У темряви надщербленість така,
неначе гучномовець єрихону
несе у сон гудіння літака
й високих трав молитву охоронну... —
він просто викликає дощ і грім.
І бракне сил — хіба щоби лежати
і рахувати блискавки вгорі ,
де зливи б'ються з богом на ножах... Ти
не хочеш знати світу котрий день,
бо світ не прагне знати, хто і де ми...
...по наш вогонь
такий вогонь іде,
що в'яне літо
й квітнуть хризантеми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844165
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 09.08.2019
Раніше – нікуди без книжки в руках,
ідей обнадійливих прядив,
а нині вростаєш в роботу комах
і пінний язик водоспадів.
Раніш – суперечки, дискусії, сміх,
де всяк – красномовець і речник,
а нині – уникнути б звірів людських
і їх голосів недоречних.
Застигли дерева, підваживши світ,
підлісок несе малу частку;
свій до абсолюту повільний політ
ведуть вони довго і важко.
Несе вся природа служіння своє
свідомонадійно і гідно.
Ось дощ м’якошерстими лапами б’є,
на хвильку прикинувшись тигром.
Тепер – не до книжки; занедбаний друг
в півтемній кімнаті чекає.
Ти дивишся, наче прозріла, навкруг,
і світ простотою лякає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844293
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 09.08.2019
Все зрівноважує Весна.
Вчорашнє пророста в майбутнє...
І де поділась сивина?
Та й хто сказав, що див нема?
Вона в тобі всякчас присутня!
Все зрівноважує Закон.
Була зупинка тимчасова...
І кожна станція - не сон!
Хто справжнім був - прийме з долонь
любов - оплату, велич Слова!
Все зрівноважуємо ми...
Сумлінням, щирістю обіймів!
Дай руку! Йдімо до Весни...
Так кожен з нас - чиєсь прозріння.
03.03.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827655
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 04.03.2019
Так сонце вирАзно
Повисло на вістрі… і ми -
Притихлі, принишклі, приглушені гілочки хвої.
Тут падають вниз невагомі пекельні човни.
На обертах цих
залишились ми виключно двоє.
…до відчаю рідні.
…до сьомого болю чужі.
Голодні у мандрах… засніжені, мов Джомолунгма.
…ріка, що тече крізь порожні каньйони душі,
загубиться в джунглях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827615
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Цей сивий дощ, як сивий гріх
З"їдає сніг, неначе пранці
Длубають плоть вночі і вранці.
І місяць лютий не поміг -
Принишк занедбано...тремтить
Земля, шматована дощами,
Ряднину латану, між нами,
Вже не натягне - рветься нить.
Не рюмсай, небо, не тужи -
Твоя блакить їй - оберегом.
Зашамотить зловісний регіт,
Застигне нотою для регі
У березневім вітражі.
18.02.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827432
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
- Не озирайся, йди вперед - попустить,
Усе минеться і переболить,
Затихнуть згодом карколомні хрусти, -
Загравно даллю вабив оковид.
І я ішла, долала духом тіло,
Вгрузали ноги і тягло назад,
Пройшло чимало, та не попустило,
Вродив без мене яблуневий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827339
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 02.03.2019
При(о)ймав мене, мов рідний, двічі, Франик.
Та знов додому кликав отчий Южик.
У йменнях цих любов будує храми.
У йменнях цих міста я не спаплюжив.
Із Южика мій шлях лежав у Кропик.
Із Кропика – в Кийочок через Бєцик.
У Кропику живуть свої, укропи.
Як скрізь. Тож помишляйте, чєловєци.*
В КамПодик – через Хмелик із Кийова.
Із Южика – в ЗеПе, у Бєрдік, Марік.
Хто пискнув, що країна в нас... погана?
Ще й не таке примариться в кумарі.**
Тим часом я у Ха змотався махом.
Допоки він мене не ухайдокав.
Сєвдончик пам’ята мене, Крамаха.
Терпів мене п’ять років Сєвас, доки...
...не втік додому. Там мене... чекало!
Одне за одним: Вінчик, Терно, Житік,
Три «Че», з яких улюблене – Черкаго.
За ним і Рівник, Левик, Луцик «вжиті».
Ідіть до мене, Десик, Хєрик, Митік.
Чи кликали колись вас так в народі?
Хоч трошки через Рашку ви «невмиті», –
любити мушу вас! Біда та й годі...
Та дійсно бачу в снах, мов кінь – люцерку,
на мапі низку крихітних «калюжок».
До вас я мчу крізь Біііілу, Бііілу Церкву,
мої хороші: Первік, Возик, Южик.
© Сашко Обрій.
* слова з однойменної середньовічної псальми.
** 1. З тюркської - «туман» 2. Стан, що виникає,
коли дія наркотика припиняється, передчуття ломки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826789
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 28.02.2019
За вікном - завірюха і вітер,
Хуртовина лютує востаннє,
А я серед співзвучності літер
Все вишукую ноти кохання.
Не привчай мене жити без тебе,
Бо я звикну, і що тоді буде?
Жовтий місяць і зоряне небо
Тягарем розірвуть навпіл груди...
Вже зима зачиня свої двері,
Засинає в мереживній льолі,
Та крижинками сплять на папері
Мої вірші-надії схололі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827125
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Цей тихий дощ про вічність шелестить,
Освячує молитвою вікно.
Осіння мить щемить...
щемить...
ще мить-
Глінтвейном стане сутінків вино
Із ароматом падолисту й снів,
Із присмаком морозу на вустах,
З мускатним шлейфом перезрілих днів,
Що губляться у пам‘яті й літах.
А тихий дощ іде собі й іде,
В свідомість падає і мрячить у думках...
Знов схуднув календар на цілий день
І хризантемить світ Чумацький шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826845
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Із небесних гілок
розлітаються зорі, мов сови,
Загусають, мов мед,
рештки ночі на спраглих губах.
У хвилини такі
недоречні і зайві розмови,
У хвилини такі
ходить янгол по білих снігах.
Горизонту кайма
ще тоненька й блискуча, мов лезо.
Лиш піввдих, лиш півкрок -
і проріжеться сонця бутон,
Мовчазні ліхтарі,
тьмяні свідки нічної імпрези
Душі кутають змерзлі
у передранковий бостон.
У хвилини такі
ходять сни по стежинах ще босі,
Оті що не збулись
і вертають із зоряних веж.
У хвилини такі
розумієш, для щастя лиш досить
Чути серцем цей світ
і радіти, що в ньому живеш...
бостон* - дорогий сорт тонкого сукна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 28.02.2019
І навіть, якщо
Ти виходиш за межі ріки…
І раптом тебе відпускає призначена бронь ця…
І навіть якщо протікає крізь пальці руки
Таємне проміння
брунатного дикого сонця…
І кожен блукалець
З’являється у множині
В садах, де цвітуть почергово магнолії й сливи…
…тримайся за воду приблизно на тій глибині,
Де риби ще теплі
і майже космічно красиві
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816005
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 03.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2018
Пам'яті день, свіча плаче, і серце плаче.
Сніг, мов рядно туге, все спеланав довкруж.
Все ніби так, але ніби й не так неначе.
Пам' ять затугла, мов змерзле тавро калюж.
Хтось нагадав, хтось ні, комусь усе байдуже.
Тільки б росла трава, хай і під снігом, хай...
Серцю болить, о як! зовсім не трошки, дуже!
Бо вже здавалось край, а то іще не край.
Скільки багатих слів в закутку ночі кожнім...
Скільки благих очей і добротеплих рук...
Та пізнає душа ложне, знов ложне, ложне!
І з-поза хмар перо чорне скидає крук.
В пам'ятний день сльоза й віща якась ненависть
До... звісно, чорноти. Схлипує тихо сніг.
Бо лиш його рядно чистим іще зосталось,
де тисячі брудних ласо тупцюють ніг.
21.11.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814755
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 24.11.2018
Сказилося нице на темному споді
у еру hi-tech і крилатих ракет.
Лише між рядками ти ще на свободі,
ти ще на свободі, а значить,- поет.
Між бр[i]а[/i]том і Бр[i]у[/i]том межа тонколеза,
диявол в наріжних абетках засів.
Душа, хоч і близько не мати Тереза,
полотнищем білим утримує спів.
Рядки ревматичні лишай на осонні,
нехай прогрівається муза сумна,
коли кулаки простягнуться в долоні,
це значить нарешті скінчилась війна.
А доти – скрипить на зубах непокора,
а доти – рядки, як колючі дроти.
Поезія – жереб душі-матадора
немов з Мінотавром кориду вести.
31.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748747
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
Сум за літом не приховую
Між пелюсточок повік…
Серпень м’якоттю сливовою
Раптом тріснув і потік…
Бризнув краплею цитринною
На долоню і засох.
Вітер бавиться ліщиною,
На камінні пріє мох.
Ця пора умиротворена,
Ця межа, тонка, як нерв!..
Я стою, така впокорена,
Між намолених дерев.
Я не знаю, що чекатиме
На перетині мене…
Літо мідними дукатами
Віддзвенить і промине.
І на згадку лиш зостанеться
Бурштино́ва світлотінь.
При́йде вересня обраниця,
Остудивши цю теплінь.
І на скроні ляже росами,
І вплете у пасма дим…
Зачекай ще трішки, осене,
Жменьку літа не кради!
Ще гаї дзвенять березами,
Ще думки – прудкі пташки,
І листки тонкими лезами
Ріжуть світло на нитки.
І душа така замріяна,
Мов не знає жодних меж!
А тому – не кліпнеш віями,
Як ув осінь забредеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748216
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Хто перепустку дасть у святая святих?
За дверми шепеляють вітри-пілігрими.
Чи дійдуть крізь шпарину під ними листи,
чи, як сни по пробудженні, стануть німими?
Знов уміння забракне зламати замки,
(хоча скільки вже дров через те наламали!).
Заплітаєм рядки, мов купальські вінки,
може там, за дверми, ще святкують Купала.
Мімікрує сльоза під перлинку намист,
щоби годі було легковажно змахнути.
Пропиши, Боже, почерком лікарським хист —
од дверей до дверей забувати маршрути
28.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747682
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Аби не мовчати, ведем монолог,
мовчання – це все-таки шлях дезертира,
хоч осінь, укотре, це майже сатира,
якою із душами бавиться Бог.
Поцілить, можливо, нас кулею в лоб,
а може пробудить і кавою в постіль,
ми кинули жереб: цілунок чи постріл
понад Рубіконом нездійснених спроб.
Ти викашляй сумнів в осіннє лице,
і виверни душу м`якеньким назовні,
по краю ступаючи – станем шановні,
і слово здолає горлянки сильце,
бо осінь, німа до нестерпу всякчас –
і та гомонить над зиґзаґом каньйонів,
де мушлею склавши над вухом долоні,
підслухати прагнемо вічності глас.
18.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746244
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
...Ні, то не зрад закружляли воронячі зграї,
раптом змістивши планети таємної вісь...
Просто, мій любий, на світі усе одцвітає.
Все одцвітає, мій дивний, на світі колись...
Квіти шалені стають сухоцвітами...Снами.
Падають в землю в порожнім пожовклім саду...
Просто це осінь поволі стає поміж нами,
Підуть дощі. І з дощами я також - піду
доки ще серпень не стяв своїм серпиком серце,
доки пелюстки гойдають дзвінку висоту!
Вчасно прощатись - гірке, але мудре мистецтво...
Хай я, мій світлий, без болю в тобі одцвіту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745996
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Збирався сніг... мені здавалось, - літо.
Тополі у весільному вбранні,
І квіти скрізь, такі яскраві квіти
Серед дощів всміхалися мені.
Збирався лютий, звісно що не місяць,
А холод, скрижаніло, цілував,
Допоки душу біль і сумнів місять.
Таке буває іноді, бува...
Збирався сніг завчасно, захурделив
Нахабний, долу нахилив кущі .
Тріпочуть крильця, змучений метелик,
Гукає сонце, - тільки лід тріщить.
Збирався політати, у пухнасте
Упасти ліжко, - на листочку он.
Тепер же, молить, хоч би не пропасти,
Бо для біди немає перепон.
11.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745885
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 15.08.2017
[i]У кожному мовчанні своя істерика
/Рінат Валліулін/[/i]
Гупає в скронях сонце. Під серцем - тиша.
Плаче надривно скрипка, як немовля.
Тихше, маленька, тихше, бо ти сильніша
З кожною тишею, що на тобі - петля.
Душить і душить змій мовчазних істерик,
Жадібно пестить пальці, як материк
Лиже солоне море. І на папері
Вкотре німіє без пунктуацій крик.
Що тобі, леле? Правди шукаєш? Тісно
Їй у полоні тіней, химер і зла.
Падають зорі сяйвом примарних істин.
Падають зорі. А долетять - зола.
Все, що минуло, також впаде за обрій:
Дотики слів, усмішка і порух вій...
Мабуть, в цей час любити - уже хоробрість.
Тихше, маленька. Тихше... Бо він - не твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745879
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 15.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2017
Пожежа – це засіб забути пітьму,
пітьма – це коли погасили пожежу,
коли не вдається сухому письму
словами роз`ятрити іскорку божу.
Під знаком питання хитається світ,
тривога дає метастаз на папері,
а пам`ять пірнає у зболений міт,
де неслухам двом указали на двері.
Та ніжність, вколисана грюком мечів,
скресає для нас у новітнім ковчезі,
бо твій тихий сон на моєму плечі –
неначе тріумф невимовних поезій.
13.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743977
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2017
Добре посеред літа
стрибнути в потяг
і дременути в пошуку
свіжих думок,
взявши в дорогу
лише необхідний одяг,
ложку медового сонця
і вітру ковток.
Вкинути у наплічник
буденні турботи,
щоби, як мотлох,
пожбурити прямо з вікна…
Й переконати себе,
вже напевно всоте:
ти – музикант,
а твій настрій –
це тільки струна.
Тож і тобі задавати
душі ритмічність,
щастю своєму – об’єм,
а думкам – висоту.
Добре, що ця дорога,
завдовжки з вічність,
знає, що ти переслідуєш
певну мету:
Просто втекти,
розвіятись,
захмеліти
від фантастичних вражень
і кольорів!
Всі ми в душі –
наївні мрійливі діти,
спраглі нового віяння
й відкриттів.
Поки ж лисніє ребрами
вздовж дорога,
й потяг ритмічно кашляє
серцю в такт,
подорож ця –
іще одна перемога,
спроба
у буднів випросити
антракт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742137
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Гостра самотність є невиліковна,
навіть якщо ти сьогодні не сам.
Жаб`ячу шкіру покине царівна,-
втім не поверне довіри казкам.
Світе, sweet світе, на курячих лапах,
дай-но напитись живої води,
дай-но в твоїх бліндажах та окопах
не загубити хоча би сліди.
Ми – лиш пісочні дробинки в пустелі,
з краплями моря в розлуці навік.
Хочу і можу – ці дві паралелі
не перетнуться без бруку в крові.
Втім і надалі злітає Івасик,
хоч над собою, під дулом рушниць,
бо під ногами – дозріли фугаси,
й мінні поля не заманять жар-птиць.
Мов на світанку невипиті кави
душі хололи,позбавлені тіл,
надто дитячих – як без балаклави,
хрещених хрестиком через приціл.
12.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742141
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 20.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2017
Стоїть на глиняних ногах колос твоєї віри.
Стоїть. На глиняних ногах. А все-таки – колос.
Ще теплим човником рука прикладена до шкіри,
але відтулиш, і за мить – по шкірі йде мороз.
Ти пам`ятаєш, як любов вустами присягала,
як променилася любов у проміжку між тіл?
Кинджалом в горлі застряє поезія кинджала,
як бачу папороті квіт – у снайперський приціл.
Стонадцять зим іще до дня останнього набою.
Стонадцять зим, як тіні гроз, на плечі полягло.
Я не колос, але нести це небо над тобою –
мов у безбожжя осягти господнє ремесло.
20.06.16, 26.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740260
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Пустилась берега душа – як жовтий лист у листопаді,
наважившись зірватись в лет.
Та безоглядним споконвік - земне тяжіння на заваді,
лиш дозволяє пірует.
Озонним протягом з душі здуває павуті печалі
на тлі наближених небес.
Ця невагомість – вишній сон, де я з тобою, а надалі –
мільйон сліпих пробуджень – без.
03.05.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739327
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 20.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2017
Яблуні цвітуть блідо-рожево,
Вибухнувши в чисту голубінь!
І пливе таке солодке мрево
Від отих божественних пахтінь!
Синє тло і лагідні пастелі,
Мов художник пробує мазки…
Десь-колись вітри-віолончелі
Забринять, зриваючи разки
Яблуневоквітного намиста, ─
І така здійметься білизна,
Неземна, неторкана, перлиста,
Ніби крила струшує весна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731766
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 07.05.2017
На відстані меча поглянь у вічі,
просвітлені, присвячені тобі.
Хіба потрібно більше, чоловіче,
на цій перебинтованій тропі?
Щоб не хилилось сумнівом руків`я,
і не тупилось лезо почуттів,
і псами слались біля узголів`я
одні з найнеприборканіших слів.
Невже осяння їхнього не вдосталь
перечитати зморшки на чолі?
Так сонця в катакомбах завше обмаль,
так мало часу в подиху на склі.
На відстані обіймів - наче свічі,
поставлені тобі супроти мли.
Раз по раз, як смієшся, чоловіче,-
під серцем коле залишок стріли.
16.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731438
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Торкання шовкоткані – тілесне есперанто,
ми арештанти ночі, ми янголи пітьми.
Як балерини, душі, танцюють на пуантах,
над постіллю, по стелі черкаючи крильми.
У гетто самоти, щоб не могли забути –
води холодну склянку, як ляпас по лицю,
плесне укотре пам`ять, твереза, як покута,
з відтінком жовтих квітів і присмаком свинцю,
про склепи спільних вулиць, де спогади за гіда,
роздвоєних в розпуття, яке не омине,
допоки перевізник на дно ріки не піде,
а вічний перехожий себе не дожене.
Ну як ти там, кохана? Чи не опали крила?
Чи хтось їх колихає зі смертних чи богів?
Я ворожу сьогодні – “забула/не забула”,
на кожному із віршів, присвячених тобі.
16.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730676
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Знову бундючаться
хмари розпатлані –
сірі, як повсть
на молочному ватмані…
Поки весна
не виходить з депресії,
ти у мені затерпай,
наче спеції.
Ти розливайся
судинами п’яними
нотками свіжими,
нотками пряними,
будь у гортані
гірчично-медовими
ніжно-мовчанками,
тайно-розмовами.
Ти мої зливи
розщеплюй на атоми,
будь між лопаток
цілунками м’ятними,
ти інкрустуй
мою власну галактику
перлами-зорями –
клаптик за клаптиком.
Небо підперли
дерева розхристані…
Будь мені сонцем
янтарним на відстані,
будь у пустелі душі,
мов конвалія,
спразі – як во́ди,
а нервам – як Валіум.
Зрошуй вологою
висохлі кратери,
поки цей вітер
мене шматуватиме,
хай залишаюся
світлою, чистою...
Поки ти поруч,
будь певен,
я вистою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730287
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 26.04.2017
А ти у мені, наче тисячі /й більше/ нот,
Постійно розігруєш фуги, сонати, гами,
Розгойдуєш маятник, чиниш переворот,
Та поруч, насправді, немає тебе ні грама.
Далекий. Чужий. І непізнаний. Врешті - мій...
А ти мені Пісня пісень, непроглядна тиша,
Усмішка зненацька, раптово - сльозою з вій,
Хоч інша з тобою і ти нею дишеш, дишеш...
А ти відпустив би, як небо вчорашній сніг,
З полону. А ти би тримав мене все сильніше,
Чекав перехрестям на кожній з стрімких доріг,
Лягав би на аркуш /нехай навіть білим віршем/.
Жага невтоленна. Спокуса. Покута. Я
Прикута до тебе і вільна з тобою. Вільна...
Плекаю любов, наче жінка своє маля.
Ношу між грудей /наче хрестик/ її - натільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704413
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
А я безтурботно /по вітром розбитих калюжах/
Услід за тобою біжу, як по гострому краю.
Останній ліхтар під дощем хитро погляд примружив,
Та я і наосліп до тебе стежки пам'ятаю.
Мені б кілька кроків пройти й дотягнусь вже до тебе -
Тримай мою руку, кидай мені в груди повітря!
Я дихати хочу тобою, як ластівка – небом,
На сонце дивитися поглядом вільним, без фільтру...
Мені б за годину до півночі на циферблаті
Зірвати джек-пот й зупинити безжалісні стрілки,
Бо часу все менше у нас, і не хочу я знати,
Як тягнуться довго самотні німі понеділки,
Як холодно в спеку без тебе, і млосно під льодом,
Коли наших міст кілометри заплутаних вулиць
Сплітають з розлук павутину і топлять під воду
Вітрила моїх кораблів, що до тебе звернули.
Мені б зазирнути ще раз листопадові в очі
І зливою впасти, по краплі в тобі розчинитись.
Допоки нам місяць свої колискові шепоче,
Я в тебе хотіла б любові /без правил/ навчитись.
І доки для нас розфарбовує щастя афіші
У сонячні фарби /де ніжність цілунками сходить/,
Я стану для тебе такою, мов знав і раніше,
Бо я вже /по вінця/ твоя... ще відразу... відтоді...
[i]/колись-тепер/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703440
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Осінь падає під ноги...
Хтось ще багне утеки
від колючої тривоги,
від упертої тривоги
в инші - райдужні світи.
Там, де квітами застлалось
поле мрії голосне.
Де яркі святкові зали,
(о, які святочні зали!),
сонцелюстрові, а не...
Не пожмакані перини
сіруватої межі,
не майбутні хуртовини,
злісні, дужі хуртовини,
болемовні рубежі.
Листя зойкує останнє,
гілля-руки, руки-біль.
Хтось ще хоче бистро ланню,
прудконого швидко ланню
в далеч утекти звідсіль.
Але пізно, зовсім, зовсім.
Перелилось через край...
Падає під ноги осінь,
котиться під ноги осінь...
Друже, марно не втікай...
22.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702344
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2016
Перші дні листопада не тішать медовим теплом,
Крізь невидиму тріщину в небі сочиться волога.
Перепрілого листя вздовж вулиць вузьких намело,
Оксамитовим килимом стелиться мокра дорога.
Розкорковую спогад про літо – зелений, густий,
З ароматними нотками дині, чере́шень і ягід…
І так хочеться теплим асфальтом поволі пливти
У розлитий на овиді ніжно-кораловий захід.
Відчувати, як шкіру шафранову дублять вітри,
Напарфумлені травами й пряною сумішшю спецій…
Споглядати, як з темної пазухи свіжих модрин
Витікає вершковою кавою лагідний вечір.
Наслухати, як трелі пташині і брязкіт цикад
Заколисують овид, залитий кораловим сяйвом…
Закорковую спогад про літо і йду в листопад,
Де дорогу підсвічують мокрі ліхтарики-айви.
І нехай поруділого листя на гіллі катма,
І лежить під ногами сусальна летка позолота…
Та невдовзі постукає в шибку казкова зима,
І зрадіє натхненна душа, і спитається: «Хто там?».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698914
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Перші дні листопада не тішать медовим теплом,
Крізь невидиму тріщину в небі сочиться волога.
Перепрілого листя вздовж вулиць вузьких намело,
Оксамитовим килимом стелиться мокра дорога.
Розкорковую спогад про літо – зелений, густий,
З ароматними нотками дині, чере́шень і ягід…
І так хочеться теплим асфальтом поволі пливти
У розлитий на овиді ніжно-кораловий захід.
Відчувати, як шкіру шафранову дублять вітри,
Напарфумлені травами й пряною сумішшю спецій…
Споглядати, як з темної пазухи свіжих модрин
Витікає вершковою кавою лагідний вечір.
Наслухати, як трелі пташині і брязкіт цикад
Заколисують овид, залитий кораловим сяйвом…
Закорковую спогад про літо і йду в листопад,
Де дорогу підсвічують мокрі ліхтарики-айви.
І нехай поруділого листя на гіллі катма,
І лежить під ногами сусальна летка позолота…
Та невдовзі постукає в шибку казкова зима,
І зрадіє натхненна душа, і спитається: «Хто там?».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698914
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Чи відомо тобі, як вона розбирає на звуки
Твого імені пісню й щоденно вкладає у постіль
Біля себе, допоки глузлива самотність сторука
В дверях дому чатує /немов особистий апостол/?
Їй не сняться моря, але серце штормить океаном,
І болить нездійсненне, повінчане небом з «ніколи».
Часом пусто у грудях, неначе вона з порцеляни:
Посковзнеться, впаде – розлетиться на друзки довкола.
Що ти знаєш про неї? Дощі й меланхолія ночі?...
До свободи лиш крок: почуття замовчати до крику.
А у неї до тебе, мов зайди, вірші-поторочі!
А у неї без тебе світанки порожні й безликі…
І коли заповзає у ліжко змією безсоння
Та вростає під шкіру скрипуча, мов протяги, втома,
Вона міцно стискає в своїх скрижанілих долонях
Твого імені звуки.
/Твоя назавжди… невідома…/
[i]колись - 13.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
из рассветных писем
...Ты слышишь, как трутся слоновьи бока
в предрассветном небе?
над городом сонным, над морем - твоим, бездонным...
Как важно шагают громад серебристых сонмы...
И мне бы за ними... И мне бы... И мне...
А мне бы...
Там вечный Эль Греко влюбленно мешает краски...
И поступь слоновья - красива, мудра, неспешна -
на спинах огромных в узорчатых саквояжах -
куда-то везут обреченную Неизбежность
и Нежность
несказаных слов - все смертельнее...
слаже
дороже... красивей... острее клинков дамасских...
где грустный Эль Греко плывет над слонами в лодке,
цепляя деревья светящейся синей высью...
Но утро приходит в обличье сердитой тетки
сметающей грубо в мешок золотые листья.
И губы мои повторяют беззвучно всуе
одно из последних осенних
рассветных
писем
тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698330
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Мамо, голубонько, як тобі спиться?
Знаєш, а тато – давно не приходив...
Ще журавель не полишив криниці?
В ній – найсолодші у світі всім води.
Матінко-любонько, ненечко мила,
Стихли між горами ті колискові,
Що ти співала, як шила нам крила.
В них ще і досі пір’їнки – з любові.
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698348
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Гойдає річка в позолоті
Чубатих кленів і беріз.
Гуляють тіні на болоті,
У заводі, де верболіз
Схилився до води в зажурі.
Майстерний вітер-вертоліт
Розвеселяє дні похмурі
І манить листячко в політ.
Високорослі очерети
Грудьми підперли береги.
Малює сонце їх портрети
І хвилям надає снаги.
Злітають мрії табунами,
Туманом вкрилися літа.
Повстала знову поміж нами
Пора осіння золота. 2/11/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698280
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
-Чому, мій дубе, голову схилив?...
Злякався враз, що люта йде зима?
Чи, може, в дні осінні застудивсь?
-Болить мені, брати, бо йде війна...
-Чому, мій дубе, більше навесні
не зустрічаєш сірих журавлів?...
Затримали вітри їх навісні?.......
-Не прилетять: розстріляні вони.
-Чому, мій дубе, голову схилив?
Твоє коріння - знищило Аїд!
То й діти журавлині підростуть...
Їм до снаги змінити буде світ!
30.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697681
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2016
місто пусте. перелітними сталися вулиці.
сонні будинки дахами розгублено туляться.
дні добігають так швидко до ночі бемолями
/між парасолями/
більше чомусь не літається – в’ється туманами.
брязкають хворі думки щохвилинно кайданами.
тягнуться будні в дорогу хитку кілометрами,
/мокрими светрами,/
кашлем і ліками… чайним теплом.. мандаринами…
я вже й не пів, тут від мене зосталась третина. ми
досі з тобою самотні – заручники осені,
/ніби спустошені/.
ти мої сни перев’язуєш натще долонями.
душиш і душиш байдужістю. ночі безсонними
звуться. вагітнієш втечею з кожною дниною.
/я ж бо – дитиною…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694928
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Приручи мене, вовче, та так, як раніше нікому
Не вдавалось. Зима надто близько... Накриє стежки
Білосніжною ковдрою снігу – мені вже додому
Повертати запізно. Не схочеш, тоді на шматки
Роздери моє серце /коли я тобі не потрібна/.
Бо насправді мене вже немає /зотліли й сліди/,
Бо в мені тільки звуки печалі на вірші подібні,
Безіменні пустелі, де в квіти вбирались сади.
Бачу… погляд голодний… Ти зважуєш /справді?/ свій вибір:
Між єством хижака й океаном моїх божевіль.
Чи побачив в мені під прицілом ти звіра? /Не схибив…/
Ефемерних боїв в голові перероджений хміль.
Як заступиш за лінію пульсу, то ввести в оману
Ти себе не дозволь: там вистукує ритм часохід.
Приручи мене, доки я вітром над степом не стану.
Приручи мене, вовче, як війни покличуть на схід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Вона була...щоднини, щохвилини.
Як зручна річ і завжди під рукою.
Безмовно йшла, як кликав за собою,
Вона з ребра, а він таки із глини.
Вона була в коханні невгамовна,
А він топив ті пристрасті у настрій.
Вона любила до нестями, айстри,
Спорідненість якась, неначе кровна.
Вона була спокійно-домовита,
А він за обрій день який збирався.
В піжмурки з мріями укотре, грався,
А мрія та така несамовита.
Вона була звичайна і буденна,
Йому бажалось Анджеліну Джолі
І сипав їй на рани жмені солі.
Душа його чомусь така злиденна?
Вона була, а він ногами в двері...
Хотів розправити без неї крила.
Вона ж любила, так його любила,
Забула мудрість Тайної вечері.
Вона була метелик легкокрилий,
В косі шовковій осінь заблукала.
Ще майже півжиття його чекала
Ну як він там, розгублений, безсилий?
Вона була...коли він схаменувся, -
Ще може в ноги впасти, та запізно.
Сміялась доля так дошкульно й грізно,
Куди ти пнувся? Навіть не здригнувся.
Вона була, тепер її немає.
В краях заморських квилить, як зозуля.
Коли той спомин дошкуляє й муля,
Тоді він руки в відчаї ламає.
Вона у квітах губиться росою,
Колись, як айстра, відцвіте і піде.
Росою очі, доки сонце зійде,
Нехай не виїсть, вмиється сльозою.
Вона була...щоднини, щохвилини.
Як зручна річ і завжди під рукою.
Безмовно йшла, як кликав за собою,
Вона з ребра, а він таки із глини.
26.09 16
Персефона – нещасна дружина Аіда, який правив підземним царством. Він насильно взяв її в дружини, викравши у матері Деметри. Боги наказали їй проводити не менше половини свого життя (осінь і зиму) в обителі чоловіка, тому рік за роком вона опускалася під землю з приходом холодів.
Легенда про квітку стверджує, що колись, в кінці серпня Персефона помітила закоханих юнака і дівчину, які обмінювалися поцілунками, будучи прихованими нічним мороком. Персефона, позбавлена любові і вимушена незабаром вирушити до Аїду, заридала від відчаю. Сльози страдниці перетворювалися в зоряний пил, що опускається на землю і розквітає чудовими айстрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690844
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?
Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?
Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...
Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!
Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Коли на дротах ластів`яче збереться намисто,
Впаде на долоню охристий пожухлий листок,
І небо повищає, стане до дзвінкості чисте,
І сонце свої літні капці поставить в куток,
Тоді тепле літо збере своє сонячне збіжжя
І з ним побреде поміж вогняно-жовтих пожеж...
І я - десь між літом і осінню, на роздоріжжі:
У літо не можна, у осінь не хочеться теж...
І я в міжсезонні завис на тонкій павутинці!..
В душі ще війна, хоч закрито давно другий фронт...
Я грітиму ніжно свою незрадливу синицю,
Бо клин журавлиний ховається за горизонт.
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689262
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 18.09.2016
А ти знаєш, занадто я сильна,
Щоб впадати у відчай даремно.
Вийшла опера начебто мильна?
Чи корида на літній арені?
Ні дзвінків, ні листівок прощальних.
Почуття перейшли за одвірки.
А на площі отій привокзальній
Мінаретно єднались дві зірки.
Пам’ятаєш? Ти, певно, й не бачив.
Потяг рушив, перон обезлюднів.
Заморозили в серці щось наче,
Те, що сяйвом палало у грудні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689093
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
[i]Я принес вам на Землю
Огонь.
Не для пьяных кафешных шашлычниц.
Там лишь угли.
И кислая вонь.
Слышишь, тлеющий?
ТЫ
МЕНЯ
СЛЫШИШЬ?!!!…
+
Майкл Томас Космика "Prometheus… 2012"
книга стихов "В РЕБРАХ СЛЕВА"[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=36634
* * *
Доволен Хронос: мчится Время,
Глотая собственных детей...
Сквозь Память тысяч поколений,
Ты к нам вернешься, Прометей?
Та Весть - не Небыль, Миф, Обманка –
Огонь принесший Прометей:
Он ВЫРВАЛ СЕРДЦЕ и как ДАНКО
Светить заставил для людей!
....................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
....................................................
Огонь Души, Святое Бремя,
Зовет, Ведет, глотает Тьму.
Вся наша Жизнь и наше Время
Бытием обязаны ему!
Не стану проводить ликбеза,
Чей Свет нам Души освящал,
Но Маркс, Мандела, Мать Тереза,
И Граф Толстой - из тех Начал!
....................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
..................................................
О сколько Чудаков на свете
Предпочитают Альтруизм,
Хоть чаще в сволочные сети
Нас ловят зависть и снобизм.
Ан нет добру альтернативы...
А кто не с нами - тех уж нет:
Добро воскреснет в перспективе
На Самой Лучшей из Планет.
...................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
....................................................
13.01.2010. Новая редакция 13.04.2016
Иллюстрация из Интернета.
© Copyright: Георгий Данко, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243778
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 16.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2016
[img]https://pp.vk.me/c633829/v633829407/5f7e8/dPk9-sojHr0.jpg[/img]
Трави мої покошені,
Зложені в оборіг.
Літо пішло до осені –
Стрілило, як в батіг.
Стежі мої не пройдені,
Щезніть і не боліть!..
Ябко терпке вигойдує
Вчахнута суховіть.
Ой, не печи ня, світе мій!..
Ой, не скубіть, вітри!..
Звід підіпру трембітами,
Щоби не впав згори.
Подих-полин затримую –
Ой, не розвійся, ні…
Простір вібрує дримбою,
Рвуться волокна-дні.
Сонце – макітра з баношем…
Легіню, мій – не мій?
Може, за обрій рано ще?
Де ж той спокусник-змій?
Знову торгує душами
(циган, як не крути!).
Ябко терпке надкушене –
Жаль, що вкусив не ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685843
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
[i]Любі друзі по перу! З Днем Незалежності нашої неньки-України!
[/i]
Є в мене земля –
життєдайна, родюча, багата,
є мудрий народ,
працьовитий і чесний!
Є все:
освяченим зіллям
замаєна дідова хата,
що бойківський дух
до нащадків майбутніх несе.
Є в мене поля,
на яких ще мій прадід трудився,
у кожну зернину
вкладав оберіг молитов ,
і, скроплена потом і кров’ю,
роди́ла пшениця,
земля віддавала врожай
і вагітніла знов.
Є в мене сади,
яблуневі,
сливові й вишневі,
є щедрі дерева,
що гнуться від стиглих плодів…
Свічада бездонних озер
і річки кришталеві,
правічні ліси
і смереки стрункі й молоді.
Є в мене чудова сім’я
і велика родина –
цей прихисток тихий
від зради, брехні і тривог…
І в серці – оте невмируще –
моя Україна,
і вічний над нами
усміхнений, люблячий Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685527
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Цвіте жасмин духмяно і бджолино
І ледь гірчить, як учорашній сум.
Комахи звіддаля до нього линуть,
Їх на турбує рій безплідних дум.
Іще усе – незвідане й жадане,
Попереду ще ягідна пора,
Ще хтось комусь зізнається в коханні –
Ідилія, пастуша пастораль.
Цвіте жасмин - п’янить, дурманить хмелем,
Надіями колишеться в мені.
Джмелі кружляють в дружній каруселі
І квіточкам виспівують пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684813
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Що не кажи, а вересень ближче й ближче,
Ночі вже холодніші – до дрижаків…
Вийдеш у двір – і протяг між ребер свище,
Тільки думки, мов оси, такі жалкі.
Ніби усе, як завше: із літа в осінь,
Зі спекоти́ у золотень і теплінь…
Верби, іще смарагдово-пишнокосі,
В пасмах мілкої річки полощуть тінь.
Шану віддавши світлому Маковію,
Висохлі квіти моляться горілиць…
Внутрішньовенно впорскує ностальгію
Вересня доброзичливий посланець.
Що не кажи, а Спас – то прощання з літом…
Ніжаться поміж яблуками грушки,
Гріють на сонці в кошиках розмаїтих
Жовті, налиті медом, тугі боки.
Поміж п’янких кадильниць аромить зілля –
Спілого серпня щедрі земні дари…
___________________________________
Осінь твоя почнеться важким похміллям,
Ну, а сьогодні – літо, краса, привілля!
Тож посміхайся світові і... твори́!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684511
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Ти знаєш, якось я переживу
відречення твоє, і біль, і сльози...
Впаду собі в нескошену траву,
зберу з душі усі громи і грози
Та Богові віддам.
