блискучими ртутокраплями
по вінця терпіння повниться
поспішними, сотнекратними
ядучими в даросховниці
та скільки це ще триватиме
чи довго іще терпітимеш?
думки вибухають матами
відвертими, неприкритими
байдуже таке, безсовісне
на грані німого безуму
заточене невідомістю
і вчинками нетверезими
до краю смирення капає
жорстоко, до крові, впилося
у зуби тісною капою
а... радістю буть хотілося
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875906
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 02.08.2020
Плоди пізнання
досліджує мураха –
в раю втомилась.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864579
дата надходження 12.02.2020
дата закладки 20.03.2020
Шепоче небо
Лампадками зірочок
Про живі душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868549
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Весняним дивом
серед бетонних джунглів
тендітні сливи
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867553
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 16.03.2020
Я повернулася, я повернулася!
Хай лиш думками, що ж у тім?
Стрічай мене, акацієва юносте,
У сонцедзвоні золотім!
Стрічай, веди мене аж на околицю,
Роки минули, а я ні.
Вже кропива у ноги не так колеться,
Палають макові вогні...
Посидь зі мною, поки сонце ситцеве
Збере з гілок останки дня,
Допоки ночі первісток не випливе
З-за храму світу, іздаля.
Лиш не питай, чом довго не приходила...
Як душу гріє цей нектар!
Щораз твоє цвітіння дивним спогадом
Мене приводить на вівтар,
Де дзвін коси проймає лезом в пам`яті,
Гукає тата сіножать.
В калюжах кораблі з паперу загнуті
По хвилях все біжать...біжать...
Де шум вітрів з дерев злітає піснею,
Цілує очі і чоло,
Й під вишнею, під маминою, пізньою
Моє дитинство відцвіло.
Де степ широкий обіймає крилами,
Он, я ще юною біжу!
А угорі небесна синь вітрилами
Малює днів моїх межу.
Побудь ще трохи поряд, моя юносте,
Блакитноока, золота...
Акація цвіте!! Я повернулася!
Не повертаються літа...
23.05.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836835
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Круки печалі.
За ними все не зійдуть
Радості квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832081
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 27.05.2019
я - рудимент твоєї мрії
я - пляма в спогадах твоїх
не спадкоємиця Марії
не послідовниця святих
не праведна, але й не грішна
настільки, щоб палать в вогні
від розпачу буває смішно
та... не радіється мені
я не пишаюся собою
що серце з криці, не хвалюсь
здаюся часто і без бою
а ще... втікаю, бо... боюсь
не надлюдина - жити хочу
а не вмирати повсякчас
і воскресати в ранках, ночах
без тебе. тож... забудь про нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836635
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 27.05.2019
Сухий букетик.
На стеблинці ромашки
одна пелюстка.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827322
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019
Сонце крізь хащі
Дісталось горизонту
Ніч кровоточить.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825531
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019
Між трав дзвіночки
Гойдаються на вітрі.
ВслухАюсь в тишу.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824616
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 13.02.2019
Ще не розтала
Мелодія цудзумі
Дощів осінніх,
А вже чарує тишу
Перших сніжинок антре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813906
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 08.01.2019
Ще не розтала
Мелодія цудзумі
Дощів осінніх,
А вже чарує тишу
Перших сніжинок антре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813906
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 08.01.2019
Розілляв вечір
Ожинового вина
Солодку терпкість.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819510
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 08.01.2019
Мерзлої квітки
сонцю не відігріти.
Ховаю душу.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818777
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 27.12.2018
квартирна плата.. поки ще вівторок,
а гроші - їх знайду до середи.
затишшя. мов блідий невтішний морок
маячить за вікном туди-сюди
ущербний місяць... в сутiнках неясних
у світлі потойбічному думки
такі ж розмиті. поступово гаснуть
багатоповерхові теремки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792334
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 17.11.2018
Е́ліпс або е́ліпсис (грец. ἔλλειψις — пропуск, випадіння, нестача) — це стилістична фігура, побудована шляхом пропуску у висловлюванні деяких структурних елементів (слова або кількох слів), які мають домислюватись за контекстом.
Наприклад, у реченнях можуть обминатися дієслова-зв'язки («я вже додому, а ти ще на роботу?»), в іменниково-прикметникових словосполученнях — іменники, на які вказують специфічні сполучення прикметників («Перша Кінна» (армія)). Еліпсис як властивість тексту є протилежністю плеоназму.
Еліпсис може бути механізмом утворення нових лексичних одиниць, наприклад, «пропозиція» у значенні «пропозиція одружитися».
Еліпс(ис) як стилістична фігура у літературі полягає в опущенні певного члена речення чи словосполучення, які легко відновлюються за змістом поетичного мовлення.
Вживають задля досягнення динамічності і стислості вираження думки та напруженості дії, відрізняючись цим від обірваної фрази (апосіопези), власне, вмовчування. Відомий приклад еліпсу — рядки з поеми Т. Шевченка «Перебендя», де пропущено додаток:
Орлом сизокрилим літає, ширяє,
Аж небо блакитне широкими (крилами) б'є.
Та найчастіше в еліптичних конструкціях випадає присудок:
Одна нога в стременах…
Сніги. Вітри. Зима.
Розрубані ремена,
І голови нема…
Ще вчора був веселий:
Не думав, що — кінець…
Сьогодні ж — леле!
Мрець…
У наведеному уривку з вірша Д. Фальківського «Одна нога в стременах», де розкривається неприхована правда про антилюдську громадянську війну, еліпс посилює переживання зображеної тут трагедії.
Еліпсисом або еліпсом також називають прийом побудови оповіді у літературі, драматургії, кіномистецтві тощо, коли у сюжетній послідовності певні події та проміжки часу оминаються, і читач або глядач повинен здогадуватись про те, що залишилося «за кадром».
Зостались ви, пісні старії,
Щоб старину згадати нам,
Старим — літа їх молодії.(О. Корсун)
В останньому рядку тут опущено слово «згадати».
Еліпсис може посилювати динамічність фрази, напруженість зміни дії, підкреслювати лаконізм, ліричну схвильованість, розмовні інтонації. Еліпсис часто трапляється в прислів'ях і приказках. Фігура еліпса може лежати в основі цілого художнього твору або значної його частини, як, наприклад, у новелі М. Черемшини «Парубоцька слава», де увага читача інтригується тим, що ім'я персонажа довго не називається:
Такий, гей ясінь, високий та кучерявий.
А бгачкий, гей жереповий прут,
Лице, гей зарькою мальоване, на бачках обертається,
Під шовковим вусом замикається, як братчиків цвіт.
Бровами плете дрібні віночки над голубим морем.
Як моргне, то днинка сміється.
Як гляне, то душа потопає.
Як заговорить, то сріблом розкидає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806476
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 16.11.2018
Зваблива квіточка латаття
Вдягнулася у біле плаття
І не цурається багна,
З якого виросла вона. 6/11/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813126
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Крізь сито ніч просіяла зірки —
Маленькі невідомі острівки,
З легкої, найщедрішої руки.
Ті заблищали ліхтарями,
Порозлітались в темінь ями
Поодинокими вогнями
До кінчиків прадавньої землі.
На темному незвіданому тлі
Замерехтіли в непробудній млі
У загадковості красою,
Далекою і неземною,
Зачарували нас з тобою.
9/11/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813521
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Тамую подих –
вичитує метелик
вірші про себе.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805572
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 27.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2018
[b]Акцентний вірш[/b] [i](лат. accentus: наголос, слово і versus: повтор, поворот)[/i] — тонічний вірш, ритміка якого ґрунтується на відносному врівноваженні кількості наголосів, тобто на однаковій кількості акцентів (від одного до чотирьох) у версі* при різній кількості ненаголошених складів у межах віршових рядків та між наголосами в середині цих рядків, динамічніший порівняно з дольником чи тактовиком.
Кількість складів у рядку та ненаголошених складів довільна, непередбачувана, найпоширеніші триіктовий та чотириіктовий верси, часто спостерігається їх чергування: чотири — три — чотири — три. Коливання кількості акцентів у версах зумовлене межами ритмічної норми, завдяки якій досягається єдність вірша, воно ритмічно урізноманітнює акцентний вірш:
Моє серце прагне неіснуючих квітів.
Моє серце квітне у болях шукань.
Я не сам, я не сам на світі
Моя буря у фарбах світань (М. Семенко).
Акцентний вірш вважається однією з основних версифікаційних одиниць тонічної системи, завдяки йому посилюється ритмо-інтонаційна динаміка поетичного мовлення, збільшується роль мовних відрізків у наголошеній позиції, пауз тощо. Найстрогіша його організація спостерігається у райошниках із парним римуванням.
Акцентний вірш запроваджувався символістами («Хвала Сонцю» В’яч. Іванова, «Блакитна панна» М. Вороного), посідав помітне місце у доробку В. Маяковського та ін. футуристів, які полюбляли чотириакцентовий верс. Одним із перших висвітлив специфіку акцентного вірша у праці «Вступ до метрики. Теорія вірша» (Л., 1935) B. Жирмунський.
*[b]Верс[/b], або [b]Віршовий рядок[/b] [i](нім. Ziele, англ. line, франц. vers, польс. wers, рос. строка, стих, лат. versus: лінія, риска, рядок вірша)[/i], — єдність будови віршового рядка відповідно до нормативів віршування (розмір, ритмічна композиція, довжина); іноді зображується у вигляді графічно фіксованого дубліката (версетів), який відтворює самостійну лінію тексту, його інтонаційно-структурну специфіку, відмінну для кожної версифікаційної системи (квалітативної, квантитативної, силабічної, силабо-тонічної, тонічної) і водночас розмаїту в межах кожної з них. Контур верса виявляє його внутрішнє відносно стійке і водночас гнучке інтонаційне членування, позначене у середині рядка завдяки особливій паузі — цезурі, а наприкінці — клаузулі, що спостерігається у різних типах віршування. Воно може не збігатися із синтаксичним членуванням, відображатися паузами.
Джерело: Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т.1 / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — К : ВЦ «Академія», 2007. — С. 47; 167 (Енциклопедія ерудита)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765594
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 30.07.2018
Запалити треба свічу , за усе ,
що добре і зле ...
Усе поплечу , коли віра
у серці живе ...
Велике хай перекриється
маленькими митями .
Малина бринить , виноград капає , вишня чекає на цвіт .
А хмари пливуть , відбивають , той що внизу світ ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787351
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
Сказав, що більше не прийде,
У це повірилося свято,
Вже не шукалося ніде,
Щоб непомітно обійняти.
Не поривалося вдягти
Рожевоткану сонцемрію.
Ні, не спалилися мости,
У грудях лиш постуденіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786828
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 12.04.2018
Спокійна і мовчазна ВОНА стояла над гаєм, огортаючи м’якими крилами завмерлі дерева, заколисувала пташенят, цілуючи їх німими вустами. Потім нечутно спускалась в долину, мовчки тулилась до принишклого струмочка, гладила стомлені трави і, піднімаючись над сонною землею, починала панувати над світом. Та за якусь мить, зачарована солов’їною піснею, канула у безконечній зоряній височині, де жила її мати – Вічність.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775427
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 08.04.2018
Навкруг ліхтарів
метелики кружляють
і тануть, тануть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782914
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 08.04.2018
Что наша жизнь?Короче лишь строка…
Тебя влечет мой выбившийся локон,
Ревнивый свет из любопытных окон
И ощущенье кружева чулка.
Почти религия. Искусство во плоти,
Эстетика немого превращенья,
В котором все, от слез и отвращенья,
До внутренней душевной наготы.
Ты открывал касанием и взглядом,
Моих страстей клокочущую силу.
Под треск осиротевшего винила
Отравлен (Окрылен?) любовным ядом.
instagram: @j.s.garmasch
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645516
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 10.03.2018
Шепчусь з тобою
Через Місяць уповні.
Притихли зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776580
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Чорних думок мак
В горнятку безсоння тру
В опіум ранку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776988
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Зчадівся час —
перечубані дні
феодалами лих,
Чикрижить охиза
райдужіння снив
так завзято…
А світ
зачманів —
зпозасквер,
зпозазим
кати приповзли —
Подзенькують келишки:
«За морок жаскинь»…
— «за свято…»
Тривоги
розгойдують
лодію Лади,
Десь мрії згубились
в липневій зорі.
Горгона ж
в шамана
дим вкрала
для знади…
…а ми —
німі
кобзарі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752294
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 20.12.2017
Любов, мабуть, - величина умовна,
Вимірюють її лиш ті безумці,
Чиєму щастю і не бути повним
З причини зайвих сумнівів на думці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741073
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 15.12.2017
якщо ти той, з чиїм ім'ям розплющу очі,
чий голос перше чую звідусіль,
якщо ти той, про кого думка проти ночі,
ти - моє щастя або вічний біль....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755746
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 15.12.2017
[i] Диким голосом тривожачи лихо ,
душа закричала . . . І знову тихо. [/i]
Мушу повідомити , поки я ще тут, не прив'язуйтеся, ніколи ( ні до когось, і ні до чогось) . Не ставайте залежними . Цінуйте свою волю .
[i]Я ж невільницею бувала,
Сама поневолювалась і втікала .
Комусь намагалась віддати все,
...не тим, не те .[/i]
Не забуваймо сталі істини , що просто - значить добре, а складно - значить погано. Це аксіома, не потрібно ще раз її доводити. Це стосовно відносин між людьми. Нам не потрібні стосунки,які обтяжуватимуть наше життя. Ми всі прагнемо легкості, адже не так ?
Коли нас запитували " Хто ж твій ідеал ?" або " Опиши мені ту людину,яку б ти хотів(ла) бачити поруч з собою напротязі всього твого життя " Ми метушилися, в голові відразу виникало мільйон думок водночас , ми намагалися їх зібрати в хоча б якийсь цілісний образ ... І що , комусь вдавалося навіть, правда ? Чудово, значить хтось з нас все ж таки знав чого хоче . Але коли ми зустрічали когось, хто так близький до образу того " хто нам потрібен" , що ми робили ? Вагались ? Чи відразу кидались в обійми , вигукуючи "Нарешті я тебе знайшов(ла)" ? Бувало щось подібне. Одним не довіряли , а іншим чомусь безпідставно й свято вірили. Ми вчились , як то кажуть "розбиратся в людях". Гаразд , нехай, "уроки пройшли", чогось навчились, щось трохи розуміємо , начебто знаємо. Але хто нам потрібен ? Ми завжди благородно повідомляємо кожному , що нам не важлива зовнішність, будь то кривий, горбатий, лишайний, байдуже . Хоч лукавимо, ми завжди звертаємо увагу впершу чергу на все яскраве й об'ємне, і це нормально! Це не цинізм!Красиве , на те й красиве, щоб подобатись і отримувати перевагу. Це відчуття естетики . Коли ми кажемо, що для нас важливий інтелект ,глибинність душі ми не замислюємося над тим, а чи будемо ми цікаві для цих душевних інтелектуалів. До свого ідеалу потрібно дорости , як дехто каже. Але . . .нам не потрібні ідеальні, нам просто потрібне "наше".
У світі 7 430 000 000 чоловік, невже серез цієї кількості людей ми не взмозі знайти своє ? В житті не все і не завжди відбувається так як ми того бажаємо , це всім відомо. А чи знаємо ми чому так? А чи не замислювалися ми над тим, що можливо ми іноді самі не зовсім впевнені в своїх бажанях, ми хочемо, потім вагаємося, і цими ваганнями наче самі собі забороняємо отримати бажане. А у Всесвіті є свої сталі закони і вони чіткі , і думка - це сила, рушій, енергія, що створює нашу реальність.
"Хто чого боїться , те й має" - відомий вислів. "Думка матеріальна" - філософія , що теж правда. Наш Всесвіт - це всесвіт почуттів і думок. Щоб жити так як ми того хочемо, чи як дехто каже правильно , потрібно навчитися правильно мислити.
"Хто керує собою, той керує світом" , пірнімо в глиб цих слів і знайдімо інструкцію до власного життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762571
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 14.12.2017
Среди других людей, увидела случайно…
Невольно взгляд остановился на тебе…
Ты мне напомнил Сердца идеал и тайну,
Что до сих пор присутствует в моей судьбе…
С такой же ранней сединой, хотя и молод,
Серьёзный и задумчивый, интеллигентный…
И дня осеннего забылся быстро холод,
Теплом симпатии согрелась внутривенно…
Пока была возможность, любовалась я тобой…
И зазвучала ностальгия музыкой в Душе…
Твой взгляд меня коснулся нежности волной,
Час расставанья, вижу, близится уже…
Среди других людей, увидела случайно…
Ты мне напомнил Сердца идеал и тайну,
Увижу ли тебя, когда-нибудь, я снова?...
Мне кажется, поймём друг друга с полуслова…
@ Марина Малиновская / 21.10.2017 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765814
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Щодня читаю й бачу - все уже було,
Нічого нового, хоч іншими словами,
Життя буденне, поруч і добро, і зло,
І люди йдуть до світла правди манівцями…
А скільки нечисті й напасті звідусіль,
Одні жирують і танцюють, інші плачуть,
Змішалися до купи драма й водевіль,
І дні галопом, наче дикі коні, скачуть…
Що може тішити у цей жорстокий час?
Звичайно, люди кажуть, музика й картини,
Краса природи первозданна без прикрас,
А що ж тоді врятує нас від самотини?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753426
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 10.12.2017
не встигнеш роздягнути і плеча,
"лахудра! шльондра!" - заволає натовп дружним хором,
чому ж, коли оголена душа,
то порпаються в ній гуртом, і хоч комусь би сором?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743000
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 06.12.2017
Я Вам на таці серце подаю,
Гурмани почуттів людських і плоті.
Почнете диво-трапезу свою
Вже зараз, чи десь на ́ніч, потім?
Любителям залізти у нутро,
Повиривати серце, душу й очі
Я все приніс готове, як в бістро,
Щоб швидше розчинили в своїй жовчі.
Якого соусу подати під м'ясце:
З переживань, бажань чи вражень?
Чи може Ваше чорнеє слівце
Якийсь свій власний соус нам покаже?
З яким вином ковтнете Ви його:
З моїх розчарувань, емоцій, мрій?
Чи може це для Вас - не те бухло
І Ви підпільно гнали свій напій?
Шановні і не дуже, канібали!
Ви поки витирали слину в брюки,
Моментами уже підза...піздали:
Його вже взяли інші - теплі руки.
[i]*Запіздали - запізнились (тлумачний словник
одного із діалектів давньомольфарської мови)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764104
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Продати себе -
найвигідніше, найдорожче!
Так, щоб у серці засурмили радісні сурми,
так, щоб очі заіскрилися, наче полярні зорі...
Продано! Продано!
Найцінніший лот, себто мене (моє), куплено
за величезну ціну!
Мене поціновано!!!
А тим часом десь угорі
у долонях білого янгола
дзенькає дріб'язок -
аж ніби зойкує, схлипує...
Бо, бідному, знову не стало грошей, аби...
аби відкупити твою душу
у чорної мамони, яка вдоволено
вишкірює пащеку юродивого старця
з-під кучерів лагідної дитини.
Її рученята на твоїх плечах уже залишають
глибокі вогненні рубці.
Тільки ти чомусь того не відчуваєш.
А, може, не хочеш, бо...
боїшся прозріти
і зрозуміти фатальну дешевизну
свого нібито багатства...
Тому й щоночі пхаєш товсті беруші у свої вуха,
щоб, не дай Боже, не вчути
відчайдушного дзенькоту дріб'язку
в янголових руках...
Продано! Про-да-но...
22.11.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762436
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
О ней вечно слагают легенды,
даже ведьмою кличут порой,
бессердечною, злой, лицемерной,
с неизведанной, темной душой.
Ходят слухи — ночами украдкой
она курит в шкафу платяном,
и шпионит за Чёрной Перчаткой
с незаметным воришкой-котом.
За любовь она бьётся отважно,
как актриса большого кино,
а кого до безумия жаждет,
к сожаленью не знает никто.
Её прошлое скрыто замками,
её мысли — сплошной водевиль,
она дружит с плохими парнями,
превращая обидчиков в пыль.
Её омута черти не знают,
там безумие водит круги,
одиночество жалобно лает,
а безмолвия громки шаги.
P.S. С наступлением ночи невинной,
убегая от жизни пустой,
в сетевую спешит паутину
самозванка с разбитой душой.
История создания стихотворения:
8 августа 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743644
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 13.11.2017
Как сложно в наше время оставаться благородным,
Всегда красиво думать, чувствовать и поступать…
Когда сжимают рамки общества духовно бедных и голодных,
Которые способны лишь в чужом спектакле роль играть…
Но каждому дано с рожденья право быть собой!
Искать свой уникальный путь Души и Сердца…
Но почему-то выжигает лучшее тот самый общий строй,
Найти не позволяя каждому от счастья дверцу…
Как сложно в наше время оставаться благородным,
Когда вокруг одна лишь суета сует и бег по вертикали…
Тебя скорей оценят по критерию: модно - не модно,
Чем скажут, Вы – то золото, которое искали…
Как сложно в наше время быть самим собой…
Но знаю, верю, при желании всегда возможно!
