Все ще гримлять на Сході блискавиці
Земля все стогне від кривавих ран
З-за хмари світять із небес зірниці
І стелиться кругом війни туман....
Приспів:
Схилилась у задумі сива мати
А син перед очима знов і знов
Ще довго буде память не згасати
Бо вічна материнська є любов......
І памяті не заросте стежина
Пробється в небо жита колосок
А мати жде, чекає все на сина
Хоч доля одягла уже вінок......
Приспів:
Ніч відступа, й не спить на сивих косах
Над річкою ще стелиться туман
І сина слід десь губиться у росах
А серце матері щемить у зморшках ран....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692944
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Ніжними словами, мрію причарую
Хоч на неї я чекаю до світання
І на щастя квіти подарую
Знаю, що ця зустріч не остання....
Приспів:
Квітами любові простелю
Я дорогу до своєї долі
Краплею води святої окроплю
Й пелюстками щирої любові......
Кликатиме знову на розмову
Нас діброва у своїм чеканні
Ангели співатимуть у небі
Світ благословляючи коханням....
Приспів:
Як любов побачать, просвітліють зорі
І тумани сиві упадуть до рання
Стань моєю долею ясною
В душу забреди щирим коханням....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692453
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Осінь наступає, листя опадає
Стелиться дорога в золотавий гай
Птахи відлітають, гнізда покидають
Й залишають людям, осені печаль.....
Приспів:
В осені печалі-- є своя відрада
А в осіннім щасті--є своя журба
Заплітає осінь, в небі хмарок просинь
З листям опадають, моїх днів літа....
Не прощайсь зі мною, я завжди з тобою
Хоч летять у небі сірі журавлі
Не спіши в дорогу, прийди до порогу
Й залиши на згадку, нам сонячні дні....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691805
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Хто з вас бачив лебедів політ?
Лебеді літають лише в парі
Вдвох вони у щасті, в горі вони вдвох
Ділять все навпіл ці птиці гарні.,,,.
Приспів:
От якби ту вірність, та й людині дати
Менше було б горя, не було б образ
Люди не постійні, пари лебедині
У житті кохають лише раз....
Діточок на річці, вдвох вони плекають
У заплаві тихій, на гнізді сидять
Стужу переносять, їжу в гніздо носять
Народити хочуть ніжних лебедят....
Приспів:
Лебедина вірність, де ж ти забарилась?
Ти прийди у долю, кожного із нас
Пролети над світом , лебединим криком
Сповістивши світу, що прийшов цей час.....
Приспів:
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690791
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 10.10.2016
Ти мене зустрічай, на вокзалі надій
Принеси ніжні квіти червоні
Чуєш, як вдалині, поїзди нам кричать
Озиваються спомином болі....
Приспів:
Усміхнись, як колись
Світ-- зорею займись
Не розсип на пероні ті квіти
На вокзалі надій
Моє серце зігрій
Бо воно буде довго боліти....
На вокзалі надій
Ти моя, а я твій
Без розлук не буває чекання
Бо зоріють в душі
Твої очі ясні
Якщо зустріч
То буде й прощання....
Приспів:
На вокзалах життя
Хтось стріча майбуття
Ну, а хтось проводжає розлуку
Світлим спомином мрій
Моє серце зігрій
Й памятай:я вернуся, вернуся, вернуся....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689485
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 10.10.2016
Зацілую тебе, заласкаю,
захвилюю, немовби колись.
Сяду поряд з тобою я, скраю,
ти до мене, любове, схились.
Зацілую тебе, заласкаю,
повезу у далекі краї.
Там, де пісня у серці лунає,
де співають в душі солов‘ї.
Зацілую тебе, заласкаю,
замилуюсь теплом твоїх губ.
Утону в у волосся розмаї,
не зашкодить мені навіть шлюб.
Залюбуюсь вночі, на світанні,
глибиною ласкавих очей.
Щоб як вперше, а може в останнє,
доторкнутись до ніжних плечей.
Зацілую тебе, заласкаю,
заколишу та заговорю.
Все, дитинство і юність, згадаю
і останню травневу зорю.
Замалюю твій образ, жадана,
в своїй пам‘яті, на полотні.
Щоби пізньої ночі чи зрану
ти прилинула в мріях мені.
Заласкаю тебе, зацілую,
ще запестую й залоскочу.
Диким медом тебе почастую,
небу ім‘я твоє прокричу.
Зачаклую тебе, моя зоре,
зілля трунком терпким напою.
Щоб завжди у біді і у горі
ти приходила в душу мою.
Зацілую тебе, заласкаю,
зачарую, заворожу.
Помандруєм до самого краю
й перейдемо останню межу…
25.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092501897
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690654
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 09.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2016
Ой чия ж то хата,
А в хаті дівчина.
Мого серця лада,
Там моя рибчина.
Як лебідка гарна,
У лузі калина.
Серед гаю сарна,
В намисті перлина.
Не спита криниця
В саду матіола.
Ввійшла, як зірниця
В моє серце доля.
Настоєм з душиці,
Мальви... чебрецями.
Щоки білолиці,
Люблю до нестями.
Мак червоний в полі,
Візьми та й напийся.
У сердешнім колі,
Дощиком пролийся.
Очі волошкові,
Наче синь красиві.
Вуста малинові,
Як вітер чутливі.
Гарна наче пава,
Пишна як веснянка,
З золота оправа,
Моя полонянка.
Зацілую коси,
Брови чорнобриві.
Вмили вроду роси,
У небеснім сниві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685167
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 27.08.2016
… І тримати тебе за руки,
І вдихати твої слова,
І в пітьму видихати звуки,
Від яких не болить голова.
І водити тебе світами,
Де немає ні душ, ні тіл,
І обмінюватись життями,
І кроїти серця навпіл.
І будити тебе до ранку,
І навчатися мові риб,
І сидіть голяка на ганку,
Пити каву і їсти хліб.
І чекати тебе з роботи,
І махати тобі услід,
Шепотіти ночами: “хто ти”,
І вогнем запивати лід.
І співати тобі про чари,
Про любов, що не має меж,
Про безумно щасливі пари,
І нестерпно нещасні теж.
І хотіти тебе убити,
Випивати до краплі кров,
І від болю та жаху вити.
Не вмирає така любов.
І тримати тебе за руки,
І вигадувати казки,
І зникати в диму розлуки
На хвилину чи на віки.
І водити тебе світами,
І знаходити світу край,
Крокувати удвох мостами
Й відчувати, що це - мій рай.
І будити тебе до ранку,
Рахувати разом зірок,
Відкриватися до останку,
Помирати від цигарок.
І чекати тебе з роботи,
Прислухатись до шин таксі
Аж до паніки, до нудоти,
до шалено високих сі.
І співати тобі про чари,
Про секрет, що в собі несеш,
Про красиві та юні пари
І про зовсім старенькі теж.
І хотіти тебе забути,
Щоб пригадувать знов і знов:
Куштувати-торкатись-чути.
Не вмирає така любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682586
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 27.08.2016
А ти вставай, ти чуєш, ти вставай!
Хоч сил лишилось на один лиш подих,
Якщо вже вирішив давай бери, ламай,
І сумнівів не підпускай ти жодних.
А ти іди, ти чуєш, ти іди!
Навіть якщо усі стоять на місці.
Ми всі гравці одної гри,
Й в кінці всі будем у одній коробці!
А ти живи, ти чуєш, ти живи!
Бо так багато тих, які існують
Не бійся мрій, за ними полети
Й не слухай голосів, які глузують!
А ти кохай, ти чуєш, ти кохай!
Без пам*яті, без сліз і без обману,
Нехай життя для тебе буде рай,
А я підтримкою невидимою стану!
Уляна Квітка 30.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680963
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 15.08.2016
Мені б чашечку кави і поряд тебе,
Та кава на вечір кажуть шкідлива,
Мене і без неї сон не бере ,
Ти ж завжди казав, що я надто мрійлива!
До речі, мені тут недавно приснилось,
Що ми немов діти гуляли у дощ,
І очі мов зорі від щастя світились ,
Пройшли кілометри незлічених площ,
А потім з тобою далеко літали,
Та крила на двох були лиш одні,
Так дзвінко у небі у двох реготали,
Спокійно і добре було у сні.
Та все обірвалось з будильника дзвоном
Розплющила очі, проснулась одна,
Вже звично запарила чай із лимоном
А хочеться кави і твого тепла!
VDYACHNA
03.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675953
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 14.08.2016
Тільки ти, тільки зорі і небо
Так далеко, не хватить руки,
Доторкнутись до неба й до тебе,
Ти сьогодні по-швидше засни
Прилечу я в твій сон незабаром,
І залишуся там до світанку,
Все погане я спалю пожаром,
Все хороше – залишу до ранку
Щоб відчув що я поряд, я близько,
Я з тобою, хоч де б ти не був,
Хтось засудить: «Наївне дівчисько,
Кожен вірш про любов і про сум»
Ти не слухай, закрий но повіки,
І побачиш наш світ, лиш для двох
Я попрошу серпневого вітру,
Щоб зігрів тебе літнім теплом,
Й буду я, будуть зорі і небо,
Зовсім близько, довірся мені
Хоча ми засинаєм окремо,
Та ми разом у кожному сні!
Уляна Квітка 10.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682781
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Світ - казка, яка не потребує слів:
все таємничо, дивно, загадково.
І хто на мить бодай відчути це посмів,
захоче знов чарівної розмови.
Почути шепіт молодих Лісів,
вдихати пахощі у вільнім Полі,
із захватом вдивлятись у Птахів,
відрощуючи крила й у своєї Долі.
Життя ковтнути з Джерела,
скупатись в силі Річки чи Озерця.
Милуючись як трудиться Бджола,
й собі трудитись за велінням серця.
Укрити Сонце Хмаркою нані́ч,
всміхнутись Зорям ген до Небокраю.
Сходити на концерт, де пліч-о-пліч
Цвіркун із Соловейком виступають.
Глядіти як спросоння позіхає Сонце
й вмивається росою з буйних Трав...
Відчувши казку Світу Серцем,
ви скажете:"Життя я покохав!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579989
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 12.08.2016
Опівнічна колискова
лине навкруги.
Сплять долини і діброви,
річка й береги.
Спить тихенько сич на гілці
і золуля спить.
Лиш комарик на сопілці
пісеньку дзижчить.
Зорі темне небо вкрили,
не шумить лісок.
Тихо. Вітер свої крила
склав, та колосок
в полі чистім достигає
посеред братів.
Ще й рулади вигравають
сотні цвіркунів.
Вийшов місяць із-за хмари,
став поміж зірки.
Загорілися Стожари
посеред ріки.
Запалив у небі свічку
чарівник-рогач.
Виграє в мілкім потічку,
ніби хоче вскач.
Вже під ранок впали роси
на поля й луги,
на долини і покоси…
Це їй до снаги
чарівниці темній нічці.
Хоч далеко день,
та все блідший місяць-свічка,
вже не чуть пісень…
Скоро легінь-ранок прийде,
Схід пополотнів.
Незабаром й сонце зійде
з-за рясних хлібів.
15.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672856
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 12.08.2016
Засвітилась зоря
Заясніли поля
Зашуміли ліси загадково
Ти до мене прийди
У ранкові поля
Де колись ми ходили з тобою.....
Приспів:
Чи це сон, чи не сон?
Чи ти дійсно прийшла?
Не повірю нізащо на світі
Твої очі ясні
Щемлять душу мені
І зникають поволі у літі....
Через днів сивину
Я до тебе прийду
І розкрию я широко руки
Зніму з неба зорю
Подарую тобі
І не буде вже більше розлуки....
Приспів:
І змарніла зоря
Блідо з неба сія
Смуток впав на ранкові покоси
Бо ні ти , і ні я
Й не ранкова зоря
Не стрічатимуть в снах сині роси....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681728
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Грайливе сонце крізь фіранку
Подасть сигнал:"Початок ранку!"
Яскравий промінь - дня уламок
Зруйнує наш сонливий замок...
Ти посміхнешся, замуркочеш:
"Що на сніданок, люба, хочеш?"
Я усміхнуся пустотливо:
"Тебе, моє кохане диво!
Хочу із лоскоту узвару
Його скуштуєм вдвох(на пару)
Із поцілунків - міцну каву
З пестливих слів - легеньку страву
Прошу, із ласки бутербродик
Цього бажає мій животик...
І ніжності налий у чашку
Зготуй із шалу пишну кашку
З спокуси попрошу цукати
Мене не пробуй ошукати!
А ще млинці! - із насолоди
Краплинку зваби (для пригоди)
Бажаю всього і багато!
Тому давай - готуй завзято!
Тебе я хочу смакувати
Тобою голод втамувати!"
Ти прошепочеш: "Ненажера!"
Я засоромлюсь: "Що?...проблема?"
Ти приголубиш, залоскочеш:
"Тобі кохана, все що хочеш!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681154
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Мої очі милуються тільки тобою,
серце б"ється у грудях немов барабан,
як затьмарений розум твоєю красою,
руки хочуть обняти лиш твій ніжний стан.
Мені сумно без тебе, без голосу твого.
Коли ми не разом туга в грудях щемить,
я крім тебе в житті не кохаю нікого
й відпускати не хочу тебе ні на мить.
Ти мій ангел з небес,моя вірна дружина,
мама наших дітей і в житті вірний друг,
тебе сильно люблю,палко, ніжно, нестримно
і від твого тепла перехоплює дух.
Я не завжди правий, не уважним буваю
ти пробач мені мила за очі в сльозах
я здобути б хотів тобі ключик від раю,
а для мене мій рай лише в твоїх очах.
21.10.2014. Genyk Lys
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680925
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 01.08.2016
Колись це було коментарем
Зваблива ямка... Вузол насолоди...
Де ніжна шкіра, де пульсує кров,
Там... Твій, такий п\'янкий, вібрує подих,
Там твій і свій неспокій віднайшов...
Жаги твоєї шал лоскоче ніздрі,
Лоскоче пружне тіло мій язик,
Твій аромат пронизує наскрізно
Мій мозок, ніби пУрпур сердолік...
Блукаю тілом,дихання - попутник,
Чи... Не попутник, а дороговказ
Туди... Де мрійних зваб та згуб трикутник?
Забутись в ньому і втонути... Враз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681144
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Боже Правий лелій Україну,
Рідну неньку мою бережи.
Возлюби ж її рідну дитину,
Україні моїй послужи.
Розвінчай Сварже бога чужого,
Розбуди ж ти від сну козаків.
На Землі ради всього святого,
Поверни наших рідних Богів.
Розблокуй в тілі чакри мій Боже
З Абсолютом зв'язок віднови.
Впусти в Коло нас знову Свароже,
Віру прадідів в нас оживи.
Душу втішим у Мирі й Злагоді
У Любові… у Щасті й Ладу.
Вкажем двері чужинцю - заброді
Й знову житимем в райськім саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680955
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Не дивуйтесь розміру й римі,
Що, мов вівці в кошарі, стрибають.
В творі є щось таке… Незриме…
Те, що інші навряд чи мають…)
-А що Ви знаєте про природу пристрасті???
***
-Пристрасть, то щось хімічне,
Білково-кислотні реакції,
Якесь нетривке і невічне,
Молекул крихкі комбінації.
Чому Ви мене питаєте,
Мов подругу чи знайому?
-Подумала, може знаєте
Чи Вам щось про це відомо?
І чим же вас так образила,
Позлила, роздратувала?
Такими… Невинними фразами?
Взяла собі й запитала…
-Та… Дівчинка, раптом, хлопчика
Бере і таке запитує…
Я мав репутацію гопника,
Вправлявся з бейсбольною битою…
-Мені це вважати погрозою?
-Та ні… Я – такий, поганий.
-Ви гарно пишете прозою.
-А я геть увесь у шрамах.
-А в мене красиві коліна…
-… І ніс, із одного удару.
-Я вчилася на «відмінно».
-Я пиво жлуктав на «парах».
-Щаслива, метка, прагматична
І люба для всіх, апріорі.
-Психований, непрактичний,
Нахаба, «ходяче горе»…
-Агресія, мат, пиятика –
Нелюбі, бридкі, неприйнятні…
-Я пив, матюкався і пики
Лупив і по буднях й по святах…
Давайте на «ти»?
– Навіщо???
На «Ви» філігранно й мило.
-Тому, що на «ти» зручніше,
А «Викати» вже несила.
-То, що ж, якщо просиш – будем.
-А, може, скажеш, як звати?
-Ну ти й нахаба! О, люди!
-Назвала ж тебе якось мати?
-Гаразд, нехай буде…Горпинка!
-Горпинка? Я так і думав…
Ти носиш в горошок хустинку?
А справжнє? Не скажеш? Сумно…
-Скажу, чому б не сказати?
-А я тобі не повірю…
Чомусь захотілось ридати
І вити підстреленим звіром…
-Чому? Через що образа?
-Не можу назвати причину.
Давай, якось іншим разом,
За місяць чи… За годину?
-А знаєш… Хочу признатись
У тому, що ти – найкращий!
-Та годі! Досить знущатись,
Я ж гультіпака й ледащо…
-Люблю!- ще хотіла сказати…
-Лише як частину світу?
-Та ні… навіщо брехати?
Тебе одного!
-Як діти…
А я відкладав це «на потім».
-Та я все і так зрозуміла.
Ех ти, задирака і гопник!
Мовчати вже, якось, несила…
-Звалилось, як сніг серед літа…
-Зненацька…
-Раптово…
-Неждано…
-Звабливе…
-Крихке і тендітне
Кохання…
-Коханий…
-Кохана…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679589
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 29.07.2016
за мотивами "Anywhere The Heart Goes"
вик. Monica Mancini
[b][i]"You know I will follow
Anywhere your heart goes"[/i][/b]
Ти знаєш, слідом за тобою
Піду хоча б на край Землі,
Від лиха заступлю стіною,
І буду світлом уві млі…
Ми будемо єдиним серцем,
Допоки нам дано життя,
Якщо тобі потрібно все це -
На двох одне серцебиття…
Моє кохання буде вічним,
Якщо цього захочеш ти,
Зігрію сяєвом космічним,
Промінням сонця золотим…
Розлука - завжди біль і мука,
Не залишай мене одну,
Без тебе - музика без звука,
З тобою - схожа на весну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656284
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 28.07.2016
(поетичні мініатюри)
Твій погляд - красномовніший від слів,
І ніжність - вибухова, як вулкан,
Вирує магма в морі почуттів –
Ти мій герой, останній з Могікан…
***
Ти – сон, в якому я така щаслива,
В обіймах затишних завжди спокійна,
Твоїх цілунків життєдайна злива -
Мелодія весни меланхолійна…
***
Тебе впізнаю ніжним дотиком руки,
Відчую аромати незрівнянні,
Не стануть на заваді прожиті роки,
Не згасне полум’я мого кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670127
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 28.07.2016
Мені все рівно, любиш ти чи ні
Когось крім мене в ці спекотні дні.
Дратує кіт, коли лягає поруч,
І байдуже, праворуч чи ліворуч!
Одне бажання – плавати в воді,
І бути, як русалка, далебі.
Не хочу їсти, п’ю лиш сік і воду,
І скаржуся всім друзям на погоду...
Прошу, залиш до осені мене,
Коли скінчиться літо вогняне.
Невже не бачиш, я шкварчу, як сало,
Щодня нервую – все мене дістало!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673807
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 28.07.2016
Весна мене зігріла сонцеграєм
після тривалої зимової сльоти,
і з кожним днем все більше оживає
в моїй душі оазис світла й доброти…
В моїх очах зникає ніч і морок ,
смішинками розквітнув сонцесяйний день,
пірнаю подумки в блакитне море,
йду на прогулянку в заквітчаний Едем…
Стираю з пам’яті життя буденність,
ховаюся в обійми музики без слів,
в ілюзію кохання й незбагненність
яскравих, неймовірно щирих почуттів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651281
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 28.07.2016
Вбережи мене доленько-доле
Від пустого словесного блуду,
Від захоплень юрми, від облуди,
Від спокуси, що рівна неволі.
Вбережи від нещирого слова,
Від примар, міражів та надій,
Дай у вирі буремних подій
Не згубити життєві основи.
Не мій вибір по лезі ножа —
Значно б краще босоніж по травах
Та коли вже палає заграва,
Я іду — притлуми лиш мій жаль.
Проведи мене доленько-доле
Ти по лезі отім до кінця,
Вбережи, щоб не втратив лиця
І не зрадив ні жінку, ні волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680582
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Довіку народ не забуде
Крилато – літаючий спів,
Не стерти у пам'яті люду
Шедеври,перлини із слів.
Не зможуть нащадки забути
Дорогу народних митців,
Не бачити слово закутим
До віку, до згину віків,
Не знатиме мова загину,
Ні мряки сліпої,ні тьми!
Розвиньте її мов дитину -
Сідайте співати з людьми.
Розлийтеся морем широким,
В найдальший куточок зайдіть -
Маленьким і всім карооким
Віршами добробут несіть.
Народ буде Ваше співати –
Словами, що мову живить.
Не зможуть до Вас не ходити –
До моря струмочок біжить.
Вам випала доля щаслива
Побачити в кольорі все,
Сьогодні потрібен,крикливо -
Сіяч,Прометей і Мойсей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680506
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
* * *
Чужая жизнь - она всегда потемки,
Покрыта сплетен шаром очень тонким.
Чернеет зависть грязью вездесущей,
А нам такой короткий век отпущен.
Не успеваем даже оглянуться,
Испита горечь, явно не из блюдца.
Былой любви - пустая где-то чаша,
Вокруг нее пылится юность наша.
И только взмах крыла летящей птицы
Дает возможность небом насладиться.
2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679696
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 28.07.2016
КОГДА МОЙ ВНУК УХОДИТ НА ВОЙНУ
(На стих. «Внуки приехали» Леонида Зеленского)
Я разделяю вашу радость, ДЕТВОРА:
Минуты задушевного веселья…..
Когда невинные глаза на вас глядят,
И нет намёка на душевное смятенье.
Мы в красках розовых рисуем этот мир,
Не хочется детей пугать заботами.
Но время нам никак не обмануть –
Настанет час, и им найдут «работу»…..
Мой внук заметно повзрослел,
Ему уже двадцатый улыбнулся.
Реальность жизни задаёт вопрос –
От честных слов нет силы отвернуться.
Воспитан - быть и честным и прямым,
Чтоб в жизни не юлить и не лукавить,
Он верил всем учениям Христа
И свято соблюдал, что убивать людей не в праве.
И вот, ему повестка на войну!.....
Где враг, где свой, кто родственник, кто близкий.
Как видно, рассуждать, нам не дано,
Красивые слова остались все без смысла.
Мой внук мне задаёт прямой вопрос:
- Священное Писание – для всех управа,
Апостол Пётр синедриону дал ответ,
Весь христианский мир живёт по праву:
« Мы Богу подчиняться все должны,
Правитель Он, а люди – самозванцы.
Друг друга убивать он запретил,
Весь мир един, и нету иностранцев!»
Во власти тьмы мы совершаем много бед.
Жить в мире вовсе разучились…..
Как надоела вся риторика «вождей»,
Что множат всех невинных душ могилы!
Деяния апостолов 5: 27- 29 « И, приведя, поставили
их в зале Синедриона. Первосвященник,
расспрашивая их, сказал: «Мы строго приказали
вам не учить от этого имени, и что же?! Вы
наполнили Иерусалим своим учением и решили
навести на нас кровь этого человека». В ответ
Пётр и другие апостолы сказали: «Мы должны
подчиняться Богу как правителю, а не людям».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677040
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Захід сонця...тиша...кроки...
Погляд...сльози...їх потоки...
Спогад...ковдра...і ридання...
Ніч...і місяць...і кохання...
Зорі...темінь...прохолода...
Спогад...мрія...насолода...
Спогад...спогад...і світанок...
Промінь сонечка...і ранок...
Пташка...зірка...день...початок...
Смуток...усміх до курчаток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669653
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 28.07.2016
Травнева ніч, напоєна нектаром,
Немов чаклунка в зорянім вбранні,
Так щедро розсипала чари -
Таємні, ніжні, неземні...
Слова кохання майже зайві
В обіймах дивної краси,
Де грають в місячному сяйві
Краплини срібної роси...
А ніч спокусниця-чаклунка
Снує туманом в голові,
Солодким напоїла трунком
І постелила на траві...
Кохання справжнє чи лукаве -
Ніхто не зможе розпізнать...
Вже небо в сонячній заграві,
Чаклунка-ніч йде спочивать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678516
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 27.07.2016
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернела белая сирень...
от тоски...
в разлуке
ты моя религия любви...
чётки...
и скрижали...
плавные движения твои...
музыку рождали...
танец страсти...
волшебство творя...
нежность излучая.
вдруг...
ты прикоснулась... до меня...
тайны.. изучая...
как мальчишка.....
будто... в первый раз...
переп0лнен страстью...
твоё соло....
мой безумный джаз...
приближают к счастью...
в нашей сказке...
только о любви...
тает мир реала...
шорох звуков...
плавит наше... в... Мы...
дарит жизнь...
с начала...
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
*****Дарія Типчук - Навіяно - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727732
*****Петро Кожум'яка - навіяне Хуго і Дарії Типчук - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727980
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677583
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Постучись. До тебя секунда
Остается одна – не ждать.
Если ты – судьбоносный Будда,
Я, кажись, готова страдать.
