DVI: Вибране

Петро Рух

МОЇ СНИ

В  снах  моїх,  що  сліпучо  яскраві
(Барв  таких  в  цьому  світі  нема),
Чарівні,  дивні  квіти  і  трави,
Хоч  навколо  лютує  зима.

Сни  мої  мальовничо-казкові
Моє  серце  зробили  таким
Повним  захвату,  щастя  й  любові,
Хоч  навколо  усе  навпаки.

Сни  мої  —  це  вторинний,  побічний
Плід  глибинних  моїх  молитов,
Що  мене  переносять  у  вічне,
Де  лише  тільки  Бог  і  любов.

Хоч  навколо  зима  або  осінь,
В  снах  моїх  вічний  подих  весни.
Я  колись  опинюсь  там  назовсім,  
І  то  будуть  вже  більше  не  сни.

Із  циклу  віршів  2011  року  "Злива  щастя"  www.PetroRuh.com/2011.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741337
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 19.07.2017


Lana P.

ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ

Чумацький  Шлях  із  зоряного  пилу
Віками  світить,  як  дороговказ.
На  ньому  місяць  стрів  зоринку  милу
І  щастям  засіяв,  немов  алмаз.

На  землю  передав  своє  проміння
І  запалив  душевні  каганці.
Кружляли  мрії  в  яснім  мерехтінні,
У  золотім  небесному  вінці.

Ти  подумки  пройди  оцю  дорогу
Посеред  неба,  в  долі  на  краю,
Забудь  життєві  труднощі,  тривогу...
Повір  —  зустрінеш  й  ти  зорю  свою.                      20/08/15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739914
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Виктория - Р

То був не сон, а справжня казка! (18+

[b][i][color="#aa00ff"]А  ти  мені  сьогодні  снився,
І,  наче  плющ,  по  тілу  вився;
А  я  тремтіла,  бо  не  вперше
Ти  у  мені  кохання  вЕршив.

В  солодких  муках  млію  досі.
Ти  пестив  щедро  ноги  босі  -
Коліна,  стегна  та  сідниці...
Цілунки  -  з  смаком  полуниці!

Бентежив  вкрай  твій  кожний  дотик;
Кохання  -  як  важкий  наркотик!
Я  спину  вигинала...риссю!
Забракло  навіть  трохи  кисню...

Зомліло  тіло  до  нестями,
Я  задихалась  почуттями!
Була  усюди  твоя  ласка...
То  був  не  сон,  а  справжня  казка!
28  06  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739776
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Виктория - Р

Коханий

[b][i][color="#dd00ff"]Поцілуй,  коханий,  ніжно  мої  щічки.
Ти  і  я,  мій  любий,  наче  голубки,
Подивись  у  вічі,  наче  в  плесо  річки,
Пригорни  до  серця  міцно  залюбки.

Подивись,  мій  милий,  ніч  яка  весняна!
Вже  навшпиньках  тихо  сон  у  дім  бреде.
Я  -  твоя  єдина  і  твоя  кохана,
Розпали  багаття  між  моїх  грудей.

Смачно  пахнуть  вишні,  цвіт  летить  на  плечі,
Тільки  чути  з  саду  шурхітливий  звук,
В  пристрасті  шаленій  приховав  нас  вечір,
А  твої  цілунки  гріють  пальці  рук.
08  05  2017  р  
Вікторія  Р  
[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732680
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017


НАСИПАНИЙ ВІКТОР

ХТО ЩО ЛЮБИТЬ гумор

На  бенкеті  дві  кумасі  поруч  в  ресторані.
Оглядають  зал  і  гостей,  різні  страви  гарні.
Перша  каже:  -  Скільки  всього,  тут  калорій  маса.
Інша  рада:  -  Їж,  не  крився,  налягай  на  мнясо.
-  Я  все  більше  по  фен-шую,  чай  зелений,  фрукти.
«Тисну»  більше  на  салати,  щоб  у  формі  бути.
Звісно,  вправи  і  дієти.  Різну  зелень,  соки.
Їм  таке,  де  вміст  калорій  не  такий  високий.
-  Зелень  їсти,  кріп,  травичку  –  то  їда  здорова.
Розпасешся  на  дієтах,  будеш,  як  корова.
Знаєш,  люба,  все  шкідливо.  Чіпси  і  хотдоги.
Тільки  можеш  на  салатах  простягнути  ноги.
Глянь  он  шинка,  зельц,  рулети,  риба  і  ковбаска.
Я  би  тиждень  тут  сиділа  серед  того  м’яска.
В  тебе  шкіра,  ребра  й  кості.  Ноги,  ніби  шпички.
Чоловіку  ж  треба  перцю  і  кавалок  цицьки.
З  хлопом,  знаєш,  треба  мудро.  Ніби  рись  і  киця.
Мій  он  хоче,  щоби  в  ліжку  я  була  тигриця.
Треба  часом  кігті  й  силу,  щоб  дивився  ласо.
А  тигриці  всі  й  левиці  люблять  тільки  м'ясо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731365
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Галина Яцків

В саду весна

В  саду  весна  як  пристрасті  вирує  -  
Лише  глухий  той  голос  не  почує,
Лише  сліпий  краси  її  не  бачить,
Лише  бездушний  навесні  не  плаче.

Весна  цвіте  -  тобі  дарує  щастя,
І  чистий  ти,  як  в  світлий  день  причастя,
І  щирі  сльози  радості  й  кохання
Сховай  в  вінку  із  мрій  і  сподівання.

В  саду  весна  -  рожеві  заметілі,
Твої  сліди  у  цвіті  білі-білі.
Співаю  я  -  ти  музики  не  чуєш,
В  твоїй  душі  зима  іще  лютує.

Весна  цвіте  -  тобі  дарує  щастя,
Звільнись  від  мук,  як  в  світлий  день  причастя,
І  щирі  сльози  радості  й  кохання
Втопи  у  морі  мрій  і  сподівання.

В  саду  весна  -  і  ми  йдемо́  у  парі,
Сховала  синь  небесна  сірі  хмари,
І  ти  прозрів,  красу  мою  побачив,
Моя  душа  вже  більше  не  заплаче.

Весна  цвіте  і  нам  дарує  щастя,
Перед  весіллям  йде́мо  до  причастя.
І  щирі  сльози  щастя  ми  готові
Покласти  нині  на  вівтар  любові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730508
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 01.05.2017


Шостацька Людмила

ЗАГАДКОВА НЕПОВТОРНІСТЬ


                                             Ми    всі    -    в    одному    екземплярі,
                                                             На    світі    двох    нема    таких,
                                             Ця    таємниця    -    у    футлярі
                                             І    для    чужих,  і    для    близьких.

                                                             В    одній    родині  –  цілий    сад,
                                                             А    безліч    в    ньому    ароматів
                                             І    різні    погляди    в    свічад,
                                             І    цифри    різні    в    циферблатів.

                                             Плоди    всі    мають    різний    смак,
                                                             В    думок    забарвлення    строкате,
                                             Хоч    спільних    досить    є    ознак,
                                             Все    ж    це  –  окремі    адресати.

                                             Ця    неповторність  загадкова
                                                             Й    смішні    уперті    зодіаки,
                                                             Як    різнобарв’я    думки    й    слова,
                                             Так    в    особистостей  -    ознаки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731096
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 30.04.2017


Крилата (Любов Пікас)

ПЛАЧЕ ДУША І НЕБО

Скільки  в  тілах  осколків,  
Крові  в  землі,  ой,  леле!
Нерви  –  сталеві    голки.
Очі  –    ропи  джерела.

Скільки    ночей  безсонних,
Рук  в  мозолях  тендітних,
Вибухів  не  резонних,  
Страху,    хрестів  гранітних!

Скільки    нічних  кошмарів,  
Болю,  візків,  протезів,
Ліків  і  санітарів,  
Довідок,    соцзабезів!

Зможе,  скажіть,    хто-небудь
Зміряти,  що  набралось?
Плаче  душа  і  небо.
Сонце  у  чорне  вбралось.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730949
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


палома

ЩАСЛИВИЙ ХОЧЕШ БУТИ

Щасливий  хочеш  бути  –  все  віддай,
Усе,  що  убиває  душу  й  тіло.
Над  бідами  своїми  не  ридай-
Зроби  на  тій  землі  хороше  діло!

Люби  людей,  даруй  тепло,
Шануйся  в  Господі  щоденно.
Невіри  бійся  –    лише  зло
Вбиває  щастя  достеменно.

Живи  в  любові  кожен  день,
Не  думай  про  земні  потреби,
Лишень  про  гроші  до  кишень,
Хоч  дітям  підсобити  треба…

Майбутнє  все  в  Його  Руках  –  
Добробут  наш  і  душі  наші.
Страшніш,  коли  в  тяжких  гріхах
Ми  губимо    усе  найкраще…

Щасливий  хочеш  бути  –  будь!
Живи,  як  Бог  велів  в  Законі.
Не  забувай  важливу  суть:
Душа  -  їз  Неба,  із  Любові!








: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646191
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 28.04.2017


Morison

мотиваційний

я  просто  спробую  ще  Ра́з.  
чи  з  того  вийде  щось  -  не  знаю,  
та  краще  тиснути  на  газ:
на  гальмах  з  місця  не  рушають.  
17:57

я  просто  витрачу  ще  мить,
хай  навіть  витрачу  намарно,  
зате  хоч  серце  не  щемить,  
що  живу  лінню  і  бездарно.  
18:07

я  просто  візьму  Інший  шлях.  
хай  попередні  всі  невдалі  -
не  привід  це,  щоб  сам  закляк.  
потрібно  рухатися  далі.  
18:13

я  просто  Більше  дам  зусиль,  
бо  зараз,  видно,  їх  замало.  
тоді  Нових  досягну  хвиль
і  стане  так,  як  не  бувало.  
18:18

скільки  зробив  уже,  згадай!
а  скільки  мріяв,  щоб  почати!  
здасишся  -  огорне  печаль,  
бо  шкода  надбане  втрачати.  
18:42

лети  скоріше  від  торпед.  
чи  довго  будеш  ще  вагатись?!
годинник  йде  лише  вперед:
почавши,  пізно  зупинятись.  
19:30

10.12.16,  Луцьк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730280
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Галина Яцків

Іду по світу

Іду  по  світу...Боже,  він  -  безмежний.
Стежки  доріг  шукають,  ті  -  шосе,
Здається,  вліво-вправо  крок  необережний
І  в  яр  чи  в  прірву  щось  тебе  знесе...

Іду  по  світу...Боже,  він  -  тісний,
І  друзі  й  вороги  все  ті  ж  на  перехрестях,
І  щастя,  мов  горіх  в  зубах  міцний,
Й  нещастя,  наче  половців  нашестя.

Іду  по  світу.  І  добро  я  намагаюсь  не́сти,
Боюсь,  щоб  чорний  кіт  мій  шлях  не  перебіг,
Щоб  всі  думки  в  тугу  косу  дівочу  спле́сти,
Молюсь,  щоб  Бог  в  усьому  допоміг.

Іду  по  світу...Всяке  на  путі  є,
Неначе  вихор  звідкілясь  -  чуже  весілля...
Мерця  провадять...Хто  вже  знов...
Лице  пітніє...Дорогу  гуси  переходять:  Гі-ля!...

Іду  по  світу...Може  хтось  зупинить  -  
З  слизьких  доріг  пове́рнусь  в  тепле  літо,
У  хаосі  життя  до  мене  Муза  лине,
З  кінця  тунелю,  де  я  бачу  світло.

Іду  по  світу...Ні,  не  йду,  я  лину,
Здається  часом,  що  здіймаюсь  ввись,  лечу...
Земного  вже  нема  тяжіння,
Я  замикаюсь  у  собі  й  мовчу.

Іду  по  світу...Я  боюсь  кричати,
Бо  голос  мій  летить  в  глуху,  тупу  безодню.
Підступно  думаєш:  що  з  того  будеш  мати?
Що  дати  їм,  коли  і  сам  голодний?

Іду  по  світу...Роздаю,  що  маю,
І  ті,  що  йдуть  за  мною,  ласі  більш  на  гроші,
А  Бог  у  очі  й  душі  заглядає,
А  душу  вже  давно  доїли  воші.

Іду  по  світу...Вітер  перехресний.
Долаю  вперто  й  знову  бачу  перешкоди,
І  не  такий  легкий  на  схилі  літ  мій  хрест.
Йду  до  вершин.  А  де  ж  ті  нагороди?

Іду  по  світу...То  зима,  то  літо,
В  обранців  долі  не  моє  дзвінке  ім'я,
Іду  вперед,  бо  йдуть  за  мною  мої  діти,
Хто  їм  дорогу  вкаже,  як  не  я?

Іду  по  світу:  стомлено  і  вперто,
В  путі  відстали  інші,  я  ще  не  здаюсь.
Я  за  життя,  скажу́,  готова  вмерти.
Я  йду  у  світ...На  точці  відліку  молюсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730696
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Анастасія Калініна

Ты когда-то помогла врагу?

–  Ты  когда-то  помогла  врагу?
–  Нет.  
–  А  почему?  Ну,  эгоистка!  
Вдруг  попал  в  болото  он,  в  беду?  
Неужто  тебе  так  ненавистен?  
Ты  когда-то  помогла  врагу  
Выбраться  с  глубокого  ущелья?  
–  Нет,  не  помогла,  и  не  смогу,  
Ведь  врагов  по  жизни  не  имею!
Вам  гордыню  надо  прокачать:  
"Вот  смотрите,  я  такой  весь  добрый!"  
А  не  лучше  ли  с  себя  начать:  
Не  иметь  врагов  и  наглой  морды?  
Или  проще  вешать  ярлыки,  
И  влезать  в  дерьмо  от  пят  до  шеи?  
Не  подам  врагу  своей  руки.  
Некому.  Врагов  я  не  имею.

©  Copyright:  Анастасия  Федоренко

https://lady-anastasiia.jimdo.com/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729917
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2017


Виктория - Р

Плачут свечи

[b][i]Отшумела  листва,  не  поют  соловьи,
Тихо  дремлет  земля  под  покровом.
Забрала  тебя  смерть  у  родимой  семьи,
Мне  не  выразить  боль  эту  словом...

Как  же  грустно  теперь,  мне  братишка  поверь,
Что  ушёл  ты  из  жизни  внезапно...
Я  стучусь,  как  всегда  в  приоткрытую  дверь,
Мне  охота  вернуть  всё  обратно...

Боль  в  душе,  как  клеймо  обжигает  вдвойне,
Догорая  в  тиши  плачут  свечи...
А  больнее  всего  твоим  деткам,  жене,
Время  вовсе  нам  раны  не  лечит...
02  04  2017  г  
Виктория  Р
Посвящение  брату  Виталию
[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726931
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Володимир Ромен

Ми часто дружимо не з тими

Ми  часто  дружимо  не  з  тими
Ми  рідних  серцю  нищим  вщент
Живемо  мріями  чужими
Копійку  змінюєм  на  цент

Ми  душі  продаєм  за  гроші
Ми  за  посади  рвем  серця
Яким  би  світ  не  був  хорошим
В  душі  він  не  прийме  мерця

Частенько  нехтуємо  тишу
З  близькими  тими,  в  кому  суть
Частенько  тими  є,  хто  лишить
Святих  людей,  та  ті  нас  ждуть...

Без  нас  відношення  до  нас
Було  б  відношенням  до  інших
Без  нас  весь  той  словесний  фарс
Був  вилився  б  лише  у  тишу...

Ми  зайві,  але  ми  важливі
Важливі  рідним  та  близьким
Лишайтесь  здатними  на  диво
Лишайтесь  вірними  святим...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726881
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Виктория - Р

Хто для тебе є я?

[b][i][color="#ff00ff"]Хто  для  тебе  є  я?
Розкажи  мені  конче:  
Може  спів  солов'я,  
Може  вранішнє  сонце?  

Хто  для  тебе  є  я:
Може  всесвіту  край,
Може  спрагла  земля,  
Чи  рясний  водограй?

Хто  для  тебе  є  я:  
Мо  краплина  печалі,
Чи  капризне  маля,
Чи  єдина  з  причалів?

Хто  для  тебе  є  я:
Може  дівчина-рута?
Трохи  дивне  ім'я,
А  чи  доленьки  смута?
01  04  2017  р  
Вікторія  Р[/color]
[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726750
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Радченко

Тьомка

Час  біжить  і  вже  півроку
Виповнилось  правнучку.
Дзигиня,  маленький  клопіт  —
Не  лежиться  вже  йому.
Він  уміє  "розмовляти",
Сам  лягає  на  живіт,
Дуже  любить  танцювати
На  носочках,  як  джигіт.
Жартівливо  називаєм:
М'ячик  з  ножками  ти  наш.
Залюбки  в  футбол  він  грає  —
Є  у  Тьомки  справжній  м'яч.
Все  навкіл  йому  цікаво,
Все  куштує  він  на  смак.
Робить  він  спортивну  вправу—
Пальчик  ніжки  посмоктать.
Як  не  день,  то  щось  новеньке:
Ось  навчивсь  казать  "коя".
Час  біжить.  Біжить  швиденько  —
Правнучок  вивча  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722246
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 30.03.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2017


Lana P.

В ТВОЇХ ЦІЛУНКАХ…

В  твоїх  цілунках  я  втрачаю  вимір  часу,
Гублюся  в  просторі  —  немає  спасу...
В  своїх  цілунках  надаю  тобі  я  силу,
Вдихаю  усмішку,  так  серцю  милу.
Я  буду  вірною  тобі  та  не  святою,
Так  хочу,  щоб  щасливий  був  зі  мною...        2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726239
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Альвіна Єрух

МАМО


Простіть  мене,  мамо.  Я  часом  жорстока.
Що  слово  на  думці  -  вже  на  язиці.
Як  місяць,  від  вас  віддаляюсь  щороку.
Я  знаю,  не  права,  сльоза  по  щоці...

Простіть  і  за  слово,  й  за  діло  дитину
Що  вас  не  достойні,  за  думку  лиху.
Колись  я  свою  буду  мати  родину.
І  буду  по  вашім  рушати  шляху.

Я  буду  як  ви,  помилки  розуміти,
Навчуся  прощати  й  любити  без  меж.
І  в  мене  колись  нелегкі  будуть  діти.
Не  знаєш  вогню  -  поки  рук  не  спечеш.

Простіть  мене  мамо,  ви  -  вранішнє  сонце.
Світіть,  не  згасайте,  даруйте  тепло.
Хай  доля  й  талан  будуть  вам  охоронці.
У  вас  все  добро  світове  проросло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724815
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Салтан Николай

Пустота

[img]https://pp.vk.me/c625118/v625118008/43b13/MxJFcoL83ig.jpg[/img]
[i]Їм  немає  місця  на  землі,
                                                         але  вдосталь  в  нашім  серці…[/i]

Сонце  стало  нічною  зорею,
Сохнуть  квіти  у  літнім  саду.
Душу  біль  роз’їдає  іржею,
Залишаючи  там  пустоту.

Роз’їдає  так  люто,  бо  знаю,
Опустіла  сьогодні  земля,
І  відкрились  ворота  до  раю
Під  палаючий  звук  скрипаля.

Ти  не  грай  мені  пісню  криваву,
Не  тривож  мої  струни  німі,
Оберни  лиш  страждання  в  відвагу
Проживати  ці  дні,  як  у  сні:

Ніби  знову  запахло  весною
До  мурашок,  до  приступу  сліз,
Ніби    голос  знайомий  до  болю
Знову  кличе  до  рідних  беріз.

І  той  сон  дивовижна  реальність,
Закрадається  потай  в  думки.
Але  мрію  мою,  щиру  радість
Вщент  руйнують  останні  рядки:

Легше  гори  зрівняти  з  землею,
Океан  весь  розлити  в  пляшки,
Аніж  Вас  повернути  зорею
Хоч  на  відстань  моєї  руки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605467
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 18.03.2017


Гриндула Тетяна

А хто вона, Жінка?

А  хто  вона,  Жінка?  У  чому  її  серцевина?
У  неї  душа  промінням  яким  променить?
А  хто  вона,  Жінка?  Для  когось  вона  половинка,
Кохана,  бажана,  ріднішої  й  годі  знайти.

Вплелось  у  волосся  морської  води  шумовиння,
А  в  серці  засіялось  щедро  любові  зерно.
У  неї,  гаптовані  сонцем,  веснянки  на  шкірі,
У  неї  вклав  Бог  все  найкраще,  що  в  нього  було.

І  матір  вона,  берегиня  сім’ї,  свого  роду,
Кохана,  дружина,  бабуся,  комусь  і  сестра.
Весь  всесвіт  вмістився  колись  в  її  лоні…
Вона  у  цей  світ  приводить  маленьке  життя.

У  неї  Господь  помістив  найцінніше  –  турботу
За  свою  сім’ю,  за  родину,  за  діток  своїх.
Вона  від  віків  зачинателька  роду  людського.
Бо  Жінка  –  найкраще,  що  є  на  цій  грішній  землі.

©  Тетяна  Гриндула  8  березня  2017  р.  (22  год.  46  хв.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722409
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Ольга Плай

Немає піку почуттів

Немає  піку  почуттів,
Усе,  що  було  -  то  згоріло,
Можливо,  ти  цього  хотів,
А,  може,  я  так  захотіла.

Не  гріє  серце,  лиш  мовчить,
І  час  від  часу  не  зітхає,
"Тут  холодно!"  -  воно  кричить,
Про  іскорки  мене  благає.

Але  немає  почуттів,
Вогню  не  буде:  не  старайся,
Ти  сам  всі  іскри  погасив,
Тепер  у  цьому  лиш  покайся.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644445
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 13.03.2017


Таня Квашенко

утоли моя печали…

Этот  дождь  за  окном  цокотит:  «Неужели  весна?..»
Проливаются  в  мир  с  того  света  идущие  слёзы.
Встреча  ночью  во  сне  -  наяву  нам  водою  дана.
Это  сретенье  душ.  Это  спас  на  воде  мироносный.

Мартоносец-скворец  залезает  поглубже  в  фонарь  –
У  него  там  гнездо,  и  воде  до  него  не  добраться.
Ночью  снится  отец,  мой  теперь  уже  вечный  февраль,
Что  слезами  дождя  будет  мне  наяву  улыбаться,

Приходить  и  смотреть,  как  живу,  и  касаться  души.
Я  без  этих  касаний  не  сделаю  дальше  ни  шагу.
Научи  меня  жить  без  тебя,  и  души  не  сушить,
Утоляя  печаль  этой  данною  свыше  мне  влагой…

12.03.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723026
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Володимир Присяжнюк

ЖИТТЯМ ЙШЛА ЖІНКА!

