Реальність у тім, що це небо не створене нами.
Задарма до нього ніколи не візьмеш квиток.
І жодних кредитів ... всіх грошей планети не стане,
щоб з нього зробити єдиний маленький ковток.
А ти, моя пташко, давно цю зламала систему.
Тобі не відомі кордони і вигуки "НІ".
Ти пишеш свою, невідому нікому поему
На Богом забутій великій незламній стіні.
Ти досі летиш, хоч шалено замучила спрага -
Не можна в самому кінці обірвати політ.
Ти досі летиш попри біль. Твоя честь і відвага
Давно подолали закони, що вигадав світ.
Ти досі летиш і мені тебе не наздогнати -
Мов тіло моє обіймає колючий дріт.
Навколо війна. А навколо стріляють гармати.
Планети потроху скотились з прогнилих орбіт.
Лети! Ти ще можеш! Врятуй свої змучені крила!
Хай небо ніколи не буде належати нам,
Я буду за тебе молитись, хоч ти не просила,
Нещадним твоїм і навіки забутим богам.
Дякую за натхнення творам наступних поетів:
Dima Maryn http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539499
Оленка Зелена http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539573
Гостя http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539671
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539931
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 08.07.2015