Тарас Яресько: Вибране

Іванюк Ірина

Право залишатися "собою"


Сміятися  до  сліз  -  з  дитинства  звичка,
чи  право  залишатися  "собою"?
Куди  йдемо?...  Лише  б  не  стороною
себе  самих,  бо  хтось  сказав:  "Так  треба!"

Небо...
В  захмар"ї  тім  відкриєш  дивну  силу,
ти  ж  бо  донька  Його,  про  це  ти  знати  мусиш!
І  сниться  край,  де  взимку  квітнуть  мушлі,
розбитій  птасі  з  синіми  очима...

Зримо!...
Так  близько  щастя    ще  ніхто  не  бачив,
воно  в  тобі,  в  твоїм  бажанні  "бути".
А  хто  ж  не  куштував  на  смак  отрути?...
Коли  не  вб"є  -  пробудить  в  тобі  сили.

19.03.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653279
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Уляна Яресько

Як без тебе?

Я  іду.  Сіре    мрево  ілюзій  на  тлі  роздоріж...    
Темні  сумніви  п'ють    мене  -  (оскаженілі  вампіри!).
Із  відмерлого    поля  зібравши  волошки    у    вірш,
Йду  шукати  в  пустелі    оазу  незламної    віри.

Пролітають  повз  мене  мільйони  байдужих    облич,
Лицемірство  затяте  -  пронизливим  струмом  по  спині.
Ти  в  змарнілому  серці    зерно    прорости.    Закурлич,
забери  мене  звідси    на  крила  свої  журавлині.

Кілька  кроків  у  безвість  (до  тебе)    -    а  скільки  зусиль!
Я  іду.  Хоч  лякають  прокляттям  пекельні    Бермуди.
У  мені    -  Магдалина,  Ревека,  Марія,  Рахиль...
Як  без  тебе,  мій  світе,  мій  янголе-демоне,  буду?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652568
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016


Калініченко Максим

Більше не сняться сни

Більше  не  сняться  сни  —  
Біль  ще  не  вщух  сповна.  
Я  не  чекав  весни  —  
Рано  прийшла  вона.  
Рани  ще  кров'ю  ллють,  
Холодом  серця,  та...  
Ще  не  приборкав  лють  —  
Нею  горять  уста.  

Очі  застигли.  Вдаль
Ночі  істоти  звуть:
Місяць,  мов  сива  сталь...
Зорі  проклали  путь  —
Нею  я  ввись  пройду.
Все  своє  тут  лишу...
Мав  я  колись  мету?
Маю  тепер  лиш  шум:
Краплі  дощу  вночі,
Спраглі  серця  без  сну,
Дзенькіт  душі  ключів  —
Ранню  таку  весну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652144
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 19.03.2016


Уляна Яресько

Ти - характерник!

Тулиться  ніч  простирадлом  чоренним  до  шиб,
Зорі  над  містом  заснулим  горять  смолоскипами.
Ти  -  характерник?  (тихцем  зазирнула  углиб,
в  нетрі  очей,  де  спокусливі  вогники  нипають).

Вечір  нас  двох  на  сеанс  зорепаду  привів...
Музика!  чуєш?    -  і  щастя  закутує    ритмами.
Вільний,  як  степ,  а  близький  мені,  начебто  Львів  -  
(галицький  герб    на  козацькій    душі  твоїй    витканий?)    

Як  же  без  голосу  мужнього?    як  же  це  -  без?
Ніжність  і  спокій,  натхнення  шалене    п'ю    квартами.
Сили  землі!  О  незвідані    сили  небес!
А  чи    направду  такої  крилатості    варта  я?

Ти  -  характерник!  властитель  нескорених  веж!
...Ранок    хмаринами  вкрив    соромливо-  багряними...
Завтра  укотре  на    крилах  мене    занесеш
В  кола  сакральні  та  в    обшири  понад  курганами?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650560
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Іванюк Ірина

Ой не співай сумної, не співай!


Ой  не  співай  сумної,  не  співай!
Вже  пахнуть  трави  чистою  росою,
а  яблуні  бальзамом,  не  сльозою,
наповнили  вселенську  чашу,-  Рай!

Це  все  наш  край,-  від  коренів  до  сонця,
від  іскор  світанкових  до  ночі  теплих  злив.
Пісень  багато  є  щасливих  у  народу,
як  колосу  у  полі    жовтогарячих  жнив.

10.03.2016р



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650526
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Калініченко Максим

Крізь кулеметні постріли секунд

Крізь  кулеметні  постріли  секунд,  
Крізь  вибухи  хвилин,  годин  
 Краваткою  втамований  дикун  
 Іде  у  натовпі...  один.
Не  помічає  він  безликих  лиць,  
Що  йдуть  собі  бездумно  повз.  
Свідомість  –  у  найглибшій  із  криниць,  
В  яку  він  сам  навік  заповз.
Шукає  там,  як  мовить  він:  "Себе"  –
Дикун  собою  бути  припинив,
Відколи  шлях  такий  його  веде.
Не  він  іде  –  його  несе  порив...

А,  може,  і  його  відсутність.
Відлюдність  вб'є  його  –  не  зцілить,
Безтямно  дасть  безцільних  цілей!
Залишить  та  бездумна  тупість
Лиш  кулеметні  постріли  секунд
У  незаведеному  годиннику  життя
Без  рими  й  ритму...
Без  крові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649834
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016


Ліна Ланська

СЕРЦЕ ОЧЕРСТВІЛО

У  неволі  серце  очерствіло
Бо  любов  пішла  у  іншу  хату
І    мовчала,  хоч  і  накипіло,
Слухала  говірку  ту  пихату.

Всі  ж  бо  знають  -  камінь  не  розм"якне,
Тільки  серцю  не  шукай  поради,
Може  комусь    мудрості  й  забракне,
Нав"язати,  щоб  свої  шаради,

Чи  прожекти  складені  наосліп,
Що  тільки  не  зробиш,  без  любові?
Наче  діти,  доки  не  дорослі
Ще  знаходять  відповідь  у  змові.

У  неволі  серце  очерствіло,
Чи  гнітить  його  дев"яте  коло?
Знало  кошеня,  як    сало  їло,
Вже  тоді,  коли  нявчало  соло.
07.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649750
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2016


Процак Наталя

ЕЙФОРІЯ!!!

Гарячий  чай...і  тістечко  до  чаю...
Така  собі  -  ранкова  ейфорія!!!
В  твоїх  очах  -  очей  моїх  стихія!
В  тобі  одному  всю  себе  вбачаю...

Обійми  на  сніданок!  -  поцілунок
Такий,  що  скаже:  "Я  тебе  кохаю!"
І  ще  таких  цілунків  цілу  зграю
Тих  диких  птиць  невіданий  ґатунок...

А  далі  все  доправимо  любов'ю
Де  дрібка  зваби,  ложечка  спокуси
І  сміху  безперервні  землетруси
Тебе  розбавлю  повністю  собою...

Опісля  -  безсловесне  спілкування!
За  нас  все  скажуть  очі  -  їх  розмова
І  ми  їх  розуміємо  з  півслова
Хіба  є  щось  смачніше  від  кохання?

Рецептик  для  обох  -  гарант  на  щастя!
Кохання,  як  в  Ромео  і  Джульєтти
Ти  скажеш:  "  До  вечірньої  дієти!"
Губами  доторкаючись  зап'ястя...

Я  проведу  усмішкою  за  двері
І  на  щоці  залишу  поцілунок
Мій  шепіт  лиш  доповнить,  подарунок
"Чекай  на  частування  в  тій  ж  манері!..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647788
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 07.03.2016


Уляна Яресько

Ікарам уже не летіти?

Архаїчні  малюнки    на  вічнобезмежному  тлі
непорочного  неба...    Ми  -  тіні  із    палеоліту,
мов    скитальці  сліпі,  наче  гості    на  рідній  землі.
Нас  штовхнули  у  прірву,  пекельним  злорадством    прогріту.

За  спиною  у  людства  немало  перейдених  ер,
та  чим  далі,  тим  вужчі  на  честь  і    відвагу  ліміти.
Хто  стоптав  первоцвіт?  Хто    сліди  первозданності    стер?
Що?-  серцям  не  цвісти?  що?-  ікарам  уже  не  летіти?

Перекраяні  душі  -    статистика?    кількість  осіб?
що    ж  ми  робимо,  люди?    осліпли  чи  позакладало?                
Перетворює  час  наш  Едем  у  пустелю  Наміб,
О,  який  же  тріумф    -    стати  (власним!)  нещадним  вандалом.




















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649103
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 07.03.2016


Іванюк Ірина

Живу! На зло усім чортам…

Живу!  На  зло  чортам,  на  зло  собі,-
слабкій  такій,  немов  свічі  тремтіння...
Не  пустоцвітом  -  променя  горінням,
я  житиму  у  кожнім  новім  дні!

Ввірвусь  у  небо  силою  думок,
лише  вони  -  життя  всього  основа.
Я  не  здалась!  Страхи  -  лише  полова...
Нехай  їх  змиє  в  травні  теплий  дощ!

04.03.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648884
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 07.03.2016


Валентина Ланевич

Гойдає вітер за вікном галузку.

Гайдає  вітер  за  вікном  галузку,
Сочиться  сонечко  скупе  повз  раму.
Чорненьке  собача  гризе  мотузку,
Не  скавулить  уже,  не  кличе  маму.

Вкрите  з  солдатського  плеча  кожухом,
Пригрілося,  тепло  людське  відчувши.
-  Тепер  ти  будеш,  Тимку,  справжнім  зухом,  -
Всміхнувся,  сивий  бородань,  зітхнувши.

Мале  уткнулось  носиком  в  коліно
І  віддано  заглянуло  ув  вічі.
-  Ми  вдвох  тепер  на  чатах,  Україно,
Від  нині  стали  ми  сильніші  вдвічі.
03.03.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648721
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 07.03.2016


Ілея

БІЛІ РАЗКИ НАМИСТА…

Бійниці  закриті...
В  наступ  іде  сарана...
Сонце  мені  не  світить...
Зоря  провідна  не  зійшла,
Лиш  ...білі  разки  намиста
Оберегом  лишила  війна...

Сонячним  променем  
Торкну  уста
Як  зійде  вранішня  зоря...
Зіркою  світитиму  вночі...
Рожевою  хмариною  кохання
Прилину  через  милі  і  літа...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648330
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016


Максим Тарасівський

опять

...и  пол-лица  упрятав  за  шарфы,
и  утопив  глаза  в  любимый  гаджет
и  руки  в  утепленные  шурфы,
и  ноги  в  боты  погрузив,  и  даже

по-прежнему  шубейку  волоча,
которую  носил  уже  с  полгода,
ты  видишь,  как  покинула  причал
и  в  рейс  ушла  февральская  погода,

и  лед  последний  тает  в  рукаве,
пришитом  к  слободам  Левобережья,  -
о,  Киев  мой!  -  в  холмистой  голове
твоей  опять  весенние  надежды...

1  марта  2016  года

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648084
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 02.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2016


гостя

Торкнись… її вій…

А  раптом    ти  знаєш…
То,  може,  розкажеш,  коли…
Коли  вона  стала  такою,  а  не  інакшою…
Коли  спопеліли  тропічні  її  острови,
Поля  волошкові  
   покрились  глухою  хащею…
.....................,.................................

Та,  власне,  не  треба
Про  це  говорити  їй…
Вона  так  давно  свої  коси  фарбує  у  чорне…
Лише  усміхнись…  доторкнись    її  сонячних  вій…
І  зникне  усе  непотрібне,
     зловісне,  потворне…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648207
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


Любов Матузок

Я сьогодні – весна!

Я  сьогодні  –  весна!
                         Сплять  сонця  під  моїми  повіками
у  чеканні  тебе.  
                             І  дарма,  
                                                 що  на  клаптиках  скронь
зачепились  сніги.  –  
                                       Хай  же  коси,  стікаючи  ріками,
упадуть  в  береги  
                                       твоїх  ніжністю  дужих  долонь.

Я  так  рясно  цвіту
                                             у  душі  сон-травою  і  піснею!
Перевитий  в  дует,
                                         злине  приспів  у  гамі  зізнань.
Я  –  обрамлена  мрія,  
                                         де  серце  до  щастя  притиснене,
кожен  карб  –  
                             першоцвіт  у  саду
                                                                         нерозквітлих  бажань.

Я  вдихаю  тебе
                                               і  цей  світ
                                                           з  романтичними  згустками,
мені  тісно  в  собі,  
                                                     мов  планету  –  тебе  обійму.
Я  –  мадонна  весни!  
                                     Молитовна  вустами-пелюстками,
я  несу  в  собі  рай,
                                                       той,
                                                               що  
                                                                           ЖІНКА  
                                                                                   наймення  йому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648211
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2016


Процак Наталя

Впусти мене у себе подихом Весни….

Ти  розцілуй  моє  волосся  зі  спини
Вдихни  на  повні  груди  свіжий  аромат
Мій  погляд  розціни  у  кількості  карат
Впусти  мене  у  себе  подихом  Весни...

Ти  полюби  мене  до  болю  і    до  сліз
Відкрий  у  собі  ще  невідані  світи
В  мені  підсніжниками  першими  цвіти
І  дофарбуй  за  мене  створений  ескіз...

Ти  розчинись  в  мені,  як  березневий  сніг
Гарячим  полум'ям  бурхливої  ріки
Хочу  тебе  відчути  дотиком  руки
Щоб  первоцвітом  прорости  у  твоїх  ніг...

Ти  не  жалій  для  мене  своїх  почуттів
Тобі  сторицею  верну,  і  ще  додам
Повір,  і  цього  буде  малувато  нам
Усе  отримаєш  -  чого  б  не  захотів....

Ти  повивчай  мене  торканнями  долонь
По  сантиметру  виміряй  мій  небосхил
Не  припиняй!  -  навіть  якщо  і  бракне  сил
І  зупинись!  -  лише  на  дотик  наших  скронь...

Ти  відтвори  в  реальності  всі  мої  сни
І  проведи  мене  дорогою  до  раю
І  хай  не  буде  цьому,  ні  кінця  ні  краю
Я  ж  проросту  у  тобі  паростком  Весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648143
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


Валентина Ланевич

Я не зову себе поетом.

Я  не  зову  себе  поетом  -
Пишу,  що  відчуваю,  чим  живу.
Та  все  ж  словесним  переплетом
Душу  чиюсь  невабом  й  зачеплю.

І  викупаю  в  ніжній  ласці,
Й  жалом  дійму  глибинного  живця.
То  хепі  енд  завжди  у  казці,
В  житті  не  обійтися  без  правця.

Тут  править  балом  світ  свободи
Й  відозва  миру  в  гарячних  серцях.
Духовність  з  цвілістю,  де  проби,
Вставляє  в  груди  заржавілий  цвях.

І  вибір  ставить  сам  на  якір  -
Служіння  має  різнобарвний  блиск.
То  честь  і  слава,  гра,  де  докір  -
Тінь  Гамлета,  квота  у  вічність  -  зиск.
26.02.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647071
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 01.03.2016


Ніна-Марія

Життя, мов ткане полотно

Кудись  летять  роки  невпинно.
Життя  мотається  в  клубок.
Отак,  не  встигнеш  озирнутись,
Як  вже  нанизаний  разок.

І  днів  маленькі  намистинки
Так  різнЯться  між  собою:
Одні  яскраві  і  барвисті,
Інші  -  сповнені  журбою.

Скласти  мозаїку  життєву
Наперед  же  не  вдається
Мов  те  полотно  на  верстаку,
Воно  човником  снується.

В  кожного  виходить  свій  узор,
Витканий  життя  нитками.
Підбирає  доля  кольори,
Ми  лиш  гаптуємо  їх  з  вами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648151
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


OlgaSydoruk

Я закохався ще тоді…

Дякую  за  натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647848

Я  закохався  ще  тоді,
Коли  почув,але  не  бачив...
Зустрілись  вперше  -  уві  сні...
Кому  мені  за  це  віддячить?..
Не  маю  спокою  без  слів...
Чатую  обрій,щоб  високий...
Цілую  вітер  з  твоїх  вій...
Твій  подих  теж  такий  глибокий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648146
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


OlgaSydoruk

Не уходи, boy…

Справа  -  гряда"Боль"...
Слева  -  гора  "Нежность"...
Завтра  -  опять  ноль...
Завтра  -  опять  снежность...
Не  уходи,boy...
Ты  доиграй,пожалуйста...
В  самом  конце  -  боль...
Там  -  её  прикасаются...
Там  у  неё    -  кровь...
Огненная...Кипучая...
Где  же  твоя    роль:
Оскарная,везучая?..
Эта  волна  грусти  ночь  захлестнёт  чувством...
Эта  волна  гнева  всё  искромсает  слева...
Чтобы  унять  боль,ты  просчитай  до  тысячи...
Ты  полюби  роль,будь  до  конца  искренним...
Если  пойдёшь  в  бой,то  одевай  чистое...
И,ощутив  зной,мыслить  начни  числами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648147
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


Процак Наталя

Мій компас зламався - подай координати!!!

Мій  компас  зламався  і  стрілка  скажена
Невпинно  намотує  зайві  круги
Та,  що  за  прокляття?!  -  спинись  навіжена!!!
Не  дай  розгубити  до  нього  шляхи...
............  .......  ...

Маршрут  твій  згубила  -  подай  координати!
Пошли  їх  із  вітром  в  небесну  блакить
Зроби  це  негайно  -  не  змушуй  чекати!!!
І  так  зачекалась  на  зустрічі  мить...

А  ти  бозна-де!!!  -  споглядаєш  на  зорі
Тоді  придивися  -  там  мій  SMS!!!
Формує  на  небі  узори  прозорі
До  мене  відправ  координатний  експрес...

А  я  почекаю  на  іншій  планеті
Для  тебе  увІмкну  яскраві  вогні
Явлюся  зорею  в  нічнім  силуеті
І  зникну  як  пил  у  туманному  сні...
.........
.............
Мій  компас  зламався  -  подай  координати!
Пошли  свій  сигнал  моїм  небесам
Зроби  це  негайно!  -  не  змушуй  чекати!
Ну,  а  якщо  ні?!  -  то  знайди  мене  САМ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646672
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Лина Лу

А ЗВЕЗДЫ ПАДАЯ, НА РЖАВЧИНЕ БЛЕСТЕЛИ

А  звезды  падая,  на  ржавчине  блестели,
Звал  за  собой  твой  раскаленный  взгляд,
И  не  было  уже  пути  назад
Из  огненной,  растерзанной  постели.

Мы  разве  этого,  любимый  мой  хотели,
Забыв  о  боли  минувших  потерь?
На  все  замки  причудливые  дверь
Закрыв  и  пусть  беснуются  метели...

А  звезды  падали,  на  ржавчине  сверкая
И  бликами  играли  зеркала.
У  Вечности  тебя  отобрала
И  линией  -    в  ладонь,  не  разрывая,

Судьбой  расчерченные  нити  перепутав.
Летели  звезды,  рассекая  тьму,
За  все  мгновенья  кланяюсь  Ему  -
Расписанную  сказку...  по  минутам.

А  звезды  падая,  на  ржавчине  блестели,
Звал  за  собой  твой  раскаленный  взгляд,
И  не  было  уже  пути  назад
Из  огненной,  растерзанной  постели.
13.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643454
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 24.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2016


Плискас Нина

Хто не просяк гіркот свободи…

Хто  не  просяк  гіркот  свободи,
Хто  не  відчув  ув"язнення  утіх
Мізерна  скупість...сором,
Без  блиску,із  скрипом  самоти...

Кого  впізнали  двері  не  парадні,
Кого  не  п"єдесталив  успіх  брехунів,
Гучніша  чистота  у  совісті  свободи
Без  парадоксів  розумілості  лобів...

Хто  хизувався  не  своїм  болотом,
Хто  падав  ниць  у  ноги  палачам
Тому  і    не  ковтка  з  Всесвітніх
 спраглих  таємниць...

Хто  вболівав  чужу  свободу  кров"ю,
Кому  кийок  за  блаж  синця,..
Всочиться  простір  для  душі  і  волі
Вінок  терновий,лавром  заквітча.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646502
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2016


Ніна-Марія

Україно, голубонько сиза

[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRFDpp2ozppKHq3299-waN6m4f02tsGaqTfQNTRoWpavXnCYMoDHg[/img]

[i]Україно,  голубонько  сиза,
Моя  земле  квіточо-рясна,
Чую  стогін  твій  в  серці  своєму.
Не  радієш,  що  йде  вже  весна.

Від  неправди  і  горя  стомилась.
Де  ж  бо  сил  тобі  взять  і  снаги?
Щоб  пихатії  вдосталь  наїлись,
Пішли  геть  звідси  всі  вороги.

Тебе  ділять,  мов  хліба  окраєць.
Їм  гроші  затьмарили  розум.
Народ  глибше  все  грузне  у  злиднях.
Й  допомоги  в  Господа  просить.

Манни  з  небес  нам  годі  чекати
В  борні  лиш  гартується  воля
Єднайся  ти,  мій  славний  народе,
Щоб  Вкраїні  всміхнулася  доля![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646264
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ніколи не пізно любити

Старіть      не    хотіли    очі,
Бо    не    напились    любові.
А    може,    то    сон    чи    злочин,
Що    втіяли    ми    з    тобою.

Пробігли-промчали    роки,
А    ми    з    почуттям…      відстали.
Далекі,    ледь    чутні,    кроки
Вчувались…      Чи    не    востаннє?..

Химерні    малюють      кола
І    будять    живі    ще    груди
Серця    наші.    Ні,    ніколи
Не    пізно    любити,    люди!
11.02.2013.

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643699
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 21.02.2016


Лина Лу

ЧУЛАН

На  старом  сломанном  диване,
Истлевший  незаметно,
Пылится  гобелен  в  чулане,
Влюбленный  безответно

В  картину  вышитую  шелком,
Затиснутую  в  пяльцы,
Взывает  поседевшим  волком,
Ни  дать,  ни  взять  -  страдальцы.

Скорбь  рассыпается  патиной  -
Корвет  на  фоне  синем,
Целуясь  с    серой  паутиной.  
И  пыль  -  бессменный  иней,

Укрыла  от  лихого  сглаза
Растерзанное  ложе.
Сверкать  в  лучах  мечтает  ваза  -
Пытается...не  может...

Не  так  давно  витые  свечи
Цвели  огнем...  до  срока,
Их  блеск,увы,  недолговечен
В  лихих  объятьях  рока.
20.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645540
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Ліна Ланська

КОЛИ ЗУСТРІЧ

Коли  зустріч  -  важка  робота,
Сила  звички  -  липкий  бурштин.
Почуття  ті  -  звалений  тин,
Піднімати  його  -  марнота.

Коли  пам"ять  гризе  надміру,
Розум  каже:  йти  в  забуття.
Що  поробиш  -  таке    життя,
Щастя  -  крихту,  біді  -  офіру.

Коли  вчора  ще  ти...сьогодні  -
Чую  стогін  забутих  прощ,
Розливаюсь  зимою  в  дощ
І  сповзаю  на  край  безодні.

Коли  стигне,  мов  кров  у  жилах,
Та  любов,  що  замерзла  в  лід,
Так  давно,  вже  тому  сто  літ,
Як  моя    душа,  відлетіла...

Коли  тихо  у  божевілля,
Крок  за  кроком,  помалу  йду,  -
Рятівні  канати  пряду
І  цілюще  збираю  зілля.
02.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641383
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Процак Наталя

СЕНСОРНА душа…

Прозорі  тіні  з  фото  -  мій  фотограф
Моя  ж  тонка  уява,  непримхлива
І  грається  зі  мною  пам'ять  хтива
Все  шле  у  небуття  "живий"  автограф...

Розгойдує  човна,  встромляє  лезо
За  мене  розставляє  свої  ролі
Зламала,  розгадала  всі  паролі
І  б'є  вогнем  у  скроні  -  нетверезо!

А  сенсорна  душа  -  вона  ж  чутлива!
На  почуття,  на  дотики,  бажання
І  марними  стають  усі  старання
Тебе  забути?...ти  пробач  -  несила!

Не  вирвати  із  серця  -  не  сховати
Як  папірець  зім'ятий  у  кишеню
І  не  затиснеш  почуття  у  жменю
Бо  утечуть,  як  вітер  поміж  ґрати

А  ти  безодня  -  вимита  дощами
Мене  поглинув  повністю,  до  краю
Такого,  як  ти!(іншого)  -  не  знаю!
Тобою!  -  привела  себе  до  тями!

Тепер  на  осліп  шлях  я  пошукаю
По  східцях,  опускаюся  все  нижче
Здається,  що  до  виходу  вже  ближче
Та  в  нагороду  -  пекло  поміж  раю!

У  пазурах  минулого  -  вже  менше
Проштрикує  наскрІзь  ножем,  тривога
До  тебе  перетоптана  дорога
Та  я  надіюсь,  скоро...-  буде  легше...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644351
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Ніна-Марія

До річниці пам"яті героїв


[img]http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1359216.jpg?v=635287633480778912[/img]

Пробач  мені,  сину,  єдина  дитино,
Що  не  вберегла  тебе  в  тяжку  хвилину.
Ще  не  встиг  ти  сину  заслужить  провину
Бо  любив  життя  ти  й  свою  Україну!
Як  же  я  без  тебе  буду  жити,  сину
Чорна  хмара  вкрила  всю  нашу  родину.
Зозулею  буду  щоранку  кувати
І  тебе,  синочку,  з  воріт  виглядати.
Чужі  люди  будуть  онуків  кохати,
я  ж  буду  стежечку  на  цвинтар  топтати.
Роки  моє  серце  в  камінь  перетворять,
Печаль  материнську  ніщо  не  загоїть
Буду  я,  синочку,  молитись  за  тебе
Ангелом  до  мене  прилетиш  ти  з  неба
Сонечком  ти  ясним  навесні  засвітиш
Й  наша  Україна  заквітує  цвітом!
Вірю,  що  здійсниться  твоя,  синку,  мрія
Буде  Україна  вільна  і  щаслива!

ВІЧНА  ПАМ"ЯТЬ  І  СЛАВА  ГЕРОЯМ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645490
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


OlgaSydoruk

Закупорило в вене боль…

Закупорило  в  вене  боль...
Сократилось  в  последний  сердце...
Покраснела  на  ране  соль...
Почернел  и  пепел  на  берцах...
Панихида  спустила  стяг
На  расстрельную  сотню  смелых...
Разметался  по  городу  прах:
Берегами  -правым  и  левым...  
Плывёт  "Кача"...плывёт,плывёт...
Зажигают  памяти  свечи...
От  слюнявой  команды  "фас",
Нету  больше  случайной  встречи...
Никогда  больше  день  не  придёт...
Белый  голубь  -  страшится  неба...
Только  "Кача"  в  печаль  плывёт...
И    дрожат,разжимаясь,губы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645445
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


OlgaSydoruk

Это всё лишь - одно мгновение…

В  темноте  зарождалась  ночь...
Оживали  в  пустыне  барханы...
Уползали  волнами  прочь...
Ускользали  и  тени  телами...
Звёзды  падали  с  неба  вдруг...
Серебрилась  луны  дорожка...
Мотыльки  замыкали  круг...
В  янтаре  оживала  мошка...
Жемчуга  рассыпались  бус...
С  изумрудами  ларчик  открылся...
И  в  глазах  появился  искус...
И  гортанно  он  удивился...
В  темноте  уходила  ночь,
Прожигая  заслоны  стенания...
Уносила  с  собою  дочь...
Бездыханную...Без  сознания!..
На  песках  расписался  луч:
Чужакам  вход  на  время  затмения...
На  костры  падал  пепел  туч...  
Это  всё  лишь    -  одно  мгновение...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644919
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Валентина Ланевич

Ласкає погляд посивілі скроні.

Застигла,  ласкає  погляд  посивілі  скроні,
Згорнув,  мов  оберемок,  сховав  у  замок  рук.
Теплом  напоєні  тіла  і  жар,  дрож  у  лоні,
Два  серця,  що  одне,  злилися  у  спільний  стук.

Спивала  насолода  біль  довгої  розлуки,
Падали  з  неба  зорі    -  стелилися  до  ніг.
А  ніч  підхоплювала  тихі  гортанні  звуки
І  бережно  несла  в  світанок,  мов  оберіг.

-Твоя  я,  коханий  мій,  твоя,  -  лунало  в  ранок,  -
П’яніла  від  любові  окрилена  душа.  
-Я  так  щаслива,  що  поруч  ти,  -  ловив  серпанок,
-Богів  то  воля,  мила,  -  єдиная  моя.
16.02.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644357
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 20.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2016


Іванюк Ірина

Безсмертя …

Слався,  Господи,  у  задумі  безсмертя!
Ти  повертаєш  зародком  зів"ялий  лист  землі...
Учора  грунт  ще  спав,  прийнявши  виклик  смерті,
а  зранку  сплін  прорвали  два  паростки  нові...

І  наче  не  було  ночей  у  платтях  чорних,
над  блідо-сірим  світом,у  предковічнім  сні,
і  марив  неясних,  на  заході  червонім,-
світанки  одяглися  у  ризи  вогняні...

Та  й  терен,  що  колись  здійснити  мусив  волю
на  праведнім  Його,  улюбленім  чолі,
сьогодні  злочин  змив(злочинець  по-неволі),
у  талих  водах  зим  гріх  світу  утопив...  

І  знято  жаль  провин,  і  темні  шати  знято,
і  замість  колючок,  утоплених  в  вині,-
біліє  Всесвіт  мій,  і  кожному...  брат-братом!
Воздаючи  Любов,  як  заповідь,  Землі  !

12.02.2016р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644038
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Плискас Нина

Слова скриплять…

Достатньо  ми  з  тобою  вільні...
Не  сором,не  печаль,не  сміх.
У  тебе  почуття  і  досі  невагомі,
А  я  шукаю  пристань  для  своїх.

Так  протягом  прошиє  плечі,
На  дотик  ніч  холодна  і  пуста
Від  себе  не  втечеш  далеко
Закриті  вікна  в  інших  вже  світах.

Ми  разом,  дві  чужі  планети....
Назад  оглянешся  сухий  лісоповал,
А  ти  близький  і  водночас  далекий
Та  наче  я  і  близька    та  чужа.

Слова  скриплять,миропомазані  у  єлій,
Безсоння  зводить  ніч  до  самоти,
У  шибках  вітер  вовком  виє
А  ми  не  ми,і  не  належимо  собі.

Усе  хороше  топчемо  ногами
Поганий  гніт  запалюємо  знов....
Ігнор  ремнів  безпеки,вада  є  невдала
Щоб  в  спекоту  летіть  за  Вище  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543941
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2016


Ніна-Марія

Елегія чекання

[img]http://savepic.org/582073.gif[/img]


Ти  стань  вітром  моїм  легкокрилим,
Обійми,  пригорни,  приголуб,
Щоб  зазнати  повік  не  могли  ми
У  чеканні  нестерпних  розлук.

Стань  промінчиком  сонця  яскравим,
Мою  душу  теплом  обігрій.
Хай  вона  розімліє  й  засяє
У  сплетінні  негаснучих  мрій.

Ти  краплинкою  стань  дощовою,  
Що  в  зерняті  життям  пророста,
А  я  йтиму  назустріч  Весною
І  Любові  підставлю  вуста.

Яблуневим  розквітнемо  цвітом,
Бо  коханням  наділить  нас  Бог.
І  нев'януче  лагідне  літо
Поєднає  навіки  обох.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643770
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Процак Наталя

Ти-моє ВСЕ!!!

                 .....ЛЮБОВ,  то  биття  в  твоїх  грудях
                 ДВОХ  СЕРДЕЦЬ  у  ритмі  одного...


Ти-  сіль  в  моєму  прісному  житті,
Ти-  ліки  на  усі  мої  хвороби,
Краплинка  щастя  поміж  болю  й  злоби,
Причастя  у  сумліннім  каятті...

Ти-  моє  Все!!!Мій  цілий  дивний  світ,
Жива  вода  в  моїй  душі-пустелі,
Ти-зорі,  що  спустились  прямо  з  стелі,
Мій  справжній  незакінчений  політ...

Ти-  голод  мій,і  ситість  вся  в  тобі,
Мішечок  згуб,  спокута  за  провину,
Гаряче  сонце  у  холодну  днину,
Щаслива  мить  у  втраченій  добі...

Ти-  янгол  мій  і  біс  в  одній  особі,
Ти-  злість  моя  і  найщиріший  сміх,
Моя  спокуса  мій  звабливий  гріх,
Ти-  совість,  що  не  піддається  пробі...
                                                           ...............................
І  байдуже!!!....хай  вітер  занесе
Мене  бозна-куди!!!  -  це  неважливо!
Для  мого  серця  все  в  житті  можливо
Тебе  знайду!...  бо  ти-  для  мене  ВСЕ!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643809
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Валентина Ланевич

Мій коханий, зійшли вже сніги.

Мій  коханий,  зійшли  вже  сніги,
Напувають  грунти  талі  води.
Чуєш,  теплі  подули  вітри
І  лоскочуть,  скубочуть  заброди?

Їм  не  треба  нарощувать  крил,
Бо  літають,  хоч  зроду  безкрилі.
І  несуть,  при  нагоді,  стосил,
І  рвуть  одіж  що  пес  Баскервілів.

Та  відмінність  у  них  є  одна  -
Не  зі  злості  усе  те  -  природа.
А  що  ж  люди?  Ворожа  орда  -
Нищить  землю  мойого  народа.

Сходить  сонце  в  червленій  журбі
Та  на  бруствері  наші  клейноди.
Ти  тримайся,  коханий,  в  борні,
В  твоїм  серці  дух  волі  -  свободи!
11.02.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643106
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 15.02.2016


OlgaSydoruk

Когда очень хочется…

Когда  очень  хочется  заглянуть  туда,
Где  моё  отрочество,  где  моя  звезда,..
Где  рождение  чувства  и  к  вершине  путь...
А  любить  -  искусство...  -  Сокращаю  путь...
Там,в  бреду,  -  теряюсь...  Дна  не  достаю...
С  жизнью  распрощаюсь,если  утону!..
И  кричу  и  плачу,плачу  и  кричу!..
Верная  удаче,  не  кляну  судьбу...
Когда  очень  хочется,силы  нет  уснуть...
Собирая  камни,воскресаю  суть..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643353
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 15.02.2016


OlgaSydoruk

В ста оттенках одиночества…

В  ста  оттенках  одиночества(в  преломлённых  зеркалах)  -  
Безысходность  от  пророчества    -  на  шарнировых  ногах...
Будни  сирой  безнадёжности  и  голгофа  для  души...
В  ста  оттенках  одиночества  (за  туманами)  -  дожди...
Одуванчики  и  звёздочки,и  ромашки,и  стрижи...
В  ста  оттенках  одиночества  -  в  страсть  одетые  стихи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643347
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Процак Наталя

Я попід руку із Дощем в душі…

Варшавські  вулиці  впиваються  Дощем...
Мов  в  прірві  потопаю  стомлено  і  я
Поміж  людей  -    розгублена  душа...
Така  ж  чужа...проте  давно  своя...

У  серці  щем,  з'їдає  без  вагань
Усю  мене...і  не  дає    забути...
Забракло  сліз  і  не  лишилося  питань...
Тілом  я  тут...душею  там  де  маю  бути...

На  пару  із  Дощем  блукали  вже  не  раз
В  полоні  мовчазних  багатоповерхівок...
Поміж  алей,  вітрин,  стильних  прикрас
У  пошуках  собі...нових  домівок...

Та  як  знайти,  якщо  усюди  тісно  нам?..
І  серце  трошечки  від  спогадів  пяніє...
Нема  пояснення  несказаним  словам
Коли  від  них  душа  так  жалібно  німіє...

Чужі  слова...і  мова  не  для  уст  моїх...
Зриваюся  услід  обставинам,  що  склались...
І  лиш  на  мить,  вернусь  я  на  поріг
Свого  минулого...того  із  чого  починалось...

У  сірій  масі  згублюсь  -  трішки  кольорова...
Наче  не  схожа...та  така  як  всі...
Ні  не  самотня...і  не  одинока....
Я  попід  руку  із  Дощем  в  душі....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578952
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 11.02.2016


Анатольевич

Ненька Україна. Слова і музика С. Голоскевича

Прошу  оцінити.  З  подякою  прийму  будь-які  зауваження  і  підказки.

Багато  на  Землі    країн  є,  не  злічити,
І  кожному  народу  найкраща  лиш  своя.
Для  мене  ж  тільки  та,  де  Бог  дав  щастя  жити,  -2рази
Найкраща,  наймиліша,  люба  матінка  моя.
                                                     Приспів.
Ти  моя  єдина,  ненько  Україно,
Мальовничі  села,    радісні  міста.
Мова  солов*їна,    під  вікном  калина,    -2рази.
Хай  велична  пісня  слави  ввись  зліта!

Родючий  чорнозем,  чаруюча  природа,
Тут  запорізьку  славу  збороли  козаки.
Звитяжні  юнаки,    дівоча  диво-врода,        -2рази.
І  щедрий  наш  народ  –  тебе  уславим  навіки!
                                                     Приспів.
Ти  моя  єдина,  ненько  Україно,
Мальовничі  села,    радісні  міста.
Мова  солов*їна,    під  вікном  калина,    -2рази.
Хай  велична  пісня  слави  ввись  зліта!

                                                   Програш.
                                                     Приспів.
Ти  моя  єдина,  ненько  Україно,
Мальовничі  села,    радісні  міста.
Мова  солов*їна,    під  вікном  калина,    -2рази.
Хай  велична  пісня  слави  ввись  зліта!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562519
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 11.02.2016


Лина Лу

ВАГОН

Десь  на  засніженій  платформі
Вагон  цілує  заметіль,  -
Обійми  тягне  звідусіль,
У  дикому  втопити  штормі.

А  незакінчений,  забутий,
В  минуле  незворотній  шлях,  -
Сріблястим  маревом  здаля,
Тепер  негодою  закутий.

Один-єдиний...сам,  як  палець.
Зелений  ще  торік,  жупан
Давно  в  іржі  -  жебрак,  не  пан,
А  сніг  навколо,  наче  смалець.

Густий  забився  у  щілини.
Вагон  засмучений  -  борги!..
Всі  відвернулися  боги,
Чекає,  -  лічені  хвилини

До  страти,  -  гостряться  мечі
У  вогняних  пекельних  ямах.
Хто  порятує  нас  із  вами,
Як  катом  брат,  -  за  дукачі?
05.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641531
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 10.02.2016


Крилата (Любов Пікас)

ХОЧУ

Хочу  у  ньому  розчинитися,  як  цукор  у  каві.  Але  він  не  любить  цукру.
Хочу  дати  нову  силу  його  крилам,  але  він  радше  ходитиме  ногами,  ніж  дозволить  моїй  силі  увійти  до  його  крил.
Хочу  грати  йому  на  арфі,  сидячи  за  його  плечима  на    зеленому  березі  річки  Сени,  надихаючись  величчю  Ейфелової  вежі.  Але  він  буде  слухати  лише  голос  свого  раціо,    ловити  думу-рибу  й  уявляти,  яка  смачна  юшка  вийде  з  неї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642811
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016


Валентина Малая

Я так хотіла

(мій  ЛГ  ,напевно,очищає  мізки  від  того  ,
що  було  300  років  тому  ...)
***
Я  так  хотіла,щоб  любив-  ти  не  любив...
Я  так  хотіла,щоб  кохав,ти  не  кохав...
Ти  почуття  мої  лиш  крав  і  так  ганьбив...
Тебе  любити  ти  прохав,щодня  прохав...

Любові  вистачить  на  двох,ти  говорив
Все  буде  добре  і  гаразд  ,ти  обіцяв...
Та  ненароком  іншу  жінку  "підкупив"...
А  наші  квіти  почуттів  ти  розтупцяв...

Та  я  не  маю  ні  докорів  ,ні  образ!
І  кожен  з  нас  отримає  урок  з  того-о!
У  мене  ще  багато  світлих  ,ніжних  фраз!
Я  подарую  їх  для  легіня  свого!!

09.02.2016р.

***
[b]Цікаві  факти[/b]

Любов  внесена  до  реєстру  захворювань  
Всесвітньою  організацією  охорони  здоров'я.  
Міжнародний  шифр  хвороби  —  F.63.9  іменується,
 як  «Розлади  звичок  та  спонукань,  неуточнені».

[u]Загальні  симптоми:[/u]
*Нав'язливі  думки  про  іншого;
*Різкі  перепади  настрою;
*Перевищене  почуття  власної  гідності;
*Себежаль;
*Безсоння,  переривчастий  сон;
*Необдумані,  імпульсивні  вчинки;
*Перепади  артеріального  тиску;
*Головні  болі;
*Алергічні  реакції;
*Синдром  нав'язливої  ​​ідеї.
/Вікіпедія      https://uk.wikipedia.org/wiki/Кохання    /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642417
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 10.02.2016


Ніна-Марія

Батьківський поріг

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSbHpLVEaG41qsPXFabKU1iGQfy25baK8-iCC4qYAQXE4zhh5pqOA[/img]

[i][color="#298f10"]Скільки  стежок  у  житті  вже  пройдено,
Дорогами  крутими  збито  ніг
Та  нема  нічого  наймилішого
За  отой  рідний  батьківський  поріг.

Туди  завжди  на  крилах  я  летіла,
Мов  та  пташина  до  свого  гнізда.
Любов  там  материнська  мене  гріла
І  настанова  батьківська  тверда.

Двір  здалеку  махав  кленовим  листям,
Спориш  стелився  стежкою  до  ніг,
П"янив  любисток  той,  що  на  причілку,
Свій  запах  в  моїй  пам"яті  зберіг.

Кожна  травинка  й  кущик  були  рідні,
Віття  верби  горнулось  до  землі,
Вода    пилася  спрагло  із  криниці,
Втома  дорожня  танула  в  імлі.

Думками  часто  я  туди  вертаю:
В  казку  дитинства  і  в  юність  свою,
Душі  криницю,  повну  добротою,
Яку  сповна  я  людям  віддаю.[/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642010
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 10.02.2016


OlgaSydoruk

Шнуровали тугие берцы…

Шнуровали  тугие  берцы,
В  камуфляж,  наряжая,  судьбу...
Не  закрыв  амбразуру  сердца...
Не  расслышав  советов  Гуру...
Посыпая  на  раны  пеплом,
Не  смывая  прозрачным  дождём,
Уносились  песчинки  за  ветром
Окровавленным  миражом.
Подносили  горькую(с  перцем),
Стороной  обходя  полынью...
Заходилось  пламенем  сердце,
Подливая  огня  куражу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642482
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 10.02.2016


OlgaSydoruk

В параллельные миры кто-то сжёг твои мосты…

Экспромт

В  параллельные  миры  кто-то  сжёг  дотла  мосты...
Разорвал  мои  холсты,Караваджо  и  Луи...
Затонули  корабли  на  подходе  в  их  порты...
И  не  бросить  якоря  возле  башен  маяка...
Мне  остался  -  шелест  неги,шёпот  ночи,тишины...
Под  весенние  капели  -  половицами  шаги...
В  помутневшей  акварели  -  запах  плесени,тоски...
А  за  шторой  амальгамы    -  ненаглядный  блеск  свечи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642739
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016


Валентина Ланевич

Простирадло ночі повільно накривало нас.

Простирадло  ночі  повільно  накривало  нас,
Кожного  порізно  і  водночас  нараз.
Наші  руки  тягнулись  навстріч:  
Долоня  до  долоні,  пальці  до  пальців
І  в  теплім  сплетінні  завмирали  на  мить.
Ти  ривком  притягував  мене  до  себе,
Нахилявся  і  впивався  в  мої  губи  своїми,
Такими  гарячими,  м’ягко-соковитими
Що  я  чисто  мліла  від  того  твого  цілунку.
Пристрасть  наливала  наші  тіла,
Розпашілі,  ми  кидались  в  обійми  один  до  одного.
Вітер  розгойдував  хмари,  грався  ними:
То  ховаючи  від  нас  місяць,  то  даруючи  його
І  розсип  зір,  котрі  підморгували  та  манили  нас.
З  очей  викочувались  сльози  і  я  видихала  із  глибини  душі:  
-Якби  ти  лиш  знав,  якби  ж  знав,  як  я  тебе  кохаю,
Як  ненавиджу  оту  остогидлу  війну.
А  ти  усміхався,  ти  ж  солдат  і  витирав  мою  сольоність,
І  вона  вже  й  мені  самій  здавалась  недоречною,
І  я  прокидалась  зі  сну,  і  кладучи  хрест  молила:
Господи,  Ісусе!  Пресвятая  Богородице,  Діво-Маріє!
Спасіть  і  помилуйте,  вбережіть  його,  збережіть  любов!
07.02.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642026
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 10.02.2016


Процак Наталя

НАМАЛЮЮ…

Давай,  я  намалюю  наші  почуття
Захочеш  графікою,  хочеш  аквареллю.
Я  розфарбую  кольорово  все  твоє  життя
І  ти  відчуєш  як  шалено  я  кохаю...

Якщо  захочеш,  я  накреслю  нашу  долю,
Мов  під  лінійку  всі  кути  строкаті
Я  згладжу  плавно  цілою  собою
І  відчуттями  буде  все  багате...

Я  каплями  гуаші  пофарбую  твою  душу
І  цілого  тебе  покрию  кольорами
Щоб  ти  мене  хотів  і  щоб  не  мусив
Границі  будувати  поміж  нами...

Я  маслом  нарисую  нам  картину,
Палких  цілунків,  пестощів  та  прагнень
Я  буду  пестити  немов    дитину
Тебе  в  палітрі  кольорових  вражень...

Я  жадно  роздягну  всю  пристрасть  нашу...
І  напишу  портрет  її  нагої
Тебе  зійти  я  з  розуму  примушу
Від  мої  божевільної  любові....

Ти  станеш  моїм  полотном  бажаним
Де  я  проллю  усі  свої  ідеї...
Я  буду  Рубенсом  і  стану  Рафаелем
Ти  мій  Паріс...  Мій  подвиг  Галатеї...

В  живописі  увічню  твої  рухи
Такі  порочні...грішні  і  шалені
Я  за  мольбертом  буду,  наче  духом
Котрий  блукає  в  світі  одкровення...

В  тонах  і  композиціях  я  змушу
Тебе  віддатись  всім  моїм  бажанням...
Ти  сам  мене  захочеш  ти  не  мусиш...
Бо  все  що  я  малюю  то  кохання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570555
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 07.02.2016


Віталій Стецула

ми ще юні, та вже заглядали у дзеркало смерті

І  ось  з  бронзи  скульптури  Смутку,  що  триває  віками,  він  створив  статую  Радості,  як  існує  лиш  мить.
Оскар  Уайльд

ми  ще  юні,  та  вже  заглядали  у  дзеркало  смерті,  
шлях  пізнання  -  ланцюг  безперервних  утрат,  
і  все  щастя  -  хода  по  тонкім  крижанім  парапеті,  
що  холодний,  як  в  ніч  перед  судом,  Оливна  гора

там  далеко  внизу  піки-шпилі  зруйнуваних  храмів,  
там  далеко  вгорі  голки  зір  випинаються  з  тьми,  
а  дзвіниця  крізь  сон  кличе,  стогне,  ридає  за  нами,  
і  біг  серця  збива  той  погрозливий  ритм  зими

пустоокі  химери  розрізнюють  наші  маршрути,  
в  своїх  кігтях  рвучи  аріаднину  нитку  надій,  
мандрівець-провідник  легко  тут  перекинеться  в  Брута,  
і  сміється  над  всім  божевільний  дзвонар-лиходій

і  тоді,  лиш  тоді,  коли  болю  проступлять  стигмати,  
випадково  нас  двох  зіштовхне  провидіння  рука,  
і  хоч  разом  удвох  вдвічі  важче  по  краю  ступати,  
від  падіння  врятує  нас  тільки  ця  близькість  тремка

навіть  хай  лиш  на  мить,  тільки  черкнути  губи  губами,  
а  опісля  віки  кровоточить  на  гострім  шипі,  
тільки  справжності  мить,  невимірна  тривалість  кохання  
й  ми  наповну  вдихнем  на  жахливій  ось  цій  висоті

лиш  на  цій  висоті  можна  вдвічі  сильніш  покохати,  
всепроникне  чуття  лиш  над  прірвою  наших  страхів,  
і  окинувши  світ  із  найвищих  щаблів  анахати,
наповнити  життя  тисячами  безсмертних  життів

Анахата  -  серцева  чакра,  джерело  любові  до  людей,  турботи  про  них,  прояву  співчуття.

6.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641822
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016


OlgaSydoruk

Мне не найти чернил обманных

Мои  слова  -  не  филигранны:
Из  пелены  тумана  сна...
Мне  не  найти  чернил  обманных
В  росинках,капельках  дождя...
Мои  слова    -  из  междуречья...
Поток  воздушный  -  в  океан...
Картины  света,пламя,свечка,
И...  нулевой  меридиан...
В  моих  словах  -  осанна  жизни
И  Аллилуйя  (для  любви)...
Мои  слова    -  они    капризны:
(Из  снов  тумана,где  дожди)...
Мои  слова  -  гонимы  мыслью
На  растерзание  колесниц...
Мои  слова  -  портреты  кистью...
У  незнакомцев  -  столько  лиц...
Мои  слова  тогда  нетленны,
Когда  всегда  они  с  тобой...
Добавят  цвет  один:(блаженный),
Палитру  неба  -  голубой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641806
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Велика й справді наша Україна

Велика    й  справді  наша    Україна,  
Що  сколихнула    раптом  цілий    світ,  
Душа    народу,  геть  давно    зболіла,  
Тепер    вже    інший  викохала  квіт.

Він    добре    знає  власні  свої  цілі,
Де    правда    й  гідність  –    не    лише    слова,  
А    якості  народу    то    безцінні,
З    якими    б    він    міцнішим  лиш  ставав.

І    плем’я  те    є  молоде    й    завзяте,
Вже    не    спинить  його    й    не    залякать.  
Воно  стоїть.    Стоїть  –    не    за    посади.
Ту    силу  духу    владі  не    зламать.

Щаслива    й    горда    я    сьогодні    з  того,  
Що    гідна    зміна,  чиста,  підросла,
Яка    шанує    розум  і  святого,  
Громадянина    міста    і  села.

Велика  наша  славна  Україна  –  
Тепер  про  неї  знає  цілий  світ,  
Коли  її  вбивали    і  гноїли,
Та    врятував    Шевченків    заповіт.

Те  слово  Кобзаря  було  пророче,  
Завжди  воно    в  народу    на    устах,  
З  сліпих    воно    робило    зрячі  очі,
Збороть  допомагало    дикий    страх.

А    значить,  буде    іншою  країна,
Де    на    кону    постануть    право    й    честь,  
Й  народ,  великий,  гордий,  України  
Жити    по-іншому    у    світі    цім    почне.

Й  засяє    ще    яскравою    зорею  
Держава    наша    аж    на    цілий    світ,  
А    дні,  зимові,    й    ноч  і  ці,  буремні,  
На    перспективи    виведуть  нові!
7.02.2014.

Ганна    Верес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641413
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2016


Ліна Ланська

СПАЛЕНІ ЛИСТИ

І  ти  пішов,  дощило  забуттям.
Розірвані  у  розпачі  конверти
Злетівши,  впали  -  хочеться  померти,
Але  загризло  знову  каяття.

Холодних  слів  розкришена  печаль
Припорошила  скло  -  душі  забрало,
Невидиме  прозоре,  як  же  мало
В  душі  дзвенів  малиново  кришталь.

Цілує  край  кривавий  слід  вина.
До  вуст  несу  жертовності  химери  -
Гірський  кришталь,  не  штучні  полімери,
А  їхня  нота  не  дістане  дна.

І  ти  пішов...я  пам"яті  мости
Листами  спаленими  притрусила
Як  марево  утримати  несила,
Так  спрагу  упокорити...прости...
06.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641771
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Ніна-Марія

Чомусь не спала ніч

[img][/img]

Чомусь  не  спала  ніч,  чому  не  спала?
Сичі  кричали  -  кликали  печаль
Душа  моя  недобре  віщувала
Її  бентежив  невимовний  жаль

Твій  міраж  кудись  у  темряві  зникав
Зорі  гасли  мов  боялись  ночі
Лиш  соловей  захлинаючись  співав
Ну  хто  кохання  наше  так  зурочив?

Місяць  уповні  дрімати  не  хотів
Світив  так  щедро,  немов  в  останнє
Чому  ж  тебе  зупинити  не  зумів
Любов  згасала  як  зірка  рання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631790
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 06.02.2016


Мар’я Гафінець

Мовчання.

Ти  мовчиш.  І  вібрує  силою
затамованих  мрій-бажань
тиша.  В  ніч  опадає  зливою
тих  фантазій  і  заклинань  -
             ними  подумки  міцно  зв"яжеш
             мене  вузликом  навкруг  себе.
             Ти  при  зустрічі  все  розкажеш!
             Ти  у  погляді  втопиш  небо.

Я  мовчу.  Я  збираю  блискавки
незцілованих  снів-жадань,
на  тятиву  напнутих  подумки,
спраглих  дотиків,  поривань.
               Стережись  же  -  я  в  тебе  цілюсь,
               щоб  завдати  солодких  ще  ран.
               Я  скажу.  Я  нарешті  звільнюсь!
               Зачерпну  із  очей  океан.

Мовчимо.  Слів  нема  -  забулися.
Все  гамуємо,  терпимо.
Нерозумні!  Ще  мить  й  незчулися  -
очі  в  очі  -  і  летимо!
                 Бо  кохання  -  це  серця  мова
                 і  мовчання  йому  -  лиш  фон.
                 Погляд  часто  цінніший  слова,
                 тиха  ніжність  -  яскравий  тон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641549
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2016


Валентина Ланевич

Цілунком торкаюся шрамів…

Припадаю  думками,  
Припадаю  губами
До  тебе,  мій  воїне,  
Любове  моя  ти  земна.
Диханням,  
Цілунком  торкаюся  шрамів,
Що  зудять  на  тілі,  
За  що  ця  війна?!
Чи  ми  грішні  вже  тим,  
Що  не  б’ємо  поклонів
Перед  тими,  
Що  хочуть  в  нас  бачить  рабів?!
Що  стали  на  захист  
Своїх  же  кордонів,
Що  в  душах  наших  
Дух  волі  іще  не  змілів?!
Хто  ми,  я  запитую  в  Бога,  
Де  межі  терпіння,
Як  глум  можновладдя  
Й  в  окопах  солдат  дістає?!
Чи  то  треба  для  цього  
Якесь  особливе  везіння,
Щоби  в  розквіті  бачити  
Край  свій,  радіти  -  житіє?!
Ні,  не  в  ранзі  святих,  певна,  
Не  святості  прагнуть  герої..,
А  лиш  гідними  бути  
Нащадками  славних  дідів.
Щоби  злоба,  захланність  
Та  здирство  щезнули  в  апогеї,
Щоби  гідності  поклик  
По  здутих  венах  бурлив
І  вогник  праведного  гніву,
Аж  серце  обпікав  -  не  скнів  -  горів.
05.02.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641485
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Плискас Нина

Осінь.

Осінь...  мжичкою  прибила  незавершені  мрії  до  оголених  стовбурів  дерев,хлистом  заплаканих  гілок,пройшлась  по  свідомості,насунулась  старим  друїдом  на  минуле  спекотно-сонячної  пори.
Немає  запитань  і  зайві  відповіді.Пора  ніколи  не  запитує,коли  їй  стати  на  порозі  буття,коли  закінчити  виживанки  суперниць.Все  придумано  без  нас,
без  наших  гримас,що  вневдоволено  вдивляються  у  горизонт  жарких  днів,чи  в  імлу  сьогодення.
Осінь....  прохолодними  рукаи  вітру  обмацує  небо,землю,влізає  без  наркозу,під  шкіру  настрою  і  вислизує  звуками  крику,скрипу.Серпантином  листтяного  віхора,що  несе  сальсою  в  гарячі  спогади  літа.
Пасадобілем  жине  спеку  наших  життєвих  доріг,незважаючи  на  показники  температури  свого  осіннього  Я.
     Чито  вона  в  нас,чито  ми  в  ній,як  у  породі  велетня  каменю,від  дрібязка  золотих  пісчинок  до  чорного  граніту.Все  вживається,чекаючи  своєї  пори,
чито  для  витонченості  прикраси,чито  дя  надгробної  плити.
     А  можливо  все  навпаки?...Ми  меланхолічно  вдивляємось,у  струмінь  заграв,у  рогонзу  звабливості  пори,що  залишились  на  водяній  гладі  і  яка  манить  до  себе,але  вже  в  іншому  репертуарі  і  за  новими  сценаріями  майбутнього.
     Осінь  вдивляється  у  нас,як  ми  своєю  схололістю  ходим  поміж  нею,бризкаєм  мовчанням  і  незадоволеністю  її  мокрому  фейсу.
Вона  ж  бо  винна?...свідомо...  так,реально...  ні.
Ми  самі  собі  чіпляєм  трафарет  збліділості  буденності,сліз  позавіконного  дощу  і  якогось  бетонного  смутку,що  затягує  свідомість  веретою  навиворіть.
     Осінь....вона  собі  живе,володарка  свого  часу  послідовності,що  спочатку  осипала  палітрою  розлитих  фарб  на  панно,мистецькою  рукою.Зіткала  собі  срібну  легкість  павутинок  і  покрила  чарам  закоханності  в  себе.Вона,як  ми,від  кольорів  веселки  і  до  сірості,від  засмаги  до  насморку.Ми  її  відображення,а  вона  наш  настрій  і  ще  один  чирк  пера  нашої  зрілості  незалежно  від  віку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526122
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 06.02.2016


Наташа Марос

СТО ЛІТ…

Я  чекала  тебе  сто  літ,
Виглядала  тебе  сто  років,
Я  обожнювала  твій  слід
І  у  серці  -  відлуння  кроків.

