Каламутиш сліди.
Видихаєш вітри руйнівні.
Обираєш її, безтілесну струну безколірну.
Переходиш межу. Пальці ковзають зміями, і
Випікаєш тавро…
і зриваєшся вкотре у прірву
… відпускаєш штурвал.
Поміж ребер шумить глибина.
І німієш опівніч… не вимолиш жодної букви.
Так кохають сліпці, остаточно приречені на……
………на чутливих губах
розчиняєшся сонячним цукром
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837409
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 04.06.2019
Звикай
До атрибутів порожнечі.
Зерно надії – перелітний птах.
Чорнильна ніч, як вигорілий вечір.
І срібна ніжність
у земних садах.
І кожен день
Яскравіший від пустки.
Спонтанні шлейфи огляду подій.
… і ніжності земної срібні згустки
…і персональний птах
зерна надій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831344
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019
Хризантеми в снігах…
Білий сад, тихий сон, срібна містика…
До прозорих мисливців пристанеш нарешті, і край…
На долоні твоїй помаранчева казка не вміститься.
Опівнічне мереживо
шириться серцем – ридай…
…не зрікаєшся крил.
Ніби й берег обіцяний світиться.
Та без тебе шасі від землі відриває літак.
… і не знаєш куди – чи до сонця тобі? чи до місяця?!
……….чи буває отак?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818688
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018
Ці хризантеми! Зовсім не святі,
Але чи грішні, осінь тільки знає.
Такі чудні, живуть у чистім сні-
У тім житті, де листопад ступає.
Кохає їх, колише на дощах,
Висушує вітрами з оксамиту.
Чи їх гріхи, чи святість у світах -
Їх чистота, красою оповита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813540
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Солоний дим
Ожинового цвіту.
На пасіках - спокусливі меди.
Ти досі небезпечно пахнеш літом.
Прозорий танець
білої води
Змиває всі ілюзії…
Повільно
Звикаю до стерильності снігів.
Коли постанеш вороном осіннім,
Спини прощальну
магію слідів,
Мов сяйво
Перестиглого колосся,
Чи півночі тривожні голоси,
Чи бронзу неслухняного волосся -
……………..на всі часи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813487
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Засинай, засинай. Залиш
ти на завтра тривогу дивну,
що збудив цей осінній клич
серця іншого. Дай спочину
думам, ко́трі, мов журавлі,
що спізнили у зліт до літа....
Мов сполоханий глухо дзвін
стугонить в грудях ніжність гріта.
Що так страшить? Терпка туга,
що прорветься, мов буря злісна,
від цих ласк пізніх?!... Ти - нудьга
мрій рожевих. Вже пізно! Пізно...
Дай спочинку. Засни. Що, як...
Як живе, не зотліло? Лячно.
Заплющ очі: душа, однак,
до любові летить безстрашно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808409
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 02.10.2018
Збирай
тривожну мідь горобини
на гострих полюсах чужих розлук.
В передчутті полярної зими
твій хижий птах
завмер в обіймах рук.
Збирай,
дівча невпізнане, пітьма
змиває із очей твоїх блакить.
Тобі від того користі нема,
що в серці
біла віхола звучить.
Солодка і липка,
мов віщі сни
в прозорих водах Стіксу неба край.
Перегорілу мідь горобини
збирай,
дівча невпізнане, збирай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807285
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 21.09.2018
[color="#001aff"][i][b]«КОЛООБЕРТ ЗДІЙСНИВСЯ. І ЧАС ПОЧИНАТИ НОВИЙ.»
/Серго Сокольник /
*****************************[/color]
[color="#7700ff"]
Зміна пір року –це …рух Землі у відкритому космосі,
Летимо й ми у ньому мов мушки у космосо- креденсі
Сонце діє на нас і синоптиків всі витребенечки,
Та ,проте,небеса знають всіх нас-пісчиночок стежечки…
Зміна ночі й деньочка – то теж від планеточки обертів.
Хто ж це крутить її ? Та,Хто ж це? не було б тільки фальстартів!
Ось і так,по спіралі , в періоді,все відновилося…
Через рік чи сезон,а чи два- в точності повторилося…
Колооберт життя на Землі -цікава це, бачите,штука...
Філософія то, а чи… чи … діа-лектична наука...
Все,що маємо ми- те і маємо й нам не наснилося.
Як уже відбулося,промовимо так:"Совершилося!"
20.08.2018р.
/ анімація "Рух планет навколо Сонця" /
[/b]
[/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803764
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 21.08.2018
30 вже від весни... що минула
та все ще пульсує
тихим лоскотом пам"яті:
"Ах, ну яка ж я була!"
Шовк волосся каскадом
по спині: "Чи чуєш? Відчуй же!"
Ти сьогодні така ж -
пустотливо-нестримно-жива.
І насправді ті дні,
що позаду, чи відлік в майбутнє
не міняє ні сили, ні шалу,
котрий у душі...
30 всього секунд лиш до того,
щоб посеред будня
в веселкових смішинках
розтанули жалі-дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803223
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Вкраплення сонця в зіницях,
стану "все добре" обличчя,
руки за ділом - без втоми,
помочі: "Ні!" гонорове.
Голос бадьорий, як пісня,
наміри щодень - найвищі,
крок в тон "я зможу все, певна"...
Й тільки в хвилини даремні,
Як життя - палки в колеса,
як світ рипить: "Не принцесса!",
як день виштовхує в обрій -
настрій буває недобрий.
Настрій буває геть кепський...
Але ж я - лірик у кепці.
Все те заштовхую в рими -
мить - і вже знову щасливий
вітер, що опором в груди,
сонце, що сліпить з усюди,
обрій, що знов упустила
життє-живуча-настира.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803125
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Зостанься
На цих мапах… біле місто
Розхитує у серці гостру вісь.
Проходиш крізь розірване намисто,
Крізь спопеліле, пережухле листя…
Долоні крізь…
Окреслюєш
Чорнильну порожнечу.
Розписуєш невидимі сліди.
Твоя фатальна, майже вдала втеча
У нікуди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791402
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018
В городах, где нас нет-столько света, любви!
Во Вселенных других снова дождь, снова снег.
Поцелуй. Как Господь меня благослови.
И отправь ты к нему в эту ночь на ночлег.
В тех домах, где нас нет - я искала тебя.
За тебя принимала я сотни других.
Ты умеешь любить... Так... До капли губя.
Чтобы я... За тебя... Обнимала чужих...
Чтоб рождался дёшевый совсем такой стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789202
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Ушло за ветром много лет...
Куда-то вдаль... В миры иные.
- Мне дали номер... Полный бред...
С любимым мы теперь... чужие.
Смотреть слетелись стаи птиц
на мой звонок... Дрожит запястье...
- Душа дрожит!.. Ведь нет границ
для голоса... - В мобилке... Счастье!
Пошел гудок... - Зову Любовь!..
Сказать хотела очень много...
Исчезли фразы нежных снов...
ночей бессонных монологи...
Из трубки голос... вдруг... - Алло! -
А я не в силах молвить слово!..
Меня как будто обожгло...
И в жар бросало... снова... снова...
Собрав все силы, как могла...
Рассудком, точно, не владея...
В глазах туман...сплошная мгла...
Все ж ... - Пригласите мне... Андрея.
- Таких здесь нет... Ошиблись Вы.
- Простите... - тихо прошептала...
Мобилку бросила в ковыль...
Потом... сама туда упала.
---------------------
Такой случился диалог...
Какой же путь к нему был долог!..
- Как сердце выдержать могло
За столько лет услышать голос?!
---------------------
Кружится в звездах нам дано...
Но не всегда... протянет руки...
Что в прошлое унесено...
Не отвернешься... будут муки.
Нам судьбы свой рисуют план...
Лишь там истоптана подошва...
Пусть растворит мечту туман.
- Оставить нужно все, что в прошлом.
19.04.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788212
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 21.04.2018
Лягає сніг на мої скроні,
Де, день за днем, життя горить...
Мій янголе, сховай в долоні
Ту мить- чудесну мить.
Згорну в обійми своє щастя,
Втамую біль- образ смичок,
Розділю світом мить причастя,
Встелю дороги рушничок.
Мої дороги- вчора й нині,
У Божій ласці- завтра теж,
Ціна життя- зліплю із глини
Любов свою, котра без меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788248
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 21.04.2018
Пломеніє свіча…
Босі ноги вдихають вологу...
В порцелянових чанах вібрує терпкий виноград.
Тіні надто виразні сідають на чисту підлогу.
Але як оминути птахів
в лабіринтах кімнат?
…пломеніє свіча.
Ти все гладиш мене проти шерсті.
Прибуває вино. Вислизає розпливчасте дно.
Що чекає нас там, за крихкою завісою смерті –
ти не знаєш також…
прибуває кошерне вино
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788177
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 21.04.2018
По ночам чудакам не спится...
Полыхает в душе костер...
Монологов летят страницы...
До утра... оголяя нерв.
Время вихрем сметает раны...
Но сердечку покоя нет.
Мечты в прошлом горьки... туманны...
- Только там самый яркий свет!..
Болит сердце от прошлой жизни...
Давних встреч и случайных фраз...
Отдаем себя укоризне...
Шепчем тысячный пересказ.
Рвет отчаяние надежду,
Обхватив ее пустотой...
- Дней не будет таких, как прежде...
А потерю... найдет другой.
21.04.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788358
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 21.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2018
Світ захований
в сонну зіницю,
спрямовану вглиб.
Зовні ж - погляд -
блукаюча птиця...
Зловив її ти б!
І стриножив
своїм широченним
(за міркою сліз)
світом туги.
У цільності смутку
ти - гострий каприз.
Фокусуй погляд
в мрію. В молитву
думки загортай,
бо до себе самого
так хитко
життям дійти вкрай.
Ти ж захований
в сонну зіницю
у оці буття.
Прийми цю
неприкаяну птицю -
хай носить ім'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787776
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 18.04.2018
Шлейф желаний ранит душу...
Увлекает в небеса...
- Буду в звездах сказки слушать...
Глупо веря чудесам.
Вдалеке есть две планеты,
Их не тронут холода.
У любви свои приметы...
- Двое рядышком... всегда!
Незаметны им мерцанья
Из Вселенной звезд других!
Вечное у них свиданье...
- Так желанное для них!
Как река... спешит по кругу...
нежность... С нею - теплота...
- Им не нужно друг без друга
В бесконечности летать!..
Не страшит огонь и ветер,
Бездна им... невелика.
- Сократить бы километры,
Чтоб обняться на века.
16.04.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787744
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 18.04.2018
В крамницю ста́лих алегорій
Зайшов новаторський митець:
- Якісь у вас вони всі кволі, -
Ялозив стобанківок прес, -
Подайте ту, що для навару,
Та щоб не жилава бува.
Вживати звичні - для загалу.
Мені ж потрібна центрова.
Оця – обпатрана, мов курка,
Ота – у кожного вже є,
Тягучі ці, неначе жуйка,
А ця – вже точно не моє.
У продавчині лоб роси́ться:
- Ви, певно, пишете байки́?
- Ні, приглянулася дівиця.
- То подаруйте квіточки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786315
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 07.04.2018
Відпусти її- не марнуй-
Час розбещений, терпкуватий,
Вчуй прохання- єством почуй
Світлий вечір, теплом багатий.
Не мани її- зачерпни-
Стогін осені теплий, окрилений,
Простели дощем- огорни
Подих серця, такий, оголений.
Доторкни її, наче шалений:
Шепіт марений, заморочений,
Знов відчуй себе боле- зранений
І у сни ввійди- милий, прошений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786106
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 07.04.2018
Ненька рідна, серце миле...
- Я приїхала... Стрічай!
Вже твоє волосся сиве...
- Ти моє життя... і рай!
- Упаду тобі на груди...
Заридаю, як дитя...
У дитинство, знають люди,
Вже немає вороття.
Час летить... Зігнулась вишня
На старий похилий тин.
- Не відновиться... Ми грішні...
Думи... наче той полин.
Осені краса торішня
Так торкалася сердець!..
Зникло все... - Тепер ось... вишня...
- Та ще є час! Не кінець!..
Он дивись, матусю, хмари...
Лине туга і печаль...
Зникнуть швидко всі примари...
Вітерець прогонить вдаль!
Все осяде десь туманом,
Завершивши свій політ...
- Все в нас добре! Чуєш, мамо?!
Ще обнімемо цей світ!..
- Я без тебе... так сумую!!!
Хочу поряд щоб жила...
- Рідну неню розцілую...
Й до свого візьму крила.
Буду довго розмовляти...
Чути шепіт ранніх зір...
- Тими зорями сіяти...
з ніжністю... - Повір!
І поїхали в Сузір`я
Рахувати Зірочки...
- Скільки Бог кому відміряв?..
То вже зайві балачки.
5.04.2018 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786161
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 07.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2018
– Чи є у світі щастя і де його шукати?
– В яких кутках таємних ховається воно?
Хтось їде в світ широкий, чужі вдягнувши шати,
Але примарне щастя спіймати не дано.
А хтось його знайшовши, не може упізнати.
Проходить стороною, бо все кудись спішить.
А щастя в здивуванні чекає біля хати:
– "Я зовсім, зовсім поряд, лиш двері відчиніть!
До вас прилину літнім, яскравим, теплим сонцем.
Влечу південним, свіжим, легеньким вітерцем.
Впаду небесним птахом до вашого віконця,
Тихенько прихилюся квітучим деревцем.
Довкола озерніться, ховаюся у квітах,
В заметених стежинах, у шовку ніжних трав.
В очах коханих, вірних, сповитих оксамитом,
У вранішніх туманах, мереживі заграв.
Мене знайти так просто! Живу повсюди звично.
Скоріш мене побачте, в життя своє впустіть.
До всіх я завітаю, лише мене покличте
І будьте всі безмежно щасливі кожну мить!"
20. 03. 2018 Л Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783433
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Белеет сад под зимними оковами…
Как надоела эта пустота!
Запахло остро – косточкой вишневою
От в снеге утонувшего куста.
Качнула ветка первыми сережками,
Раскрыл ладошки клейких почек ряд…
…Но лишь синеют тени над дорожками,
И память горький источает яд…
В притихшем храме зимнего бездействия,
Морозно, поступь жизни не слышна.
В День Счастья*, и в период Равноденствия**
Все саваном лежит во власти сна…
*Международный день счастья — отмечается во всем мире 20 марта
**В 2018 году День весеннего равноденствия наступает 20 марта. Эта дата отмечает наступление астрономической весны
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783457
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Крізь тенета турбот, мов крізь хмари – промінчики сонця,
фраза, слово чи думка майне... наче з інших світів.
Може Муза послала із вітром її крізь віконця,
а чи янгол торкнувся крилом полохких почуттів?
Стрепенеться душа і пірне в протиріччя емоцій,
обважніє від виру строкатих думок голова
і, впіймавши зерно в тім бурхливім безладнім потоці,
несподіваним змістом наповнить звичайні слова.
Ле́гкий тремор і нерви, неначе натягнуті стропи,
подих в горлі завмер, щоби птахом злетіти до зір,
коли вбрані у рими слова заплітаються в строфи
і, освячені в серці, лягають рядки на папір.
Із небесної висі, з таємних світів нескінченних,
з амплітуди чуттів: від безодні – до місяця злет,
з болю, сумнівів, сліз, із любові поривів вогненних,
з праху, сяйва краси, мрій, фантазій натхненних,
в незбагненнім пориві, творить свої вірші Поет.
19.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783173
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
З-під стріхи змерзлого століття –
Весни́ напився горобець.
І розтріпав всі лихоліття,
Що йшли у хату навпростець.
Що за дива́! Малий горобчик,
А стільки радості приніс!
А онде розпашілий хлопчик
Прогрес запріг в Великий Віз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783246
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Розмінюєшся, зрештою…
О чом ця,
Ця ніч п’янить, мов стигла алича?
І сонях зради вірить в інше сонце.
І опіки –
по лінії плеча.
Відходиш далі…
Далі… полем мінним
Відносить вітер дим і папірці.
… ти воскресаєш вздовж мого коліна.
… і завмирає
блискавка в ріці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783250
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Переступи і йди, нехай сичать,
Нехай плюють услід... слабкі
Не подадуть тобі руки,
Хіба під ноги кинуть сікача,
Чи злоби кухлів два?.. не пий, не руш.
Умиються сльозами, знай.
Розтане, яко сни, одчай.
Верба ще й досі не родила груш
І не народить тим, хто пестить глум,
Вбиває заздрощами мить.
У них найдужче і болить,
Бо душу дав Господь таку малу...
Що не впаде у неї - рветься шов,
Гойдаючи Сріблястий міст.
Вже друге, третє коло... шість
Попереду, і не шукав - знайшов.
Переступи... зловісне, - де-не-де.
Благому ділу - помах крил,
Щоб вирватись з горнил
Пекельної печі...
Клото шовки пряде.
15.03.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783111
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Із зорепадових ночей,
В пітьмі ранковій- візерунках
Зітру сльозу з твоїх очей-
Із них зіп'ю блаженство трунку.
Жевріє день в твоїх устах,
Де на долонях божевілля,
Лишився сум в глибоких снах,
Нема вини в казковім зіллі.
Смакуй його міцний нектар,
Терпким вином омий знов вечір,
Притихне біль, але не жар,
Торкнувши смак його за плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783009
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Так стишено, так трепетно й невинно
Зі світом цим прощається зима…
Кучерик диму випустив димар,
А він застиг у небі павутинно.
Все замело – ні висі, ні землі,
Лиш білизна неторканих полотен,
І ти – весна розгублена – навпроти
Стоїш і навіть не знаходиш слів.
Бо що слова, коли шепоче світ
Тендітними словами-пелюстками,
І небо навстіж відчиняє брами,
Допоки ти виважуєш політ.
І не збагнеш: де дійсність, а де сон?
Така краса благоговійна, ніби
Зірки далекі засвітили німби
Над сферами розпушеними крон!..
Патлаті припорошені кущі
Хвости порозпускали, наче пави!
А сніг тебе вколисує і бавить,
І ні душі довкола, ні душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783001
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Всем хочется чувства взаимного...
Чтоб рядышком был идеал.
- Я помню ладони любимого...
Когда не меня обнимал.
Надежда тем памятным вечером,
Как будто осколки стекла...
Не ждать больше счастья сердечного...
Душа не дождется тепла.
Веселою птичьею стайкою
Бежали рассвет свой встречать...
Та ночь была, помню я, жаркою...
О будущем можно мечтать.
Но не было солнышка... В лужицах
мелькал силуэт наших тел.
- Мой милый... по той самой улице...
За руку с девчонкою шел.
Вдруг небо заплакало дождиком!..
И больно кольнуло в груди...
Судьба рисовала художником,
Пророчила, что впереди.
Я шила заранее платьице...
Так счастья ждала в выпускной!
В предпраздничной только сумятице
Не знала, любимый... не мой.
Шло время... С судьбою надколотой
частенько встречаю я грусть.
И мне до сих пор снятся волосы,
К которым я нежно коснусь...
16.03.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782510
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
[quote]«Diabolik Lovers - More Blood»
Юи: (Это... шрамы? Похожи на следы от ожогов...)
Руки: ... ...
Юи: (К тому же, если присмотреться, то есть много мелких шрамов...)
Юи: (Может у меня что-то с глазами?)
Юи: (Они... похожи на следы от крыльев ангела…)
Руки: ... Что ты делаешь?
Юи: А?
Руки: Не помню, чтобы я разрешал себя трогать.
Юи: ... А! И-извини!
[/quote]
[img]http://static.diary.ru/userdir/2/0/7/2/2072137/81980677.jpg[/img]
Ожиданием
Жизнь подсвечена…
Чем-то острым сверкнула высь!
Хоть на миг, на краю у Вечности,
Я молю тебя – появись!
Предзакатно,
Краями рваными,
С неба – росчерк один –
Звезда!
Я бальзамами слёз
Над ранами,
Исцелить бы,
Не опоздать!
Рук касания
Стали сильными,
Чтоб не дать пропасть,
Приподнять!...
Ты пришёл,
Распрощавшись с крыльями!
Ты явился –
Меня обнять!
Боль твою
Разделю я поровну,
Счастья дам,
Чтоб тоску забыть,
Если надо «понюхать пороха»,
Соглашусь,
Чтоб тебя любить.
В бездорожье,
И в неизбежностях,
Что приписаны по судьбе,
Дам я столько тепла,
И нежности,
Сколько Небо – не даст тебе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781985
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Весна казалась птахою...
Накрыла всех своим крылом.
Коктейль чудесных запахов
заполнил душу до краев...
Она звучала арфою...
Летели звуки в небеса.
Пытались мысли жаркие
в лучах кружиться и плясать...
Гоняет добрый ветерок
Волну лазурную тепла...
- А мой любимый так далек!...
Судьба историю сплела.
И ничего не изменить!
У времени своя спираль...
Мы к прошлому не свяжем нить...
Не в нашей власти все. А жаль...
Дурманит луг с цветочками...
Растает в прелестях весны
печаль и одиночество...
В мечтах сольются с явью сны.
11.03.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781669
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Нема більш гідного
об/єкту для Любові,
ніж Творець.
І жодний смертний
не варт того,
аби заради нього
вогонь жаркий
в душі палахкотів.
Лише Творцю присвячене
життя людини
має бути!
Я розумію це.
Та все ж чому
живе у серці образ
того - земного, тлінного,
слабкого,
хто неспроможний витримати жар,
який лише
для нього і зоріє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781665
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Обложила зима морозами…
Я тоскую опять, прости…
Мне бы – небо весны, пусть с грозами,
Чтоб воздушный змей – запустить
В высь бездонную, в море синее,
Со счастливой твоей руки!!!...
И бежать нам вдвоём, под ливнями,
На себе ловить огоньки
Тёмных глаз твоих. От желания
Снова пьяной быть до утра…
*****
…Замерзают мои послания,
Не отправленные вчера…
Не отправленные, забытые…
В зиму канувший адресат
Поменял коней. Бьют копытами,
На соседский взирая сад…
Неба синь затянулась тучами,
Скрылся солнца воздушный змей…
Ты твердил мне: «Поверь, ты – лучшая!!!»
…А хотелось мне быть – твоей…
^^^^
[i]ХУДОЖНИЦЯ РЕНЕ НОЛТ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779455
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 12.03.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780092
[i]Навіяно віршем Гості «Між проваллями душ»[/i]
[img]https://cdn.shopify.com/s/files/1/0603/4721/files/Girl_and_Fox_Alexandra_Bochkareva-3-727x1024.jpg?v=1498552870[/img]
Я б у безвість пішла...
Та лунає оце «Перейди!!!»
Хтось шепоче, чи молить, чи скиглить, чи виє по тОй бік...
Ледь зоріє імла…
На росі, наче кроки, сліди,
Там світанок збирає страхИ (чи ранковий туман) у широку підставлену торбу…
Що на тій стороні?
Там – незайманий Ліс,
Де верхівки дерев розмережили тінь, пропускаючи Сонце крізь грати,
Наче зблиск на струні,
Виринає із темряви Лис,
Як розбуджений Лев, і поволі тремтить волосінь, за яку я так хочу чіплятись…
Струмом б’є «Переходь!!!»
Вже Рудька поглинає пітьма,
Тільки рветься душа, що не хоче, не може, не мусить його відпускати…
О, не дай же, Господь,
Щоб закрилась тюрма,
Розірви поміж нами оманливі цінності, складності, тлінності грати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780131
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Хотела сейчас вернуться на час назад…
Но – так не бывает – чтоб всюду, всегда везло…
Откуда-то сверху Всевышний свой бросил взгляд
На лодочку счастья… И Отнял одно весло…
Нельзя, мол, взлетать над буднями высоко,
Наивна ты слишком, урок тебе – поделом!
«Да я, Мой Господь, собрАлась недалеко,
И, в общем, давно уж гребу я – одним веслом…
Конечно, ты прав. Надо к берегу мне грести,
Там нету нужды по волнам ненадежным плыть.
И, да, я, конечно – себя не могу спасти,
А что до других – даже не о чем говорить!
Ты прав. Дай же силы мне всё забыть!
Забыть, как на гребнях взлетала я высоко!...»
…Но небо молчит… Лишь душа продолжает выть,
Лакая разлитое молоко…
10.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781495
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
В последнюю неделю февраля
зима нежна, морозна, полохлива...
Бела́, прекрасна, противоречива.
Похожа, до безумья, на тебя.
В последнюю неделю каждый вдох
мне кажется - безудержно последним.
Непоправимо искренним и верным...
Дарящим тихий-тихий хрупкий слог.
В последнюю... Я вкладываю всё.
Бери меня такую без остатка...
Ах быть последней так бывает сладко...
Февраль у ног твоих покорно лёг...
23.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779925
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2018
[img]http://i2.imageban.ru/out/2016/03/03/a41d15b14c23d844615f662f2d6888d4.png[/img] [img]http://zikzag.ru/uploads/posts/2011-11/1321379006_1320944570_0_230b0_4133ae2b_l.jpg[/img]
Мені би у весні сповна набутись
І вирватись з морозяних лабет,
зібрати монохромний сум у жмути,
іти туди, де сонячний щербет.
Збирати за крупинкою крупинку
тепло із березневих амплітуд.
Знайти аквамаринову зупинку
у місті, де підсніжники цвітуть.
У місті, де застуджені усмішки
лікують кавою міцних сортів.
Старі будинки, наче сонні кішки
хизуються хвостами димарів.
Мені б не розминутися з дощами,
із першим пагоном у борозні.
Світанками пташиними і днями,
набутися Тобою у весні…
[img]https://cs1.livemaster.ru/storage/cf/23/b8f60bbf473666c866cd84e4fb3x--kartiny-panno-ona-kartina-pastelyu.jpg[/img]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yU16V2LTP6I[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779174
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
[b][i][color="#ff005e"]«l'amour»
Любить умею без оглядки,
И ждать умею вопреки.
Любовь-похуже лихорадки,
И далеко не пустяки...
Любить умею без оглядки,
Быть может даже чересчур.
Любовь бывает горько-сладкой,
Её величество «L'amour»
Любить умею без оглядки,
Так любят в жизни только птицы...
Любовь-есть главная загадка!
И в ней не мыслимы границы.
24 02 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779070
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
[quote][b]Мавка[/b]
…Ні, любий, я тобі не дорікаю,
а тільки – смутно, що не можеш ти
своїм життям до себе дорівнятись.
[b]Лукаш[/b]
Я щось не розберу, що ти говориш.
[b]Мавка[/b]
Бач, я тебе за те люблю найбільше,
чого ти сам в собі не розумієш…
[i]«Лісова пісня» Л.Українка[/i]
[/quote]
…Вчерашний снег – не удержать в горстИ
(а, может, я хотела ошибаться?...)
но… твой цинизм… как росчерком руки…
зачеркивает искры-мотыльки,
что не хотят со мною расставаться…
Как больно… я не слушаю, прости…
(Боль для тебя совсем другое значит…)
…уроки жизни правдою горьки…
…а желтые летают мотыльки**…
…но я смотрю на всё теперь иначе…
Не надо мне сочувствующих слов…
Не надо жалости. Отравы лучше дайте
Для всех наивно-ветреных голов…
И бабочек – прошу – не осуждайте…
*****
**«…В душной каюте, измученная постоянным дрожанием железных переборок и невыносимым зловонием, исходящим от ила, поднимаемого со дна колесом парохода, Меме потеряла счет дням. Прошло много времени, прежде чем на ее глазах погибла в лопастях вентилятора последняя желтая бабочка, и она наконец осознала, что Маурисио Бабилонья мертв и это уже непоправимо…»
[i]«Сто лет одиночества», Габриэль Гарсия Маркес[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779189
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
***
Майдану дух живе в серцях, в умі,
хоч віддаляємося з кожним днем на крок.
Ще раз він дав усім гіркий урок:
що маємо – обрали ми самі.
***
Вже вкотре шарлатанська влада –
народний відчай, бо дурман,
грабіж, хаос, брехня і зрада
злили́сь в хижацький "деребан".
***
Хтось ліс ростить – хтось краде до безтями.
Тут кожен дбає, але... хто про що.
Немає, браття, єдності між нами –
то й в Україні буде казна-що.
***
Чому ж отак щораз не без ганьби
закінчуються всі благі пориви?
Чи то дурні, чи безхребетні ми,
щоб вичавити не́чисті нариви?
***
Не буде крони без коріння.
Не вродить поле без насіння.
Слабкий вожак зведе* породу.
Без єдності нема народу.
*зведе – в розумінні зведе нанівець, до могили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779133
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Ну нащо, якби знати, нащо,
Живе зашорений планктон ?
Не оминути часу пащу,
Бо долю, у віках пропащу,
Боги писали в унісон.
Хоч як себе не утішати,
А небо глумиться,- плащем
Накриє непромокні шати
І душу вижене із хати,
Поки немає зливи ще.
Нехай ти і не корм, а просто
Маленький безхребетний хтось,
Який в чужий заглянув простір,
У власній величі від млості,
Злетиш за хмароньку ось-ось...
Злетить і бульбашка із мила,
Хіба не гарна, так блищить?
Летить собі, хоч і безкрила,
Допоки дотик не зустріла, -
Грайливо-феєрична мить.
Їх навкруги силенна-сила...
13.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778211
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2018
Як я хочу журавкою в небі,
Повернутись у рідні Краї,
Притулитись, землице, до тебе,
І вдихати квітучі гаї.
Колисати черешню в городі,
Цвіт вишень огортати крилом
І сміятись із сонцем на сході,
Й напиватись з роси молоком.
Ущипнути в калини кохання,
Застелити в садах рушники,
Жменю вірності спозарання,
Засівати на рідні стежки.
У дідівських старезних жорнах,
Намолоти зернистих пісень,
Одягнутись й згубитись у кронах,
Ясенів, що малюють свій день.
Знову ластівка звиє гніздечко,
Що під стріхою- чорна зола,
Защемить у журавки сердечко:
- Ось із рідними знов побулА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778230
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Прости, милий Боже, провини щоденні,
Прости світ спокус за буденні гріхи,
Мірило любові у душі злиденні,
Неси у законах, і віри, й мольби.
Прощення просили у Тебе, наш Боже,
В думках на Голгофу готові іти,
А що у ділах?- Знову гріх... а негоже,
Самому Тобі тяжкий хрест наш нести.
Він наш а не Твій, та на нім і розпяли,
У заздрощах, Боже, життя живемо,
У зрадженій вірі ми душі продали,
Куди ж милий Боже тепер ідемо?
Лиш біль та розрухи, і війни- облуди,
Байдужість та зрада- степами хрести,
До Бога, молю, навернітеся люди,
Щоб хрест наш із ним на Голгофу нести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778070
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 21.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2018
[b][i][color="#7700ff"]В чужие руки...
Отдаёшь меня в чужие руки,
Но тебя спросить хочу зачем?
Я с тобой не выдержу разлуки,
Не смогу и дня прожить совсем.
Отдаёшь меня в чужие руки,
В одночасье рушишь все мосты...
Слышу сердца бешеные звуки,
И смотрю в застывшие черты...
Отдаёшь меня в чужие руки,
А ведь я боюсь так темноты...
Все собрал остались только брюки,
Ни тебя, ни капли теплоты...
Отдаёшь меня в чужие руки,
Для тебя не значу ничего?..
В голове от страха даже глюки,
Я люблю тебя! А не его....
13 02 2018 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777865
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 21.02.2018
[b][i][color="#ff00ae"]Сильны мужчины от природы!
СильнЫ мужчины от природы,
Об этом знают все давно.
Они - любители свободы!
С рожденья первенство дано.
Сильны мужчины от природы,
И всякий труд им по плечу!
Присутствуют они на родах,
Не страшно им, и там ничуть.
Сильны мужчины от природы,
И cтерпят жизненный укол...
Все беды в жизни и невзгоды,
Разделит с ними женский пол.
Сильны мужчины от природы,
И нужно ими дорожить.
И должным примут свои годы,
И, как таких нам не любить!
18 02 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778133
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Пусть не в ладу с собой,
В край полечу, влюблённый,
Где зацветает мой
[i]Лотос неопылённый[/i]*.
Тянет меня на свет
Тех лепестков упругих
Розовых, как рассвет...
Кто ты? Жена?.. Подруга?..
Кто я?.. Цветешь пока,
Пчел ты других - не знаешь?..
Я в глубину цветка
Телом своим ныряю,
Чтобы успеть скорей
Выпить твоё цветенье!..
Сердцем, прошу, согрей,
Выйди из наважденья
Линии небо-топь!!!
Вместе мы - не утонем!!!
Перетечет поток
Пран от меня со стоном
В недра твоих глубин,
Станет - мечтой о крыльях
(Сколько таких вершин
Счастья полёт - забыли?
Сколько осталось их,
Ждущих прикосновений?...)
Чувствуешь? Мир затих,
Чтобы продлить мгновенье
Возгласом изумлённым!..
Боль - навсегда ушла.
...Лотос неопылённый
Не отдаёт тепла**.
________
*Щира дяка моєму другу - за цей вираз. Якби не він, цей вірш ніколи б не народився.
**Ученые из Аделаидского университета (Австралия) открыли поразительный факт: в ночь перед тем, как распуститься, бутон лотоса неожиданно нагревается. Удивительно, но количество энергии, которое вырабатывает цветущий лотос, достигает одного ватта. Поскольку лотос поддерживает постоянную температуру даже ночью, то жуки и пчелы - именно они в основном и опыляют его - чувствуют себя очень хорошо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774820
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 21.02.2018
[i][b]Ты[/b][/i] знай: [i][b]ты[/b][/i] этой ночью был со мной…
Так жарко и невыносимо душно
Дышала ночь… Под бледною луной
Он обнимал меня – так простодушно…
Он обнимал. А я была – [i][b]твоя[/b][/i].
От слов, от губ, от рук – навеки пленной…
И то, что рядом он – второстепенно…
Белела одеяла колея
Где выпукло… а где-то так покато…
К его груди желанием прижата,
[i][b]Твоей[/b][/i] груди касалась я слегка…
Его рука… нет-нет, [i][b]твоя[/b][/i] рука
Как в чашу, грудь желаний заключила…
И патока сочилась и сочилась…
Призыв, что мог сорваться с языка,
Готов был опалить края Вселенной!
…Зачем пугают Огненной Геенной?
[i][b]Твои[/b][/i] глаза светили с потолка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776115
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Поход за счастьем – безнадёжно прост.
Поход за счастьем – беспредельно сложен.
В наш век – призыв о счастье – невозможен,
Хотя вопрос так актуально остр.
Готовы мы за счастья миражом
Бежать, стремиться вдаль нетерпеливо!
Расстаньтесь с дней ненастных – багажом.
Себя сейчас почувствуйте – счастливым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776280
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 21.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2018
[b][i][color="#ff005e"]Ваша Вика!
Во мне всего горой,
И нежность и забота.
И злость- её долой,
Душе так петь охота!
Во мне всего горой,
Любовь и грусть отчасти...
Я - хорошА собой,
Я - женщина во власти!
Во мне всего горой,
И ласки и труда.
Но иногда порой,
Бываю, я горда.
Во мне всего горой,
Есть Муза вдохновения!
Меня поймёт любой,
От чудака до гения...
Во мне всего горой,
Переизбыток шика.
Не стану я другой,
Победа! Ваша Вика!
16 02 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777471
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Така вода…
Не більше і не менше…
Снігів полотна чисті, мовчазні
Розтануть до весни, і стане легше…
І стане
так по-іншому… німі
Дві постаті
На голій шахівниці
Зійдуться по периметру душі.
Така вода, яку черпають жриці
У храмах
в позолочені ковші.
Притрушена
Приправами і снами
Ілюзій… і колосяться жита
На горизонті… й плавиться у жбани
Солодкий віск оман…
………………………. така вода
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777469
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Надеть во сне пыталась крылья...
Приснилось счастье... неба синь...
Весь мир благоухал ванилью...
На самом деле... то полынь.
Взвывает ветер под окошком...
И небо вздумало взгрустнуть.
- Сейчас душе нужны галоши.
А крылья... просто, подождут.
Бывает так, довольно, часто...
Мы глупо верили словам.
- Встречай тогда душа ненастье!..
Ясна картина... по делам.
Не все в судьбе всегда красиво...
Сейчас залил холодный дождь.
- Я все равно была счастливой!
Пусть не сложилось... Ну и что ж!..
Не вижу сна какие сутки...
В судьбе крутые берега...
Озноб в душе... и холод жуткий...
- Согреет сердце... радуга.
Насыплет солнце в душу красок...
Не будет места горечи.
- Оставлю в прошлом наши вальсы...
Забуду все... для новых встреч.
31.01.2018 г .
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774331
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 01.02.2018
Я не стану тебя будить…
Не меняя своих решений,
Переменчивых отношений
Я в покое оставлю нить…
Просто выпорхну в синеву,
Разжимая кольцо из рук…
Ты проснёшься: «Ау!!! Ау!!!»
В тишине растворится звук…
Будут тени вокруг бродить…
К потолку подниматься тени
Ненавязчивых вожделений…
Чтобы чувственность возбудить.
Время капает с потолка?
Или дождь, что извне, упрямо
Разбивая барьер (иль раму),
Ловит в звуках моё «Пока!»
Сеть плетет в уголке паук…
Черных туч пелену срывая,
Голубая Луна живая
Серебрится под сердца стук,
Обнажая глубин канву…
В черноту (или в синеву?)
Я ушла, повернув страницу…
Без меня тебе лучше спится?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774315
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 01.02.2018
Душу огорне
Ураз дикорослий плющ.
Вина шаманські проллються з важкого глека.
Мухи окремо. Окремо солодкий борщ.
Власне, окремо
оця малярійна спека.
Як несподівано
Рветься твоя струна.
Ноги засмаглі - на сонячний край безодні.
Рибо зелена, що прагнеш дістатись дна,
Врешті отримаєш
статус - глибоководна.
Сяйво долонями.
Срібло в очах блесни.
Контури хвиль відсканують дзвіниці неба.
Щастя до скону. До скону солодкі сни.
Смутку земний мій,
тобі що від мене треба?!!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773605
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Будет сбор урожая.
Богатый и щедрый улов.
Изобилие вин. Сенокос. Взгляды острые в спину.
Кто же мне запретит, оставаясь на розе ветров,
Ждать удара от тех,
что со мной собирают малину?
Кто же мне запретит
(находясь на поверхности льда)
Наблюдать, к острым граням ладоней касаясь стерильной,
Как уходят под воду желанья, мечты, города…
(эта пытка любить)
повинуясь вселенскому ливню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773337
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 26.01.2018
- А хочешь, дочка. слушать сказку?!
Присядь на стульчик... Слушай.
- Ли-са в ле-су любила пляски...
- Ну что ж ты, Зайка - кушай!
- На самом дне твоей тарелки
Играет кто-то в прятки... -
Бросаю хитрые проделки...
- Пора обедать, Лапка!..
Мой непоседливый Котенок -
Девчонка - баловница...
- А ну-ка, маленький ребенок,
Спеши скорей умыться!
Покоя нет... Он - та же сказка.
В одном лице все роли...
Уборка, стирка, глажка...
Усталости - до боли.
- Жена я, мама и хозяйка...
Кручусь, как ветер в поле...
- А ну-ка, муж, мне помогай-ка!
Вдвоем едим пуд соли...
26.01.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773413
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Когда-то мечтала о счастье...
И так доверяла судьбе!..
Разлука пришла полновластно...
- Послал же ведь кто-то с небес!..
На улице дождик возможен...
- Не встретится милого взгляд!..
И мир мой не нужен... Похоже...
любимый мне больше не рад.
Печаль растревожила душу...
Грусть в сердце теперь навсегда!..
- Пытаюсь надежду разрушить...
Рассыплю, как пыль, по годам.
Пустою мечтой о любимом
растрачиваю свою жизнь...
- Мне надо стереть все картины,
где в верности часто клялись!..
Но прошлое в памяти кружит...
- Пусть будет со мной!.. Не беда...
Пусть вера тревожится стужей...
Я вспомню его... иногда.
25.01.1984 г .
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773221
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Кохана в моєму житті... лиш одна.
Зернятко маленьке, краплинка, зоря...
- Без неї не бачу ні ночі, ні дня!..
Ну, як навіжений... дістануся дна.
Для мене вона... то світилка ясна!..
Промінчик, хмаринка, калинка рясна...
Сльозинка!.. Зі світу мелодія вся...
Я в місячнім сяйві... лишаюся сна.
- Ти, вплетена в просідь, квітуча Весна!..
Туманом залитого поля, роса...
Над серцем болючим... святі небеса!..
Єдиного щастя... і біль... і краса.
- Я чую твій голос... то в серці луна.
Неначе... молитва до Бога ясна!..
- Чому моя доля жорстока така?!
І тягне по світу... свій розпач... душа.
- Я знаю... для тебе я також один!
Загублений Всесвіт... Розірваний час...
Рве душу... минулого полум`я, дим...
- Ох, як я шкодую!.. Нема більше нас.
24.01.2018 р.
Фото з інету.
Моя единственная...
Любимая в жизни... бывает одна.
Как солнышко в небе... Со шлейфом заря...
- Мне нет без тепла ее... ночи и дня.
Я просто потерян... Мой разум... у дна.
- А в лунном сиянии так одинок!..
Она для меня дикой бури... покой.
И рана, и боль... И мелодий ожег...
Живительной силы для сердца... мечтой.
- В моей седине... пробужденье Весны...
В дыхании неба... волна синевы!
В тумане, залившем поля, звон росы...
Мое совершенство... венец красоты.
- Я слышу твой голос... То эхо в груди!..
Как Богу молитва... - Ах, как хороша!..
- Ты счастье моё!.. - Умоляю: - Приди!..
В ответ... тишина. - Вот и плачет душа...
- Всегда для тебя я был тоже один!
Потеря Вселенной... Расколотый час...
Рвет сердце, потухшего пламени, дым...
- Ах, как я жалею!.. Ведь нет больше нас.
23.01.2018 г .
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773008
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Картина художника Rafal Olbinski (Рафал Ольбиньский)
[i]Стихотворение написано в соавторстве с Herr Veliborr von Purr-pur,
благодарю за глубокое раскрытие темы[/i]
[b]Мой серебристый мяч[/b]
В небе, и в глубине…
Небо – сильней границ!
Ну, отпускай ко мне,
Разум, пленённых птиц!
Прячешь в глубины взгляд…
Нет тебя. Я одна.
Лишь горизонт примят
Памятью на волнах…
Что там – в твоём нутре
Скрыто на чердаке?
Мне бы пойти вразрез,
Мне бы прильнуть к щеке
Сбросить официоз,
Пересмотреть расклад…
За наготою поз
Чайки твои следят.
Что в голове хранишь,
Чем «котелок» богат?
Из приоткрытых ниш
Прутья да фетр – торчат…
…Руки скользят по мне
(или по той, другой?)
Что лишь живёт во сне
(мой ты? или не мой?)…
Видимый, и немой,
Ты выпускаешь пар,
И пропадаешь вновь,
Слыша шестой удар…
Быстро идешь на дно,
Мне оставляя высь.
Небо – возбужденО!
Выкрикни! Проявись!
Вместе со мной – заплачь,
Вынырни с глубины!
Гений мой, и палач,
Токами – вдоль спины
Руки твои – скрипач,
Губы твои, вампир,
Мой [b][i]серебристый мяч[/i][/b],
Дикий [b][i]лиловый[/i][/b]* пир
В складках и миражах…
Ну, прояви меня!
…Лишь на волнах дрожат
Тени – осколки дня…
[b]Оплодотворение[/b]
Мячи серебристые, это же кладка яитссс!
В мужской голове для них – гнездышко уровня "Ritzzz";
(Условия, право, отменные – ветки и соррр...)
[b][i]Без жизни в себе,[/i][/b] там лежАт они – лИшь до тех поррр,
Пока не прошепчет Мужчине –изысканней лиррр–
На ухо, [b][i]влюбленная[/i][/b] Женщина: – [b][i]"Ориентиррр –
Лиловый*, мой милый!.. нежнейший лиловый и... высссь!
Я верю в тебя, очень сильный мой... тЫ там держисссь!
Я верю, что в строгости линий и всяких гранитссс
Ты пред монохромностью пресной не свалишься нитссс..."[/i][/b]
(Вот так вот в мячах серебристых рождается жисссь)
[b][i]– "...Держись, человек мой нужнейший, ты только держисссь!"[/i][/b]
И вот уж в мяче серебристом слагается плоддд –
Под шепот горячий, хор ласковых, женственных, ноттт...
И вот уж в мячах слышен рит(ы)м тех кАрдиограммм,
Что лишь подтверждают, что [b][i]тело - Иеговы храммм[/i][/b];
Ведь где, как не в нем, формируется славная жисссь?..
Та, чтО на крылАх сбережет от падения вниссс;
Та, чтО превзойдет завсегда ограниченность поззз...
(Скорлупку пробил клювик слабенький (он же и носсс))
Вот так и живут те птенцы - под цилиндром, пока...
Не снимет [b][i]цилинд(ы)р гранИц всех[/i][/b] мужская рука;
Бывает, однако, - Мужчину охватует страххх...
(Коль снимешь цилинд(ы)р, то разум останется наггг)
Тогда заполняет коробку** мужскую пометтт...
(Кто видел бездушие трУсов, тот все здесь пойметтт).
Но стОит лишь Женщине сильно, муссоном***, подуттть –
Цилинд(ы)р слетит... и [b][i]идеи[/i][/b] отправятся в путь!
____________
*- лиловый цвет является одним из самых мистических и загадочных оттенков спектра. Яркий и насыщенный, он может означать власть и силу, а немного приглушенный – духовность и беззащитность;
**- черепно-мозговая;
***- устойчивые ветра, периодически меняющие своё направление
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772880
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Наступний з двох диптихів за картиною Rafal Olbinski (Рафал Ольбинський) «Third Dimension of Time» (Третій вимір часу)
[b]Диптих написаний у співавторстві з
Herr Veliborr von Purr-pur, велика дяка за співпрацю[/b]
[b]Город без единого гвоздя[/b]
Весь день я гулял в этом Городе...
(Резной весь, во всём - ни гвоздя!)
Пятнадцать веков ему, вроде бы...
Точнее узнать уж нельзя.
Всяк дело - боится же мастера,
А их тут работала тьма!..
Подгонка - точнее, чем лазером, -
Бревна и другого бревна.
Из дерева - как 3D-принтером -
Дома́ взращены и цветы;
Дома́ - черепицею крытые...
Цветы - эталон красоты.
Трудились и жили здесь гении;
Оставлен прекраснейший след...
Делами, а не словопрением
Добились они всех побед.
Победы - труда, тобишь мирные -
Во всем тут запе́чатлены;
Работой, как тонкими рифмами -
Пленяются очи, умы...
Такие они, - трудоголики!
Найти тут нельзя на ладонь
Пространства свободного, ровного...
Но всё здесь покрыто резьбой!
Церквушки, фасады все, здания -
Куда тут ни глянь - всё сюжет!
Сравненье отыщем наврядли мы,
Сравнения попросту нет!
Картины - из жизни, из Библии -
Со всех окружают сторон;
Здесь - где́ бы, читатель, вы ни́ были -
Работ филиграннейших сонм.
От детских, мельчайших, игрушечек -
И аж до огромных палат...
Цветасто, нарядно все, лу́чше чем
Любой, современнейший, град.
Лоза, хоровод, геометрия...
Орнамент - на всяческий вкус!..
Рассы́паться на́ междометия -
Безследно, в восторге, боюс[b]Ъ[/b].
Ну все, до малейшей деталечки -
Продуманно и хорошо!
Шедевры - простые тут лавочки...
Любуюсь, желая ещё.
В нем всё так добротно, незыблемо!..
Живой это город-музей...
Восторг обрывается глыбами;
Влюбляюсь я в здешних людей!
...............................................
Так ночка настала негаданно!
(В прекрасном ведь время летит)
В мансарде ночую - вот славно-то!..
В окошко открыт мне весь вид -
Из Града - на [b][i]дивное, вечное[/i][/b]...
(На то, что прекрасней всего,
Что Город поклал уж на плечи мне)
Картина, вдали, от Сафо...
Стою я пред ней, очарованный...
Любуюсь, дыханье тая...
Прекраснее славного Города
Манящий проСвет... без белья
""""""""""""""""
[b]Проникнення без[/b]
Маревом, міражем...
Ніби ковтком вина
Спраглого серця щем...
Ясність і глибина...
Перетікання тем...
Спокій - в чеканні див.
Місяць кривим ножем
Міста вікно закрив...
Він не шкодує барв,
Промінь кида́є вниз
На потаємний скарб,
На незбагненний приз.
Ніби солодкий джем
З Місячної руки,
Чи перехід в Едем -
Світяться пелюстки́...
Промінь, неначе змій,
В надра глибин пірна...
Тільки нічний крадій
Не дістає до дна!..
Плавиться в серці віск...
Інший я жду кінець.
Погляд - уже завис!!!
Орієнтир - стілець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772486
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 24.01.2018
[i]Перший з двох диптихів за картиною Rafal Olbinski (Рафал Ольбинський) «Third Dimension of Time» (Третій вимір часу)[/i]
[b][i]Написаний у співавторстві з Herr Veliborr von Purr-pur.
Дякую за те, що він зміг "витягнути" такий песимістичний твір.[/i] [/b]
Назустріч долі, втомлена, бреду...
В долині - За́мок (хмарами із вати).
Ти - звідти - обіцяєш: "Я прийду
Колись тебе від болю врятувати"
Ти обіцяєш. Хоч в словах - туман.
Про смерть заводиш мову не до речі.
З підвалин Замку сіється обман,
Бо ти давно собі готуєш втечу.
Не зазирнути у твоє вікно.
Твої церквИ - зі шпилями кривими.
Я тчу тобі любові полотно.
Своє життя тягаючи за вим'я,
Тобі усі надої віддаю.
Ти ж молоко - під ноги виливаєш.
Живеш - "назло". Я знаю, не в раю.
А для добра - ворота закриваєш.
Я За́мок твій відвідаю колись,
Коли згорю від туги за тобою...
Там павутинням провисає вись,
Іржа покрила непотрібну зброю,
Там на кілку підвішені ключі
Дзвенять від вітру, золоті та срібні...
У сірий мур впечатані мечі
Стирчать голка́ми, більше не потрібні...
Голодні пси, що ти дозволив їм
Роздерти тіло, виривають грати.
Молюся палко - іменем твоїм
В німій скорботі. НІкого ховати...
Не прихилитись на твоє плече.
О, скільки болю! А за що - не знаю...
Тобі вже ця розпука - не пече,
В твоїй душі цей гавкіт - не волає.
Чи відчуваєш щось на небесах?
Чи в пеклі ти, байдужий до земного?
Сріблиться Місяць, як на образАх
Священні ризи... Я не знаю Бога...
Я втомлена. Хтось добрий дав стілець,
В останню мить, щоб я не заточилась...
О, Принце мій, чи бачиш? Це - кінець.
Було життя? Чи все мені наснилось?
Ні, я живу. Бо ти - не відболІв.
Який шантаж? Ти обіцяв, і скоїв.
На горизонті За́мок, як міраж,
Стоїть собі, полишений тобою.
Тепер нізвідки не чекаю див,
Бо в твій прихід нема мені дороги...
Одна. Мене лиш Місяць пожалів,
Під збиті ноги підмостивши ро́ги...
"""""""""""""""""""""""""""""""""""""""
Більш див не чекаєш? Та ти ж бо - найбільше із них!
І Місяць - щасливий, бо він є корисним тепер;
Зак[b]і́[/b]нчився день сей чудовий, весь гамір вже стих...
Сьогодні [b][i]звільнився[/i][/b] один граф_оман, тобто [i][b]Herr[/b][/i].
Що він обіцяв - те зробив... яскравішою з днин
Геть кожна для тебе була - з-поміж тих, що на двох;
Кохалася, наче востаннє, щоразу із ним,
Бо знала - наступного* може не дати вже Бог.
*- "Наступного" - разу. Коханець з душею вина...
Відтак, неминуче, з одним із найважчих похміль;
Стосунки такі, під цим Місяцем - не дивина,
Як не́ дивина і на віках коханочки сіль.
Втікач-бо, дівчи́но, не в пекло, і навіть не в рай -
Потрапить... Насправді, тепер вже він ли́шиться тут
[i][b]Ховати[/b][/i] його, наче мертвого, не́ поспішай!..
Натомість, [i][b]сховай[/b][/i] це все в на́йпотаємніший кут.
Нехай більш не знає ніхто, що за голос з дібров -
Шепоче... Або, що за рими лунають з води...
Його ти вгадаєш усюди, всміхнешся, і знов
Сховаєш долоню в біли́зну: - [i][b]"Ніжніше води!..
Води ж бо, мій милий, ти нею... Моя хай рука
Твою всюдисущність натхненно карбує мені -
На спраглому тілі і в спільних наза́вжди рядках!.."[/b][/i]
Живих, в нас, таке поєднання можливе лиш в сні.
А він - тепер більше, ніж сон... Він - частина тебе!
Ти ж знала, що Замком для нього тут був цілий світ;
Як знала і те, що він якось докупи збере
Свої особистості й, гарно сховавши їх від...
Інстинкту - той - са́мозбереження й інших дурниць,
Незграбне тілисько поверне до пилу Землі;
Він, кнопочці бомби тендітної роблячи "Тиць!" -
Сягне нових сфер і вже звідти всміхнеться тобі.
[i][b]Принцесо[/b][/i], навіщо розпука й геть зайвий той біль?..
Тобі набрехали!.. Скінченність людського буття
Це міф!.. То розкрий оченята, й за помахом вій -
Відчуй, що тепер він - усюди, і він є життя!
Нема чого вештатись Замком, де був він, дівча...
(Хіба що пустити на волю голодних тих псів...
Вони ж бо - теж Божі створіння, як всі ми, хоча...
Навряд чи на них переможеш ти зараз свій гнів)
Ти - Бога не знаєш?!. А він - добре знає тебе!
Він так і сказав, якось, вголос: - [i][b]"Дівчина оця -[/b][/i]
[b][i]Одне з видатніших створінь... Все до серця горне́!
А вийди, мій Янголе, з Замку, й постав їй стільця!..[/i][/b]
[i][b]До то́го ж, ти ж їй обіцяв, що до неї прийдеш,
Щоб біль тамувати і спрагу шалену... до рим...
Тож будь коло неї - без тіла, умовностей, меж!"[/b][/i]
[u]Як вірила б більше[/u], посла́нця впізнала б за тим,
Як вабили завжди його - і безмежжя, і вись...
Пішов собі з Замку - повільною грою кілець**;
Тепер він - навколо, усюди, наза́вжди... вдивись!
Бо хто ж, як не він, цей тобі тут поставив стілець?..
___
**- кілець диму від вибуху
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772470
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Летит, кружится,
Белый чистый снег.
А я смотрю наверх,
Как кошка,
Жмурясь.
И взглядом освещаю
В небе смех,
Чтоб снег
Летел на нас с небес,
Не хмурясь.
Снежинки тают
На моих губах,
И на ресницы
Кружевом ложатся.
Иголочками
Светятся в руках,
Столь хрупкими,
Что могут
И сломаться.
Беру в щепотку
Снежные цветы,
И очень нежно,
Молча улыбаюсь.
Загадываю
Тайные мечты.
Снежинкой вместе с ними
Растворяюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771402
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Напевне, у тумані знов
Твій слід і тінь твоя
Обіймуть не мене.
Засмучений ліхтар,
Гризе помалу ніч.
І заглядає у вікно
Твоє на склі ім"я.
Душі не омине
Самотності нуар -
Обабіч, увсібіч,
У тиші, - у відлунні слів,
Яких давно нема...
Мелодія сумна
Злітає навздогін,
Я споминам молюсь.
Терзають, жоден не змілів.
Дощить, хоч і зима.
Безжалісна війна
Сумління і жаги,
Не відає жалю -
Люблю...
06. 01.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771592
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
[i]Картина Rafal Olbinski (Рафал Ольбинський) «Third Dimension of Time» (Третій вимір часу)[/i]
Назустріч долі, втомлена, бреду...
В долині - замок (хмарами із вати).
Ти - звідти - обіцяєш: "Я прийду
Колись тебе від болю врятувати"
Ти обіцяєш. Хоч в словах - туман.
Про смерть заводиш мову не до речі.
З підвалин замку сіється обман,
Бо ти давно собі готуєш втечу.
Не зазирнути у твоє вікно.
Твої церквИ - зі шпилями кривими.
Я тчу тобі любові полотно.
Своє життя тягаючи за вим'я,
Тобі усі надої віддаю.
Ти ж молоко - під ноги виливаєш.
Живеш - "назло". Я знаю, не в раю.
А для добра - ворота закриваєш.
Я зАмок твій відвідаю колись,
Коли згорю від туги за тобою...
Там павутинням провисає вись,
Іржа покрила непотрібну зброю,
Там на кілку підвішені ключі
Дзвенять від вітру, золоті та срібні...
У сірий мур впечатані мечі
Стирчать голкАми, більше не потрібні...
Голодні пси, що ти дозволив їм
Роздерти тіло, виривають грати.
Молюся палко - іменем твоїм
В німій скорботі. Н[b]І[/b]кого ховати...
Не прихилитись на твоє плече.
О, скільки болю! А за що - не знаю...
Тобі вже ця розпука - не пече,
В твоїй душі цей гавкіт - не волає.
Чи відчуваєш щось на небесах?
Чи в пеклі ти, байдужий до земного?
Сріблиться місяць, як на образАх
Священні ризи... Я не знаю Бога...
Я втомлена. Хтось добрий дав стілець,
В останню мить, щоб я не заточилась...
О, Принце мій, чи бачиш? Це - кінець.
Було життя? Чи все мені наснилось?
Ні, я живу. Бо ти - не відболІв.
Який шантаж? Ти обіцяв, і скоїв.
На горизонті зАмок, як міраж,
Стоїть собі, полишений тобою.
Тепер нізвідки не чекаю див,
Бо в твій прихід нема мені дороги...
Одна. Мене лиш місяць пожалів,
Під збиті ноги підмостивши рОги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769721
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Ця летка монохромна зима,
більше схожа на провесінь,
сиве пір’я торішнє висмикує,
ніби сова…
Поки крутиться світ,
наче білка
в шаленому колесі,
поміж роком Новим
і магічним світанком Різдва,
Ти не знаєш,
як втримати темп,
не зійти із дистанції,
Не розсипатись в цій
галасливій хиткій суєті,
де, здавалося б,
люди звучать
у єдиній вібрації,
тільки в тебе всередині
звуки і ритми не ті.
Бо, впіймавши із космосу хвилю
на гребені вічності,
ти пускаєш галуззя у небо,
а корінь – углиб,
і натхненна душа
вислизає
за межі публічності,
і черпає з галактики
кожне зітхання чи схлип.
І відрадно, що тут,
між примарних ілюзій
і смертності,
де так мало відведено часу
на добрі дива,
навіть ти
відчуваєш
малесеньку частку причетності
до великого таїнства –
світлого свята Різдва!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769585
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Огортав його образ січневий туман
І краплинами повз на шибках.
Каламуть розчиняючи, денний кальян
Був у ніжно-прозорих шовках.
Маяком засвітилась надія ураз.
Повернувся. Забута пітьма.
І вражав безкінечно крилатістю фраз,
І від близькості гасла зима.
І легенько торкнулись збуджені в спразі,
В орігамі тіней на стіні.
Розпустились квітучі теплі оази -
Поцілунки любові рясні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769568
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Стіл накритий, двері на розпач- для гостей
Слово до слова римою жито- для людей
Серце з душею линуть на волю- це тобі
Щемом злоскоче, болем притупить- візьму собі.
Хочеш не хочеш, шлях замалює сніг- сивина
Ти ж бо не перша, ти й не остання, тільки сама
Писана доля, вділена воля- шлях до висот
Так величаво пишеться пісня твоїх чеснот.
День ненароджерий, ніч заморочена- світ
Птахом у вирію там, понад обрієм, купа вже літ
Двері на розпач, стіл знов накритий- для гостей
Слово до слова, пісня до пісні- все для людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769567
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Телефоны мои молчат
И безмолвно застыл эфир…
Опасаюсь ломать печать,
Мой попутчик и пассажир…
Я боюсь, что сорву стоп-кран,
Поезд двинется под откос,
Хлынет чувство, как кровь из ран,
Брызнут искры из-под колес,
И, порыву тому верны,
Мы сольёмся в один комок!...
Знаю, нет в том твоей вины,
Ты – транзитом здесь, видит Бог.
Тёплых слов заплетая вязь,
Ты на дно увлекаешь грусть.
Стук колес измеряет связь.
Я – соскучилась. Я – боюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768639
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 05.01.2018
[i]Картина художника Rafal Olbinski (Рафал Ольбиньский)[/i]
В небе, и в глубине…
Небо – сильней границ!
Ну, отпускай ко мне,
Разум, пленённых птиц!
Но – опускаешь взгляд…
Нет тебя. Я одна.
Лишь горизонт примят
Памятью на волнах…
Что там – в твоём нутре
Скрыто на чердаке?
Мне бы пойти вразрез,
Мне бы прильнуть к щеке
Сбросить официоз,
Пересмотреть расклад…
За наготою поз
Чайки твои следят.
Гладкость ты – не хранишь,
Скрытен, и бородат
Из приоткрытых ниш
Призакрываешь взгляд,
Руки скользят по мне
(или по той, другой?)
Что лишь живёт во сне
(мой ты? или не мой?).
Видимый, и немой,
Ты выпускаешь пар,
И пропадаешь вновь,
Слыша шестой удар.
Быстро идешь на дно,
Мне оставляя высь.
Небо – возбужденО!
Выкрикни! Проявись!
Вместе со мной – заплачь,
Вынырни с глубины!
Гений мой, и палач,
Токами – вдоль спины
Руки твои – скрипач,
Губы твои, вампир,
Мой серебристый мяч,
Дикий лиловый пир
В складках и миражах…
Ну, прояви меня!
…Лишь на волнах дрожат
Тени – осколки дня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768638
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 05.01.2018
1. СІЧНЕВІ СВЯТА
У місяці січні всі до свят ми звичні!
Щонайпершим Новий рік переступить наш поріг,
А за ним прийде Різдво - сил небесних торжество.
В кожну хату коляда із піснями загляда.
А Маланка та Василь додадуть здоров'я й сил.
Водохреща на Йордана нас на річку кличе рано.
Тож прийміть вітання щирі, щоб жили ми в щасті, в мирі!
Дітвора, батьки, старі - у достатку та добрі!
2. РІЗДВЯНИЙ СОНЕТ
Прислухайся! В повітрі ще бринить
Різдвяної святої ночі згадка
Про перший погляд Божого дитятка,
Про перший відлік двох тисячоліть.
Світ завмирає в урочисту мить,
До свого повертається початку.
І раптом першу чуємо колядку:
«Христос рождається! Христа славіть!»
Небесного хоралу вічну тему
Співають знову зорі Віфлеєму,
Їх віддзеркаллям мерехтять свічки…
І у вінку терновому своєму
Спаситель йде до нас через віки –
І вірою у світло знов живемо.
3. З НОВИМ РОКОМ І РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!
Вже перші сторіночки календаря
Час квапиться-перегортає.
Зійде незабаром Різдвяна Зоря,
Свят-вечір до нас завітає.
Ялинки, канікули, ніч чарівна
І мрії, здійснитись готові...
Бажають всі друзям здоров'я сповна
І щирість у кожному слові.
Хай мир у наш край рік новий принесе,
Омріяний мир для народу!
Моя Україно - ти понад усе,
Бо роду нема переводу!
4. На голос «Новорічної пісні»
Під Новий, Новий, Новий рік
Завжди про пташку щастя мріють люди,
Хай успіхам чудовий лік
Відкритий просто завтра нами буде.
Шлях замело сніжком пухким,
Сніг недоторканим недовго буде -
Сліди ведуть до нас у дім -
У гості йдуть найближчі люди.
Рік Но́вий голубку Миру
Нехай нам принесе -
Кожну хату і квартиру
Втішить над усе.
Рік Но́вий відкриє обрій
Мріям чарівним...
Хай він буде щедрим, добрим,
Мирним і ясним.
5. ЗОРЯ РІЗДВА (КОЛЯДКА)
То діялось в часи старі -
Ішли зі Сходу три царі.
В німих засніжених полях
Зоря їм вказувала шлях.
Раділи Небо і Земля,
Що Діва сповила Маля,
Що, втілений в дитячу плоть,
Лежить у яслах сам Господь.
До нього ранньої пори
Ішли царі, несли дари...
Світила їм Зоря Різдва,
Як Божа Істина жива.
6. КАШТАН ВЗИМКУ
Як невесело і сумно стане,
зажурюсь зимової пори,
підійду тоді я до каштана,
притулюсь щокою до кори.
В глибині нуртуючого соку
відчуваю я невпинний рух…
О, моя розрадонько висока,
мій високий оберіг і друг!
Непорушний, незворушний зовні,
ти живеш напруженим життям,
і твої бруньки застиглі повні
передвістям і передчуттям.
В них дрімають, як дитя в колисці,
ждуть, коли настане слушна мить,
фантастичне п’ятипале листя,
дивовижні свічечки суцвіть.
Мій каштане, навіть в шапці снігу
про майбутню мрієш ти весну!
Скину я думок зимове іго,
пробуджусь для радості зі сну.
7. ПЕРШИЙ СНІГ
Хрусткий, як цукор, пахне кавуном,
Блищить на сонці, хоч зажмурюй очі –
Весільним непорочним полотном
На землю сніг упав цієї ночі.
О, як шкода – залишаться сліди,
Як весело – нарешті підморозило!
Тоненька плівка срібної слюди
Лиш біля берега торкнулась озера.
У світі невимовна чистота,
У кришталях видзвонюють дерева.
Було б не видно білого кота,
Якби не очі і не ніс рожевий.
Він мружиться, ховає в лапи ніс –
І зник, і злився з тлом, хоч був допіру!
Не залишив і посмішки мені –
Він український кіт, він не з Чеширу.
8. ЗИМОВИЙ ВЕЧІР
Звивається, хурделить зимова карусель,
Сувої білі стелить поміж людських осель.
Я кільканадцять метрів ніяк не перейду,
Бо снігових заметів батиєву орду
Хтось вислав навперейми – затримати мене,
Ще й вітер вслід буремний – от-от наздожене!
З усіх сторін в обличчя колюче конфетті...
Та світяться і кличуть віконця золоті.
Там гострий запах хвої, неонові свічки,
Там скучили за мною принишклі малюки.
Тож сірий морок тане, зникають сили злі.
Знов казочка різдвяна панує на землі.
9. ЗИМА-НАРЕЧЕНА
В кожушку пухнасто-білому, в черевичках хутрянѝх,
йде Зима по снігу-килиму: "Де, - питає, - мій жених?»
«Не злічити мого посагу – діамантів та перлин,
по воді іду як по̀суху між посріблених крижин.
Чи не ніжний пух перин моїх, чи пишніші шубки є?
Чом не втішить мій омріяний горде серденько моє?
Я така ж, як інші, дівчина – наречена хоч куди!
Незасватана, невінчана… Ти знайди мене, знайди!..»
Посміхнулось з неба Сонечко: «Я скажу всю правду теж!
Чепурна, заможна панночко, хлопцям серце не бентеж!
В тебе є скарби нелічені, пишні хутра, срібний шлях,
в кожної земної дівчини – тільки бісики в очах.
Зникнуть перли із алмазами, варто припекти мені,
кришталі твої зі стразами змиють води весняні.
Пори року все міняються, в кожній є своя краса,
а кохання залишається, щоб творити чудеса».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767135
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 22.12.2017
[b]Ялинкова кулька. Диптих[/b]
1. ЗіркИ
на білих
кульках новорічних.
Вдивляюся у них,
Як перший раз.
І в’ється
дОлі
золотава стрічка.
Не поєднати.
Вже немає НАС.
Чарує за вікном
Зима-чаклунка.
Зірки,
Та місяць,
Темнота гіркА.
Царівна-ніч
В небеснім обладунку
Всевладна.
Не дотягнеться
Рука…
Та серце
Все не вірить
У розлуку!
Уявну кульку
Сонцем наділю!
Спалю
Невір’я
Сльози і розпуку.
Тобі я звістку
З вітром перешлю.
2. Ёлочный шарик.
Было всё просто.
Вместе дышали.
Падали звёзды.
Звёзды
остались
только на шаре.
Значит,
не тем мы
небом дышали?
Ночь всё темнее.
Дни всё морозней...
Нет, не случайно,
падали звёзды!
Не закрепить нас
той мишурою,
что протянулась
над головою...
Чёрным узором
небо - безлунно,
а перед взором -
ёлка, как чудо!
Ёлочный шар я
светом наполню!
Будет посланьем
между тобою
и неостывшим
сердцем горящим!
Ветер
подхватит,
яркий, звенящий,
звёздный
подарок!
Он - настоящий!
Ёлочный шарик...
Просто прими его
С верой святою.
Он ведь наполнен
светлой любовью!
07.01.2014
ID: 472147
[b]Не замерзай без моего тепла[/b]
Не замерзай
Без моего тепла.
Под белой пеленой
Исчезли травы...
И тишью серебристой
Средь дубравы
Берёзки пышнокудрые
Стоят.
Не замерзай
Без моего тепла...
Снежок скрипит,
Твои шаги отмерив.
Я сберегу тебя.
Я буду верить
Что эта тишь,
И этот белый дым,
И этот снег -
Тебе необходимы!
Снежок скрипит,
Твои шаги отмерив...
Давно такой
Я нежной не была.
Заиндевелых веток
Чуть касаясь
Рубином ягод
Лакомится стайка
Весёлых птиц.
И отступает мгла!
Давно такой
Я нежной не была...
А жизнь кипит,
И прорастает вера.
Весна придёт!
И на дорожках сквера
Весенних луж
Забрыжжут зеркала!
Ведь жизнь идёт!
И прорастает вера.
Не замерзай
Без моего тепла.
Снежок скрипит,
Твои шаги отмерив.
...Давно такой
Я нежной не была...
А жизнь кипит,
И прорастает вера.
Не замерзай
Без моего тепла!
ID: 474644
24.01.2014
[b]Рождественский фонарик[/b]
Мой маленький рождественский фонарик…
Так хрупок, иллюзорен огонёк…
Но ты – надежду в безнадежье даришь,
Мне освещая полотно дорог.
И так тепло, так ярко, так звеняще,
Так радостно твердишь, как ворожбой:
Со мною мой верный спутник, настоящий,
Который предназначен мне судьбой.
Ведь это он – назло зимы остудам –
Не дал погаснуть, сохранил, сберёг,
Зажёг здесь это маленькое чудо,
Чтобы в душе не меркнул огонёк.
ID: 471003
08.01.2014
[b]Предпраздничная суета[/b]
В предновогодней суете...
Толкаясь, все спешат куда-то.
А я иду - в отдел чудес,
Где всё - из пластика, из ваты,
И из фантазии людской,
Ни в чем не знающей предела!
Здесь разноцветной мишурой
Усталость дней моих продело,
Здесь маски яркие - в глаза,
Здесь блеск, и радость, и сиянье!
И я лечу - на парусах
Вот в этот праздник постоянный!
Средь колокольчиков кружу,
Ныряю в кружево снежинок,
И ворожу, и прохожу
Вновь мимо шариков в витринах,
И зажигаются глаза,
Как в детстве - ожиданьем чуда.
Не иглы тонкие дрожат -
Огонь вливается в сосуды
От блеска тысячи гирлянд!
Я спорить с буднями - сумею!
Глаза доверчиво глядят
Мне в душу - настоящей феи...
Она, как лучик, засияв
Руки коснулась так воздушно!
Иду домой - другая я.
И фея, что запала в душу.
ID: 544645
18.12.2014
[b]В Новогоднюю ночь[/b]
Морозец на дворе. Прошёл снежок
И нашу дачу блёстками раскрасил.
Сверкает даль, как снежно-белый шёлк,
Нежнейший пух дарован нам под праздник!
Все веточки затейница-зима
Узорной шалью бережно накрыла.
Под шапками покоятся дома,
И белой лентой - речка под обрывом.
А в доме нашем – стойкий хвойный дух
И треск поленьев в стареньком камине.
Огнями блещет ёлка на виду,
И светятся игрушки расписные.
Лишь я и ты. И свежесть наших чувств.
Как снега скрип. Как скатерти крахмальной.
В сапфирах этих глаз я плыть хочу
До нашей встречи – в плоскости астральной
Вот этой дивной колдовской зимы
Вот этой нашей ночи новогодней!
Здесь – никого вокруг! Здесь только мы!
Покровы тайны сбросим мы сегодня.
Любимый мой! Мой бог, душа моя!
Наш тёплый домик пусть заносит вьюга.
Но пролегла от сердца колея,
Чтоб в эту ночь познали мы друг друга.
ID: 538368
20.11.2014
[b]Зимним утром[/b]
Согрело солнце золотом дома,
А небо – серых туч во мне – серее…
На улице, в душе зима, зима,
И я бороться с нею – не умею…
Придавленность к земле теряет высь,
Клочками снега глушит, будто ватой.
На юг смешинки счастья унеслись,
Легли на мысли тени угловато,
Как серость дней на город мой легла,
В столбах и проводах переплетеньи.
Но дарит солнце лучики тепла
Сиянием. И отступают тени.
ID: 714373
25.01.2017
[b]Затаённая нежность[/b]
Затаённая нежность –
Зимней ночи тепло…
В этом сердце небрежно
Вдруг цветком проросло -
Вспыхнуло,
И погасло опять
Давнее…
Очень больно терять
Таянье…
Знаю я –
Ливнями
Вдруг прольётся рассвет.
Жди меня!
Схлынуло…
И тебя больше нет…
Равнодушием
Тушится,
Не вернётся назад
Затаённая нежность…
Замерзающий сад…
19.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767379
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Усе не так, усе не до душі
Прийде прозріння, тільки не одразу.
Поріже долі, як м"які книші,
Бо пащекує поряд прірва часу.
Здригається від захвату і злість
Немилосердну, виплюнути хоче.
А ми - комахи, крапельки малі
Безодню вкотре, прагнем перескочить.
На край ступи і руки простягни,
До неба доторкнись, якщо не впало,
Не закотилося у віщі сни;
Останній раз, бо знову буде мало
Хвилин для смутку, щастя й відкриттів.
Тягнись, воно в очах, нехай не сьоме,
А перше, третє... небеса оті
Шукають нас свідомо й несвідомо
Нахиляться, щоб ти зумів злетіть.
30.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766655
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017
“ … зігрій холодні
рученьки, my doll,
із гардеробом древнього лахміття”
Лікує серце чистий валідол.
“… моя маленька
пташко закрайсвіття”
На чорних схилах
сатанинський гриб
потішить очі. Ошукає душу.
“…не змушуй мене плакати навзрид,
солодка моя
пташечко, не змушуй”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766796
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Ти чуєш? Вони ось-ось...
Завмерлі горять цурпалки.
Чийсь погляд жадібно й палко
Торкнувся? - не довелось.
Услід знедолений дим
Вилизує сіре небо,
З"їдає, хоч і не треба,
Одвічне: звідки, куди?
В минуле, де на траві
Ще бавиться сонне хочу,
Допоки день проти ночі,
Ми жевріли, бо живі.
Вціловує спину мох,-
У оксамитних лаштунків
Смолисті тіні-малюнки,
То ми серед прірви вдвох.
Ти чуєш? Вітри гудуть
У демонів на підхваті
Багаття розклали кляті,
Примару будять руду.
Щоб хрумала нас, як хмиз?
Ми й так догорим, безсило.
Боги, що ми сотворили
Щоб кара дістала скрізь?
Чи предки клянуть з могили?
Не дим, а душі униз,
Угору?.. хмарами сліз,-
Прокляття заголосили.
25.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762356
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 28.11.2017
А ви свічки палили, наче сіно,
Їх оберемки сохли на престолі,
Згорали душі тихо, тлінно,
Тряслися руки, в смерті, кволі.
Звіриний рев, брудне ганчір'я-
Змішалось праведне із грішним,
Сльозилось кров'ю надвечір'я,
Заходом сонця, надто спішним.
Колиска дихала кадилом,
Гойдалось небо в ній спітніле,
Мастила смерть холодним миром,
Дитя в утробі, ген зомліле.
Казився відчай, час розправи,
Зерно в колоссі- цвіте терен,
Справляла смерть гучні забави:
Могила, розпач, біль та дерен.
А ви свічки палили, наче сіно,
Дитя родилось для загину,
Молитва плакала нетлінно-
В могилу клали Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762181
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Раптом на сонячних
Рунах спливуть кити.
Море на дотик занадто мені солоне.
Надто глибоке і чорне. Глухі кути
Строго збережені,
виразно, чітко. Мона
Ліза сміється,
Згортає твою печаль
У персональні глибини глевкого стресу.
Зорі вібрують у травах. Легку вуаль
Вечір вкладає
в долоні нам і… Олеся
Бродить Поліссям,
Шукає своїх богів.
Тиша у відповідь (sorry, Олеся, sorry…)
… море за обрієм знову без берегів
…очі з минулого,
очі мольфарські, чорні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762251
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
[b]Поэма. Автор - Herr Veliborr von Purr-pur[/b]
[i]По мотивам картины Владимира Куша «Восход солнца в океане»[/i]
Друзья, я брала лишь малую толику участия в создании этой поэмы (предложила для сюжета эту картину).
Посему – из моего – тут только Пролог и Эпилог.
[i]Итак, я ухожу в тень, и предоставляю вам, читатель, поэму целиком, как она сложилась (повторяю, оставляйте коменты для Велли, ибо это - его Творение)[/i]
Пролог
Солнце встаёт над спокойной водой океана.
Волны, и берег - лучи принимают, как прану.
Снова, и снова у кромки резвиться прибою,
Если светило не скроется за скорлупою
Наших сомнений, стремлений, велений, горений,
Старых ошибок, и старых обид - повторений,
Новых, и старых амбиций - от них нам не скрыться,
Что суждено нам: Разбить скорлупу?
...иль разбиться?
***
Был берег; право, небогат;
Но в нём царил свой скромный лад.
Жила на нём простая пара;
Свой ели хлеб они не даром.
Непросто жизнь им та давалась -
Был пот, и кровь...конечно, радость...
Простая жизнь, не с мира снов:
Работа, пара, их любовь.
Он был -всё прозаично так!-
Обыкновеннейший рыбак.
И промышлял он рыбной ловлей
(Тяжелый труд, со вкусом соли).
С того, вдвоём, могли кормиться...
Такая вот, в руках, синица.
В занятьях этих жизнь текла;
Ждала на берегу - Она.
Ждала - без отдыха для рук;
Ей, труд любой, был - лучший друг.
Была любой работе рада:
Коль есть возможность - браться надо!
Выглядывая в море мужа,
Пахала - и в жару, и в стужу -
Горел чтоб ровно, не зачах -
Домашний, скромный их, очаг.
Но рыбака – опасен труд!..
Гипноз сокрыт великий тут.
Когда, свои закинув сети,
Глядел он вдаль, то мысли эти
Его захватывали разум -
И всё сильнее, раз за разом:
"Края каких шальных красот
Скрывает, тайной, горизонт?"
"Скрывает сказки дальних стран
Огромный этот океан...
Мужской, он, сути - сущий вызов...
Оставить бы оскому мыса..."
"К неведомым уйти бы далям!..
Но, к берегу, придёшь едва ли...
А может, бЕрега там нет?
Но как узнать на то ответ?.."
Те мысли разделял он с Ней,
Но Ей -мечтаний- чужд был змей...
-"Там жизнь, бать может, сущий сахар!..
Страданий нету там, и страха;
Там всё прекрасно и чудесно,
Быть может...быть...сплошная песня -
Звучит весь день там, от зари!.."
-"Ну хоть себе, родной, не ври!..
В фантазий тонеш глубине,
Но самодурство - не по мне;
Пахать везде, на свете, надо -
Чтоб как-то жить, моя отрада!
Такая истина простая;
Но ты, в иллюзиях витая,
Забыл совсем уж про неё,
Сердечко милое моё!"
-"Не в этом даже самоцель;
Мне б важно знать - мол, "Я - сумел!"..
Открыть те зЕмли, к новой жизни -
Двоих нас привести, решившись...
Найти бы там могли мы счастье..."
-"О чём ты, право?!. вот-те здрасьте!..
НесчАстлив ты со мной?..давно?.."
-"Я - счастлив, счастлив!..счастлив...НО...
Понять не можеш ты меня!
И, в самодурстве всё виня,
Моих не чувствуешь страданий;
Не знаешь ты, как манят дали,
Гипнотизируя загадкой!..
Но я - решил, и мовлю кратко:
-"С тобой, отправимся мы в путь;
К утру, собраться, не забудь!"
Принять решенье Он был рад;
Не лень сыграла, а азарт.
Давно уж очень он, изведать,
Хотел амброзии победы.
Событий корень - нет, не жадность;
Душа не от неё сжималась...
Не от неё - средь яви, сны...
Манила пре лесть новизны!..
Она прожгла его насквозь,
Оставив в сердце искр гроздь.
Его манила неизвестность,
Сирены завлекая песнью.
Влечение его томило...
Вопрос - ребром, разумной милой:
-"Плывёшь со мною али нет?"
-"Прости, любимый, это бред!"
-"Стихия пусть рассудит нас;
Я в море ухожу – сей час!"
Её ответ разлИлся стоном:
-"Родной, но я - останусь дома."
-"Тогда отправлюсь в одиночку -
Терпеть уж не хватает мочи!..
И, выиграв с природой бой,
Вернусь, с триумфом, за тобой!"
*****
[i]Ах, как бываем мы слабЫ!..
Своим идеям – лиш рабы.
Совсем бываем одержимы:
Уж коли что себе решим мы,
То "держит" очень нас нехило -
Ну, как своих гостей, могилы.
В гипнозе том бывал и сам;
Дай, Боже, раз ума слепцам![/i]
*****
В их отношеньях пала ночь...
Но как ей быть?!.идёт Он прочь!
И для таких вот ситуаций
(Напомню вам я, нынче, вкратце) -
Есть [i]"мудрецы",[/i] что без сомнений,
Давать готовы наставленья -
Всегда, во всём...конечно, всем!..
И так навязчиво! Совсем...
Беззвучно к Ней они идут,
Оставив титаничный труд...
[i](А жизнь их – занятАя очень!..
Они горбатят днём и ночью,
Не покладая ручек хрупких -
Чтоб Солнце заключить в скорлупку!)[/i]
И издают победный зов:
[b][u]-"Решение - из трёх лишь слов!"[/u][/b]
И мир открыт им, вроде, весь;
Их льётся отовсюду песнь:
-"Мы так мудры!..ты нас послушай;
Никто тебе не скажет лучше!.."
Настойчиво, Ей - шепчут, шепчут,
Всё возлагая Ей на плечи -
[i]Три слОва,[/i] что гласит молва...
[i]Она, те, прИняла слова.[/i]
В челне, их двое – он и...мысль;
Та, что тянула вдаль и ввысь;
Та, что ведёт всё прочь, подальше;
Та, что она звала лишь блажью.
Ошеломлённые дельфины -
Играя, проплывают мимо;
Немой вопрос в глазах их есть -
-"Какими сУдьбами он здесь?!"
Ведь им известно: берегА -
Вполне тождественны; едва ль
Один из них хоть чем-то лучше.
Он осознАет это тут же,
Как только в зЕмли те прибудет...
Такие точно, там же, люди...
[i](Иллюзии - душИ ворьё)[/i]
Не будет только, там, Её.
Лишения и голод, соль...
(Мираж, глаза хоть не мозоль!)
Вояж такой - он, отрезвляя -
Реальностью, что очень злая -
К стабильности приводит сЕрдца,
Что ищет только, где б согреться...
И лишь свою достигнув цель,
Оценит всё он, что [i]имел![/i]
Стихию, он - осилил, смог!
Герою - приз, сиречь итог:
Пустынный берег, хвост от рыбы,
Сгоревшие мечтаний нимбы,
Ну и до милой – очень мало,
Всего лишь – бездна океана!..
И колыбельной, в землях тех –
Лишь собственный, горчайший, смех.
С самим собой наедине,
В пропахшем рыбою челне -
Осознаёт он понемногу,
Что на обратную дорогу -
(Где соль смешалась с дерзкой кровью)
Ни сил не хватит, ни здоровья!
Но это - он; а что ж она -
На той земле, что не видна?
[i]Пока ещё[/i] одна сидит,
Гоняет призраки обид...
[i]И сутенёры грусти – с ней:
Все "прелести" тоскливых дней -
ВдовЫ мечтателя живого,
Что одержимый мысли зовом.[/i]
Из всех своих взирает сил -
Туда, куда челнок уплыл...
Ведёт - волнАм, приливам счёт,
И медленно осознаёт...
Проклятье популярной фразы,
(Что подло действует, не сразу)
Что [i]"мудрые"[/i] всё шепчут, млея,
[i]Пускающим воздушных змеев -[/i]
Всех вОзрастов, лет от шести -
Мол, [b][u]если любишь - отпусти![/u][/b]
***
Эпилог
Вот на картине восход перемешан с волною…
Грустный итог у истории этой, не скрою.
Две половинки яйца – раскололись беспечно.
Искра! Минутный порыв! …А расстались – навечно…
Что помешало? Молва? Пересуды? Советы?
Ты – не подскажешь, и я не отвечу на это.
…Если в душе зародилось сомнение Змеем –
Чувства, увы, никакими словами не склеить.
Тут не поможет ничто (ни к чему суетиться).
Грустный итог. Здесь Любовь уже – не возродится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759251
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 19.11.2017
Так гірко, солодко і бОляче…
Бо із дерев зриває скальпи
Ця пізня осінь. Просим пОмочі,
Та не приймає небо скарги…
На нас згори лиш мжичка сіється,
Усі оголюються нерви…
Під листопада шум – не мріється.
Погані в осені манери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758761
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 19.11.2017
Ты меня провожал.
Поздно. Пора домой.
Будто крупинки жал,
Дождь моросил седой.
Фары и визги шин -
Мимо, всё мимо, прочь.
Но не гудки машин
Эту взрывали ночь.
Я так ждалА тепла
В свете огней витрин…
Но холодней стекла
Был мой случайный Принц…
Ты не давал молчать
Спорами – ни о чём.
(…Алая губ печать
Метит твоё плечо,
Сбрось же одежду прочь!...
…Сколько о том молчу!!!
Ночь, помоги мне, ночь!
Как я его хочу!!!)
Поздно. Уже мой дом.
Будничное: «Пока!»
Но… на плече моём
Мелко дрожит рука!
Эта мольба в глазах,
Стон, или полувздох,
Резкий рывок назад,
Будто по нервам ток,
Соединенье тел
(Падаю, не дыша),
Ты – так нахально-смел,
О, как поёт душа!
Боже, какой восторг!
Ты – заведённый весь…
«Тихо, любимый, стоп,
Нет, не сейчас, не здесь!
Только два этажа…» -
Шепотом говорю,
Наше кольцо разжав
(Чувствую, что горю,
Нервы, как на ножах…!!!)
Следуй за мной, и верь!
Только два этажа.
И, наконец-то, Дверь!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761099
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017
Осінь дихає садами,
В лісі губить тіні,
І пастельними тонами
Дозрівають квіти.
Осінь світиться слізьми
В павутині ранку,
І з маленькими дітьми
Снідає на ганку.
Осінь йде поволі в дім
З ручканням холодним...
Плед, що влітку посивів,
Зараз став надгодним. 28.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760637
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Не клич мене, Маестро! Громовиць
Не надсилай, спокутою до страти
Мій вірш короткий стане... небагато
У ньому слів; вчеплюся долілиць
В прокляття, - молитов не омине!
Не клич, Маестро!.. тільки не мене.
У грозовому безладі почвар
Не кидай долу, виспіваю Ave...
За обрієм прокинеться криваве
Умите сяйво - посланець Стожар.
Мені до нього через нотний стан
Ще перейти, рахуючи до ста.
Ще зустрічі прощенням огортай
Як і гріхи, що не пускають в Рай.
Без каяття грозу не відвести,
Молюсь смиренно, Господи прости...
10.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760284
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Алло!... Сегодня выпал первый снег…
Холодным тонким слоем лег на злато.
…На пустоту – наткнулся мой разбег,
И в том, поверь, сама я виновата.
Пыталась удержать я пустоту,
За ниточку иллюзии держалась.
Но осень, разрушая красоту,
Совсем не знает, что такое жалость,
Неведомы ей радость, боль и смех,
Она отчалит ветрено-крылато…
Остатки чувства накрывает снег,
И в этом – лишь одна я виновата…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760125
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Ні споминів,
Ні сліз, ані тепла…
Лиш спраглих губ чутливий силікон.
Вона у твої сутінки ввійшла,
Ти не шукай її
серед ікон.
Бо відлітає
Вже яскравий птах,
Сполоханий туманом протиріч,
Червоний диск зникав в її світах,
Твій день згоряв…
та не настала й ніч….
На споночілій
Пасіці заклять -
Ця бездоганність, п”ятий елемент.
Вона - із найпрозоріших багать.
Чорна богиня…
чорний континент…
В переддень літа –
Найчистіший сніг.
У темних росах - золоті джмелі.
Ти все це легко відпустити б зміг…
Лиш не її…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756583
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 09.11.2017
Одна хвилина тиші…
Й синій мох
Згортає панораму твого міста…
І це уміння плакати удвох,
Цей сплін вогню-
лише ліричний відступ
На фоні
Абсолютної пітьми.
(по контурах душі спливають свічі)
Цілющий мед на квітах бузини
Спотворює реальність.
Беатріче,
Де вихід
З підземелля, і де вхід?
Таємний орден збирачів у зграю.
Тримай ці береги, бо гусне лід
На перестінках
сонячного раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755705
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 09.11.2017
Чийсь кришталевий сміх, злетівши лунко,
торкнувся задрімалої струни,
і теплий спогад, ніжним поцілунком,
збудив щасливі миті давнини,
піднявши вітерцем листки обпалі,
розворушивши пласт прожитих літ.
А там – весна! Ми, юні та зухвалі,
мов первоцвіти, пробивали лід
всіх перешкод. І прагнули кохання,
жагучого і – щоб на все життя!
Хтось витяг козир, інші – сподівання,
а то й розчарування, каяття.
Мов кадри із кіно, перед очима
пора найщасливіша протекла.
А скільки пронесли ми за плечима
ударів долі, втрат і скалок скла!
Кохання – справжнє – то лише із Неба.
Його, немов квітник, від комашні
чи заморозків захищати треба,
щоб не засох в буденній метушні.
Душевний трепет, потягу магічність,
п'янлива ейфорія двох сердець,
нажаль, – не назавжди, недовговічні,
і тут безсилі маг ачи мудрець.
Розсиплеться крихке в космічний порох,
освітить душу, мов комети слід,
тай промине. І хтось піде як ворог.
А істинне – то на багато літ.
Любов, глибока, спаює в єдине, –
в міцний волоський чи морський* горіх.
Візьміть в них половинку – й друга згине.
Там – спільний кровообіг, щастя й гріх,
комфортність в щільній сфері. Дум дотичність
чи протилежність? Сварки? – Буде все!
Та незбагненний потяг – магнетичність –
у безвість всі незгоди віднесе.
Не згасне ніжність й лагідність юнацька
там, де шанують інтереси всіх.
...Такі думки навіялись зненацька
під чийсь щасливий кришталевий сміх.
* Морський горіх – коко-де-мер – морський кокос,
рідкісний гігантський (до 20 кг.) дводольний горіх,
що росте лиш на Сейшелах.
2.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758405
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Ягода чорна-чорна,
Мов шлюбна ніч…
Ягода перестигла… не бачиш сенсу
У марочних винах… квіточко вздовж узбіч,
Третій автобус
сходить сьогодні з рейсу.
Сниш поцілунками…
Твого волосся мідь
Розсипами на груди йому… не бійся
Танець спинити, аби через дим століть
Все повторити
саме із цього місця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758317
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 03.11.2017
А, хочеш відкоркую таємницю?
Я чарівниця отже це є фокус
Він не новий святкує вже річницю
В моїй душі ти маєш власний локус
Це надзвичайний оніричний вимір
Він виникає кожен день надвечір
І зваблює сюжетами новими
Можливістю для чарівної втечі
Цей вимір утворився випадково
Він витівка любові та уяви
Із небуття прийшов і через слово
Вдягнувсь у марево тонке, цікаве
Устав його я напишу волоссям
Хай за пергамент будуть твої плечі
І так воно вже в коси заплелося
Тому що мають місце дивні речі
Такі що відкривають вихід в казку
Яка у згоді з жанровим законом
Дозволить зняти пуританську маску
Любов там не обмежена каноном
Дай тільки но спущу хоча б фіранку
Щоб янголи не стежили за мною
Дістану з скрині потайки пляшанку
Я вже хмільна, ти питимеш з хмільною?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757303
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 02.11.2017
З ким ти диво моє у порі цій нічній?
Ти є трішечки мій чи як завжди нічий?
От навіщо прийшов з некерованих снів
Та лягаєш рядком аритмованих слів?
Маєш час у добі на моральне піке?
Щоб налила тобі твоя гейша саке
Запалила зірки в океанах між вій
Розгорнула із спогадів шитий сувій
Кожен запис в якому мов зілля терпке
В ньому дихання наше глибоке п'янке
Поміж тіл б’ють термальні джерела жаги
Що розтоплять з бажання чесноти сніги
Розгорну і дозволю нарешті тобі
Дописати все те, розпочате тоді
Розв'язати корсет виховних парадигм
Цілувати коліна, пірнути між них
Буде тепло тобі між моїх голих ніг
Я прийму тебе так, щоб забути не зміг
У симфонії всіх найвідвертіших мрій
Струнні етики вже не триматимуть стрій
І відкрию тобі свої справжні світи
В них побачиш осяяним образ свій ти
Синтезую в ефірну олію полин
Культивую з піщинок ріст дивних перлин
Може, Данно, не пий?! Це звабливе саке
Хай не тягне в безодню, бо надто важке
Пропливай собі тихо в свідомім човні
Не пізнавши світів, що на дні у мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758459
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
О-пять прорвалось высей полотно,
С- утра хозяйкой стала непогода.
Е-два видна сквозь мокрое окно,
Н-ад улицами серость небосвода...
Н-е выйдешь в эту слякоть за порог
И- стоит ли... Вокруг сплошные лужи
Е-й-Богу, даже ливень изнемог
Д-рожит от начинающейся стужи.
О-мыл он все деревья и кусты,
Ж-мурки играет с мокрою листвою
Д-ень-два и в небо стаями дрозды
И-здав свой крик взлетят над головою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757715
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
П-оставлю свечи у икон, прочту молитву,
Р-аз объявил ты чувствам бой, затеял битву.
И- на любовь поставил вновь свои запреты,
Х-отя недавно были мы теплом согреты.
О-стыло видимо твоё шальное сердце,
Д-уша ушла в глухой минор в холодном герце.
И- не пробиться мне к тебе, уходят силы,
К-акой болезненной ценой все это, милый...
О-пять над нами небосвод - сплошные тучи,
М-олю, остынь и перестань жестоко мучить.
Н-о ты молчишь и у меня надежда тает,
Е-й Богу, хочется примкнуть к осенней стае.
В-злететь повыше над землей, как вольный лебедь
Г-ореть свечей былой любви на звездном небе.
О-статься вечно для тебя желанной самой,
С-уметь расстаться навсегда с сердечной драмой.
Т-ропинки наши и пути цветут пусть счастьем
И- чтоб хотелось в общий дом нам возвращаться.
В-встречать чарующий рассвет в своем окошке,
С-пуститься в сад по росяной тропе-дорожке...
Е-ще у речки постоять, где ивы плачут,
Г-адая, как не упустить свою удачу.
Д-ом мой открыт, я жду тебя с теплом признаний,
А- я накрою щедро стол, мой милый странник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756886
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Сп'яніла від тебе, від першого погляду твого
Що ниткою з золота вник у зіниці мої
Тобі не хотіла насправді нічого я злого
Та щось розпалило в мені невблаганні бої.
Незнаною дикістю б'ється в мені непокора
На себе несхожа, як привид з старого кіно
Я зовсім не та, не свідома й до чортиків хвора
Мене ти заводиш і хмільно п'яниш мов вино.
Бери роздягай, відкривай в мені кожну сторінку
Читай між рядками усю. Я оголений нерв.
Жадай мене так, як бажають омріяну жінку
І хай ця потреба в тобі не включає перерв.
Моя нетвереза любов - почуття наркотичне
В тумані дурману твого я блукаю всліпу
І вабить до тебе мене щось незнано-містичне
Жадобу на тебе я маю до жаху скупу!
Від тебе не хочу взамін я нічого, й ні слова
Не прошу із уст тих, що мають у собі магніт
Моя нетвереза любов, мов любов підліткова
Така ж бо гаряча й палка, як розпечений дріт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756774
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Доки сокира дрова вибирає, -
Ллється олія на рейки, - трамваю
Слизько і страшно: не впасти б на бік.
Доки небесний ще дах не протік
І не втопив у дощах і в сльозі
Дрова порубані, хоч і не всі.
М"язи, як струни, напружені - важко...
Не наступи, - під ногами ромашка.
Мила й тендітна у осінь зайшла,
Мабуть, ніколи не бачила зла.
Тягнеться мовчки, зібравши тепло.
Може й не буде, а мо`й не було
Слів: "не поранься" тремкими вустами? -
Не віддавай розпинати хрестами,
Кинь перехрестями для переправ, -
Через безодні мостами постав.
Сьомого неба надкусиш окраєць,
Доки сокира дрова вибирає.
16.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756693
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Милый, смотри как ярко горит закат,
Темных громадин зданий едва касаясь…
Осень пришла… и призрачный листопад
В душах оставил льдинок холодных завязь…
В карих глазах – тепло, и не видно дна!
Тает закат, но губ твоих греет пламя.
Властным рукам, порыву подчинена,
Не оставляю я воздуха между нами,
Страсти отдав и тело, и ум, и боль,
Я подчиняюсь желанному приговору!
Ночь за окном. Но пишет роман любовь,
Жарким ключом ныряя меж ждущих створок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756492
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Милый, смотри как ярко горит закат,
Темных громадин зданий едва касаясь…
Осень пришла… и призрачный листопад
В душах оставил льдинок холодных завязь…
В карих глазах – тепло, и не видно дна!
Тает закат, но губ твоих греет пламя.
Властным рукам, порыву подчинена,
Не оставляю я воздуха между нами,
Страсти отдав и тело, и ум, и боль,
Я подчиняюсь желанному приговору!
Ночь за окном. Но пишет роман любовь,
Жарким ключом ныряя меж ждущих створок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756492
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
[i]Картина - "Перлина", художника Володимира Куша
Диптих написаний у співавторстві з
Herr Veliborr von Purr-pur, дякую за співпрацю
[/i]
Знаєш, життя – іще та, бездолуга діра…
Нащо малюємо знову ми світлі картини?
В полудень спалить надію безжалісний Ра*.
Ти – не повинен, коханий… і я – не повинна…
Море позаду… і що там? Солона вода…
Парус біліє – не наш, концентрується тиша…
Кришиться в пальцях надія – тоненька слюда.
Пащу Рожевої мушлі сумління колише…
Чи не сумління? Бо ти мені – царство, і бог.
Небо над нами тримає твоя тільки воля.
Хвилі тремтіння – ми чуємо разом, удвох!
Сяйво перлинне над нами розцвічує доля.
Отже, в самотність колишню нема вороття?
Теплим промінням єство моє ніби прошите…
Пести ж мене! Я – твоє нерозумне дитя…
Хочеться гратись, сміятись, торкати, любити!
**********
Ніхто з нас не винен - ніко́му, нічо́го й ніяк;
Твій біг по свідомості стінах - на сміх нанизáю:
Яка ж ти ще юна й цілком недосвідчена, Зає!..
Від тих хвилювань - червонієш сильніше за мак...
Свідому спокуси вини, я вкладаю навзнак...
Присутність мою -переливом- Перлина вітає.
Зрадливість жіночого тіла!.. неначе вві сні -
Уважно вивчаєш себе ти, немовби ізбоку,
До самопізнáння невпевнені роблячи кроки:
Свідоме й тверезе в тобі промовляє: "Ні, ні!",
Тваринне ж -"О, так!"- підсвідомо карбує в огні..
Війна суперечностей в жінці - нещадна, жорстока!
На святі життя, я ж - одвічний, незмінний кутій!..
Й запаси слюди, я, твої - знов поповню й...полишу.
...підступність моїх поцілунків - тихіша за мишу...
А тіло твоє спонукає: "Сміліше ще дій!"...
І парус (біли́зна) злітає у вирі подій,
Бо пащу Рожевої Мушлі лібі́до колише.
************
* Ра - давньоєгипетський бог сонця, верховне божество в релігії древніх єгиптян. Його ім'я означає «Сонце»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756476
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017
[i]Картина - "Перлина", художника Володимира Куша
Диптих написаний у співавторстві з
Herr Veliborr von Purr-pur, дякую за співпрацю
[/i]
Знаєш, життя – іще та, бездолуга діра…
Нащо малюємо знову ми світлі картини?
В полудень спалить надію безжалісний Ра*.
Ти – не повинен, коханий… і я – не повинна…
Море позаду… і що там? Солона вода…
Парус біліє – не наш, концентрується тиша…
Кришиться в пальцях надія – тоненька слюда.
Пащу Рожевої мушлі сумління колише…
Чи не сумління? Бо ти мені – царство, і бог.
Небо над нами тримає твоя тільки воля.
Хвилі тремтіння – ми чуємо разом, удвох!
Сяйво перлинне над нами розцвічує доля.
Отже, в самотність колишню нема вороття?
Теплим промінням єство моє ніби прошите…
Пести ж мене! Я – твоє нерозумне дитя…
Хочеться гратись, сміятись, торкати, любити!
**********
Ніхто з нас не винен - ніко́му, нічо́го й ніяк;
Твій біг по свідомості стінах - на сміх нанизáю:
Яка ж ти ще юна й цілком недосвідчена, Зає!..
Від тих хвилювань - червонієш сильніше за мак...
Свідому спокуси вини, я вкладаю навзнак...
Присутність мою -переливом- Перлина вітає.
Зрадливість жіночого тіла!.. неначе вві сні -
Уважно вивчаєш себе ти, немовби ізбоку,
До самопізнáння невпевнені роблячи кроки:
Свідоме й тверезе в тобі промовляє: "Ні, ні!",
Тваринне ж -"О, так!"- підсвідомо карбує в огні..
Війна суперечностей в жінці - нещадна, жорстока!
На святі життя, я ж - одвічний, незмінний кутій!..
Й запаси слюди, я, твої - знов поповню й...полишу.
...підступність моїх поцілунків - тихіша за мишу...
А тіло твоє спонукає: "Сміліше ще дій!"...
І парус (біли́зна) злітає у вирі подій,
Бо пащу Рожевої Мушлі лібі́до колише.
************
* Ра - давньоєгипетський бог сонця, верховне божество в релігії древніх єгиптян. Його ім'я означає «Сонце»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756476
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Я искала приметы осени:
Желтый лист, почерневший ствол…
Красных ягод нашла горошины
(Ландыш в мае тут щедро цвёл).
Увядания, улетания и забвения голоса…
Осень поздняя, скука ранняя,
В паутинках блестит роса,
Что струною в траве натянуты…
Небо хмурится всё сильней.
Но – внезапным теплом обманутый –
Мотылёк из весенних дней!!!
Ах! Откуда ты, чудо вешнее?
На какой прилетел цветок?
...Ты – прости мою душу грешную,
Мной обманутый мотылёк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756352
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Я закривала всі вікна і двері.
Тишу тулила у сон.
Я цілувала тепло на папері
Літер,що брали в полон.
Я всі листи вже твої прочитала,
Я їх складала в комод.
Я твої плечі холодні ховала
В ковдру. Тобі бутерброд
З чаєм у ліжко. Малина із медом.
Трішки калини і глід.
Я прещаслива. Одне на двох небо.
Різні... Міста... Все... Як слід...
Ти лиш... Уяви... Мій плід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755723
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Байдуже, чи вмерла, чи жива...
Що тут скарги, коли є відмовка? -
Я - такий! І я... як тятива,
Між було і буде - нитка з шовку.
Полиском зманіжених видінь,
Марево з реальністю єднаю.
Срібний промінь янь в обіймах інь
На порозі знищеного раю.
27.09.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755271
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Десь на червоній
лінії вогню
палають маки приворотним цвітом.
Безпечна – відстань пострілу… в меню –
черства скоринка
бабиного літа.
Навчи прощатись
сонячно, коли
огорне місто темрява суцільна.
Не бійся обпектися! розділи
цю поминальну
трапезу вечірню.
Відвертий танець
відчаю. Тоді
вплети в зелені коси срібні нотки.
… бентежна відстань – кола по воді.
… малина
до опівночі солодка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755061
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Когда-то, помнишь, об руку с тобой
Ходили вместе берегом залива?
Я – неба любовалась красотой,
Ты – загорал на кАмнях у обрыва.
Внизу плескалась море, всё шумней…
Там – тёмные, опасные глубины,
И может камни острые на дне?
Будь осторожен, не сорвись, любимый!
Ах, как опасно пенится прибой!
Особенно сейчас, у этих скал!
Я не умела плавать, мой герой!
(А ты умел. Но почему скрывал?)
******
…Как с моря набежавшая волна,
Ты прыгаешь!... А я стою над бездной…
И здесь мне, сверху, Истина видна:
Поймать пытаться Ветер – бесполезно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754736
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Стоял себе Камень недалеко от воды. Как долго стоял – он и сам уже не помнил. Дождь, ветер, солнце, утренняя и вечерняя роса постепенно разрушали его тело. И продолжалось бы так довольно долго, если бы у его подножия не пробился росток дикого винограда.
Тоненькая Лоза росла, крепчала, и стала подниматься вверх, цепляясь за неровности поверхности Камня. Приятны были её нежные прикосновения. Она забирала на себя лишнюю влагу, прикрывала от палящего солнца, а в ветреную погоду они о чем-то тихо переговаривались…
Шелестела листьями Лоза, глухо вторил ей глубинный голос Камня...
Продолжалось бы так и по сей день, если бы не сорвало плотину, и бурные потоки Воды не затопили бы всё вокруг. Лоза из последних сил цеплялась за Камень, но где ей? Почти задыхаясь, ушла под воду.
Зато Камень, который так долго стоял неподвижно, вдруг почувствовал новые, доселе незнакомые ощущения! Вода неистово билась о его бока, накрывала с головой, отступала, гладила, покрывала фонтаном брызг, и снова отступала. Это была потрясающая феерия, которой Камень отдался со страстью, доселе ему не свойственной! Он забыл обо всём, отдавшись напору стихии Воды!
Но вскоре плотину починили, и Вода вернулась в своё привычное русло. Лоза, чуть живая, смогла наконец свободно вздохнуть, и привычно потянулась к Камню за поддержкой. Но как ни пыталась она зацепиться, её усики хватали пустоту. Камень был абсолютно гладким. Его отполированная поверхность отражала и солнце, и воду, ничего не пропуская вовнутрь. И непонятно было – от великой тоски, что Вода уже никогда не коснётся его, или от великой радости, что суждено ему было познать, обыкновенный Камень стал Зеркальным Монолитом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754735
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 12.10.2017
По мотивам картины «Мягкие часы в момент первого взрыва» Сальвадора Дали.
[i]Диптих написан в соавторстве с
Herr Veliborr von Purr-pur, благодарю за сотворчество
[/i]
А время бег замедлило… Скажи
Когда оно Идёт, чего-то стОит?
Часами будней я живу во лжи.
Краду минуты (Это – не святое!)
На спОлох не звонят колокола,
И никому до этого нет дела,
Что Столько Лет самой себе лгала…
Пружина натянулась до предела.
А мне в ответ: «Прости, и отпусти»
-Как отпустить?
«Легко. Такая малость…
Обманывая, душу не спасти»
-А если я в самой себе сломалась?
Здесь не спасёт ни правда, ни развод,
Одно во вред, другое – тоже горе…
Но – крутится по-новому ЗавОд,
Зубами Шестерёнки с Явью спорят,
Опять меня пытаются прижать.
Нет, больше я не в силах! Я взрываюсь!
Спасайтесь все, кто в силах убежать!
Свободна я. Не мучаюсь. Не каюсь.
Все цифры – в хлам. Стекло, запреты – в хлам!
Жар – изнутри – непрочный корпус плавит.
И, лавой растекаясь, пополам
Часы стекают (против всяких правил).
И вот – парю над бездною легко.
Мне – нипочем, что я сгорю от взрыва.
Свободна я! Пружина – далеко.
Гляжу в мгновенья жаркие – счастливо
"""""""""""""""
Мгновенья гладим жаркие ретиво -
Не против шерсти (нам уж чужд максимализм).
Из поцелуев, ни один наш мимо -
Не попадает, благодатной нивы...
И мягкий жар стекает патокою вниз.
************
Все цифры - в хлам!..двенадцать, семь и девять...
(Счёт приблизительный - любовниц иль измен)
А впрочем-то, держались цифры еле...
Вот так пружины плавно все просели -
Часов супружества ("с тоскливым боем плен").
Скоропостижно (ведь ещё не осень -
Твоя, моя...) часы рассасывает персть;
Для них иной судьбы не просим...
(Ведь брак - часы, без славной цифры "восемь"!)
Бракован был тот брак!..имеем то, что есть.
"Спасение души"?..боюсь, условность.
"В себе поломка"?..повседневный, нынче, факт.
И крутишь ты завод - уж новый, словно
С Удачей пьяною играешь в лова...
Надеясь - в этот раз всё кончится не так.
А за моей спиною - тоже, время;
И маятников - сонм (они же - кандалы).
Измены -опыт- складывал все верно -
На плечи мне, усугубляя бремя...
Казалось уж, душа - безжизненней золы.
************
Свободна ты; прилаживаем стрелки...
(Свободна - от ярма объевшегося груш)
Судьба нам про любовь так пишет мелко!..
Наш Первый Взрыв... сбегает Счастья пенка...
В сердцА, проникновенья стрелок, не нарушь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753773
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Не теряй своих орбит.
На одной из веток Древа
Ты – Ребенок (Плод из Чрева),
Пуповиною пришит.
Не теряй своих орбит.
Пусть вокруг – иные кружат.
Но – крепка бывает дружба,
Как столетний монолит.
Не теряй своих орбит!
Превращая в праздник будни,
Пусть любовь с тобою будет,
Дав в ладони меч, и щит.
Если ж призрачный пульсар
Тёмной массою поманит,
То моя планета станет –
Волшебством от грозных чар.
Не сходя с своих орбит,
Чуть ускорю я движенье.
Будет путь тебе открыт
Для иного притяженья…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753963
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Вітер чепурився в мене на плечі,
Терся в парасольку, мокру на дощі:
- Ой ти, хитрий легеню, я он мокра вся,
Обіймаєш локони з мойого плеча.
Не цілуй так боляче, прошу- не цілуй,
Осені краплиночки висуши та здуй,
Келихом барвистого, пригощу вина:
- Пий нектар божественний,
Скоро вже зима.
Я ж прийду до хати- кави заварю,
Дров вишневих- пахощів,
У камин вложу,
З вогником воркуючи, вечір проведу:
- Так не хочу зимоньки- літечком живу.
Вітругане- вітрику, в локони весни,
Квітом розтопися- лязь у мої сни,
Де дощі холодні ув відлунні дня,
Осідлають холодом рудого коня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753626
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
[b]Вимиває поріг дощем осінь,
Щоб по чистому в дім свій зайти,
Перевірити, що відбулося,
Як вона мандрувала в світи.
Її дім - це не звична оселя,
Її дім - це ліси і поля,
Це міста і містечка, і села.
Її дім - це принишкла земля.
Вимиває, щоб золото чисте
Засипати в засіки свої,
Щоб звучали вітрів марші в тиші,
Щоб туманилось в голові
Від кохання усім новим парам,
Хто весілля і осінь чекав...
А вона їм все щастя, до краплі
Віддає...Так, усім, кохає й кохав...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753527
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Ліпила вареники вперто,
Солодкі… ліниві…
На кодових брамах знімала таємний пароль.
І друзі у неї, усі перетинчастокрилі,
Зліталися легко,
коли вона входила в роль.
Ще ті цвіркуни…
Всі учасники дивного дійства –
Пісків сіячі… копачі оборонних траншей.
… ти спішно окреслював межі свого королівства
… і плів павутиння
довкола зелених очей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753561
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Журлива рапсодія осені,
Чуттєва струна скрипаля…
І кучері жовтня, навощені,
Виблискують міддю здаля.
Осріблює паморозь пудрою
Траву перепрілу щораз.
Закладено силою мудрою:
Всьому своє місце і час.
Цвісти, а відтак плодоносити,
Прийняти дочасні дари –
Сусальні коштовності осені,
Барвисті, леткі кольори!
І перш, ніж у сон провалитися,
Ще сонця зробити ковток,
Що, мов поторочена китиця,
Розпалось на жмутки ниток.
І знову чекати пробудження
Крізь холод зимовий і біль,
Допоки гілки перестуджені
Трястиме лиха заметіль.
Нічого, здавалося б, зайвого –
Ні менше, ні більше, як є.
А сад усміхається айвами,
Останнє тепло віддає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753566
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Картина Роба Гонсалвеса «Древесный офис».
[i]Стихотворение написано в соавторстве с Herr Veliborr von Purr-pur,
благодарю за глубокое проникновение в тему
[/i]***
Иду, как Жанна, на костёр,
В тепло и свет, от мрака ночи.
Ведут деревья разговор
Вокруг меня. Слова пророчи.
Я там чужая, в том лесу,
Где каждый ствол – прямым укором,
Ведь я дрова в огонь несу,
Что раньше были частью бОра.
Не мной оплачено тепло.
Я – отраженьями живая.
О том, что искрами ушло,
Пою порой, к тебе взывая…
Но нить судьбы - не отыскать,
Бродя на уровне инстинктов…
Меня любой залётный тать
Обманет в зоне лабиринтов.
Не плачу, нет. Сквозь едкий дым
Взываю к порожденьям ночи:
Уж коль процесс необратим,
Пусть лишь один меня захочет…
К нему, от ужаса дрожа,
Уйду, едва костёр погаснет…
Темнеет светлая межа…
Кусочек неба сверху дразнит.
Там небо! Ах! Потоки слёз
В неровном свете заалели…
Там тучи прячут свет от звёзд,
Там небоскрёбов цитадели
Вокруг громадами встают,
Моих кошмаров продолженьем!..
Позволь познать судьбу твою,
Входя во храм самосожженья…
***************
"Входя во храм"?!.мы в нем живем!
И купола в нём - из бетона.
Урбанистической наш дом
Разыгрывает эхом стоны -
Ночных скитальцев, что идут -
Сквозь едкий дым автомобилей,
(Куда?..зачем?..не в этом суть!)
Потерянных в сплетеньях "или",
И в лабиринтах "может быть"...
(Где кости Минотавра стлели).
Там тать сомнений нашу нить,
Украл; теперь пути нет к цели.
(Нить единения сердец,
Что нам бы показала выход).
Бетонный лес - он суть мертвец,
И нас он разлагает тихо.
Идешь - как Жанна, я - как шут...
Для Месяца ж - одно и то же!
Пусть гороскопы все солгут,
И все твои кошмары сможет
Предать хоть кто-нибудь огню,
Золу развеявши по ветру!
Я песню, издали, твою,
Услышав - прослезюсь, наверно.
Всяк мегаполис, он - садист,
Он - лицемер и пересмешник;
Ему мы платим гроздью кист -
За все удобства. Нас он нежно
Засасывает в суету,
В трясину спешки и бетона.
И мы - настойчиво, в потУ -
В неона, шума, стрессов зону...
Усердно лезем, входим в раж,
И прыгаем порой с высоток...
Забыв, что "храм" - совсем не "наш",
Ну а ещё - о Духе что-то.
...сгорают искрами летА...
Среди дремучих новостроев
Господствует лишь пустота,
Гипнотизируя игрою.
Здесь греет души лишь Луна,
Но не огонь, что в этом "храме"!
В нем, я - один, и ты - одна...
И только эхо между нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753457
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Неба просинь дождём печалится…
До утра лихорадит грусть
Так, что впору уже отчаяться…
Я люблю тебя… и боюсь…
Прикоснусь под дождём нечаянно…
Искрой трепетною зажгусь!
А в глазах у тебя – прощание!
У меня в словах – ну и пусть…
Осень – ветреная разлучница
В серых лужах играет блюз
В ритме сердца моём – прислушайся!
Веткой тонкой к тебе тянусь…
Золотыми листами падая
На прощание – обернусь
В сером небе – следами радуги!
Я – люблю тебя! …и боюсь…
ID: 525057
22.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753456
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Воздушных замков истинный секрет,
Луч из окна, непознанная тайна…
В мечтах я рисовала твой портрет,
Моля о скорой встрече неслучайной…
Ты всё не шел. Сгущалась ночи тень.
Сужался круг от света обозримый.
Тянулся год – один ненастный день,
Вбивая в грязь и взлёты, и порывы…
Уныние тянулось без конца.
Всё, что кипело, - каменно застыло.
Я не узнала милого лица,
Когда, как лёгкий бриз, ворвался с тыла
Твой голос в одиночество моё.
Он ставни – распахнул, сорвал запоры!
Шутя – в глубины тайные нырнул,
Ища там: Нежность? Преданность? Опору?
Бутоны раскрывая, не любя,
Он опьянял надеждою искусно.
Искал – спасенья. А нашел – себя.
Отпрянул, испугавшись силы чувства.
Свернулся в игл наставленных комок,
И в прошлогоднем снеге – затаился.
Когда ж эфир от слёз моих промок,
Надеждою на голову свалился,
Весенним первым трепетным дождем,
Паломником, вернувшимся с дороги,
Сквозь шторы туч пробившимся лучом.
Сказал «люблю…» - и замер на пороге.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751588
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 26.09.2017
[b]Ихь_лебедь_ихь*[/b]
Картина "Лебеди, отражающиеся в слонах" Сальвадора Дали.
[i]Диптих написан в соавторстве с Herr Veliborr von Purr-pur,
за что ему моя глубокая благодарность[/i]
[b]Нагре́бнево[/b]
Вхожу, как в воду, в зону подсознания.
Ты в ней… как дух неведомый… мираж?
…Близка ль тебе – за этой тонкой гранью я…
Мой дикий Лебедь, ты ответ не дашь…
Я там уже – не гибкой, и не белою,
Не Лебедем, одною из колонн…
Прости за то, что я с тобою делаю…
Но ты ли это? Это просто Слон
С таким подвижным–вижным–нежным хоботом
Обвить, касаясь… Не имея рук
Лишь рябью я… А ты… всё ходит ходором…
Но как мне близок… сладок каждый звук…
Не прячь лица! Я здесь – почти доверчива…
Раскрыта – до последней наготы…
Слоны – свои локаторы развесили,
Но говоришь со мной – конечно, ты…
Побудь немного – мягкостью касания,
Проникновеньем – этой глубины,
И лебединой нежностью желания
На гребне неосознанной волны.
*****
[b]Орна**_ментально[/b]
На скалах голых разводя огонь -
В моей груди, где что-то билось, тлея -
Под глупое моё "Не смей! Не тронь!",
Играла ты опасней Прометея.
Я ж - страх скрывал под маскою своей,
Остерегаясь разочарований...
Но прошумели крылья лебедей,
Распаливая пламя между нами.
И ты рукою нежно провела -
Предпоцелуйно, жарко, вдоль нефрита...
Сожгла во мне остатки - грязи, зла...
И чирвою мои все карты крыты.
Сомненья - вожделения волна -,
Все смыла прочь, всё заселив... слонами!
И вот уж сердцу грудь моя тесна,
И хоботы оттуда рвутся сами...
Подвижно-вижно-влажные слоны
Сумбур так рады в сердце женском сеять!
Терпенье - на закланье, я и ты,
Кладём вдвоём, во храме наготы...
Слоны и лебеди - замкнулись, как и мы...
В орнамент безконечный - шесть и девять!
*****
* Ich liebe dich
** Первая буква имени Орна - О, стихия имени Орна – Огонь, имя связано с огненной стихией.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752277
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
На переливах
Відчаю –мости.
Солодкий мед омріяної згуби.
Занадто пересолене “прости”
Зростає десь в душі
і кривить губи.
Усього ніби
Порівну… а втім,
Печаль таку не випити ніколи.
Почому нині цінності? почім?!
Крихка мінорність
замкнутого кола.
Тонкий баланс
У кольорі і ти -
Пульсуюча, палаюча мішень. Це
Панічний страх тієї висоти,
…що прагне серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751456
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Мне тебя не хватает, до боли в закрытых глазах,
И бороздками слёз прорывается горечь наружу,
Как святая слеза на забытых давно образах...
Но ни словом, ни звуком молчанье твоё - не нарушу.
Нет, ты можешь, конечно, о многом со мной говорить,
Но пустые слова забивают сознанье, как ватой.
Я сквозь морок иду. А могла б - над землёю парить.
Только в том, что люблю до сих пор, разве я виновата?
Разве в том, что настал, виноват этот летний рассвет?
Это птиц щебетанье - кому и когда помешало?
Ты беспечно уходишь, лечу я голубкой вослед,
Прижимаюсь сильней, натыкаясь на острые жала
Безразличия. Этой фальшивой струны.
Тех изысканных пут, что взрастили, вскормили мы сами.
Мы друг другу давно ничего, ничего не должны,
А могли б говорить бесконечно и нежно - сердцами.
ID: 675255
30.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750883
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Наснилась нині рідна хата,
Де я у ній- мале дитя.
До церкви йду, за руку, з татом-
Враз пробігає все життя.
Де мама хліб пече румяний,
Де світло б'є, мов у раю,
Рушник простенький, вишиваний,
Молитва... образ на краю.
Всідаюсь нишком у бабусі
На ліжку- гори подушок,
Цілую знову кволі руці,
Несу в дарунок споришок.
Той, що стелився коло хати,
Вінком хрестився з її рук.
Там їсти несла тихо мати,
Із уст наспівувався звук.
І я вдихала мамин запах,
В нім смакувала радість й сум,
Мов цілувала цвіт на липах
І відчувала серця шум.
У нім світились очі тата-
Його слова, його душа,
Свячена ним в Йордані хата
І я у ній- його пташа.
І так мені вже мило стало,
Таких побільше снити снів,
Де сонце тихо б лоскотало
На перехресті моїх днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750283
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 13.09.2017
Ну хто такий поет? Це той дивак,
Що знає ті ж слова, що й інші знають.
Та має він найкращий в світі смак
До їх порядку. Душу обіймають
Вони не раз. Не раз проплачуть знов.
Не раз отим порядком нас заставлять
Повірити в найкращую любов!
Поети - люди, що коханням правлять.
І що найкраще в світі Божім славлять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749406
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Спи. Я поцілую.
Я тебе почую
За морями, ріками.
Ніченька повіками
Водить, щось шукає.
Вона ж тебе знає.
Спи. Я поряд. Любиш?
Більше приголубиш?
Я тебе цілую.
Спи. Я почаклую.
В мене ти найкращий.
Не віддам нізащо
Навіть Янголятам
Небесним дитятам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749253
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 06.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2017
Пікантний післясмак
Терпкого меду.
Сміливе, неоправдане тату
На кистях рук. На мій окрайчик неба
Схились спонтанно.
…то є час дощу
Час гострої
Пульсації у скронях,
Мов віртуальний танець комашні.
Час рахувати краплі на долонях
…і витирати
сльози на вікні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749216
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Не відкрию, не відкриюсь,
В душу не впущу,
Зроду не скорюся кию,
Скіпетру й мечу.
Не засклити порожнечу
Диханням твоїм.
Може хто й замислив втечу, -
Не вини її...
Замурую вхід і вихід.
Десь у далині
До вечірні, дзвони тихо:
Ще не лихо,
Ні.
У біди своє причастя -
Рани посолить.
Може розлюбити вдасться,
Та знаття б, коли?
За світанки, ніч - розплата, -
Вік не калатай.
Краще змучене стакато
Серця, хоч і страшнувато,
Аніж німота.
01.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749062
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Найди меня.
В безумии потерь
На дне сыром хотела я укрыться.
Неверьем заколоченная дверь
От слов твоих – желает приоткрыться.
Ты манишь, и зовёшь издалека.
Как челн внутри бурлящего потока,
Протянута, дрожит твоя рука,
Моей груди коснувшись ненароком…
Прости. Я слишком близко подошла,
Я твой покой нарушить – не хотела.
Зачем возник ты?... Я давно спалА,
Забыв, как, разливая жар по телу,
Потоки праны будит поцелуй,
В глубины тайны змеем проникая,
Как две руки – потоки райских струй –
Тугих шнуровок петли распускают.
Природою проложена стезя
Моим ладоням – «тещина дорожка»…
Молчи… молчи… я знаю, что нельзя…
А вот сейчас – уже наверно можно?
Стоишь в короткой майке у перил,
На животе мой взгляд – узлом завязан…
И, что б ты в трубку ЕЙ ни говорил,
Но мне ты – даже взглядом – не обязан…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749076
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Я шепотіла літу: «Не спіши…
Чом похапцем збираєш ти пожитки?...
Недавно лиш закінчились обжинки…
Тепла мені хоч крихітку лиши…»
Його так відпускати не хотіла:
Тримала руки, вішалась на шию,
Що й досі шрам не передпліччі ниє,
Бо надто притискалася до тіла…
А серпень, ледь насупившись: «Пора…
Як хочеш, заберу тебе на південь,
Лиш вдосвіт, закричить як тільки півень,
Приходь до ставу, тільки в акурат…»
У захваті зібрала три валізи:
Вечірні плаття, капці, сім парео,
Бікіні, босоніжки і сомбреро,
Хотіла ще, та більше чомсь не влізло…
Натомлена, я прилягла... на трішки,
В думках була у гамаку на пляжі.
Та сон всі крики півнів переважив,
Лиш десь опівдні я проснулась... в ліжку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748660
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Было-не было счастье болью,
зыбью - явь, пробужденье - сном.
Ярких радостей поголовье
уместилось бы под зонтом,
время - писанная зануда -
удивилось до пары фраз
и, недавно случившись, чудо
вдруг потопало в первый класс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748719
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
«Подивився:
Годинник стоїть.
Серце,
Неначе його хто ковтнув,
Поринуло знову в печаль...»
(Ісікава Такубоку)
Всі годинники зупинились:
Ніхто вже час не міряє –
Ні вздовж, ні в поперек.
Часоміри затихли,
Наче ковтнули рибину –
Ту, холодну, що тхне аміаком,
Ту, банькувату, в очі якої
Зазирав Торквемада,
Лускою якої
Засипало срібним попелом
Не одні Помпеї розпусні.
Годинникарі
З останнім живим дзигарем
Пішли у вигнання
Шляхом битим-розбитим,
Білим шутером всипаним.
А може то сам Час
На людей прогнівався?
Чи може бог коліщаток,
Демон зілля-дурману,
Що планетами-кульками бавиться
Поселив нас серед болота «сьогодні»
І застеріг думати
Про прийдешнє
Навіть йому неясне....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748456
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Знудило...певно від присмаку меду
В кожному, болем народженім, слові.
Бал НЕДОрим, - у набридлій любові
Знову загрузло приречене НЕДО...
Все йому муляє, як не харизма,
То безталанності мовні ознаки.
Десь же зимують омари, чи раки,
Доки не виловлять, хай і запізно.
НЕДОсмакує, - закинуть подалі,
Хто розбереться, де кращі, де гірші?
Завтра, як вежі, піднімуться інші
Крутяться ж рими, як НЕДОпедалі.
Гострі, як лезо, бо колють, як шило,
Цвяхи вбивають!.. коли вже залишать
Нівечить душі отим НЕДОвіршем?
Господи, дай мені хоч НЕДОсили
Витерпіть згіркле, скалічене схоже,
Словоплетіння хай непоказного,
НЕДосконалого, сірого...МОГО!
Серцем малюю, не вміючи, Боже!
Знудило вже, чи ще знудить, не знаю.
Що не напишеш, назвуть бур"янами,
Зріжуть під корінь, посіяне нами,
НЕДОдивившись, - стежина до Раю
Онде, над прірвою щулиться, скраю.
26.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748045
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Зповзти по стінці. Задушити крик
Душі до краплі й почати спочатку.
Зліпити насінину віри з крихт,
Що між лушпинням кинуті на згадку.
І зрозуміти:виправить все мить,
Та зустріч, де мене чекати будеш.
Ти обіймеш. І більше не болить.
Бо ти мене не втратиш й не загубиш.
Так закохатись, щоби із душі
Зповзла старенька шкіра ніби атом.
Ти присвятиш мені свої вірші?..
Ти будеш дарувати таке свято?..
І пожаліти, що одне життя
Дав Бог мені,коли тебе зустріла.
Ти мене кутав як мале дитя
В свої обійми і у своє тіло...
О, мій Господь... Я знов збожеволіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747988
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Залиш. Я схожа на усіх.
Я і обійми зайві крала.
І без кохання цілувала.
Я знала :це великий гріх.
Забудь. Я зовсім не свята.
Я вмію інколи брехати.
Та не навчусь ніяк втрачати.
І ріжу з власного хреста
Для тебе дошки. Щоб ступив
По кладці тій у мою душу.
І щоб щасливою буть змусив.
І щоб мене завжди любив.
Я ж твоє диво із всіх див...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748004
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017
За нереально
сірими дверима
проціджую зволожений пісок.
Зелений птах з дзеркальними очима
сканує душу.
Фіговий листок
Не прикриває
сорому. Безпечна
рятує відстань від усіх недуг.
…і я тобі не подруга сердечна.
…і ти мені ніяк
не перший друг.
Стоячі води
чорної криниці.
І щастя мить у межах трьох хвилин.
…і синій дим із запахом чорниці
то просто Winston
зі смаком ожин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747941
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 27.08.2017
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/10/109/256/109256011_cb36ca41319fc2910bccca0947e1a4b6.jpg[/img]
Что это было? Пламенный угар?
Случайных встреч внезапная двузначность…
Между орбит давно остывших пар -
Туманности залётной непрозрачность…
Планеты, что давно кружились врозь,
Лучами чувства не пересекаясь…
Коль нет любви – по жизни повелось –
Приходит (вне орбиты) – воровская…
Приходит, чью-то душу озарив,
Внезапным светом майского сиянья.
Слетают годы, лгут календари,
Мелодия неровного дыханья
Врывается, как вихрь, в привычный быт*…
Затмение любви – туманит разум,
И страсть – короной солнечной дрожит,
Сдвигая сферы, незаметно глазу…
Так душно в мире! Так мне тяжело!
…Затмение… Что с нами будет завтра?
Дождь проливной с утра стучит в стекло,
Сменив погоду жаркую внезапно.
*мелодия - Сергей Любавин - "Эта женщина"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747140
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 27.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2017
Так сі скоро вже змеркає, як глибока восінь:
Холод тисне трохи з ночи, зрані зимні роси.
Люди в полю, як мурахИ- косіт, жнут, молотіт,
Всьо скиртуют, возіт, носят- півниці золотіт.
Взяла м фляшку молока, сіла на свій ровер-
Їду тихо в пів села, як той старий жовнір.
Коліжанці, каждий вечір, везу, би свіженьке,
Так юш хлопу догоджає- то юш третий... Женька.
Як їм їхала селом, коло пасовиська,
То ми стримала на хвилю сусідка Мариська.
Розказала всі новини, жи в селі за тиждень:
Хто з ким спит, хто сі розвів, а хто вмер- не вижив.
Стоїмо ми, розмовляєм, чуєм, шось у корчах
Так сі тламит, як у лісі, вовки серед ночи.
Страх ми взяв, Мариська змовкла, мову ї відняло,
А вно в корчах то іржало, то назад втікало.
Стала м ціла кам'яна, ногами не рушу,
А ше їхати кусок і вертати мушу.
Стала... мовлю молитви, Мариська сі хрестит,
Вно си моцно румигає, та галузя пестит.
Всьо тріщало, як в тім пеклі, вочи му горіли,
Ми з Мариськов сі хрестили і жити не хтіли.
Вочи м вперла, руки ломлю- то нечиста сила,
За всі пльотки нині буде нас двох молотила.
Морду виперло з кущів- мало певно роги,
Я м сі стала сповідати... впала до дороги.
Як лежала на дорозі, то ми облизало,
Так храпіло на ди мнов, шось видно казало.
Но м чекала, би скінчило ті чортівські чари,
Би не взєло у казан, на й ми лише нари.
Як, їм юш прийшла до себе- як риба з водиці:
Шляк би трафив тую Стефку- то її ослиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747343
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Как её встретил, сейчас я уже не вспомню:
Был страшно пьян и, конечно, чертовски мил,
Но умудрился заляпать ей джинсы кровью –
После того как отбил от пяти громил.
Или от трёх... Впрочем, разница небольшая.
Помню: лежу, а напротив – её глаза...
Так и влюбился, какие они, решая:
Сине-зелёные... как это? Бирюза!
Звали девчонку красиво, но очень странно,
Как королеву французскую из кино.
К рыжей Марго я «приставился» как охрана.
Будет моей! Мы поженимся! Решено!
Каждую ночь мы почти до утра гуляли,
И до сих пор на танцполе ей равных нет.
«Рыжая бестия» – так её называли,
А мне казалось, что ангельский виден свет.
Ну, я даю! Ничего себе затянуло!
Не попытался ни разу залезть в трусы!
Вдруг мне на улице девочка подмигнула –
Платьице школьное, ранец и две косы.
«Что за одна?» – удивился. «Да это Ритка!»
Не замечал без Марго ничего вокруг...
Каждое утро мне девочка-гимназистка
Строила глазки, идя впереди подруг.
Через неделю она, наконец, решилась:
«Может, в кино пошли бы? (А грудь – выдох-вдох...)
В «Синема» в восемь», – и в воздухе растворилась.
Я ещё школьниц не трахал, помилуй Бог!..
Что-то в ней было, не знаю, но ноги сами
К Рите несли – изменилась любви шкала...
Рыжая бестия с длинными волосами
В «Синема-Сити» у кассы меня ждала.
Я на свиданье впервые явился трезвый,
Но потемнело в глазах, гоню время вспять:
Как же я мог, ловелас, донжуан облезлый,
Без макияжа любимую не узнать?
Ритка-Марго – офигенная приколистка!
Мне никогда не удастся её забыть.
Не поженились мы, жалко. Марго – артистка,
Кинозвезда! Я – всё тот же. Но бросил пить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747339
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Що зробити, щоб тобі сподобатись?
Може, сукню з золота би виткати?
В небо пресамісіньке достукатись,
І тобі білети звідси вислати?
Як тобі пояснювати :в Всесвітах
Не знайдеш такої пречарівної?
Я б цілунками будила вдосвіта.
Ти до мене... Як до божевільної.
Ти втікав. Я за тобою гналася.
Не кохав. А я у те не вірила.
Я тобі в коханні зізнавалася.
А собі - я біль в сто пуд відміряла.
Ти ж лиш мій?.. Я.. Знов лише намріяла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746679
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Я Вас кохаю. Більше, ніж кохаю!
Та лиш зізнання мого не чекайте.
Ідіть, де йшли! А я... В думках благаю :
-Та хоч мене Ви якось зупиняйте!..
Ці почуття намішані. Красиві?
Та я не знаю. Я ж бо не цінитель.
Ми були б з Вами більше, ніж щасливі.
Та Ви не Янгол мій... Не мій Хранитель.
Від Вас ні сліз моїх, ні поцілунків.
Про Вас я не розказую нікому.
Завіса приготованих лаштунків
На душу впала... Я ж Вам як чужому
Подряпини показую. Цілуйте!
Ви відвернулись. Ви боялись крові?!
Ідіть, де йшли!Ви інших полікуйте
Стодозами дешевої любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746478
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Не дай мені стати дорослою. Чуєш?
Читай всі листи, що писав про кохання.
Не дай, щоб боліла душа! Ти шматуєш
Мовчанням своїм мене з ночі до рання.
Не дай... Ти казав - я маленька дитина.
І так мене пестив і гладив руками.
Ти кинув... Пішов... Чи моя це провина,
Що прірва і біль десь стоїть поміж нами?
Він дуже хороший. Напевно, що й любить.
Він ніжний, красивий і більше цілує.
Та спомин про тебе всі ночі погубить.
Люблю ж бо тебе... Й він колись це відчує.
Я Янгол лиш твій... І це душу катує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746116
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017
[i]Картина - "М'який годинник на момент
першого вибуху", Сальвадора Далì.[/i]
Диптих написаний у співавторстві з
Herr Veliborr von Purr-pur, дякую за співпрацю
[b]ВсЕсміх[/b]
Лунає ВсЕсміх звідусіль:
- [i]"М'яке завжди влучає в ціль!.."[/i]
М'який, яскравий та липкИй...
Привабливий він - ЧАсу плин!
На тло його -лишень послухай!-
Присіло людство, наче муха...
(Ще на ЗорІ,* ще як Біг-бЕнг
Статичності рвав міць стремен).
Хотіло людство -п'яне й сонне-
З краЄчку, глянути в Безодню.
Шість лапок вп'явши в циферблат,
У зАхваті, сидить що "над",
Плювало людство в чорну Прірву,
І жоден з тих плювків не схибив.
Та регіт Прірви був гостріш,
Аніж від друга, в спину, ніж:
- "Та плюй собі, нахабне бидло!..
Ти ж ще не знаєш, що вже влипло!..
І Час ТебЕ, у грі своїй,
Вже не відпустить, як не дій.
Сиди сумирно, шарж на бджілку;
Вже прилетять невдовзі стрілки,
Чий рух невпинний, повний сил,
ТебЕ зітрЕ, ретельно, в пил!..
І пил той, знаєш, недаремно,
Впаде згори - сюди, до мЕне;
То плюй, покИ що...чом би й ні?..
З плювками, будеш - тут, на дні!"
Дарма працюють люто крила -
Лиш витрачають рештки сили!
Ми лиш на трішки відповзли
Від володінь отої мли.
І споглядАєм: безупинно,
З Небес, ЧасУ шматочки линуть...
Вирують фарби навкругИ,
Безбарвні - ми, лишень, й гріхи.
Тож сидимО - нахабні й вбогі,
Безсилі...
зклеєні всі ноги...
Пластичність - всюди, Окрім як
У нас самИх, де зло і ляк.
Метелик все це споглядає.
(Це ті, що прИйдуть потім, з РАю)
Як смак ми втратимо, як сіль,**
Й зітрЕться слід наш звідусіль,..
Годинникар підкрутить вранці
Пружину змін цивілізацій...
І прИйдуть ліпші за всіх нас,
Нехай хоч трохи!..рАз-по-рАз...
Так Всесвіт вчить: - "Простіші водню***
Ви будьте, й бережіть Безодню!
СтрашнИй не забувайте Суд,
І лиш благословення, з губ,..
Нехай злітають ваших всюди -
За будь-яких умов, о люде!.."
А сміх летить потоком мар -
Сміється з нас Годинникар...
[b]ВСЕплач[/b]
Сунеться Часу загусла ріка.
Людство зухвале – саме собі кат.
Спільної користі не визнає,
На заборони нахабно плює.
Крутяться, крутяться Стрілки-Віки,
Час швидкоплинний. Та всім невтямки,
Що упаде у Провалля Ікар,
Лиш забажає Годинникар.
Бачиш? Безодня нейтрально-німа,
Там НадновІ**** поглинає Пітьма.
Можуть Метеликів крильця малі
Разом змінити орбіту Землі?
Війни. Земля під ногами тремтить.
Люті пожежі. Живому – не жить.
На Циферблаті всі стрілки дрижать.
…Мертві очима до неба лежать.
Зводить Пружину незрима рука.
Сунеться Часу невтримна ріка.
Ми підточили основу основ.
Люде, згадайте, що Бог є Любов!
#########
* - на такій собі "Абсолютній Зорі", тобто
на самому початку взагалі будь-чого;
** - Євангеліє від Матвія, 5:13;
*** - водень - найпростіший елемент
Періодичної системи;
**** - наднова́ (Супернова) — це зоря,
що раптово збільшує свою світність
у мільярди разів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745935
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2017
Є у серпневій терпкості щось магічне,
Сповнене світлих передосінніх див:
Жолудів жменя, вкинута у наплічник,
Ніжно-солодка м’якоть доспілих слив…
Струни трави в зіпрілому воборо́зі*,
Що награють мотиви гірських висот,
Сонце липке, розхлюпане по підлозі,
Мов ароматний персиковий компот…
Є щось таке смиренне і таємниче
В цій передвересневій легкій журбі:
Ліс у свої покої соснові кличе
Свіжістю смол і пахощами грибів…
Замшею моху, темного і густого,
Де потають підошви, мов серед хмар, ─
Просто прийти й побути у тиші з Богом,
Налаштувавши серця свого радар.
Хай вільний вітер бавиться у волоссі,
Тіло солоне дубить, лоскоче нюх!..
Дай собі шанс укотре прийняти осінь,
З легкістю відпустивши серпневий дух.
[i]*Воборіг ─ конструкція на чотирьох стовпах, призначена для зберігання сіна.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745451
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Є у серпневій терпкості щось магічне,
Сповнене світлих передосінніх див:
Жолудів жменя, вкинута у наплічник,
Ніжно-солодка м’якоть доспілих слив…
Струни трави в зіпрілому воборо́зі*,
Що награють мотиви гірських висот,
Сонце липке, розхлюпане по підлозі,
Мов ароматний персиковий компот…
Є щось таке смиренне і таємниче
В цій передвересневій легкій журбі:
Ліс у свої покої соснові кличе
Свіжістю смол і пахощами грибів…
Замшею моху, темного і густого,
Де потають підошви, мов серед хмар, ─
Просто прийти й побути у тиші з Богом,
Налаштувавши серця свого радар.
Хай вільний вітер бавиться у волоссі,
Тіло солоне дубить, лоскоче нюх!..
Дай собі шанс укотре прийняти осінь,
З легкістю відпустивши серпневий дух.
[i]*Воборіг ─ конструкція на чотирьох стовпах, призначена для зберігання сіна.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745451
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Ты отдаляешься. Рельсами, шпалами,
Стуком вагонным, гудками перронными,
Скоро нежданная, стылая, шалая,
Ранняя осень повиснет над кронами.
Будет сквозь тучи, промозгло-дырявые,
Серые будни привычно просеивать.
Мысли, что связи с тобой потеряла я -
Желтым узором по каждому дереву.
Нет тебя, нет тебя. Виснет молчание.
Ты недоступен, как небо вчерашнее.
Влагой в глазах проступает отчаянье -
Сломанный колос над черною пашнею.
Ты отдаляешься. Рельсами быстрыми
Тает надежда когда-нибудь встретиться.
Только в душе негасимыми искрами
Голос любимый всё светится, светится…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745145
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
[i]Картина "Лебеди, отражающиеся в слонах" Сальвадора Далі.
Диптих написаний у співавторстві з Herr Veliborr von Purr-pur[/i]
[b][i]Текучість[/i][/b]
Текучість
То що ж, у цьОму світі, "воля"?..
Ти дуже хочеш знати, теж?..
Ми вільні - обирати ролі?..
Себе, у грі "Смішні та голі",
Вмуровуємо в гірші з веж.
У нашій волі - обирати,
Чи нам дивитись в Божім світі -
У вир подій...а чи загати
ПопЕред очі будувати,
І в сірості убого скніти.
А Всесвіт - бал різномаїття!
І все - цілком єдине в ньОму;
Так дивно - це не розуміти!..
(Мабуть, гостріші в цьОму діти!)
Картина це підтвердить, знову.
Незвичний погляд це карниз,
Де тлін втрачає владу рис...
Далì, звідтіль, дивився вниз.
І бачив звідти надтекучість -
Подій та форм, і суті, фарб...
Багато хто б хотів торкнутись -
Отих речей, в них взяти участь,
Та страх шепоче:
- "Ні, не варт!.."
На вухо, він:
- "Постій в сторонці!..
Дивись у темінь, бо ті фарби -
Яскраві надто!.. ти не в змозі
Їх осягнути; краще в позу
Ти стань, щоб їх ігнорувати!..
Нехай проходить світ повз тЕбе,
Слонів стриножать хай "герої"!..
Безпечніш - не дивитись в небо,
І в лебедях нема потреби!.."
Страх домінує над тобою!
Жени йогО, повз опір криз!..**
Бо у житті, за призом - приз...
Наважся тільки, озирнись!
** - маються на увазі гострі, хворобливі,
стани психіки
############
Спокій
В полотно вдивляєшся, Поет.
Світ фантазій – благодатна тема;
Розум там заточує стилет,
Та в безумстві пишуться поеми.
…Лебеді – мов кручені вужі,
Серед голих скель та сухостою…
Часто-густо ходиш по межі,
Чисте – тільки небо над тобою.
Що тобі спокОю не дає?
Що тривожить? Що тебе страхАє?
…Озеро перлинно виграє.
Роздуми… і хвиля затихає…
Ледь колише пір’я вітерець.
Я присплю лебідку, тихо-тихо…
Чом зусилля зводиш нанівець,
Та у чому ти вбачаєш лихо?
Чом лякають тіні в глибині
Тих створінь величних та вухатих?
То ж не крокодили там, на дні,
А слони – великі дитинчата.)))
Озирнись - на розуму межі.
ВИвільнись. Де страх тримає душу,
Всі вузли-загати – розв’яжи,
Заборони – з легкістю пострушуй.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744671
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 05.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2017
Розчини в мені сум. Гарно так. Ніби мед в філіжанці.
Подаруй мені Космос. Цілий. І постав в ньому браму.
Подаруй ще сьогодні. Прокинемось вдвох завтра вранці
У будиночку нашім. І сходимо потім до храму.
Подаруй мені час. Лиш мені. Вечір. Ніч. І розмови
Наші вдвох. І мовчання на двох. І на двох одна тиша.
І закохуйся в мене сьогодні, і вчора, і знову.
І я знаю :нікому й хвилини мене не залишиш...
Ти словами й зірками для мене молитви напишеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744585
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Дивись зі мною зорі і цілуй.
Цілуй. Цілуй. Тобі я дозволяю.
З тобою зорі я благословляю.
А ти мене знов віршами злікуй.
Візьми мене за руку і мовчи.
Я знаю, що так мало ми знайомі.
Колись цю мить побачимо в альбомі...
Мені вірші мої нашепочи.
Давай всю ніч гуляти. Я і ти.
Ну, майже всю, а ранком звариш каву.
На смак свій приготуй найкращу страву.
Десь тут, далеко наші лиш світи,
У котрі можем вдвох лиш увійти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744612
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Задовго до зустрічі я тебе знала,
Кохання й цілунки в дощі я зліпляла.
Тому, коли дощ - це молитви із неба,
Де ти мені треба. Де ти мені треба.
Тому не дивуйся. Я геть не чаклунка.
Я просто малесенька твоя відунка.
Читаю листи паперові, де пишеш ,
Що навіть у сні ти мене не залишив.
Чом завжди всміхаюсь? Я дуже щаслива.
Ти будеш кохати, коли буду й сива.
А я замість Янголів крила малюю
Маленьким метеликам. Потім цілую.
Привчив ти мене до цієї роботи.
Я в сонця наберу для них позолоти.
Що Янголи роблять? Крильцята малюють,
А потім цілують швиденько й чаклують.
Ти спиш - а вони біля тебе чергують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744386
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Як сутінки огорнуть твій світанок,
Дощів завісу вип'є суховій,
Як сірим смутком ляже на твій ґанок
Печаль років … то пригадай Її.