И это лучше, чем охваченность чужой игрой,
Фальшивость образа с экрана, глянцевой обложки…
Как сложно в наше время оставаться благородным,
Всегда красиво думать, чувствовать и поступать…
Но жизнь по Сердцу, став себе звездою путеводной,
Поможет марку благородства и достоинства держать!
@ Марина Малиновская / 24.11.2014г., 16.01.2015г. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758120
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 07.11.2017
В душі у нього листопад,
Зими на скронях перший слід.
Дозрілий звершень виноград
Торкнувся вже ранковий лід.
У неї ж квітень у очах,
В думках буяє вишні цвіт.
З пелюсток хустка на плечах.
Так на рахунку мало літ.
Як перетнулись їх шляхи,
Хіба можливий цей союз?
Пліток вчепились реп'яхи,
Ще й осуду відкрився шлюз.
Хай вічність їм дана чи мить.
Застигне промінь на щоці.
Вона його очей блакить,
Він її золото в руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756119
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017
Пауза дротами в кілометр...
Мій чохол-тобою теплий светр.
Силуетом ще з'являюсь в снах,
Нотко-йменням на вустах...
Спогадом крокуєш по кімнаті:
Тріснутим,обірваним,обтятим...
Спільно з ніччю оживемо в снах,
Лініями-дуо на руках...
Голою душею по перонах...
Колією-сном у перегонах...
Ми ще там...у заспаних світах...
Серденьками-моно у дротах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528061
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 07.10.2017
Ночью я позвала Бога…
А за руку взял Аллах…
«Собираешься в дорогу?..
Чёрствый хлеб,..не кислый квас…
Тяжкий крест и веру в Бога...
И не более - про запас»…
Погрозил перстом не строго...
Мудрым слыл Аллах седой…
И открылось сердце Бога...
Бог ответил: «Я с тобой…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754015
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Бавиться вітер
метеликом, як листком.
А долі - нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752922
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
1.
у час, коли
ця путінська війна,
серед руїн
сиджу сумний на лаві.
у спогадах блукаю
наче в снах...
- ...запрошую Вас, пані, я до кави... -
і на чолі
вінок Богів із лавру.
чоло схилив
у долю непросту.
заплющив очі.
п"ю неспішно каву... -
явились Ви
самітна у саду.
2.
не літній сад,
вже серпню день останній...
там буде осінь
мерзла і сумна.
і, певно, Вас
я більше не згадаю
у час, коли
ця блазенська війна.
загорне Вас
осінній листопад
і поведе,
утопить Вас в тумані.
у розпачу
хитнеться вітром сад,
обіймуть віти
спогад мій оманний.
3.
...де за столом
сумний сиджу на лаві
серед руїн
у обріях вікна
у час, коли
кривава ця війна
і московит
здобув дурної слави -
убивці,
терориста,
брехуна,
загарбника земель,
ізгоя,
хама...
...в розбомбленому дворі,
вся розламна,
скрипить в завісах
брама
в болях
дня.
31/08 - 2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748713
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Крекче мудра черепаха,
Топчуться слони.
Так по колу бідолаха,
Лапи - двигуни.
Мариться слонам свобода,
Муляє Земля.
Де достойна нагорода
Диво - корабля?
І легенда ця пірнає
В океан - юрбу.
Хтось завжди когось тягає
В себе на горбу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750667
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Минає іще одне літо,
Іде із життя назавжди.
Летить, без зупину, мов вітер,
За обрій, в незнані світи...
- Куди поспішаєш, утіхо?
А, зрештою, йти тобі час.
Залиш мені - спомином тихим -
Найкраще, що було у нас:
Світанки, де серце натхненно
Про мрії співало пісні,
Про всі почуття сокровенні,
Які народились в мені.
Щоб гріли мене у години,
Де знову відчується щем,
В моїх потаємних глибинах,
Як осінь заплаче дощем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748365
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 15.09.2017
[b][i][color="#2c0b75"][color="#8400ff"]В твоїх обіймах думка дзвоном б'є,
Посеред заколисаної тиші...
Одне прохання, ніченько, моє:
А можна я до ранку тут залишусь?
Торкає душу невимовний щем
І смутки опускають сонні очі...
Під твоїм тихим, місячним плащем
Від всіх тривог я заховатись хочу.[/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749420
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Кашель горло рвёт и душит.
На лекарства денег нет.
Хворь воздушный замок рушит,
что создал в мечтах поэт.
Старый плед и чай из липы –
всё спасенье в холода.
Отошли друзья-пииты.
Одиночество. Беда.
Некому сходить в аптеку,
молоко купить коту.
"Помогите человеку..." –
шепчут губы в пустоту.
Ах, старик, кому ты нужен?
Даже Музы рядом нет.
Ты угрюм и в хлам простужен,
еле ходишь в туалет.
Жизнь прошла, и с нею слава,
но богатства не скопил,
а на том, что возглас "Браво!"
вызывало, только пыль.
Книги липкой паутиной
паучиха заплела.
В каждой труд и смысл глубинный
непростого ремесла.
Раньше время пролетало.
Нынче длится день, как год.
Бой часов, и ты устало
наблюдаешь стрелок ход.
Но в какое-то мгновенье,
ощутив вдруг каждый нерв,
написал стихотворенье,
да.., последнее.., шедевр!
"Бог мой! Муза прилетела!
Только.., что ж невесела?
Здравствуй, милая!" – запело
сердце – "Где же ты была?
Как же рад я нашей встрече!
Верил, явишься ко мне.
Угостить бы рад, но нечем,
кроме... истины в вине...
Да шучу я, не пугайся.
Я давно уже не пью.
Только чай вот. Угощайся.
С майской липою налью.
Не грусти, не плачь, глупышка,
ведь сегодня славный день!
Стих чудесный, не "пустышку"
написал я, старый пень."
Потянулся за тетрадкой
с тонким вензелем пера,
и... обмяк с улыбкой мягкой
с полусловом "Умира..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734572
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 14.09.2017
Невже настав кінець часів?..
Добро німе. Зло нездоланне.
Блукають світом зграї псів,
керують ними вовчі клани.
Безмежжя прірви в забуття
на дно байдужі душі тягне,
ще ненароджене дитя
життя на цій землі не прагне.
Навіщо, дійсно, тій душі
із раю знову йти до пекла?..
Для неї тут усі чужі.
Імла... В ній світло віри смеркло.
Пустеля. Ніч. Виття вовків.
Сховався місяць в вовні хмари.
Невже настав кінець часів?
Людей катма. Пусті кошари.
...Така жахлива маячня
наснилася цієї ночі.
Новий світанок, як щеня,
так сумно заглядає в очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723764
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 14.09.2017
[quote]Несправедливость и грязь бросают вослед одинокому: но если хочешь ты стать звездой, ты все равно должен светить им! [/quote]
____________________________________Ф-Н. Ницше.
Он метит в грудь твою...
Он бьет прицельно в спину...
Он ядовит … Таков его удел.
Он хочет кровь твою — смешать с полынью...
Ну что ж... И твой... таков удел!
Не мсти им, брат...
Пусть сердце со стрелою,
Научится питаться новой кровью....
Таков удел всех тех...
Кто в силах быть собою.
А — их... Прости. И всё.
Ведь ты и так — в пути,
Оставил медленных и нерадивых
Как хочешь:
Снизу... или -
Позади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540459
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 06.09.2017
Читай мене... Я вся - як на долоні...
Напевне, був би мертвим кожен вірш,
В якому б не була душа в полоні...
Ціна була б такому - мідний гріш.
Читай мене... Я вся - як на долоні...
Поезія не терпить таємниць.
Слова, немов зірки, в моє безсоння,
Злітають із небесних колісниць...
Читай мене... Я вся - як на долоні...
Цвіте в мені весна моя завжди,
Спроможна зруйнувати всі кордони -
До тебе б тільки йшли її сліди...
Читай мене... Я вся - як на долоні...
Закохана всім серцем... і сумна.
Здається, що душа моя холоне,
Від того, що не гріє чужина.
Читай мене... Я вся - як на долоні...
В душі не приховаєш почуттів.
Сльоза часом занадто вже солона,
Якби ж ти зрозуміти це зумів...
Читай мене... Я вся - як на долоні...
... Але, благаю, душу відпусти,
Якщо не я в думках твого безсоння,
І серцем... не мене голубиш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741692
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 02.09.2017
Ми приходимо у цей світ, щоб пізнати себе і відкрити небу - хто ми є. Кожним своїм вчинком, думкою, порухом душі ми пишемо власний портрет, за кольорами якого, коли прийде час, визначиться наше місце у всесвіті. А сам світ, у якому ми живемо, лише дозволяє користуватися своїми фарбами: дає змогу творити як і добро, так і зло – вибір за нами. Нам же залишається лише дякувати йому, і всім, хто поряд, за надану можливість пізнати себе. От тільки б навчитися дякувати небесам за втрати і страждання, які додають нашим портретам світлих фарб…
***
Порухом кожним
Пишемо автопортрет
Для себе й неба.
Автор полотна - Jean-Claude Desplanques
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746683
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 21.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2017
Десь на межі, де прокидається світанок,
Де зависають сни краплинами роси...
Коли на видноколі ще застиг серпанок,
Земля в передчутті наближення грози -
Малює ранок пряно ароматом кави,
Прим"ята постіль ніжно пестить
твої сни...
Вдихаю спогади... Гаряча серця лава
Несе мене у мрії там де я і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720206
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 16.07.2017
. Ми пасемо зірки у безмежжі,
піднесені легкістю світла,
засиділись в туманності райдуг,
вслухаючись в дзвони припливні...
Далеко ліси, мохом пропахлі,
далеко вітри, такі дароносні,
бистрини річок - вітання вершин,
разом співи, тепле проміння очей.
Тут відстань без міри, все в гостроті,
далеко, усе так далеко...
лише тут розумінням сяйнуло,
як я вас усіх, люди, люблю!
10.07.17 м. Івано-Франківськ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741727
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Запасайся терпінням, любий,
В нас попереду довгий шлях,
Нам крутити цей кубик-рубик
дні і ночі в своїх руках.
Без терпіння будем рабами,
Без любові будем ніким,
Щоб не сталося там між нами -
Пам'ятай, кожним днем новим
Богу дякуй за все, що маєш,
а що маєш - люби без меж.
Ця земля може бути раєм,
Коли він в твоїм серці теж.
І крім того, я знаю, можна
Досягнути таких вершин!..
Кожен долі своєї сторож,
Неповторних творець світлин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362947
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 09.07.2017
Куди подітись нам від суєти,
від галасу, чи лементу, чи крику…
Взиває світ стозвуко, многолико –
рихтує темінь ями під хрести.
Я поминальну засвічу свічу
і на дорогу вийду босоного –
могил премного і хрестів премного –
я теж крильми, мов птаха, тріпочу.
В дорозі ми знайдем колишніх нас –
в березових гаях… борах кленових –
зрікаємось себе старих, а нових
вже не приймає невблаганний час.
Час невблаганно грає в балаган
із масками гротеску і печалі –
міняємо контрасти в пасторалі,
аж поки нас не погребе курган.
Я жрицею згорю на тім вогні,
але пече мене правічна рана –
молюся сонцю у своїм вікні,
а між людей іде, що я… «погана»!
З духовного надпивши джерела,
не оквернімо чистої криниці…
Ми – подорожні – видатні і ниці,
куди кого фортуна привела.
Нам Ангел Божий да́ри приноша́,
а темінь камінь двигне на дорогу.
Чи витримає тіло цю облогу,
Бо так волає питоньки Душа.
Вертаймося, поблудлі… Грішні, каймось,
коли спаде із нас дорожній пил.
О суєтні! Благаю, не зрікаймось!
Не відрікаймось від своїх могил.
[i](Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741097
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Яке ж воно гарне, смарагдове літо,
І цей бурштиновий розніжений вечір...
На серденьку любо, натхненно і світло,
Мрійливо і радісно, тихо й безпечно...
В такій ейфорії, вже майже забутій,
Думки - світломовні, мов зіроньки в небі.
І я, наче юнка, смілива й розкута,
Так лину і лину, в обійми, до тебе...
В ці теплі хвилини відчуй... насолоду -
Почуй мою пісню в цей вечір натхненний.
Від серця - до серця, мов птаха, зі Сходу,
Летить моя пісня - душі одкровенням...
Немає чаклунства в такому коханні.
Оголені в ньому - і рими, і мрії...
Я шлю тобі, любий, своє віршування,
Даруючи серця свого ейфорію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741025
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017
День промайнув.І теплий вечір
Весна виймає з сон-трави
Мовляв, не буде холоднечі
Лише не спи...Не спи...Не спи...
Останній промінь гладить небо,
Цілує ніжні пелюстки,
Відтак у них така потреба-
Щоб дати плід - рости й рости!
Стихають зуки.З ліхтарями
Ангелики на небесах
Сидять і дивляться за нами
А нам таки не спиться... Ах,
Не боїмося холоднечі!
Бо ж навкруги весна!Весна!
Слова тут зайві й недоречні,
Коли дзвенить спів солов'я!
День промайнув.І сон-травою
Я зачарована іду
В твої обійми!З головою
Пірнаю в них - тону...Тону...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727001
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 24.06.2017
Отчего так знобит меня в эту жару,
Отчего на душе одиноко и пусто?
Почему мои мысли сегодня о грустном?
... Ненавижу в себе я такую хандру.
Ненавижу и этот удушливый ком,
Подступающий к горлу, готовый взорваться!..
Всё же хочется... хочется мне разрыдаться,
Чтобы выплакать всё из себя целиком...
Чтобы выплакать жгучую глупость обид,
Чтобы выплакать то, отчего мне так больно
И потом закричать во весь голос: Довольно!
И у слёз, и у боли бывает лимит!
Никому не позволю обидеть себя,
Никому не позволю терзать свою душу,
На замки заперев... Вот и всё. Будет лучше
Продолжать эту жизнь - никого не любя.
Только знать бы ещё, что сумею, смогу
Навсегда уничтожить в себе свои чувства...
... Я ведь знаю, что то, отчего мне так грустно -
Не сумею ни другу отдать, ни врагу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738069
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Сакура квітне.
Юнак у камуфляжі
Слухає тишу.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733060
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 16.06.2017
Дніпро палає.
Не загасити чайці
Крильми пожежі.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735813
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 16.06.2017
Балансируя
Между дырами –
В одной – бесконечное одиночество
без,
В другой – бесконечное одиночество
с…
Молчи…
Понимая, что жизни в обрез,
А ее – настоящей – так хочется…
Тсс-с-с-с..
Мы никому не скажем про это...
Про черные-черные дыры…
Зачем?
Ведь любой обитатель планеты –
Разумный такой обыватель планеты,
Смотрясь в зеркала сортиров,
Несомненно, испытывал нечто похожее –
Одиночество иглокожее
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607829
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 16.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2017
Сивіє вечір… Під вікном жасмин
Вмивається червневими дощами.
Дощить і в серці – і росте полин
Холодними самотніми ночами.
Вчорашнім «завтра» видивляюсь вдаль,
Із піднебесь для крил благаю сили.
В яких світах обвітрену печаль
На втомленім крилі моїм носили?
А люди не зникають в нікуди, -
Так хочу вірити в цю вічну догму.
Цілющий дощ – мов вічності сліди
На кущ жасмину, на мою утому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737521
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Возможно, судьба
не подарит им встречу,
Влюблённым сердцам...
никогда,
Тем самым любовь
предрекая на вечность,
Спасая её чистоту
от увечий...
- Любовь не уйдёт...
в никуда.
Она не уткнётся
в стену разногласий,
Похожих на холод
зимы.
Духовную связь,
не познавшую страсти,
Нельзя осудить за
иллюзию счастья.
- В ней нет ни греха,
ни вины.
Она не утонет
корабликом хрупким
В штормах кутерьмы
бытовой.
Она не почувствует
боль от разлуки -
Когда не держали
друг друга за руки,
Хотя и сроднились
мечтой...
Ведь всё, что влюблённым
порой остаётся -
Мечтать... Но мечта -
будто сон...
... Ни завтра, ни после
для них не вольется,
Одно на двоих
златоглавое солнце -
Свидетелем счастья,
в окно.
... А все же так хочется
ласковых взглядов,
Вплотную прижавшись
к плечу...
И пить, наслаждаясь
небесной усладой -
Нектаром живильным,
из райского сада, -
Любовь, не спеша...
по чуть-чуть...
... Бывает, судьбой нам
даруются встречи -
Где вечность любовь
молода...
В ней нет ни греха,
ни душевных увечий,
Она не горит
парафиновой свечью,
Хоть каплет слезой
иногда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737332
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 12.06.2017
… Чи вірите ви у Любов, у золоті дощі чулого серця,
що приходять укупі з гримавою силою
весняного пробудження?..
Тоді запитайте Данаю, котра породила
Персея в глибокій темниці,
куди не сягав ані допитливий промінчик сонця,
ані погляд всевладних царських очей…
…І все ж Персей народився, аби наповнити чашу кохання
особливим смаком непокори, відваги і сили,
а ще… віри у ласкаві обійми примхливої Долі,
бо Доля, як знаюча жінка, дарувала йому Андромеду…
…Ах, відкажете ви, ці старі перечитані міфи –
Амур і Псіхея,
Еврідіка, жадана Орфеєм… і обраниця Іо…
У світі людей все не так романтично, бо вони
не герої безсмертні,
що відпили на вічне життя солодкавий амброзій…
У житті, повнім підступів грізних, нещадних,
несподіваних втрат і розлук, і зневір, і воро́ння, і втечі,
чи знайдеться хоч іскорка тліюча палу у серці,
що в смутних закамарках душевних
жар дива розбудить…
О… я прагну цього нескінченного дивоцвітіння –
це шаленство хмільного залюблення в квітні і травні,
ці червневі червінню палаючі заходи сонця,
цю медово просвітлену зрілу жовтінь вересневу…
Сновидіння чигаючі, упирі, що висмоктують втіху,
я прощаю вам нотки жалю… сіризни і утоми,
я прощаю вам звикле каміння німої знемоги –
це лиш мить неповернення в зблідле дощаве минуле…
… Ми в пробудженні світу людьми знов і знов назовемся,
так, неначе в любовнім жару, ми як і боги, безсмертні!..
(Зі збірки, що вкладається "Туга за Єдинорогом",2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737337
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 11.06.2017
Крилате небо падало навколішки
Від образи сонце скотилося униз
Йому набридли почуттів огидні домішки
З акторських надуманих реприз
І хоч життя подібне до театру
Таки мав рацію Шекспір
Ти захисну читаєш мантру
Щоб не вчепив тебе брехні й облуди звір
Твоя душа, немов покинутий будинок
Без вікон вже, а, може й без дверей
А навколо галасливий ринок
Де створіння ниці оцінюють людей
В полон здаватись їм не варто
Уяви, що ти метелик і лети
Вони за тобою полюватимуть завзято
А ти граційно й гордо наближайся до мети
© Леся Приліпко-Руснак, 18.04.2017
http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729390
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 06.06.2017
[color="#644aab"][i][b]На меня судьба глядит
Волком белым,
Ею выстроен гамбит,
Очень смело.
Мне об ноги трется грусть
Кошкой серой.
С нею вместе растворюсь
В капле веры.
Мрачной птицей дразнит слух
Ворон черный,
Он печали верный друг,
Непокорной.
Мне надежда давит мозг
Змеем мерзким,
Разлетелся ее лоск
На отрезки.
На одном отрезке тень
Жизни давней.
На втором грядущий день,
Битым камнем.
А на третьем, сердца вой,
Белым волком,
Над потерянной мечтой
Как иголкой.
Жизнь идет. Уйдут года,
Радость, горе…
Не найдешь потом следа,
Словно в море.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736592
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
[color="#593232"][i][b]Не в тім біда, що серце крає,
Не в тім біда, що мить минає,
З душі, зірвавши пелюстки.
Вірші з них склав я, мов квітки.
Нема біди в словах та комах,
У римах краще, ніж удома…
А тільки бачу погляд твій,
Сльоза злітає віршем з вій.
Нема біди, що сон наврочив,
Що бачу в снах зелені очі,
А в тім біда, що сон мине,
Як тінь в безмежжя неземне.
Біда – роки, журба та досвід
І сни, що сняться ночі поспіль.
Рудіють мрії від іржі
– Тобі написані вірші.
Одних лиш мрій в житті замало,
Любов спізнилась так невдало,
Розбивши спокій на друзки
В ті дні, коли цвіли бузки.[/b]
[/i]
[/color]
Навіяні мотиви.
4.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736452
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Люблю, хоча це так заразно...
[i]автор: Новосад Руслан Віталійович[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736306
[b]Зараза[/b]
Кохання - то така зараза!
Не знаєш, де наздожене.
І відчувається не зразу.
Хлоп! - Третя стадія уже.
І ти, як дурень - весь в корості,
Чихаєш, кашляєш, хрипиш.
Чи то від щастя, чи від злості
Не п'єш, не жреш, погано спиш.
Приносять друзі натирання
І ліки аж із Бангладеш.
Не бійтесь - це просте кохання!