Если ты – мой желанный пятый
Элемент – я ищу эфир,
Задыхаясь, держу запястье
И считаю: один, два, три…
Если ты – тот, который вечен,
Или тот, от кого любовь,
Мы уйдем вдвоем в бесконечность –
Я готова идти за тобой.
Если тот ты, кого узнаю:
Не лицо, а дыханье душ –
Я пойду за тобой босая
По оврагам, в любую глушь.
По карманам я спрячу вереск,
Став защитой твоей огневой:
Будь во мне, как в себе уверен –
Я пойду везде за тобой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677469
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Средь тайги и болот, на чужом берегу,
В дальних - далях на краюшке света
Ширь просторов родных я в душе берегу,
И мечтаю увидеть всё это…
Где в бескрайней дали тополя, тополя,
В розовеющей дымке рассвета.
Соловьиная трель, белый пух на поля,
Прелесть южного, жаркого лета.
По причине, какой, я забыть не могу
Всё, что с детства родное до боли?
Шелест трав на лугу, запах сена в стогу,
Стрекотанье кузнечиков в поле.
Знаю я Целину, и Сургут, и Надым,
Я полжизни мотался по свету.
Всё куда-то ушло, растворилось как дым,
Но забыть не могу только это…
Где в бескрайней далИ золотые поля,
Тяжесть веток увитых плодами.
Перелив ковыля, да еще тополя
Всё роднее стают мне с годами.
Часовыми застыли вдали тополя,
В розовеющей дымке рассвета.
Соловьиная трель, белый пух на поля,
-Никогда не забудется это.
СИКалин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404082
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 27.07.2016
Мені учора знову снився сон,
Де ми удвох гуляєм... тиха ніч...
І нас вкрива тумановий шифон...
Рука в руці, немає протиріч...
А що між нами? Що між нами є?
Лиш німота п`янких солодких фраз,
Що павутинно тишу заснує
І солодко, і гірко водночас...
Ми розумієм, що не треба слів,
Ми мовчки з тиші щастя відіп`єм...
І слухаємо солов`їний спів,
Як нашого кохання реквієм!
Мені учора знову снився сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675814
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 27.07.2016
[color="#0000ff"][b][i]
– О, если б я свалился на главу
Известному, маститому поэту!
Удачей вот что в жизни я зову,
Средь серых дней мечту лелею эту!–
Сползая под уклон, скрипит кирпич,
На жести оставляя след упорно.–
Пускай не насмерть, пусть хоть паралич...
Ужель мечта несбыточна и вздорна?
– И я не прочь, признаюсь, приласкать
Причёску "от кутюр" роскошной диве.
Известность манит с крыши, мой собрат...
Ужели счастье только в эксклюзиве?
Из бездны нам назад дороги нет.
Ошибка, как и промах, непростима.
От высоты не стоит Вам пьянеть,
Полёта жаждать, как юнец интима.
Не просто так мы расшибаем лбы...
Не случай вёл тебя сюда, прохожий!
Мы – выше всех! Мы – Кирпичи Судьбы!
И главное: [/color]
Ты – человек хороший.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555504
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 27.07.2016
Віє вітер з - за Дніпра
Й за вікном берізка
Каже спатки вже пора,
Бігом дітки в ліжко.
Спить ведмедик,
зайчик спить,
Тихшком на ослоні.
Мила казочка їм снить,
Гріє на осонні.
Отож ви також біжіть,
Швиденько лягайте.
Своїх друзів не збудіть,
В добру ніч.
Бувайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679593
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Якось вранці край яруги,
Дві зустрілися подруги.
Мова йшла про те про се,
Курка перша чи яйце.
Так розквінькались кобєти,
Що продовжили в буфеті.
Звично вжарили по сто
Й наших дєвок повело.
Насмокталися… до всрачки,
Дві подружки холостячки.
Як завершений підтекс,
Мова виникла про секс.
Впрягли тему захололу
Про їх общого Миколу.
Коли булО чортизна…
Витіг тичку чорт із дна.
Прости Боже, що було…
Збігло майже все село.
Рвались кудрі і шиньйони,
Мати сипались й прокльони.
Гикав плач, собачий лай…
Люди, де ж той Миколай?
Було діло на Волині,
А ще згадують й понині.
А у вас хіба не так,
Коли ввійдуть дєвкі в смак?
Коля ж був... ще той хлопак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680114
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Не слабостью дополненный этюд
На этот раз казался завершенным.
Он видел, как его года идут,
А с ними неслучившиеся жены.
Тяжелый снег, подтаявший к весне,
Сползал по крыше неродного дома.
Нетрудно быть с собой наедине,
Когда и мысль принадлежит другому.
В такие дни все лезвия остры,
Как память о давно погибшей вере -
И стоны неокрепшей детворы
Текут из перерезанных артерий
На белый снег.
В груди не слышен стук,
Молчит его раздвоенное эго.
И он не знает тяжести вокруг
Теперь уже не тающего снега.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647029
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 27.07.2016
Приспів:
В повстанському краю, я вас привітаю
Із витоків честі постала Волинь.
ЇЇ сторінки, я для вас погортаю,
В них слава овіяна духом святинь.
1
Прошу приїзджайте до нашого краю,
Де ріки й озера, - цілюща вода.
В краплинках настою, як часточка раю,
Лежить у розлогах краса золота.
Приспів:
2
Де Стир, Берестечко, козацькі могили
У пам'ять лягали, як грона калин.
Де триста спартанців голів не схилили,
Заради майбуття нових поколінь.
Приспів:
3
Тут витоки древні з колиски Трипілля.
Виспівує вдень і вночі соловей.
Вас хлібом і сіллю зустріне застілля,
Вшануємо щиро всіх добрих людей.
Приспів:
4
Ще квіти й калина для кожної хати,
Льони та волошки в краю голубім,
А люди в нас добрі, душею багаті,
Добра та здоров’я бажаємо всім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678828
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Чому я більше не пишу?
Де подівались мої рими?
Може, не свій я хрест ношу
В чужій країні, без родини?
Хтось скаже - завжди вибір є,
Буває так - не хочеш, треба.
А навкруги все не моє,
Не та земля, не рідне небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679469
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Я не хочу Майданів, щоб гинули люди,
Я не хочу кайданів щоб впали на груди!
Хочу жити по образу божому я,
Хочу вільною бути: моя це земля!
З діда-прадіда мріяв про волю мій рід,
Не корився загарбникам мужній нарід,
Він віками орав, сіяв в полі і жав
І ніколи мій предок чужого не брав!
Завжди з поту чоло його не просихало,
Сліз солоні струмки ясні очі вмивали,
Українці від роду були з мозолями,
Не давали режими їм буть хазяями.
Їх неволили, нищили, важко карали,
Все святе розтрощили нещадні вандали.
Хочу слово керманичам нашим сказати:
Є підстави усі нам життя гідне дати.
Ви ще будете нами на весь світ гордитись,
Ваш народ не нероба, він вміє трудитись.
Наша врода відома на цілу планету
І культура чарівна, це вже не секрети.
Через ворога клятого світ нас пізнав,
Полюбив вишиванки, Гімн наш заспівав.
І не требе нам віз за моря й океани,
На землі нашій мир хай скоріше настане!
Уввійдіть же в історію як патріоти,
І ганьба нехай буде всім тим ідіотам,
Хто плюндрує нам землю, неволить святу,
Українськими бути візьміть за мету!
Я не хочу Майданів, щоб гинули люди,
Я не хочу кайданів, щоб впали на груди!
Я на рідній землі хочу бути людиною
Правда з нами, вона – з Україною!
І нехай розквітає й міцніє Держава!
Хай живе Україна! Їй шана і слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677330
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 22.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016
Ой,чому це ти, бузочку,
Так ранесенько розцвів?
Чи збудив тебе в садочку
Соловейка ранній спів?
А чи може твоїм квітам
Треба квапити цвітінь,
Бо снує над білим світом
Час глобальних потеплінь?
-Ні!-сказав бузок пахучий,
-Зажадав цей ранній цвіт
Той Всевишній,Невмирущий,
Хто створив цей білий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578100
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 19.07.2016
Не верь, красавица, не слушай,
Когда прольётся баритон.
Подумай - не по твою душу,
Средь хохотушек вьётся он.
Амур коварно ставит сети –
Роняет бархатную трель:
Стрелу в твоё сердечко метит,
Тебя пьянит его свирель.
Охотник ловкий точно знает
В какое ушко дробь летит:
В душе под жилочки ласкает,
Сердечко нежно теребит.
Когда Ты - юная монашка,
Никем нетронутый бутон,
И нет чудесней в мире сказки,
Чем твой томлённый первый стон.
Не взыщи, красавица - не плачь,
Не проклинай Судьбу, не злись:
Подарок добрый... скажет врач -
Под сердцем радуется жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678595
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Настанет время
Лихих людей –
Пробьётся семя
Других идей.
Возьмутся вместе
За ворох дел:
Премного чести,
Всему предел.
Пока, что бремя
Кривых зеркал:
И враг не дремлет,
И вор не спал.
Прогоним нечисть
С родных домов;
Завьётся почесть
Средь казаков!
Дождутся внуки
Святой мечты –
Приложим руки,
Прибавь и ты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677039
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Ти співай, мені пташко моя
Пісня стала такою вже близькою
То здається не спів соловя
То матуся гойдає колискою....
Приспів:
Згасла в небі остання зоря
Забродив вранці сон над потічками
Що у серці без цвіту цвіте?
Розливається повені річками
Заціловує співом своїм
Горнеться до серця світлим спомином
То любов у небі лебедить
Щемить душу незрадливим гомоном.....
Заспівай, моя пташко про те
Що бентежить завжди, не питаючи
Що у серці без цвіту цвіте
І зникає, поволі щезаючи
Заспівай, мені пташко про це....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678523
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Я был, как все вокруг
Я жил, как все повсюду.
Я шел сквозь гущу мук
Я шел, иду и буду.
Я мог не взять свой крест
Я мог его отринуть.
Я думал надоест,
Я не сумел покинуть.
Я слышал звон в ушах
Я знал по мне звонивших.
Я шел по адресах
Я вспоминал забывших.
Я вспомнил о грехах
Я знал, что жизнь калечит.
Я видел блеск в глазах
Я верил время лечит.
Я знал тепло руки
Я так же прикасался
Я бегал напрямки
Я искренне влюблялся.
Я знаю все пройдет
Я кану камнем в вечность
Я средь немых пустот
Я имя Безконечность.
© Александр Крутий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676783
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Приспів:
Другий рік, як ступив ти синок за поріг,
Розпочав війну ворог проклятий.
Повертайся мій синку скоріше з доріг,
Юду люту ми мусим здолати.
1
Смерч війни у степах шаленів,
Був запалений миршавим катом.
Ненажерливий звір запалив,
Що колись називався нам братом.
Приспів:
2
Бережи себе синку… вернись,
Я так хочу тебе обійняти.
Пригорну я тебе, як колись…
Як втомилась тебе виглядати.
Приспів:
3
Правда буде за нами… - Вона
не потерпить чужинської зради.
Вип’є ворог свій келих до дна,
В прах розсиплється він від пожади.
Приспів:
4
Україна не згине в вогні,
Як не згинула пам'ять Аратти.
Заспівають в гаю солов'ї…
Віє затишком з рідної хати.
Приспів:
5
Завесніють волошки в літах,
Ратаї будуть ниву орати.
Слава буде гриміти в віках,
Будуть внуки любити й кохати.
Приспів:
6
Знаю лад наведеш ти синок,
Стихнуть Смерчі , Піони - гармати.
Як колись заглянеш до бджілок…
Нам не довго лишилось страждати.
Приспів:
7
Розговіє Вкраїна в медах…
Відійдуть криві числа і дати.
І хоча твоя мама в літах.
Вірить синку і буде чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677665
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Розносив вітер пахощі духмяні,
Летів під ноги в стежку сніговій.
Пелюстки білі падали, як п’яні,
Черемхою запахнув весновій.
Терпкий дурман наповнював долину,
На крилах трунок в небо піднімав.
Немов у сні надихався цитрину,
Вже соловейко з лісу щебетав.
Дзвеніла вдалеч пісня солов’їна,
Рікою розлилася у гаю.
Діброва наче дівка захмеліла…
І я… неначе, почуваюся в Раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664065
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 03.07.2016
Не дай, мій Боже, таких стріч,
Тих, що холодять льодом душу,
Такі – із шквалом протиріч:
Одні стежки топтати мушу?
Так хочу зустрічей з тепла,
Так хочу зустрічей із сонця,
Із життєдайного стебла -
Шматочок щастя у долонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675854
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
* * *
За перевалом новых испытаний
Дежурит радость большей чистоты,
Чем та, что нам досталась от свиданий,
С которых вырвать хочется листы.
Немало дней потрачено напрасно,
Кому нужны стенания потом:
Просторы лет усеяны прекрасным,
Господь оценит праведным Судом.
И за строкой, пропетой вдохновенно,
Таится грань, далекая от зла.
Следы добра взошли в сердцах нетленно,
А значит, жизнь восторженно прошла.
2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674615
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 03.07.2016
Циничный день - отец презрения,
Ночь - романтична и чиста,
И мир любви и озарения
Рождает с нового листа.
Рассвет - предвестник сожаления
О том, что ночь так коротка,
Чей путь до белого каления
Чуть прикрывают облака.
То раскалённый, то заснеженный,
То виноватый, то простой,
Ночами тёплыми изнеженный,
В холодных сумерках - пустой.
Закат похож на смерть невольную,
Что отделит добро от зла,
И жадность, вечно недовольную,
От бескорыстного тепла.
Проходит в скуке ожидания
Мой междусумеречный день -
Днём, от рассвета до свидания,
Все солнца щедро дарят тень.
02.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675726
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Короткий дощик вечір освіжив,
Хоча навколо все грози чекало.
Твою сторінку звично я відкрив,
Як відчував – в онлайн Ти завітала.
Чудову фразу виклала з Just love -
Її одразу лайком я відзначив.
Натхнення в риму загортати став –
Знак долі в цих словах побачив:
«Одна троянда може стати садом,
Одна людина – цілим світом»
Куди там тій грозі із градом –
Коли з таким з’являєшся «привітом»!
Давно для мене цілим світом стала,
Лише не міг раніше описати.
Спасибі, що так вчасно підказала –
Дозволь Тебе за це «поцілувати»…
Цей поцілунок перший віртуальний
Доволі скромний і невинний – «в щічку».
Але надію маю не прощальний –
З ним на губах я поринаю в нічку…
© S.Nemo
23.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674121
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 28.06.2016
[i](В ім’я і славу нашого небесного Отця)[/i]
Гроза вже вкотре освіжила душу,
Небесні сльози впали в зелень трав.
Хоч обмаль сил, але писати мушу –
Натхнення Богу я заборгував.
Радію знову милості Його,
На Нього лиш надію зберігаю..
І за щоденний гріх життя мого
У покаянні в сон я поринаю…
Мене Його спрямовує любов –
Дає наснагу жити і творити.
Тривожить відчуття провини кров,
Як зміг мене лукавий спокусити.
Душі прекрасні подихи римую,
Коли Його натхнення відчуваю.
Свою поезію я щиро всім дарую
І вдячності молитву надсилаю.
Пишу свою історію кохання –
Його я радо реанімував.
Лиш віра в Бога здійснює бажання –
В постах її я зміцнення шукав.
Молитва й піст душі дарують крила,
Вона до Бога ближче підлітає…
Гроза вже вкотре душу освіжила –
І та натхнення в риму загортає…
© S.Nemo
22.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673922
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Розлігся туман, в зачарованій тиші
Лиш жайвір у небі співа
Краса неймовірна, живе все і дише
А небо дарує слова:
Приспів:
Лети, моя пісня на крилах
Крізь бурі і грози лети
В яких би світах не блудила
Лети до своєї мети
Прийди в мої сни вечорові
І тихо устами торкнись
Озвися ти піснею долі
І буде усе, як колись......
Розлігся туман над водою
В полях половіють жита
Вже снідає ранок, хлібиною сонця
А пісня та наша жива....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674843
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Споглядає небо, сумними очима
Хоче, щось сказати, та бракує слів
Одяглась природа, у зимові шати
Сипонула з неба, сніжна заметіль.....
Приспів:
Заметіль-- хурделиця, по дорозі стелеться
Перекотиполем, виграє вона
Ти стелись метелиця, може перемелеться
І прийде у наші душі скоро вже весна....
Виткає зима свої узори з неба
І на шибці віконній проступить сльоза
Нам кохана сваритись не треба
Бо надворі усе ще зима.......
Приспів:
Написала зима нам свої побажання
Тільки, що в тих листах, чи тобі, чи мені ?
Може буде весна наша рання
Якщо зможеш кохана за все ти прости......
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640610
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 27.06.2016
________________ИРУСЕНЬКЕ
Мои дожди - весенние, осенние...
Слезится небо зрелой чистотой.
С годами память стала откровеннее,
И не пугает бездна пустотой.
Мои дожди - от Бога провидение,
Чтобы омыть ненужное в душе.
Унять страстей слепое наваждение,
Восстановить утерянный сюжет.
Соткать строки премудрую извилину,
Услышать трепет бьющихся сердец.
Моих дождей бесценное обилие
Отодвигает призрачный конец.
Еще дано творить для покаяния,
Пускай судачат злые языки
О том, что дождь - природы достояние,
А не поток Божественной реки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669370
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 26.06.2016
Куди веде моя дорога,
Серед заплутаних доріг? -
Сум огортає та тривога
За милий батьківський поріг.
Господь не дав легкої долі:
Вона складалася з краплин
Роси, у весняному полі, -
Я України рідний син!
Широким полем крізь колосся
Дитинством гідно мандрував,
Аж доки все переплелося -
Дорослий шлях у світ чекав.
Покинув стоптану стежину,
Ту, що в поля мене вела,
І тільки зараз самотину
Відчув... без рідного села.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674499
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Мамо, не плач! Я з хлопцями в строю
Лечу по небу понад Україною.
Я бачу хату, вулицю свою,
Тебе, рідненька, з чорною хустиною.
Поглянь на небо, погляд твій зловлю
Пекучі сльози бачу, біль і тугу.
Пробач, що рідко так казав, - люблю!
І проявляв так ніжність недолуго…
Ці почуття мабуть усі сини
Теж намагались якось приховати…
Тепер в твої приходитиму сни
Щоб борг любові й ніжності віддати.
Не плач матусю! Так судилось нам,
В Донбасі зайд московських зупинити,
Уклін земний і шана матерям,
Що вчили землю нас святу любити.
Любов синівська, як її ділить,
Між ненькою і між Україною?
Тож ми обох повинні захистить,
Земля розквітне маками, калиною…
Я не один! Нас тут небесна рать,
Плече козацьке відчуваю в лаві.
Ми Вас будемо з неба захищать,
Щоб жили в мирі, Україна в славі!
20.06.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673722
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
[i]Експромт-коментар на поезію
"В комнате нас двое…" (автор: Квітка)))[/i]
Двое в комнате... Молчанье... Тишина...
Лишь часы ведут мгновеньям счет...
Завлекает мыслей глубина,
Их поток размеренно течет...
Двое в комнате... Невидимые стены
Воздвигает между ними мрак.
Но неотвратимы перемены -
Звездный свет - неоспоримый знак.
Двое в комнате... Глаза небес сияют,
Дарят душам веру и любовь.
Лучики надежды тьму пронзают -
В унисон сердца забьются вновь...
© S.Nemo
21.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673732
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
[i]Експромт-коментар на поезію
"Я готова" (автор: Ждана)[/i]
Глаза в глаза душа читает душу...
Крест накрест? Игры грешной власти?
Покой душевный сердца не нарушу -
Прочь искушенья! Им я не по масти...
Кто без греха - пусть первым бросит камень,
Не хватит духа - задрожит рука!
Безсмертна истина - проверено веками -
По воле Божьей нас несет река…
Судьбе сопротивляться бесполезно -
Свой крест по силам каждому нести.
Нам жизнь даеться Богом безвозмездно -
Она бесценна - шанс не упусти...
Глаза в глаза душа читает душу,
Лишь сердцем можна истину понять.
Сомненьями любовь я не разрушу -
Её в надежде буду сохранять...
© S.Nemo
20.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673415
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2016
У венах кров, як вир бурлить,
Вогонь гарячий ринув в п’яти.
Кортить тебе в собі спалить...
Щоб зцілувать твої принади.
Дай притулю до себе знов,
Знов запалю твої бажання.
Віддам усю свою любов...
Себе поклавши на заклання.
Чи то за покликом богів,
Чи то за подихом любові.
Сплелись в єдине ми без слів…
Птахи замовкли у діброві.
Заклекотав у венах струм,
Я розплітав шовкові коси.
Чи нам на спокій чи на глум...
Знов закипали в долах роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672299
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Ти – ангел мій, моє найбільше диво,
Найкращий сон, навіть коли не сплю.
Ти не така, як всі, ти – особлива,
Вже лиш за те, що я тебе люблю.
Ти від природи - мила і вродлива,
Така була лиш Єва у раю.
Ти не така, як всі, ти – особлива,
За особливість я тебе люблю.
Навіть, якщо буваєш вередлива,
Чи, якщо я, буває, розізлю.
Ти не така, як всі, ти – особлива,
І я тебе за це завжди люблю.
Ласкава, ніжна, добра і вразлива,
За тебе Бога я щодня молю.
Щоб ти завжди лишалась особлива,
Щоб я завжди казав тобі «ЛЮБЛЮ».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560126
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 14.06.2016
**
Вокзальный блюз, путей хребет
Дождём штрихованные ели
Прожекторов бродящих свет
В промозглом кружеве капели
На липких лавочках приют
Коротких встреч и расставаний
Бесцветным голосом поют
Часы прибытий, опозданий
И муравьиная тропа
Шуршит потоками миграций
Гремят вагонов черепа
Тягучий дым канализаций
Волной накатят и опять
Застынут в мареве видений:
Тревога, гул, ручная кладь
Обрывки фраз и сновидений
Калейдоскоп наклеек-лиц
На окнах жёлтых, проходящих
Гортанный хохот проводниц
В мир заколдованный, в мир спящих
Басами окрик с темноты
Блеск семафоров – лун кровавых
Скелетами висят мосты
Тень изгибается на шпалах
И вновь захлёстывает дождь
Задёрнув сети-занавески
И лихорадящая дрожь
И сердце бьётся на подвеске
Пред ожиданием судьбы
Провозглашеньем приговора…
В руках уснувшие цветы
Печальным символом декора. 250516
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668196
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 14.06.2016
[img]http://cs9413.vk.me/v9413008/25e7/dx9hKLw6oBU.jpg[/img]
Люблю я сум під час дощу,
Під гул дерев в поривах вітру,
Люблю у небі нічний шум
І спів птахів вже трохи тлінний.
Тому що осінь за вікном
І журавлі летять у вирій,
І я гортаю той альбом,
Де збереглись останні миті.
Сумую я під гул дротів,
Що вітер рве з усеї сили.
Сумую я …, але хотів,
Щоб ми були лише щасливі.
Та не вернути час назад,
Хоч і не раз того хотіли.
Роки життя, як листопад -
Вмирають зірвані вже квіти.
Це розумієм кожен раз,
Коли на дворі править осінь,
Коли життя дає аванс,
Але цінити ми не в змозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447427
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 14.06.2016
[img]http://cs320116.vk.me/v320116008/522d/YsSAfEdqE7w.jpg[/img]
Певним чином тобі заздрю,
Що змогла тоді піти.
Яким дивом, я не знаю,
Ти позбулась самоти.
А зі мною, мов прокляття,
Хоч шукав нові шляхи,
Тільки серце своє в шмаття
Я розбив під три чорти.
Позбирати не проблема
І зустріти іншу теж,
Як спростити теорему -
Що любов не має меж?!
Не росте трава в камінні,
Риби гинуть без води,
Коли дні передосінні -
Всі прощаються сади.
Не можливо в світі жити,
Коли сенсу вже нема,
А кохання оповите
У приречені пута.
Посивіло вже волосся -
Не хвилююсь я за це,
Шкода лиш – надворі осінь,
А в душі - те, що без меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454080
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 14.06.2016
[i]Пропасть. Раствориться.
Уйти. Не вернуться.
В осколки разбиться.
Никогда не проснуться.
Затихнуть. Умолкнуть.
Не видеть. Не знать.
И раненым волком
В лесу умирать.
Лежать без движений,
Без стонов и вдохов.
Искать отраженье
Себя в столь жестоких,
Холодных, далеких,
Чужих, леденящих
Глазах лжепророка,
Наполненных фальшью.
Сжимать руку туже,
Пугаясь до дрожи.
Убей меня… Ну же…
Я знаю, ты можешь…
Тебе я не нужен…
Я больше неважен.
Сожми горло туже,
Мне больше не страшно.
Мне больше не больно…
Мне просто никак…
С улыбкой довольной
Уйду я под такт
Выстрелов в мысли
Фраз безразличья,
Я стал третьим лишним
В вальсе двуличья.
Но я не в печали…
Я просто устал…
О, как я скучаю
По той, что познал
Давно и случайно…
Какою была ты тогда…
Изначально…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663716
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 14.06.2016
Моє ти серденько – калино,
Вкраїно рибонько моя.
Моя прекрасна Батьківщино,
В дібровах співи солов’я
Допоки в тебе є поети,
Що віддадуть тобі життя.
