: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2017
Для кожного, хто слово поважає,
В поезію красу його несе,
Хто душу слова любить, відчуває -
Відкритий світ... Відкрито в ньому все...
****************
Мене не соромся, своїх почуттів не ховай.
Я серця твого не ображу і все зрозумію.
Можливо, що в серці моєму ті ж самі надії...
Можливо, подібний у наших уявленнях рай...
Повір моїм віршам, бо я така сама - як ти...
Чутлива душа між людьми і чомусь - одинока!..
По колу якомусь кружляю і слабшають кроки...
Все ближче і ближче до мене захмарні світи.
І скроні сивіють... Так сумно, що я вже не та,
Яка прикрашала собою уквітчані весни!..
Та маю надію, що в віршах мій голос воскресне,
В яких не прихована пристрасть моя до життя.
Мене не соромся... Я знаю як плаче душа
За часом невпинним, чекаючи ранку, в безсонні...
З любов'ю в душі, але губи бувають солоні...
Бо я, як і ти, так не хочу цей Світ залишать...
**************
Людей не соромся. Виспівуй у віршах думки...
Допоки у гаю кує ще зозуля роки...
03.04.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727182
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Усе минеться,все збіжить водою,
І лишаться лиш спогади і біль.
Так мало тих,хто піде за тобою,
І допоможе влучити у ціль.
Час,як пісок,збіжить у невагомість,
Даремно не оцінений пісок.
Коли уже потьмарилась свідомість,
Так важко знов зробити перший крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727249
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017
[i][b]Кому нужны поэты,
Что пилят рифмой душу?
С их тьмою или светом,
С теплом внутри иль стужей.
Кому нужны поэты,
Что верят в строки-сказки?!
Бессонно, до рассвета,
Все примеряют маски
На то, что где-то в прошлом,
На то, что будет дальше,
Сквозь времени порошу
Утонет в общей фальши.
Мы видим все иначе,
Не так, как остальные:
Кому-то смех – мы плачем,
Душой мы все больные.
И выстраданы строки
Иных творений наших,
Несем их как пророки
С небес оземь упавши…
Кому нужны поэты
Умны или безумны?!
И как ко дну корветы
Мы тонем в мире шумном…[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725447
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 01.04.2017
[youtube]https://youtu.be/iseAV-j5OSg[/youtube]
Весняним подихом жевріє у повітрі.
З чужих країв летять додому журавлі.
На лісових полянах проліски тендітні
Невдовзі визирнуть з холодної землі.
Лісні галявини вберуться в первоцвіти,
Звільнившись нишком від морозної зими.
І хоч початок ще весни, колючий вітер,
Але акації вохристим розцвіли.
А незабаром, у дзвінкому щебетанні
Птахи мерщій зав'ють гніздечками гаї.
Пташиним співом зазвучать небесні далі.
Полинуть з талих вод сріблясті ручаї.
Весна, вінчаючись із сонцем золотистим,
Розтопить витвори зимової пори.
В рожеве, біле і смарагдове намисто,
Мов наречені, заквітчаються сади.
24. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720067
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2017
Не гріх – любов початком є людини,
Саме вона всім душі зігріва
Від крику першого маленької дитини
Й допоки двері в вічність відкрива.
Коли ж мороз постукає у серце
І душу закує в льоди зима,
Заклякнуть-захолонуть ритми скерцо,
І Муза теж замовкне, мов німа.
Тож сіймо між людьми любові зерна,
Хай проростуть і забуяє цвіт.
Це наші будуть крапельки, мізерні,
Для того щоб теплішав білий світ!
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712119
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Коли тікають сни посеред ночі,
То запрягаю я свої думки
І про життя, дитяче і дівоче,
І про заміжні непрості роки.
Все пережите проживаю в -енне,
Змінити щось не дозволяє час;
І непросте, і заразом буденне,
Але життя лише одне у нас.
16.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706903
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 16.12.2016
Білі метелики, білі метелики...
Де ще той травень –
всім небом летять:
Віти уквітчані – земле, вся встелена,
Не знайдеш сітей?,
щоб вас перейнять.
В білих заметах всі мрії заметені –
Кожна несла мене
десь на крило...
О сиві кречети в снах засекречені,
Кимсь це життя моє
в небо велось.
Світлими силами білії килими,
Стелині стежкою
в зоряний шлях...
Степом таврійським, гаями так милими,
В мандрах я вічних,
в твоїх тополях...
03.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704466
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Друзі і вороги
(Сонет)
Мов з казки світ, що навкруги.
Пречисті роси трави поять.
То де ж беруться вороги,
що безперервно зло нам коять?
Не вмре ніколи від нудьги,
хто змушений носити зброю,
буть завжди сповненим снаги,
щоб переможно вийти з бою.
Тож друг який не дорогий,
що все стоїть за нас горою,
проте потрібні й вороги,
щоб бути нам самим собою.
Я, враже, швидко рани гою
і справно сплачую борги.
–––––
©Анатолій Загравенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702744
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
В які часи
живемо, браття, тут –
В ось цій країні,
десь колись так славній...
Куди завів нас
цей слизький маршрут,
Мов сидимо
тут на підсудній лаві.
Яка вже осінь
сіє падолист
І котрий рік
нам обіцяють щастя...
В яких краях
літає тьмяний приз
Й чому на нас
усі оці напасті?
А журавлі
так вільно йдуть в політ
І діточок
в середину, в трикутник...
Щось щемко, я
дивлюся їм у слід,
Бо сам до рідної
землі прикутий.
Тут виріс я
і серцем прикипів
До цих полів,
до річечки і степу...
Так чому ж став
щасливий лиш в вісні?
І скільки ще
душа і серце стерплять?
21.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690166
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 31.10.2016
Я сльози втру, хай ними плаче осінь,
Забуду все: розлуку та печаль,
Із снів сумних сплету чарівні коси,
Я відпущу:" Іди, мені не жаль".
Не жаль того, чого вже не вернути,
Не жаль того, чого давно нема,
Забути, хочу все чомусь забути,
Так хочу... хай впаде між нас зима.
Ти сам накликав лютії морози,
Ти зачерпнув розлуку у душі,
А я чекала веснянкові грози
У тих полях, де квітнуть спориші.
Я сльози втру, хай ними плаче осінь,
Забуду все: розлуку та печаль,
Я віднайду свою небесну просинь,
Я відпущу:" Іди, мені не жаль".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695922
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Я намалюю осені красу
І загорну у жовтня багряницю,
В долонях ранку роси понесу
В поля, де вруниться зелом пшениця.
Розвію по ріллі лелечий сум –
Нехай у тиші під сніжком дрімає
І виллється весною у красу,
І забуяє зеленню-розмаєм.
31.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695602
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Досить бути вампіром,
Досить плести інтриги,
Я не був в житті звіром,
Я вертівсь, наче дзиґа…
З мужиками простіше,
Бо їх можна послати…
Але дамі, що пише,
Краще просто змовчати.
То, прошу Вас, дозвольте,
Що моє, то для мене,
Не люблю я солодке,
А люблю я солене.
Не наніс я образи,
Не збирав компроматів,
Не давав я наказів,
Шанував дипломатів.
Як хамили, то злився,
Кулаком бив по носі,
Робив сам, не просився,
Це в натурі і досі.
Я вклоняюсь святиням,
Не плету я інтриги,
Хоч живу з ножем в спині
До приходу відлиги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695552
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Садок яблуневий, що квітнув весною,
Криниця і вишня, що п’є з джерела,
Батьківська оселя, що завжди зі мною,
І стежка у росах що долю дала.
Пр: Родинне гніздечко - батькІвська оселя,
Тут виросли крила дитинства могО.
ЛавкИ дерев’яні, побілена стеля
І стежка життєва, що видко в вікно.
Натомлені руки і мами, і тата,
І хатнє тепло, що й донині в душі,
І спомин дитинства лишився, як свято,
Подвір’я зелене в густім спориші.
Пр.
Батьківська оселе, до тебе я лину,
Тут радість захована в кожнім кутку,
Тобі поклонитись хоча б на хвилину,
І знову відчути ту радість п’янку.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603833
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 15.10.2016
Друкую цей твір повторно на сайті "Клубу поезії", щоб
розмістити всі твори на одній сторінці.
*******************
Блукала розореним полем,
Одвічним котилася степом,
Роками, століттями Воля
Ізнов одверталась від тебе.
Моя зачаклована земле,
Омита з правіку сльозами,
Стелися нам, праведна Доле,
Ясними до ніг рушниками.
Прибились до Храму святого -
Обмерли у трепеті люди:
Бо ми зрозуміли: Свободи
Одвіку - без крові - не буде.
Рости ж у віки, дзвінкомовна,
Едем наш і наша безмежність,
Ми сплачуєм чесно і сповна
Омріяну так незалежність.
Світлана Імашева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691292
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2016
Осінні айстри ранком вересневим
Ще так барвисто квітнуть серед трав,
Немов би хтось тепло ніжно-рожеве
У пелюстках тендітних позбирав.
Грайливо-чисті диво-промінці
Всіх сонць нараз упали край стежини…
І гріє вересень у стомленій руці
Притихлий сум зчарованої днини…
Краса земна - на відстані руки,
Ще сонячна і зовсім не звичайна.
Квітують айстри, наче крізь віки,
Ще акварельно, та уже прощально.
Можливо, й квітка місію свою,
Як все живе, ще завершити має…
Тому спинюсь в бентежності й стою,
Дарунок осені до серця пригортаю.