Життям  йшла  Жінка  -твердо,  гордовито,
Хоч  сльози  часто  й  блискали  з-під  вій,
І  клопотів  важкі  давили  плити,
І  бив  в  лице  життєвий  буревій…
Йшла  вивірено,  впевнено,  натхненно,
Красою  сотворяючи  красу,
Святковістю  вкриваючи  буденність,
Долаючи  нудьгу,  тривоги  й  сум.
Несла  любов,  омріяно-пречисту,
Яку  оберігала,  як  могла.
Епохи  пролітали  падолистом,
Ввібравши  першоцвіт  її  тепла.
Життям  йшла  Жінка-  легко  і  грайливо,
Вплітаючи  казковість  у  віки,
Дива  творила,  бо  сама,-  як  диво-
Вінець  творіння  Божої  руки!
©  Володимир  Присяжнюк
07.03.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722343
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Виктория - Р

Чарівна пора

[b][i][color="#dd00ff"]Не  потрібні  рукавиці-
Від  зими  нема  й  сліда...
Знов  весняні  громовиці,
І  біжить  в  струмках  вода.

Теплі  промені  здалеку,
Зігрівають  всі  куточки.
Прилетять  скоро  лелеки,
Та  появляться  листочки...

Чарівна  пора  і  юна.
В  небі  хмари  білогриві...
Молоденькі  всюди  руни
Килимком  густим  по  ниві.
07  03  2017  р  
Вікторія  Р

Сьогодні  свято  8-Березня!
З  такої  нагоди  хочу  привітати,  всіх  жінок  клубу  поезії,  особливо  своїх  подруг  по  перу!
Побажати  кохання,  радості,  добра,  щастя,  здоров'я,  натхнення,    гарних  весняних  днів,  сонечка  в  душі,  та  ясного  неба!
Дорогі,  чарівні,  берегині,  матусі,  бабусі,  дівчата,  одним  словом  --  ЖІНКИ,  від  душі  бажаю  затишку  вашим  родинам,  любові  від  ваших  коханих  чоловіків,  приємних  вражень  від  діточок,  розуміння    та  поваги  від  людей.  Хай  Господь,  Вас  оберігає,  надає  сили,  та  терпіння.  Щоб  ніколи  Ви  не  знали,  біди  та  горя...Хай  ваше  життя  буде  кольорове,  як  веселка,  хай  завжди  буде  посмішка  на  ваших  вустах,  а  очі  сяють  від  кохання!  [/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722236
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Ведомая любовью

Сенс життя - любов, чи гра?

Ніби  сувенір  на  згадку:
В  формі  серця  -  шоколадка,
І  кулони,  і  серветки,
Принт  на  одяг,  на  шкарпетки,
Валентинка  с  -  "I  love  you"
"Я  кохаю",  "я  люблю",

З  серцем  чорним  і  червоним,
Дама  пікова  й  червова,
Спокушають  в  карти  грати,
Щоби  час  земний  вбивати,
Нехтуючи  тим,  що  час
Убиває  в  іграх  нас.

Невже  сенс  життя,  щоб  грати
В  час  земний  в  любов,  та  в  карти,
Не  пізнавши  до  могили
Своїм  серцем  Божу  силу,
Мати  вічне  щоб  життя
З  "я  люблю"  серцебиттям?

###################

К  своим  душам  -  безучастны

Сердце  сделали  игрушкой:  
И  под    голову  подушкой,  
И    брелоком,  и  конфеткой,  
И  кулоном,  и  салфеткой,  
Валентинкой  с  «I  love  you»,  
"Я  кохаю",  «я  люблю»,  
И  червовой  дамы  масть,  
Наиграться  чтобы    всласть...  

К  своим  душам  безучастны,  
Забываем  в  играх  страстных,  
Что  наступит  игр  финита,
Что  душе  свою  планиду,
В  срок  земной  дано  избрать:
Грешной  -  в  ад,  безгрешной  -  в  рай,
Сердцу  быть  или  не  быть
Вечным  Храмом  для  любви?

Финита  -  конечный;  ограниченный;  
имеющий  конец  (границу)  
Планида  -  судьба,  участь,  доля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717992
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 07.03.2017


Вітер Ночі

А ти…?

А  ти  –  звичайна?  Як  і  всі?
Чи  маєш  щось  таке  незнане,
Що  відчувається  в  росі
І  вечорами  в  травах  тане?

О,  ні  –  як  всі,  але  одна  –  
Це  так  буває  на  світанні,
Коли  самотність  поглина
В  нестерпних  муках  і  чеканні.

А  може  інше  –  тихий  сум
І  не  твоє  –  моє  блукає
Звичайне,  кинуте  в  росу,
Вечірнім  небом  догорає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721520
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Адель Станіславська

Дозволь

Мій  Янголе,  дозволь  згорнути  крила...
Я  втомлена,  а  ти    не  донесеш  -
далеко  бо  до  вимріяних  меж,
а  парі  крил  обох  нести  несила.

Давай  разом  зупинимось  на  мить.
Укрий  теплом  пір'їн  своїх  цілющих.
Від  буревіїв,  болю,  зимна,  пущі
порепана  душа  мені  болить.

Пошарпані  надтріснуті  чуття
розгубленістю  сіються  в  зневіру.
Далеко  ще,  мій  Янголе...    Допіру
немає  до  початку  вороття...

Лише  вперед...  Між  розпачу  й  плачу  
не  дай  мені  ні  здатися,  ні  впасти,
дозволь  лише  на  хвилю  крила  скласти,
а  потім  підійми...  І  полечу..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721190
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Виктория - Р

Рідне село!

[b][i][color="#6600ff"]Хоча  вже  старість  шкребе  за  п'яти
Та  у  зморшках  тепер  все  чоло...
Буду  завжди  село  пам'ятати
І  надійне  родинне  крило.

Поле,  річку,  вузенькі  дороги
Та  долину  в  кульбабі  рясній,
Де  ступали  мої  босі  ноги
І  звучали  матусі  пісні...

Ясні  зорі,  над  ставом  вербичка,
Наче  вчора  усе  це  було...
На  травичці  срібляста  росичка.
Дороге  мені,  рідне  село!
22  01  2017  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714066
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.02.2017


Серафима Пант

Присвята любові - для DVI та його ВІРИ

Супроти  твоєї    легкості
Тополі  пух  –  камінь,  брила.
Між  сірості  і  буденності
Ти  Сонцем    світилась,  мила.
Ти  Зірка  в  моєму  всесвіті  -
Добром    розганяла  темінь,
Ти    образ  Любові    в  пам`яті,
Ти  Ніжність  і  Воля-кремінь.
Тендітністю  свічки  полум`я
Ти  є.    Ти  була    і  будеш
Єдиною,  Щастям,  Долею.
Люблю  я  –  й    ти,  знаю,  любиш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719463
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Виктория - Р

Мадмуазель!

[b][i][color="#ff00bb"]Характер  в  мене  -  не  цукровий.
І  точно,  що  -  не  карамель.
Подекуди  він  -  гоноровий,
Така  собі  -  мадмуазель!

В  мені  присутня  доброта,
Порядність  та  іще  відвага,
Я  не  кажу,  що  я  свята,
Та  до  любові  -  перевага.

В  мені  жага  є  до  життя,
У  серці  -  море  почуттів,
До  ближнього  є  співчуття,
Крім  Господа  -  нема  богів!
20  02  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719369
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Виктория - Р

Она - мой ангел!


[b][i][color="#ff00d9"]Я  видел  нежность  ее  глаз
И  стройность  тела  -  львица.
Она  не  женщина:  алмаз!
А  ей  всего  чуть-чуть  за  тридцать.

Душой  и  сердцем  к  ней  привязан  -
Таких  -  одна  на  миллион!
Диагноз  мой  давно  предсказан:
Я  по  уши  в  нее  влюблен!

Застенчиво  слегка  вздыхаю,
Смотрю  на  чудный  силуэт...
Она  -  божественно  младая,
Она  -  мой  Ангел  и  Поэт!
7  01  2017  г  
Виктория  Р
[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718796
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Виктория - Р

Літо, жито це - мої скарби

[b][i][color="#ff00f7"]Стежкою  розлогою  йду  в  даль,
З  піснею  веселою  ми  -  друзі.
Наді  мною  хмари,  мов  кришталь
Пропливають  в  дивовижнім  русі.

По  обидва  боки  вздовж  жита
Колосяться,  тішать  мені  очі.
Пропливають  молоді  літа...
Тепла  стежка  ніженьки  лоскоче.

Впало  сонце  в  золоті  хліби,
Досхочу  купається  у  ниві.
Літо,  жито  -  це  мої  скарби
І  серпневі  ночі  чорнобриві.
18  02  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718965
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Виктория - Р

Моя яскрава зірка долі

[b][i][color="#0015ff"]Живу  не  бідно  не  багато,-
І  кожний  день  для  мене  свято!
До  праці  звикла  я  ще  змалку,
Люблю  природу  і  рибалку...

Люблю,  коли  ідуть  жнива,
Серпневе  літо,  теплі  роси...
Коли  зелена  скрізь  трава,-
Й  береза  розпустила  коси...

Люблю,  коли  зійде  зоря,-
Моя  яскрава  зірка  долі...
Коли  читаю  "Кобзаря"
(Душею  плачу  мимоволі)

В  цю  мить  згадала  я  село,
Одвірок,  вулицю  та  хату...
Між  вербоньками  джерело,
Духмяну  попід  тином  м'яту...

Довкола  все  люблю  охоче,
І  в  слово  вірю  теж  пророче...
Навчилась  світ  любить  оцей,-
Та  й  поважати  всіх  людей!
17  12  2016  р  
Вікторія  Р[/color]
[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707175
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

День закоханих.

Уже  весна  торкає  небосхилу
І  ніжно,  тихо  пташечка  співа,  
Закохані  ідуть  у  світлу  днину:
Любов'ю  переповнене  життя.

В  полоні  їх,  чубате,  синє  небо,
Рука  в  руці...  і  серденько  щемить,
Їм  щастя  так  багато  нині  треба:
Ти  зупинися!-  та,  щаслива  мить.  

І  сонце  їм  підморгує  зрадливо,
Жаринкою  торкає  їх  серця:
Кохання  їхнє  вічністю  щоб  жило,
Любов  хай  благословлять  небеса.

Уже  весна  торкає  небосхилу  
І  ніжно,  тихо  пташечка  співа,  
Закохані  ідуть  у  світлу  днину:
Любов'ю  переповнене  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718182
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Виктория - Р

Так ніхто не кохав

Присвята,  DVI  та  його  Вірі,
             Неймовірна  сила  почуттів---  до  скону....

[b][i][color="#aa00ff"]Моя  неймовірна  Віруся,
На  фото  твоє  я  дивлюся...
Ти  -  сила  могО  існування,
Любове  -  єдина  й  остання!

Промінчик  тепла  на  долоні,
Вже  сріблом  посипані  скроні...
Без  тебе  нудьгую  крізь  сльози,
Зима  надворІ  та  морози...

Снігами  притрушує  лютий,
Тебе  я  не  можу  забути...
Ти  -  Муза  моя!  Дивна  ліра,
Кохана,  ріднесенька  Віра!
11  02  2017р
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718247
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Виктория - Р

О, жінко!

[b][i][color="#ff00ae"]О,  жінко!  Ти  -  окраса  сьогодення,
Красою  обдарована  сповна.
В  тобі  живе  вогонь  мого  натхнення,
У  тебе  закохалася  й  весна...

О,  жінко!  Ти  -  окраса  мого  дому,
Ти  -  доленосна  зірка  на  путі...
Ти  -  сила,  що  лікує  біль  і  втому,
Ти  -  світла  радість  у  моїм  житті.

О,  жінко!  Ти  -  і  щастя  й  божевілля,
В  душі  моїй  ти  -  лагідний  мотив...
Твоя  любов  -  це  приворотне  зілля
Та  ліки  від  моєї  самоти.
10  02  2017  р  
Вікторія  Р
[/color]
[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717513
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Нагорний

Слава Богу за все

Слава  Боже  Тобі!
За  молитви  і  слова.  
Що  відкрив  Ти  мені
І  пізнала  моя  душа.

Слава  Богу  за  все!
Що  я  народився.
За  щасливі  мої  дні
Де  я  там  родився.

Слава  Боже  Тобі!
За  те  що  я  бачу.
Що  миле  Тобі,
Що  радію  і  плачу.

Слава  Боже  тобі!
За  мої  руки  і  ноги.
Що  я  ходжу  по  землі
І  проходжу  дороги.

Слава  Боже  Тобі!
За  нашу  Україну.
За  її  долю,
Що  нарід  мій  не  загинув.

Всі  події  Ти  
Творець  допускаєш.
Щоб  очистились  ми,
Тому  врозумляєш.

Слава  Богу  за  все!
За  багатії  ниви.
Що  українські  поля
Колосились  і  плодили.

Слава  Богу  за  все!
За  наші  Карпати.
За  потоки  річок,
Де  я  можу  ниряти.

За  таланти  Твої,
Що  людям  даруєш.
За  молитви  народу,
Що  Ти  їх  чуєш.

За  голос  України!
Яка  гарно  співає.
До  Бога  серця
І  душі  пробуджає.

Слава  Богу  за  матір!
Яка  мене  колисала.
За  премудрість  мого  отця,
Що  до  праці  привчала.

Слава  Богу  за  дороги!
Де  мої  ноги  ходили.
За  моїх  гонителів,
Що  молитись  мене  навчили.

Слава  Богу  за  людей!
Що  мене  любили.
І  за  тих,  що  ненавиділи,
Зрадили  і    ганьбили.

Слава  Богу  за  сонце!
Що  рано  встає.
Що  дивиться  в  віконце,
Мені  радість  дає

Слава  Богу  за  любов!
Що  мене  осінила.
За  солодкі  почуття,
Що  моя  душа  пережила.

Запалюйте  люди  свічки
І  Богу  моліться!
Славте  Бога  за  все!
І  війна  зупиниться!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715833
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Галина Брич

ЧАС ПРИЙШОВ…

Прожили,  догоріли,  дотліли…
Та  серця  їхні  не  зубожіли.
Неміч  з  віком  її  підкосила-
Він  шептав:  «Моя  дівчинко  мила».
Зашкарублі  шершаві  долоні
Милува́ли  посріблені  скроні.
Час  прийшов…  У  хвилини  останні
Крізь  сльозу  признавався  в  коханні.
Зірка  згасла.  Лиш  слід-  чорна  смуга.
Сірим  димом  стелилася  туга,
Огортала  душу  туманами,
Тіло  сковувала  кайданами,
Легким  вітром  свічу  погасила,
Ледь  почувши:  «  Я  йду,  моя  мила».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708525
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 05.02.2017


Виктория - Р

Спогади

[b][i][color="#000dff"]Ти  часто  згадуєш  про  неї,
Невже  в  душі  вона  була?!
До  дівчини,  мабуть  до  феї,
Доріжка  щастя  вмить  цвіла...

Казкові  дні,  чарівні  ночі,
І  поцілунки  при  зорі.
Та  погляд  ніжний,  очі  в  очі,
Ці  спогади  такі  старі...

А  мо,  і  не  старі,  а  древні,
Тепер  у  зморшках  все  чоло...
Ці  спогади  святі,  душевні,
Так  ніби  вчора  все  було...
06  01  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710690
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 01.02.2017


Виктория - Р

Він її так любив!

[b][i]
[color="#ff00ee"]Він  любив  кольорову  палітру  весни,
І  поля  в  золотому  колоссі...
Він  приходив  до  неї  у  ранішні  сни,
І  ромашки  вплітав  у  волосся...

Він  любив,  коли  сонце  сідає  за  гай,-
Коли  вітер  шукає  пристанку...
Як  червоними  пасмами  весь  виднокрай,
І,  як  нічка  стрічається  з  ранком...

Він  любив  тепле  літо  й  сріблясту  росу,
І  хмарини  імлисті  та  сині...
Він  любив  її  ніжну,  тендітну  красу,-
Її  носик  з  густим    ластовинням...

Він  любив,  як  воркують  в  гнізді  голуби,
Як  гримить  і  збирається  злива...
Він  її  так  любив!  Як    ніхто  не  любив,-
Поряд  з  нею,  був  дуже  щасливий!
10  01  2017  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]


https://m.youtube.com/watch?v=HAJTsVU-Qh4&feature=share

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711388
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Серафима Пант

Все в порівнянні, з часом пізнається…

Все  в  порівнянні,  з  часом  пізнається…
Шкали  єдиної  немає  ні  для  чого:
Сьогодні  сумом  дощ  надворі  ллється  –
Обернеться  він  радістю  живого.

Здається,  що  стакан  напівпорожній  –
Доля  ковток  влила  –    скупа    рукою.
«Повний  напів»    сказати  також  можна,
Як  краплю  цінувати  з  «водопою».

Не  залишайте  шансу  для  печалі!
Життя  лікує  нас,  а  гІркі  п'ються,
Аби  радіти  ми  зуміли  далі,
Хоч  в  дану  мить  отрутою  здаються.

Не  варто  швидше  часу  забігати
В  оцінках  й  висновках  всіх  фактів  –  тих,  що  нині:
Тут  вкрала  доля    чи  хотіла  дати?
Напів'яке    даровано  людині?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578446
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 19.01.2017


Серафима Пант

Следи за собой! Будь осторожен!

Следи  за  собой!  
Будь  осторожен!
Есть  те,  что  легко  меняют  цвет  кожи  –
Оттенки  порою  уж  больно  похожи.
Будь  осторожен!

Будь  осторожен!
Следи  за  собой!
Война  –  не  всегда  честный  праведный  бой.
Злых  демонов  страсти  в  себе  успокой!
Следи  за  собой!

Следи  за  собой!
Будь  осторожен!
Делить  на  крупицы  –  себе  ведь  дороже;
У  каждого  довода  корень  заложен.
Будь  осторожен!

Будь  осторожен!  
Следи  за  собой!
Надгробные  плиты,  собак  диких  вой
Всю  землю  укроют  –  подумай!  Постой!
Следи  за  собой!

Следи  за  собой!
Будь  осторожен!
Ведь  смерть  с  каждым  годом    и  так  все  моложе,
Любовь  унывает,  величие  гложет.
Будь  осторожен!

Будь  осторожен!  
Следи  за  собой!
Спасение  ждет  тех,  кто  светел  душой.
Голодных  и  сытых  ведут  на  убой.
Следи  за  собой!

Следи  за  собой!  Будь  осторожен!
Свободные  птицы  –  не  ангелы,  все  же  
Будь  выше  всего,  что  со  злобою  схоже!
Следи  за  собой!  Будь  осторожен!

Джерело  натхнення  тут:
https://youtu.be/2CFhpiSHYfM?list=RD2CFhpiSHYfM

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664025
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 19.01.2017


М. Завгородній

Красота

****
Красота  -  это  ясность  и  благородство,
Это  пламенный  яркий  взорам  портрет!
Но  прекрасное  -  то,  что  обычно  и  просто,
В  чём  пустого  и  лишнего
Нет...

08.06.15  ,  (22:43)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692289
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 17.01.2017


Олена Бокійчук

Ангел кохання.

Своя  у  ангелів  кохання  є  задача.
Вони  разом  із  нами  містом  ходять.
Кому  до  кого  йти  –  вони  лиш  бачать,
Та  наче  випадково  любих  зводять.
Біжить  дівчина  зранку  на  роботу,  
Їй  хлопець  випадково  став  на  ногу,  
Та  виявивши  ввічливості  ноту,
“Пробачте,  не  хотів!”,  і  до  смартфону.
-Скажи  мені,  як  виконав  роботу?  
Спитав  Всевишній  ангела  потому.
Чим  закінчилися  усі  твої  турботи?
З  чим  зараз  повернувся  ти  додому?
Я  їх  не  звів!  І  ангел  ледь  не  плакав,
Так  важко  стало  зараз,  як  ніколи!
Я  їм  обом  такі  давав  вже  знаки,
Що  іскрами  повітря  йшло  довкола!
-Живуть  далеко?  Ні  ж  бо,  зовсім  поряд!
-Перевіряв  сумісність?  Ну  звичайно!  
На  сто  відсотків-  так  вони  підходять,
Із  них  родина  вийшла  б  дуже  гарна!
В  одному  транспорті  щоранку  на  роботу,
У  супермаркеті  штовхав  їх  ніс  до  носа,
Та  мимо  цілі  стріли,  ось  скорбота!
І  зовсім  користі  усе  це  не  приносить!
-А  вихідні?  –  З  футболом  на  дивані,
Вона  –  по  господарству  й  в  інтернеті...
І  що  робити,  Боже,  вже  не  знаю!
Це  завдання  для  мене  гірше  смерті!
...Так  і  живуть,  кого  обрала  доля,
Щасливим  бути  в  парі,  не  одному,
Чи  відкриватися  коханню  –  їхня  воля...
А  ангел  плаче,  склавши  крила  з  втоми.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712691
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Шостацька Людмила

ЗГАСЛА ЗІРКА / Пам'яті Світлани Костюк/

         Вже  згасла  Зірка,  слід  іще  болить,
Її  слова,  думки  і  безліч  планів...
У  Всесвіті  скінчилась  її  мить,
Завмерла  враз  у  голосі  органів.

Народжувались  з  болю  її  твори,
У  неї  світ  її  уроки  брав,
Вона  писала,  це  –її  офшори
   З  набором  вічним  непідробних  прав.

Вже  згасла  Зірка...щоб  світити  знов
В  серцях  усіх  і  пам’яті  архівах,
Щоб  з  нелюбові  виросла  любов
На  цих  стражденних  українських  нивах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711097
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


seroglazka

ПЕСНЯ ЛЮБВИ


Отпусти,  кого  ты  любишь,
На  простор  всей-всей  земли.
И  тогда  ты  не  погубишь
Песню    счастия  любви.

Дай  свободу  своей  песне  --
Пусть  весну  вокруг  родит!
Она  станет  поднебесной,
С  ширью  сердца  ей  дружить.

И  пусти  во  свет  широкий
Тех,  в  чьих  жилах  твоя  кровь.
Ты  не  будешь  одинокой  :
От  добра  –  всегда  любовь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672768
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 05.01.2017


Оксана Лазар

"Я не люблю…"

Я  не  люблю  туманів  білих,
І  сірих  днів  я  не  люблю,
Дерев  зчорнілих,  помарнілих,
Вони  наві́юють  журбу.

Я  не  люблю  холодне  небо,
І  крик  воро́н  я  не  люблю,
А  ще  слова  "ти  мусиш",  "треба"
В  них  во́лю  я  свою  гублю́.

Для  мене  рідна,  серцю  мила
Пого́жих  днів  земна  краса,
Дерева  пишні  і  змужні́́́лі,
Коли  на  них  жива  роса.

Для  мене  рідна,  серцю  мила,
Блакитна  даль,  безмежна  вись,
А  ще  слова  "повір  у  себе
І  мрії  збудуться  колись".

