш замок
Від підвалин і стін аж до веж,
Це вогонь ми творіння згадали,
Пентаграми веселих пожеж.
Ось небесний нахилиться келих,
Перехлине над вінця могуть,
Коли ми повернемось на землю,
Ми - вогонь, ми - вогонь, не забудь
ID: 714803
Рубрика: Вірші, Езотерична лірика
дата надходження: 27.01.2017 20:13:31
© дата внесення змiн: 29.01.2017 08:58:59
автор: Віталій Стецула
Я не плачу, в них інший дім -
Королівство в невидимих обріях,
Бачать нас тут відсутні чи ні
З того Всесвіту боку зворотнього?
На орбітах нічних самоти
Голоси їхні чуються близькими,
Це повтори трансляцій тих,
Що на серця звороті записані.
Та душа не здається, ні,
Тунелюючи простір зондами,
Відчуває ще вплив тяжінь,
Що уже за подій горизонтом.
Якщо схожі люди на Господа
Якщо Він розмовляє знаками,
То, можливо, й травневими бростями
Мертві кажуть до нас: "Годі плакати"
З білих шумів інакшого космосу,
З-під сузір`їв, яких ми не знаємо,
Дістаються до нас відголоски
В полудневу дрімоту розаріїв.
ID: 732951
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 11.05.2017 20:38:38
© дата внесення змiн: 11.06.2017 15:55:01
автор: Віталій Стецула
Особистість людська - дуже точна й тендітна робота,
У ній кожна деталь має свою причину і сенс,
Круговерть коліщат реагує на зовнішній дотик,
І так легко пошкодить довіри тонесенький ген.
Коли хочеш любить, бережи і чужу ідентичність,
Не втручайся у те, що не можеш сповна зрозуміть,
Бо різке та надмірне наближення може і знищить
Оболонку душі та весь збурити вміст.
Коли хочеш давать, подаруй необмежену волю,
Не вертають в полон, але тільки у щедрості сад,
І відплатять тобі найщирішим визнанням любові,
Дасть торкнутись себе лиш незлякана путом краса.
Не чекай від людей те, що прагнеш для себе самого,
Бо у кожного є своє бачення, вибір та ціль,
Але будь тим вікном, що так вірно чекає з дороги,
Коли навіть веде за собою твій гість заметіль.
Бо любові байдуже до того, що вас розділяє,
Хто лиш рівно іде, хто звернув у неправильний бік,
Вона просто вкриває плащем із невидного сяйва,
Залишаючи кожного вірним самому собі.
ID: 700261
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 13.11.2016 11:45:44
© дата внесення змiн: 13.11.2016 11:45:44
автор: Віталій Стецула
https://drive.google.com/file/d/1BQjjt9vrD_8y8y61bwoMqlYe6_isDXRX/view
Особливу подяку складаю вчителю англійської мови Дрогобицької загальноосвітньої школи ім.І. Франка, Ніколаюк Галині Василівні, яка зібрала та надала інформацію про життя Віталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769857
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018
Як звідтам
Де під вільним крилом соколиним
Розверзається небо
У сонячний храм,
Так душа моя ніжно-перлинна
Лиє сяйво до тебе,
І я не пручаюсь думкам.
Дивно так,
Що між нами шляхів повороти,
Що збігаються вкотре
З нізвідки в ніяк,
Та я, навіть не знаючи, хто ти,
Відчуваю усоте,
Що ти у житті моїм знак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769887
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018
Закохана у квітень до нестями заметіль,
Ввірвалась з неба шалом почуттів.
Закляк наляканий, маленький джміль,
Той що до вишні в гості прилетів.
Під ноги срібло, втаємничена вуаль,
У танго... пристрасть через край.
Мов справжня, небезпечна фам фаталь.
Замерз, принишк весни дзвінкий ручай.
Закохана у квітень до нестями заметіль,
Яскраве, руйнівне та сильне почуття.
Не зрозумів ніхто, сварили звідусіль,
Її ж кохання мить не знала каяття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729478
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 03.01.2018
Різні долі і різні в нас купелі,
Різні постелі, різні пастелі,
Хтось - в йордані*, хтось - в чорному жупелі**,
Хтось - в оазі, а хтось - у пустелі.
Різне тонко нарізане нарізно,
Кому – в силос, кому – в бутерброди,
Хтось латає подертого паруса,
Хтось рахує відтинки свободи.
Хтось вважає: мовчання – це золото,
Хтось рівняє його із брехнею,
А мені - одиноко й холодно,
Між людей, у юрбі й поза нею.
А мені так хотілося звичного,
Не високого, зовсім простого,
Дрібку щастя, нехай би й статичного,
Невибагливого та земного.
Ніби й пестив легесенько пальцями,
Ніби й грів біля нього долоні -
Розмололось в кришталики вальцями,
Тільки губи лишило солоні.
Ні, не склалося в нас, не зіткалося
Ні в єдваб, ні в рушник й, навіть - в килим,
Загорнулося, геть заховалося
В білий саван нелюбим, немилим.
В білий саван… Мовчання-бо – золото,
Виростає міцними мурами…
***
Тане сніг, одиноко та холодно,
Тане сніг, на душі – баюрами...
*Йордан (йордань), тут – священна купіль.
**жупел - Кипляча смола, що, за уявленнями християнської релігії, ніби підготовлена для покарання грішників у пеклі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768284
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 03.01.2018
Щастя, здоров'я у новому році
Хай все ощасливлює в кожному кроці!
Сяють усмішки завжди на обличчях,
Виклики будуть хай славні й величні!
Хай задоволення звичкою стане,
А в гаманець грошенята"нагрянуть".
В сім'ях панує любов, розуміння...
Сили, наснаги,кохання...терпіння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769059
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 01.01.2018
[i]Сонячні крихти в зимі - насолода,
коли виявляє щедрість природа.
І очі, як дзьоби птахів зголоднілі,
ковтають жадібно зерна вцілілі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767906
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Йшла Правда по дорозі... Довго йшла... й на хвильку не присіла.
Аж тут побачила ріку і дуже їй зраділа. Плескалася довгенько серед
хвиль. Вже й з рибенятами пірнає... А коли вийшла ( Боже мій! ), по-
бачила, що одягу немає.
А тут йшла дівчина, що з милим обвінчалась. Коли дізналася вона
у чому річ, наряд весільний їй віддать зібралась. Та Правда не взяла,
бо ж одяг під вінець! Старесеньким прикрилась. Подякувала дівчині
й пішла.
Тут звідки не візьмись... Кривда з'явилась. Така ж весела й моло-
да, як Правда, й рум'яні має щічки. Впізнала Правда, що на ній її но-
веньке плаття й черевички!
Спитала Кривда: - Куди йдеш?
Та ж до людей та Правда поспішала!
- Кому потрібна ти така? - сміятись з Правди лиха Кривда стала.
А Правда йшла, бо знала... треба йти. Бо тільки між людей вона є
сильна. А та людина, в якої Правда в серці є, відчує, що є вільна!
Отак і ходять й нині між людей Правда і Кривда, й кожен вибирає.
Правда є щира і проста. А Кривда зла... хоч кращий одяг має.
Не кожен вміє правду розпізнать. По одягу не вибирайте!
Бо волю й щастя матимете Ви лиш з Правдою у цьому світі... Знайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767660
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Людей, нещасних зовсім, не буває,
І щастя їхнє різний час триває:
У когось – вік, чи рік, у когось – мить,
І потім все життя болить, щемить
І ниє серце. Що йому порадиш?
Чужому горю, звісно, не зарадиш,
Й за щастя треба, все-таки, платить,
Адже купатись в нім завжди кортить
Усім. Допоможи їм, милий Боже,
Та й щастя у людей таке несхоже.
Воно завжди у кожного – своє:
Той – місто, сад чи церкву заснує,
Хтось діток цілу дюжину народить
І не чекає манни-нагороди,
Той – рідну землю вірно береже
Й себе не бачить іншим він уже.
Цей – служить людям, чесно, без віддачі,
І сам за це їм навіть дуже вдячний.
Той – хліб вирощує: пшеницю чи овес –
Від сонця скоро вже згорить увесь.
Людей, нещасних зовсім, не буває.
Вір, щастя прийде, і життя триває!
14.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767251
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 23.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2017
Це не боляче, це – незвідано,
говори мені, говори,
поки небо нас манить віддаллю,
поки видно усе з гори,
поки хтось не почнеться вереском
чи закінчиться ним, ачей.
Це не спогад про смерть і вересень,
і про сон, що втікав з очей.
Витікав і губивсь у видиві
не про те, не про те, проте
а якщо це останній з видихів,
що зірветься з моїх грудей?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767113
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Киньте місто і хаос - поїдьте в село,
Там за безцінь руйнуються хати,
І цілюще повітря крилом, як веслом,
Розтинає лелека строкатий.
Смичуть гуси за чуб молоді спориші,
Барвить літо в червінь полуниці,
Ген за верби-кущі, як відрада душі,
Річка піниться, грає, іскриться.
Чорну одіж свою із легкого плеча
Кине ніч. І розляжеться спокій.
Зависають у тиші і довго звучать
Чиїсь дальні неспішливі кроки.
І як в доброму сні стане принцом жебрак
На землі, що ясна й первозданна,
Пахне медом вода із простого відра,
Із простої криниці - не з крану.
А коли по садах об осінній порі
Млосно мружаться яблука й сливи,
Запитання бринить: який дурень прорік,
Що не має село перспективи?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767068
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Де ти...суголосся дощів і світла...
У забагнених тих тенетах,
Де летить моя тиха молитва
З незгасаючим небом – де ти?
Де ти...в сніговіях тремтіло тихо...
Обертались серця-планети –
(збережи тебе, Боже, від лиха!)
У натомлених кілометрах
Пломеніє думками – де ти?!
Де ти... знову січений дощ на віконні
Вимальовує спраглі портрети...
І уже не затихне до скону
В моїм серці твій вітер: «Де ти?»
....А у мороці знову і знову
Виникають твої силуети.
Сновигають дощі по колу...
Ні...це – я , у твоїх тенетах...
Між дощами й тобою...де ти?
©Тетяна Прозорова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766383
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Ще світання морозно-захмарене,
Не розбурхане човганням ніг
І як чистий папір - світлим маренням,
Наче заново все: перший сніг.
На дерев перетруджені милиці
Обіперся небесний сувій.
Колисково по білому білиться
Передмова майбутніх завій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766065
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017
«Вічно мене тягне до міста,
Тягне в гущу юрби на вулицях…»
(Хагівара Сакутаро)
Я збираю горіхи,
Які падають з дерева,
Що намальоване на стіні
Мого кострубатого сну.
Я кладу до кожної жмені
Дітей горбатого катеринщика –
Таких сумних, як грудневий світанок –
Три горіхи з шкаралупою
Кольору зимового неба –
Сього бородатого старця –
Чорнокнижника Собачої Зірки.
Я кладу у теплі долоні
Замурзаної попелюшки,
Що міняла свої плаття подерті
На сліди сонячних зайчиків –
Три горіхи з тьмяною шкаралупою
Кольору травневого нечуйвітра
(Грай, вітре, грай
Пісню босоногих бузьків:
Чорногузів міста крейди
І поцяткованих писарів).
Я збираю горіхи
Тверді, як віра алхіміка
У збіговисько готичних літер
Книги, яку продали в Венеції
За шматки металу блискучого.
Я збираю горіхи,
Що падають з намальованого дерева
І дарую їх дітям,
Які ніколи не народяться,
Які бавляться потойбічними іграшками,
Незримими ведмедиками
Снів моїх волохатих.
А ці горіхи все падають
На бруківку покручених вулиць
Міста, де ніхто не живе,
Навіть той катеринщик,
Що співає псалми апостола горобців,
Навіть він
У цьому місті чужий –
Перехожий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765434
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Миті безцінні.
У кожній - цілі світи
мовчки минають.
Полотно Жозефіни Уолл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765240
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Вогнем тривоги запалало небо,
Зловіще зубоскалиться орда.
Все заніміло...Змовк пташиний щебет...
Знов біль і втрати, знов прийшла біда.
Вже вкотре плаче ненька Україна,
Бо скільки ж їх забрала ця війна!
В скорботі похилилися калина,
Життям людським заплачена ціна
За завтра мирне і за нашу волю,
За новий день щасливий дітвори,
За сон малят спокійний, кращу долю,
За сонячно - блакитні кольори.
І зрілі й молоді сини і доньки,
В небесне військо стражами знялись,
Шукають тата крихітні долоньки,
І материнський крик у синю вись,
Крик розпачу і болю до нестями!
Волосся дибки... і холоне кров...
По всій країні діточки і мами
Осиротілі... І набат церков
Тривожить тишу, душу рве на шмаття,
Квіт України гине на війні...
Пала біди великої багаття,
Пекучим жаром ожива в мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765045
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2017
(Триптих)
«Не повторюй, як боляче бути травою,
Який зміїний рот має молодий Місяць...»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)
Перший подих вітру
Не повторюй слова осені –
Намарно – осені сірих Пегасів.
Не повторюй цієї музики –
Музики скрипки холодного вітру:
Най пам’ятають її собаки
Кольору олова з очима-зірками.
Місяць – алхімік старий
Наливає ночей ртуть у чашу серця.
Не повторюй зміїне шипіння
Падолисту-водяника,
Володаря мокрих каменів.
Не повторюй – нині всі змії сплять –
До весни. Доки вино холодне
Крові вужа не стане вогнем.
Не повторюй нічого,
Навіть Сонати Вужа, краще мовчи
Слухай вітер пізньої осені...
Другий подих вітру
Чорні кораблі останніх днів:
Падолистові ночі – це голландці
У камзолах з блискучими ґудзиками,
Яких привів у порти Ямато,
У місто моє без сезонів
П’яний капітан-вітровій –
Одноокий шкіпер холоду.
А вітрила кошлаті...
Кульгавий щур осіннього вечора
Гризе сир рапсодій
У мишолапці музичній:
Де заблукав ти - хвостатий Моцарте,
Волохатий Йогане з чотирма лапами,
Що лишають сліди-ієрогліфи
На партитурі життя?
Третій подих вітру
А я все не вірю,
Що скоро землю крига скує,
Заморозить час-лиходій
Все сподіваюсь на щось
(Намарно).
А я все не вірю,
Що голим деревам-повіям
Набрид холодний дощ-злодюжка,
Що вони чекають білого снігу,
Як одкровення, як знак чистоти,
Як очікували гейші Едо
Проповідника в чорній рясі,
Що дихав димом і малював
Знак «Десять» в повітрі майбутнього.
Пізня осінь – це танець метелика мертвого,
Обірвані крила якого несе
Самурай-вітер,
Що складає останнє танка,
Відчуваючи лезо катани холодне
М’язами живота – ще теплими:
Ця людина не хоче
Лишатися серед осені
Живим роніном.
А на вулиці мертвих дерев і собак
Двірники замість кленових пальців
Замітають листя карми.
А я цієї осені посадив вишневий сад
На околиці Хіросіми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761398
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 08.12.2017
Скільки ще зимних Майданів маєм для змін відстояти,
Снігозаметів, палаток, пострілів скільки? Мовчать.
Перебирає світлини сина загиблого мати,
Лічить вдова-Україна рани неправедних втрат.
Заклики, лозунги, лайка, низка дрібних провокацій
Відволікають від суті. Хто пам'ятає її?
Звично міняються маски, ролі, сліди декорацій.
Кинуто викликом камінь - кола пішли по воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764384
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 08.12.2017
Кривавлять заводі вогнем
З небес опалого світила.
Якби ж йому вернути крила!..
Запізно – місяченька брила,
Явила зоряний Едем.
Розмитих контурів півтон,
Півзвуком милує безгомінь.
Якби ж хоч наголос на промінь!..
Спізнились – ночі камертон,
Взяв ноту «сон». Пощез затон.
Малює остраху квачем
Підступна темінь візерунки.
Коли ж світання тенькнуть струнки?..
Зарано - ще дурманять трунки,
Пискляво зварені сичем.
І ось він – натяк!.. Між хлібів,
Торкаючи легенько ості,
В полоні сну, ще в напівмлості,
З дубових смоляних чубів,
Бреде на Схід пташиний спів…
Всипають полотно лугів,
Серпанку першозвані брості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764645
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 08.12.2017
В’юнки обвили
Гойдалку у садочку.
Мовчить зозуля.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763891
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Навіщо?
Сергієві Василюку – керівникові
музичного гурту «Тінь сонця».
(Сонет)
Від горя похилені голови,
від нього ж, мов п’яні у дим.
Навіщо нам вулиця Голого?
Хай сам він ще був би живим.
Сльозами розбавлене коливо.
Медове зробилось гірким.
А жив і боровся він здорово.
Тож Знам’янка й плаче за ним.
Хай палко омріяне збудеться
й відступлять нещастя й жалі
не тільки на названій вулиці,
на всій українській землі.
Про те, що повік не забудеться,
у небі кричать журавлі.
––––––––––
© Анатолій Загравенко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763096
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
камінь бачить зорі
а я
вмію його обіймати
й
тепло вдвох
бо
сяє в серцях
наших
самітних
надія
бути
живими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762870
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Одну світлину… Лиш одну світлину
У спадок маю я від дідуся
Й думками у 30-і чорні лину…
Ох, не одна життєва драма ця.
І пам’яті фрагменти повертають
В скупі з бабусі вирвані слова:
«Про це, дитино, в Сталіна питають,
А не у мене»… Й мимохіть сплива
Оте, як гнули нас тоді, ламали…
Вели вперед, до «світлої мети»,
Два голоди, війну із німцем мали…
Ой, довелось нам дорого сплатить!
Народ, який лиш поклонявся волі,
Плодився й жив в усі часи в труді,
Зустрів в 30-і голод і недолю:
Жив на воді і дикій лободі.
І вижив, щоб відбутися у світі,
На повен зріст устати й заявить:
Ми, українці, люди горді й смілі,
Рабами нас ніколи не зробить!
І «рай союзний» мали – досить «щастя»,
Ним ситі й на майбутні вже віки,
Бо інше маєм розуміння братства.
Із діда-прадіда ми вільні козаки.
Дізналась мало я тоді, та горда
Із того, що дідусь мій – правдоруб.
Для мене це звання є вище лорда;
Його за приклад я собі беру!
28.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762184
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Примара- ніч. Наснилося? Та –ні,
Бо цвіркуни окупували простір,
Та ще думки, не відженеш — сумні,
А радісні - такі нечасті гості…
І як це перепуття перейти,
Перепливти , преповзти, і - чвалом!
До простору! До світла!. До мети!
Оцінюєш - і сил усіх замало…
Куди не кинь - безвихідна біда.
…Вже паспорт налаштований на вирій,
Та не пускають у далеку даль
Дрібних надій закостенілі гирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762218
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Бродить осінь по дібровах,
Заглядає під пеньки,
Зашерха вода в цеброві,
Ладять хутро русаки.
Затуманилися луки,
Гниллю пахнуть болота.
Наступає час розлуки –
І в очах, і скрізь сльота.
Стогне яблуня від болю:
Вітер всі плоди відняв –
Всіх ростила із любов’ю –
Обтрусив це за півдня.
Зажурилася калина,
Воду з потічка п’ючи,
Бо не бачить журавлиних
Попід хмарами ключів.
Бродить осінь по калюжах,
Завернула й на ріллю.
Ба, до всього не байдужа.
От за це її й люблю!
18.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762180
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Тримають віти
На пальчиках тендітних
Кольє з смарагдів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762089
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Ми віримо у долю
І в прикмети,
У мудрість батька,
В молодості цвіть.
Упала зірка,
Випала планета -
А небо як було,
Так і стоїть.
Були боги. Байдужі
Й дуже різні.
А нині - свині
Пнуться у боги.
І стогне люд,
Грозить важке залізо,
А небо
Не міняє береги.
Земля і небо –
Ніби суть єдина.
Все продається -
Совість і краса.
Спотворюється світ,
А в нім - людина,
Чого ж мовчать
Високі небеса?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761926
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
Книга життя відкрила
Слова усемогутність,
Його неосяжні крила,
Його незбагненну сутність.
В Слові - найбільша влада,
Сила щонайміцніша,
Невідворотна звада
Й непереможна тиша.
Хай не стихає довго
Трепетних слів аорта.
Наше - воно від Бога,
Щезне нехай - від чорта.
Рідної мови доля –
Душ святе перевесло,
Щоби в ній сила - воля
Вічним вогнем воскресла.
Слово в умах зринає,
Схоже з пітьмою й світлом,
Тому не капітани -
Правлять ідеї світом.
Сказано це не вчора.
Чорна ідея, світла:
Чорні повзуть угору,
Світлі ідуть на мітли.
Браття, в ніч горобину
Не уронімо Слова!
В ньому - вся Україна,
Долі міцна підкова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761927
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
Чорні коси розплела
ніченька сріблиста.
Очі - зорі в небесах
й річка дзвінка, чиста.
Щічки мальвами цвітуть...
рум'янець ледь видно.
Голос - чисте джерело,
що дзвенить привітно.
Біжить тихо, між отав...
там, де річка... там, де став.
Тихо-тихо дзюркотить, присипляє
всіх, хто спить.
Є у ніченьки ясної
разочок намиста -
Горобини пишні грона,
калина іскриста.
Сукня бархатна із трав
перлами сріблиться.
А на ранок, від заграв,
в росах заіскриться.
З ранком стрінеться на мить
нічка-чарівниця.
І проснуться всі, хто спить...
Сонце заіскриться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761831
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
******************************
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@
[b]Ой зимо-зимонько![/b]
Ой зимо-зимонько, білая,.. мо-роз...
Довго чи коротко,а на твоїх до-ро-гах
Ой, серце дІвчини ти не за-мо-розь!
Ой,зи-мо-зимонько,та не морозь так довго!...
Зи-мо-зима!Насип багато снігу!!!
І дітям дай ...награтись досхочу!
Зи-мо-зима!Даруй їм купу сміху!!!
Зи-мо-зима!Не треба нам дощу!
зи-мо-зима!зи-мо-зима!
Ой зимо-зимонько, білая,.. мо-роз...
Довго чи коротко,а на твоїх до-ро-гах...
Ой, серце хлопця...ти не за-мо-розь!
Ой,зи-мо-зимонько,та не морозь так довго!...
Зимо-зимА!Насип багато снігу!!!
І дітям дай награтись досхочу!!!
Зи-мо-зимА!Даруй їм купу сміху!!!
Зи-мо-зимА!Не треба нам дощу!
зи-мо-зимА!зимо-зимА!
Зи-мо-зима!Насип багато снігу!
І дітям дай награтись досхочу!
Зи-мо-зимА!Даруй їм купу сміху!
Зи-мо-зимА!Не треба нам дощу!
зи-мо-зимА!зи-мо-зимА! 02.12.2015р.
***
[b]Ой холодна й лютая Зимонька-зима!![/b]
Ой холодна й лютая Зимонька-зима!!
Не пуска на вулицю,вдома всіх трима!
В хаті лиш ялиночка світить,зігріва!
Де ж поділись,зимонько, справжнії дивА?
Подарунки з лісу нам Дід Мороз привіз
Печива й цукерочок цілий-цілий віз,
Пісеньку про зимоньку заспіваю я,
Хай будЕ веселою вся моя сім'я!!
У вікно дивлюся я на лапатий сніг!
Не дає нам Зимонька вийти на поріг!
І не видно пташечок,холодно усім!
Розкажу я казку теплу родичам своїм!
Ой холодна й лютая Зимонька-зима!!
Не пуска на вулицю,вдома всіх трима!
В хаті лиш ялиночка світить,зігріва!
Де ж Різдвянії поділись справжнії дивА?
09.01.2015р.,
***
[b]ЛИСТ ДІДУ МОРОЗУ[/b]
Здрастуй,Діду наш Мороз! Борода із вати!!!
Подарунки ти приніс ?Дідусю бородатий!
Україні-мир,свободу! Радість -нашому народу!
Дітям- печиво й варення,а дорослим-сік й печення!
Старикам-здоров*я віз! Умоляю,Дід Мороз!
Татові супер- зарплату! Мамі- фрукти,ті гранати!
А сестрі- відеоплеєр...Ти ж чарівний,добрий геній!
Мені- малесенький айфон,хворим-грошей мілліон.
Сиротам- знайди притулок, Маму,тата й порятунок...
Всіх людей ти помири, заспокій,розвесели!
Дай побільше Сонця нам! Настрій вранку і бальзам!
Силу духу,силу м*язам, прибери всі негаразди!!
Все налагодь на планеті, Просять і дорослі й діти !
Милий ,Дідусю Мороз! Борода із вати!!!
Подарунки ти приніс ?Дідусю бородатий!
09.12.2015г.
***
[b]Ой, Морозе-морозець!!![/b]
Ой,Морозе-морозець! Ти як хлопець -молодець!
То прийшов і всіх злякав! На подвір'я не пускав!
То утік ,прийшов дощем! Під вікном і під кущем!
Наробив брудних калюж Повернись до нас же...Ну ж-бо!!
Дітям хочеться розваг І зимових рівноваг!!!
Снігу,снігу нам насип!! Он Оленка і Пилип...
На балконі з саночками Стриб та стриб... стриб та стриб...
А красунечко,Зима! Тебе теж чогось нема...
Де ти,біла,забарилась?? Чи у лісі заблудилась??
Ми чекаєм вас обох!! Не забудьте свій посох!!
І засипте нас снігам́и! І здивуйте нас дивами!
Щоби діти накатались, І у сніжки щоб награлись!
Не роби більше калюж! Повернись до нас же!Ну ж-бо!!!
***
[b]Загубилась зима десь у місті…[/b]
Загубилась зима десь у місті…
Не чарівна вона,а двоїста.
Не мете,не свистить і не стеле!
І дитяче життя не веселе…
Чи заснула вона ненароком?
До нового зимового строку??
Чи замкнув її хтось під замок?
Й наказав дуже строго : «Замовкни!»
Де засніжені зимнії міхи
Для дитячої гри і для втіхи??
Де сніжинок безмежна краса??
Чи образились «мо» небеса??
Загубилась зима десь у місті…
Не чарівна вона,а двоїста.
Не мете,не свистить і не стеле!
І дитяче життя не веселе…
04.02.2016р.
***
[b]Що ж це, мамо, за зима?[/b]
Вийшла Оля на поріг -Мамо,мамо, а де ж сніг??
Чом наш песик не стеріг? Й заховався, й сам забіг?!
Де ж той сніг?Та де ж той сніг??
-Що ж це,мамо,за зима? Снігу білого – нема!!
А дорослі всі байдужі… Хіба можна по калюжах
На санках і ковзанах?
Ти скажи куди піти Й дітям снігу попросити
Щоб з небес,із висоти Сніг пішов на радість дітям?
Мама Олі так сказала: -Інші діти затримАли
Африканці,австралійці Нігерійці чи кубінці...
Перший раз їм повезло, У них снігу не було.
Треба,доню,почекати, Зиму нашу пошукати.
Ми про зиму прочитаєм, Намалюєм,заспіваєм.
А вона почує нас! Та й повернеться до нас!!
04.02.2016р.
***
[b]В Новий рік чекаю чуда[/b]
В Новий рік чекаю чуда! Я слухняненькою буду!
Бо все бачить Дід Мороз, правда-правда і всерйоз!
Лист з бабусею пишу, подаруночки прошу:
Мамі- посмішок багато, таткові- круту зарплату!
Дідусю дай окуляри, а бабусенькам-доляри!
Затишок й Любов родині й мир усім назавжди й нині!
В Новий рік чекаю чуда! Я слухняненькою буду!
Бо все бачить Дід Мороз, правда-правда і всерйоз!
Нагодуй усіх голодних, обігрій також холодних,
Укріпи здоров'я люду і про це просити буду!
Знаю,чуєш ти маленьких, Дід Морозе,дорогенький!
Снігу також я прошу і дописую,спішу!
Дуже хочу на санчатах з'їхать хутко із гори,
Насип снігу так багато для всієї дітвори!
Ти все бачиш,дід Морозе!, правда-правда і всерйоз!
Я слухняненькою буду! В Новий рік чекаю чуда!
30.12.2016р.
***
[b]Кружляють снiжинки[/b]
Кружляють снiжинки ,мов з казки прийшли .
Лiхтарик роздмухує їх бiля себе.
З тобою стрибнули ми в казку зими.
Казкова феєрiя ,люба,для тебе.
Милуймося чарами снiжного танцю!
Готуймо санки для зимових катань.
О,Як я люблю твої нiжнi рум'янцi!
Снiжинки на шубці твоїй,ось поглянь!
Кружляють вони ,мов iз казки прийшли .
Лiхтарик роздмухує їх бiля себе.
З тобою стрибнули ми в казку зими,
Казкова феєрiя ,люба,для тебе.
02.12.2016р.
***
[b]Як ти кажеш, що зими у вас нема??[/b]
Вчора вранці подзвонила внучка,
- Валю, де твоя любима авторучка?
В тебе є на вулиці зима???
Привезу тобі в "кайобоцькє" сама...
А у нас зима вже за вікном...
Й на балконі ,і у парку , й за селом...
То нічого, снігу що нема...
Намалюю тобі сніг сама-сама!
Подивись ,замерзли он калюжі!
Холодно пташкам ,дуже-дуже!
Мене мама тепло-тепло одягає.
На подвір'ї ж там зима,вона знає.
І каток є недалеко біля нас,
Там морозять поле,просто клас!
То нічого,що в приміщенні каток!
Там зими є теж - такий шматок!
Ти приїдь до мене,бабцю,на каток!
Покажу зими тобі шматок!!
На подвір'ї зиму теж я покажу!
І про неї намалюю,розкажу!
Як ти кажеш,що зими у вас нема??
Привезу тобі в "кайобоцькє" сама!!
На подвір'ї зиму теж я покажу!
І про неї намалюю,розкажу!
13.12.2015р.
***
[b]Сніжинка впала на долоню…[/b]
Сніжинка впала на долоню, Така красива,чарівна́...
А біля мене- моя доня, Моя красу́нечка славна́!
І внуця Єва ра́да снігу! Радіє,бігає,пищить!
Зима всім дітям на уті́ху! Лапатий сніг летить,летить!!
-Хто ж виліпив оті сніжинки, Такі красиві,чарівні???
Це мов малесенькі іскринки Ачи зоринки мандрівні...
А потім їх збирає в ку́пу І з неба сипле прям на нас!!
Неначе через сито кру́пу... -Дивись,вони танцюють вальс...
Дитя маленьке раде снігу!! Сміється,бігає,пищить!!
Зима всім дітям на уті́ху! Лапатий сніг летить,летить!!
27.12.2015р.
***
[b]Дуже зиму я люблю![/b]
Дуже зиму я люблю! А також свою сім'ю!
Ми проводимо дозвілля на природі,на подвір'ї!
На подвір'ї сніг лапатий, не пуска дітей до хати!
Білий пух неначе вата, Ой,як весело нам грати!
Буду сніжки я кидати! І на маму,і на тата!!!
Бабу зліпимо в дворі! Як же весело мені!!
Я дістану ковзани! Спробуй мене дожени!!
Є у мене і санчата!! Покатає мене тато!!
Ми милуємось зимою, Білой казочкой такою!
Скатертина на землі До душі тобі й мені!
Ми проводимо дозвілля на природі,на подвір'ї! Д
уже зиму я люблю! А ́також свою сім'ю!
14.01.2016р.
***
[b]Взимку тяжко пташенятам![/b]
Взимку тяжко пташенятам! Вихователь вчить маляток.
Не у всіх є тепла хатка, і гніздечка,і зернятка...
Як багато пташок гине... Ой,тяжке життя пташине!
Буду я їх годувати, І попрошу свого тата:
Побудуєм теплу хатку, Будем підсипать зернятка,
Стане краще пташенятам, Й гарна справа для маляток!
14.01.2016р.
***
[b]Ой, дуже біла-біла Зима![/b]
Білі сніжинки,біла земля!
Біло навколо,білі поля
Ой,дуже біла-біла Зима!
Білою казкою нас обійма!
Білую бабу із снігу зліплю!
На білу доріжку стрибну чи ступлю.
Білими снІжками з татком я граюсь.
Ліплю у долонях й кидаю,стараюсь!
Біла ялинка,білий поріг,
Від білого снігу не видно доріг!
Та усе біле на сонці блистить
Яка ж це прекрасна зимовая мить!
22.01.2016р.
***
[b]Новий рiк крокуе по планетi[/b]
Новий рік крокує по планеті,
І життя тече,вирує,скаче...
Дід Мороз з Снігуркою в кареті
Думають ,ЯК вирішать задачу...
Як серця зцілити всі від спраги,
Як підняти Україну від виснаги?
Як зробити настрій всім чудовим,
Рік ,що йде,най завжди буде нОвим,
Дід Мороз- розвозить подарунки.
На шибках малює візерунки!
Ельфи,феї,гноми,чарівниці -
Думають,кому й що пригодиться.
Їх чекають і дорослі й діти,
Особливо ті,що із реклами....
Їм найбільше хочеться радіти,
Бо немає поруч з ними мами...
Всі чекають знов якогось чуда,
Вірять,що життя їх стане путнє,
Думають,ЩО краще ЗАВТРА буде...
Хтось щасливим зробить їх майбутнє...
Як зробити світ увесь щасливим??
Чи просить про це небесні сили?
-ОТЧЕ НАШ,ВЕЛИКИЙ,СИЛЬНИЙ,МИЛИЙ!
ДАЙ УСІМ УСЕ,що захотіли.
Новий рік крокує по планеті,
І життя тече,вирує,скаче...
Дід Мороз з Снігуркою в кареті
Думають ,ЯК вирішать задачу...
Як серця зцілити всі від спраги,-
Як підняти Україну від виснаги??
Як зробити настрій всім чудовим,
Рік ,що йде,най буде завжди нОвим!
2012р.
***
[b]З наступаючим Новим роком!!
(побажання друзям)[/b]
З Новим роком!З Новим щастям!
Всім навкруги подаруйте Любов!
В Новому році нехай усе вдасться!
Не наламайте в дорозі дров!!!
Життя розмаїте!чекаймо всі чуда!
Доля хай буде люб'язною!Так!
Миру й Любові бажаю всім людям!
Най бУде щасливим багатий й бідняк!
Цілуйтесь!Радійте !Керуйте!! Малюйте!
Божеволійте!Мрійте!І Бога моліть!
Смійтесь!Любіть!Веселіться!Танцюйте!
Дружіть!Насолоджуйтесь і просто живіть!
В Новому році нехай усе вдасться!
Не наламайте в дорозі дров!!!
З Новим роком!З Новим щастям!
Всім навкруги подаруйте Любов!
01.01.2014р.
***
[b]Я прошу у Миколая…[/b]
Я прошу у Миколая...
Забери того бабая, що діток усіх лякає,
Він,мабуть,зовсІм не знає, Що дітЯм потрібен ТИ,
Й Дід Мороз без бороди!
Миколайчику,прийди, Всіх дітей розвесели!
Не забудь про подарунки!
Про смішинки-веселунки! Про утіхи не забудь!
Помири кого-небудь!
І згадай про Україну! Нехай пісня всюди лине!
А не гіркота війни!!! Край наш рідний борони!
Щоб кругом у цілім світі! Всі були щасливі діти!
18.12.2015р.
***
[b]Знаю, всі чекають свята![/b]
Знаю,всі чекають свята!
Я Дід Мороз- блаженний!
За спиною цілий міх ,важкий,здоровенний!
Я несу для України мир, благополуччя!
Буде рік новий веселим,щасливим,везучим!
Я осиплю серпантином щастя і добра
Ваших рідних,друзів,близьких!Лови,дітвора!
А даруночків для дІток - цілая гора!!!
Сміх,веселощі та ігри ,кі-но-ка-ме-ра!!!
Ворогів задую снігом, кригою скую!!
Напущу на них я хуґу,та козацькую!!
Заморозю і накрию вічною зимой!!!
Щоби думали ,що роблять !Своєй головой!
Напишу я їм на лобі:" Затям ,московит!!
Якщо сунеш свого носа,-будеш ти "убит"!!!
Був колись ти братом нашим,мабуть,ти брехав!
Весь свій розум ти слов'янський у пекло запхав!
Новий рік вже на порозі!Проснись!Пробудись!
З усіма,кого обидив,швидко помирись!!
Відроди свій дух слов'янський,згадай,хто ти є!
І спасай себе від згину й житіє своє!!!
Знаю,всі чекають свята!Я Дід Мороз- блаженний!
За спиною цілий міх ,важкий,здоровенний!
Я несу для України мир, благополуччя!
Буде рік новий веселим,щасливим,везучим!
22.12.2015р.
***
[b]ЩЕдрик - щЕдрик![/b]
ЩЕдрик - щЕдрик! Дайте вареник!
Кільце ковбаски!Бубликів в'язку!
І відріжте нам ... сальця!
Щедрість ваша - вам до лиця!
А ми добре пощедруємо!
Поспіваємо!Поколядуємо!
На щастя! На здоров'я!
На старИй Новий рік!
Хай буде краще ,ніж торік!
Годі ж вам-годі!Спати й куняти!
Відчиняйте швидше двері!
Будем щедрувати!!
Хай господар ,наче сокіл,
Господиня наче квітка!
Будем прославляти!!!
А ми добре пощедруємо!
Поспіваємо!Поколядуємо!
На щастя! На здоров'я!
На старИй Новий рік!
Хай буде краще ,ніж торік!
13.01.2015
***
[b]Щасливого Нового року і Щасливого Різдва![/b]
Щасливого Нового року і Щасливого Різдва!
Дай,БОГ,благословення! Батькам і дітям,і онукам,..ВСІМ!
Хай почуття отримають новеє ймення!
Хай повниться Добром й Любов'ю кожен дім!
Щасливого Нового року і Різдва, родино,мої рідні!
Най зірка щастя в серці запала у вас!
А доля і життя хай будуть плідні!!
І вогничок Любові щоби не загас!
Щасливого Нового року і Різдва!
Дай,БОГ,благословення!
Батькам і дітям,і онукам,..ВСІМ!
Хай почуття отримають новеє ймення!
Хай повниться Добром й Любов'ю кожен дім!
Щасливого Нового року і Різдва!
07.01.2015р.
***
[b]Ой, яка святкова мить![/b]
Ой,яка ялинка в нас!!! Скільки сяє там прикрас!!
Срібний дощик так блищить! Ой,яка святкова мить!
Кульки сяють і вогні! Посміхаються мені!!
Зайчики ,сніговики, Білочки,лісовики,
Їжачки і гномики, Дзвоники і коники!!
І снігуронька стоїть! Ой,яка святкова мить!!
Ой,яка ялинка в нас!!! Скільки сяє там прикрас!!
Срібний дощик так блищить! Ой,яка святкова мить!
26.12.2015
***
[b]Під Новий рік задумаєм бажання!![/b]
Під Новий рік задумаєм бажання!!
Хай він усім удачу принесе!!!
І подарує Мир,Благополуччя і Кохання!
І кожного із нас від темряви спасе!
Хай щастя принесе лелека в дім!
А недруги забудуть всі образи...
Хай у душі у нас не буде зим!!!
Втішають президентськії укази!!
Хай казка й чудо прийдуть до дітей!
А воїни ...повернуться додому!!!
А Рада повернеться до люде́́й!!
Нехай обходять негаразди і "Содоми"!
Під Новий рік задумаєм бажання!!
Хай всіх людей він сильно не трясе!!
І подарує Мир,Благополуччя і Кохання!
Хай Новий рік усім удачу принесе!!!
30.12.2015р.
***
[b]ЗИМОВИЙ РАНОК[/b]
Зимовий ранок й іній на вікні.
Ступаю в зиму красну і чарівную.
І миготять зірки тобі й мені,
Милуймось сніговою королівною!
А за вікном ще трішки й - Новий рік,
Так хочеться й чудесного й казкового.
А час летить ,летить за роком-вік.
Готуємось й чекаєм чогось нового.
Ялинка в хаті блимає й сія.
чекають діти різних подарунків,
Збереться за столом уся сім'я?
Щоб закріпити родові стосунки.
Прошу у долі щастя усім нам,
І сміху й радості по самі вінця!
І мудрості, і дочкам ,і синам,
Й здоров'я й миру кожному вкраїнцю!
А за вікном ще трішки й - Новий рік,
Так хочеться й чудесного й казкового!
Най буде в кожного Добра потік!
Любові й спілкування загадкового!
Зимовий ранок й іній на вікні.
Ступаю в зиму красну і чарівную.
І миготять зірки тобі й мені,
Милуймось сніговою королівною!
27.12.2016р.
***
[b]Добрий вечір!Щедрий вечір!
Добрим людям на здоров'я!![/b]
Ой,пустіте,господарі,до себе у хату!
Ой,пустіте,ой,пустіте,будем посівати!!
Сієм,вієм,посіваєм!Щастя й радості бажаєм!
Добрий вечір!Щедрий вечір!
Добрим людям на здоров'я!!
Ой,пустіте,господарі,до себе у хату!
Ой,пустіте,ой,пустіте,будем щедрувати!!
Добрий вечір!Щедрий вечір!
Добрим людям на здоров'я!!
Щедрівочка щедрувала, для вас щастя закликала!
Мир,Любов у вашу хату!Добро посилала!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
Подивіться! Ось-господар!Родини вашої володар!
Пісню гарну заспіваймо!І Родину прославляймо!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
А ось гарна господиня!Трудолюбка ця ґаздиня!
Із гостинцями в руках!І рум'янцем на щоках!!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
Хай ростуть щасливі діти!І здорові і багаті!
Веселиться вам й радіти!Миру вам у вашій хаті!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
Вам бажаєм процвітання і достатку,і кохання!
Дружби,щастя всій родині!На довгії літа й нині!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
Живіть гарно і завзято, величезної зарплати!
Веселіться!Не тужіть!!До ста років вам прожить!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
Коза наша погарцює,на порозі потупцює,
Щоб родило і велося,веселилось і моглося!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
А наша Маланка по вашій хаті поважно походжає!!!
Усім,хто тут присутній ,щастя й радості бажає!
На щастя ,на здоров'я, на Новий рік!
Щоб було краще,ніж торік!!
Міхоноша наш із міхом,із веселощами й сміхом!
Міх свій радо відкриваєм і гостинчиків чекаєм!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
***
[b]ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!! ОСВЯТИ ВОДИЦЮ!
В ВОДОЙМАХ І КРИНИЦЯХ![/b]
ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!! ОСВЯТИ ВОДИЦЮ!
В ВОДОЙМАХ І КРИНИЦЯХ!
НАРІД ВЕСЬ БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
ЗАБЕРИ ВСІ НЕЧИСТОТИ!!НЕГАРАЗДИ! і ГИДОТИ!!
БЛАГОСЛОВИ І ОЧИСТИ! ЩОБ МИ БУЛИ ЧИСТІ!!
І ХВОРОБИ ЗАБЕРИ!!!ДАЙ ЗДОРОВ’Я НАМ ЗГОРИ!!
ЩОБ МІЦНІЛИ НАШІ ЖИЛИ!ЩОБ НІКОЛИ НЕ ТУЖИЛИ!
ДАЙ НАМ СИЛЬНІЇ ТІЛА!!ЩОБИ ДОЛЯ РОЗЦВІЛА!!!
БЛАГОСЛОВИ І ОЧИСТИ! ЩОБ МИ БУЛИ ЧИСТІ!!
ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!! ОСВЯТИ ВОДИЦЮ!
В ВОДОЙМАХ І КРИНИЦЯХ!
НАРІД ВЕСЬ БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
БЛАГОСЛОВИ І ОЧИСТИ! ЩОБ МИ БУЛИ ЧИСТІ!!
ХАЙ БУДЕ ЗДОРОВИЙ БАГАТИЙ Й БІДНЯК!!
ВСІ ЛЮДИ НАВКОЛО,МОРЯК І ВОЯК!!!!
ДАЙ НАМ ЗДОРОВ'Я ПОВНІЇ ВІНЦЯ!!!
ОБЛИЙМО ВОДОЮ ВСЕ ТІЛО І ЛИЦЯ!!!!
ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!! ОСВЯТИ ВОДИЦЮ!
В ВОДОЙМАХ І КРИНИЦЯХ!
НАРІД ВЕСЬ БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
БЛАГОСЛОВИ І ОЧИСТИ! ЩОБ МИ БУЛИ ЧИСТІ!!
13.01.2016р.
***
[b]ДІД МОРОЗ НА НАШІМ СВЯТІ [/b]
/ правдива історія про Новорічну казку/
Сніжним днем і через ліс Дід Мороз сюрпризи ніс.
У садочок для Марини,Єви,Лілі,Катерини ,
для Данила,для Івана,Костика і для Степана.
У садочку,мабуть,свято? Гірлянд,іграшок багато.
Вірші вивчили хлоп’ята,танці вивчили дівчата.
Вихователька на свято вірішила готувати
веселесенький концерт й ігри різні на десерт.
Перша виступає Єва у костюмі королеви..
Наша Єва гарно стала й[b] віршик [/b]голосно казала:
- Новий Рік іде до нас!Я вітаю усіх вас!
Зичу вам здоров'я,щастя!І запрошую на вальс!
Всі дівчаточка-сніжинки,мов легесенькі пушинки,
закружляли круг ялинки.
Далі мовила Маринка у костюмі мандаринки:
- Білий-білий-білий сніг!Випав з неба на поріг!
Раді снігу і зайчата,і білчата,і малята!
Нумо пісню всі співаймо!Дружно всі розпочинаймо!
[b]Пісня [/b]
Снігу-снігу-сніженьку!Постели доріженьку!Від хати до хати!
Новий рік стрічати! Від хати до хати!Новий рік стрічати!
Далі мовить Катеринка у костюмі,так,сніжинки:
- Нам ялинку Дід Мороз з лісу вирубав,приніс
.Нарядили ми ялинку цукерками,кульками,
гірляндами,бурульками.
Нумо станем дружно в коло!Дитсадочок,також школа.
Хоровод танцюймо,діти!Годі на стільцях сидіти!
[b]Хоровод[/b]
Тра-та-та!Тра-та-та!В нас ялинка не проста!
сяють вогники красиві!Ой,яка ж-то красота!
Сніг іде!Сніг іде!Дід Мороз й снігурка де?
Он везуть нам подарунки, і коробки ,і пакунки!
Далі мовить наш Іван,а за ним Данил,Степан
у костюмах лісових,в масках різних і смішних:
- Щойно ми всі із морозу, і зустріли там Мороза!
Відчиняйте йому двері!Сторож наша тьотя Мері!
Двері тьотя відчинила,дідуся до нас впустила.
[b]Д.М[/b]
.- Йшов я довго через ліс, подарунки усім ніс
У садочок для Марини,Єви,Лілі,Катерини ,
для Данила,для Івана,Костика і для Степана.
У садочку,мабуть,свято? Гірлянд,іграшок багато.
Вірші вивчили хлоп’ята?,танці вивчили дівчата?
Внучку я узяв з собою,щоб погралася з юрбою.
Розгадайте всі загадки,милі хлопчики й дівчатка!
[b]Загадки [/b]
1.Що летить неначе пух і захоплюється дух?
Що рипить в нас під ногами,потім розстає краплями? (сніг)
2.Мчусь на чому я з гори?Швидко-швидко,говори!
За мотузку я тримаюсь і на них з гори спускаюсь?(сани)
3.Хто через гай і через ліс,подарунки дітям ніс?
Борода і довгі вуса і його я не боюся.( Дід Мороз)
4.Вішають на неї кульки,і цукерки,і бурульки.
Всіх запрошують у коло,водять хоровод навколо? ( ялинка)
5.Хто бажає усім щастя краще-краще,ніж торік,
Забува старі напасті.Ну,звичайно…(Новий рік)
Далі мовив гучно Костик у костюмі формер Ростик:
-Діставай,Мороз,пакунки!Роздавай нам подарунки
для садочку: для Марини,Єви,Лілі,Катерини ,
для Данила,для Івана,Костика і для Степана.
У садочку ж у нас свято!Не один,не два,не три!
І готові ми до гри!
Далі діти дружно грали,танцювали і співали.
Проводжали рік старий!Зустрічали рік новий.
Дід Мороз дістав пакунки.Роздав дітям подарунки.
Побажав всім мирно жити й тим,що мають,дорожити.
Сів із внучкой в самохід і поїхав через лід.
І у школи,і в садки, і у різнії кутки.
Всім повіз він подарунки і сюрпризи у пакунках.
З усіма дітьми погрався і в Лапландію подався.
На літак свій вони сіли і на північ полетіли.
Правда це,ачи це казка та приблизилась розв'язка.
Новий рік стрічати треба.В українців є потреба.
Пісні й віршики вивчай.І костюми ший ,і маски.
Будуть подарунки,знай!Новий рік- це справжня казка!!
***
[b]ІШОВ ЛІСОМ МИКОЛАЙ [/b] / казка /
Скоро казка кажеться,вузлик хай розвяжеться!
За лісами,за морями,за широкими полями,
На галявині в лісочку,На зеленому горбочку.
Стоїть гарная хатина .Хлопець там живе й дівчина.
Влітку поле обробляють,сіють,садять,поливають.
Взимку сторожують ліс.Мають те,що Бог приніс.
Як приходить рік Новий,їдуть в ліс вдвох по ялинку.
Люблять також рік старий!Взимку там така картинка!
Сніг летить неначе пух,що захоплюється дух.
Скоро казка кажеться.Вузлик хай розв'яжеться .
Ішов лісом Миколай.Говорю,мене не лай!
І зайшов у ту хатину.Хлопець спав там і дівчина.
Подарунків цілий міх їм приніс і навіть сміх.
Скатертину-самобранку,килимочок-літачок,
чобіточки-швидкоходи.І чарівний гамачок,
палицю іще казкову.І обновки гарні,нові.
Неведимку капелюх і комп’ютер для тих сплюх.
Пішов далі Миколай,говорю,мене не лай!
Скоро казка кажеться.Вузлик хай розв'яжеться.
Як проснулись рано вранці, хлопець той і з ним дівчина
Та й стрибать в веселім танці!Чудес повная хатина!
Миколайчик цілий міх їм приніс і навіть сміх.
Скатертину-самобранку,килимочок-літачок,
чобіточки -швидкоходи.І чарівний гамачок,
палицю іще казкову.І обновки гарні,нові.
Неведимку капелюх і комп’ютер для тих сплюх.
Стали ще дружніше жити ,діточок своїх учити.
І чекати Миколая!То вже казочка друга---я!
***
Зима зненацька й тихо так прийшла,
Лиш календар про неї повідомив,
Неначе дівчинка –сніжиночка мала,
З якою батько ще ні з ким не познайомив.
Мороз сховавсь і десь ще забаривсь,
З вітрами десь загрався вдалині,
Можливо,із зимою посваривсь?
А чи сидить в фортецях кам'яних.
Чекають зимоньку і діти,і дорослі,
Вона несе розваги і свята.
Й ми дуже любимо її,наосліп!
Вона –чаклунка-чарівниця та,
Яка вкриває ковдрою весь світ,
І одягає в іній всі дерева,
І всім казковий шле вона привіт,
Бо білосніжна й справжня королева.
02.12.2017р.
***
-[b]Зима нам - неначе царівна[/b]:
Вбрання її біле, чарівне!
-Нас кличе в засніжену казку,
Щоб всім показать царську ласку!
-А прийде весна - дасть під дупу,
Розтопить красу ту - й сліз купа!
-Ті слізки зберем у ночовки,
Ґрунтам подаруєм обновки!
Або зберемО їх докупи,
Землі подаруєм вихлЮпи!
-Зима-бездоганна царівна!
Засніжена,біла,чарівна!
-Нас кличе в засніжену казку,
Щоб всім показать царську ласку!
грудень,2017р.
***
[b]Чарівна казка [/b]знов до нас іде,
З морозами,святами,білим снігом.
І дід Мороз на санях при-бу-де,
Із подарунками,веселощами,сміхом.
У нього за плечима жовтий міх
Для діток,для дорослих,для звіряток,
Порадує дарунками усіх:
Старих,похилих,юних і маляток.
Усі чекають здійснення бажань,
Покращення в житті,якогось чуда,
І відповідь на масу сподівань,
І змін на краще в їхніх амплітудах.
Зими розваги до душі усім:
Щедрівки ,коломийки,засіванки ,
І Новий рік приходить в кожен дім,
А з ним і радості,і різні побажанки.
Шановні друзі,рідні,су-сі-ди!
Готуймо й відкриваймо всі кишені!
Чарівна казка знов до нас іде!
А з нею щастя ваше- повні жмені!!!
06.12.2017р.
***
[b]Новорічні вихідні[/b]
д и т я ч е
Ой,як весело мені і також моїй рідні!
Дуже сильно полюбляєм новорічні вихідні!
Я готуюсь до садочку ,чітко слідую режиму,
Мама порається в кухні,я-вивчаю вірш про зиму.
Новий рік.В садочку свято. Так яскраво на душі!!
Діточок прийшло багато! Дуже весело мені!
Нове плаття я наділа! Схожа на принцесочку.
Дуже я його хотіла!Й синії шкарпеточки.
Всі зібрались в хороводі.Танцювали ,гралися
І сміялись в насолоді, і за руки бралися.
Дід Мороз прийшов на свято разом із онукою.
Подарунків так багато у руках снігуркиних.
А ялинка красувалась ліхтарями й кульками,
Різнобарвними вогнями й білими бурульками.
Я на бороду Мороза сильно так дивилася,
Що чомусь вона мені уночі приснилася.
Буду слухать я матусю,поважатиму бабусю!
Я у дідуся Мороза попрошу ще кицю Мусю!
Ой,як весело мені і також моїй рідні!
Дуже сильно полюбляєм новорічні вихідні!
06.12.2017р.
***
[b]БІЛИЙ ІНІЙ[/b]
Білий, білий , білий іній засріблив усе навколо,
Ми зібралися із класом на подвір'ї біля школи.
Тут потрапили в фортецю Королівни сніжної,
Їй Мороз допомагає! – дружить із чарівною.
Ми не бачили такого!Срібло мовби зібране!
Справжня казочка зимова!Королівство писане!
Срібний ґанок,срібний сніг,срібний кущик і поріг!
Срібний дуб і срібний клен,срібні вії у Мадлен!
Білий, білий , білий іній засріблив усе навколо,
Ми потрапили у казку на подвір'ї біля школи!
09.12.2017р.
***
[b]ОСЬ ІДЕ- ІДЕ ДО НАС НОВИЙ РІК СОБАКИ
[/b]
Ось іде-іде до нас Новий рік собаки!
Розмірковуємо,як....звеселить їх гавкіт!
Песик- то є друг людини-будемо дружити,
Й дружбою з усим і вся палко дорожити.
Лишень виберем породу власної собачки.
Діставайте,куме,гроші,може,і заначки…
Чи то – ЙОРКШИРСЬКИЙ ТЕР'ЄР,ТАКСА А ЧИ ПУДЕЛЬ,
КАРЛИК ПІНЧЕР,МОПС, БУЛЬДОГ,ЧАУ-ЧАУ,ПІТБУЛЬ?
Може БІГЛЬ чи ПЕКІНЕС,ЧИАХУАХУА,ВІВЧАРКА?
КАНЕ КОРСО чи МАСТИФ,ДЖЕК РАССЕЛ…,ДВІРНЯЖКА???
Вибирайте,куме,песа,буде вашим другом
І у сніг,мороз,негоду, і як буде туго…
Приучіть його служити,дім охороняти,
Їсти все,що подасте…---бо бідна зарплата…
Одягніть йому намордник, не кусав щоб люду,
Мабуть й я разом із вами вибирати буду…
Чи то – ЙОРКШИРСЬКИЙ ТЕР'ЄР,ТАКСА А ЧИ ПУДЕЛЬ,
КАРЛИК ПІНЧЕР,,МОПС, БУЛЬДОГ,ЧАУ-ЧАУ,ПІТБУЛЬ?
Може БІГЛЬ чи ПЕКІНЕС,ЧИАХУАХУА,ВІВЧАРКА?
КАНЕ КОРСО чи МАСТИФ,ДЖЕК РАССЕЛ…,ДВІРНЯЖКА???
Ой, іди-іди до нас Новий рік собаки!
Розмірковуємо,як...звеселить їх гавкіт!
12.12.2017р.
***
[b]ЗИМОВИЙ РАНОК[/b]
Зимовий ранок й іній на вікні.
Ступаю в зиму красну і чарівную.
І миготять зірки тобі й мені,
Милуймось сніговою королівною!
А за вікном ще трішки й - Новий рік,
Так хочеться й чудесного й казкового.
А час летить ,летить за роком-вік.
Готуємось й чекаєм чогось нового.
Ялинка в хаті блимає й сія.
чекають діти різних подарунків,
Збереться за столом уся сім'я?
Щоб закріпити родові стосунки.
Прошу у долі щастя усім нам,
І сміху й радості по самі вінця!
І мудрості, і дочкам ,і синам,
Й здоров'я й миру кожному вкраїнцю!
А за вікном ще трішки й - Новий рік,
Так хочеться й чудесного й казкового!
Най буде в кожного Добра потік!
Любові й спілкування загадкового!
Зимовий ранок й іній на вікні.
Ступаю в зиму красну і чарівную.
І миготять зірки тобі й мені,
Милуймось сніговою королівною!
27.12.2016р.
[b]РІК ІДЕ, ЩЕ Й КАБАНЯЧИЙ[/b]
Десь зі Сходу,так ледачо... РІК іде ,ще й кабанячий…
Льохів,свиней,кабанців, хряків ,дзіків і кнурів
Рохів,пацьок,свинюків,ринд,чечугів ,ландрасів.
Це міцні тварюки й сильні,мають товсту шкуру й спини.
Свиноматки і самиці ,свійські й дикі,як годиться…
Вепрі-дикі кабани,кабанюги…Хто ВОНИ???
Все їдять,що не поставиш…Кличуть їх: «Паць-паць!»
Проґавиш-вимажуть усе на світі,що не знатимеш де дітись.
Рила риються в багнюці…Ні!Не просяться на руці…
«Хро-хро-хро!»- чи зле,чи мирне???Взагалі-тварина смирна.
І піддатлива людині,витривалі й скороспілі…
І продукт то є високий,натуральний,в різні строки!
Знаний на усій планеті.Подивись у інтернеті…
НАШ ЦЕ РІК, хоч стій,хоч скач…УКРАЇНСЬКИЙ! І не плач!
Свині –наглі і крикливі,лізуть до корита сміло …
Словом,хочуть бути ситі, ..Їжу хрокам = не жаліти!
Лише будьте обережні, не будьте ледачі…
Бо залізуть …в хату,в душу… рила поросячі…
Їх приплод росте миттєво від харчів і бруду…
Аби було з ними гарно і простому люду…
Тримай бісер в своїй жмені і стули долоню,
Щоби сходу не потрапить в кабанчу-полоню.
Скрізь і всюди правду бачте ,що ще говорити
Не свинячте-поросячте- ВИ Ж ГОСПОДНІ ДІТИ!!!
13.12.2018р.
***
[b]СКОРО ЗИМА[/b]
Скоро ,так скоро зима розґнуздає
Свої сніговії й дикі морози ,
Ріки скує… Вже навколо сягає,
Десь наступає і …прийде невдовзі.
Та діток запросить в чарівную казку
Із Дідом Морозом,Снігуркою в санях.
В Зимові свята в володіннячках царських
Розважить й дорослих й малесеньких самих.
Свавільну зимовую цю королівну
Дехто чекає,а хтось і боїться…
Коти усідаються біля комину…
І птаство у гніздах тихенько чаїться.
Грудень циклічність річну завершає.
Підсумок року і справ у людини…
І в повновладдя зима вже вступає.
І випускає сніги й хуртовини…
Скоро ,так скоро зима розґнуздає
Свої сніговії й дикі морози ,
Ріки скує… Вже навколо сягає,
Десь наступає і …прийде невдовзі.
22.11.2018р.
[b]ПРИЙШЛА, РОЗСИПАЛА, НАДУЛА[/b]
Прийшла,розсипала,надула,
Війнула холодом згори…
З Морозом щось таке утнула,
Хоч говори-не говори…
Заставила усіх принишкнуть
І заховатись у шпарки…
Під ковдри теплі,мов ті миші…
Взяла усіх за шкабарки…
Тварин й людей захуґотіла
Приспала ,морозно усім
Зробила все так,як схотіла…
Так вчасно,не передусім…
Ми сидимо біля комину
Й смакуємо лимонний чай.