Він має міць
вділити сонця кождому, хто просить.
Мине ще трохи часу і синці
мої гіркі (віват!) замедоносять.
І прийде розуміння, жаль мине
за всі слова, за дії і бездію...
А ти, як зможеш, то прости мене,
за те, що і без тебе жити смію.
17.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684384
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 18.08.2016
Вновь осени молва:
В полёт собрались птицы.
Пропала синева -
Дурное ночью снится...
Листки календаря,
(Судьбы листаю книгу)
Я жизнь прожил не зря,
Хоть жизнь подобна мигу.
И притяженью вслед
Листва стремится наземь:
Чтоб дать простой ответ,
Как мир разнообразен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684297
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 18.08.2016
І знову опівніч.
Ідуть за вогнями вогні.
Ця сповідь сумління, ця вперта одвічності міра.
Я чую, як вперше ворушиться шерсть на спині,
В мені прокидаються
ознаки хижого звіра.
Окреслюю коло -
У нього не смійте ввійти!!!
Одна лише мить - і вогонь спалахне поміж нами!
Одна лише мить - і ви більше мені не брати…
Не сестри мені, не брати…
вороги ворогами…
Межа ілюзорна,
Та грані ці не перейти.
Окреслюю коло… й до ранку шукатиму винних…
Тому, що не сестри! - й кричатиму до хрипоти.
О, ночі хмільні!
о, настоянки погребів винних…
І кігті впускатиму
В землю на сонних лугах,
До болю, до зойку… аж доки обізветься ліра,
Аж доки прокинусь на диких отих берегах,
Вдихаючи трави…
в собі убиваючи звіра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684316
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 18.08.2016
Біжи,
розірване на шмаття почуття.
Кудись та прийдеш,бо життя - шосе.
Спливеш водою, з листям віднесе
В той "рай", де править балом каяття.
Біжи,
розкришене,спаплюжено-тривке.
На стежці пам"яті - кривавий слід
Не вигорів і від сльози не зблід.
Зійшли спориш, полин і щось гірке.
Біжи,
до краю прірви дійдеш, - не зірвись.
Впадеш відлунням, - злякані птахи -
Не ангели; розкидані страхи
По зернятку не понесуть у вись.
Біжи,
коли ж осліпнеш від переживань,
Згадай тоді окрайчик на столі -
Шматочок серця, сонця і землі,
Що так стомилися від марних сподівань...
Біжи.
16.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684174
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Незліченні зірки! Та до неба мені не сягнути.
Не занурити руки в одвічні тенета небес,
А так хочеться, просто, з тобою крізь простір пірнути!
За собою затерти сліди, не лишивши адрес.
А так хочеться, просто, з тобою забути про "вчора"
Не шукати ніяких "чому?", а тим паче "але...".
А ти знаєш, дурненький, що досі тобою я хвора?!
Й ця хвороба, напевно, уже не відпустить мене.
А так хочеться, просто, усе прирівняти до казки,
Де хороший фінал нам обіцяне щастя несе...
А давай, ми так просто, усі позриваємо маски,
Щоб на "зустрічну" нас із тобою жбурляло шосе.
І до чорта усі нездійсненні й придумані мрії!
Наші замки з піску дикий вітер постелить, як мох.
Бо тебе, мов тату хочу я вкарбувати під вії,
Щоб ділити, єдину, подушку з тобою на двох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683897
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Випалює місяць думки потаємні
Червневої ночі, в суничний сезон,
І спогади тануть, до щему приємні,
Вливають в легені свіженький озон.
Звивається хвиля, прикута причалом,
І ковзають зорі сяйливо-хмільні.
Півнеба встелили блискучим овалом,
Вколисують мрії на сонному дні.
Вмочили тумани край озера ніжки,
У тяжі вмостились на кінчиках трав.
Притих вітерець, попустив свої віжки,
А жаб’ячий хор очерет розхитав.
Вмлівають долини у росяній мжичці,
Так манить нас запах п’янких полуниць…
Запряжені хмари у місячній бричці
Везуть врожаї найсолодших суниць.
Втішаємось двоє, у парі, з тобою…
Хлюпочеться плесо і човен скрипить.
Смакуємо літо в обіймах прибою —
Так любо і тепло в цю зоряну мить. 19/07/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681326
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Гірська прохолода,
Джерел насолода
І велич могутніх вершин.
Відточені вістря
Фільтрують повітря
Крізь клаптики сніжних лавин.
Там сонце — лимонне,
А небо — бездонне…
Обвітрений сивий полин
У всіх своїх силах
Гніздиться на схилах,
До верхніх куточків низин.
Оленячі роги
Малюють дороги
Пунктиром колючих ялин,
Вселяють тривоги,
Немов застороги,
На хмарах летить часоплин. 27/07/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680466
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 15.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2016
Я задихаюсь, бо свічки - не квіти.
На зойки рветься ця спекотна ніч.
Паркетом дзеркала хіба ходити? -
Вдивлятися разом, як потойбіч
Поглянь, мрійливо тінь чиясь зітхнула,
Так безпорадно ходить біля стін;
А інша онде келихом жбурнула,
Бо третя не підніметься з колін.
Дивись: в одну - дві тіні, рук сплетіння
І ковзають, наначе на льоду.
Злились жагуче диво-мерехтінням,
Це я до тебе подумки іду,
Допоки нерозлучні у гавоті
Кларнет і скрипка, чи віолончель
І хабанера; скрапує по ноті
Сумний, колись невизнаний Равель.
Спливає ніч у доторках лукаво,
Без жодної ознаки каяття.
Дві наші тіні - шепіт і уява,
Передчуттям солодкого злиття.
12 08 2016
Равель,всесвітньовідомий композитор,був тричі не допущений до конкурсу на Велику Римську Премію.В конкурсі приймали участь лишень учні Шарля Ленве - члена жюрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683253
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Ти не питай, що в мене на душі,
Бо я, повір, сама того не знаю.
Бувають в ній і бурі, і дощі,
А часом так затùшно, як у раї.
Буває, що у ній цвітуть сади,
І засипають тугу ніжним цвітом,
Буває, стисне так, що назавжди
Хотілося б прощатися зі світом.
Любов, безпека, радість, біль провин,
Хто зна, ті почуття у ній ізвідки?
Чи знàйдеться у світі хоч один,
Хто зміг би розгадати душу жінки?
12/08/2016
©Н. Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683291
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Питаєш,- хто я?... Як тут забрела...
Де взяла сили, щоб вдихнути волю?...
Я твоє небо! Знаєш - не біда,
що досі ще не зналися з тобою.
Дивуєшся... Вже звик до самоти,
давно закинув латані вітрила.
Навіщо голос той із німоти?...
Бо осінь це. Душа-ромен безсила.
Дивуєшся. Помовч та не питай!
Вдихай мене, осIнню, на всі груди!
Я волі світ. Ромену небокрай.
Надії дотик, щедро даний людям!
12.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683374
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Літо густе й пахуче,
тане квапливо серпень,
ніби смачний льодяник
в часу на язиці…
Вервиця днів збігає,
серце у грудях терпне,
спогади ще вчорашні –
дим у моїй руці.
В теплому лоні ґрунту
визріла вже картопля,
згодом холодне лезо
споре землі живіт…
Поміж дерев крадеться
вересень у пантофлях –
ніби навшпиньках вийшов
на полювання кіт.
Тане пломбірна кулька,
пружно вібрують оси,
сонце цілує очі
крізь полароїд лінз.
Літо моє пахуче
з ноткою абрикоси,
серце смолою плаче,
мов дерев’яний зріз.
Що ти мені залишиш –
теплий пресвітлий спомин?
Смак соковитих ягід,
вишень і кавунів?
Смалить медова спека
круглі тюки́ соломи,
кануть в сухій полові
мантри серпневих днів.
Стиглий цілунок літа –
спраглій душі відрада,
дрібка терпкої це́дри,
пахне мені й гірчить.
Серпню мій бурштино́вий,
я тобі дуже рада!
Вкотре на зламі вчуся,
як цінувати мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681629
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2016
Вільною… Тільки вільною – і ніяк!
Скільки охочих смикати за мотузки!..
Варто собі намітити певний шлях –
Серце готові вирвати і на друзки!
Що не лялькар – той бавиться залюбки,
Ні, щоб комусь опертися дати змогу…
Смикати, тільки смикати за нитки!
О, як кортить пограти в чийо́гось Бога!
Пасти покірне стадо. А від біди
Лиш присікати впевнено неслухняне:
Вправо чи вліво смикнешся – «Ти куди?».
Туго затягнуть нитку – і вкотре рани…
Те́рпиш, усе зализуєш і в кулак
Відчай стискаєш міцно – яке ниття там!..
Сильною, бути сильною, позаяк
Світ цей слабких не терпить, а ти – затята.
Тільки не смій зламатися, дати збій,
Хай там скубуть і смикають, як завгодно!..
Люди! Пощо соромитеся в собі
Людськості і свободи? Це ж так природно…
Ніби із лона матері через біль
Вийти, вдихнути Всесвіт на повні груди…
Просто навчіться бачити у собі
Ту чистоту затаєну. Ви ж бо – люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677919
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
У краю неляканих метеликів
Розлилася спека медоносами.
Синій дзвоник з оксамитним келихом
Вмисне зачеплю ногами босими.
Біля шляху полини сторожею,
Стежка поміж них біжить лощиною.
Затишний цей рай із ласки Божої
Здавна звуть малою батьківщиною.
Синь вгорі напоєна нектарами,
Синь земна – у джерелі кремнистому.
Літо на горбку в суничнім мареві
Розкидає ягоди намистами.
Загублюся у світах некошених,
До небес торкатимусь долонями,
І до мене, сонцем запорошені,
Усміхнуться рудуваті соняхи.
04.07.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677269
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2016
Все,що маємо - кілька нечуваних слів
Із магічно- всевладного зблиску вночі.
Я тебе не чекала, а ти й поготів...
Та зсудомили душу, напевно, корчі.
Десь комусь акварельні серпанки і сни,
Як прозорому мареву - пісня сирен,
А для нас оцей світ аж надміру тісний,
Ми його розгойдали, чи вісь дала крен?
Все, що бажане, келихом б"ється за мить.
На стіні виноградна лоза розплелась,
Висихає і їй уже менше болить, -
Вицвітає під сонцем орнаменту в"язь.
Десь, комусь просто в жмені нектаром хмільним,
Донесхочу всього доля вщерть налива,
Та від ока лихого щитом кам"яним
Закривається навіть одвічна вдова.
Все, що маємо, рветься і палахкотить,
По судинах і нервах, загати - ущент.
Нам з тобою у пеклі наснилась блакить,
Розсипаючись в попіл, попросимо ще.
08.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676905
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Зустрів нас радо Кроповницький-град,
Розмореним червневим надвечір’ям,
Альтанками, де п’явся виноград,
Лапато прикриваючи подвір’я,
Гостинністю іскристою в очах,
А ще – простим і безумовним щастям,
Яка - у незатьмарених речах,
Що кожну днину непримітно красять.
Його проспекти, площі і театр
Під сонцем умлівали до безлюддя,
Будинки, випинаючи фасад,
Погордливо хвалилися погруддям.
З лінивою неспішністю Інгул
Поважно озирався наусе́біч,
Новобудови близились впритул,
Підкреслюючи власну юну велич.
У пам’яті лишились відчуття,
Які теплом вливалися без міри,
В розмовах дружніх юності літа
Під спогади вповзали попід шкіру.
І ми забули – скільки нам всім літ
Помі́ж смішинок щирих яснооких.
О,Кропивницький, твій палкий привіт,
Згадається не раз іще крізь ро́ки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676807
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Матіолою вечір вгощаю…
І сміється у небі зірниця.
А я знову фарби змішаю –
Я для себе сама чарівниця.
Намалюю простори поснулі,
Там за обрієм сонце сідає.
Зарум’янились хмари поволі,
Де-не-де промінець виглядає.
Небу зорі в волосся вплітаю,
Хай в сузір’я стають ритуально.
Літній вечір у ніч огортаю,
Темно-синім вкрива простирадлом.
Заспівав соловейко у лузі –
Його спів змалювать чи зумію..?
Намалюю закоханих в тузі –
Про що тужать – сказати не смію.
Виплив місяць з-під пензля холодний,
І йому, як мені, теж не спиться…
Намалюю життя без негоди –
Я для нього й для вас чарівниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675187
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 08.07.2016
Я - спалах і дотик
Гребінки чарівної феї.
Поглянь у люстерко,
Там янгола сяючий лик.
З кураре, я дротик
Втопила напевне, в єлеї,
Наливши цеберко,
Пришила навіки гаплик.
Ліліт щось городить
Ночами, шукаючи втіху,
А Єва покірна,
Ну що ти хотів із ребра?
Жага колобродить
І зовсім тобі не до сміху, -
Уперта й манірна,
Словами стікає з пера.
Я - спогад і муки,
Тавруючи болісно й щемно,
Вустами стежину
До раю, повір, протопчу.
І душ перегуки
Відлунням століть недаремно
Зривають жоржину?
Бо знаєш, бо бачиш...мовчу...
О7.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676716
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2016
Я не підвладна присудам людським.
Єдина карта в світі не побита!
...Свободи дух! Ти, приспаний в мені,
дрімав. Ну що ж... Тепер з тобою - квити...
За стільки днів, загублених в пісках,
суєтності життя в догоду світу,-
нестримний ти, пручався, не мовчав,
рвучися навздогін слідами вітру...
Сум"яття, стій! До серця більше - зась!
Впади на дно камінням океану!
Коли вже навіть стіни не мовчать,-
хіба як-небудь жити нам пристало?
05.07.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676663
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Картинно по дрібці на день,
Годину, на вічність, поволі
Малесеньку щілину стулиш,
Щоб сонячний промінь злякався.
Не вислизнув раптом з кишень,
Вужем просковзнувши з неволі,
Допоки ламаєш, сутулиш
Ту душу, - він з нею побрався.
Картинно те дзеркало вщент
І навіть відлуння замовкло,
З гори покотилося, кволі
Бажання руйнуючи криком.
Хоч серце тріпочеться ще,
Але вже, як листя, пожовкло.
В обіймах чумної неволі
Волає чужий "гоп со смыком".
[img]http://jivukakdura.ru/wp-content/uploads/2016/07/tresnutoe-zerkalo.jpg[/img]
Картинно латаєш кожух,
Пошитий з блохи, чи блохою?
Накинеш біді на рамена.
Хай гріється в спеку... зимою,
Як зірветься долі обух -
Погрозою висне ж лихою
І вирветься лава вогненна,
То й пекло накриє пітьмою.
05.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676285
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
втікала, втікала… від тебе ніяк не втекти:
розвіював вітер повсюди твої знамена.
здавалося, що невгамовна любов мине. на
розі за спробою втечі чекав мене ти.
зійшов мені сонцем, як сходять в житті тільки раз.
ця магія світла акордом струнких мелодій
розквітла на серці. і хто ти: чи друг, чи злодій
мені не важливо, допоки під шкірою – джаз.
допоки з годинника в вічність не вибіжить час
піщаним струмком на спустошене тло пустелі,
допоки в мені ти пробуджуєш акварелі,
святим оберегом нам стане відвертість причасть.
і навіть, коли всі шляхи повернуться навспак,
розгубиться день у нав’язливих путах ночі,
ти будь мені сонцем. не бути – невже не злочин?
світи мені, любий! і я тобі стану відтак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676059
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Відпусти мене в дощ,
Коли злива періщить в стріху
(бо зруйновано храми… і шансу на сповідь нема…)
Прожени мене в дощ, всім сусідам моїм на втіху…
“так ніхто і ніде…
раз на тисячу літ”… зима...
Не шукатиму слів…
Не чекатиму їх від тебе.
Вечір встане між нами останньою з наших прощ…
Знаю, після грози ти прихилиш до мене небо,
Але зараз я йду,
Аби влитись в безмежний дощ…
Ти відпустиш мене,
І вдихатимеш запах липи…
І впускатимеш світ, що живе за твоїм вікном…
(…доки ми ще живі, доки він нас не знищив, не випив!
Доки нас не спустошив
цей вечір з подвійним дном)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675639
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2016
Ти простягнеш крізь сон свої руки, як ріки молочні,
І їм байдуже, що міст підірваний, глухонімий,
я благаю: зніми цю пропахлу війною сорочку,
однострій баговинням просякнутий з мене зніми.
Що зосталося там, за фіктивним кордоном тканини
там свічадо розбите на сотні оскалених »я»,
І ще стомлене серце, як висохле гроно калини,
але й досі воно твоє кличе пречисте ім’я.
Хай твоя чистота, хай твоя синьогірськая врода
наскрізь мене пройде молоком, нардом, медом, вином,
і обвившись навколо хребців, онови, моя кродо,
і даруй мені свій руто-мятний жіночий покров.
І солодкість свою, таку ніжну, як вербовий котик,
і також гіркоту, щоби буть співчутливим до сліз…
Ну, а я тобі що ? Тільки сина - округлий животик.
Ну, а я тобі що ? Тільки мирну стежину до звізд.
І так будем разом переборювать нашу погибель,
Не розсиплемось пилом в пошрамленім смертю степу,
Ти світанок приносиш в руїни мені, моя Либідь,
І тому не зречусь сеї долі, не зраджу посту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675487
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 02.07.2016
До обрію у небі квітне льон
Без жодної найменшої хмарини,
Накрила спека землю, як прокльон,
Для продиху немає ні шпарини.
Шукають і дерева власну тінь,
Щоб в неї тимчасово заховатись,
Природа нас привчає до терпінь,
Війна вже призвичаїла до втрати.
І липне липень парко до душі
Під відчайдушні комарині співи,
Звели на швайку з гарних лемешів*
Стараннями суспільного верхів’я.
*Звести з лемеша на швайку — досягти мізерних результатів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675470
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Вогко у серці Боже,
марить воно вірою
Виткай хутчіш із серця
ту холоднечу тінь
Мінус сорок за Цельсієм -
все відчуваєш шкірою,
Зводить нутрощі ,
черкаєш любові синь.
Не втопити,
не втамувати спрагу
самотності
Борсаєшся мов риба
- в останніх спробах
зловити кисень,
Любити понад усе
не втрачати своєї вірності
Відриваючи в неба,
в мрії,
тепла кусень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672430
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 30.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2016
Вони несправжні!
Ти чуєш? Дзвони не справжні!
І ворон, крила сховавши, - той самий крук.
Смакує просто гурманом шматочки фальші
Прегострим дзьобом, аби не бруднити рук.
Він чорноротий.
Він кряче підступно в спину.
Його прокляття – для схиблених молитви.
Літає демон, якому немає впину,
І ляльководом натягує душ нитки.
Маріонетки…
Ну як йому не коритись?
Розкривши крила, лунає триклятий дзвін.
Прокиньтесь, гей, паперові! Кажу: прокиньтесь!
Він кряче круком! Він бреше, цей ворон! Він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666777
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 30.06.2016
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13502579_811132262319778_2625957323258217787_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13522840_811132808986390_294134222879994396_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13483084_811132798986391_7501938005307603988_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13533020_811132088986462_6554847433532228678_n.jpg?oh=12133ddb16a25042ae24ec0139d0ea22&oe=57E9A10C[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13533149_811138605652477_1758716898808540866_n.jpg?oh=6f4b63ddf4eb46617da11e427322d1fa&oe=5801DA90[/img]
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13510797_811136168986054_6372789440072014701_n.jpg?oh=e41f648651eedd127eb730d89cacaea8&oe=57FE2AB3[/img][img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13498152_811142988985372_2356888393962656090_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13483321_811143052318699_3303415548752357076_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13528074_811143038985367_2340171258816800826_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13528598_811143062318698_3553874933033115147_o.jpg[/img]
Спекотний Львів. Мов плитка шоколаду,
Стара бруківка вуличок міських…
І день оцей – прекрасний Божий задум –
Себе нам відкриває залюбки!
Старі будівлі дихають минулим,
Мовчать про давнє стіни кам’яні,
Вони віків немало перетнули,
Та зберегли себе й до наших днів.
Тут кожен клаптик – справжня таємниця,
Лиш притули до каменю чоло –
І враз легенда древня обізветься,
Торкне своїм обшарпаним крилом.
Така краса ошатна й колоритна!
Вмостився під балконом ветхий лев,
Його розкішна постать оксамитна
У сяйві бурштино́вому пливе.
Стоїть Нептун з тризубцем серед міста,
Фонтанні струни солодко бринять,
І бризки, мов розірване намисто,
Розпирскують вологу благодать!
Аромить кава, кличе до кав’ярні
Густої пінки бархат золотий!
І сивочолі храми легендарні
Полощуть в небі вицвілі хрести.
Розноситься відлуння мідних дзвонів
Між акуратно стрижених дерев…
І ми з тобою – крихти на долоні
Старого міста, гордого, як лев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674880
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Розтоплю твоє серце-крижину
Поцілунком п'янким, гярячим,
Відшукаю струну дитинну,
Що радіє, болить і плаче.
Спеленаю добром і сміхом
Зачерствілу і згірклу душу,
Поселю в ній краплину втіхи
І палати-квітнути змушу!
Оживе зачароване серце,
Заіскряться зорями очі -
І відчиняться райські дверці
В щастям вінчані дні і ночі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674933
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Осінній степ - мій лицарю надій!
О скільки міці у тобі, мій друг натхненний!
Нескореності дух ти викував в вогні,
зі сплавів дорогих, легкі, як птах, стремена...
І вітровій,- твій брат,- у просторах земних,
прудкіший від орла, вільніший за свободу!
Я бачила його,- той степ в твоїх очах,
бо ти є син землі, ти син свого народу!...
Я доторкнусь лишень,- дозволь хоча б на мить,-
хоч краєчком душі: так не ховай свій погляд!
А там, в степах отих,- ідуть, ідуть дощі...
Твій степ осінніх мрій так схожий є до мого.
21.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673876
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Я бачу сни, яких би воліла не бачити...
Попереджаючи, приходиш,Батьку милий!
Цей світ нести в собі - хіба мені під силу?
Хотіла б я...... Та знаю: не пробачити!
Та все ж...
Хотіла б я пролитись річкою,
злетіти птахом понад містом-пустелею,
здійнятись вітром над словами-скелею,
розсипатись дарами врожайними...
Потугу сонця вбираючи,
встелити землю суцвіттями,
і поки день ще украдено-
із милим, крайнеба, погомоніти би...
Хотіла б я...
Снаги, Батьку, набратися
і світ підняти-обійняти легко.
Я знаю: мене ж бо тримаєш Ти
на долонях самого Безсмертя.
27.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674970
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016
У тиші міській заспіває хрипучий рояль
За ноти візьме приглушені відгуки вітру
І небо опустить на вії сонливу вуаль
Замінить на темінь сонце-блакитну палітру
Дрімає старенька кав'ярня - моргає ліхтар
Туманно-яскравим віченьком місяць пихатий
Блукає у морі незлічених зірко-отар
Лишаючи слід за собою срібно-строкатий
Прокрадеться сон через дах і шмигне у вікно
Нав'язливо буде проситись в нашу кімнату
А нічка постелить на плечі магічне сукно
Ступаючи впевнено по тонкому канату
Гойдає фіранку ласкаво нічний вітерець
Жбурляє в обличчя димок від теплого чаю
Ти нишком ховаєш від мене блідий папірець
Котрий я уперто поглядом своїм шукаю
Прошу, начитай мені ніжно-тремтливі вірші!
Хоч трішечки з нічкою в такт почаруй, коханий
Торкнися своєю душею моєї душі
Бо кожен твій вірш(як завжди!) для мене бажаний
Я буду вслухатися серденьком - магії шик...
В уяві зачиню себе у чарівних стінах
А в тиші міській затихає приглушений крик
... я засинаю тихенько на твоїх колінах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673521
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Мить щастя!.. Усього єдина мить,
Мов запізнілий подарунок долі...
Чому ж серде́нько болісно щемить,
Немовбито карається в неволі?..
Ця мить! Медово-ба́жаний момент
Хвилинощастя!.. Та чому солоний
Лишився присмак? Розкришилась вщент
Надія!.. Чи ж душа не охолоне?..
О се́рденько, чи варта крихта-мить
Гіркої жертви в запізнілу осінь?..
Це схлипи долі... Слі́зьми відшумить
Миттєвий спалах, що... палає досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672323
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Відкрилися очі опівночі, вдих і ковток,
Вбираю я літньої ночі свіжість цистернами.
Спогади потягом в'ються з кутка у куток,
Місячне світло закривши своїми химерами.
Прошарок ранкового холоду зверху до п'ят
Солодко-солодко так огортає суцвіттями.
Дорослих усіх надихає, тямує малят,
Аби усміхалися всі передденнями літніми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671814
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 14.06.2016
О ні, то не трави,
Не трави в медових лугах…
Не зорі на плесах, не сонце, не місяць, не вітер…
То ти віднайшов й пригубив на гірких берегах
Мене учорашню,
лише не зумів відігріти…
І я залишаюсь
На гострому лезі ножа,
Де кожен твій подих - це шлях у нову божевільню…
Коли поміж нас лиш єдина реальна межа-
Не зорі, не вітер,
не трави, не трави… повільно
Зникаю з радарів,
Вокзалів, стежок… дарма…
Ніхто не підкаже реальність усе, чи сон це?
Коли поміж нас вже й найменшої крихти нема…
А те що залишилось нам,
що зосталось - не сонце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670720
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Не треба, не бійся,
Це поки що лиш манівці.
А що буде завтра, відомо лиш Господу Богу…
Немає мольберта… у тебе в руках олівці,
Твої олівці…
покладеш на холодну підлогу
Сувій полотна,
Ніби контурну карту півкуль…
Отак жебраки розкладають на площах ганчір”я…
Як сонце погасне, до місяця, сестро, малюй…
Малюй до зірок,
що торкають твоє надвечір”я.
Що світу - до тебе?
Що світу - до болю твого?!
А ти не питай… він глухий до твоєї печалі…
Лише полотно… коли сонце торкнеться його,
Відкрий його променям
вишиті серцем скрижалі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667046
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Погода. Робота. Напруги шалений вольтаж.
А я Вас не бачив уже, мабуть, років із триста.
Гойдає неспокій чарівна мелодія Ліста.
Навіщо цей спогад? Я дуже далеко. Не Ваш.
Виходжу до Вас на усі перехрестя доріг.
Вертаю оте, що ніхто не у силі вернути.
І гріє долоню маленький букет незабудок,
Щоб ніжністю неба до Ваших торкнутися ніг.
Гаптує надія із днів кольорове панно,
Щоб десь перетнутись і нашим стрімким паралелям.
Там будуть такі пелюстково-пахучі пастелі,
І ці незабудки, й п’янке до знемоги вино.
І я вже укотре запрагну себе обмануть.
А Ви удасте, що повірили кожному слову.
І знову нічим закінчиться завітна розмова,
Хоча сподівались, що щастя стоїть на кону.
Бо ми не навчились снувати кохання із краж,
І кожного пісня відносить своя лебедина,
Лишивши утіху жорстокого світу єдину:
Негоду. Роботу, Напруги високий вольтаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665849
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Я до чаю додам теплий відзвук імбирної ноти
І корицевий шлейф, ніби сонячний промінь, густий...
Щось приваблює погляд у гладі люстерка напроти...
Тінь якась невиразна...та я майже впевнена - ти...
Не відводжу очей, бо боюся укотре згубити
Павутинку тонку, що тебе у мій сон приведе...
А за вікнами вечір, п'янким абрикоссям налитий,
Із зірницею вдвох витанцьовують свій па-де-де...
Попід стелею сплять врівноважені штучні світила,
І годинник стіка, як з полотнища пензля Далі,
Чай схолонув давно, а мені відірватись несила
Від химерної точки на сріблом покритому склі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666604
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2016
Я щастію тобою – надійно, безмежно, востаннє,
Щоб насититись вдосталь бездонністю нетрів земних,
Те коріння в мені серцевинно наскрізь проростає,
Відігрівши свідомість безсніжних завіїв зими.
Я щастію тобою – так солодко, стримано, щемно,
Що, здається, і небо від заздрощів стане між нас,
Та всі спроби його видаються настільки даремні,
Як можливість згасити сузір’я вздовж зоряних трас.
Я щастіла завжди – не ховалась у хмарах намарне,
Не гасила свічок між каштанових темних алей.
Хтось назве почуття нереальним, чи пак – антикварним,
Відповім, що чистіше від білих розквітлих лілей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666115
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Ти навіть не колишня, ти - ніхто!
Була ніким, і підеш у нікуди...
Чому ж і через рік, чи два...хоч сто,
У всіх тебе вбачатиму, повсюди...
Ти навіть не колишня, хоч була
Для мене всім. В тобі і рай, і пекло...
Ну от навіщо доля нас звела,
Щоб сонце потім зникло і померкло?
Ти навіть не колишня... Хоч тепер
Вже все одно...В житті воскресну новім!
Я фенікс! Я живий! Я не помер!
Душа лиш на місточку калиновім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661659
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Буденність знімаючи з одягом,
Змиваючи з тіла наліт,
Легеньким невидимим протягом
У ніч відлітає Ліліт...
Як птаха - ніким не впокорена,
Сягає до сяйва зірок.
Вона була іншою створена!
Вона ж бо - найперша з жінок!
Удень, заховавшись за маскою,
Сіреньким живе мишеням -
З каструлею, шваброю, праскою
Офіру несе трудодням...
Та тільки-но ніч зблисне зорями,
Вона починає політ -
Вогненна, п'янка, невпокорена,
Зваблива цариця Ліліт...
***
Ліліт, в єврейському фольклорі жіночий демон ночі. Вважалося, що вона насилає еротичні сновидіння. Згідно з повір'ям, Ліліт прагне навести псування на немовля і його матір або зовсім їх вбити, особливо в перший тиждень після пологів. У раввіністічній літературі слово «Ліліт» пов'язувалося етимологічно з єврейським словом «лайла» («ніч»). Проте ймовірніше, що це гебреїзована форма імені Ліліту, духу бурі Дворіччя .
За повір'ями, саме Ліліт була першою жінкою на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661102
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Іще одна весна в букеті літ –
У пишному п’янкому оберемку…
Бринить душа, залюблена у світ,
І так їй нині радісно і щемко!
І стільки цвіту вітром намело
В її таємні ветхі закапелки…
На світле незахмарене чоло
Лягла цитринна смужечка веселки.
І начебто, простий весняний день,
І, схоже, що таких позаду – сотні!..
А квітень взяв за руку і веде,
Мережать стежку кроки безтурботні.
І щедро відкриваються очам
Ціловані світанком панорами.
А ти ідеш, осяяна свіча,
Мов не землі торкаєшся ногами,
А вовни хмар і неба пелени…
Підсвічена діодами сузір’їв,
Розніжена обіймами весни
В життєвому своєму надвечір’ї.
Як мало треба щастю – висоти
І простору! Все інше – і не конче…
Між велелюддя, темпу й суєти,
Людино, зупинися і світи,
Ти – сонце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660903
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Уламки болю, сходжені стежки,
непройдених шляхів лишилось мало.
Цвітуть дороговказами сади,
я ж бачила - весна й не проминала...
А те, що пелюстки зірвало вниз,
лиш примха змін сезону невловима.
Хай буде дощ! Сьогодні, як колись,
плачем прорветься снів гаряча злива...
Вторує серце небу і весні,
збираю роси певною рукою...
Уламки болю - перли дорогі,
ціна на них - то згода із собою.
17.04.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660504
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Вільний переспів вірша.
Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
Автор: poettom
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660279
Збираю я минулого сліди,
Там ти мене ховала від напасті.
Конвалії я дарував завжди,
Маленьку смерть вітаючи від щастя.
В минулому давно ота весна,
За вікнами нас місто не впізнає.
Моя Чаклунка мабуть не одна,
А я її в очах чужих шукаю.
Засну - і пам"яттю з тобою вдвох,
У Всесвіт твій - безумного шаленства;
У погляд, що зелений наче мох,
Стирає грані ніжністю блаженства.
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00660279.jpg[/img]
===========================
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660300
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Вчорашній дощ залишив на згадку затерті сліди
Розмішавши в долонях палітру асфальтно-піщану
Цілий світ розчинив мимоволі в краплині води
Роз'ятривши у серці моєму від спогадів рану...
Всі думки, що учора здавалися(справді!...) -"нічим"
Вже сьогодні мені повернули терпку ностальгію
Ти не думай!До того я зовсім не марила цим
Але й бути байдужою...просто, як ти! - не умію...
У розлуки так як і в печалі - обличчя одне...
Воно сповнене смутком(самотність для нього у звичку)
Я крізь сльози завжди говорила собі:"Все мине!..."
Тільки, що там слова? - коли з серця не вийняти шпички
Не втекти в небуття, коли вихід один то обман
(Розтікається біллю, застигне у жилах смолою...)
Жоден час не спроможний зцілити всіх зболених ран
Бо та більшість із них, вони просто зовуться - "тобою!"
............................................ ...
Прибиває пилюку асфальтну, розсіяний дощ
Як приблуда в мені, оббиває знайомі пороги
А мені залишається бути, одній - серед площ
Де вчорашній мій ти, переплутав до мене дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660162
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Земля звільняла тіло від зими
Жіночим втаємниченим секретом,
Фіалками встеляла килими
В торішнім листі ніжним фіолетом.
Зворушлива неторкана краса
Світ милувала витканим цвітінням,
У сяйних зайчиках веселкова роса
Блищала діамантовим камінням.
В обіймах сонця оживало все,
Світились очі радістю і щастям.
Весна умила в сяєві лице,
Коштовності вдягнула на зап’ястя -
Квіт медуниці, жовтий хризоліт
Кульбабок непримхливих і гарячих,
Струсила дум затаєних наліт,
Явила світу легкокрилу вдачу.
Закоханий у неї соловей,
Удосвіт небо співами прославив,
Відсалютував ракетами з алей
Каштан, що одягнув жакет яскравий.
Довкола - співи птаства голосні:
«Життю віват! Радіємо весні!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659071
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Я "Радости" закончила раздел.
Теперь его по святкам открываю
И крохи упоенно изымаю:
Неведом измышления предел.
Окончен бал - вуали палантин
На паутину, кажется похожим,
Затянет вскоре будуар и ложе,
И станет смутным контуром патин.
А на порог - печаль...чего тебе?
Крепки засовы, наведу порядки
И вымету сухие ветки с грядки
Души моей; в саду стоит мольберт.
Натянут холст и ждет палитры всплеск
Рука обнимется с пером и кистью
И зазвучит капель, разбудит листья,
Явит весне сияние и блеск,
Мелодий новых цикл и страсти жар.
Засовы отопру, хлеб-солью встречу
А что печаль? ее и не замечу -
Смеюсь до слез опять, держу удар...
04.04.2016
Картина К.Разумова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657625
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Як виграти загарбницьку війну?
Здоровий організм учинить відсіч.
Щоб подолати спротиву стіну,
Потрібно в душу запустити відчай.
Тоді заходить вільно вірус в дім,
Міняючи закладену програму,
І ми самі готові поготів
На зомбування хитрими словами.
Спочатку скраю – фарбами вітрин,
Родинне називають пережитком,
Насаджують чужинських нам доктрин,
Щоб власні повиходили з ужитку.
А далі – глибше: мова, популізм,
Торкають ностальгією знамена.
Так непомітно супротивник вліз,
Щоб велич спопелити Карфагену.
Проходить час, і ми уже – не ми,
А тільки клони «рибонуклеїнів»,
Троянський кінь - страшніший від чуми,
Бо він під себе вносить всюди зміни.
Клітини наші діють проти нас,
Нам продукують ворога ідеї…
Іще з глибин тоненький чутно глас:
«Зніміть з очей полуду фарисеїв…»
ЛД
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657582
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2016
Байдужістю не знищиш? - звісно, знищиш
Глумливе і святе, ламке й гаряче,
І полохливе, до сльози тремтяче,
Що падає у відчай; не найнижчий,
Той край - загострений, або пологий.
Летиш униз, хтось руку і протягне
Та не торкнеться, раптом не досягне
Чогось, колись...куди дивились боги?
Кудись дивились, не на мене мабуть.
Нехай летить, поглянули байдуже
А може й справді вниз? І що там, друже,
Чи втоплять,чи умиють - темна заводь.
Байдужому не гніватись - боятись,
Бо бумеранги розрізають долю,
Як блискавиця зла струнку тополю.
Що потім скаржитись, що сповідатись?
22.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653644
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Латала рване й зношене до дір,
Корилась примхам долі, чи недолі?
А подумки, ромашки рвала в полі,
А подумки, торкалась Сонця й Зір.
Корилась не наказам, так боргам.
Зцілити треба, мовчки йшла за зіллям,
А подумки - у келих божевілля,
А подумки - всміхалася богам.
Корилась звичкам, виливала страх,
Бо не навчили жити, за бажанням.
А подумки - в нестримних сподіваннях,
А подумки - зотліли вежі в прах.
Корилась досі, крила відросли
І страх, як дим у мареві розтанув.
А подумки злітать не перестану,
А подумки Ніч Світлом нарекли.
21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653958
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Не вичерпуй мене аж до дна,
Залиши хоч краплинку солону!
Може, крапелька-згадка одна
Звільнить серце моє із полону
І розвіє оману-туман,
Що засіяв ти в серце дівоче...
Але звабно-солодкий дурман
Виселятись із серця не хоче.
Він пригрівся на денці, мов вуж,
І висмоктує краплі останні...