13.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693598
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 29.12.2016


Ірина Кохан

Монолог вирваного серця…

Ти  знаєш,я  сумую  за  тобою…Мені  тебе  так    не  вистачає….  Дуже  часто,коли  ніч  оповиває  світ  смолянисто-чорними  крильми  і  на  дахи  встеляється  тиша,я  годинами  вдивляюся  у  пітьму,намагаючись  віднайти    твій  силует.  Але  марно…  Марно  шукаю  тебе  у  зливах  жовтооких  ліхтарів,рахую  і  пам’ятаю  кожну  хвилину,котру  прожила  без  тебе.
Тебе  немає…  Ти  пішов…  Пішов,лиш  посміхнувшись  наостанок.  Ти    вже  в  іншому  світі,сподіваюся  набагато  кращому  аніж  цей.  Але  ти  назавжди  лишився  у  моєму  серці.  Інколи  я  плачу  дощами.  Знаєш  такими  рясними,затяжними,напоюю  землю    своїм  смутком.  А  коли  стає  зовсім  холодно,мої  сльози  перетворюються  на  сніг.  Тоді  я  вкриваю  білим  відчаєм  міста  і  села,дороги  і  парки,лягаю  на  плечі  перехожим,зазираю  їм  в  очі.  Я  й  досі  намагаюся  віднайти  тебе,хоч  і  розумію-це  неможливо.  Та  сльози  з  часом  закінчуються,і  тоді…я  плачу  душею.  Хоча  ні,душа  плаче.  Плаче  віршами,крапотить  рівними  рядками  на  папір,ллється  водоспадами  рим,переповнюючи  мої    нотатники  болем….
Знаєш,я  сумую  за  тобою…  Буває  так,що  я  стаю  вітром,літаю  над  безкраїми  просторами,знов  і  знов  шукаючи  твою  усмішку.  Я  нещадно  розгойдую  і  гну  крони  величних  старих  дубів,рву  коси  тендітним  березам,бо  не  можу  тримати  страждання  в  собі.  Та  потім  мені  стає  ніяково  і  я  легеньким  повівом  пещу  шовкові  поля  і  оксамитові  хвилі  моря.  Я  затихаю,заспокоююся.  Це  не  означає,що  я  перестаю  сумувати  за  тобою.  Ні.  Я  стаю  річкою.  Біжу  і  біжу  без  упину  кудись  дуже  далеко,у  невідомі  мені  досі  краї,намагаючись  утекти  від  свого  відчаю…..
Знаєш,я  лише  у  снах  буваю  щасливою…  Ти  мені  часто  снишся.  Такий  усміхнений,ніжний….  Доторкаєшся  до  мене  теплими  вустами,береш  за  руку  і  ведеш  мене  зоряними  дорогами.  Тоді  я  справді  щаслива.  Та  з  першими  променями  сонця  ти  зникаєш,знову  йдеш  у  свій  світ,а  я  ….я  лишаюся  зі  своїм  смутком.  
Знаєш,а  в  нас  вже  весна.  Та  я  перестала  її  любити,бо  вона  забрала  тебе.  Мені  дуже  часто  хочеться  сказати  «  Повертайся  скоріше»…  Та  я  мовчу.  Вже  давно  тиша  стала  моєю  наймилішою  подругою.  Вона  мене  розуміє,співчуває,вміє  слухати…
Ти  знаєш,я  дуже  сумую  за  тобою……




Шановні  читачі,друзі,цей  твір  -лише  настрій  моєї  ЛГ.  Нічого  особистого.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485886
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 27.12.2016


Тиха

Я вас люблю.

Я  вас  люблю...  Які  прості  слова,
І  бажані,  змістовні,  і  глибокі.
Я  вас  люблю...  І  кругом  голова,
І  втрачено  і  сон,  і  глузд,  і  спокій.

Я  вас  люблю.  І  у  очах  вогонь,
Й  вуста    шукають  вуст  таких  гарячих.
Два  серця  заспівали  в  унісон,
Я  вас  люблю!  Це  так  багато  значить!

Говорять  очі,  а  вуста  мовчать,
Ох  очі,  красномовні  і  незрячі.
Я  вас  люблю...  Закохані  серця
Відчують  те,  що  очі  не  побачать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705840
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Ирина Лысюченко

Нехай палає свічка на столі

Нехай  палає  свічка  на  столі,
Можливо,  так  зігріє  свої  руки.
І  хто  б  спитав:  "Чому  так  холодно  тобі?".
Але  ніхто  не  зрозуміє  тої  муки.

Нехай  дотліють  у  каміні  дрова  -  
Залишиться  лиш  попіл,  та  й  усе.
І  тиша  ця  не  дасть  сказать  ні  слова,
І  пам*ять  далі  все  кудись  несе.

У  ті  часи,  де  було  все  чудово,
Де  двох  серця  билИся  в  унісон.
І  де  кохання  -  це  не  просто  слово,
Та  зникло  все,  неначе  дивний  сон.

Зосталися  лиш  спогади  із  тих  років
Та  докори,  які  ніколи  і  ніхто  не  скаже:
"Ти  не  змогла"  і  "Ти,  на  жаль,  не  зміг",
А  все  це  тільки  на  папері  ляже.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697849
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016


Олена Галунець

Журавлиний плач

Пробач  мені,  малесенька,  пробач.
Розквітло  все...  Розквітло  все  без  мене.
У  небі  лине  журавлиний  плач,
А  в  грудях  серце  б'ється  так  шалено.

Чекала  ти,  а  повернувся  біль.
Чекав  не  я,  а  все  моє  кохання.
Спізнився  -  жаль,  а  ти,  як  заметіль,
В  снігороках  розвіяла  чекання.

Пробач  мені,  малесенька,  пробач!
Змарнів  весь  світ...Зів'яв  мій  світ  без  тебе.
Душа  моя  -  то  журавлиний  плач,
Що  високо  й  самотньо  лине  в  небі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661312
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 28.10.2016


ацеа

Згасли ватри у серці

Згасли  ватри  у  серці.  Це  осінь.  Вже  й  попіл  схолов,
Пролетять  журавлі  крізь  завислі  холодні  тумани,
Хтось  звеличить  у  віршах  замріяно  першу  любов,
А  я  згадую  часто  останнє  кохання.  Останнє.

У  пульсуючих  венах  скипалася  згустками  кров,
Я,  палаючи  в  лаві,    жадала    сховатися  в  кригу.
 І  хотіла,щоб  був,  …і  хотіла,  щоб  з  світу  зійшов,
Два  бажання  мечами  смертельно  у  часі  застигли.

І  я  марила  пристрастю.  Марила  в  снах-напівснах,
(А  весь  Всесвіт  почув  тоді  в  грудях  нечуваний  стукіт).
Все  смолою  згорала  -  кипіла  в  пекельних  вогнях,
І  ловила  твої,  намальовані  пам’яттю,  руки.

Мені  чувся  твій  шепіт  у  шелесті  темних  осик
І,  мов  погляд,  у  душу  врізалися  зорі-кинджали,  
Я  стогнала  у  болях,  а  потім…мій  стогін  затих,
Але  потім,  тоді,  аж  тоді,  коли  осінь  настала,

Ось  під  ноги,  мов  вирок,  упав  різнобарвний  листок.
(Так  завершує  коло  життя,  провертаючи  циркуль).
Тільки  пам’ять,  зробивши  черговий  цілющий  ковток,
Все  поверне  на  мить:  і  мій  біль,  і  мій  голос  захриплий.

Проведу  журавлів,    що  летять  над  клубками  дібров,
Розрізаючи  навпіл    холодні  осінні  тумани.
Хтось    жовтневої  ночі  заплаче  про  першу  любов,
І  не  знаю,  чому,  ну  чому  я  згадала  останню?

                                                                                                                                     23.10.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696158
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Зоряна Кіндратишин

Одна любов лиш вічною буває …

Нічого  вічного  у  світі  цім  немає.
Летять  роки  -  і  з  ними  все  мина.
Одна  любов  лиш  вічною  буває  ...
Але  й  вона  не  кожному  дана.

Як  часто  у  житті  ми  не  плекаєм
Це    трепетне  і  ніжне  почуття.
Воно  ж,  як  квіта,  в  нашім  серці  розквітає,
Їй  треба  догляду,  взаємності,  тепла.

Буває,  кинем  спересердя  слово,
Мов  ніж  у  серце,  мов  на  рану  сіль,
Байдужістю,  брехнею  знову  й  знову
Приносим  серцю  люблячому  біль.

Любов  -  міцна,  вона  не  вмить  згасає,
Дає  багато  шансів  на  життя  ...
Як  та  вода,  що  камінь  роз'їдає,
Слова  і  вчинки  нищать  почуття.

А  серце  любляче  готове  все  простити:
І  черствість,  й  холод  і  душі  пороки.
Лише  любов  у  світі  може  вічно  жити  ...
Проте  й  її  вбиваєм  ми  жорстоко.

©  Зоряна  Кіндратишин

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695421
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016


Анічка Заровська

Ну розкажи мені

Ну  розкажи  мені,  мій  милий,
Куди  б  ми  разом  полетіли,
Якби  ми  мали  білі  крила,
Якби  уміли  ми  літать.

Можливо  в  небо  б  загорнулись
І  заховались  би  від  світу.
Ми  були  б  завжди  там,  де  літо,
Якби  уміли  ми  літать.

Ну  розкажи  мені,  мій  милий,
Сади  де  квітнуть  білим  цвітом,
Хто  буде  моїм  цілим  світом
Коли  ми  зможемо  літать.

Хто  мені  крила  подарує?
Я  знаю,  й  вірю  я  у  тебе,
У  моє  сонце,  моє  небо.
Коли  ж  ми  зможемо  літать?

Ну  розкажи  мені,  мій  милий,
Про  те,  що  завжди  разом  будем.
Ми  тишу,  спокій,  світло  любим.
Ми  точно  навчимось  літать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694623
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016


БИЧ

СТИХИ ПРЕКРАСНОЙ ДАМЕ.

Прекрасная  Дама,
Слагая  канцоны,
Рыцарь  упрямо
Ищет  концовки.

Склоняется  дама
К  рифмованной  страсти.
И  пишет  ночами
Поэзии  мастер.

Что  лучше?  Поэму
Иль  пару  сонетов?
Любовная  тема
В  чести  у  поэтов.

Любовь  как  воспеть,
Чтобы  рифмы  звенели.
Как  душу  согреть
Поэтической  трелью?

Как  сердце  склонить
К  себе  Дамы  Прекрасной
Что  ей  сотворить?
И  поныне  неясно.

Быть  может,  сонет,
Оду  или  балладу?
Не  даст  здесь  совет
Даже  муза  Эрато.

Живи,  соблюдая
Лишь  сердца  законы  -
И  дама  любая
К  тебе  благосклонна!

Пусть  будет  канцона,
Пусть  будет  баллада,
Здесь  нету  канонов,
Всему  Дама  рада!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693311
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.10.2016


Кава з молоком

Моє село


Іду  селом.  Дивлюся,  як  тополі
Мене  вітають  шелестом  здаля,
Як  веселково-гарно  квітне  поле
І  як  під  сонцем  гріється  земля.

Тут  все  навколо  рідне  й  особливе:
Гаї,  луги,  дерева  й  шепіт  трав…
Моє  село!  Яке  ж  ти  є  красиве!
Ніхто  тебе,  як  я,  так  не  кохав!

В  траві  пахучій  –  втоптана  стежина,
Де  бігали  мої  маленькі  ноженята…
Ось  квітне  сад,  красується  хатина,
Де  в  світ  благословили  мама  й  тато.

В  зеленім  лузі  –  річечка  Ворона,
Яка  тече  через  усе  село.
Ось  опустила  вже  калина  грона,
А  там  біжить  цілюще  джерело.

Усе  тут  рідне:  квіточка,  стеблина,
Садок  вишневий  і  верба  крислата,
І  ліс,  і  поле,  колос  і  билина,
Пишаюсь  вами,  бережу  вас  свято!

Нема  краси  такої  в  цілім  світі.
Куди  не  глянь  –  ніколи  не  знайдеш!
Ви,  Підпечери,  пишні  й  розмаїті,
Горджуся  вами  і  люблю  без  меж!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514293
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 09.10.2016


Н-А-Д-І-Я

Я так люблю…

Я  так  люблю  вітри,  що  дують  в  спину.
Хіба  даремно  їх  попутними  зовуть?
Нехай    вітрила    понесуть    без  спину
В  країну,  де  правда  і  добро  живуть.

Та  не  люблю  людей,  що  за  спиною,
Ховаючись,  бажають  людям  зла.
І  нехтують  ще  мудрістю  святою:
Щоб  доброта  в  серцях  людських  жила.

Буває,  що  плює  вам  хтось  у  спину.  
Нема  біди  –  попереду  йдете.  
Своєї  не  вбачаючи  провини,  
Розумний  нечестивця  обійде

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690637
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Оксана Лащик

Моїй дружині.

Мила,  кохана,  єдина,
Щиро  вітаю  тебе!
Будь  же  зі  мною  щаслива,
Бога  молю  я  про  це.
Знай,  що  ми  в  радості  й  горі
Зможемо  все  подолать:
Разом  підкоримо  гори,
Разом  ми  зможем  літать.
Навіть  блукаючи  світом,
Довго  не  зможу  я  йти  -
Тільки  з  тобою  радіти,
Морем  життєвим  пливти.
Хай  світить  сонце  для  тебе,
Радість  приносить  життя,
Більшого  щастя  не  треба,
Поки  ти  будеш  моя.
Ти  -  найпрекрасніша  квітко,
Тиха  любове  моя,
Любляча  мати  -  лебідко,
Будь  же  весела  щодня!
Хай  на  обличчі  дитячім
Буде  і  радість,  і  сміх,
Хай  твоє  серце  не  плаче,
А  потішає  усіх.
Хай  усміхається  доля
І  веселково  цвіте.
Я  обіцяю,  що  болю
Більше  в  житті  не  буде.
Ще  я  бажаю  здоров"я,
Успіху,  грошей,  добра.
Хай  все  приходить  з  любов"ю,
Анно  кохана  моя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668609
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 19.09.2016


-

ТАНГО ОСЕНІ. . .


Змахнуло  літо  сонячним  крилом  
і  полетіло  в  даль,  за  журавлями.  
Малює  осінь  золотим  пером,  
пейзажі  дивні,  чудо  -  кольорами.  

Світанки  росяні,  в  калинових  вітрах,  
що  у  намисто  заквітчалась  з  ранку.  
Трави  покоси  пахнуть  у  полях,  
одівся  вересень  у  жовту  вишиванку.  

Осіння  музика  ,в  замріяних  гаях,  
густий  туман  покрив  осінні  квіти.  
Вина  терпкого,  келих  у  руках,  
де  горобини  похилились  віти.  

Казкове  літо,  відлетіло  в  даль.  
Вечірнім  тангом  вересень  кружляє,  
рука  в  руці,  а  на  душі  печаль.  
Кохання  наше,  осінь  зустрічає.  

Автор  Лариса  Мандзюк  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688051
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Zlatogora

СОЧТУ ЗА ЧЕСТЬ

                                                                                   Мне  нравится,  что  вы  больны  не  мной...
                                                                                                                                             М.  Цветаева

Сочту  за  честь  я  вами  заболеть,
И  протянув  покорно  к  небу  руки,
Сказать,  открыть,  а  может...  даже  спеть,
Что  мне  всего  дороже  эти  муки!

Болеть  я  буду  с  жаром  и  мольбой,
Не  помышляя  даже  о  спасеньи
Ах,  лишь  остаться  б  мне  самой  собой,
Не  изменить  себе  в  таком  томленьи.

Чудесный  мой,  хочу  я  быть  покорной,
Внимать  словам  и  острый  взгляд  ловить,
Смирить  свой  гордый,  скверный,  непреклонный,
Мятежный  нрав  -  хочу  я  вас  любить...

Так  покорите...  и  расположите...
Займите  мысли,  планы  и  мечты,
Ну  что  же  вы  трепещите,  дрожите,
Вы  сжечь  боитесь  прошлые  мосты?

Вот  так  всегда,  когда  готово  сердце
Гореть,  болеть,  взрываться  и  рыдать...
И  лишь  войти  в  распахнутые  дверцы
Вам  смелость  не  занять  и  не  достать.

Понравьтесь  мне,  прошу  я  вас  покорно,
Понравьтесь,  сотни  раз  я  повторю,
Понравьтесь  -  это  вовсе  не  зазорно  -
Я  прошептать  хочу:  "Я  вас  люблю..."

Но  вот  в  глазах  царит  недоуменье
Вы  словно  на  распутье  ста  дорог
И  невдомёк  вам  это  предложенье  -
Вам  не  подсилу  взять  такой  порог

Так  значит  зря  всё  сказано  доселе,
И  всё  же...  всё  же...  впрочем  очень  жаль.
Озноб  прошёл,  тупая  тяжесть  в  теле,
Глаза  устало  спрятала  вуаль.

Уйдите,  разговор  наш  был  без  связи,
Нет  смысла  в  вопле  страждущей  души,
Слетает  пыль  огранки  от  алмаза,
Не  отдают  брильянты  за  гроши.

Р.s.:  Мечта  живёт  по-прежнему  мечтою,
Надежда  остаётся  словно  тень,
Любовь  прийдёт  дорогою  прямою,
Но  только,  это  будет  новый  день...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592604
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 13.09.2016


Лес Найт

Мій милий друже

Мій  милий  друже,  скучила  за  Вами,
За  Вашим  голосом  і  поглядом  сумним.
Невже  Ви  дійсно  так  мене  кохали?
Невже  я  Вам  на  це  не  відповім?

Ми  були  разом  довго  чи  не  довго?
Щасливці  не  рахують  тих  годин...
Ми  мали  мить,  коли  зійшлись  дороги,
Коли  я  була  Ваша,  Ви  -  моїм.

Ви  були  другом,  чи  таким  здавались?
Ви  ж  знали  все,  що  в  мене  на  душі.
Що  я  не  Вас,  а  іншого  кохаю,
І  скільки  болю  він  завдав  мені.

Ви  знали  те,  що  я  люблю  свободу,
Що  я  не  хочу  більше  почуттів.
Ви  знали  все...  а  втім  сказали  згодом,
Що  знати  цього  зовсім  не  хотів.

"Бо  я  закоханий  і  хочу,  щоб  ти  знала...
Я  більше  не  вернусь  в  твоє  життя..."
Мій  милий  друже,  скучила  за  Вами
Але  в  мені  відсутні  почуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688182
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


Валентина Голубівська

МУЗА

У  мене  безліч-безліч  стресів:
З  зернят  проклюнулись  пісні.
На  заздрість  іншим  поетесам,
Прислали  музу  лиш  мені.
Вона  ж,  примхлива  і  кумедна,
Поглянула,  що  не  сиджу,
Покуштувала  з  чаєм  меду,
І  мовила:  «Тобі  скажу…
Якщо  ти  будеш  всім  варити,
І  прати,  мити,  і  пекти,
То  нічого  нам  говорити.
Від  тебе  можу  утекти.
Ти  ба:  і  валянки,  й  калоші,
Картату  хустку  зап’яла.
І  як  же  ти  живеш  без  грошей?
Раніше  ж  іншою  була».
Я  музу  повела  до  квітів,
І  ахнула  вона:  «Краса!»
А  потім  з’їхалися  діти  –
Ми  слухали,  як  диха  сад.
І  внуки  радісно  тулились,
Секрети  відкривали  враз.
Сказала  муза:  «Помилилась.
Любов  оточує  всіх  нас!»
На  гойдалці  вона  гойдалась,
Троянд  сушила  пелюстки,
І  разом  з  сонцем  прокидалась,
Блискучі  сіяла  думки.
У  мене  любить  гостювати,
Навідується  все  частіш,
І  слово  тішиться  крилате,
І  медом  пахне  кожен  вірш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684613
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Zlatogora

Посвящается DVI и его ВЕРЕ

Проникнувшись  историей  о  нежном  и  трогательном  чувстве  нашего  собрата  по  перу  мне  пришли  в  голову  такие  строки...  сами  собой...  почему  то...

Она  была…  Она  любила…
И  с  нежным  трепетом  хранила
Всё,  что  Господь  ей  посылал…

Её  супруг,  такой  красавец,
Был  покорён  во  цвете  лет
Её  прелестными  чертами,  
Дышал  он  ею  столько  лет…

В  их  жизни  было  много  света
И  первозданной  красоты…
Она  была  душой  поэта.
Он  –  воплощением  мечты.

Вот  так  и  жили,  как  дышали,  
Стремились  вместе  быть  всегда,
Друг  другу  жизни  украшали…
Но,  в  этот  дом  пришла  беда…

Она  ушла…  Он  был  растерян…
Растерзан,  ранен  словно  зверь.
Удар  сей  был  -  неимоверен  –
За  нею  затворилась  дверь…

Её,  окутав  дымкой  сонной,
Увёл  Господь  на  небеса…
А  он  рычал,  как  тигр  сражённый,
Искал  её  во  все  глаза!

Не  покорившись  пред  утратой
Слезами  землю  окропил,
Душой  своей  в  кулак  зажатой,
Он  смерть  и  горе  победил.

Она  живёт  в  его  поэмах,
И  дышит  нежностью  во  снах,
Вся  в  живописных  кружевах,
В  его  стихах  как  в  облаках.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680373
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 18.08.2016


Miriamina

Погляд

Квіти  стоять  на  столі

Мовчазні  і  закуті  очі

Скажи  чому  ми  одні

В  тихому  сяйві  ночі

Десь  тихо  спить  осінь

Чарує  ніжністю  спогад

Я  повертаусь  у  теплі  обійми

Шукаю  твій  лагідний  погляд...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600172
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 07.08.2016


Анастасія Лінчук

Наречена ("Як плине в небі вранішня зоря…")

Як  плине  в  небі  вранішня  зоря,
Так  наречена  йде  до  вівтаря.
Ступає  тихо,  плаття  шелестить,
Наповнюється  щастям  кожна  мить.

Ті  кроки  непомітні  та  малі,
Немов  вона  не  йде  вже  по  землі:
Розправила  фату,  як  білі  крила,
І  птахою  до  милого  злетіла.

Навколо  неї  квіти  запашні,
Стрічки  веселі,  вогники  ясні,
Фатин  прозорий,  бантик  на  краю...
Вона  ще  тут,  чи,  може,  у  раю?!.

Та  ні,  ще  тут.  Подруженьки  стоять,
У  них  рум'янці  на  щоках  горять.
Вона  всміхнулась  лагідно  до  них...
А  Мендельсона  марш  поволі  стих.

Її  рука  уже  в  його  руці,
Солодкий  поцілунок  на  щоці...
Він  не  відпустить  вже  її  руки:
Вони  навіки  разом,  на  віки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681479
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016


Zlatogora

ВЫ УЖЕ СОВЕРШИЛИСЬ

Вы  уже  совершились,
Без  меня...  до  меня...
Вы  как  сон  растворились
В  ярких  бликах  огня.

Вы  горели,  как  пламя,
В  жарком  лоне  печи,
Ваша  страсть,  словно  знамя,
Развевалась  в  ночи.

Этот  дым  -  разносился,
Этот  дым  волновал,
В  той  ночи  и  остался,
Весь  ваш  юный  запал...

И  меж  тлеющих  углей
Я  узрила  просвет  -  
В  нём  остатки  безумий,
В  нём  следы  от  побед...