Паралелі  життя  мого
Аксіому  несли  на  крилах,
Де  горів  неземний  вогонь  -
Ти  мовчав,  а  я  говорила.

Та  пустими  були  слова
У  глибокому  морі  зради.
Свою  душу  ти  заховав
Від  святої,  як  доля,  правди...

           -      -      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641106
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Наташа Марос

НЕ ОДНА Я…

Не  одна  я  бродила  по  росах,
Не  мені  лиш  писали  пісні.
Поглядають  і  досі  ще  скоса,
Та  чи  ти  помічаєш,  чи  ні...

Було  щастя  у  теплих  світанках,
У  маленькій  дитячій  руці,
В  поцілунку  з  коханим  на  ганку,
У  невинній  сльозі  по  щоці...

Скільки  б  ми  не  ходили  стежками  -
Є  дороги  великі  й  малі  -
Стаємо  лиш  рідніші  з  роками
На  цій  Богом  забутій  землі...

         -      -      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640364
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Ліна Ланська

ВІХОЛА

А  я  кружляла  Віхолою  знову,
Тобі  на  скроні  сипала  сніги,
Поки  свої  забудеш  береги,
В  шаленстві  танцю  розпізнавши  змову.

За  вушком  цілувала  без  упину,
Вустам  солоний  наливала  піт,
Як  це  робила  триста  тисяч  літ  -
Собою  прикривала  твою  спину.

Від  стріл  Амура?  Ні,  біди  причастя.
У  холод  зігрівала,  як  могла,
Поки  мене  не  вцілила  стріла,
Даруючи  п"янке  пекуче  щастя.

Злітала  стрімко,    Віхолою  звали,
Коли  то  в  холод  кидала,то  в  жар.
Тебе  шукала,  як  скарби  корсар,
Жагою  привороти    виливала.

У  спеку  прохолодними  дощами
Твій  біль  змивала,  доторком  руки
Я  проганяла  муки,  і  роки
Розтанули,  розвіялись  вітрами.

І  знову,  як  колись,  у  сніжно-білім,
Нестримнім  танці  Віхола,  поглянь,
Згадай,  ким  був  колись  і  НИМ  же  стань,
Скоряючись  пророчиці  Сибіллі.
03.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640827
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Боднарук Ілона

Досить вже!


Збила  з  ніг  мене  вода  рушійна,
Обікрала  душу  мою  вщерть.
Те,  про  що  я  мріяла  постійно,
Забрала  з  собою  круговерть.
Понесло  мене  життя  на  хвилі,
Щось  воно  занадто  вже  штормить,
Я  пручатися  течії  не  в  силі,
Та  й  не  дасть  стихія  відпочить!
Крутить  мною  доля,  як  бажає,
Насміхається  з  мого  безсилля.
Та  невдачам  цим  межа  є,
Досить  вже  непотребу  та  гнилля!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632093
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 03.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2016


Ніна-Марія

Цвіт троянди

[img]http://ic.pics.livejournal.com/konstantingl/18639930/2043/2043_900.jpg[/img]

[i]Цвіло  трояндою  наше  кохання
Буяло,  квітло,  не  чуючи  біди
Роки  летіли  кудись,  як  навіжені
Як  же  боялась  його  втратить  назавжди

До  тебе  ланцюгом  була  прикута
Напій  медовий  з  вуст  твоїх  спивала,
Як  росу  вранішню  співучий  соловей,
А  в  очах  синіх  завжди  зоря  палала

Я  цим  жила,  була  щаслива  й  сильна
Не  знала,  що  приспала  мені  доля
Та  вона  тихенько  горе  колихала,
Яке  в  душі  так  нестерпно  звиє  болем

Плаче  в  мені  цей  відчай  стоголосий
Шука  розради-та  все  ж  її  нема
Ступає  печаль  моя  по  снігу  боса
Їй  ні  до  чого  ця  розлючена  зима[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639874
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 03.02.2016


OlgaSydoruk

В декоре снов…



В  декоре  снов  -  корицы  запах
И  цикламены  (на  окне)...
Фиалки,орхидеи,мята,
Столетник  вечный  и  т.  д...
Скользящий  лучик(по  паркету),
Паркуром(зайчик)на  стене...
И  незабвенные  сонеты...
И  ретро-блюз  (от  ноты  "ре")...
Февральский  плюс,  горячность  ночи...
Прохладой  -шёлковый  корсаж...
Крупицы  боли,дольче  сочность...
Предвосхищения  мандраж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640598
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Процак Наталя

У небо - до зірок!

Над  нами  небо-стеля
Велична  синя  даль...
***
......  любов  дарує  крила,  
......  любов  -  то  сенс  життя!
                               автор:Митич@
                               з  поезії:"  Почуй  мене  крізь  галас!"


У  ангелів  позичу
Я  крила  -  зроблю  крок!
А  ти  мене  покличеш
У  небо  -  до  зірок!

Тебе  я  чую!...Галас?
Не  спинить  вже  мене...
Давай  втечемо  -  зараз!
Не  стримуй  й  ти  себе!

За  мріями  у  небо
Ми  з  вітром  -навсібіч!
І  все,  що  мені  треба
Це  дотик  твоїх  віч!

Розхристані  вітрила
У  хмар  -  ми  вкрали  сни!
Любов  нам  дала  крила
Ми  близько  до  весни...

Я  чую  тебе,  милий!
Крізь  тисячу  вітрів
Я  знаю  ти  щасливий!
Не  треба  зайвих  слів...

Заплющ  свої  повіки  
Забудь  усе  -  і  мрій!
Знай,  я  твоя  навіки
А  ти  назавжди  мій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640954
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Ілея

ТЛІЄ СВІЧА ПОЛУМ"ЯМ ПІДСЛІПУВАТИМ…

Тліє  свіча
Полум"ям  підсліпуватим...
Вічна  мерзлота-  то  твій  покров?..
Із  летаргічних  снів-  воскресни!
Почуй  могутній  крові  зов!

Вже  триста  літ  
Мойсей  в  пустелі  ходить...
Постать  Богині  в  степу  височить...
Ще  ватра  жевріє  в  ритуальному  колі...
Ген,угорі...сяйво  ясне  зорить...

Всупереч  закону  Зла,
Визріли  в  твоім    святому  лоні
Прометеі  Слова  і  Меча...
Каплею  вічності  збігає
Тремка  оновлення  сльоза...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640793
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Валентина Ланевич

Моя любове, мій порочний світе.

Моя  любове,  мій  порочний  світе,
У  частій  тузі  за  тобою  гину  я.
Схиляюсь  небесам,  Боги,  простіть,  вже  -
Кохання  -  вагома  частка  мого  буття.

Вдивляюся  в  смарагди  красні  ночі,
Що  сторожать  із  Господом  його  життя.
Бо  ж  у  війни  безтямно-хижі  очі,
Молюся  ревно,  аби  вберіг,  щодня.

Рахую  миті,  що  злились  у  вічність,
Тамуючи  тривоги  із  теплом  навпіл.
Збираю  в  серці,  склеюю  стоїчність,
Щоб  все  перебороти  вистачило  сил.
01.02.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640300
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Процак Наталя

*******

Пишу  тобі  востаннє  (не  знаю  чи  важливо?)та    вірш  цей  знову,  твій!
Тремтить  моя  рука  і  голос  затихає  у  темряві  німій...
Я  більше  не  твоя!  Хоч  нею  не  була!  Все  скінчено  з  тобою!
Залишуся  сама  поміж  химерних  днів  вже  вільною  рабою...

Мені  вже  не  болить!  Та  й,  що  могло  боліти?!  З  тобою  ми  чужі!
У  душ  по  десять  лиць  в  моєї  лиш  одне!...(кому  до  цього  діло?!)
І  все,  що  в  нас  було!  А  може  не  було?  Вже  все  переболіло!
По  звичці  знову  я  на  пазли  розкладу  душевні  вітражі...

Останній  крик  і  все!  Мовчить  душа  моя...а  далі  -  порожнеча!
Липка  мов  течія  із  сліз  і  самоти  від  зболених  утрат
Як  хочеш  називай!  Та  тільки  не  кажи,  що  це  моя  утеча!
Нічого  не  сказав...пішов  і  залишив  із  серця  дублікат...

Тепер  твої  слова!  А  що  твої  слова?!  Кому  вони  потрібні?
Мене  вже  не  печуть!  В  тобі  перегорять  -  погасне  їхній  жар!
Та  лишаться  сліди  -  обвуглені  вони...(і  на  тавро  подібні!)
Куди  тепер  вже  нам?  Чи  зійдуться  шляхи?  Не  скаже  наш  радар...

Пишу  тобі  рядки  і  зболені  вони  -  розбавлені  туманом!
Ти  хочеш  їх  порви,  а  хочеш  залиши...мені  тепер  байдуже!
У  тиші  голосній,  звучить  наче  струна  моє  ледь  чутне:"Друже,
Чи  віриш  й  сам  у  те?  (скажи  і  не  лукав!)  Чи  все  було  обманом?
........................................

Пишу  тобі  востаннє  (не  знаю  чи  важливо?)  та  вірш  цей  справді,  твій!
Мовчить  моя  душа...і  серце  не  бунтує  в  байдужості  німій...
У  стоголоссі  снів  безликих  і  пустих  -  сумую  за  тобою!...
.......................................
...ніхто  не  відповість...(  порожня  німота!)  в  розмові  із  собою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640387
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Іванюк Ірина

Wy szczęśliwe , przeczyste me gwiazdy (переклад вірша Л. Українки)


Wy  szczęśliwe  ,  przeczyste  me  gwiazdy  ,
wasze  promiеnie  -    wasza  rozmowa  ,
jakbym  takie  promienie  ja  miała  ,
nie  wyrzekłabym  nigdy  ni  słowa  .

Wy  szczęśliwe  ,  wysokie  me  gwiazdy  ,
z  wysokości  o  wszystkim  wy  wiecie  ,
jakbym  ja  tak  wysoko  stojała  ,
niechbym  była  samotna  na  świecie  .

Wy  szczęśliwe  ,  o  chłodne  me  gwiazdy  ,
jasne  ,  twarde  ,  jak  gdyby  z  krysztalu  ,
jakbym  ja  była  gwiazdą  na  niebie  ,
nie  poznałabym  smutku    ni  żalu  .  


01.02-2016  р.

   
Ви  щасливі  ,  пречистії  зорі        (  Леся  Українка  )

Ви  щасливі  ,  пречистії  зорі  ,
ваші  промені  -  ваша  розмова  ,
якби  я  такі  промені  мала  ,
я  б  ніколи  не  мовила  слова  .

Ви  щасливі  ,  високії  зорі  ,
все  на  світі  вам  видно  звисока  ,
якби  я  так  високо  стояла  ,
хай  би  була  весь  вік  одинока  .

Ви  щасливі  холоднії  зорі  ,
ясні  ,  тверді  ,  неначе  з  кришталю  ,
якби  я  була  зіркою  в  небі  ,
я  б  не  знала  ні  смутку  ,  ні  жалю  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640459
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Калініченко Максим

Пророцтво

В  землі  залишу  тіло,
А  душу  –  між  рядків.
І,  вщент  спаливши  крила,
Повисну  між  світів.
Зостанусь  наодинці
Навік  між  двох  світил:
На  небі  буде  сонце  –  
Над  небом  будеш  Ти!
А  я,  бездушна  сутність,
Угору  буду  йти...
Я  спокій,  непорушність.
Насправді  –  мрець  простий.

Щоб  знову  зшити  крила,
Лишаю  вам  перо.
З  душі  моєї  звило
Його  Людське  Добро.
І  кожен,  хто  промовить
Слова  моїх  віршів,
Той  так,  напевно,  зробить,
Щоб  я  свій  шлях  звершив.
Щоб  ці  слова  тремтіли
У  когось  на  вустах,
Я  без  душі  та  тіла
На  псевдонебесах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640548
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


S.Nemo

Ми – діти нашого небесного Отця

[i]“Істину  кажу  вам,  якщо  не  навернетеся  і  не  будете,  
як  діти,  не  увійдете  до  Царства  Небесного“  (Мт.  18,  3)
[/i]
Ми  –  діти  нашого  небесного  Отця
І  нам  дано  у  цьому  світі  жити.
Ми  створені  за  образом  Творця
Щоб,  як  і  Він,  творити  і  любити.
Але  в  житті  є  спокуси  великі,
Відчуття  насолоди  приносять  вони.
Дорослим  себе  відчуваєш  в  ці  миті,
Не  знаєш,  що  в  сіті  попав  сатани.
Красиво  світяться  у  темряві  вітрини,
Яскраві  вивіски  засліплють  нам  очі.
Щоб  розпалити  пристрасті  людини,
Гріх  приховати  під  покровом  ночі…
Та  темряви  без  світла  не  буває  –  
Важливо  тільки  ранок  не  проспати.
Як  тільки  ясне  сонечко  засяє  –  
Так  хочеться  творити,  працювати!
Під  небесами  сяють  куполи,
Відкриті  нам  двері  до  дому  Отця.
Щоб  ми  у  любові,  як  діти,  жили,
Як  скарб  берегли  в  собі  образ  Творця…

©    S.Nemo
29.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639618
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Процак Наталя

НАДКУСИЛА Я КОХАННЯ…. (закоханий віршик)

Надкусила  я  кохання
Яблучко  з  Едему...
По  одній  тепер  дорозі,
Разом  ми  ідемо...

Ти  такий!!!..що  просто  мало
Слів  щоб  описати...
Як  дивлюся  в  твої  очі
Хочеться  літати...

Так  люблю  я  твоє  личко
Що  рум'янцем  світить...
Найніжніші  в  світі  ручки,
В  котрих  тільки  мліти...

Від  усмішки  я  п'янію...
В  погляді  -  топлюся...
Серце  моє  шаленіє
Коли  притулюся...

Мої  пальчики  кохані
Долоньки  тепленькі...
Все  моє...таке  бажане...
Все  таке  рідненьке...

Поцілунками  покрию
Носик,  губки,  очі...
І  на  вушко  прошепочу
Мій  ти  найсолодший...

Я  люблю  тебе,  мій  милий...
В  цілому  -  кохаюсь...
І  від  серця  свого  ключик
Тобі  довіряю...

Не  віддам  тебе  нікому  
В  обіймах  сховаю...
І  не  змучусь  повторяти...
Те  як  я  кохаю!!!

Найніжніший  в  світі  хлопчик...
Янголятко  з  неба...
В  цьому  світі  вже  нікого
Не  хочу  й  не  треба...

Надкусила  я  кохання
Тепер  з'їм  до  краю...
Я  до  цього  не  кохала,  
І  не  покохаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579054
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 29.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Своя земля дітей своїх зціля

Вже    літо    заблукало    в    чебреці,
І    небо    грози    громом  розривали,  
Впились  гарячим  сонцем  пшениці,
І    вкрили  поле  пишним  покривалом.

І    напівстиглі  жита    колоски
В    волошок    сині  заглядали    очі,
Їх  шлях    життєвий    дуже    затяжкий,  
Як    і  мого    народу    на    праотчій

Землі.    Та    вірю:  зглянеться    земля    –  
Волошки  між  колоссям  уціліють,  
Адже    земля  дітей    своїх    зціля,
Й  волошки    ще  рясніше    засиніють.

І    буде    хліб  високий    на    столі  –
То    від    землі  і  Бога    нагорода,
Бо  люди,  коли  з  хлібом,  –    королі  –
У  цьому    переконана    природа!
14.01.2014.

Ганна    Верес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634029
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 29.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2016


Ліна Ланська

Я НЕ ЗНАЮ, КУДИ МЕНІ ЙТИ

Я  не  знаю,  куди  мені  йти,
Коли  кригою  вкрилась  душа,
Бо  твоя  відтепер  збайдужіла.
Відняла...ні,  обрізала  крила,
І  куди  мені  знов  вирушать?  -
Доленосні    розсипані  стріли.

Я  не  знаю,  куди  мені  йти...

Будувати  хотіла  мости,
По  яких  із  весни  -  у  жнива,
Лишень  осінь  потроху,  сивіла
І  дощем  нишком  заголосила.
Тільки  знову,  допоки  жива,
Не  скорюся,  з  останньої  сили,

Будувати  бажаю  мости.

Я  забуду  тебе,  відпусти...
Під  ногами  колюча  стерня.
Від  сьогодні  зав"язані  очі,
Не  питаєш  мене,  що  я  хочу?
І  ступаю  по  ній  навмання,
Бо  ті  мрії  мої  -  маячня.

Серед  льоду  листочком?  прости:
Я  не  знаю,  куди  мені  йти.
24.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638283
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Плискас Нина

Буття і сон…

Буття  і  сон...дві  мантії,  безлікості  і  вроди...
Суєтне  із  суєт  і  вічне...  писане  пером
Душа  і  сон  у  вічності  пришестя...
У  сутності...  вбирається  в  манто...
Двохдушні...хто  їх  знає?...Хіба,що  Всесвіт  і  боги!...
Одній  вручили      Ноєву  парадигму...
А  іншій...догми  із  Псалмів...
Єднається  у  тілі  світ  й  безсмертя,
Переступами    грань  пітьми...
І  Хрест  скелетом  золотавим  просвітився,
Іржаві  цвяхи,  воскреслими  трояндами  цвіли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635890
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Валентина Малая

З Днем народження, ДОНЕЧКО!!!

З  Днем  народження,ДОНЕЧКО!!!
Моя  зірочко,сонечко!!!
З  повноліттям,ріднесенька!
Ти  моя  дорогесенька!!!

Я  дарую    всі  квіточки,
Що  ростуть  на  галявині!
Поцілуйчики,зірочки,
Що  ясніють  яскравії!!!

Море  пестощів  лагідних,
Ранків  лиш  шоколадних!
Нескінчених  веселощів!
І  смачнесеньких  ласощів!

Ще  бажаю,ріднесенька,
Щастя  ,миру,достатку!
Щоб  була  ти  радесенька,
Щоб  було  все  в  порядку!

Щоб  були  щасливенькії
Ваші  діти,онуки!!!!!!!!!!
Щоб  ніколи,рідненькая
Не  опускалися  руки!!!!

Сили,миру,любові,
І  здоров’я  родині!
Щоб  були  всі  здорові,
І  щодня,й  завтра  ,й  нині!!
Я  люблю  тебе,донечко!
І  онуцю  .Ви  ж-  СОНЕЧКИ!!
Ви  мої  дорогесенькі!!!
Красотульки  ріднесенькі!
Щастя!Миру!Достатку!
Починаю  спочатку!!!

З  Днем  народження,ДОНЕЧКО!!!
Моя  зірочко,сонечко!!!
Ти  моя  дорогесенька!!!
З  повноліттям,ріднесенька!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638279
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Процак Наталя

ОСТРІВ МРІЙ…

так  часом....я  хочу  згубитись
забути  шалене  буття...
заплющити  очі...і  влитись
в  усе,  що  дарує    Життя....

у  чайки  позичу  я  крила,
про  Море  все  знає  вона...
незайманий  край  знайду  в  Хвилях
де  ще  не  ступала  нога...

на  березі  Мрій  і  спокою
я  викрикну  в  голос:  "  ЖИВА!!!..."
і  вперше  я  стану  такою,
якою  іще  не  була...

у  груди  вдихатиму  солод
морського  повітря  і  Хвиль...
втамую  пейзажами  голод...
незлічених  пройдених  миль...

занурю  в  пісок  босі  ніжки
відчую  тепло  від  Землі...
затопчу  загублені  стежки...
невідані  досі  мені...

світанки  в  мовчанні  і  світлі
здадуться  п'янкими  мені
і  стануть  для  мене  мов  рідні,
під    Місяцем,    ночі  ясні...

поглину  Красу  цю  до  краю...
і  шепотом  Моря  уп'юсь...
усе  це  назву  Своїм  Раєм...
в  котрому  по  вуха  втоплюсь...

та  Мить  ця  не  вічна...пора
вертатись  в  реальні  події...
без  нас  не  можливе  Життя...
а  ми  лиш  існуєм  без  Мрії...

жбурну  в  сині  Хвилі  я  пляшку
на  згадку...там  сповідь  моя...
"  Ах  Море...чекай  свою  пташку,
вже  скоро  вернусь  ,  знову  я...."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580474
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 29.01.2016


OlgaSydoruk

А я уже совсем не та…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602047

А  я  уже  совсем  не  та...
Я  незаметно  повзрослела...
В  "пастеле"  нравятся  цвета...
Нежнее  -  прикасания  тела...
А  я  уже  совсем  не  та!..
В  горохи  платье  удлинила...
И  по  законам  бытия
Свой  норов  днями  укротила...
Мне  всё  позволено  с  утра:
И  каблуки,и  круассаны!..
А  я  мечтаю,как  тогда,
Когда  луна  -  в  туманной  грани...
А  я  ...летаю(где  хочу)!..
И  параллели  выбираю!..
К  меридианам  не  спешу,
Как  струны  арф  перебираю...
А  я  не  плачу(на  лету)...
А  на  лету...  я  воскресаю!..
И  осень  рыжую  (свою)
На  майский  ландыш  не  сменяю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639448
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016


OlgaSydoruk

Я буду для тебя везде, во всём…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506286

Ты  будешь  видеть  и  чувствовать  меня  повсюду  и  во  всем...
Ты  только  помни  обо  мне,  не  забывай,что  было  между  нами...
Ты  мое  имя,  как  молитву  повторяй...
Ты  в  холод  вспоминая,  от  жара  изнывай,..
А  в  летний  зной,как  в  стужу  не  замерзни...
Ты  только  позови,  к  тебе  я  эхом  прилечу...
Я  буду  тем  глотком  воды,  что  путника  в  пустыне  напоит...
Я  буду  для  тебя  тем  маяком,  чей  свет  так  жадно  ловят  моряки...
Я  буду  той  тропинкой,  что  так  обрадует  тебя,  когда  заблудишься  в  лесу...  
Я  буду  огоньком  в  степи,  что  безнадёгу  к  дому  приведет...
Я  буду  сладкой  земляникой,  синичкою  в  руке  и  трелью  соловья  в  ночи...
Я  буду    летним    ветром,  каждым  добрым  утром  и  длинным  бесконечным  днем...
Я  буду  тем  туманом  с  молоком,..  лунною  дорожкой,..  утренней  росой...
Я  буду  пахнуть  свежим  ветром,  спелым  яблоком,травою  скошенных  лугов..
Я  буду  тёплым  ливнем  и  радугой  после  дождя...
Я  для  тебя  не  буду  штормом,..  я  буду  легкой  гладью  моря,  бездонной  синевой  озер...
Я  буду  глиною,  такой  податливой  и  мягкой...что  хочешь  из  меня  лепи...
Могу  я  быть  и  теплым  воском  для  твоей  свечи...
Я  для  тебя  не  буду  огорчением,..  Я  буду  только  радостью  и  вдохновением,
Я  буду  гордостью  твоей...  Мой  голос  будет  тембром  скрипки  Страдивари...
Ты  в  унисон,  маэстро,  с  ним  звучи...  Я  буду  для  тебя  единой  верой,
Добрым  ангелом  надежды,..  единственной  любовью  пусть  буду  тоже  только  для  тебя!..

Мы  снова    вместе...  Где  то  очень  далеко...
А  на  столе  -    горбушка  хлеба,..  стакан  вина  и  молока...
Я    говорю,..ты  слушаешь  меня,..и  все  мои  желания  возможны...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639458
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Ніна-Марія

Червона горобина

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSIuOqlDrJ66mPbzvbCruh8YjLZ8yRcsi1Evvqj1sVLQPuD0o-Zgw[/img]

Стоїть  в  красі  казковій  ліс  
Віхолить,  виє  хуртовина  
Все  сипле  й  сипле  білий  сніг  
Тяжке  життя  тепер  пташине  

Серед  лісів,  серед  снігів  
Так  червоніє  горобина  
Неначе  вслід  мені  кричить:  
"Зірвіть,  не  дайте  взимку  згинуть!"

Я  боюсь  морозів  лютих
І  сніговіїв,  що  так  метуть
Червоні  ягідки  мої
Зголоднілі  птАшки  поклюють

Хочу  я  так  зустріть  весну  
Прибратись  у  білі  капори  
Хай  милуються  красою  
Дуби  кремезні  і  явори  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637942
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Валентина Ланевич

Лебедями сизими хмарки в вишині.

Лебедями  сизими  хмарки  в  вишині,
Ой,  скажи,  милесенький,  любиш  ти  чи  ні?
Занесло  порошею  всенький  білий  світ,
А  у  душі  весняно  -  зринула  в  політ.

Облягає  серденько  ніжності  крило,
Що  його  тривожило:  скресло,  відлягло.
І  у  грудях  розлилось  -  бухкає  тепло,
Мимоволі  зайнялось  краскою  чоло.

Прихилила  голову  до  його  плеча,
Нехай  коханням  вірним  Господь  нас  вінча.
Щоб  зима  засніжена  не  мела  стежки,
Аби  вперед  й  крізь  бурю  було  легко  йти.
25.01.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638572
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Уляна Яресько

…просто будь…

Кислотні  дощі  (у  серці!)  хіба  передбачити?
Синоптики  вчора  вістили  звичайну  грозу...
Чому  ж  у  душі  ці  ртутні  (ненависні)  м'ячики
калічать  думки  (застуджені  й  так)  -  завчасу?!
Перун  у  блакиті  вергає  вогненними  стрілами,
небесний  коваль  готує  (для  нас?)  оберіг.
А  що,  як  з  тобою  птахами  закохано-білими
у  вирій  сердець!  зі  світу  дощів!  Ти  би  зміг
у  прірву  зірватися?  грудкою  прагнення,  каменем,
а  я  б  -  за  тобою  (якщо  ризикнеш  ти  )  -  притьма!
Які  ж  нестерпучі  нам  Доля  готує  екзамени!
До  тесту  на  вірність  невже  варіантів  нема?
Загрій  мене!  всю!  порятуй  від  їдкої  кислотності,
збери  із  душі  тривоги  пронизливу  ртуть.
Утеча  від  світу?  від  себе?  від  всіх?  -  від  САМОТНОСТІ!
До  біса  слова  і  думки!  Ти  моїм  просто  будь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639356
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016


OlgaSydoruk

Юность

Возвратиться  в  юность  без  корсета,
Без  теней,без  туши  и  помад,
Без  наград,регалий,без  секретов...
Я  хочу,хочу,хочу  назад!!!
Первый  поцелуй  и  чувств  смятение!..
Сумерки  полынные  и  цвет  кармина  губ!..
Утешение  ступеньками(невинное)...
Обнажённость  тела  и  поспешность  рук...
Что  мне  подарить  за  это?..
Что  менять,..а  может...  позабыть?..
Юности  ромашковое  лето...
И  желание  впервые  полюбить?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637664
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Плискас Нина

Все не ті колії, все не ті потяги…

Все  не  ті  колії,все  не  ті  потяги
Їдуть  з  колишнього  віхорем    
безлічі  дум  із  "рахітом".
Роїться  мозок  несамовито...
Музи  приходять  і  полишають,
Оди  для  неї  в  епохи  звучали,
А  у  Пегаса  із  часом  проблеми
Не  доїжджають  строфи  у  рими....
Вітер  кудлатий  поміж  снігами,
Ліпить  із  світом  свої  піліграми.
Зорі  все  знають,але  дрімають
У  пів  свідомість  влучно  зіркають...
Дзбанок  сонця  поверни  до  тями
Пряник  імбирний  полишу  Нірвані.
Кожний  у  темпі  своєї  програми.
Знаю,дороги  приходять  як  рани,  
В  колії,  кожний  везе  свої  сани...
Може  в  епохи  минулих  і  здарих,
Ми  були  Вікінги,  хто  феодали?
Хтось  руйнував,хтось  зводив  у  пам"ять.
Ми  сьогодення  гени  у  профіль...
Щось  в  поза  часі,щось  у  форматі
Наші  нащадки,то  витоки  часу,
З  істин  прийдешніх,Йорданом  омитим,
Все  не  ті  колії,все  не  ті  потяги
Їдуть  з  теперішніх    в  чисте  воскресле...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637821
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Ліна Ланська

ЗНОВУ МАЛЮЮ

Знову  малюю  мовчки  твоє  ім"я,
Що  неймовірним  дивом  мені  здалося.
Квилить  зозулею  ніч  у  безголоссі,
Де    тепер  ти,  відізвись!..  днів  течія

Тижні  змиває  у  рік,  крає  віки.
На  крижанім  плато  хурделить  пустеля.
Серце  думками  десь,    утопившись  в  хмелі
Мабуть  таки,  нікчемні  всі  ті  думки?..

Мабуть  шукаєш  щось,  і  підеш  услід,
Навіть  якщо  застигнуть  влітку  морози,
Тихим  дощем  проллються  зболені  сльози,  
Полум"я  вип"єш,  одраз  -  повенню  лід.

Ти  не  забудеш  крок,  несміливий  той,
Як  тремтячи,  розірвав  недовгий  спокій,
Бо  зависала  десь  недоступність  Nokia...
Лише  відлуння  слав  сумовито,  гобой.

Знову  малюю  мовчки  твоє  ім"я...
Бранка  одвічна  лиш  своєї  омани,
Солі  насиплю  вщерть  на  душевні  рани
Де  тепер  ти,відізвись?..жду  тебе  я.
20.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637220
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 23.01.2016


OlgaSydoruk

Снится первый зимний сон…

Протыкают  ветви  тучи(в  небо  рвутся  тополя)...
Белым  пухом  снег  кружится...
На  озёрах  лёд(до  дна)...
Листик  жёлтый  припорошен...
Снится  первый  зимний  сон...
Тёплый-тёплый,светлый  очень...
Улетает  птицей  стон...
О  тебе  строку  сплетаю,о  тебе  страницы  рву...
О  тебе  опять  мечтаю,о  тебе  опять  грущу...
И  зову,зову(немая)...
И  кричу(до  хрипоты)!..
А  у  розы(алой-алой)засыхают  лепестки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637938
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Ніна-Марія

Очі навпроти

В  каміні  стиха  потріскує  вогонь
У  вікно  вже  зирить  темна,  чорна  ніч
А  ми  удвох  замріяні  сидим
У  мерехтінні  святкових  білих  свіч

З  тобою  ми  на  відстані  руки
У  келихах  іскриться  вино  біле
Ось  -два  шматочки  неба  голубі,
Які  в  твоїх  очах  згубились  милий

Ловлю  погляд,  в  якому  я  тону
Де  ж  соломинка,  за  яку  вхопитись
Знаю-сподівання  мої  марні
У  морі  цім  я  хочу  утопитись

Так  удвох  ми  тішимось  мовчанням
Воно  нам  зараз,  як  справжнє  золото
Попереду  у  нас  ціле  життя
Стежок  ще  стільки  в  нім  буде  пройдено

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636243
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Іванюк Ірина

На твоїх грудях версти океану …


На  тво́їх  грудях  версти  океану,
калейдоскопи  юних  наших  днів...
Вінчає  осінь  долю  із  туманом,
та  ми  втечем  смарагдом  берегів...

Де  легінь  молодий,  ласкавий  вітер,
голубить  річки  синю  течію,
де  дуб  крислатий  серед    різноцвіття,
птахам  склада  поему  про  весну...

Невидимі  душі  сріблясті  струни  
переплітаються  із  золотом  зірок.
Слова  -  як  Пісня!  Музика  -  мов  Чудо...
Любові,  що  єднає  душі  двох.

14.01.2016р.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635783
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Уляна Яресько

…пробач, що не відразу…

Тече  собі  задумана  Іртиш...
Я  теж  ріка.  (Мене  ще  не  відкрито)
Пливу  до  тебе...    Милий,  чи  простиш,
що  стільки  часу  сміла  не  любити?

Покрила  душу  втоми  ковила,
Пустеля  в  серці...  Ти  шукав  оазу
і  кликав,  кликав  -  я    відповіла.
Пробач  мені...  (пробач,  що  не  відразу)










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635510
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 18.01.2016


Ілея

ГОЛОСОМ СОПІЛКИ, , ,

Сірий  попіл  буднів
Роз"ідає  струни...
А  душа  ридає...з  розпачу  замреш...
Крізь  столітні  хащі...з  висоти  німоі
Голосом  сопілки
Серце...ти  торкнеш...

І  завієм  білим,
Що  спаде  на  плечі
Із  печер  рунічних...світло  зачерпнеш...
І  вогнем  магічним  душу  зачаруєш
Заясніє  простір  тисячами  сонць...
...коли  ти...прийдеш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636833
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016


OlgaSydoruk

За мгновение одно…

Экспромт

Белоснежное  панно  раму  шире  раздвигало...
Время  медленно  текло...
Стрелки  нехотя  толкало...
Время  медленно  текло...
Стрелки  в  завтра  убегали...За  мгновение  одно...
За  мгновение  -  по  спирали...
За  мгновение  одно  -  пролистали  все  страницы...
Накормили  снегирей...Напоили  их  водицей...
За  мгновение  одно  -  согревали  и  карали...
Белоснежное  панно  хлопья  снега  укрывали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636823
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016


Лина Лу

ДОЛИНА ИЗУМЛЕНИЯ


Чувствуешь,  ветром  овеянный,
Там,  над  равниною  духа,
Прошлым  однажды  осмеянный,
Лед  белоснежный  стал  пухом.

Льдины  сверканием  золота
И  вожделенным  покровом
Скорби,  блаженством  расколоты.
Голос  божественный  снова

Сладкою  музыкой  тайною
Смысл  обретая  идущим.
Радостью  необычайною
Сердца,  восторгом  зовущим.

Руки  дрожащие  тянутся
К  листьям  серебряным  молча.
В  тайном  саду  не  оглянутся
А  изумляясь  не  ропщут...

Вкусом  вина  и  бессмертия
Ранее  не  насладиться.
Жизнь  на  стезю  Виночерпия
Брось,  от  души  отрешиться.

В  этой  долине  волнуется
Лик  красоты  поднебесной.
Тьма  застывая,  беснуется,
Истина  здесь  повсеместно.
16.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636800
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016


Мар’я Гафінець

Початок.

Той  стан,  коли  примруживши  повіки,
вбаюкана  замріяним  теплом
у  себе  поринаєш  -  в  таїн  віхи,
де  лиш  душа  гойдається  човном.

І  плавним  рухом,  наче  скарб  в  оправу,
в  мелодію  ті  ловиш  відчуття,
завівши  пісню  древню  ту  ласкаву:
"спи-спи-ще-не-народжене-дитя..."

Вслухаєшся  у  перелив  хвиль-ритмів,
якими  40  тижнів  серце  б"є:
в  тобі  початок  Всесвітів  молитви
вдих-видих  легко  снами  віддає.

І  тиха,  боязка  ти  завмираєш.
Священне  дійство  -  зав"язь  Материнства.
Ти  цілий  світ  в  собі  знов  воскрешаєш,
щоб  не  скінчилось  у  Життя  Дитинство!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635189
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 18.01.2016


НАДЕЖДА М.

Дивляться на мене сірі очі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dgjBkHbUbTA  [/youtube]


Дивляться  на  мене  сірі  очі.
Ні,  вони  не  схожі  на  туман.
Як  світанок,  що  родився  з  ночі.
І  такі  не  схожі  на  обман.

Щирі,  із  іскринкою  печалі.
Тихо  випромінюють  тепло.
Відчуваю:  ллються  ніжні  чари...
Із  душі  відразу  відлягло.

Милі,  неповторні,  незабутні.
Як  боялась  вас  було  підчас.
Та  бувають  вогники  відсутні,
Так  боюсь  розчарування  в  вас.

Я  їх  упізнаю  серед    інших.
Доброта  душевна  без  прикрас.
Дорогих  і  трохи,  знаю,  грішних,
Але  так  потрібних  повсякчас...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635729
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 18.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Київ на Водохреща кипів

Нуртує-б’є    в    гарячих    жилах    кров,
І    зупинить  її  вже    неможливо;  
Гранати,  кулі  і  нічний    покров  
Зберуть  достойне    історичне    жниво.

І    водомети  ту  не    спинять  кров,
Морози,  острах    мозок    не    остудять,  
Бо  нами    рухає  лише    свята    любов    –
Ми,  українці,  вільні,    чесні  люди!

Щаслива    я  і  горда    саме    тим,  
Що    я    -    дочка    великого    народу:  
Не    залякати    й  не    перемогти,
І    на    коліна    він    не    стане    зроду.

За    всю  історію    вже    стільки    натерпівсь,  
Що    розгубив    останні  краплі  страху,  
Тож  на    Водохреща    наш  Київ    закипів
І    цим  урятував    народ    від    плахи.

В    цю  ніч  і  світ,  і  мій    народ    не    спав    –  
Своє    він  право  боронив    уміло,  
Державу  від    свавілля    рятував  
Молитвою,  коктейлем  і  камінням.

Безмежно  горда    я    й    щаслива  саме    тим,  
Що    я    дочка    великого    народу:
Не    залякать  його    і  не    перемогти,  
І    на    коліна    він  не    стане    зроду.
20.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636779
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016


Процак Наталя

Ми порушили спокій - зірвали сріблясту вуаль…

Сріблостиглим  туманом  бринить  сніжно-біла  вуаль
На  деревах  осіла  вона  наче  крихти  від  неба
І  не  глянеш  широко  -  пече  у  зіниці  кришталь!
Сонце  впало  у  сніг  -  випадково?Чи  справді,  так  треба?!

Все  заснуло  кругом...і  вершково-пломбірний  десерт
Захрустить  під  ногами  під  ритми  холодного  вітру.
І  заводить  мороз  свій  барвисто-кусючий  концерт
На  вікні  залишивши  для  нас  дивовижну  палітру.

Білим  пухом  летять  пластівці  -  розв'язався  мішок?
Чи  порвались  подушки  на  небі,  де  спала  хмаринка?
Все  летить  і  летить,  неквапливо,  пухнастий  пісок,
І  лягає  нерівно  на  землю  -  гаптує  перинку!

Забіліло  в  очах  -  розлилась  молоком,  білизна
А  у  ній  ми  як  дві  кольорові  нестримні  краплинки
І  звабливо  так  манить,  вперед,  снігова  кривизна
Нам  до  неї  простелять  дорогу  прозорі  сніжинки.

Ми  порушили  спокій  -  зірвали  сріблясту  вуаль
І  розбурхали  тишу  зимову  -  навмисно,  відверто!
Ми  як  діти  дорослі,  в  усмішці  розтане  печаль
Метушиться  зима  і  пручається  сміху,  уперто!

Той  маленький  грішок  (неуміло)  сховаємо  в  сніг
Хай  в  сніжинках  потоне  дитячо-зваблива  вина
І  відлунням  у  небі  лунає  бешкетний  наш  сміх!
Ми  порушили  спокій,  а  ти!  Ти  пробач  нам  Зима!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636784
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016


OlgaSydoruk

Минорные стихи влюблённого поэта

Минорные  стихи  влюблённого  поэта  -  
Крещённые  слезой,губами  обогреты...
Рождённые  зимой,краплённые  сандалом...
И  талою  водой(из  самой  -самой  алой)...
Опаленные  днём,написанные  летом
На  вёслах  каравелл...(Любимым  амулеты)...
В  одну  и  ту  же  реку  его  заводят  дважды...
И  совести  его  даруют  те  же  тяжбы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636541
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 18.01.2016


Валентина Ланевич

Сліди втрачаю в холодній заметілі.

Сліди  втрачаю  в  холодній  заметілі
І  човен  зупинивсь  -  вже  річка  не  тече.
Малі  сніжинки  сиплються  з  неба  білі,
Лягають  невагомо  на  моє  плече.

Стискаю  весла  замерзлими  руками,
Крізь  пелену  зими  сочиться  теплота.
Тебе  гукаю  -  лину  у  даль  думками
І  тремтить  на  вії  гарячая  сльоза.

Ти  там,  де  вогнЯні  в  мороці  загати,
Де  інший  вимір  мають  цінності  життя.
Серце  тисне  біль  й  не  хоче  відпускати,
Кричить  до  Господа  розхристана  душа.
15.01.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636116
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 18.01.2016


Олена Акіко

Ідуть дощі. Покращення не буде

Ідуть  дощі.  Покращення  не  буде.
Що  може  бути  краще  ніж  дощі?
Я  знаю,  ми  з  тобою  дуже  різні  люди,
Це  так  чарівно!  Я  пишу  вірші.

Я  тобі  вдячна,  я  пишу  подяку,
бо  ти  з'явився,  перемігши  небуття.
Я  оживаю,  я  відроджуюсь  за  знаком
твого  невпинного  любовного  чуття.

Я  знала  ще  з  дитинства,  -  без  любові,
так  просто  не  мине  життя  моє.
Мій  лицарю,  з  тобою  я  у  змові,
ти  доказав  мені:  любов  насправді  є.

12.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635317
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 18.01.2016


Процак Наталя

Божеволію!…

Божеволію  від  нього...під  прицілом!
Його  погляду  п'янкого  -  гострі  стріли,  
Мене  наскрізь  прорізали  (тихо  тліли...)
Я  його  всього  вдихала,  цілим  тілом!

Він  на  схеми  розбиває  мою  душу!
А  я  виходу  не  маю  -  хочу  й  мушу!
Особистий  мій  наркотик.Я  -  залежна!
Не  була  із  почуттями  обережна...

П'ять  хвилин  його  тепла  -  ейфорія!
Він  вогонь,  а  я  вода...(неподібні!)
У  відмінностях  своїх  були  згідні,  
Бо  не  в  змозі  обійти  спокус  змія...

В  атмосфері  його  віч  -  бережливо  
Розчинилася  уся  й  так    квапливо,
Все  шукала  я  у  ньому  свій  притулок
А  знайшла  для  серця  свого  порятунок

"Божеволію!...."  -  йому  прошепочу...
В  підсвідомості  тремтить  непокора...
Я  на  нього  (безнадійно)  дуже  хвора!!!
І  одужувати?...(впевнена)
...............................  я  не  хочу!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635850
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Ніна-Марія

Перлина Поділля

[img]http://www.ybereg.com/images/HMELNICKIY/Perl_Podolia/fotos_nature_2.jpg[/img]
[i]Яку  красу  в  собі  сховав  ти,  Подільський  краю,
Недарма  Перлиною  її  тут  називають
На  Товтрах  розкидані  куточки  мальовничі
Запрошують  гостинно  і  відпочити  кличуть

Оповиті  з  усіх  сторін  горами,
Вкритих  зеленолистими  розкішними  лісами,
Які,  немов  торкаються  небес,
І  зачаровують  пейзажем  люд  увесь

Сірі  тумани  ранок  зустрічають,
П"янким  і  чистим  повітрям  напувають,
А  Збруч  тихенько  хвилями  хлюпоче,
Немов  в  танок  свій  запросити  хоче

Старезні  верби  понад  берегом  схилились,
Чи  то  від  віку  свого  вже  зажурились
Краси  цієї  так  хочу  доторкнутись  
Хоча  б  на  мить  думок  гірких  позбутись

Промінчик  вранішній  спіймати  у  долоні
Обійми  вітру  відчути  ніжно-прохолодні
Поринути  у  спогади  прекрасні  і  далекі,
Які  колись  весною  на  крилах  принесли  лелеки[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604424
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 14.01.2016


OlgaSydoruk

Её таинственный берилл…

Экспромт

Ты  слышишь  колокол  тиши,
Дарующий  тревогам  штиль?..
Он,словно,из  самой  души:
Её  таинственный  берилл...
Он  -  вены  рек...
Он  -  их  исток...
Незаменимый  поводырь
Слепцов  неведомых  дорог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635742
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Він –один з десяти мільйонів

[i][u]Присвячую    жертвам    сталінських    репресій.
На    сьогодні    названо    число    в    10млн.  чоловік.[/u][/i]
Він  один    з    десяти    мільйонів,
Хто    загублений    без    вини,
Бо    режиму    того    закони
Гордих    нищили    без    війни.

Він    один    з    десяти    мільйонів,
Хто    хотів    працювать    і    жить,
Щоб        народу    міцніла    грона,
Та    завадив    цьому    режим.
Він    отой    з    десяти    мільйонів,
Котрих    жорна    розтерли    два,
І    не    мав    собі      оборони    –
Чорні    доль    почались    жнива.

Він  один    з    десяти    мільйонів,
Хто    нахиленим    жить    не    вмів…
По    таких    не    дзвонили    дзвони,
Й    світ,    дізнавшися,    онімів…
Він    отой    з    десяти    мільйонів,
Хто      важкий    собі    вибрав    хрест    –
Жертва    нелюдів    у    погонах,
Котрих    викохав    Маніфест…*

Він  один    з    десяти    мільйонів,
Хто    за    правду,    людей    стояв
І    не    заздрив    чужій    короні,    –
Думка    й    воля    на    все    своя.
Він    отой    з    десяти    мільйонів,
Північ    хто    і    глухий    Сибір
Розбудовував.    На    долонях
Мозолі    лиш    здобув    собі.

Врешті,    вирвалася    з    полону
Правда,    Божа,    свята,    гірка…
Правда    жертв    десяти    мільйонів
Теплим    воском...    в    серця    стіка…
13.01.2016.
Маніфест*  -    мається    на    увазі    Маніфест    Комуністичної    партії    я    програмний    документ.

Ганна    Верес.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635569
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Циганова Наталія

Ну, а мне бы…

Небо  стылой  синевой  расплескалось
по  большого  муравейника  крышам.
Снега  высыпало  самую  малость  –
но  как  будто  сразу  всё  стало  выше…
Выше  скорость  выжал  газовый  счётчик.
Ощутимо  подрастает  желанье
в  чашку  с  кофе  –  коньяку  между  прочим…
без  каких  бы  там  на  то  оснований.
И  уют  распёрло  до  антресолей  –
свысока  глядит  на  стужу  снаружи.
Вместе  с  ним  три  дня  я  волей–неволей
созерцаю  две  замёрзшие  лужи.
Ну  а  мне  бы  в  уголочке  тихонько
муравьём…  
на  холод  без  полномочий…
задремать  чуть–чуть…  
на  зиму  лишь  только…
в  ожидании  весны  многоточий…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633110
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 13.01.2016


OlgaSydoruk

Разметался завиток на подушке белой…

Если  счастлив  человек,забывает  бурю...
Ремесло  любимой  век    -  тяжкое  в  натуре...
Делят  истину  в  ломтях,а  не  в  крохах(  свыше)...
В  Шамбале,наверно,снег  -  с  лепесточков  вишен...
Разметался  завиток  на  подушке  белой...
Ржаво  -рыжий  колосок  для  букета  -  спелый...
Тень  сиреневая  век  -  от  небес  лазури...  
Розы  белые  -зиме...Алые  -  июлю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635496
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Плискас Нина

Чи то Пришестя стука в тім"я.

Не  проживеш  ні  дня  без  честі,
А  я  без  жалості  у  нім...
Та  ніч  вже  не  воскресне,
Що  зорями  згасала  в  дні...

Не  проживеш  хвилини  щастя,
Щоб  гірка  видалася  мить...
Несуться  дні  вітрам  пропасним,
Де  вже  скелетом  стали  місяці...

Не  посміхнеся  десь  без  болю
Завиє  сухо  на  парнас...
Комусь  гуляється  весілля,
А  на  війні  застиг  вже  час...

Десь  висохли  уже  криниці,
Десь  грози  вилились  слізьми...
В  глухій  душі,глухі  дзвіниці
І  біль  чужий,глушник  пітьми...

Міняють  ночі  дні  знедужі,
То  все  реальність,а  не  фальш...
Чи  то  Пришестя  стука  в  тім"я?,
Чи  час  розплати  розщепив  і  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631047
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 13.01.2016


Ліна Ланська

ОБПЛЕТИ

Обплети  мене  словами,  як  плющем,
Розірви  невпевненості  пута,
Наливай  вустам  протиотрути,
Накриваючи  собою,  як  плащем.

Накриваючи  гарячим  тілом  знов
Нерозкриленості  сподівання,
Нерозтрачене  віддай  бажання,
Спрагло  злийся  ненаситності  вином.

Спрагло  злийся,  щоб  в  обіймах  наша  тінь
Розчинилась  і  навіки  зникла,
Чари  п"є,  у  заздрощах  принишкла
Не  впізнає,  хто  тут  янь,  а  хто    тут  інь?

Не  впізнає  срібні  Місячні  мости.
Знайде  дощ  покинуту  оазу,
Зцілить  поцілунками  образу,
Лиш  обіймами  і  словом  обплети.
13.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635561
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Процак Наталя

НЕ ІЛЮЗІЯ….

Шалений  стукіт  серця  в  тишині  почую
Він  манить,  як  нектар  спитих  ночей.
І  моє  тіло  подих  твій  відчує
Згорить  душа  не  мов  би  сто  свічей...
 
Я  маяком  твоїм  навіки  стану
І  проведу  крізь  темряву  та  біль
Променем  світла  доторкнусь,  дістану
І  прожену  з  душі  твоєї  тінь...

Подам  я  руку,  щоб  скріпити  віру
Мій  Павший  Янголе,  повір  мені
Людським  назавжди  стане  серце  звіра
Із  мертвого  ти  станеш  знов  живим...

Серце  твоє  тепер  в  моїх  долонях
Пульсує  і  горить  вогнем...воно  моє!
В  своїх  обіймах,  я  тебе  схороню
Бо  не  ілюзія  -  життя  твоє...



джерело  натхнення    "Ілюзія...."  від  Lucifera...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575525
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 13.01.2016


Боднарук Ілона

Надія не вмирає!

Зводжуся  незграбно  так  на  ноги,
Перші  роблю  кроки,  мов  дитя,
Не  чекаю  й  крихти  допомого  
Від  цього  нещадного  життя.
Кажуть,  що  надія  не  вмирає,
Завжди  її  вогник  у  очах.
Я,  зціпивши  зуби,  йду  до  краю...
Певно,  в  моїх  також  він  не  зчах!
Так,  жива  ще,  віднайшлися  сили...
Бачиш,  доле,  я  іще  дишу...
Б"ється  серце,  відросли  знов  крила,
Вірю  в  краще,  мрію  і  пишу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632094
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 12.01.2016


НАДЕЖДА М.

Та вірити так хочу всеодно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vIMb1EuAY64
[/youtube]


Я  пильно  заглядаю  тобі  в  очі.
Так  хочеться  узнать  твої  думки.
А  вітер  за  вікном  чомусь  регоче,
Мої  ж  думки,  неначе  жебраки.

Ви  не  просіть  того,  чого  немає,
Бо  за  мовчанням  криються  слова.
А,  може,  він  і  справді  все  ж  кохає?..
Потрібних  слів  не  знайде  голова.

Але  ж  надія  все  ще  надихає:
Скажи  про  все  оце  йому  сама.
І  навкруги  повільно  все  стихає...
А,  може,  це  робити  все  ж  дарма?

Тихенько  закрутилися  сніжинки.
Рогатий  місяць  глянув  у  вікно.
Такі  вагання  притаманні  жінці...
Та  вірити  так  хочу  всеодно...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634818
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Циганова Наталія

…тобі не стачить…

Тоді  –  був  вечір…  зорею  загнаний,
напившись  сутінок  –  в  небо  падав…
І  ніч  байдуже  стояла  в  савані,
коли  лишилась  я  безпорадна…
коли  мій  обрій  палав  на  вогнищі…

…а  чи  не  це  ти  хотів  побачить?
Дивись  же  –  тлію…  
ще  тлію…
поки  ще…

…шкода  –  згасити  тобі  не  стачить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635137
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Валентина Ланевич

Скапує віск - тріщить в вогні.

Скапує  віск  -  тріщить  в  вогні,
Мигає  теплим  світлячком.
Відкрита  пляшка  на  столі,
Два  келихи  з  п’янким  вином.

Він  та  Вона    -  в  очах  іскра,
Відбиток  душ  -  в  сплетінні  рук.
-Люблю,  кохана,  дорога,
Ти,  чуєш,  мого  серця  стук?

-Коханий  мій,  що  то  душа  -
Метелик  -  враз  розговіла.
І,  як  хрусталь,  така  ж  крихка,
Бережи,-  аби  вціліла.
27.12.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631784
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 11.01.2016


Іванюк Ірина

Поглянь … Там , за високою горою


Згадати  все!...  Достоту  все  забуте.
(Чи  не  забуте?...  Треба  тАк  було!)
І  те,  що  тліло,  до  душі  прикуте,
снігами  лиш  на  зиму  замело...

І  що  зрослось  з  тобою  -  серцю  лЮбе...
Мине  хоч  вік,-  але  нема  кінця!
Поглянь!...  Там,  за  високою  горою,
встає  над  світом  праведна  весна.