Але сидіть подалі все ж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736561
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Чорний квадрат емоцій...
Чим не художній витвір
у дисонансі, шоці,
асоціацій битві?..
Чим тобі не картина -
в шмаття чуття подерте?..
Межи сміття - Людина
цяткою на мольберті...
Мікроскопічне диво
між чорноти покрову?..
Тихо, дурна, то сниво...
Ти помилилась... знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733684
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 23.05.2017
Воно крапає на мене спекою –
Це нестримне бажання
Кричати-кликати
Шукати тебе по всіх
Вулицях міст цієї країни.
Боже
Дай мені дощу
Я захлинуся ним
І криком
Дай мені прохолоди
На ці опіки
На цю спрагу
Щоб я босою
Не жебракувала
По всипаних
Скалками тротуарах
Лише за те щоб відчути
На поверхні душі
Його подих
Кричати-кликати
Та слова
Розквітають лезами
Розрізаючи мою горлянку
Залишаючи мені
Ковтати повітря
Боже
Нехай той дощ
Що вірю ти мені
В відповідь
Чорними хмарами
Виплачеш
Лиш би русалка - душа моя
Не згинула
Впаде на його волосся
Попелом
Де б він не був
Даруючи
Йому бажання
Жити і дихати
Ховаючи Його
Від всіх негод
Для мене
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731676
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 21.05.2017
Мене спіймали в підворітні
ПристАвили до горла ніж
Із пальців персні позтягали
Була обручка серед них...
Забрали телефон і гроші,
Для мами з ліками рецепт
Просила я: полиште! Але
Не було в людів сантимент
Мені зламали ліву ногу
І били кулаком в живіт
Не знаю, скільки полетіло
На землю вибитих зубів
Але коли прибіг на крики
Сміливий міліціонер
Я закричала - На х...й звідси!
Я вище цього - я "ЗА МІР"!
Скотина ти і провокатор
ДЛя чого ти сюди прийшов?
Якби тебе ось тут не було
Мене б і рок цей не знайшов
Ти сам зі своїм пістолетом
Довів грабіжників таким
Бо були ми усі тут "братья"
Ти захистив і посварив!
Ми мусим бути вище всього
Відстоювати в світі МИР!
Грабіжник має чесне право
своїх думок, свобод і сил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734212
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 20.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2017
В солнечном мире ещё не убитых надежд,
Там, где у моря пески обжигают колени,
В сердце опять зазияла (ещё одна) брешь...
Вновь, беззащитное, стало кому-то - мишенью.
Сердцу - мятежно... Не чаяло вновь ощутить
Бурю эмоций - знакомых той ноющей болью...
Стук - учащённый, как волн набегающих прыть...
Боль разгулялась по клеткам, радея приволью...
Как же сладка эта боль, вдохновенна, жива,
Рвущая разум на мелкие - мелкие части!
...Может быть это последний ей послан вираж -
Яркого, будто бы солнце, желанного счастья...
Нет, ей не нужно покоя и грубых заплат!
Хуже - когда пустота накрывает собою!..
Как же прекрасны порой и рассвет, и закат,
Если душа переполнена страстью, любовью...
...В солнечном мире ещё не убитых надежд,
Там, где у моря пески обжигают колени
Сердце, опять ощутив этот странный мятеж,
Снова готовое бросить свой вызов вселенной...
Жить - этим чувством, его ощущая внутри!..
Жить, наполняя своё бытие этим светом!..
Пусть никогда - никогда эта боль не сгорит,
Даже когда не наполнится болью ответной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732610
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
На полях прозрінь і помилок
Збереглися пам'яті нотатки.
Почерк із роками – наче крок:
Лінії чіткіші; менше правки,
Менше літер, менше метушні –
Менше слів, проте думкам просторо,
Бо ось-ось проб'ється на ріллі
Сіяне роками, колоскове.
Може, підросте – й полине ввись.
Може, рани зцілить. Може, серце.
Може, стане піснею колись,
Що душі заблуканій озветься…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732168
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 07.05.2017
У ніч весняну
Магнолії пелюстка
Пливе по небу.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727165
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.05.2017
Учитесь, люди, быть людьми -
Другого уважая.
Учитесь, люди, быть людьми -
Души не очерняя.
Учитесь, люди, быть людьми,
Забыв о слове зависть.
Учитесь, люди, быть людьми -
Неся друг другу радость!
Учитесь, люди, быть людьми -
Не сея в мире скверны.
Учитесь, люди, быть людьми,
Чтоб детям быть - примером.
Учитесь, люди, быть людьми,
Подумайте о завтра!
Учитесь, люди, жить в любви,
Ведь в ней - святая правда.
Учитесь, люди, быть людьми -
Вас Небо просит слёзно!
Останьтесь, наконец, людьми,
Пока ещё не поздно.
************
В человеке, в душе у которого зависти нет,
Не ищи черноты... Там добро, сострадание, свет.
Хоть и бьют его часто - способен над злобой взлетать!..
Он умеет любить и в любви бесконечной прощать.
Человек, у которого сердце - как солнца лучи,
За обиды свои не клянёт и не мстит - промолчит,
Улыбнувшись, на глупую грубость обидчику вслед.
В человеке таком не отыщется грубость в ответ.
...Интересно, а много ли есть в этом мире таких
Всепрощающих, добрых и к чьим-то слезам - не глухих?
Ах, как хочется, верить, как хочется верить, что есть
Человечность, где в душах - любовь, а не зависть и месть...
05.04.2017 г.
Фото - инет
(Оно и послужило вдохновением...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727432
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 02.05.2017
В пурпуро'во-изысканном платье,
Ожидаю на ужин гостей.
Не друзья они мне, и не братья,
Мне другие бы были милей...
Только гости уже на пороге,
Проникают в закрытую дверь -
Это грусть, это боль, и тревога,
Это отзвуки прошлых потерь...
Для себя, в утешенье, немного,
Я налью, цвета крови, вина.
Не судите меня слишком строго,
Ведь свободу нельзя - не до дна…
Не мешают мне тихие гости,
Те, что сели по тёмным углам.
Я не вижу в них более злости.
Мне легко - и душе, и крылам…
Увертюра меня обнимает,
Пустоту заполняя собой.
Как ребёнка меня пеленает,
В этой музыке дышит покой…
Это странный, наверное, праздник,
А быть может - не праздник - борьба?!
Если так – ничего не напрасно!
Принимай же мой вызов, Судьба!
Ты всегда надо мной хохотала
И сейчас на "сюрпризы" щедра!
Одного не учла... Ты не знала,
Что с годами я стану мудра.
Отдаю тебе все неудачи.
Это лишний поношенный хлам.
И побед, тех что будут, не спрячу -
Разделю их с тобой пополам..
27 января 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731030
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Хочеться дихати, дихати, дихати, диха…
Ніч така: зшита з мережива див і надій.
Будь мені щастям в години і радості й лиха,
Хлібом святим – натщесерце, на кінчиках вій –
Сіллю, вином… Ким завгодно: чи Богом, чи бісом!
Сковуй мене ланцюгами від ліній ключиць
Міцно по вигинах тіла, від нині і прісно,
Й далі за контури досі незнаних границь.
Місячне сяйво на плечі. Між зоряних станцій
Ми, наче сон, монохромними кадрами. Лиш
Ніч така: хочеться дихати між твоїх пальців.
Стань моїм... шепотом/криком між тишею тиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730956
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
[color="#082ed4"][i][b]Весною осяяне наше майбутнє,
Та тільки затьмарює світ олігарх,
В душі його темній, прекрасне відсутнє.
Крадій, а веде себе, наче монарх.
Ні чим він не кращий за тих хто в нас "братья",
До речі і рима до них лиш одна
І як не крутив все виходило: "мать их..."
Вони ж бо тотожні, в них совість брудна.
Зсередини нищать нас владні структури,
А зовні стріляють у нас москалі.[/color]
[color="#dbd21f"]І як нам терпіти скажені тортури?
І як не ступать на ті ж самі граблі?
Яку оберете ви риму до влади?
І мабуть все краще є тільки не в нас...
Я думав до ночі, виходить лиш: зрада,
Хоч слів в мене є ще чималий запас.
Ми знайдем для них у безодні шпарину
І бруд цей знесем назавжди в небуття...
Двома кольорами сія Україна
Блакитний - надія, а жовтий - життя*.[/color][/b][/i]
*Символ жовтого кольору - Сонце, джерело тепла, світла і життя на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728675
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 28.04.2017
……………Обними, любимый мо`й!
Обними
……………Поцелуй в последний ра`з!
Поцелуй
……………Моя жизнь полна тобо`й!
Моя.
……………Радость тёплою волно`й
Радость
……………Меня в небо унесё`т!
Меня
……………Я зову тебя в полё`т!
Я
……………Хочу рядом видеть на`с!
Хочу
……………Ощутить душой свое`й!
Ощутить
……………Очень может дорого`й -
Очень
……………Близко нам не быть с тобо`й.
Близко
……………Тебя нет нигде родне`й!
Тебя
....................Обними, любимый мо`й!
Обними
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730347
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017
*
* * * *
* *
* * *
* * * *
* * * *
*
Скільки каструль вже згоріло!
А скільки згорить ще...
В жінки - поета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657452
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 22.04.2017
Иисус отвечал: Царство Мое не от мира сего;
Евангелие от Иоанна. Гл. 18, 36.
Пилат, видя, что ничто не помогает, но смятение увеличивается, взял воды и умыл руки перед народом, и сказал: невиновен я в крови праведника сего;
Евангелие от Матфея. Гл. 27, 24.
Ведал Пилат, что ни в чем не виновен Христос,
Ведал, что царство Его не опасно для Рима,
Только пришли фарисеи Иерусалима –
Требуют, смертный чтоб он приговор произнес.
Да почему они бесятся так, вот вопрос?
Эта страна удивительно непостижима.
Дело грозит мятежом, много крови и дыма –
Будет, конечно, тогда с прокуратора спрос.
Итак, чтобы конфликта избежать,
Как в наши дни сказали бы, сердитый,
Пилат решил Христа на казнь послать.
Лишь руки прокуратора омыты.
Как видно, мало истину узнать,
Коль нету воли для её защиты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639624
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 20.04.2017
Воронья стая лете –
Ла. И громко галде –
Ла. Чернотою закры –
Ла. Полнеба. Смотри.
Вороны две драться ста –
Ли. От стаи отста –
Ли. Что простить не суме –
Ли? Они не в уме?!
Вороны роняли перь –
Я. Смотрю от бездель –
Я. И шептались деревь -
Я. К чему этот гнев?!
Вороны устали драть –
Ся. По небу мотать –
Ся. Друг за другом гонять –
Ся. Пора им понять.
Воронам жить нужно мир -
Но. Вести себя смир –
Но. Ссориться недостой -
Но. Для птицы такой.
20.10.06 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726715
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 18.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2017
Плакала, плакала, плакала свічка.
Може біда в неї, чи така звичка?
Тіні чудні запускала на стелю,
Світлом хотіла заповнить оселю.
Вогник живий, воску шматочок ,
Срібний підсвічник наче місточок.
Плавилась, танула, крихітна стала.
Плакала свічка... любов догорала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727633
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Пусткою видається те місце,
де мала б бути душа.
Якийсь закрутився незнаний буревій,
усе що обірвав.
Змів на шляху
устави мої і принципи.
Здається
безкраєю відстанню
життя.
Ще більше стало не зрозуміло.
Ще важче дивитись у очі.
Як сказати про те,
чого не хочеш?
Слів бракує.
Спопеляють думки.
І вітер сумніву розвіює
порох навкруги.
Де душа раніше жила-
тепер пустка.
А вітер свище.
Від мрій залишилось
згарище і попелище.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725429
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Пусткою видається те місце,
де мала б бути душа.
Якийсь закрутився незнаний буревій,
усе що обірвав.
Змів на шляху
устави мої і принципи.
Здається
безкраєю відстанню
життя.
Ще більше стало не зрозуміло.
Ще важче дивитись у очі.
Як сказати про те,
чого не хочеш?
Слів бракує.
Спопеляють думки.
І вітер сумніву розвіює
порох навкруги.
Де душа раніше жила-
тепер пустка.
А вітер свище.
Від мрій залишилось
згарище і попелище.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725429
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Ти наказав мовчати!.. зітхнула, - мовчу.
Заборонив дивитись, - помалу осліпла.
Я ті молитви зі стін німого плачу, -
Не розібрала, не маючи й крихти світла.
Ти не жорстокий, - байдужий, - щасливим будь.
Хай твоїх бід розіб"ється остання склянка.
Не дорікай мені вкотре, світ цей не гудь,
Небу і княжа донька - безлика селянка.
Ти не для мене, для неї збивав і гріб
Ні, не плоти, а коліна, де весла - лікті.
Може, якби не кохала й забула, ти б
Кидав, якщо не калач, то, принаймні, - хліб...
Не зачерствілі шматки, душею зігріті.
Сльози росу розмивають на чистому склі -
Світ у твоєму вікні - її постать в імлі.
23.03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725598
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Хто ти? Знайомий, просто друг,
Чи перехожий що спинився на хвилину?
Знайшов мене посеред смуг
Життя, таку розгублену і трохи дивну.
Пройшов неквапом, залишивши слід,
Чи наслідив?... Іще одне питання.
Колись яскравий образ зблід
Хто ти?.. Ти - ненароджене кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725563
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Ты мой беспредметный предмет,
Из сердца торчащий стилет,
Из мыслей безумных букет.
Ты - лотос, извечно цветущий.
Регалий заброшенных блеск,
Влекущих желаний эксцесс.
Грозящий расплатою, крест,
Нетленные райские кущи.
Ты - радости розовый цвет,
Застывший с течением лет.
Любовный не лепет, а бред -
Неволи сознательной пуще.
Моей неуемности сад,
Мелодий скрипичных каскад,
Коварства и пламени ад,
Манящий и в пропасть зовущий.
26.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720341
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
К 230-летию со дня рождения Устима Кармелюка.
Ой, уныло ветры затянули,
Жутко самому лесовику…
Ой, всадил серебряную пулю
Пан Рутьковский в грудь Кармелюку*.
-«Ты ж заговорённый, все твердили,
От всех пуль, от сабель и от мук,
Как же вдруг паны тебя убили,
Атаман наш, батько, Кармелюк.
Неужели серебро у пана
Заговора древнего сильней?
Ой, страшна кармелюкова рана
Побежала кровь, что твой ручей».
-«Серебром и был убит я, братья,.
Да не тем, что пан вогнал мне в грудь,
Тем, что за измену взял предатель,
Указавший шляхтичам мой путь».
Воевало панство языками:
«Кармелюк колдун, лесной злодей!»
Так брехали долго, что и сами
Клевете поверили своей.
Я «разбойник», да души невинной,
Не убил я, хлопцы, ни одной**,
Я крещёный, не дружил с нечистым,
А разбой был у меня такой,
Что народу, битому панами,
Отдавал я панское добро,
Вот паны, тряхнули кошельками,
И пустили в дело серебро.
Из лесов подольских в кущи рая
Просто мне уйти пришла пора.
Вы ж живите, в сердце не пуская
Панского лихого серебра».
Ой, как грустно ветры затянули,
И неслышно стону их конца…
Шлют паны серебряные пули
Молодым Кармелюкам в сердца!
*Народный герой Украины, «Украинский Робин Гуд» Устим Кармелюк был убит шляхтичем Рутьковским (Рудьковским) в 1835 году. Суеверный шляхтич, также как и многие его современники, верил в то, что славный атаман, который восемь раз бежал из тюрем и ссылок, колдун. Поэтому стрелял в него не обычной пулей, а серебряной пуговицей, поскольку согласно легендам, только серебро может сразить колдуна. Однако без помощи предателя, шляхте и в этот раз не удалось бы расправиться с Кармелюком.
** Устим Кармелюк никогда не убивал схваченных панов и членов их семей.
«Зовут мене розбійником, кажуть, що вбиваю
Я ни кого не вбиваю,
Бо сам душу маю»,
говорит Кармелюк в первом, подлинном варианте известной песни.
В двадцатом веке в ряде художественных произведений Кармелюка сделали более суровым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719907
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Буває так-
ти дивишся на сонце
і очі закриваєш.
Переливи кольорів
в клубок мотаєш,
візерунки із зірок-ниток
сплітаєш.
І відчуваєш,як гріє
прямо в твоє "сонце"
у грудях.
Як було б гарно,
щоб у людях
сонце жило.
І можна було б
дарувати тепло
просто так,
і не в знак чогось.
І щоб воно не ховалася
за хмарами образ і зла.
Хай буде колір Рожевий-
колір добра.
Яскравий і щирий,
з відтінків безліччю
та не примхливий.
Частіше дивіться
на сонце
із заплющеними очима.
Впускайте у очі-віконця
рожеву частину сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719256
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Ви знаєте, який м'який спориш,
Коли по ньому йдеш босоніж?
І ти мовчиш,
І слова не пророниш.
Вслухаючись у спів птахів,
Милуючись красою,
Ти йдеш серед полів
На самоті, сам із собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717791
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 20.02.2017
«Будь-яка плоть пісок є
І мирська вся слава,
І її вся гидота солодка.
Возлюби шлях вузький, втікай
Від загалу звичаїв...»
(Григорій Сковорода)
Стежка вузька, наче лезо –
Крізь ліс темний, як сама смерть.
Одягніть годинники
На лапу кожному зайцю,
На кігті кожному вовкулаку,
На вуха кожному песиголовцю.
Бо чим же тоді хронотоп міряти?
Не ножами ж посмугованими
(Булату дамаського візерунок).
Веду свою плоть
Стежкою вузькою, як лезо
Бритви, якою голять череп
Мисливців за вурдалаками.
Веду свою плоть
Неслухняну, як човен рибалки,
Що ловить морських окунів –
Черлених та колючих, наче слова єретиків
Століття-потворки Розколу Великого.
Петрарка – ти теж соняшник,
Геліофіт каштелянів.
Кому за мури – ховатися,
А кому лезо: йти,
А може й тікати:
Знаю кому й навіщо:
Та не скажу – не сподівайтеся,
Не заспіваю про це навіть пісеньки,
Що на кладовищі хлопчик сліпий
Мугикав собі й катеринці потрощеній.
Хтось йому до капелюха
Монету кинув –
Таки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717812
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Во власти духовных скрепов ,
В медалях и орденах ,
Летели шуты в Алеппо.
Плясать на чужих костях.
***************
Со зрелищами и хлебом ,
В плену у стандартов и штампов ,
Летели солисты в Алеппо ,
Петь на чужих останках
***************
А рядом сидели обманщики ,
Вершители новостей ,
Пророки распятых мальчиков ,
И сьеденных снегирей .
***************
А гений кровавых релизов !???
А главный духовный скреп !???
Да вот же она-доктор ЛИЗА ....
Готов сатанинский вертеп .
***************
Оставлю излишний пафос
Не буду смущать народ .
О том как пилоты Руссваффе ,
Всю свору в последний полет ,
Вели на ржавом корыте ,
Сославшись как все "на авось" ,
Как цвет « Музыкальной элиты» ,
Вкушал черноморский лосось.
О том что теперь у Нептуна
Уже есть свой личный ансамбль!
О том что в колодец «РАЗ ПЛЮНУТЬ»
А пить из него будеш сам !
***************
И что на крови не построить
Вам мир на Российской земле
Сейчас Русский мир –это Троя ,
Но конь ваш троянский в Кремле !
Олександр Квітень
м. Мукачево
19.01.2017 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713154
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 10.02.2017
Ширше обійми,
Вчителю, плечі розправ.
…Хрест вже чекає.
На фото – мозаїка Ісаакіївського собору "Поцілунок Іуди" виконана за картоном Брюлова у 1873-1885рр. М. Силивановичем та М. Щетиніним
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713990
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 07.02.2017
«Не рахував би скупо гривень,
А все віддав, що приберіг,
Щоб знову втомлено-щасливим
Згубитись в теплих нетрях ніг.
Але скупіші на візити
Жінки знедавна в сни мої, -
Ходу життя не зупинити,
Час, наче гори, не стоїть…»
Віктор Кучерук. «Ходу життя не зупинити».
cайт majsterni. com
Звели з ума жіночі ноги.
Блудив я довго «в нетрях ніг»
І напролом шукав дороги,
Немов у джунглях носоріг.
В тих нетрях – дуже темно й сиро.
Куди іти – не знав сам біс.
Було мені орієнтиром –
З якого боку мох поріс…
Пройшли літа мої активні.
Я – вже колишній «внетрілаз».
Безсилі долари і гривні:
Бо не стоїть - не тільки час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715757
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017
У ніч морозну
Спить величезне місто.
Лиш пес бездомний
Людям тепла краплинку
Молить місяця в небі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713840
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Не витримав бетон, звичайне ж тіло
Із вогником хороброї душі,
Під кулями та вибухами тріпотіло
Сміливості черпаючи ковші.
Не витримав бетон, тримала воля,
Що кіборгів створила із людей.
І майоріла думка серед смерті поля:
За Україну, за коханих, за дітей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713531
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Хай не додасть тобі щастя кохання моє,
Сили немає відправить його у вигнання.
