Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
З реальністю зіллється залюбки!
Почути звук щасливої кантати,
А поряд подих теплий відчувати -
То не для всіх написаний статут.
Я - зламаний, але ще досі гордий!
Майбутньому - жоржинові акорди!
Минулому - каштановий салют!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011052
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 16.04.2024
Весна буяє у бажанні,
Подарувати цвіт бузковий,
Хоч вже й скидають квіти ранні,
Цьому сприя, вітрець раптовий.
Напевно ревність, сподівання,
Щоб не любилася щоночі,
Із паном- крокусом зарання,
Та й не світились щастям очі,
Вона ж чуть світ, слала цілунки,
І сповивала теплом ніжно,
Ховала в росах солод, трунки,
Душа тулилася приліжно.
Весна буяє у жаданні,
Повздовж доріг встеля барвінок,
Нехай закохані, в цвіт вбранні,
Не утрачають мрій чаїнок.
Весняний цвіт- пори дарунок,
Сердець єднання, щоб навіки,
То для життя, земний ґатунок,
Й почуттів теплих для утіхи.
Вершин досягши, своїх прагнень,
Принеси мир на Україну,
Щоби суцвіття у буянні,
Почуло радісну новину,
Кінець війні, співай пташино!
16.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011094
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nZK5gfcJgsU[/youtube]
Кохання вигнане із Раю,
Куди воно це знов бреде?
Вмощусь у серці в когось скраю,
Хто не прогонить, збереже.
І буде тепло там й спокійно,
І навіть в люті холоди.
Кудись тікать вже не потрібно,
Та хто втіче від доброти?
Із чим порівнюєм кохання,
Чи з першим подихом весни?
Чи бачим в нім ми квітку ранню,
Що щедро скупана в росі?
Кохання справжнє живе в серці,
Здаєтьсяся світ увесь щасливим.
А хто узнав його уперше,
Воно не може буть фальшивим.
Воно до нас прийде незвідки,
І не спита: Чи можна?- в нас.
Самотність щастям обігрівши,
Що не вистачало так підчас.
То ж бережімо, що в нас є,
Нащо шукати ідеалів?
З тобою поруч хай живе,
Наступні будуть нецікаві..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010832
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 14.04.2024
Дитина дивиться на світ,
Цей погляд ангела відкритий.
Цікавить наших дітей все.
Ще більше хочуть вони знати.
Всі їх питання чому, як, де, коли,
Слід уважно, з повагою вислухати.
Доступно на них мусимо відповісти.
,
Дитя, як губка, в себе все вбирає.
І перш за все – поведінку тих,
Хто поруч, з ким спілкується,
Живе, що бачить,чує.
Здається все так просто...
Саме так формуються манери,
Характер, погляд свій вже є...
Роздуми про діток, дитинство не нові,
Відомі кожному вони.
Тому не слід нам на дітей,
Онуків ображатись,
Ми самі винні, якщо
Непорозуміння і проблеми з ними є...
2.03.19 8.30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010403
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 06.04.2024
Абрикос – оранжевое чудо, ценный и полезный плод!
Богат он витаминами, исцеляет, продлевает жизнь !
Расцветает первым он в саду, восхищение, краса!
История об абрикосе загадочна, тысячелетия прошла.
Косточка абрикоса – природный антибиотик, оксидант.
Он изображен на почтовой марке Армении
Считается национальным символом этой страны .
4.04.24 Швец Тамара.
Фото цветущего абрикоса во дворе.
Абрикос – помаранчеве диво, цінний та корисний плід!
Багатий він на вітаміни, зцілює, продовжує життя!
Розквітає першим він у саду, захоплення, краса!
Історія про абрикос загадкова, тисячоліття пройшла.
Кісточка абрикоса – природний антибіотик, оксидант.
Він зображений на поштовій марці Вірменії
Вважається національним символом цієї країни.
4.04.24 Швець Тамара.
Фото квітучої абрикоси у дворі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010285
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 05.04.2024
Детская книга – сказки, буквари, учебники.
Единственный и важный источник знаний.
Теория , путеводитель в жизни.
Советчиками рядом идут близкие, друзья, учителя.
Каждая книга – особый мир.
Автор свои мысли, знания, талант вкладывает.
Яркая обложка привлекает, но содержание важней.
Книга должна учить, разъяснять.
Новые знания нести.
Источником быть вдохновения.
Гармонию создавать
Автору это доступно.
2.04.24
Дитяча книга – казки, букварі, підручники.
Єдине та важливе джерело знань.
Теорія, путівник у житті.
Порадниками поряд йдуть близькі, друзі, вчителі.
Кожна книга – особливий світ.
Автор свої думки, знання, талант вкладає.
Яскрава обкладинка приваблює, але зміст важливіший.
Книга має вчити, роз'яснювати.
Нові знання нести.
Джерелом бути натхнення.
Гармонію створювати
Автору доступно це .
2.04.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010135
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XTFQZ7htJe4[/youtube]
Хто зможе землю зупинити?
- Це зможу я,- сказав смільчак.
Та лиш не знаю, як зробити,
Можливо, хтось підкаже як?
*****
Ступив у річку - не зна броду,
Можливо, все ж перепливти?
Тоді зробив він першу спробу,
Та жаль, що мілко. Як пливти?
******
Чомусь похмуре стало небо,
Всі підняли угору очі.
Куди тікать? Тривогу б"ємо,
Та ми його чекаєм й досі.
*****
Солодкий плід в руці чужій,
Так хочем спробувать його!
Ти зупинися, не дурій!
Спочатку ти скуштуй свого.
*****
Думки бувають так захмарні,
Не долетіть туди й птахам.
Ми ж витрачаєм сили марно,
Чи буде це душі бальзам?
*****
Піднявся в гору - подивився:
А що все ж буде, як впаду?
Але ж як гарно тут вмостися!
Тож наперед щось підмощу..
*****
Іде, не дивиться під ноги,
Упав - під оком вже синяк.
А встать немає уже змоги,
Усі сміються: От дивак!
Мабуть, той зайвим був кисляк.
*****
Кохання вигнане із Раю,
Куди воно це знов бреде?
Вмощусь у серці в когось скраю,
Хто не прогонить, збереже.
*****
Іду, дивлюся знов на граблі,
Не наступить би іще раз.
Хоч ці події були давні,
Про граблі згадую? Навряд!
-----------------------------------------------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010133
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
[i]Ти мого лелеку та й поклич з дале́ка,
Хай летить додому, долаючи втому.
Як же нам без нього! Не знайдемо дому.
Треба, щоб вклонився ясену старому …
Він як уклонився, то друзяка вітер
Притих, зупинився. Не ламає квіти.
Він як уклонився, діти засміялись,
А стрункі берізки в явір закохались.
Горлиці старенькі щось собі згадали,
Хмари зажурились і об землю впали …
Ллє на Україну, річки та калюжі,
Тому ми в цім краї такі добрі й дужі.
А лелека раптом піснею озвався,
Та й таким у серці нашому зостався … [/i]
[i]Побув - побув у чужім краї та й повернувся ... [b][/b][/i]
Лелека ледь-ледь рухаючи крильми пролітав над рідною землею. Позаростало все – дороги, подвір’я, площі … . Не було так раніше. Не лише лелечою була ця земля.
Колись тут жили люди. Багато-багато людей. Діти поспішали до школи, дорослі працювали в полі чи на подвір’ї. Вечорами над принишклою землею лунала така мила для лелечих сердець пісня. Лелеки всідалися у свої гнізда і прислухалися … . Спочатку вони нічого не розуміли, окрім якогось особливо урочистого настрою цих пісень. А потім почали усвідомлювати перші слова … . Якось відлітаючи у вирій, лелеча зграя на подив людський відтворила у небі одну з цих пісень.