Поникне світ, неначе під дощем,
За тим, що згасне в завтрашнім світанні.
Усіх розлук невиплаканий щем -
У вересневім золотім мовчанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689752
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Вони побратимами
Раптом тут стали,
В важкій братовбивчій російській війні.
Над ними і кулі,
Й снаряди свистали,
Крім них, тут нікого немає рідніш.
Ділили і долю,
Цигарку і горе,
Й останній, присохлий, та бажаний хліб,
І спогад про тих,
Хто лишився удома:
В одного – у місті, а в того – в селі.
І бачило небо,
Як хлопці воюють,
Обох, так уміло, воно берегло:
Їм жити ще треба,
Щоб не сиротіли
Притомлене місто й далеке село.
А дні все тікали,
І доля їм ткала
Такі непрості, але їхні стежки.
Їх радо стрічали
Без крихти печалі
Село і містечко, й матусь пиріжки.
19.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688472
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Міцніє Віра, Нація, Держава.
Крокують по Хрещатику полки.
Скандують люди їм, - «Героям Слава!!!»,
України славетні козаки.
Три роки йде війна, терор братерський
Примушує нас припинити бій,
І здатися під усмішки донецьких,
На передодні третій світовій.
Та ми ж і боротьби не припиняли,
Ми мріяли, творили і росли,
Нас переслідували, гнали, катували,
А ми на зло всім ворогам ЖИЛИ!!!
І мову нашу, наче душу в книжках
І нашу силу, мудрість, лють, любов,
Ми зберігали, як вино у діжках,
Таке ж хмільне, червоне, наче кров.
Пишаюся, що народився вільним.
Однолітки ми, як пара янголят.
Любов до тебе зробила мене сильним,
Ти Чарівна Красуня, я Солдат.
Але чому, людей навколо бачу;
Сумних, незадоволених і злих,
І усмішок не бачу я дитячих,
В розділеній тобі на мертвих і живих!?
Одні готують вічні всім кайдани,
А інші роздягають і плюють,
І лізуть всі кому не лінь в гетьмани.
Безбожники за безцінь продають.
Тебе моя земля, красуню жінку,
Знов зрадили і кинули у вир...
Хотів вже ж вкоротити тобі віку,
Цей людожер, московській клятий звір.
Але не сталось, як йому бажалось.
Не розділив він навпіл твій пиріг…
Що встиг украсти, те і загойдалось,
На шиї зашморгом, як самий тяжкий гріх.
Весь твій народ прийшов на допомогу,
І воїни повстали визволять,
Щоби тобі розчистити дорогу,
У доленосний вік твій, двадцять п’ять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686529
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Лист до авторів.
Далеко вже не новина, що цей, я наголошую, український патріотичний, поетичний сайт: ( www.Poetryclub. com.ua ), на якому так багато чудової, мелодичної, яскравої, як і професійної так і новаторської поезії, але нашої української, нехай написані вірші обома мовами, хоча тішюся, що української стало більше, так от, цей гарний і добрий український творчий ресурс став на превеликий жаль прихистом для справжніх українофобів, маргінальних елементів і справжнісіньких «сепарів», які сіють брехню і розбрат. Це справжні язви на ще, доки здоровому тілі української творчої думки. Своїми недолугими віршиками, ці римоплети паплюжать Україну і українців, державу, мову, прапор, наших патріотів, воїнів, керівництво, тощо. Вони діють приховано, нахабно, зневажливо, безкарно. Можливо хтось з вас зауважить, про толерантність, чи про право на альтернативну точку зору, чи просто, думка, мовляв, а навіщо їх взагалі чіпати, бо народна мудрість, - не чіпати лихо поки сидить воно тихо, гадаю не на часі, така моя позиція, бо я вважаю «лихо» ніколи тихо не сиділо, це «лихо» діяло впевнено і нахабно, всі останні роки, щоби словом і ділом розколоти наше товариство, країну, посіяти ворожнечу і хаос. Результат такої багаторічної «праці» ми вже знаємо з вами, це втрата тисяч життів наших громадян, воїнів, загублені на багато років території, спаплюжена репутація держави, українства, брехливою московською пропагандою, яка тут рясніє пишним цвітом. Злочинно для модераторів сайту закривати очі, як їм можливо здається, на безневинні «твори» українофобів і відвертих зрадників, але справжні сини і доньки, патріоти, України неньки, не змиряться, і викажуть рішучий протест і спротив на словоблудну, брехливу і агресивну лайку так званих «поетів».
Громадяни українці, які є авторами на цьому сайті, зазвичай всі люди дуже виховані, інтелігентні, і освітчані, які знають правду, які і є правдоборці і патріоти, їх важко переконати і збити з пантелику доважками брехні, повірити у всю нісенітницю і маячню, якою намагаються нагодувати, так звані «поети», неокріплі душі українських дівчат і хлопців, які зазвичай заходять на цей сайт збагатитися духовно, і що станеться з ними, коли вони натраплять на «віршики» таких собі, як вони себе називають, - «патріоти чи «новоросії», чи «малоросії», не важливо, що станеться? Цілі і прагнення таких лихварів і авантюристів, дуже зрозумілі, це сіяти ворожнечу, розбрат і брехню, як можна більше і якісніше, і повірте, вони це вміють. Я знаю, що кажу. Пам’ятаєте, істину, - «По ділам їх, впізнаєте їх». Терпець уривається!!! Люди!!! Будьте небайдужими до викликів сьогодення, до страждань і сліз тих наших співвітчизників, які стали безневинними жертвами знахабнілих маргіналів-українофобів, вони своїм «словом» у прямому сенсі вбивають і отруюють душі. Не треба забувати, про біблейський початок Творіння Великого і Неосяжного Бога: - « Спочатку було Слово і Слово було у БОГА». Господь дарував нам, людині, як Дар, здатність вимовляти слова, але горе всім тим, хто застосує ці слова задля своєї зловтіхи, буде покараний, рано чи пізно, не інакше, і також не варто забувати про сенс чи енергетику, які вкладені у ті чи інші слова. Слово не горобець, вилетить не впіймаєш, чи не так? Нехай, навіть і віртуальна боротьба, супроти тутешніх ворогів українства, стане для них нищівною поразкою, зведення до мінімуму їх зусиль посіяти ворожнечу і сумніви у нашій суспільній важливій справі розбудови Нової України: справді вільної, правової і багатої.
Тому, дорогі поети і поетеси, наші дорогі українці «Боріться і поборете», так заповів нам наш неперевершений отець, великий поет всіх часів і народів, наш пророк Т. Г. Шевченко. Цей сайт поле нашої української свідомості, нашої боротьби, поле нашої битви за Україну; Незалежну, Неподільну, Унітарну Державу, без цензури, але з нетерпінням і з нищівним спротивом до ворогів і зрадників, перевертнів, які можливо живуть поруч з вами, говорять одне а роблять геть інше. Не бійтеся їх, засуджуйте, вступайте з ними у суперечку, доводьте свою точку зору, аргументуйте, зачипайте за живе, навіть якщо потрібно погрожуйте. Ще раз наголошую, проявіть свою громадянську позицію, - !!! НІ БРЕХЛИВИМ ЗРАДНИКАМ УКРАЇНОФОБАМ НА САЙТАХ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ !!! Імена і псевдо відомі, я не раз з ними стикався, нажаль, їх багато, деякі діячи такої субкультури, можливо, перебувають на непідконтрольних територіях, але не факт, деякі мігрували до мого чорного списку, але це не зупинить їх, бо вони відчувають свою безкарність і користуються нашою незбагненною українською толерантністю. Що робити? Підскажіть? Залишити їх у спокої не вихід, спокій розв’язує їм руки.
Твори наших українських поетів – це наше безцінне надбання, тому треба вберегти, зберегти це, і рішуче боротися супроти явних і прихованих ворогів, які не дрімають, а діють.
Ще раз вітаю всіх нас з ювілеєм нашої Незалежності. Бажаю мира, щастя і добра.
Дякую за увагу і розуміння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685756
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Вбирає Україна в вишиванку,
У колір сонця, неба білий світ,
В любові колір, росяного ранку,
На полотні танцює первоцвіт.
Княгині українські знову й знову
Несуть в Європу мудрість і красу.
Слов’янська пісня – із колиски мови,
Давно в народів інших – за свою.
Славетні Ярославни рукодільні,
Вам випало об’єднувати всіх.
Творити і спиняти навіть війни,
Відводити від світу гнів та гріх…
Із роду в рід, так склалося віками,
Справляє в придане донька собі
Цю вишиванку власними руками,
Як оберіг святий, що в чужині…
У моді нині диво- вишиванка:
«Шанель» і «Валентино», «ЗАРА» теж...
Із глибини віків красива бранка
Дасть світу шанс – без воєн і без меж…
Вбирає Україна в вишиванку,
У колір сонця, неба білий світ.
23 серпня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685425
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Укравши Крим, російське військо
Загарбницьку війну веде,
І «гумконвоєм», по-злодійськи,
Заводи й фабрики краде.
А тут, по мирній Україні
Церкви московські жниво жнуть.
У мізки сіють зле насіння
І розум брехнями крадуть.
Словами хитрими, блюзнірно,
Отруту в душі роздають,
А вівці вдячно і покірно,
Мов зомбі-самовбивці, п’ють.
В ворожих храмах б’ють поклони
І жертвують – для ворогів,
Виконують чужі канони.
А ворог підло множить вдів,
Вбиваючи синів на сході
В гібридній, зрадницькій війні!
Хто вгрів зміюку на колоді?