І зустрічаєм зиму-днину
Приходь до нас і теж стрічай!
01.12.2018р.
****************
[b]КРОКУЄ СВІТОМ МИКОЛАЙ[/b]
Крокує світом Миколай,
Й до тебе прийде також,знай!
Йому бажання замовляй!
Його в віконце виглядай
ПРИСПІВ
Знайдіте чарівну силу
Та і врятуйте сміло
Цей світ від зла і темноти
Знайдіте чарівну силу
Та і врятуйте сміло
Планету світла й доброти!
Почуй же ,небо,дітвору
Дорослу ,а чи замалу...
І МИР на ЗЕМЛЮ принесіть
Й на Україну поспішіть!
ПРИСПІВ
Знайдіте чарівну силу
Та і врятуйте сміло
Цей світ від зла і темноти
Знайдіте чарівну силу
Та і врятуйте сміло
Планету світла й доброти!
Крокує світом Миколай,
Й до тебе прийде також,знай!
Йому бажання замовляй!
Його в віконце виглядай
ПРИСПІВ
Знайдіте чарівну силу
Та і врятуйте сміло
Цей світ від зла і темноти!
Знайдіте чарівну силу
Та і врятуйте сміло
Планету світла й доброти!
01.12.2018р.
***
[b]Й ЗИМА ЗАПРОСИТЬ ВСІХ НАС У ТАНОК[/b]
Мороз скував річки ,струмки,озера…
Зима в розгул пішла,мов у танок…
І дивляться на нас і Марс й Венера…
І місяць-красень ніби вістунок.
І хлопчик грудень дме по всіх усюдах
І кличе казку в дім до дітвори
І віру в краще дістають всі люди…
Дідусь Морозе,чудо сотвори!
Пишу і я листа цьому Морозу.
Багато чогось…ні,не попрошу.
Лиш витри Україні ріки-сльози.
І дай їй долю сильну й найліпшу……
Задми війну і всі-усі бажання,
Пов'язані зі злом …та руйнівні!
І забери всіх розпачів зітхання...
Чекатимемо дії рятівні…
Й хай дивляться на нас і Марс й Венера…
І місяць-красень ніби вістунок.
Й Мороз нехай скує й річки й озера
Й зима запросить всіх нас у танок…
21.12.2018р.
[b]ЛЕТИМО НАВКОЛО СОНЦЯ
БАЧИМО В СВОЄ ВІКОНЦЕ...:[/b]
ГРУДЕНЬ
Грудень несе подарунки,сюрпризи,
І виконання дитячих капризів,
Із Дідом Морозом дітей листування,
Підсумок року роботи й навчання...
Походи на Казку,зимові розваги,
Сонця стояння також рівновага.
Це хороводи навколо ялинки,
Це-із Снігуркою фото-картинки.
Переосмислення справ у дорослих,
Чогось нового чекання наосліп.
"Грудень - це груди, наповнені сміхом,
Року вінчання, його гарна втіха!"
***
СІЧЕНЬ-справжня то зима,
Сніжки в руки ,потримай!
З горки дружно на санчатах
Їдуть хлопчики й дівчата.
Зліпим бабу снігову,
І фортецю й замок Ву,
І потрапимо у казку,
Свят зимових то розв»язка
Водохреща і Різдво –
То традиції-на «во»!!!
Одягайся потепліше=
Ми проїдемо на лижах!
Січень,гляньте,як січе!
Скатертиночку нам тче
А зимове те «зухвало»
Геть всю річечку скувало…
***
ЛЮТИЙ може лютувати,
Кучугури лаштувати
Дочекались,друже,ми
Мабуть фінішу зими…
На даху висять бурульки
Величезні і малі
Скоро будуть ці сумульки
Стрімко плакати згори.
Лютий бореться з весною
Він найменший від усіх.
Може вдарити морозом,
Чи розпочати тануть сніг.
28 чи 29 днів у лютні,
Ой,якби ж всі були путні!
Кучугури він лаштує…
Злиться,дує і лютує…
***
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@
/ далі буде /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761120
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017
[youtube]https://youtu.be/HO1OdwIiqxQ[/youtube]
[quote]…Спостерігаючи за цими істотами, не міг збагнути, як це ще досі не трапилось біди. Інколи по-
думки я називав цю планету домівкою Хаосу. Зрештою все, що тут бачив, було парадоксальним.
Всі, хто хоча б чимось були подібні до нас із вами, всередині виявлялися прогнилими до самих
нутрощів. А старі і некрасиві індивіди заворожували внутрішнім ледь помітним чистим світлом,
яке, здається, і підтримувало цей світ, щоб він не розлетівся до всіх чортів. Тут я прикусив язик.
Оце так… Напевно, це все через повітря, яким я дихаю! Старі забобони на мить ожили в мені.
Вгорі згущуватися хмари. Почалася злива…[/quote]
[youtube]https://youtu.be/Gv9zEUTX0iE[/youtube]
Залиште повідомлення після звукового сигналу.
Якщо вам набридли люди, вийдіть із залу.
Покиньте цю планету. Зачиніть за собою двері.
Побільше вина та крові. Хай живе Мері!
Щаслива дівчинка в країні ілюзій
Заблудилася, як Аліса серед повій.
В димовій завісі заплуталась, як риба.
Сіті окутують її тіло. На вулиці злива.
Бог докурив її цигарку. Мокра дорога.
Переходьте на зелене, поки ще є змога.
Машина влітає в юрбу, чути крики і гам.
Там хтось – праведник, а інший випив сто грам.
Це колесо Сансари, фортуни чи Бога?
Марія помирає молода. Швидка допомога
Приїхала запізно: таке буває.
Підсудна вільна. Вона вміло башляє.
18.11.2017
[youtube]https://youtu.be/olnLJAa9vXQ[/youtube]
[quote]…Коли я дивився як повільно відходить у вічність Марія, то не міг зрозуміти, що саме я відчув
в цю мить. Над нею підіймався маленький промінчик світла. Саме тоді вперше в житті заплакав.
Мені було важко зупинитися. Сльози повільно котилися по обличчю, і я не зміг нічого вдіяти. По
вікні стікали краплі води…[/quote]
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761166
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017
[youtube]https://youtu.be/HO1OdwIiqxQ[/youtube]
[quote]…Спостерігаючи за цими істотами, не міг збагнути, як це ще досі не трапилось біди. Інколи по-
думки я називав цю планету домівкою Хаосу. Зрештою все, що тут бачив, було парадоксальним.
Всі, хто хоча б чимось були подібні до нас із вами, всередині виявлялися прогнилими до самих
нутрощів. А старі і некрасиві індивіди заворожували внутрішнім ледь помітним чистим світлом,
яке, здається, і підтримувало цей світ, щоб він не розлетівся до всіх чортів. Тут я прикусив язик.
Оце так… Напевно, це все через повітря, яким я дихаю! Старі забобони на мить ожили в мені.
Вгорі згущуватися хмари. Почалася злива…[/quote]
[youtube]https://youtu.be/Gv9zEUTX0iE[/youtube]
Залиште повідомлення після звукового сигналу.
Якщо вам набридли люди, вийдіть із залу.
Покиньте цю планету. Зачиніть за собою двері.
Побільше вина та крові. Хай живе Мері!
Щаслива дівчинка в країні ілюзій
Заблудилася, як Аліса серед повій.
В димовій завісі заплуталась, як риба.
Сіті окутують її тіло. На вулиці злива.
Бог докурив її цигарку. Мокра дорога.
Переходьте на зелене, поки ще є змога.
Машина влітає в юрбу, чути крики і гам.
Там хтось – праведник, а інший випив сто грам.
Це колесо Сансари, фортуни чи Бога?
Марія помирає молода. Швидка допомога
Приїхала запізно: таке буває.
Підсудна вільна. Вона вміло башляє.
18.11.2017
[youtube]https://youtu.be/olnLJAa9vXQ[/youtube]
[quote]…Коли я дивився як повільно відходить у вічність Марія, то не міг зрозуміти, що саме я відчув
в цю мить. Над нею підіймався маленький промінчик світла. Саме тоді вперше в житті заплакав.
Мені було важко зупинитися. Сльози повільно котилися по обличчю, і я не зміг нічого вдіяти. По
вікні стікали краплі води…[/quote]
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761166
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017
В човні листочка
Гойдається краплинка.
Хай світ підожде.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759317
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 18.11.2017
В золоті гаю
Вишукані топази
Листочків в’яза.
***
Шпінель коштовний
В кучерях золотавих –
Дарунок в’яза.
***
В золоті коси
Заколює діброва
Смарагд червоний
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760844
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Навкруг ліхтаря
Золотокрила зграйка.
Осінній вечір.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759022
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі за селом, де жито золоте.
А біжить вона від хати, де мого дитинства дні.
Де щасливі мама й тато... і такі ще молоді!
Тут, де вишні у садочку й кучерявий клен шумить,
Починає біг свій стежка, від воріт у світ спішить.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі за селом, де жито золоте.
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756410
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Тихий вечір йде до хати. Лю-лі! Лю-лі!
Буде діток присипляти. Лю-лі! Лю-лі!
Тихий вечір йде до хати.
Буде діток присипляти. Лю-лі!
Вийшов місяць ясночолий. Лю-лі! Лю-лі!
Засвітились в небі зорі. Лю-лі! Лю-лі!
Вийшов місяць ясночолий.
Засвітились в небі зорі. Лю-лі!
Будуть зірочки ясніти. Лю-лі! Лю-лі!
Гарно спати будуть діти.Лю-лі!Лю-лі!
Будуть зірочки ясніти.
Гарно спати будуть діти. Лю-лі!
Тихий вечір йде до хати. Лю-лі! Лю-лі!
Буде діток колихати. Лю-лі! Лю-лі!
Вечір буде колихати.
Будуть зірочки співати. Лю-лі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756193
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 21.10.2017
[i]"мати "потім" - то розкіш, страшно його не мати" - сказала близька мені людина. а й справді...[/i]
потім, потім... чи далі, чи вище
через день, через рік, в іншім місті
в іншій сукні, надворі, в обійсті
мати "потім" - уже неабищо..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754886
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Дівчино-горлице, крихто тепла,
Ти, у віночку - у жовто-блакитнім,
Руки простерла, злетіть не змогла -
Круки за них учепились, як злидні.
Не відпустили. Терзали? Кляли?
Долю твою сплюндрували, Ірино,
Тіло порвали в підвалах звірино,
Так налякав на збіговисько вплив?
Як же Донецьк ту наругу стерпів,
Ти ж діточок научала устоям?..
Стала негадано справжнім героєм -
Горло здавили, та вирвався спів.
Дівчино-горлице, ти у вінку
І вишиванці - ставна́, нескорима,
Не спокусилась, як інші, грошима,
Запам’ятаєм навіки таку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753986
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 08.10.2017
«...Де поза розумом чуття провалля, наче нетрі темні,
незрозуміла мова вір прадавніх нас оточить...»
(Богдан-Ігор Антонич)
Колишній ватаг флібуст’єрів
А нині шукач таємного,
Що кинув ваготу якоря
Між скель біля селища
Сіровбраних пастухів-обідранців
Чи прочан до землі небуття,
Оселившись у башті-сові
Запалює свічку
Самотню, як човен в негоду
Рибалки мертвого
І чекає, як дзигар
Покаже годину тьми найчорнішої,
Щоб кинути крило лилика
До ялівцевого трунку.
Любас мандрагори,
Чорнокнижник готичних літер
Видивляється крихітки золота
У киплячій роторті-гамарні.
І снять йому герці
Та шафіри штудерні,
Вітрила пошарпані вітром
І таляри дзвінкоголосі.
Оминають його обитель,
Його понуру башту
Оплетену прочитаном –
Твердиню барона давно загиблого,
Замок династії давно вимерлої,
Башту чарівника-лорда
Селяни у свитах подертих,
Монахи у чорних рясах,
Повії в зелених платтях.
І тільки поет один –
Філід останній
З клану законників-брегонів
Відвідав колись кам’яницю
Щоб послухати казку
Чи то понуру легенду
Про смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750784
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 18.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2017
«Є на світі люди,
Що все своє життя
Серед снігів живуть.
То ворогують, то дружать
Із самотністю.»
(Ісікава Такубоку)
Я живу в кам’яному домі –
Старому, як напівзабуті спогади
Про вік кам’яний – важкий,
Вогню жадаючий,
Я живу в кам’яному домі –
Темному, як часи короля Едварда,*
Холодному, як ольстерський жовтень,
Високому, як дерев’яна шибениця
На пагорбі в Тіпперері**
У часи короля Георга.***
Я живу в кам’яному домі,
Що під дощем-дощиськом
Стоїть і дивиться вікнами-очиськами,
Банькуватими більмами
У простір туманний
Вже не одне століття-жахіття.
Живу я у цьому домі-кляшторі
Зі своєю подружкою –
Коханкою мовчазною
На ймення Самотність.
З ким, з ким, а з цією дивною жінкою
Мені весело:
Привела гостей-друзів
До обителі моєї сутінкової:
Привела Дощ – гомінкого співбесідника,
Музику невгамовного.
Вікно прочинивши
Привела Вітер – філософа мудрого,
Знавця таємничого, цирульника яблунь.
Привела Осінь – красуню небачену,
Що забарвлює кольорами
Дні нашої сірості епохи занепаду.
Отож з цими друзями-музиками
Співаю про тишу,
Веду розмови веселі
Мовчанням.
Примітки:
* Король Едвард – верховний король Ірландії Едвард Брюс. У 1315 – 1318 роках носив він корону Ірландії та поклав голову за її свободу...
** - в графство Тіпперері дорога далека... Для мене особливо. Не тільки для них.
*** - маю на увазі короля Великобританії Георга ІІІ (1738 – 1820). Нічого особистого – просто історія... Особливо історія 1798 року...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750455
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Блищить асфальт –
Уламок чорний ночі,
Насичене повітря
Сивиною,
То тихий дощ,
Він тихо жити хоче,
Долонею втішаючись
Земною.
Мовчать створіння на гілках
Крилаті,
На вікнах –
Білі дотики холодні,
То тихий дощ
Наївно хоче знати,
Чи ти на нього дивишся
Сьогодні.
За хмарами безсиле сонце
Тліє,
Летять слова,
Туманом оповиті,
Це тихий дощ,
Який не розуміє,
Навіщо він навчився
Говорити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750442
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017
«Підійшов
До крамниці дзеркал...»
(Ісікава Такубоку)
Цей світ – це крамниця дзеркал.
Кожне око вола від роботи втомленого,
Кожне крило метелика з тінями літа,
Кожен пазур крука, що ситий падлом –
То свічадо, в яке зазирає
Сліпа дівчина Сонце.
Приходять в цю крамницю-шибеницю
(Для шибеників марнословів)
З монетами-каменями
(Навчилися жебраки-королі
Карбувати монети з каменів)
Люди з зеленими віями-повіями:
Міняють камені на свої відображення:
Кричать їм крамарі босоногі:
Купіть замість відображення дзеркало,
А вони пальцями
По струнах цих гострих поглядів
Відображень себе у дзеркалах нескінченних:
Може хоч десь ще є музика –
Не нашими кристалами солена,
Не нашим залізом кривавлена:
Бо навіщо ж
Бо чого ж
Бо ніколи ж –
Нам помирати час, а ви в дзеркало
Зазирати вчились і марно,
Тепер продаєте за безцінь чи то фарбуєте
Світло своє чорними літерами:
Наче цей світ закіптюженими,
Непрозорими
Як зворотній бік дзеркала.
Куди зазирати не вільно.
Нікому. Навіть вам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747573
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Промінець на прощання
Вимальовує силуети
Замріяних стеблинок.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747037
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Ми приходимо у цей світ, щоб пізнати себе і відкрити небу - хто ми є. Кожним своїм вчинком, думкою, порухом душі ми пишемо власний портрет, за кольорами якого, коли прийде час, визначиться наше місце у всесвіті. А сам світ, у якому ми живемо, лише дозволяє користуватися своїми фарбами: дає змогу творити як і добро, так і зло – вибір за нами. Нам же залишається лише дякувати йому, і всім, хто поряд, за надану можливість пізнати себе. От тільки б навчитися дякувати небесам за втрати і страждання, які додають нашим портретам світлих фарб…
***
Порухом кожним
Пишемо автопортрет
Для себе й неба.
Автор полотна - Jean-Claude Desplanques
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746683
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Дивлюсь у дзеркало і бачу з м'яса тіло,
Що підконтрольне полум'ю, ледь-ледь помітному в очах,
Дивлюсь у дзеркало й не маю навіть тіні
До того тіла з м'яса співчуття.
Сьогодні я над ним як слід буду знущатись,
Тягнучи і підводячи його до тяжкого труда.
Від болю в м'язах цьому тілу не сховатись -
Мозолів лиш не буде на вустах.
Ганьба тому, хто своє тіло скрізь жаліє!
Не усвідомлюючи те, що він - тривкий й бесмертний дух,
Що втом не зна, якщо достойне має діло,
А тіло те веде, як скот пастух.
Ти тілу воля, сила, його біль і втома -
Усе заховано в тобі, натхнення теж шукай десь там.
Дух - ти, а підкорятись духу тілу - сором!
Тож підіймайся й зцілень не чекай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745853
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
На латаття - сніги,
Певно, сонцю забракло вогню?
На далекій орбіті конвалії пестили весни.
Тільки ніч навкруги...
Тільки тіні я ті не спиню,
Під нещадною зливою айсберги повінню скресли.
Вирували моря,
Із безодні вставали хребти.
Перекинулись плеса, дощем покотились у прірву.
День фату приміряв, -
На вінок хоч би жмут, нагребти,
Бо засніжені квіти стихія віднайде і зірве.
На латаття - сніги,
Певно, сонцю забракло вогню.
Із малесеньких дзвоників крига спливає поволі -
В"яже вузол тугий,
Видно, так забажали боги.
Скільки сліз не зроню,
Застигають - ужинки недолі.
08.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745706
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017
... і пахне хлібом з печі
серпневий пізній вечір...
(Валентина Савелюк)
Вдень так спекотно - до знемоги,
А вечори несуть відраду.
Cурмить ще літо перемогу,
Та ніч хвилини в нього краде,
Складає у чорнющу тайстру.
Хоч серпень тільки розпочався,
Та квітнуть білосніжно айстри
(у вересні в них обмаль часу).
Цикади дзвінко стоголосять,
Не переслухаєш до ранку.
Та знає літо - скоро осінь
Наллє дощів по вінця в склянку.
Ще вдень спекотно - до безтями,
А вечорами так розкішно,
І сонце сипле бурштинами,
Години тягнуться неспішно...
Ще дні наповнені медами,
В повітрі пахне теплим хлібом.
Розучують цикади гами,
Для них зими не буде ніби...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745367
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Заберіть цю печаль,
що в зіницях затьмарює світ.
Моє зірване сонце
скотилось до ніг в попелище.
Бо програла усе,
а лишився лиш так… пустоцвіт.
Як земля ця пече -
підіймаюсь до трав… і не вище.
Це межа, це рубіж,
це кінець безнадійних вирів...
Та лише б не отямитись
в світі розколотім в друзки.
Мій притулок десь тут,
серед мертвих оцих берегів.
Мені б трішечки неба,
щоб сонцю не буть серед пустки.
Та мій берег горить,
тут я жриця спокути й краси…
Цей світанок без сонця -
і час мій жертовний спливає…
Ніч застигла чи ні ?
Як вогонь, як цю грань загасить!?
Моє зірване сонце
мене у долонях тримає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745345
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Люлі, люлі, люлечки.
Ключі у манюнечки
Від снів і від сняток,
Сміху немовляток.
Хто ж ота маленька
Дівчинка гарненька?
Певно Янголятко.
Сон розбив горнятко.
Сни повилітали,
Зорі загортали.
Ти відкрий віконечко.
Зайде сон і щастячко.
Люлі, люлі, люлечки.
Сон несе даруночки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744535
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017
(Спроба огляду донецької літератури та філософії)
«Я кличу смерть - дивитися набридло
На жебри і приниження чеснот,
На безтурботне і вельможне бидло,
На правоту, що їй затисли рот...
...........................
І на мистецтво під п'ятою влади,
І на талант під наглядом шпика,
І на порядність, що безбожно краде,
І на добро, що в зла за служника!»
(Вільям Шекспір)
Визнаю – з деяким здивуванням я відреагував на прохання одного мого старого знайомого написати огляд донецької літератури. Я ще запитав про коректність такого терміну «донецька література». На це мій знайомий (залишу його ім’я incognito) відповів, що якщо існує у нашому зворохобленому світі таке поняття як «англомовна ірландська література», то чому б і не бути такому поняттю як «донецька література». На моє питання, що він має на увазі під цим поняттям, він відповів, що хотів би бачити втілення на папері писання, точніше есею про поетів і письменників, що народились в Донецьку, жили і писали в Донецьку. І це все одночасно. Я додав: «І померли в Донецьку», на що знайомий відповів: «Це не обов’язково – помирати. Ну, як мінімум, що жили і писали в Донецьку всеньке своє життя». Справді – щодо «народились» тут проблематично, бо Донецьк – це мегаполіс, що виник de novo серед степу по волі дивака-кельта Джона Джеймса Х’юза. І жителі його – або поселенці, або нащадки нещодавніх поселенців на колись неозорому Дикому Полі. Мій знайомий (такий же творець текстів і гравець словами, що і я) просив написати конче про вартісних авторів, а не графоманів (начебто є якість критерії крім суб’єктивних). Я би так і знаходився в стані перманентного здивування, якби аналогічна пропозиція не надійшла би мені від одного товстого часопису. Я взагалі то, дуже поважаю товсті часописи. Я навіть тривалий час носився з ідеєю заснувати в Донецьку товстий літературний часопис «Кальміус». Шкода, що ця ідея так і лишилася ідеєю. І то не по причині браку талановитих авторів. Отже, есей я вирішив написати. І назвати його вирішив «Спроба огляду донецької літератури та філософії». Бо саме в Донецьку простежується рідкісний для літератури феномен – майже всі автори: поети і прозаїки лишили нам крім всього іншого ще й свої філософські твори, часом вельми оригінальні. До того ж поезія донецьких авторів різних часів була глибоко філософською, навіть якщо то була пейзажна поезія. Потім я від такої назви відмовився – бо «неможливо осягнути неосяжне», як казав Козьма Прутков. Я зупинився на назві «Елегії Донецька», обмежившись авторами, що писали елегії або називали свої твори елегіями, бо саме елегія, як жанр була біля витоків літератури в Донецьку і нині є найбільш популярним жанром серед донецьких літераторів. У цьому есеї я зумисне не торкаюся літературної групи «Забой» 1920-тих років, не згадую про письменників цієї групи - Олексія Селівановського, Бориса Горбатова, Михайла Снєжина, Григорія Баглюка, Павла Безпощадного, Миколу Олейнікова, Порфирія Трейдуба, Фелікса Ковалевського, Валентина Харчевнікова та багатьох інших. Літературна група «Забой» декларувала себе як літературна група Горлівки. По тій же причині не згадую і літературне об’єднання «Кочегарка», редакція якої була там же. Крім того про цих літераторів потрібно писати окремо і багато. І до елегій вони не мають ніякого стосунку. Зупинюсь на авторах, що жили і працювали саме в Донецьку. Незаслужено забутих, але гідних пам’яті.
Кинувши погляд на донецьких літераторів дивує в першу чергу ось що. Твори їх відірвані від епохи – актуальність чи політичні підтексти там шукати годі (за рідкісним виключенням), твори їх нібито позачасові. Більше того, відносно смаків та вподобань різних епох (а в ХХ столітті десятиріччя – то епоха!) автори з Донецька начебто плили супроти течії, випадаючи з літературної «моди» свого часу, писали те, що або вважалось анахронізмом, або навпаки, випереджало час. Можливо, саме тому вони і були незаслужено забуті.
Писати про літературу Донецька можна виключно в історичному контексті. Це звучить парадоксально – Донецьк завжди був самою сучасністю (начебто) і знаходився ніби поза історією, постійно у теперішньому часі – виключно в present continuous. Але це ілюзія. Будучи втілення модернізму в урбаністичному розумінні цього слова і тим паче в літературному, втіленням індустріальної та постіндустріальної цивілізацій, Донецьк творив історію, а не озирався назад. Саме це творіння і є найбільш цікавим. Але нині це історія. Нажаль. Нині Донецьк випав з часопростору і продовжує лишатися собою хіба в запіллі та у вигнанні.
Отже, почнемо з витоків. Першими літераторами Донецька (тоді ще Юзівки), яких ми можемо назвати певно, були три автори, що випустили друком у 1903 році альманах «Степовий вітер». Це доволі тоненька книжечка, друкована на дешевому папері мізерним накладом, що навіть не вказаний. На титульній сторінці писано: «Юзовка 1903 Типографія Трѣпова». Судячи по всьому то взагалі перша книжка друкована в Юзівці, можливо, навіть, напівзапільно і, безсумнівно, за рахунок авторів. На цій же титульній сторінці значиться, що це альманах літературної групи «Ліхтар». Про цю групу мало писали, хоча вона цікава хоча б тим, що існувала як до, так і після революції, що було рідкістю в історії літератури Срібного віку. В альманасі твори всього трьох авторів: Андрія Козловського (1876 – 1937), що був відомий у літературі та публіцистиці під псевдо Сергій Волін, Володимира Шохрана (1880 – 1937) та Григорія Матанова (1985 – 1937). Про життя і творчість цих авторів відомо доволі мало. Андрій Козловський майже все своє життя прожив в Юзівці, там же і працював земським лікарем. Після революції і громадянської війни, які зумів пережити, фаху свого не залишив і лікував людей мало не до свого останнього дня. Де він отримав освіту – не зрозуміло. Мені цього так і не вдалося вияснити. Відомо тільки те, що лікарем він був, як то кажуть «від Бога». Як земський лікар він був лікарем універсальним – одночасно і хірургом, і педіатром, і акушером, і окулістом, коротше всім. Як у нього ще вистачало часу на літературу і філософію при нескінченному потоці пацієнтів і браку лікарів у Юзівці – незрозуміло. Але люди, що працювали по 25 годин на добу в той час були. Крім літературних творів відомі ще кілька його публіцистичних статей в газеті «Заводський гудок», що видавалася в 1922 – 1925 роках в тій же Юзівці (з 1924 року – Сталіно). Збереглася тільки одна його стаття «Санітарний стан міста Юзівка» (випуск від 24 квітня 1923 року). З його філософських творів відома його стаття «Давня Стоя і Сенека: еволюція думки», що була опублікована в академічному часописі «Філософський спадок» у Харкові в 1926 році. По філософським поглядам він був переконаним стоїком і прихильником «чистого розуму». Як у нього поєднувалось це з тонким ліризмом і чуттєвістю його елегій – незрозуміло. Він часто виступав на зборах «Фільозофічного клюбу» в Юзівці, який він сам же і заснував. Цей клюб існував в 1911 – 1914 роках і був відроджений в 1922 – 1928 роках. Заборонений він був по дуже незрозумілим причинам – обидва рази – і до революції і опісля. Мені відомо про дві його доповіді: «Зенон Кіпріот як спогад про Сократа» та «Клеанф та його гімн світобудові». Андрій Козловський був заарештований 23 вересня 1937 року і розстріляний наступного дня за вироком трійки як «ворог народу». Тіло його було закопане разом з багатьма іншими тілами жертв тодішніх масових розстрілів на Рутченковському полі.
В альманасі «Степовий вітер» надруковано 30 поезій Андрія Козловського під псевдонімом Сергій Волін. Судячи по всьому, це його найкращі вірші, відібрані для публікації самим автором. Чи були в нього інші поезії – невідомо. Поезії ці доволі модернові, як і весь альманах – пейзажні. Відчувається вплив раннього символізму, в першу чергу творів Жана Мореаса, а також поезії Ренесансу – Петрарки та Шекспіра, чиї сонети він читав мовою оригіналу. По суті його поезія це теж бароко, тільки в кольорах модерну. Взагалі то, дивно натрапляти на поезію бароко в такому гіперурбанізованому середовищі як Юзівка! Але бароко – це теж урбанізм - Urbi et Orbi. Самовільно, коли випливають з глибин свідомості слова «Юзівка» та «поезія», одразу згадується Еміль Верхарн та інші ритми криці і машин. Але ж ні! У цьому альманасі немає нічого подібного, тільки прозорий ліризм з легкими нотками романтизму. Дивують назви. Багато творів названі «етюдами» чи «елегіями», хоча це зовсім не елегії – часто порушуються класичні правила і канони: перший рядок зовсім не гекзаметр, а другий зовсім не пентаметр. Та й для елегій вони не досить сентиментальні. Та все таки, багато словесних конструкцій – це саме це – елегія – сповнена сумом та меланхолією. Самі назви на диво тонкі і поетичні: «Етюд ковили», «Елегія каміння», «Елегія втомленої людини»... Багато рядків вражають своєю новизною і нестандартним сприйняттям буття:
«... Я дихаю пітьмою липкою густою степових пірамід...»
І це написано в 1903 році в місті металургії! Коли читаєш його твори, виникає доволі знайоме відчуття «поза часом і простором». Це могло бути написано коли завгодно – від часів Каллімаха до часів Джима Джармуша:
«... на шляху своєму не лишаю слідів
Йду камінням поступом легкої тіні...»
Дивовижно! Тут особливо відчувається Петрарка та Південь як такий – його сумна Тоскана – адже це теж Південь.
Поезія Володимира Шохіна більш експресивна і динамічна, оптимістична, хоча відчувається одна і та ж поетична школа і ті ж впливи. Основні теми поезії – дорога, Шлях (у дещо китайському розумінні цього поняття), нескінченність та її невичерпність, чуттєве пізнання світу. В альманасі 25 його поезій, у тому числі незвичайний вірш «Під зорями», який просто гріх не процитувати:
«... Йдуть в неозорість
Нескінченні лінії
Шляху мого тіла-антени...»
Володимир Шохін теж все своє життя прожив в Юзівці, був колієром, як тоді говорили, тобто залізничником. Парових монстрів він ніколи нікуди не вів і не керував ними, займався рельсами та шпалами. Кажуть, що в юності він був стрілочником, потім обхідником. Саме він придумав для літературної групи назву «Ліхтар». Він захоплювався філософією Епікура, написав цілий філософський трактат «Епікур та марксизм», що так і не був опублікованим. Рукопис не зберігся. На зборах «Фільозофічного клюбу» двічі виступав з доповідями: «Концепція атараксії як музика в садах Епікура» та «Поняття дружби у ранньому епікурействі» в 1924 році. Він був механіком самоучкою, і, кажуть, чудовим механіком (хоча сприймав світ зовсім не механістично), навчався в свій час трохи в Харківській промисловій школі. Колієри називали його «інжинєром» (з наголосом на «и»), хоча це не так – університетів він не закінчував. Але саме це прізвисько виявилось для нього фатальним – у 1930 році він був заарештований і звинувачений у «шкідництві» по «Справі промпартії». Отримав доволі м’який для тих часів вирок – 5 років таборів. Повернувся, відсидівши термін, на колишню роботу – на залізницю. Знову заарештований в квітні 1937 року. Засуджений трійкою на десять років без права листування. Загинув того ж року на Колимі. Кажуть, що його зарізали карні злочинці, але перевірити це чи довести немає ніякої можливості.
Творчість третього автора альманаху – Григорія Матанова наповнена мотивами та нотами модного в той час ніцшеанства, але якось приховано, у підтекстах:
«... Людина під цією пустелею Неба
Серед трави – їжі копитних,
Під землею – у кам’яних лабіринтах,
У повітрі – серед птахів Феба
Творить пісню Розуму...»
Григорій працював вчителем в одній з шкіл Юзівки – і до революції, і опісля. Захоплювався філософією кініків. І в житті дотримувався кінічних принципів: хоча і не жив в діжці, і не ходив вулицями оголеним (вчителю це якось не пасує, не античні ж часи були за вікном), але мешкав у вбогій кімнатці, просто в собачій буді якійсь то, задовольнявся малим, харчувався вкрай скромно, вів аскетичний спосіб життя, майже всі свої нікчемні заробітки совітськими папірцями (грошима то назвати було важко) жертвував комусь – наприклад, голодуючим чи пораненим. Після революції часто філософствував про красу людського тіла, перебував у лавах товариства «Геть сором!» (це було щось типу філії комуністичної партії, тільки в оголеному вигляді), був помічений в 1923 році в Криму в компанії нудистів. Автор брошурки «Діоген та пацифізм», яку він видав друком в Катеринославі у видавництві «Пролетарій». У серпні 1937 року до дому, де він жив, під’їхав «воронок». Більше Григорія Матахова ніхто не бачив. Певно, він був або розстріляний у тому ж році або згинув десь на просторах неозорого Сибіру. Родичів у нього не було, так що його долею ніхто навіть не цікавився і про реабілітацію ніхто потім не турбувався.
Літературна група «Ліхтар» своїм альманахом заявила про себе голосно, хоча наклад був мізерний. Але критики і літератори того часу цей голос не почули. Сучасники – читачі тих років альманах просто проігнорували. Для символістів того часу це було вже архаїзмом, для футуристів це взагалі було допотопним мисленням – і по формі, і по змісту, для реалістів – надто метафізично, для імпресіоністів надто грубо і матеріалістично, для марксистів «архіреакційно та архіконсервативно». Альманах «Степовий вітер» був забутий за загублений серед сум’яття історії. Дивом зберігся один примірник в Бостоні, в особистій бібліотеці Конора О’Браяна. Цей любитель «кельтської старовини» чомусь вважав, що Джон Джеймс Х’юз був ірландського походження і збирав все, що з ним пов’язане, особливо книги – видання ХІХ і початку ХХ століття.
Ще одним цікавим поетом Юзівки був Даниїл Осташко (1891 – 1920). Він випустив в Юзівці в 1916 році невелику книжку віршів «Квітка Сонце» (видавництво не вказано). Поезія світла і життєрадісна, хіба що з ледве відчутними нотками ностальгії та сентиментальності, що ріднить її з елегією. Написано і опубліковано під час Першої світової війни, але це зовсім не відчувається:
«... Мені радість дарує
Жовта квітка Сонце
У цій країні весни вічної...»
Вдруге цю ж книгу він опублікував в 1919 році. На титульній обкладинці видання – «Типографія Трѣпова». Виявляється, ця типографія продовжувала існувати в роки горожанської війни. Друге видання доповнене новими творами, під якими дати – 1917, 1918, 1919 роки. Але в жодному з творів немає навіть натяку на бурхливі події того часу або на політичні вподобання автора. Тільки пейзажі все з тою ж зачарованістю буттям. Це особливо дивно, якщо згадати, що автор відомий нам не поезією, а своєю книгою «Філософія анархізму», яку він примудрився видати друком в Катеринославі (який він вперто називав Січеславом) в тому ж 1919 році. Сам Даниїл в молодості був шевцем і одночасно філософом самоучкою, під час громадянської війни пішов добровольцем до лав повстанської армії Нестора Махна, загинув в боях на Перекопі.
З прозаїків Юзівки 1920-тих років варто згадати Тимофія Герштена (1899 – 1946). Він з малих років працював на цегельному заводі в Юзівці, потім у майстернях. Невідомо, що його штовхнуло на літературну творчість, але дебют його був вдалим. У 1926 році він завершив роботу над виробничим романом «Клей». Уривки цього роману були опубліковані у видавництві в газеті «Поволжский рабочий» в Самарі російською мовою. У 1927 році роман був надрукований у видавництві «Червоний жовтень» в Одесі, але роман не дійшов до читача – він був тут же заборонений, конфіскований весь наклад і пущений під ніж. Якимось дивом один примірник потрапив за кордон і був виданий друком маленьким накладом в Берліні у видавництві «Крупп» («Krupp») у тому ж році. Кажуть, що видання оплатив Максим Горький, але це легенда. Судячи по всьому, гроші на публікацію зібрав «Союз феміністок Данії» («Fagforeningsmedlemmer feminister i Danmark»), хоча довести це неможливо. Роман виробничий і на перший погляд цілком вписується в «пролеткульт» тих років. Але це тільки на перший погляд. Роман, насправді, дуже далекий від так званого «соціалістичного реалізму». Це взагалі не реалізм. Дія роману відбувається на заводі, що виробляє канцелярський клей. При цьому це гігантський завод і клей виробляють там у неймовірних кількостях гігантські машини – залізні монстри. Функція людини зводиться тільки до обслуговування машин, до «змащування промежин». Головний герой роману захоплений, просто одержимий ідеєю виробництва якомога більшої кількості та якомога кращої якості канцелярського клею. При цьому він пишається своєю професією слуги машин: «Ми ж не просто клей виробляємо, ми виробляємо клей для радянських канцеляристів, що будуть клеїти не просто папір, будуть клеїти пролетаріат у щось небачене досі і нове – будуть клеїти нову комуністичну людину!» При цьому всі колізії і перипетії виробництва відбуваються в певному заводському мікросуспільстві, де сексуальна революція вже відбулася, мрія Леніна здійснилась, і сім’я, як пережиток буржуазного ладу, знищена. Ця «любов бджіл» - бурхливі відверті сексуальні сцени відбуваються в кімнатах, що всі вимащені мазутом і всіляким шміром, де тхне соляркою, гасом та іншими заводськими речовинами, де робітники і робітниці палко кохають одне одного, зриваючи з себе замаслені та брудні спецівки. У романі простежується вплив фрейдизму хоча, не відомо, де і коли автор познайомився з роботами Зіґмунда Фрейда. Секс в романі склеює, гуртує робітничий колектив в єдиному сексуально-трудовому пориві соцзмагання. Власне, секс в романі – це теж клей. При цьому (певно, під впливом Гоголя) автор назвав свій роман «пролетарською елегією». Гоголь назвав свій головний твір «Мертві душі» поемою, а Тимофій Герштен, за його прикладом, назвав свій роман елегією. Крім цього роману, який на щастя до нас дійшов, він ще написав «Філософію пролетаріату», яка, нажаль, так і не була опублікована і до нас не дійшла. Після його смерті родичі його рукописами розтоплювали пічку.
Сам Тимофій Герштен мав доволі прозаїчну біографію. Все життя він прожив в Юзівці (потім Сталіно, потім знову Юзівці, потім знову Сталіно, о, яке все мінливе!) і все своє доросле життя працював наладчиком на заводі Боссе та Геннефельда (потім це Донецький машинобудівний завод). Пережив Першу світову війну, революцію, громадянську війну, погроми, голод 1921 року, голод 1933 року, репресії, Великий Терор 1937 року, Другу світову війну, німецьку окупацію, голокост. На фронт його не брали по причині каліцтва, отриманого ще в молодості. Помер він від голоду в 1946 році – в нього пайок вкрали і до наступного пайка він не дотягнув.
Не можна не згадати і про поезію, що була надрукована в Юзівці під час німецької окупації 1941 – 1943 років. У ті роки в місті, що знову називалось Юзівка видавалась газета «Донецький вісник», де на останній сторінці в деяких випусках друкувалися вірші, у тому числі, часом, вартісні. Серед авторів цієї газети був Леонід Степанов (1905 – 1976), що друкувався під псевдонімом Микола Закат. Для газети він писав статті, замітки і вірші. Одного разу він навіть написав нарис «Сучасна філософія». З віршів він писав переважно сонети, балади, канцони та елегії. Він зумів видати навіть невелику книжку поезії в якості додатку до газети «Донецький вісник». Назвав він свою книгу чомусь «Агора», хоча античних мотивів там мало – переважно любовна та пейзажна лірика з філософським підтекстом. Цікавим є, зокрема, його сонет «Любов Сократа», де явно простежуються паралелі з творчістю Леопольда фон Захер-Мазоха (з новелами якого він навряд чи був знайомий) та елегія «Нескінченне поле», що насичена легкою журбою і спогляданням:
«... Мій дім – це голе поле,
Що втомилося дарувати врожай
Людям давньої мрії...»
Він працював до війни бухгалтером на Мушкетовському заводі, потім – після війни бухгалтером у шахтоуправлінні «Петровське». Але ні до, ні після війни він не публікував і, можливо, і не писав віршів. На фронт його не взяли по причині вкрай слабкого здоров’я. Цікаво, що після війни його не зачепили репресії, хоча людей забирали назавжди у пітьму таборів і не за такі «провини», як публікації в газеті під час окупації. Тому ходили вперті чутки, особливо в дисидентських колах Донецька в 60-ті та в 70-ті роки, що він співробітник КГБ. Його цуралися як ті, так і ці, він жив і помер у самотності, майже ні з ким не спілкуючись. Але він зумів опублікувати книгу в Мюнхені в 1969 році «Дні безвладдя» під тим же псевдонімом Микола Закат про кілька днів хаосу в місті Сталіно в жовтні 1941 року, коли совіти та НКВД вже панічно втекли, спаливши перед цим всі папери, а німецькі війська ще не ввійшли, коли місто занурилось в безодню мародерства, грабунків, вбивств, ґвалту, погромів. Книгу він опублікував під псевдонімом, злі язики говорили, що ця публікація була «прикриттям його служби в КГБ та ГРУ». Але про це нічого не можливо сказати напевно – це так і лишилося загадкою. Можливо, людині просто пощастило, або його псевдонім вчасно не розкрили...
З післявоєнної поезії Донецька особливий інтерес викликає творчість Михайла Рокотова (1947 – 1995). У 60-тих та 70-тих роках він писав вірші в стилі вже майже забутого футуризму та панфутуризму, наслідуючи твори Володимира Маяковського, Філіппо Марінетті та Михайля Семенко. Спроби опублікувати твори були для нього невдалими і мали вельми сумні наслідки: в 1981 році його запросили «на бесіду» в КГБ, де пояснили «всю несумісність» його віршів з марксизмом-ленінізмом. Після цього вірші та прозу він писати припинив, працював у кочегарці опалювачем, почав зловживати алкогольними напоями, що і стало причиною його передчасної смерті. Але деякі його рукописи збереглися і були опубліковані його друзями в Донецьку у вигляді книжки «Пірамідальний терикон» (2001 рік, видавництво «Шахтар», наклад 100 примірників). Свої твори він чомусь назвав «Елегії майбутнього», що і вказано у підзаголовку. Хоча, вони нагадують що завгодно (більш за все верлібри), тільки не елегії. Хоча меланхолія там є – це факт. Гріх не процитувати найбільш оригінальні рядки:
«... Громада
Грози неба паротягів,
Труби-атланти Плутона курця.
А мені – Одіссею брудних вулиць
Плити тротуарами снів...»
І, на останок, згадуючи елегії Донецька, пом’яну добрим словом Давида Грінштейна (1988 – 2014) – дуже цікавого, непересічного, талановитого та перспективного поета, молодого хлопця, що писав прекрасні елегії в стилі неокласиків. Крім іншого він цікавився буддизмом та неоплатонізмом. Кажуть, що в нього було написаний есей під назвою «Концепція нірвани в буддизмі школи Тхеравада». Він читав свої вірші друзям, публікував в мережі, але нажаль, потім видалив всі свої сторінки. Він лишився в Донецьку в 2014 році, хоча всі йому радили виїхати, хоча б на деякий час. Восени 2014 року він застудився і мав необережність вийти на вулицю, закутавшись кашне з жовтими та синіми смугами. Його розстріляли сепаратисти. Тільки за це – за кашне. Твори його не збереглися – канули у небуття. Сподіваюсь, що це не остання сторінка елегій Донецька...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743533
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 28.07.2017
«...Тоне в краплі зіниці все сяйво земне.
Півень кричить – заспів довговічного горла...»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Синім конем скаче провісник світанку,
Сіріус – неба блідий поет складає касиди
Про незримих прочан у плямистих сутанах.
А я бавлюсь у гру індійську з пані примхливою
На ймення Самотність. Бавлюсь фігурами
Що звуться передчуттями – світанку. Чи може
Візиту кулі огненної, імення якої Сонце.
Чи стане мені безодень зіниць, щоб втопити
Все світло – біле як спалах агонії, як цвіт анемони?
Місто порожнім келихом у найтемнішу годину –
Перед світанком – жадає бути повним вином Світла.
Серед ночі без Місяця, серед ночі бронзових цезарів
І мармурових августів – порожніх, як шкаралупа горіха
Бавлюсь передчуттями. Передчуттями світанку.
Разом з птахами кельтів, яким перерізали горло
Щербатим ножем Беніто болотяних вепсів,
Чи лезом цирульника Франсіско мокшанського.
Може люди в брудних халатах не знали,
Що світанок приходить за сірістю Неба,
Опісля найтемніших годин, найглухішого часу,
Байдуже – крикне вістун довгохвостий пророцтво
Чи лежатиме мертвим – ганчіркою з пір’я
Серед соломи вчорашнього дня – байка.
Серед моря безсоння лишається бавитись в шахи:
На тирсовій дошці. Без королів і слонів.
Серед чорних клітинок ночі. Серед голок зірок.
Серед сірості передчуття
Світанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743712
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017
[i]сумбурний НЕвірш[/i]
Ваба моя –
опіки снів на долонях.
Згуба моя –
небо дощами навскіс.
Сивий туман –
тінню прощань вздовж перону.
Вічний обман
змієм підшкірно проліз.
Можеш? Іди…
/серце – краплинами ртуті./
Хочеш? Вертай…
/сповідь для інших облиш./
Падає дощ –
час для обіймів покути.
Сковує біль
Тишею спомини…
Т-ш-ш-ш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743547
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 27.07.2017
Вбирає очі
Квіточка маку в житі,
Душу – кохання.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743506
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Вбирає очі
Квіточка маку в житі,
Душу – кохання.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743506
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
***
Якщо компромісу досягнуто з допомогою компромату, чи можна угоду назвати двосторонньою?
***
Правшу гріх тягне наліво; лівшу - направо.
Як шкода амбідекстрів.
[quote]Амбідекстрі́я (від лат. ambi — «обидва» і лат. dexter — «правий») — термін, який вказує на відсутність явно вираженої мануальної асиметрії; проявляється тим, що людина в рівній мірі володіє обома руками. Амбідекстрія може бути зумовлена генетично або вироблена у результаті тренування.[/quote][/i]
***
Люблю! І це непояснювано -
Не можу чуття підкорити.
Найдужче тоді, коли тебе
Зникає бажання убити.
***
Усі люди брешуть!
Брехня - ознака людськості?
***
Хвали себе і не пасуй, як взявсь за гарне діло,
Та думай в чому промахнувсь, як хвалять лицеміри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743027
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017
Лягли в покоси жовті хвилі жита,
В садах важніють золоті дари...
В моїх піснях стихають нотки літа,
Бо сонце покотилося згори.
Барвисті мальви підняли антени,
Щоб уловити звуки неземні...
Навколо літо - сонячне й зелене,
Але чомусь невесело мені...
Ще ластівки хвилюють небо синє,
І день застиг, мов золотистий мед.
Та щось в душі невидимо-осіннє
Вже заважає рухатись вперед.
Тому стою бездумно на осонні,
Спиняю мить - найкращу у житті!
І відчуваю, як в мої долоні
Спадають зерна часу золоті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742610
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 19.07.2017
«...О, в лісі голоси, о, в морі крик нічний!
Все безпричинно й дивно в круговерті цій...»
(Поль Верлен)
Сонце вдягає штани апостола жовтої віри,
Взуває чоботи діряві захмарного Лютера.
А квіти на цій галявині-ораторії нотами:
Кожна часткою пісні про чорноголового птаха,
А на дах хижі відлюдника краплі дощу –
Струнами гітари іспанської,
босоногими танцюристами
Острова карибських елегій:
струни
дощу.
А ви думали, що то слова чужої пісні
Лісового заброди-привида чи то волохатого.
Ні. Це нитки тканини мокрого неба –
Пошию з них собі одяг
Для тіла свого гарячого. Тіла втечі
Від пилу міст і слідів нафтоїдів:
Банькуватих гумолапів склолобих.
Втеча. До дому стелі зеленоколючої:
Стін лускатих смолою плямованих.
Втеча. Куди і навіщо? Куди....
Куди тікай, не тікай – День заграє тобі на гітарі
Фламенко липневої зливи,
Нагадає тобі про Іспанію,
З якої тікай – не тікай,
Танцюй – не танцюй,
Стріляй – не стріляй,
Літо. І жмуток трави.
І Сонця колесо – туди закотися,
Куди коні блукають щовечора –
Коні зоряні.
І Сонця колесо – таки крутися,
Нагадає тобі про вічність
І про скрипку без струн
Нічного метелика нічийого
Й сірого – наче ти – відлюднику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741718
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Слова і виконання - Ярослава Чорногуза
Звукозапис - Олександра Салицького
-----------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PtrGzwXarz8[/youtube]
Я був – немов суцільна рана –
Так розпач душу розпоров.
Та в ній навік, моя кохана,
Залишилась лише любов.
За хмари зсунувся подалі
Розпуки час в осінній схов.
Минули дні тяжкі печалі –
Залишилась лише любов.
Нехай це сталось не одразу,
Та біль у серці охолов.
Забулись лайки і образи,
Залишилась лише любов.
Хай лицар я не без догани,
Знов квіти в твій несу альков –
Усе забулося погане –
Залишилась лише любов.
Хоч гордий, на коліна стану,
Життя нове будуймо знов.
У нім навіки, до остану
Залишилась лише любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741277
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017
Слова - Надії Козак
Виконання - Ярослава Чорногуза
Звукозапис - Олександра Салицького
Відео - Олексія Тичка
---------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XrrAsv5s9bg[/youtube]
О, краю мій, ти у віках неволі, –
З вінком терновим над сумним чолом.
Історія ж бо йде по давнім колі –
Пливе старим Дунаєм і Дніпром...
А що там світ!? Він у лукавій позі
Все прагне розігнати смути дим.
Розхристана на рідному порозі
Моя Вкраїна – дорогий калим.
Ми – ласий шмат чужинцю-супостату,
І здобич у зажерливих очах!
Тож не даваймо ми себе цькувати
Й ділити наші береги Збруча!
Не допустім, щоби жила облуда,
бо як же на дорогу вірну стать.
Нехай же мудрість у пригоді буде,
Щоб відродилась віковічна рать.
Хай коні шаленіють від галопу! –
Не личить нам і мученицький хрест.
Лише тоді обійме нас Європа.
Й засяє наш праруський Еверест!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740898
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 07.07.2017
«Шурхіт ірландського часу, що жене вітер по
Залізничній колії до кинутого депо,
Шурхіт мертвого полину, що випередив осінь,
Сірий язик води біля цегляних ясен…»
(Джозеф Брод)
Ірландський час шарудить
Шкутильганням старого колієра,
Що пом’ятий картуз натягує
На самі вуха втомлені від свистків,
І слухає як гомонять потяги
Мостами залізними,
Що висять коромислами
Над гленами та затоками,
Озерами та потоками
Форелі плямистої.
Ірландський час шарудить сторінками
Книг пожовклих погризених мишами
(А я думав переступити межу –
А там темрява,
А там тиша,
А там мовчання
Одвічне).
Ірландський час шарудить листям
Старих крислатих ясенів,
Що падолистові й голі:
Шати зірвано,
Розірвано і розкидано:
Тільки шурхіт
Бруківками бездвірниковими –
Вулицями старих міст,
Які й самі забули
(Чи то себе заколисали),
Коли там поселилися
Перші їх волоцюги-мешканці
(Тут і там. І ніде.)
Ірландський час костуром стукає,
Коли годинники всі поламані,
Коли маятники всі гирями
Виснуть у прірву Ніщо
(Історія
Наша чи то чужинська,
Чи то камінна,
Чи то вересова),
А я питаю де і навіщо,
А я читаю псалми серед мурів
Церкви давно зруйнованої:
Читаю співаючи:
Ірландський час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699781
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 06.07.2017
Знаєш те відчуття , коли заплітаєш косички? Не собі... але такій схожій на тебе.. А вона - вона крутить головою , як дзиґа , і як не старайся , а вийде завжди криво. У неї такі ж зелені очі, хитрі , але посмішка щира , і у тебе щира , коли ти з нею . Це не та награна посмішка до якої ти звикла , ця - справжня , така , як у неї. А ще в неї збиті коліна, вона теж падала через поріг , як і ти колись , теж билась із сусідським хлопчиком за лопатку , теж їла пісок , поки ніхто не бачить. Вона любить плаття, часто дістає із шафи твої , взуває твої туфлі.. Ти свариш її за це, але не можеш довго сердитись , бо заливаєшся сміхом. Вона сміється так само , як ти , тільки голосніше. Вона - твоя маленька дівчинка , твоя принцеска , твоя гордість. Ти відчуваєш себе мудрішою за неї, але вона багато чому тебе вчить. Ти купуєш їй ляльки , а вона хоче машинки. І ти дивуєшся , але серед своїх старих іграшок знаходиш такі ж. Вона хоче бути схожою на тебе , а ти така схожа на неї.
А знаєш те відчуття , коли прямо перед твоїм носом пролітає маленька кулька від дитячого пістолетика? Насвариш? Але ж ти сама навчила його стріляти ! Він дуже мужній. Це він прийде нишком у твою кімнату , коли ти будеш плакати, і скаже :" Не плач! Я його сам наб'ю ! Не плач!" І ти вже не плачеш , не можеш , бо не можна йому знати , як виглядає слабкість. Він справжній чоловік, тільки ще маленький. Він той найідеальніший чоловік у світі, єдиний чоловік , якому ти зав'яжеш шнурки і погодуєш із ложечки , той , заради якого ти віддала би життя.
А знаєш те відчуття , коли вони тримають тебе за руку. Вони - твоя маленька банда. Ти хочеш захистити їх від усього , готова всіх пошматувати , якщо з ними щось станеться. Ти не купуєш собі нові туфлі , бо вже пообіцяла іграшкового Лунтика від діда мороза. Знаєш , яке це щастя , бути сестрою?! Може , не такою ідеальною , але готовою на все , заради їх посмішки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739986
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Каганець палає вночі світлом тьмяним,
А у хаті пахне пиріжком духмяним.
Бабуся старенька сну бідна не має,
Гостинці для внуків на війну складає.
На край столу сіла, шпиці в руки взяла,
Шкарпетки тепленькі солдатам в'язала.
Дідові светЕри ввесь день розпускала,
Щоб купити ниток пенсії не стало.
Сльози лице вмили, рученьки трясуться,
Спогади далекі вихором несуться.
Як була малою, війну пережила,
Там батько і братик голову зложили.
Мріяла на старість кращу долю мати,
Внуків оженити, правнуків діждати.
Та війна проклята мрії поламала,
Всіх хлопців із хати на Донбас забрала.
Прокинулась внучка, бабусю обняла,
До посилки зверху образок поклала.
Образок свячений, на нім Божа Мати,
Внизу підписала: «Повертайся, брате!»
Волонтерів бабця на Схід проводжала,
Так, як рідна ненька, їх благословляла:
«Їдьте з Богом, діти! — в сльозах очі сині. —
Бережіться, хлопці, Слава Україні!»
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739983
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
[quote]Я хочу дощ... І плакати під ним...
Любов Ігнатова
[/quote]
Цей дощ – не дощ, це органза на вітрі,
Розгойдана у прорізі вікна.
Гроза толочить хмари у макітрі,
Скрегоче, мов обірвана струна.
Така приємна свіжа прохолода
На висохлі знекровлені ґрунти!
Збігають цівки сріберні по сходах,
Стара іржава ринва торохтить.
Так віртуозно клавішами стріхи
Перебігають струмені-нитки,
А грім у небі лускає горіхи,
Від гуркоту здригаються листки.
І добре так пробігтися босоніж,
Струсити сльози Бога у траві,
Й, докупи склавши ковшиком долоні,
Ловити крапель порухи живі!
І слухати, як обмиває злива
Твоїх думок розпечений граніт…
І вірити: в житті не бракне дива,
Бо диво – це насправді цілий світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739910
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
ти виснажив усі мої думки...
їх отруїв пекельними чорнилами...
поставив в серці рядно крапочки...
а я і досі (як не дивно) з крилами...
а літо сяє сонячним теплом...
відгомін в спів пташиний перетворює...
і промінь сонця пада на чоло...
мій янгол знову хмари розмальовує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739729
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 28.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2017
[color="#2600ff"][b]Нове літо, зовсім нове літо!
Не було ще такого, о ні!
Я б промчалася понад світом,
Пошукала б знайоме мені.
Та ніде не знайду того щему,
Тих тривожних щасливих зірниць...
Не в мені мов життя, а окремо
Слід стирає з архівних полиць.
Я ж над ним - чи не з'явиться диво,
У чеканні чи, може, вві сні
Споглядаю красу всю...Щаслива:
Інші враження, інші пісні
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739182
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017
Легенький дотик -
і виростають крила,
і небо - поряд...
Фото Lisa Holloway
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738248
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 19.06.2017
М/ятко моя, м/ятко, чарівна травичко,
приспи моє сeрцe хоча б на цю нічку.
Матіола пахнe, пташeчка співає.
я сиджу самeнька - милого нeмає.
Заколиши, м/ятко, мeнe в самотині
під тeплeньков ковдров в малeнькій хатині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738267
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 19.06.2017
Коли впаде урешті скошений,
Ночі кулею вбитий день,
Темноокі чугайстри зі зморшками
Палять люльки і п`ють портвейн.
Дальнє світло. Гарчать моторами
Диво-коні Стрибожих доріг,
І гойдається сонце зморене
У тенетах гарненьких панчіх.
І ми п`ємо з тобою, кумпелю,
В іншій Дуклі вальгальський мед,
Смерть - це вихід лише за лаштунки,
Не гадаймо, що там, наперед.
Чи це місце хоч десь існує?
Чи безсмертники квітнуть в Ніде?
Грайте щезники, годі суму:
До поета приходить поет.
І він каже: "О друже мій
Ми - тканина із наших мрій,
Мрії нашими пишуть душами
Про цей світ між смертей-життів"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737583
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
«Була як Гетсиманський сад Пікардія для нас…»
(Рейярд Кіплінг)
На війні можна писати лише кострубаті невпорядковані щоденники. Щоб не писав – збиваєшся на щоденник. Навіть вірші: відчуваєш, що пишеш ліричний щоденник власної душі, яка існує окремо від тіла. Це тіло залазило в «Акацію», командує солдатами, гріється біля буржуйки, а душа живе якимось своїм життям, мислить про вічність і про вірші Бодлера, про сумні новели Акутагави і майбутню холодну чи гарячу весну (що теж буде сумною, бо не лишилося в світі нічого веселого).
Десь далеко – звуки канонади. Солдати суєтяться біля самоходок (я знову на «Гвоздиках» та «Акаціях» - не люблю я ці квіткові фантазії, з мінометами мені було і легше, і краще все виходило). Поки що у нас – на нашій ділянці фронту тимчасове затишшя, намагаюсь не думати про війну і загиблих. Споглядаю високу жовту траву. Такі собі медитації під час війни. Військовий дзен. Одночасно і приємно, що є невеликий відпочинок, і гризота – десь там люди воюють, хлопці тримаються до останнього, гинуть, а ми сидимо і чекаємо. І нічого не можемо зробити, нічим не можемо допомогти.
Ну, от – тільки написав ці слова, як прийшла команда: нашому взводу змінити місце дислокації, рушати на нову позицію. Заревли мотори – поїхали. Ех, шкода, я вже думав, що ми влаштуємо тут сепаратистам «день відкритого неба» і постріляємо в тих покидьків від душі. Тепер знову кудись – невідомо куди. Але якось стало весело: пахне весною (а я таки дожив до цього дня, може і до справжньої весни доживу), рухаємося, не сидимо на місці в очікуванні чогось лихого.
Дали мені новий взвод. Пощастило: харцизяки ще ті. Дивлюсь на шеврони – свій і солдатів. На шевронах золотий лев і гармати. Воїнів з такими шевронами сепаратисти в полон не беруть. А якщо і беруть, то дуже жорстоко калічать. Та ми і не здаємося в полон. І сепаратистам відповідаємо тим же – в полон не беремо. Хоча всі ті шеврони – показне. Люди з дійсно дуже крутих підрозділів взагалі не носять ніяких шевронів. Просто роблять свою роботу нічого не афішуючи.