Хоч для любові пізня вже година,
І серце мудрістю наповнилося вщент,
В зіницях тлілих зблисне: «Ти єдина!»
І під грудьми так млосно запече,
Й торкнеться сонця – Її дивосвіту...
Бо сонцесяйності не зупинить рокам.
Напнуті ще вітрила пізньоцвіту,
Дурманом вишня спогад обпіка.
І щоб відпити хмелю того дива,
Відчути щастя, простір, висоту!
П'янкого трунку, божевілля зливу!
Ти в серце впустиш… Осінь золоту.
Ремейк .... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 03.08.2017
О, що мені заплідненість уяв,
Каміння сумнівів в потоці рішень,
Як віру в «нас» ти легко так відняв?
Давай, давай, за нас, за двох вирішуй!
Колись тверда - хитається земля,
І тріщини пішли по видноколу.
Давай, давай! А жайвори в полях
Для нас для двох - не задзвенять ніколи...
Тобі твоя свобода дорогА?
То що, наш син не має бути спільним?
Що в нім ТВОЄ: рука, а чи нога?
Бери усе. Ти маєш бути вільним.
Дитина - це ж основа із основ,
Містком між нами, не дороговказом!
Отож, щоб світом правила любов
Давай, давай усе робити разом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744424
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017
[i]Навіяно піснею "Ні обіцянок, ні пробачень"
Слова і музика: Сергія Лазо[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V3xsNGJf-3s[/youtube]
Іще два тижні стежками раю,
Все з нами поряд - і шум, і тиша…
Твій карий погляд очей вбираю,
Коли в них пристрасть пливе – густіший…
Приспів:
Ні перемовин, ні побачень,
Не склалося у нас з тобою…
Лиш клени чули - осінь плаче,
Любов змінилася журбою…
Я в перший раз відлітаю в літо,
Твого волосся ще раз торкнутись,
Горить шипшина кривавим цвітом,
Ні зупинити, ні озирнутись.
Приспів
То що ж нас так розвело, єдиний,
Хто жовтим сяйвом спалив дерева?
Спадає листя, летять хвилини,
А я щаслива лише серпнева…
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744519
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017
У омута запретной глубины
Живою – в нелюбимость – с головою…
Что хуже: гребень призрачной волны
Иль в паре – одиночество с тобою?
Что горше: правды серенький наряд,
Иль крыльев белых тающая небыль?
Прямая безысходность ноября
В лицо и в душу – леденящим снегом.
Безропотно сейчас иду ко дну.
Твою бесстрастность – в душу принимаю.
Уйди сейчас. Оставь меня одну.
Тону. Перетекаю… Улетаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743812
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017
[i]«Я от него бежал сквозь мрак ночей и дней,
Я от него бежал сквозь годы прожитые,
Я от него бежал сквозь лабиринт теней
В сознании моём, и слезы лил я злые,
Скрываясь, а потом смеялся над собой,
И ввысь мечтой взмывал,
И вновь летел в провал.
И погружался в бездны страха роковые,
И слышал топот, топот за спиной.»
© Дафна Дюморье «Ребекка*»
Перевод М. Карп[/i]
Опять они преследуют меня…
Те волны слов, что чувства поглощают.
Невидимые в суматохе дня,
Стемнеет лишь – они роятся стаей,
И жалят, жалят с каждым днем больней.
Я застываю (кровь струится ядом).
Я одинока – в сонмище теней.
Ни слова больше! Помолчи. Не надо…
_____________
*Читаю зараз роман Дафни Дюмор’є «Ребекка». Давно не отримувала такого задоволення. Ще з часів, коли вперше, будучі школяркою, відкрила для себе «Джен Ейр» Шарлотти Бронте.
Якби я вірила в реінкарнацію, то я б подумала, що моя душа ВПІЗНАЄ знайомі переживання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743827
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Ти у місті, котрого немає.
В місяці тринадцятому ходиш.
Хтось тебе у ліжку обнімає
Холодом, що з розуму аж зводить.
Між дощами вулиць, що існують
У уяві погляду в ніколи.
Там сьогодні Янголи полюють
На думки, що на вірші змололи.
Ти в будинку, що не будували.
Дивишся в віконечко й щасливий.
В жодній з п'єс як ми ще не кохали.
За вікном для мене знову злива.
Як дитина я чекаю дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743555
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 27.07.2017
Ти вбив її...за що її ти вбив?
За що глумився, розпинав і мучив?
Подер у шмаття, як старі онучі, -
Діряве впало щось біля верби.
Лежала, бо зіп"ятись хоч на мить,
Вже не могла, спасінням звала тишу.
За стовбур відчайдушно учепившись,
Вже й не молилась, чула як бринить
Не нота, не мелодії лади, -
Бринить шматочок... ще помалу, дихав
Спіткавши кару, ухопивши лиха
Без сили, без надії, без води.
Гострили леза навчені кати, -
Останні дві хвилини. Вже до страти
Ведуть. Беріть, хоч нічого віддати.
І серед них я бачу...Боже, ти!..
Ти вбив її...за що її ти вбив?
Твоїх страждань мірилом їй не бути.
Вже напилась і меду, і спокути
Вплелась у креп жалобної габи.
Нема пророка у моїм краю.
Хто встиг, той нашу долю і вінчає,
З добром, чи злом, як карта випадає.
Спішить судити...Хто? Кого? Чию
Ламає душу, кривдить, розбиває?
Я не боюсь, давно вже не боюсь,
Молитвою й сльозами поділюсь.
Нема пророка у моєму краї.
23.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743544
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 27.07.2017
Прости меня.
Была я неправа,
Когда в сердцах давала волю гневу…
Стыда румянец
Занял пол-лица…
Наверно, поздно «белкою по древу»?
Повинная
Склонилась голова
Покорно в ожидании расплаты.
Иду к двери
В предчувствии конца.
И тут вослед неслышно ты
«Куда ты?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742474
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 22.07.2017
[i]«Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
є хтось такий, як невтоленна спрага…»
Ліна Костенко[/i]
Не зважуся торкнутися руки.
У плин думок свою, несамовиту,
Я не зроню, як краплю на піски.
Без мене Вам – простіше, мабуть, жити?
Ожинами – заплетена межа.
Пішли Ви в безвість, щоб не повернутись.
Та крізь колЮчки тягнеться душа,
Щоб хоч слідів останніх доторкнутись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742439
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 22.07.2017
Ти хочеш злетіти? А сили немає й повзти.
Ти хочеш піднятися-топчуть, як вшей з кошенятка.
Не просиш нічого. Та з Богом ти завжди на ти.
В дощах і багнюці потрощені твої крилятка.
Ти хочеш літати? Людина-не Янгол. Ходи!
Вставай. Ну, підводься. Ще трішечки... Вистачить сили...
Життя - як пустеля. Потрібно б горнятко води.
Потрібно... Потрібно... Щоб просто до неба любили!..
Коли вже ні крил, ані сил, ні бажання повзти,
Коли всі дощі твої крила в багнюці змішають -
То знайдеться той, хто на руки візьме. Ти пливи
До неба руками. Бо мрії Вас двох там чекають...
Найкращих у світі найкращі з найкращих кохають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742873
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Що та крапля, коли скоро злива?
Сльози Бога в пригоршні збирай.
Непідсудний, як ворота в Рай
Відчинились... хай собі глумливо
Сірим хтось замулить виднокрай,
Бо душа, чи щось взамін, - вразлива.
Що той глум, коли брунатним соком
Вишні налилися на гіллі?
У росі купаються джмелі,
Можуть і вкусити ненароком...
Як серця холодні і малі,
То й біда на них накине оком.
Що там ті образи, коли голос
Навздогін лоскоче?.. не збагнеш,
Чи то сон, чи ти скучаєш теж
Так, що й світ коцюрбиться навколо?
Не нанижеш пам"ять, не зітреш, -
Дві душі звінчали видноколом.
Спрага прокидається спроквола,
Що та крапля? - падай, не бентеж.
18.07.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742770
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Десь роздавали край неба крила,
А я пір'їнки собі просила.
А я просила... Хоч зовсім трішки,
Щоб крила зшила. Стомила ніжки.
Хтось набирав у торбинки цвяхи,
Хтось комусь в душу кидав реп' яхи.
Хтось лиш прокльони, плював у спину.
Хтось народився в оцю хвилину.
Мені дісталась краплина віри,
Зірвали крила, лиш кров і діри
На моїх плечах. О, скільки крові!
Та у душі-Всесвіти любові!
Безкрилим досить хоч трішки віри.
І їм у небо! І їм у вирій,
Де Бог на лавці читає книжку.
Де з хмар-хмаряток ніжненьке ліжко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742704
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Добре посеред літа
стрибнути в потяг
і дременути в пошуку
свіжих думок,
взявши в дорогу
лише необхідний одяг,
ложку медового сонця
і вітру ковток.
Вкинути у наплічник
буденні турботи,
щоби, як мотлох,
пожбурити прямо з вікна…
Й переконати себе,
вже напевно всоте:
ти – музикант,
а твій настрій –
це тільки струна.
Тож і тобі задавати
душі ритмічність,
щастю своєму – об’єм,
а думкам – висоту.
Добре, що ця дорога,
завдовжки з вічність,
знає, що ти переслідуєш
певну мету:
Просто втекти,
розвіятись,
захмеліти
від фантастичних вражень
і кольорів!
Всі ми в душі –
наївні мрійливі діти,
спраглі нового віяння
й відкриттів.
Поки ж лисніє ребрами
вздовж дорога,
й потяг ритмічно кашляє
серцю в такт,
подорож ця –
іще одна перемога,
спроба
у буднів випросити
антракт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742137
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Патриції - мов свині повновиді!
(...Дніпро чи Тібр - вода однак тече...)
Кривава - всоте - зрадницька корида
навряд чи на Мальдівах вам пече.
Тож блеяти не треба "Україно!"
і - срібняки ховати в рушниках.
Бо хлопчики підстрелені - у глину...
Іуди - на Мальдіви... в літаках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742066
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Занедбаного серця
Дика тундра
Настояна на сонячних медах.
Тріщить по швах таємна Джомолунгма.
Біжить вода…
Легким бальзамом
Плавиться на рани.
Вібрує чорний місяць на стерні…
Хто я на цих мереживах туману?
Хто ти мені?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742038
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Нет золота пшеницы. Лишь стерня.
Последний стебелёк пожух и высох.
Твоя душа не приняла меня.
Моя – откочевала вслед за Лисом
Туда, куда уходят ночевать
Мечты из детства, чтоб не возвращаться.
Берём мы, не умея отдавать.
Как горько, что приходится прощаться…
Где ты теперь? Какой несёшь оброк?
В чём дань твоя: в деньгах, мехах, заботе?
Капризы Розы исполняя в срок,
По-прежнему плюёшь в окно напротив,
Давая право тёмной стороне
Хоть изредка, но всё же возвращаться?
О, нет, мой милый… Дружба – не по мне…
Каков итог? Приходится прощаться.
Бездонность неба – оказалась дном,
Где каждый врозь, не поняты, утонем.
А помнишь, как мы были два в одном?
(Шипы из сердца достаю со стоном).
Я знаю, что напрасно рисовать
Кругами в поле – привороты счастья.
И всё же, лучше так, чем рисковать…
Где чувства нет, приходится прощаться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742020
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Вчера – ты был мне даже не знаком…
Сегодня - колебаний килогерцы
Несут сигнал, вибрирует цветком
Шиповника раскрывшееся сердце.
Мохнатым телом собирая дань,
Жужжащий шмель шаманит деловито…
Перетекает чувственность за грань,
Секунды превращая в килобиты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742029
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 16.07.2017
В солодкому завжди́ свої принади…
Глибинний смак, а чи легкі вершки…
Та так ти в’ївся в душу шоколадом…
Іду як
наркоманка,
навпрошки…
Без тебе навіть дня прожить – не можу!
Торкну́тися – щоки,́ а чи руки…
О, не зникай! Свій образ підсолоджуй!
Словами,
що солодкі,
та гіркі…
В твоїх обіймах шоколадно тану…
Від губ гарячих солодко пливу…
Твій неповторний, ніжний смак, коханий,
Ввижається
вночі,
та наяву….
Коли мене не пестиш довго – гіркну…
Біліє на поверхні сивина…
У розпачі не відшукати мірку,
Коли я буду
випита
до дна…
ID: 513581
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 26.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741596
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Простор колышется, дрожа,
Моргают звёзды безутешно…
Скользишь по лезвию ножа.
Не оступись, мой Ангел Грешный!
Крылом перебирая высь,
И осознав, что миру – нужен,
В пучину гнева – не сорвись,
Чужую злобу съев на ужин.
В чернильном сумраке теней
Судьбина-ночь веселье топит…
Храни огонь – до лучших дней,
По искрам собирая опыт.
Мы все уйдём, оставив прах,
Перемежая сказку с былью.
Пусть хватит сил – на новый взмах,
Пусть вера озаряет крылья!
Да будет площадью – карниз,
Пусть дух возносится далече!
Лети! Вперёд смотри, не вниз!
Рассветом путь уже очерчен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741592
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Щось мало статись. Поєднання душ.
Тушила небо тиша вечорова.
(Цей хижий птах, що випускає Куш*,
В його очах украдена розмова?
В його очах – небесна голубінь,
Основа світу – може захитатись…)
Нема зв’язку. Лише підступна тінь.
Моїм страхАм це привід – розгойдатись.
Біжать хвилини. Я уже – не я.
Злітаю, як відважний Серпокрилець,
До неба, та вигукую ім’я!!!
А ліхтарі внизу – рядами милиць
Тримають небо, що от-от впаде,
Якщо дзвінок ізнов не заголосить.
О, де ти є? Нема тебе ніде!
А світ без тебе – непривітний досить.
А світ без тебе – темряви тунель,
Далекий, невідомий, непривітний…
Співа смартфон, як любий менестрель!
Я оживаю, і лечу – на світло.
**********
*Ілюстрація до вірша - картина «Вечерние полеты»,
художник Володимир Куш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741192
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/19511552_314250422360745_5555255840332644579_n.png?oh=b9d6b0a691c2899a11d31a3902a56c27&oe=59CA2DCB[/img]
Не можеш? Не хочеш? - не треба!
Навіщо безжально-пусті
Слова, ні про що, у листі?
Прокляття, яке упівнеба,
Не спиниш пригніченим, "стій".
Розхристане в марнім чеканні,
Лякливо-непевне - а мо`?..
Прийшло, хай незване, само -
Ми ще не голодні, та гнані, -
Не маєм, то й не віддамо.
Не втримати, - вислизне сяйвом,
Як сонячний зайчик майне
І вже ні тебе, ні мене...
Ще вчора омріяне, - зайве,
Так муляє: "хай омине"!
Похнюплена знічена постать
Ховає джек-пот в рукаві, -
В обгортці ще долі сувій.
Молитв і прокльонів удосталь,
Дві тіні зливаються, - ДВІ!
Так просто, насправді, так просто...
07.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740202
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 04.07.2017
Засмучена ніч у душевну безодню
Скотилась, притулку шукати.
І лащиться... для кошеняти
Таке вже роздолля настало сьогодні.
Погладить за вушком пухнасте і ніжне,
Маленьке, грайливо за хвостик
Піймає і проситься в гості...
Шматочками спомини кришить і ріже.
Від себе відштовхує сірого тіні, -
Дзеркала щитами, а гомін
Затихне, легкі й невагомі,
Слова завмирають, як версія-міні
Великого райського, ніби-то, саду.
У квітах роса спочиває.
Мурчить кошеня, он де зграя
До полум"я рветься, шукає розраду.
Грайливо торкає метелик яскравий,
Цілуючи спинку і вуса.
Яка ж бо солодка спокуса, -
У темряві ночі напитись заграви.
28.06.17.
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/19437367_312285335890587_3863668782784402480_n.png?oh=07755e90df48907b21cdb537d2316589&oe=5A1059ED[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740004
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 01.07.2017
[quote]Я хочу дощ... І плакати під ним...
Любов Ігнатова
[/quote]
Цей дощ – не дощ, це органза на вітрі,
Розгойдана у прорізі вікна.
Гроза толочить хмари у макітрі,
Скрегоче, мов обірвана струна.
Така приємна свіжа прохолода
На висохлі знекровлені ґрунти!
Збігають цівки сріберні по сходах,
Стара іржава ринва торохтить.
Так віртуозно клавішами стріхи
Перебігають струмені-нитки,
А грім у небі лускає горіхи,
Від гуркоту здригаються листки.
І добре так пробігтися босоніж,
Струсити сльози Бога у траві,
Й, докупи склавши ковшиком долоні,
Ловити крапель порухи живі!
І слухати, як обмиває злива
Твоїх думок розпечений граніт…
І вірити: в житті не бракне дива,
Бо диво – це насправді цілий світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739910
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 01.07.2017
Шалена ніч. І місяць – стигле манго.
Колін ковзнула музика… й до п'ят.
Дивись, милуйся – я танцюю танго,
У сяйві світла, в променях розп'ять.
Найкраща з грацій – муза мого тіла.
Одвічна тайна – контур білих пліч.
У сольнім танці магія і сила,
Свобода рухів, серця стук у ніч.
Торкаюсь неба: перше, друге, сьоме…
Вервечка ніг в сакральну тишу зір.
Дванадцять кроків в світ цей невагомий,
Навшпиньки й стрімголов лечу у вир.
Акорд! І стихла місячна соната -
Лягають тихо ноти врізнобіч.
В обіймах місяця – небес відплата,
Й запрошення на вальс в наступну ніч…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
І місто
прихилилося до сну…
Фантомне місто. Вавилонські вежі.
Впадеш в траву, вологу та рясну.
… я не змінила
жодної одежі
З тих пір.
Все ті ж спустошені вуста
(припухлість ти вважаєш за окрасу?)
Печаль – моя корона золота
на срібно – вогнянИх
спіралях часу.
Ця ніч така…
Тривожна й запашна.
( шматує дощ занедбані ескізи)
...ота, що розчинилася, прийшла
з карпатським вітром
у долини Гізи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739878
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
І торкнеться до мене уперше земний чоловік,
У якого в очах мерехтить перламутрова хвоя,
І притулить долоню свою до тремтливих повік,
І від доторку сего забудуся, де я і хто я…
І трава оживе під ногами, волога й густа,
І в аркані зійдуться над нами старі осокори.
«Я не згуба тобі, чоловіче, я древня вода,
Що з правіку тече й напуває смарагдові гори».
І торкнеться до мене удруге і скаже: «Бери,
Ці реліктові храми тобі залишаю у спадок…».
І сплетуться між нами всі запахи і кольори,
І солоною цівкою піт побіжить між лопаток.
І гірським полонинам забракне п’янкої роси,
Щоби спрагу мою втамувати й вогонь загасити…
І зіллються між нами вібрації і голоси,
І почнуть мироточити пальців його сталактити.
І торкнеться до мене утретє земний чоловік,
І промовить: «Ти згуба для мене, ти лік мені, жінко,
Бо коли я торкаюсь пелюстя тремтливих повік,
Твої очі стікають в долоні небесним барвінком…».
І в гортані його застрягають солодкі слова,
Перестиглими сливами тріскають, скапують в душу…
«Я трава, чоловіче, я дика шовкова трава,
На фісташкових віях росу передсвітню ворушу».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739407
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Виший, мамо, мені рушник,
Як вернуся з війни додому.
До сирого окопу так звик,
Наче в рідній хатині, я в ньому.
Виший літніми кольорами,
Листопадом, осіннім дощем,
Виший також моїми стежками,
Хай загубиться в ньому щем.
І лягали сади вишневі
На біленьке лляне полотно,
Жайвір тихо кружляв у небі,
Все болюче влягалось на дно.
Та злились кольори воєдино,
Помарнів у окопах світ:
Чорний колір, моя дитино,
Болем ліг на рушник твоїх літ.
Чого чорний?- Ридала мати,
Де поділись усі кольори?
Від окопу стелився до хати,
Твій рушник, у обіймах біди.
Вишивався вже чорним по чорнім,
Світ зомлів- в нім усі береги,
Тихо в дзвонах лунав лиш гомін,
Біль обвив днесь рушник біди.
А на нім, у смертельнім зойку,
Та стежина до рідної хати:
Чорні круки кричать у йойку...
Чорна хустка та сива мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739466
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Тут багаття палає від древніх чи душ, чи світил.
Тут гірчать полинИ, і вінки по воді відпливають.
Давні шрами мої, де сліди від відламаних крил
Заживають, і мрії у зоряне небо злітають,
Бо лікує зело, що світанком збирала в полях,
На високих могилах, в ярах, коло чистих потоків.
Поєднались в мені небо, магія, пісня, земля,
Проростаю у Рід, Живо-Корінь несу через роки.
Там багаття палає від древніх чи душ, чи світил,
Там віщують ВолхвИ, у купальському колі – танцюють
Ноги босі, і сила магічна землі та травИ
Диво-знаки пророчі для кожної долі чаклує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739347
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017
«Я вчора палила вірші»,
А з ними розпуку і втому,
І кидала біль, мов солому
У полум 'я диких вужів.
Слова я палила в листах:
Відречені , злі, одержимі,
Неска́зані, тайні, ранимі…
На шерхлих конали вустах.
Кохання палила своє -
Зіжмакане, скомкане, строщене.
В безвір'ї конало непро́щене
На згарищі серце моє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738415
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Збитки несе невгамовна душа,
Впавши в обійми Тантала.
Знала?.. якби ж то не знала! -
Крок до безодні, - не варто рушать.
Мариться сірому - срібним хоча б,
Зблиснути, може й помітять,
Крапельку серед суцвіття?
Блиск недосяжний незрячим очам?
Слово солодке на вушко зрони -
Тішиться хай і ковтає -
Більшого щастя немає,
Як у перлисті заходити сни.
Доки спросоння - невдалий ривок, -
Скельця рожеві - на друзки!..
Крають діставши із пустки,
Душу і серце, чи щось на зразок?
Котиться кульчик - зернина добра,
Муляє, проситься з хати;
Хоче знов лиха дістати,
Випивши краплю з чужого відра?
Що як приб"ється?.. напевно, пора,
Вимести темінь із мого двора?
09.05.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738276
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Море злизує з берега рани,
Залишаючи сіль цілунків,
І приправлена сонцем прана
Пророста у Всесвітню Думку.
Розбентежене небо у хвилі
Губить ясно-червоне коло
І вітри махаонокрилі
Пахнуть піснею матіоли.
Вечір сутінь підмішує в барви,
Як мільйони століть до мене,
Ще бродили тоді кентаври,
Ще співали тоді сирени,
Ще блукало світами Кохання —
Неприкаяне і не грішне —
Як пречиста сльоза прощання
І як листя терпке торішнє...
Море злизує з берега рани,
Пестить пінисто шлях зворотній,
Перетворює біль на шрами,
Заживляючи слід самотній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738113
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/b/4/113/840/113840675_2.gif[/img]
Сонце вже сідає. В грудях щем..
Жменю срібла кидає на трави.
Квіти в лузі, вимиті дощем,
Болем в очі хлюпають яскраво.
Червоніють маки на межі,
Ті, що рук твоїх колись торкались…
Мрії, перекручені вужі
Сплять собі. Тебе не дочекались.
Відблиском червоним – не души
Ти – моя надія, і примара…
Пелюстками маків від душі
Відлітаєш, танучи у хмарах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738228
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Не молитвою, так прокляттями,
Заступаю тобі біду.
Рвем розлючено долю в шмаття ми,
Поки прірву ту перейду.
Скелі чорні, мости - хмаринами
Зависають, лишень ступи.
Ми зустрінемось, ми зустрінемо,..
Коли Місяць роздасть серпи.
Десь же кладочка, може й зірвана,
Зачеплю за гори оскал.
Хай хустина безладдям зібгана,
Хай молитва моя різка, -
Вузлик з вузликом не розгубляться, -
Кладку вив"яжуть на ходу.
Може лихо тоді й посунеться,
Як під ноги йому впаду?
Смужка чорна на сіру зиркає
Не збіліє до ранку ні?..
Хмара кублиться, тільки зіркою
Їй не стати і уві сні.
04.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736926
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 08.06.2017
Я буду Вас цілувати
Спогадом.
Я буду Вас обнімати
Холодом.
Я буду з Вами колись
До ніколи.
Милий. Озвись. Озернись.
Ніч постоли
Кинула в річку. Втопила
Не плачу.
Ткала їх з щастя.
Та їй я пробачу.
Скільки отих вечорів
Геть пропали.
Ми ті постоли їй вдвох
Вишивали.
Ось ми не разом.
Тому і кидає
Нічка постоли,
А річка впіймає.
Твоє серденько мене
Не шукає.
Будеш кохати мене?
Янгол знає.
Тільки мовчить...
І вже спатки лягає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736792
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 08.06.2017
Зелені Свята. Пахне зіллячко,
Янтарно піняться меди,
Святочно замаїв подвір’ячко
Невтомний червень молодий.
Розгойдане повітря дзвонами,
Під ноги стелиться чербець.
Земля, обернута іконами,
Лежить до неба горілиць…
І на бджолиній мові молиться:
Гуде, вібрує, торохтить…
Убрались затишні околиці
У незабудкову блакить.
Пахтять букетами клечальними
Хатки привітні, чепурні.
Є між обрядами сакральними
Прадавні знаки потайні,
В яких з правіку закодовано
Природи гармонійний лад,
Як благодать, з небес дарована,
Як Вічності квітучий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736554
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 06.06.2017
Степной
Обворожительный мираж
Уходит в зазеркалье, дребезжа…
Мне эту восхитительную блажь
Не удержать
на кончике ножа.
Не разглядеть
За бликами огня
Солярных звезд, вспотевших от тоски.
Пусть ангелы споткнутся об меня
На том конце
обугленной доски.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736318
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Я осмелев, на лед скользнула босиком.
Влюбленный в радугу, дарил он ей лучи.
Но обжигаясь, перепуганным листком,
Затрепетала, - льдины горячи.
Дыханьем пламенным мосты все сожжены, -
Согреть божился, входы-выходы закрыв.
И в ослеплении, не чувствуя вины,
Бессрочности дала аккредитив.
Лед завлекал коварно-дерзкой чистотой.
Маня искристым зовом бьющихся зеркал,
Еще и способ отыскал такой простой, -
Сонетами подолгу услаждал.
Пока я слушала, из трещин кружева
С Луной сплетали мост Серебряный в ночи.
Я уклонилась, отступив едва-едва,
И прямо - на горящие мечи...
01.06.17.ред.
20.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736382
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017
...о том, что лето за окном,
что даль - опять светла,
мне рассказала - злато! хром! -
янтарная пчела
Что оседлав звенящий луч,
покинув божий сад,
влетела в дом... ( а в нем... А в нем - престранный маскарад...)
Был разговор, как мед, тягуч,
Как сон - витиеват...
Ведь излучала дивный свет
причудливая весть:
Что смерти нет. Что смерти нет.
А только Лето - есть!
Что встанет всяк - vivat, amen! -
коль солнце скажет встать.
Что и кладбищенской траве
в охоту прорастать
Слетев с катушек и корней,
вздымаясь на дыбы,
Младенцам мертвым щекоча
их мраморные лбы...
Пчеле поверила вполне.
Хоть саван - бел и груб
И улыбнулась ей: я - не...
( с утра холодными, как снег,
лишь краешками губ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736450
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Я десь руками згрібаю тишу.
Я розумію :тебе не буде.
Я сотні віршів тобі напишу.
А ти ще будеш сто літ усюди.
Я буду вкотре себе винити,
Що відпустила... Це ж неможливо!
Я буду в вічність тебе любити.
Та це для тебе не є важливо.
Я буду бити руками землю.
Я буду вити на місяць тихо.
Я зрозумію, що це даремно.
Це не взаємне, це моє лихо.
Від сліз я впаду... Й роздавить вихор...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736453
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017
А бабуся теж матуся, тільки у квадраті,
Бо роботи всі справляє подвійно у хаті.
Тато хоче пироги, а мама оладки
І в онучки на спідничці знов чудові складки.
Онук просить запіканку, а дідусь- малину:
Наша бабця все ж найкраща в світі господиня.
Миє, пере та прасує... не відпочиває,
У суботу, зпозарання, до школи шкульгає.
Донька хай собі поспить- замучена дуже,
Зятя тоже не розбудить- і не думай, друже.
Бо вони для неї діти, до віку маленькі,
Той шанує, доки може, своїх дорогеньких.
Поки мама з татком сплять, сніданок змайструє,
До обіду все закупить, уроки зготує.
Дідусем керує так, що той лишень стогне,
І онуків дуже любить, до серденька горне.
Бо їх любить певно більше за ріднії діти:
Вже не знає, що їм дати, купити, зігріти.
Всі для неї онучата- то діти в квадраті,
Хто ж ще може звеселити бабусю у хаті.
Онучата в її житті, то Божії бджілки:
Вічна весна, вічна пісня, заквітчані гілки.
То ж шануйте всіх бабусь- матерів в квадраті,
Бо вони таки найкращі господині в хаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735337
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Так тонко слово
Вигострив ...мечем...
І стрілами з епох,що відбули,
Серця вціляєш,
Що тобою... зацвіли...
А,я - струна,
Лиш ...сонячна струна...
Від подиху твого...озвуся...
Золотим випаду дощем,
До тебе по краплині...підіймуся...
На зламі переходів
І століть
Любитиму...і світло буду лить...
На Небозводі засвічусь на мить,
Аби дістав... свою лаврову віть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735264
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Хочеться, Вороне, сиру ласий шматочок?
Це, коли стежку хвостом підмітає руда?
Стеле так м"яко і солодко слово скида,
Не озирайся, накинь на дзьобик замочок.
Хай собі блудить, виманює й примовляє.
Чорне крило не відбілиш і часу не гай.
Їж собі сир, захлинеться слиною нехай -
Жадібне серце укотре, заздрощі крають.
Молоху зорі насняться спалахом ночі.
Хочеться келишок сяйва, яке ж бо на смак?
Хитрощі, білою ниткою зшиті сяк-так,
Медом присмачені щедро - душі морочить.
Добре словечко приємне й кішці приблудній.
Кинули крихту хлібця і на руки взяли,
А на бочок, щоб зігрілась дурненька, - смоли...
Вороне, їж собі сир, не слухай облудні,
Пустопорожні слова і коли-не-коли,
Мудрого згадуй Езопа, - рядки незабутні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735301
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Я залишила ніч на порозі зірок.
Я залишила рік біля дерева в полі.
Я сьогодні відмінно завчила урок,
Щось змінити незмінне в твоїй, моїй долі.
Я кохала тебе як кохають лиш раз
Десь у книжках, у фільмах, в якихось романах.
Тихо ткалася ніч зашиваючи час
У кишенях зірок і в темрЯви жупанах.
Ти мене теж кохав. Знав, що я не піду.
Ти так впевнився в тім, що тебе не боліло,
Коли кидав слова, бив об землю тверду.
Залиш душу. Шмагай ти так боляче тіло...
Я пішла... Хоч кохала. В назавжди несміло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735311
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
********
Пий вино, моя діво бентежачих снів!
Ти сьогодні грайливо належиш мені,
Розіп"ята на ложе, немов на хресті...
Ми неначе удвох пропливаємо Стікс…
Серго Сокольник
***
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734320
НАВІЯНО...
Від кохання глибин не рятує вино.
Ми злітаєм на хвилях, пірнаєм на дно.
Пристрасть рушить бар’єри усіх заборон.
Тож цілуй, доки плату не візьме Харон
В царство темряви, звідки нема вороття,
Перевезти у спогади наше злиття…
О, і там ти не будеш байдужим мені!
Тож віддайся до дна, найсолодше – на дні,
Чи злітає кохання ізнов до зірок?
Чи то заздрість людська уже зводить курок,
Чи Харонові губи, байдуже-німі,
Вирок «винна» безмовно гукають в пітьмі?
Усміхаюся я цим химерним думкам.
Шал кохання підвладний лиш справжнім жінкам,
Обніми, всі вагання руками зітри
Терпкі краплі на тілі губами збери…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734867
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 26.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2017
Постіль стели мені –
Чистий арктичний сніг.
Квіти збирай мені – пряні альпійські луки.
Випий мене, вітре… сонячний оберіг,
Щастя циганське –
з рук у найперші руки.
Йди, сіроманцю,
На спалах готичних вій.
Серце навпіл (власне, знати тобі не конче)
Грай же, сліпий заклинателю древніх змій.
Ріки медові…
я засинаю, вовче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734400
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 22.05.2017
“…Серце моє, що дозріло
На дереві пізнання,
Серце моє, що вкусила
Змія,
Чорна, чорна ноче,
Може в тебе воно?»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Моє серце
Стукіт копит повторювало,
Підспівувало скорострілу,
Шаленіло, чекаючи поцілунок кулі,
Злітало разом з птахами в небо –
Синє, як сон лелеки.
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі дощу весняного.)
Моє серце
Сховала до чорної скрині ніч:
Ніч-ворожка, ніч – діва вовчого племені,
Молода черничка
З намистом розірваним (зорі),
З розбитим дзеркалом Місяця,
З очима-безоднями,
Зачинила серце моє до темної скрині
Ключем з жилавої криці.
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі, що падають з Неба.)
Моє серце
Співало реквієм
Часу нашому кульгавому,
Вторило ритму Сонця –
Шаманом з пророчим бубном,
Коли воно сховатись хотіло
За виднокрай покалічений,
Аби лишень не бачити
Як люди людей вбивають.
Серце моє загублене.
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі дощу весняного.)
Серце моє
Уривки музики
Ховало у своїй пам’яті –
Музики порожнечі вічної,
Прірви бездонної – музики споглядання,
Де загубив я тебе – у яких нетрях ночі,
Серце моє неприкаяне,
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі, що падають з Неба.)
Серце моє
Кусали змії чужих снів
Поцятковані знаками
На гнучкому хребті межичасу: ромбами,
Серце моє незахищене –
Серед холоду тепле, серед білої криги черлене,
Де шукати мені тебе?
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі дощу весняного.)
Серце моє,
Що дозріло так передчасно
Стиглим червоним яблуком
Впаде в чорноту нірвани,
Живим годинником
Міряє нескінченність ночі,
Серце моє загублене,
Яке відшукати марно –
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі, що падають з Неба.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734161
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 21.05.2017
Травень, сімнадцяте. Ранок. Квадрат вікна.
Поверх - дев'ятий. Дорога. Дроти. Стіна.
Сонце танцює - і знаки химерні на
звичних предметах вібрують - горять незвично...
Сонячні "па" на естраді мого стола...
Радіохвилі з незмінними бла-бла-бла...
Де ти взялася, дурненька мала Бджола,
в світі, що пахне не медом...
...в кращому випадку - хрустом
цупких папірців,чи парфумами NINO RICCI
Безладом... Блазнями ( їхні серця - картон),
вчасно не вжитими " Вірю", "чекаю", "оммм..."
Цвіт на шпалерах - повір - то лише фантом.
Та позаяк ти вже тут - то побудь ласкава:
В мене є кілька хвилин - випий зі мною кави
звісивши лапки з відчиненого вікна,
спостерігаючи: травень, трамвай, весна,
ранок, жебрак, лімузин, світлофори, фари...
Поміж новин, хмародерів, дахів, дротів,
снайперських куль і палаючих літаків
в сонячне небо пливуть невагомі хмари
,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734062
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 21.05.2017
Мовчи, вовчице
Місячна, ще мить,
І спалахне у травах срібна шерсть.
Не арфа, то душа твоя щемить,
Сп”яніла
від дурману перехресть.
Мовчи, вовчице…
Плавиться роса
Під жаром твоїх лап… (о Лелю -Лель….)
То не жага, то входить в небеса
Твоя
шістдесят сьома паралель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732979
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Розчекай мене. Розкохай.
Бачиш, зорі померзли вранці?
Розгукай мене. Позичай
Трішки щастя мені. В фіранці
Вітер руки свої погрів.
Ноги кутав в тюльпанах диких.
Ти забути себе велів.
Я ж ревіла собі на лихо.
Відвернувся. Така, сяка.
Некрасива, чужа, чужинка?..
В душу вкинув ти мідяка.
А казав :я мала дитинка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732962
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
СтОячи біля хати
Дивлюся в небо сіре.
Буду тепла чекати
Поки ми' стане віри.
Скоро ці хмари-круки
Зникнуть із небокраю.
В щирій молитві руки
Біля грудей складаю.
Вірю, що ясне сонце
Знову освітить гори,
І запливе в віконце
Неба блакитне море.
І розіллються квіти
Різними кольорами,
Будуть сміятись діти
Разом з землею й нами.
Будуть рости дерева,
Будуть життя родитись.
Мрій заповітних мреву
Вірю - дано здійснитись.
Є ще в нас добрі люди,
Віддані світу, й Богу.
Радість, я знаю, буде!
Вірю у перемогу.
Як мій дідусь ранЕний
Вірив, і так здійснилось.
Є ця надія й в мене:
Ми не дарма молились.
11.05.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732901
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Любитимеш…
Допоки ще сичі
Не розлякали нас у стиглих липах…
Допоки я у тебе на плечі
Не розридаюсь
відчайдушним схлипом…
Допоки ще
Розкришені слова
Не розчинились у горнятку кави…
Допоки плаче скрипка степова
У сон-траві
до п”ятої октави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732635
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Намалюю тебе у прозі,
Обцілую до міліметру.
Знаєш, що не є в моїй змозі?
Поділити твій дотик з вітром.
Мої ревнощі сягнуть стелі
Всіх всесвітній без меж будинків.
Замурую тебе в оселі,
Де зі мною ти наодинці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732562
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Просипалось жито в долоні мої з твоїх.
Дихалось легко,а,власне,на повні груди.
Спалося добре.Полями котився гріх,
Жертву шукаючи,легко ішов між люди.
Ми ж опирались,вигнанці із райських земель,
Ще потенційні,ще безневинно чисті.
Пахло отавою.Сонячна акварель,
Змішана з росами, бавилась з нами в листі.
Знаю напевне,що ти цю картину б міг
Переписати,переінакшити звуки.
Саме тоді,ніби перша з земних утіх,
Те райське яблуко впало до нас у руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731661
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 08.05.2017
Так не можна. Побити душу.
Розіпнути її і цвяхи
Вивертати. Кого примушу
Кров прибрати? Хіба що птахів.
Так не треба!Кричати можна.
І благати. Та все даремно.
Розіпнути ж бо може кожен,
І залишити. В нічку темну
Я блукала по небу вкотре.
Усі зорі я поштовхала
На долівку. Як той непотріб
Потоптали. А я кидала
Їх на місце. Маленькі зорі
Навпаки облетять і ляжуть
В дірочки,що у небі. Угорі
Про кохання моє розкажуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732307
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2017
Де зорі згасають
жоржинами обрій цвіте.
Піддавшись спокусі,
розтану у світлі розмаю.
І граю промінням –
а й справді воно золоте…
Нарешті я справжня!
Хай вітер мій одяг знімає.
Нарешті я дика!
Вплітаю в волосся жасмин,
До стану латаття,
ступаю у нетрі – царівна!
Співай, дикий вовче.
Кровить хай мій страх із судин,
Іскриться з очей, шаленію –
мовчіть перші півні!
Схиляються трави
і падають зорі до ніг,
Навшпиньки ступаю –
цвітуть по слідах орхідеї.
Кружляю по колу,
мов відлік часів вікових,
У місячне сяйво руно уплітає Медея.
Під місяцем повним
танцюю у сяйві спокус,
Хай рвуть струни ельфи –
не смій підвестися нерівня.
Бо я відтанцюю, відплачу,
а ще… відсміюсь,
Допоки світанок,
допоки іще я царівна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732250
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017
У жаби і жаба
Вродилось дитятко –
Худе і незграбне
Таке жабенятко.
Годують дитину,
Та в рота не кашку
Кладуть без упину,
А всяку комашку.
Радіють безмежно –
Ростуть ноженята,
І шкірка уже,
Як у мами і тата –
Зелена, мов луг
у весняний політ.
І любить малятко
Весь жаб’ячий рід.
Зростає у силі,
Стрибає уміло.
Майстерно між хвилі
Несе своє тіло.
Та мало цього –
Співаком хоче стати.
Хвилюється мама,
У клопотах тато:
Знайти треба гідного
Вчителя сину.
Почув про це вовк,
В дім приніс їм новину:
«Не падайте духом,
Музцентр - за потоком.
Директор там муха,
А вчитель сорока.
Навчить жабеня
Вона хутко співати.
Є досвід у неї
Талант розвивати».
Вдягли малюкові
Сорочку, краватку.
В музцентр, за потік,
Повели жабенятко.
За місяць уже
Воно нотки всі знало.
І арії з опер
Відомих співало.
А потім афіші
Розвісила муха:
"Концерт у гайку буде,
Милий для вуха."
Охочі послухать
Зібралися ментом.
На сцену музичні
Внесли інструменти.
Крісла привезли,
Мікрофон і динамік.
І пісня за піснею,
Як у програмі,
Над гаєм зеленим
Знеслась, полетіла.
І крилами гучно
Птахи лопотіли.
Мурашки і зайчики
Аплодували,
Вовки і лисиці
Роти відкривали –
Були подивовані
Співом чудовим.
Хоч, певно, й не знали
Жабиної мови.
Концерт закінчився,
Із крісел всі стали.
Їх очі світились.
Їх душі сіяли.
Несли жабеняті
Волошки, ромашки
Вовки та лисиці,
Зайці та мурашки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732243
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017
Із хаотичних ліній, кинутих навмання
фантасмагорність візій погляд зловив, не я.
В звуках напнутих тиші, гострих у темряві
слух невловимо впише голос той візаві.
В чисте прозоре слово, мовлене на духу,
звична мораль загорне сутність якусь глевку.
Оптика світобачень, дій, почуттів, думок
дійсність заломить, наче промінь в пустий замок.
Бийсь кулаком у груди! Правду носи, мов щит!...
В гроті ілюзій люди. Посеред моря - Кит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731764
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 05.05.2017
[b][i][color="#ff0073"]
Вечер...Свечи...Ложе...
Звёзды...Страсть...Огни...
Губы...Руки...К коже...
Трепет...Мы...Одни...
Месяц...Волны...Тени...
Стоны...Тише..Речь...
Плечи...Грудь...Колени...
Сладость нежных встреч...
Водопад желаний...
Нега...Вздох...Ловлю...
Спазмы...Крики...Грани...
Я...Тебя...Люблю...
05 05 2017 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732048
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017
Я знаю, бачу, ти - мов корабель:
Пливеш за вітром, хвилі розсікаєш,
Шукаючи незвіданих земель
Зі смаком волі кисень поглинаєш.
Вітрила досягають синіх хмар...
Ти сам собі володар, Бог і цар.
І я дивлюсь на тебе, як і всі:
З захопленням милуючись красою.
Та скільки ж бо відчудження в красі...
Морська вода так схожа зі сльозою.
В твоїх світах я начебто маяк,
Не капітан, і навіть не моряк.
Ти прагнеш світла, я його даю,
Так непорушно дивлячись довкола,
Щоб ти не заблукав в чужім краю,
І шлях додому не забув ніколи.
Таке життя для тебе - саме те...
Та що ж мені так холодом мете?
Напевно ти забув, як говорила,
Що в мене теж були колись вітрила...
05.05.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732002
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017
[b][i][color="#ff007b"]Любуюся розмаєм,
Весняним цвітом дишу,
За що тебе кохаю -
Я у віршах напишу.
За посмішку чудову
І за любові трунку,
За щиру твою мову
Та пристасть поцілунку,
За лагідність безкраю,
За ніжні твої руки,
За відданість кохаю,
За серцю милі звуки.
Палаю почуттями
У цю зіркову тишу,
Кохаю до нестями,
Тобою, любий, дишу!
30 04 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731265
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 01.05.2017
В твоей ладони капелькой росы
Перетекаю среди важных линий.
Скольжу по грани черной полосы,
Стираю горький след, и щедрый ливень
Сухой пустыне – завещает жизнь,
Среди песка бесследно растворяясь…
Подчеркиваю сумерки кривизн,
Сияние – глубинам доверяю.
Беспечна, невесома и легка,
Средь прочих капель я – неразличима.
Но бережно хранит твоя рука
Ту силу, что дарю тебе, любимый…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731288
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 01.05.2017
[i]Він сидів на самому краї того, що називається підсвідомістю. Легенький вітерець куйовдив його чорне волосся. Маленькі хвильки приємно охолоджували втомлені від далекої подорожі ноги. Очима, сповненими захвату, він споглядав яскраві зорі, що висипали на темно-синє тло неба. А рука, опущена в воду, черпала срібло від місячної доріжки.
Вічність і швидкоплинність часу перетікали через Нього…[/i]
У вічності картина – не одна.
Човнярка-доля каламутить воду.
На мілині, просвіченій до дна
Вселенський спокій поряд з нами ходить.
Вода колише теплі промінці,
Думки у вись здіймаються прозорі.
І віриться – із срібла у руці
Душа твоя ліпити може зорі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731289
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 01.05.2017
Ти всім на подив
Винайшов моду :
Крила ламати
Мої.
Ти не нашкодив,
Це насолода -
Це ж бо ніяк
Не твої.
Ти за кохання
Взяв порівняння.
Тисячі в світі
Дівчат!
Твоє цькування
На моє благання
Ніби мовчання
Ягнят.
Ти не чіпай
Хоч крильцят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731043
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 30.04.2017
А що дощі?
Вони були і досі…
Що змінює наступний з них? проте…
Рука твоя торкнулася волосся,
заплуталась
у кучерях… пусте…
В них жодної
немає переваги.
Свіча прощальна… поминальна ніч.
Тримай мене за руку… білі маги
зливають віск
на контур моїх пліч.
На крижму
перевтілень… древнє свято
пливе з туманів… ну а що дощі?
Не обертайся. Просто новий статус
на білосніжних
аркушах душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731112
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Вербо світла, вербиченько!
Торкни мою Земличеньку,
Торкни правдою, вірою,
У молитві з офірою.
Бий ти ворога кнутами
За синів, що рекрутами,
На війноньку йдуть смертную,
Де за воленьку жертвою.
Моя Земленька раною...
Простелися Осанною,
Впадь до Бога Всевишнього,
Бий мене й мого ближнього.
Вербо світла, вербиченько!
Торкни мою Земличеньку,
Торкни правдою, вірою,
У молитві з офірою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727939
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 10.04.2017
Вербна Неділя сонячна –
Мед в молоці!
Моляться дню навстоячки
Верби в ріці.
Небо – склепіння це́рковці,
Лагідна синь!
Світ у воді, як в дзеркальці, –
Стільки краси!
Хлюпни собі на личенько
І просвітлій!
Ве́рбо моя, верби́ченько,
Паростку мій.
Сяють вохристо котики,
Вербні дари,
Мов підпалило ґнотики
Сонце згори.
Світ, у весну залюблений,
Білий, як дим.
Квітню мій, приголуб мене,
Переведи
Через сади просвітлені,
Серед юрби.
Хай же окропить світ мені
Гілка верби.
Днино моя розвеснена,
Вдарить-бо дзвін!
З Богом і ми воскреснемо
З-поміж руїн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727941
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 10.04.2017
Я к груди твоей тихо прильну
Повиликою нежной во ржи.
Мы плывём. Мы попали в волну.
Удержи на волне, удержи.
Коридор, уводя в глубину
В мягком свете мерцающих фар
Поглощает тоску. Зачерпну
Тёплых губ полусладкий нектар,
Сердца стук и гудящий мотор,
Мягкий шорох скользящий от шин…
Наш касаний немой разговор
Тихим счастьем назвать разреши.
Невесома, как бисер дождя
На промокшей равнине песка
Бьёт волна, сквозь меня проходя.
Мы плывём. На штурвале рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728083
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 10.04.2017
Навіщо все
Оце мені, навіщо?
Ця прохолода прибережних скель?
Замішую кораблики, мов тісто…
Плету собі журу…
о карамель
Чутливих губ,
І сірість панорами
Із сяйвом дивних риб на мілині…
Ідуть у нашу гавань криголами
Із синіми китами
на спині.
Усе! до жнив
Не зібране колосся
Палає смолоскипами в мені.
…і світиться неоново волосся
…і гусне карамель
на глибині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726912
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 03.04.2017
І
У книзі, де пожовклі сторінки,
У книзі про початок цього світу,
Замислимось, читаючи рядки,
І навчимось по справжньому любити.
Любити так, як любить Бог-Отець
Свої створіння, не лише людину.
Зібрати на землі в одну родину
Їх прагнув наполегливо Митець.
Шість діб старанно Всесвіт будував,
Задля життя єдиної системи.
Щоб кожен своє місце в ній зайняв
Випробував складні закони, схеми.
Що діялось і як все склалось в світі
Старого і Нового Заповітів?
ІІ
Старого і Нового Заповітів
З єднались книги в Біблію одну,
Щоб донести нам всі важливі миті.
Дав Бог Адаму Єву чарівну.
О Єво, Єво! Перша в світі жінка!
Хіба тебе Творець не покохав
Іще до того, як Адаму дав?
І це найпотаємніша сторінка!
Хіба не вклав з великою любов'ю
В твій образ , Єво, світу всю красу?
Чи не у тебе вклав міцне здоров’я
Щоб ти планету населила всю?
Та після Єви в книзі на віки
Розмиті ваші постаті жінки.
ІІІ
Розмиті ваші постаті , жінки –
Доньки Адама, ви ж були у світі?
Не райський сад навколо – навпаки –
Пустеля: ні дерев тобі, ні квітів!
З гріхопадінням зачинився Рай
І Єву винуватицей зробили,
А чи боротись їй зі злом по силі?
Ти, чоловіче, в змія запитай!
Та плакав Бог, як Батько і творець,
За дітьми, що від нього віддалились,
Які були роботі всій вінець!
Чому ж, чому ж не оцінили милість?
Адам і Єва і їх перші діти
Немов туманом давнини укриті.
IV
Немов туманом давнини укриті
Людей найперших на землі сліди,
Потопом руйнівним дощенту змиті,
Заховані під товщею води.
Страждав Господь, свою наславши кару
На світ, який з любов'ю будував.
Та бач, помилка. Недорахував.
З усіх істот лишилося по парі.
О жінко Ноя,Єви пра-донька!
Історія ім'я твоє не впише
У Книгу Книг , чи ти була жорстка
Чи навпаки – любила спокій, тишу?
Від тебе вже пішли у цім житті
Спокусниці, рабині і святі.
V
Спокусниці, рабині і святі.
Господь не з вами заключив угоду,
Але без вас було б, як не крути
Життя пісним, без свят, без нагороди.
Купляли вас, міняли на овець,
А ви терпляче ставились до того,
І лиш вночі зверталися до Бога,
Щоб тим стражданням вже прийшов кінець
Безплідні Сара, Лія і Рахіль,
Щоб рід ваш на землі не перервався
Своїх рабинь поклали у постіль
Чоловікам. Чи хтось з них відмовлявся?
Жінки, що не корилися природі,
Лукавий якнайбільше вам нашкодив.
VI
Лукавий якнайбільше вам нашкодив,
Жінки біблійні, змієм в душу вліз
Щоб вами спокусити всі народи,
І шкереберть світ покотився вниз.
З’явилися гетери і блудниці,
Наложниці, спокусниці царів,
Закон жінкам коритися велів
І не тримати в голові дурниці.
Єдина ціль – народження синів,
Безплідна жінка – то сім'ї прокляття,
Зверталися до магів – чаклунів,
Вимолювали бажане зачаття.
Природна хитрість їм була в нагоді
Та Божий дар жіночності та вроди.
VII
Та Божий дар жіночності та вроди
У тебе звідки, юна Суламіфь?
Завжди царі купляли насолоду,
Та Соломон вчинити так не зміг.
Він як юнак у тебе закохався,
Хоч мав гарем із кількасот жінок.
З тобою він піднісся до зірок
І в місячному сяйві обвінчався.
Лиш донька виноградаря і цар..
Нектар солодкий – піснь пісень послухай
Таке кохання незрівнянний дар,
Відкрий же душу, і вуста, і вуха.
Твій образ, що оспівують святі,
Став провідним для істини в житті.
VIII
Став провідним для істини в житті
До світла потяг, тобто до свободи,
Хтось прагне Бога справжнього знайти,
Аби переписати з ним угоди.
Хтось в каятті даремно гає час,
Бо сам з собою вже давно не щирий,
А хтось піддався нападам зневіри,
І в тих очах надії вогник згас.
В що віриш ти, знервовано людинко?
У те, що вік короткий ти живеш?
Що ні машин, прикрас або будинків
З собою до могил не забереш?
А поки ти занурилась в думки,
Здіймались в небо дві легкі руки.
IX
Здіймались в небо дві легкі руки,
Мов дві змії над світом чаклували…
Ти танцювала, рухи всі прудкі,
Юдіфь вдовиця ворога втішала.
Услід тобі неслись плітки, плітки,
Мов ця вдовиця гірша ніж блудниця,
Та коливалась в такт танку спідниця,
І оголяла стегна і литки.
Все ближче, ближче ворог Олоферн,
Вже розпалились хіть його й жадоба.
Ще мить, Юдіфь, і цей олігофрен
Зарізаним впаде мов та худоба.
Жіночій спосіб ворога здолати –
Молитися чи просто танцювати.
X
Молитися чи просто танцювати
Доньок навчали у літах жінки:
Від молитов спасіння можна мати,
За танець – догодять чоловіки.
Донька Іродіади - Соломія
Найкраще цю науку сприйняла
Що робиш ти, спокуснице мала?
Твоїм танком хтось робить чорні дії.
Навіщо, Соломіє, тобі дар
Для дівчини жахливий і кривавий?
Та виконав її бажання цар :
На блюді голова – в промінні слави!
З тих пір, як Соломія йшла в танки
Вмить замовкали всі чоловіки.
X I
Вмить замовкали всі чоловіки,
Як чули слово Вчителя – Месії,
Він все старозавітне навпаки
Відкинув, передрік нові події.
Він і без слів читав серця людей,
Його прихід означила комета –
Син столяра – Ісус із Назарета-
Вчиняє ж так, немов не іудей.
Лікує у суботу, п'є вино,
Блудницю захищає і вдовицю…
Він каже, що із нами був давно,
Що світ новітній вірі підкориться.
Від цих новин німіли всі Пілати,
І війни зупинялись розпочаті.
X I I
І війни зупинялись розпочаті,
Коли за справу бралися жінки,
Вони молились – чула Божа Мати,
І діставались ворогу вінки.
Вона, Марія, всім дала надію,
Що син її не просто так прийшов,
Що він приніс нам у серця любов,
І згине зло, яке лукавий сіє.
Славетно Діво, в Небесах радій,
Ти на землі була взірцем святої,
Заступнице жіночих наших мрій,
Бо не рахуєш, скільки хто накоїв.
Та на жінок, як і тоді, і нині
Чому ж цей світ поклав свої провини?
X I I I
Чому ж цей світ поклав свої провини
На дочок Єви, праонук Юдіфь?
Ми людства навіть більша половина
Чи на знаннях про це секретний гриф?
Чому віками нас в страху тримали,
Чи ми не рівня вам, чоловіки?
Та хто вас надихав усі роки,
Що б ви свій рід і землю захищали?
Самі питання , їм нема кінця:
Віки жінки були немов ізгої?
Ви кажете, це рішення Творця?
Брехня, це ваша вигадка , ковбої!
Ця змова чоловіча є й понині:
Тягар гріхів – лиш на жіночі спини!
X IV
Тягар гріхів – лиш на жіночі спини…
Хіба ми безсловесні віслюки?
Чому це чоловіче діло – війни,
Жіноче ж хата, діти, рушники?
Звичайно, що жилось вам так привільно,
Хотіли мали декілька жінок,
Роти нам закривали на замок,
І навіть били і брали насильно.
Мов женоненависники писали
Старий, а потім Новий заповіт,
Законом це із легкістю назвали,
Але Закон – любов на цілий світ!
Бог не хотів, щоб плакали жінки
У книзі, де пожовклі сторінки.
X V
У книзі, де пожовклі сторінки,
Старого і Нового Заповітів
Розмиті ваші постаті жінки.
Немов туманом давнини укриті.
Спокусниці, рабині і святі.
Лукавий якнайбільше вам нашкодив,
Та Божий дар жіночності та вроди
Став провідним для істини в житті.
Здіймались в небо дві легкі руки,
Молитися чи просто танцювати
Вмить замовкали всі чоловіки,
І війни зупинялись розпочаті
Чому ж цей світ поклав свої провини
Тягар гріхів – лиш на жіночі спини?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726822
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 03.04.2017
А ти кохав, отой єдиний раз:
Без болю, без обману, без розлуки,
Без слів пустих, фальшивих фраз,
Не проливаючи пекельні муки?
А чи кохав, отой єдиний раз?
А ти любив, так чисто... без вагань,
Без сумніву, без пустоти, без зречень,
Без божевільних сподівань,
Без слів пустих, промов і речень?
А чи любив, так чисто...без вагань?
А ти чекав її, ту, неповторну,
Таку палку, квітучу, молоду,
Таку чарівну- водночас примхливу,
Таку закохану у тебе, мов в весну?
А ти кохав...любив...а ти чекав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017
А ти кохав, отой єдиний раз:
Без болю, без обману, без розлуки,
Без слів пустих, фальшивих фраз,
Не проливаючи пекельні муки?
А чи кохав, отой єдиний раз?
А ти любив, так чисто... без вагань,
Без сумніву, без пустоти, без зречень,
Без божевільних сподівань,
Без слів пустих, промов і речень?
А чи любив, так чисто...без вагань?
А ти чекав її, ту, неповторну,
Таку палку, квітучу, молоду,
Таку чарівну- водночас примхливу,
Таку закохану у тебе, мов в весну?
А ти кохав...любив...а ти чекав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017
[b][i][color="#ff00ff"]Хто для тебе є я?
Розкажи мені конче:
Може спів солов'я,
Може вранішнє сонце?
Хто для тебе є я:
Може всесвіту край,
Може спрагла земля,
Чи рясний водограй?
Хто для тебе є я:
Мо краплина печалі,
Чи капризне маля,
Чи єдина з причалів?
Хто для тебе є я:
Може дівчина-рута?
Трохи дивне ім'я,
А чи доленьки смута?
01 04 2017 р
Вікторія Р[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726750
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017
Кожен наступний день – це насправді шанс,
Спроба почати вкотре усе спочатку:
Ще раз у долі випросити аванс,
Спробувати привчитися до порядку –
Передусім у помислах, в голові,
Порозгрібати мотлоху цілі стоси…
Просто радіти променям у траві,
Що на нитки нанизують срібні роси.
І не бажати більшого, лиш тепла
В рідному колі, в лоні своєї хати,
Де, мов листку весняному від стебла,
Взяти тобі судилося свій початок.
І зрозуміти істину, що життя –
Чи не найбільше диво на цій планеті!
Вкотре урок важливий собі затям:
Скільки б тобі не випало прірв і злетів,
Дім твій насправді там, де душі й думкам
Те́пло, коли вертаєшся хтозна-звідки,
Де між долонь надійних садівника
Ти – просто квітка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726670
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017
Не гуляйте
По небу босими.
Бо там пір'ячко
Ніжки ранить.
Заплітайте
Хмаринки
Косами
Бо сховаєте
Більніжпам'ять.
Задивляйтесь
У очі
Янгола.
Роздяйте
До тіла літери.
Я складу
До небесного
Подола
Щастя
Зорі
Цілунок
Вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726379
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Причаститись променем весняним
О такій піднесеній порі!
Бірюзово-ніжним океаном
День тече у горла димарів.
І пташки, прудкі, немов рибини,
В’ються серед водоростей віт:
То пірнуть у спінені хмарини,
То зненацька вигулькнуть на світ –
Цятками, мов стружка шоколадна!
Вітерець вигойдує бджолу,
Грядочки́, розстелені, мов рядна,
Зачекались на дбайливий плуг.
Все таке пульсуюче і свіже –
Притуляйся серцем і брини!
Слухай, як холодне лезо ріже
Во́гкий ґрунт, і зу́бці борони
Хрумкотять скоринкою землиці...
Як співають пружні рівчаки,
Шурхотять у нетрищах лисиці
І сухі розламують гілки…
Як ріка, мов на акордеоні,
Награє експромтом щось своє,
Й за плечима крила безборонні
Наростають, збільшують об’єм –
Лиш лети у просинь і світися,
Хай хмеліє щастям голова!
У захмарно-бірюзових висях,
Як весна, вже вкотре відродися –
Молода, заквітчана, нова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726221
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Не надо отцеплять чумной вагон.
Безумный кот отсиживал на крыше
Четыре лапы, отбивал хвостом
Заупокойный марш для глупой мыши.
Сверчок игрался стоссами листов.
Четверг с утра в два цвета разукрашен.
Мадам из высших (да,да,да!) пластов
Компот хлебала из гламурной чаши,
Метаясь между пропастью во ржи,
Избой горящей, лошадьми и спальней.
Прошу не уличать меня во лжи,
Поверьте,совпадения случайны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725098
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
А ніч, як ніч…
Це все уже було.
Магнітні бурі. Перша група крові.
І снігу - по коліна намело!
У мене в косах
стрічки кольорові -
Червоні ,
Синьо-жовті, голубі…
Шорстка долоня ковзає на плечі.
Вампір, що триста літ живе в тобі,
Я знаю,
прокидається в цей вечір…
О темна саго
Сутінків… і плед -
Вже на підлозі, й зорі креслять коло
Довкола нас. І поверх чаші мед.
Смеркає так
ванільно –полиново.
… це все- було.
Колосились жита
Від чорних гір по амплітуді струсу.
І та, що до опівночі свята,
Не відрізнить
цілунку від укусу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725000
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Бач, малесенька дрімота
Розляглася. Це ж робота.
Ручки мила, ніжки мила.
Хмароньки в дощі цідила.
Ось і Янгол , ось і сім.
Казочку Вам розповім.
Завтра. Завтра. Швидко спати.
Янголятка цілувати.
В кошик зіроньки кладіть .
Снята в ліженько беріть.
Спіть. Бо ранок вже сердитий.
Їв. Помився. Спить вже ситий.
Янгол казку вам розкаже.
Снята з віршами покаже.
Люлі, люлі. Хто не спить?
Янгол сни тепленькі снить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725045
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Поети брешуть. Їх боготворять.
Вони плітки збирають з павутиння.
Щось чудернацьке вкотре сотворять.
А зверху поприсипують хмариння.
Поети брешуть всім! Та не собі.
Хоча... Сказати правду... Їм диктують.
І хтось шукає літери в юрбі.
А потім брехунів цих ще й цитують!
Поети брешуть. Люблять брехунів?!
Вони не вміють лиш собі брехати.
Зібрати б з муз найкращих пліткарів.
Заставити... В кімнаті хоч прибрати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725042
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
А надо ли о смысле и душе?
Я " вкусностей " натрескалась" уже.
И на каком-то сотом вираже-
Что жизнь? - Игра! Летящий самолетик!-
КлешНЯми торохтят слова - клише
( А рифма здесь нужна - да-да- на "ше")
Я не могу - о смысле и душе.
Я - идиотик
предчувствуя стремительный экстрим,
когда и "над", и " под" и " вместо" - дым,
Где мертвый Босх, внезапно став живым,
( ...ты вовремя, мой друг Иероним!..)
на полотне фиксирует детали...
И пусть известно: все дороги - в Рим,
Никто не помнит, ни куда летим, ни где
взлетали.
Хоть на борту - чего не пожелай!
Церковный хор, трезвон, собачий лай,
Коррида, кровь, ломтями каравай,
Вожди, дожди, дождись меня, принцесса!
Цветут сады, стреляют стюардессы
Война- черна, как в длань Христову - гвоздь,
обгладывает беленькую кость,
читая прессу.
А капитан - в смирительном жабо-
Задорный и обдолбанный Рембо
Поет, зажав штурвал в худых коленях,
О выпивших средстВАх передвижений.
- Да не впервой, Малыш) Не трусь, мон шер!
Крути шансон, шасси, суши саше))
Смотри- летим! Мы птицы... Птицы...
Тени...
На кой тебе о смысле и душе
унылых строчек?...
И этот текст ( так мало рифм на "ше" )
чтоб не подобен был - ойой- лапше,
пусть будет - о моем карандаше...
Вот наблюдаю столько дней уже -
чем дольше им писать - тем он короче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724722
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Я від щастя земного відірву шматок,
Тим, маленьким окраєчком хліба,
З неба струшу, мов груш, ще сонливих зірок,
Принесу у долонях вам дива.
По між всіх розділю веснянкові пісні,
Хліб роздам і напою любов'ю,
Хай окрилює щастям, і вдень, і в ночі
Щире слово, зодягнене в зброю.
Розсипається день, засіває добро,
На душі веснянково, привітно:
Щастя, друзі мої, аби завше цвіло,
В нім життя ваше ласкою квітло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724523
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Знаєш, мамо, так сумно без тебе,
Наша вишня вже так не цвіте,
Лиш журавка торка тихо неба,
Де у вічність стежина веде.
Чуєш, мамо, знов вітер шепоче,
Знов читає всі мої думки,
Поєднати молитви лиш хоче,
Би журавкою в вічність нести.
Бачиш, мамо, самотнє подвір'я,
На порозі застигло життя,
Стара груша... похилене гілля,
Тут зосталось лишень каяття.
Вже не так, як колись було, мамо,
Навіть весни не ті, що були,
Тільки пам'ять зосталася з нами
І журавка, і твої світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724472
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Світе... О, світе... пощо в тобі стільки омани?
Чом твої нетрі просякли в крові до глибин?
Чи погояться колись хоч роз'ятрені рани?
А чи не змінить нічого в тобі часоплин?
"Хто ми?"питаю укотре, а в кого - не знаю.
Люди? Не люди?... Душа... вона в кожного є?
Часом буває нестримно, беззвучно волаю...
Ті, що бездушні, хто вам в руки зброю дає?
Війни... Ці війни... Роками, віками по колу.
Падають мертві, як скошені трави... Жалі...
Сонце приречено котиться з неба додолу,
Мріє теплом обігріти цей морок землі.
Марно чекати, що люди колись схаменуться.
З вірою й правдою жити - не всім до смаку.
Рани земні новим лихом колись відгукнуться...
Поки ж плекаєм надію... про ЩАСТЯ... крихку.
13.03.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723528
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Написано в співавторстві з Гостею. Різні бачення одного циклу картин...
[i]За мотивами картин художника Володимира Куша: «Вечерние полеты», «Игры полной луны», «Ключи»[/i]
Найлегший зойк -
На розвідні мости.
Найтонший пух - на магістральку неба.
Ти по той бік. Кричиш мені: «Лети!
Лети, пташино!»,
(Я лечу до тебе)
Чи розривати простір
звична річ?
(Вуаль пітьми нависла понад нами)
І чи зупинить горобина ніч
Цей спалах душ
на гранях пентаграми?
Що вічність нам?
Що нам фальшивий час?
Чи відстань від Полтави до Кентуккі?
Мільйон світів, які не знають нас.
Мільйон віків.
Всі запахи і звуки
Втрачають сенс
У зоні мерзлоти.
І горизонт, який до небокраю
Знеструмлений… і… «ластівко, лети!»
І забуваю я,
що крил не маю.
***
Ніч над містом - шатром.
Наче птаха крилом – все накрило вночі…
Не забутися сном.
Я від тебе згубила, згубила ключі.
По бруківці пером
Занесло на перон давній спогад… Мовчи!
Ліхтарі за вікном
Розхитали вагон, як не впасти – навчи…
Біле срібло зірок
Із далеких казок я черпала колись.
Стань же ближчим на крок,
Дивним сяйвом душі доторкнись, доторкнись!
Золотистим м’ячем,
В серця спраглого щем, місяць той, що люблю,
Всіх надій сіячем,
Чи торішнім плачем упаде на ріллю,
Що чекала давно,
Там проб’ється зерно як тоненькі мечі.
Крізь шатра полотно
Станеш справжнім, не сном,
І знайдУться ключі.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723453
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Геранії наспівують любов,
В фіалках день її замішу,
Весну простелю знов і знов,
Дороги дві в садах сколишу.
Вдивлюся в ніжність за вікном:
Веселка заграє з вітрами,
Прикриюсь я твоїм теплом,
Розлук не буде більш між нами.
Лягли пелюстки на стежки,
Де ми, удвох, жасмин вдихали,
Де ми, удвох, в коханні йшли,
Де ми, удвох, весну стрічали.
Вдихнем кохання своє знов,
У квіті, що весна нам лише,
Наспівують геранії любов-
Я у фіалках день замішу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723434
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Я в тобі не живу молитвами, цілунками, датами.
Я тебе не відчую на відстані чи на папері.
Ти мене не почуєш віршами, піснями, сонатами.
Забиваєш цвяхами між нами і стіни, і двері.
Ти у моїй душі вже не маєш стільця і на скраєчку.
Ти приходиш з старими ключами. Замок поміняла.
Не пиши вже ні вірш, ні роман, ні поему, ні казочку.
Ні. Пиши. Хай читають. А я... Всі свої написала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723397
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Не дай мені себе забути,
Сховай як час і вилий в небо.
Та дай мені тебе збагнути,
Згадай, що я тобі так треба.
Не дай мені злетіти в прірву,
Тримай і крила не відламуй.
Хай інші іншим зорі зірвуть.
Мені себе лиш не нагадуй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723396
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017
У танці віхоли
Жалі і болі видихати...
І рівновагу віднайти,
Морозяний вбираючи нектар,
Сердечні рани лікувати...
Підставивши хурделиці лице,
Колючим сніговієм освіжитись...
Вчепившись в тлусті хмари-баранці
(В екваторіі земноі синяви),
Немов на колисанці покрутитись...
Забринить енергія жива
Клітинка кожна радісно проснеться...
То посилають Ангели добра
Сніжинку-руну,
Що до вуст торкнеться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717910
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 14.03.2017
Я тебе цілую цілим сонцем,
Я тебе кохаю цілим світом.
Обнімаю міцно до назовсім,
Обнімаю небом, щастям, вітром.
Я тебе чекала, пречекала.
Вишивала ніжністю цілунки.
Я це щастя в молитви зіткала,
Янголам наклала в диво - клунки.
То ж дивуйся - я твоя царівна!
То ж милуйся - я твоя і тільки!
І щаслива дівчинка чарівна
Аж до неба! Аж до зір! Навшпиньки
Заглядає ніч у наше ліжко.
Прикриває ковдрою й тікає.
Ти цілуєш личко моє й ніжки.
А сам Янгол ліженько гойдає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723334
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Дай мені Боже що є. Перемножене
На доброту, на молитву, на віроньку.
Вклалося спатоньки Соненько втомлене,
Хтось почепив і натер мені зіроньку.
Дай мені Боже що маю. Сховалися
Хмароньки в ніч і тупочуть горищами.
Дай мені Боже тебе....Вже роззувалися
Хмари й ходили по стелі підборами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723343
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Йшла Оксанка вранці в дитсадок.
Крізь шпарину у чужий садок
Влізла, стала яблука збирати,
Щоби ними всмак поласувати.
В тата кров у жилах запеклась:
- Так не можна. До чодого – зась.
Хочеш яблук? Треба їх купити.
А тоді до ладу ще й помити.
- Хочу зараз фруктик, звідсіля! -
Вперлося мале, немов теля.
Обірвав оці перипетії
Тато, від недоброї затії
Визволив дитя своє. Пішли.
- Боже, мудрість доні ниспошли! –
Мовив так у голові своїй.
Стишила Оксанка голос свій.
Та не довго з татом йшла у ногу –
Вирвалась, побігла на дорогу.
Той услід:
- Дитино! Біг спини!
Там автівки сунуть, мов слони.
- Хай! Я хочу бігти!
- Стій же, муко!
Ледве встиг догнать, схопить за руку.
В дитсадку усім веліли спати,
Іграшки та одяг свій складати,
Їсти кашу, борщ із буряками,
На зарядці рухати руками.
- Я не хо.., не хо.., не хо.., не хочу! –
Дівчинка, мов автомат тріскоче.
Але вихователька – як туя:
- Треба те робити, що кажу я.
Та оте Оксанчине не хо…
Вирина зі всіх кутів і штор.
Мама просить, тато крик здіймає:
- Треба слухать старших!
Не зважає
На слова батьків мала ні трохи.
- От прийде у двір стара Явдоха –
Та, що замість рук лопати має, -
Каже дід їй, - що у льох кидає
Нечемнуль, не дасть і хліба скибку,
Що лякає, наче чайка рибку,
Бавитись не дозволяє, спати,
Лиш велить боби перебирати.
Прийде, кине на свою лопату,
Забере від мами і від тата.
- Не боюсь її! – дитя глаголе.
Бабу цю не бачила ніколи!
Але якось сниться сон дитині:
Йде Явдоха в порваній хустині,
Замість рук – великі дві лопати,
Очі чорні і горять, мов ватра.
- Ну, ходи до мене, моє злотко.
В льох тебе закрию на колодку.
Не заставлю їсти ані спати,
Будеш лиш боби перебирати.
- Я не хо.., не хо.., не хо.., не хочу!
Репетує Сяна, щурить очі.
Може це неправда все, здалося?
Щічку гладить і торка волосся.
Так і є. Ось мама, очі – квіти:
- Що з тобою? Чом кричиш у сні ти?
- То це сон був? Він мене споло́хав.
Снилася мені стара Явдоха.
- Ти її злякалась? Отакої!
Дід пожартував. Нема такої!
- Знаєш, буду я тепер слухняна.
- Звісно, моя дівчинко кохана!
Не хвилюйся, міцно спи до ранку,
Поряд я і тато твій, Оксанко.
Янгол крила розпустив, тримає.
- Дякую, матусю! Засипаю…
Як туя - означає, як дерево, незрушна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722749
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Наша Касі, ше з дитинства, їла сильно крупи,
З маслом мащені, з яйцьом, сипані до зупи.
Шо могло іше врости на сільській сметанці?
На пінистім молоці, жи си пила вранці?
Дівка вигнала, в сім'ї, нівроку, як ступа:
Повна пазуха цицьок, оберемком дупа.
Дівка вроді не дурна, не зле сі учила,
І примірно, як усі, до школи ходила.
Така була замашиста, орати нев можна-
Міх пшениці вільно несла на старії жорна.
З рискальом,* як йшла до полі, люди сі хрестили-
Так копала, як той трактор, жи тріщали жили.
А косов як володіє, най сі хлоп сховає,
Каша даром не пропала- сили дуже має.
Юш минуло певно з двайціть, років нашій дівці,
-Треба заміж вже іти:- казали їй вдІвці.
-Не дам Касю за вдівця- богатий чи бідний,
Най шукає простака, аби но лиш гідний.
Ріжні хлопці приходили, та страху чось мали:
Як но Касю котрий вздрит, то чогось втікали.
Їден день таке прийшло, жи м сі сама злєкла,
-Де ті сину годували? Чи земля сі змеркла?
Юш не знаю, чи вно мало метер двайціть росту,
Чи лиш юшку в життю пило, не бачило й кости.
Але таке веретке, як то веретено-
Так до Касі сі вп'єло, жи го не віджЕну.
Сіло тихо на бамбетлю*, диньки вибирає,
Так юш Каси з всіх боків дуже догоджає.
За якийсь час відгуляли вісілє поважне:
А в селі, як у селі, кожен шось та й скаже.
Вийшла Касі з чоловіком до полі косити:
Касі косит, а зєть носит- би їм добре жити.
Так си файно юш бидвоє зазирают в вочи,
Ніц, іно чекают, би ближче до ночи.
-Мому зєтьови не треба напевно й перини,
Такі груди, як у Касі, не мают газдині.
На їдну си тихо ляже, другов сі накриє,
Так юш голосно храпит, як на звізди виє.
Якось йшла попід садом сусідка Марушка
І присіла молодим, як муха на вушка.
Шо там було я не знаю, тілько моя Касі
Вочи мала, як цибулі, як в противогасі.
Тілько м чула, жи казала: - Ну й шо, жи ворона,
Він юш мій тепер до смерти... моя охорона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722773
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2017
Хай буде так, як хочете лиш Ви.
Хай в неба очі зовсім не зелені.
Якби зелені? Тільки уяви!
А Ви мені :
-Ви Відочко шалені!
Хай буде так, як бачать його всі.
У кольорах блакиті й благодаті.
Чом мало говорили мудреці?
Чом всі Ісуси на хресті розп'яті?
Скажіть, чому у кожного свій Бог?
Свій рай і пекло? Свій Адам і Єва?
Ви уявіть :як добре би нам вдвох...
Та плаче в ніч красуня - королева...
Не розмішую сум із цілунками. Це небезпечно.
Ніби пити горілку. Абсент. Та і той лиш зі спиртом.
Всі щось вчили мене. Та закохуюсь я недоречно.
Невдоволений вітер старим і засохлим мольбертом.
Не чекаю майбутнє. Майбутнє - одна лиш хвилина.
Не читаю минуле. Воно ж бо було бездоганне.
Помилок-сто мільярдів. Мій Янголе, я лиш людина,
І нових наробити мені ж до завжди притаманне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722609
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Незримовані рими... розтоптані мрії,
Заримовані сни... найпустіші надії,
Крила, різані болем, словесним, Пегасу:
Музо!..тихо прошу, не римуй невігласу.
Задихаюсь від болю, де серце зречене,
Запечені думки, навіжені для мене,
Де пече...притулюся, підставою стану,
Я у прірву кричу, я сльозою розтану.
Відлягло від душі...камінь в жорнах розтертий,
На старому столі каганець ген підпертий,
Поміняю свічу, заримую сузір'я,
Тихо падає дощ на солодке подвір'я.
Пристосований світ, заметроване зілля,
Заримований стиль, впале, сиве ганчір'я,
Білим... здався мені, та натомість вже чорний,
Задихається біль, у душі, непритомній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722191
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Жінка (так є від віку!) –
Тіла краса й душі,
Надих для чоловіка,
Кроків його рушій.
Очі її – озера,
Губи – солодкий мід.
Пустиш їй дух на пера –
Крила підуть в політ.
В кожній - свої карати,
Виграй за них бої.
Тільки не варто грати
На почуттях її.
Жінка – то не валіза –
Взяв і поклав назад.
Дай їй щодня хоч мізер –
Візьмеш своє стократ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722163
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Таке, огидне все кругом:
Сфальсифікована розпука,
Згострене лезо молотком,
Смола пекуча- вічна мука.
Законоплянило чудне:
Розпяття рветься- кільо гречки,
Розлита кров... усе смачне,
Розталі крихтоньки вервички.
Борщить на кухні самогон,
І щит і меч- мішок у дзюрах,
А за бугром молебний сон,
Усе заперте в гончих норах.
Не модна Господа журба,
Терпка, як груша" псяча будка",
Регочуть в стрілах небеса,
Тискам підлещена закрутка.
Таке, огидне все кругом:
Поклони в змові з сатаною,
Забиті сльози молотком,
Розливами, спішать весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722101
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Ти, березню, то плачеш, то смієшся,
То горнешся, то жалиш, мов оса.
То, мов стокрилий, обширом несешся,
То спиш на хмарці десь у небесах.
Такий чудний! Такий ти незбагненний!
Та серцю милий місяць ти, авжеж.
В Весни-Матусі – перший син рожденний.
А першого завжди, як чуда, ждеш.
Люблю тебе за те, що без утоми,
Ти, наче тісто, в полі мнеш сніги.
Стягаєш із водойм тверді шоломи,
Напоюєш вологою луги.
Сухі берези наливаєш соком,
Вербу брунькуєш, проліскуєш гай.
Моргаєш хитро синьожовтим оком
Птахам, які вертають в ріднокрай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721999
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Вербових котиків торкання
Розбудять промені в очах.
Морозом приспане кохання
З теплом знайде до серця шлях,
І буде сонце – на удачу,
Слова складуться у вірші.
Сьогодні я тебе побачу,
І завесніє на душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721567
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Вступило солнце в облачный рассвет
И, обручем подсвеченным на блюде,
Явило миру теплоту и свет.
День начался ярчайшей из прелюдий.
Не устоять пред светом до конца,
Слепит глаза, а значит слепо верю.
Улыбкой вдохновенного лица
В чужих глазах наполненность измерю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721934
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Думок не припнути -
Налякані миші
У шпарку не влізуть,
Як кіт на осонні
Лінивий, розкутий.
Трапляються й інші...
Запхну у валізу
Вас хоч на сьогодні.
Сидіть, не волайте,
Помовчіть хвилину.
Не мучили б нині,
А краще і зовсім.
От не допікайте
І я відпочину.
Такі ви невинні
Та ще й безголосі.
Розріжете навпіл,
Розкришите в порох -
Під кригу, помалу,
Всміхнувшись лукаво...
Скаліченій лапі,
Болить же, потворо! -
На потяг, з вокзалу
Чекаючи з"яви.
Валізу зі схову -
Без неї не встану,
Відкрию - почати
Дорогу далеку.
Це схоже на змову -
Співають осанну
Спокусливо чати.
З надбитого глека
Не мудрості склянку,
Мороки надміру!
Нехай ту валізу
Поцуплять злодюги
Іще до світанку,
Плекаючи віру,
У радість безвізу -
Позбавлять наруги.
Думок не припнути.
Дарують надію
Безумству спочилі
Мотузка і свічка:
Позбутися слути*
Волієш?.. Волію -
Тримає безсилля
Отут, у запічку.
Плетусь понад краєм,
А ви онде в тиші,
Нехай не найліпші,
Та й тих не піймаю.
Гризіть - пригощаю,
Ховаючи в вірші.
*Слута -параліч, розслаблення.
05.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721743
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Танцюю на палаючій стерні.
Зал глядачів у подиві не дише,
Питає хтось, чи боляче мені,
А я боюсь роздерти криком тишу,
Щоб раптом стогін не зірвався з вуст,
Луною прокотившись понад полем,
Обставинам уперто не корюсь,
Вважаю даром найціннішим волю,
Погордливо всміхаюсь небесам:
"Прошу, не вірте лиш моїм сльозам".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722001
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Усе так просто: він, вона, вони.
Були і є, як сонце із-за даху, -
Чиїсь знайомі і чиїсь сини,
Нестерпно ігноруючі невдаху.
Бо він - не ви, і навіть, не вона,
Яка і вирок вже оголосила.
Не випити знущання, як вина,
Нестерпно душу рве на шмаття сила
Байдужих слів, байдужих і чужих.
А він - "невдаха"? - невідомий геній!
Чому тоді так муляє, скажи,
Його ім"я?..чи кисень у легені
Вже не надходить?..ніби-то живий,
Говорить, ходить, ще там щось і пише.
А ви ж любили!.. Може і не ви
Нектар збирали?.. запилились лишень.
Майнули крилець срібні блискавки
І пил осипавсь на росу у трави.
А він торує вже без вас стежки,
Напившись вдосталь розпачу отрави.
Усе так просто... просто не збулось.
Дві половинки різних недоспілих
Зелених почуттів, а мо`здалось?
Невдах немає, - зосліпу наснили,
Що він впаде, вже падає...ось-ось...
.........................................................
На мить закам"янілий - не зотлілий.
02.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721546
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
[b][i]Він любив золотії хліби,
Теплі вранішні роси у полі,
Він любив, як летять голуби
І від вітру співають тополі.
Він любив над усе життя,
Кожний день цінував, як міг,
Різні справи робив допуття
Та любив, коли падає сніг.
Він любив дуже синій льон,
Аромат звіробою й м'яти,
Він любив, коли зморить сон
І лоскоче травичка п'яти.
Він любив як цвіте жасмин,
Українські народні пісні,
Він був добрий і брат і син,
Ми не чули від нього: Ні!
Він любив і ромашки й мак,
Небайдужим був до людей,
Він жалів всіх котів й собак
І любив щирим серцем дітей
Він любив над усе життя,
Кожний день цінував, як міг...
Та немає назад вороття.
Чом ти, Боже, його не вберіг?..
03 03 2017 р
Вікторія Р
Присвята рідному братові Віталію...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721503
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Сплутую дати, що рими не сплутали,
Сплутую числа з весни десь до літечка.
В Всесвіті Янголи пір'ячко випрали.
Щоби ніжніше торкалися тілечка.
Хочу спитати :не віриш, що сказано.
Може, повіриш мені хоч би ніжністю?
Може-цілунком? Ось ним все й показано.
Кажеш, між тілом й душею розбіжності?
Ти вередливий. Повір розкоханнячком.
Ти не повірив словам, навіть дотику.
Сипле із Всесвіту сам Янгол пір'ячком,
Впав і заснув на маленькому стільчику.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721263
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017
Не грай зі мною в щастя, не потрібно.
Я ще мала, та я тобі не миша.
Я знаю, що ведусь не завжди гідно,
І душу розуміє хіба тиша.
Не грай в кохання, не цілуй в обличчя.
І не торкайся ні душі, ні тіла.
Хоча... Ця фальш... Нещирість так Вам личить!
А я... А я б й приміряти не сміла.
Квапливо вітер вигойдав обійми,
Що готував для мене. Обнімаєш?
Зберусь й піду до нього краще в прийти.
Маленький, мою душу залатаєш?
Ось так й живу. Я з Вами не прижилась.
Ось так у приймах буду й ночувати.
Душа вже за обіймами зтужилась.
Сьогодні вітер згоден обнімати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721244
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017
Якби ж то знати, що там буде далі –
Які падіння й обрії нові?
А час летить і тисне на педалі,
І в цій гонитві ти вже сам не свій…
Бо пережитих днів не наздогнати
І не впіймати втрачену мету…
І добре, що тепло своєї хати
Не дасть у прірву впасти на льоту.
Що вогник той привітний, найрідніший
До себе кличе з диких манівців!
І світ стає прозорішим, теплішим,
А ключ – великим скарбом у руці.
Приходиш відігрітися в кубельце,
Лишаєш за порогом свій тягар,
І щиру простоту приймаєш серцем,
Як дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721181
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017
Нам с тобой не хватает малого
от прощения до прощай:
чтобы небо подшили заново
тонкой ниткой летящих стай
встрепенувшиеся надежды и
солнцем высветленные мечты:
будто всё может быть по-прежнему
порождённым из суеты
вешних вод, под ногами грешными
убегающих прямо в май,
посылая куда-то к лешему
все измученные «прощай»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721116
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Яка оспівана печаль…
Який прекрасний клич – залишся!
Та берег сутінки колише,
І відпливає човник вдаль,
Відносить жертву з вівтаря
За виднокрай, за ті діброви,
Що їх торкнулась пурпурово
Остання сяюча зоря…
І не спинити… не змінити…
Згасання бабиного літа…
ID: 582792
21.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721094
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 02.03.2017
На щемній території прощань
Стискає серце в грудочку печалі,
Тут у зажурі зупинився час,
Прикований до вічного причалу.
Тут розкошують типець і полин,
Навкруг вінки і квіти, квіти, квіти,
Яких ми за життя не додали,
Які б могли потішити й зігріти.
Зіпершись на граніти і хрести
Зсутулилося від безсилля небо,
І все, що ти сказати не устиг,
Уже нікому говорить не треба.
Летять до зір, до сонця, до Творця
Палкі слова покути і молитви,
І сповідально-чиста мить оця
У щире одкровення перелита.
Минущина торкне твого плеча,
Та ще упертіш розправляєш крила,
Щоби наповнить на межі прощань
Добром хвилину кожну, що лишилась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720997
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 02.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2017
Залиш мені!
Хоч спогади - залиш
На тих стежках,
Де ми удвох ходили...
Не заплете
Слідів твоїх - спориш.
Я знов, і знову
Там блукаю, милий...
О, ні, не я!
Від мене лиш марА
Лиш тінь гінка,
Сновида одинока...
В очах -
Застигли мука та жура.
А в серці -
Давня музика
Висока.
Мелодія,
Що їй нема кінця
Буденний світ
Підсвічує спроквола...
Та їй несила
Зрощувать серця...
Уламками надій
Блукаю колом...
ID: 614770
20.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720958
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Так звабливо
Чарує рай видінь,
Обіцяний думкам, що не збулись;
На паливо
Віддавши власну тінь.
Оклунок чар розсипала колись, -
Переплелись
Так солодко,
Як патока і мед.
Хвилюється опоєна душа
Тим мороком.
Засніжить і задме...
Не варта свіч і мідного гроша,
Усім - чужа.
Так плутано
Твій погляд зве:" Скорись",
Углиб, не мур копає, ставить тин -
Надумано.
Плющами подались,
Обнявши лісу, дикий сіять кмин
І долі кпин.
А любощі
З небесного Ковша,
Зіллють дощі
У пригорщі
Їй, а мені
Лиш позивні
На кінчику ножа
Бо я - чужа...
21.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720713
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
“Приручи мене, вовче, та так, як раніше нікому
Не вдавалось.”
(Олена Вишневська)
А що тобі, вовче,
Коли на холодну алею
Мене прогулятися кличеш щораз уночі?
Належала б зграї, то може, й була би твоєю,
А зараз в руках
від міської квартири ключі.
Й тобі повертатися час
До голодної зграї,
Тому, що вожак… а за тим перевалом – зима.
Поглянь, як до тебе іду по нічній магістралі.
Потім – відвернись,
хай поглине мій образ пітьма.
Й на зорі не вий…
Я також відпущу їх за вітром -
Цих пісень не почують ( хіба що самотній птах)
Тільки б ти не відчув, як вдихаю нічне повітря,
Й не помітив вогню
у зелених, як ліс, очах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720701
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Приїхала донька Стефки, вчора, з заграниці,
Похудала, як глиста, в короткій спідниці.
Відмолодла: а ні зморшки- не знати, шо їла,
А пихата, як воса, говорить не хтіла.
Ше привезла зи собов якесь таке...смугле:
Ніби негер , ніби нє- може носе вуглє.
А машина, більша танка, аж страшно в ню сісти,
Бо не знаєш як в ню влізти, а потім як злізти.
Вчора йшлам тим беріжком, де дівка стояла,
Як їм глянула на ню... мову ми відняло.
Сі зігнула до машини, - дивлюсі... без майток,
Най го шляк уже забере, грішний чужий рай, той.
Придивила м сі я ближче, а там в с...ці шнурок,
Тепер мода вже така, такий от "лемурок".
Та колись також носили короткі спідниці,
Але мали майтки з гумков, а не шнур в гу...ці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720698
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Я знаю:треба би молитись
Мені за Вас. Та не в сльозах.
До нього з ніжністю тулитись,
Бо він тепер у моїх днях.
Бо він тепер в моїй печалі,
У моїй радості, у всім.
Стоїть байдужість у вуалі
Серед кімнат, що геть без стін.
Набрала в руки божевілля,
Гойдає як дитя мале.
Готує, варить мені зілля.
Від нього стало потім зле.
Я помолилася. Не зовсім
Тепер за Вас, бо Ви ж чужі.
Забрала Вас назавжди осінь.
Байдужість стере і з душі.
Байдужість взула черевики.
О, як підбори їй ідуть!
О, грайте, грайте всі музИки!
Хай в танець панну понесуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720632
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Маленький красный карлик*
Больше теплом не греет...
Просто коптит он небо,
Всё превращая в дым...
Не испускает жара...
Звёзды вокруг - болеют.
И на своей Планете
Маленький Принц - один.
Воет шальная вьюга,
Стынет в сугробе Роза,
Лис, не дождавшись друга,
Умер. Совсем замёрз он...
Холод сковал движенья,
Кровь застывает в венах.
Некому кофе тёплый
Греть в котелке с утра...
Маленький карлик красный
Не излучает света.
И поглотит Планету
Чёрной Звезды дыра...
18.03.2014
*Звёзды... какими разными они бывают! Сегодня - день солнечного затмения. Проведите его спокойно, ничего не планируя, и ни на что не уповая...
*****************
Шановні автори, і мої читачі. Не ображайтеся, що не відповідаю на коментарі.
Просто я завела собі другий профайл, і виявилося, що за НОВИМИ ПРАВИЛАМИ сайту всі новачки НА ТИЖДЕНЬ позбавляються прав когось коментувати чи відповідати на коментарі.
За тиждень - відповім усім!
Ваша Ірина Лівобережна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720356
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Тіло моє – весни вмістилище,
Вітер збиває з ніг!
Видно, сезон зими закрили вже,
Довшими стали дні.
Стягую нерви, як шнурівками, –
В’яжу в тугі вузли…
Пружно бринить асфальт автівками,
Води летять углиб.
Сонце – млинець пухкий, умочений
В білі вершки хмарин.
Давні сліди зимових злочинів
Стерли за ніч вітри.
Але на те й весна-цілителька:
Латка до латки – й світ!
Серцем вертаю знов до витоків,
Думка – швидкий болід.
Далі і далі – вгору сходами,
Вище хіба що сни!..
Вкотре на цій землі відродимось
Пролісками весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720274
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Із ранку теплі промінці принесло сонце на долоні,
Букет фіалок на столі збудив любов у ніжнім лоні.
І запах прянощів п'янких леліяв свій димок від кави,
Життя вдихало новий день, що вимальвував заграви.
Знов тіло пахло від дощів, сповите світлим оксамитом,
Ще не торкнЕне до вітрів, вдягнЕне у блаженне мито,
В сувої дня твоїх обійм, у пелини твоїх цілунків,
Любов й кохання водночас щось шепотіли у стосунках.
Я пила каву залюбки, де ти збирав букет фіалок,
У верболозах спів, птахи і вигаданий образ мавок,
Де розмовляли тіні снів, заворожЕні у тумані,
Злились думки, як ти хотів, у тиху гавань океанів.
І запах прянощів п'янких леліяв свій димок від кави,
Життя вдихало новий день, що вимальвував заграви:
Вдихну відлигу, тихий сміх, нап'юся вірності з тобою,
В фіалках, що мені зберіг- любов, заквітчана весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720254
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
«Якщо вигадка – синява,
Що стане з невинністю, з дивом?
Що з серцем, що з серцем стане…»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Серце-човен
У цій синяві вигадок,
У світі цьому розстріляному,
Де не лишається місця для дива –
Лише для смерті жебрачки (киньте їй
До капелюха шеляга, а в торбу спогади –
Єдине, що в нас лишилося-не-згубилося –
Для смерті - монашки монастиря Зневіри
Лише для неї біловбраної,
Світу-тлуму,
Де навіть надію і ту вкрадено,
Де навіть надію – страждання останнє,
Вкрадено, розділено й пошматовано,
Куди пливеш серце?
Човнику мій дірявий
(Від куль залізних три,
Від уламків зими – чотири),
Човнику.
Напинаю над ним
Вітрило майбутнього – бо що ж іще,
Бо кудлате воно – псом білим,
Псом-привидом
Над морем отої синяви – вигадки,
Одіссеєм чи то Гераклітом:
Бо все пливе – навіть вигадка.
І все вітри, тільки дому –
Нема.
Потонеш колись човнику,
Коли пітьма, і море як ніч, а не синява,
Потонеш в безодні
А дому… А дому нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720164
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Для Всесвіту головне наші думки, мрії і шлях. І тоді віра приведе нас до шляху, який ми обираємо собі.
Шлях-це життя з поверненням назад і знову вперед. Головне - це йти. Розмір кроку не має значення. Головне - це рухатися.
Колись всі зірки стануть на одну доріжку. І тоді все вирішиться так, як має вирішитись.
Ніч прийде. День прийде. Вечір прийде. Всьому свій час і своє місце.
Сни приходять нізвідки і залишають післясмак надовго.
Кохання приходить завжди. Воно інколи запізнюється на літак і приходить пішки. Головне, щоб в душі були відчинені для нього двері.
Вірити треба завжди. Вірити Всесвіту, вітру, людям і Янголам. Вірити собі. Вірити в себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720148
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Когда в закат я
в переддверье ночи
Уйду, остыв
от перебора тем,
Я здесь оставлю
только многоточье...
И два стиха,
не связанных совсем.
20.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718904
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Пройду сквозь анфилады облаков,
Коснусь той обезличенной печали
Воздушных замков посреди снегов,
Где в белых стенах льдинками - молчанье.
Туманный смог впитают перья крыл,
Порыв сломав, холодные чертоги
Расступятся… Но мне не хватит сил
Пушинкою взлететь с ладоней Бога.
ID: 593395
13.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720204
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
«Що там у мені таїться
В таку сумну годину?»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Що там, у лабіринтах моєї душі,
У її найтемніших закутках,
У глибинах найглибших
Моря моєї свідомості?
Там тиша.
Яка там почвара
Ховається, нуртується, вирує
У темряви пущі
Душі моєї неприкаяної
Прочанина до Землі Невідомої
Terra incognita холодної?
Там ненависть:
Кубло своє звила
Стиха
Наче стихія
Мовчання.
Що там – у пустелі моєї свідомості:
Сахарі без жодного дерева
Без жодного сховку-склепу,
Без жодної билинки-зернодариці,
Без жодної яшірки-усмішки,
Прудкої наче сміх Сервантеса?
Там самотність.
Що там,
У пралісі дрімучому моїх спогадів –
Давньому, наче смерть сама,
Замшілому, наче день негоди
Гіпербореї посліплої-зоряної?
Там привиди –
Блукальці епохи невизначеної
Чужої і навіки темної.
Там.
Що там – між рядками моїми
Недоречними,
Між словами віршів моїх
Так невчасно сказаними?
Там прірва –
Куди мені падати-помирати,
Летіти-тікати
Чи то просто бути-не-бути
Там.
Не тут.
У сховку моєму. Неіснуючому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720117
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
А много ли для счастья надо?
Чтоб ты был здесь, не уходил,
Чтоб свет с окна на стан твой падал,
Чтоб ты на лестнице курил.
Чтобы пирог с духовки, сладкий,
И чайник весело свистел.
Чтоб прижимал к себе украдкой,
И был сегодня не у дел…
ID: 467954
23.12.2013
Шановні автори, і мої читачі. Не ображайтеся, що не відповідаю на коментарі.
Просто я завела собі другий профайл, і виявилося, що за НОВИМИ ПРАВИЛАМИ сайту всі новачки НА ТИЖДЕНЬ позбавляються прав когось коментувати чи відповідати на коментарі.
За тиждень - відповім усім!
Ваша Ірина Лівобережна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720136
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Так мерзла ніч. У муфті руки гріла.
Розвів багаття дощ і вкинув хмиз.
А вітер ледь торкнувся її тіла,
Маленький Янгол міряв дні із риз.
Ти йшов кудись. За комір закотився
Патлатий дощ і душу лоскотав.
Ти до сп'яніння споминів напився,
В калюжі сльози Янгола втоптав.
А потім потоптав у черевиках
Маленьку душу. Нібочки побив.
Я знаю:світ тісний... А Бог-великий...
І дощ як цуценятонько завив.
Зігрілась ніч. І ризи роздивлялась.
Погаптувала ниточки - слова
В слово "любов" і довго милувАлась.
А дощ все хмиз в багаття підкладав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720017
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Встала зрані, йду до стайні худобу кормити,
Прати, мити та варити, та всім догодити.
Та ше м вочи не протерла, сніданє не їла,
Взяла відро в свої руки- корову здоїла.
СметанИ всі позбирала, єйці перебрала
І нарешті поснідала, шо м у шафці мала.
Взіла відро- йду по воду, до сусіда Клима:
- Дай вам Боже добрий день, хай добра година!
Сусід трактор ремонтує, шось сі не заводит
І сам собі, та й під ніс, шось тихо городит.
Я води відро взіла, несу...аж сі вгнула-
Придивилам сі до хлопа... зі страху зівнула.
Підійшла до нього ближче- а в нього шось висит,
Чи то кили, чи то єйці- най го качка свисне.
Не смію сі запитати, та добре не бачу,
Я юш так сі приглідаю, шо мало не скачу.
А він навіть не моргне, жи з ним сі шось стало,
Так му пузо уросло- тілько їдно сало.
І не видит, жи то всьо вітер му хиличе...
Шо за ганьба вже в селі, то таке не личит.
Але я сі запитаю, шо то з ним сі стало
Видно таке юш вросло, жи місця замало.
-То я єйці вентилюю би сі не затухли,
Так ми, зрані, прохолодно, як вітерець дмухне.
Моя Каська зварювала- випрала всі штанці,
В штанах дзюри не зашила- вивітрую вранці.
-Йду сказати мому Влодку- най го біда свисне,
Жи ти всьо повилазило, аж дзюра ти тисне.
Най так буде Гандзю люба...така ваша воля,
Бо не виїду орати, юш такий, до поля.
Йду до хати, несу штанці, жи ше з етикетков,
Най не думає за ті, шо висят над жердков.
- Ваша Каська точно має майтки, жи на гумці,
То вже добре пошукайте у старезній сумці.
В них так зручно і так тепло, та й нічо не видно,
Поховайте туто всьо, бо самій ми стидно.
Йой... ховайте, сусідоньку, начинє старезне,
Бо як вно сі не затухне, то колись відмерзне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719946
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Та час повинен рухатися. Мить
Спинилася і стала вже минуле.
За все подякуй. Час... А він чи спить?
Чи ти стоїш на вартоньці, зозуле?
Хвилини роздягалися і йшли
Далеко в вічність з всесвітом до танку.
Години сукні білі одягли,
Щоб злити дні і ночі в філіжанку.
Роки робили на землі намет,
Бо їм гостей дванадцять тут приймати.
Століття посміхнулося. Куплет
Один йому ще треба б дописати.
Весняний дощ купив десь олівець,
Намалював любов і посміхнувся.
І пальчиком так свариться. Стілець
Подав він ночі...Й вуст моїх торкнувся...
Бо я його коханкою була.
Любов із ним щоразу малювала.
Йому млинців із вишнею спекла,
І цілу ніч його процілувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719939
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Затаённая нежность –
Зимней ночи тепло…
В этом сердце небрежно
Вдруг цветком проросло -
Вспыхнуло,
И погасло опять
Давнее…
Очень больно терять
Таянье…
Знаю я –
Ливнями
Вдруг прольётся рассвет.
Жди меня!
Схлынуло…
И тебя больше нет…
Равнодушием
Тушится,
Не вернётся назад
Затаённая нежность…
Замерзающий сад…
19.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719932
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Щось би писати. Та вкотре не пишеться.
Літери в черзі стоять і штовхаються.
Коми і крапки намистом посиплються,
І як роман на папері всміхаються.
Щось би сказати. Слова проголошені
Стільки раз в Всесвіті, що гублять значення.
Видно, вони вже старі й якісь зношені.
Просять у Музи старої пробачення.
А вона пальцем на мене показує,
Що я лінива. Набридла їй, свариться.
Вийшла у ніч і про мене не згадує.
Тільки... Прийшла... Ой... Вона вже і лащиться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719757
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Чи напитися сліз, чи напитися слів?
Підшукати обгортку якусь для дощинок?
Заблукати в душі чи десь поміж світів,
Де не видно землі навіть крізь сто шпаринок?
Чи гадати, що Єва могла би змовчать?
Але де б я поділа всі сукні й підбори?
Чи піти б десь в слова? Та й вони скавунчать.
Колір нот би змішать. Є сопрано й тенори.
Ти пішов, бо чув плач. Плачу, бо ти пішов.
Плакала, бо ти йшов. Ти пішов, бо ревіла.
І від плачу в душі розійшовся вже шов,
Розійшовся в душі до саменького тіла.
Якби Єва мовчала - ми були би там?
Та скажи :ми б зустрілися голі і босі?
Скриньки б хто змайстрував усім нашим листам,
Чи би ми не писали рядочку і досі?
Чи я з твого ребра? Чи я з твого пера?
Чи зламав хто тобі, щоб я вийшла на славу?
Вірю в віру. І знаю, що навіть гора
Пересунеться маючи віру й уяву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719741
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Стопи, моя туго, ти серце
в гарячий віск.
Зімни його болем у стержень
тонкий високий.
Сльозою встроми наскрізь гострий
надривний писк -
Схлип смутку, що в душу вроста
із розлук глибоких.
Роздмухай вітрами самотній
мій голий світ!
Спали оцю пустку плачу
вогнем голосіння.
Згорить моя туга... Зотлілий
той чорний гніт
Впаде світлячком в ручки -
мами благословінням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719648
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 23.02.2017
…А крига непрозора та тонка,
Що в сад весни веде (чи в потойбіччя?).
Чекає там простягнута рука,
Де між кущів приховані обличчя
Тих, що шепочуть: «Може упаде?»...
Шалені оси жала обламали
І згинули, не видно їх ніде.
Зоріє сад. Далеко до фіналу,
Бо та рука – основою основ
Підтримає. Нарешті крига скресне!
Вишневий сад мені цвістиме знов,
Ріка звільниться, побіжать у вЕсну
Веселі хвильки чистих промінців,
Теплом зігріють воду, небо, сушу,
І сила та, що є в твоїй руці,
Медвяним соком розтривожить душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719745
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Мово, моя ти дзвінице!
Виссю твоєю п’янка голова.
Моляться тисячелицьо
віри святої прадавні слова.
Дзвони і дзвоники – скарбом
передавалися з роду у рід.
Правди незламної кампан -
в кожному серці відгукує слід.
Мово – народ тобі – чати,
замість багнетів, в’язниць, нагаїв.
Щоби глухою не стати,
вкотре стою я під дзвоном твоїм,
вільним від модного лоску,
від байбараків зросійщених слів –
фальш розтікається воском.
Аби тебе, мов хоругви, несли
ми з правіків у безсмертя,
хай навіть куля помітить чоло!
…Дзвонів незмовкле осердя
в серці моєму віршами лягло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719570
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017
У ній співають дзвінко солов'ї,
Шумлять діброви у дубах розлогих,
Дніпро могутній хвилею...вгорі,
Тисячоліття їй цілує ноги.
Калина буйна випліта вінки
І стигла горобина зарум'янить:
Ти роджена від Бога- на віки,
Твоя мелодія весь світ зап'янить.
Що може бути найсвятіше на землі?
Що наймиліше розуму та серцю?
Моя ти мово- всі твої пісні,
У світ несу наповненим відерцем.
Ти мила, щира, рідна, дорога,
Душа народу...серце в оксамиті,
Ти- незвичайна, водночас проста,
У музиці людській щасливі миті.
Як можна не любити ніжний спів?
Як можна не любити стоголосся?
Як можна позабути розкіш слів,
Мов дивний квіт уплетений в волосся?
Чого так ранять голос солов'я?
Чого розтоптана рясна моя калина?
Чого роздерта мовонька моя?
Чого слізьми стікає горобина?
За що мені московію любить?
За що синів в могили мушу класти?
Як, з болю, серденько мені щемить-
Не смій ти мову рідну мою красти.
Я іншої не хочу і не знаю,
Бо інші мови всі мені чужі,
У солов'їній свого віку доживаю-
Не ріжте душу згострені ножі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719508
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017
я намагаюсь...
але все не можу ніяк
викреслить тебе із рим і з свого божевілля...
певно на небі зірки хтось розміщує так
щоб порцелянові крихти від серця в довкілля...
прагнення хибні...
я все розумію... але...
струни дощу загравають відтінками райдуг...
знаєш як люблю тебе!?.....
все колись промайне... тільки не це!..
ти ж бо згоден зі мною?.. - чи правда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719549
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017
[b]
[i][color="#0015ff"]Мої приховані бажання...
Мої пекельні муки...
Я мрію про кохання,
Про ніжні твої руки.
Зоріє...Ніч розмаю...
Думки дедалі гірші.
Ти чуєш? Я кохаю!
Мій спокій - лиш у віршах.
Розвіє день тривогу -
І я піду шукати
Промінчика живого,
Щоб душу лікувати.
20 02 2017 р
Вікторія р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719554
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017
Йди між людей із чистим серцем!
Із біллю вишкрібай до денця,
Усе бери:
Їх злість, їх сум, їх темну волю,
До зернятка злущи недолю -
В ядро зітри.
Бо всяка сила має корінь.
І біль, і гнів, й емоцій повінь -
То струмінь із глибин душі.
Точи ножі
Зіниць, направлених углиб -
Зерня життя викришуй в змиг,
До м'якоті, до суті, до тризни,
До голої солоної сльози -
До білизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719408
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
О, як велись Ви гідно! Як сам щур.
Та Ви як справжній той Arvikolini!
І для душі намисто із тортур
На ноти нанизали!Паганіні?!
Ще й приміряли. Їй, чи підійде?
Була вона залюблена. Й осліпла.
В намисто віру ще вона впряде,
Бо в темряві завжди шукала світла.
Ви гідно повелися.Йдіть. Ідіть.
У морі стільки простору і волі!
Назад своє намисто заберіть.
Не личить ні душі, ні моїй долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719314
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Роздягнути душу геть до нитки,
Може, змерзне, нити вже не буде?
Може її в вірші зачинити
Як в темницю?А весна разбудить.
Роздягнула. Сорому набралась.
Бо вона пішла така до танцю.
Під дощем голенька закохалась,
Віддалася у той день коханцю.
Що ж робити? Як її навчити
Та ті граблі всоте не скакати?
Зачинити? Відчаєм побити?
Будеш чемна! Їй, дурній - співати!?
Вчи. Не вчи. Проси!Лупи! Даремно!
Вона вірить в принців,в казку, диво!
Відлуплю - так зробить все таємно.
І питає :
-Ти.. А ти... Щаслива?..
Я?! Не знаю. Їй буквар купила.
Ази у століттях не навчили?!
Вона пір'я в граблі наліпила,
Щоб літати там, де не ходили
Янголята інші. Що ж. Дурнезна?
Де б її відвести? У лікарню?
Це ти, Відо, дивна і старезна!
А її... Відвезти у друкарню!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718640
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Ця магія ночі писала таємні слова,
Їх місяць по зорях читав й багрянів у смерканні.
Поміж полюсів народилася Пісня нова
Про вічне, як небо, і гірке до болю кохання.
Ця пісня летіла з чужих непізнаних світів
І місячним променем впала мені у руки…
Хіба я просила? Хіба ти її хотів?
Я лише торкнулася неба – й полинули звуки.
Лунала печаллю, розсипалась болем ущент,
І падали зорі – одна серед них всесильна.
Розбилося серце – розсипалось срібним дощем,
Зберу усі ноти і ввись полечу. Боже...вільна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Отражается небо
В лужах – синим – до слёз.
Растворяется небыль,
Как следы от колёс.
Поднимаются души
В пред-весенний полёт.
Зимний холод разрушен,
И синичка поёт.
*****
2(15) февраля - Сретенье. В этот день считали, что происходит первая встреча весны с зимой.
Нередко в этот день наступала оттепель и появлялись лужи. В этот день отмечали: если на дворе появились лужицы (курица водицы напьется), то весна будет дружная и теплая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718454
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Спасибо - Владимиру Семёновичу. Ни в коем случае не хочу превзойти его талантливую вещь. Просто эта песня - навеяла мне что-то такое...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qnhW1AGx4Xw[/youtube]
На косе я стою, у закрытых земель.
Там, подбитый в бою, бриг нарвался на мель.
Уплывающим вслед смотрит сотнями глаз,
Но в наносах от бед киль как якорь увяз.
Почему не белеет твой парус тугой?
Что есть силы кричу: «Погоди, дорогой!»
Через тьму проложу я дорогу лучу,
Погоди, дорогой, я маяк засвечу!
Пусть сорвётся с прикола и нос, и корма,
Бросит рвать и коверкать, развеется тьма,
Сгинет ложь, волны новую песнь запоют,
Ты с почётом займёшь своё место в строю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718457
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017
СКІФСЬКА ЛЕГЕНДА
Степи, степи… Тисячолітні міфи…
Причорномор’я… Хвилі ковили…
В часи прадавні у степах тих скіфи –
Кочівники і воїни жили.
… Йшов Дарій-цар на Скіфію війною,
Платити дань примусити хотів,
Стояли скіфи грізною стіною –
Їх не зробити купою рабів!
Запеклий бій – мечів тупилась криця,
Хрип коней, крик людей з усіх сторін…
Та сталось лихо – скіфської цариці
Потрапив у полон найменший син.
В шатро царя його ввели у путах,
І мовив цар: «Тобі я волю дам!
Про ворожнечу хочу я забути,
Лиш хай покірні скіфи будуть нам.».
Але юнак відмовився від волі:
«Ні, мій народ не звичний до ярма!
Безкрай степів – немає краще долі,
Мене так вчила матінка сама.».
Збентежили царя слова хлопчини:
Скорити диких скіфів – марний труд!
Якщо таке дитя, які ж мужчини? –
Цар повелів звільнити хлопця з пут.
Він повернув назад військову лаву,
З ганьбою йшов додому Дарій-цар,
А скіфи здобули навіки славу,
Що вільна воля – їм найбільший дар.
Чи так було – ніхто сказать не може,
Про це не пише мудрий Геродот,
Та знало військо навісне вороже
Про степовий нескорений народ.
Так за віками знов віки минали,
Від скіфських коней вже нема слідів,
Лише кургани насторожі стали
І пам’ять зберігають про вождів.
Від городищ лишилися руїни,
Вже пектораль в музеї золота̀…
Тут наші землі – землі України –
Степи і ріки, села і міста.
Є в наших жилах скіфська крапля крові,
З колиски знають діточки малі:
Нема у світі більшої любові,
Ніж до свободи й рідної землі.
© Тетяна Лавинюкова 20.12.2016 Івано-Франківськ
Історія створення:
Для конкурсу віршів про скіфів, організованого Клубом "Білі Ворони" та історико-патріотичним товариством "Великий Степ" (м. Дніпрорудний Запорізька область) - ІІ місце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718160
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Голливудская улыбка. Грамм помады.
Дерзкий шарм.
Так морозно, зябко, зыбко...
Под ногой - вертлявый шар,
ненадежное сцепление:
утро-лед-каблук-асфальт-
солнце-сцены-стены-тени...
Восемь двадцать. Маскарад.
Здрасьте-радавам-прощайте!
чтовы-чтовы! - все зер гуд)
Встречи-речи - super light и
не улыбка - Голливуд!
Четко, четко - как по четкам,
сквозь толпу чеканя шаг.
Жизнь-удача! Жизнь-чечетка!
(...да пошли вы,черти, к черту...)
смех, успех, тик-так, аорта,
ствол, патрон, конфетка, fuck
где тоски - огромной мыши-
в сердце глупая возня.
(Тише, мыши, кот на крыше)
Ну не вышло. Жаль,не вышло...
Нет тебя - и нет меня.
(...март - морозы - Мураками.
НАМ не сбыться. Никогда.
У весны под каблуками
замерзают города...)
Зря в башке под красной шапкой-
нервный импульс, бледный псих,
до предела жалкий... сладкий...
одинокий горький стих,
что плевать хотел, рыдая,
на зер гуд-успех-дела.
Я его и знать не знаю.
А он плачет...
плачет
пла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718065
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 14.02.2017
[b][i][color="#7700ff"]Не полишай саму
У розпачі гіркому...
Мій біль скоріш вгамуй,
Не дай мене нікому...
Не сій в душі полин,
А сій волошки сині...
Любов моя з перлин-
Одвіку і донині...
Знайди в собі чуття,
Хоча б краплину ласки...
Верни мо до життя,
Зірви з обличчя маску...
10 02 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718057
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Це ціла наука - відпускати.
Ти до того завжди не готова.
Хочеться стиснути і чекати
Того, ще не сказаного слова.
Хочеться в обіймах розтрощити.
А натомість - камінь в твою душу.
Хочеться у Всесвіт голосити.
Та втримАти силою не змушу.
Ти хотів, щоб стала я доросла,
Щоб до зрад готова і до болі.
Ти не дав торкнутись і волосся...
Так пішов... Як вітер в тому полі.
Знаєш, це ж наука - відпускати.
І навчитись потім, на майбутнє,
Що розлук немає!?. І виймати
З серця скалки в одинокі будні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717832
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Интерпретация рассказа французского писателя
Ночь, день,
рассеянный туман,
расстался с ней,
но это не обман.
Признался честно,
что должен он уйти,
и ей известно –
другого нет пути.
Стояли молча
не взглянув в глаза,
её он плача
не услышит никогда.
Другая ждет его,
нет радостней жены,
а счастья своего,
не ведает цены.
И время потекло,
он - семьянин и муж,
вдруг получил письмо,
на марке штамп – Париж.
О, неужели,
милая Кэти ,
простила ты меня…
и что же там внутри…
Он заглянул в конверт,
и развернул письмо,
«Мой дорогой Альберт,
уж столько лет прошло…
решила в этот день
я написать тебе,
и все же, ты поверь,
завидую тебе..
как у тебя дела?
жена как, дети есть?
наверно борода,
солидности не счесть?
Расстались мы давно,
тебя я не виню,
как крепкое вино,
любовь твою ценю…»
Он положил в конверт
любви своей письмо,
зачем её отверг…
но столько лет прошло.
Стал получать еще
он письма ровно в срок,
в тот день, когда ее,
он бросить просто смог.
Она была добра
в своих словах к нему,
он думал, ерунда,
и письма ни к чему.
Быть может повернуть,
все прожитое вспять,
любовь уж не вернуть…
но, может быть, опять…
Последнее письмо,
уж через 20 лет,
он получил его,
а там на всё ответ.
«Мой дорогой Альберт,
все письма от меня
уже вот 20 лет,
всё шлют мои друзья..
писала письма я,
послания к тебе,
но только нет меня,
уж ровно 20 лет ….»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717660
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Интерпретация рассказа французского писателя
Ночь, день,
рассеянный туман,
расстался с ней,
но это не обман.
Признался честно,
что должен он уйти,
и ей известно –
другого нет пути.
Стояли молча
не взглянув в глаза,
её он плача
не услышит никогда.
Другая ждет его,
нет радостней жены,
а счастья своего,
не ведает цены.
И время потекло,
он - семьянин и муж,
вдруг получил письмо,
на марке штамп – Париж.
О, неужели,
милая Кэти ,
простила ты меня…
и что же там внутри…
Он заглянул в конверт,
и развернул письмо,
«Мой дорогой Альберт,
уж столько лет прошло…
решила в этот день
я написать тебе,
и все же, ты поверь,
завидую тебе..
как у тебя дела?
жена как, дети есть?
наверно борода,
солидности не счесть?
Расстались мы давно,
тебя я не виню,
как крепкое вино,
любовь твою ценю…»
Он положил в конверт
любви своей письмо,
зачем её отверг…
но столько лет прошло.
Стал получать еще
он письма ровно в срок,
в тот день, когда ее,
он бросить просто смог.
Она была добра
в своих словах к нему,
он думал, ерунда,
и письма ни к чему.
Быть может повернуть,
все прожитое вспять,
любовь уж не вернуть…
но, может быть, опять…
Последнее письмо,
уж через 20 лет,
он получил его,
а там на всё ответ.
«Мой дорогой Альберт,
все письма от меня
уже вот 20 лет,
всё шлют мои друзья..
писала письма я,
послания к тебе,
но только нет меня,
уж ровно 20 лет ….»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717660
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Розчинилась в тобі. Закохалась.
Певно, вдруге. Ну що ж, так буває.
Я сьогодні до ночі сміялась.
І зима у дощ спатки лягає.
Я вже знову манюнька дитина,
Я вже знову кохана й щаслива.
Заплітається в весни хвилина.
А ти знаєш, я знову вродлива.
А ти знаєш, я знов посміхаюсь.
Я навчилась... Неначе ходити
Та маленька дитинка. Зізнаюсь:
Буду знову тебе я любити.
Вітер босий тупоче, гойдає
Всі хмаринки, що я прив'язала
На зірки, і на місяць. Чекає,
Щоби я і його покохала.
Покохати його? Чи ж то зрада?
Ти смієшся. Ой, зрадниця, Відо?!
Та для нього це буде розрада.
Бо цей вітер-старесенький дідо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717689
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Не поспішай…
Ця дівчинка – журба.
Травневий мед… і сутінки суцільні.
Такі густі... Кричи! але хіба
в її світах
ці спалахи доцільні?
Найглибший мрійник
чи сліпий плебей,
повінчаний із віхолою в сквері,
шукай її в найтоншій з орхідей
на філігранних
розписах шумерів.
І промовчи…
Бо жодної ваги
нема в словах… рептилія болотна
скидає шкіру, запах, стать… сніги –
останній меседж
на її полотнах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717693
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
В мить, коли ти так просто пішов
У душі наче щось обірвалось.
Наше щастя мені лиш ввижалось,
І не стало нічого, немов...
Тільки в скронях, як музика, - кров.
Попід зоряним небом - пітьма,
І відчинена брама тобою.
То цей біль називав ти любов'ю?
Ох, дарма закохалась, дарма...
Цього трунку напившись сповна.
І, упавши на землю, як сніг,
Порятунку шукала у росах.
Розум вперто кричав мені: " досить! "
Він того зрозуміти не міг:
Я не чула ні серця, ні ніг...
Лиш світанок, як диво із див,
Обійняв ніжно-ніжно за плечі,
Мене вирвавши з лап порожнечі
"... Він даремно тебе відпустив.
Ти любила, а він не любив.
Ти любила,
а він
НЕ ЛЮБИВ."
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717656
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Дорога стелиться снігами –
Цупка стерильна пелена.
І кінострічка панорами
Біжить у рамочці вікна.
Таке німе красиве ретро
У ґлянці білої зими!
Летять у безвість кілометри,
Мережить гума килими.
Дерев ондатрове убрання
У стружці інею ряхтить…
Це тимчасове обмирання,
Ця перестуджена блакить,
В якій ні поруху, ні звуку,
Хіба що пирсне горобець.
Мороз пропхав колючу руку
Мені за теплий комірець,
І так пощипує зухвало, –
Мовляв, попалася, ага!
І за́шпорів пекучі жала
Пульсують спазмами в ногах.
А я хапаюся вустами
За пару дихання твого,
Мов літо те́плиться між нами,
І лід розплавлює вогонь!..
Летить захекана автівка
Крізь охололу плазму дня…
І ми удвох, і ця мандрівка
В сідлі залізного коня.
[img]http://i1.r24.me/AROFgOEAj6Lp-c800x600.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717621
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Пульс бьется тонкой нитью,
Душа еще жива,
И смерть еще над жизнью
Не обрела права,
Совсем прозрачна кожа,
И белизна висков
На первый снег похожа,
Но не хватает слов,
И комом слезы в горле,
Но из последних сил,
На финишном аккорде
У Бога ты просил
Хотя б еще минуту,
Хотя бы еще год,
Чтобы распутать путы
Всех жизненных невзгод,
Чтоб все начать сначала,
Чтоб многое успеть,
И у любви причала
Еще бы раз сгореть,
Еще пройтись бы тропкой
Родной живой земли,
Еще хлебнуть бы стопку...
Еще обнять своих...
Но лишь пищат приборы,
Кругом совсем темно,
Не слышно разговоров,
И ветер бьет в окно,
И ты в своей постели
Пред вечностью один,
У Господа в купели
Тебя уж ждут. Аминь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717617
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
[b](без пієтету і з оним)[/b]
[i]« Я міг би їх забути…»[/i]
Б. Пастернак
[i] « Багато хто впізнає себе,
мало хто – інших,
зате Швейка – всі»[/i]
Підпоручик Дуб
***
Може й – не Ахматова, та має
Ярославни нашої ім'я.
Ритми серця з римами єднає,
хоч буває, їх не чую я.
***
Мій найкоротший коментатор
і найщиріший із усіх
цінитель нарисів моїх,
та не почутий, як оратор.
***
Не знаю, що мені за брат,
оцей латинський …-…
не бич, а наче пилорама
яка пиляє все підряд.
***
Не довести до плачу
кацапецьку пику.
[i]«Я такую вот …
делаю картинку.»
[/i]
***
У ньому рівновага всього –
енергії, і інь, і янь,
і різне благо йде від нього –
поета з іменем ...
***
Має псевдо із тієї Флори,
що буяє осінню в траві.
І моїх цитат у неї – море,
тет-а-тет, а то і візаві.
***
Мене навідує охоче,
і я її почую знов,
коли захоче й затуркоче
щось про божественну любов.
***
Це Українка по імені
за пориваннями духу.
І́ди* її дорогі мені, –
[i]ані пера, ані пуху.[/i]
***
Хто її нині не знає
із «завсігдатаїв» клубу?
Іноді і пропадає,
але мені вона – Люба.
***
Не заручниця у Криму,
не рабиня у Бахчисараї,
і нейтральна бодай на дому,
поки преса адреси не знає.
***
У провінції – і зачаєна,
і проявлена, як весна,
що дарує свої печалі нам
і обожнює імена.
***
Тисячолітніх замків дух столітній,
таємних фей і лицарів акин,
Ірландії і України син
метафізичний, і живий, і вічний.
***
Його не вичислиш ніяк,
аж поки запанує літо
і на Хрещатику – козак
у Клубі буде – наший Дідо.
***
Де половіє жито польове,
проміння Криму, запорізькі скелі,
пригадує, вигадує й живе
поет з дитинства в німбі М...
***
Левом вдивляється в пекло пустині
не кавалер орденів і наук,
а неповторний поет із Волині,
що заримується як – …
***
Не Македонський, а диктатор,
не Демосфен, а декламатор,
художник збірок та пісень,
які майструє день у день.
***
Літає високо у небі
і набирає висоту,
карбує фрази і, як треба,
поета чує за версту.
***
вона не почує мене
з пальміри і ясен і світ-лого
і не обізветься і не
помітить тако-го поміт-ного
***
Аватар у образі абрека.
Для жінок ховає свого чуба.
До його анфасу й тюбетейки
ще би люльку і шаблюку Бульби.
***
Верстає філігранно тонко,
як лицар фей і житія.
Його таємна незнайомка
така ж незмінна, як моя.
***
Є до неї пильний інтерес,
до її рубайчиків і тостів,
і до розпелеханих поез,
що не всі причесані і досі.
***
Він ще не Бах, але, –[i] ох,[/i]
як же він музику пише!
Нас уже чули обох
друзі майбутні й колишні.
***
Не терен, але теж вставляє
насмішкуваті колючки,
та іноді, ...але буває –
описки, …а не помилки!
***
Полуде́нний двомовний поет,
«колошматор» поезій і сайту.
І незмінний його пієтет,
що поклав на «Дніпро» і на карту.
***
А хто себе не помічає,
я тому шлю своє, – мерсі.
Нехай уже не заглядає
туди, де мали бути всі.
***
Коли дошкуляють усім
його епіграми і жарти,
хай знає, що може й не варто
пишатися его своїм.
Вгадали! Браво ойкумені.
Ще не зів’ялий і зелений,
і сам чортяка не пойме,
хто опорочує без мене
своє ім'я і реноме.
Моєї тут немає ролі
між королев і королів,
інсинуації і тролів,
і у своєму ореолі,
і в ареалі «свояків».
Тому приймаю власний писок,
бо чую голос, –[i] ізиди![/i]
Щоб не вернувся я сюди,
беріть мене у чорний список.
Я мало друзів заслужив,
та й тими… Ні… Не дорожив.
Лишайтесь чисті і наївні
у вашій вірі до кінця –
є чорні контури лиця
і не буває напівтіні.
Усі ображені, простіть.
Не догоджу і не поможу.
Укуси слиною мастіть
і заживе колись, дай, Боже.
Забудьте, якби не кортіло
спекти нового калача.
Радійте, що зробили діло,
достойне вашого бича.
Мене від того не убуде,
що не затужать по мені
і друзі з поцілунком Юди,
і вороженьки записні.
У баламута карта бита,
коли оточення таке,
де я ще каченя гидке.
Десерту мало, всі сердиті
і є усім за що вкусити.
Оце і є моє піке.
Приємного Вам апетиту
і на солодке, й на гірке.
Дякую всім, хто оцінює рівень поезії і толерантності, а не ступінь чиєїсь невихованості, розпущеності і неделікатності у своїй буйній фантазії. Особлива дяка тим, без кого ніхто не дізнався б, що́ я є насправді, а також козакам, які «не воюють з баба́ми».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717524
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Кучері чорні і очі, як небо нічне,
Ціла галактика в них, - чарівні та лукаві.
Тіло звабливе, красиве, а серце - брудне...
Дні твої тонуть у віскі, сигарах та каві.
Ти прогуляла кохання й шукаєш нове.
Другий... Четвертий... Десятий... Який по рахунку?
Що за людина під маскою цноти живе?
Що за отрута в твоєму, мегеро, цілунку?
Наче гадюка - вповзаєш у іншу сім'ю,
Грієшся у чоловіка чужого на грудях.
Поки нарешті не вчуєш жадане " люблю ",
Й здобич свою не покажеш із гордістю людям.
Вас так багато, у кожної - доля своя,
Вам невідомі ніякі чесноти й границі...
Тільки в мужчин захотіла спитати враз я:
Чим вас так ваблять ці хтиві, дволикі блудниці?
Ніжністю рук? А чи хитрістю лагідних слів?
Може красою? Та знайте - вона швидко в'яне.
З часом, як ниточка рідна, у плетиво снів
Те повернеться, що вам було дійсно кохане.
10.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717443
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Білим болем літа запорошено,
Білим инеєм кришаться сни
І не знає душа розтривожена:
До котрої припасти весни?..
До котрої піни яблуневої,
До яких благодатних криниць,
Де ще втоми нема полудневої,
Тільки втіха розквітлих зіниць...
Тільки млосно від радості світлої
У прийдешньому юному дні,
Де тремтінням жаги заповітної,
Так окрилено мариться в сні...
До котрої весни притулитися
Між життєвих крутих берегів?
... Мерзнуть літ пообривані китиці
Між заметами зимних снігів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717487
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Час для сну вже минув - скинув хмарне лахміття в багаття
Уколисаних днів, що тавровані сірим «колись».
Як набридло мені гострі кігті покірно ховати,
Ледь гамуючи рик – оксамитову пісню левиць…
Мармурові дахи – мов шляхи від цього підвіконня
І до краю землі, до розкрилля найвищих олив:
В серці синіх небес проростають дерева-безодні,
Розкидають плоди та вкорінюють в серце: «Боли!»
Там нічний заклинач оминає доріжки зірчасті -
Добирає слова, що долають непізнаність меж,
Щоб одній із левиць, найчорнішій, винової масті,
В срібній мові його чулась терпкість морських узбереж...
Січень 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716943
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Рожевим м’яким, з легким присмаком ночі,
твій обрій смакує під залишки «Отче…»
Можливий світанок – не скоєний злочин.
О… скільки нас є тут, до ранків охочих.
А ти вся така…
вся – жіночна занадто.
І чхаєш на все: на кордони, на варти,
на те, що відносно когось кожний п’ятий
так само на тебе готовий начхати.
А ти (від вершин, де рубають смереки –
до вибухів, що не минають лелеку)
запродана з нами від снігу до спеки.
Вся…
по сантиметру…
від неба – до пекла.
А ти…
ти – звичайна…
звичайно, не вирій.
Колись, поховавши і нас, і зневіру,
дощами змиваючи кров, будеш щиро
чекати лелек, зголоднілих до миру…
…колись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716940
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
________________________________________________________
Пісок крізь пальці, час розбитий і сльози на щоках
Надія помирає, треба щось робити. Мрії у руках
Та краще не дивись униз, коли летиш у снах
І всі вкінці побачать кожну мить в думках
Ти знов біжиш галопом по пригодах
Вдягаєш гарні крила при нагодах
Отак по трохи в тебе їде дах
Тут діло все в флюїдах
Чи, може, в спогадах
Що душать тихо
Ніхто не маг
На лихо
Надто
Тихо
То
Лото
Жорстоке
Це намисто
Розділене на сто
Частин для наших фото
Що п’ють із серця нашу кров
З отрутою, не знаючи навіть основ
Свого спасіння. І так тепер багато розмов
А зміст, як не крути, нам невловимий знов
Бо все втрачає сенс свій, навіть терпка любов
Ми наперед вже знаєм – все зникне у життя ріці
Та всупереч розумним аксіомам я триматиму в руці
Свої найпотаємніші бажання. Суть десь там у крапці
Ніщо й ніколи вже не спинить свідомість і ці дикі танці
А час, розбитий всоте, боляче й жорстоко кроїть наші пальці
___________________________________________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306927
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 07.02.2017
...[u][i][b]В[/b][/i][/u]ічно спить на твоєму порозі, згорнувшись калачиком тихо.
...[u][i][b]І[/b][/i][/u] щоразу на півдорозі викликає на бій твоє лихо.
...[u][i][b][b]Р[/b][/b][/i][/u]анить серце заради тебе, ранить тіло, щоб не забився.
...[u][i][b]Н[/b][/i][/u]авіть скине останнє з себе, аби ти хоч на мить зігрівся.
...[u][i][b]А[/b][/i][/u] кому таке нині треба, часи злісні й давно вже мертві.
[u][i][b]З[/b][/i][/u]араз кажеш: «Ні, ми не різні», - правда завжди у ролі жертви.
[u][i][b]А[/b][/i][/u]ж тоді видряпуєш тихо із теплих обіймів ласку.
[u][i][i]В[/i][/i][/u]ажко, так важко, на лихо, скинути з тебе маску.
[u][i][b]Т[/b][/i][/u]ому знов засинаєте стомлено, так, на диво, буденно.
[u][i][b]Р[/b][/i][/u]ожеві мрії не зломлено. Місія ще здійсненна.
[u][i][b]А[/b][/i][/u] сни все ж занадто різні, вона таки більшого варта.
.................все вдивляється в тіні пізні, вірна вічно, бо [u][i][b]"вірна завтра"[/b][/i][/u]................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413784
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 07.02.2017
Слова залити з зорями в желе,
З обіймами подати на вечерю.
Чи від цих страв не стане тобі зле?
Чи подавали їх лиш у печері?
Налити трохи в келихи вина,
А потім поцілунки тільки пити.
І гостювала у зимі весна,
Щоб цвітом вишні сніг десь накришити.
Навчитися любити більш за світ,
Ніби ніколи зовсім не розлюбиш.
І відпустити вчасно... Як той цвіт
Черешні, що в зимі ти не розбудиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716679
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Шукаєш його в натовпі? Облиш.
Не треба витрачати час на нього.
На того, хто не поруч. Тиша з тиш
Притулить твою душу до святого.
Чекаєш його знову? Хай іде.
Хто хоче залишатися - не піде.
Зима із слів вірші сумні пряде.
Душа із смутком в радість і доїде.
Не трать життя на тих, хто спить не там,
Де ти подушку у сльозах вмивала.
Хтось нас шукає навіть по ночам.
І я про це маленькою ще знала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716689
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Вже третя весна, як поспіль
Нескінченно знов йде війна,
Щемить у душі моїй осінь,
Глибока в душі вже зима.
Гнітучий там біль уривався
І в душу загнав знов меча,
А розум Тобі сповідався,
З Тобою зійшов на хреста.
Розп'явся з тобою, мій Боже,
З Тобою він кров'ю стікав
І разом з тобою, тоже
Вмираючи, в небо волав.
Волав, бо боліла неправда,
Волав, що страшні знов гріхи,
Кричав, аби знов зійшла правда,
Щоб душу у ній вберегти.
Зґвалтована, Боже, продАна,
Як правда Твоя, так душа,
Розп'ята вже Твоя Осанна,
Розхристана з болю сльоза.
Вже третя весна, як поспіль
Нескінченно знов йде війна,
Щемить у душі моїй осінь,
Глибока в душі вже зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716578
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Ніченько, слухай:
Тиша яка без нього
В світі моєму - без голосу, без зітхань....
Вітре, не рухай
Місячну цю дорогу!
Сном перейду нас розтявшу розлукою грань.
Птахи підбиті
Тулились до купки несміло.
Боязко в очі уприскували висоту.
Рани сповиті
Вже мрією знов бубнявіли.
Міряли світлом тоненьким серця темноту.
Зіркою впала
На денце окрайчиком ласка.
Теплим шматочком від сонця впекла доброта...
Ніченько, мало?
Не рухай цю тишу, будь ласка!
В ній щось по-справжньому щире в цю мить пророста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716712
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Якщо не я, якщо не ти - тоді нас, мабуть і немає?
Зруйновані усі мости, за рогом в безвісті чигає
Зелено-сіра, як мара, незграбна, як і всі химери,
Безжальна збочена жура, поникли віри ефемери.
Зловісна тиша гробова у келих муки доливає
І цідить краплями слова: тебе нема, мене немає.
Нехай не відвести біди: ні рук не вистачить, ні сили -
Застигли крапельки слюди, - засклити світ, чи вже засклили?
В минулому блукають дні, всі маски скинуті, а ролі,
Як тіні поряд на вікні - сумні, спокусливі - доволі!..
Просити сніг серед зими у скнари годі, обламає.
Без того снігу ми - не ми?.. нехай, нас буцімто, немає.
Нас не було... чиї думки розводять, зводять і прощають?
Зачинені на всі замки ті душі, що ключів не мають.
Вересень 2015.
Ред.06.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716558
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Я - талый снег, безумия слеза.
К земле,чтоб силы взять, прижмусь украдкой,
И напою невспаханные грядки,
Чтоб засухе коварной отказать.
Я - талый снег, туманности сестра.
Какой не помню, может Андромеды?
Свой свет утратив, все смываю беды.
Смеюсь до слез, хотя позавчера...
Стремительно кружилась у ворот
Игривым снегом и совсем не талым.
Ты мне казался милым и усталым,
Но Хронос ввел разлуки в оборот,
Рождение души и смерти час.
Когда любовь, растаяв звонкой льдинкой
И износив Адамовы ботинки,
На прочность вновь испытывает нас, -
Мы пеплом серым головы опять
Посыпав, рвем и волосы, и души;
И таем, кровью орошая лужи,
Тела и дни, чтоб от судьбы сбежать.
Ныряем в омут и метаморфоз
Счастливых, с нетерпеньем, ожидаем.
Маршрут короткий, жизни угрожаем, -
Она сама: проталины, мороз
И жаркий лед, когда мы молча таем...
31.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716100
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017
«На вулиці якійсь посеред Міста Марень
Все буде, наче тут ти жив уже колись...»
(Поль Верлен)
[b]Арлекін на фронті[/b]
Все наче сон – як вигадка,
Війна між чорних пірамід
Поміж копалень-нір,
Де люди мороку глибин
Несли нам чорний камінь,
Такі ж мальовані як тьма.
А нині ось – хоч і зима,
Та вдягнений в плямисте
Зі смертю бавиться
І грає роль смішну
Невдахи Гамлета
Веселий Арлекін.
Комусь дарує смерть,
Ховається від куль,
Стріляє в сепарів,
Поребриків кладе із кулемета,
Жартує (часом недоречно)
І риє землю
Безтурботно...
[b]П’єро на фронті[/b]
Блідий поет,
Колишній меланхолік-вчитель,
Артист сумної гри,
Філософ ностальгій (колишній),
Співець модерну,
Майстер алегорій –
Гірлянди мертвих слів,
Закоханий (колись) –
Таки невдало.
Творець метафор, текстів і поем
(Колись).
Він нині офіцер:
Три зірочки на теплому бушлаті.
Приціл перевіряє:
«Вище три,
Від основної – правіше п’ять...»
І сумно батареї
Команду віддає:
«... фугасним... Постріл!»
[b]Коломбіна на фронті[/b]
Колись давно –
В минулому житті
Вірші складала
Серед міста мрій,
Весела Коломбіна
(Життя як водевіль),
А нині рвані рани шиє,
Бинтує у шпиталі польовім,
А потім кличе
У журбі своїй захмарній
Старого Бога.
І черлені плями
На білому халаті.
Бо зима. Назавжди.
Чи хто зна.
Веселе і трагічне танго
Танцює з нами смерть.
І безтурботна Коломбіна
Колись яскраве плаття
Носила. Нині білий.
Халат. І запах крові.
І війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715245
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
«О, Діано, Діано, порожня Діано!
Випуклий звук, де збожеволіли бджоли...»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Металеві бджоли залізних вуликів
Не сплять ночами Діани –
Блідої красуні високої порожнечі.
Металеві бджоли
Гудуть в краю божевілля,
Навіть коли Зима –
Гостя недобра,
Біліша блідої Діви,
Кров перетворює в кригу,
Летять металеві бджоли
Збирати мед одкровення
До квітів білого снігу.
Діано, бліда Діано!
Діво чорної порожнечі,
Навіщо ти нас кличеш
Слухати цю пісню –
Пісню бджіл божевільних,
Стогін почвар сталевих.
Пасічники зимові:
Пасемо бджіл металевих
В краю пірамід чорних,
У світі тіней і світла:
Кольорів не лишила
Нам діва сумна Діана:
Тільки чорне і біле,
Тільки відтінки сірого
Ночі зими останньої,
Ночі холодних зір,
Ночі почвар Плутона,
І вітровія Борея
І весляра Харона.
Навіщо, бліда Діано,
Прийшла урожай зимовий
Збирати в свої комори?
Навіщо ти наші душі
Женеш у свою пустелю
Жахну і таку зловісну,
Як попіл, замішаний снігом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715175
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Огненной птицей, согласно поверью,
Смело стучится (открой ему двери!)
Год Петуха. Отступает остуда,
Дарим улыбки друг другу как чудо.
Два мандарина* несём как подарок!
Вкусен и сочен, душист он и ярок,
Маленьким солнцем горит на ладони,
Холод, неверье, усталость прогонит.
Будем шутить мы, смеяться, общаться,
В души впускать долгожданное счастье,
Будто победу во всех викторинах.
Сила огромная - в двух мандаринах.
**********
Сегодня Огненный Петух наконец вступает в свои владения! Китайцы встречают Новый год всегда в красном, за праздничным ужином. Убирают дом заранее, чтобы не вымести ненароком пыльцу счастья. Встречают ярко, шумно и весело, жгут фейерверки, отгоняя злых духов.
Традиционно дарят детям красные кошелёчки с мелкими монетками. И друг другу – два мандарина*. Обязательно – два!!! Потому что на китайском языке звучание этих двух слов – два мандарина - очень близко к звучанию слова «золото». Порадуйте своих близких! Пожелайте друг другу достатка, тепла и добра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715045
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Я вкотила сонце у твою господу.
Ти розсердивсь - спека на поріг.
Не подумав звідки, не шукав же зроду;
Що шукати? - сяє угорі.
Дива не буває? Казками в оману
Думаєш, тебе я заведу?
Тільки ту зневіру нищить перестану,
Як останню відведу біду.
Як остання крапля солоно в долоні
Скотиться, - всі спалені мости,
Ввись злетівши сяйвом, срібні й невгамовні,
Виллються в моє німе "прости".
Срібний міст - символ шляху у вічність.
27.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714714
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Согрело солнце золотом дома,
А небо – серых туч во мне – серее…
На улице, в душе зима, зима,
И я бороться с нею – не умею…
Придавленность к земле теряет высь,
Клочками снега глушит, будто ватой.
На юг смешинки счастья унеслись,
Легли на мысли тени угловато,
Как серость дней на город мой легла,
В столбах и проводах переплетеньи.
Но дарит солнце лучики тепла
Сиянием. И отступают тени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714373
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 28.01.2017
...хай буду це не я - спроба перекладу
О хлопчику смішний,озброєний так юно
примарними словами "Назавжди" і "Моя"...
...нескорена встає Любовна Джомолунгма...
І Хлопчик прагне звершень...
Так відчайдушно...Вперше...
І як Йому сказати? - Хай буду це не Я.
...бо Ви - дзвінка струна... А я - вже відлунала.
Чи ж варто дисонансом рубати світ?..Тому
"...плесните колдовства в хрустальный мрак бокала..."
й миніть.
Не зазирнувши в мою порожню тьму.
Он юн, как пять утра...) И шепотом горячим
"Моя!... Моя навеки! " смешно вооружен.
И вот встает Гора, где на вершине - Встречи
он робко... жарко... жадно... ( впервые в жизни!) ждет.
И как ему ответить -"...пусть НЕ ПРОИЗОЙДЕТ..."?
Он звонкая струна. Моя же - отзвучала.
Достаточно оркестров, грохочущих не в лад...
Я - песенки конец. А он - ее начало.
- "...плесните колдовства в хрустальный мрак бокала..."
и, уходя, закройте сей опустевший ад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714304
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Більше, ніж уже сказав ми
Очима, очима
Не розкажеш ти вустами.
...Ніч над нами блима.
Завів щемну співаночку -
Згубила, згубила
Свою вперту одмівочку.
Стелила, стелила.
Полонина м"яко ложе.
Най лиш додівую:
Вінець - в воду, брови гожі
Зцілую, зцілую.
Вітер хмарку половинив
Надвоє, надвоє.
Вибіляла темні коси
Тобою, тобою.
Визбирала росу в дзбанок
Вустами, вустами.
Солодила медом ранок
Словами, словами
Більш не скажу, ніж сказав ми
Очима, очима,
Котрі душу ген виймали...
Ніч нам стиха блима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714037
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Не зупиняйся!- Іди тільки далі
Там, де попереду ждуть магістралі,
Дороги життєві... і радість й печаль,
Зустрінь своє щастя, зустрінь свою даль.
Обпечене серце, зупинена мрія,
Душа десь розтріпана, наче повія,
До неба зболіле торкнеться сузір'я,
Впаде, наче дощ, на згоріле подвір'я.
Напоєне сонце, замріяне зранку,
Торкає душі у твоєму світанку:
Напийся любові, відкинь всі тривоги-
Зіллються у всесвіті наші дороги.
На відстані з сонцем, у відліку часу
Вдихни незамітно, надпий повну чашу
Любові й кохання, і болю й терпіння-
Ступи босоніж на колюче каміння.
Іди в наші далі, де ждуть магістралі,
Дороги життєві...і радість, і біль,
А я у світанку зіп'ю свого ранку-
Зіп'ю того щастя, де всипана сіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713647
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2017
[i]Три автори, три бачення, три відгуки на картини майстра.
Написано в співавторстві з поетами Гостя та Серго Сокольник[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=80P9LJU8GWU[/youtube]
Що то за спогад? Тепла, м’яка напівтінь,
Хвиля бентежна. Нерозшифроване хоку.
Хто ти, химеро з найтонших моїх сновидінь?
Сплав первородних бажань десь на відстані кроку?
Ця ідеальна константа хороших манер
В переплетінні із реготом дикого лісу.
Хочеш відчути рельєфи пустельних печер,
Запах вітрів у суцвіттях п’янкого анісу?
Де на гарячих пісках розгубились сліди,
Відгомін арфи по всьому периметру раю.
В глибах базальту застигло: «Благаю, не йди!»
В жерлі вулкану палає: «Зникай! бо згоряю…»
На пустирищах всамітнена зграя ворон.
На пустирищах ні оплесків вже, ані слави.
Бо вже давно відпустив перевізник Харон
Майстра, що нас відшукав і у вічність розплавив.
************
А ліс – підсвічує сліди,
Що кинув ти – в пісках палати…
Там листя зЕлено: «Не йди!»
Там спека – опіком розплати.
В глибинах карстових печер
Очей озерця – дотлівають…
Скажи, чому з усіх химер
В мені найгірші оживають?
Там арфи музика тонка
У водах Нілу спогад топить…
Як шкіра білого бика,
Що звабив ніжністю Європу,
Блищить вгорі Чумацький шлях…
Я тих коралів – не збираю…
ЦвітУ – ромашками в полях,
Вогненним маком – догораю…
Мені услід: «Куди ти? Де?...»
Слова, приглушені пісками
Пустельний демон відведе
У тріщини з солончаками
Губ, що забули пристрасть змін,
Що пересохли без торкання…
Пустеля. Смерть. Вона і Він.
Шматочки пазлів від кохання.
******
Орфей? Чи гли-
няний Колос?
В бажанні кволім
В заміс піску
Перелилось
Тремтіння болю,
Ці нервів Стру-
ни, що Далі
"розмалюлюрив",
І пеклотрі-
щини землі,
Мов кракелюри,
Пройдуть спі-
Ралями Бруно
Крізь наші душі.
Ми кров, немов
П’янке вино,
Зберемо в мушлю,
З якої так
Необере-
жно мали вийти,
Щоб долі під
Акорд баре
Отруту випить.