10.01.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634875
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016


Ніна-Марія

Свято Різдва

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSz9oQVeLVy7Is7Puh_Ued6JdiYgawfAb8G3Gj4Ox8J4rCEhEh0tg[/img]

Я  хочу  так  поринути  в  дитинство  
У  ті  найщасливіші  миті  чарівні
Коли  збирались  родиною  в  хаті
А  на  столі  -  кутя  і  страви  запашні

Той  запахущий  хліб  і  з  маком  пиріжки
Їх  смакоту  я  й  досі  пам"ятаю
Коли  згадаю,  аж  серце  защемить
Казку  дитинства  я  не  забуваю

Свята  вечеря  це  таїнство  таке,
Яке    несе  в  собі  велику  силу
Світлії  чуття  охоплюють  тебе
Діва-Марія  сина  народила

За  нас  страждання  він  терпів  і  муки
Нам  проповідував  -  віру  і  добро
То  ж  будьте  праведнішими,  ви  люди,
Пам"ятайте  світлу  заповідь  його

Христос  народився!
Хай  цей  рік  принесе  найкращі  зміни  в  Україну,
а  кожному  із  нас  -  світлої  радості  в  родину!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634075
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 11.01.2016


Іванна Западенська

Розділ І: Майже сирота

У  родині  Нестеруків  усе  змінилось  відтоді,  як  з’явилась  маленька  Ганнуся.  Ця  дрібна,  незграбна,  та  вже  така  проворна  істота,  схожа  на  маленьке  звірятко  чи  ж  мішечок  зі  шкіри,  наповнений  всілякими  витребеньками,  рухала  своїми  пальчиками,  неначе  павучими  ніжками,  які  щойно  почали  плести  павутиння  життя.  Дівчинці  були  раді  геть  усі.  Вона,  ще  до  своєї  появи  на  світ,  стала  довгоочікуваною  і  заздалегідь  улюбленою  донечкою  для  своїх  батьків  і,  так  само,  онучкою  для  своїх  дідуся  та  бабусі.
Нікого  зовсім  не  напружував  нічний  плач  Ганнусі,  що  пробуджував  зі  сну  навіть  коників-стрибунців  на  вулиці.  До  речі,  вона  –  дитина  літа.  Ганнуся  народилася  раннього  червня,  коли  сонце  ще  перебувало  перед  вибором:  стояти  нижче  чи  піднятись  вище  над  рівнем  ґрунту  на  нашій  планеті.  
Усі  без  винятку  любили  турбуватись  про  дівчинку  і  нікому  це  не  створювало  жодних  труднощів.  Щоправда,  майже  цілковита  безтурботність  Нестеруків  тривала  недовго…
Ганнуся  росла  не  по  роках,  а  по  днях.  Її  маленькі  щічки  наливались  рожевим  рум’янцем  і  повнішали  відтінками  ще  такої  наївно-дитячої,  прозорої  чистоти.  Усе  частіше  дівчинка  починала  ставити  своїм  батькам  запитання,  на  які  вони  були  не  в  силі  відповісти.  Ніхто  не  розумів:  звідки  ж  ця  малеча  може  знати,  як  загнати  батьків  у  глухий  кут.
А  вона  й  сама  не  знала,  не  могла  зрозуміти,  ніби  це  й  не  вона  щойно  запитувала  про  те  чи  інше  явище,  про  той  чи  інший  предмет,  про  ту  чи  іншу  особу.  Так,  наче  це  робив  хтось  інший  замість  неї.
Ганнусині  батьки  майже  цілодобово  почали  зникати  на  роботі  –  треба  ж  якось  на  життя  заробляти  і  донечку  на  ноги  піднімати.  Але  маленькій  дівчинці  цього  не  зрозуміти,  для  неї  це  було  в  новизну  і  вона  просто  не  розуміла:  як  якась  робота  може  стати  важливішою,  ніж  вона?  
Мала  Ганнуся  плакала  ледь  не  щовечора,  але  намагалась  робити  це  так,  щоб  ніхто  не  бачив.  Вона  відчувала  стільки  нових  емоцій:  страх,  гнів,  образа,  смуток…  Усе  перемішалось  докупи,  неначе  каша  у  каструлі  Ганнусиної  бабусі.  І  вся  ця  сукупність  відчуттів  породжувала  нові  і  нові  думки,  нові  і  нові  емоції.  Маленька  дівчинка  відчувала  себе  геть  самотньою  у  своїй  же  ж  власній  родині.  Бідолаха  не  розуміла:  чому  усе  саме  так,  чому  не  можна  інакше…  Зрештою,  хіба  може  вона  –  якась  мала  дівчинка  –  бути  важливішою  за  їх  дурнувату  роботу?!  По  щічках  дівчинки  покотились  гарячі  сльози.  Як  же  вона  ненавидить  ці  самотні  вечори!  І  так  щодня!  Коли  мама  і  тато  йдуть  на  роботу  –  Ганнуся  ще  спить,  а  коли  повертаються  додому  –  вона  вже  спить.  А  тепер  вони  ще  й  на  заробітки  поїхали.  До  якоїсь  там  Португалії…  
«Хм,  подумаєш!  Ну,  й  нехай!  То  й  залишайтесь  у  своїй  нікчемній  Португалії!»  -  думала  Ганнуся,  гнівно  насуплюючи  брови,  аби  не  заплакати.  Та,  як  вона  не  намагалась,  нетерпеливі  і  некеровані  сльози  знову  полились  маленькими  струмочками  по,  щойно  вже  змочених,  червоних  від  гніву  і  вологих  щічках.
Майже  увесь  час  Ганнусю  виховували  її  бабуся  і  дідусь,  яких  вона  дуже  любила,  але  ніколи  не  була  з  ними  слухняною.  Окрім  цього,  у  дівчинки  щомісяця  була  нова  няня.  Ви  спитаєте,  чому  щомісяця  нова?  Тому,  що  дівчинка  була  надзвичайною  бешкетницею  і,  наче  спеціально,  постійно  діяла  усім  на  нерви.  
Та  ж,  хіба  не  зрозуміло,  чому  вона  так  робила?  Вона  ж  просто  хотіла,  аби  поруч  з  нею  залишились  її  мама  і  тато,  аби  вони  міцно  її  обійняли,  втішили  і  провели  з  нею  хоча  б  один  день…  Але  усе  це  здавалось  дівчинці  вже  нездійсненною  і  далекою  мрією,  лише  її  сном,  маленькою  ілюзією,  яку  вона  сама  собі  збудувала.
«Та  які  ж  вони  після  цього  батьки?!  Кинули  мене  напризволяще!»  -  лунало  в  Ганнусиній  голові.
Щоразу  її  малесеньке  серденько  ставало  все  більш  нещасним.  Дівчинці  здавалось,  що  весь  світ  навколо  неї  руйнується  і  це  вже  не  можна  зупинити.
Вона  весь  час  відчувала  себе  сиротою,  маючи  батьків.  Вони,  ніби  є,  а  ніби  їх  і  нема…
Щоночі  Ганнусі  снився  один  і  той  же  сон,  де  вони  з  мамою  і  татом  разом  гуляли  по  чудовому  парку  одного  прекрасного  сонячного  дня.  Та,  раптом,  туди  прийшов  злісний  велетень,  якого  називали  Роботою.  Очі  його,  страшні  і  кошмарні,  світились  дивним  світлом,  а  рот  розходився  у  безглуздій  усмішці,  як  у  клоуна.  Робота  був  просто  величезний  і  він  взяв  в  полон  маму  і  тата,  почавши  насміхатись  над  маленькою  Ганнусею.  Над  парком  нависли  чорні-чорні  хмари,  почало  гриміти  і  небо  розколювала  блискавиця.  Усе  почало  раптом  тріскати,  наче  тонкий  лід,  ніби  скло,  яке  щойно  розбили.  І,  як  не  намагалась  Ганнуся  усе  втримати,  -  нічого  не  виходило,  усе  було  марно.  Батьки  навіть  не  противились  Роботі  і  покірно  йшли  за  ним,  залишаючи  свою  маленьку  Ганнусеньку,  -  таку  беззахисну,  настрашену  і  засмучену,  -  цілком  самотньою…
-  Ні-і-і-і-і!  –  закричала,  прокинувшись  від  кошмару,  Ганнуся.
Відчайдушний  крик  дівчинки  почула  бабуся  і  піднялась  нагору,  аби  дізнатись  про  те,  що  ж  там  сталось.  Зайшовши  в  кімнату  онуки,  вона  побачила  Ганнусю,  сидячу  на  ліжку,  зі  сльозами  на  очах,  що  бриніли  на  її  війках,  наче  краплі  води  на  бурульках  навесні:  от-от  зірвуться  і  впадуть  додолу.
-  Ох,  моя  бідолашна  маленька  дівчинко!  Не  засмучуйся,  усе  буде  добре!  Що  змусило  мою  онуку  плакати?  –  промовила  бабуся,  дивлячись  на  дівчинку  з  неймовірною  турботою  і  любов’ю.
-  Нічого!  Чого  Вам  треба,  бабусю?  Навіщо  Ви  зайшли  в  мою  кімнату?!  Хіба  не  бачите,  що  я  збираюсь  спати?  –  з  гнівом  відповіла  Ганнуся.
-  Пробач!  Я,  мабуть,  справді  дарма  прийшла.  Просто  я  почула  крик  і  вирішила  зайти  до  тебе  –  раптом,  щось  сталось.  Та,  якщо  бажаєш,  -  я  можу  піти,  сонечко!  –  розхвилювавшись  за  онуку,  сказала  бабуся.
-  Ні,  бабусю!  Пробачте  мені!  Прошу,  не  йдіть!  Залиштесь  зі  мною,  бабусю,  будь  ласка!  –  відповіла  дівчинка  і  голосно  заплакала.
Бабуся  зрозуміла,  що  справи  погані,  і  підійшла  до  онуки,  аби  пригорнути  її.  Вона  лагідно  обійняла  Ганнусю  за  плечі  і  міцно  приголубила  до  себе.  Бабуся  відчула  серцебиття  малечі,  її  теплоту  і…  вогкість  її  великих  світло-зелених  оченят.  Здавалось,  усе  довкола  ставало  мокрим  від  сліз  дівчинки  і  наповнювалось  водою;  усе  навколо  плакало  разом  з  Ганнусею.  Бабусі  щеміло  у  серці  за  свою  рідну  онуку,  і  вона  вже  й  сама  засуджувала  сина  і  невістку,  що  ті  так  жорстоко  вчиняють  з  маленькою  Ганнусею.  Та  було  одне  «але»…  Вона  не  могла  нічого  зробити,  бо  ж  розуміла,  бо  ж  добре  знала,  як  воно:  виживати  за  ниці  копійки  у  цій  країні,  що  й  не  може  до  пуття  потурбуватись  про  свій  власний  народ,  який  знемагає  від  бідності  і  безперспективності.  А  найбільше  страждають  такі  ж  діти,  як  Ганнуся…  Саме  вони  відчувають  відсутність  батьків.  Саме  вони  не  відчувають  їх  присутності  у  своєму  житті.  І  ким  же  вони  виростуть?  Хто  їх  виховуватиме?  А  державі  абсолютно  начхати,  ніби  їй  ніколи  не  стояти  перед  Богом…  
Усе  це  обурювало  бабусю,  але  водночас,  це  пробудило  у  ній  такі  відчуття…  Здавалось,  бабуся  ненадовго  перенеслась  у  своє  дитинство,  що  здавалось  їй  нікчемним.  Вона  не  бажала  такого  ж  дитинства  онучці  і,  саме  тому  бабуся  вирішила  поговорити  з  сином,  а  поки  що  вона  просто  залишиться  поряд  з  цією  малечею,  аби  та  не  відчувала  себе  нікому  не  потрібною…
Подумати  тільки!  Хіба  можливо  таке:  мати  повну  родину  і  бути  сиротою  водночас?  
Як  виявилось,  у  нашій  країні  чудес  можливо  усе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634594
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 11.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2016


Єлена Дорофієвська

Ніч у театрі серед оксамитів…

Ніч  у  театрі  серед  оксамитів  -
Потерті  часом  крила  кажанів.
До  кришталю  і  золота  злетіти  б  -  
Є  прихисток  у  закуточках  див.  

Шукаю  правду  у  нічному  храмі
Важких  куліс,  у  канделябрах  снів...
В  проході  сплять  комедія  і  драма  -
У  них  кохання  вічне  й  поготів...
 
Дарма  хилитись  в  оркестрову  яму  -  
Вночі  не  ті  мелодії  звучать
І  пошепки  висловлюють  пошану  
До  привидів  чи  демонів-лещат...

Ніч  у  театрі  серед  оксамитів
Розлита  в  залі  схибленим  вином.  
І  проситься  на  сцену  срібний  місяць,  
Протиснувшись  в  прочинене  вікно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635020
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016


Ліна Ланська

ПОТОЙБІЧНІСТЬ

Після  прочитаного
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575183

Коли  від  демонічних  сил  луна,  
Коли  ручай  із  сліз  замерз  у  пеклі  -  
Ридає  десь  серед  ночі  струна,  
Бої  оспівує  в  душі  запеклі.  

Розірваному  серцю  тільки  вниз,
Ніяких  сил  нема,  одні  лиш  чвари,  
Та  й  ті  нанизані  на  гострий  спис,  
Чи  ятаган  безжальний  яничара.  

А  ти  повіриш,  смерті  не  бува,  
Є  просто  вхід  через  тунель  у  вічність?  
Повірити?..  навіщо  ті  слова,  
Якщо  отут  сьогодні  -  потойбічність,  

В  думках  давно...  подушка  у  сльозах,  
А  шкіру  прокололи  голки  Вуду.  
Не  чують  боги,  розсипаюсь  в  прах,  
Хоч  запевняють,  то  важка  застуда.  

Мене  лікують,  пошепки  кричать,  
Багаття  заготовлене...до  страти.  
Та  що  мені,  хоча  б  одно  з  багать,  
Коли  Тебе  усе  одно  не  знати?
10.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635056
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016


OlgaSydoruk

Беспородной бабочкой кружить

Беспородной  бабочкой  кружить
Над  муаром  мягкотелой  пыли
И  вуаль  в  вериги  превратить
Оставалось    -  три  коротких  мили...
Сладко  -горький  дым  сокроет  тлен...
Полонез  тиши  -  полночным  "браво"...
Тот  зелёный(вечный)цвет  колен  -
В  бесподобно-красочной  оправе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634988
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016


Уляна Яресько

Мій посланцю з невидимих світів…

Мій  посланцю  з  невидимих  світів,
заходь,  сідай  –  хай  одпочинуть  крила.
Ти  часопростір  весь  перелетів,
аби  тебе  у  серце  я  впустила.

Погрузли  дні  в  сильці  в’язких  інтриг...
мені  б  у  сад  заквітчаних  магнолій,
а  я  в  полоні  вічномерзлих  криг  –
(мов  Мінотавру  в  лабіринті  долі,
віддав  безвір’ю  хтось  мене  в  ясир,
заплів  у  вузол  гордіїв)  –  пропали  б  
мої  рядки    без  гойної  краси
очей  твоїх  небесних,    як  опали.  

Слова  утіхи,  ніжності  бинти
(небесне  диво  –  голос  херувима!)
Прийшов  до  мене.  Знай:  якби  не  ти,
були  б  у  серці  скрижанілі  зими.

08.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634300
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Плискас Нина

Цитати-перлики 4.

Коли  прагнеш  все  встигнути...рух  до  свободи.
******
Не  бійся  ходити  з  синцями  за  правду,бійся  блазнів,що  синіють  
від  люті  правди.
******
Темрява  завжди  нагадує  про  світло,що  попереду.
******
Знайдіть  мужність  в  собі,признавати  поразку,таким  чином  ви
вб"єте  її  страх.
*******
Ніколи  закохані  не  стануть  тягарем  один  одному,якщо  є  розуміння
чому  вони  разом.
********
Не  старайтесь  шукати  собі  подібних  не  в  вашому  світі.
********
Музика  яка  пережила  свого  композитора,завжди  звучить  вперше
для  нових  вух.
********
Не  пізнавши  Бога,не  лізь  у  адвокати  до  диявола.
**********
Чужа  правда  про  вас...фантазія  про  ваше  життя.
*******
Добре  коли  ви  пишите  легенди,але  краще,щоб  
легенди  писали  про  вас.
*******
Ялові(фальшиві)  слова...
зміліле  мислення.
******
Наші  очі...детектор  брехні.
*******
Флігель  на  будівлі...прокурор  вітру.
********
Перехрестя  доріг...дороговказ  долі.
********
Непорушний  камінь...склеп  часу.
********

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631344
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 01.01.2016


Уляна Яресько

В буршти́ново-ніжні обійми

Забутого  літа  блукають  у  вересні  привиди,
І  листя  опале  вітрище  мете  звідусіль.
Мене  із  камінного  міста  в  ілюзію  виведи,
Там  будні  придушені  святом  одвічних  неділь.                      

Невтішні    новини...  депресія...  війни..    спустошення...
На  завтра  дощі  пророкує  "Синоптик  юей"...
Тікаймо  від  світу!    Нас  осінь  ласкаво  запрошує
В  буршти́ново-ніжні  обійми  казкових  алей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609622
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 01.01.2016


Іванюк Ірина

Лови свій час за стрілки циферблату …


Лови  свій час  за  стрілки  циферблату  ...
Годин  ...  секунд  закінчується  біг  .
Ще  ніби  вчора  їх  було́  багато  ,
та  вже  в  минуле  знов  відходить  рік  .

І  в  міжпланетній  синяві  галактик  
блукають  душі  пройдених  хвилин  ...
Ще  ніби  вчора  нас  було́  багато  ,
а  завтра  ...  хтось  залишиться  один  .

Лови  свій  час  ...  щомиті  кожним  словом
і  кожним  чистим  порухом  душі  .
Секунд  квапливих    циферблату  тво́го...
збери  до  мушлі  вічної  Землі  .

31.12.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632694
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 01.01.2016


Плискас Нина

Цитати-перлики 2.

Небезпека  творчої  людини  в  тому,що  вона  прагне  розуміння  
істини  і  позарозумілого  за  себе.
******
Всі  жінки  мають  присмак  перцю,не  розкусиш,не  загірчить.
******
Любов  жінки  і  чоловіка  різниться  в  тому,що  жінка  любить
серцем    і  душею,чоловік  очима  і  тілом.
******
Хаос  в  стосунках...чужі  поради,які  не  знають  вашої  правди.
******
Не  варто  вмирати  гордо,якщо  жили  шляхетно.
******
Людина  боїться  гніву  Божого,але  не  перестає  грішити.
******
Коли  безнадійно  хворий,розумієш,світ  безжалісний.
******
Короткозорі...ідеали  видають  за  свої.
*******
Висока  мораль  людини,коли  вона  вважає  себе  слабкою
перед  силою  природи.
******
Музика...глибинне  сприйняття  навколишнього.
*******
Тонкі  думки  не  мають  сили  голосу.
*******
Той  хто  знає  для  чого  він  живе  ,зносить  мури  набудовані  до  нього.
*******
Прагнення  бути  завжди  на  висоті,ілюзії  не  вдосконалення.
******
Мале  болото  має  велику  пащу.
******
Чоловік  завжди  думає,що  жінка  його  власність,забуваючи,
що  власність  здатна  міняти  власника.
******

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630872
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015


Дарина К.

Без тебе

Без  тебе  блякне  світ,  тьмяніють  зорі,
Без  тебе  -  ні  свободи,  ні  утіх.
І  як  сльоза  є  чисті  і  прозорі
Мої  думки  -  як  линуть  до  твоїх

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628852
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Рідний

Дідусь з іскринкою в очах (аудіовірш)

Туманом  теплим  пестить  трави,  
Луку  леліє,  мов        дівча  ,
Грудневий  ранок  -    моложавий  
Дідусь  з  іскринкою  в  очах.

І  що  йому  межа  трагічна,
Фатальне  лезо  хмурих  дат?  -
Він  знає,  що  воскресне  січнем
У  переддень  різдвяних  свят.

Тому  й  хилитись  не  воліє
Від  жаху,  як    у  бурі      бук,  
А      випромінює  надію
На  безконечність  вічних  букль.  

Читає  автор  В.  Сірий

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630591
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Іванюк Ірина

Слідами тих синів …

Живи  та  вір    ,  хоча  ...
іде  страшна  війна  ,
на  напрямку  душі  -
мередіани  болю  .
Живи  та  вір  ,  коли  ...
здається  все  дарма  ,
зневіри  гострий  меч
підІтне  твою  волю  ...

Живи  та  вір  ,  хоч  тут  ...
нам  правди  не  знайти  .
В  пустотах  марноти  -
чини  лише  оздоба  .
І  серед  свисту  куль  ,  -
хто  друг  ,  хто  вороги  ,-
розгледівшись  -  затям  !-
вже  не  знайти  нікого  ...

Та  ти  живи  і  вір  -
в  житті  все  недарма  !
Господь  гартує  дух
для  воїнства  святого  .
Цей  світ  учора  був  ,  
а  завтра  -  вже  нема  ...
Лише  вогонь  добра  
палатиме  й  потому  .

Ти  тільки  лиш  живи  ,
воздаючи  добром  ,
і  відблиском  в  очах  -
-  Любові  не  зламати  !
Нам  сам  Отець  Святий
накреслив  вгору  шлях  ,
слідами  тих  синів  ,
що  прагнули  літати  .

22.12.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630592
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Ніна-Марія

Моя земля-Україна!

Я  тут  живу,  бо  тут  моя  земля
Священна  і  благословенна  Богом
Для  мене  в  світі  кращої  нема
Хоча  буваю  за  її  порогом
 
Любов  ношу  цю  змалечку  у  серці,
Яке  завжди  так  прагнуло  добра.
Молюсь  за  твою  долю,  Україно,
Аби  вона  ще  кращою  була!
 
Посягань  ворожих  щоб  не  знала
Несла  гордо  волю,  славу  у  віки
З  кожним  днем  міцнішою  ставала
І  купалась  в  щасті  залюбки.
 
А  Дніпро  могутній,  сивочолий,
Обидва  берегИ,  щоб  поєднав
Від  самих  Карпат  і  аж  до  Криму
Наш  народ  єдиним  навік  став.
 
Мої  славні,  браття-українці,
На  відстані  тримайте  москаля
Бо  колись  писав  про  них  Шевченко
Знав  їх,  мабуть,  зблизька,  а  не  здаля.
 
Не  цурайтесь  ви  свойого  роду
Землю  цю  послав  Господь  нам  недарма
Щоб  про  неї  дбали  й  шанували,
Знайте,  що  ціни  насправді  їй  нема!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620934
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 21.12.2015


Ганна Верес (Демиденко)

У чому є життя людського суть

Коли  літа    вже  південь  перетнули
Й  на    захід    крила    впевнено    несуть,  
Так    хочеться,    щоб    люди    всі  збагнули,  
У  чому    є    життя    людського    суть.

І    хоч  складне  це,  й    справді,  запитання,  
Та    досвід    знов    послужить,  як    завжди,  –  
Найвище    для  людини    є    завдання  –  
Планету    для    нащадків    зберегти.

Зникає    й  легковажність  кольорова,
Й  знання    –    коріння    й    крону    як    зростить,  
І    зрозумієш:    щастя    –    не    в    короні,
А    втім,  які  збудовані  мости

Між  небом  і    священною    землею,
Від    серця  к    серцю    друзів    і  дітей,
І    те,  якою    є    народ    сім’єю,
І    як    для  тебе  сонечко    цвіте!
12.12.2013.

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630270
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Любов Матузок

Спалахують спомини і виростають в заграви

Спалахують  спомини  і  виростають  в  заграви,
а    далі  ,на  згарищі  їх  ,  бовваніє  пітьма.
Маєтний  добродію,  що  Вам  до  стін  із  уяви?
Я  знаю,  для  Вас  вже  ні  раю,  ні  пекла    нема.
Куди  ж    ідемо?  Сонце  зранку  згубилось  в  поземці,
ми  –  вдвох,  довкруги  –  тільки  поле  і  снігу  кряжі.
Дороги  бігма,і    ми  в  хаосі  цім  –  іноземці,
а    Ваш  поцілунок  –  то  вільний  підрядник  душі.
Блискучий  переклад!  В  оману  ввели  ,  іномовцю,
звернувши    в  бажань  закапелки    ,  де  пальців  арго,
лиш  нам    зрозуміле.  Волають  серця  гучномовцем
в  театрі  абсурду,  ми    -  двоє    акторів    його.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630115
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Циганова Наталія

Клинок свечи распорет…

Клинок  свечи  распорет  темноту  –
Маргулис  залатает  смачным  блюзом.
Полуночи  давно  невмоготу
стоять  в  часах  –
пошла  на  утро  юзом…
несёт…
пока  сметаю  по  углам
ресницами  мыслишки  в  экскрементах:
«авось»,  «да  ладно»,  прочие  дела  –
возможностей  возможные  моменты.
Чадит  просвет  от  нОчи  до  ночИ,
фильтруя  ненавязчиво  «сегодня»,
что  даже  днём  покуда  не  почил,
а  уж  грядущим  каркает,  как  сводня.
…принципиально  дома  не  свищу,
чтоб  «завтра»  не  профукать  до  исподней…

…и,  дура–дурой,  вновь  зажгу  свечу
дешёвому,  как  эта  жизнь,  «сегодня»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629978
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Мар’я Гафінець

Ревнощі.

...Знов  слова  обпікають  злісно.
Іскри  сипляться  навсібіч!
Згинь!  Для  тебе  немає  місця,
вперта  Ревність.  Пропадь  же  з  віч!

Бо  я  добра  і  ніжна...  Знаєш?!
А  не  фурія  запальна.
Що  ж  ти  серце  моє  діймаєш?!
Що  ти  хочеш....  патлата,  зла!

Так,  зима  буде  довга-довга.
А  розлука  важка,  як  сніп....
Обмолочу  журу  й  знемогу
і  спечу  з  них  легкий  пиріг.

Хай  клюють,  хай  згризають  шкірку
ті  ворони  нічних  терзань.
Я  почну  з  мрій  пухкеньких  ліпку
здобних  кексів  хотінь-бажань.

Гіркоту  перетру  сльозами,
ревність  -  ситечком  (без  жалю!)
..Пригощайся,  коханий,  снами  -
щедро  ласки  я  в  них  наллю...

Ніч  мине  й  зарябіють  риски:
/От  якби..///А  що,  як...//  Й  нам  рай
перетворять  в  буденні  тиски....
Ти  ж  вві  сні  ще  кохай.  Кохай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630413
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Світлана Моренець

ЯКЕ ЗЛОВІЩЕ КАРКАННЯ ВОРОН!

Під  зле,  пророче  каркання  ворон,
вона  приречено  бреде  на  Стіксу  берег,
де  вже  ліхтар  запалює  Харон,
розвіюючи  сумнів:  випав  жереб
нещадний...  Серце  обварив  окріп  –
страшний  вердикт  прорік  безжальний  фатум...

Пір'їнка  ти  у  волі  злих  вітрів,
коли  верша́ть  з  Небес  таємний  задум...


21.12.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630403
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Плискас Нина

Розкодуй мене, Всесвіту любий.

Розкодуй  мене,Всесвіту,прошу!
Хоч  на  мить,хоч  на  ціле  прощай.
Може  зможу  в  небесній  покорі,
Зупинити  всю  людську  печаль...

Ту  любов,що  забита  цвяхами,
Що  іржа  вже  проїла  усе,
Може  зможу  сказати  устами,
Зупинись...не  вбивай,не  вбивай.

Розкодуй  мене,Всесвіту,прошу!
Щоб  я  знала  з  якого  крила,
Вийдуть  світла,  стріли-близнята,
Окриляти  любов"ю  всіх  вас.

Я  прошу,любий  мій  Світу,
Ти  дай  знак,як  будеш  зникать,
Я  оголю  тобі  свою  душу,
Щоб  вогонь  від  свічі  не  зникав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605906
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 21.12.2015


Плискас Нина

Міліє осінь у лісах.

Міліє  осінь,входить  в  глибину,
покрила  землю,мліє...  
Туманом  прілим  босоніж,
ховає  сонячні  проміння.
Стоять  сторожі-стовбури,
далекоглядний  погляд,
Поохкують,скриплять
засмучені  верхи,
торкаються  у  небо.
А  поряд  веселіший  ряд,
поміж  дівиць-берізок,
зелене  пишне  їх  вбрання,
шишками  вишите  по  гіллям.
Білки  у  вишиванці  знають  толк,
добудуть  вузлики  насіння...
Милує  щедрість  у  красі
шипшина  й  горбина,
Збирають  птахів  на  собі,
нанизані  коралі.
Земля  парує,  дихає  у  пні
вітрисько  бавиться  із  листям...
І  груздь  потягся  із  окоп
в  полон  у  кошик  здатись.
Рядюхи  колами  ростуть,
тут  їх  обитель  пряна.
Перебіг  сонця  і  дощу,
так  мило  все  у  купі...
Горнятко  чаю  на  вогні
і  призма  пригорщі  світла.
Краса  туману,млявість  міражу,
червоне  листя,теракот,
восковий  їхній  відблиск,
і  чванство  дуба  де  не  де,
красується  жолудям.
Гостинно  мишки  шурхотять,
з  листви  до  міні  нирки,
пожива  ще  для  них  лежить
у  осені  чаклунки.
Вусатий  хміль  обвив  сосну,
берізку  і  осику
багатожонець-пустунець,
залишив  хмІльні  шишки.
По  під  узбіч  зелень-  трава
камуфляжує  в  пору,
вже  скоро  тут  зима,  візьме  в  обіми.
Калюж  дзеркальця  лісові
зібрали  хмар  минуле,
там  десь  у  їхній  глибині,
воскресле  затаїлось.
*****
Краса  лісів,  без  заздрощів,  Краса,
відходить  з  чотирьох,одна  пора,
живою  в  нього  прийде,  інша.
Любіть  ліси  їх  магію  їх  пряні  чари
Це  все  даремно  на  землі,люби  і
поділись  на  взаЄм  від  лоюбові.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621253
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 21.12.2015


НАДЕЖДА М.

Коли кохання в двері входить…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=c1sBLK_hjhs
[/youtube]
За  твором    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629773

Коли  кохання  в  двері  входить,
Скакає  розум    із  вікна.  (нар.  мудр.)
Частенько  з  розуму  нас  зводить,
І  розцвітає,  як  весна.

Який  солодкий  хміль  любові!
П"янить  тебе  не  від  вина,
Коли  почуєш  на  півслові:
Ти  -  невимовна  дивина.

І  виростають  в  душі  крила,
А  серце  пагінці  пуска.
І  кров  кипить,  неначе  в  жилах...
Та  що  казать:  бува  й  гірка.

Розіб"є  все  за  одним  махом.
Впадеш  на  рівному  шляху.
Тебе  обійме,  ніби  страхом:
І  проклянеш  любов  лиху...

Не  бійсь  кохання  невзаємне
Люби  для  себе,  просто  так...
І  почуття  це  потаємне,
Подасть  про  щастя  перший  знак...

                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629882
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Процак Наталя

Не можу дихати без ТЕБЕ…

Не  можу  дихати  без  тебе...
Я  не  в  змозі...
Серце  розділене  навпіл
Душа  в  облозі...
Прикована  кайданами  до  мого  тіла
А  я  б  злетіла  до  зірок...я  б  полетіла...

Не  можу  бути  я  без  тебе...
Мені  би  волі...
Дві  паралелі,  два  крила
Дві  наші  долі...
Ми  перетнемося  колись,  точка  знайдеться
Твоя  душа...моя  душа  у  ній  зійдеться...

Не  можу  втратити  тебе...
В  цьому  хаОсі...
Два  маяки  в  морях  сухих
Ще  тліють  досі...
Ні  берегу,  ні  пристані  нам  не  сягнути
Життя  назад  без  помилок  не  повернути...

Не  можу  жити  я  без  тебе...
Ні  не  в  силах...
Ти  кинь  усе,  забуть  про  все
Розправим  крила...
Нема  землі  тепер  для  нас,  лишилось  небо
Я  у  тобі...ти  у  мені  маєш  потребу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600885
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.12.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2015


OlgaSydoruk

Этот снег - залепляет веки…

Экспромт

Я  приеду  к  тебе  зимой...
Если  в  сердце  не  занято  место...
По  холодной  стерне  ледяной  
Снег  метёт(из  пушистого  теста)...
Этот  сон    -  для  меня  одной...
Этот  снег    -  залепляет  веки...
И  касается  губ  -  водой...
Обещаниями  -навеки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630335
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


OlgaSydoruk

Сердцем болею дольше, чем снегопад и зима…

Сердце  на  рисунке  сгорает  быстрее,  чем  кандалы.  Akvarel'



Сердцем  болею  дольше,чем  снегопад  и  зима...
Мне  бы  иголку(потоньше)...
Вену  -  чтобы  видна...
Первый  порез(на  запястье)...
Дайте  широкий  жгут!..
Мне  бы  успеть(до  причастия)небо  перевернуть...
Сердце  сгорает  быстрее,чем  на  руках  волдыри...
Боль  на  костре  -  сильнее...Если  она  от  любви...
Время  уносит  пепел...Спрос  на  него  велик...
Мой  огонёк  перельётся(искоркой)  в  сердолик...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630311
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Дід Миколай

Ради тебе, я крила спалю.

Упіймаю  на  прузі  хмаринку,
Синьоокій  вітрилко  напну.
Увіллю  свого  серця  частинку
Й  на  небесному  струзі  помчу.

Де  берізки  втомились  чекати,
По  стежині  назустріч  біжать.
Задурманені  в  пахощах  м’яти.
Сиві  клени  в  дворі  гомонять.

Кажуть  досить  по  світу  блукати  
Йди  до  хати,  ступай  на  поріг.
Глянь  на  лавці  зажурена  мати,
Виглядає  тебе  із  доріг…

Прихилила  голівку  до  тину
Посивіла  голубка  в  літах.
Не  одну  прогляділа  вже  днину,
Біль  розлуки  в  глибоких  очах.

Як  колись  до  її  усміхнуся,                                  
Обніму,  до  грудей  притулю.                                                              
Лиш  не  плач  моя  рідна  матусе,
Ради  тебе,  я  крила  спалю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544954
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2015


Процак Наталя

Мене болить…

Мені  болять  твої  вірші!
Ними  душа  моя  прикута
І  кожне  слово,  мов  отрута
Як  сліпо-точені  ножі.

У  них  пекуча  заметіль
І  хвороблива  невідомість
Там  замовкає  підсвідомість
Лиш  чути  біль,  колючий  біль...

Мені  болить  ота  межа!
Що  наче  прірва  поміж  нами
Ми  заблукали  між  світами
В  яких  для  тебе  я,  чужа!

А  там  холодні  вітражі
Там  помирає  щирий  сміх
І  за  який  терплю  я  гріх?!
Щоб  там  блукати,  без  душі!

Мені  болить  твоє  мовчання!
Воно  лютіше  від  зими
Як  кат,  караєш  без  вини
Без  молитов  і  покаяння...
...........  ...........
Тобою  згублені  надії
Тобою  спалені  мости...
Мене  болить...
                       ...мій  біль  це,  ти!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629712
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2015


Наталя Хаммоуда

МІЖСЕЗОННЯ

У  причинені  вікна  вривається  вогкість  туманів,
Закрадається    сонце  з  хмаринами  напереріз.
Між  зимою  і  осінню  ще  не  розкреслено  грані,
Ще  птахи  метушаться  у  кронах  безликих  беріз.

Перший  сніг  обійнявся  з  дощем  і  розтанули  разом,
Упірнувши  в  ріллю,  мов  у  ковдру  пухову  мягку,
А  за  ніч  охолола  земля,    і  узялась  морозом,
Змерзли  квіти  осінні,  засклилась  вода  у  ставку.

Та  на  ранок  з-за  хмар  знову  сонце  із  сірості  блисне
Тільки  вчора  був  сніг  а  сьогодні  й  слідочку  нема,
У  природі  немов  у  житті.  Ну  чому  як  навмисне-  
Тільки  осінь  зігрілась  у  серці  а  поруч  зима?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623201
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 19.12.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015


Ліна Ланська

ПОШУКАЮ

Пошукаю  у  снах  твої  очі,
Зав"яжу  незаплетені  долі,
І  тремтячим  жагучим..."поволі"
Увійду  з  надвечір"я  у  ночі...

Увійду,  розриваючись  навпіл,
Бо  нестерпно  палає  і  ріже,
Оте  "НАЩО?"нестримне  та  хиже,
Розбиваючи  подумки,  нахил...

Розбиваючи  сумнівом  стежку,
На  яку  стану,  долі  скорившись,
І  схилюсь,поцілунком  упившись,
Вишиваючи  щастя  мережку.

Вишиваючи  шовком,  гаптую
Цілий  вік  наших  поглядів,  нишком.
Не  буває  любові  надлишку  -
Наче  мантру,  стіжками...карбую.
18.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629548
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Рідний

Знаєш (сл. Р. Бойчук, муз. В. Сірий)


І.
За  мить  
до  весни
я  спинився  й  побачив  –
твої  там
розквітлі  
сліди.
Вони,
наче  сни.
Ну  а  це,  мила,  значить,  –
що  різні  
є  наші  
світи.

Намарне  я  прагнув  зробитися  вітром
Із  теплих  південних  країв;
Впиватись  нектарами  ніжного  цвіту,
Який  не  належить  мені!

Приспів:
Знаєш,
Сніжні  мої  заметілі  –
Вкрили  кригою  наші  тіні.
Доки
спав  я  в  зимовому  сні,
себе  розчинила  ти  в  теплій  весні.

Знаєш,
Сніжні  мої  заметілі  –
Вкрили  кригою  наші  тіні.
Доки
спав  я  в  зимовому  сні,
себе  розчинила  ти  в  теплій  весні.

ІІ.
І  все
навкруги
стало  раптом  інакшим…
З  тобою
ми  знову  
на  «Ви».
Несе
нас  ріка
у  своє,  а  не  наше,
життя,  де
немає
зими.

Бажання  свої  записав  на  папері
У  пісні  на  крилах  вітрів!
Схрестились  орбітами  дві  паралелі
З  таких  наших  різних  світів;

Приспів:
Знаєш,
Сніжні  мої  заметілі  –
Вкрили  кригою  наші  тіні.
Доки
спав  я  в  зимовому  сні,
себе  розчинила  ти  в  теплій  весні.

Знаєш,
Сніжні  мої  заметілі  –
Вкрили  кригою  наші  тіні.
Доки
спав  я  в  зимовому  сні,
себе  розчинила  ти  в  теплій  весні.

Запис  і  виконання  В.  Сірий

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629571
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Ганна Верес (Демиденко)

Ще не розтала ніч, і напівсонний ранок…

Ще    не    розтала    ніч,    і    напівсонний    ранок

Свого    ще    ока-сонця    не    відкрив,

І    небо    не    тривожили    заграви,

Й    пташина    не    розправила    ще    крил.

Солодка    тиша    землю    загорнула,

Немов    дитя    у    теплі    пелюшки,

Щось    воду    ледве    чутно    сколихнуло,

У    мокрих    споришах    лежать    стежки.

Воістину    вона    є  неповторна  –

Німа    передранкова    дивна    мить.

Я    ж    хочу    всістись    на    небеснім    троні

Й    чекати,    коли    ранок    задимить.
17.03.13

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628422
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 18.12.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015


OlgaSydoruk

За что такое наваждение?. .

Два  экспромта  плавно  слились  в  один

За  что  такое  наваждение?..
Зачем  сердечный  пыл  одной?..
Зачем  удушливо  томление  на  протяжении  ночей?..
О,Боже,как  она  любила!..
О,Боже!..
Как  могла...
Откуда  были  эти  силы?..
Откуда  все  её  слова?..
Не  уходи  из  сонных  грёз...
Не  забывай  о  прикасании...
И  о  глициниях  в  мороз...
И  о  признании  свидания...
Останься  на  одной  волне...
И  не  спеши  за  горизонты...
Моя  свеча  во  тьме  -тебе...
Во  сне  -  похожая  на  солнце...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629436
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


OlgaSydoruk

Моей душе в миноре - сладко…

Экспромт

Моей  душе  в  миноре  -  сладко...
В  миноре  ей  -  тепло-тепло...
Не  всё  бывает  в  жизни  гладко...
Минор  -  спасение  одно...
Минор  -  касание  светлой  грусти...
Минор  -  причастие  любви...
Минор  добавит  нежность  чувствам
Своей  мелодией  в  стихи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629578
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Валентина Ланевич

Спирає подих приступ теплоти.

Спирає  подих  приступ  теплоти,
У  грудях  розливається  рікою.
З  тобою  поруч  завше  б  мені  йти...  
А  що  бо  життя?..  Кишить  зловтіхою.

Сіється  мжичка  з  проклятих  небес,
Палахкотить  вогнем  у  вись  заграва.
Один  на  двох  у  нас  з  тобою  хрест  -
Кохання  і  любов  -  міцна  застава.

Любов  до  роду,  рідної  землі,
Які  любистком  змалку  напували.
На  зорянім  світанку  солов’ї
І  мати  -  у  дорогу  проводжали.

Рухались  стрілки  часоплину  літ,
Жало  війни  у  серці  України.
За  підлість  ворогам  дамо  одвіт  -
Вернете,  вкладені  у  домовини.
18.12.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629595
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


НАДЕЖДА М.

Коли вже віра погасає…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sPhgR8toDkM
[/youtube]
Коли  вже  віра  погасає,
Надія  є  лише  на  донці,
Нехай  ще  думка  утішає:
Що  плями  є  навіть  й  на  сонці...

Отож,  зібравши  усі  сили,
Не  зіб"є  з  ніг  і  вітровій.
Тебе  ніщо  не  зупинило,
Ставай  з  недолею  в  двобій.

Так,  нелегка  тут  буде  битва.
Упав  -  підмоги  не  чекай.
(Тебе  підтримає    Молитва).
Ти  зможеш  все...  і  це  здолай....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629406
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015


Іванна Западенська

Ворожіння мавок…

Десь  в  лісочку  круг  озерця  жили  мавки,  не  тужили,
І  щороку  на  Андрія  во́ни  со́бі  ворожили.
Як  зозуля  часто  кука  -  скоро  вже  прийде  коханий,
А,  як  вітер  дме  поволі  -  буде  той  юнак  прегарний.

Ходять  мавки,  все  шукають  собі  свічок  -  ворожити,
Щоб  дізнатися  нарешті,  коли  мають  заміж  вийти.
Ось  знайшли  нарешті  свічки  і  безмежно  вони  раді,
Вже  ніщо  їх  ворожінню  не  постане  на  заваді.

Вийшли  в  поле,  посідали  у  траві  зеленоокій,
От  щастить  -  немає  снігу,  не  простудять  свої  боки.
Ворожили,  ворожили,  -  а  коханого  не  видко,
Виглядають  в  усі  боки.  Хтось  іде.  А  звідки?  Звідки?!

Що  робити?  Видом  вабить.  Закохається  негайно.
Ох,  невже  ж  то  помилились,  то  лише  єнот  звичайний!
Так  сиділи  аж  до  рання,  потім  в  нірку  повернулись,
Ворожили,  ворожили,  а  з  коханим  не  зіткнулись.

А  мораль  оцій  сатирі,  чи  ж  лише  звичайній  байці:
Ворожи  -  не  ворожи,  не  знайти  кохання  мавці.
Посеред  собі  подібних,  кожен  хай  любов  шукає,
І  в  майбутнє  хай  ніколи  краще  сам  не  заглядає...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628225
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 17.12.2015


Іванна Западенська

Кохання/самотність в мережі…

Я  знаю:  ти  поряд,  десь  близько  зовсі́м  біля  мене,
Шугаєш  душею  над  тілом,  від  зла  бережеш,
І  те  почуття,  що  ти  чуєш  до  мене,  шалене,
За  руку  тримавши,  завжди  за  собою  несеш.

Ти  поруч,  так  близько.  Я  чую,  як  дихаєш  в  шию,
Як  пильно  усе  споглядаєш  вночі  ти  мій  сон.
Ось-ось  ти  рукою  своєю  від  холоду  вкриєш,
Забравши  мене  назавжди  в  свій  довічний  полон.

А  серце  -  твоє  і  моє  -  в  унісон  уже  б'ються,
У  них  уніритм,  унітакт  -  ще  ні  в  кого  не  був.
В  уяві  моїй  твої  пальці  невпинно  плетуться,
Й  мурашками  тихо  сміються,  аби  хто  не  вчув.

Побудь  ще  зі  мною  секунди  маленьку  частину,
Я  більше  часу́  не  відніму  у  тебе,  клянусь.
Прошу,  обійми  мене,  наче  маленьку  дитину,
На  мить  хоч  до  тебе  так  міцно  лише  пригорнусь.

Погляну  у  очі,  що  рідні  до  болю  й  печалі,
Я  бачу  у  них  якийсь  смуток  десь  там  в  глибині.
Скажи  мені,  що  ж  я  повинна  зробити  надалі,
Щоб  ти  не  тужив,  коли  я  деінде́  вдалині?

Так  рік  промайне,  а  по  ньому,  напевно,  десятки,
А  ми,  віддалік  і,  водночас,  поблизу  живем.
В  уяві  малюючи  нас,  тільки  ставимо  цятки,
Побачитись  швидше  бажанням  горим,  як  вогнем.

Неначе  самотності  менше  -  це  купа  ілюзій,
Навпроти  екран,  різноколірних  літер  набір.
А  ми  не  подружжя  з  тобою.  І,  навіть  не  друзі.
Лише  розмовляємо  інколи,  навіть  надмір.

Та  й  то  не  розмови,  а  так  -  лиш  самі  переписки,
Листи  без  адреси,  блукаючі  десь  в  мережі.
В  комплект  лиш  самотності  чорні  і  сірі  відбли́ски,
Які  не  стирають  між  нами  навік  рубежі.

Між  нами  лиш  досвіду  й  відстані  прикрі  є  цифри,
Ніякого,  певне,  й  немає  насправді  чуття.
А,  навіть,  як  є  -  це  лише  невзаємнії  титри,
Що  йдуть  в  кінці  фільму  кудись  назавжди  в  небуття.

Що  може  насправді,  у  дійсності  десь  існувати,
Придумала  я  десь  глибо́ко  собі  у  душі.
Не  можна  в  фантазії  образ  так  сильно  кохати,  -
Кохання  -  самотність,  коли  воно  лиш  в  мережі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625967
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 17.12.2015


Ніна-Марія

З вірою в серці

Ти  встань,  Тарасе,  подивися,
З  гори  крутої  озирнися:
Стоїть  розхристана  і  боса
Твоя  красуня  стоголоса

Здіймає    руки  до  небес,
Прохає  Бога  народ  весь
Пошли  спасіння  Україні,
Бо  від  безправ"я  вона  гине

Деруть  на  шмаття  її  круки
За  що  ми  терпим  ції  муки?
Народ  зовсім  вже  віру  втратив
Не  може  ради  дати  влада

Де  ж  на  кінець  рішучі  кроки
Які  ведуть  нас  до  Європи?
Одні  слова,  балаканина,
Але  ж  не  та  тепер  країна

Чужинцям  тут  немає  місця,
Хай  п"ятами  кивають  звідси
Мечі  ми  зможем  загострити,
Щоб  тебе  ненько  захистити

Та  всіх  героїв  їм  не  вбити!
Земля  їх  здатна  народити
Живе  хай  вічно  Україна
В  наших  серцях-  вона  єдина!

Їм  Україну  не  скорити
І  віру  у  серцях  не  вбити
Бо  вона  має  право  жити
Прекрасно,  вільно,  гордовито!!!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628879
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Любов Ігнатова

Віщий сон (дитяче, новорічне)

Незабаром  Новий  рік  зазирне  до  хати...  
Подарунки  зароблять  треба  починати!  

Я  спочатку  приберу  всі  свої  машинки...  
Ні!  Напевно,  із  паперу  виріжу  сніжинки.  ..  

Ні!  Найперше  -  треба,  мабуть,  олівці  зібрати...
Ой,  згадав  :ще  помиритись  треба  мені  з  братом...  

Чи  протерти  пил  з  полиці?..  Чи  помити  посуд?..
Як  же  важко  вибирати  щось  на  власний  розсуд...  

Вже  сиджу  я  три  години  у  тяжкій  зажурі...  
Може,  спершу  їсти  дати  любій  киці  Мурі?..  

-Милий  синку,  поможи!  -  кличе  мене  мама  ;
Тільки  ніколи  мені  за  цими  думками.  

Так  і  день  минув...  Вже  ліжко  кличе  мене  спати,
На  подушці  он  сидить  світлий  сон  крилатий...  

І  наснилося  мені,  що  попід  ялинку  
Дід  Мороз  приніс  мені  лиш  одну  крижинку...  

І  написано  на  ній  :"Любий  мій  Вітюшо!  
Я  не  знаю,  що  тобі  дарувати  мушу  :

Чи  машинку,  чи  бінокль,  може,  якусь  книжку,  
Чи  конструктор,  чи  папугу,  чи  біленьку  мишку?...  

Довго  -  довго  я  сидів,  обирав  і  думав  
І  для  тебе  подарунок  у  мішок  не  всунув...  "

Ну  і  сон...    Та  розгадав  я  його  уміло!  
Чесне  слово,  я  сьогодні  вже  візьмусь  за  діло!  

Помагатиму  матусі,  слухатимусь  чемно,  
Щоби  потім  подарунок  не  шукать  даремно!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628851
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Циганова Наталія

Ничего ты не должен…

Ничего  ты  не  должен.
И  я  ничего  не  должна.
Мы  допили  с  тобой  
             эту  чёртову  чашу  терпенья
(вполовину  с  виной,  
             вполовину  с  прощеньем)  –  до  дна.
Безнаказанно  врозь  у  икон  
             преклоняя  колени,
мы  не  молимся  больше  о  нас…
мы  не  молим…
мы  –  НЕ…
даже  НЕ  параллель…
Разлетевшись  перпендикулярно,
мы  не  тянемся  более,    
             что  объяснимо  вполне:
изменяя  друг  друга  –  мы  просто  
             сменили  полярность.
Я  ещё  дегустирую  годы  от  вёсен  до  зим.
И  латает  пустоты  души  
             мой  блокнот–подорожник.

…над  Сахарой  твоей  
             нынче  густо  гуляли  дожди…
                           это  –  я…
                                             напоследок…

Не  дрейфь…  ничего  ты  не  должен…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628683
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Любов Матузок

Торкатися снігу – одне з подарованих благ…

Торкатися  снігу  –  одне  з  подарованих  благ,
м'яка    осторога  нових  несподіваних  рішень.
А    місто  -    мов  зала  концертна,  де  повний  аншлаг,
і  лиш  безквиткові  синички  злетілись  до  вишень.
Це  біле  чаклунство  навряд  чи  впіймає  iPad  ,
зимові  полотнища  душ  –  чи  ж    для  зору  та  слуху?
І  автор  найкращих  заметів  –  мосьє  снігопад
три  дні  без  спочинку  складає  роман-завірюху.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628349
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Шон Маклех

Камені, що знайшлися

                                                             «Ранок  морський  по  дощі  –  
                                                                 при  сотворенні  світу
                                                                 знайшлися  камені.»
                                                                                                                       (Поль  Шанель  Малянфан)

Ранок  –  це  важкий  камінь,
Який  ми  кладемо  в  підмурок
Світу  урочистих  забаганок
Старого  опудала  –  морського  вітру:
Він  надто  солений  для  мрій
Чи  сніданку  –  того  –  пілатового,
Отого,  що  між  іншим  –  
Між  креветками  та  соусом
Віддати  наказ  про  страту
Чи  вирішити  почати  війну.
Світ  сотворено  –  ні,  
Зовсім  не  як  іграшку
Для  дивака  сивого  Бога  
Чи  для  мавполюдини  –  
Дитя  злого  й  жорстокого.
Дощі  читаю  як  книгу  –  
Краплі  сторінками  прозорими,
Дистильованими,  але  чистими  –  
Вже  краще  таке  читати
Аніж  нісенітниці  злого  фанатика,
Що  вважає  себе  пророком
Вавилону  модернового
(Офіра  шаленій  Іштар
Чи  то  Інанні,  а  потім  Молоху
І  Мардуку  –  бо  зіккурат
Білокам’яний  чи  то  червоноцегловий),
А  краще  дивитися  синьо
(Море  як  дощ  –  нескінченне),
Бо  там  втопилися  камені,
Які  знайшли  після  сотворення
Світу  сього  хворого,
Які  так  і  не  використали  
Для  мурування  підмурків  дому,
Що  вже  ніколи  не  знайдемо,
Навіть  якщо  будемо  його  
Шукати…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628361
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Процак Наталя

СЛІДОМ ЗА ТОБОЮ…

Холодні  дні  понакидали  сірі  тіні
На  силуети  сплячо-зморених  дерев
Що  колихались  у  вечірнім  мерехтінні
Їх  тихий  шум  глушив  колючий  вітру  рев...

Десь  в  далині  марніє  сонце  потьмяніле
На  тлі  оливково-самотніх  кораблів
І  в  піднебессі  наче  досі,  запізніло
Лунають  співи  вже  зимових  журавлів...

Схололе  небо  і  схололі  зимні  будні
Від  них  так  хочеться  втекти,  хоча  б  кудись
Тобі  ще  сняться  сни  про  літо,  незабутні
Хоч  за  вікном  давно  бліда  сіріє  вись...

На  серці  туга  у  сплетінні  із  журбою
Свої  дарунки  нам  підносять  на  крилі
А  я  піду  сьогодні  слідом  за  тобою
Щоб  розділити  твої  зболені  жалі...

Ти  не  сумуй,  мій  друже,  все  колись  минає
Пройде  цей  холод,  зійде  сонце  у  душі
Нехай  твій  смуток  з  першим  снігом  опадає
Й  назавжди  зникне  у  зимовій  метушні...

Ти  усміхнися,  мій  хороший...я  благаю!
Нехай  зима  нас  погойдає  на  крилі
Руки  твоєї  я  сьогодні  не  пускаю
А  ти  зі  снігом  відпусти  свої  жалі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628387
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Процак Наталя

Я зшию тобі Крила…

ти  загубив  десь  свої  Крила...
а  може  хтось  Їх  обламав?
не  побивайся,  мій  Безкрилий
тобі  Нові  придбаю...дам...

я  по  пір'їні  позбираю  
усе  що  зможу  віднайти
у  скриньку  чарівну  сховаю...
і  почекаєм...до  Весни...

а  на    Весні  коли  все  Сонцем,  
вкривається  мов  в  перший  раз
зроблю  я  тобі  Нові  Крила
зі  срібних  ниток  і  прикрас...

я  зшию  Їх  сама  руками...
стібок,  петелька...раз  у  раз
стікатимуть,  немов    струмками
в  неперевершений    Вітраж...

голка  стрибатиме  грайливо
у  пальчиках  моїх  тонких...
і  вийдуть  Крила,  наче  диво!
на  плечиках  твоїх  струнких...

я  їх  на  гудзики  пришпилю
щоб  не  боліло  більше,  вже
тобі  новий  я  світ  відкрию
небо  в  хмаринках,  голубе...

ти  лиш  не  бійся  мене,  Милий
не  скривджу  я  тебе....і  знай
я  швачка  вправна,  руки  вмілі
мені  довірся...ось  тримай!

від  мене  приймеш  Свої  Крила
одягнеш  гордо,  без  вагань
у  них  душа  моя  і  сила
чого  чекаєш?Ну..  злітай!

злетить  мій  Милий,  рине  в  гору
Крильми  досягне  всіх  висот
у  слід  всміхнуся...я  щаслива!
а  це  найкраща  з  нагород...

лети  Мій  Янголе  до  Раю
нехай  летять  Крила  Нові...
я  тут  на  тебе  почекаю
вернись  в  обійми,  ще  мої....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577327
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 12.12.2015


Плискас Нина

В усіх світах межа…Єрусалим.

Я  прориваюся  крізь  мОроки    туману
Та  він  лягає,  безіменно  на  платО  доріг...
Обволікає  моєї  суті  ребус  паралелі.
Всю  важкість  ролі  жінки  шукача.
 
У  котре  виринаю  із  рожевості  обману
Моїх  надій    до  безнадій  атракціон...
Вдивляюся  в  молочнозЕфірову  безвість
Мого  табу  летючотсі  очима  в  океан...

Я  ту  залежність  перетну  собою,
Що  довго,довго  мляво  так  мовчить...
Я  стала  ще  сильнішою,аніж  слабкою.
В  усіх  світах  межа...Єрусалим...

Коли  нап"єшся  до  схочу  утоми
Відкриєш  Браму  в  перехід  і  між...
Спливе  м"якою  правдою  свобода,
Зірвавши  Код  із  праведних  чеснот...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628162
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015


Лина Лу

НЕЗНАЙОМОМУ ПОЕТУ

В  самотності  рятунку  не  шукай,
Скажи,  птахам  безкрилим,  як  злітать?
І  в  сумнівах  подовгу  не  блукай,
Довіку  нерішучих  не  простять…
В  безмежності  уяви  володінь,
Химерами,  думки  нічних  страхіть.
У  темряві  зникає  навіть  тінь,
В  полоні,  опинившись  мимохіть.
Зоріє  високо  Чумацький  шлях,  -
Якщо  сльоза  гаряча  обпече,
То  жар  від  спалених  душевних  плах,
Скотився  з  неба,  на  твоє  плече.
Розтане  крига  недовіри  враз,
І    ластівкою  серце  затремтить…
Відкриє    несподівано    той  час
Душі  твоєї,  неземну  блакить…
Слова  проллються  золотим  дощем,
Мереживом  у  рими  заплетуть…
Примари  згинуть,  розіб‘ються  вщент,
То  –  істини  благословенна    суть…
22.07.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513802
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 12.12.2015


НАДЕЖДА М.

Скотився день, іде на відпочинок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ecUGfJlvkYk  
[/youtube]

Среди  миров,  в  мерцании  светил
Одной  Звезды  я  повторяю  имя..

 Иннокентий  Фёдорович  Анненский

----------------------------------------------
Скотився  день,  іде  на  відпочинок.
Стомився  від  людських  проблем  життя.
А  я  шукаю  зірку  все  очима,
Ясніше  всіх  цих  променів  лиття.

Коли  туман  затягне  сіре  небо,
Чи  хмари    волохаті    наповзуть,
Відчую  я:  вона  мені  так  треба,
Бо  промені  укажуть  вірну  путь.

За  нею  йду,  упевнено  ступаю.
Дорога  не  з  близьких  і  нелегка.
Але,  йдучИ,  я  точно  уже  знаю:
Хода  моя  надійна  і  тривка.

Коли  ж  засяє  сонечко  уранці,
Зоря  моя  приляже  спочивать,
Ми  в  сонця  станемо  невільні  бранці,
Крізь  сон  проміння  буде  посилать...

Хай  зоряну  доріжку    мені  стеле.
По  ній,  ідучи,  мрії  я    здійсню.
І  не  тому,  що  ллє    проміння  тепле.
А  щоб  зігрітися,  не  треба  і  вогню.













адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627020
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 12.12.2015


Іванюк Ірина

Призахідним промінням стану лісу , вогнем зорі …

В  призахідні  вогні  старого  лісу,
серед  оголених  до  нитки  сірих  крон,
вдивляюсь,-  наче  очі  одаліски  
шукають  порятунку...  Геть  полон!