- Ні, не пий мене більше, не руш! -
Квилить серце в німому благанні.
Відболіло минуле давно,
Відшуміло дощем, відстраждало...
А життя - чорно-біле кіно...
Ти щасливий!.. Хіба тобі мало?!.
Іди геть! Мого серця не край,
Воно має для кого зоріти!
Не для тебе мій зболений рай
І умиті слізьми мрії-квіти!..
Вельми пізно міняти кінець -
Наш початок знесли бистрі ріки.
Сльози-перли вплету у вінець
І пущу за водою навіки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654161
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Залиш своє серце собі,
А я обійдусь тим, що маю
Питаєш мене, чи скучаю?
Скучаю - самотньо в юрбі.
Залиш своє серце собі
Коротке - один лишень вдих,
Нестримане наше кохання.
І знову листи, запитання:
Чому не для нас,а для них,
Коротке - один лишень вдих.
Не треба жалітись, жалю
Не випити, не розплескати
Якщо не знайшли, не спіткати
Молитись, та тільки й молю:
Не треба жалітись Жалю.
Заплющивши очі забудь,
Що свято було; від учора
Гризе серед ночі потвора,
Здіймає в душі каламуть.
Заплющивши очі забудь.
Віддавши, тужи-не-тужи,
Лиш попіл та крихта надії,
Зомлію,тріпочуться вії
Казала ж колись 6ережи.
Віддавши, тужи-не-тужи
19.03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652923
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Коли торкнеться, встань і увійди
У благодатний храм живого Слова.
Хай від зерна відсіється полова,
Липкий намул відступить від води.
Вся повнота блаженства від і до
У доторку невидимо легкому…
І всоте крапку переправ на кому,
Хай буде не останнім цей рядок.
Немов гончар, що глину вправно мне,
Гнучким словам надай тонкої форми.
Відчуй межу – де біле, а де чорне,
І витвір оживи святим огнем.
Коли ж дозріє слово молоде,
Немов вино, й попроситься на волю,
Вона пліч-о-пліч стане із тобою,
Стежками неземними поведе.
І прорече: «Довірся, я тобі –
Поезія, натхненниця і доля».
І хоч один – не воїн серед поля,
Та з нею не страшний ніякий бій.
Які б дороги ти не обирав,
Шукай у Слові мудрості й розради,
Не зрадь його й воно тебе не зрадить,
Хранителю скрипучого пера!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653362
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Ні стежок… ні доріг…
Я малюю на склі латаття.
А за вікнами знову шалені такі дощі.
Ніч закреслить усе… ось останнє у шафі плаття…
Ось балонові, власне,
від тих же дощів плащі…
Ніч закреслить усе…
Тільки ранок буде байдужим.
Він заварює каву. Свій звичний знаходить ритм.
Я стікаю дощами в холодні, слизькі калюжі,
щоб знайти там свій перший,
свій власний метеорит.
Що за сила в тобі?!
Із яких закапелків світу?
Я торкаюсь тебе, і безмежність мене несе!
Небезпечний орнамент – дощі плюс ескізні квіти…
Бездоганний ескіз...
ніч закреслить усе...
………………. усе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653029
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Є ранки сирі і похмурі, коли не бадьо́рить
Ні кава міцна, ні улюблений аудіотрек…
У небо вершково-чорнильне впираються гори
Щетиною строгих ялин і колючих смерек.
Є ранки важкі, коли ліньки піднятися з ліжка,
Розшторити вікна, всміхнутись плаксивій весні.
І сніг у дворі – кокаїнова біла доріжка,
Розтерта вітрами за ніч по бруківці брудній.
Є ранки, коли замовкають примхливиці-музи:
Ні пари із вуст, на обличчі – обірваний крик…
І жалять нещадно слова, мов отруйні медузи,
Та аркуш усе перетерпить і справиться. Звик.
Є люди важкі, мов пухлина, коли жодних шансів,
Коли залишається скальпель – ні страху, ні сліз…
І хочеться здуру, сп’янівши в глибокому трансі,
Зробити із лівого боку маленький надріз.
І все оте жовчне й токсичне, що тисне у грудях,
Крізь рану звільнити, самій – загубитись в юрбі…
І вкотре повірити: може, проблема не в людях,
А просто – в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652130
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 19.03.2016
І щоб тобі моє ім"я забути?
Колись однаково травою заросте
Оте смішне, хвилююче-просте,
Що надихає у хвилину скрути.
І щоб тобі моє ім"я забути?
І щоб тобі в коханні заблукати
Далеко десь? - поламане гілля
Свята вода вже навіть не зціля.
Молитись не втомлюся і благати,
І щоб тобі в коханні заблукати?
І щоб тобі зустріти не черницю,
На стежці переплутаній давно;
Востаннє в чорно-білому кіно
Ти бачив Валаамову ослицю...
І щоб тобі зустріти не черницю.
І щоб тобі...щось просить, і зітхає.
Тремтять так спрагло скривджені вуста
І безнадія серце пророста -
Душа беззахисна, коли кохає
І щоб тобі, - і просить,і зітхає.
18.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652596
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016
Схилилась до твого плеча -
І світ завмер,
Потріскували у вогні дрова.
Вмирала на вікні свіча,
Цвів ефемер,
А я пила нечувані слова.
Прискорив подих дивокрай
Тремтіння рук,
Від дотику нестримного - жага.
Бери усе, не віддавай
Лишень розлук -
Пекучий біль ще й досі не стиха.
Сто літ малюю вітражі
З очей твоїх.
Дім тут... стежина заросла.
Мені наснились міражі,
Один із них
Віддав мені пір"їнку із крила.
11.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650912
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 19.03.2016
А ти палав…
В усьому… до дрібниць…
Ти ще не знав - зірки впадуть о сьомій…
Читав міста в пісках її зіниць.
Лишав вітри
їй, чистій, невагомій…
Шукав слова,
які сягали дна
її озер, що розлились фатально…
Й минав світи, в яких жила вона,
змальована тобою
подетально…
І засинав,
торкнувшись кам”яниць,
що знали велич й прохолоду Гізи…
(“… я відпущу усіх своїх служниць,
коли складеш
міжзоряні валізи”…)
Коли могутній
Сіріус впаде
в скрижалі вод, в безодню манускриптів,
шляхами караванними пройде
в твої міста…
стояла ніч в Єгипті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652091
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
А ти палав…
В усьому… до дрібниць…
Ти ще не знав - зірки впадуть о сьомій…
Читав міста в пісках її зіниць.
Лишав вітри
їй, чистій, невагомій…
Шукав слова,
які сягали дна
її озер, що розлились фатально…
Й минав світи, в яких жила вона,
змальована тобою
подетально…
І засинав,
торкнувшись кам”яниць,
що знали велич й прохолоду Гізи…
(“… я відпущу усіх своїх служниць,
коли складеш
міжзоряні валізи”…)
Коли могутній
Сіріус впаде
в скрижалі вод, в безодню манускриптів,
шляхами караванними пройде
в твої міста…
стояла ніч в Єгипті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652091
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2016
Час блакитних троянд…
Безголосся… й нічого не треба нам.
Більш нічого не треба у тиші сполошеній… страйк
оголосиш собі, серцем небо гортаючи злякано,
і впускаючи в душу
свій перший великий клондайк…
Будуть гості у тебе
опівдні такими відвертими…
Розпиватимуть каву і литимуть в неї жалі.
Тільки ніч оголосить нам вирок. Із карт земних стертими
ми прокинемось вранці
на скошеній спілій траві.
На вселенських покосах…
І враз заговоримо віршами,
розливаючи в келихи спалахи зраджених зір.
Просто завтра ми станемо стиглими… спраглими… іншими…
...ми станемо справжніми
в синіх долонях гір
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650998
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Коли вже душу віддала,
То мабуть, не живу?
Росинкою в траву
Скотилася... була.
Була примарним ніжним сном,
Розтанув сизий дим
І пам"ять разом з ним,
Майнула за вікном.
Вікном розбитим, не засклить;
Грабіжник не спіши,
То блискітка з душі
У скельці мерехтить.
Коли вже cерце віддала,
Нехай до ніг летить -
Від лиха захистить.
Я не тримаю зла.
11.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650690
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Ой не співай сумної, не співай!
Вже пахнуть трави чистою росою,
а яблуні бальзамом, не сльозою,
наповнили вселенську чашу,- Рай!
Це все наш край,- від коренів до сонця,
від іскор світанкових до ночі теплих злив.
Пісень багато є щасливих у народу,
як колосу у полі жовтогарячих жнив.
10.03.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650526
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
тріщало в п'єці, хрумало й гуло,
немов там Сонце сховане, не менше,
мов фенікси там берегли гніздо,
над ним гігантські крила розпростерши
і раптоп іскра вирвалась мала,
жаринка зі Сварожої вогненнокузні,
ти придивилася - то ж справжнє лисеня
кидало позирки веселі й дружні
і ти награвшись досхочу із ним,
у ліжечко заходилась лягати,
воно ж, згорнувшися клубком рудим,
тобі під серцем умостилось спати
лиш бідкатися довелось домовику,
він знову вогнище родинне не догледів,
у тебе ж, дівчинко, вже в крові довіку
буде рудого кілька крапель меду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650058
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Смішної заборони гріх,
Терпким вином не для причастя.
Коли не звідаєм ми щастя,
Нещастя знайдуть нас усіх.
Розгорнуть ненависті стяг,
Бо для любові не готова
Душа твоя; слова - полова,
Самотність - радощі присяг.
Корчі від страху - ніч і тінь,
А лицемірність - аргументи,
Як мантри в пам"яті фрагменти,
Спокути шалу сновидінь.
А що ж іще, коли не спить
І спокушає біс, чи голод,
У серці крижаніє холод,
Долаючи підступну хіть.
09.03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650139
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Привиддя перелякано вищали,
по швах тріщали білі черепи,-
історія скрадалася в аннали
задкуючи розпуттями тропи.
У ніч, яка забула алфавіти,
де очі потьмяніли до вуглин,
запалюють слова хіба поети,
по темних тишах кольором калин.
Аби у час, коли гуртом мовчали,
шорсткий і без`язикий, як осот,
нас всіх ретельно не переписали
новітні Карамзін і Геродот.
Поморщаться їм жовті маніфести,
їм вислизнуть кривописи із рук –
бо йдуть у шалі творчого інцесту,
як під вінець, поет і муза, в друк.
21.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649733
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Дні ще такі безколірні, сонливо-пісні,
Грається сонцем-клубком перламутрова хмарка.
Люди, агов! Розступіться – дорогу весні!
Ґрунт видихає вологу, немов кавоварка.
Як вона йде – невагома, грайлива, легка!
Промінь заплутався в кучерях, мов павутинка…
Вже набубнявіли свіжі бруньки на гілках,
Тріскає пріла земля, ніби хлібна скоринка.
Гуркіт машин і пронизливий посвист коліс,
На тротуарах – картата мозаїка люду…
Перегортаю сторінку – й розпатланий ліс
Враз постає, таємничий, як магія вуду.
Дихає вогкістю, мохом сирим, ялівцем,
Доторки рідні його і лоскочуть, і колють.
Со́сни, агов! Розступіться! Не лізьте в лице,
Дайте надихатись вітру весняного вволю.
Дайте на мить відростити мереживо крил,
Вищим за небо буває хіба лише мрія!..
Березень хлюпнув згори бірюзових чорнил…
Це не волога, це надлишок солі на віях.
Перегортаю сторінку – і я край вікна,
Так по-домашньому гріє обіймами хата…
Часе, агов! Зупинися, це знову весна –
Перша комусь… А мені – за рахунком яка там?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649560
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
[u]Саме такою була заява Надії Савченко на суді 3.03.2016р. (нашої льотчиці, яку викрали на українській території і перевезли в Росію, звинувативши її у вбивстві двох російських журналістів).
[/u]
Я в Україну повернусь
Живою – мертвою – не знаю,
Свою я маю Древню Русь
І волі радість я пізнаю.
Я в Україну повернусь –
Й нікому дух мій не зламати,
Як не хотілося б комусь
Всадить навік мене за грати.
Я в Україну повернусь ,
Бо там моя земля святая,
Вини не маю, поклянусь
Самому Богу, як спитає.
Я в Україну повернусь,
А слово вмію я тримати,
До всього світу я звернусь,
Бо недарма мене так звати:
Всяк без надії – не борець,
Хоч волі й хоче для народу…
Системі ж путінській - кінець,
А це для всіх нас нагорода!
Я В УКРАЇНУ ПОВЕРНУСЬ!!!
5.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649066
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Ненастье.Мрак.Осенний ветер воет
В печной трубе в преддверьи ноября.
В такую пору хочется покоя,
И как улитка спрятаться в себя.
Но воскресают прошлого картины,
Как кадры позабытого кино.
И не собрать теперь их воедино,
Чтобы соткать живое полотно.
Обрывки фраз,произнесённых мною
В ответ кому-то,брошенных вдогон,
То вдруг лицо,знакомое такое,-
Мелькнёт растаяв,как тревожный сон...
Прядёт паук в углу окна ограду
Из пряжи дней,намотанных в клубок,
И нету сил...Остановиться надо,-
И выбросить сомненья за порог...
Я вопрошаю,глядя на икону.
Господь с неё безмолвно-строго зрит:
Я жду,когда Он голосом бездонным,
Со мною грешным вдруг заговорит...
Горит свеча в подсвечнике старинном.
В ответ дождю льёт слёзы парафин.
В уединении средь ночи длинной:
Свеча, икона, грусть и я один...
1975 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649241
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2016
Сміявся ліс, сміялось небо досхочу,
Коли замріяно злітала у думках,
Та палко пестила в рожево-срібних снах
Тебе, нестримно вигинаючись, - мовчу...
Хоча напрочуд оті солодко-живі,
Бездонні ночі, у наближенні свавіль.
Вирує вогненно-веселий водевіль
І нескінченно ллються сльози воскові.
Дві тіні злившись, залишились уві сні.
Я заблудилась, хоч була серед своїх.
Сміялось небо, я пила грайливий сміх
Допоки марево розтануло в мені.
03.02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648748
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016
(…лише одна октава
і трохи вище)
А ти мені –
аж до рамен вода…
По плечі – біль… чи по коліна море.
Кипить в долонях, плавиться слюда.
Тече слюда…
Палає скрипка… до…ре…
Мі…фа…
Й усі забудем імена
із тих часів, в яких іще Ассоль я...
Де ми – одна напружена струна
до точки неповернення…
фа… соль… ля…
Сі… до…
Й проллється чаша через край.
У першу повню нас поглинуть гори.
Як вмієш грати, до схід сонця грай!
мольфарська скрипко…
плачеш?!... плач!... сі… до…ре…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648727
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Ти розцілуй моє волосся зі спини
Вдихни на повні груди свіжий аромат
Мій погляд розціни у кількості карат
Впусти мене у себе подихом Весни...
Ти полюби мене до болю і до сліз
Відкрий у собі ще невідані світи
В мені підсніжниками першими цвіти
І дофарбуй за мене створений ескіз...
Ти розчинись в мені, як березневий сніг
Гарячим полум'ям бурхливої ріки
Хочу тебе відчути дотиком руки
Щоб первоцвітом прорости у твоїх ніг...
Ти не жалій для мене своїх почуттів
Тобі сторицею верну, і ще додам
Повір, і цього буде малувато нам
Усе отримаєш - чого б не захотів....
Ти повивчай мене торканнями долонь
По сантиметру виміряй мій небосхил
Не припиняй! - навіть якщо і бракне сил
І зупинись! - лише на дотик наших скронь...
Ти відтвори в реальності всі мої сни
І проведи мене дорогою до раю
І хай не буде цьому, ні кінця ні краю
Я ж проросту у тобі паростком Весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648143
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 02.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2016
Дракони ввижаються в небі, позбавленім тиші.
Це просто омана крізь вічка мого бліндажа?
По клятій війні може набіло нас перепишуть,
таких неповторних
повторні сніги, як олжа.
І патос, і епос, і ерос – як три мушкетери,
як три іпостасі на іконостасі, як три
освячених слова освідчень
з флакона мольфара.
Примов мене ними, замов мене, заговори!
Тоді все одно чи насправді драконові крила
сьогодні у фокусі в калейдоскопах зіниць.
Ми ще покохаєм,
бо не покохати – несила,
бо тулиться промінь у звужені вічка бійниць.
13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648200
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
[i]О.Ольжичу[/i]
Сперте небо в кулак. Недосяжність мети
заперечать наближень ознаки.
Нам би відчаю сиву межу перейти,
нам би нашу вернути Ітаку.
Ще уразить диктатора праведний меч,-
меч іржею, не золотом критий.
Буде пря, буде дим, будуть знаки предтеч,
будуть янголи маршем ходити.
Хай мереживо слів заплітає павук,
коїть замах на тишу вельможну,
присягнемо на вірність ми потиском рук
у годину, як замах, тривожну.
Без печаток і штампів ця клятва жива,
доки руки й вуста не холодні,
доки кола пускають жбурнуті слова
по знімілому плесу безодні.
А коли охолонуть – крилатий поет,
що небесну зоткав павутину,
іх зустріне, відклавши на мить арбалет,
у тривожну, як замах, годину.
07.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646638
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
То, може, ти знаєш,
як вижити… як мені вижити?!
На сонних вокзалах… в німих лабіринтах снів.
Жита на полях такі стиглі! - та досі невижаті.
У мові, здається,
забракло потрібних слів.
Ти чуєш, як птАхи
кричать опівнічні невтішені…
Ти знаєш, як вітер голосить в порожніх містах.
Мої вишиванки на всіх перехрестях розвішані.
Без чверті - гроза…
ти послухай… поквапся… в листах
Ще теплиться запах
мигдально-сполошених літер…
Світів смерекових… гріховно-п”янких вечорів.
Щоб завтрашній дощ цю сторінку спустошив і витер.
Спалив, ніби свічку,
в підніжжях своїх вівтарів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645776
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Повірити б на крапельку сильніше,
вдивлятись не у скверну темноту,
чіплятись не за гаки й не за ніші,
і не за страх, і не́ за німоту...
А руки, серце в небо простягати
до Їхніх незахмарених ікон,
як онде син, донька мала, і мати
під білим-білим пам'ятним вікном.
Вони не мають права відступити,
не звірити і здатись чорноті...
А ми? А ми, у розпач заповиті,
витрушуємо капища пусті.
Чіпляємось, мов клешнями, за тлінне,
за штори, за гардини, за карниз...
Від сорому розтріскуються стіни
і сірим воском скапують униз...
На ті могилки, що за місяць-другий
притуляться до гойної весни...
Шипить у грудях незгасимий вуголь
і душить гірко спазмами вини...
Бо нам би вже дійти до світлих рішень
з-поміж картань і докорів на злих,
повірити на крапельку сильніше,
і тим собі вподобитись до Них...
(19.02.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645297
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2016
Нащо він їй,
Останній день зими?
І що вона, мелодія осіння?
І меркнуть придорожні бур”яни
На запізнілій
хвилі потепління…
Ще тільки день…
Єдиний день… і – що ж?!
Оті слова – крихкі, відверті, ніжні?...
І знову лиє цей блаженний дощ
На цьому ж…
саме цьому ж……… роздоріжжі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644763
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2016
Прозорі тіні з фото - мій фотограф
Моя ж тонка уява, непримхлива
І грається зі мною пам'ять хтива
Все шле у небуття "живий" автограф...
Розгойдує човна, встромляє лезо
За мене розставляє свої ролі
Зламала, розгадала всі паролі
І б'є вогнем у скроні - нетверезо!
А сенсорна душа - вона ж чутлива!
На почуття, на дотики, бажання
І марними стають усі старання
Тебе забути?...ти пробач - несила!
Не вирвати із серця - не сховати
Як папірець зім'ятий у кишеню
І не затиснеш почуття у жменю
Бо утечуть, як вітер поміж ґрати
А ти безодня - вимита дощами
Мене поглинув повністю, до краю
Такого, як ти!(іншого) - не знаю!
Тобою! - привела себе до тями!
Тепер на осліп шлях я пошукаю
По східцях, опускаюся все нижче
Здається, що до виходу вже ближче
Та в нагороду - пекло поміж раю!
У пазурах минулого - вже менше
Проштрикує наскрІзь ножем, тривога
До тебе перетоптана дорога
Та я надіюсь, скоро...- буде легше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644351
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 17.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2016
[img]http://s017.radikal.ru/i440/1602/09/ec624bb866c9.jpg[/img]
І день пішов на днину,
і ніч закрила брами,
в зіницях передсвітніх
скипіла каламуть.
благослови мене ти
черленими вустами
на чорну путь і довгу
що зіткана з розпуть
Засперечались ери
і бронетранспортери,
крізь темне підсвідоме
біліє нитка слів,
відмерли динозаври –
воскресли мінотаври,
та їхні лабіринти,
і кровожерний міф.
Коли не чутно крику –
поет стає солдатом
у бурю в склянці світу,
під гамір батарей.
Та все ж у пляшку вірші
коркую заповітом
і морем неписьменним
пускаю як трофей .
Я вірю – відкоркуєш
черленими вустами,
хоч ти не Аріядна,
а я не є Тесей -
угледіш білу нитку
між чорними рядками,
тонку, як віра в диво,
але – понад усе.
24.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644145
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Важніє неприкаяна свобода -
кому вона потрібна, як у ній
немає дна, немає навіть броду,
щоб перейти на тихий берег твій.
Куди запропастилась, запропаща,
сподівана абетка родова?
Немов гриби, затаєні у хащах,
її незаскороджені слова.
Чи в них, мов контрабанда, наші душі
минуть кордони осеней і Лет?
Чи вічний цинік знагла у калюжі
уздрить небес пливкий автопортрет?
На берег, де є ти, обітована,
Летючого Голландця словотрощ
приб`є мого… чи це лише омана,
як сонце у сліпий осінній дощ?
31.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642828
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
І ти пішов, дощило забуттям.
Розірвані у розпачі конверти
Злетівши, впали - хочеться померти,
Але загризло знову каяття.
Холодних слів розкришена печаль
Припорошила скло - душі забрало,
Невидиме прозоре, як же мало
В душі дзвенів малиново кришталь.
Цілує край кривавий слід вина.
До вуст несу жертовності химери -
Гірський кришталь, не штучні полімери,
А їхня нота не дістане дна.
І ти пішов...я пам"яті мости
Листами спаленими притрусила
Як марево утримати несила,
Так спрагу упокорити...прости...
06.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641771
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Із сірістю завжди веду війну
І рими з серця з кров`ю вириваю...
Як пробудити їх від того сну?
До купи мені скласти як?.. Не знаю...
Вони порозбігались по кутках,
Сховалися у коконі із правди...
І душу потихеньку ріже страх:
Ану ж, як в мене це тепер назавжди?
А далі що? Не буде вже віршів?
Не напишу, ну, хоч малий рядочок?
А як я прагнув, як завжди хотів
Душі плести римований віночок!
Купатися у теплих хвилях рим
Навіть в період творчого застою!
Від холоду холодних лютих зим
З птахами повертатися весною...
Не хочеться, щоб це кудись пішло,
Зміліло це римоване озерце!..
Щоб душу у сніги не замело,
Я рими вириваю прямо з серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641710
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2016
Мов пальців відбитки - в рядках на папері
шматочки душі рве словесний прокруст.
Чи дактилоскоп кримінальної ери
впізнає по них і засудить на хрест?
Ти, блудний, тинявся від себе до себе,
вертав ходом чорним, парадним втікав.
Замолював гріх – у замуленім небі
рукописом ринви осінні латав.
Вібрацій душі рідномовне причастя,
цю азбуку Морзе простуканих рим -
дощі тонкосльозі змивали як листя
і прорване небо лишали німим.
26.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640998
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Годі скніти! У спокути
На гарнесенькому личку
Вже не сльози сіють мжичку.
Щастю бути? Звісно,бути!
Крига, лід...зима зимою.
Де та пустотлива пташка,
Чи в пелюсточках ромашка,
Що сміялась над журою?
Та весела, стоголоса.
Хто зламав їй білі крила?
Вже і юність відгоріла,
А душа кохання просить.
А душа сказала: годі!
Вже набридло до світанку
Гоїти дбайливо ранки,
Бо надія десь на споді.
Бо на денці іскри світло
Закотилось і тьмяніє.
Загасити? Так не вмію,
А роздмухати, щоб квітло?..
Годі скніти серед смути.
На гарнесенькому личку
Стиглі губки, як сунички.
Щастю бути? Звісно,бути!
03.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640907
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2016
О, смальта неба, пристрастей і дум –
У всіх світах й позасвітах безладдя!
Я вперто так до одкровення йду,
А звідусіль – чорти загати гатять.
Гримаси строять на усі лади,
І язиком, наче хвостом, метляють…
А спробуй розігнати оцей дим,
Навіть якщо і хата не ізкраю!
І не бояться ні хреста, ні свіч.
Їм і Всевишній вже не на заваді.
Які потуги ангельських облич –
Аби лише дірватися до влади!
А там уже – а там усі свої.
А не своїх – хутенько хомутають.
На вході звабний трафарет стоїть:
« Усім чортам – по персональнім раю!»
Отак воно давно по світу йде.
А світло з кожним роком меркне, меркне…
Усі рогаті злізлись у Едем,
А хто без ріг: « Запрошуєм до пекла!»
І як нам бути, Господи прости?
Як справедливість смертним здобувати?
А чи й собі розкішні відростить,
А чи нечистим заспіль позбивати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640312
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Пишу тобі востаннє (не знаю чи важливо?)та вірш цей знову, твій!
Тремтить моя рука і голос затихає у темряві німій...
Я більше не твоя! Хоч нею не була! Все скінчено з тобою!
Залишуся сама поміж химерних днів вже вільною рабою...
Мені вже не болить! Та й, що могло боліти?! З тобою ми чужі!
У душ по десять лиць в моєї лиш одне!...(кому до цього діло?!)
І все, що в нас було! А може не було? Вже все переболіло!
За звичкою знову я на пазли розкладу душевні вітражі...
Останній крик і все! Мовчить душа моя...а далі - порожнеча!
Липка мов течія із сліз і самоти від зболених утрат
Як хочеш називай! Та тільки не кажи, що це моя утеча!
Нічого не сказав...пішов і залишив із серця дублікат...
Тепер твої слова! А що твої слова?! Кому вони потрібні?
Мене вже не печуть! В тобі перегорять - погасне їхній жар!
Та лишаться сліди - обвуглені вони...(і на тавро подібні!)
Куди тепер вже нам? Чи зійдуться шляхи? Не скаже наш радар...
Пишу тобі рядки і зболені вони - розбавлені туманом!
Ти хочеш їх порви, а хочеш залиши...мені тепер байдуже!
У тиші голосній, звучить наче струна моє ледь чутне:"Друже,
Чи віриш й сам у те? (скажи і не лукав!) Чи все було обманом?
........................................
Пишу тобі востаннє (не знаю чи важливо?) та вірш цей справді, твій!
Мовчить моя душа...і серце не бунтує в байдужості німій...
У стоголоссі снів безликих і пустих - сумую за тобою!...
.......................................
...ніхто не відповість...( порожня німота!) в розмові із собою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640387
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
На слово фінальне, як присуд, чекає катрен,
кульгає на риму, простреленим схлипує ритмом.
Над першим, і другим, і третім поваленим Римом
пергаменту вогнетривкого встає Карфаген.
Неначе з-під ребер, з його міжсловесних лакун,
напрохана, сходиш, грекинею давньою з моря,
і над Колізеєм незгасно злітає "amore",
і тіло під мокрим хітоном оспівує бунт.
Бо що, як не бунт, є ота божевільна любов,
коли ми є горді у грішності перед Всевишнім,
коли Він тим яблуком нас каменує наріжним,
а ми, упіймавши, - зухвало надкушуєм знов.
01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639617
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
я пісок, тільки теплий пісок під твоїми ногами,
тихий свідок забав на прозорому лоні лагун,
загортаю тебе в свій сипучий та щільний пергамент,
зберігаю перелікк твоїх непотоплених шхун
захищаю тебе я собою, немов золотим оберегом,
шифри й шрифти твої не поглине підступний прибій,
а із крапель води, що стікають по спині та стегнах,
дистилюю парфум до нестями впізнаваний - твій
я твоє полотно і приймаю до серця всі твої узори,
і ще вчуся любить навіть ті, найхимерніші з них,
я до болю блідий, але текст твій - незламна опора,
без священних писань на руїни розпався б і зник
ми вже разом давно, вже й за обрієм часу корсари,
і зотліли кістки і пророків, і див, й мудреців,
що є вічність хтозна ? але час ми долаєм у парі,
і прозорість лагун в нас єднається з співом пісків
26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638886
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 28.01.2016
[img]http://gif5gif.ucoz.ru/_ph/90/669054025.gif[/img]
[i]– Хто сотворив казкову цю красу?
У відповідь мені лунає тиша.
Віктор Охріменко: “У відповідь – мовчання.”[/i]
Серце рипить, мов узяте в лубки́* прохолоди,
Ніби мороз візерунки на ньому різьбить…
З неба вечірнього блимають світлодіоди
Прямо на за́склену річку і хвойні чуби.
Тінь розіллялась, мов кава холодна з горнятка,
На шерстяне і пухке укривало зими.
Світить очницями вікон загублена хатка –
Ген аж під лісом – і в кучері соснам димить.
Що я шукаю у цій глушині непритомній –
Чорній, розбавленій снігом вершково-густим?
І голова моя куриться в небо, мов комин,
Пара клубочиться з рота, молочна, як дим.
Хто тут господар – у цій кришталевій світлиці?
Скільки скарбів неземних – і ніхто не бере!..
У мельхіорі виблискують пишні ялиці,
В хутрі позують для місяця крони дерев.
Наче роздроблені вщент дорогі діаманти,
Вкрили блискучі лелітки зимовий масив!..
В руна овечі зодягнуті гори-гіганти
Вперлися гордо в небесний нічний об’єктив.
“Хто тут господар?” – волаю. У відповідь – по́кій…
Тільки підошви мої по снігу храбустять…
Люмінесцентними лампами в тиші глибокій
Світло проціджують зорі в земну благодать.
[i]*Лубки – лещата, шини.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639136
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
В тонкому прядиві сніжинок
Зимовий вечір заблукав.
Сторуким лезом павутинок
Шкребе по склі морозу шал.
Алхімік-місяць у задумі
Зі снігу видобув алмаз...
В моїм забіленому сумі
Біліють рими білих фраз...
А у мереживних сорочках
Заснули зморені сади.
У кришталевих снах струмочків -
Півсонні віддзвони весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638326
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Слова - Олександр ПЕЧОРА
Запис і виконання - Володимир Сірий (Рідний)
---------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qDxrQI9Btww[/youtube]
Відлітають з гнізда пташенята,
а на крилонька пам’ять беруть.
Важко доленьку наздоганяти,
нелегка ж простирається путь.
Як же часто мене доля била!
Походив, побродив, політав…
Рідна ж хата – повік буде мила.
Звідси в світ йде дорога свята.
Кожна пташечка свій має голос.
Має вартість свою кожна мить.
Скільки всякого скарбу навколо!
Таємниче про це сад шумить…
А повітря густе і духмяне
бадьорить, веселить і п’янить…
Щедрий спомин оцей не зів’яне.
Рай наземний Господь боронить.
В рідний двір, де любисток і м’ята,
повертаюсь на крилоньках мрій.
В рідну хату, де мама і тато,
де негаснучих споминів рій…
Як би доля мене не сварила, –
рідне хатнище радо віта.
Тут лікую поранені крила.
Тут Вітчизни моєї вівтар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638357
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 26.01.2016
вирушай вглиб себе, як в найкращу з усіх експедицій,
лиш подалі від міст замість куполу газу - зірки,
карту креслять дзьобами уяви нестримнії птиці,
вони знають напевне куди тобі треба пройти
замість компасу - мрій намагнічена захватом стрілка,
і в упряжці твоїй чистокровні свободи хорти,
через весь горизонт сяйво півночі гне свої гілки,
і найдовших ночей чорнозем живить їхні квітки
на самому краю вносять сонче уранішнє тролі,
а попереду лиш накрохмалені свіжі сніги,
що під саньми риплять, покриваються почерком колій,
тож ти віжки стискай і чорнилом заглибин пиши
тут також є життя - у хатках, затонулих у морі завії,
і блискучість ідей (цілі драми на сцені із криг),
і волосся куйовдять вітрів жартівливі затії,
а увечері - сни, мов ікринки міжзоряних риб
тут тебе на ночліг візьме кожна із твоїх фантазій,
спомин кожен зігріє, як води гарячих джерел,
врешті ти - епіцентр світу цього, й наступного разу
тут ти можеш знайти анфіладу підводних печер
повертайся, коли вже наберешся сили доволі,
і кімната тебе знов обійме домашнім хутром,
будеш чуть рідний пульс, тих людей, що довкола,
зігріваючи всіх у мандрівці здобутим теплом
24.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638518
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Шукай мене від ранку і до вечора
У вікнах, перехожих, ув очах
Кожніської хвилини, бо наре́чена
Тобі святою ношею плеча.
Шукай мене між квітами чудесними,
У ніжних, оксамитних пелюстках,
Бо я для тебе долею накреслена
Любов*ю на життєвих сторінках.
Шукай мене за хмарами, між зорями,
У вітру перепитуй сотні раз -
І знайдемось, і щиро поговоримо,
І щастя закружляє в танці нас.
Лиш не втомися, о солодка радосте!
Не забарися думкою ніде,
А нині, й завтра, й після, аж до старості
Шукай і віднаходь щодня мене...
(25.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638745
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Серцю боляче, боляче, боляче!..
Пам`ять — шпичка, як голка під нігті!
Плаче серце, пробачення молячи,
Наче злидень в обдертім лахмітті...
Серце б`ється і падає, падає...
Склало крила - і каменем з неба,
Бо нічого вже в світі не радує,
Бо навіщо те небо без тебе?!.
А душа заніміла у спогадах,
Як в зимовому лісі заснулому,
І не крає себе вже у здогадах...
Залишилася жити в минулому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638298
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 26.01.2016
То твої руки на стінах лишили розводи.
Гамірно падає з неба дощ прохолодний.
Стіни потріскані, зношені гумові боти
А на шпалерах патьоки з кисню і водню.
Що на столі? Чи то стіл, чи ослін на осонні?
Там за вікном нахилився, та ледь не пада.
Може на тому, неначе, столі, чи ослоні
Десь у шпаринку нишком залізла досада.
Там у тій шпарці пилюка зі сну із сльозами
В тісто замішана, щоби під нігті - голки.
Ти замітав всі сліди, розсипавши возами
Гори страхів і жахіть, та точно без толку...
Знов вальсували з тобою у парі, прокляття.
Ти відчував на собі їх холодний подих,
А пам"ятаєш моє крепдешинове плаття,
Що відтіняло чиюсь неповторну вроду.
Очі шукали порожні з-під пива бляшанки,
Бо їхнє срібло торкалось цілунком сяйва.
Потім ступала зітхнувши - на друзки склянка,
Випала з рук,як побачив її русяву...
То твої руки на стінах лишили розводи.
Гамірно падає з неба...та, що завгодно...
Паростки споминів виросли з болю в колоди,
Тільки зітхать недоречно вже і не модно...
26.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638686
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Злишся чому на весь світ?
Стільки наметено снігу...
Злишся, бо кришиться крига
Там, де учора був лід.
Злишся, а кава давно
Не запашна, бо остигла.
Поодинокими стигми
Тінями вкрили вікно.
Злишся, розлючено рвеш,
Ще не написані досі,
Віршів рядки безголосі,
Віри нікому не ймеш.
Злишся, а я усміхнусь,
Ти - капризуля, дитино,
Нівечиш гнівом хвилини,
Я ж бо тебе не боюсь.
Злишся, а болю луна
Вже досягає порогу,
Стиха молитвою Богу,
Чи заспокоїть вона?
Злишся - на себе мабуть?
Стільки розвінчано міфів -
Думаєш схожий на грифа?
Просто мінливий, як ртуть...
25.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638625
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2016
Зимовий ранок. Дужчає мороз.
Куди не глянь – стерильні простирадла.
Немов під сильно діючий гіпноз
Потрапила природа безпорадна.
Дрімає все. Городи і яри,
Мов у вершки, занурились у зиму.
Лиш де-не-де прокинулись двори,
Лоскочуть овид бородами диму.
Застигли серед білих покривал
Дерева, наче олені химерні.
Тріщить мороз, як пружна тятива,
Ряхтить, як стружка цинкова, у терні.
І, ніби виклик вибрикам зими,
Я вивергаю з вуст молочну пару!..
І коле ранок ше́рхлими крильми,
Висмоктує мене, немов сигару –
Прямісінько до фільтра, до кісток
(куди тобі змагатися, людино?!)
І свіжості морозної ковток
Біжить із кров’ю внутрішньосудинно…
І, мов лампадка тріснута, димлю
У це холодне бездиханне мливо…
Ну, що, зимо́? Знімаю капелюх,
Іди собі, граційно і красиво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637258
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Без остатка умножит на ноль "НИКОГДА..."
Так недолго до этого ждать...
Сколько… сколько уже нас ушло без следа?..
Не представить… не пересчитать...
Вновь под сводами храма – "…во веки веков…"
Шелестит словно листья осин…
Потревоженной вечности слышится зов
И пугаюсь я – "Боже, спаси!.."