Розговорився з одним сержантом. Він запитав, чи немає в мене брата. Я відповів, що рідного немає, є купа двоюрідних, всі біженці, один – по той бік фронту, про нього я нічого не знаю. Виявилось, що той сержант зустрічав на війні офіцера (теж капітана) дуже схожого на мене. Цікаво, що десь воює мій двійник. Сподіваюсь не духовний – не точна копія моєї вічно неспокійної душі. Ще цього тільки бракувало. Розмовляємо далі. Виявилось, що сержант родом з Новочеркаська – з Росії. Але воює в лавах української армії. І як затято воює! Згадали Новочеркаськ (в мене теж там пройшло дитинство) – доля крутить людьми, як їй заманеться. Розмовляємо далі. Виявилось, що його запитання про брата мали ще додатковий підтекст: двоє його братів були в армії сепаратистів. Один загинув під Слов’янськом, другий під Донецьком. Щоб остаточно розставити крапки над «і», я сказав:
- А ти знаєш, може то і я їх завалив.
- Може. А може і я сам їх поклав. Ми артилеристи, хто знає куди, як і в кого влучаємо. І війна нині така – буває, що брат на брата йде.
У мене такої дилеми не було. Та і в нього, думаю, теж. Сепаратист – це вже не брат. Це істота, яка принесла в нашу країну війну, яка прийшла забрати в нас свободу і саме життя. А на війні як на війні.
Продовжую знайомитись з солдатами. Один виявився родом з Луганська. Реакція: «Як?» «Отак! Доброволець!» Більше запитань не було. І так все ясно – без слів. Ще один солдат родом з Черкащини. Постійно розказує про свій сад: про великі запашні яблука. Про те, що без нього сад лишився недоглянутий. Мені згадався сад мого діда – від нього не лишилося і сліду. А мій дід мріяв, щоб весь Донецький край став суцільним садом. Але край потрохи перетворюється на мертву пустелю. Край смертоносного іржавого залізяччя. «Населений острів».
Пишу нотатки про війну і думаю: я постійно збиваюся з минулого часу дієслів на теперішній час. Цього не зрозуміє читач. Якщо читач колись і буде читати це, то для нього це буде минуле. Занадто швидко все змінюється, щоб для читача (особливо для «проникливого читача») мав право існувати теперішній час. Але для мене все відбувається тільки нині і тільки зараз. Минуле перетворюється на абстракцію, на неймовірну казку. А майбутнє стає недосяжною фантазією.
На зв'язок вийшов полковник П.:
- Ви зараз де?!
- Ми прибули на позицію «Пікардія-29». Чекаємо наказів.
- Лишайтеся там. Відпочивайте. Розважайтеся. Насолоджуйтесь життям. Кінець зв’язку.
Після цього я кілька годин нічого не розумів і не міг прийти до тями: чи це такий злий жарт, чи то до мене не довели всі умовні знаки і слова, чи то я неправильно розумію поняття «відпочивати», «розважатись», «насолоджуватись життям». Гарна мені розвага і насолода – в ролі мішені серед гармат і самоходок в сирому бліндажі в очікуванні обстрілу.
Невже колись настане такий час, коли я не буду кожен день бачити мертвих людей і собак?
Вночі снилися дивні і неприємні сни. Спочатку приснився Махатма Ганді з автоматом. У сні я здивувався і там же пригадав одного солдата (не знаю як склалася його доля), який сказав, що не може стріляти в людей (він чомусь сепаратистів називав людьми), але і бути осторонь, коли стільки людей йдуть на смерть теж не може. Ось воно звідки: цей образ. Потім снилося неприємне: снилося, що я запізнююсь на поїзд (електричку). Нарешті добіг і заскочив у вагон. Але коли поїзд рушив, я подумав: «А чи в той поїзд я сів?» Людей у вагоні повно. Я запитую, але ніхто не знає, ні що це за поїзд, ні куди він їде. Прокинувся з дуже неприємним відчуттям. Навколо темрява, сплять втомлені солдати, від буржуйки йде тепло, а знадвору в намет заповзає сирість.
Потім місцевий віщун у камуфляжі та інтерпретатор снів пояснив мені, що Махатма Ганді сниться до смерті. Оптиміст.
Ще один солдат виявився родом з селища Ровеньки Луганської області. Я вже навіть не здивувався і нічого не запитував. Просто поговорив з ним про балки з дубовими лісами. Він розповів мені як в дитинстві їздив на рибу на ставки біля села Новокрасновка. Земляк. Його маленька батьківщина теж по той бік фронту – під окупацією. Таке відчуття, що з усього Донецького та Луганського краю люди воюють проти сепаратистів та москальських окупантів. Моя териконові Пікардія! Край степів, балок з дібровами, рогатих жуків, що гудуть липневими вечорами сутінків, край лісових струмків і джерел, чорних каменів та степових пірамід. Зараз тебе топче чобіт окупанта, зараз там хазяйнують бандити. Я звільню тебе, мій краю! Віддам своє життя за твоє звільнення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563109
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 13.06.2017
«На вулиці оцій магічної столиці,
Де будуть катеринки вечорами джигу вити…»
(Поль Верлен)
Місто моїх марень
Все танцює свої божевільні танці
Серед ночі середньовічних схоластів,
Юрбою сірою заповнюючи свої вулиці-вени.
Місто магічне кішок і сажотрусів,
Місто, де поселилася смерть
І серед пивниць і шинків
Танцює свої танці
Під музику страшну катеринок.
Місто смугастих котів і товстих мірошників,
Крамарів тютюном просякнутих,
Повій, що фарбують борошном
Свої потворні обличчя
І губляться в юрбі гульвіс і писак,
Як губиться очеретина в болотах Нілу
І дивляться на чергову сальву
На честь перемоги піррової.
Місто, де мертві слова
Нанизують в намисто газет
І плетуть отруйне плетиво, що висне в повітрі
Як виснуть тенета арахн волохатих
В комірчинах, де поселилась тінь.
Місто магів, волоцюг та злодіїв,
Місто, що привиділось хворому деміургу
І зависло між печерами Плутона
І небом Урана синьобрового.
Місто, з якого тікають навіть паротяги –
Туди, в степ, де гудуть бджоли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736727
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 09.06.2017
Цей світ своє закінчить існування,
Коли заплющим наші очі ми,
Йому забракне наших сяєв
І нашої не вистачить пітьми.
Ну і нехай. Залишим на порозі
Минулий світ, в якому ми чужі,
Закони світові і світу розмір -
Це внутрішні властивості душі.
Дамо йому у зморшках сміху очі,
Наділимо його надійним раменом,
Лише добром... (Ти справді цього хочеш?)
Гаразд, спокусливим ще злом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736902
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 09.06.2017
Як зима настала.
Скінчились роботи.
Поменшало в мами різної турботи.
І взяла матуся рушник вишивати,
Кольорами різними його прикрашати.
Одягала голку в чорне та червоне,
На рушнику квітли маки та півонії.
Китиці калина над ними схилила,
І червона птаха в височінь злетіла.
Одягала голку в жовте та блакитне
Колоски з’являлись і волошки квітли.
А як у зелене голку одягала
Травами духмяними рушник прикрашала.
І донці казала, як рушник давала,
Щоб кольори країни в серці зберігала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737055
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 09.06.2017
Для мене вже й двері - шпарина,
Сповзаю у щілину тихо.
Я - місячне вистигле сяйво,
Ще вчора нескорений вихор.
Людина, я чуєш, людина!
Засмагла вечірнім промінням.
Зронила у хвилі вчорашні,
Думками окроплені, миті
Безгрішні? Безсилі? - Безстрашні!
Я вірила - Боже веління.
І вірю. Селена невинно
Засмучену ніч золотила.
Перлистим зітханням до ранку
Кропила мене, що є сили:
"Людино, отямся, людино!
Всю мудрість одвічну у душу
Збери, щоб розкрилені весни
Вказали їй, де спочивати.
Вставай, помолись і воскресни,
А я попрощаюсь, я мушу...
Людино, он стежка до хати."
02.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736360
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017
“Хай буде забуття.
Поглянь на шлях – отой перед тобою.
Хай вітер осені візьме у нагороду
Кохання втомлене і радощі забуті, і свободу,
І пестить кучері, зачеплені совою…»
(Поль Верлен)
Забуття совою сивою
Торкається кучерів –
Моїх та коханої:
Тої, далекої, тої, загубленої.
Забуття мені приніс вітер –
Цей, не сьогоднішній,
Цей, холодний,
Прозорий, незримий – цей.
Забуття крилате літає нечутно
Серед ночі світу сього,
Серед мертвих – на тінь мою схожих,
Літає. Пугачем мишолапним,
Банькуватим птахом сутінок
Серед руїн минулого,
Серед рукописів на війні писаних,
Серед слів давно сказаних і забутих,
Тоді
Коли світ ще був молодим,
А друзі живі, міста незруйновані
І душі вогнем не опалені – тоді,
Забуття мені приніс вітер:
Ось тоді, мандрівниче,
Сову-супутницю: Атену сколотську
Дай мені лишень нагороду:
Підступного чи то требу,
Плату чи то подарунок:
Радощі твої забуті,
Кохання твоє давно мертве,
Свободу твою ілюзорну:
На шляху твоєму то зайве:
На шляху твоєму лише полин
І махновські тачанки,
Для чого тобі ото… Для чого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736135
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 03.06.2017
Просиплеш
Вовчі ягоди на наші
Цілунки на опівнічнім мосту.
Вино солодке пролилось із чаші
У безнадійно
темну пустоту.
Затрималось
На згинах губ… уповні
Мені земного щастя, тобі теж.
… я знаю, ти також ридаєш в повню.
… з тієї ж чаші
до схід сонця п”єш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736196
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 03.06.2017
Дніпро палає.
Не загасити чайці
Крильми пожежі.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735813
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 02.06.2017
«Коли б знайшов я шовку Неба,
Що променями золота повитий,
Щоб день і тінь, заграва видноколу
Світилися і золотим, і синім...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Літо вином черленим
У келих днів моїх недоречних,
У чашу снів моїх нетутешніх
Наливає бородатий винар-батлер,
Пригощає мене
Та гостей снів моїх – світів синіх:
Кожному вусатому – по краплі,
Кожній кралі келішок
Трунку наче кров густого.
Дні мої синьо-білі –
Небом наповнені – вщерть по вінця,
Цвітом кульбаби цятковані:
Квітами золотих ранків:
Ступаю серед них босоногим
Диваком-апостолом
Віри джмелів-вітроплавів
Від одного острова солодкого
До іншого нектарного й златопилкового.
Буття моє сповнене квітковою радістю:
Яглицевою та трохи суничною,
Дні мої – кавалки істини:
Одкровення наче вода прозорого,
Наче Лютер невчасного,
Наче Темний Патрік незаперечного,
Наче граф-чарівник* приблудного,
Наче Камінь Долі мовчазного**.
Примітка:
* - Мається на увазі Джеральд Фіцджеральд – ХІ граф Кілдер (1525 – 1585).
** - він і досі стоїть на горі Кнок на Теврах, хоча всі кажуть, що то не той камінь, а той камінь давно вкрали, тому він і мовчить, хоч колись і кричав часом так, що було чути по всій Ірландії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735250
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 29.05.2017
«Самотній твоє вітрило
Понесе далеко-далеко.
Наче хмарку легку
Вітер тебе понесе...»
(Лі Бо)
Вчитель залишив учнів своїх,
Вчитель шукав самотності,
Вчитель сказав учням чекати
Чи то просвітлення, чи то одкровення
Тут, в долині ріки Спокою,
А сам в гори подався
Вузькою стежкою самітників,
І там над прірвою, і там –
Де сосни чіпляються ногами-коренями
За скелі білі, тверді наче кремінь,
До вчителя прилетів вітер
І співав йому пісню Істини
У верховіттях колючих.
І вчитель послухавши цю пісню
Отак тому вітру вторив
Чи то просто говорив у простір,
У порожнечу безодні:
«Рух та круговерть не мають кінця.
Але хто відчути зможе
Тонкі зміни Землі та Неба?
Бо втрачаються речі там –
Надлишок тут,
Повнота тут – недолік там.
Втрата та надлишок,
Повнота і недолік
Слідують за життям і за смертю.
Хто відчути зможе ту мить,
Коли єднаються поява та зникнення?
Повітря та сила
У кожного зростають не одразу,
Форма у кожного зникає не одразу.
Не відчуваєш, коли вони дозрівають,
Коли втрачаються.
Так з кожним днем
Від народження до смерті
Змінюється подоба людини.
Але мить змін відчути неможливо,
Розуміють це пізніше.
Про це мені повідав вітер
Серед гірських вершин...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735347
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
На роменській землі достигає в садах полуниця.
Літній вечір ласкавий привітно торкнеться землі.
Юність. Жити, кохати, радіть, рахувати зірниці,
Тільки блискавкавкою: ,,Олексій!”. Пролунало з імли.
Рознеслося луною. Давило і тисло на груди.
Біль торкався чола, рук і пальчинів втомлених ніг.
На Луганщині в літо зненацька урізався грудень.
І промовив Олекса: ,, Пробачте, вціліти не зміг…”
На роменській землі достигає в садах полуниця.
Та не радий віднині цим пахощам твій, Льошо, двір.
,, Вічна пам’ять О...ле...”, - спалахнули на згадку зірниці.
Любий хлопчику , очі в сльозах, хто ж тебе, що за звір!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735147
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 27.05.2017
“…Серце моє, що дозріло
На дереві пізнання,
Серце моє, що вкусила
Змія,
Чорна, чорна ноче,
Може в тебе воно?»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Моє серце
Стукіт копит повторювало,
Підспівувало скорострілу,
Шаленіло, чекаючи поцілунок кулі,
Злітало разом з птахами в небо –
Синє, як сон лелеки.
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі дощу весняного.)
Моє серце
Сховала до чорної скрині ніч:
Ніч-ворожка, ніч – діва вовчого племені,
Молода черничка
З намистом розірваним (зорі),
З розбитим дзеркалом Місяця,
З очима-безоднями,
Зачинила серце моє до темної скрині
Ключем з жилавої криці.
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі, що падають з Неба.)
Моє серце
Співало реквієм
Часу нашому кульгавому,
Вторило ритму Сонця –
Шаманом з пророчим бубном,
Коли воно сховатись хотіло
За виднокрай покалічений,
Аби лишень не бачити
Як люди людей вбивають.
Серце моє загублене.
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі дощу весняного.)
Серце моє
Уривки музики
Ховало у своїй пам’яті –
Музики порожнечі вічної,
Прірви бездонної – музики споглядання,
Де загубив я тебе – у яких нетрях ночі,
Серце моє неприкаяне,
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі, що падають з Неба.)
Серце моє
Кусали змії чужих снів
Поцятковані знаками
На гнучкому хребті межичасу: ромбами,
Серце моє незахищене –
Серед холоду тепле, серед білої криги черлене,
Де шукати мені тебе?
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі дощу весняного.)
Серце моє,
Що дозріло так передчасно
Стиглим червоним яблуком
Впаде в чорноту нірвани,
Живим годинником
Міряє нескінченність ночі,
Серце моє загублене,
Яке відшукати марно –
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі, що падають з Неба.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734161
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 20.05.2017
Зрештою, тільки відстань
має якусь вагу.
Спить невелике місто,
плутаючись у снігу.
Спить невелике місто,
не довіряючи сну.
Тільки нестерпна відстань
має якусь вагу.
Тільки пряма дорога
цінить свою прямоту.
Вітер не має змоги
збити тебе зі шляху.
Вітер не має змоги
забрати твою мету.
Тільки пряма дорога
має якусь прямоту.
Зрештою, тільки відстань
має певну вагу.
Сипляться вічні числа,
плутаючись у снігу.
Сипляться вічні числа,
не заважаючи сну.
Навіть найменша відстань
має певну вагу.
15.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734135
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 19.05.2017
УКРАЇНСЬКІ ВИШИВАНКИ[b][/b]
МУЛЬТИМЕДІЙНА ПОЕМА
І дорослі, і маленькі
в Вишиванці є гарненькі.
Бо сьогодні значна дата –
Вишиванок наших Свято!...
19 травня – Всесвітній день вишиванки – Міжнародне свято, яке демонструє корінні народні традиції створення та носіння етнічного одягу і відзначається щороку в третій четвер травня.
У 2007 році студенка Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича Леся Воронюк запропонувала одногрупникам і викладачам прийти 21 травня на навчання і роботу у вишиванках. Прийшло кільканадцять осіб. Наступного і в подальші роки приходило все більше і більше людей... Так народилося свято – День Української Вишиванки...
Цього дня мені вдалося побувати в одній із шкіл на Троєщині: багато учнів, учителів, батьків були у вишиванках! Та яких гарних! По місту люди також ходили і їздили у вишиванках. Відбувалася хода, вікторини і конкурси вишиванок...
У 2017 році День вишиванки в Україні відзачається 18 травня … Цього дня, як і раніше, люди, особливо учні, студенти, народні обранці вдягаються красиві українські сорочки ... Міста і села розквітають вишиванками...
15-19 травня ц.р. в Українському фонді культури діє українсько-японська експозиція, де представлені унікальні хустини, рушники, вишиванки та кімоно, у відкритті якої мені довелося взяти участь ...
Що для нас є Вишиванка? – В ній – традицій наших сила,
Ця етнічна зодяганка. що віками їх носила.
Та чому її вдягаєм В ній – вкраїнський справжній Дух,
і від цього радість маєм? що ніколи він не вщух.
(СВІТЛИНИ)
Бо спрадавня в генокоді,
від народження в народі –
Вишиванка Українська,
наша доля Материнська.
Українські вишиванки – то не просто етнічний одяг українців. Вишиванки (сорочки, спідниці, сукні, жилетки, рушники, хустини, чобітки) – це людські обереги, це – ознаки аутентичності, традицій і культури, свойого національного усвідомлення...
Вишиванки старовинні, Гаптували й вишивали,
ще і досі нами зримі: і завжди при цім співали
майоріли ружі й маки наші рідненькі матусі,
в козака і у козачки. що навчили їх бабусі.
Вишиванок є багато Вишиванки є жіночі –
в українській кожній хаті: і спідниці, і сорочки:
Вишиванки є весільні, так красиво вишивані
є щоденні і недільні. для панянки і для пані.
(СВІТЛИНИ)
Вишиванки ж чоловічі –
своєрідні також річі:
це сорочки й пояски
і всіляки рушнички.
(СВІТЛИНИ)
Кожна область і район, Зодягайте Вишиванку –
і великий регіон на роботу прямо зранку!
свої мають Вишиванки, – Зодягайте й на навчання –
унікальні одяганки. безо всякого вагання!
Ви відчуєте у ній
Українства велич дій,
Дух великого Народу,
бо КОЗАЦЬКОГО – МИ РОДУ...!...
ФотоЗображення автора та із: https://www.google.com.ua (...)
21, 28 травня 2015 р. м. Київ.
Post factum: У гігантському полімаркеті столиці України “DR...T...” є чудова крамниця українських вишиванок та інших речей із національною сиволікою «КОЛОРИТ», яку неодноразово відвідано ...
• До Всесвітнього дня вишиванки вже долучилися такі країни:
Австрія, Австралія, Аргентина, Бельгія, Білорусія, Болгарія, Бразилія, Великобританія, Зімбабве, Естонія, Індія, Іспанія, Італія, Греція, Єгипет, Казахстан, Канада, Китай, Латвія, Литва, Марокко, Мексика, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, ОАЕ, ПАР, Перу, Південна Корея, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Словаччина, США, Тайланд, Тайвань, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія.
Програма проведення Всесвітнього дня вишиванки-2016 у різних містах України та світу за: https://ukr.media/culture/263307/
Оновлено і доповнено 19 травня 2016 р. Троєщина.
Додано і редаговано 18 травня 2017 р. м.Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734058
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
[i]Хмари - капелюхи,
Джентельмени вдачі
Із салону неба
Маревом пливуть...
Нам би трішки щастя
У долині зрячій
І щоби костюми
Мрії одягнуть...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733868
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Скотиться колесом сонце за горизонт.
Пам’ять підніжки розставить. Втекти б, та – ні…
Я залишаю /впустила квиток/ перон
І повертаюсь додому, який не дім.
Тут, де немає від мене ні сліду, я
В серці тамую весни больовий синдром.
Хочеться дива. /Забула його ім’я…/
Входить дитинство навшпиньках десь під ребро.
Ось знову вулиця. Вишні зронили цвіт.
Скільки б мені не пройти не моїх доріг
/Й тих, що мої/, через всю павутину літ,
Хочеться переступити за той поріг,
Де вже не чутно ні сміху за склом вікна,
Ні вечорових розмов, тільки вітру свист
Ходить по колу сирих і пустих кімнат,
Де кожна річ у собі зберігає зміст
Глибший, ніж іншим здається. Бо тут і я
З вітром колись перешіптувалась в думках,
І у свята за великим столом сім’я
Дружно збиралась. Тепер на кількох замках
Двері у світ, де від тиші загусли зву…
…чи!!! - я прошу. - Зазвучи у мені ще раз!
Так, щоби сили сказати було: «Живу!»
Так, щоби лікарем стала любов – не час…
Лиш чорно-білі портрети тепер мені
Дивляться в душу. /Минуле крізь об’єктив./
Я повертаюсь додому, який не дім.
/Той, що як кисень, покликав і відпустив…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732913
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Сакура квітне.
Юнак у камуфляжі
Слухає тишу.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733060
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 13.05.2017
що лишиш світу..
коли візьме з очей
Харон монети?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468104
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 08.05.2017
не бійся жити -
- пусти "синицю" з рук..
для неба думка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472670
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 08.05.2017
Вже світанок пече калачі
Після шалу голодної ночі…
На моєму дрімаєш плечі.-
Я тебе відпускати не хочу!
Необачно ранкові вітри
Загубились в твоєму тремтінні…
Силует непокою зітри
В галасливому царстві півтіней!
В миготінні життєвих дрібниць
Ми шукаємо в вічному вічне.
І манить серед всіх таємниць
Таємниця твого передпліччя!
© Володимир Присяжнюк
25.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731422
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 06.05.2017
“Останніх вже не буде кому ховати”
Мовив коренастий муж між побратимів,
Проводжаючи до Вирію полеглого витязя,
Настільки юного, мовби березневе сонце.
Маленький дикий оаз лицарства і траурна мати,
В якої ураз почорнів небозвід.
Чи хто завважить її юного!
По полудні, перед шоколадом-грильяжем?
Огидному кожному порядному.
Чи аж надвечір? Ось - загинуло троє бійців,
П’ять потопів розлялось по світу,
Обвалився дашок у самітника-скита,
В престарілої діви – новий баюн…
“Останніх вже не буде кому ховати”
Мовив коренастий муж між побратимів,
Проводжаючи до Вирію полеглого витязя,
Настільки юного, мовби березневе сонце.
“Як нас, браття, вигублено,
Як з покалічених сміяно.
В безчесних руках Русь-Україна –
Забула про славу! Спить.”
Рушив дикий оаз і траурна мати.
А вулиці, наче нічого, в зеленім гіпюрі каштани,
Сплановані акції й фести, морозиво і розваги.
І дві сирени з скелястими очима на перехресті,
Одна не втрималась і заросила, заговорила пухнасту
Гілочку липи та поклала в глибоку труну.
Можливо, рокова наречена ?...
“Останніх вже не буде кому ховати”
Мовив коренастий муж між побратимів,
Проводжаючи до Вирію полеглого витязя,
Настільки юного, мовби березневе сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672472
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 06.05.2017
«Ось він – Падолист – сидить біля вогню,
Гріє худі і сині пальці.
О, ці душі, що так жадали дня!
О, ці вітри-мандрівці!
Б’ються в стіни, крутяться біля вогню…»
(Еміль Верхарн)
Шеймасу Шейге*. Щиро.
Мій твідовий піджак –
Колись подарований Падолистом
Має безліч кишень –
І кожна для вихору:
Він залітає і живе там щоп’ятниці:
Той самий вихор пізньої осені,
Що зриває цноту листя червленого кленів,
Що заходить до кожної крамниці-порталу:
Залітає з одним лише привітанням-верлібром,
Шурхотить сторінками конторських книг
Та папірцями з портретами королев
Чи президентів,
А на вулиці він безхатько,
Що гріє пальці біля вогню –
Такого ж незатишного і не домашнього,
Як вогні Святого Ельма
Чи святого Патріка-джентльмена**.
Куди? Куди мандрують душі
Дорогами падолиста-монаха
Сідлаючи вітри-комоні сиві як смерть
І холодніші безодень інферно***?
Куди? В який сід божевільний,
В який Авалон**** мжички?
За годину до Дня Всіх Мертвих,
За хвилину до Самайну жертвоприношень
Я знайшов сірників коробку
У кишені, де міг би сховатися Світ,
А не те, що моя Ірландія разом зі Свіфтом
(А казали, що Ірландія не поміститься до кишені,
А я – дивак – не вірив, не пророчив – бо зайве),
І тими сірниками марно
Намагаюсь розпалити вогнище
На цьому вітрі Падолисту Мертвих,
Вогнище з опалого листя кленів,
Які самі по собі є пожежею Останніх Днів,
А бруківкою – базальту сірого
Важко ступають копита коней візничого
І м’яко ступають лапи кота Часу –
Не цього, не хворого, таки того – доцільного –
М’яко. А я чекав благовіщення –
Останній учень Хоми-літописця*****,
Та дублінського паяца, що блукав від пабу до пабу
В пошуках неіснуючої скрипки вуличного музики,
Чи то просто вихору, що гасить полум’я.
Коли на це ніхто не сподівається. Ніхто.
Навіть Фіннеган – той самий,
По якому потім влаштують поминки******…
Примітки:
* - я називаю його Шеймас Шейге. А ви називайте його як собі хочете.
** - він насправді запалював вогні на вершині гори. Ці вогні були не домашні. А якщо не домашні, то і не затишні. А те, що він був джентльменом, так про це говорить народ. А мені заперечувати думку народу якось не випадає...
*** - Данте Аліг’єрі писав, що в безоднях інферно панує жахливий холод. Наскільки він був правий – не знаю. Я аж так далеко не спускався.
**** - в Авалоні сиро, туманно, мокро і холодно. Так само як в Уельсі восени. Можете мені повірити... Мені обманювати немає сенсу...
***** - Хома – він же Фома. Скільки не читав його Євангелія, стільки переконувався, що він був правий. І його Євангеліє це теж літопис. А Хома Брут був теж і літописцем і євангелістом. Тільки про це всі чомусь сором’язливо мовчать...
****** - три кварки йому від короля Марка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727654
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 01.05.2017
«Вночі, в мовчанні чорному, де тіні безшумні блукають –
Стук милиці, ноги дерев’яної.
Це по сходам часу піднімаються і опускаються
Годинники, це їх кроки!»
(Еміль Верхарн)
Ви думали Час невблаганний
Нагадує море прозоре й бездонне
З хвилинами-хвилями, з роками-буревіями?
Ви думали Час-лиходій – це ріка,
Що тече невідомо куди і невідомо звідки?
Але виявилось (я раптом довідався,
Про це мені прошепотіла Ніч,
Про це мені розказала Віковічна Пітьма,
Це мені, як таємницю, розповіло Небуття),
Що час – це старий порожній будинок
З нескінченними і незліченними кімнатами,
Де сходи переплітаються і перетинаються,
Де не розумієш, де перший поверх,
А де останній, де вхід і де вихід,
Де дах і горище, а де підземелля.
І по цьому будинку-лабіринті
Блукають годинники-привиди,
Годинники-сомнабули-сновиди,
Годинники-каліки з ногами дерев’яними,
З холодними руками протезами.
Вони колись були піратами і зарізяками
У морі, яке чомусь життям називають,
А нині знайшли притулок у божевільні,
У старезному домі з химерами,
Який називаються Час,
У якому всі блукають намарно,
Навіть годинники – його каштеляни
З ключами-коліщатками від дверей потойбічних.
А жіночі годинники, які так люблять
Носити на руках тендітні леді
(О, навіщо їм ці мірила відчаю?)
Це покоївки спалень цього темного дому,
В якому якщо і запалюють свічку,
То ненароком. Сірниками з коробки
З синіми етикетками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729274
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Скажи мені, мій батьку
Куди летять лелеки?
В які вони все линуть
незвідані краї
Скажи, чому так сталось,
Що молодість далеко
А старість на порозі
прошу тебе, скажи
Понесли ті лелеки
Дитинство на крилятах
Розвіялись в тумані
Розсіялись в росі
А я дивлюся в очі,
ще ніжно моложаві
Скажи мені, мій батьку
коли ти посивів?
Якби ж могла спинити
Якби могла вернути
Лелеченьок додому
до рідної землі
Якби могла водою
Омити твою втому
Твій біль, твої тривоги
Із серця і душі
То я тобі, мій батьку
Схилила б синє небо
Я обійшла б всю землю
аби лиш їх знайти
Куди летять лелеки?
Куди спішать далеко?
В які скажи, мій батьку
Незвідані світи…
20.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728734
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017
Прислухайся і почуєш, як б'ються в ногах серця́.
Мені б оце вічну спрагу. І пити з твого лиця.
Мені б оцю спільну далеч, зносити до чорних дір.
Я гавань твоїх печалей. Наосліп мені повір.
Зайнятись тут більше нічим. Ходімо зі мною в сни?
Бо день мовчазний, як вітчим. Не треба йому дочки.
Ми вип'ємо повний місяць. Впиваючись пазурі,
Лишатимуть свіжі зорі – сузір'ями на спині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728543
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 13.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2017
[i]Жорстокість – це риса характеру добрих людей.
Вона виникає тоді, коли об твою доброту починають витирати ноги.[/i]
[b][i] (Брюс Вілліс)[/i][/b]
Мабуть, я невиправна /чи несправна/:
Усього вчусь, а жити й не навчилась…
Я довіряла людям безпідставно?..
/Чи, може, я такою народилась?/
І вкотре біль, закутавши бинтами,
Все намагаюсь хиби відмолити.
Гадаю, що, напевно, вже востаннє
Із ніг себе дозволила я збити.
Бо скільки не терпи, та все ж урветься –
Латаю нерви нитками зі сталі.
І не відомо: як тепер назветься
Те, що в мені лишилось від моралі.
Сама б не потерпіла лицемірства!
Та що ж… Тепер, здається, я не краща:
Аби переступити в людях звірство,
Доводиться залізти вовку в пащу.
А я й без того не була святою.
Бувало всяке… Та кому судити?
Але пліч-о-пліч завше з добротою
Ішла, допоки не здійняли й свити.
Хтось скаже, що в мені душі немає…
…Я й справді забуваюся про неї,
Коли у прірву відчаю штовхає
Людська жорстокість в пошуках трофеїв.
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728157
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 11.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2017
Нема мені місця,
Де Сонце сміється!
Загрібаю листя
Шерхлими руками.
Листя те - журбою
В серці озоветься,
Де сам я з собою
Битимусь роками!
В Небо подивлюся,
Куди Сонце сходить...
Ситий, аж – по вінця
Віднині і прісно!
Не на тих молюсь я...
Суки хороводять!
Нема мені місця...
Аж у собі – тісно!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727546
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2017
У ніч весняну
Магнолії пелюстка
Пливе по небу.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727165
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Мені ніжність за Бога в Тобі, бо інакше не вмію,
Хоч гірчать перехрестям на мапі між нами стежки.
"Відречися!" - лукавить самотність улесливо змієм,
Я ж ударами серця до Тебе іду навпрошки.
Пригорни. Прожени. Поверни. Безкінечно по колу.
Не впусти. Не тримай. Упіймай. Від усіх заховай.
Я не вірю ні в кого, крім нас, і тим паче - в "ніколи".
Марно з часом змагатися: він - невблаганний шахрай.
Він летить, зупиняється, тягнеться вічністю... Годі!
Поза грою ми - речі скидаємо зайві /і страх/,
Та лягаємо поруч,
/бо справжні під часом не ходять, /
Й засинаємо разом
/з цілунком весни на губах/.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727137
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2017
Ти приходила до мене в сни,
коли я божевільно бігав навколо лабіринтів
і реготав очима свого бога,
і проклинав вустами свого диявола
Ти приходила до мене в сни,
коли я ніччю сходив під твої скляні будинки,
заглядаючи у вічі ніжносонних саламандр
вогненно
як вогненно
зараз,
крізь слово
бачу воду,
якою топиш ти мене,
щоб освятити мій тваринний крик,
якою ти ховаєш сірий камінь змієзим,
ступаючи піском
гарячості,
відлунь
відулуння
Підніжжям я ступатиму до твого серця
І опускатимусь землею у твої груди
Насінням жовтого пралісу проростатиму
На твоїм язиці,
Щоб освітити шлях знедоленим й хворим
Крізь пітьмокволість
й нестанний стан природотрун
Луни.
Я ж тут
І там,
Прийми мене ще дужче,
Щоб стався вибух гучніший за крик
Атламакану,
Щоб ставсь солодкий випар
На відгини рослин Весни.
Найбільше
Сни,
Найбільш вуста
Знеси.
Весни насни
Весни
На сни.
Весни насни.
і покидань
і прокидань,
Я візьму дань,
Ти тільки
слово мов
під колесо священного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725655
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
Знайшла серед давніх записів твір, присвячений мамі.
Вічна тема, освячена любов'ю. Всім матерям…
МАМО, МАМО…
Мамо, мамо, весна зачаровує сонцем і квітом,
Почуття, наче води, виходять за всі береги!
Мамо , мамо, була ти учора замріяним літом
І на літо твоє не дивились крізь осінь сніги…
А тепер білокрилі тумани вплітаються в коси,
Тільки молодо очі сміються весняним теплом.
Хай сльозинка непрохана долю жіночу не зросить,
Зустрічай -проводжай своїх діток –пташок за селом.
Приспів:
Мамо, мамо, здається, нічого уже не боюся,
Та тривожиться серце за тих, кого палко люблю.
Мамо, мамо, за тебе й дітей на зорі помолюся
І в вечірній молитві Господній чоло прихилю…
Мамо, мамо, в моєму житті, як гадалось, не склалось,
Тільки ружа кохання, як той оберіг, від біди.
Все найкраще від тебе в мені проросло, заквітчалось,
Із твоєї любові чудові вродили плоди.
Мамо, мамо, ще берег печалі від тебе далеко,
Чарівнице моя сонцесяйна, утіхо моя!
Повернулись до нашого дому невтомні лелеки –
І на внуків , матусю, зростає родина твоя!
Приспів.
(Інтернет-світлина)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725099
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2017
Рожевим шовком
На полотні блакитнім
Весна мережить.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724940
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Ця рання весна нагадує пізню осінь, ті самі сірі аркуші неба, вже знайомі, недбало виведені піктограми гачкуватого гілляччя, що швидше скидається на лінії тектонічних розломів, та ж легка примарність застояного повітря, яка осідає в легенях разом з кашлем, а в свідомості перетворюється у невловний жаль невідомо за чим, у потребу негайної переміни. У кволі обідні сутінки розсипаються пікселі екранного світла і прямокутник монітору з весняною заставкою видається вікном у цілком інакший світ, до якого проте не доторкнутись.
На столі всього кілька книжок, але в уяві вони виростають у книжкові вавилонські вежі, що підпирають низькі карнизи хмар і оглушують одночасним гамором десятків текстів. Ні, я люблю літературу, захоплююсь можливостями, які вона надавала та надає людям, її здатностям перевтілюватися у вихователя, друга чи порадника, її користю для розуму, її силою впливу на наш дух, просто естетичною самоцінністю, але часом виникає, мабуть, не зовсім раціональний страх того, що чужі думки, погляди, ідеї, творчості можуть витісняти собою мене із самого себе, що досвід інших особистостей переважить у моїй свідомості досвід мій власний, що уявні реальності підмінять справжнє, відчутне на дотик існування, на яке кожному з нас дано не так багато часу, що унікально-індивідуальне так і залишиться непізнаним, нерозкритим, невимовленим, боюся, що життя буде не прожитим, а прочитаним. Що вже говорити про грандіозні запаси важливої і не дуже інформації, новин, які вже до вечора втрачають актуальність та відвертого медіа-мотлоху, якими заповнена всесвітня мережа. Час від часу вкрай набридає це щоденне буття-в-інтернеті.
Тож я відвертаюсь і від паперових світів книг, і від віртуальних симуляцій життя, а куди... Знову привіт, моя переосінена весно, моя майже повністю поглинена сутінками кімнато, що стоїш по груди в перебродженому мовчанні.
І ось мій погляд ковзає по знайомих предметах, обмацує стіни, а не знаходячи іншого виходу тягнеться до вікна, щоб знову переконатись, що безрадісний пейзаж не зазнав ніяких змін. І раптом, щось мовби спиняє мій погляд, який зависає у порожнечі десь на півшляху до горизонту. Я довго дивлюся у вікно, бездумно не помічаючи найближчих предметів та не торкаючись поглядом віддалених. Я чекаю, чекаю якогось руху чи появи, наче моє пильно-концентроване вдивляння щось чи когось матеріалізує або відгорне шматок тканини, за якою ховається істинний світ на противагу цьому недоладно-буденному. Звичайно, нічого не відбувається, що посилює сум`яття в душі, перетворюючи її в дзеркальне відображення цього блідого, позбавленого кольору дня.
Але ні, ні, неможливо, щоб безмежність складалась з одного світу, щоб один вимір охоплював собою все буття, а отже, десь тут, поряд існують таємні ходи в Задзеркалля, портали в інші часи та кротовини, що ведуть до невідкритих зоряних систем. Тепер ця неописана туга перетворюється в нетерплячість, пожвавлене нуртування крові та думок, внутрішнє тремтіння, наче починають іскритися лінії електропередач збуджених нервів. Стій, заспокойся, вдихни глибоко, сповільни серцеві ритми, не напружуйся, заплющ очі, просто слухай себе, будь спостерігачем. Спочатку серце все ще не знаходить місця в грудях, проносяться клаптики попередніх думок, проте все поволі пригасає, стає легким, менш гучним та менш нав`язливим, поки зовсім не закутується у плащ абсолютної тиші...
Саме тоді я починаю бачити. Простір під повіками видається сполученням художньої галереї з кінозалом. Один за одним виникають силуети, меншої чи більшої чіткості, деталізації та тривалості, деякі з них розгортаються в мікрофільми з динамічним, рухливим зображенням, викликаючи конкретні відклики та емоції, інші являють собою застиглі картини, які деякий час стоять перед внутрішнім зором, бувають окремі поодинокі образи, туманні необроблені розумом частинки, які злегка проступають, як напівстерті фрески, як природні утвори, що тільки віддалено подібні на щось знайоме людині, нарешті неоформлені в будь-що відчуття, для яких немає візуальних, а тим паче словесних відповідників. Багато з них мені добре знайомі, адже саме вони були втіленими у моїх минулих віршах: сліпучо-біла Антарктика, куди дістається герой, щоб зігріти снігову королеву, жарка Іспанія, де андалузійка обертається в мавку, карпатські ліси з їхньої потойбічно-язичницькою атмосферою, божевільний свінг на дахах Парижу, полум`яні пентаграми магічних закоханих, сади цілющої печалі, таємничі зоряні обшири, де творили ще не сковані тілами душі, сонця, місяці, дощі, музика, тиша, відчаї, страхи, самотності, болі, туги, ніжності, любощі, радості, тріумфи, ейфорії... Частка з них для мене вже привідкрита, але не до кінця продумана, пізнана, створена, бо переживається і формується протягом останніх тижнів, останніх днів та годин. Вони, наче оригінальний текст, написаний душею, який потрібно розшифрувати, зробити його переклад на слова, як картини, про символічний зміст яких поки що можна лише здогадуватись. І це тільки на перший погляд, адже в мені живе не тільки вже створене і те, що твориться, але і всі потенційні можливості моєї майбутньої творчості, все, що ненаписане, все, про що в даний момент я навіть не здогадуюсь, але що неодмінно створю згодом, може, вже завтра або через десятиліття, те, що можливо й не вийде за межі моєї свідомості, але все ж належатиме моєму внутрішньому світу. Навіть поза творчістю я вже тепер вміщую в собі всі ймовірні варіації мого подальшого життя. Для безпосереднього пізнання доступні тільки поверхневі шари психіки, тож складно оцінювати всю велич і красу, всі потужності особистості. Напевно, тут проявляється проблематика пізнання взагалі, бо якщо ми небагато знаємо про самих себе, то ще менше про інших та природу Всесвіту, але не про це наразі. Навіть ті континенти та архіпелаги, які здіймаються над водами несвідомого дають привід захоплюватися і дивуватися, як собою, так і кожною людською істотою. Як на мене, саме на знанні і усвідомленні цього повинна грунтуватись справжня людяність. Пробудження власних сил, розкриття своєї повноти завжди потрібно вважати підтвердженням здатності кожної людини до такого духовного відродження, підтвердженням того, що всі переносять в явному чи прихованому вигляді в собі властивості, які здатні повністю переобразити, подарувати бачення неоціненної ролі в світобудові, показати щастя, що народжується з безперервного плекання мистецтва життя. І якщо всі мають схожий потенціал навчатись та вдосконалюватись, приносити красу та добро в цей світ, якщо інший - це майже ти сам, хоч, звісно, відрізняється від тебе унікальними рисами, то тобі нічого більше не залишається, крім того, щоб любити іншого, як себе самого. Адже на любов, свободу, безпеку заслуговує, як твій світ, так і 7 мільярдів світів навколо. Всім їм, як і тобі, потрібна можливість реалізувати свою індивідуальність, пройти своїм шляхом до кінця, бо зло виникає тоді, коли цей процес порушується, а творча міць перетворюється в руйнівну...
... Розплющую очі. Де я знаходився досі, доки мене вели мої образи, доки переді мною проходило те, чого я просто не міг бачити в своєму житті, доки розвивалась ця думка ? Це було чимось дуже схожим на реальність, а ле ж тепер реальні і моя кімната, і ця панорама, яка відкривається із вікна. Видається, що я щойно побував в іншій реальності, якомусь паралельному вимірі, який має таку саму справжність, як все те, що оточує мене зараз. Разом з тим ця внутрішня реальність володіє значно більшою піддатливістю, адже я сам можу регулювати потік образів, доповнювати та розширювати їх, сам прокладаю дороги для думки та її розгалуження, тут всесильна уява здатна в будь-якому місці свідомості створювати ось ті кротовини в будь-яку точку простору-часу і може бути обмеженою лише самою собою.
Знання про таку життєву силу, про необмежену свободу душі та розуму для мене особливо значуще і тим більше гріє серце, бо у фізично-тілесному плані я позбавлений можливостей вести активне життя і багато начебто простих речей я не здатен робити самотужки. Тому саме душевні, духовні сили виходять на перший план і їхня абсолютна автономія дозволяє мені приймати себе таким, яким я є, адже в цій сфері нічого не стримує мого розвитку, не стримує моїх бажань і мрій. Я цілком розумію, що лише думками, мріями та ідеями не замінити життєвого досвіду, не замінити зовнішніх подій, але й один чистий досвід є лише матеріалом для свідомості, грубим свинцем, який потрібно обернути в золото. Тому розвинена свідомість здатна видобути цінний досвід і з незначних на перший погляд подій, які трапляються з необхідністю трапляються з будь-якою живою людиною. Тож все це приносить мені полегшу, допомагає з терпимістю ставитись до своїх фізичних недоліків. Можливо, завдяки останнім я і я тепер і розумію цінність свого внутрішнього світу. Хтозна. Це ще одна загадка, яку ставить переді мною буття. Що ж, подякую йому і за це.
Знову окидаю оком простір перед собою. Не додалося жодного променя, крізь сірувату повсть ландшафту не проступило зелених латок, напівморок заснував шибки, але бачення моє змінилося. Наді мною уже не владна ця осіння мана, я більше не потрапляю у пастку видимого, а відхиляю цю павутинну запону... І бачу, як запускаються та набирають обертів таємні механізми весни, як зміни розповсюджуються в землі, в коренях, у водах та в повітрі. Весна вже тут, між нами, в нас і вже незабаром ця ланцюгова реакція ренесансу завершиться грандіозним вибухом краси, який змете залишки цього ілюзорного сумного королівства
Блаженні ми, ті що дочекалися цього часу, не наштовхнулись на гострі крижини, не розгубилися в талих водах, не втратили волі жити та творити. Тепер неминуче наше правління, навіть сам час тепер на нашому боці. Ми, що п`ємо з джерел Сили, вже не забудемо присмаку перемоги, вже не засумніваємось собі, вже не станемо скромно ховати під одягом крила. Не забувається могутність, не забувається сутність речей, не забувається остаточне вивільнення душі. Хай буде так.
"Навколо все оживає,
І повертаються сни.
Я свою душу звільняю
Серед хмурної весни"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724208
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Якби плакала
фарбами барвистими,
о, скільки картин
я намалювала би,
тужачи за тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724319
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Іще сніги лежали у лісах,
дерева сірі спали,
лиш верба
розкрила білі вічка
й дзвіночок ніжний проліска зацвів...
Ми йшли з тобою
повз ліс сонливий,
й раптом ти сказав мені:
-Дивись! Чи бачила ти,
як цвіте ліщина?
-Цвіте ліщина? Скільки літ живу,
не думала про це.
Можливо, ці сережки?
-Ні, осьо!
О, диво крихітне!
Маленька темно-рожева зірочка тендітна!
Яка ж вона малюсінька й яскрава!
О Боже! Справжнє свято -
побачити це в сірості весни!
Чомусь вона так вразила мене,
ця ніжна квітка, майже непомітна.
Вона мені нагадує, мій любий,
тебе і твоє серце,
що в холоді життя
так спрагло жде тепла
й цвіте відразу в променях любові
і хоче бути першим і найкращим!
Відтак для мене цвіт ліщини
завжди буде пов*язаний з тобою,
бо ти його мені подарував, відкрив,
так само як свою любов гарячу
й своє беззахисне
дитинно-ніжне
серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724211
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 19.03.2017
[i]Не задихайся, я ще прийду,
Я ще наповню речі, хоч не до речі
Усі зітхання - поневіряння, ходити по колу
Кругами - життями, важкою ходою,
Соленою бідою...
Як риба на суші, де згублені душі
Танцюють знеболені самби крильми
Дитинства забутих пірнань...
Вистачає переживань,
Щоби не вмерти у забутті і триматися на висоті
Магнетики дротів - твоїх незрадливих гачків...
Мені би сягнути полюсів якось серед хаосу вітру,
Що звіє нові проблеми і відправить до атмосфери
На всі чотири сторони, де чатують воро́ни
Свою здобич...
Бог в поміч, дощ під ноги, крику - легеням !
Та хоч у болоті відбийся, - напийся
Моя остання надіє...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724266
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 19.03.2017
«Вже вечори розіп’яті закрили небосхил....»
(Еміль Верхарн)
Кожен вечір бородатим пророком
Зазирає в вікна моїх спогадів –
В оселю давно зруйновану
Моєї юності незачесаної.
Кожен вечір часу нашого злого –
Пророк високої істини –
На хрест засуджений –
На розп’яття на горі черепа,
На арену життя-колізею,
На мечі хвилин-гладіаторів
(Sword-clock)
(Claíomh-chloig)
(Меч-годинник).*
Кожен вечір Савонаролою
(Чорноризцем і чорнокнижником)
На вогнище електричних жарівок,
На попелище сумних новин –
Кожен вечір (таки кострубатий) –
Теж єретик у світі цьому затятому,
Нерозумному і нетямущому.
Краще б вечори мандрівцями неприкаянними
Заходили б в мою хату відлюдника
На розмову про таємниче й несказанне.
Краще б...
Краще б Час
Не вдягав би свій балахон ката,
Не гострив би свого меча-ланцета
Хірурга-соціолога,
Не крокував би по дереву ешафоту-світу
Чобітьми своїми цвяхованими
(Кожен цвях – слово вироку)
Краще б...
Примітка:
* - а ви як думали? Годинники – вони такі... Вони не забавки і не іграшки. Забороняйте дітям бавитись з годинниками – вони не відають, що роблять... І мечі так само – теж трохи годинники. Навіть не трохи...
А хто на портреті, питаєте? Та він же - Джироламо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723744
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 18.03.2017
Весняний вечір.
Виглядає з- за хмари
Місяця смайлик.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723496
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Не знаю чому пригадалися роки дитячі,
Святкові у школі коли в нас були вечори.
Як старшими нам так хотілось здаватись! Одначе…
Які ж ми смішні у той час всі насправді були.
Дівчата згадайте найперший наш тонік волосся –
Тоді канцелярські копірки були нарозхват!
Кому їх синенькі дістати до свята вдалося,
Мав зачіски колір, як в час той казали «отпад»!
У модниць дорослих «Іріда» була тоді в моді,
І нам не хотілось від них ну ніяк відставать.
От тут і була нам та диво копірка в нагоді,
Якою лиш треба волосся було натирать!
А вії, як ми фарбували у школі! Згадали?!,
В коробочці туші брусочок маленький сухий,
У неї краплинку водички собі добавляли,
І погляд вже мали спокусливо ми чарівний!
Пізніше косметика справжня була нам доступна,
Але ж як хотілося ефектного вигляду мать!
І паста із стержнів, що в ручках зникала підступно,
Ну мали ж ми чимось собі манікюр фарбувать!
Які ж ми ті лаки яскраві для нігтів робили!
Старанно у пляшечку з лаку чорнило вдували,
Червоне і синє, якусь рідину туди лили,
І нігтики наші неначе веселка сіяли!
А блискітки ! Як же без них? Ну хіба ж це вже свято?
Годились для цього прикраси з ялинок чудово.
Їх досі лишилось обдертих у мами багато,
Це ж треба було здогадатися нам до такого?!
Всміхаюся я розглядаючи фото дитячі,
Якій ж ми вигадливі з вами дівчата були!
Сьогодні поринула в казку дитинства неначе…
Яка вже лиш зрідка приходить до мене у сни.
Н.Гузнак (Стоян)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722987
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
Запекло... Знову ангел злетів до небес...
Знову, знову, і знову, і знову....
Як болить... Хоч один би з Героїв воскрес!
Але ж ні... Одягли вже останню обнову...
Відчай... Сльози... Молитва... Немає чудес...
Материнську заціпило мову...
Мчить до неба жалоби прощальний експрес...
Крізь мільйони сердець, до Святого Престолу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722983
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
«І всі дороги звідси
Ведуть у нескінченність –
До Міста.»
(Еміль Верхарн)
Місто нескінченного часу:
Такого липкого й текучого:
Наче вишневе варення:
Я не знав,
Що час такого самого кольору:
Вишень: тих, що хрущі
Над – ще квітучими,
Але вже вагітними соком:
У кулястих краплях-сховищах,
Густим, як кров.
Місто нескінченного простору:
Блукай – не блукай лабіринтами –
Марно: нема тобі сенсу і виходу
З того часопростору:
Місто: не вічне, але нескінченності.
Збирай свої медитації,
Свої одкровення,
Як збирають монетки
Сліпі музиканти,
Що грають на вулицях блюз –
Такий нескінченний,
Як місто,
В якому вулиці колами –
Без кінця і початку,
Де в кожній вітрині скрипки,
Де торгують одними струнами,
Де музика кружляє серпантинами:
До Неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722776
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
«Де вітер спів непевний почина,
В якому чути скаргу вовкуна,
А сонце на кривавім небосклоні,
Ховаючись у хмаряній обслоні,
Так лагідно й зворушливо кона…»
(Поль Верлен)
Ви чуєте? Люди!
Сонце померло
Цього шовкового вечора.
Сонце – живе око нашої круговерті,
Риба луската моря Ніщо спокійного –
Сонце померло.
Завішуйте більма-фіранки
Ваших будинків – їжаків клишоногих,
Забороніть їм блукати шляхом
Босоногих аристократів Неаполя:
Карбонарі барокових п’ятниць.
Навіщо Петрарка Людину оспівував?
Сонце померло!
Цього плаксивого вечора:
Кантати Верони меланхолійної.
Данте. Навіть він уявити не міг
У тій круговерті підземних інферно, що:
Сонце померло!
Поховайте його в кораблі вікінгів
Космічного пилу чорного.
Сонце померло!
Серед тьми я кличу людей,
Приходять на крик мій самотній
Юрби сліпців – як звично їм в темряві
Такій бавовняній і тихій блукати
Без костура (бо навіщо?)
Сповідайтесь мені – тільки чесно –
Це ви його вбили?
І колисали Ніщо у скрині Плеяд?
Підпаліть дракар-домовину Інґольфа
Нехай Сонце засяє останнім вогнем треби,
Бо Сонце було так само блукальцем –
Мандрівцем безпритульним,
Як ті – жителі Оркні –
Будівничі Кола Бродгара.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721574
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 11.03.2017
П’ю божевілля. О п’ятій годиночці ранку.
Всмак. Натщесерце. Із тихим блаженним «Ну що ж…»
В кухні навпроти засунули мовчки фіранку,
Затамувався у центрі свідомості дощ.
Він потаємним в світ поки не бризкне, як проща,
Нитиме вічність і мрякою ляже на дно.
Смуток мені той з дарів є чомусь найдорожчим,
Ми з ним зрослися глибинами, певно, давно.
П’ю несолоджені думи, як вранішню каву.
Пара годин ще, і сонце проснеться ласкаве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721881
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
У голосі тиші – потемку зітхання.
П’янка прохолода минувшої днини,
Що млою присівши на сіна ряднини,
Плекає кульбабки легке коливання.
У голосі тиші – ріки переливи
Під місяця срібно-німою ходою,
Де зорі між плес дріботять чередою,
Серпанкам куйовдячи вимоклі гриви.
У голосі тиші – дощу обіцяння,
З озону пахучо-чаруючим трунком,
Що обрій мережить грімниць візерунком
І губить жаріні в траву покаяння.
У голосі тиші мелодія саду,
Займається поступом юного ранку…
Той нічку, голублячи ніби коханку,
Обачно таїть межи лоз винограду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721876
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Слова - Олег Чорногуз
Кліп - "Студія ОХ"
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PswditLWM2Q[/youtube]
А тут пісню виконує – Ярослав Чорногуз
https://www.youtube.com/watch?v=F3297WfJ_DM
--------------------------
Йдемо у бій донецькими степами,
Горить в багрянці рідний виднокрай.
Великий Луг і дух козацький з нами,
У вирвах «градів» наш козацький край.
Орда прийшла і нашу землю вкрила
Для них і нас, мабуть, останній час:
Але стоїть на смерть Савур-могила,
Й звитяги предків знову кличуть нас.
Тому до бою, рідні українці,
Тому до бою всі з останніх сил:
Вже не вина, а крові в нас по вінця,
І незлічених вирв, як тих могил.
В останній бій нас кличе Батьківщина
Сьогодні честь і гідність на кону.
Ми переможем, з нами Україна,
Захистимо ми матір і жону!
В цей грізний час москаль прийшов ордою,
На нашу землю і до наших нив.
Та він забув, що знов заплатить кров’ю
Як вже не раз в історії платив!
Один в нас вихід і одна дорога -
Вступити в бій і знищити орду!
За нами правда, честь і перемога,
За нами свято в майовім саду!
І ми йдемо донецькими степами,
Щоб жити вільно – на своїй землі.
І дух степів козацьких диха з нами,
І дух незламності на рідному чолі!
Душа ж горить в смертельному двобої,
На обрії двоглавий, цей мутант
Тому , брати й сусіди всі до бою
Щоб не дійшов до вас цей окупант!
---------------
Дорогі сусіди з Заходу, Півдня і Півночі: поляки, чехи, словаки, угорці, румуни, молдавани, білоруси, литовці, латиші, естонці. Ми, українці, звертаємося до усіх Вас. До створення Союзу рівноправних сусідів. У цей грізний для усіх нас історичний час вирішується, мабуть, і всіх нас наша спільна доля. На колишній землі Московії – землі адропофагів і самоїдів ( за Геродотом) знову прокинувся ненаситний ген ординця-завойовника. Загарбницький дух кличе цю ординську нечисть до чергових завоювань чужих земель. Сьогодні на кону Велика Україна – праматір першого Європейського Союзу часів Ярослава Мудрого і перша колиска Православ’я на нашій древній, княжій землі, як і на сусідніх землях. Перед вирішальним двобоєм ординець вдався до своїх традиційних інтриг і всесвітньої брехні через свої ЗМІ: він поєднав свою войовничість і ненависть із зовнішніми і внутрішніми колаборантами, претендентами на крісла васалів, аби знищити Україну, як державу і на черговий тимчасовий престол Малоросії, (як це уже не раз відбувалося у нашій історії) посадити наших перевертнів, квіслінгів і яничарів та знищити не тільки нашу державу, нашу націю, нашу мову, нашу віру, нашу історію, наші звичаї, наші традиції, а й вибити з нас наш козацький дух – вічний дух, як вогонь наших сердець, дух вільної людини. Не раба. Чого ніяк не можуть зрозуміти московіти - вічні раби своїх князів і царів і свого накраденого у сусідніх народів „отєчєчтва”.
Олег Чорногуз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721765
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Я вважав, що ця слабкість мине,
Та минали лиш ігри за грою,
Хоч тепер очевидно одне:
Я зовсім не годжуся в герої.
Я для ангела надто лихий,
Також демон мені недоступний,
Я їх грав, але хто я такий?
Щоб впізнатись і не забутись.
Криком скелі кришив та мовчав,
Дезертиром був з кожного строю,
Відтепер корогва* нічия,
В цьому *** гравця... поза грою.
*Корогва в значенні виду прапора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721586
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017
[i]Це брехня, що поразка - це вирок назавжди,
Що надія вмирає від частих невдач.
Кожен досвід і біль на життя нанизавши,
Покрокуємо далі, залишивши плач.
Це брехня, що поволі кінчаються сили,
Що помилки і втрати виснажують вщент.
Є любов та краса, голубі небосхили,
Неповторний життя твого кожен момент.
Це брехня, що нічого не можна змінити
І, що в полі не воїн, якщо ти один.
Коли вже народилися, мусимо жити,
Не втрачаючи марно безцінних хвилин.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720828
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Шумить ріки Оріль - вода
І хвилі розтривожені -
Іде заквітчана весна,
Ми нею заворожені.
А я отим здивований-
І мріє гай над нивами,
Над нивами-розливами
Співа пісні з мотивами.
З мотивами-мрійливими,
З дівчатами вродливими,
Тут зустрічі пригадую,
Літа ті в лету канули,
І мимоволі згадую
Слова, що серце ранили.
Шумить Оріль - ріка моя
І хвилі розтривожені,
Колись любов нам принесла -
Ми нею заворожені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720761
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Ховає жменьку
почорнілого срібла
зима крізь сльози.
Автор картини Joanna Sierko - Filipowska
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720617
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Коли пливеш в човні – не смій його хитати!
Коли земля в вогні – не роздувай вогонь!
В нас Україна є, і є нам що втрачати.
І від лихих подій нас, Боже, оборонь!
Ми у однім човні, а шторм і вир навколо!
Ми сваримось, кричим, доводимо своє.
Наш човен набира тії води споквола,
І та вода завжди усім життя псує.
Так і пливе вперед хиткий дірявий човен,
А у човні живуть суперництво й розбрат.
...Все просто – лиш на весла сяде кожен,
Заткне дірки, й обійдемось без втрат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720257
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
«Якщо вигадка – синява,
Що стане з невинністю, з дивом?
Що з серцем, що з серцем стане…»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Серце-човен
У цій синяві вигадок,
У світі цьому розстріляному,
Де не лишається місця для дива –
Лише для смерті жебрачки (киньте їй
До капелюха шеляга, а в торбу спогади –
Єдине, що в нас лишилося-не-згубилося –
Для смерті - монашки монастиря Зневіри
Лише для неї біловбраної,
Світу-тлуму,
Де навіть надію і ту вкрадено,
Де навіть надію – страждання останнє,
Вкрадено, розділено й пошматовано,
Куди пливеш серце?
Човнику мій дірявий
(Від куль залізних три,
Від уламків зими – чотири),
Човнику.
Напинаю над ним
Вітрило майбутнього – бо що ж іще,
Бо кудлате воно – псом білим,
Псом-привидом
Над морем отої синяви – вигадки,
Одіссеєм чи то Гераклітом:
Бо все пливе – навіть вигадка.
І все вітри, тільки дому –
Нема.