Минулося. Що ж там унизу? Хрести … . Це кладовища. Це такий людський звичай: хоронити представників одного роду поруч. Прадід, дід, тато, мама, син … . Жили хоч і здаля, але поруч. Тепер усі лежать у землі поруч. Минулося ... .
Спочатку позакривали за наказом згори школи, покинули у пошуках [i]кращого[/i] для дітей землю (мабуть украдену кимось), верби, власні хати, ставок, що виблискував зорями, а потім згасали один за одним останні вогники на сільських вулицях.
Ви думаєте, десь там у великих містах вони знайшли своє інше? Згубилися, зчужилися, озлилися …
Не змогли на новому місці, бо струни до минулого свого порвали.
Не навчилися у місті родом своїм дорожити.
Десь там ще живуть далеко-далеко. Так наче …
Роботи – трактори обробляють землю, такі ж збирають врожай. Ці механічні пісні не до лелечого серця. Тож лелеки кричать, перекрикують … .
І все ж те людське зовсім не згубилось. Он обіймають батьки лелече дитинча, он двоє лелек витанцьовують у небі … .
А відлітає хтось навіки, обіймають одне одного крильми і стоять так день, два, аж поки сил не стане.
Хрести … .
Вже скоро їх у тих травах не буде видно.
Казали колись: «Хто землю роду свого покинув, той себе згубив».
От нема у лелек машин, літаків, а є крила.
Не було у людини крил, то й все інше непотребом стало.
Не тих крил, щоб у небо летіти, а тих, щоб своє "лелече" берегти.
Хрести …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010073
дата надходження 01.04.2024
дата закладки 02.04.2024
А що життя, як річечка між берегами,
Є сподівання, пливти плавно течією,
Її потік, часом зруйнований вітрами,
У порівнянні, все ж із думкою твоєю,
Нехай попереду, без надгострих порогів,
Всі негаразди, стріти спокійно, душевно.
Під чистим небом, осяяним промінням,
Завжди надія, безперечно, як опора,
Але ж всякчас, для всього потрібне уміння,
Якби не тиснуло, сумління - думка хвора,
Щоби не втратити впевненості, стремління,
І досягти, омріяного володіння.
По водах блиск, неначе сховані коралі,
Яскраві тонуть, то знов плинуть на поверхню,
Життя безцінне, думки мліють у кришталі,
Тому для нього, підсвідома значна впертість.
Нині важливо, не звертати із дороги,
Та не коралі, на дні бачить, а тривоги.
01.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010105
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=spihZB6Q2Tw[/youtube]
Я не чекаю час зірковий,
Живу і мрію, як усі.
В житті були шляхи тернові,
Траплялись навіть і сумні.
Любов тримала і надія,
Вони вели мене за руку.
І рятували від падіння,
Коли раптово була скрута.
Безвихідь, труднощі долала,
І завжди вірила в добро.
Та долю іноді благала:
Допоможи, як взнаю зло.
В житті підтримка - вірні друзі,
Не відвернуться в важкий час.
Без них були б нудні всі будні,
Про це я думала не раз.
Боюсь в житті я заблудитись
І безнадію в серце запустити.
Тож краще жити щоб любити,
Бо надбану Любов не загасити.
Життя, дароване нам Богом,
Ти в нім узнаєш все в житті.
Це - квітка, що на сонце схожа,
ЇЇ призначення - цвісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009803
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024
-- Свекруха каже тихо Вані,
А я все слухаю, мовчу.
Що день при дні я на дивані,
Не здатна я зварить борщу.
- Так розізлила клята жінка,
Пішла я швидко в магазин.
Так зацікавила ця книжка,
Її сюжет так запалив.
Читаю назву: " Готуй смачно".
Оце що треба так мені.
Утру я носа цій мамаші,
Брехать не буде по селі.
Прийшла, свекруха ще дрімає,
На голові рушник лежить.
Що я вже йду, це добре знає.
Невже у неї щось болить?
-- Чомусь я, доню, захворіла,
Посплю, можливо, все пройде.
Та через хвильку захропіла...
Тут Ваня на обід вже йде...
- Поклала книжку я на стіл,
І зараз буду готувати.
Спина так ломить, нема сил.
Можливо,трошки задрімати?
Прийшов Іван - обоє сплять,
Уважно прочитав він книжку.
Наївся всього з книжки всмак,
Тепер болящім буде "кришка"*...
__________________________
* Буде "кришка" - отримають по заслузі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009646
дата надходження 27.03.2024
дата закладки 27.03.2024
Принципи, характер поліруються роками. Малюють образ та портрет. Щирість, чесність, совість, надійність – створюють вчинки. Цінувати, поважати, берегти, підтримувати, хто поруч,
справжнє благородство, вихованість - принципів формальних не допустять. 26.03.24
Принципы, характер полируются годами.
Рисуют образ и портрет.
Искренность, честность, совесть,
Надежность – создают поступки.
Ценить, уважать, беречь, поддерживать, кто рядом,
Истинное благородство, воспитанность -
Принципов формальных не допустят. 26.03.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009567
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Наїлась Муха м"яса всмак,
Лежить,на сонечку дрімає.
А Кіт питає так і сяк,
Теж скуштувати щось бажає.
Де ти знайшла, брехуха, м"ясо,
У хаті тільки ж сухарі?
Муха не чує, в неї свято,
Чомусь у білім жупані?
Комар і Муха одружились,
Тепер у них міцна сім"я.
В Кота і вуса опустились,
Чому не знаю про це я?
Хазяїн радий був за нас,
Забув закрити холодильник.
Ми там сиділи цілий час,
А вечір був там романтичний.
А Кіт це слухав,текли слинки,
У животі щось гуркотіло.
Трусились всі у нього жилки,
Йому так їсти захотілось.
Повів неспішно він бровою,
Розправив кігті враз свої.
Тепер ти будеш вже вдовою,
Комар - це відповідь брехні.
Лизнув Комарика швиденько,
У животі аж загуло...
Чи хтось повірить побрехеньці,
Чи так було, чи не було?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009513
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Мудрий вигляд був сьогодні
В другокласника Марата,
Гордо вчительці промовив:
-Я приніс світлину тата.
Вчителька Марія Львівна
На Марата подивилась:
-А навіщо? -здивувалась,-
Тобі, хлопче, щось наснилось?
-Ви ж самі сказали вчора:
-Завдаєш мені мороки!
Хочу бачити дебіла,
Який робить ці уроки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009329
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gDs0JNVnDoo[/youtube]
Щастя - це стан душі
НЕ ІСНУЄ ШЛЯХУ ДО ЩАСТЯ.
ЩАСТЯ - ЦЕ І Є ШЛЯХ.
---------------------------------
Про щастя усі мріємо, ждемо.
Воно не там, далеко за горою.
Так часто поряд з нами є воно,
Так жаль, що ми не бачимо його.
Щасливі мають інший стан душі,
І серце б"ється, стук гучніше.
І наміри в житті в них не скупі,
З такими жити нам зручніше.
Щасливого узнаєм по обличчю,
Їх радість осяває все навкруг.
Усі проблеми стануть, як дрібниці,
Коли з тобою поряд вірний друг.
Сміємося - даруєм іншим ми тепло.
І з ними ми відчуєм інший світ.
Сміємося всім ворогам на зло.
З такими розпускає життя цвіт.
Від щастя можна плакати й сміяться,
І хай за ваше щастя люди порадіють.
Щасливими назавжди залишаться,
Це - значить жить, вони любить уміють.
Умій любить того, який тебе не любить.