Й згорять за тебе, як комети,
Заради твого майбуття
Не вмреш Украйно, не загинеш
І не одягнеш кайдани.
В безмежжя слава твоя злине,
В найдальші далі чужини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670708
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Ти мене відпускати не хочеш
Із обіймів, хоч я догорів...
Наші ночі!.. розпусниці- ночі!..
Цей бажання одвічний порив...
...ніч хвилинами міряє кроки
До ведично-морфінових снів,
І дрімоти вороняче око
Вглиб душі заглядає мені.
Ось уже підхопила на крила,
Хоч свідомості промінь не згас...
Відбулося- не значить здійснилось...
Задоволення- ще не екстаз...
Голос пам"яті серце лоскоче
Мов босоніж ідеш по траві,
І, можливо, подивишся в очі
Тим, кого не побачиш повік,
А можливо, і тій, без якої
Вже не матиме сенсу життя...
Сон наповнює душу спокоєм.
Я його пригублю, мов пиття,
Що зціляє, відновлює сили
Для кохання тобі і мені...
Вже світає... Прокинулась, мила?
Що наснилось тобі уві сні?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116061101151
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671691
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
*зміни ритму.код*
Є добрі пОдруги... Та є доволі злі...
Оті- НЕ ТІ, питомі надрами землі...
.....................................
Ти присядь на ослін,
І послухай, як гупає хвіртка-
Це у спокій душі
Заповзає пітьма НЕДОБРА.
У прихованім злі
Зачинити не в змозі кватирку,
Ти душею спіши
До посвячених СИЛИ ЗІБРАТЬ.
До недобрих. До них.
Тих, жіночі що звідали муки,
Тих, на зморшках чиїх
Недобра втаємничений хід.
Ти до них простягни
Як на месі, до прОщення, руки,
І отримай від них
Допомоги таємної світ.
......................................
Чорний птах сів на дах.
Білий птах знищив страх.
Синій птах- зцілив біль.
Птах червоний- тобі.
Не дивися назад.
Це- таємний квадрат.
Перехрестя стежин.
Лютий ворогу згин.
......................................
День настав. Світлий день.
Час співати пісень,
Бо розвіяла все
ТА, ЩО СИЛУ НЕСЕ.
......................................
Коли на тебе наповза пітьма,
Не спокушайся міражем оман,
І вір своїй зорі, немов Макбет,
Бо та, НЕДОБРА, виручить тебе.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116060401066
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670308
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Запроси мене
В творчий очерет,
Де вплела душа
В вірші осоку.
Подаруй мені
Зоряний куплет,
Покохай мене,
Чарівну таку.
Запроси мене
В загадковий світ,
Позбирай з життя
Ніжних слів росу.
Запроси мене
В зоряний політ,
Покохай мене
За душі красу.
Покажи мені
Береги надій,
Віднайди між них
Спільну течію.
Огорни мене
Маревом подій,
Відшукай весну –
І твою, й мою.
Утопи мій біль
В весняній ріці,
Залиши печаль
На порозі снів.
Дотик моїх вуст
На твоїй щоці
Зорепадом ласк
Щедро заряснів.
…Запроси мене
В творчий очерет,
Подаруй мені
Почуттів ріку.
Незрівнянний мій
Ідеал-поет,
Покохай мене,
Чарівну таку…
© Copyright: Ирина Визняк, 2014
Свидетельство о публикации №114040700692
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490801
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 10.06.2016
Не знаю я, яка причина
Наші шляхи переплела:
Чи Ваших лестощів корзина,
Чи та Ласуня, що ревла.
Чи рими, що цвіли, немовби
Волинських пагорбів жасмин;
Чи хміль чуттєвої розмови,
Якою захопились ми.
Чи ті гриби, що Ви збирали,
Ввімкнувши творчий диктофон,
Де Ваші музи малювали
Натхнення вишуканий фон.
Чи, може, те, що наші душі
Зріднились, мов сестра і брат,
Чи, може, голос Ваш цілющий,
Чи щедрі пригорщі присвят.
Тут однозначно і не скажеш,
Бо чинників багато є.
Ви ловелас з великим стажем.
Життя ж нашіптує своє…
…Я відганяю сон і втому,
Смакую творчості шашлик.
Можливо, вся причина в тому,
Що Ви колись мене знайшли.
03.03.2016
© Copyright: Ирина Визняк, 2016
Свидетельство о публикации №116030300141
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648514
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 10.06.2016
Где моё очарование
Пролетевших лет?
Всё ушло в воспоминание,
Всё ушло – возврата нет!
Ни стихов, ни дел прекрасных
Оглянусь – не нахожу,
Только мучаюсь, напрасно,
По земле хожу.
Храм Великого Творенья
Не построил я:
Не хватило вдохновенья,
Может – знания…
Вдруг возьми, детей веселье!
Слышу: « Пап!» - зовут.
Прочь! Дрянное настроение!
Я опять живу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670826
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 10.06.2016
І знову ніч шепоче про кохання,
Тихенько, щоб Тебе не розбудити,
Щоб не почула Ти моє зітхання...
На самоті продовжую любити...
Минає світле свято Вознесіння,
«Христос Воскрес!» вже більше не лунає.
Прошу у Бога знову я терпіння –
Лише воно кохання зберігає…
На зустріч нашу все ще я чекаю.
Коли в Твої загляну ясні очі,
Ти засоромишся – я сумніву не маю,
І затремтять Твої уста дівочі.
Свою усмішку щиро подарую,
Щоб заспокоїти, розвіяти тривогу.
І дотиком руки Тебе здивую –
Стоятимемо поряд всю дорогу.
Я вийду. Ти залишишся стояти –
Прощальний погляд і Твоє мовчання.
На зустріч знову будемо чекати –
В терпінні зберігається кохання.
А потім нашу пісню пригадаєш,
Все зрозумієш про минуле літо.
Мене, я сподіваюся, впізнаєш –
Нарешті буде мій секрет розкрито…
© S.Nemo
09-10.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671314
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Заросла давно уже криниця
Тринь-- травою на околиці села
Не задзвонить із глибин водиця
І ніхто ніколи не дістане дна.......
Приспів:
Та криниця без джерел-- вже не криниця
Не затужить в полі колос без зерна
Не підніметься без крил у небо птиця
І душа без пісні не співа.......
Заросла давно уже криниця
На цямрині лиш сидить cумне пташа
Чом же заблукало ти по - днині ?
Може хоче пить чиясь душа?
Приспів:
Може та душа , щось пригадала
Й прилетіла до рідних криниць
Не задзвонить із глибин водиця
Більше не напоїть своїх птиць....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671030
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
[i][color="#280c99"]
Дощить сьогодні за вікном,
хоча зима і мав би сніг іти…
А в пам’яті спливають сни,
де на озерах з чистою водою
Із ніжним лагідним піском -
там залишилися твої сліди…
І хоч далеко до весни,
так хочеться побути із тобою
Вдихнути запахи лугів,
твоїх парфумів аромат п"янкий,
Із уст твоїх напитися
води живої і всіляких трунків,
Діставшись рідних берегів,
почути зблизька голос твій дзвінкий,
На тебе лиш молитися,
кохання прагнучи й твоїх цілунків
І потопати у сльозах від щастя,
усупереч недолі,
В обіймах задихатися,
втрачати розум і себе шукати...
Забути мить таку навряд чи вдасться...
Та дякуючи долі,
За право зустрічатися...
Й нічого більше в бога не благати...
[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634881
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 08.06.2016
Коханий, сонце моїх вій!
Торкаєшся зап'ястя..
І шепіт незбагненний твій
У думці - ехо щастя.
Ти - звичний, любий, дорогий
Долоні зігріваєш..
Та часом, лютий і чужий,
Мов навпіл тіло краєш.
Комфорт і затишок даруй,
Як сонцю мила днина,
І слово лагідне почуй,
Ріднесенька людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648493
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 06.06.2016
Вкраїно моя чорноброва,
Яскрава перлино в зірках.
Віками моя загадкова,
Лежить твоя слава в віках.
Сопілка моя калинова,
Волошко у синіх очах.
Ти спів солов’їний в дібровах,
Джерельна вода у річках.
Як зіронька ночами ясна,
Волошки і маки в житах.
Ти пісня моя колискова,
Як мамина клать на вустах.
Роса світанкова ранкова,
Ти долі широка ріка.
Моя непрочитана мова,
Матуся її золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670117
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
[i][b][color="#8508c4"]Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 05.06.2016
"Село - колиска України.
Не буде села - не буде і вас!.."
О.Ляшко( із виступу у ВР)
"Село на нашій Україні,
Неначе писанка село..."
Чому ті писанки змарніли,
З якого боку суне зло?
Ти кажеш - я селюк,дєрьовня,
А ти такий весь городський...
Та не хизуйся так,шановний!
Ми всі фактично селюки.
І наші предки добре знали
Який на смак селянський піт,
Коли земельку засівали,
Щоб на столі завжди був хліб.
Чудово знали ноги босі
Які холодні вранці роси,
Яка стерня в жнива колюча,
А кропива яка пекуча.
Попри криваві мозолі
П'янили запахи землі
І купа гною пахла,як
Природний афродозіак.
Нема планети без орбіти,
Немає річки без води,
Не родить яблуня без цвіту,
Не п'ються без бджоли меди.
Село і місто - два крила...
І тут не треба гороскопа -
Не бУде місто без села,
Не буде шопінгу без шопи.
Як не старалися вожді -
Тут мова зберегла прописку...
Тож бережіть,брати,колиску,
Бо хто без неї ми тоді?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667703
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2016
Блакитне покривало над землею
По ньому димом стеляться хмарини
І сонце тліє денною зорею...
Лоскоче ніс дурманний цвіт малини..
Муркоче ліс, розгойдує вітрила...
Ляклива зелень блимає вогнями...
Леліє вітер у польоті крила,
Що в вишині здаються кораблями...
А ти впади зі мною в дикі трави...
І просто помовчи...нехай цей спокій
Тебе всього наситить, мов заграви
Незайманих і згублених утопій...
Нам небо захлюпоче океаном
Тривожно мерехтливо безкінечно...
Мене прикриєш теплим кардиганом
В обіймах заховаєш...так доречно!
Спинився час - відгомони співочі
Принишкли як і все в лісному лоні
Мене лікує тиша й твої очі...
І теплі на щоках, ніжні долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667702
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Проводжала мати, сина у дорогу
Хто-зна, як там буде на клятій війні
Заховала в душу приспану тривогу
Рушником стелила долю по Землі....
Приспів:
Рушничок барвистий, витканий багряним
На весілля сину, вона берегла
Та не знала мати, що поміж квітками
Причаїлась проклята війна
Вкравсь десь хрестик чорний, у стежину долі
Залишились зошити малі
Плаче гірко мати, бо її солдата
Понесли у небо, чорні журавлі.....
Кожен день поволі, забирає долі
І шукає жертви та війна
Вічно виглядати, буде сива мати
У блакиті неба сина-- журавля......
Приспів:
Квіти похилилися в скорботі
Ягоди поникли у журбі
Чом недавно ви були червоні?
Нащо почорніли у ці дні?
Приспів:
Присвята Євдощоку Олексію , солдату 95 бригади
який загинув 16 травня 2016 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666631
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Тебе з Великоднем Вкраїно,
Моя надіє і краса.
Моя ти доленько чаїна,
Моя ти пісне солов’я.
Нехай здійсняться твої мрії
Нехай цвітуть сади й поля.
З весни пробудженням надіє,
Страждальна матінко моя.
Іще піднімуть тебе крила,
Освітять шлях твій у зірках
Для тебе долю відмолили,
Поети й предки у віках.
Тобі , тобі моя ти мила,
Бажаю щастя і добра.
Уже стократять твою силу,
Страждання сивого Дніпра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663215
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Осідає вечір понад ставом,
Вітер притомився, не стриба,
Густо береги позаростали,
Тишу п'є замріяна верба.
А як зорі нічка намалює.
На небеснім темнім полотні,
Кілька з них вода собі вполює,
Заховає глибоко на дні.
Скоро ранок бризне променисто
На узори з посивілих віт,
Заблищить калинове намисто
На кущі у срібній синяві.
І запахнуть м'ятою п'янкою
Трави, краплі гублячи роси…
Не зустрінеш більше ти такої
Неземної на землі краси.
13.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665812
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
это стихо написалось сначала на украинском языке, а потом, через день или два, на русском:
[i]Ах если б день, да постучал в окно,
Её рукой... легко, почти неслышно...
Зажмурившись, как солнцу, что взошло
Я б на крыльцо, босым, к любимой вышел...
И замер вдруг, не зная что же делать...
Глаза ли, руки, губы целовать?..
Люблю. Люблю... и хочется так... верить,
Что ты придёшь... в окно мне постучать... [/i]
На украинском можно прочитать здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204149
Иллюстрирует стихо фотография прелестной киевлянки, Насти.
Фотография опубликована с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11663
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204230
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 09.05.2016
Килим літніх квітів.
Вітер в чистім Полі.
Небеса блакитні -
Голоси Любові
Серцю промовляють -
Ти одна єдина
У цілому світі,
рідна Україна!
Всесвітом безмежним шириться лунає
пісня солов'їна і до зір зринає.
Виплекана в Мову споконвічна врода:
людяність,братерство і свята свобода.
НарІд наш мужніє і щосил долає
Долі заборони,
світу злі насмішки,
кайдани кордонів,
сльози безовтішні.
Й не зломать вовіки воріженькам лютим
Слави гордий відблиск і Віри в майбутнє.
Барви синьо-жовті майорять велично
Всіх синів і доньок під знамена кличуть.
За нащадків щастя!За долю, За мрію!
Порятуєм Неньку, здужаєм Росію!
Не дамося, браття, кріпаками стати!
У своїй сторонці маєм панувати
САмі, без варягів, нехай європейців.
Хай в цілому світі луною озветься
Українська пісня, Українська мова,
Держава потужна, нова і здорова.
Вільна серед вільних,
Серед рівних рівна.
Єдина країна сильна й неподільна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659610
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 09.05.2016
Вот и встретились. Ну...
Так бывает... Виват Интернету!..
Ты стихов белену
Завари, как напиток поэту.
Из желаний любых,
(кис кисе?), заряди батарею.
От унылой судьбы
"Быть как все" уходи поскорее.
Потаенный безнал
Обналичь, обойдя все заслоны.
Ты такая одна-
В беззаконьи- основа закона.
Эстакадою дней,
Опоясан экспрессии бантом,
Вдаль несется по ней
Твой экспресс, безнадежно-талантлив.
В душном гадоаду
Литератороавторитетов
Я тебя подожду
Среди тьмы, как посланницу света.
Выпьем творчества яд,
И заложим иные основы-
Я и ты. Ты и я.
Мы. Поэты. Волшебники слова.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116050300482
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663534
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 07.05.2016
[quote](Для тих, хто знає і тих, хто не знає)
Сьогодні у світ вийшов новий сингл гурту Океан Ельзи "Не йди". Що мелодія, що сам кліп - своєрідний витвір мистецтва![/quote]
Тому:
Ми мокли під дощем, ми виживали,
Ми йшли до цілі - будували дім.
Але чому між нами так все склалось,
Що ти не захотіла жити в нім?
Я ж прагнув збудувати нам оселю,
Ти помагала, сили віддала.
Чому ж так швидко стало невеселим
Все те, що було? Думаєш, я знав?
Маяк любові нашої світився
Для всіх фрегатів рятівним вогнем.
Чи я прорахувався, помилився?
Чому тоді покинула мене?
Якщо палац тобі уже не личить,
(А він вже став фортецею біди)
То почекай! Тебе я досі кличу!
Пробач, як щось не те... Прошу, не йди...
Не йди... Не йди... Повіки йдуть донизу...
Я майже сплю і майже не живу...
Лиш вітер гойда мамину колиску,
Її гойда у сні і на яву...
Ми опинились серед гір. Вершина.
Схилилась ти... Дала мені води.
Вже легше. Воля. Співи вітру линуть.
Все буде добре. Лиш прошу, не йди...
20.04.16
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TD4h9Fdn3-o[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660904
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 05.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2016
Вишиванку одягла,
Внучка Соня вранці.
Й полетіла, як бджола,
Личко у рум’янці.
Закрутилася в танок,
Сяйвом мерехтіла.
Через кладочку в гайок,
Веснянок будила.
Пісня навстіж голосна,
По стежині бігла.
То проснулася весна,
У гаю розцвіла.
І метелики й джмелі,
Радо зустрічали.
З днем народження її,
Всі довкруж вітали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659655
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 05.05.2016
Ген за обрій синій
Клином журавлиним
Пролітають роки
Й молодість моя
Завесніло в полі
Де ті крихти долі?
Що дала в дорогу
Рідна сторона....
Приспів:
Із країв далеких
Вже летять лелеки
До своєї хати
Всі птахи летять
І я теж звертаю
До рідного краю
Де в душі чекає
Божа благодать.....
Зажурусь до болю
Гляну на тополю
Спомином прилинуть
Ті дитинства дні
Журавлі курличуть
Ніби в небо кличуть
Рано відлітати
В небо ще мені....
Приспів:
Відлітають роки
Десь у світ широкий
Спогади розтануть
В голубій імлі
Вже не стане мати
На порозі хати
ЇЇ вже забрали
В стрій свій журавлі......
Приспів:
Обніму тополю
Зажмурюсь від болю
З журавля криниці
Я води напюсь
Серцем памятаю
Тебе, рідний краю
З памяттю дитинства
Я не розминусь....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663594
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
[i](«Навіщо шукаєте живого поміж мертвими?
Його тут немає: Він воскрес!» (Лк. 24:5-6)
[/i]
«Христос воскрес!» сьогодні скрізь лунає.
Звучить у відповідь – «Воістину воскрес!»
Бог благодать нам щедро посилає
І сонечко всміхається з небес.
Бо Син Його улюблений єдиний
Смерть смертю в воскресінні подолав.
З’явився обраним живий на третю днину –
Тим, що в гробах, надію дарував.
Природа ще буйніше розквітає,
Пташки щебечуть наче у раю.
Дзвін Великодній радо сповіщає –
Здійснив Господь обітницю свою.
Новий Завіт Він людям дарував,
У жертву Сина за гріхи приніс.
У воскресінні велич показав –
Маяк засяяв в морі зла і сліз.
Він сяє світлом віри і надії,
Тепло дарує Отчої любові.
Щасливий, хто прийняти їх зуміє
Через святе причастя тіла й крові.
«Христос воскрес!» продовжує лунати,
«Воістину воскрес!» - відповідають.
Завіт Господній треба пам’ятати –
В любові Царство Боже здобувають…
© S.Nemo
01.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663260
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 01.05.2016
Не знав, куди в душі тривогу діти,
Аж тіпало від нервів тих мене,
І вирішив на річці посидіти,
Як вітер ще у вересні не сильно дме.
Прийшов я на широке узбережжя,
Ще й молодий неначебто мій вік,
Та часом я сумую ну безмежно,
Та відчуваю, як відходить те, що так бентежить,
Рибалки десь сидять неподалік.
Цим спокоєм на річці я, закривши очі, впився,
Бо у реальності знайти я спокій не зумів,
І довго я на плесо річки все дивився,
Тривожний погляд відривати не хотів.
Навколо тихо, і ніщо не ворухнеться,
Води стихія в душу тільки мир несе,
Вже бачу я, чи то мені здається,
Як хтось корови на тім березі пасе.
Тону я в спокої у пору надвечірню,
У небі залишивсь багряний сонця слід,
Не буду більше хвилюватися надмірно,
Бо хочу я прожить хоч трохи більше літ.
А річка водами своїми без кінця хлюпоче,
До самопізнання зробив я іще крок,
На березі досидів я до ночі,
Дививсь на небо, безліч там зірок.
Лиш плесо річки й безкінечність неба,
Прийду сюди і в радості, й в біді,
В цьому раю повірив знову я у себе,
А місяць все сміявся у воді.
Мабуть, посиджу тут я навіть до світання,
Замерзнути я зовсім не боюсь,
Прийдуть сюди рибалки знову рано-зрання,
А я в цій благодаті розчинюсь.
Нічна мене зігріла прохолода,
Знайти я спокій все-ж таки зумів,
Так хороше у серці і не шкода,
Що день і ніч на цьому березі провів.
Прекрасне є ще щось в навколишньому світі,
Хто що б там не казав, не вірю я тому,
Що ніби вже нема чому в житті радіти,
Після цих слів на річку знову я втечу.
Ви не сприйміть, шановні, це за страусину втечу,
Мовляв, я хочу безтурботності собі,
Всього лиш хочу я заповнить порожнечу,
І сил набратись у життєвій боротьбі.
Природа, друзі, нас оточує щоденно,
Поля, ліси, і гори, і річки,
І нас вона не зрадить, знаю достеменно,
Тож не цурайтеся її і ви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650079
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 01.05.2016
Глубокая осень, туманные дали,
Деревья раздеты в назначенный срок.
Любовь познается в минуты печали,
Когда обнимает времен ветерок.
Уходим все дальше, с тревогой растущей,
Навстречу протяжному вою зимы.
Мелькают вокзалы рутиной гнетущей,
Там нет остановок и нет тишины.
Раздавлены чувства клубками предательств,
Сплетенные нити разжать не могу.
Любая разлука - набор обстоятельств,
Прощаем любимых - а сами в долгу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662440
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Я вічність не жив на цім світі,
А зорям було всеодно.
Планета плила по орбіті
І падало в землю зерно.
І жайвір співав у блакиті,
Йшли люди на смерть за метал,
Гойдалися маки у житі...
Без мене обходився бал.
До болю все скороминуще -
Закриється знов небосхил...
Одне лиш втішає в грядущім -
Залишиться зоряний пил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662371
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 30.04.2016
13 Ніч. І бажання солодкі відчули весну.
13 Щойно десь квітка болотна позбулася сну.
13 Папороть сил набирає, бо поки нема.
13 Серце твоє відпускає прийдешня зима.
13 Ніч. На містичні узлісся летять солов"ї.
13 З неба спадають зірниці в долоні твої.
13 Час наближається Першотравневих Подій.
13 Відьмо! Лети і омийся в весняній воді.
13 Ніч. Голе тіло холодне торкає пітьма.
13 Ти насолоду свободи відчуєш сама.
13 Сили Пітьми набери- Вальпургієва Ніч
13 Сил чималих забирає... То Сили поклич.
13 Ніч. В піднебессі замріяний Місяць постав.
13 В озера плесі відбився Закоханий Став.
13 Тіла красою порадуєш Сили Нічні.
13 Будеш нічною принадою... Може, мені...
13 Ніч нам до зустрічі килим постелить із трав.
13 Виливом пестощів, пустощів буде ця гра,
13 В ній поєднаємо душі свої і тіла,
13 В ній Двоєднання порушимо Блага і Зла.
13 Ніч. Це не вітер, це спів твоїм серцем луна.
13 Вся опромінена світлом нічного вікна...
13 Пісню весни і надії співа Гамаюн...
13 ...Не розкривай до Подій таємницю свою!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041700291
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661408
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 30.04.2016
О, мово моя ти русинська,
Батьківський мій теплий поріг.
Гірчиста сльоза материнська,
Що в серці своєму зберіг.
Як сонечко гріла в негоду,
Поїла у спрагу дощем.
Святий оберіг для народу,
Лягаєш в душі споришем.
Тебе солов’їна не зраджу,
Ти квітка в едемськім саду.
Як треба зіп’ю повну чашу
За тебе життя покладу.
Сопілко моя калинова,
Лебідонько біла свята.
Роса ти моя світанкова,
Вкраїни дівочі вуста.
Мойого народу колиска,
Ти трелі в гаю солов’я.
Моя не прочитана книжка,
Вкраїни розрада моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645864
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 26.04.2016
Кричи гучніш, допоки ще кричиться,
Допоки ще душа твоя, мов криця,
А серце молоде ще і гаряче:
Болить - сміється, а радіє - плаче!
Кохай, бо вдруге юності не буде,
Нехай це щастя розпирає груди,
У рай солодкий серденько возносить,
Допоки осінь не простогне: "Досить!.."
Лети, злітай, нехай міцніють крила -
Вода йорданська щедро їх скропила!
Підкорюй всі висоти і широти -
Себе в собі наважся побороти!
Світи, осяй зорею чиїсь ночі!..
Кричи, кохай, лети, світи щомочі!
Лови цю мить життя: вона - єдина,
Як неповторна на Землі людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661773
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Ще не розтала ніч, і напівсонний ранок
Свого ще ока-сонця не відкрив,
І небо не тривожили заграви,
Й пташина не розправила ще крил.
Солодка тиша землю загорнула,
Немов дитя у теплі пелюшки,
Щось воду ледве чутно сколихнуло,
У мокрих споришах лежать стежки.
Воістину вона є неповторна –
Німа передранкова дивна мить.
Я ж хочу всістись на небеснім троні
Й чекати, коли ранок задимить.
17.03.13
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628422
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 25.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2016
Колосяться жита в чистім полі.
І калина в вікно заглядає.
Новий світлий день із солов'ями
Україна моя зустрічає!
Україно моя! Україно!
Ти у хвилі Дніпра, що вдаль лине.
Ти у пісні дзвінкій і у ґроні калини,
В кожній посмішці мами й дитини!
Сяє Київ ясний куполами.
Лине Велет - Дніпро вдаль полями.
Тут заслухаюсь я соловейка,
Що так любить вставати раненько!