Непоказне, непомітне, несміле кохання
Дякує Господу просто за те, що ти є.
Дякує Господу в снах і луні молитов,
Падає каменем долу, щоб ніч освітити.
Небо віншує за ніжності зболені крихти,
Дрібні уламки у Всесвіті, звані - любов.
Хай не лякає прийдешнє, готую бальзам.
Лихо знекровлене, хто ж опирається щастю?
Люблячим може, колись у цім світі й воздасться?
В ньому віднині ніколи не будеш ти сам.
20.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713392
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
З живим корінням
Рвуться роки із серця
Йдучи у безвість.
Та лишається віра
І надія на крила.
Автор полотна - Joanna Sierko-Filipowska
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709647
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Зіронька тане
В туманності Равлика.
А я - у тобі.
Чом задивилась душа
З тугою в Око Бога?
На фото - "Око Бога", або Туманність Равлик. (Планетарні туманності є останками зірок).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709681
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Я не сплю ночами без тебе,
Твої очі запали мені в душу,
О, любове моя нерозділена,
Жити в муках без тебе я мушу!
Ти байдужий, холодний, як сніг під чоботом,
Та твій погляд гарячий і з перцем,
Ох, як хочу я стати нанороботом,
І навіки проникнути тобі у серце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709019
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 17.01.2017
Тамую подих –
Адажіо сніжинок
В місячнім сяйві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709882
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Все не приходить весна
без тепла твоїх ніжних очей.
Календарі безсилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712170
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 16.01.2017
я бачив сон... кудись стрімглав біжу,
як у дитинстві... рухи страхом скуті...
і з кожним кроком, наче дужче пути
все тягнуть за собою в глибину...
стихає крик... не чути тупіт ніг...
слова німі... лише із чрева стогін...
а крізь думки страшний дереться гомін,
який штовхає з тіла душу в сніг...
ні день, ні ніч... вже зник орієнтир...
лише сніжить... обличчя засипає...
і скільки часу, я не уявляю,
без руху пролежав посеред гір...
це точно сон?... а може це життя?
такий кінець... самотній і холодний...
неначе я безплеменний, безродний,
жадав в тих горах йти у забуття...
та хтось схопив... малесенька рука...
так сильно... і так лагідно тримає...
і попри вітер й сніг - не відпускає
та чимсь від завірюхи укрива...
прокинувся...
годинник цокотить...
калачиком згорнулася дружина...
але чомусь збентежила картина,
бо на підлозі поруч з ліжком сніг...
(с) Червоний Валентин, 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712461
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Корюсь...
Нехай подумають вітри -
Боюсь,
Якщо так легше спокушати вісь земну
Вві сні.
Ім"я із пам"яті зітри.
Мені
Необережній, від сьогодні, не до сну.
Молюсь.
Щокою мовчки, до щоки
Тулюсь...
Та не моя вина, що я, а не вона
Отут.
Біжать безжалісні роки
Спокут.
Чолом руйнована у відчаї, стіна.
Хилюсь,
Коліна обійнявши знов.
Комусь
До ніг впаде його любов.
Прийшов? -
Скитається душа марудно-затісна,
Зливає муки в келихи вина, -
За нас!
Спинюсь
Наснитися іще не раз,
Комусь...
06.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710597
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017
Я была красавицей и умницей,
А теперь, (скажу, как на духу),
Стала я похоже, братцы, курицей,
Но зато понравлюсь Петуху!
Он стучался клювом, даже шпорами...
В полночь распахнула свою дверь.
Но не будешь сытым разговорами -
На еду глядел, как дикий зверь.
Что ему пшено-зерно под водочку?
От бифштекса пел "Ку-ка-ре-ку..!"
А когда я подала селедочку,
Поклонился мне - "Мерси боку".
Пил и ел.., а я давилась скукою
И к утру решённым стал вопрос -
Через год не быть мне, братцы, сукою,
Если постучится в двери Пёс.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710530
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017
Її цілувало сонце -
лишало палкі веснянки.
Її обіймали весни -
сміялися на лиці.
Її колисали ночі,
її просинали ранки,
водили дороги добрі
і вабили манівці.
Її цілувало сонце -
лишало руде волосся.
Її обіймали весни -
горнули у білий квіт.
Її колисали мрії
і так надихала осінь,
аж квітло над нею небо
і кликав до танцю світ.
Її цілувало сонце -
лишало суниць намисто.
Її обіймали весни -
і крила несли у вись.
Її колисало щастя,
її засипало листом...
А ти все стояв і просто
на неї дививсь, дивись...
Не смів підійти, а марно,
признатись не смів, що любиш,
узяти за руку ніжну,
полинути в дивокрай...
Тепер, як приблуда сива,
блукаєш помежи люди,
питаєш про милу панну,
оту наймилішу, най...
Що так цілувало сонце -
аж густо цвіли веснянки!
Що так обіймали весни -
аж крила несли у вись!
А як-бо гойдали зорі...
Як вабило щастя п'янко...
А ти все стояв і просто
на неї лишень дививсь...
29.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710088
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Якби ж ти тільки знала, люба доле,
як солоно у грудях від жалю,
як серце, ще гаряче, студінь коле,
коли байдужість вистріне твою.
Якби ж ти тільки, рідна, здогадалась,
відкрила очі, зраджені вогнем,
то й ця осіння потемніла зала
напевно зайнялася б знову днем.
І навіть може відгорілі зорі
за руки б узялися угорі,
і, просвітливши зранені простори,
відчистили душевні димарі.
І ці, безраддям сіяні тумани,
і ці, загуслі відчаю дими,
нарешті б розчинились над полями,
на згарищі провини і вини...
Та тільки знову зустрічі всі мимо,
порожнє слово - тяжче за граніт.
Зникаєш, люба доле, за дверима
колючими, холодними, як лід...
29.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699096
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Застываешь во мгле льдистой статуей
Пантеона мадам Тюссо, -
За гримасами полюсов
Восхождением двойственным сжатую.
Обольщаешь притворно безумием,
Пробираясь в калашный ряд.
Карамелью укроешь яд
И застынут фантомами мумии.
Безразличьем твоим огорошены,
Забываешь их имена
Рвутся вены, как стремена,
Когда ты станешь гостем непрошеным.
Уходи, в заклинаниях путая,
Пляской жизнь забирая в плен.
Небом вытканный, гобелен
Безымянности прах - доля лютая.
26.06.2016
До сих пор никто не знает, КАК она ушла...Просто время замерло и она переступила грань...Сама или с чьей-то помощью?..Время,сколько его у каждого из нас?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674594
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 06.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2016
П’є літня спека
Пісню веселих струмків.
А душу – печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685141
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
В сутінках вечір
Пише на небокраї
Дивні полотна.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684598
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Помовчимо. Слова вже відбулися.
Несказане - залишиться таким.
Бо фрази ті, яких давно зреклися -
Забули й нас і маревом блідим
Розвіялися, ніби на світанні
Холодні зорі з купола небес...
Вмирає непочате запитання,
Німий душі приборкавши протест.
Помовчимо. Це добре в нас виходить,
А потім кожен тихо прокричить:
"Ну не мовчи, благаю тебе, годі"!
І вкотре ж розійдемося за мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436248
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 22.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2016
Під якусь з цих пісень вона вмирала,
він не знав під яку, а тому слухав усі.
Боліли вуха, серце. Мама переживала.
А він губився у мертвій холодній красі.
Він божеволів. Питав у неї, як далі.
Вона відповідала паузами між піснями.
А він слухав, сидячи на тротуарі.
Плакав, мовчав і любив її ще до нестями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677620
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 19.08.2016
День жаркий в маках догорает,
Но догореть ему не срок -
Закатом небо отражает
Объятый пламенем цветок,
Томится вечер в чаше лета,
Волнует крыльями стрекоз...
Я бы с тобою - до рассвета,
А ты те маки - на покос.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673835
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 18.08.2016
Інтим - це перш за все оголення душі, а не тіла.Тому спочатку ніж роздягатися перед кимось, переконайтесь...
...а чи цікаві ви йому одягнені?...
***
Димить на підвіконні сигарета
Із ароматом м'яти та ванілі
В кутку скрипить платівка на вінілі
Легенький блюз знайомого куплета
Ти палко обнімаєш її плечі...
...спустився вечір...
Висить в повітрі атмосфера тиші
Наче струна на дотики вразлива
Вона у відчуттях своїх мінлива
Метається метеликом у виші
Пройдуться пальці по шовковій шкірі...
...нейметься вірі...
Квапливі поцілунки вздовж ключиці
Перекривають дихання - несила!
Вона тебе собою приручила
Став блазнем перед поглядом цариці
Роздягнена душа зове очима...
...ніч за дверима...
Мурашками по тілу, лоскітливо
Гарячі губи дарували ніжність
Ти поїдав до краю її свіжість
Обіймами ув'язнював ревниво
Тонули у долонях почергово...
...все так раптово...
У мерехтінні зір два силуети
Залишать невідкриті таємниці
І втомою блищать її зіниці
Зникають у диму від сигарети
Впаде у руки від неба уламок...
...затліє ранок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680950
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 18.08.2016
За минулим закриваючи двері,
Не знаю далі
Як іти
Як і ти я збилась
Із вірного шляху
В моєму світі зовсім темно,свічу
Засвіти
За світи,за обрій реальності
Лечу,мов поранена птаха
Спогади,які і досі тривожать,
На частини
Покраю*
По краю прірви крок за кроком
Я йду без страху
Кажуть,час добрий лікар
Та серце ще досі
Щемить
Ще мить і я знову знайду спокій
Не буде краху
За морем даремних надій
Є ще одне море-море
Відчаю
Від чаю п'яніючи,
Прагнучи раю - стаю на плаху
*покраю - поріжу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427095
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 18.08.2016
Просто такие как мы не нужны в раю
Там и без нас, по-моему, хорошо
Все непременно счастливы... аж поют...
Можешь ответить - зачем ты сюда пришел?
Просто мы не умеем себя вести
Станем заглядывать ангелам между ног
Или (в раю нельзя же) начнем грустить
Или у бога спросим - ну, кто тут бог?
Нас непременно выгонят - вот те крест
Скажут - достали гады идите в ад!
Только в аду не примут - не хватит мест...
Там и похуже - в очереди стоят...
Так что давай - вздохнули, рука в руке...
Тут, в промежутке, пусто... зато - вдвоем.
Видишь - неважно где ты. А важно - с кем.
Лучше пошли отсюда. Искать свое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422468
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 16.08.2016
Иногда он приходит ко мне домой,
Ни звонка ни стука - ему открыто
Как обычно приносит коньяк с собой...
Раздраженный. Потерянный. Злой. Небритый.
Мы молчим об этом, молчим о том
Говорить не надо - и так понятно.
Он посмотрит - помнишь я был котом?
- я хочу обратно.
Я налью - он выпьет, ему нужней
Сигарету одну на двоих закурим
Он посмотрит - давай, братан, не болей,
мне пора в натуре.
У него как обычно - одна беда,
соль да дыры в трюме...
Он приходит ко мне - а еще - куда?
Я - который умер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393288
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 16.08.2016
Теплой рекою под старыми ивами
Медленно медленно вниз по течению
Тенью деревьев, воды переливами
Я напишу тебе стихотворение
Первое слово по золоту золотом
Сзади по шее дрожащими строчками
Ритм в висках оглушительным молотом
Рифмы ― в глазах разноцветными точками.
Слово за словом ― плечами, ключицами
По позвоночнику между лопатками
Каждым изгибом, твоими границами
Шепотом нежным, касаньями сладкими.
Мягкими лапами, теплыми, сонными
Словно котенок играет проснувшийся...
Ты отвечаешь слезами и стонами...
Кажется стены от этого рушатся...
Счастье по небу дрожащими бликами.
Мир растворяется в хриплом дыхании.
Только волнами... пьянящими … дикими...
Рвется из нас золотое сияние...
04.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393209
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 16.08.2016
Ти — ефемерна фея дощова,
Ти — зіткана зі свіжості і світла...
Твої п'янкі несказані слова
Віршами, як веселками розквітли!
Я вийду в ніч, сп`янію від зірок,
Тебе згадаю і злечу до неба.
І серце — переляканий звірок,
Вистукує: "до тебе", лиш , "до тебе"...
Бушують в серці рими і вірші
Теплом твоїм несказаним зігріті...
Твої слова горять в моїй душі —
Несказані, найважливіші в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683539
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Я вiдпускаю тебе неквапливо.
Знов вiдпускаю, коханий, лети!
У тебе попереду Сонце i зливи...
Для мене на небi три зiрки зiйшли.
Одна про любов, що горiла вогнями.
Одна про журбу, що жива повсякчас.
А третя на пам'ять про нiжнiсть мiж нами...
Як швидко, як гiрко...вогонь той погас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562993
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 13.08.2016
Мені болить. Я ж бачить мушу.
Де панувала красота,
Там, крізь сліпії наші душі,
У світ вривається – біда.
Прозріємо – і зла не буде,
І та занесена рука
Безжалісно не вдарить в груди,
І пересохне сліз ріка.
Благаю, ті, хто сплять – очніться,
І розрізніть добро від зла.
Заблудщі душі, схаменіться,
Покайтеся, пора прийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458504
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 11.08.2016
за мотивами народної казки
Десь на селі жила собі курка,
Пір'я яскраве і гарна фігурка.
Тішився дід нею, тішилась баба
І називали пташину ту Ряба.
Справно неслася і просо дзьобала,
Все як у всіх і догани не мала.
Та раптом що це? Диво та й годі!
Кличе дід бабу, бо та на городі.
Не може бути, не вірить невже,
Курка знесла їм якесь "Фаберже"!
Била бабуся його кулаком,
Дід бив цеглиною і молотком.
От розгубилися, що з ним робити,
А ні засмажити, а ні зварити.
Що вони тільки з ним витворяли
І до коліна хворого клали,
І натирали ним поясницю,
Навіть хотіли кинуть в криницю.
Миша на дійство оте споглядала
Та вже від сміху пракично ридала.
Крикнула: буду я вас рятувати,
Навчена яйця хвостом розбивати!
Ті як побачили, плакали гірко.
Пізно, бешкетниця шмигнула в нірку.
Курка їм каже: ви не ридайте,
Ось вам звичайне яєчко, тримайте!
Доля підносить дарунки і шанси,
Тільки бувають от різні нюанси.
Хтось все прогавить, а хтось розіб'є,
Потім жалкує і слізоньки ллє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683077
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
[i]вольная интерпретация
"Ветрено" Г. Табидзе[/i]
Ветер срывает меня,
как лист
дождем раздетый
(а после укроют снега)
И вновь приснятся глаза твои,
а я не запомню,
где Ты
[i] 4 августа 2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681903
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 11.08.2016
День
загус у чеканні,
застиг, потьмянішав і зник... Залишилась лиш ніч,
Я і ти,
Чорна кава,
І сяйво кохання...
* * *
Цієї ночі
Питиму каву й тебе...
Будь невичерпним...
* * *
На тілі моїм
Незліченні сузір"я
Твоїх цілунків.
Я - як зоряне небо,
Ти - мій надхненний творець.
* * *
Несамовитий!
Скільки ж ніжності в тобі!
Тону в обіймах..
* * *
О руки твої...
Це сонячні промені,
Теплі й могутні!
Від них не сховатися -
Пестять тіло повсюди.
* * *
Обціловане,
Вранці пахне тобою
Все тіло моє.
* * *
Зазирнула і...
Впала в прірву кохання.
Лечу! Догори?
А чи вниз? Розіб"юся?
Чи Жар-Птицею зрину?
* * *
Сонце зійшло вже,
А ніч причаїлась у
Каві ранковій,
Яка пахне тобою
І гірчить розставанням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682805
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
- А... де я?.. Що сталось?.. Чому... я... в загубленій... хаті?..
- Спокійно. Лежи. Тобі спокій потрібен, не більше.
- Скажіть... мені... де... я...
- Ти в нашій общині.
- Обняти...
Я... хочу...
- Тихіше...
- Ти мусиш лежати, бо тіло ослаблене, кволе,
Ти ледве говориш, тобі краще тихо лежати...
Вона нахилилась, сказала:
- Віддай... мені... волю...
Таким був початок.
Тоді вона взяла обличчя і поцілувала
Настільки тендітно і пристрасно, що настанови
Порожніми стали.
Нам чорного кольору мало -
Додали червоний.
І вже не здавалось, що рани пекли і боліли,
А дівчині тільки й хотілось поринути в казку -
Добилась жаги і спокуси, що линули в тіло.
Зазнав я поразки...
Четвертий день після рятунку - їй вже значно легше;
Тим паче, вона може добре пройтись після коми.
Її звали Танею...
- Добре ти біг, аж роздерши
Коліно від втоми.
- Нічого страшного... Воно заживе зовсім скоро.
Ти краще скажи мені, що тебе в ліс спонукало
Втікати? Від чого? Навіщо?
- Страшніше, ніж голод,
До вас зазирало...
Ті троє, що в лісі ходили, хотіли спіймати
Мене, щоб я часом нічого не видала іншим.
А я не хотіла там жити, бо там, мов за грати
Пускають, не більше.
Там місто нове розрослось, де нелюдські умови
Були у людей, що хотіли змінити потреби.
Тому і втекла, бо хотіла поближче до волі,
Поближче до неба...
- А ти родом звідки?
- З Тернополя.
- Також місцева?
- Є трохи... Та після війни нас вивозили з дому -
Ні батька, ні матері... Я тепер блякла і темна,
Не вірю нікому...
Хотіла спитатись, а як вижив ти? Бомба ж впала!
- Мене тоді там не було, але хворий я нині -
Уран, радіація, інші жахи... Їх немало.
Та й в нас інший вимір -
Як бачиш, ми Сонця не бачимо декілька тижнів,
Допоки воно світить на емігрантському боці...
- Чому ж нема? Ти врятував мене - хоч ти і хижий,
Але в тобі - Сонце...
09.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682787
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
В твоїм житті - залежить все від тебе,
Не слухай всіх, а краще, серцю вір,
Йому невдач й падінь твоїх не треба,
Чому радіти міг би тільки звір.
Торкнись рукою зоряного неба,
Й скажи про все, що сховано в душі,
Воно тихенько скаже - " Вір у себе"
Коли тобі не віритимуть всі.
І все пройде, й тяжкі оті хвилини,
Що вже здається втілились в життя,
Ти тільки вір, що все на краще змінить,
Лиш слухай серця свого відчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675458
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 11.08.2016
До мене приходила Радість.
Відкривала широко двері.
В саду моїм спочивала.
Співала ніжних пісень.
Напувала п’янким повітрям,
Дарувала широкі крила,
Нахиляла високе сонце,
І теплішав зимовий день.
Я вві сні посміхалась від щастя,
і писала про нього поеми,
поки сумніви не закрались,
може Радість ця – не моя.
І тоді сади спорожніли.
Перестало всміхатись сонце.
На горищі зотліли поеми.
Боже, вільна… чи вільна я?
Автор картини - Жозефіна Уолл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658510
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 09.08.2016
І мрії ті - мов скошена трава...
І я не знаю, правда, я не знаю,
Чому мене ілюзія твоя
Надвоє рве ще й досі. Розриває...
І мрії ті - мов роси на квітках,
Їх сонце палко вип'є до безтями.
А в цих банальних, зболених рядках -
Усе життя, що сталося між нами.
І мрії ті відпущу в небеса,
До Тебе, Боже, зорями сіяти.
Щоб ц́іле не ділилося на два,
А майже мертве вчилось оживати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253480
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 09.08.2016
Чужие строки - мир вверх дном
И снова яркие виденья,
И день светлее за окном.
Под впечатленьем
Читая, мысленно ворчу,
По капле красоту вкушая, -
Сама душою заплачу,
Уйдя из Рая
Чужой раскованной строки.
Назад так хочется вернуться...
Пить тайны, вроде, не с руки,
Как чай из блюдца?
Чужие мысли - филигрань,
Запутанных в миру колизий;
Не приоткроют даже грань,
Застыв в эскизе,
Лишь намекнув на красоту,
Так иронично насмехаясь,
Ухмылку тянут на версту
Запоминаясь.
08.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682499
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
От села, до села
Музики ходили.
Я бым тя отвела,
Потім залюбила.
Ти мі ся не давав,
Я тя привязала.
Ти мені шось казав,
Роблю, шом лем знала.
Паленкі ті даву,
Іши заливаву.
В ЗАҐС лем тя отведу.
Я ся отдавала!
Хтось казав, що любов
Мош лем сі купиті?
Так добрі нам обом?
Ці тя йши побиті?
Бись мовчав і любив.
Шо ті ся йши лишать?
Нигде бись не ходив,
Дітий буде дисять.
Ти такий парадьош!
А я товстелезна!
Паде, паде дись дощ...
Співать ніч довжезна...
Возьму тя пуд рукі,
У ЗАҐСі розпишу.
То любов?.. Ці мукі?..
Лем тя вже не лишу.
Прив'язаний Іван
Пуд столом півроку.
Розсунулам диван,
Лясь хоть мало збоку.
Ниська тя розвяжу,
Йди собі до мамки.
І тя відворожу,
Не йду й до циганки.