Твою любов ніхто не зможе відмінить.
І ця любов багато нас научить,
Бо за нелюбов, ти вмієш щастям відплатить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009089
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 24.03.2024
Примчалась Муха з перегною,
Вмостилась зручно на Слоні.
І здивувала всіх метою,
(Вона ж живе весь час в брехні)
Що вона вища від Слона,
Що ніби Слон її боїться,
Хоч в нього тонна є вага,
І пропонує: Подивіться!
І швидко скочила на спину,
Усі розкрили тут роти.
Її ідеям нема спину,
Як не боїться висоти?
Вона дістала так його,
Упав в багнюку і качався.
Була хвилинка тут всього,
Отак із нею розквитався.
Та де ж та ділася стобреха?
із бруду ледве виповзла.
А всі сміялися: Невдаха!
Нащо за носа нас вела?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008483
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Я закохався в красиві очі,
Які поряд зранку і до ночі.
Від тебе спокою я немаю,
Від палкої любові згораю.
Я заглядаю в очі пророчі,
Цілую п'янкі вуста дівочі.
І ніжно тебе так обіймаю
Та шепочу слова, що кохаю.
З тобою на крилах літаю,
Спиваю любов серед гаю.
І ловлю цю закохану мить,
Твій голос мою душу сріблить.
А ти вселила в мене надію
Своїм серцем тебе я зігрію.
Подарую тобі сподівання,
Ми будемо разом до світання.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008369
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Останній сніг... Мінорно-білий лад...
Невже фінал зими? Не може бути!
Іду вперед. А поглядом - назад...
О, як красиво помирає лютий!
І знову йдуть в минуле холоди
Та з крапок роблять витончені коми.
До себе я звертаюся на "ти",
Хоча собі вже зовсім не знайомий.
Продовження історії рядків,
Написаних омріяним курсивом.
Останній сніг чомусь не захотів
Сказати наостанок щось важливе.
Усміхнена тендітна та проста,
Весна виходить на яскраву сцену.
Для когось чарівниця молода
Проллє промінчик теплий. Не для мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008273
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
( На фото ми в молоді роки.)
(Присвята чоловіку.)
Я пригорнуся ранньою росою,
Глянеш у очі, щаслива з тобою,
Розчешиш коси, ніжно приголубиш,
Коханий знаю, боляче не зробиш.
Давай згадаєм, як гуляли в полі,
Чарівність квітів, дякували долі,
Де подих жита і соловейка спів,
В ромашках сонечко, запах пелюстків.
Той аромат, п`янив, подяка літу,
Клятва в коханні й серед буйно цвіту,
Віднайшли щастя. Пліч -о - пліч роками,
Хоч і буває, не спиться ночами.
Ласкавий погляд, ліки вчасно дані,
До біди й смутку в протистоянні,
Підстерігав, нас відчай, пригадай,
З медом і м`ятою смакували чай.
Не згасло щире, до життя бажання,
Тут дім, повага, розуміння, щастя,
Я все частіш, озираюся назад,
Стараюсь спомини, всі укласти вряд.
Може раніш, чогось не цінувала,
Та гріє душу, спогад що згадала,
Скільки всього, нам прийшлось пережити,
Як відпустить? Умію дорожити.
Заздрили хлопці, знаю й молодиці,
Без тебе ж я, як квітка без водиці,
І хоч давно, уже осіння чічка,
Але довіку, лиш твоя лебідка.
Знов пригорнуся, ранньою росою,
Сяючі очі, щаслива з тобою,
Розчешиш коси, ніжно приголубиш
Коханий вірю, ти ж, лиш мене любиш.
Мені так затишно, під твоїм крилом,
В міцних обіймах насолоджусь теплом.
Ми ще станцюєм, танець танго удвох,
Втішаймось долі, що вдарував нам Бог!
11.03.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008125
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024
Есть женщины в русских селеньях
(а шо - в украінських нема?)
с красивою силой в движеньях
(у нас таких - кожна кума!)
Пройдёт - словно солнце осветит,
посмотрит - рублём одарит!
(У нас - кожна друга, чи третя,
для хлопців вони - як магніт!)
В игре её конный не словит,
(та й нашу... Хіба "Мерседес"...)
Коня на скаку остановит,
(та шо там коня - табун весь!)
Коли вже пожежні не в змозі -
в горящую избу войдёт,
у полум"ї, в димній облозі -
в беде не сробеет, спасёт!
Красавица, миру на диво,
румяна, стройна, высока -
це ж наша, украінська діва,
що око і серце ласкА.
Во всякой одежде красива,
ко всякой работе ловка,
розумна, проста, жартівлива,
до смаку така парубкам.
И по сердцу эта картина
всем, любящим русский народ!
А я - патріот Украіни!
Я наших дівчат патріот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007699
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Ви знаєте, а я - той самий хлопчик!
Змінився тільки фон буденних справ.
Життя брудними чоботами топче
Усе, що я так щиро цінував.
У радості я був. Був у скорботі.
Простого щастя вистраждана мить
Постійно відкладається на потім,
А зараз серце ниє та болить.
Прошу, не сумнівайтесь! Я - той самий!
Але мій човен більше не пливе.
Все гіршими та гіршими часами
Вбивається в душі усе живе.
Я бачив сни зі звуками мажору,
Пробудженням я навчений сповна!
В реальності, що схожа на потвору,
Три голови - самотність, біль, війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007529
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Тимофій (4 місяці)
Ліза (7 місяців)
Марк (3 роки)
Злата (8 років)
Сергійко (10 років)
Тим злодіям, що смерті чорну хмару
Несуть сюди, міцне прокляття сію.
Від Бога та людей їм буде кара!
Повір нам, янголятку Тимофію!
Наш гнів, неначе блискавка без краю
Нехай всіх спалить зверху і донизу,
Хто нам про дружбу тут розповідає!
Вони заплатять! Вір нам, люба Лізо!
Наш хлопчику, який не встиг пожити
І не побачив мирне літо в парку!
За те, що гинуть українські діти
Ми помстимося! Чуєш, милий Марку?
Холодний темний вечір березневий
Веде зворотній відлік до розплати.
Орду ми знищимо із люттю лева!
А ти дивись з хмаринки, наша Злато!
В бою зійшлися темрява і світло.
Війна світів, а не локальна бійка.
Запам'ятай, брудне болотне бидло:
Прощення вам не буде за Сергійка!
Не думайте, що стане недотичним
До вас вогонь карального багаття.
Ординці! Будьте прокляті навічно!
Хай збудеться це праведне прокляття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007625
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
[img]https://ic.pics.livejournal.com/nazirlazir/44998265/172961/172961_900.jpg[/img]
[quote]1 І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли [i]люди[/i], щоб Йому показати будинки храмові.
2 Він же промовив у відповідь їм: Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!...
[u]Євангеліє від Матвія, 24[/u][/quote]
Людина «особливого гатунку»
Із храму вийшла. Оточив народ:
«Розкрий нам, Пане, мудрості лаштунки –
Бо ми не бачили іще таких заброд!»
Якийсь «фантом»* до тебе на Йордані
Сів на плече, де Йван Тебе Хрестив;
А після – у пустельній глухомані
аж цілих сорок днів ти ся постив.
Князь цього світу там тобі порадив
Скоритися без фокусів йому –
І Ти ж від нього міг прийняти владу
по всій землі (лиш не турбуй пітьму)!
Натомість Ти прийшов сюди до храму
І заявив, що на Тобі «фантом»* -
І буцімто Ти над усіма нами -
Обіцяний від Бога «управдом»*!
Та як Ти міг, приблуда з Назарету,
Із нами так пихато повестись?