Мы уходим… и этого не написать,
В строчки ум свой и сердце вложив.
Мы уходим… и смерть не вмещает тетрадь,
А стихи не вмещают души…
Под суровую фразу – "… во веки веков…"
В эту серую блёклость чернил
Мне не втиснуть рифмованной строчкой стихов
Всё, что ты в этом мире любил…
Стих мой, будто, посмертная маска... ничто,
Будет бело и девственно чист,
Рассыпая в своём междустрочье пустом -
Белый цвет... белый свет... белый гипс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637271
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2016
Божеволію від нього...під прицілом!
Його погляду п'янкого гострі стріли,
Мене наскрізь прорізали,тихо тліли...
Я його всього вдихала, цілим тілом!
Він на схеми розібрав всю мою душу!
В мене виходу немає - треба, мушу!
Особистий мій наркотик.Я - залежна!
Хтось кричав мені у слід "Ей, обережно!...
П'ять хвилин його тепла мить-ейфорія!
Він вогонь, а я вода.Ми-неподібні!)
У відмінностях своїх так чітко згідні!
Тільки, як нам обійти цей поклик змія?
В атмосфері віч його я бережливо
Розчиняюся уся і ледь квапливо,
Весь цей час шукала в нім свій дім-притулок
А знаходила для тіла мир-рятунок
"Божеволію!...." - йому знов прошепочу...
В підсвідомості тремтить все ж непокора...
Я на нього,безнадійно, дуже хвора!!!
І одужувати?..впевнена, не хочу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635850
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 16.01.2016
На тво́їх грудях версти океану,
калейдоскопи юних наших днів...
Вінчає осінь долю із туманом,
та ми втечем смарагдом берегів...
Де легінь молодий, ласкавий вітер,
голубить річки синю течію,
де дуб крислатий серед різноцвіття,
птахам склада поему про весну...
Невидимі душі сріблясті струни
переплітаються із золотом зірок.
Слова - як Пісня! Музика - мов Чудо...
Любові, що єднає душі двох.
14.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635783
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Весняний подих серед січня вчувся,
Зима з дахів захлюпала слізьми...
Це березень крізь сльози посміхнувся?
Чи так бува: весна серед зими?
Дивіться, люди, знову світить сонце,
Пташок лунає пісня голосна...
Вони не розуміють, сплять, і сон це?
Чи так бува: серед зими - весна?
І між проталин снігу - наче скоро
Весняні первоцвіти проростуть...
Душа до неба тягнеться, угору,
У весни, де морози не січуть...
Не хоче в лід, у зиму повертати,
В колючі білі, крижані світи,
Де знову треба серцю відчувати,
Яка холодна і далека...ТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636167
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Ельдорадо Вашої душі,
Щедра сув’язь вроди і таланту…
Як пізнати потаємну мантру,
Щоби навіть мислю не згрішить
А, торкнувшись зваби джерела,
Освятитися у горніх водах,
І, затамувавши з дива подих,
У розмаї квітів і тепла
Дякувати зближенню орбіт,
І возвести у безцінний мармур
Магію стерильно-чистих аур
На безкрайні гони наших літ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635909
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Ця жінка з далини, ця жінка не тутешня,
шепочуть їй услід, спинивши ремесло.
На віях, як роса, якесь ім'я колишнє,
розплескане давно під жалібний псалом,
збирається тепер в краплину як провину,
відплакати яку поможе навіть дощ,
а кола на воді збігаються в єдине,-
яка доречна мить для забуття і прощ!
Душевний камертон глибокі й чисті ноти
бере, коли у дощ минає берег мій
ця жінка з далини, яку душа на дотик
впізнала попри дрож і холод летаргій.
Її крихкі світи, її тонкі предтечі, –
завжди передчував у протягах доріг...
Ще рештки талих вод їй скрапують на плечі
а я руном обійм вже огортаю їх.
01.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635571
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 14.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2016
Коли зима взялася по-крутому:
І сніг, і дощ з-попід небесних плес –
Я сам собі і ЖЕК, і самопоміч,
І навіть героїчне МНС.
Хто може нині скімлить і здаватись?
Вступаю твердо у нерівний бій.
І зброя найнадійніша – лопата
Рятує у запеклій боротьбі.
У цих заметах – лабіринти, ходи.
Згадавсь чомусь блокадний Ленінград.
І я плюю затято на погоду,
Мені вже до душі азартна гра.
Скаженний вітер – аж із ніг збиває.
Осилимо – нема альтернатив!
Сьогодні це – стежина до сараю,
А завтра це – дорога до мети.
І хай негода налітає круком –
Мені до серця хуртовина ця.
Спасибі тобі, зимо, за науку,
Що будить в посполитому бійця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635659
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2016
Після прочитаного
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575183
Коли від демонічних сил луна,
Коли ручай із сліз замерз у пеклі -
Ридає десь серед ночі струна,
Бої оспівує в душі запеклі.
Розірваному серцю тільки вниз,
Ніяких сил нема, одні лиш чвари,
Та й ті нанизані на гострий спис,
Чи ятаган безжальний яничара.
А ти повіриш, смерті не бува,
Є просто вхід через тунель у вічність?
Повірити?.. навіщо ті слова,
Якщо отут сьогодні - потойбічність,
В думках давно... подушка у сльозах,
А шкіру прокололи голки Вуду.
Не чують боги, розсипаюсь в прах,
Хоч запевняють, то важка застуда.
Мене лікують, пошепки кричать,
Багаття заготовлене...до страти.
Та що мені, хоча б одно з багать,
Коли Тебе усе одно не знати?
10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635056
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Здригнулася тиша…
І раптом пролилась яскравою-
хвилююча хвиля… і звуки - легкі, невпокорені…
І він – прилетів! (я відсунула чашку із кавою)
Бо він – прилетів…
і – торкнувся моєї повені…
І стишився шторм…
Поглинаючи води безмежного
болю вчорашнього, болю такого гострого…
І місто завмерло від кроку його обережного…
Бо він – прилетів.
І ввірвався до мого простору.
Й згорнулись часи
під мелодію тиху, улюблену…
Спинились часи, бо він просто стояв під ялинкою.
Він мовчки стояв… і дивився на мене, розгублену…
Тримаючи ту неймовірну…
зелену… оливкову…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635332
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Чорніє ліс притихлий вдалині
і сірі скелі дихають туманом.
У ньому дальній краєвид розтанув…
А ти, холєра, знов сказала «Ні!»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635117
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2016
Ми блукаєм удвох по засніжених білих полях,
Я тримаю за руку тебе, мов останню надію.
Що ж поробиш: ти зараз далеко, і тільки у снах,
Повертаєш до мене. В тих снах я кохаю, і мрію.
Ми з тобою йдемо через віхоли у далечінь,
Де цілується з небом земля, наче давні коханці.
Злившись міцно в єдине танцюють під зір миготінь,
Але їм, як і нам, прийде час розлучатися вранці.
Я в обіймах твоїх потопаю, як в білих снігах,
Для кохання у нас ціла ніч, та лиш блисне світанок,
До наспупної ночі буду берегти на вустах,
Поцілунок терпкий, що залишив мені... на останок.
Н.Хаммоуда.
11/01/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634955
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/9b0c5/D3K6udcsWB0.jpg[/img]
Чекаєш Різдва, а воно промайне – і незчуєшся!..
Залишить на згадку про себе терпкий аромат…
Рипітиме знову підошвами стоптана вулиця,
Та, мабуть, не так, як у розпалі радісних свят…
З горнятком какао сідаєш у крісло – погрітися,
У плазмі вікна – справжня магія: падає сніг…
І віриться в те, що “Різдвяна історія”* Діккенса
Принаймні на йоту добрішими зробить усіх.
І може не все, як у казці, в житті перемелеться,
І буде ще більше падінь, ніж підйомів… Проте,
Якась благодатна, дарована небом хурделиця,
Мізерні невдачі докупи згребе й замете.
Бо з кожним Різдвом ти стаєш на відтінок світлішою,
На градус теплішою, легшою хоч би на грам…
Хоча в каятті залишаєшся все-таки грішною,
Та разом з Дитятком радієш одвічним дарам:
І смирні пахучій, і злату сакральному, й ладану,
Впускаєш в оселю оновлення світлу весну…
Загоюєш душу, дарма, що місцями полатану,
Та спраглу високого лету і щастям хмільну!..
Чекаєш Різдва, а воно промайне, що й не встигнути
Набутись в родинному колі, в теплі, між близьких…
Отак і раптово життя пролетить, як не дивно… Та
Ти вкотре отримуєш благо – зробити цей вдих!..
[i]*Фільм знятий за мотивами повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня». [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635000
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Ми із різних світів, ми із різного часу,
Наша зустріч була, наче сніг навесні.
Ясне сонце зійшло та й одразу погасло,
Десь за обрієм впало й розчинилось, мов в сні.
Нам не бути разом! — знов і знов собі ка́жу,
Ні ілюзій, ні марив та жодних надій!
Але серденько любить, йому не накажеш,
І нічого не вдієш, хоч як тут не дій!
І усього себе враз за барки вхоплю я,
Чистим розумом все навкруги обійму.
Але серденько знов за тобою сумує,
Ну і як маю я пояснити йому?!
Я забуду тебе, я твердий, наче криця!
І мене не зламати печалі й журбі.
Ні на мить не піддамся сердечним дурницям,
Але знову і знову я брешу собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633096
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 11.01.2016
на старих платівках грає джаз з далекого Парижу
той, що звучить у затишних та медово-повітряних кав*ярнях
на фотоплівці ти фіксуєш мою посмішку хижу
поки я перебираю колекцію спогадів у свідомості книгарнях
пізніше я пританцьовуючи піду на кухню
заварю нам ранково-міцну бандерівську каву зі Львова
у цю мить нам буде байдуже на майбутнє
ми зрозуміємо один одного у тиші з єдиного напівслова
на старих платівках гратиме той самий джаз із Парижу
на годиннику стрілки наберуть нових обертів
вночі я буду слухати твоє дихання, зоряну і морозну тишу
та навіть тиша не дає права на існування прочерків
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633453
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 11.01.2016
И была зима на дворе
И заснеженные мосты
В холодеющем январе
Перешёл не ты. Перешёл не ты...
Закружила, рассыпаясь, седая вьюга.
Не сложилось - мы опять не нашли друг друга,
Потому, что зима бела,
Непрерывно метель мела
И с тобою не я была...
Я устала кричать во сне,
В злую полночь себя будить,
Потому, что ты снишься мне -
Я прошу, уйди. Я прошу, уйди...
Закружила, рассыпаясь, седая вьюга.
Не сложилось - мы опять не нашли друг друга,
Потому, что зима бела,
Непрерывно метель мела
И с тобою не я была...
А наутро - опять метель,
Как вчерашняя суета.
Незастеленная постель
Без тебя пуста. Без тебя пуста.
Закружила, рассыпаясь, седая вьюга
Не сложилось - мы опять не нашли друг друга,
Потому, что зима бела,
Непрерывно метель мела
И с тобою не я была...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634925
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
ці гострі скелі - велета ребро,
з кісток ростуть язичницькі видіння,
і я крізь пам'яті туманне скло
дивлюся, як минають покоління.
вирує міф в столітнім казані,
сивіють гір безмовнії сказання,
із Яв'ю Нав у ритуальному вогні
зливаються, клекочуть замовляння.
екстази трем збігає по спині,
бурштиннобарвно міниться епоха,
в утробі Ночі поштовхи лункі -
то з надр земних виходить тінь Сварога
і жил моїх міцніє тятива,
і нитки крові вишивають долю,
очима пильними премудрого волхва
мені у серце заглядають гори
і стріли-позирки невидимих істот
пускає з лука ліс оленерогий,
і котиться із урвищ до висот
минувшини відлуніє розлоге
хлібина сонця кришиться теплом,
сплива дощем чаклунського намиста,
з гірських порепаних долонь
я п'ю давнин сльозини чисті
10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634765
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Не сказать, не позвонить, не обернуться...
Просто тенью в памяти скользить,
Сладким ядом душу бередить,
Полночь обнимая, пережить
Пробуждение и вовсе... не проснуться.
Не узнаешь след, засыпанный снегами,
Только лед без солнца не сверкнет,
Холод стужей душу обожжет,
И зима отныне целый год,
Коль решенье было принято богами.
Не уйти, вдвоем обманывая вечность,
Сеть легка, прозрачна, но крепка.
Саваном укутана река
И туманность чудится близка -
Не заметишь, по пути шагая, - Млечный...
Не сдержать, рискуя каплей раствориться,
Отраженье блика в зеркалах.
Отклики безумия в словах,
Острым краем угля на холстах
Сумрак в образ, непременно, воплотится.
Не забыть...улыбки радостной сиянье,
И опять сегодня, как вчера,
Шаловливо шепчем до утра,
Позабыв, прощаться нам пора,
Хмель любви кружит и пусть свежо преданье...
10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634799
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Згадати все!... Достоту все забуте.
(Чи не забуте?... Треба тАк було!)
І те, що тліло, до душі прикуте,
снігами лиш на зиму замело...
І що зрослось з тобою - серцю лЮбе...
Мине хоч вік,- але нема кінця!
Поглянь!... Там, за високою горою,
встає над світом праведна весна.
10.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634875
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Лови свій час за стрілки циферблату!
Годин ... секунд закінчується біг.
Ще ніби вчора їх було́ багато,
та ось в минуле знов відходить рік...
І в міжпланетній синяві галактик
блукають душі пройдених хвилин.
Ще ніби вчора нас було́ багато,-
а завтра хтось залишиться один...
Лови свій час щомиті кожним словом
і кожним чистим порухом душі!
Секунд квапливих циферблату тво́го
збери до мушлі вічної Землі.
31.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632694
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 11.01.2016
Біліє сніг, мов чистий світ дитини.
З кришталю різблення церковних вітражів...
Земля і Небо торжествують нині,
нам відчиняючи ворота вівтарів...
І темна ніч, у шлюбну сукню вбрана,
звільняючись від сотень заборон,
ніколи ще так вдячно не стрічала
цей білий дотик до гарячих скронь...
І темінь вже не темінь - срібне диво,
і вулиць опівнічних ніч - не ніч...
Біліє світ невинністю дитини,-
блаженність непідвладних часу свіч ...
У ніч цю особливу - ніч Любові,
сріблиться сніг в обіймах коляди...
І сяйво з Вифлеєму провідної
Зорі ... освячує земні твої шляхи.
26.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631673
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 11.01.2016
І подих мій, заплутаний волоссям,
Твого безмежжя відчай неземний
Зростає, скрижаніло безголосся,
Як реквієм за втраченим, сумний.
І погляд мій сховає в скриньку згадку,
Про те чарівно-стигле:НЕ БУЛО...
І нову з хмизу слів збудує кладку,
Якщо той хмиз - поламане весло.
І сором мій, що сповнюються болю
Чиїсь ще не віднайдені серця,
А я люблю...і дякуючи долі,
Любитиму до самого кінця.
10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634874
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
[i]Одинокою матір чується,
Самотою слізьми вмивається,
Коли рідний син відвертається...[/i]
На землю падав сніг
Так тихо й невагомо
І ти його сліди -
Губила крізь вікно.
Приходила у сни
До нього, як додому;
В думок його сади -
Вливалася вином...
Ти вірила у ніч:
В її чарівну силу.
Леліяла, несла
Йому свою любов.
Його зімкнутих віч
Молитвою просила -
Прозріти, з джерела
Води черпнувши знов.
Вплітався білий сніг
У пасма посивілі,
І зморшками щоки
Гірчила самота...
Припав до ніг твоїх.
Спізнився... Ти ж простила.
Бо і його роки -
Снігами заміта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634908
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
І знову сніг запах гірким полином,
Оскаженілим вітром всіх вітрів,
І зову мати там, над своїм сином,
Зомліє в розпачі, в молитві до богів.
«Нема війни», смертельні лиш окопи
Забілять скроні снігом сивини,
Ідуть вони стежками до Голгофи-
До вічної господи йдуть сини.
Нема вже сліз- замерзли на морозі,
Де плачу я, там плаче вічний дощ,
Пекучий сніг наздожене в дорозі,
Уста зів'ялі смертю, наче плющ.
Той плющ, що між життям та смертю,
Сплете вітрами, листям онімілим,
Простелить пелюстки холодовертю,
Устами болю, спогадом зомлілим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634823
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Не смій дивитись так на мене,
Палити поглядом не смій -
Його тепло таке… студене,
Аж креше холодом з-під вій.
Мене виниш? Хіба ж я винна,
Що долі наші не сплелись?..
О, знаєш сам, чия... провина
Розбила щастя нам колись…
Любов-ненависть завжди поряд…
І ми так: з полум’я - у лід!..
У серці - осінь… А твій погляд
Все шле від літечка привіт…
У нім життя - як на долоні,
Тож нас обох не спопеляй:
Давно караємось в полоні...
В очах - загублений наш рай…
Не муч ти доленьку, не треба,
Вже досить зіграних октав!
Моя любов ще прагне неба,
Свою ж ти... в землю утоптав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634645
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Місячним променем я доторкнуся до шибки,
Тихо підкрадусь до тебе у вимірі снів,
Ніжно зіграю на струнах чарівної скрипки...
Вранці розтану туманом в рутинності днів...
Ніжна мелодія буде звучати настирно!
Звідки взялася й чому так чарівно звучить?
Ти запитаєш себе: от чому безупинно
Нею вібрує душа і співа, аж дзвенить?
Знаю про це лише я і натомлений вітер...
Знає ще місяць, а також, можливо, цей вірш...
Ти цю мелодію серед римованих літер
Чуєш? Скажи мені, чуєш? Чому ти мовчиш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634717
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Ви бачили колись, як плаче сильна жінка?
Не бачили? Отож! На те вона й така.
Сміється мов ручай, так весело і дзвінко,
А що у неї там таїться у думках?
На людях завжди все “по вищому розряду”:
Одежа, макіяж, робота і сім'я,
Вона нікого з нас не просить про поради,
А як і треба-все вирішує сама.
Та тільки стихне шум, огорне хату нічка,
В дитячу зазирне-все тихо, діти сплять,
Залізо сили в ній розтопиться мов свічка,
І хочеться в обіймах ніжних потопать.
Присяде край вікна в старім пухнастім пледі,
Лиш поглядом пустим уткнеться в чорну даль-
Вона тепер слабка. Вона тепер не Леді,
І вирветься з грудей назовні вся печаль.
А зранку підведе свої красиві брови,
До школи дітвору, до офісу сама,
Й до вечора усе піде по колу знову,
І знатиме лиш ніч, що плакала вона.
Н.Хаммоуда
04/01/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633474
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 09.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2016
близько ти до порогу відчаю
як же мало тобі до зникнення
вітер дме із шпарин між сторіччями
і життя розлітається знимками
ледь подати рукою до зжовклості
й ти чернетки хворобою списані
і зіпсовані тліном й вогкістю
самозреченням заколисані
ще до півночі й місяць втоплений
втворить двері до потойбічності
коси плакальниць живоплотами
заплетуться в твоє закінчення
шарпне сутінь рукав розірваний
загуде між іржавими дзвонами
річці дасть твоє тіло спіймане
в очеретних схоронить схованках
а русалка що сни вишукує,
твою память збиратиме гронами
і тектиме вино їй на руки
і на губи чорнилами чорними
4.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634361
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
гладенький відшліфований кристал
небес в землі оправі кришталевій -
в дзеркальнім блиску день новий постав,
як перстень крижаної королеви
іскряться грані - сонячні мечі
в повітрі висікаючи зигзаги
з гілля поважно зиркають грачі,
немов старі та благородні маги
і променів заламані кути
складаються в химерні побудови,
у відблисках морозної краси
читаю Бога я таємну мову
і сміхом зігрівається нутро,
в блакитну гриву вплетені колядки,
цей сніг - єдинорогове хутро,
цей білий світ - пристанище Загадки
8.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634362
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
О небо чорне…
Піски пустельні…
Зникає сонце на мить… і ми
Згубились в дюнах… штрихи пастельні…
І запах вітру… і ковили…
Зникає сонце –
Вино черлене…
Хто ми з тобою? хто ми - тепер?!
Вже каравани ідуть крізь мене…
О, білий лотос… на дні печер
Знайди осяйну…
Знайди розквітлу
В переплетіннях магічних кіл…
Не треба сонця… не треба світла…
Хай котить води зловісні Ніл…
Хай котить хвилі…
Змітає греблі…
Хай змиє коло моїх химер…
О небо чорне… світи печерні…
О білий лотос в краю озер…
О білий лотос-
Роса столітня…
Її торкався лиш дух землі…
Не треба сонця… не треба світла…
Граалем чистим зійди в мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634390
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Проникнути у мушлю твоїх снів,
Себе у них шукати до нестями.
Там наші весни, мрії і пісні,
Там ми лише торкнулися життями.
Бо інший світ – далекий і чужий
Тобі нарік холодні небокраї…
Чому ж я, вже за кроки від межі,
Тебе у снах і досі ще чекаю?
Дороги снігом згадок занесло,
І сивина – як не сахайся – личить…
І все ж оте приудайське село,
Те наймиліше із усіх обличчя
Яскравим сяйвом першої зорі
На небі непорочного світанку…
І хай між нас печаль календарів,
Це наше свято – спільне – до останку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634117
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Пошматована
І покраяна,
Поневолена,
Мов покарана.
Ор і Мезенмир
Воював-томив
Греків і хазар,
Готів і татар.
Ти під стрілами
Половецькими
Була смілою,
Молодецькою.
Хай звойована
Ти монголами,
Турком мучена –
Не засмучена.
Бита шляхтичем,
Де Дніпро тече,
Не скорилася –
Боронилася.
Шведом, литвином
Кров'ю – не вином
Була кроплена
І захоплена.
Всі сюди зійшлись:
І нацист-фашист –
Всі знущалися.
Виривалася…
Під Кремлем жила,
Мов за мурами,
Хіба раз була
Ти обдурена?
Мерла в голоді,
Мерзла в холоді,
Хоч стомилася –
Не скорилася.
Рвана-ділена –
Нерозділена,
Не розстріляна
Й знову зцілена.
В хлібне полечко
Ти залюблена
І під сонечком
Не загублена,
Україно, ти
Моя матінка,
Моя доленько,
Нене-ластівко!
26.01.13
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634042
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Гортає час життєві сторінки
Мої й моєї неньки України,
Чи то намудрували так зірки,
Що ми так схожі долями своїми?
Чи то Всевишній про обох забув,
Чи доля шлях важкий нам уділила,
Що часто пожинаємо ганьбу
Й товчем своє тяжке життєве мливо?
Та як би не стелилися путі,
За нас ніхто дорогу цю не пройде,
Й нема для мене іншого в житті,
Як до кінця іти з моїм народом!
21.01.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634286
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
У розповні мирських турбот і літ
Сія дитинство красною зорею,
Мов пісня сонцеликого Орфея
На цій, такій окраденій землі.
…Щодень ступати у нові світи,
І вірить, не шукаючи резону,
Що сад сусідський – острів Робінзона,
Що не шуліка – грізний Змій летить.
Здавалось, це даровано навік:
Ще молоді-веселі мама й тато,
І друзів невгамовних повна хата,
Принцеса з казки – через парти дві.
Фата моргана видиво ясне,
Найкращі миті неземного раю…
А нині в казку внуки повертають –
І друзів, і принцесу і мене…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634234
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
* о нікчемність мого марнославства!
Довелось по світах походити мені, довелось
Мудро вчитись мовчать і розумно перечити юності.
«О, поважні слова! гідні вашого віку і мудрості!» –
І настане той день, і в просвітленні вимовить хтось!
* осінь днів моїх – перед юністю:
«я вже знаю, що там втратив. що ти маєш – ще не знаєш!»
Чому, мила юносте, прагнеш так тлінних скарбів? –
Не знаєш ти, чим володієш безцінним насправді!
(А мої вітри вже сполохані осінню днів,
І серце ятрить, і просвітленню років не раде…)
* «любити весь світ? – та будь ласка!»
О, просто, і легко, і дешево світ весь любить
І примхи його разом з людством – бо що це нам значить?
Та знаю, як гірко і слізно ти, серце, заплачеш,
Як раптом полюбиш людину – одну! – хоч на мить!
* і з невір’я – вигода: чи Він не Милосердний? (трішки іронії)
Не один тільки я із невір’я мого виграЮ
(Хай ми як не живім – не применшимо неба могутність?):
Бо якщо помилюсь я, не вірячи в божу присутність,
То на користь мою це єдиним постане в раю.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634059
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
...вони проростуть,
Набираючи впертої сили
Від сонця, чи вітру… магнітного серця землі.
(на тих берегах ти відверто, шалено щаслива)
Вони проростуть…
й за тобою пришлють кораблі
...чекаєш на шторм.
Вигораєш частинкою світу.
Крихкою, прозорою іскрою в Божих руках.
...однак, ти пливеш, доки квітнуть здичавілі квіти
на тих …………….берегах……………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633277
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c628516/v628516407/27262/1diIY33qIN0.jpg[/img]
А небо висить угорі простирадлом зіжмаканим
І пахне так свіжо й морозно, мов після прання…
Гуашшю мороз розмальовує вікна заплакані
І коле повітря в обличчя, як гола стерня.
Душа розімліла, немов од солодкого вермуту,
На килим замерзлої пудри упала навзнак…
І місяць забився у хмари, як жук перевернутий:
Все пробує вибратись, та не виходить ніяк…
Таке відчуття прохолоди і тиші блаженної
За крок до великого таїнства – свята Різдва!..
І світ цей довкола – не плід інженерії генної,
А мудрої Матері нерукотворні дива:
І сосни патлаті, й дерева крислаті, мов олені,
Що роги обплутали білим повісмом зими,
І сиві кущі, мов у простір устромлені корені,
І гори, що вперлись у вітер важкими грудьми.
І в ніч, як засяє на обрії зірка Давидова,
Розсипавши срібло крихке на самотній Вертеп,
Чиясь доленосна рука, і могутня, й невидима,
Посіє зернину, з якої Різдво проросте.
Маленьке Дитя рученятами ніжними й чистими,
Мов кулю скляну, приголубить планету земну.
І все наболіле, роз'ятрене стихне і вистигне
У теплих обіймах різдвяного світлого сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633248
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Цей мороз – пустун великий
З роду молодців:
Хутко всі ставки і ріки
Узяв на приціл
І смарагдовим привіллям
Заіскривсь овид…
Отака могутня сила!
Ну який це дід?!
В зоосад при зірці ранній
Нищечком заліз,
Мавпенятко полум’яне
Нам у дар приніс.
Тихо став побіля хати,
Зазирнув в вікно,
Де дівчатка і хлоп’ята
Вже мандрують сном.
Дочекається на чатах
Доки сплять вони…
А назавтра – на санчата,
Лижі, ковзани
Всіх поставить, мов солдатів
У веселий стрій,
Щоб було про що згадати
Літньої пори.
Жартівник не утомився,
Не опустить рук…
Мабуть це не дід явився,
А його онук!
Та не варто нам ламати
Голови над цим,
Бо вже стрілки циферблата
Тормошать гінців.
Ми їх пустимо до хати.
Правда, не усіх,
Бо зневіру шанувати –
То великий гріх.
І подібним троглодитам
Дружно скажем – ні!
Уже краще согрішити
В пристрасті вогні.
Тож беремося за руки –
І в новий похід!
А діди такі й онуки –
Наш козацький рід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632930
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2016
Тримай мене за руку, поки дощ
Не змиє сліз солоного причастя,
Візьми собі у серце наше щастя,
А я візьму полегшення всіх прощ.
Тримай мене, бо вирвать хоче знов
Шалений вітер, злий і невгамовний,
Підступний, наче лихо, безумовно,
Розвіяти нас попелом зайшов.
Тримай мене, нехай метуть сніги.
Коли лютують сіро-чорні хмари,
Лютішої вже не буває кари -
Коли любов"ю сплачують борги.
Тримай мене за руки, - відмолю
Минулого безжалісне страждання,
Прийдешнього розвінчане вигнання,
Бо лиш тебе, без пам"яті, люблю.
02.01.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632999
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2016
Я є сплетіння вічності і миті ,
осінньої тиші , яка забринить на весні ,
лози винограду , стерні в падолисті ,
я неба блакить і простори морів .
Я спрага тепла , що узимку чекають ,
жага прохолоди в задушливу ніч ,
доріг перехрестя , обійми вокзалів ,
я зіткана з істини і протиріч .
Я - Жінка !..
Мій Бог - світло правди і віри ...
змужніла в століттях , тож мудрість мій шарм ,
я зіткана Богом з Любові й Надії ,
майбутнєє людства - мій вічний плацдарм .
16.11.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537513
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 30.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2015
Як страшно зігрітому серцю у студінь зимову вертатись,
Як важко від серця відняти того, хто вважався своїм.
Це так, мов зловити пташину й навік посадити за ґрати,
Бо зимне гніздо без кохання- це клітка, а зовсім не дім:
Там льодом обложені стіни, що іскрами сиплять рясними,
Колючий мороз тіло зводить , а душу шматує пурга,
Примари проходять повз мене. Обіймами вже не твоїми
Я марно стараюсь зігрітись. Вже душу мороз осяга.
Ковтаю повітря холодне, мов спраглий краплину останню,
Вже холоду наче й не чути. І тіло уже не тремтить.
Провалююсь мов у безодню. Згораю чи то замерзаю?
Лиш перше проміння в віконці вертає надію . На мить...
Н.Хаммоуда
26/12/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631563
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Я пестую глупость - любимое мною дитя.
Смешные надежды, как планки, - рассыпался веер,
И если сегодня разорванный холод не веет
Надеюсь, что завтра он будет целее хотя б.
Я пестую нежность, слова по слогам подобрав,
И тихо твержу их в душе, как всегда замирая.
Скользит моя жизнь параллелью, как рельсы трамвая,
Тебя вспоминаю,к лицу прижимая рукав.
Я пестую горечь, себя в тишине накрутив,
По нитке клубок, только нервные тонкие нити
Укажут не выход, а вход прямо в ад, не взыщите,
Застыв перед дверью и сил не имея зайти...
Я пестую память, и светлые искорки глаз
Тепло рассыпая, коснутся - уходят тревоги...
Нехоженой тропкой покажутся наши дороги,
Мы за руки взявшись, на ней заблудились сейчас.
25.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631278
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Ніц порядку вже нема,
все догори дриґом!
Геть відмовилась Зима
порошити снігом.
Йде Різдво, а за вікном
ще панує Осінь.
Що ж це діється кругом?
Де хазяйку носить?
Де хурделична пора
з крижаним прогнозом?..
Ой пропала десь Зима
разом із Морозом...
Ні! Ти, Грудень, – не мужик!
Загубив коханку!
Січень свисне – прибіжить,
затремтить на ґанку.
Місяць згаявши, вона
хутко схаменеться,
відіграється сповна!
Тяжко нам прийдеться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631152
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Зима суха - ні снігу, ні дощів,
Об лід крихкий щоночі б'ються зорі...
І все частіше ві́холить в душі,
Аніж надворі.
Поволі відпускаю, хай пливе
Усе, що справді досі мало вартість.
Цей світ, мій друже, дзеркало криве,
Тож будь на старті.
Перепливи, перебіжи, пере́-...
Бо й кут глухий в собі ховає про́світ.
Життя тебе, як липку, оббере,
Та все це - досвід.
Тож не здавайся відчаю, не стій,
Дарма, що бракне простору і руху!..
Бо в оболонці, хай і заслабкій,
Є сила духу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631143
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Докричалися, добазікались,
Допатякались, доревли!..
Охрестилися недоріками,
Тож тягнімо, мов ті воли!
Що накаркали - те і маємо,
Наплювали самі ж собі!
То на кого ми нарікаємо,
Захлинаючись у ганьбі?
Нас винищують - ми не бачимо!
(Це когось десь там, а не "нас"!)
Боже, дай же прозріти... зрячому,
Бо вже гупає дзвоном час!
А хвалилися, в груди билися
І браталися ж, як могли!..
Кров'ю братньою осквернилися -
Тепер корчимось від хули...
Чи оглухли вже, що не чуємо?
Мозок виїла глухота?..
Честю-правдонькою торгуємо,
Кров'ю штопаємо літа...
Шлях відміряли болем-відчаєм,
Злом-ненавистю поросли,
Упряглися в ярмо довічнеє -
Чи й розв'яже хто ті вузли?..
Нам би іншого! (Хай і гіршого,
Хоч іуду, аби чужий!..)
Що тепер сповідатись віршами?
Не почують, хоч вовком вий!
Не очистити душі війнами,
Від байдужості не спасти!..
Дай же, Господи, стати вільними -
Нас... від нас самих захисти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630944
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Коли ти спиш, нуртує в серці осінь -
Холодним вітром омиває знов,
Пожовклим листям падає і просить,
Зірватись в шал, забувшись, стрімголов.
Коли ти спиш, ніч Новорічним святом
Засипле поцілунків серпантин.
Коштовностями безуму багата
З рожевих, чорних - сяючих перлин.
Коли ти спиш, всі проліски розквітнуть,
Розірвуть сніжно-крижаний покров;
Так ніжно, біль душі твоєї зітнуть,
Ховаючи від світу на засув...
Коли ти спиш, в обійми буйне літо
Візьме так спрагло, наче у жнива...
Гарячим потом розіллюсь любити
Тебе хмільного...доки і жива.
Коли ти спиш...
22.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630649
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Пишемо щось. Укладаємо душі і хист.
Не без гріха – може десь і завчасно родили.
Кінь норовистий – то стрімголов котишся вниз,
То аж під хмари розправить натруджені крила.
Потім на люди виносимо рідне дитя.
Іноді з радості навіть забудем умити.
Не естетично, звичайно. Та крізь каяття
Все ж виставляєм під промінь оглядин і критик.
Ви покажіть мені матір, хоча би одну,
Котра не любить дитятко своє непутьове.
Та, попри все, ми п’ємо гіркоту полину,
Лиш би із часом удатно огранилось слово.
Маємо слухати. Правда – вона не пече.
В дружній пораді доречна найбільша перчина.
Остерігаймося жовчі, яка потече,
Де по закону іззвіку знаходилась слина.
Хтось самочинно на троні усівся, як Зевс.
В нього на рік заготовлені різки солоні.
Пиха його, наче гусінь по віршу повзе.
Знай – до рентген-апарату дірвався дальтонік.
Він, наче кіллер, посадить об’єкт на приціл
Для самовтіхи – і нині, і завтра, і вчора.
В нього для вироку є лише два олівці.
Ви здогадались, напевно, це чорний і …чорний.
З барви такої веселки не варто чекать.
Мінус на мінус – не викрешуть іскри подобу.
Навіть не будемо ставить людині на карб –
Це вже не звичка шкідлива, а просто хвороба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630904
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Живи та вір , хоча ...
іде страшна війна ,
на напрямку душі -
мередіани болю .
Живи та вір , коли ...
здається все дарма ,
зневіри гострий меч
підІтне твою волю ...
Живи та вір , хоч тут ...
нам правди не знайти .
В пустотах марноти -
чини лише оздоба .
І серед свисту куль , -
хто друг , хто вороги ,-
розгледівшись - затям !-
вже не знайти нікого ...
Та ти живи і вір -
в житті все недарма !
Господь гартує дух
для воїнства святого .
Цей світ учора був ,
а завтра - вже нема ...
Лише вогонь добра
палатиме й потому .
Ти тільки лиш живи ,
воздаючи добром ,
і відблиском в очах -
- Любові не зламати !
Нам сам Отець Святий
накреслив вгору шлях ,
слідами тих синів ,
що прагнули літати .
22.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630592
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Живи та вір , хоча ...
іде страшна війна ,
на напрямку душі -
мередіани болю .
Живи та вір , коли ...
здається все дарма ,
зневіри гострий меч
підІтне твою волю ...
Живи та вір , хоч тут ...
нам правди не знайти .
В пустотах марноти -
чини лише оздоба .
І серед свисту куль , -
хто друг , хто вороги ,-
розгледівшись - затям !-
вже не знайти нікого ...
Та ти живи і вір -
в житті все недарма !
Господь гартує дух
для воїнства святого .
Цей світ учора був ,
а завтра - вже нема ...
Лише вогонь добра
палатиме й потому .
Ти тільки лиш живи ,
воздаючи добром ,
і відблиском в очах -
- Любові не зламати !
Нам сам Отець Святий
накреслив вгору шлях ,
слідами тих синів ,
що прагнули літати .
22.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630592
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Напосівся яструбом туман,
Огорнув пітьмою ясновиди.
Світе мій ілюзій і оман –
Не силкуйсь мене переробити.
Чи не ти ранкової зорі,
Де «Буквар» - ще грамота китайська,
Простилав мені сотні доріг
Із завітом вселюдського братства?
Ми пішли між промені й дощі
Розбивати голови і душі.
Але твій завіт, неначе щит
Зберігали свято й непорушно.
А тепер, коли у моді біг
По кістках, по головах, по плечах,
Ми ще дужче віримо тобі,
Що єднання – успіху предтеча.
Лиш воно достойне візаві
Там, де ненасит людинозвірів,
Де гординя й злото – чолові
Без закону, совісті і міри.
Ми ж стоїм на тому обома,
Що добро – ось скарб неоціненний.
Світе мій ілюзій і оман,
Чи тобі ця правда по кишені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630385
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Завій – білосніжний або чорнокнижний
розріджену душу виповнює днесь?