Хапаю  серцем  сяйво  похололе.
Віджевріло,  відтеплилось...  Та  все  ж!
З  тобою,  сонце,  зморене  сьогодні,
заснем  удвох    за  межами  без  меж...

А  зранку  встанем  -  вільним  душам  -  воля!
Проллємось  понад  кронами  встократ...
...Зоре́  ранкова!  Се́стро  босонога!
Гайнем  узліссям!...  Ліс  старий  -  наш  брат...

Скидаючи  з  плечей  каміння  світу,
звільняючись  з  тенет  чужих  ідей...
Призахідним  промінням  стану  лісу,
вогнем    зорі  ,  що  спалить  колізей.

11.12.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627818
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 12.12.2015


Плискас Нина

Світ в елюзіях епох.

Світ  в  елюзіях  епох,
Світ  на  грані  леза
Віроломний  геноклод,
Сунить,як  проказа.
Всюди  нишпорить  і  ніс
пхає  свій  кривавий.
Знову  пре  через  кордон
смерті  гумметалу.
Фашизоїдний  портрет
вкритий  під  брезентом,
ОБСЄ  завжди  сліпе  
Це  не  в  них  війна,
лізе  не  здається.
Вибух  Франції  потряс
Може  світ  встряхнеться,
Всюди  клод  довбе  життя,
кров  зливає  в  ріки.
У  спецслужб  нема  гачка
начепить  наживу...
Всім  байдуже,що  Донбас,
їм  не  рідна  тітка.
Це  сьогодні  все  у  нас,
не  бродіть  байдужі,
завтра  може  і  на    вас  
впаде  гірка  доля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621448
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 12.12.2015


Ганна Верес (Демиденко)

Ще осінь роси сипала у трави

Ще    осінь    роси    сипала    у      трави,
І    пеленало    марево    Оріль,
Як    небо    розлило    густі    заграви,
І    пропливали    клини    журавлів.

Їх    голоси    пливли    також    за    ними,
Журбою    птахи    вистеляли    слід,
І    хоч    він    був    далекий    і    незримий,
Здалось    на    мить:    його    відчув    весь    світ.

Ще    не    підняв    повіки    вітер    ранку,
Верба    не    ворушилася    в    воді,
Вона    так    схожа    на    чарівну    бранку:
В    човні    рибак,    мов    вартовий,    сидів.
9.12.2015.

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627864
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 12.12.2015


Любов Ігнатова

Застуджена осінь

Небо  залите  оловом... 
Хмар  поминальне  коливо *
Вітер  несе  розхристаний 
В  далеч  опалолистяну... 
       
День  розговівся  мОросом... 
Півнячим  рветься  голосом 
Вранішня  тиша  ватяна, 
Зночі  дощами  латана... 
       
Сніда  пташА  калиною... 
Замість  плаща  -  рядниною 
Плечі  покриті  Осені, 
Сіротуманноросяні;

Всі  черевички  зношено  - 
В  зиму  шкребе  калошами, 
Хлюпа  тихцем  калюжами 
Стомлена  і  застуджена... 


*  Ко'ливо  -    поминальна  обрядова  страва,
 готується  із  поламаного  печива,  залитого  узваром  
чи  солодкою  водою.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621971
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 12.12.2015


OlgaSydoruk

Не звоните сегодня в дверь!. .

Не  звоните  сегодня  в  дверь!..
Им  сегодня  никто  не  нужен!..
Для  двоих-одна  постель...
Для  двоих-остывший  ужин...
Для  двоих-одна  река...
Та,в  которую  входят  дважды...
И  пылающая  свеча...
И  малиновый  звон  отважный...
Для  двоих  и  за  37,согревающий  градус  стужу...
И,наверное,белый  плен,запирающий  всю  окружность...
Для  двоих-одна  зима...
И  одно  притяжение  ночи...
Одинаковые  слова...
То  горячие,то  не  очень...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628084
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015


Циганова Наталія

…я получила… я видела…

Лёгкое  в  лёгких  дыхание
вдумчиво  дымом  окрашено.
Сумерки  тусклые,  ранние
день  горизонтом  вынашивал.
На  тротуаре  краплёными
морось  играла  с  прохожими.
Высь,  куполами  пленённая,
вытекла  звоном.
Умножено
чашечкой  кофе  прекрасное.

…осень  зимой  –  удивительна!...
пишет  нечёткими  красками…
окнами…
на  предъявителя:
«Зал…  покорённому  зрителю…»

                     …я  получила…
                                   …я  видела…





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627961
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 12.12.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2015


Валентина Ланевич

Любов ближніх.

   Затишний  дворик  на  вулиці  М.  Закревського  зустрів  її  давніми  спогадами.  Лідія  присіла  на  лавочці  і  їй  ніби  вчувся  дитячий  сміх,  що  лунав  із  привідчиненого  вікна  третього  поверху  двохкімнатки,  де  вони  дружною  сім’ю  проводили  довгі  зимові  вечори,  такі,  як  от  цей,  -  теперішній  та  нині  він  інший.  Сумна,  крива  усмішка  пробігла  зморшкуватим  обличчям,  а  погляд  знову  прикипів  до  вікна  квартири,  в  якому  загорівся  ясний  вогник.  
   Світло,  ніби  за  помахом  чарівної  палички,  вмикалось  почергово  і  нараз  у  багатьох  вікнах  довгої  п’ятиповерхівки,  що  стояла  напівкругом,  а  з  неба,  всіяного  мехтливими  зорями,  повільно,  тихо  спадав  на  неї  білий,  лапатий  сніг  і  вона  заціпеніло  дивилась  на  цю  красу,  а  до  горла  вже  підступав  комок  болі,  витискаючи  глибинні,  беззвучні  сльози.
     Рвучко  підвівшись,  Ліда  витерла  терпкі  сльози  і  швидко  пішла  геть,  а  їй  у  спину  доносились,  закарбовані  в  пам’яті,  слова  двадцятиоднорічного  внука,  сина  доньки  і  цьвохали,  цьвохали,  ніби  батогом,  -  по  плечах,  пригинаючи  ті  нестерпним  тягарем  до  землі:
     -  Чого  ти  сюди  все  ходиш?  Ти  ж  сама  підписала  дарчу  на  мене  і  квартира  стала  моєю,  вона  моя,  чуєш?  Забудь  сюди  дорогу,  не  ходи,  не  підпирай  собою  стін,  бо  ти  тут  зайва.
       Деренчливий  трамвай,  погойдуючись  на  рейках,  повільно  сунув  Троєщиною,  полишаючи  позад  Лідії  колись  щасливе  її  життя.  Вона  збайдужіло  спостерігала  за  знайомими  краєвидами,  а  думка,  свердлячи  мозок,  напосідала  тугою,  пекла  холодною  невідворотнісню:
   -  Зайва  і  не  тільки  для  внука.  Донька,  кровинка,  яку  з  такою  теплою  любов’ю  виношувала  під  серцем,  нещодавно  попросила  маму  полишити  дачу,  що  також,  за  дарчою,  стала  належати  тій,  бо  Лідія,  нібито,  забагато  вирощеної  городини  виносила  синові  до  Києва.
     Із  задуми  вивів  голос  кондуктора,  що  сповіщав  про  прибуття  трамваю  на  станцію  метра  "Чернігівська".
     Жінка  встала  і  повільно  пішла  до  виходу  відкритих  трамвайних  дверей,  а  в  голові  вкотре  прокручувалась  думка:
     Не  чекала  і  від  кого,  від  доньки  та  внука,  що  після  смерті  чоловіка,  ті  так  жорстко  обійдуться  з  нею,  що  вона  фактично  стане  безспитульною  та,  дякувати  Богу,  син  виявився  милосердним  до  рідної  матері  і,  незважаючи  на  невістчине  незадоволення,  прийняв  її  жити  до  своєї  квартири.  Правда,  невістка  свекруху  просто  терпить  і  при  синові  не  каже  на  ту  нічого  та,  залишаючись  наодинці  з  нею,  усім  своїм  виглядом  дає  зрозуміти,  що  вона  і  тут  зайва.  І  Лідія  йде  з  перед  її  очей  ,  і  майже  цілими  днями  блукає  Києвом.  От  і  зараз,  разом  із  сутінками,  вона  повертається  на  Оболонь,  до  свого  прихистку,  де  любов  ближніх  до  неї,  матері,  залишається  такою  неоднозначною.
09.12.15
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627345
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 12.12.2015


Ілея

ХОЧ КОВТОК…ІЗ ЛЮБОВІ

Гортаю  століть
Поржавілі  сторінки,
Лиш  блимають  зорі  мільярдами  миль...
Дощами  кривавими...гіркими    росами...
Із  глибоких  пластів...
...ще  скапує  біль...

Пересохли  джерела...
...хоч  ковток...із  любові...
Жагучим  вогнем...  спрагло  стогне  Сахара...
Гарцює  по  душах...ненависті  морок...
Шлях  в  безодню  турує...
 ...знавісніла  отара...

Спинися...нащадку!..
Слухай  голос  Землі!..
Хто  в  сімнадцять...хто  в  двадцять...легенди  творив...
Ще...не  жив...своє  серце...в  мук  горнилі  спалив...
Із  святоі  золи..
...світло  життя-відроди...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627419
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 12.12.2015


Єлена Дорофієвська

Ближчої немає

Волога  вранішніх  туманів
Сягає  теплих  подушок
І  обрій  за  вікном  розтанув,  
Загорнутий  у  хмарний  шовк...

Сіріє  сном  і  сумом  ранок,
Побожно  колихає  мить.
Чи  ти  багато  знав  коханок,
Як  та,  що  поруч  зараз  спить?

І  крізь  імлу  розкритих  вікон
Побачиш  сивий  паморо́к,
Розрізаний  рожевим  світлом  -  
Ножем  розріджених  думок.

Пташині  фантастичні  зграї
Розвіють  попелястий  шум,
Сріблясто  пір"я  їх  засяє  -  
Магічний  пройде  тілом  струм...

І  розчиняються  тумани  -  
Сягає  промінь  подушок...
У  світі  ближчої  немає,  
Ніж  та,  що  поруч  спить.  Знайшов.

__________

Опубліковано  у  журналі  "Дніпро",  №1-2016  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627588
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 12.12.2015


Процак Наталя

ПІЗНАЙ МЕНЕ НА СМАК…

Губами  доторкнусь  твоїх  повік
І  на  очах  залишуться  теплі  сліди  цілунків
Я  сп'ю  тебе  до  дна,  втону  в  руках  твоїх
Не  хочу  я  від  цього  порятунку...  

Серце  заб'ється  з  диханням  у  такт...
Рука  в  руці  як  я  в  тобі  і  стерті  грані...
До  смерті  зацілуй...пізнай  на  смак...
Одна  душа  на  двох  згорить  з  бажання...

Візьму  тебе  в  полон  я  без  прохання
Без  бою-  мій...а  я  по  капельці  в  тобі  стікаю...
Шепочуть  ніжно  губи  в  тишину,  зізнання
Лише  твоя...ти  мій...тебе  не  відпускаю...

Тремтять  зіниці  в  них  відлуння  неба  відіб'ється
І  попелом  впаде  душа  моя  в  твої  долоні...
Серцебиття  наше  з  ритму  зіб'ється...
Затліє  вогник  мій  в  твоєму  лоні...

Скусала  губи...сцілувала  до  пів  тями...
Розсипалась  в  тобі  несучою  стіною...
Влилась  у  горло  чистими  сльозами...
Заволоділа  повністю  тобою...

Невстояв...здався...сам  хотів...
Лише  моя...ти  шепотів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576840
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 10.12.2015


Циганова Наталія

Нелепостям – нелепая зима…

Нелепостям  –  нелепая  зима,
(и,  судя  по  всему,  другой  не  станет)
циклоном  утеплённый  каземат,
с  по–  разному  стучащими  сердцами.
Живём  и  умираем  невпопад:
под  грохот  фейерверка  и  бомбёжки.
Загадываем  мир  на  звездопад,
по–тихому  воюя  понемножку…
ЖизнЯ…
с  плевком  в  лицо…
с  ножом  в  спине…
в  отсутствии  возможных  компромиссов
(доказано  доходчиво  вполне…)

…Дежурно–новый  день  в  году  уж  близок.
Вот  он  настанет  и  шагнёт  в  народ.
Случится  диалог  за  рюмкой…  чаю…
–  Земляне!
–  Здравствуй,  *опа,  Новый  Год!
     На  будущий  –  увидимся?
–  …не  знаю…






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627215
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015


Процак Наталя

Ми зможем… варто лиш схотіти…

Не  говори,  що  "нас"  нема...
Не  зводь  між  нами  сніжні  стіни
Хай  за  вікном  давно  зима
Та  я  ще  вірю...будуть  зміни...

Ти  не  гаси  в  душі  вогонь
Для  нас  усе  іще  можливо...
Відчуй  тепло  моїх  долонь
Допоки  віриш...буде  диво...

Мій  серця  чуйний  перестук
Дасть  відповідь  на  всі  питання
Ти  вбережи  себе  від  мук
Відкинь  усі  свої  вагання...

Прошу!...лишись  моїм  крилом
Отим,  єдиним,  щоб  злетіти...
Наша  незгода  стане  сном
Ми  зможем...варто  лиш  схотіти...


натхненням  послужила  поезія  "  Хай  незгода  наша  стане  сном!"
Автор  нікомуневідомий




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627186
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015


Світлана Моренець

ШТОРМИТЬ УКРАЇНУ

Пливем  в  благенькому  човні
по  океану  долі.
Штормить...  Допливемо́  чи  ні?
І  швидко  чи  поволі
підемо  на  глибоке  дно,
бо  води  лихоманить,
в  бортах  –  пробоїни  давно
(сусід-пірат  таранить),
наш  капітан  щось  "не  кує,
не  меле"  і  команда...
У  всіх  великий  сумнів  є:
команда  це  –  чи  банда?
Щораз  якийсь  оліґофрен
не  той  підніме  парус,
тоді  в  човна  –  критичний  крен
на  борт,  по  третій  ярус...
Ще  боцман  й  штурман  заодно,
постійно  мутять  воду...
Отож,  куди  ми  пливемо́  –
до  Заходу  чи  Сходу  –
вже  толком  і  ніхто  не  зна:
туди-сюди  бовта́нка
під  шквал  піратського  лай.на
із  рупорів...  і  з  танка.

А  в  їх  кублі  –  ажіотаж!
Все  зважують  бандити:
чи  взяти  нас  на  абордаж*,
чи  зо́всім  потопити?

Хоч  на  човні  в  нас  зброя  є...  –  
з  часів  царя  Гороха,  –
та  штаб  команди  не  дає
ушкварити...  Хоч  трохи!

Не  в  змозі  зупини́ть  війну,
шлемо́  ми  SOS  всім  друзям.
Вони  ж  –  піратам:  "Ну-ну-ну!
Стурбовані  ми  дуже!"
Лиш  зрідка  рятівні  круги
кидають  нам  на  воду...
з  вимогою,  щоб  ми  тягли
принизливу  "угоду".

Нова  біда,  й  тут  діло  –  швах**:
керманича  команда
через  пробоїни  в  бортах
тягає  контрабанду!
Крадуть  усе,  що  на  човні,
від  харчу  до  вугілля,
і  цій  ординській  чортівні
сплавляють...  мов  з  похмілля!
У  них  з  піратами  –  ґешефт***
(хто  знає,  так  судачить).
Ні  наш,  ані  піратський  шеф
впритул  цього  не  бачать!
Поки  матроси  у  бою
відстоюють  кордони,
команда  вигоду  свою
кує  –  краде  мільйони!
Скоріш  нажитись  на  війні!
А  ледве  замаячить
хоч  тінь  загрози  вдалині  –  
то  хто  їх  тут  побачить?
На  власних  яхтах,  літаках
втечуть  поза  кордони,
де  вже  давно  свій  мають  дах,
рахунки  і  схоро́ни...

Загнився  зародок?..  –  аборт
перерива  вагітність...
Гнилу  команду  –  геть!  За  борт!
Спасемо  човен  й  гідність.

З'єднався  у  біді  народ  –
матроси  й  пасажири  –
рятують  аварійний  флот
всі  разом,  без  ранжирів.
Готові  тілом  і  грудьми
пробоїни  закрити...
Вони  лишилися  Людьми,
і  їх  вже  –  не  скорити!

Потрібний  курс  разом  знайдуть,
і  з  небезпечних  плавань
крізь  шторм  свій  човен  поведуть
у  мирну  світлу  гавань!

*  абордаж  –  зчіплення  з  ворожим  судном  (спосіб  ведення  бою);
               **  швах  (нім.)  –  поганий,  слабкий;
               ***  ґешефт  (нім.)  –  вигідна  спекуляція.

                             1.12.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625251
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 08.12.2015


Калініченко Максим

La lingua pura

Тут  все  шумить,  навколо  все  гримить...
Знайти  б  куточок  тиші  хоч  на  мить!
І  на  розриву  грані  нить  бринить.

"Тікати"  -  шепче  розум  мій  мені...
"І  бігти  далі,  вдаль,  людей  залиш."
Та  серце,  майже  згасле,  каже:  "Ні"
"Ти  їм  присвятиш  кожен  болю  вірш..."

Летить  із  неба  стрімко  чорний  сніг...
Малюнок  цей  в  уяві  я  не  міг
Створити,  стрімко  з  ним  лечу  я  з  ніг.

Мій  біль,  до  нього  вам  немає  діл...
Мій  біг  крізь  день  і  смерті  ніч-політ.
І  повен  я  вібрацій  ваших  тіл,
Холодних,  ніби  сніг,  що  впав  із  віт!

В  обійми  Музи,  далі,  в  тишу  втік...
У  мандрах  думи  я  за  віком  вік
Побачу  тисяч  днів  стрімкий  потік.

Перо  танцює  тихо  з  ряду  в  ряд  -
Це  спокій  мій  тремтить  в  моїх  руках,
Спокійним  стану  я  уже  навряд...
Живу  тепер  у  цих  сумних  рядах.

І  хоч  щодня  ходжу  весь  час  понуро,
Мої  слова  зростуть  високим  муром,
І  кожну  мить  звучить  la  lingua  pura.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557718
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 08.12.2015


Процак Наталя

В полоні літньої краси…

Духмяним  цвітом  встелена  стежина
До  батьківського  саду  в  літню  пору
В  повітрі  пахне  терпкістю  ожина
А  небо  манить  очі  вгору...вгору...

Малює  літо  сонячно,  барвисто
Пастеллю,  краєвиди  і  простори
І  засмакує  вишнями  дитинство
Відновлюючи  в  пам'яті  узори.

Високі  трави  розцілують  ноги
По  них  я  побреду,  як  оп'яніла
І  поглядом  шукатиму  пороги
В  котрих  ми  ще  малечею  буйніли.

Там  вітер  старим  віттям  захитає
Приспить  на  каруселі  дике  птаство
За  хмарами  десь  нічка  позіхає
Ховаючи  від  всіх  столике  царство

Так  хмільно    засмакує  тихий  вечір
Розчинить  душу  в  крапельці  роси
Туманом  ляже  солодко  на  плечі
Все  спить  в  полоні    літньої  краси

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588872
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 08.12.2015


Мар’я Гафінець

ОПІВНІЧНЕ.

[u]  [b](....з  вірою  в  Поета)[/b]  [/u]

[i]...а  до  тебе  буває  знову
прилітають  північні  сови
і  крилом  огортає  втома,
опустившися  на  плече...
Чорна  ніч  заглядає  в  душу.
Страх  важкий  мрію  ніжну  сушить,
що  вже  з  місця  вона  не  зрушить!
...І  безсилля,  як  ртуть,  пече....

Ти  ж  вглядаєшся  їм  в  обличчя.
Підпускаєш  страхи  ті  ближче,
щоб  зловити  холодну  тишу
і  зігріти  на  мить  в  руках....
Що  ці  муки  пекучі  значать?  -  
що  живе  твоє  серце!  ...наче....
Що  ще  можеш!  ...хоч  й  час  твій  скаче
неприкаяно  по  шляхах.

Але  думкою  в'яжеш  вперто
ти  непевність  до  блиску  стерту,
накладаєш  на  відчай  вето,  -
ціль  знайдеш  для  своїх  натхнень!
Опівнічне  зло  все  ж  відступить.
І  годинника  стрілка  купить
(хоч  і  сон  твій  сьогодні  згубить...)
за  мить  болю  один  ще  день.

Ніч  минає...  Її  не  бійся!
Бійся  спокою  і  затишшя,
що  твій  дух  так  солОдко  кришить
на  пісчинки  дрібних  бажань.
Хай  вітри  міць  гартують,  мужність
не  для  битв  метушнИх-порожніх  -
для  з  собою  і  світом  справжніх  
життєстверджуючих  змагань![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621359
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 07.12.2015


OlgaSydoruk

Упало белое на снег перо…

Экспромт


Упало  белое  на  снег  перо...
Белее  белого...(Мой  Ангел  пролетал)...
И  было  то  знамением  до...
Так  долго  ничего  не  предвещал...
Белее  белого  перо  -  остро...
Острее  красного...  (чернил)...
Касаясь,еле  видимых,  вершин  Таро...
Оно  мне  подарило    сил...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626941
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015


НАДЕЖДА М.

Коли дощі ідуть стіною…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YklJLG0yLAk
[/youtube]
Коли  дощі  ідуть  стіною,
Чому  сумує  так  душа?
То  що  тут  є  тому  виною,
Що  так  на  сльози  спокуша?

І  не  скажу,  що  я  з  плаксивих,
Бо  сльози  -  це  проста  вода.
Моя  душа  одна  з  мрійливих,
Без  сліз  вона  бува  рида.

Коли  мене  не  розуміють,
Як  зрадять  друзі  за  мідяк,
Я  все  пробачити  зумію,
І  стисну  біль  тяжкий  в  кулак.

І  не  тому,  що  дощ  стіною,
І  краплі  осені  на  склі,
А  просто  все  в  оцім  виною,
Що  раз  живемо  на  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623799
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 07.12.2015


Процак Наталя

Він заплітав в її волосся дикі квіти…

Він  заплітав  в  її  волосся  дикі  квіти
Ті  що  збирав  для  неї  ранньої  весни
І  його  губи  не  вщухали  шепотіти:
-Нехай  тобі  насняться  у  зимові  сни...

В  його  долонях  проростало  сонцедиво
Крізь  пальці  просочилось  золотим  піском
Він  так  тремтів  над  нею  так  лелів  дбайливо
І  насолоджувався  солоду,  ковтком...

Він  заплітав  у  її  коси  крихти  неба
Вплітав  загублену  від  віч  неба  блакить
І  лиш  у  ній  одній,  була  його  потреба
І  тільки  з  нею  цінував  він  кожну  мить...

Він  так  любив  у  ній  її  журливі  очі
Приховану  усмішку,  стомлено-  легку
Ті  поцілунки,  що  зривав  із  губ  дівочих
Тендітну  постать,  несміливу  і  крихку...

Він  заплітав  в  її  волосся  світлі  зорі
Що  пролились  намистом    у  його  руках
Спивав  краплинами  з  зіниць  роси  прозорі
Що  стали  сіллю  на  просушених  губах...
......................              .......................  ...
Він  заплітав  в  її  волосся  дикі  квіти
Ті  що  збирав  для  неї  ранньої  весни
І  його  губи  будуть  досі  шепотіти:
-  Вони  тебе  зігріють  у  зимові  сни...
 
натхненням  послужила  поезія  автора
Микола  Карпець))    "Він  заплітав  її  волосся"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626943
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015


Любов Ігнатова

Чом ти знов не спиш, моя тривого…

Чом  ти  знов  не  спиш,  моя  тривого? 
Чом  шкребеш  на  серці  пазурами?.. 
Розійшлись  із  осінню  дороги, 
Встелені  промоклими  вітрами... 
       
Хтось  у  небі  розтрощив  клепсидру  - 
Час  водою  котрий  день  стікає... 
І  мугиче  пісеньку  нехитру 
Ліс  безлистий  -  сторож  виднокраю... 
       
Чи  зима  тривожить  мою  душу? 
Чи  туман-  обманщик  і  нероба? 
Чи  то  знов  піщаний  замок  рушить 
Недовіри  здавнена  хвороба? 
       
Чом  же  ти  не  спиш,  моя  тривого? 
Чом  на  серце  каменем  лягаєш,  
Сиплешся  думками  на  підлогу,
Котишся  по  снах  моїх  курАєм?..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623730
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 07.12.2015


Уляна Яресько

Мелодія кохання (Білих лілій піано і форте - бордових гвоздик…)

Горобці  влаштували  аншлаг  за  вікном:  (грає  Ліста,
вимузичує  вправно  в  кімнаті  русяве  дівча)-
[i]...ти  живеш  у  мені,  
мов  у  стінах  захмарного  міста,
ти  гориш  у  мені,  
як  жива,  непогасна  свіча...[/i]

А  схвильоване  серце  підспівує    (ноти  тут  зайві)
неймовірне    "кохаю!!!"  для  Нього  -  у  сотню  октав-
[i]..ти  знайдеш  
мої  очі  (твої  вже)-  в  небесному  сяйві,
ти  відчуєш  мене
у  шовковому    дотику  трав...[/i]

У  гірського  мольфара  навчилась  Вона  вигравати
Білих  лілій  піано  і  форте  бордових  гвоздик  -  
[i]...  ти    -  моря  у  мені,  
нездоланно  високі  Карпати...[/i]
(І  насправді  це  ТИ  найвправніший  для  Неї  з  музи́к!)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626936
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015


Лина Лу

ОСОЗНАНИЕ СОЗНАНИЯ

А  в  осознании  сознания  -  миры
Забытых  грез  скандальные  утехи,
Разбитых  душ  невидимых  доспехи,
И  чаяния  тех,  кто  все  же  вне  игры.

А  в  осознании  сознания  -  молчи...
Твоим  губам  озвучить  неподвластно,
Что  тьма,  как  призрак  на  балу  -  прекрасна,
Для  утешения  тебе  несет  ключи.

А  в  осознании  сознания,  бредем
И  прикоснувшись  к  имени,  однажды
Взлетаем  мы,обманываясь  дважды,
Свет  Лунный  путая  с  Серебряным  мостом.

А  в  осознании  сознания  -  душа
Давно  любовный  приворот  искала,
Чтобы  теряя,  все  начать  сначала,
Препятствия  судьбы  сметая  и  круша.

А  в  осознании  сознания  опять
Наш  бесконечный  мир  так  мал  и  узок.
А  блики  искр  всех  наших  мыслей,  друзы
Сиянием  в  огонь  пытаются  собрать...
07.12.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626933
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015


Ганна Верес (Демиденко)

Поет

Завжди    в    поета    неспокійна    вдача    –
І    необхідно,    і    важливо    це,
Щоб    ворогу    країни    дати    здачу    –
Гостреньким    словом    кинути    в    лице.
Нектар    землі    він    п’є    чутливим    серцем,
Цілющим    трунком    повниться    душа,
І    зазвучить    поезія,    мов    скерцо,
І    Муза        вже    його    не    залиша.

Він    колисає    словом    світ,    людину,
Лікує    душі,    засіва    добром,
Міцніла    щоб    держава    і    родина,
Бо    слово    є    неспинне    джерело.
Поет    також    є    Вічності    дитина,
Та    більше    Богом    прав    йому    дано!..
4.07  .  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626920
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015


Іванюк Ірина

На полотні зимових сновидінь …


Вечір...
Приніс  утому  на  своїм  плечі...
У  хуртовинно-білій  колотнечі,-
на  мить,-  втонути  хочеться  мені...

Розтанути  в  обіймах  вечорових...
Цей  білий  танець,  чародію,  твій!
Які  запаморочливі  долоні...
На  полотні  зимових  сновидінь...

На  полотні,  що  пахне  чистотою  
льодовиково-витканих  троянд...
Нічого  вже  не  видно  за  імлою,-  
в  цей  хуртовинно-білий  зорепад.

6.12.2015р.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626847
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015


Дід Миколай

Чи не бачиш хто ворог хіба?

Україно  ти  знов  німа...
На  Олімпі...  клопи  і  воші.
Українців  там  знов  катма,
Засідають...  одні  "курносі".

У  століттях  лихих  безчесть...
Розгубили...  до  предків  почесть.
Продали  свою  славу  й  честь,
І  обрали...  чужинську  пошесть.

Ятрить  душу  мою  зима...
Залишилися...  безголосі.
Засліпила  знов  світ  пітьма,
Затулили...  ж.дівські  гроші.

Я  ж  так  вірив  що  ти  воскрес...
Мій  народе...що  зробиш  вибір.  
Бог  свічу  тобі  дав  з  небес,
Та  не  встав  ти...вчергове  вимер.

Схаменися  Вкраїно  сліпа...
Ти  протри...  запорошені  очі.
Розвидняє,  ранкова  доба,
Просинайся...  з  глибокої  ночі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626492
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 07.12.2015


OlgaSydoruk

Я к тебе прилечу самолётом (с сине-жёлтою полосой) …

Я  к  тебе  седьмой  параллелью(на  десятый  меридиан)
Прилечу  вдохновлённой  Коэльо...
Через  Тихий  седой    океан...
Я  к  тебе  прилечу  самолётом(с  сине-жёлтою  полосой)...
Получаса  нет  до  отлёта...
Через  двадцать  буду  с  тобой...
Аве,любимый,аве...
Помню  твои  глаза...
Аве,любимый,аве...
Сколько  ты  ждал  меня?..
Аве...метель  уносит...
Аве...рвёт  провода...
Аве...мелодию  просит...
Аве...мои  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626397
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 07.12.2015


OlgaSydoruk

Знаешь, не хватило нерва…

Знаешь,не  хватило  нерва  на  длину  горящего  моста...
От  Парижа  до  Палермо    -  22  часа...
Знаешь,промелькнула  вечность...
Таял  лёд  и  снова  намерзал...
Серо-белой  коркой  соли  бесконечность  надрывал...
Знаешь,я  осталась  верной  -  
Очагу  огня...
Если  ты  замёрзнешь  первым,то  согрею  я  тебя...
Знаешь,я  была  несмелой  -  
В  беспределе  дня...
Я  не  знала,что  не  хватит  нерва,
Что  закончатся  -  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626191
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 07.12.2015


Ніна-Марія

На роздоріжжі

Стою  собі  одна  на  роздоріжжі
Куди  іти  зовсім  я  незбагну
Вкажи  мені  дорогу,  мій  Всевишній
Туди  я  тихо,  мовчки  поверну

Боюся  впасти,  бо  піднятись  тяжко
Та  іноді  бракує  просто  сил
А  зупинятись  я  не  маю  права
Злетіла  б  та,  на  жаль,  не  маю  крил

Бо  знаю,  гріх  носити  в  собі  тугу
То  краще  її  в  пісню  переллю
Невзмозі  я  терпіти  цю  наругу
ЇЇ  весняним    громом    розіб"ю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622291
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 07.12.2015


Плискас Нина

Лечу, лечу…

Лечу,лечу,втрачаю  страх,
минаю  біосферу,втягнуло
два...чотири  рівні  вищі,вищі...
Тут  не  своя  я,й  не  в  гостях,
тут  чистка  душ,а  Рай?...
Рай?,вище,вище,вище!...
Тримає  Ангел  п"ять  мою
Хрусткі  й  легенькі  пальці,
А  за  плечима  крила  із  пір"їн,
Тут  невагомість  й  не  турбує  
турбулентність.
Десь  крики,плачі  і  печаль
Скресались  у  вогні  пекельнім...
Над  пеклом  Ангел  показав,
Минаєм  попілище  гірке.
Відкрив  обійми  райський  сад,
А  Сяйво,Сяйво,Сяйво!...
і  тисяч  сонячних  палат
Ніхто  нікому  тут  не  ворог.
Тварини,птахи,плазуни  всі  разом,
Блаженство,спокій  і  псалми
Плекають  душ  чистивих...
Не  знаю  подив  мій  чи  страх,
Мій  Ангел  розірвав...
Лети  додому,сповісти,
плекайте  долі  врізблені  в  світи,
щоб  вам  відкрилось  Сяйво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620887
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 07.12.2015


Плискас Нина

Перли, що визріли.

Не  вихитуй  стовба  мудрості,
який  не  вкорінявся  на  твоєму  обійсті.
*******
Нарікати  на  долю,то  все  одно,що  решетом
носити  воду.
********
Чим  більше  солі  на  рані,тим  гучніші  молитви.
********
Пломінь  слави  залишає  по  собі,тільки
шлейф,який  нищить  простір.
*********
Формаліну  не  вистачить,щоб  відмити  руки
мажорам  всіх  скликань.
*******
Старість  мерзне  в  Петрівку,молодість
зігріває  зиму.
**********
Обабіч  дороги,завжди  знайдеться  бур"ян,
що  заперечить  красі  квітки.
********
Я  не  бездарно  самотня,бо  небайдужа  до  всього.
********
Чоловіча  мудрість-  поцілунок,коли  цунамі  жінка.
********
Любіть,любіть,бо  це  беззаборонно,
І  що  секунди,в  кожний  час,
Ніхто  не  знає,де  зупинять  миті
Той  маятник,що  рухав  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622605
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 07.12.2015


Циганова Наталія

Чтоб помнить…

Живи…  горячим  ветром  в  поседевших  волосах.
Как  будто  мы  прошли  всего    лишь  пятую  часть  века,
где  в  небе  растворялась  горизонта  полоса…
где  Бог  казался  просто  человеком…

где  утро  было  цвета  широко  раскрытых  глаз…
таким  же  удивлённым…  просто  падая  в  ладони.
Живи…  далёким  эхо  провожая  сотни  раз
большую  стаю  слов  пустых…  чтоб  помнить

случайные  антракты  из  прекрасных  мелочей...
спонтанных  и  коротеньких  сюжетов  закулисья…
…моя  седая  память  –  пыль  на  солнечном  луче  –
живи…  пусть  в  поздних,  но  уютных  мыслях…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626759
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015


Уляна Яресько

Змели любов шалені заметілі…

Змели  любов  шалені  заметілі...
Себе  у  цій  пороші    не  знайти!
Колись  твої    слова  нестримно-білі
Моє  життя    забрали  з  чорноти.

І  стукали  вони  у  серці  дивом,
Несли  в  щасливі  дні  Сварожих  Кіл,
З'єднали  нас  у  ціле    (у  щасливе!)-
Та  раптом  розділили    знов  навпі́л.

Заплакана  (проте  ще  на  узвишші),
Безсила  від  набридливих    повчань,
Любов  ледь-ледь  жива  в  полоні  тиші...
Відродиться  весною  ?  -  перестань!

Вже  не  для  нас    медові  ночі  весен,    
Польоти  двох  у  далечі́нь  заграв.
Ти  в  чо́вен  запросив,  але  без  весел...                                      
Любив  мене?  -Любив...  та  чи  кохав?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626682
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 07.12.2015


Ліна Ланська

ОДИН РЯДОК

А  твій  рядок  з  чужого  телефону,
Як  чашка  кави  у  холодний  вечір.
Душа  гарцює,  сердце  хоче  втечі,
Проте  мовчить  -  ознаки  моветону.

Не  вперше  десь  гроза    ламає  й  трощить,
Завис  інет,  як  світла  дочекатись?
Немає  сил,  з  примарами  завзято
Уявний  бій  в  листах,  папір  не  зморщить...

Один  рядок:  "...чекаю  і  скучаю",
А  оживив  веселкою  натхнення,
Як  срібне  сяйво  вічного  знамення,
Я  всіх  богів  за  жарти  вибачаю.

Не  вперше  їм  сміятись    доленосно,
Розваг  небачених      -  ущерть,  по  вінця.
Розтане  ніч,  в  засмучених  зіницях
Звінчає  мить,  беззахисну  і  млосну.

Отой  один  рядок...
04.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626141
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015


Валентина Ланевич

Твій вибір, милий, непростий…

Ти  пригорни  мене,  коханий,  обійми,
Бо  ж  ти  -  в  мені,  а  я  -  в  тобі,  хоч  виднокрай,
У    димній  схованці  з  курних  доріг  війни,
Де  кроплять  "градами"  в  степу  дикий  курай.

В  вечірній  зіроньці  мене  ти  спізнавай,
Що  світить  ясно  в  небі,  як  несеш  дозір.
Твій  вибір,  милий,  непростий,  але  розмай  -
Теплом  у  безсоння  -  долі  наперекір.

Вірю  -  настане,  прийде  новий  день  -  новий,
Возвеличить  рід  наш  вільною  землею.
Ти  -  України  син  -  її  ти  вартовий,
Поруч  я  -  в  думках,  і  я  зовусь  -  твоєю.
04.12.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626115
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015


Циганова Наталія

Мы…

До  дыр  затёрты  мысли  между  строк.
До  срамоты.
И  ни  достать,  ни  спрятать.
От  жадности  набрали  грабли  впрок
до  нового  во  имя  нас  распятья.
Доверие  уходит  на  покой,
ведомое  рукой  уставшей  веры.
Мы  безразличье  трогаем  рукой,
как  лампочку  сгоревшую  торшера.
Задушен  человеком  от  души
великий  век,  достойный  человека.

...и  мысленно  добрались  до  вершин,
хромая  по  ступеням  вниз,  калеки...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626110
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015


Ганна Верес (Демиденко)

Діалог на тему: Голод 32 – 33 рр. ХХ ст. Що у світі найстрашніше?Недитяча розмова з внучкою про г

-  Що  у  світі  найстрашніше?  –
Запитала  я  в  бабусі.
-  Розповім  тобі  пізніше,
Ось,  як  трохи  підроблюся.
-  У  Маринки  пес  найзліший,
Я  його  вже  так  боюся.
-  Розкажу  про  найстрашніше,  
Лаву  застеля  бабуся.

-  Боюсь  півня  діда  Гната  –
Часто  гониться  за  мною.
Бабця  каже:
-  Я  багато
Розповім  тобі  страшного.

Це  сьогодні  ви  безпечні,
Бавитесь  у  теплій  хаті.
Їжу  я  дістану  з  печі.
Хліба  й  солі  в  нас  достатньо.

Бавлять  іграшки  вас,  квіти,
Люблять-пестять  мама  й  тато.
Треба,  внучко,  тобі  звісно
І  про  інше,  мабуть,  знати.

Найстрашніший  голод  в  світі.
Був  і  в  нашій  він  країні,
Пухли  люди,  навіть,  діти,
Бо  багато  днів  не  їли.

Голод  розпочавсь  зимою.
Спека  врожаї  спалила.
Лиш  про  їжу  була  мова
І  ставали  люди  злими.
Не  про  щедрість  тоді  дбали,
Ні!  І  ніде  правди  діти,

Вже  й  сусід  не  пригощали  –
Помирали  власні  діти.

То  були  страшні  картини.
Люди  падали,  як  мухи,
На  дорозі,  біля  тину.
Потім  трупи  ці,  розбухлі,

На  вози  вкидали  якось,
Не  робили  й  домовини,
Вивертали  в  одну  яму.
Звідти  трупний  запах  линув…

Знищив  голод  нас  мільйони:
Цілі  села  вимирали.
Не  дзвонили  по  них  дзвони  –
Церкви  всі  позакривали.

Скільки  лиха!  Скільки  горя!
Пережив  народ  наш,  бідний,
Що  здавалось  меркли  зорі…
Й  вітер  повернувся  з  півдня.

А  весною  на  деревах,
Як  з’явилися  листочки,
Зажили  ми  й  недаремно:
Вижили  сини  і  дочки!

Лобода,  стручки  з  акацій,
І  з  калачиків  зернята  –
Не  рослини  з  аплікацій,
А  звичайний  харч  тридцятих.

Потім  ягоди  поспіли,
Кукурудза  налилася.
Люди  їх  раз  по  раз  їли  –
Врешті  мрія  їх  збулася.

Той,  хто  вижив,  знає  ціни
Хлібу,  крупам  і  картоплі.
Він  завжди  запаси  цінить.
Серце  враз  його  розтоплять

Сльози  тих,  хто  хоче  їсти.
Тож  неписані  закони
Для  села,  я  чи  для  міста:
Голоду  не  буть  ніколи!..

Ганна    Верес.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625528
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015


Процак Наталя

…Ех Вітре, чуєш Вітре!…

Повіє  срібний  вітер  і  холодом  по  тілу
Ударить  наче  струмом,  зачепить  нерв  душІ
Притупить  тьмяний  вогник,  мене  усю  зітлілу
Напише  він  словами  в  забутому  віршІ...

Ех  вітре,  друже  хтивий,  не  рви  мені  ти  душу
З  тобою  ми  не  пара...та  й  різні  в  нас  шляхи
Твій  свист  у  верховіттях  я  слухати  не  мушу
Не  смій  мене  судити  за  здійснені  гріхи...

Колючим  терням  серце  обмотане,  кривавить
Я  погляд  свій  не  смію  піднести  у  блакить
Чим  більше  я  пручаюсь  тим  більше  мене  ранить
І  ріже  в  скронях  болем  невідворотна  мить...

Ще  б  почекати  трохи  до  вечора,  світанку
Щоб  вимолити  в  неба  для  себе  чистий  лист
Джерельною  водою  все  б  змити  до  останку
Приглушуючи  вітру  пронизуючий  свист...

А  душу  все  кидає  по  стоптаній  дорозі
І  там  на  роздоріжжі  знов  вибір  не  з  легких
Розп'ятим  птахом  б'юся  у  совісній  облозі
У  світі  душ  подібних,  загублених,  крихких

Ех  вітре,  чуєш  вітре!Мій  друже  срібнокрилий
Прийди  мені  на  поміч,  завий,  збуди,  дістань!
Зніми  з  очей  оману  і  погляд  мій  незримий
Розвій  у  верховіттях  як  без  вартІсну  дань...

Ех  вітре  чуєш  вітре!Ти  совісно-тверезий...
Почуй  мене  мій  вітре!...не  полишай  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608832
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 03.12.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2015


Процак Наталя

Хотіла б я для ТЕБЕ…

Хотіла  б  я  для  тебе  просто  бути
Яскравим  спогадом  в  сірих  думках
Миттєвістю  котрої  не  сягнути
Іскринкою  в  засмучених  очах...

Примарою  прийду  і  розчинюся
Нехай  не  справжня,  але  не  чужа
Я  мріями  для  тебе  розіб'юся...
Пройдусь  по  лезу  гострого  ножа...

Хотіла  б  у  тобі  лиш  мить  прожити
Хвилинку  вкрасти  із  твого  життя
У  твою  душу  всю  себе  вмістити
Без  страху  без  вагань  і  каяття...

Зберу  усі  частинки  твого  серця
В  своїх  долонях  вигрію  його
Зцілю  і  склею  ніби  це  люстерце
Щоб  болю  більше  в  ньому  не  було...

Хотіла  б  я  для  тебе  сонцем  стати
Водою  впасти  у  жарку  пору
Без  крил  з  тобою  в  небі  політати
Забрати  із  душі  гірку  журу...

Хотіла  б  щоб  ти  міг  мене  любити
Нехай  не  наяву,  нехай  у  снах
З  тобою  хочу  світ  свій  розділити
Ти  збережи  мене  в  своїх  думках...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596458
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 03.12.2015


Любов Ігнатова

Зимова казка

Заховалося  небо  у  віхолу, 
Колючками  вітрисько  пройма, 
По  крайнебу  на  санЯх  проїхала 
В  горностаєвім  хутрі  Зима... 
     
Зачепилась  намистом  перлиновим-
Розірвалась  вервечка  тонка, 
І  на  землю  сніжинки  полинули
В  бальних  сукнях  і  срібних  вінках. 
       
Розійшлась  -  розгулялась  хурделиця, 
Цілий  світ  у  танок  повела.
І  пухнастою  ковдрою  стелиться
На  стежинах  по  краю  села... 

І  малює  на  склі  візерунками  - 
Серцем  казку  її  прочитай,
Де  вже  зваблений  вкотре  цілунками 
Губить  Герду  свою  змерзлий  Кай... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625869
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015


Мар’я Гафінець

новорічний мотив.

Ой,  десь  там  -  за  лісами,  за  го́рами,
ген  за  темними,  чорними  водами
диво-річки,  між  світом  що  котиться,
щось  по  небу  й  землі  з  ревом  гониться.
Не  гроза,  не  туман,  не  хурделиця,  -
злая-зла  то  красуня  -  Морениця*.
Брови  супить,  вітрами  звивається,
донь  скликає  -  в  дорогу  збирається:

"Ой,  родила  не  раз  я  -  тринадцять,
рятувала  разів  вас  стонадцять  -
і  Глуханю,  і  Лінь,  й  Трясови́цю,
Ломоту́,  і  тебе  Вогневи́цю.
Тож  тепер  ви  не  зрадьте  -  стрибайте
перед  мене  й  весь  світ  сповіщайте  -
Чорнобога  дружина  підходить!
Скоро  ніченьку  вічну  народить."

Й  понеслись  над  землею  тим  маревом,
що  закралось  у  ду́ші  вмить  хмарою
із  тривоги,  непевності,  стра́ху,
і  злих  намірів,  заздрості,  жаху.
Затужили,  заплакали  людоньки:

"Вже  не  бачити  світлої  дниноньки!
Не  радіти  більш  Сонцю  ясному.
Не  втішатись  теплу  золотому..."

А  в  цей  час  у  дніпрових  десь  сагах,
у  кривавих  вечірніх  загравах,
стогін  болю  у  грудях  душила
діва  юна  і  в  серці  просила:

"Я  сльозинкою  Білого  бога
покотилась  на  темну  дорогу.
І  від  Ночі  ховалась,  й  від  Мору,
лікувала  застуду  і  горе
колядою**  та  вірою  в  краще..
Порятуй  же,  Дажбоже,  бо  свище
вже  так  близько  моя  Моровиця!
Як  від  неї,  скажи,  як  спастися?"

Розітнула  враз  блискавка  хмару,
запалила  ту  темну  колоду,
що  в  пітьмі  бовваніла  горою  -
рожаницю  зігріла  собою.
Й  розродилася  вмить  Коляда***,
спопеліла  від  злості  Мара.
І  весь  світ  знов  відраду  знайщов  -
Божий  Син  Сонцесяйний  прийшов!

///////////////////////////////////////////////////////////////////////
*Морениця  -  Мара,  Морена,  Марена  -  богиня  потойбічного  світу,  темної  ночі,  страшних  сновидінь,  хвороб  (мору),  смерті;  дружина  Чорнобога,  що  народила  йому  13  доньок-хвороб  та  проковтнула  Сонце.
**колядою  -  називали  не  лише  обрядові  пісні,  але  й  (від  праслов"янського  "koleda")  -  подарунок,  суміш  святвечірніх  страв,  новорічний  дарунок.
***Коляда  -  богиня  неба,  мати  Сонця,  дружина  Дажбога,  що  за  легендою,  народилась  з  його  сльози.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624527
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 03.12.2015


OlgaSydoruk

Опускалась ночка на деревья…

Экспромт

Опускалась  ночка  на  деревья  -
В  колыбель,плетённую,ветвей...
Так  боялась  обгореть  до  нерва...
Не  ложилась  ночка    на  костёр...
До  рассвета  рассказала  сказку:
Про  халифа,звёзды  и  любовь...
Про  гарем,таинственную  ласку:
Негой  тел,без  лишних  слов...  
Замирало  эхо  под  горою...
Залило  румянцем  небосвод...
Пеленала  ночка  паранджою...
У  костра  -  растаял  серый  лёд...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625821
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015


Процак Наталя

НІЖНО-НІЖНО…

Ніжно-ніжно  по  твоїх  вустах
Дотик  пальців  по  краєчку  губ
Через  призму  протиріч  і  згуб
На  одинці  в  паралельних  снах
Я  торкатимусь  цілунком  рук
Завмираючи  під  серця  стук....

Ніжно-ніжно  повністю  твоя
Ніжно-ніжно  так  кохаю  я...

Ніжно-ніжно  по  моїх  плечах
Дотики  долонь  на  границі  мрій
Наші  душі  сплетені,  як  змій
Забороною  в  чужих  світах.
Ми  поринемо  за  небокрай
В  подарований  небесами  рай...

Ніжно-ніжно  будеш  берегти
Ніжно-ніжно  так  кохаєш  ти...

Ніжно-ніжно  в  прірві  каяття
Кораблем  тону  у  твоїх  очах
У  душі  своїй  переборю  страх
Щоб  розбурхати  в  серці  почуття
Ми  нап'ємося  щастя  з  джерела
Де  лились  для  нас  сльози  ангела...

Ніжно-ніжно  стали  крилами
Ніжно-ніжно  покохали  ми...

Ніжно-ніжно  на  межі  буття
Ми  поєднані  вітром  й  бурями
Наче  два  вогні  поміж  зорями
Заблукаємо  вже  без  вороття
Ми  як  пил  від  зір...Були!  Та  нема..
І  лиш  відстані  між  нами  двома....

Ніжно-ніжно  на  краю  землі
Ми  без  пристаней...ми  як  кораблі....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591627
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 03.12.2015


Процак Наталя

ШЕПОЧЕ СЕРЦЕ…. .

Я  пів  життя  віддам  за  твій  єдиний  погляд
Чи  забирай  усе?...мені  його  не  жаль
В  серці  моїм  стріла...пече  холодна  сталь
Сльозами  на  очах...лишилася  печаль
І  ріже  на  шматки  затуплений  кинджал
Не  вберегтись  мені  від  цих  пекучих  жал...

Я  не  скажу:"болить..."  бо  болем  не  назвеш,
Усе  що  на    душі...й  ти  відчуваєш  сам
Не  повторяй  собі...це  зовсім,  не  обман
Я  лиш  тебе  знайшла...тепер  вже  не  віддам...
Ти  серцю  не  бреши,  не  сій  у  ньому  страх
Воно  без  почуттів,  як  без  блакиті,  птах...

Наш  лабіринт  життя,  заплутаний  давно
Куди  б  ми  не  пішли...все  на  шляху,  стіна
Між  серцем  й  розумом...розіграна  війна
В  котрій  для  нас  обох  там  виходу  нема...
Скажи!...боротися?Чи  зброю  скласти  нам?
Коли  в  очах  дощить,  а  на  душі  туман...
...............................................................
Шепоче  серце,  знов...ти  мій  лиш  тільки  мій...
А  я  життя  віддам  за  поцілунок  твій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603896
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.12.2015


Валентина Ланевич

Гойдає вітер зріділе листя.

Гойдає  вітер  зріділе  листя,
Що  ще  зосталось  на  мокрім  гіллі.
Зраділе  ж  серце  -  щиро  молися,
Торка  усмішка  вуста  знімілі.

Далекий  голос  воркує  стиха,
Ховає  руки  в  теплі  долоні.
Милого  чути  -  то  така  втіха,
Пульсує  жилка,  тремтить  на  скроні.

Уява  хилить  в  обійми  любі,
Падаю  нараз  йому  на  груди.
Стікає  ніжність  по  всій  утробі,
Чека  кохання  нової  згуби.
16.11.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621530
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 02.12.2015


Любов Матузок

Замріяна, розніжена зима…

Замріяна,  розніжена  зима  -
пухкого  тіла  біла  порцеляна,
легка  хурделя  ,  з  ночі  й  досі  п’яна,
дерева  заблукалі  перейма,
попідруки  на  ковзанку  веде.
А  бранці  –  сонні,  мовчазні,  уперті,
бо  вже  й  підбори  до  коріння  стерті.
Шкода,така  нагода  пропаде!..
Пророщеним  промінням  сходить    день,
гілки  дерев  сплітає  в  соти  й  рами.
Видзвонюють  ялини  снігурами
і  сиплять  сріблом  нот.  Мотив  пісень,
співзвучність  рим  –  все  чую,  все  візьму,
піднесену  красу  спивають  очі…
…Спочине  сніг  й  ,нарешті,  зцілить  ночі,
що  так  давно  хворіють  на  пітьму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625619
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015


OlgaSydoruk

А знаєш, що перше буває останнім…

Дякую  за  натхнення  Тарасу  Яресько
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
Експромт

А  знаєш,що  перше  буває  останнім...
А  знаєш:не  можеш  його  відпустить...
Тримаєш  за  гілку(засохлу)  із  рання...
Ще  більше  від  того  пече  і  болить...
А  знаєш:дощі  не  змивають  напругу...
А  знаєш:полин  з  гіркотою  на  смак...
А  знаєш,коли  заметіль  виє  хугу,
То  це  про  кохання,  про  втрачене...Як?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625620
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2015


Крилата (Любов Пікас)

Прийшов час

Прийшов  час,  коли  їй  перестали  подобатися  казки.  Вона  зібрала  всі  ці  колись  оспівані  нею  сюжети,  що  пахли  цукровою  пудрою,    новорічними  мандаринами  і  трояндовими  пелюстками  і  сховала  у  скриню  –  стару  дерев’яну  бабусину  скриню,  у  якій  та  колись  тримала  різний  полотняний  одяг,  ну,  тоді,  коли  ще  бабуся  ходила  по  землі,  носила  сонце  на  обличчі    у  дощову  погоду,  а  вона  була  маленькою  і  приїжджала  до  неї  погостювати  у  літній  час.  
Нарешті  сьогодні  вона  таки  наважилася  витягнути  із  великої  картонної  коробки  люстерко  реальності  (що  давно  чекало  свого  часу)  і  заглянути  в  нього.  І  що  вона  там  побачила?
Перед  нею  стояли  дерева  -    чорні,  згорблені,  понурі.    Вони    простягали  у  її  бік  великі  голі  крюки-гілки.    Стовбури  цих  дерев  своїми  гострими  верхівками    прорізали  небо,  по  якому  вітер  гнав    важкі,  мов  би  налиті  ртуттю,  хмари  –  так,  як  жене  коні  додому  візник  перед  бурею,  що  починає  дихати  йому  у  спину.    Остатки    зелених  трав  тулилися  до  землі,  але  та  нічого,  звісно,  окрім  холоду,  не  могла  їм  дати.  Сіре  і  чорне  домінували.  Сіре  і  чорне.  Сіре  і  чорне.  Це  її  життя.  Це  її  дні.  
І  стежка.  Крутилася  змійкою  стежка.  Це    її  стежка.  На  ній  калюжі  від  дощу  чи  снігу,  що  нещодавно  розтопився.    І    раптом  обабіч  сеї  стежки  вона  помітила  якісь  маленькі  жовті  цяточки.  Придивилася.  Та  це  ж  нагідки!    Нагідки?  Де  ж    вони  тут  узялися?  Як  вони  потрапили  у  цю  сіро-чорну  реальність?
Її  серце  тьохнуло.  Кров    у  судинах  почала  набирати  швидкості.  Тіло  степліло.  Ці  квіти,  ці  нагідки  підняли  з  дна  її  серця  надію,    надію  в  те,  що  життя  ще  хоче  подарувати  їй  барви  веселки,  одну  з  яких  подарувало    сьогодні.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625607
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015


Процак Наталя

СЕРЦЕбиття….

Я  подарую  тобі  мить  кохання
Тонку  стеблину  сильних  відчуттів
Жадану  мить  солодких  відкриттів
Нестримне  для  обох,  сердець  єднання...

Звабливо-ніжний  аромат  двох  тіл
Розбавить  ніч  відтінком  прохолоди
Ми  піддамось  спокусі  насолоди
І  почуття  візьмуть  нас  під  приціл...

Торкання  уст...гарячий  подих  в  скроні
Легке  тремтіння  хвилями  по  шкірі
Покірливо  в  мовчанні  і  довірі
Себе  я  віддаю  в  твої  долоні...

Сплетіння  душ  у  неповторнім  танці
Коли  усі  слова  -  пустії    звуки
Коли  у  крила  проростають  руки
Коли  ми  за  бажанням  -  ночі  бранці...

Дурманом  зрошені  цілунки,  відчуття
Під  літнім  місяцем  повінчані  весною
Ми  згоримо  запалені  іскрою
Під  ритм  єдиного...  серцебиття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586651
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 02.12.2015


Любов Ігнатова

Плаче свічка…

Пам'яті  жертв  голодомору...  

Плаче  свічка  на  моїм  вікні... 
Мовчки  котить  сльози  своїм  тілом... 
І  гарячим  воском  у  мені  - 
Пам'яті  жарина  розпашіла... 
       
Вогник  віддзеркалився  у  склі... 
Моторошно...холодно...і  страшно... 
Ніби  десь  там,  у  нічній  імлі 
Очі  світять  смерті  сіромашні... 

І  хрести...хрести...кругом  хрести... 
Де-не-де  ще  бродять  люди-тіні... 
Вже  немає  сили  віднести 
Дитятко,  заснуле  в  домовині... 