Чи є для Тебе визначним секретом
Святого велич храму? Подивись!»
І Він сказав: «Панове, не тушкуйтесь!
Ваш храм – це Я, а від оцих споруд
не лишиться і каменю! Вгамуйтесь,
Бо Я - святіший від камінних груд!
То ж знов прийде війна на ваше місто,
Бо ви не зрозуміли Хто є хто!
Хоч зліплені усі з одного тіста –
Та не на всіх зійшов отой «фантом»!
І саме через це вас буде бито –
Бо ви не шанували Дух Святий.
Просіє Вас Владика через сито:
Він - не фантом, а нечестивцям кий!»
Його, звичайно, бузувіри вбили,
Розп’явши на Голгофському Хресті,
Бо ж, бачте, їхні «душі» уявили,
Що без Христа вони самі собі святі!
Зібралися усім Єрусалимом,
І, як постановив синедріон,
Горлали: «Розіпни!» - й пускали слину,
Бо ж правив ними бісів легіон!
Та в День П’ятидесятниці ізнову
На учнів раптом теж зійшов «фантом»* -
І чу! Лунає всюди та ж розмова:
Про те, щоб всі спасалися Христом!
І полетів «фантом» по всьому світі,
Рятуючи мільйони від брехні.
Бо сатана зловив у свої сіті
Усіх, хто народився на землі.
Тому й лютує, ледве слів зачує
Від учнів про Спасителя людей,
І на апостолів, мов звір, чатує –
вбиваючи. Бо вже не лиш юдей -
З усіх народів нові неофіти
повсюди проповідують Христа!
І так настало сімдесяте літо...
В Ізраїлі розгромлені міста,
А неофіти досі закликають
юдеїв навернутися усіх.
Однак, не кожен здатен слово: «Каюсь!» -
Промовити уголос. Лише сміх
єхидний з нечестивих уст злітає:
«Знов вас відвідує фантом?
Єрусалим лежить увесь в облозі,
А ці лякають всіх своїм Христом!»
«Та чи глухі ви, йолопи безбожні?
Забули вже, як Він попереджав?
Згадайте ж, блазні, Його слово кожне!
Та ж Він лише добра вам всім бажав!
Не захотіли! Духом возгордились -
І тим відкрили небо для проклять.
Тому нечиста сила й відродилась –
І римляни вже місто нам бомблять!»
Хоробро билися тоді солдати!
До бою стали всі, хто в місті був!
І Тит пішов на хитрість – облягати...
Отак Єрусалим він і здобув.
Півроку цезар їх тримав в облозі
і голодом безжалісно морив.
Як Флавій пише, що почило в Бозі
Понад мільйон осіб. Він говорив,
Та чути не хотіли нечестивці –
Тому народ в халепу й завели.
Тоді і вдерлися у місто вбивці
І крові в нім немало пролили!
І озвірілий Тит віддав наказа
дощенту розвалити Божий храм -
Бо він на Бога теж тримав образу
за те, що силу дав таку рабам.
Все врешті сталось так, як Ієшу́а
Озлоблених базік попереджав.
То ж хто там знову про «фантом» віршує?
Що, Да́вер* жниво ще не все пожав?
[i]фантом на Йордані[/i]* – на Йордані під час хрещення на Ісуса злинув Дух Святий у вигляді голуба;
[i]фантом у храмі[/i]* - Ісус у храмі прочитав слово із Книги Пророка Ісаї: «Дух Господній на Мені, бо Мене Він помазав проповідувати незрячим прозріння»;
[i]управдом[/i]* - Ісус казав жінці-самаритянці біля криниці, що посланий Богом до загиблих вівців дома Ізраїлевого;
[i]фантом в День П’ятидесятниці[/i]* - в цей день на Ісусових учнів зійшов з неба Дух Святий у вигляді язиків полум’яних;
[i]Давер[/i]* - івр. דָּ֫בֶר ім’я одного з ангелів, зустрічається в 2Цар.24:15 і 1Пар.21:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007252
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Ти біль наш, о Лесю! І ти наша радість!
Не став тобі чобіт Москви на заваді.
Любила свій край, мову свого народу.
Співала життю й Україні ти оду.
Хоч болі гіркі твоє тіло з'їдали
Й тебе молодою в могилу забрали,
Лишила по собі нам цінність чудову -
Своє поетичне і прозове слово.
Нескорений дух твій я чую крізь роки.
Він зве у політ, твердь вливає у кроки.
Він каже іти попри рани і болі
До світла й любові, до правди в волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007088
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
Чекали ми весну. Прийшла війна.
Плювала снігом у сумні обличчя.
Я бачив відчай з власного вікна,
Це був наш спільний величезний відчай.
Холодний страх від голови до ніг.
Все поспіхом - машини та валізи.
Ховав старе життя байдужий сніг,
Повітря пахло смутком та залізом.
Мій Харків став сумнішим на мільйон.
Його завдання - стримувати лихо.
І став порожнім спальний мій район,
А я стояв. Нікуди не поїхав.
Куди мені? Вперед, назад чи в бік?
Бо доля - замінована стежина.
Хіба я знав, що двадцять другий рік
Забрав з собою левову частину
Мого натхнення та простих пісень,
Моїх надій на затишне майбутнє?
А чорно-білий той лютневий день
Про незворотність награвав на лютні.
Іде війна. А мій сусід помер.
Минуле кличу словом недолугим.
Дивлюсь вперед. Та на душі тепер
Відбиток пожиттєвий: "двадцять другий".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006901
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Смертельная схватка, безумные лица,
Кровавая помесь бетона с стеклом.
К чему этот мир так нещадно стремится,
Себя уничтожив за каждым углом?
Зачем эти войны, безумие гнева
И каждая капля преступного зла,
Где минное поле в пшеничных посевах
Убьет чьи-то жизни с приходом тепла?
Отмщения нива в бою не иссякнет,
И гнев разольется в туманную даль,
И огненным смерчем прольется до Вятки,
И в море, и в небе расплавится сталь.
15.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005875
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 16.02.2024
Лежить у мавзолеї істукан
Й флюїди смерті звідти генерує,
А по усіх містах його бовван
Їх людям в підсвідомість ретранслює.
Роками накопичується лють
І переповнює зомбовані сосуди,
Які весь час снаряди й бомби ллють
На ті міста, де мирно живуть люди!
Цей культ з Месопотамії прийшов,
Де сатані народи поклонялись,
І, як довів у виступі Хрущов,
Тирани через це обожествлялись*!
Лилася кров! Мільйонами життів
Розплачувались жертвенні народи,
Бо атеїзм – релігія катів,
Що виникла в часи царя Німрода.
Він вежу вавилонську будував,
Щоб довести усім відсутність Бога.
І теж людей мільйонами вбивав,
Щоб інших не було богів, крім нього!
І був у Вавилоні зіккурат –
Жертовник сатані для поклоніння:
Із цього вівтаря черпав тиран
Духовні сили задля управління
Своїм народом. Щоб панічний страх
Тримав усіх в заляканій покорі.
То ж атеїзм – релігія стара,
Котра приносить людям сльози й горе.
А за зразком отого вівтаря
Хто Мавзолей створив в Москві на площі?
Гадаєте, простого трударя
Обрали би отак вождеві мощі
вкаменувати в смертний саркофаг?
Авжеж бо ні, Священного Синода
Найкращий зодчий (як вам такий фах?)
Створив вівтар для нового Німрода!
Отож, міркуйте, звідки атеїзм
Прийшов у ваші нерозумні мізки,
Й затямте, що наступний катаклізм
Теж викличуть безбожні сатаністи.