Зима прицвяховує перстом вельможним
до тверді земної а чи піднебесь?
Нечиста? Пречиста? Пряде у гірлянду
вузлами нервовими ночі і дні.
В кохання твоє як античну ротонду
попасти б. Припасти. Пропасти у нім,
як миро до рани – прикласти. Посмію
в торосі століття нам вигріти мить.
Нашестя? Пришестя? Пронизливо віє,
аж око оте, всевидюще, сльозить.
13.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
крижаніє небо на безживну крицю
і лоскочуть серце корені морозу
ох, гіркі ці зорі, мовби ліки, принце,
але чи й вони ще нам тепер поможуть
так, в саду космічнім ще троянд багато
ще лише розкрились пупянки галактик
але нам, напевно, варто вже прощатись
надто тут буяють непоборні факти
висихає світ мій хворий на сухоти
(це коли в легенях безліч баобабів)
ковзають по кризі втомлені пілоти,
але їх навчили тільки воювати
не збагну давно вже звідки стільки злості
вже й у мене серце трішки із металу
ось летять комети в вічність рудохвості
зачеплюся зором і втечу з шпиталю
ще не час прощатись, зоряний мій друже,
я ж тут недалечко (декілька парсеків)
я від смерті майже повністю одужав,
і слова складаю ланцюжками спектру
і світи навколо - лампочки гірлянди,
папороті цвітом в дзеркалі очей,
зачекай, вже скоро завершаться мандри,
й тихо прихилюся до твоїх дверей
20.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630050
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Святий Миколаю,
я нині благаю
опіки твоєї
країні моїй,
невинна страждає...
з ворожого краю
збрелися душмани
і топчуть її.
Толочать злобливо
кати юродиві
безмежні городи,
родючі поля,
плюються війною...
відхаркує кров'ю
зболіла до краю
держава моя.
О, зглянься, Владико,
на муку сю дику,
яка оселилась
у венах землі,
що мріє житами...
бо нині без тями
вона потонула
у хижій імлі.
Бо люті злодії
без мір лиходіють -
у кожній домівці
застигла жура
і свічі палають...
густою печаллю
вкривається болю
зчорніла мара.
Вступися, благаю,
Святий Миколаю,
сьогодні за Неню
стражденну мою,
що мліє у требі...
Вгорі там, у небі
збери дуже військо
на захист, молю!
(19.12.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629910
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Мені болять твої вірші!
Ними душа моя прикута
І кожне слово, мов отрута
Як сліпо-точені ножі.
У них пекуча заметіль
І хвороблива невідомість
Там замовкає підсвідомість
Лиш чути біль, колючий біль...
Мені болить ота межа!
Що наче прірва поміж нами
Ми заблукали між світами
В яких для тебе я, чужа!
А там холодні вітражі
Там помирає щирий сміх
І за який терплю я гріх?!
Щоб там блукати, без душі!
Мені болить твоє мовчання!
Воно лютіше від зими
Як кат, караєш без вини
Без молитов і покаяння...
........... ...........
Тобою згублені надії
Тобою спалені мости...
Мене болить...
...мій біль це, ти!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629712
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Вуста і палець – примусовий жест
останнє «тсс» на видосі щербате.
Вуста і палець утворили хрест,
незмовчане одразу розпинати.
А як тебе умовчати, ну як
не вишептати вголос над водою?
Твоїх найпотаємніших ознак
торкаюся словами як рукою.
Два НЛО очей немов маяк,
в закутаних у біле чорних зимах.
Ім’ям твоїм не вимолитись як?
в оцих забутих богом пантомімах.
Де викосили ліс – там полігон,
та стебла вже вростають в полігони,
вуста і палець – це лише прокльон,
він тимчасовий, як і всі прокльони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629646
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Прийде до хати Миколай,
Прийде з гостинцями для діток
І радість ллється через край,
Його тепло летить над світом.
Для нас існує зміна дат.
А дід мороз ляка малечу…
Чекають всі Різдвяних свят,
А Миколай – добро на плечах.
Переверніть часи назад,
Згадайте долю України…
Щоб Миколая дарипад,
Приніс гостинця в кожні сіни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629562
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
І.
За мить
до весни
я спинився й побачив –
твої там
розквітлі
сліди.
Вони,
наче сни.
Ну а це, мила, значить, –
що різні
є наші
світи.
Намарне я прагнув зробитися вітром
Із теплих південних країв;
Впиватись нектарами ніжного цвіту,
Який не належить мені!
Приспів:
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
ІІ.
І все
навкруги
стало раптом інакшим…
З тобою
ми знову
на «Ви».
Несе
нас ріка
у своє, а не наше,
життя, де
немає
зими.
Бажання свої записав на папері
У пісні на крилах вітрів!
Схрестились орбітами дві паралелі
З таких наших різних світів;
Приспів:
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
Запис і виконання В. Сірий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629571
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Я бачу, тримається міцно
Обручка на Вашому пальці.
Чому ж притискаєтесь тісно,
Кружляючи пристрасно в вальсі?
Це танець такий? Розумію.
Я звикла до інших – не парних.
Пробачте мені аритмію
І декілька па незугарних.
Щоб з ритму не збитись, рахую:
«Один, два, три», – і без упину
Невидимі кола малюю,
Рівненько тримаючи спину.
Ви гарний партнер, безперечно,
Мене ведете так уміло,
Упевнено, що небезпечно
На Вас відкликається тіло.
Я Вам віддаюсь – без останку,
Підвладна лише Вашій волі.
На «раз-два-три» згідна до ранку
Для Вас не виходити з ролі.
Нехай у вузькому корсеті
Не дихаю майже… О, згляньтесь!
Мене на слизькому паркеті
Кружляйте, кружляйте, кружляйте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628281
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Спинилась ніч... Куди їй поспішати?
Їй добре й тут, у стомленій душі...
Сама собі - фортечні мури й ґрати...
Сама собі - сумА і бариші...
З чортополоху й перекотиполя,
З дощів морОсних, вичавлених з хмар,
Змостила лігво в павутинні болю,
Покликала сторожових примар...
Спинилась ніч... Не цокає годинник...
Півні мовчать - не проженуть мару...
І стогне вітром, плаче безупинно,
Ховаючи обличчя у чадру...
Душа мовчить... Вже ні жива, ні мертва...
Застигла у граніті чорна мить...
Спинилась ніч... Собі і кат, і жертва...
Спинилась ніч... Їй нікуди спішить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629472
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015
Тобі личить весна,
а ти приміряєш осінь…
Уві сні по слідах талих днів
за тобою йду.
Там, де дихає небо зорями
в позолоті –
Із коханих долонь
п‘ю до дна я отруту ту,
Що ще вчора була живою водою.
Снігом
На твоїх берегах я так само
для тебе був.
У зелі протікав, у цвіті.
Так ніжно й тихо –
Про свої почуття шепотів.
У німу траву
Ти безкровним листком
кидаєш мене сьогодні,
Огортаєш вітрами холодними,
наче шовк.
Гіркотою сумних дощів
сірі очі повні.
Сльози – леза…
А в серці пульсує
ще свіжий шов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620244
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 18.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015
Живе Майдан наперекір морозам,
«Тітушкам, напівдикій «беркутні»,
Наперекір з усіх кінців загрозам,
Дурній високоранговій брехні.
Живе Майдан. Він змучений до краю,
Про сон забувши, ліжко і сім’ю.
Невже ж ти, Боже, тих не покараєш,
Хто кашу заварив в державі цю?!
Живе Майдан під небом дня і ночі,
Живе Майдан вже двадцять третій день.
Зорять і заздрять світу всього очі,
В молитві просять: час нехай прийде,
Коли герої стрінуть, таки, волю
І в України зміниться лице,
Сльозу утре і розпачу, і болю.
Я Бога теж молю щодня про це.
13.12.2013
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629409
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Жага – уночі сова,
облава на тіло – дотики.
А ревнощі - в стилі готики,
високі й гострі слова.
Не треба людей, ідей,
як човну, що зрадив курсові.
Вуста - аж до рани скусані
за стиглий м’якуш грудей.
І погляд – на кшталт ножа,
розтану всіма останками,
така абулічна ранками,
де безкрай стріча межа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629537
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
"My candle burns at both ends,
It will not last the night,
But ah, my foes, and oh, my friends -
It gives a lovely light!"
Edna St. Vincent Millay
from A Few Figs from Thistles (1920)
(ПЕРЕСПІВИ)
О. Шнуренко
Я, ніби свічка, полум’ям горю,
І може не зустріну новий ранок,
Але тепло і світло віддаю,
Допоки не прокинеться світанок…
Догорає свічка до кінця,
І до ранку може й не дожити,
Але друзям, навіть ворогам,
Завжди рада темінь освітити…
О. М. Панін
І серце, і душа палають з двох сторін,
Я ніч не зможу пережити,
І друзям й ворогам моїм,
Дарую світло, правди ніде діти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629558
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015
«Ich bin allein mit aller Menschen Gram,
Den ich durch Dich zu lidern unternahn,
Der Du nicht bist. O namenlose Scham…»
(Rainer Rilke)
В осяйній тиші самоти оливи – сад.
Не можу поглядом вернутися назад –
У те сентиментальне «до війни»,
Бо занімів недужий світ, змінились ми,
Бо курява стоїть над каменем доріг,
Бо до досі у лівиці затискаю оберіг –
Отой, що я носив по згарищах. Псалом
Лунає досі над містами і степами. Напролом
Роковані віднині йти – година сутінкова,
І час лихого кажана, проте, жадає слова
Душа, перо, папір, тінь яструба і тиша-мить,
Час не спиняється – він далі струменить,
Він далі одкровення нам шепоче: «Ви ніде!
Вдивляйтесь в місяця румовище бліде,
Ідіть, блукайте, бо зруйновано ваш дім,
Шукайте істини сліди на образі блідім,
Ваш шлях лежить крізь Гетсиманський сад,
І не судилося прочанам повернутися назад,
Бо ви тепер солдати – перед вами сон землі,
І навкруги оливний сад, і все минає – все в імлі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629204
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Синові сорочку вишивала мати,
Щоби оберегом у житті була,
Та забрали сина землю захищати,
Відлетів журавлик з рідного села.
Як чекала мама рідного синочка
Можуть розповісти в хаті образи
Й, скроплена сльозами, вишита сорочка
Одягав яку він раптом три рази...
Повертайся, хлопче, до рідного дому,
Там тебе чекає мати край вікна.
І не вірить ненька про лихе нікому,
Тільки своє серце слухає вона.
Хрестиками шите листячко дубове,
Виноградні грона теж на полотні...
Он пройшла поштарка повз їх фіртку знову,
Материнські очі зболені й сумні.
Та у серці жінки не згаса надія,
Що поверне Доля сина на поріг,
Смерть його забрати, вірить, не посміє,
Щоб сорочку знову одягти він зміг.
Повертайся, хлопче, до рідного дому,
Там тебе чекає мати край вікна.
І не вірить ненька про лихе нікому,
Тільки своє серце слухає вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629512
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Дикувато-вільна, неприручена,
з вірою і крилами заручена,
плач болючий – кволими туманами,
ніжність твоя – квітами-каштанами.
Горда й недоступна, чи розплетена
пристрастю й упрілими поетами.
...У теплі, за бурями і пошуком,
тулишся до мене змерзлим носиком,
до любові тісно привервечена, –
Музою – чи як то ти охрещена ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629089
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 18.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015
Не спить Майдан, бо має вартувати
Себе від провокаторів. Ні, псів.
В своїй державі, від своєї влади…
Будують барикади люди ці.
Всесвітній страм!.. Їх совість не тривожить –
Один лиш страх – не втратити б керма,
Хоча і керувати вже не можуть…
Майдан же прапор впевнено трима.
Іще деталь – вона архіважлива:
Мчать потяги з людьми на ще один майдан.
В них – гірники, державники служиві…
Як після цього влада вигляда?!
Та не врятує владу цю ніхто вже:
Народ мудрішає із кожним днем новим.
Є істина, яка все переможе,
І глибину оцінить всіх провин!
15.12.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629412
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Пошукаю у снах твої очі,
Зав"яжу незаплетені долі,
І тремтячим жагучим..."поволі"
Увійду з надвечір"я у ночі...
Увійду, розриваючись навпіл,
Бо нестерпно палає і ріже,
Оте "НАЩО?"нестримне та хиже,
Розбиваючи подумки, нахил...
Розбиваючи сумнівом стежку,
На яку стану, долі скорившись,
І схилюсь,поцілунком упившись,
Вишиваючи щастя мережку.
Вишиваючи шовком, гаптую
Цілий вік наших поглядів, нишком.
Не буває любові надлишку -
Наче мантру, стіжками...карбую.
18.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629548
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Слова - Наталя Данилюк;
музика, запис - Микола Шевченко;
виконання - Марина Романович.
Дощ перестрів мене раптово
На тихій вулиці міській,
Де усміхались волошково
Весняні бісики з-під вій...
Де все було таким ще сонним
В обіймах ранньої весни...
Лиш розфіранчені балкони
Пливли в повітрі, як човни,
А вітер дмухав на вітрила
З легкої диво-органзи.
І я віршами говорила,
Виймала слово зі сльози,
І лікувала наболіле,
Допоки дощ оцей не вщух.
А краплі бісером летіли
І шелестіли біля вух.
Я затуляла теплі груди,
Немов боялася, що хтось
Тепло в душі моїй остудить...
А з неба свіжого лило́сь
І обмивало все на світі:
Тривоги, біль і гіркоту...
І стін зволожене графіті,
Мов розтікалось на льоту.
І так хотілось розгубити
У цій мандрівці дощовій
Все відболіле й пережите!..
Але найдужче... Образ твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629470
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015
Й через тисячі літ між мільйонів тебе упізнаю,
Хоч шляхи розійшлись, загубилися в тисняві днів...
І не може по-іншому бути, не може, я знаю!
Та я просто романтик... І бути потрібним хотів!..
А іще фантазер, все літаю у мріях, у хмарах,
Все шукаю і кличу до себе свого журавля!..
І уява яскраві дрібниці малює в деталях...
Не моя в тім вина, що душа усе так уявля!
Так буває в житті... Не сумуй і не плач - все проходить,
Хоч колюча зима замітає засніжений рай...
Лише вітер співає, і сніг за вікном хороводить...
А так хочеться чути: "Тримай мене, не відпускай!"
Сніжна пустка в душі, навіть сльози замерзли солоні...
Лише вітер колючий, замети, як білі стоги...
Білий сон!.. Вже не квіти — сніжинки лежать на долоні!
Там, де був первоцвіт, — біла велич, холодні сніги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Владні руки...палкі губи...стогін серця...
Поміж нами ніжний дотик хмільних душ
Приховає ніч у хмарах темну туш
Розкидаючи по небу, як люстерця
Дикі зорі...не приручені...п'янкі...
Непокірні...не привласнені...дзвінкі...
Рваний подих...дикий погляд...струм зіниць...
Переплетення двох рук...спокуси смак
І на все...лише одне, солодке:"Так!"
Для якого ні кордонів, ні в'язниць...
Глибиною ночі місяць зводить нас
Прихиляє небо...зупиняє час...
Дотик пристрасті...палаючі серця
Завмираючи під звуки диких зір
Не пручайся...ти віддайся і повір
Що в тобі я розчинилась до кінця
І у дотиках...у звабах...наче в снах...
Мліє серце ...гасне біль...зникає страх...
У спокусі...задурманені...п'янкі...
Дикі зорі...не приручені...дзвінкі...
Падають в долоні, заблищать в очах
Б'ються в грудях і зникають у руках
Ми спиваємо по краплі зореніч...
У полоні...у обіймах...віч-на-віч...
Спокусись...торкнись...смакуй...і відчувай...
Не привласнений...хмільний...і дикий рай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608323
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 17.12.2015
Два янголики бавились у піжмурки
у скверику, де випав перший сніг,
котилися під ноги людям іскорки,
та люди не завважували їх.
А янголики бігали, сміялися,
розбризкуючи всюди щирий сміх
ясним відлунням, люди ж не спинялися,
затято не закмічували їх.
Та янголики вперто чудотворили,
горнулися довірливо до всіх,
виліплювали сніжки підбадьорливі
з надією, що хтось помітить їх.
І янголики врешті засмутилися,
коли вже вечір стишено приліг,
байдужістю людською потомилися,
ніхто-ніхто за день не визрів їх!
Сльозинки заіскрилися під віями,
і, звісно, що ніхто не витер їх...
Два янголики стали сумновіями
у скверику, де випав перший сніг.
І лиш тоді, як сонечко всміхається,
спадає тихим відлиском до ніг,
два янголики інколи ще граються,
хоча й ніхто з людей не бачить їх...
(14.12.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629076
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
[img]http://www.goodwp.com/large/201108/19659.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/8ffc1/x7H-nTbtP1A.jpg[/img]
А снігу нема… Вже і грудень дорогу прослав йому,
Вже паморозь-пудру розсипав: ступи та й іди…
І крига тонка, як поличка у креденсі давньому,
Рипить під напором сріблясто-дзвінкої води.
Напудрені віти духмяної хвої, колючої,
Морозне повітря гойдають – і чується скрип…
Дерева мої безголосі, чи й вам надокучили
Такі недоречні зимово-сумні кольори?
Клубочиться подих – це я видихаю жалі свої,
Вдивляюсь у річку, немов у розбите трюмо…
Допоки мене ти триматимеш вперто на відстані
Півкроку, півзойку, півдотику, чуєш, зимо?
Кому твої ткалі готують полотна розніжені,
Для кого у домі твоєму наткали красот?
Цей ранок безсніжний, як лезо пекуче, як ніж в мені!..
Прокручую вкотре окремий якийсь епізод:
Неначе навмисне хтось просто ввімкнув на “repeat”* його…
Здавалось, доросла, давно вже не вірю в дива́…
Та хочеться ди́ва – простого, наївного, світлого,
Як пригорщі свіжого снігу за крок до Різдва!..
[i]*Repeat (англ.) – повтор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628947
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Наснишся мені,
наскрізний у серці голод…
Спустошений міст покладу на межу світів…
Де кожен твій подих – Плутона одвічний холод.
І все- таки, снись...
ти ж наснитися так хотів.
Бо хто ми насправді
в рожевому сяйві німбу?
В брутальних руках невагомі квітки орхідей.
Паломники Мекки?... чи гострі уламки лімбу?
Лиш спраглі пілоти
з планети твоїх людей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622681
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 14.12.2015
Прилинь, прилинь у віхолі сріблястій,
І у полоні круговерті зацілуй...
Танком сузір'їв, маревом зірчастим
Сонет натхнення на зіницях затавруй.
Лети, лети у мандри неокраї,
Міжгалактичні далі...крізь захмарні сни.
Сипни з небес кришталь думок яскравий...
Зігрій...вчаруй...наснаж у гаморі зими...
Стели, стели перлистих днів надії,
Розвіюючи вільним подихом пітьму...
Сплети, сплети мереживо у мрії,
Що ясно мерехтять сніжинками в танку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628491
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 14.12.2015
Холодні дні понакидали сірі тіні
На силуети сплячо-зморених дерев
Що колихались у вечірнім мерехтінні
Їх тихий шум глушив колючий вітру рев...
Десь в далині марніє сонце потьмяніле
На тлі оливково-самотніх кораблів
І в піднебессі наче досі, запізніло
Лунають співи вже зимових журавлів...
Схололе небо і схололі зимні будні
Від них так хочеться втекти, хоча б кудись
Тобі ще сняться сни про літо, незабутні
Хоч за вікном давно бліда сіріє вись...
На серці туга у сплетінні із журбою
Свої дарунки нам підносять на крилі
А я піду сьогодні слідом за тобою
Щоб розділити твої зболені жалі...
Ти не сумуй, мій друже, все колись минає
Пройде цей холод, зійде сонце у душі
Нехай твій смуток з першим снігом опадає
Й назавжди зникне у зимовій метушні...
Ти усміхнися, мій хороший...я благаю!
Нехай зима нас погойдає на крилі
Руки твоєї я сьогодні не пускаю
А ти зі снігом відпусти свої жалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628387
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
(рімейк)
В моїй квартирі - затишно і тихо,
хурделиця надворі - справжнє лихо,
зима регоче моторошно сміхом,
у світло ліхтарів жбурляє снігом…
На землю стелить білий теплий килим,
а в димарях відгомін вітру квилить,
танцює в хороводі хуртовина,
кружляє у повітрі без упину…
Шалений вітер стогне в круговерті,
його обійми - крижані й відверті,
до ранку заметіль, мов птах, літає,
стомившись, на нічліг мерщій лягає…
А завтра знову новий день настане,
довкілля буде гарне й незрівнянне –
Мороз на вікнах - марево сніжинок,
Мереживо із сонячних жаринок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628149
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Пливем в благенькому човні
по океану долі.
Штормить... Допливемо́ чи ні?
І швидко чи поволі
підемо на глибоке дно,
бо води лихоманить,
в бортах – пробоїни давно
(сусід-пірат таранить),
наш капітан щось "не кує,
не меле" і команда...
У всіх великий сумнів є:
команда це – чи банда?
Щораз якийсь оліґофрен
не той підніме парус,
тоді в човна – критичний крен
на борт, по третій ярус...
Ще боцман й штурман заодно,
постійно мутять воду...
Отож, куди ми пливемо́ –
до Заходу чи Сходу –
вже толком і ніхто не зна:
туди-сюди бовта́нка
під шквал піратського лай.на
із рупорів... і з танка.
А в їх кублі – ажіотаж!
Все зважують бандити:
чи взяти нас на абордаж*,
чи зо́всім потопити?
Хоч на човні в нас зброя є... –
з часів царя Гороха, –
та штаб команди не дає
ушкварити... Хоч трохи!
Не в змозі зупини́ть війну,
шлемо́ ми SOS всім друзям.
Вони ж – піратам: "Ну-ну-ну!
Стурбовані ми дуже!"
Лиш зрідка рятівні круги
кидають нам на воду...
з вимогою, щоб ми тягли
принизливу "угоду".
Нова біда, й тут діло – швах**:
керманича команда
через пробоїни в бортах
тягає контрабанду!
Крадуть усе, що на човні,
від харчу до вугілля,
і цій ординській чортівні
сплавляють... мов з похмілля!
У них з піратами – ґешефт***
(хто знає, так судачить).
Ні наш, ані піратський шеф
впритул цього не бачать!
Поки матроси у бою
відстоюють кордони,
команда вигоду свою
кує – краде мільйони!
Скоріш нажитись на війні!
А ледве замаячить
хоч тінь загрози вдалині –
то хто їх тут побачить?
На власних яхтах, літаках
втечуть поза кордони,
де вже давно свій мають дах,
рахунки і схоро́ни...
Загнився зародок?.. – аборт
перерива вагітність...
Гнилу команду – геть! За борт!
Спасемо човен й гідність.
З'єднався у біді народ –
матроси й пасажири –
рятують аварійний флот
всі разом, без ранжирів.
Готові тілом і грудьми
пробоїни закрити...
Вони лишилися Людьми,
і їх вже – не скорити!
Потрібний курс разом знайдуть,
і з небезпечних плавань
крізь шторм свій човен поведуть
у мирну світлу гавань!
* абордаж – зчіплення з ворожим судном (спосіб ведення бою);
** швах (нім.) – поганий, слабкий;
*** ґешефт (нім.) – вигідна спекуляція.
1.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625251
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Виє вітер за вікном,
виє окаянний.
Щось так сумно нам обом
у цей вечір тьмяний.
Може, вип'ємо вина?
Ні, вже краще віскі.
Хай воно хоч якось нам
розвантажить мізки.
Моцна штука, добре йде,
і не треба льоду.
Зараз випустим себе
троха на свободу.
Нишком гляну у твої
помутнілі очі.
А вони твердять мені:
“Я кохатись хочу!”
Схожі нашії думки,
ой, як схожі, дійсно!
Я не проти, й залюбки!
Вже й у штанях “тісно”.
Промовлять не стану я
усілякі бздури.
Залишу́ це чисто для
“вищої культури”.
Я долонею торкнусь
до твого обличчя.
А воно мій ловить пульс
і до себе кличе.
Учеплюсь в твої уста
сво́їми устами.
Хвиля пристрасті рясна
пробіжить між нами.
Заплетуться язики
у шаленім танці.
Ох, с тобою ми які
милії засранці!
Поскидаємо вбрання
й скочимо до ложа.
Більше всяка маячня
нас не потривожить.
Ой, красуня! Боже мій!
Ой, якії перса!
Огорну тебе, мов змій,
аби ти не змерзла.
Я поволі увійду
в твоє тепле лоно.
Та й одразу ж, в хвилю ту,
у тобі пото́ну.
“Пензлем” своїм стану я
малювать пейзажі:
океани та моря,
та гірськії кряжі.
То я сонце, що пали́ть,
то пустельний вітер,
то небесная блакить,
то буяю цвітом.
То несуся, мов ріка,
то я ціпенію.
Ох, казкова ж то яка
диво-аритмія!
Знову неспокійних хвиль
карколомні сплески.
Знову спокій, знову штиль,
тихий фйорд норвезький.
Знову шторм та ураган,
пристрасті лавина.
З хрустом гепнувся диван —
тріснула пружина.
І ніщо не зупинить
регіт наш не в змозі.
Що ж, пора “l'amour” творить
прямо на підлозі!
Знову грізний океан
лупиться об скелі.
Ходить, мов гучний канкан,
ходуном оселя!
Знову вітру дикий зойк,
знов тропічне літо.
Ти зненацька всмалиш: “Йой!
Досить! Я вже сита!”
Мов вогню стрімкого шквал,
калатає серце.
Я завию, як шакал,
і вулкан зірветься!!!..
Насолоди ніжний щем
нас наскрізь поло́нить.
Ой, відхекатися б ще
після марафону!
Ну й “спекотний” вечір цей!
Відпочити треба.
Та й уже і сам Морфей
нас зове до себе.
Я “поплив”, я майже сплю,
й позіхаю важко.
В твоїх персах утоплю
я свою мордяшку...
На світанку, на зорі
но розплющу очі,
розпластаю пазурі
та й як замуркочу!
Ти ще там, у своїм сні,
у казкових дебрях,
десь літаєш на коні
чи на дикій зебрі.
Пригорнусь до тебе знов
й поцілую в щоку.
“Все, маленька, я пішов.
Спи, зеленоока!”
Розчинюсь у світлі дня,
наче кану в Лету.
Заяскра́віє життя
сві́женьким сюжетом.
Ґрунт з-під ніг моїх утік,
я бреду в тумані.
Очі лізуть із повік
від любові п'яні.
На обличчі щастя блиск —
мало аж не скачу!
Хоч не знаю, чи колись
ще тебе побачу.
Опустіла голова —
ні проблем, ні болю,
наче з тяжкого ярма
я утік на волю.
Я не думаю про смерть,
не проймаюсь горем,
бо якось мені тепер
по коліна море.
Це не довго, це мине,
все на місце стане,
й реалізм жорсткий мене
й з-під землі дістане.
Полетять в гарячу піч
спогадів талмуди,
й цюю дивовижну ніч
я колись забуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625443
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Тримаючи тебе за руки,
я подивлюся в твої очі,
і прошепочу, наче мантру:
"все буде добре, любий мій".
Затихнуть всі навколо звуки,
і в таємничій тиші ночі,
почуєм, наче пісню, вітру
поривчастий, тужливий вий.
Ти серед тисячі доріжок,
зумієш вірну відшукати,
а я, надійна та незрима,
у серці буду й навкруги.
І найніжнішою з усмішок,
я душу буду зігрівати,
коли надворі град чи злива,
чи замели усе сніги.
Ти обійми, ти розчинися,
все відпусти...нехай не знає
ніхто, як часом серце ниє...
Все знати буду я одна.
Ти поцілуй... ти зупинися
лише на мить...життя триває!!!
А за вікном все вітер виє...
тужлива пісня...затяжна...
© Юлія Сніжна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624430
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 11.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015
[i]...Ми самі не даємо собі бути щасливими.[/i]
В.Якимець,”Піккардійська терція”
(“Лір-арт”)
Хочемо щастя, хочемо.
Плачем, волаєм, шепочемо:
хочемо. Хочемо! Хочемо...
Тільки свідомість сонна
ані півкроку не рушить
далі від планки бажання.
Все тротуари топчемо
власних амбіцій і мрій,
дехто наважиться навіть
гордо покинути натовп
і по газонах блукати
в сумнівів сірій траві.
...Диски образ накручуєм,
жертв удаємо змучених.
Душі свої скаламучені
прилаштували для зручності
в певний, як світ, тріон:
Гордість. Бажання.
Сон.
Крок за межу?
Страшить невідомість,
там вимір новий:
ні перил, ні газонів –
чагарі та безодні.
Чи знайдеться стежина
між підступним корінням,
де обважнілі крони
пошуків, сліз і страждання
сил позбавляють останніх,
де королівські шати
власництва й егоїзму –
у жалюгідне шмаття,
де поверховість прісна
з босих кровить підошов,
де ореолом – віра,
пульсом артерій – надія,
станом єства – любов.
[i]Ілюстрація: Анна Олійник[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627807
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
В призахідні вогні старого лісу,
серед оголених до нитки сірих крон,
вдивляюсь,- наче очі одаліски
шукають порятунку... Геть полон!
Хапаю серцем сяйво похололе.
Віджевріло, відтеплилось... Та все ж!
З тобою, сонце, зморене сьогодні,
заснем удвох за межами без меж...
А зранку встанем - вільним душам - воля!
Проллємось понад кронами встократ...
...Зоре́ ранкова! Се́стро босонога!
Гайнем узліссям!... Ліс старий - наш брат...
Скидаючи з плечей каміння світу,
звільняючись з тенет чужих ідей...
Призахідним промінням стану лісу,
вогнем зорі , що спалить колізей.
11.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627818
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Мовчи, душа! Нехай думкИ не чують!...
Щоб не зійшли словА... Пустий язик!
Твоїх скорбот, що в глибині пульсують
не вгледить друг і навіть - чарівник!
Мовчатимеш!... Весь світ свій приховавши
сперед сторонніх (добрих чи?) очей...
Хто, окрім Бога, суть твою пізнавши,
не осудити спробує тебе?........................
10.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627821
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
(переклад)
Потрібно полюбити себе такими, якими ми є. Як взагалі зрозуміти, любиш ти себе чи ні?
Ти себе не любиш, якщо:
критикуєш те, що робиш, не схвалюєш себе
порівнюєш себе з іншими
тобі не подобаються якісь частини твого тіла
лаєш себе за помилки, вважаєш себе винним
постійно намагаєшся налаштуватися під чужі бажання
хочеш всім подобатися, відчуваєш потребу симпатій з боку інших людей
живеш заради інших
ображаєшся на слова і критику
відчуваєш себе самотнім
тебе постійно залишають чоловіки (жінки)
сам постійно всіх кидаєш
думаєш, що тебе ніхто не любить
робиш тільки все для себе, поводиш себе як егоїст
вважаєш себе кращим за всіх, заздриш іншим
маєш проблеми зі здоров`ям, наприклад:
хребет болить у тих, хто все на собі везе;
причина алергії - придушення емоцій;
ноги болять через страх перед майбутнім;
артрит з`являється від критики себе та інших
Що означає полюбити себе?
Ставитися до себе з любов`ю і випромінювати любов. Тоді всі твої дії не матимуть нічого спільного з насильством над собою чи іншими, тобі не доведеться себе з кимось порівнювати і принижувати або перевищувати себе.
Прийняти себе таким, який ти є і жити в гармонії з собою, тоді не доведеться себе критикувати або когось іншого, не доведеться засуджувати, просто не буде за що.
Жити в гармонії з собою означає жити у відповідності зі своїми бажаннями, а не йти в розріз з ними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627780
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
А краще мовчи…
Не розказуй усім світам…
Тихіше…в пів-звуку… а краще-ніде й нізащо…
Опівніч… торнадо… спустошливий смерч… Сезам…
Вуста привідкриті…
дочка непролазних хащів
Сміялась до тебе…
І очі відтінків весни
Зливались з твоїми всіма, що не є кольорами…
Лише не кажи, що ти завжди боявся пітьми…
Лише не кажи,
то єдина хвилина між вами…
Бо зникне у росах…
До сонця розчиниться мить…
Бо очі наврочать… чар-зілля її - отрава…
Не треба боятись – до ранку усе відболить…
Благаю, мовчи…
хай говорять за тебе трави…
Де зоряні плеса…
Черемха світанками снить…
Піддайся спокусі – хай водить тебе світами,
Хай квітка дурману сьогодні тебе спопелить…
Допоки – опівніч…
допоки – пливуть... тумани.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624649
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 11.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2015
Білі аркуші
наших прощань,
вітром схоплені,
пролітають
повз мури мовчань,
зворохоблені...
Ловлю деякі з них
на льоту
і не тайнами,
а простими словами пишу,
звичайними –
на звороті червоним:
“КОХАНИЙ МІЙ...”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627299
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Не говори, що "нас" нема...
Не зводь між нами сніжні стіни
Хай за вікном давно зима
Та я ще вірю...будуть зміни...
Ти не гаси в душі вогонь
Для нас усе іще можливо...
Відчуй тепло моїх долонь
Допоки віриш...буде диво...
Мій серця чуйний перестук
Дасть відповідь на всі питання
Ти вбережи себе від мук
Відкинь усі свої вагання...
Прошу!...лишись моїм крилом
Отим, єдиним, щоб злетіти...
Наша незгода стане сном
Ми зможем...варто лиш схотіти...
натхненням послужила поезія " Хай незгода наша стане сном!"
Автор нікомуневідомий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627186
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Хіба ж я смію з Вами говорити,
Коли далекий Ви і не зі мною...
Чи можу душу Вам свою відкрити,
Щоб оповити нас обох журою?..
А що, як Ви - щасливий і лукавий?
І вірші - тільки ширма для сторонніх?
Чуже - геть зовсім! Зовсім не цікавить
І більше не пульсує кров у скронях...
Як взнати щирість Вашого зізнання?
І де межа із кращого - на гірше?
А, може, поряд - трепетне кохання
Сміється разом з Вами з мого вірша?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627171
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2015
У причинені вікна вривається вогкість туманів,
Закрадається сонце з хмаринами напереріз.
Між зимою і осінню ще не розкреслено грані,
Ще птахи метушаться у кронах безликих беріз.
Перший сніг обійнявся з дощем і розтанули разом,
Упірнувши в ріллю, мов у ковдру пухову мягку,
А за ніч охолола земля, і узялась морозом,
Змерзли квіти осінні, засклилась вода у ставку.
Та на ранок з-за хмар знову сонце із сірості блисне
Тільки вчора був сніг а сьогодні й слідочку нема,
У природі немов у житті. Ну чому як навмисне-
Тільки осінь зігрілась у серці а поруч зима?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623201
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 08.12.2015
[i](сумна пісня)[/i]
За гранітним вітром – висохла трава…
За похмурим сонцем – надмогильна тиша…
Ненька Україна зранено-жива
Хлопчикам загиблим заповіти пише…
Хлопчикам полеглим маки відцвітуть…
У полях далеких ворон досі кряче…
Вантажі двохсоті…роздоріжжя й путь…
І оте знайоме: потерпи, козаче…
У туманнім небі цятки журавлів….
На душі неспокій і тяжка молитва…
Важко проводжати на той світ синів…
Бо іще не час їм…бо триває битва…
Ой матусю мила, як тобі тепер…
На шматки роздерта, розіп`ята всує…
Доки дух свободи в серці не помер –
Закричу над світом, може хто почує…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626906
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Те небо вже застигло чорним маревом,
Укрилось чорним холодом буття.
Небесну кару вкинути у варево,
Яке назветься знов чиїмсь життям.
Яке назветься знову обездолено,
Бо крихтами розсиплеться печаль.
Пригнічена, розіпнута і зболена,
Закуталась душа в якусь вуаль.
Закуталась душа, але обіймами,
Розтраченими нею не на тих,
Вкриває весни льодяними зимами,
Де сльози змерзнуть і впадуть до ніг.
І крижаними ставши обелісками,
Малиново десь задзвенить кришталь
Так плачуть свічки, скрапуючи віск, а ми -
Те небо, що застигло в пектораль...
08.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627036
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
На календарі давно зима,
За вікном ще осінь із дощами -
Та, в якій давно вже "нас" нема...
Сірий дощ стіною поміж нами...
Лиш надії іскорка жива
Все ще тліє, згаснути не хоче,
І душа ще вірить у дива...
Ще в надії серденько тріпоче!
І прохає: будь моїм крилом -
Тим, іще одним, щоб ми злетіли!
Хай незгода наша стане сном,
І довіра дасть нові нам сили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626967
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Коли своїх
залишусь берегів,
в туманах білих розчинюсь майстерно,
де ти в мені горів, та не згорів…
Де світ
у хижих лапах постмодерну…
Коли торкнеш
моїх холодних скронь -
не віддавай світам найвищу плату!
Шумерські знаки із моїх долонь -
твій дощ
в долинах Тигру і Євфрату…
Не відречись.
Бо важчі за цемент -
лише слова… (та, зрештою – полова…)
Коли прийду, спустошена ущент,
я знаю,
зрозумієш із півслова………………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626935
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Він заплітав в її волосся дикі квіти
Ті що збирав для неї ранньої весни
І його губи не вщухали шепотіти:
-Нехай тобі насняться у зимові сни...