С  отгоревшею  страстью
Не  играть  -  мой  зарок.
И  с  крестовою  мастью  
Остаётся  игрок.

Я  не  буду  тревожить
Ваших  трепетных  снов,
Головы  уж  не  вскружит
Взрыв  несказанных  слов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594814
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 17.07.2016


Володимир Присяжнюк

Якось…

©  Володимир  Присяжнюк
Якось…  Не  колись…  Не  тепер…  Учора..
Маревом  розпливеться,  розтопиться  в  вічному
Смуток  розбитий,  розпатланий.  Сірим  по  чорному
Десь  намалюється  сутінком,  доторком  ніжності...
02.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675867
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016


Микола Зарудний

Незрівнянна

Ти-диво  природи,проста  й  загадкова,
Літня  веселка,що  барвами  грає,
Ні  з  ким  незрівнянна  зоря  вечорово.
Я  тебе  з  давніх-давен  виглядаю.

Ти-Божий  дарунок,що  кличе  в  ствітанки,
Сил  всіх  небесних  магічна  краплина.
Ти-подих  весни  ,що  дурманить  так  п'янко.
Ти-саме  та,що  шукав  я,  людина.

Зустрів  я  тебе  наче  в  казці  чудовій,
Довго  блукаючи  в  сірості  хмарній.
Ми  в  царство  ввійшли  неземної  любові
І  розчинилися  там  у  коханні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673384
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Оксана Рибась

Мужчина и Женщина

Когда  ветер  играет  бесчинно,  
И  ревет  за  окном  буря  злющая,  
Женщине  нужен  мужчина,  
Как  спасательный  круг  тонущему.  

Когда  сон  не  приносит  радость,  
Алкоголь  не  дает  блаженства,  
Как  услада,  а  не  как  сладость  
Мужчине  нужна  женщина.  

Мы  веками  ходили  кругом,  
Друг  без  друга  слепо-глухие.  
Потому  что  принять  друг  друга  -  
Как  дотронуться  до  стихии.  

Жизнь  сама  нас  всему  учила…  
Так  привычно…  И  так  доверчиво…  
Женщине  нужен  мужчина.  
Мужчине  нужна  женщина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367368
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 19.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2016


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Одне питання

Всі  знають  —  душі  не  вмирають,
На  Землю  їх  вертають  знов  і  знов.
Коли,  щораз,  до  Бога  потрапляють,
Одне  питання:  чи  знайшли  любов?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669707
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


Светлана Борщ

Смывает море все заботы и печали

Смывает  море  все  заботы  и  печали,
уносит  их  в  морской  простор,
а  вы  давно  его  видали?
Так  присмотритесь:  вечер  скор!

Закат  над  морем  наступает,
у  берегов  –  морской  прибой,
напомнит  о  любви  далёкой,
с  тобою  будет  и  со  мной.

Прошепчет  море:  все  заботы
с  волной  уносит  за  собой,
пытается  забрать  невзгоды,
со  мною  и  с  тобою  разговор.

О  чём  расскажет  море  на  закате,
чарует  или  успокоит,  зашумит?
А  кто  красоты  моря  ценит?
Кто  ценит  жизнь  за  чудный  миг!

05.2016.
Анимация  из  интернета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668772
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 28.05.2016


Любовь Весна

Территория сердца

Вкуса  любви  не  бойтесь,
Есть  в  ней  и  капелька  перца  ...
Чувствам  ярким  откройтесь,
Это  ведь  территория  сердца.

Надо  мужество  иметь  -
Чтобы  сердце  не  волнуясь  ...
Смогло  любовью  овладеть
И  в  счастье  радостно  проснулось.

Бывает,  сомнения  тихо  крадутся,
Расправляя  жгучие  крылья  ...
Позволяя  в  омут  окунуться
Очистить  территорию  от  пыли.

И  время  мудростью  дышит,
Нежнее  чем  запахи  роз  ...
Цена  любви  всё  выше  -
На  территории  сердца  без  слёз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668792
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016


Надія Башинська

Я ДЯКУЮ, БОЖЕ!

Я  дякую,  Боже,  за  те,  що  було.
 А  було    гірке  і  солодке.
Я  дякую,  Боже,  за  все  те,  що  є.
Веселе  й  сумне,  зле  і  добре.

Я  дякую,  Боже,  тобі  за  усе.
За  вчора,  за  завтра  й  сьогодні.
Бо  знаю,  привітні  і  теплі  є  дні.
Бувають  лихі  і  холодні.

Не  їх  в  тім  вина,  що  такі  вони  є.
Це  ми  їх  самі  прикрашаєм.
Бо  істина,  Боже,  є  вічно  жива:
Що  сіємо,  те  й  пожинаєм.

Дай  сили,  уміння,  прозріння  усім.
Прикрасити  дні  добротою.
Щоб  щастям  і  радістю  повнився  час,
Твоєю  Любов'ю  Святою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668252
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Оля Журавель

Цей дощ мине…

Цей  дощ  -  мої  солоні  сльози,
Цей  грім  -  удар  гірких  образ,
Ці  хмари,  то  минулого  є  спомин,
Що  знов  тривожить  душу  раз  у  раз.

Та  дощ  мине,  і  грім  затихне  швидко,
І  сонечко  осяє  небокрай,
Півонії  заквітнуть  білим  цвітом,
Я  в  чашці  заварю  зелений  чай.

Вдихну  цей  аромат  на  повні  груди,
Зроблю  ковток  і  ляжу  на  диван.
Життя  мінливе:  злети,  перешкоди,
То  тихий  штиль,  то  злісний  ураган.

Та  я  не  здамся,  вперто  і  сміливо
Піду  вперед,  назустріч  майбуттю.
Хай  буде  щастя  здобуте  кропітливо!
Хай  буде  так  -  не  бути  вороттю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668289
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Олександр Мачула

Фiнансова петля

Що  діється  у  нашій  стороні?!
Бариги  й  злодії  відкрито  балом  правлять.
Герої  гинуть  в  необ‘явленій  війні,
а  олігархи  жруть  і  зуби  скалять.

Катастрофічно  зріс  державний  борг,
бідують  люди,  та  жирують  гади.
Яка  там  криза?!  Змилуйся  мій  Бог  –
вони  в  народу  просто  гроші  крадуть!..

Чиновників  росте  страшна  орда,
розгул  корупції  вже  захлеснув  країну.
Якщо  не  буде  ця  зупинена  біда  –
ми  можем  втратити  державу  Україну.

22.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667748
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2016


Оксана Лащик

Хочу бути з тобою.

Знову  в  душі  моїй  йде  боротьба,
Бій  визначний  -  не  на  смерть,  за  життя,
Марю  тобою,  тобою  живу,
А  як  зустріну  -  тоді  обніму.
Струмом  пронизує  кожну  клітину
Знаєш,  для  мене  тепер  -  ти  єдиний,
Погляд  жагучий  і  доторк  палкий  -
Все  це  для  мене,  та,  жаль,  ти  не  мій.
Дивлюсь  в  очі  блакитні  твої
Хочу  сховатись  у  їх  глибині.
Губи  складу,  не  гіркі,  як  полин,
В  них  поцілунок  для  тебе  один.
Шкода,  не  можу  я  зіркою  стати
Щоб  подивитись,  як  ти  будеш  спати,
Той  поцілунок  в  уста  б  твої  вклала
І  повернулась  -  не  марно  кохала.
Може  мені  краще  квіткою  стати,
Щоб  біля  хати  твоєї  зростати.
Квітка  чарівна,  хоч  вся  в  колючках
Марно,  хоч  буде  у  твоїх  руках.
Навіть  не  знаю,  ким  ще  мені  стати
Щоб  щастя  і  радість  тобі  дарувати.
Мабуть,  не  стану  ,  а  буду  собою,
Такою,  як  зараз,  лишень  не  чужою.
Знаєш,  я  хочу  бути  з  тобою
Уста  цілувати,  впиватись  любов"ю
Впиватись  тобою,  неначе  вином,
І  знати,  що  пристрасть  не  стане  гріхом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666210
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Андрій Бабич

Ні… Не дивно мені…

Ні...  Не  дивно  мені,
Що  не  бачу  в  вікні
Я  у  завтрашній  ранок  дорогу...
Знову,  -  в  небо  дивлюсь.
І,  звичайно  ж,  -    молюсь.
Бо,  що  маю,  за  все  –  Слава  Богу!
Вправо-вліво  рубав!
І  той  гріх,  що  придбав,  -  
Молотком  віддає  мені  в  скроні!..
Ще  я  –  не  відмоливсь...
Та,  мов  попіл,  колись  
Упаду  в  Твої,  Боже,  долоні!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666076
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Юлія Л

Роздуми про вічне

Бережи  свою  душу  від  терня  лукавого  світу,
Не  дозволь  їй  спіткнутись  об  гостре  каміння  гріхів,
Хай  в  душі  світлим  вогником  правда  нев’януча  світить
У  цій  темряві  зла  і  нещирих  людських  почуттів.

На  палітрі  життя  все  триває  війна  дня  і  ночі,
Бурно  дні  розмальовують  душу  у  різні  тони,
Часом  серце  здається  в  полон,  і  чекати  не  хоче,
Сонце  падає  в  прірву  –  не  хоче  чекати  весни.

І  блукають,  як  тіні,  по  світу  загублені  душі,
Ті,  що  совість  втопили  в  болоті  земних  насолод,
Ті,  які  своє  власне  життя  необдумано  рушать
І  щодня  потопають  у  вирі  життєвих  турбот.

Але  час  не  стоїть,  він  летить  уперед  блискавично
Зупинитися  б  їм,  доки  душу  не  з’їв  змій  лихий,  
І  згадати  про  те,  що  людина  у  світі  не  вічна
Промине  її  час  –  і  залишиться  порох  земний.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666069
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Лола Марфина

Віра, Надія, Любов

Віра  -  дівчина  з  тягою  до  рожевих  окуляр.
По  життю  вона  достатньо  якісний  маляр.
Все  до  ладу  прибере,  розставить  квіти
И  скаже  -  "Не  дорослі  ви,  а  тільки  діти".

Надія  -  дівчина  зі  зреченним  поглядом,
Завжди  осяяна,  дивним  чином,  яскраво-світлим  обрієм.
Завмерши  часом,  все  вдивляється  в  нікуди,
А  скаже,  що  навчить  заповнювати  повітрям  доповна  груди.

Любов  -  дівчина  зі  схильністю  до  перевдягання.
Насичені  та  різноманітні  кольори  в  її  зітханнях.
Проте,  коли  вітає  близь  дороги  тяжку  мить,
Вона  менше  каже,  більше  робить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665988
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Виктория Р

Краса така, як у раю…

[b][i]
[color="#a200ff"]Наснився  яблуневий  сад,
Доріжка,  що  веде  до  хати...
Дрібненький  дощ,  як  зорепад,-
Засяяв  на  листочках  м'яти...

Троянди,  лілії,  піони,
Краса  така,  як  у  раю...
І  запах  царської  корони,-
А  я,-  замріяна  стою...

Грудьми  ці  запахи  вдихаю,
То  певно  чари,  а  не  сон...
Навмисне  віч  не  відкриваю,
Бо  щезне  все  через  балкон...
24  04  2016  р
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662150
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 14.05.2016


ВАЛЕНТИНАV

В чем все же счастье сущей Жизни?


[color="#ff0000"][i][b]
В  чем  все  же  счастье  сущей  Жизни?
Вопрос  по  сложности  –  простой,
Но  нравы  -  скромные,  капризны…
Ответ  у  каждого  иной…

Кто  видит  счастье  в  синем  море,
А  кто  –  заполнить  пустоту…
Мир  обрести,  кто  в  долгой  ссоре,
Кому  то  –  обуздать  мечту….

Но  только  истинное  счастье,
Совсем  не  в  том,  чего  мы  ждем,
Свобода  –  в  целом  и  от  части,
Свободу  ощущать  вдвоем…    
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665246
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Олександр Мачула

Кряче ворон

Кряче  ворон  на  ялині,
чути  крякіт  у  кремлі.
Щось  пороблено  країні,
всім  виною  москалі.
Та  не  ті,  з  московським  духом,
що  шматують  Неньку  й  рвуть.
А  свої,  із  жирним  брюхом,
що  Вітчизну  продають.
Що  жиди,  та  не  євреї,
ненажерність  їхня  суть.
Повдягались  у  лівреї,
все  ковтають,  не  жують.
Все  хватають,  все  їм  мало,
ненаситні  пацюки.
Очі  вже  позапливали,
крадуть,  тягнуть  на  віки.
Час  минає,  годі  спати
і  терпіти  цих  злодюг.
Всіх  здолаєм  супостатів,
виведемо  навіть  дух.
Знов  здобудем  перемогу,
як  у  Другій  світовій.
В  завтра  прокладем  дорогу
і  позбудемось  завій.

09.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664837
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2016


Н-А-Д-І-Я

Тихенько стука дощ по підвіконню

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4  
[/youtube]



Тихенько  стука  дощ  по  підвіконню.
Здається,  що  йому  нема  кінця.
Ця  музика  тендітна,  монотонна,
Не  може  не  тривожити  серця.

Я  хочу  у  дощу  лише  спитати:
Ти  сльози  ллєш,  чи  просто  це  вода?
Чи  зможеш  мені  відповідь  ще  дати:
Чому  краса  так  швидко  ув"яда?..

А  музика  дощу  не  замовкає,
Торкається  душі    його  струна,
Що  відповідь  уперто  все  чекає:
Чом    молодість  не  вічна,  як  весна?

Де  ділися  роки  ті  безтурботні,
Чому  дорога  терном  заросла?
Назавжди  зачинились  дні  зворотні.
Ключі  від  них  вже  час  не  поверта.

Сумуємо  за  тим,  що  не  вернути
І  хочем  побувати  там  хоч  в  сні...
А  іноді  поплакать  і  збагнути,
Що  дякувать  повинні  й  цій  весні...




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664643
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016


Мирослава Муромська

*Вустам в поцілунках жилося що далі, то тяжче*

Вустам  в  поцілунках  жилося  що  далі,  то  тяжче,
Та  пухлі  від  слів  вже  мовчки  лишаються  цноти.
"Ох,  знову  і  знову",—  протяжно  лунає,  неначе
Із  ламаних  клавіш  видавлюють  ламані  ноти.

На  втому  розміняно  щастя,  і  спокою  мантра
Давно  відзвеніла,  лишаючи  спокій  вустам.
Принаймні  сьогодні  залиш  нам  ще  одне  завтра,
На  страту  за  фальші  мелодій  не  кидай  катам.

Я  знаю,  що  вуст  піаніно  чомусь  розладналось  
І  грати  на  ньому  так  тяжко  буває,  та  знаєш...
Якісь  піаністи  над  ними  жорстоко  знущались
А  ти  –  хай  жорстоко,  хоч  прошу,  та  зовсім  не  граєш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664564
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Душа - рабиня і цариця

(переспів)

Душа  –  рабиня  і  цариця,
І  мовчазна,  і  говірка,
Свята  і,  в  той  же  час,  блудниця,
Солодка  доля  і  гірка…

І  щоб  душа  не  дармувала,
Не  витрачала  марно  час,
Зроби  все  так,  щоб  гарувала
І  день,  і  ніч,  і  повсякчас…

І  лінь  жени  з  душі  пенатів,
Тягни  з  етапу  на  етап
в  лахмітті  замість  пишних  шатів,
Щоб  зрозуміла,  хто  сатрап…

Не  дозволяй  душі  дозвілля,
Коли  вже  сонце  за  вікном,
І  лінь  тримай  у  чорнім  тілі
Не  пряником,  а  батогом…

Якщо  дозволиш  потурання,
Звільнивши  від  важливих  справ,
Душа  зруйнує  всі  старання,
Все  цінне,  що  ти  в  неї  вклав…

Так  що  хапай  її  за  плечі,
Навчай  від  ранку  й  дотемна,
Щоб  цінувати  мудрі  речі
навчилась  заново  вона…

Душа  –  рабиня  і  цариця,
І  мовчазна,  і  говірка,
Свята  і  в  той  же  час  блудниця,
Солодка  доля  і  гірка…

(Оригінал)

"Не  позволяй  душе  лениться"
автор  -  Николай  Заболоцкий

Не  позволяй  душе  лениться!
Чтоб  в  ступе  воду  не  толочь,
Душа  обязана  трудиться
И  день  и  ночь,  и  день  и  ночь!

Гони  ее  от  дома  к  дому,
Тащи  с  этапа  на  этап,
По  пустырю,  по  бурелому
Через  сугроб,  через  ухаб!

Не  разрешай  ей  спать  в  постели
При  свете  утренней  звезды,
Держи  лентяйку  в  черном  теле
И  не  снимай  с  нее  узды!

Коль  дать  ей  вздумаешь  поблажку,
Освобождая  от  работ,
Она  последнюю  рубашку
С  тебя  без  жалости  сорвет.

А  ты  хватай  ее  за  плечи,
Учи  и  мучай  дотемна,
Чтоб  жить  с  тобой  по-человечьи
Училась  заново  она.

Она  рабыня  и  царица,
Она  работница  и  дочь,
Она  обязана  трудиться
И  день  и  ночь,  и  день  и  ночь!



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664471
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016


ВАЛЕНТИНАV

Життя навчання не просте


[b]Прошу,  прости  мені,  серденько,
Моїм  проханням  недолік.
Навмисно  так  бува  частенько
Тобі  скоротшую  я  вік…

Турбую  острахом  чекання,
Навмисно  згадую  проте,  
Що  не  здійснились  сподівання,
Про  все  надмірне,  неземне…

Прости  за  примхи  та  невміння,
Все    шанувати  те,  що  є.
За  негатив  та  нетерпіння…
Життя  навчання  не  просте…
07/05/2016
[i][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664476
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Юлія Гордій

Я буду щаслива

Я  кличу  тебе  стоголосно…ти  чуєш?
Всім  серцем  я  тулюсь  до  тебе.
Я  знаю,  повір,  що  так  треба…
Мені  підказало  небо…
Усе  розумію,  кінець…,  мало  часу…,
Хоча,  все  ще  можна  змінити...
Я  наче  сльозинка,  віднесена  вітром,
Яку  можна  в  морі  втопити…
Усе  ще  не  знаю,  що  ти  відчуваєш,
Дороги  твоєї  не  знаю…
Все  є  так  як  було?  Хіба  що  змінилось?
У  здогадках  своїх  блукаю…
Пройшла  вже  багато…  та  дощ  за  спиною…
А  може  чогось  ще  не  знаю?
Та  буду  щаслива,  з  тобою...без  тебе...,
Бо  квіти  надії  тримаю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664518
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Портрет вдови

Вона,    обнявшись    з    горем,    спала,

В    господі    все    сама    вела,

З    війни    вдовою    раптом    стала,

Як    і    багато    із    села.

Сама    косила    і    в’язала,

І    ціпом    молотила    хліб,

Дітей    до    школи    споряджала

І    підпирала    ветхий    хлів.

Висока,    статна    молодиця,

У    грубім    чоботі    –    нога,

На    ній    –    незмінна    і    спідниця,

Що    стегна    круглі    обляга.

А    вже    як    пісню    заспіває,

Їй    рівних,    ні,    нема    в    селі,

І    сльози    вміло    заховає

Десь    у    найглибшій    глибині.

Така    вона,    радянська    жінка,

Жила    що    в    повоєнний    час.

Згадаю,    й    так    стає    вже    гірко.

Хай    це    не    вернеться    до    нас.
25.10.2012.

Ганна    верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663751
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


Кіндрат Корінь

Два різних світи…

                                     Два    різних    світи…
Два    різних    світи    є    у    нас,    в    Україні  –
Два    різних    суспільства:    пани    і    народ!
Одні    деруть    шкіру    й    п’ють    кров    з    Батьківщини,
А    інші    долають    тягар    всіх    турбот!

Державне    добро    розкрадають    злодії.
І    влада,    і    суд    в    їх    злочинних    руках!?
Не    стали    уроком      Майдану    події  –
Як    були    щурі,    так    й    лишились    в    верхах!

Громада    ж,    як    може,    рятує    країну,
Спорядження,      їжу    збирає    бійцям.
Криваву    за    Волю    отримує    ціну,
Та      білий    білет    не    купує    синам!

Тим    часом    “вожді”    вкотре    ділять    портфелі  –
У    них    з    москалями    немає    війни?!
Лиш    власні    баблом    набивають    кишені
Й    кидають    за    грати    солдат    без    вини!?

Людей    довели    олігархи  “  до    ручки”  –
Немає    надії      і    віри    нема!
Не    сходяться    кінці    давно    до    получки,
Бо    підлі    хапуги    стоять    у    керма!

Рішуче    нам    треба    цей    вузол    рубати,
Щоб    було    Майбутнє    і    Доля    в    дітей  –
За    Правду    і    Волю    всім    миром    повстати,
Поки    ще    немає    мільйонів    смертей!

Поки    ще    лишились    в    живих    патріоти,
Які    захищають    Вітчизну    в    боях,
Нам    треба    назавжди    ВСІХ    гнид    побороти,
Щоб    більш    не    скакати    на    вічних    граблях!!!
Слава    нації!    Смерть    ворогам!      Кіндрат  &  Корінь.      24.04.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662536
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Марамі

Найбільший гріх

Байдужість  -  найгірше  людське  почуття.  Воно  захоплює  душу  і  проростає  у  ній  цвіллю.
І  вивести  душу  з  цього  стану  дуже  важко.
Особливо  мені  подобаються  фрази:
-  Нащо  я  буду  сортувати  те  сміття?  Ніхто  і  так  того  не  робить,  хіба  я  один  щось  можу  змінити?
-  Та  тут  і  так  ціла  купа  сміття,  хіба  ще  пара  бутилок  щось  змінять?
-  Прибирати  в  лісі?  Та  завтра  і  так  прийдуть  і  насмітять  ще  більше.
-  Та  нічого  йому  не  буде.  То  ж  пес,  день  без  води  переживе.
-  Повистрілювати  треба  тих  бездомних  псів,  бо  страшно  ходити...
А  тим  псам  не  страшно?  Багато  з  них  потрапили  на  вулицю  через  таких  ідіотів  як  ви.  Коли  всиновлюєш  дитину,  то  завжди  попереджають  що  дитина  не  іграшка,  не  можна  погратись  і  коли  набридне  віддати  назад.  
А  собака  хіба  інакше?  Вона  ж  не  може  дати  собі  раду  самостійно...
Ви  засмічуєте  планету  і  вам  просто  все  рівно,  шо  буде  далі.
Цвіль  захопила  ваші  чорні  серця.
Байдужість  -  найбільший  гріх  проти  людства.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649583
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 26.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016


Іванна Западенська

Звичайна буденність… або Життєва метушня…

Життя  вирує,  крутиться,  кипить,  
І  в'ються  конфеті,  немов  спіралі.
Салюти  бахкають,  трамвай  шумить,  
І  переповнені  життєві  магістралі.