***
Про МУЛЬТИК:
Работа над фильмом [b]Destino[/b] началась в 1945 году с творческого сотрудничества между американским мультипликатором Уолтом Диснеем и испанским художником Сальвадором Дали.
Раскадровку к Destino («Судьба» — на итальянском, испанском и португальском) рисовали в течение восьми месяцев (в конце 1945 — начале 1946) художник Джон Хенч (из студии Диснея) и Сальвадор Дали, однако проект был закрыт Диснеем из-за финансовых проблем, связанных со Второй мировой войной. Хенч предоставил Диснею 18-секундный анимационный тест в надежде снова вызвать у Диснея интерес к проекту, но Destino всё же посчитали невыгодным и отложили на неопределённый срок.
В 1999 племянник Диснея Рой Эдвард Дисней, который работал в то время над «Фантазией 2000», решил вернуть к жизни забытый проект. Для этого решили задействовать небольшой филиал Диснея в Париже. Продюсером мультфильма стал Бейкер Бладуорт, а режиссёром — французский мультипликатор Доминик Монфэри, впервые выступивший в этом качестве. Воспользовавшись помощью самого Хенча, а также дневниками супруги Дали — Галы Дали, группа из двадцати пяти аниматоров «расшифровала» замысловатые рисунки Дали и Хенча и воплотила проект в жизнь.
Результатом является мультфильм, сотворённый в технике традиционной (рисованной) анимации с использованием компьютерной графики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713644
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
[youtube]https://youtu.be/E1rgzM1rQIE[/youtube]
Я не йєті, але я живу
біля лісу, а не у Парижі.
Я шукаю бабу снігову
і стаю на палиці і лижі.
У мене є і вуса, й борода,
і до зими претензії немає.
Ярило сяє, сіє Коляда,
а Берендей поляни накриває.
Завірюха обрій замела,
інеєм завіяла дороги.
Їду по околиці села,
аж іде снігуронька-небога.
[i]– А Ви куди намилили лижню?
– А я… шерше... Снігуроньку шукаю.
– О, мій месьє, на цьому авеню
ніякої Снігуроньки немає.[/i]
І помчала пасія моя
по лижні у снігові замети
мрією земного житія,
за якою бігають поети.
Але услід натура бойова.
[i]– Ану-ка, дєда, уступі дароґу![/i]
Іноязична… Баба… Снігова!
І я тоді беру у руки ноги.
Адже я шукаю не нову,
а свою утіху під ялинку.
Ігнорую бабу снігову
і – гайда! Піймаємо сніжинку!
А я її – ось-ось і дожену.
Але вона не дуже і тікає.
Таку Снігурку я не омину,
бо іншої уже не доганяю.
А мені ще рано у Аїд.
Порадію ще на цьому світі.
І нехай я нібито і дід,
а мені ще є кого зігріти.
А я за нею когутом іду.
І хай сміються кури і кумири,
що я собі на щастя і біду
ще не цураюсь дідової віри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713212
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 20.01.2017
В душі товчеться ніжне і сліпе
Пухнасте і грайливе кошеня.
Йому уже - сто тисяч літ, без дня,
А ймення кошеняті - Агапе*.
Воно - твоє, одвіку править бал
Цей дивний Всесвіт, - кориться душі.
Трояндами укриє комиші,
І облете спокусливо кинжал.
Я не тримаю, ні, - воно твоє.
Як виженеш, то десь і пропаде,
А може й прийде немічне й бліде?
Допоки доля лінії снує,
Тобі несила нагострить мечі, -
Щити від лиха - віра і любов.
Дивись, воно розплутує клубок
Твоїх страхів, вмостившись на плечі.
Звірятко дивне - лагідне й скупе,
Не вимагає і не віддає
Тебе... Шукає, знає - ти десь є,
Моя, нестримно-вічна, Агапе.
*Аґа́пе (грец. αγάπη) — Божа, безумовна, жертовна, дієва, вольова, турботлива любов.
19.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713089
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 20.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2017
Шукав камінчик ідеальний, блукав, неначе ненормальний,
Та найгладкіший все ж знайшов з ним в життя самки увійшов.
Про кого це? Як ти гадаєш? Чи цю тварину упізнаєш?
Живуть вони у кризі й льоді – та все ж любов у них у моді…
(Папуанські пінгвіни)
Як сумно їй, він обіймає,
В обіймах хоботом тримає.
Хоч велетенські ці тварини
В любові ніжні щохвилини.
Чи знаєш хто вони? Скажи!
Ти правий, друже, -
Це слони!
Можливо, і не моногамні
Та все ж коханці нереальні
Стрункі, красиві, не банальні-
Вони такі сентиментальні…
Як загорланять – серце ранять
Рве душу пісні клич щомиті
Це журавлі канадські злиті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706222
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 18.01.2017
На вірш Серго Сокольника:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712788
Живу… Живу, чи животію
Як Місяця неповний серп.
Співати весело – не смію,
Від гіркоти язик отерп,
Від кави чорної гіркої,
Що обпікає, як окріп.
Мовчу – від підлості людської,
Думки розсипались, як сніп,
Що втратив віри перевесла…
Там знов стріляли… Хтось помер…
Пливли, пливли, зламали весла…
Куди приб’ємося тепер?
Хто – погорільців – нас вітає?
Диявол – скільки просить жертв?
А вітер часу все хитає
Підвішений над нами серп…
Заплющу очі – Місяць срібний
Вибілює вишневий цвіт…
І ти щасливий, дужий, рідний,
Обняти ладен цілий світ!
Гірчить напій. І ложка меду
Солодкості – не додає.
Розмите все. Яке там кредо?
Радій, що Сонечко встає!
Гуде суспільство. Як у ЧАТі,
Де кожен другий – точно «бот».
Примари – розвелись у хаті,
Лиш но́вих додають гризот.
Крізь сльози зорі, мов хрещаті,
Тебе б торкнутись, хоч на мить!
Та марно все… А та, що в ЧАТі,
Нехай у полум’ї згорить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712827
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Напишу тобі, мамо, листа
Із далекої мої чужини,
В нім молитва моя до Христа,
Моя сповідь для тебе й родини.
Напишу тобі, мамо, слова,
Що не встигла колись я сказати-
Зачекай!- знов стікає сльоза...
Ти, старенька, стоїш коло хати.
Не сказала тобі я- Пробач!
Ти сама, як ота сиротина:
Я вернуся, ти тільки не плач,
Бо лелекою стала дитина.
Напишу тобі рідна...зажди,
Всі дороги встелю рушниками,
Ти за обрій так скоро не йди,
Зачекай!- Я вернуся з вітрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712613
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Ти мій! Ти мій! Ти мій аж проти волі.
І я так до безмежного люблю!
Так дивно вже переплелися долі.
Я Боженьку за тебе лиш молю.
А я за тебе дякую. Щаслива!
Ти стільки дива в душу мою вклав.
Коли буду стара і зовсім сива -
Ми будем разом. Як ти і казав.
В одному ліжку і в одній кімнаті.
Обнімемось. Кохаєш? Я тебе!
У нас кохання! Ми такі багаті!
Це Бог подарував нам із небес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712574
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Усе буде добре
Колись і не з нами.
Усе буде добре КОЛИСЬ...
Теперішнє горе
Розвіє вітрами,
Щоб мрії нарешті збулись.
Усе буде скоро -
Літ так через...надцять.
Усе буде скоро, повір.
І світло у морок
Впаде, щоб зостаться,
Скотившись луною із гір.
Усе буде краще
У снах ілюзорних.
Усе буде краще, але
Байдужість нізащо,
Не знищить потворних,
Лукавих придворних.
Пихатих, мажорних -
Сучасних героїв Рабле.
13.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712563
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Він прийшов не з зими, не з дороги, не з поля.
Тихо в двері постукав. І я відчинила.
Не сказав ні півслова!Що він... Моя доля...
Тільки враз попросив, щоб його полюбила.
Я ніколи не знала в житті про кохання.
Я злякатися навіть не встигла, не сміла.
Він сказав, що завчив молитви і прохання,
Що я в небо пустила. Доркнувсь мого тіла...
-Що ж кохання таке?
-Тебе бачити зранку.
І вдихати з тобою повітря і тишу.
Обіймати долонями вдвох філіжанку
Кави, що я зготую... Тебе не залишу...
-Що ж... Кохання?..
-Твоєї торкнутись долоні.
Крізь віконце одне подивитись на небо.
Дочекатися , як посивіють в нас скроні.
І нічого щоб більше у світі не треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712542
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Затерялся в кущах багряных
твой нарочно оброненный стих,
на закате средь тучек алых
соловей неприметный затих.
И кому-то ложилась на плечи
золотая твоя голова,
расшалился пьянящий ветер,
разнеслась по свету молва.
Хулиганил, дурачился, может
и «рубахою» был ты для всех,
а кому-то всего дороже –
память в сердце от сладких утех..
И казалось, что будет долгой,
жизнь, как поле в твоих стихах,
но чаилась змеей подколодной
злая сущность в святых образах.
Ни спасённый, ни Богом не преданный,
лишь сомнения давят грудь,
среди серых умов неприкаянный,
ты последнее пишешь « друг…»
И осталось лишь это прощание,
за какой расплатился ты грех…
По поэту беззвучны рыдания,
унесутся в багряный рассвет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712541
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017
[i]За існуючим повір'ям, в день християнського
свята «Воздвиження Хреста» змії впадають у
зимову сплячку, ховаючись у нори. Такий ось
образ виплив мені обсіч! Пісенька стара, та
актуальна... Бо Дзідзьо мені допоміг...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Ba5RbR_igbQ[/youtube]
[i][b]В світлі дні осінні
Коються дива:
В нори на зимівлю
Біс гаддя хова.
Цю слизьку потвору
В себе я терплю
Та в осінню пору
Мрію не таю:
Дай Бог, в свою нору
Чорт візьме й мою!..[/b]
18.12.1996
[i]© Copyright: Олекса Удайко, 2012
Свидетельство о публикации №112092709038
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712114
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017
ВІДОМІ ІСТИНИ
***
Неважко відрізнити дійсно мудрих,
від того, хто лише нам "мізки пудрить".
***
Чим більше мудрість світу осягаєш,
тим менше коло щирих друзів маєш.
***
Як нас занапастити, – доля знає:
вона тверезий розум відіймає.
***
Покірно стерпівши образу,
наступну викличеш одразу.
***
Солодшим те здається,
що важче дістається.
***
Чомусь чуже для нас миліше,
нехай і гірше, аби інше.
***
У статі сильної побільшало декору...
Все менше лицарів без стра́ху і доко́ру.
***
Як легко співчуваємо нещастю!
Та мало хто радіє друга щастю...
14.01 2017 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712137
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Мій розхристаний дощ,
Моя вічна життєва Голгофо,
Молитви людських прощ,
У"Осанні" відспівана строфо.
Сонця промінь в пітьмі,
Моя сповідь на чистім престолі,
Заповіт у письмі,
Мій спаситель од вічного болю.
Моя радість і сум,
Рождество і смертельна покуто,
Мій читець вірних дум,
І причастя, прийняте розкуто.
Мій квітучий розмай,
В нім стежина протоптана гоже:
Ти- небесний мій Рай!
Мій єдиний і вічний мій Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712225
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017
У відзеркаллі темної води
Торкаюся до місяця руками.
Мій срібний шлях, веди мене туди,
Де лиш ковток повітря – поміж нами,
Де розцвітає доленосна мить
В твоїх очах, примружених від хіті,
Без поцілунків – серденько щемить,
Обійми так довірливо розкриті…
Тримають там дві тіні від тополь
Гарячу кулю, що повік не згасне,
Як дві руки в переплетінні доль.
Не думай, що зустрілись ми невчасно,
Бо я для тебе - ніжність берегла,
Твоїм ім’ям весь світ заворожила.
Нехай сьогодні все згорить дотла!
Цілуй, цілуй! Чекати вже несила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712206
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Я не вірю туману... А ти?
Чи тебе не лякає омана?
Часом є відчуття, що світи
Інших рас поховались в туманах.
І здається, що дихає хтось
У потилицю холодом люті...
Озираєшся — ні, то здалось...
Та очима ж не вбачити суті.
А душа, як маленьке дитя,
Просто хоче торкнутися світла...
І тому-то у вирій летять
Журавлі наших рим нерозквітлих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2017
Фатальність правди:
люди завжди якнайбільше
Здіймають хуртовини
ненависті й гніву
На тих, кого любили
чи не найсильніше -
На тих, хто їхня доля
й справжня половина...
Й не визнають ніколи
факту головного:
Не на колишніх гнів –
на себе лиш самого...
Прости недолік цей
і марно більш не сердься:
Слабке й підступне,
врешті,
[i] кожне смертне серце...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711973
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Певно, я не можу як усі.
Біль до краплі випити не вмію.
Розведу в моря. Збожеволію.
Питиму по крапельці - росі.
Так не можна. Знаю. Та сама
Я собі дозволю все зробити.
Зможу ще сильніше полюбити.
Лиш би ця закінчилась зима.
Знаю, що від болю аж кричать!
Я ніде від нього не сховаюсь.
В іншого я знову закохаюсь
Як сніги дощами замовчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711784
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
..ні, ти не принц,
не король із дитячих казок.
(я розвертаю навспак золоті каруселі)
В серці моєму просіється дикий пісок…
В серці моєму
розквітнуть троянди пустелі…
І розбиваються
вперто голодні вітри
в стінках аорти, як дощ в пелюстках незабудок.
...Там, де завмерли твої найтепліші сліди,
я загубила свій шлях.
І все глибшає смуток…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711774
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2017
«У цій країні снігу
Я слухаю мовчання,
Згадую цикад
І цвіркунів, що давно відспівали,
Занурившись у зимовий сон…»
(Сайто Мокіті)
Нинішньої непривітної та безбарвної зими мені пригадуються дні, що пішли у небуття майже два роки тому. Тоді почався рік дерев’яної вівці – мала би початись весна, але пришла заметіль і все вкрило глибоким снігом – навколо запанувала біла порожнеча. Я тоді був у війську його світлості тюнагона Фудзівара Ямакадзе – залишив пензель та тушечницю, взяв до рук катану і приєднався до загонів самураїв, що йшли воювати східних варварів. Після зимового граду та заметілі трохи затихло і східні варвари кілька днів менше турбували. Скориставшись невеликим перепочинком ми знайшли в гаю біля нашого табору чайний будиночок і влаштували чайну церемонію – садо (茶道). Цей чайний будиночок ми назвали «Дзютаку кодокуна кокоро» (住宅孤独な心) – житло самотнього серця. Нам пощастило – серед нас був майстер чайної церемонії Сакура-но Ханабіра (桜の花びら) і ми змогли не просто в точності дотриматись ритуалу, але і помилуватися твором справжнього майстра. Посуд був, звісно, не той, яким користуються майстри столиці, хоча навіть там у нашу епоху занепаду поменшало знавців давньої порцеляни. Ми пили чай і згадували гвоздики, акації, піони та гіацинти. Наприкінці церемонії як і належить ми говорили про поезію, цитували по пам’яті хайку майстра Масаока Сікі. Я ще подумав про те, що він теж писав свої хайку кров’ю – недарма він взяв псевдонім по імені птаха, у якого голом іде кров, коли він співає. А потім складали власні хокку. Я слухав слова кожного і з сумом думав про бодхісатву Дзідзо – покровителя мандрівників, бо нині всі ми мандрівники в невідомість, хоча йдемо шляхом Обов’язку – шляхом самураїв. Я теж склав кілька хокку, а потім вийшов з хатинки і побрів глибоким снігом навмання повторюючи «Наму Аміда Буцу» і думав про те, що мало кому пощастить в наступній реінкарнації народитись в Чистій Землі Будди Аміди. І раптом побачивши сосну в снігу я пережив саторі – просвітлення. Нині я споглядав сніг за вікном і згадав хокку, які ми – суворі воїни жорстокої зими складали в тому чайному будиночку серед снігів і записав їх на папір:
* * *
Прочанин меча.
Сніг – це листок паперу.
Пишу про тишу.
* * *
Ось так напевно -
Тьма: буду бачити сни
Біля гвоздики.
* * *
Зникли кольори:
Акація в долині:
Білий-білий сніг.
* * *
Зимове небо.
На землю грішну летять
Білі пелюстки.
* * *
Серед мовчання,
Серед холодних снігів
Споглядаю меч.
* * *
Кіт серед снігу.
Згадує дні березня
І спів горобців.
* * *
Моє мовчання.
Може слова загубив
Десь по дорозі…
* * *
Тільки сніг, сніг, сніг
Вірші читаю сумні
У порожнечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711701
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Хто ти?
А я, відучора, -
Абрис туманний чужинки.
Млява й німа упокора.
Все, що лишилось від жінки...
Долею
Зломлена й скута,
Повзаю тінню по стінах.
В венах не кров, а цикута
Током лякає постійним.
Хто я?
Повіриш, щеміло?
Вирвалось і калатає.
Б"ється, ні впало, ні сіло, -
В друзки та не нарікає.
Тінню
Сповзаю під ноги.
Снігу лиха кожушанка
Кутає мстиво, дороги.
Блимне шафранно вільшанка,
Дзьобиком стукнувши в шибку.
Хто ти?
Чиє відголосся?
Просиш не крихту, а скибку.
Може, то тільки здалося?
Хто ти?..
Засилля скорботи.
Хто я?
І досі не знаю..
11.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711686
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Караєш, праведний? Карай -
Мечі блищать, судити час.
Карай мене одну, бо нас
Тепер немає, добивай.
Тепер нема, та світ тісний.
Холодні очі, - злі чутки,
Слідкують ревно; навпрошки
Біжать прокляттями у сни.
Біжать, а ти свій вилий гнів,
Бо зроду проклята Ліліт.
"Нема прощення, замалі
Відлуння серця", - жебонів...
Відлуння серця - сльози й сміх.
Кривавий місяць голосив
В обіймах літньої грози,
Забувши все...забувши всіх...
Забувши, впоєний за мить,
Запивши хмелем коровай,
Який самому не зліпить...
Караєш, праведний? Карай.
08.01.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711322
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2017
Знов тріпоче нам сніг,
Розкидавши сонливі сніжинки,
До комірки забіг,
Де святкує зимові обжинки.
Закотився у двір
І розлігся під грушу старезну,
Та нема йому мір-
Поцілунком холодним примерзну.
Бешкетує дивак:
Де цілує- рум'яняться щічки,
Знову взує шлапак,
Не чекаючи тихої нічки.
Зажене всі зірки
Під небесну посИвілу хмару
І затулить дірки,
Аби знову не впали в кошару.
Зарегоче в вікні,
Переплетений разом з вітрами,
Диво- казка у сні,
Що зимою лягає між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711215
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Заметіль стогне...
І мороз пече...
Аж моторошно...виють так вовки,
То серця біль вожак переливає,
Схиливши голову, на місяця плече...
Не кровоточать вже
Глибокі рани,що в поєдинках славу принесли...
Душа... ридає за синами...
Що лаври пожинаючи,
За благословенням батька... не прийшли...
Чоло схилити...і почуть прощення...
Ще не приийшла ота пора...
Вирвав би серце від розпуки,
Поки в горнилі душевноі муки
Зріє пекуча... і гірка ...сльоза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711106
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Як же іншу Ви кохаєте?
Чи листи писали їй?
Вже мене не пам'ятаєте.
Не зупините:
-Та стій!?
Як же іншу Ви цілуєте?
В неї ж не мої вуста.
Розкохали геть. Не чуєте.
Казка стала вмить пуста.
Ви привчили як по полечку
Небом йти. Як дрібний мак
Зорі сіяти. Та в долечку
Сльози кинули. Не так
Обіцяли! Що ж зробила Вам?
Стала вмить немила. Геть.
Зачинились на сто тисяч брам.
В почуттях одна лиш смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711154
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Є час для родинного затишку, світла й тепла,
Вітального слова, обіймів і рідного кола,
Коли закосичена хата, мов біла сова,
Кошлатим крилом пригортає і кличе до столу.
І простору робиться більше, і згустки вогнів
Крізь матову шибку сочаться назовні медами.
Несуть благодать ці святочні усміхнені дні,
Як східні царі, що приходять в оселю з дарами.
І ось тобі золото, ладан і мирт запашний,
І пригорщі білого снігу, як вовна, густого…
Від першого слова розписаний шлях твій земний:
Із глини – у попіл, із попелу – в небо, до Бога.
А поки – радієш, хапаєш кожнісіньку мить,
У колі тісному тобі, як у космосі, вільно!..
І щось ностальгійними нотками в серці щемить,
Коли ти прокручуєш пам’ять, мов кадри із фільму.
А в ній стільки світла, тепла й лімітованих див!
Тому і чекаєш між буднів родинного свята,
Допоки у Вічності час тебе не розщепив,
Як атом.
[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
...Найгірше із усіх розчарувань -
В собі самому, у своєму серці,
Що зашкарубло в товщі зневажань
Несмілих сонць, затоплених на денці,
Де стигне біль та почуття студені
Стають від тих розпачливих терзань...
І в'яне цвіт душі. Сохне зелена
Жага із честю вийти із змагань.
Найгірше з поміж всіх - розчарування
в собі, зневіра, совісті терзання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711140
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Ти гортатимеш, наче книгу:
Ніжно. Вдумливо. Терпеливо.
Пальцем вправно за гострий край
Стирай
Теплим дотиком мрій безпечних
Ті чорнила, що в'їлись. Гречно
Світ уявою той руйнуй
Малюй
Чіпко поглядом першу букву...
Впишеш плавно, то ляже в руку
Вся історія: гріх і рай.
Читай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711144
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017
( на мотив «Сумний був, той Святий вечір»)
Святий вечір на Вкраїні
Сумний невеселий,
Позбирала війна жертви,
Попалила села.
Вже три роки з сумом
Різдво зустрічаєм
Хтось чекає на синочка,
А хтось батька виглядає.
Як зійде зірниця
Над вдовиною хатов
Вмиє свою вечеронько
Сльозами багато.
Що ж у краї нашім
Ірод править світом
Із -за влади над народом
Гинуть наші діти.
Поможи нам Боже
Здолати неправду
І спасти від цих тиранів
Україну славну.
Помолімося люди
Рож денному Дитяті,
Щоби наші вороженьки
Згинули прокляті .
Помолімося люди
Рож денному Богу,
Щоб не знали більше діти,
На світі лихого.
В ніч Святу Різдвяну
Свічку засвітімо
За Героїв наших мужніх,
Що померли за Вкраїну.
В ніч Святу Різдвяну
Згадаймо солдата,
Щоб живими повернулись
До рідної хати.
Хай Різдво Христове
Нині торжествує,
Хай Господь усі народи
Миром обдарує.
05.01.17р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710982
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2017
Традиція жива...та віра мертва...
Лиш правдою ії можливо воскресить,
В гармоніі,що благодаттю Бога зветься,
Чесність сповідувать
Як Закон Всесвіту велить...
Світ підкоряти...
Дух і тіло гартувати
І холодом і голодом томити...
Від скверни тіло ревно очищати
Аби душі комфортно в ньому жити...
Із Чаші Мудрості
Цілющий напій пити...
Прозрівши...віддано служити...
На шальці терезів... у гору підноситись...
Натхненно працею красу й добро творити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710731
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Притихла хурделиця в тихому сні,
Мороз- морозенко у вічі всміхнувся,
Там сонечко любо вляглось на вікні,
День Божий святковий проснувся.
Виспівують дзвони стареньких дзвіниць,
Осанну Дитятку- Рожденному Богу,
Молитва свята межи всіх таємниць,
Потоком людським Йому встелить дорогу.
Христос Народився! Славімо Його!
Славімо! І днесь, й повсякденно, та вічно,
Хай віра торкнеться до серця твого,
Хай правда в душі запанує довічно.
Дитятко Господнє на землю зійшло,
Родилося людству в святім Вифлеємі,
Любов і добро... надію несло,
Для цілого світу у слові буденнім.
Прислухайся люде! - Не вічне життя,
Вся вічність у небі із Господом- Сином,
Стри війни і смерть, весь біль із буття-
Ми діти Його, будьмо людом єдиним!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710689
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Стікаючи краплинками роси
по паростках минулого, змовкаю...
і спогади так лагідно плекаю
про полум'ям охоплені часи,
коли тобі промовила: " Згораю"...
Босоніж, і зодягнена в любов
з тобою я вогнем своїм ділилась,
в твоїх обіймах димом розчинилась,
у просторі згубилася, немов,
і заново, мій любий, народилась.
Якби стежинка знов вела туди,
де, окрім нас, не було більш нікого...
Знайти б мені омріяну дорогу,
лишаючи палаючі сліди.
Я там би й залишилася, їй- Богу.
03.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710095
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017
Зітри сльозу сьогодні з віч... в цю ніч
І насолоду злий в любов... ти знов
Де келих терпкого вина... до дна
Надпий зі мною ти одна- ти не сама.
Я поведу тебе в розмай... у гай
Вплету в цілунок ніжних чар... не чвар
І де чарзілля зацвітає... знов,
Я принесу тобі любов.
Погані спогади зітри... не йди
Хай не збуваються всі сни... вітри
Кохання, люба, загадай... прощай
Прощай образи, та кохай.
Зітри всі сльози нині з віч... в цю ніч
Де йдемо, в двох,з тобою в гай... розмай
Там, де чарзілля зацвітає. ..знов
Несу тобі свою любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710111
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017
Чомусь не в моді діяти порядно.
З ужитку вийшла чесність вже давно,
Так часто порядкує в нас безладне.
А ми вже звикли і йдемо на дно?
Фізична праця втратила повагу,
Плоди землі цінуєм на столі,
Не джерелом втамовуємо спрагу,
Сприймаємо скептично мозолі.
Чужі задумки легше всього гудить,
Камінням кинути в засіяний город.
Та є ще й досі непримітні люди,
Що прославляють діями народ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710002
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017
Чим пахнуть перші дні Нового року?
Смачним імбирним пряником в руці,
Кислинкою грейпфрутового соку,
Багрянцем журавлини в молоці…
Морозним трунком лісової хвої
Із нотками солодких мандарин,
Екзотикою кави запашної,
Заморською гірчинкою маслин…
Шампанським золотистим і грайливим,
Молочним шоколадом на фользі…
А ще – таким простим і добрим дивом,
Якого так очікуємо всі!..
І світлими надіями на щастя,
На звершення, гармонію і мир,
На те, що рік прожити вкотре вдасться
З близькими і потрібними людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709881
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2017
Ну як прожилося тобі, солдате,
В ту першу Божу, Новорічну ніч?
Напевно снилися стежки до хати,
А може не змикав сьогодні віч?
Напевно бачив грізні феєрверки,
Що ворог нагло нині посилав,
А може вішав автомат на жердки,
Та й тихо есемеску посилав?
До хати, де були лишень молитви,
Де у куточку блимав каганець,
Благання матері в Господнім лику,
Аби війні навік прийшов кінець.
У колисковій завмирало сонце,
Сльоза стікала болем по щоці,
Кохана дарувала своє серце-
Тобі- єдиному, що на війні.
І ніч пройшла, і зажеврівся ранок,
І світ ступив у відлік знов новий,
А ти, у спогадах, зайшов на ганок-
Вже посивілий, зовсім молодий.
Ти цілував кохану до безтями,
Дитя й кровину з рук не відпускав,
Вдивлявся в погляд, зболений, у мами
І сльози тихі батьківські вдихав.
То був лиш спогад, молодечі мрії,
Де йде війна, де смерть, де біль і страх,
Надія й віра у душі жевріє-
Тепло домівки, рідні- рідний дах.
То ж, як прожилося тобі, солдате,
У ту святкову, Новорічну ніч?
Вели напевно всі стежки до хати?
Сльоза тихенько падала із віч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709661
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Так хочу я навчитися, як жить.
Кохати більше, ніж було планет.
Душа не там, де розум. То й болить.
І всюди, всюди твій лиш силует.
А завтра в чобіточках Новий рік
Драбину купить, влізе у вікно.
Ти душу мою біллю так обпік,
Згоріла в попіл. Кинуть там зерно?
Що з нього проросте? Звичайний сад
Добра, любові, вірності. Як рай!
Тепер хай в ній саменький снігопад.
Та він зросте величкий, наче гай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709386
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Вірте в диво, навіть якщо не віриться.
Вірте в казку, читайте вірші і прозу.
Все налагодиться. І завтра зміниться.
Вірте серцем, душею. Зачиніть розум.
Вірте в кохання, хоч Вас і покинули.
Вірте, що завтра усе в житті зміниться.
Бо всі до Бога молитви долинули.
Чи Ви з Одеси, з села. Може з Вінниці?
Вірте у диво. В казки! В сніг, що літає.
У силу думки, у силу молитвочки.
Все, що не так - залишіть. Бог залатає
На душі біль. Він для всіх знайде ниточки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709375
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Бесснежной ночью спорят небеса,
Кому, когда и к чьим ногам упасть?
Иголкой хвойной кажутся леса,
Король у ног любимого ферзя,
Та ночь - Вселенной маленькая часть.
Бесснежье холод сердца уличит
И спрячет в сером саване дождя.
Забыв от сказки коды и ключи,
Очаг оставив тлеющий в ночи,
В Год минувший навеки уходя.
Бесснежье ждет, как с барского плеча
Под елку кинет звёзды небосвод -
Хотя б одну снежинку... бормоча,
Ладошку поцелуем щекоча,
Вернется обновленный старый год.
Бесснежье сгинет, свечи догорят,
Драккар полюбит белую ладью -
А губ, что стынут сто веков подряд,
Коснется канителью листопад,
Сверкая пылкой страстью по шитью.
Бесснежной ночью тридцать первый раз,
Отсчет начнет любви извечный сказ...
30.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709369
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Долоня ліва,
Частина тильна -
Гойдаю Всесвіт на волосках.
Карпатська повінь, любов всесильна,
Купальська квітка
в моїх руках…
А заблукаєш,
Пташина рання
Покаже стежку поміж ліщин-
Місця ведмежі, і заклинання,
Солодкуваті,
мов пертусин…
Заплющиш очі,
Води багато…
Цілющий корінь – прадавній гріх.
Танцюють мавки в зимове свято,
Шукай найкращу…
цілуй усіх!
Найглибший келих
Вином наповнюй,
Зіграй на картах, впізнай в ріці
Оту, що вийде з тобою в повню –
Коса у трави…
рука в руці…
Нема спасіння!
Не видно броду.
Перехилився небесний глек.
Це ворожіння на талих водах.
Соната третя
гірських смерек…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709222
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Як же мені бути? Я ж цвіла
Гілочкою у саду вишневім.
Заморозив іній добіла
У душі ростки зовсім зелені.
А тепер ні сонця, ні тепла
В кришталю цвітіння опадає…
Це любов, яку я берегла,
Задля тебе гарно помирає.
А хотілось жити і цвісти –
Мертвими квітками серце краю.
Я напевно в пеклі вже, а ти
Свою душу ізцілив до раю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709207
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Сніги ідуть як пір'ячко холодне.
Ну скільки тих на небі Янголят?
І кануть десь тихенько у безодню,
Бо там стоїть хатинонька сніжат.
Сніги ідуть тихенько по драбині,
Їм хмари збудували навесні.
Склав Янгол їх в малесенькій торбині,
Щоб завтра передать лише мені.
Ой, скільки того снігу із пір'їнок?
Скажіть мені - хто Янголів скубе?
А в торбі ще для мене поцілунок.
Віддам тобі! Бо я люблю тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709199
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 30.12.2016
[i]"Не нарікай, що дивиться село,
коли своє показуєш намисто.
Воно твоє, яким би не було.
А слово, що лягає на крило,
то є публічне, а не особисте.
І. Терен [/i]
О, скільки б людством втрачено було,
аби Майстри ховали особисте,
щоб лиш не пліткувало все "село",
побачивши, що в когось – Є намисто!
Щоб Тютчев не писав: "Я встретил Вас...",
"Я помню чудное мгновенье..." – Пушкін,
а Лаура (?) – живий іконостас
на все життя Петрарки... Та є "ушлі"
пронири, що шукають тільки бруд.
Із мікроскопом лазять! В кожнім слові
вбачають хіть чи зраду, а чи блуд,
бо вдуматися – непосильний труд.
Що вірність є – не ймуть пустоголові.
Ні, я – не майстер! Навіть не поет.
Майстрам Пліткарства все ж порадить мушу:
погрузлі у сміття пліток "естет"
а чи "естетка", – ЧИСТІТЬ ЗРІДКА ДУШУ!
29.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709158
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 30.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2016
Сміюсь, допоки розум не воскрес.
Прогнали сльози чорний L’Oréal
Із довгих вій піїток-авторес.
Линяє щось? - То пишеться скрижаль.
Відлунням - сміх, щоб думали: все ок,
А сльози для затравки і жалю,
Бо навіть року майже вийшов строк,
А я ж бо так прощання не люблю.
Лунає сміх - істерики прогноз.
У гороскопі суперово все,
А стрілки добігають довгий крос,
Який помалу часом занесе.
Ну й занесе...не плакати ж тепер,
Коли ридають ридма за вікном
І середа у грудні, і четвер,
У кпини сонце утопило дно
Душі моєї, щоб догнать нуар.
Без толку чвари, вже не перший день.
Розіб"ється засліплений ліхтар,
Коли вже руки виймемо з кишень.
Чужих кишень, де протяги давно,
А сміх - єдиний схрон твердих валют.
Виспівує Клото веретено,
Атропос кришить "вірю і люблю",
З наруги доля зашморги сплете.
На мить майнуть лассо, чи хомути,
Щоби теля впіймати золоте
І на заклання, Господи прости...
Сміюсь допоки, до тих пір біда
Офіру вимагати не спішить;
Стікає, яко з гусака вода.
Крізь сльози смішки - пера для віршів.
28.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708988
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Совсем чуть-чуть приподнимаю высь
А там – не видно солнца, только вьюга.
Два дерева ветвями обнялись,
Едва касаясь жизнями друг друга.
Корнями – порознь, разные дожди
Питают нас, когда пройдут метели.
Нейжнейшая листва «не уходи!»
Вновь шелестит под звонкий бой капели,
Что создаёт невидимый барьер…
Я не могу обвить твой стан лианой.
Изысканностью вычурных манер
Умеешь ты держать клинок над раной,
Не отсекая, и не отводя.
Я, как струна, натянутая туго.
Сейчас зима. Мне снова ждать дождя,
Когда душа вибрирует упруго,
Предчувствуя слиянье жарких тел…
Я – не твоя. Совсем я не такая,
Что ты всегда в мечтах своих хотел.
Я всё прийму. И это отсекаю.
Я пред тобой совсем обнажена.
Покорная, послушная подруга.
И только та, звенящая струна,
Ещё местами светится сквозь вьюгу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709038
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Бувають люди, наче хмари білі, -
Спливуть за вітром, зникнуть назавжди.
Їх дух слабкий, закований у тілі,
Життя пройде, й розвіються сліди.
А є такі, що, наче сонце, сяють
І роблять кращим цей мінливий світ,
Що мудрістю нам душі зігрівають
Багато сотень, а чи й тисяч літ.
Талант від Бога, світлий, чистий розум...
Іван Франко - таке його ім'я.
Писав він вірші, незрівнянну прозу,
І пам'яті його вклоняюсь я.
Пізнав він щастя, і біди чимало,
І відданість людей, і зради смак,
Бо сильне серце вперто не бажало
Брехні всілякі й промовляти «так».
Ішов супроти тих, які затято
Вбивали Україну та народ.
Як землю твою люто розіп'ято,
Не хочеш похвали і нагород.
Арешти, допити, страшні погрози -
Усе стерпів Франко, бо мужнім був.
У серці запеклись народні сльози,
Народну шану та любов здобув.
Боротись, йти вперед - життєве гасло,
Яке не дасть спіткнутись на шляху.
Його слова, мов промені, не згасли,
Освічують дорогу в мить лиху.
Це з літери великої людина,
«Титаном праці» світ його назвав.
Благословенною була година,
Як Бог Франка Вкраїні дарував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708669
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016
А я прийду сьогодні просто так:
Без музи, без написаного вірша,
Із запашною кавою в руках,
У дні яснім, неначе стигла вишня.
А я прийду сьогодні просто так:
З душею, а у ній думки розквітлі,
Торкніть її- скуштуйте її смак,
Солодкий смак у веснянковім світлі.
А я прийду сьогодні просто так:
З любов'ю, що живе у моїм серці,
Яскравою, як в літнім полі мак,
У кольорах яскравих на веселці.
А я прийду сьогодні просто так:
Така, як є, аби побути з вами,
Я гнів прийму... чи не прийму ніяк,
Та привітаюсь щирими словами.
У дні яснім, неначе стигла вишня,
Я привітаюсь щирими словами,
Залиште гнів на вічнім попелищі-
А я прийду- побуду нині з вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708655
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Не плачу. Та порадь, що відчувати.
Вже снігу стільки випало з тих пір.
А я не вмію досі засинати.
Лиш Янгол все шепоче мені:
-Вір...
Я вірю. Я завжди у щастя вірю.
Я вірю так, що моляться зірки.
Я мрію. Я завжди так щиро мрію.
Не мають відпочиночку думки.
Сміюся. Я сміюся. Я щаслива.
Хоч стільки злив у серці, як води
У всіх морях на світі. Я красива.
Сьогодні, вчора, завтра. Та сліди
Твої десь розчинилися. Не знаю.
Чому так мало випало снігів?
Ти знаєш, що і досі я кохаю?..
Хоч сльози вже не мають берегів?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708609
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Є логіка у хаосі конструкцій,
є й інші -що між нами ділять сни,
ховають від журнальних репродукцій
неторкані полотна білизни.
Все ж, дозволяють нам копіювати
з натури світу – день, хвилину, мить,
а досвід наш – старі чужі пуанти,
в яких ми смішно мріємо злетіть
над сценою буття - актор, акторка,
за кожним шансом – декілька невдач.
Байдуже, хто ти: іудей, католик –
ти сам собі є військо і сурмач,
щоденно в центрі битв і революцій.
Хай поки що далеко до звитяг –
ти – найскладніша із усіх конструкцій.
Не заржавій на складі у життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708680
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Не тим, не тут, не та і не тобі,
Хоч утопись, хоч повінню зійди.
В тремтячій і ображеній губі
Вирує щось...нехай, переброди
І зцілишся, повір.
Не ним, не нам, не звідти, не туди...
У стоголосім пошуку мовчань -
Провалля від довічної ходи
Упертості, байдужості й повчань,
Усім наперекір.
Не слід, не тінь, не кущ, не чагарі
Не вмовлять душу зранену любить
Цей ниций світ, де тьмяні ліхтарі
Розмите тло уміють забруднить, -
Піди і перевір.
Не тим? Кому ж?.. Не та?.. а ти забудь,
Знайди маленьку кульку крижану.
У білий сніг вбираючи, не гудь
Безликих літ, - тебе наздожену
І що нам поговір?..
24/12/16/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708455
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Намалюй мене білим, зима,
На поверхнях засніжених вікон,
Ми 3 тобою зрівнялись за віком
Вже на скронях блищить сивина.
Намалюй мене білим, зима,
На папері, що є чистим полем,
Хай озветься малюнок той болем,
І я довго ще буду сумна.
Намалюй мене білим, зима
Кольорів - різнобарв'я не треба,
Досить світла що лине із неба,
Я малюнок довершу сама.
Що ж вагаєшся, біла зима?
Я ж так часто тебе малювала
У віршах своїх. Душу вкладала.
Чи в хурделиці пензля нема?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708370
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Засидівшись у замкненому колі,
в полоні буднів бранкою щодень,
випурхуєш пташиною з неволі,
муркочучи собі під ніс пісень.
Летиш до друзів, що для серця милі.
Як риба в воду – в однодумців гурт
пірнаєш... і несуть нас теплі хвилі,
і не затягує на дно підступний нурт
ворожості, зміїного сичання
ані отрута непорозумінь...
Купаєшся у щирому братанні,
у позитиві світлих янь та інь.
Розмови тихі, спогади, гостро́ти,
автографи – доробки ж є у всіх!
Є дружня критика і похвали щедро́ти,
і безліч тостів, анекдоти, сміх...
Від легкості аж випрямились плечі –
це зустріч дарувала два крила.
Ну а в душі, немов настав святвечір
і благодать торкнулася чола...
25.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708511
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Відчуваю я відчаю подих.
Шелест листя, засмучені зрони
Знавіснілої срібної крони, -
Сніг вирує в боргу у негоди.
Сніг вирує, сховавши газони,
Облітаючи теплу й духмяну,
Не домівку, ще й досі незнану,
А незрячі й безсилі перони.
А незрячі й самотні вагони,
Наче люд, що завмер і шукає
Раю мить, а який він - не знає,
Тільки в Господа - манна і схрони.
Тільки в Господа - Раю дещиця
Для святенників...що то за диво?
Відчуваю, злітає дражливо
Із небес вогняна колісниця.
Із небес, затуманених димом,
Від розпалених кров"ю прокльонів
І розірваних болем нейронів.
Чи то крики над спаленим Римом?
Чи то крики Лелечого Краю
Спопеляють вишневі світання?
Доле, доле... спокута остання, -
Та дещиця кривавого "раю"?
Та дещиця - таловин баюри.
У пекельному грізному шалі
Розляглися, нахабні й бувалі
Від купюр, із могил - амбразури.
Від купюр тих і лики - у зграю.
Усміх щириться диким оскалом,
За срібляник Іуди?.. зухвало
Розплітаються і зазіхають.
Розплітаються коси Горгони -
То вінчальні убори заброди.
Пень трухлявий і чарка - клейноди,
В павутинні тремтять терикони.
В павутинні сховались лелітки, -
Павуку забажалось поживи:
Вікові заважають приливи,
Обривати взаємності квітки?
Обривати життя, щоб до "раю"
Наші душі скоріше дістались.
Краплі крові катам п"єдестали
Уквітчають, ось-ось... відчуваю.
23.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708246
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Він знов прийшов, він знов для нас родився,
Він з нами жив , життя за нас віддав,
Гріхи прощав, аби знов світ простився,
Він нас не зрадив, не згубив і не продав.
А ми продали, зрадили, згубили,
В гріхах тяжких на хрест і возвели,
Не каялись, не сумували, не молились-
О милий Господи! Молю, Тебе,- прости!
В маленькім тілі Божої Дитини,
Наше спасіння, щастя й благодать,
Поклін й молитву хай несуть родини,
Всю честь й хвалу, аби Йому віддать.
Співають нині янгольськії хори,
Хвала й осанна нині- надусе,
Нехай від радості здригнуться навіть гори,
Малий Ісусик милість нам несе.
(с) Леся Утриско 24.12.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708202
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
"
… сколише вітер трави там…
лише
………………немає нас "
Гостя " Немає... нас "
Напитися б любові досхочу
з долонь твоїх, оманливо-гарячих.
Ти знаєш я.. ще уві сні лечу
в примарний світ... закохано-незрячих!
Не вірю ще, що наше майбуття
зачерствіє, як хліб під голим небом.
Немає у колишнє вороття,
але... невже... кохання більш не треба?
Куди ж ступить, коли ти повсякчас
Бур"ян під ноги сієш, а не квіти?
А може... вже давно немає нас?
То серце де мені тепер подіти?
23.12.16.
P.S. Дякую Вам за натхнення, Наталочко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708147
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Вона ішла.
…і плавився туман
…І брязкали браслети на нозі
…і сонце відступало за Монблан.
Зникало…
розчинялося в тайзі…
А ти хотів
її застерегти.
Чи вберегти…та, зрештою, мовчав.
Кришились порцелянові мости.
І ти її втрачав…
втрачав… втрачав!
Торкаючись
химерної межі,
десь між солоних,
обгорілих рим.
(…в театрі спопелілих міражів
вона була
найкраща з балерин)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707954
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2016
Не вір гравітації! Нас надурили!
Нитки золоті в вушко голки й за діло!
Глінтвейну нам Янголи вкотре зробили,
А ми... Якось дивимось в небо несміло...
Не вір цим законам! Ми можем літати!
Та просто... В дитинстві чомусь нам сказали,
Що треба так чемно ходить. Щось чекати.
І пір'я не в крила, в перину нам склали.
Не вір цим наукам! Перину розшийте.
Усі ці пір'їнки у крила й до неба!
Все вийде у Вас! Я Вас прошу :літайте!
Літати! Літати!.. Усім нам так треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707971
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Я летала во сне…
Боже, как это было давно!
Но привиделось мне
Средь зимы – голубое панно
На стене, а на нём, а на нём
Среди красок и чувств
Не палима огнём,
Я над серостью – птицей лечу.
Мне лететь – как дышать,
Мне свободно, светло и легко.
Я не тело – душа,
Что не знает преград и оков,
Я – как солнечный луч,
Что горит для добра и любви,
Нежен, ласков, не жгуч,
Подставляй же ладони, лови!
Этот светлый порыв,
Этот маленький звёздный Клондайк
Среди солнечных крыл,
Где струится живая вода,
Прикасаясь к судьбе,
Вытекая порой через край
Посвящаю – тебе.
А за что, почему – угадай!
******
Спасибо всем, кто поздравил меня с Днём рождения (особенно тем, кто устроил мне маленький праздник в такой день), всем, кто помнит, кто дозвонился и достучался, всех вас люблю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707994
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Що буде з нами, знаю наперед:
Спочатку ти вмиратимеш від хоті,
Вуста – нектар, слова – тягучий мед,
Тремтітимеш, немов літак на зльоті.
Коли від жару ланки ланцюга
Розплавляться сльозами золотими
І пристрасті гріховної нуга
Судинами захоплено тектиме,
Про все забудеш чи зведеш бар’єр
Між тим, що є, і тим, що має бути,
Мелодіями здиблених флоєр
Запрагнеш всі розлоги осягнути.
Нестримна повінь змиє перепон –
Мене на дно потягнеш за собою,
В намулі, без ікон і заборон,
Натішишся люботою двобою.
Тоді немов прокинешся від сну:
«Пробач, але не вільний я кохати!»
Тож істину цитую прописну:
Не можеш, то не варто й починати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708002
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.12.2016
в соавторстве с поэтом Серго Сокольником
Разливается красками вечности
отгоревший огнем листопад
наших встреч календарной беспечности...
И уже не воротишь назад
это диво процесса познания,
что на жизни разлито холсте
примитивом картин Пиросмани. Я
дорисовываю в темноте
одиночество ветренно-зимнее,
словно вдаль уходящий трамвай.
И подернута савана инеем
память сердца...
- но все же жива...
Не случайных случайностей вестница
не щедра на покой. Значит, мы
не могли в этой жизни не встретиться...
Взяв сердца друг у друга взаймы,
мы совсем не учли: все, что временно -
на губах постоянством горчит.
И трамвай на холсте, неуверенно
зазвенев в посеревшей ночи,
растворится в предутреннем мареве
на последнем из тысяч колец -
в листопаде, сгорающем в зареве
двух рассыпанных в искры сердец...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708009
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Я вчора була цілий світ.
Сьогодні... Як сніжинка,
Що впала як засохлий цвіт
В закинуту хатинку.
Я вчора була всіх принцес
Гарніша на планеті!
Та див немає. І чудес...
І я в чужій кареті...
Ще вчора була Янголя,
Малесеньке і рідне.
Босоніж йду як те маля,
Обідране і бідне.
А навкруги так ліпить сніг!
Так захотілось дива!
Ти вчора був у моїх ніг...
Чи нині я?.. Щаслива?..
Що ж ти так робиш?! Взяв й пішов.
Ні поцілунку навіть.
Так поглумилася любов,
Ще й покормила пам'ять.
В уста ще вчора цілував,
Кормив мене з тарілки.
Сьогодні вітер майстрував
Крильцятка біля хвіртки.
Щоб полетіла і знайшла!
Щоби якось впросила!
Та цілий світ я обійшла.
Та всі зносила крила!
А ти... Закривсь на сто замків.
Від мене щоб сховатись...
На крила зшию сто дзвінків,
Щоб в небі не штовхатись.
Бо Янголи всю ніч летять.
Просила їх шукати
Тебе завжди!.. Що ж гомонять?..
Що ти... Зробив вже й грати.
Щоби до тебе не прийшла.
Щоби... Не залетіла.
Ти не журись... Я вже пішла...
Я... Вірить в щастя сміла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707611
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 21.12.2016
Що ж лишити в спадок?
Сотні тисяч згадок.
Наше некохання,
Моє немовчання.
Щоб таке лишити?
Вчила крила шити.
Та сама летіла
На вогонь. Й згоріли.
Що би ще згадати?
Як будуєш грати.
Як каміння носиш
В пазузі і просиш,
Щоб не турбувала.
Щоб не цілувала.
А я спадок пишу.
І гойдаю тишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707629
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 21.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2016
(майже за Котляревським)
Орфей був парубок моторний
(з «культурних» був, неабияк)
На душах грав, як на валторні,
Талановитий був хлопак.
Мав ліс і поле за домівку,
Всіх мавок співом чарував.
Та якось в полі здибав дівку,
Що дуже щиро покохав.
Вона ж, Маруся (Еврідіка)
За співи – в ліжко з ним лягла,
Була вона – вогонь, не дівка
(Хоча й з сусіднього села).
До нього серцем промовляла,
Хороша склалася сім’я,
Та про талант його прознала
Підступна заздрісна Змія
(Що мертву воду назбирала
В верхів’ях Стікса уночі)
Вона Марусю наздогнала,
Відколупала в зубі чіп
В стегно вчепилась, бризка ядом.
(Прощайте, юності принади!...)
***************
О, недарма не хтів вінчати
Колись цю пару Гіменей!
Пішла Маруся до Гекати
У царство смутку та тіней,
До невблаганного Харона,
Де Кербер лютий – лиш закон,
Де в’яне юна Персефона
Між циркулярів та колон,
Де мертве слово як данину
Завжди складають на вівтар.
Орфей, рятуй свою дружину
Від цих чужих підступних чар!
***************
-Стала тихіша води…
Сплю я, мене не буди!
Ніби живу уві сні,
Може, так краще мені?
В серце, нестерпно-чіпкі
Звуки кіфари дзвінкі
Просяться – крильцями фей…
Дай же забутись, Орфей!
******************
Колись було кохання щире,
Торкнулись сутінки чола,
Між ними тінню недовіри
Чиясь зла воля пролягла.
Не відчуваючи дружини,
Наш музикант – безсилим став.
Засумнівавшись на хвилину,
Він озирнувся. І пропав.
******************
Ридайте сторіччя,
Бо пісня луна – не нова.
Скорботно по річці
Крім ліри - пливе голова,
Позиркує дико,
Співає пророчі слова:
«…Бо ти, Еврідіко,
Душею була – не жива…»
Відгук на поему моїх друзів: Тані та Сергія
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707038
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707686
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016
Костры и камни - суть эфира.
И, сколько Бога ни зови,
Война и мир - вот схема мира.
И где в нём место для любви?
/Артём Сенчило/
А место свято - пусто не бывает( ?)
Любовь придумка - словом - маята,
и каждый по потребности ваяет,
и каждому - явленье - не чета
и несравнимо с одами Шекспира
что породнил восторженность и смерть.
Где Эвредика? Вера, грусть и лира -
Орфей в аду посмел любовь воспеть…
Пожалуй - есть намёк в легенде этой:
мечта жива, но краток путь и век.
Легенды дымка уплывает в Лету,
но не смирился с этим человек,
разворотил и душу и сердечко,
из уст Творца - взял Слово, а затем
он болью пишет о любви, что вечна,
и убежден в главенстве темы тем.
Но больно ведь!
Сравнимо разве с жаждой
желание любить - как быть живым...
И сжалится Творец однажды,
подарит чувство - избранным, двоим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707499
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Я – радісна й несамовита
ти – переможцем
бездоганним
виглядав
і моїм стегнам,
ніжністю розкритим
як квітку, насолоду дарував
я –
безсоромна й
беззавітна, ти -
безтурботний та
безликий
неначе ззовні схоже,
та відверто
лише мені дано заполонити
беззоряну
безмісячну
беззвучну
ніч на землі
безкрайній та
безмежній
здолати
безнадію й
безпорадність
в серцях на стороні , нам протилежній
та ти не жив, а відчуттями грав
беззаперечно –
жваво та розкуто
тремтінь жіночих колекціонер -
тобою щире все забуто
також моя
беззбройність– на утіху
тоді ти вільним почуваєшся від снів
де я будую дім, і, майже стріху
ти ж продукуєш дим та ненажерливих синів
та твій
безбарвний день пройде
на зміну
безумному
безсонню
безславний і
безглуздий світ ти побудуєш там
безформний……
безталанний….
а безсмертний – в моїх думках, моїх віршах,
де ми з тобою - сам – на – сам
а я -
безстрашний та
бездротовий зв’язок
з усіма, хто колись любив і мріяв,
хто почуття стискав в вузький рядок
і жертву в радості нічим не міряв…
©Олена Зінченко 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707493
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Відвідуйте стареньких дідусів!
Можливо це у них єдина радість:
Сховавши усміх в сивину вусів,
Збирати вам гостинці в старий ранець.
Дзвоніть хоч зрідка ви своїм батькам!
Для них, повірте, визначна подія -
Відчути ритм, що молодим рокам
Здається звичним, а для них - вже мрія.
Побалуйтесь з маленькими дітьми!
В очах великих раз хоч цікавинку
Ви запаліть. Із теплої руки
Здмухніть на щастя дзигам цим сніжинку.
...Не поспішайте поспішати повз...
Бо справжнє, щире - страх як - швидкоплинне.
Нехай не буде зрілість, мов наркоз -
Життя живіть живими, безупинно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707463
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
«Темряву виднокраю
Обгризають вогні.
(Сказав же вам: залишіть,
Залишіть в полі мене серед темряви –
Плакати.)»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
А може це все, що лишилося:
Вогні – далекі, жовті, лускаті.
Острівцями миттєвими.
Серед нескінченної темряви:
Може когось і гріють,
Але не нас – задалеко,
Може когось і спалюють,
Але не нас – людей попелу,
А може так і потрібно
(Комусь, не мені,
Комусь, мудрішому,
Хто зрозумів для чого це все)
Вогні – на чорному виднокраї,
Що погризли темряву, як сир миші.
Вогні. Бо колись поет країни млинів
і вершників
Плакав гітари струнами
І просив його серед пустки поля
залишити
Серед тої тьми нескінченної:
Бо гаснуть світильники розуму.
А я теж прошу мене серед поля забути:
З двома дірками від куль коло серця
У степу цієї країни возів і комоней,
Що без прихистку, без захисту,
Без кінця і початку – в степ блукальцями
Від одного лиману до сивашу іншого,
Отих гривастих копитоступів
Залізом важким підкованих,
Країни
Нехай не такої теплої
Але теж з вогнями жовтими
автодафе,
Де кожен третій вигнанець – гідальго
З очима сумними каштановими,
Лишіть мене серед порожнього степу,
Тільки не плакати – помирати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707472
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Не дрейфь, хороший!
Открытый штоф –
прекрасный повод, чтоб выпить за
не самый худший из берегов,
не самый грязный базар-вокзал,
где каждый левый толкает про
«всё, что не золото – то бурда».
Нет благородней, чем серебро:
уже не третье, но есть – куда…
О странах, вырванных из границ,
пиши, хороший…
а мне – читать
то, перед чем войнам падать ниц…
давясь волнующим «…вашу мать…».
…а за окошком порхают сны.
А мы свечой отогрели день,
длиной от осени – до стены
в обоях в клеточку для идей
и пожеланий, чтоб от руки
их адресовывать в Новый Год:
любить взаимно и вопреки
не самый лучший из берегов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707489
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Отодвигая,
перечёркивая мысли
о том далёком,
но и близком -
о венце:
нагим пришёл,-
уйти - хотя бы чистым,
с улыбкой на лице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707400
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Я йду до вас – на голос ваших чарів,
Бо вже схолола з відчаю душа.
Сховати її спрагу за забрало?
Та ні – напитись з вашого ковша!
Тут б’ють такі невичерпні джерела
З глибин світів, що казкою живуть!
І серцем я сприймаю « Ще не вмерла…»
Як первородну і безсмертну суть.
Картини, вишиванки, гобелени,
Ці кольори у незбагненній грі…
Нуртує тут талан благословенний
Сузір’я решетилівських майстрів.
На одкровення, що Всевишнім дано
Замислилась у відповідь доба:
Чи бачили ви небо у кайданах,
Чи янгола понад чолом раба?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707397
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2016
Емоції до твору [b]Herr Veliborrа "берег на двох"[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705821
Де я була, як тебе викидали на берег
Хвилі оманливо-ніжні? ...Шукала свій гріх.
Камнем Сізіфа кидала слідів жмути стертих.
Відчай вбирала у шати крикливих утіх.
Чуєш, прибій так далеко... І вітер затих...
Легко зітхаєш, втомившись манірністю сонця.
Подих останній мені гострим криком під дих!
Я на цій суші твоя нерозважена гостя.
Блідне на світлі розкрита тамована сила.
Небо у воду вдивляється, просить: "Прийми!"...
Де була я, коли ти титанічним зусиллям,
Хвилю підрізавши, волі кидавсь вперейми?!
...Вічність шукала у краплі солоного дня,
Поки топив своє небо в безводді... Ім"я
Бризом у тім"я, із теплого вирвавшись дна:
"Кит, древній, милий... В зітханні ось - воля твоя."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706955
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 17.12.2016
...дні просипаються крізь пальці
піском на - лід...
Сині птахи домашніми курами
випорпують зіпрілі зернята з
придорожнього бездоріжжя...
Сиджу край вікна - порепану душу латаю.
Гадаю - чи варто здавати у брухт
поламане серце.
Провокую небесного снайпера на
влучний постріл.
Зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706869
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 17.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2016
Червоне ябко впало в білий сніг,
Обняв його останній лист зелений.
Чом загубив любов, як тільки міг?
Більше твоя не буду я... коханий.
Чому та, інша стежку перейшла,
Не озернувшись на мої страждання,
Холодний сніг, а в нім наша зима,
Холодний сніг- приречене кохання.
Не озирайся на мої стежки,
Вже не топчи мої сумні дороги,
Червоні ябка впали у сніги,
В осіннім листі випили тривоги.
Червоне ябко впало в білий сніг,
Обняв його останній лист зелений.
Чом загубив любов, як тільки міг?
Більше твоя не буду я... коханий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706287
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Та що той час, коли намисто з нот
Спліта душа, - невже Він буде проти?
Пізнання душ, споріденості дотик,
Симфонією виллється от-от.
Симфонією - дотики примар,
Чи душ безсмертних, в просторі забутих?
У Вічності позичивши цикути,
Два серця - лиш відлуння давніх карм.
Два серця - не заручники століть,
Не розпач пелюсток, зів"ялих рано;
Не сяйво зачароване Мурано,
В скляному храмі сплавом голосить.
В скляному храмі править кракеллаж, -
Вогненний лід бентежної жоржини,
Мереживно вціловує щоднини.
Той дотик душ - увічнений вітраж.
12.12.16.
Кракеллаж:техніка дозволяє створити сітку з дрібних тріщин на поверхні виробу зі скла. Для цього розпечений предмет занурюється в холодну воду, в результаті чого утворюються численні неглибокі тріщини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706364
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Як спустіло без тебе село...
Сиротливо як хилиться хвіртка
До відкосу... Колись же було
Все навстіж і зачинено зрідка.
Зустрічав так привітно цей двір
Перехожих, сусідів, знайомих...
Не зривати вже мрії із зір.
Утекла від душевної втоми
Ти туди, де заманливо сни
Колихають земну атмосферу...
На подвір"ї шукаю сліди
Твоїх днів... Їх вже ангели стерли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706399
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Поети, до вас я ночами,
Згубивши свій світ в суєті,
Вриваюсь із буднів вітрами -
Знаходити сенси прості.
...Усе ж ненаписане вами
В орбітах покоїться зір....
Хотіла б я стати словами,
Любовно лягти на папір,
Чорнило наповнити суттю,
Збороти у формі свій зміст;
Свою випадкову присутність
Наповнити смислом. На біс
Із долею раз в раз стрічатись,
Свідомість будить на межі...
Й, Поети, до вас повертатись,
Чуттів Ви живих сторожі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706402
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Падав лист. Від гілки відірвався.
Як вона молила залишитись!
Він в малу сніжинку закохався,
Думав сам на сніг перетворитись.
Та сніжинка впала у долоню,
І її так стисли. І немає.
Лист лежав всю ніч на підвіконню.
І чекає він її... Чекає...
Так і я... У тебе закохалась.
Відірвалась. І лечу. Гукаю.
Ось... Якби про тебе... Й не дізналась...
А тепер як лист сухий блукаю.
Та прийдуть дощі. Поприбивають
До землі те листячко сухеньке.
Поки ще малесенькі літають.
Схожа я на те... Одне... Одненьке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706225
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
На попелищі згорених віків,
Пора тобі воскреснуть, українцю!
Із хати свої змести ворогів,
Дорогу в пекло вистелить чужинцю.
Він посягнув на славу- твою честь,
На твою волю, та на рід словесний...
Сини твої ідуть на вірну смерть,
Де бачать день у день лиш скал облесний.
Згадай Майдан, гостри свої мечі,
Хай булава під синім небом свище,
У перевертнях ворог йде вночі-
Будь сильний духом, бо інакше знищить.
Зверши свій суд- суд прадідів й дідів,
Тобі одному долю будувати,
Бо світ мовчить... нема у нім братів,
Тобі одному волю здобувати.
На попелищі згорених віків,
Вже час воскреснути і славі й волі,
Вже час у шию гнати чужаків,
Й очистить душу своїй рідній долі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706223
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m68XJDIRAHI
[/youtube]
я не ошиблась, нет... не верю
внимая сердцу своему
войдя в молочные купели
и обнаженную весну
в шелка твоих прикосновений
тепло искрящихся небес
и зачарованных мгновений
в стихии страстный полонез
я не ошиблась в нашем счастье
пускай коротком... но таком
что рвёт сознание на части
взлетая лёгким мотыльком
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706218
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Вітер б'є батогом по віконцю моєму і плаче.
Так хотів би зігрітись. Та я не впустила в кімнату.
Він... Можливо... Ще любить. І вкотре манюнький пробачить.
Тільки він попросив за прощення маленьку оплату.
Попросив, щоб назавжди тебе і навік розкохала.
Щоб в думках він ніколи не чув, як молила вернутись.
І нічого. Хай буде. Я вітру давно обіцяла.
Та впустила... В обіймах заснути й якось загорнутись.
Ось коханець він мій. І холодний, і теплий, і вірний.
Не розлюбить ніколи. Ніколи мене не залишить.
І такий він преніжний, і теплий такий. І покірний.
І цілує мене. І голубить. І пестить. Й колише...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706217
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
На колінця припадаю у молитві щиро
І попрошу у Ісуса для Вкраїни миру.
Ще подякую я чемно за свою родину,
Бо найкраще, коли поряд батьки і дитина.
Буду в Господа просити щасливої долі,
Щоб ніколи не страждали люди у неволі,
Щоб весною прилетіли в хату ластів’ята,
Щоб щасливо жили в світі хлопчики й дівчата.
На колінця припадаю подяку складаю ,
Бо немає на цім світі ріднішого краю!!!
23.11.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706210
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Хочеш не хочеш,
покличеш по імені, і
Альфа Центавра засяє в дрібних калюжах.
Знаєш, я більше із тіні. Я вся - в тіні…
(смійся не смійся,
та переконливо дуже)
Переспівай
у мені цю тріаду цикад.
Зчитуй із мене навскіс письмена сакральні.
Випий мене, як настояний п' ють виноград.
Дихай зі мною…
ну дихай же, дихай! спальні
Зникнуть поселення,
з карти твоїх зимувань.
Соти зостануться, повні таємного меду.
Спалюй мене на багаттях жертовних заклань.
І відкривай у мені
двадцять сьоме небо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706189
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Хочеш не хочеш,
покличеш по імені, і
Альфа Центавра засяє в дрібних калюжах.
Знаєш, я більше із тіні. Я вся - в тіні…
(смійся не смійся,
та переконливо дуже)
Переспівай
у мені цю тріаду цикад.
Зчитуй із мене навскіс письмена сакральні.
Випий мене, як настояний п' ють виноград.
Дихай зі мною…
ну дихай же, дихай! спальні
Зникнуть поселення,
з карти твоїх зимувань.
Соти зостануться, повні таємного меду.
Спалюй мене на багаттях жертовних заклань.
І відкривай у мені
двадцять сьоме небо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706189
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
У завіконні - вітрів розпуста,
а я співаю й січу капусту.
Ходжу по хаті в лляній сорочці,
тихенько грає вишняк у бочці.
А у коморі є й журавлина –
десь зо дві жмені у діжку вкину,
щоб веселенька була капуста,
щоб спокушала сусідів хрустом.
Заскочить якось сусіда в хату
і буде в мене таємне свято.
Сором’язливість вишняк здолає,
з сусідом разом майну до раю.
Про те прознає сусідка згодом
і кине грудку з свого городу.
Прицільно кине, якраз у шибку,
та так, що стане фіранка дибки.
Ворота зранку у дьогті будуть
і те побачать сторонні люди.
Скажіть, навіщо мені той сором?
Хай вітровії співають хором,
але не тягнуть мене в розпусту.
І досить, мабуть, сікти капусту…
11.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705927
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Замерзлий день уже притих,
Закурений снігами,
Там старістю весь світ проник-
Віджитий світ у мами.
У нім нема вже каяття
У вишитій сорочці,
Лиш погляд змерклий почуття,
Зоставлений на дочці.
В її кровині та житті,
В тій, постарілій днині,
У тім старечім вишитті,
У маминій ряднині.
В теплі душі та ніжних рук,
У погляді та ласці,
Лишила старість тихий звук
В обличчі, наче масці.
В її обличчі, що повік
Покрилося журбою:
Твій час життя так скоро втік,
Твій погляд лиш зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705941
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Вона вмивала день і ночі запинала.
Ти її очі в серці бережеш.
А я тебе знайшла, хоча і не шукала...
Знайшла учора, тільки пізно вже.
Вона вплітала в сни рожеві громовиці,
Ти душу плавиш в тигелі образ.
А я чола торкаю пучками правиці -
Молитву кличу в поміч раз-у-раз.
Вона котила біль, як колесо на гору,
Ти вниз згори летиш, нуртує кров.
А я помалу ллю чи бунт, чи упокору? -
Допоки всі не наламали дров.
Вона забула сміх і плакати забула -
Ти висушив їй душу і собі.
А я? Та що там я?.. в обіймах Вельзевула
Співаю соло... двадцять п"ять в добі.
11.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705902
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Я блукаю в своїх світах…
В тім твоєї нема вини,
Що душа - як підбитий птах.
Поверни мене, поверни!
Крил загублених мерехтінь
Снігом падає з темноти…
На обличчя лягає тінь,
Та торкаєшся вуст – не ти.
Мляво блимають ліхтарі,
Тче тенета свої пітьма,
Пада попелом від зорі
На долоні мої зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705341
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 12.12.2016
В темноте, за приоткрытой кулисой,
скуку цедят с тишиной люди-птицы,
разбавляя перетопленным снегом.
(рассыпая окрыленное эхо,
умолкает оркестровое tutti)
Жаль, до кончика пера, вашей грусти,
вдруг упавшей на программок страницы:
вам летать - и никогда не разбиться...
Исполняется - романсово-гибло.
Тихим голосом, волнительно-сиплым
оступиться... до губительной страсти...
Улыбайтесь, господа!
Улыбайтесь... (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705972
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2016
Хватить жать нам на тормоза!
Пыль столетий летит в глаза,
И, осколком ядра комет
Попадает в нутро – Поэт.
Он рождается на заре
Не по дате в календаре,
Послан свыше, несёт оброк,
В нужном месте и в нужный срок.
Отражается космос в нём,
Неземное поёт в земном,
Он словами – шипами роз –
В души искры несёт со звёзд,
Обжигая, дразня, маня,
(Зацепил его шлейф меня,
Тёплым светом внутри дрожит).
Нам, поэтам, пристало жить
На заоблачной высоте
(Но, мой друг, времена – не те,
Люди – порох, а слово – дым).
За тебя, мой друг! Посидим
У заветного «пузырька»,
Пей, душа! До чего горька
Смесь приправ, что зовут судьбой!
За тебя, мой друг! Мы с тобой
Полетаем ещё, дай Бог!
Слово – искрами из-под ног
Выбивает седой Пегас,
Что к Олимпу выносит нас,
Чуть касаясь вершин крылом!
За тебя, мой друг! Всё путём!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705814
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Я так закохана в свою весну:
Квітучу, божевільну, ностальгічну,
Нема в ній спокою, нема в ній сну-
В таку просту та надто романтичну.
Хоч осінь листям жбурнула в кутки-
В усі кутки прожитих мною років,
Теплом душі всміхнуся залюбки,
Мов немовля від своїх перших кроків.
Живу лиш нею, дихаю, сміюсь-
Сміюсь у вічі осені тутешній...
Згубитись смутком в ній я не боюсь-
Згублюся знову у весні прийдешній.
В моїй весні, закоханій в життя,
Убраній в спогади, уквітчаній думками-
Тій, що нема й не буде вороття,
Тій, що зима засипує снігами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705820
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2016
Як же ти світишся, жіночко,
В час, коли носиш дитя.
Ще - невагома - пір’їночка,
Та вже зродилось життя.
Наче тендітну посудину,
Тіло дарунком несеш,
Є для усіх – непідсудною
І недоторкною – теж.
Як же яснієш ти, ладонько,
Святить світ личко твоє.
Сяє глибинна лампадонька -
Крихітка сил додає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705587
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Як тяжко нести
Кохання таємницю.
Від людських очей
Ховаюся невміло.
Однак, всі бачать.
*
Норовистий кінь
Не кориться вуздечці.
Почуття моє
Не втримаю у серці-
Коханням вибухаю.
*
На хвилю хвиля –
Припливу поцілунок.
Ніжність почуття.
Думки услід за серцем
До любої все линуть.
*
Буває людям
То весело, то сумно.
Лише у мене
З очей потоки линуть –
Від сліз не просихаю.
*
Не спинити сліз:
Я надто слабкодухий…
Коханням вбитий.
Бо полюбив жорстоку
Й несила розлюбити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705741
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2016
З лівої руки опівночі
випито шалену ніч,
де цілує смерть коліно. Чи
ми не варті протиріч
між добром і злом заклятими?
Друзки ще живих сердець
вічність у собі ховатиме,
як останню із фортець,
вірністю лише озброєну...
...що ж... - по келиху вина...
Час зупиниться загоєний -
і не мир, і не війна...
і не віра, і не докори... -
загубивши нас, як ритм...
...я - твоя...
в твоєму спокої...
Я.
Остання з Маргарит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705539
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 10.12.2016
[i]Ему, Тому, о Ком молчу
(Мужчине, Солнцу и Лучу)[/i]
Я тебя позову.
Из лачуги, или из храма.
Всё едино почти, никакого значенья нет.
Этих глаз синеву
Омрачает былая драма
Вдруг сошедших с орбит, но не ставших одной – планет.
Прокричу, что хочу
Жарким телом заклеить рану,
Что зияет дырой, пропуская тепло и свет.
Я себя полечу.
Против прочих других – восстану,
Нежной лаской своей заманю, уведу в рассвет.
Засвечу, как свечу,
Белым воском стеку, испита
Я тобою – до дна, до чувствительнейших глубин.
Кто мы есть – промолчу.
Этой тайной любви напиток
Лишь тебе посвящу, мой нежнейших из всех мужчин.
Ты придёшь наяву
(С первым ветром примчишься, знаю).
Я в тебя упаду (не ищите неясный след).
Убегу, уплыву
С зимней стужи – в безумство мая.
Навсегда пропаду на одной из твоих планет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705524
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 10.12.2016
«Скло сіре хмар, хто крізь нього
поглядом неба подивиться мені в очі?
Все це Місяць, Місяць
Над долиною мертвих…»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
На землі оксамитовій
Де кожна левада – долина мертвих
(А ви кажете: «Глен»,
А ви кажете – то все льодовик вирив),
А насправді забагато всього було
На цих пагорбах і на цих рівнинах,
А насправді забагато нас помирало,
А тепер дивиться Небо
Крізь скло сірих хмар
На нас неприкаяних
На нас – посипаних попелом,
А кожне дерево
Ховає в собі розп’яття,
Як ховає в собі кожний кремінь
Предковічну сокиру Каїна
(А ви кажете Місяць
Підсліпкуватим злодієм
Розтрощив свої окуляри
І тепер блимає ночами синіми
Над кожною долиною мертвих),
Бо навіщо:
Кров стає чорноземом
У долинах могил
«Де нас триста як скло»,
Скло сірих хмар
Закіптюжене димом історії,
Чи буде кому згадувати,
Що кожна долина тут –
Долина мертвих?
На землі оксамитовій
Ті хто лишились
Розкривають очі,
І в них зазирає Небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705522
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 10.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2016
Товариш мій, страшить мене зима,
і віхола колюча плине в очі,
тривожить думка, що тебе нема,
зате пливуть фантазії пророчі...
Я - рибонька. Гачечок-блискунець
перлиною близь ока мого сяє,
ввижається такий собі кінець
де у акваріум мене (О-йой!) саджають…
Тук-тук! - зі скла - і корм, і черв’ячок,
виблискують перлинки, та все штучні…
Зустрічний мій, у плетиві сіток
з тобою ми мальки, і, мабуть - учні…
Води тремтіння, хвостиком: Гай-гай!
губами тОркну дзеркало, й наживку…
Мрій маячня, але ж не одбирай
гачечок…і намріяну картинку…)
***
Між рибкою й пательнею - знак «Є»:
компліментарність, черв’ячок, любисток…
Тріпоче на гачку оте моє
фантазії словесної намисто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705502
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 10.12.2016
* сміливий, стань мудрим
Сповідуй правило
у днях своїх безжурних:
Дорогу завжди дай безумному і дурню.
* зарозумілому віку
Древню цю істину, юносте, краще на камені виріж:
«Жінка як схоче – крізь скелю
зможе пройти! І не спиниш».
* оселі друга
Хай поселить в твій дім
небо мудрість, гостинність, любов:
Не затримуй, хто йде; не гони і того, хто прийшов.
* «спіши повільно!»
В справах і стосунках зберігаймо нерви:
Швидко – це повільно, тільки без перерви.
----
----
* і бачити, і обирати
Вмій серцем бачити правду, словом розраджуй напругу;
Будь краще ворогом доброму, аніж поганому другом.
* велике в малому
У марнославстві не вознось себе до янусів дволиких, –
Знай: без людей земних, простих не буде й геніїв великих.
* і найдовша дорога з маленького кроку почнеться
А для тих, хто бажає піднятись до неба й зірок
Мрія є, та ще праця й удача. – І ризику крок.
* від зрілої мудрості
І нехай лише раз у житті знадобиться твій меч –
Ти носи його завжди і долі своїй не переч.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704504
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Когда он пил – азартно ускорялся
стакан, маршрутом пол/столешня/рот.
Он тёр висок опять свободным пальцем
без имени вчера, сейчас – Джек пот.
И резал душу Джей Би Ленуара*
корявый голос, выпивший войну…
и геев, и идейного угара,
и верности, и гнева, и порнух…
Она – стояла тихо, воскрешая
зарю надежд.
…и затыкала брешь
босая мысль, в разбитом сердце шаря:
«Всё было б…
…слушай он хотя бы Смеш**…» )))
* - ЛЕНУАР ДЖЕЙ-БИ - американский блюзовый певец и
гитарист, популярный в 1950-х годах; автор нескольких
блюзовых стандартов; в отличие от большинства других
авторов блюзов часто писал на социально-политические темы.
** - Smash!! — российский поп-дуэт, существовавший в 2000—
2006 годах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704387
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Ти вростаєш у мене, як корінь вростає, - вглиб,
Обіймаючи крону, розхристану не дощем,
Відпускаючи... боляче й страшно та хочу... ще -
Ти в мені, заповзаючи в душу, теплом колиб.
Зазираючи в очі, згубивши навіки глузд,
Серед лісу у хвищу, шукаємо забуття.
Сунуть орди думок, у судомах корчить - отям -
На солом"яне ложе кличе огидний Прокруст.
Наче двоє пташат, у вирій згубили шляхи.
Хтось заплутав і зашморгом долі напнув намет.
Кожна спалена тріска - стріла, чумний арбалет,
Чи Амура забава, чи мо` попутав лихий?
Тільки вогнище полум"ям рветься, як дикий звір.
І тріщить павутиння над ним, і виють вовки.
Та вростаєш у мене ти, нетерпінням руки,
Що знекровлює осуд і милість, і поговір.
Ти в мені загубився корінням, а чагарник
Під горою зростає наразі, десь серед гір.
Заховався від хижої зграї, але не зник,
Пробивається нишком негоді наперекір.
Обживається поряд барвінок із недовір,
Утішає намучену землю бузковий наст.
Фіалково всміхається сонцю пелюсток ряст:
Смерть маленька - живими в багаття - борги офір.
01.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704320
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Село моє – колиска і держава, –
Що виплекало змалечку мене,
Повік тобі і хліб, і сіль, і слава,
І гордість, що ніколи не мине…
Повік тобі любов моя синівська
І вдячність, що від серця йде сама,
За степ, за небо, за повітря злинське -
Такого в світі більш ніде нема.
За земляків, з якими разом виріс,
За радість перших юних почуттів,
За щем розлук і за душевну щирість,
Якою зустрічаєш нас з світів…
Уклін тобі, мій рідний злинський краю,
Моя плането, вічно молода…
До тебе з вирію щорік я прилітаю,
Немов лелека до свого гнізда.
© Валерій Лавинюков Червень 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703929
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 01.12.2016
Каченя мале картате
Вийшло вранці погуляти.
Понад берегом ходило,
Шлях додому загубило.
- Кря-кря-кря! Матусю, тату!
Йдіть мерщій мене шукати.
Сонце зникло, небо темне.
Вийшло я саме даремно!
А як ще ударять грози,
Дощ поллє між верболози,
Що тоді? Тремчу від страху.
Визнаю, що дало маху.
Тут метелик сів на квітку.
Бо було це саме влітку.
Каченя до нього:
- Кряхи!
Скрізь літаєш ти, комахо.
Чи не бачила крізь лет,
Де високий очерет?
Тут метелик крильця звів,
Так качаті відповів:
- Місце це мені відоме.
Рятувався там від втоми.
На пухкій очеретині
Спав три рази по годині.
Треба йти (крилом повів),
Повз хатинку сліпаків.
Але ті – не шиті ликом,
Вимагають дати викуп
В кожного, хто йде повз них!
- А що хочуть?
- Жменю крихт
Хлібця чи хрумких зерняток.
- Де ж мені цього узяти?
- У щура є магазин –
На горі, де сірий млин.
- Чим платить, скажи мені?
- Маєш пір’я на спині!
Тут лимонник знісся вгору,
Небо барвлячи узором.
А кача з картатих латок –
В магазин, купить зерняток.
Дало пір’я й без базару
Взяло двісті грам товару.
Ткнуло під крильце торбинку,
Вийшло на вузьку стежинку –
(Самостійності етап!)
І пішло – чалап-чалап.
Тут сліпак, що ґрунт нарив,
Шлях качаті перекрив.
- Хто іде?
- Це я, качатко.
- А куди?
- До мами й татка.
- Викуп мусиш дать, дитино.
- Маю зерняток торбину.
- Сип сюди, в пустий берет.
- ОК! А де ж мій очерет? –
Запитало тихо в чин.
- Йти куди, покаже син.
Гризуну кача вклонилось,
По стежині покотилось.
Бігло вслід Сліпцю малому -
Так добралося додому.
- Ось він, очерет високий!
Там знайду нарешті спокій, -
Радісно кача сказало.
Рідний кутик упізнало.
- Дякую, Сліпцю маленький,
Що привів мене до неньки.
Йди назад, свій нюхай слід.
Многих жити зичу літ.
- І тобі бажаю ласки.
Більше не губись, будь ласка!
Каченя у гущу влилось,
Біля двору опинилось.
Стан його й не описати
В час, коли угледів хату!
Погляд звів свій з-під вербиці.
Бачить, сум пряде сестриця,
Мама слізоньки пускає,
А татусь обох втішає.
Каже: «Зараз політаю
Довкруж, сина пошукаю.
- Тут я!- плачем син зайшовся.
Мама скрикнула:
- Знайшовся!
До Крякуся підлетіла,
Крильцями залопотіла.
Потягла маля до хати,
Щоб його нагодувати.
Три листочки, три зернини,
Три засохлі комашини
На тарілку положила,
Сина в крісло всадовила.
Ще й налила в чашку соку.
- Їж та пий, рости нівроку!
З’їло все мале з тарельця
Та й заснуло на крісельці.
Тато дзьоба сингу вмив,
В тепле ліжечко вложив.
Понесло малого в сни,
Де з лимонником вони
Порхають у теплім літі
Поміж кущиків і квітів.
А сліпак і щурик Грім
Лапками махають їм.
Потім весь качачий рід
На святковий зве обід
І щура, і сліпака,
І метелика Крилка.
В очереті над ставком
П’ють, їдять вони гуртом.
Тут урвався сон качаті.
Чує, каже мама: «Паті
Треба влаштувати сину.
Хай до нього на гостину
Сліп, Крилько прийде і Грім.
Звесилить пора наш дім!
Сліпак - гризун, схожий на крота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703949
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 01.12.2016
Закину у ніч печалі, нехай летять.
Закину безжальних мук непроханий стогін.
Закину сумне й мовчазне передчуття,
Закину глумливий сміх і докори строгі.
Закину дощі тижневі - нудьгу богів.
Закину в рожевий сон прощання у сквері.
Закину похмурі рики жаских могил,
Закину магічний ключ, малюючи двері.
Закину, не варте свіч, останнє із лез.
Закину щити, а стріли віддам амурам.
Закину... щербатий Місяць - той самий Крез, -
Закину мідяк і звабить його Зажура.
Закину тихцем і в срібне сяйво вберусь.
Закину дзеркал друзки, - до ніг твоїх зорі.
Закину, сховавши в серці одну якусь -
Закину - у щасті щоб, а може, і в горі...
30.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703866
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
...і що тут казати: слова - й ті бредуть на милицях
і богу хвала за такий милосердний сніг:
притрушує вулицям мізки, дахи і вилиці...
І кинути б зовсім гіркі і порожні рими ці
як чорній вороні - останній в сезон горіх
бо сталося щось непоправне - не ніж в потилицю.
не боїнг - у море, не в барі нічнім - теракт.
Жонглюй собі вволю підстреленими синицями.
Бог чистить рушницю і в очі тобі не дивиться.
(...А та, що із ним тепер, хай з його серцем - в такт... )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703835
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Ти сказав, що буду я щаслива
Не з тобою. Сам собі пішов.
Ти сказав, що ніби ще красива.
Тільки сніг все сьомий рік зійшов.
А сьогодні знов якісь сніжинки
Намели ковдриночки із туг.
Я плела з дощу для них торбинки,
Ніби для малюсіньких подрУг.
Ти сказав, що це було кохання.
Я це знала. І тому зіркам
Закривала віченьки до рання,
Бо комусь світили... Лиш не нам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703469
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Ти мені звично душу віддаєш.
Одним цілунком. Поглядом. Смієшся.
Ти ніби в долі щастячко крадеш,
Нікому в тому сам не зізнаєшся.
Я тобі душу в душу віддаю.
Оце обійми... Ніби ми на небі.
Я тебе дуже, дуже так люблю.
Це є те щастя, що мені так треба.
Я тобі серце в серденько складу.
Я тобі осінь й зиму подарую.
Я всіх для тебе Янголів вкраду.
І я тебе... Я просто... Зацілую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703464
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2016
Расскажи, мой поэт,
о других городах,
разделивших с тобою седины.
Опоздавший рассвет –
затянувшийся взмах
на затакте к остывшим руинам.
Говори… говори…
Ночь – дождями пьяна
и слепа под насурьмленным небом,
где не слышат молитв…
где молитвам – цена
в зеркалах, перетянутых крепом.
Ты упрямо искал
свой последний причал
до конца… до дороги обратно…
Обгоняя печаль,
я прощаю… Прощай,
мой поэт… мой рассвет… моё завтра…
(все умерли. освистанный занавес падает. режиссёру
бьют морду, вызвав бурные аплодисменты труппы)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703551
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
[youtube]https://youtu.be/LUGYudrBGo4[/youtube]
РЕПОРТАЖ З ПРЕЗЕНТАЦІЇ ПОЕТИЧНОЇ ЗБІРКИ ПРО НЕБЕСНУ СОТНЮ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ (в музеї Небесної Сотні)
[b]ОКСАНА ФЕДИШИН:[/b]
Вітаю вас, дорогі автори, читачі, всі, хто брав безпосередню участь в авторському проекті «Дзвони серця. Вірш – кожному Герою Небесної Сотні», всі хто допомагав, співпереживав … з довгоочікуваним результатом нашої праці.
Складалося відчуття, що збірка, мов ніжний паросток порталу, проривалася крізь тяжкі духовні кам’яні плити різних перешкод.
Та слава Богу за кінцевий результат: паросток прорвався.
Велика вдячність меценатові, народному депутатові України Олександру Шевченку за вихід збірки (він не тільки погодився профінансувати, а й із координаційною радою неодноразово обговорювали поданий для друку матеріал, кілька раз переробляли книжку, щоб вона була якнайкращою);
за постійну турботу у її видавництві – Роману Бончуку – директору музею, художнику;
за сприяння в колективній праці по відбору віршів – адміністраторам УПП Людмилі та Рустему Аблаєвим;
невтомним критикам і коректорам:
Наталії Бугаре, яка стала опорою проекту, за її найбільший труд над кожним віршем;
Сергію Зігулі – найуважнішому анонімному коректору;
Олені Музиці – самопожертвному коректору за її смиренномудрість (в передопераційний час вона знаходила сили давати грамотні рекомендації, терплячи опір непослушних);
Тетяні Лавинюкові – різносторонньому активісту: і критику, і швидкому проворному винахідливому організатору, для якого немає нічого неможливого;
Ірині Бондар-Лівобережній – першій ластівці, яка у січневі морози зі словами: «Що вам допомогти?» принесла душевну весну на своїх щирих крилах лірики;
Тамілі Ярцеві – за її лагідне слово підтримки для розчарованих після критики авторів;
за всебічну допомогу подяка активістам Тетяні Лавинюкові, Наталії Волинець, Василю Томському, Лідії Ковальові, Сергію Філю, іншим.
Спасибі всім небайдужим за дружнє співпереживання.
Слава Богу – чистому Джерелу життя, краси, правди і перемоги!
=============
ПРОШУ ВСІХ, ХТО ОТРИМАЄ КНИЖКИ, ПОДАРУВАТИ ОДИН ЕКЗЕМПЛЯР ДЛЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАЙОННОЇ/МІСЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ (в читальний зал), по можливості – родині Героя...
і ПРОВЕСТИ ПО ШКОЛАХ ПРЕЗЕНТАЦІЮ ЗБІРКИ з метою, щоб організатори виховних заходів знали, де шукати відповідний матеріал для патріотичної роботи з учнями, студентами.
Я учитель, тому знаю, наскільки ця книжка є цінним матеріалом для шкіл та інших навчальних закладів.
Прошу на даному проекті ділитися вашими діями, враженнями по поводу руху в світі даної збірки.
Зі щирою любов’ю,
куратор проекту «Дзвони серця. Вірш – кожному Герою НС»
[b]Оксана Федишин[/b]
======================
[i](Відео та матеріали про подію - внизу в коментарях)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703505
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2016
И утро, ослепнув от полностью чистой страницы,
без слов упадет запятой в левом верхнем углу.
Я выпорхну песней оставшейся на зиму птицы,
отставшей от лета и так благодарной теплу,
рожденному громко звенящей по рельсам "пятеркой",
в пути загрузившейся заново начатым днем;
желанием вытянуть руку в открытую створку
за солнцем, спустившимся на подоконник - лучом;
заваренным без суеты, на двоих, черным кофе,
штурмующим пряно тобой не досмотренный сон...
Укутавшись пледом, читая глазами твой профиль,
дышать тишиной, очертившей границу времен,
где нет ничего: ни секунд, ни биения сердца...
лишь только неровно рассеяный утренний свет.
И - ждать, растворив где-то в памяти мысли о бегстве,
согретое теплой улыбкой...
родное "привет"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703258
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Убирайся
Прошу, не скули и не ной,
Завывая под утро и к ночи.
Убирайся
И дверь за собою закрой -
Забываю тебя, между прочим.
Между "этим"
И призрачным бешеным "тем",
Зависает туман паутины.
Болью сети
Изгонят угрозу дилемм,
Черно-белым рисуя картины.
Убирайся,
Меня рисовать без лица,
Наугад, засыпая устало.
Убирайся -
Душа не имеет конца
И... беда!.. не имеет начала.
Не имеет.
А память бессрочный лимит
Выдает, чтоб царапая мышью,
Побольнее
Напомнить, как тихо скулит
Твоя тень, разрывая затишье.
20.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703262
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Падаю…
Падаю… падаю… па-до-лист…
Падаю в очі твої густини металу.
Падаю просто в серце. Палає міст
від полонин
до найвищих вершин Непалу.
Десь
поміж ребрами крихти твого тепла
ще зберігатиму я на межі застуди.
Засіб від кашлю - вермут і конопля.
Власне, здорова
( а що ж так пече у грудях?!)
Чуєш
(підшкірно) ще осінь мою п'янку.
Майже клітинно вдихаєш її, іскристу.
Чи покохаєш паморозь цю терпку,
як у долонях
не лишиться більше листу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703286
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016
РАНОК
Дзеленчить, як будильник, трамвай,
Крає ніч від землі аж до неба…
Прокидайся, коханий, вставай!
День почався для мене й для тебе!
Хай там вітер і дощ за вікном,
Пізня осінь, кінець листопада –
Золотистим травневим вином
Грає кров, несказанному рада.
Вип’єм ранішню каву в бістро
І, пірнувши в щоденні турботи,
Ми розстанемось біля метро:
Я – на лекції, ти – до роботи.
Над конспектом, з пером у руці –
О кохання солодкий наркотик! –
Відчуватиму я на щоці
Поцілунку прощального дотик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703299
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Життя наказує: В обійми!
Чуттєвість множена на мить:
політ планет подвійно плідний
і спрагу в лона прагне влить…
В цейтноті порухів тяжіння,
вогненна пристрасть на кону:
чи зерна вродять, а чи зілля
в обіймах тих, що спротив сну?
Чи спопелить навкруг все нице,
а чи відродить віршів зойк,
чи Шопенгауера й Ніцше
згадаєм вчень наступний крок
про те, що сила… і не сила,
про те, що воля до життя
в коханні душі поріднила -
удвох - молебень почуттям…
Чому гірчить, чому несила?
В одкритості тамую біль…
Насправді, відповідь є, милий:
в хлібині головує сіль.
***
Солодкі опіки обіймів,
щока, цілунок…ти - зумів…
Тривожити тебе не смію,
бо ти - не мій, не мій, не мій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703332
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2016
Але що то було? Біла магія синьої ночі?
Та, яку ще ніхто не насміливсь позбавити прав?
Хто цю ніжність і вроду, цю істинну звабу жіночу
На шальки терезів проти спраги моєї поклав?
І тоді навпрошки я рвонувся у сіті полону.
Все за мене було – і півтемряви ніжний овал,
Навіть Ваша рука, що на вітрі зуміла схолонуть,
І усі беззмістовні, у сув’язі теплій слова.
Наші янголи, певно, також добалакались згоди.
Струменіло тепло на стужавілі крила надій…
Подорожні романи, Ви знаєте, нині не в моді.
Та який то роман – лише кола по чистій воді.
І не прагнеться нам ані сповіді, ані спокути,
Ота мить чарівна – уже згадкою за горизонт.
Але чому її все ніяк не вдається забути?
Певно долі дарунки втрачати ніяк не резон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703073
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Коханню Ви молилися як Богу?
Благословляли кожну його мить?
Ви цілували поглядом дорогу,
Хоч від розлуки так душа болить.
Ви вірили, коли стоптали віру?
Ви мріяли, коли нема вже мрій?
Навколішки Ви сповідались вітру,
Молили :
-Та хоч ти мене зігрій.
А Ви стояли вкриті тільки снігом,
І це був Ваш будиночок і рай?
А Ви ділились геть засохлим хлібом
Із ворогом. Й просили :
-Пробачай...
Ви дарували душу на долоні,
Коли коханий кинув і пішов?
А Ви стояли вічність на пероні,
Щоб він на цій зупинці лиш зійшов?
Ви вірили, коли в Вас вкрали віру?
Ви лікувались віршами?.. Хіба?
А як з душі зривали сьому шкіру?
А як загостювала лиш журба?
Коханню Ви молилися? Просили,
Щоб Бог його не лишив ні на мить?
Ми з Янголом дарунки розносили,
А він нехай у ліжку теплім спить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703072
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Не шукай мене в небі. Мене там немає.
Та і як піднімуся, всі крила спалила.
Це лиш Янгол старий поміж зір шкандибає,
Бо глядіть за тобою його я просила.
Ми колись обнімались з ним крилами. Віриш?
Не брешу тобі. Зовсім. Та я б не збрехала.
Ти обрізав мої до саменької шкіри.
Знаю, що ненавмисно... Бо я... Так кохала...
Не шукай при дорозі. Я геть не тополя.
Не шукай між морями, у полі, в лісечку.
Я хотіла... Хотіла! Щоб я... Твоя доля...
Та я пташкою стала... В чужому гніздечку.
Я за нелюба вийшла, щоб Вас лиш забути.
Як його поцілунки шматують все тіло!
Краще б хтось... Батогами... Та Вам не збагнути...
Відростила би крила! Й до Вас прилетіла!
Тільки вчора дізналась, що Ви... Й не шукали...
Крила вкрала і вишила як вишиванку!
Це Ви тільки її... Отак ніжно гукали...
А я в Місяця з Янголом жила на ганку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703057
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Свіча горить, горить сумна свіча,
В восковій битві сльози покотились,
А по щоці осінній дощ- сльота,
В нім нині душі тихо окропились.
Очистились страждання, біль, біда
І вічний голод- сповідь із Всевишнім,
Зерно причастя- відстань у життя,
Вростає в душу спомином колишнім.
Тим спомином між смертю та життям
І битвою між злом та світлом ясним-
Ні, ти ніколи вже не будеш там,
Де було все квітучим та прекрасним.
Тебе везли возами, мов снопи,
Снопи іще не стиглої пшениці,
Ти хтів весь світ від смерті вберегти,
Без крихти хліба, крапельки водиці.
На тобі виросли страшні хрести,
Сумні та чорні,- з часом обгорілі,
Через віки свічки тобі нести,
Молитви, сльози, сповіді зомлілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703045
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Желание одно – залечь на дно,
Холодной белой глыбою – не таять.
Не возвращает терпкое вино
Весенних птиц умчавшуюся стаю…
Декабрьским днём не грезится апрель,
Взлететь – к земле придавленность мешает.
Лишь в тишине звонков твоих свирель
Из спячки, как из смерти, воскрешает.
***
Холодна біла брила в глибині
Неначе кокон замкнутий створила.
Завмерли, як замерзли, у мені
Весняні мрії, прагнення, пориви.
Пригніченість грудневих вечорів
Як павутина, смутком огортає.
Лише дзвінок твій – сопілкОвий спів
Життя моєму серцю повертає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703068
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2016
Тиша, мовчання і свічка самотньо горить,
Вицвілі очі бабусі і руки тремтливі.
Погляд понурий в вікно, за ним небо зорить,
Але й зірниці сьогодні незвично-журливі.
Спогади б'ються у скло, та шкребуть, мов коти,
Гострими кігтями в серце, аж холод по шкірі.
Паморозь вкрила в кімнаті чотири кути,
Стіни барвисті змінили свій колір на сірий.
І пролунали слова через призму пітьми:
" Як було страшно відомо лиш нам й, певно, Богу.
Мертві й голодні лежали попід ворітьми,
Гола земля: ні травинки, ні жита, нічого...
Мама ховала мене від сторонніх очей,
Щоб не виходила в двір, бо могли і убити.
Я пам'ятаю тремтіння кістлявих плечей,
Голос її: що робити?.. Що маю робити?
Я не боялася грому, лишень тих людей,
Що приходили до нашої бідної хати,
Позабиравши пшеницю, муку і курей
Далі і далі метались іще щось шукати.
Вимерлі села, лиш сльози - куди не поглянь.
Думи одні: що поїсти? Знайти б хоч билину...
Це найстрашніші роки, ці роки зневірянь.
Лиш би вберіг від такого Господь вас, дитино."
Руку до серця приклала: " Болить мене тут.
Я розумію, всіляке на світі буває.
Голоду цього страшного прихована суть:
То не природа - людина людину вбиває."
Свічка згоріла, лиш віск залишивсь на столі.
Молиться бабця, цілує ікону і каже:
" Душі на небі, а пам'ять про них - на землі.
Кожну брехню час колись неодмінно покаже."
26.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703021
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
«Я не вмію писати про смерть.
Можливо, тому, що це не тема для поезії,
А страшна буденність…»
(Клод Мішо)
Чорне сонце чорного року,
Чорний хліб – тільки в мріях,
Тільки у снах,
А наяву – смерть. Тільки.
І прапор кольору крові
Над сільрадою-домовиною,
Де сидять вурдалаки-зайди,
Що прийшли забирати останнє,
Останнє зернятко,
Останнє,
Що прийшли-принесли
Смерть.
Чорну, як все (окрім прапора)
У цій державі привидів,
Що блукають, блукають, блукають
І сіють, сіють, сіють
Смерть.
І може нічого вже не лишилось
Людям нашим до землі звиклим:
У долонях, які колись
Тримали хліб і зерна для чорнозему
Нині пустка:
Дарували б хоча б чорну мітку:
Нам, у долоню кожному,
Але шкода їм навіть це:
Вони вирішили, що нам
Не можна бути,
Не можна орати,
Не можна дихати,
Не можна співати і вишивати,
Не можна жити.
Вони вирішили саме так:
Хоча знали:
Ті, хто виживуть
Не будуть про це
Співати своїх сумних пісень
А лише
Зуміють взяти до рук
Скоростріли.
У майбутньому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703078
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Вожделея, до дрожи и одури,
Забытья всеблагое мгновение,
Бьют и колют угрюмые лодыри, -
Возмущение, как возмещение.
Платье серой заплатой испорчено, -
Злопыхательство шутит и дразнится.
Приурочена, пусть и отсрочена,
Вожделений немых несуразица.
Что?.. морщинит судьба притязанием?
Не шелка на постели, - дерюгою
Истязания льет воздаянием,
Надругательство давит подпругою.
Вожделея полеты неистово,
Сотни раз бесконечно наяривать,
Перебранкою ночь перелистывать, -
В вены струйно - фальшивое зарево.
Вожделение в ноги с повинною -
Разве столько в ладони уместится?
"Счастье" с ног свалит горной лавиною,
Когда жажда опять заневестится.
17.11.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701146
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Випав сніг. Усміхнувся зимою.
І засипав печалі і щем.
І стежинку, яку ми з тобою,
Малювали осіннім дощем.
Випав сніг. Забілив все навколо,
Наче пухом, засипав сліди.
Я проходжу вже “...надцяте” коло
І усе не туди... не туди…
Випав сніг. Заморозив… В куделях
Опинилися клени й дуби.
А сніжинки дорогу все стелять…
Та я знову іду не туди.
Випав сніг. Холодить вітровієм.
А я подумки в наших словах,
В поцілунку, що подихом мліє
Ще і досі, в пришерхлих вустах.
Випав сніг. І мабуть, недаремно.
Замітає снігами версти.
Ми з тобою ніколи, напевно,
Вже не будемо знову на “ти”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700780
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Іще учора не хотілося снігів,
А нині з ними вже не можу розлучитись.
Цнотливим пухом всі стежини вкриті,
Щоб ти на них ступити не посмів.
І хай мете, стирає спомини усі,
Снігами хай закутує у ностальгію.
Остання хризантема пломеніє.
Шкода найбільше, певно, лиш її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700661
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Даль светла, будто перед причастием.
Перехвачена новой зарёй.
Расшумелось ударами частыми
под прижатой к груди пятернёй
от надежды на день, цвета совести.
Он – придёт.
Он вернёт по домам
и любимых, и мирные новости.
А пока…
…а пока пополам
боль и вой – от востока до запада –
матерей, переживших детей.
А живые – пропитаны запахом:
лазаретов, пожаров, смертей,
ребятни, онемевшей от ужаса,
городов из остывших руин,
ожиданий, усталости, мужества –
навсегда… до нутра… до седин…
Он придёт – этот день, цвета совести,
став началом для новой главы
недописанной Господом повести
«Память – павшим и слава – живым».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700704
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Вийдеш у двір, а довкола вершково-зефірно!
Канула осінь у лету – і жодних ознак…
Свіжість морозну природа вливає підшкірно,
Мов по краплині міцну чорну каву й коньяк…
Крутиться світ, посміхаючись, мружиш повіки,
Дух запирає стерильна густа білизна!..
Ця неймовірна зима, як віднайдені ліки,
Щось ворухнула в тобі – й зазвучала струна
Після тривалої тиші й вологих туманів,
Прілого листя і сивої дратви дощу!..
М’ятно-вершковою пінкою тане в гортані
Чисте повітря, впиваюся ним досхочу!
І розумію, як мало потрібно для щастя:
Білої тиші в душі поміж вітру і злив
І розуміння того, що усе тобі вдасться,
Адже зима – це пора для очищення й див…
Чаю гаряче горнятко і вовняні капці,
Ніжних зимових картинок у стрічці новин,
І за вікном – дивовижно легких декорацій,
Ніби вершковий зефір на прилавках вітрин...
[img]https://pp.vk.me/c837726/v837726864/a7f3/pYOtnXWx0IQ.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700691
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Ти ще не знаєш,
Хто тобі вона -
Коханка чи сестра, ця леді Осінь.
Кружляють круки і гірчить трава
На перманентних
берегах спустошень.
А ти іще
Торкаєшся краси
І голову схиляєш їй на груди,
Отій, яку створив собі з роси.
В ній стільки вітру!
у ній стільки туги…
А ще терпкого,
Справжнього вина.
Смакуй, п”яній!.. у тебе на поличці
Гран-прі залишить панна вогняна.
Розвіє вітер
попіл в попільничці…
Залоскотить
Під ребрами… Усе!
Освятить іній грона винограду.
Цілуй її… цілуй іще… іще!
Десь поміж
заметіллю й листопадом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700600
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Осіння тиша все ще таки- тут:
В калині, в горобині, в гледі
І звуть, останні дні її вже звуть
За обрій, за хмарини в небі.
За мріями, за спогадом, за сном,
Лиш сум, опалого вітрами листя,
Де за вікном, замріяним вікном,
Старенька пісня бандуриста.
Де хризантеми зморені на сонці,
Де чорнобривці зорями цвітуть,
Де ясен місяць на старім віконці,
Де хмари дощ із неба п'ють.
П'ють дощ, розхристані туманом,
В осінній тиші, що ще тут,
Холодним зимовим румяном,
За обрій в сни свої ідуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700431
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Кровоточит в сердце рана,
Мне сегодня не уснуть,
За окном ноябрь рьяно
Заметает снегом путь.
Несмотря на груз обиды
И безмолвия шаги,
Под сердечные кульбиты
Я пишу тебе стихи.
14 ноября 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700606
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Ще вчора осінь- нині вже зима,
Вдягла намисто біле горобина-
І холод вже, і вже тепла нема,
І вже в сніжок убралася калина.
У грудочках зсивілої землі
Зібрались птахи ягід поклювати
Там, де зима присіла на горбі,
У віхолі підкралася до хати.
В ній звуки всі- і альт, і бас, сопрано,
І саксофон, і скрипка, звук цимбал.
Мелодія зими лягає п'яно-
Морозний потяг: станція- вокзал.
Її кінцева- дальше бездоріжжя
Із назвою-" Не осінь... а зима"
Хоча холодна, по- своєму ніжна-
Зима- така засніжена й німа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700304
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Первым снегом вдруг засыпало
Душу, крышу и траву.
Будто сердце – в чашу выпало…
По инерции живу.
Тишину шагами меряю,
Высоту – водой из крыш.
Серой скорбью над потерею
По душе скребется мышь…
В сны вступаю – шаткой поступью,
Приоткрыв в былое дверь.
В чашу сердца льдинкой острою
Проникает боль потерь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698170
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 14.11.2016
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/1//50/751/50751916_b78c8d7db9e3.gif[/img]
Над городом моим кружится снег.
Опять сплетенье судеб входит в зиму…
О, где ты, дорогой мой человек?
За вьюгой дней я жду тебя, любимый.
Не высказать всего, не написать,
Весенних чувств не замести порошей.
В огне костра, как старая тетрадь,
Сгорает тень сомнений, мой хороший.
Мне всё равно – к добру ли, на беду
Двоих надежды увенчала встреча.
Лишь позови – и я к тебе приду.
Зимы, что нас догнала, не замечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700301
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Вже не кує зозуленька,
сич на вербі плаче,
а хто ж тебе поховає
молодий юначе?
Війна життя вкоротила-
бідна сиротина,
лиш зосталась, гірко плаче
молода дівчина.
Заплач, заплач дівчинонько,
вже сватів не буде,
поховають тіло моє
та й всі, добрі люди.
Ой закуй ми зозуленько,
закуй на калині,
витри сльози Україні,
й молодій дівчині.
Не плач сичу, ти на вербі,
не сій сльози людям,
сиротину куля взяла
вчора, до полудня.
Застелився му барвінок
до рідної хати-
хто ж тя буде виглядати:
ні батько, ні мати.
Виглядають в Божім полі,
де маки сходили,
чом тя, сину, на ті муки
колись породили?
Плаче небо, плачуть зорі-
ой чом така доля?
квітом сходять душі хлопців
у райському полі.
Там зібрав Господь родину
до райської хати,-
ой не хочу мої любі
сумної співати.
Хоч не хочу, але мушу-
така нині днина-
там ридає за синами
вкраїнська родина.
Будь проклята ти, війнонько,
та фальшивий світе,
за що гинуть, милий Боже,
українські діти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699795
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2016
Омріяний з дитинства Ніл,
що найвеличніший з найперших,
у древніх ти – ще й вододіл
між царствами живих і мертвих*.
Стою на білому мосту –
новий, не бачив лихоліття,
одаль – Мемнони** на посту
четверте вже тисячоліття,
все стережуть скарби царів,
яких вповила таємниця,
тож прах їх чудом уцілів
в гірських незайманих гробницях...
А Ніл і досі, як раніш,
несе в поля родючі мули,
але, коли приходить ніч,
він велич згадує минулу,
наза́вжди взявши у полон,
закодувавши в своїх водах
і фараонів пантеон,
і Клеопатри диво-вроду.
У вічній пам'яті води
віки ті хочеться вловити,
картини з вічності ходи
крізь час і простір відтворити...
Зринає мудра Хатчепсут,
що трон посіла не по праву,
та розуміла, в чому суть
правління – в розквіті держави...
На півдні армія рабів
будує золоті палати,
на півночі із-за горбів
гримлять мечі, щити і лати.
Це крізь важкий туман віків
встають добірні легіони,
і, знявши куряву пісків,
ідуть у бій за фараоном –
Рамзес Великий у боях
відновлює старі кордони
і розбиває в пух і прах
лівійців і морських шерденів...
В родинному гнізді царів,
на самім головнім порталі
стрічає мужа із боїв
його кохана – Нефертарі...
Щоранку в "озеро життя"
йде жриця щедрої Ісіди,
щоб ритуальним омиттям
відвести від народу біди,
бо, скільки протекло води
вздовж древніх берегів зелених,
народ мав лиха і біди,
як і здобутків незбагненних.
Ніл все це мусить пам'ятать,..
та тільки у нічнім дозорі
про час той хвилі шепотять
і переморгуються зорі.
* У Древньому Єгипті люди будували житло
на східному березі Нілу,
а на західному хоронили мертвих.
** Мемнони – так називають дві велетенські кам'яні
скульптури в Долині Царів, поблизу колишніх Фів (Луксор),
які, за легендою, охороняють від пограбування
гробниці фараонів, похоронених в горах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699716
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2016
ПРЕЗЕНТАЦІЯ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ
Презентація книжки про героїв Небесної сотні відбулася!
21 листопада, в День Гідності та Свободи, у Музеї Небесної сотні, що в Івано-Франківську, відбулася презентація книжки «Поетична енциклопедія. Герої Майдану». Книжка з’явилася в результаті майже дворічної спільної творчої
праці багатьох авторів з усієї України. 25 січня 2015 року Оксана Василівна Федишин звернулася до нас з пропозицією написати поетичні присвяти про кожного
героя Небесної сотні? 54 автори порталу УПП відгукнулися тоді і долучилися до спільного проекту.
І от книжка надрукована! Ми щиро дякуємо за сприяння у виданні Народному депутату України Олександру Леонідовичу Шевченку та Музею Небесної сотні. Олександр Леонідович прибув на презентацію та звернувся до присутніх з важливими словами.
Велика наша Україна! Далеко Івано-Франківськ від східних і навіть центральних областей… Та все ж прибули на презентацію Людмила Дзвонок з Запоріжжя, Людмила Притула та Володимир Бондаренко з Чернігівщини, Сергій Сокольник з Києва та інші і прочитали свої поетичні присвяти героям. Оксана Федишин приїхала з Коломиї зі своїми друзями – вокальним гуртом «За Україну», отже, пролунали гарні патріотичні пісні.
Були в цей день у Музеї і родичі героїв Небесної сотні. Особливу вдячність хочеться висловити Ірині Гурик, мамі Романа Гурика – юного патріота, героя Небесної сотні з Івано-Франківська. Пані Ірина подякувала всім, хто був на презентації, за пам’ять про героїв, що віддали життя за гідність та свободу України. Будьмо гідними їх пам’яті! Не зрадьмо ідеалам, за які вони віддали своє життя.
Бажаю всім натхнення та творчих здобутків. Нехай щастить!
Сюжет про презентацію нашої книжки в ТСН (Випуск ТСН.19:30 за 21 листопада 2016 року, приблизно 23 – 24 хвилини випуску): https://www.youtube.com/watch?v=3RgAZAEC4Ms
Ще одна посилання (Сергій Сокольник)
https://mail.google.com/mail/u/0/#inbox/15890ae513c968c8?projector=1
І ще одне відео (Оксана Федишин)
https://www.youtube.com/watch?v=jLEGHH2lhjg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699216
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Пташка сіра непомітна.
Крильця вітром розпушило.
Задощило, засніжило -
Хмара бурею вагітна.
Хмара бурею вагітна
Не розродиться... пологи
Кинуть віхолу під ноги.
Стогне пташка перелітна.
Стогне пташка перелітна.
Не до співу, не до злету -
Хтось привіт від арбалету
Кинув, а стріла привітна.
Кинув, а стріла привітна
Мчить в обійми ейфорії.
Хмара суне... для повії,
Що та пташка непомітна?
06.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698967
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Пальці твої перебирати, мов клавіші піаніно...
І відчайдушною Ерхарт - просто
тобі на коліна, мов на аеродроми -
досі чужі, незнайомі -
садити відважно літак.
Глянь - я спускаюсь по трапу.
Я виграла тисячу битв, хоч поНЕсла
мільйонні втрати...
Сто непотрібних відзнак
зблискують хижо,
дзвенять - і фальшиво,
і дрібно.
Насправді ж потрібно
так мало :
покинути всі штурвали,
спалити gmail-и,
слова й не потрібні рими...
Поцілувати нарешті краєчок землі
і...
Пальці твої перебирати, мов клавіші піаніно...
Битву програти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699074
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
хожу, улыбаясь... как дура...
губами ловлю невесомость...
миндальным туманом фигуры...
а ты - моя нежность... и томность...
и дождь уже кажется тёплым...
и крылья в истоме размяты...
и взгляд мой уже с поволокой...
и вкус его - мятная вата...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698945
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Не зітру вашу осінь,
Лиш свою намалюю,
Хоч літа лягли в просинь,
Я вже їх не рахую.
Журавлями удаль
Відлетіли роки,
А із ними у вічність
Відлетіли батьки.
Сиротою зосталась
Наша рідна домівка,
Де із вами розсталась,
Й посивіла голівка.
Журавлями удаль
Відлетіли роки,
А із ними у вічність
Відлетіли батьки.
Де на скроні лягли
Ті осінні тумани,
Де сніги замели
Всі дороги між нами.
Журавлями удаль
Відлетіли роки,
А із ними у вічність
Відлетіли батьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698940
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 07.11.2016
[i]"Якби ви знали, паничі,
де люди плачуть живучи..."
Т. Шевченко[/i]
Вам чутно стогін, "паничі"? –
Старенькі плачуть живучи,
що їх ведете до кончини,
шукаючи нові причини,
щоб здерти ще, хоч копійчину,
на себе – вражую личину.
Десятки маючи палаців,
ви до чужої гривні ласі,
тож звикли, всівшись "на горі",
в три шкури дерти хабарі.
Ні, не зворушить цих "панів"
і біль солдатських матерів,
що день і ніч, і щохвилини
тривожаться за свого сина,
і на колінах молять Бога
вернуть до отчого порога,
хоч би й каліку, та живого
синочка милого свойого...
Та що вам, нелюди, до того...
Вам невідоме, "паничі",
вдовине горе. Плачучи́,
їй в безнадії виживати.
На мужа – ні́чого чекати,
вже не побачаться вони,
"панове", з вашої вини,
бо він уже давно зітлів
у Іловайському котлі,
який бездарні генерали
від ліні й тупості програли.
Чи за злочинне "незнання"
комусь понизили звання?!
Щоб захистити свій кагал,
ви не створили трибунал,
бо вже потрапили б, убогі,
у пекло, не́чисті на роги.
І ви не чули, "паничі",
як плачуть діточки вночі?
Вам навіть ліньки уявити,
як в бідності без батька жити.
До Бога моляться сирітки,
щоб чудо сталося, і зрідка,
якщо не явно, то у сні,
їх цілували татусі.
Та більше не пригорне тато,
не захистить від супостата,
зроще́нного в своїй землі.
(І як же їх нечиста сила
на цій святій землі зростила?!)
В біді свій край татусь не кинув,
в бою, в Дебальцевім, загинув
за дім, за неньку-Україну
й за тебе, вражий, підлий сину,
за вас, вгодованих і ситих,
бундючних і гоноровитих!
Він добровольцем був, за що
звання "учасника АТО", –
я не кажу вже про медалі –
ви й посвідку йому не дали,
щоб кровію политі гроші
забрати на свої розко́ші.
Сів за Дебальцевський кошмар
якийсь бездарний генерал?!
Невже не ясно вам, "пани",
що ви – в тенетах сатани?
... Проте, які із вас пани?..
Тож, казнокради і злодії,
хабарники і лиходії, –
всі знайте: люди проклинають
хапуг, що совісті не мають.
Порив ненависті знайде
й на ваші голови впаде.
В раю ви пекло розвели,
свій край до прірви довели,
награбувавши тут мільйони,
їх заховали за кордони...
В народу, хоч тривкий терпець,
та, як урветься, вам – кінець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699158
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Більше немає, легіню, віри, ані тепла.
Осінь чесала гребенем коси. І пролягла
стежка між полонинами - наче і не межа...
Тільки сіріє синява: ти йому вже - чужа.
Бо ще цілує рученьки - зносить вода містки!
Тільки танцює кручено дотик його руки,
де затерпає темрява... Й вогко вповза змія
попід ребро. Бо солодко, лиш НЕ МОЄ ім'я
в губ його теплім човнику плине почерез ніч...
Осінь вже пахне йонами - серця моГО опріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699165
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Певне, краще вночі, заховавшись від світу за шторами,
розіклавши життя на щаблі за дверми сімома,
в чому - справдішній Ви, а у чім є чужими повторами –
запитайте себе, поки поряд нікого нема.
Це – непросто. Це – крайнощі: бути абзацом чи крапкою…
Вам і не пригадати усіх, хто навчив Вас колись
привселюдно розмахувать зрадою, мов білим прапором.
Чи жаліть мені Вас? Але ліпше, мабуть, стерегтись.
А назавтра - сконає розмова з відтінками допиту.
Та коли вже останню пораду Ваш мозок ковтне -
дайте знати мені про мою непотрібність півдотиком,
і мов правду гірку, якнайшвидше забудьте мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699032
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Вот женщина с племени Мурси,
Из Африки, ты вообще в курсе?
Как же жуют те бедняжки!
Какие ж они симпатяжки!
Чем больше в губах та платформа,
Тем знатней считаются формы,
Дойдёт ли у нас до реформы,
Чтоб ставить такие платформы??
Видать,украшенье в цене!!!
А ТЫ, ВСЁ ЕЩЁ ТРЕБОВАТЕЛЕН К СВОЕЙ ЖЕНЕ???
05.11.2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698769
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Привычно время увядания
Среди осенних холодов.
И образ истинного знания
Тут каждый подтвердить готов.
Как знали наши бабы, деды-,
Укутали к зиме мы сад,.
Ведь поутихли тут беседы
Моих растений для услад.
Ветвей Орехов оголенность
Прозябит душу и мой вдох.
А пальма Юкка – вот вам вздорность:
Она застала всех врасплох.
Осенний цветонос внедрила
В умы соседей, в клювы птиц.
Как из июля притащила
Поддержку утренних зарниц.
Вокруг буяют хризатемы,
Береза стелет нам листвой.
Мир золотой, осенней темы
Грозит закапать сад слезой.
Ведь обещало небо тучи,
Дождь не заставит долго ждать…
А юкка красотою мучит
Поддавшийся туманам сад…
Приму цветенье, как подарок
И расцветет, так знаю я!
Я помню смутно, пусть неярок…
Когда-то в прошлых ноябрях
Мои глаза отобразили
Природы дивный резонанс,-
Была подобная картина
И пальмы скромный реверанс.
И я увидев, поразилась,
И захотела точно так!
Потом забыла, закрутилась
Чтоб лицезреть сей вид сейчас.
Чрез время вид отобразился,-
Материи явление тут.
Ну как в природу не влюбиться,
В ее Вселенский вечный труд!
Фото автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698783
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Сміх,смішки чи гоготання,регіт,глуз,іржання,
Кпини,насміх ,зубоскальство,глум чи кепкування.
Сміхотня,наруга,посміх чи сарказм чи сміхи,
Хихоньки,поглум,єхидство— чи усе для втіхи??
Сміх продовжує життя- смійся беззупинно!
Проживеш аж сотню літ ,активно,відмінно!
Посмішка – це твої ліки в товаришуванні!
Та спускає з висоти нице глузування.
Вчись красиво посміхатись,зубоскальство стримуй!
І веселих друзів май,позитив отримуй!
Смійся щиро і відверто ,смійся, коли треба,
І як весело тобі й коли є потреба.
Сміх,смішки чи гоготання,регіт,глуз,іржання,
Кпини,насміх ,зубоскальство,глум чи кепкування.
Сміхотня,наруга,посміх чи сарказм чи сміхи,
Хихоньки,поглум,єхидство—чи усе для втіхи??
Посміхайся й досліди всю природу сміху!
Розфарбуй своє життя,живи для утіхи!
05.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698787
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Больное небо выплакало к вечеру
усталость, ОРЗ и сотни луж.
Повис на горизонта поперечине
туман, как нарекание на чушь
синоптиков, поверий и грядущего.
Ноябрь стряхнёт последнюю листву –
потрёпанное старенькое кружево –
мне под ноги.
И радости живут,
копаясь между выцветшими красками
так виновато…
словно старики,
пустую тару взявшие меж матами
в пивнушке из протянутой руки.
На привокзальной, серостью измазаны,
вспорхнули в небо -надцать голубей.
Расклеившись по осени – собраться бы…
…собраться бы за красками…
…к тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698823
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
А ти мене зрікався як Петро.
Я ж не Христос. Я це не відчувала.
Насипав корму півням у відро,
Щоб навіть ніч про це їм не сказала.
А ти мене зрікався. І не раз.
А ти мене ділив як тобі зручно.
Ховались навіть півні у той час,
Бо ти ще й душу бив... Якось беззвучно...
А ти все відрікався. Коли біль
І розпач роздавили мою душу-
Ти прикладав до рани тільки сіль.
І навіть посміхатися лиш змусив.
А ти мене зрікався. Сто разів.
Соромився кохання. Слухав маму.
Вона хотіла донечку царів.
Ти ж будував щоночі в серці браму.
А ти зрікався. Ще й Іуда спав,
Ти вже й монети тримав у долоні.
Христос завжди Петрову зраду знав...
Ти Кир?.. Втопив в Євфраті ?.. Вавилоні...
А ти мене зречешся. Сто монет
Повернеш потім. В Божий храм не можна...
Нас будуть віддаляти сім планет...
В мільярди років відстань буде кожна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698703
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
чертишто ( давно)
Нет смысла спрашивать у птицы
о тонкой физике крыла.
(...Господь велел летать учиться...)
У Клеток - ласковые лица,
и пальцы ловкие, и спицы - так не похожие на спицы,
где сквозь решетку даль - светла,
что образец тончайших кружев...
В аду, my darling, all inclusive.
(...куриных в супе - два крыла...)
Но боль - на краешке стола
в дурацкой солнечной бутыли
из ярко-красного стекла...
вина, хмельная от вина
да пара в хлам дробленых крыльев.
И даль, что птицами полна.
Летящими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698779
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Господи, береги его!
даже если я не единственная...
даже если его берега болью о мои пристани...
даже если колючий дождь мне в лицо разлукою...
Господи, береги его!.. не испытывай мукою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698647
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.11.2016
Я хочу бути деревом. І біль
З плечей струсити листям пожовтілим,
І огортати душу білим-білим,
Коли вальсує сива заметіль.
Прокинутися вранці навесні
І зацвісти, укотре, без вагання,
Леліяти наївні сподівання,
Що соловей співає лиш мені.
Я хочу бути деревом. А ти
Зірвавши плід, по осені достиглий,
До мене принесеш сокири й пили,
Щоб в дім тепло узимку принести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.11.2016
...Сонце на склі малює
Літні все вітражі....
Де тобі взяти сили
З вітром на цій межі,
(Що між проваллям й небом
Сушею простяглась),
Балансувати вперто
З відчаєм, що уп"явсь
Нитками дій у звичку,
Краплями сліз у сни?
Переплітати болі?!
Жахатись новизни!
Щоб не збудила раптом
Згадка (торкнувши мить)
Дійсності-павутинки,
З вітром котра тремтить.
Звідки ж взялися сили
Знову на цій межі
Балансувати вперто?....
...Сонцем на склі вітражі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698650
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.11.2016
Дозволь собі вітру в груди
(Не в спину, як це зазвичай)!
Для відчаю час ще буде -
Натхненням окрась обличчя.
Дозволь собі лінь горілиць,
А цілям "здійсниться" мітку,
Бажанням своїм опівніч
Відкрити скрипучу фіртку,
Яку ти для чогось вперто
Все мріями мазав зрідка....
На схилений тин підпертий
Зіп"ялась тендітна квітка.
Дощану, шерехувату,
Відкинь вже оту поверхню,
Що будні так зло й пихато
В ідейність вдягали зверхню.
Поглянь правді в вічі швидше:
Це трухлявість, не опора!
...Цвіт білий плющем все вище
По скалках вже пнеться вгору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698671
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 05.11.2016
Небо дощем
Святим очистилось...
Спустилось тисячами піль...
Твоі цілунки зорями розсипались,
Душу сп"янив їх тремкий хміль...
Серця сміялись...
В дуеті пізнаючи простори
(Ті,до яких водинці не злетіли)
Щастя спиваючи...і плакали...раділи...
Де впали... Купідона стріли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698516
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.11.2016
...ничего не поделаешь - ген выживаемости неубиваем,
сколько бы в голову не лилось грусти, хмельной пустоты,
песен Нирваны, Соломоновых песен и никотина...
Как бесполезны красивых иллюзий нагие спины,
Так безусловно честны лучи ярко-желтого света...
( Солнце со мною на "ты"...)
Солнце - усталый старик, наблюдавший творение мира,
видевший города, города хоронивший.
Я для него - миллионная дура, надоевшая до тошноты
однообразная песня эфира,
Но ОН - поди - привык
гладить по головам детей, голубей,
и персонажей женского пола с напитком Beer...
Пальцы Его - ласковы, осторожны... И невозможно
им не поддаться, какие-бы волки внутри не выли...
Вилами
писаное по воде ( все,что красиво, но - ложно)
он не спеша превращает в пепел, в пустыню...
в огромную тишину
и полустертое временем "... Я любила"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698577
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Стираются грани,
Хотя мы с тобою все те же.
Не думая, раним,
Шипы оставляя повсюду.
Сорвать подорожник
Целительный к ране - все реже.
Все чаще - кокошник
На куклу и плачемся Вуду.
А дров наломали...
Не счесть елок-палок, кто больше?
Хоть помним едва ли,
Обид и упреков причины.
Прощали, прощенье
Вымаливать все-таки, дольше.
Любви воплощенье -
Начало, - чего-то кончина.
Стираются грани,
Хотя мы с тобою все те же.
Не думая, раним,
В кредит, разрывая сосуды.
Не стоят усилий
Уколы зонтом, их манежи
Снесут, как сносили
Овации и пересуды.
Стираются грани,
Из детской площадки арена -
В равнину для брани...
Невидимых войн авансцена
В плену истязаний;
Душа кровоточит и ноет:
Из всех притязаний
Одно лишь - спасение Ноем.
На волнах житейских
Обглодана, - пир у пираньи.
Из мифов библейских
Явилась... стираются грани.
29.10.
В Библии рыбой называются все животные, обитающие в воде.
По отношению к рыбе Мишна (Нидда, 51б), толкуя определение Библии в Лев., 11, 9, говорит, что все рыбы, имеющие чешую, имеют также и плавники. С другой стороны, рыба с плавниками, если не имеет чешуи, признается безусловно нечистой.
Ибн-Эзра полагает, что мясо нечистых животных запрещено потому, что оно нечисто и вредно, и что вместе с мясом переходят в плоть и кровь человека хищные черты животного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698003
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Засірілося небо. Зхворілося небо.
І нічого не сталося. Впала лиш зірка.
Хтось її почепив... Аби як...Хоч як небудь.
Бачив Боженько лиш, що там лишилась дірка.
І нічого не сталося. Падали сотні.
Пролетіли ще мить - і назавжди згоріли.
Але впала ота. Ось тепер... Ось... Сьогодні...
Впала і не погасла. І ми руки зігріли.
Завтра вже не згадають. Залатають дірку
Янголяточка в рай, щоби не підглядати.
Вила ніби той пес від вітрів стара хвіртка,
Бо не будемо вдвох ми її відчиняти.
І горіла вона на землі, і не гасла!
Так не можна! І втрутився дощ потихеньку.
А вона, як малюньке ягняточко в яслах
Слізки свої ховає в дощаток кишеньку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697665
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 01.11.2016
...утро сегодня щенком не-породистым
жмется к ногам, перепуганно ластится.
Сны переписаны текстом убористым
знаками... буквами... птицами частыми
тихо круЖАтся над кружкой кофейною...
( Впрочем,наверное, все-таки - КРУжаться...)
Googl могуч истеричкою нервною
мне об ошибках каких-то там тужится
тучами небо до края затянуто,
тускло горят фонари предрассветные.
Восемь ветров - футболисты азартные
ловко "футболят" воронами, ветками
ветошью виснут, виньеткой напрасною
сути -увы - оказавшейся ложною.
Ты далеко. Мы отчаянно разные...
Мне бы -не вспомнить...
Почтиневозможно что...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697789
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016
Тріпочуть під вітром маятнички осикових листків.
Які ж короткі в них хвилинки!
А може, це і є справжній вимір часу? Бо он як швидко летить він.
Ще пам"ятаю, як чекала весну. Літо пролетіло як один день.
Ось і осінь невдовзі облетить...
Лише взимку час, здається, замерзає.
І так повільно завжди наближається весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697081
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Чорним полиском в'ється дорога,
Жовте листя в калюжах - під ноги
Розкидала, підняти в знемозі
Пізня осінь моя, пізня осінь…
Мокре гілля у світлі ліхтарнім
Ледь відсвічує сріблом примарним,
А на плечі спадає журливо
Мокрий сніг – незакінчене диво…
Я б у тебе тепла попросила,
Та із прірви піднятись – несила,
Не злетіти у небо, мій друже,
Як листочку – із тої калюжі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697087
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Відлетіли увись соколи- соколята,
Сиротою повік стала рідная хата,
Їх торкнула війна, їх гармати скосили,-
Соколи- соколята, ох, як мало ви жили.
Приспів:
Повертайтесь з доріг соколИ- соколята,
На батьківський поріг, жде вас рідная хата,
Жде матуся здаля, що поверне дитина,
Молить батько псалми за рідненького сина.
Косить людські життя, наче трави у полі,
Завмирає душа у нестерпному болі,
Соколи- соколята, в чому ж ваша провина?
Що оплакує десь мати рідного сина.
Приспів:
Скільки втрачено доль і життів загублЕно,
Увірвалась війна болем й смертю нікчемно,
Боже, вчуй молитви, що за кожну дитину,
Мовить мати тобі, кожну світлую днину.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696951
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Я дівка з села, того не ганьблюся!
Дуже вжем стара, над собов смівуся.
На танці пуйду фрайира глядаті,
І вшоткі хлопці будуть цілуваті.
Вшиткі фраєри вже ся поженилі,
Колись Відочку у кіно водилі.
Дали мі мітлу, клуб позамітаті.
Де є музика? Ці прийде хтось граті?
Де є сужений? Йши ся вун не вродив!
Місяць очима за мнов водив, водив.
Я дівка сільська, всю роботу знаву!
До обіду сплю! А потом співаву.
Вечором пуйду глядаті фрайира!
Розбилам вчора нарас три глядила!
Вірити мені, скля то мі лічити?
Йой, ці ся оддам? Ці самуй мі житі?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696921
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016
привет
...о чем мне тебе рассказать, чужой, хороший?..
Разве о том,что город сегодня сер, как ослиная шкурка?
И солнце еще не седлало лошади...
И где-то гулко
падают капли воды из желобов водосточных...
Город немного простужен, и потому наверно
- печален очень.
И что седые ветра восседают на крышах,
дрожа от холода,
свесив длинные узкие ноги
в носках мохнатых.
Что птицы свои покидают деревья,
остывшие гнезда и чьи-то головы, а где то выше -
кто-то на рваное мокрое небо
лепит заплаты.
О том ,что у прохожих - замерзших,
скукоженных - такие забавные
лица...
Что мир продолжает кружится-
независимо -
вместе мы, или уже - безнадежно нет.
И нежность - невыносима, хотя - бессмысленна...
И, слава богу, что почта "виснет"...
Привет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697010
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Я тебе роздягну
безпардонно, нахабно і грубо,
Оближу язиком,
і вдихну неземний аромат...
На тобі затанцюють
мої, такі жадібні, губи,
В напівтемряві ночі,
у спокої тихих кімнат.
Тільки ти... тільки я...
І безмежна у рухах свобода...
Я забуду усю
сотню тисяч журнальних порад...
Куштувати тебе —
то така неземна насолода,
Мій гіркий і солодкий...
маленький грішок — шоколад...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Осточертело все.
И холод уставший гуляет не до костей, -
где-то у края шапки остановился.
Хочется вслух до хрипа- «Hasta la vista»,
шапку на брови и больше не ждать вестей.
Осточертело все…
Пирс под туманом прогнулся и одичал,
капсула в фильтре до непригодности отсырела.
Ты и сама ему, видимо, детка, осточертела…
Ты и сама похожа на старый пустой причал.
Медленно выросла, -
взрослой Алисе пора из тебя уйти,
ночь наступает- ей тесно в твоей постели, -
ходит по крышам, но крыши тоже осточертели.
С каждой луной она продолжает в тебе расти…
Осточертело все…
Крыши по пояс, растешь, и не знаешь куда идти.
Ночь так длинна, но с рассветом ты станешь мудрой,
маленькой и реальной, но пока не настало утро, -
просто убей Алису, пока ей нет еще тридцати….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696835
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2016
Серед сотні, серед тисячі, серед мільйонів,
Серед безлічі й купи старих районів,
Серед різних планет, серед великих галактик,
Вони віднайдуть для себе лиш клаптик.
Серед групи людей, серед натовпу вулиць,
Посеред тих років, що давно вже забулись,
Серед тих, хто живі і вже серед померлих,
Вони встануть й не житимуть більше у тернах.
Серед місяців, тижнів, серед днів і хвилинок,
Серед довгих доріг, серед коротких стежинок,
Серед кількості слів, серед декількох літер,
Уже не зламає їх сильний вітер.
Посеред зграї чисел, серед прайду зі знаків,
Серед житніх полів, серед липи і маків,
Серед маси очей, серед тьми різних звуків,
Натягнуть тетеву й повистрілюють з луків.
Серед миль, серед футів, посеред кілометрів,
Серед вільних степів, серед заростей нетрів,
Серед моря і гір, серед скверів і парку,
Розламають стіну, лиш побачивши шпарку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696680
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016
дыши
...ну а теперь, дыши, моя глупая. Просто дыши.
Знаешь,там все продумано - клетка грудная, мышцы
межреберные, диафрагма... пусть сейчас голова твоя - мини
Везувий, destroy и магма...
Просто дыши, хорошая. Просто - дыши.
Ощущай, как плывет вовнутрь - прозрачней слюды-
воздух - холодный, осенний, со вкусом грусти.
...Знаешь - дыши, глубоко, словно
вынырнув из воды - у воздуха есть такая особенность -
да, попустит...
Наблюдай, как красиво кружатся листья...
Обрываются с веток усталыми птицами вниз
- и карниз
превратился в лавочку для голубей лохматых...
Считай смешных подстриженных пуделей и бродячих собак - улыбающихся, бородатых.
А еще - на перекрестке семи дорог я расскажу тебе страшную вещь -
- ты не умрешь. Как бы тебе ни хотелось.
Воздух - морозный, незримый, неуловимый, как бог-
- заполнит огромный пролом, тобой же пробитую брешь,
и обесточит то, о чем так мечталось и пелось.
а пока...
...просто дыши, моя умница. Просто дыши.
Это искусство простое порой всех других - ни дать, ни взять -
необходимей, важней, дороже -
Просто дышать.
А снова верить, и даже - мечтать
Я тебя научу опять.
Но немного
позже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696589
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016
...трамвайное
Утро вползает в город.
Город вообще не против)
Сонное воскресенье... Венские вензеля
узких трамвайных улиц...
Окон во тьме - напротив.
Дворник берет "инстРУмент"...
Дворник выходит зря:
столько сорвалось листьев
с мокрых усталых веток,
словно надежд напрасных...
(Дворник включает "Сплин" )
Утро бежит по венам.
Утро глядит бесстрастно.
Листьев - намного больше.
Дворник - совсем один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696469
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Дякую Оленці Вишневській
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
Просто дощ за вікном...просто осінь бринить
На обірваних вже павутинках...
І римується з сумом оця дощомить,
Застигає в графічних картинках.
Просто дощ за вікном...І в душі, чомусь, дощ
Тихо грає мінорні мотиви.
І дзеркалить калюжно бруківку у площ
Ця осіння замислена злива.
Просто дощ за вікном... Силуети людей
Розпливлись у хвостатих краплинах...
І танцюють думки, як в театрі тіней,
На старих чорно-білих світлинах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696525
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Ти зникла навіки в безодні
Сховавшись в обіймах у моря,
Смакуючи серце і душу Землі.
Містично-антична й сьогодні,
Мо, плачеш безсило десь поряд?
Ночами гукаєш прийдешнє в імлі.
На знайдених сивих скрижалях
Залишений поспіхом напис:
"Чекайте! Я скоро..."а далі обрив.
[img]https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/79/POxy1084_Hellanicus_Atlantis.png/120px-POxy1084_Hellanicus_Atlantis.png[/img]
Нетлінне - відлунням дедалі -
У снах - незнайомий оазис,
Божественним знаком озветься згори.
Вертайся! Привидівся спомин ?
Можливо ступала на берег,
Спустошена болем і долею, мить?
Палає розлючено комин -
Скелястий розгніваний шерег!**
Афінам могутність Мелькарта щемить.
У величі сяйва і пиха
Здається комусь благодаттю,
Смішне і трагічне у часі зійшлись.
Де Щастя, там вежа для Лиха
І Хмиз, щоб вгодити Багаттю,
І Прірва, в якій ти згубилась колись.
23.10.16
*Атлантида підніметься з морських глибин?
http://repin.info/iz-tmy-vekov/atlantida-obnaruzhena-po-prorochestvu-edvarda-keysi
**
Атлантида описана Платоном, як острів за "стовпами Мелькарта".Це давня назва Гібралтарської протоки.
Афіни ненавиділи могутню незалежну державу,яку врешті-решт згубила цивілізація.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696252
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
А знаєш, сонце теж, напевно, плаче,
Коли до неба йдуть сини- солдати,
Коли над прірвою життя юначе,
Де громом б'ють чужі гармати.
В поклоні місяць сумно похилився,
Сходини в небо міцно їм тримає,
Із жалю й болю тихо зажурився-
Було життя юначе... і немає.
Їх душі- зорі, небо- вічний рай,
Земля- лиш спогад тисяч та мільйонів,
Ще довго не цвістиме буйно гай-
Молитви, сум і тисячі поклонів.
Матусе- земле, ти така сумна,
У смутку місяць, сонце також плаче,
Сивіє з горя ненька не одна-
Обірване в війні життя юначе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696132
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 24.10.2016
...если когда-нибудь боль моя вскрикнет птицей,
я искрошу ей в ладони немного сердца.
Ешь,безутешная, - пусть тебе сон приснится,
что ты - огромная белая птица-Радость...
Что среди моря, чей голос на твой похожий,
где-то остался - размером с ладошку- остров,
где-то осталось - размером с мгновение - время,
небо осталось - где сможешь расправить - крылья.
ну а пока... Это сердце - ломоть да крошки.
Ну а пока... Эта птица - сгоревший Феникс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696048
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 23.10.2016
[b]До пуританина,
або про Україну - з любов'ю[/b]
Ледь сивиною в косах - пил століть,
В очах, як море, зблиски сонця сяють.
В полях, в гаях земля моя дзвенить,
Що Україна - палко називають.
Вона мені світила, як маяк,
Колиску з верболозу колихала,
Із темних нетрів - вивела на шлях,
Де я жила, боролась і кохала,
Ростила хліб, і сина, берегла
Її пісні, звичАї та світлини,
Бо я без неї - жити б не могла,
Вона у серці - музика єдина.
Війна, війна... сльоза в очах бринить,
Та руки ніжні - діток обіймають:
"Солдатики, сини мої, живіть!
На вас же вдома - з вірою чекають!"
Живуть в мені усі ЇЇ світи,
Молитви, мрії, усмішки, сльозинки.
Чи зможеш ти Країну зберегти,
Якщо в мені палку не любиш Жінку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695905
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Для дітей
Вчителька, що вчить англійську,
Дала на д/з
Скласти про тварину свійську
Вірш або есе.
Лесь придумав вірш про рака –
Сипле йому корм.
А Володя – про собаку
З кличкою Попкорн.
Ось урок. Читає Вова
Складене есе.
У Миколи слово в слово
Співпадає все.
- Як так склалось, - англічанка
Скрикнула ураз, -
Що есе-розповіданки
Однакові в вас?
Закрутились щоки-жорна
В Колі, ніс зіпрів:
- Про одного ж пса - Попкорна,
Що у нас в дворі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695830
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
День – молоко учорашнє – холодний і сивий,
Золото листя поволі з’їдає іржа.
Жовтень скупий на тепло, але щедрий на зливи.
Ближче і ближче ота ледь відчутна межа…
Час, коли осінь так плавно перейде у зиму,
Пудрою інею вкриються сонні сади…
Входиш у світ, щоб послухати вічність незриму
В шереху крон, що відбились у плазмі води.
Як зачаровує щедра палітра осіння:
Охрове, мідне, багряне – строкаті мазки!
Річка у чистому сріблі шліфує каміння,
Ніби полоще твої обважнілі думки…
Ніби змиває усе непотрібне й погане,
Щоб прояснити присипане пилом вікно.
Небо пливе, як розлиті вершкові тумани,
Мох набирає вологи, мов грубе сукно.
Входиш в цю осінь – отак несміливо і стиха,
Грузнуть підошви – не ґрунт, а розплавлений віск!..
Сила якась невловима наказує: «Дихай…»,
Клітку грудну розпирає, аж чується тріск.
Все буде добре, здолаєш і смуток, і втому,
Начисто вибілить душу, мов аркуш, зима.
Знаєш, як добре вертатись до рідного дому,
Де не сама!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Бог дивиться. І Янгол дивиться.
Вони ж вперед на вічність знають.
Моя душа бреде на милицях,
Всі каменем в неї жбурляють.
Бог дивиться. А запитаннями
В молитвах знов його замучила.
Обклавшись сотими граблями
Майструю нові. Доля змусила.
Тут погляд падає на мисочку,
Що в квіточках стоїть на поличці.
Напевно, це маленька ниточка,
Дізнатися, що в моїй долечці.
З шматочка глини майстром зліплена,
В печі розпеченій їй встояти
Прийшлося. Вийшла не зкалічена.
Малюнок мав би все погОїти.
Так задихалася, просилася
Хоча б хвильку, щоб залишили!
Шматочок глини. А молилася.
Душа і в неї. Де ж ті сили?!
Отак й людина. Обпікається.
Камінням люди позакидують!
Збудуйте дім! День починається.
Всі Янголи тебе підтримають!
Бог дивиться. Наперед знаючи?..
Але ж Бог дав нам право вибрати!
Мій Янголик сльози ковтаючи
Пішов мої крильцятка штопати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695592
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
...білі птаХИ тебе не любили,
на плечі тобі сідали - чорні...
І розправляли, як НОчі, крила -
наче посланці самого ЧОрта.
в сірих очах ще горіло сонце,
чорні птаХИ так дивились заздро -
їм би таких діамантів у гнізда -
так: забавлятися час від часу...
Білих птахів перебили люди.
Чорним птахам - лаштували гнізда.
Вчора в очах ще горіло сонце.
Зараз - вже пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695587
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
«…Зорі
Наче розбитий термометр:
Кожний квадратний метр
Ночі ними засіяний…»
(Йосип Бродський)
Розбитим термометром зір
Я міряю температуру
Цього хворого Всесвіту.
Боюсь подивитись навіть
На цифри готичні приладу:
Раптом переконаюсь,
Що температура сього Всесвіту
Як у мерця.
Хоча десь,
Хоча десь за хмарами туманностей
Сказав мені вголос:
«Докторе!
Не поспішайте діагноз ставити.
Всесвіт живий.
Він навіть не хворий.
Ви лише зазирнули в шпаринку,
Лише побачили обрізані нігті,
А думаєте, що обстежили пацієнта.
Лишіть собі свої цидулки,
Свої прагматичні клізми.
І не треба мене називати «Старим»*
За давнім ірландським звичаєм.
Ви любите розглядати
Одну з моїх іграшок:
Гарну Ви придумали назву:
Всесвіт.
Є в цьому слові щось біле,
Щось від друїдів:
Цих диваків у ліс закоханих ,
Цих збирачів каменів,
Які інколи розмовляють,
А інколи вершать – долю,
Цих ловеласів потойбічного,
Цих біло-вбрано-здивованих.
Отож не журіться, докторе,
Напишіть краще в оцій
Історії хвороби:
Все тимчасове…»
Примітка:
У нас в Ірландії його ім’я теж не прийнято вимовляти намарно. Називають його легким натяком, наприклад Старий. Він не ображається…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695306
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Как сладки
Поцелуи на губах…
Как уязвимы бабочки на коже…
И, просыпаясь, оставлять в лугах
Мир колдовства,
свехчувственный и сложный.
Вдруг исчезать,
Не в силах превозмочь
Волн умопомрачительных касаний.
И окунуться в первозданный дождь
На первобытном
уровне желаний.
И обрести
Волшебного коня
У черных врат, с волнистой алой гривой.
И оставаться частью бытия
Желанной,
до безумия счастливой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695288
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Вітер так лагідно грається із фіранкою,
Місячне сяйво по стінах вогнем мерехтить.
Часом приємно для тебе ставати бранкою,
Навіть не чутно, як щось десь у грудях болить.
Я вже навчилась, як ти , віддаватись любові,
Але, як юнка, уже не прошу почуттів.
В пристраснім танго, кусаючи губи до крові,
Місця нема для наївно-нектарових слів.
Як же це добре: звільнитись від марних ілюзій.
Скинути з тебе корону, - такий, як і всі.
Була, як рибка чарівна, а стала Медуза…
Бачиш, це я… у звабливо-отруйній красі.
Мав би втікати, та де там! Як тінь за спиною,
Не відпускаєш й на мить, бережеш від усіх.
Істину знають давно, не придумана мною:
Вабить людей не чеснота,
А гріх.
18.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695278
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Человек, который сидел на стуле,
так отчаянно душу свою сутуля,
с головой, как огромный сожженный улей -
дотлевающий, взорванный, не смешной -
был спокоен, как стол, как квадрат -
недвижим...
И бессмысленность кошкой - облезлой, рыжей-
норовила на стол, чтоб к душе поближе,
и к бутылке - с невыпитой тишиной.
Кто-то умный внутри говорил: мол, лечит
время, сон, кислород, колбаса и встречи.
Улыбайся почаще, считай овечек.
И на речи - ага, Человек кивал.
Улететь бы. Уйти. Не искать причину.
Не пытаться понять. И не горбить спину.
Оттолкнуться от точки, где свет - да клином...
И клинок глубоко. И окончен бал.
Призывал безотчетно Отца и Сына.
Призывал бесполезно Отца и Сына.
( Хоть до этого Их никогда не звал).
И Господь так заливисто хохотал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695202
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Вона притискає його портрет до своїх грудей –
міцно-міцно,
як тільки може,
цілує на ньому його очі,
уста,
чоло
і каже:
- Мій хлопчику,
мій коханий солодкий хлопчику!
І сама сміється з цього.
Бо він давно не хлопчик,
йому … (про його вік навіть не випадає писати),
і він не її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694998
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Души скрываешь наготу?
По блеску злата и персту,
Тебя я вижу за версту,
Постой, убогий.
Неверие, как хворь и гниль,
Не сказка это, это - быль.
Спиралью колется ковыль.
В степи дороги
У подорожника в долгу,
И другу друг он и врагу.
Скажу от сердца, не солгу,
Обняв пороги,
Обласкан солнечным лучом,
Изрезан в пыль чужим мечом
Кровавый след, укрой плечо,
Хотя б немного...
Не остановишь на бегу
Полет шмеля и ветра гул,
Но за руку и к очагу
Веди любого.
Души не спрятать светлый лик,
Младенец ты, или старик,
Убогим подавать привык,
Ведь все - от Бога...
15.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695026
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Я засинаю в тебе на плечі,
А світ стоїть, і закриває очі.
Вже сонце грілось більше на печі,
А ти як кошеняточко муркочеш.
Я прокидаюсь. Вариш мені чай.
Цілуєш руки, ніс, обличчя, душу.
Прийшов мій дощ .І нам з тобою рай.
Ти стільки цілуватися не змушуй!
Я посміхаюсь, дихаю, молюсь,
Вдихаємо з тобою разом щастя.
А я не посміхаюсь. Я сміюсь!
Бо навіть сни нам порізну не сняться.
Коли сам Бог вечеряв, каву пив,
То написав мені тебе для мене.
А ти вареник з вишнею зліпив.