Капурку закрилам
На замку, на двісті.
Я стара, що далам
Свекрусі!.. Що в місті?..
Подалам на розвод.
Я не така сильна...
Посміявся народ,
Бо я божевільна...
Через рук йшов сам царь...
Тепирь я цариця.
Чи поміх?.. Мі мольфар?
Чим красна дівиця?
Я цариця файна,
Іван з горя зпився.
Маю стільки майна...
Шо Вам й сон не снився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682344
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощеньем...
Вместо покаянья
И не спрошу…
И не задам вопрос
Убью!!!
...в душе...
Сомненья
И
Страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Мудрее... смерти!
и...
Сильней проклятья!
пусть
в моём сердце
будет пустота...
Оставлю место...
для любви...
и счастья!
...
И даже если…
Совесть пополам…
Душа распята...
Гордость...
... в тёмной яме…
Я сохраню
И никому
Не дам
Разрушить дом
где счастье...
жило...
...с нами.
..............................................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощеньем...
Вместо осужденья...
И не спрошу…
И не задам вопрос
Уйдите прочь!!!
Страданья...
и
...сомненья.
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Мудрее... смерти!
и...
Сильней проклятья!
Сотру из памяти…
Тень твоего Греха...
Оставлю место...
для любви...
и счастья!
...
Что Покаяние? …
Сердце пополам…
Душа распята...
Гордость...
... в тёмной яме…
Вернитесь в ночь!!!
Случайная Мадам...
...............
Не место вам!!!...
в моём
Священном
Храме.
.......................................................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощенье
вместо Покаянья...
И не спрошу
И не задам
вопрос
Замкну на ключ....
Обиду...
и страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Сильней проклятья!
И мудрее...
смерти
Оно с тобой...
как Добрая Сестра
поможет стать
достойным....
Нашей чести.
Разбито горем...
сердце...
пополам...
Душа распята
Гордость
в тёмной яме
Но Я храню
И никому
Не дам
Разрушить дом
где Счастье...
жило...
с нами.
//////////////////////////////////////////////////
первый вариант
........................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощенье
вместо Покаянья...
И не спрошу
И не задам
вопрос
Замкну на ключ....
Сомненья...
и страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Сильней проклятья!
И мудрее...
смерти
Оно с тобой...
как как тень...
ТОГО греха...
поможет и излечит...
на две трети.
Разбито горем...
сердце...
пополам...
Душа распята
Гордость
в тёмной яме
Но Я храню
И никому
Не дам
Разрушить дом
построенный
годами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682384
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Чи не найжорстокіша
і найбільш витончена гра
Творця -
розвести нас по світах
Яву і Наву,
розділити
створених одне для одного,
і дозволити бачитися,
лиш коли очі заплющені
у темряві ночі,
і так нечасто,
і завжди несподівано,
і невимовно солодко,
щоб потім я ще довго згадувала
і шукала чогось подібного
при світлі дня
з розплющеними очима
і не знаходила,
і знову чекала
тої зустрічі -
такої нечастої,
завжди несподіваної
і божевільно солодкої...
Така вишукана, красива
і болюча гра
Творця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681355
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Сиділа принцеса - красуня у вежі,
Уся при параді, в яскравій одежі.
На принца прекрасного панна чекала,
Читала книжки, горобців рахувала.
Та вже почала нервуватися трошки,
Появиться першим коханий чи зморшки?
Чого це не їде, де так забарився,
А може в коня його хвіст відвалився?
Чи в бар закотився, щоб випити чарку...
Пішла із драконом затіяла сварку.
Дракон бідолашний її вже боїться,
Що принц уже тут, йому часто сниться.
Як бачить він бранку не в дусі - тікає,
Вдесяте у нього вже хвіст відростає.
Та все ж дочекалась, з'явився, припхався!
І щоб не зурочить дракон заховався.
Стоїть розпрекрасний, виблискують лати
Їй каже: Дракон, хочу милу забрати.
Оце обізнався! Оце так помилка!
І тріснуло серце, як та суха гілка.
Чогось так принцесі образливо стало,
Що замість цілунка, дістав у забрало.
То це від чекання і цього полону,
Красуня зробилась подібна дракону?
Не змушуйте принци чекать наречених,
Бо спить в них багато інстинктів шалених.
Принцеса не тільки це врода, корона,
Ще кожна в середині містить дракона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682373
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Розворохобив... Час вернув назад...
Дзеркалив блиск у оченятах спраглих,
Став мимохіть руйнівником засад,
Володарем коштовниць незасмаглих...
Запестив ніжністю у небеса,
І сплутав літо бабине з весною...
І байдуже, що сріблиться коса,
І що душа вже стала затісною...
Сплітав мереживо з пестливих слів,
Поїв нектаром, щоб аж захмеліла...
Від дотиків... від ніжності шалів...
----------------------------------------
Вона...
Вона ж від щастя просто мліла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556911
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 07.08.2016
1.
Ти,
Моя левина величносте,
Покарана котячим богом
На термін вічності,
Ось і стала звичайною кицею,
Мінілевицею.
І тільки очі
Насторожені
Сяють дзеркалами дикими.
І тільки з уст
Заворожено
Межи схлипувань – рикання.
І тільки вп’ялась у серце
Сотня болюча крижинок,
А все інше – мед із перцем,
Як і у кожної з жінок.
2.
А гривастого веселкуватого лева
Вже гладить новА королева,
Граційна, прудка, красива,
Легенько кусає, сміється дзвінко,
В його вухах кришталево
Коханням дзвенять її смішинки.
О як він слідкує
ревниво,
нещасний,
На кого полює дружина,
І сивіє,
Сивіє дочасно
Могутня грива левина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611043
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 07.08.2016
[i]к М.[/i]
Где кончится облако и начнется небо,
там,
кажется,
я почувствую, что жива
и ты есть
Покидая пределы белого
вспоминаешь себя
человеком,
земные чувства расцветветают восторгом
светлым и чистым
Выше, чем нигде,
ниже, чем вечность
летишь и впускаешь в себя сияние необъятного
[i]21 июля 2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681623
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Думаєш час полікує?
Зцілення - вигадка просто,
Наче розсипане просо -
Котиться та не смакує.
Гарне таке, золотаве.
Може колись і здалося?
Чом же душа стоголоссям
В розпачі... де її аве?
Душі - мережки-вуалі.
Свистом пронизує вітер.
Слів вже нема, кілька літер,
Інше все - зайві деталі.
Час не прийде, він минає.
Те, що було, на поталу.
Витекло тихо, помалу
Нас до землі нагинає.
Кажуть, забудеться...де там!
З пам"яттю знов у двобої
Сваряться вірші й гобої, -
От вже біда диригентам.
Лихо не менше поетам...
06.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682164
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Ти прийди, але я не побачу,
Ти постукай та Не підійду.
Просто знаєш, знов таки пробачу,
Знову зраду крУгом обійду.
Подзвони, але вже не почую,
Напиши, читатиму не я .
І тобі не знати чи сумую,
Чи від сліз, сама вже не своя.
Ти поклич, але вже не спинюся.
Ти іди, залиш мене мені.
Хай востаннє щиро помолюся
Я за щастя на самотині .
Прокричи - до відстані луною…
А мені скажи… скажи ... люблю!
До плеча схилюся я німою.
Прошепчи ж… бо ... поруч ще стою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428164
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 06.08.2016
[b]Д [/b]иявол найбільше бажає заволодіти нею.
[b]У [/b]мене також це найсильніше бажання...
[b]Ш [/b]аленію від можливості отримати тіло твоє,
[b]А [/b]ле... холону від думки,що ніколи моєю не буде твоя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682095
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
[i]Один проти світу
У променях літа,
Як доля не зріє -
То сонце загріє,
Як люди підведуть -
То хмари привезуть
Солодкої вати
Очам насолоди
І небо погладить,
Лиш віра не зрадить,
А серце розрадить...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682130
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
" Прощай, немытая Россия, страна рабов, страна господ"
М. Лермонтов
Чи добре спиться, росіяни, вам?..
Звели на трон огидливого Пута,
призвали з потойбіччя сутність Брута ,
чи добре, православні, спиться вам?!...
......................
..............
Та як же можете в таку годину спати?!!!
У Пута на сніданок свіжа кров...
невинновбитого маляти!
Ви - Нація? Или "орда рабов"?
Вставайте всі! Бо поодинці - горе!
Давидовій - уклін... Хай помагає Бог!
Тече в Росію з України море...
..........
И смотрят в душу тени у дорог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557663
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 05.08.2016
Забирали в місто діти Та нема вже в неї сили,
свою матір із села. вже не може жить одна.
Вона ж їхать не хотіла, обірвала старість крила,
все ж життя тут прожила. і сліди всі замела.
Із ціпочком походила,
все подвір"я обійшла.
Тут була вона щаслива,
туга душу обняла.
Як усе це залишити: Чоловіка тут зустріла,
тут і в будні, і в свята- сім"я гарною була.
вміла все вона робити Тут і діток народила,
в молоді й зрілі літа. і в дорогу провела.
Та прийшла пора розлуки,
вже не може жить сама...
Підняла до Бога руки
і молитву прорекла.
Всіх простить вона молила, По городі походила
що ж поробиш, вже літа, і до річки добрела...
працювать не має сили, Пригадала - була сила:
доля склалась не проста. він-косив, вона-гребла.
І у річці тут купались,
вистачало їм тепла,
жартували, цілувались,
повні сили і добра.
Що було: пройшло, злетіло, До садочка повернулась,
як у річці цій вода... груша віти простягла.
Її літо відшуміло, З болем мати усміхнулась,
та і осінь вже мина. її ніжно обняла.
Вишні, яблуні і сливи,-
теж зажурені стоять:
-Не сумуйте, мої милі,
я вас буду пам"ятать!
Все своє,усе любила, Ще з сусідами зустрілась,
та ж з собою не забрать... звісно, вже в останній раз.
Що ж ти, старість, наробила, Селу низько поклонилась,
як же вік свій доживать?.. вже не вернеться назад.
Так поїхала до сина,
в місті вік свій доживать.
З селом старість розлучила,
за ним буде сумувать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681806
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Прости, як зможеш. Зможеш, то прости.
А коли ні, то так цьому і бути.
У наші душі врізались світи
Чужих надій, що гірше за отруту
З'їдають все і більше, ніби рак.
Чеканням дні наповнені дощенту.
А знаєш, яке марево на смак,
Коли його торкаєшся моментом?
І, просинаючись, мовчиш. Мовчи.
Кружляють дні у вирії і роки.
Які по нас залишаться сліди?
Такі, якими були наші кроки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564652
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 04.08.2016
Пришла повестка. Дочь рыдает,
я шикаю: "Молчи, не смей!"
Затеплилась весна над "гаем",
а в небе пара голубей
кружат и любятся... Мой Боже!
За что нам этот тяжкий крест?
Так страшно...Мамочки... До дрожи.
Войны дыхание окрест.
Пока свергали тиранию -
пахана на родной земле,
накинули петлю на выю,
пытаясь нас засунуть в клеть.
И "марсиане" появились
у теплых черноморских волн -
на БТРах, деловые,
и каждый войн вооружен.
Провозгласили референдум.
Наш Крым теперь летит на Марс.
И каждый заучил легенду,
как "Марс" безумно любит нас.
Смеетесь? Зря. Ведь люди верят
про пенсии, про соц-пакет,
про то,что вышибли б им двери
"бандеровцы", которых нет.
Про то, что Киев - это хунта,
что полилась рекою кровь,
волна майдановского бунта
сметет-затопит крымчаков.
И вот летят на "Марс", понятно,
там хорошо, там укров нет.
И под охраной автоматов
в ад компостируют билет.
****
У дочки на руках сынишка,
а ветер теребит косу.
Остались бабы и детишки,
и посевная на носу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676796
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 04.08.2016
Цвіте бузок в покинутім саду,
Стоїть задума: тиха і велика.
Душа тремтить, як молода осика,
Думки не можу звести до ладу.
Стривай, не йди ще, сонце, - я пірну
В твоє проміння чисте і багряним
нап'юсь вогнем, щоб в серці неслухнянім
Угамувати сумніву війну.
Вдивляюсь в тіні сплетених гілок,
Шукаю в тім розгадки і не знаю,
Чи я його таким запам'ятаю...
І цвів собі замріяно бузок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651234
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 04.08.2016
Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 04.08.2016
Ловлю себе з півдумки, що ти мій.
І тепло так, і так щаслива тому...
Часам примхливим й серцю молодому -
Ти ніби сонце в да́лі голубій.
Ловлю себе з півмрії, що весна!
В твоїх очах - мій вичеканий спокій.
І я б за це віддала купу років,
Хай навіть після них лиш білизна́.
Хтозна, куди несе ця течія.
Минають миті, дні та навіть роки,
А ти - те ж сонце в далечі високій,
Той, кому серце кориться: "твоя"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580349
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 04.08.2016
Дайте вдихнути свободу!
Сонця вкусити крайок,
З хмар повичавлювать воду,
Крекер спекти із зірок…
Місяць втопити б у каві,
Хай він зефіром пливе…
А на весе́лковім ралі
Мрія мене дожене.
Хочеш разо́м поганяєм?
Хочеш, я знаю, гайда!
Шлях серпантинить над гаєм…
Вечір спливає… шкода…
Завтра чекатиму знову,
В небі влаштуєм пікнік.
Ли́шим буденність сувору
Миттю… в один лише клік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603859
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.08.2016
Не злетіла птаха, впала
Бо стріла поцілувала
Незагоєно...
Цебеніла, витікала
Кров крізь землю проникала,
Лихо скоєно!..
Застогнала, заридала,
Крила знову розправляла
З недовірою.
По пір"їні виривала,
Віддала усі, що мала,
Та й до "вирію"...
ВЕРЕСЕНЬ 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603400
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 03.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2016
Каждый куст
Мнит себя тенью,
Каждая ветка -
Веером.
Солнце –
Янтарным пузырем.
Лето-лето...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681478
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
У кожного в мізках свої таргани –
Смішнючі такі комашки!
Ти бачиш мене – і скидаєш штани:
Хвилюють тебе монашки.
Найбільше кортить заборонений плід
Зірвати – і тупо зжерти,
А потім свистати послушницям вслід,
Гидкі даючи пожертви.
В очах блакитніє не сяйво небес,
А гострі скалки крижинок.
І вабить до мене один інтерес:
Хто виграє поєдинок?
Та я поза грою: подібний двобій
Смішний, а ти корчиш крутого
І прагнеш у душу вповзти, наче змій, –
Нічого немає святого.
Було ж у дитинстві: кіно, солов’ї
І перші шкільні поцілунки…
Залиті сльозами світлини твої,
В щоденнику вірші, малюнки…
Відстукує миті життя метроном,
Старіємо катастрофічно.
Назад повернутись не можна – облом:
Ніхто не чекатиме вічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675691
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.08.2016
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 02.08.2016
Ці сторінки із пам'яті не стерти,
Душі не зцілить щедрість нагород.
Живий лиш той, хто був готовий вмерти
За матір, за кохану, за народ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552835
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 02.08.2016
Стояв туман. Густий і непорушний.
Холодна сирість лізла у дірки.
А сірий ранок мляво і бездушно
Збирав по небі вигаслі зірки.
Зжовтіле листя де-не-де шелесне,
Мов слід від сонця в пам'яті моїй.
Та, знаєш, осінь завжди була чесна:
Без обіцянок марних і надій.
А що тепер, - чекання за чеканням.
Невідання загіркло, як полин.
У когось часу - вічність не остання,
У когось вічність - декілька хвилин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 02.08.2016
Бувають дні, що йти несила
І повернути - шанс остиг.
Душа ховає, як могила,
Всесвітній сум. І тих святих,
Прекрасних митей незабутніх
Стихає гомін. Боже мій,
Чи всі ми маємо майбутнє
У цьому хаосі подій?
Буває так, що бракне віри.
Мої світи втрачають сенс.
Латаю серцем чорні діри,
Залиже рани час, як пес...
Отак і станемо дорослі.
Раптово й мовчки. Боже мій,
Отак закралась в душу осінь
Поміж весняних безнадій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650367
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 02.08.2016
Поговори зі мною лиш очима.
Давно слова згоріли у мені.
Так небагато років за плечима,
А так багато суму в тишині.
А так багато втоми іменами
Чужих людей, невиправданих дат.
Мовчу у тиші, зітканій сльозами,
В неввічливій самотності кімнат.
Поговори зі мною не устами,
Душею душу мовчки обійми.
Яке на світі лихо не настане,
Твоїх б очей триматись глибини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664669
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 02.08.2016
неважно, как кого зовут и кто откуда пришел
пока поезд едет - всё хорошо
я могу быть из Тайланда, ты можешь бысть с острова Самуи
мне наплевать на твой возраст и ОФП
ты умрешь в тот же момент, когда покинешь купе
и в глубине души ты понимаешь про меня то же самое
мы никогда больше не сядем в одном ряду
ты меня не убьешь, я у тебя не украду
но мы сошлись в эти два дня весны -
ну что же, герр, шалом
дело не в правилах игры, что не у нас в руках
просто мы даже молчим - и то на разных языках
а если говорим - говорим с невидимым зеркалом
колёса нам задали ритм и он всё тише, неспешней
и он всё легче
до свидания, очередной полустанок "между"
до скорой встречи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191818
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 31.07.2016
Переповнене горло полином
І відкашлятись неможливо
То так треба
Чи я винна, що не розлюбила?
Твого демона, стелі пробиті
Андромеда
Щось нашіптує: Дихай. Втрачаю свідомість
Надто холодно, липень
Кроляча нірка
Полиновими спазмами світиться совість
Ти побачиш, знаю повинен
Моїх поглядів збірки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674164
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 31.07.2016
Сонце визирає із-за хмари,
промінцями в хвильках виграє.
Над Інгулом розливає чари,
з ночі плавно ранок постає.
Небо впало прямо у заплаву,
тихо вниз пливуть рясні хмарки.
На мосту, немовби на забаву,
позбирались ранні рибаки.
Вітерець-пустун у очереті,
в піжмурки вже бавиться з птахами.
Шпак на гілці, мовби на кларнеті,
виграє свої ранкові гами.
За водою проплива серпанок,
вже туман над річкою сідає.
Знову настає весняний ранок,
новий день природа починає.
05.04.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677538
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Ненависть –
Через край,
Жизнь и смерть –
За край,
Милосердие –
За грань возможного.
Непонимание –
Сбивает дыхание,
Единство –
Захватывает дух.
Вопреки всему.
Благодаря каждому.
Июль 2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680997
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
[img][/img]
За екраном Чорного квадрата
Цілий світ живе на полотні:
Піраміди зводять акробати,
Набувають значення нулі,
Чорний ворон кряче над містами,
Чорні діри замість образ[i]і́[/i]в,
Чорні душі у чорнильних плямах…
Чорним страхом скутий чорний мир…
Порожнеча… криза у мистецтві…
А над нею привидом – король,
Що весь час, вдивляючись в люстерце,
Бачить панталони та камзол,
Хоч на ньому – ні рубця, ні нитки…
І сто років знічена юрба
Аплодує образам, що зникли…
Чорний гумор чи невдалий жарт?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593671
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 31.07.2016
Теплий вітер куйовдить зелену чуприну дерев
І горять голубі оченята волошок у житі,
Громовиця далека оголює спалахом нерв,
Б'ється піснею в грудях, що ти є найкращою в світі...
Ти звідкіль узялась? Із яких невідомих світів?
Я тебе так боюся злякати, що й дихать не смію...
Ти із іншого виміру? Казки? Замріяних снів?
Легкокрилий метелик... далека, як зірка, як мрія...
Я б до тебе, у небо, чи в казку, крізь страх протиріч
Разом з дощиком хмаркою, птахом, чи вітром полинув...
Затихала гроза, десь далеко, розкотисто, в ніч,
І п`янке надвечір`я із запахом терпким полину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 31.07.2016
текст – в "прикріпленому файлі"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676137
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 30.07.2016
Довіку народ не забуде
Крилато – літаючий спів,
Не стерти у пам'яті люду
Шедеври,перлини із слів.
Не зможуть нащадки забути
Дорогу народних митців,
Не бачити слово закутим
До віку, до згину віків,
Не знатиме мова загину,
Ні мряки сліпої,ні тьми!
Розвиньте її мов дитину -
Сідайте співати з людьми.
Розлийтеся морем широким,
В найдальший куточок зайдіть -
Маленьким і всім карооким
Віршами добробут несіть.
Народ буде Ваше співати –
Словами, що мову живить.
Не зможуть до Вас не ходити –
До моря струмочок біжить.
Вам випала доля щаслива
Побачити в кольорі все,
Сьогодні потрібен,крикливо -
Сіяч,Прометей і Мойсей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680506
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 30.07.2016
З флегматичним серцем блукатимеш між людьми
Кажучи,що вже завтра життя твоє стане глибшим.
Що в тім завтра ти витягнеш всі псевдо-колючки
Й вже не зможеш радіти по датам раніше відзначеним.
Без вчорашнього графіку вміло сповільниш темп,
Щоб чим менше псевдо - обов'язків та досягнень,
Щоб чим більше спонтанності дикої на один момент.