Ця  метушня,  цей  безперервний  рух,  
Хоч  втомлює,  та  все  одно  чарує.
Й  на  перехресті  чорних,  білих  смуг,  
Палітра  сірі  смуги  нам  дарує.

Жили  б  спокійно,  вже  було  б  не  те,  
Бо  весь  цей  рух  -  ознака  ще  живого.
І,  хоч  життя,  ну,  зовсім  не  просте,  
Воно  одне,  й  не  буде  більш  такого.

Допоки  можна,  то  живи  собі  й  радій,  
І  насолоджуйся  усім  щодня  й  щомиті.
За  алгоритмом  поєднання  власних  дій,  
Живи,  радій,  люби,  як  люблять  діти.

Стрічай  любов,  як  поїзд  на  пероні,  
І  відпускай  людей,  як  в  небо  літаки.
Ти  зародився  у  землі  своєї  в  лоні,  
Де  навкруги  тебе  одні  лиш  чужаки.

Ці  дивні  люди,  місто,  як  система,  
І  метрополіс  утопічного  життя...
Так  і  залишиться  одвічною  дилема:
Чи  воно  є  чи,  може,  зовсім  і  нема...



3  жовтня  2015  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661422
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не полишай надії

У    кожного    із    нас    –    свій    хрест,
Свої    трагедії    і    мрії,
Життя    міняєм    маніфест,  
Та    не    лишаємось    надії
На    світле    завтра,    на    добро,
І    на    святе    порозуміння,
І    на    потрібне    всім    тепло
Людське,    й    на    сонячне    проміння,
І    на    хороший    урожай,
За    труд    земля    що    подарує.
Надії    ж    бо    не    полишай,
Поки    життя    в    тобі    вирує.
25.11.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661456
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Іванна Западенська

Роль чоловіка…

Одного  прекрасного  ранку,  
Прокинувшись  на  самоті,  
Зустріла  вона  на  світанку,  
Жовтаво-червоні  вогні.

То  сонячне  було  проміння,  
Що  стукає  тихо  в  вікно,  
Впиваючись,  наче  коріння,  
У  шовкову  постіль,  в  пальто.

Вона  підіймається  з  ліжка,  
Вдягає  сорочку  і  йде,  
Взуваючи  капці  на  ніжки,  
Будильник  на  тумбу  кладе.

І,  взявши  гребінь  для  волосся,  
Розчісує  заспані  кучері.
Їй  знову  це  вміло  вдалося,  
Неначе  волосся  приручене.

Складаючи  постіль,  білизну,  
Вона  мимохіть  одягається,  
Усе  це  їй  вже  не  в  новизну,  
Вона  на  цьому  уже  знається.

Вже  ліжко  охайно  застелене,  
Вона  біля  дзеркала  крутиться,  
В  будинку  запахло  зеленню,  
Шкода,  що  її  не  торкнутися.

Вода  вже  почала  литися,  
І  чути  чийсь  спів  у  ванній,  
То,  певне,  вона  пішла  митися,  
У  час  невиправдано  ранній.

І  пастою  з  присмаком  м'яти,  
Почистила  біленькі  зуби,  
Усе  намагалась  згадати,  
Свій  сон  про  небесні  шлюби.

І  ось  вона  вийшла  з  ванної,  
Закручена  в  білий  рушник,  
І  образом  недоторканної,  
Полила  віконний  квітник.

Підходячи  плавно  до  дзеркала,  
Спускає  рушник  на  підлогу,  
Вдихаючи  кисень  захекано,  
Поставила  вмить  свою  ногу.

Вона  бере  в  руки  парфуми,  
І  бризкає  трохи  на  себе,  
Фарбує  помадою  губи,  
З  захопленням  дивлячись  в  небо.

Темно-чорного  кольору  туш,  
Їй  прикрасить  каштанові  вії,  
Серед  ролей  усіх  чуттів  душ,  
Їй  належала  б,  певне,  роль  мрії.

Еротично  вдягаючи  трусики,  
Вже  у  руки  бере  бюстгальтер,  
Видихаючи  пломінь  акустики,  
І  вдихаючи  кисню  характер.

Відкриваючи  шафу-купе,  
Витягаючи  сукню  синеньку,  
Щось  говорить  і  тихо  сопе,  
Відриваючи  вмить  етикетку.

Приміряє  цю  сукню  на  тіло,  
І  вирішує  це  одягнути.
Одягає,  всміхаючись  сміло,  
Залишилось  лиш  пояс  стягнути.

Ось  вона  уже  майже  вдягнулась,  
І  пішла  свою  сумку  збирати,  
Беручи  телефон,  посміхнулась,  
Бо  прийшла  смс.  Йде  читати.

"Добрий  ранок,  моя  королева!,  
Я  люблю  тебе,  сонечко  ясне!,  
Так  погано  і  сумно  без  тебе,  
А  з  тобою  було  б  все  прекрасно!".

І  з  блакитних  очей  крадькома,  
Потечуть  лиш  гарячі  сльози,  
Цей  зв'язок  лиш  між  ними  двома,  
Це  -  любов,  а  не  метаморфози.

І  вуста  її  лиш  розпливуться,  
В  невиправдано  усмішці  скромній,  
Шкода  тільки,  вони  не  зійдуться,  
В  світовій  метушні  невтомній.

Їй  вже  треба  іти  на  роботу,  
Ну,  а  потім  -  іти  на  навчання.
Зберігаючи  ще  свою  цноту,  
Прокидається  зранку  в  мовчанні.

Ось  вона  вже  іде  коридором,  
Витягає  вже  туфлі  із  шафки,  
Ті,  що  мають  високі  підбори,  
Ніби  виточені,  наче  рафка.

І  на  ноги  свої  оксамитові,  
В  шкірі  кольору  ніжно-білого,  
Одягаючи  туфлі,  допитливо
Споглядає,  чи  де  нема  милого...

Ну,  а  він,  прокидаючись  зранку,  
Лиш  на  жінку  ненависно  гляне,  
Що  дружина  йому.  І  коханку,  
Уявляє  на  ліжку  в  світанні.

Вимикає  будильник  розгнівано,  
Він  нещасний,  дружина  розгублена,  
Їхню  пісню,  на  жаль,  доспівано,  
І  роман  вже  дописано  й  згублено.

Він  давно  прагне  стати  татом,  
А  вона  так  жорстоко  безплідна,  
Це,  на  жаль,  неминучий  фатум,  
А  вона  перед  ним  жалюгідна.

Все  принижується,  благає,  
Не  кидати  її,  бо  повіситься,  
Та  вона  собі  й  не  уявляє,  
Як  від  цього  він  лише  біситься.

Він  іде,  а  вона  залишається,  
Дуже  рідко  він  вдома  буває,  
А  вона  усе  плаче,  вбивається,  
І  вино  лиш  в  бокал  наливає.

Так  щовечора,  щодня,  щоранку.
Їй  не  спиться  спокійно  ночами,  
І  вона,  наче  фатуму  бранка,  
Заливається  вдома  сльозами.

Всі  ці  сльози  їй,  наче  кайдани,  
І  коханку  вона  проклинає,  
Насипаючи  сіль  в  свої  рани,  
Їй  здається,  що  вже  помирає.

А  коханка  кохає  й  страждає,  
Від  кохання  сміється  і  плаче,  
Все  коханого  щодня  чекає,  
Склавши  руки  свої  терпляче.

Він  й  до  неї,  на  жаль,  не  приходить,  
Бо  йому  важливіш  репутація,  
Двох  жінок  він  нещасними  робить,  
Бо  для  нього  це  все  -  імітація.

Тимчасово  вона  є  першою,  
Королевою  сонця  єдиною,  
Наймудрішою  і  найменшою,  
Він  хотів  би  її  дружиною.

Та,  на  жаль,  хто  би  нею  не  став,  
Він  цю  жінку  зневажить  довіку,  
Бо  з  усіх  своїх  ролей,  вистав,  
Він  найгірше  би  грав  чоловіка...



28  травня  2015  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661425
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Юрій Прозрівший

Ювіляру


Тобі,мій  брате,  п”ятдесят.
Сплили  роки,  як  дим.
І  вже  не  просто  пригадать
Як  був  колись  малим.

Як  майстрував  той  „автомат”,
Уперто  ладив  „дзот”
Яким  смачним  був  хліба  шмат  –
Здобуток  із  турбот.

Як  нас,  пуцьверінків  малих
В  „армаду”  шикував.
У  „битвах”  впертих  і  крутих
Невтомно  керував.

Як  наш  сирітський  добрий  дім
Давав  усьому  лад.
Ти  в  розпорядку  тім  твердім
Не  крайний  був  солдат.

Дрова  колов,  корову  пас,
Телятко  доглядав,
У  чергах  по  крупу,чи  гас
Годинами  стояв.

Город  сапав,  траву  носив,
По  –  хліб  о  п”ятій  біг.
Мене  до  всього  прилучав
І  чергу  ту  беріг.

І  хоч  нелегко  жилось  нам
Й  роботи  було  тьма,
Бурлив  дитячих  ігор  храм.
І  перша  з  них  –  „війна”.

Вона  жила  тоді  в  усіх,
Не  тільки  в  нашій  грі.
Багато-хто  в  землицю  ліг
Від  щупальців  її.

Ще  гинули  в  боях  лісних,
Ще  рвались  на  рілі.
І  часом  були  серед  них
Товариші  твої.
 
Нас  обійшла  ота  біда,
Зросли  живі,  цілі.
Та  в  серце  назавжди  ввійшла
Приреченість  журбі.

Як  тільки  трішки  підросли,
То  всенький  жнивний  строк
На  тоці  двигали  мішки
З  світанку  до  зірок.

Ні  не  згадать  мені  без  сліз
Ті  теплі  бабо-дні,
Як  хліба  фіру  ти  привіз
За  наші  трудодні.

І  сльози  з  маминих  повік,
І  гордість  за  сиріт.
Це  ж  вперше  за  десяток  літ
В  достатку  буде  хліб!

Пройшли  роки,  було  усе...
Будова,  інститут.
Вже  й  внук,  нівроченьку,  росте
Повага  є  за  труд.

І  хоч  сьогодні  п”ятдесят
Й  годилось  б  „віват...”,  „хай...”
Тебе  прошу,  мій  добрий  брат,
Дитинства  світ  згадай.
 1991

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661441
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Irena Miller

Назад у рай

Так  хочеться  назад  у  рай.
Туди,де  ти  нікуди  не  спішишся.
Де  п'єш  солодкий,  теплий  чай,
Де  час  неначе  зупинився.
Туди,де  вже  не  треба  слів,
Де  лише  погляд,  жест  і  дотик..
Туди,  де  наче  шовком  снів
Так  ніжно  обіймає  спокій.
Туди,  де  тільки  погляд  твій,
Де  очі  -  сині  океани.
Туди,  де  відступає  гнів,
Де  не  було  слідів  омани.
Так  хочеться  назад  у  рай.
Так  хочеться  тебе  до  себе  пригорнути.
І  всім  своїм  проблемам  сказати  знов  "Прощай!"
Так  хочеться  в  обіймах  твоїх  знов  заснути

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661443
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Evgenij_Kedrov

Хватило б сил любить так до седин

Сижу  себе  тихонько  у  мангала…
Жена  неслышно  сзади  подошла,
И  обняла,  «Любимый  мой»,  сказала,
«Хороший  мой,  где  я  тебя  нашла?»    

Оторопел  немного:    -Что  случилось?
-Прости,  не  знаю,  что-то  так  нашло,
Сердечко  так,  вдруг,  от  любви  забилось…
Не  беспокойся,  все  уже  прошло…  

Я  «возмущен»  от  слов  таких  до  края,
-Как  так  прошло?  Ты  думай,  говоря!
Давай  смеяться,  чуть  ли  не  рыдая,
В  глаза  друг  другу  с  негою  смотря…  

Зашла  вперед,  потупив  взгляд  игриво,
Надула  губки,  виновата  словно,
Стоит  в  купальнике  такая  вся  красиво…
Снимаю  плавочки  я  с  женушки  любовно…

Она  немного,  словно  бы,  противится,
Со  мной  играя  в  сладкую  игру,
Всесладости  всеэроса  поилица,
Любовь  моя,  Татьяночка  в  миру…

Тяну  по  ножкам  трусики  любовно,
Глядя  в  жены  игривые  глаза,
«Сопротивляется»  и  не  дается  словно,
А  сама,  чудо,  гнется  как  лоза…
Как  секс  ей  люб,  как  игры  эти  любит,
Как  пахнет  ароматно  ее  роза,
И  как  божественно  она  любовно  чудит,
Как  соблазняет  мужа  хладнокровно…

Стянул  трусишки,  расстегнул  бюстгалтер,
И  «отморозился»,  сижу,  свое  пишу…
В  знак  юмора,  хотя  на  взводе  «стартер»…
Как  началось  тут…  я  вас  попрошу…  

Жена  как  изошла  вся  на  серьезе,
Стоит  пред  мной,  расщелина  течет,
А  мне  смешно,  я  словно  «на  морозе»,
Хоть  так  хочу  отведать  ее  мед…

И  как  давай,  глупышечка  ругаться…
Чего  не  слышал  только  о  себе…
Но  как  же  сладко  вновь  соединяться…
Как  хорошо  потом  и  ей  и  мне…

Лицом  к  лицу,  я  в  ней,  она  ликует,
Влюбленно  смотрит  ласково  в  глаза,
Душа  и  тело  в  радости  пируют,
Куда  девалась  вся  ее  «гроза»?

Вдруг,  понимая  мой  невинный  юмор,  
Как  засмеется,  всеэкстаз  познав,
И  говорит:  «Прости,  какою  дуррой,
Была  жена,  забудь,  забудь,  ты  слав»

Смеюсь  в  глаза  ей,  оба  мы  хохочем,
Наши  тела  экстазы  в  клочья  рвут,
И  мы  друг  друга  точим,  пилим,  точим…
И  наши  души  сладостью  текут…

Жена  без  сил  ложится,  истекает,
Как  пахнет  тело  ее  женское…
Она  в  экстазах  сладко  «догорает»,
Ее  кумарит  радость  превселенская…

Раскрыты  губы,  ноги  врозь  разбросаны,
По  ним  стекает  соляной  нектар…
Все  прелести  ее  в  услад  расчесаны,
Познала  женский  сладостный  кумар…

Лежит,  течет  и  бьют  ее  потоками
Оргазмы,  доставая  до  глубин,
Глаза  счастливы,  истекает  соками…
Хватило  б  сил  любить  так  до  седин…

09.06.2015г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656712
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016


Кіндрат Корінь

Надії вісники.

     
Арктичний    подих    жовтень    заморозив.
Приніс    з    собою    снігову    імлу,
Володарки    північної    погрози,
Скував    квітник    в    осінньому  саду.

Принишкло    все,    лиш    горді    чорнобривці
Замерзлі    та    нескорені    стоять!
Незламні,    наче    викувані    з  криці,
Крізь    сніг    намистом    сонячним    горять!

Їх    не    злякали    крижані    морози
І    віхоли    підступної    зими!
З    весни    їх    гартували    бурі    й    грози,
Дніпро    давав    живої    їм    води.

Вони    зросли    нескорені,    незламні!
Собою    вкрили    землю    від    біди!
Величні    Духом    і    на    вроду    славні
Надії    вісники,    любові    і    журби…

Слава        Україні!                  Кіндрат  &  Корінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613813
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 26.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Стидно, панове, стидно

Ой,    стидно,    панове,    стидно!
Не    видно    й    кінця    брехні.
Чи    маєте    нас    за    бидло
Й    тоді,    коли    ми    в    війні?
Збираєте    «чорні»    ради,
Де    ділите    наш    пиріг,
І    ласі    шматки,    й    награди    –
Тим,    хто    вам    тіла    стеріг.

Дивитись    і    чути    стидно…
Не    стогне    –    кричить    душа,
Й    кінця    тим    торгам    не    видно,
Й    позиція    в    вас    чужа.
Війни    нам    хомут    наділи,
Про    гідність    забули    й    честь,
З    високих    трибун    галділи,
Що    біль    наш    і    вам    пече.

Синів    кращих    загубили…
Чого    вартий    Іловайськ?
Героїв    б’єте,    як    били.
Сміється    вже    світ    із    вас.
Країна    стікає    кров’ю,
Могили    ростуть,    борги,
Ви    ж    снідаєте    ікрою,
Вважаєте,    що      боги.

І    гірко,    панове,    й    стидно
За    нас,    як    народ,    й    за    вас,
Бо    ж    доленька    незавидна,
Бо    ж    згаяний    кращий    час.
«А    вам    не    буває    стидно?    –
Слова    проронив    мудрець,    –
Їсте    ви    сьогодні    ситно,
Та    прийде    й    цьому    кінець.
Не    тільки    вже    стидно    –    бридко
Дивитися    на    бедлам,
Й    чекає    на    вас    не    бритва    –
Народна    жорстка    мітла!..»
26.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654654
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016


Кіндрат Корінь

Благаю…


Святий    Миколаю!    Дідусь    наш    Небесний!
Я    знаю,    ти    любиш    малечу    свою!
Шануєш    трудящих,    слухняних    і    чесних,
Готуєш      дарунки    в    далекім    краю.

Та    нині    байдужі    ляльки    мені    й    банти!
В    сльозах,      на    колінах,    тебе  я    молю:
Хай    згинуть    усі    москалі  –  окупанти!
Благаю…  Спини    цю    нахабну    війну!!!

Мій    татко    з    братами    наш    дім    захищає.
Їм    треба    прогнати    рашистів    орду!
Що    все    навкруг    нищить!    Катує!    Вбиває!
Дай    сили    Героям      здолати    біду!

Дай    Долю    рідненьким    в    бою    не    пропасти!
І    кулі    ворожі    від    них    відверни!
Усім    малюкам    на    свята    даруй    Щастя  –
ХАЙ    ТАТКО    ЖИВИМ    ПОВЕРНЕТЬСЯ      З    ВІЙНИ!!!

Слава    Україні!        Кіндрат  &  Корінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629836
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 26.03.2016


Кіндрат Корінь

Моя відповідь тій сволоті, що паплюжить мою сторінку.

                         Порядність    переможе!
Вчепились    намертво    в    корита    глитаї
Для    котрих    влада  –  добра    годівниця.
Лиш    за    кишені    власні    дбають    шахраї  –
То    для    громади    вже    не    таємниця!

Заради    крісла    здатні    на    усе:
На    злу    брехню    і  на    плітки    базарні.
Дарма    біснуються  –  це  їх  вже    не    спасе,
Бо    проти    слів    реальні    справи,  гарні!

Собаки    гавкають,    а    караван    іде!
Здолати    гідність    пустоцвіт    не    зможе!
Народна    мудрість    справжню    істину    знайде
І    чорну    злість    порядність    переможе!
   Кіндрат  &  Корінь.    22.01.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654508
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


ацеа

Я дивлюсь у вікно

Я  дивлюсь  у  вікно.  Розтривожений  березнем  вітер
Рве  соснові  верхівки  і  кидає  шишками  вниз.
Випадково  прорвавшись  крізь  хмари,  дощами  сповиті,
Промінь  сонця  погладив  обличчя,  як  мама  колись.

Я  дивлюсь  у  вікно.  Десь  за  ним  простелились  дороги,
Сяють  вікна  будинків,  хтось  любить,  а  хтось  розлюбив.
Розімліла  у  мріях,  змовка  на  хвилинку  тривога,
І  душа  розправляє  обшарпані  залишки  крил.

Полетіти  увись?  Чи  уже  не  зриватись  нікуди?
Середини  немає,  нема!  Або  верх,  або  низ!
Лише  совість  і  думка…най-найсправедливіші  судді,  
І  мій  вирок  –  мені  –  наді  мною  питально  провис.

Я  дивлюсь  у  вікно.  Вітрувієва  диво-людина,
Я  дивлюсь,  аж  допоки  не  блимне  Полярна  зоря.
Так  пекельно-спекотно  мені,  так  морозно  і  зимно,
Ще  й  чомусь  похилився  в  жалобі  вогонь  ліхтаря…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654502
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Кіндрат Корінь

Українці, вам не сором?

Чом    тримається    за    крісла
Українське    панство?
Бо    для    них  державна    служба    –
Це    дохідне    царство!

За    совка    ще    їх    навчили
Громаду    дурити.
На    людських    кістках    і  крові
Бізнес    свій    робити!

Все    життя    сидять      службовці
На    голій    зарплаті,
Зате    діти    в    них    мажори
Й    дружини    багаті?

За    народні    бідність    й    злидні
Заснували    банки,
Захопили    підприємства,
Покупляли  замки!

Голови    адміністрацій,
Судді,    прокурори,
Начальники    управлінь    –
Хабарі    й    побори!

У    кабміні    розкрадають    
Бюджетні    доходи,
Разом    з    Радою    грабують
Державні    заводи!

І    за    злочини    НІКОГО  
Не    садять    за    грати!
Навпаки,    дають    посади
За    вірність    й    відкати!?

Йде    війна!  Підступна.  Підла.
Із    своїм    народом!?
Нас    мов    липку    обдирають
Прихвосні    й    заброди!

Кілька    тисяч    держимордів
Гвалтують    мільйони!...
Українці!...    Вам    не    сором?...
Годі    гнуть    поклони!

Годі    по    кущах    сидіти:
Моя    хата    з    краю!
Лише    разом    проженемо
Ми    цю    ницу    зграю!


Нагадайте    –    ви    нащадки
Славних    запорожців,
Що    не    раз    за    горло    брали
Панів-владоможців!

Не    вождям,    запліснявілим,
Треба    нам    молитись,
А    в    один    кулак    зібратись
І    за    Правду    битись!!!

Усіх    бувших,    казнокрадів
Треба    в    шию    гнати!
І    керманича    держави
Гідного    обрати!

Честь    і    Гідність    –    ось    єдина
Гетьманська    доктрина!
Рідній    неньці-Україні
Вірність    лебедина!

Кожен,    хто    прийде    до    влади,
Має    пам’ятати,
Що    посада    –    це    можливість
Людям    борг    віддати!...

Ми    усім    суспільством,    браття,
Мусимо    змінитись…
З    попелу,    неначе    Фенікс,
З    вогню,    відродитись!
Слава    Україні!    Кіндрат  &  Корінь.      25.03.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654488
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


yaguarondi

Запитання Богу

Неначе  в  поле  свiжозоране,  розкраяне  i  мовчазне
Дивлюсь  у  небо  свiтлозоряне,  що  так  притягує  мене:  
Свiтила  вiчнi,  неприкаянi  i  зорепади  золотi...  
Небесних  покотьолiв  сяянню  радiтиму  i  в  майбуттi.  
Створив  "по  образу  й  подобiю",  таку  гармонiю  створив...  
Скажи,  чи  я  Тобi  подобаюсь?  Чи  Ти  таку  мене  хотiв?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637452
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 25.03.2016


ацеа

Не змогла, не зуміла, погасла…

По  уламках  розбитого  скла,  чи  розбитих  надій,
Зневажаючи  болі,  іду  паралельно  з  життям,
Чую  пустку  і  холод  десь  глибоко…там,  у  собі,
А  в  засіках  душі  каяття,  каяття,  каяття…

Скоро  обрій.  Отой,  темно-синій  і  весь  у  зірках,
Розкуйовджений  вихор  грайливо  мене  підштовхне,
І  густіюча  кров  на  порізаних  наскрізь    ногах
Затрамбується,  вщухне  і  болі  полишать  мене.

