А що потрібно для щастя?
Кохана людина, палатка і гори
Промінь сонця та дотик роси
Маленька віра, що мрія вже поряд
І спів пташок звідусіль
Зефір та печиво з багаття
Небо зоряне й казки
Можливість жити так, як хочеш
Не йти, як всі, по течії
Гітара з піснею дзвінкою
Щоб чути було здалека
Що тут зібралось коло друзів
Які вірять у ЖИТТЯ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629961
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 14.03.2016
Остання надія в мені жевріє,
Кохання до тебе мене все ще гріє.
Я не знаю як тебе повернути,
Але любов мою ніяк не заткнути.
Без тебе мені погано буде,
Серце тебе ніколи не забуде.
І хоч як погано не було мені -
Приходитимеш ти лиш уві сні.
Спокій у снах принесеш ти мені,
Затишок, захист і сонячні дні.
Довго з тобою ми будемо гуляти,
Доки мене не розбудить мати.
Новий день, а все ті ж страждання,
Все ті ж думки про втрачене кохання.
Не знаю що тепер робити і як далі жити.
Не хочу курити і не хочу пити.
І знову до ночі треба терпіти,
Щоб тебе у сні зміг я зустріти.
Ти візьмеш мене за руку,
Поцілуєш, розділиш цю муку.
Муку, страждання і моє кохання.
І гулятимемо з тобою до рання,
А в кінці дороги ти мене обіймеш,
Скажеш, що любиш і до серця пригорнеш.
Добре на душі стане мені,
Але знову настануть реальні дні.
Все гірше і гірше мені буде ставати,
Плакатиме тяжко моя мати.
Ти не побачиш тих сліз гірких,
Ти будеш вчитися в університетах нових.
Будеш мріяти про сім'ю і любов,
Будеш згадувати мене знову і знов.
Все гірше і гірше буде мені,
Все довше і довше ітимуть дні.
Я не забуду ці 2 роки з тобою,
Допоки дружитиму ще з головою.
Одного разу, уві сні,
Ти серйозним голосом скажеш мені,
Що не зможеш більше бути зі мною,
Адже я вже не дружу з головою
Все гірше і гірше буде мені,
Все довше і довше ітимуть дні.
Ітимуть дні, а за ними ночі,
Не зімкну я ні на хвильку очі.
Все тяжче і тяжче буде мені існувати,
Все тяжче і тяжче плакатиме мати.
Одного дня ліжко почне пустувати.
Ніхто там вже не буде спати.
Ти знайдеш кохання, сім'ю теж здобудеш.
Про те, що був я - з часом забудеш.
Будеш жити у злагоді і доброті,
А я лежатиму десь у землі.
Остання надія не хоче згасати,
Її підтримуємо я і моя мати.
Я вірю, що все ще добре може бути,
Якщо зможу тебе я повернути.
В мені багато кохання до тебе одної.
Воно не вмре, як не вмирають герої.
Я став розумнішим, зрозумів свої помилки.
Я хочу з тобою додому піти.
До нашого дому який ми створимо,
Який від всього поганого охоронимо.
Я кохаю тебе, моя мила…
Без тебе мене чекає лише могила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586699
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 29.12.2015
Якщо тобі болить - скажи!...
Мені, можливо, теж не легше.
Не ховай очі, не мовчи!
Повір, мені болить не менше...
Якщо ще любиш, то борись!
Бо якщо справжнє - того варте.
Коли любов пройшла - облиш!
Хай буде "фініш" вже на старті.
Ти віриш в долю?... Я, можливо...
Вона ж у мене не спитала!
Тихенько лиш прошепотіла.
Це той, на кого ти чекала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574138
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 21.07.2015
Кохання – вбивчий наркотик,
І кожен з нас мерзотник –
Перекидав чиюсь долю,
Залишав душу кволу…
Від кохання до божевілля – крок.
Нехай спрацює вбивчий курок,
Бо не в силах чути хрускіт серця,
І чхати в цю мить на безсмертя,
Коли ти й так ходячий мрець,
І все життя котиться нанівець…
Кохання ламає душу зсередини ,
І кожна хвилина як отруйна година –
Не знаєш куди себе подіти…
Вичерпані щастя ліміти,
І хоч минуло майже пів року,
А серце болить ще нівроку…
І що я тільки не робила -
Але мабуть не розлюбила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588694
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Чорно біле фото́
Кольорових мрій
Дякую за щастя
За любов ж прости
Не поверну,знаю
Час летить,біжить
Дякую за щирість
За любов ж прости
Як усе забути ?
Вирвати з грудей?
Ні,це неможливо
Пам*ять не зітреш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553298
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 16.06.2015
Вона каже, що сильна, що зможе усе пережити,
Та пускає сльозу, як тільки панує ніч...
Для усіх вона звикла щасливою завжди ходити,
Та боїться лишитися з кимось лиш віч на віч...
Вона гарна і мила, і щира, немов дитя...
Вже немає таких як вона, точніш, одиниці,
Бо для інших обман - то є стиль життя,
А для неї сказати все в лоб - то прості дрібниці...
Вона завжди сміється, мабуть, то від радості? Де там...
Просто легше їй так, бо на заздрість недругам всим,
Не заплутується у лукавства міцних тенетах,
Не пускає у очі п'янких, але все ж таки дим...
Вона каже, що сильна, але це лише звична вже маска...
В нашім світі слабким же не можна нікому бути...
Скаже хтось, що їй заздрить... Повірте, будь ласка,
Що хотілося б їй таке "щастя" пошвидше забути!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586305
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015