Співай собі, мій коханий, з ножем у горлі.
Я знаю, ти вмієш - голосно, не фальшиво.
А я тобі на зап'ястях червоних горлиць
і чорних хрестів голодним пером нашию.
Танцюй собі, мій коханий, з ножем між ребер.
Ти кращий з усіх - ти краще за всіх танцюєш.
Боги, як горох достиглий, дощі тереблять.
І згадують смертних ламкі імена всує.
І губи тремтять, і свічка в передпокої.
І рвуться зі скронь імен твоїх сорок дев'ять.
Ну що, мій коханий, що ти, у біса, скоїв?
Ножі у тобі ніжніші за орхідеї.
Співай собі і танцюй собі, мій коханий.
Хто ввірує в біль, як в музику, той спасеться...
А я у тобі так пристрасно застрягаю
як ніж у горлі
як ніж між ребер
як ніж під серцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581190
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 06.08.2015
Вставай. Ходімо, синку мій, до дому
...До тебе йшла. А вслід собака вив...
Віддай мені, віддай свій біль і втому.
Я витримаю все, лиш ти би, рідний, жив.
Ти не дивися страшно так у хмари,
У синім погляді відбився чорний світ.
Я не благатиму на вбивцю кари,
Бо доста вже землі Вкраїнській бід.
Пробач, синочку, любий мій, Іванку,
Щось мої мислі не туди, де слід.
Я фото гладила твоє до ранку,
...А потім вість страшну приніс сусід.
Йому не вірю.Ти ж сказав - повернусь,
Ще дід учив триматись за слова.
Ну, як же так. Сказав - повернусь,
А сам лежиш у ранах голова.
Коли ти виріс? Вчора ще не було
В твоїм волоссі й нитки сивини
А, знаєш, сину, моє серце чуло,
Як ти поранений просив води.
Святої трошки принесла з Йордану,
Тряслися руки, хлюпалась вона.
Ти пий, синочку, рідний мій, Іване,
Вона врятує.То ж свята вода.
Вставай. Ходімо, сину мій, до дому,
Я знову хустку в ружі одягну...
Забудемо про біль і втому,
Благаю, не лишай мене одну.
Оксана Максимишин-Корабель
21 лютого 2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481004
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 30.07.2015
МЕНІ НАСНИЛОСЬ, ЩО ВОНИ ЗУСТРІЛИСЬ...
Мені наснилось, що вони зустрілись
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
"За що тебе? " "За Україну, друже мій. "
"Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш
... Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
"А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.
Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Большевики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."
"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."
... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
" За Україну нас вбивають, брате мій."
Оксана Максимишин-Корабель
29 січня 2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476548
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 30.07.2015
Коли й білий світ відвернеться від мене
І сам я зневірюсь давно у собі,
Коли на землі зачинять всі двері.
Я знаю - відчинені будуть твої.
Коли я впаду і не зможу піднятись,
Ніхто не подасть мені й краплі води
І будуть мене усі друзі цуратись,
А ти все одно пам'ятай і люби.
Коли ясний день буде чорним від болю
І скажуть усі: він, мабуть, нагрішив,
Коли вже й душа буде рватись на волю
Ти знай - гріх один, я тебе лиш любив.
Коли жебраком я на паперті стану
Й прохатиму Бога: мене забери.
І, навіть тоді, як у Лету я кану,
А ти все одно пам'ятай і люби.
Коли мої руки не втримають зброю
І сонце для мене зайде назавжди,
Я буду в ту хвилю тільки з тобою.
Ти віриш, кохана? Вір і люби.
Коли ні листа, ані звістки не буде,
Бо звідтам поштар не привозить листи.
Коли вже про мене забудуть всі люди,
А ти все одно пам'ятай і люби.
Оксана Максимишин-Корабель
1 липня 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591412
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 30.07.2015