Зробиш спробу радіти без дозволу та пояснень.
З потеплілим серцем всміхнешся поміж людьми,
Знаючи,що сьогодні ти вперше відкрився "знакам".
Чуттям глибшим все ж вдасться спекатись пустоти
І навчитись радіти спонтанно та не по датам...
Й саме того дня в тобі вдруге озветься біль
Надто вміло позбувшись гіпнозу тих всіх пояснень...
Ти не вбив його,ні! Він у крові твоїй вцілів...
Й те,що біль уцілів-то найвище з твоїх досягнень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670904
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 29.07.2016
Вийшов з ДОМУ чоловік...
Вийшов з дому чоловік...
Вийшов з дому чоловік,
а на вулиці - ВІЙНА...
Він до пострілів не звик...
Він до вибухів не звик...
Він - до ПЕНЗЛЯ свого звик...
А на вулиці - ВІЙНА!!!
Здивувався чоловік...
Зажурився чоловік...
Розлютився чоловік...
-Ти для чого тут,ВІЙНА?
-Я гойдаю війненят...
-Я - годую війненят...
ІЗ ПІДСТРЕЛЕНИХ СОЛДАТ -
СТІЛЬКИ ХЛІБА І ВИНА!!!
-Хто ж тебе сюди привів?
-Хто ж тебе сюди - хотів?
-ХТО слізьМИ тебе впоїв,
що ти - чорна і хмільна?
-Ненаситність КОРОЛІВ...
Чорна Жадібність ЦАРІВ,
ще й - між здурених рабів-
вічна заздрості стіна...
Кинув пензля чоловік...
Кинув пензля чоловік ...
ЗЦІпив зуби чоловік...
Показав ВІЙНІ - кулак...
Засміялася ВІЙНА...
Засміялася ВІЙНА...
Доторкнулася ВІЙНА -
на чолі - кривавий знак...
Впав додолу чоловік...
Впав на землю чоловік...
і побачив чоловік:
в небі танув,наче дим,
так БЕЗЖАЛЬНО вбитий світ:
не - допечених хлібів...
не - народжених дітей...
не - доказаних віршів...
не - написаних картин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505736
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 29.07.2016
Хатинка постаріла серед гір,
Осунулась та й шамкає з вітрами.
І палко запевняє: вір не вір,
А вся земля усіяна хребтами.
На схилі літ і з висоти років
Старенькій начебто усе видніше.
Проте вітри нестримні і стрімкі,
Тому за горизонтом бачать більше.
Смарагдові узлісся гомонять,
Вони ж бо знають, що зміїні стежки
Біжать униз, де гине благодать.
Гірські хребти – страшних драконів рештки.
В хатинці жив колись рудий мольфар,
Із променів зіткав собі свитину,
Казав: «Зготую я такий нектар,
Що воскресить дракона. І полину».
Таки полинув, а хребти лежать,
У хмарах не літають вогнекрило.
В хатинці цвіркуни, тьмяніє гладь,
Погасла казка: в горах задощило.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667341
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 28.07.2016
А зорі наче вилиті з кришталю,
Я їх покірно знову роздивлюсь.
Тебе як виявлялось я не знаю,
Тебе не розпізнала я чомусь.
І очі тво́ї я не роздивилась,
І у думки як тінь не увійшла.
Напевно за секунду все змінилось,
Твого я полишилася тепла.
Як відблиск на червоному намисті,
Ти загорівся правдою таки.
Весною запали осіннє листя,
І номер мій, прошу тебе, зітри.
Я вірною була, і залишала -
У тиші повну сотню зайвих слів.
Як боляче, та я таки пізнала
Що ти мене ніколи й не любив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644720
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 28.07.2016
А ми тут тихо
двоє помуркочем,
на цім -даху,
на цім - пристолі
ночі.
І скажем в очі
ніжне те ,що
хочем.
Радіючи ,що
дощ нас
зараз змочить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680319
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2016
Глаза прикрою, чтобы слышать эхо
Твоих признаний в глубине души…
Скажи «люблю»…
Еще…
Еще скажи –
Мне точно не наскучит слышать это…
Как я жила? Да без тебя никак…
Ждала…
Ждала, когда ж наступит осень.
Свою листву в печаль мою подбросит,
Сожжет её в пылающих кострах…
Как я жила?
Не думала об этом…
Жила как все, всё время на бегу…
И думала, что всё-таки смогу
Умерить боль вином и сигаретой…
Как всё наивно…
Как же я жила?
Как под наркозом, куклой заводною,
Обрызганною мертвою водою.
Не веря в чудо, всё-таки ждала…
Скажи еще…
«Люблю, я за собой»
И обними меня как можно крепче…
Не время, а любовь меня излечит…
Хоть на край света,
Только бы с тобой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680201
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
[b][i]Я злетіла б до тебе співочою пташкою
Та не виросли в мене пташинії крила,
Я повзла б до тебе маленькою мурашкою
Та на шляху мене буревієм накрило.
Можливо полетіла б легкою пір"їною
Та не піднімають мене злі вітровії,
Можливо б квітковою пелюсткою хмІльною
Та в терновім вінку пелюстки восковії .
Я б піднялася в вирій, кульбабкою милою
Та сльози до землі як пушинку прибили,
Я дістала б високою морською хвилею
Та зима й мороз її́ в лід перетворили .
Можливо я потекла б річечкою дзвінкою
Та каченяток мені треба доглядати,
Можливо б торкнулась душі, піснею палкою
Та голос потрібно у вогні гартувати.
Я вже танцююча сніжинка на твоїх віях,
Ти цього навіть аж ніяк не уявляєш,
Я тану цілунком на вустах в танках-завіях...
Для тебе я чаклунка, фея...Що бажаєш?
Можливо Янгол... В твоїх чи своїх фантазіях...
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635396
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 25.07.2016
«Хто здатний піднятись на Небо,
Мандрувати серед туманів,
Крутитися в безмежності,
Забувши про все живе?»
(Чжуан Цзи)
У місті з назвою Марнота,
Що загородилось важкими мурами
Від світу річок і рисових полів,
В якому галасу більше ніж людей,
На яке давно зазіхали
Голодні войовничі царства:
Якщо не Цінь, то Чу, якщо не Чу, то Ци,
Якщо не Сун, то Цзінь –
Бо всім бракувало металу,
Підданих і землі, податків і рису.
І в цьому місті на циновці потріпаній
З гарячим чайником роздумів
Та чотирма горнятками мудрості
Зустрілися чотири мовчальника:
Офірник, Тягарник, Орач та Блукалець.
І насолоджуючись ароматом чаю
(Довго перед тим розмовляючи мовчки),
Милуючись горнятками
Та кожним жестом учасника
Ритуалу – чайної церемонії,
Вони сказали один одному:
- Ми потоваришували б
З тим, хто здатний
Вважати небуття головою,
Життя хребтом, а смерть хвостом,
Бо існування й загибель
Складають одне єдине.
І після тої розмови
(Чи той чайної церемонії)
Вони стали друзями
У місті галасливому й докучливому,
Що зветься словом Марнота.
І якось захворів Блукалець,
Захворів та став з усіма прощатися,
Бо довершилось життя його.
І прийшов навістити його Орач
І почувши родичів голосіння
Гукнув їм нетямущим:
- Геть звідси!
Не заважайте й не докучайте
Тому, хто перетворюється! –
І над помираючим нахилившись,
Запитав його – Блукальця:
- Яке воно величне – речей перетворення!
Яке воно досконале – те,
Що творить речі!
У що ж ти тепер перевтілишся?
Куди помандруєш, Блукальцю?
Чи перетворишся ти в печінку щурячу?
Чи в лапку комахи?
На це відповів Блукалець:
- Куди б не звеліли йти
Сину людському батько й мати –
На Схід чи на Захід, На Північ чи Південь,
Він лише наказ виконує.
А дві першооснови Інь та Ян –
Вони більші для людини, ніж батько й матір.
Якщо вони приведуть до мене Смерть,
А я тікатиму, то непослухом виявлюсь.
Бо нескінченна матерія
Дарувала мені тіло,
Витратила життя моє в праці,
Подарувала мені відпочинок в старості,
Заспокоїла мене в смерті.
Те, що зробило хорошим життя моє,
Те, зробило хорошою і смерть мою.
Якщо нині Великий Коваль
Почне метал переплавляти,
А метал закричить:
«Хочу стати мечем Мо Се!»
То Великий Коваль вирішить,
Що то поганий метал.
Якщо нині той, хто був у формі людини,
Стане кричати, що знову
Я хочу бути людиною,
То Оте, Що Творить Речі
Вирішить, що це погана людина.
Якщо Земля і Небо
Великий плавильний казан,
А перетворення – Великий Коваль,
То чи не байдуже, куди мандрувати?
Завершив і засинаю спокійно,
А потім спокійно прокинусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604560
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 25.07.2016
Вло́че по брилах
осочі вощені нътуточки
вуженька;
млосно прихмарам у маренні
повного глечику юшечки;
тільки палає, натомість,
неначе в степах наковтавсі посухи
духівець гадючий
над кущиком;
ажно всериба,
ховає замружні, замуляні
жебри,
роззявлячи,
в кам'яні пащеки:
уничка;
"…лісто…" -
ледь чутно благає
достигне закляття
лататтєве брунечко,
"хай йому, хай йому" -
гречно пилок посівають бабки,
що з метеликів зібгано
гострими пучками…
Рящень, всколошень,
та гостра річкова волошень,
вмовляють:
"ще трішенько;
виснаги,
вибудь іще,
зачаровані випари
брунзовим
хрущиком…"
Чорна від попелу - вковче,
як вислизнуть з охопів,
опади дужії зливничком;
що плазунами насъяно -
бурдище вихвоще
сунечком…
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591208
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 24.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7NYdn8sZunM[/youtube]
Я не люблю тих слів, що притаїлись,
Як зрадники, сховались і мовчать.
І ніби в якійсь пастці опинились.
Мені про це так хочеться кричать...
Скупі слова, яка у них є цінність?
Не вірю, що глуха бува душа.
А слів хороших просто нескінченність.
Оті, що можуть в нас творить дива.
Ми мовчимо, бо любим лиш себе,
Запаси слів ховаєм у архів.
І павутиння з них мереживо плете.
Щоб не збіднів запас хороших слів.
Я не боюсь казати ніжних слів.
Нахалам відсіч дати не умію.
Та можу у душі приборкать гнів.
Душа моя ніколи не зчерствіє.
Не бійтесь людям дарувать тепло.
Воно серцям, можливо, необхідне.
Щоб врятувати в тяжкий час могло,
І щоб в душі у нас було погідно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679807
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Мій вірш
загубився
серед тисячі інших,
кращих і гірших,
нижчих і
вищих...
Мій вірш
дріб'язковий, та так гонорово
рветься нагору.
Не хоче покори...
Мій вірш
розбився об скелю реалій,
він був зі скла, а не
зі сталі.
Мій вірш
смішний і маленький,
дитячий,
та як багато він для мене значить!
Мій вірш...
Крихта
в словесному морі,
я в ньому тихенько
висловлюю горе,
а іноді щастя,
безсмертну надію,
хоча насправді я зовсім не дію.
Мій вірш
це вітер
у космосі злетів,
та я трішки вірю:
мій вірш -
планета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679840
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Не залишийся, а піди у сни
Там заблукай
Зустрінемось на мить, хоч так
Загубимось в обіймах самоти...
Переплетіння душ чи може мрій?
Спитай себе навіщо і чому?
Так добре, там інакше плине час
І кожен віднайде свою весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599201
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 24.07.2016
Емансипована до краю.
Феміністична до розмаю.
Питає: "Що я з того маю?
Куди іду - сама не знаю.
А звинуватити кого?
Себе? Цей світ? Чи знов його?
Така вже сутність є людська...
Ви винні всі - лише не я!"
Сидить... Сумує край вікна...
Вона така ще молода.
Сумлінна. Наполеглива.
В житті не знала зовсім зла.
І потребує так тепла.
Хто їй розкаже про життя?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679775
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Как птица я. Как птица я.
Свободна.
А мне б лететь... Лететь...
и далеко.
Как птица я. Как птица я.
Свободна.
А мне б лететь... Лететь...
и высоко.
Края заморские, чужие страны
не привлекают меня совсем.
А мне б лететь... Лететь поближе
к солнцу.
Но ясно всем - оно сожжёт,
испепелит.
Не станет счастливой птицы
в облаках.
Страх? О, нет... Я смелая!
И солнца луч ищу в твоих глазах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679682
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Що там завтра, розлуки-втрати
Розіпнуть, яко на хресті?
Хоче доля тебе скарати,
У нелюбі взявши зяті?
Що там завтра, розпачем гроно
У долоні, солоним - град?
Надоум і осяй, іконо,
Що там завтра, сто літ підряд?
Що там завтра, чи страх,чи відчай,
Чи нап"єшся жагою вщерть?
Завтра ранок прийде зазвичай,
З ним народження, або смерть.
Що там завтра? Розкриймо очі,
Он буяє полин-трава.
Серед полудня і до ночі
Стогне хмаронька грозова.
Що там завтра, дощами вкриє
Чи снігами впаде в жнива?
Хоч неволя лютує й виє,
Та надія досі жива.
Що там завтра, кохання знайде,
Чи покине глузливо знов?
Завтра сонце, зазвичай зайде
Без усяких там передмов.
Що там завтра, недужі й кволі
Завмирають серцебиття?
Бо заплутались у подолі
Наші сльози і сміх, - життя...
10.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677149
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Чи я кохаю ще тебе.
Чи я кохаю ще тебе?
Нащо питаєш? Сама знаєш…
Ти як хмаринка із небес
То є тут поряд, то зникаєш.
Немов той явір за селом,
Стою один, під вітром гнуся.
Думки за вітряним крилом
Услід тобі мов рій женуться,
Та й що із того!.. Я діждусь
Привіту сонячного з неба...
А ти, - лети! Забудь! Забудь,
Що я десь є, що десь без тебе
Марную у зажурі дні
Та між хмаринок визираю:
Чи знов не знайдуться мені
Ключі від втраченого раю.
Чи я кохаю ще тебе?
Спитай посивілу тополю,
Бо і вона зі мною жде,
З далеких мандрів свою долю.
23.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679619
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Солодкий хлопчику,чому не спиш?
Я поцілунком проганяю страхи,
Поглянь,розпушений уже спориш,
То пишуть боги нескінченну сагу,
Таке життя...
Солодкий хлопчику,торкнусь чола,
Голівку ніжно казкою вінчаю.
Якою б наша доля не була,
Я ради тебе з нею сперечаюсь,
До забуття...
Солодкий хлопчику, тремтиш?..не руш
Гоню я теплими руками біди...
А ти вертлявий та гнучкий, як вуж,
Послухай міф про луки Артеміди -
Богині стріл...
Солодкий хлопчику,коли впадеш
Знесилено, я буду також поряд
Сьогодні буду,завтра буду теж,
Як водиться, у радощах і в горі...
Усе - навпіл...
19.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622474
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 23.07.2016
Опять звезда упала с высоты,
И кто-то загадать успел желанье,
Не думая о том, что для звезды
Паденье – с царством звёздным расставанье,
На небесах когда-то ведь зажглась,
И там, среди подобных обитала,
Но, почему она вдруг сорвалась,
И боль паденья почему познала?
Награда для неё иль приговор-
Из общества небесного изгнанье,
Достоинство её или позор -
У жителей земных быть под ногами?
Неужто же награда для звезды
Падение со звёздной высоты?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679539
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Замерзла...
Раптом...
Серед літа...
Поглянула -
душа розкрита
і в серці
якийсь дивний
протяг...
Зігрітись...
Чим?
Безсилий одяг...
Замерзла...
Раптом...
Серед літа...
Твій погляд
теплий -
я зігріта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679486
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Распято время стрелками часов
и поминутно поглощает строки.
Неумолимо вертит колесо
моя судьба. А месяц одинокий
уже устал скользить по скатам крыш,
лить молоко в осенний сумрак ночи.
Тот свет в окне – похоже, ты не спишь,
вплетаешь сердце в паутину строчек.
В бокале ночи тает мятный сон,
лимонной долькой месяц тонет в луже.
Слетает осень с пожелтевших крон,
и ветер – пьян, рассержен и простужен –
хрипит и воет где-то в проводах,
а ночь простит ему любую шалость.
Мы засыпаем в разных городах
и в разных жизнях, но с одним финалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215617
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 22.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016
не мешайте...
... Нам....
..... журавли
моя осень...
о счастье..
споткнулась...
Лучик Света..
ко мне ...
из Весны...
страстным взглядом...
к душе...
прикоснулась.
эта ночь...
наслаждений...
.... без сна...
скинув годы...
с вершин
...... пьедестала ....
в моём сердце
шалунья весна...
календарь
запустила... с начала...
жизнь полна
безумных снов...
и ... слов....
наше счастье...
только....
на Земле...
колдовали звёзды...
нам любовь...
яркою заплаткой...
на судьбе...
и горя
от страстного накала....
ты сама... себя...
благословЯ...
тихо мне на ушко прошептала...
я..хочу...
ребёнка...
от.....
тебЯ
*****0Т - в слух… - Я ХОЧУ РЕБЁНКА ОТ ТЕБЯ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711070
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679089
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 22.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016
Я плакала,бо ніч така коротка,
Росою виціловує світанки.
На пелюстки перлиста впала нотка
Засмучено.
Я плакала, збираючи в долоні
Амброзію, - душі ятрились ранки,
А час туманом осідав на скроні
Розлючено.
Я плакала від щастя, що те горе,
Коли твій усміх - ніжні колисанки?
Те неможливе, знаю, переборе,
Закриє тінь мереживом фіранки -
Оте палке одвічне і прозоре.
Озвучено.
21.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679366
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016
Наближалась нічка...
Шепотіли трави...
В пелену горнулись росяних перлин...
Колискова лилась дзюркотом струмочка,
Тихим плесом річки,лоскотом пір"їн...
І вклонявся сонях - з пагорба-горбочка,
Прислухались верби і дуби - з низин...
Мережила словом мама для синочка...
Із душі своєї,із її вершин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679352
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Как жаль, что память не убить.
Она одна нам жизнь калечит.
Как больно помнить все и жить
с нелепой фразой "Время лечит".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418373
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 21.07.2016
Забагато слів, які ніколи не скажу. Вони як ті вітри, які незнамо де починаються. Рвуть серце, ребра, душу. Рояться як бджоли в голові. Жалять зсередини. Намагаються знищити мене. А я все мовчу.
Та понад усе хочу, щоб ти про них знав. Відповів взаємністю. Взяв мене за руку і повів з собою в життя. Все далі і далі. Від світанку і до самого заходу. Нашого з тобою сонця. Хочу торкатися твого обличчя. Казати, що ти для мене все. І не боятися втратити тебе. Не тремтіти від холоду, а знати, що ти завжди зігрієш своїм теплом.
Заради тебе руйную плани на вечір. Наступні вихідні. Життя. Ладна подарувати себе тобі відтепер і назавжди. Тільки відчувати тебе поряд. Навіть за тисячі кілометрів. Поряд. Душею. Серцем. Подихом.
Та всі ці слова так і залишаться несказаними. Ніколи не вилетять з моїх уст. А понад усе хочу, щоб ти про них знав.[i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614515
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 21.07.2016
Волшебница-ночь заглянула ко мне,
Развеяв всю грусть со звёздною пылью.…
Скажи мне, мой милый, что видишь во сне?
Желаешь ли ты, чтобы сон твой стал былью?
И пусть далеко ты. Город… Страна…
Да резве имеет это значение??…
Когда есть одна на двоих в нас Луна
И несколько тысяч звёздных скоплений…
А знаешь ли ты, что улыбкой моей
Созвездия могут тебя наградить?…
Поверь, Андромеда и храбрый Персей
Умеють такие мгновенья хранить…
И я улыбнусь, расстревожив твой сон,
Улыбку по звёздам тебе передам,
Бездумно разрушу я твой бастион…
А увидев её, улыбнешся ты сам…
[i]На фото: Персей и его возлюбленная Андромеда[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674627
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 20.07.2016
Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 19.07.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 19.07.2016
Краще сто тисяч разів твоє слово почути, -
Душу незайману втримати, заколисати.
Більше ста тисяч разів визволяти зі скрути,
Аніж не бачити в снах, не знайти, не пізнати.
Краще сто тисяч разів лист розбить на цитати.
Там кожна літера - ніжність блакитно-рожева.
Більше ста тисяч разів недовіру приспати,
Аніж ота копійчана самотність дешева.
Краще сто тисяч разів розбиватися знову,
Стіни мовчання і вежі туманні не зрушу.
Більше ста тисяч разів не помітити змову,
Аніж не знати твою розхвильовану душу.
Краще сто тисяч разів написати і стерти
Щось недолуге таке, нарекаючи віршем.
Більше ста тисяч разів замість тебе померти,
Аніж забудеш мене... та й куди уже гірше?
09.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677337
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Блуждали жёлтыми страницами...
В прошедшем времени...В бреду...
Соприкасались мы ресницами -
Порхали бабочки внизу...