Не  оглянусь  назад…в  сновидіння,  де  скрегіт  зубів,
Де  якісь  вурдалаки  тягнули  і  сили  і  глузд,
Де  ти  жив,  як  веліли  тобі,  а  не  так,  як  хотів,
Не  оглянусь  назад…не  оглянусь…боюся  ,  боюсь…

Не  змогла,  не  зуміла,  погасла,  мов  плямка  свічі,
І  тому  каяття  найсильніше  з  усіх  почуттів,
Моя  Зоряна  Втрато,  знайдися  серпанком  вночі,
Захисти  і  прийми  у  прозорі  обійми  свої…



 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654248
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Дід Миколай

Продають Україну здають

Жоден  злодій  в  тюрмі  не  сидить…
Справи  в  нас  до  судів  не  доходять.
В  кабінетах  такий  же  бандит…
Жулік    всьо  за  манєтку  лагодить.

Звіролюди  в  Печерах  –  ж.ди…
Дзяблоносі...  одні  депутати.
Прокурори  ,  менти  і  суди…
Режисери...  від  влади  кастрати.

Як  гадюки  зібрались  в  кублі…
Позлітались,  як  грифи  на  падло.
Паразити  на  нашому  тлі…
Україну  мою  згвалтували.

Та  воно  ж  до  нас  браття  глухе.
Скільки    можна    ще  люди    мовчати
Лад  навести  то  діло  святе...
Орду  викинем    з    нашої    хати  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654182
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2016


Любов Ігнатова

Спинилась ніч…

Спинилась  ніч...  Куди  їй  поспішати? 
Їй  добре  й  тут,  у  стомленій  душі... 
Сама  собі  -  фортечні  мури  й  ґрати... 
Сама  собі  -  сумА  і  бариші... 
       
З  чортополоху  й  перекотиполя, 
З  дощів  морОсних,  вичавлених  з  хмар, 
Змостила  лігво  в  павутинні  болю, 
Покликала  сторожових  примар...
       
Спинилась  ніч...  Не  цокає  годинник... 
Півні  мовчать  -  не  проженуть  мару... 
І  стогне  вітром,  плаче  безупинно,
Ховаючи  обличчя  у  чадру... 

Душа  мовчить...  Вже  ні  жива,  ні  мертва...
Застигла  у  граніті  чорна  мить... 
Спинилась  ніч...  Собі  і  кат,  і  жертва...
Спинилась  ніч...  Їй  нікуди  спішить... 
       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629472
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 24.03.2016


Квітка))

Цінуймо, друзі, кожну мить…

Цінуймо,  друзі,  кожну  мить,

Бо  вона  може  обірватись

І  так  раптово,  а  назад

Ми  ще  не  вмієм  повертатись...



Камінням  здавлять  ті  слова,

Що  так  хотіли  все  сказати...

А  не  почують  більше  нас...

Ми  зможем  тільки  помовчати...



Цінуймо,  друзі,  кожну  мить!

Бо  часу  плин  не  зупинити...

Так  і  життя  наше  спішить,

А  треба  цією  хвилиною  жити...



                                                                                                                       15.03.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653541
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 23.03.2016


Виктория Р

Де подітись мені вночі

[b][b][/b][color="#002bff"]Згубила  від  серця  ключі,
І  забула  давно  пароль...
Де  подітись  мені  вночі?
І  зіграти  яку  ще  роль?

А  чи  може  писати  про  все,
Як  курличуть  мої  журавлі.
Бо  ж  думками  мене  несе-
В  отчий  дім  до  святої  землі...

У  поля  де  гіркий  полин,
Де  на  травах  срібляста  роса.
Сяють  зорі  їх  видно  плин,
І  підморгують  небеса...
19  03  2016  р  
Вікторія  Р[b][/b][/color][i][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652922
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016


НАУМ

ВИДОВИЩ І ВИНА!

         ВИДОВИЩ  І  ВИНА!

Методика  і  тактика  весь  час  одна:
Тримати  в  темноті,  облудно  величати.
Тиснути  до  нестями,  до  кінця….
Лиш  часом  тільки  пару  випускати.

Зірветься  клапан,  знайдеться  новий,
Невігласів  так  легко  обдурити  –
Намалювати  обрії  сумнівних  мрій,
Впрягти  в  ярмо,  знов  злидні  волочити.

Скільки  разів  боролись  за  права,
Яких  героїв  в  жертву  віддавали….
Та  рівності  до  нині  ще  нема  –
Насильник  розкошує,  множить  капітали.

В  кого  нема  святого  на  умі,
Дадуть  нагайку,  буде  поганяй  лом,
Хто  вміє  красти  в  білий  день,
То  стане  він  купцем,  міняйлом….

Тих,  що  не  знають  хто  вони,
Хто  має  манію  безмежної  свободи,
Зберуть  юрбою  на  великий  стадіон:
Болільник  і  фанат  –  одні  турботи!

Панує  темрява,  міщанський  дух,
Завжди  оточені  невидимими  ворогами.
Щось  заважає,  щось  гальмує  рух,
В  своєму  домі  почуваємось  рабами.

Раби  гріха,  невігласи  сумні,
Не  хочуть  світло  правди  пізнавати.
В  традиціях  заплутались,  немов  чумні,
Байдужі,  в  темряві  не  помічають  грати.

Закон  Творця  в  їх  розум  не  дійшов  –
Насмішників  і  зрадників  багато.
Всі  пастирі  не  справжні,  глитаї
Ненавидять  отару,  не  шанують  брата!

Псалми  44:14;  136:23  «Ти  робиш  нас  посміховищем  для
 народів,  і  вони,  хитаючи  головами,  глузують  з  нас.
Він  пам’ятав  нас,  коли  ми  були  принижені,  бо  його
 віддана  любов  вічна».

Прислів’я  29:18  «Якщо  немає  Божого  керівництва,  народ
 стає  свавільним,  а  той,  хто  закону  дотримується,  щасливий».

.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652736
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Моє безсоння

[i]"Я  чую  шепіт  ночі
Через  думки  безсоння..."
       Віталій  Савчук
[/i]
Я  зовсім  від  безсоння  не  страждаю  -
Пишу,  перекладаю  і  читаю,
А  денний  сон  –  для  мене  водевіль,
Його  мені  дарує  Березіль…

І  чутно  романтичний  шепіт  ночі  -
Це  вітер  за  вікном  мені  пророчить,
Що  завтра  буде  краще,  ніж  сьогодні,
І  зникнуть  негаразди  у  безодні…

Буває,  дійсно,  плаче  дощ  весняний,
На  другий  день  -  вже  сонечко  рум’яне!
Звичайно,  я  залежу  від  погоди,
Але  долаю  легко  перешкоди,

Тому  що  сонечко  живе  у  серці,
І  джерело  життя  -  в  душі  на  денці!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652759
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016


уляна задарма

відпусти

Відпусти  цього  Птаха  -  тобі  його  не  приручити,
хоч  впіймала  за  лапку  і  -  пестиш  сріблясте  крило.

Ти  це  знаєш  сама  і  на  картах  дарма  ворожити...
Він  не  з  тих.  Він  -  не  той,  що  зуміє  ПРИРУЧЕНИМ  жити,
і  кого  зможе  втримати    шибки  буденної  скло.

Відпусти  і  -  пробач.  Таким  сняться  відчинені  вікна,
за  якими  вібрують  шторми  і  гойдається  вись...

Він  -  із  тих,  хто  до  теплої  клітки    ніколи  не  звикне.
Відпусти.  Хоч  і  сонце  за  ним  -  як  за  обрієм  -  зникне!
ТИ  ж  -  повір  -  САМЕ  ТА,  до  якої  -  верНЕться...    Колись.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519118
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 19.03.2016


геометрія

За кроком крок

                                         Життя,  на  жаль,  не  безкінечне,
                                         Пливе,  як  в  небі  диво  -  птах.
                                         Я  не  втрачаю  дні  безпечно,
                                         За  кроком  крок  -  торую  щлях.

                                         В  вік  зазирнула  двадцять  перший,
                                         Хоч  попіл  куряву  несе,
                                         Силу  і  міць  Господь  небесний,
                                         Віру,  Надію    й  Честь  спасе.

                                         Все,  що  було,  все  -  незабутнє,
                                         Хоча  і  сила  вже  не  та,  
                                         Мрії  несуть  мене  в  майбутнє,
                                         За  кроком  крок  -  лиш  до  Добра.

                                         Мрії  мої  і  мої    думи
                                         Душі  митарство  -  от  і  все,
                                         А  світ  цей  грішний  був  і  буде,
                                         Без  мене  він  не  пропаде.

                                         В  просторі  я  -  лише  пилинка.
                                         Безмежний  світ...  Я  не  одна,
                                         Життєва  невмируща  сила,-
                                         Людина  мудра  і  свята.

                                         І  не  затьмаряться  нам  очі,
                                         Зробить  зуміємо  ми  все,
                                         Писання  істини  пророчі
                                         По  всьому  світу  понесем.

                                         І  не  згасить  Людини  мрію,
                                         Краса  земна  -  не  відійде,
                                         Любов  і  Віра,  і  Надія
                                         За  кроком  крок  у  світ  іде.

                                         Життя  даремно  не  відійде,-
                                         Діти  й  онуки  у  нас  є.
                                         І  Мрії  наші,  і  Надії,-
                                         Світ  для  нащадків  збереже!..                    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652577
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016


Тріумф

Господи, прости!

[b]Господи,  прости!

Господи,  прости  усе  мені  –
Усі  діла  недобрі,  злі,  
І  всі  ті  помисли  нечисті,
Все  те,  що  думала  всі  дні,

 І  всі  ті  клятви  урочисті,
 І  всі  слова  якісь  легкі,
 Бува,  дешеві  і  барвисті.
 Здавалось,  влучні  і  меткі.

Часом,  потоком  марнослів’я,  
Колись  образила  Тебе?
І  втратила  Твоє  довір’я?
Чи  я  підносила  себе?

А,  може,  гордувала  братством,
Мій,  Боже,  у  Твоїх  очах?    
Часом,  непослухом,  лукавством
Грішила  я  в  своїх  речах?

Чи,  може,  вірила  повір’ям,
Відкинувши,  Слова  Твої?
Чи  мала  в  серці  недовір’я,
Безглуздих  сумнівів  рої?

Прости  мене,  Великий  Боже!
Прости  мене,  Господь  Ісус!
Коли  простити  я  не  можу,  
І  по  людському,  поковзнусь.

Простити  кожного,  дай  сили:
І  друзів,  Боже,  й  ворогів.
Гадаємо,  що  всіх  простили.
Очисти,  Боже,  від  боргів.

Дай  мудрості  мені  й  любові,
Щоб  в  серці  не  тримати  зла.
Дай  щирості  у  кожнім  слові,
Щоб  правда  Божа  розцвіла.
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652537
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016


mari4ka

Про жінку

Немає  слабшої,  за  ту,  що  на  колінах,
Нема  сильнішої,  ніж  та,  що  на  руках.
У  всі  часи,  у  будь-яких  країнах
Була  і  буде  Жінка,  як  звитяг.
Немає  кращої  за  ту  ,  що  біля  тебе,
Що  обіймає  зранку  і  вночі,
Що  завше  поруч  й  любить  без  потреби,
Без  вимагань,  без  золотих  ключів.
Нема  добрішої,  милішої  немає,
Не  треба  доказів  шукати  цим  словам.
Хто  згаслу  зірку  в  небі  виглядає,
Той  не  побачить  поряд  зорепад.
Хто  у  ваганнях,  в  роздумах  витає,
Ступає  крок  вперед  і  два  назад,
Той  просто  напросто  свій  шанс  щомить  втрачає,
І  грає  з  долею,  з  синицею  в  руках.
А  Жінка  –  скарб,  а  Жінка  –  мить  і  вічність,
Вона,  мов  міф,  то  є,  а  то  нема.
Вона  свята  і  безкінечно  грішна,
Та,  до  смішного,  щира  і  проста…

30.06.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299908
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 17.03.2016


Наталія Вороневська

Хочу

З  тобою  хочу  коси  відпускати,  
І  бути  найгарнішою  за  всіх,  
І  кожен  ранок  разом  зустрічати,  
Щоб  в  хаті  було  чути  наший  сміх.  

Я  хочу  знову  й  знов  тебе  чекати,  
І  двері  відчиняти  лиш  тобі,  
Своїм  теплом  тебе  щодня  плекати,  
І  знати  –  найрідніші  на  землі.  

Та  страх  скуває  із  середини  мене  
А  що,  якщо  не  в  силі  все  прийняти,  
І  все  неначе  гарний  сон  візьме  й  мине,  
Хто  знов  без  крил  навчить  таку  літати?  

Та  страх  –це  перешкода,  я  пройду,  
Я  вірю  в  те,  що  зможу  все  здолати,  
Я  зможу,  і  пройду  любу  біду,  
Лиш  в  Бога  треба  сили  попрохати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652162
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Юхниця Євген

аеропорт був близько…

Парусиновий  бульвар,  од  центру,  Лесі  Українки,
Зранку  –  вільний,  тільки  -  до  аеропорту  мчать  автівки,
У    ...надіях  ...іноземних.  Часом  ж,  срібні    сіль-журинки
Омивають  підочі́ння,  мов  попечені  льодинки...

--Оминем  затори  ниньки?
А  таксіст,  бувалий,  мабуть:
--Складно...Та  для  Вас  –  в  годинку,
Вітром,  мід  колес  нахабних!

Як  я  люблю  нашу  вдачу
Українську!  Щоб  не  сталось...
...Сильні  ми,  коли    ...не  плачем
В  нас  –  своя  країнна  святість  –
Вижити  за  всіх  обставин...

А  шофер  попавсь  –  заба́вий,
І  смішними  «таксувальками»,
Настрій  –  ялтинською  галькою
Грів,  як    літечко  –  туристів.
...З  Києва  ...кудись...  Очиська  ж  -
Не  сміялися  з  обличчами  –
Он,  аеропорт  був  близько...
Час  ..
--Без  решт?  Дяк!  Симпатично!
І  валізи  фейерично
Аж  донеслись  до  «вертівки».
...Й  я,  згнав  тугу,  брав  їх  стрімко...

12.03.16  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651240
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016


yusey

Позвольте поэту, мадам

Позвольте  поэту,  мадам,
Черкнуть  пару  строчек  о  Вас,
Воздвигнуть  невидимый  храм,
Чтоб  звёзды  спустились  на  вальс.

Позвольте  поэту,  мадам,
О  Вас  написать  хоть  катрен.
В  нём  чувство  любви  передам,
Не  нужно  безумья  взамен.

Позвольте  поэту,  мадам,
Взлететь  над  заветной  мечтой.
Быть  может,  поймаю  я  там
Сверкающий  луч  золотой.

Позвольте  поэту,  мадам,
Создать  изумительный  стих.
Возможно  для  Вас,  навсегда,
Оставлю  свой  трепетный  миг.

Позвольте  поэту,  мадам,
Черкнуть  пару  строчек  о  Вас.
В  них  свет,  не  подвластный  годам  –
Бездонная  нежность  из  фраз.

22:11,  6.10.2013  год.

Изображение:  http://smaylik.ru/2008/01/17/malinovoe_utro/  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651224
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016


Виктория Пташинская

В малих речах - велике диво

В  малих  речах  -  велике  диво,
Це  згадую  я  кожен  рік.
Спостерігаю,  як  бурхливо
Біжить  потік.

Дивлюсь  навколо:сонце  світить,
Птахи  вертають  з  чужини.
Купую  перші  диво  -  квіти:
Підсніжники.

Ще  трохи,  і  бузок  розквітне,
Зазеленіє  все  навкруг.
І  прийде  літо  непомітно
Як  добрий  друг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565448
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 13.03.2016


Виктория Пташинская

Вся наша жизнь - сплошной перрон

Вся  наша  жизнь  -сплошной    перрон.
А  мы  -  всего  лишь  пассажиры,  
Что  ищут  нужный,  правильный  вагон,
Везут  еду,  одежду,  сувениры.    

Вся  наша  жизнь  -  сплошной  вокзал.
Где  каждый  все  куда-то  мчится,
Один  летит  на    карнавал,
Другой  же  -срочно  из    столицы.

Судьба  вся  наша  -  поезда.
Ты  волен  делать  пересадки,
Уехать  раз  и  навсегда.
В  купе  с  билетом  без  оглядки.  

Смерть  -  это  станция  конечная.
То  место,  где  конечно  будем.
Но  по  пути  встречаем  встречных,
Которых  больше  не  забудем.
   
Дорога  наша  -  увертюра.
Вступление  к  чему-то  лучше.
Наш  поезд  -  это  авантюра,
К  концу  все  повороты  -  круче.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647047
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 13.03.2016


Виктория Пташинская

Хочу быть просто

Не  Клеопатра  я,  не  Афродита,
Я  мало  сплю,  стараюсь  честно  жить.
И  в  жизни  у  меня  своя  орбита,
Пусть  даже  она  тонкая  как  нить.

Не  Мерилин  Монро  и  не  Мадонна.
Я  просто  та,  кто  хочет  быть  собой.
Пусть  подписи  не  просят  миллионы,
Я  не  хочу  быть  как  и  все  земной.

Я  маленькая  ростом  и  другая,
И  талия  не  ровно  шестьдесят.
Но  для  кого  то  -  близкая,  родная,
Хотя  и  жизнь  давно  не  шоколад.

Пишу  стихи,  мечтаю  быть  счастливой,
Пить  кофе  с  маршмэллоу  ранним  утром.
Я  не  хочу  быть  гордой  и  фальшивой,
Хочу  быть  просто  нужною  кому-то

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651196
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016


Наталка Долинська

Давно так мала спокій у душі


Давно  так  мала  спокій  у  душі,
Свята  минули  з  сумом  і  тривогою…
І  все  сумніші  пишуться  вірші,
Вкраїна  йде  тернистою  дорогою.

Щодня  в  нас  біль,  кроваві  рани,  смерть.
Солдати  гинуть  в  нас  і  мирні  люди.
Наповнилася  чаша  болю  вщент.
А  в  Україну  найманці  –  приблуди

Все  лізуть  й  лізуть  -  сіють  нам  біду.
Навчилась  я  ненависті  і  злості!
Я  люто  ненавиджу  ту  орду,
Що  з  зброєю  прийшла  до  нас  у  «гості».

Кривавий  недоумок,  що  в  Кремлі,
Приніс  моїй  країні  жах  і  горе!
Новітній  фюрер  «руської»  землі,
Всміхаючись  пролив  крові  вже  море.

В  Чечні,  Молдові,  Грузії  воно
Криваву  бійню  стерво  розв’язало!
З  імперськими  замашками  давно,
Людей,  що  вміють  думати  дістало!

Ця  мавпа  із  гранатою  в  руках,
Сама  ж  на  ній  дасть  Боже  підірветься.
Бо  все  посіяне  –  біда,  і  сльози  й  жах,
Все  окупанту  бумерангом  повернеться!

Я  знаю  точно  –  перемогою  для  нас,
Війна  скінчиться  –  так  і  буде    вірю!
Настане  знову  миру,    щастя  час!
Прийде  кінець  безславний  скоро  звіру!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651032
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016


Марія Скочиліс

Я собі пообіцяла…


Не  хочу  більше,  досить,  не  моє,
Втомилася  я  грати  інші  ролі
Я  хочу  бути  лиш  собою,  все,
Сама  собі  я  обираю  долю,

Не  так  як  всі,  ну  що  ж,  моє  життя,
Мої  історії,  мої  проблеми,
Я  досягну  всього,  всього  сама,
А  ваша  критика  –  це  зовсім  інша  тема,

Мені  болять  усі  ваші  слова
Це  ваше:  «В  тебе  все  не  так  як  треба»
А  треба  як?  Скажіть?  У  чім  вина?
Мені  чужих  порад  давно  не  треба,

Пообіцяла  собі  мрію  вже  давно,
Я  вас  у  світ  свій  не  впущу,  не  ваша  справа,
Мені  не  треба  запитань:  «Як?»  і  «Чому?»
Не  відповім,  не  зобов’язана…  Пробачте!

Пообіцяла  собі  мрію  і  живу
Наперекір  всьому,  щаслива  стану,
А  заздрість,  критику  і  все,  переживу
Я  справлюсь,  я  собі  пообіцяла!

Автор:  Марія  Скочиліс

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651064
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016


Альона Теплова

Удивительный человек © Зельвин Горн

Иногда,  словно  первый  дождь,
Иногда,  словно  первый  снег,
Вдруг  приходит,  когда  не  ждешь,
Удивительный  человек.
Иногда,  словно  фейерверк
Неожиданный  средь  небес,
Удивительный  человек
Появляется  вдруг  в  судьбе.
Не  узнал  бы  его  в  толпе,
В  ресторане  и  на  шоссе  -
Вдруг  подходит  он  сам  к  тебе,
Человек,  не  такой,  как  все.
И  не  сразу,  так  через  час
Вдруг  почувствуешь:  он  другой  -
По  особой  улыбке  глаз,
И  рванешься  к  нему  душой.
И  не  сразу,  так  через  час
Озарит  тебя  мысль,  как  свет,
Что  с  тобой  говорит  сейчас
Удивительный  человек.
Тот,  кого  ты  совсем  не  ждал,
Но  который  к  тебе  пришел,
Пусть  на  месяц,  а  не  года,
Но  душе  твоей  хорошо.
От  того,  что  тебя  узнал,
От  того,  что  сказал  "Привет!"
И  что  руку  тебе  пожал
Удивительный  человек.
©  Зельвин  Горн

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648317
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016


Софія Флис

Не вірю я в кохання вже давно…

Не  вірю  я  в  кохання  вже  давно,
Бо  знаю,  що  для  мене  не  існує,
Що  лиш  страждання  принесе  воно
І  рани,  що  ніхто  не  полікує...

Говорять,  пройде  час,  і  все  мине,
Та  час  ішов  нічого  не  мінялось,
Лише  надія  в  серці  ще  живе,
Аби  хороше  все  ж  таки  та  й  сталось...

І  ця  надія  вдихує  в  життя
Яскраві  барви  й  радощі  чекання,
Погане  відлітає  в  небуття,
І  забуваються  людські  страждання...

Це  стан  блаженства,  що  немає  меж,
І  за  який  вартує  все  віддати,
Але  потрібно  міру  знати  теж,
Аби  в  пориві  душу  не  продати...

Тримай  в  цю  мить  надійно  при  собі
Не  тільки  серце,  як  вогонь  гаряче,
Холодний  розум  виручить  в  біді,
Усе  на  диво  він  сприйме  терпляче...