Україно моя! Україно!
Ти у хвилі Дніпра, що вдаль лине.
Ти у пісні дзвінкій і у ґроні калини,
В кожній посмішці мами й дитини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661656
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Я хочу Вам подарувати зорі,
Принишклі, таємниче-голубі.
А ще світанки напівсонно-хворі
І радість, замасковану в журбі.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Їх дикий, недосяжний оксамит;
Веселку в ароматному озоні
І почуттів нестримний апетит.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Замріяні, великі і малі,
Що час від часу, загубивши корінь,
З бажанням Вашим линуть до землі.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Їх золотаво-місячний вінок;
Хмаринки зачудовано-прозорі
І ночі дозріваюче вино.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Великий пломеніючий букет,
Як світло нас єднаючих історій,
Як поцілунку дихання палке.
Шукаю шлях в смарагдовому морі,
В сузір’ях розчиняючи журбу.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Щоб подарунок неповторним був.
© Copyright: Ирина Визняк, 2016
Свидетельство о публикации №116020411960
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641270
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 25.04.2016
Ти навіть не колишня, ти - ніхто!
Була ніким, і підеш у нікуди...
Чому ж і через рік, чи два...хоч сто,
У всіх тебе вбачатиму, повсюди...
Ти навіть не колишня, хоч була
Для мене всім. В тобі і рай, і пекло...
Ну от навіщо доля нас звела,
Щоб сонце потім зникло і померкло?
Ти навіть не колишня... Хоч тепер
Вже все одно...В житті воскресну новім!
Я фенікс! Я живий! Я не помер!
Душа лиш на місточку калиновім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661659
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
"...Духовной жаждою томим,
В пустыне мрачной я влачился, —
И шестикрылый серафим
На перепутье мне явился."
А.С.Пушкин. "Пророк."
В моей стране нет алых роз,
Лишь дух сиреневый и пряный.
Люблю отчаянно, до слез,
Свою царевну-несмеяну.
Люблю смотреть как стынет чай
На подоконнике под вечер.
Как ты подходишь невзначай,
И руки мне кладешь на плечи.
Не думай ты, что я поэт,
А значит ветренен и падок.
В душе моей сомнений нет,
Как нету тайн, как нет загадок.
Я все давно тебе открыл,
И посвятил во все секреты.
Ко мне пустынный шестикрыл
Пришел, как к каждому поэту.
Любовной жаждою томим,
Духовность я оставил в суе.
И шестикрылый серафим
Со мною явственно рискует.
04.07.2013 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435273
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 24.04.2016
Я закохався в Львів далеко не одразу,
Не в першу мить. Та і не в перший день.
Як не одразу розуміють звуки джазу,
Чи тонкий зміст кобзаревих пісень.
Мені, народженому серед садів Поділля,
Здавалося, що я потрапив в сум,
Хотілось в поле, аж до божевілля,
Втекти від міста та від власних дум.
На мене тиснуло його старовиною,
А ще не пізнане минуле кожен раз
Ві сні вкривало страхом з головою.
Я просинався гнівний від образ.
Та поступово, тихо, крок за кроком,
Ввійшов і я в його життя, і він в моє,
Моєї недовіри луснув кокон
І в душу сумнівами більше не плює.
І полюбилися мені червоні мури,
Церков старі будівлі і двори,
І контури нової площі Юра
І давній обрис королевої гори.
І вулички із назвами старими,
На площі Ринок кований ліхтар,
І гарнізонний храм з всіма святими
Й телевізійна вежа поміж хмар.
І запах кави та смачного шоколаду,
Що линуть із копальні та майстерень,
Туристи, що блукають не до ладу
І сміх дитячий з затишних цукерень.
Бруківка, витерта століттям і ногами,
Фасади давні й лавочки самітні,
Трамваї, що теленькають дзвінками,
Дівчата молоді та пані літні.
Нові будови і старі квартали,
Блукаючих музик веселий спів
Для мене рідними ви поступово стали.
Я закохався в тебе, древній Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660519
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Бризнуть проліски-очі –
І мені не до сну.
Жаль, що поїзд гуркоче
Ув осінню весну.
Ніжно погляд купає –
І його не зітреш,
Бо душа закипає,
Дзвонить сріберна креш.
А весна серце повнить –
Почуття молоді!
І прийшло невимовне,
Як уперше, тоді…
2.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656554
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Замріяний погляд -
і ніжність в очах.
Замріяний погляд -
в нім ласка.
Замріяний погляд
і усмішка щира.
Яка ж вона мила!
Замріяний погляд -
в нім радість буття.
Вона подарує
світу -
дитя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660079
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Ще боляче, не згоїлися рани,
Коли волосся пестиш, та не ти.
У пошуках звабливої осанни
Принади барв на лоні самоти.
І просльозяться спогади, мов діти,
Коли впаде на серце голос твій.
Пора від феромонів тверезіти,
Тримати хмари кінчиками вій.
Думки про тебе, мов гербарій часу –
Красивий та зів*ялий ідеал.
Звабливі ноти пристрасного джазу
Хаосних дум бентежний ареал.
* * *
Розпочалося покликом зорі,
Коли земля зацілувала небо.
Прощались сизоокі ліхтарі
Пропала у турботі їх потреба.
Квітнева німфа – деміург ідей.
Закохана у погляд океанів.
Натхненна самота – її трофей,
А рідне місто – поле із тюльпанів.
Шалений погляд, ягоди-уста
Відбилися троянди у рум*янці.
А очі – то до серця два моста.
Згубились зорі у волоссі вранці.
Душа – скарбниця сенсорних подій.
Струнка тополя у духовнім світі.
Характером – весняний буревій,
Тендітна постать в долі буйноцвітті.
* * *
Мережі соціальні – відчуття,
Одне «Привіт» - моя психодилія.
Змінилися мотиви сприйняття,
Удача продалася, мов повія.
Звелися парадигми нанівець.
Нестача слів обіймами тривоги,
Затиснувся на серці ремінець,
Переплелись незаймані дороги.
Постав переді мною, мов Арес:
Упевненість, погрозливість і сила.
Здавалося, торкаєшся небес,
А за спиною носиш сині крила.
Далекий погляд – гордовита суть.
Кохалася не раз із сонцем шкіра.
Вуста – цілунком серце розірвуть!
Жагою найвеличнішого звіра.
Душі парфум – магічний еліксир.
Цнотливий порт натхнення каравели.
У серці – ти постійний пасажир,
Новий герой інтимної новели.
* * *
У епітелій голками ввійшла,
Та постать, що у тілі проростала.
У миті сіроокій віднайшла
Частину долі, що весну обрала.
Та вечір скинув шати із плечей.
Сповзли вони хвилинами прощання.
Втопилася в раю твоїх очей –
Пекельно-ніжне первісне знущання.
* * *
У царстві тіней марнувались дні.
Нові знайомства, зустрічі, турботи
В свідомості, неначе на стіні
Стирала файли дивної істоти.
Вивітрювались спогади в імлі,
У рівновазі розчинялись хмари.
Тепло принесли сонцю журавлі
Життя писало зебри-мемуари.
Та скрипом ледь прочинених дверей
Шукало альтер его поклик музи.
Згубилися всі рими між алей,
Немов прозоро-видимі медузи.
* * *
Неждана зустріч плаєм до надій!
У царство дум вулканом завітала,
Я скуштувала пристрасті напій
І лезом німу тишу розтинала!
Минали дні в полоні самоти…
Зоря вечірня душі поєднала.
Відкрилися незвідані світи.
Себе частину я подарувала.
Стрічалися у яблуневім цвіті,
Затьмарила жага свідомість враз,
Злились тіла у храмі Артеміди
Екстаз !
* * *
Космічна даль, легкий оксиморон.
Твоя свідомість у коктейлі часу.
Улаштували долі марафон
Отримали – іронію, гримасу.
Немов фантом ти зник з моїх очей,
Зірки кололи маревом повіки
Я святкувала смутком ювілей.
Із спогадів роздобувала ліки.
Шукала у квіток твій аромат,
Благала часу циферблат змінити.
Замкнула серце у полон із грат
І пам’ять намагалась спорожнити.
* * *
І вкотре відлітає чайка дня
Набрався соку виноградний обрій.
А в серці проростає, мов стерня
Твоє «люблю» і погляд ніжно-добрий.
* * *
Один акорд – і мчаться журавлі,
Остання зустріч на порозі літа.
Залишуся для тебе на крилі
Мене чекає осені орбіта!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643054
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 16.04.2016
1
Весною пахли ніжно губи…
У ноги падала роса.
Тебе до серця приголубив…
На землю впали... небеса.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
2
Коханням марив поцілунок…
Дурман розлився у грудях.
У вени лив солодкий трунок…
Злітав у небо наче птах.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
3
Пощо розмови нам і люди…
Тремтіла звабливо рука.
Гаряча падала у груди…
Як сповідь святості й гріха.
Неначе все переплелося…
Завмерли джмелики в гаю.
Чи ми в раю чи нам здалося…
Чи в небесах десь на краю?
4
Затихла святість і гріховність…
Понесла нас кудись в світи.
Несли здаровану жертовність…
Де ми були лиш… - Я і Ти!
Приспів:
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…) 2 рази
Спрагу юну зросили дощем. ) 2 рази
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658738
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 16.04.2016
[b][i][color="#8400ff"]Легенький вітерець весняним пахне цвітом,
На зустріч йому йду в віночку із думок.
Фіалкою цвіте весна , крокує світом,
А в мене у душі зимовий холодок...
Лелеки парами , блакить чарує око,
Вже впізнають свою оселю ластівки.
Вузенька стежичка веде у світ широкий,
Де в душу дивляться засмучені думки.
Чому заплакані , з холодними очима?...
А квітень сипле в ноги ніжно-білий цвіт
Неначе заметіль , але не в тім причина...
Тепло...Весна...Чому такий холодний світ?[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659648
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Живу із жалем, наче боса ступаю,
На стерні колючі, кривлюся від болю
За болі землі, болі рідного краю,
Не можу домовитись вкотре з собою.
Болить мене дуже, пече гірким болем,
Що доля твоя, Україно, гірка
І йдеш ти до волі безкраїм цим полем,
А шлях твій – тернистий не має кінця.
Хороша й вродлива, найкраща у світі,
Трудяща і чуйна, бо щира душа,
А щастя не маєш, живеш в лихолітті,
Хоч руки – в мозолях, не маєш й гроша.
Тебе на хресті розпинають невірні
І доля твоя їм байдужа, мабуть,
Без сорому клятви дають, лицемірні...
І знов без вагання тебе продають.
Та все ж, рідна, вірю,що скинеш кайдани
І рани глибокі колись заживуть,
Ти будеш гордитись своїми синами:
За тебе життя без вагань віддають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657704
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Ти просто будь! Благаю: просто будь -
Нехай чужий... коханий... і щасливий!..
Байдуже, що у серці каламуть,
А душу без кінця полощуть зливи...
Ти будь собі! Хай знаю, що ти є -
Десь там, далеко, в безвісті орлиній;
Що Божий день для тебе настає
І соловей щебече на калині!..
О, будь! І хай спалив усе! Нехай
Розвіяв часоплин мій образ юний!..
Лиш сокровенне... те... не занехай
І не порви найтонші долеструни!
Ти просто будь! І більше не зникай!
Хай оминуть тебе ці кляті війни!
Потроху... до буденності звикай...
А рани зцілять молитви́-обійми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659188
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Я втрати боюся, боюся зачинених брам,
І жити лиш згадкою, тішити думкою мрію...
Боюся відкритись назустріч буремним вітрам,
Боюся прощань, бо змиритися з ними не вмію.
Прощання - це як відпускати частину себе:
На волю, назавжди, у небо, у ніч горобину...
Та ніч усе небо закриє, колись голубе!..
Так важко дивитися мріям і спогадам в спину!
Усе відійде, все забудеться, стане нічим,
Допоки зі сховку не з`явиться привидом спогад -
Тоді оживе згустком болю у плетиві рим
Цей вірш, невловимий, як натяк, як подих, як здогад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Коли я чую слово «Україна» ,
в моєму серці гордість розквіта!
Воно для мене значить – Батьківщина,
ліси і ріки, пісня солов’їна,
моря, і гори, і пшениця золота!
Коли я промовляю «Україна»,
в моєму серці радість і любов!
Тут отчий дім мій і моя родина –
кохання, діти, внуки, цвіт калини…
Це моє щастя - лине з серця знов і знов!
Лунає в піснях слово "Україна",
та серце болем залива воно...
Її шматують... Та вона - єдина,
велика, вільна, горда, неділима!
Так буде завжди! Вірю!
ЩО Б ТАМ НЕ БУЛО!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658218
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Муч мене! Край... Лиш не відпусти!
Випий бажань моїх злу сваволю.
Хочеш, дай змогу межею йти,
тільки не цю безкінечну волю.
Нащо мені вибір мрій і снів?
Вервечка днів так причинно-рівна...
Світ почеплю на твій вигин брів,
зникну в очах... Все до чого здібна.
Та як вустами торкнеш чола,
як у обіймах роздушиш холод -
пульс відіб"є ритм: "Жива. Жива!"
Свій лиш тобою вгамую голод...
Відстань. Утома. Самотність. Страх -
все один дотик зітре мій вітер!
В нього в руках я - крилатий птах.
Поза - лиш відблиск бездомний літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658183
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
......Растворилось вновь лето в тумане.Акварельным легло серебром. Паутинки меж веток поманят.Бабье лето с последним теплом...... В старом парке скамейка пустует. Ожидая весенней любви. Ну ,а осень рисует, рисует.Золотистый дух красок лови......(webber)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604057
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 01.04.2016
Коли у серці грають струни,
Коли кипить у жилах кров -
Любов палає незгасимо,
Найперша у житті любов.
Здається, кращого немає!
Отак, вже можна й умирать.
Коли кохання меж не знає,
А те, що тліло - враз стає палать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655206
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 01.04.2016
Поема перемогла на конкурсі “І мене в сім”ї великій...” Спілки літераторів Славутич, перше місце, березень 2016 р.
Тюльпани Афгану... Мов кров... Дивина...
Весна в чужім краї... Я хворий... Весна...
Торкаючи ранню свою сивину
Я марю в пітьмі хворобливого сну...
.........................................................
Ось книжка, що мов дорогий експонат...
Не наша країна... Не наша війна...
Її в госпітальній книгарні узяв-
Шевченків "Кобзар"... Цілий день я читав...
Схилився над постіллю хтось уночі...
Невже санітар... Ні... хтось інший... Мовчить...
...Посвячених маса, як гинув Амін...
І... голос Тараса я чую в пітьмі-
- Що брате солдате? Нелегко тобі?
Народ, що затятий в своїй боротьбі
За землю, за волю, за віру свою,
Довіку ніхто не здолає в бою.
Невільні Імперії Воїни Ночі...
Ми в інші часи помандруємо, хочеш?
Дай, руку, солдате! Ми підемо нині
Туди, де димиться земля України,
Де буде Імперії "Чорний квадрат"
Також зазіхати на ласий цей шмат,
Як- ось зазіхає... Як- он зазіхав...
Як ти, у казахських степах я страждав,
І думка єдина... І мара єдина...
Чи знову побачу тебе, Україно?
Нещасна Вкраїна... Загони рабів
Вже скільки раз нищили волю тобі...
І зовнішні чари... І внутрішні чвари...
-То сядемо й чаю міцного заварим,
І будем зі смутком співати сумні
Ми ще Коліївщини давні пісні,
І в серці твоїм обірветься струна...
Сльозою проллється вже котра весна,
Бо десь покриває туман а чи дим
Священного краю покинутий Дім...
Бо десь-таки знову приховану Волю
Лукавий Микола пускає по колу...
-Бо досі немає вас там, Гайдамаки,
Де любу Вітчизну терзають собаки...
Отямся з відчАю! Бо- БУДЕМО ЖИТЬ!
Дай чаю! Та руки мені розв"яжи,
Що зв"язані в мене з одвічних часів,
Бо дуже ненависть шалена до псів,
Що тільки жирують, і крАдуть, і п"ють,
І землю, що РАЄМ я звав, продають...
Шо? Зв"язані руки у тебе й у мене?
Цей шал... Шаленіти... Шаленство... Шалене...
Шиплю... Чи то дихання в мене звело?..
Тарасе! Можливо тебе й не було
Отут, біля мене, в останній мій час...
Та жити шалено жадаю, Тарас!..
Бо я повернусь із печального краю
Додому. До неньки- Вкраїни. До Раю!
Щоб Дім цей потрохи хоч Раєм ставав...
........................................................
...Я вижив. Бо я тобі клятву давав.
29. 02. 2016. Ніч...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116030809783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 01.04.2016
[b][color="#dd00ff"][i]Я хочу , мрію і таки колись
Я напишу листа красивим почерком.
А в ньому мрії , ті що не збулись...
І підпис навскіс таємничим розчерком,
Ні слова більше лиш - "твоя душа".
З цілющих трав закоханого серця
Зберу нектар , ним напишу вірша,
З любов'ю , ніжно хай з листа всміхнеться.[/i][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656177
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 01.04.2016
Ну що тобі сказати про весну?
Така як і завжди
але без тебе
Торкався травень тихо твого сну
Зірвав одежі вітер з твого неба
Я вірю в те
що нас з тобою двоє
Ну що тобі сказати про життя?
Пульсує кров у венах як отрута
Її пускаю в світ я не щодня
а як пущу
то це буває круто
Я вірю в те
що нас з тобою двоє
Ну що тобі сказати про любов?
Вона як сад і ти у ньому птаха
І ллється пісня на планеті знов
І пелюстки пускає навіть плаха
Я вірю в те
що нас з тобою двоє
Ну що тобі сказати про печаль?
Її багато в травні не буває
Ти запроси її колись на чай
і хай вона тобі це проспіває
Я вірю в те
що нас з тобою двоє
збірка "П`ята пора року" цикл "Весняні вірші"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653869
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 30.03.2016
[b][i][color="#cc00ff"]Я ніжно , мовчки
доторкнусь руки твоєї,
Відчуєш серце
переповнене коханням,
Всю ніжність , до краплиночки,
душі моєї...
Чому огорнута твоїм
сумним мовчанням ?
Не вимовлене зрозуміти,
вірю , вмієш ,
Що поселилося гірким
у серці трунком .
Переплелись в єдине
почуття і мрії...
І сльози падають
солоним поцілунком.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645480
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 28.03.2016
Експромт
Коли тримаєш мої руки,
То відчуваєш,як пече?..
Несамовитий час розлуки!..
Ненавиджу його лице...
Кохай сьогодні,як учора:
Із пристрастю,як в перший раз!..
Неси на крилах,моя доле!..
На хвилях ніжності, Парнас!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655236
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Згорнусь в клубок маленьким кошенятком,
Сховаю мрії між своїх долонь,
І вихором в моїй душі до ранку,
У серці танцюватиме вогонь!
І звідки ті емоції взялися?..
Тут є усе: і ревнощі, і злість...
І хоч ти плач, кричи, тікай, молися,
Перевіряють психіку на міць.
Із нетерпінням вже чекаю ранку...
Цей шал емоцій розганяє сни,
Як в маренні... У сірому світанку
Усе ж засну, та чи заснуть вони?..
Ну ось і ранок... Світло... Чашка кави
Покращить настрій, трохи збадьорить...
Вже наче весь той шал - то плід уяви...
Чому ж тоді у серці так болить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633163
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 28.03.2016
Мої вуста смакують , як Весна...
Терпко-холодним вранішнім вином
Незримо-диким невловимим сном
І вітерцем сп'янілим від дощу...
Тебе я ними вміло пригощу...
Окроплю тіло життєдайним трунком
Усю себе віддам я з поцілунком
До спазмового болю у губах...
Без страху утону в твоїх руках...
Так самолюбно, хтиво і покірно
Нехай і надлишково чи манірно?...
Та все ж усю себе тобі віддам...
А ти мене кохай! - як прагнеш сам
Без зайвих слів, без протиріч, вагань
Без сумнівів, обмежень і питань
Наче востаннє, а можливо вперше?
Мене ти почуттями всю довершиш...
По ниточці збереш - вплетеш у вени
Дзвінко-тонку мелодію сирени
Не боячись невідворотних згуб...
Відчуй мене усю в торканні губ
І ризикни усім - постав на " карту"
Без страху починай, знову зі старту
Пізнай Весну по вінця - спокусись..
........ ...... ......
...відчуй серденьком неба світлу вись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655318
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Крізь сніги проростають пагони
знов лунають пташині клекоти
я хапаю вустами спраглими
цю весну що ступає знехотя
я ковтаю повітря жадібно
мов напитися прагну веснами
по зимі - почуваюсь праведним
і думками живу воскреслими
зігріваюсь дощами-зливами
як же мало від світу хочемо?!
аби бути на мить щасливими
і навік до життя охочими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648355
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 28.03.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 28.03.2016
[i] Воїнам АТО п р и с п я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#950ec2"]Любов, настояна на часі, –
Терпіння чин, кришталь розлук.
Любов, настояна на часі, –
Від невгамовності розпук…
Любов, настояна на часі,
Працює ввік – рілля чи брук!
У переважній своїй масі
Живе – допоки серця стук!
Та як негода обсіч гряне,
І дім – трапляється – в огні,
Така любов – яса багряна –
Постане воєм у борні…
Така любов не вміє ждати,
Коли в негоді рідний край, –
На прю ідуть її солдати.
Вона звелить: перемагай!
В такій любові навіть вмерти
Буває, віриться, не жаль –
Не та печаль, не тії жертви
Злітають жалем в чорну шаль!..
...Любов, настояна на часі!
Щоб неймовірності творить,
Наречено їй бути в часі –
Тоді мине і смертна мить…[/color][/b]
09.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Весна зробила перший крок!
Такий несміливий… Тендітний.
Тепло ж… сягнуло до Зірок!
Зігріло душу всім самітнім…
Пелюстки пролісків рядком
Ламають ненависну кригу.
Весна їх поїть молоком -
Дзвенять струмки під білим снігом.
Хвилює спрага до життя…
Я чую шепіт… - Хто шепоче?
Весна роздарює плаття!
Бруньки ж… приміряти вже хочуть.
Серця нестримні на гілках
Відчули враз весняний подих…
Краса засяє на очах
Із малахіту… Всім на подив.
Несуть бажань своїх вінок
Птахи на крилах… Мчать додому!
Шумлять над плесом… Свій ставок!
Ріднесенький!.. Де й ділась втома.
Весна прийшла в мій рідний край!
- Стрічайте, люди! Щастя лине.
До неба музикою грай!
Моя розквітне Батьківщина…
01.03.2015 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563571
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 28.03.2016
Люби мене, коли я скаженію
Коли все валиться з тремтячих рук
Коли мені здається, що хворію
Коли дратує кожен зайвий звук
Люби, хоч зараз я того не вартий
Не заслужив ні краплі твоїх сліз
Я розкладаю твої нерви, наче карти
І замість сонця хмари дістаю з валіз
Люби... І так... як тільки ти це вмієш
Одним лиш поглядом і дотиком долонь
Мов хвилею, із головою вкриєш
Згаси любов'ю спопеляючий вогонь!
07.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605064
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 28.03.2016
Іще одна весна іде
до нас дощами, вітром лине.
Вона усюди і ніде,
як клекіт в небі журавлинний.
В тендітний квітці край доріг,
вона в бруньках, як кров нуртує,
як найдорожчий оберіг
сережки золотом гаптує.
Весна ніде, але жива –
у гомоні струмків бурхливих,
у пущі лісу ожива,
в озер зіницях полохливих…
В моєму серці дивина –
не біль, а щем як в древа тілі
коли пробуджує весна
життя у кроні омертвілій.
Іде іще одна весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652074
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Я з дитинства ходив на околицю –
відкривати природи красу.
Починалася тут моя вольниця.
Мрії-думи сюди я несу.
Спомин давній лоскоче і колеться.
Тут же юність буяла моя!
Приманила до себе околиця.
Повінь мрій пам’ятатиму я.
Приспів:
Що судилося – перемелеться.
Обганятиме мрія мету.
Що минулося – вже не повернеться, (2
а перейде у пам’ять святу. рази)
Рідне місто молодшає-твориться.
Вже не стріну старих яворів.
Подалася за обрій околиця,
та рояться тут мрії мої.
Перемріється тут, перемолиться.
Будуть радощі ще і жалі.
Давні друзі мої за околицю
відлітають, немов журавлі.
Приспів.
Ой ти доленько, сизая горлице,
ще воркуй мені, не відлітай.
У задумі ходжу по околиці:
це ж отут колись був мені рай.
Заховалось за обрієм сонечко.
Гостювала синиця в руці.
Сизим птахом іду за околицю,
і сльозина бринить на щоці.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615552
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 27.03.2016
[i]Всесвітньому Дню поезії присвячується[/i]
Ти - світоч долі!
Майстер слова!
І вітру волі
Рідний брат!
Криниця правди
І горнило мови,
Мірило совісті,
Культури меценат!
Набат епох!
Провісник перемін!
Любові менестрель
І серцю насолода!
Це Ти - ПОЕТ!
Сівач пісенних нив!
І вірний син
Великого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653443
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Ти для мене лиш одна, єдина !
Як багато в цьому слові почуттів…
Без тебе немов тягнуться години,
З тобою – найщасливіший у житті.