...  Щось  болить  і  плаче  у  мені... 
Вогник  ріже  серце,  ніби  бритва  - 
Плаче  свічка  на  моїм  вікні, 
Встромлена  в  пшеницю,  як  в  молитву... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 02.12.2015


OlgaSydoruk

На попоне золотой (за гардиной с бахромой) …

На  попоне  золотой(за  гардиной  с  бахромой)
Укрывался  от  огня  Демон  ночи  -Ангел  дня  ...
Заблудился  не  во  сне,  а  в  дремотной  полосе:
На  заточке  параллели(в  красной,  сочной  акварели):
Безвозмездных  воздаяний(с  чудной  магией  касаний)...
В  предвкушении  услады  (без  жестокости    тирады)...
И  в  пророчестве  знамений,что  в  одеждах    воскрешений...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625592
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015


Процак Наталя

НЕ ПОЛИШАЙ МІЙ СОН…

Тебе  покличу...мовчки...серцем,я
Мій  янголе...явись  у  мої  сни...
Для  нас  у  неба...випрошу  весни...
Ти  лиш  прийди...
...я  вся  твоя...

Залиш  мені  частиночку  душі
Як  подарунок...на  подушці...скраю...
Очима  прошепочу...що  кохаю...
А  хочеш,  напишу...
...я  у  вірші...

У  риму...перетворю  почуття
Тендітними  рядками  на  письмі...
Залишся...назавжди  в  моєму  сні
Тобі  не  пожалію...
...я  життя...

Окутай  мене...стомлену...теплом
І  очі  розцілуй...мої  солоні
Ти  вітром  огорни  тонкі  долоні
Зігрій  мене...
...накрий  своїм  крилом...

Твій  ніжний  шепіт  з  серцем...в  унісон
Лунають,  як  солодка  колискова
І  наша  зустріч...тут  не  випадкова
Мій  янголе...
...не  полишай...мій  сон...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625150
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 02.12.2015


Віталій Стецула

Буддених слів пилюка брудно-чорна

і  вугіль  з  наших  тіл  цвістиме  чорним  квіттям,  
задзвонять  в  моє  серце  джагани  в  копальні.
Б.-І.  Антонич

Буддених  слів  пилюка  брудно-чорна
Йому  щодень  горлянку  хижо  рве,
Щоб  привідкрити  тайну  непідробну
Поету  треба  стати  шахтарем.

І  день,  і  ніч  співучий  камінь  коле,
Попід  склепінням  котиться  луна,
Його  знаряддя  з  криком  болю
Палючі  іскри  в  безмір  виверга.

І  каже  хтось:  "Замкнутися  у  штольні
Абсурд,  то  ж  саморобная  труна"
Але  сонм  прагнень  завше  невпокорних
У  скелю  серце  дужче  ще  вганя.

Пробити  б  цей  благенький  підмурівок,
Щоби  дістатись  Всесвіту  нутра,
Немає  в  ньому  зачину  й  кінцівок,
Матерії  лиш  первородна  глибина.

Вже  прорізи  в  породі  рівчаками,
Не  янголом,  а  вороном  став  сам,
Та  не  відступить,  буде  бить  й  дзьобами,
Хоч  би  й  у  серці  плавився  вольфрам.

Аж  ось  скришалася  міцна  завіса,
І  хаос  вирививається  ключем,
Усе  в  нім  змішане,  як  рай  із  бісом,
Тріумф  із  розпачем,  любов  з  мечем

Враз  спалахне,  застигне  в  камінь  вутлий,
І  часопростору  зашиється  діра,
Так  згине  він,  та  віршем  -  куснем  вуглю-
Нащадок  буде  мрії  зігрівать

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624157
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 02.12.2015


Мар’я Гафінець

Так буває….

 [i]Дякую  за  натхнення    [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624579  
[i][u]Ірина  Лівобережна    Ещё  о  треугольнике…  [/u][/i]

Так  буває...  Любов  п"янить!
Випікає  в  тобі  бажання
бути  поруч...  Вслухатись  в  мить,
коли  в  ньому  бринить  кохання.
Приглядатись  до  рис,  до  мрій,  
по  очах  всі  думки  читати.
І  здійснити  їх!  ...щоб  -  лиш  твій.
..У  поривах  тих  знемагати!...
Та  на  щирість  почути  раз:
"Не  єдина  ти  в  мене,  знаєш....
Я  хотів  би,  щоб  без  образ.
Зрозуміло  ж,  й  ти  ко́гось  маєш."
І  кивну́ти:  "Так-так,  авжеж.
(консерватори  вже  не  в  моді)
Я  й  не  ставила  рамок,  меж.
Чесний  ти...  І  це  -  цінно."  ..Томно
посміхнутись  йому  й  до  вуст
потягнутись...  Слова  ж  ці  -  мука!
Та  не  крикнути:  "Ох,  помовч!"...
...лише  ніжно  стиснути  руку
й  повести́  у  той  світ,  де  все
легко  й  просто  -  без  назв,  без  правил:
ти  -  його,  а  він  -  твій.  І  це,
 в  ту  хвилину,  єдина  правда.
Зникне  дійсність  -  в  очах  згорить.
Здасться  час  вам  на  милість!  В  погляд
ви  вкладете  віки  й  за  мить
у  цілунку  весь  світ  потоне.
Та  закінчиться  ніч...  День  зустріч
подарує,  чи  натяк,  тон
у  розмові.  І  сумнів  впустить
в  серце  кігті,  мов  злий  дракон.
Розтривожить,  розбудить  ревність,  
сипне  згірклий  тривоги  смак.
Й  несміливу,  маленьку  ніжність
розірве  на  дрібні:  "Що,  як?...."

Я  любила  б  крізь  невідомість!
Через  відстань  і,  навіть,  час...
Та  вгризається  в  підсвідомість
те  зізнання,  та  щедрість  фраз.
Бо  кохання  -  скупе!  Центричне  -  
творить  світ  кругом  двох.  А  все,
що  було  і  що  є  -  не  втисне
в  космос  свій,  бо  не  понесе́.

p.s.  Ох,  Амуре....  [u]Як[/u]  ти  рахуєш?!
Розділи  цю  любов  на  трьох,  
бо  вже  всі  розірвались  струни!...
....ні,  не  втне  тут  дуету  й  бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624678
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 02.12.2015


Плискас Нина

Порив вогню…

Порив  вогню,порив  цикади
Шаленство  вирію  стихій,
Сонетний  біль,  пори  прозріння
Ми  нероздільні,кажуть,  не  рівня.
На  перекір,  всім  зміям  в  пнях  загнилих,
Шальки  тримають  терези,
Та  хай  там,що  в  тільцях  і  скарпіонах,
Це  лиш  примірочка  паперу  і  пера.
Тримаєм  душі  не  у  сітях  ловчих,
А  у  любові,  сповненій    тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621257
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 02.12.2015


Плискас Нина

Спокій притрушений снігом.

Могили,могили  і  стели,
Вранішня  тиша  і  птах...
Осінь  змарніла,сумує  калина,
Під  туями  спить  забуття.

Спокій  притрушений  снігом
Заліг  на  стежинах  межі...
Вона  є  експертом  рівняння
Чужі  плюс  чужі...  всі  свої.

Що  може  сказати  цей  цвинтар?...
Надпис    дві  дати,ім"я...
Все  інше  не  має  вже  сенсу
Бо  правда  заклякла  десь  там.

Вранішній  слід,що  залишений  мною,
Я  знову  торую  назад,
Він  компас  ілюзій  емоцій,
що  струменем  б"є  у  грудЯх.

Всміхаються  янголи-дітки,
у  смутку  на  фото  старі.  
Сполохана  горлиця  тихо,
Майнула  крильми  наче  тінь...


О,  цей  мегаполіс  вже  мертвий,
Час  рухає  нас  ще  в  живім,
Не  значно  у  славі  прожити,
Важливо,щоб  квіти  принесли  колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624847
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 02.12.2015


Ніна-Марія

***

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcT5rKIFTL4RiXbUjLpsChl2uzumTwVfhg-yWB1XdzWaaMgVgnvStg[/img]                                

[i][color="#c45858"]
Щасливий  той,  хто  має  світлу  душу
Блаженний  той,  хто  може  все  простити
Нещасний  той,  кого  з"їдає  заздрість
І  він  нічого  не  може  з  цим  зробити[/color][/i]

                                 *****

[i]Якщо  з  сім"ї  когось  ти  забираєш,
То  зАвжди  на  душі  неспокій  і  гріх  маєш
На  чужому  горі  ти  щастя  не  замісиш,
Бо  як  слід,  воно  ніколи  не  зійде[/i]

                                 *****
[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQh6JP3p4gTFOsegJBrdQCR2Gf0CFlDopWc3qIVff5I8m2nfiBm[/img]
[i][color="#1bc412"]Де  взяти  стільки  різнослів"я,
Щоб  у  вірші  вмістить  мені
Тепло  і  ніжність  материнства,
Любов  безмежну  до  землі[/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625281
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015


OlgaSydoruk

В сарабанде дождя…

В  сарабанде  дождя  -  меланхолии  бремя...
Сила  нежности  -  холодом  дней.
Зажимая  до  спазмов,отпускает  на  время...
Расскажи  про  него,..про  себя...Пожалей...
Расскажи  не  тая,вспоминая  былое...
Пусть  прольётся  слеза  из  солёных  морей...
Откровения  жду,откровение  -  святое...
Пусть  -  мне  станет  немного  теплей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624856
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 02.12.2015


OlgaSydoruk

Мою тихую печаль накрывает снегом…

Экспромт

Мою  тихую  печаль  накрывает  снегом...
Мне  её  немного  жаль...Обогрела  пледом...
Напоила  молоком(сладким),как    младенца...
Отложила  (на  потом)  растерзание  сердца...
Аллилуйя!..Этот  звон!..Не  последний...Точка!..
Целовала  я  тебя(дивного  росточка)...
Не  кидала  пресных  слов  на  опару  хлеба...
Не  корила  за  любовь...  и  кусочек  неба...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625270
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015


НАДЕЖДА М.

Як молоко незбиране, світанки…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M
[/youtube]

(Натисніть  на  квадратик,  що  внизу,  праворуч...  Екран  збільшиться...)


Як  молоко  незбиране,  світанки.
Не  снігом  припорошена  земля.
Я  ще  смакую  осінь    доостанку.
Нехай  ще  землю  сніг  не  застеля.

Туманна  осінь  з  довгими  ночами.
І  дощ,  що  не  дає  мені  заснуть.
І  я  ніяк  не  справлюся  з  думками:
Все  ж  хочеться  у  зиму  зазирнуть..

Іще  два  дні  й  зима  вже  на  порозі...
Чи  зможе  зберегти    ці  почуття?
Чи  захистить  від  злих  вітрів  й  морозів?
Все  ж    вірю  у  душі  передчуття.

І  котяться  клубочками  тумани,
Я  осені  завдячую  за  все.  
Так  хочеться,  щоб    звав  мене  КОХАНА...
Одне  лиш  слово  ясність  принесе.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624758
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 02.12.2015


НАДЕЖДА М.

Сумно осінь змахнула крилом…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tOusyOZz8Z4
[/youtube]

Сумно  осінь  змахнула  крилом,
Пролилася  дрібними  дощами.
Пронеслася  востаннє  селом,
Зупинившись,  на  хвильку  дворами.

Озирнулась:  навколо  вже  сніг.
Припорошене  листя  сховалось.
Тільки  краплі  ще  капали  з  стріх.
Ніби  плаче  це  осінь,  здавалось..

З  хвилюванням  дивилась  їй  вслід,
Наче  рідне  душі  щось  втрачалось.
Неможливо  спинить    цей  політ...
Під  ногами  земля  захиталась..

Та  недовго  сум  душу  гнітив.
Швидко  звикну  до  нової  гості.
Бо  зима,  тут  вже  інший  мотив.
До  приходу  її  нема    злості...











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625300
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015


Валентина Ланевич

Моє кохання, - міць ти крил.

Моє  кохання,  -  міць  ти  крил,
Хоч  часом  тріпані  вони.
Без  нього  світ  мені  без  див,
Злободи  днів  відсторони.

Холодний  дощ  кропить  лице,
Стежкою  долі  вперто  йду.
-Тебе  люблю,  -  шепчу  про  це,  -
Любов  у  серці  бережу.  

З  ласкою  мовлені  слова  -
В  душі  відбиток  теплоти.
І  вкотре  кругом  голова:
-Цілуй  мене,  бери,  люби!
30.11.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625036
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 02.12.2015


Ілея

ТЕПЕР ЙОГО Я МУЗА…

Зігрій  мене...
Метеликом  злечу...
Або  залишусь  вічним  коконом  кохання...
Чи  із  вітрами  ввись  помчу,
Шукатиму  там  пристрасті...бажання...

Хто  я  для  тебе?..
Екзотична  квітка?..
Твоя  печаль...лиш  буйні  вітру  коси...
Чи  біль  проймав  від  дотику  сльози?
З  твоіх  беріз  спадали  срібні  роси...

Тернисто  коле
Смуток...іздалля...
Вже  блимає  душі  сигнальна  точка...
Вирує  в  мені  Небо...бентежить...і  зціля...
Тепер  його  я  Муза...над  вікном  твоім  тремчу  листочком...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623957
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 02.12.2015


Ілея

КОЛИ У СЕРЦІ МОІМ…ТИ

То  не  тумани  
Сірі  впали...
То  піт,що  скапує  з  чола...(його    усотує  земля),
Тих,хто  крила  в  душі  має...
Хто  мостить  шлях...у  Майбуття...
І  собі  Всесвіт...підкоряє...
Як  є  в  душі...Твоє  ім"я...

Пахощі  вдихаєш
Трав  і  лісу...
Красу  спиваєш...з  ранніх  рос...
Нектар  збираєш  з  диво-квітів,
Що  живить  душу...і  підносить  до  висот,
Перун...там  вічно  владарює...
Бог-наймогутніший  всіх  гроз...

...І  тисячі  метаморфоз:
Від  оп"яніння...до  причастя...
Од  каяття  ...до  чистоти...
Ти  сам  творець...і  сам  податель...
О,скільки  світ  цей  може  дати
Шаленства...пристрасті  ...жаги...
Коли  у  серці  моім...Ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623384
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 02.12.2015


Уляна Яресько

Життя між нами ставить знов зага́ти…

Життя  між  нами  ставить  знов  зага́ти...
(Любов  для  нас  у  списку  заборон?!)
Не  озлоблю́ся  -  (вмію  вже  прощати,
коли  штовхають  душу  на  бетон).
Затерті  кадри  із  німої  сцени...
Слова  принишкли...  тихо:  ні-те-лень...
Мовчу  і  я.  (Ти  сонцем  був  для  мене,
проміння  віри  висипа́в  зі  жмень.)
Дарма  просити  санкції  на  зустріч
Там,  де  свавілля  дозвільни́х  систем,
Де  замість  неба  -  стеля.  Сонце  -  люстра...
А,  може,  ми  це  все  переростем?
До  напівщастя  ближче  напівкро́ку?
Розпорем  шов  непрохідних  доріг?
Та...  не  пройти...  бо  мури  зависокі,
І  невила́зний,  і  слизький  поріг!
Хто  нас  за  душі  так  тримає  міцно,
не  відпускає?  -  будні?  час?    гуртом?
Без  тебе  світ  -  нудне,  сліпе  каліцтво,
(Сміюся-плачу)  -  никну  від  утом,
то  знов  німію,  стиснута  в  лещата...
Але  прощаю,  стерши  файли  злоб...
Якби  ще  й  серце  вміло  забувати,
То  і  душі  так  гірко  не  було  б.
26.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624360
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 02.12.2015


Уляна Яресько

Я від тебе за тисячу миль… (авторське виконання)

Я  віднині  чужа.  Я  від  тебе  за  тисячу  миль,
(Бо  втомилася  тінню  ходити  по  лезу  безодні!)
Пізня  осінь  заплакала  знову  дощами  безкриль.
Скоро  грудень.  А  я  не  твоя.  Не  твоя  відсьогодні.

Йшла  слідами  любові  наосліп.  Летіла  за  край!
У  тенета  привів  заворожливий  поклик  мольфара.
Не  мовчи  -  гіркотою  всіх  правд  оповий!  покарай!
Краще  постріл  -  і  все!  ніж  надовго  відстрочена  кара.

Одурманити  ніжністю  солодко  міг  лише  ти...
Та  хіба  передбачиш  оті  непомірні  надломи?
Не  чекай  на  мій  осуд!  Словами  мене  зрешети!
Хай  болить...  Але  знатиму  я:  одне  одному  -  хто  ми?

По  краплині  любов  не  висотуй  із  мене,  не  пий...
Я  за  тисячу  миль,  де  ще  видно  сліди  янголині.
Пізня  осінь  оплакує  світ  наш  безмовно-пустий...
Завтра  грудень.  А  я  не  твоя...  не  твоя  вже  віднині.
25.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 02.12.2015


Циганова Наталія

Не переймайся…

Не  переймайся  відстанню…  не  треба.
Все  так  відносно…  просто…  в  кілометрах.
Роками  розфарбовано  півнеба.
І  знову  одягаю  теплі  светри.
Як  добре  знаю  я  затертий  колір
твоїх  доріг  містами…  
і  жінками…
як  ти  вітрилом  піднімаєш  комір…
Все  саме  так.  Я  знаю.  
Все  –  так  само…
А  відстань  переллялася  у  прірву.
Десь  там,  десь  в  ній  є  я…  
без  «ми»…  
окремо
від  сумніву…  від  радості…  від  гніву…

               …не  переймайся  відстанню…  
                                     …не  треба…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624831
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 02.12.2015


Циганова Наталія

Видно, много прошу…

Горизонта  кардиограмма  –
без  претензий  на  неизвестность.
Я  давно  не  хожу  по  храмам.
Но  крещусь  перед  ними  честно.
Разрывая  души  рубаху,
я  у  неба  прошу  о  мире,
чтоб  одним  заменило  махом
на  гражданку  его  мундиры.
Ну  а  где  ещё  попросить–то?
Так  сложилось,  что  больше  негде…

         …да  не  сеется  просьба  в  сито  –
         видно,  много  прошу  у  неба…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625205
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015


Іванюк Ірина

Ти Богом створена із надр ребра Адама


Жінко!  Ти  Богом  створена  із  надр  ребра  Адама,
і  срібним  ланцюгом    прикуті  дві  душі...
(Десь  там)...
А  тут...  Серед  шалених  днів  Тарта́ра  
звільнитися  бажаєш...  
(Дні  сумні)!
 
І  прагнеш  все  нових  ти    вавилонів...
Поміж  сердець  (як  моді  дань)  стіна!
Від  зверхності  у  серці  захололо,
прибоєм  б"є  холодних  слів  піна́...

Та  й  чи  згадати  ти  ще  можеш  юну  Діву?
В  покорі  прийняла́,  що  Бог  подав...
Не  на  бенкети,  а  в  пустелю  сіру  
спішити  мусила,  щоб  світ  Любов  пізнав!

Не  нарікала!    ЖІНКА  бо  воістину.
Родина  -  то  її  Єрусалим.
...Коли,  жінки,  ви  Господом  повінчані  -
розлучені  так  точно  вже  НЕ  НИМ!

20.11.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623526
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 02.12.2015


Любов Ігнатова

Я все ще…

Я  все  ще  намагаюся  розбити  
Те,  що  було  не-мною-у-мені...  
Напевно,  ми  з  життям  у  чомусь  квити,  
Якщо  воно  згорає  у  вогні?..  

Із  воску  виливаються  фігури  -  
Товстезний  накип  злазить  із  душі...  
Хтось  замовля  видовища  -  тортури,  
Бо  сам  до  бою  стати  не  спішить...  

Я  ж  на  арені  псевдо-колізею  
Стою  з  мечем  любові  проти  зла  
І  відчуваю,  як  в  мені  змією  
Зневіра  -  відчай  -  втома  проповзла...  

По  чім  квитки  до  лев\'ячої  пащі?  
А  можна  у  розстрочку  чи  кредит?  
Іще  одне  питання  можна?  Нащо  
Ламати  руки  у  Каріотид?  

Вони  ж  тримають  на  долонях  небо...  
Що  буде,  коли  небо  упаде?  
Де  істина  в  вині,  там  є  потреба  
У  вожакові  для  сліпих  людей  :

Бо  суне  зграя  просто  у  провалля...  
Хто  спинить  їх?  Хто  далі  поведе?  
А  темний  світ  кривого  задзеркалля  
Хапає  душі  де  запопаде...  

...  А  я  воюю  все  ще  із  собою...  
Вже  час  давно  все  це    перерости...  
За  еру  непотрібного  двобою  
Із  болем  збрудершафтились  \"на  ти\"...  



















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620874
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Крилата (Любов Пікас)

Ця сіра мряка…

Ця  сіра  мряка,  що  повзе,  неначе  гад,
Лишає  в  пам'яті  свій  довжелезний  хвіст,  
Вливає  в  груди  їй    настоянку  з  полину,  
Терновим  джемом  гусне  в  погляді  очей,
Жене    із  долі  сніжно-білих  лебедів,  
Що  танець  шлюбний  свій    ведуть
На    віях  чорних.

Ця  сіра  мряка  від  набридлого  стояння  
Набрала  плісняви  в  широкі  рукава.
Як  же  прогнати,  як  же  вимити  її  
З  полотен  неба,
Як  з  нутра  її  забрати,
З-під    лівого  ребра,  
Що  зверху  п’яте  ?

Ця  сіра  мряка  з’їла    голуб́изну  неба,
Випила  сонце  з  його  соком  кисло-світлим
І  розповніла,  розповзлася,  роздобріла,
Як  тісто    дріжджове,  що  у  теплі  стоїть.
І  де  ж  знайти  отого  гострого  меча,  
Щоб  розсікти  живіт  марі    цій    сіро-ртутній
Хоча  б  для  того,  щоби    випустити  сонце  
На  волю  вольну?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621799
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015


OlgaSydoruk

В сезон опадающих листьев…

В  сезон  опадающих  листьев(на  розе  промокших  ветров),
Неведомый  (профи)бариста  колдует  над  чашей  основ...
Волна  марципановой  грусти,касаясь  нервозности  струн,
В  кофейно-медовую  гущу  добавит  загадочность  Лун...
По  капле,по  капле  -  прозрение  изнеженным  ноябрём...
Высокою  пробой  свечения  -  затмение  каратов  оков...
Ковчегом  горячего    Лета  и  Осень  куда  то  плыла...
Туман  провожал  до  рассвета...
С  рассветом  осталась  одна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621811
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Юрій Заводюк

…Мавко-чарівнице моя мила…

Думаєш,    не  знаю,  Мавко-чарівнице,
Що  зеленоокість  -  ніжна  згуба?
Що  п"янкі  цілунки    -  серденьку  в"язниця,
А  солодкий  зашморг  -  ніжні    губи?
Я  навіки  здався  у  бою  палкому,
Вже  з  обіймів  вирватись  несила
Про  печаль  забув  я,  сірість  і  утому,
Мавко-чарівнице  моя  мила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621564
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Уляна Яресько

Шалені

 
У  тобі  не  фальшивила  ніжність,
Коли  світлом  для  мене  лунала.
Наш  тандем  -  надприродня  суміжність,
Бо  і  неба  для  нас  було  мало.
Нешаблонні,  натхненні,  нестримні,
Невгамовні  у  пошуках  істин...
Ми  для  буднів  -  як  галли  для  Риму,
Каталонці  в  часи  Реконкісти.
Заплелися  у  танці    магічнім-  
Рятувалися  від    самовтечі!
[i](...нам  палали  вогні    новорічні,
я  ховалась  від  болю  за  плечі  -
за  нескорені  й  сильні,  за  мужні...  )[/i]
Від  ходіння  сліпого  по  колу
Відвернула  рука  твоя  дружня...
А  все  інше  -  життя  в  протоколи
Хай  запише,  відправить  в    архіви  -
(Не  дослі́дять  фено́мен  учені).  
Що  ж  поробиш,  мій  друже,  -  ТАКІ  ми!
Що  ж  тут  вдієш  -  такі  ми  шалені!












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621485
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Наталя Хаммоуда

Закохана.

Прощальний  дощ  осіння  ніч  розлила,    
В  календарі  від  завтра  вже  зима,
А  я  іду,  від  щастя  захмеліла,
Це  ж    треба...  Закохалася  дурна!

Мені  назустріч  сунуть  сірі  люди,
А  в  мене  парасолька-маків  цвіт...
Такого  щастя  двічі  вже  не  буде
Бо  закохалась  я,  у    сорок  літ.

Я  не  ридаю,  що  усе  минеться,
Не  розповім  ні  людям,  ні  вітрам.
Тебе  далеко  заховаю  в  серці.
Навіщо  знати  іншим,  що  ти  там?

Нехай  міркують:  "Що  це  сталось  з  нею?"
А  я,  згадавши  слів  твоїх  тепло,
Всміхнусь  від  щастя,  бо  назвав  своєю.
Я  ж  думала-  життя  уже  пройшло,

А  це  була  всього  лиш  рання  осінь,
Ще  й  скроні  не  посрІблились  як  слід,
І  знову  юність  серце  в  гості  просить,
Бо  я  кохаю...  Хай  і  в  сорок  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620929
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Наталя Хаммоуда

Остання зустріч.

Остання  зустріч.
Ти  натякнув,  що  нам  пора  розстатись,
Що  наші  почуття  давно  не  ті,
І  ось,  іду  немов  на  самострату,
На  цю  останню  зустріч  у  житті.

Розмов    не  буде  більше  про  кохання,  
Ти  не  для  цього    звав  мене  сюди,
Іду  у  вічі  глянути  востаннє,
А  потім...  позабути  назавжди.

Свободою  назву  свою  самотність,
Переживу,  хоч  справа  нелегка,
Обоє  вільні  будем  від  сьогодні.

І  вже  руки  торкається  рука....

Ти  дивишся,  неначе  бачиш    вперше  ,
Я  млію  від  твоїх  гарячих  вуст,
І  сум  і  радість  розривають  серце.
Ну  як  же  врятуватись  від  безумств?

На  фоні  сонця,  що  іде  на  захід,
Стою  в  обіймах  рідних  й  дорогих:
-І  ти  б  змогла  ось  так  "без  бою"  здатись?
-А  ти  без  мене  дальше  жити  б  зміг?
Н.Хаммоуда.
14/11/2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621087
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Ілея

ГОЛОС СЕРЦЯ…ГОЛОС КРОВІ

Ллється  дивнеє  світло
Палючо  вливається  в  груди...
Чаруючі  звуки...  звучать...ніби  хтось  попрохав...
Від  самоі  розпуки...до  найвищих  октав...
І  звільняєш  себе  від  обману  ...й  облуди...

 Голос  надривно  звучить...
Огортає  тривогами  душу...
До  Бога  Ізраілю...молитву  свою  не  пошлю...
З  чиіх  тіл...пророста  ...на  левадах  трава...
Предкам...послати  молитву  я  мушу...

Скитаються  душі...
Прабатьків...минають  поріг
Ми  аріів  діти...тут  наша  жива  пуповина...
Хай  лине  молитва...до  наших  святинь...
До  Землі  рідноі  ...линьте...тут  ваш  оберіг...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621068
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015


Ганна Верес (Демиденко)

Я вірю: ти, народе, переможеш…

Пливуть    літа,    неначе    за    водою,
Пливуть    хмарки,    не    знаючи    доріг.
О,    скільки    раз    стрічався    ти    з    бідою,
Народе    мій,    мій    український    рід!

Орав    ти    й    засівав    добром    землицю,
Своєю    кров’ю    й    потом    поливав,
Та    мрії    про    свободу    –    не    зректися,
Й    вінчала    шлях    той    вірна    булава.

Сьогодні    знов    насупилося    небо,
І    землю    нашу    святить      свіжа    кров.
Пісні    й    легенди    складені    про    тебе:
Був    козаком,    став    «кіборг»    чи    «укроп».

Я    вірю:    ти,    народе,    переможеш,
Й    проклюнеться    засіяне    добро,
Те    жниво    поможи    зібрати,    Боже,
Щоби    радів    наш    батечко    Дніпро.
4.02.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621021
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015


НАДЕЖДА М.

І цвіте, і котиться туман…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aAoiVtYFQxE

[/youtube]

Пізня  осінь.  В  ній  свої  принади:
Тішить  душу  і  голубить  зір.
Та  краса  не  терпить  чиюсь  владу,
А  цвіте  всьому  наперекір.

Лист  осінній,  ніби  квітки    влітку,
І  цвіте,  і  котиться  туман.
Він  не  має  пахощів  любистку,
Перепріле  листя,  як  дурман.

Жаль,  що  мла  не  пахне    тими  грушками.
(Пам"ятаєш,  ними  пригощав?)
А  тепер  духм"янить  ніжно    смутками,
Що  зі  мною  разом  смакував.

По  лиці    б"є  мжичка  колючками..
Бризками  сідає  на  вустах.
А  туман  все  котиться  ярками...
Спокій  свій  знайде  в  очеретах...    



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620798
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Іванюк Ірина

ТИ дав мені слова , щоб не мовчала …


ТИ  дав  мені  слова,  щоб  не  мовчала...
Душа  почутою  жадає  бути.  
І  все,  що  серед  буднів  не  сказала  
я  напишу́...  Так  легко!
Так  розкуто...
стою  словами  над  папером  білим.
Мені  ні  звуку  він  не  заперечить...
Прийме́  неноровливо,  без  дискусій...
Не  дорікатиме  служінням  самозречень!

11.11.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620414
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Плискас Нина

Таки є щось, у тому, є…

Таки  є  щось,  у  тому,є,є,
Що  ти  милуєшся  невпинно...
У  Купідона  стріли  в  поготів
Вони  застрягли  в  лівім  під  ребір"ї...
То  ж  не  кажи,що  все  пусте...
Любов  єдина  без  невин  невинна.
із  нею  ми,  живі  живем,
ЇЇ  ми  не  раби,а  лиш  спокуса  Раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620441
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015


OlgaSydoruk

Была дана на нежность квота…

Была  дана  на  нежность  квота...
Немое  вето  -  на  укор...  
Кадета-ангела  вендетта...
И  ожидания  пароль...
Была  дана  и  сила  духа...
Венец  терпения  и  боль...
За  чем  ты  плачешь  тихо-тихо?..
В  который  раз  играешь  роль?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619975
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Ганна Верес (Демиденко)

Не здайте мову - бастіон останній!

Висмикую  слова,  мов  гострі  шаблі,

Щоб  ними  мову  власну  боронить.

Бажання  це  мене  не  полишає:

Боюсь,  занапастять  «говоруни».

Боюсь,  адже  звучить  щодня  в  ефірі

Велика  «руська»,  а  своя  –  де-де.

Народ  живе,  допоки  мова  й  віра  –

Все  інше  потім  він  собі  знайде.

Молюсь  щодня  за  тебе,  мово  рідна,

Пісні-перлини  слухаю  й...  пишу.

Щоб  серед  інших  мов  ти  встала  гідно.

Я  не  чиновників  –  простих  людей  прошу:

«Не  здайте  мову  –  бастіон  останній,

 Душа  ж  бо  ваша  кутається  в  ній,

Щоб  покоління  не  одне  зростало

При  вірі  й  мові  на  своїй  землі!».
2013р.

Ганна    Верес.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619898
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Циганова Наталія

Странный, заблудившийся ноябрь…

Листьями  дрейфующий  корабль  –
вдруг  разоружившийся  корвет.
Странный,  заблудившийся  ноябрь
(время  задремало  в  рукаве).
Ветер  перекрикнул  небеса  –
тёплый  юго–западный  акцент.
Долгая  осенняя  верста
в  сотне  календарных  мизансцен.
Блекло  загорится  горизонт  –
чувствами  оплывший  канделябр  –
дабы  отыскал  последний  фронт
странный,  заблудившийся  ноябрь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620647
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Віталій Стецула

у гробницях води не шукай мене

у  гробницях  води  не  шукай  мене,  
у  запилених  склепах  зірок,  
бо  я  дихання  лиш  невидиме,  
що  цілує  твій  кожен  крок,

казка  досі  ніким  не  проказана,
тінь  вугляна  на  шкурі  печер,
в  пролітанні  між  місяць-фазами  -
лоскіт  сизих  совиних  пер,

лик  проявлений  поміж  листями,
з  попелиша  рудих  пожеж
простягаю  гілки  з  намистами,
горобинні  персти  з-за  меж,

я  лиш  сяєво  ледвезаймане,
поза  ніччю  і  перед  днем,
мене  майже  немає  вже,
але  в  тобі  я  все  ще  є.

11.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620312
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 12.11.2015


Дарина К.

Моя Осінь


Осінь  -  як  ворожка,  чом  тебе  клянуть  всі?
Знай,  що  ти  для  мене  -  добра  і  смішна
Листя  наче  карти  в  жовтому  пасьянсі
Файно  так  розклала  -  взаздриться  весна!!!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619942
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Плискас Нина

А розуміння десь поділось…

Відходить  в  вічне,  ще  одне  кільце,
Зірвалось  з  верховіття  саду,
Розширене  на  витоках  у  пнях
корінням  оповила  мудрість...  
Та  що  та  мудрість...вічне  решето!
Просіяло  усе  зерно,а  бур"яни  і  досі.
Крізь  нього    водопади  у  річки
намиті  скелі  в  океанах?...
Комусь  пекти  по  ночі  хліб,
Комусь  молитись  аж  до  рання,
Хтось  знов  ,зробивши  перший  крик,
відлуння  в  ехо  кодувалось...
Хотілось  Ноєва  епох,смарагдовий  початок.
А  я  лиш,  словом,ще  вівця,за...людина
Та  це  ж  бо  подив  мій,а  розуміння?...
десь  поділось...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618218
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 10.11.2015


НАДЕЖДА М.

Чому так серце стукотіло…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YT2ojzrs70k
[/youtube]
Коли  останній  промінь  сонця
За  обрій  тихо  упаде,
Я  виглядатиму  в  віконце:
Чи  скоро  вечір  день  вкраде?

Тоді  прийдеш  до  мене  знову,
До  ранку  будем  розмовлять.
Ми  поведем  удвох  розмову,
Допоки  люди  будуть  спать.

Ти  розкажи  мені  про  зорі.
Чому  горять  серед  ночі?
Чому  вітри  у  непокорі,
Як  підібрать  до  них  ключі?

Чому  весну  зміняє  літо,
Чому  квітки  лягають  спать?
Невже  не  всім  дано  любити?
Скажи:  найкращою,  як  стать?..

Повільно  небо  засіріло,
А  я  все  хочу  зрозуміть:
Чому  так  серце  стукотіло,
Коли  торкнувсь  руки  на  мить?




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619948
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015


Циганова Наталія

И вздохнул ноябрь…

И  вздохнул  ноябрь  теплом  разветренным…
как–то  неожиданно  и  вдруг.
Так  порой  бывает,  если  временно
отступает  тягостный  недуг.
Облетели  с  листьями  вопросы…  и,
тучи  птичьим  клином  теребя,
небо  болью  наклонилось  к  осени,
распуская  дождь  густыми  косами
над  последним  вздохом  ноября…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619699
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015


НАДЕЖДА М.

Полетів останній з клена лист…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3oBdYhVp_QU
[/youtube]
Полетів    останній  з  клена  лист.
Покружляв  в  повітрі  й  приземлився.
Так  життя  втрача  останній  зміст...
Став  тут  клен  самотній,  оголився.

Похитав  з  журбою  головою,
Та  колись  і  радість  в  нім  була.
Хоч  життя  боролось    у  двобої,
Все  ж  остання  тут  перемогла.

Похилились  віти  у  зажурі..
Де  ж  поділись  ті  щасливі  дні?
Завітали  дні  тепер  похмурі,
У  якій  життя  тепер  ціні?

Сторінки  бували  кольорові:
Радість,  а  на  зміну  їй  журба...
Тут  душа  зупинить  на  півслові...
Бо  життя  -  це  просто  боротьба.

Не  журися,  клене  сивочолий,
Завітає  ще  не  раз  весна...
Відганяй  думки  свої  ти  кволі...
Озирнись,  я  знов  біля  вікна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619325
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Ніна-Марія

Пізня осінь

[img]http://brightwallpapers.com.ua/Uploads/2-11-2014/627ad9c2-3535-4586-9ded-325acd7a52b3/thumb2-7fd86cb1c3e5fa6675741bb944137862.jpg[/img]


Поглянь,  як  зблякла  неба  глибина
Дні  стоять  сірі  і  похмурі
Майже  оголені  дерева
Мовчки  стоять  в  тихій  зажурі

Осінь  дібровами  гуляє
Іноді  ніч  лякає  морозцем
На  трави  паморозь  лягає
І  рідко  радує  дощем

Замовк  давно  пташиний  гомін
Злетіли  в  вирій  журавлі
Шукать  притулку  на  чужині,
Щоб  повернутись  на  весні

Крокує  руда  осінь  в  зиму
Непоспішаючи    іде
Листопад  порпається  з  листям
Сріблясте  прядиво  пряде

Зима  зовсім  не  за  горами
Хоч  мені  літа    таки  жаль
Та  може  хоч  зимі  залишу
Свій  смуток  і  свою  печаль

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619079
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Циганова Наталія

…отже - …

Зазирни  у  мою  перехрестями  зважену  душу.
Що  ти  бачиш?...
чи  бачиш  хоч  щось,  крім  затемнення  сонця?
Там  десь  доля  сполохана  міряє  обрій  в  віконці,
кимось  щільно  зачиненім  чи  необачно,  
                                                     чи  слушно.
Биті  склянки  надій,  
                         інкрустовані  болем  нестерпним,
я  тобі  пробачаю.
…мені  –  пробачати  не  треба.
я  –  закінчилась…
             …отже,  проси  відсьогодні  у  неба
час  у  позику  за  обіцянку  віддати  до  смерті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619477
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015


OlgaSydoruk

Осенним сном предзимнее затишье

Осенним  сном  предзимнее  затишье
То  льёт  дождём,то  пьяно  моросит...
Дрожащею  рукой  слова  -  в  двустишье...
Калитка  ржавою  петлёй  скрипит...
Две  маргаритки  просят  пить  водицы...
На  ране  пластырь(  маркером  границ)...
О,Боже  мой!..Опять  не  спится...
И  почему  то  больше  не  болит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619387
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Любов Матузок

У дворі - листопад, на вікні - водяні його знаки

У  дворі  -  листопад,на  вікні  -  водяні  його  знаки,
і  даремно  у  дощ  хоч  на  когось  чекає  стілець:
я  -  самотня,така,що  мене  уникають  й  собаки,
боячись,що  і  їхню  надію  зведу  нанівець.
Увімкну  програвач,і  Шопен  роз'ятрить  мої  рани,
знаю  купу  причин  ненавидіти  власний  наїв...
Я  -  самотнє  авто,заблукале  в  нічному  тумані,
й  зіржавілі  останки  відлякують  всіх  водіїв.
А  була  ж  я  -  як  день,що  зістриибував  весело  з  ганку.
Як  чекали  мене,як  любили,складали  пісень!..
Опущу  жалюзі  і  проплачу  до  самого  ранку,
фільм  життя  перегляну  й  дізнаюсь  -  скінчилося  все.  
А  наплачусь  -  озвусь  до  кота  і  до  квітів,до  хати,
я  -  самотня,отож,божевілля  як  втіху  приймай.
І  насупиться    фото  весільне,де  мама  і  тато,
і  помоляться  Богу  за  мене  й  мій  втрачений  рай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619492
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Калініченко Максим

Не проси

Дотик  Листа,  що  летів  до  землі,
З  мрії  моєї  світів  пробудив
Сотні  незнаних  донині  нам  див...
Впав  до  калюж  і  у  тиші  зомлів,

Марно  погрузнувши  в  смерті  віків  –
Люди,  нещадні,  байдужі  та  злі,
Швидко  по  Ньому  ногами  пройшли...
Кра́дуть  за  день  таких  сотні  Життів!

Вам  не  важливо,  що  впало  до  ніг  –
Мрія  чи  Думка  –  лиш  листя  та  сніг!
Топчете  все  ви...  Немає  Краси...

Лист  той  останній  у  бруді  поліг  –
Знати  не  буде  Він  зранку  роси...
Жити  не  будеш  Ти...  Ні.  Не  проси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619519
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Віталій Стецула

є речі, яким ще не знають людських імен

є  речі,  яким  ще  не  знають  людських  імен,  
але  саме  їх  хочеться  нам  назвати  
виткати  їх  на  золоченій  гриві  знамен,  
носити  в  собі,  наче  радісне  свято

та  мовленням  завще  ділити  навпіл,  
захвату  святість  завжди  руйнувати,  
буття  горизонт  на  письмовий  стіл,  
потрібно  міняти,  у  зміні  втрачати,

бо  слово  йде  від  до  банального  "до",  
навпроти  ж  безодня  кривих  відзеркалень  
писати  -  це  грати  в  німому  кіно,  
коли  ти  і  досі  не  віриш  в  сценарій.  

хоч  точних  ніяк  не  знайти  порівнянь,
і  не  вловити  стрімке  шумовиння  крові,
хоч  би  відкрити  незнану  серцеву  грань,  
світ  побачить  в  ясному  свічаді  любові

6.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619069
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Надія Гуржій

СТАРЕЗНА ГРУША…

Старезна  груша  проросла  століття,
У  новий  вік  протягує  гілки.
У  ранах  стовбур  –  мітка  лихоліття,
Рівненький  стовбур  –  зоряні  роки.

Старі  дерева,  ніби  мудрі    люди,  
Відстоюють  і  простір  і  права.
Лишають  пам'ять  в  час,  який  прибуде,
Коли  над  ними  проросте  трава.

Душа  у  дерева  –  могутня  крона,
Людська  душа  –  могутній  родовід.
Із  мудрості  років  -    віків  корону
Несе  людина  гідно  з  роду  в  рід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550220
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 07.11.2015


Надія Гуржій

Історії безжальне ремесло…

"Небесна  сотня"  встала  і  таки
Замироточило  снігами    небо...
Хрещатих  сотень  праведні  полки  
За  гріх  століть  приносять  свою  требу.  

Метал  і  серце,  дух  і  боротьба
Освячені  в  бою  вогнем  єдиним.    
Іде  ужинок,  а  за  ним  сівба,
І  з  круговерті  часу  не  зійти    нам.

Історії  безжальне  ремесло...
Шурупчики,  і  гвинтики,  і  шпиці.
А  колесо    в  безодню    занесло  
Людської  крові,  з  місивом  столиці.

Розхристані  із  вірою,  і  все!!!
А  правда  знов  не  пізнає  людину.
Та  кожен  на  Голгофу  хрест  несе,
А  він  вростає  в  душу  і  у  спину.
                                                                         19.01.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557943
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.11.2015


Іванюк Ірина

Серед волі предвічних степів … ( Не забули ! )


Золота  моя    Україно  !
Небу  синьому  осінь  під  стать  ...
На  козацьких  сивезних  могилах
пам"ять  трав  з  вітром  часу  шумлять  ...

Про  серця    ,  у  степах  сонцем  зрощені  ,
щедро  поєні  цебрами  хмар  ...
І  насінням  полів  запорошені  ,
в  чорноземах  міцнів  волі  дар  ...

Де  насіння  твоє  ,  Богом  плекане  ,
Україно  ?...    Спита  колись  час  .
Чи  ми  дбали  ,  чи  ,  може  ,  занехали  ...
Збайдужіла  епоха  у  нас  ...  

Та  хрести  на  могилах  сучасності  ,
наче  код  ,  що  проріс  із  віків  ...
Не  забули  !...  Ми  діти  ,  народжені  ...
серед  волі  предвічних  степів  .

2.11.2015р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617836
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Уляна Яресько

Не шукай мене більше у титрах …

[i]Вибач  страх  мій    -  
(яра́ми  тікаю!)  -  
занадто  ляклива  я...
Чи  на  гріх,
чи  на  сміх  -
прикипіла  до  тебе  нутром.
А  життя  прозаїчністю  б'є,  
ніби  кінською  гривою!
Та  від  тебе  жене,  
наче  хвилі  в  негоду  Дніпром.

Ой  невчасно  
розквітло  кохання  
духмяною  липою...
Я  дурна?  
я  слабка?  -  
Та  як  хочеш  мене    називай!!!
Надто  зболене  серце  
раз-по́-раз  од  відчаю  схлипує,
Закриваючи  вкотре  
для  себе    загублений  рай.

Певно,  Богом  
для  спільної  пісні  
ми  не  передбачені,
Бо  миттєвість  -  
і  знову  -
Велика  китайська  стіна!!!
З  мене  кепська  акторка...  
Благаю...  мій  друже...  
пробач  мені...
Не  шукай  мене  більше
у  титрах  німого  кіна.[/i]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618820
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Валентина Ланевич

Стоїш, закутаний в осінній спів.

Мій  Всесвіте,  захований  в  сивіючі  тумани,
Коханий  мій,  стоїш,  закутаний  в  осінній  спів.
Якби  могла,  серцем  своїм  припала  би  до  рани,
Пила  б  цілунком  біль,  щоб  дух  життя  швидше  ожив.

Тепло  і  ласку  назбирані,  не  боюсь  повтору,
Із  трепетною  ніжністю  перелила  б  тобі.
Я  -  жінка,  проявила  би  терпіння  і  покору,
Бо  я  -  люблю  й  тебе  жадаю  я  -  не  нудь  в  журі.

Ти  вихором  надбіг,  сяйнув:  усмішкою,  очима,
Стеливсь  під  ноги  нам  тоді  зруділий  листопад.
Тінь  часу  зустрічі  та  незабутня  і  значима,
Живе  в  душі  моїй  -  в  яскравих  спалахах  лампад.
05.11.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618716
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Мар’я Гафінець

коли вдвох…

Ох,  як  тягнеться!  Хвилька  -  в  хвилю,
день  -  у  місяць,  а  місяць  -  в  рік,
як  нарізно...  Та  так  нестримно
рве  життя  на  осколки  втіх
цих  годин  вихор  враз  незрячий,
коли  вдвох  пишемо  роман...
Світ  рожевим  стає,  дитячим!
Дійсність  мрій  огорта  туман...
Бо  для  тебе  я.  Так,  для  тебе!
..час  кидає  знов  навмання
стрімголов  нас  в  безодню  неба,
й  тут  же  ніжно  -  у  спокій  дня;
так  нестримно  -  в  жагучість  мріі,
а  тоді  -  в  прохолодність  сну...
Заплете  нас  в  вузли  тугіі!
Мить  -  й  розвіє,  мов  дим,  густу
пристрасть  вітром,  жар  -  листопадом,
гордість  -  ласкою,  біль  -  дощем.
Я  -  лечу!  Ні,  я  просто  падаю....
Обіпрусь  на  твоє  плече
і  спинюсь  на  один  лиш  подих,
щоб  зітхнути:  "  Твоя.."  у  ніч.
Ще  один  вуст  пестливий  дотик  -
скочусь  воском  з  тремтливих  віч.
І  застигну...  Бездонний  простір
утопивши  в  сплетінні  рук.

Як  це  солодко....  Як  це  гостро  -
свій  губити  в  коханні  дух!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618459
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015


OlgaSydoruk

Под дождём и моими ногами…

Жёлтый  листик  срывает  ветрами...
Зацелованный  ими,  летит...
Под  дождём  и  моими  ногами...
О  сезоне  печали  шуршит...
О  том  не  думай,что  не  сложилось...
Пустое  семя  не  взошло...
Случившееся  -  тоже  милость...
Тебе  не  выпало  zero...
Была  любима  и  любила?..
И  сколько  раз  тебе  везло?..
Когда  молили  -  то  простила?..
Тебе  не  было  всё  равно?..
Ты  уходила,возвращалась?..
Ты  ожидала?..Дождалась?..
И  повторялось  всё  сначала?..
Казалось:  будто  в  первый  раз?..






















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618442
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2015


Валентина Малая

МОВА КВІТІВ

[b]АЙСТРА[/b]
Різнобарвна  ,сумна  квітка...
 з  неба  впала...Ніби  зірка...
А  вночі  вона  з  зірками...
Розмовляє  відблискАми...

[b]БАРВІНОК[/b]
Квітка  ця  приносить  щастя,
І  добробут  і  любов...
Як  причепиш  на  зап'ястя
Будеш  сильним  знов  і  знов!

[b]БРАТКИ[/b]
Глазки  Анютки  -  то  мудрість  і  вірність,
Відданість  другу,почуттям  покірність.

[b]ВОЛОШКА[/b]
 Волошка  несе  веселощі,вірність  і  красу
Довіру  ,  але  не  мінливості,привабливості  часу...

[b]ГВОЗДИКА[/b]
Це  символ  любові  і  відносин  чистоти
Свободи,відваги,витончености...
Та  колір  гвоздики  різне  має  значення
Якщо  із  білою  йдеш  на  побачення
Знає  кохана,що  життя  ладен  віддати
З  жовтою  -  зі  зневагою  йдеш  ,треба  знати...
З    Плямистою,смугастою-відмову  даруєш.
З  Червоною-  своєю    хоробрістю  жінку  чаруєш...
 
[b]ГЛАДІОЛУС[/b]
Це  символ  гладіаторів  у  Давньому  Римі
Це  перемога,пам'ять,  благородство  незримі,
Інколи  це  невломима  байдужість...
Воїнський  дух  ,їхня  сила  і  мужність...

[b]ЖАСМИН[/b]
Ця  квітка  не  здається  похмурою,
Бо  вона  асоціюється  з  японською  культурою.
Вона  несе  в  собі  приємні  спогади,симпатію
Чемне  привітання  та  людську  дипломатію.

[b]КОНВАЛІЯ[/b]
Це  улюблена  квітка  багатьох  дівчат
Хто  дарує  цю  квітку,-про  почуття  кричать!
Запевняє  про  вірність  щастя  і  чистоту
Про  любов  і  ласку  ,завжди  урочистУ

[b]ЛАТАТТЯ[/b]
Водяна      Лілія  символізує  холод,  заспокоєння,чистоту.
загадку  відносин,  красномовство  і  красоту.

[b]ЛІЛІЯ[/b]
Лілія  означає  жіночу  досконалість,  чисту  душу,  надійність  і  мир.
коштовність,  свободу,  і  веселих  відносин  пир.

[b]НАРЦИС[/b]
   Нарцис  свідчить  про  гордість,  самозакоханість,егоїзм  і  силу    
 Символізує  також  любов,  щасливий  шлюб,  сміливість  і  дружбу  милу.

[b]НЕЗАБУДКА[/b]
Незабудка  виражає  вірність,  пам'ять,  любов  і  відданість  більше,
 ніж  люба  інша  квітка  
Це  польова,  ніжна,приваблива  тендітка.

[b]ОРХІДЕЯ[/b]
Це  квітка    любові,  краси.
Подарувати  її  попроси...

[b]ПІВОНІЯ[/b]
Півонія  -  довголіття,  любов,  гордість,  надія.
 сором’язливість,-годиться  для  любої  події...

[b]ПІДСНІЖНИК[/b]
Підсніжник  -  втіха.Даруй  і  втішайся!
В  ніжних  проявах  ранньої  весни  купайся!

[b]ПРОЛІСОК[/b]
Пролісок  -  ніжність,    вірність,чистота,
Така  тонка  й  тендітна  красота...

[b]РОМАШКА[/b]
Колись  квіточки  ромашечки  були  зонтиками,
і  ховалися  під  ними  від  дощу  комашки  і  маленькі  гномики.
 Ця  квіточка  несе  ніжність,  вірність,    настрій  гарний.
А  у  великих  декоративних  ромашок  ще  й  вигляд  товарний  .

[b]ТРОЯНДА[/b]
Троянда  біла  -  почуттів  мовчання.
Троянда  в  бутоні  -  серце,  що  не  пізнало  кохання.
Троянда  жовта  -  зрада,  сумнів  у  щирості  відносин,
Даруйте  троянду  червону,  попросим!

[b]ТЮЛЬПАН[/b]
Тюльпан  -  гордість,  кохання,
свято  травневе  з  вечора  й  до  рання.

[b]ФІАЛКА[/b]
Фіалка  -  сором’язливість,  скромність,привабливість,  вірність,
   освідчення  в  коханні,    смуток,чарівність.

[b]ХРИЗАНТЕМА[/b]
Хризантема  -  довголіття;  ясність  розуму  й  душевна  чистота,
 щастя,  успіх,  удача,  невинність,  мудрість,вірність  і  простота.
   Хризантеми  білі  на  Сході  та  в  Європі  -  символ  жалоби,  смутку.


(продовження  слідує)
04.11.2015р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618280
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Циганова Наталія

…крізь…

І  –  листопад.
Вже    сорокова  осінь
захована  під  ковдрою  річниць:
подрібнених…
округлих…
і  не  зовсім…
чергових  –  просто  неба…
просто  –  ниць…
Моя…
і  ковдра  –  теж…
що  ще  потрібно?...
Віддати  все  –  з  усіх  своїх  кишень…
зірвати  сіре  «вже»…
і  крізь  «всерівно»
палати  на  одвічному  «лише»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618496
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015


НАДЕЖДА М.

Втрачає осінь золотистий колір…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UuitLEH1aqU[/youtube]

Втрачає  осінь  золотистий  колір,
І  свято,  ніби  в  будні  перейшло,
А  морозець  повзе  уже  за  комір,
І  інший  зміст  життя  вже  прийняло.

Протоптані  доріжки,  вкриті  листям,
Лиш  тишу  вітру    подих  поруша.
Недавно  ще  літав  отут  і  злився,
Себе  так  від  самотності  втішав.

От  тільки  осінь  не  торкнула  трави.
Лиш  де-не-де  жовтіє  вже  листок.
В  вечірніх  хмарах  бавляться  заграви...
А  я  в  житті  шукаю  помилок....

В  такій  порі  складаю  я  екзамен...
Невже,  я  знову  наламала  дров?
І  що  в  душі  лишилось  несказАнним,
Тому  вина:  багато  передмов.

Моя  душа  трепляча  і  вразлива.
Як  пізня  осінь,  не  втрача  принад.
І  все  знесе,  і  зовсім  не  плаксива...
За  все  тобі  я  вдячна,  листопад...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618552
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Калініченко Максим

Постійно, в руки вклавши меч…

Постійно,  в  руки  вклавши  меч,
Тихенький  шепіт  долі
Страшенні  крики  волі
Пробуджує  в  мені  до  втеч...

І  вид  людського  болю
Пройде  крізь  мене  лезом,
Забравши  все  цим  стресом,
Цунамі  ніби  в  морі...

Своїм  духовним  мисом,
Ущент  з  берега  зметеним,
Я  власним  горем  сплетений...
Шукаю  світу  іскру.

Та  світ  весь  мною  стоптаний,
І  бачу  тільки  вбивство...

В  усіх  людських  думках,
В  усіх  страшних  віках...

Я  бачу  тільки  вбивство.
Така  людська  природа  -
Прокляття  крові,  роду...
І  може,  ненавмисно?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554316
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 04.11.2015


Ніна-Марія

Ціна любові

[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRO09KGc1vYy0QfL_4IoeKN2mcho4f4sDz00d5BhnHhmF6NsFZB[/img]

[color="#489e6e"]Кохання  -  не  буває  без  страждань
Любові  неземної  -  не  бува  без  болю
Якщо  тобі  Господь  її  послав
Мабуть,  і  є  це  -  подарунок  долі.

Кажуть,  в  любові  виміру  немає
Не  згоден  буде  той,  хто  по-справжньому  кохає
Бо,  якщо  вона  ледь  жевріє  в  душі
То  згодом,  як  свіча,  тихенько  дотліває.

Справжня  ж  горить,  як  смолоскип
Як  веселка,  що  після  дощу,  небо  обіймає
Як  перша  квітка,  що  розквітла  у  саду
І  цілунком  своїм  промінь  її  рано  зустрічає

Коли  два  серця  б'ються  в  унісон
І  рідний  погляд  душу  теплом  гріє
Коли  життя  своє  ладен  ти  віддать
За  того,  хто  любити  безмежно  тебе  вміє

Оце  і  є  те  світле  почуття,
Яке  ніколи  і  ні  за  що  не  купити
На  жаль,  рецептів  у  світі  ще  нема
Як  навчитись  по-справжньому  любити.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602452
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 02.11.2015


Циганова Наталія

…зачем–то памятью жива…

В  глаза  мои  смотрела  синева
сквозь  редкую  вуаль  цветного  парка  –
последняя  от  осени  ремарка.
…и  вот  –    зачем–то  памятью  жива,
её  бросая  в  тлеющие  листья  –
я  в  третью  осень  искрами  вошла,
с  надеждой:  в  эту  –  точно  уж  дотла…
вдыхая  запах  догоревших  мыслей…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617768
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


OlgaSydoruk

Отнимала твой сон Луна

Отнимала  твой  сон  Луна  паровозным  гудком  вокзала...
Послевкусием  октября,ароматом  свечи  сандала...
Половецким  танцем  теней  и  раздвоенностью  начала...
Прикасанием  ягодиц  шелковистого  одеяла...
Бусы  синего  янтаря...Полусферою  заморочек...
Алфавитом  от  А  до  Я...И  зигзагом  гламурных    строчек...
Наливала  в  бокал  вина  ...И  сама  же  его  отливала...
Воровала  твой  сон  Луна...Всё  ей  было  мало  и  мало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617824
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


Крилата (Любов Пікас)

Але як він відступить?