Потонеш колись човнику,
Коли пітьма, і море як ніч, а не синява,
Потонеш в безодні
А дому… А дому нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720164
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
«Що там у мені таїться
В таку сумну годину?»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Що там, у лабіринтах моєї душі,
У її найтемніших закутках,
У глибинах найглибших
Моря моєї свідомості?
Там тиша.
Яка там почвара
Ховається, нуртується, вирує
У темряви пущі
Душі моєї неприкаяної
Прочанина до Землі Невідомої
Terra incognita холодної?
Там ненависть:
Кубло своє звила
Стиха
Наче стихія
Мовчання.
Що там – у пустелі моєї свідомості:
Сахарі без жодного дерева
Без жодного сховку-склепу,
Без жодної билинки-зернодариці,
Без жодної яшірки-усмішки,
Прудкої наче сміх Сервантеса?
Там самотність.
Що там,
У пралісі дрімучому моїх спогадів –
Давньому, наче смерть сама,
Замшілому, наче день негоди
Гіпербореї посліплої-зоряної?
Там привиди –
Блукальці епохи невизначеної
Чужої і навіки темної.
Там.
Що там – між рядками моїми
Недоречними,
Між словами віршів моїх
Так невчасно сказаними?
Там прірва –
Куди мені падати-помирати,
Летіти-тікати
Чи то просто бути-не-бути
Там.
Не тут.
У сховку моєму. Неіснуючому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720117
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017
* * *
Майже всі владики – трафаретні.
Не художник – долі фаворит,
хоч його пейзажі та портрети
мають неповторний колорит.
На мольберті пишуться сюжети...
Важче й краще буде ще колись.
Між писак трапляються поети.
Ще таланти не перевелись.
Божий дар, а може – кара Божа?..
Чи мистецтва сіль доступна всім?
Чи впізнає бідний і вельможа
нас в буденній праведній красі?
Нам дано зважать на примхи долі
і творить з любов’ю день-у-день.
Щоб душа лишалася на волі,
щоб добром горнутись до людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719377
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Звідки сонце в твоїх долонях -
Невеличкий вогненний вихор?
Трохи схоже на стиглий сонях
Наче зірка, у вирі віхол,
Раптом впала на роздоріжжя.
Звідки сніжно-біленька свитка
На твоїй зашкарублій долі?
Тепле слово зціляє швидко,
Хоч здається, ніби поволі,
Достигає у полі збіжжя.
Звідки вміння радіти крихті
Пташці сіренькій, чи зернині?
Коли душу, у мить - на віхті
Полинові - колись і нині? -
У недолі - нове заміжжя.
Звідки проліски у морози, -
На Різдво завітали весни?
Чисті роси - боги у стоси:
Скресни, криго пекельна, скресни,
Кидай перлами до підніжжя.
Звідки перли? То сльози Бога.
А без нього ж, ні до порога.
14.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719068
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
більше ніж один ннс-синдром
дріб що спрощується до нуля
сила є у сліпого у глухого земля
мимо нього
бігти геть чи лишитись на страх
дерев'яні божки спопелили майдани
сила в зрячого в сліпих на руках
майбутні справи
більше натисків утисків битв
дріб'язкових сімейних драм
сплять незрячі глухі і німі
на забутих диванних майданах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718884
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2017
Дожилися! Згоріти від стиду!
На пісню українську ввели квоти!
І я від шоку все не відійду,
Це ж нами справді правлять ідіоти.
На українську в Україні є ліміт!!!
Я вірно зрозумів? Ніщо не сплутав?
Не на російську, english, чи іврит?
Мене по черзі жар і холод кутав…
А на повітря квоти не ввели?
Проміння сонця чи пориви вітру…
Ото ж ще поки дихайте, хохли,
Чешіть ту ріпу, чи то пак – макітру.
Мовчіть, терпіть! Зневажать знову Вас.
Війна сьогодні, це війна за душі.
Якби на мові говорив Донбас,
Ніхто би мир і спокій не порушив.
Всі проковтнули мовчки новину,
Усім байдужі ті пісенні квоти.
Та я ніяк одного не збагну,
Коли ж себе спитає кожен, – Хто ти?
Якби ж ті квоти та й зміцнили нас,
Сьогодні фронт проходить через мову.
Себе питаю і спитаю Вас, –
На фронті Ви з якого боку рову?
17.02.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718842
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017
По лезу... гострі відчуття,
а хтось сказав життя то квітка,
троянда посеред сміття...
Красива та безглузда оповідка.
І кров, і сльози, і холодний піт,
по черзі... а бува все зразу.
Удача передасть "привіт",
вильне хвостом, доводячи до сказу.
Мов мантру: все мине, мине,
хапаючись за власну ідентичність
і вперто щось вперед штовха мене,
на вістря де чекає вічність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718633
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Збирали вантаж для Авдіївки діти.
Хтось банку варення, хтось сала приніс.
Дитяча душа ще не має лімітів:
Улюблену ляльку давала без сліз
Дівчатко-кульбабка:
«Це все, що я маю.
Ця лялька-красуня мені, мов сестра.
Із нею щоночі я вмить засинаю,
Як поруч вона, забуваю про страх.
Та я підросла.
Не боюся нічого.
І спати у ліжечку можу сама.
А діткам там
страшно,
бо з неба нічного
Розпечені зорі жбурляє зима
Крізь стіни і вікна у кожну хатину…
Там світла і сонця,
Дитинства нема.
Та ви передайте, що кожна дитина
Благає Ісуса, щоб зникла війна».
Збирали вантаж…
Що було у коморі
Приносили
з різних куточків села.
Ділилися щиро, щоб тим, в кого горе,
Привезти надію і трішки тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718516
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
П’янким коктейлем -
Сонце в місячнім сяйві -
Частує вечір.
Автор фото - Нінель Хорева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718271
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
«Будь-яка плоть пісок є
І мирська вся слава,
І її вся гидота солодка.
Возлюби шлях вузький, втікай
Від загалу звичаїв...»
(Григорій Сковорода)
Стежка вузька, наче лезо –
Крізь ліс темний, як сама смерть.
Одягніть годинники
На лапу кожному зайцю,
На кігті кожному вовкулаку,
На вуха кожному песиголовцю.
Бо чим же тоді хронотоп міряти?
Не ножами ж посмугованими
(Булату дамаського візерунок).
Веду свою плоть
Стежкою вузькою, як лезо
Бритви, якою голять череп
Мисливців за вурдалаками.
Веду свою плоть
Неслухняну, як човен рибалки,
Що ловить морських окунів –
Черлених та колючих, наче слова єретиків
Століття-потворки Розколу Великого.
Петрарка – ти теж соняшник,
Геліофіт каштелянів.
Кому за мури – ховатися,
А кому лезо: йти,
А може й тікати:
Знаю кому й навіщо:
Та не скажу – не сподівайтеся,
Не заспіваю про це навіть пісеньки,
Що на кладовищі хлопчик сліпий
Мугикав собі й катеринці потрощеній.
Хтось йому до капелюха
Монету кинув –
Таки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717812
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 14.02.2017
«Чимало бардів марно золотить
Часів занепад!...»
(Джон Кітс)
Сонце монахом-схимником
Тиняється над іржавими дахами
(Кольору Марса – тільки темніші)
Міста пророків Судного Дня.
Хмари сірістю мурів середньовіччя
Шиють рясу чи то хітон
Цьому писарю чи то центуріону
Наших дощавих літописів
Червня.
А я теж золотар:
а ви як думали?
Час іржавий
позолотою крию-вкриваю
Дахи жерстяні
кам’яниць-склепів
На вулиці без сезону,
Де немає жодного дерева,
Де навіть жебрак-клошар
Замість солідів Веспасіана
Збирає в дірявий капелюх п’ятниць
Золоті промені Сонця:
Бо той монах теж золотар –
Томазо. Отой – Кампанелла.
Він золотив ренесанс хворий
Фальшивими монетами Міста Сонця,
Отрутою днів прийдешніх – навіщо?
А ми іржу фарбуємо:
Словами захмарними.
Іржу сього світу залізного
Доби старих цвяхів і нових ножів
Цієї епохи занепаду,
Цієї Країни Мертвих
(Барди ж бо)
(Трубадури, начебто)
(Співаки пісень темряви)
(А ви думали – мовчання)
Тільки не кажіть, що то надаремно.
Все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717800
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Морозний січень. Стільки сонця!
Ну, слів нема.
Ловила рибу в ополонці
Зима.
Місця за Риботнем – це диво!
Охтирський край.
Була самотня і щаслива
Пила чай.
Один лиш день – оця відпустка.
Мала така!
Мов притягала Зиму пустка
А ще – ріка.
Розсілася, немов на пляжі.
Під нею – пень.
У захисному камуфляжі
Сиділа день.
Під вечір встала самотужки –
Напевне, час.
Не встигла наварити юшки
Хай в інший раз.
В іржанні коней нетерплячім
Вчувався ритм.
У лісі чорний ворон кряче
Вже геть охрип.
Зими хазяйку мідні труби
Давно зовуть.
Її вже нарядили в шуби
І – в путь.
…Лінивий вітер ледве дмухав
У лозняки.
Лишились пара вудок, кухоль
І ці рядки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717253
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Ніченько, слухай:
Тиша яка без нього
В світі моєму - без голосу, без зітхань....
Вітре, не рухай
Місячну цю дорогу!
Сном перейду нас розтявшу розлукою грань.
Птахи підбиті
Тулились до купки несміло.
Боязко в очі уприскували висоту.
Рани сповиті
Вже мрією знов бубнявіли.
Міряли світлом тоненьким серця темноту.
Зіркою впала
На денце окрайчиком ласка.
Теплим шматочком від сонця впекла доброта...
Ніченько, мало?
Не рухай цю тишу, будь ласка!
В ній щось по-справжньому щире в цю мить пророста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716712
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Я чую як ростуть години,
Як воду сьорбає трава,
Як жаром дихає хлібина
І родить думку голова,
Як світло шлях собі торує
По небу в хмарному диму,
І навіть людські душі чую,
А ви не чуєте… Чому?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716699
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Кепський настрій дають понеділки,
Що не крок – то суцільні шифри,
Генерали малюють стрілки,
Урядовці – малюють цифри.
Похоронки малюють «гради»,
Пишуть риси образ насмішки,
Журналісти малюють зради
З перемогами вперемішку.
Але світ цей інакше може,
Він не всі ще згубив відтінки,
Намалюйте хоч щось хороше,
Добре слово чи добрі вчинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716700
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
«Це ті, інші, танцюють під звуки скрипки
На якій грає смерть-привид.
Ті, інші, сп’янілі від срібла, холодні люди...»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Зима. І світ чи то посріблений,
Чи то заморожений. Чи просто мертвий.
Тимчасово (у це хочеться вірити,
Хочеться тепла серед мокряку холоду).
І в цьому світі твердої води
(Що заморожує саму думку
І навіть людяність)
Прийшли ті – хто танцюють під звуки
Скрипки залізної
На якій грає сама Смерть невдаха –
Бліда селянка зі срібними кульчиками,
Що збирає свій урожай пшениці людської –
Замороженої. Як і все (бо зима).
Холодні люди. П’яні від срібла зими.
Замість крові у них антифриз.
Чи то люди чи то привиди
Зими божевільного січня.
Не першого. Але волохатого.
Як хвіст мамонта,
Що висне в епоху нагадуванням
Про часи кам’яних сокир.
Колись цих людей-привидів
Я теж у ніщо перетворював,
Але скрипка, як і раніше, звучить.
Все танцюють, танцюють, танцюють
Привиди серед снігу – води мертвої
Танго страшне і потворне.
Під музику. Смерті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716423
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Гірчить моє життя. Гірчить...
Ой, як мені пройти? Ой, як мені пройти це полинове поле?
Вітер їдкий в лице... Вітер їдкий в лице, і дим ще очі коле.
Та знаю, що чекає світле... Нове!
Гірчить моє життя. Гірчить...
Чомусь ця гіркота так щедро сіється! Та вірю...
Полинове поле перейду – й не буде там її.
Не буде там цієї гіркоти. В ході розвіється!
Гірчить моє життя... Та знаю я
Усе проходить у житті, усе міняється! Я йду вперед...
Сміливо йду вперед! Бо тільки там світло ясне.
Бо тільки там нам доля усміхається!
Насіялось багато отого полину...
Зійшов так буйно. О, як гірчиш ти, доле!
Ой гірко ж як... Ой гірко-гірко ж як! Та йдім вперед!
Любім землю свою! Разом пройдемо полинове поле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716388
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Постав свічу за мамине здоров'я
У Богородиці прощення попроси,
Своє єство, наповнене любов'ю
До мами на поріг ти принеси.
Ти на коліна стань, як в сповіданні
І попроси прощення від душі,
Обійми, як вперше і востаннє -
Нехай розтануть негаразди всі.
І мама всі гріхи тобі відпустить,
Жаліючи беззахисне дитя.
Твоя душа, наповнена любов'ю,
Знов понесе тебе у вир життя.
Ти знову сильний. Мамина молитва
Тебе оберігає скрізь завжди.
Постав свічу за мамине здоров'я,
Частіше став і випадку не жди.
Хай весело пломіння палахкоче,
Нехай не плаче воскова свіча
І мама часто вас на рідному порозі
З усмішкою на щастя зустріча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716330
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Коли літо відпахне любистком
І зозулине «ку» відкує,
Ще вода тихим золотом блиска,
Літом бабиним луг заснує.
Підрум’яниться трохи калина,
В позолоті – березовий гай,
Журавлиним відточеним клином
Розтривожиться весь небокрай.
Захмеліє трава тоді в росах,
Оживе після довгих дощів,
Забреде у мій край рання осінь,
Тихим смутком осяде в душі.
30.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716047
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Прийшли… Чужинці, не свої,
І не брати, і не звитяжці,
А так… Так щоб лишень землі
Моїй ставало тяжче й тяжче,
Щоб спопелити і піти,
Вернутись й згарища топтати,
Плюндруючи твої сади,
І так від хати і до хати
Лишати слід своїх чобіт
І бруд байдужого зухвальства
На ранах спечених в вогні,
Й у душах скривджених… Та марно,
Не залякати слави юнь,
Не роздавити, не здолати,
Коли набатом в грудях б’ють
Серця українських солдатів
І вже ні страх, ні зради вал
Їх не зупинить, не поборе,
Біда тому, хто проти став,
Бо ж доста! Скільки може горе
Плодитися в моїй землі,
В краю незнайденого щастя,
Де так співають солов’ї,
А навкруги все тяжче й тяжче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716225
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Стріляють… Там десь, та не тут...
Вбивають… Там, де нас немає...
І умирають… І живуть...
І не здаються й не чекають
Від Бога ласки та людей...
В борні своїй не знають спину,
Воюють, раняться і гинуть...
І серед крові та смертей,
Зростають велетами нині…
Піднявши прапор волі ввись,
Несуть прокопчені знамена,
Щоб ми творили та щоб мир
Не покидав нас… І напевно
Молитися повинні ми
За тих, що там де нас немає
І умирають, і живуть,
І не здаються, й не чекають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716237
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Мороз і сонце,
Базарний день-скрізь люди,
Брата лиш нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716226
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Я ніколо не хотів багато.
Лиш би хлібця трішки на столі,
Лиш би деколи, не часто свята
І в душі – невтомні солов”ї.
Я ніколи не хотів без міри
Почестей, примарливих корон.
Лиш би в серці не стихали ліри,
Не згасав душі палкий вогонь.
Я ніколи не хотів розбрату,
Цінність особистості в труді,
Лиш би ти не пнувся в старші браття,
Рівність признавав в собі й мені.
Я не мріяв про високі далі,
В ранці жезла маршала не ніс.
Лиш би в людях було менше сталі,
Світ добром і благістю проріс.
Я не вірив в Господа і Бога.
І тепер кляну себе за те.
Віднайшов до Храму я дорогу,
Що до щастя й спокою веде.
1993
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716189
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
А я бачив, як сонце зійшло,
Як світилися роси ранкові...
І в небесній веселці-підкові
Бачив я від жар-птиці крило.
Ще,- я бачив, як зірка вгорі
Чиюсь долю на щастя шукала...
Мені так, раптом, боляче стало,
Що не маю такої зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716133
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Зависло над світом червоною кулею,
розпечених джоулів кіло і мегами,
розсунувши темряву теплою хвилею,
щоб знову втішались його оберегами.
А далі - проміння розсипало золотом,
нестримно помчало дахами і вежами,
і кинулось ткати зрум'яненим колесом
із чистого світла одвічне мереживо.
І, сповнений щебету, берег прокинувся,
своїми пейзажами море відкрилося
і світ усміхнувся натхненно і приязно,
неначе сьогодні усе народилося.
Симфонія світла акордами шириться
в промінні ясному природа купається,
і пишеться тут, і сміється і мріється -
напевно це щастям усе називається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716122
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Жив дід, жила бабка,
Була в них курочка-рябка.
Під припічком у гніздечко
Знесла курочка яєчко.
Дід яєчко бив, бив, бив,
Дід яєчко не розбив.
Баба била, била, била –
Теж яєчко не розбила.
Те яєчко на тарілці
Поставили на полиці.
Уночі там тишком-нишком
Пробігала сіра мишка,
За хвіст яйце зачепилось –
Впало долу і розбилось.
Дід плаче, баба плаче,
А курочка кудкудаче,
А ворота скриплять,
А сороки скрекотять,
А гуси ґелґечуть,
А собаки брешуть.
Біжить вовк, питає:
Чому всі ридають?
Ой, вовче зубатий,
Як же не ридати:
Жив дід, жила бабка,
Була в них курочка-рябка.
Під припічком у гніздечко
Знесла курочка яєчко.
Дід яєчко бив, бив, бив,
Дід яєчко не розбив.
Баба била, била, била –
Теж яєчко не розбила.
Те яєчко на тарілці
Поставили на полиці.
Уночі там тишком-нишком
Пробігала сіра мишка,
За хвіст яйце зачепилось –
Впало долу і розбилось.
Дід плаче, баба плаче,
А курочка кудкудаче,
А ворота скриплять,
А сороки скрекотять,
А гуси ґелґечуть,
А собаки брешуть.
Почав вовк зубатий
Вити та ридати.
Йде ведмідь, питає:
Чому всі ридають?
Ведмедю хвостатий,
Як же не ридати:
Жив дід, жила бабка,
Була в них курочка-рябка.
Під припічком у гніздечко
Знесла курочка яєчко.
Дід яєчко бив, бив, бив,
Дід яєчко не розбив.
Баба била, била, била –
Теж яєчко не розбила.
Те яєчко на тарілці
Поставили на полиці.
Уночі там тишком-нишком
Пробігала сіра мишка,
За хвіст яйце зачепилось –
Впало долу і розбилось.
Дід плаче, баба плаче,
А курочка кудкудаче,
А ворота скриплять,
А сороки скрекотять,
А гуси ґелґечуть,
А собаки брешуть.
Я ж брехать не вмію –
То ж сиджу і вию.
Ведмідь слухати почав –
З горя хвоста відірвав.
Ось вам відповідь проста –
Чому ведмідь без хвоста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415800
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 01.02.2017
Дай забутися в твоїх обіймах,
Приголубити змучену душу.
Пригорнути до себе і більше
Я ніколи тебе не відпущу.
Наче птах, загубитися в небі
Та сховати в волоссі зітхання .
Ні, не плач, моя мила, не треба.
Повернусь із війни. Ця остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715353
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
«На вулиці якійсь посеред Міста Марень
Все буде, наче тут ти жив уже колись...»
(Поль Верлен)
[b]Арлекін на фронті[/b]
Все наче сон – як вигадка,
Війна між чорних пірамід
Поміж копалень-нір,
Де люди мороку глибин
Несли нам чорний камінь,
Такі ж мальовані як тьма.
А нині ось – хоч і зима,
Та вдягнений в плямисте
Зі смертю бавиться
І грає роль смішну
Невдахи Гамлета
Веселий Арлекін.
Комусь дарує смерть,
Ховається від куль,
Стріляє в сепарів,
Поребриків кладе із кулемета,
Жартує (часом недоречно)
І риє землю
Безтурботно...
[b]П’єро на фронті[/b]
Блідий поет,
Колишній меланхолік-вчитель,
Артист сумної гри,
Філософ ностальгій (колишній),
Співець модерну,
Майстер алегорій –
Гірлянди мертвих слів,
Закоханий (колись) –
Таки невдало.
Творець метафор, текстів і поем
(Колись).
Він нині офіцер:
Три зірочки на теплому бушлаті.
Приціл перевіряє:
«Вище три,
Від основної – правіше п’ять...»
І сумно батареї
Команду віддає:
«... фугасним... Постріл!»
[b]Коломбіна на фронті[/b]
Колись давно –
В минулому житті
Вірші складала
Серед міста мрій,
Весела Коломбіна
(Життя як водевіль),
А нині рвані рани шиє,
Бинтує у шпиталі польовім,
А потім кличе
У журбі своїй захмарній
Старого Бога.
І черлені плями
На білому халаті.
Бо зима. Назавжди.
Чи хто зна.
Веселе і трагічне танго
Танцює з нами смерть.
І безтурботна Коломбіна
Колись яскраве плаття
Носила. Нині білий.
Халат. І запах крові.
І війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715245
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
«О, Діано, Діано, порожня Діано!
Випуклий звук, де збожеволіли бджоли...»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Металеві бджоли залізних вуликів
Не сплять ночами Діани –
Блідої красуні високої порожнечі.
Металеві бджоли
Гудуть в краю божевілля,
Навіть коли Зима –
Гостя недобра,
Біліша блідої Діви,
Кров перетворює в кригу,
Летять металеві бджоли
Збирати мед одкровення
До квітів білого снігу.
Діано, бліда Діано!
Діво чорної порожнечі,
Навіщо ти нас кличеш
Слухати цю пісню –
Пісню бджіл божевільних,
Стогін почвар сталевих.
Пасічники зимові:
Пасемо бджіл металевих
В краю пірамід чорних,
У світі тіней і світла:
Кольорів не лишила
Нам діва сумна Діана:
Тільки чорне і біле,
Тільки відтінки сірого
Ночі зими останньої,
Ночі холодних зір,
Ночі почвар Плутона,
І вітровія Борея
І весляра Харона.
Навіщо, бліда Діано,
Прийшла урожай зимовий
Збирати в свої комори?
Навіщо ти наші душі
Женеш у свою пустелю
Жахну і таку зловісну,
Як попіл, замішаний снігом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715175
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
У всякій душі –
Арена Колізею.
Вирок за часом,
Що підбирає мовчки
крила - чорні чи білі.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714758
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
У всякій душі –
Арена Колізею.
Вирок за часом,
Що підбирає мовчки
крила - чорні чи білі.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714758
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Традиційна мовчанка
(Сонет)
Вкрай важке державності відродження,
де Донецьк – як другий Карабах.
Росіян вкраїнського походження
нищити доводиться в боях.
А яким повинне буть поводження
у Вітчизни й світу на очах?
Лихо, як лавинне снігу сходження,
за один усе змінило мах.
Вмить добро зі злом перемішалися.
Хтось, крові напившись, кров’ю вмивсь.
Що то із поважним людством сталося?
Ніби вдруге Гітлер народивсь.
Чи не так Європоньці мовчалося
в час, як Третій рейх гадючо звивсь?
–––––––
© Анатолій Загравенко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714706
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Ми сущі
(Сонет)
Вітаю всіх, хто в різномовнім світі
усе-таки з Вкраїною в душі
читає ці чи пише сам вірші,
ще не забув, як грати на трембіті.
На жаль, і в двадцять першому столітті
нам душі ніби крають лемеші,
чужі підошви топчуть спориші,
впереміж з амоналом пахне вітер.
Вкраїна вже державна а чи ні
у пам’яті синівській невмируща.
І хто-зна де в душі болить ще дужче,
в домашніх муках чи на чужині.
Та навіть і в пекельному вогні,
в зросійщенні й занглійщинні ми сущі.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714322
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Море лоскоче мої босі ноги -
Відчуваю себе боконістом.
Поряд з ним немає тривоги,
А життя наповнене змістом.
Ви кажете :"Море шумить...",
Я скажу, що воно співає.
Його пісня - єдина мить,
Але парадокс: все життя триває.
Морські хвилі вічно невтомлені,
Змийте рани собою мені.
Хтось придумав Бога на небі,
А я вірю, Він живе на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714203
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Чорнороби
(Сонет)
Вітчизні утвердитись щоби,
слід палко любити її.
Чужі як не ваблять оздоби,
все ж цінності вищі свої.
Допоки вкраїнської проби
гримлять у садах солов’ї,
від мови і слів чорнороби
ведуть нескінченні бої.
Синівського чину та справа –
народ виривати з імли,
щоб власну зміцнити державу,
в якій не було б кабали.
Коли б не Шевченкова слава,
то вже ми чи в світі й були.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713727
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
шляхи розходяться, та зберігаються зв'язки,
тому, мабуть, прощатися не варто,
бо в кожній точці зоряної карти
тебе відчую я, мене підхопиш ти
сама розлука утрачає справжність й сенс,
вона - ілюзія із відстані і часу,
а серце, уподібнившись пегасу,
куди завгодно дух перенесе
галактики стикаються і точитися війна
руйнівників і тих, що світ щодень цей творять,
а тільки віра творить з нас героїв,
нехай тебе убереже вона
ми знов розходимось, лежить безмірний шлях,
в святилищі душі для тебе вічне місце,
чекатиму від тебе добрих вісток,
а ти читай про мене по зірках
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713362
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
В душі товчеться ніжне і сліпе
Пухнасте і грайливе кошеня.
Йому уже - сто тисяч літ, без дня,
А ймення кошеняті - Агапе*.
Воно - твоє, одвіку править бал
Цей дивний Всесвіт, - кориться душі.
Трояндами укриє комиші,
І облете спокусливо кинжал.
Я не тримаю, ні, - воно твоє.
Як виженеш, то десь і пропаде,
А може й прийде немічне й бліде?
Допоки доля лінії снує,
Тобі несила нагострить мечі, -
Щити від лиха - віра і любов.
Дивись, воно розплутує клубок
Твоїх страхів, вмостившись на плечі.
Звірятко дивне - лагідне й скупе,
Не вимагає і не віддає
Тебе... Шукає, знає - ти десь є,
Моя, нестримно-вічна, Агапе.
*Аґа́пе (грец. αγάπη) — Божа, безумовна, жертовна, дієва, вольова, турботлива любов.
19.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713089
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Сльоза на зошиті
(Сонет)
Дітям-сиротам усіх на землі воєн і народів.
Автор.
Урок не слухає дитина,
бо інший в пам’яті урок.
Стандартна, в квітах, домовина.
І героїчний батьків полк.
В сумних подробицях картина.
В печалі синьо-жовтий шовк.
У морі квітів домовина.
Такий ото гіркий урок.
Звичайно, виросте дитина.
Істотно, буде з неї толк.
Та стільки житиме людина,
спливатиме із крепом шовк.
Блищить на зошиті сльозина.
Чому ти, вчителю, замовк?
––––––
© Анатолій Загравенко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712876
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2017
Ти мене на світанку розбудиш,
Проведеш босоніж в хуртовину,
Ти ніколи мене не забудеш,
Ти ніколи мене не зустрінеш.
Оберігши тебе від застуди,
Я подумаю: "Боже Єдиний!
Я ніколи тебе не забуду,
Я ніколи тебе не зустріну"
За водою загати напнуті
Верфі галас і Біржі рутину,
Я ніколи уже не забуду,
Я ніколи уже не зустріну.
Не моргають, сльозяться відверто
Карі вишні на вітрі невпинно,
Повертатись - недобра прикмета,
Я ніколи тебе не зустріну.
Якщо вдруге на Землю прийдемо,
Як в Гафіза рядках старовинних,
Ми, напевно, вже не перетнемось,
Я ніколи тебе не зустріну.
Будуть зовсім уже мінімальні
Усі наші незгоди з тобою
В порівнянні з протистоянням
Нас, живих, з пустотою німою.
Безмістовні гойднуть височини
Кілька фраз, які звідси прибудуть:
"Я ніколи тебе не забуду,
Я ніколи тебе не зустріну"
Ты меня на рассвете разбудишь,
проводить необутая выйдешь.
Ты меня никогда не забудешь.
Ты меня никогда не увидишь.
Заслонивши тебя от простуды,
я подумаю: "Боже всевышний!
Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу".
Эту воду в мурашках запруды,
это Адмиралтейство и Биржу
я уже никогда не забуду
и уже никогда не увижу.
Не мигают, слезятся от ветра
безнадежные карие вишни.
Возвращаться — плохая примета.
Я тебя никогда не увижу.
Даже если на землю вернемся
мы вторично, согласно Гафизу,
мы, конечно, с тобой разминемся.
Я тебя никогда не увижу.
И окажется так минимальным
наше непониманье с тобою
перед будущим непониманьем
двух живых с пустотой неживою.
И качнется бессмысленной высью
пара фраз, залетевших отсюда:
"Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711682
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 17.01.2017
«У цій країні снігу
Я слухаю мовчання,
Згадую цикад
І цвіркунів, що давно відспівали,
Занурившись у зимовий сон…»
(Сайто Мокіті)
Нинішньої непривітної та безбарвної зими мені пригадуються дні, що пішли у небуття майже два роки тому. Тоді почався рік дерев’яної вівці – мала би початись весна, але пришла заметіль і все вкрило глибоким снігом – навколо запанувала біла порожнеча. Я тоді був у війську його світлості тюнагона Фудзівара Ямакадзе – залишив пензель та тушечницю, взяв до рук катану і приєднався до загонів самураїв, що йшли воювати східних варварів. Після зимового граду та заметілі трохи затихло і східні варвари кілька днів менше турбували. Скориставшись невеликим перепочинком ми знайшли в гаю біля нашого табору чайний будиночок і влаштували чайну церемонію – садо (茶道). Цей чайний будиночок ми назвали «Дзютаку кодокуна кокоро» (住宅孤独な心) – житло самотнього серця. Нам пощастило – серед нас був майстер чайної церемонії Сакура-но Ханабіра (桜の花びら) і ми змогли не просто в точності дотриматись ритуалу, але і помилуватися твором справжнього майстра. Посуд був, звісно, не той, яким користуються майстри столиці, хоча навіть там у нашу епоху занепаду поменшало знавців давньої порцеляни. Ми пили чай і згадували гвоздики, акації, піони та гіацинти. Наприкінці церемонії як і належить ми говорили про поезію, цитували по пам’яті хайку майстра Масаока Сікі. Я ще подумав про те, що він теж писав свої хайку кров’ю – недарма він взяв псевдонім по імені птаха, у якого голом іде кров, коли він співає. А потім складали власні хокку. Я слухав слова кожного і з сумом думав про бодхісатву Дзідзо – покровителя мандрівників, бо нині всі ми мандрівники в невідомість, хоча йдемо шляхом Обов’язку – шляхом самураїв. Я теж склав кілька хокку, а потім вийшов з хатинки і побрів глибоким снігом навмання повторюючи «Наму Аміда Буцу» і думав про те, що мало кому пощастить в наступній реінкарнації народитись в Чистій Землі Будди Аміди. І раптом побачивши сосну в снігу я пережив саторі – просвітлення. Нині я споглядав сніг за вікном і згадав хокку, які ми – суворі воїни жорстокої зими складали в тому чайному будиночку серед снігів і записав їх на папір:
* * *
Прочанин меча.
Сніг – це листок паперу.
Пишу про тишу.
* * *
Ось так напевно -
Тьма: буду бачити сни
Біля гвоздики.
* * *
Зникли кольори:
Акація в долині:
Білий-білий сніг.
* * *
Зимове небо.
На землю грішну летять
Білі пелюстки.
* * *
Серед мовчання,
Серед холодних снігів
Споглядаю меч.
* * *
Кіт серед снігу.
Згадує дні березня
І спів горобців.
* * *
Моє мовчання.
Може слова загубив
Десь по дорозі…
* * *
Тільки сніг, сніг, сніг
Вірші читаю сумні
У порожнечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711701
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Таке мале, а стільки в нім лайна!
Нагріб, накрався ще й почав стріляти!
Прийшов вже час, щоби йому сповна,
За всі свої гріхи відповідати.
На хвилях революції завжди
Непотріб піднімається нагору.
Такі пашинські завдають біди
Нам значно більше, чим заклятий ворог.
Тож стежимо, пройде ця влада тест, –
На рівність всіх людей перед законом?
Чи нам на ній поставить треба хрест?
Бо справу знову маєм з лохотроном!
11.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711458
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
я маю дощ,
дарма що із каміння.
мої сніги, як сіль
в сухім корінні.
мої мости —
шматований папір,
розбиті бáлки слів.
та йду, повір...
це край.
і край, мабуть, останній.
він зрушить все у воду.
в ванній.
цей час швидкий,
а швидкість — лиш блакить.
лікують часом.
часом є латки.
а де ж,
а де ж нитки?..
10.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711393
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017
О, цей веселий бунт зими
На неосяжні виднокола
Як знак Всевишнього Глагола
Серед розбрату і пітьми.
На первозданий білий сніг
Лягло слідів рясне намисто.
Хай нас об’єднує пречиста
Любов до рідної землі.
Хай стугонить болючий пульс,
Її вогонь у наших венах,
Щоб на вівтар святий щоденно,
Хоч колосок, як не копу
Але поклали я і ти.
І спалахнуть спасенні свічі,
І благим сяєвом в обличчя –
Тепло Різдвяної звізди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711342
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Літа у сиву паморозь вдяглись,
У коси білу кинули мережку.
Високі мрії хоч не всі збулись,
Та не дарма життя топтала стежку,
Оглянусь: лан, засіяний добром,
Дітей і внуків оцінили люди,
Закохана в святу красу дібров
І друзі в мене - щирі, не зануди.
Життя, земне, виходить, удалось,
Подякувати зорям є потреба,
І хоч не все, сплановане, збулось,
Про це ніколи шкодувать не треба. 13.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711305
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Я не стукаю, просто зайду...
На столі учорашня газета,
Крихти хліба і два сірники.
У господі немає ладу,
Тільки тінь мовчазного естета
Та і ту "підмели" тайники.
Я не стукаю, серце гримить,
Як старий-престарий холодильник,
Що до скону служити бажав.
Десь отут, зачепилася мить
За беззвучний, зловісно-всесильний,
Некерований зібганий жах.
Учепившись, розкраяла світ
На "можливо" і вічне -"ніколи, -
Безнадії стулила сюжет.
Описала чужий, а не свій,
У своєму - одні частоколи
Та і ті розхиталися вже.
На газеті отут напишу:
До нестями... ваганням умита.
Не сльозами, їх вилила всі.
Я піду, а тобі залишу
Мою душу, у вигляді сита
І кохання, так схоже на сіль...
09.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711283
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Мадонно українського села,
Ґвалтована, катована, розп'ята,
Я вірю в тебе. Доторкнусь чола,
Де у віночку і калина, й м'ята —
Благослови! Дай сили і снаги
У світ нести твоє дитя і волю
Попри дощі, тумани і сніги,
Щоб відшукати оту згубу — долю,
Що до Сибіру прадідів звела,
Які посміли не скоритись звіру...
Мадонно українського села,
Тебе і досі ще несуть в офіру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711263
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Ти мені відболів.
Вже не снишся. Від подиху січня
Ця любов замерзає
І просить хоч трішки тепла.
Та між нами сніги
І, здається, лежати їм вічно.
Крізь рядки проступає
Холодна, байдужа імла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711281
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Без позначок
Без позначок німотний календар -
Мала пустеля часу на стіні,
Безстрашний і байдужий секретар,
Що креше символічні цифродні:
- По колу .... ррруш! -
Накаже йти вперед,
Закреслюючи все, що відбулось.
Оманами ілюзії впряде
В сподіване й очікуване "щось"...
А після - у старезний фоліант
Запише кількість днів-перевидань.
Мій календар, мов стомлений Пилат,
Вивчає сенс найголовнішого з питань...
ред. листоп. 2017/2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711245
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Є час для родинного затишку, світла й тепла,
Вітального слова, обіймів і рідного кола,
Коли закосичена хата, мов біла сова,
Кошлатим крилом пригортає і кличе до столу.
І простору робиться більше, і згустки вогнів
Крізь матову шибку сочаться назовні медами.
Несуть благодать ці святочні усміхнені дні,
Як східні царі, що приходять в оселю з дарами.
І ось тобі золото, ладан і мирт запашний,
І пригорщі білого снігу, як вовна, густого…
Від першого слова розписаний шлях твій земний:
Із глини – у попіл, із попелу – в небо, до Бога.
А поки – радієш, хапаєш кожнісіньку мить,
У колі тісному тобі, як у космосі, вільно!..
І щось ностальгійними нотками в серці щемить,
Коли ти прокручуєш пам’ять, мов кадри із фільму.
А в ній стільки світла, тепла й лімітованих див!
Тому і чекаєш між буднів родинного свята,
Допоки у Вічності час тебе не розщепив,
Як атом.
[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2017
Скінчився день. Росою вмився вечір.
Укрилась нічка зоряним крилом.
Усівся місяць дубові на плечі,
А той стеріг із півночі село.
Замовкли скрипки цвіркунів у лузі,
Чекають ранку сонні комарі,
Села не видно в темнім виднокрузі,
Хоч світло місяць сипав угорі.
Прослала нічка вишиту доріжку –
Чумацьким шляхом Бог її назвав, –
А місяць опустив у воду ріжки
І ними спраглу душу напував.
О нічко, зореока чарівнице, ,
Твої принади – дивна таїна,
Це ти прядеш із марева спідницю,
У котру річка ранком порина.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710361
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Ось знов засвітилась, яскрава-яскрава,
у небі вечірня зоря.
Задумаймось, люди, для чого ми в світі?
Для кого ця зірка ясна?
Вона сповістила про радість велику,
що мудрість зуміє відкрити.
Син Божий прийшов у світ, як людина,
щоб нас всіх навчити радіти.
Цінуй батька й матір, бо є твої рідні,
і кожного ти поважай.
Послав до нас Бог єдиного Сина,
щоб ми відшукали свій рай.
Ми ж часто для себе... ще й мало, все мало,
а Він навчав іншим ясніти.
Ось знов засвітилась, яскрава-яскрава,
та зірка, що вчить нас любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710593
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Ось знов засвітилась, яскрава-яскрава,
у небі вечірня зоря.
Задумаймось, люди, для чого ми в світі?
Для кого ця зірка ясна?
Вона сповістила про радість велику,
що мудрість зуміє відкрити.
Син Божий прийшов у світ, як людина,
щоб нас всіх навчити радіти.
Цінуй батька й матір, бо є твої рідні,
і кожного ти поважай.
Послав до нас Бог єдиного Сина,
щоб ми відшукали свій рай.
Ми ж часто для себе... ще й мало, все мало,
а Він навчав іншим ясніти.
Ось знов засвітилась, яскрава-яскрава,
та зірка, що вчить нас любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710593
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 07.01.2017
«I cried when the moon was murmuring to the birds:
Let peewit call and curlew cry where they will,
I long for your merry and tender and pitiful words
For the roads are unending, and there is no place to my mind.»
(William Butler Yeats)
У липні 1977 році, подорожуючи графством Кілдер – графством Кілл Дара – графством Церкви Дуба, я відвідав замок Кілкі – давній ґотичний замок рідкісної величі і якоїсь моторошної краси. Правильно називати цей замок, звісно, Кілл Кахах, а не Кілкі, але я не про це. На той час замок вже перетворили в готель – досить фешенебельний і головне романтичний. Графи гордого роду ФітцДжеральд давно вже не жили в ньому. Готель, не дивлячись на те, що розміщений був в замку неймовірної краси, мало користувався популярністю в туристів – був майже порожнім. Я зупинився в одному з номерів. Оглянувши замок, поговоривши з службовцем готелю Брінданом О’Ріганом про старовину я повернувся до себе в номер, відкрив вікно і споглядав літню ніч. Коли вже було далеко за північ і околиця занурилась у мовчання темряви, я почув тупіт копит – до замку під’їхав вершник на білому коні в довгому плащі та береті. Він залишив коня неприв’язаним блукати біля замку і прочинив ворота. Я вийшов з номеру і почав ходити коридорами замку, намагаючись перестріти цього нічного гостя. І справді – в напівтемному коридорі замку біля башти я помітив постать у старовинному камзолі та червоному плащі, накинутому на плечі і взутому в срібні черевики, які блищали і дзвеніли при кожному його кроці. Я одразу зрозумів хто це. Це був Джеральд ФітцДжеральд – ХІ граф Кілдер, якого називали «Граф-чаклун», алхімік і знавець магії, лицар і вигнанець, багач і жебрак, нащадок королів і волоцюг, той хто двічі сходив на ешафот, але вертався з нього з головою на плечах, некоронований повелитель Ірландії. Я промовив до нього ірландською: «Fáilte, Do Mhórgacht! Tá mé do aoi, tá brón orainn gur tháinig sé gan chuireadh…» («Вітаю Вас, Ваша Світлосте! Я Ваш гість, вибачаюсь, що приїхав без запрошення…») Але він навіть не озирнувся і продовжив йти коридором до сходів з тихим мелодійним дзвоном своїх срібних черевиків. Втративши будь-яку чемність я намагався його наздогнати, але він раптом зник – розтанув у повітрі. Зранку я почав розпитувати службовців, але ніхто нічого не бачив. Тільки старий ключник кинув мені: «Кажуть, буває тут таке… Через кожні сім років…» Згадавши цей випадок я уявив на мить, що він відповів би мені, якби захотів і написав на білому листку паперу таке:
«Якщо світ білий чи то посріблений,
А копита коней білих дзвінкі й важкі,
І важко думати: а може я останній –
Лицар-алхімік і граф-чарівник
І просто мрійник – невже останній?
Я шукав золота – а знайшов срібло,
Я шукав світла – а навколо темрява,
Я шукав мудрості – а знайшов забобони,
Я був графом – а став вигнанцем,
Я шукав слави – а знаходив плаху,
Я шукав Вітчизну – а знайшов Тауер,
Башту ґратовану-муровану для таких от
Шляхетних чи то гонорових – надто,
Для таких от неприкаяних-непотрібних,
Навіть для пекла зайвих. Чи то заячих.
І смерть на чужині у місті брудному-чужому,
Де навіть багно чуже, у місті патлатої королеви
І язиків злих зміїних чорнилом фарбованих.
І де вона істина? Серед літер покручених
Фоліантів старих важких і запилених?
Чи може на вістрі меча сталевого
Чи в оцих сутінках таємничих? Де вона?
А в очах людей страх – у зіницях синіх,
А в очах людей відчай – бо де вона,
Земля наша – чи там за пагорбами,
Чи тільки в жмені – і та між пальцями
Піском сухим…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710563
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2017
Дитя замовкло... ссе порожні груди...
Сльоза солона матері пече...
— Залиште хоч окраєць!.. Чи ж ви — люди?!
Та відповідь — мороз чужих очей.
— Не плач, Іванку, вірю — будем жити!
Вже до весни — рукою... там — врожай...
Побачиш колос, сонечком налитий!
Не плач, маленький, серденько не край...
Дитя заснуло. Мати пригорнулась
До тільця, де ледь жевріла душа...
А однією із сусідніх вулиць
Печальний Янгол Смерті поспішав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 27.12.2016
Байдужість, люди, це найвища зрада!
Від нас цього й чекають вороги.
Я знаю те, чому байдужа влада.
Але скажіть, чому ж байдужі ми?
Олександр Кобиляков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708520
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Ось наче й все, ні розпачу, ні муки,
За все я дякую, все добре, недарма,
Зимове небо стерло цятки круків,
Нема ненависті й любові теж нема.
Усе гаразд, і жити можна далі,
Хоч трішки збоїть серця механізм,
І гасне на столі мій пам'яті гербарій,
Мов жовтий реквієм загубленій весні.
Самотньо, холодно, ледь сумно і байдуже,
Хоч стане сил мені, щоб йти і затемна,
На вулиці моїй бракує зір в калюжах,
Прийде ще свято, але не Вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706727
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 16.12.2016
У потоках безжального часу,
Де зникають всілякі сліди,
Ми застигли, немовби Мідаси,
Що руками торкнулись води...
І душа перестала боліти,
Поцяткована віспою-злом,
Бо тепер золоті ми... Над світом,
Марнославства зігріті теплом.
Розміняли талант на дирхеми
І тепер не болить голова,
Бо, не золото - наші поеми,
І не золото - наші слова!
Не життя, а „робочі моменти”.
Де сьогоднішня совість митця?
Ми тепер - золоті постаменти,
У яких скам'яніли серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706771
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 16.12.2016
Невже ми [i]сюди[/i] так поспішали,
Невже саме [i]цього[/i] ми так прагнули
Щоб крила нам обрізати казали
І жити за одними правилами?
Ми йшли за тим хто кликав нас,
Ми вірили самому дзвінкоголосому -
Без віз він нас вів у безвіз і альянс
Кожного року кожної осені.
А як же ті що стояли Там?
Невже задарма кров'ю вмивали асфальти? -
Їм жест красномовний зсобачили - "ось вам!"
І завезли в маріупольські варти.
Ми такі, і таки так багато нас,
Кожному з нас по дивану і телевізору;
Цей серіал про нас знімають без нас,
І ми в кожній сцені дублерові віримо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706608
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Ти хочеш краще жити?
А влада вже живе!
Чому в Карпатах лисих
Зникає все живе?
Ти хочеш краще жити –
Бажаєш і мовчиш!
На теплому дивані
Стурбований сидиш.
Покращення чекаєш,
А влада знов краде!
Поглянь – твоє мовчання
До бідності веде.
Ти хочеш краще жити?
Та щось не вірю я –
Це ти, мовчун лякливий,
Це ти агент кремля!
10.12.16р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705906
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Здригнувся світ у котрий уже раз –
Майдан горів, тепер горить Донбас,
І доля України – на кону –
Росія ж утягла нас у війну.
І гинуть українці – батько й син –
За землю несказанної краси,
За волю гинуть і за свій народ,
Де кожен є герой і патріот.
І стогне Україна день і ніч,
Бо ж з ворогом зустрілась віч-на-віч,
І корчиться від ран тяжких земля,
Котра чекала щастя із Кремля.
Та не бува законів для війни,
Бо гинуть мирні люди без вини:
Жінки й чоловіки, старі й малі
І моторошно від смертей землі…
20.07.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705577
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
є миті поетичніші поезій:
дахи цілує найтихіший сніг,
рука руки шукає обережно,
коли порушити мовчання гріх
залишені удвох у епіцентрі чуда,
"спасибі, Боже, що ми досі є,
за те, що несказанне б'ється в грудях,
за те найочевидніше: живем,
за те, що вчора й завтра не існує,
що час в гіллі принишклому заснув,
що магія проста, як найніжніше руно,
ще де-не-де не втратила вагу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703908
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Продайте, будь ласка, квиток у ромашкове поле…
Там ніжність ванільними крихтами ллють пелюстки,
І я, босоногим дівчам, наганявшись уволю,
Вертаюсь в будинок, де поруч рояться казки.
Любисткові сни розганяють світанки на конях.
Під стріхою ластівки щедро звивають міста.
Ліниво муркоче руде кошеня з підвіконня,
І сонячні зайчики ловлять його за хвоста.
Там руки бабусі, натруджені, пахнуть жнивами,
В печі, зашарілій, тріскоче розпечений жар,
І гріють боки паляниці… Розігрують гами
У комині протяги – й линуть птахами до хмар.
На вікнах хрумтять накрохмалені білі фіранки,
І долею в’ються по стінах з ікон рушники…
Вбирається сад яблуневий в рясні вишиванки,
Де в гіллі майструє павук із ниток гамаки.
Там мама / я знаю такою її, – молодою!/,
Не відає навіть про те, що стежками зірок
Десь ходить вона /та, яку не назвали війною!/…
Продайте, будь ласка, в ромашкове поле квиток…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703808
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2016
Тихо згасають
Свічі в осіннім храмі.
Хори* безмовні.
*ХОРИ – (емпори) верхня відкрита галерея, балкон всередині церкви
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702567
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016
***
Ти трохи ближче, ніж примарний обрій,
і трохи далі стриманого крику .
Руда стосунків, інструменту - обмаль,
окрім образ, що длубають, мов кирка.
Слова, як вівці, збилися у вистиг,
у відстань, де зіниць вівчарки люті.
Невисловлене – мов зворотний виступ
на користь неузгодженої суті.
…Ослабли пси . Заплющено-червоні,
із вівцями лежать в повіках мрійно,
де ти – не далі, ніж на пів долоні,
де я - ще ближче замкнених обіймів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702564
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016
Осінній день з прощальним дивним присмаком
Ще дружить з сонечком, та погляд спохмурнів,
Шляхи-дороги дощиком прибризкає,
Засіє поле літньої стерні.
А ніч осіння в чорні візьме обійми
Казкову нерозтрачену красу,
Калиною червоною оздоблену,
Пошле під ранок кущику росу.
То засміється, мов червоне золото,
До сонця, що пізніш тепер встає,
А разом з ним і день новий народиться,
Який нові надії роздає.
А коли ранок, сірий, листопадовий,
У марево зненацька упаде,
Потонуть в нім долини й річки впадина –
То день новий в календарі гряде.
20.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702445
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Гребінчин край – Євгенова колиска,
так щедро викупана в сонці і росі.
А очі чорнії , мов з кожного обличчя,
промінчиком торкаються душі.
Оспівано тебе, мій рідний краю!
І возвеличено у всій твоїй красі!
Немає в світі більшого нам раю,
як гордо жити в імені твоїм.
Плекать, творити, берегти і множить,
щоб крізь віки пишався Наш поет
містечком, що ім’я славетне носить,
і людом, що у краї тім живе.
Ще б спокою у душах, в небі миру,
гараздів-злагоди у кожен-кожен дім.
А вишиванкою на плечі ляжуть сили
і з серця злине життєдайний спів.
З малого починається країна:
з води, з травиці, вулиці, села…
Гребінчин край – частинка України!
Хоч би маленькою якою не була!
Частинка величезної родини,
де всі – сім’я: далекі чи близькі.
Пишаймося – ми діти України!
Хай мрії здійснюються світлі і легкі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702327
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Давно такого дива не було,
Великий місяць, наче НЛО,
Невидимо наблизивсь до землі —
Прибув на швидкісному кораблі.
Коли чолом торкався її пліч,
Пітьма зникала у таємну ніч.
Люмінесцентне світло розілляв —
Земля світилась від його заграв.
У повній фазі супермісяць плив
І дарував землиці масу див…
З уважністю так любо розглядав
І повернувся до буденних справ.
Під еліпсом крутилася земля
І посмішку ловила звіддаля.
Не дуже вірилося їй… Невже?…
У пам’яті надовго збереже.
14/11/16
P.S. Як стверджують експерти, востаннє супутник Землі аж так близько підходив до планети у далекому січні 1948 року. Наступного разу побачити схоже явище можна буде аж 25 листопада 2034 року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702307
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2016
Так, ми різні,хоч що не роби
І в людському і в Божому світі.
Росіяни - то божі раби.
Ми ж у Господа - божії діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696537
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 21.11.2016
Якби згадати звичай козаків,
Що на Січі всім прізвиська міняли,
Скоробагатьків і Крамаренків
Сьогодні записалося б чимало.
А решта, що гарують як мурахи,
Були б чи Батраки, чи Сіромахи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700560
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Завечоріло на почин зими.
Пітьма опала відголосом тиші.
Заклякнув місяць над ліском у виші.
Туман прослав вологі килими.
Зіпрілими сугорбами листви,
Ступає олень у тенетах гону,
Шукаючи порушника кордону,
Під пугача фатальні молитви.
Штикує вальдшнеп землю між корчів,
На хруст гілля витіпуючись лячно.
Набіглі хмари намивають мрячно,
Кашкети білогрибих паничів.
У мокасинах ворсяних мохів,
Пишаються вгодовані ялини…
Світанком кригнуть ліпоти хвилини,
На черевцях порідних реп’яхів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700461
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Хтось замішував нас з глини пекла та раю,
Диво - полюс один, інший - то маячня,
То за мить спалахнеш, то за мить вистигаєш,
От би крила дракона, от би твердість меча.
Але знаєш: дракон то є міфу данина,
Вістря - то атрибут, як добра, так і зла,
А ти просто ще тепла, вразлива людина,
Що поволі-поволі намацує шлях.
А з тобою і біль, страх і вчинки шалені,
Ну, і звісно, буття неодмінний конфлікт,
Але чи без цього промовляв би нам Геній,
І чи значив би щось емоційний потік.
Чи би свято життя (ціле сонце в кипучих бокалах),
Не завмерло, коли б світ стиснувся в крапинку над і,
Незворушність і правильність нас би усіх обікрали,
Що долоня й метал, мова й шум би зрівнялись в ціні.
Ну, а зараз поглянь: зорі й очі говорять про Тайну,
Хоч білет в цей театр нам обходиться рівно у смерть,
Хоч і мусиш змиритись також з невеликим стражданням,
Диво - це відбуватися тут і тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699966
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
В кліпі "Уявлений світ" використано роботи художника Олега Шупляка, якого часто називають "українським Далі". Він уславився створенням унікального стилю в образотворчому мистецтві. Широку популярність здобула його серія «Двовзори» (авторська назва картин-ілюзій з подвійним змістом).
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7W2k1_HpFFc[/youtube]
----------------------
Зали́шивши земний полон,
Уява птахою злітає
і в небі творчості зростає,
з повітря зводить бастіон.
Реальність меркне. Сяє сон.
Фантазія бажанням грає.
Уява може й окриляє,
та все це лиш – ілюзіон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699040
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Хочу похвалитись новим кліпом на пісню «ЛЕЛЕКИ УКРАЇНИ» Студії ОХ. Слова Миколи Серпня, музика й аранжування Юрія Задорожного, співає Анатолій Куценко.
Прем’єра пісні відбулася 08 жовтня на зустрічі поетів, музикантів, композиторів – авторів причетних до поетичного збірника громадянської лірики "Мислити і жити УКРАЇННО" і пісенника «Про рідне та близьке» в будинку творчості письменників в Ірпіні.
------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9kuKTIO9zdQ[/youtube]
Микола Серпень
ЛЕЛЕКИ УКРАЇНИ
Не ходи ти далеко,
Роздивись навкруги –
Ген чутливий лелека,
А ген-ген – вороги.
Наче тінь наших предків,
Що за нас все тремтить –
Як не так щось, лелека
Кудись швидко летить.
Біла птиця – чорні крила,
Після літа нас покине!
Зиму мусить десь перечекати.
Чи є нам до того діло?
Ну, яке, здається, діло?
Скільки їй терпіння треба мати!
Може, там десь далеко,
Дивні квіти цвітуть,
Та лиш тут у лелеки
лелечата ростуть!
Ми усі, мов лелеки...
«Як життя?» – не питай!
У світах нам нелегко,
Над усе ж – ріднокрай!
Біла птиця – чорні крила,
Зустрічі весняний символ!
Щастя треба вміти дочекатись.
Біди всі з країни гнати,
Боронитись, працювати,
І свою вже долю повертати!
Хмари знову зібрались,
Як ознаки біди, –
Тільки, що б там не сталось, –
Він прилине сюди!
Знов країні нелегко,
Смутку, хоч відбирай!
Та правічний лелека
Прикрашає наш край!
Чорні крила, біла птиця,
Краща доля нам годиться.
Скільки ще її дано чекати?
Ой не варто ж долю ждати,
Її треба здобувати,
Чорне з білим чітко розрізняти!
Лелеки України
------------------------------
В кліпі використано роботи українського художника Олега Шупляка. Він – член НСХУ (2000), лауреат премії ім. Михайла Бойчука (2014), автор офіційного логотипу до 200-річчя народження Т. Шевченка.
Про творчу зустріч –
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694635
Там в Ірпіні також прозвучала пісня «Ота стежина» у виконанні Заслуженої артистки України Олени Білоконь.
Її концертне виконання –
https://www.youtube.com/watch?v=ae2uz9U2IIk
Кліп на цю пісню –
https://www.youtube.com/watch?v=PGPXqgQj78c
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698237
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Печаль твоя, Осене,
таки наздогнала мене,
прослизнувши у серце,
мабуть, з ароматом зів"ялого листя -
такого п"янкого й водночас гіркого,
як моє кохання. Надіялась,
що без печалі переживу оцю Осінь,
не застигну і взимку, та бачу:
що від суму ніде не сховаюсь.
Та якщо навіть небо в печалі,
то куди я від неї подінусь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698297
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 05.11.2016
У півтанці, в півдрімоті,
У гойдливий лоскіт стебел,
В степ заводять білі стопи,
Між колосся пензлі теплі.
Вітер обхопивши гінко,
Загорнувшись в пасма марев,
Полудниця ачи жінка,
Хто це знає, хто вгадає.
І тремтить промінням сила:
Подих, легіт, подув, вихор,
Що тяжіло, те звільнилось,
Що приспалось, стало дихать.
Сонце й місяць - під повіки,
Колихатись відчуттями,
Упустивши в себе вітер
І голубившись в півтямі.
Стебла небо ледь лоскочуть,
Колоски малюють снива,
Щоб побачить, заплющ очі,
За тим правда, хто щасливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698553
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
[i]Білі вітри - солодкі хули,
Як від негоди ревли воли,
І посміхалося вим"я небес
Та подавало дощі без адрес...
Як світлофори включали червоне,
Щоби відбулись людські перегони...
Хтось запізнився, не зміг та упав
До перевесла розбурханих трав...
Рвали циклони людські сухожилля -
Порозкидали весни бадилля,
Поніс парашут невдаху - героя,
Вузли розкривались мотивами Цоя...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697420
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Я тебе роздягну
безпардонно, нахабно і грубо,
Оближу язиком,
і вдихну неземний аромат...
На тобі затанцюють
мої, такі жадібні, губи,
В напівтемряві ночі,
у спокої тихих кімнат.
Тільки ти... тільки я...
І безмежна у рухах свобода...
Я забуду усю
сотню тисяч журнальних порад...
Куштувати тебе —
то така неземна насолода,
Мій гіркий і солодкий...
маленький грішок — шоколад...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
На гладі сонної ріки, хвиле́ць журливі завитки,
Струже рубанком вітрови́м тесля́р щерблений.
Вплітають ладно павуки плеяд сіяючі нитки,
Роси відсвітом золотим у гай червлений.
Пастеллю олов’яних снів блукає соло цвіркунів,
Духмяним спокоєм трави, в степах безсилих.
Вуаль агатових вогнів гаптує спини бур’янів,
Що заглядають у стави з горбів похилих…
Ніч потомивши босих ніг, серпанком припаде на стіг.
Світання ковдрою її прикриє ревно.
Лазурним безкраєм доріг, полине днини оберіг.
Меди розплещуть солов’ї у світ душевно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696746
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016
«… в яєчній шкаралупі,
серед ночі з її прокуреним скелетом,
серед нудьги моєї уламків кістки Місяця,
у радості моїй, що схожа на тортури…»
(Федеріка Ґарсія Лорка)
Мисливцям на вурдалаків присвячую. Щиро.
У шкаралупі місячної ночі,
Коли мріяти годі, а вино темряви
Розлито по келихах – по краплі кожному,
Хто тільки в пам’яті, а ще там – в минулому,
А журба моя уламками сну
Покришеного на кавалки келиха
(Кожен смарагдом зірки,
Що світить зеленим оком
На небі чорному)
Кожної ночі жовтий скелет
Ховають по шафах підручників,
Лишились мені шматочки радості
До ранку слухати мишей шарудіння
Разом з котом кудлатим – йому розвага,
А мої розради на тортури схожі:
Бо кожен сон тарантулом
Тягне з нори Торквемади цитати.
А ти хотів, щоб тобі снилась копальня
Не для тебе рита, не тобі ліхтарем в сутінках,
Не тобі далека, не тобі закіптюжена.
Вбиваю осиновий кілок упирю в груди –
Щоб не встав не тинявся
По степах моїх синіх.
А хочеться заснути
Сном осіннього винограду
Або сном старого рибалки
Що ловив диво-рибу
У глибинах ріки
В якій втопилося серце –
Колись, не сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696568
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016
А я, мов загублений, ходжу, блукаю у часі
І просторі, що обернувся до мене тилом
І перевернувся. На небі я бачу м'ясо,
Що плавно застрягло у грунті і не вилізає
Із краєм
На вилах.