Я завжди радий зустрічі з тобою,
Це відчуття, що змінює усе,
Тобі готовий здатися без бою,
Ох як тремтить всередині усе !
З тобою б розділив переживання
Усі жадання, мрії і думки
А в голові вирує лиш бажання:
З тобою щоб були ми близькі.
Для тебе хочеться вернути гори,
Допомогти і захистити від біди,
Бути як та міцна, надійная опора,
Вселити в тобі радість назавжди.
Це відчуття мене не покидає,
Заполонило душу і думки.
Від цих думок у височінь злітаю,
Від них мені й не спиться уночі.
Як жаль що те все не взаємно,
Я просто друг – реалії такі.
Хоч розум голосить, що все даремно
Та він не в силах зупинить думки.
Думки ж не знають меж, ані кордонів,
Блукають вони вільно в голові,
І нема таких наказів чи законів,
Заборонить блукати їм собі.
Тому, нехай я просто другом буду,
Життя і час усе розставить по місцях,
Судилось бути разом – так і буде,
А ні – то розійдемось по стежках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554367
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 27.03.2016
"Ты мой остров тепла"-
Так ОНА ЕМУ в НЕТе писала...
Было- ВСЕ. И была
Страсть перчинкой на кромке бокала.
Но писала- потом.
Дело прошлое. Сердце устало.
И осенним листом
Страсть на влажную землю упала.
"Ты мой остров тепла"-
Просто фраза. Отнюдь не свиданье.
Ведь любовь умерла-
Остров Мертвых застыл в ожиданьи.
Перевозит Харон
Труп любви через Стикс до рассвета...
...И последний патрон
Он истратил на выход из НЕТа.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032301059
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653791
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Боже, милий, збережи народ,
Захисти від смерті Батьківщину,
Просить тебе кожен патріот,
Бо душа болить за Україну.
Молиться і мати, і сестра,
За життя захисника-солдата,
Щоби закінчилася війна,
Господа благає, кожна хата.
Україна, як і Ти – одна,
Не дай клятим знищити Країну.
Завжди Незалежною була,
Доки не встромили ніж у спину.
Нас вбивають, нищать, вороги
Ті, кого колись вважали братом,
А насправді, це нам не брати,
Українця, називають – катом.
Святий Боже, прошу, не мовчи
І помилуй нашу Батьківщину!
Україну рідну збережи,
Захисти, немов свою дитину!
Олександр Кобиляков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643900
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 26.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2016
Вийди зранку в чисте поле,
Світу шир вдихни, мов волю-
В полі світ широкий!..
Всім дається по потребі.
Хай подивиться у небо
Погляд ясноокий.
І почуєш Голос Неба
-Обери свою дорогу,
Нею йди сміливо.
А як прийде в тім потреба,
Я прийду на допомогу-
Станеш невразливим.
Хай ніщо тебе не спинить.
Хай твою прикриє спину
Доля легкокрила,
І кубло оте зміїне,
Те, що знищує країну,
Настроми на вила.
У пера твого на вістрі
Хай заклякнуть і зависнуть
Ниці духом гади.
Ти корупцію, поете,
Виявляй у нетрях НЕТу-
Ось моя порада.
І в "реалі". "Недо-вірші"
Хто на смерть країні пише-
Нищи без упину,
Щоби ворог відав клятий,
Знавіснілий і пихатий,
Це- ТВОЯ КРАЇНА.
Згине той, хто духом нижчий.
Рудиментами не знищить
Те, що ти засієш.
І нехай часи лихії,
Та поезії стихія-
Це- ТВОЯ СТИХІЯ.
Тим, у кого в серці морок,
Хто країні лютий ворог-
Перейди дорогу.
Як загадано- так буде.
Хай тобі всі чесні люди
Йдуть на допомогу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032407791
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654189
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Не сплять поети і злодії,
У лісі темному сичі,
Не сплять невтрачені надії...
Та мало хто не спить вночі.
А ти, здається, не поет,
Але й не злодій, брате -
Горілка й пачка сигарет
Заважають спати?
Якби ж то так, якби ж я знав -
У всіх причини різні...
Я вчора маму не обняв...
Сьогодні страшно пізно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652199
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 20.03.2016
[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/9d57/WJCL-ImyPLM.jpg[/img]
Ромашки у волоссі і посмішка в очах,
Такою ти назавжди залишися в думках.
Медові твої губи, веснянки на щоках
Забути неможливо, а я лиш цьому рад.
І знову у неволі, і знову у тюрмі,
Коли згадав я очі, каштанові твої.
Ну як вони горіли, ну як вони цвіли,
Немов ранкове сонце виходило з імли.
А вітер розвіває ті кучері смішні,
Через які, можливо ,сподобалась мені.
Твій голос, ніби пісня - милуються усі,
Зі мною трохи інша – мабуть, у всій красі.
Так прикро визнавати - безсмертного нема,
І та любов, що вічна, трагічною була.
Я не приймаю правди, тому і прокричу:
Ловлю щасливі миті - без тебе проживу!
Ти в світі не єдина, ти в світі не одна,
Але моєму серцю милішої нема.
Давно ти не зі мною, але у серці рай,
Тебе я не забуду і ти не забувай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507835
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 20.03.2016
Стати для тебе таким, як всі інші?
Краще вже зникнути раз і назавжди!
Хай заніміють в душі усі вірші,
Хай заховаються в кокон із правди.
Втеча від себе у іншу реальність?
Краще не стане, а мабуть, лиш гірше!
Я ще живу чи це просто формальність?
Але так треба, ні менше ні більше...
Я все сприймаю смиренно, як данність,
Мовчки, без спротиву: треба то й треба!
Тиха, безлика, байдужа туманність,
А як же хочеться птахою в небо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652935
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Большая радость и отрада,
Мой маленький, огромный смысл.
Судьбы, наверное, награда,
За столь коротенькую жизнь.
И чтобы днями не случалось –
Летят все мысли лишь к тебе!
Легко снимаешь боль, усталость,
После тяжелых дней в борьбе.
Проходит время, понимаю,
Что все проблемы – пустяки.
Чем-то печалюсь и страдаю
И лишь касание руки
Твоей дарует крылья мира!
Готова в небеса взлетать,
Рождается большая сила,
Которую хочу отдать
Тебе! Ведь ты её достоин!
Ты как атлант или титан:
Невероятно сильный, стойкий,
Спокойный, словно океан.
Внутри бушует буйство красок,
Чудесный самый для меня!
Любое слово не напрасно –
Люблю сильней день ото дня.
И с каждым разом просыпаясь,
Я понимаю, что уже
Никто родного не заменит
В моей большой, большой душе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470913
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 12.03.2016
На світлі спогади душі
Що з часом почорніли
Впадуть дощем мої вірші
Червоним кольором калини
Я напишу тобі в листі
Про те, що сумно мені в днині
І долі гірка самота
Розвиднить очі мені нині.......
Приспів:
Ти пройди мимо мене безслізно
Нехай серце мені не болить
Бо вертатись тобі уже пізно
Те кохання була лише мить
Забери ти із памяті очі
Що світились любовю колись
Бо взамін я нічого не хочу
Те кохання мені відболить....
Зачерпнемося спомином болі
Розминемось тим плачем душі
Перекреслимо віхи ми долі
Ну а память--- залишу в вірші.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650171
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Ми часто ви́рoдками кличемо людей,
Хто своїм виглядом до болю нас лякає,
Хто за манерами нагадує «звірей»
І хто гидоту і відразу викликає.
Ми боїмось до заніміння у серцях
І свято віримо – в житті так не буває.
Та десь в душі зароджується страх,
Що людяність у людях убиває.
Та справжній ви́рoдок не той,
хто є страшний,
Хто у каліцтві все життя страждає,
А той, хто у проханнях є німий,
І в час біди обличчя відвертає.
Ви́рoдок – це той, хто без жалю
На матір рідну руку підіймає.
Ви́рoдком є той, хто з кришталю
Їсть лобстерів, коли народ вмирає.
Ви́рoдок без сумнівів в душі
Зламає гілку, життя чи, навіть, долі.
Ви́рoдки, безбожні торгаші,
Хто здав країну, зігравши свої ролі.
Андрій К.
13.04.2014 р.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624697
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 11.03.2016
Ти сивою стала
За лічені дні,
Коли привезли
Твого сина в труні.
І серце спинялось
Твоє серед ночі,
Коли цілувала
Ти сина у очі.
Сльозами просила
І кликала Бога,
Бо мати без сина –
Душею убога.
Навіки прощалась,
Дитя хоронила.
Та сили не стало –
Обняла могилу.
Упала на землю,
Мов птаха безкрила.
«Прости мене сину»
І очі закрила…
Упала сльоза
Із тремтячих повік,
Бо мати дитину
Втрачала навік.
Андрій К.
08.01.2016 р.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634468
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 11.03.2016
Как долго длится маскарад,
Не слуг твоих,а "патриотов",
Тебя предавших-и не раз,
В парче воссевших идиотов.
О Боже!Господи,прости!
Исусе,Царю мой небесный!
Тебе под силу лишь спасти,
Сей мир чумной и многогрешный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576017
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 07.03.2016
В думках я часто, наодинці,
Пригадую минулі дні,
Коли в бабусиній хатинці
Було так хороше мені.
А за вікном чи сніг, чи злива,
А в хаті затишок, тепло.
Я по-дитячому щаслива,
Від того,що колись було...
Снують в руках бабусі спиці,
Сніжок кружляє за вікном,
В печі печуться паляниці
І пиріжки із гарбузом.
Я пам'ятаю всі розмови,
Такі душевні почуття,
Прохала я бабусю знову
Розповісти про все життя...
Коли вона, іще дитина,
Чужих вже нянчила дітей,
Босоніж, в ситцевій хустині,
Йшла на город, пасла гусей.
І прокидалась на світанні,
Носила воду, двір мела,
Не мала часу на навчання,
Дитинство в наймах провела...
Батьків своїх не пам'ятала,
З рідні залишилась сестра.
Вона і заміж віддавала
В сімнадцять років за Петра.
Хоч пощастило їй у шлюбі,
Хороший, щирий чоловік,
Хазяїн добрий, серцю любий
І Богом даний їй навік.
Побудували собі хату,
Навколо сад і квітничок,
Уміли добре працювати,
Ростили гарних діточок...
В страшний, голодний тридцять третій
До хати завітав "отряд" ,
В печі знайшли казан із дертю,
Повигрібали все підряд...
В кривавих променях світанок,
У чорнім савані земля...
Що дати діткам на сніданок,
Чим годувати немовля?
Кричала, плакала: " мій синку,
Ковтни хоч крапельку води..."
Всю ніч проплакала дитинка,
На ранок стихла назавжди...
Косили голод і хвороби,
В гарячці донечка лежить...
І п'ятирічну Віру в гробик
Не віддавала положить...
Пережили страшенні роки,
(Мій батько все це пам'ятав) ,
Всі думали, настане спокій,
Та сорок перший вже чекав...
Війна, як чорний крук, ввірвалась,
На фронт пішов її Петро,
Вже як могла,перебивалась,
Бо троє діток вже було...
Вона молила Матір Божу,
Щоб захистила у боях,
Щоб уцілів від куль ворожих,
Відвоював на всіх фронтах.
А в переможнім сорок п'ятім,
Вже бігла за село, на шлях,
Зустріла рідного солдата
Вже при медалях, орденах...
(далі буде...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647935
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 06.03.2016
[i][color="#aa00ff"][b]Не бачиш , я у снах твоїх блукаю,
І залишаю там свої сліди...
Бо серце переповнене любовю
Тебе шукає , тільки ти прийди.
Поклич мене і я тебе почую.
Завадою не стане темна ніч...
Бо я не сплю , а просто так - ночую.
Душа чекає , тільки ти поклич.[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643165
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 03.03.2016
Мій компас зламався і стрілка скажена
Невпинно намотує зайві круги
Та, що за прокляття?! - спинись навіжена!!!
Не дай розгубити до нього шляхи...
............ ....... ...
Маршрут згубила - подай координати!
Пошли їх із вітром в небесну блакить
Зроби це негайно - не змушуй чекати!!!
І так зачекалась на зустрічі мить...
А ти бозна-де!!! - споглядаєш на зорі
Тоді придивися - там мій SMS!!!
Формує на небі узори прозорі
Давай пришли координатний експрес...
А я почекаю на іншій планеті
Для тебе увІмкну яскраві вогні
Явлюся зорею в нічнім силуеті
І зникну як пил у туманному сні...
.........
.............
Компас зламався - подай координати!
Пошли свій сигнал знов моїм небесам
Зроби це негайно! - не змушуй чекати!
Ну, а якщо ні?! - то знайди мене САМ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646672
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
ПОТЕРЯВШИЕСЯ МУЗЫ
На картину Сальвадора Дали «Женщина с головой из роз»
Стихотворение исполнено в соавторстве с поэтессами Гостьей и Ириной Левобережной
*********
ПЕРВЫЙ ГОЛОС
Не отвечай… вопросов больше нет…
С ресниц пушистых убегают тени…
Лишь лучезарный тающий рассвет
Легко ложится на мои колени…
Лучистый свет, осознанный сполна,
Вдруг растворится в темных топях ила.
Не отвечай… сегодня я – волна
На необъятной черной глади Нила…
Не отвечай… мечтаний глубина
Уснет в шелках струящегося платья…
Как сладок час! Я - скользкая волна,
Застывшая на миг в твоих объятьях…
Вопросов нет… как сладостно порой
Под этим звездным неподвижным зонтом
Осознавать пустынность городов
За бесконечно чистым горизонтом…
Не исчезай… испепелив мечту,
Воспламеняясь явственно и тайно,
Прости меня за эту высоту,
Я оказалась здесь совсем случайно…
*********
ГОЛОС ВТОРОЙ
Мне на лицо ложится хрупкость розы,
Твою любовь я примеряю вновь.
Но лёгкий шёлк струится, словно боль,
Окутывая безмятежность позы.
Вдруг застывая в складках на груди,
Твой взгляд то отрешён, то снова дерзок,
Одной рукой меня ты крепко держишь,
Другая – тёмной плетью позади…
Сомнение в расчерченных дорожках
От треснутой опоры – отведи,
Покачиваясь, вниз – не упади,
Держа собой Колосс на тонких ножках.
Переплетаясь у меня внутри,
Желаний наших токи не иссякнут.
Так бережно закрыв руками чакры,
Ты подсветил их – отблеском зари.
Так прочь гони сомненья. Мысли – прочь.
Я жду тебя, хотя тобою маюсь.
Одной рукой – ещё ныряю в ночь.
Второй – рассвета тёплого касаюсь.
За сон, что наяву – благодарю.
Забытая… цветущая… немая…
Тебя, тобой обвИтая, люблю,
И потому – над страхом – поднимаюсь.
*********
ЭХО
Склоните головы!.. Не знаю, как и быть...
Таки сомнительным я вижу это дело...
Чтоб жажду тела вашу ощутить
Желал бы все же я иметь хотя бы тело...
Плывут в безвестность полосатые пески
Как жизни путь. Взирая с укоризной
На две доски, топорщатся соски...
Отдайте тело! Подарю полжизни!!!
Любить желая, я желал бы все же быть,
Концом заката вхожий в бесконечность.
Жизнь- полосата. Время уходить.
Уходит тело по дороге в вечность.
***
Так, отрываясь от статичных поз,
Земные Музы - неземного просят,
Их хрупкость тел с головками из роз
Пески забвенья вечностью заносят...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116022300337
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646171
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Мої посивілі роки,
Як лунь змальовані в пастелі.
Гойдає вітер на орелі,
Перегорнувши сторінки.
Сльота надворі і дощі,
Холодний вітер стука в двері.
Думки колючі, невеселі,
(Блукають колами в душі).
Але потрібно далі йти,
Обіч тривог перестороги.
Щоби не збитися в чертоги
До свого, фінішу дійти.
Уже підбились мої коні,
Нехай негода обмине.
Щоб завершить життя земне,
(Й спочити в Бога на порозі).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639708
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 25.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c630717/v630717008/1421c/wTI1RB4egsc.jpg[/img]
Зима за вікном. Холод сковує руки.
Ні кроку ступити назад чи вперед
І не вберегтись від печалі розлуки,
Хай навіть любов загорнути у плед.
І не відігріти, і не розтопити
Їх душі сталеві, холодні, мов лід.
І не відшукати в таємних молитвах
Тієї любові згасаючий слід.
Пройшли почуття. Все розтало в тумані:
І очі, і руки й веснянки її.
Розсіялись ночі напрочуд духмяні
Окрилені співом в саду солов’їв.
Але все одно щось тримає на грані,
Бо щастя не ллється у них через край,
Не світяться очі, колись полум’яні,
І навіть не сниться омріяний рай.
Розірвані навпіл безжальним мовчанням,
Фальшиво кульгають обірвані дні.
І може, зібравши вже сили останні,
Всю правду відкриють собі в глибині:
Години пливуть. Розчиняється вічність.
А часу все менше у їхнім житті,
І може у тому банальна трагічність:
Безтямно кохають, але в самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645494
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Ты осенняя, урожайная,
Небесами за что-то данная.
Ты желанная, неслучайная,
Всё затмившая, долгожданная.
Сладко мамина, нежно папина.
Для пяти смышлёная шибко.
На коленках всегда царапины,
А в бездонных глазах – улыбка.
Ты домашняя, разукрашная,
Пластилиново-акварельная,
Всему миру душой распашная,
Сладко спящая, колыбельная.
Разноцветный пузырь шампуня,
Буквы МАМА неровным почерком.
Подрастает моя манюня.
Я люблю тебя очень, доченька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643611
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 21.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2016
– Хто ти, де так змерзла? Що ж, заходь,
Я давно один, – то не завада?
Поїси, зігрієш дух і плоть,
Самоту розмовою розрадиш.
У світлиці розпалю камін,
Розгоню теплом печалі вражі,
Ти ж мені під чашок тихий дзвін
Про своє життя в світах розкажеш.
І якою з тисячі доріг
Ти, жоно, прийшла до мого дому,
Теплий свій залишивши поріг,
Чим сплатила небесам при цьому –
Скільки митарств, зрад і скільки бід
У світах зазнала? Ось тривоги
Ще не згасли у очах твоїх,
Втому бачу, в ранах збиті ноги –
То любов по днях тебе вела
Крізь вітри, спокуси і негоди,
Стільки часу берегла від зла?
Не просила плати-нагороди?
Доля, віра? чи печаль твоя –
Що вело роки, роки, о нене?!
Що для тебе, спрагла, значу я,
І чому так дивишся на мене?
Втомлена, всміхнешся – квіту краща! –
В очі глянеш, скажеш: «Що, чужа?..
Як же ти без мене жив, пропащий?
Не впізнав… – душа твоя, душа…».
***
(переспів. вільні вправи, М.Л.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593016
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 21.02.2016
[i](або вічна тема)[/i]
Коли говорять про потребу у коханні,
якщо водою спрагу вже не втамувати –
скоріш за все фальшиві будуть ті зізнання
і чистих почуттів там годі вже чекати…
Коли Любов приходить – просто люблять,
людей, тварин і навіть цілий світ!
А спрагу до кохання ті голублять,
хто лиш збирає папороті цвіт.
Любов нас застигає випадково,
як скарб який, немов дарунок долі…
І кожен порух, кожне світле слово
здається квіткою тобі у чистім полі.
Лунає щебетом пташок у синім небі,
пливе хмаринкою за сонцем в вишині.
І розумієш, що й не жив без тебе,
а просто існував у тишині.
Уже не ходиш, як чвалав учора,
а ніби вітром линеш над землею.
Куди й поділося утрат безмежне горе,
кортить ділитись радістю своєю!
То почуття святе, як промінь на світанні,
про брак Любові скиглити не діло.
Коли я чую зойк – потреба є в коханні,
упевнений, що то говорить тіло…
Якщо кричить хтось про потребу у коханні,
то так і знайте – просто засвербіло!
22.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638155
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 21.02.2016
Чи я поет? Я сам не знаю...
Мов кров із рани, ці вірші.
Чи я один, хоч пам'ятаю,
Пишу про те, де зігрішив.
Коли пишу, то десь я каюсь,
Коли пишу, то десь сміюсь.
І дякую їм, я ще літаю,
Пишу... Мабуть, не схаменуся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631203
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 20.02.2016
В тебе не виходить –
В мене не повинно,
Та й прохати годі,
Хто із нас дитина?
Я тобі щасливу
Долю віщувала,
Як нагряне злива,
Знай – мене не стало…
Як відчуєш: тепло –
Знай: це на прощання
Подарунок – стебла
Нашого кохання…
Як відчуєш щастя,
Знай – моя заслуга,
Може, якось вдасться…
Дякую за друга,
Дякую за поруч,
Дякую за разом…
Підійматись вгору
Час. Прощальну фразу
(Ким були, ким стали
Так і не затямив)
Прошепчу устами:
Я пішла востаннє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641558
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Звучать слова, Шевченківські слова
Кобзар писав в часи лихої днини.
Писала Леся… “Пісня лісова”.
Звучать й тепер у серці України.
Та “Заповіт” так голосно звучить
Я чітко чую слово “Як помру...”.
Я чую, як стривожено кричить
Моя країна в окупованім “Криму”.
Я бачу, як горить вогнем Донбас
Лютує ворог, нищить все довкола.
Та вірю я, настане світлий час
Година та, жаданна та обнова.
Навколо нас слізьми розмитий світ
Сльоза і кров, то є ціна свободи.
Це те, про що говорить ”Заповіт”
Й так прагнуть поневолені народи.
“Реве та стогне Дніпр…”, не тільки він
Реве та стогне змучена країна.
Майдан реве, спинається з колін
Закохана у Волю Україна.
© Олександр Крутій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636320
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 19.02.2016
**
О ти, жорстокий Ювенале!
Навіщо травиш мою душу?..
Я серед муз – твою впізнав
І оспівати її мушу.
Та, коли я беру перо
І твою музу закликаю –
Ерот нуртує мою кров
І, мов Овідій, я співаю...
Радію пісні солов’я
І сходу, і заходу сонця.
І, що живу в країні я
Закоханий в озер долоньця.
Співати хочеться про дим
І про заможність мого краю.
Про те, як був я молодим
І стежку прокладав до раю...
Я думаю, загине світ –
Страшного Суду навіть не побачу.
Душі моєї рятівний політ
Полине десь у вигадку дитячу.
... Отож, великий Ювенале,
Твоєї музи я не хочу, –
Бо я страждаю мов Тантал,
Лиш стріну я красу дівочу…
20** р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608803
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 19.02.2016
А вже й весна, та серце не розтало,
Вона не може розтопити лід,
Бо, виявляється, тепла замало,
Щоб серце в холод вирвалось в політ.
У нього зовсім інші пори року,
Буяє взимку запашна весна,
А влітку маю знову з ним мороку -
Шукає холод, а його нема.
Смішне воно, не хоче тихо жити,
Шукає бурі в тихих берегах,
Воно живе і хоче так любити,
Щоб та любов світилася в очах.
Ні, я не хочу, щоб воно дрімало,
Нехай льоди скресають назавжди,
Нехай йому кохання буде мало,
Як у пустелі спраглому води.
Нехай воно, як в юності, кохає,
Від щастя плаче, світиться вночі,
Ніколи і ніде не затухає,
Які б його не вразили мечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636035
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.02.2016
Почуй мене крізь галас,
Крізь тисячу вітрів,
Втечемо просто зараз
До теплих берегів...
Втечемо та збагнемо,
Хто ми в чужих руках,
Ми сонце увімкнемо
Та поховаєм страх!
Тримаємось за мрії
У снах та на яву
І скоро наші дії
Розбурхають весну!
Спливає час повільно
Й водночас швидко так
А нам безмежно вільно,
Щасливі ми ще б пак.
Твої думки-пустеля,
Мої думки-кришталь,
Над нами небо-стеля,
Велична синя даль!
Любов дарує крила,
Любов-то сенс життя!
Ти поруч моя мила
Тому й щасливий я!
Почуй мене крізь галас,
Крізь тисячу вітрів,
Втечемо просто зараз,
Але не треба слів...
Втечем, як бистрі ріки,
Вже близько прірва мрій,
Знай, ти моя навіки!
А я навіки твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640910
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Над нами небо-стеля
Велична синя даль...
***
...... любов дарує крила,
...... любов - то сенс життя!
автор:Митич@
з поезії:" Почуй мене крізь галас!"
У ангелів позичу
Я крила - зроблю крок!
А ти мене покличеш
У небо - до зірок!
Тебе я чую!...Галас?
Не спинить вже мене...
Давай втечемо - зараз!
Не стримуй й ти себе!
За мріями у небо
Ми з вітром -навсібіч!
І все, що мені треба
Це дотик твоїх віч!
Розхристані вітрила
У хмар - ми вкрали сни!
Любов нам дала крила
Ми близько до весни...
Я чую тебе, милий!
Крізь тисячу вітрів
Я знаю ти щасливий!
Не треба зайвих слів...
Заплющ свої повіки
Забудь усе - і мрій!
Знай, я твоя навіки
А ти назавжди мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640954
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Серцю боляче, боляче, боляче!..
Пам`ять — шпичка, як голка під нігті!
Плаче серце, пробачення молячи,
Наче злидень в обдертім лахмітті...
Серце б`ється і падає, падає...
Склало крила - і каменем з неба,
Бо нічого вже в світі не радує,
Бо навіщо те небо без тебе?!.