Скажіть, не криючись, мені!
Навіщо кров народна ллється,
Коли священник від Москви
По всій країні батьком зветься
І носить вражі хоругви?*
То може досить?! Баста! Годі!
Пора покласти вже кінець
Імперським хижим хороводам -
І відібрати тих овець
Із вовчих пазурів кривавих,
З ікластих пащ кремлівських псів
Та із дзьобів орлів двохглавих,
Що шлють до нас своїх катів!
23.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685325
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Знов Спас прийшов, привів з собою осінь,
Бешкетницю холодних вечорів,
Дощами кине у глибоку просінь,
Туманом ляже, де ще день жеврів.
Збере у кошик яблук рум'яненьких,
Трясне грушок і сливок запашних,
І винограду, лиш би не маленький,
Несе нам щиро в пригорщах своїх.
Мов оксамитом, прибере квітками,
Що літечко не хочуть відпустить
І понесе до церкви разом з нами,
Ту теплу, стиглу, незабутню мить.
Спас на порозі, дзвони задзвонили,
Співають хори, славиться земля,
Хвалу Господню нині голосили:
Врожай святили біля вівтаря.
Благословить Господь свої щедроти,
Усі дари матусеньки- землі,
Життя хай буде, мов медові соти,
Весною зійдуть паростки нові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684583
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Вірш опублікований в збірці революційної поезії
"Говорить Майдан", 2014 р.
Зима великої тривоги,
обману і розчарувань,
снігів, морозної облоги
і затяжних протистоянь,
бунтів, небаченого руху
протестних настроїв людей.
Зима випробування духу,
стратегій, тактик та ідей,
брехливості й цинізму влади,
«тітушок» звірств, їх формувань,
судів продажності та зради
і міліцейських катувань.
Пора розділення народу
на «наших» і на «бандюків»,
кристалізації породи
хоробрих, вірних вояків.
Сплелися у борні в єдине:
майданів масова хода,
сварки і розбрат у родинах,
і штурм судів, частин, ОДА,
рух запальний автомайданів,
прицільний обстріл барикад,
закличний гуркіт барабанів
і газів сльозогінний чад,
і героїчні силуети
на тлі шаленого вогню,
дими пекельні, водомети
і дух, сильніший за броню,
і лють катів – та, до безтями,
до втрати людських почуттів!..
Зима, оплачена життями
незламних, відданих синів –
НЕБЕСНОЇ святої СОТНІ...
І біль... І сльози – на роки...
Для краю втрати незворотні,
вони – Герої на віки!
Зима снігів, политих кров'ю,
і світ вражаючих подій,
зима, освячена любов'ю,
освітлена вогнем надій.
Зима у пошуках дороги
з провалля – в світле майбуття,
мільйонних молитов до Бога
за Україну, за життя!
Людської Гідності вимога,
зима пробудження від сну
і сподівань на Перемогу –
зима надії на Весну!
Лютий 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645399
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 17.08.2016
Забреду я у трави високі,
Де ранковий розлігся туман,
Росяний буду пити там спокій
Із принадами із усіма.
Конюшини там горді голівки
До моїх заглядають очей,
Сонце не підняло ще повіки,
А вже радість у груди тече,
Повнить запахом ніжним, казковим,
Котрий випурхнув птахом із трав,
Сонце виплило тихо, споквола,
І не стало на сході заграв.
Розлилось його світло навколо,
Деревій білі зонти розкрив.
Не стрічала в житті я такого,
Ранок серце моє підкорив.
1.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683686
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Усе життя моєї України –
Червоне й чорне, й хліб, що колосивсь...
Терзали її, гнобили й гноїли,
Та це лиш добавляло їй краси.
Народе, скільки ще ж тобі терпіти
То азіатів, то нацистів гнів?
Допоки будуть гинуть наші діти
Від рук неофашистів-ворогів?
Народжені вбивати, руйнувати,
Каїни по коліна ці в крові.
Яка ж, перевертні, вас народила мати?
Чи дикий рок на землю цю привів?
Раби, обдурені, ви ниці і безгласі,
За чим прийшли? За волю покарать?
ЇЇ ж не вбили навіть у ГУЛАЗі.
Ще гніву Божого попереду пора!..
Тоді не плачтесь на немилість долі,
Вам кров, невинна, нагада про те,
Що суд настане Істини, відомий,
І ковилою слід ваш заросте!..
12.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682010
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Глухі ви, люди, чи сліпі?
Гречаної наїлись каші?!!
Невже ваш гнів не закипів
Отрутою в судинах ваших?
Невже відсохло відчуття
Тієї гідності, що мали?
Чи, - до вподоби те життя,
Де крадіям – рабами стали?
Чи, - хай гвалтують знов і знов,
А у очах щемить від солі?
То, де ж та вража, злая кров,
Окроплена у вольній волі?!!
Пишу в минуле, крізь віки:
«Прости, Тарасе!.. Кріпаки...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679779
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Ми ніколи не будем братами
Ми народом єдиним не станем.
Бо чи нам родичатись з рабами?
Ми за волю повстали й повстанем.
Ми не будем, як ви, у неволі
Ми кайдани носити не звикли.
Своїй надто примхливій долі
Ми наважились кинути виклик.
Ми зуміли зламать перепони
Ми зуміли, а ви не змогли.
Ми напишемо нові канони
На своїй Богом данній землі.
Ми збудуємо нову країну
Ми в країні новій запануєм.
В синьо-жовтий... свою Україну
Від землі до небес розфарбуєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644987
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 19.07.2016
Я не вписався в нинішнє життя,
де правлять гроші всупереч законам.
Але назад уже немає вороття
й сувору дійсність не заллєш бетоном.
Не можу совістю своєю торгувати,
викручуватись, говорить неправду.
Брехати, зраджувати підло, хитрувати,
і дід в свій час віддав життя за правду.
Привик своєю честю дорожити,
чекаючи сумлінно свою мрію.
Прислужувать не можу, лиш служити.
За що боровся все життя? Не розумію…
29.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669169
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 14.07.2016
Батькам присвячую
– Розкажи, кохана, як живеш без мене?
І чому раптово ти колись пішла?
Пам’ятаю й досі стежку в гай зелений,
Де блукали разом, тільки ти і я.
Мрію лиш про тебе у безсонні ночі,
Тільки ти приходиш у бентежні сни.
Наближаюсь майже, обійняти хочу,
А ти знов зникаєш, ніби цвіт весни.
Прокидаюсь згодом, не засну до ранку,
Мимохіть вертаю в чарівні роки.
Вітерець колише мовчазну фіранку
І йому байдуже на сумні думки.
Спито чашу болю й гіркоти по вінця,
Розтинає пустка самоти й жури.
Прокладаю тропи по розбитих скельцях
І від ран пекучих цебенять ступні.
У стрімкому вирі, попри час і простір,
Не втрачаю віри, що тебе знайду.
Бо життєву ниву перейти непросто,
Наодинці важко зберегти ходу.
– Повернись, кохана, зі стезі розлуки,
Бо лише тобою кожен день живу.
Розчинюсь з тобою у мажорних звуках
І до щастя стежку прокладу нову.
01. 04. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина художника Willem Haenraets
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656291
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 27.06.2016
Відносять біль чужий у небо лікаря,
Який із-за життя свого збирали,
І кожен з них, тим болем захворів,
Анамнез свій нікому не сказали.
У дні святкові і буденний час,
Здоров’я варту Ви несли із честю,
Тілесні Ангели, ми пам’ятаєм Вас,
Від Бога послані, свій гідно хрест донесли.
Коли життя вирує і кипить,
Вони стоять свого не чують болю,
Ніхто не зна, як лікаря болить
Свої хвороби носять за собою.
Мов журавлі летять за небокраєм,
Так відлітають, болем стомлені «солдати»,
Тож пам'ять ми про них не постираєм,
Згадаєм тих, хто білому служив халату!
18.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673155
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Обнявся, Світе, знову ти із бідами,
І ллється знов людська невинна кров.
З терактами, хворобами і війнами,
Живеш, забувши про святу любов.
Летиш куди, о Світе, неприкаяний,
Над прірвою, над чорною стоїш…
Чому віддав себе у руки Каїнам
На рубежі розбурханих сторіч?
А час не жде… Бентежить людство дозами
Нових заяв, щоб Землю сколихнуть
Зізнаннями чи свіжими погрозами.
Чи ж можеш, Світе, правду цю збагнуть?..
20.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671044
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Ти той, кого давно вже відпустила,
З душі своєї, зі своїх думок…
Та раптом йшла собі кудись по ділу,
І зупинилась, стишуючи крок…
Ти, наче демон, виріс на дорозі,
Поглянув так, що холод по спині.
Забилось серце швидше у тривозі,
І пригадались всі минулі дні…
І зустрічі, і наше розставання,
Коли здалося: розвалився світ,
Та я тебе звільнила від кохання,
Зняла із тебе вірності завіт.
Ти той, кого забути неможливо,
Як тіло в лихоманці б’є озноб,
Колись тобою вже перехворіла,
Біль на плечах носила наче горб.
Чого іще, скажи, від мене хочеш?
Чому з явився в цей весняний день?
Чи нерви і собі й мені лоскочеш?
Чи я для тебе звична, як мішень?
Життя пішло, напевно ,по спіралі,
І та спіраль кінцями розійшлась,
Тебе не раз коханим називали,
А я так закохалась лише раз.