Земля стала небом, а небо - землею, тому я
Не ходжу, а плаваю, часто знаходячи вічність.
Але я втрачаю і нині, і завтра з минулим,
Які додаються і діляться на всі кратні.
Оплата
Вічем.
Постійно занурювавашись у глибини повітря,
Я міг виринати в місцях, де минало дитинство -
Зима з м'яким снігом і тепле, насичене літо.
Та зараз все в небі. І я з нього, певно, не вийду
Підвидом.
Листя.
А час досі грається з обрієм, колір змінивши.
Я падаю в небо і бачу туман, бачу темінь,
А також дивуюсь, чому в голові знову тиша.
Можливо, у мене стріляли. Можливо, я гордий.
Тихі води,
Де ви?
XXIV.X.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696530
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Дерева пишуть на корі листи, складають лисячо-вогнисті орігамі,
їм від зими ніяк не вберегтись,
тому лишають щось Землі напам'ять.
Вкладають сили у минущі кольори,
згорають з пишністю самайнової ватри,
це бал приречених, та зовсім не сумних,
час надто цінний, щоб його втрачати.
Палка циганка - радість восени,
таке коштовне те, що вже востаннє,
розтоплюється сонце у бурштин,
барокові підкреслює деталі.
В цю пору смертним заздрять і боги,
бо вбоге щастя, ділене на вічність,
а те, що раз один палахкотить,
ми величати можемо магічним.
Ти сам пройди в те дзеркало краси,
і, може, кольору внесеш у свої плани,
а поки ти у роздумах, дивись:
балет листочків в золотих пуантах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695897
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Йти і йти аж до межі вересня
і пізнати, що меж нема:
далі верес самотній стелиться,
духи осені на жнивах.
Ходять хмурні, як сни непрошені,
і серпами вкорочують день,
а життя все стрімкіш проноситься
сторінками із Одкровень.
Слабнуть пагони, сили з коренів
до таємних прямують джерел,
осінь душу від тіла оголює,
нитки нервів між ними рве.
Але знаєш: все колами-циклами
неминуче верта до весни,
і як суджено комусь зникнути,
це, напевно, не назавжди.
Тож якщо випадає зникнути,
не опалюй слізьми крила,
душі, з'єднані срібними нитками,
на весняних зійдуться полях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695892
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Зависла ніч в сузір’ях над затоном,
Розправив місяць доріженьку крил.
На кручі розвівається ковил.
Пастельний бриз сріблиться камертоном.
Дрімає дельта обміллю без сил…
У серці моря сполохи вітрил.
Порушивши зухвало рубежі
Полоще ніжки очерет у солі.
Лілея на лататтєвім престолі,
В серпанковій іскриться паранджі.
Її пильнують вірно довгочолі,
Муштровані рого́зові пажі.
Повзе баржа́ – замурзана сирітка
Між бакенів. Стривоживши гладінь,
Прожектора її гасає кінь
По млявим плавням гублячись із рідка…
Вколисана супокоєм видінь,
У серці моря спить дитям глибінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695498
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Вони таки схожі на зорі - оці яскраві осінні листочки.
Хто зна, може, вони від народження мріяли засвітитися, споглядаючи зоряне небо.
А всі бажання рано чи пізно здійснюються ( хоча інколи занадто пізно)... І от нарешті мрія багатьох здійснилася (не всіх - лиш тих, хто хотів найдужче; так завжди буває)!
Хто зна, може вони теж хочуть, щоб, як і справжнім зорям, люди загадували ім бажання, і тому так повільно згасають - щоб встигли.
А я ось спробую! Сьогодні ж! Поки ще світяться ці земні зірочки! Загадаю оте найсильніше - щоб...
Але лиш листочку скажу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695343
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
«Я не здатний жити в інших широтах
Я нанизаний на холод, як гусак на рожен…»
(Йосип Бродський)
А я теж не здатний
Жити в інших широтах:
Сонячних і гарячих.
Туман і мокряк ірландський
Так в’їлися в моє тіло,
Що сам я став білим
Від бороди до глибин душі,
До її найзаплутаніших лабіринтів
З вапняку – біломурованих.
Я так звик:
Якщо море – то конче холодне,
Якщо берег – то конче вітряний,
Якщо вересень – то конче пустка
Вересова – а під ногами торфовище,
А під торфовищем сплять королі,
А дощ з неба завісою,
А роса сріблястим намистом
Холодним, як вістря стріл,
Якщо вітер – то конче колючий
І все в обличчя зоране зорями,
Холодними, як все тут
На острові зеленому озерному.
Якщо жовтень – то конче туман
Там, між листям кленів,
Там, за доторком до кори явора,
Там за пальцями ясена.
Там.
Де море гойдає човен,
Де хочеться в кам’яну хату
До жаркої ірландської пічки,
Де запах картоплі печеної
І кожен кухоль з дерева різаний
Пахне старезним віскі.
Там – де холодно.
Там – де осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695330
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Чи щебетало у ту ніч відлуння соловейка?
І чи був місяць молодий на неба полотні?
Я не зважав, бо у пітьмі почув той милий тенькіт,
Як першою про почуття сказала ти мені.
Приспів.
Бо ти сказала не "люблю", сказала: "я кохаю -
Відлуння слів оцих в душі ще чути знов і знов, -
Хоч від тебе тендітних слів не перший день чекаю
Та свідок бог, не сором це, казати про любов".
Тремтіло серце, як той птах, що залетів до клітки,
І всі слова злились в одне, здригаючи життя.
Ніхто не розумів із нас, що сталося, і звідки
На нас з небес зійшло благе кохання почуття.
Приспів.
Бо ти сказала не "люблю", сказала: "я кохаю -
Відлуння слів оцих в душі ще чути знов і знов, -
Хоч від тебе тендітних слів не перший день чекаю
Та свідок бог, не сором це, казати про любов".
Я був окрилений усім, пов'язаним з тобою
Та страх відмови від тебе мінив на ночі дні.
Як божий дар твої слова були пізнані мною -
Це щастя, що про почуття сказала ти́ мені!
Приспів.
Бо ти сказала не "люблю", сказала: "я кохаю -
Відлуння слів оцих в душі ще чути знов і знов, -
Хоч від тебе тендітних слів не перший день чекаю
Та свідок бог, не сором це, казати про любов".
Приспів-2.
Я відповів на ті слова: "я теж тебе кохаю -
Ти будеш чути ці слова кохання знов і знов, -
Понад усе в цьому житті я відтепер бажаю,
Щоб кожен знав, не сором це, казати про любов".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695311
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
«…Зорі
Наче розбитий термометр:
Кожний квадратний метр
Ночі ними засіяний…»
(Йосип Бродський)
Розбитим термометром зір
Я міряю температуру
Цього хворого Всесвіту.
Боюсь подивитись навіть
На цифри готичні приладу:
Раптом переконаюсь,
Що температура сього Всесвіту
Як у мерця.
Хоча десь,
Хоча десь за хмарами туманностей
Сказав мені вголос:
«Докторе!
Не поспішайте діагноз ставити.
Всесвіт живий.
Він навіть не хворий.
Ви лише зазирнули в шпаринку,
Лише побачили обрізані нігті,
А думаєте, що обстежили пацієнта.
Лишіть собі свої цидулки,
Свої прагматичні клізми.
І не треба мене називати «Старим»*
За давнім ірландським звичаєм.
Ви любите розглядати
Одну з моїх іграшок:
Гарну Ви придумали назву:
Всесвіт.
Є в цьому слові щось біле,
Щось від друїдів:
Цих диваків у ліс закоханих ,
Цих збирачів каменів,
Які інколи розмовляють,
А інколи вершать – долю,
Цих ловеласів потойбічного,
Цих біло-вбрано-здивованих.
Отож не журіться, докторе,
Напишіть краще в оцій
Історії хвороби:
Все тимчасове…»
Примітка:
У нас в Ірландії його ім’я теж не прийнято вимовляти намарно. Називають його легким натяком, наприклад Старий. Він не ображається…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695306
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Вихрестив я із свого життя
Сумнів,
.........що
............сумно
...................мені
........................без
............................тебе...
Мова моя до Волі зростала
Сонце світило, світло замало...
Але без тебе обидва крила
Не відкриваються - світла нема.
Вихрестив я із свого життя
Долю,
.......що
...........міцно
.................тримала
...........................народи.
Кайдани, що забороняли?
...................................Дарма....
Попіл,що кров"ю закрив очі?
Я
.. Вихрестив
.............. із свого
....................... життя
Вихрестив. Випив.
Сумно, та й годі.
Вихрестив я із свого життя
Друзів, що тягнуть у прірву події
Краще повії в них хоч є мрії
В "Русському мире" мріїв немає
А лише намір імперської хвилі.
А потім темрява.
Питання :"Хто я?"
Вихрестив все це із свого життя.
Вихрестив я із свого життя
Біль від страждання розбитого серця
Буде кохання, відкриються дверці
Лічильник почне вибивати з синця
кров, що повернеться...
Знову по жилах
вона понесе до тебе ті мрії,
отті вболівання
.....................Великі події,
наміри, свято, пустель гаманця,
трішки горілки, смажене тіло.
Тіло розп’яте, тіло не миле, тіло спотворене майже гниле
Тіло розірване. Тіло Твоє!
Вихрестив я із свого життя
Мрії на краще, мрії в майбутнє
Шлях, що найважчий для Долі здобутий,
Погляд на те, що сьогодні не Я
Вихрестив все це з мого життя.
І от коли на небі спалахуючи зірки
Нас вподобають до наступних дій
Мені здається, що десь плаче жінка
Заради щастя не рідних дітей
За тих, хто кинув дім, родину та добробут
Та десь знайшов кайдани, біль та смерть.
Тих, хто сьогодні дав мені свободу
Відхрещення. Казати гучно - «Геть»!
Геть ті, хто нам казав що ми є Брати.
Геть ті, хто нам казав, що «ти - холоп»
Геть ті, що понукають спонукати
Геть ті, що відокремлюють народ.
Геть ті, що поважають "старших" в світі
Геть ті, що мовчки стежать.. Мовчки «так»!
Відхерщення лише поки ми - діти!
Відхрещення, бо Доля у нас Така!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694967
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Як гірко ти плачеш, маля...
Так близько твоє несвідоме
У пальцях чіпких навмання
Показує те невідоме,
Що тихо в тривогах нічних
Крадеться у душу страхами...
Дитятко, в цих сльозах гучних
Виплакуєш ти життя драми.
В сльозах невагомо-пустих
Викочуєш всю вагу світу.
Чи вистачить болю святих,
Щоб важкість цю вічну розбити?
Як щиро радієш, дитя!
Як світло ти сміхом стираєш
Ті межі буття й небуття.
Ти просто так диво приймаєш.
І легкість весь світ огорта,
Добро серце в сонце малює....
Та неба всього висота
Здається й польоти згайнує,
Щоб вмитись криштальним, легким,
Як пух тополиний, як мрія,
Твоїм, дитя, сміхом ясним,
Що й простір далекий зігріє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694808
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Ти говори, ти говори,
А я затихну, занімію,
І перервати не посмію
Тебе. Мою надранню мрію,
Мою незвершену надію
Далеку. З юної пори.
Ти говори, ти говори.
Я буду слухати твій голос,
І наче сто зерновий колос,
Душа здійметься догори.
Ввіллється в душу нова сила,
Тією піснею що мила,
І новий пил і нові весни,
І фіолет очей небесний,
І я втону до решти в нім.
Ти говори, я маю право,
Ще осяйнутись золотаво,
Мов сонцем, поглядом твоїм.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694427
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
В безкінечних своїх мандрах
Ковтаю тебе гірко,
Як без цукру схололу каву.
Шепочу, мов кричу
Безіменне Твоє Ім’я.
Ти – молитва. Ти – притча.
Ти – сіль.
Сокровенна мантра.
Бо непам’ять лукава
Зжорнує усе. Лишить біль,
Лишусь – я.
Зацерують твій слід
Тихих днів золоті падолисти,
Мертвий птах синім ирієм
Вже не снить.
Часоплину іржа пожирає,
Це кляте місто.
Все як завжди,
Все тільки – мить.
Шепочу, мов кричу –
Ні, не йди. Все минає.
Прісну пам’ять омиє,
І змиє стрімка течія.
Як тавро, крізь вуста,
Аж до вен пропікає
Поцілунку терпкого твого
Печія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694444
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
всьго лиш магазинчик на краю галактики
за склом вітрин зв'язки зі збуджених кристаликів
у опт і роздріб
туди не їдуть на таксі і рейки не прокладено трамвайчиків
і так до слова пішки не дійти
всього лиш магазинчик на краю галактики
на вітрі сонячнім дрижать рекламні фантики
процент у руки інше у сміття
ракети реактивний шум доноситься нечутним шелестінням
і черги як не дивно не ростуть
всього лиш магазинчик не відмічений у атласі
з іскристим дахом зоряних нерівних азимутів
цілодобово
там за вітриною плететься в чорних дірах сонне вариво
життів розкиданих тривожна суть
я назбираю чар і розміняю на дива дрібніші
щоб залишити ще комусь на решту продавщиці
з альфа ромео
переминаючись з ноги та й на ногу я дуже довго обиратиму
така нагода є лиш раз в житті
а знаєш я мабуть нічого так і не куплю
те що важливо в ньому роздають безплатно
на всесвіту краю
ті лишки чар пожертвую і стану меценатом
не купиш те
що я тебе люблю
любов же віддається за безплатно
у магазинчику в незвіданім краю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691782
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Який правий ти був, Тарасе,
Коли писав оті рядки –
Цим світом правлять ... невігласи
А ми, з тяжкої їх руки
В попихачах і свинопасах….
Піддався лиху цілий світ
В дурмані цілі покоління
Загублених, підступних літ -
Нема від байстрюків спасіння
Суціль лише колючий дріт
Із їхніх справ. І Слово Боже
Неначе мохом поросло
Проси-проси… не допоможе
Лиш розпіарюється зло
І злий язик, мов помело
У кукіль в’яже все вороже
Моральні виродки…жлоби...
І ненаситні байстрючата !
Забули ви – співала мати
Вам… Української доби…
Та вам лишень все жерти й спати…
За півкопійки продали
Свою безмовну Україну
І все братаєтесь, коли
Вам треба їхать на чужину
Поклони бить за копійчину…
Та братству тому слово СМЕРТЬ
І кров одвічного народу
Що вже «наївся» вами вщерть
Забувши Волю і Свободу
Якого племені і роду…
Поначіплявши дукачів
На тронах атласних воссіли
А там… Що славного зробили?
Чи вже не до плугатарів
Які для вас врожай скосили?
Бо очі влада застилА
І крадені у люду статки
Що все скрегоче й шиє латки
Та все ще терпить, не вола…
Видать, ще черга не дійшла
Вам шкуру драть за ваші кпини…
За все. За згублених навік.
Побійтеся. Швидкої днини
За горе, біль, за страх калік –
Вкраїни доньок і синів
Й за те, що «брат» ваш натворив
Вам прийде край. І ваші пси
Пани, панята, їх васали
Що нашу землю прожирали
Пощезнуть. І у всій красі
Постане вільна Україна
Козацький край, одна-єдина
Що мила серцю і душі
Впадуть невольницькі кайдани
Посходять зерна доброти
Земля страшні загоїть рани
І ЯСА впаде з темноти….
До Покрови…
Одеса 08.10.2016 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693272
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016
Дощ
Осені
По місті
Постійний,
Проливно-моросливий,
Неспинний
Омиває місто,
Не очищаючи-прикрашаючи,
А знімаючи полиск,
Мов макіяж з кінозірки,
Накладений літом
З сонця і квітів.
Дощ
Смути й прозріння,
Ні яскравих паросольок
Ні елегантних гумачків,
Лише обдертий тролейбус
І бабці з пакетами на головах,
З неодміними непідйомними
Сумками, торбами , мішками.
Дощ,
Що витягує на поверхню
Забуті в теплі неполадки,
Відкладені до наступного сезону,
Що так раптово настав
У моїй країні осінньою смутою.
Країні з обдертим транспортом
І мужніми бабцями.
Країні, що жахливо виглядає
У дощ,
І яку залишається любити
У будь-яку пору...
Вересень, 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693010
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016
[i]Сьогодні на поверхні ѓрунту - заморозки люду,
Набундючені хмари закриють грошима світ,
Сирість - корупція заїдатиме чесних громадян,
Місцями заціпеніння від несправедливості,
В повітрі можливі образливі слова,
Сонце правди буде показуватись рідко,
Тумани проблем затягнуть по самі вуха,
Вітер в голові помірний без завихрень,
Людям з хворим серцем не рекомендується виходити за межі власних фантазій,
Загалом погода сприятлива для творення див, любові і добра...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692748
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Не озираючись...
Вперед, лише вперед,
хай як кортить
і шия ниє млосно.
Світ став гірким,
А вчора був ще мед
І рішення я прийняла
сама... Одноголосно...
Не озираючись...
Іти в густий туман.
У невідоме,
Хоч воно лякає.
Та краще так,
Ніж той самообман,
Що в цьому вимірі
мене чекає...
Не озираючись...
Для того кара є,
Хто крутить головою.
Стовпом із солі,
Кажуть він стає...
А в мене сіль на віях,
на губах... Та все ж
Я залишаюся живою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692820
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016
* * *
Там далеко, боже, як далеко
Є предивні сонячні краї.
Там весною біля хат лелеки
Гнізда вибудовують свої.
Там за тином сонях жовтолобий
Ранком сонце по росі пасе.
Там весняний вітер з оболоні
Чебрецеві запахи несе.
Там крислатий ясен коло хати
В верховітті сум свій заховав,
Там мене стомився вже чекати
За селом в латаття вбраний став.
Кличе вишня гостем на весілля –
З нею травень жениться в саду,
І в пелюстки ніжні, сніжно-білі
Виряджає ранком молоду.
Там дівчата-верби струнконогі
Закохались в сині вечори,
Там мене з далекої дороги
Вибіжать стрічати явори.
Скажуть: “Сумно тут було без тебе.”
Я вклонюсь їм низько, до землі.
Не спиняй мене – он бачиш, в небі
Вже мене чекають журавлі...
* * *
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692442
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Дощі осінні
Тамують літню спрагу
І сіють смутки.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692395
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
І перед сонцем
Білого капелюшка
Не зніме Фудзі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691067
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 03.10.2016
Чому завжди, коли ми вдивляємося у нічне небо, дивимося на зорі, чи на місяць, чи на стежку до нього, що вимальовується на воді, душу огортає смуток... Може це тому, що десь там наша домівка... А отже, усі, хто вже не з нами, повернулись туди саме цією стежечкою...
***
Місяця стежку
вітер порвав на шматки.
Побудь зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690659
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 03.10.2016
Що гірше достеменно не відомо, чоловічий вислів чи жіночий, в них на розумі одне, давно знайомо, а у тих, не знаю чого хочу! Чергове покоління знов мине, посваряться, як голубки вуркочуть, в чоловіків на розумі одне, ну а жінки не знають чого хочуть! Що гірше вже на протязі віків, закінчення нервові всім лоскоче, одне на розумі у всіх чоловіків, а в половин слабких не знаю чого хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691802
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 03.10.2016
День зітхнув вітерцем і приречено
Відійшов у минулий час,
Залишивши про себе для вечора
Безнадійно- сумний парафраз,
Бо природа й сама вже не вірила,
Що повернеться літо назад, –
Місто – в темному, небо – в сірому,
В брудно-жовтому – листопад...
Та як виклик оцьому світові,
Попри темряву і холоди,
Ти приходила вся у світлому
І у радісному, як завжди.
Духмяніла вечірньою свіжістю
І парфумами "Тет-а-тет",
І, з тобі лиш властивою ніжністю,
Загорнувшись у во́вняний плед,
Гріла руки об чашечку з кавою,
Й туркотіла про се і про те...
Й пізня осінь буває яскравою,
Як кохання у душах цвіте!
Парафраза, парафраз, -у. 1. Переказування змісту твору або чужих думок своїми словами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692118
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Зять своій тещі есемеску строчить:
Ваш виріб (це дочка) від рук відбилась -
По господарству працювать не хоче,
І готувати досі не навчилась.
А теща зятю чемно віповіла:
Гарантія на виріб вже минає,
Свій вибір ви самі колись зробили, -
Відповідальність з себе я знімаю.
Внизу приписка жінчиноі мами:
Скоріше всього стався збій програми.
Ви своім ключиком де треба покрутіть,
Не допоможе - майстра запросіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691470
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
добрі ранки в молочних коктейлях туману
павутинками бабиних літ
над пісочними замками наших печалей
осені сточують гніт
по загравах пелюсток відточених айстр
клумб останньої радості шал
відлітає у вирій безумний чугайстер
що улітку тебе покохав
і сумують за ним уже сонно сухі очерети
наче ковдри вологих перин
він курличе на південь шукаючи де ти
на коротких зупинках лишаючи клин
осінь палить міста і бездимно згорають дахи
хто куди по заблуканих стежках
я шукаю тебе і знаходжу тебе у собі
я з тобою лишусь зимувати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689412
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Не заколисуйте себе...
Щоб не прогавить свою Долю!
У всіх, хто справді – любить Волю,
Нехай, розправиться хребет!
Я – ще не знаю: хто я є...
Та, буду – піснею летіти
Над нашим свято-грішним світом
До тих, хто із колін встає!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689602
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
хай би що все одно нам ходити по колу
до початків коли ще усе невідомо
спершу - посуд вже потім болі
недозрілих миттєвостей долі
спершу віником збити докупи сміття із кутів
лише потім дотягнуться руки
до книжок і ледь чутних молитв
з лихоблудних минулих битв
спершу дім із ментальних фортечних мурів
потім шлях по якому ходив
і нові бездоріжжя маршрути
що по кухнях сплітаються в пута
хай би що все одно лиш твоє і нічого чужого
йдеш вперед підбираючи ногу
спершу вибрик невдячної долі
лише потім як дар із її мозолястих долоней
поцілунок раптовий любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686581
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 17.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2016
«Прориті часом лабіринти –
Зникли.
Пустеля – лишилась.»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Тільки пустеля.
Ось все що лишається
Вам в подарунок від долі.
У спадок. У дар.
Така дідизна одвічна:
Пустеля. Од краю до краю.
Од зубатого місяця
До сонця черствого й жорстокого.
Тільки пустеля.
Замість води в клепсидру
Насипайте пісок
(Хай тече-струменить
А не капає воском прозорим),
Замість пшениці в мішки
Насипайте піску
(Бо треба така: для арени,
Для колізеїв, для гладіаторів,
Левів, тиранів, патриціїв,
І навіть плебеїв: «Хліба й видовищ!»)
Тільки пустеля.
Нема лабіринтів. Все просто.
Бреди – від зорі до зорі навпростець,
Від води до води: якої не вистачить
Навіть на келих
Сухого колодязя,
Не те що верблюду
(Якого ти взяв для зразка
Довести, що ти – то не він,
Бо ти – бедуїн,
Майстер наметів,
І просто пустельник).
Замість квітки візьми
Гілку сухої колючки
І подаруй музі блідій мовчазній,
Що з шерсті овець і верблюдів
Плете тобі килим.
Чи саван…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688106
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 13.09.2016
«Гострі чорні тіні
Тягнуться до небосхилу.
І рвуться гітарні струни
І стогнуть.
Коні мотають мордами.
А вершники мертві.»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Мертві вершники
Скачуть на білих конях
Туди – назустріч заграві,
Назустріч світанкам багряним,
Музика: стукіт копит
І елегія сонця-кобзи
У якої обірвані струни.
Ми вірили – Бог почує
Коли-небудь нашу пісню –
Пісню вершників мертвих,
Що стисли навіки шаблі
У своїх скам’янілих правицях.
Над слідами копит
Серце моє летить
Над слідами коней білих,
Які несуть вершників мертвих
У синю безодню неба.
Серце моє грішне
Забарвлене соком брусниці,
Забарвлене сонцем заграви
Вторить звукам копит,
Коней, як сніг білих,
Що несуть побратимів мертвих
У безмежну блакить вічності.
У вугільнім мороці ночі,
У рожевій імлі світанків,
У синій воді вечора
У білій прозорості дня
Я буду черленим серцем
Співати стукіт копит
Коней, як Галактика білих,
Що несуть вершників мертвих –
Воїнів синього степу,
Воїнів вільного сокола,
Воїнів вічної пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688103
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 13.09.2016
і нічого нема порожнеча під сірим сонцем
дзен в меланхолії вересневого листя
хочеш кольору? тримайся за комір
притулившись до мене обличчям
з краю в край пересмішників зойки
ластівки відлетіли мала і їм пофіг
завтра дощ меланхолія чаю з корицею
лізь під ковдру мойого портфоліо
що не так? ми приблуди з коробки
пандоріанці під кольоровими парасолями
йой тихіше у сонця закінчилось печиво
і цукерки і суп й профітролі
ми з тобою - бульйонні кубики
ми так хочемо разом бути
що здаємось занадто розгубленими
намагаючись власне почути
як у груди і в серце нам стука
любов... сука...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687630
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2016
Сьогодні,як ніколи, небо синє
Привабило мій погляд чистотою,
На ньому зорі,мов на скатертині
Розкинулись,та ждуть гостей до столу.
Ні…то не зорі, душі хлопців наших
Що в Іловайську,кинуті у пастку,
Нас боронили,щоби ми з тобою
Могли читати на ніч дітям казку…
Із неба Душі сяють, споглядають,
Молитву нашу терпляче чекають...
29.08.16.
Галина Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686494
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Літньому сонцю
Всміхнулася калина
і пішла в осінь.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686034
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Лист до авторів.
Далеко вже не новина, що цей, я наголошую, український патріотичний, поетичний сайт: ( www.Poetryclub. com.ua ), на якому так багато чудової, мелодичної, яскравої, як і професійної так і новаторської поезії, але нашої української, нехай написані вірші обома мовами, хоча тішюся, що української стало більше, так от, цей гарний і добрий український творчий ресурс став на превеликий жаль прихистом для справжніх українофобів, маргінальних елементів і справжнісіньких «сепарів», які сіють брехню і розбрат. Це справжні язви на ще, доки здоровому тілі української творчої думки. Своїми недолугими віршиками, ці римоплети паплюжать Україну і українців, державу, мову, прапор, наших патріотів, воїнів, керівництво, тощо. Вони діють приховано, нахабно, зневажливо, безкарно. Можливо хтось з вас зауважить, про толерантність, чи про право на альтернативну точку зору, чи просто, думка, мовляв, а навіщо їх взагалі чіпати, бо народна мудрість, - не чіпати лихо поки сидить воно тихо, гадаю не на часі, така моя позиція, бо я вважаю «лихо» ніколи тихо не сиділо, це «лихо» діяло впевнено і нахабно, всі останні роки, щоби словом і ділом розколоти наше товариство, країну, посіяти ворожнечу і хаос. Результат такої багаторічної «праці» ми вже знаємо з вами, це втрата тисяч життів наших громадян, воїнів, загублені на багато років території, спаплюжена репутація держави, українства, брехливою московською пропагандою, яка тут рясніє пишним цвітом. Злочинно для модераторів сайту закривати очі, як їм можливо здається, на безневинні «твори» українофобів і відвертих зрадників, але справжні сини і доньки, патріоти, України неньки, не змиряться, і викажуть рішучий протест і спротив на словоблудну, брехливу і агресивну лайку так званих «поетів».
Громадяни українці, які є авторами на цьому сайті, зазвичай всі люди дуже виховані, інтелігентні, і освітчані, які знають правду, які і є правдоборці і патріоти, їх важко переконати і збити з пантелику доважками брехні, повірити у всю нісенітницю і маячню, якою намагаються нагодувати, так звані «поети», неокріплі душі українських дівчат і хлопців, які зазвичай заходять на цей сайт збагатитися духовно, і що станеться з ними, коли вони натраплять на «віршики» таких собі, як вони себе називають, - «патріоти чи «новоросії», чи «малоросії», не важливо, що станеться? Цілі і прагнення таких лихварів і авантюристів, дуже зрозумілі, це сіяти ворожнечу, розбрат і брехню, як можна більше і якісніше, і повірте, вони це вміють. Я знаю, що кажу. Пам’ятаєте, істину, - «По ділам їх, впізнаєте їх». Терпець уривається!!! Люди!!! Будьте небайдужими до викликів сьогодення, до страждань і сліз тих наших співвітчизників, які стали безневинними жертвами знахабнілих маргіналів-українофобів, вони своїм «словом» у прямому сенсі вбивають і отруюють душі. Не треба забувати, про біблейський початок Творіння Великого і Неосяжного Бога: - « Спочатку було Слово і Слово було у БОГА». Господь дарував нам, людині, як Дар, здатність вимовляти слова, але горе всім тим, хто застосує ці слова задля своєї зловтіхи, буде покараний, рано чи пізно, не інакше, і також не варто забувати про сенс чи енергетику, які вкладені у ті чи інші слова. Слово не горобець, вилетить не впіймаєш, чи не так? Нехай, навіть і віртуальна боротьба, супроти тутешніх ворогів українства, стане для них нищівною поразкою, зведення до мінімуму їх зусиль посіяти ворожнечу і сумніви у нашій суспільній важливій справі розбудови Нової України: справді вільної, правової і багатої.
Тому, дорогі поети і поетеси, наші дорогі українці «Боріться і поборете», так заповів нам наш неперевершений отець, великий поет всіх часів і народів, наш пророк Т. Г. Шевченко. Цей сайт поле нашої української свідомості, нашої боротьби, поле нашої битви за Україну; Незалежну, Неподільну, Унітарну Державу, без цензури, але з нетерпінням і з нищівним спротивом до ворогів і зрадників, перевертнів, які можливо живуть поруч з вами, говорять одне а роблять геть інше. Не бійтеся їх, засуджуйте, вступайте з ними у суперечку, доводьте свою точку зору, аргументуйте, зачипайте за живе, навіть якщо потрібно погрожуйте. Ще раз наголошую, проявіть свою громадянську позицію, - !!! НІ БРЕХЛИВИМ ЗРАДНИКАМ УКРАЇНОФОБАМ НА САЙТАХ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ !!! Імена і псевдо відомі, я не раз з ними стикався, нажаль, їх багато, деякі діячи такої субкультури, можливо, перебувають на непідконтрольних територіях, але не факт, деякі мігрували до мого чорного списку, але це не зупинить їх, бо вони відчувають свою безкарність і користуються нашою незбагненною українською толерантністю. Що робити? Підскажіть? Залишити їх у спокої не вихід, спокій розв’язує їм руки.
Твори наших українських поетів – це наше безцінне надбання, тому треба вберегти, зберегти це, і рішуче боротися супроти явних і прихованих ворогів, які не дрімають, а діють.
Ще раз вітаю всіх нас з ювілеєм нашої Незалежності. Бажаю мира, щастя і добра.
Дякую за увагу і розуміння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685756
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016
вузлуваті думки як письмо стародавніх шумерів
як клинопис по глиняній шкірі твердіють в огні
шифри коди відрізки трактатів окремих
і шматки телеграфних стовпів
як основа основ клавесин у закинутій церкві
як гарячий пиріг з ще липким під скоринкою тістом
це і напрям і вихід і вхід і молебень
дзвін церков над зсудомленим містом
макраме із рибацьких сіток в скаламучених водах
і принаймні сьогодні забута історія людства
це бажань невдоволених солей йодованих блоки
найдикіша причина мого і твого самогубства
все тече і беззмінно лишається точкою відліку
коливання героїв на графіках стомлених мулів
вузлуваті думки розплелись щотижневими вісниками
про що встигнеш подумати поки
в серце твоє цілятиме снайперська куля?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684900
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Файнезно сонце пече!
Мені нагріває плечі…
Ще трохи серпень втече-
Прийде вересневий вечір…
Ще трохи –покинеш мене…
І буде плакати осінь…
Цілую чоло ясне…
Голублю примарливу просинь…
Торкнуся засмаглих вій…
Долоні та ліній любові…
Ти справді сьогодні мій…
А завтра-не знаю…Хто він?
І прийде вже інший серпень,
Та схожим буде на тебе…
А зараз крається серце…
Не йди від мене…не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685051
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
очі
кольору штормового моря
у ночі
що над фарватером б'ється
в істериці
сонце
ображене в хвилях крече
на парасольки пляжів
різноголосся спінене
примхливе відлуння порту
вітер
чипля на поводи
барж відпливні
чайками з пірсів брукованих
позивні
піщані
облуплені замки
підмиті замки припливів
сонце стікає у п'яти
відблисками полохливими
ватерліній...
сонце втікає спати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666501
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 21.08.2016
Погляньте... Соняхи цвітуть. До неба тягнуться... угору.
Літає вітер тут легкий у цю ранкову ясну пору.
Легким торкається крилом пелюсток золотих і ніжних.
Співатиме землі пісень він колискових взимку, сніжних.
А нині соняхи цвітуть, пелюстки - сонячне проміння.
Так гарно квітнуть... Проросло в них сонця золоте насіння.
Погляньте... Соняхи цвітуть. До неба тягнуться... угору.
Літає вітер тут легкий у цю ранкову ясну пору.
Як налітається - засне між листям... дні ж стоять чудові.
Сам мабуть стане золотим, як пелюстки оці медові.
Хай відпочине... Квіти ж всі за сонцем ясним повертають.
Бо найясніше світло те, і найтепліше... Відчувають.
Так вірити... і так любить...таку надію треба мати,
як в соняхів. І так світить, як сонце, - вчили батько й мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684616
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016
«І, звісно, що ті біднії
ані трохи не заглибились в середину себе,
коли Христа з його друзями
називають меланхоліком.»
(Григорій Сковорода)
У нас в Ірландії в кожному графстві є свої традиції святкування Різдва Христового. Наприклад, в графстві Корк прийнято на Різдво підвішувати до стелі рослину омелу (хоч отець Коннан О’Ніл казав, що це гріх). Згадавши все це я написав таке:
Якби кожен камінь
Був тобі так само відданий
Як старий кудлатий пес Кулана,
Якби кожна одежина
Гріла б тобі старечі кістки,
Як гаряча вуглинка спогадів –
Пекучих спогадів Клонмакнойса.
На лезі меча –
Листки ясена.
На чорноті ряси –
Квіти рясту.
Ти топчеш траву –
Цю траву, якою гидують
Навіть чорні вівці ночі,
Яка колюча,
Як голки божевільної швачки,*
Що вміє шити лише саван
Для вершників клану Айлелла.
Якщо в Ірландії темрява,
Якщо навіть зірки посліпли,
Якщо ятір витягає з моря –
Холодного Ірландського моря
Лише відображення місяця,
Якщо ти такий же блукач
Мереживом твоїх селищ,
Як ірландський олень
Снів королеви-жебрачки,**
Тоді тікай місячними доріжками видива
Тікай…
Примітки:
* - Якщо десь і колись були божевільні капелюшники, то в нас в Донеголі всі швачки божевільні. Інакше чого б то в давнину чоловіки в наших краях ходили в спідницях. Інакше чого б то оті савани…
** - мається на увазі королева Гормлайх інген Фланн мак Конайнг. Вона була одружена з королем Кормаком мак Куйленнайном (ірл. - Cormac mac Cuilennáin) з клану Еогнахта, який взяв обітницю целібату (безшлюбності) і став єпископом. Він загинув в бою під час війни проти її батька у 908 році. Потім вона була одружена з Кербаллом мак Муйрекайном (ірл. - Cerball mac Muirecáin) з клану О’Дунлайнге (ірл. - Uí Dúnlainge) – цей чоловік обазив її. Але він був ключовим союзником її батька. Після смерті Кербалла у 909 році Гормлайх вийшла заміж за Ніалла Глундуба, який був непримиренним ворогом її батька і братів. Цей чоловік помер у 919 році. «Літопис Клонмакнойса» повідомляє, що після смерті цього чоловіка вона пішла блукати по Ірландії і жебрати – від дверей до дверей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470709
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 19.08.2016
Я расскажу вам имени значенье:
Его носили в древности мужчины,
Поэтому без преувеличенья
Скажу - сильнее них сегодня ИННЫ
Потока горного кипящие мы воды,
Порою превращаемся в цунами,
Но и очаг храним в любые непогоды
Мы - очень нежные и любящие мамы.
Мы - "матІНКА", и "жІНКА", и "дружИНА"
Бог дал нам мудрость, творчество, смекалку,
Ведь от ИНАЯ приисходит ИННА
Он дал иную, чем другим, закалку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269424
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 16.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2016
На гострих піках сяючих ідей
чи встигнеш запідозрити підміну,
коли уже не Бог дарує силу,
а вічний ошуканець?..
Із грудей
росте у нього вітер перемог,
що радісно жене тебе до цілі,
і руки його чуючи зіпрілі,
ти думаєш сп’яніло —то є Бог.
Та Бог пішов, і враз ожило все,
що винесло тебе понад закони:
занадто легко падають кордони,
зашвидко хвиля успіху несе.
І сповнившись обманного знаття,
ти рвешся за облудою запекло
прямою — що скеровує у пекло —
дорогою без шансу вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683334
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
принцес вели до замків
тебе за руку до гідропарку
закапельного
давши до рота велику цигарку
поставивши літерою Г
думки про точку G
сховай під ліву п'яту
що напіпровалилася в цьому напівбагні
на півдні люди ніжаться на гарячому піску
принцесам миють ноги у мисках з фарфору
твій хребет шкребе кора дерева
що мало мужність аби тут зрости
у закапелку міста
де не питають про бажання
і як вирвершся то спалюєш свій одяг
знімаєш/переш свою шкіру
тиждень переходиш перехрестя по діагоналі
на магістралях
у час пік
а на внутрішньому боці повік
вишиваєш бабусиними чорними нитками
тими що рушників
НІКОЛИ НЕ ВІРИТИ У КОХАННЯ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683040
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016
[i]Коли Ти сам один у цьому світі,
Навколо стіни - мури із людей,
Виблискують в зеленуватім цвіті
Відтінки жадоби, наживи до грошей.
Чи виживеш якось у ньому ?
Немов метелик промайнеш і впадеш ниць...
А хтось долаючи останню втому
Збере врожай до рваних рукавиць...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682854
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
[i]Коли Ти сам один у цьому світі,
Навколо стіни - мури із людей,
Виблискують в зеленуватім цвіті
Відтінки жадоби, наживи до грошей.
Чи виживеш якось у ньому ?
Немов метелик промайнеш і впадеш ниць...
А хтось долаючи останню втому
Збере врожай до рваних рукавиць...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682854
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Пекельна спека.
Все ще бреде біля ніг
Знесилена тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682832
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
День
загус у чеканні,
застиг, потьмянішав і зник... Залишилась лиш ніч,
Я і ти,
Чорна кава,
І сяйво кохання...
* * *
Цієї ночі
Питиму каву й тебе...
Будь невичерпним...
* * *
На тілі моїм
Незліченні сузір"я
Твоїх цілунків.
Я - як зоряне небо,
Ти - мій надхненний творець.
* * *
Несамовитий!
Скільки ж ніжності в тобі!
Тону в обіймах..
* * *
О руки твої...
Це сонячні промені,
Теплі й могутні!
Від них не сховатися -
Пестять тіло повсюди.
* * *
Обціловане,
Вранці пахне тобою
Все тіло моє.
* * *
Зазирнула і...
Впала в прірву кохання.
Лечу! Догори?
А чи вниз? Розіб"юся?
Чи Жар-Птицею зрину?
* * *
Сонце зійшло вже,
А ніч причаїлась у
Каві ранковій,
Яка пахне тобою
І гірчить розставанням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682805
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Там де ніч пахне цвітом липи,
Де по парах – уже не гра.
Де до дна аромати випив
І сп'янів як у перший раз.
Там, куди не дають білетів, –
Де й доріг, як таких, нема!
Де від щастя – до неба злети,
Що й противитися дарма.
Там, де золотом сяє руно,
Де не чули про слово «лють»,
Де до неба – один цілунок,
Де до раю – одне «Люблю!»
Там від радості не втомились.
Там де хочеться ще і ще!..
Там зустрів я кохання миле –
Синій проліс твоїх очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682764
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 11.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2016
«Батько народу - вождь племені мумбу-юмбу
Впав зі слона… Небо синє ридає…
Навіть Місяць сумує…»
(Кванго Бамбако)
Темрява впала на славну країну Луганду,
Сум і журба на обличчя шаманів,
На орачів поля бананів і козопасів саван.
Плачуть тамтами, пісні сумні співають
Чорні дівчата Луганди у хижках очеретяних
І вже не бажають воїнам радість тілом своїм принести.
О, чому ж плач і ридання над полями Луганди лунають?
Батько Луганди - воїн могутній, вождь вічнославний
Слона осідлавши, бажав споглядати
Землю свою неозору, очі щасливі людей-лугандійців,
Сповнені вірності мужу, звитяга чия подібна до сили горили.
Горе велике! Впав зі слона повелитель!
Ноги і руки зламав, тяжко ридає могутній!
Печінку пошкодив, як тепер воду вогненну
Пити він буде?!
Згасни й заплач, Сонце високе!
Місяце ясний, обличчя сховай в темряву чорну!
Бо сиротіє народ славної квітки-Луганди!
Радість тепер навіть банани солодкі вже не приносять,
Смак ананасів гірчить і нікого не вабить…
Сум, о, велика журба над Лугандою крила
Чорні свої опустила.
У бубни шамани гримлять, вогнища палять, димом кадять,
І про спасіння вождя ідолів молять: силу верніть
Батьку й вождю, потужному леву
Громоподібному.
(Переклад з лугандійської)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682194
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Неначе вічність до світанку.
Війна створила порожнину.
Чи ти зі мною до останку?
Ніч запалила зоряну стежину,
Яка, на жаль, не доживе до ранку.
Вона веде в мої обійми.
Ти ж її бачиш? Бачиш? Справді?
Одну зорю, мов серце, вийми,
Най мерехтить на згадку у свічаді.
На тому світі не розлучать війни.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682159
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Літопис віків
Перегортають з піском
Вітри пустелі.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681991
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016
У вас голодоморів не було,
Не розпинали Стуса й Чорновола.
І не чорніло золоте село,
І ви не йшли по вогняному колу.
Ви, мабуть, не читали «Кобзаря»
І Біблії, напевно, не гортали.
Чомусь третеся біля вівтаря,
Хоча для України ви – вандали.
Тупцюєтесь на перлах чарівних
Моєї мови, що стікає кров’ю.
Ви хочете, щоб мій народ затих,
А він співає, сповнений любов’ю.
До вас він колосочком гомонить.
Та схаменіться, люті фарисеї!
Народ живий! І мова буде жить!
Душа ж бо невмируща, вічна в неї.
Стікають сльози із мого пера,
Я чую плач невинно убієнних.
А в серці – щем, всесвітняя жура,
Та мій народ вкраїнський незнищенний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681959
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Ніхто б не подумав: від «брата» - снаряди.
У скронях гуде: безпілотники, «Гради».
Сама дуже хвора, та шкода вкраїнців,
Зібрала неквапом їм трохи гостинців.
Новенького светра, вовняні шкарпетки…
Що ще їм відправить? Вона ж бо – поетка.
Знайшла рукавиці, старого кожуха,
Аби не страшила дітей завірюха.
У валянки гарні, майстерно пошиті,
Поклала той аркуш, сльозами политий.
Рядочки душевні старанно писала.
«Живими вертайтесь!» - просила, благала.
Свої повідомила координати,
Обізвуться, може, герої-солдати.
Щеміло так серце, вразливе й відкрите,
Та, певно, їм ніколи і подзвонити.
Жила знов із болем. А з телеекрану –
Про обстріли, втрати, про горе і рани.
Та ось несподіванка. Слів лише кілька
Із зони АТО. Повідомлення тільки.
Присіла від радості. Сльози аж ллються.
Зі сходу прийшло їй: «Спасибі, матусю!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681954
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Славетне минуле, велична країна!
У синіх Карпатах і жовтих степах
Та ми занедбали, зробивши руїни
У старовинних козацьких містах.
Із сел їдуть люди, втікають до міста,
А з міст люди прагнуть втекти за кордон.
А хто в цьому винен? Усі ми, це звісно,
Бо самі хотіли піти в цей полон.
Піднімемось, браття! Піднімемось, сестри!
Ми можем країну підняти з колін!
Ми розумом сильні, ми щирі всім серцем,
То може нарешті прийдуть часи змін?
Ми здатні на все, нас не подолати!
Ми довго терпіли, тепер ми могутні!
Ми скажемо світу, усі мають знати
Що ми - Україна, за нами - майбутнє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474404
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 05.08.2016
Палає день липневими полями,
Бринить оса на яблуні в садку.
Біжить ріка, обкошена краями,
Й малиною так пахне в повітку.
Я назбираю скошених ромашок,
Дзвіночки, незабудки не мину.
Додам в букетик щебетання пташок
І в сонячнеє сяйво загорну.
Моя матусю, дорога, рідненька,
Віночок літа я тобі сплела.
Яка ж ти в мене гарна, молоденька,
Й для мене диво-вроду привела.
Я берегтиму від зими матусю,
Весну та літо постелю до ніг.
А восени листочком притулюся,
А взимку снігом лише …на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681480
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016
В повітрі спека й жаром сипле навмання...
І хтось ще метушиться на подвір'ї -
Лякливий кіт з повітки вигляда,
Бабуся, що зігнулась до долівки...
І бур'яни по вирвах... І біда...
Розтрощені покинуті домівки...
Чи їх ще згадують господарі здаля...
Чи вже змирились з долею навіки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681469
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016
В туманах смутку
Ниткою Аріадни
Сонечка промінь.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681374
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016
На краю безодні,
В пащі злого часу
Я несу, мов сповідь,
Як душі окрасу
Те твоє "люблю"....
Горю
В попелищі днів цих,
На уламках світу.
Тихо сповиваю
Ніжністю зігріту
Мрію я твою...
Молю
У епох шаленстві,
Серед долей згірклих,
Щоб ще раз хоч сонцем
Жарко я розквітла,
Як цілунком в тім"я
Ім"я
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681102
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016
Я завжди пишу тобі листи. Паперові, електронні, різні. Я пишу їх на зорях, на небі, на простій сукенці своєї душі. Набираю літер з думок, вітру, мрій, хвилин, що складуть цілісінький день і аж цілу ніч. Я пишу тобі листи з життя.
Не має двох однакових сніжинок. Скільки їх падає на землю і перетвориться в море! Насправді не тільки в море. На ліс, на дерева. Тільки не в болото! Сніжинка не може перетворитись в болото! Або... Може?.. Тільки там виростуть потім лілії - орхідеї-казка...
Ти маєш бути чарівницею. І як би тобі не було важко - віднайди того, кому ще важче. І просто обійми. Або допоможи встати пораненій душі. Це буде лікувати тебе. Як і сама молитва. Молитва-це рука допомоги тому, кого болить більше. Молитва - це не тільки слова і вивчення слів. Молитва-це складені руки в твоїй душі до Бога.
Якщо немає однакових сніжинок-чому люди не хотять різнитися один від одного? Будь завжди схожою тільки на себе. Підведи руки в небо. Коли буде падати сніжинка. Вона не розтане. Знаєш, дощ потім забере її в свій будиночок.
Якщо в тебе болить душа - то дозволяй їй дивитися в небо. І читай їй вірші.
Ми вміємо залізати на дах і знімати зорі. Ми вміємо плести хмаринкам коси. Хіба це не диво?
Мрії збуваються. Завжди. По порядку. Як приходить осінь, чи липень, чи дощ. Ти не зможеш переставити місцями зиму і літо. Тому... Мрії збудуться. Тільки... В порядку, який вони собі вибрали. Ти ж віриш мені... Віриш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681043
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Коли люди втрачають совість,
Світ біднішає. Ні, нездужа,
Й прилітатиме вже натомість
Темнокрила страшна байдужість.
Коли люди втрачають спокій,
То нормально є? Ні, важливо.
Адже кожен живе допоки,
Доки миті шука щасливі.
Коли падають в небі зорі,
То є теж із чиєїсь волі.
І не все у житті – прозоре.
Загадкові є наші долі.
Коли сонце мандрує світом,
Все, що є на землі, радіє.
Це воно посилає звідти
Нам життя і нові надії.
1.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681041
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Тримає навала в напрузі країну,
Мов тхір ненажерливий кров нашу п’є.
Боронить Господь нашу Неньку-Вкраїну,
Піднятися знову їй сили дає.
Розтоптані душі знаходять ще волю,
Щоб вирвані крила зростити та знов
Іти захищати сплюндровану долю
І право на гідність, свободу й любов.
31.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681031
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Колись завмер мій погляд на тобі
І потім пам’ятаю вже погано,
Чи заметіль була, чи сніг вже танув,
Я ще й не зрозумів, що полюбив.
Той феєрверк вичікував на розі,
Та зустріч обумовила усе.
Мабуть, я ще не розумію й досі,
Чи був якийсь в усьому цьому сенс.
Я кличу спогади – не дійсний жоден,
А в пам’яті лише отой салют,
Бо я і досі на тебе дивлюсь
І знову перехоплює мій подих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680745
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 30.07.2016
«Порада»
Не хочете читати, не читайте.
Від того не погіршає Шекспір.
Гортайте туалетний лиш папір.
А за пряму відвертість вибачайте.
Живіть не як людина, а як звір.
Що скаже «старший брат» чи гауляйтер,
оте лиш тільки на увазі майте,
як всякий недолугий бузувір.
Не більшому й дітей своїх навчайте,
щоб затернився густо «рускій мір»
зі сходу до святих Карпатських гір.
Понятною, і тільки, розмовляйте,
а рідну, кращу в світі, зневажайте,
на диво, уцілілу до цих пір.
––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680672
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
А ти дивився в дуло автомата
Ізвідти, звідки кулям вилітати,
Відчув на тілі той холодний піт,
Коли тобі якихось… двадцять літ,
І очі відвести уже несила,
Ворожих теж не бачиш: карі, сині?
Коли думки, паралізовані, мовчать,
Коли не знав ще до пуття й дівчат,
Коли чомусь ще забарились вуса,
І небом милувавсь, коли вертались гуси,
Коли із хлопцями розвагу мав таку:
Побути у сусідському садку, –
Коли ще не старі і батько, й мати,
Готові все життя тебе чекати,
Коли в сім’ї молодша є сестра,
Тобою хвастає, і бабця є стара?
Коли… Коли… А дуло в тебе цілить…
Й за двадцять літ життя прожите ціле.
А, головне, чому? Міркуєш: чому я?
Чи завинила чим моя сім’я?
Іще ж так жити хочеться й любити,
А ти в цю мить, можливо, будеш вбитий?!
О ні! Нізащо! Це не твій уділ.
Змиритися не хочеш? То тоді
Збери свої усі, й останні сили,
Згадай, про що тебе батьки просили,
Борися з ворогом, як справжній дикий звір,
І в перемогу власну сам повір!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680408
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
А місто пахне кавою і джазом.
Рахує гроші…П’є життя до дна…
Там десь на Сході…Там десь над Донбасом…
Іде війна…
А тут її нема. Тут можна жити…
«Ех! Дякувати Богу , що не в нас!»
Від війська можна якось відкрутитись…
«Ой, Боже, то ж в сусіда парастас?!»
Як не у нас? А в кого, люди добрі?
Війна іде, страшна війна іде…
Червоними стовпами сизий обрій…
І небо плаче - чорне та святе…
То ж небо рідне-небо українське!
Земля батьків і наших прабатьків!
То що ж тут роблять прокляті чужинці?
Чому ж затих отой превольний спів?
Чому ж ми стали мимохіть рабами?
Глухими та незрячими людьми?
Як дітям зле, то йдуть вони до мами...
До кого ж в горі підемо всі ми???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680148
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
Нас убивають поодинці,
Винищують, немов кротів,
Куди ми йдемо, українці?
Народе, ти цього хотів?
Нас убивають поодинці,
По тюрмах садять, мов вовків,
Опам'ятайтесь українці!
Збудіться із глибоких снів!
Нас убивають поодинці,
Із Заходу на рідний Схід,
Ми теж народ- ми українці!
Та чом для нас закрився світ?
Нас убивають поодинці,
Та й кажуть, що нема війни,
Це ж ваші діти, українці!
Життя віддали без вини.
Нас убивають поодинці,
Винищують без жодних слів,
А ми сліпі, ми мов чужинці,
Народе, ти цього хотів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679915
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Дощ повітря нарізав
На дрібнесенькі краплини
Та по ягідці розділяв
Набухлі грона горобини...
Плакав сам, потім стихав…
Впивався соком із малини
Та чомусь гірко знов зітхав
Й марив красою горобини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679209
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 21.07.2016
якби кохання пило
я зустрів би його
у ковбойському барі
на самому дикому заході
ми б танцювали під віскі і кантрі
на стійці
лінійні танці
якби кохання пило
я отримав би кулю
від п'яного мексиканця
за каре із тузом в рукаві
божевільний шериф віднайшов би мій труп
на околиці
в кінськім лайні
якби кохання пило
молодий індіанець
моїм би скальпом манив "покахонтас"
в резерваціях п'ють самогон
і вожді на весіллях чомусь розмовляють
в півголосу
якби кохання пило
я б увесь капітал розміняв на вино
щоб сп'янити його до безтями
ми б в чиказькому барі удвох
до кінця своїх днів
танцювали
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679174
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 21.07.2016
***
Україно моя кольорова,
Україно моя дзвінка,
Твоя мова мені медова,
Твоя доля мені – гірка.
Ти у серці моїм, як на мапі,
І не стерти тебе звідтіля.
Ти не будеш, не будеш у лапі,
Хижій лапі чужого царя!
19.07.2016 р. А. Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678990
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
«Я мужність знайшов озирнутись назад
Трупи прожитих днів
Встилають мій шлях
Я хочу оплакати їх…»
(Гійом Аполлінер)
Не тільки мертві дні залишаться позаду
Коли знайдеш собі хвилину озирнутись,
Не тільки час тобі негодою насипле граду,
І нині не траві доводиться додолу гнутись,
Якби ж то лише так - якби то тільки мертві дні
Дивилися на нас мов спогади сумні,
Очима мертвими скляними із загублених листків
Отих торішніх кольорових злих календарів,
Якби... Якби лише вірші й потрощені слова
Блукали в пам’яті... Аж там лиха зима,
Ота... Там шанці, бліндажі і люди - ті, яких нема.
Не тільки мертві дні... І моторошні сни... Дарма.
У пам’яті кутках, у снах живуть вони -
Солдати - друзі, що ти втратив на війні.
Годин страшних, яких орди бреде юрма
І ти у ніч глуху шепочеш: «Не дарма
Все що було, весь біль, що ним пульсує часомір,
Все що зробив, звершив всьому наперекір,
І смерть, що самотою з вічними «чому»
Тебе відвідала на хвильку і пішла у тьму,
І вітер, що співав тобі псалом
І ми, що йшли в майбутнє напролом...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678835
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
- Як ти, люба, живеш без мене?!!
- Жду листи…
- Чим ясніють очі зелені?
- В них - лиш ти,
А учора - зірок набрали
В зорепад.
- В тебе й так їх було чимало…
- Знаєш, сад
Той, де слухали соловейка
Цілу ніч,
Де напам’ять читав ти Гейне
Віч-на-віч,
П'ястуками строщили гради -
Тільки пні…
- Це найменша сьогодні втрата
В цій війні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678663
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Як мінімум, три з половиною роки
Триватиме наша покутна війна,
А після ще рани від неї глибокі
Ятритимуть душу до часу – труна…
(І не називайте мене лжепророком,
А краще читайте святі Письмена).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678578
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Зірвався Вітер й полетів. Літав собі там, де хотів.
Він грався листям Горобини. Шептав якісь слова
Калині. Ніхто тих слів не розібрав. Калина гнулась -
він кружляв...
А потім полетів до ставу. Які там Верби кучеряві!
Він присипляв їх? Так, чи ні?
Можливо - ні. Можливо - так. Вітер на витівки мастак.
Вже й Кукурудзу гне у полі, і Жито нахиляє долі.
Ромашки білі у траві схилили личка до землі.
Здається, щось я зрозуміла... У Вітра є велика сила?!
Бач, перед ним всі низько гнуться? Та зачекай!
Чомусь сміються...
Та справа в тім, що скрізь літав. Усе шумів...
Про щось шептав. А мимо лісу пролітав - об Дуба
крила обламав. Бо стояв міцно сильний Дуб. У нього
гляньте, який чуб! Такий не стане Вітрам гнуться.
Ото ж із Вітра всі сміються.
Отак буває... Пам' ятай! Як Дуб міцним , ти виростай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678432
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 18.07.2016
сонні під'їзди гримлять перегаром вчорашнього дня
дивні валізи пірнають між люду й піщáних дверей
ліжко моє мов стерня
скошених Нею ночей
стрілки годинника ллють свою білу кров в темінь часý
що тільки виник а вже мусить йти туди звідки прийшов
краплями сточить красу
згладить зарублений шов
сонні під'їзди мовчать про людей одне одним забутих
в глиняних гніздах сидять вони німо закутані в стіни
море тримають за бутиль
що розлива святі вина
й чую крізь сутінь:
"ні, я не винна..."
14.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677929
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Я вгору не стрибав і навіть боком не ходив.
На заздрість негальмованим все правильно роблю.
Своїм таким міцним чолом пишався я завжди.
Відсутній люфт.
Не дерся я ніколи на безглуздий хмарочос,
У небі не розплющував барвінком парашут.
Якщо я вам скажу, що не шкодую ні про що,
То я збрешу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677642
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Сонце визирає із-за хмари,
промінцями в хвильках виграє.
Над Інгулом розливає чари,
з ночі плавно ранок постає.
Небо впало прямо у заплаву,
тихо вниз пливуть рясні хмарки.
На мосту, немовби на забаву,
позбирались ранні рибаки.
Вітерець-пустун у очереті,
в піжмурки вже бавиться з птахами.
Шпак на гілці, мовби на кларнеті,
виграє свої ранкові гами.
За водою проплива серпанок,
вже туман над річкою сідає.
Знову настає весняний ранок,
новий день природа починає.
05.04.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677538
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016
піднятися сходами
зійти сходами
пройти власну життєву лінію
не схожою
круки в дечому ластівки
коли їм не скрутно
інколи б з кручі
з водоспаду Анхель
бо бажане ірреальне
бо у гортані каджу не ладаном
цигарками
водоспад зривається в річку
плине
плине
вона
вільно
вірна слову своєму тільки
плинь рікою
зринання гірке
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676207
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 12.07.2016
народжені спалахом першої зірки
допивають останню краплину вологи
на диванних скрипучих пружинах
боги
сфінкс мурчить на піщаному килимі
край порогу замкова щілина
кораблі подорожніх космічних
на мілинах
порцеляновий всесвіт на кожного
має план з риторичних відповідей
чорні діри захмарених вікон
зачинено
власна зірка на сходинку вище
"on" чи "off" реактивного вихлопу
сфінкс сміється дратується скрипом
пружинним
народжені першим спалахом всесвіту
випивають до краплі істину
був чи план чи без плану кометою
будуть знищені
сфінкс сміється сфінкс заколисаний
піраміди відкидують тінь
світ диванно пружинно пронизує
і янь і ін
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676776
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2016
«Їх списи чорні-чорні
І чорний їх крок карбований.
На крилах плащів чорнильних
Блищать воскові плями.»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Мій шлях гірко мигдалевий -
До землі помаранчів-каменів,
До краю тужливих дзвонів,
Про які не запитують,
Де кожна халупа - кастілло,
А кожен жебрак - каштелян,
Де грона оливкові краплинами ртуті.
Надто сухо для очей втомлених
Віслючків і загнаних коней
(Яких пристрілюють)
Надто вітряно для копачів могил,
Тому брили і камені,
Тому кулям надто просторо
Для польоту від серця до серця,
А вино надто солодке,
Бо так не буває:
Біле сонце і земля жовта:
Лише трохи крові биків на арені.
Там вічно тешуть хрести камінні
На полі війни горожанської,
А художники марять,
Бо з вікон глухих
Визира Торквемада,
А поетам - по кулі,
Бо дихати нічим -
Повітря спалене
Вогнями чужих автодафе.
Країна гостей-вандалів,
Там не цвітуть проліски,
Там камені дикі
Ростуть злими менгірами.