А душа заніміла у спогадах,
Як в зимовому лісі заснулому,
І не крає себе вже у здогадах...
Залишилася жити в минулому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638298
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Де дім поезії? Хто знає?
Де королева ця живе?
І у якому вона краї
Із слів мереживо пряде?
І де вона збирає перли?
Де ліпить див своїх скульптури,
На лірі виграє концерти,
Дає життя літературі?
- В поезії нема кордонів,
Нема постійної прописки,
В усі серця вона заходить,
Лиш запросіть її, покличте.
Вона – у сонці і- на небі,
І – у стрімкому ручаї,
Вона злетіла, наче, лебідь,
Десь заховалася в траві.
На крильцях в бджілки прилетіла,
Пішла з метеликом в танок,
В саду дзвіночком продзвеніла,
Почула як співає дощ.
Сама співає соловейком,
Хлюпоче рибкою в ставку,
Біжить доріжкою раненько,
Вплете ромашку у вінку.
І знає, що шепоче вітер,
Що колосочки гомонять
І – таємниці усіх квітів,
І, де закохані стоять.
Де світлі Ангели літають
І дітки бачать добрі сни,
І мрії де поет збирає
Серед холодної зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640154
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Я скупаю тебе у коханні,
Рушником витру з лагідних слів,
Щоб засяли очі бажані
На всі дні, які ще не прожив.
Всі турботи твої й негаразди
Я на цурки дрібні розколю,
Не були щоб тобі на заваді,
Їх у синьому морі втоплю.
Кілометри між нами – дрібниця,
Іх здолаю в єдуну я мить,
Не кажи, що з коханням спізнився,
Бо без тебе затьмариться світ.
Разом з першим промінчиком сонця,
Рано–вранці, коли ти ще спиш,
Зазирну я до тебе в віконце
Ображатись на мене облиш,
Що промінчиком тим поцілую
Не питаючись губи твої
І до Сонця тебе приревную,
Бо ж суперником стало моїм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640157
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2016
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.
То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається додому.
До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632443
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 28.01.2016
Друже привіт, чекайте скоро в гості!
Гостинці вам, я різнії несу.
Скажи Даринці - їде дядя Костя!
Я ляльку їй й спідничку привезу.
Скажи малій, щоб там не сумувала
Я знов заїду, я ж їй обіцяв.
Нас знову відстань, брате, роз’єднала,
Та я вже їду, пишу, щоб ти знав.
Сину привіт, він в тебе дивовижний,
Малий козак, мабуть, великим став,
Чуприна світла і обличчя ніжне,
Я пам’ятаю, як він обіймав.
Тоді ми з рейду якось повертались
І рота йшла крізь вашеє село,
Ми там на засідку ворожую нарвались,
Запеклий бій – півроти полягло!
І кулемет ворожий так стрекоче,
Що голови до верху не здійнять.
Дивлюсь маля під трактором белькоче,
Прям в центрі бою, що тут ще сказать…
Воно сидить і щось собі майструє,
А навкруги лежать чоловіки…
Іде війна, а він ніби не чує.
Прям у багні… Це ж за які гріхи?
Розриви мін, земля стає на дибки!
Я: «що ж робить, спасать треба маля!»
Дивлюсь дівча, вже вибігло із фіртки…
І ворог, сука, б’є, здається навмання!
«Ну, що ж бувай!», - говорю командиру, -
Лечу до трактора, була вже не була!
І в цей момент нас міною накрило…
Я відлетів, від них на метрів два.
І ось лежу, у себе сам питаю:
«Чи то є рай, чи що то за дива?».
Я в чистім ліжку, мляво повертаюсь -
Сидить малюк, конструктор свій збира.
І крики: «Папа! Наш солдат проснулся!
Давай быстрей! Иди скорей сюда!»…
Та сама дівчинка, до неї повернувся.
Кажу: «Прошу, назви своє ім’я»…
Я ще не раз заходив до Даринки,
Цукерками цих діток частував,
Прийшла весна, уже цвітуть барвінки
І як хлопчинка ніжно обіймав.
І знов шпиталь, хірург і волонтери.
Палата, хлопці, прапор на стіні.
Наказ, збираюсь, пишу на папері,
Щоб до приїзду, діток ти зберіг.
09.12.2015 Володимир Царенко (с).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627471
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 27.01.2016
Не можу ніяк я про тебе забути, хоча намагаюся кожного дня...
Мені залишається тільки зітхнути, я так потребую твого визнання...
Мені так бракує бездонного погляду, без нього - лише глибини холода...
А ти памята'єш, раніше, як з молоду...? Хоча може й ні, бо час як вода...
Я хочу навчитися жити без тебе... Борюся з собою кожного дня...
Але розумію, що ти лиш для мене... І ти, тільки ти... Й твоє гарне і'мя.
Так хочу забути твоі гарні очі, що зводили з розуму в мить день за днем...
Я бачу їх в снах й повертатись не хочу, щоранку в реальність де маса проблем...
Не можу ловити я твій рідний запах, на тілі чужих цих, до болі, людей...
Як тільки відчую, шукаю очами... У натовпі з лиць я не зводжу очей...
Не знаю як дати я раду бажанням, що вітром вірвалися у моє життя..
Я можу й не можу...Одні лиш зітхання... І все наче зрада...Все одно моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611099
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 27.01.2016
Україна не ділиться на два,
Схід і Захід ділять всі невміло,
Рідна мова – всьому голова,
А народ – одне-єдине ціле.
Україно, всі права відстій,
Рідна земле, множ свої здобутки,
Ще триває цей болючий бій,
Де на крові примножують прибутки.
Але скоро мир прийде до нас,
Вже війна за обрії заходить.
Україно, прокидатись час,
І єднатись Заходом і Сходом!
Хай вороже лютий завмира.
Українці, любі, всі єднайтесь!
Україна не ділиться на два,
Цю істину усі запам'ятайте!
09. 11. 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628155
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 07.01.2016
Мені болять твої вірші!
Ними душа моя прикута
І кожне слово, мов отрута
Як сліпо-точені ножі.
У них пекуча заметіль
І хвороблива невідомість
Там замовкає підсвідомість
Лиш чути біль, колючий біль...
Мені болить ота межа!
Що наче прірва поміж нами
Ми заблукали між світами
В яких для тебе я, чужа!
А там холодні вітражі
Там помирає щирий сміх
І за який терплю я гріх?!
Щоб там блукати, без душі!
Мені болить твоє мовчання!
Воно лютіше від зими
Як кат, караєш без вини
Без молитов і покаяння...
........... ...........
Тобою згублені надії
Тобою спалені мости...
Мене болить...
...мій біль це, ти!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629712
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 05.01.2016
Мой вечер наполняется вином,
Нелепым ожиданием свободы,
Не встретимся, ни после, ни потом,
Меняя расставания на годы.
Меняясь, как январские снега.
За прошлыми звонками – остановки.
Излишняя улыбчивость – строга,
Теряется знакомая сноровка.
И рельсами изрезана земля,
Уходит вдаль, меняя горизонты,
Сбиваются отсчеты и с нуля,
Мы начинаем, думая о ком-то.
Как поезд, уходящий в никуда,
Боимся не успеть, и в перерывах,
Пытаемся запомнить города,
Бросая одиночество с обрыва.
О скалы разбивая небеса,
Что в волнах отражаются, невольно,
На разных оказавшись полюсах,
Не думали, что будет очень больно.
Последние неловкие слова,
На сердце, выжигая тишиною,
В растерянности, думая о Вас,
Я становлюсь разорванной струною…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633498
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Заграй мені мелодію дощу́,
На скрипці чи гітарі чи роялі,
Заграй мені, молю тебе, прошу́!
Заглянь в душі незвіданії да́лі.
Щоб краплі тихо стукали в шибки́,
А вітер розвівав злегка волосся,
І крапельки щоб били об стежки́,
Й лунали в серці тихим відголоссям.
Тебе лиш буду слухати весь час,
Ніхто не відверне мою увагу.
Мелодія дощу лиш все про нас,
Розповідає вітру в противагу.
Візьми мене за руку й потягни,
Увечері на площі і майдани.
Щоб змокли під дощем з тобою ми,
І обвивали ззовні нас тумани.
А ми лиш танцювали б під дощем,
І вітер розвівав моє б волосся.
І всупереч всіх правил і морфем,
Ми вітру лиш покірно віддамося.
"Цілуй уже!" - шепочуть пелюстки,
"Візьми її!" - вмовляють тихі краплі.
Й осінні золотавії листки,
Благають: "Обійми цю милу кралю!".
Й твоя рука несміло піднялась,
Повисла над моїм вузьким раменом.
А потім опустилась. Знов знялась,
Черкаючи на грудях вже знамено.
По шкірі вже мурашки розповзлись,
І серце б'ється швидко, як у зайця.
Твоя рука й моя навік сплелись,
Закривши ворота́ми вкупі пальці.
Ці пестощі і ніжність, це кохання -
Найкраще, що в своїм житті я маю.
До тебе, любий, маю я прохання:
Кохай мене, допоки ще жива я,
І все, чого ще в тебе попрошу́:
Допоки краплі б'ються об шибки́,
Ти грай мені мелодію дощу́,
Де будем я і ти. Лиш тільки ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622949
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 03.01.2016
Кохати - це вам не любити!
Любити можна майже все:
Садок вишневий , тишу , квіти ,
Але кохати лиш одне.
Кохати, щоб душа тремтіла,
Щоб серце рвалось молоде,
Чекати трепетно і щиро,
Як немовля, що матір жде.
І як би тут не помилитись?
Як покохать? Не полюбить?
Кохати можна раз на вічність,
А от любити тільки мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509181
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 26.12.2015
Дощить у Вінниці, у Києві, у Львові.
Під парасолями сховалися міста.
У небі хмари увімкнули ноти сутінкові.
Над вулицями зводить ніч моста.
Ввібравши різні кольори базальту,
Немовби велетенський хижий вуж.
Мчить річка по бруківці і асфальту.
Впадає в тихе море Тисячі калюж.
Різноманітні ліхтарі нічного міста,
Що ледь видніються в сирій імлі.
Мов намистини із химерного намиста,
Фарбують крапельки дошу на склі.
Дощить у Вінниці, у Києві, у Львові,
Блукають люди в пошуках тепла.
У пошуках кохання і любові,
Поки зима холодна не прийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622788
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 26.12.2015
Устал осенний слушать дождь,
Мне от него укрыться нечем;
Я знаю ты, как прежде ждешь...
И я целую твои плечи...
Туманы серые гнетут,
А мне милее цвет рябины
И в напряжении плывут
Любви последние картины...
В закрытых окнах темнота,
Нет сил из сердца вырвать жало;
А без тебя ведь жизнь пуста,
А вместе, воздуха мне мало.
Остепенись, угомонись-
Кричали птицы разрываясь
И я, как грешный, падал ниц
В своем сознании теряясь...
Устал осенний слушать дождь,
Мне от него укрыться нечем;
Я знаю ты, как прежде ждешь...
И я целую твои плечи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625879
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Тихий блюз, уютный вечер и сандал
Одурманивал, зазывно завлекая,
Ты давным - давно мне сниться перестал,
Даже в снах тебя я молча избегаю.
Ты украдкой мочку ушка теребил,
Захватив так нежно пленницу губами.
И на счастье сколько раз бокалы бил...
Столько счастья не отмеряно богами.
Пробиралась непослушная рука
Шаловливая, как ласковая кошка.
То спокойна, то настойчиво-дерзка,
Не дыша дрожала...нет!..да пусть...немножко...
И сгорая, выпивали день и ночь,
Разливая страсть безудержно-игриво,
Ты был чей-то сын, а я чужая дочь,
И венчальный блюз звучал неторопливо...
Моросящий дождь затих и выпал снег,
Время шло, сменило блюз на страсть фламенко,
А кораблик из бумаги на ковчег,
Золотистого котенка - на шатенку...
17.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607546
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 05.12.2015
Котиком пухнастим в хату входить сон,
І чарує нічка щось біля вікон...
Моя пісня тиха трішечки сумна,
Хай тобі насниться казка чарівна!
У гілках калини вітер засина,
І сумує в небі зіронька одна...
Місяць приголубить, не сумуй, не плач,
Хто тебе образив, ти його пробач.
- Я тебе, рідненька, ніжно обійму,
Ну, чому сумуєш, розкажи, чому?
- Вітер не приходив, не співав пісні,
Колихав калину у червонім сні,
У гілках між листям тепер міцно спить,
А моє серденько плаче і болить...
А мені, одненькій, наче в сні страшнім,
Догорать тихенько у небі нічнім...
- Зіронько вечірня, не сумуй, не плач,
Відпусти той вітер і за все пробач!
Зірко моя ясна, серденько моє,
Треба відпустити, коли не твоє!
Зорі-намистинки, місяць, як ліхтар,
Жовтим оком світить в небі поміж хмар.
Сон до нас приходить лагідний вночі,
В росах загубились всі жалі й плачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613499
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 05.12.2015
Спогади, немов болючі рани...
Де той птах - квітневий менестрель?!
Сепія ранкового туману
І дощів вечірніх акварель...
Вітер і печалі - до знемоги.
Хмар і часу звихрений марьяж.
По обидва боки від дороги -
Осені шалений вернісаж...
В голові - ілюзії та вІрші,
Що на півдорозі до пера...
Милуйся картинами скоріше,
Бо снігів збирається пора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615539
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 05.12.2015
Давай, я намалюю наші почуття
Захочеш графікою, хочеш аквареллю.
Я розфарбую кольорово все твоє життя
І ти відчуєш як шалено я кохаю...
Якщо захочеш, я накреслю нашу долю,
Мов під лінійку всі кути строкаті
Я згладжу плавно цілою собою
І відчуттями буде все багате...
Я каплями гуаші пофарбую твою душу
І цілого тебе покрию кольорами
Щоб ти мене хотів і щоб не мусив
Границі будувати поміж нами...
Я маслом нарисую нам картину,
Палких цілунків, пестощів та прагнень
Я буду пестити немов дитину
Тебе в палітрі кольорових вражень...
Я жадно роздягну всю пристрасть нашу...
І напишу портрет її нагої
Тебе зійти я з розуму примушу
Від мої божевільної любові....
Ти станеш моїм полотном бажаним
Де я проллю усі свої ідеї...
Я буду Рубенсом і стану Рафаелем
Ти мій Паріс... Мій подвиг Галатеї...
В живописі увічню твої рухи
Такі порочні...грішні і шалені
Я за мольбертом буду, наче духом
Котрий блукає в світі одкровення...
В тонах і композиціях я змушу
Тебе віддатись всім моїм бажанням...
Ти сам мене захочеш ти не мусиш...
Бо все що я малюю то кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570555
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 15.11.2015
Дожилися українці, бідні вже до того,
Що не має їм ні щастя, ні життя людського.
Дочекалися рідненькі, ходять холуями,
А жиди із москалями – майже хазяями.
Крадії, пани, бандити, земленьку забрали,
Україну нашу рідну всю опанували.
Роздирають любу Неньку – це ж не їхня мати –
На чужій землі, прокляті, марять панувати.
Де ж та правда, дорогенькі, де щаслива доля?
Ще не вмерла в Україні ні слава, ні воля!
Повставайте, козаченьки, землю захищати,
Та катів усіх до біса з неї проганяти.
Поки ще жива Країна, прокидайтесь люди,
Бо не можна це свавілля взяти та й забути.
Відбудуймо Україну до самого Дону,
Будуть бігти вороженьки до свого кордону.
Натерпілися ми, досить нами потикати,
Та московським цим потворам землі віддавати.
Буде Гетьманом Країни, той, хто любить Неньку,
Хто її із цього «бруду» витягне, рідненьку.
Олександр Кобиляков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616471
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 14.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2015
Ще гірчать хризантеми в саду.
Ще калина намистом виблискує,
Осінь йде вже на повну ходу,
Листопадом своїм перелистує.
У блакитному небі вгорі
Пропливають за хмарками мрії,
Відлітають у теплі краї
Зграї птахів, мов наші надії.
Все змішалось у осені барвах:
І рубіни,смарагди і золото,
Як веселка заплуталась в барвах -
Закрутилася осінь у спогадах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619271
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Хай весни розмаїття малюнків
Прикрашає Вам кожну хвилину,
Клич лелечий запросить в мандрівку,
У казкову і дивну країну:
Березневої повені щастя,
Що приходить так швидко й нестримно,
Барв чарівних духмяних квітневих
Що, мов килим, Земля розстелила.
І травневих п’янких поцілунків,
Солов’їних пісень на світанні,
Нескінченних і чистих освідчень,
Найніжніших обіймів кохання!
Літо лагідним променем сонця
Хай веселкою в дощик заграє,
Зазирне в чисті очі-озерця,
На покосах росою засяє:
Червень ягідним соком напоїть,
Усміхнеться рум’янцем на щоках,
Липень медом здоров’я наповнить,
Позове до Купальської ночі.
І серпневим налитим колоссям
Хай багатство душі молодіє,
З кожним роком і сіється й жнеться,
І тому воздається, хто сіє!
Осінь золотом листя кружляє,
Паленіє, мов грона калини,
Хай дощами тривогу змиває,
Стелить синім туманом долини:
Вересневим дзвіночком дитинства
Линуть знову в солодкії мрії,
Загадать зорепаду бажання,
Та спіймать свою зірку Надії!
Пензель жовтня змалює хай вміло
Кожен день в найтеплішу палітру,
Лист минулого хай відлітає
В добрий спомин з листопада вітром...
Зима шати одягне святкові,
Закружля в новорічному вальсі,
Почуття, що нахлинуть раптово,
Хай залишаться з вами назавжди:
Сни, мов пух, нехай будуть грудневі,
Віщим буде січневе гадання,
І збуваються кожні, напевно,
Давні, щирі й палкі сподівання!
Хай лютневі на склі візерунки
Про підсніжники знов нагадають,
Про Любов, що безцінним дарунком,
В серці кожного з нас проростає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616546
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 07.11.2015
Туманом сизим заволокло обрій,
Росить із неба несміливий дощик,
Намокле листя падає під ноги,
Немов палітру загубив художник...
Цей пишний килим - осені обман:
Чарує погляд фарб мінливолистом,
Ліс одягнув святковий свій жупан,
Калина - свитку з дорогим намистом.
Клен золотом гаптує свої шати,
Гранатові очіпки одягли черешні,
А гультіпака-вітер хоче танцювати,
Гопак замовив, хоч і не тутешній!
Летять по небу темно-сірі хмари,
Кружляє листя золоте й багряне,
Злетів очіпок вже, порвався байбарак -
У осені із вітром запальний гопак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615753
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 07.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2015
О світлий ранок, нова благодать!
Що я життю взамін ще зможу дать?
Воно ж бо - жінка, найцінніше любить,
то ж дам я їй дітей, нехай голубить.
І лиш безцінне найцінніше в світі,
то ж дам їй цінності - мої це діти.
Я ж бо творець: всі цінності - мої,
я - темна хмара, діти - палії.
Нехай розтрощать все німе й крихке,
все праведне, правдиве і ламке.
Хіба старе не бється з молодим,
що так гарцює, аж з старого дим?
Божественний двобій, становлення у танці!
Божественний театр я споглядаю вранці.
О надвечіря, стомлених пора!
Чи християнству спати не пора?
А з ним і втомленим - і праведним, і грішним -
слід відійти у верхній світ й долішній.
Хай нове сонце нове дасть тепло,
стомився світ - нове потрібнe зло.
По обрію пливуть творці в божественнім човні,
світ крутиться навколо них в божественному сні.
Хіба божественність в творці, а не в творцях?
Хіба бог грає в кості в небесах?
Чи не божественна у кості гра?
Bже вечір, вже пора, давно пора!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574973
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 01.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2015
[i][b] [color="#d11b1b"] Донце,- по сленгу рибалок…[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1f8c8c"]Літній день поступово згаса,-
Він хмариночку випив до донця…
Червоніє піщана коса,
Загорілись маленькі віконця…
Десь за ними - солоні вітри
Гонять хвилі в безкрайні стихії…
Ти не буйствуй, уяво, замри,-
Спалять душу розбурхані мрії…
Афродіта із моря іде,-
Промайнув силует за віконцем…
Краще неї немає ніде,
Тло туніки пронизане сонцем…
Називає мене на ім'я
І веде на уквітчане ложе…
Відкрив очі,- це ж радість моя,-
Без якої вже жити не зможу…
Не богиня,- та ложе її
Завше вкрито чуттів пелюстками...
ЇЇ чари і руки мої,-
Це місточки любові між нами…
Будувались - на тлі полонин,-
Де духмяні пригнічені трави…
Не злічити гірських тих годин
Та морської пестливої кави…
[/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617473
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Зустрічав нас в діброві став,
Верби радо нас теж вітали.
В очі глянула...я розтав,
Як колись...ми єдине стали.
Притулилася, як крильми,
Спраглі губи мої цілувала.
Груди в руки просились:
- "Візьми"!
В моє тіло дурман зливали.
Ми у простір летіли ввись!
Ми напевне у Рай злітали...
Хмелем юності ми впились...
І околицю, напували!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616702
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
[b]
[color="#26b011"]Якщо в твоєму серці зло
Зриває всі страшні остроги,
Тобі в житті не повезло
Й назад нема тобі дороги.
Якщо в твоєму серці Бог,
Тобі пісень співає тихо,
Ви не потрапите удвох
А ні в халепу, ні у лихо.
Якщо в твоєму серці біль
І за країну і за річку,
Прийми від мене хліб та сіль
Й Дніпра синьо-блакитну стрічку.
Якщо в твоєму серці хист,
Не підпускай до себе втому,
Будуй свій найдорожчий міст
Щоб вся рідня пройшла по ньому. [/b]
[/color]
4.02.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573263
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 23.10.2015
Задумавшись однажды над судьбой,
Ниспосланной мне будто в наказанье,
Я понял вдруг: душа была рабой
Все время вопреки ее желанью.
Сколь разлагается во рту умерших слов,
Всю душу выжигая без остатка,
Когда ты должен их сказать, но не готов,
Путь выбирая без ухабов льстиво-гладкий.
Преступное забвенье горьких мук
От лживых обещаний и бравады
Тех, кто не прячет под одеждой грязных рук,
Нам позволяя жить, а мы безумно рады.
Новорожденные миры в умах людей
Мечтой как были, так и остаются.
С экрана в душу смотрит милый лицедей,
Стада идей в умах обманутых пасутся.
Но боль в душе не превращается в слова,
К ней привыкаешь, возмущаясь по привычке,
Под грузом лет к земле все ближе голова,
И счастье вновь заковано в кавычки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613484
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Ви відчували, як болить душа
Таким терпким несамовитим болем,
Коли страждань перейдена межа
Й думки кружляють перекотиполем?
Коли жалі зібралися в кулак,
Коли від сліз навколо серця повінь;
Коли журба стікає мов смола,
Коли безвихідь притискає скроні.
Коли страхи – володарі думок
І сни – уяви хворої кошмари.
Надії пересушений струмок
Пече вогнем. Бо згущуються хмари
Над твоїм рідним, надто дорогим.
Й не розвести цей посірілий морок.
Життя в біді не додає снаги
Навіть тоді, коли тобі за сорок.
Безпомічна, розгублена, сліпа…
Не знАйду порятунку від печалі.
Думки – уривки розпачу, крупа.
Скорбота натискає на педалі.
Зіслав Господь згорьованій мені
Такий тягар стражденної покути…
Ви відчували щось подібне? Ні?
То дай вам Боже цього й не відчути.
17.06.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602367
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 17.10.2015
Ах, ты, любовь, ах ты, плутовка,
Ах, жизни летняя мечта!
Как неожиданно, как ловко,
Твоя поймала красота!
А ведь вчера еще серело,
И горизонт был черно-бел…
И я так грустно, так несмело,
Чего-то ждал... молчал… глядел...
В июля липовую спелость…
В небес прозрачные черты…
И мне хотелось… лишь хотелось…
Твоей словесной красоты…
И потихонечку… не сразу…
Не попросту… не налегке…
Не только мысль, ни столько разум,
А сердце повлекло к строке.
И слог его тяжелым не был,
Он был немного синь и бел,
Не зря же я так долго в небо
С немой надеждою смотрел…
…
Я снова синь пишу глазами,
И, как экстерном, напрямик,
Земной любви сдаю экзамен
Строкой, пронизывая миг.
И, перед ней, теряя смелость,
(Краснею и дрожит рука)
Смущаюсь... словно захотелось
Раздеться, в чувствах, донага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594040
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.10.2015
Батьківщино, моя рідна, Ти запала в серце!
І я знаю - це неспроста, і кажу відверто:
Люблю Тебе, Твої поля, гаї і діброви,
І калину, і солов’я, луги, й верболози!
Люблю небо - синь безмежну, і лагідне сонце,
Заливистий сміх дитячий, і щасливі очі,
Тепло ріллі, рясні роси, колосся налите,
І духмяний запах трави, хліб пшенично-житній!
Люблю казки і легенди, байки і балади,
Де добро перемагає з правдою назавжди!
Грибний дощик серед літа, веселку яскраву,
Щире серце, щедру душу, козацькую славу!
Твою пісню стоголосу, що мов річка ллється,
Ластівкою летить увись, плаче і сміється!
Люблю Тебе, Україно, моя рідна Мамо!
Народився, живу я тут, і навік зостанусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612666
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 15.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2015
Давай заховаємось в осінь,
У жовті закохані дні,
Хай неба високого просинь
Розбудить далеке в мені...