Він заплітав у її коси крихти неба
Вплітав загублену від віч неба блакить
І лиш у ній одній, була його потреба
І тільки з нею цінував він кожну мить...
Він так любив у ній її журливі очі
Приховану усмішку, стомлено- легку
Ті поцілунки, що зривав із губ дівочих
Тендітну постать, несміливу і крихку...
Він заплітав в її волосся світлі зорі
Що пролились намистом у його руках
Спивав краплинами з зіниць роси прозорі
Що стали сіллю на просушених губах...
...................... ....................... ...
Він заплітав в її волосся дикі квіти
Ті що збирав для неї ранньої весни
І його губи будуть досі шепотіти:
- Вони тебе зігріють у зимові сни...
натхненням послужила поезія автора
Микола Карпець)) "Він заплітав її волосся"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626943
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2015
***
Відшаруділи ночі і вітри,
Відстугоніли тучі і заграви.
Тепер мене із пам*яті зітри,
Бо рідними у світі цім не стали.
Бо сонце, розколисане жалем,
Пірнає вже навік за чорний обрій.
Ми багнули зріднитися, але
Жадання ці віднині у жалобі.
Дзеленькнуло у грудях сотий раз,
Та вже докупи віри не зібрати...
Мовчи, молю, не треба фальші фраз,
Не варто словом ще і ще карати.
Загоїться колись оця печаль,
Затягнуться у серці рвані рани.
І ми колись ще стрінемось, хоча
Лиш сиві тіні стануть межи нами...
(7.12.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626863
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Вечір...
Приніс утому на своїм плечі...
В цій хуртовинно-ніжній колотнечі,-
на мить,- втонути хочеться мені...
Розтанути в обіймах вечорових...
Цей білий танець, чародію, твій!
Запаморочливість долоней...
На полотні зимових сновидінь.
На полотні, що пахне чистотою
льодовиково-витканих троянд...
Нічого вже не видно за імлою...
В цей хуртовинно-білий зорепад.
6.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626847
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Згадай,вона ходила по воді,
Торкались хвилі золотаві коси,
А ти щоночі пив полинні роси,
Бо навіть ще не знав її тоді.
Згадай, торкалась маренням чола,
Коли терзала тіло лихоманка...
Так ніжно тебе пестила до ранку...
Вона була, чи може й не була?
Згадай, той на узбіччі силует -
У темному, сувора і ошатна,
На будь-який жертовний вчинок здатна,
Була стрілою...де твій арбалет?
Згадай, рожеві крильця у траві -
Метеликом на вогнище летіла.
Та тільки пообпалювала крила
Подяка Господу, хоча живі.
Згадай,вона ходила по воді,
Торкались хвилі золотаві коси,
А ти щоночі пив полинні роси,
Бо навіть ще не знав її тоді.
21.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622800
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 07.12.2015
[b][i][color="#002bff"]Я дозволяю собі гріти душу,
Біля твоїх , ледь недомовлених думок...
А коли б все сказав...,(зізнатись мушу)
Згорілаб вщент - мене б вже не було.
Все ще живу , ношу завжди з собою,
Як цінний дар , а може оберіг:
"Все буде добре!" - сказане тобою.
Й прошу ВСЕВИШНЬОГО , щоби тебе беріг.
Хай збереже повік , душа моя,
Дарунок , яким варто дорожити-
Твої слова : "А як без тебе я ? "
Заради цього варто...й буду жити .[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626086
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 07.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2015
Шаленіла, розбиваючи заслони,
Завмирала, на поріг грудьми упавши
Проклинала, бо розвіялись циклони,
Не віддавши їй нічого і не взявши.
Шаленіла, виром пустощі до ранку...
Та до Місяця молитись не навчилась.
Віддавалась, як уміла до останку,
А під ранок об пороги знову билась.
Шаленіла, бо бажання не спокута,
А натхнення і польоти аж за хмари...
Тільки капала на воду знов отрута
Від небесної незвіданої кари.
Шаленіла:"Хай там що, не обмілію"...
Піднімались у протесті буйні хвилі.
Так кохала, як погляну - захмелію,
Навіть боги в своїх заздрощах безсилі...
07.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626801
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2015
Твого серця, глибоко-криваві,
Незагоєні рани, пекучі
І думки ті, нестерпно-ядучі,
Я втоплю у шаленства заграві.
Я втоплю у шаленства заграві
Всіх примар до останньої, скоро.
Крижані розсипаються гори -
Вогняний шлях торуючій лаві.
Вогняний шлях торуючій лаві,
Наче промінь до серця і в душу.
Може звабою зцілитись змушу?..
Бал знов демони правлять лукаві.
Бал знов демони правлять лукаві,
Але крихти збираю цілющі,
Навіть зло не таке всевидюще,
А дракони не всі і триглаві.
А дракони не всі і триглаві,
На одну - меч любові знайдеться.
В ранах, солодко щемом озветься...
Твого серця, глибоко - криваві.
07.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626807
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Заховалося небо у віхолу,
Колючками вітрисько пройма,
По крайнебу на санЯх проїхала
В горностаєвім хутрі Зима...
Зачепилась намистом перлиновим-
Розірвалась вервечка тонка,
І на землю сніжинки полинули
В бальних сукнях і срібних вінках.
Розійшлась - розгулялась хурделиця,
Цілий світ у танок повела.
І пухнастою ковдрою стелиться
На стежинах по краю села...
І малює на склі візерунками -
Серцем казку її прочитай,
Де вже зваблений вкотре цілунками
Губить Герду свою змерзлий Кай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625869
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Оті троянди,подаровані тобою-
три німфи неземні , срібноволосі;
прибігли вчора, обціловані росою,
в хрустальній чаші мочать ноги босі.
Десь плаче сад за ними у журбі,
ну а вони тут дзвінко так сміються,
що спопелили всі мої жалі -
вони мені в коханні признаються .
Їх ніжність очі тумАнить сльозами
і гоїть стигм кровоточивий карб.
Вклякаю разом з ними перед образами.
Тулю до серця найдорожчий скарб .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514765
дата надходження 01.08.2014
дата закладки 06.12.2015
Ти народився , маленький,а ми так чекали на тебе ,
І навіть зірочку нову засвітив тобі Бог на небі .
Ти народивсь ,пташенятко ,як осінь скидала шати ,
А нам доля - віщунка принесла щастя до хати .
І хтось постукав в віконце:ми здивувались спочатку,
А там Любов колихала тебе , моє Янголятко !
Співала пісні колискові ,до неба здіймала крила ,
Щоб тебе Матір Небесна своїм амофором покрила .
А Віра, Любов і Надія тобі щастя благали втрьох,
Як ти з неба промінчиком сходив-таємниче всміхався Бог...
Він стелив тобі килим під ноги.Ткали щастя нитки золоті.
Взяв твою ручку Всевишній в свої долоні ,й поведе тебе по житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626704
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Затосковал опять. Ушла она,
Со мной в который раз повздорив.
Не сядем больше у окна,-
Моё плечо не будет ей опорой...
Она опять ушла. Не пожелала
Ни слов живых, ни даже взгляда.
Как тень была всё время рядом:
Немая пустота вокруг осталась.
Пишу слова, а в сущности - вода...
В глазах мелькают скуки пятна.
Предвестницей всему опять бредёт беда.
Как мне прогнать её обратно?
Зачем теперь тоска и всё лихое...?
Ни день-деньской, ни ночь. Который час?
Дождь плачет на дворе. И в этот раз,
Я пойман настоящею тоскою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626462
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо у пройдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 05.12.2015
Я сьогодні з ніччю. І з тобою.
Хай спливає соромом свіча,
А шипучо-очманілі болі
Не в душі, а в камені ячать.
Віддано-солодка божевільність
Хай засліпить рації указ
І нудну, напівдраглисту сірість
Звивин мозку скручує у спазм.
Хай ще незапалювані свічі
Восковою цнотою мовчать,
Бо з тобою нині я. І з ніччю.
І помріє про щасливий відчай
Воскова на небесах печать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625242
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 05.12.2015
[img]http://www.golos.com.ua/images_upload/2015/11/271115/1448629745_aNAK_7484.jpg[/img]
Не нарікала Ти на Бога і людей,
тримаючи дітей правицею.
Коли гаряче притискала до грудей
маленький вузлик із пшеницею.
Забрали все з комори, що було.
Дарма, що наймолодший біг за фірою.
Але, Маріє, Ти катам на зло
завжди уперто шепотіла: "Вірую"..
А на весні, у тридцять третій рік
о, як же солодко цвіла акація...
За що , Маріє, знищили твій рід?
За що від голоду вмирала нація?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624639
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 05.12.2015
[youtube]https://youtu.be/7Kd0mqWUDno[/youtube]
[i][b][color="#650ac7"]З тобою, Слово, затишно і в студінь,
нам не страшні ні хляка, ні мороз –
упораємо шал життєвих проз
і люту темню остогидлих буднів…
Жадаючи оновлення підспудно,
долаємо щодень стомильний крос
у пошуках удач і щастя… Та курйоз –
вони у сні принишкли безпробуднім.
Але ж кортить… реальністю пожити –
ілюзій та елегій не творити,
бо чим за інших некопитних гірш?
О Логосе, відкрий скарбниці, крипти –
наповни змістом... ще в утробі вірш...
А заодно й Пегасове корито![/color][/b]
5.12. 2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626203
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015
закраин нет, а хочется, чтоб были,
чтоб крался лед к стремнине вопреки
тщете зимы довременных усилий,
колдующей над участью реки
чтоб падал снег в седеющую воду,
в одно сливаясь с берегом вдали,
и двигалась навстречу небосводу
поверхность остывающей земли
чтоб утром, неисполненным печали,
о местонахождении реки
лишь рыбаки, чернея, извещали
да камышей седые хохолки
дек. 2015
http://dnepr.comments.ua/img/20130209201210.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625458
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Знову осінь пізня затужила,
Замішала свіжу кров дощем…
Заридали матері й дружини,
Застогнали душі – цідять щем…
Знову дим від вибухів чорніє,
Сіру застеляє височінь,
І земля, мов злякана, німіє,
Бо пізнала, лиха пуд по чім.
Дзвони душі людям розривають,
Кожну переповнює печаль,
А героя в землю заривають –
Чорна на чолі у всіх печать…
Боже, милий, зупини це лихо,
Мудрістю людей цих освяти,
Щоб єдина, горда і велика
Україна вийшла у світи!
26.11.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626048
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
[img]https://pp.vk.me/c627718/v627718008/24125/rpAWPe1C8gQ.jpg[/img]
Юна, позитивна, щира і смішна,
Кучеряві коси, лагідна душа.
Очі волошкові, руки теплий май
Ти мене міцніше, мила, обіймай.
Бо прийдуть хвилини смутку і жалю,
Замість тисяч «лю́блю», лиш одне – «терплю».
Розлетиться щастя полино́м гірким
В пурпурове небо в золоті зірки.
І до того світла невідома даль,
Як же мені прикро, як же мені жаль:
Почуття розтали, як в стакані лід,
Залишивши холод і пекучий слід .
А була ж велична та любов для всіх:
Ставили за приклад (що гріха таїть).
А тепер на по́сміх, кури лиш клюють,
Ми не зрозуміли в чому щастя суть!
А воно не в то́бі, навіть не в мені,
Щастя - коли маєш радості земні.
Але ти для мене стала неземна,
От тому і доля каторга одна:
Лиш тебе любити і до скону днів
Про любов кричати тисячами слів.
А у час смирення, коли я помру,
Знаю не згадаєш ти печаль мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626068
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Потепліло... Вперше за сотню років.
Дарма, що вітер зими обривки жбурля в лице.
Душа звільнилась від образ... На мить, на роки
час зупини... Прийме мене таку, як є...
І це, напевно, ще важливіш від змін пір року,
від міжпланетних, нам невідомих, чиїхсь зітхань...
Давай назустріч, собі самі, пришвидшим кроки
в міленіум неупокорених бажань ...
Там, де приймаючи себе, як Божу даність,
зрікаючися солоду оман ......................
Ввійдемо у життя - блаженну гавань.
Світ без провин і вбитих сподівань .
01.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625493
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Ви бачили, як плаче сильна жінка?
Її сльоза – пекуча кислота…
Її чуття – палітра із відтінків,
В судомі болю скривлені вуста.
І лінії між брів її понурих
Глибокі, мов обірвані рови…
Така сльоза, як повінь, точить мури,
З лиця землі змиває острови…
Ви бачили, як плаче сильне серце?
Емоція його – суцільний нерв!..
Як пробує в собі тримати все це,
Коли терпіння вичерпавсь резерв?
І як зрадливо сіпаються плечі,
Стискаються до крові кулаки!..
В очах її – безодня порожнечі,
Та й досі погляд – впертий і різкий.
Вона, немовби вулканічний кратер, –
Перегоріла, спалена ущент,
Душа втомилась вічно воювати,
Проте, поразка – ще не аргумент.
І вкотре перегорнута сторінка
Додасть їй віри в себе і у всіх…
Трапляється, що плаче сильна жінка…
Нехай собі, бо слабкість – то не гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623482
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 04.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2015
Зима – осінній сум приберегла
І не втішають снігові концерти.
Як мало треба серцю для тепла!
А як багато, щоб образу стерти.
Непросто передбачити біду.
Нехай вона буде неначе пір’я!
Як легко підкорити словом дух!
А як же важко втримати довір’я.
Як легко полюбити: раз – і все!
На серці квіти, у очах салюти!
До неба радість душу піднесе…
А як же важко потім це забути.
01.12.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625322
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Привіт, моя красуне Ясноока!
Дівице неповторно-молода...
Відтінком сонця сукня пишнобока
Проллється жовтизною,як вода...
Багряно-тепла і ніжно-дбайлива
Цариця із невіданих світів...
Горить вогнями листопаду злива
Поміж дерев, будинків і дахів...
Увійдеш граціозно, ніжна леле...
Палка жар-птиця із казкових снів
Заміниш в позолоту лист зелений
Під жалісливу пісню, журавлів...
У допомогу вітер зірве шати
Розсипить їх недбало, без вини
Вони будуть в морози зігрівати
Усе, що приготуєш до зими...
Сльозами вмиєш голі силуети
Що потемніли у холодні дні...
Відлунням в небі, вітрові куплети
Ти перетвориш в стомлені пісні...
*******
Прощай, моя красуне Ясноока!
Для тебе час минає, цього річ
Твоя тендітна постать, одинока
Зникатиме в безодні зимніх віч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612629
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 03.12.2015
***
Яка ж то радість, Господи пресвітлий!
Яка ж то насолода у житті -
Що люди є хороші десь на світі.
А ще, бува, стрічаються й тобі.
О, як тоді у грудях заквітає
П'янка весна, хай зими у дворі.
Бо кращого, направду, не буває,
Ніж те зерно, що сходить на добрі.
І хай собі хурделять сніговії,
Хай ніч спадає в озеро жалю...
Душа твоя втішається, радіє,
Бо є добро ще тут, не у Раю.
Бо світло чисте ходить межи нами.
Нехай не часто, але є, та є!
Лікуючи твої болючі рани,
Упасти у зневір'я не дає.
Я дякую Тобі, Величний Боже,
За ці життя перлини осяйні -
Людей, і серцем, і душею гожих!
За те, що дав їх стрінути й мені...
(3.12.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625826
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Рядки про неї – ніби перший сніг
піднесено-діткливі, чисто-білі
які суцвіттям паперових лілій,
притрушували судженим нічліг.
Іх пошморгом хурделиці здіймуть
і всує розпорошать, зледенілих,
іще близьких – та вже подаленілих,
що віри вже наївної не ймуть.
Дарма судомно ловиш нальоту,
не вистачить і божої напруги -
щоб перший сніг колись упав удруге
на цю суворочолу німоту.
Як врешті віднуртує, відболить
і в пам'яті уляжеться, замшілій,
рядки, як перший сніг , молочно-білі
згадаєш ти – і свічка затремтить.
15.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Тебе покличу...мовчки...серцем,я
Мій янголе...явись у мої сни...
Для нас у неба...випрошу весни...
Ти лиш прийди...
...я вся твоя...
Залиш мені частиночку душі
Як подарунок...на подушці...скраю...
Очима прошепочу...що кохаю...
А хочеш, напишу...
...я у вірші...
У риму...перетворю почуття
Тендітними рядками на письмі...
Залишся...назавжди в моєму сні
Тобі не пожалію...
...я життя...
Окутай мене...стомлену...теплом
І очі розцілуй...мої солоні
Ти вітром огорни тонкі долоні
Зігрій мене...
...накрий своїм крилом...
Твій ніжний шепіт з серцем...в унісон
Лунають, як солодка колискова
І наша зустріч...тут не випадкова
Мій янголе...
...не полишай...мій сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625150
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 02.12.2015
Ми поряд на рівні ментальності,
Де мрії й думки, наче сон...
В одній підсвідомій тональності
Вібруємо в унісон.
В комп`ютернім світі зустрілися,
Нема тут вербальних зв`язків;
В реаліях загубилися -
Між дат календарних листків.
За рим перепону ховаємось,
А далі за неї - не руш!
І друзями залишаємось
На відстані доторку душ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571711
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 28.11.2015
[img]http://stud.udpu.org.ua/wp-content/uploads/2013/11/foto2.jpg[/img]
Мати гойдає колиску,
Наче безмовну труну…
Місяць в надщерблену миску
Глипа крізь шибку мутну.
Голос тремтить від утоми –
Боже, як тягнеться час!..
В чорний застуджений комин
Протяг хрипить парастас.
В хаті нетопленій, наче
В темному по́гребі, тхне.
“Бач, і дитина не плаче,
Схоже, заснуло, чудне!..
Добре, бо їсти не просить…” –
Скривилась, квола, страшна…
Жалять морози, мов оси,
Пружну мембрану вікна.
Боже, як тягнеться спокій –
Зв’я́зки тріщать, мов нитки…
Блимають зорі високі,
Як поминальні свічки.
Не пережити все лихо,
Не осягнути сповна!..
В хаті поскрипує стиха
Хворим суглобом труна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624441
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2015
В твоїх замріяних зіницях -
безжурне плесо тихих вод.
В моїх - і бунт, і блискавиці,
вітри піднесень і знегод.
В обіймах ми переплелися
магнетним порухом спонук,
і збаламутилося плесо,
і стихнув бунт од ніжних рук.
І ніч спокусницю-зорицю
коли світанок спопелить -
знайомі бунт і громовиці
в очах твоїх сяйнуть на мить.
16.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589334
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 27.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2015
Комп'ютер засяяв в блаженному акті,
До справи береться для текстів редактор...
На світ виринають діфайни й інклуди,
Ой, не уявляю! ой, що зараз буде!..
Посипались градом константи та змінні,
Усе б врахувати, усе неодмінно!..
Кружляють у вирі іф-елси та вайли,
Що б ще упихнуть до програмного файлу?!...
О, що це? І хто ж це так лається матом?..
Ах, це ж про помилку звістив компілятор...
І знову морока, і знову відладка,
Все знову нормально, все знову в порядку!..
Не будем жалітись на вибрики долі,
Творіння своє запускаєм в консолі...
О диво! Краса! О, піднесення духа!..
І радості повно по самії вуха!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622138
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 27.11.2015
Ми ішли і не чули нічого,
Ми ішли по вологій дорозі.
Не чекаючи дня дощового,
Ми не змокнути були не в змозі.
По асфальту краплини стрибали
І волосся твоє вони вкрили.
Це так осінь влаштовує бали,
Це вона нас з"єднала, мій милий.
Мені тепло було із тобою,
Хоч волосся промокло до краю.
Ти за мене, коханий, горою,
Ти для мене життям є і раєм.
Під дощем на дорозі стояли,
Хоча всі вже давно поховались,
Почуття мене всю огортали,
А краплини чола доторкались.
Ти цілунком забрав ці краплини -
Раптом хмари умить розійшлися...
Пригорнув мене, ніби дитину.
Мите, стій! Я прошу: зупинися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618072
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 27.11.2015
Моя ти мово сиротинна!
Ну за які такі гріхи
тебе плюндрують? Безневинна,
наругу терпиш вже віки.
Рідкі обра́нці тебе пестять,
ще вільно дихаєш в селі...
Чому ж запроданці безчестять?
Чи ти не на своїй землі?
Чом містянин тебе не знає?
Чому соромиться розмов?
А світ перлиною вважає
посеред сотень різних мов...
Не боячися кари Неба,
затюканий дрібний ханжа
геть відрікається від тебе,
соромиться, немов "бомжа"...
На жаль, це масові моменти –
утрата пам'яті й ума.
Альцґеймера тяжких клієнтів
не тисяча, не дві, а тьма!
Чому великому народу
так тяжко вберегти своє?
Отямтеся! Без мови роду,
якого племені ми є?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619678
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 27.11.2015
Чом ти знов не спиш, моя тривого?
Чом шкребеш на серці пазурами?..
Розійшлись із осінню дороги,
Встелені промоклими вітрами...
Хтось у небі розтрощив клепсидру -
Час водою котрий день стікає...
І мугиче пісеньку нехитру
Ліс безлистий - сторож виднокраю...
Чи зима тривожить мою душу?
Чи туман- обманщик і нероба?
Чи то знов піщаний замок рушить
Недовіри здавнена хвороба?
Чом же ти не спиш, моя тривого?
Чом на серце каменем лягаєш,
Сиплешся думками на підлогу,
Котишся по снах моїх курАєм?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623730
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 27.11.2015
Я несу в своїх долонях свічку,
Свічку пам’яті про втрачених людей,
Про жадані колоски пшениці,
Які з страхом притискали до грудей.
Хай горить вона і не згасає,
Свічка болю, як гірка сльоза,
Знов минуле в вічність промовляє,
Голос правди лине в небеса.
Реквієм немов молитва ллється,
Плаче свічка, як жива душа,
Чорні тіні стукають у серце,
І зникає вічності межа.
Свічка пам’яті уже не згасне,
Доки очі дивляться на нас,
Очі тих, хто згинув передчасно,
Їх ніколи не забуде час.
Хай небу кожна вклониться людина,
Закарбувавши цей страшний урок,
Палають свічки, впавши на коліна,
І молиться пшеничний колосок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623551
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 27.11.2015
***
Комусь - торти, комусь - несвіжі крихти.
Комусь весілля, а комусь - біда...
Дитя у когось мерзне розповите,
А в іншого зростає вереда.
В одного хата лупиться у скруті,
А в другого на вікнах пересить.
І не під силу серцеві збагнути
Сю яву світу, серцеві болить!
Бо чи душа душі отут не варта?
Чи Доля грає в карти із Творцем?
От випаде тобі найнижча карта -
І станеш невагомим папірцем.
Зачнуть вітри сліди твої топтати,
Утративши чуття і добрий глузд.
Та вознесешся ген аж у палати,
Коли тобі на руку впаде туз.
Але єство противиться сій думці!
За фатумом не встежити, мабуть...
Щось недоладене є у цій науці
Життя, а хочеться збагнути суть!
Бо ж не дарма закручуються стежі
В одного світлі, в іншого - не ті...
Бо ж віриться, що Боже око стежить
Однаково за кожним при житті.
Але чому ж тоді безмежна прірва
Між душами у зранених тілах?
Добра одному - щонайвища міра,
Бо іншому лиш мука, біль і крах?
Одному торт, бо другому лиш крихти.
Комусь весілля, бо комусь біда?
...
(27.11.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624266
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2015
Після прочитання вірша "Я від тебе за тисячу миль…" автора Уляна.Ч
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
Ти віднині чужа. Вже не будеш моєю ніколи,
Якось все відбуло, ми не зчулися й самі коли...
В листопадових днях почуття назавжди охололи!
Скоро грудень...Ми наше тепло зберегти не змогли.
Ти летіла за мною, а я був сліпий і не бачив,
Хоча теж у тенетах любові заплутався й сам.
Сам надумав вину, сам образив, і сам не пробачив,
Сам віддав почуття на поталу осіннім вітрам!
Сам страждаю тепер, проклинаю себе і цю осінь.
Та хіба передбачиш написане в книзі буття?
Осінь плаче дощами, вітрами в деревах голосить,
В листопадових днях охололи навік почуття!
Ти за тисячу миль, і вітри, і дощі безупинні...
Ти пробач мене! Знаю, що грішний, що я не святий!
Завтра грудень.А ти не моя...не моя вже віднині...
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий.
Дякую за натхнення автору Уляна.Ч
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624272
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015
Ну от, я знову на війні...
Воюю знову сам з собою!
Чому в спокійному мені
Вирують пристрасті війною?
Знову в розкаянні душа
Зламати хоче перепони,
І знов до тебе вируша
Попри закони й заборони...
Дурна, все рветься і кричить,
І кожен атом — частка болю,
Мені б спинитись хоч на мить -
Одним ковтком вдихнути волю...
На терезах між "так" чи "ні"
Надії нитку б не зірвати...
Пульсує раною в мені:
Триматись, вірити, чекати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623611
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 26.11.2015
«Сумний світ
Навіть тоді, коли зацвітають вишні,
Навіть тоді…»
(Ісса)
Про годинники пишуть мало – як про годинники взагалі так і про конкретні цокальні і чи мовчазні часомірні пристрої. У майстрів пера сидить в глибині їх потріпаних душ якийсь забобонний страх перед цим винаходом майстрів минулого. Так начебто, це не інструменти для вимірювання, а сам Час – предковічний, невблаганний, існуючий раніше богів і матерії. Не щастило, як клепсидрам з їхньою капальною текучістю (о, вода, ти сама вічність!), там і піщаним їх близнюкам, і сонячним тіньовідкидалам, і металевим втіленням Духу Механіки.
Не буду приховувати – я про них теж пишу з острахом, деяким навіть містичним жахом, хоч і люблю цих посланців таємного і сокровенного, цих металевих цвіркунів і шматочків макрокосмосу, що висять на руках кайданами (інколи). У небезпідставності годинникових забобон (міряли б вони краще простір, але люди чомусь не люблять носити на руках лінійки і компаси) я переконався на власному досвіді, коли подарував своїй колишній прекрасний часомір - наручний дзигар з латинськими цифрами та золотим блиском: цей був мій останній подарунок після нескінченної вервечки іграшкових зайчиків, мишок, розмовляючих їжачків і просто квітів – вона пішла від мене назавжди. З того часу до годинників ставлення у мене змінилось: крім замилування і споглядання з’явився якийсь страх – ніби висить в мене на стіні не круглий ментор, допомагаючи зрозуміти де я – в якій точці часопростору, а око Космосу.
Один мій знайомий має аж чотири годинники і носить їх в різні дні тижня: з чорним циферблатом для понеділка і п’ятниці, з білим для четвергів, з зеленим для середи і суботи, а позолочений для вівторка і неділі. Без годинника він ходить до церкви, коли приходить Великдень, а на День залізничника та прикордонника (його улюблені свята, крім Дня Святого Патріка, звісно - який він тоді одягає годинник - не знаю - це таємниця) чомусь носить все той же з білим циферблатом. Я не маю ритуальних пристрастей до годинників і чомусь думаю, що Конфуцій годинниками нехтував, відчуваючи час єством. Але в кожній кімнаті свого дому я таки повісив на стінах по годиннику різних моделей та стилістики і подовгу їх споглядаю вечорами і прислухаюсь до їхнього звуку (коли тихо). Проте я ніколи не думав, що годинники ще втнуть зі мною не один лихий жарт. Справа в тому, що цієї осені в мене було відчуття, що час довершився – попереду тільки епоха занепаду і самознищення людства. Я проганяв це відчуття із закутків своєї свідомості, але воно верталося. (А як занепад і погибель світу, то годинники не потрібні – отож бо.)
Якось коли листя пожовкло – таки стало золотим і зробило світ красивим (а я вже зневірився, що це буде), мені випало бути на конференції і поспілкуватись з колегами. Доповіді були різними: і занудними, на яких я просто засинав (мій Вчитель ще посміявся наді мною – проспав всю доповідь, а потім будеш казати, що доповідь була неглибокою, певно як і твій сон), до вкрай цікавих і емоційних. Але найцікавіше на конференціях відбувається між – за кавою, на перервах – розмови створюють атмосферу. Ні, це не «трьоп», як казав Тимофеєв-Ресовський, він міг це назвати базіканням, бо він був аристократом духу, «трьоп» - це на доповідях, а тут створення настрою – це запам’ятовується. На одній з перерв розмова почалась якась особлива легка і про все: про нелогічність частотнозалежного статевого добору в популяціях, про міфи в сучасній науці, про те, що люди теж кролики (добре, що не зайці) і це ні до чого хорошого не приведе (вже не привело), про пріони, про вплив чисельності на популяції зайців на статеву структуру цих популяцій і таке інше. Але я раптом зустрівся поглядом з одним колегою. Одразу відчув, що він теж звідти. Хто був там, той одразу впізнає брата - щось змінюється, щось стається з людьми - погляд в першу чергу, саме ставлення до світу, вираз обличчя.
- Ти теж звідти?
- Звідти.
- Давно?
- Місяць тому.
- Я два. Де був?
- У N-ській бригаді. Піхота.
- Я в М-ському окремому артилерійському дивізіоні. Де стояли?
- Під Гранітним.
- У мене там друг більше року воював - Тарас Ч.
- Не знаю... А ти?
- Під NN, потім під ММ, потім відвели і відправили на полігон.
- У нас тільки «бехи» були і АГС-и. А ти на чому був?
- «Гвоздики», «Сани», «Фаготи», «Піони»...
- Серйозні штуки... Особливо «Піони».
- І щось змінилось у твоєму житті після повернення?
- Нічого. Все те саме. Ніби й не було цього року. Ніби то все було не зі мною. Тільки от дружина від мене пішла...
- О, як я тебе розумію! В мене те саме, тільки останній аспект був до, а не після.
Ось і вся розмова. Далі і так все ясно - як там було не треба розказувати ні мені, ні йому. Хто не був - не зрозуміє. А нам все ясно і буз слів. Я думав на цьому розмова вичерпається, далі буде тільки розмова без слів, або про каву. Або про буддизм. Але я помітив у нього на руці годинник. Скло було настільки пошкрябане, що відповідь на питання яка нині година чи день на календарі могла бути тільки абстрактною - вічність нині, вічність. Але він вловив мій погляд - я відчув, що подальша розмова можлива. Щоб урвати паузу, я спитав:
- Трофейний? (Хоча прекрасно розумів, що трофейні годинники не такі і мій співрозмовник зовсім не належать до тих людей які привозять звідти трофейні годинники і тим паче їх носять.)
Він зрозумів, що це жарт:
- Ні. Ношу, бо не можу носити інший. У мене відчуття, що якщо я зміню годинник, то забуду щось важливе, щось таке, що не можна забувати. А обідраний він такий весь ось по якій причині. Це в липні чотирнадцятого року. Ми наступали... Зачищали селище Н. Точніше те, що від нього лишилось. У руїнах засіли сепари і вели вогонь. Моєму взводу наказали штурмувати будинок де вони засіли і гатили з вікна. Такий собі двоповерховий колишній особняк. Розбились ми та три групи - одна буде штурмувати, а дві прикривати. Зіграли в «камінь, ножиці, папір» - кому штурмувати. Випало мені і моїм хлопцям. Подумалось - ну ось і все - зараз нас і покладуть. Як просто вирішилось - кому жити, а кому помирати - «камінь, ножиці, папір». Підкатили «беху» і давай смалити по них з усього, а ми в обхід, з глухої сторони того дому і під вікна. Вибивати шибки вже не треба було - кинули у вікна гранати, а потім по одному через вікно. Я йшов другим, застрибнути моментом не вийшло, але хлопці просто закинули мене в вікно разом з автоматом. Відчував, що зараз почнеться стрілянина в будинку і отримаю свою кулю. Але пощастило - сепари чомусь були всі саме в тій кімнаті, куди ми кинули через вікно гранати. У домі було чисто - тільки три мертвих сепари і купа гільз і зброї. А годинник я обідрав у стіну, коли мене закидали через вікно...
Якось так увірвалося те життя. Несподівано. Годинником. Який носить на руці не колега - ні, побратим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621683
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
***
Його усмішка не пасує цьому місту.
Бо вона - занадто американська,
а місто - занадто галицьке...
І кожний стовп,
котрий надривно двигає
награну радість,
заробляє собі горб на старі літа.
А місто?
Містові до того байдуже.
Бо воно за свій вік
бачило і не таке
фальшивство...
Гудуть дроти,
Чмихають вихлопні...
Відкашлюється тролейбус...
А вітер бавиться собі
осіннім листям
і...
американськими посмішками,
що так не пасують
цьому,
занадто галицькому,
місту...
(5.11.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621165
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Бувають дні – важкі, німі і сірі,
Коли душа не видасть і рядка,
І стільки бруду затхлого в ефірі,
Що мимовільно тягнеться рука
Повимикати все і всіх до біса!..
І, застрибнувши у старий трамвай,
Пливти собі артеріями міста,
Сигнал зими ловити на wi-fi.
І думати, що все мине, що грудень
М’яким котом на лапах підповзе
І все оте роз’ятрене остудить…
Що в кучугури, як в легке безе,
Позагортає враз буденні драми,
Густим вапном забілить сіре тло…
І ти, мороз хапаючи вустами,
В повітря видихатимеш тепло…
І зупинившись десь, біля кав’ярні,
Заливши у гортань бразильську ніч,
Збереш у жмуток мрії всі примарні,
Новому дню поквапишся навстріч.
Відчуєш, як за кліткою грудною
Надія ворухнулася – жива!
Як тихо, невідчутною ходою,
Крадеться дух пресвітлого Різдва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621368
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2015
Настанет день. Я этот мир пойму,
В него уставшим проникая взглядом.
Хаос со мною будет близко, рядом,
Срывая полог спячки...Моему
Сознанью надо вжиться в кутерьму.
И в бесконечном круге повторенья
Пребудет всё и я, как Божий день,
Собой под солнцем отражая тень
Величия вселенского творенья.
Во смене вечной тьмы и света,
Я в мире этом отыщу ответы
В своём последнем просветленьи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620620
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Я посміхаюсь, в настрої неначе,
В розмові - жарти й лагідні слова,
А серце буря рве і стогне, й плаче,
А в серці - наче хмара дощова!
Там чорний шторм накрив дев`ятим валом
Сльозами болю береги душі...
Й під цим напором шторму шалом, шквалом
Снують думки холодні, як вужі!
В душі моїй кипить вулкан, одначе,
Чудово все, дивися: я сміюсь!..
А всім, чого ти так і не побачиш,
Я рано-вранці з сонцем поділюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620460
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Висмикую слова, мов гострі шаблі,
Щоб ними мову власну боронить.
Бажання це мене не полишає:
Боюсь, занапастять «говоруни».
Боюсь, адже звучить щодня в ефірі
Велика «руська», а своя – де-де.
Народ живе, допоки мова й віра –
Все інше потім він собі знайде.
Молюсь щодня за тебе, мово рідна,
Пісні-перлини слухаю й... пишу.
Щоб серед інших мов ти встала гідно.
Я не чиновників – простих людей прошу:
«Не здайте мову – бастіон останній,
Душа ж бо ваша кутається в ній,
Щоб покоління не одне зростало
При вірі й мові на своїй землі!».
2013р.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619898
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
«А над оливами
Небо полив’яне,
В небі – холодна
Зоряна злива.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Я повернувся з війни –
А тут осінь,
Я дивлюсь під ноги –
А там небо.
Визираю в вікно –
А там вітер:
Крутить вихором листя,
Ні, не листя – мрії минулого,
Буду писати замість віршів
Реквієм.
І то не на шматах паперу,
І навіть не на листках клена,
Буду писати реквієм
На цеглинах,
Що лежать тягарем
На сусідній будові:
Думали будувати притулок,
А вийшла башта –
Чи то фортеці, чи то мовчання
Білотюрбанних парсів –
Вогнепоклонників.
Я повернувся з війни,
І раптом втямив –
Немає повернення,
Зазирнув у сни (свої)
І не ті що буття,
А ті що в темряві –
А там смерть: поселилась
Біловбранною жінкою,
Хотів запитати: «Навіщо
у моїх снах живеш подругою?»
Але хіба може смерть жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619520
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
***
Коли будеш говорити,
що хтось такий солодкий,
аж нудкий,
подумай, який смак маєш ти,
коли торкаєшся до язика щирості?
Бо, знаєш, нудкість легко перебити
квасною краплею цілющого еліксиру,
а чим розбавити відразливий присмак
підступності?
Мовчиш?
Не маєш відповіді?
Не хочеш мати?
Бо не можеш вкусити себе,
та бодай за мізинець...
Чужу тріску видно ліпше,
в той час,
як своя колода заступає чи не весь овид.
Священне Слово доступне кожному
по формі,
але рідко кому
по змісту...
(5.11.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619175
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Так тихо-тихо ввечері,
коли вітри приречено
вкладуться снам на бік,
я, крадькома ступаючи,
бездиханно, (стараючись
дрімот не знявши з вік),
до зірки дотягнуся
й до тебе повернуся,
зібравши мрій пилок.
Вплету в твоє волосся....
Сріблиться... Ось, здалося -
це чарівний виток
тремтить на рідній скроні.
...Я витягну долоні,
торкнуся лиш на мить
і серце стрепенеться:
все збудеться! Знайдеться!