..........................................
Мій шлях мигдалевий
В оту країну камінну
Бо я теж божевільний вершник...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676160
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
текст – в "прикріпленому файлі"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676137
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
***
Ця любов - без країв,
рафінований ошук,
і обійми твої –
наче ордер на обшук.
Не уникнути їх,
і дозволить – не можу.
Наш нескоєний гріх –
вартовий на сторожі.
Зупинись, почекай,
є лиш мить, щоб прозріти,
ми ступаєм на край,
за яким не зустріти
ні шляхів, ні мети,
ні принадного раю,
далі - нікуди йти,
бо ж краї – не безкраї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675525
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 05.07.2016
як щеня у картонній коробці
крізь блошину лавину ринку
гамівна до хреста ополонка
випив моря свого половину
а до вуха пришпилили скотчем
ціну
як на мінному полі оступ
в ковилово полиновім марші
наваксовані вчора холошні
і пилюкою вкриті капці
розцвітають у спалахах зумерів
папараці
а мене не підняли з підлоги
упираюсь тягни за шнурок
полем бруду давно зафутболеним
в чорний пластиковий мішок
це блошинно дешева історія
криз німого у хорі і край
я не смерті боюсь а любові
бо повір уже знаю що рай
це лиш пекло із незапароленим
wi-fi
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675572
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 03.07.2016
«Та ось вже дзвенить
на ристалищах світу
карбований талер сновидь.»
(Пауль Целан)
Інколи в снах моїх кольорових,
Що прибиті іржавим цвяхом
До стіни тесаної дерев'яної
Старого ірландського шинку,
Мені часом мариться,
Що хмари - це просто помилки,
Одруківки бородатого Бога-поета,
Писані лебединим пером
В книгу високого синього неба.
Ми варимо трунок
З чорних краплин ночі
(І то не у снах)
П’ємо з білих горняток ковтками:
Так п’ють божевілля
Художники шахових дошок
З білих горняток,
Ліплених з сонячних днів,
Опалених Агні-хотаром
(Таки посередником).
Рудобородий король
З очима кольору трав
Здіймає ірландський прапор
Над зруйнованим замком -
Свою мрію лишає останній твердині
Королівства загиблого Томонд*.
А ти, Маргарито,
(Так називав я тебе
У снах-палітрах казкових)
У долонях зігріла прощання,
Коли йшов на війну чергову
За свободу Ірландії.
На ту саму з якої вернусь
Тільки спогадом.
Примітка:
Звичайно не Томонд, а Туадмуман (ірл. - Tuadhmhumhain). Томонд я написав, щоб читачам було зрозуміліше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675720
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 03.07.2016
рве горло моє -
сорок тисяч бездонних під'їздів
у відлуннях приречено нишкнуть
тут припливи
відпливи
запливи
по свинцевим розпеченим жилам
розтікається ртуть
рве горло моє -
тридцять тисяч гусиним кроком
целофановим небосхилом
інфра спокійно
ультра здивовано
по краю підвальних кордонів пунктирних
по зернинині висмикую суть
рве горло моє
але від того у голосі мало заліза
лиш болі радіоактивної намішано
бетонно
шаблонно
між пазлів поснуло прозорих масивів
сивіють невпинно скроні
рву горло
розкладаюсь на запчастини
сифілітиком місцевої поліклініки
б'юсь головою
здаюсь без бою
нудить многоетиленовими викриками
безголових мозаїк
втратив голос
та все ж тримаю міну розпачу на обличчі
по під'здах шукають удачі
кинуті
потойбічні
целофановий жовчний радій
більше не плачу вір мені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675520
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
До нас, батьків, сестер, братів,
Дітей, що не стрічали злості,
Чужинець завітав у гості...
Владарювати захотів...
Не сплять розпечені стволи...
Від кулі, злісної паскуди,
Невинні працьовиті люди
Тут тисячами полягли...
Серед дорослих і малих,
В неволі ти, чи на свободі,
При слушній будь-якій нагоді
Молись за мертвих і живих...
На окупованій землі,
Родючій, щедрій і широкій,
Настане мир і буде спокій.
Агресор щезне у імлі...
(30.06.2016.06:00.№292)
Донецька обл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675246
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Здраствуй, матусю!
Ти як? Не сумуєш? Знов на ніч п’єш чай, своє серце лікуєш… Кілька грам цукру на думку болючу. Матусю, ти як? Скоро-скоро заскочу.
Робота, кохання і з жартів – сміюся. Матусю, ти знаєш, чого я боюся?
Боюся прокинутись з тишею в серці, боюся побачити тінь у люстерці. Боюся, що втрачу єдине «сьогодні», так сильно боюся обіймів безодні… Боюся, що світ обернеться туманом. Чому не всіх люблять, скажи мені, мамо?..
А дні все тікають… Там тихо, спокійно? Наш Рекс відганяє котів неодмінно.
Вже квіти цвітуть у маленькій веранді. Ти, певне, ллєш воду примхливій троянді. А лілії в тебе червоні чи білі?
І знов сняться яблука зовсім дозрілі.
Я скоро приїду, не плач, повернуся.
Цілую і люблю, за тебе молюся…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675182
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016
***
В чорнім просторі – чорні постаті,
злоба мін…
А цей хлопець , з очима Господа,
звідки він?
В сховах погляду – слід жертовності,
надра втом,
розіп’ятий аж до самотності
натовпом.
Тіло – шрамами татуйоване,
не злічить.
Йде хлопчина в юрбі згорьованих,
і мовчить.
Тільки світло від нього в просторі –
не минеш.
…Всі ми – власних діянь апостоли
й жертви теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675206
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2016
Горіть в пеклі орки, москалі прокляті!
І жиди, що хитро землю продають!
Ти прости нас ницих, наш убитий брате!
Тих, що патріотів з себе видають!
Тих, що в вишиванках б’ють себе у груди!
Тих, що фестивалять в сукнях дорогих…
Де ж взялося стільки у серцях облуди?
Сліпоти-пилюки у очах людських?
Ти залишив сцену, славу та Європу,
Ти співав душею-піснею для нас!
Ти змінив добробут на брудні окопи…
Плаче в храмі Божім весь іконостас…
Загорнулось сонце у хустину чорну…
Львів, Париж і Київ - в траурі мовчать…
Чути знову пісню твою неповторну,
Сльози України на устах гірчать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675210
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Матіолою вечір вгощаю…
І сміється у небі зірниця.
А я знову фарби змішаю –
Я для себе сама чарівниця.
Намалюю простори поснулі,
Там за обрієм сонце сідає.
Зарум’янились хмари поволі,
Де-не-де промінець виглядає.
Небу зорі в волосся вплітаю,
Хай в сузір’я стають ритуально.
Літній вечір у ніч огортаю,
Темно-синім вкрива простирадлом.
Заспівав соловейко у лузі –
Його спів змалювать чи зумію..?
Намалюю закоханих в тузі –
Про що тужать – сказати не смію.
Виплив місяць з-під пензля холодний,
І йому, як мені, теж не спиться…
Намалюю життя без негоди –
Я для нього й для вас чарівниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675187
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2016
Падає небо на трави шовкові.
Сіє акація білі дощі
на неозорі поля полинові.
Сипле перлини гроза вечорова.
Свічами сяють гаї і кущі.
Поза горою – півколо веселки –
воду черпає коромисло дня.
А за оборою пхає щеня
і на коняку сідає Омелько.
Трохи хитається. Пив – [i]на коня.
[/i]
Чується цокіт копит за водою.
І озиваються скраю села
нерівномірні удари луною.
Цапа Омельчиха б’є коцюбою,
а мужики «забивають козла».
Доню гукає налякана мама.
Ось і вона. І несе рогозу
у пелені. Зачиняється брама
і у дворі починається драма –
доять обоє брикливу козу.
Сива бабуся із білої хати
опочиває на призьбі рудій.
Біля ворини, де трісок багато,
крицею кіски орудує тато –
фуркало теше Олесі малій.
Сонце сідає за обрії поля.
Сонний гарбуз обіймає патик.
Баба куняє. Буяє красоля…
А на городі гуляє квасоля,
в’яне цибуля і сохне часник.
Пахне аптекою біля стодоли,
де тютюнові ростуть лопухи.
Чути із печі, – [i]кахи,[/i] та [i]кахи[/i]…
За осоко́рами ходять по колу
у хороводі малі дітлахи.
Як же ідилію цю не любити?
Он і Омелько іде навмання
і випиває горня [i]на коня.
[/i]
Чути вечірню. І, чисто умиті,
іконостаси і дереворити
зирять із раю минулого дня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674575
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
«На край небосхилу, туманний, сумний,
Йшла ніч, набрякаючи зорями й тінями.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Великдень. 1916. Сто років минуло…
Ніч блукала вулицями
Старого хворого міста
(Ніч – ця стара жебрачка
В свитині латаній
З патлами нечесаними Часом –
З руками – стрілками годинника,
З очима – банькуватими сновидами –
Блукала)
А потім пагорбами –
Саме цими – зеленими,
Саме оцими
(Вирийте на вершині кожного
Криницю глибоку,
Щоб зазирнути в саме потойбіччя,
Рийте кротами сліпими, рийте!)
Блукала
Збираючи зорі в свою торбу діряву,
Дмухаючи на Місяць-жарівку
Чи лямпу гасову
(Кожна лямпа – нафтарня)
Своїми вустами пошерхлими,
Подихом сухим-сухотним
Дихала
Часом
Кроносом нечесаним.
А ми думали темно
А ми думали ніч
А то нам насправді
Повиколювали очі
Зайди в червоних мундирах -
Покидьки Кромвеля
(Їх гнилі човни не втопило
Море ірландське студене,
Чи то не студене, а лише солоне)
А ми біля пошти
Над якою прапор мальований гірчицею
А ми так – лише хотіли по кулі в серце
Після Великодня,
А ми так – бо весна, а ми лишень так –
Чомусь померти вирішили
Чи то стати темою
Для пісні чи для то для стогону
Куликів на болотах
І завивання вітру.
Ми так – для теми
Ловили серцями кулі
З гавкаючих англійських крісів…
Бо ж понеділок - поливаний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669205
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 20.06.2016
Ароме "Голд" Булатовой и Сахаре
Ах, Тарантино, братик! Торрент мой приуныл,
Где Голубой, как небо, плещет по жилам Нил,
Армстронг* летит, бедняга, в тартарары... Луна -
Лучшее средство от смерти, а так же средство от сна.
Бродит Арома сайтом, ник за плечами - Голд,
Бредит она стихами, будто Марина-олд,
Слово ее сияет, аки клинок-булат,
Вот где талант талантам, а не червивый блат!
Жизни она слагает, буквы в горсти струит.
Видишь, текут барханы, в сказку плывет Магриб...
Следом, Сахарой жаркой, едет к нам царь-друид,
Свитки в его ладонях, в брюхе - растертый гриб.
Квентин, не Квентин, вроде, Дорвард, не Дорвард он?
Просто мираж жирафа, или спектральный клон.
Шепот рождает ветер, ветер в стихе - самум,
Строками заметает, гонит песчинки дум.
Сухо и колко, братцы, сахар во рту и соль,
Перец, лаврушка, цедра, тмин и укроп, фасоль...
До затянулось, долго тащится ре-мажор -
Музыка Клинтон, следом музыка Альберт Гор.
Город и горы пляшут, гады ползут - года,
Медленно ниоткуда, медленно в никуда.
Щурится в шифоньере умерший горностай,
Душат диван подушки, тают листы куста,
Сны-очевидцы хнычут, глупые голыши,
Жаждут они бальзама только марки Vichy.
Слушай, Пустыня, слушай! Пусто давно в душе,
В душе душевно, тело моет вода уже,
Уже минуты, уже, в трубочку циферблат -
Вот и слагает песни Квентина сводный брат.
-------------------------------------------------------------------------
25.08.2012 умер Нил Армстронг, астронавт, первый человек
ступивший на Луну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672775
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016
На тлі безбарвних буднів і сірої суєти,
чорної безнадії і пекучого відчаю,
коли навколо лиш
глуха беззоряна ніч,
Нагадуванням
про незнищенність світла,
а значить і любові, правди, добра;
про необхідність світити собою
в траві при дорозі -
крихітний світлячок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672513
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 17.06.2016
На підзарядці екскаватор хтивий,
Часу не залишилось майже зовсім,
Старий будинок серед поверхівок,
Мов писанка в "елджімікроволновці".
Приречено всміхається безодня
Порожніми Малевичами вікон,
Старий будинок доживає віку,
За мить з’їдять яєчко великоднє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671813
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GG7AuSwSYDM[/youtube]
[color="#ff0000"]...Тільки жаль, що війна
Потоптала серця,
Душі сушить до дна -
І не видно кінця!
Тільки жаль, що війну
Полюбили магнати:
В свою сиплять казну
Тони срібла та злата!
Тільки жаль, на війні
Вліз сусід до сусіда -
І приніс у вогні,
В кожну хати лиш біди...
Тільки жаль, від брехні -
Гине люд на війні! [/color]
11.06.2016 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671791
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Надмірні сподівання дуже хибні,
Надію май, але і сам не спи,
Живуть же й досі на землі клопи,
Хтось Там вважає, що вони потрібні,
Можливо, не комусь, а саме нам,
Щоб ми вже відкараскались від глуму,
Можливо, скоро тим клопам хана,
Хіба відомо, що Він там надумав.
Можливо, він дотримується плану,
Відстежує потрошечку згори
Сучасний, нелогічний Третій Рим,
Який чекає на Веспасіана.
Та чи потрібно все воно тобі,
Кремлівсько-Межегірськи кровососи?
Ти мимоволі давиш тих клопів.
Дави і далі. Він не скаже досить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671509
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Рогалики з варенням для внучат
Бабуня в пічці зрання випікала.
Стелився неймовірний аромат...
Затамувавши подих, випічку чекали.
І лоскотало ніс, співав живіт,
І слинку-думку раз у раз ковтали.
Чекали пильно... Ріс бісквіт...
В уяві пляцки ті вже смакували.
Світились очка, носики вгорі,
Дитячі ніжки в танці закружляли.
Ось зараз! Зараз! Диво вже в жарі,
Зарум'янилось і до них моргає.
Ті пелюстки палкі, троянди квіт
У хлібі, здобі, мовби те - натхнення...
В дарунок зсипався із ружі цвіт
Для любих всіх, в смаколики - варенням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671235
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 10.06.2016
мабуть тому що ми в страху перед польотом
на наших селфі ніч і алкоголь
я знаю що тримавсь за твої плечі
тремтлива і зрадлива плоть
пустельний подих переддощової Гобі
на простирадла шовку водоспад
натягнуті тятиви й гострі стріли
цілунків
низький старт
ми покорили у польоті Анхель
як банжі-джампінг наша змучена любов
на наших селфі алкоголю забагато
для двох
розбились бризками в каміння ліжка
розсіялись туманом в палантин
крізь нас заломлене проміння світла
вбирає колір
сонячних долин
я вип'ю Амазонку із піраньями
розплутаю клубок тропічних снів
над Гобі над очей твоїх оазами
сезони злив
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671233
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Виріс Дуб - міцний... Міцне коріння.
Жолуді - його насіння. Скільки вже маленьких - не злічить...
Гляньте, вже навколо гай шумить. Добрі руки деревця зростили,
і вони набралися вже сили.
Всі кремезні, молоді Дуби. Вітрам - зась!
- Ти не ходи сюди. І не трать дарма своєї сили.
Бачиш, Вітре? Ми зросли! Ми всі зміцніли!
Якщо політати - прилітай. На гіллі розкішнім спочивай. А зла -
мати нас ти не старайся. Пролітаєш мимо - посміхайся!
Раді, Вітре, будуть тут тобі молоді, веселі всі Дуби. Бо навчив
старий кремезний Дуб шанувати інших і берегти свій чуб!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671021
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016
На білім полотні мереживо думок
Струмує, наче потічок здоров'я,
У тиші я нічній сердечка-пелюстки
Наповнюю безмежною любов’ю.
Нехай несуть вони лиш спокій та тепло,
Палають тільки ніжністю кохання,
Вишиванки мої, мов птахи чарівні
Здійснять завітні мрії та бажання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670900
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Клює сорока на блискуче.
Усі злодії – на чуже,
ну, а домашні – на онучі.
І тут утрати неминучі.
Ніхто своє не вбереже.
Падкі поети на романи.
Заможних щупає пірат,
а от заміжніх – донжуани.
Клепають речі клептомани,
а графомани – плагіат.
Міняють мани на карати
і у колекції беруть.
Чекають слави герострати.
Іде поліція карати,
а несуни усе несуть.
За золоті у себе гори
велике Пу сусіду боре
і захищає уркаган.
Воно освоює простори,
і завоює Біле море,
і переплюне океан.
А наші акції – круїзи.
Пакують клоуни валізи
подалі у чужі краї.
Європа консервує візи,
якщо[i] укропія [/i]полізе
у метрополії її.
П’єро обожнює кориду,
а буратіни-аскариди
дешеві пляжі у Криму,
а [i]лугандонія –[/i] тюрму;
імперіали – прокурори,
а [i]можновладіє –[/i] офшори,
а [i]тугодуміє[/i] – суму.
Парафія – і та воює.
І [i]православіє[/i] не чує, –
[i]ніхто своє не вбереже.[/i]
Ми салютуємо уже!
Немає мафії такої,
що не готується до бою,
і не захапає чуже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670690
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Тріснуло небо.
Під ринвою в ключ кипить
вода у цебрі.
Біжать босоніж віки,
Чи падають яблука.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669682
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 05.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016
З золотим бубном
Розпеченого сонця
Шаманить літо.
Подихом обпікає
Спека в дикому танці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670247
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Присвячено всім борцям за силу Русі та ОУНівцям, які загинули 13 березня 1951 р.:
Бардюк Володимир Іванович псевдо (Владзьо, Сагайдачний, Кудлатий), 1922 р.н., с. Пшеничники, охоронець Тлумацького надрайонного проводу ОУН.), Волощук Григорій Васильович псевдо (Грицько), 1929 р.н., м. Тисмениця, керівник кущового проводу ОУН.), Каратницький Михайло Юрійович псевдо (Маяк), 1923 р.н., с. Лесівка Богородчанського району, керівник Тлумацького надрайонного проводу ОУН.), Рев’юк Теодор Михайлович псевдо (Дорошенко), 1931 р.н., м. Тисмениця, охоронець кущового проводу ОУН.), Самуляк Євген Петрович псевдо (Данко), 1931 р.н., м. Тисмениця, охоронець районного проводу ОУН.), Сисак Василь Дмитрович псевдо (Рідний), 1933 р.н., с. Липівка, стрілець кущової боївки ОУН.), Соколовський Олексій Якович псевдо (Недобийко), 1925 р.н., с. Липівка, керівник кущової ОУН.), Шешурак Йосип Михайлович псевдо (Крук), 1931 р.н., с .Хом’яківка, охоронець районного проводу ОУН.).
Дивився вітрові в очі
Східної війни ветеран.
Згадував бої на півночі,
Крики ворожі від ран.
Дивився на синє небо –
Бачив загиблих братів.
«Не шуми у полі вербо –
Всіх вполюєм катів.
Пімщу лицарів великих
Смерть пострілом із шанця.
Згадаю їхні імена і лики
В темний день Коновальця».
Стояв вояк біля криївки,
Поклав квіти до хреста
Всім, хто мав гвинтівки,
Звільняв села і міста.
У ній 8-ро проти СМЕРШу,
В кінці вдягли вишиванки.
Бо в березні 51
Завжди після бою – співанки…
Святі дні визвольних змагань,
Забуття карається кров’ю.
У завтра йдемо без вагань
З озброєною любов’ю.
2-24/4.06.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670150
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
адрес над дверью
стуком проверю
верю тебе я
да подарю
лета неделя
литром безделья
мокрые перья
шею в петлю
сунул просто
ужаснулся
и уснул
отбросив стул
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666204
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 02.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jpUdHCe8CSc[/youtube]
Чи вишИ́ванки, чи вишивА́нки –
буде правильно, як не скажи.
Носять їх і селянки й панянки.
Ритуал цей і ти бережи.
Візерунки – то символи й коди,
предковічні магічні скарби
спілкування зі світом Природи,
знаки вірності чи боротьби.
«Коло», «Хрест», «Повна Рожа», «Шеврони»,
«Ромб», «Квадрат», «Безконечник», «Спіраль»,
«Стебла», «Квіти», «Листки» і «Бутони» –
має значення кожна деталь.
Вишивалась сорочка руками,
тому справжній це був оберіг.
Десь ховалися там між нитками
і любов, і зажура, і сміх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669527
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016
оголені дроти вечірніх вулиць
дзвенять неоном в присмерку зіниць
мені одразу за зупинкою направо
тобі куди
малюнки віддзеркалень на вітринах
щипають шовк-бурштиново рої
думок заїжджених асфальтових платівок
а ти крої
мережива з глухих провулків
околиць безтрамвайних тупиків
мені направо підставляють руку
тобі куди
оголені дроти безликих буднів
змішають пазли тріскотом німим
та терти бурштином по шовку люба
нема причин
на постіль передмістя прохолода
впаде огарком бляклим ліхтарів
іскра була але не випало нагоди
удвох іти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668737
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 29.05.2016
літо спішить по зелених дротах,
незамінне, але й неминуче,
по полуничних проходить мостах,
вдарить ось-ось повнозвучно
скоро вже бризне малинова кров,
смородини викотять ядра,
битва зачнеться за ягідний трон,
під залпи впадаючих яблук
ява поволі віллється у сни,
(нас містики корінь лоскоче),
духи вплетуть свої гнізда-вінки,
в невидимі течії ночі
спека нам випестить пристрасті мак
над берегами коханння,
і карамельний засмаглості смак,
посох піднісши духм'янимй
літо вповзе в нас малим їжачком,
плівкою впійманих вражень,
в кошику ребер згорнеться клубком,
сонця посольство відважне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668257
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Малій піщинці
В пустелі істин чужих
Себе не знайти.
Дивом морської мушлі –
Свобода на самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667805
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Мій далекий невидимий острове
Моя самосте гостро осіння
Я для тебе билинку у Господа
Пророщу, ту, що раєм висіює
Ту, що цвітом чоло твоє зросить,
Ту, що вродить рясними ранетами,
Виростатимуть крила мов сосни,
Прибуватиме сила між скелями
Мій далекий, мій зболений хлопчику
Під Бутівкою, Пісками, Маріком
Я вслухаюся в простір до подиху –
Небо падає, небо падає….
Ти на чатах, я поклик твій всотую,
Я руками затримаю небо
І стоятиму каріатидою
І молитимусь гордо за тебе
Проростатимуть маки до обрію
На затоптаних ордами жнивах
Батальйони небесними сотнями
Ми разом, до останньої битви
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667351
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Ляжет загул костьми
В горле замрёт струя
И проснётся Кузьмич
С мыслью где это я
Рядом своё плечо
Кому-то его предлагал
Друга брал на калган
Господи что ещё
Что я вчера творил
Лучше не вспоминать
Битые пузыри
И в синяках спина
Сердце бьёт по спине
Стало быть не брехня
Кто-то ходил по мне
И растоптал меня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666582
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Мальчик, который меня никогда не любил,
с бледным от ярости, но симпатичным лицом,
с темными звездами карих сияющих глаз...
Как же красиво взлетали твои кулаки!
Был в их движении - ветер! ...размах! ...волшебство!
Воля к победе! ...Извечная сила самца!
Жаль,что был прерван сей яркий отважный полет
жалкой преградой - моим беззащитным лицом
что напухая немедля... синея... садня -
нет,чтобы очень - но все ж отвлекало меня
от наблюдения,так озарившего мозг,
словно горящими титрами - темный экран:
именно так долгожданное сладкое "МУЖ" -
слово, ласкавшее губы вчерашних невест,
вдруг безвозвратно меняет значение, смысл,
курс... перспективу ...пропорции... планы... маршрут...
Время - на бремя, любовь - на опухшую бровь,
юркнув сквозь зубы созвучным трехбуквенным "Х..й."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665844
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 18.05.2016
я знаю: дощ змиває всі лаштунки,
я вірю: він стирає решти гриму,
він чистоту лишає в подарунок,
бо хто ж сфальшивить крапелину
я знаю: дощ суворий і спасенний,
він пес ласкавий кожному святому,
бо по воді ідуть благословенні,
душa злетить, а зайве все потоне
я знаю: у калюж зіниці ще дитинні,
бо дощ причастям з піднебесся пада,
бо під дощем стаємо ми безвинні,
цілує холодно, я знаю, та не зрадить
проходжу я під куполом озонним,
і дощ виблискує в волоссі, як перлини,
і я воді віддам важку корону,
бо крок легкий - утіха пілігрима
15.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666218
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Запалив травень
Жовтих кульбабок свічі
у храмі весни.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666015
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
В сутінках ночі
Допиває лелека
Краплинки зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666023
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Паростком ніжним
Сонечко проростає
Крізь чорну хмару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665836
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
На клавішах трав
тихенько весняний блюз
награЄ дощик.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665626
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Народе мій, довірливий і добрий,
Тебе дурили й дурять все життя,
Одні і ті ж: акули хижі, кобри,
У них до нас немає співчуття.
Одні і ті ж, нахабні і потворні,
Продажні і злиденної душі,
Ці знищать все - найвище й
неповторне,
Їм лише загрібати бариші...
Ти вільний вже, повернуто ікони,
На демократію осмислено молись,
Ти сам закон, бо твориш сам
закони,
Повстань з колін, єднайся і борись!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665411
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 13.05.2016
«Вабить мене невідомість цієї імли...»
(Гійом Аполлінер)
Довершено - весна невловима,
Як місто, яке я будував в імлі
З пелюсток вишень минулого квітня,
Що лишились тільки в моїй пам’яті,
Весна зникає й відходить - в імлу.
В імлу невідомості. В імлу вічності.
Наче молитва останнього тамплієра.
З пелюсток білих збудований храм
Нині тільки в спогадах: перехожі
Брудними ногами топчуть його чистоту,
Брудними підошвами стінами міста,
Яке ще вчора називалось весною.
Нині тане в імлі. Нині залишки людяності
Десь там - у спогадах, десь там - у садах,
Десь там - у храмі квітневого дня,
Одного дня чистоти і монахів-джмелів,
І монашок-бджіл. І муралів-мурах,
Що невтомно будуть зводити місто:
Місто Весни. Яке довершено, яке є,
Яке буде, яке спалюють, яке пожирає тлін,
Яке буде вічно воскресати і виростати
З вічної тьми небуття - Новою Весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662336
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 28.04.2016
За рік без людей заніміють стежки,
село бур’яни покрадуть,
оселі, де зріли хліби, як зірки,
по вікна у землю ввійдуть.
Розмови розвіються вітром з дощем,
людини поглинеться слід,
густа павутиця зеленим плащем
задушить повалений пліт.
Старенька не буде сварити щодень
нальоти прудких горобців,
розпорпана стріха для їхніх сімей –
недовгий, та затишний дім.
Високих акацій мережаний шум
(чи зрубані вже? чи живі?)
в вітрах заколишуть злочинства і глум,
безумства людей світові.
О час, не малюй запустіння картин –
я бачила їх досхочу,
забуті селянки в прозорий твій плин
вгортались, немов у парчу.
Навчи мене мужності йти по стерні
і далеччю міряти путь,
бо їхні життя протекли, як у сні,
і наші так само минуть.
* Написано під впливом http://gak.com.ua/creatives/1/37228
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662423
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Двадцять друга. Вимкни очі при ввімкнутому
Світлі
В світі
Без літа,
Яке замінила зимова весна.
Кінець квітня. А досі плюс вісім. Вдень.
2222. Прикрий своє волосся, бо вітер
Віє
Й у вії,
Мов змії,
Закручені вгору від туші в дитинстві.
Кінець квітня. Переселенці тридцятилітньої війни немов принесли холод.
2230. Ліхтарі освітлюють долину під Тарнавського,
Плаваючи
В грунті.
Плачучи
В бунті.
Прагнучи
Хунти,
Що вимкне світло в цій кімнаті, в цьому підвалі автомеханіків.
Двадцять третя. Тобі варто скинути ходячий одяг і
Спати.
Не знати,
Що замах
Буває зненацька, коли правда відкриє очі і скаже:
Двадцять друга. Вимкни очі...
24.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661818
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Чи можна в смерть рушати навесні,
Коли повітря сповнене наснаги,
Жаги творіння, повне тої спраги,
Що створює саме життя? – Ба, ні!
– То є протиприродним, то є гріх,
Шепочуть тут і там. – Терпіти треба.
Колись молитви та й дійдуть до неба.
Тоді спасе Всевишній нас усіх.
Дійдуть… Колись… Можливо… Може й ні.
Минуть роки, забудуться образи
І сидячи за кухлем пива разом
З тюремником моїм співатимеш пісні…
А може з тими, хто мене зловив –
З вчорашніми героями Луганди,
Підстилками чужої пропаганди,
Які мене в Московію здали…
Ми толерантні – розумієм ми
І суддів – ну які ж вони бандити…
Така посада. Мусять засудити
Хай і безвинну. Серце лиш щемить
Від словоблуддя, від пустих очей,
Від відчуття огидної облуди,
Від тої толерантності… О, люде –
Не вибачають деяких речей!
Таких, як непорядність, як брехня,
Як ницість, підлість, боягузство, зрада,
І вже напевно, як те робить влада –
Чужа й моя – без сорому, щодня…
Політкоректність нині над усе –
Мій маршал, що мене послав на битву
Вже тисне руку ворога, й молитва
В устах його прощення всім несе.
З-за грат непросто боронить мій світ,
Бо є межа і за межею тою
Вмира надія, вбита пустотою
У душах людських…
Скоро яблунь цвіт покриє край мій любий…
Лицедії продовжать виголошувать промови
Своїм медоточивим язиком
Про скорий рай, про ріки з молоком,
Про те, як люблять вас…
О, суєслови! Слова пусті вбивають всі надії…
Чи можна в смерть рушати навесні?
Чи можна… Наче хто питає…
Нещирість в безнадію проростає
А без Надії як же тій весні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649659
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 25.04.2016
[i]« Знов – по колу буття.
Знову стрілися Авель і Каїн.»
[/i] Л. Ігнатова
Уже зів'яли проліски і ряст
і нагадає нам Еклезіаст, –
[i]нема нічого, що не проминає.[/i]
І сон-травою знову облітає
яса краси, що радує на час
відведеного у юдолі раю.
Усе й усіх овіює весна:
плугатаря у полі, чабана,
і окриляє воїна надія.
Не вписується у весну війна…
Линяє на палітрі полотна
жіноче щастя і дитяча мрія.
І наче сяє сонце угорі,
і рани омивають знахарі,
і нібито уже сміються діти,
і виплакали горе матері...
Але коли воюють упирі,
то не уміють ангели радіти.
Не забуяє облетілий цвіт,
коли чорніє знову білий світ
і у сумне минуле повертає.
І туманіє сива голова,
що на весні уже і рік, і два
надія
ще пожити
умирає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660176
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2016
Розпинають мародери
Люд убогий на хрести,
Прописали ненажери
Нам виснажливі пости.
А самі не луснуть мало,
І без міри, а жеруть…
Світ увесь уже дістала
Ненаситна їхня суть.
І принижені сумою
Змін чекаємо дарма,
Ще лякають нас війною,
Ніби в нас її нема.
Я не заздрю їм пихатим,
Слава Богу, ще жива,
За усіх нас розіп’ятих
Не втихає голова.
І у роздумах болючих
Зріє думка головна,
Щоб на цей раз діти сучі
Все отримали сповна.
Щоб зрадливих наздогнала
Кара Божа і людська,
І нехай не промахнеться
Наша праведна рука.
17.04.2016р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660100
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2016
На сиво-сивім
кособоччі
чвалає затишок
меж днів,
самітній Джин
нудьгу
спророчив,
самітній вечір –
призбіднів…
журбиняться в міжтінні
верби,
в лугів
злен-мушлі
сон спада…
малюють лилики праперви
прарун
на сонцезахідних
биндах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659797
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Що, якби ти не згоріла тоді?
Колами бігає час по воді,
Сонце засвічує площу.
Хто має право на цьому суді
Винести вирок? В бездумній ході
Світ поспішає на прощу.
Вдосвіта срібним знаменом була,
Сотні думок з кольорового скла
Ти об'єднала в ідею.
Люди невдячні, зрадливі птахи,
Марять спокутати власні гріхи
Смертю, але не своєю.
Можеш складати десятки молитв,
Силою духу переграних битв,
Тільки кому що до того?
Кажуть, що віра твоя – маячня.
Знай же, зречешся – і чорна стерня
Завжди колотиме ноги.
Байдуже. Мить – і палкий епілог.
Скільки згадають твоїх перемог
Злі, одурманені лиця?
Сірим мотуззям обплетений стан.
Світові в очі дивись – чим він став? –
Іскра в огні інквізицій.
Справжню ідею ніщо не бере,
Хай наростає нав’язливий рев,
Жар обступає стіною.
Вогнище згасло, а ти ще жива.
Дивно... Руан не знаходить слова,
Щоб говорити з тобою.
Більше ніхто не пов’яже руки,
Тільки, чи змінять майбутні роки
Сутність людської отари?
Діло нехитре – меч взяти і стяг,
Важче – у сірих, однакових днях
Стійко тримати удари.
Кожен твій порух – для натовпу знак.
Хай що там кажуть, життя не війна –
Тихе тремтіння лампади.
Серцю ж потрібен шалений сумбур,
Бій із десятком смертельних фігур,
Дикі, рясні зорепади.
Істина вічна й напрочуд проста:
Стане руїною твій п’єдестал,
Ймення – із вічності стертим.
Курява, полум'я, галас і дим.
Кожен герой, аби стати святим,
Мусить яскраво померти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659701
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Коли тінь твою сонце випече,
і загасне останній дотик,
це не правда, що треба вибачень,
я іще пам`ятаю, хто ти.
Ким завгодно, лише не квитами
(є слова, що усе загоять).
То нічого, що ти невидимий,
я ж тепер не згадаю, хто я.
Залікуй мої сни обіймами,
перейди всі мої кордони.
Це не пастка. Ніхто не впійманий.
Тільки хто ми, коханий, хто ми?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659776
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2016
Тепло... Весна... Чому такий холодний світ?
Nino27 "Засмучені думки"
Світ стане теплим
лиш тоді, як зігрієш
його собою.
Серце твоє - ось сонце,
від нього - світло й тепло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659695
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Ранок. Зорі немовля
В молочнім купелі туману
Небеса омивають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659302
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
«Пісня,
Якої я не буду співати
Спить на моїх устах…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Пісня,
Яку мені заспівати
Вже не судилось,
Бринить між сяйвом галактик,
Звучить шаленством
Оркестру космічного,
Але в нашому потріпаному
Зболеному світі людей –
Світі життя і смерті
Пісня,
Яку я не буду співати,
Яку не судилося просто,
Спить.
Спить на моїх устах,
Спить між сторінками
Ненаписаних книг,
Спить на згарищах селищ,
Де колись жили люди
І гніздились лелеки і горобці,
А нині згарище –
Попіл одягом чорним
Злої жінки війни.
Пісня
Яку годі шукати,
Про яку всі думають,
Що вона мертва
Чи то ненароджена,
Існує в безмежжі Всесвіту
Споконвічно
Тільки не хоче чомусь, не хоче
Завітати бодай ненароком
У світ людей-безумців…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658905
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Відзимували… дяка Богу
За субси[i]дарні[/i] газ і воду,
За вчасний дощик, теплі дні,
За першу бджілку на вікні,
Як символ праці і надії
На мир і літа щасливії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659138
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
... «Котилася торба з високого гОрба»...
В дитинстві, - бабусині речі...
Під них – засинав я маленьким «мікробом»,
Монтуючи крила у плечі!..
А, потім, потроху став Котигорохом...
Ще став, - Дорошенком... Сірком!..
Посеред трьокрапок і ком, -
Стаю українцем, нарешті! Потроху...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658911
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Я - ключ з ключів і мапа з мап,
я - героїчне божевілля Дон Кіхота,
симфонії артилерійський залп,
співучих слів чорнильная піхота
Я - світломиля, час і позачас,
я - крізь світи наскрізна анфілада,
земні правителі, я переграю вас,
бо врешті ви не маєте тут влади
Я - зміна, хаос, вибух, катаклізм,
дивіться: кришиться поверхня під ногами,
не ваша логіка, а мій сюрреалізм
пройде суворий іспит над віками
Я вашого багатства не візьму,
мої скарби сторожать серафими,
та вашу відкидаю я тюрму,
мур тягне в вниз, а я ж бо невловиме
Я з тим, хто вивчив тисячі доріг,
хто в атмосфері духу небожитель,
хто вже від вас давно би втік,
якби ще не бажав і вас благословити
Я тут не ради гніву, болю, мсти,
я рву ненависті порочні кола,
хотіло б вас від вас же вберегти
і пломінь викресать в безодні похололій
Держу я перед Богом знамено,
в сльозах моїх - всесвітнє покаяння
"Добром ти покарай усіх за зло,
бо милосердя вартий навіть Каїн"
А я, Мистецтво, вернусь із-за хмар,
мені впідмогу акварельні цепелини,
і землю росять мегатонни фарб,
і моя гвардія зроста невпинно
11.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658851
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Я зустріла його на вокзалі, дивна мить, зосереджений погляд.
Великий рюкзак, на босу сандалі, років двадцять, а очі з болем.
Камуфляж давно вицвів на сонці, обвітрені руки набирають номер,
Бабця вклала пару яблук в долоні :”Синку, відпочинь з дороги,
Як то воно, та війна? Малою Прокляту добре знала,
Батька мого забрала вона, мати в коморі німців підірвала”
Підняв очі зміцнені болем, обійняв стареньку щиро-щиро:
“Війна, бабусю, лине в горі, чи знав, що втрачу друга в хвилину,
Чи знав, що розквітне у маках, кров’ю рідною зрошене поле,
Цей бій найціннішого вартий, ми тавруємо долю для Роду!
Бабця хлопця немов ту дитину, пригорнула до серця рідненько,
“Я за мир тобі дякую, сину, за свободу, за сонце,за Неньку!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658836
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
розлюбити це значить вчинити вбивство душі
вирізати
(по живому)
без анестезії
популяцію ендорфінів
а ще чарівні кульки мрій!!!
і душа опиняється в стані несумісному із життям
хоча ти при тямі
функціонуєш
маєш зв'язок із жінками і зв'язку ключів
найголовніше
що завжди ти це передрікаєш
відхрещуючись від цього обома руками
(згідно канонів усіх світових релігій)
Будда говорив на Сході
бути нейтральним
а чи бути рікою
чи то може нейтральними водами...
а пам'ятаєш за Скрябіним-люди то кораблі
але води твої
як завше
навколоплідні
плід любові зростає в тобі
не дивлячись на те що ти чоловік
а потім за тим клятим сценарієм
вона йде
ти тішишся що за законами
Божої фізіології все одно не народив би на світ цей
(склопакетний)
дитя любові
береш скальпель
і відсікаєш рецептори ванільного щастя
ну тобто твою нікому не потрібну душу
і інколи вона вже не відростає
ця безхвоста ящірка сяє у суцвітті Водолія
бо ж небом єдиним
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658332
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Ми є захисники аеропорту
Ми є захисники аеропорту,
І доля України в нас в руках,
«Укропи», «правосеки»-патріоти –
Навіть ця назва ворога ляка.
Ми не за гроші й не за нагороди –
За рідну хату вийшли воювать,
За волю українського народу,
Щоб на землі праотчій раювать.
Ми «кіборги» і з нас цього доволі,
Так «сепари» прозвали не дарма,
По лезу наші рухалися долі,
Навколо ж – ворог, непроста зима.
Тут – хмари куль і міни, і снаряди
Повітря рикошетили й бетон,
По нас гатили гаубиці й «гради»,
Травив нас газ і дим, і ацетон.
Бетон дивився, сірий і холодний,
Немов живий, від вибухів здригавсь,
А ми стояли в темряві, голодні,
Та кинути ніхто не намагавсь.
Ми «кіборги», а значить, особливі,
Не роботи – живі ми пацани,
Вмирали і були вже тим щасливі,
Що України вільної сини.
24.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658061
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
***
Коли згасає вуличний ліхтар,
оливу доливає - жовте світло,
а ранок свіжий вибрався на старт,-
свої ховаю я відьмацькі мітли.
Я ними бавилася всю коротку ніч:
літала понад містом ошаліло.
Мітла - це річ, а не якийсь там кітч,
а жінка на мітлі - граційна тілом!
Летиш собі і думаєш про все.
Про те, що скоро літо і відпустка.
Що час летить. Летить! А не повзе.
І поспіх цей вимотує до пустки.
А ще я заглядалася на птиць.
Я їх не бачила, та вгадувала гнізда.
Я так за них боялася, щоб ниць
вони не впали на шляхи, де їздять.
Та ось і прокидаються птахи,
запурхали мелодії весняно...
Ховаю мітли, як свої страхи.
Вмикаю чайник: все іде за планом.
квітень 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657991
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Стукає дощ по блясі. Вечірній спалах.
Спить задоволене місто, чекаючи ночі...
Може зварити чаю? Цього буде мало?
А темрява хилить у ліжко замучені очі...
Світяться де-не-де лампи. Чисті звуки
Для нас творять разом із громом поліфонію...
А ми сидимо під ковдрами, грієм руки,
І зима минула, а дощ - це наша довга мрія...
Включили вуха, фарбуючи кімнату
У кольори хвойного лісу з далеких глибин...
Згадалися сни і маленькі, м'які ведмежата,
Сни, спалені залізобетоном із чотирьох стін...
Сміялись ми, плакали, падали в інше,
Наш чай грів тіла і ковдри терпкого кохання...
Колискову грав дощ, зводячи наші вічі,
Як в часи Темних Веж - лиш очі лицаря і дами...
***
Так минала ніч, а нестихаючий дощ
Все ще рубав бруд волинкою гордого плачу...
Мокнули щасливі дерева, бруківка площ,
Наші ж серця були як одне - палке і гаряче...
07.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658007
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
В твоїх очах - походи смолоскипні
під купол ночі, в візію летку,
де босоніж безжурний хлопчик Липень
зигзагом йде по срібному піску.
Там повнобокий місяць-дирижабль
причалює до ще незайманих портів,
і тане літо, як скоринка вафель,
та все ж в запасі безліч теплих днів.
Цілує тьма гладенькі пляжу плечі,
пінисту ковдру море застеля,
там наша юність справжня і доречна
проводить романтичний фестиваль.
Там світломузика закоханого міста
п'є відображення свого шампан,
далекі кораблі - русалчине намисто
вогнів - чарує водяник-шаман.
Там пестить мрію бриз простоволосу,
її спідницю-парасольку до колін,
і зорі падають, як стиглі абрикоси,
це щирість почуттів дарує врожаї.
Я,знаєш, там хотів би залишитись,
бо темрява, пісок і море - Ти,
їх ні не вимірять, ні полічити,
лиш відчувати, тільки жити цим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657486
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Потай на сповідь
Ходжу до осокора
В сріблястих ризах.
Зорі над куполами
тихо шепчуться з вітром.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657372
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 07.04.2016
С разбегу перепрыгнув через дом,
Смеясь старушкиным проклятьям удивлённым,
Я зацепился длинным рукавом
За тень от прошлогоднего столба,
И с треском полетел под ноги людям,
Хватаясь по пути за всё,
что подвернётся:
За кошкин хвост, за бабкины проклятья,
За мать-отчизну, за скворечник со скворцом…
За то что было…
и за то что будет.
И так я изумительно застыл
На ароматном новеньком асфальте,
Что вмиг прохожими обставлен был,
Которым не в привычку наблюдать,
Как сверху величавой глыбой То-Что-Было,
Навалом рушится на бедного меня:
Отчизна с Родиной, и бабкины проклятья,
Скворечник с насмерть перепуганным скворцом,
Сатурн, Венера, Месяц, мать с отцом,
Сто неродившихся сестёр и двести братьев,
Смешавшихся с обломками шкафов,
Которые я сжег украдкой, тайно,
Какой-то позапрошлою весной…
Кукушка и петух, мешок и шило,
За ними и облезлый хвост от дохлой кошки…
(Пропитанное запахом гари и крови всё это рушилось и рушилось из бездонного неба. Долгожданным Апофеозом То-Что-Будет прибило и меня, и всех, кто наблюдал за роковой игрой слов и обстоятельств)
И мягким опахалом индийского раджи,
Подняв остатки пыли выше звёзд,
УхнУла тень от прошлогоднего столба,
Сравнявшись по масштабам разрушенья
С забытым эхом из Голицинского грота:
Ты слушала моё, а я – твоё.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582482
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 07.04.2016
Бывают стихи кирпичом
Их строк параллельны ряды
На гранях сухих нипочем
не сыщешь изъяна следы
Бывают стихи как песок
Без края - пустыни тоска
Напрасно искать между строк
Хоть что-нибудь кроме песка.
Бывают стихи как вода
В которой болтаешь ногой
прохладна, прозрачна всегда
и строчка журчит за строкой
Бывают как воздух стихи
Упругий в своей пустоте
Там ласточек в небе штрихи
И света игра на листе
Есть стих, как огонь
Он пляшет и жжет
и делают больно слова
В нём ярость и сила
В нём огненный конь
Такой ты забудешь едва
Среди бесконечных стихий
Всего интересней одна -
Как космос прекрасны стихи
Без смысла, без меры, без дна.
Есть стих как весло
Есть стих как арбуз
Есть стих как полёт журавля
Как осень, как храм,
как метрический груз
Как лодка с дырой без гребца и руля.
Но мы предпочтение тем отдаём,
В которых себя узнаём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657784
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Гіркими сльозами наповнені очі Землі.
Біда за бідою,
Війна за війною.
Зжирають планетного ангела в синій імлі
Заводи й машини.
Димлять щохвилини.
А сліз усе більше, і тануть, як сніг, береги
Від краю до краю.
Байдужість вбиває.
Ще рік чи століття і час позбирає борги
Із нашого роду.
Шануйте природу!
Гіркими сльозами наповнені очі Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657513
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016
А ми — духовні покручі з тобою,
Ми зіткані з брехні, зневіри й тьми —
Ми в душі хворі ліземо юрмою
І живемо вовками між людьми.
Ми копійчину кожную до болю
Ялозимо і душу рвем за гріш,
Бо ми ж — духовні покручі з тобою...
Хоча, бува, що пишем добрий вірш...
Раба в собі ми кожную хвилину
Вбиваємо, та, Боже, як на зло,
Другий бридкіший першому на зміну
Стає в ту ж мить — нам «знов не повезло».
Буває в снах: аж попід хмари сокіл
Злетить і — вниз, а ти не знаєш меж,
Бо є врата за зорями високі…
Ти до землі повернеш вранці все ж,
Де у буденна виламані віти,
Де ти — лиш віл на власному путі,
Де ждуть твій хліб твої голодні діти —
Твоя розрада в чорному житті...
Отож, іди крізь болі, кособокий —
Компрачикосів тисячі навкруг,
Молись Творцю, бо схопишся нівроку,
Коли ступнеш на предків вічний пруг
І мовиш тихо: “Покручі ж ми, леле!
Гірку ми чашу дудлимо до дна!
Якби не Бог — життя б це невесело
За гріш забрала б в кожного війна!
Та, бач, молитва тиха опівночі
Дарує хліб одвічний на столі -
І новий день таки вітають очі,
Так зболені і сплакані в імлі...”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657278
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2016
Я так спрагла коханням, воно плутає мене в свої сіті,
Кажуть, люди закохані – наївні і дуже слабі.
Та якби в мене була остання склянка води на світі,
Я б її віддала тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657275
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Гриміло... Страшно так було! Боялась дуже.
Сердилась земля. Сварилось небо.
А що ж зробила такого я, чого робить було не треба?
А дощ все лив і лив, мов із відра. То ж злива не спинялась.
Здригалась хата, бо й вона, мабуть, боялась.
І стріли - блискавиці весь час між хмар шугали.
Хотіли, щоб боялись всі? Лякали?
А коли стихло... Лишенько яке! Оббило груші, яблука
та сливки. А у вишеньки ще молодої, глянь, зламало гілку!
І квилить пташка біля неї, бач? Гніздечко збило.
- Чому, татусю, - запитала я,- йшов такий сильний - сильний дощ
і сильно так гриміло?
Татусь помовчав якусь мить й сказав:
- Не знаю, доню! Є Вища Сила, чомусь вона навчити нас хотіла.
Не зрозуміла я тоді тих слів. Що за наука?!
Та й досі бачу, як пташат взяв бережно татусь у руки. Підняв
кубельце. Прикріпив. Пташат у нього посадив і сказав весело:
- Не журись, пташко! Те, що зробить не можеш ти, мені зробить
зовсім неважко.
І щебетала пташка та. Була вона така щаслива! В кубельці
колисала пташенят вже наша сильна слива.
А вишеньку татусь перев'язав, погладив ніжно їй він гілку - руку.
Я й досі пам'ятаю ту грозу і вдячна Богові за ту життя - науку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657214
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2016
- Стояти! І звідки Ви їдете, пане?
- Та так... До сім'ї їду... Маю гостей...
- Так звідки ж Ви?
- З Бучача...
- Може, до храму?
- Та я ж не священник!
(Те ля кум па се)
- Василю, та може пропустиш бідаку?
Сім'я вже готова, мене ще нема!
А там будуть матір і матір, і тато,
І тато, і шваґер, і ше...
(Бра то ва)
- Я ж митник... Та як можу я пропустити,
Як раптом у тебе вино й ковбаса?
- А що тут не так?
- Я теж хочу жити!
Без свята життя - це вже мертва краса!
- Та добре, покажу...
- Злізай-но, Іване...
- Так от: сир, вино, пиво є, ковбаса,
Картопля, яєць кілька...
- Тут що?
- Тут камінь...
- Навіщо?
- А раптом злетить ця краса
І впаде із воза, а миші надкусять?
- Ну так, я погоджусь... Гаразд! Загортай!
Я їду з тобою!
- Ти дурень чи мусиш?
- Я хочу, Іване! Ріж вітер! Злітай!
Поїхали... Віз летів через криницю,
Та так, що Івана підбив журавель :D
Спинились... Він вдома... Із вікон світлиці
Уже визирають десятки гостей...
Василь та Іван поскидалися з воза
І впали на землю, а Йван аж зомлів...
Отямився - зляканий... Кликнули ксьондза,
А жінка говорить:
- Чого так зіпрів?
І добре, що Митника взяв із собою!
Якраз нам його - свято наше буде!
- Чого?
- День Народження в нього! За мною!
Зайшли всі до хати...
(Те ля кум ве де)
Таким чином, весело празник скінчився,
І згодом Тернопіль-село лягло... Сон...
***
Яскравий же сон мені вчора приснився!
Хоча... На подвір'ї горить ще вогонь...
03.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657004
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Час на обрАзи має образИ,
Тож з вірою вези свої вози,
Дорогами життя, де і журба, і радість,
Бувають інколи на відстані сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656925
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Мій собака не хоче зі мной говорити
Я до нього марную слова
Але варто за двері вийти
Він тихенько до когось шепоче, бува
Моя рибка мовчить за замуляним склом
І не дивиться в очі мені
Я для неї безглузде рожеве тло
Що поволі пливе вдалині
Сто разів казав я коту "Не сци!"
На слова котові начхать,
І провівши весь день на вулиці
Він під вечір до дому приходить посцять
А сьогодні вкусила свійська бджола
Доконали, хай їм грець!
Отакі невеселі, панове, діла,
Вже урвався у мене терпець
До комори іду, там валіза стара
З тихим каменем сірим важким,
То беру я той камінь як прийде пора,
І до ранку балакаю з ним.
Він мугика мені, головою хита,
Чи розкаже про щось кам'яне.
А за спиною мовчки стоїть санітар,
В нього стомлений погляд, обличчя сумне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657046
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
«Поклик без відповіді.
Блукаючий в’язень власного тіла.
Таке було обличчя вітру.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Мені зазирав в обличчя вітер -
Той самий, що нині весняний,
А вчора був крижаним і мертвим,
Що міняє себе як старий одяг,
Чи то як потріпане зношене тіло,
І знаходить себе в нових перевтіленнях,
Чи то просто метаморфозах
Старого пророка Назона Овідія,
Споглядальника Негостинного моря
(Що досі негостинне для номадів -
Патлатих і пропахлих вівцями).
Я питав його - для чого, для чого
Ти шепочеш мені стару істину,
Лише одну, але таку холодну,
Нині ж весна, хіба бракує на світі
Запашних і п’янких, як вино, істин,
Хіба всі істини такі жахні-крижані,
Хіба?
Я теж в’язень свого тіла - як ти,
Але тимчасовий, лише ненароком,
Одягнув я на себе це тіло
(Нехай досконале чи то краще
Ніж в інших збирачів слів)
Але ненароком, на час,
А ти ж вічний невільник
Свої суті - цього тіла повітряного,
Вічно невчасний, вічно не тут -
Нетутешній. Чи може
Ти теж відпочинок знаходиш
У комині-димоході старого
Кам’яного ірландського дому,
Що чудом стояв довгі віки
Темні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656686
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
за мотивами "Anywhere The Heart Goes"
вик. Monica Mancini
[b][i]"You know I will follow
Anywhere your heart goes"[/i][/b]
Ти знаєш, слідом за тобою
Піду хоча б на край Землі,
Від лиха заступлю стіною,
І буду світлом уві млі…
Ми будемо єдиним серцем,
Допоки нам дано життя,
Якщо тобі потрібно все це -
На двох одне серцебиття…
Моє кохання буде вічним,
Якщо цього захочеш ти,
Зігрію сяєвом космічним,
Промінням сонця золотим…
Розлука - завжди біль і мука,
Не залишай мене одну,
Без тебе - музика без звука,
З тобою - схожа на весну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656284
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
«А флейта розносить
Мелодію, повну нудьги…»
(Лі Бо)
Не журись, моя флейто,
Не співай так надривно,
Не шматуй мого серця,
Журби забагато осінньої
У Піднебесній квітучій.
Відколи гримлять барабани,
Відколи дзвенять мечі
На посріблених холодом схилах
Диких і спраглих шпилів Тянь-Шань,
Відколи китайці місять ногами
Жовті піски пустелі,
Відколи колючки
Їжа для наших коней,
Відколи хапаємо ребрами
Стріли й списи дикунів,
Відтоді флейта
Чорна, як ніч дощава
Співає пісню журби,
Пісню нашого суму
За синами Китаю,
Що пішли назавжди
У вічний холод пустелі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656288
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
«Швидкі наші коні
Могли б позмагатися з вітром!»
(Лі Бо)
Ми сідлаємо коней
Норовистих, як західний вітер,
Витривалих, як сосни старезні
Гір кам’яних і стрімких Лун Шань,
Нестримних, як хвилі Східного моря,
Ми сідлаємо коней.
І мчимо наздогін вихору,
Летимо над пісками пустелі,
Над пасмами гір засніжених,
Над сухостоєм трави Степу,
Понад хмарами помислів,
Понад щедрими краплями злив,
Летимо в нескінченність –
Часу нашого темного,
Простору нашого прозорого.
Летимо судомно хапаючи
Повітря буття розріджене,
У посвистах вітру вчуваємо музику,
В криках вершників чуємо пісню,
В іржанні коней – одкровення,
В шаленстві пориву – просвітлення.
Летимо – доки дихаємо,
Летимо – доки думаємо,
Летимо – доки живемо.
Ми – вершники вічні.
Вічні блукальці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656287
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
«Дзюрчання джерела
Омило втомлене серце,
Нагадало про
Дзвони вкриті памороззю.»
(Лі Бо)
Наші серця це срібні дзвони
Вкриті блискучою памороззю.
Вони гудуть голосом прозорості,
Їх звук кольору квітів вишні
Лунає в порожньому небі -
Такому високому і синьому,
Такому байдужому і безжальному,
Що не розрізняє людей і собак.
Але ми все одно співаємо
І посилаємо свої слова вгору,
Співаємо як тільки наші серця
Торкається безжальний мороз.
Ми співаємо, коли весна холодна,
Ми співаємо, коли вишні бояться цвісти
(Бо надто безжально
Обриває холодний вітер
Пелюстки-палімпсести
На яких хмари малюють
Свої знаки-ієрогліфи світла),
Ми співаємо, коли панує холод,
Бо саме серед зими
Голоси так чисто звучать,
Ми співаємо, хоч крижаніє горло,
І холоне кров. Ми співаємо -
Доки живі...
(Мелодія «Ю Шен Інь Тін Дао Джень Лін»)
Примітка:
У давні часи на горі Фен-Шань було дев’ять дзвонів, які самі починали звучати, коли їх вкривала паморозь.
我們的心
我們的心臟是銀鈴
冰霜覆蓋的輝煌。
他們嗡嗡的聲音透明度，
他們的聲音色的櫻桃花
你聽到的虛空 -
如此高的藍，
這樣的無情和冷漠，
什麼沒有人與狗之間的區別。
但是，我們仍然唱
他的話也送了，
我們唱我們的心一次
倒是狠霜凍。
我們唱當春乃發生感冒，
我們唱的時候櫻花盛開的恐懼
（因為太無情
撅著寒風
花瓣，重寫本
什麼漆雲
他的招牌，光字符）
我們唱的時候感冒盛行，
因為這是在冬季
聲音聽起來是那麼純淨，
我們唱歌，喉嚨雖然冰變，
霍隆血。我們唱 -
而生活...
（美樂“響起的聲音聽到遠處傳來”）
注意：
在山上的舊時代鳳山9鐘聲響起自己，當他們都覆蓋著凍毛毛雨。
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655696
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Ти сказав мені йти,
Ти сказав мені: «йди»
Я пішла і занурилась в товщу води,
В вересневій брунатній і тихій воді,
Загойдалися коси і руки бліді.
Так повільно і плавно спливали думки,
Ти сказав – мої коси живі та виткі
Ти сказав, мої руки вплетуть в свій полон
Ти сказав, що це сон. І що ти тут – це сон.
Верховіття дерев колихалися в такт
Ти сказав, що вода мене кличе назад
Та ріка, що русалку шукає свою
Що тягла тебе пристрасно у течію.
Але раптом пустила, пустила назад
Задивившись на небо і на зорепад
Ти сказав мені йти,
Ти сказав мені: «йди».
Я зітхнула й пішла. Я невміла плисти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655450
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Засвітилось сонце у росі,
кольорами виграє на травах.
Верби нахилились до води,
умивають лиця. Ранок...
Знов веселий ранок виграє,
кольорами сяє так, іскриться.
І пташиним щебетом дзвінким
повниться навкруг все.
Веселиться.
Веселиться і радіє світ,
бо життя в ньому дзвенить, вирує.
Ця земля в росі і спів ясний
є для тих, хто бачить її й чує!
Постріли... В них музики нема.
Радості нема в них і любові.
Сонце збере роси і в траві
залишаються лиш сліди крові.
Краще нехай сонце у росі
кольорами виграє на травах.
Хиляться хай верби до води
й умивають лиця. Ранок...
Хай веселий ранок настає,
кольорами виграє, іскриться.
І пташиним щебетом дзвінким
повниться навкруг все.
Веселиться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655129
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Розквіта кульбабка ,рясно на траві
Доля розквітає , весело мені
Ти прийди до мене завтра у садок
Розкажи про себе,милий мій дружок!
[b]ПРИСПІВ
Дай нам,Боже,щастя ,сОлодких ночей!
я не зустрічала гар-ні-ших очей!
сяє хай усмішка,сяє й простота!
Дай нам,Боже,щастя на довгі літа![/b]
Па-хне рута-м'я-та в мене у сад-ку...
Бджі-лка понесла-а медок у хоботку
Ти до мене,милий,лю-бий мій, прийди
глянемо удво-ох ми ,як цвітуть сади!
[b]ПРИСПІВ
!Дай нам,Боже,щастя ,сОлодких ночей!
я не зустрічала гар-ні-ших очей!
сяє хай усмішка,сяє й простота!
Дай нам,Боже,щастя на довгі літа[/b]
Розквіта кульбабка ,рясно на траві
Доля розквітає , весело мені!
Ти прийди до мене завтра у садок
Розкажи про себе,милий мій дружок!
