Віталія Грицак: Вибране

Мая Безіменна

Ніж

Співай  собі,  мій  коханий,  з  ножем  у  горлі.
Я  знаю,  ти  вмієш  -  голосно,  не  фальшиво.
А  я  тобі  на  зап'ястях  червоних  горлиць
і  чорних  хрестів  голодним  пером  нашию.

Танцюй  собі,  мій  коханий,  з  ножем  між  ребер.
Ти  кращий  з  усіх  -  ти  краще  за  всіх  танцюєш.
Боги,  як  горох  достиглий,  дощі  тереблять.
І  згадують  смертних  ламкі  імена  всує.

І  губи  тремтять,  і  свічка  в  передпокої.
І  рвуться  зі  скронь  імен  твоїх  сорок  дев'ять.
Ну  що,  мій  коханий,  що  ти,  у  біса,  скоїв?
Ножі  у  тобі  ніжніші  за  орхідеї.

Співай  собі  і  танцюй  собі,  мій  коханий.
Хто  ввірує  в  біль,  як  в  музику,  той  спасеться...
А  я  у  тобі  так  пристрасно  застрягаю

як  ніж  у  горлі

як  ніж  між  ребер

як  ніж  під  серцем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581190
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 06.08.2015


ОксМаксКорабель

Я не благатиму на вбивцю кари

Вставай.  Ходімо,  синку  мій,  до  дому
...До  тебе  йшла.  А  вслід  собака  вив...
Віддай  мені,  віддай  свій  біль  і  втому.
Я  витримаю  все,  лиш  ти  би,  рідний,  жив.

Ти  не  дивися  страшно  так  у  хмари,
У  синім  погляді  відбився  чорний  світ.
Я  не  благатиму  на  вбивцю  кари,
Бо  доста  вже  землі  Вкраїнській  бід.

Пробач,  синочку,  любий  мій,  Іванку,
Щось  мої  мислі  не  туди,  де  слід.
Я  фото  гладила  твоє  до  ранку,
...А  потім  вість  страшну  приніс  сусід.

Йому  не  вірю.Ти  ж  сказав  -  повернусь,
Ще  дід  учив  триматись  за  слова.
Ну,  як  же  так.  Сказав  -  повернусь,
А  сам  лежиш  у  ранах  голова.

Коли  ти  виріс?  Вчора  ще  не  було
В  твоїм  волоссі  й  нитки  сивини
А,  знаєш,  сину,  моє  серце  чуло,
Як  ти  поранений  просив  води.

Святої  трошки  принесла  з  Йордану,
Тряслися  руки,  хлюпалась  вона.
Ти  пий,  синочку,  рідний  мій,  Іване,
Вона  врятує.То  ж  свята  вода.

Вставай.  Ходімо,  сину  мій,  до  дому,
Я  знову  хустку  в  ружі  одягну...
Забудемо  про  біль  і  втому,
Благаю,  не  лишай  мене  одну.
Оксана  Максимишин-Корабель
21  лютого  2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481004
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 30.07.2015


ОксМаксКорабель

мені наснилось, що вони зустрілись

МЕНІ  НАСНИЛОСЬ,  ЩО  ВОНИ  ЗУСТРІЛИСЬ...
Мені  наснилось,  що  вони    зустрілись
Убитий  в  Крутах  й  вірменин  Сергій.
В  саду  едемськім  на  травичці  всілись:
"За  що  тебе?  "        "За  Україну,  друже  мій.  "

"Ти  знаєш  і  мене  за  неї  вбили,  
Та  це  було  вже  років  майже  сто.
Тоді  померли  ми,  щоб  ви  нам  жили.
А  вас  вбивають...  Вас  тепер  за  що?"

"Ти  пам'ятаєш,  друже.  Звісно,  пам'ятаєш,
Як  біло-біло  в  нас  цвітуть  сади.
І  ти  цей  запах  п'єш.  І  ти  його  вдихаєш
...  Я  б  все  віддав,  щоб  хоч  на  мить  туди."

"А  я  ще  ввечері  узяв  дівча  за  руку
Й  тихенько  так  до  серця  притулив.
Тоді  не  знав,  що  Бог  уже  розлуку
Навіки  на  землі  нам  присудив.

Під  Крутами  стояли  ми  стіною.
В  очах  не  страх,  а  злість  до  ворогів.
Большевики  готовились  до  бою,
Я  йшов  на  смерть...  а  жити  так  хотів."

"Мені  твій  попіл  стукав,  брате,  в  груди.
Я  вірменин,  а  теж  Вкраїни  -  син.
Не  мав  у  серці  й  крапельки  облуди,
За  те  й  убив  мене  проклятий  поганин."

...  Мені  наснилось,  що  вони  зустрілись.
Убитий  в  Крутах  й  бородач  Сергій.
В  саду  едемськім  на  травичці  всілись:
"  За  Україну  нас  вбивають,  брате  мій."
Оксана  Максимишин-Корабель
29  січня  2014  року

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476548
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 30.07.2015


ОксМаксКорабель

Молитва до коханої


Коли  й  білий  світ  відвернеться  від  мене
І  сам  я  зневірюсь  давно  у  собі,
Коли  на  землі  зачинять  всі  двері.
Я  знаю  -    відчинені  будуть  твої.
Коли  я  впаду  і  не  зможу  піднятись,
Ніхто  не  подасть  мені    й  краплі  води
І  будуть  мене  усі  друзі  цуратись,
А  ти  все  одно  пам'ятай  і  люби.

Коли  ясний  день  буде  чорним  від  болю
І  скажуть  усі:  він,  мабуть,  нагрішив,
Коли  вже  й  душа  буде  рватись  на  волю
Ти  знай  -  гріх  один,    я    тебе  лиш  любив.
Коли  жебраком  я  на  паперті  стану
Й  прохатиму  Бога:  мене  забери.
І,  навіть  тоді,  як    у  Лету  я  кану,
А  ти  все  одно  пам'ятай  і  люби.

Коли  мої  руки  не  втримають  зброю
І  сонце  для  мене  зайде    назавжди,
Я  буду  в    ту  хвилю  тільки  з    тобою.
Ти  віриш,  кохана?  Вір  і  люби.
Коли  ні  листа,  ані  звістки  не  буде,
Бо  звідтам    поштар  не  привозить  листи.
Коли  вже  про  мене  забудуть  всі  люди,
А  ти  все  одно  пам'ятай  і  люби.
Оксана  Максимишин-Корабель
1  липня    2015  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591412
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 30.07.2015