[i]обожествлялись[/i]* - я свідомо обрав русизм, бо українське "обожнювалось" має дещо романтичний кут ставлення до об'єкта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005834
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 15.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MRWL2RaOoOg[/youtube]
Тільки життя змушує страждати. Смерть – це значить кінець, спокій. Чому ж тоді йому не хочеться вмирати?
---------------------------------
Самотній степ окутав смуток,
А ще недавно вабив він красою.
І не було у нього цих думок:
Зостатись наодинці з самотою.
Зима холодна - це постійний гість,
Високі наміта вона замети.
І виника до неї ненависть і злість,
Так важко подолать душевні сплески.
Та раптом впала в око ця стеблинка:
Така тоненька, ледь охватиш зором.
Пташина в землю кинула зернинку,
Зали́шивши самотньою у полі.
Лютує все сильніше ця зима,
А вітер все підсилює морози.
Вона ж боролась з вітром, як могла,
Їй не страшні були зими погрози.
Здавалося - зламає зараз вітер,
Що раз-по-раз кида́є пасми снігу.
Та де ж береться в неї сила, звідки?
(Зима ж лютує, не збавляє бігу).
Вона тонка, живуча, незборима,
Впаде і знову випрямить стебло.
Їй не страшні, ні вітер, хуртовина.
Вона живе негоді цій на зло.
Зморився вітер, сам у неспокої,
Чому вона його перемогла?
Та відповідь прийшла оця раптово:
Йому все зрозуміть допомогла...
Жага життя - велику має силу,
Вона подужала його в борні.
Змогла ще подолала люту зиму...
Тут висновки, на диво їм,- прості...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005878
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 15.02.2024
Любов і зрада стоять поруч,
На зраду дивиться любов.
Любов жалілася на втому,
Тепер все вирішать гуртом.
Зраділа друга таким речам,
Так довго час такий чекала.
Вона раділа такій втечі,
Любов була оця невдала.
Тут посміхнулась зрада нишком,
Тепер моя пора настала.
Рум"яним стало її личко,
Бо правду всю вона не знала.
Любов прощає, довго терпить,
Та доброту усе ж чекає.
Вона не заздрить, милосердить,
Хоч і сама в житті страждає..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005691
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 14.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Той, хто кохає по-справжньому хоч одну людину,
кохає весь світ. Фромм
---------------------------------------------
Кохання цвіт так схожий на весну,
Одна різниця - він не опадає.
Бо може зиму в літо повернуть,
Для цього в нього вміння вистачає.
Розтопить лід гарячими руками.
На зло зимі розквітне буйний цвіт,
І зацілує спраглими вустами,
Коли відчує - слабшає політ.
Пусте, буденне те життя,
Якщо колись не взнав кохання.
В серцях поселиться зима,
Не взнаєш рук коханих доторкання.
Так хай цвіте кохання у серцях,
Красиве, ніжне, найдорожче!
Щоб не відлетіло, наче птах,
Що крилами розлуки затріпоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005586
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 12.02.2024
Горять усі мої архіви.
Їх знищує вогонь омани.
Життя таке несправедливе!
Чекання вранішньої зливи -
Чудові, нереальні плани...
Горять усі мої архіви.
Натурам підлим та зрадливим -
Зелене світло та пошана.
Життя таке несправедливе!
Дурниці зменшено-пестливі
Хіба загоять свіжу рану?
Горять усі мої архіви.
Комусь дарунок - зайве диво,
Комусь - ілюзії туману.
Життя таке несправедливе!
Творцем солодкого курсиву
Ніколи більше я не стану.
Горять усі мої архіви.
Життя таке несправедливе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005411
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024
Постривай вітер, що так розгулявся,
Мов звук оркестру лунає навкруги,
Чи ти в коханні зимонці зізнався ,
Може спроможний позбавити нудьги?
Он бачиш, у дрімоті, помарніла,
Змива білизну дощик прохолодний,
Сумна,…. до ночі ж сукня почорніла,
До танцю запроси, ти ж благородний!
Порив душевний вгомони в обіймах,
Розвій печаль з нею у сніжнім вальсі,
Хоча й востаннє, хай розправить крила,
Краса і злато розсіється в часі.
Вітре стривай, не поспішай до весни,
Почуй, зіграй чуттєво на гітарі,
Те, що поблідла, її нема вини,
Нехай кришталь іскрить на тротуарі.
Тож зимно, стрімко і радісно війни́!
У посмішці, не пошкодуй сріблинок,
Ще ж кілька днів владарювання зими,
Підтримай, зроби цей гарний вчинок….
Сміливо, в швидкім танці закрути.
06.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005122
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
(вільний переклад французької лірики Karolin Audace)
Французьке небо… Зорі менуетом
Кохання чари в небі заплетуть.
Тисячолика, кличеш знов мене ти –
Душа цвіте благословенням тут..
Лавандові поля, краса Луари,
Щемкі пейзажі… Вид річок-дзеркал.
Вздовж авеню гуляють ніжні пари,
Піщані пляжі й гори – у зірках.
Париж. Це місто зваби та кохання,
А Сена – з таємниць уся сама.
Бруківок шарм і затишні кав’ярні,
Французький темпераментний роман.
Садів та замків історичні сплети
Минуле. Елегантність. Поль Верлен.
Собори – з віри й каменю сонети,
Будівлі та славетність дат, імен..
О Франціє, прекрасна насолодо,
Вино та сир, гурманська таїна –
Парфумів незбагненно-звабний доторк.
Мистецтва смак і доброго вина.
Пошириться спокусою шанелі
Розлив хмільних, тендітних почуттів,
Солодкі радості земні, шалені,
Обійми найзвабливіші в житті.
Розносить приспів лагідним норд-вестом,
Звучить Піаф, Каас чи Джо Дассен.
О Франціє! Ти – втіха, рай, блаженство.
Любов і мрія. Млість. Моє ти все…
оригінал:
Ma France
Ma France, sous le ciel d’une danse éternelle,
Où le charme s’épanche, où l’amour se révèle.
Terre aux mille visages, aux couleurs infinies,
Ma France, pays béni, où l’âme s’épanouit.
Des champs de lavande aux vallées de la Loire,
Chaque coin respire, chaque coin miroir.
Les montagnes majestueuses, les plages dorées,
La France, en sa beauté, est une étoile adorée.
Paris, la cité des lumières, ville de l’amour,
Où le Seine murmure des secrets chaque jour.
Les rues pavées, les cafés, l’effervescence,
La France, en son cœur, est une douce romance.
Des châteaux aux jardins, l’histoire s’entrelace,
Témoins d’un passé où l’élégance trouve sa place.
Les cathédrales, symphonies de pierre et de foi,
La France, en ses édifices, célèbre sa gloire.
Vin et fromage, festins pour les papilles,
Savourer la vie, c’est la plus belle des quilles.
L’amour de la gastronomie, des arts et des vins,
La France, en ses saveurs, révèle des destins.
Que dire de l’amour, ce doux sentiment,
Qui se répand comme un parfum enivrant.
La France, pays d’étreintes et de tendresse,
Éveille les cœurs, en une douce allégresse.
Ainsi chante la France, mélodie éternelle,
Où la beauté et l’amour s’unissent en ritournelle.
Dans ce pays béni, où chaque coin respire,
L’âme s’épanouit, ma France, source de délices.
Karolin Audace
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004852
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Умились дощем рано-рано кленочки,
Немов готувалися стріти синочків…
Везуть у село двох героїв. Тихенько,
Аби попрощалася з ними їх… ненька.
Везуть обережно, аби не струснути.
Вона вже дві ночі не може заснути…
Сини під Лиманом загинули, бідні,
За край свій, аби залишився свобідним.