Оте, що було ще у школі,
Прекрасне, забуте, ясне...
Колись відійшло мимоволі,
А зараз нехай не мине!
Щоб просто за руки триматись,
Й уже ейфорія якась,
І просто від щастя сміятись,
Бо все ще попереду в нас...
Купатися в жовтому листі,
Радіючи кожному дню...
Калина в червонім намисті
Горить яскравіше вогню!
І я в тім вогні воскресаю,
І пишуться знову вірші!..
Не треба небесного раю!
Ти поряд... і рай у душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612836
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Ідуть Хрещатиком солдати,
Вкраїни лицарі ідуть.
Просили їх вже Батько й Мати,
Вкраїні волю повернуть.
Козацьких небожів Покрова,
Відкрила з неба благодать.
З жид.ми скінчилась розмова,
Пора борги за все віддать.
Ідуть Хрещатиком солдати,
З війни вернулися сини.
Не всіх поклали в Лузі спати,
Чужинці зайди й дикуни.
Заради чого ж там лишились
В cтепу на теренах війни?
Для чого кров’ю окропили,
Савур – могилу й полини?
Ідуть Хрещатиком солдати,
Вдягли медалі й ордени.
Пора чужинців сповідати,
Дістали, с.чі пахани.
Небесна сотня зустрічає…
Курличуть в небі журавлі.
Героям Слава! ... вибухає.
Лунає в небі й на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613184
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2015
В час отчужденья, грусти со свечами,
Когда отчаянье благословит твой путь,
Возьми бумагу старую с полями,
Перо, чернильницу и кофе не забудь.
И напиши, как много накопилось
На сердце мук, как горько быть одной,
Как безответно, глупо ты влюбилась
И в страсти утонула с головой.
Там, в таинстве чернильных букв и слов,
Пропитанных кофейными слезами,
У раненых, разбитых берегов
Появится фрегат под парусами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598553
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 12.10.2015
Привіт, моя красуне Ясноока!
Дівице неповторно-молода...
Відтінком сонця сукня пишнобока
Проллється жовтизною,як вода...
Багряно-тепла і ніжно-дбайлива
Цариця із невіданих світів...
Горить вогнями листопаду злива
Поміж дерев, будинків і дахів...
Увійдеш граціозно, ніжна леле...
Палка жар-птиця із казкових снів
Заміниш в позолоту лист зелений
Під жалісливу пісню, журавлів...
У допомогу вітер зірве шати
Розсипить їх недбало, без вини
Вони будуть в морози зігрівати
Усе, що приготуєш до зими...
Сльозами вмиєш голі силуети
Що потемніли у холодні дні...
Відлунням в небі, вітрові куплети
Ти перетвориш в стомлені пісні...
*******
Прощай, моя красуне Ясноока!
Для тебе час минає, цього річ
Твоя тендітна постать, одинока
Зникатиме в безодні зимніх віч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612629
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Я люблю тебя так,
Как, наверное, может лишь сниться.
Словно гавань маяк.
Будто небо летящая птица.
Я люблю, как весна
Любит первый несмелый подснежник.
Так, как любит волна
Берега, постоянно и нежно.
Я люблю, как зерно
Любит землю и добрые руки,
И любовь, как вино,
Только крепче, когда мы в разлуке.
Я люблю ни за что,
Как умеют собаки и дети,
Я люблю лишь за то,
Что ты есть, что живёшь в этом свете.
Я люблю тебя, как
И себе-то сознаться не смею...
Я люблю тебя так,
Как, возможно, любить не умею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575473
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 11.10.2015
Коли дівчина, як калина,
Струнка, рум’яна і красива,
Привітна, лагідна і щира,
Відкрита, добра і проста?
Коли в дівчини ростуть крила,
І серце б’ється тріпотливо,
І сяє поглядом грайливо ,
І пломеніє в ній душа ?
Коли співа дзвінких пісень,
Мов соловей в веснянім гаї,
І радо зустрічає день,
Як сонце ранок зустрічає?
Коли не спить вона ночей,
І в мріях в синю даль літає,
Щось бачить там,
І уві сні губами усмішку шукає?
Тоді – коли такий портрет
На себе кожна приміряє,
Тоді – коли на кожен жест
У серця відповідь шукає!
Тоді – коли в пошані ніжність,
Дівочість, скромність, чистота,
У вічності невтомна вірність
Зерном любові пророста!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609763
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 09.10.2015
А я до тебе знов приїду,
Ми ніби зналися давно.
І хоч болять кістки й коліна,
Пізнаєм все, що нам дано.
Ти знаєш, друже мій єдиний,
Усе з тобою ожива...
Для нас ці зустрічі важливі,
Для когось, може, й дивина.
Мене згадай і посміхнися,
Зійде печаль, мине журба,
Роки над нами пронеслися,
Та знову стукає весна...
Зумієм ми здолати болі,
В химерах каверзних буття.
Ти не сумуй, що наші долі,
Зійшлись на заході життя.
Любити ми й тепер умієм,
Хоч в зиму вже пливуть літа.
Ми одне одного зігрієм,..
Все інше в світі - суєта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611821
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 08.10.2015
[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів би вітер щастя заплітати
В зелене листя ранньої весни.
Отак і я хотів би відчувати
Твої обійми теплі з-за спини.
Бо ти для мене, мов шматочок раю,
Серед весни лапатий ніжний сніг.
До губ твоїх невільно припадаю,
Що аж земля пливе з-під моїх ніг.
Пянію я від ніжності цілунків,
Та тільки тих, що память береже -
Ось так життя позводило рахунки,
Що серце досі пробирає щем.
Я сподіваюсь ти колись пробачиш
Мою невчасну, спізнену любов.
І, видно, час тепер не мій товариш -
Тебе несе від мене стрімголов.
І не знайти відради в сьогоденні,
Що так невпинно змушує мене
Забути все, любов свою блаженну,
І навіть те, що небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 07.10.2015
[img]http://cs7009.vk.me/c616420/v616420008/788b/_MreG95EZVs.jpg[/img]
Небо вічно прихиляв я
До твоїх ласкавих рук,
Твердо вірив - ти остання
Із моїх найкращих мук.
В насолоду були сльози -
Після них блаженства мить,
Як ранкові чисті роси,
Зачерпаєш із трави.
Освіжила прохолода -
Знову чую голос твій,
Неповторна яка ж мова,
Наймиліша із усіх.
З часом світ перемінився
І твій голос трохи стих,
Ми ж руками все тяглися,
Та торкнутись не могли…
Може небо важче стало
(Подалося вже увись),
Може сил мені забракло
Так любити, як колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487499
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 07.10.2015
[img]https://pp.vk.me/c625118/v625118008/43b13/MxJFcoL83ig.jpg[/img]
[i]Їм немає місця на землі,
але вдосталь в нашім серці…[/i]
Сонце стало нічною зорею,
Сохнуть квіти у літнім саду.
Душу біль роз’їдає іржею,
Залишаючи там пустоту.
Роз’їдає так люто, бо знаю,
Опустіла сьогодні земля,
І відкрились ворота до раю
Під палаючий звук скрипаля.
Ти не грай мені пісню криваву,
Не тривож мої струни німі,
Оберни лиш страждання в відвагу
Проживати ці дні, як у сні:
Ніби знову запахло весною
До мурашок, до приступу сліз,
Ніби голос знайомий до болю
Знову кличе до рідних беріз.
І той сон дивовижна реальність,
Закрадається потай в думки.
Але мрію мою, щиру радість
Вщент руйнують останні рядки:
Легше гори зрівняти з землею,
Океан весь розлити в пляшки,
Аніж Вас повернути зорею
Хоч на відстань моєї руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605467
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 04.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2015
Буяє барвами весна,
Сади духмянії навколо
І ластівки коло вікна
Гніздечко змайстрували вчора…
І знову дощ іде рясний,
Земля вмивається до свята
І пахне, наче коровай,
На чистім рушнику багатий.
Чи відчуваєш в день цей, сину,
Що за плечами 20 літ?
Чи в цім безмежнім часі плину
Знайшов Ти тільки свій політ?
І чи зміцніли Твої крила?
Чи загартована душа?
Чи є в бажанні тая сила,
Що мрії в дійсність оберта?
Чи є тепло, що ним зігріти
Готовий Ти навколо світ?
Чи є любов, що в серці світить
Й продовжує в цім світі рід?
Чи відчуваєш Ти турботу
Й любов Небесного Отця?
Цінуєш мамину тривогу,
Її молитву без кінця?
Що відчуваєш Ти, мій сину,
Чи чуєш пісню солов’їну
Що в подарунок, любий сину,
Тобі співає Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609274
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Повіє срібний вітер і холодом по тілу
Ударить наче струмом, зачепить нерв душІ
Притупить тьмяний вогник, мене усю зітлілу
Напише він словами в забутому віршІ...
Ех вітре, друже хтивий, не рви мені ти душу
З тобою ми не пара...та й різні в нас шляхи
Твій свист у верховіттях я слухати не мушу
Не смій мене судити за здійснені гріхи...
Колючим терням серце обмотане, кривавить
Я погляд свій не смію піднести у блакить
Чим більше я пручаюсь тим більше мене ранить
І ріже в скронях болем невідворотна мить...
Ще б почекати трохи до вечора, світанку
Щоб вимолити в неба для себе чистий лист
Джерельною водою все б змити до останку
Приглушуючи вітру пронизуючий свист...
А душу все кидає по стоптаній дорозі
І там на роздоріжжі знов вибір не з легких
Розп'ятим птахом б'юся у совісній облозі
У світі душ подібних, загублених, крихких
Ех вітре, чуєш вітре!Мій друже срібнокрилий
Прийди мені на поміч, завий, збуди, дістань!
Зніми з очей оману і погляд мій незримий
Розвій у верховіттях як без вартІсну дань...
Ех вітре чуєш вітре!Ти совісно-тверезий...
Почуй мене мій вітре!...не полишай мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608832
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Не пугай меня муками ада,
Не стращай меня Страшным Судом.
Не ходил я дорогами стада,
Но и хищником не был при том.
Я слонялся по чащам и плешам…
Да, сбивался с прямого пути,
Да, я грешен, конечно же, грешен,
Как любой, кто желает идти.
Да, я слеп, да, я слаб и наивен,
Но в душе божья искра горит.
И живу с нею жизни во имя,
И не требую счастья в кредит.
Все круги, все проклятия ада –
Все при мне, все при жизни дано.
Не пугай меня адом, не надо,
Я уже отбоялся давно.
декабрь 2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607445
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Я буду поряд! Чуєш? Буду поряд!
У моторошній тиші мертвих днів
Ти згадуй мій далекий ніжний погляд,
Мене шукай серед химерних снів.
Я буду поряд, завжди і незримо,
Як віддана собака біля ніг!
Це все болить, палає незгасимо!!!
Пробач, але по-іншому не зміг...
Мене вбиває, невимовно давить
Мовчання, серце ріже без ножа...
Амурів, бачу, зовсім не цікавить
Що я чужий, і ти мені чужа...
Ми просто друзі! Чуєш? Просто друзі!
Як мантру, ми повторюємо знов...
Квилить, тихенько плаче у нарузі
З душі і серця вирвана любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 19.09.2015
[b][i]Осені...[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[b][i][color="#800fd6"]Осінній дощ –
не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
наводить смуток
знов і знов.
Ялиць і верб
вологі віти
Звисають в тузі до землі...
Ще осінь пестить пізні квіти,
та дні стоять
сумні й малі.
Сумують в парках
лави грішні,
і никне мокра сон-трава,
підводять підсумки невтішні
Ппжовклим листям
дерева́...
Колише вітер
в соннім вітті
затишшя гомінких дібров,
і сняться їм весна і літо,
немов мені
твоя любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Музика, запис - Микола Шевченко
Співає - Марина Романович
Україно моя калинова,
Мій ожиновий край – ковила.
Твоя пісня дзвінка і казкова,
Твоя пісня дзвінка і казкова,
Що в полон моє серце взяла.
Приспів:
Посадіть біля дому калину,
Та вклоніться зеленим лісам.
І любіть, як святе, Україну,
І хвалу вознесіть небесам.
Бо немає на світі країни,
Де співають, як в нас, солов’ї,
Це єдина моя Україна,
А ми діти своєї землі.
Синє небо, хліба золотисті
І смереки, що тягнуться ввись.
І красуні дівчата в намисті,
І красуні дівчата в намисті,
Все найкраще у нас – роздивись.
Приспів: (той самий)
Перламутрові роси із ранку,
Найдухмяніша в світі трава,
І найкращі з усіх вишиванки,
Наймиліші з усіх вишиванки,
Хліб усьому у нас голова…
Приспів:
Посадіть біля дому калину,
Та вклоніться зеленим лісам.
І любіть, як святе, Україну,
І хвалу вознесіть небесам.
Бо немає на світі країни,
Де співають, як в нас, солов’ї,
Це єдина моя Україна,
Ми всі діти своєї землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571304
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 18.09.2015
Вже осінь... Коротшають дні...
Он, листячко плине водою...
Давай проведем вихідні
Удвох на природі з тобою?
Разом на човні попливем
На острів вночі, до світання.
Хай нам усміхнеться з давЕн
Слов"янська Богиня кохання.
Вдихнемо трав запах гіркий,
У руки ловитимем зорі...
У води пірнемо ріки
Ведично- таємно- прозорі...
ВвійдЕмо у воду удвох,
Мов новонароджені голі,
І паростком чортополох
Нам ноги торкне мимоволі...
Зірки, що відкрив Галілей,
Впадуть, мов Дари, у долоні...
І сплячі голівки лілей
Твоє лоскотатимуть лоно...
Поринемо без вороття
У всесвіт чуттєвості таїн,
І в шалі тантричнім злиття
Єднання зі світом пізнаєм...
Опівночі місячний диск
Тіла наші сріблом покриє...
-Ідем до нічної води!
Себе чистотою омиєм!...
Як серце співає пісні
У час зорепаду пророчий!..
...і дивляться квіти нічні
В від шалу розширені очі...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115082200210
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601277
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 15.09.2015
Втомився думками метатись
І слухати вітру виття...
Дозвольте у Вас закохатись,
Щоб розфарбувати життя...
Не штудіював Епікура,
Як люди всі, працею жив...
А за ілюстратора Дюрер,
Хоч інколи, але служив.
На каву свіжесеньку, може,
А потім на віденський вальс?!...
Як!? Ви поспішаєте?! Боже!
Не смію затримувать Вас!...
А може, і справді, не пара,
Мені цей творіння вінець?!
І тане чергова примара
В Гольфстрімі холодних сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592854
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 15.09.2015
[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/8607/qn1wi1ZG_wg.jpg[/img]
Маленький син не знав розлуки,
Із татом сильним був завжди,
Але тепер затерпли руки -
Він пише татові листи:
«Якби я був хоч трохи старший
І зміг тримати автомат,
Я був би поруч, був би з Вами,
А не ось тут писав листа.
Повірте, тату, так сумую,
Як ще ніколи не умів,
І сам не знаю чим вгамую
Цей недитячий в серці біль.
Я знаю, Вам не дуже легко,
Та не із власної вини
Обрали шлях такий далекий
Братозамовної війни.
Ваш командир сидить у штабі
І лиш команди роздає,
Але ніколи він не взнає,
Як серце татове пече.
Бо завтра, може, день некращий
І сонце більше не зійде,
А душі воїнів пропащих
Ніхто, ніде не віднайде.
Ви знаєте, матуся каже:
Лист не дістанеться до Вас...
Вона весь день сьогодні плаче,
А я не знаю, що не так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505214
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 13.09.2015
Пів життя віддам за твій єдиний погляд
Чи забирай усе?...мені його не жаль
В серці моїм стріла...пече холодна сталь
Сльозами на очах...лишилася печаль
І ріже на шматки затуплений кинджал
Не вберегтись мені від цих пекучих жал...
Я не скажу:"болить..." бо болем не назвеш,
Усе що на душі...й ти відчуваєш сам
Не повторяй собі...це зовсім, не обман
Я лиш тебе знайшла...тепер вже не віддам...
Ти серцю не бреши, не сій у ньому страх
Воно без почуттів, як без блакиті, птах...
Наш лабіринт життя, заплутаний давно
Куди б ми не пішли...все на шляху, стіна
Між серцем й розумом...розіграна війна
В котрій для нас обох там виходу нема...
Скажи!...боротися?Чи зброю скласти нам?
Коли в очах дощить, а на душі туман...
...............................................................
Шепоче серце, знов...ти мій лиш тільки мій...
А я життя віддам за поцілунок твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603896
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 12.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2015
Ми - не з тими, кого ми любили
Ти вже в сни не приходиш мої
І не стукаєш променем вранці,
Ми давно не належим собі,
Ми - вже долі суворої бранці.
Вітряки відкрутили події,
А вітрила несли не туди,
Ми не з тими, кого ми любили
І шляхи розійшлись назавжди.
Іній дуже закоханий в скроні,
Сріблом стелиться він без жалю,
Хоч роки пронеслися як коні,
Ще жевріє десь тихе “люблю”...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602602
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 03.09.2015
Серпневі ночі – мов білет в едем,
Дарують прохолоду і спочинок;
Радіє літу серце молоде –
Усе йому нагадує єдину…
А літні дні – як надлишок краси;
А в тебе очі – небо в океані!
А в тебе губи – мед і еліксир
І руки в тебе лагідно-духмяні.
Цілунок твій – мов вибух із ожин,
Твої обійми – мов до неба дотик!..
О чим, скажи, я в тебе заслужив
Прихильність і таку п’янку охоту?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600526
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 19.08.2015
А що залишиться, коли любов пройде?
Себе спитай, як ти питаєш в Бога…
Чи сонце завтра зранку не зійде?
Чи зміниться у напрямку дорога?
Ну, хай змарніють трішечки зірки
І місяць не світитиме яскраво...
В кохання твого буде смак гірким...
А час? А час минатиме так само
І білий день зміняє темна ніч,
І літній жар осіння прохолода
Любов прекрасна тільки віч на віч,
Коли в думках, в серцях панує згода.
Та в час, коли твоя любов пройде
І спалить мою душу до останку
Залишиться сльоза, що упаде
І смутку прохолода у серпанку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524737
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 18.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2015
[color="#a200ff"][i]Я знаю - десь далеко серед ночі
Не спиш і все на світі проклинаєш,
І сьози навертаються на очі
Коли скупі мої рядки читаєш...
Вони такі нехитрі, недолугі...
Та їх я через серце пропускаю,
Його ж ховаючи від ран й наруги.
Я все одно лише тебе кохаю.
І не уникнути насмішок долі -
Гіркі її життєві повороти.
Ми ж бо старанно граєм свої ролі
В театрі лицемірства і марнОти.
І потайки читаєм sms-ки,
І швидко їх із памяті стираєм.
Лише емоцій романтичні сплеки
В душі утаємничено плекаєм.
І я не сплю - думки лише про тебе,
Твій голос чую крізь горобинну ніч
Напевно, нам зустрітись конче треба
Душа з душею та краще віч-на-віч!
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595743
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 17.08.2015
ти загубив десь свої Крила...
а може хтось Їх обламав?
не побивайся, мій Безкрилий
тобі Нові придбаю...дам...
я по пір'їні позбираю
усе що зможу віднайти
у скриньку чарівну сховаю...
і почекаєм...до Весни...
а на Весні коли все Сонцем,
вкривається мов в перший раз
зроблю я тобі Нові Крила
зі срібних ниток і прикрас...
я зшию Їх сама руками...
стібок, петелька...раз у раз
стікатимуть, немов струмками
в неперевершений Вітраж...
голка стрибатиме грайливо
у пальчиках моїх тонких...
і вийдуть Крила, наче диво!
на плечиках твоїх струнких...
я їх на гудзики пришпилю
щоб не боліло більше, вже
тобі новий я світ відкрию
небо в хмаринках, голубе...
ти лиш не бійся мене, Милий
не скривджу я тебе....і знай
я швачка вправна, руки вмілі
мені довірся...ось тримай!
від мене приймеш Свої Крила
одягнеш гордо, без вагань
у них душа моя і сила
чого чекаєш?Ну.. злітай!
злетить мій Милий, рине в гору
Крильми досягне всіх висот
у слід всміхнуся...я щаслива!
а це найкраща з нагород...
лети Мій Янголе до Раю
нехай летять Крила Нові...
я тут на тебе почекаю
вернись в обійми, ще мої....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577327
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 16.08.2015
К завтраку намалевал картину,
А к обеду вылепил горшок…
Но ужалил ненароком в спину
Чей-то иронический смешок…
К ужину хотел прочистить трубы,
Оказалось - поздно – тихий час…
И тогда со зла ударил в бубен,
А потом ещё и в медный таз!
На юга свалили по-английски
Разные пернатые друзья,
Натощак отлично пьётся виски,
Только доктор говорит - нельзя!…
Чтобы дальше не тянуть резину,
Развязал подарочный мешок…
Ненароком присосался к джину,
Не со зла, а так, на посошок…
Кто решил, что подводить итоги,
Лучше на седеющей заре?
Можно, ведь, и посреди дороги
Влипнуть, как букашка в янтаре…
Что поделать? Тесно мне в сезаме,
Никуда не деться «от сохи»…
И, умывшись жгучими слезами,
Взялся за янтарные стихи…
октябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595588
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 16.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2015
Твої губи так пахнуть чорницями,
Відлік волі давно уже злічено...
І твоїми п'янкими дурницями,
Моє серце назавжди відмічене...
Твої руки так ніжно торкаються,
Залишають сліди - виноградини...
Моя шкіра тобі посміхається,
Видихає повітря із ладану...
Крізь повіки твої заполошені,
Пробивається погляд космічний...
Моє тіло за мить переможено,
Я у тобі́ застрягла...навічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599515
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Кохати, вірити, чекати…
Молити те чого нема,
І сльози тишком витирати,
І усміхатися щодня.
Просити те що не здійсненне,
Хоч віра зовсім вже крихка,
У болі серце ж оповите,
Страждає потайки душа.
Та все ж би тишком лише знати,
Що в неї радісне життя,
Що не згасає та усмішка,
В яку закоханий був я.
Що день від дня вона яскрава,
Як промінь сонця по землі,
Він неймовірно пестить тіло,
І зігріває кожні дні.
Просити в очі ті поглянуть,
Які засяють як зірки,
Вони немов поодинокі,
Це з ними мрія на межі.
Межі реальності напевно,
Хоча не є моїм буттям,
Кохаючи, я вірю в неї…
І залишаюся все сам.
Я молю Господа простити,
За всі її людські гріхи,
І вірно й бережно любити,
Оберігаючи в житті.
Й просити щоб минали біди,
В житті щоб щастя лиш було,
Щоб все вона могла стерпіти,
І щоб постійно їй везло.
І ввечері її в обіймах,
Коханий віддано зігрів,
І щоб кохав її тендітну,
Так як кохаю я її.
А.А. Отченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589629
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 13.08.2015
Як важко попрощатися з коханням,
Що посилилося в мені,
Воно словами й почуттями,
Стало частинкою в житті.
В житті що значення немає,
Є змушеним лише буття,
А що ж душа? Вона страждає…
І залишається сама.
І плаче гірко те кохання,
Сльоза щокою потекла,
Воно зісталося зі мною,
Вона хотіла так сама.
І все ж кінець, ось так печально,
Бо щастя кинуло буття,
І ринуло у те безмежжя,
Де мрія вертиться моя.
І важко так усе забути,
Сказавши з сльозами прощай,
Я просто хочу поруч бути,
Кохаючи усе життя.
А.А. Отченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587050
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 13.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2015
[color="#52077d"][i]Намалюй мені ніч
з островами небесного світла,
З прохолодою трав,
що росою омиє мій піт.
З таїною узбіч,
з матіолою, що вже розквітла,
З феєрверком заграв,
що злітають високо в зеніт.
Намалюй мені ніч,
де навкруг фіолетова тиша,
І лише срібний дзвін
й світлячків неземний хоровод,
Що летять з усібіч.
Де лиш вітер мене заколише
Й місяць, наче рубін,
вбереже від усіх перешкод.
Намалюй мені ніч,
де тумани нам стелять перину,
Де духмяна трава
нам подушкою стане тепер
І хоча віч-на віч,
я з тобою, навряд, чи спочину,
Намалюй як співа
ніч божественну музику сфер...[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598292
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Я Вас люблю за погляд сонце-чистий,
За те, що в нім знаходжу порятунок.
Ловлю щораз, немов осіннє листя,
Уявний, Ваш прощальний поцілунок.
Я Вас молю: не треба злив і хмар,
Не додавайте сліз в розбите серце.
Зів'яну ж я без ваших губ і чар,
Як перший цвіт, що крізь мороз продерся.
Я Вас прошу: любіть мене, як ранок,
Любіть, як джаз, смакуйте донестями,
Щоб кожен теплий вечір і світанок
Знов надихатись вашими вустами.
Я Вас люблю, як тільки люблять жити,
Як сад і степ, усі ліси співочі...
Як дощ [життя вологу] люблять квіти,
Так я люблю дивитись в Ваші очі.
18.07.2015
Микита Баян і Сонце
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594394
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 10.08.2015
Привіт.
Ти, знаю, любиш дощ
і вітру сум, печаль осінню
міських напівпрозорих площ...
Глянь -
вечір причаївся тінню.