Він  сидів  у  своєму  кабінеті  за  овальним  столом,  зробленим  із  білого  мармуру,  вливав  невеликими  дозами  в  горло  «Камю»,  але  не  п’янів.  Думки  раз  по  раз  гостро  ранили  його  посивілу  голову.  Він  думав  приблизно  таке:  «Ну,  і  навіщо    було  лізти  йому  на  цей  столітній  дуб,  оброслий  мохом,  з  на  чверть  усохлим  гіллям,  з  опалим  листям,  коли  були  у  нього  дерева  набагато  молодші,  менші  за  висотою,  садові,  і  хоч  із  них  час  од  часу  теж  сипалось  сухе  листя,  вони  давали  доволі  таки  пристойні    плоди?"
 Та  вони,  ці  його  дерева,    і  зараз  дають  добрі  плоди,    ба,  навіть  кращі,  як  давали.  Дуб  не  затінює  їх.  У  якійсь  мірі  він  навіть  захищає  оті  садові  дерева    від    палючого  сонця,  холодних  вітрів,  що  налітають  поперемінно  то  із  заходу,  то  зі  сходу.
Але  як  він  відступить?  Як  злізе  з  того  столітнього  дуба,  у  дуплі  якого  й  знаходиться  той  самий  кабінет,  де  він  сидить  за  овальним  столом,  зробленим  із  білого  мармуру,  до  якого,  приросла  уже  навіть  його  сорочка,  вишита  гуцульською  майстринею  перед  Святим    Великоднем  дві  тисячі  тринадцятого  року?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617881
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


НАДЕЖДА М.

Листопаду пильно дивлюсь в очі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zv3Ckip76eU[/youtube]
Когда  замрут  отчаянье  и  злоба,
Нисходит  сон.  И  крепко  спим  мы  оба
На  разных  полюсах  земли.
-------------------------------------
Листопаду  пильно  дивлюсь  в  очі...
Що  чекать  від  тебе  в  цій  порі?
Мабуть,  лиш  холодні  довгі  ночі,
І  не  спать  до  ранньої  зорі.

Довгі  ночі  сон  мій  переможуть,
Мрії  заважають  міцно  спать.
Вантажем  на  душу  тяжко  ляжуть,
Не  дадуть  вночі  поспочивать.

Веселкові  кола  скрізь  кружляють:
Думи,  що  ніколи  не  здійснить,
Та  надія  й  віра  не  спиняють,
Голова  не  хоче  зрозуміть.

А  коли  уляжуться  вагання,
І  повіриш  у  казки  свої,
Сон    заспокоїть  хвилювання.
Повернуться  мрії,  як  рої.

Міцно  сплю  тоді  я  в  ці  години...
А  тобі,  чи  спиться  в  пізній  час?
Може,  хоч  у  сні  до  мене  линеш?
Стрінемось  тоді    ми  водночас...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617900
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015


Ніна-Марія

Зігрій мене в своїх долонях

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ-c30iC16XcsY4gcb5SJcnrGQQsAQ14bbKHcuZ4ork8lByVy_edA[/img]
Зігрій  мене  в  своїх  долонях
Біль  крижаний  в  них  розтопи...
Та  вітер  шарпає  за  плечі
Немов,  кричить  -  перетерпи!

Жалю  таки  в  нього  немає
Чи  може  він  щось  зрозуміть?
Летить  кудись,  як  навіжений,
Хіба  ж  йому  чуже  болить?

Ну  що    йому  перша  весна,
Тепло  якої  душу  зігріває
Чи  та  остання  -  така  гірка...
Мов  полином,  щоранку  причащає

А  час  тіче  так  швидкоплинно
Услід  за  вітром  поспішає
Знає  -  за  нього  кращих  ліків
У  світі  просто  не  буває

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614678
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 01.11.2015


Ніна-Марія

Хай знову запахнуть житами поля

Ти  чуєш,  як  стогне  земля,
Ранковими  росами  плаче?
Стомилась  вона  від  війни
Звільняй  її  швидше  козаче!

Ідіть  вороги  звідси  кляті,
А  "сепари"  їдьте  в  Сибір!
Рятуйте  Росію  від  злиднів,
А  в  нас  запанує  хай  мир!

Гуртом  ми  відродим  Донбас
Піднімем  його  із  руїн
До  віку  не  знати  щоб  вас!
І  встане  Вкраїна  з  колін!

Запахнуть  житами  поля
Червоний  в  них  мак  зацвіте
Відродиться  наша  земля
І  сонце  над  нею  зійде!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617615
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


РОЯ

Подарую вам щастя краплинку!

Подарую  вам  щастя  краплинку,
Просто  щастя:  людського  й  земного,
Свого  серця  віддам  половинку  -
Хай  не  лишиться  смутку  ні  в  кого!

Щоб  серця  ваші,  впоєні  щастям,
Умлівали  від  хмелю-любові;
Хай  святе  молитовне  причастя
Запанує  у  думці  і  слові!

Нехай  щастя  літає  по  світу
І  гніздиться  у  кожному  серці!
Хай  у  душу,  любов'ю  зігріту,
Відчиняє  добро  диво-дверці!

Подарую  вам  щастя  краплинку,
Що  злеліяла  серцем  пестливим,
Нехай  кожен  із  вас  на  хвилинку
Хоч  на  крапельку  стане  щасливим!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616993
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 01.11.2015


Плискас Нина

У осені своє…

У  осені  своя  бурштино-магія
У  кУпелі  зелених  острівців...
Красується  промінням  міднозлатим
У    відблисках  минулих  протидій.

У  осені  свої  багряні  танці
На  верховітях  листоднів,
Пече  язиком  вогника
Світання  грішних  і  смішних.

І  осінь  ще  у  дружбі  із  зеленим
Із  радістю  весняних  карусель,
Ніяк  ще  не  самих,неодиноких
На  дереві  пізнання  без  вини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616643
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 01.11.2015


Валентина Ланевич

Маленька дівчинка зіщулилась в душі.

Маленька  дівчинка  зіщулилась  в  душі,
Плаче  без  сліз,  тужить  у  безголоссі.
Вінок  з  років  вплітає  осінь  в  золот-дні,
А  вітер  гладить  сивину  в  волоссі.

Безглуздість  втрат  не  вернеш  знову  по  весні,
Печуть  вогнем  в  знекровленому  тілі.
Минулі  почуття,  що  згаслії  зірки:
Обвуглені,  знімілі  і  безкрилі.

Поглине  кругла  вирва  нездійсненність  мрій,
Засмокче  їх  та  понесе  у  зиму.
Прошу  лиш  серце:"В  сум’ятті  не  кам’яній,
Хоч  часорух  вперед  й  немає  спину".
01.11.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617648
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


Іванюк Ірина

Іду осіннім містом … Я … щаслива !


Іду  осіннім  містом  ...  Я  ...  щаслива  !
Мені  би  кожне  дерево  обняти  !...
Піймати  б  в  руку    шелест  той  пташиний  ,
що  жовтим  листом  пурхає  пернатий  ...

Мені  б  розмалювати    пам"ять  в  фарби  ,
щоб  взимку  додивлятись  сни  осінні  ...
Жар-птицею  хоча  б  на  вечір  стати  ...
посеред  променів  у  травах  привечірніх  ...

Мені  б  зіграти  на  сопілках  вітру  ,
що  дмуха  стиха  ,  виграє  піснями  ...
А  поки  що  ,  щаслива  ,  як  ніколи  ,
лечу  над  містом  листями-словами  .

21.10.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616061
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 01.11.2015


Іванюк Ірина

Ти змерзло , листячко осіннє ?…

Ти  змерзло  ,  листячко  осіннє  ?...
Холодне  сонце  ,  як  наруга  ...
І  в  павутині  сновидіння
павук  самотній  лиш  за  друга  ...

Та  чи  страхи́  твої́  не  марні  ?...
Поглянь  !...  Приніс  Кравець  сувої  ...
Парча  сріблиться  ,  оксамитом
встелив  поля  ,  ...  галопом  коні  

несуть  для  світу  дні  і  ночі  ,
сліди  підков  ховає  вітер  ...
Дарма  ,  що  сонце  захололо  ...
Та  чистим  сріблом  в  груди  сипле  .

31.10.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617369
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015


Мар’я Гафінець

слова до Тебе….

Буває  так...  ти  знаєш?  Закохатись!
Й  у  вічності,  котра  втиснулась  в  мить,
зітханням  на  шматочки  розбиватись,
щоразу,  мов  назавжди  розлучатись.....

Торкатись

весь  час,  як  вперше  ласкою  душі,  
що  ось  в  очах  сльозинкою  тремтить....
Вбирати,  мов  земля  суха  дощі,
цілунки!  І  губитися  в  тобі....

В  собі

в  цій  тиші  між  двома,  що  так  бринить,
читати  ту  поему  вічну,  ніжну
про  те,  як  світ  зникає...  І  горить
Усесвіт  цілий  в  дотику!  Зорить
у  погляді    
                                         незримо
                                                                       і  тривожно
несказане,
                               палаюче:
                                                                           "Чи  можна
                 
 тебе  любить?...."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617231
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Циганова Наталія

Я чую тебе…

Я  чую  тебе  –  із  літер
на  розі  душі  і  серця.
Із  льодом  –  ковток  BEEFEATER…
із  решти  –  бармен  озветься…
Я  чую  тебе  –  духмяно…
анісовий  спалах  ночі
із  м’ятою  в  парі  в’яне,
сльозою  торкнувши  очі.
Я  чую  тебе  калібром
чіткої  брехні  –  в  коліна
на  100–відсотковій  лібрі
мені…
на  мені  –  уклінно…
я  чую…  

...а  хто  це  знає?...
самотність  –  в  ім’я?...  
...і  -  досі?...

             …самі  –  лише  помераєм…
             а  жити  самі  –  не  в  змозі…






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617293
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Дід Миколай

Ми будем нічку колихати

Верба  плакуча  біля  хати,
А  там  за  нею  став  лежить.
Ми  будем  нічку  колихати
І  будем  зорям  ворожить.

Губів  твоїх  схотілось  трунку,
Поцілувати,  ой  кортить…
Візьму  за  плечі  свою  юнку
І  буду  пити  -  пити  й  пить.

Алмази  падають  й  корунди
З  зірок  вечірніх  де  не  де.
Вливає  Місяць  щосекунди,
Наснагу  в  тіло  молоде…

До  скону  хочеться  любити,
Лукава  ніченька,  п’янить.
Дає  нам  ще  поворожити,
Кохання  наше  сторожить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616458
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Циганова Наталія

***

Захлопала  крыльями  осень  от  звона  трамвая,
вспугнув  разноцветную  стайку  
                                           дрожащей  листвы.
Остывшее  время,  на  жёлтом  себя  коротая,
мигнёт  светофором…  
                                           и  красным  во  мне  запестрит…
Порывисто  встав  на  крыло,    
                                           разлетаются  мысли.
Я  даже  не  фраза…  
                                           я  просто  короткий  союз.
Случайный  октябрь,  уносящий  всё  ДО...  
                                           и  всё  ПОСЛЕ,
меня  оставляет…

         …а  может  быть  я  –  остаюсь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616821
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 30.10.2015


Циганова Наталія

…а мы – живём…

Шагает  день  по  лужам…  мимо…  между,
раздевшись  от  москитки  на  окне,
ртуть  опуская  ниже…  ниже…  
Прежде
не  виделось…  ни  в  по́лу–  ,  ни  вполне.
Осиновым  полуднем  опоясан
вздыхает  МИР,  царапая  порог.
Три  вечных  буквы…  под  напёрстком  рясы…
Играем,  человеки,  на  итог?...
             …а  листья  просто  падают…  и  жизни…
и  дождь…  и  пульс…  и  уровень  Днепра…
и  чей–то  голос,  отпевая  тризну
в  гулящие  восточные  ветра,
где  день  –  ползком  на  горизонт  обстрела…
огнивом  добывая  смерти  дом…

…а  мы  –  живём…
И  небу  нету  дела
до  осени  пятнадцатой…
с  дождём…




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617083
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015


Валентина Малая

В ДОЛОНІ СОНЦЕ ТИМ, ХТО - ПРОСТО НЕБА

[color="#0022ff"][i]МОТИВАЦІЯ  ТУТ[/i]  [/color]  :  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587267

[color="#8c00ff"][i][b]
Лечу,лечу  на  крилах  слів,  високих  звуків...
 Лечу  й  свічу  усім  ,кому  це  треба...
 Тримайте  зорі  й  світло  в  свої  руки...
 В  долоні  сонце  тим,хто  -просто  неба...

 Торкнися  ,арфо,тих,хто  заблукав  десь
 Твоє  відлуння  лікувальне,бо  тремтяче...
 Посій  зоринки  ...на  народ  наш  весь...
 На  всіх,чия  душа  сумує,може  плаче...

 Летімо  всі  на  крилах  слів,  високих  звуків...
 І  світимо  усім-  усім  ,кому  це  треба...
 Нехай  тримають  зорі  й  світло  в  свої  руки...
 В  долоні  сонце  тим,
                                                       хто  -просто  неба...

 14.06.2015р.[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587427
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 29.10.2015


Мар’я Гафінець

Синя борода (казка 16+)

У  містечку  знов  переполох,
чути  звідусіль  лиш:  "Ах!"  та  "Ох!"  -
вкотре  закохавсь  барон  і  ось
придане  до  замку  понеслось.
А  за  ним  й  місцева  юна  краля  -
від  страху́  вся  сполотніла  Галя.
Так  нервово  мнула  край  фати  -
Синьої  боялась  бороди!
І  страшний  же,  і  суворий...  Знала.
Голодом  морив  дружин!  (казали...)
Балачок  він  не  терпів  й  новин,
припадав  частенько  так  до  вин.
Не  всміхався.  Не  носив  і  шаблі...
Ще  й  тримав  коханку  в  срібній  залі!

Виявилось  зовсім  все  не  так.
(Дівчина  зраділа  -  добрий  знак)
В  замку  юнку  сам  барон  зустрів,
до  кімнат  галантно  він  провів.
Розпитав  як  справи  в  батька-неньки,
чи  в  дорозі  їй  було  м'якенько.
Й  сам  був  видний  (аж  ніяк  не  грубий!),
зібраний,  скупий  у  жестах,  гордий...
Темна  борода  з  відтінком  синім
Додавала  мужності  і  сили.
І,  до  того  ж,  кожен  день  барон
сукні  дарував  (новий  фасон!),
перли,  діаманти...  Захмеліла!
Та  й  розваги  ж  -  всі,  які  хотіла.
Догоджав,  леліяв  як  лиш  міг,
кожним  рухом  ніжив  і  беріг.
І  незчулась  юна  краля  як
закохалась  до  безтями  так!

Все  ж  була  єдина  заборона:
не  заходить  в  кабінет  барона.
(Жінці  ж  не  дозволь  лише  щось  -  враз
цьо́го  і  захочеться  нараз!)
Баронесу  так  цікавість  з'їла,
що  не  спала,  ласкам  не  раділа.
Сохла  на  очах,  марніла...  Ах,
вередливий  організм  дівах!))
Дочекалась  хвильки  все-таки:
увійшла,  відкрила  всі  замки  -  
у  столі,  у  скриньці,  в  темних  шафах...
І  одна  їй  стала  злісним  штрафом  -
вся  битком  наповнена  до  верху
фото  "Ню"  дружин,  коханок!  Стра́ху
не  відчула.  Бажане  збулось...
Гикавка  зловила  з  злості!  Ось
ця  красива  (хоч  і  пишне  тіло),
а  в  цієї  личко  дуже  миле.
Ця  -  блондинка,  та  -  в  усмішці  гарна,
а  в  тієї  -  вигин...  (Ох  же  й  плавний!)
Та  -  висока.  Ця  -  струнка...  А  та  -
мов  моделька  -  вміла  і  гнучка.
...Із  лиця  вже  баронеса  спала  -
конкуренток  стільки  не  чекала!
(Хоч  й  минулі,  але  ж...)  Як  він  смів?!
Й  після  них  всіх  ще  й  її  хотів!
Ах,  негідник!  Й  звабниці  ще  ті!
Безсоромні!  Гарні...  Молоді!...
Ревнощі,  мов  кліщами  схопили.
Серце  зупинилося...  Застило.

Ввечері  у  замку  -  траур.  Тихо,
лиш  барон  у  чарці  топить  лихо....
Доля  в  нього  вже  така!  Шкода..
Ніч.  Самотність  й...  Сива  борода.
..........................................................
Бережи  свого  коханця,  жінко!
Не  тримай  де  ніжно  надто  чіпко!
Насолоджуйсь  волею  й  єднанням,
в  злості  не  марнуй  п'  янке  кохання!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615270
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 29.10.2015


Мар’я Гафінець

Відносність…

Минають  години....  
                                               Спішать  відіслати  у  вічність
бажання  і  біль...  
                                         усмі́шку  й  гримаси  страху́...
Зачепиться  день  
                                   за  годинника  стрілку  й  поспішно
втікає!  Втікає...  
                                                   лишаючи  барву  легку.

Лишаючи  контур  
                                       життя,  вже  [i]віджитого[/i]  нами.
десь  в  пам"яті,  
                                     в  зга́дках,  у  обрисах  лиш  відчуттів....
І  ця  віковічна  
                                     Людини  і  Часу  знов  драма  -
розтанути  в  миті,  
                                         щоб  мати  лиш  спогад:  "[i]Горів![/i]"

Буває  комусь  
                                       є  замало  і  ти́сячі  ро́ків,
щоб  світ  свій  відчути  
                                         в  собі!  Щоби  [i]бути  живим[/i]!
...мені  ж?...Мені,  правда,
                                         достатньо  для  цього  лиш  кроку
в  безмежжі  
                               відносного  часу  -  у  серці  Твої́м.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614406
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 29.10.2015


Ліна Ланська

ЗАГУБЛЕНИЙ ЛИСТ

Десь  загубився  твій  вчорашній  лист,
Єдиний  лист  -  поема  на  папері,
Якою  в  дивосвіт  закрились  двері
І  розламався,  падаючи  міст.

Не  знаю  де,  вже  проклинала  всіх,
Бо  це  єдине,  що  іще  лишилось
Не  зібгано  -  розірване...Приснилось
Таке  терпке  й  солоне  -  з  слізьми  сміх.

Я  прочитала  кожне  з  сотні  слів,
Напам"ять  вивчила,  неначе  відчувала...
Яке  ж  бо  лихо,  доле  ти  не  знала,
Що  відняла  і  сонце  -  світ  в  імлі.

Нехай  той  лист  колючий,  ніби  шип,
А  пелюстки  трояндові  зотліли.
Та  де  тепер  знайти  хоч  крихту  сили,
Щоб  дихати...хіба  чи  зойк,чи  схлип?

Десь  загубився  твій  вчорашній  лист
Чому  так  гірко,  є  ж  бо  телефони
Звонити  марно...жебоніло  :  ...зони...
Нову  молитву  вчу  -  прощання  зміст...
28.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616852
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015


OlgaSydoruk

Жёлтый свет проливал фонарь…

Жёлтый  свет  проливал  фонарь...
У  теней  -  Боттичелли  лица...  
В  темноте  исчезал  звонарь...
Полохливо  кричала  птица...
Дайте  -  силы  своим  словам!..
Дайте  -  воду  губам  напиться!..
Если  завтра  построят  храм,
Приходите  Ему  помолиться...
И  подайте    -  надежды  грамм...
И  на  колокол,  праведный,  в  душу!
И  откройте  с  живою  кран
Чтоб  святою  разлиться  по  суше...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616965
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015


НАДЕЖДА М.

Складу букет із ніжних твоїх слів. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4I4q9BIKW60[/youtube]

Темні  хмари  перетворюються  в  небесні  квіти,
 коли  їх  поцілує  світло.
----------------------------------------
Квітучий  сад  з  трояндами  пахучими-
Слова,  що  линуть  ніжно,  від  душі.
Зриваю  їх  руками  я  тремтячими,
Поки  вони  нев"янучі,    живі.

Складу  букет  із  ніжних  твоїх  слів.
Вплету  червону  стрічку  для  оздоби.
Як  ти  сказати  ці  слова  зумів!
Не  з  першої,  мабуть,  було  це  спроби.

Розкішні,  кольорові,  гордовиті,
Наповнені  надії,  сподівань,
Моїм  чеканням,  сумнівом  омиті,
Із  сонячних,  омріяних  бажань.

Вдихаю  запах  квітів  неповторних.
Шепочу  їм:  Живи  моя  любов!
Властивостям  дивуюсь  чудотворним:
З  охотою  вдаються  до  розмов.

Хлюпочуться  в  воді  зеленим  листям,
А  за  вікном  вже  перший  морозець...
Вже  колючки    не  колять  своїм  вістрям...
Квітучий  сад  із  слів  -  бажання  для  сердець...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616907
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015


Ілея

ЗДІЙМУСЬ НАД ПРІРВОЮ ТВОГО ЧЕКАННЯ…

А  хочеш...прийду..
Поверну  зі  звичних,буденних  доріг,
Здіймусь  над  прірвою  твого  чекання...
Ніжності  серця  плащем  огорну,
Із  очей  питиму...  ласку...бажання...

А  хочеш...зберу...
Кришталі  чисті...білизну  думок,
Ясне  проміння  на  просторах  Неба...
Усе  тепло,що  в  серці...принесу...
Цілунками  розсиплю  іх  для  тебе...

А  хочеш...розтоплю...
(Лише  зітру  твоі  печалі  із  чола...)
Ту  вічну  мерзлоту...і  кучугури  снігові...розвію...
Я  розіллюсь...у  тобі  ручаєм...
Ти  пронесешся  в  мені...буревієм...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616958
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015


Уляна Яресько

У саду безнадії зацвів одиноко сандал…

У  саду  безнадії  зацвів  одиноко  сандал...
Я  сп'яніла  ураз  від  його  бальзамічного  трунку.
Химоро́днице-Доле,  навіщо  відкрила  портал,
Із  якого  кохання  втекло  за  життєві  лаштунки?

Більш  не  йнятиму  віри  словам!  Не  чекатиму  дій!
Оніміли  думки,  припинили  шалені  двобої.
Та  невже  тобі,  осене,  хитрій,    зухвало-рудій,
Заманулось  зіпхати  любов  до  тюрми  боргової?!

Переповнені  смутком  ковші  заримованих  душ,
У  граалі  сердець  запливають    річки  жовтоводі.                              
Чарівнице-Фортуно,    не  руш  світлі  мрії,  не  руш!
Залиши  мені  віри  у  Нього  хоча  би  наспо́ді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616696
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015


Процак Наталя

ДИВОКІНО…де в ролях - ти і я!

Впаде  листок...обличчям  об  асфальт
Багряний  клаптик...осені  відбиток
Червона  пляма  з  пожовтілих  ниток
Шматочок  сонця  вмитого  дощем...
.....я  підніму....
....................а  в  серці  ніжний  щем...
В  твоїх  руках  тремтять  мої  долоні
Тепло  очей...на  пожовтілім  фоні
Плакуче  небо  у  осінній  день...

Лист  за  листом...танцює  падолист
Вальсує  вітер  з  листопадом  в  парі
І  ми  станцюєм  вдвох  на  тротуарі
Мелодію  зіграє,  вітру  свист...

На  лоні  неба...сиві  кораблі...
Пливуть  поспішно,  гублячи  вітрила
Нам  Осінь  подарує  свої  крила
З  під  ніг  забравши  відчуття  землі...

Між  листям...непокірні  промінці
Мазками,  розфарбують  сірі  далі
Із  павутиння  зіткані  вуалі
Блищать,як  кришталеві  камінці...

Дивокіно...де  в  ролях  -  ти  і  я
Повінчані  солодким  поцілунком
Ця  Осінь  стане  нашим  подарунком
Яскравим  кадром  спільного  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616654
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015


Калініченко Максим

Мрійник

А  що,  як  Бог  -  звичайний  мрійник  -
В  уяві  світ  наш  Він  створив?
Тому  усе  в  нім  непостійне  -
Скінченний  кожен  наш  порив.

А  може,  це  Він  пише  книгу  -
Десятки  тисяч  сторінок?
Вмістити  Він,  напевно,  встигне
Людське  життя  лише  в  рядок...

Цей  світ  -  Його  майстерний  задум,
А  доля  -  звивистий  сюжет.
І,  врешті  решт,  нещадний  фатум  -
То  стилоса  Його  стилет!

А  що,  як  кожен  мрійник  творить
Безмежні  кількості  світів?
Для  цього  нам  надати  творчість
Наш  Всеписьменник  захотів?








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616063
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 27.10.2015


Циганова Наталія

ДРУГУ…

Эх,  дружба  –  стопарь  на  помине...  –
(по  сердцу  –  годами  ответ)
дала  нам  с  тобой  по  штанине.
Что  между?...  )))    –
да  ну…  надцать  лет.
Протопала  нами  –  не  мало.
Где  посуху…  где–то  и  вброд.
Ты  –  левой,  я  –  правой  бывало.
Бывало,  что  наоборот.
Да  что  говорить…
Что  тут  скажешь,
когда  разговоры  без  слов...
И  тянет  покрыть  трёхэтажно
все  в  мире  основы  основ!...
Но  как–то  вот  так…  селявиха.
Одна  –  на  двоих…  до  нутра.
Да  брось  теребить  ты  свой  вихор!
Уж  он  –  не  мудрее  утра.
Мы  ж  в  этих  штанинах  с  тобою
вот–вот  переступим  порог
всего,  что  заслужено  боем.
А  там  –  не  возьмёшь  разворот...

...Давай–ка,  дружище…
покуда
работает  хоть  одна  пядь,
пора  нам  споткнуться  отсюда
да  топать  по  тихому...  вспять…





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614088
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 27.10.2015


Валентина Ланевич

Гуля вітер в чистім полі.

Гуля  вітер  в  чистім  полі  -  дудить  у  дуду,
Гне  травицю  пожовтілу,  кричить  ворон:"Кру".
Над  дорогою  тополя  шелестить  гіллям,
Біля  неї  пастка  з  міни  -  гра  смерті  з  життям.  

До  розтяжки-невидимки  торкнулась  нога,
Дрібна  дрож  з  холодним  потом  дійняли  бійця.
Бронь  притисла  хрест  натільний:"Господи,  прости!"
Між  теперішнім  й  майбутнім  химерні  мости.

Розлетілися  осколки  -  обдали  вогнем,
Краплі  крові  червоніють  під  терен-кущем.
Побратими  нахилились:  "  Друже,  потерпи!"
Усміхнувся  -  біль  у  грудях  стиснули  бинти.
27.10.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616532
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015


La Fee

За що полюбив?

Ти  мені,  коханий,  розкажи,
Хай  навіки  знаю  я  віднині  -
Ти  мене  за  душу  полюбив,
Чи  лише  за  очі  мої  сині?

Не  лінуйся,  милий,  поясни:
Хай  я  вже  назавжди  розберуся:
Тебе  іскорка  в  моїх  очах  манить,
Чи  єдині  ми  з  тобою  в  дусі?

У  тобі  знайшла  безмежжя  нив,
Свіжість  трав,  солодкий  присмак  груші...
А  за  що  мене  ти  полюбив?
Все-таки    -  за  очі  чи  за  душу?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616392
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2015


Ганна Верес (Демиденко)

Пада паморозь тихо…

Пада    паморозь    тихо    на    квіти,
Ще    тихіше    підкралась    до    кіс,
Просить    серце    неквапом    зігріти,
Той    куточок    душі    щоб    розкис.
Поцілунком,    гарячим    і    щирим,
Доторкнись    до    матусі    щоки,
Щоби    губи    сльозу    осушили,
Голова    ще    не    біла    поки.
І    матуся    засяє    думками:
«О,    який    в    мене    відданий    син!»
А    своїм    поцілунком    ти    мамі
Знову    шанс    молодіти    даси.
Мати    й    син    –  нерозгадана    пов’язь  –
Тісно    й    порізно    йдуть    по    життю:
Він    –    господар,    в    ній    –    відданість    повна.
Що    ж    тоді    заважає    злиттю?
Тиха    паморозь    пада    і…    плаче    –
Незбагненна    людей    цих    любов,
А    матусине    серце    гаряче
Розтопило    ту    паморозь      знов…
18.11.2012.

Ганна    Верес.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616499
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015


НАДЕЖДА М.

Мене чекай… я вже іду…

     
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8z_HbbH2S1k[/youtube]
Осінній  сад,  всіма  забутий,
Аж  до  наступної  весни.
Та  як  самотнім  йому  бути?
Це  знов  поринути  у  сни?

Блукає  сонце  по  алеях,
Хитає  вітер  ліхтарі.
Тут  хазяйнує  осінь-фея,
Та  я  радію  цій  порі.

Люблю  в  осінній  теплий  вечір
Пройтись  в  осінньому  саду.
Це  від  проблем  маленькі  втечі.
Тут  для  душі    спочин    знайду.

Мій  добрий  сад,  ти  вже  безлистий...
Як  постарів  ти  з  тих  часів.
Та  до  лиця  мороз  сріблистий,
Що  передчасно  тебе  вкрив.

А  вітер  листя  знову  носить.
Твоїх  слідів  вже  не  знайду.
Та  все  вчувається  твій  голос...
Мене  чекай...  Я  вже  іду...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615883
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 27.10.2015


Мар’я Гафінець

З любовних ….

.............................................................
....Напиши  мені,  що  любиш  ніжно,  палко...
Запроси  в  свій  сон  на  мить  хоча  б  одну!
Серцю  в  грудях  самотою  тісно  й  жарко...
Забери  його!  Мені  ж  залиш  тугу....
...Не  питай  настирно,  чом  усе  борюся...
Не  жалій,  що  раниться  ще  раз  душа!
...Вітру  на  крило  я  крадькома  вмощуся
і  полину  в  мрію  ту,  де  я  -  твоя.....
..........................................................
....Так  люблю  Ваші  вірші!...  Зізнайтесь,
що  про  мене  згадали  на  мить,
як  вело  чуття  руку....  Не  кайтесь!  -
Це  душа  просто  сумом  щемить,
бо  впізнала  солодку  цю  муку!......
Бо  горіла  вже  в  грудях  чужих......
....Ох,  верніть!  Пам"ятаю  науку:
"Хоч  й  віддала  вогонь  -  жар  не  стих!...."
Ні,  не  треба!  Мовчіть  -  все  й  так  знаю.....
(Балакуче  сказало  перо...)....
....Хай  там  як  -  Ваші  вірші  збираю
і  ховаю  у  серці......на  дно.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582231
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 27.10.2015


Плискас Нина

Підошвами до гори…

Заосеніло...факт!
Літотепліло  ще  в  нас...
Багрянець  вплітався  в  сади,
Сором...не  смію,зиму
назвати  на  Ти...
Ще  в  озерцях  асфальтних
хмарки,
Верби  гойдають  ставки...
І  я...підошвами  до  гори...
Неймовірно...
Просто  все  навпаки...
Сміх  лунає  з  гори...
Сльози  збирають  річки,
Сонце  відбило  тінь,
Світ  і  мене  повернуло
у  суть...
Хай  все  залишиться  так,
Я  ж  бо  була  у  світах...
Краще  дивитись  на  тінь,
Доки  сонце  пестить  усіх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614541
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 27.10.2015


Іванна Западенська

Коханка

Вона  -  невинна,  він  же  ж  -  хтивий,  
І  звик  всіма  лиш  користатись.
Вона  є  п'яна  -  тим  щаслива,  
Бо  може  в  руки  його  здатись.
 
І  взявши  білий  прапор  в  руки,  
Вона  так  гордо  го  підніме,  
В  момент  солодкої  їх  злуки,  
На  мить  їй  голос  аж  відніме.
 
Сплелись  докупи  дві  сонати,  
Й  собі  співають  про  любов.
Так  тихо,  чути  лиш  з  кімнати,  
Напевне,  кращу  із  "розмов".
 
Вже  не  невинна,  та  щаслива,  
Бо  з  ним  отримала  екстаз.
Кохання  дало  жінці  крила,  
Та  потім  обламало  враз.
 
Він  одягнувся  швидко  зранку,  
Після  дзвінка  чи  есемес,  
Вона  для  нього  лиш  коханка,  
А  він  для  неї,  наче  Зевс.
 
Він  має  діток  і  дружину,  
Та  їй  не  каже,  все  мовчить.
Бо  емпірично,  без  упину,  
Вона  його  боготворить.
 
Йому  це  в  кайф,  а  їй  не  важко,  
Сама  себе  в  це  прирекла.
Перетворившись  на  го  пташку,  
З  розбитим  серцем  й  без  крила.
 
І  аромат  п'янкий  волосся,  
Його  волосся,  так  манить.
Вона  страждає  -  не  вдалося,  
Його  на  собі  оженить.
 
І  буде  плакать,  буде  битись,  
В  глухих  кутках  всіх  протиріч,  
А  він  не  зможе  розлучитись,  
Він  весь  її  лише  на  ніч...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615197
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 27.10.2015


Уляна Яресько

Не просили ліцензії в долі

Захмеліла  душа    і  думок  ошалілий  курсив,
Інтермеццо  на  двох  -  споконвічні  любові  клейноди.
Хтось  назвав  мене  мрією.  Лагідно  в  сни  запросив.
(Я  б  у  них  уввійшла  й  не  питаючи  дозволу-згоди).

Зацілую  небрите  обличчя  пір'їнами  губ,
Океани  медів  розіллю,  мов  дочка  Посейдона.
Ти  так  довго  чекав!  На  порозі  не  стій  -  приголуб!  -
Розірвемо  нара́з  остогидлі  до  болю  кордони.

Неземне  почуття  недосліджених  досі  сортів
Зародилось,  як  біла  троянда  в  шаленій  крамолі.
Ти  мене  у  життя  через  всі  лабіринти  провів...
(Аби  бути  удвох  не  просили  ліцензії  в  долі.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616218
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 27.10.2015


Іванна Западенська

Я божеволію…

Киплю,  наче  чайник,  
До  тебе  волію.
Ти  чуєш,  коханий?
Я  бо́жеволі́ю.
 
Не  можу  без  тебе,  
Ночами  я  мрію.
Тебе  бачу  в  небі,  
Я  бо́жеволі́ю.
 
Болить  мені  серце,  
Повільно  я  тлію.
Я,  знаєш,  воскресну.
Я  бо́жеволі́ю.
 
Поламані  ребра,  
Та  ти  не  лелієш,  
Я  звикла,  так  треба.
Я  бо́жеволі́ю.
 
Нема  вже  спокою,  
Лиш  меланхолія.
У  цьому  двобою,  
Я  бо́жеволі́ю.
 
Тебе  так  чекаю,  
До  тебе  волію.
Та  ти  не  кохаєш.
Я  бо́жеволі́ю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615038
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 25.10.2015


Іванна Западенська

Я тебе хочу! або Теорема кохання…

Розплющивши  зранку  очі,  
Подивлюсь  на  білу  стелю.
Згадається  "Я  тебе  хочу,  
У  цій  білосніжній  постелі!".
 
І  того  ж  прекрасного  ранку,  
Запахне  мені  раптом  кава.
Згадаю,  як  в  світлім  серпанку,  
Я  була  для  тебе  цікава.
 
Бо  ти  мене,  наче  ту  книгу,  
Читав  і  читав  до  упаду.
Кохання  граніт  і  кригу,  
Ти  спереду  гриз  і  ззаду.
 
Забула  з  тобою  турботи,  
Поринула  в  вир  з  головою,  
Співаючи  строго  по  нотах,  
Мелодію  нашу  з  тобою.
 
І  сплівши  докупи  руки,  
Згораю  в  твоїх  обіймах.
А  була  раніше  думка,  
Що  то  лиш  буває  в  фільмах.
 
Я  хочу  твоїх  поцілунків,  
І  хай  вибухають  вулкани,  
У  ніч,  коли  наші  стосунки  -
Суцільні  екстаз  і  нірвана.
 
Пробуджуєш  пристрасть  і  звіра,  
У  тілі  тендітної  жінки.
І  дотики  шкіри  до  шкіри,  
Народжують  теплі  іскринки.
 
І  вигини  за  теоремами,  
І  тіло,  як  та  геометрія.
За  площами  і  об`ємами,  
Між  нами  суцільна  симетрія.
 
Рукою  так  лагідно  й  ніжно,  
Проводиш  по  шиї  й  плечах.
В  собі  відчуваю  наскрізно,  
Кохання,  що  в  твоїх  руках.
 
І  голову  взад  відкидаючи,  
Згораючи  серцем  і  лоном,  
Кохаємо  разом  ми,  граючи,  
За  райським  любові  законом.
 
Прокинусь,  розплющивши  очі.
Подивлюсь  на  білу  стелю.
Ти  знаєш,  як  я  тебе  хочу,  
У  цій  білосніжній  постелі?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615824
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015


Дарина К.

Каву у постіль…

Каву  у  постіль  -  не  треба
І  замків  повітряних  теж
Даруй  лиш  очей  своїх  неба
І  серця  незгасних  пожеж

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615912
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015


OlgaSydoruk

Неожиданные слова…


А  в  терновнике    -  так  поют...
А  в  терновнике  -  так  страдают...
Люди  добрые  -  век  живут...  -
Если  Бог  того  пожелает...
Необычную  красоту  освещают  неоном  витрины...
Миловидная  наготу  укрывают  одним    палантином...
Бессловесная  тишина  обрывается  у  трамплина...
Сумасшедшая  высота    -    за  кулисами  серпантина...
Неожиданные  слова  оживили  мои  картины?..
Помутневшие  зеркала  отобрали  тепло  из  камина...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615906
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015


OlgaSydoruk

Напоследок Осень раздала долги…

Напоследок    Осень  раздала  долги...
Те,что  брала  летом  на  духи,чулки...
Платье(золотое)  -  зАперла  в  чулан...
Вечер  упокоил  старый  барабан...
И,не  разделяя,нежность  на  куски,
Отдала  на  паперть(в  новые  платки)...
Белые(с  узором),с  красною  каймой...
С  длинной,  бесконечной  чёрной  полосой...  
Было  очень  больно...С  болью  -  не  играют...
С  болью  о  высоком  даже  не  мечтают...
На  прощание  Осень  кинула  "прости"...
Он    её  услышал...Слёзы  -  не  дожди...
Ветер  ей  подгонит    синий  шарабан...
Унесёт  от  боли  за  меридиан...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615398
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 25.10.2015


Світлана Моренець

ДОКІР НЕБА

Стомився  день,  напившись  вдосталь  сонця,
й  приліг  в  духмяну  тишу,  аж  п'янку.
Найперша    зірка  в  склі  мого  віконця
тремтить  і  у  магічному  танку,
безшумною  котячою  ходою,
заводить  нічку,  мирну,  без  страху́.
Вже  небеса  виблискують  слюдою  –
безмежжям  зір  Чумацького  шляху.

У  "вчора"  йде  щоденна  мелодрама.
Крізь  безгомінну  зорепадну  ніч
лечу  думками  до  нічного  храму,
де  запалили  міріади  свіч
безгрішні  душі,  що  достойні  Неба.
Притягуючи  погляд,  як  магніт,
дають  нам  знак:  в  житті  світити  треба,
згоряючи,  немов  у  свічці  гніт.


Шукаю  наших  вояків  зі  Сходу,
із  СОТНІ  хлопців  –  воїнів  добра,
що  не  вернулись  до  сімей  з  походу,
сказала  Доля:  "В  Небо  вам  пора!"

Чи  призвичаїлися  до  нового  Дому?
І  бачу  в  них,  безстрашних  у  боях,
розгубленість,  до  шоку,  сіру  втому
і  за  ріднею  смуток,  біль  і...  страх.

І  я...  ховаю  очі...  Що  сказати?!
Що  в  їх  домівках  радості  –  ні  дня?
Без  чоловічих  рук  старіють  ха́ти,
і  згорбилась  від  горя  сива  мати,
сльозам  вдовиним  –  вік  не  просихати,
сиріткам  –  батьківської  ласки  більш  не  знати  –
на  виживання  кинута  рідня...

Байдужість,  хоч  і  не  найтяжча  вада,
та  ранить  душі  глибше,  ніж  снаряд!
Байдужа,  знахабніла  наша  влада  –
що  їй  до  того,  чи  загинув  брат,
синок,  татусь?!  Там  їхніх  чад  немає,
у  пеклі  воєн.  В  золотих  "цяцьках",
вони  по  Риму,    Лондону  гуляють...
(а  принц  англійський  служить  у  військах)!

Де  ще  знайдеш  таке  блюзнірство  в  світі  –
на  го́рі  наживатись?..  на  війні?!
На  фронт  здають  бабусі  по  копійці  –
"верхи"  крадуть  мільярди    "у  тіні́"!
Ми  ж  мовчимо...  Знов  "наша  хата  скраю,
нас  не  торкнулось...  горе  обійде
манюнє  щастячко  мойого  раю..."
А  як  зачепить?  Захист  де  знайдеш?

Ой,  не  мовчімо,  браття!  Не  здаваймось!
Не  на  Майданах  –  час  не  той  уже  –
на  кожнім  місці  спуску  не  даваймо!
В  набати  бий,  коли  удав  повзе!
Щоб  потім...  там,  на  Небі,  не  зустріти
пекучий  біль  у  воїна  очах...
Нам  Україну  зберегти  б  зуміти,
й  дух  нації  щоб  знову  не  зачах.

Вже  ледве  видно  одинокі  зорі.
Збираю  в  стіл  заплаканий  папір...
А  нас  із  Неба,  в  вічному  дозорі,
сканують  очі  правди...  В  них  –  докі́р...

                           Вересень,  2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615388
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015


Калініченко Максим

Мед Поезії

О,  Одіне,  навіщо  так  недбало
Ти  небом  Мед  Поезії  проніс?
Розлив  його  над  світом  Ти  немало...
Бездарних  недоскальдів  цілий  віз!

О,  Браґі  Одінсоне,  скальдів  Боже,
Уважно  цінний  Мед  той  поділи,
Щоб  вірші  стали  всі  на  вірші  схожі,
А  не  на  те́,  що  Батько  Твій  розлив...

Невже  згори,  з  Асґарду,  вам  не  видно,
Що  пишуть  всі  тепер,  кому  не  лінь?
Кладуть  в  рядки  свої  суцільне  бидло
І  горді  від  величних  тих  умінь!

Напевно,  нас  забули  славні  Аси...
Так  само,  як  і  ми  забули  їх.
Поезія  пролилася  у  маси,
А  скальдів  справжніх  голос  майже  стих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609123
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.10.2015


Плискас Нина

Щастя моє…

Щастя  моє...не  крадене
Будовано  з  моноліт,
Стругане  з  вічного  дерева,
Мною...  із  тисяч  обійм...

Щастя  моє...гаптоване
З  простору  сяйва  у  нім,
Вилите  з  сонця  і  променя,
Мною...  в  терпінні  розлук...

Щастя  моє...гартоване
Суцвіттям  на  сухих    стовбурах,
Передзвонами  Всесвіту,зорями
Мною....  в  любові    й  вогнях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600398
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 24.10.2015


Циганова Наталія

…може…

Скільки  потрібно  ночей,
щоб  оповити  свій  жах,
що  навіть  корні  пече
кіс…  і  без  слів...  і  в  словах…  ?...
Тисячі  –  після  двохсот?...
Чи  то  двохсотих  пітьма?...
Очі  закрити…  і  рот…
ніби  нічого  нема?...
Мабуть,  що  Богу  начхать
і  на  друк  старих  новин…
і  на  «Грушевського  п’ять»…
і  в  «Ряд  Охотный  один»…
і  в  спільно  зварений  борщ,
щільно  розібраний  в  кров…
і  на  просолений  дощ
з  мертвих  очей  стрімголов?…

…може,  потрібно  плече?...
і  будь–яке  –  залюбки?...
може,  галера  –  тече?...
може,  ми  всі  –  пацюки?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615594
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015


OlgaSydoruk

Осень, вышивая, вёснам рукава…

Осень,вышивая,  вёснам  рукава,
Осень  вспоминала,как  была  юна!..
И  нежна  словами,  и  остра  умом...
До  чего    красива  в  блеске  золотом!..
Сладостна  ночами(в  тёмном  пралине)...
ЧУдна  и  прелестна  на  баском  коне!..
С  пламенем  играя,(никогда  не  жжёт)...
Потому  без  страха  на  огонь  взойдёт!..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615491
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015


Валентина Ланевич

Образ твій тихим смутком урамлений в осінь.

Образ  твій  тихим  смутком  урамлений  в  осінь,
Шкварить  дощ  на  дахівках  запальний  гопак.
Червоніє  калина  -  ще  літечка  просить,
Сорока  скрекоче:"Відлетів  уже  й  шпак."

Рвучко  вітер  зриває  листочки  із  клена,
Голубками  підбитими  падають  ниць.
Скімлить  в  грудях  душа,  аж  до  болю  чуттєва
Та  теплішає  погляд  від  блиску  дзвіниць.

Розріза  позолота  навислеє  небо,
Розбігаються  хмарки  в  сивіючу  вись.
А  у  серці  любов,  як  життєвеє  кредо
І  на  зустріч  до  тебе  знов  думка  біжить.
24.10.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615648
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015


Мар’я Гафінець

Пишу…Поету…

[i]Ах,  Поете....  Милий  мій  Поете!
Вправно  так  малюєш  радість-сум.
На  слова  нанизуєш  куплети.
Відчуття  розбризкуєш  в  сонетах....
Звільнить  хто  Тебе  від  гострих  дум?

Залікує  мрії  розпашілі
і  остудить  збурений  надрив
почуттів  тих  на  межі  змілілих,
голосів  в  безмов"ї  онімілих
випустить  на  волю  хто  порив?!

Збереже  твого  багатство  світу;
охоронить  твій  вразливий  день;
все  чуже  відпустить  легко  з  вітром,
проведе  з  невідання  -  у  світло
визнання  Твоїх  п"янких  пісень?!

...Я  б  Тобі  розчистила  дорогу.
Я  би  стала  гострим  топірцем
і  -  під  корінь  -  сумніви,  тривогу,
заздрість,  злість,  непевність,  засторогу!...
Провела  б  в  Натхнення  манівцем.

Але  ж  Ти  шукаєш  в  Муз  рятунку
(в  тих  примхливих  демонИць  звабнИх)
млієш,  тонеш,  прагнеш  їх  цілунку!
Віддаєш  всю  волю,  силу...  Трунку
тУги  лиш  отримуєш  від  них.

Ах,  Поете!  Мій  Поете  милий....
Як  шкодА,  що  вірний  друг  Тобі
не  потрібен  зовсім...  Лиш  нестримний
творчості  шал  злий  і  норовливий.
Що  ж...  Його  обрав  ти  сам  собі.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614794
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 24.10.2015


Анатольевич

Околиця. На слова Олександра Печори.


Я  з  дитинства  ходив  на  околицю  –
відкривати  природи  красу.
Починалася  тут  моя  вольниця.
Мрії-думи  сюди  я  несу.

Спомин  давній  лоскоче  і  колеться.
Тут  же  юність  буяла  моя!
Приманила  до  себе  околиця.
Повінь  мрій  пам’ятатиму  я.

Приспів:
Що  судилося  –  перемелеться.
Обганятиме  мрія  мету.
Що  минулося  –  вже  не  повернеться,      (2
а  перейде  у  пам’ять  святу.                                    рази)

Рідне  місто  молодшає-твориться.
Вже  не  стріну  старих  яворів.
Подалася  за  обрій  околиця,  
та  рояться  тут  мрії  мої.    

Перемріється  тут,  перемолиться.
Будуть  радощі  ще  і  жалі.
Давні  друзі  мої  за  околицю
відлітають,  немов  журавлі.

Приспів.

Ой  ти  доленько,  сизая  горлице,
ще  воркуй  мені,  не  відлітай.
У  задумі  ходжу  по  околиці:
це  ж  отут  колись  був  мені  рай.

Заховалось  за  обрієм  сонечко.
Гостювала  синиця  в  руці.
Сизим  птахом  іду  за  околицю,
і  сльозина  бринить  на  щоці.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615552
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015


Black Heart

Осінь…

Осінь...
це  завжди  якийсь  перелом
і  меланхолія  крадеться
у  чашку  із  чаєм
І  вітер  міняє
 думки  напролом
Любові  й  турботи  
ми  завжди  шукаєм

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614562
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 21.10.2015


Дід Миколай

Не будь в диявола рабою

З  Печерська  виповзли  вовки,                          
Співають  оди  й  серенади.
Як  Божа  кара  -    чужаки,
Солодкі  ринулись  до  влади.  

Дроти  під  банером  гудуть,
Роки  ідуть,  міняють  дати.
Раби  на  вибори  ідуть,
Панів  вчергове  обирати.

На    сало,  гроші  й  ковбасу,
Пани  в  наперсточок  зіграли.
Дурних  узули,  як  козу,
І  вкотре  розум  відібрали.

Хоча  розвиднілось  давно,
Привикли  в  стійлику  мичати.
Не  бачать  світла  у  вікно,
Жувать  навчились  і  мовчати.

Моя  Вкраїнонько,  проснись
Ну  щож  це  твориться  з  тобою.  
В  світлицю  Божу  повернись
Не  будь  в  диявола  рабою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614636
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 21.10.2015


Уляна Яресько

Тут немає тебе…

Так  багато  в  очах  остогидлої  втоми  і  смутку...
За  собою  біжу  по  проспекту...    (напевно...    дарма).
Прозаїчні  узори  карбують  замерзлі  маршрутки...
Заблукала  у  прерії  міста,  мов  давній  сармат.

Зачудовані  пари,  куди  ж  ви,  куди  -  на  червоне?!
Таж  попереду  щастя,  і  мрії,  і  зустрічей  тьма!
Розмальовують  чорними  перами  небо  ворони,
У  небесну  лагуну  злетіти  хотіла  б  сама!

Закликає  всіх  вивіска  в  стіни  старої  кав'ярні,
Не  одного  сонька  у  ній  кавовий  дух  розбудив.
Я  у  мурах  камінних  шукаю  любові  намарно:
Тут  немає  тебе  -  головного  з  невизнаних  див!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614699
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015


Шостацька Людмила

ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ

                                                       Клуб  наш  мені  вже  і  мариться  й  сниться,

                                       Хоч  я  нікого  не  знаю  в  обличчя,

                                       Майже  усіх  відчуваю  душею,

                                                       Тут  я  себе  почуваю  своєю.


                                       Можна  тут  з  кимось  своїм  поділитись,

                                       Можна  нового  в  майстерних  навчитись,

                                                       Хочу  читати  і  хочу  писати,

                                                       Відгуки  авторам  всім  надсилати,


                                                       В  серце  вселити  надію  комусь,
                                                                         
                                                       Словом  хорошим  я  не  поскуплюсь.

                                                       І  не  скажу,  що  не  так  я  нікому:

                                                       Автору  краще  за  мене  відомо,


                                                       Може,  сама  щось  писала  не  так:

                                                       Я  прислухаюсь  до  слушних  порад.

                                                       Віршів  хороших  і  слів  водночас  

                                                       Я  ще  ніколи  не  чула  до  Вас.

                                                       Острів  поезій  –  це  острів  поетів

                                                       В  морі  безмежному  –  у  інтернеті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612640
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 19.10.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2015


Лина Лу

ДУМОК УЛАМКИ

Думок  уламки  -  стогоном  з  душі,
Сумління  квилить,  -  ненависті  бій.
Мене  забути,  тільки-но,  посмій  -
Дістану  твое  серце  із  віршів.

Кохання  крихти  -  спалахом  вночі,
То  в  жар,  то  в  холод  кине  раптом,  знов.
Бажання  хоче  вирватись  з  оков,
Ламає  простір,  кличе,  хоч...мовчить...

Боги  наш,  незворушно,    крадуть  час:
Таке  коротке,  надто  вже  життя,  -
Залатане,  як  зношене  шиття...
Про  кого  я?  Та,  звісно,  не  про  вас...
11.05.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580466
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 19.10.2015


Крилата (Любов Пікас)

Ах, ці чоловіки…

Ах,  ці  чоловіки…
Коли  вони  сердяться,  риба  дохне  у  старих  пересохлих  джерелах  ночі.
Коли  вони  виливають  свій  гнів,  з  гір  каміння  летить  на  голову  дням  тижня.
Коли  у  їхніх  головах  родиться  дитя  помсти,  кров  закипає  на  зап’ястях  їхніх  рук.
І    ці  ж    чоловіки…
Коли  кохають,  то  випускають  із  серця  птаха,  який  жовте  листя  яворини  перефарбовує  на  зелене.
Коли  вони  кохають,  зірки  поселяються  у  їхніх  зіницях,  а  краєчки  уст  топлять  гірки  вчорашнього  снігу,  що  налип  на  підвіконнику  пам’яті.
Коли  ці  чоловіки  кохають,  їх  стопи  відриваються  від  тверді,    і  вони  зависають  між  небом  і  землею,  як  душі,  які  ангели  ще  не  встигли  забрати  у  потойбіччя.
Коли  вони  кохають,  з  коріння  їхнього  мозку  росте  червоне  латаття.  І  всі  ці  чудові  перетворення  живуть,  допоки  ці  чоловіки    знову  не  сердяться,  не  виливають  свій  гнів,  не  родять  у  своїх  головах  дитя  помсти…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614443
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015


Наталя Данилюк

Сонцю навздогін

[img]http://winallos.com/uploads/imgon/640x480/2014-09/5e05e3f02f66670decc9ee327a062db6.jpg[/img]

Як  добре  мчати  сонцю  навздогін,
Поскрипуючи  стертими  педалями,
І  слухати,  як  яблучка  колін
Цілує  вітер  мускусно-сандаловий!..

І  зблиски  помаранчевих  медуз
Ловити  на  льоту  тонкими  шприхами,
Розгойдувати  трав'яний  обрус,
І  пахощі  усотувати  вдихами.

І  слати  велофарою  сигнал
Рудому  сонцю:  "Еге-гей!  Побач  мене...",
Воно  ж,  тебе  угледівши  з-за  хмар,
У  відповідь  кивне  якось  завдячливо.

І  стиглим  обважнілим  гарбузом
Покотиться  за  обрій  підрум'янений...
З  підсвіткою,  немов  казковий  гном,
Залопоти́ш  асфальтом,  як  мембраною.

І,  стрімко  набираючи  розгін,
Поскрипуючи  стертими  педалями,
Вже  ліхтарям  помчишся  навздогін  –
Щаслива,  божевільна,  неприкаяна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594026
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 19.10.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2015


НАДЕЖДА М.

Міраж…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tgAmEEyMPlI[/youtube]

Коли  сніги  деревам  по  коліна,
Метелиця  местиме  на  шляху,
Мене  вперед  ведуть  думки  нетлінні.
От  тільки  б  не  піддатися  страху..  

Хурделиця  мете  і  сліпить  очі.
Я  падаю  уже  у  котрий  раз.
Та  голос  твій  спокійний  і  пророчий,
На  цім  шляху    мені  дороговказ.

Надворі  невгаває,  вечоріє.
І  б"є    холодний  сніг  мені  в  лице..
На  обрію  вже  постать  майоріє...
А  ноги  поналивані  свинцем.

А  ти  іди,  не  маєш  права  падать.
Надія  добавляє  мені  сил.
Твої  слова  мені  весь  шлях  мережать...
Ще  трішечки...  вже  видно  небосхил.

І  я  тебе  зову  на  допомогу,
Та  постать  розійшлася,  ніби  мла.
Враз  маревом  торкнулася  дороги,
І  в  кучугурах  білих    попливла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614117
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 19.10.2015


Дід Миколай

Гімн України (на конкурс)

Господь  Україні  простяг  свою  руку,
В    ній  віру  батьківську  свою  відродив.  
Не  дасть  їй  упасти  в  зневіру  й  розпуку,
Бо  він  роботящу  її  полюбив.
                       