Промчались боги колесницами
По телу искрами колёс...
Вспугнули тени под глазницами,
Не покидая лоно грёз...
Крыло касалось райской птицы
Прозрачной чистоты воды...
Её - хотелось мне напиться!..
И - откреститься суеты!..
А сон - колышется волной -
В прошедшем времени глубин...
Не всё пропишется строкой!..
Не все - дотянутся вершин...
Не всем - дорога от порога
И не по вкусу всем полынь...
Не все - познают радость Бога...
Не все -достойные морщин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677435
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 18.07.2016
[i][color="#3300ff"][b]На віях тиші -
мерехтить роса ,
Ступив на землю
теплий , літній вечір...
І пахне
матіолою краса
І обіймає
ніжністю за плечі.
Дрімає стежка ,
що веде в садок ,
Шепоче , наніч ,
вітер квітам казку .
А хтось на небі
засвітив зірок...
Спасибі , літній вечоре ,
за ласку .[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672806
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.07.2016
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернела белая сирень...
от тоски...
в разлуке
ты моя религия любви...
чётки...
и скрижали...
плавные движения твои...
музыку рождали...
танец страсти...
волшебство творя...
нежность излучая.
вдруг...
ты прикоснулась... до меня...
тайны.. изучая...
как мальчишка.....
будто... в первый раз...
переп0лнен страстью...
твоё соло....
мой безумный джаз...
приближают к счастью...
в нашей сказке...
только о любви...
тает мир реала...
шорох звуков...
плавит наше... в... Мы...
дарит жизнь...
с начала...
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
*****Дарія Типчук - Навіяно - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727732
*****Петро Кожум'яка - навіяне Хуго і Дарії Типчук - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727980
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677583
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
́
«Пробач»,Росіє,що все так,
Що я не шлю тобі привіти,
Що жовто-синім є наш стяг,
Що чорним є Наш Воїн Світла..
Що не складаю я тобі
Хвалебні оди, «любий друже»,
Що українські матері
Клянуть твого «месію» дуже.
Що чверть сторіччя без війни
Жили ми мирно й не кусались,
За те,що друзями були
І й на хвилину не вагались.
«Пробач», Росіє, підлий «брате»,
Що ми прості,без заморочок,
А ти-вкладаєш автомати
До рук наших синів і дочок!.
Що сну давно вже не було,
Бо хтось із рідних-на завданні…
А я-молюсь завжди ізрання,
Щоб доля зберегла його…
«Пробач»,агресоре,»пробач»,
Що бути вільними посміли..
А хочеш-то іще поплач,
Якщо іще не розучилась!
Не просто птах-орел же ти,
Орлам же плакать не годиться!
Та вміння,вороне ,тобі,
Це дуже швидко знадобиться…
Бо не забув нас Бог,дивись!
Гадюці ж,як вона не в`ється,
Все те,що скоїла колись,
Назад до неї повернеться!
Сильніші ми,ніж будь-коли,
Хоч і терплячі,як і треба.
Та ми-не ті вже,що були!
І сокіл наш злітає в небо!
Ми не допустимо чужинців!
І ти-звірієш через страх.
Ти ще згадаєш українців!
Що ж,хочеш-буде на ножах!
Не можеш ти спокійно бачить,
Що гідність є в нас,совість є…
….Ні!ми ніколи не пробачим!…
І не пробачить Бог тебе!
15.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639913
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 10.07.2016
Зазирала Осінь у шпаринку Літа -
Протягом холодним,мрякою,дощем...
і - пожовкло листя,і - змарніли квіти...
Замикалось серце клекотним ключем...
Відлітали душі наче білі птахи...
Відспівали наче сірі солов"ї...
Сонечко котилось до нічної плахи...
Павутинням Осінь креслила шляхи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676810
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 10.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2016
На підзарядці екскаватор хтивий,
Часу не залишилось майже зовсім,
Старий будинок серед поверхівок,
Мов писанка в "елджімікроволновці".
Приречено всміхається безодня
Порожніми Малевичами вікон,
Старий будинок доживає віку,
За мить з’їдять яєчко великоднє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671813
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Сонце ховалось за гори...
Ніч запалила вогні -
Білі й сріблястії зорі,
Схоже - малі ліхтарі...
Нічка вмостилась на море...
Піну збивала в брюле...
Заколисала поволі -
Піснею хвильки тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673853
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616706
Пропади в мені сполохом,
Пропади в мені спалахом,
Життєдайною річкою,
Спопеляючи свічкою;
Поклоняючись Молоху,
Помираючи волохом.
Тільки темною нічкою
Не залиш мене з острахом.
Розлютись, та не гнівайся,
Розірви, та не надовго.
Випивай сльози солодко,
Наливай душу солодом.
Сповідай і сповідайся
У безмежжі безвладного.
Розчинись швидко й коротко...
Не застигни лиш холодом.
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00616706.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673305
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2016
Не засмучена, а озвучена.
Не розпалена, а розлючена.
Фрази розбратом - у аккорди.
Зимним холодом - клавікорди.
Не розгублена, а розгнівана.
Не доспівана, несподівана!
Хочеш любощів? не сьогодні,
Щойно вирвалась із безодні.
Не розтерзана, трохи стомлена,
Не розлюблена - невдоволена.
Стиглим колосом в ноги зерня...
Стане пухом колюче терня.
29.05.
[img]http://xn--d1aiaffnedrlat.xn--p1ai.images.1c-bitrix-cdn.ru/upload/medialibrary/cc5/cc587f5c3e4d4b38761f6becb02e342b.png?1451074233341017[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669165
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 18.06.2016
Безнадежно устав от амбиций своих,
Перед смертью, в больничной палате,
Я в бреду нацарапаю бешеный стих,
От которого вздрогнет читатель.
Нет, не вздрогнет.
Строкой ему вынесет мозг.
Закричит он, а может, заплачет,
А потом будет корчиться, словно от розг,
И замрет, и свернется в калачик.
Пронесется вся жизнь в один миг перед ним,
Нашу сущность, как нерв обнажая.
И от каждой слезинки он станет раним,
И поймет, что она не чужая.
Кто-то скажет: - Так может желать только псих -
Ничего не придумать тупее!...
Я в бреду нацарапаю бешеный стих,
Ну, а сам прочитать не успею...
17.06.2016г. Минск, палата №6 на базе СУ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672848
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Ти не повинен окриляти тих,
для кого серце стало спрілим полотном.
Давати їм надію..
Про зустріч на хресті дороги
Не знаєш,то кричи, питай в дерев.
Хай серце твоє скаже справжню правду.
Не грайся почуттями, бо доля
мстива є: все може обернутися отим лицем до тебе.
Не варто обіцяти, що маятник ніколи не покинеш,
впадеш у вир магічний і незнаний.
Якщо за руку не тримаєш - будь чесним з тим,
кого ти обіймаєш.
Не окриляй, не обіцяй…
Люби
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669348
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 17.06.2016
Зітхало небо під пташиний зичний спів,
Притихнув вітер в довгім очереті.
У високості місяць в ореолі плив,
Ясніли зорі в мерехтливім леті.
І ворожила ніч на крилах кажана,
Дерев патлаті тіні рахувала.
І обіймав подушку сон, вона ж сама
Із милим у цілунку завмирала.
Прозора думка, наче, світлий серпантин,
В хмільній в’юнилась течії тепла.
Роїлись в спраглім серці почуття без спин,
Вона - любила, душа її - цвіла.
14.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672347
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Дивлюся на батьків своїх стареньких,-
Мої кульбабки Божі, так же ж шкода вас...
Дай,Боже,сили їм, тримай моїх рідненьких!
І вірте,прошу,вірте, не пройшов ваш час!
Життя як той пшеничний колос в полі,
Хай колоситься нива й колос хай цвіте!
Господь,насити,прошу, щедро їхні долі!
І не коси ,молю, життя їх золоте!!!
08.05.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664655
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 16.06.2016
Рано - рано спозаранку,
Вишивала вишиванку.
А в узорах самоцвіт…
Веселковий дивоцвіт.
Наче луг на виднокрузі,
Як квітник, що у матусі.
Наче небо, що безкрає,
Кольорами розцвітає.
Подаруночок синочку,
Вчора випрала в ставочку.
Хай синочок мій зростає,
Вишиванку одягає.
Душу в нитку свою клала.
Вишиванку вишивала.
Синю... білу наче сніг,
У небесний оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672355
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2016
Жене вітер хмару,
Як вівчар отару...
Мовчки - не співає,
Серце не втішає.
Заграйте, музики!
Геть ті черевики !!!
Накину віночок
Та й бігом в таночок.
Загоряться очі
Зіроньками ночі,
Злетять руки мої,
Як пташки на волі.
А ти б задивився,
Як медом напився,
А ти б закохався...
Та дощ увірвався.
Де той злодїй взявся?
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622900
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 12.06.2016
Знову чекаю,у трубці бринить шелест гравію.
Котиться приспане ніччю, сріблясте авто.
Може спитати:"Чому я без тебе дичавію?"
Може й наважусь, ось келих міцного порто.
Ніколи - зайнято; руки заламані відчаєм ,
Тільки тремтяче шукає контакт манікюр.
Ти зазвичай, порахуєш дзвінки, я за звичаєм,
Навіть крізь сльози, вберусь у зелений гіпюр.
Хай шелестить, наче листя, уява і спомином
Стануть дві ноти і кави духмяної смак.
Спалимо душі безжально, що вирвуться комином,
Безум і спрага: Вогненна і дикий Відьмак.
21.05.3016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667445
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 10.06.2016
Закатилась луна пятаком
В оттопыренный тучи карман...
Я тебя не зову чужаком,
Да и чувства твои не обман.
Будто вымерло всё за окном -
Не двусмысленно глупая ночь.
По себе я заплачу потом,
Что любовь прогнала свою прочь.
Крепкий кофе заварит рассвет
Перебить послевкусье любви...
Может быть через тысячу лет
Я тебя попрошу - "Позови..."
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631396
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 06.06.2016
Віра - дівчина з тягою до рожевих окуляр.
По життю вона достатньо якісний маляр.
Все до ладу прибере, розставить квіти
И скаже - "Не дорослі ви, а тільки діти".
Надія - дівчина зі зреченним поглядом,
Завжди осяяна, дивним чином, яскраво-світлим обрієм.
Завмерши часом, все вдивляється в нікуди,
А скаже, що навчить заповнювати повітрям доповна груди.
Любов - дівчина зі схильністю до перевдягання.
Насичені та різноманітні кольори в її зітханнях.
Проте, коли вітає близь дороги тяжку мить,
Вона менше каже, більше робить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665988
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 06.06.2016
ДЖАМАЛІ
Вбивали й мордували, з корінням виривали,
Хотіли, щоб Народ цей пропав з лиця землі.
Але жінки співали! О, як жінки співали
Давали дітям в спадок сумні свої пісні.
Вмирали по дорозі. Їх навіть не ховали.
Чужа земля, як камінь в нерідній стороні.
Але жінки співали! О, як жінки співали
Зчорнілими губами мелодії тужні.
Їх голодом морили, їх світ поруйнували,
Могили безіменні загублені в глуші.
А їх жінки співали! О, як жінки співали
Й ховали гіркі сльози глибоко у душі.
А нині ти на сцені. Й тобі аплодували...
Хай біль твого Народу дасть силоньки тобі!
Співай, моя Джамало, як ті жінки співали
Співай, моя Джамало! Твоя журба й в мені.
Оксана Максимишин-Корабель
13 травня 2016 р.
Португалія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665696
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 03.06.2016
Немає віку у любові.
Який там вік коли удвох
На, їм лиш зрозумілій, мові
Говорять? І пильнує Бог,
Щоб почуття тривали їхні
Багато-пребагато літ
І, щоб кохання довго квітло,
Бо квітів потребує світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669523
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 03.06.2016
От запаха пионов... От рассвета
кружится голова немного... Да,
я напишу сейчас, но... не об этом,
я расскажу тебе... что перестать
рождаться - утро - просто же не может,
как улыбаться - солнце, как и я...
счастливой быть в тепле твоих ладошей,
и каждой клеткой знать, что я - твоя.
Любимый мой... Спасибо вот за это!
За то, что ты... такой... Такой родной!
Такой, как есть! Любимый и рассветный...
И утра мне приносишь вновь и вновь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669975
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Ти, як усі приречені до страти,
Шукав не вихід, крапельку жалю, -
Отруйної солодкої гербати
Із присмаком гіркого мигдалю.
Духмяним упиватись ароматом,
Згубитись в споминах останній раз,
Коли минуле ще не стало катом,
Мечами не кувалось із образ.
Ти, як усі приречені, молився:
"Нема любові, дай хоч співчуття,
Я ж Тобі вірив, я Тобі корився
Всі заповіді втілив у життя..."
Тепер розкол байдуже серце крає,
Нехай, воно застигло і мовчить.
Чому те пекло раєм називає,
Бездумного злиття єдина мить?
20.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667262
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 03.06.2016
Не тривожте душі моєї -
Не приходьте до мене в сни.
Я - не згусток тепла-єлею,
Просто день на краю весни,
Просто квітка безпелюсткова
(лиш осердя лишилась міць),
Журавлиночка паперова,
Що не може у вись злетіть...
Не тривожте. Вона заснула,
Заклубочилась кошеням...
Відлітають слова в минуле -
Залишається біль-стерня.
Косовиця була завчасно -
Не достигли іще жита...
Вчора зірка на небі згасла...
А я вкотре пишу листа...
Не тривожте душі моєї,
Світлим спогадом не будіть -
Сльози сплять під крилом у неї
І закрито тривогу в кліть...
Павутинно снується думка
Поміж подихів голосних :
Я для себе сама - брехунка...
Ви...приходьте до мене в сни.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669512
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016
Я пригощу морозивом із хмар
І кавою усміхненого сонця...
Запрошую до веселкових чар,
У серце відчинилося віконце...
Ми помандруєм свіжістю дощу
Закохані, весь світ розцілувати...
Я навіть недомови всі прощу,
Що ти не хочеш кави коштувати...
А Ти ж бо спробуй все життя на смак!
Навіщо тобі сірі будні чаю...
Я відкриваю казку почуття!
Гостинно тебе завжди в них чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668995
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Схилилась до твого плеча -
І світ завмер,
Потріскували у вогні дрова.
Вмирала на вікні свіча,
Цвів ефемер,
А я пила нечувані слова.
Прискорив подих дивокрай
Тремтіння рук,
Від дотику нестримного - жага.
Бери усе, не віддавай
Лишень розлук -
Пекучий біль ще й досі не стиха.
Сто літ малюю вітражі
З очей твоїх.
Дім тут... стежина заросла.
Мені наснились міражі,
Один із них
Віддав мені пір"їнку із крила.
11.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650912
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 31.05.2016
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 30.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2016
Ти пішов...полохливо журба
Розрівняла мою самотність,
Мила коси в сльозах,як верба,
Проклинаючи незворотність.
Розлетівся на краплі потік,
Полохливо розтануть прагне.
Розпливається світ з-під повік,
За собою в одвічне тягне...
Почуттями заллє через край,
Хіба хочеш, та звісно, мусиш...
Не зважай, що мовчу, не зважай,
Як за плечі, мов грушу, трусиш.
Що ти хочеш від мене почуть?..
Розглядаючи ніч на стелі,
Стежку ту в безнадійність топчу,
Коли долі, лиш паралелі...
29.12.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632194
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 04.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2015
Ти вся гола. Вся моя. Мені
Обхопивши голову руками,
Ти палаєш, наче у вогні...
Наче світ, напередодні драми...
Ніжний дотик нижче живота...
І здригання, наче імпульс току...
Це- початок. А кінець- екстаз.
У Європі біженців потоки...
Тіла оксамитовий дурман...
Вигинаєш еротично спину...
А на сході спокою нема...
А міста сирійські у руїнах...
Дія in на зміну дії off...
Тіла шал. Чуттєво та волого...
Світ напередодні катастроф.
ВСЕ ще перетвориться в НІЧОГО.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110201184
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617777
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 05.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2015
ну, вот,
перегорело,-
не беда!
из гаммы нот
и солнечных сплетений
ворвался вдох
и что-то в смысле:
... "ерунда"
под ритмы сердца
музыки
весенней
и утром красный апельсин в окно зайдет,
и реверс утреннего изверга рингтона,
сегодня встретила тебя, под Новый год,
и мне казалось, буду чем-то окрылённой
нет, по сценарию не так...
возможно, удивлюсь немного,
потом попробую узнать
как у тебя ...
галактика, включай тревогу!
я так люблю твои глаза
... ну, да... забыла это... странно
в прошедшем времени нельзя,
а вот случилось в постоянном
из гаммы слов, касаний, взглядов,
снег разлетался под крылом,
ты береги себя... так надо...
снег разлетался ... за углом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547238
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 02.11.2015
А знаєш, що зараз десь помирає небо?
Втопилось у прірві ночі і щезло геть.
А знаєш, скиглити може уже й не треба
Скиглення личить тому, кому ймення - смерть.
А знаєш, води налити не так і важко,
Якщо відкрити всі крани, нехай тече.
А знаєш, що в"яне в саду... пий же, Ромашко!
Впала від вітру, бо щезло його плече.
А знаєш, як є вогонь і бажання жити,
У купі хмизу сховай той бікфордів шнур.
А знаєш, як добре дихати і любити,
У кавовій гущі темній - радість зажур.
А знаєш, комусь завжди підрізають крила,
Ударити швидше і замести сліди.
А знаєш, у безнадії нема мірила
Біда поглинає й ми вже - частина біди.
А знаєш, на тій стіні, що підпер плечима,
Уранці зеленим дивом заплівся плющ.
А знаєш, уважно поглянь навкруги очима,
Дивися пильно,та спершу ти їх розплющ.
31 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617555
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
А дощ іде сьогодні цілий день,
Полоще коси золотава осінь,
Вслухаюсь мовчки у слова пісень,
Що вітер за моїм вікном розносить,
А дощ іде сьогодні цілий день.
Співає вітер про любов свою,
Яка згубилась у далекім краю.
З тих пір він ,бідний, спокою не має,
З тих пір усюди він її шукає,
Співає вітер про любов свою.
І рве та пісня груди, наче крик,
Летить вона за хмари синьо-білі,
Туди, де вчора журавлиний клин,
І гурт качок у вирій відлетіли,
І рве та пісня груди, наче крик.
Якби вона почула жаль його,
Якби вона його почула тугу,
То знов би повернулась у село,
Вона би прилетіла знов до лугу,
Якби вона почула жаль його.
Вони б обоє пестились в житах,
Для неї сплів би він вінок із м”яти,
Її у ноги все життя б поклав.
Ну хто ще так буде її кохати
Як він кохав її у тих житах?
-Вернись ,кохана веснонько,вернись,
Бо лиш удвох ми будемо щасливі,
Лив сльози вітер у небесну вись,
Кричав від горя у тумани сиві,
Вернись, кохана веснонько, вернись.
А осінь посміхалася в уста:
-Тепер прийшла пора мене кохати,
Ще довго не прийде сюди весна!
І одягнувши із туману шати,
До вітру пригорнулася вона...
Н.Хаммоуда
20.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518461
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 31.10.2015
НЕПЕРЕМОЖНІ, НЕЗДОЛАННІ!
Наче навіса нахмурилось небо навколо,
Нічка нависла над нами незряча, німа.
Напівживі... Напівмертві... Невільні-ніколи!
Нас нащербити націлились? Навпіл?-
Нема!!!
Не нажились, не намріялись, не нараділись,
На незалежність . Навіщо новИх нам негод?
Непереможні! Ну, нЕдруги, ні, не надійтесь-
Не наклоняється ниць невмирущий народ!
Недооцінюєш нас ненажерлива нЕчисте?
Напримирялись, настарчить назавжди. Навік!
Не наближайся нахабо, нечесо і нехристе!
На новоземлях народим нащадків новИх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617251
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Таких, як я – не кохають.
Такими захоплюються, пишуть вірші,
У легендах і розповідях прославляють
І моляться на одинці в пітьмі.
Таких, як я – не кохають,
А знаходять лиш привід плекать.
Любуються, щиро вірять
У те, що можу їх надихать.
Таких, як я – не кохають.
Дарують найкраще,
Й насправді не знають –
Тепер, їх життя навіки пропаще.
Таких, як я – не кохають.
Лиш тонуть в каламутних очах.
Кожного дня листівки мені відправляють,
Але не знають, чого плачу я по ночах.
Таких, як я – не кохають.
Бо бездушною стала й черства,
А вони нехай так і не знають,
Що щастя для мене – це бути одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431458
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 31.10.2015
Ты не держи меня, осенний день,
И надо мною золотом не властвуй -
Цветущая пригрезилась сирень,
его улыбка над букетом - "Здравствуй."
Не слышу больше шорохов листвы,
Небесного не вижу перламутра,
Глаза закрою - лишь его черты,
Все остальное - до смешного смутно.
Накрыло с головою и не вдруг...
По телу сладострастное томление.
Сбиваясь с ритма, листопада круг
Подбрасывает новые виденья.