Та  ти  вирішуй  чи  важливо  це:
В  житті  твоєму  вірити  й  чекати,
А  чи  забути  краще  про  усе,
Слово  "кохання"  взагалі  не  знати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608811
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 29.02.2016


Любов Вакуленко

НЕ ПРОЖИЛА


Я  свою  жизнь  не  прожила  ,
         Так  -  пробежалась.
Всё  раздарила,  раздала  -
         Ни  с  чем  осталась...

Мне  не  понять  её  на  вкус:
         Как  сахар  с  солью.
Как  нитка  чёрно-белых  бус  -
         Блаженство  с  болью.

Она  смеялась  надо  мной,
         А  я  -  терпела...
Я  так  хотела  стать  другой,
         Но  -  не  сумела.

И  где-то  там,  в  конце  пути
         Настигнет  старость.
Я  буду  медленно  идти  -
         Хоть  эту  малость...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647949
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Віктор Чернявський

РОЗПАЧ

Немає  вже  терпіння  пильнувати  —
Російська  нечисть  мучить,  топче  нас.
З  Москви  керує  ними  Карабас,
І  нікому  сволоту  вгамувати!

Візьміть  мене,  будь  ласка,  в  партизани!
О,  як  помститись  хочеться  мені!
Та  так  помститись,  щоб  Путло  у  ранці
У  відчаї  застрелився  в  Кремлі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647530
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016


Віталій Назарук

КРАСИВА ЖІНКА

Красива  жінка,  повні  смутку  очі,
Бо  ще  не  долюбила  до  кінця.
Які  страшні  бувають  в  неї  ночі
І  спомини,  коли  йшли  до  вінця.

А  потім  все  злетіло  падолистом,
З  Афгану  звістка  –  безвісті  пропав…
Сльози  кроваві,  як  дрібне  намисто,
Та  їх  ніхто  й  ніколи  б  не  збирав.

Могла  б  ще  вийти  заміж,  та  кохає,
Чекає  того,  хто  пішов  і  зник
І  жде  красива  жінка  –  виглядає,
Чи  вернеться  коханий  чоловік…

Красива  жінка,  повні  смутку  очі,
Бо  ще  не  долюбила  до  кінця.
Які  страшні  бувають  в  неї  ночі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647230
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016


Haluna2

Я хочу вернутись у казку

Я  хочу  вернутись  у  казку,
У  казку  дитинства  свого,
де  всі  так  багаті  на  ласку,
де  з  успіхом  діє  добро!
Літа  ви  мої  молодії,
на  крилах  мчите  ви  у  даль.
Мені  не  даєте  надії
вернутись  в  улюблений  й  край.
На  крилах  вже  в  вас  сивина
і  зір  не  такий  ,як  колись.
Спочиньте,хоч  трохи,літа!
Та  в  відповідь:  Ти  помолись!
За  пройдений  шлях  помолитись,
за  все,  що  було  у  житті,
потрібно,  а  нам  повертатись
не  дано  ніколи  це  ,ні!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646620
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Виктория Р

Любовні чари…

[b][color="#0015ff"]Ти  вже  не    той,  що  був  раніше,-
Не  ті  чуття  бентежать  твою  кров.
У  віршах  давнє  час  колише,-
Десь  у  світах  згубив  мою  любов.

У  травах  вітер  щось  шепоче,
Край  поля  він  стежину  обійма...
Душа  болить,  кохання  хоче,-
Його  ж  давно  уже  чомусь  нема...

Не  вийде  більше  ясне  сонце,
Нависли  наді  мною  чорні  хмари.
Не  стукає  твій  голуб  у  віконце,
Та  я  ще  вірю  у  любовні  чари...
19  02  2016  р  
Вікторія  Р  [/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645379
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Любов Вакуленко

НЕПРОЧИТАНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ


Щоночі,  перед  тим,  як  прийде  сон,
До  неї  повідомлення  летіло,
Горів  екраном  білим  телефон:
«Кохаю.  На  добраніч,  моя  мила.»

Приходили,  й  приходили  вони,
І  вже  таких  ночей  було  чимало.
Ось  знову  телефон  волав,  дзвонив  –
Та  не  ввімкнула,  і  не  прочитала…

А  вранці  розбудив  її  дзвінок,
І  в  слухавку  ридала  його  мати:
«Вчора  потрапив  в  ДТП  синок…
Загинув  він  біля  твоєї  хати…»

І  те,  що  не  прочитаним  було,
Як  гострим  лезом  по  відкритій  рані,
Ще  довго  і  боліло,  і  пекло,
Його  слова  на  білому  екрані:

«Моє  кохання…  Сонечко  ясне…
До  мене  вийди…  Я  тебе  чекаю…
Скажи  ще  раз,  що  любиш  ти  мене…
Бо  я  розбився…  Й  мабуть  помираю…»

Там,  де  вночі  він  тиснув  на  гальма,
Вінок  живий  біля  її  будинку…
То  ж  хай  там  що,  і  часу  вже  нема,
Та  для  коханих  віднайдіть  хвилинку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645182
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016


геометрія

Той, хто любить…

                                         Той,  хто  любить,  зробити  все  може:
                                         І  високих  вершин  досягти,
                                         І  собі  він,  і  людям  поможе,
                                         І  доб"ється  своєї  мети.
                                                                 Той,  хто  любить,як  зірка  у  небі,
                                                                   Пронесе  дивний  спалах  в  очах.
                                                                   Й  говорити  нічого  не  треба,
                                                                   Відіб"ється  той  спалах  в  серцях.
                                         Той,  хто  любить,  свою  долю  щастя,-
                                         Береже  і  у  день,  і  вночі,
                                         Не  чекає  ні  свят,  ні  причастя,
                                         І  до  серця  віднайде  ключі.
                                                                     Той,  хто  любить,  той  втоми  на  знає,
                                                                     Працювать  на  блакитній  землі,
                                                                     Протиріччя  усі  подолає,
                                                                     І  приємний  він  людям  усім.
                                           Той,  хто  любить,  той  лагідність  має,
                                             Не  ховає  своїх  почуттів,
                                             І  добром  він  усіх  огортає,
                                             Щоб  вогонь  у  серцях  не  зотлів.
                                                                       Той,  хто  любить,  зробити  все  може,
                                                                         Не  будує  з  піску  хоромів.
                                                                         Він  і  іншим  з  любов"ю  поможе,
                                                                         Й  захистить  від  морозів  й  дощів.
                                               Той,  хто  любить,  творить  вміє  диво,
                                               І  в  холодних  вітрах  чує  спів,
                                               Бо  любов  все  дарує  людині,
                                               І  для  всіх  це  -  найкращий    з  дарів.
                                                                           Не  буває  у  тих,  хто  кохає-
                                                                           Нецікавих    сумних  вечорів,
                                                                           Сірих  буднів  також  не  буває,
                                                                           І  холодних  ранкових  вітрів.
                                               Як  завжди,  я  усіх  закликаю:
                                               І  себе,  і  любов  бережіть!
                                               Бо  любов,  вона  ж  всіх  зігріває,
                                               То  ж    завжди  у  любові  живіть!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645198
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016


COLONEL

Мрії.

У  різних  турботах,  скитанні  по  світу,  
Як  часто  я  мріяв  про  щасливу  хвилину,
 коли  повернуся  в  середині  літа
До  рідного  дому,  в  знайому  хатину.

Обніму  я  матір,  загляну  їй  в  очі.
В  них  радість  за  мене  та  сум  від  розлуки,  
А  з  батьком,  як  завжди  в  нас  сильно  і  мовчки
Один  ми  одному  потиснемо  руки.

Я  мріяв  як  довго,  до  пізньої  ночі,
Будемо  сидіть  під  горілки  чарчину,  
А  потім,  коли  відпочити  захочу,  
Розкинусь  на  сіні  й  засну  на  годину.

А  раннім  світанком,  ледь-ледь  засіріє,
На  змочену  росами  вийду  стежину.
Можливо,  я  першим  до  берега  вспію  
І  першим  впіймаю  сріблясту  рибину.

Я  думи  про  інше  у  мить  цю  залишу
І  ніби  в  дитинство  повернуся  знову.  
І  тільки  старий  дід  сполохає  тишу
Бажанням  здоров’я  й  хорошого  лову.

Здається,  що  він  тут  рибалить  століття
На  місці,  де  верба  росте  із  води
І  кладку  розбиту  ховає  під  віттям,
І  ловиться  плітка  велика  завжди.

Я  мрію…  Та  мрії  розходяться  з  ділом.
І  голос  батьків  лиш  у  слухавку  чую.  
І  тільки  у  сні  я  вітаюся  з  дідом,  
І  тільки  у  сні  я  на  сіні  ночую.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644390
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 19.02.2016


COLONEL

квітка щастя

Колись,  давно,  знайшов  я  щастя  квітку.
Якою  ж  вона  гарною  була!
ЇЇ  беріг  і  пестив,  щоб  як  влітку
Вона  в  моїх  руках  завжди  цвіла.

Її  оберігав  в  холодну  днину,  
Тулив  до  себе,  зігрівав  губами,
Заповнив  нею  серця  порожнину
Й  щоденно  милувався  пелюстками.

І  потекло  життя  з  годин  веселих,  
Дощі  не  зіпсували  ані  днини,
І  сліз  гірких  у  мого  щастя  келих
Не  капнуло  ніколи  ні  краплини.

Вона  цвіла,  насіяла  насіння,  
Посходили  ростки  майбутніх  квітів,  
І  їх  появою,  як  власним  воскресінням,
Вона  засвідчила,  що  є  любов  на  світі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644125
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 19.02.2016


COLONEL

Ох, вмієм …

Ох,  вмієм  опаскудити  усе,  
Коли  рукою,  жирною  від  смальцю,
Ми  творим  хрест  перед  Христа  лицем
У  золоті  і  діамантах  пальцями.

Коли  в  недільний  покаянний  день,  
Ледь-ледь  очистивши  душі  забиті  соти,  
Ми  миттю  забуваємо  про  це
Й  кидаємось  в  гріхів  водовороти.

Коли  стенаючий  на  паперті  бідняк,  
Який  не  може  навіть  погляду  підняти,
Отримує  замацаний  п’ятак,  
Великодушність,  щоб  могли  ми  показати.

Коли  вже  маючи,  чого  б  душа  хотіла,  
Під  спів  псалмів  і  звуки  ніжні  ліри
Колишеться,  як  привид,  жирне  тіло:
«О,  Боже,  дай»,  або  не  буде  віри.

Ох,  вмієм  опаскудити  усе
Й  не  буде  тим  за  це  ніяк  прощення,  
Чия  душа  вже  світла  не  несе,  
У  кого  Бог  один  –  кишеня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644682
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 19.02.2016


COLONEL

Є, кажуть…

Є,  кажуть,  у  світі
Кохання  безмежне.
Є  щастя  і  квіти,  
Життя  є  належне.


Є,  кажуть,  достаток,
Легкі  є  задачі,
І,  люди  говорять,
Є,  навіть,  удача.


Є  радість  і  доля,
Та  хто  про  це  знає  ?
Є  вольная  воля,
Та  хто  її  має  ?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644924
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 19.02.2016


COLONEL

За все триматимем отвіт…


Нічого  не  минеться  даром,  
Усе  згадається  потому  –
І  день,  загублений  бездарно,
І  руки,  що  не  знали  втоми.

І  без  потреби  вбита  пташка,  
І  квітка,  зірвана  на  втіху,
Й  життя  легке,  коли  всім  важко,  
Й  нечесні  кроки  до  успіху.

Нічого  нам  не  зійде  з  рук  –
Ні  позабута  стара  хата,
Ні  кинутий  у  скруті  друг,  
Ні  хапнута  чужа  цитата.

За  все  триматимем  отвіт,  
Вага  безмежності  покаже,
Чи  залишив  по  собі  слід
І  чи  життя  твоє  щось  важить.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644925
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 19.02.2016


COLONEL

Мій сміх

В  очах  моїх  формує  згусток  сум
Та  повсякдень  сміятися  я  мушу,  
Щоби  ніхто  не  бачив  тяжких  дум,
А  сум  все  огорта  щільніше  душу.

Та  розум  не  віддам  йому  на  глум,  
Можливо  зможе  посеред  дороги
Мій  сміх,  хай  навіть  і  крізь  сум,  
Допомогти  комусь  піднятися  на  ноги.

Можливо,  здатен  якось  він  зуміти,  
Коли  надія  в  ніч  давно  втекла,  
Моїх  братів  серця  зігріти
І  стати  джерелом  тепла.

Можливо,  він  їм  допоможе  в  скруті,
Коли  немилі  люди,  сонце,  день.
І  стануть  враз  брати  мої  розкуті
Й  співатимуть  всі  радісних  пісень.

І  хай  не  пізнана  ще  мною  мить  успіху
Та  аж  ніяк  не  можу  так  вчинить,  
Щоб  двері  ті  в  мою  кладову  сміху
Для  всіх,  як  жлоб  останній,  зачинить.

Мій  сміх  багато  здатний  що  зробить,  
Для  двигунів  душі  –  найкращий  струм.
Готовий  кожного  ним  щедро  наділить,
Але  якби  не  цей  триклятий  сум!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645216
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016


COLONEL

Все мине…


Все  мине  і  опаде  як  яблуні  цвіт,
Все  мине  і  у  мороці  темному  згине.
Лиш  любов  не  помре.  Й  через  тисячі  літ  
Лиш  вона  разом  з  часом  у  Всесвіті  лине.

Час  біжить,  як  бігун  –  рік  за  роком  дола,
Та  в  житті  речі  всі,  як  відомо,  відносні.
Двадцять  років  для  Всесвіту  –  лиш  краплина  мала,
А  в  людей  за  цей  час  уже  діти  дорослі.

Хто  згадає  тепер,  хто  й  від  чого  помер  –
Від  хвороби  чи  може  від  леза  стилета,
Але  мріють  й  в  наш  час,  щоб  відвідала  нас
Неодмінно  любов,  як  в  Ромео  й  Джульєти.

Для  закоханих  душ  стане  часу  хода
І  погасне  у  грудях  мимолітне  зітхання,
І  залишиться  фото  –  молодий  й  молода,
І  в  очах  лиш  любов,  ніжність,  ласка  й  бажання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645217
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2016


Любов Щаслива

Точний діагноз

Захворіла  я  зимою,  стали  лікувати.
І  пилюлі  і  мікстуру  стала  купувати.
Третій  місяць  вже  лікуюсь  –  а  мені  не  краще,
Може  теє,  щось  не  то,  може  все  пропаще….

Вже  чотири  терапевти  мене  оглядали,
І  руками  розводили,  щось  довго  писали.
На  ренген  легенів  вже  два  рази  послали,
І  в  санстанції  бацили  мені  висівали.

Вже  аналізи,  вчетверте,  всі  я  поздавала,
У  кімнаті  на  вологість  навіть  провіряла.
УЗД  і  ЕКГ  теж  всі  поробила,
Адже  наша  медицина  –  то  велика  сила.

На  дві  тисячі,  повірте,  я  пилюль  вже  з’їла
І  печіночку  свою  гарно  посадила.
Але  ШОЕ  –  45,  падати  не  хоче,
Кожен  день  температура  голову  мороче.

І  лікують  терапевти  і  рецепти  пишуть,
А  я  теє  попиваю  і  вже  ледве  дишу.
Отже,  вірний  той  діагноз,  хто  мені  поставить  ?
Допоможе  хто,  скажіть,  хто  біді  зарадить?

До  Іванівни  в  Козятин  сьогодні  попала,  
Та  яєчком  курячим  мене  покачала,
Розказала  всі  симптоми,  діагноз  сказала.
І  мене  із  легким  серцем  додому  послала.

Я  у  шоці,  дорогенькі,  трясця  твоїй  мамі,
Як  же  нам  всім  виживати,  не  дойду  до  тями…
Може  вам,  вельмишановні,  техніку  змінити,
Може  вам  лоток  яєць  збігати  купити?

Я  фаринготрахеїт  буду  лікувати
І  не  буду  я  проблем  із  здоров'ям  мати.
Ось  так,  милії  подружки,  мене  лікували,
Як  же  вони,  за  цей  час,  всі  мене  достали!!!!!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644522
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Володимир Бабієнко

Живе у нас в селі симпатія одна

Живе  у  нас  в  селі  симпатія  одна,
Вона  вірші  надтонко  розуміє.
Коли  ця  жінка  йде,  здається,  що  весна
На  тебе  пахощами  квітів  віє.

Надав  їй  бог  талант  в  житті.  Коли  вона,
Щось  роблячи,  в  будиночку  співає,
То  голос  срібний  цей,  що  лине  із  вікна,
Твій  розум,  душу,  серце  оп’яняє.

Вона  постійно  думає,  як  накормить
Синів  і  чоловіка  найсмачніше.
І  ладна  все  для  них  дістати  і  зробить,
Вважає,  це  в  бутті  найголовніше.

Якою  в  неї  серце  пристрастю  кипить!
Вона  то  необачна,  то  грайлива.
То  вибухом  вулкана  може  спопелить,
То  знов  покірна,  ніжна  і  зваблива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644546
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Finist

Вікно і дзеркало

[i]«Бо  легше  верблюдові  пройти  крізь  вушко  голки,
 ніж  багатому  увійти  до  Царства  Божого»  (Лк.  18,  25)

[/i]Спитали  у  одного  мудреця:
«Чому  так  часто  у  житті  буває  –  
У  бідних  щирі  й  радісні  серця,
Багатих  зло  і  смуток  роз’їдає.
Чому  лиш  бідний  ділиться  останнім,
Для  нього  кожен  рідний,  дорогий.
Чому  заможний  не  завжди  в  пошані?
Чому,  якщо  багатий  –  то  скупий?»
«Погляньте  у  вікно»  –  мудрець  сказав,
І  щиро  так  у  очі  подивився  –  
«Що  бачите  ви  там?»  –  він  запитав,
І  погляд  його  радістю  світився.
Йому  із  здивуванням  відповіли:  
«Там  діти  бавляться,  пташки  співають.
Дідусь  з  бабусею  на  лавочку  присіли
І  усмішки  на  їх  обличчях  сяють…»
«Тепер  до  мене  знову  поверніться
І  гляньте  в  дзеркало»  –  продовжував  старий  –  
«Та  не  лякайтесь,  що  ж  ви,  посміхніться!
Невже  ваш  образ  вам  такий  чужий?
Ви  відповідь  дали  своїм  мовчанням.  
Вікно  і  дзеркало  складаються  із  скла:
Додали  срібло  –  і  себе  лиш  помічаєм,
У  егоїзмі  –  шлях  до  смутку  й  зла…»

16.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644434
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016


Тріумф

Не вір неправді.


Ми  куплені  всі  кровію  Ісуса:
Хай  знають  це  великі  і  малі!
Сказав,  із  сумнівом  Господь,  послухай:
«А  чи  знайду  Я  віру  на  землі?»

Нам  варто  мабуть,  всім  опам’ятатись,
Змиритися  і  впасти  до  колін,
І  щиро  Господу  в  гріху  зізнатись:
Таки,  не  марно  сумнівався  Він.

Світ  не  шукає  Господа  Ісуса,
А  славить  далі  ідолів  своїх.
За  вас,  усі  брати  землі,  молюся.
Господь  вас  кличе  і  приймає  всіх,

Хто  своє  серце  принесе  Ісусу,
Прийме  спасіння  –  Божий  дар  святий.
Не  вір  неправді,  не  впадай  в  спокусу,
Бо  світ  лукавий.  Править  ворог  злий.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644133
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Finist

Не день святого Валентина

[i](Присвячується  всім  «закоханим»  і  «романтикам»)

[/i]Хто  для  кохання  визначив  цей  день?
А  в  інші  дні  не  можна  покохати?
Чи  може  на  «романтику  пісень»
Закоханим  знов  цілий  рік  чекати?
Любити  милих  треба  все  життя,
Радіти  щастю  кожної  хвилини.
З  надією  дивитись  в  майбуття,
А  не  чекати  рік  цієї  днини…
Не  можна  того,  що  нема  чекати!
Мовчать  церков  усіх  календарі.
Там  не  зазначено  це  дивне  свято,
А  Валентини  мають  інші  дні…
За  іменем  святого  Валентина,
Сховавши  день  гріха  й  розпусти,  
Безбожники  –  «лукавого»  родина,
Гребуть  собі  лопатами  «капусту».
Нагадує  нам  серце  «валентинка»
Та    імітує  лиш  любов  вона.
Амур  лукавий  за  одну  хвилинку
З  нас  робить  п’яних    навіть  без  вина.
«Романтика»  нам  віру  заміняє,
І  як  наркотик  проникає  в  кров.
Без  Господа  любові  не  буває  –
Бо  Він  і  є  та  істинна  любов…

©    S.Nemo
13.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643585
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016


Олег М.

ЛЕБЕДІ У НЕБІ

Лебеді  у  небі
Тихо  так  пливли
Та  не  знали  птиці
Що  поміж  людьми
Є  така  жорстокість
Що  нема  у  них
Гримнув  раптом    постріл
І  лебідь  затих........

Приспів:

Знову  і  знову
Посеред  поля
Плаче    лебідка
Де  ж  її  доля?
Де  її  лебідь  ?
Символ  любові
Хто  заспокоїть
Серця  ті  болі?

Не  стріляйте  люди
У  символ  краси
Вам  довіку  сниться
Будуть  страшні  сни
Й  не  буде  ніколи
У  Вас    майбуття
Як  його  прожити
Й  що  то  за  життя.....

Приспів:

Лебідка  у  небі
Бє  в  набат  крильми
Де  мої  маленькі
Лебеді--  сини?
У  небеснім  просторі
Ляжуть  на  крило
Й  будуть  памятати
Оте  людське  зло.....

Приспів:



















: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643614
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016


Любов Вакуленко

ЧУЖА ЖІНКА КРАЩА?

Колись  сам  Бог  зібрав  чоловіків
Їм  вирішив  подарувати  свято,
І  каже  –  Я  жінок  для  вас  зробив,
По  одній,  бо  по  дві  це  забагато.

І  щоб  вони  для  вас  були  як  мед,
Щоб  ви  раділи,  дивлячись  на  них,
Простий  я  проведу    експеримент:
Чарівний  цукор  я  приніс  для  всіх.

І  Бог  пішов,    залишивши  пісок:
Ось  поділіть  для  кожної  дівиці.
Поділим  вранці  -  чувся  голосок.
А  вранці  не  було  вже  чим  ділиться.

Хтось  його  зꞌів,  чийсь  хитрий  чоловік
Схотів  для  себе    найсолодшу  жінку.
Бог  розлютився  дуже  і  прорік:
Шукайте  все  життя  свою  частинку.

Перемішав    жінок  –  Воля  моя!
Потім  роздав  ,  кому  яка  дісталась.
З  тих  пір  завжди  чоловікам  здавалось,
Що  чужа  жінка  краща,  ніж  своя.