Проснулася  честь  наша,  віра  і  слава,
Вже  міряться  внуки  тримать  булаву.
Постане  на  кручах  козацька  держава,
Збудуєм  Вкраїну  щасливу  й  нову.
                                 
                                 Приспів:
Просинайтесь  козаченьки,
Коник  б'є  копитом...
У  Господі  воріженьки,
Спати  досить  видно!


І  пісня  криштальна  в  нас  знов  залунає,
Озветься  бідова,  невмерла  з  віків.
Старий  і  малий  її  знов  заспіває,
Ще  в  кожній  господі  лунатиме  спів.

Від  сонячно-жовтих  відтінків  високих,
До  вод  її  синіх  велінням  Богів.
Від  Бугу  до  Дону  на  сяйвах  широких,
Розллється  веселка  її  кольорів.

                     Приспів:
Просинайтесь  козаченьки,
Коник  б'є  копитом...
У  Господі  воріженьки,
Розвиднілось,  видно!


Хода  ж  твоя  буде  зі  сну  семимильна,
Прискорить  ходу  твою  гідність  та  гнів.
Живи  Україно  велична  і  сильна,
Неси  нашу  славу  від  гір  до  морів.

Ніхто  не  зупинить  порив  цей  в  дорозі,
Бо  память  героїв  із  нами  в  путі.
Тож  впевнені  будьмо  в  своїй  перемозі,
Нам  світ  підставляє  плече  і  святі.

                                 Приспів:
Просинайтесь  козаченьки,
Коник  б'є  копитом...
У  Господі  воріженьки,
Досить  спати,  стидно!!!

ID:  591709
Рубрика:  Вірші,  Лірика  кохання
дата  надходження:  04.07.2015  23:18:38
©  дата  внесення  змiн:  07.07.2015  00:16:19
автор:  Дід  Миколай

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592308
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 19.10.2015


Уляна Яресько

Паралелі облич - як відлуння у плесі свічад…

[i]Паралелі  облич  -  
як  відлуння  у  плесі  свічад...
Чи  знайомі  з  тобою  ми,
дівчино,  чимось  засмучена?
Відчуваю  про  що  
сині  очі  тужливо  мовчать...
Нам  обом,  певно,  долю  примхливу  
доне́схочу  вручено..

Не  тримай  на  душі,  
моя  подруго,каменя  зла...
Так  буває:
без  суду!  
без  слідства!
без  права!
без  вибору!
Блекотою  печалі  дорога  
твоя  поросла.
Ти  дбайливо  бур"ян
 (аби  сонце  побачити)  
вибери.

Паралелі  сердець  у  люстерку  -  
знайомі  світи,
Що  поєднані  в  ціле
думками,
надіями,
згадками.
Я  така  ще    така  наївна,  
сліпа  ще  така,  як  і  ти.
Вірю:  прикрі  кінці́  
врешті  стануть  
новими  початками.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613966
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 19.10.2015


Калініченко Максим

Інакше не зможу

Свідомості  світом  безмежним  мандрую  -
Сітківкою  власних  зелених  очей...
Нічого  навколо  не  бачу  й  не  чую  -
Загублений  в  плині  всіх  днів  і  ночей!

І  пам'ять  минаю,  й  у  мрії  дивлюся...
І  маю  бажання  тікати  із  тьми!
   Усе  загубилось  у  вічному  русі.
Усе  залишилось  в  юрбі  між  людьми.

Навіщо  вбираю  у  себе  постійно
Я  ваші  страждання  і  кожного  біль?
Ненависті  повні  всі  сірі  ці  стіни...
Шматками  паперу  закиданий  стіл.

На  них  між  рядками  вкладаю  безтямно
Пронизані  лезом  відлуння  страждань!
І  літеру  кожну  малюю  старанно...
Чи  варта  ця  справа  подібних  старань?

Інакше  не  зможу  -  інакше  не  справжнім
Залишиться  дивний  життєвий  мій  шлях.
Усе,  про  що  думати  боляче  й  страшно,
Те  завжди  у  мене  бринить  на  устах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613390
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 19.10.2015


гостя

Оті… що ішли слідами…



Втікала  лісами…  
Живе  смерекОве  море
Котилось…  гойдалось…  штовхало  мене  туди…
А  ті,  що  ішли  слідами,  курили  “More”…
Збивали  у  хащах
   ногами  мої  гриби…

У  венах  кипіла  –  
Не  кров…  вже  не  кров…  а  лімфа!
У  темряву  лісу  вливалася    без  вагань...
Бо  ті,  що  ішли  слідами,  сказали  -  німфа…
Багаття  розклали  
   для  чорних  своїх  заклань…

……бо    зорі  на  травах
Занадто  п”янкі…  відверті!…
Бо  ніч  пов”язала  на  коси  мої  вуаль…
Вона  ж  -    вигравала  мені  на  звабливій  флейті…
І  тих,  що  ішли  слідами…
     чомусь…….  не  жаль…………..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612282
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 16.10.2015


Наталя Хаммоуда

Запрограмовані

Щодня  кудись  ми  ідемо  до  невідомості,
Немов  метелики,  згораючи  в  огні.
Неначе  збій  усіх  програм  у  підсвідомості.
Контамінує  вірус  лиха  світлість  днів.
Чи  ми  піддОслідні  бездарних  метафізиків?
Хто  нами  править?  Хто  диктує  ритм  життя?
Чом  крижаніємо  від  душ  до  пальців  кінчиків?
Чому  із  "МИ"  все  більше  ділимось  на  "Я"?
Ми  наче  роботи  у  вир  проблем  занурені:
Часу  немає  знести  очі  в  небосхил.
А  сонце  ллється  до  землі,  стікає  струменем...
Але  яка  нам  справа  до  отих  світил,
Коли  ми  всі  запрограмовані  на  "ВИЖИТИ"?
Неначе  щастя  вже  для  нас  тепер  табу.
За  мить  життя  розплата  мріями  розбитими.
Ведем  самі  з  собою  вперту  боротьбу.
Та  є  ще  те,  що  нас  вертає  до  реальності:
Дитячий  сміх,  старечий  плач,  раптовий  крик.
Мов  звуки  музики  найвищої  тональності
У  саме  серце  ...  й  тане,  тане  льодовик.
І  ми  втікаєм,  що  є  сили,  від  буденності-
Я  у  твої  лечу  обійми,  ти  в  мої.
І  як  то  добре,  що  по-серед  зла  й  нікчемності,
Ще  є  такі  Всевишнім  створені  раї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613695
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015


Ілея

ТВОГО ЗВУЧАННЯ СРІБНАЯ СТРУНА, , ,

Жовтавим    листом...
Променем  займистим...
Дощем  із  неба...і  росою  з  трав...
Торкнись  легенько  словом  променистим
В  погідну  вересневу  благодать...
І  серце  зазвучить  ...у  тисячі  октав...


Чистим  звучанням
Бринітиме  душа,
Немов  би  Космосу  бездонного  втручання...
Там  ...де  закрутиста  вершина,
Там...де  розп"яття  самострат
Душі  і  Всесвіту  святе  вінчання...

Осене  щедра
Сонячна...яскрава...золота...
Закралась  в  душу  нежданим  дарунком,
Так  терпко  будоражить  і  пройма
Серця  твого  зримовані  рядки
Горять  у  мені  ...ніжним  обладунком...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613751
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015


Виктория Р

Мій край !

[b][color="#0040ff"]Любов  до  рідної  землі
Привита  матір'ю  менІ,-
Поля,  ліси,  зелений  гай
Подільський  щедрий,  милий  край!

Свята  земля...  І  все  в  ній  є...
Щоранку  сонечко  встає,
Волошки,  маки,  звіробій,
Весняних    бджілок  перший  рій  

Мені  мій  край  завжди  був  раєм,-  
Громи  котились  виднокраєм,
Волошки  красувались  сині,  
Ніс  жайвір  славу  Україні!

Світанки  й  ночі  теж  барвисті,-
По  небу  хмарки  ясні  й  чисті,
Весною  мова  солов'їна
Живе  і  квітне    Україна!
17  09  2015  р  
Вікторія  Р[/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607696
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 15.10.2015


Ліна Ланська

Я НЕ ВТРАЧЕНА

Я  не  втрачена,  бо  не  твоя
І  твоєю    не  буду  жодної  миті.
Забудь...  чи  осінньо  заплачуть  дощі  ті,
Молитовно  зронивши    ім"я?
Я  не  втрачена,  бо  не  твоя.

Я  не  втрачена,  я  лиш  туман...
Сивим  димом  потроху,  вкрию  дороги,
Розгрібаю  під  снігом    біля    порогу
Краплі  крові  задавнених  ран.
Я  не  втрачена,  я  лиш  туман...

Я  не  втрачена,  бо  не  шукав,
Думав  листям  до  ніг  упаду,  як  схочеш,
Та  забуті    сліди  затопчу...  пророчі
Слова  хоч  і  почув,  зволікав.
Я  не  втрачена,  бо  не  шукав...

Я  не  втрачена,  та  не  суди,
Що  вкриваюсь  так  рано  вже  сивиною,
Коли  щастя  пройшло  ізнов  стороною
І  заснуло,  буди  не  буди...
Я  не  втрачена,та  не  суди...
Жовтень  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613579
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015


Мар’я Гафінець

Усмішка. ) )

Блукати
вулицями,  що  знають  горду  ходу.
Шукати
поглядом  з-поміж  тисяч  тільки  одну
до  болю
   у́смішку  рідну.  Собі  на  біду
всю  волю
в  межі  втискати  твого  знов  сліду.

Вслухатись  
в  гостру  цю  тишу  глибоко  в  собі...
Здригатись
ранку  торкнувшись...  В  його  метушні
згубити
вкотре  слова  всі,  що  склала  тобі...
Забути
страх,  лиш  всміхнешся  ти  щиро  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613168
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 15.10.2015


НАДЕЖДА М.

Щастя несумісне із журбою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a5lOgI2YUjk[/youtube]

На  столі  парує  чай  із  м"яти.
На  всю  хату  пахнуть  пироги.
Влаштувати  вирішили    свято:
Нам  його  дозволили  боги.

Свято  наше  скромної  Любові,
Що  підносить  ввись,  забувши  страх.
Та,  що  не  кінчається  журбою,
Селиться,  як  свято,  у    серцях...

Сядемо  напроти,  рука  в  руку.
Слізна  не  застелить    пелена.
Не  згадаєм  більше  ту  розлуку...
Тільки  про  все  видасть    сивина.

Пахне  рута-м"ята  і  весною,
Ніби  повернулись  солов"ї.
Щастя  несумісне  із  журбою...
Відзначайте  свята  й  ви  свої...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612399
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 15.10.2015


Дід Миколай

Покрова козацька

Ідуть  Хрещатиком  солдати,
Вкраїни  лицарі  ідуть.
Просили  їх  вже  Батько  й  Мати,
Вкраїні  волю  повернуть.

Козацьких  небожів  Покрова,
Відкрила  з  неба  благодать.
З  жид.ми  скінчилась  розмова,
Пора  борги  за  все  віддать.

Ідуть  Хрещатиком  солдати,  
З  війни  вернулися  сини.
Не  всіх  поклали  в  Лузі  спати,
Чужинці  зайди  й  дикуни.

Заради  чого  ж  там  лишились
В  cтепу  на  теренах  війни?
Для  чого  кров’ю  окропили,
Савур  –  могилу  й  полини?

Ідуть  Хрещатиком  солдати,
Вдягли  медалі  й  ордени.
Пора  чужинців  сповідати,
Дістали,    с.чі    пахани.

Небесна  сотня  зустрічає…
Курличуть  в  небі  журавлі.
 Героям    Слава!  ...  вибухає.  
Лунає  в    небі  й  на  землі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613184
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015


Уляна Яресько

Застукала осінь

Взаємини  жовтня  із  вереснем  досі  безвізові:
Природа  на  митниці  чесна.  Не  жде  хабаря.
Хоч  літо  затрималось,  бавило  сонця  ескізами,
Та  нині  цитринова  пані  фартух  приміря.

Мисткиня  від  Бога.  Дерева  слугують  мольбертами.
Щоправда,  невічні  картини.  Живуть  до  зими.
Застукала  осінь  напів-непристойно-відвертими
Когось  із  натхненними  душами.  Певно,  це  ми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610780
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 14.10.2015


Уляна Яресько

Куди вернувся?


                     [i]добровольцям,  що  повернулися  з  пекла  в  ....  пекло[/i]

Буремні  сни  забродами  незваними,
Страхі́ттями  просочуються  в  дні.
Печуть  вогнем,  болять  нестримно  ранами...
Шкребе,  нуртує  в  серці  десь  на  дні.

Я  рік  -  я  ВІК!  пробув  у  тому  логові,
Де  буйство  звірів,  нечисті  шабаш.
Кому  я  треба?  Мамі,  батьку,  Богові  -
Оце  і  є  надійний  мій  бліндаж.

Прокляті  сни  вже  душу  намозолили,
У  ледь  за  двадцять  я  неначе  псих!
Свинцем  лягає  ніч  на  вії,  оловом...
Мені  не  спати,  щоб  цей  біль  затих?!

Куди  вернувся  з  у́рвища  пекельного?
Хіба  у  рай?  Чому  втекти  кортить?
Я  вирвався  із  крутежу́  смертельного,
Вони  ж  мене  спрожогу  -  за  борти!!!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613009
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015


Валентина Ланевич

Відкурликали сірі ключі.

Відкурликали  сірі  ключі,
Розчинився  їх  крик  в  піднебессі.
Увібрала  земля  ті  плачі,
Стогне  тугою  в  гаї  безлистім.

Присмирніла  й  діброва  руда,
В  павутині  тремтять  пекторалі.
Десь  вервечка  років  пролягла,
Крають  душу  утомлені  жалі.

Жаль  того,  що  чомусь  не  збулось,
Що  на  серці  ятриться  рубцями.
Що  пером  журавлиним  вплелось
В  стрічку  осені,  дану  Творцями.  
12.10.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612904
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015


Виктория Р

Любий, ти щастя моє !

[b][color="#8400ff"]В  трепетi  нашi  серця,
Очi  палають  коханням...  
Воду  п'ю  з  твого  лиця  -
Зріє  нестримне  бажання...

Нiжно  торкаюсь  повiк,-
Пристрасть  у  скроні  вже  б'є!  
Я  покохала  навік,-
Любий,  ти  щастя  моє...

Щедрий  ти  мій  небокрай,
В  спрагу  ковточок  води,  
Серця  гарячий  розмай,-  
В  сон  мій  сьогодні  прийди...

Пестиш,-  і  любо  стає,  
Лину  до  тебе  я  знов...  
Серденько  вкрав  ти  моє...  
Ти  -  моя  світла  любов!

Вечір...  Спочив  уже  гай...
Гаснуть  маленькі  віконця...  
Ти  мене  любий  кохай,
В  душу  пірни  аж  до  донця!

Вся  моя  дивна  краса-
Тільки  для  тебе  одного...  
Знають  про  це  небеса-
Всі  ці  дари  є  від  Бога...
09  102015  р  
Вікторія  Р[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612335
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 13.10.2015


НАДЕЖДА М.

Моя любов! не стань мені, як проза…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=b4Vr-A4Wkn0      


[/youtube]

Зимовий  іній  прикрашає  осінь.
У  гілочки  вплітає  кісники.
А  серцю  так  не  хочеться,  все  просить:
Зніми  із  трав  оці  пуховики.


Ось  гілка  від  морозу  затряслася.
Невже,  зима  прийшла  уже  всерйоз?  
І  до  вікна  із  сумом  простяглася:
Ужалив  в  кісточки  її  мороз.

В  моїх  очах  і  жаль,  і  біль,  розпука,
Бо  стукають  в  вікно  замерзлі  кісточки.
А  на  квітках  якась  чудна  перука.
Додолу  посхилялись  завитки!

Ми  осінню  іще  не  милувались.
Зима  ж    повільно  убива    красу.
А  серденько  ураз  захвилювалось:
В  собі  тепла  красі  я  принесу.

Так  холодно  від  подиху  морозу.
А  я  в  душі  весною  ще  живу.
Моя  любов!  Не  стань  мені,  як  проза.
Вже  в  котрий  раз  тебе  в  весну  зову...

А  ти  мовчиш,  та  роки  не  чекають.
В  полоні  мрій  про  ту,  що  десь  пішла.
І  мрії  твої  там  усе  блукають..
Дивись,  зоря  вже  вранішня  зійшла...


 






[color="#ff0000"][/color][color="#ff0000"][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613105
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015


Уляна Яресько

З тисячі доріг

Тепло  моє  -  таємний  оберіг
Твого  натхнення...    Здавлює  неспокій,
Тримає  світ  хижацький  і  жорстокий  -
Прийди  до  мене  з  тисячі  доріг!
Зігрію  крила  подихом  душі,                              
Мережитиму  ніжними  словами
Буденні  сіті,  що  висять  над  нами...
Хоч  вік  цей  достобіса    збайдужів,
Знайду  спонук  нетлінне  джерело,
Зітру  любов'ю  з  білини́  чорнило.  
Одне  солодке,  тихе...  ВІЧНЕ  -  [i]"Мила"  [/i]-
І  сліз,  і  туги    ніби  й  не  було!
Щодня  -  у  бій!  Палає  меч  в  руці!
Ідеш  витками  гли́бистого  шля́ху  -  
Вершина,  Еверест  і  знову  -    плаха...
Тікай  в  мої  обійми  з  манівців!              
Ми  -  як  одне.  Що  за  містичний  збіг?                                    
П'янке  суцвіття  ніжності  та  сили!
У  ро́коті  почуєш  ВІЧНЕ:  [i]"Милий,
Вертай  до  мене  з  тисячі  доріг!"[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612184
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015


Дід Миколай

Над нами познущався

Скажи,  а  міра  в  тебе  є…
Невже  ти  не  наївся?
Твоя  жадоба,  дістає,
Бодай  ти  удав.вся.

Давно  себе  у  груди  бив,
Продам  усе  поклявся.
В  руках  Святині  теребив
Й  над  нами  насміхався.

Козинка,  річка  під  Рашен,
В  Борисполі…  на  сході.
Який  ти  в  ср.ці  Суверен,
Попом  ти  на  приході.

Клейноди  наші  осквернив,
Над  нами  познущався.
Бодай  тебе  світ  загубив
Щоби  деінде  причащався.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612017
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 08.10.2015


Ліна Ланська

ТИ ДЕ?

Ти  де?  Може  знов  обіймаєш  її  донесхочу?
Чи  палиш  щомиті,  чи  гониш  по  колу  думки?
Чи  згадуєш,  що  там  тобі  віщували  пророче,
Чиїсь,  не  твої,  та  такі  зрозумілі  рядки?

Ти  де?  Закотився  за  хмару  той  Місяць  кривавий,
Зненацька  прийшов  і  надовго  усіх  посварив.
І  любиться  десь,  спокусивши  чергову  Заграву,
Допоки  у  нас  зарубцюється  в  серці  надрив.

Ти  де?  Може  знов    до  весни  -  в  затяжну  летаргію,
Не  змерзнути,  щоб  без  обіймів  та  крихти  тепла?
Самотність    довіку  тебе  уві  сні  не  зігріє,
Не  маючи  жодного,  навіть  без  пір"я,  крила...
30.09.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610483
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 08.10.2015


Калініченко Максим

Як умирають хмари

Ви  коли-небудь  бачили,  як  умирають  хмари?  Як  шляхетно  вони,  розігнавшись  у  повітрі,  розчиняються  у  вічності...  А  чи  є  у  смерті  хоч  щось  величне,  що  варто  було  б  оспівувати?
Хмари,  безкрайньо  велетенські  за  свого  розквіту,  ллють  дощами,  б'ють  грозами...  Та  що  їм  із  того?  Настане  час  -  небесні  гори  будуть  розірвані  на  тисячі  шматків,  що  розлетяться  в  різні  боки  та  повільно,  ледь  помітно  розчиняться  у  просторі  та  часі!  Чи  є  у  цьому  щось  величне?
Можливо,  усі  ми  -  лише  мільярди  клаптиків  чогось  по-справжньому  великого...  Повільно  згасаємо,  як  хмари  у  небі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607322
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 06.10.2015


Дарина К.

Павутинка

В  твоїх  руках  я  тану  як  сніжинка
В  твоїх  очах  -  злітаю  в  небо    я
І  в  серця  кутиках  похмура  павутинка
Кудись  пощезла,  як  сказав  "моя"  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602710
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 06.10.2015


Дарина К.

Про тебе

Співає  серце
Як  тебе  побачить
І  завмирає  -
Як  тебе  нема
І  геть  усе
Воно  тобі  пробачить
Якщо  його  своїм  ти  обійма

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602714
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 06.10.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2015


Мар’я Гафінець

за межею…

Зачаровано...  Тривожно...  Мов  в  гіпнозі
я  до  Тебе  йду....  І  ось  уже  не  в  змозі
опиратись  Силі  Зваби  ні  на  мить!
Бо  Вогнем  жертовним  знову  так  горить:
і  душа,  і  тіло,  й  розум....  Ну  ж  бо  -  спіть!

Піддавайтесь!  Віддавайтесь  так  безвільно,
думи,  мріям  цим  блаженним....  Божевільним!
Хай  полонять  світ  беззбройний  до  останку!
Хай  із  панни  роблять  чемну  полонянку...
...Ти  ж  горіла  ними,  вільна  бранко?!....

І  на  атоми....  клітинки...  суть  основ
розчиняє  Всесвіт  ця  жага-любов
у  Вогні  священнім  в  діамант  сплавляє
те,  що  ділить  в  два,  безмежно  розділяє...
.........................................................
...Як  межа  безумств  нас  гарно  оправляє!....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607890
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 06.10.2015


Дід Миколай

Журавлик мамин повертався

Повіяв    вітер  з  чужини,  
Добавив  мамі  сивини.
Які  ж  ті  довгі,  довгі  ночі,  
Ночами  виплакала  очі.

                   Приспів:
Прости  мене  моя  рідненька,
Єдиний    в  тебе  я,  одненький.  
Матусю,  мамо,  ну  не  плач,
Чеканням  змучена  пробач.

Туга  пройме  і  я  прилину,
Більш  не  залишу,  до  загину.
З  лиця,  змарніле  на  вітру,
Солоні  слізки    обітру.

З  чекання  довгої  розлуки,  
Твої  візьму  в  свої  я  руки.
До  серця  ніжно  притулю,
Себе  маленьким  уявлю.

Голівку  гладила  рукою,
Такою  ніжною  й  жаркою.
Журавлик  вдоволь  налітався...
Живим  з  Донбасу  повертався.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602266
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 04.10.2015


Валентина Ланевич

Чи шукаю спочинку, чи грань для душі.

Чи  шукаю  спочинку,  чи  грань  для  душі,
Чи  ту  істинну  мудрість,  що  щастям  зоветься.
Сполохалась  сутність  -  я  сахаюсь  глуші
Та  чекаю  що  ласка  торкнеться  сердечка.

Усміхнусь  і  розтопить  образу  тепло,
Хлине  тихою  ніжністю  в  здавлені  груди.
Щоби  там  у  житті  не  було  -  те  пройшло,
А  любов  допоможе  неясність  збагнути.

Відтіснить  мимохідь  сірих  тіней  крило,
Хронометер  розмірено  тіка  в  майбутнє.  
Що  я  є,  що  живу,  тим  уже  повезло
І    тому  я  люблю  кожен  день,  як  в  останнє.
04.10.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611274
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 04.10.2015


Ліна Ланська

ТАК НЕБАГАТО

Так  небагато  -  Крихітку  тепла,
Промінчик  сонця,  затишку  в  душі  -
Прошу,  нехай  уже  згорить  дотла,
Ненависть  і  підступність  анаші.

Так  небагато  -  мирного  життя,
Дитячу  пісню,  квіти  у  Саду.
Прошу,  молюсь  до  самозабуття,
Помилуй,  Боже,  відведи  біду.

Так  небагато  -  руки  на  плечі,
Цілунок  вранці,  ввечері  дзвінок.
Спокійний  сон,  без  страху  уночі,
Прощення  всіх    гріхів  та  помилок...
2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611224
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 04.10.2015


Лина Лу

ЗВАБА

Кортить  куснути  полум"яно  -  спрагло,
Та  випити  по  краплі  до  останку.
Коли  б  знаття,  якби  ж  те  серце  знало,
Що    буде    ним  заплачено  за  ранку.

Таким  солодко-гірким  ллється  зваба,
Вмиваючись  прозорою  росою,
Кармінно  -стиглим  заквітчає  фарба  
Бентежний  зойк,  народжений  грозою.

Вином  палкого  терпкого  бурштину
Бліду  прозорість  налива  по  вінця,
Вже  погляд  тіло  палить,  як  вуглину,
А  ти  ж  бо  не  торкнувся  і  мізинця...

Нестримна  хіть,  неначе    крок  по  лезу,
Розріже  навпіл    серце  у  долонях,
Опоєне,  чи  нездоланний  безум?
Смертельний  клич  відлунює  у  скронях  .
01.09  16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603782
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 04.10.2015


ptaha

Приніс її в долонях…

Птахо,  Ваша  черга  випестити  її  (ніжність)  до  деревця.
Тарас  Яресько

Приніс  її  в  долонях:  "Ось,  рости."
А  сам  пішов-поплив  у  море  степу,
Де  ні  річок,  ні  тиші,  ні  мостів,
Але  у  всьому  тому  є  потреба.

А  я…  Що  я?  Земля  мені  чужа…
Як  розпізнати  –  листя  то  чи  крила?
То  й  запевняла:  обрій  –  не  межа,
І  зорі  на  вечерю  їй  кришила.

На  осінь  закурликала:  "Пусти!
Я  хочу  в  небо!"  –  "Ти  ж  іще  зелена!"  –  
"Таж  він  сказав  тобі  [i]"ЇЇ  рости!"[/i],
А  не  [i]"Тримай"[/i],  немов  ручного  клена"…

А  я…  Що  я?  Сама  її  таку
Плекала…  То  чи  маю  зупиняти?
Лети  ж  у  степ.  І  передай  йому:
Зростила  Ніжність  синьокрилим  птахом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598460
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 04.10.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2015


Мар’я Гафінець

…разом…

Як  мить  та  зустріч!  ..як  мить.  Як  спалах!
Й  окремо  -  вічність.  ...б"є  страх  на  сполох:
хто  він  -  твій  вірний?  Твій  біль?!  Твій  голод?
Полин...  цілунок...  мед..  Мука-спогад:

шовковий  дотик...  терпке  чекання...
Сліпе  і  спрагле  тих  вуст  блукання.
Ковток  повітря  в  агоній  схлипах!...
ти  -  мій  рятунок!  ...баланс  на  рифах...

Попутній  вітер.  Ні,  вихор!  ..теплий..
Настирний.  Вільний!  ...все  ж  -  мій.  Нестерпно
ласкавий.  Ніжний.  П"янкий...  до  болю!
Я  -  лиш  зітхання.  Здмухни  в  долоню

мене  ти,  Вітре!  В  долоню  рідну...
Хай  ніжно  милий  зітре́  безслідно
торканням  холод,  цілунком  сумнів....
Я  -  сильна,  поки  ми  разом,  любий!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611235
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 04.10.2015


НАДЕЖДА М.

Чашечка чаю, із терну варення…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PXnORpVZJKI[/youtube]

Чашечка  чаю  -  підніметься    настрій.
Осені  вечір  заглянув  в  вікно.
Дивно:  на  грядці  красуються  айстри.  
Осінню  ткане,  цвіте  полотно.

Вітер  притих,  ледве  -  ледве    дрімає.
Мряка  холодна  трокнулася  скла.
Тиша  навколишній  світ  обіймає.
Бережно  кута  дерева  імла.

В  чому  знайти  для  душі  тут  спасіння?
Чим  же  заїсти  гіркі  ці  думки?
Тихе  відчула  дерев  шепотіння.
Ніби  торкнувсь  хтось  моєї  руки.

Що  це  міраж,  а  чи  просто  здалося?
Струм  електричний  по  тілу  пройшов...
Радість  і  смуток  в  одне  все  сплелося.
Думки  до  тебе  летять  стрімголов...

Чашечка  чаю,  із  терну  варення.
(Солодко  й  гірко    у  серці  мені  ).
Ось  і  приходить  повільно  смирення...
Тихо,  ні  звуку  в  чуттів  глушині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610141
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 03.10.2015


Валентина Ланевич

Очима в очі, із серця в серце.

Очима  в  очі,  із  серця  в  серце,
В  обгортці  з  часу  почуття.
Зціли  пучками  -  хрестом,  деснице,
Вже  й  він  не  той  і  я  не  та.

Любов-жебрачка  скімлить  в  безсонні,
Світить  зіницями  у  ніч.
Любов  не  вірить,  що  в  беззаконні
Все  навпаки  й  огарки  свіч.

Й  душею  рветься,  рветься  у  невідь,
Із  фото  шлейф  -  щаслива  мить.
Веде  кохання  з  Господом  сповідь,
Молить  любов,  котра  гоїть.
25.09.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609238
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 03.10.2015


Ліна Ланська

Я БЕЗ ТЕБЕ, ЯК БЕЗ ЦУКРУ, КАВА…

Я  без  тебе,  як    без  цукру,  кава,
Ніби  запашна  і  ароматна...
Не  жива  вода,  а  наче  млява.
Наче  коло,  що  чомусь  квадратне.

Я  без  тебе,  як  без  ліжка  ковдра  -
Гарна,  нова,  що  лежить  забута,
День  чи  місяць,  може  років  зо  три?
Як  колаж,  до  вічності  прикутий.

Я  без  тебе,  як  пісні  крізь  сльози...
Надриваючись,  так  скиглить  птаха
У  гнізді,  зомлівши  від  загрози,
Серце  на  шматки  у  сіромахи.

Я  без  тебе...не  питай,  не  знаю,
Чи  у  світі  є  ще  порівняння?
У  пісок  водою  витікаю,
Як  усі  оті  мої  зізнання.
Жовтень  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611044
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015


Уляна Яресько

Пролите вино

[i]Відкоркована  пляшка...
пролите  на  землю  вино...  
Не  зіткнулися  келихи  
душами  дзвінкоголосими...
Слушна  кара  небес?  
Чи  оманливі  санкції  осені?
Мелодрама  нудна  
чи  безжальний  ефект  доміно?                                                                                    

Грали  п'єсу  життя  
ми  з  тобою  в  чотири  руки.
Зачаровані  мрією,  
часто  бували  безумцями...
...На  судилищі  долі  -  аншлаг.
І  не  діє  презумпція...
Закликаю:  "Не  йди!"
Але  голос  занадто  хрипкий...

Де  плантації  щастя,  
лани  рятівних  соломин?
Загубили  миттєво  все  те,
чого  віддано  прагнули.
(Може,  просто  були
у  відпустці  тоді  наші  ангели?)
Потонула  любов
у  шаленому  морі  провин[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609971
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 03.10.2015


Дід Миколай

Спустився шал цей із небес. на муз. В. Оха №73

   

Аккордом  пристрасть  вирвалася  з  гами,
Нектар  любові,  спитий  вже  губами…
Не  можу  милий  більше,  я  страждати,
Сьогодні  ж  хочу  все  тобі  віддати.

Як  Боже  милі  мені,
Благості  ці  неземні.

Не  зволікай  прошу  тебе,  не  зволікай,
Я  віддалася  вся,  прошу  тебе  кохай.
Моє  серденько  втомлене  хмеліє,
Бери  мене  усю  не  пожалієш.

Як  Боже  милі  мені,
Благості  ці  неземні.

Візьми  мене  за  грудоньки  руками,
Омий  нектар,  любові  знов  губами.
До  мене  милий  в  лоно  йди  прилини,
Які  ж  солодкі  ці  мені  хвилини.

Як  Боже  милі  мені,
Благості  ці  неземні.

Пробач  нам  Боже  ці  гріхи  простивши,
Кохання  наше,  грішне  освятивши.
Адже  спустився  шал  цей  із  небес,
Зійшов  до  нас  із  райдуги  чудес.

Як  Боже  милі  мені,
Благості  ці  неземні.

 Альтернатива  до  вірша  Олекси  Удайка  "Віддай  любов"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590425
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 03.10.2015


Дід Миколай

Два бусли на муз В Оха №76

На  болоті  два  бусли  журавлину  брали,
У  дзьобах  нам  принесли,  тай    почастували.
Розплескалося  вино,  на    столи  упало,
Й  чорногузи  із  селом  гуляли.

Бусли,  бусли  –  вирій  на  порі,
Бузьки,  бузьки  разом  угорі.
Хай  обійде  горе  вас  й  холоди,
Щоби  ви  вернулися,    як  завжди.

Дай  вам  Бог  здружитися  бусли  із  орлом,
Ми  ж  чекати  будемо,  будем  всім  селом.
І  хай  путь  ваш  стелеться,  серед  гір  й  долин,
Та  не  спинить  часу  плин.
                                                                 *
Цілу  зиму  чорногузи  в  чужині  літали,
Яка  довга  та  зима,  що  й  засумували.
Радо  й  любо  угорі,  крильми  лопотіли,
Повернулись    буськи  клекотіли.

Їх  зустріли  липи  під  вікном,
Вітерець  грів  з  пазухи  теплом.
Медовуху  брали  ми  у  бджіл,
Садовили  знову  всіх  за  стіл.

Пісня  наша  котиться  хай  далеко  в  світ,
Гарно  відгуляємо,  милі  ваш  приліт.
Вже  земля  цілована,  йде  трава  в  стебло,
Бо  на  дворі  вже  тепло.
                                                                       *
Ой,  як  легко  з  чужини  розправляти  крила,
Бо  удома  на  вітру  вони,  як  вітрила.
Піднімає  їх  у  вись  в  стрілах  дивограю,
Аж  за  хмари  ген  до  небокраю.

Бусли  бусли,  братики  мої,
У  степах  замовкли    солов’ї.
Тож  летіте  бусли  на  Донбас,
Щоб  Господь  Вкраїну  нашу  спас.

Занесіте  сонечка  їм  крильми  на  схід,
Хай  розтане  в  душах  їх,  зачерствілий  лід.
У  степах  козацьких  вже,  чахне  вуркаган  -
То  розсіявся  туман.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609453
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 03.10.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2015


НАДЕЖДА М.

В неволю не попасти б від нудьги…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XoCQWG3DmeY
[/youtube]




Мороз  зненацька    вдарив  батогами.
Опале  листя  вкрила  сивина.
А  літо  подалось  десь  берегами.
До  нього  недосяжна  далина.

Вже  сонечко  не  часто  бовваніє.
Розхристані  кудись  біжать  хмарки.
Хоч  серденько  болить,  та    розуміє:
В  неволю  б  не  попасти  від  нудьги.

Не  впасти  б  у  журбу  й  душевний  відчай,
А  радістю  наповнити  ці  дні.
З  природою  не  мати  протиріччя,
Стосунки  не  заводити  складні.

Важкий  характер  в  осені,  бо  жінка.
На  вигляд  непроста  і  каверзнА..
Та  осінь  -  це  цікава  все  ж  сторінка,
Хоч  іноді  примхлива  і  слізна.









і.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610953
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015


Мар’я Гафінець

моє небо.

Знаю....
попереду  день  ще  один  без  тебе....
Такий  заплаканий,  вересневий!
З  дощем.  З  росою.  З  похмурим  небом....
От  би
твій  голос  теплий!  ...гудки...(вже  звичні..)
Цей  сум  всесвітній!  ...думки  окличні...
Ревнивий  сумнів.  Дилема  вічна...
Ближче
тебе́  у  ме́не  уже  немає!
..бо  кожним  нервом  я  так  чекаю...
Свій  розриваю  -  твій  світ  впускаю...
Знаєш,
мого  кохання  лиш  небо  вище!
...банальна  фраза...  Потреба  грішна
врости  всім  тілом  й  душею  в  тебе,
Небо!.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609535
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 02.10.2015


Уляна Яресько

Я все пам'ятаю… А ти?

Набридливі  будні...  не  сота,  а  тисячна  серія...
Замерзла  душа...  Але  звідки  чекати  відлиг?
Любов,  наче  дикий  бізон,  заблукала  у  прерії,
Була  я  не  в  силі  спинити  її.  Ти  не  встиг.

Невже  замете  прикра  ху́га  серця  падолистами,
Забудеться  солод  ночей  і  окрилення  днів?
Коли  наше  щастя  помчало  лісами  багнистими,
Його  зупинити  не  сміла.    І  ти  не  зумів.

Клекоче,  вирує,  стирає  надію  нурто́вище...
Руйнуються  мрії,  палають  у  пеклі    мости!
З  тобою  нестерпно,  але  і  без  тебе  не  можу  ще...
Я  все  пам'ятаю...    "Чи  вийдеш?"  і  "Гірко!"    А  ти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609489
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 02.10.2015


Ілея

СОНЦЕ В ОЧАХ МОІХ…ГАСНЕ…

Я    всміхаюсь...
Улюблену  справу...роблю...
Та  сонце  в  очах  моіх...гасне
Відколи  прогнала...тебе  із  душі...
(Щоб  сама  не  почула...вночі...)
Не  рятують  ні  палкі  признання,ні  очі  ясні...

Не  пущу...
Не  пущу  тебе  більше
На  поріг  свого  серця...як  ти  не  пустив...
Чом  так  болісно  рвуться...кохання  дроти?...
Вмирають  в  мені  чуття  надіі  й  краси...
І  непевна...що  зможу  я  іх  віднайти...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610395
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 01.10.2015


Уляна Яресько

Аж папороть у серці зацвіте!

[i]Шаленство  котить  венами  Гольфстрім...

У  вихорі  я  вічного  двобою  -

зі  світом,  із  думками,  зі  собою...


...Прийшло  затишшя  з  ніччю  вороно́ю,  

Заграли  барви  в  імені  твоїм...

 

Пірнаю  ув  очей  солодкий  мед,  

У  ніжне  сяйво  зір  Малого  Возу.

Пливем  удвох  до  неба...  Тихше,  грози!

Ні  біль,  ні  страх,  ні  злі  метаморфози  -

Ніщо  не  зіпсує  таємний  лет.

 

Палке  бажання  -  грішне  і  святе  -

На  вушко  ніжно  нашепоче  ранок.

Ми  питимемо  знову  з  філіжанок

Нектар  любові  та  вино  вакханок  -

Аж  папороть  у  серці  зацвіте![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609061
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 01.10.2015


Калініченко Максим

Натхнення

Напевно,  усім  вам  ці  миті  знайомі  -
Моменти  натхнення,  піднесення  мови
До  чогось  незнаного,  в  пошуках  слова.
І  музику  чути  вдається  в  усьому  -

У  вітрі,  у  листі,  у  галасі  міста...
І  дотик  стає  так  незвично  чутливим,
Що  прагнеш  умить  відростити  ти  крила
Й  дістати  до  неба,  сузір'їв  намиста...

І  серце  шепоче,  співає  ледь  чутно,
Пульсуючи  ритмом  у  кінчиках  пальців...
І  хочеться  світ  весь  кружляти  у  танці!
І  все,  що  раніше  здавалося  мутним,

Стає  неймовірно  чітким  і  цікавим...
І  тягнуться  руки  писати  про  все  це,
Про  всі  дивовижні  навколо  процеси...
Так  жаль,  що  ці  миті  так  швидко  тікають...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609819
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 01.10.2015


Мар’я Гафінець

Карпатська ніч.

Біжиш,  як  завше,  від  турбот  у  гори..
Шукаєш  найстрімкішу  із  вершин...
Розкинувши  на  п"ятачку  долоні,
торкнешся  неба!  ...В  радості  хвилин

завмреш  п"янкою  гордістю  гірського
орла,  який  кружляє  десь  там  "над".
В  нестачі  кисню  ти  вдихнеш  (знай!)  Волю
на  повні  груди!  Терпко,  повно  так.

В  цей  час,  коли  свідомість  розіллється
можливостей  потоком  чистим  й  сил,  
Минуле  із  Майбутнім  враз  зійдеться
і  ти  осягнеш  Таємницю  Див.

На  полонині  пропливуть  велично
посланці  ночі  -  сутінки  в"язкі
та  зацвітуть  услід  звабливо-клично
сріблясто-зву́чні  зорі  ті  легкі.

І  куполом  прадавньо-чудо-храму
напнеться  оксамитом  неба  синь...
Вклонись  йому  й  відкриєш  власну  Правду  -  
ввійде  у  серце  кришталем  тих  хвиль,

в  яких  омив  ти  зморене  вдень  тіло,
черпнувши  із  дзвінкого  джерела...
Віддайся  раз  поривам  щирим  сміло  -  
й  озветься  вмить  душа  твоя  жива!

...Карпатська  ніч...  Окутає,  зігріє!
Думки  очистить  ароматом  трав.
І  розум,  одурманивши,  обвіє
тим  вітром  "відань",  що  себе  пізнав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609541
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 01.10.2015


Уляна Яресько

Треба воскрешати!

Тепло  погнали  геть  хуткі́  паса́ти,
Серця  холодні,  наче  льодовик.
Джерела  віри  треба  воскрешати,
Аби  вогонь  гуманності  не  зник.

Добро  незгасне...    ніби  крити  ні́чим,    
Живи-люби  собі  без  перешкод...
То  хто  ж  нещадно  душі  покалічив,
Що  світ  у  злобі  втопиться  от-от?

Все  важче  віднайти  зато́ку  істин,  
Брехні  та  правди  рі́ки  -  упритул.
Де  вчора  тільки  процвітало  місто,
Сьогодні  -  багновиця  і  намул.

І  янгол,  певно,  поламає  крила
В  капкані  непробудної  пітьми...
Якщо  любов  уб'є  зневаги  брила,
За  що  нас  нарекли  тоді  людьми?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608230
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 01.10.2015


Дід Миколай

Україно, надіє моя

Україно,  печале  моя,
Моя  в  лузі  червона  калина.  
Ти,  як  ночами  спів  солов'я,
Як  у  полі  чужому  билина.

Україно,  надіє  моя,
Притулюсь  до  грудей,  як  дитина.
Не  розвіється  слава  твоя,
Доки  маєш    ти  рідного  сина.

Ще  не  вбили  усіх  байстрюки,
І  не  вбють,  не  можливо  убити.
Доки  світять  нам  з  неба  зірки,
Доки  можеш  героїв  родити.

І  хоч  серденько    ниє  моє,
Ой  нелегка  була  ж  в  тебе  доля.
Та  Ти  будеш  Вітчизно…  бо  є  
На  це  воля…  у  нашого  Бога.

Не  того,  що  привели  ж.ди,
Аби  нас,  як  бурян  затоптати.
А  того,  що  учив  нас  завжди,
Свою  гідність  і  честь  відстояти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608006
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015


Калініченко Максим

На недосяжній висоті

Прийшла  пора  мені  злетіти,
Шукати  слово,  що  знайти
Не  може  жоден  із  піїтів  -
Не  досягає  висоти...

Озброюсь  думкою,  натхненням,
Мечем  -  загостреним  пером.
В  смертельній  битві  тій  під  небом
Душа  почне  вогненний  шторм...

Згорю,  поринувши  у  нього,
Набравши  швидкості  вітрів.
В  Вальгаллу  вже  поставлю  ногу...
Та  знов  порину  до  низів.  

Бо  світ  поезії  -  то  хмара,
Рвемо  її  ми  на  шматки...
І  розчиняємось...  Примари...
На  недосяжній  висоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607874
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015


Уляна Яресько

Ноктюрн

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FVqkSt0bqIE[/youtube]
[i][color="#050c36"]Ніченька  -  ворона  темнопера,
Дочекавшись  терпеливо  сме́рку,
Зорями  засі́яла  озера...
Небеса  -  немов  душі́  люстерко.

Сич  розрізав  миттю  тишу  криком,
Шелеснуло  щось  у  лісі.  Лячно!
Темрява  -  страховисько  безлике-
Поглина  дерева    необачні.

Вітру  таємничо-рвійний  подих
Колихає  постаті  розмиті.
Золото  хтось  ки́дає  у  во́ди,
Сипле  перла  з  вічної  блакиті.

Ніч  на  осоці́  "Ноктюрн"  Шопена
Виграє  майстерно,  як  музи́ка.
Я,  почувши  со́ло  незбагненне,
Сторопіла,  ніби  без"язика.

Хто  це  причаївся  за  спиною?-
Неземна  приваблива  білявка...                                                
Слухає  мелодію  зі  мною
Лісова  красуня  диво-Мавка.
------------------------------------------------------------------------
[color="#050c36"][/i]                        


НОКТЮРН  (фр.  nocture  -  нічний)  -  лірична  наспівна  мелодична  п’єса,  зміст  якої  пов’язаний  з  художніми  образами  ночі.  Зразки  Н.  -  в  творчості  В.А.Моцарта,  Й.Гайдна,  Ф.Шопена,  Р.Шумана,  М.Лисенка,  М.Глінки,  К.Дебюссі,  П.Чайковського  та  інших.  
ЛЮСТЕ́РКО,  а,  с.,  діал.  Дзеркальце  (у  1  знач.).  Ой  венгерко,  венгерко,  венгерко!  Позич  мені  люстерко,  люстерко  (Укр.  нар.  пісня)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607755
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015


Валентина Ланевич

Не заходьте в житті за буйки…

Не  заходьте  в  житті  за  буйки,
Там  глибини  незвідані  й  темні.
То  так  кажуть,  а  я  ж  навпаки  -
Люблю  глянуть  в  кутки  потаємні.

Щоб  пізнати  всю  сутність  речей,
Копирснуся  і  в  грязі,  й  у  смітті.
Йде  понуро  в  пилу  фарисей  -
Благочестя  -  то  фальш  на  обличчі.

Честолюбства  хвалебності  крок
Відтісняє  духовність  в  комірки.
Лиш  життєвості  жорсткий  урок  -
Поштовх  змін  -  видозміна  оцінки.
15.09.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606858
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Володимир Бабієнко

Як я пишу свої вірші (проза)

Не  можна  сказати,  що  я  особисто  пишу  їх  тільки  в  одному  стилі.  Хоча  рекомендую  писати  в  одному  стилі.  Так  легше.  Мозок  настроюється,  привикає  і  вже  далі  автоматично  працює  в  одному  напрямі.  Тобто,  ви  вже  не  рахуєте  склади,  не  слідкуєте  за  розміром,  наголосами,  все  це  робиться  механічно,  рефлексивно.
Найчастіше  я  пишу  в  розмірі  ямба,  тобто  коли  наголос  падає  на  парні  склади,  іноді  в  розмірі  хорея,  тут  наголос  ставиться  на  непарних  складах,  рідше  в  стилі  дактиля.  Люблю  писати  холості  вірші  з  перехресними  римами,  коли  римуються  друга  і  четверта  строчки  в  стовпчику.  Пишучи  холості  вірші,  ми  втрачаємо  в  деякій  мірі  музикальність,  гармонію  вірша,  зате  виграємо  в  повнішому  здійсненні  замислу,  вільному    втіленні  ідеї  і  сюжету  вірша.  Дуже  хочу  навчитися  писати  вільні  вірші,  тобто  без  рим.  Мені  вони  подобаються,  якась  дивна  музика  звучить  в  них,  невловима  і  гарна.  Я  зустрічав  їх  у  Бориса  Олійника,  Лесі  Українки  і  у  багатьох  інших  поетів.  Хочу  написати  декілька  сонетів,  і  обов’язково  їх  напишу.  Сонет  –  це  вірш  із  чотирнадцяти  строчок,  і  римуються  вони  так:  абба  –абба  –  ввг  –  дгд.  Вперше  я  зустрів  їх  у  Генріха  Гейне.  Це  були  сонети  про  маму.  Якщо  хочете  поринути  у  світ  сонетів,  почитайте  Петрарку.
Вірші  я  складаю  тільки  в  учнівському  зошиті,  та  ще  й  в  кліточку,  та  ще  й  щоб  кліточка  була  не  дуже  виразною.  Це  може  здатися  дивним,  але  я  так  привик  і  інакше  не  можу.  При  складанні  вірша  я  його  нещадно  черкаю,  зверху  строчок  надписую  ще  строчки,  на  полях  записую  різні  римовані  слова,  з  яких  вибираю  потрібні,  записую  також  думки,  що  приходять  під  час  складання  віршу.  В  результаті  аркуш  паперу  виявляється  настільки  списаним  начерками,  що  вже  важко  звідти  виловлювати  потрібні  строчки.  Приходиться  переписувати  вірш  наново.  Перечитуєш  його,  безпощадно  чіпляєшся  до  слів,  виправляєш,  переписуєш  знову  і  обов’язково  на  чисту  сторінку,  і  так,  іноді,  по  декілька  разів.  І  лише  тоді,  коли  впевнюєшся,  що  вже  нічого  виправити  не  можеш,  набираєш  вірш  на  комп'ютері.  А  набирати  написаний  новий  вірш  на  комп'ютері  завжди  приносить  мені  істинне  задоволення.  
Найбільше  я  люблю  писати  вірші  тоді,  коли  на  мене  находить  так  зване  творче,  поетичне  натхнення.  Але,  власне  кажучи,  що  це  таке,  натхнення?  У  мене  це  особливий  стан  душі,  серця  і  взагалі  тіла.  Коли  все,  абсолютно  все    у  тебе  приходить  в  збуджений  стан.  Голова  ніби  горить,  думки  гарячково  проносяться.  Ви  ніби  знаходитесь  в  якомусь  дивному  оп’янінні,  відчуваєте  незвичайний  потяг  до  поезії,  у  вас  на  недосяжну  висоту  злітає  уява,  легко  складаються  строчки,  відшукуються  рими,  придумуються  незвичайні  звороти.  
На  жаль,  хочу  вам  сказати,  таке  натхнення  приходить  рідко.  Найчастіше  складання  вірша,  це  праця,  іноді  важка.  Іноді  по  декілька  днів  шукаєш  потрібну  риму,  а  вона  тобі  не  дається.  Часто  перевіряєш  слово  в  словнику,  чи  це  не  росіянізм.  Бо  потім  слова  з  вірша  не  викинеш,  як  з  тієї  пісні.
Після  невдалих  спроб  написати  якийсь  вірш,  кажеш  собі:  «Все!  Досить!  Не  буду  більше  складати  віршів.  Є  інші  справи».  Але  проходить  деякий  час,  і  тебе  як  магнітом  тягне  до  цього,  і  ти  мимоволі  починаєш  писати.  Це  як  наркотик,  не  можна  від  цього  позбавитися.  Один  раз  ступив  на  поетичну  стежку,  і  на  все  життя.  Поезія    заволодіває  тобою  повністю.
По  різному  в  мене  складаються  вірші,  і,  часто,  непередбачено.  Мені  здається,  що  в  кожного  поета  складання  віршів,  це,  властиве  тільки  йому,  інтимне  таїнство,  коли  на  папір  виливається  стан  душі  і  серця.  Ось  і  зараз,  поки  я  писав  цей  допис,  я  склав  вірш  на  цю  тему.
Одного  разу  я  дивився  у  вікно,  вранішнє  сонце  золотаво  освітило  листя  ясена,  вони  просвічувалися  наскрізь,  кожен  листок  начебто  світився  іншим  кольором,    і  це  було  так  гарно,  що  я  миттєво  записав  вірш  «За  вікном  картина  мила».
Бувало  вірш  продовжую  обдумувати  і  тоді,  коли  лягаю  спати,  додумую  його  вже  в  ліжку.  В  темноті  з  закритими  очима  навіть  краще  думається,  але  тоді  часто  приходиться  зриватися  з  ліжка  і  бігти  до  столу,  щоб  записати  чергову  строчку.  В  результаті  збудження  довго  не  можу  заснути.
Якось,  перед  днем  народження  Кобзаря,  молоденька  кароока  бібліотекарка  попросила  мене  написати  вірш,  бо  у  неї  мала  бути  читацька  конференція.  Я  відповів,  що  просто  так,  або  на  заказ,  я  писати  не  можу,  я  не  професіонал.  Вірш  у  мене  повинен  бути  вистражданий,  виношений,  як  дитя,  що  виноситься  матір’ю.  Але,  на  диво  мені,  тут  відбулося  все  навпаки.  Йдучи  додому,  я  раптом  згадав,  що  останнім  часом  на  Тараса  в  бульварній  пресі  почали  появлятися  брудні  пасквілі.  В  моїй  уяві  це  асоціювалося,  як  зрубана  калинонька.  Цього  було  достатньо,  щоб  виникла  ідея  вірша,  і  прийшовши  додому,  мені  залишилося  лише  записати  готові  стовпчики.  Так  появився  вірш  «Прости,  Тарасе».
Іноді  достатньо  двох,  трьох  строчок,  чи  навіть  слів,  прочитаних  в  журналі  чи  в  газеті,  чи  почутих,  які  мене  чимсь  особливо  вразили,  щоб  уява  почала  грати,  і  тоді  миттєво  появляються  нові  вірші.
Деякий  період  в  газеті  «Порадниця»  на  останній  сторінці  друкувалися  прозові  мініатюри  члена  Національної  спілки  письменників  України  Василя  Рябчука.  Ці  мініатюри  –  це  музика  в  прозі.  Настільки  написано  талановито,  що  коли  їх  читаєш,  то  відчуваєш,  що  нібито  вся  природа  грає  всіма  можливими  музичними  інструментами,  і  ти  бачиш  перед  собою  картину,  написану  пензлями    з  барвистої  палітри  фарб    геніальним  художником.  Читаючи  ці  художньо-музичні  етюди,  я  не  міг  не  написати  кілька  віршів.  Так  з’явився  на  світ,  наприклад,  вірш  «Все  життя  я  шукав  тебе,  весно».
Малесенька  мініатюра  Ольги  Гойденко,  буквально  в  кілька  строчок,  під  назвою  «Пам'ять  літа»,  породила  відразу  два  вірша  «Небо»  і  «Передчувають  осінь».
Одна  тільки  фраза  моєї  маленької  внучки:  «Дідусю,  які  в  тебе  покручені  руки!»,  спричинила  до  написання  вірша  «Не  лякайсь  дитя,  що  в  мене».
Одного  разу  я  нездужав,  внучка  зайшла  до  мене  і  сказала,  що  зараз  мені  допоможе.  Швидко  намалювала  на  папері  якісь  космічні  завитушечки,  здобну  паляницю,  написала  якісь  заклинання,  вирізала  фігурочки,  і  поклала  все  це  мені  під  подушку.  «Дідусю,  лягай  спати,  у  вві  сні  обов’язково  скуштуєш  шматочок  паляниці  і  прочитаєш  заклинання»,  -  сказала  внучка.  Вранці  вона  прибігла  до  мене  в  кімнату,  і  запитала:  «Ну,  що  тобі  легше?».  Я  відповів:  «Ти  знаєш,  у  мене  цілу  ніч  нічого  не  боліло».  Ви    бачили  б,  якою  радістю  спалахнуло  личко  моєї  внучки.  Ця  маленька  історія  вилилася  у  вірш  «Не  хворій,  дідусю».  
А  буває,  зовсім  навпаки.  Я  дуже  хотів  написати  вірш  про  творчість  свого  сина.  Він  медик,  а  паралельно  ще  і  художник.  Я  довго  дивився  на  його  картини,    читав  відзиви  про  його  виставки  в  газетах  і  журналах,  а  вірш  ніяк  не  складався.  Кілька  разів  брався  ,  і  нічого  не  виходило.  Пройшов  десь  рік.  І  раптом  в  одну  прекрасну  мить  вірш  склався  сам  собою,  можна  тільки  дивуватися,  і  вірш,  на  мою  думку,  непоганий.
Буває,  вірш  складаю  з  кінця.  В  мене  були  тільки  дві  строчки  «І  відштовхнувши  ангелів  плечем,  сама  ввела  мене  до  раю»,  які  мені  дуже  подобалися.  Мова  йшла  про  мою  дружину.  А  далі  почалася  гра  і  робота  уяви.  Побудувався  чудовий  вірш  «Мені  приснився  дивовижний  сон»,  який  закінчувався  цими  двома  строчками.
Ще  буває  і  таке,  є  хороша  ідея  для  вірша.  Та  ніяк  не  можна  її  здійснити.    Строчки,  рими  підбираються  повільно,  в’язко,  з  великими  труднощами,  нібито  з  усієї  сили  розжимаєш  залізний  обруч    руками,  і  ніяк  не  можеш  його  подужати.  І  покинути  його  не  можеш,  бо  ідея  влізла  у  голову,  і  просто  не  дає  тобі  жити,  доки  не  складеш  вірша.
Але  коли  вірш  написаний,  та  ще  вдався,  тоді  ти  перебуваєш  в    піднесеному  настрої,  в  тебе  наче  з’являються  крила,  ти  радієш,  як  мале  дитя,  і  у  тебе  легко  на  душі.  Чому  це  так,  я  не  знаю.  Я  ж  не  отримую  за  написаний  вірш  ні  копійки.  А  в  селі  взагалі  на  це  дивляться  або  байдуже,  або  з  презирством.  У  мене  поступово  склалася  така  традиція,  після  вдалого  написаного  вірша  на  радостях  я  з  великим  задоволенням  вимиваю  в  домі  весь  брудний  посуд.
Я  думаю,  що  ця  властивість,  що  ти  пишеш  вірші,  в  якійсь  мірі  підтримує  тебе  в  житті,  зігріває  тебе,  підвищує  власну  значимість  в  очах  самого  себе,  в  тебе  є  щось  своє,  відмінне  від  того,  що  є  в  інших,  що  відрізняє  тебе  від  інших,  бо  не  у  всіх  є  таке  саме  творче  хобі  ,  від  якого  ти  отримуєш  задоволення.
Всяке  написання  вірша  починається  з  ідеї,  тобто  з  того,  що  тебе  вразило,  пройняло  душу,  що  тебе  непокоїть,  що  в  тебе  накипіло  на  серці.  Далі  повинен  бути  план,  по  якому  будується  сюжет.  Сюжет  бажано  розписати  в  прозі  окремо  по  частинкам,  з  яких  будемо  складати  стовпчики  або  частини  вірша.    Потім  слід  чітко  окреслити  стиль  написання  всього  вірша  і  його  жорстко  притримуватися.  Тут  ви  повинні  визначитися,  в  якому  розмірі  буде  писатися  вірш,  і  які  довжини  строчок  повинні  бути.  Складання  стовпчиків,  або  вірша  в  цілому,    залежить  вже  від  вашої  майстерності,  здібностей,  чи  як  хочете,  таланту.    Найскладніше,  це  добір  рими.  Рима    теж  залежить  від  ваших  всебічних  знань  в  різних  предметних  галузях,  від  знань  мови,  літератури,  поезії,  пам’яті,  і,  знову  таки,  здібностей.  
Так,  приблизно,  я  складав  вірш  «Рожевий  сайт».  Довго  вагався,  яку  довжину  строчок  вводити,  врешті-решт  зупинився  на  13/12.
Коли  ми  заходимо  на  рожевий  сайт  поезії,  справді,  справа  ніби  тече  струмок  народної  поезії,  з  якого  напитися  не  можна  досхочу.  Я  б  сказав,  це  не  струмок,    це  ріка  пристрастей.  Тут  виливається  душа  мого  народу,  його  найкращі  почуття.  Тут  вся  Україна  моя,  як  на  долоні.  А  ви  зверніть  увагу  на  ніки-диво,  в  них  же  відчуваються  відтінки  душ  поетів,  тільки  по  самим  назвам  можна  роман  з  продовженням  написати.
А  взагалі,  для  віршів  нема  стандартів,  немає  меж.  Ви  можете  створювати  будь-які  форми  і  стилі  вірша,  були  б  вони  тільки  ритмічні,  музикальні,  талановиті  і  відповідали  означенню  вірша.
Я  поставив  собі  за  принцип,  писати  вірші  тільки  українською  мовою.  Я  все  таки  українець.  Горджусь  тим,  що  мій  батько  народився  на  Черкащині,  в  Звенигородському  районі,  в  селі,  сусідньому  з  Моринцями.  Хто,  як  не  ми,  поети,  повинні  розвивати  і  збагачувати  свою  мову,  брати  з  народу  найкращі  слова  і  вирази,  придумувати  синоніми,  нові  оригінальні  звороти.  Та  ми  самі  і  є  цей  простий  народ!  Потрібно  не  боятися  також  запозичувати  з  інших  мов  нові  синоніми  і  слова,  якими  користується  наш  народ  вже  давно.  Я  хочу  закінчити  свою  маленьку  розповідь  словами  з  вірша  «Прости,  Тарасе».
І  щоб  від  цвіту  заблищало
Твоє,  Тарасе,  вічне  слово,
Щоб  весь  народ  став  розмовляти
На  чистій  українській  мові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607324
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Виктория Р

Примадонна !