Ось я пишу тобі листа.
Ми так давно не говорили
про те, що дарувало крила.
Вже я не той...
І ти не та...
Запросим до розмови ніч?
Вона нам не відмовить, звісно.
Хоча утрьох нам ніби тісно...
Але хіба у цьому річ?
Ти, відчуваю, вже не та.
І я пишу інакші вірші,
хоч кажуть –
нібито не гірші.
Та їх до цього ось листа
я не додам.
Це – не для тебе...
В них вже для нас
немає неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509363
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 09.08.2015
Як я хочу тепла!..
Чи ж зумію весни дочекатись?
Знов туди попливла,
де навчилась тобою втішатись.
Час вже не зволіка,
гарячкую – де човен,де пристань?
Мого щастя ріка –
незаконнонароджена пристрасть.
Я – углиб в ній і вшир,
захлинаюсь,радію,пірнаю.
Янгол мій,поводир
ще нічого про мене не знає.
Важко бути плавцем,
коли сльози і сумнівів злива.
Перед долі лицем
я стою і нещасна й щаслива.
Осяйний,вогняний
моїх пристрастей рай антуражний.
…Непосвячений мій,
недоторканий мій,недосяжний…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598486
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Птахо, Ваша черга випестити її (ніжність) до деревця.
Тарас Яресько
Приніс її в долонях: "Ось, рости."
А сам пішов-поплив у море степу,
Де ні річок, ні тиші, ні мостів,
Але у всьому тому є потреба.
А я… Що я? Земля мені чужа…
Як розпізнати – листя то чи крила?
То й запевняла: обрій – не межа,
І зорі на вечерю їй кришила.
На осінь закурликала: "Пусти!
Я хочу в небо!" – "Ти ж іще зелена!" –
"Таж він сказав тобі [i]"ЇЇ рости!"[/i],
А не [i]"Тримай"[/i], немов ручного клена"…
А я… Що я? Сама її таку
Плекала… То чи маю зупиняти?
Лети ж у степ. І передай йому:
Зростила Ніжність синьокрилим птахом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598460
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
І навіть як минуть сто літ і зим,
Відрівноденять осені і весни –
Я назавжди залишусь молодим,
Душею у вірша́х своїх воскресну,
В яких прожив я не один роман,
Зігравши роль описаних героїв.
Як згусне і розсіється туман –
Я назавжди залишуся собою
І буду там, де треба кілька слів
Зв’язати у мереживо історій
Юрбою галасливих голосів
Впізнаваних у кожному акторів.
Я назавжди залишусь там, де дощ
З облич зухвало вимиває грими,
А вітер із нічних порожніх площ
Збирає і складає в пазли рими.
І там, де світ замріяних мовчань,
Де пафосні слова бувають зайві –
Я світлом переллюся в іншу грань
І назавжди залишуся у сяйві,
Де усмішка встає в куточках губ,
Коли смішинка з язика потрапить
На гусяче перо й чорнильний куб…
А поки що є місце для трьох крапок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579393
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 08.08.2015
Серпневої пори надворі спека,
Милує око квітковий розмай.
Та все ж красуня-осінь недалеко,
Її,багату й щедру зустрічай.
Листочки на берізках пожовтіли,
Калинонька намисто одягла,
А бабиного літа павутина
На сонці сяє,сріблом виграва.
Достигли у саду медові груші,
І всюди яблук дивний аромат.
Та лише в серце не впускаймо осінь,
Йому ж про літо ще співать й співать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598380
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Краплі по оголеному тілу,
Їм не змити всі мої кліше.
Я тебе так звабити хотіла,
В результаті закохалася лише.
Впала в яму,що сама копала
В тепер змиваю з себе бруд
Пристасті,агонії і шалу,
Над собою чиню самосуд.
Упереджено вважала,що скорила,
Бумерангом зваба,ніби хміль,
Теплі краплі заливають тіло
І не змивають й сотні божевіль.
Краще б пустка врешті-решт здолала,
Не лишила б почуттям і шансу,
Вода потоками, як титри до фіналу
Історії,що складена з романсів.
Я потопаю - за гріхи розплата,
Лиш кілька слів як висновок з безсонь:
Не грай з коханням - перетвориться у ката
І спопелить, бо гірше за вогонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595876
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Ти цілувалась з вітром на світанні.
Ховались ви обидва серед жита.
І пристрасно так, нібито востаннє,
він плечі обіймав твої відкрито.
Ось бачу гру його з твоїм волоссям,
але чомусь нітрохи не ревную.
Спокусник вміє заплітати коси?
Я в нього цю науку опаную.
І щоб він не казав тобі на вушко,
чи заглядав в блискучі оченята,
чи кликав за коханку чи подружку –
не матиме цей звабник-вітер свята.
Бо підхоплю любов свою на руки,
щоб десь у житі зникнути до ночі.
Послухай, мила – серце вже не стука.
Воно тремтить...
Бо знов кохання хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 25.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2015
А людям хочеться краси!..
Весною, літом і зимою..
Завжди, у будь які часи,
У згоді буть з самим собою...
А людям хочеться тепла!..
Постійно!.. але, наче - вперше!..
І - чисту воду з джерела,
І - світлу душу, й ніжне серце!..
Для цього ми прийшли в цей світ -
Радіти... плакати... любити!..
У кожного - свій відлік літ,
І люди хочуть просто - ЖИТИ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592701
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 09.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2015
[i][b][color="#ff0000"]Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу стокільканадцять руж...
Й відкрию ще в тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, назавжди́... поспієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.[/color][/b]
29.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 04.07.2015
Слова - Олег Чорногуз
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CA4Sv5CIU-4[/youtube]
Пахнуть липи медвяно і хмільно
В серці – збудження радісний щем.
І рука твоя ніжно й повільно,
Як у вальсі, ляга на плече.
Всесвіт чулий летить понад нами,
Ніч шепоче мені: «Приголуб!»
І сп`янілий, торкаюсь губами
До твоїх нецілованих губ.
Пахнуть коси медвяно, духмяно,
Сіножать засина поміж плес,
І здається, в тобі я розтану,
Наче хмарка у сині небес.
Ніч заснула і впала на груди,
Засина поміж трав вітерець,
І нічого навкруг нас не чути,
Окрім стукоту наших сердець.
Я не можу із пам `яті стерти
Ніч, коханням наповнену вщерть…
Я хотів би від щастя померти,
Бо ж кохання сильніше за смерть.
Ніч зітхає і млосно і хмільно,
Сіножать ожива поміж плес,
І згорають, як роки, повільно
Зорі в куполі синіх небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591146
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 03.07.2015
шепнули Зорі Місяцю на вушко
"Пора уже! Відкрий наші зіниці!"
а круглолиций без вагання - хутко!
посіє їх, немов зерно пшениці...
розкидає по Небу, як по полю
пастух самотній - тисячні отари...
де у садочку (поряд) я з тобою
поглинемо очима неба чари...
я притулюсь до тебе, мій рідненький
і на плече голівку покладу...
а ти пригорнеш щиро до серденька
свою кохану ніжну золоту..
трава запахне свіжістю терпкою
нам хмелю подарує -повний келих
який до дна я вип'ю із тобою,
під літню пісню цвіркунів зелених...
станцюємо очима поміж зір,
знайомий танець - ніжності і ласки...
ми Небу віддамо, як сувенір...
малий шматочок спільної з ним казки.
мозаїкою зацвітуть сузір'я
і десь за обрієм, чека світанок...
а Місяць своє світло, наче пір'я
опустить нам на плечі - наостанок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584802
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 28.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2015
[b][i]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/i][/b]
І.
Ти в серці моїм, Україно,
На двох в нас єдина душа,
І мова своя солов"їна -
У цілому світі одна.
Торкаюся поглядом неба -
Далеку, безкраю блакить,
Поля де колосяться хлібом -
То прапор життя майорить.
Приспів:
Чарівна моя і єдина,
Свята українська земля,
До тебе із вирію лину,
Змахнувши крилом журавля.
Ти пісня моя солов"їна,
Душі стоголоса струна...
Ти в серці моїм, Україно,
У цілому світі одна.
ІІ.
І віриться щиро у мрію -
У світле твоє майбуття...
У серці так ніжно лелію
До тебе свої почуття.
І вірність моя лебедина
До рідної серцю землі,
Як мати чекає на сина,
Вклонюсь, Україно, тобі.
Приспів:
Чарівна моя і єдина,
Свята українська земля,
До тебе із вирію лину,
Змахнувши крилом журавля.
Ти пісня моя солов"їна,
Душі стоголоса струна...
Ти в серці моїм, Україно,
У цілому світі одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524377
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 26.06.2015
Відцвіли вже давно хризантеми
Диво- осені квіти краси
Ти-- як квітка моя та остання
Ти-- краплина любові з роси
Приспів:
По осінній порі, знову ти зацвіти
Диво-- осені квітка остання
Пелюстками своїми любов захисти
Пломеніє хай наше кохання....
У любові твоєї, цілий сад хризантем
Прихистить хай знедолену душу
Пелюстки опадуть, новим цвітом зійдуть
А я щастя шукати ще мушу....
Приспів....
Якщо станеться так, що не вийде ніяк
Й відцвітуть у саду пізні квіти
Я весною собі, посаджу новий сад
Може серце не буде боліти.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589921
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Ранок впав на покоси і знов
Жайвір радо у небі співає
Народилася знову любов
Сонце очі її відкриває.......
Приспів:
Ти нікуди не йди, чуєш трохи зажди
Не руйнуй, що було вже між нами
Як же сталося так, не повірю ніяк
Що між різними ми берегами......
Серце чує любові слова
Що колись ти мені говорила
Нас любов по життю провела
А розлуку терпіти несила....
Приспів:
Як любові кришталь зберегти?
Не розбить ніжну вазу кохання
І які ще потрібні слова?
Щоб вернути обом нам єднання?....
Приспів:
Давай будем любов берегти
Бо за золото це не купити
Будувати любові мости
І з любовю у щасті прожити.....
Приспів:
https://youtu.be/vd3o3xZrTw4
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589461
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Ти так любив її, свою Весну
Посеред літа, крихітку ласкаву
В промінні сонця, золоту заграву
Краплинку щастя, світлу і ясну
Ти так любив її, свою Весну...
Вона любила запах твоїх губ
Солоний присмак поглядів ранкових
Тремтіння рук у дотиках казкових
Жагу солодких нескінчених згуб
Вона кохала присмак твоїх губ...
Та терням ваше щастя проросло
Покривджене лихими язиками
Розкидане крутими берегами
Загублене далеко між світами
В котрих для вас вже місця не було...
Ти втратив назавжди свою Весну
Чужим теплом тепер вона зігріта
У смуток й біль душа її одіта
Як Осінь посіріла серед літа
Згубив ти свою крихітку ясну...
Тепер між вами стіни і мости
Розбиті мрії, знищені бажання
Несказані слова, гіркі питання
В яких вже не лишилося кохання
Тягар якого вам не донести...
..................
І досі любиш ти свою Весну
Нехай у снах, примару одиноку
В нічному небі, зірку яснооку
Посеред моря, втрачену притоку
Ще досі не забув свою Весну...
Ти так любив їі, лише одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588910
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 23.06.2015
Експрес часу прийшов, до 1 платформи
Я взяв собі білет, до станції Забудь
Ще трохи постоїть, мій поїзд і поволі
Поїде в невідомість, до станції Любов
Приспів:
Хай довгий шлях любові, отой експрес здолає
І у житті ніщо не спинить його путь
А небо хай йому, дорогу простилає
Любов прекрасна в щасті, яке нам не забуть....
Згадає стук коліс, усе, що ти сказала:
Що вицвіла любов, як яблуневий цвіт
Чекать стомилась ти, по різних тих вокзалах
Де поцілунок кожен-- любові це ковток....
Приспів:
І поїзд той прийшов до станції кохання
Мигтить десь маячком, червоний світлофор
Нехай відкриє шлях. , до вічного кохання
Й з дороги не зверта, до станції ЛЮБОВ......
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588348
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 23.06.2015
Пробачте, Мамо, легковажні кроки.
Пробачте в слові гіркоту і сіль.
Минає час. Вже й наші зрілі роки
Вкриває тополина заметіль.
І лиш тепер свідомість повертає
До несерйозних вчинків у житті. –
І біль в очах матусиних зринає,
І совість потопає в каятті.
Матусю мудра, стомлена, привітна,
Пробачте неслухняних розбишак.
Ви наше світло, затишок, повітря,
Родинний корінь, зболена душа.
Пробачте, Мамо, непокірні речі,
Розчулену непослухом сльозу,
Турботи, що звалилися на плечі
І прикрістю посріблену косу.
Пробачте неувагу і зухвалість,
Що часом наставляли колючки.
І Вашу, Мамо, хворобливу старість,
І неміч добродійної руки.
Хай хоч тепер зігріються долоні
У наших (вже досвідчених) серцях.
Хай смуток більше не порошить скроні
Й життя не поспішає до кінця.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113051607270
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425379
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 23.06.2015
Його життя покинула навшпиньки,
Вразивши несподіваним кінцем.
Душа закрила спілкування скриньку,
Захоплення шпурнуло камінцем.
Вуаль образ на душу опустилась.
Збентежився обірваний дзвінок.
Згорнула муза романтичні крила,
На серці причаївся холодок.
Хорошого, між тим, було багато, -
Воно горить червоним ліхтарем.
Ти вмів зробити з повсякдення свято,
Та намагався пестити гарем.
Без тебе терміново вчуся жити,
Гамую спрагу в іншім джерелі.
Нарешті ми з тобою повні квити,
Два спалахи в засмученій імлі.
Я довго прикидалася сліпою,
Та всякому терпінню є межа.
Хай кожен залишається собою
Й більш до душі не тягнеться душа.
Вже відчепила почуттєву шпильку.
Пішла, не відчуваючи вини.
Його життя покинула навшпиньки,
Щоб він мене, бува, не зупинив…
20.09.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113092000595
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450165
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 23.06.2015
Пегас до мене в сорок завітав. –
Прийшло натхнення з почуттями разом.
І без вагомих на оте підстав
З тих пір не розлучаюся з Пегасом.
З тих пір гублюсь в романтиці віршів,
За кожен з них складаю дяку Богу.
Шукаю шлях до творчих островів, -
Вогненне серце вказує дорогу.
Рядки частенько тануть в почуттях, -
Душа від цього відчуває сором.
І очі десь сховатися хотять, -
Мені ж не 20. Так, не 20 – СОРОК!
Воно ж, шалене, віку не пита. –
Прилинуло, ввійшло, заполонило.
Я геть забула про свої літа, -
Кохаючи, страждала і творила.
Додать жаги бажаю я словам,
Чуттєвою вражаюсь бірюзою.
Екстракт душі в віршах дарую вам,
Гаптуючи їх щастям і сльозою.
26.03.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2014
Свидетельство о публикации №114043010315
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496012
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 23.06.2015
Люблю тебя, мой ангел, мой хороший!
И как ещё могу начать письмо?!
Со слов о том, что значит... жизни дольше
и лета ярче, и... потом, зимой -
звучание метели, те снежинки,
что тают на губах... А март опять...
Не о погоде я! Об этой жизни,
что разделить хочу с тобой, любя...
И я делю сейчас, делю на... строчки,
рассветы и закаты, облака,
лучи, ромашки... И любая - "очень
люблю тебя" расскажет, и в стихах...
конечно, прорастёт, с утра, как прежде,
чтоб каждым лепестком... встречать рассвет,
танцующий под солнцем танец нежный,
звучащий серенадой о тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588336
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Люблю стихи,которые живые...
Люблю и те,которые фонят...
С которыми попутный ветер!..
И от которых помутнеет взгляд...
Которые из серединки сердца,..
Из золотого ларчика тиши...
Которые бывают с перцем,..
Без выпендрёжа,..без туфты...
И те,которые картечью!..
И те,которые шалят!..
С которыми взахлёб и сердце...
Которым протеже - душа!..
Которые становятся родными...
С которыми благоухает сад!..
И для которых все открыты дверцы...
И от которых не попятишься назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589098
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Мою любов трима в пелюстці сонях.
Вона в струмку гірському жебонить.
Її пестують Всесвіту долоні,
Вона полонить простір і п’янить.
Сочиться з уст небесного безміру
У сплаві сонця, радості і мрій,
Така висока, мов верхи Паміру,
Така шумлива, як бджолиний рій.
Це почуття я пронесу на крилах
Свободи, віри, вірності, краси
Із посмішкою літнього Ярила,
З криштальністю ранкової роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589040
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2015
[i][b]tth[/b][/i][youtube]https://youtu.be/lm8KBjN5KvQ?list=PLT5ZUSr6gV9MSo491mweM9dg-4gIdlpty[/youtube]
[i][b][color="#ff0044"]Красивого ранку,
кохана моя –
Скажу я тобі це ще стуленим ротом…
…І вмиємось о́ба свіжісіньким потом,
що ти й не второпаєш –
дощ то чи я...
А потім торкнуся
щасливих повік...
А ще... вмиротворено-млосного серця...
А якщо й глибше, – кохана, не сердься:
торкатимусь так я,
напевне, повік…
А потім... торкнуся
Тебе своїм словом….
Повір мені… Точно… Я тут вже не збре́шу –
Слова моя дяка не каже, а креше!..
До того пеану мого
будь готова…
А після... впущу вже я
вранішнє сонце…
Й тебе, моя мила, – хоч цілому світу!
Бо він зачекався вже тво́го привіту…
Нехай уже сходить…
Кохана!
Не cон це![/color]
[/b]
1.05.15[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 21.06.2015
І знову небо плаче безутішно,
Вихлюпує ридання і жалі
За кожну душу, праведну і грішну,
Мов прощення вимолює в землі...
І кожна крапелька - живильна сила
Для зболеної, спраглої душі,
Яка віками помочі просила,
Голосячи в чужому кунтуші!..
Ридає небо літніми дощами -
Змиває... закривавлені сліди,
Щоб схаменулись ми, прийшли до тями
І рятували край свій від біди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588906
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Надкусила я кохання
Яблучко з Едему...
По одній тепер дорозі,
Разом ми ідемо...
Ти такий!!!..що просто мало
Слів щоб описати...
Як дивлюся в твої очі
Хочеться літати...
Так люблю я твоє личко
Що рум'янцем світить...
Найніжніші в світі ручки,
В котрих тільки мліти...
Від усмішки я п'янію...
В погляді - топлюся...
Серце моє шаленіє
Коли притулюся...
Мої пальчики кохані
Долоньки тепленькі...
Все моє...таке бажане...
Все таке рідненьке...
Поцілунками покрию
Носик, губки, очі...
І на вушко прошепочу
Мій ти найсолодший...
Я люблю тебе, мій милий...
В цілому - кохаюсь...
І від серця свого ключик
Тобі довіряю...
Не віддам тебе нікому
В обіймах сховаю...
І не змучусь повторяти...
Те як я кохаю!!!
Найніжніший в світі хлопчик...
Янголятко з неба...
В цьому світі вже нікого
Не хочу й не треба...
Надкусила я кохання
Тепер з'їм до краю...
Я до цього не кохала,
І не покохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579054
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 21.06.2015
Духмяним цвітом встелена стежина
До батьківського саду в літню пору
В повітрі пахне терпкістю ожина
А небо манить очі вгору...вгору...
Малює літо сонячно, барвисто
Пастеллю краєвиди і простори
І засмакує вишнями дитинство
Відновлюючи в пам'яті узори.
Високі трави розцілують ноги
По них я побреду, мов оп'яніла
І поглядом шукатиму пороги
В котрих ми ще малечею буйніли.
Там вітер старим віттям захитає
Приспить на каруселі дике птаство
За хмарами десь нічка позіхає
Ховаючи від всіх столике царство
Знов хмільно засмакує тихий вечір
Розчиниться душею в краплях, лячно
Туманом розлягаючись на плечі
Засне усе так легко й необачно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588872
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Вона Всевишнього благала, ні, просила,
Щоби війни спинилася гроза.
В гіркій жалобі прапор жовто-синій,
І землю кропить матері сльоза,
І знову – кров… Допоки, Україно?
Чи кров синів така тобі смачна?
Чому найкращий цвіт на Сході гине?
Нащо тобі й гібридна ще війна?
Чому тепер? За що дітей караєш,
Великий Боже, милий, схаменись!
Вони своєму так потрібні краю,
Де перші кроки зроблені колись.
Тоді ти, земле, діточкам раділа,
Любов’ю напувала їх, теплом,
Не для війни ростила їх – для діла…
Якби ж то все по-іншому було!
Та дійсність – то не казка веселкова
І інші кольори частіше в ній.
Для щастя й миру викую підкову,
Щоб край покласти цій брудній війні!
21.05.2014.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587992
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2015
[i] [b] [color="#e62020"] Iз В. Сосюри
,,Васильки у полi.''[/color][/b][/i]
[i][b][color="#4152c4"]Мов зiрки з блакитi голубi волошки
Мерехтять у полi i в тебе з-пiд вiй.
Нiжнi - нiжнi очi...Ти примруж їх трошки,
Бо жаркий вiн дуже - пломiнь голубий.
Волошковi очi,- ви дарунок долi
За полiт високий ще юнацьких мрiй.
Як гаї синiють ген на видноколi,
Так синiє щастя у душi моїй.
Одсiяють роки, мов хмарки над нами,
I ось так же в полi будуть двоє йти,
Але нас не буде. Може ми квiтками
Нiжно - голубими станем я i ти.
Ми квітками станем ніжно - голубими,
Ти у жито прийдеш,- поряд буду я
І гаї знайомі, і берізки,- з ними
Будемо ми знову як одна сім'я...
Так же буде поле як тепер синiти,
Поспiвати жито i гримiть громи,
Та не ми тут будем - будуть нашi дiти
В полi цiлуватись, як ось зараз ми...
18. 10. 1994 року. Варіант І. Радохліба
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568230
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 13.06.2015
* N... :
"... не стала я долею, щастям твоїм я не стала"
"Прости: не я тобі дала
Ночей палких, жаги світання
Для двох нас! пристрасті кохання
Вогню, де все згора до тла!..
За миті, крадені у днів,
За ті короткі щастя миті,
Яких ти прагнув так, хотів
У вічність нашу перелити!..
Прости...
За доторк ніжності – не мій! –
Не наших тіл і душ; години,
Коли не разом ми! Дитини
Не нашої почутий сміх!
За сум і холод по ночах...
За крадених цілунків присмак,
Які лиш поспіхом я встигла
Тобі лишити на вустах...
І знов молю: – Прости мені
За втрачені надії снів,
За щастя – та не наших доньок,
Тепло омріяних долоньок,
За ненароджених синів!..
За мрії, що складав собі,
За цю жагу і спрагу лона…
За перший сніг, що ліг на скроні,
За нещасливі дні в журбі,
Які лишала я тобі...
Тобі ж я дякую за все:
Що в днях моїх ти стрівся щастям,
Що ти – лиш ти! – святим причастям
Любові заспівав пісень
Моєму серцю! Ти один
Неоціненні ті дарунки
Поклав до ніг моїх: цілунки,
Турботу, радість тих хвилин,
Що нам від долі випадали,
Що біль по краплі забирав.
Ти щастя миті дарував! –
Так, знаю, як було їх мало
Для тебе, котрий перший раз
Від мене серце моє спас
Ти, рідний, вперше дав відчуть
Мого єства жіночну суть!..
Ти лікував мене коханням,
Омріяним, жаданим, тим,
В якому я тонула з ним… –
Його відчувши в мить єднання!..
Ти був найкращий чоловік
За згублений дівочий вік –
Найперший, рідний, милий,
Мій!..
Прости! І не зникай. Не смій!"
*
Моя любове, перша – і остання,
Ти днів моїх єдинеє кохання".
...
(не чекав я тебе, слів отих і зізнання серпневого…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577888
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 13.06.2015
(із Рапсодій забутого ранку)
*
О, як ти душу розтинати вмієш
Отим бентежно-гострим «Прощавай!..» –
Не відбирай, благаю я, надію,
Але й кохання вже не обіцяй!
Лиш... подаруй ще зустріч, ненароком,
Слів легковажних золоту вуаль,
І надвечірній сквер відлунням кроків
Мою розвіє по тобі печаль:
Розмова тиха, мить лише, хвилину!.. –
І рве струну надій зло-вісник сич…
Невже мені любов цвіла? манила
В надію серце: «Я ж твоя!.. поклич!..»?!
Ні… Вже погасли на каміні свічі.
І жар його не гріє спомин днів,
В які – о, небо! – не ввійти нам двічі…
І марно кличу я в оману снів,
Щоб долюбить, доцілувати губи,
Теплом долонь зігріти щастя мить,
Простить!.. А ніч останні зорі губить,
І щем у серці… І болить, болить
Оте «Прощай!..»
Я зустрічаю день
Тим злодієм, що вкрав в себе самого:
– Як, зрячий, заповітне із знамень –
Тебе, кохання не побачив твого?!.
*
Згаса вогонь в каміні. Я один,
І незавершеним романом – спогад ночі,
У відблиску печалі – рідні очі..
А на губах – слід від твоїх сльозин...
Ще запах Nina Ricci… шелест шовку…
Розлук одвічний смак – гіркий полин,
Там ніч «Прощай!..» твоє останнєє шепоче
У смуток днів, де я – самотнім вовком…
І догорає сніп моїх провин…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576370
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 13.06.2015