[b]ПРИСПІВ
Дай нам,Боже,щастя ,сОлодких ночей!
я не зустрічала гар-ні-ших очей!
сяє хай усмішка,сяє й простота!
Дай нам,Боже,щастя на довгі літа
ПРИСПІВ
!Дай нам,Боже,щастя ,сОлодких ночей!
я не зустрічала гар-ні-ших очей!
сяє хай усмішка,сяє й простота!
Дай нам,Боже,щастя на довгі літа[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655199
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2016
Мені запахло веснами і полем,
Ріллею свіжою, веселкою з небес.
Селом веселим, милим , ясночолим,
Де дзвони б’ють і де Христос воскрес!
Лелеку захотілось привітати,
Який здолав мільйон важких доріг…
Не вміє він Вкраїни покидати-
Вертається на батьківський поріг…
Не може жити він життям чужинським…
Хто ж принесе маленьких немовлят?
Яка ж то радість –дяка материнська
За щастя , за любов, за янголят!
Ще трішечки! О як втомились крила!
Найкраща мить - ця мить серцебиття!
О Україно сонячна і мила!
Моя колиско і моє життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654555
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
шагрені все менше лишається кутик
з якого здається немає стежин
і ладен згадати і ладен забути
все те що прожив та іще й пережив
потроху наповнює бісова втома
та щось тебе знову вертає на шлях
лишає збентежений глузд переляк
бо й досі щодня прокидаєшся вдома
і видасться всесвіт не зовсім порожнім
прийдуть несподівано думи святі
і ти розумієш ще це є твій дім
і іншого бути не може
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654541
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Пустой вопрос, чьё тяжелее бремя –
Того, кто бьёт, или того кого.
Ликует серенькое вещество.
Всё по своим местам расставит время
И разведёт ребёнка и Бабая,
Оставив нас наедине с собою.
И будет боль сопровождать тупая
Отксеренькое вещество тупое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654532
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
У тебе шарму не відняти –
Усі твої були дівчата!
А вибрав ти мене одну –
Маленьку і непоказну.
Тоненькі кіски, сірі очі...
Тобою марила щоночі!
Та доленьку не обійти –
В дитинстві залишився ти.
Літа ішли, затим – летіли.
Любили нас і ми любили.
Та сто снігів не замете
Пречисте, світле і святе!
Ми зустрічі були так раді
У золотому листопаді!
Зустрілися на день великий –
Вітали нас народжень крики.
Ще хвилювалися від того,
Що перетнулися дороги.
У тебе шарму не відняти –
Я вже бабуся, ти ще тато...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654493
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
Хто там на старій Грунській дорозі
Ноги необачно притомив?
День, зітхнувши вкотре, у знемозі
В дику пижму голову схилив.
Каїн знов підняв на брата вила,
Впав на степ тривожний крик сови…
Стариган, дорожнім вкритий пилом,
Кинув на траву свої сакви.
Що його погнало у дорогу –
Синова невдячність, чи біда?
У очах натомлених – тривога
На зіниці темні осіда.
Степ німий причаєно зітхає…
Чоловіче добрий, пригощайсь!
Хай тривога з вітром відлітає,
Квас бери і житній коровай.
Світ налився тайною по вінця,
Скоро Віз покотиться з гори.
Пригощайся, діду! У тарілці
Золоті антонівки бери.
Як він їв, немов священнодіяв –
Навіть крихти хліба не зронив!
Хто йому образу заподіяв,
Хто його в дорогу відпустив?
Квітнуть зорі – тихі та погожі,
Коники озвалися з трави…
«Дай же щастя цій дитині, боже!» -
Дід сказав, і взяв свої сакви.
- Що тут, дочко? Та немов каміння…
- Далі, діду, підеш ізгори,
То чудові яблука осінні,
Запашні антонівки. Бери!
Як же подививсь на мене славно,
Що хотів сказати – відгадай!
- Унизу лежить село Журавне,
Журавля Івана запитай.
Яблуня з гілок росу струснула,
Яблука загупали в саду.
По щоках скупа сльоза майнула,
Обронив приглушено «Знайду»!
І пропав, розтанув, як сновида –
Може, лісовик то був, не дід?
Чом тоді душа за того діда,
Так болить, немов за цілий світ?..
Парубкує місяць. Зорі босі
Бродять у калюжах, вітер спить…
Хто там притомився у дорозі?
Хто там розгубився хоч на мить?
Щезли зорі, запахи духмяні
Струменять виразно, скрикнув птах…
Я виношу яблука рум’яні –
І мовчить Грунський безкраїй шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654483
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
у погребі, де цвіль малює візерунки,
де зброджене вино і перепрілий дух,
де граються щурі і павуки у жмурки,
ослабле світло там, як тополиний пух
помітив я, увязнену в старому дзбані,
смарагдо-квітчану, сяйливу рідину,
це між полиць, як між століть рядами,
хтось, мов легенду, заховав весну
і вийняв я її із лона підземелля,
в руках вона тепліла, наче немовля,
гойдались сходи, танцювала стеля,
від захвату моя крутилась голова
із нею вийшов в день похмурий, сонний,
де час ледь сунеться - повільний сірий флот,
я дзбан поставив на широкім підвіконні,
іскристі вихори роїлись попід склом
а згодом шибку заснувала павутина -
зелена сіточка, промінчасті жилки,
і наче хтось всю сірість споловинив,
в старому ж дзигарі завелися пташки
увечері всі стіни стали гобеленом
хоч за вікном ще тріпотів безлистий час
весна ж цвіла -кімнатний мій ендемік-
і духмяніла, мов гірський трав'яний чай
опівночі дізнавсь я ще одну дивнину:
весна прийшла ця із міфічних днів,
сопілки щезників будили щогодини,
хор потерчат в кутку варганами бринів
чугайстри вогнище розводили на кухні,
і тіні предків відкидав добутий гас,
у ванній плюскались озерних пустищ духи,
примари в люстрі влаштували свій палац
книжки-метелики зліталися на маки,
які росли в химернім грунті килимів,
десантувались бедрики, як гайдамаки,
пливли в човнах поети морем слів
так вчився жити я з весною в парі,
її душі пізнав непосидючий лад,
їй, як і музиці, затісно у футлярі,
багнесь лишень зворушувать, звучать!
і зрісся я з її розмаяним повітрям,
чуттів метаморфозу вивчив потайну,
душевні тонкощі і внутрішні магніти,
і анатомію всіх меланхолій і задум
та ратом в'янути почав премилий щебет,
струмочки усмішок згубились у плачах,
"в чому моя вина ? в чому її потреба?",
питання юрмились довкіл по вечорах
вона всміхалась вранці трішки винувато,
вночі ж зривалася спітніла, ледь жива,
та врешті зміг я цю недугу розпізнати,
весну стомила вже гарячка мандрівна
в броню рішучості вдягнувсь одного ранку,
хоч серце квилило ще з чайками прощань,
я двері й вікна відчинив для полонянки,
в любові вчився я мистецтву відпускань
весна розходилась, як животворні кола,
всю землю стомлену збирала під крило,
її князівство стало справді неозорим,
лиш поруч мене її більше не було
та серце стужене не витерпіло болю,
із ребер вирвалось в швидкім потоці змін,
у небо кинулось наздоганяти долю,
немов повітряний черлений диво-змій
ось так душа й без серця залишилась,
три пори року збігли, наче і дарма,
та у вікно впливло смарагдове вітрило,
й ввійшла в будинок панночка струнка
"привіт, - шарілась.- ти мене згадаєш?"
сяйнула усмішка знайома вже така,
і світло рвалося із неї водограєм,
а моє серце виглядало з рюкзака
ступила крок і кинулась мені на шию,
заграли раптом грамофони орхідей,
протислось серце в реберну щілину,
впустило в вени семибарвну акварель
"я була в гостях брахманів й емірів,
вела мене свобода в Анди і Тайланд,
сюди ж вернулась знову, бо, повір, я
так прагну чашечку твого тепла"
і ось виблискує озерна скатертина,
голубить вікна черешневий цвіт,
свобода із теплом зійшлися воєдино,
долоні гріє нам Любові сонцеплід
10-24.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654268
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Іди, іди, дощику,ти такий рясненький.
Шуми, шуми, дощику, ти такий тихенький.
Співай, співай, дощику: "Шу - шу- шу..."
Я маленького синочка колишу.
Від твоєї пісеньки усе розцвітає.
Під віконцем вишенька соком наливає.
Крапелька до крапельки - все дзвенить.
І росте, росте синочок, гарно спить.
Іди, іди, дощику, ти такий рясненький.
Шуми, шуми, дощику, ти такий тихенький.
Співай, співай, дощику: "Шу - шу - шу..."
Я маленького синочка колишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653892
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Прицільно щоночі
Прострілює очі
Зоря із екрану вікна...
Напевно, зі злості,
Бо третій рік поспіль
Надворі триває війна...
Під цим небокраєм
Життя протікає
Далеко від рідних, близьких...
А ті, що додому
Не прийдуть крізь кому -
Ох, скільки їх, скільки таких...
Сюрпризів не буде -
Мене знов розбудить
Зоря із екрану вікна...
Примруживши очі,
Під ніс пробурмочу -
Дістала ця клята війна...
(23.03.2016.02:50.№282)
Донецька обл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653792
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Я в тій країні прокинувся вчора.
Не у такій, як сьогодні, у іншій...
І та країна була чудова;
Звати Поезія, а люди в ній - вірші.
Я в тій країні літав і бігав,
Я в тій країні співав і творив.
Я і з людьми весь час бесідував
Про безліч прекрасних див.
Там ще були великі простори
І для душі був курорт.
Там всі думки на папір під напором,
А тут тільки роззявлений рот...
Людина тут тільки патяка й патяка -
Меле язик, що попало, так-сяк...
Критикує країну за якою б не плакала,
Ображає людей в ній. Все їй, бачте, не так...
Я в тій країні прокинувся вчора,
Ну, а сьогодні і вас навістив.
Не ображайте, люди, великі кордони,
Які ще ніхто з вас до сих пір не скорив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653717
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Дороги наші так розбито,
Що важко й пішки там пройти
Та ми йдемо, хоч й пилом вкриті,
До завершальної мети.
Усі оті горби та ями
Зможем ми разом подолати,
От тільки б після цього всього
Нас знов не кинули за грати,
Ті, що давали обіцянки,
Понабивали вже горлянки
Погляньмо, браття, хто за нас
Уже останній перелаз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653709
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Кожушину спалив свою Дідух…
Розігріта парує рілля.
Від зими не лишилося й сліду,
Напилася удосталь земля.
Розкривайте заставні і вікна,
Предків Душі в господу пустіть.
Повертається віра правічна…
Якнайшвидше серденьку верніть.
Байстрюки її сучі украли,
Захлинулась в крові сирота.
У століттях сліди замітала,
Та не вбила проклята Орда.
З Великоднем Дажбожим Вкраїно.
У цей день знов воскресло життя.
Вірю також воскреснеш Країно,
Гордих предків незламне дитя.
Віднесуть ручаї срам в долину…
К чорту лине нехай у моря.
Хай покине мою Батьківщину.
В світ проснулася Мати моя.
Вже одходить борня ця одвічна,
Коли світло ховала пітьма
Й була знищена віра Магічна…
Її нищила церква - тюрма.
Яка ж довга та нічка трипільська,
Скільки ж випив народе мій сліз.
О, яка ж в тебе доля трагічна…
Що в курганах розкидана скрізь.
Предко - памні стоять величаво,
Підпираючи плечі громам.
Як ті вої з відкритим забралом
Тихий докір усім ворогам.
Не зрівняли вітри їх в століттях,
Розпростерті стоять… і нагі.
Перейшли в майбуття з лихоліття,
Не збороли їх юди лихі.
Світом світло у вічність ступає,
Життєтворне проснулось від сну.
Божич – Сонце із тьми воскресає,
Засіває з віків ярину.
Життєтворне зерно хай зростає,
Засвітився наш зоряний шлях.
Духів Роду Дажбог вже скликає,
Зачекались в далеких зірках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653696
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Образи в моїй хаті - завжди в рушниках,
Вишиваних доброю бабцею...
Як часто тримала я їх у руках,
Той скарб, що народжений працею
З хрестиком, вплетеним у полотні-
Любов і тепло, і мрії солодкі,
Надії далекі, у серці , на дні,
І спалахи щастя короткі.
Читаю моєї бабуні життя
З її невгамовною працею...
Як швидко пройшлося по долі життя
З його пожертовною тацею...
Висять рушники на святих образах,
Як рідна відспівана пісня,
В ній руки жиласті, що тільки у снах
Виводять ті хрестики вістрям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653664
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Я боюся новин,
Тих новин, що приходять зі сходу.
Їм нелегко іти.
Як бійці в камуфляжі, ідуть.
Часто навіть в мороз
Крижаним обливаються потом,
Коли мусять нести
У чийсь дім непоправну біду.
Вони тяжко ідуть.
Ніби чують і власну провину,
Бо ніде і ніхто
Не радів ще подібним гінцям.
Коли ждуть тих вістей,
Завмирає уся Україна –
Перетворюється
В слух – до дзвону,
В набат – у серцях.
І повсюди жіночі вуста,
Молять Бога, щоб слово –
Чорне слово новин
Не спинилось над рідним ім’ям,
Щоби наша земля
Не стікала невинною кров’ю,
Щоб, як віспа, війна
Не плодила на ній мертвих плям.
Я боюсь. Знов боюсь…
А вслухаюсь.
Інакше не можу
І легенько зітхаю,
Як день ще когось не скосив.
Але завтра?
А завтра – безлике
І надто тривожне…
Та коли ж у новинах
Зблисне радість –
Замість сльози?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653649
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 23.03.2016
На серці сум, тривога і неспокій.
Більше півсотні жертв імперії чи неба?
Чи то лиш хід підступний і жорстокий,
Щоб відвернути погляди від Тебе?
Достойна пензля чи скульптур да Вінчі
Твоя постава горда і сувора.
Ти є суддею цього суду Лінча
І підлих дій імперії-потвори!
Он коршуни у мантіях продажних
Натягують на очі окуляри,
Голосять вирок, а замість присяжних -
Півсотні жертв, відправлених на хмари.
Не вирок – звіт брехні і словоблуддя,
Маніпуляція чергова із законом,
Вирок собі, своєму правосуддю…
Вертай, Надіє, з вражого полону!
https://www.youtube.com/watch?v=9uyPq1N-05U
https://www.youtube.com/watch?v=UY_A56ooI_k&ebc=ANyPxKq7wixcw7lryjTi1zoJc-oaIAVjXN9Rd-Zb4CN6sFQusEcrmBFg3ZLndafmeUwGOsTzQSgPg3FYes4zb-dPW-tX1GmuTA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653566
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 23.03.2016
[i]І я ловлю найвищу суть
Людського лету мов на крилах,
Нехай не застигає ртуть -
Та кров, що рветься десь по жилах
Туди, де мрію позовуть
Солодкі здоби неба - тіста...
Ви чуєте як дні гудуть
Бджолиним роєм серед міста ?[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653889
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Хай буде у нас щастя спільне, відверто всміхнеться весні, красиве, таке божевільне, наповняться ним ночі й дні! Щоб з посмішками були ранки, світилася пристрасть в очах, під блюз,-кави дві філіжанки, і танець легкий при свічах! П»янкий поцілунок в зап»ястя, виблискують зорі в вікні, хай буде у нас спільне щастя, відверто всміхнеться весні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653797
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Облиш думки про вік свій нелегкий
і не ціни себе по прожитим літам.
Лікуйся завжди вправами і словом,
теплом і холодом, масажем і травою.
Вдихай наповну аромат рослин.
Диши рікою, полем, лісом.
Їж більше рису й чаєм запивай,
а м‘ясо в овочі постійно завивай.
Тримай в теплі ти ноги й нирки,
а голову у холоді ховай.
Забудь усе погане, більше посміхайся.
Не злись і не напружуйся даремно.
Коли спокійний – будеш нездоланним
і непохитним ніби скеля в морі.
А спокій прийде завше зі здоров‘ям.
Здоров‘ям духу, перш за все.
Люби людей, принаймні намагайся,
та вже кого любити не виходить –
його не помічай ти зовсім.
Та будь блаженним
сам перед собою.
Не лицемір собі
і у собі…
22.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653803
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
В сухом остатке мокрый снег,
В заветной книге нет завета,
И днем случается ночлег,
И белый свет другого цвета,
И рак свистит не на горе,
Горе не свидеться с пророком,
И ростовщик при топоре
Студента любит ненароком,
И все не так, все "черт возьми!",
Кругом бугрят негладки взятки -
Берут деньгами и костьми
За мокрый снег в сухом остатке,
За четверги - скупы на дождь,
За пятниц - восемь на неделе,
За неподкованную вошь
И дух больной в здоровом теле...
Но ежегодный Рубикон
Достиг - и снова без оглядки
Поставишь все на тот же кон,
Где мокрый снег в сухом остатке!
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652482
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Світить Місяць за курганом,
Ходить тиша степом-ланом,
Лиш лунає колоскова
Найніжніша колискова
Річка спить в своїй долині,
Роси впали на калині,
Ніч колише колоскова
Найсолодша колискова
Спить корівка і овечка,
Сплять кубельця і гніздечка,
Всіх приспала колоскова
Найтихіша колискова
Спить абетка на полиці,
Спить водиця у криниці,
Має чари колоскова
Наймиліша колискова
Соловейко тьохнув в гаї,
Ніч на ранок повертає,
Засинає колоскова
Найрідніша колискова
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652179
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Заметушиться аж на самім дні,
Щось ледь помітне,
Майже невловиме,
Як досвіток на сонному вікні,
Як кров беріз, застояна за зиму.
Ввійдеш і сядеш в заспаний трамвай,
До краю подивований собою
(яка абсурдність) місто, прощавай,
Мігрую, розтривожений весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652122
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Є така нагальна -
Потреба
Всім законам
Наперекір
Назбирати у
Грудях неба,
Бо без нього
Ніяк. Повір:
Десь на гребенях
Істин – голо,
Десь на дні
Не існує днів,
Десь за колом
Не знайде кола,
Не осягнений
Стиль вітрів,
А за втратами
Стертий обрій,
Тож без неба
У грудях як?
Можна зникнути,
Яко обри,
Ніби змитий
Піщаний знак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652120
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Ой, скрипалю, спаси мої весни,
Полони в мелодійні світи,
Обніми нотний стан перевеслом
І від болю мене захисти...
Ой, нехай твоя скрипка не плаче,
Хай не рветься ніколи струна -
Як заграєш, то знову, неначе,
Повертає до мене весна...
Дві руки, розуміючи вічне,
Зігрівають холодні серця,
Яким більше нагрітися нічим...
Ой, скрипалю, дограй до кінця...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647592
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 17.03.2016
«Він зліплений зі смірни,
з дерев’яних хвиль та з туку.
Пішов прямо в черево зміїне.»
(Григорій Сковорода)
Я мандрую дорогами,
Я блукаю містами,
Які ростуть із землі
Кам’яними кущами,
Під зливою крапель-фотонів,
Що кидає на землю зернами
Бородатий філософ Сонце.
Я блукаю містами
З поводирем-волоцюгою,
Що в латаній торбі поем
Збирає плісняві крихти
Черствого хліба істини.
Я блукаю містами,
Де нічого, крім шматочків
Кудлатого горя не дарують
Мовчазним голодним дітям
З розширеними очима:
Від здивування, чи то від жаху.
Я блукаю містами,
Де хазяйнує стара й кульгава
Господиня Темрява,
Куди зазирає Місяць
Однооким апостолом,
Сивочолим ліхтарником
У масному циліндрі спогадів
І засвічує, засвічує, засвічує
Ностальгію людей-сновид.
Я блукаю містами,
Де хазяйнує білий від борошна
Мельник Світло
І сміється сміхом байдужого
Мізантропа-відлюдника
Над міщанами-небораками.
Я блукаю містами,
Де живуть лише мертві
І хизуються своїми квартирами-склепами
Й будинками-домовинами
І запевняють – як то добре – не жити.
Я блукаю містами,
Де міщани знають ремесло одне:
Лише одне – жебрати,
І нахваляються
Розміром своїх торб латаних.
Я блукаю, блукаю, блукаю
Містом, що містами громаджено
І запитую свого провідника
Дивакуватого:
«Навіщо?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652112
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2016
Загортаюсь в тебе малим кошеням,
Немов цвіт, що не нап’ється сонця.
Ти мій подих, дотик, захист,життя,
Я твоя квітка, мольфа, віра, доля.
Твоя...несамовито- тепла весна,
Ти - моє жагучо- серпневе літо,
Наші кохання, щирість, мрії, сім’я,
Леліяне щастя у тиші світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651999
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Є люди, що плачуть несвідомо, слухаючи реквієм Моцарта,
Слухаючи сумну мелодію, ткану зі спадаючих звуків,
Що як пелюстки мальв щільно горнуться один до одного,
Виринаючи из надр інструмента.
А ти тулишся до чужої людини,
Яка тобі по крові ніхто, але яка тобі якось посміхнулася.
Ти лягаєш з нею до ліжка,
Краєш свою священну самотність,
Несвідомо, лише піддавшись імпульсу,
І через кілька років дивуєшся,
Як же можна було так швидко зріднитися.
Це любов – говорять дурні люди,
Які усе називають "любов" та шкіряться.
А ти думаєш, що просто відчула якусь ауру, –
Чи що там можна відчути, –
Як ті, що впізнали у музиці Моцарта генія,
Хоча ніколи не чули про нього.
Іноді навіть не хочеться чогось знати,
Навіть не хочеться зайвий раз думати,
Що то між вами.
Як не хочеться думати, хто виконавець цієї прекрасної музики,
Яка змушує людину розплакатися.
Іноді не хочеться думати, як звати твого виконавця, дівчино.
Головне, що у нього ти зазвучала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586487
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 15.03.2016
Спасённый мёртвый бог, толпа тупая,
И ты, поверившая лишь себе,
В распутицу, как посуху, ступаешь,
Песчинка, вопиющая в толпе.
В заведомо неравном поединке
Ты навсегда останешься жива,
Моя краеугольная песчинка,
Способная разрушить жернова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651591
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
відколисала на плечах відстані,
відшепотіла усі імена,
скреготи птахів - світліших від сонця -
тягнуть до моря й пісків -
там - своя,
сплутана з небом одним божевіллям
замість - за чверть - за молитвами - за
губи змотали на себе твій голос,
відшепотіли слова
тут - своя
позачіпала за лікті вітри,
в очі, зажмурені птахами, - воду
море, живи,
перед кожним живи,
кому забракне свободи
13.03.16, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651365
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
У сяйві сонця на полях і луках
Цвітуть розкішні польові квітки.
Тонких і ніжних запахів сполуки
Розносить вітер подихом слабким.
Посеред зелені ростуть на волі, –
Тендітні стебла, чарівні листки,
Суцвіття гарні різнокольорові
І оксамитні квітів пелюстки.
Чарують погляд скромною красою, –
Ці квіти любі й дорогі мені,
Бо невибагливою простотою
Нагадують давно забуті дні.
25.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651343
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
О дякую, прекрасна діва!
Ти величава і вродлива!
Тобі співаю я пісні,
як пішки йду чи на коні...
Тобі висловлюю подяку!
Не буду більше гірко плакать.
До зустрічі через віки
на березі Буття ріки!
02.02.2016
* Відповідь на коментар автора yaguarondi до мого твору „Позимовіло“ http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640288
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651199
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Затихли знов слова у моїм тілі —
І перед завтрашнім пригнічено мовчать,
Ще вчора такі вільні й легкокрилі
Устам поставили безмовності печать...
Чому ж ви так по-зрадниьки — в мовчанку?..
Кого ж ви забоялися в ці дні?
Ви сонечку виспівували зранку
І ввечері були ви на коні!...
А бач тепер, лиш темрява до двору —
Ви на лежанку, в тепленький куток,
Простелете на камінь тіло хворе
І цілу ніч — мовчок, мовчок, мовчок...
Вам боляче, що ще вчорашні друзі,
Які клялись про батьківський поріг,
Вклонилися брехливому катюзі,
Закинувши всі клятви за моріг?..
Вклонилися орді дурній і дикій,
Що увірвалася у душі і серця —
І переконують до мату і до крику,
Що рятівник — дурна орда оця?..
Що нам несе від нас самих спасіння,
Що мати в нас нікчемна і дурна,
Що хліб їмо на попелі й камінні,
Що нам в раби стежина лиш одна?..
Та ні ж, слова! Послухайте — і друзям,
І недругам скажіть, і —ворогам!
Скажіть дурному й хижому катюзі,
Що наша мама наймиліша нам!
Скажіть усім, що в нас батьківська хата
Найкраща й найрідніша навіки,
Що учить нас любити предків мати,
Черпати сил з батьків життя-ріки!
Тож говоріть, а не мовчіть у тілі!
Тож говоріть — нехай співа душа,
Що предківські слова нам любі й милі,
Що Бог дарує пісню і вірша!
Тож говоріть, хоч завтра тяжко буде —
Минеться це, як сну погана мить!
Тож говоріть — хай правду чують люди!
Тож говоріть, слова! Тож говоріть!
05.03.2016 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649261
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
«Ох, не однаково мені…»
Т.Г.Шевченко
Прости, Тарасе! Карантин в Криму.
Вже третя хвиля й схоже, що надовго.
Перед тобою шапку не зніму -
Якась бацила біля парку човга.
Чи той букет із квітів і вінок
Тобі й мені потрібен так сьогодні?
Ще дійде той мікроб до печінок –
Усі умови є на те погодні.
Не дай бог разом пчихнемо удвох!
Кому із нас від того користь буде?
Хай від стіни відскакує горох,
А ми з тобою ж українські люди.
Все розумієм: це ж не день царя,
В якого всі залюблені до гроба*.
При свічці почитаю «Кобзаря»
Й прийду до тебе, як мине хвороба.
* севастопольська дизайнерка розробила
одяг для школярів в стилі царських часів;
покладання квітів до пам’ятника Т.Г.Шевченка
заборонене.
02.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648560
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Щастя-це життєвий подарунок, щоб в повній мірі цю відчути мить, його потрібно наче поцілунок, із кимось усім серцем розділить! Щастя приходить крізь випробування, у негараздів вигравши двобій, щастя, - здоров»я, бізнес і кохання, вимірник щастя в кожного є свій! Хай переможним буде ваш рахунок, вночі душа ніколи не болить, а справжнє щастя,- наче поцілунок, його потрібно з кимось розділить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648558
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Молочна ніч... Колише вітер прути...
І тільки ти ідеш, ідеш навпроти...
Лоскоче пір'я... Сон! Не може бути...
І знову дім, і знову білий попіл...
Мій отчий дім - задимлена Аляска...
Ні кроку нікуди, ми тут самотні...
Бо йдеш крізь попіл - новий світ... Чи казка?..
Та я не знаю, що це, вже й сьогодні...
І марево... Чи справді хтось гуляє?
Чи то є ти, чи то є білі люди?
Та ні... То вовка кликають до паю...
А я ж не хочу... всю... тебе... забути!
Будь ласка, повернись... Чи це так важко?
Бо білий може радості й не дати...
І нащо ти робила це? Ну нащо?
Вбиває щастя... Мене - небагато...
І знову марево... Та ні... Неправда...
Хоча... Стривай... Це ти? Ти повернулась?
Нарешті сталось! Все ж якась оплата
Отих страждань, що в снах молочних були...
Ну все... Тепер я зрозумів - це доля...
***
І знову дім, і знову білий попіл...
Нарешті сонце сяє у тумані,
І тільки ти ідеш, ідеш навпроти...
17.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644731
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 02.03.2016
[img]https://pp.vk.me/c418922/v418922307/7aea/GOIwkePHIX4.jpg[/img]
Вздовж вуличок, полатаних калюжами,
Під хлюпання плаксивих ринв і стріх,
Ще від зими до решти не одужавши,
З душі не обтрусивши сірий сніг,
Іти собі, всміхатися, бо лоскітно,
Бо треться в шию теплий комірець!..
І думати: яке то щастя, Господи,
Що цій зимі вже близиться кінець!
Що до весни – якісь-там милі, клаптики,
Що лютий вже вичерпує резерв,
І світ мене ковтає, мов галактика,
І я пульсую в ньому, ніби нерв…
На повні груди, залпом, захлинаючись,
Вдихаю цей розріджений озон…
І тішуся від того, що не знаю, чим
Закінчиться передвесняний сон!..
І вірю, що весна оця намолена
До мрій нових наблизить хоч на крок,
Що ранок розвіконить і дозволить нам
Почати відлік… вже без помилок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647433
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016
[i]Усе, що маю в світі я,
Одні невидимі пізнання :
Хмарини в небі як сім"я
І сонця потайки кохання...
І вітру завивання в горах,
Що ревно прославляє волю ;
Так тісно у людських заторах,
Так легко там на видноколі...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646571
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Я не поклонюся «лжебогам».
Висмикну з-під пояса пістоля!
Краще смерть, нехай, - аніж неволя!..
А ще краще, - смерть всім ворогам!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646708
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Одну тебе я бачу в снах,
торкаюсь пліч п‘янких вустами.
За обрій лину ніби птах,
милуюсь синіми очами.
Вдихаю ніжний аромат
твого волосся, запах тіла,
що зводить так мене з ума.
Роблю усе, що ти хотіла.
Всю ніч палаю у вогні,
та пізно ж бо мені спасатись.
Тебе я бачу уві сні
і вже не хочу прокидатись!
27.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631731
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 25.02.2016
Відлітувало літо,
відосеніла осінь,
і знов зима зиміє
непроханою гостею...
У напрямку блокпосту
крадеться сиволапа
і пурпуром калини
на біле сліпо капає...
Вдягнули балаклави
і люди, і світила –
й земля така маленька
у вирізі прицілу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646023
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Бог влив мені цю мову – українську,
Із кров'ю, молоком і словом мами мами,
Щоб наповняла, мов молитва храми,
Мій дух, лилась, як пісня Херувимська.
Казав її ростити, наче квітку,
Теплом душі щоденно напувати,
Щоб сяяла, мов золоті дукати,
В дні бурі й тиші, в час зими і влітку.
Ця мова, подарована Всевишнім,
Тектиме в мені, мов по руслі річка,
Горітиме, немов різдвяна свічка,
Цвістиме, як в саду у квітні вишня..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645779
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Бог влив мені цю мову – українську,
Із кров'ю, молоком і словом мами мами,
Щоб наповняла, мов молитва храми,
Мій дух, лилась, як пісня Херувимська.
Казав її ростити, наче квітку,
Теплом душі щоденно напувати,
Щоб сяяла, мов золоті дукати,
В дні бурі й тиші, в час зими і влітку.
Ця мова, подарована Всевишнім,
Тектиме в мені, мов по руслі річка,
Горітиме, немов різдвяна свічка,
Цвістиме, як в саду у квітні вишня..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645779
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Бог влив мені цю мову – українську,
Із кров'ю, молоком і словом мами мами,
Щоб наповняла, мов молитва храми,
Мій дух, лилась, як пісня Херувимська.
Казав її ростити, наче квітку,
Теплом душі щоденно напувати,
Щоб сяяла, мов золоті дукати,
В дні бурі й тиші, в час зими і влітку.
Ця мова, подарована Всевишнім,
Тектиме в мені, мов по руслі річка,
Горітиме, немов різдвяна свічка,
Цвістиме, як в саду у квітні вишня..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645779
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2016
До неба рветься
Метелик однокрилий.
Свічечка гасне.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644885
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 19.02.2016
«in geschlossenem licht
trieb ich dem abschied entgegen
die ruder bereitgelegt
sie zurückzugeben»
(Hannes Vyoral)*
Місто клаптиків неба –
Місто якого ніколи не існувало,
Ніде і ніколи
Крім хіба що темних куточків
Уривків пам’яті скрипаля-блукальця,
Що грає між дахами і вікнами
У світ нездійсненого
Все ті ж мелодії дощу.
Коли я чую його музику:
Рапсодії жовтого листя,
Зникає докучливе бажання –
Тікати з міста холодного дихання,
Де світло зачиняють у комірчинах,
У скриньках з вирізаним ножем візерунком,
Де світло замикається в коло –
Зачароване, замкнуте і нескінченне.
Місто розтинає ріка
У мінливому світлі сутінків:
Там злагодив я човник,
Щоб плисти назустріч прощанню.
І вкотре,
Вкотре торкались весла
Води цієї холодної річки часу
Але завжди
Я повертався назад –
В місто холодного дихання
Каменів кольору вічних сутінків,
Бо мушу я слухати
Голос кроків втомлених ніг
Взутих в шкіряні черевики
На вулицях мовчання.
Примітки:
* - «у замкненому світлі
плив я назустріч прощанню
весла приготувавши
щоб повернутись назад»
(Ганнес Віораль) (нім.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605278
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 19.02.2016
добудували врешті хмарочос,
щоб ополонку бить в склепінні неба -
чиєїсь правди схилене чоло
бажає вирватись із клітки,
хоч розуміє, що дарма,
що вже не треба!
добудували - й вудимо тепер
плотву, хоч кидали на сома,
живець, як ключ відімкнених дверей,
вже на поличці у вітальні,
вдома...
буремний світ на повідку у мрії -
"зотліти в космосі" -
то, власне, гарний привід
для жертви у одне людське життя:
добудувати хмарочос, щоб в ополонку
із клітки понаносити сміття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644019
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 16.02.2016
читати фарбу, малювати літери,
ще бігти підтюпцем, лежати в сивій хмарі...
цей ранок розливає каву, ніби вітер,
стає тим хижим левом на людськім сафарі.
а день, мов равлик, хоче лазити по стелі
і спати цілий вечір рибою в пастелі...
15.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644221
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Прибери всі страхи і всі сумніви!
З перешкодами долі- борись!
І співай лиш веселії приспіви!
Негараздам своїм не корись!
Подружись з позитивом,із піснею!
Як проснувся уранці- співай!
І зустрінеш кохання,хай...пізнєє!
І усе буде добре,спі-вай!!!!!!!!!!!
Прибери всі страхи і всі сумніви!
З перешкодами долі- борись!
І співай лиш веселії приспіви!
Негараздам своїм не корись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642934
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Літнього дня посеред лугу стояла Радість і захоплено дивилися на яскравого метелика, що безтурботно літає над квітами.
Повз стежиною йшла Мудрість, яка знала, чим був метелик учора, і що його чекає завтра, але не стала зупинятись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642993
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016
(переспів)
Тримай мене в обіймах серед ночі,
Твій погляд - красномовніший від слів,
Тамую розпач у душі і гнів,
Туманом сльози застеляють очі…
В твоїх обіймах млію, як раніше,
Здається, що мене кохаєш знов,
Від того в венах шаленіє кров,
Бажання в тілі - пристрасні і грішні…
Якщо залишиш, буду пам’ятати
прекрасний час, коли були дітьми,
Кохання перше, як нектар пили,
Вдихали квітів ніжні аромати…
Якщо сьогодні ти підеш від мене,
Ніколи більше вже не буде нас,
Замовкне романтичний наш романс,
Піде у вічність почуття шалене…
Тримай мене в обіймах у мовчанні,
Не хочу відпускати, зачекай,
Тебе кохаю, як раніше, знай!
Тобі дарую ці слова прощальні…
Тримай мене в обіймах, як раніше,
Неначе ти мене кохаєш знов,
Цілуй мене, поки ще не пішов,
І знай, що ти для мене найрідніший…
Коли підеш, залишиться натомість
Життя без тебе – музика без слів,
Болючі спогади в полоні снів,
І всюди тінь твоя і невідомість…
Але ще й досі я тебе кохаю
І вірю, що настануть світлі дні,
Ти піснею відродишся в мені,
І я відчую – знову воскресаю!
Кохати буду з кожним днем сильніше,
І ти мене за це не осуди,
Шукати буду скрізь твої сліди,
І виливати почуття у вірші…
А зараз просто ніжно обійми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642656
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016
Я спішила до тебе із світанку в світанок,
Я летіла до тебе на крилах весни,
Так хотіла тебе привітати із ранком,
Я - кровинка твоя, хоч на краю Землі!
Україно моя, моя рідна матусе -
Золотаві поля, світанкові гаї,
Моя мово вкраїнська, тебе не забути,
Хоч в якій би була я чужій стороні
Моя ластівко мила, ти душею - безмежна,
Вишиванкою славиш свій батьківський дім,
Я люблю тебе, краю барвисто-пісенний,
Ця любов завжди житиме в серці моїм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642652
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016
В храмі веснянім
Вже відпалали свічі,
І дим розтанув.
Лише пливуть в небесах
Ноти світлого смутку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642805
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016
«Та згине все зло по весні
В пустищі дзеркала-ока,
Що створено було у сні
Втомленим Богом.»
(Вільям Батлер Єйтс)
Я живу між двома каменями
На плоскгрір’ї Сумних Віршів,
На плато Безнадійних Поем,
В країні Переплетених Звуків.
Якось зустрів схимника
І то не схимника, а монаха
Втікача від світу хворого
У сутінки шепоту та тиші -
Незнаних слів про Істину
Таки з кляштору Клонмакнойс -
Давно зруйнованого,
Давно спаленого і потлумленого,
Де забули навіть імено короля-дивака
Діармайта мак Кербайлла,
Що камінь перший в підмурки заклав
Разом зі святим Кіараном,
Що шепотів чи то проспівав:
«Нехай моя рука буде над твоєю,
О, королю-воїне, бо будеш ти
Над усіма людьми в землі Ерінн
Владою своєю мудрою...»
І ми з тим монахом блукали
Рядками сумних літописів,
Між словами і літерами
Страшних як життя переказів,
А потім у ніч загорнувшись,
Як у стару сутану подерту,
Він пішов собі тинятися,
А може просто блукати,
А може не блукати, а бути
Лишивши мене між каменями -
Жити чи то пророчити
Про вас - хвилин марнотратники,
Під сонцем оцим - жовтим...
Примітка:
Насправді той монастир зветься не Клонманнойс, звісно, а Клуайн Мік Нойш (ірл. - Cluain Mhic Nóis) — «Лука синів Нойса», заснований був у 545 році. Монах з того монастиря до мене справді приходив - у ніч на Імболк. І щось там розказував про святу Бригіту. Я навіть не спитав його коли він жив і коли помер. Просто дозволив йому згадувати і філософствувати....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642903
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016
Чорний крук
на забрудненій білим березі.
Білий день.
Сніг з очима блискучими.
Крук дрімає,
погойдуючись нетверезо
на гілляці покрученій.
...Обоє старі і змучені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642469
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
У верболозах днів примарних,
У ненасиченості дивних слів,
Згубились ми в отих заплавах,
І не знайшли у світі див..
Штовхали ми важкі панелі,
Мов в шахах ми робили "мат".
Ми знов брели, мов у пустелі,
І знов тягли життя канат..
Щоразу на порозі хуртовина,
Вбивала те, що кам"яним було.
Життя всміхалось, мов дитина,
Й пило із вен смачне вино..
Життя манило й чарувало,
Давало змогу відчувати світ.
Воно, звичайно, все вже знало,
Що все мине на схилі літ..
© (Анна Діденко. - 2016 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642416
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Згрібають під себе і душі і гроші
Де мали б до скону платити комірне
А очі нахабні блакитно-порожні
Сміються у небо
не вір нам
Самим лише духом народжують злидні
Захмарні ідеї безглузді поради
А очі нахабні порожньо-блакитні
Сміються у небо
ми зрадим
І знову пожежа і знову прохання
І знов неосудні бо геть заполошні
А очі порожньо-блакитні нахабні
У небо ми дурні
нам можна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642386
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
й чого тим спогадам ятрити душу
цілунками, які засипав час
в бігу своєму невсипущому
від нас?
стягнути рани йодом нових зустрічей
в перипетіях необачних мелодрам,
а дні біжать, а ночі стиха мучать так -
то тут, то там...
отак, присівши на секунду стомлено,
змітаєш пил із стрімкого крила -
кохання стерлося останніми "любовями"
у прах
і тільки бавитись тонким, ледь видним, спомином,
теплом, що тліє ще в серцях,
життя іде, спливає з перешкодами
в її очах...
лишитись у повітряному замку,
в країні опівнічних мрій,
та зорі пересіяні старанно
у ній,
тому й бредемо різними шляхами,
хтось - напролом асфальтовим шосе,
хто - путівцем над темними проваллями...
хоч час іде,
невпинно, невблаганно і гаряче́,
не залишаючи і миті на спочинок,
застигну, монументом я неначе,
в хвилину,
коли її уста торкались невловимо
до моїх губ, жадаючи обіймів...
вітри з минулого у душу скам'янілу
закинуть
картини й чорно-білі фото,
де рватись на шматки іще не мусив.
чому ж то так розчулено і довго
ці спогади розкраюють нам душі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641733
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 08.02.2016
«Хіба світ і натовп - не краще видовище,
до того ж безкоштовне, подібне до відомого
Піфагорівського торжища?»
(Григорій Сковорода)
Є місто зелене-смарагдове-квітковане:
Місто вусатих равликів-поспішайликів
З хатинками-мушлями розцяцькованими,
Листяними стінами-вулицями тонконоговими,
Стеблиновими, тимчасовими, звіробійними
Та мальвовими, запашними й живими.
Там час вимірюють мохом -
Швидкістю його росту,
Там пророкують і проповідують
Віщуни-слимаки слизосині словолипкі,
Там дощ-не-дощ - подія епохи,
Там мурашник - імперія - Олександра,
Мало не Македонського,
Там струмок лісовий Ніагарою
Тече невідому куди і невідомо звідки,
Там дерево досягає Космосу,
Калюжа хвилями океанськими
Колихає жабія-динозавра ненажерливого,
Там попелиці худобою, а муралі пастухами,
Там ніхто не відає, не знає й не здогадується,
Що зима прийде біла
Неминуча.
Як смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641517
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Я закоханий кіт.
Я пантрую вогонь
і щоб кава
на черінь не збігла.
Підпираючи лапою день,
ціджу тихо й повільно його
на притулені в затінку крила,
що від полум’я –
біло-рожеві.
[i]Ілюстрація - Анна Олійник[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641553
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016
«Смак помаранча танцюйте. Різниця
літепла й літа повільно розтане
там, у повітрі Вітчизни! ...»
(Райнер М. Рільке)
А в нас в Ірландії
Не ростуть помаранчі
Тільки смак витанцьовуємо
Ногами несамовитими.
Тільки запах - білих квітів картоплі
Танцюємо кожного сірого вечора,
Кожного дня похмурого -
І то джигу - танець повного місяця.
Чи може тобі
Забракне повітря для танцю -
Цього літеплого повітря вітряного,
В якому літають оливні бджоли
(Гудуть біля скронь)
Вітряного нетривкого повітря ірландського,
Серед якого на дорогах-толоках
Смак помаранча танцюють
Сновиди-ірландці: люди землі порізаної,
Розділеної, покраяної, пошматованої,
Наче пудинг ірландський
Печений-перепечений у війнах кланових,
Догмами-забобонами приправлений,
У печі нескінченної ворожнечі спечений.
Танцюймо!
Запах вересу, смак столітнього віскі -
Танцюймо!
Запах горілого торфу, гіркоту світлого елю -
Танцюймо!
Може й бідна наша земля на смаки
Й аромати запаморочливі -
Танцюймо!
Під звуки скрипки-каліки
Кулями подіркованої
Танцюймо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640333
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Похмуро, сіро, холодно надворі,
тріщить мороз і хуга завиває,
а на душі – не краще, ніж в коморі.
На жаль таке частенько все ж буває.
Сховалось сонце ясне у імлі,
Аляуди накрила ковдра сіра.
О, Господи, за все прости мені,
за те, що у душі не маю Віри…
Надії теж не маю і Любов
кудись собі тихенько побрела.
Все холодніша у судинах кров,
перед очима стежка до села…
Я бачу цвинтар, мамину могилу,
хрестів шеренги, ніби вартові,
і відчуваю, що все важче тіло
та дзвін луна в нещасній голові.
Лунає він останні двадцять років
і вдень, і ніччю, в радості і горі.
Життя багато задало уроків
та крапки ще не ставило в цім спорі…
Пливу рікою вічного Буття,
кінцевий пункт напевно уже знаю.
На жаль назад немає вороття –
холодна Вічність вдалині чигає…
24.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640288
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 05.02.2016
[i][b]Чарівна мова солов'їна,
а в ній життя, мов іскра горить
чудова мить, коли кожнеє слово,
як птаха вільна летить, у величі рідної мови.
Вона рятувала, давала життя,
вона боронила наше буття,
її кобзарськеє військо і незламний наш дух,
боронили Вкраїну від всяких наруг.
Мелодійність її, мов нотний ряд,
а чіткість, виразність, в мільйон карат,
її різнобарвність, веселкою в небі кружляє,
а поштовх до дії, у ній ще палає.
І ми зустрічаємось з нею всякчас,
в різних формах, в різний час
і дзвінко відблискують, із уст слова,
перетворившись на чудесні дива.
Кожнеє диво, як ідеальне вбрання,
яке наша мова, вдягає щодня,
воно кольорове, завжди неповторне,
воно колоритне і життєвольне.
Тож славимо мову, ми нашу рідненьку,
яка захищає нас кожного дня.
Нехай буде вона голосити з ночі до ранку,
ораторським словом наше буття!
[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640524
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Коли просинаюся зранку,
Шукаю думки цинамонові,
Дивлюся у вікна замріяні,
Весною й тобою мальовані…
Торкаюся неба на ганку,
І босою йду до майбутнього,
До тебе, мого не забутнього,
До серця життям не вагомого,
До пам'яті щастям вагітної,
До кави у чашці гарячої,
Коли просинаюся зранку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640345
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
[i]І вони забирають з собою камінчики пам'яті,
Сувеніри вітрів і світанки за синім вікном.
І вони залишаються в нас паперовим журавликом
І графіті на стінах, забутим на лаві шарфом.[/i]
Ми маленькі міста, що згубилися поміж планетами між світами у сяєві сотень мільйонів зір,
Ми спалахуєм ясно свічами, снігами, кометами, наче іскри у плетиві тисяч невпізнаних днів.
Всі порослі садами, вогнями доріг закосичені, едельвейсово квітнуть захмарені наші серця.
І зіниці фонтанів забуті, ніким не помічені все вдивляються в небо в загублених тихих дворах.
Ми маленькі міста без історії, масок і пам'яті, і про нас не напише підручник, не скаже роман,
Ми всього лиш слова, десь наївні, нічим не прославлені, ми химерні думки, звичних вчинків буденний обман.
І в сплетінні шляхів спорожнілих, несхожих, заплутаних ми самотні без суму в провулках молочних дощів,
Поки раптом під вечір в проміння останнє закутаний хтось не ступить безшумно у тінь наших сивих дахів.
Він торкнеться рукою пошерхлих і літеплих каменів, і під пальцями враз затремтить-стрепенеться душа,
Він безглуздо простий - без звання, без прикрас, без орнаментів, у стареньких кросівках, і з небом іскристим в очах.
Він полюбить за так ці вузенькі бруковані вулички, тихий дзенькіт трамваїв, кленові та мрійні вітри.
І його зустрічатимуть ринви дощами з минулого, воркотатимуть тепло з горищних вікон голуби...
А коли він розтане, мов привид, в тумані ранковому, ледь всміхнеться будинкам, в дорогу рушаючи знов,
Лиш монетка на щастя дзеленькне останнім відгомоном, у свічадах зіниць заіскриться прощальним листом.
Ми маленькі міста, вічно юні, древніші од Всесвіту, і самотніх людей нам приводять часами мости.
Вічно теплих людей, що приходять під вечір із безвісті. І лишаються тут щоби зранку у безвість піти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639592
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Рід Березюків - давній гуцульський рід. У давні часи володів землями біля нинішніх сіл Баня Березів, Вижній Березів, Нижній Березів, Сережній Березів, Акрешори, Рунгури та біля гір Рожет, Рокита Мала, Чемеговська. На сьогодні рід Березюків не має визнаного Радою гуцульських ватажків та Судом Ведмедя ватажка, тому згідно гуцульських законів цього роду ніби не існує. Такі роди в Карпатах ще називають «родами пастухів». З давніх часів у роді Березюків посада ватажка роду була спадковою. Основна лінія ватажка роду урвалася у 1946 році і з того часу рід не має ватажка. На посаду ватажка претендують люди з двох бічних гілок роду - Березюки Акрешорські та Березюки Рунгурські, але Суд Ведмедя відхилив обидві кандидатури і досі посада ватажка роду Березюків лишається вакантною. Гасло роду Березюків: «Моя надія тільки на пана Бога!» Основні кольори вишиванок - зелений і чорний. Символ роду - гілка берези. Резиденція ватажка роду спочатку була розташована на горі Рожет, що в давні часи називалася Золота. Після того як дерев’яний замок на горі Золота був спалений, Березюки збудували укріплене обійстя на горі Ротундуль. Коли і від нього лишився лиш попіл під час чергової війни, резиденція ватажка роду була в селі Вижний Березів. Крім цих дерев’яних замків рід Березюків мав ще замки на горах Чемеговська, Рокита Мала та в урочищі Куратул. У цих замках були свої каштеляни та варта з родів Потяків та Рибчуків. Замки були дерев’яні і нині від них не лишилося і сліду. Товариство «Стара Гуцульщина» з села Чорні Ослави планувало відновити замок на горі Рожет, що колись, у свій час, був одним з найпотужніших замків в Карпатах і називався Замок Чорного Ведмедя, але справа так і лишилася в проекті. Крім того не збереглося ніяких креслень чи малюнків цього замку, навіть приблизних описів, тому відновлення цього замку буде фантазією будівничих, а не відтворенням історії.
Про походження роду Березюків збереглося чимало легенд. Хоч історики і не ймуть віри цим легендам, вважають їх вигадкою, але всі погоджуються з тим, що рід Березюків походить від давніх автохтонів Східних Карпат. Кожен гуцульський рід має про засновника свого роду якусь красиву легенду. Засновник роду обов’язково або герой, або мудрець, або чарівник, що знався з потойбічними силами. Так і рід Березюків розповідає, що засновником роду був якийсь Береза, що жив в часи князя Білих Хорватів Добромисла І Чорна Одежа (366 - 372). У той час, згідно легенди, жителям села Рунгури докучав величезний вовк, що нападав на худобу та людей. Береза вистежив того вовка і вбив його на горі Варатик. Потім він заснував Село Березів, від якого потім виникли села Вижній, Нижній, Середній, та Баня Березів. Нібито він мав чотирьох синів - Вихора, Ґреґота, Космача та Вершника, що і заснували ці чотири села і дали початок чотирьом основним гілкам роду Березюків, а потім у ІХ столітті від Березюків Ґреґотських відокремилась ще гілка Березюків Акрешорських, а від гілки Березюків Вершників відокремилась гілка Березюків Рунгурських. Всі вони вважаються молодшими гілками і ніколи, аж до нинішніх часів не претендували на посаду ватажка роду Березюків.
Рід Березюків зберіг ще таку легенду. В часи правління князя білих хорватів Всевида VI Світла Голова (532 - 561) у 558 році напали на Карпати обри (авари). Гуцульські загони і загони білих хорватів зустріли великий загін нападників біля села Шешори, де і відбулась Шешорська битва, під час якої авари були розбиті, а ватажок роду Березюків - Кметь Береза вбив командира загону аварів у поєдинку. І нібито, князь білих хорватів Всевид VI Світла Голова підійшов до Кметя, що стояв над вбитим ворогом, занурив три пальці в кров аварського хана і провів по щиту Кметя Берези. І сказав: «Ти тепер будеш стояти на сторожі Карпат на горі Золотій!» І дарував роду Березюків землі на горі, що нині зветься Рожет. З того часу Березюки - де б вони не жили, малюють на воротах три червоні смуги в знак тої давньої перемоги.
Історики скептично ставляться до цієї легенди і дружно це все заперечують, включно з історичність Шешорської битви, вважають цю битву легендою. Це вони аргументують тим, що авари вперше здійнили набіг на Європу в 565 році, а перший набіг на Карпати здійснили в 598 році в часи князя білих хорватів Горислава ІІІ Хороброго (587 - 612). Але, можливо, тоді напад зробили не обри, а якісь племена гунів - кутригури або утригури, які все ще жили в степах Причономор’я і робили набіги на слов’ян, а з часом перекази заплутались і всіх кочівників того часу почали називати «обри».
В історичність Шешорської битви вірив священник села Шешори отець Климентій (в миру - Іван Березюк) (1732 - 1802). Він у 1784 році робив розкопки біля села Шешори і за його словами знайшов іржаві мечі, потрощені шоломи, наконечники стріл та списів, залишки кінської збруї. Але ці розкопки він вів зовсім не професійно. Крім того, знайдені предмети після смерті отця Климентія десь пропали, тому встановити час коли ці речі потрапили в землю немає ніякої можливості.
Так чи інакше, але саме про цю подію співається у старовинній гуцульській пісні «Три смуги»:
«Ой, три смуги, та й три черлені,
Та й на тисових воротах мальовані,
Три черлені, три криваві, три знаки,
А в Берези були штири сини, та не однакі...»
Замок на горі Рожет рід Березюків збудував у часи правління князя білих хорватів Любомира І Сива Борода (612 - 615). Потім замок був суттєво перебудований у 839 році в часи правління князя білих хорватів Світозара ІІІ Срібний Перстень (830 - 848). Тоді замок перетворився з простого укріплення в справжню неприступну фортецю з подвійними стінами та високими вежами, ровом та валом. Перебудову замку приписують XVII ватажку роду Березюків - Березі Чорноокому. Замок витримав не одну війну і не один набіг на Карпати кочівників, але був спалений вщент під час ворожнечі родів Березюків та Стефлюків, що перетворилась у справжню війну. Стефлюки спалили Золотий замок спекотного і сухого літа 1167 року під час несподіваного нічного нападу, коли в замку був дуже малий загін охорони. Кажуть, заграва від пожежі була видна далеко і старі люди казали: «Це не Золотий замок горить, це горить гуцульська слава!»
У XIV столітті почалась ворожнеча між родами Березюків та Ведмедчуків, що тривала майже 500 років і коштувала цим родам дорого. Невідомо з чого почалась та ворожнеча - чи то із-за землі, чи то із-за худоби. Розповідають, що у 1381 році, коли ворожнеча була вже в розпалі троє парубків з роду Ведмедчуків викрали худобу - 5 корів і 1 бичка з полонини Яворова зі стада Березюків і погнали їх до полонини Під Гордем. Але люди з роду Березюків наздогнали їх на баских конях і вбили. І того часу почалась кровна помста. У відкриту війну поста переросла у 1531 році. Тоді ватажка роду Ведмедчуків - Андрія Ведмедчука, що жив в Микуличині викликали на суд в Коломию по якихось земельних справах. Оскільки він їхав на суд, то поїхав без зброї і взяв з собою тільки п’ятьох хлопців охорони. По дорозі він заїхав до свого родича - Петра Василюка, що жив укріпленому обійсті на горі Хега біля потоку Чемеговський, що тоді називався Чорний Звір. Кажуть, що у змові проти ватажка роду Ведмедчуків брали участь жінки. Жінка Петра Василюка - Марічка була з роду Березюків. З цього ж роду була і наймичка - Настя. Як тільки гості виїхали з двору і почали спускатися до потоку, жінки повісили на воротах білу хустку, яку було видно здалеку. Це був знак для змовників, які влаштували засідку біля потоку. І як тільки вершники доїхали до мосту, Андрія Ведмедчука застрелили з пістоля, а решту порубали бартками. Від несподіванки ті навіть не змогли вчинити гідний опір. З того часу потік Чорний Звір став називатися Потоком Вдів, а назву потік Чемеговський він отримав тільки в ХІХ столітті. Рід Ведмедчуків у відповідь того ж року застрелив з рушниці ватажка роду Березюків Василя Березюка просто біля воріт його хати, а його молодшого сина Миколу зарізали на полонині Поле Куртукул, коли він спав втомлений в колибі. Після того ще багато пролилось крові, чимало Березюків і Медведчуків були заарештовані і засуджені королівським судом до шибениці, але все марно - ворожнеча тривала. Все можливе для примирення двох ворогуючих родів зробив отець Степан (в миру Микола Дудар) (1645 - 1717) з церкви святого Варфоломія, що була в селі Верхній Вербіж. Його зусилля не були марними. У 1695 році ватажки родів Березюків та Ведмедчуків зустрілись біля потоку Чемеговський на тому самому мості і потиснули один одному руки в знак примирення. Проте ворожнеча ще тліла. Остаточно вона згасла у 1798 році, коли ватажок роду Березюків Іван Березюк одружився з дочкою ватажка роду Ведмедчуків Василиною. Два давніх гуцульських роди поєдналися. Кажуть, що це було найбучніше весілля в Карпатах за всю їх історію. Весілля відбувалося в селі Вижний Березів.
Серед Березюків були і відомі опришки. Так Богдан Березюк був соратником відомого опришка Степана Іванійчука, що здійснював рейди мало не по всіх Карпатах у 1709 - 1721 роках. Ватажок опришків загинув в результаті зради. Побратимів схопили урядові жовніри коли вони спали в хаті в селі Білі Ослави. Богдан Березюк зійшов разом зі Степаном Іванчуком на ешафот на ринковій площі в Коломиї і наклав головою за вільні Карпати.
Серед Березюків були і релігійні діячі. Серед монахів Манявського скиту відомі Дмитро Прочанин (в миру Євстахій Березюк) (1403 - 1461), Лев Чорноризець (в миру Роман Березюк (1498 - 1573). Останній відомий своїми теологічними творами «Про Дух Святий і благодать», «Син Божий в пустелі», «Подолання гріха і скверни молитвою».
У XVIII столітті був відомий Мусій Березюк (1748 - 1799), що присвятив життя впровадженню в життя гуцулів пити каву. Він вважав шинки, де чоловіки Гуцульщини зловживали алкогольними напоями злом і мало не в кожному селі будував кав’ярні. Старі люди ще пам’ятають, як одну з кав’ярень у Жєб’є і ще в 1939 році називали «кав’ярнею Березюка».
Не оминула рід березюків і Перша світова війна. У Січових Стрільцях був Іван Березюк, що пішов у Січові Стрільці, ледве йому минуло вісімнадцять. Поліг він від московської кулі на горі Маківка.
Серед повстанців був Михайло Березюк, що воював під проводом Станіслава Бучі (псевдо «Стрілець»). Боївка діяла з 1943 року в Карпатах і мала криївку в районі гори Лисина Космацька. У 1947 році після важких боїв з карателями вони за наказом проводу здійснили рейд через всі Карпати, Татри і Судети в Австрію на територію, що була під контролем союзників. Помер він у 1981 році в Канаді, в провінції Саскачеван, де, до речі, живе багато Березюків - нащадків емігрантів 1902 - 1910 років.
Останній ватажок роду Березюків - Іван Березюк вчителював в селі Шепіт. У нього на подвір’ї росла калина і хтось із «визволителів» написав на нього донос, що він «засаділ весь огород націоналістіческім кустарніком». Його заарештували і дали за кущик калини десять років таборів. Десь по Сибірах по ньому пропав і слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639209
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016
Лакейська незнищенна рать
Лакуз негідних і лукавих:
По вітру лише ніс тримають
І мають зиск з чужої слави.
Де перемога – там вони,
Пройдисвіти і лицеміри.
З ними біда і без війни,
А як зачепиш – хижі звірі.
У запопадливості їх
Не перевершити нікому,
А на догоду "щирий" сміх
Усім набив уже оскому.
Убога духом, підла рать,
Що розтліває кожну владу, -
Столи від сорому тріщать,
І кріслам гидко від їх заду.
27.01.2016р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639037
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 28.01.2016
Напишу,
Позбираю забуті рими,
Зберу докупи,
Чи... чорт із ними!
Досхочу
Назганяла вже їх в комору,
Позакривала на вікнах штори.
Всі залатала шибки в тканину,
Позатирала хиткі шпарини.
А що їм?
Що їм... Сидять під піччю,
І не озвуться, коли покличу.
Сидять тихенько в кутках, надуті,
Ночами тільки
Не дасть заснути,
Бо щось шепочуть,
Зібравшись в кучку...
Тоді, сердита, берусь за ручку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639155
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 28.01.2016
Курит Никополь трав отраву
Гложет землю карьеров сыпь.