[b][color="#3c00ff"]Моя  ранкова    Примадонна!
Розкішна,  ніжна  і  бажана,  
Тепленька  ,запашна  і  сонна,
Моя  ти  радість  і  кохана!

Люблю  бездонні  любі  очі,
Уста  п'янкі  чарують  вмить,-  
Зацілувати  тебе  хочу,
Чуття  всі  в  душу  перелить!

Тебе  цiлую,-  гарну  свiжу,  
ГорнУ  до  серденька,  цвіту,  
Плекаю,  зваблюю  та  нiжу,-
Красиву!  Вірну!  Золоту!
16  09  2015  р
Вікторія  Р[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607409
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Уляна Яресько

Я ви́граю себе

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4sCkAvh50Vs[/youtube]

Поме́жи  темряви  шукаю  суть...
Немає  сві́точа...  Брехні  -    по  вінця!
А  де  знайти  премудрого  всеві́дця?
Куди  мене  шляхи  ці  заведуть?

Витка́  дорога...  Може  -  напростець?..  
У  глушину́  жене  шалена  сила,
Гроза  нестримно  рве  усі  вітрила,
Але  живе  ще  у  мені  борець!

Не  втримає  порив  жаги  тюрма-
Камінні  мури  лютого  суча́сся...
Чи  хочеш,  доле,  аби  я  здалася?
Е  ні,  химернице:  дурних  нема!

Забуту  мрію  віднайду́  на  дні,
Складу  із  неї  світле  орига́мі.
Хай  ка́зиться  облу́да  у  нетя́мі:
Я  ви́граю  себе  у  цій  борні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607250
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Мар’я Гафінець

*****

Малював  вечір  колір  розлуки
на  твоєму  далекім  вікні:
поміж  синій  нестерпної  муки
виводив  срібно-сяйні  тони

так  тоненько-грайливо  розкутим
обнадійливо-трепетним  "ми"....
..бо  ж  на  двох  розділивши  нечутно
промайнуть  ці  хвилинки  туги,

розгойдається  час  і  розтане
поміж  трепетних  спогадів-мрій...
Ти  незчуєшся  -  зустріч  настане  -
новий  колір  солодких  надій

на  взаємність,  що  кольору  сонця...
На  кохання,  що  фарби  весни...
На  маленький  осколочок  серця,
що  в  червоне  фарбує  всі  сни...

...Малював  вечір  колір  розлуки
на  моєму  сумному  вікні....
Очі  сині,  що  кольору  муки
підморгнули  так  мило  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607021
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2015


Уляна Яресько

Не лякай ти мене, хитра Осене…

Не  лякай  ти  мене,  хитра  Осене,
Пеленою  розлуки-печалі,
Я  надіями  голими-босими
Уторовую  мрій  магістралі.

Не  точи,  не  точи  серце  ша́шелем
І  не  пий  мене  всю  до  останку.
Що  служило  метою  і  важелем,
Не  зривай,  наче  вітер    фіранку.

Укладає  жалі́  доля  стосами,
Передрібнює  щастя  у  мли́во...
Не  лякай  безнадією,  Осене  -
Я  віднині  на  диво  смілива!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605989
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 12.09.2015


Black Heart

Несамовита

Несамовита,
душа  закрита
в  темних  просторах
цілуй  моє  горе,
лікуй  серця  рани
пекельним  бажанням

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586637
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.09.2015


Black Heart

обійми самоти

Не  кидай  мене  в  обійми  самоти
Там  нічого,тільки  порожнеча.
Виведи  мене  із  темноти
це  неначе  довгожданна  вчеча

...від  думок...
                                       від  блуду...
                                                                       ...від  журби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585843
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 10.09.2015


Дід Миколай

Удав

Точить  тіло  і  душу  журба,
Холуїв  розвелось  наче  сміття.
Зради,  підлість  і  сіра  юрба,
Мої  думи  порвали  в  лахміття.

Моє  серденько  наче  пташа,  
І  кінця  в  моїм  горі  не  видно.
Мене  рабська  покора    вража,
У  полоні  мовчазного  бидла.

Навіть  ті,  кого  другом  вважав,
Почорніли,  зчерствіли,  змаліли.
Проковтнув  їхню  славу  удав,
Як  кроти  у  норі  заніміли.

В  хорі  владо  –  чуми  й  безголось,
Мені  гірко  чомусь  так  і  смутно.
Боже,  скільки  ж  це  їх    розвелось…
Що  за  ними  й  героїв  не  чутно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605750
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015


Валентина Ланевич

Не питай, чи тебе ще кохаю.

Не  питай,  чи  тебе  ще  кохаю,
Чи  чекаю,  як  зійде  зоря.
Почуття,  що  стіна  водограю,
Ллють  у  тебе  тепло  із  даля.

Переповнюють  річку  терпіння,
Ніжність  хвилею  б’ється  об  час.  
Й  особливе  не  треба  везіння,
Думка  лине  до  тебе  всякчас.

І  стає  на  сторожі  спокою,
Так  потрібен  тобі  він  в  строю.
Буду  я  й  госпожею,  й  рабою,
Ти,  вертай,  я  чекаю,  люблю.
09.09.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605519
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015


Уляна Яресько

Поєднаємо душі

[i]Зачекався  мене  на  піщаному    
ти  узбережжі...
Я  до  тебе  прийду…
через  біль...  
урагани,  погром!..
 Ніжно  глянеш  у  вічі,  
                                                     погладиш  волосся    уперше.                                                              
 Нехай  заздрять  усі,  що  нам  
хо́роше  буде  обом.
   Припливу  я  із  мандрів  шалених
 в  обійми  зати́шні,
У  лагуну  безві́тря  полину  
з  лабет  метушні.
   Поєднаємо  душі  наві́ки...  
Ми  -  Ла́кшмі  та  Ви́шну.
 І  в  ідилії-гавані
   бурі  мені  не  страшні.
Я  читатиму  серце  твоє,
     як  молитву,        
як  мантру  .
 Зарина́ючи  в  лоно  душі,
 мов    у  Лотоса  Храм  .
   Все!  доволі  кохання  лишати  
 на  потім,  на  завтра.
   Я  прийду...  
подаровані  крила  
жагою  віддам.[/i]

------------------------------------------------------------------

       [b]Вишну[/b]  -́в  індуїзмі  один  з  найважливіших  і  найбільш  шанованих  богів,  хранитель  світобудови.
[b]Лакшмі[/b]    —  дружина  Вишну,  місячна  богиня  щасливої  ​​долі  і  процвітання.  Вважається,  що  вона  приносить  добробут  і  благословення  людям.  Також  Лакшмі  —  богиня,  що  уособлює  щедрість,  щастя,  бездоганність  і  справжню  красу.
         [b]Храм  Лотоса[/b]  -  бахаїстський  храм,  розташований  у  місті  Нью-Делі  в  Індії.  Побудований  у  формі  лотоса(27  кам’яних  пелюсток  з  бетону  покриті  грецьким  мармуром,  а  в  центральний  зал  можна  потрапити  через  9  дверей).  Відкритий  для  людей  різних  віросповідань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605402
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015


гостя

Кривавий блюз


…  бо  знову  –  Осінь…
Красуня  з  червоним  бантом.
Криваво  –  владна,  в  усьому,  аж  до  дрібниць.
Яким  безмежним,  пустельно  -  скляним  гігантом
відлунює  сіре  небо
     її  дзвіниць.

Прощайся,  сонце!
Прощайся…  палають  клени.
Вітри  осінні  розвіють    мої  жалі.
(не  бійся,  сонце!..  не  бійся  тепер  за  мене!
Цілуй  же…  трава  травою…    
   земля    землі…)

То  владна  панна…
Усе  –  за  її  наказом.
Зотліє  листя,  впаде  до  холодних  ніг.
Я  знаю,  сонце,  ми  зможемо  бути    разом,
за  тим  порогом,
     де  зникне  вчорашній  сніг.

За  тим  порогом…  
Відверто,  відкрито…  де  ми?!
До  тебе  півкроку…  півсвіту  (лиш  мінус  -  плюс)
Усе  за  її  наказом...  палають  клени!
Танцюй  же,  сонце,
   (  востаннє!  )    кривавий  блюз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605512
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015


Валентина Ланевич

Безголосий крик зраненого звіра.

     Дощ  і  сонце.  Вони  золотавою  стіною  облягають  висотки,  тихо  так  лягають  на  тремтяче  листя  тополі,  молодого  дубка,  що  мужньо  стримує  напругу  і  торкаються  мене,  мого  серця,  де  встромлений  спис  щему,  що  так  тисне  та  нікому  вийняти  його.  Біль  кам’яніє,  застеляє  собою  світ,  де  й  любов  -  не  любов  і  зрада  -  не  зрада,  бо  цей  світ  породження  зубожілості,  мілкості  духовної,  що  не  бродом  вимірюється,  а  цинізном,  прагненням  гадячої  вищості,  бо  і  слова  у  них  розходяться  зі  справами,  холоднокровно  підмінюючи  поняття  честі  на  розбрат  і  розходиться  він  поміж  людьми,  і  частують  ті  одні  одних  кулями,  вогнем,  і  гордяться  з  того.  А  де  мірило  глибини  занепаду?  Як  вернути  у  дитячі  очі  ясну  наївність,  коли  там  уже  поселився  страх  і  чи  не  страх,  власне,  підштовхує  заблудші  душі  до  ще  більшого  занепаду,  бо  стоїть  їм  поперед  очі  діяннями  їхніми  та  обливає  холодним  потом  тіло,  забираючи  нічний  сон  собі,  полишаючи  натомість  внутрішній,  безголосий  крик  зраненого  звіра,  що  готовий  кинутись  на  самого  себе  та  себе  дістатись  найважче.
08.09.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605249
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015


НАДЕЖДА М.

Осінній настрій…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EC-5i_dltpw[/youtube]

Десь  ллється  тихо  музика  з  вікна,
А  серце  щось  притихло,  її  слуха.
Невже,  то  знов  звучить  ота  весна?
Скоріш  всього  осіння  завірюха...

Прихована  якась  тонка  печаль...
Мотив  звучить  притишено  і  ніжно,
Скидає,  ніби  з  осені  вуаль.
А  як  звучить!Схвильовано  і  слізно.

Це  осінь  плаче.  Вторить  мілка  мжичка.
У  такт  мелодії  між  листям  шарудить.
Яка  чарівна  осінь-молодичка!
За  ким  же  може  ніжно  так  тужить?

Як  до  лиця  срібляста  павутинка!
Чим  зачаровує  вона  весь  світ?
Та  не  така,  як  всі,  ця  осінь  -жінка...
Хіба  ти  знаєш  скільки  їй  вже  літ?

Чарівна  в  смутку  музика  торкає.
І  ти  відчуєш,  що  це  про  твоє.
І  вже  до  серця  ближче  підпускаєш,
Чому  ж  чуже,  відчула,  як  своє?




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605207
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015


Дід Миколай

Відродились незламні, як Стус

Ще  відродишся  ти  Україно!
Твої  слава  і  міць  оживуть.
Твої  внуки  моя  Батьківщино,
Ще  помножать  орлину  могуть.

Зникнуть  зайди  і  псевдогерої,    
Їх  сліди  у  віках  заметуть.
Недобитки  Орди  Золотої,
Назавжди  в  небуття  відійдуть.

Як  ті  роси    розтануть  приблуди,
З  неба  нові  герої  зійдуть.
Бо  не  ті  вже  епоха  і  люди,
Відродились  незламні,як  Стус.

Вже  не  довго  ж.дам  панувати,
Познімаєм  з  Олімпу  медуз.
Скільки  ж  можна  цих  юд  годувати,
Хай  постануть  іуди…  на  суд!
           
       Памяті  Василя  Стуса.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605217
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015


Уляна Яресько

Солоденьке :)

[i]Постаю  я  для  тебе  звабою
                                         найніжнішою,  таємничою,
неземної  любові  фарбою
                                         нашу  ніч  жарку́  возвеличую.
Заплітаються  душі  бантиком,
                                           завмирає  світ  (як  же  со́лодко!)
Не  зима,  не  холодна  Арктика  -  
                                           Афродіта  я    (якщо  коротко).                                    
Забуваю  своє  збентеження
                                         (навигадую-навидумую!)
І  маршрути  думок  вистежую...
                                         Буду  милою,  страшно  любою
(Може,  трішки  лиш  вередухою)
                                                 і  у  ватру  палку  бажаннячко                                          
намольфаривши,  я  роздмухаю.
P.S.[b]От  що  ж  робить  з  людьми  коханнячко?![/i][/b]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604951
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015


Уляна Яресько

Дух Нації

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rpOnd7U4cRU[/youtube]
Наш  Дух  нескоримий  родився  у  [i]Дикому  Полі[/i],    
Узявши  початок  в  ясно́му  мечі  [i]Перуна[/i].
Достатньо  у  ньому  геройства,  повстання  доволі,
Відлунює  подвиги  праведні  кобзи  струна.

З  очей  Мамая́́́  та  із  погляду  батька  Богдана
Крізь  терни  часів  підіймаються  бурі  звитяг.
Туди,  де  тризубцем  зоріє  свобода  жада́на,
У  вільні  світи  наша  Доля  второвує  шлях.

Не  зникла  з  нутра  іще  Віра,  Любов  і  Надія,                                                                                  
Не  стер  ідеали  монгольський  кинжал-[i]ятаган[/i].
Ми  відсіч  могутню  дали  москалю-лиходію:
Живе  в  нас  [i]Чупринка-Шухевич[/i],  і  [i]Кук[/i],  і  [i]Степан[/i].                

Здобудемо  Волю!  Наси́титься  врешті  [i]Морана[/i]...
Візьмем    у  котел  ненажерливе  ки́шло  жуків.          
Неначе  [i]  зело  неспалиме[/i],  країна  постане,
Відкинувши  кляте  ярмище  наві́ки-вікі́в!      


[b]Ди́ке  По́ле[/b]  —  у  вузькому  розумінні  історична  назва  нерозмежованих  і  слабо  заселених  причорноморських  степів.    У  15  ст.  тут  сформувалося  українське  козацтво.
[b]Перун[/b]  -  у  слов"янських  віруваннях  бог  наймогутніших  божественних  сил  неба  і  землі,  блискавки  і  грому.Захисник  воїв  на  полі  ратної  борні.  Одним  із  його  атрибутів  є  меч.
[b]Ятаган[/b]  -  старовинна  холодна  зброя,  середня  між  шаблею  і  кинджалом,  що  має  фігурний  вигин,  увігнуте  лезо;  поширена  у  народів  Близького  й  Середнього  Сходу.  
[b]Рома́н  Осипович  Шухе́вич[/b]  -  генерал-хорунжий,  головнокомандувач  Української  повстанської  армії.  Мав  кілька  псевдо:«Білий»,  «Дзвін»,  «Роман  Лозовський»,  «Степан»,  «Чернець»,  «Чух»,  «Тур»,  «Тарас  Чупринка».
[b]Васи́ль  Степа́нович  Кук  [/b](псевдо:  «Василь  Коваль»,  «Юрко  Леміш»,  «Ле»,  «Медвідь»)  (*  11  січня  1913,  Красне,  нині  Буський  район,  Львівська  область  —  †  9  вересня  2007,  м.  Київ)  —  генерал-хорунжий,  головнокомандувач  УПА  з  1950  (після  загибелі  Р.  Шухевича).  1954  року  був  заарештований  і  відсидів  у  радянських  в'язницях  і  таборах,  не  дочекавшися  суду,  6  років.  Останні  роки  проживав  у  Києві.
[b]Степа́н  Андрі́йович  Банде́ра[/b]    -  ідеолог  і  теоретик  українського  націоналістичного  руху  ХХ  століття,  після  розколу  Організації  українських  націоналістів  —  голова  Проводу  ОУН-Б.
[b]Морана[/b]  -Мара  (  Марена)  –  слов’янська  богиня  зла,  темної  ночі,  страшних  сновидінь,  мору,  хвороб,  смерті  та  володарка  Підземного  Світу  –  Наві.  Вважалася  уособленням  всіх  нечистих  сил.
Неспалиме  зело  (неопалима  купина,ясенець)  –  таємнича  рослина,  описана  у  легендах  та  П’ятикнижжі,  що  не  згорає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604898
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015


Мар’я Гафінець

Ватра. (. . Коханому) ) )

...А  Час  все  крізь  мене..  повз  мене..    й  у  Вічність  -
все  далі
біжить....  Розтікається.  ...Глушить!..  Та  все  ж  
(лиш  на  мить)
впускає  нас  за  горизонт,    випрямляє  
спіралі,
що  Доля  закручує,  сліпо  роздмухавши  
хіть.

І  ми  не  прогавимо  шанс,    що  лиш  раз  
на  століття
(бо  раз  на  Віки  кохання  буває  
ТАКЕ!),  -
ми  пристрасть  приборкаєм    й  ніжно  у  ду́ші  
відкриті
вкладемо  так  бережно  подих...  ..Озветься  
Вогнем!

І  буде  палати  Життям  серед  Хаосу  
Ватра,  
розпалена  чистим  і  щирим    поривом  
двох  Мрій!...
..Сьогодні:  на  двох  -  одна  Вічність..А  завтра?  
...що  ж,  завтра  -
Любов"ю  зігрітий  приймай  свій  із  світом  
двобій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604774
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015


Дід Миколай

Підніми мене тату на руки Муз В. Оха

Підніми  мене  тату  на  руки,
Я  у  снах,  як  молитву  шепчу…
Повиростали  діти  й  онуки,
Хоч  на  хвильку  в  дитинство  втечу.
                                           Пр.
В  грудях  серденько  жме  від  розпуки,
Відігрій  мене  татку  крильми…
За  ті  сльози…  і  довгі  розлуки,
Свого  сина  старого  прости.

На  руках  твоїх  хочу  літати,
Як  пір’їнка  мала  на  вітру...
Диво  спробую,  -  вітер  впіймати,
Пташенятком  малим  на  льоту.
                                               Пр.
Ой,  як  хочу  ж  я  небо  дістати,
Опинитись  в  Чумацькім  шляху…
Щоб  тебе  там  за  шию  обняти,  
І  змінити  цю  долю  лиху.
                                             Пр.
Як  багато  не  встиг  я  сказати,
Усе  коні  спиняв  на  скаку…
Лише  зараз  відчув  біль  утрати
На  своїм,  посивілім  віку.
                                           Пр.                                                    
Підніми  мене  тату  на  руки,
Я  у  вічність  до  тебе  кричу…
Перейми  мої  болі  і  муки,
Я  ж  щоночі  до  тебе  лечу.
                                           Пр.  
В  грудях  серденько  жме  від  розпуки,
Відігрій  мене  татку  крильми…
За  ті  сльози…  і  довгі  розлуки,
Свого  сина  старого  прости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572712
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.09.2015


Лина Лу

ВИПУСТИ

Випусти  мене  вже  з  рук,
Не  зі  скла,  не  розіб"юся,
Хоч  і  звеш  мене  "малюк",
Не  тобі,  але  ж  МАТУСЯ!

Випусти,  бо  сонце  знов
Спалить  зашарілу  шкіру.
Простирадла  кинь  покров  -
Знай  же  пристрасті  ти  міру.

Випусти  мене  на  мить,
Дай    дихну,  бо  поцілунки
Розпалили  в  пекло  хіть,
Хоч  малюй  вогнем  малюнки.

Випусти,  бо  день  давно,
Мабуть  треба  йти  у  справах?
Ти  куди,  та  тут  вікно,
Ще  впаду  -  тобі  ж  забава.

Випусти  мене,  в"яжу
Вузлики  тобі  на  пам"ять,
Що  ти  робиш?..та  лежу,
Поки  пестощі  не  спалять.

Випусти,  вже  глупа  ніч,
Місяць  досхочу  регоче,
Ми  з  тобою  віч-на-віч
Чи  ти  спиш?  А  я  ж  НЕ  ХОЧУ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604912
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015


Уляна Яресько

В твої обійми

[i]Малюю  очі  щастя    на  піску,
Шифрую  їх,  немов  послання  інків.
Я  виграла  в  палкому  поєдинку
Опору  на  хитливому  містку.

В  неоні  зір  запалюю  вогнем
Іскру  жаги    в  сузір'ї  Оріона,
Стою  перед  тобою  безборонна
І  втілююсь  у  мрію,  у  тотем.

На  зло  добі  байдужій    і  черствій  
Горю  нестримно  в  полум'ї  Сварога
Біжу  розпатлана  і  босонога
В  твої  обійми  -  в  же́вриво  стихій.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604428
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015


Ілея

З ТОБОЮ ВІЧНІСТЬ СЛУХАТИ, , ,

Молилась  просто...сонцем  упивалась...
Милості  Богів...я  не  чекала...
Перлини  чистоти  у  Всесвіті  збирала,
Свій  Храм  душі  я  ними  прикрашала,
Та  від  недобрих  намірів...і  злих
Немічні  душі...  рятувала...

Таких  ясних  вогнів,іх  білосніжних  злив,
Веселкою  тремтять...не  пам"ятаю...
Вбираю  серцем  той  порив...
Чесноти    незамулені  збираю...
Лиш  за  одну  щасливу  мить...
З  тобою  вічність  слухати...я  завмираю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603954
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015


Мар’я Гафінець

Перелесник. 16+

Змій-Перелесник,
хитрий  Облесник,
не  заглядай  у  моє  ти  вікно.
Млосно  всміхнешся  -
серце  здригнеться...
Я  не  піддамся  тобі  все-одно!

Звабно  моргаєш,
в  очі  стріляєш
поглядом,  повним  ти  солод-жури.
Сумом-зітханням
сон  вистеляєш....
Не  пожалію,  не  вийду  туди,

дзвоном  де  мідним
в  небі  погіднім
нотку  протяжну  узяв  і  бринить
пісня  вечірня,
ніби  чар-зілля
в  душу  зав"ється  і  там  так  щемить!

Вдам,  що  не  вабить
владна  ця  сила...
(Не  вихваляйся,  громами  не  сій!)
Знову  так  ма́нить
у́смішка  мила.
..Буйний,  мов  Вихор..  Темний,  як  Вій..

Так  небезпечно,
страшно  красивий!
Повний  спокус,  обіцянок,  вогню....
Вільний!  Нестримний....
Ох,  же  й  вродливий!
...Навстіж  вікно...  (я  впущу  лиш  зорю.)

Свіжість  повітря
подих  розіб"є.
Запах  свободи  я  спрагло  вдихну...
Раптом  хтось...  ніжно...
..трепетно..  грішно!...
Мить  -  вже  в  обіймах  солодких  горю.

Змій-Перелесник,
любий  Спокусник,
я  не  здаюся!  (Всю  ніч  -  в  боротьбі...)
Просто  ж  так  гарно,
милий  Облесник,  
трішки  піддатись  й  програти  тобі.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603623
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Ліна Ланська

КРИХІТКО…

Крихітко,  болем  намучена?
Зникне  у  серденьку  хмаронька,
Зникне  із  снів  темне  марення,
Світлим  коханням  озвучене.

Крихітко,  кришене-різане
Щастя  у  кожного  стрічного.
Миті,  згадай,  не  увічнити
Всі  ж  бо  сльозами  пронизані.

Крихітко,  долею  навчена:
Крапля  кохання?..впиваємось,
Хоч  невгамовно  пручаємось,
Птахом  злетим  на  побачення!

Крихітко,  з  жалем  не  втовпишся.
Кожна  хвилинонька  радості
Сповнена  сяйва  і  благості,
Дякуй,  із  вдячності  молишся...
Серпень,2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603667
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Ліна Ланська

ЗІГРІЮСЬ КЕЛИХОМ ВИНА

Зігріюсь  келихом  вина,
Душа,  як  лід,  холодна.  Осінь?..
Ще  літо  сонцем  вирина
У  золотавому  волоссі.

Ще  вистрибом,  сльозами  -  сміх,
Біжу  шалено  на  підборах.
Кохаю...  та  найтяжчий  гріх,
Долати  нездоланні  гори.

Ще  розвінчаю  "назавжди",
Не  бути  небу  невблаганним,
Цвітуть  іще  мої  сади
Барвисто-пристрасно  духмяним...

Зігріюсь  келихом  вина
Солодких  чар    пекучі  краплі  .
Упасти,  не  діставши  дна,
В  життя  грайливому  спектаклі.
Серпень,  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603190
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 01.09.2015


НАДЕЖДА М.

Останній літній день…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EC-5i_dltpw[/youtube]
Останній  літній  жаркий  день,  
І  на  порозі  осінь.
Тобі  спішу  сказать  лишень,
Що  не  зуміла  й  досі
Про  те,  що  жовкне  уже  лист  
І  зрідка  пролітає,
А  в  серці  ще  не  падолист,
Твого  тепла  чекає.
Люблю  журливу  цю  пору...
Як  не  впустити  в  серце?
Впущу  лише  до  двору
З  її  журливим  скерцо.
Ледве  провівши  журавлів,
Буду  весну  чекати.
От  тільки  б  дух  твій  не  змілів...
Я  не  втомлюсь    кохати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603232
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015


Уляна Яресько

Другові

                                                                                         [b][i]моєму  Чупринці[/i][/b]
[i]Коли  серце  стискають  щосили  
                                                       жорстокі  лещата,
У  душі  буревії,  лавина  пекуча...  
                                                         Штормить!
Мудра  доля  дає  щось  насправді  
                                                         коштовне  пізнати,
Крізь  асфальти  доріг  натягнувши  
                                                         невидиму  нить.
Перетворює  вперто  у  розквіт,    
                                                         у  щастя,  в  усм́ішки
Терабайти  жалю,  кіловати  
                                                         шалених  напруг.
Утікає  печаль  у  ліси  і  поля  
                                                         тишком-нишком,
Якщо  поруч  є  ти  -  нефальшивий,  
                                                         хороший  мій  друг.
Непідкупні  поради,  слова,  
                                                         що  вплітаєш  у  ві́рші,
Як  повітря  цілюще.  
                                                       Без  нього  і  я  вже  не  я.
Коли  важко  тобі,  мені,  друже,  
                                                       напевно,  ще  гірше...
Знай:  для  мене  не  має    ціни
                                                         щира  дружба  твоя![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603273
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Тарас Яресько :: ТАНҐО ПІД ДОЩЕМ



Чудес  на  світі,  кажеш,  не  буває  ?
Це  виправдальні  вироки  нікчем.
За  ґратами  вікна  -  блаженні  двоє
Танцюють  танґо  просто  під  дощем.

   І  вже  ходу  гальмують  перехожі.
   Цікаві  з  вікон  голови  стирчать,
   Принишкли  та  отерпли  в  насторожі,
   Покинули  каструлі,  фільми  й  чат.


Усенький  світ  мов  зала  театральна
В  причасті  всепрощальному  застиг.
Є    Він,  Вона,  і  мить  оця  вінчальна,
Де  дощ  -  лиш  декорація  для  них.

   І  марили,  і  плакали  довкола.
   Наповнював  небесний  Водолій
   Серця,  немов  посудини  Ґрааля
   Терпки́м  коктейлем  споминів  і  мрій.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603138
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 31.08.2015


Лина Лу

ЗАГРАВА

Я  в  коханні  -  нестримна  заграва.
Підійди,  спопелю  -  станеш  димом,
Або  обрієм  станеш  кривавим,
Чи  дорогою?..  знову  до  Риму.

Як  та  свічка,  що  кроїла  навпіл,
Не  лише  ніч  у  серці,  ще  й  душу,
Як  вольфрам,  що  ледь  жевріє  в  лампі,
Як  гроза,  вогняну  кину  ружу.

Не  забудь,    обпечешся  бездумно,
Не  зцілити  віками  отраву,
Бо  кохаю  безтямно,  безумно.
Я  -  Ліліт,  полум"яна  заграва...
29/08/2015/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602995
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 30.08.2015


Мар’я Гафінець

…тобі назустріч…

Я  певно  сплю...
Для  правди  надто  гарно!
Занадто  пишний
колір  щастя...  Ні,  -
я  просто  йду
тобі  назустріч!  ...Марно
услід  знов  місяць
блимає  мені.

Ти  не  хитруй,  
не  підганяй!  ..не  смійся.
До  раю  -  крок!
...розгублено  тремчу...
Чого  мені,  
чого  мені  не  спиться?!
За  чим  сюди
в  незвіданість  лечу....

Буває?  ...страх
від  радості  п"янкої?!
Коли  коліна  
підгинає  струм...
...Буває  так!  -  
наситившись  тобою,  
боюсь  вдихнути...
(раптом  все  -  лиш  дим!)

Хай  -  сон!  Туман!
Фантазія,  чи  мрія,  -
усе  одно!
...Усесвіт  весь  віддам.
Щоб  тільки  мить,
щоб  вдих  один  -  твоя  я...
А  далі..  Хай!
...Усе  ж  -  лиш  пил  і  гам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602917
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 30.08.2015


Віктор Ох

Медитатива грози (V)

Медитатива  грози  ©ДТРК    «КУЛЬТУРА»
Зйомки  –  Павла  Олійника
Монтаж  –  Галини  Загороднюк
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Zi1GfAhV4fk[/youtube]
--------------------

З  надією  чекаємо  грозу  –  
А  раптом  після  неї  стане  краще?
Моменту  істини  пізнаємо  красу?
Чи  в  голові  щось  виникне  путяще?
Замовкли  пта́хи…  Зупинилися  думки…
Настала  грізна  і  густа  гнітюча  тиша.  
Перетворися  подумки  в  струмки  –
І  зрозумілим  стане  навіть  найскладніше.
Заглянь  в  своє  ти  серце,  як  в  люстерко  –
І  справи  світу    стануть  не  чужі.
Коли  ж  на  небі  з’явиться  веселка,
Всі  плями  смутку  змиються  з  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602823
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 29.08.2015


Ілея

ТАМ, , , НА МЕЖІ, , ,

Мелодіє,що  у  мені  звучиш,
Мене  ущент  ...хочеш  заполонити?
Вогнем  жагучим  вирватись  з  грудей...
О,вічна  мерзлото...тебе  я  хочу  розтопити!
Всі  кола  пекла  я  пройду,
Щоб  недомріяні  табу...знов  воскресити!

Там...на  межі...
Де  гартується  криця  душі
І  проростають  ніжності  пелюстки...
Сяє  веселка  життєдайноі  краси,
Там  визрівають...помисли  пророчі,
Живе  надія...і  мріі  сходять  на  зорі...

У  яснім  дні...
Біліє  лотос...символ  чистоти,
Він  додає  мені...снаги
В  моій  солодкій  безнадіі...
Крижані  бризки...можуть  обпекти...
Я...не  єдиний...в"язень...  самоти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602739
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015


Калініченко Максим

Невільно вільні

Всі  дні  минають  завжди  на  землі...
І  неба  ніби  не  існує  тут.
У  місті  важко  жити  нам  без  пут
У  вічній  цій  будень  густій  імлі.  

Наш  погляд  тягнуть  вниз  -  там  бруд...
Ми  схожі  на  запряжених  волів.
Натхненних  тут  не  чути  зовсім  слів.
Без  викриків  душі  німим  став  люд...

О,  дайте  меч  пера  мені  до  рук!
Кінцем  нехай  це  буде  всіх  тих  мук.
Знайти  б  в  собі  могутню  силу  слів...

Будити  треба  крик  душі,  той  звук,
Що  селить  сенс  у  кожен  серця  стук!
Заради  цього  я  живу  і  жив.  
[s][/s]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602744
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015


гостя

Допоки…Ніч…



А  сни  -  такі
Спустошені  й  чужі,
Гніздилися,  чомусь,  в  моїй  постелі…
Вони,  мабуть,  дісталися    межі…
Текли  по  стінах…  
   капали  зі  стелі…

А  сни  мої  
Забили  у  набат…
Тримала  ніч  в  холодних  чорних  лапах…
А  сни  –  торкались  губ  моїх  і  п”ят…
Розсипались,  
   як  перли  у  палатах…

Розсипались…  
Дзеркальні  вітражі
Розбилися…  зів”яли  гіацинти…
Де  сни  мої  (пустельні  міражі),
Вели  мене  
   у  хижі  лабіринти…

Допоки  –  ніч…  
Я  знову  -  на  краю…
(Це  все  ще  я  –  терпка,  жива,  ласкава…)
Ти  -  не  врятуєш...  та  скажи  –  “люблю”…
Допоки  на  столі  –
         холоне  кава…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602720
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2015


Мар’я Гафінець

Легесеньке…) ) ) )

[i][u]Лічилочка[/u][/i]
Раз.
В  морі  плавають  Кораблі.
Два.
Так  далеко  ще  до  Землі.
Три...  
Хвилі  Буря  об  борт  кида!
Бо  
Вихор  зник  -  знов  вона  одна....

Раз.
Вітер  в  небо  здмухнув  жалі.
Два.
Сонце  гріло  думки  мої.
Три...  
Місяць  ніжно  моргнув  нам  двом
у  
привідкрите  для  Мрій  вікно.

Раз.
В  справах  сум  весь  свій  розмету.
Два.
Я  Зорею  вночі  прийду.
Три.....  
Тихим  Леготом  вій  торкнусь...
щоб  
Ти  спокійно  крізь  сон  всміхнувсь.
....................................................
[i][u]Калейдоскоп[/u][/i]
Вітер  зорі  крилом  лоскоче.
Мрії  снам  щось  п"янке  воркочуть.
Ах  серпневі  звабливі  ночі!...
..хочу!...
Як  колись  те  дівча  грайливе
топнуть  ніжкою  вередливо!
Вимагати  свою  все  ж  казку...
...маску...
Не  знімаємо  так  затято.
Не  прийме  світ  цих  мрій  дитяти...
А  так  хочеться  дивувати!..
..мати..
Силу  бачити  щось  хороше!
Там,  де  серце  в  тузі  тріпоче..
Де  темніші  від  злої  ночі...
...очі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601852
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 25.08.2015


Валентина Ланевич

Що не підвладне волі - не зміниш те ніяк.

Осколками  гарячими  улучив  в  серце,
Із  жаром  холод  у  зворохобленій  душі.
Стерв’ятник  кружить,  ти  де,  моя  відкупнице?
Моя  ти  доле,  ласки  твої  такі  скупі.

А  тіло  зовом  плоті  колуном  у  розум,
Шматує  сутність,  на  кусні  рве:"Спинись,  не  йди"...
Маячить  в  тіні  днів  невідворотний  фатум
І  голос  Ангела  шепоче:  "Усе  прости"...

"Прощаю"..,  -  заледве  чутно  -  порух  губами
І  ніжність,  тепло:  живицею,  струмком  в  стовбняк.
А  колом  прут  -  пече  -  не  розведеш  руками,
Що  не  підвладне  волі  -  не  зміниш  те  ніяк.
23.08.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601543
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015


Мар’я Гафінець

Замовляння.

Шум-Шумлячий*,
                       світ  -  незрячий!
                                                   Не  дивуйсь.
Знає!  Вміє!
                     Вірить.  ..наче..
                                                       Та  чомусь
незворотньо
                       так  втікає
                                           день,  мина..
Тиші  краплю
                           поглинає
                                                       суєта!
                       
Шум-Шумлячий,  
                         мудрий  завше,  
                                                     не  жени!
Йду  до  тебе,
                             Синій  Верше
                                                       я  по  сни.
Метушнею
                       день  спіймаю!
                                                         ..А  вночі
знов  самотність
                                   сповиваю
                                                             у  душі.

Подих  чистий,
                           Буйний  Лісе,
                                                     ти  верни!
Хай  спокійна
                         прийде  нічка
                                               й  мрія  -  в  сни.
Духу  рівність
                           часу  плинність
                                                             не  зіб"є,  -  
із  коріння  
                           п"ю  я  Вічність!
                                                         ..все  мине..

/////////////////////////////////////////////
*  [i]Шум-Шумлячий  -  одне  з  імен  Лісу  в  давній  слов"янській  міфології))[/i]
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601035
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 22.08.2015


Уляна Яресько

Бузкове кохання

     
                                                                                                                               Ти    –    моє    перше    кохання.    
                                                                                                                                 Останнє    уже    було.  
                                                                                                                                                   Ліна  Костенко
Кінець  весни...  Цвіте  бузок,  а  у  моєму  серці  знову  народжується  спогад.  Власне,  він  звідти    нікуди  не  дівається  впродовж  року,  та  ніжний  аромат  спрожогу  штовхає  мене  у  далеке  минуле.
Як  же  я  любила  літні  вакації!  Бо  не  треба  виконувати  домашні  завдання?  Ні!
Бо  можна  подовше  з  хлопцями  пограти  футбол?  Ні!  Принаймні  не  ці    мотиви  були  головними,  щоби  чекати  червня,  наче  дощу  у  страшну  посуху.  Мені  настільки  подобався  час  літнього  відпочинку,  бо  я  приїжджала  до  бабусі  у  село.  Звичайно,  я  любила  її  і  люблю,  але  суть  не  у  цьому,  а  у  чомусь  (точніше  сказати  -  комусь)  іншому.  У  тієї  причини  були  голубі  очі...  
Наше  перше  і  останнє  побачення  відбулося  у  дуже  вишуканому  місці  -  у  кущах  бузку  .  Він,  як  галантний    джентельмен,  запропонував  зустрітися  у  цей  вечір,  я  -    манірна  леді  -  довго  вагалася  (десь,  може,  секундочку)  і  погодилася.  Запах  безу  створював  чудову  атмосферу    рандеву.  Ми  про  щось  розмовляли...  В  нього  чудовий  голос  і,  до  речі,  музичний  слух  (батьки  музиканти,  тож,  певно,    генами  передалося)...  Як  доказ,  що  здибанка  все-таки  була  серйозною,  герой  мого  дитячого  роману  чмокнув  мене...  І  -  світ  поплив,  іскри,  фестивалі,  феєрверки...  "Злочин"  був  розкритий...  Саме  у  момент  заповітного  "чмок"  повз  кущі  проходила  моя  бабуся.  Зранку  мене  зацькували:  "Таке  мале,  а  вже  цілується".  Звичайно,  це  було  по-доброму,  як  і    "Ну  все,  тепер  точно  вас  одружимо"(хоча  у  кожному  жарті...).  Наші  бабусі  були  подругами  і  колись  мали  намір  поєднати  у  шлюбі  мою  маму  і  сина  сусідки-приятельки,  але  не  склалося...  Хотіли  реваншу,  мабуть...
Доля  розставила  свої  акценти.  Він  виріс,  дуже  рано  створив  сім'ю.  Мене  почали  вабити    вже    карі    очі    (така  непостійна,  що  поробиш!).  Та  це  зовсім  інша  історія...    А  ніжно-фіолетовий  бузок  став  символом  першого  кохання.  Може,  тому  я  так  люблю  цей  колір  і  кінець  весни?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601109
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015


Лина Лу

ПРИВІТ, НЕЗНАЙОМЦЮ!


Привіт,  незнайомцю!
Наснилась  чомусь  наша  зустріч,
На  зламі  часів,  на  зворотньому  боці  життя.
Збиваючись,  вкотре
збираючи  сонце  у  люстро,
Долаємо  ночі  і  дні,  перебігши  буття.

Привіт,  незнайомцю,
якими  блукаєш  стежками?
В  холодному  небі  не  гріють  далекі  свічки.
Птахи  тут  безкрилі,
безликії,  як  оригамі.
В  горах  сталактити,  неначе  колишні  річки.

Привіт,  незнайомцю,
чом    погляд    підводиш  зухвало?
А  що  там  на  серці,чи  є  воно  в  тебе,чи  ні?
Здаєшся  знайомим...
Тобі  я  колись  віщувала?
Але  то  було  мабуть  зовсім  у  іншому  сні.


Привіт,незнайомцю!
Скажи,  а  чому  одинокий?
Здавалось  все  добре,  он  ліра  чарівна  в  руках.
Мелодія  плаче,
Вливається  в  вічність  неспокій,
Злітаєш?  Назавжди?  Та  тільки  ти  зовсім  не  птах...
18.08.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600651
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015


Уляна Яресько

Спогад

[color="#690d0d"][i]Виліпила  з  мрії  амфору  любові,
Щоб  черпати  силу  з  диво-джерела.
Та,  коли  зустріла  щастя  чорноброве,
Створена  посуда  стала  замала.

Глина  розлетілась  на  маленькі  дрі́зки,
Закрутило  сонце  голову  мою.
Ми  зустрілись,  милий,  там,  біля  берізки...
І  здались  обоє  в  рівному  бою!

Ти  приборкав  хутко  дівчину-бунтарку...
...Душ  тонке  єднання,  тіл  п'янке  злиття...
Хитро  мене  викрав,  посадив  на  хмарку...
Залишився  спогад  на  усе  життя.  [/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600706
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015


Мар’я Гафінець

Вечорниці…) 16+

Темна  нічка…  За  вікном
хоч  у  око  стрель.
На  долівці  покотом
вся  сім’я  в  постелі.
На  печі  –  старезний  дід,
 поруч  баби  –  ступа,
всі  малята  десь  там  –  «під»,  
а  дорослі  ж    -  вкупі.
Молоді  батьки..  Кортить
тіла  жар  відчути!
Але  «зась!»,  бо  он  же  спить
збоку  доня…  Чути
крізь  ряднину  вигин…  Уст
дихання  гаряче…
В  виданні  дівчина.  Тут
Не  до  сну,  юначе!
«Годі!  –  мати  підвелась  –  
До  гріха  так  близько.
Завтра  хату  знімеш  й  нас
вбережеш  ти,  Миську.»*
 
…День  у  клопотах  минув.
Вечір  загорівся.
В  баби  Мотрі  шум  і  гул  –  
вечоринці!  Тішся!
Вже  ватага  під  вікном
хлопців  пустотливих.
Личка  враз  над  полотном
схилять  соромливо
всі  дівчата,  як  одна,
а  з-під  вій  лукаво
раз-за-разом  погляда:
чи  підійде  ставний!
..Шал,  веселощі,  пісні,
жарти,  вірші,  танці…
Потім  парами  вночі
тісно  ляжуть..  Кращі
миті  будуть  в  них  з  усіх
вивчених  традицій:
відкривать  кохання  світ
 пізнаватись  ближче.*

Гра  солодка  і  легка,
гра  «Притула»*  мила:
чи  чуттєва,  чи  палка
буде  як  дружина  –
перевірить  вправно  Лесь,  
розпаливши  юнку…
Сам  від  пестощів  увесь
загориться  хутко….
Але  справа  чиста  ця,  
відданиць  бо  цноту
бережуть,  щоб  до  вінця
вести  без  гризоти!
 
////////////////////////////
[i]*батьки  самі  відправляли  дітей  на  виданні  на  вечорниці,  щоб  уникнути  інцесту  в  сім"ї;  для  цього  у  самотніх  вдовиць,  чи  бездітних  пар  в  літах  "знімали"  за  гроші  чи  продукти  хату;
*молодь  залишалась  після  вечорниць  спати  парами  -  дозволялись  обійми,  пестощі,  дотики,  (без  статевого  акту)  -  з  метою  пізнати  якості  один  одного  та  в  майбутньому  обрати  собі  дружину/чоловіка.
*гра  "Притула"  -  від  слова  "тулити",  "притуляти"  -  передбачала  активні  ласки,  дотики)))[/i]
 [u][i]Більше  -  див.Ірина  Ігнатенко  "Жіноче  тіло  у  традиційній  культурі  українців"[/i][/u]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600756
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2015


AKM

Буквально

                                     [img]http://i1.i.ua/prikol/pic/9/1/882219.jpg[/img]

[i]
Придумай  нік  із  чудернацьких  літер,
А  фотку  фотошопом  треба  підрівнять
Щоби  за  вухом  електронний  вітер
Зумів  твоє  волося  причесать

І  вже  ти  королева!  І  все  можеш  -
Обожнюють,  ниць  падають  і  лайки  шлють...
Поспілкуватися  –  коли  вже  схочеш,
За  аватаркою  сховавши  суть.

Любов  придумай  і  кохай...  Нівроку!
І  навіть  зраджуй  -  тільки  віруально..
І  хай  триває  це  іще  з  півроку  …
Та  лиш  мене  ти  не  забудь  буквально.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600356
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 17.08.2015


Ілея

ОЧИЩЕННЯ…

Кругом-  пітьма,
Лиш  біль  і  сум...
Шматують  й  рвуть  пониклу  мою  душу
Священним  очищаючим  вогнем...
О,небо...
Витерпіти  мушу!..

Од  бруду...
Од  брехні...
Щоб  ясне  світло  людям  знов    нести,
Переболіти  прагну  і  омитись...
Не  осквернить
Кохання...чистоти...

Богемний  флірт...
Не  вмію  заводити
Чистоту  чуттів,іх  святість-бережу...
Найвище  щастя  вірити  й  любити,
Торкнутись...  Раю...
І  відчуть...ясу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581604
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 17.08.2015


Уляна Яресько

Біла сукня

                                                                                             [i]  Вбери-но  білу  сукню
                                                                                               на  тіло  на  прогінне,
                                                                                               на  виґронені  перса
                                                                                               і  лебідь  живота.
                                                                                               Вбери-но  гарну  сукню
                                                                                               і  усміхнись  лукаво
                                                                                               і  загучи  хапливо,
                                                                                               як  скрипка,  з-за  плеча.[/i]  
                                                                                               Василь  Стус
Одягну  білу  сукню  для  тебе  із  ніжної  зваби
плавні  вигини  тіла  покриє  легенький  сатин.
І  з'їдатимуть  очі  мене  -  неймовірні  нахаби!
Я  зійду  у  реальність  з  твоїх  ілюзорних  картин.
Малюватимем  щастя  нестримно-солодке  з  натури,
і  не  спинить  ніхто  буревію  і  зливи  дует.
Ти  сміливо  зруйнуєш  іще  неприборкані  мури
зі  спокусою  в  парі,  з  поривом  жаги  тет-а-тет.
Усі  рамки  зірвеш,  обійдеш  неприступні  кордони,
нас  охопить  раптово  шаленства  і  мрії  завій.
Ми  дізнаємося,  що  бажання  буває  бездонне...
А  опісля,  коханий,  ти  знову  поринеш  у  бій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599312
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015


Ілея

СВІТЛО…

Я  прокидаюсь...
І  твоє  ім"я...
Світлом  наповнює  мене  ...до  краю...
Сонце  ...виходь...і  я  тебе  вітаю...
Дай  світло  іншим..
Я  його  вже  маю!

Хто  ти  ...для  мене?...
Я  сама...  не  знаю?...
Володар  мій...чи  з  Неба  Божество?...
Та  тільки  в  тобі  є  така  потреба...
Даруєш  все
Чого  прагне  єдство!...

Мені  ...важливо...
Що...  ти...  в  мене  є...
Та  бачити...хоч  зрідка...твоі  очі...
Коли  тулюся  до  грудей  твоіх...
Зникає  час...і  простір...
У  полоні...ночі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596435
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 12.08.2015


Уляна Яресько

Не стій!

                                                                               [i]Дякую,  друже![/i]  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598465
Душа,  гірким  вином  орошена,
Піднялася  на  власний  Арарат.
Планую  злочин,  мов  у  "Друзях  Оушена",
(Мовчить  сумління  -  мій  одвічний  кат)  -
Краду  у  себе  біль,  щоб  не  спалив  мене,
Стираю  файли  втрачених  надій.
Нове?  далеке?  приспане?  нестримане!
Росте  бажання  у  мені.  Не  стій!
Збирайся,  серце!  Вірні  обладунки  -  ось,
Іди  на  бій  зі  зграєю  ворон.
Зітри  з  обличчя  недовіри  паморозь,
Зніми  з  очей  забрало  заборон.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599029
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 12.08.2015


Мар’я Гафінець

Всесвіт.

Ви  знаєте...  ми  ж  створені  для  щастя!
Чому  ж  до  нього  знов  такі  сліпі...
З  невірою  любов  приймаєм...  Бранці
зручно́ї  звички,  страху.  ...В  пустоті

минають  повз  заповнені  до  краю
всі  дні,  що  називаємо  "Життям".
...Воно  ж  зіщулившися  у  безбарв"ї
чекає  чемно  на  бунтарське  "Я",

котре  зуміє,  відхиливши  досвід,
забувши  вміння,  блиск  стандартів  й  раз
зануриться  в  знадливий  
                                                                 вільний  
                                                                                     простір...
(собі  в  утіху  -  не  
                                                   в  догоду  
                                                                               мас!)
Яке  віддасться  щирості  пориву!
Не  буде  битись  лобом  об  стіну,
а  просто  впустить  мить
                                                                 СВОЮ
                                                                               красиву!
І  про-жи-ве  ДО  ДНА
                                                             ЇЇ  
                                                                       ОДНУ!
..................................................
Скоряти  світ  готові  ми  настирно...
до  ран..  до  болю..  до  гірких  утрат...
Забувши  Всесвіт,  що  у  нас  незримо,
незмінно  Є!  ..без  клятв,  вимог  і  зрад!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599140
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015


Уляна Яресько

Невидимий солдат

Якби  ти  знав,  яку  палючу  лаву
Твоє  бунтарство  зроджує  в  мені.
Життю  лишивши  тіло  як  заставу,
Лечу  душею  на  очей  вогні.

І  завмираю  кожен  раз  нестямно,
Коли  жене  на  тебе  люто  "Град".
Ти  не  один  є  у  бою,  затям-но!
Вірші  мої-невидимий  солдат.

До  перемоги!  Сміло  розірви  цю
Обридлу  всім  неволі  чорну  кліть.
Поглянь  на  мене,  любий  мій  сміливцю,
Непереможно  крізь  вікно  століть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598595
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 09.08.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2015


гостя

…Голослів"я



Все  минеться,  бо…  
Із  собою  не  взявши  весел,
Я  пливу  у  човні…(безнадійна  ріка  пітьми)
На  слизьких  терезах  часів  вже  ні  зим…ні  –  весен…
Цю  самотність  придумав  –
     не  ти…  і  не  я…  (не  ми)…

Не  питай  мене,
Що  візьму  із  минулих  снів  я?
Де  мені  кожен  день  прожити  –    найвища  мантра…
Все  минеться  бо…(кожен  подих  тут  –  голослів”я)
…бо  у  мене  такі  ж  дощі,
     як  учора  й  завтра…

Все  минеться,  бо…
На  слизьких  терезах  часів
На  твоє  плече  я  горнусь  лісовим  звірятком…
Але  ти  –  підеш…  (не  пиши  мені  більш  листів.......)
_________________________________
Бо  у  мене  -  такі  дощі!..
       ну,  а  ,  зрештою,  все-в  порядку…………………..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598483
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015


Олена Акіко

Дякую тобі, ліхтар безсоння!

Дякую  тобі,  ліхтар  безсоння!
ми  з  тобою  друзі  найвірніші,
по  дорозі  нам,  односторонній
з  світла  днів  -  в  ночей  казкову  тишу.

..........................................................

Потяг  слів  мчить  курсивом  у  ніч,
обростаючи  пилом  легенди,
зорі  -  свідки  безмовні  сторіч,
з  того  знімуть  собі  дивіденди.

Потяг  з  швидкістю  звука  летить.
Не  почую  тебе,  так  відчую,
як  до  тебе  не  долечу,  
так  домрію  і  довіршую!

Потяг  долі  все  далі  летить,
ніч  відкриє  обійми  тиші.
А  життя  -  це  зупинка  на  мить,
я  одного  тебе  не  залишу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598482
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2015


Мар’я Гафінець

Рахунок.

Сьогодні  тих  рокі́в  важких!...уже....
Я  відчуваю  кожним  нервом  плинність!
Здається,  мов  крізь  мене  час  тече...
..і  вимиває...силу...цвіт...наївність...
                   Годиннику,  куди  ж  ті  вперті  стрілки?!
                   Ну  ось...  Таки  нацокав  злісно!  Знову....
                   Я  знаю:  не  розквітне  двічі  квітка,  -
                   циклічний  рух..  розхитані  основи...
Сьогодні  думи...  страх  липкий  і...  сміх!
...Остудить  мрію  невблаганна  Вічність...
Розчарувань  чіпля  настирно  міх..
Нав"язує  сліпу,  марну  поспішність...
                   "Ким  ти  була?!...чи  мить  хоча  б  собою..."  -
                     вруча  рахунок  мій  невпинно  час...
                     Загорнутим  у  пам"яті  сувоєм
                     (живий  лиш  поки!)  гріє  спогад  нас.
...І  знову  на  ваги  вкладаю  сумнів...
Й  рішучих  дій  сміливості  азарт...
...Цікаво...  що  отримаю  у  сумі  -  
наповненість?...чи  згірклий  присмак  втрат...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596837
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 31.07.2015