Заплющу очі, серце стисну в грудях,
Зціплю і зуби , й губи у замок,
І виду не подам тобі на людях,
А тихо мовчки омину за крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661573
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 07.06.2016
Прийшов з війни, але не до кінця,
Душа лишилась десь на полі бою,
Із хлопцем тим, який прикрив собою,
А сам пішов на сповідь до Творця.
І досі бачить він його у сні,
Як прагне побратима врятувати,
Прокинеться, щоб сон той перервати,
А потім довго курить у вікні.
Прийшов з війни, та серце лине в бій,
Бо перемир’я - вигадка проклятих -
Стріляє хлопцям в спину, ріже п’яти,
Бо то не мир, як ворог ще живий.
Прийшов з війни, та рани ще печуть,
І гіркота від дум, не від горілки:
Хто пише кров’ю їх, бійців сторінки,
Що потім помилковими назвуть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670790
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Не царя ми захищаєм –
Боронимо волю,
А ця битва значно важча,
Бо на кону – доля.
І не просто воріженьки
Нашу землю давлять –
Ті, що братом ми рідненьким
Мали донедавна.
Матері заголосили,
Заплакали діти:
Убивають батька, сина…
Ніде правди діти,
Що не просто це Росія –
Кочові народи:
Ні копать вони, ні сіять –
Такі від природи.
Але волі не здамо ми
І землі, й аршина,
Заявляєм отим гномам,
Кремлівським, паршивим.
28.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670602
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Осідає вечір понад ставом,
Вітер притомився, не стриба,
Густо береги позаростали,
Тишу п'є замріяна верба.
А як зорі нічка намалює.
На небеснім темнім полотні,
Кілька з них вода собі вполює,
Заховає глибоко на дні.
Скоро ранок бризне променисто
На узори з посивілих віт,
Заблищить калинове намисто
На кущі у срібній синяві.
І запахнуть м'ятою п'янкою
Трави, краплі гублячи роси…
Не зустрінеш більше ти такої
Неземної на землі краси.
13.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665812
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 02.06.2016
І дні, й літа в історію тікали,
Земля ростила все нові жита:
З’являлись Прометеї і Ікари,
Яким важливі люди, висота.
Відколи світ стоїть, мабуть, так буде:
Дорогою йдемо, по манівцях –
Запам’ятаймо всі, що ми є люди,
І Богом дана назва нам оця.
А висоту хай кожен вибирає,
Найважливіш – людське не розгубить,
В житті, що не завжди буває раєм,
Своє ім’я пронести й не зганьбить.
16.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668719
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Ура! Надія в Україні!!!
Це наша спільна перемога!
Усі молитви в часоплині,
мабуть таки, дійшли до Бога!
Сьогодні 25-те травня
ввійде в історію. Радію!
За нашу віру і чекання
тепер ми маємо надію.
Герою України слава!
Шануймо силу духу Жінки!
Вклонись до ніг її, Державо,
за перемогу українки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668283
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Простелю рушниками літа,
Кожен з них я життям вишивала,
Може, й пам’ять сьогодні не та,
Та нічого вона не сховала:
Як росла я в поліськім краю,
Там, де хвилі гуляли житами,
Де пташки почувались в раю,
Де росу смакувала устами.
Там цнотлива барвінку краса,
Посміхалась весні і хмаринці,
Там безкраї вгорі небеса,
Й вітерець задрімав на травинці.
В лузі пісню співала коса,
І лягала покірно травиця,
А волошок нетлінна краса
Чарувала собою пшеницю.
Там у мареві білім сади
Вечір слухали й спів солов’їний…
Кличе мрія мене знов сюди,
Хоча скроні прибралися в іній.
Простелю рушниками літа,
Кожен з них я життям вишивала,
Може, й пам’ять сьогодні не та,
Та нічого вона не сховала.
Простелю рушниками літа,
Їх життєвим зв’яжу перевеслом,
Кажуть, пам’ять під осінь не та,
Та живі в ній закохані весни,
Й тепла сонячна літа пора,
Коли я на землі утверждалась,
Галаслива росла дітвора,
І літа в білий іній прибрались.
15.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667356
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Спросил жену: «Вот ты вот ...ждёшь любви -
И камнемпадающей, и скачками - в космос...
А как же я? как честь семьи? Замужний вид?
А как же пуританский... Верность? Совесть?
Где взгляд потупленный от жаждущих объятий
Чужих мужчин и донжуанских братий?
Жена ...нахохлилась: «Нич-чё не понимаешь...
Иди футбол смотреть...А то мне тут ...мелькаешь...»
20.05.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667355
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Вишиванка гожа - з давнини святиня.
України символ, поколінь зв'язок.
Копіткої праці вишиття нетлінне.
Кольористих квітів - оксамитний шовк.
Візерунки сяйні розцвітають дивом.
В них краса природи, український дух.
Віковічна пам'ять про світання й зливи,
Про кохання, вірність, гіркоту розлук.
Вишиванка біла - на щасливу долю!
В ній тепло і ніжність материнських рук.
В ній молитва й пісня про життя і волю,
Про козацьку славу, хліборобський труд.
Про червону, пишну, мовчазну калину,
Що стрічає з дальніх, надважких доріг.
Вишиванка мила - оберіг родинний,
Заповітний, отчий, дорогий поріг.
19. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667068
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Ми українці...є в нас гордість,
Свята любов до рідної землі.
Крокуємо ми впевнено у вічність
З часів далеких, ще до Київських князів.
Нехай війна...мабуть, така вже доля.
Ми не керуємо подіями в світах.
Та сильні ми, найважливіше - воля
І пісня українська на вустах.
Нехай полон...нас не злякати: мужність
З часів козацьких є у нас в крові.
І не зламати нас, бо мудрість
Всмоктали з молоком від матерів.
Є віра в серці - нас не побороти,
Хоч і тернистими завжди були стежки.
Країни ми своєї патріоти -
І нам завжди світитимуть зірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661529
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Не може ситий зрозуміть поета,
Який енергію черпає із незгод,
В якого очі, ніби іскромети,
Якому найдорожчим є народ.
І штиль в душі – то не його є доля:
Він був і є, і буде лиш борцем,
Його стихія – прагнення до волі,
Тому, мабуть, він є для всіх взірцем.
Нудьга, рутина враз його вбивають,
Життя його не може буть пісним,
Тому воно недовго і триває,
Коли стає світ сірим і тісним.
Поетом теж не може стати кожен,
Бо тільки той запалює іскру,
Кому благословіння служить Боже,
Й натхнення п’є, знов славлячи зорю. 11.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660177
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Вертайтесь швидше журавлі
в мої краї із вирію.
Я свої мрії весняні
душею й серцем вимрію.
Пора весни швидко мина,
осінню я прихоплена.
Кудись діваються літа,
прийде зима непрохана.
То ж поспішайте журавлі,
розвійте сум і хмурості.
І нагадайте знов мені
літа моєї юності.
Всміхнеться літо хай мені,
встелить доріжки сонячні.
Та все мине і літні дні,
вкриються листям осені.
Прийде з морозами зима,
снігом притрусить помисли.
Невистачатиме тепла,
спогади будуть й домисли.
Я буду ждать знов журавлів
у сніжній сірій хмурості.
Бо лиш від них ідуть мені
струмки моєї юності...
З"явились в небі журавлі,
Їхнє: "Курли!"- розноситься.
І стає радісно мені,
З уст моїх пісня проситься...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656847
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Я так втомилась від брехні.
В нещирих поглядах блукання
Не світять тліючі вогні.
Я так втомилась від брехні.
Я так втомилась розуміть, -
Тремтіть на вістрі до світання,
Кричати мовчки:" Обійміть!"
Я так втомилась розуміть.
Я так втомилась від страхіть.
Без сну, втрачаючи свідомість,
Шукати довго й не зустріть.
Я так втомилась від страхіть.
Я так втомилась від порад
І "мудрості услід", натомість.
Від ворога, що наче брат.
Я так втомилась від порад.
Я так втомилась, не втішай,
Бо душу знов гнітить бездомність,
Як пекло, що змінило Рай.
Я так втомилась, не втішай.
Я так втомилась, руку дай
Коли долаю непритомність,
Не випускаючи, тримай.
Я так втомилась, руку дай.
29.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655654
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Я кликала, а ти мене не чув,
Я плакала, а ти вже не побачив.
І що в останню мить свою відчув,
Кому за що пробачив - не пробачив...
Мені ж прости. У буднях і гріхах
Блукала я над урвищем, по краю
Та біль отой, що досі не вщухав,
Уже, мабуть, привів тебе до раю...
І часто я ходжу тепер туди,
Де сію квіти власними руками.
Мій батьку, ще хоч раз у сні прийди -
Я всеодно чекатиму роками...
Тобі скажу про горе від утрат,
Якщо зумію про таке словами,
А пам"ятаєш - травень і парад...
Чомусь згадала, як ішла до мами...
Вона так часто згадує про вас -
Такими молодими пам"ятає,
Хоч важко, та обожнює той час -
Тепер лиш спомин душу зігріває...
Сьогодні уночі таки приснивсь
І ми проговорили до світання.
Я, навіть, не помітила весни
Після такого довгого мовчання...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655495
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Лише тоді ти українець,
Як маєш честь і знаєш мову.
Коли твій гімн тобі гостинець,
Ти пам’ятаєш колискову.
Коли твоя столиця – Київ,
Твоя країна – Україна,
Ти зла нікому не накоїв,
Лиш перед Богом на колінах.
Коли твій одяг – вишиванка,
Любиме блюдо твоє – сало.