Це більш ніж щастя... Янголом молЕне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695031
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Коли зникають навкруг тебе міражі
І обезводнена стискає сіль пастельна
В шагреневу́ю шкіру все живе в душі...
Кругом спокійна відчайдушність лиш пустельна.
І хай зриває скільки змоги вітер тишу
В самотній стогін до гливкої темноти,
Безкрайніх меж він порожнечі не сколише -
Заповнить й крик собою, впавши з висоти.
Не виривайся, бо так тонеш тільки глибше,
Вагою сліз і нарікань лиш тягнеш вниз....
Заплющ повіки і торкнись душею тиші:
Можливо свій відродить, стерши вщент лиш смисл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695050
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
[i]Наложница[/i]
Густая радость в небе разлилась!
Любимая [i]наложница[/i] – на ужин,...
В себя зовет – нежнее, ниже,… глубже!…
Отдастся вновь,… и после,… и не раз…
…Но Жрец, чем [i]ближе[/i], – тем наутро... хуже -
Любовь [i]её[/i] не стоит… пары фраз…
*******
[i]Утро[/i]
…А утром – только пепел колдовства…
Печатью на любви её - заклятье:
Не греет красота и… мягкость платья -
Обидел вновь! Отвергнута = мертва.
Осмелилась вернуться?… - неприятье...
От тела к сердцу – не одна верста…
********
[i]Младенец[/i]
...Пришел[i] младенец[/i] – копия Творца!
Исчерчены пророчествами свитки;
Ссыпают счастье на [i]его[/i] тропинки
Опалы* с неба! - …Неба Мудреца,
Верховного Провидца и Владыки.
Волшебна роскошь древнего ларца!
********
А [i]ей[/i], наутро - пепел, сор, слеза…
И пустота... на дне... души [s]бутылки[/s]...
_______________
*Опал - гуглим, читаем о свойствах - это важно (и интересно) :)💖✨🔥🌟🍀
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695074
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Золотым дотронулась крылом
Осень – пролетающая птица…
Не грусти, любимый, о былом,
Я – слезою чистой на ресницах
Соберу всё то, что не сбылось,
Замелькаю – солнышком на спицах
Тех дорог, где счастье улеглось,
Чтобы в наших душах – пробудиться.
Если ж грусть, как будто листьев стая,
Притаится где-то за стеклом,
Так скажи – что осень, пролетая
Золотым дотронулась крылом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694828
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Реальность
Словно тонкие духи…
Полунамёком светит плавность линий…
Уже роятся старые грехи,
Как пчёл каскад в саду прекрасных лилий.
Там поцелуев в небо бьют ключи
Готовя душу: к счастью? к катастрофе?
Минуты ожиданья – горячИ…
Иди, Любимый!
Хочешь?.. Хочешь кофе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694827
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Як гірко ти плачеш, маля...
Так близько твоє несвідоме
У пальцях чіпких навмання
Показує те невідоме,
Що тихо в тривогах нічних
Крадеться у душу страхами...
Дитятко, в цих сльозах гучних
Виплакуєш ти життя драми.
В сльозах невагомо-пустих
Викочуєш всю вагу світу.
Чи вистачить болю святих,
Щоб важкість цю вічну розбити?
Як щиро радієш, дитя!
Як світло ти сміхом стираєш
Ті межі буття й небуття.
Ти просто так диво приймаєш.
І легкість весь світ огорта,
Добро серце в сонце малює....
Та неба всього висота
Здається й польоти згайнує,
Щоб вмитись криштальним, легким,
Як пух тополиний, як мрія,
Твоїм, дитя, сміхом ясним,
Що й простір далекий зігріє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694808
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2016
Вуст... торкання...
Цілунками ніжність з пелюсток-губ скапує...
Тисячі сонць засвічуєш в мені...
Кожну клітиночку ласкою зваблюєш...
Тремором солодким мелодіі дивноі
Розчиняюсь з тобою в імлі...
Як трунок дурманить
Що щастям наповнює...
П"янить і хвилює...підносить до зір...
Враз шалено-нестримно буревій мене зносить,
Мчить потоком бурхливим до моря глибин...
В його синь з головою пірнаю...і стрімко підношусь до гір...
Бринять струни душі...
У дуеті чуттів переливами звуків
Чарівна мелодія волошкові повнить гаї...
Від найвищого "до"... до травиночки спраглоі в прерії,
Від цілунків очима...до найтонших куточків душі...
Я належу...тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694057
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
А я рахую осені прикмети:
гіркі горіхи, Огріхи, гріхи,
слова, вітри, плащі, дощі, дахи,
і яблука - мов крихітні планети,
і мокрий - день, і кашель - що сухий.
Достиглих груш жовтіючі церковці,
що на базарах - вроздріб і гуртом.
І дядько, що кудись біжить з торТОМ,
вірніше - з ТОРтом - у самій футболці
в шалений дощ. І сонячний фантом
що виглядає злякано і блідо,
бо літу - край, каюк, кранти, that's all...
І надпис під пологовим:
" My soul!
Я ДЯКУЮ ТОБІ ЗА СИНА, ЛІДО!!!
а трохи нижче "МОЖНА НА ФУТБОЛ?"
І листя, що кружляє, лине, плине,
спалахує, мов лисячі хвости,
від холоду зіщулені мости,
трамваї і трамваїв жовті спини...
І тут би щось трагічне - про "НЕ ТИ..."
про "...я давно забути Вас повинна..."
Та в серці - тихо. ПОрожньо.
І синьо.
Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694081
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Ранок видався холодним,хоча сонце вперто лізло в шпару між сірими шторами вікна. Але найгіршим було не сонце. Найгіршим було мокре ліжко...Навіть не так саме мокре ліжко, як лемент,який зчиняла щоразу тітка Свєта- нічна нянька, піднімаючи Петрика з ліжка. З мокрого ліжка... Ну облюрився. Ну і чорт з ним... Навіщо так кричати?
Мокрі труси можна було заховати кудись... А от з матрасом важко...
Треба швидко,поки Свєта не прийшла будити єдину дитину в корпусі для наймолодших, заправити мокрий матрас. Всіх забрали які-не-які батьки чи родичі на Різдво - тільки малий, сцикливий і косоокий Петрик залишився на місці. Втім, як і завжди. Забирати Петрика було нікому.
...Петрик натягнув колготки на мокрі труси, а зверху - джинси,засунув ноги в смішні капці з МіккіМаусами і тихенько шмигонув у коридор.
Коридор був залитий світлом, порожній, вікна, розмальовані морозом,
спалахували сотнями іскор...Знадвору було чути бамкання дзвонів.
А з дитячого корпусу - крик тітки Свєти. Знайшла... Матрас... Одразу відчув на собі мокрі труси. Щось закрутило в носі, защипало в очах...
Петрик швидко крутанувся на п'ятках - цьому мистецтву його довго і боляче навчав восьмикласник Щибань - і побіг в напрямку великого загального коридору, де вже вочевидь займалися важливими дорослими справами Петрикові товариші по нещастю - здоровань Щибань, високий і худий шестикласник Рачок і дев'ятикласниця Лана. Їх також ніхто не забирав.Ніколи.
Вся компанія була в сборі, вони сиділи на відкидних, як у кінотеатрі, кріселках, і рахували гроші.
- Рачок, давай ще дві монети! Ти маєш, я бачила! - дзвінко гукнула чорнява,як циганка, Лана. Лана була красива і подобалася Петрику.Інколи вона допомагала йому зав'язувати шнурівки, інколи могла дати відкусити пів-яблука, а то і погодувати з ложки у їдальні... Навіть коли Лана зв'язала останнього разу Петрикові шнурівки разом і він боляче гепнувся лобом об цементну підлогу, навіть тоді вона не переставала подобатись... Всі реготали, на лобі у Петрика росла з космічною швидкістю синя гуля, вихователь Микол-Федорович вхопив Петрика за руку і поволік в медпункт до медсестри Оксанки мазати голову зеленкою - навіть тоді Лана не переставала подобатись...
А зараз вони - Щибань,Рачок і Лана потайки скаладали свої копійки,щоб купити пачку сигарет. Петрик був "у курсі дєла", тому на нього ніхто особливо уваги не звернув. Аж поки Щибань не зморщив раптом широкого кирпатого носа:
- Йо,що то смердить так? Ужжжас!
Рачок почав принюхуватись також...
-Петрик, ану йди сюди!
Мокрі труси холодили шкіру. Йти ближче до Щибаня не хотілося... Аж тут відчинилися вхідні дівері і до коридору зайшла новенька вихователька ЯкЇЇТамЗвати - ніхто не пам"ятав - з двома огрядними жіночками у волохатих шубах.
- А ось і Петрик - сказала вихователька, кивнувши на нього. -А це до тебе гості... З опікунської ради. А ну припини гойдатися!
Огрядні жіночки підійшли до Петрика і почали широко посміхатися.
Петрикове серце здивовано забилося і від хвилювання він запитав, заїкаючись і гойдаючись,перекочуючись з ноги на ногу
- Ви принесли цукерки?
- Ми прнесли тобі ось... Одна з жіночок витягла звідкілясь - з кишені мабуть - якийсь пакет і почала його відкривати.
- Якийсь тут запах у вас дивний... - сказала тим часом друга
-Та це Петрик всцявся! - прогиготів Щибань, бовтаючи ногами
Петрикове серце стислося,мокрі труси прилипли холодно до тіла і він раптом крикнув голосно - аж луна покотилася коридором
- Це не я!
З пакета тим часом були витягнуті на світ божий шапка, нові рукавиці і ЦЕ... ЦЕ було в красивій рожевій шурхітливій упаковці, на якій намальована була суниця - якось одного літа Петрикові та іншим дітям дали таке після обіду у інтернатівській їдальні - цукерки.Але ті були маленькі і круглі,а тут... Петрикове серце тьохнуло з радості - невже така велетенська цукерка?!!
-Що за сморід! - тим часом і собі пробурмотіла новенька вихователька,постукуючи каблучком модного чобітка... як раптом до коридора влетіла тітка Свєта і, вхопивши Петрика за худе плече, оглядаючись на гостей,тому спокійно - а від цього ще більш страшно - сказала:
- Петрику, знову, заразо? а шмаття твоє брудне хто мені поможе повиносити?!! - і стисла кістлявою рукою його перелякані кісточки під тонкою футболкою
- Це не я! - верескнув Петрик і коли голос його урвавася, стало чути як знову десь далеко у морозному сонячному дні забамкали дзвони...
Петрик вихопив з руки огрядної жінки рожевий ароматний предмет з намальованою суницею і рвонув до свого корпусу, з усіх своїх 6-річних сил і капців з МіккіМаусами.
- Я зловлю його! - крикнув Щибень, зриваючись на рівні і стискаючи кулаки.
- Не треба,Толику, я сама розберуся! - сказала новенька вихователька і задріботіла цокаючи каблучками коридором за Петриком.
- Помийте його там заодно - воно ж встало , свиня така, навіть не заходило до умивальника! Сцикун! - заверещала Свєта...
Ось і корпус наймолодшої групи. Петрик кинувся до свого ліжка, але матрас був піднятий вертикально коло стіни і величезна темна мокра пляма нагадувала силует дивовижної квітки на фоні давніх підсохлих плям. Петрик кинувся до умивальників, забіг у душову кабінку і зачинив за собою тонкі дверцята на гачок. Тремтячими руками почав здирати з велетенської суничної цукерки шурхотливий блискучий папір... Запах суниць був густий і рожевий, тільки папір не хотів рватися...
- Петре, відчини! - забарабанив у двері голос новенької виховательки.
- Петре! Кому я сказала! Негайно! Тебе гості чекають!
- Я не хочу... Я миюся! - додумався Петрик і відкрутив кран. Зверху полилася вода - спочатку холодна...Бррр ! І джинси, і колготки, а що вже й про нарешті підсохлі труси казати - усе намокало. Петрик трусився і тремтячими пальцями колупав обгортку своєї цукерки,стоячи під струменями води. Новенька вихователька лупила в двері кулаками, шарпала їх... Вода лилася і поволі починала теплішати, витікаючи крізь широку щілину між дверима та підлогою просто у спеціальну дірку водозливу на підлозі посередині кімнати.
Раптом новенька вихователька так шарпнула двері, що гачок не витримав - двері відчинилися.Вихователька вхопила Петрика за мокру футболку і потягла з-під уже гарячої води. Петрик пручався і вив... Найгірше - вона забрала з його рук слизький рожевий суничний предмет - його цукерку! Петриковий подих перехопило від люті - він викрутився і штовхнув цю гидку новеньку виховательку ЯкЇЇтамЗвати з недитячою ненавистю.
На підлозі було повно води. Вихователька не втримала рівноваги на своїх модних високих каблучках і впала просто на отвір водозливу, затуливши його собою, лупнулася головою об білий кафель підлоги -як Петрик колись -якось дивно сіпнулася і завмерла. Стало тихо. Тільки вода шуміла, поливаючи вже порожнє місце в душовій кабінці дефіцитною гарячою водою, тільки десь далеко знову бамкали дзвони і хтось весело сміявся на вулиці... Петрик підійшов до виховательки, що лежала нерухомо на мокрій підлозі посеред великої калюжі, яка все прибувала... Від голови виховательки - з відкритими очима - розповзалася велика червона пляма.
Петрик витягнув суничну цукерку з її теплої долоні. Замерзаючи, забіг до спальні і заліз під своє ліжко.Там нарешті здер обгортку зубами... Цукерка була прекрасна - величезна і рожева. Петрик лизнув.
В роті зробилося гірко і гидко.
...в душовій текла вода, бамкали дзвони, десь знадвору лунало " Христос народився!"
Петрик лизнув ще раз.
І заплакав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693727
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2016
Вам залишаю почесті та лаври,
Беріть усе- мені ніщо не жаль,
Мої Пегаси, та мої Кентаври
Лишень в мою зодягнуться вуаль.
Плюєте в душу- то мені молитва,
У спину ніж за щастя я прийму,
Бо я живу без слави та обману,
Не зломите мене, бо я живу.
Ви каменем- я віддаю вам хлібом,
Хай Бог розсудить, хто із нас правий,
Залишиться усе пекучим міфом
У смутку, бо назавжди він німий.
Плюєте в серце, я собі сміюся:
Я так живу, як Бог мені сказав,
І вірним друзям віддаю сторицю,
Я вдячна долі, що Господь їх дав.
Я все прийму, візьму усе на себе:
У кожного в житті є помилки,
Беріть усе, несіть уже без мене,
Я залишаюся собою залюбки.
Я не заплачу, ні я не скорюся,
Від чого насолоди вам не дам,
Я просто Богу щиро помолюся:
Те, що бажаєте, хай буде вам.
І я сміюсь, бо я живу, не тлію,
На зло усім нікчемним ворогам,
Несу любов свою, як тільки вмію-
Дай Боже розуму та віри нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693361
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Місяць зорі зібрав у долоньки і довго тримає.
Мені страшно якось. А якщо вони раптом впадуть?
А мій Янгол маленький мене у думках обнімає,
Жовтенята малі й вереснятка листопад вкрадуть.
Я залишила моє дівчатко якось без дарунка,
День народження твій розчинився... Не так мало буть..
Мала Відка завжди буде краща у світі чаклунка!
Ти ніколи малятко моє про оце не забудь!
А тепер одягай теплі чоботи й теплу піжаму,
Мала Відка одягне підбори і сукню із зір!
По зірках погуляємо! Вишлем своїм телеграму:
Щасливіших немає! Це правда! Манюнька, повір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693234
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016
[i]На фото Петра Кухарчука[/i]
Дві ніжності – Троянда і Жоржина
Вдивляються у сяєво облич…
Ти порухом душі, на ту стежину,
Мене – травневим леготом поклич.
Схиляєшся… чекання – наче трунок,
Благаю про з’єднання сяйвом віч,
Як спраглий сад, губами п’ю цілунок,
І – падаю – у нашу спільну ніч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693235
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693089
[i]На стихотворение автора Серго Сокольника
[/i]
Вы - опять на мосту, что зловоньем смердит,
Как рекою из злата "раскрученный" хит?
Под ногами - раздутая лже-пустота.
Ваше слово - звенит, вырываясь с моста
Так отчаянно, горько, открыто и зло.
Не ступайте на битое это стекло!
Небо рушится с треском. Но держит земля.
За горящим пролЕском – как блеск хрусталя
Виден замок воздушный, открытый лишь вам.
Вашей Музе послушны, там вьются слова
В ожиданьи – родиться, подняться с азов.
Пусть стократно стучится предательский зов
Преисподней - вам в душу. Ваш путь – не туда!
К обожжённым ресницам спустилась звезда,
Только нежен, приятен, игрив её свет...
Оглянитесь, приятель. Моста больше нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693224
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016
Пішлам вчора на базар, де шикарні пані,
Шось їм міряла таке, кажут, шо "Армані".
Шо то таке за холєра, то тута Армані-
Чи то Зоська, жи в селі, а чи цьотка Гані.
Так дівки вже вміло шиют, шо сховатись "Гучі",
Шили Йванови моєму тамтой рік гонучі.
Так сі циндрив ціле ранє до коханки Олі,
Не дійшов до маґазину, бо натер мозолі.
Дівки знали, шо робили, коліжанки мої,
Жиби сидів до могили коло жінки свої.
Хлопцю сподні ям купила, кажуть, шо то "Сара,"
Цілий вечір латки шила- шо за Божа кара.
Шось забракло тотій Сарі матерії трошки,
Могла була розтягнути, прибивши до дошки.
Шо вно вміє там зробити: ні сісти, ні встати,
Навіть хлопови штанці не вміє златати.
Мій Іван купивси штанці, думала шо в Зосі,
А то в такім магазині, вроді шо у Босі.
Так ся хтіло показати, вдягло тії Боші,
Так му всьо повилазило, як на сонце воші.
Як вдягло туто та й наніч- шнурок у гузиці
Я як крикну:" Милий Боже, Іване хрестисі!"
Йой, вберисі йди Іване в свої шаровари,
Най ті шнурок той не тисне, як то небо хмари.
Чи тя має мій Іване хороба забрати,
Надивиламсі на чуда, не можу заспати.
Йой, публіко, ти стара, в шо ти сі заперло,
Скілько літ минуло вже, як туто всьо вмерло.
В якім світі живемо, шо то за холєра?
Навіть підсвинок малий не хоче ровера.
Дайму Лексус, Мерседес, Феррарі та Джипа,
А в саду биз погуляв, де висока липа.
Нема Волги, Жигуля ні Лади дев'ятки,
А в кишені два гроша, на колінах латки.
І "Гвоздика" вже не пахне, подавай "Шанелі"
До борщу не сиплят кріп, а "хмелі-сунелі".
Ось так нині живемо- то житє,як в казці,
Посмійтеся на здоров'я у добрі та ласці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693205
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016
Вимкнуть воду
І телебачення,
Як тринадцятий день мине…
Всі спішитимуть на побачення-
Серед них
не знайдеш мене…
Стежка звивистою,
Нерівною…
На підошвах - усе дірки.
-Що робитимеш? - Лишусь вірною,
Тільки витиму
на зірки…
Давню казку
Про синю бороду
Не згадаю на ніч ніде.
Не дозволь мені вмерти з голоду,
Коли манна
з небес впаде…
Хто залишиться,
Чи моря, чи ми,
Як поглине усе пітьма?
Мавки з лісу виходять зрячими,
Лиш мене
серед них нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693187
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016
Довго дощ землицю
Мив, залив шляхи.
Нині ж день ясниться.
Пурхають птахи,
Розганяють пару,
Наче кішок пес.
Курить ліс сигару,
Дим – аж до небес.
Промені несміло
Лізуть у ґрунти.
Я скидаю з тіла
І душі бинти.
Не болять, зажили
Рани вогняні.
Жовтень жовтокрилий
Моргає мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693146
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016
Душа співає радісних пісень,
Життя – неначе райдуга яскрава,
Коли щасливим розпочав ти день,
Бо світить людям – посмішка ласкава.
На крилах мрій вона злітає ввись
Провісницею злагоди та миру.
Очима, серцем щиро посміхнись,
Бо усмішка несе – любов і віру.
Добро, тепло в нелегку путь поклич,
Хай повсякчас воно з тобою буде!
Як усмішка, цвіте з усіх облич
На всі віки, у свята і у будні.
***
Всемирный день улыбки — международный неофициальный праздник улыбок. Праздник отмечается каждый год в первую пятницу октября и 25 июля, а c 1980 года - также 12 апреля.
Существованием этого праздника планета Земля обязана талантливому художнику из Соединённых Штатов Америки Харви Бэллу (Harvey Ball). Критики художника практически не замечали и его имя было мало кому известно. Возможно, так бы и было до сих пор, если бы в 1963 году к нему не обратились представители американской страховой фирмы «State Mutual Life Assurance Company of America» с просьбой придумать какой-либо запоминающийся логотип — визитную карточку компании.
Художник практически сразу предложил свою разработку, за которую и получил от заказчиков 50 долларов. То, что предложил Харви Бэлл представителям компании «State Mutual Life Assurance Company of America» было тем, что нынче практически любой пользователь интернета безошибочно назовёт смайликом. Компания изготовила бейджи с логотипом и раздала их своим сотрудникам. Успех был таким грандиозным, что уже спустя несколько месяцев улыбающиеся рожицы красовались не только на визитках и бейджах компании, а буквально повсюду, начиная от спичечных коробков. В Соединённых Штатах даже была выпущена почтовая марка со смайликом.
Бэлл был счастлив, как может быть счастлив творческий человек, который осознал, что его произведения надолго переживут его самого. В одном из интервью, художник сказал:
[quote]«Никогда ещё в истории человечества и искусства не было ни одной работы, которая бы, распространившись столь широко, приносила столько счастья, радости и удовольствия. Не было ничего, сделанного так просто, но ставшего понятным всем.»[/quote]
А в 1999 году по инициативе художника впервые был отпразднован «Всемирный день улыбки». Энтузиаст праздника предполагал, что этот день непременно должен быть посвящён хорошему настроению.
**********
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692991
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 08.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2016
Ой співайсі, коломийко,
верше ти мій, верше,
я тебе не зачіпала,
ти почала перша.
Маю їден інститут,
в другім сі не вчила,
зато пайку бураків
чесно заслужила.
Я колгоспниці завзєта
бураки полола,
засмаркаламсі чогось трошки,
напевно хороба.
Бурачки собі полола,
смикала за гичку,
ти ня мала коліжанко
за рідну сестричку.
Я смарката, а ти ні,
скавулиш, як в будці,
наша дружба вже в труні,
ну а ти у дудці.
Чо людей ти не шануєш,
за нішо їх маєш,
так фальшиво себе всюди,
Богом прикриваєш.
Йду до школи сі запишу,
най мі навчут жити,
жиби вмілам, як і ти,
колись говорити.
"Філософійов" не пишу,
бо не знаю шо то
вже ня більше не затягнеш
у своє болото.
Дав Господь мені талант:
колгоспницев бути,
ой як хочу я тебе
та й нагло забути.
Не дзвони і не пиши,
забуть ти за мене,
бо давно тя я вже маю
у задній кишени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692898
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Ти не бентежся, йди куди ідеш,
Не оглядайся: хто пильнує вслід.
Людська цікавість, знай, не має меж,
Хтось допоможе, хтось – штовхне у брід,
Хтось нас жаліє, хтось – радіє з бід.
А ти терпи, і будь як крижана,
Рівніше спину, рота - на замок.
І хай шепочуть: « дика, навісна …»
Твердим, як скеля, буде кожен крок.
Молись до Бога, неба та зірок!
Дивись у вічі, - там побачиш суть:
Душевну щирість, чи лукаве дно.
Слова брехливі ранять, не спасуть,
Як не рятує від проблем вино,
Наш біль лиш нам в душі нести дано.
А ти забудь тривоги, смуток, злість,
Шануй себе й цю неповторну мить.
Людина в світі цьому тільки гість…
Живи! Радій! Лети, як птах летить
У вись!... До мрій своїх, в небес блакить!
06.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692879
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Як мерзнуть квіти десь на самоті,
Ніким не подаровані, зів'ялі.
Хтось їм сказав, що стануть як святі,
Що будуть жить життя на п'єдесталі.
О, як тоді повірили словам!
Голівки тягли, рученьки, серденько.
День без води... Стебельця молитвам
Протягли щиро...Й згинули тихенько...
А хтось їх вчив і гордості, і сил.
Хіба вода для зірваних важлива!?
Я досі вірю, що ти ти в щасті жив.
Хоч на моїй могилі лиш кропива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692832
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016
І буде щастя, буде щастя мить,
Колись давно, коли мене не буде.
Коли душа вже в небі не болить,
Коли мене забуде осінь й люди.
Я прийду знов, я знову прилечу.
Маленький мій, вже каву я не зварю.
Бо я жива!.. Та мертвою кричу.
Бо я коханням нашим досі марю!
Я приміряю гордість. Не моя.
Ціна така, що грошей геть не стане.
Я на колінах. Я вже не твоя.
І не тебе торкнусь вночі вустами.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692692
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 07.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2016
У порожнечі душ відлуння не шукай,
Його ні сонцю не знайти, ані вітрам.
Не злись, байдужістю не бий, не докоряй,
Бо незнайома навіть тінь жалю катам.
У порожнечі душ – пітьма, хоч ріж ножем.
Ще не проросле, згине в темряві зерно.
Без світла дихати?..та й не зітхнути вже,
Там замуровано невидиме вікно.
У порожнечі душ не знайдеш і куток,
Щоб від зотління сивим пилом звечоріть.
Відлуння котиться від зболених думок,
Безодня вкотре виллє гнів тисячоліть.
У порожнечі душ завмерли відчуття, -
Скотились в безум у погорді кажани.*
Презирство глумом обернулось викриття -
Глухий не хоче чути, скільки не стогни…
У порожнечі душ…
03.01.2015.
Ред .30.09.16.
*Коли готи підступно розіп’яли Божа та його синів і воєвод, на підмогу антам прийшов не лише Велимир із смолянами.
Бог сили та війни предужий Тур злетів на землю і став у ряди воїв яко лицар землі слов’янської..
Одного разу Тур далеко заглибився в готські землі й самотужки, своєю страшною булавою розмахуючи, здобув готський город. Та його нічого не привабило – тільки одна юна полонянка, руда царівна на ім’я Гертруда. І закохався могутній слов’янський лицар-бог у тендітну чужинку .
Та готська царівна не любила слов"ян, не любила й Тура, навіть четверо спільних дітей навчила ненавидіти батька та його рід.
Розгнівався Тур,бо був же таки богом і прокляв всіх готів,свою дружину і дітей.
Так з’явилися на світ і розповзлися , розлетілися усюди щури-пацюки, миші та кажани, що їх готська злість спородила…
Легенда з книги С.Плачинди “Київські фрески”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692061
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2016
[img]http://imagine.pics/images/514/thumb-51468.jpg[/img]
Кілька відсотків вересня – зовсім трохи,
Щоб передати жо́втневі естафету.
Осінь – розкішна жінка у стилі бохо,
Є в ній щось від художника і поета.
Жовтогарячі крони та ірокези
Стримано-строгих сосен на видноколі…
Липне багряне листя, немов компреси,
До асфальтівок і залізничних колій.
Світла пора богемності, блиску й шарму,
Теплих відтінків золота, бронзи й міді!..
Осінь – подвійна доза натхнення в карму,
Вогкість ранкова й затишок пообідній.
В лісі – густі молока грибних туманів,
А поміж тим – сріблясте тороччя зливи…
По тротуарі трюфелями каштанів
Вітер-пісняр вистукує щось грайливе.
Кілька відсотків вересня – трішки-трішки…
Поки помірний градус тримає осінь,
Хочеться вийти з дому й пройтися пішки –
Просто наосліп…
[img]http://img1.picturescafe.com/pc/goodbye-september/goodbye-september_003.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691757
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Три тополі в чистім полі
Зустрічали людькі долі,
Людські долі й три тополі,
Зустрічались в Божім полі.
Приспів:
Перша з них- то віра в Бога,
в ній призначено нам жити,
друга- то людська надія,
ну а третя- щоб любити.
Розростайтеся тополі,
вберігайте людські долі,
людські долі в Божім полі
обнімають три тополі.
Приспів:
Перша з них- то віра в Бога,
в ній призначено нам жити,
друга- то людська надія-
ну а третя- щоб любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691755
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Потовкли камінням мої крила,
Розламали душу в сто шматочків.
Хоч би вона якось голосила,
Написала біллю між рядочків.
Катували. А вона - не плаче.
Дивиться як та мала дитина.
За хвилину всіх вона пробачить.
Бо повинна... Бо вона повинна...
Добре все!Прийшла у гості осінь,
А душа без листя і без сонця.
Обрізає геть до крові коси,
Забиває цвяхи до віконця.
Страшно. Ні від чого відштовхнутись.
Кому ж можна правду розказати?
Можна так в сльозах і захлинутись
Біля вікон не своєї хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691752
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Світанко́ва пісня.
Музика Миколи Шевченка.Слова-Тетяни Прозорової
Виконання-Марини Кисельової
1.
Зачаровані ми ріднокраєм,
В світ залюблені до забуття,
Кожен ранок на зустріч чекаєм
І ця зустріч дарує життя.
Ми у подорож мрійно-чудову
Поринаємо з Вами весь час,
І цю пісню свою світанкову
Заспівати дозвольте для Вас.
П-в
Мій учителю - долі вітрила
ти для нас пурпурові напнув,
і надав для польоту нам крила,
ніби руни святі розгорнув.
Мій учителю, мрійник невтомний –
Неосяжні твої береги!
Та щоразу до школи із дому
Кличе погляд нас твій дорогий.
2.
В час, коли осінь всім готувала
Калиново-запишнений бал,
Хтось придумав, мов зірку яскраву
Долю, й вчителем долю назвав.
І, даруючи посмішки й квіти,
У думках зберігаєм своїх –
Ви навчили нас жити й дружити,
Віддавати й радіти за всіх.
П-в
3.
Квітобарвами жовтень завзято
Цей світанок малює для Вас.
Підростуть і малі соколята,
Відлітати у Світ при́йде час.
І залишиться в серці проміння
Потаємне, життєве й святе,
Що єднає усі покоління
І в майбутнє місточок плете.
П-в
https://youtu.be/MRz6g40UmUo
відеоверсія "Світанкової пісні" у виконанні Кисельової Маринки))))
Ця дівчинка вперше сьогодні побачила запис і слова...тому не судіть строго)))Вчити співати я не вмію.Ось такий вийшов дебют, Маринці-14 років.
А ще- сьогодні відбулася прем"єра цієї пісні у нас в школі іншими солістами
https://yadi.sk/d/Btcchi02vzLFt
(запис правда,любительський,звичайно, але вчителям дуже сподобалась пісня,музика ). Ну ось... Вітаємо наших вчителів дорогих цією піснею.
Велика подяка всім ,хто працював над створенням цієї пісні, особливо-композитору Миколі Шевченко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691750
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2016
От і зустрілись…
Терпнуть губи… здрастуй!
Послухай, сік березами тече.
В напруженні замруть підземні пласти
до перших
сильних поштовхів… пече!
О, як пече
ця повінь поміж нами,
як огортає паморозь оця!
Послухай, як зникає під ногами
земля, коли
обвуглені серця
йдуть з молотка
за безцінь, чи задарма
в сумнівному мереживі утіх…
І скрапує чорнило так безкарно
на перший сніг………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691560
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Перелопатив груз забот,
На плечи вечер опустился...
Сегодня - в твой уютный Порт
Кораблик мой - не уместился.
Он так хотел - под паруса,
Летать хотел - над облаками!
...Не принимают небеса
Того, что встало между нами.
Так долго были - заодно.
Парила я, а ты глубинно
На сердца раны лил вино:
Простой, волнующий, любимый!
В миры иные зазывал.
А я тогда - была не против.
Но твой всенощный карнавал
В графе побед поставил прочерк,
Что бьёт наотмашь по лицу.
Я - не Вакханка, я - Психея.
Могу ответить подлецу,
Но быть продажной - не умею.
Хоть и смотрю врагам в глаза -
Насмешек начала бояться.
А ты - не жмёшь на тормоза,
Ты прочишь маску мне Паяца.
Готовишь "пенный" мне финал,
Под улюлюканье партера.
В Париже - Серый Кардинал
В ломбард снесёт останки веры,
Что мордою в салат - уснёт,
Или умрёт, не улыбнётся.
Ему - компот, тебе - почёт,
Мне - пятна чёрные на солнце.
Ты - путь готовил нам Иной.
Но не сказал, что в Балагане.
Смешно, не правда ли? Смешно...
"Дворец" без средств - на "двойку" тянет
А может, плюнуть на престиж,
И тоже "в стельку" мне напиться?
Всегда была тиха, как Мышь,
Не дотянуться - до Жар-птицы.
Не приглушить души Струну,
За нОчь не стать - Царицей Ада.
Раз я на Музу не тяну,
Дешёвой Славы мне - не надо.
Да разве Слава только в том,
Чтоб в кулуарах говорили?
...Зияет Порт раскрытым ртом.
О, Боже, что ж мы натворили?!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691402
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Плакала женщина, слез не скрывая.
Столько отчаянья, дождь среди стужи,
На остановке конечной трамвая.
В мелкие клочья - билетик...не нужен.
В мелкие клочья - за ветром и оземь
Снова униженно в землю вжимаясь,
Золото ржавчиной вытеснит осень,
Вслед уходящему в лето трамваю.
Вслед уходящему в лето, решая
Как же ей быть?.. На колени ладошка,
Маленькой девочки: "Ты ведь большая,
Плакать не надо!.." и топнула ножкой.
Плакать не надо... наверное просто
Кроха чужие слова повторяя,
Брошенный кем-то, увидела остров
На остановке конечной трамвая...
28.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691359
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 29.09.2016
Страждай, терпи – і потім вознесешся,
Бо ж божий раб – покара на чолі.
Земних щедрот тобі закриті плеса,
Задовольняйсь насущним і малим.
Я зазирнув нуворишу у душу –
Її там звіку не було – душі.
І, певно, Божу заповідь порушив,
Бо вгледів лиш суцільні бариші.
Добра чужого зовсім не бажаю.
З оману й крові та крута гора.
Але отих, хто ближніх обдирає,
Кого Ти з них, Всевишній, покарав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691346
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 29.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2016
За білим-білим
контуром зими
танцює вітер невагоме танго…
Кружляє цвіт до хмар, до зір, а ми
підемо далі,
за екватор... манго
Зірвемо
у субтропіках, аби
наблизитись ще ближче до Едему.
В його садах спустошених знайти
загублену
чарівну діадему…
……………………………………………………….
Не ту,
яка немов пап”є-маше,
засліпить погляд лиш єдиний раз…
а ту…
… сколише вітер трави там…
лише
………………немає нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691126
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 28.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2016
Так хочеться вернутися туди,
Де слухала матусині докори,
Та плаття з її запахом вдягти,
Обутися в улюблені підбори.
В люстерку хизувати, як тоді:
В нім танцювати, наче дівка росла,
Літа б на мить вернути молоді,
В яких хотіла бути так доросла.
Забратись на черешню у саду,
Та впасти в трави, де хрущі роїлись,
В калюжах у погоду дощову,
Вмочити ноги босі, щоб зігрілись.
Так хочеться вернутися туди,
Де у снігах ховалась, як у схронці,
І хустку мамину на плечі зодягти,
А в ній всі квіти оживуть на сонці.
Так хочеться вернутися туди
Одну лиш мить, коротку і жадану:
Дівчисько у дитинство зодягти,
У юність, і любиму, і кохану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690814
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?
Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?
Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...
Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!
Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Залиш мене на осінь. Та й тікай.
Самотність кличе чай до себе пити.
Цілуй мене, цілуй. І вибачай.
І вчись тепер ти Відку не любити.
Залиш мене на вітер. І не плач.
В лахміття вбралось серце, сукня рвана.
Включає дощ над деревом приймач,
Щоби в душі зажила стара рана.
А завтра буде ранок, де сама
Собі я зварю каву і заплачу.
Кохання було. Вже його нема.
Молюсь за тебе. І тебе пробачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690052
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Майстре коханий мій!
Якої тільки роботи не переробили твої руки -
Великі, загрубілі, натруджені...
Скільки фундаментів заклали,
скільки чудових будинків звели!
Та лиш я знаю,
на що здатне серце твоє,
несамовито-ніжне...
Яку красу воно викохало,
Який Храм кохання звело
з тіла мого грішного,
з душі моєї захололої.
Звідки взялася стрункість,
звабливий вигин талії?
Он які стали гарні груденята
з набряклими від цілунків пипками...
Лице освітилося,
Очі заблищали...
Життя немов почалося знову!
Галатея... Вона теж
Зігріта була
гарячим коханням
І ожила...
Чим же ти не витончений мистець,
Пігмаліоне мій,
Майстре коханий
Із спрацьованими, загрубілими руками
І таким несамовито -ніжним серцем?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690062
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Явилось солнце, краешком задев
Всё, что дышало, плакало и билось.
К тебе стремилась я, не разглядев,
Лишь чувствуя тепло – в тебя влюбилась,
И распахнулось сердце, и глаза,
И жаждет тело лишь прикосновенья…
Зардевшись, световая полоса
Подсвечивает каждое мгновенье,
Теплом манИт, не принимает ложь,
Средь осени – весны узор рисует,
Бросает вдруг в осиновую дрожь
Одним – таким желанным – поцелуем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690208
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Цей дощ – юнак сором’язливий,
У нерішучості своїй
Замість обіцяної зливи
Лише зросив луги й гаї.
А нива, спрагла до знемоги,
Так розчарована була,
Що вітру поколола ноги
Стернистими шпичками зла.
Такий роздрай ось у природі.
Вони помиряться. Нехай.
А нам за цього лиха годі
Чекать на добрий урожай.
Бо наш роздрай – жахкі кайдани
На дух майбутніх поколінь.
І землю цю, що Богом дана,
Поділять ласі москалі.
А ми – за крок до Рубікону
Один ’дному рвемо чуби,
Та уповаєм на ікони
Себе прирікши до ганьби.
Я теж вклоняюсь силам горнім,
Та люба та з ікон мені,
Де постає святий Георгій
З списом, на білому коні.
Хто проти зла відважно вийде
Без всяких покаянь і прощ…
Можливо, й вам таке повідав
Слабий, як наша єдність, дощ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690237
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Розгніваний вітер, мов аркуші, хмари зібгав,
Намоклі птахи обліпили дроти і антени…
Загостреним лезом впаде над судинами трав
Осінній листок і забризкає землю зеленим…
Є щось дивовижне у цій ностальгійній порі,
Як личить фісташкова ніжність її теракоту!..
Заштопаний дратвою мряки, зіщуливсь горіх,
Йому не кортить одягати крихку позолоту.
Ховаючи шию од вітру в легесенький снуд,
Думки – в капюшон, а холодні долоні – в кишені,
Блукаю розмірено, топчу підошвами бруд,
Молочним туманом задимлюю теплі легені.
Прокручую слайдами літо, вмикаю на «стоп»:
Здавалося б, стільки цікавого, є що згадати!..
Рябіє у пам’яті спогадів калейдоскоп,
Складаються пазлами різні події і дати…
Не треба жалів і прискіпливих слів-дорікань,
Усе, як належить природі: ні більше, ні менше…
Не дні поспішають, немов швидкоплинна ріка,
А ми летимо до примарних ілюзій і звершень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690250
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Не рвіть душу в України,
не виймайте серце,
не лишайте біль, руїни,
ран не сипте перцем.
Таким їдким та пекучим,
що не в силі змити,
спогадом таким болючим,
що не в силі жити.
Дайте волі всім вітрам,
хай душу загоять,
дайте сили всім дощам,
хай серце напоять.
Землі хліба та пшениць,
любові та віри,
землі добрих, щирих лиць,
праці та довіри.
Синь небесна хай воскресне,
над полем, де жито,
путь Голгофська навік щезне,
у пам'яті скрито.
Не рвіть душу в України -
молю вас , благаю!
не лишайте біль та рани,
де шматочок раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689532
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016
[i]Це казочка.
Текст надається "as is" ("як є").
Автор ні в якому разі не несе відповідальності
за фізіологічні, еротичні та політичні фантазії
читача, за змарнований на читання час, а також
за можливі прямі чи непрямі збитки.[/i]
Звідтоді, як знялись під небо стяги
Великих (і не дуже так) держав,
Для тих, хто ще не втишив слова спраги,
Мандрує казка... Я не розібрав,
Де – правда, де – базікання пусте...
Послухайте ж-бо, люди і панове,
Що мій язик під чарочку плете.
Жив-був Дракон в однім чудовім краї,
Тамтешнім людям дав кріпки́й закон:
Ліси та луки, всі поля безкраї –
То панське, а над панством пан – Дракон.
Хирлявий, сильний – маєш ліс рубати,
Везти каміння, порпатись в землі,
Щоб повінь греблі не могла зламати,
Щоб пишно панськії сади цвіли,
Щоб вежі вишкірялися зубцями,
Міцний охороняючи кордон –
Щоб нишком не пробралась манівцями
Дружина, що послав чужий Дракон.
Повинен був холоп у військо йти,
І спокій снів Дракона берегти.
Повинні йти незаймані дівиці
Дракону слугувати у світлиці,
А потім танцювати для панів...
Найліпших дів Дракон, траплялось, їв.
Ті люди, що ненавидять неволю,
Кували потай списи та мечі,
Щоб знищити драконячу сваволю.
Та тільки полохливі паничі
Всяк час Дракону вісточку давали,
Й героїв, що уперто йшли на герць,
Чекали завше замкові підвали...
Але знайшовся раз один боєць –
Не скажеш, що міцний, але везучий –
В облогу взяв палац. Пани втекли,
А першим хутко зник Дракон той злючий –
З казною мов розтанув у імлі.
Звитяжці увірвались до палацу,
І лицар в той же день посів на трон.
Повинен був узятись він за працю,
Що давить плечі власникам корон.
Й ненависні драконячі закони
Зоставили – хай кращих ждуть часів.
Сторожу записали у загони,
Не стали розганять Дракона псів.
Й без того голова всяк час боліла
Від купи нерозв'язаних питань:
У нужник не ходив король без діла –
Папери брав для вдумливих вивчань.
Та якось вождь залишився без чтива –
Задумався, чи дуже поспішав...
Аж гульк – у скриньці папочка красива:
В сап'яні, сріблом літери "Для справ".
Розкрив – та і заклякнув на "престолі":
Не вірилось, що аркуші – не сон.
"Дракона звав на герць, бажав ти волі?
Ну що ж, радій! Тепер ти сам – Дракон!"
І дописи від кожного Дракона –
З прадавніх і до нинішніх часів...
Підвівсь король з дірявого ослона,
На крісло до каміна пересів.
Було в тій папці дописів чимало:
Хто долю кляв, хто Небо вихваляв...
Сторінки ці гортав король недбало –
Шукав щось більше від пера забав.
Й знаходив. Дивувався. Чи то жарти –
Неначе з казки речення були...
Читав уважно, відмічав на карті –
Минуле поставало із імли.
Хіба ж не жарт пояснення обширні?
Король сміявся од порад отих:
"Не їж ти танцівниць – занадто жирні
(хоча народ їх має за худих).
Однак про славу маєш дбати строго:
Панкам віддай одну, а може, двох.
На тебе зниклих спишуть... Та від того
З Драконів не один іще не здох."
...
"Дракону треба яйця відкладати.
З умом – щоб мав, з чим потім рушить в путь.
Зостав ти золоте посеред хати
(про око – вдершись, першим заберуть).
З десяток срібних розпихай під лави.
Шукати будуть, витрачати час...
Й знаходити. Хіба ж їм до облави?
Згадають – та пилюка вже вляглась...
Яйце із діаманта хай мандрує
У Цюрих – гноми добре збережуть.
А хто не відклада, то ті нехлюї
У безвісті лиш хліб сухий жують."
...
"На трон з мечем залізти – це таке, абищо.
Щоб потім ладу дати, треба мати хист.
Затям же, мій меткий наступнику, навіщо
Дракону ікла, панцир й довжелезний хвіст.
Ти є Дракон – то ж прав залізною рукою,
Хоч сів на трон, одягши шкуру бунтаря.
Не знайдеш ні на мить в палаці ти спокою –
Ненавидить, колего, стадо стригаля...
Не всі ж бо вівці: є вовки і дужі леви,
Зайці є полохливі й жадібні щури,
На сало – свині... Та пораджу королеві:
Слідкуй, щоб вівці всі на обліку були.
Зводь очі догори прилюдно при потребі,
Щоб силою Небес кріпить Законів звід.
Дракон в палаці – і Дракон, що є на небі...
Той врешті всіх пожре, його боятись слід.
Дрібні земні діла вершить тобі, колего.
Що білим хмарам метушіння комашні?
Знай, ікла вишкіряй! До Неба ж-бо далеко...
Та панцир одягай, бо лицарі дурні:
Всяк тикає мечем, щоб славу роздобути,
І, хоч одержує лиш місце у меню,
Дракон з переїдання не мине спокути –
В сірчаних водах булькать до схід сонця ню.
З хвостом морока... Має люд за командира
Хвостатого Дракона: в бій веди – та й край!
Наступнику, пораджу: лай мене ти щиро,
Але сусідського Дракона не чіпай:
Причинний він – нюхнув архівної пилюки,
Став бавитись хвостом, і може покусать.
Вчепився в східну волость здуру, чи з розпуки...
Мізкую, вдавиться, не здужа прожувать.
Терпи, хвоста не руш – це так непопулярно!
Спільнота світова цінує слово "мир".
Хвостатість та сусіду не мине безкарно –
Гібридний мир кров хлебче, як війни упир."
...
Подібного читав король чимало...
А згодом історичний документ
Потрапив пофесурі на поталу –
Шукать раціональний елемент.
По тій події не минуло й року –
Відкрив король "Музей лихих почвар".
Ученим ледве вистачило строку –
Матеріали призвели до чвар,
Бо не знайшлося і рядка малого,
Щоб всяк його тотожно розумів.
Та з коштів дощ не оминув нікого,
Погамувавши вчених крикунів.
Хоча сказать, промов було чимало,
Учений люд героїв вихваляв.
Високим стилем слово там лунало:
"Нові часи..." "Доба звитяжних справ..."
Звичайно, що піїти злоязичні
Все шпильки норовили підпускать –
На те король у гуморі величнім
Для сміху зволив ікла вишкірять.
Міщани знали, що Дракон – омана,
Керує ж наймудріший з королів,
І схожості з Драконом – ані грана
(Та й поліцмейстер бачить не велів).
[img]http://ritminme.ru/files/dragon2.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677832
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 16.09.2016
На солнце тени исчезают,
Как дней минувших пелена…
Так воздух сух в саду азалий*
В тиши полуденного сна!
Неразличимы в нём дорожки,
Кусты прохладой – не зовут.
Легенды страшные – до дрожи –
Покой и негу берегут,
Где правда – листьями сокрыта,
Сухими, будто прах могил,
Что некий запах ядовитый
Рождается из веток-жил,
Разносится, гонимый ветром,
Неся урон на много вёрст…
Бутоны, солнцем обогреты,
Внутри – не прекращают рост,
Все лепестки любовью меря.
Однажды, взоры опалив,
Взорвётся куст – огнём доверья,
Пустыню – в чудо превратив,
Весомо, искренне, открыто
Чаруя взор, лаская взгляд.
И будут недруги – забыты,
И все кликуши – замолчат,
Не будут мелкие душонки
Злословьем скрашивать досуг.
Взмахнула веером японка,
Всё сразу замерло вокруг,
Душа взлетела окрыленно,
Поёт баллады - только тронь,
И стаи бабочек влюблённых
Уже стремятся – на огонь.
[i]*Азалия (рододендрон) – с греческого языка слово «рододендрон» переводится именно как «розовое
дерево». А вот название «азалия» (сухой), было придумано Карлом Линнеем и характеризовало сам
кустарник – суховатый, покрытый невыразительными мелкими листьями. Только листья его содержат
алкалоиды, а долгое пребывание в зарослях цветущих рододендронов может стать причиной плохого
самочувствия – очень уж силен его запах.
Бутоны его долго стоят полузакрытыми, как бы пряча от людей свою бесподобную красоту. Но вдруг
наступает момент, когда бутоны вспыхивают яркими цветами: на одном кустике может расцвести
одновременно до пятисот цветов, и каждый из них не гаснет в течение восемнадцати дней, а все растение
находится в цветении до двух с половиной месяцев.
На востоке рододендрон - символ женской притягательности. В Японии он называется цветком плотских
удовольствий, его манящий аромат считается чувственным сверх меры.
Нет ничего удивительного, что рододендрон (он же – азалия, он же – альпийская роза) часто становился
одним из героев романтических баллад.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688707
дата надходження 09.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Торкнутись Словом Вашої душі,
Щоб радість в ній заграла променисто,
Щоб навіть у епоху падолисту
Хотілось сподіватись і грішить.
Щоб Ви не знали, хто Вас розбудив
І хто з собою до Едему кличе…
А я б усмішку з Вашого обличчя
Спивав, як знаду чистої води.
І знати, що на відстані розлук
Таке ми з Вами заслужили право:
Ви – жити веселково і яскраво,
Я – шлях до Вас перетинати злу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688869
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 16.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2016
Нездоланна жаги знемога
Розірвала терпіння шов, -
Ти сьогодні мене знайшов,
Від учора - безбарвний спогад.
Всі прощання і всі розриви
Візерунками заплетеш.
Обпікаючи, доженеш,
Горобиної Ночі Злива.
Затягнувши ланцюг уяви,
Смакуватимеш подих так,
Що побачиш, як зійде знак, -
Феромони насіють мальви.
Спокушають вуста гарячі,
Залишають рожевий слід.
Квітнуть мальви, а усміх зблід,
Тільки хто там його побачить?
Пелюстки розіпнуть і зітнуть,
Зойком вирветься подив знов.
Стогне лава - вирує кров,
І беззахисно мальви квітнуть.
10.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688965
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 16.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2016
Вона прийшла – прекрасна, та аморфна,
Бо на землі чужій – не вміла жити…
Тремтінням тіл – не вміла ворожити,
Лиш поглинала жадібно, безмовно
Чужі гріхи. Чужу, незнану пристрасть,
Собі в угоду – як могла, схиляла…
Але собі любить – не дозволяла,
Із чорного провалля одаліска.
Містами, лісом, гОрами блудила,
Очей озера – не ловили світла,
Істота дика – нудилася світом,
Життя чуже стинала, як бадилля
Коса смертельна. Не ставало краще
Бо світ чужий з своїм – перемішала
Була якою, і якою стала –
В цей світ прийшла вбивати: НАЩО? Нащо…
Не розуміла. Не ставало сили.
А в голові – стогнали, голосили
Всі ті, кого вона устигла вбити!
У пеклі їй – незнаною – горіти.
Вона пішла...
[i][b](на фільм «Побудь в моей шкуре»)[/b][/i]
ФІНАЛ
Лапатий падав сніг…
Земля, як кросна,
На білому – від згарища сліди…
То був трагічний збіг?
А може… Хтозна?
Вона сама – провидиця біди.
Вона сама – самотності шукала,
Щоб від своєї суті – утекти.
З тим, що було – зв’язок тісний порвала,
І раптом… раптом – нІкуди іти…
Лишається – лягти тут, і померти…
Заснути… в небутті забути все…
Вона сама… сама шукала смерті…
І час – її могилу занесе…
[img]http://onlain-kino.net/_ld/12/92930535.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688623
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Заскулила тоской от боли,
расцарапав свою печаль
до скользящей луны над полем –
о безродную сучью даль.
И – затихла, поставив точку
в землю капнувшим молоком.
И стояла...
стояла молча
над остывшим своим щенком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688447
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2016
Перехворію…
Переоживу…
Переполощу все в холодних водах…
І вже, переростаючи в траву,
Залишу на землі
свій мокрий одяг…
Іду на крик…
Потім іду на звук…
І, зрештою, іду лише на світло…
Над тілом ще кружляє хижо крук,
Та поле
знову маками розквітло!
Чи зрозумієш,
Що це знову я?
У цьому платті чи мене впізнаєш?
Коли мені даватимеш ім”я,
Роздивишся
у повен зріст, і, знаєш-
Переосмислю…
Переоберу…
Переінакшу в четвертинних кодах…
Уже, переростаючи в траву,
Переполощу
у холодних водах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688544
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Останки серпневі дотліють між айстрових китиць,
Кориця засмаги обсиплеться з теплих колін…
Безпечна природо, не встигнеш у літі прижитись,
Як вдарить по ньому на обрії сонячний дзвін!..
Уламки небесного люстра впадуть на дерева,
До берега жилаві руки заломить ріка…
І вийде руда й мовчазна із молочного мрева,
І мідну печать покладе на долоню листка.
Сирими мохами війне зі старої криниці,
Об камінь вологий ударить іржавий ланцюг…
І при́йдуть на слід її теплий багряні лисиці,
Гірчинка терпкої смоли залоскоче їм нюх.
І криком розбудять діброви сполохані сови,
Крильми з павутинок обтрусять пацьорки роси.
Посходяться верби, сумні, нерозважливі вдови,
Над саваном літа заплачуть на всі голоси.
І стане руда й мовчазна, і заступить півнеба,
Покотяться згарди у трави сухі й забряжчать…
І змириться мудра природа, і скаже: «Так треба»,
І прийме на серце впокорене мідну печать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688575
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Не клич, не приманюй осінь,
А може, вона сама дощами
Паде в нашу просінь,
Та смутку між нами нема.
Вітри не торкатимуть щастя,
Його не пущу за моря,
Хоч біле лягає нещастя-
Коханий, назавжди твоя.
У снах, де дзвеніли світанки,
У часі минулих десь днів,
В бажаннях у сонячні ранки,
Любов віднайти ти зумів.
Не хочу між нами мовчання,
Я кину розлуку до ніг-
Коханий, ти чуєш, коханий?
Вернися на рідний поріг...
І світлий, і радісний біль-
Твоя незагоєна рана,
Той сонцем дарований хміль,-
Твоя, і жадана, й кохана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688582
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016
На солнце тени исчезают,
Как дней минувших пелена…
Так воздух сух в саду азалий*
В тиши полуденного сна!
Неразличимы в нём дорожки,
Кусты прохладой – не зовут.
Легенды страшные – до дрожи –
Покой и негу берегут,
Где правда – листьями сокрыта,
Сухими, будто прах могил,
Что некий запах ядовитый
Рождается из веток-жил,
Разносится, гонимый ветром,
Неся урон на много вёрст…
Бутоны, солнцем обогреты,
Внутри – не прекращают рост,
Все лепестки любовью меря.
Однажды, взоры опалив,
Взорвётся куст – огнём доверья,
Пустыню – в чудо превратив,
Весомо, искренне, открыто
Чаруя взор, лаская взгляд.
И будут недруги – забыты,
И все кликуши – замолчат,
Не будут мелкие душонки
Злословьем скрашивать досуг.
Взмахнула веером японка,
Всё сразу замерло вокруг,
Душа взлетела окрыленно,
Поёт баллады - только тронь,
И стаи бабочек влюблённых
Уже стремятся – на огонь.
*Азалия (рододендрон) – с греческого языка слово «рододендрон» переводится именно как «розовое
дерево». А вот название «азалия» (сухой), было придумано Карлом Линнеем и характеризовало сам
кустарник – суховатый, покрытый невыразительными мелкими листьями. Только листья его содержат
алкалоиды, а долгое пребывание в зарослях цветущих рододендронов может стать причиной плохого
самочувствия – очень уж силен его запах.
Бутоны его долго стоят полузакрытыми, как бы пряча от людей свою бесподобную красоту. Но вдруг
наступает момент, когда бутоны вспыхивают яркими цветами: на одном кустике может расцвести
одновременно до пятисот цветов, и каждый из них не гаснет в течение восемнадцати дней, а все растение
находится в цветении до двух с половиной месяцев.
На востоке рододендрон - символ женской притягательности. В Японии он называется цветком плотских
удовольствий, его манящий аромат считается чувственным сверх меры.
Нет ничего удивительного, что рододендрон (он же – азалия, он же – альпийская роза) часто становился
одним из героев романтических баллад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688414
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Місяць - як печатка золота,
Темні хмари - плямами чорнила,
А краї вечірнього листа
Рвана крона паркова - закрила.
Не пізнати що там, унизу,
Де в сувій ховається світило,
А чорнильні плями - все повзуть,
Тло «паперу» - всотує чорнило,
Щось сказати хочуть ліхтарі,
Та дерева глушать їх старання...
Лиш «печатка» - світиться вгорі,
Нача крапка в повісті... остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688602
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2016
Підступна уяво, караєш?
Вона не така.
Її не такою душа малювала.
Оту найніжнішу сховаєш
У сон жебрака -
Видінням майнула і зачарувала.
Сережкою Місяць ясніє,
Скидає місток
І марення срібне зійшло з п"єдесталу.
Душа жебрака навісніє -
Ну де закуток
Знайти, щоб зігріти ту Зірку зухвалу?
Уявному богу молився:
До вежі - кортеж!
Та Зірка далека зваблива й холодна.
Вогонь веселився,
Бо жодна із веж
Сузір"ям не стане, не сяє ж бо жодна.
Хоч би копійчина знайшлася,
Або золотий.
Вином напувати і пестити коси.
І мрія рожева збулася,
У бік сироти
Скотилась перлисто-небачена Осінь.
Вбрання оксамитно- багряне,
Роса осяйна
Скотилась за вітром, цілуючи крони.
Вщерть медом горня полив"яне,
Сміється хмільна
І чарами бавиться без заборони.
Підступна уяво, навіщо?
Вона не така
Її не такою душа малювала,
Її - найніжнішу; найвища
Із мрій жебрака,
Блукаючи, іншому в ноги упала.
Знущається доля вертка.
02.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687467
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016
Коснулась осень ледяным крылом
Травы… судьбы… Рубиновые кисти
Рябины – загрустили за теплом.
В дань лету – клёны побросали листья.
Без позолоты, скрючившись, дрожат,
Гонимые по призрачному следу…
Так, остывая, мечется душа,
Когда в ней осень празднует победу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686906
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 04.09.2016
[img]http://www.stihi.ru/pics/2012/08/15/9231.jpg[/img]
Я – не вмію ловити вітер… О, так, не вмію…
А крізь пальці – піском сипучим – мої надії
Попід ноги, щоб затоптати – за що боролась.
Я не вмію довік чекати крилатий голос,
Обіймаючи сірі тіні принад примарних…
Ще учора – від слів кипіння, так любо-гарно,
Так весняно, так полум’яно, торкання – близько.
А сьогодні – кривава рана від обеліску,
Що я певне, поставлю тут, на пісках повзучих
Де на вістрі залишу жмут – від надій про зустріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687291
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 04.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2016
Зростали кавуни у реготі симфоній
Палкого сонця та дощів рясних.
Красуються у грядки на долонях,
Зчервонюють солодкозвучний сміх,
Прихований під полосаті ребра…
Неси до столу! Шкірка смачно репне –
Цукрова м’якіть! Цей, гляди, достиг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686711
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Сверкал горизонт, до рассвета грозою полный,
большие дубы обнажив до нутра осин.
А мы не смотрели.
А мы - создавали войны
от первого снега до вызревших в кровь рябин.
И новое утро рядили в густую вечность,
чтоб совести тощей не видеть его глаза.
Спустя сотни вер - положиться хотя б на вечер,
на свечи да на рукотворные образа.
По недругу злоба - картечью по юным душам,
чьи прячутся страхи в родительскую ладонь.
...и мчатся на поиски мира в жару и стужу
созревшие жизни для вечно голодных войн...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686724
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Коли тьмяніють фарби й почуття
І радощів земних лише на денці
Кажу собі я - віршнику, затям:
Дай більше території для серця!
Під небом романтичних покривал
Хай кожен подих живиться красою.
Ця мантра для піїтів не нова.
Та скільки нас з епохи мезозою,
Що Слово й душу місим у багні
І сатанієм з того у екстазі!
Це власний вибір – скажете мені.
Та ж дух святий для кожного на часі!
Нас вміло окрадають і без нас,
Сакрал не сховок – благодать спокути,
Де відкриває двері таїна,
Яку не в силі смертному збагнути.
Це так природно – прагнуть висоти,
Ніжнонебесся і глибоководдя.
Давайте Словом мурувать мости,
Якими навпрошки до казки ходять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686440
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 30.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2016
А я не хочу ни о чем.
А я - обо всем и не раз -
Запыленных окнах,
Завьюженых зимах.
А я о щитах, что с мечом,
А я о коварстве гримас,
Слезами намокнув,
Так невыносимо...
А я не хочу, где и с кем?
А я бессердечным потом,
Обманывать снова? -
Раскаяньем грешен.
А я лишь одна из дилемм,
А я бесконечным витком
В увечных оковах -
Итог неизбежен.
А я не хочу здесь и с ним.
А я по стеклу закружив,
По капле теряя,
Все ближе и ближе.
А я за тобою - гони,
А я...да и ты, пережив,
Уходишь из "рая"
Разбит и унижен.
А я не хочу не с тобой.
А я по кусочку возьму
Янтарные смолы -
Янтарные бусы.
А я не отдам ни одной.
А я бахромою - в тесьму
И к черту престолы,
Грехи и искусы.
А я обо всем и не раз...
27.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686389
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
А я не хочу ни о чем.
А я - обо всем и не раз -
Запыленных окнах,
Завьюженых зимах.
А я о щитах, что с мечом,
А я о коварстве гримас,
Слезами намокнув,
Так невыносимо...
А я не хочу, где и с кем?
А я бессердечным потом,
Обманывать снова? -
Раскаяньем грешен.
А я лишь одна из дилемм,
А я бесконечным витком
В увечных оковах -
Итог неизбежен.
А я не хочу здесь и с ним.
А я по стеклу закружив,
По капле теряя,
Все ближе и ближе.
А я за тобою - гони,
А я...да и ты, пережив,
Уходишь из "рая"
Разбит и унижен.
А я не хочу не с тобой.
А я по кусочку возьму
Янтарные смолы -
Янтарные бусы.
А я не отдам ни одной.
А я бахромою - в тесьму
И к черту престолы,
Грехи и искусы.
А я обо всем и не раз...
27.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686389
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Острый меч.
Острый меч
Может краем зажечь
От родного огня
Искру нового дня.
Может – болью сверкнуть,
Эту белую грудь
Резким взмахом рассечь,
На погибель обречь,
Не жалея ничуть.
Может в ножнах уснуть.
До войны, до поры,
Дремлет, памятью скрыт,
В глубине, недвижим,
Много вёсен и зим…
Как на солнце сверкал,
Клятву верности дал -
Ты умеешь скрывать.
Лишь его рукоять
Редко гладишь слегка…
Да глядишь свысока
Сквозь доспехов разрез
Как страдаю я без…
Не вынашивай ложь!
Ты очнись, растревожь,
Развенчай,
Привечай,
Хоть на кончик меча
Нежный шёлк положи…
Не томи…
Покажи
Чувства острый клинок
У истоков реки…
Устремись.
Рассеки
Все ущелья преград,
Отступи,
Но на миг.
Властно заполони,
Чтобы вырвался крик
С небывалых вершин.
Вмиг взлететь – разреши
Нам – в безумство побед.
О тебе, о тебе
Каждой жилкой дрожит
Скал раскрытый просвет…
Или сил больше нет?
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686042#com2854615
[i](Навеяно данным произведением. Спасибо, Лина!)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686349
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Ступає осінь тихо по землі
І літечко в обіймах вже колише,
Лишає подих у густій імлі,
Сумні дощі за небокраєм лише.
У сході сонця яблука цвітуть,
Ізвечора туманами сповиті.
Де косарі снопи пшениць несуть,
Аби хліби рясні помолотити.
Рахує осінь пильно врожаї,
Галявини прикрасила грибами,
Лунає спів, читають рубаї-
Вітаються з осінніми святами.
Медовий Спас медами багатить,
У яблучнім усі сади зомліли,
Успення Богородиці на мить
У квітах осені прибрать зуміли.
Прибрали чорнобривці та жасмин,
Терпкий румянок, макові голівки,
Жоржини, що схилилися на тин
І айстрів жменя- кучеряві чівки.
Така краса у будні та святА,
Господь зіслав нам щиро споживати,
У молитвах, де правдонька свята,
Лиш Божу віру, щоб в душі тримати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686228
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 29.08.2016
* «… і такий дар мова!» – а про все не скажеш
Як виразити словом біль і смуток?
Якою мовою – сльози полин пекучий?
А щастя відчуття як передати в слові,
Щоб віддзеркалились життя і я у ньому?
* дарує нам небо – і застерігає: «все – гріх!»
Ти дало – і гріхом все, суровеє небо, вважаєш.
Я ж, земний, не зречусь – ні вина, ні Її, ні любові! –
Не чекай: поки тут, волі й світу забуду принади
І впаду в каяття, – дні мої і без того короткі!
* із присвят Н.: «ой, світ яких смаків в тобі сховала мати!»
Осені присмак гіркий знову в житті у моєму
Серцем відчую; та, вдячний, долі уклінно скажу:
– Як же медове цінити, не скуштувавши гіркого? –
Осінь мине! А з весною зцілить нектар твоїх вуст.
* знову зваблюєш, світе, і душу, і розум, і серце…
І чому ти, душе, ухиляєшся істин, а правду
Так дешево міняєш на марну принаду обману?
Що в тобі від начал небеса із спокус заховали,
Що ведеш в світ, де пристрасть за тлінність життя забуває?
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686069
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Я под огненный дождь
Без плаща,
Трепеща.
Потому,что ты ждешь.
Я твой узник,твой раб
Навсегда, -
Опоздал
И усох, и озяб...
Где надежный мой плащ?
Защити,
Ощути
Силу огненных пращ.
По мишени укол -
Точка G!..
Задержи,
Не дрожи.
Удержи,
Окружи,
Окажи,
Не скажи, -
Недвижим.
Я, пока еще, жив,
Пусть и гол, как сокол...
Я под огненный дождь,
Без плаща...
Отощал.
Подожди, не тревожь.
Обнадежь,
Заведешь, -
Изойдешь
Обеща...
Без плаща
У меча?
Клевеща...
Знамо, - ложь.
26.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686042
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016
(пісня Тетяни Мирошниченко на слова Тетяни Прозорової)
Ось і Спас надійшов непомітно,тихенько навшпиньках.
З медом, яблуком, маком, суцвіттям сліпого дощу.
Я у спогади мчу -на любов налаштована скрипка,
Між сузір"їв,планет, зодіаків - лечу і лечу!
Пр:
Набираю у пригорщі солодко-ніжно-джерельний
Той нектар, в який памˊять додасть гіркоти полину,
Залишаю на згадку цей рідний пейзаж акварельний,
І в ромашковий вир ніби пташка з розгону пірну!
2
Загорнусь в небеса, що на плечі так тихо упали,
І в роскішне проміння, що долю мою стереже...
Ця миттєвість лише́ до осіннього пишного балу,
Та палає зоря, і ще літнє тепло береже.
Пр:
Незабутнє...незгасне...і, ніби в житті непримітне.
Потаємне...прекрасне й до щему у серці святе...
І так просять ще літа беззахисні злякані квіти,
Та десь осінь серпанок для всіх в подарунок плете
26.08.16
https://www.youtube.com/watch?v=m5nkvyEkBqA&feature=youtu.be
>
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685923
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Лето, постой! Мне, до слез, так обидно и больно...
Не напилась красоты и цветного тепла!
Выскользну утром на улицу: только достойных
Ты награждаешь, целуя их в сердце. А я...
Что же я знаю о роскоши старых сюжетов?
Мне ли прожить их такими, как кто-то мечтал?
Я за травинку схвачу уходящее лето,
Лихо тяну - оставайся! Но лето... Финал.
Вот и прошло! Пролетело. И осень стучится -
В клетку тетради, и зонтики, и дневники...
Ты представляешь, а все ведь могло получиться!
Лето, вино и арбуз... С аккуратностью - "мы".
Лозы скользят по рукам и дымят виноградом -
Ягоды страсти и гордости... Кто так упрям,
Нас разделил неслучайно несбыточным "рядом",
Ветром горячим на миг прикоснувшись к губам?
Лето прошло. И не узнаны лестницы в башне:
Там, где любимых лишь ждут и не надо спасать!
Там, где укрывшись от мира, вкушали бы [i]наше[/i]
Лето с вином, а в ладонях чернел виноград...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685915
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2016
Піти не важко, падати - ще легше,
А от піднятись і не забруднитись,
Без крил злітати знову й не розбитись,́́
Допоки доля твої коси чеше,
Ох...та мотузці як не витись, -
На кінчику - обрив.
Глумливий сміх приниженням обійме -
Короткий спалах гніву і... байдужість,
Віночки знов собі плете із ружі,
Додолу очі, навіть не підійме;
Чужу біду, однак, не прийме -
Нехай собі горить.
Не важко жити, важко животіти,
Листочком шепотіти бур"янині,
Що все гаразд було і є понині.
Себе обманювати і тремтіти,
З дощем по осені жовтіти,
Міняти кольори.
Якщо зірвало вітром, по спіралі
Витки угору-вниз, карають грізно,
Не радощі пророчать, а печалі;
Бо сам-на-сам, із гілкою нарізно.
Кінець... боятися запізно,
Ти - долі пілігрим.
26.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685867
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016
[i]"Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий..."
Т.Г. Шевченко[/i]
Заворожи мені, волхве. Пустий смереко́вий ліс
Вже паліччям стоїть, висихаючи до верхів’я.
Розкажи мені долю із лютим дощем навскіс,
Що словами січе, та зламати не може пір’я
Білих крил, білих крил…
В височінь поклич
Де лиш вільному птаху місце – і нам з тобою.
Дивне сяйво збери, збережи – дорогих облич,
Щоб я вбрана була у щастя святкові строї.
Не від брил. Не від брили –
від серця іде тепло.
А кривава роса на верхів’ях до ранку щезне.
Подаруй мені, волхве, зелене нове стебло,
Що з цілющим промінням у грудях, як біль, воскресне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686011
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016
І… цілуватимеш губи
До смутку на китицях…
До божевільних вітрів, до снігів… а вона,
Та, що минулась… буде тобі снитися… снитися!
І, в результаті,
ти просто пошлеш її на
Дикі простори,
Вінтажно на пил розкришені,
Тихі озера з юнацьких відвертих мрій,
Луки альпійські, де котяться сни притишені,
І, наостанок,
злітають з магічних вій…
Де ореолом сяйва
Сліди поглинуті,
Там, де найвища, восьма твоя струна
Сил набиратиме… на береги покинуті
Так необачно…
так безнадійно… на…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685785
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Розірвалося літо намистом із сонця і листя,
Всі оті намистинки кудись закотились за зиму.
Я собі шепотіла :
-Малесенька Відко... Молися...
Я молилася. І до молитви шукала я риму.
Все неправильно якось. Молитися треба по книзі.
Я усіх розштовхала й швиденько до Бога й на руки.
Я собі нагадала, що Бог у білесеньких ризах.
Він зодягнутий був в звичайніські і страшнії муки.
Він собі забирав увесь біль, що в молитві почутий.
Що тиняється світом, зодягнутий і немолений.
Плакав тихо Господь у мільярд, в сто мільярд розіпнутий.
Ноги в тернячку . Личко заплакане, непоголене.
Хто ж за тебе турбується, зварить і чай тобі, й каву?
Хто попре тобі всі простирадла і зіб'є перину?
Всі уже розійшлися. Бо в кожного досі є справи.
Таємниця у тім, що весь світ-то єдина родина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685765
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 26.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2016
Десь доля вишивалася мені,
Вкладалась гладдю на лляному полі,
Неслись у далеч птахою пісні,
А в них веселки танцювали в колі.
Десь доля посміхалася мені
І мружилась небесною блакиттю,
Я пестила її в солодкім сні-
В ній марила, живою була миттю.
А нині напророчила мені
Червоне й чорне, що життя вкладає,
Любов мою, що в квітах на весні,
Й гірку розлуку, де душа страждає.
Ой, доле,моя доле, ще хоч мить,
Єдину мить піддатися коханню,
Душа струною музики щемить,
Піддамся я в її палкім бажанню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685811
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 26.08.2016
[img]https://pp.vk.me/c633829/v633829407/5f7e8/dPk9-sojHr0.jpg[/img]
Трави мої покошені,
Зложені в оборіг.
Літо пішло до осені –
Стрілило, як в батіг.
Стежі мої не пройдені,
Щезніть і не боліть!..
Ябко терпке вигойдує
Вчахнута суховіть.
Ой, не печи ня, світе мій!..
Ой, не скубіть, вітри!..
Звід підіпру трембітами,
Щоби не впав згори.
Подих-полин затримую –
Ой, не розвійся, ні…
Простір вібрує дримбою,
Рвуться волокна-дні.
Сонце – макітра з баношем…
Легіню, мій – не мій?
Може, за обрій рано ще?
Де ж той спокусник-змій?
Знову торгує душами
(циган, як не крути!).
Ябко терпке надкушене –
Жаль, що вкусив не ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685843
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Як у мареві зомліла
Без тіні вітрил.
Не той янгол, що є крила,-
Той, що не згубив.
У Едемі солод меду
І дарів безцінний дар.
Ти хотів мойого серця -
Ось його терпкий кришталь.
Ясно-ясно при дорозі,
Роздоріжжя врозтіч нас.
Ти кохай мене по змозі
За обох, за час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685650
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2016
Десь у королівстві, в тридев"ятім місті
Живе собі фея в квіточці трилистій...
- Мамо, гарна ляля?
- Так. В далеких далях.
Ніжна і красива, наче сонця личко,
Щодня виїжджає у барвистій бричці...
- Мамо, в своїй брумці?
- Так. У неї в сумці
Тисяча й ще стільки коробок синеньких -
В них збира бажання діточок маленьких...
- Ма, хлоп"яток чемних?
- Так. І в нічках темних
Пурхає між вікон, всіх віта маляток,
Подихом сонливість шле до оченяток...
- Мамо, робить чари?
- Так. Змітає хмари
Помахом чарівним випускає мрії,
Тільки-но торкнуться ніжних щічок вії...
- Мамо, прийде? Скоро?
- Так, моя ти доле!
Укладайсь зручніше, засинай міцненько.
Чуєш, дзвенять зорі? - Фея снів близенько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685523
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016
И остывая
Вдруг от суеты,
Все вопиющей зрелища и хлеба,
Почувствовать изящность наготы
На линия огня,
земли, и неба…
И осознав
Ненадобность одежд,
Подставить ливню влажные рамена,
Словно родник целительных надежд,
Принять земли
сакральные знамена.
Чтоб обретая,
В мира не отнять,
Ожесточаясь в яростной погоне.
Чтоб ни одной из птиц не потерять,
Что зернышка клюют
с твоей ладони…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685625
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016
[quote]«Ірино, якої космічної втоми мені додало це літо! А скільки було надій-сподівань! Тож шукаю тебе серцем і вухами, очима і душею, словом і молитвою - не зникай і не губися ти, вічна лампадка любові, турботи і добра, світла чистого, легкого, слова красивого, думки мудрої, почуття, народженого справжньою душею справжньої жінки»
[i]Невідомий[/i]
[/quote]
Я – не зникаю, НЕ ЗНИКАЮ!
В чужих світах себе шукаю,
В чужих, незнаних, рідних, інших
Шукаю долю, мрії, вірші…
Я на фесті була присутньою
Попри всі негаразди з суддями,
Попри присуди-заборони.
Під Романові охорони,
В коло приязні, в друзів коло
Я потрапила. І навколо
Розцвіло-понесло покликало!
Розливались обійми ріками,
Очі щастям цвіли та радістю,
Нових зустрічей квітли райдуги,
Та котилися сльози залою
Слів сокритих, що не сказала я…
Не сказала. Не мала змоги.
Та раділа я перемогам
У піднесенні, на підйомі
Всіх: знайомих та незнайомих!!!
Всіх люблю я! Усім вітання
З фесту «Лірика про кохання»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685397
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Вірші деяких конкурсантів, учасників та членів журі. Все, що я змогла знайти в інеті. Вибачте, якщо можливо знайшла НЕ КОНКУРСНИЙ вірш. Важко шукати авторів, іще важче – вірш, не знаючи його назви. )))
Читайте, аналізуйте, обирайте те, що вам ближче до душі. На хвилинку уявіть себе на місці журі Фестивалю, що вже поступово стає нашою історією.
##########################
[b]Єлизавета Жарікова[/b]
***
Я нікуди не йду
Крім спраги німої трави
(пісня)
1.
Це як у снах,
Де зрослися міста, де нічого, крім себе…
Коло вікна
Задивлятися в тишу морозного неба.
Небо шорстке,
Сіроковдряне небо кудись відповзає,
Все не таке,
Все пручається, голе, слизьке і безкрає.
Дивлюся на фото людей, де вони посміхаються,
За що б зачепитись у світі: усе нетривке таке,
Скажи тим, хто прийде погрітись, нехай залишаються,
Усі феєрверки в пітьмі, як сигнальні ракети.
Але,
Приспів
Я нікуди не йду, я лишаюся тут і даю тобі руку,
Я буду триматись за тебе — і знов буде світ наш простий і живий,
А потім, на виході з літа, нічого, нічого не буде на світі,
Крім спраги німої трави,
Крім спраги німої трави.
2.
Вікна горять,
Їх багато, вони поцейбічні, не гріють,
Сіре звіря
Причаїлось, затихло, дрімає і мріє.
Хто б відгадав
Що чекає за рогом (куди б його дітись?).
Буде вода,
Навесні буде просто вода хлюпотіти.
І діти шукатимуть неба в калюжах побрижених…
Якби пригадати, чого так запекло хотілося…
Неназване так проступає печально і ніжно,
Що деревом стати або на шматки розлетітися.
Приспів
3.
Це як завжди:
Світ тікає, коротшають наші хвилини.
Де не сиди,
Не сховатись від цього повільного плину.
Що є для нас:
Десь дитинство стікає і піниться в ринвах,
Вітер і час
І далекого неба пекучі жаринки.
Дивися, як місто засніжене спить і здригається,
Уривками слів: чи анафема, чи алілуя…
Дерева стоять на молитві крізь ніч неприкаяну,
І янголи нашими снами таємно листуються.
[b]Уляна Дудок [/b]
***
а постіль пропахла кавою
до локонів мідно-корицевих
все місто здавалось забавою
з монетами стертими лицями
полотна ще дихають румбою
і дотиком пальців шовковим
були ви мадонною згубою
осіння богине любови
а місто примхливо нахмуриться
продовжить свої карнавали
чужою прокинеться вулиця
де ми так нестримно кохались
(з нової збірки поезій "Дім з верандою для мрій" (2013)
[b]Русана Гордієнко
НАДІЯ[/b]
***
Голоси і ритми
Предків
Сплітаються в генах
Бездоганно
І не повторити ніяк
Солов"їної пісні
наспіваної вспак.
Мій сонячний знак
На твоїх передпліччях
лишився
з сАмого ранку.
Я - куртизанка.
Куртизаню віршами
Малюю картини
мазками,
стукаю серцем,
як в мами
і болЮ
спогадом карми.
Бери мене
майже задармо -
За сонячний промінь,
за запах полину...
За сміху розмінну монету
Продається ціла Планета
мОїх світів...
У Захід примарний
знов відлетів
твій журавель..
Сутеніє...
Небесні сині
нині
"при надії"...
[b]Наталя Баницька
ЖИТИ ВАРТО…[/b]
***
Шукаю притулку у хвилях замріяних трав…
(із записів Мавки)... (Лізо… Маріє… Марто…
Я вас колись… я усіх вас колись – кохав…
Я – вас кохав…
а тому, мабуть, жити – варто…)
Шукаю притулку… на сьому свою висоту…
Все – уже сталось… й нічого не може статись…
(Я вас... Маріє... Лізо… і навіть – ту,
що просто йшла,
щоб ніколи не повертатись…)
І знову пірнаю - на сьому свою висоту…
Море – безмежне!… усі ілюзорні звуки…
(Я вас… Маріє… Марто… і навіть – ту…)
“Тату, візьми мене,
як колись, на руки!…”
Де мої трави… роси… просто скажи – де я?!
Море – безмежне! небо моє так низько!..
Чуєш, колише Всесвіт знову нове ім’я……
Чуєш, гойдає вітер
легко чиюсь колиску…
Боже!.. колише вітер знову колиску ту…
Світ збожеволів… бачиш?... світ – пакував валізи…
Світе, скажи,чи мав ти хоч якусь мету?!!
………………………………………………………………………
(…..…я вас – безмежно ніжно…..
……………………….Марто… Маріє… Лізо…….)
[b]Людмила Лінник[/b]
Сама собі не сподівалася))
Від ліхтаря подала свою писанину на Всеукраїнський фестиваль-конкурс Мовою серця, лиш тому, що в Франківську, а я зараз не надто мобільна)))
Аж тут виявилось, що вона (писанина та) в мене - еротична ;)
Таке - ІІІ місце в номінації "інтимна лірика - еротична поезія" :)
Ну, що я вам можу сказати... Несподівано. Приємно. Знаходжу в собі нові грані. Якраз пора ;)
Щиро вдячна організаторам Оля Бреславська Roman Boychuk! Знаю, наскільки непросто в наш час щось таке організовувати! Ви мега-супер-круті!!!
Спасибі членам журі за працю. Це також нелегке випробування ;)
Вітаю переможців! Оскільки нікого не знаю, то й не тегаю, сорі.
Окреме спасибі і вітання Rusana Gordiyenko енд компані! Дівчата, ви таки нереально круті!
Руся - ти моє натхнення. Моя Провідниця! Може, й не писала б взагалі, якби не ТИ!
Котичку, Andriy Savka, ти якраз вчасно приїхав)))) Соняшники - соняшні! Дякую :)
Ну і сам конкурсно-еротичний вірш)
***
Ти мене твориш.
Своїми обіймами,
Цілунками, поглядом.
Я справжня, там, під одягом,
Де тільки ти мене бачиш.
Розплітаєш волосся –
Пахне ромашкою.
Тріпочу пташкою
В тебе на плечі.
Сумні орачі
Перекрають мої поля.
Натята на скибки земля
Віддаватиме вогкий дух...
Там колись зеленів спориш...
В тиші зашелестиш
Колосками пророслих сліз.
Створи мене вільною!
Ти ж можеш!
Фатою весільною
Снується туман...
Іде караван
Лякливих моїх бажань.
Без вагань
Ти б їх здійснив.
Вчора мене створив,
Нині – зломив...
Що тобі?
Я – земля.
Зорана, покалічена,
Твоїм слідом помічена.
Стежку витоптав
Через серце.
За що мені все це?!
...
Твориш мене – твори.
[b]Оксана Шевців-Мазур
***
СОН ДАНАЇ[/b]
Ловила рибу. Срібні брижі хвиль
Накочувались лоскотом і сміхом.
А риба плюскалась — така потіха,
А я легка допоки… але тихо!
Лиш павутинка золота, де криль-
ця пташки перелітної весни,
Як подих-дотик зніженого сонця.
Підшкірні пестощі чи просто сон це?
Як спурх метелика, як стиск долонь цей
Скрадливий порух вуст: засни, засни.
Ловила рибу. Сонні блиски хвиль
Ліниво огортали чуле лоно.
Така наївна і необоронна,
Ріка ураз зробилася бездонна
І уневажнила вагомий біль.
Медвяна повінь золотим дощем
Зліпила вії у солодку втому,
Вгадала путь до місячного схрону.
Останній спротив, а затим судомно
Кричала так: іще, іще, іще!
Впустила рибу між колін, і звив-
на течія дражнилася лускою,
Тікала і не мала супокою.
І золоті кайданки… що ж ти коїш…
Ловила рибу. Дощ мене зловив.
листопад 2011
[b]Надія Капінос
Ріо-ріта[/b]
***
...тонуть в легкім шардоне
марципанові губи...
Тане морозиво -
біла вершина Монблан...
Сонце - веселий п"яничка
з обличчям,як бубен,
з дозволу МОго ,- з розгону! -
пірнає в стакан...
...Вип"єм Цей День-
в ньому стільки
Гарячого Літа!
Юна бджола вже
танцює хмільний
пасодобль...
...крутится в серці
забута колись Ріо-Ріта ...
...котиться Сонце
під білі дахи
парасоль
в літнім кафе,
де завмерла,
чекаючи,злива:
ніжність не-сказаних
слів ще - на відстані вій...
...вСУпереч сотням розлук
я - шалено красива!
ВСУпереч тисячам війн -
Ти вернешся - ЖИВИЙ!
...я зупиняю секунди
зусиллями волі -
жовта бджола завмирає
в повітрі на мить...
Ким би не став ТИ -
дарунком
чи вироком долі, -
День Цей - я знаю!-
від куль Тебе ТАМ
захистить...
День Цей із присмаком
губ -марципанове
Літо...
День - карамелька,
малиновий Вічності смак,
де на пів-світу лунає
в мені - РІО-РІТА...
ТИ -поверНЕшся! Бо я ТЕБЕ...
я ТЕБЕ... ТАК...
[b]Леся Мудрак
Stop[/b]
***
Stop!!! Оче-ви-дно,
дно видно, о-о-о!
Он, диви: — Чи Ви?
Чи не Ви:
отче,
лечо,
мачо…
В голові —
гном плаче.
…чап-пач-чап…
ходять сльози в очах:
Ізольда без Трістана
пережила три
стани,
а не…
Олжа?! жало —
у ло-
ні?! —
ло-
па-є…
Віп- пів-
екстаз —
узами шлюб-ни-ми —
враз…
А чи акбол, любка, є?
І — STOP!
Знову — на пост?!
Фортуна нутра
виголошує тост:
– За тебе, за мене,
за наше дитя…
…Тибет для нас — табурет.
чи терубат —
все глибше — назад…
Dasein,
спивай
те,
що вихопив місяць, а-а-ай! —
пивом мови цих тіл:
ось, тихцем — коло з кіл…
Лік?..
Оволодів оловом, оводе?
То ж — STOPPP!!!
ай-ай!
…дна таки не видно!
[b]Ліна Ланська
ТАЇС[/b]
Ти втомилась застиглій вежі
Готувати терпкий аніс.
Хтось за нами невпинно стежить,
Може доля, моя Таїс?
Крапля лоскітно пестить груди
Проганяє всебічне зло...
Не зніма лиш вуаль полуди -
Потьмяніле душевне скло.
Чару повну хмільної браги
Наливай, не сп"яніти більш.
Де знайшла ти стільки відваги,
Віддаватись за мідний гріш?
Перекреслити як минуле,
Влада з пристрастю розійшлись?
Спрагле тіло і серце чуле,
Подаруй мені, як колись...
Що ті вежі, гетеро люба,
Велич влади - кінець меча.
Коли точить смертельна згуба,
Обійми, прожени печаль.
Переможець - обранець долі,
Лиш один може, на мільйон.
Без кохання безсилі й кволі,
Не звінчає нас Вавилон.
Амазонко, давати відсіч
Ти втомилася ворогам.
Моя слабкість, мій щит зусібіч,
В сріблі викликом стань богам.
[b]Мар'яна Тисяк[/b]
[b]Десь там…[/b]
Десь там….
…де падає зоря…
Вже догора мій світ без тебе!
І похапцем шматочок неба
Краду. .. обпікшись....
спрагло я!
…Твоя….
Забувши…..
хитрість лихваря
ввіряю скарб наївно-щиро:
любові втомлене вже Диво
лукавій звабі…..
Звіздаря….
…пітьма…
Йдучи самотні
ночі вбрід,
закутавшись в густу розлуку,
шукатиму очима руку,
що наш запалить….
змахом світ!
…Політ!..
А він –
безпечно і грайливо:
то тут, то там моргне здаля….
Жорстокий! Знає, й Вічність я –
Його!.... забуто-
норовлива…
…щаслива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685611
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Усім – доброго дня! Зі святом, друзі!
Хочу поділитися з вами своїми враженнями від фестивалю «Мовою серця» в Івано-Франківську, організаторами якого стало молоде подружжя Роман Бойчук та його дружина Оля Бреславська. Красно дякую їм обом, а також усім, до того причетним. Вражень – море!
Ото ж, почну. Біля входу усіх зустрічав великий плакат фестивалю – не переплутаєш! І звісно, багато охочих – зробити фото на згадку. Тут ми знайомимося-обіймаємося, «розвіртуалення» іде повним ходом!
Ну, ось заходимо з вами в приміщення «Просвіти».
Тут можна пройти реєстрацію, покуштувати кави з печивом, залишити на стенді свої книжки (дяка – тим привітним жіночкам, що радо зустрічали).
Тут автори виставляли свої друковані видання. Серед них – збірочка «СОНЯЧНІ РУНИ ПОЕЗІЇ», де є мої вірші, вірші Наді Капінос (Улянки Задарма) та Серго Сокольника.
Далі – виставка художніх робіт наших талановитих авторів Руслана Трача, Наталії Бороденко та Галини Різничук – в холі і в залі.
І кругом – хлопці та дівчата, вбрані в костюми часу, коли жив і творив Іван Франко. Це відразу настроює гостей на атмосферу свята.
Зала поступово заповнюється людьми, хтось знайомиться, хтось радо вітає тих, з ким давно не бачилися, розсідаємося, кучкуємося, поглядаємо на сцену…
Пам’ятаєте, як у класика:
«Театр уж полон, ложи блещут
Партер и кресла - все кипит,
В райке нетерпеливо плещут,
И, взвившись, занавес шумит!»
Перед захопленими глядачами розгортається міні-спектакль про нашого класика Івана Франка: його жінки, його кохання, його драма, що вилилася у збірку «Зів’яле листя». Вистава показана театром-студією "Талант" з м.Долина, Івано-Франківської області, керівник – шановна мама Романа Бойчука. Молодці!
Власта Власенко – незмінна ведуча фестивалю. Дуже сподобалася. Уклін їй низький.
Нарешті починається саме та частина, в якій будуть виступати запрошені автори. І тут – нежданчик! «На полі – заміна!» Поважний голова журі Євген Михайлович Баран складає свої обов’язки, прощається, і знайомить публіку з новим головою - Сергієм Лазо.
Влада «Піночета» скасована!!! (Йой-йой, це не мої слова, так нашого вельмишановного п.Євгена охрестила ведуча). Хіба б я посміла хоч щось сказати погане на адресу жіночому квартету з новим Головуючим? Ні в якому разі! Отже:
Дранчук Йордана – бард, фотохудожник, лікар, поет, композитор та музикант.
Леся Мудрак – письменниця, перекладач, громадський діяч, а яку пише еротику – мама моя!
Тетяна Череп-Пероганич – письменниця, журналіст, громадський діяч.
Тетяна Белімова – автор трьох книжок прози, новел та оповідань, автор статей та підручників, філолог.
(Це все з презентації членів журі, що були викладені на сторінці фесту, окрім регалій, ви вже вибачте, що не перераховую усіх).
І головуючий - Сергій Лазо, особистість, яку охрестили «людиною-оркестром».
«А як інакше назвати людину, яка одночасно артист, музикант, співак, композитор, поет, драматург, продюсер, модератор культурно-мистецьких імпрез? Серед виконавців його пісень багато талановитих артистів, автор 19-ти книжок і шести дисків. Член Спілки письменників та спілки журналістів України. Йому, як поету і композитору, належать такі відомі пісні, як «Ні обіцянок, ні пробачень», «Ти подобаєшся мені», «Афіни-Київ-Істанбул», «Вперше», «Не йди»... Концертує, нерозлучний з гітарою. Великий шанувальник джазу. Любить своїх читачів, слухачів і надіється на щиру взаємність». (Ось що знайшла в інеті, і можу сказати з власних вражень, що він такий і є)
Ну, і переходимо до авторів-виконавців. В мене зібрані фото всіх, хто так чи інакше вразив своєю поезією. Запам’ятався цікавим твором, чи оформленням номера, голосом, чи виконанням, чи просто шокував, ввів в «ступор»(і це – поезія???), таких було небагато, але були і такі.
Члени журі, оголошуючи результати голосування, робили заяви, що їм напрочуд складно було обирати конкурсантів серед тих, хто подали заявки на фест. Тепер, коли ми прослухали багато віршів та пісень, я їх розумію. Проте їх вибір переможців конкурсів часом таки дивував . Враження, що підбирали «по своєму образу і подобію». ))) А втім, може саме так і було?
ПЕРЕМОЖЦІ:
Номінація
"Поезія про кохання"
1 місце - Надія Капінос Nadya Kapi-nos
2 місце - Оксана Шевців-Мазур Оксана Шевців-Мазур
3 місце - Мар"яна Тисяк Marjana Tysjak
Номінація
"Авторська пісня про кохання"
1 місце - Жарікова Ліза Yelyzaveta Zharikova
2 місце - Олександра Малаш Sanya Malash
3 місце - Марися Лавра Марися Лавра та Невідомський Міша Miha Nevidomskyi
Номінація
"Еротична лірика"
1 місце - Оксана Шевців-Мазур Оксана Шевців-Мазур
2 місце - Русана Гордієнко Русана Гордієнко (Rusana Gordiyenko)
3 місце - Уляна Дудок Ulyana Dudok / Людмила Лінник Людмила Лінник
Вірші деяких конкурсантів, учасників та членів журі я викладу окремим постом. Все, що змогла знайти в інеті. Вибачте, якщо можливо знайшла НЕ КОНКУРСНИЙ вірш. Важко шукати авторів, іще важче – вірш, не маючи його назви. )))
Але бажаючі – можуть і самі пошукати.
До 18ї години, звісно, всі трохи потомилися. Дяка організаторам та спонсорам фесту за каву, чай, печиво та пиріжки. Це теж підтримка, і неабияка, для всіх. Не обійшлося без сліз у фойє, але більше все-таки було радісних посмішок, коли усіх переможців та учасників з дипломами фестивалю запросили на сцену – для спільного фото.
А потім – іще були пісні і багато віршів у Гранд-кафе. Шанс для тих, хто за браком часу не встиг виступити зі сцени. Невеличкі накладки, які певно врахують наступного року, коли буде другий такий фестиваль.
Бо таке свято – повинно продовжуватися. Я рада, що ми були свідками та учасниками започаткування такої доброї традиції.
[i](основні фото з фесту у мене на ФБ, а тут, вибачте, виставлю, але підписувати не буду - це забирає багато часу)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685616
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016
***
[b]Улянці Задарма та Богданочці, чудовим жінкам, матерям, дружинам і прекрасним поетесам.[/b]
***
Дві зірочки, дві мрії, дві ріки
Одна руда, як вугіль чорна інша
Як дві Франківська Бистриці-ріки
Хвилюються, даруючи нам вірші
[b]Улянці Задарма[/b]
***
Підвладні їй і равлики, й дракони,
Казки, вірші ліричні - все від Бога.
Віват, Надюшо! Дайте їй корону!
Святкуй, Принцесо, першу перемогу!
***
[b]ЛІНІ ЛАНСЬКІЙ[/b]
Вона одна така. Ніяких збігів!
В її віршіх - кохання владний сміх.
Ще заспіва колись старий Чернігів
Нові пісні зі слів твоїх.
***
[b]ПРО ЕЛЮ (Дорофеевську)[/b]
В нашу подорож незбагнену
Доля щедро дала Єлену,
Що приїхала швидкоплинно,
Щебетала нам безупинно,
Обіймала, вкривала леготом,
Оберегом була і реготом,
Наша Ліра та наша Муза,
Наше сонечко, шар із лузи,
Щебетушка та веселушка!
Ти – найкраща моя подружка!
***
[b]МАР’ЯНЦІ ТИСЯК[/b]
Вона іде – і сонце сяє.
Горянці рівної нема.
Хоч гордо голову тримає,
Вона як сонечко сама.
Навіщо нам чужі та інші?
Як чисті води рік гірських
Із вуст її стікають вірші
А в них – кохання кожен штрих.
***
[b]ГОСТІ[/b]
***
Тепла усмІшка. Тільки в очах давно
Трошечки суму. Крапля його - на денці.
Грація кішки. Віршів п’янить вино,
І розливає хміль полум"яний в серці.
Мавко манлива, чистий землі смарагд,
Щедрість її людей, мелодійність пісні!
Будь же щаслива, хай обійде жура,
Доля всякчас дарує сюрпризи різні!
[b]Тетяні Лавинюковій[/b]
***
Аж домашнім теплом повіяло,
Здобним тістом від пирогів,
Щедрих рук розкидала віяло,
Не шкодуючи теплих слів.
З містом мрії усіх знайомила,
Годувала та берегла.
Освітила дорогу променем,
Серця часточку віддала.
***
Від усіх подружок-гостей Івано-Франківська тобі, Таню, велика дяка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685658
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Посеред ночі ухнула сова...
Ось так спросоння, ніби ненароком,
Я і не зчулась: "Ух!" вдягла в слова
Й на тебе нишком навела я вроки.
Летів північний ворон. Вітровій
Шугнув між крил - перо в долоні - листом.
Я нехотя так блиснула з-під вій
У серце цільно поглядом. З присвистом
Кружляла в танці між сумних ялиць.
До ясенів тремтливо припадала.
А ти, недужо впавши горілиць,
Ловив губами ніжки, що мелькали.
Не опирайся. Здайся, бо згориш!
Чи Перелесник, чи Лукаш - не суть є.
Допоки Мавка хоче - ти летиш!
...Любов міжсвіттям хитко кладку снує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685606
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016
І плакав день піврайдугою літа,
Закинувши на спину рюкзачок.
Земля була вже осінню прогріта.
Тинявся день, малий домовичок.
Куди йому зтулитися? Де осінь?
Чи в літа спеку вимолить?Ой,ні!
Не знав куди податися він досі.
І оченятка в нього пресумні.
Я підійшла до нього. Дала руку.
І відвела у осінь,до дощів.
А він мені писав рецепт - розлуку
Для нас обох... З малесеньких віршів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684917
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Ти був такий тихий.
Стояв на скрипучому ганку.
Вдивлявся у захід -
Там долю все нам виглядав.
А сонце котилось!
Вже обрій, змінивши вдяганку,
Собі усю силу
Яскраву безслідно вбирав.
Ти був такий ніжний.
Схилився до темних перил.
І поглядом теплим,
Ще раз сліпо ніч обійнявши,
Ти захід під темінню
В гіркість прощання ловив,
Спроквола цей день
Ген-ген за горизонт відпускавши.
Ти був такий теплий.
Як ніч ця серпнева остання.
Губами ловив
Першу вересня дивну сльозу,
Що рвучко котилась
З куточків очей, як зізнання:
Вже більш не твоя....
Я прошу, відпусти у грозу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684904
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Ещё минута — и луна украсит небо
Своим магическим сиянием нейлоновых лучей.
Я необута и причёсана нелепо,
Но пропустить такое зрелище безоблачных ночей
Я не посмею; выйду, выгляну с балкона —
Окину взором милый город, погрузившийся во мрак;
И вот она — сошла с незыблемого трона,
Чтоб озарить собой дорогу, наш квартал, универмаг...
Владыка ночи так мудра и так прекрасна!
Который раз она выходит грациозною лисой
На тёмный подиум небес в надежде страстно
Пройтись по тучам беззаботною девчёнкою босой...
Стою, соплю и пялюсь в небо как дурёха...
Открылась дверь и плед верблюжий оказался на спине.
— Ты что! Простудишься! Пойдём скорее, кроха!
Скажи “Пока!” и помаши рукой владычице Луне.
★ 09 октября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684881
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Наши слабые тела терпели сотни испытаний,
Расползаясь по асфальту и струясь вином в бокал.
Мы оставили надежду в виде словосочетаний
На обугленных руинах дома тысячи зеркал.
Неспособные бороться с необученными драться,
Пропуская гол за голом, мы стояли на вратах.
Без мечты и веры в правду, порываясь разобраться
В том коктейле тьмы и боли с огоньком в пустых глазах.
Мы не верили, не ждали, не боялись — просто были
Друг для друга чем-то большим предназначенного нам.
Нас размалывали в кашу, свежевали и топили,
Пробираясь через травмы к нашим вытесненным снам.
Рассекреченные мысли заполняли черепушки
Смесью желчи и нектара свежевыссанной мочи.
Мы с тобой уже не люди, но не их, не их игрушки!
Мы прорвёмся! Слышишь, милый? Умоляю, не молчи!
★ 20 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684877
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Про фантазії в сексі – чоловічі і жіночі:
Займається пристрасно юне подружжя любов’ю:
«Фантазії всі сексуальні я втілив з тобою!!
Давай до твоїх вже перейдемо!» – просить дружину.
«Манто горностаєве. Перстень з рубіном. Машина».
***
Про «хто звідки взявся»:
В садочку дискусія: – Петрику, у магазині
Купили Марусю! Дениска знайшли у капусті!
Славка і Іванка лелеки принесли здалека.
– А ми небагаті, то все в домі робить наш тато…
***
Про прощення і 97 років життя:
Пресвітер у Божому Домі за прощення мову тримає.
І просить підняти всіх руку, хто ворога зможе простити.
Зам’явся народ, неохоче, та все ж догори піднімає,
Числом майже всі, – бо з гріхами
кому ж це з нас хочеться жити?
Одна тільки пані старенька сумирно стоїть край амвону,
І праведно, щиро та сміло пресвітеру дивиться в очі.
У жарт духівник переводить раптову оцю перепону:
«Сестра наша, певно, пробачити має кому, та не хоче?
Чи якось змогли ви, шановна, прожити до ста на планеті
І недругів щоб не нажити?! – Навчіть-но, розкрийте секрети!»
«Та що тут навчати? Не маю отих ворогів, що тужити?
Я всіх їх, собак навіжених, змогла на землі пережити».
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684862
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Про холод і «тямущого»:
– Ой, як в Арктиці, холодно киці твоїй в цій постелі!
– То ввімкни наш камін, стане тепло, що аж замуркочеш.
– Ну й «тямущий»! – та це ж тонкий натяк був, ти, Ботічеллі*!..
– Зрозумів, не дурко! – зараз, мила, ввімкну я охоче!
----
*Сандро Ботічеллі – італійський портретист і автор прекрасних алегорій
(не мені рівня: я в одній метафорі загубився…)
***
Про силу СМС, обов’язки і приз:
Додому з роботи на крилах лечу – муж і тато,
Вдивляючись у еСеМеСку шикарну від жінки:
«Вечерю зготуєш, вкладеш всіх оболтусів спати –
І приз буде в ліжко: і губки, і груди, і ніжки!..»
***
Про двері і Месію:
Надвечір’я. Розслаблений, добрий, сумирний і ситий
Відкриваю на стук і дивуюсь: о, місіонери,
Із питанням до мене: «А хочете в дім свій впустити
Ви Ісуса Христа? Ось він в радості стукає в двері!».
«Що ж, Христа пропустіть, най ввійде;
Але я посередників знаю:
Ні Йому говорить не дадуть, ні мені, тож нехай за дверима чекають».
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684859
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Соняхом в полі повернусь до тебе. Пече!
Знову проміння випалює сльози солоні.
Сонячний диск так безжально за обрій втече.
Тягну крізь простір у відчаї листя-долоні.
Маком у травах висвічую твоє тепло.
Бджолами жадібне літо спиває до краплі
Цвіт і красу, все, що снилося нам, що було
В днях жарких любощів... Де оті квіти? -Зачахлі.
Я ж незабудкою в зелені цій загублюсь.
Гнучко до ніг тобі вистелюсь темним барвінком.
Я тобі веснами, росами, ранком проллюсь!
..Посеред осені... Лиш не картайсь більше - звідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684848
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Эхом в новом колодце звучит: “ Почему?” Почему
эта осень в пути, а уже разбавляет дождем не застывшие краски?
И бурбон заменяет абсент на столе… на оттенках листвы,
и туман покрывает рассветы последней недели на всех цифровых
фотоснимках, и каждый прохожий привык к ежегодной развязке
посезонной борьбы… Мы же будем менять гардероб, улыбаться письму,
согреваясь от слов, тех, которые вряд ли поймут
те, кто их не писал, и не пережил. Будем ли мы
вновь играть в мудрецов, достоверно без дублей, на злые вопросы
отвечать, и с грустинкой скучать по местам, городам, где мы быть не могли,
а хотели бы? Но не доехали, не долетели и черт…не дошли.
И винить, в отступающем августе, чуть заглянувшую осень,
просто глупо… При чем тут туманы, и холод взаймы?
…А закат красит в огненно-красный свою бахрому,
не спеша опускает, и прячет узоры за вылитый золотом купол…
Время- ежесезонный будильник, властитель погоды, редактор афиш,
и оно убегает, когда ты не ценишь, когда ты за ним не следишь…
Да… Оно- дирижёр…Но отрезать пути к отступлению было бы глупо,
точно так же, как стих начинать с :“ Почему? Почему?...”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684561
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Любов сліпа, їй очі без потреби,
У неї серце зряче і душа.
Їй бачити допомагає Небо,
Що душі після болю воскреша.
Любов сліпа... можливо це й на краще,
Бо поверхневе часто - наносне,
У глибині душі людської хащі,
Найменший сумнів там умить засне.
Любов сліпа, та "бачить" краще зрячих,
Що зовні до уваги не бере.
Хороший діагност вона неначе,
То ж крапку перетворює в тире.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684510
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 18.08.2016
Що не кажи, а вересень ближче й ближче,
Ночі вже холодніші – до дрижаків…
Вийдеш у двір – і протяг між ребер свище,
Тільки думки, мов оси, такі жалкі.
Ніби усе, як завше: із літа в осінь,
Зі спекоти́ у золотень і теплінь…
Верби, іще смарагдово-пишнокосі,
В пасмах мілкої річки полощуть тінь.
Шану віддавши світлому Маковію,
Висохлі квіти моляться горілиць…
Внутрішньовенно впорскує ностальгію
Вересня доброзичливий посланець.
Що не кажи, а Спас – то прощання з літом…
Ніжаться поміж яблуками грушки,
Гріють на сонці в кошиках розмаїтих
Жовті, налиті медом, тугі боки.
Поміж п’янких кадильниць аромить зілля –
Спілого серпня щедрі земні дари…
___________________________________
Осінь твоя почнеться важким похміллям,
Ну, а сьогодні – літо, краса, привілля!
Тож посміхайся світові і... твори́!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684511
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 18.08.2016
Ніде мені не буде добре так
Як у своєму домі, я це знаю.
Нехай в нім килимів персидських брак,
Та затишку там завжди вистачає.
І де б я не бувала у світах,
Додому швидше повернутись хочу,
Відчути над собою рідний дах
І глянути на те, що тішить очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683943
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Ох, не питай мене, не питай
Куди летить ця зотліла зірка....
За чорним краєм, можливо, рай.
Чи ранніх весен медовість згіркла.
Ах, не кажи мені, не кажи:
Кінець вже літу. Тепло останнє...
Ти в серці крихти ті збережи,
Хай в сонце віра тримає давня.
Бо все минає... Так-так, повір!
Тривоги, болі і насолоди.
Поміж байдужих, холодних зір
Шукають душі примар свободи.
Лиш сонце тепле віки вже мить
Вкладає ранку натхнення в груди:
Допоки серце моє згорить,
Ще день для спроби у тебе буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683942
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Засвітись мені – літом, чутливим торканням струн…
Стиглим смаком грушевим, що жадібно п’ю ковтками…
На серпневому небі сузір’я – слідами рун
Малювали нам зустріч. Цілуй же мене, коханий!
Зорепадами слів замилуй, зачаруй, поклич
Ніжних пальців смичками заграй у таких місцинах,
Щоб бажання зоріло, сіяло вогнями віч,
Щоб в чеканні єднання нестерпно гула пружина,
Щоб вмирати в обіймах, цвісти, задихатись знов,
До злиття учепитись у спину, не відпускати!
Доле, доле моя, не руш, не руйнуй любов!
Дивний трунок солодкої, темної літньої страти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683940
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Чи то день, чи то ніч. Чи то вічність, чи ранок.
Палить місяць старий у століттях дрова.
І заплющує віченьки. Впав десь на ґанок.
І до купи зібрав всі найкращі слова.
Будував з них будиночок, вірші, романи.
Ось знайшовся письменник, що жив ще до нас.
Я купила йому шоколад, марципани,
Щоб спитати, чи бачив він в дзеркалі час.
Що вдягає той час, чи кудись запізнився.
Чи він плакав колись, чи журивсь, жалкував.
Тільки місяць не знав. Час зі мною молився.
І у ліжку до ранку століття проспав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683928
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Не буде, як було…
Чуєш, місяць сьогодні тече…
Місяць знову у повні лягає на соняхи й рутку.
Бо розгойдує човен. І осінь занадто пече…
Як ця осінь пече! -
золота вакханалія смутку…
Не буде, як було…
Не сколихнуться трави ніде,
Не обізветься птах… режисери готичної драми
Нас покинули… тут - нас ніколи ніхто не знайде.
Пригуби мою віру,
і мить зупини між світами…
Бо ще тиша така!..
Бо клепсидра висмоктує час
На чужі полюси, бо фужер матіолою повен…
Бо ніколи ніхто… і вирішує повня за нас…
………і розгойдує човен…………………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683921
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2016
Застигла осінь в маминих очах,
В її руках, у стиглій горобині,
В пожовклих травах, скошених в садах,
В її літах, у всій її родині.
У косах побілілих, наче сніг,
У зморшках, відрахованих роками,
Життя позаду, час так швидко збіг,
Дороги осені лягли між нами.
Розчавлені дощами на землі,
Простелені стежиною до неба,
Вклонюся низько матінко, тобі-
Бо ти життя, яке усім нам треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683682
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Про їжу і ...
– Не навчилася ще готувати, щоб смачно і гарно.
Ти ж щодня, мила, дивишся шоу свої кулінарні!
Повелася дружина на мову коханого: «Слухай,
Так і ти кожен вечір по тєліку смотріш порнуху...»
***
Про гарантію на послуги
Читаю в газеті об’яву бадьору, перчену:
«Найду вам дружину! Гарантія свахи, залізна!
Якщо ж за неділю я вам не знайду наречену,
Сама вийду заміж за вас!» – Очі вгору полізли!
***
Про тлумачення Святих Книг
Пресвітеру N. атеїст «під шофе» йшов назустріч,
Й ні з того, ні з сього – святенника ляснув так браво,
Сказавши: «Коли б’ють по лівій – підстав свою праву.
Тож як по Писанню: десную давай, Заратустра!».
Нічтоже сумяшеся, пастир дав відповідь хуком
Із правої, так коментуючи: «Сказано Словом,
Що мірою тою відміряють знову і знову,
Якою і ви відміряли, лукавства онуки!».
Зібрався навколо народ, бо ж цікаво й потішно:
Святого Письма «толкованіє» чують і бачать.
Прибіг поліцейський: «Ну що тут за бійка, не грішно?!»
«Та нє, бо Євангеліє
вони славно тлумачать».
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683734
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Мовчи.
Твоє мовчання у пітьмі
Спалахує, немов космічні глиби.
Мовчи, коли так боляче мені!
Іде вертеп до нас.
Танцюють риби.
Скидають
Свою одіж на дахи…
Уперше постають такі відверті…
Мої давно приручені птахи
Фарбують пір’я,
йдуть до інтровертів.
Кричу їм вслід –
Лиш не до них! О,ні!
Ловлю останню. Завмираю з жаху.
Безплатний цирк давно обрид мені.
Спиняю риб.
Прощаю білу птаху.
Лиш ти
Так і не зважишся ввійти
В цю п’яну ніч, що край мого подвір’я.
Дарма... мені - нічим не помогти!
Луску згрібаю…
вимітаю пір’я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683757
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Медовий спас жнивами знову пахне,
Де сколосились буйні пшениці,
Із дня у день тепло так тихо чахне,
Листок вербовий згублений в ріці.
Ще клапоть літа манить у жоржинах,
Та все ж лелека крила розправля,
Смак осені приваблює в ожинах,
Приляже в полі зорана рілля.
Відпочивать, та знов набратись сили,
Пшеницею весною прорости,
Хліби життя щоб щиро колосили,
Аби меди у сотах принести.
Медовий спас зустріне на порозі,
Благословить зібрати всі дари,
Лелеку проведе в її дорозі:
Щоб в мирі й радості усі були.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683649
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Засипало вже листям тихий став.
То літні мрії опадали в осінь.
Хоч вітер їх на хвилях ще гойдав
Та обступала вже холодна просинь.
Хоч ще тремтіла на прожилках тінь
Веселки невагомих переливів,
Вже застигала в лініях твердинь-
Апатії-зими сумних мотивів.
А як натхненно ворожила ніч
З м"яких рожевих вигинів світанку!
Здавалось світ вже наш, лише поклич.
...Як швидко зрадив душу - часу бранку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683331
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2016
Світ кругом збожеволів: жадоба,
насилля і страх.
Та зіниці розширені в паніці -
це ж безкінеччя:
Були владність, і рабство, і віри
зотлілої крах.
Були гордість і ницість, і слава, і
мертве безчестя.
В нічній темряві зорі згасали
німим одкровенням.
Ми не бачили. Сліпо кидались
у вир забуття.
Час висів над усім, споглядаючи
дивне смирення,
Коли відчай натхнення черпав
з чергового кінця.
Ніч безлико і тихо ступила
уже над містами,
В снах даруючи спокою мить,
хвильку тиші й добра.
Спіть собі, маргінали. Спіть мирно, спіть...
Бог вже із вами!
...Пульсом гаряче чорна землі
ота рана жива....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683545
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Закохана у світ із власних мрій
Вона щодень ховається у ньому,
Але думок нестерпно-сірий рій
В шпарини проникає її дому.
Неначе оси, сотні запитань
Так болісно впивають в серце жало.
І мовить віддзеркалення: " Поглянь:
У людства є усе, а їм ще мало. "
Давно пізнали все, що лиш могли,
І Богом вигнані за те з Едему.
Цю землю в чорний саван одягли.
О, люди, люди... Ну куди ми йдемо?
Для чого війни гублять білий світ?
І хто насильство п'є, мов чисту воду?
Життя людське, як той весняний цвіт:
Летить додолу у лиху погоду.
У крихітному царстві із надій
Вона у нездійсненне вірить диво:
Колись ущухне гніву буревій,
Ми житимемо мирно і щасливо.
11. 08. 16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683442
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Как часто холодный взгляд обжигает душу,
Ни выдержать, ни сбежать, ни летать, ни петь…
Читаю: огромный град уничтожил груши,
С полей урожай – не взять, а плодам – не зреть.
Как бережно каждый плод на руках держали!
Как нежно цвели цветы, чтобы дать плоды!
Ты думаешь, что душа из сверхпрочной стали?
Она – на твоей щеке – от слезы следы…
Пошли ей словесный яд – и она не встанет,
Сойдёт в персональный ад, превратится в дым…
Останется этот град, как холодный камень
В саду, где лишь день назад ты был мной любим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683516
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Чи на серці печаль, чи в душі така туга, як небо.
Чи сто сліз доганятимуть тисячну слізоньку знов.
Будуть жити зірки, буде дощ, буде вітер. Так треба.
Буде пусткою наше життя, де чужинка -любов.
Я б зібрала людей в одне місто і вчила любити
В полі-квітку, безбатченків, кинутих, старих, сиріт.
Я б навчила літати, І Янголів не засмутити.
Я би свій алфавіт написала. І свій заповіт.
І коли мене вітер візьме у самісінькі зорі-
Я крізь дірочки в небі підгляну, хто це прочитав.
Тільки все як завжди... Й мої вірші-в пліснявій коморі,
Де колись Янгол старий сторінки саменький гортав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681859
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Одного разу у моїм житті
це станеться.
Зарано чи... запізно?
Мене ти спалиш
у своєму вірші
як відьму.
....Назбираєш хмизу,
і вихлюпнеш
в багаття
олії і меди моєї віри
.....у тебе....
Гори, знецінене й заплутане безладдя
листів та почуттів!
.......Чи я мовчатиму тоді
......в огні?
Чи, може, тільки зойк
зірветься з вуст моїх
і обірветься,
торкнувшись хвилею
[i]востаннє [/i]
твоїх губ?...
Легкозаймисте плаття
поглине полум"я
десь в третьому рядку
сумного вірша...
.....А вже в шостім я,
крізь дим повстяний,
охоплена бажанням все скоріш скінчити,
тобі назустріч
руки простягну,
и кину чорні ягоди й перлини
до ніг.... -
ні, не на пам"ять,
а лише тому,
що не мої вони –
Не маю права
з собою разом знищити частину
твого......
......А вже в дев"ятім
мені не буде боляче та гірко...
А душа
побачить віадук
над прірвою
й піде
в навіпрозоре й прохолодне небо -
....оголена до нитки
і свята..
.....А в одинадцятім рядку
хтось скаже "досить"!
...І я...
...згорятиму і воскресатиму...
закономірно, бездоганно та велично
поміж рядочків
твого творчого життя...
Така, як є.
Твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681828
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Куда уходим мы,
Когда приходит ночь?
Когда приходят сны,
Мир исчезает прочь...
Где бродит наше я,
Когда наступит сон?
Приду ли я в себя
В мир светом возращен?
И где же эта грань?
Реальность или явь?
Как тонко рвется ткань...
Попробуй сопоставь...
Так ты или не ты
Вернулся в этот день?
Сны - жизнь или мечты?
И что же прячет тень?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681797
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Так остро – мне напомнили сирень
Акации малиновые гроздья.
Стоит жара – июльская мигрень.
Весенняя прохлада – редким гостем
Приходит с набежавшим ветерком.
Колышет ветви дней, слегка кивая…
Воспоминаний майских горький ком
Несёт слеза, как капля дождевая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681599
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Я люблю тебе так,
Що хочеться небо схилити!
І пробігтись по ньому,
Упасти в долоні твої.
Захопити в полон усі мрії
І так залюбити,
Щоб до тями прийшов,
Відірвавшися аж від землі.
Мені хочеться так
Одним рухом всі стерти гризоти!
Світ покласти до ніг,
Загорнувши у сонця тепло.
Щоб ти знав, що є сильним
І можеш усесвіт збороти,
Бо ж ті ангели вірять у тебе.
Зіпрись на крило.
Я не дам тобі впасти,
Заглянути в сумніву холод.
Не впущу темінь в душу,
Не дам спопелити вогню.
Буду леготом ніжно так пестити
Твій життя голод.
Впусти ж, милий, кохання!
Я небо тобі відчиню.
Я люблю тебе так....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681772
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Синку, пробач,
Що батьківству я вчусь на тобі!
Пробую ставити рамки,
Творити закони.
В час, коли серце
Вимогливо в ручки малі
Світ укладає безмірний,
Руйнує кордони.
Синку, пробач,
Що вдягаю я маску судді!
Прагну за тебе відміряти
Зле і хороше.
В мить, коли хочеться
Верби знайти золоті,
Сонцем ростити твій сад...
Я ж у долі все прошу.
Синку, пробач
За ті крила, що ти на мені
Вгледів і просиш...
Віддала б тобі, лелю, душу!
В кожній пір"їні у них -
Дій і слів тягарці,
Що (не летіть!) волочити
З собою я мушу.
Синку, пробач...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681481
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016
[i]Картина Октавіо Окампо «Дон Кіхот»
[/i]
Ми малюєм хрести.
Вишиваємо «хрестиком» долю,
Ніжним дотиком пальців,
Хрещатим барвінком узбіч.
Із яруг самоти
Полотно розгортаєм поволі.
Гаптування на п’яльцях
Червоне, чи чорне, як ніч.
Витинаєм хрести,
Наче щогла, що впала на сушу.
Візерунком вогнЯним
Виводим волання: «Поклич!»
Щоб нам поряд іти,
Ми кохання вплітаємо в душу.
Хай цвіте полум’яно
В глибинах закоханих віч.
В запорталлі хрести –
Як війною закреслені вікна.
Там, у сірій оселі
Зі слів, як погашених свіч,
Ви для рідних – кати,
Хоч живете із ними довіку.
Навісні режисери
Похмурих від втоми облич.
На шляху – вітряки
Розгорнули долоні хрестами.
В комірчині, на денці
Сховали празорі сторіч.
Хай складають казки,
Хай сміливці рушають – за нами!
Ми ніщо велетенське
Прогнали у зарості пріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681517
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Я здійснив до Вас крок – лиш на квантик живого тепла.
А Ви лячно і рвучко на відстань прощань відступили.
Я надії не дам опустити розпачливо крила –
Краще теж відступлю, аби Ви повернутись змогла.
Хай лишиться, як є – на довірливій ноті слова
І пізнання душі із високого духу лексеми.
Ми торкнемось усіх, крім одної – сакральної теми,
І на це у нас чисті й безмежно жадані права.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681252
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
Йой, мамцю, ой душе!
Пусти'ня, бо мушу
У вічі зирнути,
Що любить почути.
Щось тисне у грудях
(Я млію на людях),
Щось темне і злобне,
Та серце холоне.
Йой, доцю, вже стямся!
До рук'му не дам'тя.
Не варт й пучка соли
Козак твій. Ай, доле!
Забудь вже зрадника,
Приведе до лиха.
На лаву схилися,
До Бога молися.
Йой, мамко, ой леле!
Няй порох світ встеле,
Най серце вже всушить -
Як біль той'ня душить!
Нема на те ради,
У нім вся розрада.
Не жить мені днину -
Люблю я, ох, гину.
Та годі бо! Жінко,
Неси калганівку.
Піду я до свата,
За дівку питати.
Та цить мені, хутко
Збирайся'но прудко -
Весіллє гуляти,
До зорі не спати.
День третій вже рано
Село все нарядне.
Хати й молодиці,
Сади й відданиці -
Гудуть поправини,
Вітають родину.
Музики в лад масно.
Йой, люди, як красно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681178
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Ця осінь
так безпрограшно гірчить…
(а я не знаю, як її минути)
Я ще не знаю, тільки рветься мить
на атоми
в бастиліях цикути…
І ти мовчиш –
у тобі сто доріг,
сто берегів… і сто світів незримих…
Ще зараз ти помилувати б міг
мене на цій
слизькій арені Риму…
Лише юрба
так жадібно кричить
в незборному покликанні – Убити!
…і осінь – так безпомічно гірчить.
І ти…
…і вже нічого не змінити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681292
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Ні, не шукаю. Не вдарю об палець - палець.
Слів на піску не читатиму, що писав.
ЛІТО - невдячний хлопчик... Злодюжка... Заєць...
Що у траві мого серця згубив окраєць,
селфі зробив на прощання і... П'ятами накивав.
Ніч наливає по вінця сливову тьму.
Ні, не сумую.
Як я за ним суму...
You...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681157
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Зібрала на долоні пташенят,
Довірливо принесла вам до хати:
Водиці трохи дайте, та зернят,
Їм простір дайте - високо літати!
Давно вони вже просяться в політ,
В гнізді сидіти довго їм несила!
…Ви ж в годівницю підкладали лід,
Ви підрізали помисли та крила,
Шалені круки каркали здаля,
Ховаючись за різні циркуляри…
…Птахи летять! Далеко вже земля,
Громи позаду, блискавки та хмари!
Не зупинити – вільний той політ!
У кожного в душі – озвуться вірші
Що я з любов’ю випущу у світ
Свій, власний, незалежний, вільний, ІНШИЙ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680293
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 30.07.2016
У присмерку зеленоі габи,
в густій траві смарагдового літа,
у піжмурки ховаються - гриби...
І - діти...)
А квіти жовто бамкають у дзвін,
у брязкальця калатають тоненько,
Бо вистрибнули й зникли у траві
Ой леле! - Карамельки... М'ятні... Дві...
З малоі поцукрованоі жменьки...
Гай-гай,Князівно... Плакати - дарма!
Лиш уяви: в Мурашковім Палаці
( далеко у колисці спить - Зима...)
ті карамельки принесуть на таці
Веселому рудому Королю
і Королеві - на бучнім весіллі!
І буде карамельковим "Люблю..."
І м'ятним- те мурашкове застілля
в таку ясну осінню синю днину
Де ми з тобою,Серце, - на гостину!
А поки Сонце - Літа Генерал-
заплакане твоє цілує личко,
Гайда зі мною! - міряти - на бал! -
Зозулині - твій розмір) - черевички...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680663
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Ходить Ціпа у дворі,
Гордо дзьоб піднявши -
Нехай знають кури всі:
Пір"я не зім"явши,
Найсолодше він зерня
Взяв у Індюшати.
І не стане більш ні дня
Коту потурати!
Хай той сильний і прудкий,
Ціпа вже все знає -
Якщо клюнути в ніс - злий
Кіт завжди втікає.
Й ти, Курчаточко мале,
Не хнюп милий носик -
Цуценятко вредне те
Накрути за хвостик.
Не важливо ж - два вершка,
Чи під три аж метри -
Віра в себе, знай, чіпка
Страх спроможна стерти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680510
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Нас убивають поодинці,
Винищують, немов кротів,
Куди ми йдемо, українці?
Народе, ти цього хотів?
Нас убивають поодинці,
По тюрмах садять, мов вовків,
Опам'ятайтесь українці!
Збудіться із глибоких снів!
Нас убивають поодинці,
Із Заходу на рідний Схід,
Ми теж народ- ми українці!
Та чом для нас закрився світ?
Нас убивають поодинці,
Та й кажуть, що нема війни,
Це ж ваші діти, українці!
Життя віддали без вини.
Нас убивають поодинці,
Винищують без жодних слів,
А ми сліпі, ми мов чужинці,
Народе, ти цього хотів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679915
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2016
Не желай мне счастья ты,
Вдовая подруга.
Кроме сущей маеты
Не видать потуги.
Всем ты, вроде, удалась
Можешь быть довольна.
Только с мужем не срослась
Ты любовью вольно.
Не смогла сберечь его
Силу не дарила.
И во всем его порой
Очень ты корила.
Можем мы желать того,
Что имеем сами.
Если нету у тебя -
Не спеши словами.
И здоровьем не делись
Не желай ты людям
И, конечно, не сердись
Дружбу опаскудим.
Как мне радость заиметь
Чтоб желать свободно?
Так на солнышко смотреть
И глаголить вольно.
И с рассветом здороветь,
А с закатом гаснуть,
Чтоб проснуться вновь, запеть.
Что на сердце – сказка.
Вот тогда я поделюсь
От души, подруга.
С силой жизни помолюсь:
Пусть ты встретишь друга.
Как часто желают нам люди того, что не имеют сами. Особенно страшно, когда коллективно(на свадьбах, за столом с рюмкой в руке) желают радости, здоровья, счастья.
А желая, не осознают, что сами несчастливы, нездоровы и не знают радости в той мере, в которой возможно желать и делится ею.
Рюмка и ее содержимое тут же отправляет любое пожелание в темные миры...Вот уж бесы куражатся!
А ведь пространство принимает не вербальное ваше пожелание, а состояние ваше. И его передаёт тому, кому ты желаешь.
Может поэтому у нас столько разводов?
Точно знаю, что это одна из многих причин того, что пышные свадьбы и дни рождения имеют нездоровые последствия.
Желайте того, чем готовы делиться.
А я делюсь с каждым, кто читает сейчас - радостью своей каждодневной - я над ней работаю каждою утро, с солнышком, на рассвете - берите, дарю!
Здоровья вам желаю - я его сама себе заработала изменением состояния своих мыслей, отпусканием обид и прочего ненужного хлама из своего сознания.
Желаю вам стойкости духа - я его тоже воспитываю в себе каждый день.Для этого нужно каждый день делать то, что тебе трудно или неприятно.
А у мужчин еще один замечательный способ. Но о нем - лично, в скайпе.
И желаю вам вкусной, полезной еды - меда, орехов, творога настоящего!
Берите, делюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679708
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 24.07.2016
- Здрастуйте,пане Лікарю. Так, я - тут...
Та, що сміялась у вічі і промовляла:
- Стріли у серці? ...надій кровоспинний джгут?
- Що Ви, отямтесь! У мене - чіткий маршрут.
Тими дурницями я вже "відхорувала"...
Виросла, вистигла, вийшла на рівний шлях:
а) ніжних амурчиків - кинувши на поталу;
б) квіти лишивши незірваними - в полях;
в) всіх соловейків неслуханими - в садах...
В мене - холодний меч і міцне забрало...
В мене - дракони, безодні, палітри, сни...
я НЕ ЧЕКАЛА ні зустрічі, ні - Весни.
...тільки все стало-
ся
і...
Мене - не стало.
- Знаєте, Лікарю, хворість приходить як?-
довго ЙОГО не чуєш і - все не так,
літо стає, наче осінь - терпке на смак,
сам із собою до бою ідеш уперто
...і...
Падають вежі, ламаються вщент мечі...
На голуБІВ обертаються всі сичі,
і відлітають - до Нього... бо уночі
раптом - до смерті- почути б...
нечутне
- Де ти?
...й звісно - безсоння,слова, лихоманка, пульс...
І колективна втрата рівня IQ - у муз...
...Різні мурахи
у МОЗКУ дають концерти.
З тими мурахами, Лікарю, геть біда -
в них там - мости Мірабо, рятівна вода,
плачуть на сцені Офелії і Джульєтти...
Цілодобово - аптеки, кіно, таксі...
І безупинно повторюють геть усі
ставши у храмах мурашкових
на коліна
Лихо!- неначе молитву- його ІМ'Я
те ,що забути я легко й давно повинна.
бо - не зі мною...
Не мій.
Не для мене...
І я - не я...
Слухав байдуже усміхнений ЛІКАР ЧАС.
вправно вистукував пальцями "Венский вальс"...
чухав борідку... мугикав під ніс ледь чутно...
( Знехотя серце моє на шматочки рвав
і молодому хорту під столом кидав.)
- ось,що Вам можу сказати я - Лікар Час -
Вашу хворобу лікують не ліки - ЧАС...
Щоб віднайти вам загублену Вас - для Вас
тричі на день по крупинці - у чай... У квас...
й - жодних віршів.
ну... Бувайте.
-Агов... Наступна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679791
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Про що мовчиш, старий розлогий клене,
Ось тут, на перехресті двох доріг?
Чом листя твоє, сонцем обпалене,
Приречено летить мені до ніг?
Що бачив ти за стільки довгих років?
Як вартовий для світу і для нас.
Перелічив мільйони людських кроків,
У вітах заховавши нишком час.
Тут дітлахи у спритності змагались
На гілля залізаючи хутчіш,
Кохані у нестямі цілувались,
В кору нещадно увіткнули ніж.
Ним серце малювали зі словами:
" Оксана + Василь " разом Любов.
А потім йшли окремими стежками,
Ніколи й не цілуючись, немов.
У поле косарі ходили зранку,
Допоки на траві іще роса.
І сонце в помаранчевім серпанку
Повільно підіймалось в небеса.
Он грядка в бур'яні. Там кожну осінь
Трудився рік у рік один дідусь.
Засмаглий, зосереджений і босий.
Цьогоріч не прийшов сюди, чомусь...
Ти бачив все: й веселощі, й печалі,
І молодість, і старість на землі.
Літа пливуть, а ти пильнуєш далі
Людські надії, мрії та жалі.
Скажи хоч щось, старий розлогий клене...
У вічності ти наче оберіг.
Танцюють вальс листочки біля мене,
і падають приречено до ніг...
22.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679578
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Хто ти така в світі Його?
Навіть не мрія...
Марно згорить спрага свого -
Роса на вії.
Терпко злетить зорею вслід
Стогін глибокий.
Миті ти лиш, примхи політ...
Погляд високо
Цільно спішить в марево хмар,
Губить твій поклик.
Сяйво чіпких владних примар
Спопелить дотик.
Мрієш усім бути Йому....
Сном хоч навчися!
Спокій в тобі, мир, глибину
Знайде. Розлийся
На тисячі митей дрібних
Сонячних голок
І проривай душі пустих
Химер ти тонко.
Хто ти така? Навіть не гріх!
Сон легкокрилий....
Ляжеш ти - тінь біля повік -
Спи-спи, мій милий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679559
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Випущені слова
Стрілами в ранах.
Просто забудь ти їх!
...Ніжний серпанок
Ночі окутає злість,
Мов тихе "вибач"...
Гострий непроханий гість
Спокій цей знищить -
Фрази останньої біль,
Повний зневаги.
Важко зліпити в собі
Знов рівновагу.
Голосно ранять слова
Повні емоцій.
Рідні пробачать тобі.
Чи ж того досить?
В гніві катарсис знайти
Знаєш, так просто.
Стриматись силу знайти -
Ознака росту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679605
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 24.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016
Только ступень.
Задержка на ночлег.
И светотень. И всепрощенье Бога.
И бесконечно сладостный побег
В страну теней…
на свет единорога…
И это
Ощущенье пустоты!
И полноты! - почти одновременно.
Ступень. И превосходство простоты
Со мной случится,
знаю, непременно…
И эта
Ускользающая нить
От колыбели, и к подмосткам рая…
И не простив себя, весь мир простить.
И - обрести!
навек его теряя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678588
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Ти звісно знав,
Що слово, влучне слово
Із серця пласт застиглий зрушить враз
І розмете умовностей окови,
Та оживить банальні грона фраз.
Живеє слово, що цінніш окрас.
О так, ти знав!
Ти вірив в те,
Що сила мови, сила
Вогню запалить у душі той жар,
Який очистить від скверни і брила,
Запліснявіла від брехні нездар,
Алмазом стане, мов безцінний дар.
Так вірив в це!
Ти так хотів,
Щоб рідне стало модним,
Щоб люд прийняв, щоб визнав гордий світ.
Ішов шляхом самотнім і холодним
Та розсипав довкола щедро цвіт...
Лиш після мук свій розпочав політ
Ти, як хотів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678596
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Заплющу очі, й полечу туди
де з рук твоїх кільце мене чекає.
І все довкола начебто зникає..,
Й мої, по хмарах топтані, сліди.
А ти у напівтемряві один,
лиш місяць у вікно тихцем крадеться.
Приляжу ніжно біля твого серця,
й зупиниться раптово часоплин.
Цілуючи твої палкі вуста,
забуду я, що це лиш сон, напевно...
У душах світло, хоч у спальні темно, -
це пристрасті імла стоїть густа.
Тримай мене, допоки день ще спить.
Бо ця напівфантазія чудова.
Тихенько, не зрони намарно слова,
не сполохни таку прекрасну мить.
17.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678605
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016
ПРОЩАННЯ
(17.07.16)
Я розпрощався вчора не з одною…
Любив і щось робив. Вони ж зі мною
Так повели себе… Не можу спати
Я в відчаї. Щоби іще жінок кохати?
Нізащо. Вони цього не вартують
Нехай це прочитають, чи почують
………………………………………
Жінок це не стосується хороших
Яким важлива є людина, а не гроші
Таких, мабуть, у світі не буває
Це не стосується усіх, оце я знаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678472
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
ПРОЩАННЯ
(17.07.16)
Я розпрощався вчора не з одною…
Любив і щось робив. Вони ж зі мною
Так повели себе… Не можу спати
Я в відчаї. Щоби іще жінок кохати?
Нізащо. Вони цього не вартують
Нехай це прочитають, чи почують
………………………………………
Жінок це не стосується хороших
Яким важлива є людина, а не гроші
Таких, мабуть, у світі не буває
Це не стосується усіх, оце я знаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678472
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Казали, що десь є пребідная країна,
Там спів пташок давно не радує серця.
І замок, де музей - для них лише руїна.
Ховають щось завжди лише до гаманця.
Казали, що в лісах ні пташечки, ні звіра,
Казали-біднота така, що Боже мій!
Вони не знають слів"любов", "надія","віра",
Вони не мають зовсім простих, дитячих мрій.
Казали, що десь є такі пребідні люди!
В країні цій живуть. Та що ж у них хоч є?..
Багато грошенят... І жебраки- Іуди
Долоні тягнуть вниз, ховаючи лице...
Як довго йшла до тебе, всі стежки
Мело снігами літечком і зрання.
Збирала я від Мавки казочки,
Писала в грубий зошит текст кохання.
Як довго йшла! Втомилася як звір.
Шукала ліжко, щоб з тобою спати.
А там... Тебе нема... Знайду... Повір!..
Бо Відонька посміє...Вас чекати!..
Яка тепер домівка! Дощ живе,
В домівці серед поля, смуток, зорі.
І гладить Бог, і слізоньки утре,
І сплять думки в відведеній коморі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678342
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 17.07.2016
"Випий мене поволі,"- твій подих лоскоче,
Звабно шепоче.
Покликом палиш безладним -
Владним.
Гнаному вітром надай притулок охоче -
Злива клекоче.
І пташеням безпорадним
Знадним
Падаю в руки тобі, знетямлений досі.
У безголоссі
Дихати важко і спрагло
Стало.
Душі зустріли цю мить оголені й босі,
Мойра на розі.
Слізьми бажання спливало -
Звало:
"Випий мене поволі і келихом повним
Стану." Жертовним,
Каменем сповненим змісту? -
Звісно."
Скрапую сангрію білу млосно-гріховним,
Невиліковним.
Виллю перлисто-ігристу...
Нині і прісно.
15.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678129
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Десь між нами кохання стояло,
Як маленьке, худе циганча.
Ми його наче псятко цькували,
А воно!.. Як мале дитинча...
То протягне долоньки, то плаче,
Байстрюча чи жаданий малюк?
То подивиться ніжно й терпляче,
І не проситься навіть до рук.
Десь стояло кохання. Здалося.
Ось роки уже збігли й нема.
Не прижилось воно... Не збулося...
Лиш шептало комусь крадькома.
Десь між нами кохання. Чи вітер?
Та здалося. І осінню ліс
Написав і з листоченьків - літер
Нам зізнання. Та з старих куліс
Осипалось лиш листя. Й дощами
Йшло десь далі, і далі. Куди?
Чи стояло кохання між нами?
Чи його це були лиш сліди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678121
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 15.07.2016
[color="#ff0073"]приворожена, заколдована
на лопатки тобой уложена
я - метелица лепестковая
цветом сакуры да в терновое
ароматами летне-пряными
солнце-звёздными и медовыми
поцелуями страстно-властными
приворожена, заколдована[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678070
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 15.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2016
Коли торкнешся
Чорної струни
У мене на чутливому зап’ястку,
Які згадаєш мантри давнини,
Щоб обійти,
щоб обминути пастку?
Які для втечі
Обереш шляхи?
У хмарах зникнеш?.. невловимий месник…
Мелодія вже лине від руки…
Шляхів – нема!
немає! перелесник…
Які знання прадавніх
Світлих рун
Шукатимеш… як по коліна – море?
Мелодія із серця темних струн
Гірчить п’янким
настоєм мандрагори…
І не питай
Що сталось за віки
Зі мною, що минали перелітно…
У водах надто чорної ріки
Так переможно
розіллється світло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677874
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 15.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2016
Ты мне сказал: «Поговорим…»
И что-то ёкнуло… проснулось…
Как будто бабочка коснулась
Души - сияньем расписным.
Смеяться, или умереть?
Дрожат и пальцы, и ресницы…
Должна ли бабочка взлететь?
Душа – сумеет ли раскрыться?
Не понимаю, как в бреду:
Люблю ли, плачу, ненавижу…
Сегодня – я тебя увижу.
С обрыва – в пропасть упаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678101
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 15.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
Величавые горы в тумане застыли.
Вековое молчание - звучанием в ушах.
Людям много они о любви говорили.
Не понять им людей – только слезы в глазах.
От восторга ли – вечность Земли узнавая,
От печали – кого-то в горах потерял,
Тут расщелина каждая очень живая -
Человек эти скалы к себе примерял.
Приэльбрусье…Преддверие взлетности мыслей,
От восторга немеет все тело внутри…
С каждым шагом и небо становится близким.
Ты спроси у себя – а дорос ли в пути?
Безоплатное право на жизнь доверяя
Альпинист оставляет прощенными всех,
Каждый раз навсегда, как навек оставляя
Лишь горам завещая свой радостный смех
Камнеломка моргнула, кивнул колокольчик -
Наступить не посмеет любитель вершин.
Нить у жизни теряя схватиться за кончик
Неубитый цветок там тебе разрешит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676955
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Я сьогодні згублюсь у часі,
Відпустивши свої турботи.
Пліткарі, що до бесід ласі,
Запитають цікаво " Хто ти? ".
Я сьогодні лечу, як птиця,
Пісню вітру всім серцем слуха.
Відповім: " Вам яка різниця?
Затуляйте міцніше вуха".
Я сьогодні співаю пісню,
Награвають мені дерева.
Повні груди набравши кисню,
Під сопілку гірського мрева.
Я сьогодні дитя природи.
Босі ноги траву зім'яли.
Ці купальські холодні води
Мені чари свої віддали.
07.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676719
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
До безхмарного ранку не склалося нам
Ні дійти, ні добігти – жадали так зорі,
Тож даремно пожертвою зно́сила в храм
Я всі перли, які познаходила в морі.
Та зіркам надто мало безцінних перлин,
Їм життя би на кін, як надійну відплату,
Сипонули під ноги промінням жарин,
Білозубо сміявся півмісяць щербатий.
Я пройшла по жаринах, танцюючий крок
Полонив і Купайла вогнистим шаленством.
Він, забувши пророчі промови зірок,
У дарунок підніс квіточками блаженство.
Позлітала пелюстячком нічка утіх,
Мій вінок вітер кинув у річку від злості.
Як взаємність палку наших душ устеріг,
Він багрянцем скропив конюши́нову постіль.
Не судилося нам ранок спити на двох,
Не зустрів нас Ярило на вищій орбіті,
Тільки лиш з-під землі, пробиваючи мох,
Ми, як брат-і-сестра, позростали по світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676614
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2016
Мишура! Недосказанность мысли
Взгяд стремящийся гнев утолить
Кони в яблоках в небе нависли
И не нам решать быт иль быть?
Но я буду я буду я буду
Пить шампанское из ведра
Предки! Слышите, грешники вуду
Я одна здесь что ли? Одна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676560
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Купали ніч схилилась до водиці,
Вдягла намисто низане з зірок,
Чарівний місяць зцілував зіниці,
Хмеліючи у чарах, мов пророк.
Дивився вдалеч поміж очеретів,
Плив на хмаринках, коси заплітав,
Де вірністю змальованих сюжетів,
Купали ніч, мов наречену ждав.
Русалкою явилася йому,
У папороті виплетені коси,
ВдягнЕна в вишиваночку чуднУ,
Свої ранкові випивала роси.
Коханням заманила до ставка,
Вдягла віночок, свічечку палила,
Аби розлука, зрадниця гливка,
Ніколи між любов'ю не ходила.
І місяць з нічкою у парі були вірні,
Де є любов- весна завжди цвіте,
Де є кохання- чари не потрібні,
Де сонце й день- життя прийде нове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676548
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
...так швидко тане на губах
цукерка ягідного літа...
Втрачають глузд і спокій - квіти,
вдягнувши сукні оксамитові
в залитих сяєвом садах
де Сонце - бог, лакей і пан,
зрадливий жадібний коханець
цілує губ вологий глянець
І цій... І тій... І тут... І там...
І - божеволіють вуста!
І зріють ревнощі і вишні...
Де чути "твій!" і " не залиш мене..."
Коханки ,втім, стають "колишніми",
забуті легко... Та... І та...
Бо помережить осінь мить
одквітлим спогадом про літо -
замерзнуть босо сухоцвітами
в обіймах вічноі зими...
А поки... Сонце золоте
гультяєм котиться по небу...
Мені б не думати - про тебе.
Мені б - не відати про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676509
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2016
Кохав чи не кохав? Яка різниця?
Байдужість в'їлась в душу і проїла.
Тепер і не живеться, і не спиться.
Вона... Мене до завжди отруїла...
Чи дощ, чи сніг? Чи весни, а чи зими...
Ось так можливо жити неживою.
Я затоптала у могилу рими,
Обшивши літери напівканвою.
Чи злість? Чи біль? Чи смуток, чи жахіття?!
Яка мені тепер скажіть різниця?!..
Молюсь лишень... Щоб через всі століття
Бог захистив, кого люблю!.. Спідниця
В душі моєї зовсім розірвалась.
Нехай...Де для душі купити ниток?..
Я всіх люблю... Та я... Не зізнавалась...
Бо ця любов і є лише мій статок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676036
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Вона пахне
морською свіжістю
і J’adore,
і волосся її
вилискує,
ніби глянець…
В час, коли
надвечір’я змінює
свій декор
і ховає
за обрій сонця
палкий рум’янець,
вона входить
у літню спеку,
як гострий ніж,
розтинає
нагрітий прострір,
пульсує нервом…
І багряно кровить
небес
ножовий поріз
на густий і зелений
морок
старого дерева.
У відчинені вікна
протяги
хрипло дмуть,
і полощуть
солоні бризи
вуаль фіранок…
Вона пахне J’adore
і сниться
вночі йому:
на безлюдному пляжі
кутається в серпанок…
Мов простромлена
списом сонця
на тлі піску,
бронзовіє
і манить сяйвом
густа засмага…
І спиває до дна
поставу
її тонку
шоколадних
його очей
ненаситна спрага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676129
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Я прозора текуча мінлива вода.
Ти вглядаєшся в гладь ту, у море.
То примхлива глибінь, то мутна мілина.
В одній крапельці ловиш простори.
Тихо чайка знов квилить жалем...
А на серці любовний в нас щем.
Невагома, мов бриз, чи тяжію дощем
Все пірнаєш сміливо, омитий
Океанами мрій. Вниз іду камінцем,
Щоб ступні твоїй опір зловити.
Мить - і в морі буремнім штормить...
Нам кохання в стихії ловить.
Вітре, хвилею змий втому з рідних плечей,
В барвах півдня окрась любе тіло.
Прослизну по щоці теплим штилем ночей
На вустах соляним щоб зомліло
Літо чистим у нас кришталем...
Ми до сонця удвох попливем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675855
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Мне тебя не хватает, до боли в закрытых глазах,
И бороздками слёз прорывается горечь наружу,
Как святая слеза на забытых давно образах...
Но ни словом, ни звуком молчанье твоё - не нарушу.
Нет, ты можешь, конечно, о многом со мной говорить,
Но пустые слова забивают сознанье, как ватой.
Я сквозь морок иду. А могла б - над землёю парить.
Только в том, что люблю до сих пор, разве я виновата?
Разве в том, что настал, виноват этот летний рассвет?
Это птиц щебетанье - кому и когда помешало?
Ты беспечно уходишь, лечу я голубкой вослед,
Прижимаюсь сильней, натыкаясь на острые жала
Безразличия. Этой фальшивой струны.
Тех изысканных пут, что взрастили, вскормили мы сами.
Мы друг другу давно ничего, ничего не должны,
А могли б говорить бесконечно и нежно - сердцами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675255
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 03.07.2016
Ще доля секунди -
й оновиться твій циферблат…
Хвилина мовчання - і світло проллється зі стель.
Ти випустиш джина з його найтемніших палат,
щоб вкрити морями
піски усіх спраглих пустель…
І там закричиш –
так протяжно… так глибоко й дико...
Маленька принцесо, яку віддала йому роль?
Чудес не буває. У світі, де око – за око,
зітри усі файли новин -
джин втрачає контроль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671624
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 03.07.2016
Мій малесенький білий і сонячний "Port Lligat",
де рибальських човнів ще блукають солоні душі.
Де кімнати здаються за безцінь... З усіх принад
Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші,
А блаженна самотність. І голос - у кожній мушлі.
І примарні фрегати. Далеко... Далеко... Над...
Що над ними не владні ні спомин, ні біль, ні час,
ні піски золоті, ні примхливе зелене море.
Обивателі цідять із пластика теплий квас
і фіксують на гаджети літа палкий анфас.
І уперто лунає стареньке терпке Amore...
Не про нас.
Втім... У тому напевно і є золотий резон -
позбуватись Піщаних Замків в жаркий сезон,
там, де відчай у губи цілує безкрайнє море...
І містечко, забуте богами - примара, сон -
безнадійно - вже вічність - чекає
на Сальвадора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674805
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 03.07.2016
Не буду я довго тужити,
тримати не буду зла.