Поглянь - уже летить
до тебе крізь простори
маленьке, ніжне, добре,
(загадане на сни),
бажання, щоб коханим,
щасливчиком жаданим
у Долі був завжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619154
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
є речі, яким ще не знають людських імен,
але саме їх хочеться нам назвати
виткати їх на золоченій гриві знамен,
носити в собі, наче радісне свято
та мовленням завще ділити навпіл,
захвату святість завжди руйнувати,
буття горизонт на письмовий стіл,
потрібно міняти, у зміні втрачати,
бо слово йде від до банального "до",
навпроти ж безодня кривих відзеркалень
писати - це грати в німому кіно,
коли ти і досі не віриш в сценарій.
хоч точних ніяк не знайти порівнянь,
і не вловити стрімке шумовиння крові,
хоч би відкрити незнану серцеву грань,
світ побачить в ясному свічаді любові
6.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619069
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Побитим псом до тебе приповзу,
Від сорому не дивлячись у очі!..
А ти сховаєш зболену сльозу
І тихо скажеш: "Та роби, що хочеш!"
І серце в прірву скотиться без дна!..
Та краще бий! Чи покричи ... хоч трохи!
Була і будеш в мене ти одна!!!
Я зрозумів це - і приповз тобі під ноги!
Піджавши хвіст, в розкаянні душа...
Всі ідеали вже згоріли без останку!
Тепер не коштує цей попіл і гроша,
І як же важко відновити все ... спочатку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594815
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 07.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2015
Де трави буйні
І роси сині,
Про гріх забули –
Зачали сина…
Весілля наше
Справляло небо:
Вінок – з ромашок,
Фати не треба.
У свідках – місяць,
Зірки тремтливі,
Хотіли, звісно,
Бути щасливі.
Та щастя наше,
Мов хвіст жар-птиці,
Піймалось наче,
Та що лишиться
В руках зрадливих,
Ніхто не знає…
Лице вродливе?
А чи пізнає
Дитя природи
Той присмак щастя,
Мов нагороду,
Немов причастя?
Чи не забуде
Подарувати
Небо цим людям
Щастя багато?
А мо’, й забуде
Про їх весілля?
Тоді вже буде
Рана із сіллю…
О небо й зорі,
І місяць-красень,
Не треба горя –
Дай щастя й радість!..
14.10.2012.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618403
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Ти зі снігів ішла до мене, сестро,
Щоб звоювати душу із калини,
Я мури не встигала власні звести,
Бо вірила, що корені – єдині.
В мою весну вписала ріки крові,
Вінками заквітчала мій літопис,
Від болю зовсім відбирало мову,
На тілі шрамом виступав клинопис.
Ти очі не ховала мигдалеві,
Зривала безсоромно з мене одяг,
Щоб власний борг віддати лихвареві
За надприродний до чужого потяг.
*****
ЛД
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618581
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015
Ми обоє «онлайн».
Повідомлення набране.
Нас розділяє лиш «клік».
Віртуально тіла й
Почуття
взяті в обране.
Ймення приховане – «нік»…
Натискаючи «ок»,
Давши старт кульмінації –
Наче пливти за буйки…
Віртуальний стрибок
В мережі
гравітацію
Роблять «емейлом» думки.
Терабайти життя
В Інтернету артеріях
Бʹються, пульсують… І нас
Тільки збій покриття
Повертає
в реалії,
Щоб відновити баланс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617855
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
«Ти-ти-ти-ти – спробуй думати про інше,
Бог-мій-дай-сил збожеволіти не зовсім!
(Пил-пил-пил-пил від крокуючих чобіт!)
І відпустки нема на війні!»
(Радьєрд Кіплінг)
Ах, колізей-осінь
(Тоді)
Листя золоті монети
(Авжеж)
Сонце в тумані – привид
(Чом не ліхтар)
І світанки холодно-красиві
(Бачити)
І грім, грім, грім
Тієї грози –
Щоденно.
І люди, люди, люди,
Яких бачиш востаннє –
Так думалось.
І я, я, я –
Лише ілюзія. Тимчасова.
І смерть, смерть, смерть –
Всюди.
І слова, слова, слова –
Зайві.
І світанок оком вогненним
Прямо в зіниці глаголить –
«Так треба!»
І вітер співає тужливо –
Легенду стару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617851
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Мій вибір нелегкий...
Я вибрала - Життя!
І чи не вперше жовтень
став мовби рідним братом.
Тепер я бачу, осінь - НЕ БІДА!
Лише б сама собі не була катом.
Мій вибір нелегкий...
Я вибрала - Любов!
І, навіть, листопад
всміхнувся особливо.
Тепер я знаю, осінь - НЕ ЖУРБА!
Лише б життя не перейти зрадливо.
Мій вибір нелегкий...
Я вибрала - ТЕБЕ!
Чоловіколюбче мій,
веди вперед стежками,
якими ТИ ходив, навчаючи мене,-
оливними, як серця храм, садами.
21.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616065
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 02.11.2015
Я не маю вже стелі, не маю й цеглини в стіні,
Та й навіщо мені ця людська перехняблена мушля
Я віддав світу все, що було за душею мені,
Щоби викупить в нього напівзамуровану душу
Я віддав йому все, тож в кишені лиш трохи насіння,
Десь напорівну в ній полину, ячменю й ковили,
Важко дише земля попід кроками духів осінніх,
З переляку іржуть постриножених днів табуни.
А я ж сію зерно там, де хтось повипалював степ,
Накриваю собою – грунти треба ж теж удобрити,
І я снитиму, як те насіння крізь мене росте,
Як коріння його із моїми судинами злите.
А прокинувшись вмить я відчую незвідану легкість,
Не тягнутиме вниз напівстерта ця людськість мене,
І вдихатиму я своїх діток весняную терпкість,
Із джерельних небес буду пити я сонце хмільне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617730
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 02.11.2015
«Дме західний вітер –
Десь там, на сході
На землю паде листя...»
(Йоса Бусон)
Під небом байдужим
Року-триноги минулого
(Бо все минає)
Ми споглядали золото осені,
Раділи кожному теплому дню
Літа бабиного,
Слухали журавлів сумних окличних
(У небі під хмарами)
Прощання,
Дивувалися гостролистості кленів
Таки черлених і солодкавих
(Як кров),
І дивувалися одкровенню
Холодного осіннього вітру,
Відчували важкість землі
(Що ніколи не буває пухом)
І прозорість повітря-скла
Легкого жовтня-прочанина,
Думали, що в неба безодню
Можна летіти чи то пірнати,
І дивилися
Як
Тріпоче листя осик переляканих
Вічно.
Рік тому пошерхле повітря
Нам здавалось паперовою сторінкою
Зошита життя
На якому ми писали вірші про красу
Там –
Під-ку-ля-ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617619
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Стомлена жінка на диво уже не чекає,
Все відбулося, немає вже місця для див!
А хтось далекий закохані вІрші складає...
Тільки не знає, що то він для неї створив.
Стомлена жінка чи зломлена зранена доля?
Каже, що сильна, й хизується: ось я яка!..
А за вікном мимо неї проноситься воля...
Може, на неї б там з квітами хтось вже чекав?
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє...
Шпичкою думка: по іншому ж бути могло!
Стомлена жінка, якій вже нічого не треба,
Мовчки пливе по життєвій рутинності справ...
А десь для неї знімав би хтось зорі із неба,
ВІрші читав би й до ранку щасливий не спав!
Так непомітно спливають хвилини й години,
Так непомітно і мимо проходить життя...
І той, далекий, не прийде сюди на гостини...
Плаче душа серед мрій і пече каяття...
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє,
Тільки між "може" і "є" перепоною — скло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617608
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Ще осінь не засіяла дощем,
І не вдягла із золота корону,
Але тривожить душу ніжний щем:
Коли ж на жовту клен замінить крону?
Пливли низенько гуси над селом,
І смутком сірим небо колисали,
Із літечком прощалися крилом,
А із людьми – сумними голосами:
«Прощайте, люди і свята земля,
Де води чисті і поля широкі.»
Услід їм клен дивився-надивлявсь,
І особливий мав тому неспокій:
Не знав, чекає що їх у путі,
І чужина далека як зустріне,
Тай чи побачить ще їх у житті –
Він пив тривогу із землі корінням…
28.09.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617225
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Він пішов би в газету – спецкором, до школи – істориком.
Він би з хлопавки се́рця трусив серпантинами настрою.
І без кавових буднів, прокурених п’ятниць з вівторками
дні ховали би пазурі, лащились ніжно й пухнасто...
Він не крав би, не коїв би злочинів, не убивав би.
Засівав би веселками й зорями прі́сні обличчя.
На бруньки переваг в домні помислів плавив би вади,
з бідарями за вдячність обходячись тихим: «Облиште».
Втім, не шарпали спину Землі б тоді ноги жебрацькі
серед мас безкоштовних лікарень, крамниць і базарів.
Він ходив би туди, щоб не все – необхідне забрати
під здивовані ґвалти світанків і гомони зарев.
З безоплатних квартир в безоплатні автівки, трамваї
світ щоранку стрибав би за покликом серця та мрії.
На заводах, ув офісах, вишах робота тривала б,
доки б очі не брала в полон чарівна очамрілість.
Світ зірвався б тоді з ланцюга без прину́к, ієрархій
і злочинно пізнав би, як з мірою жити, в достатку.
Він сумлінно б робив свою справу, як поні й мурахи,
і динаміку війн поступово довів би до статики.
Ну а поки прокурені ранки, їством переповнені,
залишають його очевидцем бомжів та стагнацій –
всі вони, скуті слабкістю, боряться із перепонами,
що зробили для себе самі, щоб гучніше стогнати...
© Саша Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617135
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
чернетки дощу закалюжені сірі асфальти
стократ переписаний осінню кавер на сум
поезія сходить на жовті таблоїдні шпальти
нарешті на неї читацький чекатиме бум
у роті гірчить металеве угноєння степу
бо Аннушка там розлила не олію а ртуть
в собор западає і тулиться вимокле небо
бо рибу небесну снаряди і глушать і рвуть
захристуй над серцем усупереч глянцевій моді
чи винесе нас проти течії примха століть
на берег забутий, де слід ще не стерся Господній
де досі з незірваним яблуком хилиться віть
17.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616998
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Ціна сходинки –
Перейти межу…
На терезах моїх – дві шальки болю…
Два відчаї… і я в поля біжу,
Де почуття
ще ловить мережу…
(… пливуть вінки, ой леле, за водою…)
І ти стоїш –
Дві часточки вини…
Два келихи в руках напівпорожні…
Горять, неначе дикі бур”яни,
Серця, що покохати
неспроможні…
(… ой леле!.. ніби трави придорожні…)
Ціна сходинки –
Сонячний притон…
І на плечі моїм гніздиться сокіл…
Той, що завжди приходить у мій сон,
Як серце ловить
ночі камертон…
( …ой, лелечку!!!.... спустошене - на попіл…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616737
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Впаде листок...обличчям об асфальт
Багряний клаптик...осені відбиток
Червона пляма з пожовтілих ниток
Шматочок сонця вмитого дощем...
.....я підніму....
....................а в серці ніжний щем...
В твоїх руках тремтять мої долоні
Тепло очей...на пожовтілім фоні
Плакуче небо у осінній день...
Лист за листом...танцює падолист
Вальсує вітер з листопадом в парі
І ми станцюєм вдвох на тротуарі
Мелодію зіграє, вітру свист...
На лоні неба...сиві кораблі...
Пливуть поспішно, гублячи вітрила
Нам Осінь подарує свої крила
З під ніг забравши відчуття землі...
Між листям...непокірні промінці
Мазками, розфарбують сірі далі
Із павутиння зіткані вуалі
Блищать,як кришталеві камінці...
Дивокіно...де в ролях - ти і я
Повінчані солодким поцілунком
Ця Осінь стане нашим подарунком
Яскравим кадром спільного життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616654
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2015
«Ті, кого важко забути...»
(Ісікава Такубоку)
Ліхтар та осінь –
Ось все, що лишилося в темряві:
Листя-вітрила корабля буття:
Такі ж жовті,
Як сторінки наших літописів,
Шматує шалений вітер –
Холодний як одкровення,
Як крижані скалки
Моїх непотрібних спогадів
(Нікому)
(Листя липи).
Цей острівець неспокою
Чи то кавалок істини
(Пливу крізь пітьму),
Туди – де холодно.
Все, що лишилось мені:
Тільки
Ліхтар і осінь –
Пляма світла жовтого
Серед пітьми
І тіні тих, кого важко забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616298
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 27.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2015
Я з дитинства ходив на околицю –
відкривати природи красу.
Починалася тут моя вольниця.
Мрії-думи сюди я несу.
Спомин давній лоскоче і колеться.
Тут же юність буяла моя!
Приманила до себе околиця.
Повінь мрій пам’ятатиму я.
Приспів:
Що судилося – перемелеться.
Обганятиме мрія мету.
Що минулося – вже не повернеться, (2
а перейде у пам’ять святу. рази)
Рідне місто молодшає-твориться.
Вже не стріну старих яворів.
Подалася за обрій околиця,
та рояться тут мрії мої.
Перемріється тут, перемолиться.
Будуть радощі ще і жалі.
Давні друзі мої за околицю
відлітають, немов журавлі.
Приспів.
Ой ти доленько, сизая горлице,
ще воркуй мені, не відлітай.
У задумі ходжу по околиці:
це ж отут колись був мені рай.
Заховалось за обрієм сонечко.
Гостювала синиця в руці.
Сизим птахом іду за околицю,
і сльозина бринить на щоці.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615552
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Заплакане униз дивилось небо,
Стріляли ж знов прямісінько в солдат…
О скільки ж ще смертей іудам треба!..
В безпам’яття – не в сон упав комбат.
З-під нього, мов жива, повзла калюжа,
Зачервоніла маком на снігу.
«Тримайсь, комбате, не вмирай, мій друже,
Додам тобі я для життя снагу, –
Немов крізь сон, почув комбат слова ті,
Що краплями упали ізгори:
Не дай себе, не дай себе зламати,
За себе до останнього борись!,,»
Лежав він, білий, на снігу кривавім,
Шептали щось його бліді уста,
А може, снилось, ніби воював він,
Командував і враз на мить… устав…
Та це були його останні дії,
Нажаль, таке буває лиш в казках.
А в небо дощове… душа злетіла
Команду дати хлопцям-козакам.
26.10.2015.
ГАННА ВЕРЕС.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616238
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2015
Дніпро печаль мою обмиє
(а вітер висушить лице),
застуджений і сірий Київ
її по схилах рознесе,
прошиє гуркотом тунелей,
затопче тисячами ніг,
ковтком тролейбусних форелей
здійме з перетину доріг
і, розкидаючи по плитах,
розкотить площами її,
вечірнім чаєм не зігріту,
залишить осадом у сні...
Серед забутого з роками
раптово зблисне, як кришталь:
Дніпро з’являвся, срібнотканий,
і лікував мою печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615773
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 25.10.2015
[img]https://pp.vk.me/c623731/v623731307/45a1e/NiwIOc3caCk.jpg[/img]
Під настрій осені, по бруку,
По листопадних килимках,
Сховати у кишені руку,
А другу – вільну, наче птах,
Підставити легкому вітру, –
Нехай пливе собі крізь день!..
Іти, вливатись у палітру:
Іще зелену де-не-де,
Там – теракотову й багряну,
А там – тоновану під мідь…
Немов у хвилі океану,
Пірнути в осінь мимохіть.
А потім вистрибнути з піни,
Немов на берег білий кит,
І наслухати, як дельфіни
Назад гукають, у блакить…
І просто вірити, що все це –
Лиш переродження, не смерть,
Що пересохле спрагле серце
Життям наповниться ущерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615840
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Котиком пухнастим в хату входить сон,
І чарує нічка щось біля вікон...
Моя пісня тиха трішечки сумна,
Хай тобі насниться казка чарівна!
У гілках калини вітер засина,
І сумує в небі зіронька одна...
Місяць приголубить, не сумуй, не плач,
Хто тебе образив, ти його пробач.
- Я тебе, рідненька, ніжно обійму,
Ну, чому сумуєш, розкажи, чому?
- Вітер не приходив, не співав пісні,
Колихав калину у червонім сні,
У гілках між листям тепер міцно спить,
А моє серденько плаче і болить...
А мені, одненькій, наче в сні страшнім,
Догорать тихенько у небі нічнім...
- Зіронько вечірня, не сумуй, не плач,
Відпусти той вітер і за все пробач!
Зірко моя ясна, серденько моє,
Треба відпустити, коли не твоє!
Зорі-намистинки, місяць, як ліхтар,
Жовтим оком світить в небі поміж хмар.
Сон до нас приходить лагідний вночі,
В росах загубились всі жалі й плачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613499
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Павутиною тріщин змережані принципів стіни.
Кожен прагне лишити на них свій безпрограшний слід.
Власний шлях на фундаменті досвіду,
ба навіть, хибний – але самостійний!
Краще йти манівцями від стада, ніж бути в числі;
лобом битися: впертість цапина прорубує вікна.
Хай не вірять!
Невіра – теж віра. Але для слабких.
Примхам радників (хай хоч і тричі досвідчених!)
вільна душа – непідзвітна.
Вкриті гулями, сиві лобища,
однак,
не досвідченіші
за лобки.
Давня звичка – мотати на вус і складати в шкатулку,
з наречених робити приречених змахом руки.
Від отрути всевладдя порадник мутує
в гидкого, потворного Ктулху,
що поклони йому відбивають старі моряки.
Чорноризники гупають в двері, колотять у стіни.
Храм душі, мов будівля під знесення, важко двигтить.
Нелегка, часом, ноша аскета,
що шлях свій і ціль
обирав самостійно.
Та нестерпніше –
під каблуком настанов
від незміреної
ваготи.
© Саша Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614888
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Ну зачем я тебе?.. оглянись,
Снова нежная юная поросль
Рассыпается веером, ворох
Новых птичек, стремящихся ввысь.
Легкий щебет - уныния враг,
Серых дней расцветит атмосферу,
А улыбка прогонит химеры.
Развенчает...бесспорный ведь факт!
Не нужна я тебе... уходи.
Укрываясь щитом и забралом
Мыслей россыпью... под одеялом
Повторяю:"Все смыли дожди..."
Ну зачем я тебе? Тлен и прах
Следом тянется, груз неподъёмный.
Даже думать не смею, довольно!..
Что оставишь?..останется - страх...
21.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615006
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2015
[i]Ах, Поете.... Милий мій Поете!
Вправно так малюєш радість-сум.
На слова нанизуєш куплети.
Відчуття розбризкуєш в сонетах....
Звільнить хто Тебе від гострих дум?
Залікує мрії розпашілі
і остудить збурений надрив
почуттів тих на межі змілілих,
голосів в безмов"ї онімілих
випустить на волю хто порив?!
Збереже твого багатство світу;
охоронить твій вразливий день;
все чуже відпустить легко з вітром,
проведе з невідання - у світло
визнання Твоїх п"янких пісень?!
...Я б Тобі розчистила дорогу.
Я би стала гострим топірцем
і - під корінь - сумніви, тривогу,
заздрість, злість, непевність, засторогу!...
Провела б в Натхнення манівцем.
Але ж Ти шукаєш в Муз рятунку
(в тих примхливих демонИць звабнИх)
млієш, тонеш, прагнеш їх цілунку!
Віддаєш всю волю, силу... Трунку
тУги лиш отримуєш від них.
Ах, Поете! Мій Поете милий....
Як шкодА, що вірний друг Тобі
не потрібен зовсім... Лиш нестримний
творчості шал злий і норовливий.
Що ж... Його обрав ти сам собі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614794
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 21.10.2015
[b][i]Я знала ти прийдеш,
Осінній дощ сумний...
І глянеш в душу мокрими очима.
Сьогодні плачу теж...
Цей день завжди такий,
Бо ж є на це молитвенна причина.
Краплинкою дощу...
Сльозинка по щоці...
І туга в серці...часом незгасима...
В молитві відпущу...
Зі свічкою в руці...
Залишу теплий спогад за плечима...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614599
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Я – хвиля від хвилі...
Німих берегів оскал.
Палаци з піску, в яких віра на час відсутня.
За білими – перший хід... і шалений вал,
де кожна дев' ята –
занадто стрімка й могутня.
Де кожна дев'ята…
І сяйво іде зі стель.
Цей острів – вже мій (ти пробачиш мене, Аріадно?!)
Чекаю припливу… торкаюсь холодних скель.
Виходжу із гри… поза грою…
вже їй непідвладна.
Чим стане мені
неймовірних морів глибина?
І ті горизонти, що сяють в пітьмі незворушно?
… я – хвиля від хвилі… дивись, тут немає дна…
"відчиніть же вікно...
у палаті занадто душно…”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614513
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Ах, ці чоловіки…
Коли вони сердяться, риба дохне у старих пересохлих джерелах ночі.
Коли вони виливають свій гнів, з гір каміння летить на голову дням тижня.
Коли у їхніх головах родиться дитя помсти, кров закипає на зап’ястях їхніх рук.
І ці ж чоловіки…
Коли кохають, то випускають із серця птаха, який жовте листя яворини перефарбовує на зелене.
Коли вони кохають, зірки поселяються у їхніх зіницях, а краєчки уст топлять гірки вчорашнього снігу, що налип на підвіконнику пам’яті.
Коли ці чоловіки кохають, їх стопи відриваються від тверді, і вони зависають між небом і землею, як душі, які ангели ще не встигли забрати у потойбіччя.
Коли вони кохають, з коріння їхнього мозку росте червоне латаття. І всі ці чудові перетворення живуть, допоки ці чоловіки знову не сердяться, не виливають свій гнів, не родять у своїх головах дитя помсти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614443
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
[img]http://ru.fishki.net/picsw/122010/20/bonus/dorogi/018.jpg[/img]
[i]Мой путь – не городской проспект,
Где вперемешку люди и машины,
Где напоказ реклама и витрины,
А я на фоне этом лишь седой субъект
Мой путь – не скоростной хайвей,
Где на лету теряешь счет и время...
А черепашьим шагом жизни бремя,
Тащу... Эх, сбросить бы и отдохнуть скорей
Мой путь - увы, не тротуар,
И не одно в пути том направленье
Иду вперед, что б превозмочь стремленье
Свернуть…, пока пылает жизни жар
Мой путь - тернист, как и у всех,
Дорога боли, странствий и скитаний,
И всевозможных трудных испытаний,
Потерь и мук, тоски и слез - мирских утех
Мой путь – мой рок и мой удел,
Тропа извилиста, но я ступаю,
Ни перед кем не гнусь, не уступаю,
И ни о чем я никогда не сожалел
Мой путь - не слава и не власть,
И не богатство... Только чести ради
Другой себе не требую награды,
Но чтоб не оступиться, не упасть...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614542
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
[img]http://s017.radikal.ru/i405/1510/a5/370c9b997ee2.jpg[/img]
В гербі геральдичнім тієї епохи
Троянда і шип –нерозлучний тандем
У танець містичний під гру скоморохів
Пускалися ми в світлі зорь-діадем
Ми там розминулись на крок…і відтоді
Я криками рву павутину століть
Та вік слизькодухий тримає на споді
Гойда як осінню оголену віть
Вуста б притулити до неба склепіння
Окрадені без поцілунків твоїх
Це небо - занизько, як гріхопадіння
А ти є висока, як праведний гріх
Розвішана спідня білизна на вітах –
Віват, постмодерне безумство гірлянд!
Конають епохи в прокрустових ложах
Не спиться й мені : на шипах від троянд
14.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614493
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Минають години....
Спішать відіслати у вічність
бажання і біль...
усмі́шку й гримаси страху́...
Зачепиться день
за годинника стрілку й поспішно
втікає! Втікає...
лишаючи барву легку.
Лишаючи контур
життя, вже [i]віджитого[/i] нами.
десь в пам"яті,
в зга́дках, у обрисах лиш відчуттів....
І ця віковічна
Людини і Часу знов драма -
розтанути в миті,
щоб мати лиш спогад: "[i]Горів![/i]"
Буває комусь
є замало і ти́сячі ро́ків,
щоб світ свій відчути
в собі! Щоби [i]бути живим[/i]!
...мені ж?...Мені, правда,
достатньо для цього лиш кроку
в безмежжі
відносного часу - у серці Твої́м.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614406
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
***
[i] пам*яті Р. Гурика[/i]
Крила тобі вже не мліють,
Руки тобі не болять...
Рани лікує Месія,
Поки буремствує рать.
Осінь дощем заступила
Вмите сльозами лице -
Не заспокоїться мила...
Кача пірнає зі сцен...
Стопи важкі, не в сандалях,
Ноги закуто в граніт.
Сонми листів... і печалі...
Мамині очі сумні...
Серце у вічній молитві...
Свічі... І знов падолист...
Вірю: у визвольній битві
Янголом ратуєш ти...
(19.10.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614367
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Запроси мене у мрії і у сни -
Погостюю там від літа до весни!
Може, звикнеш ти до мене уві сні
І запросиш знову в гості навесні?!
Зачарую твоє серце, стережись,
Так, як ти причарував моє колись!
Заплетуться наші доленьки в одну,
Гаптуватимуть стежину чарівну!
Диво-стежка нас до щастя приведе,
Нагадає нам кохання молоде -
І злетять серця закохані увись,
Де навіки долі-доленьки сплелись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614280
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Хочеться бігти, світ- заочі, хто зна куди!
Мабуть, в минуле... чи зразу в майбутнє, оте, що без тебе!
Як мені знову омріяний спокій знайти?!
Скажи мені, Сонце!.. Тиша... Палає пожежею небо.
Хочеться впасти, пірнути в якесь небуття,
Мовчки, на завжди, сховатись від справ, від людей і від світу!
Душу гризе запізніле моє каяття...
Правду на спокій вже не проміняти, і нікуди діти.
Як уявити, що я тебе зовсім не знав?!
Вирвати з серця колючку жури і хай вселиться спокій!
Серед трьох сосен я, наче сліпий заблукав!
Де отой вихід?! Лиш морок навколо - липкий і глибокий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606047
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 18.10.2015
Я чекав на Вас вчора, моя помаранчева госте!
Забарилися десь Ви! Що? Літо сховало ключі?
Ви нам жовтої фарби побільше з собою приносьте
І ховайте подалі холодні колючі дощі.
Відпускайте у вирій птахів стоголосе козацтво,
Із ланів урожай перелийте достатком на стіл...
Перейдімо на "ти"?..Перепрошую за панібратство,
Хочу я всю роботу з тобою ділити навпіл!
Може, ми розфарбуємо разом все листя у жовте?
Ти художник ще той, я про тебе від літечка чув...
А калині намисто мені малювати дозвольте!
...Ми ж на "ти"!.. Пробачай, мила осене, я вже й забув.
Ти мене познайом із дрібними дощами грибними,
Що приносять у душу холодний прихований біль...
Заспіваємо пісню разом з журавлями сумними,
Хай в мені закипить їх щемливо-засмучений хміль...
Знаєш, подруго осене, як я чекаю на тебе!
Ще з дитинства мені ти писала охристі листи,
А сьогодні, я бачу, з`явилась нагальна потреба
Познайомитись ближче — і бути з тобою на "ти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611175
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Із сапфірових снів Окіяну
В лазуровім серпанку морів
Чистим кроком приходиш, Дано,
Під склепіння зелених мостів.
З льону рік ти прядеш одежу
Для куявських пасовищ, гаів.
А кольчуга озерна стереже
Шкаралупки горіхів-човнів.
Із криничного свіжого віка
Простягаєш джерельне гілля,
Що вростає у кров чоловіка
Молодильним, оновним зіллям
В глибину ластівочих обіймів
Я занурююсь вранці-рано,
І лебедиком вільним, білим
З твоїх вод повертаюсь, Дано.
Куявія — ранньофеодальне державне утворення східних слов\'ян у 7-9 століттях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607835
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 18.10.2015
Пісню на слова Ю. Лазірка
виконує Володимир Сірий (Рідний)
----------------
небо низького росту
де ти моя дитино
там де померти просто
круки летять у гості
чорна з вогню година
чорна з вогню година
очі позатуляла
може щe не загинув
бачили мого сина
там де війна лягала
там де війна лягала
світе ти сивий наче
душі повисихали
труни позабивали
злива не йде а плаче
злива не йде а плаче
там на землі розбитій
сина і сну не бачу
хай він мені пробачить
вісткою нині вбитій
вісткою нині вбитій
в горі перегорілій
як же на світі жити
Бога й людей любити
сину мій цвіте білий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614221
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2015
Ну що почуття зараз варті високі?
Тим більше коли сирота ти в ці дні.
Миле дівча вісімнадцяти років
Тихо говорить коханому: «Ні…»
І справа не в тім, що вона не любила,
Якийсь він… тихий. Нудний і простий.
А їй тільки б волю, жадання і крила!
Та що він їй дасть, романтичні листи?
Вона вже й навмисне ходила до інших
І ще не один раз торочила: «Ні…»
Ну що, сироті, залишалося більше?
Змирився. І скоро віддався війні.
…А люта війна! Всюди зриви і кулі,
В холодних ровах захищаючи тил –
Недовго тримало за серце минуле,
Недовго писав романтичні листи.
Не вижив.
Поліг.
Від руки лиходія
Пішов без взаємності, зник сирота.
…А десь через місяць, мов іскра надії,
На свіжій могилі хтось видряпав: «Так…»
17.10.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613937
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 17.10.2015
Не копайся в собі, тобі інші давно риють яму
Але хто застрахований з них, що туди не впаде?
І чи бачив хоч хтось з них чарівне..й таке бездоганне
Чорне небо в зірках, і обличчя твоє бліде.
І нехай сутеніють дні, та душа твоя зранку сходить,
Зігріває ....їхню сіру.. колючу тінь.
Озирнись навкруги - хороводи навколо водять :
Страх, невпевненість, злість, зневіра, печаль і лінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613800
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 17.10.2015
немов би висока вода всіх оплаканих днів
наринула осінь – гербарієм віршів опалих
я чув про цю повінь з легенд і підглянутих снів
здіймалася вже віковим неприкаяним жалом
неначе бинти розмотались алеї ведуть
із повени в повінь алеї перони вокзали
і мох на камінні на північ і може біду
із повени в повінь це доля невдах і зухвалих
хтось спогади палить як листя – клубочиться дим
так дражниться осінь яка ще ніколи нікого
забутися прагну десь поміж непроханих рим
бо як повелося до рими ведуть всі дороги
та погляд спиняє мене за пів кроку від зим
де постать жіноча прослала нічліг за пів кроку
чи ранком [i]згадаю усе[/i] як знамення крізь дим:
і нас і хитливий ковчег і цю воду високу
11.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613576
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
[img]http://files1.adme.ru/files/news/part_78/788710/9851960-R3L8T8D-1000-9090901_21.jpg[/img]
Я і дерево. Стоїмо.
Труться ребрами електрички.
Затуляє дошкульний смог
Ледве видиму сітку мжички.
Склопакетом зашитий світ,
У якому ще пізнє літо…
Облітає покрови цвіт,
Мов розірваний динамітом...
Як обстрижена бахрома,
Прилипає до мокрих туфель…
Я ковтаю важкий туман,
Пережовую, наче трюфель,
І полинності післясмак
Так пече, мов осине жало.
Повернути б усе навспак,
Але часу критично мало.
І допоки ядучий смог,
Ніби скальпелем, ріже потяг –
Я і дерево… Стоїмо.
А між нами – вікно і протяг.
[img]http://cs624921.vk.me/v624921307/4681d/PV_xyHDNaII.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613369
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Замрячені ринви, маркітні шпалери,
вже тисячу років тут хвої нема.
Чому ж мою пам`ять неначе химера
скривавлена глиця в обіймах трима ?
Той пра́ліс шумливий, епоха чернеча,-
в душі - як янтарному згустку смоли.
Постукай, кохана, у душу надвечір,
у хвою тебе загорну, як колись.
Волосся - розкошлане, пальці –закличні,
утому знімають горбатих століть.
Біснується місто – бо сосни готичні
у третьому оці нескорено мрять
Даремно в вікно кажаном б`ється лихо
і буднем безсилим зривається вниз.
Ця ніч – химородна. Ця ніч - як епоха.
Над нашою постіллю молиться ліс
06.10.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613318
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Над магазином білих лілій ,
в тісній , занедбаній квартирі ,
самітник жив , як в домовині ...
Ще нестарий , та геть вже сивий .
Не жив . Волік лиш існування ...
Не тішили навколо люди ...
Напитися волів би трунку ,
щоб знати ,- завтра він ... НЕ БУДЕ ...
Та мав велике протиріччя :
ВІН ВІРИВ в БОГА , ВІРИВ БОГУ ...
Тому отак , по-боягузьки ,
не міг покинути Дорогу ...
..........................................
Забрала Доля , може , Фатум ,
а чи несплачені рахунки ,
все те , чим дихав понад Часом ,
найвартісніші подарунки ...
Не залишилося ... НІЧОГО !
Пожежа випалила серце .
Дружина , ... син ( такий маленький )...
Лиш пам"ять в скронях береже все ...
Згоріло навіть шлюбне фото ,
а він один , чомусь , зостався ...
Чому не розділив їх болю ?...
Чому в жар попелу не вбрався ?...
Чому ?!!!...............................
............................................
Ой не мовчіть же більше стіни !...
Впадіть саваном-пеленОю !
Не чуєш ?!... Боже !!! Ну за віщо ?!....
За щО ти , Боже , тАк зі мною ?...
.............................................
І рятувала тільки Діва ,
з Дитям Господнім на лівиці ....
Щовечора моливсь Пречистій ,
мов пив з долонь їїї водиці .
Ставав з колін і вірив в диво :
настане день - і вгору гляне ...
А поки - йшов до себе битись
із болем , що вбивав , поганий ...
А ввечері вертав до Неньки ,
бо знав - колись такОж страждала ...
Побачив ,- грона білих лілій ,-
Святій , у ноги , жінка клала ...
Припав очима до пелюсток ...
Щось стрепенулось всередині !...
Незаймана їх ніжна врода ,
мов перша Сповідь у дитини ...
................................................
Він біг чимдущ ... в оту крамницю ,
просився доглядати квіти ...
Вже знав : його спасала Діва ,
даруючи цей шанс , щоб жити !...
Тепер усе набУло змісту .
Плекав лілеї , наче діти ...
Щовечора приносив грона
прекрасній Пані у суцвітті ...
Та й жінка , давня незнайомка ,
всміхалась лагідно ... О диво !...
А очі ж в неї рідні-рідні !...
Як погляд лілій при Святині .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611928
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 08.10.2015
[img]https://pp.vk.me/c624124/v624124180/486b2/vOg4i9ukmr8.jpg[/img]
Ранки стають холоднішими, навіть терпкими…
Жовтню-фотографу скверик позує в анфас.
Я добираю слова, як вибагливі рими,
І не знаходжу таких найпотрібніших фраз.
Труться думки, як обгортки, забуті в кишені:
Вхопиш у жменю – і порожньо… Шурхіт – і все.
Ні, то не я піддаюся упертій гордині,
Примха погоди мене підхопила й несе –
Наче листок, що відбився випа́дком од крони:
Б’ється в потоці повітря, бо падати – зась!..
То не мені так пасує крикливо-червоне,
Тільки для осені звична така іпостась.
Тільки вона, несподівана, горда й мінлива,
В літо вривається, наче в покинутий дім,
Поки душа так наївно очікує дива…
____________________________________
Ні, то не я та примхливиця вперта!.. А втім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611693
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 07.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2015
Набувши срібло сивини,
Пізнав я чинність аргументу,
Що мусять дочки і сини
Батьків здіймать на постаменти.
Своїх батьків на золотий
Я постамент здійняти мушу
За вчинок їхній пресвятий,
За їхню добру й ніжну душу.
Низький уклін їм, бо вони
В земнім житті святе зробили -
Вони мене, дитя війни,
Зростили, хоч і не зродили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610987
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2015
Ранок зарядив, як з кулемета,
І січе дощами по дахах.
Наче пережована касета,
На антені тужно квилить птах.
На дроти влягаються бемолі,
Ніби в нотний зошит на рядки,
І пливуть строкаті парасолі
По лискучих вулицях міських.
Де-не-де листки, мов самокрутки,
Осінь підпалила і димить
І пузаті напхані маршрутки
Труться між автівками й людьми.
Мов нитки тонкої павутини,
Що вгорі недремно тче павук,
Падають курсивом безупинним
Краплі на розмитий сірий брук.
Випадаю в ранок, наче грушка,
Випадково збита вітерцем…
І холоне ледь надпита кружка,
І пустіє дім, як деревце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609389
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
[img]http://nashaplaneta.su/_bl/191/03166688.jpg[/img]
[color="#047062"][i]Слова не пророчі і журливі пісні…
У місячні ночі ти приходиш у сні…
Все нижче вершини, а ціни все вище…
Так хочеться тиші та вітер все свище.
Заплакані очі і ридання струни
Не миру відлуння - громовиця війни...
Та край уже близко… А поряд - нікого…
На сходах так слизько, і шлях, і дорога...
І в серці пустеля… В душі - лиш тривога…
Десь виє сирена - швидка допомога...
Хоч тепло ще трохи та це вже не літо...
Іще не прощання… З останнім привітом
До тебе кохання, до мене - розлука…
Для тебе - надія, для мене - лиш мука.
Та щось таки вічне… А щось - лиш миттєвість.