Як на Різдво стоїть ялинка,
Тобі достатньо, а не мало…
Коли шануєш батька й матір
І «Добрий день!» твоє вітання.
Коли порядок в твоїй хаті,
Як є любов і є кохання…
Коли обходишся без мата,
А з вуст твоїх злітає пісня,
Коли не йдеш у ліжко спати,
Хоч на дворі година пізня.
Як вмієш виковать підкову,
Коли твій гімн тобі гостинець,
Як маєш честь і знаєш мову,
Лише тоді ти українець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653484
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Головне ж бо - це бути собою,
Це - сміятись, як смішно тобі,
А іще - це дружить з головою
Зі своєю... А то, далебі
Розхвилюєшся десь без причини,
Засмієшся, де іншому сміх,
Чи невчасно під чийсь відпочинок
Розімлієш, а то уже - гріх...
Добре думай, а потім і скажеш,
Як приміряєш все по-собі,
А то будеш ображено-вражим,
Ну, навіщо цей клопіт тобі?..
Оглядайся, хоч зрідка, на себе
І частіше кажи собі: Стій,
Оцього говорити не треба,
Так не треба... Ти змовчати вмій!
Й заглядати до когось у душу
(Бо і плач твій його не спасе!)
Не примушуй себе... Не примушуй...
Будь собою... Це ж просто... Це - все...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652999
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Стоїть бабуся,
А вигляд – болісний.
В руках тримає
Букетик пролісків.
Збирала в лісі
( Аби не видно...),
В пригоді стануть
Декілька гривнів.
Стоїть, замерзла,
Підняла комір,
Пішла на злочин
Проти закону.
Благають очі:
...Купи коханій,
Волає серце:
Почуй благання.
Коли зривала -
Душа боліла:
Хотіла жити
Краплина біла.
- Пробач, хороша,
Пробач, маленька,
Зла не тримай
Ти на стареньку.
...Стоїть старенька,
В руках – букетик,
Вже дощик пада
На силуетик.
Роки минули,
Як рання квітка.
В очах – благання....
Сива лебідка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652351
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2016
[u][i]Выражаю глубокую признательность дорогой
г-же [b]Настасія[/b] за отзыв об этом стихе, и
почитаю за честь восстановить его лично для Вас.[/i][/u]
Я не хочу, чтоб кто-то моё слово,
Как леденец, под языком сосал,
И сладостью стишка, кайфуя клёво,
Его «приятным творчеством» назвал.
Довольно в мире всяких вожделений,
И полон он пресыщенных утех.
Я – не податель страстных наслаждений,
Противен мне сценический успех.
Моя мечта – посеять своё семя
На самых дальних уголках сердец.
Чтоб вырос колос правды через время,
А царству грязной лжи – пришёл конец.
Хочу, чтобы стихи мои взорвали
Привычную идиллию той тьмы,
Которую ещё в раю впитали
Адам и Ева. А теперь вот – мы.
Хочу, чтоб моё слово катапультой
Смогло тебя стрелой подбросить ввысь
Над слабостью души и страха культом.
Смелей от власти мира оторвись!
Не тормози, цепляясь за привычки,
А крыльями взмахнув, взлети над тьмой,
И больше не молчи – открой кавычки,
И мир безмолвный сотряси своей хвалой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599010
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 16.03.2016
«Никогда мы не будем братьями.
Ни по родине, ни по матери...»
(Анастасия Дмитрук)
--- К не-сестре России ---
И не стать никогда нам сестрами
На планете Земля под звездами.
Своры вас. Бездуховны. Ницие.
Глазки прячете, как и лица вы.
Легко лжете вы, не краснеете,
Извергаете зло и ненависть.
Нет любви у вас даже к матери –
Поминаете только матерно.
Запятнали вы имя доброе,
Опозорились перед Господом.
Вся культура в вас водкой вымыта.
Вы чужие нам. Это истина.
Жизнь валютой вы измеряете.
Все поэтому потеряете.
Попираете нормы права вы.
Быть свободными не по нраву вам.
Ваши помыслы слишком грязные,
Но для нас они не заразные.
Оголтелое ваше воинство
Не убьет в крови мир, достоинство!
Вы – на танках, числа не счесть,
А за женщин вы прячетесь.
Не слабо ли вам стать небесными,
Под обстрел пойти только с песнею?!
Сила духа в нас, единение!
Защитим страну, без сомнения!
Захлебнетесь вы злою завистью!
Не сожрете нас! Нет! Подавитесь!
За агрессию, слезы детские
Будьте прокляты вместе с предками!
Вы бескрылые, в рабстве выросли.
Не тягаться вам с украинцами!
Власть у вас – клика демонов.
Но любая власть – это временно.
За законами Мироздания
Вам откроется путь познания.
Нет народа без здравого смысла.
Людям чести зло ненавистно.
19 апреля 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636953
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 13.03.2016
Привет, упрямая Надюшка!
Легенда! Девушка-герой!
Будь так добра, людей послушай!
Мы ждем тебя домой живой!
Твои настойчивость, таланты
И сила духа, и любовь,
И ненависть к врагам проклятым
Нужны всем нам! Вернись домой!
Ты будешь ангелом крылатым -
Еще придет твой час! Постой!
Ты здесь нужнее, станет лучше,
Светлее жизнь! Добро - с тобой.
Не уходи от нас, Надюша!
Не ждет тебя тот мир иной!
Еще ты бабушкою будешь!
Живи назло! Горжусь тобой!
Ты победила! Доказала:
Они – рашисты, мразь, ничто,
Им ада и проклятий мало,
Война идет, а не АТО!
Они - ментальные мутанты,
Манкурты, жаждущие жертв,
И мародер - их государство,
Виновник главный – президент.
Надежда! Будь благословенна!
Живи! Борись! Вернись, родная!
Наш дипломат военнопленный!
Живи ! ! ! Услышишь – точно знаю!
28.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651292
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Чекаю першого весняного дощу -
Нехай, нарешті, прошумить ця злива.
Я відпущу. Тебе я відпущу.
Іди собі. Я хочу буть щаслива...
Я буду вільною, веселою завжди
І виплету з печалі свої коси.
Я не проситиму: у снах прийди.
Ще почекати - ти вже не попросиш...
Боюся першого весняного дощу,
Боюся, що тебе не пустить злива.
А як без тебе, коли відпущу -
Хіба тоді я зможу буть щаслива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650420
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Цій владі живі не потрібні герої!
Незламні, хоробрі, міцні,
Тому і воюють без їжі та зброї
На сході країни сини.
Товсті генерали солдат обкрадають –
Криваві начальники схем,
А зрадники хлопців “за зраду” саджають,
І влада не бачить проблем.
Немає ні честі, ні гідності влада,
Підстилка ганебна кремля!
Кує ту мерзоту за долари Рада,
А носить ту погань – земля!
07.03.16р. Нірошенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649925
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Народилася я у місті Києві. Але після народження мене відправили до бабусі, на Харківщину, де я і проживала до школи. Там пройшли незабутні, найкращі роки мого дитинства. І тому село Роздолівку, Близнюківського району Харківської обл., вважаю своєю другою Батьківщиною. А можливо першою.
Роки світання промайнули, наче мить,
Згубившись в пелені густих туманів.
Чомусь минуле ностальгією бринить,
Зануривши в мажорний світ розмаїв.
Звучить і досі у моїх примарних снах
Далеких днів мелодія крилата.
Там залишились, на заметених стежках,
Мої сліди і рідна, сива хата.
Її віконця, ніби докори очей,
В небесних далях фокусують погляд.
Немов спитати хочуть в зоряних ночей,
Чому давно вже з ними я не поряд.
Ще й досі чую незабутній, хлібний дух
І пахощі зеленої неділі.
Світлини родичів далеких і близьких,
Що прикрашали, милі серцю, стіни.
І досі бачу українські рушники,
Бабусиними вишиті руками.
Які дбайливо огортали образи,
Нащадкам оберегом слугували.
Відтоді збігло в небуття багато літ.
Давно немає глиняної хати.
Але у снах вона і досі там стоїть,
Запрошуючи в затишні кімнати.
А час безжальний проганяє дивний сон,
Між вимірами виставивши ґрати.
Мені нагадує, що вкрите бур'яном,
Те місце, де стояла рідна хата.
12.12. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628184
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 06.03.2016
[youtube]https://youtu.be/YHEZAzntgK8[/youtube]
– Не шукай зі мною зустрічей, не треба!
Відцвіла для нас смарагдами весна.
Подивись, над нами вже осіннє небо
І ти вже давно не той і я не та.
Відіграла юних днів лунка соната.
Опадає жовтий лист до наших ніг.
Сірий дощ по вікнах журно б'є стаккато,
А на скронях засріблився білий сніг.
Всі стежки давно згубилися в туманах.
Неможливо їх сьогодні віднайти.
І хай що там відбувалося між нами,
Розвела між нами доля вже мости.
Ті далекі дні лише крихке минуле,
Що лиш спогадом у пам'яті бринить.
Що вітриськом непомітно промайнуло,
Залишивши на світлинах тільки мить.
Не тримай підступну тугу і тривогу,
Відпусти у небуття усі жалі.
Не судилося долати нам дороги,
І пливти в одному, спільному човні.
Не шукай зі мною зустрічей, не треба!
Не турбуй і не приходь до мене в сни.
Не вернути більше зоряного неба
І загублену стежину не знайти.
11.11. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620334
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 06.03.2016
Чоловіку присвячую
– Подивись пильно в очі, коханий.
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
– Обійми за натомлені плечі,
Тугу з серця скоріш прожени.