А буду без тебе жити так,
як з тобою могла б...
Неначе хтось невагомий,
як промінь ясний за вікном,
ЗаглЯнув у серце, додому,
і знову прикинувся сном...
**********************
Не буду ночами тужить я,
держать я не буду зла.
И без тебя буду жить я так,
как с тобой бы могла...
Как будто бы кто-то знакомый,
как солнечный луч за окном,
Вошел, отогрелся, как дома,
и снова прикинулся сном...
19.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674330
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 03.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2016
Перелети через барьер
Простой, обыденный, домашний.
Он гулко пуст, как день вчерашний
В полутонах из полумер...
Ты пауком ползёшь по них,
Сплетая сети из иллюзий,
Глотая горечь от диффузий
Основ, почерпанных из книг.
Окуклись верой неземной.
Надежд птенца корми слезами.
Смотри закрытыми глазами,
Ищи себя в себе самой...
Из кельи сумрачной - прорвись,
Не вспоминай, что стала старше!
Будь ярче, радужней и краше,
Взлетев в безоблачную высь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674325
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 03.07.2016
Море – это не просто надежд ручьи…
Это текущий шёлк, что с тобою будет.
Падай в него ничком, проникай, кричи
Чайкой, летящей прочь от забот и будней.
Телом, душой омытой его коснись,
Пенная стая волн всю тоску прогонит,
Словно застывший чёлн, на песке усни
Розовым лепестком на земли ладони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675795
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Відпусти мене в дощ,
Коли злива періщить в стріху
(бо зруйновано храми… і шансу на сповідь нема…)
Прожени мене в дощ, всім сусідам моїм на втіху…
“так ніхто і ніде…
раз на тисячу літ”… зима...
Не шукатиму слів…
Не чекатиму їх від тебе.
Вечір встане між нами останньою з наших прощ…
Знаю, після грози ти прихилиш до мене небо,
Але зараз я йду,
Аби влитись в безмежний дощ…
Ти відпустиш мене,
І вдихатимеш запах липи…
І впускатимеш світ, що живе за твоїм вікном…
(…доки ми ще живі, доки він нас не знищив, не випив!
Доки нас не спустошив
цей вечір з подвійним дном)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675639
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 03.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2016
Літо гаряче пахне суничним джемом,
Ваблять вуста солодкі, як мед, липкі!..
Зорі далекі, ніби вогні Сан-Ремо,
Вкотре нам двом не вистачило квитків…
Жалять високі ціни, немов медузи…
Втім, нам не зле і тут, головне – удвох!
Космосу хвилі ловимо на «блютузи»,
Теплий асфальт провалюється, як мох…
Погляд у тебе – градусів десь під 40,
Аж пропікаєш тіло! .. І я – пломбір:
Тану, немов під сонцем, течу додолу,
Крихтами шоколадними – на папір…
Вулиці людні, збовтані аж до піни,
Літнє кафе – кораблик у місті мрій…
Навперегін автівки, немов дельфіни,
В руки штурвал – і наздоганяй мерщій!
Ві́зьмемо курс туди, на далекий острів –
Ложе, накрите хвилями простирадл…
Свистом тугих коліс розгойдало простір,
Ніби протяжним скрипом нічних цикад.
Поки лечу з тобою і просто мрію,
Кутаюсь, як у плед, у казковий світ,
Ген ліхтарів недопалки млосно тліють,
Іскрами розсипаючись нам услід.
Ну, а коли дістанемося кімнати –
Двійко нічних блукальців у пізній час,
Десь загориться світлом вікна квадратик
І за хвилину кліпне, сховавши нас.
[img]http://41.media.tumblr.com/b1aeca596d77c1d08e2593e95ceabe90/tumblr_nzk9wdZiZW1sqwlqgo1_1280.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672963
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Своє серце зігрію ромашкою...
Шкода щастя... Загублена мить.
Я сорочки торкнусь бідолашкою...
Душа гірко слізьми забринить.
Рано-вранці босоніж травицею
Назбирати біжу промінців...
Вони будуть моєю скарбницею...
Нехай нищать з думок камінці!
- Як кохали!.. Нас сонечко бачило...
В піднебесся злітали удвох...
Чи хоч щось для розлуки би значило...
Щоб почула молитви обох!..
- Я чекаю... Хай час лине птахою...
Шаленіє до самих сивин...
Зникне біль з неминучою плахою...
Проростає в минуле полин.
- Щастя знайде нас! Де б не губилося...
Ми нап`ємось його досхочу...
Мрії збудуться! Так нам судилося...
- Вірю в казку... в добро... - шепочу.
17.06.2016 г.
Фото з інету.
---------------------------------------
Верю в сказку...
Я согрею сердечко ромашкою…
Напою душу чистой росой.
Тело крою знакомой рубашкою...
- Мое счастье сейчас не со мной...
Босиком по траве ранним утречком
Побегу я лучи собирать!
Пусть покоем украсят минуточки...
Пусть помогут любимого ждать!
Обнимая нас, солнышко видело,
как взлетали вдвоем к небесам...
Как разлука жестоко обидела...
Не прислушавшись к нашим словам.
- Я дождусь. Время быстрою птицею
Пронесется под небом седым...
Дни тяжелые легкой страницею
Нам покажут, что прошлое – дым.
- Что хочу – обязательно сбудется!
К звездам просьбу тихонько шепчу…
- Счастье будет! Оно не заблудится...
Верю в сказку, в добро и мечту...
17.06.2016 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672814
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Чаклунко зваблива, ти знаєш про власну красу?
Яка ти п'янка у одвічнім своїм супокої.
На осуд до тебе і мрії, й тривоги несу.
Розради напитись, чи тиші невтішно-терпкої.
В тобі - океани загадок, моря таємниць,
Емоцій людських, почуттів і гріхів опівнічних.
Втікаєм до тебе зі світу буденних в'язниць
У вимір заблуканих тіней і звуків магічних.
Наосліп ступаючи стежкою хто зна куди,
Під ковдрою хмар темно-синіх, в обіймах у вітру...
Чи папороть нам замережить цвітінням сліди?
Й змалює свою, невідому нікому, палітру?
Які ще секрети ховаєш, царице земна?
Чому не розкажеш про те, що ти чуєш по світі?
… Мовчить так велично, і так непохитно вона.
Лиш в темряві тихо тремтять і шепочуться віти.
14.06.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672344
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Сірооке дівча
У полоні глухих кутів…
(Світ не вірить в це… світ колише мою колиску…)
Я тебе не стрічала в ніякому з тих життів,
Я забуду тебе,
щойно вікна натру до блиску.
Щойно вихопить вітер
Із книг амплітуду снів,
І відпустить в ніч ореолом стрімкого сяйва.
Розбрелись антилопи у преріях почуттів…
(Ти малюєш мені
небеса і готичні мальви…)
Це пристанище німф,
Полководців, сліпців, вождів…
Передсмак грози. Атмосфера низького тиску…
Не дістатися берега в жодному із човнів…
(Світу байдуже це…
він колише мою колиску…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672331
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Вступаю в тень от Золотых Ворот,
Как будто к новой книге прикасаюсь.
Передо мной история встаёт.
С величьем этим рядом я – чужая
Для этих замков с ликами химер,
Каминами, парадными, лепниной…
Барокко, классицизм, а здесь модерн,
Кариатиды выгибают спины,
Ажурные свисают фонари…
А мне – вперёд. О, где ты? Где ты? Где ты?
Всё холодеет у меня внутри,
Нет никого – для мудрого совета:
«Куда идти? Куда же мне теперь?
Где отдыха искать мне и уюта?»
На Гончара прошла – не без потерь,
Потратив драгоценные минуты
На поиски. Но бесполезен зов.
Ты далеко, не позвонишь, не слышишь…
На Рейтарской застряла я… Позор!
Хочу с тобой увидеться – всё тише,
Головоломки пазлы не сложив,
Отчаяньем шаги и силы меря…
Куда, куда теперь мне – подскажи!
Невосполнимой видится потеря,
Склоняюсь я вернуться с пол-пути…
Старинных улиц латаные раны
Как будто не дают тебя найти.
Забор от стройки, стуки, шум и краны.
Вот женщина. По виду сторожил.
Всё оказалось просто, здесь же, рядом.
Вздыхаю. Тень от здания дрожит,
Но я уже её ласкаю взглядом.
Листается страницами из книг
Мой путь – такой запутанный и странный.
Здесь – реконструкция. Бедлам венчают краны.
Не потеряй меня! Иди на них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672243
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Сонце, не грієш,
Як гріло колись… колись…
Диск твій червоний блукає тепер заплавами.
Це - перемир”я світів. Це- кінець! Котись…
Просто котись собі
поміж снігами й травами,
Де за моїм горизонтом
Твій подих зник…
Тиша. Вода. Не торкайся цієї готики.
Лиш переспівниця мій перехопить крик,
Як на долонях
палатимуть твої опіки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671844
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Холодом ночі,
Страхом невідання
Кутає сни
Темрява. В очі
Сипле вивітрені
Мрії весни...
У млині Доля
Невідворотно
Зітре роки.
Жорнами Часу
Втисне самотні
Болі в Віки...
Пам"яті стоги
Вітер розхристає,
Дощ змиє слід.
Тихий лиш стогін
Ночі насвистує
Десь в небозвід:
Тлінне минає -
Розпач і радість,
Голод, екстаз.
Небо вбирає
Мовчки, байдуже
Холодом нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671821
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2016
Закручена
Спіралями із буднів,
Воланнями – у серця пустоту,
Питаннями: «Що далі з нами буде?
Чи я колись до себе доросту?»
…Зберу – вузлом закручені спіралі,
Як спраглий кущ листочками росу.
Через потік величний магістральний
У тишу парку біль перенесу.
З асфальту на траву переступаю.
Тут пахнуть медом липи вікові.
Зелені руки міцно біль хапають
І розсипають – цвітом по траві.
Живицею у мене входить тиша.
О, ні! Співає щемом солов’я,
І накривають спогади колишні,
І виринає з пам’яті ім’я…
Цвіте жасмін. О, скільки в ньому сили
Та ніжності! Душа уже щемить.
Ми обійнявшись тут колись ходили…
Не час мені – назад. Іще хоч мить!
Іще хоч мить пилинкою у раї!
Ще накриває голову гілля…
Обов’язки – суворі самураї
На дно ховають все ж твоє ім’я…
Мені пора. Пора. Іти повинна.
Прощаюся, як струшую росу.
Та потайки я квіточку жасміну
В очах, у серці бережно несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671740
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
[i]дякую за натхнення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671691[/i]
[color="#0091ff"]уві сні я побачила очі
блакитніші за всі небеса
і що ти відпускати не хочеш
і що є поміж нами краса
а іще океан із любові
він прозорий як Божа сльоза
він дарує і крила і зорі
не згасає коли і гроза
і що серце неначе вітрильник
лине, прагне, до тебе летить
п'ята ранку і роси в краплинах
діамантом кохання бринить[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671724
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Відгородити ся.
Відгородитись.
Звести на цій межі ожинний тин,
Щоб я могла до тебе прихилитись,
Щоб самотою ти не цвів один.
Моя любов – мереживні півонії
Лякається чужих незграбних рук.
Хоч біла я – цвіти мені червоним.
Шовковий дотик, відгомін та звук
Лягають пелюстково на стежину.
Пелюстку кожну – буду берегти.
Моя межа прихована ожинна –
У сад оцей чужинки – не впусти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671194
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Вот дерзость - в стойку, все долги - к барьеру!
Вновь память, в амнезии утонув,
К чертям пошлет былые полумеры,
Когда дыханье наше на кону.
Бросок! Еще один, затем десятый,
Страсть обоюдна - быть или не быть?
И кожа, разливая конденсаты,
От пламени пытается остыть.
Следы уколов и порезы нервов -
Решенье душ; что зло, а что добро?
Слияние вне времени, наверно,
Спирали неустанный оборот.
И распластав, вольет душе забвенье,
Весь разум понемногу растеряв.
Остановись, прекрасное мгновенье,
Вручив ключи от пряных райских врат.
11.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671611
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 12.06.2016
«Третя ріка - це Гіпаній, її джерело в Скіфії
і починається вона з великого озера,
навколо якого пасуться дикі білі коні.»
(Геродот)
Сколоти женуть коней
До мідної річки Калай,
Воїни лат лускатих
Кметі трави запашної
Женуть комоней чорних
На пагорб шаленого вітру,
Женуть на офіру Сонця,
Офіру Мечу і Небу:
Арею - нестримному вершнику,
Папаю - вершителю грому.
Пахне гіркий полин,
Скриплять ясенові вози,
Ступають важкі копита
Чорних коней степу,
Луною на цей стукіт
Кричить у блакиті сокіл
Знаком святим Папая,
Словом Закону Степу.
Праматір людей Апі -
Жінка-змія мудра
Кличе сколотів за обрій -
На схили священних пагорбів,
І кожен воїн сонце
Несе віковічним знаком
Золотом на сагайдаку.
Час довгих мечів і заліза
Дзвенить у прозорих хмарах,
Скіфи женуть комоней
До пагорбу треби і тризни,
Йдуть до кургану офіри.
Солодка вода Борисфену
Сповнює їх жили.
«Ми йдемо до тебе, Сонце!» -
Співають патлаті сколоти,
Їхню звитяжну пісню
Повторює в небі вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671584
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 12.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2016
У ніжності - твої очі,
У пристрасті - твої вуста.
Коли мені щось шепочеш
Надія, мов цвіт, пророста.
Не здамся, не здамся я ... та..
Як можу тебе прогнати?
Пригріти змію розлуки?
Як в марева - твої шати,
У пестощів - твої руки.
Віддати себе на муки?
Не можу, я так не зможу...
Не вб'ю у собі бажання.
Всю зброю покірно зложу,
В обіймах зника вагання,
Обличчя твоє - в кохання.
В кохання..........
9.06.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671292
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 11.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2016
Прийшов з війни, але не до кінця,
Душа лишилась десь на полі бою,
Із хлопцем тим, який прикрив собою,
А сам пішов на сповідь до Творця.
І досі бачить він його у сні,
Як прагне побратима врятувати,
Прокинеться, щоб сон той перервати,
А потім довго курить у вікні.
Прийшов з війни, та серце лине в бій,
Бо перемир’я - вигадка проклятих -
Стріляє хлопцям в спину, ріже п’яти,
Бо то не мир, як ворог ще живий.
Прийшов з війни, та рани ще печуть,
І гіркота від дум, не від горілки:
Хто пише кров’ю їх, бійців сторінки,
Що потім помилковими назвуть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670790
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Хвилями втома накочує
Нагла і вперта,
Втома любити... Ліпити
Ходу, голос, день.
Тиха апатія ось, біля ніг
Розпростерта
Кінчики пальців остуджує,
Ніжить міґрень.
Пристрасна й тепла,
Характером в гострий вулкан.
Світ так вимогливо знову
Чекає вогню.
Звичкою зловлена тісно
В болючий капкан
Лава холодна, всередині
Мовчки горю.
Дайте мені вже дотліти!
..Без вибухів, сажі...
Сірим туманом втекти
Від стихійних терзань.
І на світанку росою
Криштальні пейзажі
Знову омити душі
Від столітніх блукань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670784
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
[i]Навіяно віршем "Таємне" Серго Сокольника [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670308
Недоброю... недоброю назвав...
Вона ж молитву в темряві творила,
Ходила в срібнім сяйві поміж трав,
На рани зілля - над вогнем варила...
Не кланялась ні місяцю, ні дню.
Сновидою - літала по кімнатах,
Назустріч благодатному вогню
Над прірвою - ходила по канатах,
Щоб захистити від облуд та зла,
Проклять, наруги, що його бентежать.
Життя віддати - тільки не могла.
Воно і так йому - усе належить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670725
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
О ні, то не трави,
Не трави в медових лугах…
Не зорі на плесах, не сонце, не місяць, не вітер…
То ти віднайшов й пригубив на гірких берегах
Мене учорашню,
лише не зумів відігріти…
І я залишаюсь
На гострому лезі ножа,
Де кожен твій подих - це шлях у нову божевільню…
Коли поміж нас лиш єдина реальна межа-
Не зорі, не вітер,
не трави, не трави… повільно
Зникаю з радарів,
Вокзалів, стежок… дарма…
Ніхто не підкаже реальність усе, чи сон це?
Коли поміж нас вже й найменшої крихти нема…
А те що залишилось нам,
що зосталось - не сонце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670720
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Ви їдете… порепані вуста,
Що без цілунків відлітають шматтям…
Так на стернищах скошених отав
Лежить туман – холодним сірим платтям,
Що душу вихолоджує – до дна…
Ви їдете… На вас там хтось чекає…
Бринить гудками синя далина,
За потягом – душа моя рушає,
Покинута, ховається в куток,
Ще мить, незримо – коло вас побути…
Моє ім’я не впишеться в квиток -
Відкинуте, зневірене, забуте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670703
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2016
Знову сама,
Знову я на твоєму березі,
Океане мій, під ногами гладенька галька.
Пригорни мене, не покинь… там, у тому вересні
Десь розбилась собі
на друзки моя печалька…
Але що тепер,
Навзамін що сьогодні матиму?
Як же сталось це? як насправді воно так сталося?!
Піднялась до хмар, розлетілась на іскри-атоми…
Несподівано так
розсипалась – я зосталася…
З павутини снів,
Із піску я її ліпитиму…
Відлітати час… кличуть гуси у вирій селезня…
Тільки що – мені? як тепер я без неї житиму?!
Океане мій,
я так довго чекала вересня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670377
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016
Жити щасливо є завжди доречно!
Навіть, коли
Світ вгризається в плечі.
Навіть, якщо
Злість чиясь свище в вухах...
Будь, їх не слухай!
Бути здоровим - це завжди красиво!
Навіть, коли
Бляклість в моді примхлива.
Навіть, якщо
Поза важить найбільше...
Будь все ж простішим!
Бути закоханим - це актуально!
Навіть, як ставки
В усіх на "реальне".
Навіть, коли
Прагматизм владу носить....
Будь! Душа просить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670295
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 05.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2016
Ты на балкон – в одном, на косы, полотенце.
И то ли смотришь в мой балкон, а то ли нет...
Уже об стены и берильца бьётся сердце,
Дрожит вверх-вниз и мой глазастый арбалет.
...Мужчин, на зло, из окон, с куревом, кишит прям...
Ноль целых ноль десятых шансов быть замеченным.
...И я старался восхищаться, телом, шире.
А ты, заметив, скок в халат с открытым плечиком.
Потом, внизу, мужчины, каждый, вулканологом,
Бил в грудь о лаве чувств, мол: было – донна голая...
01.06.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669980
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Блукав. Свою шукав долю.
Усе вірив, що "там" вволю...
Волі.
Губив душу. Стирав ноги.
Чужі вили когось з нього...
Злого.
Терпів мовчки. Ступав дрібно.
Та все ж Долі збирав гідно
Віно.
Мозоль вперто чекав діла.
В руках Теслі жага мліла...
Зріла.
Струсив лихо - зі стіп тирсу.
Вернувсь. Серце вручив Лісу...
Звісно
Ходив босий... Земля ж гріла!
І ось Вільний узявсь сміло
Діла.
Тесав темінь завжди вчасно.
Щораз стружка до зір рясно...
Ясно!
.......................................
Віно - заст. плата за наречену
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670000
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Искренне признательна за помощь моим собратьям по перу.
Темный пОлог и тусклый фонарь,
Разукрашены стены тенями.
Разлилась из души киноварь -
Болью вырвано сердце с корнями.
Рыжей гривы крутой завиток
Белоснежные плечи укутав,
Загляделся на Лунный Мосток,
Темным силам видения спутав.
Стройной ножки изящный подъем
Красной Туфельке оды слагает,
Но зловеще влечет Водоём,
Злится Ведьмочка, чар избегая.
[img]http://anqellika.narod.ru/ang.jpg[/img]
Переписывать тексты грешно
На любовь, в серебре заговоры.
Лишь дневник, как немое кино,
Просит помощи молча у Моры.
Нанесла имя краской на грудь -
Ближе к сердцу и вся встрепенулась:
"Небо, сглянься и не обессудь"...
Но печально Луна улыбнулась:
"Заклинаньем не приворожить, -
Солнце ночью, увы, не отыщешь.
Тебя Пламени в вальсе кружить"...
А наутро дымит пепелище.
[img]http://newlit.ru/images/articles/3034.jpg[/img]
01.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669899
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
“Ніч така зоряна…
Десь Галя воду несе…
Ніч така…” (я зупиняюсь за крок від стоп-кадру)
Він дивиться в очі. Він знає геть чисто все.
Він розкладає
для мене абракадабру.
І я завмираю –
маленький зелений ельф…
Він не посміє (я пташка занадто рання)
Плавляться стіни, мов стиглий столітній портвейн…
Я усміхаюсь –
на сцену виходить бажання.
Звуки оркестру –
чіткіші… чіткіш… кіно
різко зникає. У горах палає ватра.
Де позад нього - мій вихід в відкрите вікно...
Крізь сонячні очі -
очі мого психіатра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669932
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Кажеш, ніжні в тебе руки ?
Забери мене з розлуки,
Дай із рук твоїх напитись теплоти,
Пригорни, зігрій коханням,
Що відболене стражданням,
Це між нами Бог кладе мости
Я тебе так довго ждала,
З тої миті зірка впала,-
Вірила і знала, що прийдеш,
Подаруєш ніжність , спокій,-
( Важко бути одинокій),-
Серед сотень, тисяч віднайдеш
Кажеш, ніжні в тебе руки ?
Забери мене з розлуки,
Поведи мене, коханий, в ті світи,
Де не буде сліз ні зради,
Я благаю, Бога ради,
Засвіти ту зірку, засвіти !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669947
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2016
Я чула жаб’ячий концерт
Зелені горла свої рвали
Так аж здригався очерет,
Найвищі ноти дружно брали.
Минула злива, вечір теплий,
Пішли лелеки на спочинок,
А я – на жаб’ячім концерті,
Промокла від росо-дощинок.
Гарячим колесом по небу
́За обрій сонечко прямує,
Хмарки спочили десь на вербах,
А жабам птах акомпанує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669799
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2016
В небо вдивляюсь. По ньому пливе
Слоник, метелик і літера "Ве",
І крокодильчик (а може, дракон)
Ледь не торкається лапками крон.
Замок пливе - в ньому Фея живе,
Далі он, лебідь і бджілка пливе.
Очі заплющу, рахую до ста -
Бачу вже квітку літак і кота.
Бачу вітрильник я і пароплав...
Вітер дмухнув - і усе розмішав...
В небо вдивляюсь. Від сміху аж плачу:
Слонометелика з хвостиком бачу,
Лебідь, от цирк, осідлавши кота,
Ловить те чудо уже за хвоста.
А крокодильчик (а може, дракон)
Ласує смачно собі літаком.
Замок десь зник. Пароплавобджола
Жалить вітрильник (яка ж вона зла!)
Далі он, вже квіткоконик приліг...
- Дякую, любі хмаринки, за сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669239
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 31.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
Коли загораються зорі,
А місяць гуляє дахами,
І вітру крильцята прозорі
Жонглюють чарівними снами,
Тобі розкажу тихо казку,
Пухнасте моє Кошенятко.
Заплющуй очиці, будь ласка,
Бо час уже грайликам спатки.
На стелі гойдає дрімота
Якісь візерунчасті тіні -
Немов відкриває ворота,
Щоб в хату ввійшли сновидіння;
Залишимо печива трішки
І чашечку м'ятного чаю
На столику, побіля ліжка, -
До тебе нехай прилітають .
Присядуть нехай на подушку
І крильцями ніжно лоскочуть,
І тихо шепочуть на вушко :
"Спи, Котику, доброї ночі... "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668721
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2016
Трамваї порозвозили блондинок,
відсаксофонив вечір саксофон.
Чудова ніч... Мене на поєдинок
не викличе ні вірш, ні лист, ні сон,
ні вчасно "відфутболений" ромео,
ні звично відкоркована печаль.
Травненва ніч. Порожнє місто левове.
Не я... Не ти... Не ми... Не тут...
А жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668415
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Міст сяє вогнями,
душі малі
з берега на берег переносячи.
Може, то сяють яскраво
Аури їх тонкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668383
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
-А знаєш,
Я завтра покину тебе, Маргарито…
Сутінки стихнуть. Найдовша закінчиться ніч.
Месу відспівано… і… заколоситься жито,
Таке золоте-золоте…
навсібіч… зусібіч…
-А що мені день?
Я давно вже мелодія ночі,
Найяскравіший з вечірніх твоїх ліхтарів.
Чи позабудеш мої малахітові очі,
Ті, що гортали
найважчий з твоїх букварів?
-То все вже минуло…
Минуло… ти входиш у літо…
В серці не варто тримати картини зими.
Я відпускаю… іди у поля, Маргарито.
( лиш крізь долоні
палають троянди пітьми…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668342
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 26.05.2016
[i](на конкурс «Звездные россыпи», не победила, ну и ладно))) )[/i]
Как всегда пролетаешь НАД,
Вне моих границ.
Только свет от моих Плеяд –
Для тебя, мой Принц!
Среди ярких семи сестёр
Там грустна одна…
Не пылает любви костёр,
Не зовёт Луна
На Планету, где царство Роз,
Где тоскует Лис.
Я нагая, в венке из звёзд
Проливаюсь вниз,
Небо тёмное захватив
В самый яркий хвост!
Среди тысяч других светил
Этот пёстрый мост
Разольётся, к себе маня
Пыль чужих планет.
Ты вернёшься – забрать меня,
А сиянья – нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668253
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
У Англії зранку діти їдять - вівсянку...
Із рису в Китаї корисні млинці ковтають...
Як сонце у Індії встане - порядні мами
маленьких індусів годують смачним бананом...
І навіть на дуже далекім-далекім острові
туземці жують хробачка - з молоком(!) кокосовим...
І тільки у Львові - в будинку сто двадцять восьмому-
дівча за столом чебиряє ногами босими...
-Я КАШУ НЕ БУДУ!!! Несіть мені лимонаду!
І десять сосисок, посипаних шоколадом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668200
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
ЛЮДИНА І ЗОРЯ
Усіх чарують таємничі миті,
Коли через простори і віки
На синьому нічному оксамиті
Засяють діамантами зірки.
Засвітяться перлинами сузір’я,
Враз оживе космічний дивосвіт:
Розправить величаво Лебідь пір’я,
Страшний Дракон порине у політ.
Великий Віз долає Шлях Чумацький,
Йде від Корони сяйво неземне…
Чаїться хижа Рись, немов зненацька
От-от на здобич з висоти стрибне…
Та хто вам «дав життя», космічні далі,
Дав імена героїв і богів,
Вам присвятив легенди небувалі
І таємниць завісу привідкрив?
Гіппарх і Птолемей, Копернік, Кеплер
І безліч тих, кого згадати слід,
Зробили Всесвіт людяним і теплим,
Лишили на скрижалях неба слід.
Я славлю ту хвилину знамениту,
Коли слаби́й глухонімий юнак*
Відкрив для людства першу «цефеїду» –
У космосі пульсуючий «маяк».
Як він кохав тебе, далека зоре,
Як пильно помічав усе нове:
Вдивлявся в телескопа скло прозоре,
Як у вікно, де дівчина живе!
Земля моя – космічна порошина,
Колиска те́пла, що плекає нас.
Земна людина – мисляча тростина,
Така слабка і сильна водночас.
Що́ є краса, коли її не бачать,
Коли ніхто в натхненні не згоря?
В бутті усе поєднане, і, значить,
Ми не чужі – Людина і Зоря!
========================================
*Джон Ґудрайк (17.09.1764 — 20.04.1786) — британський астроном, член Лондонського королівського товариства (1786). У ранньому дитинстві через хворобу втратив мову та слух, помер на 22 році життя. Але своєю любов’ю до зоряного неба, своїм трудом встиг завоювати визнання і пошану, був нагороджений Золотою медаллю ЛКТ (академії наук). Відкрив «перший маяк Всесвіту», помітивши 1784 року ритмічну зміну яскравості зірки δ Цефея. 20.04.2016 – 230 років від дня смерті Джона Ґудрайка.
==============================================
Конкурс "Зоряні розсипи" був фактично бліц-конкурсом. Швидко написали свої майже експромти, швидко проголосували. Мені таке подобається. Вірш посів І місце на цьому конкурсі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668128
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
І сонце-не сонце...
(ти іншим його не знав)
І місяць не місяць… ( ти вчора його торкався)
Лише не зречися того, що у ній пізнав…
Лише не зречися…
бо йшов, та завжди вертався
На зоряні плеса…
В найглибші її сади…
В безодню очей (там проси, чого серце просить)
На тих перехрестях повсюди її сліди…
Хай вірші - не вірші…
а так, тільки – спалах… досить
Шукати примару
І вірити у казки…
Бо серце- не серце… і сяйво його погасне…
Бо осінь вкриває багрянцем її стежки…
Такі ілюзорні,
що вже й не стежини, власне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668111
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Солодкий травень. Соло солов'я.
Солом'яного кольору перини
пливуть собі по небу... Жаль - не я
над цим бузком, трамваєм, містом лину...
Де пахне вечір спокоєм і сном.
В пісках пісочниць - голі купідони.
І курять крізь відчинене вікно
неголені сусідські аполлони
подейкуючи мляво про футбол,
війну,"бабів", повістки, ціни, пиво...
На лавочках сідничок юних Лол
торкають однокласники цнотливо.
І світ такий одвічний - до прозрінь,
де гасне вечір - синьо... Синьо... Синьо...
Де женщіни з обличчями богинь
медитативно лускають насіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667986
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Моє щастя має адресу:
Моє серце, родина, мій дім,
В цім настільки багато сенсу,
Та безодня любові у нім.
В нім вирують, буває, грози,
Чи панує безмежна тиша,
І щоденна життєва проза
Нам приносить радість та втіху.
Моє щастя, моя надія,
Мій притулок і затишок в нім,
Тут здійсняються наші мрії:
Моє серце, родина, мій дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667575
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2016
Ты ускользаешь… опять ускользаешь.
Непонимания рваною раной
В свете заката чернеешь багряно.
Не заживаешь… ну, не заживаешь,
Снова болишь при любой непогоде!
Если б губами – по ране душевной…
Дождь, словно лекарь, ночами приходит…
Белой акации запах волшебный
Голову кружит и множит сомненья…
Ты ускользаешь тропинкою в травах.
Только в объятиях милых – спасенье.
Всё остальное – для сердца – отрава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667684
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016
[img]http://os1.i.ua/3/1/1668430_67294095.jpg[/img]
Ця́тки ві́кон блимають, мов стразики,
Кожна з них – увімкнений ефір.
Із дверей викочуюсь, як з пазухи
Жовтобоке яблуко, надвір.
Світлофори в темряві виблискують ─
Сухопутні стражі-маяки…
Трасу, мов докупи зшиті блискавки,
Бороздять автівки-бігунки.
Гуркотять колеса, мов у рупори,
Будять заколисану весну,
І зірки загвинчені шурупами
В стелю неба, темну, натяжну.
Пізно, та вночі не спиться містові:
Де-не-де ще людно, суєта…
І дахи полоще через відстані
Мерехтлива зоряна сльота.
Ніч, мов хрущ, гуде, вібрує, кліпає
Плямами яскравих ліхтарів…
Випускають в небо, як з фолікулів,
Сиві пасма труби-димарі.
Згодом, як ущухнуть вулиць повені,
І авто останнє камінцем
Булькне десь у темінь асфальтовану,
Північ сажу висипле тихцем…
Розподілить плавно – до мілі́метра,
Вкриє місто мороку обрус...
Аж допоки завтра все не вимете
Молодий світанок-сажотрус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667066
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Бузкове, білоквітне відцвіло,
А липово-медове ще не грало...
Дощами вмите, тягнеться зело
Де міни землю щедру проорали.
Де від пожеж все вигоріло вщерть -
Нова трава на чорнім проростає,
Та не забулось людям слово "смерть",
Бо пусткою: хати, хати, сараї...
Ще бухкає часом, вряди-годи,
І тут, і біля ближнього блок-посту.
Не скоро сміх повернеться сюди,
Де бур"яни стоять - людського зросту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666642
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Я до чаю додам теплий відзвук імбирної ноти
І корицевий шлейф, ніби сонячний промінь, густий...
Щось приваблює погляд у гладі люстерка напроти...
Тінь якась невиразна...та я майже впевнена - ти...
Не відводжу очей, бо боюся укотре згубити
Павутинку тонку, що тебе у мій сон приведе...
А за вікнами вечір, п'янким абрикоссям налитий,
Із зірницею вдвох витанцьовують свій па-де-де...
Попід стелею сплять врівноважені штучні світила,
І годинник стіка, як з полотнища пензля Далі,
Чай схолонув давно, а мені відірватись несила
Від химерної точки на сріблом покритому склі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666604
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2016
Танцуй, если хочется плакать, включай погромче,
доставай ключи, закрывай на три вздоха дверь,
начиная ступать негромко, шатко по шагу… Впрочем
лучше покричи, помолчи, потанцуй, измерь
беглый пульс прямо в танце, в волне, в плену движенья.
Генератор ритма, бессилья, хрипа сегодня ты,
все что билось внутри живое извне теперь уже, и
чуть дышит, звучит на частотах завтрашней пустоты.
Эти танцы взахлёб, и без стопа. Давай, лавируй
между строк… Остынь, отдышись, отдохни, прими -
для кого-то ты запертый воздух подвала, сырость,
ты - грибок, полынь, тесный кокон, дырявый мир.
Жги, танцуй без транскрипций, искри, отбивай ступнями,
ешь свой стон, глотай, запивая слюной, пока
в окнах пусто, не смотри, я помню, как под глотками
внезапно, тайно, вдруг захочется табака,
глубоко, глубже легких, под кожей, что под рубашкой, -
в свежевырытой скважине, в узком свище души,
закури впервые, сегодня можно, танцуй с затяжкой.
Сделай паузу дыма, закашляйся, отдышись…
Выходи во двор, на мост, карниз; на большую сцену,
закрывай глаза, танцуй, выгибайся до крика вен,
щелкай пальцами, злись, будь смелой и откровенной,
сняты тормоза… Ты взлетаешь, и вот он…крен…
…И опять ты танцуешь, танцуешь, танцуешь, …пляшешь,
красной лентою ужиться, стелется коридор,
знаешь, Канны снова в этом году не наши,
постарели актеры, камеры, свихнувшийся режиссер…
Очень худо - валяйся в брейке, кричи: ”фотограф!”
Твое тело, - чуть скомканный, но все же негрязный лист.
Ты теперь сама себе, девочка, хореограф,
ты теперь сама себе, милая, альпинист…
(вдохновившись этой песней https://youtu.be/pYt0Nwt_oNI?list=RDjWMOqVKHeSQ )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666437
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2016
Десь падали зорі у трави,
Шалено, неначе думки,
Всміхались ранкові заграви,
Цілунком торкали ставки.
Лелечі розправлені крила,
Тягнулись до сонця- увись,
Молитву матуся молила,
Щоб діти її збереглись.
Здається вчорашня заграва,
Теплом огортала життя,
Сьогодні уже проводжала,
В далеку дорогу дитя.
Незаймано час покотився,
За обрій старечих світів,
Де день в сивині загубився,
Де вічність розгадує снів.
І знову десь падають зорі,
У спогади мої й думки,
Неначе кораблики в морі,
Шукають свої береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666125
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 16.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2016
Сріблясті коси, дівоче звабливе тіло…
Чи то білопінний квіт на гінкій стеблині?
Метелики довгих вій підведе уміло -
В полоні її тенет ти ув"яз віднині.
Вона блекотОю отрУїть твою істоту,
Нап`єшся соку – і буде важке похмілля.
Вона все знає, відомо їй все достоту,
Ти вже не зможеш жити без того зілля!
І очі її – пусті льодяні озерця,
Ховають душу холодну під слоєм гриму…
Краса її – то омана, бо не від серця,
Вона павутинням тебе обплете незримо…
Її бутіки цікавлять, автомобілі,
Розкішні вілли, карати та діаманти!
Її не зігріти! Кохання слова безсилі!
Не можна глухому про музику розказати!
Вона з цинізмом в слова підливає яду,
І рухи її, і погляд, і стан – отрута!
Не йди від мене, бо їм`я моє – Кохана…
А злої звабниці вічне їм`я – Цикута!
25.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665947
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
[i][b]Слова: Семён Гудзенко[/b] [/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=grXi3Yo-sp0[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HwslLZXEJeY[/youtube]
Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели.
Мы пред нашим комбатом, как пред господом богом, чисты.
На живых порыжели от крови и глины шинели,
на могилах у мертвых расцвели голубые цветы.
Расцвели и опали... Проходит четвертая осень.
Наши матери плачут, и ровесницы молча грустят.
Мы не знали любви, не изведали счастья ремесел,
нам досталась на долю нелегкая участь солдат.
У погодков моих ни стихов, ни любви, ни покоя -
только сила и зависть. А когда мы вернемся с войны,
все долюбим сполна и напишем, ровесник, такое,
что отцами-солдатами будут гордится сыны.
Ну, а кто не вернется? Кому долюбить не придется?
Ну, а кто в сорок первом первою пулей сражен?
Зарыдает ровесница, мать на пороге забьется,-
у погодков моих ни стихов, ни покоя, ни жен.
Кто вернется - долюбит? Нет! Сердца на это не хватит,
и не надо погибшим, чтоб живые любили за них.
Нет мужчины в семье - нет детей, нет хозяина в хате.
Разве горю такому помогут рыданья живых?
Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели.
Кто в атаку ходил, кто делился последним куском,
Тот поймет эту правду,- она к нам в окопы и щели
приходила поспорить ворчливым, охрипшим баском.
Пусть живые запомнят, и пусть поколения знают
эту взятую с боем суровую правду солдат.
И твои костыли, и смертельная рана сквозная,
и могилы над Волгой, где тысячи юных лежат,-
это наша судьба, это с ней мы ругались и пели,
подымались в атаку и рвали над Бугом мосты.
...Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели,
Мы пред нашей Россией и в трудное время чисты.
А когда мы вернемся,- а мы возвратимся с победой,
все, как черти, упрямы, как люди, живучи и злы,-
пусть нам пива наварят и мяса нажарят к обеду,
чтоб на ножках дубовых повсюду ломились столы.
Мы поклонимся в ноги родным исстрадавшимся людям,
матерей расцелуем и подруг, что дождались, любя.
Вот когда мы вернемся и победу штыками добудем -
все долюбим, ровесник, и работу найдем для себя.
1945
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664807
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2016
Боляче, боляче серцю... ти знаєш, коханий.
Холодно й досі, а ти говорив, що мине.
Що ж, я терплю. Ти цілуй, обціловуй ці рани.
Може зігрієш в обіймах, хоч трішки, мене.
Може примусиш прогнати думки, що кружляють
хмарами сірими, грозами, громом, дощем.
Тих, кому холодно... їх від всього захищають
ніжності, ласки, любові, турботи плащем.
Я роздягнулась для тебе, мій любий, даремно...
Вітер палючий кусає мене до кісток.
Мріяла йти за тобою до сонця, та темно
було у тім лабіринті, куди дала крок.
І не повірю ніколи, що так... ненавмисне...
ти показав мені в хащі колючі цей шлях.
Знаєш, той камінь на серці і досі ще тисне.
Бачу цю темінь між нами у помислах, в снах.
Очі твої так благають про смуток забути,
Руки до світла, до сонця мене підніма...
Може мене не пускають минулого пута?
А чи у тебе, коханий, крил більше нема?...
09.05.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664755
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
А МИ ВІЙНИ НЕ ЗНАЛИ...
(вільний переклад з російської за Дмитром Івановим)
Наче в білій сукні шовковій
Квітне вишнями-черешнями весна...
Фотокарткою пожовклою
У бабусі на стіні висить війна.
А ми війни не бачили, не знали –
Як збагнути нам бабусину біду?
І якщо з вечора ми безвісти пропали –
Заблукали у вишневому саду.
А бабуся сивокосая
Досі ще когось чекає край вікна.
І листів трикутних стосиком
У шухляді в неї схована війна.
А ми війни не бачили, не знали –
Як збагнути нам бабусину біду?
І якщо з вечора ми безвісти пропали –
Заблукали у вишневому саду.
Спить земля, і над дорогами
Сяє зорями небесна глибина,
Та далекими тривогами
Назавжди в серцях залишиться війна.
А ми війни не бачили, не знали –
Як збагнути нам бабусину біду?
І якщо з вечора ми безвісти пропали –
Заблукали у вишневому саду.
=================================================
Це була така пісня на вірші Дмитра Іванова, музику Олександра Колкера «А мы войны не знали».
Попросили мене перекласти українською, щоб заспівати на концерті для ветеранів. Було це 2005 року – 60 років Перемоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664747
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Я вдячна, мамо, за життя,
За колискову в ясні ночі,
Донька твоя- твоє дитя,
Цілує щиро твої очі.
Я вдячна, мамо, за любов,
За ніжність, ласку та терпіння,
Я притулюся знов і знов,
Хоча душа уже осіння.
Я вдячна, мамо, за тепло,
За молитви та щире слово,
В житті по- всякому було,
Та ти прощала знов і знову.
Я вдячна, мамо, за життя-
Твоє життя, що дарувала,
Що вклала у своє дитя,
В цілунках пестила й купала.
Я вдячна, мамо, за життя,
За всі співАнки, вишивАнки,
Твоя в них доля і моя,
В них наші, мамо, світлі ранки.
За все я дякую тобі-
Матусю, мамо, моя ненько!
У всім відказуєш собі,
Все дітям віддаєш рідненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664680
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Невисказанність слів, що обпікають душу.
І вайлуватість мрій, коли далеко ти....
Я виправдання все іще шукати мушу
За те, що світ сплела для тебе у вузли.
За те, що якір дій моїх зв"язав порив твій
Здолати п"ять стихій!... Скорив мене одну...
Ти відчайдушно рвав із рук моїх розгін свій,
Лиш мимохідь торкнув тривожну глибину.
Та подиху було достатньо, щоб збудити
Колисану мене... Скоріш уже збирай
все, що в мовчання більш тобі не умістити!
Бо я тепер лише.. частинка. Поглинай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664689
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Ти знову
Збудував її зі скла…
Свою мечеть… ти обіцяв Ікару –
Не відпускати…та вона – пішла…
Вона пішла
пісками Занзібару…
Ледь чутно
Доторкаючись води,
В якій би – розчинитися, пропасти…
Вона пробіглась хвилями, аби
Поміж тропічних риб
на рифи впасти…
Без подиху,
Без спомину, без сил…
Забутись… і прокинутись - в Панамі…
Де обгорілі рештки її крил
Накриє
несподіване цунамі…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664687
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Боль твоя дымкою тает…
Как это было давно!
Смерть нас уже не пугает.
Жизни испито вино
В днях перепутанных разных…
Чувствуешь? Воздух горчит.
Лёгкой походкою праздной,
Вроде беспечный на вид
Вспомнить пришёл. Поклониться.
То, что уже не вернуть,
С жёлтой поблекшей страницы
Холодом пропасти – в грудь…
В памяти снимок впечатан.
В воздухе – будто бы смех…
Цокают дружно бельчата,
Ловят с ладоней орех.
Шмель над травой деловито
Мерно и ровно гудит.
Мхом здесь деревья покрыты,
Крест среди зелени скрыт…
Весело свищут пичуги.
Горькое пьётся вино.
Спи, дорогая подруга…
…Как это было давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663909
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Здесь колдует прибой…
Здесь струится песок сквозь пальцы…
Невесомый и скользкий, как древней змеи чешуя…
Здесь прильнет океан к опустошенным душам скитальцев,
В этих волнах нам плыть
до последней строки бытия…
С первой каплей дождя…
С первой болью обещанной вьюги,
Мы приемлем те силы, что из дому нас увели…
Твой предел – бесконечность… и прячется в замкнутый угол
Одинокий и страстный,
низвергнутый ангел любви…
Здесь – пространство твое…
Круг скитаний, очерченный мелом…
Что же в этом кругу бесконечно и жутко сквозит?..
Знаю, здесь назовешь ты меня своей солнечной Евой…
….только вечность пройдет,
прежде, чем ты забудешь Лилит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663895
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2016
За цим столом
лиш двоє – ти і я.
Розсиплю солі… покладу приправу.
Ти розкладеш пасьянс… летить земля…
Летить вишневий цвіт
мені у каву.
Летить зі стелі,
осені, вікна...
Не схочеш кави, і попросиш чаю.
Летять мої збентежені слова
по чорному
периметру печалі…
Вона – вже тут…
Десь поміж нас вона.
Пасьянс зійшовся... ти втомився, воїн.
Кружляє цвіт… земля… слова… весна…
І що мої слова –
супроти твоїх?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663457
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Забуду на мить про війну...
Себе обдурю ненавмисне.
Зустріну душею весну,
Хай серце сміється, не тисне.
Покрию віночком чоло
З духмяно-тонких первоцвітів.
Неначе, зими й не було:
Довкола краса з диво-квітів.
І в грудях у мене - букет
Усіх почуттів березневих.
Кохання нехитрий сюжет,
Зітхань і надій кришталевих.
Про радість та мир в майбутті,
Про тишу на рідних теренах...
Ця мрія - мов промінь в житті,
Пульсує, як кров, в моїх венах.
Як після морозів - завжди
Весна всіх теплом зігріває.
Так нас, після смутку й біди,
Світліше майбутнє чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663404
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Прилетіли лелеченьки
з далекого краю,
Принесли із далеченька
на крилах розмаю.
Розбудили весну красну,
хоч сили не мали,
Розсипали ясні зорі,
в оксамити вбрали.
Розчесали пишні коси
у верби- дівиці,
Із вітрами закрутились,
наче молодиці.
У весняному таночку
де сонечко сходить,
У зелених пшениченьках,
що землиця родить.
В буйнім квіті калинОньки,
в співі солов'їнім,
Великодна пісня лине
по всій Україні.
Від старечих гір Карпатських,
де отара плаєм,
До високих хвиль Дніпрових,
Лине пісня гаєм.
Про красу землі, й дівочу,
Про кохання щире,
Я тебе, мій Краю, хочу,
Бо все серцю миле...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663398
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
[i]Малюнок: Художник Владимир Волегов. Загадка женщины....
Источник: worldart.uol.ua/text/4019005/?open=true[/i]
Жінка - в поривах. У мріях! В собі...
Часто й сама не збагне до кінця.
Миті мигтять... Змінна рухів тобі
Буде здаватись - брела в манівцях.
В дійсності ж йшла по своїй лиш осі.
Жінка... Зигзагом. Душа - у сльозі.
День твій фарбує гірчинкою кави.
Пестить утому, мов смак шоколад.
Колір у зваби злегка́ зеленавий,
В тон цих очей, що стріляють навгад.
Вії частенько так замиготять...
Матимуть очі ці все, що схотять!
Шелестом трав голос ніжно веде
В прихисток ласки... Затишшя вогню.
Ах, неуважний! Вбік рух сколихне
Полум"я з надр. Ту стихію спиню
Карою пестощів, що на межі.
Мука: віддати? ..Чи взяти собі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663397
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Смотрела укоризненно: ещё меня не любишь?
Еще меня не хочешь? Ты ещё не болен мной?..
...Я честно ел заказанные, под свиданье, суши,
И думал: вот куда её вести? В гараж? Домой?
И шпильки красно чёрные мелькали из под столика,
И томно, неподвижно взгляд к себе спадал на грудь,
Она ...то демонстрировала, как стоит на роликах,
То – как она поймёт (ведь знает) му́жескую суть.
И я ...я позвонил тогда коллеге...
--На ночь хату?
Конечно, приходите, дам ключи и отвалю. , -
...Я там уснул, проснулся, нет её, и нет ай-пада,
Квартира перевёрнута, ограблена, каюк...
Смотрела укоризненно жена «сослужки»... Он же
Пошёл к себе в гараж, немой, рассыпанный, как соль.
--Ты что? Был ...правда ...голоден без секса? Я...я – тоже...
--Стоп!!! (Передёрнулся брезгливо) Нет!!! ...Пройти ...позволь...
Я другу не сказал ничё. Долг - отдаю с зарплаты.
...Гундит он, что жена его – меня поносит знатно...
02.05.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663363
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2016
нафарбую вії сонцем
ранок твій зловлю в долоні
погляд вуст твоїх торкнеться
зацілує любі скроні
в каву - спраглого бажання
в усмішку - пісень пташиних
і надію - в сподівання
і шматочок апельсину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661675
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016
Земля… землі…
На сьомий перевал
Я підіймаюсь, і…( зусиллям волі)
Спиняю вітру непомірний шквал…
-Облиш, маленька, то –
фантомні болі
тобою
недописаних віршів…
-Чи, може, недопитих поцілунків?
-Коли тебе такою я зустрів,
Я не просив
у долі подарунків…
-Що ж виглядав
У чорному вікні?
Яких ілюзій?… -я, тебе, подальшу,
Вже впізнавав у світанковій млі…
( земля… землі…
у ній ні грама фальшу…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661690
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016
Согрей меня. Так хочется тепла…
Апрельским снегом осыпают вишни,
И кажется – судьба моя, белА,
Навстречу ветру в «паутинке» вышла.
Тревожен сад. Уже не греет шаль.
Мелодия на взлёте замирает,
К подолу лепестково льнёт печаль,
Которую с ветвей души срывает,
К ногам швыряя, время – мой палач…
Я этот сад – Любовью называла.
Сыграй мне, мой невидимый скрипач!
Пусть разольются краски карнавала
От рук твоих, от губ твоих, от глаз,
В лазури неба отразится нежность,
И нас двоих закружит этот вальс,
В тепло объятий превращая снежность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661109
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 23.04.2016
[i]Що тобі мій кальян?.. муляє очі?
Граюся просто так... Зі своїм життям.
[color="#0040ff"]Богданочка "Кальян"[/color][/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658475
Не дивись (не смій!) так осудно в очі.
Не зробив той крок - не наваживсь... Тож,
я сама собі вже владарка ночі!
Надіп"ю із мрій, правил скину товщ.
Знову буть ніхто
не посміє стражем
лиш тому, що мить
грався кришталем.
Пеленою дим
на повіки ляже,
мов вуаль, на біль
спогадом-жалем.
Про сп"янілий сон,
як дзвенів бокалом,
наповняв мене
поглядом- вином...
Як кружляли ми,
мов дурман, цим залом...
Я ж тобі була
затерпким зелом!
Пригубив лише.
Смаку ледь діткнувся.
Не гурман. О, ні!
Відлякав полин.
Не сягнув ти дна -
зніжено здригнувся....
Йди, шукай собі
меду і маслин!
Я ж кальян втягну,
зажмуривши очі,
тонкощі приправ,
присмаки в вині
віднайду... Сповна
насолоду ночі,
мов ефір легкий,
роздмухну... На дні.
Не дивись (не смій!) так осудно в очі.
Не зробив ти крок... Не завадь мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658888
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Хлюпаю римами, як водоспад -
Навсібіч бризки! ..Не завжди у лад.
Вітром розвіє ті краплі легкі,
Сонечко злизує роси дзвінкі.
Все ж десь далеко, між скель, унизу
Мілко озерце зелену красу
Лісу величного та й відіб"є....
Пий мене, літо! ..Таку вже, як є.
Спекою висуши фрази п"янкі,
Грозами свіжими зльоти прудкі
рухом заземли зненацька дощу -
перцем болгарським нехай проросту!
Чи кропивою, чи кактусом... Хай!
Вітре, зернинки ти лиш не чіпай.
Виросте щось неодмінно з цих рим....
Дай тільки, дай зітру осені грим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660269
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Вона торкнулась
Відчаю, а ти
Не міг вловити частоту вібрацій…
На ній горіли плаття… а мости
Зникали
у вогнях анігіляцій…
Вона не знала
Кольору образ…
Вони текли по ній, як мокра преса…
Вона іще повернеться не раз,
Не в сни твої,
на смутку твого плеса…
Вона із тих
Спустошливих багать…
Із чистих вин, настояних, ігристих…
Їй літ, мабуть, усі сто п”ятдесят,
З яких ти знав її
десь близько триста…
Вона – з озер,
Що сплять в твоїх очах…
Із тих фортець, з яких немає втечі…
Злітав під хмари, ніби хижий птах,
Щоб впасти їй
метеликом на плечі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661386
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Картини пастельні…
Невиразні… як знайти
стежки призабуті до серця чорничного літа?
(…скажи лиш, мольфаре, чи вмієш ридати ти?
Чи плаче лише
смерекова твоя трембіта?...)
Відлий мені трунку
незнаних твоїх пустель.
І випусти коней на волю вогненної масті...
А чашу – розбий об вершини карпатських скель
на сонячні друзки…
хай нам буде щастя… щастя!..
Розколоте небо…
Розірване… ти ж – цвіти
у ніч нашу першу… а також в останню, сьому…
Як тиша настане, чи вийдеш назустріч ти?
(… скажи мені лиш, мольфаре…
…………… тай все… по всьому…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660047
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Втонути в ніжності твоїй!
Згубитись в шалі поцілунків...
Не треба більших ще трафунків
від долі. Тільки візерунків
неспішних пальців на своїй
щоці.
В руці
твою долоню відчувати.
Присутністю впиватись спрагло.
Розлукою вмирати нагло!
Бо все, до чого серце прагло -
тебе в любові пестувати
мрійно.
Вільно
літай світами, мов той вітер.
Щоб не спіткало - холод, грози -
усе мої впитають сльози.
Втопи життя в коханні прозу!
В душі ж цвіте для тебе літо...
Бери
Дари!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659531
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Неба мій Зевсе,
громом вразь серце!
Блискавку влучно -
хай горить звучно.
Моря Перуне,
бурею струни
перебирай -
душу виймай!
Ах, Аполлоне,
світ мій вже тоне
у поцілунку...
Дай ще, дай трунку!
Мій Діонісе,
туніку вище!
Влий знов у губи
хмільної згуби,
зваб вакханалій...
Скинь же сандалі!
Пальчиком ніжки
поманю трішки.
Заздрить Олімп хай.
Весно, зачекай.
Амури в"ються....
Кохай. Здаюся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658691
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 17.04.2016
У свавіллі думок,
Незбагненності величі духу
Розлилися річки через край.
Та один лишень крок
Лише намір, без жодного руху
Може дати команду: вбивай.
У свавіллі бажань
Розплітаєм небесні канати,
Не побачивши "десь і колись",
Сліз пекучих страждань,
Від гіркого звучання кантати,
Що запізно лунає: спинись...
У свавіллі жадоб
Не віддати, нехай хоч накриє
Непотрібним, якби лиш моє.
ВІН позвав тебе, щоб
Показати, Диявол вже риє
Ту безодню, що зашморг снує.
У свавіллі жаги
Коливаються сонце і небо
І Чумацький розхристаний Шлях.
Не заплатиш борги
Передчасно відвернеться Геба
Хрест важкий, та зотліє у прах.
16.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660008
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016
[u]Заспів[/u]
Понад морями летів крук в ніч.
Крилом знов темінь чорнив той ворон.
Спішив він. Вітром із своїх пліч
Скидав нестримність холодним водам.
Ревіли хвилі! Об скелі бриз
могутньо ляскав завійним скриком.
Шугала буря з розгону вниз!
Сніп грому блискав Перуна ликом.
Осяйним шлях був той віщуну.
Спішив птах! Світ уступав йому.
[u]Червоний маг[/u]
Тремтячі вії... Вуста заціпив.
Смертельна блідість... Обличчя - маска.
Таки поцілив! Той час поцілив...
Того, що смерті зривав пов"язки.
Того, що вічність не раз тривожив,
проводив струми землі крізь себе....
Знайшов він мольфу колись пророчу.
"Червоним" магом ступив від неба.
Тепер спочинку б... Легке здригання.
Ще пульс у скронях... Ще біль.. Зітхання.
Ключем таланти шукав уміло
Примівок вічних, як сонця світло.
На захист ладив гвіздочком срібним...
Сердець багатих відкрив, ох, скільки!
Та заприсяжив життя все духам.
А дух вдихає же там, де схоче -
Живої сили зібрав лиш рухом.
Життя мольфара... Тонка торочка....
Воскова свічка. Тінь на повіках.
Вже з Наву ворон чека в осиках.
[u]Художниця[/u]
Нестримність рухів. Вогнем волосся.
Тоненька постать, в очах же - сила.
Вся ладна, наче сама жіночність.
Земля гір вірно її зростила.
Легкого пензля затійним рухом
В свої полотна ловила світ.
Свободолюбним вбирала птахом
Красу довкола: що дотик - цвіт.
Горіла сонцем митець цей вільний.
Червоним мольфи узор натільний.
В слідах лелетів джерел тих вічних
Шукала вперто. Ескізів, ліній...
В камінні темних хребтів гір грізних.
Вуглинка в пальцях - владарка тіней.
Знайшла. Спинилась... Застигла німо:
Вода, що пити і не зіп"ється...
А в ній щось блиском - прикраса мідна!
Вдягнула... Прямо з гірського серця.
Лягла на груди, де мольфи штрихи...
Вітав крук мага нового скриком.
[u]Відлуння[/u]
Понад морями летів птах в ніч.
Крилом знов темінь чорнив той ворон.
Неспішно вітром трусив із пліч
Свій спокій хмурим бездонним водам.
Над гладдю мирно тремтіли хвилі.
Таїлась буря в глибинах... Враз
Зоря упала, спаливши милі,
І розчинився в туманах Час.
Осяйним шлях був той віщуну.
Летів крук... Світ уступав йому.
...............................................
-червона магія - її ритуали допомагають талановитим людям;
-сліди лелетів - сліди велетнів (прадавніх жителів Карпат) - заглибини на скелях, де ніколи не пересихає вода)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660026
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016
До справжнього – не кожен доросте.
Зачахне, чи заглушать бур’янами…
Твоє кохання – Соняхом цвіте,
Та відстань незборима – поміж нами.
Такий яскравий, щедрий дивоцвіт
Під небом синім променисто сяє.
Я ж в темноті з’являюся на світ,
Коли цілющих променів немає.
Стелюся я, Берізка польова,
Волошками милуюся у лузі,
Тонке стебельце маю, як трава,
Спираюся на родичів, та друзів.
Коханням щедро можу зацвісти,
Коли тепло, і дощ, і досить сили.
Та як до тебе сяйвом дорости,
Якщо ти хочеш вільним бути, милий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658324
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Возьми, согрей в руках мою ладонь.
Так холодна она, так одинока…
Веди меня неспешно за собой,
Не отпускай безвременно, до срока,
Уверенно и бережно держи,
Ласкай незримо переливом пальцев…
«Ты мне нужна» – единожды скажи,
Прервав разъединение скитальцев
Лишь этою причудливой игрой,
Что возбуждает, греет обещает…
Не знаешь ты, как больно мне порой
Когда тебя со мною – не бывает…
Нежнейшими губами на груди
Даруй мне теплоту прикосновений…
Горячим поцелуем уведи
В порывы нежно-трепетных мгновений,
Рождающих во мне волну, и страсть,
Безвольность, и безумное томленье…
На руки подхватив, не дай упасть
На гребне неземного наслажденья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659403
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Зима скінчилась. Та нависли хмари
Над дахом. І морозно на душі.
Прийшли думки - нахабні яничари,
Внесли тривогу в серце, і в вірші.
Я їх жену - вони у спину дишуть,
Обсіли, полонили навіть сни.
...Десь крапає вода у повній тиші
З байдужістю до проявів весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659965
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2016
Коли не звучить ніч
(тяжіє сном у віях),
ти тіні від мрій клич.
Лови їх у сузір"ях.
Сльозою з очей - вниз,
чи - вгору, якщо...Космос.
Між вами - лиш карниз
і тиші хиткий голос.
Між темінню і днем -
світанку тонке лезо.
Хай місяць сфер торкне
своїм знов перевеслом,
щоб звучно сама ніч
зір сріблом загойдалась.
З тобою віч-на-віч...
Мій милий, зачекалась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658464
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Що тобі мій кальян?.. муляє очі?
Граюся просто так... Зі своїм життям.
Ти не жив як я, не знав мої ночі.
Всі ми грішні й смертні. Це собі затям.
Я прийшла сюди, щоб забути відчай.
І байдуже вже - де оті чесноти.
У душі давно б'ються протиріччя,
Білий янгол знов чорного супроти.
Бачиш, ось цей дим - він кружля високо.
Та йому ніколи не сягнути неба.
То і ми такі ж. Нас вітрів потоком
Занесе туди, куди нам й не треба.
Я така, як є. Іншою не буду.
На вустах солодкий присмак від вина.
Скинь мене з очей, наче ту облуду,
Коли ж ні, то пий... Пий усю до дна.
10.04.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658475
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Завтра - может быть слишком поздно...
По-другому засветят звёзды
На сферическом теле неба...
Потеряет значенье ребус.
Был почти у тебя в ладони
Призрак счастья...
Но ты - не понял.
Ты - не понял.
Очаг заброшен.
Застоялась у стойла лошадь,
И - в луга побрела другие,
Где запуталась ностальгия
в сотворённой из снов долине...
Мы - чужие с тобой отныне.
Слишком вольный ты.
Слишком вольный.
Уходи.
Ты мне сделал больно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658443
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Коли візерунки
Твоїх знавіснілих світів
Зберуться в орнамент на шибках потрійного суму,
Ти просто ідеш, щоб зіграти на струнах вітрів,
Щоб небо впустити
у чисту свою лагуну…
А небо – не йтиме…
І ти – не знаходиш слів…
Лиш струни торкаєш… торкаєш ті струни срібні…
Регочеться небо… і шмаття твоїх прапорів
Несе по асфальту…
й нікому більш не потрібні
Світанки колишні…
У римах пустельних вітрів
Це виразне ”бути”… (і ти обіймаєш гітару…)
Це виключне “бути” у кожному з нових життів -
Як “бути із нею”
в уламках твого аватару…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658373
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2016
Муч мене! Край... Лиш не відпусти!
Випий бажань моїх злу сваволю.
Хочеш, дай змогу межею йти,
тільки не цю безкінечну волю.
Нащо мені вибір мрій і снів?
Вервечка днів так причинно-рівна...
Світ почеплю на твій вигин брів,
зникну в очах... Все до чого здібна.
Та як вустами торкнеш чола,
як у обіймах роздушиш холод -
пульс відіб"є ритм: "Жива. Жива!"
Свій лиш тобою вгамую голод...
Відстань. Утома. Самотність. Страх -
все один дотик зітре мій вітер!
В нього в руках я - крилатий птах.
Поза - лиш відблиск бездомний літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658183
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Смеркалось, горіли свічки.
Розпатланий Вітер гонився,
Догнати хотів потічки,
У відчаї бив і казився.
Трощилось, ламалось гілля,
Ридали десь двері і шибки.
А Річечка сяйвом здаля
Уперто ставала на дибки.
Вривається Вітру терпець -
Так хочеться спрагло припасти.
По небу пливе Каганець,
Так ясно, хоч шити, хоч прясти.
Смеркалось, розсипалась сіль,
З Чумацького Шляху додолу.
Зіркова пливла заметіль
Із Вітром все швидше, по колу.
В шаленому танці забувсь,
Затих, розсипаючи жарти.
До стиглої Хмари горнувсь,
Дощу розливаючи кварти.
08.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658087
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Затворённость в металл и камни,
В мегаполиса клеть - отбрось.
Вырвись в ширь заповедных плавней,
Где сияние чистых рос,
Где пичуги щебечут звонко,
Накрывает листвы волна,
Наполняет светло и тонко
Душу - дивная тишина...
***
ЗА МІСТОМ...
Мегаполісу скинь кайдани,
У думках зупини хаос.
Вирвись в буйство весняних плавнів,
Доторкнися до чистих рос,
Птахів пісню почуй, і тишу,
Там накриє дерев шатро,
Хвиля душу твою сколише
Лиш на спокій, і на добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657756
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Поговорімо, милий, про любов,
Про те, що душу гріє так шалено,
А зустріч витіка крізь пальці знов...
Лиш сутінки - в очах твоїх зелених,
В моїх - графіт темніє в глибині,
Бо не приймають в себе частку неба...
Наснися ніжним доторком мені,
Бо лину кожним спогадом - до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657559
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Люби её так, как меня не смел,
Ворвись в её мир - как влюблённый ветер,
Что гонит по речке клубок из тел,
Весну пробуждая на всей планете,
Касаясь отчаянно, и легко,
Везде проникая, тревожа, гладя,
Нарушив молчание, и покой,
Её восхищённого слова ради!
Люби её! Если меня - не смог.
Пусть полною будет - её отдача.
Взаимности вешней - пошли вам Бог.
А я здесь - порадуюсь... и поплачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657519
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
“Oh, baby, baby, it’s a wild world”
-А чи любив?...
Коли усе мина…
-Оh, baby… я кохав тебе так світло…
-То й полишив… дарма… усе - мина…
Кричали сови…
дурман-зілля квітло…
І ми - цвіли!
Як ми цвіли в той час…
Як степ горів десь поміж наших кроків…
-Ті трави досі пам”ятають нас,
Хоч травам тим
вже понад сотні років…
-Волосся повінь…
Ягоди в руці…
Нам залишалось перейти екватор…
-І – потонули б… -там, на тій ріці
Нас видалив
невмілий модератор…
-То був лиш вихор…
Чуєш, Лелю, Лель…
Тіла порозкидав поміж ялини…
Той смерч… тепер ти мавка диких скель…
-Ти так і не пізнав
смаку малини…
…І найсолодший
Запах синіх трав.
…І стиглий сум, що птахом став у небі.
-Не я покинув… світ мене впіймав…
То світ мене забрав
у тебе…..... baby …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657459
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
...прошу вибачення у авторів, які професійно займаються перекладами.
В моєму випадку це - не переклад... Навіть не переспів:).. передзвін і
відлуння - щось таке.
Колись.................
Дороге,як пам\'ять:)
To A False Friend (Thomas Hood )
Our hands have met, but not our hearts;
Our hands will never meet again.
Friends, if we have ever been,
Friends we cannot now remain:
I only know I loved you once,
I only know I loved in vain;
Our hands have met, but not our hearts;
Our hands will never meet again!
Наші руки зустрілись, серця розминулись в дорозі.
І ніколи уже не зігріти долоні долоню.
Ми не зможемо жити на світі під іменем \"друзі\" -
наша зірка повільно в печальному небі холоне...
Не потрібні душі цих фальшивих чуттів діаманти.
Тільки плаче душа, їх несправжність забути не в змозі...
Я любив Вас колись... Та любив безнадійно і марно.
Бо долоні зустрілись. Серця ж - розминулись в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657385
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
не-переклад
"No Enemies" by Charles Mackay
You have no enemies, you say?
Alas! my friend, the boast is poor;
He who has mingled in the fray
Of duty, that the brave endure,
Must have made foes! If you have none,
Small is the work that you have done.
You've hit no traitor on the hip,
You've dashed no cup from perjured lip,
You've never turned the wrong to right,
You've been a coward in the fight.
Той, хто хоч раз горою став за честь,
Чий меч в бою за правду не спочив,
Хто в боротьбі цій вистояв, не щез,
Той неодмінно має ворогів.
Ти гордо кажеш:" Жодного нема!"
Ця слава - наймізерніша із слав...
Не став ти світлом, де була - пітьма,
Де зло гніздилось - очі закривав.
В болоті ти своє життя прожив,
у власній, у нікчемності, загруз...
Ти кажеш, що не маєш ворогів?
Мій друже, ти всього лиш боягуз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657386
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2016
[img]http://accordebe.ru/uploads/images/e/m/i/eminem_feat_sia_beautiful_pain_velikij_uravnitel_ost.jpg[/img]
Весна кличе в гори. Взуваю розтоптані кеди –
Іще від минулого літа. Ну, що ж, в добру путь!
Де сонце – медовий бурштин, інкрустований в небо,
Де чубчики соснам хмарки́, наче вівці, скубуть.
Несу за спиною в наплічнику аркушів стоси –
Давно перепрілі ілюзії ще від зими.
Вливає за пазуху щастя подвоєні дози
Омріяна даль, що вітри підпирає грудьми.
І що мені треба на лоні безмежного світу,
Де я – лиш піщинка дрібна серед тонни піску?
І вітер гуде в мою душу, немов у трембіту,
І космос постійно тримає мене на зв’язку.
І голос мені промовляє: «Алло, абоненте,
Погода сьогодні чудова, тож welcome to please!».
І серце карбує на згадку щасливі моменти,
І камера вкотре фіксує пробуджений ліс.
А він пахне мохом, терпкими оліями хвої,
Обійми свої розкриває і кличе: «Ходи!».
І я усміхаюсь до лісу й до себе самої,
На тілі земної планети лишаю сліди…
Дрібні, ледь помітні – невидимі майже, їй Богу,
На відстані лету пташиного. Квітню, агов!..
Спасибі, що кличеш мене в цю натхненну дорогу –
Звучати на хвилі поезії та молитов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657270
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Я так заплуталась... Я так заплуталась, Боже...
В світі цьому. Чорний він, а чи білий? Не знаю...
І нарікати на когось не гоже, не гоже.
Море придумала й, з відчаю, в нього пірнаю.
В водах мутних вже не бачу ні світла, ні дна.
\Крикнути хочу! Та ти, знаю я, не почуєш.
Що море темне, напевне, моя лиш вина.
Як я тону... сподіваюсь, колись ти відчуєш.
Що то печаль? Може просто фантом,чи міраж?
Скинути б це! Наче тінь, мов вуаль із обличчя.
Давить на груди питань сіро-чорний вантаж,
Моє життя - напів-світло, напів-потойбіччя.
Я - твоє все: твоє серце, душа твоя, тіло.
Та чи потрібна тобі? Завдаю запитання.
Ти - моє все! Нагадати тобі це хотіла.
Ти - це мій кисень. І відчай мій, й моє кохання.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657274
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2016
або
Як ми з татом по зорі ходили
Цього літа ми з татом знайшли найдорожчий у світі скарб.
Все сталося теплого літнього вечора. Це був особливий чоловічий вечір у нашій сім'ї, бо лишилися ми утрьох хазяйнувати: я, тато і дідусь Максим. Мама в нас працює медичною сестрою. Зазвичай вона в лікарні лише вдень, а от цього вечора, мабуть, хтось дуже сильно захворів.
Як тільки почало сутеніти, зорі в небі стали вмикатися, ніби якісь зачаровані ліхтарики.
– Одна, а он іще одна, і он там, і ще ось одненька, вірніше, дві, – невпинно рахував я зорі, що одна за одною з’являлися на небі.
– Бачу, тебе захопили в полон ці маленькі бешкетники, – усміхаючись, зауважив дідусь.
Чому він так сказав і чому назвав зорі бешкетниками, я тоді не замислився. Здається, я навіть не помітив, що дідусь щось говорить до мене. Я із шаленим захватом рахував нові й нові зірки. Але встигнути за ними вкрай важко, вірніше, взагалі неможливо. Зірки так стрімко запалювали на небі свої вогники, що я і незчувся, як усе небо було всіяне зірковими діамантами.
– От би мамі подарувати хоча б одненьку, – затамувавши подих, мріяв я.
– От, якби у нас була така височенна драбина, щоб дістатися неба, то ми неодмінно б зробили нашій мамі такий дарунок, – розсудливо зауважив тато.
Тут у розмову втрутився дідусь:
– Колись давно, – сказав він, розгладжуючи пишні білі вуса, – я вже ходив по зорі…
– Так, батьку, не починайте, будь-ласка, – перебив його тато.
Дідусь лише посміхнувся у відповідь, але розповідь не спинив:
– Так от, такого ж літнього вечора я, прихопивши із собою відро, ходив по зорі на наше озеро.
– І що, наловив? – розвісивши вуха, запитав я.
– Повне відро, ледь допер його додому, – впевнено і без жодного натяку на брехню відповів дідусь.
Звісно ж, спинити мене після дідових слів було просто неможливо. Мені теж потрібно було тільки зараз, саме сьогодні, саме цього вечора, доки немає мами, збігати за зірками.
Тато сердився на дідуся, казав, що той забиває мені баки дурними розмовами. Але ж тато сьогодні один, без мами, а ми з дідусем удвох проти нього. Тож, відро, ліхтарик, суворі дідусеві настанови і ми з татом рушаємо до озера.
Ми йшли добре знайомою нам стежкою. Я весело розгойдував у руці велике відро. Мені навіть почали ввижалися величезні блискучі зорі, які я зачерпую відром і несу мамі. Але несподівано мої мрії перервало якесь пронизливе скавучання, що лунало десь із-за кущів.
– О-о-о, тату, то що вовк? – вчепився я обома руками у татову футболку, покинувши таке миле мені відро.
– Та заспокойся, – лагідно поплескав моє плече тато, – то, мабуть, собача яке мале поміж гілок заплуталося. Пішли подивимося ближче, йому напевне потрібна допомога.
– Твоя правда, лишати його не можна, – згодився я. Але одразу ж перепитав, бо хто його знає:
– А ти впевнений, що то не вовк?
Звісно ж то був не вовк. Тато посвітив ліхтариком у кущі і показав мені маленького песика із величезними переляканими очима. Бідолаха застряг лапою між гілок і не міг звільнитися. Добре, що ми йшли повз, а то довелося б йому всю ніч просидіти в пастці.
– Ну от, тепер ти вільний, – обережно дістав тато песика. – Біжи собі й наступного разу будь обережнішим.
Звільнивши цуцика, ми швидко рушили за зірками, а песик так і лишився сидіти при дорозі. Він ніби хотів піти з нами, але не смів, бо ж його не кликали.
Діставшись озера, я був на сьомому небі від щастя:
– Тату! Тату, а дідусь правду казав, що зірки самі попадають в озеро.
Тато неквапливо підійшов до води, нічого не сказав, лише схвально похитав головою. Він таки погодився, що дідусь був правий. Тож я, не зволікаючи ні хвильки, зачерпнув повнісіньке відро блискучих зірок і почвалав до тата.
Звісно ж зорі довелося нести татові. А я, щасливий, ішов і уявляв якою радісною буде стомлена мама, коли вранці після роботи отримає наш подарунок.
– Ой, дивись, синку, – помітив тато, – а песик і досі чекає. Чого ж ти не біжиш додому, кудлатий?
– Може, йому просто немає куди йти?
Не варто переказувати усю нашу розмову, бо вже за кілька хвилин ми із Чубиком ( так я назвав цуцика), підстрибуючи, бігли додому, де нас чекав дідусь. Вони з песиком одразу потоваришували, бо чуби у них були дуже схожі. Тільки в діда чуб білий, а у песика рудий.
Відро із зірками вирішили залишили на подвір'ї, аби мама вранці одразу ж його знайшла. Чубик його пильно охороняв, десь півгодини, а потім заснув, обійнявши порожню миску, яку старанно вилизав до останньої крихти.
Вранці сталося непередбачуване.
– Мамо! Мамо! А ти бачила наш подарунок? – закричав я, тільки-но прокинувшись. – Ми наловили для тебе зірок! Повне відро! Чуєш, мамо?
– Справді? – здивувалась мама. – Це, мабуть, дідусь тебе навчив.
– Атож, – гордовито відповів я і рушив до подарунка.
Тільки от, коли я підвів маму до відра, зірок там не було, лише вода з озера. Мої очі налилися слізьми і я розчаровано поглянув на Чубика:
– Що, не вгледів, сонько малий? Доки спав усі зірки розбіглися.
– Я ж казав тобі, що вони малі бешкетники, – втрутився дідусь, – а Чубик не винний. Від мене зірки теж тоді повтікали.
Я стояв, ніби розчавлений, не плакав, лише стримував сльози, які підступно блищали в очах. А мама, найкраща мама в світі, знаєте що вона сказала? Вона ніжно обійняла мене і покликала підійти ближче тата і дідуся.
– Погляньте, любі мої, тут є скарб дорожчий зірок.
Ми всі зазирнули у відро і замість зірок побачили свої обличчя, а мама ніжно промовила:
– Ви – мій найдорожчий скарб у світі!
Твір-переможець Всеукраїнського літературного конкурсу "Детектив. Пригоди. Фантастика", організованого дитячим журналом "Пізнайко" 2016 року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656085
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 01.04.2016
Я искала тебя. Проплывали вагоны, и лица…
В тёмном небе ночном рисовали узор фонари
Из деревьев ветвей… До разлуки – хотелось напиться
Жаркой страсти вина, чтоб потом не уснуть до зари…
Бесконечно хмелеть от объятий, от нежных касаний,
Проникать под одежду… Да нет же – снимать и срывать,
И дрожать в нетерпеньи, почти умирая – на грани,
В поцелуе сливаться, всецело тебе отдавать
То, что жаждет тебя так давно, так тобою томимо…
Я искала тебя. Но ушедший состав – не вернуть.
То письмо прочитав, ты поверил наветам, любимый…
Только в сердце моё почему-то забыл заглянуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656268
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Гей, увімкни музику гучно, баристо!
Я питиму каву на розі Федорова і Великої Васильківської,
Зі мною - дух мого рідного,
Рідного міста,
Я буду підспівувати, буду чемно поблискувати,
Гей, увімкни музику гучно, баристо!
Дух мого рідного міста знає мене малою
З розтертим по личку шоколадним морозивом — такою,
Заради якої не стали б нищити Трою.
Дух мого міста знає мене дитиною,
Яка шукала вулицями дива, тримаючи діда за руку. Дід і дива стали світлиною.
Дух мого міста знає мене зеленою, юною -
Я вигулювала перші свої підбори цими бруківками, дюнами,
Рожевій помаді раділа, замріяно губи кусала...
Тоді світла навколо вдосталь було, власного ж сяйва — чомусь замало.
Я швидко зростала, баристо! Надто швидко зростала...
Книги читала, слухала нашіптування літніх подруг,
Їхні секрети про подружні зради, таємні романи, домашні вистави,
Та добре запам"ятовувала, добре запам"ятовувала.
Мені ніколи не було страшно - легка і легкозаймиста,
Я цінувала нове й незнайоме, не любила аж надто яскраве.
От тільки мала, мабуть, забагато порожніх амбіцій,
День починала з ave.
Тепер шукаю музику, яка ляже до серця туристки у власному місті
Щоб пити її поволі з теплою кавою,
Допоможи мені в цьому, усміхнений друже-баристо,
Ти меломан - це я напевне знаю.
Отак і проходять повз мене та моє ла́те
Зіщулені під вагою любовного окрилення хлопці,
А ще – в кедиках та квітчастих шалях дівчата,
В яких по-особливому блищить волосся
У затяжному піке промінців надвечірнього сонця...
А я п"ю свій улюблений ла́те, - я люблю ла́те!
От тільки мелодії власної ніяк не знайду... Та й чи варто?
Серце невпевнено співає незнайому йому пісню.
Чи слів не знає? Чи щось його ззовні тисне?..
Чи, може, бракне мені відчайдушності й кисню?
І майже не залишилося марних амбіцій.
Чи зможу хоч раз так засяяти, як колись зелене моє серце сяяло..? Звісно.
Гей, увімкни музику гучно, баристо!
Я буду кавувати на розі Федорова і Великої Васильківської -
Якась із мелодій знов стане моєю - впізнаю, бо серце
Зрадіє, загубиться в ній, на шматки розірветься!.
Впізнаю, бо серце нечасто чомусь радіє,
Стигне без музики сонне вечірнє лате.
Тож, вмикай, баристо, зігрій надію -
А я зачекаю. Хоч, може, й не варто...
[youtube]https://youtu.be/9hZftgET4GI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655968
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Лягають легко
ноти на поля.
Сьогодні – все… на завтра - що зоставиш?
Імпресія двох струн. Двох струн… а я –
лише одна
з твоїх фатальних клавіш.
Сонато світла…
Місячне ессе…
Мелодіє, моя найглибша сповідь.
Хрест найсолодший… ти – мій хрест… і все,
все сталось,
коли нас накрила повінь.
Бентежно.
Так приречено.Нехай.
Палають маки. Снить на струнах іній.
Світ біля ніг твоїх… ридай… Ридай!
Ридай,
магічна скрипко Паганіні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655902
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Ну що ж, Джульєто, життя - вже проза.
Тушкуй котлети. Суши мімози.
Чекати досить Коня і Принца.
Знімай пуанти. Тобі за тридцять.
Звикай, Джульєто, до перших тріщин
в ранковім люстрі - нестерпно віщім.
Нестерпно чеснім. Чужім - нестерпно...
Де мерзнуть ноги. Чи - крила терпнуть?
І терпне спогад - вуста гарячі...
Солодкі. Вперше. П"янкі. Незрячі.
Ванільний опік. Кордони стерто.
Пульсують крила.
Горять котлети.
І п"є тихенько коньяк - Джульєта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655451
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2016
Сп'яніють в вишнях мої солов'ї,
В піснях мого весняного світанку,
Теплом від мої щедрої землі,
У моїх чистих росах спозаранку.
Покинуть вирій мої журавлі,
Вернуться в дім мого нового ранку,
Я босоніж пройдуся по землі,
Рясних дощів торкну на ріднім ґанку.
Я ними зрошу квіти у саду-
Твої, матусю, роки вип'ють роси,
Я через вічність знов до тебе йду-
Роки життя кладуть свої покоси.
Густі покоси радості й журби,
Вкладають трави чужини й розлуки,
Устами я торкаю сивини,
Лелію поцілунком твої руки.
Радію, що співають солов'ї,
Із вирію вернулася лелека,
З тобою,мамо, йду по тій землі,
Моїй землі, де повернУсь здалека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654893
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Не жалкую ніколи, повір,
про спаплюжену нашу любов.
Шматував ти її , наче звір,
у діброві нестерпних розмов.
І покинув мене з "неживою",
щоб її схоронила сама.
І літами, немов би травою,
поросло все. Шукати - дарма.
Та й про що шкодувати, скажи?
Миті щастя втопились у тузі.
Я збагнула: тужи...не тужи...
Все минуло. Немає ілюзій.
Не жалкую. І ти не жалкуй.
Погоріли в минуле мости.
Все забудь, і крокуй... крокуй!
Відпусти мене...
Відпусти мене!
Відпусти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654847
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016
В очах моїх згубилися тумани-
Тумани, що лягли між нас обох,
Ятрять в душі гіркі твої обмани-
Обмани, які бачить тільки Бог.
Чом розтоптав, скажи, любов між нами?
Чом роз'єднав лиш зведені мости?
Нашу любов леліяла роками,
Тепер розлуку мушу я нести.
В очах моїх зосталися тумани-
Тумани, що так хилять до зими,
Та я загою ті болючі рани
І почуття розквітнуть у весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654846
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016
[img]https://pp.vk.me/c631522/v631522401/1e24a/AkqwcHIX6As.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c629526/v629526401/34f2c/KoHy8X3BgMw.jpg[/img]
Буває так: все рухне і не склеїш,
І полетить до біса шкереберть!..
Не допоможуть ні казкові феї,
Ні клопотів нестримна круговерть.
І, мов на зло, ти вкотре вийдеш боса,
Коли розсипле доля бите скло…
Та, попри все, іди, не вішай носа,
Прояснюй затуманене чоло.
Нехай пресують будні, наче степлер,
І щупальцями штрикають до дір…
Лиш був би поряд кіт, м’який і теплий,
Гаряча кава, ручка і папір…
І вранішнього сонця теплий жмуток
У во́гкому квадратику вікна,
І кольору небесних незабудок
Надихана вітрами пелена…
Й до болю рідний голос в телефоні,
І трішечки здивоване «Привіт…»
В ту мить, коли до теплої долоні
Клубком ворсистим треться сонний кіт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654845
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2016
Геранії згадалися мені,
Котрі п'янили запахом дитинство,
Їх викладала мама на вікні
У кольорах, немов рясне намисто.
А я торкалась ніжно пелюсток,
Котрі чарівно щось мені моргали,
Та й так кортіло вплести у вінок-
Лишень вдивлялась, щось мені казали.
Згадалась мама, усмішка її,
Така подібна до моїх гераній,
Тих, що сьогодні пестить на вікні-
На маминім вікні, промінчик ранній.
А я стою, закохана у світ,
Вдивляюсь в сиве мамине віконце,
Лиш спогади лишають тихий слід,
Про маму, про геранії, мов сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654586
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Злетіла б, перебиті крила -
Чиясь поцілила стріла.
Ледь підвелась і знов зомліла,
Не видно світу – лиш імла…
Лежить і квилить невловимо,
Сховавшись у гущавину.
Жахливо так, неприпустимо -
Чиюсь платити данину.
Слабка, мов немовля, пташина
Нікому не робила зла.
Ні комашина, ні звірина
Не помічали: замала.
Літала, крихти смакувала,
Кохала, у піснях жила.
Стріла пташинку наздогнала -
Високу ноту… не взяла.
03.12.2014.
Виставлений повторно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654670
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
И если даже крылья птиц!
Собрать в руке в едину связь
Их оперенье краской лиц
Померкнет с вашей красотою!
Мой князь! И если задержать
Все звуки таинства на миг
Не смогут так вот дребезжать
Над вашей грудью бой интриг
И если яства всей земли
Трава и воздух корабли
Дома картины серебро
Зло порождает лишь добро!
И если день ты, а я ночь
Но... Вместе стрелки под грозою
Напоминают ритм богов
Краше нежнее Ты,- Со Мною!
Мой князь! Величество небес!
Сгибом коленки головою
Платины взгляд ваш чистый вес!
Без вас смогла бы, но не скрою
Без вас я нищенка и бес..
Без вас я вою.. вою.. вою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654625
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Сплітається мереживом мій сум,
що за тобою... В нім - моя відрада!
У ньому тисячі про тебе дум,
моє кохання, ніжність, біль, розрада.
Безсонням ллється в ніч моя нудьга,
фарбує в чорне небо. Зір самотність
всю випиває і, сягнувши дна,
виписує у серці нашу повість.
І тільки сон, втопивши день, на мить
єднає нас... В нім, вирвавшись на волю,
моя любов крізь час, тугу летить,
щоб дійсність вберегти твою від болю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654550
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016
По самой кромке,
По самому краю души
Невесомым туманом,
В зеркале не отражаясь,
Ко мне
Спешил.
Почти не касаясь тела,
Вздымая на коже тонкие волоски,
Ласковым шепотом
В мыслях моих отзывался,
А иногда - даже жил..
Холодил:
Я - только прохожий!
Я - суть всего
И обман...
Почти океан.
Встревоженный
Зеркалом великан...
Кромку души обжигая,
Оставляя прокуренные места,
Зачем ты меня спасаешь?
Я ведь ДО
Спасена была!
А значит - беги обратно,
В кулаке зеркало раскрошив.
Той же дорогой -
По самой кромке,
По краю
Души...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654353
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
я тебе не нужна... совсем...
видно, снова не там потерялась
выпью чаю ночного с дождём
он горчит лабиринтами малость
заводь этих весенних звёзд
разбросает по небу кудесник
сети, цепи и якоря...
и оранжевого предвестник...
а возможно, и паруса...
в них подует нежнейше ветер
то ли алые, то ли за...
исполнение желаний этих
да, я белый давно люблю
но не снежный, а лепестковый
абрикосовый аромат...
ну, и нежный еще лиловый...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654348
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Душа жіноча, мов відлуння скрипки:
Торкне скрипаль- мелодія звучить,
Сплетуться струни, мов в узорі нитки,
То стихне подихом, то птахою летить.
Краса жіноча вплетена в волосся,
Немов чарзілля, що скрипаль зіп'є
У звуці скрипки, звуці відголосся-
Вода джерельна, що об скелю б'є.
Любов жіноча лиш ціни не має,
В ній- мати, ніжна жінка та сестра,
Теплом своїм, свій рід весь зігріває,
Межі не має в серці від добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654312
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Я тебе відриваю від серця, від тіла.
Зорі меркнуть у небі, біснується хіть.
Я тебе відриваю рішуче і сміло,
Як роки відривають на зламі століть,
Наче гілля сухе, як слова недолугі.
Боже, влий мені мудрості й сили до скронь,
Щоб ні кроку назад, ані диху на вугіль.
Я не хочу роздути погаслий вогонь.
Сум порив не зіб'є. Я в бою невідступна.
Відітну, відсічу без жалю всяку нить,
Що в клітини вросла непомітно, підступно.
Я тебе… вже тебе відриваю. Болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654164
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
Она устала вить кристаллы в нити,
Судьбы своей, однажды расплела
Любовь и кружева, как не храните,
Износятся, забудется... была.
Она вязала узелки на память,
Чтоб рисовать узоры по ночам.
И в уголке, украдкой сделав замять,
Молилась Богу, небу и свечам.
Она хотела не забыть позднее,
Крупицы счастья заперев в ларец.
Когда же взгляд под утро потускнеет,
Померкнет память, вот тогда - конец...
Она смеялась маленьким безумствам,
Кружилась молча, напевая вальс,
Теряла время и теряла чувства,
И таяла, от солнца не таясь.
23.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653940
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2016
Ты «провалился в бред» в полночь, за гаражом…
Мне бы – податься вслед с острым, как край, ножом
В ножнах из слов, и кож. Шума – не поднимать.
Чувства свои, как нож, крепко в руке сжимать.
Не проявить – ничем. Только рукой водить
В рамках спины… и тем… и за собой следить…
Сбросить потом контроль - водкой, и коньяком.
Вновь заливая боль, слизывать языком
Капли солёных слёз, губ твоих след ловить,
Видеть тебя – из грёз, облик земной – любить,
Рук – согревать тепло, пить на двоих бокал…
В прошлом оставить зло, тая в твоих руках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653891
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
"Ти мій острів тепла"-
Так йому в інтернеті писала...
Все було-
Була пристрасть гірка
На краєчку бокала.
Ну а потім писала:
Втомилося серце,
Та справа минула,
Лиш осіннім листом
Пристрасть тихо у землю пірнула.
"Ти мій острів тепла"-
Це лиш вислів і зовсім не зустріч
Бо померла любов-
Острів мертвих-
Застигла беззвучність.
Де Харон через Стіск
провезе мертве тіло любові
з портрету,
Він потратив останній патрон,
Щоб піти з інтернету.
----------------------------------------------------------------
"Ты мой остров тепла"-
Так ОНА ЕМУ в НЕТе писала...
Было- ВСЕ. И была
Страсть перчинкой на кромке бокала.
Но писала- потом.
Дело прошлое. Сердце устало.
И осенним листом
Страсть на влажную землю упала.
"Ты мой остров тепла"-
Просто фраза. Отнюдь не свиданье.
Ведь любовь умерла-
Остров Мертвых застыл в ожиданьи.
Перевозит Харон
Труп любви через Стикс до рассвета...
...И последний патрон
Он истратил на выход из НЕТа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654012
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
У коронованной птицы в сердце - шип.
Кто виноватый? - любимый розовый куст.
Брошью небрежно и к ветке - часть души.
Птица не знала, что имя его - Прокруст.
Что же ей делать, снова не сбылся сон?
Мед, ароматом стекая, горчит, как яд?
Пчелы слетаясь, вздыхают: средь всех корон
Нету прекрасней цветов, чем розовый сад.
Сказку он птичке певчей дарил всю ночь
И расцветало чарующе, волшебство.
Кровью упившись шипы, кричи - не смочь,
В поиске вечном, для тонкой души - сродство.
У коронованной птички лишь - перо,
Вместо душистых и сладостных лепестков.
Слезы и смех?..конечно, как мир старо:
Бабочки, птички и пчелки средь цветников.
23.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653814
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
надихнуло: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653791
скінчилися парфуми "віртуаль"
та тіло пам'ятає їх кайдани...
пісні пташині залікують рани
коли в садочку зацвіте мигдаль
коли весна вже стане тепла вщент
коли пелюстки поцілує промінь сонця
коли дощі на пальчиках балет
коли... твоє обличчя посміхнеться
і ти сказав: "я вже давно не сам"
і пролетіла та оснання?.. куля
і ось живу, притискуючи щем...
фарбую хмари з сірого в минуле
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653813
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Гриміло десь, всередині, чи зовні?
Котилось тихо так до ніг моїх.
А ти всміхався, - може падав сміх,
Чи то луна злітала їз безодні
Твоїх очей? глибинного чекаю,
Шукають руки, притискають ще,
Я спраглим тілом вкрилась, як плащем,
Кудись лечу, долоні затискаю,
Щоб мить ту не віддати; розпинаю
Цілункам - кара - слово: обпечи,
Нехай цвітуть рум"янці уночі, -
Свічки згоріли, тільки я... палаю.
22.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653758
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Билась у вікно тривожно ніч.
Голосно зітхали пізні мрії.
Воском по щоці сльоза... Облиш,
зранене коханням серце мліє.
Мука злих невідань загорта
душу в морок. Непроглядну товщу
страху не розірве самота...
Може, її болем тихим зношу.
В грудях спалахнуло і горить.
Фатум нас розбив на два сузір"я...
Я зорю зриваю, хай летить
і на мить торкне тебе хоч мрія.
....................................................
За вікном зітхає пізня ніч.
Рветься знов весна у сни й....надія.
Запізнілі сумніви облиш,
наш в коханні світ ВЖЕ пломеніє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653702
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 23.03.2016
[youtube]https://youtu.be/KoHkfOYiSdA[/youtube]
Что делать,
когда дороги нет назад?
Не видеть,
когда буравит взгляд?
Не ощущать,
когда из раны льется кровь?
Не слышать,
что тишина терзает вновь?
Упала тишина
безмолвием своим,
а отблеск из окна
с тобой непримирим,
что это?
свет брезжит или тень...
Незримый силуэт,
ночь...день...
И скован у окна
законом тишины,
пугает вновь она,
безмолвный глас войны....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653530
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Кохання заплелось в мотив,
Нестримний погляд кличе в прірву.
Давно вже втратила б довіру,
Якби так палко не любив.
Зіграєм знову в дві руки
Тих пестощів палких сонату.
Коли плющем я, по канату,
Які розлуки? То - чутки.
Що бешкетую, не зважай,
Вина наллю, жаги уповні.
Усі химери десь назовні,
Збирають заздрощів врожай.
Закрию крихітне тату
Цілунками до, стиха... годі!
Тебе втопивши в насолоді,
В собі втопивши самоту.
21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653286
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Поезія – це вихор почуттів,
Це злива мислеформ і сплеск емоцій,
Волошки й маки між сухих житів,
Первистоцвіт у березневім соці.
Поезія – мелодія душі,
Це вітру подих і шаленство бурі.
Притулок для спочинку і рушій.
Снаги ріка для тих, хто у зажурі.
Поезія – це Космосу рука.
Це серця ватра й попелище болю.
Вона бува медвяна і п’янка,
І з перцем також – в ній всього уволю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653393
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
І я… і ти…
І тополиний цвіт…
І невагомі китиці акацій…
Найглибший смуток… мій найперший гріх…
Найтонший біль мій...
граціє із грацій…
Хай буде все,
Як того хочеш ти…
Як хочеш ти… і що не мало статись…
Найвищий жаль мій… ангел самоти…
Найлегший сніг -
на золото акацій….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653437
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Намистину до намистини
та шовковою всі наскрізь.
В серце - голкою, між клітини,
щоби дати їм їхню вісь.
Бісер зв"язано тонко-пружно
павутинкою в пишний джгут.
Він виблискує так відважно
у оправі тендітних пут.
Непримітна сіренька нитка,
мов артерій легкий зигзаг.
Заплітає хтось витвір швидко,
лиш руки непомітний змах.
Тільки сонця на гранях блики
невагомо торкнуть душі.
Мов життя уплітає стиха,
мов красі задає рушій.
...Намистину до намистини -
дні нанизує Час на вісь.
Хтось вдихнув нам у серце силу....
Не пустити б її лиш "крізь"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653441
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
В.В.
Спи... вже нічка - треба спати.
Янголята колисати
будуть, наче немовля.
Спи, хороша, - заспівають.
Ковдрочкою вже вкривають,
А та ковдра із тепла.
Спи. Здоров"я - сон дарує.
Серце лиха хай не чує,
душа чвар в собі не має...
Поруч щастя задрімає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653204
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2016
Звикаю до Тебе - чужого... Поволі - звикаю.
Звикаю незвично спокійно дивитися сни.
( ...Там досі пливуть кораблі до далекого краю)
Я звикну... я - зникну... Твоєї не рушу весни.
Обіцяю.
Звикаю звикати. На речі дивитись простіше.
Слова і зізнання губити в байдужій юрбі.
Крізь мене - пробач - ще ростуть ненаписані вірші.
...бо Ти мені снишся.
Хоч я вже не снюся - Тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653200
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
[i] Цей сон, цей сон мені щоночі сниться... [/i]
[youtube]https://youtu.be/01fP77_kkLc[/youtube]
[i][b][color="#056cab"]Приснився сон: немов зібрались вої
З ізраненої «градами» землі
Свій край своїми духом й тілом гоїть,
Бо потопав в пожежах та імлі.
Й осердям тих небачених пожарищ
Чомусь примарилась мені… Москва,
Уся в диму… Столицю ту хозарів
Заполонила нечисть і… братва.
Хоч то було уже не средньовіччя,
А наші – окультурені – часи,
Коли в Європі вже рішали віче,
Як жити далі… А не дикі пси!
Лиш там, в болоті, був ще осередок,
Де правили і дикість, і злоба́…
Які коржі, вареники із медом? –
Була у мороці й святенництві доба!
…Та вої ті уже були не в змозі
Пожежу й димовища погасить…
І ось вони – в зворотній вже дорозі,
Та дим просвітку не давав й на мить.
Той дим ще довго снився їм як привид,
Гуляв по краю скрізь – і вздовж, і вшир –
Було б немало ще і зла, і кривди,
Не будь їм глузд здоровий – поводир.
Розрадою був геніальний Месінг,
Що смерть для імператорів предрік…
Та самодура надзажартий пресинг
Імперії вкорочував час-вік…
…О, де тепер ти, наш Ніколо Тесла –
Владика і болідів, і орбіт?..
Аби тайга від леденіння скресла,
Не на тунгуса ціль метеорит!
І трісне враз украдена корона.
Впаде й некоронований тиран!
Що краще є від руської помони,
Щоб землю нашу згоїти від ран!
Звитяжців стрінем свіжим караваєм –
Й оновиться многостраждальний край...
На згарищі опал ми позбираєм
І зліпимо країну – сутній рай!
_____
…А я узву Ісусову молитву
Задля́ спасіння неповинних душ...
І водружу ще ноти на п’юпітри,
Щоб музиканти вдарили нам туш!
І заживуть у тім саду всі люди,
Де мир і злагода, та – не диктат…
Царів у нас ніколи вже не буде!
Й розквітне буйно Гетсиманський сад...[/color][/b]
21.03.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653131
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Хочу торкнутись своєї в тобі висоти.
Хочу ввібрати у видих усесвіту смак...
Та, як накажеш мені: "Не підходь!", - буду йти
сотою милею, пилом, що вистелить шлях.
....поки весь світ не дійме самота...
Хочу втопити я свій океан у тобі.
Хочу надпити любовної миті безсмертя....
Та, якщо скажеш мені: "Надто приторно.", - всі
трунки розбавить біль, відстань - удруге, сум - втретє.
...поки із сліз не проступить вода...
Хочу згубитись в коханні відкинутім вся.
Хочу знайтись, вклавши душу свою в твою руку...
Та, як цілунку даш ніжності, - звабою я
світ зав"яжу, закую тебе в пристрасть, у муку.
...поки не крикнеш: "Потрібна ВОНА!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653121
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Ні стежок… ні доріг…
Я малюю на склі латаття.
А за вікнами знову шалені такі дощі.
Ніч закреслить усе… ось останнє у шафі плаття…
Ось балонові, власне,
від тих же дощів плащі…
Ніч закреслить усе…
Тільки ранок буде байдужим.
Він заварює каву. Свій звичний знаходить ритм.
Я стікаю дощами в холодні, слизькі калюжі,
щоб знайти там свій перший,
свій власний метеорит.
Що за сила в тобі?!
Із яких закапелків світу?
Я торкаюсь тебе, і безмежність мене несе!
Небезпечний орнамент – дощі плюс ескізні квіти…
Бездоганний ескіз...
ніч закреслить усе...
………………. усе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653029
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Я пішла десь до Вас. Де ночами молилася тиша.
Де старенький скрипаль поліпив із хмаринок журбу.
І щось смуток в душі все шкребтав як столітняя миша,
Лущив тонами біль за малесеньку ніч і добу.
Я пішла. Не до Вас. Не блукала ні крапельки, краплі!
Оту стежку знайшла, що від Вас до нікуди вела.
"Цепеліни "підвезли мене, бо старі дирижаблі
До одненького десь погубили крильцятка. Повзла
Біль як квочка стара, прикривала собою малечу.
Вже надії нема. Ви боялися зустрічі? Що ж.
Не готуйте від мене до неї сьогоднішню втечу...
Я ж давно не сама... Бо зі мною і біль мій, і дощ.
Були рідні такі! А зчужіли!..Ніхто не наврочив.
Вибирали самі свою стежку...Та все це мине...
Позгортав час газетою спомини, щастя і ночі.
Листоноша погубить чи знайде колись лиш мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653015
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Просыпайтесь, Медведи! Иная пришла пора.
Вам – в сугробы дышать и подснежники – вам садить!
Развалите валежник, где Солнце ещё с утра
На перине из туч задремало… Пора бы – его умыть
И подбросить – повыше, повыше нависших туч!
Лёд на реках – сломать, пусть живая вода бежит!
В косы вербам пора – заплести золотистый луч,
Пусть серёжки растит, и в журчащих ручьях дрожит!
Просыпайся, природа! От нас уходи, зима!
Мы устали от снега, от серости – там, и тут.
Пусть цветущий Апрель одолеет холодный Март,
И надежды подснежники в душах у нас – взойдут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652959
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Невірна вона! Чия?...
Цілуй знов, цілуй ув очі.
Сьогодні - твоя. Твоя!
Сьогодні - лиш ваші ночі.
Жар серця тобі її.
Холодне кому прозріння?
В коханні горіть вогні!
У ласці знаходь спасіння.
До ніг вам ніч стелить світ.
Таїть гріх солодку муку.
В зіницях її застиг
час.... Міцно тримай за руку!
Невірна (нехай!) вона,
для тебе лиш мрії й ночі....
Всю випий її до дна -
замкни в любі Вічність очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652957
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Так мало справжності, так мало простоти.
Скрізь суєта своїх наставила капканів.
І ти втомився проти течії гребти,
Тримати шторм грудьми і кратери вулканів.
Багато слів, та не про те, та не про те,
Що серце визволити може від розпуки.
І пробивається крізь мур душі протест
Під наростаючі у грудях хрипи-звуки.
Так мало віри – віри в чисте і святе.
Любові мало, повно пороху і гриму.
А без любові це життя якесь пусте.
Воно втрачає силу запалу і стимул.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652821
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
49* (С.) мечоносцям і вічним воїнам
Коли минає п’ятдесят – а грає кров,
І ти козак – ого!.. ще й пороху – доволі,
Не піддавайся тим страхам і примхам долі –
У піхвах міцним меч тримай – і… будь готов!
50* (К.) «спочатку навчи себе сам!»
Мудрець порад життя, що ликом так безгрішний,
Скажи, що з мудрості для себе взяв? – пора ж!
Ти дні наповнив тим, чому навчаєш інших?
Чи і в тобі росте невігластва діра?..
51* «О.»; посвячення поету і Душі
Ти будь-якій душі – душа життя й любові.
Володар часу ти, і простору, і слова,
Травинку із доріг коханої і Всесвіт
В собі вміщаєш ти, – пізнав-бо душу мови!
52* («z.») гроза для графомана-невігласа Касьяна
«Заходжу на сайт – і ховаються всі по кутках:
Тут – Яго, тут дзвін* я і знаю, де кузькіна мать!
Мене вам не взять на «любов-кров», на «ох!» і на «ах!»,
Я авторитетно вкажу всім, як надо писать!»
----
*дзвін, сигнал, звістка, дзвінок – узбецькою занг, zanq…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652752
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Огромные перины-облака,
Подсвеченные солнцем, всё же се́ры.
Всё - мелким снегом тронуто слегка
Средь мартовской холодной атмосферы.
Колючий ветер - вызывает боль
Во всём, что дышит, двигается, бьётся.
Лишь тонкий луч, мне посланный тобой,
Теплом весенним в сердце отзовётся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652764
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Огромные перины-облака,
Подсвеченные солнцем, всё же се́ры.
Всё - мелким снегом тронуто слегка
Средь мартовской холодной атмосферы.
Колючий ветер - вызывает боль
Во всём, что дышит, двигается, бьётся.
Лишь тонкий луч, мне посланный тобой,
Теплом весенним в сердце отзовётся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652764
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Мій любий Вінсенте, тут знову весна...
Поглянь! Послухай!
Покинь свої лезо, утому, стакан вина
і приречене вухо...
Бо...
В полях -
палітра така мелодійна, дзвінка, ясна,
печалі - ні сном,ні духом...
І жменями кидає вкотре зерно Зерна
у землю - пухом
Одвічний Сіяч.
Пухнасті, гривасті - вчвал,
вскач! -
- білило і кОбальт - біжать
вітриська - шалені коні...
В безодні з абсентом, Вінсенте,
тепла нема - лиш корч агоній.
А тут - лиш поглянь! Послухай!-
така весна!
І крізь бірюзове плетиво
полотна
уже пророста
замість сонця -
гарячий Сонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652876
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2016
Проспекта опрокинутая высь
Распластана на мокром тротуаре,
И в мир иллюзий мы перенеслись
Что так сияющ, ярок, лучезарен.
Я в нём приют особый создаю,
В который вхожи только мы с тобою...
Дождливый вечер, сырость, неуют
За гранью оставляя, за чертою,
Где так хочу мгновенье - удержать...
Разлуки принимая неизбежность,
Любимых губ раскрытую печать
Переливаем в трепетную нежность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652594
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016
Не привыкай, прошу, не привыкай!
Когда ты сам на сам..- а я не рядом..
Как хорошо, что я ни Герда, ты не Кай..
Хотя весна который год стекает ядом..
И ни дышать не видеть и не слышать
Не понимать, что делает земля
Когда небесной влагою и капельками дышит
Капелью под окном моим моля..
Люби ещё! Сильнее! Беспощадно!
Стучись во мне, дыши со мной легко!
Уйдёшь ты испаришься, да и ладно!
Я буду знать, что где-то далеко..
Есть тучка, есть громадное скопленье
И есть душа и грозы в ней дожди
Что в ней вся жизнь моя, любовь моё терпение
И нет керуючих- все вымерли вожди!
Какой запал! Шампанского закаты
Сияют обжигающим огнём
Не помню со вчерашней этой даты
Любить могла ль сильнее день за днём..
Не привыкай, молю, не привыкай
К рукам холодным к нежным ароматам
Нет хуже без тебя и это рай?
Стреляют! Убивают! С автомата..
Я вижу женщину платочек сжат в руке...
Стоит безумная под песню "аты баты!"
Солдаты.....Их так много......На легке....
Домой идут .. Домой идут солдаты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652459
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2016
Потрапили на очі аркуші з записами різного часу.
Цікаво, які протилежні настрої часом володіють нами.
І все це – ми.
***
Веселкову палітру землі, неймовірно барвисту,
прагне в себе ввібрати душа моя аж до краплини,
і всю музику світу – від грому до шепоту листу, –
щоб на крилах до неба здіймала її щохвилини.
***
Бездумний погляд прикувала стеля,
в душі – ані шелесне... хоч раптово...
Яка ж в мені несходжена пустеля!!!
А як було буремно, веселково...
***
В незвіданості нетрях, без просвіту
шукаю відповіді наяву і в сні:
я – порошиночка в безмежжі цього світу,
то... як цей світ вміщається в мені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652226
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016
А ти палав…
В усьому… до дрібниць…
Ти ще не знав - зірки впадуть о сьомій…
Читав міста в пісках її зіниць.
Лишав вітри
їй, чистій, невагомій…
Шукав слова,
які сягали дна
її озер, що розлились фатально…
Й минав світи, в яких жила вона,
змальована тобою
подетально…
І засинав,
торкнувшись кам”яниць,
що знали велич й прохолоду Гізи…
(“… я відпущу усіх своїх служниць,
коли складеш
міжзоряні валізи”…)
Коли могутній
Сіріус впаде
в скрижалі вод, в безодню манускриптів,
шляхами караванними пройде
в твої міста…
стояла ніч в Єгипті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652091
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Наречена Вишневого Саду
Покохала Сосновий Дух.
Квіт весняний під ноги падав,
Чи то сніг, що приніс біду?
Вона виросла між корінням величної Сосни, що росла в лісі у центрі галявини. Тендітна струнка Вишенька, що цієї весни вперше зацвіла ніжним цвітом. Зацвіла, і закохалася в свого сусіда та захисника – Сосну. В його ніжні зелені пагони, особливий хвойний аромат, золотаву кору, могутні гілки, струнку поставу. Так приємно було, коли від найменшого подиху вітру коханий бережно торкався її пишного цвіту…
Стою струнка в обіймах рук твоїх…
Горнуся, випромінюючи ніжність.
Коханий, навіть вітер в кронах стих,
Щоб не зламати наших душ суміжність…
Я вся – твоя, до кожного листка,
Тобі дарую кожен вигин тіла…
Наївна та закохано легка
Лише тобі зізнання шепотіла…
Так пройшло літо з його росяними ранками, щебетом птахів, щедрим сонячним промінням, неповторними вечірніми зірницями та осяйними зорепадами. Під сумні осінні дощі Сосна щось ніжне нашіптував Вишеньці, що за літо помітно підросла, зміцніла, і навіть прикрасилася червоними сережками.
Та – промайнула радісна весна,
Відколихали зорі літні зливи,
А Вишенька, весела і сумна,
Червоних ягід безліч народила,
Просякнуті коханого теплом,
Його торканням трепетним багаті,
Кохання, що весною зацвіло,
Розквітло щастям у просторій хаті.
Настала зима. Не перша зима, та якась особливо люта. Галявина, що продувалася всіма вітрами, не захищала молоду Вишеньку від тріскучого морозу, і вона відчувала, що промерзає наскрізь… Гине, просто на очах у коханого. Що більше не цвісти їй весною, бо схоже, що до наступної весни деревцю не дожити.
Хвороба, що підкралась, навісна,
Морозом лютим, диким вітром свище…
Тремтить кохана, скручена, сумна,
Гілки ламає навісний вітрище,
Тремтить кохана… В серці гОлки стріл…
Кора із льоду тіло покриває…
Сосна коханий із останніх сил
Вогонь душі над нею викресає,
Горять гілки, і стовбур вже горить,
Вогненні язики танцюють радо,
Та Вишня, що отямилась на мить,
Вже зовсім задихається – від чаду…
І тоді закоханий Сосна, щоб врятувати тендітну кохану, викресав вогню з закоханого серця, і підпалив декілька сухих гілок, і хвою довкола стовбура, і високі кущики трави довкола, та мало, мало йому здавалося вогню, він ладен був згоріти увесь, щоб тільки врятувати ту, без якої уже не мислив своє життя…
Він не помічав, що Вишеньці ставало все гірше. Різні, надто різні були Вишня та Сосна. Смола, що створювалася від багаття, давала багато чадного диму, і Вишенька задихалася від нього, оточена з усіх боків. «Ні, коханий! Я гину, гину! Загаси багаття! Мене вже ніщо не врятує. Та я хочу знати, що з тобою все буде добре, і ти згадаєш про мене тією весною, яку я вже ніколи не побачу...»
Тоді молитву прокричав Сосна:
«Прийди! Помилуй – матінко Природо!
Загину сам, якщо згорить Вона!
Усе – візьми, коханій дай свободу
Без мене (якщо треба так) цвісти,
Дай сили їй (нехай без мене) – жити!
Пройду я через морок самоти,
Аби хоч раз іще вишневі квіти
До серця, що страждає, пригорнуть…»
-О, так, тебе я чую! Як не чути?!
Збирай кохану – у далеку путь,
Бо разом вам – ніколи вже не бути.
«Дай наостанок Милій оберіг,
Дай щось таке, щоб в ній було – від мене!!!»
Затих вогонь… А вишеньку з-під ніг
Поцупив у лабета смерч шалений…
Та у відчаї Сосна не міг спинитися, відступитися, дивитися, як гине люба Вишенька. Він заволав щосили: «Матінко-Природа, допоможи, порятуй!»
Почула його волання Та, Що Володіє Магією Всього Живого. І сказала так: «Я можу вам допомогти. Та за умови, що ви ніколи не будете разом. Я заберу Вишневе Деревце до саду, де йому бути і належить. Вона забуде про тебе, і ніколи не згадає. Бо інакше з розбитим серцем ніколи не зможе знову зацвісти. Вам не бути разом. Ти – сильний. Я можу залишити тобі спогади. Але тоді ти назавжди залишишся одинаком. Або я можу дати тобі забуття. Вибирай. І – відпусти її коріння, не тримай більше». І Велична Природа засипала снігом ті гілки, що горіли, потріскуючи, ясним полум’ям.
«Я можу щось зробити, щоб захистити її, коли вона буде далеко від мене?» - тільки й спитав Сосна. «Можеш. Але ти повинен дуже захотіти. Ну, відпускай її!!! Пора!»
Біла віхола підхопила Вишневе Деревце, підняла високо вгору, і понесла понад лісом – до саду за річкою…
*********
Вишневий сад зустрів свою весну,
Від сну збудилась молоденька Вишня:
«Прийди, Коханий, спогадом – зі сну,
Твій шелест ніжний най порушить тишу,
Ту, що між нами – маревом гірким,
Неспогадами, білими сльозами…»
Весняний вітер чисті пелюстки
Підхоплює… Несе понад ярами
Сосні під ноги… Спогадом пече
І тішить душу білий шал мережний…
…Він знає, що живицею тече
Його любов – в коханій – оберегом.
З того часу Наречена Вишневого Саду кожної весни вкривається ніжним білим квітом, все чекаючи-виглядаючи свого коханого, що сниться їй довгими зимовими ночами. А, не дочекавшись, скидає на землю ніжні білі пелюстки, ніби дівочі сльози, що їх підхоплює вітер, і несе на далеку лісову галявину, вкриваючи підстилку із м’якої хвої духм’яним білим мереживом… І тоді плаче Сосна сльозами-живицею…
А коли восени шалені вітри шарпають тендітні гілочки Вишні, намагаючись зламати, на місці тріщин витікає густий прозорий сік, що так схожий на оту живицю, що колись послав оберегом закоханий Сосна своїй любій Вишеньці, як символ безсмертності кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652167
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Є ранки сирі і похмурі, коли не бадьо́рить
Ні кава міцна, ні улюблений аудіотрек…
У небо вершково-чорнильне впираються гори
Щетиною строгих ялин і колючих смерек.
Є ранки важкі, коли ліньки піднятися з ліжка,
Розшторити вікна, всміхнутись плаксивій весні.
І сніг у дворі – кокаїнова біла доріжка,
Розтерта вітрами за ніч по бруківці брудній.
Є ранки, коли замовкають примхливиці-музи:
Ні пари із вуст, на обличчі – обірваний крик…
І жалять нещадно слова, мов отруйні медузи,
Та аркуш усе перетерпить і справиться. Звик.
Є люди важкі, мов пухлина, коли жодних шансів,
Коли залишається скальпель – ні страху, ні сліз…
І хочеться здуру, сп’янівши в глибокому трансі,
Зробити із лівого боку маленький надріз.
І все оте жовчне й токсичне, що тисне у грудях,
Крізь рану звільнити, самій – загубитись в юрбі…
І вкотре повірити: може, проблема не в людях,
А просто – в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652130
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2016
Сірість і холод.
Дощ без кінця.
Ночі зітхання,
дні без лиця.
Сонце без кольору.
Пісня без слів.
Сни переповнені
сумом богів.
Броня на серці.
Мрія сумна...
.......................
Ось яка, милий,
без тебе весна.
Тепла палітра.
Вогонь у душі.
Платтям на вітрі
тріпочуть вірші.
Днів невагомість
смаку надій.
Напівпритомність
сп"янілих мрій.
В серці веселка,
радість рясна...
...........................
Ось що, коханий,
з тобою весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651811
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016
І так щодень- щодень одне і теж,
І так роки, століття в часі плину:
Содом людський- інакше неназвеш
В Гоморі всесвіту шукає свого згину.
Закон Господній- це для них пусте
У них написані свої брудні закони:
Нема ціни життю- старе чи молоде,
Нема в них Бога- лиш одні ікони.
І тих не бачать, бо в думках своє:
Війна, розруха, голод, біль та злидні,
Де праведник життя своє дає,
Щоб грішник не творив діла огидні.
Така вже істина содомського життя-
Слабкіший в зашморгу у власній пуповині,
Нема "сьогодні" та й немає майбуття,
Де волю й правду захоронять в домовині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651763
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Ну здрастуй, саде, чорний мій, печальний!
На фоні неба сірого, здаля,
диковинні петрогліфи наскальні
різьбить твоє покручене гілля.
В нім заблукалий вітер грає фуги –
єдину музику у цій глуші.
Гуде мій сад, вивільнюючи тугу
і холод скрижанілої душі.
Він сторожко вдивляється у мене
з німим питанням: «Де ж це ти була,
коли, обдерши листячко червлене,
зима в обійми мертві узяла?
Покинула! Сама в тепло сховалась,
в полон віддавшись радощам міським.
Уже й забула, як ти милувалась
моїм цвітінням й запахом п'янким...»
– Все пам'ятаю, друже мій чарівний!
У буйстві барв ти – майстер, маг, факір!
І в щедрості тобі немає рівних,
ти – наймиліший на землі, повір!
Торкаюся до кожного деревця,
що, мов соматі*, впали в небуття,
і шлю усім тепло зі свого серця,
і силу для пробудження життя.
– Прощайся, любий, з тугою й журбою.
До сну твого наступної зими
плекатиму, милуючись тобою,
радіючи, що нерозлучні ми.
Ти подаруєш тінь свою і вроду,
спів соловейка й переспів дроздів,
своїх плодів духмяну насолоду,
в які наллєш – неначе в нагороду –
свою любов, солодшу від медів.
[i]*соматі – в індуїзмі і в буддійській практиці –
стан людини, коли особливими медитаціями досягається вихід душі із тіла.
На певний час призупиняються всі обмінні процеси (як у дерев зимою).
Пробуджуються спеціальними методами.
[/i]
10.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651743
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Дрібненький сніг закреслює усе,
Що так цвіло, світилося, тривало
Від раннього осіннього ессе
До повісті лютневої фіналу.
Дрібненький невловимий білий сніг...
Як ті слова, що сіялись байдуже,
Опору вибиваючи з-під ніг,
Лахміттями лягаючи на душу,
Що лиш учора - квітами цвіла...
Зчорніло листя на засохлих вітах.
Була - твоя.
Чужинкою - пішла...
Дрібненьким снігом - на замерзлі квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651893
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016
[i]«На оксамиті ночі
Мов зорі, твої очі...
Цей мерехтливий спомин
Теплом повіє з дому...»
С. Сокольник[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651611
= = = = = = = = =
Ты ушёл, самурай*,
Был ты сдержан и сер, как гранит,
И тебе невдомёк,
Как в неведенье сердце болит.
Возле сада камней
Здесь брожу я под полной луной
Цвета лилий белей,
А тревога по саду - за мной.
Кличу имя твоё,
Но не слышу, не вижу следов…
После зова даймё**
Ты ушёл, как велит бусидО***.
= = = = = = = = =
Кодекс самурая
Беспредельно строг.
Здесь брожу одна я,
Не жалея ног.
Ноги в кровь избИты,
Ночи холодны,
И даймё** сердитый
Вяжет цепь вины…
= = = = = = = = =
Может, раны твои
Надо травами мне полечить?
Не поют соловьи,
И еда мне полынно горчит,
Отзывается боль
В каждой клетке разбитой души…
Что случилось с тобой?
Отзовись! Позови, напиши…
Поднимись, если можешь!
А не можешь – орлом прилети!
Острым взмахом из ножен
Мне земные грехи – отпусти.
= = = = = = = = =
Я виновна, знаю,
Знаю, что грешна.
Только самураю
Я была верна.
Птицей, зверем, выпью
Крыла его след…
Поднималась высью, берегла от бед…
= = = = = = = = =
Ты ушёл, самурай……………….
*самураи - светские феодалы, начиная от крупных владетельных князей (даймё) и заканчивая мелкими дворянами; в узком и наиболее часто употребляемом значении — военно-феодальное сословие мелких дворян. Хотя слова «самурай» и «буси» очень близки по значению, но всё же «бу» (воин) — это более широкое понятие, и оно не всегда относится к самураю.
Само же слово «самурай» происходит от глагола haberu, в дословном переводе означающего «служить, поддерживать»; то есть самурай — служилый человек. Самураи — не только воины-рыцари. Они были и телохранителями своего даймё или сюзерена, и в то же время его слугами в повседневной жизни.
**даймё - крупнейшие военные феодалы средневековой Японии. Если считать, что класс самураев был элитой японского общества X—XIX веков, то даймё — это элита среди самураев. Новые кланы военных феодалов получили название сэнгоку-даймё. Они активно и энергично вели военные действия против своих соседей, иногда более богатых и могущественных, но недостаточно честолюбивых, и добивались успеха. Верхушка военного сословия — даймё — сохраняла свою мощь, как и все самурайство, до начала XIX века.
***бусидо́ - кодекс самурая, свод правил, рекомендаций и норм поведения истинного воина в обществе, в бою и наедине с собой, воинская мужская философия и мораль, уходящая корнями в глубокую древность
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651885
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016
У рамці - фото. Чорно-біле. Дивне....
Знайомі риси і овал лиця.
Близьке таке й, чомусь, до болю рідне.
Та мною, все ж, не знане до кінця.
Мої там очі з пеленою мрії,
з початком світу мого десь на дні.
Тріпоче усміх на тоненьких віях,
а в погляді глибиночки сумні.
М"який змах брів, стрімкий каскад волосся.
Ніс - в лінію задиристо-тонку.
І трепетні уста, з котрих пилося
життя полин і мед, пряність й нугу.
Але на скронях - незнайома осінь -
присіла павутинкою в витку.
В куточках губ - ота незвана гостя,
що в зморшку звилась різьблено-гнучку.
Сліз борозни і складочки тривоги
й печаль... Печаль - всесвітня, голосна
проклали на обличчі скрізь дороги.
Очей же не торкнула сивина!
З світлини той же погляд юний гляне,
в якому - усміх й іскорки сумні.....
В твоїх очах - початок світу, мамо,
що з твого серця пророста в мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651529
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Пихата панна-ніч крокує!
Відмірює добу-чаклує!
Дає натхнення чи тугу.
Братові або ворогу.
Сховає те,що день пильнує!
Підкаже мудрому,
дурня спустує.
Закоханих сп,янить.
А зрадників введе в оману,
щоб не ходили до чужого лану.
Одних полюбить,
другим скаже:"Зась!"
Комусь зорі дарує-
темряві інших здасть!
Вигадує нам сни.
Сама людське життя планує-
пихата,чорна ніч над усіма панує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651428
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2016
В обыденной круговерти,
Пытаясь отдать долги,
Ты за Любовью, от Смерти
В безвестную даль беги!
Не дорастИ - до отчаянья,
А если упал - крепись!
Весёлая, и печальная,
Прекрасная штука - жизнь.
Беги, и всё время помни:
Хоть век впереди, хоть миг,
Вселенной тепло исходит
Из мыслей и дум твоих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651370
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 14.03.2016
ПРОЩЁНОЕ ВОСКРЕСЕНЬЕ
Дуют ветры почти весенние…
Блин последний намажь икрой
И Прощёному Воскресению
Cвою душу скорей открой.
Может быть, и тебя обидели
Ненароком иль невзначай…
Ты в домашней своей обители
Завари самый крепкий чай.
Пусть простят, кто тобой обижены,
И ты в сердце не прячь обид,
Во дворце живущий иль в хижине
Всяк друг друга пускай простит.
Вот и Масленица кончается,
И сегодня обряд наш прост –
Всех простить и в грехах покаяться,
А уж завтра – Великий Пост.
© Тетяна Лавинюкова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651268
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
И никто не приложит и пальчик
Покуда языком вела
Знайте, бродяжки, он-мой мальчик!
Я за него всё продала..
Душонку! Да! Стальное место!
А он прицелился и вбил!
Сказал,- Мозги твои лишь тесто!
Мне на тебя не хватит сил!-
А я такая, прям с трамвая
И сразу ручку, где чулки
Он не хотел, шептал, "Ну, зая!"
А мне так тошно, от тоски...
И никто не приложит и пальчик
Где поцелуи - угольки..
Мои конечно! Как и мальчик
Ну-ка, отпряньте, стебельки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651012
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Ти стояв. І я стояла. Ми стояли зовсім поряд...
Хтось гукав приємним басом: - Передайте! За проїзд!
Ти мовчав. І я мовчала. Лиш стрибав стрибучий погляд.
І вдихав мої парфуми елегантний мужній ніс.
Вібрували дах і вікна. Вібрували телефони.
Хтось бубнів смішним фальцетом: - Я купив кефір, My Love.
Як же солодко торкнувся вказівним моєї скроні!
Пульсував гарячий палець. І не-палець - пульсував...
І дзвенів трамвай весняний, і скрипів на поворотах.
Хтось волав гучним сопрано: - Що? Кінцева - не вокзал?!
Аж раптово Ти промовив фантастично гарним ротом:
- Ви... на Мег... На Райян схожі... Вам ніхто ще не казав?
Був Ти надто нереальним для трамвая-дива-чуда
і не раз, мабуть, наснишся поцілованій - мені.
О спасибі, Меггі Райан! Слава, слава Голівуду!
Ти поцупив із кишені лиш частину зарплатні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650928
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2016
Надміру емоційна, із схильністю до стресу,
натхненна, апатична - у крайнощах уся.
Сказав хтось: вилий в зошит своі ти сум'яття...
Сплела сяк-так у риму і ось: я - " поетесса".
Сама я видаюсь, сама себе читаю -
несу культуру в маси! Ця місія важка:
читач я неуважний, до лестощ нестійка,
та правками себе занадто не діймаю.
Мій хист і так наглядний - "талант", що не кажіть!
Дарую свій автограф, ви попросіть лише,
потуплю скромно погляд, бо ж слава не втече.
Хто вправно себе хвалить - далеко..?.. добіжить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648967
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Повінчані любов"ю ми сумну розлуку
по краплі зберемо, бо це блаженний час,
коли цінуєм що було і все про нас
натхненно мріємо... Приречені на муку.
Жадань твоїх впізнаю силу в серця стуку.
Я не впущу підозри злих в душі гримас!
Зловлю у ласку ніжність, щоб вогонь не згас...
Кохання бережно триматиму за руку.
Як прийде мить: в обузу стане моя вірність, -
ти відпусти! Не муч надією. На милість
мене віддай легкого смутку, того болю,
котрий терзатиме, закривши у днів тяглість.
У снах сушитиме надривна щастя спраглість...
В пустелі власній поки серце знайде волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649922
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Отак спливуть її роки,
Їх час, мов кіт голодний, злиже –
Не діткнеться його щоки
І не відчує дух Парижа.
Смерть її вхопить, мов хижак,
У зимну зодягне кирею.
Невже все буде саме так,
І мрії ляжуть разом з нею?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651052
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Хто образив тебе, кохана,
Що цілунком щемить сльоза?
Диким поглядом спозарана
Розіб'ється об скелю гроза.
Хто образив тебе, любове?
Розкажи і серденько спочине,
Віддаю тобі щастя квіткове,
В нім кохання моє прилине.
Хто образив тебе, моя доле?
Не ховай у земну глибину,
Твоє тіло зігрію я кволе,
І остуджу вітрами млину.
Та образа, то ще не горе:
Кожен день, кожна мить- сонце,
Твої очі- моє синє море,
Місяць ясний в моїм віконці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651138
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
«Якби зострілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тойді б промовила мені?»
Т.Г. Шевченко
Він мріяв привести до хати
Свою дружину-оберіг.
Удвох укупочці кохатись,
Ще й діточок почути сміх.
Не знав, що ледве він за двері,
Вона уже з коханцем вдвох.
Поставу, вроду дав Ликері,
Та вірності – не дав їй Бог.
Тоді він вирішив - спалити
Дарунки. Гроші і ключі
Забрати. Спогади втопити…
Мовчи, душа! Мовчи!!! Мовчи…
Звела невірна у могилу…
Душ – не лікують лікарі.
Та хто, як чорна чайка, квилить,
Там, на Тарасовій горі?
«Це я прийшла, твоя Ликера!»
Дніпро під кручею – мовчить.
Лише тополя срібнопера
Від вітру сивого шумить…
…Душа здіймається, мов віти,
Коли твоя, коли люблю…
Зберу у серці самоцвіти
І жодний спомин не спалю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649067
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 13.03.2016
[i](ЗАРОЗУМІЛІЙ ПАНІ. Зле)[/i]
Бывает: карликом - звезда,
Великоватою - корона,
Всего полшага - до суда
Шутов, столпившихся у трона.
Лишь поле дикое - окрест,
А в небе - дивные чертоги,
Да не хватает только мест
Твоим амбициям - у Бога.
Он - строг, но в меру справедлив,
Он мерит степенью сиянья
Твой слог, поступок и мотив,
Порыв, стремленье и молчанье.
Дымит погасшая звезда,
Которую низвергли с неба,
Не согревая никогда
Ни светом, ни зловонным слЕдом.
А ты, стараясь удержать
Шутов, престиж, престол, корону,
Боишься пальцы рук разжать,
Не отрывая их от трона
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648992
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 13.03.2016
[img]http://www.chitalnya.ru/upload2/448/816875610034912768.gif[/img]
Так быстро без тебя померкнет свет,
Как зимний день в последней из агоний.
Не исчезай, не уходи в рассвет!
Побудь со мной – пушинкой на ладони.
Я залюбуюсь хрупкостью крыла,
От внешних бурь и бед прикрыть сумею,
Совью гнездо из веры и тепла
И обогрею – нежностью своею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648099
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 13.03.2016
[i]Вільний переклад вірша Тані Лавинюкової[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648718
Весны дыханьем всё пронизано,
Кипит февральская работа:
Растут сосульки под карнизами,
Зиме прощаться – неохота.
Но в прошлом Сре́тенье осталось,
Зима-старуха с юным Летом
Под ручку садом прогулялись,
И, на вопросы дав ответы,
Решили:
Ещё две недели
Зиме дать сроку – до капели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648855
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 13.03.2016
[b]34. С. Сокольник, до в. «Шевченко і я»[/b]
... Не вічні імперії, - Воїни Світла
руїнами пройдуть, щоб знову розквітла
Земля, що синів не для воєн ростила, -
Сергій і Тарас ще побачать щасливу,
---
- постане, я вірю, тим Раєм, омріяним вами,
не Чорним квадратом - усміхненим краєм: для мами,
для сина та доньки, для правди і всенького люду.
й забудуться чвари. І вірю: вас двох - не забудуть.
**
[b]35. О. Удайко, до в. «Льоди, льоди…»[/b]
вже й скресла крига на воді, вже трави просять сонця,
а ми в льодах, а ми в біді... а сонце - у долонці
дитятки, що свій перший крок, о ненько Україно,
зробити має до зірок, – а всі льоди най згинуть!
---
А ми, посивілі у мудрості, сльози згадавши Марії,
Вернімо, призвавши всіх ангелів, дітям на щастя надію.
**
[b]36. М.Гончар, до в. «У Бога часу не було?..»[/b]
По тому, яким світ невдалим постав в той момент –
Виходить, що так; бо не вдався цей експеримент;
Бо з тих пір кипить і нуртує все в ньому, вмирає,
І родиться знов – для повторення – й краю немає.
----
Так, знатну ти притчу, мій друже поважний, утнув
У день, що суботою бог нам нарік. ( і заснув…)
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651048
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Позвольте женщине раздеться..
Нет, не буквально - образ детства
Плечом позвольте оголить
Ваш нерв горячий, ведь мужчина,,,
Не должен быть и говорить
Что " Ты такая, чертовщина!
Позвольте женщину любить!"
Не за слова, за оперение
Полёт без крыльев в высоту
Ведь это миг лишь, на мгновение
Позвольте женщину "Не ту!"
Откройте нежно её личко
Взгляните в сердца красоту..
Снимите с кожи вон изнанку
Закройте в шкафчик суету
И сотворите куртизанку
Впустите гейшу к потолку
Шпилите фразы опасенья
Любить дозволено везде
От ноготков сердцебиенья
И до распущенных волос
Позвольте в это воскресенье
Утрите женщине вы нос..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651011
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
А дощ сліди за вікнами змиває...
Все - сірістю заповнене ущерть.
Душа пісень весняних не співає,
В думках частіше владарює смерть
Бажань, чуттів та спалахів вогненних,
Що ще учора полум'ям - крізь сніг.
Чому було украдене у мене
Кохання - найсвятіший оберіг?
Чому ти знову сієш мряку, доле?
Холодні пальці в душу простягла
Дощем, що вимиває все поволі
Та вибиває пір'я із крила
Того, що на світанні в синє небо
Несло мене - усміхнену, легку...
Не лину легкокрилою - до тебе.
Висять побиті крила на гвіздку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648059
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 13.03.2016
По клавишам несбывшейся мечты
Слеза - отдельной мысли - пробежала
От той неповторимой Высоты
До низких нот тяжелого Финала
(Протянутой - не принятой - рукой).
Замёрзшей каплей - в воздухе - зависла
Моя мечта, воспетая душой,
В объятиях холодной трезвой мысли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651070
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
[i]Моей "половине"[/i]
Весна, с её надеждами красивыми,
Отпраздновав, ушла на глубину...
Влюблённые, встречались мы под ивами,
Подсвечивая пьяную весну.
Зима своими острыми иголками
Скользящие выстуживает дни.
Дрожащая, я жду тебя - под ёлками.
Сегодня, в стужу, греют - лишь они.
Из рук пустых - кормлю свои сомнения,
На мой призыв - ты странно-молчалив...
Так хочется под ёлками - Горения,
Не исключая Пьяный Шепот ив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651068
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Він не читає моїх рядків…
А я молитись його благаю,
В душі надривний почувши спів,
Чужому горю під ніж лягаю
Щитом глибоких душевних слів…
Він – не читає моїх рядків.
Поміж чужого – своє шукає,
У низці сірих похмурих днів
Виттям самотнім себе карає,
Відчувши поклик своїх вовків…
Відчувши поклик своїх вовків –
Ми все крізь призму душі сприймаєм.
Тепла випрошуєм – жебраки,
Торкань та дотиків – вимагаєм
В часи взаємності нетривкі…
І, підійнявши угору ніс,
Ми запах ловим, один-єдиний…
Тієї, справжньої половини,
Яку ховає прадавній ліс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650796
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Здравствуй! Пишу в маршрутке..,
Давно хочу написать,
Домой прибегу и дети
Опять не дадут рассказать,
Осень! Какая осень!
Листья на дворники,- в ряд!
Клён вот, берёза, рябина!
Проводят безумный обряд..
Водитель зачем-то сбросил,
Упали их платья,- горят!
Как чувства, что так одиноки
Ах, ветер мой! Ветер, кружи!
Не дай им померкнуть средь сосен!
Жучком, ветер! Пой, для души!
Да, я о другом же хотела,
Хотела, хотела сказать..
Не вышло, прости, не сумела..
Ещё бы минуток.. Пять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647926
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Поету силу слова та ідеї
дали боги Олімпу. А Психея* –
Душа поета – наче орхідея,
ввібрала світу барви й світло Тейї.
В Душі цій ликів, як в божка Протея,
а настроїв, як рук у Бріарея.
Вона – родюча, плодовита Гея
і витончена, ефемерна фея.
Гіпнозом володіючи Морфея,
чарує милозвучністю Орфея,
дарує мудрість від зірок Астрея,
бо в ній – скарби безцінні Гіріея.
Коли ж химерна воля Гіменея
остудить її холодом Борея,
то мстиво заговорить в ній Медея
чи відьма і спокусниця Цирцея.
Є в ній і прозорливість від Фінея,
жертовність героїчна Мінекея...
Творити здатна подвиги Тесея
Душа поетова – метеличок-Психея.
* Психея (гр. міфол.) – втілення людської душі.
Зображалась метеликом чи дівчиною з крилами метелика.
Далі по тексту – імена богів, велетів чи царів гр. міфології.
В кожному рядочку коротко розкрита їх сутність.
29.02. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647878
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Сонячний, рум"яний клубок, викотився на небо прозоре і чисте,
Розпустив на всі сторони свої нитки золоті й променисті, врочисто,
Позолотив крони ще голих дерев і загорілись корони на них,
Потяглися віти до ниток отих, щоб своїм теплом вони обплели їх....
Обігріли й розбудили...А вони у відповідь бруньки розпустили,
Дали листок, квіт, а ще й плід...Усіх нас потім восени смачно пригостили,
Тим, що виросте за цей короткий час...під прядивом оцим золотистим...
Обіймуть вони все живе, залоскочуть, щоб зростало на радість тернисто...
А земля буде прясти й ткати і вбирати маленькі промінчики ці,
Щоб народжувати трави духмяні й п"янкі та квіти яскраві, запашні...
На яких потім метелики поласують медовими гостинцями,
А ми понасолоджуємось різнобарвними і ніжними їх крильцями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647622
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Колосилася пшениця
Там, де зараз міни.
В пеклі жити не годиться…
Я молю про зміни!
Закричу до неба: - Отче,
Серце де подіти?!!
Вороги нам землю топчуть,
Гинуть рідні діти!
Світ закрили лиходії…
Дихати не можна!
Лиш на тебе є надія!
Тільки так тривожно…
Хай з країни щезне горе!
Для мого народу,
Дуже прошу – щастя в долю -
Миру і свободи…
Щоб раділи в кожній хаті!
Сміх біля порогу.
Щоб зустріла кожна матір
Синоньку живого…
29.02.2016 р.
Ілюстрація з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647736
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
И женщиной не стала потаскухой
Жизнь на горбу тащила в свой удел
Отшельницей с печатью там где брюхо
Бродила с угла в угол пальцы в мел
Светились запятые словно кости
На черном покрывале белым днём
К ней приходили, даже звали в гости
Вино горилка танцы -над огнём
Не упивалась жадно в жар глядела
Но кто-то успевал поставить крест
На хрупкие колени -недопела
Давай же детка, ну же бест зе бест!
Кем в этот миг хотела быть,- молчунья
Однажды выдал форму её крик
Насторожились все-она колдунья
Заприте же, укройте светлый лик!
Ни взять ни дать)и тут она взлетела
Птицею стала - Выпустил,урод!
На небе две фигуры Бог и тело
Над лесом что за краски оперение?
Чудо? Не чудо? Это же удод!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647586
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Не іди- десь сказав ти мені,
Не зривай жовте листя у осені,
Ти по наших стежках пронеси,
Мрії наші коханням зрошені.
Зачекай, де в тумані верба
Над водою шепоче сонати,
Біле мливо, шумлива вода,
Притихаючи, зніме шати.
Не пусти у душевні спогади
Божевілля гіркої розлуки,
Надвечірря зіркове моє ти-
Ти- мої найболючіші муки.
Пригадай зорепади нічні
І закоханість в росах ранкових,
Сходу сонця, в цілунках пісні,
Щирість в наших палких розмовах.
Повернись, зачекай та не йди
У розлуку- подругу страждання,
Ти кохання своє поверни
В наші зустрічі з ночі й до рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647471
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Забудь мої слова. Прошу, забудь!
Про це я більш не буду вже казати.
Хотіла просто дати тобі знати.
В словах не сенс, і в них зовсім не суть.
Не треба, ні! Прошу я, не мовчи...
Хоча б пиши - нічого більш не треба,
Слова твої - уся моя потреба.
Навчи мене миритись з цим, навчи!
Надій на більше, віриш, не плекаю,
Усьому в світі цьому є межа...
І ти мені чужий, і я чужа,
Усе я розумію, добре знаю...
Не бійся ж ти мене, я не вкушу!
Ножа у спину пхати не збираюсь,
В словах своїх правдивих щиро каюсь,
Та правду голу в цих рядках пишу.
Війна в мені: борюсь сама з собою,
Вразливу душу свою лиш кляну,
Закохану, а ззовні - кам'яну,
Сповиту смутком-радістю й журбою.
У розпалі двобій, лунає постріл.
В цю мить шалено серце стукотить,
Душа кричить і плаче, ще й тремтить,
І куля рушить серця мого простір.
Ще плоть жива, а очі мертво-тьмяні,
Іскра життя погаснула у них.
Вдих-видих, знову видих, знову вдих,
Вдихаю я отруту-кисень п'яно.
Закрили вії очі пеленою,
І перед ними сон про все життя,
Що було, і що є, і майбуття, -
Усе це підло зветься тільки грою,
В якій немає правил, є закон:
"Достойно грай, щоб взяти перемогу,
На себе сподівайся і на Бога,
Сама будь полонена й у полон
Суперників бери, що на заваді...".
Це тільки сон... Життя - це тільки сон,
Хоч сто живеш ти років, хоч мільйон,
Минає він й у вірності, й у зраді,
У щасті, у біді, на самоті,
У смутку, у журбі, у тузі й муках,
В самої себе тільки на поруках,
У тиші, в шумі, в гріху й каятті.
Це, наче фільм без звуку, чорно-білий,
Живеш у стінах клітки, у кутках,
Тримаючи перо в своїх руках,
Списавши чорним біле неуміло.
Сміливості бракує, бракне сил,
Ожити, як ні в чому не бувало,
Так добре жить, любить, та тільки мало...
Все йде кудись, летить, неначе пил.
І час - безсилий, він вже не лікує,
Старих синців і шрамів, що від ран,
Лишив їх підлий, зрадливий роман,
Що серцем, наче їжею смакує.
Робота, дім, (у кращому - сім'я),
І все по колу циклом повториться,
Але і досі казка вночі сниться,
Але лише твоє в думках ім'я.
І раптом: розійшлися вже повіки,
І знову вдих і видих, видих-вдих,
І бій з собою в серці вже затих,
Лиш чути тихий спів здаля музики.
Душі моїй ця пісня, наче ліки,
Забутись вмить вона допомагає,
Хоч все ще в думці те ім'я лунає, -
Його ім'я - не псевдо і не ніки.
Кричить душа в безмежне синє небо,
Бо смуток-ностальгія вже бере,
Й легені кігтем боляче дере.
Він - кисень мій і він - моя потреба.
І постріл раз, і постріл два, і три...
Усе стерплю - сама лишусь, бо вірна,
Журна, сумна, надмірно непокірна,
Бери ж таку, як є! Мене бери,
Хоча б у друзі, у старі знайомі,
Моє ім'я впиши в своїй душі...
Які ж до тебе згодяться ключі?...
Ну, де ж ти? Мій чужий і невідомий.
Три кулі полишили в серці шрами,
Вже байдуже: чи мертва чи жива,
Бо зранили мене твої слова,
Точніше, їх відсутність поміж нами.
Хоча б скажи чи добре все чи ні,
Бо літера хоча б - моя відрада,
Без тебе я безсила, безпорадна...
Без тебе я згораю у вогні.
Нема цьому всьому кінця і краю,
Усе, неначе привид, де-жа-вю,
Мені здається...? Я тебе... люблю.
Та, мабуть, це міраж. Я вже не знаю.
Порив душі і щирість гучних слів,
Усе це виглядає, наче пафос,
Що скоїв у душі моїй лиш хаос.
Мовчатиму. Як ти того хотів.
Пробач, що я отак тобі зізналась,
Неначе сніг на голову, як грім.
Забудь мої слова, бо суть не в тім...
Якби ти знав, як довго я вагалась...
Я гналась. Невідомо лиш для чого.
Я падала, ламалась і вставала,
Ховалась, прогиналась і страждала,
Стирала босі ноги об дорогу.
Тривожно руки вкупі я тримала,
Молилась, свято вірила і йшла,
Турботами буденними жила,
А, може, не жила, а існувала.
І що тепер робити? Я не знаю...
Я знову закохалась. Як же бути?
Всі кажуть: "Розлюбити і забути!".
Не можу я! Біда! Себе втрачаю.
Ой, лишенько! Навіщо маю душу?
Навіщо серце? Певне, що для куль.
Кохать не можна...? Щастя йде на нуль.
І з цим миритись проти волі мушу...
Ось в цьому вся біда. Я розгубилась.
Заплуталась. Не можу. Ні, стерплю!
Бо сил дає те, що його люблю,
Нехай нам разом бути й не судилось...
І що з того? Якось переживу.
Поплачу трохи й пильно, з головою
Пірну в навчання. Бог з нею, з любов'ю!
Й без того я життя перепливу.
Прошу лиш, аби був колись щасливий,
Той, кому я писала ці слова.
Люблю і, в тім уся моя вина,
Я вірю: в нього вийде. Все можливо!
Не всі у цьому світі продаються,
За ниці гроші, ниці забавки,
За золото, прикраси, копійки.
Є й ті, хто за авто не віддаються.
То ж, хай собі таку він віднайде,
Я зичу йому злагоди й кохання,
І щастя, що для когось - лиш бажання.
Все буде добре. Бог не підведе.
Я тільки цьому буду щиро рада,
Й щаслива, як щасливий буде він,
Ходити буду тінню навздогін,
І буду берегти його від зради.
Нічого більше я просить не стану,
Лиш знати б, що все добре зараз з ним,
Що вернеться здоровим і живим,
Й ніхто на серці не полишить рану.
Бо всім за нього потім відомщу,
Відплату бумерангом справедливу
Поверну їм і місце їх вразливе
Ударом в мить останню розплющу.
І знову в серці бій буде тривати,
Знов дихання нема, а там вітрець...
Не звикла у війні я програвати,
Та це лише початок - не кінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647465
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Покорной буду, обещаю!
Не буду льстить, не буду лгать..
Молчать не стану
Перестану
Буду приветливо молчать.
Покорной стану, обещаю!
Не буду очи подымать..
Глазам своим найду преграду
Вуалью буду
Целовать.
Покорной буду! Обещаю?
Ни день, ни два, ни три, ни пять
Какая боль или награда ?
Мне вам покорность обещать
Вы для меня.. Вы хуже яда..
В чём озарение? Ах, сласть!
Покорной быть,- цветеньем сада
Такое мнение в жизни раз
Приходит поздно, раньше адом
Любовь,-горение, мне б упасть
Иль оступиться, нет,- припасть
Ах, сколько сладости в устах
Ну,обманите, обманите ,
Сейчас творение моё..
Покорной стану сгорю в прах
В чём Ваша сила, Ваша власть?
В сердце би -е- ни- и...
Покорной стану сгорю в прах
В чём Ваша сила, Ваша власть?
В сердце би -е- ни- и...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647404
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Уж если она решила,- обязательно силы найдёт.
И куст наградит водою, и виноград подопрёт.
Уж если она решила,- дом побелить с утреца,
Подымет даже с могилы, пробудит родного отца.
и, на портрет не глядя, вытирая пылинок след,
выбьет всю дурь, только взгляда ей хватит,- для перемен..
Уж если она решила,- своё заточить копьё,
Значит, скоро, в охоту впишет пункт про любовь.
Уж, если она решила) средь ночи Солнцем сиять,
То, знаете, даже звёзды, не смогут ей помешать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647386
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016
" Що? Маємо бути чорними,
щоби нас помітили на білому світі?.. "
" На запах м'яса"
Люко Дашвар
Ти
споглядаєш на всіх з висоти...
Бо вони - це ніхто.
Навіть нігтя твого не вартують.
Від убогості стогнуть, нуртують.
Метушаться, мов ті таргани,
щоб дожити хоча б до весни.
Сміх який...
Ось
копійок там випрошує хтось...
Тьху, яка " нищита ".