Для когось це втрата, для когось можливість…
Спочити би трішки... Не можна чекати…
Стелив би солому, якби усе знати…
Та що ж таки вічне? Ніщо і ніколи…
Спинись, на хвилину! Не бігай по колу![/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609379
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
А хочеш, вернусь
Із далеких зелених доріг,
На теплі пороги розсиплю оливкові коси…
А хочеш, вкладу у конверт помаранчевий сніг…
Зворотня адреса –
твоя перламутрова Осінь…
А хочеш, прийду…
Як у гості не ходить ніхто…
І чаю тобі заварю із терпкої меліси…
Та краще – не пий!… бо забудешся, де ти… і хто…
Відчуєш мій запах –
самотності… неба… і лісу…
Бо в сутінки – вечір…
На трави любисткові – сніг…
А завтра,я знаю, в хурделиці зникнеш зовсІм ти…
А хочеш, обвиюся мохом навкруг твоїх ніг,
Прощальним цілунком
карпатської дикої німфи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608656
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Він - чоловік непростий,
а неабияка цяця,
запакована
у
відполірованому кейсі
дорогого мазератті...
На правому іклі
в нього
безцінний діамант.
Але він посміхається
не всім,
тому
тільки обрані
можуть визріти
коштовного блиску...
Свої очі цей чолов*яга
ховає
за непроглядними
скельцями окулярів,
аби ніхто
з необраних
не побачив його
грізного
рознатого* погляду...
Його бояться всі.
І всі йому кланяються.
А він настільки звик
до того,
що іншого не сприймає
і не приймає.
Тому, якщо не хочеш
(чи не можеш)
кланятися,
не ходи поблизу
цього чоловіка,
бо сей пан
без зайвих вагань
штовхне,
або копне,
або й розчавить...
Навіть чорний кіт
із сусідньої вулиці
ніколи не ризикує
перебігати йому дорогу...
Тільки сірій вороні байдуже,
бо вона вчора...
вкакалась
на дорогий рукав,
(здається, від Армані)
сего поважного пана...
(18.09.15)
*рознатий - (діал.) косоокий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607559
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2015
Любов, гадала, залунає широко
Медово-ніжною мелодією див.
Але думки твої мовчали вироком,
Осінній сум останки мрії нагло змив.
А дощ меланхолійними мотивами,
Палке розкрилля обернувши у мінор,
Аби пориви не були бурхливими,
Сховає світ за сірою вуаллю штор.
Кохання наше - вигадка-фантазія,
Бо укриває серце глухонімота.
Забудемо цю зустріч, як оказію...
І я не та, що ти у сні шукав. Не та!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606684
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015
[img]http://cs621631.vk.me/v621631433/43d5b/NEynCHKBTwg.jpg[/img] [img]http://cs540107.vk.me/c7003/v7003382/d813/_CfcgyQ8LEo.jpg[/img] [img]http://cs540105.vk.me/c7002/v7002312/41ea/P_2i2DasZ5M.jpg[/img]
Озеро зранку,
неначе
під плівкою скла –
анішелесть!
Навіть верби
застигли замріяно…
Бійся тієї,
в котрої
бурштинна смола
переливається
під шовковистими
віями.
Бійся данайки,
що тихо приносить
дари
і зазирає у вічі
невинно, з довірою…
Попелом вітер
розвіє
палкі кольори,
пригорщі золота
ляжуть під ноги
офірою.
Закружеляє,
завихрить думки
листовій,
потім
усе позбирає
і викладе стосами…
Бійся тієї,
в котрої сміються
з-під вій
теплі зіниці
і жалять
пекучими осами.
Знаєш,
вона обережна,
як мудра змія,
порухом жодним
сум’яття свого
не виказує…
Бійся тієї,
що знає тебе
на ім’я,
входить
улесливо в дім
і виходить з образою.
Бійся князівни
в розшитій листками
парчі,
сонця,
що в косах її
мерехтить діадемою –
так,
як боїшся любові
у власній душі,
світлої,
справжньої,
та, попри все, –
невзаємної.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606542
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015
Якось, прийшовши в спеціалізований магазин техніки, я звернулася до консультанта з питанням про певні параметри відеокамери. Він не зміг відповісти нічого путнього. Я покликала іншого – теж саме. Обидва ці хлопці виявилися колишніми одногрупниками мого знайомого - Данила, з яким ми зустрілися в цьому ж магазині. Не обравши нічого ми пішли з торгівельного центру. Дорогою Данило почав згадувати про минулі роки навчання і мимохіть розповів мені про Миколу й Олега (консультантів того самого магазину). Як вони прогулювали заняття, а потім спокійно приносили хабарі, які викладачі брали без докорів сумління. Так отримали дипломи. І тепер вони спеціалісти «високого класу». На роботу влаштувалися знову за гроші, але розповісти бодай щось елементарне покупцям не можуть.
Я сама ніколи таким не займалася і тому не цікавилася подібними темами. Але з тих пір серйозно задумалася над нашим життям, пронизаним корупцією. Цим спеціалістам, які вчилися «за сало», ми довіряємо свою техніку (сервісні центри), одяг (хімчистки), здоров’я (лікарі) і навіть життя (водії громадського транспорту). А що буде коли не залишиться в країні жодного нормального банківського спеціаліста, юриста… Врешті решт самі викладачі стануть такими, що не тільки будуть ставити оцінки за гроші, але й навчити нічому не зможуть. Та, що там - колись, багато їх і зараз таких. Теперішні студенти - майбутнє країни. І від їхніх знань, від якості освіти залежить все - навіть лікарські помилки, які часом призводять до смертельних наслідків.
Тому тема корупції дуже актуальна сьогодні. Кожен журналіст і громадський діяч повинен бути також непідкупним у боротьбі за справедливість, викривати і доносити до відома людей такі випадки.
І пам’ятаймо - майбутнє країни та її народу в руках кожного з нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606176
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 12.09.2015
«Omnia flumina fluctus maris,
sed maris illius non impletur...»
(Liber Ecclesiastes. VII)*
Такий чудовий синій оксамит,
Такий прозорий над водою плач -
Як аргонавтів призабутий міт.
Читаю Данте. Ти мені пробач.
Не докоряй. Минуле – це міраж
Чи то абсурд. Моя fata morgana.
Який чудовий на планеті екіпаж!
Та все проходить… І відкрита рана
Суворих хронік Кромвеля болить
Твоїх повстань задушена надія -
Моя Ірландія… Я снив тобою мить -
Лише століття… Ностальгія
Чи то за вічністю чи то за літом,
На березі збираю камінці,
І небо хворе називаю оксамитом.
Розмову тиху заведу на манівці
Тебе немає – ти лише уява.
Мій спогад дивний, марення легке
Шляхів шукати нині – марна справа
Усе отруєно, усе кругом чуже.
І тільки призабутий переспів
Легенди дивної розкопаних могил
З скарбнички призабутих мертвих слів,
Друїдів істин та камінних брил…
Примітки:
* - «Всі потоки до моря пливуть, але воно не наповнюється…» (Кгига Проповідника. 7.) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 11.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2015
Вдягаємо маски, міняємо ролі;
Керує життя, режисує сюжет.
Сьогодні радієш і сміху доволі;
Вже завтра в полоні мінорних тенет.
Примірюєм маски щомиті нові.
Поношений образ в минулому тоне.
Сезонні вітрила на кінчики вій,
На щоки наносять свої напівтони.
Життя наумисно або мимохіть
Примусить безвиході роль відіграти;
Скорботну вуаль, мов полатану сіть,
Натягне на плечі, і вкине за грати.
Прожити цю роль – непосильна напруга;
Життєву енергію всотує піт.
Покинути роль і з порочного круга
Нам вирватись – важче. Манить, як магніт.
Життя є театром. Костюми, завіси…
У кожного свій самобутній покрій.
Одну дістаємо, як іншу повісим -
Лиш скинемо маски на смертнім одрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604235
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 08.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2015
Горів Донбас у полум’ї війни.
Ламались долі. Сліз навколо – ріки.
І люди гинули, безкарно, без вини.
Забути неможливо це довіку.
В село розбите в’їхав бетеер.
Без вікон хати… Порожньо навколо…
Ані людей, ані собак тепер…
Німа й забута височіла школа.
І раптом, ніби гриб, із-під землі –
Мале, брудне хлоп’я, коротконоге,
Йому сам Бог тут вирости звелів,
Щоби життя продовжити мав змогу.
Водій на гальма різко надавив,
Машина ніби враз заскавучала…
Хлоп’яті хліба, ще чогось дали…
Воно ж, налякане, дивилось і… мовчало.
«Німе, мабуть, – подумали усі, –
Та це й не дивно…» Погляд на руїни…
І не змогли його залишити бійці –
Захисники були це України.
Хлоп’я шмигнуло у відкритий люк
(Давно хотілось із бійцями сісти),
Маленьким серцем відчував малюк:
«Тут добрі люди.» Очі, ніби іскри…
І хлопчик став поспішно говорить,
Як на очах у нього… вбило маму,
Як жив він до цієї ось пори,
І що в селі нікого вже немає…
Боєць зі Львова слухав ті слова,
І блиснули його вологі очі,
Невміло їх під віями сховав:
«Хлоп’я покинуть – непростимий злочин.»
Він до грудей горнув чуже дитя
І слухав ритм схвильованого серця.
«Я заберу тебе в своє життя…»
Рука бійця лежала в хлопця жменьці.
5.09.2015.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604654
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015
[img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44208/6svuHCE2AsE.jpg[/img] [img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44730/UmbC58Sr9Lg.jpg[/img]
Осінь і кава. Спітнілий квадратик вікна…
Мжичка січе монотонно, розміреним кроком…
Я ненароком наснилась тобі, ненароком –
Як у пекучі морози деревам весна.
Я просочилась крізь сито далеких розлук,
Мов оминула всі правила простору й часу...
Я борознила вітрильником пам’яті трасу,
Падали спогади друзками лунко на брук.
Осінь блукала з палітрою в тінях узбіч
І фарбувала кераміку яблук в червоне,
Рейками колій протяжно скрипіли вагони
І горизонтам далеким летіли навстріч.
Кава схолола. В заплаканій рамці вікна,
Наче на знімку, застигло розмите бароко…
Сон обірвався, мов тріснула мідна струна –
Я ненароком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603922
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2015
Накипіло...
Куди не сунься – всюди одвічна проблема взаємовідносин батьків і дітей.
При цьому аж занадто часто простежується чітка лінія: батьки не хочуть чути власних дітей, а діти не хочуть говорити з батьками.
Та навіть якщо і хочуть? Навіть якщо і прагнуть? Далеко не кожні батьки, а тим паче – далеко не кожна мати, дивлячись на світ крізь непроглядну, щільну, молочну пелену надмірної материнської любові, хоче чути і розуміти свою дитину. Дуже часто можна спостерігати стандартну радянську модель сім’ї. Тільки замість фрази «диктатура пролетаріату» з’являється «диктатура батьків».
Мати, зваливши на свій товстий, напрацьований, намозолений верблюжий горб усі сімейні обов’язки, немов ломова кобила. споконвіку тягне свого непосильного хреста і стогне, проклинаючи все і вся, дістається від неї частенько і Богові. Він вже звик чути від неї докори і все ще надіється, що мати озирненься навкруги і прозріє з часом.
Звиняйте за грубість – цього вимагає стислість і обеззброююча прямолінійність тексту.
Батько ж покірно похилив голову і погодився з такою позицією жінки: чому б і ні? Тебе годують, речі перуть, «хвости заносять». Тільки мовчи і мовчки погоджуйся. А якщо все ж потреба вилити душу і з’явиться: заповнюй нею щедро по вінця склянку товариша, і собі не жалкуй оковитої. Ось воно самовираження. Тільки мамці такій не збагнути справжньої причини пиятики батька. Та й навіщо? Вона звикла лупцювати і клясти його своїми фірмовими триповерховими прокльонами. Не життя, а мрія! Мрія про зразок жіночності, гармонічної любові, взаєморозуміння та добробуту в сім’ї.
І тут повертаємося до наших дітей і до Бога, що чекає прозріння заклопотаної насущними самоствореними проблемами, матері.
Діти! Яку роль Бог відвів дітям, що народилися зрячими у подружжі незрячих, вкритих полудою обмеженості світогляду, світосприйняття і світорозуміння, душ?
Діти... Саме їх боженька і посилає «турботливим» батькам задля того, аби навчити своїм простим істинам буття.
Діти послані батькам не для того, аби постійно муштрувати їх і аж до скону диктувати їм свої правила, а для того аби самим вивчати ті правила.
Звісно, роль мами й тата дуже важлива для становлення повноцінної, вільної, відаючої дитини. Але для цього батьки самі повинні працювати увесь час над собою, аби стати гідними вчителями для свого потомства, направити його у правильне русло світосприйняття і дати можливість для самовизначення, роздивитися таланти та здібності малюка.
А що, коли питання постає інакше? Що, коли діти народжуються на порядок далекоглядніші і світліші головою за батьків? Ось тут і вступає в дію закон родової карми. Він є одночасно серйозним життєвим уроком і для дітей – як потужний духовний гарт і духовна практика, так і для дорослих – які повинні переосмислити свої принципи, за якими звикли жити, не задумуючись, чи гармонізують вони з навколишнім світом та з програмою бога, всесвіту.
Отже, закон родової карми звучить приблизно так: хтось у сім’ї має когось тягнути, витягувати вгору, а хтось має бути тяжкою ношею, баластом, але в той же самий час і досвідом, вишколом для духовно розвиненішого члена сім’ї.
Це може бути, звісно, і на рівні «чоловік-жінка». Але нагадую, що зараз іде розмова суто про рівень «батьки-діти».
Та і хто, як не діти, здатен на рішуче і безповоротне переосмислення дійсності під напором життєвих обставин?
Треба лише визнати той факт, що діти приходять у цей світ так само вчитися, як і їхні мама й тато. Та не зможете ви вберегти своїх дітей, даючи їм постійні нав’язливі настанови і рекомендації, які вони навіть не хочуть чути. І правильно роблять. Бо для них такі повчання будуть недійсними. Вони будуть стовідсотково слушними і правильними лише для самих батьків, у межах їх власного життєвого досвіду, але аж ніяк не для їхніх дітей.
Коли діти ще не досягли дорослого віку та внутрішньої самостійності, незалежності, ви можете і маєте допомагати їм, направляти їх, хоча при цьому, знову ж таки, не тиснути на них.
Як тільки дитина стає дорослою – вона відправляється у самостійне життя, як новенький вітрильник, випущений суднобудівним заводом у вільне плавання.
І не зможете ви вберегти його від штормів та негод. Поламані щогли стануть серйозним досвідом для судна і воно навчиться передчувати негоду та обходити підводні згубні вири, бермудські трикутники, «виходячи сухими із води».
Якщо ж тримати вітрильник роками на якорі, не даючи йому можливість бути обкатаним безліччю захоплюючих, а часом і небезпечних, подорожей, то гріш ціна такому кораблеві. Він постійно тужитиме на прив’язі, як приручений, одомашнений пес із сумними очима, що колись знав, якою є воля на смак, та рано чи пізно згниє, так і не відправившись у свою першу навколосвітню подорож...
То може, все ж таки, варто зібратися з думками, набратися сміливості і поговорити одне з одним та почути одне одного?
Рішення за вами...
Вічність за вами.
Мудрість – всередині вас.
© Саша Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602997
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 31.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2015
[url="http://tsn.ua/ukrayina/u-zoni-ato-zaginuv-molodiy-ukrayinskiy-vikonavec-461387.html"][b]22 липня у зоні АТО під час виконання бойового завдання загинув Микола Гордійчук [/b][/url]
Сьогодні зранку геть додолу
На землю впали небеса...
Сюжет в новинах про Миколу.
І накотилася сльоза...
Звичайно, він був своєрідним
І добровольцем сам пішов,
Щоб захищати нас і рідних
Та смерть свою в бою знайшов
А, знаєте, яким він хлопцем,
Товаришем і другом був?
На віки став вже охоронцем
Усіх прекрасних мрій і дум.
Осиротіли «Своєрідне»,
"The DenDi", Кам'янець і «Пласт»
Для всіх ти був близким і рідним...
Хто ж приклад нам усім подасть?
Портрет незвичний у солдата,
Життя в піснях - такий букет...
І «Має значення» - крилато
Покличе всіх уже вперед.
І хай лунає його пісня,
Гітарних струн чарівний звук...
То ж пригадай те літо грізне
Й як жив Микола Гордійчук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595555
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 22.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2015
Забувається все. Обсипаються стіни і стеля,
Заростають дороги і в’януть торішні сади,
Не цікаві нікому тепер ні геройські дуелі,
Ані мрії палкі, перші ластівки сяючих див.
Затирається пам'ять, забулися звуки від кроків
І припали пилюкою дні, мов сніги на траву.
…Ти до мене прийди! Моя втіхо така синьоока,
Я ж про тебе одну пам’ятатиму, скільки живу…
25.07.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513457
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 19.08.2015
***
Не відпускай мене в самотню заметіль,
Нехай і літню - що мені до літа?
Достиглі яблука припали до землі,
А яблуня зосталася роздіта.
І вітами знеслась у чисті небеса -
Тримати стежку ту, що йде до Раю...
Тримай і ти мене, бо я іще не птах,
Ще навику не падати не маю.
***
Четвертий півень викричав зорю,
Багряне сонце визирнуло збоку.
Над урвищем самотності стою,
А в нім же темно, глибоко - нівроку!
А в нім же тьма темніша за мару!
І навіть яблуко одне скотилось онде
У чорну пащу... сліду не зберу...
Розбилось певно... тільки тиша стогне...
***
Лягла межа між заметілями і днем.
Майнула тінь. Ще осені не чути.
Лиш ба, чи втримаєш над прірвою мене,
І розговориш - бути чи не бути?
Розкурить сонях наостанок ночі млу,
Вдихну покору на усенькі груди,
Згадаю давнє і себе, таку іще малу...
Як є - так є.
По-іншому (не...) буде?
(13.07.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600718
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
Асфальт прокинувся
від доторку води,
від рук її,
що пестили так вміло...
Лиш тільки ніч,
подібна до мари,
з-за місяця
вдивлялась в них несміло...
Він розімлілий
прагнув зваби знов,
щоби текли у нім води
шалені ріки...
А чи йому
загляне в душу хто?...
Чи відрізнить любов
від "просто" втіхи?....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600655
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
Привіт, незнайомцю!
Наснилась чомусь наша зустріч,
На зламі часів, на зворотньому боці життя.
Збиваючись, вкотре
збираючи сонце у люстро,
Долаємо ночі і дні, перебігши буття.
Привіт, незнайомцю,
якими блукаєш стежками?
В холодному небі не гріють далекі свічки.
Птахи тут безкрилі,
безликії, як оригамі.
В горах сталактити, неначе колишні річки.
Привіт, незнайомцю,
чом погляд підводиш зухвало?
А що там на серці,чи є воно в тебе,чи ні?
Здаєшся знайомим...
Тобі я колись віщувала?
Але то було мабуть зовсім у іншому сні.
Привіт,незнайомцю!
Скажи, а чому одинокий?
Здавалось все добре, он ліра чарівна в руках.
Мелодія плаче,
Вливається в вічність неспокій,
Злітаєш? Назавжди? Та тільки ти зовсім не птах...
18.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600651
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2015
Осінній ліс попахкує димами,
В дубовій люльці куриться смола…
Я не прийшла поплакатись думками,
Я просвітліти серцем забрела.
На пні сухому всістися зручніше,
Припасти зором до пожежі крон
І слухати, як вітер світ колише,
Співає з потічками в унісон.
І вірити, що в цій красі безлюдній,
У глушині намолено-святій,
Такі дрібні й убогі наші будні –
Не варті миті тут, на самоті…
І до землі вклонитися деревам,
Бо ж я – Верба, а, отже, не чужа!..
І ця прозора річка кришталева –
Мого життя початок і межа.
І дупла ці – душі моєї рани,
І соки ці нуртують і в мені!
Спасибі вам, старі, як світ, Ґорґани,
Що сонця й на мої вділили дні!
Що з вами я незвідані висоти
Пізнала і вросла сюди навік,
Що вистачало срібла й позолоти
На мій земний благословенний вік!
І в час, коли травою, ніби швами,
Затягне пам’ять всі мої сліди,
Я знов сюди повернуся, щоб з вами
Цю світлу тишу вічно стерегти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600534
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2015
[color="#52077d"][i]Намалюй мені ніч
з островами небесного світла,
З прохолодою трав,
що росою омиє мій піт.
З таїною узбіч,
з матіолою, що вже розквітла,
З феєрверком заграв,
що злітають високо в зеніт.
Намалюй мені ніч,
де навкруг фіолетова тиша,
І лише срібний дзвін
й світлячків неземний хоровод,
Що летять з усібіч.
Де лиш вітер мене заколише
Й місяць, наче рубін,
вбереже від усіх перешкод.
Намалюй мені ніч,
де тумани нам стелять перину,
Де духмяна трава
нам подушкою стане тепер
І хоча віч-на віч,
я з тобою, навряд, чи спочину,
Намалюй як співа
ніч божественну музику сфер...[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598292
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 17.08.2015
Дощі й дощі... Настирні! Серед літа....
Уперто ллють, мов жовтню навздогін.
...А я тону в тобі!... І очі світлом
фарбують світ у сонячний трамплін,
з якого знов шугну вниз головою....
Без страху! З оберемком наших снів..
В нестримно-ніжний день, смачний любов"ю,
де й дощ не дощ - солодкий теплий спів....
І хоч за нами холод-вечір стежить
й на плечі трусить заздро мокру вись, -
ми завтра ліки знайдем на той нежить....
А поки-що, востаннє, розженись!
Й давай, ще раз, стрибнем у вир з тобою,
в руках стиснувши, наче амулет
світлину ту стару, де ми обоє:
душа і тіло.... Муза і Поет....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590938
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 17.08.2015
[quote]..Та допоки життя – нас до Світла ведуть Прометеї
І дорога до щастя – лише у святій боротьбі...
[b] stawitscky "Ровесникам" [/b] [/quote]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599673
Не обрати нам час...
І не вибрати місце, країну..
Доля нас закидає,
дорогу вказавши одну.
Ми йдемо.. Бо що ще?
....ранить вибір осколком руїни..
Та життя все ж одне -
і затято ведемо війну…..
знов щодня із собою,
й страшним нігілізмом епох!
..Може б краще «вели́»?! -
грішно втома уже проступає..
І свердли́ть думка: «Чи ж
не втомився ВІД НАС іще бог,
як самим у собі
все затишшя й спокою немає?!»…..
Але ж й сил вже нема
серед темряви бачити зірку,
що так тьмяно мигтить
від натуги прорвати пітьму…
Та вона ж провідна!!...
Як без неї?....підкралось щось згіркле..
І тремтить Прометей,
волю давши за краплю вогню….
Двоголовий орел*
ще терзає безпомічну плоть…
Та тріумф цей не вічний –
нагострені стріли Геракла*.
…Не обрати країну
і час… Та окови збороть
нам дано! ....від богів,
яким світу людського забракло...
......................................................................
[i]*Двоголовий орел - тут як символ, герб країни;
* Стріли Геракла - згідно міфу саме Геракл вбив стрілою орла, звільнивши Прометея від мук. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599895
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2015
Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 15.08.2015
Смеркає, і небо за гратами
Променів сонця лукавих.
Вилита соком гранатовим
Мить, наче сонячний спалах.
Хмари на кулях повітряних...
Небо сягло піднебіння.
Втомлений спекою літньою
Вітер спинився на віях.
Дихає вечір задимлений
Спаленим дубом в мангалах,
А за спітнілими спинами
Ніч медитує у травах.
Трохи би холоду й спокою,
Зливи зненацька і грому,
Щоб босоногими кроками
спішно втікати додому...,
щоб зупинитись окрилено,
час не пустити у прийми,
задивлено в небо задимлене
взяти когось у обійми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599721
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Місто тримає тебе
у своїх асфальтованих сітках.
Місто схопило тебе
в бетонований сильний кулак.
Місто затисло тебе
у капкані, що зветься «big city».
Місто – перевертень лісу,
зліший за вовкулак.
Всюди тиснява і гул,
гамір, спека, і штучна задуха.
Чуєш? – Під містом земля
стугонить від центнерів «добра»!
Млявіє в місті життя,
наче Бог його свічку задмухав.
Бачить: до неба далеко
і до хмар-колісниць, і до брам.
Ось воно – пекло для душ,
де дерев острівці – мов релікти,
мов рудименти оаз,
нам на згадку від сивих століть.
– Місто – твій страх. Він велить:
«Підкорися!»
Та годі ревіти:
стежка тікає в ліси.
– Ну а місто?
– Хай далі стоїть.
© Саша Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599437
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 14.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2015
Розтала ніч, в історію пішла.
Туманний ранок сонце обіцяє…
Привіт, любов! Ти де, ти де була?
Чому не відкликалася навзаєм?
І я чекав. Чекав і не любив.
Хіба то так любов свою чекають?
А у життя, мов по дощі гриби,
Ішли усі, що також не кохали.
А втім, тепер, мов райдуга мені
Пролилось світло на тенета темні:
Не ждіть, не ждіть любові у житті –
Любіть самі, без думки про взаємність.
11.11.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536227
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 13.08.2015
Жили гривні довго в світі.
Були ласкою зігріті.
Та якось у воду впали
І до райських врат попали.
Стали в ряд перед проходом.
Тут святий Петро підходить.
Кинув пильне на них око –
Витягнулись, руки в боки.
- Ну, пускаєш в рай? - питають.
- Не усіх, - відповідає.
Тільки гривеньку і дві.
Решта в пекло йдіть собі.
Дві багатенькі красотки
П’ятисотка і двохсотка
Виявили тут злостивість:
- Чом така несправедливість?
Чисті ми, не спали в ямах.
Гривня й дві ж – у брудних плямах.
- А скажіть мені, будь ласка,
Ви у церкві були часто?
Ні! Вони ж, скажу я вам,
Щонеділі були там!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583148
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 13.08.2015
О,Сонце!..
Я... твоє дитя...
Осуши сльози моі...я благаю!!!
Ти так щасливо усміхалося щодня...
Чому не подаруєш...
Свого раю?...
О, вітре!...
Жартівливий друже...
Чому не пестиш мене знов?..
Не розпрямляєш кучері...обходиш байдуже...
Розвій тягар...
Моіх оков!!!
О,трави!...
Росами умиті,
Що з серця виросли Землі...
До вас ...я припадаю в тяжкі миті!!!
Лиш ви...вгамуєте...
Мій біль душі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593461
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.08.2015
Скажи мені, скажи, коли
Печаль стече за видноколи,
Коли - тоді, коли - ніколи
Загусне краплями смоли
Забурштиніє в німоті
І ляже в землю спочивати,
Допоки час видобувати
Настане смутки золоті
Скажи мені, скажи, коли
За смутком нас обійме туга,
Коли переситу недуга
Спустошить радості столи
Чи не тоді новій добі
Прийти до нас, коли в сумлінні
Початок світла й колір тіні
Ми розрізнятимем в собі?
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599216
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
І мов все добре, але щось не те.
Ви скажете: хіба так може бути?
Якщо для серця радість – це святе,
Так звідки в ньому сум узявся лютий?
І наче все чудово, як завжди,
І сонце світить, і довкола літо…
То хто ж тоді печаль ту породив,
Нестримний і такий пекучий смуток?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599181
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2015
[i]Артурові Сіренку[/i]
Повернувся живим, залиши́вши війну у степах;
Повернувся додому, пів-серця війні залиши́вши.
Чи удасться забути, як світ розпадається в прах,
Коли в безвість відходять, ще часом як слід і не живши?
2015-08-05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597936
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 05.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2015
Ніколи б не подумав, що ця осінь
Мене до написання спонукне.
Жовтіє листя… Ні, це не здалося…
Насправді, це пригнічує мене.
Пригнічує, і так, що не заснути,
Й депресія осіння – не вина…
Зі сходу болем і війною чути.
Болить на всю країну ця війна.
06.10.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528185
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 05.08.2015
В далекім кутку підсвідомості плаче душа
Німого солдата, що зморений сумом і боєм,
В очах все ще сила (насправді ж, худий як вішак),
Й надія на янгола з неба на те, що їх двоє.
А ж він серед поля один! Безпілотний літак
Кружляє – і все; він щось інше побачить не скоро
І хоч на поверхні розплились у щасті вуста –
Це все просто награно ним, препоганим актором.
Він просто за грабом посохлим сховався на мить,
Від кожного звуку здригаються губи і брови.
Зі сходу паршивий стрілець з кулемета гатить,
А він же один! Він німий! Він не скаже і слова!
Тим часом за ним вже почали шукати солдати –
Брати з батальйону, куди ж заподівся німий…
А він все молився: «Мені хоч би ніч дочекатись», –
До янгола-друга з худими, як руки, крильми.
І він дочекається! Так! Його стрінуть героєм!
І слава його рознесеться по мирній землі!
Він буде не сам, а із янголом, радісні, двоє! –
Невидимий янгол – і він, – у сосновій труні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597744
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 04.08.2015
І навіщо цей дощ
У лагунах тропічної спеки?
І навіщо цей грім, із потужністю в сто децибел?
Звідки взявся цей шторм?.. чи згадаєш, готичні смереки-
Наш забутий притулок…
що ж сталося з нами тепер?
По коліна в воді
Ти стоїш, де розбитої шхуни
Розлетілись уламки... і хвиля гойдає стерно…
Перламутрові риби (вони ж – охоронці лагуни)
У магічному танго
мене опускають на дно…
Чи можливо зібрати
Розсипані перли руками?
Де мені кожен рух, кожен порух – це поступ углиб?!!
Під гарячим тропічним дощем ти приходиш до тями…
Я дивлюся у вічі
........німих..... фіолетових риб…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597804
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 04.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2015
[i]У родину Михайлишин з с. Липовиця на Рожнятівщині
прийшло непоправне горе. 14 липня 2015 року у зоні
проведення антитерористичної операції при виконанні
бойового завдання біля Станиці Луганської обірвалося
життя бійця 128-ої гірсько-піхотної бригади, старшого
лейтенанта Миколи Ярославовича Михайлишина.
Йому було лише 23...[/i]
Сини ідуть за обрії далекі,
Не залишають звісток і адрес,
Немов підбиті кулями лелеки,
Пливуть у сивій купелі небес.
Скривавлені і спалені у танках,
Розірвані у полі на шматки…
Чорніють на похованих останках
Хрести, немов обвуглені кістки.
За ними відголосять панахиду
Тужливі дзвони, дощ і матері…
Невже зі смертю програно кориду
І ґніт життя у свічці догорів?
І, кров’ю замережана, дорога
Поміж ниток лягла на полотно…
Як мало їм відведено земного
І як багато вічного дано!..
І, мов з корінням вирвані дерева,
Лишають по собі́ глибокий шрам.
Сини ідуть тримати наше небо,
Щоб дати шанс усім новим життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596938
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Приятно проснуться от шелеста листьев,
От визга трамваев, от шума ветров.
Как счастливы мы , что не будит нас выстрел,
А вслед к нам не катится "градовый" гром..
Живем в тишине здесь без ужасов, страхов
И спим не в подвалах, все вдоволь едим.
Не слышим мы стонов от боли и охов…
Да, век не видать бы нам этой беды.
Зачем же так часто мы сеем волненье,
И глупо терзаемся по пустякам?
Друг другу подпортить хотим настроенье,
Дав волю бескостным своим языкам.
Где наша поделась любовь , уваженье?
Как хочется, - НЕТ!- вовсю крикнуть войне.
Кому же, скажите, нужны все сраженья?
Пусть мир будет, целостность - нашей стране!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557803
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 26.07.2015
[img]http://cs628222.vk.me/v628222845/c331/SylcwVAjzHQ.jpg[/img]
Боже, як добре під вечір вертатись додому,
Гріти підошви об теплий м’який тротуар
І відчувати в ногах підсолоджену втому,
Ніби пробіглась зефірною м’якоттю хмар!
Дим з вихлопних, мов запалені липнем кальяни,
В пудрі пилюки мутніє дворів акварель,
Флюгерний півень у променях, наче льодяник, ─
Злизує хмара повільно тверду карамель.
Світло тебе відбиває у плазмі вітрини,
Поглядом ніжним комусь надсилаєш привіт,
І завмирає під скельцем невтомний годинник,
Поки бубнявіє в Музи кругленький живіт…
Знову народиться вірш по дорозі додому,
Стрілки, як завше, почнуть свій наступний пробіг…
Боже, як добре пройтись і забути про втому,
Гріючи серце і ноги в долонях доріг!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595911
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 26.07.2015
Чудова робота проекту Сила слова на мій вірш "Безхатько-пес". Дякую всім учасникам відеоролика!
https://www.facebook.com/sylaslovaua?fref=nf&pnref=story
«Ми відповідаємо за тих, кого приручили…»
Світ створювався з хаосу і завжди прагнув до гармонії
всього живого. Людина від початку отримала свої переваги,
які, вочевидь, були дані їй не для того, щоб нищити і руйнувати,
ображати і вбивати менших і слабкіших.
Ми хочемо гідно виховувати власних дітей, але часом не в змозі
впоратися з домашніми тваринами.
Ми визнаємо проблемою дитячу безпритульність, але проходимо
повз змерзле голодне кошеня на вулиці.
В очах кожного пса-безхатька можна прочитати сумну історію нереалізованої дружби й відданості і віру,
віру, що знайдеться
хтось, хто згадає своє справжнє покликання – бути людиною.
[youtube]https://youtu.be/06DJA1Z7mO8[/youtube]
[i]Тетяна Белз, Дмитро Богданов, Алла Задніпровська, Тетяна Спіріна-Сметана, Олександр Пархоменко, Інга Кирилюк
Майстрували: Дмитро Галанжа, Марина Статкевич, Пишун Сергій, Катерина Пташка.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595351
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Стреляй в меня, русский солдат! Поскорей! Не тяни!
Пока не узнал я, как знает «бандеровец» львовский,
На что я готов, чтобы землю свою сохранить
От мною незваных спасителей и миротворцев.
Не дай мне узнать каково ненавидеть своих,
Увидеть, что брат мой вчерашний – мой враг и убийца,
Теперь-то мне ясно, зачем эти маски на лица -
Под ними легко не стыдясь превращаться в чужих.
Стреляй и не парься – хотел ты того, не хотел -
Приказ есть приказ, да и цели светлы и гуманны:
«Твоих» обижают предатели и басурманы.
Спасай их, мой «старший братишка», глядящий в прицел.
Всего и делов, отстрелялся и с песней домой,
Где мама, семья и отечества сладкие дымы,
Даст Бог наградят там медалькой «За взятие Крыма»,
И льготной путевкою в здравницу каждой весной.
Но, все же я верю, однажды в ночной тишине,
Как будто во сне наступив на случайную мину,
Ты вспомнишь об этой безумной, ненужной войне,
И ясно увидишь, как сам себе целился в спину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483352
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 22.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2015
І знову день, і знову ніч...
У метушливій круговерті
Сліди безпам'ятно зітерті
На роздоріжжі протиріч...
Проходять дні, біжать роки,
Минають радощі й печалі...
Карбує час нові скрижалі
У плині вічної ріки...
І буде ніч, і буде день,
І будуть люди... і епохи...
Та світ не зміниться нітрохи,
Коли в душі - анітелень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593447
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Мені так хочеться ізнов
Пірнути у твої долоні,
І там притихнути. Сторонніх
Не чути звуків та розмов.
Тоді самотність утече
У сіре завіконня дому,
І десь на обрії блідому
Невтішним виллється плачем.
Холодним подихом зима
На склі напише криптограми,
А те, що станеться між нами,
Сховає ночі бахрома.
25.11.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539501
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 13.07.2015
Упасти в ніжне прядиво трави,
У китиці махрові молочаю
І слухати бджолині молитви
У купелі весняного розмаю...
І думати про світле й неземне –
Яке це щастя в сій буремній ері!..
Коли тебе натхнення доторкне,
Відкривши серцю в раювання двері...
Упасти поміж косами струмка
І наслухати шепіт загадковий,
Коли дзюрчання музика легка
Вплітається у кучері діброви...
І ніжити долоні в завитках
Грайливо-неприборканих потоків...
І стежити, як розтинає птах
Небесні плеса, чисті і глибокі...
Промінню підставляючи лице,
Усотувати проблиски медові,
І прорости у землю деревцем,
По вінця повним цвіту і любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577759
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 13.07.2015
Ще не цвітуть розпатлані тюльпани
І тихий двір не тоне в споришах...
Та вже потроху, мов крижинка, тане
Моя крихка ображена душа.
Ще так боюсь до себе підпустити
Твоїх долонь шовкову пелену.
Та світлим ранком, чистим, не надпитим,
Любов торкає спокою струну.
Хіба ж уникнеш ніжного полону,
Не вип'єш чашу повну цю до дна?
Яка ж душа вразлива й безборонна,
Коли гряде тюльпанова весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321145
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 24.06.2015
Навіяне "Вместе с тобой улетели стихи" Маргарити Шеверногої (Каменевої)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585620#com2476515
Колеса хутко змотують асфальт
І тіні, що вляглися на дорогу.
Не повернути, що було, на жаль,
І трохи сумно на душі від того.
Обабіч шляху вишні одцвіли,
І час опалі пелюстки змітає.
Колись були ми разом - я і ти,
Тепер є я, є ти, а нас - немає.
Дорога вперто мчить за небосхил,
А ти від мене далі... далі... далі...
Зникають спогади, неначе пил,
Слідами стаючи на магістралі.
05.06.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585651
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 23.06.2015