Сивий лебедю, вірний, терплячий
Заспокой мудрим словом жалі.
Ти - мій захист, надійна опора,
Мій єдиний в житті чоловік.
Лиш пробач за мою непокору
І гордині надмірної гріх.
За непослух, за ревнощі, бурі,
За слова недоречні, цупкі.
Помилки та образи минулі
І невдячність у дні молоді.
Устеляючи тропи розмаєм,
Захищав від холодних завій.
І досягнення ті, що я маю,
Завдяки лиш турботі твоїй.
Знадобилось так часу багато,
Щоб засвоїти істину цю.
Щоб зерно від плевел відділити
Та змести непотрібну труху.
Час розставив усе по полицях
У постійній, життєвій борні.
Ніби мудрий, невтомний провидець,
Знав про терни на нашій стезі.
Ми пройшли нерозлучно у парі
Безліч довгих стежин і доріг.
Розганяв наді мною ти хмари,
Бо інакше в житті і не міг.
Вдячна долі за наше єднання,
Що веде нас із року у рік.
Ти єдиний, ні з ким незрівнянний,
Богом даний мені, чоловік.
– Подивись пильно в очі, коханий!
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
14. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635839
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 06.03.2016
[u]Саме такою була заява Надії Савченко на суді 3.03.2016р. (нашої льотчиці, яку викрали на українській території і перевезли в Росію, звинувативши її у вбивстві двох російських журналістів).
[/u]
Я в Україну повернусь
Живою – мертвою – не знаю,
Свою я маю Древню Русь
І волі радість я пізнаю.
Я в Україну повернусь –
Й нікому дух мій не зламати,
Як не хотілося б комусь
Всадить навік мене за грати.
Я в Україну повернусь ,
Бо там моя земля святая,
Вини не маю, поклянусь
Самому Богу, як спитає.
Я в Україну повернусь,
А слово вмію я тримати,
До всього світу я звернусь,
Бо недарма мене так звати:
Всяк без надії – не борець,
Хоч волі й хоче для народу…
Системі ж путінській - кінець,
А це для всіх нас нагорода!
Я В УКРАЇНУ ПОВЕРНУСЬ!!!
5.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649066
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Стоять рядком антонівки в імлі
На вітах яблук – просто дивина!
А серце рвуть ячанням журавлі
Немає миру, бо іде війна.
Тривогою повита далина
За річкою пилюка опада
На східних рубежах іде війна
На нас підступна котиться орда.
Ревуть гармати на старих горбах
Беззуба смерть на згарищі вляглась
Лишились вічно в сизих ковилах
Солдати з Іловайського котла.
Сюжет страшний, мов Гоголівські сни
Весілля відьом з Лисої гори
Скоріше повертайтеся, сини,
Живими в рідні села й хутори.
…Європа заховалась у кущі,
Їй звично всім поради роздавать.
Ми ж, тихо помолившись у душі,
Вперед ідем. Не можна відступать!
Від слів одвічних – Я тебе люблю!
В очах солдата пропадає страх
Дай Бог вам, хлопці, вижити в бою
І зазвучати піснею в степах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530341
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 03.03.2016
Чомусь мовчу, багато літ мовчу.
Пливуть літа, як води швидкоплинні.
Зигзицею у Хухру прилечу,
Щоби вклонитись школі, як святині,
Босоніж знов по росяній землі
Іду – в тривозі серце завмирає,
Де ви, мої довічні вчителі?
Чи всі ви тут, чи вже когось немає?
Нап’юсь степів цілющої краси,
Та не затихне, не засне тривога.
Хвилююсь досі рідні голоси
І кличе в далеч Пилівська лорога.
Всього бувало на стежках крутих,
Життя нас терло, м’яло, часом било…
Святі обличчя вчителів моїх –
Немов на хвилях збурених вітрила.
Чи зберемось докупи, як сім’я,
Чи нам погоду подарує днина?
І відчуваю з подивом, що я –
Уже немолода – в душі дитина.
Вертаюсь в юність, в молоду красу –
Мене там розуміли, шанували.
І ніжність нерозтрачену несу,
Яку мені так щедро дарували.
Там Ярославни коси золоті
І щирий сміх, і, наче пісня, мова…
Наставники – уважні й молоді,
І я – така щаслива і святкова.
…Знов відчуваю: б’ється пульс землі,
Дзюрчать струмки в глибинах, ледве чутні.
Схиляюсь перед Вами, вчителі, -
І голоси вчуваю незабутні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648594
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
скучаєш или забываешь?...
таишь обиду или гнев?...
тоскуешь или проклинаешь?...
щемит душа и ждет ответ
Любовь в ненастьях утихает
и мы молчанием дышим вслед...
©Black Heart
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598361
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 20.08.2015
За віршем Віталія Назарука "Моя осінь".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600042
_______________________________________--
Не сумуй, що осінь на порозі.
Ще спекотні будуть літні дні.
Серце не тримай в гіркій тривозі.
Не дивись на світ тільки в вікні.
Роздивись уважно ти очима.
Осінь - це не значить вже кінець.
Сумувати тут нема причини.
Йди до мрії вперто навпростець.
Подаруй тепло душі для тої,
Хто тебе врятує від туги.
Ти побачиш осінь золотою,
Не страшні зимові килими.
Теплі руки, два гарячих серця.
Впевнено іти так по шляху.
І тоді тобі уже здається,
Що нема на серці геть страху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600092
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 16.08.2015
Я покликала тебе думками
Ти прийшов не пізно і не рано
Завітав із снів в реальність
Та розлуку все ж таки приніс світанок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587915
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 10.08.2015
На золотых ресницах лета,
Как пух, седые облака
Плывут в бездонном море света,
Вершин касаются слегка.
Не слышен грохот колесницы,
Оскала молний в этот час,
Блестят серебряные спицы
Дождей уже вдали от нас.
Но вижу радуги сиянье
Над горизонтом спелых нив;
Всё ближе осени дыханье,
Грустнее августа мотив.
На облаках плывут куда-то
Дни лета, словно корабли,
За ленту алого заката
Печально смотрят журавли…
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598456
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Давай втечемо кудись аж за край,
до самого шумного моря.
Там буде наш вічний, наш пристрасний рай
під звуки щасливих прибоїв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597206
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Біжать роки невпинно по дорозі.
А я тебе, мій голубе, люблю.
Лиш серце неспокійне у тривозі:
Надії, чи в горінні не спалю?
От тільки ночі тягнуться роками.
І мрії відлітають у блакить.
Та відстань не коротшає між нами.
Чи доля з нами, граючись, хитрить?
А, може, покарать за щось хотіла,
Щоб жалю двом серцям іще завдать,
Любов в серця уміло поселила,
Всміхаючись, на все це споглядать?
Любов не терпить витівки ці долі.
Повіривши у дійсність, вже летить.
Не може бути довго у неволі...
Тепер її уже не зупинить.
Хай у дорозі підсобить попутний вітер.
І ти відчуєш цей політ душі.
Хоч долі це такий болючий витвір,
Та щастя неймовірне у житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596171
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Війна...
Слово жіночого роду.
Чому ж у звучанні жорстокість така?
Навіщо на світ проливає, мов воду,
Той біль...і тече нескінченно сльоза.
Війна...
Всюди плач, всюди стогін і мука,
Крик нестримний, хмари з вороння.
Бо війна - то назавжди розлука,
Чиясь в небо злітає душа.
Війна - то надія й чекання,
Павутиння пряде сивина.
Щось застрягло у горлі... мовчання.
Так болить, що і слів вже нема.
Війна нам приносить страждання,
Почорнілі у ранах поля.
Стогне вітер, і здригається зрання
Від нестерпного болю земля.
Війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594204
дата надходження 17.07.2015
дата закладки 27.07.2015
[i]Коли із нашого життя зникають люди,
Мов розчиняються навіки у повітрі.
Ми перший час шукаєм їх повсюди.
А, потім, інший хтось нам дарить світло.
І ми за них, нових, двома руками.
Щоб знов відчути, як радіє серце.
Але, нажаль, у пам'яті роками
Звучать тих "зниклих" рідні мегагерци.
Вони кричать, а іноді шепочуть,
Нам ті слова, що інші нам не скажуть.
Їх голоси, їх посмішки, їх очі...
Вони нас теж, напевне, пам'ятають.
Вони, як ми, обрали інші долі...
І потайки від тих, хто зараз з ними,
На папки з фотокартками паролі,
Щоб не втрачати нашої "заміни".
Навіщо ревнощі? Вони і ми, - минуле...
Ті спогади, фантоми нездійсненні.
Ми всі для когось мрії, що майнули.
Але в майбутньому всього лише натхнення.
Для них вірші наповнені любов'ю,
Для них пісні сумні, в яких зізнання.
Що ж ми за люди, що не бачим болю,
Тих, хто в нас вірить. Тих, хто зараз з нами...
Невже ми знов бажаємо втрачати,
Лише для того, щоб знов зрозуміти.
Що краще тих, хто поруч обіймати,
Чим все життя за спогадами бігти.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595440
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Річечка рідна –
дзюрчиш і співаєш
через світи
моїх літ і любов
рідні краї наші
вірно кохаєш
Берегом пам'яті
йду знов і знов...
Йду через радісні
дні і тривожні
світочі казки
і дійсності час
Сиплеться листя
в саду на долоні –
літечка тихо
згорає свіча...
В полі стерня
і пахуча солома
родить землиця
бо любить і жде
Злагоду й радість
повернем додому –
сміх від онуків
до серця хай йде...