Ти обходиш усіх стороною,
хай вважають тебе крижаною.
Твоя зброя - колючий язик.
Але чуєш? Це здавлений крик
десь в душі.
Що???
Бо і гроші, і влада - ніщо.
Відчуваєш давно.
Твою душу реальність ламає,
в ній любові ні краплі немає.
Адже ліжко - це ще не любов.
Чом приречено схлипуєш знов?
Шлях обрала сама.
Йди,
всіх адептів до пекла веди.
Вас чимало таких.
Модний одяг, авто, ресторани...
Кавалери та... жовті тюльпани.
Розгубила свої почуття
в боротьбі за багате життя.
Самота...
Дно.
І рятує хіба що вино.
П'єш його без кінця.
Ненавидиш людей, зневажаєш,
але знаєш, в душі добре знаєш -
завинила в усьому сама.
Гроші є, але щастя нема.
І не плач.
27.02.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647418
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2016
На всі чотири
Сторони – земля…
На всі чотири степені – бажання…
Як звуть тебе?.. не називай ім”я…
Своє ім”я…
хай наречуть коханням…
Хтось з тих,
Що тобі стрілися колись…
Чи з тих, які не стрінуться ніколи…
Дівча з пітьми… котись собі… котись…
До третіх жнив,
мов перекотиполе…
Дівча з пітьми…
Хто ти мені?.. хто – я?!
Живеш в мені без дозволу і згоди…
На всі чотири сторони… земля!!!..
На всі чотири
степені свободи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647153
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 27.02.2016
[i]На картину Сальвадора Дали «Женщина с головой из роз»[/i]
[b]Стихотворение исполнено в соавторстве с поэтами Гостьей и Сергеем Сокольником[/b]
*********
ПЕРВЫЙ ГОЛОС
Не отвечай… вопросов больше нет…
С ресниц пушистых убегают тени…
Лишь лучезарный тающий рассвет
Легко ложится на мои колени…
Лучистый свет, осознанный сполна,
Вдруг растворится в темных топях ила.
Не отвечай… сегодня я – волна
На необъятной черной глади Нила…
Не отвечай… мечтаний глубина
Уснет в шелках струящегося платья…
Как сладок час! Я - скользкая волна,
Застывшая на миг в твоих объятьях…
Вопросов нет… как сладостно порой
Под этим звездным неподвижным зонтом
Осознавать пустынность городов
За бесконечно чистым горизонтом…
Не исчезай… испепелив мечту,
Воспламеняясь явственно и тайно,
Прости меня за эту высоту,
Я оказалась здесь совсем случайно…
*********
ГОЛОС ВТОРОЙ
Мне на лицо ложится хрупкость розы,
Твою любовь я примеряю вновь.
Но лёгкий шёлк струится, словно боль,
Окутывая безмятежность позы.
Вдруг застывая в складках на груди,
Твой взгляд то отрешён, то снова дерзок,
Одной рукой меня ты крепко держишь,
Другая – тёмной плетью позади…
Сомнение в расчерченных дорожках
От треснутой опоры – отведи,
Покачиваясь, вниз – не упади,
Держа собой Колосс на тонких ножках.
Переплетаясь у меня внутри,
Желаний наших токи не иссякнут.
Так бережно закрыв руками чакры,
Ты подсветил их – отблеском зари.
Так прочь гони сомненья. Мысли – прочь.
Я жду тебя, хотя тобою маюсь.
Одной рукой – ещё ныряю в ночь.
Второй – рассвета тёплого касаюсь.
За сон, что наяву – благодарю.
Забытая… цветущая… немая…
Тебя, тобой обвИтая, люблю,
И потому – над страхом – поднимаюсь.
*********
ЭХО
Склоните головы!.. Не знаю, как и быть...
Таки сомнительным я вижу это дело...
Чтоб жажду тела вашу ощутить
Желал бы все же я иметь хотя бы тело...
Плывут в безвестность полосатые пески
Как жизни путь. Взирая с укоризной
На две доски, топорщатся соски...
Отдайте тело! Подарю полжизни!!!
Любить желая, я желал бы все же быть,
Концом заката вхожий в бесконечность.
Жизнь- полосата. Время уходить.
Уходит тело по дороге в вечность.
***
Так, отрываясь от статичных поз,
Земные Музы - неземного просят,
Их хрупкость тел с головками из роз
Пески забвенья вечностью заносят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646408
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Я все ще думаю про тебе.
Хоч знаю, ти - не будеш мій.
Моє кохання – доторк неба,
Життя зімне, немов сувій.
Я все ще чую твоє слово –
Іскринкою у жилах слід,
Скупе, мов сонечко зимове,
Та топить в серці зимний лід.
Я все ще хочу тебе стріти,
Хоч знаю, душу посічеш,
Бо не мені, о, ні, цим літом
В долоні серце покладеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646909
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 26.02.2016
[b]На картину Сальвадора Дали «Женщина с головой из роз»[/b]
Стихотворение исполнено в соавторстве с поэтами
Ириной Левобережной
и Сергеем Сокольником
*********
ПЕРВЫЙ ГОЛОС
Не отвечай… вопросов больше нет…
С ресниц пушистых убегают тени…
Лишь лучезарный тающий рассвет
Легко ложится на мои колени…
Лучистый свет, осознанный сполна,
Вдруг растворится в темных топях ила.
Не отвечай… сегодня я – волна
На необъятной черной глади Нила…
Не отвечай… мечтаний глубина
Уснет в шелках струящегося платья…
Как сладок час! Я - скользкая волна,
Застывшая на миг в твоих объятьях…
Вопросов нет… как сладостно порой
Под этим звездным неподвижным зонтом
Осознавать пустынность городов
За бесконечно чистым горизонтом…
Не исчезай… испепелив мечту,
Воспламеняясь явственно и тайно,
Прости меня за эту высоту,
Я оказалась здесь совсем случайно…
*********
ГОЛОС ВТОРОЙ
Мне на лицо ложится хрупкость розы,
Твою любовь я примеряю вновь.
Но лёгкий шёлк струится, словно боль,
Окутывая безмятежность позы.
Вдруг застывая в складках на груди,
Твой взгляд то отрешён, то снова дерзок,
Одной рукой меня ты крепко держишь,
Другая – тёмной плетью позади…
Сомнение в расчерченных дорожках
От треснутой опоры – отведи,
Покачиваясь, вниз – не упади,
Держа собой Колосс на тонких ножках.
Переплетаясь у меня внутри,
Желаний наших токи не иссякнут.
Так бережно закрыв руками чакры,
Ты подсветил их – отблеском зари.
Так прочь гони сомненья. Мысли – прочь.
Я жду тебя, хотя тобою маюсь.
Одной рукой – ещё ныряю в ночь.
Второй – рассвета тёплого касаюсь.
За сон, что наяву – благодарю.
Забытая… цветущая… немая…
Тебя, тобой обвИтая, люблю,
И потому – над страхом – поднимаюсь.
*********
ЭХО
Склоните головы!.. Не знаю, как и быть...
Таки сомнительным я вижу это дело...
Чтоб жажду тела вашу ощутить
Желал бы все же я иметь хотя бы тело...
Плывут в безвестность полосатые пески
Как жизни путь. Взирая с укоризной
На две доски, топорщатся соски...
Отдайте тело! Подарю полжизни!!!
Любить желая, я желал бы все же быть,
Концом заката вхожий в бесконечность.
Жизнь- полосата. Время уходить.
Уходит тело по дороге в вечность.
***
Так, отрываясь от статичных поз,
Земные Музы - неземного просят,
Их хрупкость тел с головками из роз
Пески забвенья вечностью заносят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646686
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Вона тебе впустила у свій світ,
З тобою сподівалася на осінь,
А ти розтанув, наче білий сніг
І смуток вплівся у її волосся.
Тепер на самоті всі вечори,
Із книгою біля каміну,
Чекає, як в кімнату зайдеш ти,
А у дворі насипить гори снігу...
Проте вам затишно буде удвох,
Дарма, що десь там непогода...
Вона гортає з ніжністю альбом,
Їй думати про тебе насолода.
2016 р.
Вірш опубліковано у альманасі "Сонячна палітра. Частина 1"
(видавець: Хмельницький, Стасюк Л.С.)
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646102
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 23.02.2016
В ночном кафе на столике, белА,
Она к бокалу сиротливо жалась.
Зал опустел. Лишь тени на столах,
И горький вкус разлук на дне бокала…
Тебя коснуться тянется рука,
Но время тушит свет неумолимо.
Стучит в висках надрывное «пока!»,
Копытом время бьёт, и машет гривой,
И ты спешишь – мгновенья оседлать,
Скороговоркой вылетает проза
Из уст твоих, что жажду целовать,
Поспешность бегства в сердце бьёт занозой
Твоих – таких уверенных – шагов.
Наш поцелуй – судьбы моей угроза…
На мокрых плитах – не найти следов.
Белее снега – душу колет роза.
19.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645988
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 23.02.2016
То не я розбирала завали
Сірих днів і безсилого слова,
То не ми від учора казали,
Що слова наші щирі - полова.
То не ти не повірив відразу
Моїй пісні, бо зболене ниє.
Я б не бачила в тому образу,
Не навчили любити, не вміє.
Не питали нас, хто ми і звідки,
Просто нищили повним презирства,
Зверхнім поглядом вени на нитки,
Щоб сплітати мережку блюзнірства.
То не я вже й чекати не стала,
Доки стану тобі у нагоді -
Навпіл порвана ніч лоскотала
Мою душу до смерті...та годі!
Хай там що, хай там як, на коліна
Нас не кинути страхом, чи гнівом.
Де вже крові проллється краплина -
Там калина палаючим дивом.
21.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645791
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
А справа була не в тім..
Не в тій фользі з-під шоколаду.
Спочатку поклав на стіл
А потім зайшов, так, ззаду..
Зашурадів, побачив очі,
За руку взяв і шоколад
Поклав до рота ротом-скотчем
Й прижав язик мій на впопад..
Не встигла й пискуть як обійми
Ураз прискорились й ковтком
Ніч потемніла.. Я.. охоче
В танці кружляла і мотком
Шалених пальців обвивалась
Тіло ховала й кип'ятком
Бажання рухами здіймалось
Десь нижче серця тим комком
Давило в грудях, мліли ноги
Стеля між зорями пливла
Не відчували ми підлоги
А справа не у тім була..
p/s: в усьому винен шоколад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645886
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Он хочет.. Он хочет меня истребить!
Так и сказал: "Ну, ка, вылезла, чика!
В этом окошке, ..никак не забить,
Строго! В мишень под зеленью блика!"
Я то и дело, влезаю туда,.. в это окошко
То кисой, то пением..
Жду пол часа, ага, не фига!
Десять кружков! Падаю.. Тенью..
На пиджачке твоём,- белая нить..
И на щеке, левой, цвет от помады!
Если ты хочешь, могу и забыть!
Вкус этот детский, листьями, садом..
Здесь вот, на этой, да, не на мне!
Кудри какие, ах, ах, загляденье!
Чёрным по белому, на полотне
Дуб сознавался берёзке поленьей!
Нет, не слыхала, под ветром плыла
Ветви тянула шептала стонала..
Дуб разозлился, и на тебе, на!
Плётками сжёг( эти искры накала
Помню и я, мне никак не забыть..
С ветром, дождём, не рулю снегопадом
Выйду на воздух и пахну.. плащём!
Откуда мне знать, чей он был, мне то надо?
"Надо, не надо, хочу истребить!
Давай, выходи! Зарядил я ружьё!
Метки поставил.. У.. Винограда!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645865
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
То, може, ти знаєш,
як вижити… як мені вижити?!
На сонних вокзалах… в німих лабіринтах снів.
Жита на полях такі стиглі! - та досі невижаті.
У мові, здається,
забракло потрібних слів.
Ти чуєш, як птАхи
кричать опівнічні невтішені…
Ти знаєш, як вітер голосить в порожніх містах.
Мої вишиванки на всіх перехрестях розвішані.
Без чверті - гроза…
ти послухай… поквапся… в листах
Ще теплиться запах
мигдально-сполошених літер…
Світів смерекових… гріховно-п”янких вечорів.
Щоб завтрашній дощ цю сторінку спустошив і витер.
Спалив, ніби свічку,
в підніжжях своїх вівтарів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645776
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Чуєш, чуєш - ліс зашепотів,
Зацвірінькав та замироточив?
І серед десятка голосів,
Є один, що серденько лоскоче...
Це не пісня лісових джерел,
Що дзвенить, як ваза кришталева,
І не шурхіт крижаних дерев,
Кожне мов англійська королева.
Це не вітру західного спів,
Не пташиний ґвалт з самого ранку,
Це не перемовини котів,
Що зібрались битися за самку.
Це щось інше, наче видих - вдих,
Це щось ніжне, наче сонця промінь,
Щось дзвінкіше за дитячий сміх,
І свіжіше ніж весняна повінь.
Тріскотіння панцира зими -
Мов змія, ЗЕМЛЯ скидає шкіру
Крижаних і безпробудних снів,
Набуває світ нової віри .
Віри в цю космічну круговерть,
І природи силу життєдайну
Що долає все, і навіть смерть
Залишає площину фатальну.
Віри, у новий, щасливий час,
Що свій зараз відлік починає..
Відчуваєш: йде весна до нас?
І земля її передчуває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645359
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
я не хочу драконом…
я хочу мотыльком…
маленьким, беззащитным…
искоркой, огоньком…
росами на рассвете…
звёздами при луне…
лепестками трапеций…
облачком в вышине…
вместе лететь с драконом?…
разен крыльев размах…
попарим невесомо…
в фиолетовых снах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645316
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Заводив милу далі від села...
Гули хрущі та пахла матіола,
Ій лоскотала ніжки ковила...
Лиш тільки зорі й ні душі довкола...
Іх стежка місяцю навстріч вела,
Десь лився спів дівочий, як елей,
Лебідкою горнулася вона,
А він шукав цілунками лілей...
Стікала соком чорноброва ніч,
Зливався шепіт з співом солов’я...
Сорочка тихо падала із пліч,
Вишіптували губи "Лиш моя..."
У милуванні час спливав рікою,
Хмільною медовицею утіх...
Немали вже до рання супокою
Ті двоє за селом, де свіжий стіг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645311
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
2011
Любовь это или либидо..
Мы разберёмся позже,
Сейчас важны мурашки,
Они бегут по коже.
Имеют значение руки,
Лучше которых нет,
Мы отключаем рассудок,
Так манит игра планет!
Любовь это или либидо…
Мы разберемся позже,
Сейчас же важна та страсть,
Которую приумножим.
Главное – это желание
Начать всё сначала,
С нуля,
А после, будь что будет,
Пусть перевернется земля!
Главное, мы расстаёмся,
Чтобы вернуться вновь,
За нас ответит Небо:
Либидо или любовь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641459
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Мы ветру свою подарили любовь…
И счастье рассыпали в звездах.
В заоблачной дымке потерянных снов…
мечтаем. Но все слишком поздно.
Закат растворился… Сгорел, как свеча.
И темень накрыла все мысли.
А сердце стучало: - Ничья ты! Ничья… -
Душа… затерялась за высью.
Сплывают деньки торопливой рекой.
Пусть сердце от боли в занозах…
- Я с каждым дыханием, милый, с тобой!
Ах, как бы очнуться в тех грезах?!
Судьбу не изменит, мечтая, душа.
Ищу, хоть какой-нибудь, повод!
- К тебе, мой любимый, спешу, чуть дыша…
Рвусь сквозь неизвестность и холод.
Мы ветру свою подарили любовь…
И счастье рассыпали в звездах.
- Вдвоем возвратим! Будем счастливы вновь…
Рассеять туманы возможно.
19.02.2016 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645208
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
«Якщо нема на землі надії -
То все прах.»
(Зінаїда Гіпіус)
Я йшов містом і бачив дощ:
Відкривав очі - двері сутінок
Крізь мої дні і дороги прощ
Доброму мокрому гостю,
Що лапами-краплями в душу...
Байдуже - я йшов містом,
Яким блукати роками мушу:
З важкими будинками -
Мокрими як і сірі очі дня. Поволі
Все постаріло у сірості-старості,
Перехожі і далі грають нудні ролі,
Навіть знайомий жебрак,
Що звик у перехожих канючити
Між землею і небом, просить, однак
Кавалки істини, а не шматки металу
Круглої форми - і той постарів:
Душею подертою, як стара торба
Епох паротягів та оливних днів,
І тілом - цитатою з книги Дарвіна.
Це так чудово: дощ бачити.
Не відчувати - як книгу гортати.
Його холодні шматки шкірою,
«Ківш пшениці за динарія» - мірою:
Наче ляпаси злого місяця лютого,
А бачити: очима-вікнами в потойбіччя.
Якби мені хтось пояснив - навіщо,
Якби хтось сказав - для чого,
Якби хтось знав - чому...
А тим часом дощ - в очі - краплями,
По щоках - ляпасами, на чоло - холодом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645078
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Болючий присмак полинУ і гіркоти,
І сніг чомусь не білий а червоний,
Злетіли душі хлопців у світи,
Тіла зостались у земному лоні.
Де багряніє на бруківці квітом кров,
Не змиють грози, не змете вітрами,
І "Пливе кача" в смутку знов і знов,
У блиску свіч, обвіянім сльозами.
Там хвилею пливе людська ріка,
Там щирі очі дивляться з портрету,
В долонях побратима- моряка,
Та вічна тінь твойого силуету.
Там віддає Майдан усім поклін,
І запах шин залишений навічно,
В Михайлівськім звучить прощальний дзвін,
Обірване життя ось так трагічно.
Коханій не сказав- тебе люблю,
Матусі не сказав- пробач рідненька,
А десь залишив ти свою сім'ю,
По тобі плаче Україна- ненька...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645076
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
МИ ПАМ'ЯТАЄМО!
Початок чорних днів над нашим краєм,
що з волі звіра виллються в роки...
Ми перед тими голову схиляєм,
хто вкарбувався в пам'ять на віки.
Народ, що досі рани не загоїв,
ховає біль і сльози з-під повік...
Поповнився наш Пантеон Героїв
у дні ті СОТНЕЮ... – НЕБЕСНОЮ навік.
І ПЕРЕМОЖЕМО!
Аби ж ми знали: вже прийшла біда,
що в маячні привидітись лиш може!
Війни смертельна руйнівна хода
по наших землях... Не залиш нас, Боже!
Два роки горя, втрат, тривожних снів –
жертовну дань за мир платити треба.
І вже не сотня – тисячі синів
журавликами відлетіли в Небо.
Від ворога не жди добра чудес,
дурний сусід вселяє всім тривогу...
Єднаймося в молитві до Небес!
На боці правди Бог
в борні за перемогу!
18.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644857
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Я – обычный ПЛОТ, на совесть сделан.
Я легко качаюсь на волнах,
А вода куражится над телом,
Словно утопить меня должна
Непременно. Проникает в щели,
Набухают доски всё сильней.
Подо мной – предательские мели
Из песка, а чаще – из камней.
Экипаж на мне движенье вяжет,
Шест толкает прямо в быстрину.
Ноют доски палубы, и даже
Бочки стонут. Мне бы в глубину
Опуститься, в мягкий сумрак ила,
Отдохнуть, оставить груз забот.
Только сила, что меня взрастила,
Заставляет двигаться вперёд,
Помогает сердцем, и руками,
Не даёт о камни борт разбить.
Связь растёт незримо между нами,
Две в одну переплетая нить.
А ночами, если мне не спится,
Мысль одна: с командой мы срослись,
Я им нужен; и душа стремится
В ярких звёзд чарующую высь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645031
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
КАМІНЬ
Я – КАМІНЬ! Від старих часів і досі
Мене частенько згадує народ:
Буває, що за пазухою носять,
Буває, кинуть у чужий город!
Шукав мене філософ дні і ночі,
Та марно все – зусиль його шкода!
Хоч я твердий, краплина КАМІНЬ точить,
А під лежачий – не тече вода!
Коштовний КАМІНЬ – в дар коханій жінці –
Приємніший буває, ніж вірші!
Велика прикрість – КАМІНЬ у печінці,
Ще більша прикрість – КАМІНЬ на душі.
Про КАМІНЬ спотикання піде мова,
Коли не дружить з римою перо,
Наріжний КАМІНЬ – то всього основа!
Все – КАМІНЬ!.. Навіть – сам святий Петро*!
*************
Конкурс "Вещь в себе - ноумен" - ІІ місце
* Симон (пізніше Петро) був старшим братом Андрія Первозванного, який і привів його до Господа. Він був син Йони з Віфсаїди (Ів. 1:44), одружений, батько дітей, займався рибальством та проживав у Капернаумі. Згідно з Євангелієм від Івана Андрій з іншим учнем Івана Хрестителя провадить Ісуса до Симона коли вони були над Йорданом (Ів. 1:35-41). Тоді ж Симон був названий символічним ім'ям Петро (з грец. πετρος), що означає — камінь (арамійською його звали Кифа, тобто скеля) (Ів. 1:42). Згодом Господь знову звернувся до апостола Петра зі словами:
«Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце явили, але мій небесний Отець. І кажу тобі, що ти скеля; на скелі оцій побудую я Церкву Свою, — і сили пекельні не переможуть її» (Мт. 16:17-18).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644777
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Нащо він їй,
Останній день зими?
І що вона, мелодія осіння?
І меркнуть придорожні бур”яни
На запізнілій
хвилі потепління…
Ще тільки день…
Єдиний день… і – що ж?!
Оті слова – крихкі, відверті, ніжні?...
І знову лиє цей блаженний дощ
На цьому ж…
саме цьому ж……… роздоріжжі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644763
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2016
Радів, мерехтів,
вирипував спів
так свіжо, морозно, натхненно -
нарешті з хмар-снів
на волю злетів -
Сніг землю в полон брав буремно.
То м"яко, мов кіт
він пестив весь світ,
то дух випікав, кусав тонко.
Він - пам"ять Зими -
сліди вбирав, сни -
ховав їх під лід в ополонку.
Ліпив все химер
із тіней від сфер
нічного січневого неба,
а вдень знов збирав
і звуки гойдав
на вкритих лиш інеєм стеблах.
Сніг жив-не тужив,
свята порошив,
гравсь тишею, розсипавсь вітром....
До серця торкнув,
мов лезом, пірнув
жар Сонця весняного світлом.
Рвонув з усіх сил
цей Холоду син,
востаннє зіскривсь мерехтливо.
Й калюжею сліз
розлив він свій слід
докірливо хлюпком журливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644591
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Вечірнє кафе...
Наш столик пливе,
несе двох під звуки Шопена.
Світ, наче застиг.
І ми в один змиг
в очах потопаєм натхненних.
Твій подих торкне
волосся... Майне
десь близько над вушком... Мій милий...
Мовчу, лише так,
зціпившись в кулак,
приборкую вічні я сили.
Та ти не зважай!
Мій погляд впіймай,
торкнись ніжно пальців устами.
Як світ стару гру
почни. Я - веду,
та дії - твої. (Це між нами).
Здійсни ритуал -
наповни бокал
ігристо-солодким до краю.
До вуст піднеси...
- А можна на "ти"?
Я ж, наче, життя тебе знаю.
- Так... - тихо кивну
й пірну в глибину
зіниць твоїх темних в бажанні.
Ти поглядом всю
мене вип"єш тут...
Згораєм повільно в коханні.
- До танцю, мадам?
Я вигну ледь стан,
край плаття зміщу випадково...
- Все ж тут такий гам,
пройтись треба нам.
Ти вирішиш сам гарячково.
Ніч відступ схова.
Лиш шелест зрива
цілунків, зізнань... Мізансцена.
Все стихне за мить -
ми, сумніви, хіть...
Лиш світ пливе вальсом Шопена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644582
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2016
Входящий, стой...беззвучной тенью истекло
Из темных недр души за пыльными углами,
Истлевших мысленно, разорванное зло
Давно серебряными стонет зеркалами.
Входящий, глянь - застыл сверкающий графит,
Алмазной пылью рассыпаясь...амальгаме
В себя втянуть беспечной лаской, возразит
И вот уже нежнейший шелк - сухой пергамент.
Входящий, плачь...на струны нервы изорвав -
Душе осталось лишь перо от крыльев птицы.
Став отраженьем среди тысячи оправ
Той серой тенью в зеркалах опять явиться.
17.02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644542
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Он слышал всё.. Вербальный голос
И так же тихо отвечал,
Глаза, закрыв, пригладив волос
Рррыком хотел, но, не рычал.
Он окунался в её песни
На танец к звёздам приглашал,
Она бежала, и.. там вместе..
Никто никто им не мешал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644256
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Годі, чуєш, все загоїлось.
Відпустилось все, все, все...
Дике серце не вспокоїлось.
Щось дурне його шкребе.
Відболіло ж... відсміялося,
збайдужіло до виття,
і ночами сигаретами
викидалося в сміття.
І простилось, і прощалося...
Та не каялось ніяк –
Щось уперто залишалося
Несказаним надурняк...
Годі, чуєш, все загоїлось.
Відпусти жалі, душа.
Інше серце заспокоїлось...
Цьому ж спокою нема.
P.S. я не палю... наразі))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644253
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Розкажи мені, милий, про осінь..
Про солодкі плоди, нагадай,
День пригожий, коли іще босі,
Ми збирали шалений врожай.
Коли яблучка падали в межу,
Та між нами не було межі,
Це тепер ми залізли в мережу,
А тоді, тоді, там.. В спориші..
Пахло листя прим'яте додолу
Ти схиляв мене й сам від душі
Серенаду співав богомолом
Я дуріла, немов в анаші
Ти купав мене яблучним соком
По ногах моїх ллявся ранет
Доторкався, покусував током
Губи мантру гуділи в кларнет
Так чудово було, пам'ятаєш,
Я не хочу ці пасмурні дні
Цілий день без тих яблук конаєш
Ще й шампанського, крапля, на дні..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644249
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2016
Очі, як океани,
Нащо снитесь мені?
Сіллю немов на рани...
Тінню, що на вікні.
Руки, пощо вас хочу?
Що у вас є? Тепло...
Щастя собі наврочу,
Долю, таку, як скло.
Звабо, чому блукаєш
Біля дверей моїх?
Наче дитя плекаєш
В серці солодкий гріх.
Яблуком, що із раю
Стали п'янкі думки.
Що уві сні шукаю
В світлі його руки?
Сіра буденність виє
З вітром та в унісон...
Втому з лиця омиє
Ніжний, цілющий сон.
15.02.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644222
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Відкриваю тебе, наче книгу:
слово-образ-сторінка-рядок,
думка-погляд-твій настрій-твій крок....
На тоненьку ступаю я кригу
в світ твоїх невагомих зірок.
Поринаю, як в море безмежне, -
то штормить, то грайливо гойда.
Заколише пестливо вода....
Я пірну в твої сни обережно,
ти - неторкана мрій глибина.
Пізнаю я щоразу, мов вперше,
твою ніжність за усміхом вуст,
вдачу, силу, що видасть твій жест...
Утонувши в коханні, я вперто
з всіх тебе обираю божеств!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644176
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Перелётные снятся птицы,
Ветер Южный, крыльев размах..
Мне бы с птицами плавно спуститься
Оставляя себя в небесах..
Вот Журавль, Журавль кружится
Подымается сердце в груди
И трепещет, остановиться..
Я прошу, а он мне,- "Погоди!"
Бесконечность.. Такие вот звуки
Слышу слышу на тёплых устах
Что за нежность! Сильнее разлуки
Как я счастлива! Ах! Ах! Ах ах..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643933
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Сьогодні навіть квітка розцвітає,
З під снігу тягне ніжний промінець,
Кохання хай розлук гірких не знає,
З любов'ю разом піде під вінець.
Вінець, де сяють ясні в небі зорі,
Де місяць стелить їм мягкі хмарки,
Вітрила вітер де гойда на морі,
Де сонце їх злоскоче залюбки.
Злоскоче, замалює веснянково,
В палітрі райдуг ляжуть кольори,
Де все цвіте так ніжно й загадково,
У буйнім квіті ласки й доброти.
Сьогодні навіть квітка розцвіте,
У тім розмаю щастя та кохання,
Тепло на крилах з вирію несе
Любов- а в ній, наші палкі бажання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643914
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
ВАЛЕНТИНКИ
І
Троянди розквітнуть в садах навесні –
Для юних сердець незабутня картина…
Тобі, кого доля судила мені,
Цей лист надсилаю у день Валентина.
Чи буде щасливим моє почуття,
Напевне не знаю, надію плекаю,
Та буде світити мені все життя
Твій образ, що в серці закоханім маю.
ІІ
Хай сонце заходить і знову встає –
Не зможе час образ твій з пам’яті стерти…
На аркуші білому серце моє,
Виймай ти його обережно з конверта.
До тебе цей лист принесли голуби –
Небесні кур’єри у день Валентина.
Благаю тебе: мене вірно люби,
Хай щастя закоханих буде незмінне.
ІІІ
Згадавши легенду одну старовинну,
На аркуші серце своє намалюю…
Я прошу тебе, о святий Валентине,
Вручи його тій, кого щиро люблю я.
Я ймення своє підписати не смію,
Сама здогадайся, від кого послання.
Святий Валентине, дай серцю надію,
Що буде щасливим взаємне кохання.
IV
У день, коли про свято Святого Валентина
Нагадує дівчатам і хлопцям календар,
Я вірю: я у тебе кохана і єдина,
А серце, що кохає, - це найдорожчий дар.
Нехай цвіте кохання, як квітка, що не в’яне,
Тебе я не покину ні в щасті, ні в біді…
Хай завжди будуть разом «Володя» і «Мар’яна» -
Два імені, два серця, дві долі молоді
Фото: У Львові. Зустріч з підступним бронзовим Амуром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643907
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
[quote]«Перехожий, зупинись і подумай, чи твоє страждання є більшим, ніж моє» – ці слова латиною важко побачити знизу. Саме цей напис оперізує купол каплиці Боїмів – пам'ятки сакральної архітектури XVII ст. у Львові на площі Катедральній.
Вінчає купол двометрова скульптура задумливого Ісуса в Гефсіманському саду. Христос із сумом дивиться донизу, на щоденну людську суєту. [/quote]
В глубине Гефсима́нского сада
Он в раздумьях остался один…
Не касайся земного, не надо,
Ты – Отца Всемогущего сын.
Трое дремлют в оливковой чаще,
Но продажный Иуда – не спит,
И восходит молитва – о чаше
Из страданий, ошибок, обид,
Троекратного вещего слова…
Сильный дух, побеждающий плоть,
В отреченьи от плена земного
Принял долю, что выбрал Господь.
Принял. С муками тела – смирился,
На страданья готовый – за нас.
Пот кровавый на землю скатился,
Подошёл – искупления час.
Мысль о вечном – над левою дланью
Меж земным и небесным – в борьбе.
Помни, путник, о этих страданьях,
Чрез него – обращённых к тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643894
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Что подарить тому, кто узором слов
Может поднять до неба, и ввергнуть в бездну?
Просто прошу принять от меня – любовь.
Если не ко двору – я тогда исчезну,
Стану незримым ангелом в облаках,
Чтобы спасти от боли тебя однажды.
Сердце – давно трепещет в твоих руках,
И Валентинки этой порыв – бумажный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643893
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Вона чекала тихо покарання...
Душа кохала так, що крила знов
Її віднесли в небо, де кохання
Було як святість!.. Він землею йшов...
Всі глузування несла і просила
Від Бога тільки, щоб його вберіг.
Під серцем душу дівчинки носила,
Й плела віночок-диво-оберіг.
Була весна. Співали спів пташини.
Цвіли черешні й падали дощі.
І був вінок на голові в дитини.
І перший дім для неї-два кущі.
Знайшли дитя, а матір засудили.
Лежить мертва, а судять на землі.
Байстря мале під небом народила...
Розмов було на місяць у селі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643892
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Розмальовує вітер намисто думок і кохання,
Відокремлює тихо листочки й дрібненький пісок.
Я згубила назавжди своє піввзаємне чекання
Серед неба старого і серед краплинок - зірок.
Може десь і чекаєш мене, виглядаєш в віконце.
Може знову у Боженько просиш хоча би ім'я.
І стуляєш для мене ти щастя в широкій долоньці,
Плаче дощ. І благання відносить кудись течІя.
Не зустрінемось вкотре. Сльозинка сльозу доганяє.
Чи я в Боженьки мало просила хоч стежку знайти?
Хай за мене тебе навіть Янгол цілує й благає.
Я знайду... Я прийду... Бо існують і інші світи!
Посивіють і коси, і ніженьки втомляться старі,
Я в подолі несу тобі мрії, де віра жила.
Ми зустрінемось.. Гратиме вітер і сам Страдіварі.
Лиш би доленька-доля тебе назавжди берегла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643880
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2016
Пані Любов, у Вас свято сьогодні, неначе...
Ви в пурпуровому платті, з букетом в руці.
Голос дзвінкий і веселий, аж ллється... одначе
Бачу, з під маски, сльозинка тече по щоці.
Скиньте ж її, щоб ми бачили Вашу подобу!
Справжнє обличчя, не те, що малюють в книжках.
Всі діаманти відкиньте, туманну оздобу,
Що в Вашім погляді? Радість, і смуток, і страх.
Ви ж бо з'являєтесь в сяйві, мов янгол із неба.
Крила то білі, то чорні - у Вас на спині.
В людях до пристрасті вічна життєва потреба.
Пристрасть гартується, знаєм, лишень на війні.
Протистояння двох статей... і магія миті.
Сльози й веселість, прощання й прощення - ЛЮБОВ.
Чаші з коханням... як прикро... та нами ж надбиті:
Ми, як вампіри, з коханих висмоктуєм кров.
Просим пробачення, потім - в ту ж воду пірнаєм.
Скільки столітть не минає, а все, як було:
В темряві ночі цілунків гарячих жадаєм;
В холоді світу вишукуєм вперто тепло.
Пані Любов, я вклонюся Вам. Ви - це відрада.
Наше спасіння, хоч часом здається й не так.
Сяйте для нас, як одвічна прекрасна лампада.
На океанах життя - мов спасенний маяк.
14.02.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643818
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
В мягкость тембра душой поверив,
В глубину этих глаз - нырну,
Жадных губ выпуская зверя
Пить озёрную глубину
Восхитительнейших мгновений...
Нежной лапою - вдоль спины
Опущусь я к холмам доверья,
Что лишь мною - покоренЫ.
С вожделеньем приняв вторженье,
Мой избранник, мой господин,
В нежно-чувственном притяженьи
Мы познаем экстаз вершин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643630
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Десь на краю всіх днів,
за горизонтом снів,
на рубежі життя –
вічне невороття...
Я відлечу, мов птах,
в край, що наводить страх,
та залишу́, як цвіт,
мого кохання світ.
Почуй,
я листям шепочу твоє ім'я,
і голос мій – у пісні солов'я.
Відчуй
мій дотик ніжний краплями дощу...
Я біль до твого серця не впущу!
Все, що не так, – пробач.
Лиш не сумуй, не плач!
Доки живе твоя
пам'ять – з тобою я.
Боляче? Став свічу –
янголом прилечу,
захистом буду я,
лиш прошепчи ім'я...
Прийду
я навесні фіалками в саду
і в мандри в нашу юність поведу...
Впаду,
зорею пролетівши милий двір,
коли прийде серпневий падозір...
Не край
ти серця свого, як поли́шу світ,
поглянь: навкруг – кохання мого слід,
і знай,
тебе самого не залишу я,
бо навіть в квітах – посмішка моя...
любов моя...
12.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643447
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c630425/v630425407/11967/QM7b0Gie-Ek.jpg[/img]
[i]Слова: Наталя Данилюк
Аранжування, запис і виконання: Володимир Сірий.
[/i]
Весна, як жінка. Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка. Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна - це жінка. Жінка - це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643566
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
День без тебя – так безвозвратно прожит.
Мне не найти четвёртого угла…
Шёл мокрый снег, на боль мою похожий,
И мне казалось – нежность умерла…
На сером фоне – рассыпались тени,
Отчаянье плыло, как крик ворон,
На грязной жиже – таяли виденья,
Молчанием – по нервам – телефон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642970
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Пусть на море – шторм, и девятый вал,
Продувают ветра нАсквозь.
Рядом – ты идёшь, ты – меня позвал,
И не прячу я счастья.
Я иду, легка, и твоя рука
Для меня – как рука Бога.
Ты и я, ветер и облака,
Неба синь, и тепла – много.
Пусть совсем непрост – наш с тобою путь,
Пусть сбивает с пути ветер.
Рядом – ты иди. Ты – со мною будь,
Мой единственный в целом свете!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642405
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 13.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3fsbxYQ96Lw[/youtube]
Ты только – успей!
Успей – вопреки всему
Сказать слова, что так отчаянно жду я.
В ночи моей
Всходили звёзды - будить луну,
Как ты будил – забытое – поцелуем…
Не оставляй.
Над буднями - подними,
Иль позови – в объятьях твоих укрыться.
Идя за край,
С собою меня – возьми.
Мне без тебя – не пишется, и не спится…
Успей, молю!
Узоры плетёт зима,
Твои – на душе – следы заметает снежность,
Но я – люблю,
Не знаю за что сама,
Объятий, и слов родных твоих – нежность…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643417
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Ты уехал опять...
Сердце брошено в пропасть вокзала,
И уже не вернуть... не вернуть... Не вернуть.
Не успела сказать
Я о главном. А то, что сказала
Я в сердцах, - позабудь... Позабудь. Позабудь!
Непомерною ношею
Скомканность давит - прощанья.
Нет меня. Сквозь меня чьи-то тени идут, и идут...
Возвращайся, хороший.
С перрона, чьё имя - "страданье"
Я пушинкою лёгкой в объятья твои упаду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641837
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Нявчав всю ніч, ну, щоб вже скис)
В віконце здіймав лапки.
Хотів сказати ніби "чіз"
Лахматій тій.. Три крапки
Стирав подушечками, дер
Німа велась розмова
Стрибав як справжній каскадер
Ця ніч була казкова.
А ця рижулька, будь жива...
Неладне її ліжко
Очима тне мережива
Й колише свою ніжку..
Нявчав всю ніч, такий каприз
Охрип, замерз, під кущ поліз
А вона встала в трубі хвіст-
Реприза! Каже.. Й в грядки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641436
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2016
Сезон дощів
Спини в моїх очах,
Бо він ще й досі не знаходить цвіту,
Самотній птах… мій перелітний птах…
Коли в очах
моря усього світу…
Лише моря…
Туман дурман - трави
Сполошить душу без жалю і міри…
Пливуть мої дикунські острови
В термальних водах
повної зневіри…
Прийми такою…
Й зупини без слів,
Не відчиняй світів найвищу браму…
Бо вже змиває цей сезон дощів
Блаженні фрески
Сонячного храму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641501
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Падали птахи,
і знову летіли у вись.
Вірю у щастя... в те щастя,
що буде колись.
Плакали зорі,
між ними тремтіла і я.
Місяць так смутно
дивився на нас іздаля.
Крони хилились в печалі
до самого дна.
Жити так страшно,
та добре, що я не одна.
В неба не смію
питати-просити "Чому?..."
Тільки схилюсь
і помолюся тихо Йому.
Виють вовками самотніми
дико вірші.
П'ю по краплині
розпуку гірку із душі.
Що говорити, як слів
зовсім мало в цю мить?
Слухаю тільки,
як в грудях щось тихо щемить.
Якось байдуже на все це
поглядує час.
Що нам та вічність?...
І що їй...
що їй до всіх нас?
05.02.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641343
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Лютий маліє. А березень силу нанизує.
Градус піднявся. Поля заковтнули сніги.
Вітер-дворняга калюжі із вулиць вилизує.
Крига побігла. У ріки глядять береги.
Шапку зніми, розстібни у пальті верхні ґудзики,
Сонце втягни, хай піде у нокаут журба.
Глянь, довкруж тебе театр: світло, танець і музика,
Грають на скрипках птахи, фуететить верба.
Звуки нові все гучніше у просторі чуються.
Світ вилізає зі звичних зимових оков.
Чудо для тебе і людства усього готується.
Буде ВЕСНА! І розквітне довкола ЛЮБОВ!
Або
Лютий пасує. Весна свою силу нанизує.
Градус піднявся. Поля заковтнули сніги.
Вітер-дворняга калюжі із вулиць вилизує.
Крига побігла. У ріки глядять береги.
Шапку зніми, розстібни у пальті верхні ґудзики,
Сонячний промінь жадливо у груди вбери.
Глянь, довкіл тебе - театр, в ньому танець і музика:
Грають на скрипках птахи, роблять па явори.
Проліска пісня де-де уже в обширі чується.
Тіло витягує світ із зимових оков.
Чудо для тебе і людства усього готується.
Буде весна! І розквітне довкола любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640934
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2016
Годі скніти! У спокути
На гарнесенькому личку
Вже не сльози сіють мжичку.
Щастю бути? Звісно,бути!
Крига, лід...зима зимою.
Де та пустотлива пташка,
Чи в пелюсточках ромашка,
Що сміялась над журою?
Та весела, стоголоса.
Хто зламав їй білі крила?
Вже і юність відгоріла,
А душа кохання просить.
А душа сказала: годі!
Вже набридло до світанку
Гоїти дбайливо ранки,
Бо надія десь на споді.
Бо на денці іскри світло
Закотилось і тьмяніє.
Загасити? Так не вмію,
А роздмухати, щоб квітло?..
Годі скніти серед смути.
На гарнесенькому личку
Стиглі губки, як сунички.
Щастю бути? Звісно,бути!
03.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640907
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Фото : букова СЛОВО.
Необходимые буковы опубликованы тут:
СЫ - http://www.proza.ru/2016/02/03/401
КАКО - http://www.proza.ru/2016/02/03/403
КОЛО -http://www.proza.ru/2016/02/03/404
ГЕРЬВЬ - http://www.proza.ru/2016/02/03/405
Статья не для пояснения смысла слова «сладко», а для того, чтобы ужаснуться глубине того мрака, куда умышленно ввергли сознание русского человека и поразиться количеству необходимой работы над собой, если желание жить счастливо и в здоровье еще существует.
С каких времен на наших свадьбах начали кричать молодым «ГОРЬКО»?
Помните?
Что нам показывают в фильмах? Что рассказывали наши бабушки?
Мало кто спрашивал об этом. А еще меньше помнят и рассказывают внукам.
Это утеряно в социуме, но сохранено в иных источниках.
И самый верный из них – твоя родовая память, которая любому
противоречию возражает: та информация, что не соответствует восприятию
твоего ментального мира, вызывает внутренний протест.
У меня это выражается в иных ощущениях – но у каждого свое. Есть люди,
у которых так все зашлаковано и зашорено, что открыть практически
невозможно, особенно в условиях его сегодняшнего питания и проживания.
Но если интуиция иногда просыпается, то можно почувствовать, где правда…
И если ты себе веришь, то поймешь, что есть верно, а где ложь
Так примерно было и со словами горько и сладко.
Задай себе вопрос: когда ты целуешь любимого человека –
горько тебе или сладко?
Наверное, что не горько?
А что же ваши гости на свадьбе – враги, что желают вам горечи?
Почему орут всеголосно – горько?
И чего им там надо подсластить?
Пойло иудово, то бишь- водку?
Ну – пить или не пить- иной вопрос.
А вот с пожеланием горечи – давай разбираться…
Не знаю истинно счастливых пар после пышных свадеб. Не знаю!
Либо показуха, либо серьезная необходимость мотивации неземного счастья.
Сама выходила замуж именно так. Если рассмотреть глубоко – именно показушно.
Потому что так было принято: так хотели родители, а противостоять родительскому слову
не было сил - не взрастила еще свои тонкие тела так, чтобы суметь взять на себя ответственность
за свою жизнь.
Это обычай в обществе – пышная свадьба, и он существует о сих пор.
А кому это нужно?
Точно, что не мне.
Никому это счастья не принесло.
Но быть счастливым во всех аспектах после такой свадебки, где триста гостей «наорали» горечи – невозможно.
А уж если еще и повенчались – это готовься еще и к болезням серьезным..
Через венец – корону идет мощный переброс кармических болезней с власть
имущих на венчающихся…Коронарная онкология…читайте об этом тут: http://eniology.org/glava-7/161-qakh-eta-svadbaq.html
Подтверждения написанному я наблюдаю восемь лет.
Так, что же нужно кричать на свадьбе?
Отвлечемся от того, что свадебный обряд в сегодняшнем исполнении –
это действие, что противоречит счастливой жизни в принципе.
Рассмотрим только слово горько.
Говорили раньше молодым при поцелуе: «сЛАДко!»
Не в смысле «подсластить пойло», а в смысле, наверное, уже понятном, когда
выделено слово ЛАД – чтобы ладили друг с другом…И ладовАли.
Чтобы были Лад и Лада.
Подробно это слово можно рассмотреть
Написать можно первую букву – как «С» в виде буковы СЛОВО или буковы СЫ
Что значат эти буковы?
"Сы" - Слово Приития Божьего Перста; Слово (-С) Глубинного ЖизнеКрестья(-Ы-"ои").
"Слово" - Знак Возлелеивания и Защиты Восходящего (Нежного) Достойного(!) Будущего и приобретение чрез Человечность Дара Окрест.
И та и другая подходят под цели семьи – никто не откажется и от Божьего перста в глубинных вопросах жизни. и от возлелеивания своего будущего – нежного и достойного.
А тем более – приобретение через обретение своей человечности такого дара – окрест…Про дар «идти окрест» нужно писать отдельную статью. Просто поймите сейчас, что это высший человеческий талант, которым обладал каждый из наших предков.
ЛАД – оставим этот понятный нам в первоначальном смысле лад как он есть.
Дальше – букова «К»- Како
"Како" - ЖизнеСтрой СоТворяется к НовоПриходу Звезды для Обоснования Человечности Будущего, для Воздвигновения ЖизнеСтроя.
Ангел Будущего несёт Звёздочку для Зарождения Жизни в Настоящем.
Посмотрите на фото буковы Како. По – моему, пояснения тут излишни.
Дальше – букова «О» - коло
"Коло" - Глубостная Спираль-НовоФактор, в котором обобщены
Высшей Человечностью Лучшие ФактОрИки Косма, Тверди и Лавы. Многомернизационная ДНКатизация окружающей среды в
ЕдинаЧестве,
Защитница от вгрыsов иуд (защитное коло вокруг кого-либо).
И опять – букова говорит все, что нам нужно для
благополучной жизни семьи.
Теперь про слово «горько».
Не стану рассматривать подробно – поначалу понимание смысла
буков Всеясветной грамоты ломает мозг…Я еще помню характерную ломящую
боль в мозгу, которую доставляло прочтение нескольких буков Всесветной грамоты. Это от того, что чужеродной информации в мозгу нашем – избыток. Ее нужно убирать. Буковы естественным образом очищают наш мозг. Я в своих практиках помощи людям часто использую написание буков. Они естественным образом выправляют многое в мозгу и в сознании человека.
Однако, выдержать прочтение буков, когда нужно что-то понять
– тяжело. Поэтому, для описания слова «Горько» я ограничусь
только малым.
Первую букову «Г» напишем как "Герьвь"
Герьвь - Через Мышление Мужское ЖизнеНачало приобретает Космический Дар ОКрест Идти и через СправноСлавие Детки с опорой на Материнское ЖизнеНачало Восходит как Единица ЖизнеСтроя.
Хочу акцентировать, что люди кричат это слово коллективно, то есть произносят
букову мощную «Г» вместе с «О» ( тут имеет смысл обобществления того, что рядом) и выпивают водку- коллективно. то есть, с усилением во столько раз, сколько человек участвует в процессе.
Какое же мышление мужское может идти через водку?
Коллективно!!! подчеркивая именно такой информационный адрес – мышление мужское, да еще усиленное мощнейшей буковой коло, которой тут, в этом слове «горько» аж две!
А потом все родственники и жена удивляется тому, что муж-то
неумен…Что он как дитя во многих вопросах.
Тут, конечно, еще и обряд церковный влияет. Но сначала про букву –
очень она сильна. А водка все направляет по известному адресу –
сатане…
А там все наоборот: от мышления – к идиотизму.
Взрослый человек – тот, кто умеет брать на себя отВЕДственность.
И знание таких вот вещей – это еще один уровень твоей ответсвенности за свою жизнь. Насколько уровень этот высок – настолько высоко качество твоей жизни, во всех областях.
Для взросления физического необходимо развитие тела...А для взросления личности - развитие психики и взращения всех своих тонких тел в том числе.
Стать психически взрослым часто сложнее, чем накачать бицепсы.
И это работа над собой...
Но она оплачивается самым дорогим - истинным счастьем человека - твоим собственным счастьем.
Хочется заметить, что в русском языке – древнем, не было
синонимов.
Слово означало всегда что-то очень определенное, смысл был не
размыт, как нам это сумели навязать – где-то так, почти, как-то так…
Вот эта размытость и шатание – не русское, не светлое…И эта
путаница перешла на всю нашу жизнь, замедляя наше именно психическое развитие – давая своего рода «обманку», на которую можно сослаться в нужный момент.это провоцирует слабость личности.
Я отказалась от нее. Резко и сразу.
Перестань и ты поддаваться этим неточностям – жизнь изменится,
станет меньше противоречий и лжи!
Возрастет ответственность.
Изменится уровень психического возраста.
И парадоксы…Их нет.
Есть разные плоскости и условия восприятия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640819
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016
У високій траві виграють на кларнетах кобилки,
В конюшині джмелі розімлілі смакують нектар.
Я смакую тебе, виправляючи давні помилки,
Золотить мою спину безстидний небесний ліхтар.
Ти заплющуєш очі, цнотливо ховаючи погляд,
Все одно з-під повік визирає роз’ятрена хіть.
Полірую тобі запліснявілий горе-світогляд,
Повертаю на правильний шлях без сумнівних жахіть.
Твої сила і міць каменіють у вправних долонях,
Аргументи сприймаєш з готовністю і без вагань,
Вирушаєш у путь на баских необ’їжджених конях,
Переможно здіймаючи хвилі солодких зітхань.
У повітрі бринить баркарола спекотного літа,
Ми давно потонули у морі смарагдових трав.
Ти палаєш нестримним вогнем юнака-неофіта,
Наближаючи полум’я вже не далеких заграв.
Накриває гроза розпашіле зажохане поле,
Електричні розряди звільняють жагу блискавиць,
Грім гуркоче; тремтить і здригається листячко голе,
Відкриває принади солодких і грішних суниць.
Ні гроза, ні дощі нас не можуть сьогодні злякати,
Ми нарешті звільнились від сумнівів, інших химер.
Ти казав, що ніколи не зможеш мене покохати.
Звісно, ти помилявся, от тільки тоді чи тепер?
Баркарола (від італ. barca – «човен») – народна пісня венеційських гондольєрів. Баркарола характеризується помірним темпом и метром 6/8, нагадуючи плавне погойдування на хвилях.
Неофіт – новоохрещений; нещодавно посвячений, новий послідовник певного вчення.
Зажоханий – рос. запыхавшийся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640820
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016
[i]Згаси мій зір - я все ж тебе знайду,
Замкни мій слух - я все ж тебе почую,
Я і без ніг до тебе домандрую,
Без уст тобі обітницю складу.
Відломиш руки - я тоді тебе
Впіймаю серцем. Наче між долонь,
А спиниш серце - мозок запульсує;
Коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь,
Тебе в крові палючій понесу я.[/i]
[b]Райнер Марія Рільке
Згаси мій зір...
Перекладач: Микола Бажан [/b]
http://www.ukrlib.com.ua/books-zl/printthebookzl.php?id=331&bookid=9&sort=0
*********
Ти мене випиваєш подихом,
як жертовний напій, до дна.
Я розбитим хрустальним келихом
долі бризкаю. Напина
пристрасть звуки болюче струнами.
Я вустами ловлю твій вдих.
Вимальовуєш ласку рунами.
Виціловуєш душу з них.
В ритмі серця твого вчусь дихати.
З рук твоїх світ вертаю свій......
Можеш більше мене не кликати -
у тобі я - в крові твоїй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640773
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Казки тобі трішки,
Ось ще і горішки.
Ой, які маленькі!
Ой, які дрібненькі!
Це лиш на неділю!
Все, що ти хотіла
Можеш загадати!
Горіх розламати!
Спи моя хороша.
Завтра листоноша
Лист підкине в скриньку
За манюньку хвильку.
Там від мене буде
Диво, що розбудить.
Ти повинна спати,
І мій лист чекати.
Янгол поряд буде...
Лист мій не загубиш?
Віда листа пише...
Янгол заколише...
Хай тобі присниться
Зайчик, мала киця.
Море, сніг і дощик.
І великий кошик,
Де щастячко спало,
Бо тебе шукало.
Міцно обнімаю,
Цілую і знаю:
Ти повинна спатки.
Янгол-цілуватки.
Обіцяй швиденько
Дівчинко маленька!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640762
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Холодно…
Небо рушится… небо падает…
Небо разбилось вдребезги у моих ног
Во все сорок восемь цветов марсианской радуги…
( и на Юпитере снова сегодня смог…)
Холодно…
Ты отрешенно так смотришь, Господи…
И между нами полярных равнин снега…
Мы бы могли повстречаться на Венской площади…
Или обняться, и просто уйти в луга…
Холодно слишком…
И снова-молчат хранители…
Нить путеводная – ярких времен река…
Но рушиться небо – черное небо Триполи…
Нам бы уйти… только как же земля далека…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640730
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Буду, буду злітати вітром!
Знову хмари зривати з даху.
Щоб нарешті, щоб трішки світла
захопити. Та так, з розмаху,
увірватись у сон спустілий,
розметати по ньому зорі.
І промінням, з всієї сили,
розігріти твої простори.
Розцяцьковану мрію сонцем
уплести у твоє волосся,
поки спиш. Щоби вранці з денця
літо в серці все ж піднялося.
Й понесло тебе в день строкатий,
повний шалу, вогню, горіння....
Як же...Як же тобі сказати?
"Милий, ось - я, любов й спасіння!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640781
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Не підходь так близько,- я чарівна,
Я сьогодні можу проковтнуть,
Твій напій із келиха наївно,
Що це? А навіщо? Не збагнуть..
Не торкайся випуклості тіла,
Сонце в ореолі палачем,
Блискавками б'є, я так змарніла
Що це? А навіщо? Орачем..
Не дивися в очі, розіб'юся,
Друзками дістану твою кров,
Не спиняйся, я тебе боюся,
Та признаюсь, .. Що це?
Знову.. Знов..
Підійди на крок я подивлюся
На твою розлючену любов..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640630
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Просто зима. Я стомилася. Просто зима.
Просто я тут, а ти там. І між нами морози.
Гусне у серці молочно-імлистий туман.
Холод гуляє. Не квітнуть ще навіть мімози.
Просто зима. Вітер студить гарячі думки.
В кутиках губ заховалась вчорашня усмішка.
Двері, шлагбауми, защіпки, гаки, замки –
Шлях перекрито – така ось тут, братику, фішка.
Просто зима. Сніг у серці купиною ліг.
Каву гарячу ковтаю – не гріє нітрохи.
Доторком уст розтопити ту гірку б ти міг.
Тільки я тут, а ти там... І між нами епохи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640432
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2016
Стоїш одна, в душі лиш вітер свище,
Все ждеш лелек, котрих давно нема,
Зима у серці виє вище й вище,
А ти стоїш розхристана й сумна.
Старенькі вишні хиляться в поклоні,
Де зранку сонце стопить білий сніг,
Впадуть краплини на обдерті скроні,
Уст доторкнуться й ляжуть на поріг.
На той поріг- лиш не забутий Богом,
Колись лунав дзвінкий дитячий сміх,
Життя прожите все покрило мохом,
Там виріс дерен- дерен, наче гріх.
Глибока старість сіла на криниці,
Заворожила, зчарувала журавля,
Не в силі вже напитися водиці,
З пропаленого вітром відерця.
Лиш спогади гойдаються на вікнах,
Їх сонечко розбудить, як примар,
Сніги колючі в морозливих віхолах,
Вже не почують ні молитв, ні чвар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640269
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2016
Я зрадила тобі сьогодні. Що ж.
Покинеш чи чекатимеш пробачень?
Десь поміж січень плентається дощ
В короні півдумок, півзвинувачень.
Я зрадила тобі. А чи собі?
Нахабно так. І совість собі спала.
Десь вешталися дні такі сліпі,
Що я їх з самим вечором топтала.
Я зрадила тобі. А ти й не знав.
Не запитав, де нічку ночувала.
Ти не кохав. Ти... Певно... Не кохав...
А я тебе... І в зраді цілувала...
Я зрадила тобі.Чия ж вина?
Моя... Моя... Якби ж тебе зустріла
У цім житті! Десь плакала війна.
А я тебе... І бачити не сміла.
Зустрінь мене! Прийди і обійми!
Я зрадила? Але ж тебе немає...
Заходь... Спочатку... Тільки в мої сни!
Бо Віда так тебе!.. Тебе... Кохає!..
Я поки почекаю... Допишу
Тобі листа і колискову Богу.
І Янголят своїх заколишу.
Зірками освічу тобі дорогу.
Збрехала. Зовсім трішечки. Пробач.
Я знаю, що брехать тобі не можна.
Я завжди буду поряд... Ти поплач.
А шлях до мене вкаже тобі кожний.
Я дочекаюсь. Тільки ти прийди...
А що тепер робити? Я допишу
Для Бога колискову. Віднайди
Маленьку Віду, що гойдає тишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640190
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 01.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2016
Подсвеченные солнцем облака
Твоих глубин касаются – едва ли.
Моих эмоций бурная река
Седой зимы сметает все печали,
Ныряет в луж кривые зеркала,
В глаза вбирая отраженье неба.
Из-под сугробов мутного стекла
Взывает ёлка брошенная немо…
Но ты! Я знаю точно – ты придёшь!
Спасёшь – из Утра серого колодца!
…Лишь пальцем по ладони проведёшь –
Сердечко сразу в новом ритме бьётся…
Я до тебя – любовью не жила,
Огнём глубинной страсти – не горела.
…В погасших окнах лучики тепла
От ласки солнца - вспыхивают смело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639521
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 30.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c543106/v543106326/11593/N6fsX-xzfjo.jpg[/img]
Небові – птах, душі – життєдайне слово,
Сонцю рудому – сонях, свободі – вдих.
Просто повір: в житті все невипадково,
Просто накресли істинну путь і йди.
Струнам – умілі пальці, деревам – квітень,
Спраглому серцю – поряд ритмічний такт.
Кожному з нас однаково сонце світить,
Те, що комусь там більше – це ще не факт.
Квітці – бджола, молитві – вуста правдиві,
Пісні – величний голос, раме́ну* – друг.
Знай, що бувають в кожного сильні зливи,
Та після них веселкою грає пруг.
Кожному щастю мати би з ким ділитись,
Кожній любові – славень, очам – красу.
Радість – вона простенька, неначе ситець,
Тільки б її розгледіти завчасу́.
[i]*Рамено (заст.) – плече.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639539
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Ти її - відпусти…
Бо ті зорі – такі небачені…
Бо світанки – незнані… дороги ведуть в пітьму…
Бо квитки в її бік ніким і ніде не проплачені…
Бо не втримаєш
сонце в долонях ніяк… а тому,
Ти - відпустиш її…
Бо така - спопелить до пороху…
Відречешся, відплачеш, відмолиш - усім світам!
Лише серце… пульсуюче серце, простягнеш Молоху,
Ніби древні ацтеки –
жорстоким своїм богам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639640
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 30.01.2016
[i]Щось холодно стало... на сайті. Чи то сніг...
очі запорошив? Чи льоди... в серцях? Про
це тут... І не тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280da3"]Льоди,
льоди,
округ
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить...
вода:
покоїться стиxія –
несе
неспокій
тим льодам,
Серця зашерxлі гріє...
І прийде час –
льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі
про-ту-бе-ран-ці…
Як запорука –
та з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
трима підкову
в ранці!!!
В зими
ламка
льодова
креш –
впадеш...
нехай до строку!
Ти ж, Україно, не помреш –
У Всесвіт –
вірні –
кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілеєм,
містить багато води, яка замерзає, але під товщею
льоду хлюпоче. В ній, ймовірно, існує життя. Є думка,
що ця планета дала початок всьому живому на Землі.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Обережно в долоні зберу
порожнечу із серця густу
і самотність нестерпно-пусту
я у тугу неквапно вдягну.
Що ж їй личить? Холод тягучий?
Ночі біль? Дня безодня? Нудьга?
Із коханням своїм, мов шульга
в світі правих! Візьму колючий
колір злості (це краще, ніж страх) -
пробиватиму ним ночі темінь.
Кажуть вперта вода точить камінь.
В тебе ж серце? Моє - дикий птах -
все шаліє в січневих вітрах.
Ти закуй його в теплі долоні -
наліталось. Втомилось від волі!
Хоче в твоїм втопитись. Хоч в снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638069
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Фраз пустота накрывает незримым пОлогом,
Капли застывших слов мелким градом падают…
Дома одна я. Вот почему – так холодно.
Рюмка не пьётся. Ёлки огни – не радуют…
Время уже прошло – мишуры развешанной,
С местом иллюзий – время пришло расстаться.
Только болит душа, и не хочет бешено
Места пустых надежд и чудес – касаться.
Ты не звонишь мне. Веет в квартире холодом.
Свет, что горел во мне, улетает в небо.
Нашу любовь, что убита эмоций голодом,
Жуткая тишина – засыпает снегом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638127
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Твір написаний у співавторстві з поетом Сергієм Сокольником
Самотній Лялькарю, ти- тут? Ти- там?
Ти вигадав День і створив ляльок...
Електросигнали- ген по дротах-
Біжать безупинно... Амінь!... Все ок!
Та тільки глянь!.. Щось пішло не так-
Світ прагне змін, а не коректив.
Списом Лонгіна нагрудний знак
Від них отримав, як сам хотів.
Ти множив хліби, ти по морю йшов,
Ти ніжно з хреста поглядав - униз,
(...бо кодове слово в цій грі - ЛЮБОВ,
Яким запускається механізм...)
І після того покинув все-
Творіння, творчість, весь задум свій
На плечі тих, хто найвищий сенс
Лише у догмі відчув твоїй.
Та тільки озвись!.. Щось пішло не так-
Зміліли моря у якийсь момент.
І догма твоя- лиш Формальний знак...
Аншлюзи... Аншлаг ...Аплодисменти!
І невмолимо усе не так...
І знову з ран цебеніє кров...
Десь вже будують новенький танк
З фальшиво- Єлейних молитов...
Безумні ж ляльки підпалили світ.
Всміхайсь, ЛялькАрю! Знімаєм: чі-із!
І куриться ладан... Смердить карбід...
Ти став ще самотнішим, ніж колись.
І навіть сам вже не скажеш ти
Нащо творити, що ти створив.
То пояснив би хоча б мотив...
Чи ти заснув? То спокійних снів...
...Забутий
Лялькарю,
Ти - там?
Ти -тут?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637995
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
На мить здалось мені, що ти близький,
Тобі напрочуд ніжність до лиця,
В ласкавість вбрані всі твоі слова...
Й від того світ для мене став вузький…
В тобі зійшовся... Й наче в океан
Пірнула в тебе... У коханих рисках
Очима відзеркалювала блиски...
І вся реальність, наче той туман...
Вслухалась в голос, ніби оксамит,
М'який... Та серце обпіка жагучо,
А погляд Твій, для мене - неминучий,
Такий же загадковий, як санскрит!
Омріяний... Чеканий... Аж щемить...
Знайомий кожен рух повік до болю...
Мені б надихатись тобою вволю...
Та що близький... Здалось лише на мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637478
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2016
Зимовий ранок. Дужчає мороз.
Куди не глянь – стерильні простирадла.
Немов під сильно діючий гіпноз
Потрапила природа безпорадна.
Дрімає все. Городи і яри,
Мов у вершки, занурились у зиму.
Лиш де-не-де прокинулись двори,
Лоскочуть овид бородами диму.
Застигли серед білих покривал
Дерева, наче олені химерні.
Тріщить мороз, як пружна тятива,
Ряхтить, як стружка цинкова, у терні.
І, ніби виклик вибрикам зими,
Я вивергаю з вуст молочну пару!..
І коле ранок ше́рхлими крильми,
Висмоктує мене, немов сигару –
Прямісінько до фільтра, до кісток
(куди тобі змагатися, людино?!)
І свіжості морозної ковток
Біжить із кров’ю внутрішньосудинно…
І, мов лампадка тріснута, димлю
У це холодне бездиханне мливо…
Ну, що, зимо́? Знімаю капелюх,
Іди собі, граційно і красиво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637258
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016
[img]https://img-fotki.yandex.ru/get/15481/234806620.4/0_1191d9_10744470_orig.gif[/img]
Дрібний сніжок хурделиться вгорі,
Обабіч лиш кущі стирчать, як мітли…
Не падай!
У долонях ліхтарів
Іскриться світло.
Дорогу – білим – вказує зима,
Холодний килим тчеться – не зігрітись.
Не падай!
Обіймала недарма
Тебе я влітку…
Ти згадуєш. Прискорюєш ходу.
Шукаєш на стіні – моє віконце.
Ми – разом,
Отже, точно не впаду,
Моє ти сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637166
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Струной прощальной лето отзвенело,
И взмыло ввысь ключом по кромке неба,
А с ним, наверно, счастье улетело,
И был ты рядом, и как будто – не был.
Опять придёшь, но мне не станет лучше,
И, ты меня расспросами не мучай,
Умчалось счастье на осенней туче,
Вернуть его – не наш, пожалуй, случай.
Шалунья осень разбросала краски,
Позолотила листья на деревьях,
Ты, даже не рассказывай мне сказки,
В твою любовь я больше не поверю.
Опять придёшь, но мне не станет лучше,
И, ты меня расспросами не мучай,
Умчалось счастье на осенней туче,
Вернуть его – не наш, пожалуй, случай.
Нелегок путь у журавлиной стаи,
А ей бы – ветер под крыло, да сильный,
Ты, не грусти, что ближе мы не стали,
Пройдёт любовь, и всё забудешь, милый.
Опять придёшь, но мне не станет лучше,
И, ты меня расспросами не мучай,
Умчалось счастье на осенней туче,
Вернуть его – не наш, пожалуй, случай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637141
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Легки́й твій слід закидали сніги,
Торканням ніжним знову марить тіло,
Кохання хвиля топить береги
У тім краю, де я тебе хотіла…
У вир палких цілунків - з висоти
Чекань та Сподівань – пірнути хочу
Туди, де не розведені мости
На той бік, в царство Чарівної Ночі.
Єлей кохання – краплями з весла
На золоту доріжку ронять мрії…
Зими криві, холодні дзеркала
Скували до весни – живі надії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637065
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016
[i]Шкатулка «Городок в табакерке»[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=28mo-ZTkwgk[/youtube]
Когда тоска приводит к закоулку,
Где серо, тускло, холодно, темно,
Я достаю старинную шкатулку,
Завешиваю шторами окно,
И бережно прокручиваю ключик,
Что дверцу открывает в мир иной…
Надежды светлой вспыхивает лучик,
Подсвечивая яркое панно
Из башенок старинных, с звёздным небом,
Там колокольца дивные слышны,
И с каждым звуком оживает небыль,
Творя в душе оркестр из тишины
И волшебства, неведомых стремлений,
Мелодии, зовущей в облака…
Цветёт улыбка, отступают тени,
А комната – качается слегка,
Подмигивает свет из всех окошек,
Вот гаснет всё… Зашла луна… Темно…
Но – розовеет среди звёздных мошек,
В предчувствии рассвета… Вот оно!
Улыбчивое солнышко – на красном –
Опять взойдёт, чтоб душу осветить.
Смотрите, люди, я дарю вам праздник!
Вот ключик, чтобы чудо приоткрыть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636849
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 19.01.2016
[youtube]https://youtu.be/bEONtWoIvDE[/youtube]
Зваблива краса,
тане в зірках ніч,
то прийшла вона,
у відблиску свіч.
Солодка ваніль,
оголиш плече,
та заграє хміль,
серденько пече.
Де цілунок твій,
як мускат терпкий,
оксамитом вій
звеш в країну мрій.
Доторки палкі,
та вирує кров,
та тіла гнучкі,
дихає любов...
Злилися в одне,
наче Інь та Янь,
зіркой спалахне
унісон бажань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636282
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2016
Ти пив мене , коли хотів, мов каву чи чай,
Кожного разу з різним смаком, то мигдалю,
То ванілі чи кориці... й одержував драйв!
Насолоджувався, знімав піну без жалю.
Випивав до дна, мов келих доброго вина
Чи ігристого шампанського, як на свята,
Смакував поцілунками протяжно й сповна
Кожну п"ядь пружного тіла... Ніжно пригорта.
Серце, мов те море, потужно клекотало
Й калатало, дзвонами небесного храму,
Душа втікала в п"яти...(Тобі було мало),
Здіймалася до раю, відчиняла браму...
А ти все пив і пив, мого кохання прану,
Допоки її не стало...Зникло джерело,
Бо я люблю з бергамотом...Від смаку тану...
Ти мене й не питав: чи мені смачно було?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636090
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
[youtube]https://youtu.be/0G59OI7bWjg[/youtube]
Ты погасишь свет,
отворишь окно,
а любви всё нет,
жизнь, как домино.
А в саду цветы
сыплются дождём,
в полумраке ты
думаешь о нём.
Ну, а он с другой,
где –то пьёт вино,
что он был с тобой,
позабыл давно.
Где любовь твоя ?
В паутине лет
прячется она,
кто же даст ответ ?
Не горит в окне
тусклый огонёк,
ночь, как в серебре,
день еще далёк.
Снова поутру
встанешь у окна,
и смахнёшь слезу,
что судьба так зла…
Где-то всё же есть
твой любимый друг,
но на сердце грусть
и туман вокруг.
Как тебе одной
холодно в ночи,
где любимый твой
в отблеске свечи ?
В мраке зеркала,
налила воды,
эхом позвала,
нагадала ты…
Он придёт к тебе,
сердце бьётся вновь,
в полуночной тьме,
затаив любовь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636056
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Коли у принцеси немає дракона..
ну...тобто принцеса така... БЕЗДРАКОННА,
не тішить принцесу ні торт,ні корона,
ні сукня новенька,ні плюшевий слон...
Бо сняться принцесі бали і турніри,
де принци відважні,де принци сміливі
рятують із вежі принцесу вродливу...
То ж СПРАВЖНІЙ принцесі ПОТРІБЕН ДРАКОН!
Він дуже Величності кожній згодиться-
лякати несправжніх ПІДРОБЛЕНИХ принців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636003
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Ти її зупини,
Коли йтиме в сади до опівночі…
Подивися, які здійнялися шалені вітри…
Ті стежки – небезпечні занадто… занадто опівнічні…
Вислизатимуть трави –
сліди її з серця зітри…
А потім - заблудись…
І цілуйся до ранку із іншими,
Доки сплять у нічній прохолоді зрадливі гаї…
Щоби десь на межі одкровень між вітрами і віршами
Ти у кожній наступній
впізнав і пробачив її…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636122
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Гарний хлопчик з короткою стрижкою
Йде по вулицях рідного міста.
В бутіку парасолі зі знижкою…
Довгонога студенточка з книжкою…
А на хлопчику форма плямиста.
Ніби все, як раніше: регочеться
На шкільному подвір’ї малеча.
Людям тиші і спокою хочеться!
У полоні російському льотчиця…
І на сході така ж колотнеча.
В супермаркеті планова акція
Допомоги на фронті військовим.
Під будинком всихає акація…
Майбуття – абсолютна абстракція…
І здається таким дріб’язковим,
Що до того вважалося знаковим,
Надзвичайно важливим, неначе
Безкінечне життя… Гробом лаковим
Закінчиш чи сосновим – однаково…
А важливо одне: мама плаче…
Молодята на лавці цілуються.
Що війна? Їм, пробач, не до того...
Білий клен до шовковиці тулиться…
З гарним хлопцем прощається вулиця.
Треба вірити, що ненадовго.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635892
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Так легко скатилась по подушке
Бусинка со шпили сорвалась
Вечер отсияла в правом ушке
Перламутром в пальцы подалась..
До того в песке переливалась
В золотистых линиях волны
Пеною морскою обливалась
Пряталась в песчинках от молвы..
Берег приютил её, родною
Называл когда смотрел во внутрь
А она смеялась тетивою
Ранила душевно колко в грудь
Прижималась веки опускала
Кланялась игриво в реверанс
И ласкалась белизной ласкалась
Вдруг щелчок и .. постигая в транс
Так легко скатилась по подушке
Бусинка со шпили сорвалась..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635888
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Каких-то тридцать глупых строк -
Ненужное письмо!
Наш срок с тобой совсем истёк, -
Что было - то прошло!
Я не звонил тебе давно,
Твой голос слышать больно...
Я б извинился, но, за что?
Надеюсь, ты довольна?
Да, сильно я тобой болел,
За что мне извиняться?
Что рядом сильно быть хотел?
Что так хотел остаться?
Что не любила ты меня?
Его-то хоть ты любишь?
Иль по инерции живя -
Обоих губишь?
Способна ты еще любить?
Или живешь привычкой?
Просто...
Пытался я тебя забыть,
Да вот...(часть текста стёрта)
Вот только глаз твоих печать
Во сне покоя не дает!
Волос на плечи водопад
Погибельно во мне живет...
Я не прошу вернуть всё вспять:
То, что мертво - не гложет!
Хоть кто-то счастлив быть с тобой!
Ну что же, подытожим?
Я не звонил тебе давно,
А впрочем, ты мне тоже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635751
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Прощай, печальний для країни,
рік втрат і болю, рік війни,
підривів, обстрілів, руїни –
бліц-планів кодла сатани!
Ти проявив, хто служить чорту,
а хто – держави захисник:
ми "кіборгів" з аеропорту
запам'ятаємо навік
і всіх, хто зміг стіною стати
на захист наших рубежів
від озвірілих супостатів –
козацький дух не зубожів!
Фантоми міст, як з фільму жахів,
полита кровію земля
Дебальцева і Волновахи –
слід "дружньої" руки кремля,
Піски, Авдіївка і Щастя,
де онімів щасливий сміх,
біль Маріуполя... Чи вдасться
перелічити болі всіх?!
Рік мужності та героїзму
всіх воїнів й простих людей
й, водно́час, – наглого цинізму
і хватки хижої властей,
розбою й підлості змагання,
продажності суді́в, інтриг,
убивць і зрад непокарання,
хабарництва тяжких вериг,
афер заправських казнокрадів,
що здивували б цілий світ... –
грабіж небачених масштабів
зам'яли... і затерли слід...
Рік зубожіння міліонів
задля збагачення "крутих",
рік обкрадання батальйонів
в тилу і на передових,
тих, що під кулями, хто смерті
щомиті дивиться в лице...
У війн печальній круговерті
до стінки ставили за це!
Але нема в нас трибуналів –
занадто вигідний дохід
верховних сірих кардиналів,
тож "контрабандить" з ними схід...
Кульбіти цін, комізм дотацій
і крах довіри у людей,
карикатурність і-люстрацій...
Це – рік розтоптаних ідей
Майдану і Героїв Сотні...
а замісць вбивць – лиш "подання"...
Розчарування незворотні
і біль наш, що росте щодня!
Така невтішна вийшла "штука":
не зрушимо із місця ми
допоки лебідь, рак та щука
"руля́ть" розбитими саньми.
І буде безлад й суперечка,
й сидітимем – ні в сих, ні в тих,
доки не розум наш, а гречка
нам вибирає рульових.
Так, для одних ти був кривавим,
але... комусь приніс життя,
любов чи щастя, був яскравим,
надію дав на майбуття.
Дасть Бог, назвешся найлихішим
серед наступників твоїх,
а як візьмеш всі болі й гріх,
то станеш в спогадах світлішим...
Що було добре – не забудьмо!
Хай згинуть лихо, горе, гнів!
Тримаймось купи, браття! Будьмо!
Діждемося щасливих днів...
14.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635722
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 15.01.2016
[b][i]Я злетіла б до тебе співочою пташкою
Та не виросли в мене пташинії крила,
Я повзла б до тебе маленькою мурашкою
Та на шляху мене буревієм накрило.
Можливо полетіла б легкою пір"їною
Та не піднімають мене злі вітровії,
Можливо б квітковою пелюсткою хмІльною
Та в терновім вінку пелюстки восковії .
Я б піднялася в вирій, кульбабкою милою
Та сльози до землі як пушинку прибили,
Я дістала б високою морською хвилею
Та зима й мороз її́ в лід перетворили .
Можливо я потекла б річечкою дзвінкою
Та каченяток мені треба доглядати,
Можливо б торкнулась душі, піснею палкою
Та голос потрібно у вогні гартувати.
Я вже танцююча сніжинка на твоїх віях,
Ти цього навіть аж ніяк не уявляєш,
Я тану цілунком на вустах в танках-завіях...
Для тебе я чаклунка, фея...Що бажаєш?
Можливо Янгол... В твоїх чи своїх фантазіях...
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635396
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Я докохала. Просто. Й дуже звично.
Напевно так, як книгу дописати.
Можливо, десь не зовсім граматично,
Але немає часу виправляти.
Я докохала. Біль змішався з сіллю.
Водою змити рани, де порізи?
У моїх мріях на моїм весіллі
Були на фотографіях валізи.
У моїх мріях... Що ж бо в них зібрати?
Куплю ще сукні, черевички гарні.
Тепер залишу... Душу як до страти
Веду у ніч. Кохання-до друкарні?
Як було гарно! Там тепер не пишуть.
Так не кохають! Так вже не цілують!
І хай у мене люди пальцем тичуть...
І хай собі... Назавжди йду... Ти чуєш?..
Не мала часу я себе жаліти...
Пішла...Іду...Яка...Кому...Різниця...
Не дай Господь, щоб сміло так боліти
Тебе в душі, як Відонька присниться!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635334
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Здригнулася тиша…
І раптом пролилась яскравою-
хвилююча хвиля… і звуки - легкі, невпокорені…
І він – прилетів! (я відсунула чашку із кавою)
Бо він – прилетів…
і – торкнувся моєї повені…
І стишився шторм…
Поглинаючи води безмежного
болю вчорашнього, болю такого гострого…
І місто завмерло від кроку його обережного…
Бо він – прилетів.
І ввірвався до мого простору.
Й згорнулись часи
під мелодію тиху, улюблену…
Спинились часи, бо він просто стояв під ялинкою.
Він мовчки стояв… і дивився на мене, розгублену…
Тримаючи ту неймовірну…
зелену… оливкову…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635332
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Вже нічого не буде так само, як було раніше,
Що би ми не робили, які б не казали слова.
Вітер в грудях моїх завиває усе жалібніше,
І емоцій натягнута вкрай у душі тятива.
Що сплило по воді, те шукати вже сенсу немає.
Що горіло в огні, те не стане ніколи цілим.
Моїм внутрішнім криком мене на шматки розриває...
Розчиняюсь у хмарах сріблястих, мов скурений дим.
...і лечу, і кружляю... над світом змарніла примара.
Та співаю пісні про спаплюжену Квітку-Любов.
Доглядала її... А вона - це спасіння? Чи кара?
Що, коханий мій, ти у пелюстках її віднайшов?
Я знайшла стільки щастя... і стільки ж пізнала печалі.
Все плекалась в долонях... і їх же вмивала слізьми.
Я так хочу минуле прогнати від себе подалі...
Шкода, більше не будем такими, як в юності, ми.
12.01.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635303
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Знаєш, я так не вмію -
Сказаному не вірить,
Холодом обігріти, а у вогні втопить.
Мріяти?..я не смію,
Різати, потім мірять,
Як там болить, не дуже? Може і не болить?
Знаєш, чужа до скону.
Тільки мені від того
Сонця і влітку мало - видно сліпа навік.
Хочеш, щоб по закону?
Тільки усе від Нього,
А якщо воля Божа, то на життя - відлік.
Знаєш, руде волосся
Вже у снігах, не сяє.
В чорному оксамиті погляд твій заблукав.
Може лишень здалося,
Тільки не докоряю -
Хтось на окремі ноти нашу любов розклав.
12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635296
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2016
Помоги мне достать это платье
Отутюжить края помоги
Разложи изголовьем к кровати
К Югу Север сожми уголки
Напиши мне письмо любимый
Не словами а телом души
Преврати сожаление в иней
Подыши на меня подыши
Я закрою глаза на минутку
Погружусь дивной мыслью в исток
Возьмешь ангельски словно малютку
Ветер в волос вплетает Восток
Всё случайно.. И платье.. И место..
И озёра.. Мечты.. Паруса.
Вот последнее слово.. Невеста..
Гибнет тело.. Всё так неуместно..
Платье в лентах .. Ждут небеса..
Давай улетим этой ночью..
Ведь дельфины умеют летать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635389
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Легка хода, тендітна постать, личко
в чеканні Дива сонцем пломенить.
Всміхається дню погляд все заклично,
а очі - світ готові умістить!
В 16 казка в ній барвиста спить.
Гнучка й зваблива, повна таємниці.
У серце цілить з-під м"яких повік.
Так прагне Мрії пристрасній скоритись!
Незвіданістю мучить звабних втіх.
Як мрія в 20, як солодкий гріх.
Ласкаві руки, ніжить погляд світлом.
Весь хочеться світ білий за-лю-бити!
І голос пестить, колиха теплом:
леліяти б, голубити, зігріти.
Усі для неї в 40 - рідні діти.
Ти не мудруй у чому її сила.
Люби! Знаходь в ній свій надійний схов -
в слабкій, мінливій, вередливій, милій.
Крізь неї, знай, проходить вісь основ:
Кінець, Початок, Мука і Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635188
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016
І подих мій, заплутаний волоссям,
Твого безмежжя відчай неземний
Зростає, скрижаніло безголосся,
Як реквієм за втраченим, сумний.
І погляд мій сховає в скриньку згадку,
Про те чарівно-стигле:НЕ БУЛО...
І нову з хмизу слів збудує кладку,
Якщо той хмиз - поламане весло.
І сором мій, що сповнюються болю
Чиїсь ще не віднайдені серця,
А я люблю...і дякуючи долі,
Любитиму до самого кінця.
10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634874
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
А я до тебе тихо-
тихо підійду
майну квітчастим платтям, як
проворна мишка.
І світ, долонями закривши,
украду,
щоб одним поглядом новий віддати.
З лишком!
А ти високий і красивий...
Аж до сліз!
За бравим щебетом сховаю
серця гуркіт.
Це ж "де жа вю" - у мріях-сні
вже був ескіз
цього кохання з перших слів.
Мов долі стукіт
твій поцілунок. Бурмотіння:
"ти ж хотіла..." -
немов крізь сон. Немов душа моя
за мене
впізнала, згодилась й розпачливо-
невміло
вся засвітилась. Загорілась! Вся...
Для Тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634871
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Давай пограємо
з тобою у любов.
Залишим справи,
суєтні, дрібні образи;
облишим сум,
затерті буднями всі фрази -
почнемо магію
закоханих розмов.
А потім радість
наворожимо собі.
У феєрверки мрій
розіб"ємо днів сірість.
Признач же зустріч!
І маленька [i]наша[/i] дійсність
знов розфарбує світ.
Лише мені й тобі.
Ти - Маг! Чаклуй
в своїх очах мою красу.
Черпай з моїх
уст ще і ще свою ти силу.
Кохання нас
так несподівано змінило...
Що ж я йому? -
лиш тиху вірність принесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634843
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
І знову сніг запах гірким полином,
Оскаженілим вітром всіх вітрів,
І зову мати там, над своїм сином,
Зомліє в розпачі, в молитві до богів.
«Нема війни», смертельні лиш окопи
Забілять скроні снігом сивини,
Ідуть вони стежками до Голгофи-
До вічної господи йдуть сини.
Нема вже сліз- замерзли на морозі,
Де плачу я, там плаче вічний дощ,
Пекучий сніг наздожене в дорозі,
Уста зів'ялі смертю, наче плющ.
Той плющ, що між життям та смертю,
Сплете вітрами, листям онімілим,
Простелить пелюстки холодовертю,
Устами болю, спогадом зомлілим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634823
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Я на ветке - тяжёлым грузом.
Отсыревшая. ХолоднА.
В холода - не была обузой,
А как оттепель - не нужна...
Я с ладоней твоих сползала
Непонятным тугим комком,
И теплынь меня вмиг слизала,
Распластала под языком.
Под ногами я - грязной жижей,
А была - как фата белА.
Не согрела. Не стала ближе.
В равнодушии - умерла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634789
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2016
Коли на платформах чекають обсмалені димом нічні поїзди,
Просякнуті сечею і потом людей, хто марить вокзальними кавами,
Іноді важко зрозуміти, для чого конкретно існують вони,
Адже всі, що були, у вагонному ритмі стають примарами.
Неймовірно стійкий ореол варених яєць і дешевої ковбаси
Тут означає, що до зустрічі є перебільшення пристрасті,
Одинокий вокзальний ліхтар серед темного ранку зими
Існує як на старих шарфах замусолені часом китиці.
Різні межі окремих істот і реальностей тут живуть,
Прибуття, прибуде, прибув, прибуває з чужим захопленням
Серед рейок, щебеню, шпал ворони знаходять суть,
Саме ту, яку тінь людська вважала завжди поневоленням.
Кожна тінь на твердій платформі має свою мету.
Від пікантних уявлень божевільних вогнів задоволення
Піднімається болем у горлі на наступну швидку весну
Думка кожного, тіло кожного розраховує час підкорення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634715
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Я – твоя нерозгадана тайна,
Я – твоя невідома любов,
Незаспівана пісня вінчальна
В оберемку святих молитов.
Я – твоя непрочитана повість,
Що згубилась в буденних словах,
Нерозгадана лінія долі
У відбитку Творця на руках.
Я – твоя нерозказана сповідь.
Та, на щастя, а чи на біду,
Ми зустрінемось ще випадково
Я до тебе дорогу знайду.
Я – лиш образ у темряві ночі,
У мелодії – тиха струна.
Ти шукаєш іще мої очі.
Я тобі невідома. Одна.
В задзеркаллях нестримного часу
Ти моє прочитаєш ім’я,
Упізнаєш мене ти одразу -
Я любов невідома. Твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634494
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 10.01.2016
СИЛА ЛЮБВИ
[i](по мотивам одного мультфильма)[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8ntYR8tpfJE[/youtube]
Не говори, что сейчас не можешь,
Нету сил, бесконечно занят…
Ведь если ТЫ не поможешь…
Видишь? Я без тебя замерзаю…
Вот уже холодеют руки,
Мир, что вокруг, побеждает стужа…
Знаю – сам ты идёшь сквозь муки,
Связи рвёшь, никому не нужен…
Рассыпаются все устои,
Всё крошится, искрится иней,
Шепчет вьюга, что жить не стОит,
Если предан ты был другими,
Если брошен в сугробах мёрзнуть
Без ухода, и без тепла…
Да пошли эти мысли к чёрту!
Этот свет я всю жизнь ждалА.
Сквозь заносы не прорастала
Без сияния глаз твоих.
Пусть осталось совсем нам мало –
Пол-дыхания на двоих,
Пусть снега растопить – не сможем,
Время года – не изменить,
Если ты мне цвести - поможешь
Дам я силы тебе – светить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634445
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
В зачарованный лес
Входит каждый из нас,
Полон дивных чудес,
Полон разных преград.
В том волшебном лесу
Каждый видит свой путь,
Можно все на бегу,
Можно сесть отдохнуть,
Можно быть колдуном,
Можно судьбы вершить,
Можно серым ужом
Под колодою жить,
Можно быть как Кощей
И над златом дрожать,
Иль жалеть всех людей
Все, что есть, раздавать,
Можно все получить,
Можно все потерять,
Только раз полюбить,
Ничего не понять,
Можно вечно борьбу
Сам с собою вести,
Можно мир и добро
Всем дарить по пути...
Путь тот выбран судьбой,
Так что крепче держись,
Зачарован тобой
Лес с названием жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634384
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Хочеш знати, де згубились сни?
Туляться від холоду докупи.
Стеляться до самої весни,
Доки бабця вигляда зі ступи...
Щойно схов відкине, метеор
З неба долу, перебивши склянки.
Змінить всі мінори на мажор.
І почне, напевно, просто зранку.
Зашумить, аж понад лісом дим,
Розіллється заметіль дощами.
Може сон не віщий, та сліди
Все ж вона залишить між кущами.
Не нагнешся, проліски знайти,
А вони розквітли серед криги,
В серці встигли міцно прорости.
Сонники?..вони всього лиш, книги.
07.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634116
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Погоди! Обниму порывисто,
Оберегом коснусь груди…
Пусть ложится нам путь извилистый
Белым снегом… Не уходи!
Ярким блеском, манящим праздником
Не всегда обозначен путь.
Чем уйти навсегда отказником,
Ты моим утешеньем будь.
Мимолётным пускай видением,
Жаркой встречею – хоть на час.
Предвкушением, притяжением
Вспышкой чувства – как в первый раз,
Болью, пусть до конца не выпитой,
Искрой малою колдовской.
Обними меня. Будем квиты мы.
Сколько можешь - побудь со мной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634065
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Зову тебя...и среди тысяч бед
Услышь, вернись, в заботах утопая,
Я обернусь, столетий дни листая
К тебе отправлю огненный корвет.
Крылатый вихрь, разрежет ночь и день,
Испепелит добром,а не мечами
И укротив елейными речами,
Рассеет одурманенную тень.
Рассвет забрезжит свечкой в пустоте,
И ты внимая Вечности касаньем,
Останешься испить мое дыханье -
Вторить душой на данной частоте.
05.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633706
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Мамо, мамо! Дорогенька!
Прокидайся, люба!
Сніг прийшов пограти в сніжки
Дятел гріє губи)
Де мої щасливі кеди?
Кепка де мохната?
Візьмемо з собою меду
Трішечки, для тата)
Брате, брате, одягайся!
І буди сестричку.
Що не хоче? Поспівай їй
Потягни косичку.
Справжнє свято!
Справжнє диво!
Новорічні сходи!
З прапорцями всі малята
Любителі шкоди!
Нумо, швидше, веселіше!
Пісеньки- колядки
Треба снігом притрусити
Просимо на святки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633587
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
[b]Ж[/b] агуче й бажане,
[b]І[/b] звабне, як хіть.
[b]Н[/b] естримне і ревне,
[b]О[/b] двічно манить
[b]Ч[/b] оловіка, п’янких
[b]Е[/b] моцій буремне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633545
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2016
...вони проростуть,
Набираючи впертої сили
Від сонця, чи вітру… магнітного серця землі.
(на тих берегах ти відверто, шалено щаслива)
Вони проростуть…
й за тобою пришлють кораблі
...чекаєш на шторм.
Вигораєш частинкою світу.
Крихкою, прозорою іскрою в Божих руках.
...однак, ти пливеш, доки квітнуть здичавілі квіти
на тих …………….берегах……………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633277
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Круг – символ защиты Рода.
Красный круг в белом – еще более сильная защита.
Если нужна защита, то следует вокруг себя очертить круг.
Вспомни выражения – «очертя голову». Это говорилось нами, не понимая смысла.
А это значит - нарисовать круг, именно, защитив голову (себя) от возможных нападений, травм, и от любой опасности тонкого мира.
Можно очертить мелом, углем круг на полу, можно насыпать соль по кругу и стать в него,.
Можно зажечь огонь вокруг себя – поставить свечи кругом, к примеру.
Постоять там, сколько нужно, посидеть, полежать – это как тебе захочется…
Разумеется, не следует забывать о правилах безопасности.
Когда у меня был период духовного взросления и приходилось бороться со страхами, я интуитивно понимая, что в таком действии я получу помощь, накупила свечей – таблеток, выбрала в доме место, где возможно удобно уединиться, расставила их там вокруг себя, подложив под них ленту из фольги…
Почти полгода я не разбирала это сооружение, меняя догоревшие свечи, ныряла туда по необходимости, зажигала свечи и приходила там в норму…
Мало ли о чем можно думать, находясь под мощной защитой Рода?
О многом.
Там же я обращалась к Ажже, прося его очистить мои мысли от скверны: от слабостей человеческих, от негативного восприятия событий, поведения и поступков людей.
Тогда я только начинала догадываться и понимать, что причины негативного отношения людей следует искать только в своих мыслях и делах.
Тогда еще случались у меня походы в гости, где могла и рюмку выпить, и покурить.
В кругу Рода я постепенно очищала себя, избавляясь от страхов непонимания окружающих, непринятия моего поведения – я ведь стала отличаться от других, не пью, не смотрю телевизор, не курю…
Конечно, на меня начали обижаться и возник страх остаться одной…
Тогда, в таком вот кругу я вдруг поняла, что знакомые, с которыми раньше так уютно «шепталось под рюмочку» могут уйти, но обязательно появятся другие, потому.что мой мир, который ведет меня к свету, позаботится обо мне и даст мне адекватное моему сознательному росту общение, в котором и я буду получать развитие и позитивные эмоции.
Только нужно твёрдо знать, что все прекрасно уже именно сейчас.
Прямо в этот момент твоя уверенность в верности выбранной цели и ее мысленное отображение ( образ) в будущем- должны быть четкими, яркими, иметь явные ощущения живого образа.
Я обращалась к Роду – помочь прийти к родовым знаниям, от которых так безоглядно и опрометчиво отказывалась долгое время. Даже стеснялась своих бабушек и прабабушек, сравнивая их, по моему тогдашнему пониманию, ничем не примечательную жизнь, с яркой судьбой отца – руководителя крупного предприятия.…
Иные критерии оценок, иной взгляд, другие ценности…
Духовность возрождалась во мне именно с помощью Рода: корней и небесной родовой поддержки.
Теперь, испытав потребность в поддержке – я обращаюсь к ним мысленно, и сразу получаю ее - это значит, что каналы связи уже налажены.
А вот пока этот процесс « отладки программ» еще не завершен, или даже еще не начат – пробуйте.
Только практикой можно прийти к своему методу получения силы и помощи в трудную минуту.
Прекрасно помогает в налаживании контактов со своим Родом – гимнастика, которая так и называется – Гимнастика для восстановления Пода родовой памяти.
Шубин – Абрамов А.Ф..Всеясветная грамота.
Так можно занести в поисковую систему и найти ее.
Намеренно отрезав от знаний и корней Рода, нас заставили быть, фактически. ОБРУБКАМИ своих родовых деревьев…
Мы, не зная корней своих, пренебрегая знаниями предков, кичась ничего не значащим образованием, или даже двумя, задираем нос, проходя мимо того, что нес нам наш Род.
Мы, фактически.
НИЧЕГО НЕ ЗНАЕМ ИЗ ТОГО, ЧТО НАМ НУЖНО ДЛЯ СЧАСТЬЯ ЖИЗНИ,
Так, для чего мы учились? Чему?
Засохнет древо без корней,
Страданье вызовет обрезка.
Зачем же страшный мир теней
Так в нас внедрили с болью, резко.
Кому так нужно запретить
Расти душе, стать ближе к Богу?
Кто жаждет так судьбу вершить
На искореженной дороге?
Обрубки ходят по Земле…
Без памяти, лишь на программах.
И шлют проклён своей родне.
Иль пишут строки в эпиграммах…
Не понимая, что пора
Пришла менять свое сознание.
Поднять нам нужно «на гора»
Все предковые мысли, знания.
Лишь с ними справимся мы с тьмой,
Что нашу Землю охватила…
С инопланетною чумой.
Что режет русам все их силы…
Обрубки – люди,поклонюсь
Тому, кто память свою вскроет.
За каждого с помолюсь,
Кто двери в знаний мир откроет.
Процесс обрезания Рода был начат с Петра 1-го, который по заданию инопланетной цивилизации, захватившей Землю, обрубил народу и корни, и голову, сжег родовые книги, где хранились сведения о продолжительности жизни людей. А она была свыше двух тысяч лет.
Сжег и наш летающий флот, уничтожив приэтом и леса, где росли уникальнейшие породы деревьев, из которых строили летающие корабли.
Летучий Голландец был и есть – единственный из оставшихся, который до сих пор, выныривая из параллельного мира, пугает мореплавателей. Но мало кто знает, что он легко перемещается по небу, …
Перемещение по воздуху в пределах Терры ( Земли) было доступно в прежнем, русском мире каждому КРЕСТЬЯНину…Как и Радомиру КРЕСТЬЕ…было доступно такое перемещение.
Именно после появления Крестье, русские люди, обрабатываюшие Землю и выращивающие на ней пшеницу, стали называть себя КРЕСТЬЯНами…
А название ХРИСТОС – придумали в Ватикане, как и христианство, которое внедрили нам инопланетные захватчики.
Иная была религия на Руси.
Кто еще не верит в присутствие инопланетян – поднимайте материалы в инете – государственный архив Великобритания рассекретила свои материалы по НЛО еще в 2002 году. http://www.rg.ru/2008/05/16/ufo.html
http://newsru.co.il/world/05aug2010/ufo456.html
Франция в 2007, потом и Украина, под шумок, начала признаваться и другие страны посыпались признаниями.
А недавно папа римский признался в контакте с инопланетянами...
Но это он так «намекнул»на контакт, как всегда сказав только часть правды, а на самом деле вся структура Ватикана управляется инопланетной цивилизацией – СС - Силы Сатаны.
Еще папа сообщил, что это последнее Рождество…(Кстати, Ванга предсказывала, что в 2016 году Европа будет пустой и холодной)
Ну, это у них, у Ватикана - точно последнее рождество, ибо мысленное пространство, где они могли хозяйничать – сокращается катастрофически быстро и инопланетные твари обязаны забирать свои разрушительные программы и убираться восвояси.
Так что, папе некуда даваться, кроме как показать личико рептилоида…или гота (люди – коты – один из древних народов, что тоже жили на Земле).
Уж не знаю, кто там прячется. Скорее всего – человек с мощной программой инопланетного внедрения в мозг, как твари обычно поступают с людьми для своих целей.
Такую программу можно снять только через смерть индивида.
ВСЕ катастрофы, все крупные аварии с трагическими гибелями (Чернобыль, Фукусима, ВСЕ войны ) провоцируют и организовывают именно они…
В инете есть свидетельство - видео, где видно присутствие тарелок во время взрывов в Славянске.
Видела сама, ссылку некогда искать- статью пишу "на ходу".
http://newsru.co.il/world/05aug2010/ufo456.html
Это СС – так называемые Силы Сатаны.
Ищите, все есть в инете.
Доступ есть не всегда и не для всех, но пробуйте.
Пытливый ум всего добьется.
Одно условие – не бояться.
Им нужен наш страх.
Наше нахождение в состоянии стресса позволяет им безпрепятственно забирать наши силы.
Именно для поддержки нашего состояния стресса внедрили ТВ, постоянно затевают войны, пугают людей при малейшей возможности.
Даже чиновничий аппарат, что развел бюрократию, чипирован исключительно для того, чтобы как можно больше вымотать тебя , пока получишь какую – либо справочку или документик.
Не поддавайся!
Спокойствие и смех – они боятся радости и смеха.
Только при наличии знаний Родовых мы сможет преодолеть то, что нам прочат эти твари.
Только с силой Рода победим без оружия, силой сознания, а вернее, осознания.
Вспомните старый лозунг – «Знание – сила»
Именно родовые знания дают колоссальную силу.
Разве мы можем стать счастливыми без той махины знания, что нам давали предки.
Никогда!
Все другое счастье – эфемерная мечта, призрачное марево, что исчезает сразу, когда мы начинаем постигать нужное нам для жизни.
Соль – ключи к знаниям Рода. Ешь ее.
Если есть безпокойство или страхи – выпей стакан воды с солью – несколько крупинок и обратись к ним. а значит и к Земле-матушке с просьбой о том, что тебе нужно и важно…И благодари ее за терпение и мудрость.
Статья Соль и чистка энергоцентров ходит по инету уже несколько лет – прочти ее еще раз, делай как там.
Это глубинные знания и методы, пользуйся ими и приходи в осознание быстрее – твои верные мысли нужны Земле и проснувшимся уже людям.
Чаще произноси – моя воля и разум неприкосновенны.
Это не позволит тварям навязать тебе свои программы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633265
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Может быть ты потерян
Иль заблудился прежде
Чем отозваться верой,
Чем обрести надежду?
Может быть ранним утром
Встанет чужая тайна -
Розовым перламутром
Раковины случайной,
Выброшенной на берег,
Падающей слезами?..
Слезы Селены - жемчуг,
Тайною между нами...
Глиною белоснежно
Вылеплены их лузы
Где-то лежат небрежно
В прах рассыпаясь, друзы
Редкостных слов и знаний...
В крохи дробя орехи
Тайных иносказаний,
Не оставляя вехи.
Может быть, твои шрамы
Все же зарубцевались?
Горечи килограммы
Камнем в душе остались.
Руки сожми и помни
Там, где обрыв - срастется,
Огненный вихрь в ладони
Вечностью остается.
Может быть, ты потерян
Иль заблудился прежде,
Чем отозваться верой,
Чем обрести надежду?..
03.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633249
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c628516/v628516407/27262/1diIY33qIN0.jpg[/img]
А небо висить угорі простирадлом зіжмаканим
І пахне так свіжо й морозно, мов після прання…
Гуашшю мороз розмальовує вікна заплакані
І коле повітря в обличчя, як гола стерня.
Душа розімліла, немов од солодкого вермуту,
На килим замерзлої пудри упала навзнак…
І місяць забився у хмари, як жук перевернутий:
Все пробує вибратись, та не виходить ніяк…
Таке відчуття прохолоди і тиші блаженної
За крок до великого таїнства – свята Різдва!..
І світ цей довкола – не плід інженерії генної,
А мудрої Матері нерукотворні дива:
І сосни патлаті, й дерева крислаті, мов олені,
Що роги обплутали білим повісмом зими,
І сиві кущі, мов у простір устромлені корені,
І гори, що вперлись у вітер важкими грудьми.
І в ніч, як засяє на обрії зірка Давидова,
Розсипавши срібло крихке на самотній Вертеп,
Чиясь доленосна рука, і могутня, й невидима,
Посіє зернину, з якої Різдво проросте.
Маленьке Дитя рученятами ніжними й чистими,
Мов кулю скляну, приголубить планету земну.
І все наболіле, роз'ятрене стихне і вистигне
У теплих обіймах різдвяного світлого сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633248
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
[i]В кого як!.. Та в мене - так!
Бо і досі ще сушняк...
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Ij5e49egsRE[/youtube]
[i][color="#00f7ff"][color="#0c26a8"][b]Грудень… Сухо… Скучно, день…
В серці тихо – ні телень…
Та турботи… Все – нівроку
(Xоч хазяїну – морока):
Ціни, гроші, магазини,
Сік, вино, хрін, апельсини,
Торт, цукерки, вінегрет,
“Йолка”, цяцьки, табурет…
Ковбаса, ‘селедці, сало –
Все, що в інших…І немало…
…Те́пло, мило, сонця – дзень:
Скоро в нас святковий день!
* * *
Ніч… Остання в старім році!
Вже кінець отій мороці:
Всі спокуси на столі,
Та й турботи ж… немалі…
Сніг та іній… У морозі
Новий рік уже в дорозі:
Xвилювання, часу клич –
Новорічний наш куліч!
Подарунки ще в коморі,
Та дванадцять вже надворі…
“Дзень” – в ворота! Коні, гості…
Стіл, вино, закуски, тости…
Хміль, цілунки та – гай-гай! –
Неосяжно-збудний рай…
…Та утома необорна
(Господиня – нічка чорна):
“Кльов” носами – прямо в торт…
А в очах?.. Ну, сутий чорт!..
* * *
Вже позаду нічка-бранка –
Тук – у шибу… Сірість ранку…
Хіть… Хитання… Табурет…
Щітка… Паста… Туалет…
Мати, ліжко, “йодлі”-храпи –
Все “до фєні”, все до… мапи:
Ік-, жага, розсіл – сушняк…
Алкоголь – мани́ ман’як!
… І до світла – царство сонне,
Хоч яса – у скло віконне…
І на ранок – знову крила,
А під боком – жінка мила!
Оп-опа́!.. І – щастя в крик!
Радість в хату – Новий рік…[/b][/color]
[/color]
3.01.2о16[/i]
________
*Спроба уникнути не лишу дієслівни рим,
але й самих дієслів... Судити - читачам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633178
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
(Із циклу поезій та розповідей "СВЯТА ЗЕМЛЯ")
От якось так воно в житті виходить:
коли зла доля довго верховодить
і... раптом робить щедрий реверанс,
здійснивши найсвятішу твою мрію,
ти, приголомшений, неначе й не радієш,
а тихо входиш в оніміння транс.
Безсилою здається людська мова,
ти розумієш всю нікчемність слова,
бо для святого – надто всі прості.
Я намагалась їх знайти – даремно...
Сім років, як сходила Святу землю,
проте мовчала... всі слова – пусті.
Але дари Небес ховати –
необачність,
щоб Там не сприйняли це
за невдячність,
достойних слів не віднайшовши,
все ж почну...
З дороги...
Повз пустелю Іудейську,
Солоне (Мертве) море, Галілейське,
минаючи Ієрихон, Кумран...
Попе́реду – вже поділюсь секретом –
ще буде Віфлеєм із Назаретом,
а на останок – річка Іордан,
та за́раз шлях лежить в Єрусалим.
Попри безсонну ніч, не можу спати,
ВСЕ хочу бачити... й історію згадати:
Єрусалим – у древніх він – Салім*.
Так, в глибині п'яти тисячоліть
Сіон-гора сховала слід єссеїв**,
та чує плач їх тридцять сотень літ,
як впав Салем* під тиском іудеїв.
Давид тут сіяв смерть і безліч драм,
здобув столицю (і повідав світу),
а Соломон воздвигнув Перший Храм
з ковчегом і скрижалями Завіту...
Рушалімум, Урусалим, Шалем,
Аль-Кудс Святий та Ієрушалаїм –
це "місто миру", палене вогнем,
разів шістнадцять знищене на камінь.
Було набігів – як на небі зір:
і Навуходоносор Вавілонський,
і цар персидський – будівничий Кір,
а потім – Олександр Македонський,
була там влада Риму на віки,
а далі, від Халіф Омара ханства,
Єрусалим уже – Аль-Кудс Святий,
столиця ісламату, мусульманства.
Династії єгипетських царів
змінили хрестоносці і мамлюки.
Шалем* то будувався, то горів,
невпинно переходячи з рук в руки***,
аж поки, на чотириста років
попавши під імперію Османів,
розпався він на декілька шматків,
на частки іудеїв й мусульманів.
Отож єврейський й мусульманський світ
ніяк не вийдуть з затяжної кризи,
і на біблейських землях сотні літ
не гоїться борні кривавий слід,
все ділять... як колись Христові ризи.
Судилися занепад і розкві́т
колисці давніх світових релігій,
де біль Голгофи приголомшив світ,
затьмаривши руйнації набігів.
* Салім, Салем, Шалем – давні
назви Єрусалиму (в різних джерелах).
** єссеї – доєврейське населення Іудеї,
які в кінці ІІІ тисячоліття до н. е. заснували
Єрусалим, спочатку відомий як Салім або Ієвус.
*** більше 80 разів Єрусалим
захоплювали війська різних держав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633167
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Небо стылой синевой расплескалось
по большого муравейника крышам.
Снега высыпало самую малость –
но как будто сразу всё стало выше…
Выше скорость выжал газовый счётчик.
Ощутимо подрастает желанье
в чашку с кофе – коньяку между прочим…
без каких бы там на то оснований.
И уют распёрло до антресолей –
свысока глядит на стужу снаружи.
Вместе с ним три дня я волей–неволей
созерцаю две замёрзшие лужи.
Ну а мне бы в уголочке тихонько
муравьём…
на холод без полномочий…
задремать чуть–чуть…
на зиму лишь только…
в ожидании весны многоточий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633110
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
...У тиші ранково-замріяній.
У ночі казковій, усіяній
бажаннями-снами вечірніми..
Десь за горизонтами вільними,
бездонно-легкими морями,
за стрімко-п"янкими горами, -
живуть там вірші ненаписані.
Ще сплять вони, в мріях колисані
і гублять зітхання крізь сон...
З душею звучить в унісон
їх ніжно-солодке тремтіння
до часу аж поки натхнення
могутньою хвилею спраги
не дасть їм стрімкої наснаги
й проллються потоками слів
то сповіді, дум, то світів,
захованих в надрах мовчання.
Поезія... Ніжне здригання
у ритм серця: "Тук... тук..." Лечу!
Від смутку нудного втечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633090
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Стирає пам’ять сторіночки наші…
В заручниках у неї, наче, ми.
Все, якось, забувається вчорашнє…
Але, не час, коли були – дітьми.
Дерева, нам здавалися – до неба,
струмочки, наче, річечки прудкі,
І щастя було більшого не треба,
ніж хлюпатись босоніж у воді.
Нас окриляла батьківська довіра,
В обіймах мами затишно було,
А час іде… В своїх дітей вже – вірим,
Та, пам’ятаєм мами рук – тепло!
Життя гортає… Сторінок все – менше,
Лишається прожить, чи прочитать.
У кого ще – початок, звісно – легше,
Аби – в добрі, щоб дітям – пам’ятать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633074
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2016
Как легко обретая, теряем,
Из родных превращаем в чужих.
И мгновенности не представляем,
В нашем мире [s]живых[/s] неживых.
Мы остыли... Теряем друг друга.
Раньше было нам чудно вдвоём...
А теперь уж январьская вьюга,
Между нами застыла, как льдом.
Лёд витрин только нас отражая,
Ждёт уже наступленья весны.
Да весна не спешит, ожидая.
Мы давно уже обречены.
На простуженном сером асфальте,
Снег ложится холодной зимой.
А мороз, словно горьким базальтом,
Нас рисует на окнах с тобой.
Видно четко искомканный контур,
Прорисовки изгибов и тел,
И эскизы. Пейзаж горизонта,
Что завистливо в небо смотрел.
Серый тон гуашей, акварели,
Из палитры течёт лишь струёй...
Мы любви уберечь не сумели,
И пустили её стороной.
Облетев уголки во всём мире,
Посмотрев на людей и войдя
В их сердца, прострелив словно в тире,
Заразила, с ума их сводя.
Но, увы, к нам она не вернулась,
Вся до капли истратилась. Жаль.
Не хватило нам. Вся услизнула,
Улетела куда-то лишь вдаль.
Люди все родились кораблями,
На мгновенье они в остановках,
Наслаждаются пылкими днями,
Что проходят в их встречах неловких.
Но проходит недолгое время,
Их пути рассекаются больно.
Как бы ни было тяжко то бремя,
Расстаются они. Пусть невольно.
Кораблями в открытое море,
В одиночку они уплывают.
И расходятся. Вот оно горе:
Люди часто друг друга теряют.
Вот и мы родились кораблями,
Утопая в обыденной жизни,
Разошлись в море быта местами,
А местами оставили брызги.
И следы глубоко в подсознанье,
В капитанской роскошной каюте,
Дали нам распознать осознанье,
Что ценна вдвоём даже минута.
Горечь прошлых всех воспоминаний,
Отмывая с следами на трюме,
Мы устали от непониманий,
От скандалов, от ссор, от безумий.
С чистой палубы всё начиная,
Поднимая наверх паруса,
Мы плывём, даже не понимая,
Что любовь может вмиг воскресать.
Умереть навсегда не под силу,
Повседневной и горькой любви,
Ведь она умирает красиво,
Среди праздников сладкой молвы.
Если любишь, то будешь до смерти
Одного и того же любить.
Если чувств уж лимит весь исчерпан,
Значит нужно болезнь излечить.
Ведь такая любовь - лишь диагноз.
Жаль, не могут врачи тут помочь.
Путь окончен, корабль уж загнан,
А другие уходят лишь прочь.
Настоящие чувства бессмертны,
А фальшивые - к черту! Лишь ложь!
Ведь кому-то вот так лицемерно,
Обещанье остаться даёшь.
Если знаешь: не сможешь, укатишь, -
То не ври. Уплывай поскорей!
Не известно кому-то ведь, знаешь,
О неверности чувств кораблей,
О безудержном их безразличии,
И о ветренном жизни пути.
И не видят цинизма в наличии,
Не дано им отличий найти.
Рождены все мы, жаль, кораблями,
Мы не ценим, имея, увы.
Не умеем жить днями, часами,
А живем средь илюзий игры.
И в плену чужих правил, приказов,
Исполняем, увы, не живём.
Существуем идеей привязок
Кораблей с генералом-вождём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633069
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Жар кохання... Вічності мука!
Без взаємності, наче злий джин:
так настирно в горлечко стука
із бажань потаємних глибин.
Він готовий! Готовий.... Злетіти
міріадом коштовних, стрімких
мрій. Для здійснення їх вщент згоріти!
...скутий в стінках байдужо-тонких...
Та лиш дотик теплий долоні,
лише погляд уважний углиб -
ти відчув би Сили бездонні!
Їх Вогонь ти б побачив... Коли б....
…..............................................
Шал кохання.... Мертвий тягар!
Як нав'язливо, вперто діймає.
Жаль і втому, тьмяний нагар
у душі після себе лишає.
Осередище ж власне палає
в безнадійно-протяжному дні.
І немає ради.... Немає!
Хто жадав - платить той по ціні.
Хто не кликав, а все ж зла, настирна
тінь розпачливо ловить сліди? -
Сподіватися лиш терпеливо:
їй своє Сонце вдасться знайти.
...................................................
Чар кохання.... Щастя безмежне!
Коли б'ються серця в унісон.
Коли все, що жадане - досяжне;
мрії - явні, а дійсність - мов сон.
Та вогонь той так швидко згорає
й не завжди прагнуть вдвох в клопітких
розгоратись щоденних стараннях
дати свіжий йому, новий вдих..
І так часто згасає! Згасає,
утонувши у щедрості душ..
Насолода надмірна буває? -
Коли звичкою стане.
Зворуш!
Ти слова, і обійми, й цілунки,
звичні дії і вчинки! Зміни!
Хай любов завжди буде Дарунком!
Ти поривом знов жар розпали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632947
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Розгорненими, і розкритими небу обіймами
Співаю промінчику кожному вдячною ласкою -
Що квітнуть на землях часни́чнички і цибуля́стоньки,
І можем радіти в пустелях, і спеками й зимами.
... Я вснув, ти лягля поруч, й легко, обіймами
Співаєш усо́неним чуйкам, сновидонькам – ласкою.
Й тактильки, в цьом-цьом, заспокоєннями вогненястими
Обертали ...в.юнкі потягуньки до щастя ...нестримано.
02.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632924
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Мы не совпадаем.
Классически - не совпадаем.
Прости, что вторгаюсь я в будни твои - невпопад...
Опять в те часы,
Где ты занят - лучом попадаю,
И ворох несказанных слов возвращаю назад.
А ты - всё не слышишь,
Как нежность играет всё тише
На тонкой свирели, и с крыши сосульки летят
Тех слёз, что застыли.
На ветках - бесстрастности иней
Порой оседает, и бьёт начинания - град.
От несовпадений -
Под окнами серые тени
Настойчиво манят в пучину тоски, в глубину...
Мы - не совпадаем.
Но рок нас мгновеньем одарит,
И две половинки так нежно сольются в одну.
30.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632902
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Играться с внуком довелось как раз под Новый Год. И
он, конечно, сразу мне мешок игрушек приволок,
А сам играть не хочет, ворчит, что надоели все.
- Вот если б ты, бабуля, мне купила… карусели…
- Ну, потерпи, ему твержу, окончатся метели,
Мы в парк пойдем с тобой гулять, там будут карусели.
Ведь, я ж не волшебница,
ни фея, ни кудесница,
ни клоун, ни Петрушка.
Я самая обычная бабушка-старушка.
Подрос мой внук, хоть ученик, проблемы остаются,
тетрадей кучу притащил, задачки не даются.
- Вот если б ты, бабуля мне, их порешала б, что ли.
Я был бы первый ученик тогда наверно в школе.
- Ну, чем смогу, тем помогу. Дай, Бог не отключиться.
А ты, дружок, старайся сам с наукой подружиться.
Ведь, я ж не волшебница,
ни фея, ни кудесница,
ни клоун, не Петрушка.
Я самая обычная бабушка-старушка.
Так незаметно пробил час, пришла пора жениться,
Мешок альбомов притянул, что б выбрать, кто сгодиться.
Кого взять в жены, вот вопрос, ворчит, что нет мол воли.
- Вот если б ты, бабуля хоть, мне подсказала, что ли…
- До лета потерпи, милок, как празднуют «Купала»,
венок чей в руки попадет - судьба твоя пристала.
Ведь, я ж не волшебница,
ни фея, ни кудесница,
ни клоун, ни Петрушка.
Я самая обычная бабушка-старушка.
Уходят быстро годы прочь, взрослеют наши внуки,
И так им хочется помочь, отдать свои науки.
Взамен не просим ничего, пусть лишь не забывают.
Хоть изредка, по доброму, конечно вспоминают.
А что еще осталось нам – одна всего лишь старость.
Да к ним любовь и доброта, здоровья, правда – малость.
Ведь, я ж не волшебница,
ни фея, ни кудесница,
ни клоун, ни Петрушка.
Я самая обычная бабушка-старушка.
С НОВЫМ ГОДОМ, ДРУЗЬЯ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632887
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Коснусь небрежно,
Словно невзначай…
Причалы грез и страсти пресловутой…
Она – мой дом…ее зовут – Печаль…
Я не войду в чертог ее обутой…
Моих миров
Изменчивая шаль-
Миров скитаний, праздности и лени…
Приподниму воздушную вуаль…
Сниму одежды… преклоню колени…
Чиста! Свободна!
Отчего ж так жаль?
Любовь… Желанье… Вера… что же – с ними?!
Мой странный дом – воздушная Печаль…
(…ты окликался лишь на это имя…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632836
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016
Она идёт. И собирает взгляды
Опасные, как острые ножи.
Мне – серой мышке – неуютно рядом.
Не надо городить потоки лжи,
Что все мои волнения – напрасны.
Она – в твоих мечтаниях живёт
Добычей недоступной и прекрасной.
Ты покорить мечтаешь этот рот
Напором грубым мужественной воли,
Упрямым блеском восхищённых глаз.
Войти в неё до одури, до боли,
В порыве страсти позабыв о нас,
С животным криком в жар её ворваться,
Чтоб покорить безумия вулкан,
И к трепетной груди её прижаться,
Когда, устав, отхлынет океан.
Опавшим крыльям дивного полёта
Дано уснуть на белых простынях…
Ты, засыпая, ей прошепчешь что-то…
Взяв нежности немного – у меня.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FC1C4g8YOA4[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632835
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016
[youtube]https://youtu.be/0Chru3ccqII[/youtube]
[i] …а він возносився над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
[b]Ол-др Печора [/b]
14-го січня за церковним календарем – День Василя…
Два великих співвітчизника народилися напередодні свята…
Два велети Духу, котрі віддали своє життя за Україну, яку
ми наразі маємо і якою, напевне, не задовольнилися б борці
за правду і гуманізм. Та сталося лихо – їх життя забрала
репресивна машина КДБ… Це – Василь Симоненко та
Василь Стус, “пам’ятні дати” яких припали на рік 2015-й:
80-річчя від дня народження – першого і 30-річчя від cмерті –
другого… Про них і мова… [/i]
[i][b][color="#ff2f00"]У нас в житті зі всіх професій
В найбільшій шані ковалі…
Бо не попи [i]еМПе[/i] конфесій
Кували щастя – Василі…
Майбуть кували для Вкраїни,
Кували волю, як могли…
Та компартійні “бедуїни”
Є не синами, а …-огли*
Кували волю… Та сатрапи
Лишили волі їх самих…
І мали за мету покрапать**,
Щоб з каменю отримать “жмих”.
* * *
Один Василь сконав в Черкасах,
Ще й не відчувши часу плин,
Хоч славним був в “народних масах”
Й не їв його червивий сплін***.
Боровсь зі смертю він щосили,
Як з “компартійністю” боровсь …
Содуха**** все ж його скосила –
Звізда упала в шерхлу Рось…
* * *
…А ти, Василю?.. Як ти міг спіткнутись,
Коли попав в копальні ВОРКУТИ?
Які поніс провини і спокути,
Чим завинив перед прогресом ти?..
...І обернувся посохом твій карцер –
Геройське серце наскрізь пронизав!
Вce наболіле, що сказати мався,
Своїй ти Ненці вповні не сказав…
_____
…Та зойк ваш у тумані не розтанув,
Безслідно в Універсумі***** не зник –
На Сонці ожили реакції й вулкани
І донесли Ваш відчайдушний крик…
І крик Ваш в голу пустоту не канув –
Луна пішла по світу з Ваших слів!
І не було б у нас отих майданів,
Не будь таких героїв – Василів!..
Які б Ви нам, живим, дали уроки,
Яку оцінку виставили б нам?..
Вказали шлях єдиний... У Європу!
Хоч плата за рішучість є війна...
Країна не піде вже манівцями –
З дороги нас і віри не звернуть,
Бо Захід й Схід – від Дону і до Сяну –
Торують Вами вистраждану путь.
І xай куються шпаги і ефеси
Для мушкетерів – нових Василів…
З усіх відомих на землі професій –
Найбільш за все нам бракне ковалів…[/color][/b]
31.12. 2015
_________
*що означає (арб.) – син.
**Вода і камінь точить…
***Меланхолія.
****Смерть. Василь Симоненко, як гадають, помер
від хвороби нирок після побиття в КПЗ м.Сміла в 1963 р.
*****Всесвіт.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632596
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Я не буду, не буду смотреть на дверь...
Ожидание - хуже смерти,
Где пылит зола от моих потерь...
Только - где тебя носят черти
Всех твоих дорог, всех твоих друзей,
Встреч случайных и дел по горло?
Я рисую - розовым - цвет камней,
А выходит - карминно-чёрный,
Тяжелы в руке, бьётся боль в виске,
И часы - миражи считают,
Что отходят прочь...
Прорастает ночь
Сквозь меня
На шестом ударе...
26.12.2015 18.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632013
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2015
Розчавлено…
Розплавлено… вода…
Не змалювалось… крик очей і рук… не
У тому біль… і не у тім біда,
За сорок днів,
ти знаєш, злива вщухне…
Безлюддя міст…
І безголосся площ
В постапокаліптичному світанку…
Прийми мене, бо я – твій перший дощ…
Твоїм дощем
залишусь до останку…
Бо вартові
Моря твої зітруть…
Відпустять хвилі стрілки циферблату…
Впізнай мене, як сутінки впадуть
На сонячні
вершини Арарату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631855
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Кутя в макітрі, у смаку медовім,
Танцює макогін поміж зернят,
Горішки смаком пахнуть мигдальовим,
Пахуча слива в блиску оченят.
Пиріг- господар з гречкою побрався,
В животик вушка вмощують гриби,
Кипить на кухні Святвечері юшка,
Рум'яняться смачненькі пампушки.
Прибрався стіл вже оберемком сіна,
Часник кладе господар на кути
Аби в добрі жила уся родина,
Охороняє всіх від зла, та від біди.
І лине коляда немов молитва,
Дитятко Боже славлять всі пісні,
Добром та миром щоб душа проникла
Дорогу стелять в небі звіздарі.
Вистелюють Рожденному на сіні,
Несуть поклін й дарунки пастушки,
Де три царі вернуться до яскині
Щоб дарувати ладан та свічки.
Несімо й ми у молитвах офіру,
Співаймо щиро славні колядки,
Щоб не згубити ту святую віру,
Славімо Господа від нині й на віки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631676
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2015
Сколихне хай мій біль ліси, -
ехом хай відіб'ють вершини!
...вже у серці нема краси,
лиш безкрайня пуста рівнина....
Лише сколота сумом ніч,
процяткована слізьми в сито...
Із тугою я віч-на-віч, -
нею наскрізь душа прошита.
І нитками із згадок-слів
про відречене та забуте
знов мережить уламки снів
те безсилля, роками скуте.
Бо не вернеш назад свій день!
Не зітреш вже душевну втому....
Як безопірна ти мішень
в часі зрадженому, сліпому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631624
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Я приду.
Даже если отринешь.
Отвернёшься устало при встрече...
Знаю я - я совсем не богиня...
Равнодушье твоё - не замечу,
Замолчу - резковатость движений,
Уловлю незаконченность фразы.
Рассмотрю все морщинки и тени...
Не заплачу. Ведь слёзы, как стразы,
Суррогатом тебе показушным,
Не они для тебя драгоценны...
Свои руки - порывом ненужным
Уроню я тебе на колени...
Прикоснусь - в ожидании чуда,
И душа без ответа заноет...
Знаю я, что ответа - не будет.
Но за что - так жестоко - со мною?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631562
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2015
Зорями всіяне
небо замріяне...
Вечір, закоханий в сни,
тихо вкладається
ночі торкається....
Милий, мене пригорни!
Я колихатиму,
ніжно шептатиму
казку про нашу весну...
Руку стискатимеш
і заглядатимеш
в очі... Уже не засну.
Будемо міряти
так самовіддано
дотиком місячний шлях...
Вже поцілунки
сузір'ям розкидано
на розпашілих вустах.
Вже ніч окутала,
вітром заплутала
видих спізнілий " Пусти..."
з трепетним прагненням
сонячним вкрапленням
врешті в цей світ прорости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631455
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Ночь пришла, разбудила все звёзды,
и рассыпав немного туман,
расплетает из кружев жемчужных
сладкий сон, то ли явь, иль обман.
Лунный свет молочной дорожкой,
будто в россыпи горный хрусталь,
черной мягкой пушистой кошкой,
ночь укутала землю в шаль.
А фонарь на столбе качаясь,
мне напомнит кошачий глаз,
изумрудная тень извиваясь
затеряется в звездных лесах.
А потом аметистовым утром
выйдет солнца горячий янтарь,
и до ночи уснет беспробудно,
всадник звездный умчавшийся в даль....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631325
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
прекрасний прогноз, що ночі і дні
і надалі теплими будуть у грудні,
(а дні – до того ще й сонячні!..)
а́ле більше радості
у коротенькій прозовій інтернет-новині́,
що «ні один український воїн
не поранений і не загинув сьогодні»
на війні…
на війні…
25.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631339
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Что я вижу в глазах твоих, Небо!
По ступенечкам, устЛанным снегом
В ореоле Луны от земли
Подымается грудью неведом
Мир прекрасный плывут корабли
Белый флаг за моей спиною
Я согласна тебя умертвить
Поцелуями Эсмеральды
Лёгким ветром ладонью пальцем
Так невинно с пуговки пяльце
Сбросить на пол окно открыть
И вдохнуть задышать слогами
Погрузиться в кожный покров
Распознать на вкус оригами
Разукрасить планету снов
Танцуя подлунное танго
В глазах твоих нет оков..
Лишь влага от губ моих снежных
И яд, затянувший шов..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631250
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Серпантином, туманами, шалью
Намагниченым взглядом долин
Проходимцем, заснеженной далью
Звёздной пылью , внутри у лавин
Вижу Тебя!
Демон страсти! Огня!
Вожделенец!
Этот подлинный истинный смех!
Над моею главой уроженец
Холод в пальцах
Гепардовый мех!
Чувствую Тебя!
Ангел света! Таящийся в муках!
Раздвигающий жаркий метал
На свинцовых облаках-брюках
Гор альпийских чарующий бал!
Слышу Тебя!
Это не любовь!
Это больше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631227
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Хочеться пригадати,
як це - твоєю бути...
Дотиків рук жадати,
в твоїх очах тонути.
Двері закрити, штори,
щоб не впускати ранок.
Сонця бліді узори
нам не впадуть на ганок.
Як це буває гарно
під покривалом ночі.
Навіть життя - не марне,
коли вуста шепочуть
твоє ім'я з любов'ю...
голосом найріднішим.
" Я тебе...теж..." промовлю.
Світ - це святе із грішним...
Хочеться пам'ятати:
в світі є щось прекрасне.
Буду я розквітати
поки любов не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631215
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Отчетливо
Сужаются они-
Твои зрачки в пространстве паутины…
А над тобой - галактики огни…
И зной… и липкий запах парусины…
И свет,
До боли режущий в глазах -
Лишь отраженье истинности мрака…
О, дева джунглей… ногти на ногах
Покрыты ярко - красным жутким лаком...
Возможно,
Ты б узнал ее иной
Среди лиан… не ослепленный дичью…
Но ты - ловец, прекрасный и нагой,
Охотник, поджидающий добычу…
Пусть не узнаешь
Имени ее…
Скользят одежды, оголяя лоно…
Ты смотришь, они целятся в нее,
Все эти сотни глупых купидонов…
Они исчезнут
Облаком в ночи,
Твоих миров испепелив пределы…
Как музыка отчетливо звучит –
Поют во тьме пронзающие стрелы…
Лишь красные
И желтые цветы…
Ты не измеришь страсть предельной мерой…
Возможно, завтра встретишь ее ты
Собакой дикой, черною пантерой…
О, как же
Восхитительна она-
В своих страстях испившая отравы…
Ее волос скользящая волна…
И – облака!… над ней сомкнулись травы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631213
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Бродить лісом Бурмило-ведмідь.
Сплять усі... Лише Холод не спить.
Вовчик скаче й лисичка за ним, -
всі шукають собі теплий дім.
Швидше, хлопчику мій, засинай.
В сон зайчаток скоріш заховай,
бо бояться сіренькі: Зима
сніг не вбрала - тож хутра нема.
Оченята заплющуй... Пірнай,
мій солодкий, у казку. Зростай
за цю ніч ти, як мінімум, в два!
День чекає, а в ньому - Дива.
Ти їх всіх у серденьку збирай
і в Дорослість свою відправляй,
щоб колись твій сумний, сірий вечір
зустрів погляд чарівний малечі
і у радість забарвив його....
Ти черпай у Дитинства тепло!)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631170
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Зима суха - ні снігу, ні дощів,
Об лід крихкий щоночі б'ються зорі...
І все частіше ві́холить в душі,
Аніж надворі.
Поволі відпускаю, хай пливе
Усе, що справді досі мало вартість.
Цей світ, мій друже, дзеркало криве,
Тож будь на старті.
Перепливи, перебіжи, пере́-...
Бо й кут глухий в собі ховає про́світ.
Життя тебе, як липку, оббере,
Та все це - досвід.
Тож не здавайся відчаю, не стій,
Дарма, що бракне простору і руху!..
Бо в оболонці, хай і заслабкій,
Є сила духу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631143
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
[i]Закохав мене в себе,
мов серце пронизав стрілою!
І цілунок той перший
і дотик вогнем випікав
образ в пам'яті нашого "хочу",
де навпіл з жагою,
ніжність трепетну й щиру
для себе в мені відкривав...[/i]
Закохала у себе,
мов трунку налила до краю!
Я повірив у тебе,
як в мрію.... Нестримно жадав.
Смак цілунку, що вперше
дозволив торкнутися раю,
нам дорогу в кохання
так бережно двом відкривав...
[i]Я горіла тобою!
Вмирала тобою.... І знову
воскресіння знаходила
там же - в небесних очах.
Тільки пристрасть вела
із тілами неквапну розмову,
поки душі зливались,
тонули у мрії.... У снах
я з тобою, мій ніжний,
думками, поривом, бажанням!
Хоч розлука на вірність
нас пробує знов на яву,
знай, на долю наклала
я непробивне заклинання
(найміцніше з усіх оберегів) -
те слово " люблю".[/i]
Я так мучивсь тобою....
Й відраду ж знаходив в тобі!
Я тонув у зіницях,
що так пломеніли любов'ю!
Наша пристрасть скоряла
думки і вагання собі.
Наша єдність сердець
наповняла єство все весною...
Я так прагну до тебе,
єдина, дарована небом!
Й хай там що, знай, жадана,
зумію до тебе дійти!
Бо горить у душі сильним,
світлим, палким оберегом
"Я кохаю!".... Й розлука
не всилах нам шлях перейти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631141
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2015
муз. А.Сладкова, сл. М Сладковой.
(Финальная песня к спектаклю "Хранители снов").
В небе звезды ярко светят,
Мир в объятьях тишины.
Сладко засыпают дети,
Им цветные снятся сны.
В зимнем снежном хороводе,
В этой сказочной стране.
В мире снов друзей находят,
Чтоб не быть наедине.
Припев.
Праздник детства – мир прекрасный
В Новый год он настает.
Полон света он и счастья
Детям радость принесет.
Праздник детства – мир прекрасный
Не пройдет он никогда.
Где-то рядом, по соседству
Будет с нами он всегда.
Будет елка на опушке,
Разноцветные огни
И гирлянды, и хлопушки,
Море смеха и любви.
И пока ты веришь в чудо,
Ждешь подарки в Новый год.
Праздник детства будет рядом,
Никогда он не пройдет.
Припев.
БРИДЖ
Верь всегда в добро и чудо
И оно придет.
Просто так, из ниоткуда,
В Новый год.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630974
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015
[b]П[/b] рості і таємні.
[b]О[/b] манні та чемні.
[b]Ч[/b] утливі і злісні.
[b]У[/b] мисні та чисті.
[b]Т[/b] а, часом - мінливі,
[b]Т[/b] акі ж, як стихії,
[b]Я[/b] к є - мої мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630662
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015
[i]Стихотворение написано в соавторстве с поэтом Сергеем Сокольником.
[/i]
Зеркал полуразрушенный чертог.
Мы только здесь встречаемся отныне.
Миров потусторонних полубог.
Живущих мира я – полубогиня.
Скажи - зачем проведена черта
Меж тем, где не живу сейчас, чем грежу?
Твоя мне недоступна высота.
Ты не заденешь даже край одежды…
Мне не прижаться. Не коснуться лба,
Из губ нектар не пить, опять пьянея…
Желания единого раба,
От «невозможно» - снова цепенею…
Войди в меня. Пронзи насквозь. Возьми,
Законы, и преграды все разрушив.
Пускай меня не будет – меж людьми.
За миг с тобою – я отдам всю душу!..
...Пришел ответ. Ведь ОН не смог - смолчать.
Ответ ответов. Как крушенье мира
На этой встрече, где нельзя ВСТРЕЧАТЬ.
Где выход в явь - не выход из квартиры.
Он ПРОСТО БЫЛ. Лишен душевных мук,
И ранив тем, что сам давно был ранен -
Исхода нет. И лишь касанью рук
Дано осуществиться нам "на грани".
Пусть образ прежний разлетится в прах.
Твоя отрада - новой встречи радость.
Ты не ищи отрады - в зеркалах.
Они все лгут. В них нет ни капли правды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630583
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2015
Під зле, пророче каркання ворон,
вона приречено бреде на Стіксу берег,
де вже ліхтар запалює Харон,
розвіюючи сумнів: випав жереб
нещадний... Серце обварив окріп –
страшний вердикт прорік безжальний фатум...
Пір'їнка ти у волі злих вітрів,
коли верша́ть з Небес таємний задум...
21.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630403
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Метелица хохочет, идёт зима и вьюга,
Туман лишь поглощает надежды синеву.
Ты был, увы, не больше, чем просто старым другом,
Ты был вполне уверен, что я переживу.
И я переживала, комками поглощая,
Любовь и боль, что в горле так режут, словно кость.
Ты смотришь больно в спину, глазами обещая,
И будто свято веришь: "Откажется, авось!,
Я ей совсем не нужен, она меня разлюбит,
Полюбит молодого. Без опыта? И пусть!,
Откуда ей, зелёной, знать наперёд, что будет?
Откуда в ней те чувства? Откуда эта грусть?".
Куда тебе, мужчине, понять девичьи чувства?
Тебя интересуют не чувства, а, отнюдь,
Ты хочешь вникнуть глубже в религию искусства,
Понять его получше, узнать, что в нем за суть.
Витаешь облаками и ветром пролетаешь,
Меня не замечая сквозь вьюгу и молву.
А ты себе ведь даже, увы, не представляешь,
Что я к тебе писала любви своей главу.
И сердце замирает, душа в углу ликует,
Когда тебя увижу хоть глаза уголком.
И ночь темна твой образ мне каждый раз рисует,
Давая задохнуться мне воздуха глотком.
Мне б только прикоснуться к твоим ресницам взглядом,
Пройтись не торопливо шагами по следам.
За миг с тобой отдала б всё, что имею, радо,
Взамен не ожидая любви и мелодрам.
Позволь хотя бы рядом с тобою находиться,
Смотреть на твоё солнце и звёзды в небесах.
Прошу тебя, не надо переставать мне сниться,
Позволь хотя бы образ держать в своих глазах.
Ещё, хотя б разочек в неделю или в месяц,
Коснись моей ладони хотя бы на чуть-чуть.
И если б только знал же, как сильно интересно,
Когда веду беседы с тобой хоть пять минут.
Позволь ещё минутой с тобою насладиться,
Игрой твоей улыбки - изгибом сладких губ.
Ах, как бы я хотела, в тебе лишь заблудиться,
Чтоб наконец ты понял: я - вечный однолюб.
И кто б не повстречался когда-нибудь мне в жизни,
Ты - лучший мой мужчина. И сам о том не знал.
А вьюга лишь хохочет, твердя, что я капризна,
Что вовсе не люблю я, что это - лишь запал.
Ты, вьюга, уж не смейся! Быть может, я наивна,
Быть может, слишком юна, а, может, и глупа.
Да только полюбила я взрослого мужчину,
И от любви безбрежной осталась я слепа.
Готова быть навеки ему верна до смерти,
И быть всегда с ним рядом, всегда его любить.
Нет лучшего, чем он, на целом белом свете,
Хочу с ним каждый вечер беседы проводить.
И ночью, лишь украдкой, коснуться волосинок,
Слезой с них омывая лишь каплю седины.
До косточек, до мозга, до сердца половинок,
Я вся его до боли, и нет моей вины,
Что я в него влюбилась, а он, увы, не знает,
А я бы не сказала ему и никогда.
А вьюга всё хохочет, она не понимает,
Что девочка влюбилась, наверно, навсегда.
Метелица играет, и ярко солнце светит,
А лучик его пьяный глядит в мои глаза.
"Ты - самый, самый лучший из всех мужчин на свете!",
Кричу в пустой аллее, и катится слеза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630483
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Напосівся яструбом туман,
Огорнув пітьмою ясновиди.
Світе мій ілюзій і оман –
Не силкуйсь мене переробити.
Чи не ти ранкової зорі,
Де «Буквар» - ще грамота китайська,
Простилав мені сотні доріг
Із завітом вселюдського братства?
Ми пішли між промені й дощі
Розбивати голови і душі.
Але твій завіт, неначе щит
Зберігали свято й непорушно.
А тепер, коли у моді біг
По кістках, по головах, по плечах,
Ми ще дужче віримо тобі,
Що єднання – успіху предтеча.
Лиш воно достойне візаві
Там, де ненасит людинозвірів,
Де гординя й злото – чолові
Без закону, совісті і міри.
Ми ж стоїм на тому обома,
Що добро – ось скарб неоціненний.
Світе мій ілюзій і оман,
Чи тобі ця правда по кишені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630385
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015
О хлопчику смішний, озброєний так юно
примарними словами "Назавжди" і "Моя"...
Нескорена встає Любовна Джомолунгма.
І Хлопчик прагне звершень.
Так відчайдушно. Вперше.
І як йому сказати? - Хай буду це не я.
Бо він - дзвінка струна. А я - вже відлунала.
Чи ж варто дисонансом рубати світ? Тому
"...плесните колдовства в хрустальный мрак бокала..."
й миніть.
Не зазирнувши в мою порожню тьму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629319
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Так цілувала тебе, як востаннє в житті...
Наче не було нічого й нічого не буде.
Ми, обійнявшись, дрімали, немов в забутті.
Чи пам\'ятатимеш ти? А чи завтра забудеш?
**********
Де заглядатимеш ти, коли ранок прийде?
Сонячні промені чиї зігріють долоні?
Серце моє відчайдушно по лезу бреде.
Серце моє... що у тебе давно у полоні.
Як це нестерпно: гадати про що ти мовчиш.
Боляче в очі дивитись, в яких таємниця.
В грудях моїх невідомість, як дикий спориш,
Серце тріпоче у нетрях, мов злякана птиця.
Ніжність твоя заспокоїть, як келих вина.
Декілька слів обігріють, мов кава з вершками.
Хто ти - не знаю, та знаю, що я не одна.
Тільки ж якби запитань стало менше між нами.
***********
Так цілувала тебе, як востаннє в житті...
Наче не було нічого й нічого не буде.
Ми, обійнявшись, дрімали, немов в забутті
Чи пам\'ятатимеш ти? А чи знову забудеш?
22.10.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615325
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 21.12.2015
Дивний-предивний сьогоднішній ранок...
Довгою дуже здавалась ця ніч.
Дід Миколай одягнувся в жупанок
і подарунки дає навсібіч.
Щойно розплющивши очі дитина
попід подушку свою загляда!
Там мандаринки, цукерок торбина,
плаття красиве і лялька руда.
Радісний сміх переповнив кімнату:
" Мамо, я чемна була, подивись!"
Скільки усього! Ходіть сюди, тату!"
Пісня щаслива летить аж у вись.
Свято чарівне в дитинство вертає,
навіть дорослі радіють з дітьми.
Ти пам'ятаєш, і я пам'ятаю
як Миколая чекали і ми.
19.12.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629811
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Если женщина так прекрасна
Если искренне говорит
То, возможно, мужчина счастлив
А, возможно, он просто бдит
Если женщина так ранима
Если слёзы зря свои льет
То, возможно, мужчина мимо
А, возможно, и сбережёт
Если женщина так свободна
Если дом есть её пора
То, мужчина, возможно модный
А, возможно, что детвора
Если женщина так красива
Если речи слетают с губ
То, мужчина заметит диву
А, возможно, и речи врут
Если женщина не опасна
Если женщина так нежна
То, мужчина оденет маску
А, возможно и до темна
Если женщина одинока
Если ищет в окошке свет
Если смотрит мгновением ока
Если нету её на обед
У такой- то и нет мужчины
А, возможно, .. каков ответ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630233
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
- А де Миколай? Де?
- Він полем до нас йде.
Збирає зірки в міх,
щоб мрії збулись всіх.
- А хмарку зловить як?
- у сні і лише так.
У трубочку губки
й збирати до купки.
- А звідки іде сніг?
- Ти глянь: на горі стіг,
що склала Зима з хмар -
от звідти й летить пар.
- А де живе Сонце?
- У неба у серці.
У мрії яскравій.
В надії ласкавій.
- А що таке Мрія?
- Це вітер, що віє
маленьким хлоп"ятам
бажання літати.
- А я вже козак? Так?
- Як кашу з"їси в смак.
Бо сильним ростеш ти
й до мрії тобі йти....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630215
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
В эфир ныряю, где не видно дна,
Молчанием твоим - окружена,
Отсутствием знакомых тёплых уз.
Лишь мысли - сотни жалящих медуз -
Мешают в твою гавань заплывать...
А мне бы - лоб высокий целовать,
Рукою отведя шальную прядь,
Медовость губ по-новому познать,
Когда по телу - сладкая волна...
Но чувства обжигает - тишина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630454
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
[i] Ірині Лівобережній і Сергію Сокольнику
в Д е н ь н а р о д ж е н н я[/i]
[youtube]https://youtu.be/zMW_eblnIMc[/youtube]
[i][b][color="#0db1bd"]Це ж треба так – у один день
Знайшлось поетів зразу двоє!..
Й побільшало у нас пісень –
Не вдвічі, а, напевно, втроє.
Бо ваш удачливий тандем
Нараз одяг єдину тогу,
Пегасові, що в ногу йде,
Помноживши богеми змогу…
Відтак я зичу вам обом
Трай* пестити… многа́я літа!
Перемагає хай любов
І талану Господня міта![/color]
[/b]
19.12. 2015
______
*Успіх
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630002
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Схватило лужи тоненьким ледком
По краю – разрисованным узорно,
И девочка «хрустяшки» башмаком
С задорным видом «трескает» упорно.
Ах, как хотела б стать я рядом с ней!
Под хмурость взглядов суетных прохожих
Бить каблуком всё звонче, веселей,
Освобождать ручей под тонкой «кожей»!
Ломать, ломать, врастаться в этот треск
В душе и в сердце отдающий болью…
Так скованный цепями человек
Ручьям эмоций всласть дарует волю.
Так лопается старая кора
На чувстве, охлаждённом нелюбовью,
И трепетность, застывшая вчера,
Вновь вытекает свежей алой кровью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629012
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Опять я ожидать – обречена.
Когда в тиши ни голоса не слышу,
Ни звука… Лишь ударная волна
От мерных капель слёз с покатой крыши…
Считают капли долгий трудный путь
От твоего – до моего порога.
Нельзя любить кусками, по чуть-чуть…
Любви должно быть несказанно много!
Чтоб накрывала волнами – сполна!
Чтоб голова кружилась от волненья!
Чтоб я не ожидать – обречена,
А радоваться – каждому мгновенью!
***********
Я знов тебе чекатиму з доріг,
Де наше поєднання – не важливе…
А краплі з ринви мірно об поріг
Відлічують миттєвості до зливи…
До зливи сліз, яких не бачиш ти,
Моїх страждань збагнути знов в знемозі,
Знущань липкої тиші пустоти,
Відірваність від губ твоїх… В дорозі
Хоч іноді… хоч мимохіть – згадай…
Почую – із солодкого полону…
А краще – теплим словом загойдай
Мої тривоги марні – з телефону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628448
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 20.12.2015
....А я Його просто кохаю!
Ревниво! Невміло. До сліз....
То боязко руку стискаю,
то каменем кидаю вниз.
Безтямно цілую, відверто
до голоду в любих очах,
за мить же примхливо і вперто
ховаюсь в розлуки ночах.
Гублю себе в погляді. Потім
блукаю безлика всі дні...
Знайшовши, клянуся (вже в соте!) -
не дамся Йому більше! Ні.
Та варто лиш голос почути,
чи згадане кимось ім"я
і хочеться світ розвернути,
щоб знав, щоб почув: "Вся твоя!"
Болить знов, тривожить і мучить:
із ким зараз? Де Він? І як?...
А довго не бачу - страх душить -
лиш був би! Й здоровий... Ох, так
хвороба терзає безжально -
і подих не перевести!
Я просто кохаю. Банально?
Що ж ..... Більше мені й не знести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629964
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Хай буде так, як ти собі бажаєш,
Здоров'я ллється, як з джерел вода,
Коханням серце палко наповняєш,
Хай душу щиру не торкне журба.
Хай муза твоя творить віртуози,
Чаруй весь світ, поезії, пером,
В роках твоїх бушують млосні грози,
Любов несеться твоїм сном.
Вітання щирі шлемо нині,
Всі друзі, вся твоя рідня,
Хай тільки сонечко в святковій днині
Душу поета зігріва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629965
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
[i](Штрихи к портрету)[/i]
Он пишет, как заправский сердцеед.
Его строка всегда полна порывов
Из чувственных блистательных побед,
Где страсть и нежность заплелись красиво.
Он рифмы подбирает по душе,
Как музыкант берёт аккорд на струнах,
Взывая на любовном кураже
К сердцам горячим молодых и юных,
И к тем, что жизнь познали – без прикрас.
Он – то угрюм, как Байрон, то Есенин,
Что в белый дым черёмух манит нас
На ложе свежескошенного сена…
А завтра он – глашатай баррикад,
В годину злую ставший над бедою,
Чтоб прекратить в стране кромешный ад.
Таких, как он – не вывести из строя.
Скорбит страна - отчизны верный сын
Строкой своей о павших в битве плачет.
Хороший друг. Мужчина. Гражданин.
Простой, открытый и совсем не мачо.
***********
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629689
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2015
Десь в лісочку круг озерця жили мавки, не тужили,
І щороку на Андрія во́ни со́бі ворожили.
Як зозуля часто кука - скоро вже прийде коханий,
А, як вітер дме поволі - буде той юнак прегарний.