Дощ миє машину, викупує фари.
Ніхто із синочків не мав іще пари.
Для них Україна – дружина і мати.
Стояли, щоб ворога наступ зламати.
Залишили слід по собі в селі гідний.
Тепер зустрічали їх вулиці рідні.
Народ – на колінах, з печаллю в зіницях,
І горя по вінця у душах-криницях.
А дощ не стихає… Чи прорване небо?..
Ридають каштани… Заплакані верби…
О Боже, дітей приюти у господі,
Вони рятували народу свободу.
Течуть по машині сльозини небесні,
Мов будять синочків, аби ті воскресли,
Зайшли до матусі у рідну хатину.
(Та все пам’ятає про кожну дитину).
Щоб низько вклонились порогу, іконам…
Але не судилося це вже нікому…
Стоїть півжива мати біля порогу,
Не труни чекала вона – Перемогу…
Лице, ніби крейда. У чорній хустині…
Вуста шепотіли: «Було дві дитини…
Забрали обох дикуни-московити».
Життя закінчилось її соковите.
З молитвою в церкві вона і удома,
Лиш цим розбавлялась матусина втома.
Канал-телеграми навчилась читати.
На що тільки здатна бува рідна мати!
Стоїть, мов з хреста вона щойно ізнята,
А перед очима – синочки-близнята:
Однакові ростом, усім були схожі.
Вона милувалась і всі перехожі.
Синочкам назустріч ступнути хотіла
І… впала… Стріпнулося мамине тіло…
В очах дві сльозинки тепер не вміщались…
Вони з білим світом навіки прощались…
Закрилися очі… Життя у них згасло…
Ловив слух синочків улюблене гасло*.
Воно ще воює усюди з ордою,
Звучить по всім світу, не знає кордонів…
Ніхто не побачить на небі їх стрічі.
До них приєднаються предки із Січі.
Запишуться у особливе там військо,
Бо душі у кожного з них УКРАЇНСЬКІ!
22.01.2024.
--------------------
* – «Слава Україні!»
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004752
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024
Ідуть з життя поети, музиканти…
Ідуть дорослі люди і малі.
Слабкі ідуть і сильні, мов атланти.
Тривожать небо сльози і жалі.
Ідуть під плач гіркий родини, друзів
І під сирен проникливе виття,
Коли село чи місто у напрузі,
Коли й не нажилися до пуття.
Ідуть, аби з небес молити Бога
Спинити ненависну цю орду,
Наповнити добром світ і любов’ю,
Аби усе було в нім до ладу.
Ідуть прості й відомі фабриканти,
Йдуть люди різні: молоді, старі.
Багатих не рятують діаманти,
Коли намітить Божий перст згори.
Ідуть туди, де вічно будуть жити,
На землю їм не світить вороття,
Не чутимуть, як шепче в полі жито,
Не бігтимуть із дітьми в укриття
Ідуть туди, дотримуючись черги.
Нема там свата, брата, ще когось.
Ідуть безбожники і хрещені, і вчені,
Лінивці й ті, хто за народ боровсь
У цій війні, підступній і жорстокій,
Хоч назву має дивну – СВО*.
І хочеться кричати вже: «Допоки?
Чи будем колись жити без тривог?!»
10.01.2024.
------------------
* – спеціальна військова операція.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004580
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Із сивини розгублених століть
Пробилася історія правдива.
Почув про тебе, Україно, світ,
Адже жива! Жива усім на диво!
Усе здолала, що Господь послав,
Хоч падала не раз і підіймалась.
Ділили Ярослав* тебе й Мстислав**,
В передчутті біди вони єднались.
До світла ти усе життя ішла,
Утверджуючись на землі багатій.
Із вірою в добро завжди жила,
Хоча не раз ішли ще брат на брата.
Тебе любовно називали Русь,
А іноді – перлиною Європи.
З походів не один син не вернувсь.
Сьогодні свою землю кров’ю кропиш.
Ти знала смак поразок вікових
І перемог солодких мала вміру,
Крик чула той розпачливий вдови,
Якої муж упав за землю й віру.
Ти знову у нерівному бою
З росією, котра клялась в любові.
Свободу, вірю, збережеш свою,
Не раз пишатись буде світ тобою!
12.01.202
--------------------
* – Яросла́в Володи́мирович — київський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський. Князь ростовський і новгородський. Другий син київського князя Володимира Святославича від полоцької князівни Рогніди. 988 року, за наказом батька, став намісником у Ростові. Був одружений з Інгігердою, шведською принцесою.
** – Мстисла́в Володи́мирович — князь тмутороканський і чернігівський. Представник династії Рюриковичів. Син київського князя Володимира Великого і полоцької князівни Рогнеди. Брат Ярослава Мудрого. Прізвисько — Хоро́брий.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003792
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Час поспішає… Крізь сніг, бездоріжжя,
Зимним Дінцем розкидає крижини,
і під вітрами рясна хуртовина
дні на секунди безрадісні ріже.
Час аж летить… І квапливому сниться
Зимний Дінець іще той, довоєнний,
Де не тривожать природу сирени,
Пурхає спогад, і тішить водицю…
Час – ніби кров, що пульсує в судинах:
Виром подій, та весна змінить лютий…
Знову Дінець заясніє, розкутий –
і заколише любов лебедину.
Час поспішає…
(Дякую за натхненне фото "Медіа-Зміїв")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003802
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 23.01.2024
( вірш до картини)
Чи на серці, час загоїть шрами?
Все життя моє переоране,
Ніби прірва тепер поміж нами,
Гіркі сльози вилились гронами.
Все ж тримаюсь, хоч ятрять знов зради,
Тож знай сильна, побреду по полю,
Пам’ятатиму усі поради,
Не схилюсь, матиму ліпшу долю.
Зрадив раз, кажуть, зрадиш і вдруге,
Чомусь очі напрочуд туманні,
По стерні йдеш, мабуть, знову грузнеш,
Пошкодуєш? Чи добре в вигнанні?
Душа – джерело,чому не в руслі,
Чи не відчув бажання до життя?
Навіщо піддавсь, ще раз спокусі,
Жаль, не подумав, ти про майбуття.
Віднайду мереживну стежину,
Споришеву й чаруючі квіти,
Прикрашу ріднесеньку хатину,
Її сонце осяйно освітить.....
З ним і час злегка шрами загоїть.
17.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003605
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Квіти ніжності, сині гортензії,
Прикрашають казкове мовчання.
Є у Харкові Площа Поезії -
Площа мрії, розради, кохання.
З-за дерев із відтінками синіми
Посміхалося літо спекотне.
Я, натхненний осінніми римами,
Тут колись мандрував безтурботно.
Та не знав: жодну ноту не втримаю...
Душу сховану злива полоще.
Розписався холодною римою
Я на тихій згорьованій площі.
Все минуло. Зів'яли гортензії.
А водій у старому трамваї
Оголошує: "Площа Поезії!"
Далі їхати? Вийти? Не знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003390
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 19.01.2024
Єдиний вихід - Перемога!
Це знає вільний наш народ.
Велика й праведна дорога -
Супроти всіх дрібних турбот.
Вже ясно: хто чужий, хто свій...
Єдиний вихід - Перемога!
Це світла й темряви двобій!
Ми щиро молимося Богу.
Я знаю: буде епілогом
Для ворогів грудневий сніг.
Єдиний вихід - Перемога,
А шлях до неї - це не гріх.
По полю, серед мирних трав
Біжить дитинка босонога.