Запорожских стрельцов державу
Растерзали царицы псы.
Коммунизма российский Голем -
Сечь утопленница на дне.
Вербы сохнут. Пылится поле
И погосты смывает Днепр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637601
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Люди стрічаються як ріки,
Тримають руки сильні береги,
Впадають водами у серці водопади,
Тоді втікайте, бійтесь вороги,
Бо знаєте під воду тую стати
Вам не до сили, бо вона свята.
І нащо Бога про любов питати
Коли у вас тече вона, а ми не вміємо,
Не хочемо кохати, а ми чекаємо
На спеку серед раю, усе у світі
Є Творцем позначено, щоб вірити
І у любові жити, люди стрічаються
Як ріки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530537
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 20.01.2016
[color="#003cff"][i]Зівсеправдинь,
а чи
зівсеолжинь
Сичі кричать
позахідсонця? …
Чубатий дідько
перетолочив
Тишінь небес –
хмарів сив-гронця.
Кушпелиця –
розгнуздана й завзята
Кошлатить тінь
в кошарі звіздарів…
Чаклун-Вітрище
вкрадьки Ніч посватав –
Ченець
у шалі шалу –
змольфарів:
Шампаниця
хмільна опівніч, –
Сплітає сни,
стежини й руту,
Волошки, Рай,
амурний Грінвіч
В розтьохканім
сніж-
пере-
крут-
ті.[/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636537
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Зазирнув Місяць
на філіжанку кави -
вечеря на двох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636528
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
[img]https://cs7058.vk.me/c540105/v540105690/3d0a5/Oik8kjPZsc4.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c627928/v627928401/367dd/cq_cyvy5cyI.jpg[/img]
Коли крізь густу заметіль ти вертаєш додому –
У затишну й теплу оселю, де світло горить,
За битим порогом зі снігом обтрушуєш втому,
Приймаєш обіймів і слів благодатні дари…
І свіжістю дихаєш в рідні щасливі обличчя,
Сніжинками з одягу срібно ряхтиш навсібіч…
І щедрим столом зустрічає тебе добрий звичай,
І зашпори з пальців замерзлих втікають у ніч…
Рябіє в очах кольорами, вогнями і гріє
Цей прихисток світло-родинний одвічним теплом!
І поки за вікнами сипле, мете, біловіє,
Оселя тебе пригортає ворсистим крилом…
І зовсім не колеться, ніби улюблений светр,
Що вже залежався, зносився і трохи розм’як.
Вогонь у печі шурхотить, як пожовклі газети,
І кави гіркої лікує терпкий післясмак.
Отак і вертаєшся вкотре з дороги до хати,
Зима під ногами рипить, мов хрумкий пінопласт…
І добре, що можна всміхнутись комусь, обійняти,
І скинути все за порогом, як зайвий баласт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636498
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2016
вы не сли или
руками ловили
не сно сны е сны
вы висли выли
и кто вы такие
не сно сны е сны
чем спали плыли
кем были больны вы
не сно сны е сны
тихо след или
за было любили
не сно сны е сны
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636022
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Моя струмкова мова солов’їна,
Тебе так і не спромоглися вбити,
Ні цар Мордора, ні його наймити,
Та ти таки сховалася в глибини.
Тебе бруднили, скільки тільки можна,
Співають сурж партійні менестрелі.
Тож бережіть, поети, слово кожне,
Що крізь віки відновлює джерельне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635801
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 15.01.2016
«Нині Піднебесна
занурилась в морок,
Доброчинність
жителів царства Чжоу занепала,
І стати поруч з ними
означає замаститись самим.»
(Чжуан Цзи)
Літо жарке, а біля ріки прохолода,
У Небі хмаринок хаос, а вода прозора,
Течія завмирає, а над поверхнею лотоси:
На їх квіти тиші сідають крилаті бабки,
І в глибини спокою пірнають зелені кваки.
І біля водойми – біля ріки Бу Шуй,
Сивий мудрець Чжуан Чжоу
Ловив на дозвіллі рибу,
Нічим докучливим і марнотним
Свої думки не засмічуючи.
І біля ріки вічно плинної,
Біля Затоки Тиші
Знайшли мудреця Чжуан Чжоу
Слуги царя Чу, і таке от йому промовили:
«Великий і мудрий Вчителю!
Цар наш славетний царства Чу могутнього
Просить Вас служити при його дворі пишному,
Дарує Вам посаду і жалування,
Нагороди і титули,
І просить бути йому радником.»
Почувши слова ці,
Не випускаючи з рук вудилища,
Продовжуючи споглядати лотоси
Мудрець Чжуан Цзи промовив:
«Чув я, що є в царстві Чу черепаха,
Давня, як світ і священна,
І вже три тисячі літ її мумію
У храмі предків бережуть-зберігають.
Що ж краще для черепахи –
Щоб її мертвій мумії,
Як святині вклонялися,
Чи живою болотами й калюжами
Свій хвіст по землі волочити?»
«Звісно, живою краще, -
Слуги на це промовили, -
У болоті забутому жити!»
«Отож і я хочу
Свій хвіст по землі волочити,
А ви собі до свого царя вертайтеся...»
Так Чжуан Чжоу вирішив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608123
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 12.01.2016
Ясне сонечко понад річкою покотилося,
З неба зіроньки на Вкраїноньку задивилися.
Земля чорная, слізьми зрошена,
В Щедрий вечір...
Божов ласкою най пригорнемо-
Добрий вечір!!!
В Божу сторону піди, сонечко,
Щедрий вечір!
Там, де ясная світить зоречка-
Добрий вечір!!!
Там Дитяточко Божа Матінка
Народила!
І колоссячком, житом-золотом
Уповила...
Сипте житечко з ласки Божої
Над руїнов,-
Зачекалася днини гожої
Україна!
Щоби збулося, що задумали!
Щедрий вечір!
Щастя-доленьки,добру воленьку-
Добрий вечір!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635228
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
У багатьох гуцульських легендах та історичних переказах наводяться імена і оповіді про карпатських князів - володарів племен карпів, бастарнів та білих хорватів. Крім подій (часто явно казкового характеру) вказується скільки часу правив племенем той чи інший князь, особливості його вдачі та життя. Історики до цих повідомлень ставляться скептично - вважають їх суцільною вигадкою. Вважається, імена вождів племен карпів, бастарнів та білих хорватів - народів, що населяли Східні Карпати у сиву давнину не збереглися і подібні списки є фантазією середньовічних казкарів. Список карпатських «князів» наводить у «Книзі Чорної вівці» Данило Схимник - монах Манявського скиту. Про самого Данила Схимника мало що відомо. Імовірні роки його життя - це десь біля 1390 - 1476 років. Є дві більш-менш достовірні дати його життя: 1422 рік - коли він постригся в монахи і про це є відповідний запис у монастирському літописі. І 1470 рік, коли він закінчив писати «Книгу Чорної вівці». Про це він зробив відповідний запис в кінці книги: «Книгу цю написав з Божого благословення по оповідям старих людей в горах Карпатських живущих Данило Схимник - монах Скиту Манявського, закінчивши писання літа 6978». «Книга Чорної вівці» зберігалась довгий час в Скиті Манявському, потім потрапила в колекцію старожитностей князів Радзивілів. Зокрема, про неї згадує Ян Радзивіл Бородатий (1474 - 1522) - син Миколая Старого, великий маршалок литовський. Він же наказав зробити копію з книги, яка якимось чином потрапила в бібліотеку Трініті-коледжу (Дублін, Ірландія) у 1789 році (можливо була продана) і досі зберігається там - нині це інвентарний номер U-RT 3428/67-V. Оригінал книги не зберігся, одні історики вважають книгу фальсифікатом XVI століття, інші вважають, що все написане в ній є вигадкою самого Данила Схимника, плодом його фантазій, написаних з політичних міркувань. Але так чи інакше, навіть якщо це просто збірник красивих вигадок та легенд, він заслуговує на увагу з точки зору літературної. Нижче навожу список князів з датами правління переведених з літочислення «від створення світу» в роки європейського літочислення Григоріанського календаря. Знаком питання позначені дати в яких сумнівався сам автор «Книги Чорної вівці», імена князів навожу в такому варіанті, в якому вдалося їх прочитати - копія книги збереглася у вкрай незадовільному стані. Приношу глибоку подяку співробітникам бібліотеки Кеннету МакКормаку та Єлизабет О’Саліван за надані матеріали. Також приношу глибоку подяку експерту з манускриптів XVI століття Нілу Генрі за консультації.
Князі карпів
Карпо І Великий (ІХ ст. до н.е. ?)
Кметь І Скеля (ІХ - VІІІ ст. до н.е.?)
Кметь ІІ Горган (VІІІ ст. до н.е.?)
Карпо ІІ Сміливий (VІ ст. до н.е.?)
Кметь ІІ Мудрий (VІ ст. до н.е.?)
Славень І Верховода (V ст. до н.е.?)
Карпо ІІІ Велике Поле (ІV ст. до н.е.?)
Славень ІІ Пастух (ІV - ІІІ ст. до н.е.?)
Всеслав І Войовник (ІІІ - ІІ ст. до н.е.?)
Добромисл І Герой (ІІ ст. до н.е.)
Любовид ІІ Жонолюб (ІІ ст. до н.е.)
Всеслав ІІ Їжак (ІІ - І ст. до н.е.)
Світодан І Гостра Стріла (65 - 34 рр. до н.е.)
Всеслав ІІ Жорстокий (34 - 15 рр. до н.е.)
Всеслав ІІІ Вірний Син (15 р. до н.е. - 12 р. н.е.)
Світодан ІІ Камінь на Шляху ( 12 - 43)
Любовид ІІІ Воїн (43 - 58)
Стах І Месник (58 - 96)
Світозар І Чаклун (96 - 111)
Стах ІІ Явір (111 - 129)
Світозар ІІ Глек (129 - 153)
Грунь І Пророк (153 - 161)
Кметь ІІІ Невгамовний (161 - 177)
Світозар ІІІ Сторож (177 - 184)
Грунь ІІ Блукач (184 - 198)
Будимир І Нічий (198 - 210)
Грунь ІІ Важка Сокира (210 - 222)
Будимир ІІ Довговолосий (222 - 239)
Любослав І Пустослов (239 - 247)
Стах ІІІ Змій (247 - 260)
Любослав ІІ Сова (260 - 279)
Стах IV Швидка Вода (279 - 302)
Грунь ІІІ Мертва Рука (302 - 321)
Стах V Блідий (321 - 337)
Будимир ІІІ Сирота (337 - 355)
Світозар ІІІ Дорога (335 - 361) - зрікся престолу і визнав владу князя білих хорватів Боєслава І Сильна Рука.
Князі бастарнів
Бойо І Великий (Х ст. до н.е. ?)
Бойо ІІ Комонник (ІХ ст. до н.е. ?)
Баско І Малий (ІХ ст. до н.е. ?)
Бойо ІІІ Високий (ІХ - VIII ст. до н.е. ?)
Баско ІІ Велике Око (VIII ст. до н.е. ?)
Вітрослав І Сміливий (V ст. до н.е. ?)
Світослав І Косар (V ст. до н.е. ?)
Миробуд І Войовничий (ІV ст. до н.е. ?)
Баско ІІІ Страх (ІІІ ст. до н.е.?)
Вітрослав ІІ Жорстокий (ІІ ст. до н.е.)
Миробуд ІІ Тустань (ІІ ст. до н.е.)
Миробуд ІІІ Деревосік (І ст. до н.е.)
Вітрослав ІІІ Син Дани (І ст. до н.е.)
Данослав І Співак (І с. н.е.)
Данослав ІІ Ромей (І ст. н.е.)
Світослав ІІ Кароокий (98 - 110)
Данослав ІІІ Сивочолий (110 - 146)
Межикнязівство
Святодан І Войовничий (168 - 179)
Вседан І Залізна Рука (179 - 202)
Світодан І Холодна Хата (202 - 226)
Всевид І Патлатий (226 - 237)
Любовид І Первісток (237 - 249)
Добромисл І Хоробрий (249 - 258)
Світодан ІІ Вовчий Слід (258 - 266)
Світодан ІІІ Син (266 - 270)
Добромисл ІІ Добрий Батько (270 - 281)
Любовид ІІ Велика Скриня (281 - 290)
Всевид І Шкіряний Пояс (290 - 301)
Добромисл ІІІ Зупини Сонце (301 - 333)
Вітрослав IV Хорт (333 - 361) - зрікся престолу і визнав владу князя білих хорватів Боєслава І Сильна Рука.
Князі білих хорватів
Хорват І Воїн (301 - 321)
Хорват ІІ Дванадцяти Битв (321 - 340)
Боєслав І Сильна Рука (340 - 366)
Добромисл І Чорна Одежа (366 - 372)
Всевид І Великий Камінь (372 - 399)
Боєслав ІІ Кметь (399 - 410)
Добромисл ІІ Бескид (410 - 431)
Всевид ІІ Мовчазний (431 - 449)
Добромисл ІІІ Мудрий (449 - 475)
Боєслав ІІІ Темне Око (475 - 477)
Боєслав ІV Визволитель (477 - 492)
Всевид ІІІ Завойовник (492 - 495)
Всевид ІV Чорновус (496 - 497)
Всевид V Тисові ворота (497 - 505)
Горислав І Гострий Спис (505 - 514)
Добромисл ІV Великий (514 - 532)
Всевид VI Світла Голова (532 - 561)
Горислав ІІ Вершник (561 - 587)
Горислав ІІІ Хоробрий (587 - 612)
Любомир І Сива Борода (612 - 615)
Любомир ІІ Самотній (615 - 618)
Всевид VII Великий Щит (618 - 622)
Любомир ІІІ Знак (622 - 630)
Любомир ІV Комонник (630 - 634)
Любомир V Змій (634 - 641)
Любомир VІ Втікач (641 - 644)
Ростислав І Рудий (644 - 659)
Велемир І Злий (659 - 660)
Любомир VІІ Золотослов (660 - 664)
Любомир VІІІ Чужинець (664 - 671)
Світозар І Залізний (671 - 695)
Станимир І Вовк (695 - 703)
Володислав І Висока Смерека (703 - 720)
Світозар ІІ Тур (720 - 733)
Володислав ІІ Ведмідь (733 - 745)
Будислав І Вогненний (745 - 761)
Боєслав V Довгий Меч (761 - 786)
Любомир Х Синьоокий (786 - 819)
Будислав ІІ Грім (819 - 830)
Світозар ІІІ Срібний Перстень (830 - 848)
Любомир ХІ Нестримний (848 - 863)
Добромисл V Одноокий (863 - 899)
Мирослав І Зачини Ворота (899 - 911)
Любовид І Красень (911 - 932)
Велемир ІІ Темний (932 - 948)
Мирослав ІІ Золотий Меч (948 - 967)
Любовид ІІ Вітер (967 - 981) - зрікся престолу і визнав владу Володимира Київського.
(на світлини - ілюстрація з літописів ХІІ ст.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633746
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Здружився беркут із орлом-мутантом,
Стріляв в своїх без крапельки жалю,
В нелюдський спосіб він служив гаранту
В угоду ненажерному кремлю.
Він, ніби, був на службі у народу
І назву птаха гордого носив,
За злочин вічний брав винагороду
( Народ тоді від горя голосив).
Хоч заховався зі страху від кари,
Та першим пострілом він сам себе убив,
Злетіли в небо синє сто Ікарів-
Розтерзаних українських синів.
Назавжди беркут впав додолу з неба
І всохли крила, мов осіннє листя,
А сто Ікарів дивляться на мене,
У небо над Вітчизною знялися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633688
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
ведмежою шкурою,
розкуйовджено бурою,
розпинаєшся на вікні,
як у страшному сні…
темрявою нацькований,
рукавом заса́леним-
засмальцьо́ваним
заяло́зити пнешся шибки,
аби-но стерти з вікна зірки
ополонки,
як не заплющені мертві очі,
замурувати кригою хочеш,
у безпро́світь затюкува́ти
льняним-коно́пляним клоччям
ма́рні твої намаганки:
на небі – зірки,
а у шибках віконних
так-но відбит-ки…
05.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633594
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/1//57/498/57498719_zahodo_v_go.jpg[/img]
Промерзля. На кухні обіймами кип’ятковими
Я грілася з чайникочашками та чорнозаварками.
А треба б перцівочки з салом, та із часниковими
Тугенькими дольками, зеленоцибульковим запахом…
Мій мачо, ти чуйками світиш, тугенькими булками
Тактильно торкаєшся спИни у ви́гині-виклику…
Не треба – часни́чно… Кохання вже чайником булькає
І тисне до столу, в нестримному поклику випнуте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632958
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Два года борьбы.
Два года войны и страданий.
Два года, вместивших эпоху
Героев и гадов.
На наши следы
Упали снежинки распятий.
За нашими спинами - грохот
Надежд и снарядов.
Мы дико устали:
От новых потерь, испытаний,
От ритма, который убил бы
Любого другого,
От псевдоПисаний,
От лже-Моисеев, Сусаниных,
От бега по кругу. По краю могилы.
От Бога.
Но в ранах-заплатах,
С ножами в спине, сердцем-пеплом,
Исхлёстаны «Градами», как поцелуем
Иуды,
Мы в светлое завтра
Безальтернативное ВЕРУЕМ.
За это сейчас и воюем -
За светлое Чудо.
И в новом году,
Сколько б дряни ещё не случилось,
Мы выстоим. Выдюжим. Зубосцепительно.
Твёрдо.
Мы - угли в аду.
Мы - нежность, что ангелам снилась.
Из тьмы мы выходим на свет ослепительный
Гордо.
31 декабря, 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632692
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 02.01.2016
[color="#0055ff"][b][i]Задмухав ранок ночі каганець ,
Востаннє в році цьому.
І день збіжить , неначе навпростець...
Зустрінемось в Новому!
Вітаю всіх і кожного із вас
Із Новим і прийдешнім роком !
Хай всміхається доля всякчас ,
Сонце сяє всім щедро й високо !
Хай збуваються мрії усі ,
І добро не минає порогу !
Миру ! Злагоди ! Радості всім !
За все щиро помолимось Богу![/i][/b]
[/color]
[color="#0055ff"][b][i]З НОВИМ РОКОМ ! ! ![/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632620
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 02.01.2016
Крок за кроком, день до дня,
Пустотливе мавпеня
Додає нам новий рік,
І не дивлячись на вік
Всі веселі і швидкі,
Всі розумні і меткі,
Всі барвисті і яскраві,
Новий рік веде до слави,
До зростання і добра,
З Новим роком Вас, ура!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632646
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 02.01.2016
Спалахують вогні. В будинках, що навпроти,
Святкується Різдво, смакується кутя…
А ми чомусь – ОТУТ, відкладені «на потім»,
Ламаємо себе у битві за життя…
Чи то вантажний мчав, чи пасажирський потяг,
Безжурному його «татам, татам, татам…» -
Ми заздримо тепер, відкладені «на потім»
У мрії про життя, яке вирує ТАМ.
Та не питай «за що», а поміркуй – ДЛЯ ЧОГО
Тебе лишили ТУТ? Аби збагнув і ти:
У пишноті своїй який цей світ убогий!
Як пнеться він – в ім’я убогої мети!
А як збагнеш – тоді ти вилетиш на волю,
І буде в тебе все – вогні, Різдво, кутя,
І потяг повезе – гартованих до болю –
По золоту медаль за вигране життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632602
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 02.01.2016
«Без надії і страху свій вік
Завершує звір або птах.
Лише людина очікує свою смерть:
Надію маючи і страх.»
(Вільям Батлер Єйтс)
У цьому місті крім людей та собак
Поселилась докучлива пліснява:
Вона сповнює комірчини квартир
І собачі буди, шпаківні й театри,
Шинки і магістрат. Крамниці і храми.
І кожен громадянин вкритий пліснявою,
Наминає хліб з пліснявою,
Заварює плісняву замість кави,
Дивить передачі про плісняву
Щовечора по телевізору
Крізь екран вкритий пліснявою.
Ця пліснява заповзла в місто
Разом банькуватим крабом,
Що виповз навіть не з моря,
Не з ріки і навіть не каналу -
Брудного як калоші цензора,
А з якогось колектора каналізації.
І кожного божого ранку - сірого
Кожному громадянину в плащі мокрому,
Кожній господині на кухні пліснявій,
Кожній дитині розгублено-загубленій
Трублять газети весело й докучливо,
Що життя в них тепер крабове,
Що той краб плісненосець
Пророк і мислитель, захисник і мрійник
Про життя їхнє зашкарубле,
Що не сіре, буцімто, а кольорове,
Що не чума в місті, а розвага,
Що не хворі всі, а щастям сповнені,
Що не кіптява це, а сонечко...
І все було б просто казково,
Та тільки в душах вкритих пліснявою
Поселяється страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632399
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
…вже народився Ясен-Світ,
а на газоні, під стіною,
бетонною,
ще лілові́ють хризантеми – живі…
живі!
зимо́, за тепле милосердя і пощаду,
віват тобі – привіт!..
25.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631314
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
прекрасний прогноз, що ночі і дні
і надалі теплими будуть у грудні,
(а дні – до того ще й сонячні!..)
а́ле більше радості
у коротенькій прозовій інтернет-новині́,
що «ні один український воїн
не поранений і не загинув сьогодні»
на війні…
на війні…
25.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631339
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
«Ця місцина є несосвітенна,
Але в ній поєднується все.
Тут антену відає антена,
Порожнеча нас несе…»
(Райнер М. Рільке)
Дім, в якому поселилася порожнеча,
В якому вона живе в кожній кімнаті,
У кожному фальшивому закутку,
Ховається між сторінками книг
(Яких давно ніхто не читає,
В яких між сторінками застрягли
Торішні кленові листя – і лише часом,
Чи то випадково –
Між цими черленими жмутками
Можна зустріли листок білої конюшини -
Шамроку - трилисника триєдиного
(Таки зелений) (Чи то квітку –
Маленьку, але з слідами запахів).
Дощ. Хоч би він завітав у гості
В дім, в якому живе порожнеча
(Чомусь пишу її імено з маленької літери,
Бо все змаліло – навіть Ніщо, навіть Всесвіт),
Дім. Він стоїть (чи то в землю вріс,
Чи то провалюється у цю безодню тверді)
На вічному роздоріжжі – хресті-перехресті
(Видолинок). (Одноокі селяни).
У такому домі добре було б влаштувати танці –
Буду приходити на цю забаву-розвагу
Кожної п’ятниці (але не скорботної),
І після горнятка запашної кавусі
Буду танцювати танго – таки з порожнечею:
Такою романтичною дівою,
Такою прозорою юнкою – одвічно існуючою.
Добре, що в цьому домі
Таки знайшлась господиня –
По-ро-ж-не-ча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631181
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
«Водо сновидця, древо небуття,
часи без берегів,
У вашій вічності одна минеться ніч.»
(Ів Бонфуа)
Ніч-комірчина – одна,
Самотня, як сокіл – бо в Небі
Всі стаємо самотніми, лише час
Отой, що без берегів, без рінні ріка,
Час – без, Час – без нас?
Один човен – для скрипаля:
Фарбований, розмальований, розцяцькований –
Най пливе, най несе його течія (часу, часом).
Ніколи.
(Бо час – завжди, а це – ніколи).
Другий човен – для зайців,
Вуханів позачасових – бо що вічне як час –
Заєць. Отой, що на місяці. Отой – Юе Ту.
Отой, що зі ступою,
Отой, що товче китайщину
Ваших слів непотрібних:
Товщина, товчисько (не вовчисько) – тлумиво.
Заєць. Хоч він має сенс.
Посадив я колись дерево –
Дерево небуття.
Нині витесую човен – таки з його деревини
Чорної. Чи то білої…
Для кого майструю я третій човен? Для кого?
Кину на його дзвінке днище годинника –
Може якось повірю,
Що оця ріка (таки прозора, таки холодна)
Не по колу крутиться, а в якийсь
Океан вливається:
Океан нірвани…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631191
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
«Ранок морський по дощі –
при сотворенні світу
знайшлися камені.»
(Поль Шанель Малянфан)
Ранок – це важкий камінь,
Який ми кладемо в підмурок
Світу урочистих забаганок
Старого опудала – морського вітру:
Він надто солений для мрій
Чи сніданку – того – пілатового,
Отого, що між іншим –
Між креветками та соусом
Віддати наказ про страту
Чи вирішити почати війну.
Світ сотворено – ні,
Зовсім не як іграшку
Для дивака сивого Бога
Чи для мавполюдини –
Дитя злого й жорстокого.
Дощі читаю як книгу –
Краплі сторінками прозорими,
Дистильованими, але чистими –
Вже краще таке читати
Аніж нісенітниці злого фанатика,
Що вважає себе пророком
Вавилону модернового
(Офіра шаленій Іштар
Чи то Інанні, а потім Молоху
І Мардуку – бо зіккурат
Білокам’яний чи то червоноцегловий),
А краще дивитися синьо
(Море як дощ – нескінченне),
Бо там втопилися камені,
Які знайшли після сотворення
Світу сього хворого,
Які так і не використали
Для мурування підмурків дому,
Що вже ніколи не знайдемо,
Навіть якщо будемо його
Шукати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628361
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Я всім – без винятку – бажаю
Відчути свято у душі!
Везіння щоб було без краю
Завжди у вашому житті,
Щоб кожен день ваш був
щасливим,
Щоб відчували ви сповна
Життя приємним і манливим,
Мов келих доброго вина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630966
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015
В зимовому промерзлому трамваї,
Окрилений уперше у житті,
Сидів малий замріяний школярик,
Тож вивів рукавичкою на склі
“Люблю”, ще й знаків оклику з десяток.
І бачив день, як різні пасажири,
В морозом замурованім вікні
Через оте “Люблю” на світ дивились,
На брук, на завірюху та вогні.
Задумавшись, бабуся пригадала
І юність, й отчий ґанок зимовий,
Засипаний блискучими снігами,
Й покреслений цим словом всюди сніг
(та зразу, зашарівшись, здогадалась,
хто жарт такий вночі втворити міг).
Світліли очі в бідного поета,
В перейнятих турботою людей,
А з рукавички зронена комета
Обігрівала шлейфом змерзлий день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630523
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
«Вітер
Заснув у моїй глибині.»
(Вернер Ламберзі)
Вітер теж бачить сни –
Такі ж скуйовджені,
Такі ж різнобарвні,
Як трава на вершині гори лисої
Кожного пройдисвіта червня
(Бо він не святкує Белтайн,
Не зустрічає епоху Світла –
Епоху шаленого Бела,
І навіть не знає,
Що бувають часи темряви,
Коли сонце скупе і холодне,
Приходить лише на час
І дивиться ображено й сумно
На селища людей-грішників).
Вітер теж бачить сни –
Сповнені пахощами захмарними,
Швидкими, як пісня жайвора,
Солоними, наче спогади старого рибалки.
Я знаю про це, я беріг цю таїну,
Аж допоки
Вітер не знайшов прихисток
У моїй дивакуватій свідомості,
Допоки
Ми не почали бачити однакові сни
І літати у снах над пагорбами ялівцевими,
Над кам’яними хатками чорних димарів,
Де досі шепочуть легенди привиди,
Де співають пісні тіні,
Де буркоче про сучасне глечик
У пічці вогню життя.
Ми літаємо над
У снах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629180
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Якщо злишся - тебе переможено,
Переламано, в попіл витерто.
В значно слабших душі стривожені,
А сильніші усе витерплять.
Як гризешся - тебе отруюють
Твої власні темні демони.
Тебе завжди вони підбурюють
На конфліктні "пусті" взаємини.
Якщо злишся - себе випалюєш,
А не жертву твоєї злоби!
Надеремно ти свій час згаюєш,
Розвиваєш в душі хвороби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628700
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 18.12.2015
зе́рна житні –
по свіжій ріллі
дбайливо засіяні,
лежать, золотаво-світлі,
на глибокому чорному тлі,
вира́зні,
як на нічному небі зірки –
дрібні
звіддалеки́…
у візерунки випадком зібрані,
довершені,
благообра́зні…
зерна житні
із полону мішка
упевнено звільнені,
із ковшика
лагідної долоні –
рухом «од себе» правиці-руки –
довільно
по чорній ріллі густо розвіяні,
позапада́ли у оксамитові борозе́нки
і ямки-заглибинки,
наче зірки…
наче атоми –
скрізь і всюди,
наче ми –
на поверхні Землі – люди…
«…коли сіль ізві́тріє,
то чим її насолити?..»*
отак і я, отак і ти –
зробив усе, що ладен зробити,
та на власні посі́ви уплинути,
щоб їм прорости-зійти,
ніяк не можеш:
тільки чекати,
сподівання свої покладати –
уповати,
на Творчість Божу…
сонце-небо –
рілля волога:
хто спонукає зернину проснутися і прорости?
великий секрет в-усьому-присутності-Бога –
простий:
кожній окремій зернині усереди́ні себе
да́но
ЗНАТИ ЯК – і ХОТІТИ…
тому і зійти
так само я
так само – ти
«…дерево
тільки Бог МОЖЕ зрости-ти…»**
15.12.2015
* Євангеліє від Матвія, розділ 5,
український переклад Івана Огієнка
** із французької поезії другої
половини 19 сторіччя (імені конкретного автора,
на жаль, встановити поки що не вдалося мені…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628871
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Твій Янгол Хранитель давно зговорився з моїм
Сплести наші долі у вічнім щасливім тандемі.
Сказала собі при знайомстві - "Я буду із Ним",
Для себе тоді ж ти присягся - "Ти будеш Моєю".
Між нами стояла і відстань, і люди не ті,
Що мали на нас непрості ілюзорні мотиви.
Мій Янгол для тебе моє все життя присвятив,
А Твій Охоронець нарік, щоб були Ми щасливі.
Два Янголи бережно шлюб наш укрили крильми,
Для нас дарували надію на благословення.
Своєю сім'єю до Неба пошлемо Псалми
В подяку за милість, за Боже безцінне натхнення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628701
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015
рілля –
за хвилею хвиля,
розгойдана плугом земля –
бо́розни-гребені
лискучі-масні́,
чор-ні…
хви-лі,
у безчассі застиглі –
гіпотетична
Матерія Вічна –
метафізичний прообраз ріллі…
од Початку Велике Все
у чорний Простір засіяне:
космічне-земне,
ненароджене-потенційне
до Пори до Часу бере́жене,
хо́ване –
неврече́вле-не…
Абсолютне Все…
знерухо́мілий океан ріллі –
чорні свої
застиглі хви-лі
непорушно несе
у вічній Тиші і Спокої…
у бездонних,
непроглядно чорних
його глибинах
усіх речей – форми і суті
сплять, до часу невидимі і забуті…
яко спить у ріллі насінина –
майбутнього літа паростки і врожаї майбутні
у теплій чорній пахучій пухкій ріллі
є все, що МОЖЕ зійти весною
і за літо вирости на Землі…
…сонячний промінь, як Світла Ідея,
одкрита Істина – Алетейя,
обере випадкове насіння-зерно́
і проснеться у зародку, і явить себе «із нічого» воно –
до сходу і цвіту,
до врожаїв літа…
непорушна осіння жива рілля –
колисанка-лю́ля…
Вічне Лоно – Матерія…
отака
аналогі-я
…Алетейя…
10.12.2015
[i]*Алетейя – Істина у своїй одкритості[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627520
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Там де Я –
вітер гріє вії
Там де ти –
туманіє
Покотилось –
сонце бруком
Замолилось –
серце стуком
Розтеклася –
біла тиша
Сивий ясен –
сон колише
Поміж нами –
мла стіною
Тво́ю тугу –
не промовлю
Відчуваю –
гірку стужу
Відчиняю –
тихо душу…
Біла ліра – сніння голубі
Білу ліру – подаю тобі
У тумані –
сива хуга
Біла ліра –
крає смугу
Сплін весни –
таїноруння
Біла ліра –
тремні струни
Прокрадуся –
на твій поклик
З рай-оаз –
вишлю вогник
Біла ліра –
благ-се-звістка –
Щаст-осяйная лелітка
За межею де туманів плач
Біла ліра –
мева помаранч
Розділю
сей білий сон на двох
Білу ліру подає то Бог.
10.06.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627824
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
«Снігу дедалі більше при всіх
при п’яти брамах…»
(Вернер Ламберзі)
Я знав людину,
Що народилася в Місті Снігу,
Де люди були як люди
І жили як жили,
А потім стали сніговиками –
Сніговими бабами і дідами –
Відмороженими
З морквинами-носами
І капелюхами-відрами,
І думають, як то добре
Було б, чи то буде, чи то є
Весь світ заморозити,
І було Місто Снігу – забавка
Чи то весела розвага,
А нині холод (очі скляні),
І було Місто Снігу – ковзанка,
А нині – байдужість і ненависть
До всього, що тепле,
До сердець гарячих
Сповнених мріями.
І було – ґринджоли й димар,
Нині серця заморожені,
Нині вічна зима – в Місті Снігу,
Нині смерть крижана
Навіть без королеви
Навіть без мамутів
Чи волохатоногів носорожених –
Нині вічна зима
Нині тільки неандертальці
Без’язикі, щелепороті
З очима снігової імли
Живуть-існують самоїдствують
У Місті Снігу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627732
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
[i]Коли всі вітри проти Тебе
І чорні сторінки вертихвістки - долі
Розкидала осінь у парку Тривоги,
Збирай мухомори - врожа́ю сезон...
Кожному своя біда і своя отрута,
Своя боротьба в циклоні небес,
Гнути спину на пана Творця
І тихо перечити струнами дишла -
Старою гітарою від Башлачова,
Новим акордом по свіжому смутку,
Звичним трагізмом опалих душ
І листям, що квітами ляжуть на них...
А скоро зима, буде знову мороз,
Говорять такого ще не було,
Де би зігріти сенс зледенілий ?
Де би взяти правди дрова...
Марші стихій як паради життя,
Хтось відстав, упав, не піднявся,
Інший плентається ще у хвості
Загадок людської природи...
Коли всі вітри проти Тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627593
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
[color="#0d00ff"] [i]Ложь успевает обойти полмира,
пока правда одевает штаны[/i]
У.Черчиль
[/color]
[i]Цей спокій
зітлівший
на ґноти…
Цей камінь
влетівший
навспак…
В міжлютті
німує
супротив…
В міжтишші
співа
вурдулак…
Отухою
зветься розблуддя.
Мара
у віночку блука.
Дідівські клейноди
забуті.
Промінчики вечір –
в рукав.
Грачі
не збираються в зграї…
Не спить
порцеляновий бог...
У храмах
чортища шугають…
А нам би
благ-мрії
сніпок:
Засіяти поле –
звруніється хай,
Щоби «ЗАВТРА»
рум’янів
КОРОВАЙ.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626774
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Сказилася тиша –
регоче
громами –
І вперто жбурляє
надії
в багно…
А світ бунтарює
завзятостоглавий,
А світ закорковує
Рай
у мінор.
Розбиті безсоння –
хмарини-бурлачки
З розтерзаних душ –
у жмурку́ далечінь…
…Я плачу…
– Ти чуєш, мій Вітре?
Я плачу…
(згубила від віри весня́ні ключі)
Зашорилось сонце.
Заштопалось серце.
Ґаздують тумани
в безпоміччі
днів…
То крига
здригнеться,
то тінь
розминеться
Де вчора
ще щем вередкий
медовів.
…Я плачу…
– Ти чуєш, мій Вітре?
Я плачу…
В рапіристо-зморених
жо́рнищах смут…
А вечір дрімає –
пройдисвіт ледачий…
А гами твої
все співають…
– Кому?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626343
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
[img]http://i.imgur.com/S32Th.jpg?6434[/img]
Те відчуття неймовірне, коли ти, як ніж
Теплий у грудку м’якого вершкового масла,
Входиш в ранковий, снігами розпатланий ліс,
Шерехом будиш принишкле між вітами птаство…
Бритвами крил розітнувши верхівки модрин,
Зграя криклива злітає і плавить світанок.
Проз лапи хвої, немов у шпаринки гардин,
Ранок просіює інею світлий серпанок.
Те відчуття неймовірне, коли ти стаєш –
Стержнем бурульки вбиваєшся в білу бавовну!..
Ніби стираєш невидимі лінії меж,
Хрускотом наче порушуєш тишу безмовну…
Подихом теплим, як факел, у небо димиш,
Свіжістю клітку грудну заливаєш до краю!..
А з рукава твого м’ятні цілунки зими
сиплються,
сиплються,
сиплються і…
завмирають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625087
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Навколо нас не дихають, стоять
громадою згуртовано-німою,
в сорочках полотняних і хустках,
тримаючи дітей своїх прозорих...
У вицвілих колодязях очей—
мовчання потойбічного опори,
в обрубаних, обірваних життях —
непрощення, вкорінене стіною.
Ні скарги, ані докору у них,
до дна допита чаша не тривожить,
минулися життєва боротьба,
очікування й страх нічного гостя.
У петербузьких чорних болотах
лежать козацькі вибілені кості
провісниками свіжих поколінь,
що їх цілунок Дракули знеможить...
В селянських брилях, з сапкою, серпом,
мовчать вони -- у чоботах і босі,
і діти, що навчилися ходить,
тримаються за мамині спідниці.
До вечора було їм не дожить,
щоб вирости у дівчину-зірницю,
у парубка, що струсить, ідучи,
холодної трави блискучі роси.
На світі не лишилося слідів
від геніїв, учених, музикантів.
Пішли у гурті Плужник, Хвильовий
і Соловків розстріляні етапи,
усі «хахли», «бандери», «куркулі»,
кого на муку породила мати,
хто тільки за провину, що живий,
пожбурений у круг пекельний Дантів.
Вони нас не покинули самих —
їх душами заповнені узбіччя.
Без ліку -- незагойних порожнин
в розтоптаній грибниці генофонду.
За кожним із віднайдених облич—
уривки пошматованого роду,
і клини убієнних поколінь
пронизують скривавлені сторіччя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624950
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
[i]Тримаюсь лінії долі,
Горизонти не знають кордонів,
Зупинивши процеси старіння
Мантрами в небо пірнань...
Клітки нервові по вітру,
Серце у грудях наро́зхрист,
Бери ї їш моє ЕГО,
Приправивши пудрою хмар...
Падаю в шал просвітління,
Сонце - глядач уже збоку,
Про всяк випадок кажу :
" МИР, КВІТИ, ЛЮБОВ..."[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623835
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Памяті Андрія Дячука (1918-1933)*
Німі,
роззлючені
вітрила…
Пречорна тиша
у вині…
І пам’ять –
розжаріла вирва,
Кручинить дати
скорбітні.
Була сівба –
хліба жнивіли,
Та
привид сказу
вже гасав:
Зима
змінила болю
відлік –
Слов’янські душі
лих-коса
Косила…
Сонце зжурбанілось,
Топтались орди
ласих мар:
«...Ми вижили... Чув? Ми вижили** –
Вітрами
ріємо з-під хмар…»
* * * * * *
Пречорних днів
пречорні
крила,
Чорніють мовчки
на ріллі –
Полоще їх
сив-сива злива,
Жнива,
щоб мріли
гомірні.
------------------------------------------------------
*молодший брат моєї бабці, мав великий малярський талант - портрет мого діда намальований олівцем http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496560
лишилося декілька портретів, хоч перемалював всіх знайомих і округу - не пережив 33-й рік...
головний виконавець голодомору 1932-33р.р. на Україні
Станислав Францевич Реденс http://www.hrono.info/biograf/bio_r/redens_sf.php
...на кого він працював? і хто був головний замовник голодомору? і куди веде ниточка замовлень? ---- Чи будуть колись досліджені, відкриті, і покарані їх імена?????
**"Ми вижили... Чув? Ми вижили" - слова невідомої старенької жінки, почуті мною на ринку, яка звертаючись до наших можновладців, у зв"язку з нинішньою фін. скрутою сказала: " ми 33-й вижили. Ми вижили... Чув? Ми вижили - ми виживемо, а вас нечистий з собою забере " ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624336
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 28.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2015
я – озеро… пелюсткою плеса
вбираю у себе поза́хідні небеса:
неповторна Краса!
я – небо… милуюсь на себе
у дзеркалі плеса:
час не тече, його тут нема,
лише кольорів неймовірна
переливчаста гама…
я – озеро-небо… окраса долини,
її
блакитно-рожевува́та перлина…
я – Небо, Озеро і Долина –
Перлина і дво-доло́нчаста Скойка:
кожна піщина, берегова трави́на,
кожна химерна хмарина,
розпливчаста-нетривка,
відті́нок-су́тінок, кожна хвиль-ка,
нерозчу́тно бринка́
...сферично двоство́рчаста,
навзає́м-відобра́жена ской-ка...
я – сонце, кали́ново стиглий рубін,
по ледь проторо́ченім двополо́тнищу голубім
до горизонту уявного котиться –
саме́ назустріч собі:
і небесне, й озерне – сонця́
на умовній лінії плеса зустрінуться,
доторкну́ться,
взаємопроникнуть і поєднаються -
у одне зіллються…
я – приозе́рного каменя
першосвідома глибінь,
тактильно-чуттєва його поверхня
і водночасно – сам-увесь камінь…
я – Душа, що полоще ноги у небі-озері,
я все – що бу́де ще,
зараз є і колись було…
я – діадема, і Той, Хто вплітає у діадему зорі,
і Хто возлагає її мені-Душі на чоло:
я – увінчана Духом Душа,
Любов`ю сяюча Тиша,
і Давид, і псалом,
чоло Душі і діадема зоряна над чолом…
у щедротах Божої повноти –
я –
ен-вимірно-всеможливі безмежні Світи…
і
між одкритих Світів непроникна умовна лінія –
я…
19.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622339
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Бувають дні – важкі, німі і сірі,
Коли душа не видасть і рядка,
І стільки бруду затхлого в ефірі,
Що мимовільно тягнеться рука
Повимикати все і всіх до біса!..
І, застрибнувши у старий трамвай,
Пливти собі артеріями міста,
Сигнал зими ловити на wi-fi.
І думати, що все мине, що грудень
М’яким котом на лапах підповзе
І все оте роз’ятрене остудить…
Що в кучугури, як в легке безе,
Позагортає враз буденні драми,
Густим вапном забілить сіре тло…
І ти, мороз хапаючи вустами,
В повітря видихатимеш тепло…
І зупинившись десь, біля кав’ярні,
Заливши у гортань бразильську ніч,
Збереш у жмуток мрії всі примарні,
Новому дню поквапишся навстріч.
Відчуєш, як за кліткою грудною
Надія ворухнулася – жива!
Як тихо, невідчутною ходою,
Крадеться дух пресвітлого Різдва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621368
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015
у са́мозану́ренні
одкрилось мені,
що чоловік і жінка -
взаємоспівмірні,
різні,
але од Начал - значеннєво рівні
Єдиного Задуму
світотво́рчий ди́птих:
чоловік і жінка –
наче вдих і видих…
…із опонентом
пого́джуся залюбки,
якщо зуміє хто –
не вдиха́ючи – ди́хати...
видиха́-ти…
і навпаки
13.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620752
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо у пройдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 12.11.2015
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 11.11.2015
Якщо я не втрачу тебе й на годину,
Якщо твоє слово і дійсно правдиве,
Я знову повірю у культ людини.
Можливо.
Якщо усі стіни, провалля й кордони
Зрівняти землею на протязі січня,
Я сам напишу твого тіла закони
На віки вічні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620241
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Мені болять розорені міста,
В пустих будинках вибиті зіниці,
Дитячий страх в розбитих дитсадках,
Панічний стан в кордонах та в столиці.
Мені болять незорані поля,
Усіяні сльозами, кров'ю й Градом...
Моя земля... страждаюча земля
Не перелічить ран з команд "стріляти!"
Мені болять на цвинтарях хрести,
Іще нові з скорботними вінками...
Контрольні пункти, залпи, блокпости
Та імена під чорними стрічками.
Мені болить розкрадене майно,
І зниклі в безвість сплачені податки...
Від слів з новин, - то в жар, а то в озноб!
Іще один літак впав без посадки...
Мені болить байдужість до людей
Зі сторони привладних товстосумів...
Що ані крок з броньованих дверей,
Мають прописки в "Раді", потім, в "Думі".
Мені болить розтоптане село,
І людські душі в плату за кредити...
Ті хлопчаки, шо зараз у "АТО",
Такі, як ви! Так само хочуть жити!
Мені болить розпродана земля,
Бо можновладці бісяться від жиру.
І знов брехня... пуста, проста брехня
Й сухі слова... а я лиш хочу миру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620221
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Глина
Небесного чану.
Шматочок.
Надана форма,
Загострена ціллю,
Переділена завданнями.
Дрібка чи жменька,
Чи ціла купа
Таланту-талантів
У середину форми із глини.
Ще трошки, а може
Багато,
Десь більше, ніж треба,
Любові –
Туди ж, у глину.
Пару всезмінних моментів,
Удачі чи просто шансів,
Загорнутих у свободу вибору,
З вказівниками, відчуттями,
З визначальними фігурами,
З мудрими словами і помилками.
І, звичайно, множино –
Перепон, страхів, комплексів,
І … вміння їх подолати,
Щоб глину загартувати,
Зміцнити, не розпорошити
У надрах.
Все це у вузлик зв’язали,
Печатку життя поставили,
Кинули вниз
До інших вузликів глини
З набором.
Послали
З метою зробити
Все можливе з кожного компоненту
Глини.
У вузлику нічого лишнього.
Зроби з нього
Людину.
Проживи …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495258
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 07.11.2015
Світло Душі
Твоїх очей
Так важко забути,
Так важко збагнути.
Як тиху печаль
Самотніх ночей
Не пояснити,
Якщо не відчути.
Лети у Небеса!
Відчуй силу Повітря.
Ти більше не сама.
Закохана у вітер.
Палають дні в
Багаттях ідей.
Їх не загасити,
Якщо не здійснити.
Кожне життя,
Всі долі людей
Це сяйво казкове
Здатне змінити.
Летиш у Небесах.
Даруєш людям Світло.
Нестримна і легка.
Закохана у вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618386
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 06.11.2015
ранок приходить тихо дзвінким поцілунком в ухо
підступно крадеться, лихо, а хочеться щоби пухом..
земля породілля неба земля чула всі відголоски
водила дитину світом аж поки не вбрала у коски
фату білу білу білу ...
ранок приходить свіжо терпким ароматом чаю
гарячим ковточком ріже, а хочеться щоби печаллю..
сади первоцвіти сонця сади чули стогін і мліли
вдихали повітря акацій пелюстки у косах горіли
на білій білій фаті ...
ранок приходить першим римою тягне постіль
лапкою тіло лоскоче, а хочеться щоби без злості..
тиша торкнулась неба дзвіночки на землю росою
й не видко не видко не видко, що там в неї під косою
фата біла біла біла ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618089
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
1. ПЕРЕДЧУТТЯ
…виникло тихе,
лагідне передчуття
золотого… сонячного…
орео́льного ніби кола-круга…
безкорисливого
несподіваного давно
щирого друга…
чогось простого і чистого
я́сного і наївно-врочистого
полохливе
щасливе передчуття
радісного співіснування,
взаємо-світлого-співжиття
2. ПОДІЯ
заплутана
у стропах пухового парашуту
насінина кульбаби-молочаю
добралася і заглянула
у мою,
павутиною до висоти прикуту,
віконно-одкриту келію –
невагома-прозора
явилася несподівано
перед, устромленим у вікно,
моїм відстороненим зором
зависла у леті на мить –
не летить-не вита,
і ніби вира́зно говорить,
і ніби спішно пита:
«…може,
допоможете – де б знайти
хутко у вас тут себе засіяти?..»
«у нас тут? – о... ні…
у нас – ні…
хіба, знадвору десь, на підвіконні,
у якійсь випадковій заглибині
у бетоні,
чи тріщині
на стіні
одвісній…
а у нас – ні…»
3. ПІСЛЯСМАК
вітер дмухнув-проли́нув
і безслідно зніс насінину
післясмак утрати
зяє по́рожньо у вікні
і у мені
післясмак -
ніби стало щось зовсім не так
14.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613362
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 03.11.2015
«Ти-ти-ти-ти – спробуй думати про інше,
Бог-мій-дай-сил збожеволіти не зовсім!
(Пил-пил-пил-пил від крокуючих чобіт!)
І відпустки нема на війні!»
(Радьєрд Кіплінг)
Ах, колізей-осінь
(Тоді)
Листя золоті монети
(Авжеж)
Сонце в тумані – привид
(Чом не ліхтар)
І світанки холодно-красиві
(Бачити)
І грім, грім, грім
Тієї грози –
Щоденно.
І люди, люди, люди,
Яких бачиш востаннє –
Так думалось.
І я, я, я –
Лише ілюзія. Тимчасова.
І смерть, смерть, смерть –
Всюди.
І слова, слова, слова –
Зайві.
І світанок оком вогненним
Прямо в зіниці глаголить –
«Так треба!»
І вітер співає тужливо –
Легенду стару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617851
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
краще б тебе кохали кити
20 ударів в секунду,
здатні творити шторми
розрізати хвилями воду…
А моє невелике серце
на їхньому тлі ледь помітне
крихке, як люстерце…
тобою вагітне..
Любов щодень більшає
виростає із старого одягу
сонце на зиму бліднішає
вікна закриті. Від протягу
і серце моє чотирьохкамерне
як стара квартира з окраїни
переповнене людьми, ранене
часом, що лишився згаяним
поволі пускає тріщини
вітер ллється в ущелини
Хто здатен її вижити
спроби здаються даремними
кити про сушу не мріють
ховаються в товщі, поглибше
вони любити тебе не вміють
а я вже не можу більше…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616681
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Мы все слышим... Но не ощущаем...
Даже на расстояньи дыхания.
Видим? Нет... Отнюдь... Созерцаем
Только тень на обрывках сознания...
Пропуская поток между пальцев,
Попытавшись поймать бестелесное...
Нас пугают обманом и фальшью,
Безысходностью, неизвестностью...
Мы касаемся пальцами пальцев
Сквозь стекло двустороннезеркальное
И блуждаем с завидным упрямством
В лабиринтах огромного здания...
***
Открываем ненужные двери,
Продолжая в стекло упираться...
Но в открытие нужной верим.
Той...одной...
Где встретятся пальцы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614300
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Я любил тебя, не родившись
В этом теле и в этом времени.
Я любил, когда Бог торопился
Из НИЧТО сотворить Вселенную,
Наспех брызнув солнца меланжем
Между гор скалистых отрогов…
Я любил тебя раньше… даже…
Когда вовсе не было Бога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610044
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 24.10.2015
В кимось так, «продуманій» війні -
Не встигаєм, навіть, - схаменутись...
Від найсправжніх друзів відвернутись, -
Дуже не хотілось би мені.
Я не вірю тим, хто нас загнав
У життя нікчемне і холуйське!
Бо... по-українськи, чи – «по-русскі», -
Не про те я все життя співав...
Тільки, - вірю, що той день прийде!
Де пишатись буду я онуком!
Де Господня милість подарунком
Нам на наші голови впаде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614777
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Вітер гілочку гойдає
Пташеняток колисає
Тане вечір. День згасає
Наче човен відпливає
Поле димкою покрилось
Наче ковдрою укрилось
Коник цокає у лузі
Сни розвозить своїм друзям
Жук занурився у квітку
В ліжечках заснули дітки
Місяць зірочки збирає
У сузір'я розкладає
Річка плине неохоче
У траві цвіркун стрекоче
Пес зітхає, спати хоче
Котик мружить свої очі
Кисне в глечику сметанка
Хліб під рушником до ранку
Ніч приходить. Тата й мами
Засинають разом з нами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614637
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Сидить старенька зима
на сосновому дзиґлику
перед пічечкою без вогню –
гріється.
Така за́тишна, сива, красива,
сама.
Так їй со́лодко мріється.
Задивилася поглядом молодим
очей сльозливих,
і снуються вервечкою
одинокі чиїсь сліди
по білих її заметах,
у весняні її
незабутні зливи…
Оце ж як була ще вона молодою…
Оце ж як була ще вона
проминулого Року – Весною…
Якою була ж вона
безтурботною і привітною,
юно зеленою
і щедро квітною.
Ніжний легіт
розчісував їй
русі плакучі коси,
а стежками пахучими,
як пряжене молоко,
усе суще ступало –
невагоме, щасливе і босе.
…Сидить тихенька добра зима
дивиться в пічечку без вогню –
солодко марить.
В неї дров нема,
в неї цукру нема.
На язичку свічечки
чорну каву
без цукру варить…
А вікон знадвору
вербовим котиком доторкається сніг,
притлумлює зір сльозливий
непрозі́рчастим велюном.
Сповіщає нечутно про стежечку,
під самий бабцін поріг
пелюстками вишень і черемух
м‘якенько встеляну.
Біля пічечки, лагідна, як кошеня,
на мить задрімає,
здригнеться…
А люди пліткують, що на Стрітення
старенька зима з молодою весною
жорстоко наві́дмаш б‘ється.
А насправді бабця
ступить два кроки,
вигляне у віконце
і покличе тихенько:
- Дитино, йди…
це вже твого щасливого
молодого Сонця
у білих моїх заметах
я бачу веселі сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269178
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 18.10.2015
Час минає
краплями,
земним тяжінням
майстерно
виточеними.
Краплями
східної жорстокості
витонченої
падають
на знівечені груди
важкі секунди.
Жерці теокаллі
найлютішого
із жертвоїдів,
жартуючи,
вигнули моє тіло
пружним луком
на осклизлому
жертовному камені,
посміхнулися
одне одному
і мені
зміями лукавими,
змовницькими гадюками.
Взяли до рук
гострі ножі.
Єдиний
відточений рух –
що ж ви робите?! –
розсікли грудину.
Запустили жадібні
кисті свої
у палаючу болем нестерпним
розчахнуту середину.
Учепилися в серце
живе
і вирвали з тіла.
Коли ти сказала, що любиш –
Такого хотіла?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268270
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 17.10.2015
Про що мовчать сумні солдата очі?
Про те, що вам не варто говорить:
Про жах війни, про молитвИ щоночі,
Про те, як тяжко друзів хоронить...
Що сховано за посмішку солдата,
Таку гірку, що сльози на очах?
Останнє слово мудрого комбата...
Чи власний непоборний дикий страх...
Страшна війна так швидко все змінила...
Чому черствіють молоді серця?
Мов ангели, що в них забрали крила
Й тепер нема до неба вороття...
Ми мовчимо, немає що казати,
Бо ви не хочете бачити наш світ,
Бо ви не хочете з нами помирати,
Вам рано ще писати заповіт...
Прокинсь, народ, до вас кричать наші очі,
Та ви ж сліпі, і не бажаєте зріть...
Оглухли ви, лиш молитесь шоночі,
Та не за нас, а щоб собі пожить...
Ми мовчимо, щоб ви таки почули,
Щоб ви відкрили злякані серця:
Згадайте нас, ми ж вас не забули,
Ми для вас виборюем життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613733
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015
завтра
Сонце зійде,
хоч ніхто вже його
не розбудить…
те, що було – відбуло
і не буде.
такі переміни дрібні –
але незворотні…
непомітно
змінився світ,
коли Сонце сідало
сьогодні.
втрати…
треба лягати спати…
вмовк
вогнекрилий глашатай:
інше Сонце завтра зійде –
і до цього треба звикати.
світає…
як же навчитися,
не журитись за тим, що цвіло й відцвіло,
а втішатися з того,
що Зараз і Тут
зацвітає…
21.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345468
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 13.10.2015
погладила
кота супроти шерсті –
з випадку, не зо зла…
і вся любов його велика,
як шило із мішка,
поліз-ла…
куди й подівся
напівсонний мій «мурлика»!..
за мить їдну
спізнала всю ікласту вдачу!
сиджу –
покусана й подерта,
як газета,
закинута до клітки шимпанзе, --
і жалібно тихенько плачу…
життя –
байдужим слимаком кудись повзе
чемненько вибачаюсь,
любий пане –
мій котику коханий…
ти все забудеш,
я все пробачу:
і знов загоїться
любов наша
котяча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344437
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 13.10.2015
Миколі Удовиченку
Он та верба... Яка розкішна крона!
Ох і цвіте ж. А пахне -- як в раю!
Природа за прамудрими законами
Живе в моїм потоптанім краю.
Усе цвіте. А ця -- немов з одчаю.
Вже так квітує, мов під нею джерело.
Розкішна крона, наче німб, вінчає
На цілий стовбур витліле дупло.
Он та верба -- дупло, кора і крона.
Вогонь, мов шашіль, тіло їй сточив.
Утвердженням правічного Закону
Стоїть вона й буяє, що є сил!
Поет, немов верба ота у гаю,
Його душа -- одвічне джерело:
Вже замість серця витліле дупло, --
А він стоїть і про Любов співає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268801
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 13.10.2015
у призахідному сонці
дерева схожі на броколі
чи чорне мереживо білизни
що
на тілі землі
я
повернусь...
реверсом бо монетка
впала
на дно
фонтану
на площі
в нас будуть спільні тумани
в яких проб'ються діти
і стіни серця
бурштиновим ранком
покине самотності звір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611838
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015
чортенят у втіленнях мух
із життя
у постійну безконтактність
навічно – киш!
---------------------------
zaklann'a čortiv
čorten'at u vtilenn'ax mux
iz žytt'a
u postijnu bezkontaktnist'
navično - kyš!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608919
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015
«die ratten mögen
in ihren löchern bleiben
das haus noch lange stehen…»
(Gerhard Jaschke)*
Бажання
Сповнює кожен листок
Осіннього дерева листомрій.
(Хоча, час їм уже облітати)
(Час змінювати колір)
(Час помирати)
Я хочу знати,
Чому так розходяться кола
В калюжах вітряного вересня,
Коли важкі ваговиті води краплі
Падають з сірого неба
(Не неба – чавунного дзвону)
(А вже йдуть дзвонарі,
Що будуть калатати реквієм:
Голос Неба.
Хоч жодний із дзвонарів
Не схожий на Квазімодо –
Реквієм.)
Тобі не пасує бути вульгарною,
А ти йшла калюжами віршів,
Чи то віршоподібних ієрогліфів асфальту
(Скільки років пройшло!)
Як добре знати
(Яка насолода!)
Бажання сірих щурів,
Що ховають свої чорні вологі носи
Серед тріщин минулого,
Серед пивниць вічного вчора,
Серед позавчора середи
(Місто, де кожна П’ятниця Скорботна),
Після якої інколи йде дощ
І настає четвер
(Молодість – теж четвер),
Знати
Бажання іржаводахих споруд
(Будинків – стіни цеглою),
Що вже тисячу літ
Кажуть сновидам: «Двері!»
(Тобі так не пасує дивитись на осінь)
(Але я про це тоді не сказав)
(Нічого)
(Хоча все навколо кричало
Про свої недоречні бажання
Навіть місто, якого немає)
Я загорнусь в чорний плащ,
Буду йти вулицями того вересового міста
(Вікна кольору вересу)
Один,
Доки не настане вічність.
Примітки:
* - «щурі бажають
лишитися у своїх норах
будинок – стояти далі...»
(Герхард Яшке) (нім.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605236
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 24.09.2015
Не дай Господь зайти мені на сайт
і прорости у нім коментарями,
забігти на арени бойові
учасників ментального стриптизу,
на швидкісну влетіти магістраль
з ворожими постами-ліхтарями
і перехресним хрускотом цитат —
чужих лісів назбираного хмизу.
Не дай в нічних дискусіях мені
сидіти до навальної дрімоти,
в тунелі передранішних годин
з собою ще боротись на додачу,
коли у комашиній метушні
не можеш не заповнювати соти
безцільних аргументів із отим,
кого в житті ніколи не побачу.
Усе те красномовство — як в пісок,
і сили пропадуть мої останні.
Всяк поглядів тримається своїх
до побіління пальців від судоми.
Нікому не просвітлює думок
зависле в мережі протистояння,
і лиш досада щулиться на дні
у черепках розбитої утоми.
...Та знову шанс спокусливо гука,
і стріпується серце від надії.
«Рубайте сю скалу!» — казав поет,—
бо вам її призначено розбити».
І вже до кнопки тягнеться рука,
і поле оксамитово синіє, —
і родяться у тісняві тенет
з тертя людського камені і квіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606757
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 15.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2015