Ходять мавки, все шукають собі свічок - ворожити,
Щоб дізнатися нарешті, коли мають заміж вийти.
Ось знайшли нарешті свічки і безмежно вони раді,
Вже ніщо їх ворожінню не постане на заваді.
Вийшли в поле, посідали у траві зеленоокій,
От щастить - немає снігу, не простудять свої боки.
Ворожили, ворожили, - а коханого не видко,
Виглядають в усі боки. Хтось іде. А звідки? Звідки?!
Що робити? Видом вабить. Закохається негайно.
Ох, невже ж то помилились, то лише єнот звичайний!
Так сиділи аж до рання, потім в нірку повернулись,
Ворожили, ворожили, а з коханим не зіткнулись.
А мораль оцій сатирі, чи ж лише звичайній байці:
Ворожи - не ворожи, не знайти кохання мавці.
Посеред собі подібних, кожен хай любов шукає,
І в майбутнє хай ніколи краще сам не заглядає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628225
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Цитую твою душу. Сніг пряде
Із осені дощиночки-цедринки.
І до вінця Дощиху поведе,
Бо в світі кожен має половинки.
А ти, маля, відчуєш за сто верст,
Що котяться дощиноньки-сльозата.
Фарбуєш Янголяточками хрест,
Бо він вже не вміщається в кімнаті.
Не ставиш хрест на рівні терези,
Не зменшуєш вагу його і святість.
Із тернячка й зеленої лози
Плету вінок не стілечки на старість.
Скоріше, щоби заздрили святі,
Коли його приміряю.Гарненька!
Як яблука зоринки обтяті
Складаю в кошик дівчинці рідненькій.
Як місяченько вийде на місток,
То прошу його йти в свою кімнату.
Загубить між речей моїх квиток,
Натомість передасть тобі присвяту.
Обійми передасть, а ти приймеш
Як найщиріший в світі подарунок.
І навзаєм ти Відку обіймеш.
Обійми-то найкращий порятунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628141
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Я Вас люблю! Быть может, томным утром,
Увижу Вас напротив. Хоть на миг.
И вот сижу: считаю по минутам,
Все дни без Вас, читая книгу книг.
Ищу дверей, где пишет ясно: "Выход",
Да только всё никак их не найду.
Во мгле хожу, в лесу безмолвно тихом,
И, словно сплю, теряюсь я в бреду́.
Зову я Вас, прошу помочь немного,
Да только Вы не слышите, увы.
Меня сковали грусти и тревоги,
И без сознанья лежа средь листвы,
Схожу с ума от чувств и этой боли,
Ещё чуть-чуть и громко закричу.
Я Вас люблю, теряя жизни волю,
Но всё ещё о чувствах я молчу.
Ведь Вас любить дано мне где-то свыше,
Как Божий дар, небесная манна́.
Мои слова, быть может, ветер слышит,
И видит, как я мучаюсь одна.
Он прядь волос тихонько заколышет,
Уложит спать на узкое плечо.
Опять уйдет, шепча мне где-то свыше,
Одни слова, пустые. Ни о чем.
В них смысла нет, одни лишь многоточья,
Хотелось мне стереть бы их навек.
Они же сердце рвут моё на клочья,
Твердя, что Вы - совсем не человек.
А кто же Вы? Фантазия иллюзий?
Быть может, сон несбывшейся мечты?
В моей душе уже гордиев узел,
В нём образ Ваш уже навек застыл.
И развязать его мне не под силу,
Устали руки. Я хочу уснуть.
"Я Вас люблю!" - шепчу в бреду я мило,
И ради Вас готова всем рискнуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628120
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Как жаль, что я любима, но не Вами,
Не мне, увы, Вы дарите цветы.
И чувства, что пылали между нами, -
Иллюзия несбывшейся мечты.
В безмолвной темноте, немой до боли,
По капельке высасывая кровь,
Коснуться Вас на миг ещё позволив,
При мне другой Вы дарите любовь.
Она же Вас не любит. Из корысти,
Как жаль, что Вы от правды далеки.
Она всего лишь навсего артистка,
И шьет уже давно Вас в дураки.
Как жаль, что Вы любимы только мною,
При Вас об этом тихо промолчу.
И сердце на замок своё закрою,
А ключ-комочек просто проглочу.
И ночью снова мокрая подушка,
А утром под глазами синяки.
Я Вам всего лишь навсего подружка,
А Вы же мне до боли так близки.
Вы спросите: "Ты что, рыдала ночью?",
Взглянув с заботы нотой мне в глаза.
Во мне Ваш взгляд всё разрывает в клочья,
Наружу только просится слеза.
А я её держу, не отпуская,
Всё жду, когда останусь тет-а-тет,
С тем чувством, что мне душу так терзает,
Которое под надписью: "запрет".
И вдруг: моя ладонь укрыта Вашей,
По коже аж мурашки. В теле дрожь.
Уже взглянуть в глаза Вам мне не страшно,
И даже аж немножко невтерпеж.
Но нам судьба другое предвещает:
Нам с Вами вместе быть не суждено.
Да только сердце глупое не знает,
С судьбою спорить глупо и грешно.
Борясь с судьбы незведанным началом,
Стуча совсем тихонечко: "тук!-тук!",
Сердечко лишь жестоко промолчало,
О том, каких терпело раньше мук.
Ведь главное, что Вы уже со мною,
А прошлое осталось за спиной.
Любима Вами! Счастлива, не скрою,
Останьтесь же навеки только мой.
В ответ не обещаю быть хорошей,
Взаимно только буду Вам верна,
Любить Вас буду, даже жизни больше,
Я буду Вам отличная жена.
Пускай не идеал, зато любима,
Любовью к Вам ведома и больна.
Но это только сон совсем незримый,
Надежды и иллюзий пелена.
И снова повторюсь, проснувшись рано:
Все чувства, что пылали между нами, -
Иллюзия, - дочь лжи и дочь обмана.
Как жаль, что я любима, но не Вами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627686
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Если со мною, если со мною
Что-то случится этой весною
(Лучше б – весною, близкой по духу)
Боже, прошу, подари ему – друга.
Нет, на судьбу не держу я обиды,
Нет, не ломаюсь томно «для вида»,
(Если со мной он – совсем не сломаюсь)
Просто уйду под цветение мая
Буйствовать – в краски, сиренью ломиться
В окна, и в души; черёмухой сниться
Вновь увлекая, дурманя, милУя,
И лепестками дарить поцелуи,
Ветром душистым чёлку ерошить…
Я не расстанусь с тобою, хороший…
Я ни за что, ни за что не расстанусь.
Ночью безлунной голосом стану.
В мягкой траве у берёзовой рощи
Светит тебе одуванчиков росчерк,
Голос забытый зовёт соловьино…
Нет, одного я тебя – не покину!
Не отпущу – из любовного круга…
Боже, молю, подари ему друга –
Будни, и праздник заботой наполнить.
То, что была я – без тягости вспомнить.
Пусть она будет моложе и лучше,
Гладить умеет, смеяться и слушать,
В море потерь выплывать и держаться,
С милым на равных бок-о-бок сражаться,
Грязь и дожди застилать пеленою…
Светом круги рисовать над луною…
Я очерчу ей – от магии круга
Сектор с дугой… Не пугайся, подруга!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UHFnyNhNSdA[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627325
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Я живу ожиданием снега.
Не того, что согреет поля,
И нырнуть в него можно с разбега,
В ярких искрах, ласкающих взгляд,
От сереющих улиц – забыться…
Нет, пусть крУжится над головой,
Оседая каймой на ресницах,
Укрывая периной живой…
Воздух – каждой снежинкою дышит.
На перчатках пушинок дары.
Я лечу. Поднимаюсь всё выше,
В дивной музыке странной игры…
Я легка, я почти невесома…
Только снег, и зима… Я лечу!
Вновь метелью кружу возле дома,
Потому что домой – не хочу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627837
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Мечтал
На большом,
Самодельном,
Вполне пригодном,
Вполне отчаянном
И романтичном плоту
Пересечь бушующее
Вдоль и до горизонта море
И оказаться в далеком порту.
Море -
С чайками
И ветрами,
В блеске солнца
В волна́х-богоборцах,
В пене под радужными лучами...
Чтоб по прибытию качало,
Чтобы девушки песней встречали...
Найти,
Полюбить,
И восхитить
стройную
непокорную...
И даже к груди прикоснуться рукой,
Насытиться телом её фруктовым,
Своею дерзостью и жарой...
...Мечтал...
А пока
Пуговицу
Филигранную -
Верхнюю самую -
Расстегнул кокетливо
На фланелевой пижаме...
И, будучи карме покорным,
Разок и в горы сходил проворно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627353
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Спи, коханий!
Пряде завісу
Павучок з чарівного лісу,
Загляда молодик з зірками
У віконце…
Засни, коханий!
Серед осені
З жовтим листом
Ти, коханий, моїм був Лисом.
Приручилась та приручила…
Ти – пізнав мою душу, милий…
Вирина дороге обличчя
Лиш у тузі тебе покличу…
Знов тривожними марим снами,
Та світанками поміж нами
Рожевіють розкриті губи…
Все спокійно у світі, любий.
Все спокійно.
Прядеться тиша.
Небо синє зірки колише…
Ніжність постіль твою стелила…
Все спокійно у світі, милий!
Завтра сонце розвіє зорі.
Встанеш радісним і бадьорим,
Бо від сутінок до світання
Доля нитку пряде кохання…
Через серце проходить нитка,
На вустах все бринить молитва,
Не порушить твій сон сльозою,
Бо кохання моє – з тобою.
Спи, коханий.
Твій сон віднині
На долонях у берегині,
З поцілунком її вустами…
Не тривожся.
Я - тут, коханий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627187
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Не обернусь, зови не зови,
Пламенем ночи сожгу.
Пламенем вечности и любви,
Горящим и на снегу.
Не обернусь, превратится в соль,
Полынной слезы верста.
Может, бекар отменил бемоль? -
Пауза и...пустота.
Не обернусь, на мою ладонь
Вздох свой спеши уронить.
Испепеляющих губ огонь -
Прошлого не схоронить.
Не обернусь, растворяясь, вздох
Нотою стынет:"Прости..."
Что это было?.. один лишь Бог
Знает,куда увести...
Не обернусь, я с тобой до сих пор,
В коже, как тень тату.
Радостным гомоном птичьих ссор
Я в тебе прорасту...
08.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627168
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Клубится нежно-розовый закат
На фоне неба нежно-голубого.
Подсвеченные солнцем облака
В вечернюю готовятся дорогу
За горизонт седьмого декабря.
Весенний ветер налетел, наверно…
Пронизана вечерняя заря
Твоим глубоким голосом напевным,
Сияньем глаз, улыбки теплотой,
Объятьями, что нежно душу греют…
Всего, что мне даровано тобой,
Зима, поверь, коснуться – не сумеет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626964
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Колись іще весною квітучі абрикоси,
Свої маленькі ручки пускали врізнобіч.
Й вплітали в кучеряві свої зелені коси,
Маленький світлий спомин з тобою наших стріч.
Під нашим абрикосом, нестиглим і солодким,
Тоді іще стрічались й подовгу там були.
Стояли, розмовляли хвилиноньку коротку,
І разом з абрикосом від почуттів цвіли.
В серцях так кров буяла. Нестримно і бурхливо,
І полум'ям палала між нами, почуттям.
Я так тебе кохала, дитячо та наївно,
Хотіла бути поруч усе своє життя.
А потім раптом буря, страшна і неминуча,
Із коренями рвала весняний абрикос.
І блискавка у небі лиш променем блискучим,
Все роз'єднала навпіл, лишивши відголо́с.
Минуло десь три роки, тебе ізнов зустріла,
І сльози покотились, від спомину, з очей.
Мені без тебе було цей час прожить несила,
Та якось я прожила. Проплакала ночей.
А ти уже змінився, на пальці вже обручка,
На роль своєї жінки ти іншу віднайшов.
Побачивши, я тільки втекти хотіла рвучко,
Щоб ти мене не бачив і просто повз пройшов.
Та раптом, ти помітив мій погляд несміливий,
І так мені всміхнувся - невинно, як колись.
І тут, я знов згадала той день, найбільш щасливий,
Як очі мої, раптом, з твоїми знов зійшлись.
Я так цього чекала, щоб знов тебе побачить,
Хоча б на мить коротку. І знов поговорить.
Ти й уявить не можеш, що ти для мене значиш,
І що для мене значить з тобою хоча б мить.
Так хочу показати тобі коло хатини,
Що я вже посадила новий там абрикос.
І він тепер зростає, вмиваючись щоднини,
Джерельною рікою із чистих ранніх рос.
А абрикос зелений вже з метр висотою,
Красується під сонцем у ранішній росі.
Під ним малий хлопчина, так схожий із тобою,
Все бігає і грає довкола, звідусіль.
Він так на тебе схожий. Цілком, як крапля в краплю.
Поглянь, який вже виріс! Це наш з тобою син.
Яка же я щаслива, від радості не втямлю,
Що кою я погане, що кою я злочи́н.
Краду тебе в дружини, хоча не маю права,
Іди додому, любий, тобі давно пора.
А абрикос лиш тільки співає дзвінко травам,
Про наше, про минуле, якого вже нема.
І знов весна настала, - квітучі абрикоси,
Свої маленькі ручки пускали врізнобіч.
Й вплітали в кучеряві свої зелені коси,
Той спомин, що лишився від наших бувших стріч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626739
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 07.12.2015
устали мои ноги всё по горам..
я по воде, по камешкам бегу
а рядышком медведица на лапах
четыре слова, друг мой, я люблю!
я люблю этот Крым и он будет мой!
очень скоро на Мисхоровской дорожке
зашумит в ушах моих прибой!
и Русалка плеснёт камешки по бошке
я верю и когда это случится ...............
разойдутся все туманы по углам
в эту ночь немногим много снится
многие не слышат... где-то там............
плещется игривая водица
я бегу, она же по волнам))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626336
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Не відпускай мене у ніч,
Коли закрили небо круки.
У ранок сонячний поклич -
Листком відірваним на руку.
Де гріє лагідність долонь
Не золота холодним блиском,
Зоріє ніжності колиска
Та серця щирого вогонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625717
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Вірш створено у співавторстві з поетом Серго Сокольником
...я бував в Антарктиді... Я у джунглях бував...
На диванній подушці я Гольфстрім пропливав...
Переходив я Альпи... Еверест підкоряв...
В водоспад Ніагарський з табурету стрибав...
Всі здолав я маршрути... Під столом... На стіні...
Хай нарешті підкориться й космос мені!
.................................................................
А у космосі страшно... А у космосі темно...
В кораблі я космічнім лечу недаремно...
Як не Місяць, то- Марс... Долечу й до Урана...
На посадку команду давати ще рано...
Мабуть- сів... У щілину повітря вдихаю...
Пахне милом чомусь... Хочу пить... -Мамо, чаю!
Он рудий марсіанин глядить просто в очі...
Я- для нього прибулець... Дружити не хочеш?
Очі в нього зелені горять... Чую- НЯВ!!!
Чи на запах варення прийшло кошеня?
Ой! Обличчя знайоме! І в ілюмінаторі
Бачу руку із чайною чашкою матері.
-Синку, треба давно мені пральна машина!
Долетів? То вилазь. Обережніше, сину,
Бо стрічають тебе незнайомі світи-
Де,пробач, прочухана отримаєш ти.
Бо в інструкції сказано - чемно і гречно-
Що у пральній машині не зовсім безпечно
Вирушати у мандри з земної орбіти...
Що?... Застрягла нога? Обережніше!.. Квіти!..
Випий чаю, і гратись іди з кошеням!
Ох! Скафандри перу чи не кожного дня!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625216
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Не випускай мене із очей полону,
Міцно тримай, в’яжи мотузками фраз.
З рук твоїх вириватимусь! Перепону
Зводити буду з посмішок і образ.
Ти не зважай, бо це мій останній захист,
Перед падінням з вежі – удар ножем.
Ти переміг давно, що тепер сказати?
Бранок в полоні милують? Та невже?
Зрадниця-сукня шовком з плечей сповзає,
Пальці новий торують по шкірі шлях…
Мій переможцю! Хочу тебе – навзаєм –
Перемогти на скачках в твоїх полях.
Ти на коні тримаєшся ледь позаду:
Вигини тіла, мірні стрибки грудей –
Вже нагорода! Ти оцінив мій задум?
В мене, коханий, безліч таких ідей!
Часом гірка буваю, колись солодка,
Та не нудна! Бо ж молодість промайне.
Поки душа жива і міцна обгортка,
Знову і знову перемагай мене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625550
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Олімпіє! Пронизливий твій холод
Згорає на тичинках жовтих свіч
Чарівним ароматом ллється солод
Квітів небесних синьої краси
На землі твої...
Олімпіє! Могутність твоїх доньок
Гертрудою за птахою летить
Думкою легкою за сотнею долоньок
Невидима в очах павича мить
На землі твої...
Олімпіє! Ти схиблена на троні
Цариця всіх царів корів овець
Вогонь священний дух і колісниця
Тріумф пурпурний в золоті сердець
Відкрий світу..
Час..
Примітка: Час мається на увазі- по міфології донька Кроноса -Гестія,богиня затишку,сім'ї і миру не мала ні храмів,ні скульптур, ні обличч,але вона несла тепло і вогонь у кожну родину,ОТЖЕ-час!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625545
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Когда твой мир мне не давал уснуть,
Внимая к самым тайным уголкам,
Тогда я выбирала этот путь-
Я шла к волкам…
Они нашли… и приняли такой
На том скалистом берегу реки…
Нашли меня… и слизывали кровь
С моей руки…
Откуда эту силу обрела,
Покуда ты в терновнике скитался?
Я помню, как тебя с собой звала,
Но ты – остался…
Ты лишь сказал, что не окончен пир…
Но блюда покрывала быстро плесень…
Таких, как я, не принимал твой мир…
Он стал мне – тесен!
Он стал мне – мал… и не твоя вина,
Что вдруг унес над городами ветер…
Пусть мир твой – между небом и землей…
Но он – не светел!
Ты утверждал – возможно все исправить,
Не оскверняя постулатов главных…
В твоем пространстве бой идет – без правил…
А здесь – на равных…
Смотрю в твои глаза, что тверже стали…
И ты мне, зверю…
Здесь существуют лишь законы стаи…
Но я им – верю!
Не обессудь, что я там не осталась…
С меня – довольно…
Сначала я к тебе все возвращалась…
Но было – больно!
Немыслимо… неслыханно… устану!..
Сотрутся - лица…
Я ухожу свободной - в свою стаю…
Уже – волчица…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625409
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/10/108/792/108792812_sneg.gif[/img]
В белом вальсе кружИт
Снег.
На асфальте лежит
Трек,
Где зимы начал
Круговерть
Обращает печаль
В смерть…
Ты иди, не смотри
Вниз,
Как подарок бери
Приз,
Чуда сказочного
Узор
Пусть загадочно
Слепит взор…
Ты с надеждой смотри
Вверх…
В душу тайной бери
Снег
Белым кружевом
Колдовским
След завьюжило
От тоски…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625387
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Ми знову зустрілись...
Ти - як завжди холодна,
А Я - червонощока.
Так багато сказати хотілось.
Ти - холодна.
Я - жорстока.
А пам'ятаєш?
Ти тоді прилетіла із друзями,
Щоб зустріти мене на цьому світі.
Ти знаєш,
Я.. Я уже не чекаю місяцями.
Я полюбила літо,
І сонце.
Пишу вірші про свій клітор.
Про весну, про літо, про осінь.
Я так змінилась.
Дивно, що ти мене впізнала.
Тоді Я тільки народилась.
Росла, любила, сподівалась.
А тепер ... мої крила не в пилу,
Не старайся їх відмити.
Я душу маю чорну і брудну,
Не варто більше так мене любити.
Не обіймай мене!
І не цілуй.
Я загубилась серед сонця і розпусти.
Хоча... О, так!!!!
Цілуй мене!!! Лікуй!!! Римуй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625356
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Здравствуй! Зачем на пороге?
Думаешь будет весна?
Лунные травы спят при дороге
Звёздная высь честна..
Не люблю этих пятен дожди
Руки замерзают на ветру
В дом я молила -" Душа, войди!"
А ты не слыхала, грелась в пиру..
Тебе душа гулять всё, резвиться!
А я, я не умею быть, молиться?
Я думала умолкну и помру..
Жалела, неописанно, стихами..
Ну, вот и всё, несвойственно
Бессмысленно, остаться?
Я не прошу, оставь мне эту боль
Без неё я не я - ты душа не просто
Гулящая, устала, на пороге
Что смотришь снова гонишь облака
Ветренная дерзкая как боги
Задумала опять чего? Легка!
Непринуждённо чайная с глазами
Шипов колючих, что же ты! Куда?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625009
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Кадр із фільму: «Олекса Довбуш» 1959р. к/ст ім. Довженка
Поема написана у співавторстві з поетом Сергієм Сокольником
ПРОЛОГ
Що за постать стоїть
Вдалині від людської оселі,
Наче хвиля тремтить,
І зникає у темряві скелі?
Це фантазії плід?
Чи відлуння гірської природи?
Чи одвічний політ
До свободи - у скруті народу?
Хто ти, Довбуше, - хлоп
Чи розбійник, хоча й благородний?
Доля випала, щоб
Жив ти вічно, Герою народний.
..................................
У ПОШУКАХ МОЛЬФАРА
Не флояри приглушений спів.
Не вітрів завивання і чари…
В глибині непролазних лісів
Віднайду я криївку Мольфара.
Стежка вгору крута і слизька.
Над потічком місток, наче стрічка
Ненадійна, легка та хитка,
Та нема що втрачати Марічці…
Бо коханий пішов в небуття…
Помирав він у муках пекельних.
То навіщо – без нього життя?
Полонини ридають і скелі.
Вже темніє… Невже не дійду?
Доведеться ховатись до ранку,
Колисати болючу біду,
Та ятрити негоєні рани -
Біль душі… Ай! Провалля! Усе!...
Хто це? Звіром, немов блискавицею,
Хто мене, безпорадну, несе
Очі – владною сірою крицею?…
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха* примара?
Із глухих часів прадавніх
Ти живеш і нині
Десь в Бескидах, в кожній дАні
Лісу й полонині.
.................................
*Багато хто споріднює мольфарів
зі старослов’янськими волхвами.
Слов’янські волхви – це, можливо,
карпатська жрецько-шаманська група
кельтів – волохи (галл. Volcae),
пов'язана з тотемом вовка.
.................................
ЗУСТРІЧ З МОЛЬФАРОМ
Він дивився на мене.
Здригалася кожна клітинка...
Чорні прядки волосся його
Тріпотіли під вітром Карпат,
Ніби кублище змій…
Він дивився крізь мене…
І голос пронизливий: «Дзвінка?...
Ти прийшла до обійстя мого
Після жаху від страт,
По отруту. Брехати не смій!...»
-Я бажала, бажала шалено
Коханою зватися жінкою.
Я позбулася всього,
Бо стікали і доли, і гори
Сльозами журби…
Ось намисто черлене
І талярів срібних торбинка.
Проведи мене шляхом – до нього…
Дай мені забуття мандрагори,
Чарівник-ворожбит!
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха примара?
В громовицях і стрімнинах
Дримбу твою чути.
Та чи можеш ти людину
З небуття вернути?
.................................
СПОГАД МОЛЬФАРА
Як пізнали круті гори, наші полонини
Де опришки – діти лісу - стежками ходили.
Два пістолі за чересом, топірці та кріси,
Танцювали арканА – аж луна над лісом!
Ватажок Олекса Довбуш знав таємні чари,
Бо колись зустрів хлопчина чаклуна-мольфара.
Величезні каменюки підіймав він легко.
Із корінням вирвав якось молоду смереку.
Заговорений був легінь дивними словами:
«Не пролий ти кров невинну. Не живи з жінками.
Три зернини я вкладаю у твою правицю.
Третє слово - не виказуй нашу таємницю»
.................................
КАРТИНИ З МИНУЛОГО:
.................................
ОЛЕКСА ДО МАРІЧКИ
Стан твій гнучкий, як у ласки,
Коси – як звивиста річка.
Вийди, кохана любаска,
Вийди до мене, Марічко!
Стала ти сяйвом зірниці,
Прихистком дикому звіру…
Знаєш мою таємницю,
Та як собі – тобі вірю.
.................................
НАОДИНЦІ
Ах, Марічко! Які
В тебе ніжки стрункі...
Як купалась ти щойно
У вирі ріки,
Я від хіті завмер,
Все тебе виглядав...
Йди до мене!
І ніжку на мене постав!..
Ох, ці ніжки...
Вони ж чи туди завели?...
Наче ліжко,
Нам вранішні трави були...
Чи на щастя
Ми разом, а чи на біду...
Своєчасно
У хату до тебе прийду!..
...........................
СТЕФАН ДЗВІНКА
Ой, Олексо, дні минулі,
З любкою не бути!
Вже скували тобі кулю
На загибель люту.
Тре 12 служб над нею
В церквах відслужити,
Щоб з наступною зорею
Вже тобі не жити.
Кулю ту налаштували
Зерна, і пір’їни.
Підла зрада підкладала
Чорну волосину
Із твого чола, опришку,
Наймитовий сину!
Я звільнюсь від тебе в ліжку,
Від ярма й данини!
.................................
...Сиплеться порох по люфі...
...Серце п"яніє від люті...
-Ти за Дверима, Олексо?
Скоро відійдеш далеко...
Сивий від пороху дим...
Будеш повік молодим...
Хочеш Марічки? Тримай
Кулю! У вічність рушай!!!...
.................................
ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ
-Тебе я кликала, коханий мій,
Бо бачу снів тривожний плин:
Стікаєш ти страшною раною,
Під деревом, де сам-один,
Без зброї… гавкіт наближається
Собачий… Стефан – на чолі…
-Дурниці щось тобі ввижаються!
Немає зброї на землі,
Такої, щоб завдати шкоди нам!
Хай навіть дідьк-о на чолі!..
Отак життям, мов лезом ходимо...
Усе блукаємо в імлі...
......................................
...Давно несу я смерть панам,
Не проливаю кров невинну,
Та тільки ти – моя провина…
Чи ж ця любов зашкодить нам?
Повір мені, моя єдина…
.................................
НІЧНИЙ ВІЗИТ ДОВБУША
-Ти за дверима, чи любка?
Най поговорим, як люди?
Ходять чутки у громаді:
Стефан – причетний до зради?
.................................
Не врятує дивний звір,
Що сидить у грудях…
Гей, Олексо, сину гір,
Кара тобі буде!
Бо багатства не беріг,
Щедрий будь до кого,
А кохання, як на гріх,
Зажадав чужого...
................................
ОСТАННІ ХВИЛИНИ
...Куля пробила плече.
Кров безупинно тече.
Сутінки стали густими…
Де ж ви, мої побратими?
Бартка з пістолями – вам!
Ніц не віддам ворогам.
Куля – відплата за хіть…
В гори мене віднесіть!..
.................................
Буде зі мною розп’яття
В ніч, коли знято закляття…
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха примара?
Бачиш вглиб і бачиш ввись
Ти завжди далеко…
То чому ж не зупинивсь
У той день Олекса?
.................................
МОЛЬФАР ТА ДЗВІНКА
-Що ж... - задумливо мовив Мольфар -
Дивно склалось... А може - не склалось
У Олекси життя... Щедрий дар,
Бачу дав я даремно. Так сталось,
Що не зміг попередити я
Вашу зустріч, що долею стала.
Дзвоном стало останнім ім’я,
Що дзвенить... Що у серце запало.
Як я врізав йому три зерна
У долоню, поставивши захист,
Знав, що згуба для нього одна -
Буть коханням охопленим навхрест...
Не по тебе прийшов він у світ.
Не для пестощів згуби хмільної.
Він змарнілий людський родовід
Мав полити живою водою,
Чи-то кров’ю зажерливих псів,
Що народ наш щоденно терзали,
Наших гір, і річок, і лісів
Хазяями облудливо стали!
Він надію народу надав!..
А загинув, мов зрізаний колос...
...і здригнувся, неначе упав,
у Мольфара від розпачу голос.
Хочеш, Дзвінко, отрути? Бери.
Мандрагора сльозою стікає.
Це останні Мольфара дари.
Йди до Нього. Мерщій! Він чекає!..
...і як Дзвінка отруту взяла
Що зведе її вмить в домовину,
Був Мольфаром задуманий план...
Знов у нього в руках три зернини...
.................................
...Десь простує Дзвінка боса...
Там трава м"яка...
Ноги змочені у росах...
І в руці рука...
І голівку похилила
На ЙОГО плече...
..Не віднайдена могила,
Де ріка тече,
Де смереки над водою,
Наче вояки,
Налаштовані до бою,
Стали край ріки...
Сірий камінь під горою,
Вкритий тліном чар,
І неспішною ходою
Йде туди Мольфар...
Три зернини... Поцілунок,
Міць, гаряча кров...
Так освячений дарунок
Оживає знов.
.................................
ЕПІЛОГ
Рвуться в серці кайдани - дивись!
Пломеніють майдани - дивись!
Революція дзвонами б’є!
За свободу! За щастя своє!
Задум втілив карпатський Мольфар.
Три зернини - опришкові дар -
Повернув. І вживив у серця...
...Як тобі боротьба до лиця,
Український народе-герою!
Ти за Волю готовий до бою.
Зріє часточка Довбуша в нас,
Бо порив до Свободи - не згас.
Ми йдемо. Бо майбутнє нас кличе!..
.................................
...А у Довбуша мужнє обличчя...
...А в Марічки постава струнка...
Поміж гір протікає ріка,
Понад нею місток чарівний
Де, як цвіт розквітає нічний,
Душі поряд Олекси й Марічки…
Та далеко... У вічності річка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624745
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Ой, десь там - за лісами, за го́рами,
ген за темними, чорними водами
диво-річки, між світом що котиться,
щось по небу й землі з ревом гониться.
Не гроза, не туман, не хурделиця, -
злая-зла то красуня - Морениця*.
Брови супить, вітрами звивається,
донь скликає - в дорогу збирається:
"Ой, родила не раз я - тринадцять,
рятувала разів вас стонадцять -
і Глуханю, і Лінь, й Трясови́цю,
Ломоту́, і тебе Вогневи́цю.
Тож тепер ви не зрадьте - стрибайте
перед мене й весь світ сповіщайте -
Чорнобога дружина підходить!
Скоро ніченьку вічну народить."
Й понеслись над землею тим маревом,
що закралось у ду́ші вмить хмарою
із тривоги, непевності, стра́ху,
і злих намірів, заздрості, жаху.
Затужили, заплакали людоньки:
"Вже не бачити світлої дниноньки!
Не радіти більш Сонцю ясному.
Не втішатись теплу золотому..."
А в цей час у дніпрових десь сагах,
у кривавих вечірніх загравах,
стогін болю у грудях душила
діва юна і в серці просила:
"Я сльозинкою Білого бога
покотилась на темну дорогу.
І від Ночі ховалась, й від Мору,
лікувала застуду і горе
колядою** та вірою в краще..
Порятуй же, Дажбоже, бо свище
вже так близько моя Моровиця!
Як від неї, скажи, як спастися?"
Розітнула враз блискавка хмару,
запалила ту темну колоду,
що в пітьмі бовваніла горою -
рожаницю зігріла собою.
Й розродилася вмить Коляда***,
спопеліла від злості Мара.
І весь світ знов відраду знайщов -
Божий Син Сонцесяйний прийшов!
///////////////////////////////////////////////////////////////////////
*Морениця - Мара, Морена, Марена - богиня потойбічного світу, темної ночі, страшних сновидінь, хвороб (мору), смерті; дружина Чорнобога, що народила йому 13 доньок-хвороб та проковтнула Сонце.
**колядою - називали не лише обрядові пісні, але й (від праслов"янського "koleda") - подарунок, суміш святвечірніх страв, новорічний дарунок.
***Коляда - богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога, що за легендою, народилась з його сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624527
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PUyqMwtlQtY[/youtube]
[i][b]Два крила дали мені святі небеса,
Щоб літала я вільним птахом
Над п"янкими луками, де хмільна роса,
Напуває сонце з розмахом...
Де соковиті та духмяні спориші,
Линуть жаром до тіла й душі,
Огортають м"ятою в незвичній тиші,
Де так легко пишуться вірші ...
Хочеться крикнути вітру: лети мерщій ,
Охолоди, волосся розвій,
Розкинь на плечі... Обійми, коханий мій...
Ой, який же терпкий трунок твій!
О, синьоокий вітровій, неси мене
Туди, де ніжний поцілунок
Верескові вуста пристрастю ледь торкне
Й коханням... Спогади в дарунок.
____________
Боді арт "Поцілунок" по мотивам Густава Клімта[/b][/i]
http://beautyxpose.com/2009/lifestyle/painted-ladies-qa-with-dani-fonseca.html
Відео https://www.youtube.com/watch?v=PUyqMwtlQtY
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624222
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015
я без тебе мов свічка згораю
швидко швидко мій дух ніби птах
та безкрилий з одним не літаю
підіймаюсь думками і в прах
перетворююсь метаморфози
в'ються кісьми і душать змійми
на зап'ястях лишаються дози
я так хочу лишень обійми
подуй вітром задуй не дай вмерти
затушуй медом воску залиш
хай розквітнуть в очах тих відверто
ці мімози облиш їх облиш
дай рученьку зігрію над краєм
швидко швидко вогонь на вустах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623781
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
ти увесь час напружуєш мій мозок
і навіть коли сам кудись ідеш
заплутуєш мене в кільце мотузок
потім нервуєшся буває попадеш
у вузол той безжальною ходою
й забудешься про місто і село
і лише там під чистою водою
звільняєш відпускаєш в джерело
безмежний світ моя любов надія
цей перший сніг що ляже олівцем
покрівля над гніздечком побіліє
на іншім краю світу манівцем
ти увесь час напружуєш мій мозок
й у цю хвилину де ти куди йдеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623775
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Чом ти знов не спиш, моя тривого?
Чом шкребеш на серці пазурами?..
Розійшлись із осінню дороги,
Встелені промоклими вітрами...
Хтось у небі розтрощив клепсидру -
Час водою котрий день стікає...
І мугиче пісеньку нехитру
Ліс безлистий - сторож виднокраю...
Чи зима тривожить мою душу?
Чи туман- обманщик і нероба?
Чи то знов піщаний замок рушить
Недовіри здавнена хвороба?
Чом же ти не спиш, моя тривого?
Чом на серце каменем лягаєш,
Сиплешся думками на підлогу,
Котишся по снах моїх курАєм?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623730
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Никто точно не знает,
откуда именно взялся этот мир,
и кто его создал. Это может
быть тень создания мира,
а может быть и то,
что осталось от вечной
темной бездны после творения.
(скандинавская мифология)
Когда огни
Зажгутся над станицей
Обнимет пламя сосны… клены… ели…
Я убегу израненной волчицей
К богине смерти - несравненной Хеле…
Она меня
Встречает у ворот
Еще живой… еще - неубиенной…
Без сожалений я войду во грот
На самом низком уровне Вселенной…
К ней прихожу…
Неведома страна…
Что мне откроет… и о чем расспросит?
Она рисует года времена
Как ей угодно… только чаще – осень…
Какие краски
Разыгрались тут,
Где жителей ничто не беспокоит…
И яблони… здесь яблоки – растут!…
Но думаю… что кушать их - не стоит…
Как необычен…
Сказочный закат…
Малины яркой… абрикоса цвета…
И звезды (на земле так не горят!)…
Здесь не бывает - только лишь рассвета…
Зачем пришла в страну,
Где нет весны…
Лишь свет звезды, угаснувшей над нами?
Пусть трапезы - умеренно скромны,
Но как здесь наслаждаются стихами…
Я только – в гости…
Я еще – вернусь…
Где ж преступила точку невозврата?…
Вдруг понимаю – я здесь остаюсь…
В стране теней… и вечного заката…
А мне б – уплыть…
Мне б – превратиться в дым…
-Надеюсь… ты узнала…что хотела?
Мир мертвых – неподвластен вам, живым…
(…и знала я… что не отпустит Хела…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623645
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015
- В команде-женщина! Не будет! Нет нет! Такому не бывать!
- А я сказала, буду, буду! И будешь ты со мной играть!
- Футбол,- не песня, понимаешь, здесь на траву можно упасть!
- Выходишь в поле? Или люду боишься что ты потерять?
- Ну, что ж, плутовка! На колени одень таку-то твою мать!
- Не упаду, не бойся, снежный, а упаду,- спеши поднять!
- Пояс одень и крепче груди, держи чтоб боли не познать!
- Так ты согласен, не забуду, быть может выпадет опять.
- Не забывайся, ты, кокетка, игра футбольная - не трон!
- Я на ворота, ты в защите и хватит слушать этот стон!
- А поцелуй перед игрою? И руки руки в волоса..
- Я не предам тебя и боги поберегут твои глаза..
- И больше пыла нет? Согласны? Согласны оба - это всё?
- Мы здесь, сейчас и не напрасно звёзды упали и насквозь!
- Ты о любви? Так громко? Слышно?
- Так мы играем?
- Нет! О, да!
https://www.youtube.com/watch?v=FoqnuZnUcwQ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623585
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Опять не то пишу, и не о том
Сплетаю нить в закрученный сюжет.
Неужто все исписанным листом
Окажется, обрывками газет?
Использованных и забытых фраз,
Не счесть и новых не изобрести,
И этот старый мир, здесь и сейчас,
И эти роли - вечных травести...
Надуманные, пошлые слова
Без чувств и без, конечно же, души...
Семь покрывал, на блюде голова,
Для Саломеи - ада витражи.
Кричать? Да кто услышит? - слух исчез.
Вслепую ищем где-то есть еще,
Волнующий какой-то там диез,
На запах твой похож и на плечо.
Забытый запах тмина - Mary Kay
И нотка кофе...свечи и камин.
И дразнит шлейфом призрачных аллей
Плывущий с дымом, свежести жасмин.
Опять не то пишу, и не о том
Сплетаю нить в закрученный сюжет.
А если все, исписанным листом
Окажется, обрывками газет?
А если ты опять, совсем не ты?
Бредем вслепую позабыв, когда
Разрушенные башни и мосты
Укрыла льдами времени вода.
Не ты, не я...и ночь, как Млечный Путь.
Упавшею окажется звезда.
Ломая руки, обретаем суть,
Серебряного не найдя моста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623509
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Коли день кругом горить,
стираючи в попіл вічність
й, здається, весь світ летить
у прірву! .. ще й по зустрічній...
Сховатися б у куток!
В солодку, глуху дрімоту....
...Мов згублений ти смичок
без скрипки своєї й ноти.
Цей лемент в тобі століть
й шально́ї наскрі́зь епохи
пульсує. Реве! Бринить
сльозами... Вже більше й кроку
не в силах здолати. Ні!
...з душею - в клубок колю́чок....
Та день все ж прийде й твої
всі болі ще раз озвучить.
Ти вслухайся... Це не твій
лунає тривожний голос, -
це ставить акцент знов свій
безпристрасно сірий Хронос.
Не рвись
із його долонь.
Ти - лиш інструмент....
Згадай!
Та свою
маленьку "соль"
(схитруй!)
і усе ж зіграй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623432
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Ви бачили, як плаче сильна жінка?
Її сльоза – пекуча кислота…
Її чуття – палітра із відтінків,
В судомі болю скривлені вуста.
І лінії між брів її понурих
Глибокі, мов обірвані рови…
Така сльоза, як повінь, точить мури,
З лиця землі змиває острови…
Ви бачили, як плаче сильне серце?
Емоція його – суцільний нерв!..
Як пробує в собі тримати все це,
Коли терпіння вичерпавсь резерв?
І як зрадливо сіпаються плечі,
Стискаються до крові кулаки!..
В очах її – безодня порожнечі,
Та й досі погляд – впертий і різкий.
Вона, немовби вулканічний кратер, –
Перегоріла, спалена ущент,
Душа втомилась вічно воювати,
Проте, поразка – ще не аргумент.
І вкотре перегорнута сторінка
Додасть їй віри в себе і у всіх…
Трапляється, що плаче сильна жінка…
Нехай собі, бо слабкість – то не гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623482
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
мій Принц, правда в тому — за хмарами зір не видно
забуті, загублені, зболені небеса
задивлені в клоччя димом
незМінно-дивно
траншеями вирв зарясніли твої поля.
мій Принц, правда в тому, що квіти вмирають з часом
зов'ялі в червоних Градах і пелюстках
їх душі цвітуть фугасом
смиренно-жасним
в уламках розбитих ребер та у серцях.
Мій Принц, безнадійно стали ми враз дорослі
так дивно-кумедно-гірко цей фарс життя
у речі пустих статистик —
доречні числа
безглуздям безликі смерті на папірцях.
Мій Принц, тут так страшно, та, зрештою, це минеться
і в мене у грудях зламані колоски
в тривозі безмовних терцій
терпких інерцій
За вічність сприйму я смерть, як колись і ти.
мій Принц, спопелілим сонцем, багрянцем стежки
пишу я на клаптях сталі останній лист
Сьогодні зачеплюсь лапою
за розтяжку...
Мій Принце,
пусте, забудьмо.
З любов'ю, Лис.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622979
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015
[i]Памяти Марины Цветаевой[/i]
Она ходила по земле, неся в душе рябины кисти.
Я появилась в декабре. Ни ягод, ни цветов, ни листьев.
Психея. Чистая душа, не защищённая от тела.
От мира грубости дрожа, она любви, любви хотела!
Не плотской, не земной любви, что закрепляет узел брачный.
Она летит в мечтах – лови!!! Живёт, и чувствует – иначе.
Едва очнувшейся от сна, любовь придумывает снова…
А вот зачем она нужна – молчит. Не вымолвит и слова.
Не успокоить, не понять, не дорасти – до этой муки,
А быт по нервам бьёт опять, а быт заламывает руки.
Не понимает ни народ, ни воспалённая держава,
Наотмашь отчужденье бьёт, гвоздём в мозгу впиваясь ржавым.
Мы с ней висим на том гвозде. Над бездной недопониманья.
Здесь, и практически нигде. Неизмеримы расстоянья,
И нет на свете никого, кто обогреет и поможет.
Мечта о праведной звезде – стара. Коль Бог – и тот не может.
Висим – над пропастью своей. Она – давно, а я – на грани.
Но как подумаю о ней… Ушла, оставив только раны.
Опять пронизывает боль всю сущность странную Психеи…
Мы с ней взлетаем над судьбой с верёвкой длинною на шее.
Опять горчат мои стихи, опять никто, никто не нужен…
Так давят: пол, и потолки, и вечный быт – что там на ужин?
Проблемы режут без ножа. Вновь чьи-то пальцы леденеют,
Устав над пропастью – держать. Но верю я, что ты – сумеешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622978
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2015
Моя неведомая тайна…
Недостижимый идеал.
Неповторимый, не случайный.
Ты не любил (не предавал).
Ты – чутким сердцем, будто эхом,
Мог поразить (повелевать),
Низвергнуть в сладкие утехи,
Не принимать, но отдавать.
Стрелять касательно, прицельно,
Лить поцелуев сладкий хмель,
Упорствовать, и жить – раздельно.
А я смотрела через щель.
Я – припадала к этой щели,
Ты шире – дверь не открывал.
Ты для меня всё делал, верю.
Ведь не любил (не предавал).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622975
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Не йди за мною, зупинись,
Дивись вона тебе гукає,
До ранку жалібно зітхає,
А я лиш думаю:"Наснись..."
Наснись, хоча б один разок,-
Занурюсь на хвилину в прірву,
Віддавши все,навіть довіру,
Не відступлю...кладу стіжок.
Стібок - розшити давній сум.
Вона - на веселковім ложі...
Зробити щось напевне може?
Хоча б сплести із слів косу...
Косу ти розплетеш, повір,
А потім будеш озиратись
Мене, як і раніш шукати,
А те, що маєш - тінь офір.
Офір незлічених сюди
Під ноги, розкидає небо..
А та, яка тобі не треба,
Нехай іде...а ти не йди...
15.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621465
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Заграй мені мелодію дощу́,
На скрипці чи гітарі чи роялі,
Заграй мені, молю тебе, прошу́!
Заглянь в душі незвіданії да́лі.
Щоб краплі тихо стукали в шибки́,
А вітер розвівав злегка волосся,
І крапельки щоб били об стежки́,
Й лунали в серці тихим відголоссям.
Тебе лиш буду слухати весь час,
Ніхто не відверне мою увагу.
Мелодія дощу лиш все про нас,
Розповідає вітру в противагу.
Візьми мене за руку й потягни,
Увечері на площі і майдани.
Щоб змокли під дощем з тобою ми,
І обвивали ззовні нас тумани.
А ми лиш танцювали б під дощем,
І вітер розвівав моє б волосся.
І всупереч всіх правил і морфем,
Ми вітру лиш покірно віддамося.
"Цілуй уже!" - шепочуть пелюстки,
"Візьми її!" - вмовляють тихі краплі.
Й осінні золотавії листки,
Благають: "Обійми цю милу кралю!".
Й твоя рука несміло піднялась,
Повисла над моїм вузьким раменом.
А потім опустилась. Знов знялась,
Черкаючи на грудях вже знамено.
По шкірі вже мурашки розповзлись,
І серце б'ється швидко, як у зайця.
Твоя рука й моя навік сплелись,
Закривши ворота́ми вкупі пальці.
Ці пестощі і ніжність, це кохання -
Найкраще, що в своїм житті я маю.
До тебе, любий, маю я прохання:
Кохай мене, допоки ще жива я,
І все, чого ще в тебе попрошу́:
Допоки краплі б'ються об шибки́,
Ти грай мені мелодію дощу́,
Де будем я і ти. Лиш тільки ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622949
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Я прозрачною каплей застыну
На ладони твоей, удержи....
Упаду на мгновенье, признаюсь:
Устают, иногда, даже льдины,
Все века еще раз пережить,
Когда огненно солнце ласкает,
Жарким взглядом скользит и тревожит.
Исходящая влагой плывёт.
Неземная, снегов - королева,
Замирает... волнение множит
Бесконечности дивный полет.
Не царица любимому - Дева...
Раскаленною каплей на коже
Расчерчу неизведанный путь...
Прикоснись, кипятком упиваясь.
Ты так близко, мой самый...похоже,
Нелюбимый?.. об этом забудь,
Обожаемый сон...растекаюсь.
Разрывает сияние небо,
Освещая небесный чертог,
Возмущенно рассыпав алмазы.
Может быть убежала и Геба?
Что ей Гера и Зевс, с нею бог
Аполлон - бог Любви ясноглазый...
21.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622883
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015
[quote][i]«Однажды в нашу жизнь приходит тот самый человек. И мы начинаем благодарить тех, кто ушел из нее».[/i]
[/quote]
Весна уж ей была «не в пору».
Ей летняя «пришла пора».
В пределах офисной конторы
Она теряла вечера.
Где шумно, суетно, толково,
Клетушка, «комп», рука и «мышь».
Царят «бумажные» законы,
Расчёт гуляет и престиж.
Он был задумчивым и скромным,
Работа, дом, рыбалка, сон.
«Тюфяк» - по офисным законам.
Не хам, не мачо, не пижон.
Жена – жеманная Блондинка –
Тянула вверх, хотела виз,
Претил ей статус «невидимки»,
Иметь хотела – Первый Приз.
В витрин вжимаясь отраженья,
Чтоб место тёмное пройти,
Одна к метро спешила Женя.
Им оказалось – по пути.
В метро проблемами делились
Житейскими. А где их нет?
И Женя, кажется, влюбилась
В сотрудника… Ну, что за бред?
Два дня в смятенье, и в печали…
Как подойти? И что сказать?
Нарушить общее молчанье,
Или таиться и скрывать?
По вечерам страдать – нелепо.
Страдать – по-глупому – с утра.
Счастливым выпавшим билетом
Была – любимая Игра.
Ура! Ура! Он вечерами
Играл «онлайн». Героя роль
Так шла ему. Прекрасной Даме
Тотчас предложен был пароль
Такой простой: «У трёх причалов».
И покатилось… понеслось…
В мирах их лодочка качала…
Доверие – нечастый гость –
В их странном мире поселилось…
Их хрупкость душ – переплелась.
На крыльях радость возносилась,
И в воздухе томилась страсть…
Пока Блондинка не узнала.
Какой позорный был скандал!
Она и рвала, и метала,
Гасила связи, и экран,
Шпионила и подстрекала,
Следила в офисе, и вне.
…Таилась Женя, и молчала,
От разговоров в стороне.
Герой уволен был с позором.
(Не выдержал скандалов шеф).
Шептанья улеглись не скоро,
(Вы что! Шушукаться – не грех!).
А Женя… пролетел, и схлынул
Тот сказочный, бредовый сон.
Невольный взгляд в стекло витрины…
За столиком… да это ж ОН!!!
Вошла, и села рядом тихо,
И искренне произнесла:
«Поверьте, не хотела лИха.
Простите, не держите зла…
Я вас ждала. У трёх причалов.
Потом – три ночи не спалА.
Ну, что поделать? Я – трусиха…
Простите, не держите зла…
Простите мне, что я молчала,
Моя здесь – незавидна роль…
Я вас ждала. У трёх причалов.
А вышло – так… такая боль…»
И он ответил очень тихо:
«А, может, нам сменить пароль?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622861
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Шукати у дощах
відлуння твого серця.
Чекати у ночах,
що голос відізветься.
І мріяти...
І вірити,
що все ж любов знайдеться!
Ловити в кожнім дні
хоч натяк на взаємність.
І чарувати в сні
на двох одну безмежність.
Й губити....
Й любити
свою в тобі залежність!
Голубить тишу знов,
що пам"ята твій подих.
Вкладати жар розмов
у несміливий дотик.
Й вагатись...
Й вертатись
до тебе, Мій наркотик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622925
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Наснишся мені,
наскрізний у серці голод…
Спустошений міст покладу на межу світів…
Де кожен твій подих – Плутона одвічний холод.
І все- таки, снись...
ти ж наснитися так хотів.
Бо хто ми насправді
в рожевому сяйві німбу?
В брутальних руках невагомі квітки орхідей.
Паломники Мекки?... чи гострі уламки лімбу?
Лиш спраглі пілоти
з планети твоїх людей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622681
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Красуня-дівчина зростала –
тендітне й миле деревце,
та серце несподівано зламала
любов нещасна та кільце.
Стрічалась з милим у потічка,
та їм пісні співали солов*ї,
а на руці так лагідно обручка
всі сяють сонцем камінці.
Та любий цілував у губи,
авжеж, у неї добра врода,
а в нього потай є ще друга,
вона не знала, то є зрада.
Казав він, що вона єдина,
одна у світі, що для нього
вона найкраща як дружина,
що кажуть люди, що до цього…
Вона красива, тіло біле,
волосся, наче хвилі сонця,
вночі – обійми та його любила
зітхаючи, тремтять долонці…
Вона гадала, може то є щастя,
кохання, що прийшло весною,
червоний колір – колір страсті,
а він… не звав її з собою.
Чекала заповітних слів щоночі,
а він все тішив лише тіло…
Навіщо віддала красу дівочу,
чи долю ось таку вона хотіла?
А він до іншої приходить,
ось ця - не має пишну вроду,
але із паничів вона походить,
з шляхетного міського роду.
Ця панночка міркує швидко,
що треба жениха схопити,
тому вдягла найкращу сукню,
та гостю пропонує їсти й пити.
Та він теж сам собі міркує,
навіщо їй принади мати,
він її гроші добре порахує,
та до красуні піде спати.
Але так сталося, не диво,
він захмелів, йому байдуже,
що поруч з ним ця некрасива,
цілує губи, що в помаді ружі.
Ось, з панночкою разом,
до ранку був хмільний гульвіса,
та відчував себе вже князем,
напасті всі, йдіть до біса….
Панянки батько йде в кімнату,
у гніві дужче той грози…
та вимагає з жениха розплату,
несуть вже служки образи…
Весілля розгуляли швидко,
сидить панянка у фаті,
як цілувати губи ці, огидко…
Красуня де, не йди зі мрій….
Красуня-дівчина чекала,
що прийде згодом її милий…
Та, ось коли про все дізналась,
просила Господа, молила…
…навіщо це життя трикляте,
обручку кинула додолу,
побігла босоніж із хати,
у ліс, у темряву, в діброву…
Умилася солоними слізьми ,
й гострі гілки ранили їй ноги,
нехай з’їдять мене вовки,
душа розірвана та серце стогне.
Та йшла вона все далі в хащі,
без сил вже падає та сон
спочив її, тож доля як пропаща,
все рветься, рветься з грудей стон.
Наснилось їй, що йде по полю,
сплітає з маків - руж вінок,
та стрічки – хвилі кольорові,
дівча сміється… тільки крок…
Змінилось все, закрутить виром,
та хто врятує, де мій любий….
Прокинулася під дубом сивим,
кохання їй – ковток отрути…
Та десь загавкали собаки,
Дівча отямилось – жива я!
Лише замерзли й ноги, руки,
та чути як вовки волають.
Схопилася й побігла знов,
не зна куди, як світ за очі,
роздерла ніжки, ллється кров,
де шлях додому найкоротший?
Собачий гавкіт в лісі ближче,
ось там полює молодий панич,
труба все як найдужче кличе,
за здобиччю кружляли усю ніч.
Та дівчина зіткнулася із ними,
- що за дівчисько-горобець?
вона на них очима голубими
все дивиться…ото кінець..
Побігла знов, душа у п’ятках,
панич за нею навздогін,
не бійся люба, ти як квітка,
вуста твої – наче рубін.
Сідай на коня, я з собою
тебе в маєток заберу,
як хочеш, будеш ти сестрою,
чи як дружину я візьму.
Дівчисько плаче, що за діло,
усе це сталося як сон,
та смерть зустріти я хотіла,
а тут такий собі барон.
Та, що поробиш, в рідну хату
нема для неї вороття,
що ще дурного може статись…
вона сідає на коня..
Привіз панич її в імення,
його стрічають служники,
тепер у вас є господиня,
її помити та вдягти!
Красуня дивиться в люстерко,
в парчевому вона вбранні,
розшиті стрічки як веселка,
та наяву все, не у сні.
Весілля справили на славу,
все було – музика й гості,
та доля, ось, зробила справу,
живуть у щасті вони досі.
А що, колишній милий-любий?
За кожен грошик у кишеню,
цілує некрасиву в губи,
щоби отримати хоч жменю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622583
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Приходишь.. Поздно и ночью и..
Спрашивать даже не смею..
Кормлю, мою руки, глазёнки
Уставшие, но, в позе змея..
Глотаешь, жуёшь долго воду.
Ресницы смыкаешь смело
Вот так уже больше года
Сказать не выходит,- мелом
Напишешь опять многоточья
Азбукой Морзе по телу..
Не успею прочесть, как в клочья
Разотрёшь всё гуашью белой..
На такой же цветной простыне
Я вчера сказать не сумела:
" А знаешь, я жду...
" Я знаю.. я видел его во сне.."
" Думаешь в этом счастье?"
" Думаю, да.. В полне!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622703
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2015
А вона те, невидиме, бачила в ньому,
Щось таке, незрівнянне, незримо - прекрасне,
Пробивалося через вселенську утому.
Він не бачив її взагалі... та навіщо?
Коли в цьому житті все так просто і ясно.
Вже давно не трапляється душам "найвище".
А вона через очі, словами - у простір;
Розглядала, невичерпним сповнену, душу
І сиділа до ранку, чекаючи в гості.
Він не думав, що можна так сильно бажати
І кохання струсив, наче з дерева грушу.
Надкусив, не така, - чи потрібно зважати?
А вона крізь безсоння, пливла у тумані,
Через ночі і дні, гніт нестерпний розлуки -
Випивала той безум любові в омані.
Він заплутався знов і прокляв недовіру,
Ледь не став на карниз, простягаючи руки,
Бо терпіння страждань переповнило міру.
А вона те невидиме бачила в ньому.
Він не відав, що щастя буває, як муки -
Віддавати, упившись, - хіба незнайомо?
19.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622503
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Такий густий обідній спокій.
Таке розмите сіре тло.
Такі невизначені кроки
Між тим, що буде і було.
Такі бліді посохлі трави.
Такі голюські дерева.
Такі думки поскрізь діряві.
Такі обвітрені слова.
Такі річки гладенько-лобі.
Такий безшумний в жилах струм.
Така роздвоєність у собі,
Такі не радість, і не сум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622502
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Вода є всюди - в кризі на вершинах,
І в гейзерах - її ми чуєм спів.
Не вижила б планета і людина
Без океанів, течій та морів.
Вода морів, річок, озер безмежна,
Мені ж рідніша крапля на щоці.
Твій профіль в річці блискіток бентежить,
Довкола ніг на хвильках – промінці.
У ріднім краї річка – чиста прана,*
І що нам океан, що в далі манить
В передчутті величності? Біди?
Хай вічне джерело не перестане
В родиннім колі нам нести, коханий,
Живильний дотик чистої води.
Прана (санскр. prāṇa буквально на санскрите означает «дыхание» или «жизнь») — в йоге, традиционной индийской медицине, эзотерике — представление о жизненной энергии, жизнь. В йоге считается, что прана пронизывает всю вселенную, хотя и невидима для глаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622659
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
От капли до потопа - мы всегда
В теченье жизни сталкивались с нею.
То холодна бегущая вода,
То нет её на свете горячее.
Вода творит сверкающие льды
И гейзеров горячие фонтаны.
Засохла б жизнь планеты без воды:
Без рек, морей, ручьёв и океанов.
Но что нам море? Капля на щеке
Сверкающая для меня роднее.
Твой профиль, отражённый в роднике,
И облако, что в синем небе реет.
В родном краю милее рек глубины,
Чем океан безбрежный на чужбине,
В предвестии величья, иль беды.
Пусть не иссякнет бережно хранимый
Источник тот, где зачерпнёт любимый
У дома - ковш целительной воды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622658
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Свиданье. Ночь. Рассвет. Вокзал.
И снова - по седьмому кругу.
Но вот однажды ты сказал:
"Я понял. Мы нужны друг другу"
Мгновенье вечностью связав
Одной судьбою неделимой,
В моей душе, в моих глазах
Вмиг эта Нужность поселилась.
В ладонях пестую птенца
Любви, заботы, ласки, дружбы,
И греть готова - до конца,
Когда тебе всё это - нужно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622177
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Освячено…
Змальовано… часів
клинопис… плоть від плоті з глинозему.
Стоїш на чистій лінії світів,
на перехресній
матриці Едему…
Усе – тобі!..
Ледь чутний спалах крил…
І шепіт хвиль... вода… проси – що треба!
І Той, який таким тебе створив,
писав тобі шляхи
і дихав небом.
Всміхався
міріадами зірок…
І сни твої ще сонячно-полинні…
Де кожен вигин тіла, кожен крок,
де кожен вдих –
приречено-невинні.
Коли дощі
проллють, як із відра,
ким станеш ти у відчаї й жадобі?
(оту, що буде
взята із ребра…)
- Що просиш ти
(по образу й подобі?)
.......................................................
-Її!
(змістились стрілки циферблата)
- Що просиш ти, узятий від землі?
(а завтра – біль, і кара…
і розплата…)
- Прошу – Її! …......................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622146
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Їм клали янголи на плечі крила сині.
Продери мряку, сонце промінь посилало.
Вітрисько фугу грав в саду на клавесині.
А листя танго аргентинське танцювало.
Вела дорогою їх осінь осениста.
Дощем кропила, мов водицею святою.
І кожна крапелька бальзамно-промениста
Змивала сіль з очей, приправлену журбою.
Вони ішли, за руки взявшись в зимну зиму.
Та не страшили їх ні хуги, ні морози.
Писали хмари вірші їм у білу риму,
А зорі срібло щедро лили їм прозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622049
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2015
Я - пьяна... ароматами преющих листьев
Упиваюсь, забыв бесконечные "надо"...
Если явятся тени маркиза де Сада,
Я раскрашу их в белое беличьей кистью...
Я смеюсь...не художница ведь,а туда же...
Мне,в охотку, рассыпаться солнечным бликом.
Ты такой замечательный и многоликий.
Неуверенным шагом, немую поклажу
Я несу...я несусь, разрывая на клочья,
Тяжкий груз беспредельных и косных видений
Даже если мое не одно из тех мнений,
Что совпало с твоим, нам уже не помочь ведь...
Я люблю...только в этом и высшее - нечто.
Но в бесмысленных глупых словах и поступках -
Это чувство так нежно, изысканно...хрупко -
Это то,что останется в памяти вечно.
Я уйду, а оно будет жить и тревожить,
Разрезая тоску на фрагменты стихами.
Разделяя на "было" и "будет " штрихами,
На ладони останется ниточкой?.. может...
18.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621955
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Вітер нині лютував:
листя з дуба рвав, метав, –
Для зими стелив дороги,
Щоб вона не змерзла в ноги,
А зими не видно і сніжок не йде,
Як її докликатись, де це вона, де?
Де ж ти, зимонько, забарилася?
Чи на вересень задивилася?
Де ж ти, зимонько? Де сніжиночки?!
Принеси їх нам до ялиночки!
Я сьогодні на базарі
чобіток купив дві пари
щоб рипіти по сніжку,
Й зранку вийшов в кожушку...
А зими не видно і сніжок не йде,
Як її докликатись, де це вона, де?
Де ж ти зимонько, де гарнесенька?
Одягай вже шубку білесеньку!
Де ж ти, зимонько? Де сніжиночки?!
Принеси їх нам до ялиночки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621882
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Цей листопад
її кохання
збивав безжально з вісі серця,
немов збиває лист останній
з гілок тополі вітер злий
у переддень приходу грудня
з його колючими очима,
з холодним подихом протяжним,
з крупою білою в руці.
Цей листопад
її кохання
вбирав у попелястий саван,
бажав, аби з ним попрощалась
навіки вічні, назавжди.
Ну, а вона усе вагалась,
на дотик чути не хотіла
чола його печерний холод,
бо ще не чула теплоти
отого гейзера стрімкого,
що у єстві його нуртує.
Лиш уявляла, як ті хвилі
вповзають до її судин,
артерій, пульсу, капілярів,
немов світанок у віконце,
як ворохоблять кровообіг
щоб слід лишити між клітин
цілунком вічним…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621844
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
З'єднала небо із землею
молочна пелена туману.
Гублю́, огорнута імлою,
реальність, падаю в оману.
Туман украв картину світу:
сховав у білий морок звуки,
людей, споруди, барви цвіту,
осінній ліс і поле, й луки,
і сонечко, і кущ драцени...
Химерні контури магічні
в німій завмерли мізансцені
а чи в дрімо́ті летаргічній.
Мов лебідь тихою водою
нечутно плаває по колу,
меланхолійною ходою
чаклун приспав усе довкола...
Ворони крик різкий раптовий,
роздерши марево ілюзій,
полон розрушив загадковий,
з туманних вирвавши колізій.
Ранок, 17.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621771
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Пожухлых листьев золото и медь
Так быстро блекнет, морщась и старея...
Чтоб до весны уснуть, не умереть,
Всё сбросив наземь, зАмерли деревья.
Земля под сизой плёнкой и трава,
Блестит асфальт графитным срезом серым,
А дождь лица касается едва
Смывая и смывая боль потери...
Мою тоску тебе передавать
Взметнулась, поднялась воронья стая.
Несут дома усталости печать,
И даже небо - в серость прорастает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621641
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 18.11.2015
[u] [b](....з вірою в Поета)[/b] [/u]
[i]...а до тебе буває знову
прилітають північні сови
і крилом огортає втома,
опустившися на плече...
Чорна ніч заглядає в душу.
Страх важкий мрію ніжну сушить,
що вже з місця вона не зрушить!
...І безсилля, як ртуть, пече....
Ти ж вглядаєшся їм в обличчя.
Підпускаєш страхи ті ближче,
щоб зловити холодну тишу
і зігріти на мить в руках....
Що ці муки пекучі значать? -
що живе твоє серце! ...наче....
Що ще можеш! ...хоч й час твій скаче
неприкаяно по шляхах.
Але думкою в'яжеш вперто
ти непевність до блиску стерту,
накладаєш на відчай вето, -
ціль знайдеш для своїх натхнень!
Опівнічне зло все ж відступить.
І годинника стрілка купить
(хоч і сон твій сьогодні згубить...)
за мить болю один ще день.
Ніч минає... Її не бійся!
Бійся спокою і затишшя,
що твій дух так солОдко кришить
на пісчинки дрібних бажань.
Хай вітри міць гартують, мужність
не для битв метушнИх-порожніх -
для з собою і світом справжніх
життєстверджуючих змагань![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621359
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Якщо хочеш залишити слід – образ в літературі,
Закохайся в поета, співця всіх жіночих принад.
Ти забудеш про сон, про нудьгу і обличчя похмурі,
Бо відтоді поллється чаруючих слів водоспад.
І дізнаєшся раптом, що ти – королева і фея,
Неймовірна красуня, богиня нічних серенад,
Афродита, Єлена Прекрасна, Ассоль, Галатея…
Компліменти солодкі – шербет, пахлава, мармелад…
Закохайся в поета, розкрий і обійми, і душу,
Все йому дозволяй – раз єдиний на світі живеш.
Схилить він небеса, перетворить на море калюжу!
Тільки знай, що поет має бути закоханий теж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621308
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2015
[b]Не вбивай мене,мамо,[/b]я дитина твоя ,
Хоч руйнує всі плани поява моя.
Так як зірвана квітка ще хоче цвісти,
Світ побачити мрію із тобою зрости.
[b]Не вбивай мене,мамо[/b],я тебе обійму ,
Як на світ цей прекрасний з любов’ю прийду .
Є в житті дорогих ще багато речей,
Найдорожча, де кров твоя рідна тече
[b]Не вбивай мене,мамо[/b],хай розсудить нас Бог:
Чи зустрітися нам і чи жити удвох?
Та не страшно мені ,що не виживу я…
Я за тебе боюсь,люба мамко моя…..!!!
15.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621239
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2015
Бувають дні – важкі, німі і сірі,
Коли душа не видасть і рядка,
І стільки бруду затхлого в ефірі,
Що мимовільно тягнеться рука
Повимикати все і всіх до біса!..
І, застрибнувши у старий трамвай,
Пливти собі артеріями міста,
Сигнал зими ловити на wi-fi.
І думати, що все мине, що грудень
М’яким котом на лапах підповзе
І все оте роз’ятрене остудить…
Що в кучугури, як в легке безе,
Позагортає враз буденні драми,
Густим вапном забілить сіре тло…
І ти, мороз хапаючи вустами,
В повітря видихатимеш тепло…
І зупинившись десь, біля кав’ярні,
Заливши у гортань бразильську ніч,
Збереш у жмуток мрії всі примарні,
Новому дню поквапишся навстріч.
Відчуєш, як за кліткою грудною
Надія ворухнулася – жива!
Як тихо, невідчутною ходою,
Крадеться дух пресвітлого Різдва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621368
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Так падают отжившие листы,
Как с поднебесья - проклятые души.
Отторгнуты. Отчаянно-пусты
Парят в своём забвении ненужном...
Отвергнуты и Богом, и землёй.
Колючим ветром пО миру несомы.
Истоптаны людьми на мостовой.
Без просветленья, без надежд, без дома...
Повергнутые в персональный ад,
Лишённые поддержки и покоя,
В последний раз над бездною парят,
Пока их снЕга саван не накроет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619994
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 14.11.2015
[i]Рисунок Надежды Капинос[/i]
Как кончиками пальцев по струне,
Ты по душе моей прошёлся словом.
Коснулся искр манящих там, на дне,
Теплом огня, и разгорелся снова
В ответ - любовной магии костёр.
Души молчавшей отозвались струны,
И наш с тобою страстный разговор
Слагает сердце в Солнечные Руны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621074
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
Вечоріє, і сонячне світло
З краю неба осяює зведення хмар.
Милий двір зустрічає привітно
Нас з тобою. Блищить тротуар...
Кілька кроків — і ми у квартирі;
Запах прянощів пестить знесилений нюх.
Все навколо у злагоді й мирі.
Ти знімаєш сережки із вух...
Нафарбована, стомлена, боса,
Відігнавши від себе настирні думки,
Я торкаюся кінчиком носа
До твоєї блідої щоки...
Я руками тримаю перлину,
Що наповнює сонцем похмуре життя —
Найкоштовнішу в світі людину —
І обожнюю це відчуття...
Оживає душа моя чиста
У гарячих і щирих обіймах твоїх,
Що окутують наче намисто
Ніжну шию, білясту мов сніг...
Враз підлогу оздобив наш одяг,
Що тримався на стегнах й безсилих плечах;
Сіру втому замінює потяг,
Сяє вогником в наших очах...
Палко спраглими ласки вустами
Розціловую сповнений жару живіт;
Безкінечність постала за нами,
Затуливши собою весь світ...
Наші голі стрункі силуети
Неквапливо збігаються в цілісну суть;
Поміж нами зникають секрети
І барвінки у душах цвітуть...
• 07.11.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619099
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Ненужных слов пожухые листы
Сгребает дворник в мусорные кучи…
Вот так и ты. От прошлой суеты
Уходишь в никуда, чтоб стало лучше…
Уходишь, превращая в лёгкий дым,
Все краски лета - на мольберте кистью,
Где наших встреч намечены следы…
В костёр, в костёр летят слова и листья!
Тот горек дым, что ты оставил мне.
Из горстки пепла угли выбираю
И, зачерпнув тепла на глубине,
Опять в своих страданиях – сгораю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619215
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Ховався Львів під димну пелену,
Пускав ядучу сирість попід шкіру,
Між вулицями сіяв тишину,
До храму звав, в якому міряв віру.
І я зайшла. Вечірній лився спів.
Людей так мало. Віри – грудям тісно.
І капала свічею поміж слів
Ота любов, котрій родитись прісно.
Ударив голуб крильми об вікно,
І Дух Святий зайшов у хлібне тіло.
І розірвалось сіре полотно,
Яке на плечі місту щільно сіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618846
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2015
В цім листоПАді я скочуюсь з розуму тихо -
листя повільно падає... Щільно вкриває стелю...
Голубоокий Жадан пташку годує крихтами,
а з монітора в кімнату повзе пустеля.
І засипає пісками згорілий хмиз,
тліючу стелю, минулорічні крила...
Десь у пустелі марно блукає Лис -
з тих, кого так ніколи й не приручили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618756
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Сум сердечний мій тужливий
ти, сопілонько, зіграй...
на війну пішов мій милий
захищати рідний край...
Я, голубкою, щоночі
все лечу на сонця схід,
в волошкові глянуть очі,
відмолити їх від бід.
Приспів:
Розгорну́ в півнеба крила,
наче янгол, обійму...
Щоби втома не зморила –
я її собі візьму.
Ой ти, скрипочко чарівна,
заспівай йому вві сні,
що чекаю його вірно,
що – в молитвах день при дні –
посивіла рідна мати,
батько, спохмурнівши, вмовк...
що пуста без нього хата...
жде рідня й малий синок.
Розгорну в півнеба крила,
наче янгол, обніму...
Якщо куля зачепила –
я твій біль собі візьму.
В чорних вирвах житнє поле,
"градом" зорана стерня...
Мій козаче, мій соко́ле,
ти – мій захист і броня!
Жду тебе із поля бою,
наче милості Небес!..
Що б не сталося з тобою,
знай, що
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!
Розгорну, як пташка, крила,
на порозі обійму...
Бог простить, що я молила,
проклинаючи війну...
6.11.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618995
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Лишь только ветра шум и крик ворон.
Да изморозь на листьях пожелтелых...
И пасмурный рассвет. Со всех сторон
Всё золотое здесь прошито - белым.
Дыханья пар куда-то унесён.
Вновь треплет ветер рваные кулисы.
Здесь нет тебя. Лишь осень. Крик ворон.
Моя печаль. Да изморозь на листьях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618968
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2015
Жовтий лист постукав у вікно.
Заблукав в ранковому тумані...
Вітер, розриваючи панно
Білосніжне, в диво-казку манить,
Відкриває клени – навмання,
Чи вербу зажурену в печалі.
На барвисте осені вбрання
Наче хтось накинув білі шалі…
Я в примарний ранок увійду.
Губляться там кроки і хвилини…
Не знайти в чарівному саду
Приворотних ягід горобини.
Лиш вологий кетяг бузини
Виткнеться - дарунком із туману.
Чи примарна постать - з глибини
Приспаних бажань - введе в оману.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618691
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015
И НИКОГДА...
И никогда я не сниму бронижилет,
И маску и чулочки и ресницы
Не подмигнут тому, кто мне во след,
"Пока" шепнёт вставляя в сердце спицы.
И никогда не встану на пути,
Уйду куда- угодно, вспомню души
Гоголя вспомню мне уж не спасти
"Ветер лети прохладой в мои уши".
И никогда не крикну я " Постой!"
И стены, их покой я не нарушу
Теперь я не твоя и ты немой
Глухой слепой и клятву ты нарушил.
И никогда,........ и буду я молчать
Печать закроет истину на ключик
Ты пёс, ты выть не сможешь, а рычать
У ног моих, ты раб, и раб не лучший...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618678
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2015
[i]ОБОВ’ЯЗОК І ВІРНІСТЬ -
один із семи принципів бусідо – стверджує:
«слово чоловіка - це його сліди, по них ти можеш
йти за ним, куди б він не йшов.
Стеж, куди йдеш!» [/i]
Вдих і видих - це просто життя....
Гострий погляд твій - прямо в майбутнє.
Ти готовий іти до кінця,
вірний честі, сім"ї! (це ж те - сутнє.)
Крок й зупинка - просто дорога.
Не вагайся й вперед не спіши,
сил на сумнів не трать і тривогу -
шлях відкрий для своєї душі.
А як вибір постане нагальний, -
благородному ввірся мечу.
Справжній воїн не знає печалі -
воїн бачить кінцеву мету!
І осколком в непевності світу
твоя вірність, як щирий метал,
зблисне променем честі й освітить
у прийдешнє буття шлях. Загал
не прийме, чи осудить.. Звільнися!
Відпусти всіх умовностей бронь.
Ти сьогодні готовий. Скорися
зову честі, не стій осторонь!
Зробиш те, що повинен. За другом
ти підеш. Бо ваш кодекс один.
По спіралі підніметься нервом
дух твій! Ім"я ж носитиме син.
Й коли лезо холодне торкнеться
твого тіла, блаженно зітхнеш:
світ назустріч тобі розімкнеться.
Вічність прийме! Зітре спірність меж
твого болю, моралі і правди.
Зникне все... Лиш священним зма́хом
"Бу-сі-до" вчинки мудро оправить:
"Власним-воїн-ступає-шляхом!"
[i]
Бусідо - дослівно «шлях воїна» - кодекс честі самурая. Воно включало в собі теорію буття і вивчення психіки людини, вирішувало питання пов’язані з поняттям сутності індивідуума, його ролі в навколишньому світі, питання сенсу життя, добра і зла, моральних цінностей і ідеалів. ...На відміну від європейців, японські самураї не знали вагання в прийнятті рішень - їх вчинками керував непохитний моральний закон..... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618318
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015
А на вулиці гучно ллє дощ,
А на вулиці білий день.
Серед всіх приміських площ,
Все шукаю свою "мішень".
А на вулиці вітер все дме,
А на вулиці вже листопад.
Хай не любиш зовсім мене,
То залишу хоча б спога́д.
Тихо світять лампади. В такт.
Я горіла, як та лампада.
Розірвали з тобою наш пакт,
Хоч по дурощах, але радо.
Краплі б'ють усе об асфальт,
Та об вікон моїх лиш скло.
На обкладинці ранішніх шпальт,
Про політику щось було.
Зашуміла вмить магістраль,
Полетіли мигцем авто.
Не кохаєш мене? Не жаль.
Серце й так уже, як решето.
Надягну таке звичне пальто,
У холодних сірих тонах.
Вір, іще не кохав так ніхто,
Як кохала раніш тебе я.
І піду серед всіх тих площ,
Щоб шукати лише тебе.
А на вулиці гучно ллє дощ,
Але скоро він точно мине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618486
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Солнце – в глаза и в мысли.
Мысли – и в рай, и в ад.
Ад – где дожди зависли
Несколько дней назад.
День за черту уходит
Краткий, как крик ворон.
Крик – при любой погоде
Чувством моим рождён.
Он – не ломает веток,
Не поднимает лист.
Просто летит по ветру,
Вечно стремится ввысь,
Хочет развеять тучи,
Чтобы прошла гроза.
Мне б от тебя – хоть лучик…
Солнце – опять в глаза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618292
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015
[i]Вдохновил стих Твой голос
автора Ірина Лівобережна
[b][/b][/i]
[color="#051a38"][i][b]Твой голос тихо позовёт
и я бегу к тебе навстречу,
когда на землю ночь придёт
и шлейфом звезд укроет плечи.
Стремглав, не ведая пути,
пусть даже слякоть под ногами,
я жажду лишь твоей любви,
не зная, что там будет с нами.
Не зная, где еще судьба,
преподнесет ли нам подарок,
чтоб только счастье, не беда,
свечи лишь теплится огарок…
И на каком бы не был ты пути,
какие где и вихри, и метели,
ты мне шепчи, кричи, зови,
приду на зов, хоть босиком, с постели…
И мы одною связаны навек,
той нитью, из которой соткан голос,
на свете самый близкий человек,
и даже, если всё вокруг безмолвно. [/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618142
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 04.11.2015
Судьба кривой расчерчивает круг.
Мелькают в нём чужие руки, лица…
Но тёплый голос твой возникнет вдруг –
И я готова на него молиться…
Он как вода живая родника,
Пробившаяся сквозь пласты и скалы,
И вот течёт… крепчает слов река,
Которую в тумане я искала.
На голос тот, безликая, иду,
И проявляюсь под его словами.
И знаю – одолеем мы беду,
Пока в сердцах неугасимо пламя,
Что голос твой спасительный зажёг,
Что с нежностью в душе своей храню я…
Вхожу в его стремительный поток,
И вот – живу, люблю тебя, ревную,
Порой не понимая ничего,
Опять на скалы падаю, рыдая…
Но голос твой - из сердца самогО -
Опять меня до неба поднимает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618106
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 04.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2015
Безжизненная лёгкая труха
От грёз любви останется, наверно,
Когда войдёт последняя строфа
В твой сборник чувств, прощаясь эфемерно
Со всем, чем эта книга - дорогА
Была - тебе и мне порой осенней.
Моих порывов - нежность недолгА
Какой-то краткий срок была спасеньем
Для кем-то наземь брошенных сердец.
Так листья, удаляя позолоту,
Дождями поливая, наконец
Сбивает время в липкое болото...
Безжалостно иссушит, унесёт
Листочки ветер, рассыпая где-то
Труху - когда-то чистых позолот -
Под ноги уходящему рассвету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617946
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 03.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2015
Офіціант! Налий мені дешевого вина!
Я хочу випити за одного̒ мужчину.
Лиш подешевше, як Його ціна,
Я посмакую і до дна все вип‘ю.
Хай буде смак терпкий, але міцний,
Мені так хочеться вп‘яніти в алкоголі,
Зібратись силою і з гордістю піти,
Не згадувати більше НАС ніколи.
***
Офіціант! Налий мені дешевого вина,
я хочу випити за одного̒ дешевого мужчину…
Лю…
30.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617284
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Сонце буде збирати між хмарами.
Щедро з пригорщі ближньому литиме.
Залатає п’янкими нектарами
Порожнечу довкруж! Вона житиме!
Пелену із очей своїх викусить.
Чорноту замалює білилами.
Знеохоту, що вигналась, викосить.
Загребе тризубцевими вилами.
В косах квіти носитиме. Житиме!
Наповнятиме обшир співанками.
У долонях проміння носитиме,
Щоби ночі зміняти світанками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617174
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Задевая бездну локтем,
Я к твоим ногам скатилась.
Чуть ушиблась, не разбилась,
Поломала только ногти.
Заливаю горе кофе,
Пью галлонами и плачу,
Что платить мне, не иначе,
Долг "вселенской катастрофе".
Ты смеясь проходишь мимо
Забавляясь, как ребенок,
Мной давно заговорённый,
Мной неистово любимый...
Крики птиц, слетевших с ветки,
Могут напугать...довольно!
Я ведь вольно и невольно
Задержалась - пробки...сетки...
Паутина, яд и стрелы
Разлетаясь разметали.
Сочетали,вычитали
Переборы,переделы.
Задевая бездну, режу
Пополам беду и радость,
И спокойно пью усталость,
Только бы мне веки смежить...
На мгновение исчезнут
Адские пределы круга.
Свечкой озарю округу,
Свет пролью - растает бездна...
30.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617100
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Буває так... ти знаєш? Закохатись!
Й у вічності, котра втиснулась в мить,
зітханням на шматочки розбиватись,
щоразу, мов назавжди розлучатись.....
Торкатись
весь час, як вперше ласкою душі,
що ось в очах сльозинкою тремтить....
Вбирати, мов земля суха дощі,
цілунки! І губитися в тобі....
В собі
в цій тиші між двома, що так бринить,
читати ту поему вічну, ніжну
про те, як світ зникає... І горить
Усесвіт цілий в дотику! Зорить
у погляді
незримо
і тривожно
несказане,
палаюче:
"Чи можна
тебе любить?...."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617231
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Затрималась де? - в безкінечному світі безжальнім.
В холодному мороці сумнів снує й поготів.
Загублена нитка клубка, що дарує пізнання
Хоча б одного з чотирьох невідомих кутів.
Затрималась...Хто розкидає глибоке й пророче?
Заплутавши коси, поваба поманить...і йдеш.
Остання надія, як жовтий листочок, тріпоче
І гупає серце, неначе навіжена креш.
Затрималась. Як сподіватись і звідки розплата?
Молитись щоночі, а зранку чекать все одно
Повстань перехресть, бо всесильна трилика Геката
Ламає і трощить, і досі стоїть за вікном.
Затрималась? Он починає світати над яром.
Кривавому Місяцю скоро котитись узбіч.
Зітхне моровиця, розкудлана позовом згарищ,
Стинаючи безум зневіри вогнем протиріч.
29.10 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617091
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2015
Пестливо сонце цілує,
заходячи день осінній.
Зажурено знай крокує
на землю знов сон вечірній.
Задумливо вітер кива́є...
Так пізній цей холод дратує!
А сонце за обрій втікає....
І я за тобою сумую....
Останній промінчик літа
вчепивсь за сухеньку гілку -
не вірить, що осінь світла
згубила тепла сопілку.
Тепер небо це похмуре
і захід вже так не чарує....
Зима невблаганно суне!
...я все за тобою сумую...
Проснулась троянда пізня,
всміхнулась небу без сонця.
Хурделиць боялась грізних
та промінь сягнув до серця.
Збудив.... Розцвіла. Запахла!
Зітхнуло осіннє листя...
Я квіткою вже зачахла...
Сьогодні хоча б наснися!
"Наснюсь я!" - запевнив вітер
й в кудлатій застряг хмарині...
...Без тебе у цьому світі,
мов в білій сумній пустині!
У небо вдивляюсь... ( не спиться!)
Там місяць все зорі цілує.
А вітер бринить. Тиша рветься...
Це я за тобою сумую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616754
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Ціна сходинки –
Перейти межу…
На терезах моїх – дві шальки болю…
Два відчаї… і я в поля біжу,
Де почуття
ще ловить мережу…
(… пливуть вінки, ой леле, за водою…)
І ти стоїш –
Дві часточки вини…
Два келихи в руках напівпорожні…
Горять, неначе дикі бур”яни,
Серця, що покохати
неспроможні…
(… ой леле!.. ніби трави придорожні…)
Ціна сходинки –
Сонячний притон…
І на плечі моїм гніздиться сокіл…
Той, що завжди приходить у мій сон,
Як серце ловить
ночі камертон…
( …ой, лелечку!!!.... спустошене - на попіл…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616737
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 29.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2015
Где-то Каспийское плещется море,
И саксаул низкорослый цветет...
Там же свободный,пока беспризорен
И одичавший слоняется кот.
В ночь на охоту, мурлыка коварный
Заросли топчет неслышным прыжком.
Птичку за перышки, можно попарно
И распинает... шажок за шажком.
Дикий шипящий - опасные связи
С рысью, ведь хищником быть довелось...
Только однажды, из грязи да в князи,
Щелкнул замок, покориться пришлось.
Кот камышовый, редчайшей породы,
Выловлен, в клетку посажен на цепь,
Чтобы не видел, где выходы-входы,
И не сбежал бы, при случае в степь.
Кот камышовый, из гордой породы,
Отдал бы золото мира всего,
Чтоб не рождались унылые ноты...
Где-то свобода, а здесь -ничего.
25.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616135
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Благенький Вірш давився рафінадом
і не зважав на карієсний зуб.
Вчорашній слід бузкової помади
відтворював на шиї контур губ
якоїсь переперченої Музи,
забутої на клітці сходовій...
Невдало імітуючи Карузо
Благенький Вірш співав мені:Раді-і-ій!
я тут, Мала! Мене ж бо на Парнасі
упізнає й цінує кожен пес!
Я не якийсь Грицько або Тарасій,
я - Дактиль Амфібрахій Анапест!
І бовтав рими злякані у склянці,
що намагались вилізти й втекти.
Був аркуш в комі, стіл - у екзальтації...
В нічному парку нявкали коти.
Дуби скидали жолуді у лісі,
Благенький Вірш ридав, сміявся, пив...
Як раптом о четвертій сорок вісім
хтось впевнено у двері подзвонив.
І Пані у заквітчанім картузі
сказала строго з-під фальшивих вій:
- Зламався ліфт... Собача ніч! Я - Муза.
Ти все... того? Римуєш? В тебе - мій?
І упіймавши Дактиля за крила
( хоч той пручався, борсався й шипів )
благально на порозі попросила:
-Ти СПИ вночі... Здоров"я, знаєш, сила!
Ну не складай ні ВІршів, ні вірШІВ!
Займався день. Трамвай дзеленькав звично.
Злітали в небо срібні літаки.
І сипалися - так не поетично -
в майбутній борщ натерті буряки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616143
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
[img]https://pp.vk.me/c623731/v623731307/45a1e/NiwIOc3caCk.jpg[/img]
Під настрій осені, по бруку,
По листопадних килимках,
Сховати у кишені руку,
А другу – вільну, наче птах,
Підставити легкому вітру, –
Нехай пливе собі крізь день!..
Іти, вливатись у палітру:
Іще зелену де-не-де,
Там – теракотову й багряну,
А там – тоновану під мідь…
Немов у хвилі океану,
Пірнути в осінь мимохіть.
А потім вистрибнути з піни,
Немов на берег білий кит,
І наслухати, як дельфіни
Назад гукають, у блакить…
І просто вірити, що все це –
Лиш переродження, не смерть,
Що пересохле спрагле серце
Життям наповниться ущерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615840
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
за грош купила мама телогрейку
куда, скажи, такую мне одеть?
Косое полотно, косая бейка
Цвет африканский-дорого смотреть
а мне бы, мне рубаху с синевою
под лютики под блеск счастливых глаз
а в этой шубке волчьей я завою
с утра до ночи буду выть для вас
так много значит чем я тело грею
и от чего так плавится душа
ты не волнуйся, я не заболею
я медленно вдыхаю, не спеша
эти горы, подлунное небо
натуральный виниловый свет
не поймет меня тот кто здесь не был
не узнает кто жил сотни лет
тона, полутоны и тени
игривые голоса
кормящие птиц с руки хлебом
взлетная полоса
и холод летящий по коже
под ноги брошен лист
монетками шоркнул прохожий
звучание слышишь монист?
за грош купила мама телогрейку
куда, скажи, такую мне одеть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615719
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 25.10.2015
В ізрїльській дитячій літературі письменниця, перекладачка, науковець Лея Гольдберг(1911 – 1970) посідає приблизно таке ж місце, як Самуїл Маршак (1887 – 1964) – у радянській та пострадянській. Тим більш знаковим є збіг ідей. Маршак створив драматургічні версії фольклорних сюжетів «Теремка» та «Кициного дому», а Лея Гольдберг написала вірш «Квартира на винайм» (1948), який став класикою дитячої лвтератули на івриті. Це, мабуть, найбільш відомий твір Леї Гольдберг. Він перекладений на багато мов. На російську мову переклади робили Юлія Вінер, Володимир Лазаріс, Раїса Чорна. Про переклади або переспіви на українську я не чула.
Свій переспів «Квартири на винайм» я зробила для київських дитячих драмгуртків. Дітки хочуть грати п'єси українською.
[b]КВАРТИРА НА ВИНАЙМ[/b] (переспів за Леєю Гольдберг)
В зеленій долині гайок шелестить –
Будиночок там, мов картинка, стоїть.
Червоні у нього і двері, і дах…
А хто ж там живе у п’яти поверхах?
Ну що там за мешканці в кожній квартирі?
Постукаймо в двері: там пташки чи звірі?
- На першому поверсі гарні дверцята!
Стук-стук! … Але довго щось йдуть відчиняти…
- Заходьте! Я – Курочка, трошки лінива,
Весь день я у ліжку лежу – і щаслива…
Як встану, то зразу болить голова,
А в ліжку я мрію про різні дива.
На другому поверсі стукати зайве,
Розчинені двері: хто схоче, той за́йде.
- Привіт! Я – Зозуля, недавно з ліску!
Я так поспішаю у гості! Ку-ку!
Дітей до сусідів мерщій відвела…
Привіт! Мені ніколи… Все – я пішла!
От третій вже поверх – на дверях таблиця,
Так гарно-прегарно написано «КИЦЯ».
- О так, це про мене, це я - чорна киця,
Я дуже люблю у люстерко дивиться.
Яка в мене шубка, які в мене очі -
Милуюся вдень, а також серед ночі.
Нарешті уже на четвертому ми…
Щось дуже хрумтить і тріщить за дверми.
- Заходьте, я – Білка! Гризу я горішки.
Скуштуйте горішків, затримайтесь трішки.
Горішків у мене повнісінька скриня –
Така я хазяйка, така господиня!
На п’ятому поверсі мишка жила,
Але нещодавно у мандри пішла.
Сказала, до родичів, - вже не вернеться,
Тому ця квартира в оренду здається.
Звірята самі оголошення склали,
В місцеву газету листа написали,
Щоб всі прочитали від слова до слова:
«Здається в оренду квартира чудова!».
Дорогами, стежками всі поспішали,
Бо гарну квартиру найняти бажали.
Найпершою мешканці стріли мураху.
Вона дім оглянула з ганку до даху.
У вільну квартиру її провели,
Усе показали, привітні були.
А потім промовили: «Бачиш сама,
Що кращих, ніж наша квартира, нема.
Щоб жити з тобою у злагоді й мирі,
Скажи нам про все, що ти бачиш в квартирі».
- Як тобі кімнати, подобаються?
– Подобаються.
– А кухня подобається?
– Подобається.
– А коридор подобається?
– Подобається.
– Тоді сідай, поговоримо!
– Не сяду.
– Чому?
– Сусіди мені не подобаються.
Ну, як це, щоб курочка поряд жила?
Лінива, аж жиром уся запливла!
Лежить вона вдень і вночі не встає –
Невже все життя так пролежить своє?
Тю – на неї!
Образилась курочка, а мураха пішла собі.
Мураха пішла – йде кролиця вухата.
Плиг, сходами, плиг! – от і поверх вже п’ятий!
Квартиру показують мешканці їй:
- Тобі буде зручно в оселі такій!
Щоб жити з тобою у злагоді й мирі,
Скажи нам про все, що ти бачиш в квартирі:
- Як тобі кімнати, подобаються?
– Подобаються.
– А кухня подобається?
– Подобається.
– А коридор подобається?
– Подобається.
– Тоді сідай, поговоримо!
– Не сяду.
– Чому?
– Сусіди мені не подобаються.
Ну як це, щоб поряд зозуля жила,
Яка по сусідах дітей роздала?
Я багатодітна матуся солідна,
Сусідки такої мені не потрібно!
Тю – на неї!
Образилася зозуля, а кролиця пішла собі.
Кролиця пішла – тут з’явилася свинка.
Вмить пильно оглянула того будинка.
До п’ятого поверху йде діловито:
«А тут не занадто підлога помита?».
Та мешканці квапляться все показати,
Докладно про враження свинку спитати:
- Як тобі кімнати, подобаються?
– Подобаються.
– А кухня подобається?
– Подобається.
– А коридор подобається?
– Подобається.
– Тоді сідай, поговоримо!
– Не сяду.
– Чому?
– Сусіди мені не подобаються.
Найгірша прикмета завжди – чорна кішка,
Не хочу сусідку таку анітрішки!
Тю – на неї!
Обурились мешканці дуже на неї:
«Йди геть! Ми не хочемо жити з свинею!».
Свиня утекла – соловей прилетів -
Всі знають: він кращий співак між птахів.
Квартиру оглянув – і вікна, і стіни;
Чи місця тут вистачить для піаніно?
Та й мешканці хочуть усе показати,
Докладно про все солов’я розпитати:
- Як тобі кімнати, подобаються?
– Подобаються.
– А кухня подобається?
– Подобається.
– А коридор подобається?
– Подобається.
– Тоді сідай, поговоримо!
– Не сяду.
– Чому?
– Сусіди мені не подобаються!
Ви знаєте, я професійний співак,
Миритися з шумом не можу ніяк!
А білка горіхи гризе цілі дні -
Їх хрускіт завадить співати мені!
Тю – на неї!
Образилася білка,
А соловей полетів собі.
Нема солов’я – та голубка летить -
Будиночок зверху оглянула вмить.
В квартиру влетіла вона крізь віконце:
Цікаво, чи видно із вікон схід сонця?
Та й мешканці хочуть усе показати,
Докладно голубку про все розпитати:
- Як тобі подобається кімната?
- Гарна, але тіснувата.
– А кухня тобі до вподоби така?
– Здається мені, що вона завузька!
– А тут, в коридорі тобі приємно?
– Та що ж тут приємного, коли тут темно!
– Ну, що ж, не сподобалось, що тут робити?
Не хочеш тут жити…
– Я хочу тут жити!
– Чому?
– Сусіди мені подобаються:
Курочка – розумничка,
Зозулька – танцюлька,
Кицюня – гарнюня,
Білка – горішком торохтілка.
Я вже полюбила вас всіх! От чому
Квартиру таку я негайно найму!
Голубка поважно розправила крила –
І на новосілля усіх запросила.
Квартири всі знову заселені в домі,
Усі між собою близькі і знайомі.
В зеленій долині гайок шелестить –
Будиночок там, мов картинка, стоїть.
Відомо про дім цей далеко навкруг,
Що кожний сусід там сусідові друг!
На кожному поверсі, в кожній квартирі
Живуть там сусіди у злагоді й мирі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615715
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Ты болен. Этим жутким миром - болен.
А впрочем - все немного здесь больны.
Выныриваем из своих мы штолен
На свет дневной. И снова - видим сны.
Отравлены неведомым метаном.
Окутаны невидимым кольцом
Из связей, из потерь или обманов,
Болеем - этой жизнью. Но живём.
Как хочется порой найти больницу
Хорошую. Нарыв чтоб гнойный - вскрыть.
Вновь ощутить весенний свет на лицах.
Оставить - всё плохое. Снова жить
Как в детстве. Каждый день стремиться к чуду.
Смеяться звонко. Бегать по ручью.
Не бойся! Я с тобою рядом буду!
Приляг немного. Я тебя [i]присплю[/i].
С тобой вдвоём мы в призрачной палате.
Нет никого ни ближе, ни родней...
Доверчиво на краешке кровати
Моя рука сплетается с твоей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615604
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
[s]Я довго збиралась тобі написати.
Та ніяк ти мене не надихав.
То тіло твоє страшнувате,
То скільки всього мені ти брехав.
[/s]
Розлука.
Моя постіль пахне метеликами,
А твоя - металевим пОтом.
Наче й люблю тебе.
Інколи.
Коли береш мій кліт0р рОтом.
Ну якось не клеїться рима
До моїх скажених почуттів.
Я б тебе стукнула
в рило.
І втекла б мяукати до диких котів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615687
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Спроси о чём поёт ручей,
и пташка ранняя о ней,
твоей любимой, пением напомнит
и нет прекрасней этих дней,
когда желанная любовью их наполнит.
Несмелыми шагами, тайно, пряча взгляд,
идёшь ты в сумерках, и столько раз подряд
я в упоеньи ожидаю страстной ночи,
я встречи жду с тобой, когда в округе спят.
Ночная тень мелькнет, лишь музык отзвук,
твой робкий смех мой разум сладко вскружит,
тебя, любовь моя, лелею словно розу,
люблю тебя одну я трепетно, до дрожи....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615460
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2015
Зову с собой – не в белые снега…
Не в осени дрожащие осины…
Нас поведут иные берега.
Давай уедем в Белую пустыню.
Коснёмся там вселенской тишины
Где лишь жара, да ветра завыванье…
Седых песков с тобой узнаем сны.
Скульптур природы дивное молчанье
Постигнем может сердцем, и душой.
Когда-то, милый, здесь плескалось море.
Был мир весёлый, пылкий, молодой!
На дне его остались мы с тобою…
Смотри, что с камнем делают века!
Замри на миг в предвосхищеньи чуда!
А вдруг устанешь – вот моя рука.
Всегда с тобою. Верую и буду.
Спадёт жара. Мы разведём костёр.
Под звёздами любовью будем греться.
Пустыни белой облачный шатёр
Не помешает в вечность нам смотреться…
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PbCl8zXeX5o[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615050
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Ну зачем я тебе?.. оглянись,
Снова нежная юная поросль
Рассыпается веером, ворох
Новых птичек, стремящихся ввысь.
Легкий щебет - уныния враг,
Серых дней расцветит атмосферу,
А улыбка прогонит химеры.
Развенчает...бесспорный ведь факт!
Не нужна я тебе... уходи.
Укрываясь щитом и забралом
Мыслей россыпью... под одеялом
Повторяю:"Все смыли дожди..."
Ну зачем я тебе? Тлен и прах
Следом тянется, груз неподъёмный.
Даже думать не смею, довольно!..
Что оставишь?..останется - страх...
21.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615006
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Не називай
По імені…вона
Забула всі – від першого по сьоме…
То – тільки шлях… то – шлях… і сон-трава
Зітхне в степу від сліз…
від сліз… солоне…
Солоне щось
Відчуєш на щоці…
І зникне все, що зналося, рутинне…
То тільки шлях… то шлях… де по руці
Лиш - хвиля вітру…
де ім”я – хвилинне…
І не шукай
У натовпі… вона-
Лише одна із перелітних копій…
А ти – не птах… і меркне сон-трава
На кризі снів
терпких її утопій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615002
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2015
Поет зникнув під час автостопу.
Про нього почали писати вірші,
Легенди, байки і казки про Європу,
Гадати, куди він поїхав і з ким.
Всі друзі скидались на пам’ятну збірку,
Дівчата йому вишивали портрет.
І з чорними стрічками плакали гірко,
І всі говорили: оце був поет!
І твіттер гудів, вибухали фейсбуки –
Яскрава прикмета: цитує себе.
І знову версталися книги до друку,
І знову мільйони плодились легенд.
Десь місяці два з того часу минуло,
Коли цей поет десь з’язвлявся он-лайн,
Його поховали, про нього забули
І зняли з трансляції рівня прайм-тайм.
Можливо – Тибет, а можливо – Сахара.
Детройт чи Монако, чи Київська Русь.
І тут надійшла смс від бідахи:
«Я трохи напився. Я скоро вернусь».
23 липня 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614772
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 21.10.2015
[b]ПУЩА-ВОДИЦЯ[/b]
[i]Софійці[/i]
Недалеко від столиці
Є місцевість чарівна.
Гарно: Пуща ще й Водиця
Називається вона.
Тут річки й озера сині,
Пишні парки і ліси.
Будять сонечко пташині
І дитячі голоси.
Від зупинки до зупинки
Чарівний трамвайчик мчить,
Він привітно щохвилинки
Всіх вітає-дзеленчить.
У трамвайчику - кав'ярня,
Нам на радість, ще й яку!
Свіжі тістечка прегарні -
Кожний візьме до смаку.
Наша подорож триває...
Змовк веселий стук коліс.
Ми виходимо з трамвая
В парк густий, неначе ліс.
Що за розкіш тут гуляти,
Разом гратись залюбки
І горішком пригощати
Жваву білочку з руки!
На повітрі чистім личко
І рум'яниться, й цвіте.
Пуще наша ще й Водичко!
Наше місто золоте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614629
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 21.10.2015
[i]Ах, Поете.... Милий мій Поете!
Вправно так малюєш радість-сум.
На слова нанизуєш куплети.
Відчуття розбризкуєш в сонетах....
Звільнить хто Тебе від гострих дум?
Залікує мрії розпашілі
і остудить збурений надрив
почуттів тих на межі змілілих,
голосів в безмов"ї онімілих
випустить на волю хто порив?!
Збереже твого багатство світу;
охоронить твій вразливий день;
все чуже відпустить легко з вітром,
проведе з невідання - у світло
визнання Твоїх п"янких пісень?!
...Я б Тобі розчистила дорогу.
Я би стала гострим топірцем
і - під корінь - сумніви, тривогу,
заздрість, злість, непевність, засторогу!...
Провела б в Натхнення манівцем.
Але ж Ти шукаєш в Муз рятунку
(в тих примхливих демонИць звабнИх)
млієш, тонеш, прагнеш їх цілунку!
Віддаєш всю волю, силу... Трунку
тУги лиш отримуєш від них.
Ах, Поете! Мій Поете милий....
Як шкодА, що вірний друг Тобі
не потрібен зовсім... Лиш нестримний
творчості шал злий і норовливий.
Що ж... Його обрав ти сам собі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614794
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Когда погаснет свет лампадный под окошком...
Я тихо подойду красивой рыжей кошкой.
И лапку подыму мурлыком - дай привет!
Нет нет иди во двор- вот первый мой куплет...
Здесь в листьях мой ответ,- горячий словно плед,
под солнцем обогретый, - знойным летом
в подушках коготки игривые мотки
по ниточке раскроются с рассветом
придёт нежданный сон сонетом под балкон
сценарием со звуками с кларнетом
нас ветер унесёт куда-то.. в унисон
оставит только след.. три слова трафаретом
когда погаснет свет лампадный под окошком
ты будешь меня ждать? согреешь мне ладошки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614813
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Осенней краской небосвод залит
и перемешан с позолотой...
со всех сторон опять звучит
вечерний блюз минорной нотой.
Мелодия навеет грусть,
и листопад закружит вальсом,
упадок настроенья, пусть,
и ляжет первый снег пасьянсом.
Звучи, звучи осенний саксофон,
меня вторгая в полудрему,
так горько-сладок этот сон,
прощанье осени, вот снова….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614747
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Залиш мені!
Хоч спогади - залиш
На тих стежках,
Де ми удвох ходили...
Не заплете
Слідів твоїх - спориш.
Я знов, і знову
Там блукаю, милий...
О, ні, не я!
Від мене лиш марА
Лиш тінь гінка,
Сновида одинока...
В очах -
Застигли мука та жура.
А в серці -
Давня музика
Висока.
Мелодія,
Що їй нема кінця
Буденний світ
Підсвічує спроквола...
Та їй несила
Зрощувать серця...
Уламками надій
Броджу по колу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614770
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Не летают надежды птицы.
Что-то давит опять висок...
Я листаю любви страницы,
Но от них ты далёк... далёк...
Вместо воска в руках - как камень.
Вместо золота - мишура...
Скрылась нежность за облаками,
А коснуться - жара, жара!
Равнодушие - обжигает.
Взгляд блуждает опять твой - где?
Вновь мелодия замирает
В этой сумрачной пустоте...
Пустота, пустота меж нами...
Меж соседних миров прыжок.
Крови ток, как прибой - волнами.
И под пальцем дрожит - курок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614761
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Я – хвиля від хвилі...
Німих берегів оскал.
Палаци з піску, в яких віра на час відсутня.
За білими – перший хід... і шалений вал,
де кожна дев' ята –
занадто стрімка й могутня.
Де кожна дев'ята…
І сяйво іде зі стель.
Цей острів – вже мій (ти пробачиш мене, Аріадно?!)
Чекаю припливу… торкаюсь холодних скель.
Виходжу із гри… поза грою…
вже їй непідвладна.
Чим стане мені
неймовірних морів глибина?
І ті горизонти, що сяють в пітьмі незворушно?
… я – хвиля від хвилі… дивись, тут немає дна…
"відчиніть же вікно...
у палаті занадто душно…”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614513
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015
А мне бы просто голос твой услышать,
Закрыв глаза, от мира сторонясь,
Испить по капле модуляций власть -
Как будто, дождь тайком шагнул на крышу...
А мне бы просто - шепота фрагменты,
Чтоб навзничь только именем одним...
И факелом зажечь души огни,
Испепелив печальные моменты.
А мне бы просто,взгляд твой ощущая,
Стоять обнявшись, дней не замечать...
За руки взявшись, вместе помолчать,
В битком набитом стареньком трамвае...
19.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614423
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Минають години....
Спішать відіслати у вічність
бажання і біль...
усмі́шку й гримаси страху́...
Зачепиться день
за годинника стрілку й поспішно
втікає! Втікає...
лишаючи барву легку.
Лишаючи контур
життя, вже [i]віджитого[/i] нами.
десь в пам"яті,
в зга́дках, у обрисах лиш відчуттів....
І ця віковічна
Людини і Часу знов драма -
розтанути в миті,
щоб мати лиш спогад: "[i]Горів![/i]"
Буває комусь
є замало і ти́сячі ро́ків,
щоб світ свій відчути
в собі! Щоби [i]бути живим[/i]!
...мені ж?...Мені, правда,
достатньо для цього лиш кроку
в безмежжі
відносного часу - у серці Твої́м.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614406
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Якщо нема вірші́в - слова сховайте
на дно торбинки із карпатських трав
й смако́м лиш волелюбним розчиняйте
той страх, що от "я б більше не писав..."
Коли коханий так далеко.... Свій
до краплі сум з кутків зберіть. Усе ж
лиш твій розлуки (хоч й гірчить) напій!
Й любовна ту́га - пазл в малюнку теж.
Якщо до літа ще всю довгу зиму
закутувати мрію в згадок в"язку, -
ви закохайтесь! І змініть красиво
сезонну сплячку на барвисту казку))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613144
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 14.10.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/9/106/305/106305347_large_4360286_0c29607ed6f6d58e4449eafb5b46c5ad.gif[/img]
Моя печаль звонит в колокола
Надежде той, что где-то бродит мимо...
Дрожит витраж из тонкого стекла
Листов багряно-розовой осины.
Кусочек неба глаз твоих синей.
И белых облаков на нём - седи́ны...
Целует ветер, губ твоих нежней,
Слезу, что по щеке бежит, любимый...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612923
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Я такую тебя не знал...
Ты в отрезке стала чужая..
Потянулся к тебе и оскал
Пробежался по телу с ужая
Боль сосуды сдавила висок.
Улыбнись же, прошу, дорогая,
Нет, не слышишь, сквозь пальцы песок
И глаза и глаза не моргают.
Я такую тебя не узнал...
Да и знать не желаю такую..
Обласкал тебя, кто обласкал?
Ночью тёмной, не я, не тоскую
Вою волком по кромке Луны
Обхожу километры на ррры
На барометре - нет вины
Только шорохи линии мэтры
Кто такую тебя сотворил?
Неужель дьявол в клетке ликует?
Ты не слышала, я говорил
Всё в пустую в пустую в пустую..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612885
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Плакала тополя сірими дощами,
Зі слізьми прощалась із бузку кущами,
Прощавайте, любі, скоро вас покину,
Зроблять із тополі білу домовину.
Зроблять домовину для того хлопчини,
Що малим залазив на мої вершини.
На гіллі гойдався, виріс - закохався,
Та свого весілля так і не діждався.
Де взялись в сусідів Зла високі гори?
Захопили Південь, відібрали море,
І ворожа сила – двоголовий ящур
Вліз на Схід країни і роззявив пащу.
Тож змужнів хлопчина, поклонився в ноги
Всій своїй родині й вирушив в дорогу.
А коли проходив поруч по стежині,
Я встеляла стежку пухом тополиним.
Ніби відчувала, бачимось востаннє…
Все одно чекала, виглядала зрання…
Бачила хлопчини дівчину кохану,
Як вона молилась день і ніч старанно.
Хто приніс в родину чорну «телеграму»,
Що загинув хлопчик від тяжкої рани?
Світ наш сколихнувся, дівчина зомліла,
А батьків стареньких це ледь-ледь не вбило!
Вийшов сивий батько зранку в чисте поле,
Підійшов до мене, обійняв тополю,
Та ридав за сином, бився головою,
Що не він, а хлопчик не поверне з бою.
А ще він погладив стовбур мій і віти,
І сказав: «До тебе він любив ходити,
Спочивав тут в спеку, зустрічав дівчину,
Послугуй же сину і в гірку годину»
Тож прощайте, браття, гордії рослини,
Хай із мене зроблять білу домовину.
Вкриють синьо-жовтим, батюшка освятить,
Й понесуть на цвинтар до тісної хати…
Плакала тополя, листячко скидала,
І кущам, що поруч душу сповідала,
Попрощалась з вітром і безкраєм полем
Та гірку з тим хлопцем поділила долю.
Про цей вчинок чесний і душі величність
Склали люди пісню, що пішла у вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612809
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015
О чём же грустят деревья,
Когда увяданье - близко?
Когда улетают листья,
И музыка не слышна...
Все соки в них - замирают,
Они почти - умирают,
В морозах забыв поверье,
Что снова прийдёт весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612768
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
И будто снова
Этот странный сон…
Касаюсь роз, шипов не замечая…
Где девушка с неузнанных времен
Стоит на кочке мха, совсем нагая…
Вот волосы
Резвятся на ветру,
Сверкая чистотой огня и света…
Я к ней иду, как странник Паспорту…
От первых звезд - до яркого рассвета…
И не понять толпе,
Увидев грусть
Во взгляде нимфы здесь, посреди зала…
Я к ней сегодня сердцем прикоснусь…
Паломницей с таежного вокзала…
Им не понять…
Какие здесь моря
Сменялись сушей… красками играя…
Но ты ведь знаешь, нимфа эта – я,
Во все века сбегавшая из рая…
Но ты ведь знаешь…
И бокал с вином
Преподнесешь – награда иль расплата?
Глаза твои сверкают тем огнем,
Который в пепел сжег меня когда-то…
Мне ль – не испить?
Под карканье ворон,
За боль потерь… за многоликость мира…
Сошедшей в сад готических колонн…
Мне ль – не испить вина из рук сатира?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612712
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Отзвучат - все слова.
Отзвенят - все гитарные струны.
И погибнет любовь,
Что успела родиться - едва.
Я - прощаюсь с тобой.
Ты уходишь. С пронзительно-юной.
Ты уходишь.
Качается вслед луговая трава.
Вы так смотритесь с ней -
Два - прозрачного мира - скитальца.
Я пытаюсь позвать.
Но уже не могу... не могу...
Мой немеет язык.
Леденеют замёрзшие пальцы...
Я остаться хочу
Навсегда
На проклятом лугу.
Ты уходишь.
Надежда пропала.
Рыдаю напрасно.
Через пару шагов
Ты меня даже вспомнишь - с трудом.
Погружаюсь в покров,
У вселенского горя во власти,
Застывая
Холодным кристаллом
В столбе соляном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612637
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2015
Північний вітре кольору зими,
окутай враз з усіх сторін собою.
...Тепло у Літа щедро брав взайми,
до розрахунку ось стаю з тобою.
Не муч же довго - подихом з душі
здмухни останню краплю сонця, Сні́жний.
Холодним сном на-бі́ло пороши
ти танець днів. Закручуй вузол! ...Ніжний
зникає слід весняно-невагомий..
(а я ж наївно вірила: "Навік!")
Раптово з ніг звалила глиба втоми
і згірклий присмак вже чужих утіх.
Ти не вкрадеш у Часу ні хвилини!
(більш не напружуй, Вітре, крил своїх)
Ти відпусти любов цю без провини,
щоб хоч впівкроку шкутильгати зміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611941
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 10.10.2015
....я - на краю́. Тремтливо вітер
торкав крила... Боявсь штовхнути вниз!
А що, як ми - ген понад світом
майнемо легко, наче сліз тих бриз?!
І зникнемо в безодні неба,
на мить в душі відбившись кришталю́
веселкою.... Всміхнеться Геба*
й в нектар з"єднає жар туги-жалю́;
розлуку-зустріч; шал-кохання
і душу збурену мою - в твою
вкладе.... Ще раз зберу (востаннє)
всієї муки глибину... В раю!
//////////////////////////////
[i]* Геба - богиня вічної молодості; на Олімпі частувала богів нектаром та амброзією.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611771
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Ти не впадеш, не впадеш... Не хились до низу.
Я не повірю ніколи, що ти - слабка.
Холодно - ти відшукаєш для себе хмизу,
Доля несе?... Ти не вір, ти сама - ріка.
Сильною будь, і незламною, наче скеля.
Вір в свої сили, а решта усе - пусте.
Хтось нам казав, що наше життя - це пустеля?
Ні, це як ліс: і дощить там, і ще й мете.
Люди - жорстокі. Лютіші за звірів люди.
Їх язики колючі, немов багнети.
В душу, бува, наплюють, як оті верблюди,
Хоч у самих у шафах - одні скелети.
Кожен життя проживає своє, не інше
Завжди в своїй, і ніколи -в чужій шкірі.
Прикро, лебідко, та люди... вони всі грішні,
Думай про рідних. Ті, що кусають - звірі.
Ти ж така сильна... Бо ти українка, знаєш.
Щастя виборювать - в нашій уже кровІ.
Все ти зумієш, і труднощі подолаєш,
В себе повір, - й підкориш вершини нові.
10.10.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612378
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2015
Втікала лісами…
Живе смерекОве море
Котилось… гойдалось… штовхало мене туди…
А ті, що ішли слідами, курили “More”…
Збивали у хащах
ногами мої гриби…
У венах кипіла –
Не кров… вже не кров… а лімфа!
У темряву лісу вливалася без вагань...
Бо ті, що ішли слідами, сказали - німфа…
Багаття розклали
для чорних своїх заклань…
……бо зорі на травах
Занадто п”янкі… відверті!…
Бо ніч пов”язала на коси мої вуаль…
Вона ж - вигравала мені на звабливій флейті…
І тих, що ішли слідами…
чомусь……. не жаль…………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612282
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Мой Ангел,- ночь сложила крылья
Устала ночь нас потчевать
Тысячу сказок в каждой былью
Первую будем открывать?
Не будет сна? Какие годы!
Ты мой хороший дорогой..
Прячешь в руке мои невзгоды
Уносишь мысленно рекой
Качает ветер вольный друг наш
Стихия облачком кружит
И над глазами птицы в белом
Мой Ангел,- в ухе мне жужжит
Может быть муха в дом попала?
За медом может быть пришла?
Заливки ей вчерашней мало?
Иль каплю с рюмки пролила?
Мы на воде? Какое царство!
Какой Горыныч? Господин?
Вопросов столько! Ах, коварство
Смешной в тельняшке) Не один..
Ещё бы плакать) Дочь Елена
Не приготовила обед
Не ешь, Змеюка, ночью вредно
Каллорий в крови вовсе нет..
Неси мой Ангел, мой хороший
Пойдем отсюда, дальше в лес
Там, в гуще листьев меньше ноши
Чище там звуки, крыльев вес..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612114
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Я разбила часы песочные,
Циферблатам сломала стрелочки,
Я от времени обесточена…
Разве год прошел? Это мелочи!
Лето кончилось звонким выстрелом,
Оборвавши мое цветение,
И уже маячат на пристани
Паруса фрегата осеннего.
Здравствуй, осень, и с днем рождения!
А даров у тебя – порадуйся!
От плодов согнулись растения
Написать твой портрет? Пожалуйста!
Сочинять о тебе, волшебнице,
Не устанут поэты разные,
Ты для душ уставших – лечебница,
Потому каждый день твой празднуем!
Время года? Но ты безвременна,
А года считать – дело глупое!
Ты Джульетта и Анна Каренина,
Разозлишься – Яга со ступою!
Мы плывем с тобой по течению,
Не считая дней, что остались нам.
По великой реке Забвения,
Мимо Детства, Юности, Старости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612103
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2015
[i]Картина украинской художницы Ольги Дидык (творческий псевдоним Микита)[/i]
Словно в сказку, вхожу за ограду огромного сквера…
Слышен издали шум городской… Будь подольше со мной
Мой невидимый спутник, мой милый, счастливый Просперо*
Уведи меня в праздник из этой листвы золотой.
Уведи меня – в мир, где лишь вечное солнца сиянье
Сквозь златые, как звёзды, как дар - старых клёнов листы.
Я не смею, без права, назвать эту встречу свиданьем…
В восхищенье посмотрим, как речка разводит мосты
Берегов, что отныне мне дороги будут стократно,
Этих тихих тропинок, где каждый изгиб – как прибой
Из шуршащей волны… Не спеши в свою пьесу обратно!
Так хочу этой осенью я насладиться с тобой!
Только ты всё спешишь. Ты наверное грезишь восстаньем**
Неспокойно в душе, коль в стране кто-то жирно живёт.
Я боюсь за тебя. Но я верю – пройдёшь испытанья,
И на площади Мира тебя возвеличит народ.
Белой магией ты безупречно владеешь, я знаю.
Ведь не зря же в объятьях твоих забываю слова,
Что полынью горчат. Я с тобою - себя забываю…
В старом сквере мечта золотая плетёт кружева…
*ПРОСПЕРО (англ. Prospero - букв, «счастливый», «безмятежный») - герой пьесы У.Шекспира «Буря» (1611-1612). Законный герцог Миланский, П. стал владыкой таинственного острова в силу обстоятельств, многократно описанных в трагедиях Шекспира (предательство брата и узурпация престола), но вся политическая коллизия остается за скобками действия.
Вследствие страшной бури враги П. оказались в полной его власти; он использует «белую» магию, чтобы расстроить их козни и навсегда отвратить от зла. При этом добрый волшебник наказывает своих врагов довольно безобидно, ибо ставит целью перевоспитать, а не покарать заговорщиков, которых не отрезвило даже кораблекрушение.
«Три толстяка» В книге рассказывается о восстании, поднятом гражданами под предводительством **оружейника ПРОСПЕРО и гимнаста Тибула против несправедливости и угнетения в придуманной стране, находящейся под властью Трех Толстяков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611699
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 07.10.2015
Під кронами темно…
Під кронами – знову осінь…
І, власне, я тут опиняюсь з отих причин,
Які невідомі ні вітру, ні хмарам… досить
Збивати горіхи…
(хай падають з диких ліщин!)
Шукати стежок…
Бо могутня і сильна клешня
Мене зупиняє… в свої повертає міста…
Смереки сміються скептично – ти нетутешня!
Твій шанс залишитись
у зграї – єдиний зі ста.
Я знаю… та знову
Фарбую в червоне коси…
(у неї відтінків – безліч! безмежно - облич…)
Зливаюся з нею… впускаю у себе осінь,
Лишаючи їй тільки дим
від своїх попелищ…
Де серце вібрує
Десь пОміж зірками й трансом…
Налий мені, Осене! чаша моя – пуста…
...і я залишаюсь, сп”яніла єдиним шансом…
Бо гори – палають!
і тільки за ними – міста………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611469
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 06.10.2015
Скажи мені, милий, ну де я?
Скажи мені, де?
Тут стіни високі і темні ,
не видно їм краю.
І небо, що над головою,
незвично бліде,
Мов янгол безкрилий....
до нього я більш не літаю.
Я десь в лабіринті.
Загублена поміж планет.
Упала додолу,
звестися на ноги несила.
Попереду бачу в тумані
я твій силует.
І я полечу! Тільки хай...
відростуть мої крила.
І рани мої...
Хай лікує їх мудрістю час.
А ти почекай...
всього кілька століть...
як кохаєш.
Є світло в імлі.
Ніжний промінь любові не згас.
І я пригорнусь...
якщо кілька століть...
зачекаєш.
11.09.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606050
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 06.10.2015
Ну хто мені сказав, що ти - лиш мій?
Чи не казав? Лиш я ось так хотіла?
Сама до себе тихо шепотіла:
" Він твій... ти не турбуйся... тільки твій"
Бо так нелегко впасти з висоти,
Коли тебе немов прогнали з раю.
Чи був то рай? Уже не пригадаю.
Лиш голос ТВІЙ звелів мені: " Лети... "
" Ти що собі намріяла, скажи?
Людина лиш собі... собі належить,
без правил, без причин і без обмежень."
І голос МІЙ кричав мені " Біжи!
Вставай! Тікай! Сховайся назавждИ!
І будь такою, як всі інші люди.
Збудуй свій світ, у нім збудуй споруди.
Нікого не впускай лишень, гляди!"
І буду я належати собі.
І стане легше... мабуть... я не знаю.
Хіба лишень тебе тепер спитаю:
" Ну як тобі? Ну як тепер тобі?.."
Бо дуже важко впасти з висоти,
Коли тебе немов штовхнули з неба.
Ти чув, як шепотіла я: " Не треба"?
Тепер - як ти... Тепер така, як ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610206
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 06.10.2015
Кромка у пропасти вроде, неровная?..
Может, зацепится да и утешится
Милая теплая, кажется кровная,
Разве моя?.. безымянная грешница...
Западным ветром, а может и северным,
Листья сметает, куражится, кружится,
И упадет здесь трилистником клеверным,
И затеряется, или разрушится.
Или котенком забьется, оскалится,
Страхом напоена, как озарением.
Что ж и душа, штукатуркой обвалится,
Если по ней сапогом, да со рвением.
Кромка косая, огнями подчищена,
Может тепла захотела? Не жалуйся,
Вот и бредешь неопознанной нищенкой,
Много хотела, не жди даже малости...
02.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611330
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2015
Пий до дна!... Пий до дна мене, світе!
Безтурботне, грайливе те літо -
сірий день хай наповнить вогонь!
І з жаринок по тілу розлитих,
з мрій-бажань, смаком вітру налитих,
колір хай запалає, дозволь.
Колір снів і поривів дитяти...
(Все, що в ньому - уміє літати!),
він пашіє глибоко в мені.
Ти вбери і малюй ним години,
розфарбуй щастям наші хвилини!
...скупо вділені кимсь на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609602
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 05.10.2015
А осінь
Вже холодними крильми
На нашу долю хмару насуває...
Та досі
Ідемо у парі ми.
Мелодію кохання серце грає.
Від того,
Що ти вірний лиш мені.
Що щастя в душах сяйвом розлилося.
Таке, що не намрієш уві сні.
Що ми з тобою -
Разом йдем у осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611393
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
(роман в письмах)
[i]В соавторстве с Серго Сокольником[/i]
ГРАФИНЯ:
Не упрекайте, что пишу нечасто…
Мне горло душит светской жизни нить.
Вчера в окно настырный дождь стучался…
А Вы – меня успели позабыть?
Вчера, когда я с графом танцевала,
(Как он спесив! Напыщенный павлин!) –
Я Ваши поцелуи вспоминала
Безумные…
Бросайте этот сплин!
Вас не излечит от хандры – охота
На рябчиков!
Красоток новых – тьма!
Вытягивайте тело из болота!
(Ах, это тело… Я сойду с ума!)
АНРИ:
Графиня!
Я Вам говорил,
Лаская Ваше тело,
Как куропатку подстрелил-
Стреляю я умело-
Но Вы, в любовном шале,
Видать, не услыхали.
Графиня, Выпейте вина.
Вы все одна, совсем одна...
Но мне стрелять охота,
(а с Вами не охота)
Все тянет на болото...
Сыскать для Вас заботу
Я Графа попрошу.
Откланяться спешу.
АКТРИСА:
Анри, красавчик!
Здесь сезон – в разгаре!
Под крики: «Браво!»
И корзины роз!
Приедь, молю!
Ночами в будуаре
С тобой исполним
Уйму новых поз…
АНРИ:
Весь мир - театр,
И люди в нем актеры...
С постели я чуть нА пол не упал,
Коль в позе «надцать»
С Вами, как на горе,
Корнеля пьесу
Сладострастно изучал!
Сезон охоты-
Ну какая ж это пьеса?
И в Ваших пьесах
Нет мне больше интересу.
МОДИСТКА:
Анри, вы бука!
Не играйте в прятки!
Я шью Графине новый туалет,
От ваших ласк страдая недостатка!
Вернитесь весь!
От шляпы – до штиблет!
А лучше – обнаженною натурой…
Страдаю… Видеть очень вас хочу.
Мы с вашей потрясающей фигурой
Завалимся…
Нет, лучше промолчу!
АНРИ:
Ах, милая, я б завалился с Вами
На сена стог на берегу пруда,
Да опасаюсь,
Что при встрече с комарами
От Ваших прелестей
Не будет и следа.
Пошить просил я
Сетку на все тело -
Да все Вам некогда,
Коль скоро Вы со мной.
Вот с накомарником -
Совсем иное дело...
Я весь в укусах.
Не могу. Лежу больной.
ГОРНИЧНАЯ:
Мой Господин!
Беснуется Графиня.
У ей мигрень…
Ну, как нам не понять?
Пора бы «загнуздать» её гордыню…
(И с вами тоже сможем «поскакать»)
АНРИ:
Здравствуй, детка.
Скакать - я непрочь...
Мне охота.
Гарцевали б
С тобою всю ночь.
Но - охота...
Кроме прочего,
В утках здесь нет
Недостатка.
А какие в именьи моём
«Куропатки»!…
Все прекрасны,
Свежи и резвы,
Круглолицы.
Передай –
Не приеду, увы
Я в столицу.
На графиню в любовном угаре
Есть управа - разгневанный барин.
Ну, всё.
Я лишь отвлёкся на минутку.
Спешу.
Друзья, собаки,
Ружья,
Утки.
ПИСЬМО АНРИ НЕКОЙ КНЯЖНЕ...
Ах, мадам! Я без Вас не могу...
Я О НАС никому НИ ГУГУ...
Как тогда - с Вами мы - на лугу...
Да у речки... Да позже - в стогу...
Я намедни приеду в столицу...
Я намерен не медля жениться...
Вы отныне мое достояние!
p.s.
Не растратьте своё состояние...
ЗАПИСКА АНРИ
Друзья! Я лезу в этот брак...
Дарю вам ружья и собак.
Я состоянье получу,
И все долги вам заплачу.
Но заплачу - в последний раз.
Я больше не увижу вас.
Сейчас такая мода -
Сражаться за Свободу.
Все жертвую в ударе я
Движенью Карбонариев.
Еще - на попеченье вам
Своих я оставляю дам.
Но вы об этом - тихо!
Не поминайте лихом.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611328
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611390
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Ти знову зник.
І знову я - сама.
Було не раз - отак.
І знову буде.
А за вікном -
Зима, зима, зима...
Пішов... Не залишив
Надій на чудо.
Холодне море
Ластиться до ніг.
Холодний вітер
До кісток проймає.
І що тобі
До сірих днів моїх,
Ночей самотніх,
Де тебе немає?
Ти не почуєш
Ніжності слова.
Не допоможе
Зілля, чи закляття.
З'явись, молю!
Душа - іще жива,
Моя надія,
І моє прокляття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610635
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Не баловАла осень красками.
Пришла - и с болью, и с обидами...
Вы мне сказали: "Будь ты ласковой.
А то иначе - будешь битою".
Души порывами делилась я.
Была и пылкой, и игривою.
И с наговорами - мирилась я,
Лишь вам бы оставаться - милою.
Но ваши цели - вынуть душу мне,
Загнать поглубже кол осиновый.
Лишь завыванья ветра слушаю.
Живу, и остаюсь я сильною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609647
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 05.10.2015
Приди.
Сквозную боль мою – сними.
Я столько лет ношу её оковы!
Тебя коснусь –
Перевернётся мир.
И, может, я поверю в чудо – снова.
Оденусь не в вериги – в кружева.
А лучше – заключи меня в объятья.
Шепчи
Такие нежные слова
Снимай
Такие давние заклятья…
Дай силу мне –
Опять себя любить.
Счастливой всё же быть,
А не казаться.
Но только
Ты люби меня, люби
Сейчас!
Не оставляй
Надежд на завтра!
Тот ад разбей,
Где маюсь взаперти.
Хочу успеть
Счастливою проснуться.
Чтоб перед тем,
Как навсегда уйти
Твоей души
Успела я
Коснуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610632
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Я врезаю замки, чтобы душу навек запереть,
Исцелиться от боли, не чувствуя,
не вспоминая.
Именуемый рай, без любви,
тот же ад...та же смерть,
Только жизнью рутинной,
бессмысленною называем.
Я врезаю замки, чтоб ключом...
и еще - на засов...
Резвый солнечный луч,
пусть, проснувшись,
котенком, играет.
Мы с тобою вдвоем,
на одном, где-то,
из полюсов,
Мы вдвоем, но - на разных...
волшебная флейта взывает.
Я врезаю замки, к ним диковинный ключ подберу,
За картиною спрячу,
где тени вовек не добраться.
Навсегда я от боли чудовищной душу запру,
Чтоб тебя позабыв,
наконец научиться смеяться...
19.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611244
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 05.10.2015
И снова ты весел, а я...
Всего лишь учусь, безуспешно,
Во тьме застывая кромешной,
Искать кромку небытия...
И снова ты радуешь ночь,
А я от бессилия плачу.
Решив, не читая, задачу,
Опять прогоню тебя прочь.
И снова ты, будто в бреду,
Твердишь мое имя листая,
Опавшие листья сметая...
Сожгут их однажды в саду.
02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611172
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Мне нужен дождь
Мне очень нужен дождь
Вернуться я должна, ты понимаешь
В тебе осталось всё, дыханье дрожь
Весны цветение, флюиды мая
Я отыскать должна тропинку в рожь
По бисеру пройтись на боль взвывая
Я каюсь каюсь сердце вынимая
Для тебя
Я должна вернуться
В эту осень войти в дожди
Мне бы только не оглянуться
Не рассыпать бы только
Ассоль..
Белым инеем окнами стелется
Каблучками по пульсу стучит
Безумно красивая женщина
Эта боль..Это боль? Это боль?
Кому ты была обещана?
Под чьей родилась грозой?
В золоте листьев повенчана
Хандра
По утрам
Хочу дождь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611126
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Як почуттів невипита слюда
Впаде в узгір”ях дикого Парнасу…
В мені тектимеш легко, як вода…
я – поза Часом……………..
Як візерунки дивних відчуттів
Мене вестимуть незнайомим містом…
Ти не сплетеш мені віночки слів…
я – поза Змістом………………
Коли стандартні й монотонні дні
Втискатимуть мене у рамки ГОСТів…
Як же ( до ран!) – болітимеш в мені,
Мій Камелот… одвічний
поза - Простір………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611066
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Під вербою дівча,
Тихо пісню співа,
На доріжку задивлені очі,
Скоро місяць зійде,
А чи ж милий прийде,
Чи пригорне він серце дівоче.
Ось вже й місяць зійшов,
Милий так й не прийшов,
В небі блиском світилися зорі ясні,
Нічка тепла була,
Та любов не цвіла,
Навіть зорі свій блиск зупинили тоді.
перегра
Полетіла б до хмар,
Щоб роздмухати жар ,
Щоб побачити очі кохані ,
Та вже сили нема,
Ллється пісня сумна,
Не поверне любов на світанні.
Пісня стихла в душі ,
Лиш шумлять комиші,
Закигикала чайка про волю тоді,
Співчувала вона,
Бо кінчалась весна,
Знала холод несе біль і більше журби
Перегра
Полетіла б до хмар,
Щоб роздмухати жар ,
Щоб побачити очі кохані ,
Та вже сили нема,
Ллється пісня сумна,
Не поверне любов на світанні.
Ось вже й місяць зaйшов,
Милий так й не прийшов,
В небі блиском світилися зорі ясні,
Нічка тепла була,
Та любов не цвіла,
Навіть зорі свій блиск зупинили тоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611057
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Убегаешь от счастья? Бывает..
Я тоже слепая лань.
Бегу, а куда не знаю,
Крутится колесо,
В глазах твоих замираю,
Чувствую тёплую длань.
Всё проходит годами старше
Понимаешь- не всё равно,
Грудь красива, но есть и краше
Без усилий когда темно
Пятен вовсе тогда не видно
И колышется благодать
Не обидно, уже не обидно
Можно всё в этой жизни понять
Но, принять невозможно счастье
Приходится убегать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611323
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
-Будешь?
- Не буду…
- Будешь?
- Не буду!
А то! Ведь на первое – лаптем щи,
На второе - лапша,
Ну и десерт, браток - не взыщи -
Дикая черемша.
Вот недород в огромной стране -
Пуст горшок и казан:
"...Хлеб насущный даждь нам дне....
И не введи в…пармезан!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611311
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Як мить та зустріч! ..як мить. Як спалах!
Й окремо - вічність. ...б"є страх на сполох:
хто він - твій вірний? Твій біль?! Твій голод?
Полин... цілунок... мед.. Мука-спогад:
шовковий дотик... терпке чекання...
Сліпе і спрагле тих вуст блукання.
Ковток повітря в агоній схлипах!...
ти - мій рятунок! ...баланс на рифах...
Попутній вітер. Ні, вихор! ..теплий..
Настирний. Вільний! ...все ж - мій. Нестерпно
ласкавий. Ніжний. П"янкий... до болю!
Я - лиш зітхання. Здмухни в долоню
мене ти, Вітре! В долоню рідну...
Хай ніжно милий зітре́ безслідно
торканням холод, цілунком сумнів....
Я - сильна, поки ми разом, любий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611235
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Над полем, над полем, над болем вібрує небо,
вібрує під небом зерном золотим - земля...
Ти знаєш, самотність - вона проника між ребер -
малює дорогу - й дорога веде в поля
такі золоЧЕні, аж їм ні кінця, ні краю!
А ти поміж ними - Творця недолугий клон.
І все що лишається - випустити цю зграю
крізь отвір у серці - цю зграю гірких ворон,
які вже чекають на постріл. Пора. Ворони.
Ше подих. Ше помах. Ще пензля один мазок...
Ти знаєш, самотність - це те, що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
(Вінсент посміхнувся. Вінсент натиснув гачок.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610379
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 05.10.2015
Ти повернувся, вже і не чекала.
Попав під зливу? Справді, бачу, дощ!
А я, дати сорочку? Свіжу, відіпрала
Той гнів, що на манжетах твоїх площ..
Слова які сказати, я й не знаю,
Можливо, хочеш чути ніжний тон?
Лягай, я колискову проспіваю
І в очі твої прийде дивний сон.
Я буду біля тебе поруч, буду.
Руками розведу й напій в висок
Піде низами де немає бруду,
Де небо бере в руки колосок
Прийшов, тепер душа моя на місті .
Тепер тебе нікому не віддам.
Ні горю, ні дівчині, в купі листя
Мій перший поцілунок, пополам..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609546
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Я заблудилась в городе теней.
Луна на тонкой ниточке висела...
А город был чужой. Я только с ней
По улице шагала... так несмело...
Кружили тени... и огни, огни...
То яркие, то еле различимы...
Но мне - пути не видно из-за них...
Неужто ты забыл меня, любимый?
Всё иллюзорно. Нет меня самой.
Одной - так жутко... Небосвод всё уже.
Куда идти - не знаем мы с луной,
А потому опять на месте кружим.
Я потерялась. Видела сама,
Луна, взлетев, запрыгала, как мячик
На ниточке. Вокруг сгустилась тьма.
Испуганный зайчонком сердце скачет,
Готовое прорваться - из груди,
Прыжок вселенский совершить с испуга!
Здесь нет меня. Найди меня! Найди...
Ведь мы уже не можем друг без друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609514
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Сл. Богдани Пілецької Муз. Оксани Федишин і Мирослава Ільківа
Картина англ. художника Вільяма Тернера «Ангел в сонячному світлі»
З півночі холодні дмуть вітри,
Круків злих несуть вони до нас.
Господи, врятуй нас від жури...
Вижити б у цей похмурий час!
Господи, врятуй нас від жури...
Боремось за світло у пітьмі,
Віримо - не згинути в ярмі!
Приспів:
Змилуйся, Всевишній, над людьми!
Виведи Вкраїну із пітьми!!
Мов у клітці замкнуте пташа,
Б'ється серце рідної землі.
Нації розколота душа,
Дум вінок терновий - на чолі.
Нації розколота душа...
Ненька наша зрошена слізьми.
Змилуйся, Всевишній, над людьми!
Приспів:
Змилуйся, Всевишній, над людьми!
Виведи Вкраїну із пітьми!!
Ти в руках тримаєш цілий світ,
Чуєш наші думи і слова:
Є серця, неначе диво-цвіт,
Є серця, немов бур'ян-трава.
Є серця, неначе диво-цвіт...
Боже, лиш невинних не карай!
Хай у мирі квітне рідний край!
Приспів:
Змилуйся, Всевишній, над людьми!
Виведи Вкраїну із пітьми!
Порятуй нас, Боже, від біди,
Молимось за щастя і любов.
Україну-неньку захисти,
Щоб не проливалась марно кров.
Україну-неньку захисти!
Віримо: де правда, там і Бог.
З вірою йдемо до перемог...
Приспів:
Змилуйся, Всевишній, над людьми!
Виведи Вкраїну із пітьми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609490
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Знаю....
попереду день ще один без тебе....
Такий заплаканий, вересневий!
З дощем. З росою. З похмурим небом....
От би
твій голос теплий! ...гудки...(вже звичні..)
Цей сум всесвітній! ...думки окличні...
Ревнивий сумнів. Дилема вічна...
Ближче
тебе́ у ме́не уже немає!
..бо кожним нервом я так чекаю...
Свій розриваю - твій світ впускаю...
Знаєш,
мого кохання лиш небо вище!
...банальна фраза... Потреба грішна
врости всім тілом й душею в тебе,
Небо!.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609535
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015
А я от слов твоих – поранилась,
Ты обвинил меня – так искренне.
Мы снова не совпали гранями,
И в споре – потеряли истину.
Я позабыла
За бравадою,
Что лучше
Проиграть сражение.
Что всё кончается…
Кончается…
Кончается.
И аргументы,
И терпение.
Сижу на кухне в одиночестве
И ничего меня – не радует.
Кому же оставаться хочется
Наедине – с своею правдою?
Твоё молчание
Преградою
За дверью спальни
Холодеет.
Доверье падает…
Падает…
Падает…
И разбивается,
Скудея.
Мне нужно сделать шаг – до выстрела.
До страшной точки невозврата.
Сказать себе: «Бог с нею, с истиной,
Была я тоже виновата»
Иду к тебе,
Чтобы раскаяться,
Волнуясь, маясь,
Всё же веря.
Рука всё тянется…
Тянется…
Тянется…
И ты распахиваешь
Двери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609516
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Посміхається та, яку зватимуть Ліза Мона
Ця усмішка мене повертає до світу людей
Ти торкнешся мене. Ти проникнеш до мого лона
І покотиться хвиля солодка до самих грудей
На магічних стежках не спрацьовує жодна мантра
Звідки чаша оця? І чому в ній роса солона?!
Поцілунок один… твій цілунок… і хто я – завтра?!!!
Хвиля котиться вверх... Усміхається та, що Мона
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609407
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Білий туман над озером.
Сонце – в клубочку хмар.
Квітка латаття росяна
Волею срібних чар
Ніжиться жовтим човником…
Ніби спинився час…
Верби – легеньким дотиком
Грають на хвилях вальс…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608893
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015
[img]http://file.mobilmusic.ru/4a/84/b5/935837.gif[/img]
В лёгком тумане озеро…
Ряска дрожит слегка.
Солнце – разливом розовым
Прячется в облаках.
Лилия – воду радует,
Девственна и чиста.
Время стекает праною
С Ивового куста…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608890
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015
Повіє срібний вітер і холодом по тілу
Ударить наче струмом, зачепить нерв душІ
Притупить тьмяний вогник, мене усю зітлілу
Напише він словами в забутому віршІ...
Ех вітре, друже хтивий, не рви мені ти душу
З тобою ми не пара...та й різні в нас шляхи
Твій свист у верховіттях я слухати не мушу
Не смій мене судити за здійснені гріхи...
Колючим терням серце обмотане, кривавить
Я погляд свій не смію піднести у блакить
Чим більше я пручаюсь тим більше мене ранить
І ріже в скронях болем невідворотна мить...
Ще б почекати трохи до вечора, світанку
Щоб вимолити в неба для себе чистий лист
Джерельною водою все б змити до останку
Приглушуючи вітру пронизуючий свист...
А душу все кидає по стоптаній дорозі
І там на роздоріжжі знов вибір не з легких
Розп'ятим птахом б'юся у совісній облозі
У світі душ подібних, загублених, крихких
Ех вітре, чуєш вітре!Мій друже срібнокрилий
Прийди мені на поміч, завий, збуди, дістань!
Зніми з очей оману і погляд мій незримий
Розвій у верховіттях як без вартІсну дань...
Ех вітре чуєш вітре!Ти совісно-тверезий...
Почуй мене мій вітре!...не полишай мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608832
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015
До замку підійду близько,
Та маску з очей не зніму
Босоніж іти трохи слизько
Ще гірше летіти в пітьму
Епічний будиночок зліва
Химерний стоїть на воді
Покрівля колись тут горіла
Повітря нечисте в слюді
Подихаю краплю дай вітру
Відгоміном час віднесе
В минуле далеке в палітру
Свіжішу за чашку глясе
Страхіття не бачу обличчя
Лиш лати увесь на коні
В змагання подався за кличчем
До серця мого, чом в мені?
Цей воїн цей хрест підборіддя
Жахаюсь свого ж я ім'я
Хотіла спасти батьків рід я
Хотіла щоб була сім'я
Розмріялась коси в покоси
Зрівняйся у землю ввійди
Оліями вмий ноги босі
На небо зорею зійди
Увечорі тихо гарненько
Цю маску тримай у руці
По ній тече жилами ненька
Білявка замри у муці
У муках тебе народили
У муках збираєш ти хліб
Один цвяшок в тебе забили
Три в дорозі наскільки ще літ
Невимовна вагома як жито
Мирром пахнуть твої манівці
Вина ллються покрівлю залито
В чистім озері олівці
У цім замку ніхто не живе
Під цим замком загострена битва
День у день сиві ночі веде
Душу втомлену цільна молитва
Лабіринтом до тебе йде
Жінка-львиця у жерло вулкану
Відмовся бо розум зведе
До любові любитися рано
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608778
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015
А хочеш, вернусь
Із далеких зелених доріг,
На теплі пороги розсиплю оливкові коси…
А хочеш, вкладу у конверт помаранчевий сніг…
Зворотня адреса –
твоя перламутрова Осінь…
А хочеш, прийду…
Як у гості не ходить ніхто…
І чаю тобі заварю із терпкої меліси…
Та краще – не пий!… бо забудешся, де ти… і хто…
Відчуєш мій запах –
самотності… неба… і лісу…
Бо в сутінки – вечір…
На трави любисткові – сніг…
А завтра,я знаю, в хурделиці зникнеш зовсІм ти…
А хочеш, обвиюся мохом навкруг твоїх ніг,
Прощальним цілунком
карпатської дикої німфи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608656
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Я не люблю, коли вірші задля віршів,
Як образ образ підпира, як берег води.
Коли читаєш – і не зрушиться в душі,
Не збудить серце сум чи усмішка, чи подив.
Люблю я думку, що як день, вона проста,
Як сонце гріє, чи пече, мов жар огненний.
Де біле – біле, чорне – чорне, як земля.
Буденне – свято і святкове – то буденне.
Я не люблю, перепомаджених рядків,
Як рівно й тих, котрі бувають надто плоскі.
Але ж яке вам діло до моїх смаків?
Хтось любить плід простий сільський, а хтось заморський.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608665
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Ні, я не хочу осінь зустрічати.
і про барвисті схили всоте не пиши...
О, так! - щороку варт її благословляти...
Благословляй, та в мій бік не гріши.
Бо я не хочу осінь зустрічати.
Ти кажеш тепла... а тут в душі мете...
Готуй свої особливо блискучі лати,
лиш не згори від іскор... і не клич мене.
Мені миліша самота, ніж осінь...
Не вийду – за листя серце й так болить...
Мені й у спокої не тісно зовсім,
із вікон краще видно небес блакить.
Ні, не здалась я... я втомилася до краю.
І що мені до тих банальних сліз дощу...
Тут помираю від чуття - важливе щось втрачаю...
Не клич мене... я осінь вже давно в душі ношу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608699
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Я в сад вошла прохладным утром
Упала тенью на крыльцо
И вдруг малец пальчиком чистым
Открыл легонько мне в лицо..
не майся, дева, понапрасну
ты знаешь ключ где и где дверь
я вижу очи очи ясно..
светает видишь входит зверь
в твою обитель из тумана
сотканой речью в куполах
ты холодна испей дурмана
и ты познаешь что есть страх..
любовь любовь скорее дверцы
быстрее взгляд угомони
микстурой образом из сердца
упрямься выйди прочь пойди
возьми ладонь мою попробуй
прочти до линии плеча
ты вся простужена охрипла
куда летишь ты с горяча?
бальзам бальзам тебя излечит
в утробе выживет дитя
услышь меня шепчу я речи
останься здесь живи шутя
вели сейчас же вылить слёзы
фонтаном встану у стены
в сосуде сохраню тебя и грёзы..
а он придёт испить не ту
не ту вчерашнюю надежду
не ту вчерашнюю ту боль
в цветы в цветы гляди орешник
падал один и вот два врозь
твоя рука ждёт испарения
зефиром хочет закружить
лицо твоё часть умиления
платье кустарник белых роз
плач дорогая он узнает
тебя благую в мире слёз
без фальши в башмачке хрустальном
вот так иди гляди твой мост...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608698
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
[i]«Поэзия — та же добыча радия.
В грамм добыча, в годы труды.
Изводишь единого слова ради
Тысячи тонн словесной руды».
В.Маяковский[/i]
***
Вбиваю заступ в сказані слова,
Бо лагідні торкання тут – безсилі.
Хай мова розсипається жива
Та вільна – в цій неораній місцині.
Старанно кожну грудку - розпушу.
З глибин душі джерельцями заб’ється
Струмок, яким натхнення воскрешу,
Що тягнеться прямісінько від серця.
Та життєдайна сила пробіжить
Корінням, стовбуром, охопить строфи-віти,
Мелодія симфоній забринить,
Розкриють пелюстки чудесні квіти,
Яким чи день, чи в вічності – цвісти,
Красу нести, проміння дарувати.
Якщо сади зростити хочеш ти,
То починай – із плуга, чи з лопати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608657
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601283
[i]Під впливом віршика Улянки Задарма[/i]
А вечір по хаті дИба…
Мене проковтнула риба.
Така велетенська риба…
Надулася, і мовчить…
Обклалась навкруг камінням.
Мовчати затялась вмінням.
Їй, рибі, одній комфортно,
Образи вдавати мідь.
А ти – одягнувся в шорти,
В великі рибацькі боти.
Ти тільки прийшов з роботи,
А риба собі – мовчок.
Та з сумки ти витяг торта!
І бідна маленька риба
Під впливом такого дива
Попалася на гачок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608670
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Я сама тебя придумала.
Поверила.
Незаметно - всей душою приросла.
Утлой лодочкой причалила - у берега.
И намеренно сломала два весла.
Сквозь трясину подалась
Тропой заветною,
Чтоб с тобою - дни и ночи коротать.
Но - растаял ты
Туманами рассветными...
Ни коснуться.
Ни окликнуть.
Ни обнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608417
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 22.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2015
Gruffalo (Граффало або Груффало) з однойменної британської книги 1999 року. Автор – Джулія Дональдсон, художник – Аксель Шеффлер. Книга не зразу, але стала дуже популярною у Великобританії і всьому світі, її наклади складають кілька мільйонів примірників. 2009-го року був створений анімаційний фільм.