23.07.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595413
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Я ніколи, ніколи не бачив тебе,
Не торкався й не знаю твій голос,
Та напевно, у мене ти все-таки є,
Бо ж веде по житті, хтось для чогось
І коли я не йму правда де, де брехня,
І іду мов сліпий, в темноті навмання,
Й розбиваю укотре в обставини лоб,
Знаю ти в мене є і послав тебе Бог
Упаду, знову встати поможеш мені,
Захистиш мою спину, в неправій борні,
І відмолиш за мене, у нього гріхи,
Огорнувши крилом вбережеш від біди
Ну і що, що ніколи не бачив тебе,
Не торкався й не знаю твій голос,
Ти у мене такого, все-таки є,
Ангел мій, мій завжди охоронець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594911
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 20.07.2015
Я до тебе кричу -
чутно голос мій під небесами,
Найдорожча перлино
нікчемного мого буття.
Я до тебе лечу…
чи то мріями... чи, може, снами…
Над вершинами світу –
до вершин свого забуття…
Та політ мій у вись -
тільки ти мої крила орлинні.
На долонях твоїх –
тільки жменька забутих чудес.
Світ, напевно, увесь -
у зіницях твоїх. І віднині
Лиш з тобою згадаю усе -
як помер і воскрес...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594741
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 20.07.2015
И жизнь прошла, спокойная вполне,
и сам любил и был любимым тоже,
но вот вчера, приснилась мне во сне
та, что любил, как никого я позже.
И бросив все делишки и дела
купив букет, из тех, что подороже,
я добирался сутки до села –
что на рушник
расшитый весь, похоже…
И вот стою, средь ватной тишины
пред ждавшей той,
а после и не ждавшей,
как будто – возвратившийся с войны,
а на бумагах – безвести пропавший.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594562
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Что станем врагами – кто думал о том?!
Мы братьями русских считали!
Но «братья» тихонько, и подло притом,
Кусок Украины украли…
Хохол ты, кацап – нету разницы в том!
Российским гостям были рады…
Мне русский родным был, но в зоне АТО
Родство расстреляли из «Градов»!
Как стало доктриной? Расскажет ли кто?
Обман, извращение сути...
Мне русский противен,по сути, за то,
Что им брешет по миру Путин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587459
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 19.07.2015
Зустрілись на війні та закохались,
Під вибухи снарядів і гранат,
Вона сиділа в темному підвалі,
Він в українській армії - солдат.
Їм не стелили шлюбної постелі,
Зірки їм не водили хоровод,
Ревли над ними залпи артилерій
І смерть людей полола, як город.
Він не носив їй пригорщами квіти,
Не купував парфумів і прикрас,
Він повз під градом, щоби поділити
Скупий пайок – свій «золотий» запас.
Він ніс їй воду, і з аптечки ліки,
Тут на війні ці речі у ціні,
Що б в очі подивитись її дикі,
Заплакані , та дивні, неземні.
Вона просила бути обережним
Коханого, і марила про мир,
Він хлопець з-за Дніпра, з правобережжя,
Таких тут не бувало до сіх пір.
Він умовляв її – переїжджати,
Мовляв , підвал – не місце для дівчат,
І що він дуже буде хвилюватись,
Як що тут поруч вибухне снаряд.
Він навіть попросив десь вантажівку
Із волонтерами доправити її -
Найкращу і єдину в світі жінку -
Туди, де не шумить вогонь війни.
Вона й хотіла, й все одно лишилась,
Бо там є спокій, а Його нема –
І де взялась в душі її сміливість
Не від'їжджати звідси й задарма.
Така сучасна повість про Джульєтту
Та про Ромео в світлі нових фарб.
І хай хтось інший вірить у прикмети,
Але, Шекспіре, вибач мені, брат.
Не хочу я, щоб драмою лишилась
Новітня повість про таку любов,
Пошли їм Боже з неба свою милість,
І перемир'я в ангелів замов!
Нехай війна скінчиться ця найшвидше,
Я бачу їх в весільному вбранні…
Хай любляться у сіні на горищі,
У рідній хаті, в мирні ночі й дні…
Нехай любов щодня стає міцніше,
Й народить нових дочок і синів…
А у підвалах хай скребуться миші,
Ми добре це відчули на війні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594505
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015
Я плакать не стану, безумия крохи гоню,
Смеяться учусь, только сон так тревожен...
У липкого страха причин нет, похоже,
Мне вырвать его помоги из души, на корню...
Я плакать не стану, соленые капли не дождь.
Ползу по стене, чтоб не видели тени...
Уйдут, не заметив и без сожалений,
Затем растворившись...в ушедшем, но ты не поймешь.
Я плакать не стану, однажды боль скрутит жгутом,
И вены порвет, и артерии тоже.
Смешно и печально...кричать?..не поможет.
Я плакать не стану поверь, не сейчас, ни потом.
Я плакать не стану, лишь руки тебе протяну.
К горячим твоим - ледяные ладони.
Назад не вернусь, все, что было, не вспомню,
Душой отогревшись, я просто тебе улыбнусь.
18.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594468
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015
Стогне мати, моя Україна
Від чужинських гармат і чобіт.
Просить лагідно воїна - сина:
"Бережись, бережись, бережись!
Береже тебе Бог хай і доля,
Ти в бою, мій синочку, держись.
Як зачепить тебе вража куля -
До землі ти міцніш пригорнись.
І вона тебе, сину, зігріє,
Ти лиш віру в життя бережи,
Своїм духом всі рани обвіє,
Тільки, любий мій сину, живи!
У тобі і її, сину, сили,
Захистить і тебе від біди,
Твої мрії- живі, незрадливі
Будуть жити сьогодні й завжди".
Знову стогне моя Україна
Від чужинських гармат і чобіт.
Ми її захистити зумієм -
Це козацький для нас заповіт.
Рідний краю, моя Україно -
Кожен день, кожен час, кожну мить:
Молим Бога й благаємо сина:
"Бережись і вертайся живий!"
Ми ще вірим, що знайдемо сили,
І відчує наш ворог свій крах,
Зробим все для людей України
І розіб'ємо ворога в прах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594062
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015
– Не сумуй за минулим, не треба!
Хай відійде журба в небуття.
Пишні квіти і сонячне небо
Надихають тебе до життя.
Хоч і пройдена більша дорога,
Та ще треба немало пройти.
Хай до рідного линуть порога
Любі діти ще довгі роки.
– Не сумуй за минулим, не треба!
Кожна мить - чудодійна краса!
Кожна зірочка сяє для тебе!
За зимою приходить весна.
І хоч грає осіння соната,
– Подивись на її кольори.
На гарячі відтінки багата,
На життєві, рясні врожаї.
– Не сумуй за минулим, не треба!
Кожна мить - неповторна краса!
Квилять чайки у синьому небі,
А внизу неозорість морська.
– Не сумуй, а лети знов у мріях,
Де в гармонії квітне душа.
Бо ніколи вона не старіє,
Бо одвічно вона молода.
16. 07. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593991
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Лето, лето –
песнь неспета,
как ты тропкою
бежишь;
ты души моей
примета
и завета
сладка тишь.
Что б не делалось
на свете,
к чистому пруду
прильни,
дуб тот
обними в привете,
никого, друг,
не вини.
Не вините,
не судите,
а простите
вы его;
в жизни
летнем колорите,
в Божьем царстве
берегов...
Лета нам
тепло даётся -
сердца песнь
и Благодать...
Коль добро
в груди проснётся –
поспешим
его отдать.
14.07.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593591
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015
[img]https://pp.vk.me/c629202/v629202008/5897/Z4g37Fvcku4.jpg[/img]
Зупинилась на мить вся планета
Від безмовного болю сердець,
То затягує душу в тенета
Невгамовний та підлий ловець.
Ти хоч мрій, хоч наспівуй сонети
І загострюй тупий олівець
Все одно, мов проклята комета,
Це життя попливе нанівець.
Але втім не втішатиму зовсім
Добротою стосказаних слів,
Бо не стане теплішою осінь
Від щасливих нездійснених снів
І не стане твій ворог добріший,
Коли другом його ти назвеш.
Бо обійми такі то ще гірше,
Аніж сотні нестримних пожеж.
І не зміниться світ цей ніколи,
Хоч молитви щоденно звучать
Всіх розбитих, самотніх і кволих,
В кого в серці дрімуча печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593242
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2015
Ви зі мною
Мої світлячки
Із наївних років
Що злетіли
Ваші душі
У серця взнаки
Бо стежини
Одні ми сходили
Ті ж хмарки
наді мною летять
Та дерева зросли
Аж до неба
Ми не в змозі
Роки повертать
Ностальгійна
Почути потреба...
10.07.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593065
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
Стукає із сумом осінь у груди,
Затягнуло туманом весь крєвид.
Нам вже здається - тепла і не буде,
Сонце сховалось і небо навзрид...
Вітер зриває останні листочки,
Кида́є без жалю в жовту траву.
Наші бажання - зелені росточки,
Летять, як в димку,.. в імлу вікову.
Летять за вітром усі наші мрії,
Переходять у дощ, чи то туман.
Вчора ще були великі надії,
Та осінь сьогодні,.. осінь, обман...
Юність наївна, загублені роки...
Це ж ви відлетіли тільки що в даль.
Тепер ми вивчаєм життя уроки -
Часу не вернеш, а так його жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454284
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 11.07.2015
Осінь ронить свої сльози
У зажуреній душі...
А у серці вже морози -
Словом крапають вірші...