Для тих, хто рабство не сприйняв
Єдиний вихід - Перемога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003015
дата надходження 14.01.2024
дата закладки 15.01.2024
Не варто намагатися позбутися від спогадів,
треба навчитися жити з ними.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X-hEr3TTAqA[/youtube]
Тобі уже не двадцять, ти це знаєш,
Пробилася на скронях сивина.
Молодшим у цей час ти виглядаєш,
Коли до тебе завітає давнина.
Заглядуєш в минуле час від часу,
Товпляться нерозгадані думки:
Чому із сьогоденням воно часто,
Чи можна все забути, обійти?!
Частіше все приходить в непогоду,
Під шум дощу, в безсонну довгу ніч.
Коли сидиш ти поряд з самотою,
І дивишся в минуле віч-на-віч.
Війне тодішній вітер по обличчю,
І серце чомусь сильно защемить.
Коли тебе з минулого покличу,
Чи ти мене почуєш у цю мить?
І кожен день проходить в метушні,
Та ми чомусь чекаєм знову вечір.
Та кроки твої в тиші знов присутні,
Не можу все ж знайти від них я втечі..
___________________________
Сьогодні день ПОДЯКИ . Я дякую всім моїм Друзям
і Читачам за те, що ви знаходите час зайти до мене
на сторінку, познайомитися з моїми віршами, зрозуміти їх,
або допомогли мені в чомусь... ДЯКУЮ! ДЯКУЮ! ДЯКУЮ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002810
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 12.01.2024
. [i]…йшов по ріллі,
голодній і холодній –
і впали сльози.
Спогад з дитинства.][/]
[youtube]https://youtu.be/Pu93I5B8Ywc?si=vbGe4lI8H03q002r[/youtube]
1.
[i][color="#057575"]][b]Подув москаль*– провісник холодів –
нетеч на ґрунті шерхне у калюжі…
Який байстрюк тебе на світ сплодив,
аби зюйд-весту** подихи спаплюжить?
Подув москаль?.. Нічого вже не жди:
мерзотне оживе, а тепле змерзне…
Пощо для нас жагучі холоди –
нехай би злі від холоду пощезли!
Так ні, "воно" ізнову ожило
і світом хресним про̀ростю буяє…
Аби добру наставити жало́,
аби волати світу: "Ей, ще я̀ є!"
2.
…Подув москаль – й спалив в порогах*** Січ.
подув москаль – і вирізав Батурин.
Подув москаль – й спаплюжив нашу річ****,
подув москаль – й свободі край: тортури.
Подув москаль – і в нас голодомор,
подув москаль – кроваво пали Крути.
Подув москаль – брехня, грабіж, терор,
подув москаль – трьохсоті в нас і… трупи.
Подув москаль – й ошаленів весь люд,
кермо вручивши безбах-можновладцям:
лиш дифірамби й марнослів’я ллють:
юлавовму вождю прищаві агнці!
Подув москаль – ворота в нас насті̀ж
огиидному, мов Z-мій, Zа-сранцю,
бо, бачте, має він такий “престиж”–
дітей у пекло відправляти вранці...
3.
...Природа й людство мають схожу суть.
Така суспіль! Така банальна проза...
Вітри, однак, із Заходу подмуть –
і оживе жовто-блакитна Роз**.
І розу нашу вже не відберуть –
повстав в народі хист і дух козацький!!!
Тож недарма дав Бог нам землю й путь,
"адін народ" – царя девіз дурацький!*****
4.
...І прийде час – найкращі із вітрів
пасати схлинуть з Середземномор’я.
з москви ж – ні вітру, ані москалів,
що нам принесли смуток, люте горе...
О життєдайний вітре із Балкан,
о благовісний вітре з Піренеїв!
Москаль не схопить нас уже в капкан –
не збудеться підступний бред "кощеїв"…
Карпати наші й Кристалічний щит******
навіки застовпили нам Європу…
Закмітьте це, ординні! К дідьку йдіть,
допоки вам тут не надрали ж@пу!
Звідкіль “дме” людству вІтрова біда –
гряде нарешті світу розуміння,
тож щезне тьма "кощея", як вода,
коли "нагряне" сонячне проміння!
Весняний цвіт фарбує горизонт,
подуга наша – вже не за горами…
Струсіть, о люди,
геть кошмарний сон!
Від пекла в рай ходімо!
Будьте з нами![/b][/color]
23.11.2019 – 5.01.2024
___________________
*північно-східний вітер – норд-ост –
в нашій Розі** вітрів, в якій, як відомо,
з-поміж вітрів превалює Зюйд-Вест**;
***Запорізька січ як останній форпост
козацької держави юуло знищено 1775 р.
за вказівкою імператриці Катерини ІІ;
****тут – мова;
*****йдеться про відому статтю ілеолога
рашизму путіна "Одін народ"
******Український щит – південно-західна
частина Східноєвропейської платформи
земної кори.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002661
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 09.01.2024
Ой, на кухні крутиться молоденька жінка,
Як, не заморитися, бо ж сама, як бджілка,
Тож рано - ранесенько в руках вже й мукичка,
Для кого старається, має ж чоловічка.
Бо ж він, як у ліжечку, на вушко шепоче,
Так люблю варенички, із сиром, муркоче,
Ну, як,отой котик, що дріма на пуфику,
Разом з нею завжди слухав жваву музику.
От тому, як заводна, лип-лип до люстерка,
Він чомусь весь час говорить,- Ой, фантазерка!
То варенички в сметані, а то з шкварками,
Враз від нього, аж сп ‘яніла, фартух у ванні,
Освіжилась та й так швидко, вже на дивані,
От вареники оті, будьте ви неладні,
Та вони ж вдались, смачнющі і на вид гарні.
Час обіду, поголивсь її чоловічок,
Ич пахучий, доторкнувсь щічкою до щічок,
Розпашілась, як троянда, мило всміхнулась,
-Почекай, ще сметани добавлю - крутнулась.
На столі винце, сирок та й кільце ковбаски,
Щоб не думав про дівок, вночі хоче ласки.
Ой, як дуже пахнуть парфуми чоловічі,
Вже й очі іскрять, до інтиму ваблять свічі,
Чолом дотик до чола погляд очі в очі
Я варенички люблю і тебе щоночі.
23.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002505
дата надходження 07.01.2024
дата закладки 08.01.2024
[i] ...він возносився над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
Олександр Печора
1-го січня – за новим, а 14-го - за старим стилем православн миі християги святкують День Василя… Два великих співвітчизники народилися саме напередодні цього свята. Два велети Духу, котрі віддали свої життя за Україну, яку ми наразі маємо, якою пишаємось, якою, напевне, хоч не-
вповні задовольнилися б і ці веоикомученики - борці за правду, гуманізм.
Та сталося лихо – їхні життя забрала репресивна машина КДБ… Це – Василь Симоненко та Василь Стус. Тож ім. присвячено цей панегірик, вже раніше оприлюднений та відредаговапо нині у зв’язку з реаліями сьогодення.
[youtube]https://youtu.be/Yz7aFTZfajI[/youtube]
[b]1.
[color="#d60b0b"]В житті земному серед всіх професій
В найбільшій шані, звісно, ковалі…
І не попи – на кшталт еМПе-конфесій –
кували путь в майбугнє…. ковалі,
Свободу й волю неньці Україні
кували дячно й ревно Василі.
Жили ж не як чужинці-бедуїни:
сини святої Неньки – не “-огли”*
Кували одержимо… Та тирани
усяк лишали волі їх самих:
солону долю крапали на рани,
та біль за Батьківщину не затих.
2.
...Один сконав в Черкасах у лікарні
відчувши влади КГБістський плин,
як “мусора” відбили в буцигарні
печінку... Та не впав Василь у splin**,
Боровся ж бо з "косатою" щосили,
як із безкраєм утисків боровсь …
Содуха*** врешті-решт його скосила –
звізда його упала в шерхлу Рось…
3.