Прости и отпусти, осенний день,
Во мне теплится той весны истома,
Поймет ли облетевшая сирень,
Что, как она, к зиме я не готова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613792
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 31.10.2015
А я й забула, що тебе кохала...
А ти кохав її. Сміялось небо,
Кричали хвилі:"Зупинись,не треба",
Навколішки на березі стояла,
Мереживо у пригоршні збирала.
Та піна не нитки,котилась далі,
Лишаючи розлуки і печалі...
Забула вже, кого я зустрічала?
Марія Аве ...Чи то я співала?
Розірвана струна - душа на плаху.
Забула я, не відчуваю страху
Згубила все,що мала, чи не мала?
Чи тільки осінь коси розплітала,
А ти кохав її...Я бачу тіні,
Чи спалахом світилось мерехтіння?
Молюсь: "Забула, що тебе кохала:
Тому сто літ..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616941
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 30.10.2015
[b]Ніщо так не пробуджує спогади, як запах.
Уильям Сомерсет Моэм[/b]
[i]Чи можна закохатися у запах?[/i]
В пам’яті залишається лише хороше…
Я в це дуже вірю…
Не хочу згадувати погане
Йому не місце в моєму житті
Ніби уже про все сказано,
Написано, прочитано
Але кожен день дивує
Чимось новим
Чимось незвіданим
І ми уже не ті
Час розставляє все
На свої місця
У тебе інша родина
У мене інше місце роботи.
Ми ніби живемо на одній планеті
Але в різних світах
І це не сумні ноти
Ти частина мого минулого життя
Я не можу так просто
Тебе викинути із серця…
Так, саме із серця
За короткий проміжок часу
Тобі вдалося дійти так далеко
Вітаю!!!
[b]Дивно, як легко забувається все, крім запахів…
Эрих Мария Ремарк[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568920
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 29.10.2015
Він так обережно торкався
Струн десь глибоко
Всередині мого Всесвіту
І грав на них до самого
Світанку...
Він завжди знав
Який у мене настрій
Що я хочу отримати від життя
Що я чекаю від нового дня…
Із ним я сміялася
Із ним – плакала
Він бачив мене справжньою.
Він розумів...
Чому я інколи мовчу…
Чому гуляю на мосту…
Чому люблю я самоту…
Він знав про мене все…
Мій музикант…
Моя мелодія життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591611
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 29.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2015
Ти де? Може знов обіймаєш її донесхочу?
Чи палиш щомиті, чи гониш по колу думки,
Чи згадуєш, що там тобі віщували пророче
Чиїсь, не твої, та такі зрозумілі рядки?
Ти де? Закотився за хмару той Місяць кривавий,
Зненацька прийшов і надовго усіх посварив
І любиться десь, спокусивши чергову Заграву,
Допоки у нас зарубцюється в серці надрив.
Ти де? Може, знов до весни - в затяжну летаргію,
Не змерзнути щоб без обіймів та крихти тепла?
Самотність довіку тебе уві сні не зігріє,
Не маючи жодного, навіть без пір"я, крила...
30.09.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610483
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 27.10.2015
Крихітко, болем намучена?
Зникне у серденьку хмаронька,
Зникне із снів темне марення,
Світлим коханням озвучене.
Крихітко, кришене-різане
Щастя у кожного стрічного.
Миті, згадай, не увічнити
Всі ж бо сльозами пронизані.
Крихітко, долею навчена:
Крапля кохання?..впиваємось,
Хоч невгамовно пручаємось,
Птахом злетим на побачення!
Крихітко, з жалем не втовпишся.
Кожна хвилинонька радості
Сповнена сяйва і благості,
Дякуй, із вдячності молишся...
Серпень,2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603667
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 27.10.2015
Я не втрачена, бо не твоя
І твоєю не буду жодної миті.
Забудь... чи осінньо заплачуть дощі ті,
Молитовно зронивши ім"я?
Я не втрачена, бо не твоя.
Я не втрачена, я лиш туман...
Сивим димом потроху, вкрию дороги,
Розгрібаю під снігом біля порогу
Краплі крові задавнених ран.
Я не втрачена, я лиш туман...
Я не втрачена, бо не шукав,
Думав листям до ніг упаду, як схочеш,
Та забуті сліди затопчу... пророчі
Слова хоч і почув, зволікав.
Я не втрачена, бо не шукав...
Я не втрачена, та не суди,
Що вкриваюсь так рано вже сивиною,
Коли щастя пройшло ізнов стороною
І заснуло, буди не буди...
Я не втрачена,та не суди...
Жовтень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613579
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 27.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2015
В осенних сумерках тоски чужие губы прошептали:
"Не заплывайте за буйки...Там упокоены печали..."
В осенних сумерках тоски с тобой их красным помечали...
Чтоб не трясли нас за грудки,всех утонувших откачали...
А им бы чуточку тепла... и воскрешения желаний...
Чтобы по телу дрожь пошла от волн легчайших прикасаний...
Зашили б нежность в лоскутки(в одно большое одеяло)...
А затвердевшие соски - седьмой прелюдией хорала...
Не заплывайте за буйки...Не уловите пульс печали...
В осенних сумерках тоски к ним тянутся одни кораллы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610579
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Я впізнаю тебе, де б не був...
Хай зозулі мовчать, не пророчать.
Вкриє сірий туман ворожбу
Заховавши, щоб нас не морочить.
Десь в душі проростає бур"ян
Вкорінився, у праведне й грішне.
Павутиння патин порцелян
Розсівається в попіл неспішно.
От і блиск потьмянів, чистиш німб?
Та мені і очей не потрібно -
Аромат запашніший за хліб,
Твоя шкіра...навіщо те "видно"?..
Чи опоєна, чи забуттям
Розірвались у пам"яті крила?
Доки серця тривожить биття,
Я збираю розкидані стріли.
Спалахну...де узявся сірник?
Щоб цілунком вогненним, нестримну
Блискавицю хтось кинув і зник,
Струсонув і безжалісно гримнув.
Подих твій, твоє тихе "привіт".
Не зомліла, хоч серденько й терпне
Може ти і не весь білий світ,
Та без тебе чомусь все нестерпне...
25.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616123
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Експромт
Коли у мріях,сподіваннях приходила у сни
Одна мелодія зітхання(із серця неба) - висоти...
Не розпізнав свого кохання!..
П"янкі останнії стежкИ!..
Чом не розчулили благання?..
Чом не волала,що то ти?!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600804
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 25.10.2015
Час...без упину, водою крізь пальці
Ллється потроху, зриваючи вниз
Сонця немає, а Місяць кружальцем
Сумно віщує:"Назад не дивись..."
Що там? Холодного опіку болі,
Муки танталові, пошук примар?
Все, як належить, в тенетах недолі
Нам не знайти вже чарівний ліхтар.
То не про нас журавлі десь курличуть
Ніжно у пісню вплітаючи синь.
То вже не нас за собою покличуть
Злети й падіння, жага потрясінь...
Тільки не тут... я згори споглядаю,
Бачу, як кроки в намисто складеш.
Я вже в дорозі до вічного раю -
Ти ж мене досі, на березі ждеш.
Я розливаю по краплі хвилини,
Може для тебе вони лише мить?
Подих мій вітром так лагідно лине
Рани твої хоч на хвильку зцілить.
Хай не розірве печаль твої ночі,
Може у буйному шалі заграв
Хтось і пригорне, заглянувши в очі,
Хтось, та не та, яку сам би обрав...
23.10.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615387
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Мне стыдно за то, что я журналист,
Когда я смотрю на распятый Донбасс,
Украденный Крым, кремлёвскую мразь,
На рвущихся в небо и рухнувших вниз...
Мне стыдно за ад, что раем зовут,
За фейки, подставы, открытую ложь,
За то, что от грома бьёт нервная дрожь -
Не, мать его, «Град» ли к нам черти несут?!
Мне стыдно за то, что «коллеги» творят,
Распятых младенцев вбивая в мозги...
Буровят безумной брехнёю виски,
И вот уж глаза зомби-пылом горят.
Мне стыдно за предавших нашу страну,
Мне больно за преданных нашей страной.
Кляну прошлогоднюю суку-весну,
Когда нас накрыло волною-войной.
Мне стыдно, что я не в окопе сейчас.
Что не убивал. И что не убит.
И что за Донецк всё так же - болит...
И что оказался ЕС - пид?рас.
Мне стыдно за братьев, что горло нам рвут,
Твердя «отченашно», что русских тут нет,
За верящих в их «миротворческий» бред,
Что к пропасти радостным стадом бегут.
Мне стыдно, что в год не АТО, а ВОЙНЫ
Нормальные бабки рубил президент
Со свитой «свидомой»...
А чьи-то сыны
В «котлах» погибали в тот самый момент.
Мне стыдно, как врали про эти «котлы»
(Та там всё в порядке! Та враг не пройдёт!)
И вот - Иловайск. И Дебальцево - вот...
А кто отвечать будет, штабо-козлы?!
Мне стыдно, что беженцев возят в говне,
Наводят, как водится, тень на плетень,
За их «второсортность» в «единой стране»
За штампы, проверки и прочую хрень.
Мне стыдно за тот пропускной мрак-бардак,
Который как будто хранит рубежи.
Своими руками на этих постах
Мы наших людей превращаем в чужих.
Мне стыдно, что лупят свои по своим...
Что бьют из-за спин. Что пытают. Казнят.
Что к нам приезжают сюда «пострелять».
Что мир жрёт попкорн, глядя, как мы горим.
Мне стыдно за многое... Но всё-равно
Я верю (не слепо, а трезво и зло),
Что мы победим.
Что за тёмным окном
Наступит рассвет.
И будет светло.
6 июня, 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585675
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 23.10.2015
Не муч, обпікаючи поглядом змови,
Тремчу... налилося бажання у вени.
Зітхаю, - незримі душевні окови
Розсипались солодко, синьо-зеленим.
Не муч, розриваєш в молекули опір,
Такий красномовний, а ще ж не торкнувся!..
Той погляд бездонний - палаючий опік,
Розчахнутий розтин... скорися спокусі!
Не муч! Я не струни, - і навіть на нерві
Так грають лише віртуози, - безсила.
Не гайся, бо губиться десь у перерві
Знемога, яка вже розправила крила.
Не муч, підійди, так терзатись жорстоко, -
Я ж бачу, як котяться краплі солоні.
Ті кроки найважчі, ще стануть уроком,
А спогади потім розкреслять долоні.
17.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613949
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Забудь ту нескінченну ніч,
Коли вплітав у коси зорі.
Штормило, човником у морі,
Злітала й падала узбіч.
Забудь, що обпалив вуста,
Вогнем палала моя шкіра,
Співала й заздрила Шакіра, -
Не з нею в небо ти злітав.
Забудь... солодощів нектар
Я налила тобі по вінця,
Злизнувши крапельку з мізинця,
Останню, загасить той жар.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Забудь...хтось рунами нарік
Давно на золотих скрижалях -
Два наших імені навік,
Якщо й разом,то лиш, в печалі...
Вересень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609177
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 22.10.2015
Допоки чахне день, шукаю твої очі,
Бо в кожнім шелесті вчуваються слова
Що кидав, як зерно і сіяв їх щоночі.
Давно вже проросло...навіть пройшли жнива.
Допоки чахне день, згрібаю в руки попіл -
Від тих твоїх троянд червоних пелюстки
Зотліли та й лежать...отож бо маю клопіт,
Щодня дивитися, терзаючи рядки.
Допоки чахне день,в душі шкребеться тихо,
Залізло щось туди і тужно скімлить знов.
Чи радощів луна, чи безпричинне лихо,
Чи клята, Боже!..
без взаємності,
любов?..
Вересень 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607777
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 21.10.2015
Злиденному і кущик - Рай...
Колючка кожна, буцімто троянди,
Хоч тліючі цигарки не гірлянди -
Замріяний, захоплений і край...
Злиденному болото - вир
Русалка там втопила свої коси,
Плела вінок, розквітнув раптом лотос -
В рожевім сяйві корчиться упир.
Злиденному і піт - роса
В пустелі помираючи від спеки,
Оазу бачить в міражах далеких -
Цілує губи змучена сльоза...
Злиденному і слово - вірш,
Пекельна зброя гостра та гаряча,
Нехай невидима, нехай незряча,
Аби була, ще й справжньої незгірш.
Вересень, 2105.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608939
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015
Замалюй сіре з чорним своєї душі,
Ось коректор - моє розуміння.
Може трохи постогнуть забуті вірші -
Не тривожся, не прийдуть видіння,
Замалюй кілька цяток і вилий вином,
Десь там істина знову втопилась?
Я майну павутинкою, болісним сном,
І надією, що запізнилась.
Замалюй, щоб не бачили очі оті,
Що не знають ні втрати, ні болю,
Хай долають вершини важкі та круті,
Щоб тобі не почути:"Доволі..."
Замалюй...бездоганно, а крапку лиши
Непомітну яскраво - брунатну -
Моє серце... потроху рубай і криши,
Не болить, не відчую...не здатна...
20.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608070
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 23.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2015
Вітер шумів, а хмари плакали
Осіннім затяжним дощем.
А ми з тобою все балакали-
І вечір, й ніч, іще, іще...
Ті хмари нам світили маками,..
І не було тому кінця,
Вони здавалися нам знаками,
То Бог нам слав свого гінця.
Ночі злітали, хмари плавали,
А наші праведні серця
Повні любові...І ми марили-
Так буде завжди...До кінця.
І нам тоді уже здавалося,-
Стало світліше за вікном,
І навіть хмари посміхалися,
З тобою нам лише удвох.
Ми не розвієм цю ідилію,
Що ми придумали самі.
Хай дощ іде...А ми щасливі
З тобою вдвох на цій землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604913
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Облака в бесконечно лиловом
Одеянии, словно в халате.
Безымянное краткое слово,
Разлеглось у меня на кровати.
Захотелось вдруг зрелищ и хлеба.
Захотелось вдруг сладкого яда.
За окном недостаточно снега.
На щетине осталась помада.
На сегодня осталась простуда,
Ну а после, наверно, забота.
Недосказанный трепет забуду,
Между домом, подъездом, работой.
Захотелось чего-то что будет,
И чего-то родного, что знаешь.
Просто мягкого, доброго чуда,
О котором в бегах забываешь.
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606012
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Ніколи я твоєю вже не стану,
Про те і дощ осінній моросить...
Хоча буває - ніжністю розтану,
Коли тобою думка защемить.
Птахи злетять у небо - все згадаю.
Згадаю.., та до тебе не злечу.
І не тому, що нині крил не маю,
Чи не кохаю більше до плачу...
Мелодія моя тепер не зрадить -
Вплететься жовтим листям у вінок.
І не тому, що їй не сила звабить
Шаленством до замріяних зірок.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602973
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 17.09.2015
Як воно жити, без серця, скажи
І без душі?
Он же крижинка водою сплива,
наче жива.
Холодом студить, замет на поріг
як оберіг.
Крається скраю, ну хто там, не ти?
Переплети
вічності миті з хмарками, збагни
і полони
Те, що не тут... Відболить, відійде,
в руки впаде,
Хай і без серця, як кров"ю спливе,
може й живе?..
Вересень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607110
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 16.09.2015
Трепетом, лепетом, дощем,
Відкушеним яблуком Єви,
Щоби клітини чули щем,
Бо час допіру не дешевий.
– Легенько, сильно. Хочу. Так! –
Слова холонуть в парафіні.
Ти володільник і батрак,
Мій глянець в сивім кокаїні.
Це літо бабине джмелем
Присіло на гербарій плоті.
Давай чесноти оминем
Й горіти будемо в азоті:
З трепетом, тихо, без дощу,
Без правил, рівності – так хочу!
Нове насіння пророщу,
Де свічка плаче серед ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605963
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 16.09.2015
Не клич мене, вона вже у човні,
Веслом хапливо хвилі розтина,
А я... та що там випало мені,
Хіба непофарбована стіна?
Вона яскравим пензлем осяйним
Малює квіти в розмаїтті трав.
А в мене холод кида крижаним
Прокляттям, в захваті від тих розправ.
Стою вночі, розпатлана сумна,
Розсипався будиночок із карт,
Он біля ніг лиш контури вікна,
Утомлених богів невинний жарт.
Не клич мене навідатись на чай,
Всміхатись понад силу, ледь жива.
Прости та йди, вона десь там, прощай,
Спіши, - тонка прийдешнього канва...
Вересень,2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603620
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 15.09.2015
Волошкою прозвали хлопці друга
І через очі, й посмішку м’яку.
То кличка – не якась там зла наруга –
Ба, не знайшли ще кращу, ніж таку.
Великі сині очі, мов волошки,
І жовто-білий чубчик, мов стебло
У жита, що підстигне трошки,
Ще й личко схоже з сонечком було.
Так він і ріс. Волошкою. Високий,
Став вуглуватий, ширший у плечах,
Розумний хлопець, дивно ясноокий,
І ніжність поселилася в очах.
Аж ось Афган в життя його ввірвався,
З вогнем і димом, з низкою смертей,
Про все це потім він уже дізнався,
Й його волосся стало… ледь руде.
Не раз дивився хлопець в очі смерті,
І поряд запах був крові не раз,
Він не хотів в чужій землі померти,
І добре розумів: війна – не гра.
Усе пройшов: і рани, і утрати,
І спрагу, й біль посеред диких скель.
Як мріяв він вернутись в рідну хату,
Так, до батьків, де є життя людське!
І ось він вдома. Вищий став і статний,
На крилах радості у хату залетів,
Та тільки на поріг утрапив стати,
Солдат увесь якось пополотнів…
Змінилися батьки і хата трохи.
Подумав: роки не пройшли дарма –
У мами сльози котяться горохом,
На голові у батька теж зима.
Стоїть Волошка, мов закляк на місці, –
Не про таку він мріяв зустріч. Ні!
Та й в нього очі стали сірі, злісні –
Згубили колір синій у війні!..
Коли в житах стрічаю я волошки,
То синьооке згадую хлоп’я,
В якого юність не була в горошку.
Афган її на скелях розіп’яв!..
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606667
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015
Мабуть, в кожної людини бувають такі хвилини життя, коли відчуваєш, що думки в голові мчать з шаленою швидкістю, що голова «кипить», мов океан під час шторму. Причини такого відчуття можуть бути різні: приємні враження від якихось подій чи навпаки, просто неприємні емоції через неприємні ситуації. Саме тоді хочеться взяти в руки «перо» та вилити всю душу на аркуш паперу. Як морські хвилі накочуються на берег, так і людські думки виплескуються на папір. Саме тоді людина починає розуміти, що життя сповнене різнокольоровими барвами, що все в людських руках, і змінити в цьому світі можна все. Недарма ж багато поетів чи письменників через відсутність вільного часу вдень, писали вночі… Вони жили пригодами своїх героїв, їхніми переживаннями, задумувались над долею людства… І через це їхні імена не забудуть в бурхливому вирі історії, про них будуть згадувати в майбутньому як про людей, які щось змінили в цьому світі, зробили його кращим…
А інколи просто хочеться погасити світло, запалити свічки та написати абсолютно все, що тебе непокоїть; подумати, який сенс людського життя та для чого людина живе… Тоді люди створюють уявних героїв, що борються зі злом або шукають відповіді на численні запитання, які хвилюють їхніх авторів. І все це зробити наодинці з тишиною та майже цілковитою темрявою, з якою бореться тихеньке палахкотіння свічок – неймовірне щастя, яке приносить масу задоволення. На мою думку, саме в такі хвилини і з’являються на світ справжні шедеври.
Якщо «в руки проситься перо», поспішіть його взяти, воно допоможе вам «зробити чудо» та розкриє усі таємниці прекрасного у найвіддаленіших куточках вашої душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553568
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 13.09.2015
Натхнення ми шукаем у віршах.
Вони дарують нам надію.
Якщо в житті щось сталося не так,
рядки знімають цю провину.
Багато в світі є людей.
Та жоден з них не схожий.
А вірш, це як шалений змій.
Буває він ворожий.
Шукай натхнення у віршах.
Крокуй й не здумай зупинитись.
І навіть, коли спиш у снах,
мандруй, бажаючи змінитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533360
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 12.09.2015
Прошу Вас, прошу Вас : не будьте самотні,
Шукайте свою половинку сьогодні.
Шукайте невпинно її і усюди,
Шукайте, шукайте її поміж люди.
Шукайте її не яку-небудь, справжню.
І щоб не фальшиву, і щоб не муляжну.
Прошу Вас, прошу Вас : не будьте самотні,
Свобода така лиш за крок від безодні.
Повірте, скажу Вам і це - не секрети,
Шукайте любов і її Ви знайдете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603889
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 12.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2015
Не розпинай, бо більше сил нема.
Розіпнута давно, хоча й пручаюсь.
Злетіти в небо без крила дарма,
А я, стежину топчучи до раю,
Пелюстки рву, духмяний чай щоби
Колись налить і знову пригощати
Омріяне, зустрівши між юрби,
Ущент руйнуючи незримі лати.
Дотла спаливши сивий небокрай,
Бо я-таки нестримна і гаряча,
З останнім подихом себе віддай,
Неначе вперше і востаннє наче...
Вересень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603844
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 12.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2015