Небо теж чомусь всплакнуло -
І сховались в млі ліси...
А красиве літо було!..
Що ж лишилось від краси?
Гниле листя, голі віти -
Золотий же був наряд...
Де прикажите радіти?..
... І понурі всі підряд.
Лиш окремі оптимісти
Гріють душу коньяком...
..................................
... Вітер зиму вже за містом
Зустрічає будяком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455386
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 11.07.2015
Горів вогонь і враз погас,
Отак як жити й вмерти.
А мій крилатий кінь пегас,
Подався в очерети.
Гніздо звели думки – шершні,
І на душі полинно.
Часи настали злі й страшні,
Чи ж бути так повинно.
В душі постав такий протест,
Що із життям нарівні.
Прийшла пора здавати тест,
На вірність Україні.
Веде дорога навпростець,
Туди де чорні круки.
Пора відкласти олівець,
І брати зброю в руки.
Ти боже сили дай мені,
Уже не молодому.
Поки ті круки навісні ,
Ще не спалили дому.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592972
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
Роз'їхались діти...Спорожніла хата,
Виросли й онуки. У містах живуть.
Жде їх, виглядає посивіла мати,
А без них і квіти наче не ростуть.
Похилилась хата й хвіртка біля хати,
Цямрини трухляві, барабан скрипить,
Зажурилась вишня, постаріла мати,
Сумно й одиноко їй у світі жить.
Стала на стежині, що веде до хати:
Бігали тут дітки до її гнізда,
А тепер лишилось їй лише чекати,
Вістку від онуків, від дітей - дзвінка.
А ще їх у гості завжди виглядає,
Яблука і груші у фартух збира.
Приїжджайте, діти, вас вона чекає,
Вже й узвар зварила, пиріжків спекла.
Дозріва калина, пахне рута- м'ята,
Чорнобривці й айстри пломенем горять,
Вікнами моргає і зоріє хата,
Вона, як і мати, ждала й буде ждать.
Ваш приїзд до неї - то одвічне свято.
(Лиш про вас- всі мрії, всі її думки).
Поспішайте, діти, вас чекає мати,
Щоб не вкрили стежку дикі бур'яни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592976
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
– Вже кохання пройшло? Ти його відпусти,
Бо так долею, певно, призначено.
– Озирнись навкруги і образи прости.
Не шукай у житті те, що втрачено.
– Скинь тягар із душі, серце марно не край,
Залишивши страждання в минулому.
– Йди сміливо вперед, зі шляху не звертай,
Попри труднощі в світі мінливому.
Зачекались на тебе нові почуття.
– Посміхнувшись, розправ вільні крила.
Сильних духом і впевнених пестить життя.
Віра в себе подвоює сили.
– Мрій про справжнє кохання і прийде воно,
Бо так долею, певно, призначено.
Лиш по вірі твоїй буде Богом дано.
– Не жалкуй за минулим, що втрачене.
23.08.2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519619
дата надходження 26.08.2014
дата закладки 04.07.2015
Обходячи закони для поета...
Поля з хлібами і поля поета,
На кожнім полі рясні врожаї,
Одна окраса різного портрету,
Де творять музику під вечір солов’ї.
Хліб колосом, поет пером на славу…
Бо разом - це єдине на землі,
Хоч кожен з них несе свою оправу,
Написану багатствами на тлі…
Харчують нас, бо нам не жить без хліба,
Хоч без поезії немає долі теж,
Лунає пісня догори в півнеба,
Де словом дихаєш і словом ти живеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591456
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
На самоті, та ще не вбитий,
Розтоптаний але живий.
Надії повної ту чашу спиту,
Пройду цей шлях такий важкий.
Де не земля, а скло й каміння,
Де замість неба чорне полотно.
Не рівні шляхи, лиш їх переплетіння,
Пройшов, забув куди все це вело.
Втомившись вірити , думкам немає спину,
І вже не суть, чи дихаєш чи ні.
Бо жити й дихати не можна ні хвилини,
Коли один, коли на самоті.
Летиш за птахом, подумками з ним
У чорнім небі разом полетіли.
Шукати щастя, бути поряд з тим,
Де назавжди б ми з птахом сіли.
Припасти біля того диво-місця,
Де вже не схочеться летіти в вись.
Шляхи, западані пожовклим листям,
Як хочеш ти ,взяли, та й поплелись.
Землі тієї навіть птах не знає,
І скільки б він летів і все шукав.
Його життя не вічне і спливає,
Як добре, що цього той птах не знав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591080
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 01.07.2015
ОСТАННЄ КОХАННЯ
Життя у кожного своє, я добре знаю
Ти утікаєш, я – наздоганяю
Ще не моя – оце я добре бачу
Та поки - що усе тобі пробачу
Хоч поки - що від мене ти далеко
Й не принесуть дітей нам вже лелеки
Вік не важливий, якщо є кохання
Як перша, ця любов моя остання
Приспів: Та все-одно ти будеш ще зі
мною
Ми огорнемося удвох
любов’ю
Удвох полинемо іще в
кохання
Ми разом зустрічатимем
світання
І не важливо, що було раніше
В коханні ми знайдемо свою нішу
Хоча й не юні, як Джульєтта і Ромео
Я – твій, а ти будеш моєю
Кохана, милуватимусь до рання
Тобою я, любов моя остання
Твоєю я красою неземною
Давно вже твій і ти будеш зі мною
Приспів: Ось ти прийшла, і поруч
вже зі мною
Нам добре, ми уже в любові
Ми разом вже поринули в
кохання
Засни, кохана, скоро вже
світання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591050
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 01.07.2015
Я щаслива, що я - українка!
Що живу на прекрасній землі.
Що ходжу по знайомих стежинках,
а з гаїв лине спів солов'їв.
Горда тим, що у мене є мова,
що звучить по далеких світах.
Мелодійна краса диво-слова
в українських лунає піснях.
Зачарована духом просторів,
краєвидами хлібних полів.
Україна - мій край кольоровий,
колискова веселкових мрій.
І нехай манять різні дороги,
кличе в мандри незвіданий світ.
До свого повернуся порогу,
де калини розсипаний цвіт.
Вдячна Богу, що я - українка!
Що живу на прекрасній землі.
Я родини своєї частинка,
і співають мені солов'ї.
09.08.2013 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442303
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 24.06.2015
Згадався рік щасливий і далекий.
Січневий день ловив в обійми сніг.
Синочка принесли мені лелеки,
Поклавши обережно на поріг.
Радіючи щораз за мить казкову,
Любила сина віддано, без меж.
Йому співала пісню колискову,
Боронячи від шторму і пожеж.
А час летів невпинно далі й далі.
Шкільних років замокнув передзвін.
Фрагменти вальсу з випускного балу
Застигли в лоні пам'ятних світлин.
Згубилась в часі юність незабутня
І райдуга студентського життя.
Піднявши крила вільні і могутні,
Злітає син в доросле майбуття.
– Нехай тебе голубить, тішить доля.
В тонах мажорних музика звучить.
Твої стежки купаються в любові
І барвами сіяє кожна мить.
Й куди б тебе не кликали дороги,
Куди б тебе не звав безмежний світ,
Завжди вертай до рідного порогу,
Де залишив калини білий цвіт.
15.05.2014 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499195
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 24.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2015
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8
[/youtube]
Запалила ніч зорі на небі,
у гаю закричали сичі.
Пригортаюся знову до тебе
в мерехтливому світлі свічі.
Відчуваю твої сильні руки,
у п'янкому чеканні тремчу.
Тінь гойдається в пристрасних рухах,
знов до раю з тобою лечу.
Ти даруєш жагучі цілунки,
а натомість, бажаю тебе.
Ніч малює з зірок візерунки
і до себе в обійми несе.
Догоряє свіча, ніби бранка,
згасло світло небесних світил.
Ми кохались з тобою до ранку,
ти любив, як ніхто не любив!
17.04.2013 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419202
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 24.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2015
Забутий сум, в забутому раю.
Колись, вона мене причарувала.
Себе сховала серед трав, в гаю,
А ось тепер, забула, не впізнала.
Забутий сум, що знов спливає в думці
Мережевом. Сплетіння хмар небесна.
Забутий сум, листом забутим в сумці
У рай забутий, то моя адреса.
Забули все, адресу та слова.
Написано, «до раю», що забули.
Забутих слів лиш таємнича гра
Без пам’яті про те, що промайнуло.
Все промайнуло, було, загуло.
Побачення та зустрічі при ночі.
Забутий келих, сум-вино,
Забуті сльози та забуті очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589531
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Згорну в клубок розплетені тривоги,
Зберу докупи розсипи жалю,
Немов каміння, кину край дороги,
Свічу надії в серці запалю.
Я не піддамся мимовільній тузі –
Лишень аби вогонь свічі горів.
Не вічно ж панувати чорній смузі! -
Ущухне плач і залунає спів.
Веселкою ще усміхнуться хмари
Опісля відчайдушного дощу!
Розвіються усі нічні примари,
Коли надії запалю свічу.
© Ірина Васильківська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586367
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 23.06.2015
ДІВЧАТАМ ТА ЖІНКАМ
Жінки. Що в світі може бути краще
Шукать гарніше? А для чого, нащо?
Найкрасивіше – це жінки, дівчата
Так хочеться подарувать вам свято
Хоча б моїми, не найкращими,
віршами
Прекрасна половинка людства, я із
вами
На подвиги для вас благословіть
І незабутня хай кохання буде мить
Хоча б хотілося не миті, а до скону
В любовному у однієї буть «полоні»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589267
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015