І  лиш  один  з  них  про  жінок  все  знав,
Що  всі  вони  одна  на  одну  схожі.
Бо  цукор  той  тоді  для  себе    взяв…
***
Мужчини,  це  комусь  не  допоможе?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643565
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016


Артем Хвиля

Монах у келії своїй молився

Монах    у  келії  своїй  молився
І  Бога  все  простить  його    просив  
За  те,  що  до  гріха  він  долучився  
І  дівчину  красиву  полюбив.    
Поклони  бив,  на  образи  дивився  ,
І  покаяння    сльози  лив  свої,  
 Аби  Господь  над  ним  лиш  змилостився,      
Поклявся,  що  забуде  він  її…    
Пройшли  роки,  монах    уже  змінився,      
Чеснотами  уславивсь  на  весь      світ  
І  до  чинів  духовних  дослужився,  
І  жив,  велить    як  Божий  заповіт.  
Про  дівчину,  в  яку  він  закохався,
Нічого  і  не  знав  він,  і  не  чув,    
Зустрітись  з  нею  вже  не  сподівався,
Немовби  назавжди  її  забув,
Та  кожну  ніч  вві  сні  її  він  бачив  
 І  на  руках  носив,  і  цілував,
А  зранку  каявся,щоб  Бог  пробачив
І  за  ті  сни  його  Він  не  карав…
Та  день  приходив  і  монах  суворий    
 Богоугодні  справи  знов  творив  -
То  монастир  освячував  десь  новий,
То  проповіді  учням  говорив.
Й  надіявся  монах,  що  на  тім  світі  
За    всі  його  чесноти  Бог  воздасть,  
Бач,  дівчину  відмовився  любити,
Щоб  заслужити  Божу  благодать.  
І    час  настав,  монах  з  Творцем  зустрівся,
Сказав  Господь,  коли  свій  суд  вершив:
-  Ти  від  любові,  сину  мій,  відрікся,  
Я  не  скажу,  що  праведно  ти  жив…
Чесноти  всі  твої  не  переважать,
І  все  добро,  яке  зробить  ти  зміг
Того,  що  ти  любов  посмів  зневажить,
Бо  ж  відрікатись  від  любові  –  гріх…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643615
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016


Артем Хвиля

Как замызгали слово «Любовь»

Как  замызгали  слово  «Любовь»,
Заслюнявили  слово  святое,  
Повторяя  его  вновь  и  вновь
Как  желанье    простое  людское.  
 И  в  асфальт  закатали  его,
Нагло  топчут,  о  том  забывая,
Что  нам  дар  от  Творца  самого
Жить  с    любовь,  как  радость  земная
 И  поэты  из  давних  веков  
Воспевали    святые    мгновенья
И  любовных  желанных    оков,  
И  влюбленного  сердца  томленье.  
Имя  дамы  любимой  шептали
Крестоносцы  в  смертельных  боях
И  сердца  от  любви  разбивались    
Чтоб  любимых  любить  в  небесах.
А    сегодня  лобовью  заняться
 Называют…  Да  что  говорить,
Вам  не  трудно  самым  догадаться,
Обесчестили  слово  «Любить»  
Но  покуда  живем  мы  на  свете
Пусть  с  любовью  рождаются  дети…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643616
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016


Рошенко

Такі ненаситні, їм мало грошей

Ця  влада  не  вічна  –  підуть  в  небуття
Прем’єри,  міністри,  гаранти,
А  де-хто  закінчить  нікчемне  життя  
На  нарах,  як  всі    арештанти.  
І  як  не  крути  –  конфіскують  за  мить
Маєтки,  заводи,  машини.  
Прем’єр  божевільно  чомусь  вже  тремтить  –
Мільярд  заберіть  у  людини!
За  ноги  візьміть  та  гарненько  трусніть,
Щоб  випала  з  лоба  та  куля,
Японський  ще  меч  у  прем’єра  візьміть,
Бо  ходить  з  косою  тут  Юля.
Тягніть  вже  баригу,  він  першим  бажав
Ще  зранку  віджате  віддати,
За  скільки  мільярдів  країну  продав?
Грошей  не  було  –  кажеш  –  в  хаті?!
Такі  ненаситні,  їм  мало  грошей,
Так  треба  продати  країну?
До  влади  заліз  на  хвилинку  єврей
І  маємо  майже  руїну!
Купили  за  гречку,  як  юду  колись,
Тепер  ви  волаєте  –  зрада!
На  вибір  свій  крізь  окуляри  дивись
Підкуплена  сиром  громада!  
9.02.16р.              Нірошенко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642475
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 12.02.2016


Рошенко

ТРЕБА ВЛАДУ САДЖАТИ НАДОВГО І ВСІХ

Не  чекай  ні  реформ,  а  ні  змін  не  чекай!
Влада  ділить  завзято  країну,
Віджимає  та  ріже  смачний  коровай,
Залишаючи  людям  руїну.

Не  купуйте  ви  врешті  цей  клятий  рошен,
Ті  цукерки  і  миші  б  не  їли,
На  крові  шоколад  замісив  цей  бушмен,
І  стоять  скрізь  солдатські  могили.

Треба  владу  саджати  надовго  і  всіх,
Це  не  влада,  це  банда  брехлива!
А  очищення  влади,  це  зовсім  не  гріх  –
Буде  й  наша  країна  щаслива!
01.02.16р.                  Нірошенко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640396
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 12.02.2016


Amee

Послушай!

Почему  ты  снова  грустишь
И  не  хочешь  спуститься  вниз?
Это  несерьезно  -  на  ходу  ты  спишь,
А  хочешь  выступления  на  бис.

Не  прячь  свое  сердце:
Хочешь  -  плачь!
Устрой  себе  небольшой  реванш.
И  не  притворяйся,  будто  не  знаешь
О  том,  что  мечты  -  это  не  реальность.
Ты  каждый  день  вину  искупаешь...
Впрочем,  делает  это  из  нас  каждый.

Но  ты  трезво  оцени  свою  ситуацию,
Попробуй  сменить  в  мозгу  информацию.
Никто  не  бывает  слишком  несчастным
Или  слишком  счастливым.  Это  ведь  ясно.

Подумай  о  себе.  Но  не  жди  себе  цены.
Просто  расслабься  при  свете  луны.
Забудь  обо  всем,  что  дал  другим,
И  счастлив  будь  счастьем  своим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618919
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 10.02.2016


Світлана Глушко

Для щастя треба мати значно більше…

Так  часто  люди  люблять  помилятись,
Ганяючись  за  чимось  непотрібним.
Заради  грошей  й  навіть  не  вагатись,
Так  легко  відмовляються  він  рідних.

Усі  сліпі,  не  бачать  головного,
А  потім  кажуть:  "щось  усе  не  те".
А  знаєте,усе  не  те  від  того,
Що  надто  ви  цінуєте  пусте.

Для  щастя  треба  мати  значно  більше,
Ніж  статки  із  грошей  та  діамантів.
Сімейний  затишок,  вечеря,навіть  кішку,
І  щоб  до  школи  заплітати  комусь  бантик.

Щоб  линув  сміх,та  й  часом  щирі  сльози,
Щоб  разом  і  на  море,  і  -  у  сніжки.
І  навіть  в  найстрашніші  в  світі  грози,
У  затишку  заснути  всім  на  ліжку.

Щоб  хтось  чекав  з  роботи  маму  й  тата,
А  хтось  спішив  до  школи,в  дитсадочок,
Для  щастя  треба  зовсім  небагато,
Своя  сім'я,і  донечка,  й  синочок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641977
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016


Валентинка Харченко

Любимый город!

Наш  город  прекрасен,  дарами  природы:
богатая  зелень,  могучие  воды!
Волчанск  свой  родимый  люблю    я  до  боли,
красивые  парки,  цветы  в  чистом  поле!

Как  нам  повезло  здесь  с  тобою  родиться
пусть  он  не  большой,  но  есть  чем  гордиться!
Хорошие  люди  вокруг  проживают
и  делом,  и  словом  Волчанск  прославляют.

Здесь  пары  влюбляются,  птицы  поют,
тут  все  обретают  душевный  приют.
Рождаются  дети  -  наследие  наше
и  день  ото  дня  жизнь  становиться  краше!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637744
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 07.02.2016


Валентинка Харченко

Горит свеча

Горит  свеча,  
закрыты  двери  на  засов.
Последний  вздох,  
раздастся  бой  твоих  часов.
Опять  одна..
и  лишь  подруга  моя  -  ночь,
Укроет  боль...
и  сможет  мне  опять  помочь.
Я  ухожу,...
меня  уже  не  уберечь,
И  лишь  слеза....
коснется  робко  твоих  плеч...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637745
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 07.02.2016


Любов Вакуленко

СМАК ЖИТТЯ

Я  смакую  життя,  як  вино...
Терпкий  смак,  гіркота  полинова...
Довга  витримка  смутку  й  любові.
І  для  мене  найкраще  воно.

Я  смакую  життя,  бо  є  смерть,
Що  махає  косою  щосили.
Боже,  милий,  так  дай  мені  сили
Піднести  келих  повний  ущерть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576084
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 07.02.2016


Олег Князь

Бумеранг життя!

Життя  частенько  повертає  бумерангом,
За  наші  справи,вчинки  і  думки,
Ставить  на  місце  нижчих  й  вищих  рангом,
Ключі  знайде,відкриє  всі  замки!
Підкине  досить  не  прості  задачі,
Сюрпризи  неприємні  піднесе,
Отримаємо  в  повній  мірі  здачі,
Відповідати  будемо  за  все!
Плавно  не  буде  всюди,наче  в  танго,
Не  просто  відбілить  своє  ім»я,
Є  Божий  суд,закон  є  бумеранга,
Та  й  повертається  все  на  круги  своя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641867
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ЖИТТЯ

                                         "Life,  believe,  is  not  a  dream
                                           So  dark  as  sages  say;
                                           Often  a  little  morning  rain
                                           Foretells  a  pleasant  day"
                                           Шарлотта  Бронте
                                           "Життя"


(за  мотивами  вірша  Шарлотти  Бронте)

Повір,  життя  –  не  казка,  і  не  сон,  
як  темний  морок,  а  чи  кольоровий,  
І  навіть  дощ  із  ранком  в  унісон
Віщує  день,  ясний  і  пречудовий...

Похмуре  небо  гнівно  хмурить  брови,  
Та  згодом  зникне  смуток  сірих  хмар,  
Троянди  злива  у  саду  відновить,  
І  будуть  бджілки  пити  з  них  нектар…

Так  швидко  й  жваво  сонце-дні  біжать,  
І  миготять  години  і  хвилини  -
Сприймай  життя,  як  Божу  благодать,  
Цінуй  і  насолоджуйся  щоднини!

Життя  крихке,  і  смерті  скрізь  сліди  -
Найкращих  завжди  небо  обирає,  
Немає  більшої  в  житті  біди,  
Коли  надія  на  життя  зникає...

Лише  надія,  труднощам  на  зло,  
Нас  міцно  на  плаву  в  житті  тримає,  
Вона  для  нас  -  живильне  джерело,  
Надія  й  віра  душу  окриляють…

Безстрашно  й  мужньо  йтиму  до  кінця,  
Здолаю  труднощі  та  перешкоди,  
Служити  людям  -  карма  для  митця,  
І  не  потрібно  слави  й  нагороди…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641873
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016


Крилата (Любов Пікас)

У спортивній формі

Познайомилась  в  ІНЕТ-і
Галя  із  Мироном.
Тижнів  два  душа  на  злеті.
Номер  телефону

Попросив  пацан  у  крохи.
Вирішила  дати.
Але  спершу  мусить  трохи
Себе  описати.

Фото  викласти  не  хоче
Хлопець  на  сторінку,
Щоб  його  хто  не  зурочив
Перш,  ніж    знайде  жінку.

Написав:
-    Проста  людина,
Здоров’я  у  нормі.
На  роботу  йду  щоднини,
У  спортивній  формі.

От  зустрілись  на  платформі.
-        Він!  На  куртці  зірка.
Справді,  у  спортивній  формі.
Лиш  живіт,  як  гірка.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557643
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2016


Богданочка

Торкнись плеча

Прилинь  до  мене,  Музо,  з  поміж  хмар,
і  барвами  змалюй  пожухлі  будні.
Розвій  по  вітру  всі  думки  марудні,
в  долонях  принеси  безцінний  дар.
Прилинь  до  мене,  Діво,  з  поміж  хмар...

Тебе  чекаю,  мов  з  небес  дощу,
в  часи  посухи,  що  бентежить  душу.
Тебе,  пір'їну,  й  подихом  не  зрушу,
із  радістю  у  серденько  впущу,
бо  так  чекаю,  мов  з  небес  дощу.

Врятуй  мене,  чаклунко  з  дивних  снів,
дозволь  своїм  єством  тебе  відчути,
і  скинути  із  рук  обридлі  пути,
позбутись  сірих  дум  і  зайвих  слів.
Врятуй  мене,  красуне  з  дивних  снів...

Торкнись  плеча,  лебідко  осяйна,
щоб  я  прозріла  серцем  і  думками,
і  гаптувала  римами-нитками
вірші  новонароджені  сповна.
Торкнись  плеча,  царівно  осяйна...

Бо  що  без  тебе  цей  примарний  світ?
І  хто  без  тебе  я  у  світі  цьому?
Без  прихистку  приблуда,  і  без  дому;
обпечений  на  сонці  пустоцвіт.
Пустий  без  тебе  цей  примарний  світ.

Прилинь  до  мене,  Музо,  з  поміж  хмар...

                                                       29.08.15.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602941
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 05.02.2016


Іванюк Ірина

Лови свій час за стрілки циферблату…


Лови  свій  час  за  стрілки  циферблату!
Годин  ...  секунд  закінчується  біг.
Ще  ніби  вчора  їх  було́  багато,
та  ось  в  минуле  знов  відходить  рік...

І  в  міжпланетній  синяві  галактик  
блукають  душі  пройдених  хвилин.
Ще  ніби  вчора  нас  було́  багато,-
а  завтра  хтось  залишиться  один...

Лови  свій  час  щомиті  кожним  словом
і  кожним  чистим  порухом  душі!
Секунд  квапливих  циферблату  тво́го
збери  до  мушлі  вічної  Землі.

31.12.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632694
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 04.02.2016


Любов Вакуленко

ДОВІЧНА ОХОРОНА

Спасибі,  Господи,  тобі
За  вчасну  завжди  допомогу.
За  участь,  коли  я  в  журбі,
За  милість  і  перестороги.

За  всіх,  хто  стрівся  на  шляху,
За  напрямки  й  дороговкази,
За  мою  долю  не  лиху,
За  кожну  мить,  й  за  все  відразу.

Спасибі,  Господи,  за  все  -
За  мої  зими  і  за  весни.
За  те,  що  день  мені  несе,
За  віру  в  те,  що  я  воскресну.

Спасибі  я  кажу  щодня,
Що  можу  плакати  й  радіти.
За  те,  що  в  мене  є  рідня,
За  те,  що  є  для  кого  жити.

Ти  найдорожче  в  мене  взяв
І  вже  не  віддаси  до  скону.
Та  все  ж  ти  більше  мені  дав  -
Свою  довічну  охорону.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640996
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Finist

Долоня

(Присвячується  одній  скромній  медсестричці)

Людські  серця  потрібно  берегти,
Лише  вони  женуть  по  тілу  кров.
Та  завжди  треба  місце  в  них  знайти  –  
Прийняти  щоб  від  Господа  любов.
Вона  дається  людям  неспроста  –  
Нужденним  щоб  в  біді  допомагати.
Вчинила  так  і  юна  медсестра,  
Щоб  хворому  надію  жити  дати.
У  чоловіка  серце  підкачало  –  
Потрібно  операцію  робити.
В  палату  медсестричка  завітала,
Взяла  за  руку,  стала  говорити:
«Пройде  успішно  Ваша  операція,
Нічого  не  будете  відчувати.
Але  коли  мине  реанімація  –  
Ще  шість  годин  прийдеться  полежати.
Не  можна  рухатись  і  говорити,
І  очі  теж  не  треба    відкривати.
Я  буду  біля  Вас  весь  час  сидіти,
І  руку  Вашу  у  руці  своїй  тримати.
Коли  від  страху  заболить  у  скронях,
Беззахисність  охопить  враз    –  
Теплом  зігріє  Вас  моя  долоня,
Відчуєте  –  я  поряд,  біля    Вас.»
Все  було  так,  як  медсестра  сказала,
Коли  відчув  безпомічність  сповна,
З  усім  цим  світом  лиш  його  єднала
Її  долоня  –  рідна  й  дорога…
Так  і  Отець  наш  руку  протягає,
Коли  в  біді  нас  огортає  страх.
Його  любов  нам  серце  зігріває.  
Прийміть  її  –  покайтеся  в  гріхах…

01.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640447
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Патара

Нерозгадана

Скільки  усього  вмістило
це  коротесеньке  слово...
Поряд  вона,  в  тебе  крила
виросли  з  попелу  знову.
Хоч  невеличкого  зросту
й  не  богатирської  сили,
З  нею  так  легко  і  просто,
затишно,  тепло  і  мило...
Стать  її  кличуть  слабкою,
ніжність  синонім  до  неї.
Хоч  войовничого  крою,
зовні  подібна  до  феї.
Суміші  цій  вибуховій
не  віднайшли  ще  оцінку,
Знову  гадають  і  знову...
Хто  ж  зрозуміє  цю...
                                                       ЖІНКУ?..
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634726
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 31.01.2016


Finist

Три запитання

[i]“Пустіть  дітей  і  не  забороняйте  їм  приходити  до  Мене,  
бо  таких  є  Царство  Небесне“  (Мт.  19,  14)
[/i]
Три  запитання  чоловіку  Бог  задав:
Який  момент  в  житті  найважливіший?
Про  найважливішу  людину  запитав,  
Про  вчинок  у  житті  найголовніший…
Пройшли  роки.  Вже  старість  на  порозі.
Знав  чоловік  цей  радість  і  біду.
Сказав  собі  він  якось  у  тривозі:
«Невже  так  без  розгадки  і  помру?»
Сів  стомлений  на  камінь  при  дорозі
А  поряд  дівчинка  мала  гусей  пасе.
Побачила  в  очах  старечих  сльози,
Питати  стала  –  розповів  їй  все.
«Та  це  ж  так  просто!»  –  мовила  вона  –  
«Теперішній  момент  в  житті  важливий!  
Минулого  давно  уже  нема,
Майбутне  ще  для  нас  не  наступило…»
А  очі  сяють,  наче  дві  зорі,
Що  в  темряві  ведуть  нас  за  собою:
«Та  найважли́віша  людина  у  житті,
Що  у  момент  цей  поряд  із  Тобою!»
Зрадів  старий,  став  погляд  веселіший,
Для  нього  дівчинка  ця  стала  нече  рідна.
Здійснив  він  вчинок  у  житті  найважливіший  –  
Дав  їй  все  те,  що  було  необхідно…  

30.01.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639902
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016


Микола Холодов

Описать тебя

Описать  тебя,рифмуя,
Нужных  слов  не  нахожу.
Коль  просты  слова  возьму  я  -
Ничего  не  расскажу.
Ты  настолько  распрекрасна,
Что  мои  слова  просты
Блекнут,меркнут,вовсе  гаснут
От  слепящей  красоты.
Ты  была  всегда  прелестной.
Образ  твой,как  не  земной.
Чудной  ты  была  невестой,
Стала  чудною  женой.
От  любви,хмелея,страстной
На  всю  жизнь  я  стал  хмельной.
Счастлив  я!О,как  прекрасно
Жить  с  любимою  женой!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582851
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 30.01.2016


Івга Лис

Є просто щастя. І це так просто

                                                                                               [quote]МВ[/quote]
Є  просто  щастя.  І  це  так  просто  –  
Дивитись  в  очі  своїм  страхам.
Бажання  жити  відчути  гостро
І  знати  ціну  своїм  гріхам.  

Є  просто  дружба.  І  це  так  вічно  –  
Напевно  знати  :  людина  є,  
Що  зменшить  вітер  невдач  зустрічних,  
Розділить  горе  «на  два»  твоє.  

Є  просто  мама.  І  це  так  тепло  –  
Завжди  вертатись  у  рідний  дім.  
Знайти  у  собі  і  рай,  і  пекло
Насолодитись  і  тим,  і  тим.

Є  просто  радість.  І  це  так  щиро
У  кожній  миті  свого  життя.
Вбачати  радість  –  не  йняти  віри  –
І  свято  вірити  в  майбуття.  

Є  просто  близькість.  Є  просто  поруч.  
Є  :  просто,  тихо,  разом  навік.  
Любов  творити  в  собі  власноруч,  
На  котру  сам  ти  себе  прирік.  

Є  просто  щастя.  І  це  так  просто
Щасливим  бути  –  весь  час,  завжди.
Знайти  у  собі  не  відголоски  –  
А  ФАКТИ  страченої  біди.  


Є  просто  щастя.  Ми  –  просто  люди,  
І  нам  важливе  буття  своє.
А  треба  лиш  повсякчас  і  всюди
Щасливим  бути.  
Бо  щастя  –  є.

13.02.15
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638597
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 25.01.2016


Алеха

Журавлиний крик

Рветься  крик  журавлиний  у  небі,
В  кожну  душу  прощальним  сумом.
Відлітають  в  краї  далекі  
Безкінечні  клини,  мов  думи.

Батьківщина  лишається  в  серці,
Виринає  у  спогадах  тільки,
Кличе  снами  зове  здалечі,
Залишаючи  присмак  згірклий.

І  невтомно  працюють  крила,
В  протидії  вітрам,  як  долі.
Стала  рідна  земля  схолодніла,
Віддаляється  в  пам'ять,  поволі.

І  лиш  криком  виразним  полине  
Понад  степом  душа  жива.
Найрідніша  земля  -  Батьківщина,
Навіть,  птах  безсловесний  те  зна!

На  чужині  життя  не  миле
І  повернення  серце  жде...
Хай  весна  швидше  вже  прилине,  -
Журалів  в  Україну  верне!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480009
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 25.01.2016


Дід Миколай

…не соромте її сивини

Щож  ви  дітки  Вкраїну  здали?
На  чужому  хресті  розіп’яли.
Іуд.я  на  Трон  возвели…
На    Печери  чужинців  призвали.

В  нас  нема  України  тепер,
Розділили  орд.нці  ,  порвали.
Доки  мріяв  лише  люц.фер…
Самі  в  руки  цнотливу  віддали.

На  безчестя,  на  глум  відвели,
Загубили  і  честь  і  забрало.
Доки  десь  запрягали  воли…
Їхні  коні  вже  в  хаті  іржали.

На  Майдані  нас  знов  розвели,
Викорінюють  підло  й  зухвало.
Толерантними  дурні  були…
Доки  в  ж.пі  кишку  не  порвало.

Підсолили…  укропом  бандер,
На  постоях  нові  феодали.
Невже  ти  українцю  помер...?
Адже  Матір  твою  зґвалтували.

Просинайтесь  Вкраїни  сини,
Пора  вийнять  промоклі  кресала.
Не  соромте  її  сивини…
Щоб  вона  вас,  достойно  сприймала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638131
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016