Російською мовою книга вийшла 2005-го року у перекладі Марини Бородицької, в серії «Машинки творения» видавництва «Машины творения».
Свій "переспів переспіву" (тобто з російської) я зробила для драмгуртка одного з молодших класів одного з київських ліцеїв, коли дітки захотіли розіграти казку українською мовою.
ГРУФФАЛО
1. Гуляло лісом Мишеня, аж Лисонька біжить,
Все нюхає та дивиться, бо їсти їй кортить.
- Ой, Мишенятко бачу я! От радість, от щастить!
Тебе до себе снідати запрошую я вмить!
- Я чемно перепрошую, - Мишатко пропищав, -
Бо снідати із Груффало ще вчора обіцяв.
- А що таке це груффало? Про кого ти, малий?
- Це мій давно знайомий звір: великий, сильний, злий!
Він має зуби гострі, ще й гострі пазурі!
Зустрітися домовились ми з ним на тій горі!
Не знаю, що він зготував сьогодні до сніданку?
Мабуть, лисиць тушкованих, а ще до них сметанку.
- Сметанку, кажеш? Ой! Спішу! Не маю ні хвилинки!
Лисичка кинулася в ліс, де сосни та ялинки.
- Яка ж немудра Лиска в нас, не знає геть нічого!
Немає зовсім Груффало – я їй збрехав про нього!
2. Гуляло лісом Мишеня, аж гульк: Сова летить,
Все нюхає та дивиться, бо їсти їй кортить.
- Ой, Мишенятко бачу я! От радість, от щастить!
Тебе до себе на обід запрошую я вмить!
- Я чемно перепрошую, - Мишатко пропищав, -
Обідати я з Груффало ще вчора обіцяв.
- А що таке це груффало? Про кого ти, малий?
- Це мій давно знайомий звір: великий, сильний, злий!
Він має ноги, як стовпи, а черево, як бочка!
Зустрітися домовились ми з ним біля струмочка!
Не знаю, що він зготував сьогодні на обід?
Сову свіженьку любить він, підсмажену як слід.
- Як ти сказав, підсмажену? Ой! Як це я забула?
У мене ж справи! І Сова мерщій в дупло чкурнула!
- Яка ж немудра в нас Сова, не знає геть нічого!
Немає зовсім Груффало – я їй збрехав про нього!
3. Гуляло лісом Мишеня, Гадюка шарудить,
Все нюхає та дивиться, бо їсти їй кортить.
- Ой, Мишенятко бачу я! От радість, от щастить!
Зі мною повечеряти запрошую я вмить!
- Я чемно перепрошую, - Мишатко пропищав, -
Вечеряти я з Груффало ще вчора обіцяв.
- А що таке це груффало? Про кого ти, малий?
- Це мій давно знайомий звір: великий, сильний, злий!
У нього очі, як вогонь; язик чорніший нічки!
Зустрітись ми домовились сьогодні біля річки!
Не знаю, що він зготував сьогодні до вечері?
Він дуже любить із гадюк у соусі тюфтелі.
- Як ти сказав, у соусі? Пробач, спішу у справах!
Гадюка швидко поповзла і миттю зникла в травах.
- Яка ж немудра в нас Змія, не знає геть нічого!
Немає зовсім Груффало – я їй збрехав про нього!
Збрехав – і добре! Молодець!
Всіх налякав я – і кі…
4. - Ой! Що це? Звідки взявся тут страшенний звір великий?
Він має зуби й пазурі і вигляд зовсім дикий!
Він має ноги, як стовпи, бородавку на носі!
У лісі я таких потвор не зустрічав ще досі!
Ой, матінко! Це Груффало!
Воно мене понюффало!
- А-а-а! Їжа тут сама іде мені до рота!
От покладу тебе на хліб – і маю бутерброда!
- Мене – на хліб? Не вийде, я не боюсь, повір,
Бо я у всьому лісі є найстрашніший звір.
То ж нумо прогуляємося лісом тут і там,
І ти переконаєшся у цьому зараз сам!
- Ну, що ж, ходімо, ти – вперед, я – за тобою слідом!
Для сміху можна і пройтись мені перед обідом!
5. Неспішно йдуть вони удвох, навколо ліс шумить,
Аж чують – хтось там у траві сичить і шурхотить.
- Яка приємна зустріч! Це ж тітонька-Змія!
Давно тебе не бачив, вже навіть скучив я.
Змія сказала: - Лишенько! Боюся, просто жах!
І вмить втекла, сховалася в густих чагарниках.
- Ну, що, переконався? – герой наш пропищав!
- О, так! Я дуже вражений! – тут Груффало сказав.
-
6. Неспішно йдуть вони удвох, навколо ліс шумить,
Аж чують – хтось на дереві «пугу-пугу!» кричить.
- Яка приємна зустріч! Це ж ти, бабцю-Сова!
Давно тебе не бачив, вже навіть скучив я.
Сова сказала: - Лишенько! Боюся, просто жах!
І вмить втекла, сховалася десь у густих гілках.
- Ну, що, переконався? – герой наш пропищав!
- О, так! Я дуже вражений! – тут Груффало сказав.
-
7. Неспішно йдуть вони удвох, навколо ліс шумить,
Аж бачать – хтось у шубці рудесенькій біжить.
- Яка приємна зустріч! Це ж Лисонька моя!
Давно тебе не бачив, вже навіть скучив я.
Сказала Лиска: - Лишенько! Боюся, просто жах!
І вмить втекла, сховалася в густих чагарниках.
- Ну, що, переконався? – герой наш пропищав!
- О, так! Я дуже вражений! – тут Груффало сказав.
8. - Ну от, тепер ти бачиш, що правда тут моя!
Що звір тут найстрашніший, звичайно, – саме я!
Та я давно голодний, уже й поїсти слід.
Я Груффало з горішками замовлю на обід.
Тут заревло чудовисько: - Боюся, просто жах!
Ламаючи дерева, звір зник в густих лісах.
А наше мишенятко горішки наминає -
Хто прогулявся, апетит завжди чудовий має!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608090
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 21.09.2015
...розкажи мені казку... просила щовечора одна маленька дівчинка
- ну ...давай про трьох поросят?
- ні!
- про Кота- в Чоботях?
- ні! придумай! ...про мене!
...Сьогодні ця дівчинка вже вміє читати і сама складає казки. А тоді,особливо коли дівчинка хворіла, доводилось вигадувати і фантазувати:) ось одна з тих фантазій - безцінна, як один із спогадів...
...Одного осіннього дня Женя прокинулася дуже рано.За вікном усе плавало в білому,як молоко, тумані... Під ковдрою з фіолетовими сніговиками було тепло і затишно. Ранковий ( здається,двадцять восьмий...) сон усе ще тримав за крихітного хвостика недорахованого ввечері десятого слона...
-Ще подрімаю... - подумала Женя.Аж раптом помітила коло стільця приготовані звечора нові червоні гумові чобітки!
...За мить Женя у нових червоних гумових чобітках з кошиком у руці стояла на кухні.Тато і мама про щось тихенько розмовляли.Бабуся готувала "правильні" бутерброди ( дідусь поряд старанно слідкував за ПРАВИЛЬНОЮ товщиною кружалець ковбаси,які бабуся нарізала,щоб приготувати "правильні" бутерброди...)
-Я ГОТОВА!!! - урочисто і дзвінко промовила Женя.
-Ти підеш до лісу у піжамі?-поцікавився Тато.
Довелося зробити купу нудних речей - вмитись,почистит зуби,зняти піжаму,вдягнути светрика і штани,з"їсти кашу... Усі ходили по квартирі,носили туди-сюди кошики,одягалися,пили чай... Поки батьки та дідусь з бабусею про щось сперечалися за сніданком,Женя ще раз уважно переглянула картинки,які учора фломастером намалював їй дідусь.Так-так... Грибок у червоному капелюшку з білими крапками класти у кошик - не можна.Симпатичний грибок у білій спідничці класти у кошик - не можна.Навіть понюхати чи лизнути - не можна... Навіть близько підходити - не можна...
А ось ці руденькі цвяшки,що ростуть усі разом укупочці на пеньку,-можна... Пеньок брати не треба...
-А якщо ти побачиш ще якогось грибка,просто поклич мене,-сказав дідусь,у якого раптом чомусь перестав писати фломастер. (Зате почався футбольний матч по телевізору...)
Це було вчора. А сьогодні...
-Це нестерпно! Як довго вони збираються!-сердилась подумки Женя. Адже цього ранку- вперше у житті!- вона вирушала у ліс ЗБИРАТИ ГРИБИ...
Нарешті усі були готові до подорожі.Женіне сердечко радісно стукало і підскакувало! Їй подобалось усе,що відбувалось - і шум вокзалу,і возал,і переповнений вагон електропоїзда... І запах чогось такого незвично нового... І навіть хлопчик на лавочці навпроти,який щоразу показував Жені язика,як тільки вона дивилася на нього...
За вагонним склом швиденько пробігли високі будинки,за ними - будиночки,за ними - великі жовто-зелені поля з плямкаючими коровами...Нарешті десь на краєчку світу замерехтів кольоровим листом осінній ліс.
Женя міцно тримала маму за руку,коли вони вийшли на крихітній станції.Тут замість вокзалу стояла невеличка хатинка із зачиненим віконцем із надписом КАСА...
-Тут живе ХАБА-ЯБА?- запитала Женя,яка єдина на світі знала справжнє ім"я Баби-Яги.
-Ні,донечко,тут продають квитки.
Нарешті стежина привела мандрівників у справжній ліс.Бабуся вдягнула окуляри.Дідусь і Тато озброїлись палицями і почали уважно оглядати кущі і траву,щоразу звертаючи вбік від стежки.
-Є! Перший! - радісно крикнув Дідусь.
Незабаром і в Мами, і в Тата ,і навіть у Бабусі в кошиках були гриби.Тільки Женін маленький кошик залишався досі порожнім...
Це було сумно... Ні,це було дуже навіть образливо... Адже Женя старанно заглядала під дерева,розгортала траву... Грибів не було...
Хотілося плакати.
- Не журись,мала! Гриби вміють гарно ховатися... Давай пошукаємо разом?
-Ні! Я хочу САМА- відповіла Женя і подумала:" Ну ось я вам покажу! - звертаючись до грибів,які так вправно поховалися від неї.
Вона підхопила свого досі порожнього новенького кошика і рішуче
зробила крок в сторону хащів. Бо де ж їще,як не там - у сутінках темного лісу - могли вони поховатись ?
- Донечко,не йди далеко! - Давай покладемо в твій кошик ось цього симпатичного пана?- гукнула мама,тримаючи в руках ще одного грибка в червоній шапці.
...але Женя вже твердо вирішила знайти гриба самостійно!...і без грибка не повертатися.
Було трішки лячно,але зовсім недалеко чулися голоси батьків,та
дідуся і бабусі. Раз по раз хтось із них радісно повідомляв
- Ще один! або - Женя,агов!
Женя дзвінко відповідала "Агов" і старанно розгортала траву під кущами...
Нарешті! Нарешті вона САМА ЗНАЙШЛА першого гриба! ВІн був маленький,з гарнюсінькою коричневою шапочкою та ще й з листочком на ній.Женіне серце закалатало з радості! Вона обережно - як вчив Дідусь - дістала грибочка і опустила його в кошик. На душі було радісно! Женя вже зібралася бігти до мами,щоб похвалитися знахідкою.. Аж раптом побачила неподалік ще одного грибка - він був трошки більший. Коли і другий гриб опинився в кошику,Женя помітила й третього... Він був під великою старою похмурою ялиною зовсім недалеко - великий,міцний,з великою рудою шапкою набакир.
Женя захоплено кинулась до нього...
Наступного гриба Женя вже запихала до повнісінького кошика...
Але що це - он там... Між отими трьома високими смереками? Невже...
Гриб був просто велетенський - з добряче відро! Женя витрусила безжально усі малесенькі грибочки з кошика і опустила туди велетня...
Коли вона, наспівуючи з радості та уявляючи,як здивуються усі,нарешті вирішила бігти назад, до батьків, погляд її вихопив з темряви хащів щось цілком неймовірне!... Жені перехопило подих... Гриб був майже у Женін зріст! Женя підійшла до нього близенько,зачудовано обійшла навколо... А тоді... Тоді обійняла руками товсту білотілу ніжку гриба,намагаючись відірвати його від всіяної голками ялин та смерек землі...
Сталось неймовірне!!! ...Женя відчула як Гриб також обхопив її міцними грибячими руками... Хвилинку Женя і Гриб стояли,обійнявшись,мов після довгої розлуки родичі.Женя усе ще намагалася висмикнути Гриба,та сили виявились нерівними - Гриб схопив Женю і...кудись поніс. Жені хотілося кричати,але від страху її голос кудись зник...
Женя намагалася вщипнути Гриба за білий пружний бік,але той не звертав на дівчинку жодної уваги,а тільки швидко біг лісом. Довкола шурхотіли загрозливо гілки високих смерек і ялин,та хтось моторошно пугикав ...Стало страшно! І тільки-но Женя прийняла непросте рішення вкусити Гриба за бік,до якого був притиснутий її ніс, як раптом рух припинився.
...Женя опинилася посередині великої галявини, де колом стояли велетенські Гриби. Женя перелякано розглядала усю цю компанію,притискаючи до себе свого порожнього маленького кошика.
Гриби не менш прискіпливо розглядали Женю. Їй чомусь дуже захотілося до мами і тата.
...Десь у верховітті дерев навколо галявини зашумів холодний вітер,сіра хмара,що висіла високо вгорі,спустилася вниз і майже торкалася вершечків гриб"ячих капелюхів. Гриби,немов по сигналу,почали наспівувати якусь повільну одноманітну пісню,а з хмари дрібненько посіявся колючий дощ... Тоді сталося дивне - земля неподалік Женіних ніг немов провалилась у вир, відкрився підземний хід, деЖеня встигла помітити покриті мохом сходи. По сходах на галявину вийшов молодий і стрункий Гриб. Його вродливе обличчя було стурбоване, а на голові сяяв великий золотий капелюх. Дощ вмить припинився, гриби замовкли.
Гриб в золотому капелюхові кілька секунд розглядав Женю.
- Хочеться грибочків назбирати, правда ? - запитав він несподівано тоненьким голоском.
- Хочеться! - чесно призналася Женя.
- Я - Король Грибів. Козарик Осяйний Перший. А ти - саме та дівчинка у червоних чоботах,яка знає справжнє ім"я Баби Яги і таємне закляття проти нашого давнього ворога?...
- Я - Женя. Я не знаю заклять. Я додому хочу...Можна,я піду?
Мене мама чекає!
Тут Король-гриб хитнув головою і гігантські гриби стали довкола галявини суцільною стіною. Тоді він махнув тоненькою тендітною рукою і звідкілясь з-під землі вискочив невеличкий - розміром з дитяче відерце - Мухомор. В його руках Женя побачила рудий згорток.
Мухомор розгорнув згорток, зроблений з сухого осіннього листу і дзвінким голосом прочитав:
- Літопис Грибів. ... і з"явиться голодний Равликус Драконус на рід гриб"ячий, і подірявить він капелюхів достойних числом великим. Аж постане на галявині смуток і розбрат,чий капелюх кращий...
І буде так, допоки в дні правління короля Козарика Осяйного не з"явиться на галявині дівчинка, що матиме червоні ноги та знатиме справжнє ім"я Хаби-Яби. І проспіває у темряві закляття і піде з галявини голодний равликус Драконус ще до світанку у землі далекі, незвідані..."
- ось так! - сказав Король Козарик осяйний,намагаючись прилаштувати на свого капелюха клапоть фіолетового моху - у тому місці ,де сяяла велика діра.
- Готуйся! Сьогодні у тебе двобій з Равликом! - сказав нарешті Корольі... провалився крізь землю.
Двоє великих білих грибів одягнули на Женіну голову шолом,зроблений з шишок,на грудях та спині у неї були лати з твердих дубових листків.
- Пам"ятай: основна твоя зброя - ЗАКЛЯТТЯ! - сказав Мухомор, усе ж простягаючи Жені тонку і довгу палицю з гострим кінцем.
- Я не знаю жодних заклять! - захвилювалася дівчинка.
- Знаєш,так написано у літописі - відповів Мухомор уже звідкілясь із темряви під деревами на краю галявини.
Над лісом зійшов тоненький,мов скибочка,місяць.Женя дрімала,сидячи на великому старому пні,спершись на паличку... Адже усі її спроби втекти з галявини виявилися марними - щойно вона наближалася до краєчку,перед нею виростав гігантський гриб...
Ніч котилася небом - темна і тиха. Вітер десь міцно спав у дуплі старого дуба.
Аж раптом у тиші хруснула гілка і зашурхотіла трава. Хвиля туману повільно накочувалася на галявину... Женя розплющила очі і розгледіла ...обриси великого Равлика. Вн справді був велетенським. Велика мушля світилася примарним фіолетовим світлом, а напівпрозоре тіло зблискувало у світлі місяця жовтими іскорками. Равлик неквапливо почав оглядати галявину.
Равлик був уже зовсім близько... Женя міцніше вхопила свою паличку обома руками,хоча битися з Равликом їй зовсім не хотілося - він був такий красивий!
" Основна твоя зброя - закляття!..."- пригадала вона слова Мухомора,але нічого навіть близько схожого на закляття в голові під шоломом з шишок не спостерігалося. Равлик зупинився просто перед Женьою... Витягнув свої довгі тонкі ріжки-ниточки... І раптом Женя сама не помітила,як почала наспівувати дитячу пісеньку,яку вони нещодавно вивчили з мамою,знайшовши її - пісеньку- в одній з новеньких Женіних книжок.
Равлику- Равелику,
дам тобі киселику,
пиріжечка трішки,
стрічечку на ріжки...
Спочатку вона співала тихенько, тремтячим голоском... А коли помітила,що Равлик почав погойдуватися в такт, все голосніше...
А що діялося з Равликом! Він вихилявся у всі боки,ріжки його гойдалися вліво-вправо,закручувалися спіральками... Мушля мерехтіла іскрами усіх кольорів веселки. Коли Женя вшосте почала спочатку співати пісеньку,то почула,що хтось їй тихенько підспівує тонесеньким,як ниточка,голосочком. То співав Равлик,намагаючись якомога ширше відкривати беззубу щілинку свого рота...
Це виглядало так кумедно,що дівчинка зайшлася від сміху! Вона відкинула гостру палицю вбік і дзвінко хихотіла,аж луна котилася галявиною. Разом з нею тонесенько сміявся і Равлик.
- Я ще ніколи не чув такої Чудової Пісні! - сказав Равлик,коли вони з Женьою нарешті перестали сміятися.
- Назви мені своє ім"я,о чудовий співаючий грибочок!
- Я не грибочок,я Женя.
- Гм.. Женя... Чи ти,бува,не родичка отієї лихої Хаби Яби,що живе за сорок вісім сосон та вісімдесят сім дубів звідсіля у маленькій хатинці з надписом "Каса"?
- Ні-ні! Равлику,що ти! Я родичка своїх тата і мами,дідуся та бабусі... І я втекла від них ...по гриби... Як вони там без мене тепер?...
- Не журись! Давй ми будемо друзями і Ти навчиш мене співати свою пісеньку? Співатимемо разом - почують твої ...і знайдуться!
- Давай!
- ну ...Тоді нам треба підкріпитися. Знаєш,набридли мені оті гриб"ячі шапки, хочеться чогось такого... такого... І Равлик хитро підморгнув Жені одним оком.
- Якого?
- Ну якого-якого! Ти ж сама щойно обіцяла - пиріжечка... Киселику...
- А їх тут немає, усе це там... - зітхнула Женя.
- Де?
- Там... В дідуся, в наплічнику залишились - і киселик,і пиріжок... і навіть три цукерки " Корівка-а-а-ааа..." - несподівано для самої себе зарюмсала Женя .
- Ну-ну ... Годі.. Женя,де він - твій дідусь?
- Я не знаю... Я - по гриби... Один,другий... А третій... І - ось... - ридьма ридала
дівчинка.
- Знаєш що? Залазь мені на спину, я повезу тебе лісом... Може нам якраз і вдасться знайти твого дідуся,наплічник,киселик,пиріжечок і три цукерки "Корівка"
Женя вилізла зверху на Равликову мушлю. Мушля була ледь тепла і гладенька. Равлик поволі поповз до краю галявини. Женю легенько і приємно гойдало... Очі її злипалися.
Над лісом несміливо сірів осінній світанок і туман скочувався хмарками у яри та ями. Між дерев по густому килиму жовтого листу,голок та пожовклої трави повз великий Равлик, а на його фіолетовій мушлі,як на даху автобуса, міцно спала- скрутившись калачиком- заплакана дівчинка .
- Ось... Ось!... Ось вона! Ну нарешті!!! Дитино моя,де ж ти була? Люба,йди сюди! Я знайшов Женю! Це ж треба! Так нас налякати! Ми вже цілісіньку годину шукаємо тебе! - строгим голосом,проте радісно мругаючи очима, вигукував тато.
- Доню,ми ж домовлялися,що ти не підеш далеко і гукатимеш "Агов! "...
-Мамо! Тато! - радісно зіскочила з широкого старого пня Женя і перевернула ногою порожнього кошика. Лише один грибок лежав на денці його... Зате на коричневому капелюшку сидів крихітний равлик з фіолетовою мушлею..
- Погляньте! Моя онука таки знайшла гриба! Вся в мене вдалася! - гордо посміхнувся дідусь до бабусі,яка все ще трималася за серце.
- Ну що ж... Гриби в кошиках, Женя знайшлася!... Пора на станцію,бо прогавимо потяг! - стурбовано промовив тато,глянувши на годинника.
- Стривайте! - вигукнула Женя, - Дайте -но мені киселику і пиріжечка!
- Ой,лишенько! Зголодніла дитина - шепотіла бабуся,дістаючи з наплічника наїдки...Та може краще "правильний" бутерброд спочатку?
Але Женя вже відламала шматок пиріжка,поклала його на пеньок. Тоді поряд налила невеличку калюжку з киселика. Потім - обережно-обережно - зняла з гриб"ячого капелюшка маленького равлика і посадила на пеньок також... Тоді подумала і ...намірилася відкусити шматок цукерки " Корівка",але за хвильку передумала і поклала поряд з равликом - цілу...
Потяг рушив. Вагон рівномірно погойдувався. Женя дивилася у вікно і думала:
- А мені сподобалося збирати гриби... :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607952
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Стихає прелюдія ночі…
Маленька панно…
Ти спати не хочеш. Ти просто ідеш у ніч.
Зливаєшся з нею, бо завтра отак тюльпанно,
малиново, сонячно, трепетно, просто органно
світанки зніматимуть втому
з тендітних пліч…
Бо завтра розчинишся знову
десь посеред люду…
Мелодію ночі забудеш… забудеш!… і все…
В чиїх же руках опинилась твоя лялька Вуду
ти знати не знаєш…
тебе течія несе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607895
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Дочекаюсь, як Вихор підвіє
ту малесеньку курку рябеньку
і під серцем яєчко тепленьке
я носитиму. Ні, не розіб"ю! -
Мов води в рот набравши, терпляче
не загляну за пазуху, наче
щось священне його берегтиму
й в ніч дев"яту маленького вийму -
Волохатика і Балува́нця,
Бісеня, Чортеня - мого бранця.
Вередливе, маленьке Страшко,
йди під піч - там твій дім, молочко.
Я плекатиму ніжно, Щасливцю,
милий Капосник, мій Годованцю.
Бешкетуй! Грюкай вікнами! Грайся!..
...лиш не йди, взявши нишком ти щастя...
Буду тво́ю прихильність шукати
і Домасю твою шанувати.
Ми вогонь той живий збережемо
і ладненько гуртом заживемо:
ти із Домцею, Чур гордовитий,
Доля й Рід наш, здоров"ям налитий.
..лиш сусідам ти заздрим не дайся!
Що слабо́ собі виносить щастя?!
Так, у пазусі тре, губи зводить -
з яйка вже Бісеня верховодить...
Але ж скільки від нього добра!
...коли є в серці крапля тепла....
////////////////////////////////////////
[i]*за народним повір"ям Домовичка можна виростити, якщо знайти маленьке чорне яйце від рябої курки, підвіяної Вихором та носити його не підглядаючи і не розмовляючи дев"ять діб за пазухою.
*Домовик - оберіг родинного вогнища, затишку, добробуту...і великий бешкетник, якщо не знайти до нього правильного підходу))
*іноді Домовик приводить собі під піч дружину - Домцю, у добрих справах їм допомагають добрий дух Чур та Берегиня (Доля)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607893
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015
[i]Гарна пава пером, а жінка норовом.Так каже
українське прислів’я… Як нікому годиться воно
амазонкам – жіночому племені, що населяло
колись південь України та дошкуляло всім,
хто посягав на їхню честь і свободу… …
І не тільки…
Дивіться...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#d60fbb"]Жінки повік над нами брали гору –
Чи в сяйві днин, чи то в глухій пітьмі.
І норову того… ні в світ не зборем,
Які б контрміри не приймали ми.
У ті далекі доби історичні
Хто боронив від зайдів-ворогів?
Жінки…. Такі сміливі і незвичні!
Від внутрішніх – тим більше, поготів…
А нині?.. В дні до прикрощів осінні
Хто захистить від цінови́х навал,
Що вже стоять в необігрітих сінях?
Зупинить хто той гривневий обвал?
Ви дбаєте лиш про свої палати ,
В душі у вас – ні крихітки Хреста!
На пенсії ж худі і нульові зарплати
Впаде у голод люд ще… до поста!
Та буде й Вам, владці́ мої пихаті,
Що взули, нас, бурлак, у постоли,
Лиш по одній, але по вірній хаті,
Куди би ви безрадісно пішли!..
В пригоді стануть нові амазонки –
Бабу́сі, що на зуб – вже ні гроша:
Візьмуть за те, що й не чекали: зойки –
І – з бебехів полишать... “ні шиша”!
…Нема чого підказувать “дівчатам”,
Самі вже знають, як і що робить...
Ті амазонки, хоч старі, завзяті,
Бо знають, як й куди дошкульніш бить.
І будуть боси голосом писклявим
Волати в світ фатальний той вердикт…
Робить із губ вже годі вам халяви,
Брехливі… пси і спікер Венедикт*.[/color][/b]
19.09.2015
________
*) За визначенням 95-ого кварталу,
той, що й прізвища свого не поміняв.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607794
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Балансируя
Между дырами –
В одной – бесконечное одиночество
без,
В другой – бесконечное одиночество
с…
Молчи…
Понимая, что жизни в обрез,
А ее – настоящей – так хочется…
Тсс-с-с-с..
Мы никому не скажем про это...
Про черные-черные дыры…
Зачем?
Ведь любой обитатель планеты –
Разумный такой обыватель планеты,
Смотрясь в зеркала сортиров,
Несомненно, испытывал нечто похожее –
Одиночество иглокожее
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607829
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Зачаровано... Тривожно... Мов в гіпнозі
я до Тебе йду.... І ось уже не в змозі
опиратись Силі Зваби ні на мить!
Бо Вогнем жертовним знову так горить:
і душа, і тіло, й розум.... Ну ж бо - спіть!
Піддавайтесь! Віддавайтесь так безвільно,
думи, мріям цим блаженним.... Божевільним!
Хай полонять світ беззбройний до останку!
Хай із панни роблять чемну полонянку...
...Ти ж горіла ними, вільна бранко?!....
І на атоми.... клітинки... суть основ
розчиняє Всесвіт ця жага-любов
у Вогні священнім в діамант сплавляє
те, що ділить в два, безмежно розділяє...
.........................................................
...Як межа безумств нас гарно оправляє!....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607890
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Хвилина за північ…
Ти вже не рахуєш дати…
Він просто прийшов… бо давно вже хотів прийти…
...і раптом спинились знайомі всі циферблати.
...і раптом згоріли
без винятку всі світи.
І ти вже – не ти…
Бо у тебе імен – безмежно!
Де смуток й бажання станцюють якийсь вертеп.
А півні співатимуть вранці… і так бентежно…
Ти також із них,
героїня чужих вендет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607734
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Тихий блюз, уютный вечер и сандал
Одурманивал, зазывно завлекая,
Ты давным - давно мне сниться перестал,
Даже в снах тебя я молча избегаю.
Ты украдкой мочку ушка теребил,
Захватив так нежно пленницу губами.
И на счастье сколько раз бокалы бил...
Столько счастья не отмеряно богами.
Пробиралась непослушная рука
Шаловливая, как ласковая кошка.
То спокойна, то настойчиво-дерзка,
Не дыша дрожала...нет!..да пусть...немножко...
И сгорая, выпивали день и ночь,
Разливая страсть безудержно-игриво,
Ты был чей-то сын, а я чужая дочь,
И венчальный блюз звучал неторопливо...
Моросящий дождь затих и выпал снег,
Время шло, сменило блюз на страсть фламенко,
А кораблик из бумаги на ковчег,
Золотистого котенка - на шатенку...
17.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607546
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Витирати пам"ять похвилинно -
є чудова кнопка"делете".
Крихітко з розбитими колінами,
Ну, давай! Зроби ці вікна стінами -
хай ні друг, ні ворог не пройде.
Не пролізе спогад, не проклюнеться,
не пропхає голови тарган.
А оці Печаль, Надію, Вулицю,
Осінь з епізодами Кустуріци,
наливай у душу і стакан.
Бо прощатись - не навчитись,серденько.
(...Де ти... Де ти... Де ти... Де ле те...)
Закопай в саду свого ведмедика -
мо" колись ведмедем проросте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607543
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 19.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FVqkSt0bqIE[/youtube]
[i][color="#050c36"]Ніченька - ворона темнопера,
Дочекавшись терпеливо сме́рку,
Зорями засі́яла озера...
Небеса - немов душі́ люстерко.
Сич розрізав миттю тишу криком,
Шелеснуло щось у лісі. Лячно!
Темрява - страховисько безлике-
Поглина дерева необачні.
Вітру таємничо-рвійний подих
Колихає постаті розмиті.
Золото хтось ки́дає у во́ди,
Сипле перла з вічної блакиті.
Ніч на осоці́ "Ноктюрн" Шопена
Виграє майстерно, як музи́ка.
Я, почувши со́ло незбагненне,
Сторопіла, ніби без"язика.
Хто це причаївся за спиною?-
Неземна приваблива білявка...
Слухає мелодію зі мною
Лісова красуня диво-Мавка.
------------------------------------------------------------------------
[color="#050c36"][/i]
НОКТЮРН (фр. nocture - нічний) - лірична наспівна мелодична п’єса, зміст якої пов’язаний з художніми образами ночі. Зразки Н. - в творчості В.А.Моцарта, Й.Гайдна, Ф.Шопена, Р.Шумана, М.Лисенка, М.Глінки, К.Дебюссі, П.Чайковського та інших.
ЛЮСТЕ́РКО, а, с., діал. Дзеркальце (у 1 знач.). Ой венгерко, венгерко, венгерко! Позич мені люстерко, люстерко (Укр. нар. пісня)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607755
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Примарна тонесенька ниточка -
твій голос крізь простір плиткий
такий тепло-рідний, м"який...
Моя рятівна соломиночка
крізь час цей до болю в"язкий!
Вхоплюся за нього надсадно!
Вросту всім єством! Розчинюсь...
У нотках п"янких утоплюсь,
що ніжно баюкають й владно...
Розлук цих я більш не боюсь!
Хоч світ метушливо-відносний
із гамором днів й суєти
нам вирок уперто виносить
та, зрештою, щастя приносить:
так ніжно "люблю" шепнеш ти..
І спиниться мить... зникне всесвіт....
Зітруться всі сумніви й біль!
Крізь відстань знайде пристрасть ціль -
до тебе торкнуся нарешті!!!
...Хоч голосом.... хоч.. мимовіль.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607227
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015
У чорноліссі загубивши слід,
Втрачаєш страх кривавого \"було\"...
Підеш однаково колись під лід,
Якщо вже совість снігом замело.
Плете павук прозору сіть міцну,
Прикрасивши солодким \"доторкнись\".
Ще зовсім не прокинувшись зі сну,
Упасти в прірву можеш,схаменись.
Десь демонічний виграє оркестр,
На нитку душі ниже Сатана,
Тримайся, біля серця срібний хрест,
Молись же ревно, бо душа одна.
У чорноліссі ніч на вітті крон,
Скидає павутинно-сірий плащ.
Світає...сходить день посісти трон,
Незрячих вирвавши з пекельних пащ.
01.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606931
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 16.09.2015
[i]По мотивам стихотворения Агидель«Чего ты желаешь?»[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605992
А если вдруг вспомнишь,
Что я без святого огня
Блуждаю в потёмках за гранью волшебного круга
И тени неясные в бездну с собою манят,
А я… мне нельзя – за черту…
Я всего лишь – подруга…
Не дай мне – остыть!
Позови меня – издалека!
Здесь в белом тумане мне шепчет холодная вьюга,
Что женская доля всегда так полынно-горька…
И даже я здесь упаду…
…Ты не выйдешь из круга…
Я вьюге – не верю!
Я верю – тебе я нужна.
Ты радужный шарф захватил, чтоб укрыть мои плечи…
Тогда объясни, если можешь… Какого рожна
Ты медлишь?
Любимый, ты выйдешь навстречу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606996
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 15.09.2015
И вдруг нахлынет
Такая тоской – тоска…
И вдруг в лесу закричит одинокий ворон…
И ты поймешь, как пустыня моя близка…
В мой странный дом прокрадешься последним вором…
Как светел берег,
Светящийся там, вдали…
Как близок он в освещенье цветного грота…
Нет, я не стану считать твои корабли,
Уйду на дно, твоего опасаясь флота…
Укроют волны,
Что небу не исцелить…
Уйду на дно… отбелить не успею флаги…
И там, на дне, ты поймешь, как хочу я пить,
И мне нальешь из своей исхудалой фляги…
И те пути,
Что в пучину меня вели,
Одной волною твою потревожат заводь…
И ты захочешь вернуть свои корабли
В солнечный порт… в уже недоступную гавань…
Но флот – утерян…
Весь, до последней доски…
А мы – так пьяны… бездомны… неизлечимы…
……………………………………………………………………………..
Вошедший в мой терем, испей от моей тоски…
Покуда молчат так любившие нас Херувимы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606660
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 15.09.2015
[img]http://cs621631.vk.me/v621631433/43d5b/NEynCHKBTwg.jpg[/img] [img]http://cs540107.vk.me/c7003/v7003382/d813/_CfcgyQ8LEo.jpg[/img] [img]http://cs540105.vk.me/c7002/v7002312/41ea/P_2i2DasZ5M.jpg[/img]
Озеро зранку,
неначе
під плівкою скла –
анішелесть!
Навіть верби
застигли замріяно…
Бійся тієї,
в котрої
бурштинна смола
переливається
під шовковистими
віями.
Бійся данайки,
що тихо приносить
дари
і зазирає у вічі
невинно, з довірою…
Попелом вітер
розвіє
палкі кольори,
пригорщі золота
ляжуть під ноги
офірою.
Закружеляє,
завихрить думки
листовій,
потім
усе позбирає
і викладе стосами…
Бійся тієї,
в котрої сміються
з-під вій
теплі зіниці
і жалять
пекучими осами.
Знаєш,
вона обережна,
як мудра змія,
порухом жодним
сум’яття свого
не виказує…
Бійся тієї,
що знає тебе
на ім’я,
входить
улесливо в дім
і виходить з образою.
Бійся князівни
в розшитій листками
парчі,
сонця,
що в косах її
мерехтить діадемою –
так,
як боїшся любові
у власній душі,
світлої,
справжньої,
та, попри все, –
невзаємної.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606542
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 15.09.2015
А ведьмой, ведьмой проще в мире слыть,
чем паенькой, до первого свидания
ведьму не просто трудно пригласить,
она не стерпит лжи и оправданий
не нужно, ни сегодня и сейчас,
дожди размоют знаки, на дороге
смоют обличие и в профиль и анфас
вы человеки, да, но, вы,- не боги.
А с ведьмой, с ведьмой проще говорить,
о счастье о любви и на пороге
вам легче с Достоевским быть, не быть?!
и голова седа и в теле ноги
в тепле, в уюте с ведьмой можно жить,
не зная ничего дарить букеты
Авророй можно плыть и так любить
единственную ведьмочку на свете..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606275
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 14.09.2015
… бо знову – Осінь…
Красуня з червоним бантом.
Криваво – владна, в усьому, аж до дрібниць.
Яким безмежним, пустельно - скляним гігантом
відлунює сіре небо
її дзвіниць.
Прощайся, сонце!
Прощайся… палають клени.
Вітри осінні розвіють мої жалі.
(не бійся, сонце, не бійся тепер за мене...
Цілуй же… трава травою,
земля землі…)
То владна панна…
Усе – за її наказом.
Зотліє листя, впаде до холодних ніг.
Я знаю, сонце, ми зможемо бути разом,
за тим порогом,
де зникне вчорашній сніг.
За тим порогом…
Відверто, відкрито… де ми?!
До тебе півкроку… півсвіту (лиш мінус - плюс)
Усе за її наказом... палають клени!
Танцюй же, сонце,
( востаннє! ) кривавий блюз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605512
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Нереальность случайных встреч…
Связи – странная ирреальность…
Притяжение сильных плеч
И касания рук – случайность…
Нежность, выпитая до дна, -
Ожиданья твоих объятий…
Обжигающая волна
И по телу – от губ печати.
05.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605351
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Осталось две свечи.. А завтра утро
зажжет искрой румянец на щеке
напишет песнь ответит перламутром
пройдётся и увидишь на реке
две уточки.. на грудках оперенье
капли смахнёт и крылья крылья ввысь
подумаешь природа озаренье
ещё быть может промелькнёт и мысль
две парочки.. все заняты скамейки
на первой старичок и чья-то трость
а на второй будильник в телогрейке
девчоночка влюблённая и гость
теряется слова глотает звонко
стихи читает ..Пушкин, невпопад)
пройтись хочу, сейчас хочу к аллейке
где каждый листик мне безумно рад..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605340
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Наконец-то пришла.. Нагулялась!
Губы в ссадинах, пальцы в крови
Силуэт вот и всё что осталось!
Голодна холодна на мели...
Твой кораблик бумажный,-записка
Я вздыхала лила каждый день
Слёзы памяти, правда,- не близко
Благодарна, вернулась не лень
Завтра снова уйдёшь, в чистой маске
На сегодня на ночь, я твоя
Тебе так же как мне, сколько ласки
Я сожгу этот листик, огня
Не хватает тепла нету краски
И мой волос волною белит
Выпей дрянь эту брось иди в пляске
До утра звёздный путь исцелит
Исцелит твоё тело больное
Кислородом наполнит твой рот
Ночь длинна когда рядом с тобою
Не ночует никто иль.. не тот..
Ты не та ты вернулась другая
Ветер воет под сеткой вуаль
Отогрею прижмусь поцелую
Мой дружочек.. Моя.. Печаль..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605326
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Я под зелёным палантином
Иду, как парусник под галсом.
В моей неприбранной квартире
Мир слишком узок мне казался…
Здесь туч нависшие громады.
Багровость грозная заката
Как жирным росчерком помады,
В твой мир направленным куда-то…
Сквозь кАпель серую вуальность,
Сквозь туч сереющую вату,
Я проявляю ирреальность
На стёклах, чуть продолговатых…
А те нелепые химеры,
Нас преломившие с тобою,
Уже подкручивают сферы,
Уже подлаживают крОи
Сквозного времени-пространства,
Где я в изломах и скольженьях
Почти на грани постоянства
Твои рисую отраженья…
05.09.2015 20.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605099
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Ты придёшь.
Моих сфер коснёшься
Плотно замкнутых - тонкой тростью.
Что в незримом огне - горела,
Что к мольфарам ходила в гости,
По неведомым горным тропам.
Из забвений налёт - снимала.
Зажигала на пнях замшелых
Краски яркого карнавала,
Зазывая с собой в трясину
Огоньков неземных, дурмана,
И такую давала силу,
Что нам воздуха было мало!!!
Озари же - прикосновеньем,
Без свечения жить - не в силах...
Лишь ускорь ты - моё спасенье.
Отвори мою душу, милый!
05.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605285
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 09.09.2015
...А Час все крізь мене.. повз мене.. й у Вічність -
все далі
біжить.... Розтікається. ...Глушить!.. Та все ж
(лиш на мить)
впускає нас за горизонт, випрямляє
спіралі,
що Доля закручує, сліпо роздмухавши
хіть.
І ми не прогавимо шанс, що лиш раз
на століття
(бо раз на Віки кохання буває
ТАКЕ!), -
ми пристрасть приборкаєм й ніжно у ду́ші
відкриті
вкладемо так бережно подих... ..Озветься
Вогнем!
І буде палати Життям серед Хаосу
Ватра,
розпалена чистим і щирим поривом
двох Мрій!...
..Сьогодні: на двох - одна Вічність..А завтра?
...що ж, завтра -
Любов"ю зігрітий приймай свій із світом
двобій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604774
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015
А сонце ішло у пекло…
І далі… далі…
За лінію смутку… за межі усіх бажань…
Ти чуєш, сідає сонце… зніми сандалі…
Сандалі завжди знімають
у час смеркань.
Цілуй же… сідає сонце…
Воно – зелене.
Цілуй же!.. у синіх травах земних стежок.
А завтра… знаю, ти легко пройдеш крізь мене…
Просієш мене крізь пальці…
………бо я …………пісок…………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604672
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Поет без осені,- ніякий не поет..
І краля ця без нього,- ну, не краля..
А вдвох вони справжнісінький дует..
Вона до нього,- Сонце, а він,- Ляля..
Душа і тіло тягнуться кудись.
Бредуть обоє разом кличуть вірші.
Вона присяде, кішку вгледить,- Брись!
Відразу, хіба я за неї гірший?
Тіло й душа як було там, колись.
Когось на крихту менше, когось більше.
Він відпускає мовчки,- Повернись!
До ранку в сквер, від того їй ще гірше .
Поет без осені,- без лісу дика рись..
Осінь із ним,- словесна, сріблом глибша..
У позолоті вересень спустивсь..
Душа і тіло у єдинстві ліпша..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604554
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Тремтить твій подих - в нім п"янка
мелодія.
Вуста до вуст - народить ніч
історію.
У наших дотиках - легка
симфонія.
Знайду на дні бездонних віч
гармонію.
Заплющ повіки - слухай ритм
предвічний.
Удари серця в такт зітхань
закличних.
Я заведу нас в лабіринт
тантричний.
Відчуй межу - душі ту грань
магічну.
Життя цей танець розпочнемо
вічний
поміж прадавніх берегів
ми річки.*
Один в одно́му віднайдемо
Всесвіт....
Зірви ж безсмертя у богів -
Гори́-цвіт!
...........................
[i]*згідно філософії древніх індусів, процес тантричного кохання - це "танець життя на березі дуже давньої річки"))))[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604241
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 05.09.2015
я тебя выкуплю,
завтра
вчера
ночь
утро
сумерки
в платьице белом
вновь превратится
в изгибе пера
я обниму тебя
взглядом от Керолл
обойду переулки
и там у двора
ключ поверну и..
исчезну тем сквером
обернусь ненадолго
окликну пора
пыльцой нарядиться
золотом
телом
потянуться к окраине
там где гора
с трубочки пьёт
лунный сок
обалдело
тащится
вьётся
рекою волнит
волос Амура
белесый гранит
я тебя выкуплю
завтра
вчера
омут
палач
старичок
детвора
осень
клин клином
журавль
мишура
мелом мелом
третье сентября..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603831
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
Где-то на тайных
Подмостках моей души
Спит тридесятым сном изумрудный город…
Я иногда воскрешаю его в тиши…
Город в пространстве замер… не стар… не молод…
Где-то за солнечной гранью
Семи небес
Тают лучи звезды моей самой первой…
Ты говоришь мне о силе земных чудес,
Город семи небес мне щекочет нервы…
Город, которого, вовсе,
Возможно, нет…
Город завис вне времени и пространства…
Ты же рисуешь мне все имена планет…
Зная, не назову ни одну – константой…
Зная, за мною всех звезд
Лучезарный свет,
Тех, что горят, и тех, что давно остыли…
В губы целуешь так страстно… (- Останься! Эльф…)
Я - разноцветный фантом космической пыли…
Ко мне - тридевятым валом –
Не уходи!…
Мне - бесконечных странствий безумный голод…
Ты прижимаешь меня к своей теплой груди,
Зная… что я - вернусь - в этот странный город…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603555
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015
Та я сьогодні мабуть не засну:
Зустріла в небі синьому лелеку,
Що кликала мене в свою весну,
У свої мрії,в сни свої-далеко...
А там вслухалась у її пісні,
Що вабили неначе оксамити.
Забула тугу,дні свої сумні,
Вдихала щастя та хотіла жити.
І засинала у своїх думках,
Немов дитя,що приспане в колисці,
Теплом лелечим у своїх руках
Рум'ян торкала на своїм обличчі.
Та й забувалась у відлунні сну,
У мареві своїх пісень-чаклунок,
В лелечім леті віднайшла весну,
Де випивала щастя свого трунок.
Та я сьогодні мабуть не засну:
В польоті птахи знов розправлю крила,
Лелечим розмахом вдихну весну,
Неначе пісню,що так серцю мила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603387
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
натирають міські асфальти
до блиску машинам шини,
мов полотня́ні за́прані рушники –
натирають до блиску чашки́-миски́
міські асфальти –
ревні прихильники гладенької чистоти –
мають багато роботи:
усім без розбору звання і чину
машинам
полірують-стирають шини…
шурхотять безугавно
сірих асфальтів за́прані рушники,
снують спритні авті́вки,
як розмаїті жучки –
легкі і проворні:
під сонцем і ліхтарями
лисніють боками,
наче полив`яні глечики –
сині, жовті, зелені, чорні,
плавно-обтічні,
ніби надсмоктані трохи льодя́ники…
котрі ж із них
дісталися відпочинку –
шикуються у рядки,
як на ми́сники
широкогорлі гле́ки…
попритулялися,
як на шнурку ластівки́ –
у темних порожніх салонах
волошко́ві пульсують во́гники:
із висоти вікна здається,
що пульсують живі серця
і ніби усім їм
щось одна́ково-гарне сниться…
31.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603362
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 01.09.2015
Ну от і все.
Весільні калачі
зачерствіли… і вже немає страху.
Палає осінь в мене на плечі…
Я відпускаю
свою білу птаху…
Не треба сліз…
Хай відлетить вночі
під погляди розгублено - відверті.
Палає осінь в мене на плечі…
Не треба смутку…
там – немає смерті…
Ну от і все…
Згортається буденність…
(сьогодні... тут... прощається вона…)
А до моєї зірки – незбагненність…
А до моєї зірки……….
………………… глибина…………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603354
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 01.09.2015
Торкатись....
словом звіддаля.
У ласку голос тонувати.
Відтінки смутку малювати
в короткім віддиху: "Твоя..."
Всміхатись
відгуку: "Моя!"
і ніжним мрії переливам,
що теплим шелестом мрійливо
сріблили тишу серед дня...
В тон ночі
нашої. П"янкої...
Ой, леле, марю знов тобою!
Й посеред снів пустих раптово
відлунням пристрасті терпкої...
Ті очі.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603116
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Прилинь до мене, Музо, з поміж хмар,
і барвами змалюй пожухлі будні.
Розвій по вітру всі думки марудні,
в долонях принеси безцінний дар.
Прилинь до мене, Діво, з поміж хмар...
Тебе чекаю, мов з небес дощу,
в часи посухи, що бентежить душу.
Тебе, пір'їну, й подихом не зрушу,
із радістю у серденько впущу,
бо так чекаю, мов з небес дощу.
Врятуй мене, чаклунко з дивних снів,
дозволь своїм єством тебе відчути,
і скинути із рук обридлі пути,
позбутись сірих дум і зайвих слів.
Врятуй мене, красуне з дивних снів...
Торкнись плеча, лебідко осяйна,
щоб я прозріла серцем і думками,
і гаптувала римами-нитками
вірші новонароджені сповна.
Торкнись плеча, царівно осяйна...
Бо що без тебе цей примарний світ?
І хто без тебе я у світі цьому?
Без прихистку приблуда, і без дому;
обпечений на сонці пустоцвіт.
Пустий без тебе цей примарний світ.
Прилинь до мене, Музо, з поміж хмар...
29.08.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602941
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Я устала…
В бездорожности, в невозможности – спастись…
Приоткрой меня – немножечко,
Чтоб тревогу – отпустить.
Приближённым будь, приблИженным…
Пригуби, приобними,
Прикоснись
Приятным
Призраком…
Сплин-уныние сними
С плеч, под грузом дней опущенных…
Заколдуй, заворожи,
В днях, что нам судьбой
Отпущены
Слово нежное скажи,
Чтобы айсберги растаяли,
Что храню я в глубине…
Чтоб оставила печали я
В рюмке с горькою
На дне…
До краёв налей, в молчании.
Водка душу обожжет…
Перельётся ожидание
В губы, мягкие, как шёлк,
Руки жаркие потянутся,
Жар желанья задрожит,
В тесной комнате останутся
Лишь холодными – ножи,
Да бутылка недопитая,
Воздух свежий из окна…
Я, тобой сейчас – открытая -
Буду страстью – спасенА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602623
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015
Крап. Крапельки дощу
Сіро-мряку в’ють,
В шибку б’ють крильми.
Крап. Дереву, кущу
Прохолодь несуть
Із небес хмільних.
Крап. Кола на воді
Дзьобом пише дощ,
Бісики з брови.
Крап. Білі лебеді
Гріють Черемош
Пір’ям пуховим.
Крап. Звук кладе Шопен
В музику дощу.
Я її ловлю.
Крап. Падає ромен
В руки споришу
На слова «люблю».
Крап. Ніжно розім’яв
Дощик у брилі
Жовтий луг і лан.
Крап. Все, що мав, віддав,
Спеченій землі
І пішов в туман.
(Мені це співалося, коли писалося :) )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602163
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 27.08.2015
«Тільки ми з тобою розуміємо,
що немає ні народження, ні смерті...»
(Чжуан Цзи)
Мандрував якось вчитель Чжуан Чжоу
У царство Чу далеке і замріяне:
Край прозорих рік і високих гір,
Край високих бамбуків і стрімких скель,
Край таємниць і буття непередбачуваного.
І долаючи черговий перевал (понад хмарами)
Він побачив біля дороги череп:
Відбілений сонцем, відшліфований вітром.
І торкнувшись черепа своїм посохом
Звернувся до нього словами і запитаннями:
- Що довело тебе до цього, вчителю?
Чи життя необачне й шалене?
Чи сокира гостра та плаха пошерхла,
Коли служив ти переможеному царству?
Чи погані вчинки твої,
Що осоромили тебе і родаків твоїх?
Чи голод злий, що спустошував Піднебесну? –
І запитавши це вчитель Чжуан Чжоу
Ліг спати поклавши череп собі під голову.
І в сон Чжуан Чжоу кольоровий
Строкатий і химерний
Завітав запрошений череп
І в сні таке йому мовив:
- Ти говорив безглуздя,
Як марнослівний базікало,
У твоїх слова тягар людини живої.
Після смерті таких тягарів немає.
Хочеш послухати мертвого?
- Так! – Чжун Цзи промовив.
- Для мертвого не існує
Ні царів, ні князів, ні рабів, ні слуг,
Немає для нього ні весни, ні осені.
Спокійно він слідує разом з Всесвітом
За космічними циклами.
Щастя такого немає навіть ван,
Що обличчям до півдня звернений.
Не повірив йому Чжуан Чжоу:
- А хочеш попрощу я Доль Володаря
Повернути тебе до життя,
Повернути тобі плоть і кров,
Повернути тобі родину,
Сусідів, братів і друзів?
Череп подивився на нього
Пустими зіницями:
- Хто ж побажає змінити
Щастя і спокій вічний
На страждання людські?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602093
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 26.08.2015
За ніччю день…
За смутком – ніч… моє…
Усе –моє!... тому – нехай смеркає!..
Червоний диск над містом вже встає…
Я балансую –
на межі у зграї…
За смутком – ніч…
Вдоволений круп' є
тасує карти… гратимеш – не бійся!..
Червоний диск із річок воду п'є.
Бери… тримай… лови! -
то повний місяць.
До ніг вино
розлиється хмільне…
Сьогодні я азартна і свавільна!
Червоний диск на груди світло ллє…
Ти думаєш,
я справді божевільна?
За ніччю - день...
За смутком ніч... пора...
Ти чуєш кроки ночі ідеальні?…
І поміж нами - лиш єдина гра...
І поміж нас –
лише столи ігральні…
І поміж нас-
в усіх відтінках беж
вже новий день приречено палає…
Куди – ведеш? куди мене – ведеш?!
Усе – моє… усе!..
………..пече……… світає……………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601448
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Соняхів поле як жовтеє море,
У небі світилась вечірня зоря,
Полем пройшлося болючеє горе,
Скосило його,мов той сон звіздар'я!
Скосило-упав,стікаючи кров'ю,
У соняхів полі,мов згасла зоря,
Дивився у небо,та згадував долю,
Чекала кохана й дитина мала!
Дружина тремтіла,співала синочку,
Дзвонила коханому-хвиля одна,
А кров малювала його білу сорочку,
Майнула у роздумах думка сумна!
Він чув ніжний голос коханої свої,
Синочку розказував казку свою,
Не смій заспівати,дружино,сумної,
За сина до Бога молитву молю.
Уранці знайшли закровавлене тіло,
Де ранену душу той сонях приспав,
У грудях пекло,від осколків боліло,
Та казка й синочок його врятував...
Прочитала на ФБ історію пораненого воїна,який стікав кров'ю,та по телефону розказував маленькому синочку казочку,вразило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601381
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Історія із сусіднього життя...
Сльози, мов дощ, застилають повіки,
Спогади в серці посіли навіки,
Як у мої задивлявся ти очі,
Якими палкими були наші ночі,
Як цілував, як горнувся до мене,
Які почуття незбагненно-шалені.
Промайнули роки - нічого немає,
Чомусь у житті все так швидко минає?
Життя розставляє на долі крапки,
Стирають кохання безжальні роки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601377
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 23.08.2015
І небом - отим високим,
і небом - аго-о-о-в! - бездонним,
опівдні пливла поволі
така велетенська риба,
що навіть всерйоз голодним,
голодним - авжеж - нівроку -
хотілося накришити
тій рибі у небі хліба.
Шматочок якоїсь булки
в глибоку небесну прірву,
або велетенську вудку
закинути так - найвище...
Даремно писать про муку
звичайний "любовний лівер",
ним напхані всі ефіри,
тому я пишу - про рибу.
Мовчу- і пишу про рибу
що небом отим - бездонним,
що небом - таким глибоким
опівдні пливла поволі.
А ти був десь так далеко.
А ти був десь так далеко.
А ти - БУВ.
Десь. Так далеко.
Мене проковтнула
риба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601283
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015
И вовсе не нужна тебе душа.
Материи так много в магазинах.
Какие тонкости! Касаясь не спеша
Иду и ключ дрожит от лимузина
безформенная птица багажа
не держится, взрывается как мина
в глазах огонь, боль, память, анаша,
крест на груди надломлена картина.
Голуби голуби голуби!..
Белые сизые стая!..
Куда вы летите милые?
Подальше от этого рая?
Рай на земле..
Кто-то сеет, а кто-то скорбит
у окошка,
а я не грущу,- я осталась,
на груди твоей розочкой-брошкой
к лицу твоему это пламя
с губами сливается с кожей
лепестки на друг дружку так схожи
и вовсе не нужна им душа
когда ты идёшь не спеша
касаешься нежно и в ложе
кладёшь этот пёстрый фрак
и до утра красный мак
цветёт и поля краем дрожи
несутся как островки
к морю и крутятся ножны
просыпаються мотыльки
Психея в руках,- это знак
Безумие! Осень! Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601281
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Ми вкотре зустрічаємося потай від усіх...
Дорослі у відряжденні: ночуємо удвох!
Сьогодні знов лунатиме дзвінкий солодкий сміх
У затишній оселі, що прийня́ла нас обох.
Самі. Вечірнє сонце ледь трапляє до вікна,
Промінням помаранчевим сковзаючи униз.
Ніяковість між нами з кожним дотиком мина,
А наші почуття сягають стану щирих сліз...
Її стрункий животик пахне теплим молоком,
В Її обіймах лагідних миліше ніж в раю!
Бажання фонтанує й розливається струмком...
Нікому не віддам кохану дівчинку мою!
Коротка літня ніч голубить стомлені тіла,
Та ми із Нею вкотре до світання не спимо —
Даруєм одна о́дній частку справжнього тепла
Й цілуємося так, неначе завтра помремо...
• 21.08.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601259
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Від бурі не здригався -
її завжди ловив!
Лиш кінчиками пальців
громами виводив
мелодії тривожні.
..Як блискавок стики́
торкалися так пружно
до теплої руки -
всміхався лиш очима -
не знав, що значить страх!
Могутніми плечима
тримав стихій розмах.
То злий, то добрий. Вірив,
що може геть усе.
Хвороби, болі, війни -
було таке пусте -
міг вмить він відвернути
біду словами! Вмів
на відстані відчути
й приборкати весь гнів!
І підкорити вітер!
Й збудити серця жар!
Скорити волю світу!
Впізнати щирий дар!....
...Не відав лиш людського
земного почуття:
в кохання засторога
смертельна (знав!) була.
.................................
Якось Вихором літав.
Зір зривав цвіт хутко.
В лісу темряві впізнав
молоду гуцулку...
В бистрину гляділа - вниз
річечки гірської..
Вже до ніг торкався бриз
течії стрімкої.
А в очах таївся біль...
Рвучкість рухів.. "Дівко, -
враз метнувсь за нею - стій!"
...не зловив. Так стрімко
підхопила буйність хвиль...
Шаленів! Здригався!
В юнака знов повернувсь
і за нею гнався.
Тіло виніс... Оглянувсь,
вклав тут під вербою.
На коліна поруч став
й боротьбу з собою
чародій цей розпочав..
............................
Супилось грозою
небо в хмарах! Злився ліс!
Грізно бив пітьмою!
...На руках кохану ніс
маг й прощавсь з собою...
(На її життя взамін
СИЛУ дав без бою..
...Вперше вільним чувся він!...)
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
[i]Вибір доля нам вруча.
Часто й не чекаєш!
Будь готовим до кінця
знати, що бажаєш,
щоб як мить ота прийде -
серце відпустити
й, хай, щось втративши, СВОЄ
ІСТИННЕ зловити![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601221
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 22.08.2015
нащо тобі знати,коли вранці встала
скільки пила кави і які вершки
краще б я кохання твоє не впізнала
легше було б бити глиняні горшки
нащо тобі знати з ким і де гуляла
і куди дорога місячна вела
я до твого серця стежку прокладала
та прийшов злий вітер знищив всі містки
нащо тобі знати кому стелю постіль
вперше чи востаннє поцілунок шлю
досить натерпілась налюбитись вдосталь
хоче тіло й душу тягне знов в петлю
нащо тобі знати добре чи погано
руки чужі теплі,а чи холод в них
я не відчуваю лиш пече де лоно
залишок від свічок спалахи утіх
нащо тобі знати чи люблю чи дуже
чи дивлюсь у простір в пошуку очей
я тебе забуду очі лиш примружу
бачу як цілуєш знизу до плечей
нащо тобі знати як я протидію
як себе шукаю в купі сред речей
не чекаю зовсім спалюю надію
а вогонь шепоче зупинися,ей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601150
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Сонях понурив голову,
Тихо повис в дрімоті',
Нічка торкнеться холоду,
Зорі вдягне золоті'!
Пташка дрімне в околиці,
В соняха ніжних вустах,
Вітром пелюстки голені,
Тихо летять в небесах!
В них загубились лелеки,
Пісню прощання несуть,
Вже відлітають далеко,
В край,де родини їх ждуть!
Серце у такт із дощиком,
Ранок нагострить косу,
Ніжним та сонним сонечком,
Ранішню вип'є росу!
Осінь прийшла,та обніме,
Соняха груди міцні,
В очі загляне та й зніме,
Сон,наче чари земні!
Чари земні заворожені,
Співом,в гаю,солов'я,
Подихом осені ходжені,
Знову стежки,де рілля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601073
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/4/78/467/78467579_89aa51b4ee2e.png[/img]
Вбираєш останнє серпневе тепло –
Повільно, маленькими дозами…
В динаміку чути знайоме “Ало,
Вітаю Вас! Ви в зоні осені…
Замовте собі щось мінорно-легке
І будьте на гребені спокою”.
Гора настовбурчила свій ірокез,
Фарбований теплою охрою.
Немов монотонністю вібродзвінка,
Повітря розгойдане осами…
У сховку затиснутого кулака
Снить бабка смарагдово/росяна –
На згадку про літо маленький презент,
Що віє теплом безтурботності…
Ти, наче забутий всіма абонент
У зоні своєї комфортності.
Іще не перейдено всі рубежі,
Не зміряно сту́пнями босими…
І бабкою серпень вібрує в душі,
Та вже… поцілований осінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601037
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Шум-Шумлячий*,
світ - незрячий!
Не дивуйсь.
Знає! Вміє!
Вірить. ..наче..
Та чомусь
незворотньо
так втікає
день, мина..
Тиші краплю
поглинає
суєта!
Шум-Шумлячий,
мудрий завше,
не жени!
Йду до тебе,
Синій Верше
я по сни.
Метушнею
день спіймаю!
..А вночі
знов самотність
сповиваю
у душі.
Подих чистий,
Буйний Лісе,
ти верни!
Хай спокійна
прийде нічка
й мрія - в сни.
Духу рівність
часу плинність
не зіб"є, -
із коріння
п"ю я Вічність!
..все мине..
/////////////////////////////////////////////
* [i]Шум-Шумлячий - одне з імен Лісу в давній слов"янській міфології))[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601035
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Я – МАЛЕНЬКА УКРАЇНКА
Я – маленька українка!
Де ще стрінете таку?
В мене вишита кофтинка,
Гарні квіти у вінку.
Вчать мене матуся й тато
Та у школі вчителі
Берегти і шанувати
Славу рідної землі.
Є у нас Карпати-гори,
Чорне море і Дніпро,
Степових ланів простори
Родять хліб – святе добро.
Всіх вітає хлібом-сіллю
Українська сторона:
Слобожанщина, Поділля,
Таврія, Галичина.
Я співаю пісню дзвінко,
Я кружляю у танку…
Я – маленька українка!
Де ще стрінете таку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601033
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2015
1.Він побачив її біля ставу,
Що у білім лататті було.
У очах її кольору кави
Загубилося серце його.
Все довкола цвіло, зеленіло.
Прибережна гойдалась шума
Раптом тіло немов заніміло,
Так його полонила вона.
ПРИСПІВ 1:
Це кохання, як промінь у спеку.
Впало з синіх небес до долонь.
Віднесло його спокій далеко.
Запалило у серці вогонь.
Це кохання на крилах пташиних
Прилетіло до нього зі снів
Там, де став у гаю і стежина,
На якій її вперше зустрів.
2.Та вона говорити не стала.
Відвернула свій погляд убік.
Він не знав, вона хлопця кохала –
Обіцяв їй вернутись за рік.
Вона не знав, що ночами не спала,
Цілувала на фото лице.
І гаряча сльозина упала,
Як дізнався про неї оце.
ПРИСПІВ2 :
Та кохання, як промінь у спеку.
Впало з синіх небес до долонь.
Віднесло його спокій далеко.
Запалило у серці вогонь.
Та кохання на крилах пташиних
Прилетіло до нього зі снів,
Там, де став у гаю і стежина,
На якій її вперше зустрів.
3. Став він другом їй, разом бували
На могилі у того бійця.
І потроху хмарини втікали
Із її молодого лиця.
Дарував їй волошки у житі,
Із душі виторочував тлю.
І всміхалося сонце в блакиті,
Коли ніжно казав їй «люблю».
ПРИСПІВ1
Ані пари із уст не пускала.
Вже і осінь зірвала листок.
Раз його на могилі застала
Хлопця свого, що вбили в АТО.
- Відпусти її, - плакав. - Благаю.
Я люблю її! Хлопче, прости!
Ї вночі той спустився із раю,
Мовив: «Заміж за друга іди».
ПРИСПІВ1
І за рік вони злились в родину.
Клятву дав на могилі бійця,
Що ніколи не скривдить дружину,
Шанувати буде до кінця.
Він беріг її, наче дитину.
На могилу ходили удвох.
І родила вона йому сина.
Освятив його наміри Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601009
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2015
мертві квіти такі прекрасні
що здається що більш ніколи
не помруть їхні очі ясні
і сльоза більше личко не вколе
і не впадуть ранкові роси
блідий колір такий винятковий
срібним пензлем занурився в коси
і в безсмертя ввійшов святковий
мертві квіти такі прекрасні
мертві квіти такі чудові
білі сині рожеві власні
одна група і резус крові
в поцілунку затихли класні
зізнаються на рідній мові..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600995
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Он.
.Я пьян сегодня.. ты пьяна..
В отпад, шальная и.. святая..
В меня взгляни отдам сполна,
Под ноги брошусь..улетая
А ты казни, хочешь убей
И так израненое тело,
А хочешь выгони взашей
Черным черно.. нет.. бело-бело
Она
а я и выгоню,постой..
целуй сначала мою руку
я всё решаю здесь, ты мой?
в сию секунду станешь мукой
Он
Казни и я тебя казню.
Из ночи в ночь. ИзО дня на день.
Тебя другою заменю-
Любовь не выправить наукой
Она
Смеяться можно? Я смеюсь))
Кричать надумал, вставил буквы)
Меня другою?Я страшусь!
Включите кран.. Не мыли рук вы?
Он
И ты ко мне, как к трудодню
Колхозной девою не лазай.
Не то крестьянское меню
Пополнится варенОй сукой...
Она
А ты надумал лезть на трон))
Абориген, бразилец,мачо
Не приходи не лезь в мой стон
Не то узнаешь мою сдачу))
Он
Тебя я чувствую на нюх-
Влачусь теряю дурень пень
И раз попала ты в меню-
Мне эти щи хлебать не лень.
Она
Меня другою? Я смеюсь))
Из рта смотрите льётся пламя
А я к другому обернусь))
Вы размечтались.. С вами снами
Он
Истинно, истинно. Стала такой-
Грохну тебя с наслаждением
Больше никто не нарушит покой-
Праздничек, как День рождения
Она
Другую тоже застрели..
В зерцале облик видишь меркнет..
Достать ли сможешь ты звезду
На небе, вздумал портить нервы!
Он
О нервы жалкие твои-
Ни дать, ни взять- пустое место.
Я вырву жало у змеи-
Пусть это будет сладкой местью
Она
До бесконечности раздоры
Ни год ни два шиплю шиплю
Ты мне не муж какие ссоры?
Ща каблучком как пришпилю
Не вздумай даже...я пилю......
Грубый какой, всё.. ночь..заторы..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600873
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2015
Дай мені руку. Просто... дай мені руку.
Я так бажаю відчути її тепло.
Ніч прирікає нас на солодку муку,
Просто торкнися: палає вогнем чоло.
Ця лихоманка... Просто бери в обійми.
Щоб не упасти... просто тримай міцніше.
На твоїх грудях добре і так надійно.
Тільки цілуй... ти тільки цілуй палкіше.
Спить все довкола. Небо заснуло й земля.
Вітер замовк і більше не рветься в гості.
Що нам той сон? Як мій ти, а я - лиш твоя.
Ніжністю огорнувся наш час і простір.
Не відпускай! Відпустиш - втечу, як птиця.
Просто тримай! Не дай заблукати в ночІ.
Спить цілий світ. Лиш нам... тільки нам не спиться.
Ранком заснеш. І я - на твоєму плечі.
19.08.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600855
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Я глаз не могу отвести от кольца на пальчике
На всех твоих фотографиях в соцсетях…
Любимая девочка моего любимого мальчика,
Мне снова не спится… Я вновь у тебя в гостях…
Мне хочется - в самую высь, чтоб следить со спутника,
Чтоб в окна твои небесным смотреть светилом...
Родная обитель моего любимого путника,
Ответь мне, прошу: ты правда его простила?
Ты знаешь… Он без тебя был какой-то треснутый.
Ты в нем пролегала щелью на глубине.
Любимая жертва моего любимого деспота,
Надеюсь, ты больше не пустишь его ко мне.
Я мстить вам не буду - держи своего обманщика.
Мне станет родной любая, кому он близок.
Любимая девочка моего любимого мальчика,
Прощай.
… и добавь меня, мать твою, в чёрный список!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600858
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
бабочки улетели...
их не прельщает хризантемы аромат
как не бывают горы без вершины
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600596
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 19.08.2015
Темна нічка… За вікном
хоч у око стрель.
На долівці покотом
вся сім’я в постелі.
На печі – старезний дід,
поруч баби – ступа,
всі малята десь там – «під»,
а дорослі ж - вкупі.
Молоді батьки.. Кортить
тіла жар відчути!
Але «зась!», бо он же спить
збоку доня… Чути
крізь ряднину вигин… Уст
дихання гаряче…
В виданні дівчина. Тут
Не до сну, юначе!
«Годі! – мати підвелась –
До гріха так близько.
Завтра хату знімеш й нас
вбережеш ти, Миську.»*
…День у клопотах минув.
Вечір загорівся.
В баби Мотрі шум і гул –
вечоринці! Тішся!
Вже ватага під вікном
хлопців пустотливих.
Личка враз над полотном
схилять соромливо
всі дівчата, як одна,
а з-під вій лукаво
раз-за-разом погляда:
чи підійде ставний!
..Шал, веселощі, пісні,
жарти, вірші, танці…
Потім парами вночі
тісно ляжуть.. Кращі
миті будуть в них з усіх
вивчених традицій:
відкривать кохання світ
пізнаватись ближче.*
Гра солодка і легка,
гра «Притула»* мила:
чи чуттєва, чи палка
буде як дружина –
перевірить вправно Лесь,
розпаливши юнку…
Сам від пестощів увесь
загориться хутко….
Але справа чиста ця,
відданиць бо цноту
бережуть, щоб до вінця
вести без гризоти!
////////////////////////////
[i]*батьки самі відправляли дітей на виданні на вечорниці, щоб уникнути інцесту в сім"ї; для цього у самотніх вдовиць, чи бездітних пар в літах "знімали" за гроші чи продукти хату;
*молодь залишалась після вечорниць спати парами - дозволялись обійми, пестощі, дотики, (без статевого акту) - з метою пізнати якості один одного та в майбутньому обрати собі дружину/чоловіка.
*гра "Притула" - від слова "тулити", "притуляти" - передбачала активні ласки, дотики)))[/i]
[u][i]Більше - див.Ірина Ігнатенко "Жіноче тіло у традиційній культурі українців"[/i][/u]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600756
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
[i]Стихотворение написано в соавторстве с поэтом Серго Сокольником
[/i]
Ключи от Рая... Взяты на хранение
Как таинство апостолом Петром...
Как людям дар, как шанс на исправление...
Не помнил мир подобного Спасения -
Спасителя, пришедшего с Добром.
И был момент... Ключи от Рая выпали...
Случайно... Или нет... Из рук Петра...
И где упали - земли росы выпили,
Как слезы, что с раскаяньем рассыпали
Паломники в искании добра.
Так падали… Ключи от Рая падали
С лазурной, поднебесной высоты…
Из слёз потоков появлялись радуги,
Свеченье гроз распространялось нАдолго,
А по земле рассыпались цветы.
Трава любая стала там целебною,
Как дар святой от ангела крыла.
И девушка растения волшебные
Из алтаря земли с благою требою
В страданий мир – спасеньем принесла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600701
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
Не докоряй мені, не сип прокльони!
Й не затуляй хустиною очей.
Його любила.... нащо заборона?!
Жага палких, як мить одна, ночей!
З"являвся в снах... Приходив, як господар.
Слабкий мій опір тільки спонукав.
Неволив погляд.. Дотик, як володар
моє єство мережив, світлом ткав.
Він баламутив! Розривав свідомість.
Одним цілунком рай пообіцяв!
А я - свій світ… беззбройно! В невагомість…
Нестримність мрії-яв подарував.
Не плач за мною! Гіркість сліз неволить.
Матусю, вільна! ..серця ж бо - нема..
Я честь згубила. Більше світ не зловить,
бо оберу кохання вже сама!
Не заплету косу я... Чинну мову
не поведу, а стану осторОнь.
В обіймах стріну зірку світанкову!
Зігріє сум чужий жаркий вогонь!
І хай тоді здригаються матрони..*
Хай дні і ночі мучить сумнів їх…
Не вразять ці безсилості прокльони:
пізнала рай - вже не збентежить сміх!
////////////////////////////////////////
[i]*в українському селі дівчина, що втратила честь поза шлюбом і одна виховує дитину розглядалась за мовчазною згодою громади, як потенційна коханка для чоловіків.. що викликало тиху злобу та неприязнь до неї у заміжніх жінок))[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600752
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
Скільки тайн у звучанні,
В тому голосі дзвону,
Заридає про нас,
В дусі букви закону,
Дні,призначені нам,
Тайн зв*язки,що між нами,
Та від Раю ключі,
Упадуть у тумани,
У Петра не спитаєш,
Книгу долі листаєш,
Він не буде спішити,
Двері Раю відкритити!
Де для нас візаві,
Подолати мороки,
Розписати в крові,
Ті розпливчаті строки,
Де спустілий Собор,
Не збудований світом,
Де печаль,мов злодій,
Наче ніч денним світлом.
Заповзе та зламає,
Всі замки та кувалди,
Де порожні слова,
Не знайдеш у них правди,
В зачарований сад,
Що напоєний хмелем,
Віднайдеш райський ад,
Де не гаснуть всі теле,
Де за мить до любові,
Де за крок до Голгофи,
Заспівають в крові,
Ті розпливчаті строки...
............................................................
Как таинственен глас
Колокольного звона...
Это плачет о нас
В духе буквы закона
Предначертанность дней,
Предназначенность связей...
И от Рая ключей,
Даже падая наземь,
У Петра не спросить,
Книгу судеб листая.
Он не будет спешить
С презентацией Рая.
Нам еще визави
Созерцать катастрофы,
И писать на крови
Разведенные строфы...
Но- пустынен собор,
Не достроенный Светом...
И печаль, словно Вор,
Словно Ночь пред рассветом,
Заползает, сломав
Все замки и преграды...
За ненужностью слов -
Обреченностью правды
В этот призрачный сад,
Напоенный дурманом...
В этот Раистый Ад
Со включенным экраном,
Где за миг до любви
И за шаг до Голгофы
Запоют на крови
Разведенные строфы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600584
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 19.08.2015
Я прийду у цей дім.
На планету під назвою Осінь…
Так вертається з вирію спекою втомлений птах.
Та мовчатиме дім... і хвилину мовчання попросить.
Там жив сонячний принц
із трояндою й лисом в руках.
Я сандалі зніму…
Нехай ноги торкаються босі
(бо ні сонця, ні вітру, ні смутку в мені… ані сил…)
Чи впізнає мій дім (ця планета під назвою Осінь)
ту, яку він колись
необачно отак приручив?
І хто скаже тепер,
чи були оті зими і весни?!
(він так міцно тримав!.. та усе ж – відпустив до людей,
ту, яка так хотіла піти!.. і – пішла!). Крига скресне,
бо він просто стояв
і виймав моє серце з грудей.
Фіолетове небо
так низько! так близько!.. і синь ця
в мої очі лилась поміж крон виноградних гірлянд.
...я усюди шукала... немає ніякого принца...
А тим більш королів,
пацюків й балакучих троянд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600340
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 18.08.2015
А мене позвав у гості ліс.
Зранку.
Сонце ще не вилізло зі сну.
Спало.
Ніс ранкову пісню верболіз
Ґанку.
Небо хустку світло-голубу
Вбрало.
Я пішла і сонце піднялось
Вгору.
Віддали долини небесам
Пару.
Відкривати в лісі довелось
Штору
Неуваги, щоб ввійти у храм
Дару.
Ліс ожину відавав свою
Щиро.
Кидав спілі ягоди мені
В руки.
Дрозд виводив соло в сосняку,
Мило.
Плескали крильми йому чижі
Й круки.
Брала шир в ясир парфумами
Мелііса.
Подих дарували свій дерева
Зично.
Дякую тобі, мій протеже,
Лісе,
За прихильність і твою привабу
Вічну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600310
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Как только счастье к нам приходит,-
мы резво закрываем дверь.
Но, вдруг, в окно оно уходит.
Ты мне не веришь? Ей поверь.
Любви проросшей из свиданий,
из тёплых звуков, глазмолчаний
ларец для платьев брошек тканей
для простыней накидок паник
любовь не терпит никогда.
Любовь не птица и не зверь
Ты мне не веришь? Ей поверь.
Любовь-цветок благоуханный
из семени проросший на года
не сменит тон под солнцем воспалённым.
Любовь не спросит имя, даже след
сотрется с переулков злых молчаний
наполнит осияет одарит.
Любовь одна великое страданье,
но, там где двое дважды говорит,-
Во мне живешь ты телом и душою
здесь на земле готовлю тебе путь
ввысь в поднебесье божьею рукою
за гранью жизнь иная держи грудь,
запомни, женщина, ведет тебя мужчина
в тебя вливает млечный мёд земли
и проплывает месяцем тростина
моли меня моли меня моли
и я приду, я нищенка бессмертна
и подарю вселю в тебя свой дар
закон перепишу горит отчизна
и каждый не по своему не рад
и каждый без любви в душе подлец
философ дворник царь калека слесарь
улыбчивый угрюмый светлый злой
старик младенец юноша агрессор
зима весна и осень над рекой
теряет силу лето горький зной
плач говоря твори о любви
неземное блаженство
видеть свет здесь сгорать слышать руки
слов нежнейших любимых опасных
страсть рождающих искры полёт
гладить тело считать час разлуки
разливаться в туманы на лёд
разбиваться в осколки для счастья
чтобы двери открыли уста
любовь не бывает опасной
она лишь бывает права.
Ты мне не веришь? Ей поверь.
Я открыла рот сказать,- Люблю!
Чшшшшшшш... Прошептал птенец
у любви есть шкатулка ларец
а там.....жизнь иная венец....
Всё-таки она посажена, зарыта, закрыта
в мешок спрятана чем-то забита
какая же она.. таинственно парадоксальна
трагически светла, а как моральна
не птица ни комашка ни зверь
-Кто же она на самом деле?
И где нужно стать чтобы открыть эту дверь?
Как распознать? Не обмануться?
А в ответ ..Тишина..И..
-Ты мне не веришь?Ей поверь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600167
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 17.08.2015
Солодким воском капали св'ічки,
Рабом кохання розум хмелів,
Ти обнімав мене за пл'ічки,
І від бажання вогнем горів!
В п'янкій любові тіла повиті,
Той жертівник нічних вогнів,
Твої признання-молитви скриті,
В задумі наших з тобою снів!
Ті ночі дивні неначе пісня,
Що відспіваєш в житті лиш раз,
Серця у такті-спокуса пізня,
Краплинки щастя складу у пазл!
Солодким воском капали св'ічки,
Світло кохання не відгорить,
В блаженстві наші,з тобою н'ічки,
Кохання наше не зупинить!
У словах-нічки,плічки,свічки-це наголоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600142
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 17.08.2015
в моем доме нет зеркал
не вижу своё отражение
вьюг не слышу теперь,лишь оскал
в смелом ритме метели парение
ты хорошая кожей мороз
отголоски в глазах светлый иней
подыши в мое тело насквозь
подними к облакам снежносиним
закружи закружи и брось
белым кружевом переплетением
ты мой цыркуль в тебе моя ось
на столе грифель серый,- творение
нет зеркал сумасшедший вокал
раздирает на части рвением
стул старинный на ножку упал
лёд в бокал в моё сердце кинжал
убей умертви этот жар
на одних одно воскресение..
в моём доме нет зеркал
но, есть глаза, погоди, не мигай
дай докрасить реснички..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600082
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 17.08.2015
-“Скажи, где твой приют?”-
Из глубины
Твой голос так отчетлив и осознан…
А у меня здесь ровно три Луны,
И небосвод, что солнцем не опознан…
Здесь так надежно
Опекает ночь
Реку моей сиреневой печали…
Лишь иногда идет жемчужный дождь,
А впрочем, все обычно, как вначале…
А у тебя –
Все та же синева?
Все те же огнедышащие струны?
Но ты вдруг спросишь - как твои дела?
Ну и, конечно, как там - твои Луны?
Устало прислонишься
У крыльца…
(И промолчишь о том, что время лечит…)
А между нами - звездная пыльца!…
И миллион пространств до нашей встречи!!!…
А между нами –
Необъятность верств…
Туманность чувств, разбросанных в отсеках…
Как обьяснить тебе сиянье звезд?
В каких глубинах?... и в каких парсеках?!
Но суть даже не в том…
Не – в силе глаз…
Не в тех мирах… где время искажая,
Мне запредельно хочется сейчас
Войти в твое окно на чашку чая…
Войти…чтоб - насовсем…
И - навсегда…
Опережая каменные глыбы…
А знаешь, ты - пиши мне иногда…
Без адрессата…… на туманность Рыбы………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599974
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 17.08.2015
у пустелі, де хочеться пити
де лиш сіль виступа на губах
біль ламаючи в терні молитви
ідучи уперед вперто страх
перекреслю..
пісчані будинки пересію
старезні сторінки
стіни жовті тримають в зубах
йди,коханий, бархани то хвилі
перешкода для днів і ночей
думка світла розділить на милі
вуголь в попіл згорить близ печей
вмить розвію
умить зацілую
закохаю
у тіло ввійду
водоспадом шаленої мрії
напою
до ладу доведу
мить солодка пустеля блукає
пахне тіло твоє споришем
дзьобом качечки сік убирає
укриваючи груди плащем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599810
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 16.08.2015
Ой, Лельо, Ле-Лельо.
Ох, зваби б твоєї!
Краси, сили, чару -
Йому бути даром.
Ой, Лелько, крас-Лялько.
Навчи любить палко!
Дай ніжності, ласки -
для Милого казки.
Щоб стала я... Раєм!
Усесвітом! Плаєм!*
Припав щоб вогнЯно
Полель мій жаданий.
Щоб пив красу з личка,
голубив заклично.
В кохання зманивши,
любив!... світ змінивши.
Щоб вдвох Сонце звили
з палючої сили!
З іскринок-цілунків.
З нестримних шалунків.
Із ніжності світла.
З квітучого літа....
Ой, Лельо, ой Лялю!
Люблю я! Згораю!
///////////////////////////////////////////
[i]*Плай - плескаті гребені гір, відгалужень головних хребтів з пасовищами й скотопрогінними стежками в Карпатах; стежка в горах;
Леля - богиня кохання у слов"ян, втілення води, краси й жіночості
Полель - втілення вогню й чоловічої сили, коханий Лелі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599599
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 15.08.2015
Примітка. Поема написана у співавторстві з поетом Сокольником.
ВСТУП
Глянь- падіння зірок
Із небес в придорожню канаву...
Що могло- не збулось...
А неначе відбутись могло...
Всім відведено строк-
Цей світів таємничий орнамент.
Б"ються Демон і Бог
За терновий вінець на чоло.
*****************
А проте, не завжди,
Чого хочемо ми - те нам треба.
Бо лиш крок - від землі і до неба,
Як від щастя лиш крок - до біди...
РОЗДІЛ 1
СЛУГА.
Він був слугою не від Бога.
Читав Руссо. Писав вірші.
Давно від отчого порога
Служить до пана поспішив.
Найнявшись в слуги, вчивсь завзято.
У пана розум переймав.
Дух комільфо аристократа
Близьким по вдачі йому став.
Навчився в карти грати, в кості,
Красивий одяг, юний шал,
На театральному підмості
Мав Бомарше за ідеал,
І не одна модистка юна
До згуби зведена була,
Його цілунку звідав трунок.
І тіло й серце віддала...
Такий от він- романтик, лицар,
Кохання пізнавець глибин,
Він грецьким іменем- Нарцисом
Себе назвав... ПростолюдИн...
РОЗДІЛ 2
ХАЗЯЇН
По вітрах він розтринькав життя молоде...
Недарма Лакруа має "префіксом"- Де...
Так бажання й душа розійшлись по шляхах...
Так майбутнє розтринькав своє у боргах...
Невезучий картяр. Ловеласів оскал.
Сам собі коментар. Суму радість взамін.
Від недОпитих вин на підлозі бокал.
І нікчема, і цар. Лакруа. Дворянин.
З Лафайєтом в грозу за моря відпливав,
Він за волю чужу від нудьги воював,
І, обридлий собі, на балах нудьгував...
Карти он на столі... На заклад би зіграв...
РОЗДІЛ 3
ГРА
Що краще, (Alma mater !),
Мов кіт із мишеням
З слугою в карти грати
На скін нудного дня?
Он сонечко сідає
Рожево-золоте...
-Ми ж картярі, зіграєм?
Грошей нема? Пусте!..
-Сьогодні бал в Версалі...
Обридли як бали...
-Вже б санкюлоти мали
Бастілію звалить!..
Об келих б”ється келих...
Мов рівні, гомонять...
Коли “зірвЕться стеля”,
То можна все програть...
-в житті все другорядне...
Шовковий Смерті Сум...
До балу маскарадний...
Зіграєм на костюм!
-не назавжди. На термін.
От Дідьк-о! Знов програв!
То й добре. Замість мЕне
Поїдеш ти на бал!..
РОЗДІЛ 4
У ДОМІ ШАРЛОТТИ ЖЕРМЕН
Ах, як людно у домі Шарлотти Жермен,
Скільки знатних осіб у цієї кравчині!
У повітрі луною - з десяток імен,
Гамір, шум... Десь взялись нові скрині.
- Хто привіз? Звідкіля? - слуг гукає мадам. -
Все потрібно оглянуть гарненько!
Щось залишу собі, щось в Ліон передам...
Де Абель? Йди до мене! Швиденько!
І у хаосі цьому з'явилась вона,
Наша мила Абель вже біжить до роботи,
А в душі... А в душі, Боже, рветься струна...
Та не бачить цього ні "матуся" Шарлотта,
Ані жоден з присутніх у домі вельмож.
Чи є діло комусь до цієї служниці?
Та й оте, що горить, краще ти не тривож,
Бо ще більше воно розгориться...
Як набридло Абель це марудне життя.
Кожен день тільки голка в руці.
Це подай... забери... прибери тут сміття...
Так минають і дні, й місяці.
Навіть Ім'я її як "пастушка"звучить,
Ним її нарекла рідна мати.
І покинула. Це, як отрута, гірчить.
Від сторонніх тоді що чекати?
Гарне личко, волосся, і очі, як ніч.
Задивляються вслід... Та і все.
Затягнути б в обійми її, звісна річ.
Хтось троянду колись піднесе.
І за гроші хотіли купити. Було.
Що краса? Як немає везіння.
Але раптом - від серця її відлягло,
і Абель мов накрило прозріння!
Залишила тут плаття одна баронеса.
Дуже гарна мадам. З нещодавна- вдова.
Вельми щира, розумна, та ще й поетеса,
Що так вміло у рими вплітала слова.
Не приїхала. Мабуть, набридло це їй.
Маскаради, костюми та маски...
Для Абель же цей бал - джерело юних мрій,
Їй хоч раз би потрапити в казку!
Ну а плаття - не плаття, а диво із див:
Мов для Янгола зшите із шовку.
І запрошення хтось випадково згубив,
А " пастушка" сховала у сховку.
Не буває нічого в житті просто так,
Для усього свої є причини.
Та як знати: сумний, чи хороший це знак?
Чи веде він в провалля?
А чи - до вершини?...
РОЗДІЛ 5
ПРИЇЗД НА БАЛ
Присідають ресори.
Ніч лягла неозоро.
Під”їжджають карети...
Таємничі алеї...
І в лівреях лакеї...
Під”їжджають карети...
Реверанс королеві...
Міністерські портфелі
Хай лежать в кабінетах...
Ось маркізи і графи...
А скелети у шафах
Хай сидять в кабінетах...
А божествені пані...
Це казково... Осанна!!!
ПростолЮдине, де ти???...
Як вестися- не знаєш...
Як звернутись- не знаєш...
ПростолЮдине, де ти???
РОЗДІЛ 6
У ПАРКУ. ЗУСТРІЧ
Цей сад нічний- мов напуваний райських таїн...
Доріжка в ніч між мармурових лав...
Нарцис в костюмі Смерті "здав екзамен"!
На лаву втомлений присів... Чи ні... Упав!
Проміж кружляння диво-пар аристократів,
Проміж інтриг кровоточиво-гострих жал...
В страхУ від того, що могли його впізнати,
Впіймати, вигнати... Втомився. Так. Упав.
Упав. Приліг. Напівзаплющив очі.
Самотність. Так. Вже втома відійшла...
І в напівсні неначе хто його зурочив...
Чиясь рука нараз торкнулася чола...
Вона була... Чи можна передати
Цей присмак мускусно-гіркий парфумів... Він
За руку взяв її... Панянку в дивних шатах...
На світло вивів... Напівсвітло... Дзвін
У скронях, вухах від вина і шалу крові...
Аристократка... Диво... Перша у житті...
Нарцис застиг... Нарцис заплутався у слові...
У куртуазності і фраз і почуттів...
Вона, мабуть, його самотність пожаліла,
Ця Діва світла, що нізвідки узялась...
Нарцис злякавсь, хоч завше хтивим був до тіла-
Простолюдину дворянинку мати зась.
І він мовчав. Лиш руку взяв її у руку.
Він так бажав її... Бажав... І не бажав...
І у мовчанні тамував сердечну муку...
Хотів пізнати... Та ніколи б не пізнав...
Не розумів Нарцис, чому вона мовчала.
Мабуть, помітила, що щось із ним не так.
Поволі встали... І тоді поцілувала
Його у губи... Еротичний диво-смак,
Що може буть лише в аристократки,
Він смакував, неначе зоряний напій...
Пішла... Думки лишивши в безпорядку
Від нездійсненності народжених надій...
І потім, вдома, повертаючи костюма,
За диво-знахідкою гірко сумував
Чи не тому, що у костюмі Смерті, думав
Є щось містичне. Не його. Тому- віддав...
РОЗДІЛ 7
АБЕЛЬ У САДУ
Тільки місяць між хмар споглядав, як красуня Абель,
Мов налякана лань від мисливців, тікала від знаті.
Було чутно услід, як прекрасно співав menestrier...
Й непорушно у далеч дивились химери крилаті.
Запитання німе у очах кам'яних прочитала:
"Що голубка забула у зграї із хижих ворон?"
Заклюють, як впізнають. Тривога усе наростала...
Не прокинутись! Адже сьогодні - це зовсім не сон.
Заховалась в саду. Тихо-тихо, у тіні дерев.
Між кущами троянд. Затремтіла від холоду ночі.
Не шукай собі смерті, бо радо тебе забере...
Й не повірила дівчина в те, що побачили очі.
В чоловічій подобі повз неї пройшла сама Смерть.
Та пастушка не бачила в світі когось красивішого.
Враз земля під ногами неначе пішла шкереберть...
ПодалАся за ним. Не було ж бо шляху більш вірнішого.
Він на лаву присів, розглядаючи небо нічне.
Що він думав в цю мить, таємничий і гордий вельможа?
Бо обличчя було благородно-спокійне й... сумне.
Що сказати?... Спитати?... Змовчати?... О, Господи Боже...
"Я торкнуся до нього. Хай вперше в житті. І востаннє.
Ну, а далі - хоч в пекло..." Інакше вона не могла.
Бо в душі розцвіло почуття... з ароматом кохання.
І Абель доторкнулась рукою йому до чола.
Він питав... Щось питав. Та вона відповісти боялась.
По вимові не важко впізнати якого ти роду.
Усміхалась до нього... Від щастя вона посміхалась!
А він поглядом пив її ніжніть, тендітність і вроду.
Але час невблаганний... І знала Абель - треба йти.
На прощання йому... чи собі... піднесла подарунок.
Щоби завтра, в полоні буденності і самоти,
Пам'ятати могла про єдиний із ним поцілунок.
РОЗДІЛ 8
ЧЕРЕЗ РОКИ. ПОВЕРНЕННЯ
Він по вулиці йшов... Як змінилось
За три роки буття сприйняття...
Він дійшов до основ... Люто бились
На фронтах за щасливе життя.
За щасливе... За рівність, братерство,
Що Республіка людям несла.
Він в Столиці... Хвилюється серце...
Смуток вражень торкнувся чола...
РОЗДІЛ 9
ВРАЖЕННЯ
Де красуні дівчата,
В оксамитових шатах?
Зникли з вулиць холодних...
До гвардійців вразливі,
До цілунків сміливі?
Зникли з вулиць холодних.
Санкюлоти на чатах.
Ловлять аристократів
По манерах їх модних.
Санкюлоти на чатах.
Чують аристократок
По тілах благородних.
Ловлять. Все їм замало.
Віддадуть Трибуналу-
Там присудять до згину.
І голів ще багато
Блазням-аристократам
Ніж зітне гільотини.
РОЗДІЛ 10
НА ГІЛЬОТИНІ. ПАН
Він піднявся по сходах, хоч мало не впав,
І потилицю вітер йому лоскотав,
Бо зістригли волосся мерзенні кати.
-ви кати. Я філософ. Куди підійти?
-зачекаю. Он гляну ще раз на юрбу.
(-а в минулого пам"яті я вже тут був!..)
Поряд дівчина юна... Шкода щось її...
-ти дала б зараз згоду- в обійми мої?..
-хоч словами зігрію дівча молоде...
Лакруа це зуміє... На те він і Де...
-поцілунок в корзині відтятих голів-
Це цікаво... Диви-но... І майже зімлів-
Він у натовпі свОго побачив слугу,
З ким за картами довго відводив нудьгу,
І кому Смерті Плаття на вечір програв...
Повернулось... До страти судив Трибунал.
Страта. Доля як доля. І для королів...
Нещодавно Людовік тут світ залишив.
-то міцніше до мЕне горнися, мала!
-очі... Диво-зелені... Життя б віддала...
РОЗДІЛ 11
БАРОНЕСА ПЕРЕД СТРАТОЮ
Баронесу схопили раптово, як в домі була...
Та за що?... Зрозуміти вона все ніяк не могла.
За гріхи чоловіка, що років зо п'ять у землі.
Платять всі санклюлотам. Ба навіть самі королі.
В пеньюарі ведуть, як налякану білу примару.
Гільйотині дадуть ніжне тіло її на поталу.
І шалена юрба, мов виставу, це все споглядає.
- Багачі остогидлі!... - з відразою хтось обзиває.
Вже хотіла упасти... відчула - торкнувся плечем.
- Не сумуй, моя люба, ми звідси іще утечем.
Із забутої Богом, розп'ятої нами ж землі...
Ти б дала зараз згоду... - промовив, - в обійми мої?
Подивилась на нього... і сльози застигли в очах.
Зникли з серця тривоги, і болі душевні, і страх.
- Жаль, що доля разом нас... так пізно... так пізно звела...
- Очі... диво-зелені... - всміхнулась - Життя б віддала...
РОЗДІЛ 12
СТРАТА. СЛУГА
На площі радісне завзяття,
І "СА IRA!" веселий спів.
Голів рубать аристократам!
Все буде добре! Ще голів!
Тут кожен день проводять страти.
Видовищ інших треба? Он,
Білизну як перуть дівчата
В воді по пояс... голяком?
В душі до натовпу зневага...
І, як поранений солдат,
Що має право на увагу,
Нарцис у перший вперся ряд.
Стоїть, і дивиться із сумом-
Смертей цих бачив на війні!..
Та ось повіяло парфумом...
Він повернувся... І змарнів...
Вона... Вона... Північна мрія...
Та ніч із присмаком вина...
Аристократка?.. Чи повія?..
Вона?.. Чи може- не вона?..
Спитати? Тільки не питати!
Бо повно шпигунів в юрбі,
Впильнують як аристократа,
То непереливки тобі!
Одразу скрутять. "Куди треба"-
До Трибуналу відведуть.
А звідти шлях- лише на небо.
Крізь гільйотину. "Світла путь"...
Стоїть Нарцис... Як серце б"ється!..
У очі дивиться її.
І кров, що з ешафоту ллється,
Стіка, мов в Лєту ручаї...
Скінчилось. Вир людей розносить
На сто доріг. На сто уяв...
І на скуйовджене волосся
Сніг перший сивини упав.
РОЗДІЛ 13
ДРУГА ЗУСТРІЧ
Жалкувала Абель, що на страти дивитись прийшла.
Від жалю стало зле... Та юрба не відпустить назад.
Баронесса тепер лиш зі світу цього відійшла,
Що колись не взяла своє плаття... Де ВІН був, і сад.
Вже роки пролетіли, й усе непоправно змінилось.
" Вищий світ "не Версаль прикрашає, уже - ешафот.
Королю, його підданим, врешті дізнатись судилось,
Кожне рішення, слово, чи вчинок - все має зворот.
І Абель зрозуміла, що заздрила їм колись марно.
Вона тут ось. Жива... Відвернулась зі смутком у бік.
Не бажала сьогодні багатства чи слави, й задарма...
І завмерла на мить... Там... навпроти стояв чоловік
Його погляд... Ті очі, що дивляться в душу саму...
Він?... Не він?... Чи його у ту ніч цілувала?
Він живий! Але страшно... напевне... йому.
Що він робить в юрбі? З болем в серці Абель міркувала.
Підійти? Запитати?... Та можуть помітити це.
Тоді смерть їм обом. Краще просто дивитись й мовчати.
Зблідло, мов полотно, у красуні-пастушки лице...
Як же долю змінили для неї ті янгольські шати.
Іще мить...От і все. Почали вже розходитись люди.
Зник і він... Відчувала Абель - назавжди.
Як було у житті її, так все надалі і буде.
Повернулась Абель... Повернулась Абель... в нікуди.
ЕПІЛОГ
Не збулось.
Раз у раз не збуваються мрії.
І у сірості днів
Добігають бажання кінця.
Вкрились злом,
Наче ковдрою, квіти надії.
Спить кохання
В терновій жалобі вінця.
*****************
Тільки світ
Незворушний до наших тривог.
Наші війни для нього -
Повік не забуті уроки.
Десь з небес
споглядає на землю сам Бог.
І питає у людства...
Питає у людства: " Допоки?.. "
Травень, 2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583427
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 14.08.2015
Зоря-Зорянице,
чарівна сестрице,
рожеву фату розгорни від злих чар.
Уп"юся! Нап"юся
твоїх блискавиць я
і знов розіллється по тілу твій жар!
Зоря Світанкова,
ось зараз ранковий
коханий твій - Сонце - гарячий зійде.
Від нього втікаєш -
в обіймах вмираєш -
у полум"ї згаснеш, як зловить тебе!
А Бог Ясноликий
тебе в кожнім лику
шукає самотній весь день, поки світ...
Й лише перед смертю,
в пітьмі розпростертій
на мить твій вечірній уловить він цвіт.
Вечірня Зірнице,
сумна ти сестрице,
це ж черга до тебе тужити прийшла....
І всю ніч холодну
світінням бездонним
зваблятимеш Ранок, згоріть щоб до тла!*
...............................................................
[i]*За повір’ям давніх арійців прекрасна діва Зоря біжить від висхідного Сонця й умирає від променистих обіймів і жаркого подиху цього полум'яного коханця; покинуте Ранковою Зорею, самотнє Сонце робило свій хід по небу, дарма відшукуючи свою подругу, і тільки наближаючись до меж свого денного життя, готове згаснути (= умерти) на заході, воно знову, на короткі миті, знаходило Зорю, що блищала чудовою красою у вечірніх сутінках.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599492
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Джерело мого натхнення:
" В очі"
автор Серго Сокольник
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599404
Я п'ю смутку напій.
Серце тихо від нього холоне.
Гіркий присмак невтілених мрій...
Це вино - не солодке, солоне...
І тебе пригощу.
В очі я не дивлюсь,
В них усе, що було і що буде.
Порожнечу побачить боюсь.
Це минуле нам тисне на груди.
Я безслівно кричу.
Чуєш?.. Чуєш?.. Чи ні?
Хвилі зрад у нас ночі забрали,
Каяття залишилися дні,
Ми самі собі шлях цей обрали.
Цю дорогу вини,
Цей початок кінця.
Очі в очі. Там крига, неначе...
Нею вкрилися наші серця.
Ми змінились. Ми стали незрячі.
Я впаду. Зупини!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599536
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Ви знаєте... ми ж створені для щастя!
Чому ж до нього знов такі сліпі...
З невірою любов приймаєм... Бранці
зручно́ї звички, страху. ...В пустоті
минають повз заповнені до краю
всі дні, що називаємо "Життям".
...Воно ж зіщулившися у безбарв"ї
чекає чемно на бунтарське "Я",
котре зуміє, відхиливши досвід,
забувши вміння, блиск стандартів й раз
зануриться в знадливий
вільний
простір...
(собі в утіху - не
в догоду
мас!)
Яке віддасться щирості пориву!
Не буде битись лобом об стіну,
а просто впустить мить
СВОЮ
красиву!
І про-жи-ве ДО ДНА
ЇЇ
ОДНУ!
..................................................
Скоряти світ готові ми настирно...
до ран.. до болю.. до гірких утрат...
Забувши Всесвіт, що у нас незримо,
незмінно Є! ..без клятв, вимог і зрад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599140
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 13.08.2015
[i]За мотивами вірша С. Сокольника "Зорі сій. . . "[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598910
Покликав ВІН – ЇЇ – засіймо зорі!
Серед війни, незгод і заборон…
Рогатий Місяць човником у морі
Серед Зірок – одну спіймав в полон
У темних водах озера – серпанком…
Пірнули разом, доторкнувшись дна…
Лілеями заквітчана Русалка
До ранку – пригортала Чаклуна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599013
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Хапай за тіло, хоч нутрощі витягай.
Тільки душу не смій чіпати.
Бий мене, ріж, роздягай
Та змушуй від болю сконати.
Вбивай мою гордість, грішну силу рубай.
Можеш їсти мене чи пити.
Кляни, катуй, стріляй,
І нарешті навчи розлюбити.
Зламай мої крила, байдужістю засліпи.
Розірви бідне серце дощенту.
Спали, зруйнуй, розчави,
Живою сховай у цементі.
Забери надію, мрії моїй зашкодь.
Зневір в останньому шансі.
Але на щирість мене не виводь,
Кружляй у брехливому танці.
Я не відкриюсь тобі, як не благай.
І без цього важко забути...
Хапай за тіло, хоч нутрощі витягай.
Тільки в душу не лий отруту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598918
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Розкрила темні крила бабка-ніч
І полетіла.
Кидали сяйво зорі зусібіч
На її тіло.
Чекала місяць. Витрішки ловив
Крізь млу-фіранку.
Не міг він вийти, бо ключа згубив
Від свого замку.
Шукав. Останні сили розплескав
До задрімання.
А бабку-нічку смуток обіймав
Аж до світання.
Бабка - комаха.:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598888
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 11.08.2015
[quote][i]Единственное, что надо делать с женщиной, — это любить её, ну да, любить..
Люби её, найди в себе нежность, и желание, и мужество - её любить.
Никаких «потом», никаких «вчера».
Если её глаза грустнеют, дай ей больше любви.
Если они всё ещё печальны, дай ей еще больше любви.
Ты не представляешь, каким сокровищем ты будешь обладать, если у тебя всё получится.[/i][/quote]
В этой схватке
я теряю веру…
Мой несладкий, сделай что-то, сделай!
Помани – любовною игрою,
Если осень холодом накроет,
Если лето пересушит зноем,
Если песня – бесконечным воем,
А звезда заветная – лампадой,
Будь моей пленительной отрадой!
На плечо твоё – позволь спуститься
Без надежды прозябавшей птице,
На груди – согрей, накрой полою
Подними – над грешною землёю,
Окружи – участьем и заботой,
Протяни – ладони для полёта,
Но, внезапно, резко передумав,
Жестом властным, жарким и безумным
Притяни к себе, коснись губами,
Разорви преграды все меж нами,
Обещая, страстно проникая,
Отступая, и в себя впуская,
Чтоб волна пошла по телу дрожью,
Сладкой сказкой и желанной ложью…
То, что ты нечаянно разбудишь,
Всё равно – спасёт, или погубит,
Болью отзовётся, иль блаженством.
На костёр взойду - готовой к жертве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598879
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Я рада, что мои слова
Тебе приносят вдохновенье.
Что ты гореньем, а не тленьем
Плетёшь из строчек кружева
Такой осознанной печали…
Такой пророческой хулы…
Пускай не крылья за плечами –
Там не болтается ярлык
С простым названием «банальный».
Мы живы! Значит, будем жить!
И сможем – искренней, печальной,
Ментальной, избранной, астральной
Строфой – поэзии служить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598049
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 07.08.2015
а,.. насправді,, він дирижер
акапелли осінньої, хору
вчора вперше на хвильку завмер
і попадало листя до долу..
перше листя, пожовкле змарніле
шурхотіння, дозрілий овес
взяла в руки, притисла до тіла
і,.. згадалося,, як він воскрес..
грізна хмара сховала в коріння
білий дим не буває чудес
сріблом росами рухами вмінням
жезлом поглядом диханням в прес
в саме серце у саму сушу
ненаситно примушує душу
мушу бігти до скриньки Пандори
впали краплі густі Мандрагори
оживив мертве листя небес
на мокрому асфальті біосфер
танцюємо передосіннє танго
я.. і той.. а.. насправді,, він дирижер
метр танцю закоханий в Риму..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597356
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 03.08.2015
Я всматриваюсь снова в звёздный ковшик –
Непрочную, невидимую нить.
Сверканье звёзд…
Любимый мой, ты помнишь?
Под этим небом жизнь соединить
Твою, с моей сумели мы когда-то…
Вела нас путеводная звезда,
А мы вдвоём от пламени заката
До розового утра в никуда
За лунною дорожкой уплывали…
Нам кожу грело ложе из песка,
И мы любовь свою переливали
С тебя в меня… И так была легка
Морской волны безудержная нежность.
Горстями – звёзды на нагую грудь
Ты мне дарил так страстно, и небрежно,
Боясь речами тАинство спугнуть…
Вода как ложе царское сияла!
Она несла, манила, и звалА.
…Я ничего тогда не замечала…
Наверно, слишком счастлива была.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597315
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 03.08.2015
У маленької Христини
були вчора іменини.
Татко їй у подарунок
нявкаючий дав пакунок.
А у ньому кошенятко!
Радісно стриба малятко,
гладить котика за спинку
і сміється беззупинку.
Вже сьогодні не цікаво...
От якби якусь забаву
хтось порадив для малечі.
Христя опустила плечі.
Їй так сумно. Каже тато:
- ігор, доню, є багато.
Можна гратися "у школу"...
- Я плидумала! Цудово!
Буду косеня уцити
по-людськОму говолити!
Сцо стлибає по підлозі?
Були лапки, стануть нозі!
Тато щиро засміявся,
до роботи собі взявся,
Тільки чує - за дверима
учить Христя кішку рими,
віршики розповідає,
та за лапки підіймає.
За вікном уже темніє,
дівча часу не жаліє!
У кімнаті чути гамір.
Чи здійснився Христі намір?
Тато зазирнув до доні
і заплескав у долоні.
Але чом сміється тато?
Кошеня сидить пихато,
а Христинка трудівниця,
наче кіт - стрибати вчиться.
"Няв-няв-няв" вона муркоче,
бути кішечкою хоче!
- Люба доню, як так сталось?
Вчити кішку ти збиралась.
А Христинка: -" Я не знаю.
Залаз... косеня спитаю!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597273
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Потяги-станції-рейки - у крадене літо.
В щастя печальне. Тривалістю - сорок годин.
В сонця - підозра на осінь. І танець святого Вітта
в мокрих дерев... А на груші медовій син
цями на тілі - жовті сліди падіння.
Грушопадіння... Дощопадіння... Грім...
Пахнуть вокзали розлуками - так осінньо.
Синьо - печаллю. І грушами ще окрім.
Гріхопадіння.
Крадене літо.
Грушу солодку їм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597293
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015
[i]Красно дякую Касьяну Благоєву за неоціненну допомогу
в редагуванні даного твору.[/i]
ПРОСТЫМ ГЕРОЯМ ПЕРЕПРАВЫ ЧЕРЕЗ ДНЕПР
(1943г. Лютежская переправа. Впереди – битва за Киев)
Земля горела. Днепр кипел.
И поглощала переправа
Водой студеной сотни тел...
Там - неприступный берег правый
Плевался бешеным огнём.
Но - наступали! Пули – градом
А небо - бесконечным адом
И смерть - осколочным дождем
И воздух - болью, кровью, смрадом!..
Бежали!.. Падали тела.
Окопы вражьи ближе, ближе,
И мысль одна у всех была:
"Эх, добежать!.. И – выжить, выжить!!" –
Как выжить посланным на смерть?!.
Но, в землю вязкую вгрызаясь,
Назад стараясь не смотреть,
Ты мысленно взывал: «Родная,
Не за отчизну, - за тебя,
За дом отцовский, рощу, поле,
Я, всей душою жизнь любя,
Погибну, вам даруя волю!
Любовь и месть меня ведёт.
Готовит пусть нам доля тризну -
Я свой им выставляю счет:
Не будет оккупантам жизни!»
Последний шаг! Чужой окоп.
И – взрывом рык войны от мины...
– Ах, мама, как огнем печет!!.
И – свет... и радуга над ними...
***************************
КИБОРГАМ ДОНЕЦКОГО АЭРОПОРТА
«Да что ж ты, киборг, сука бля*?!!!» -
Кричат наёмники из раши.
Им не понять, что здесь земля
До каждого строенья - наша.
Промозглый холод. Вновь палЯт.
И сверху накрывают градом.
Заметно поредел отряд,
Но держит крепко слово «надо».
Сквозь грохот яростных атак,
На высоте, не пригибаясь,
Они развёртывают флаг,
Едва заметно улыбаясь.
Ни отрешиться, ни забыть,
Спокойный сон им только снится...
Они способны так любить,
В детишек всматриваясь лица,
В минуты редкой тишины…
Они - ни пяди не отступят!
Пускай они окружены,
Ножом вытаскивают пули, -
Они вросли в аэропорт.
Из-под обломков терминала
Их кровь товарищей зовёт.
А дома жены ждут и мамы...
Они – герои наших дней.
Простые, крепкие ребята.
Господь, спаси их, обогрей,
Пошли им только мирных радуг!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597085
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Я маленький домик
На солнечной дикой опушке…
Усталым туманам прибежище – сонный альков…
Я сложный, но верный пароль для куриной избушки…
Тропа, уводившая в горы
свободных волков…
Я соль…привносившая
Сладость иных измерений…
И плоть на камнях… вопиющая кисти Дали…
Я нерв обожженных ветрами таежных растений…
Я – шепот шамана…
жестокий обряд на крови…
Я - эльф…уплывающий
В царство дремучего леса…
Безумию мыслей вторившее эхо – в ответ…
Река, утолившая жажду скитальцев…принцесса,
Уснувшая в полдень…
проспавшая тысячи лет…
Не надо… остыньте…
Во мне - не ищите изъяна…
Вам будут ответом – взбешенные струны земли…
Я – соль…… я – избушка……. принцесса…… я – шепот шамана……
Я – нерв, обретающий силу
и сущность Любви………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596834
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Белая река*.
Носит облака,
И хранит она
В золотых песках
Там, на глубине –
Свет души – на дне…
Нежность этих струй
Будто поцелуй
Ластится к ногам…
Скачет по камням
Пенная волна,
Искрами полна,
Как мечта – вольна!
Тысячами брызг
Утверждая жизнь,
Побеждая риск,
Благозвучьем лир
Наполняя мир.
Подойди к реке
Вольно, налегке.
Золотую гладь
С нежностью – погладь.
Смело наклонись,
Подержи в горстИ.
Песню, что поёт,
Ты в себя – впусти.
Просто отрешись.
Просто разреши
Понести себя,
Не сказав пути.
Милый пилигрим!
Выйдешь ты – другим.
Всю печаль и боль
Унесёт с собой
Белая река.
Спрячет в облаках.
И тебя – вернёт,
Подтолкнув слегка…
* Белая река (Агидель)– левый, самый крупный приток реки Камы.
От города Уфа и до устья река судоходна.
Течет по территории республики Башкортостан.
Река очень длинная – 1430 километров. Площадь бассейна – 142 тысячи кв. км.
На реке Белой стоят многие крупные города Башкирии:
Белорецк, Мелеуз, Салават, Ишимбай, Стерлитамак, Уфа, Бирск, Дюртюли, Агидель.
Этой реке посвящена одна из известных песен группы ДДТ «Белая река».
У этой реки два распространенных названия – Белая и Агидель.
Башкиры называют ее Агидель («белая река», «белая Волга»).
По одной версии река получила название от того, что течет с юга,
от солнца, поэтому «светлая», «белая».
По другой версии ее так назвали из-за белесого цвета воды
из-за высокого содержания в ней растворенной извести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596670
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Мене ти підкориш
силою.
Тебе надихну я
вірою.
Пожертвуєм радо
волею!
Пограємо вдвох ми
долею...
Тебе зачарую
мрією.
Сміливою звабиш
дією.
І станеш моєю
правдою!
Твоєю я буду
Ладою*...
Тремтінням грози
наших тіл
розі́тнемо хмари
злих сил!
Спочинь... Вкуси яблука
солод*, -
вже Сонце! ...страх зникне і
холод.
Хай світ почекає
праведний!
Любов"ю торкнемо
лагідно
той гріх усесвітній...
зношений....
Цілуй! ...вже нам ніжність
прощено!
..............................................................................
[i][color="#0400ff"]*Лада — богиня життя, весни, родючості, народження,символізує світову любов, що є основою життя на землі.
*вона розпалює вогонь небесних гроз, проганяє злі сили, виводить з-за холодних хмар світлосяйне сонце, у руці тримає червоне яблуко — символ початку усього сущого.[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596644
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Будет дождь.
Растворюсь безрассудно в нём.
И к ногам твоим грусть
принесу - ручьём.
Серых туч вуаль не коснётся плеч...
Унесу печаль,
буду свечи жечь
Редких фонарей на твоём пути...
Нежностью моей
для тебя светить!!!
Отгоняя мрак, призывая свет!
Мой любимый враг...
Мой заветный бред...
Знаю - ты прийдёшь позабытым сном.
Повторится дождь.
Растворимся в нём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596144
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 29.07.2015
умылась улица дождем,
омыв с лица стальные стопы
мы грезим будущим, а в нём
овца конем бежит галопом
кто-то успел, а тот кто жив
цветы на камне, боль в истому
в одно мгновенье превратив
"ласкаво просимо! додому!"
любовь и ненависть в строю
журавль бумажный негой дышит
я не могу, но я пою..
быть может мать моя услышит
цветы на камне, чей-то штрих
любовь и ненависть в кармане
слева направо пляска их
куда ни глянь, глаза в тумане
небо натянуто плащём
фонарь растёт на попелище
сказала б я "гори огнём"
гроза не зверь, она отыщет
ращу плавник, дышу китом
хвост акварелью - вера свищет..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596093
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 27.07.2015
[img]http://cs628222.vk.me/v628222845/c331/SylcwVAjzHQ.jpg[/img]
Боже, як добре під вечір вертатись додому,
Гріти підошви об теплий м’який тротуар
І відчувати в ногах підсолоджену втому,
Ніби пробіглась зефірною м’якоттю хмар!
Дим з вихлопних, мов запалені липнем кальяни,
В пудрі пилюки мутніє дворів акварель,
Флюгерний півень у променях, наче льодяник, ─
Злизує хмара повільно тверду карамель.
Світло тебе відбиває у плазмі вітрини,
Поглядом ніжним комусь надсилаєш привіт,
І завмирає під скельцем невтомний годинник,
Поки бубнявіє в Музи кругленький живіт…
Знову народиться вірш по дорозі додому,
Стрілки, як завше, почнуть свій наступний пробіг…
Боже, як добре пройтись і забути про втому,
Гріючи серце і ноги в долонях доріг!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595911
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595812
[quote][i]Невинність березень під снігом приховав...[/i][/quote]
Неначе й слів інакших – не було.
Та я про те й не думала глибинно.
Навіщо знову морщити чоло?
Весь світ до ніг спускається невинно.
Не винуватий був ні день, ні ніч.
І очі ті були не винуваті.
І певне, чула я невинний сміх,
Що вух моїх торкався, як крізь вату.
Якщо вже шквал, то двох у тім вина!
А ти мене торкався так невинно…
Була у тім для мене дивина:
Примара ти, а чи живий мужчина?
А сніг невинно у саду кружляв
(Ну, сніг у тім не можу винуватить
Що на світанку ти невинно взяв,
Та приховав свою невинну вартість)
Ти приховав. Укотре здивував.
Узяв своє, тай втік навіки з хати.
Мою невинність березень сховав
Під снігом. Та й було б чого ховати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595843
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
ты пустился в бега и неважно
кто я- жертва твоя или он
к моим пальцам нежнейшим пажем
зефиром вдохнул сладкий стон
растворил белый сахар в дурмане
вынул жёсткие с влас тростники
искупал в парах роз в божьей манне
я очнулась вокруг родники
свежий запах, жучки на свирели
куст рябиновый в бусы одели
цвет коралла играет в душах
охра кисточкой рыженькой сушит
делает первый шаг.. младенцем
иду навстречу.. пахнет мятой
улегся на плечи китель степью
устроили вече .. настоящие мега денцы
кузнецы пчёлки мошки стрекозы
хором в круге звенит колокольчик
и неважно, что я не та, и не важно..
кто меня лечит.. ты пустился из рук
и река камнем пала рванула русло..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595679
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Колкий воздух иглами сечёт,
Неподвижность знойная не дышит,
В щётках позолоченной травы
Лишь вьюнков зелёных полоса.
Солнца заходящего лучи
Мёртвых теней мне рисуют вальсы,
На земле, измученной жарой,
Где дождей потеряны следы…
Просят стебли влагой напоить.
Сердце пересохшее закрыто,
По сосудам нежности моей
Уж прошлась всесильная коса…
Но касанием полузабытым
Чистых рос предутренняя ласка
Чаши нежно-розовых бутонов
Раскрывает трепетно… Молчи!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595534
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Я попала сюда случайно,
как обычно плелась домой.
Где-то шлялась необычайно,
пьяный ежик,но хвост трубой.
/а вообще-то я сова просто в тумане не видно,/
ну да ладно и бог с этой травмой)
голова на плечах и вдруг,
вижу ясно своими глазами
не одна я здесь /Хуго-друг/
шевелит языком и поршнями просит просит-сомкни этот круг..
я и круга то не видала,
так,веревка простое звено
стрелку новую нарисовала
и поднялись мы с другом на мост
/часть вторая/
на мосту,а что на мосту?
На мосту как на мосту,
ноги болят присесть негде,
и тут
-Вот, на шляпку садитесь,ой присядьте,попутал бес,
куда путь ваш,куда вы хотите, ой,простите,забылся я Верц..
Вы на мост так устало глядите
да,ломался уж дважды -воскрес!
Мы так с другом в глаза поглядели
славный парень а с виду.. А что на этом мосту засиживаться?
/третье звено/
Вот плывем сквозь туман уже в лодке
Лай остался в дали, а вода
шепчет ласково- Может вам водки?
путь ведь труден,неведом пока.Ночь.Не врезаться б в скалы изолентой не заклеить, не врут провода,
вообще-то не провода,а глаза,
но, автору виднее,даже в тумане
-Боже мой, ну какая картина, без молитвы опасно в пути
-Олаф!
Халди, но можно попроще, наблюдайте свои,войти?
Да, конечно, без предупрежденья,
я, конечно же поддержу,слов не надо да как вам угодно,
только знайте вас двое ,я ржу..
/ржу-это смех, радость такая, автор невыносимый, пьяный ежик, но узелки вязать умеет, хотяон вовсе и не ёжик, сова он, сова!
а узелки - это такое переплнтение,
когда запущен игловодитель и два полотнища ждут приговора челнок поворачивается,
в общем во всем этом задействована динамика,
медвежья лапка двигает шелка,
золотыми нитями в узелок, чтоб короче и быстрее
/четвертое звено/..
-Ну,зачем вы меня разбудили, я и так ночами брожу,
победитель ,ну да, в прошлом мире,эту кису куда?
/чшшшшш, не закудыкивайте, к врачу/
Всё понятно тут, песнь,отпевание, что так плохо и вам?
Я грущу? Забыл представиться Банар!
А в уме вы думайте что угодно в тумане-хоть глаз выколи
/пятое звено/
04:37:09
Гляньте, Сокол, сам услышал,
Вот это взгяд режек матку на иго го-реверанс,-
Вижу даму-Серго! Удивительнл сложено время-терпеливость в одном лице в другом таинство, в третьем семя, ой блеснуло че,мы во дворце?
- Да,какое там мы к Салтану
Повезло там ведь цыфра -семь ,
у него всегда, в общем дамы,
у него их там целый гарем,
/не потонуть бы,лодка ж не резиновая/
а Салтан ни о чём не горюя,
так спокойно шагнул-оля-ля, до свидания,рыбки шальныя,
я сегодня ..и встал у руля.
Обламал нехороший погоду,
все нахмурились сдвинули бровь
и прищурились -эту породу,
всю с лохмотьями загрызем..
я то ежик мне что я в тумане,я и так все лохмотья в ломбард и тут вдруг осенило -пусть модно, пусть сыграет истинный бард
04:57:29
/звено восьмое -бесконечное-украинское игристое-Менестрель/
зря отказались от водки, играют, но может один..
может хоть один помнит, что шить,
тоисть вязать узелки без наперстка,
ох, как трудно/
/девятая ступень/
в подземелье, тумана не видно,
но всё равно как в тумане.
Матерь божья! Молятся все-будда ,
-Тьфу ты Шон Я, ШонМаклех!(в кармане..)
С чем пожаловали,
говорит с какими дарами??
С какими с какими, да вот этой, плохо , было,
прошлой ночью- шлялась, а на ней было все,
все дары были на ней правда, в тумане не видно..
Нам бы путь добрый господин хоть пальцем..
а то ту такая темень.
- Эх,вы, думаете попали в пекло, так можно и и пальцем..
/Ёжик,-тоисть сова/
Всё -завязываю, вот жемчужина,
последняя я тварюка,
несчастный я ежик в тумане, (сова)
в тумане разве разглядишь кто чего хочет..
простите помогите,кровит моя лапка, в горы ,в горы хочу к монаху!
Но в горах... Ага,смекалка))) значит к..
Сагайде, там Vin Libert,а там.. до Юхницы три минуты тяжёлой ходьбы
Десять Одинадцать Двенадцать....
В этом круге шального вальса загорелась ночная звезда
Во лбу пластырь-тату скитальца
Остальное все ерунда..
Ерунда когда смех да в радость
Когда мир на миру конем
Тогда истина как награда
Когда вместе все-заживем..
Не грустите,друзья! А надо
Так грустите по полной и пусть
Пусть вино цельной гроздью из сада
До утра разливается грусть..
Я так рада вам всем так рада
Зажило крыло мое, в путь ..
Я совсем не забыла о Боге и за то что за стол усадил
Все вас вместе, Двенадцать, а слоги не считаются
В этом ли суть?
Суть ведь в ...ай мой язык ай дороги
Вылетаю,родарчик мой жуть..
Какая жуть эти туманы,
Опять они перепутают меня с ежиком....
У уУу..Уу Уу..................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595458
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 23.07.2015
[i](по мотивам картины П.Пикассо "Девочка на шаре")[/i]
По жизни нам идти порой завещано
Путём замысловатым, не прямым.
От нежной, гибкой по природе женщины
Мы познаём: «О, как прекрасен мир!»
Мужчина ж отличается ментальностью.
Надёжен, верен, прочен, как гранит.
Основою всего, фундаментальностью -
На двух ногах - так прочно он стоИт.
Когда ж однажды эти двое сходятся,
И чувства зажигают в них пожар,
Шар - только в центре Куба успокоится.
Не пробуй ты пристроить Куб на Шар!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595166
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
[i]По мотивам поэмы Серго Сокольника:[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594743
Вселенная до каждого фотона
Враждебна, холодна и далека…
Я на орбите древнего Харона
Сломала Модуль. Смерть моя близка…
Плутон холодным боком тускло светит.
Земля вдали как блюдечко видна…
Я без тебя – одна на целом свете.
Неверия кольцом окружена…
Лети ко мне, любимый! Силы тают
Без рук твоих, без губ твоих, без глаз…
Отчаянье сквозь Космос прорастает,
Что равнодушно обтекает нас…
Я мысленно взываю… Я не плачу…
На плач, на крик мне не хватает сил…
Меня найдёшь ты, верю… А иначе…
Последний обогрев… И он застыл…
Решаюсь я. Ресурсы собираю
В один пучок. И из последних сил
Я на Плутоне – сердце* высекаю.
Чтоб нашу встречу ты не пропустил.
http://kp.ua/life/505664-nasa-pokazaly-chto-na-plutone-est-narysovannoe-serdtse
* На своем официальном сайте НАСА опубликовали новые, более детальные фотографии самой большой карликовой планеты Солнечной системы Плутон. Они были сделаны 7 июля.
Снимки сделал космический аппарат New Horizons. На них видно, что на поверхности планеты есть участок в форме нарисованного сердца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594944
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Сьогодні, саме сьогодні
У вирій злетіли в небо
Поєднані тихим словом
Кохання, воно вам треба?
Три доби. День і ніч нас ховало від світу відчуття, у чеканні і млості, світ яскравий відкрив долоні, білим вельоном білим цвітом світ очистив мене від злості. Чоловік, моє дивне створіння геть забувся про все, що було, опустив мої думи у верес, не залишив минулого й сліду..
Я відкрию вам тайну кохання, ви ж шукали його, усюди, куди гляну, куди подивлюся, всюди велич, господня ласка відірвала від дому і люду, говорити я буду, будь ласка..
А чи бачили ви як пасуться дикі коні у травах світанку? А чи чули ви їхню молитву, я сьогодні не тільки бранка. Я сьогодні вам заспіваю,як співає жона й коханка.
Так, ми тут, десь ось тут, в цьому лісі, а десь там, є домівка і одяг, є вино, є дзеркала й платівка, є будильник, що півнем на ганку верещить мов скажений собака, підіймає, жбурляє по стінам, є хода, є взуття, все, що треба,-не для спокою в рабстві панянка, є парфуми, що після весілля, -ненависні як очі.. До ранку..
Я в полоні, і поруч руки, що принсять ожину у ліжко, сплю на квітах,-прості ромашки уквітчали мене Діанку, п'ю росу, умиваю личко біля того ж таки водоспаду, недалечко ми звели кубельце,
дві пташини,і тому ми раді.. Сонце сходить і кличе в дорогу, та той офіс поріс споришами, все залишили, аби відчути коливання верби в тому танку.
Не цілуємось, не вередуєм. Граєм в гру, в якесь дивне повчання. Хтось бажання кидає на зорі, а хтось руки туди ж підносить, та, ніхто
та ніхто тут не плаче, і нічого ніхто тут не просить.
Тиха гавань. Берізки малюють й розпускають у воду коси. Дуб схилився у силі могутній, все чекає на дощ чи зливу, в соснах милість, на ноги босі, я дивлюся, чи ще то буде, чи почують те серце люди, чи прийдуть, чи настигнуть вроду, те коріння мого народу.
Ви прийдіть, я молю благаю, я любов вам свою безкраю, всю віддам, не залишу ні краплі, ви ж відчуйте, на що ми здатні. Дві душі два краєчка сливи, диких паростків, як же мило. Я дивлюся, я завмираю.
Подих вітра в очах колихаю. Ви прийдіть, ви погляньте, усюди, де любов,там і ви, мої люди..
-Діано, про що ти так замріялась?
-Та ні про що, ось думаю, ми тут назавжди поселились? Ми вже тут третю добу, й хоч би якийсь звір проскакав,а ні душі.
-А нас ти не рахуєш?
-Та нас тут й не видко, і нікому ми не потрібні.
-Чому це? Хіба я тобі не потрібен?
-Ти мені потрібен!Дуже дуже потрібен, ти омив росою мою кров, напоїв мене кумисом, де ще я такого знайду?
-Мало я тебе поїв, коли ти згадуєш ще про когось, піду ще до Грози, а ти, ти можеш тут щось на піску написати.
Цей пісок, колись був камінням, колись руки його тримали, колись глечик проріс із нього, у руках під твердим умінням. Колись тут, ось на цьому місці, жили ще такі, може двоє, зародилося тут бажання,
плід безцінний святої любові. Колись тут, я уже бувала, так так так, я ось тут пам'ятаю, оце небо, ці хмари..
-Пий, пий, і не кривися, ця Гроза чистіша усього чистішого.
-Оресте, я не хочу більш цього молока, я хочу мінералки.
-Ді, які в тебе скромні бажання, де я тобі візьму мінералки?
Якщо ти бачиш тут хоч один мінеральний заклад, я вмить, ти тільки сильніш бажай.
-Сильніш? Чи можу я ще більше? Поглянь на мою білизну, вона вицвіла під сонцем, поглянь на моє волосся,я вже справжня дикарка вуду, а ще трохи я геть втомлюся і упаду і все забуду.
-В тебе гарно виходить, сьогодні занесу тебе на ліжко, але зараз не час, розумієш, я не буду тебе цілувати, он, поглянь, скільки дивиться люду.Причаїлись, не дихають зовсім, вс чекають нашого блуду. Пий.
-Ти знущаєшся наді мною? Я втечу, ось нап'юсь і втечу до оселі) хочеш свята, щоб ми веселі? Віднеси мене, хоч на хвильку в білу постіль, цілуй же шийку!
-Ти наказуєш? Що це буде? Я твій раб, ..
-Я теж буду, буду..
Як спліталися наші руки, у ту мить, у тому очереті. Скільки лилось із вуст жадоби, не забуду, ні не забуду.Серед білого дня у небі
закружляли всі птахи світу, звірі люті ще виють і досі, у ту мить загремів бог прозріння, стріли випустив в ноги Амуром, блискавиця сміялась від гніву десь потрапила дятлом у дуба. Мерегтіло в очах
стугоніло. Мертві дихали під землею. Ми народжували кохання, у цю мить і з'явилися люди.
Хтось хрестився, а інший, шалений, так дивився на мої груди, що Орест, ні, не простосказився, він розсердився, крикнув
-Що? І ганчіррям накрив легені.
-Ідіть геть! Ну на що ви так задивились? Я вас кликав? Прийшли, не барились!
-Пробачте, Оресте Олександровичу! Ми вас шукали усюди, ми й гадки не мали, що ви ось тут такі блаженні, ви нікого не попередили, ми вже бог зна що думали.
-Думали, вони думали!А хто вас просив думати? Вони думали! не діждетесь, до дідька! До дідька все з молотка!Все з молотка!
Ідіть, ідіть в будинок і більш ніколи не переривайте чоловіка на півслові.
-Ді, ти плачеш? Чому ти плачеш? Не плач, не плач, моя кохана, я занесу тебе у білу постіль, я встелю тобі її новими пелюстками, ти ..
ми.. ми матимемо, те, що втратили, я тобі обіцяю,чуєш мене? Ми матимемо!
-Поцілуй мене, я так скучила за твоїми цілунками.
МММММММММММММММММММ................
Боже! Чи тебе так любили?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594746
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 20.07.2015
дивлюсь на сонце
крізь призму окулярів
іду на зустріч
читаю книгу
листочок відірвався
дуб прокинувся
відволіклася
вітерець розігрався
розпатлав коси
віть- віть, тьох-тьох, ох!
струмок з гір спускається
соловей летить
річка замовкла
бобри на містку стоять
зачаровані
між дерев кажан
ріже крильми повітря
гуде у вухах
м'які подушки
кульбабки поляниця
спокусник кличе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594554
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Догорає чаклунка трава,
Де в іскринках душа попелиться,
Наче манна небесна,
Впаде на нас вічна любов,
Наше похоті НЮ,
Мов жаринка вогню,
Що іскриться,
Доторк рук,мов вогонь обпече.
Наші ночі палкі
Не залишаться десь осторонь,
Де відчую в цілунках
Медовий я смак на губах,
Де кориці духм'ян
Увіп'ється у тіло моє,
І малиновий сік обмиватиме,
Наче дурман.
Руки пахнуть твої
Малиновим нектаром-меди,
Я ловитиму їх ,
Наче промені сонця у пастках,
Шаленіємо вдвох
В зорепадових,ніжності,ласках,
Де кохати й горіти,
Як сухий оберемок трави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594550
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Ну, что мне стоит сшить эти одежды?!
И в княжеский войти, в безумный ад!
В мехах всегда теплее и надежды
Под телом от любви сильней горят!
Эти рукописи! Эта бумага! Слоями,
Голубой ультрамарин! И он, как жрец,
У полки, нет! Бродяга! Глаза верны!
Творец! Мой Господин.. Вы так тихи..
Вы так безумно слепы, глаза прикрыв,
Не видя свет и тень, падет к ногам,
Так будьте же свирепы! Взойдите!
Вот Ваш трон, к моим губам.. не троньте
Не будите в сонме бурю, не то хлыснёт..
Ведь изверг,- этот храм, каснётся
Телом пенным и до дури, заворожит
И выбросит весь хлам, так смейтесь же!
Сильней, сильнее ветра обвейте, обкурите
К волосам булавку на ней бусинку,воткните
Жестом одним меха скорей сорвите
Уста ключи от сотни сотни брам..
И.. Наконец словами горько жгите
Нет! Не отдам.. Моя! Нет! Не отдам!
На ложе, пахнет сено, пахнет клевер
И где-то под ногами свежий след
Одежды и в руках холоднй север
Шепотом нежным шепчет-Ты мой бред...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594179
дата надходження 17.07.2015
дата закладки 17.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2015
Опять спасает разум от вторженья
Ту часть души, что тянется к тебе.
Коснусь плеча, готова на побег,
В глазах твоих – лишь мира искаженье.
Ловлю невольно каждое движенье,
Любовью восхитительно больна.
Мне так сладка незримая война,
Что кажется желанным пораженье.
Согласна я ещё немало лет
Лететь к тебе, как бабочка на свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594142
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 17.07.2015
В обіймах вечора
ми вдвох...
Так ніжно пестить
наші плечі...
Ховає шал
в глибокий вдих,
тамує страх
швидкої втечі.
Остання мить...
Рука в руці...
Ще впізнаю я
відблиск мрії
в очах тамованій....
тузі́,
свій жар - в твоїй
марні́й надії...
Уже прощань....
терпкі слова....
Ще тягнуться
в своїй зневірі
до тебе спрагло
так вуста!
...В цілунках томно
розімлілі...
І ловлять подих...
лиш "Прощай!"...
Як опік! ...як
тавро розлуки...
Та цей нестерпний
голод, знай -
мені цінніш
споко́ю духу!
Тобою я
боліти
хочу!
Згорати.. Битись
у ознобі!...
Щоб, як прийде́ш -
розлити простір
в нестримній
пристрасній
жадобі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594067
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 17.07.2015
[img]http://winallos.com/uploads/imgon/640x480/2014-09/5e05e3f02f66670decc9ee327a062db6.jpg[/img]
Як добре мчати сонцю навздогін,
Поскрипуючи стертими педалями,
І слухати, як яблучка колін
Цілує вітер мускусно-сандаловий!..
І зблиски помаранчевих медуз
Ловити на льоту тонкими шприхами,
Розгойдувати трав'яний обрус,
І пахощі усотувати вдихами.
І слати велофарою сигнал
Рудому сонцю: "Еге-гей! Побач мене...",
Воно ж, тебе угледівши з-за хмар,
У відповідь кивне якось завдячливо.
І стиглим обважнілим гарбузом
Покотиться за обрій підрум'янений...
З підсвіткою, немов казковий гном,
Залопоти́ш асфальтом, як мембраною.
І, стрімко набираючи розгін,
Поскрипуючи стертими педалями,
Вже ліхтарям помчишся навздогін –
Щаслива, божевільна, неприкаяна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594026
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 17.07.2015
Листва пожухла на сухих покосах,
Уже зарделись ягоды рябины.
В разгар июля мы попали в осень
Иль лето нам почудилось, любимый?
К тебе - душа немая без утайки
Прильнула с воркованьем голубиным...
Та проседь облаков над нами стайкой
Ненастье или свет несёт, любимый?
Но ты, мои сомненья все отбросив,
Приметы, и наветы все отринув,
Целуешь так, что отступает осень.
Меж нами - лето буйствует, любимый!
14.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594011
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 17.07.2015
– Не сумуй за минулим, не треба!
Хай відійде журба в небуття.
Пишні квіти і сонячне небо
Надихають тебе до життя.
Хоч і пройдена більша дорога,
Та ще треба немало пройти.
Хай до рідного линуть порога
Любі діти ще довгі роки.
– Не сумуй за минулим, не треба!
Кожна мить - чудодійна краса!
Кожна зірочка сяє для тебе!
За зимою приходить весна.
І хоч грає осіння соната,
– Подивись на її кольори.
На гарячі відтінки багата,
На життєві, рясні врожаї.
– Не сумуй за минулим, не треба!
Кожна мить - неповторна краса!
Квилять чайки у синьому небі,
А внизу неозорість морська.
– Не сумуй, а лети знов у мріях,
Де в гармонії квітне душа.
Бо ніколи вона не старіє,
Бо одвічно вона молода.
16. 07. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593991
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015
І……. губи сміються в такт
Коливанням літа…
Пахнуть смолою рештки моїх сандаль…
Впали джмелі у трави… затихли… квіти
Зникнуть із нами
десь на світанку… жаль,
В танці вертепному
Знову не наші ролі…
Зрештою, байдуже… я вже не знаю слів…
Впали джмелі у трави… гудуть… паролі
Хто і навіщо
змінив від моїх світів?!
І………звуки зникають
В сонячних плесах…тихо…
Пахне смолою… у грудях чомусь пече…
Маки танцюють з житом… палають… Дихай!
Дихай мені у спину –
я хочу ще!
Знову джмелі
У травах сміються… луки
Липнуть солодким медом… на дні ріки
Бавиться сонце… не віриш?.. послухай… Руки
Впали на груди
поміж золоті ланцюжки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593270
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Меня в объятья принял ливень,
Завесой капель спрятав высь.
Шепча осенние мотивы,
Что две дороги разошлись,
Что я одна – намёком тонким –
Иду, роняя капли с кос…
Но я, с отрадою ребёнка,
Тянусь к тебе, как абрикос,
Что, жарким зноем опалённый,
Ветвями жадно капли пьёт.
Листы расправились у клёнов,
Цветов нестройный хоровод,
Омытый ливнем, – мне милее,
В них свежесть дивная видна.
Мой милый, позови скорее!
Томлюсь от жажды я – одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593088
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 12.07.2015
[i][color="#002fff"]За мотивом поезії С.Сокольника "Пером по паперу"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591159[/color] [/i]
Сьогодні в шані те, що гріє тільце:
строкатий одяг, "в тему" блиск, гламур...
Ведуть літопис завжди́ лиш "умільці",
які "мастити" вміють "під пурпу́р"*!
"Талант в ціні!" - запевнять вищі з вищих,
прийдеш: і там - підріжуть, підстрижуть!
Перелік слів дадуть! (...щоби без лишніх...)
Й: "Пиши! (...в цей бланк...)" - одразу ж вознесуть.
Я ж вам не "Пись", щоб під примхливу дудку
вдягати шати на бліденький лист,
втискатись в ролі, згвалтувавши думку,
з пера зчесавши весь той щирий хист!
Хай йдуть по-моді, б"ються за всі лаври -
не розфарбую за зразком їм світ!
....Любовно виведу сіреньку правду
у благородний, серцем взятий біт....
* пурпур - благородний колір верхнього одягу правителів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592752
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 12.07.2015
О, зоряне небо! Ти так невимовно прекрасне...
І кожна зірниця нас вабить в саму височінь.
Допоки остання зоря в небокраї не згасне
На нашій планеті шукатиме ЯН свою ІНЬ.
Блукаючи поміж людьми неприкаяним духом,
Стомившися від недоцільності свого буття,
Себе підштовхнувши невидимим внутрішнім рухом
Шукає ЇЇ, щоб вернутися знов до життя.
Споріднену душу, єдину у цілому світі,
Таку неповторну, таку... яких більше нема.
Щоб ІНЬ прохолодне зігріти у теплому літі,
Й самотності врешті позбутись важкого клейма.
Як спраглому крапля води - прийде щастя миттєвість,
Торкнеться рука до руки... Цей омріяний час.
Народиться у прохолоді нестримна чуттєвість,
І сотні зірок від любові засвітяться враз!
Це дві протилежності доля в одне поєднає,
Заповнити сяйвом серця, проганяючи тінь.
Допоки остання зоря в небокраї палає
На нашій планеті шукатиме ЯН свою ІНЬ.
06.07.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592123
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Любові квітку – не знайти,
В магічну ніч – не відшукати,
Там, де танцюють Потерчата
Під темні відблиски води…
Вінкам – до берега плисти,
Де Перелесникові шати
Водяник з полум’я розплати
У Долю може заплести,
А може – різні два світи
Навік, назавжди - роз’єднати…
Не нам – над вогнищем стрибати,
Рука в руці – не нам іти…
Та будем знову – я і ти –
Ламати пристрастю загати,
І як в останню мить – кохати
В промінні гаснучих світил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592115
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Шукаю притулку у хвилях замріяних трав…
(із записів Мавки)... (Лізо… Маріє… Марто…
Я вас колись… я усіх вас колись кохав…
Я вас кохав…
а тому, мабуть, жити варто…)
Шукаю притулку… на сьому свою висоту…
Все уже сталось… й нічого не може статись.
(Я вас... Маріє... Лізо… і навіть ту,
що просто йшла,
щоб ніколи не повертатись…)
І знову пірнаю на сьому свою висоту…
Море – безмежне!… усі ілюзорні звуки…
(Я вас… Маріє… Марто… і навіть ту…)
“Тату, візьми мене,
як колись, на руки!…"
Де мої трави, роси… просто скажи – де я?!
Море – безмежне! небо моє так низько!
Чуєш, колише Всесвіт нове ім’я…
Чуєш, гойдає вітер
чиюсь колиску…
Боже!.. колише вітер знову колиску ту…
Світ збожеволів, бачиш?... світ пакував валізи…
Світе, скажи,чи мав ти хоч якусь мету?!!
………………………………………………………………………
(…..…я вас – безмежно ніжно…..
……………………….Марто… Маріє… Лізо…….)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591707
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Гладью глажу по стенке
Кошкой острю коготки
Уговариваю коленки
Одеть каблучки, а чулки
Ажурные крестики нолик
Сияя сквозь абажур
Просятся прыгнуть за столик
На мягкое кресло мур-мур
Усики жёсткая лента
В талию впились мозги
Игрой Тет-а- тет агента
Хочешь подняться не зги
Гладь своей гладью кожу
Бархатных синих стен
И я не пойду туда тоже
Разольюся шампанским у вен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591695
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 05.07.2015
То лише вірші можуть все,
І біль гіркий солодким стане.
Бо не дістане, не дістане
Глибин душі - комфорт осель.
Чужих думок ворожих, чверть
Вже бачить те, чого й не снилось.
В гостях десь літо засиділось,
Вино з калини ллється вщерть...
П"янке, солодке... вінця - в край,
Розкидані червоні грона.
Тумани позіхають сонно,
Закоханому серцю - Рай...
А заздрощів відлуння знов,
Його штовхає прямо в прірву,
На клаптики той сон розірве,
Вино з калини - краплі...кров.
То лише вірші можуть все,
Жовтневий килим - листя з клену,
Та придивись, воно ж зелене...
Хоч завтра й снігом занесе...
То лише вірші можуть все...
01.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591577
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Ти тільки не слухай слова, бо вони - лиш броня,
А я із тобою ,буває, немов на війні.
Та мудрих книжок не потрібно читати щодня,
Щоб "ТАК" відшукати за впевненим, начебто, "НІ".
Ти тільки у очі поглянь, там написано все.
У темних глибинах також місце є для вогню.
Ти маєш ту зброю, що просто ущент рознесе
Таку найміцнішу, здавалось би, тіла броню...
Хіба я втечу, коли шепіт хмільний, як вино?
Мене напуваєш підступно ним знову і знов...
Вуста твої ваблять жагою, ти знаєш, давно,
Лиш декілька бажаних слів ніжно ними промов.
Хіба відштовхну, коли руки дарують тепло?
Повірю у щирість, хоч знаю - усе це обман.
Не так кровоточить порізане кимось стебло,
Як ліки прикласти на хвильку до зболених ран.
Не вір у байдужість. Від холоду я не тремчу.
У пристрасті свій неповторний, привабливий смак.
Ілюзій у нашому світі, повір, досхочу...
Ілюзія "НІ", а можливо, ілюзія - "ТАК"...
03.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591513
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 04.07.2015
Я вспоминаю резвую чичотку
И мыслями клубились облака
Ты называл смешно так, очень чётко
Княгиня,ви уся, уся така))
Улыбка, подскажи,на что похожа?
То ли на перстень с камешком внутри
То ли на лучик лучик солнца в коже
Не вспоминай и никому не говори))
Про родинку, та ну её, не будем
Давай про листья лучше и про клён
Помнишь качался праздник среди бубен
А ты всё на него гнал, это он))
А помнишь заблудились среди леса
Как будто лесовик не отпускал
Всё перепуталось с тех пор твоя принцесса
Ни разу не попала.. Карнавал))
Бабочки не в животе.. Я вспоминаю..
Прошлым прошлым летом..
Без туфелек ты нёс меня на балл..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591375
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
[i]Майже жартівлива, майже скоромовка ))[/i]
Так беззахисна, так безгрішна,
Бережи її, кришна-всевишна!
На всі ґудзики відкривалася,
Розважалася... закохалася...
На будь-яке питання-провокацію
Відповість відвертістю-грацією.
Він почваниться нею, пограється,
Розчарується... і покається.
Так беззахисна, тепер побивається.
Та не зрадить себе – жить збирається.
Бережись її, кришна-всевишна –
Як кохає – вже зовсім безкришна. 30.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591368
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Зумівши сон свій подолати,
Ти вийдеш зорі рахувати.
Ти будеш Місяць малювати,
Я ж чемно буду позувати ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590949
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 01.07.2015
Гармония в движении,
Мучении...
Теория научания
Учении...
Моё развитие прозрение
Мания...
В пограничном и безграничном
Распространении...
В телесном и внетелесном
Увеличении...
Я большой человек,
Человечище...
Я шар надувной,
Прибежище...
Я род человеческий,
Млекопитающее...
К извержению вулкан готовящийся,
Зрелище...
Моё хобби - настроение,
Зрение...
Моё небо морской водой
Насыщено...
И глаза тоже ею
Наполнены...
Тяготение, прилипание, вязкое
Ощущение...
В липовый мёд
Превращение...
ВременнОе растяжение,
Уменьшение...
Меня манит поглощение,
Знание...
Я бегу на встречу
Просветлению..
Рассыпаюсь искорками,
Камнями...
Лепестками, бабочками,
Трелями...
Заползаю пОд ноги
Травами...
Одеваюсь бусами,
Серьгами...
Разростаюсь Солнцами,
Стаями...
Уменьшаюсь Лунами,
Перьями...
Если крик мой слышимый,
Громовый...
Значит буду молнией,
Грозами...
Всёравно к земле
Ликами...
Всёравно пО небу
СтОпами...
Всёравно вверх
КОрнями...
Только б Господа
Тропами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590918
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 01.07.2015