А ти, Василю?.. Випало спіткнутись
зорі твоїй в копальнях Воркути?..
Які тортурии і які спокути! –
чим завинив пред світлом Правди ти?..
...Та обернувся посохом твій карцер –
геройське серце наскрізь пронизав!
Ти наболіле, що сказати мався,
Вкраїні-неньці так і не сказав…
4.
Та зойк ваш, Василі, не зтанув,
безслідно в Універсумі**** не зник:
на Сонці розгулялися вулкани,
й відчули ми ваш відчайдушний крик…
Той гук у Лету задарма́ не канув –
гойднула світ луна від ваших слів!
І не було б у нас отих майданів,
не будь таких героїв – Василів!..
Та на шляху єдиному – в Європу! –
яку б оцінку виставили нам,
й які ви ще для нас дали б уроки,
коли на долю впала нам війна?..
Не йтиме вже Вкраїна манівцями:
з тропи життя в болото не вернуть,
бо Схід і Захід – з Дону і до Сяну –
торують Вами вистраждану путь.
І xай куються шпаги і ефеси
для мушкетерів –учнів Василів!!! –
з усіх відомих на війні професій
бракує в нас таких ось ковалів!
Щоб світ наставить на стежинуу істин –
змести дощенту з надр і вод Землі
диктаторів, як динозаврів істих,
яких плодять нам кляті москалі![/color][/b]
31.12. 2015 – 4601.2024
______________________
*що означає (арб.) – син.
**меланхолія, депресивний стан
***смерть. Василь Симоненко помер
після побиття у КПЗ м.Сміла 1963 року
****Всесвіт.
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002444
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
1. Першокласник повернувсь
Перший раз зі школи.
Каже більше не піду,
Я туди ніколи.
"Це ж чому, його питає
Стурбована мама!"
"Там питають лише те,
Чого я не знаю,
Ще й читати і писать:
Теж там заставляють,
Говорити ж вмію я,
Так не дозволяють!"
2.Павлик в школу раз прийшов
В черевиках різних:
Один чорний, аж блищав,
Ну а другий - білий.
Вчитель глянув, посміхнувсь:
Каже: " Йди додому,
Перевзуйся і мерщій
Повертайсь до школи!"
Павлик каже: "Ну, гаразд,
Перевзуюсь, звісно,
Тільки в дома в мене теж
Черевики різні!"
3. Не судіть і не кляніть,
Й не шепчіться за спиною:
Перед Богом рівні всі,
То ж слідкуйте за собою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002240
дата надходження 03.01.2024
дата закладки 03.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VPecpAeYWhQ[/youtube]
Останній лист календаря,
Чомусь сумні думки навіяв.
Зійшла вечірня знов зоря,
І новий рік вже десь замаяв.
Яким він буде, хто це знає?
В душі все ж теплиться надія:
З добром до нас він поспішає,
Здійсняться, вірю, наші мрії.
Засвітить сонце по - другому,
Осяє стомлені обличчя,
Бо що було, те тимчасово,
Нехай і в сні нам не присниться.
Та час загоїть усі рани,
Лиш пам"ять все це не зітре.
Нам нагадають серця шрами,
Цей біль ніколи не пройде.
------------------------------------
Вітаю всіх моїх Друзів і читачів з Новим роком.
Щастя, здоров"я,терпіння, віри і надії
Бажаю всім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002064
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023
Оце ж треба…
Це на стільки, можна себе любити?
Щоб фото, де треба й не треба пхати,
Сам спромігся, працю, свою цінити,
На інших, ну просто, чомусь начхати.
Так, ми всі різні….
Та де ж повага? Занадто пихатий?!
Поет, не важливо, жінка, чоловік,
Вже за кордоном, спустошена хата,
Не журиться, що війна, байдужий, втік.
Але ж спроможний….
Вірші писати, час маєш й натхнення,
Та про що пишеш, критикуєш владу?
Тебе втішає гіркість сьогодення?
Бо ти не тут,чому пішов на зраду?
Чи маєш ваду….
І може не любив, свою країну?
Стежки під сонцем, де ненька плекала
Як зміг покинуть, у важку годину?
На мить згадай, колискову співала.
Чи задумаєшся….
Таки, не тільки, зрадив ти родину,
У військо не пішов. Аж підошов блиск,
При втечі. Не думав, забув дитину,
Й дружину, що лишилась на свій страх, риск,
Бо любить єдиную Україну!
Важко сприйняти….
На жаль багато таких є, що щодня ,
Й досі мріють покинути країну,
Прикинутися невинним цуценям,
Щоб боягудство сховать попідтинню.
Не вгомониться…
Все ж своє фото, виставля повсюди,
Як є нагода, в журнали на конкурс,
Усе ж подасть, не боячись осуди,
Хоч і живеться не завжди без дайперс.
У роздумах…
Тож чи повернеться на Батьківщину?
Питання реторичне, думаю ні,
Мабуть ніколи не визна провину,
Бо совість, давно заклякла у лайні.
Так буває….
Та з часом вся гордовитість минеться,
Де м’яко стелять, не стане соломи,
Впадеш, відчуєш, як серце заб’ється,
На чужині, не позбутись утоми,
Де народився, там краще живеться.
І хоча ти….
Мав гроші, схитрить - відчув давню здібність,
Нехай би волонтерити спромігся,
Не в змозі спинить душі емоційність,
Тут лукавість вершить - зараз розбігся!
Відразу на доленьку пожалівся,
Тож виправдать, якось себе потрібно.
Болить душа….
Але ж війна, дехто змушений втекти,
Щоб хоч на миті продовжити життя,
В душі повік Україну зберегти,
Згодом вернутись, надія в майбуття.
Любов до землі…
Й всякчас цінують навчання пращурів,
І дух козацький, тіла відчувають,
Все відбудують заради правнуків,
Життя покращиться, точно це знають!
26.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001724
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 27.12.2023
Труїв я тарганів, але не всіх.
Лише дорослих, жирних та зухвалих.
Комах огидних зустрічав навалу
Та розділяв на чистих та брудних.
Купивши пляшку сильної отрути,
Труїв я тарганів, але не всіх.
Я не чіпав маленьких та слабких,
Бо не хотів жорстоким катом бути.
Беззахисні, хай бігають тихенько!
На них підняти руку - справжній гріх!
Труїв я тарганів, але не всіх...
Та дуже швидко виросли маленькі.
Квартиру все ж таки продати встиг!
Новим господарям бажав удачі!
За гуманізм історія віддячить!
Труїв я тарганів, але не всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001656
дата надходження 26.12.2023
дата закладки 27.12.2023
Шелковисто звёздно полотно,
Месяц из-за тучи выплывает.
Прелесть!..Неприятно лишь одно:
Зрелище печальное бывает.
Вспыхнула на небе вдруг звезда
И мгновенно полетела вниз...
Сердце встрепенётся вмиг тогда:
Это оборва́лась чья-то жизнь.
А вокруг ничто не изменилось
Золотит луной в реке вода.
Я не верю! Может, мне приснилось,..
Что звезда исчезла навсегда.
Снова не спеша плывёт рассвет.
Темнота во мгле тихонько тает.
И холодный льётся лунный свет...
Красотище! Лучше не бывает.
А душа прощается с землёй,
И печаль глубокую скрывая,
Взмах крылом, и с горькою тоской,
Вдруг исчезла, словно птичья стая...
Адрес Плейкаста:http://www.playcast.ru/view/1268083/3cbd2af37517de5edbd87a331549a45d2c622a02pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164197
дата надходження 04.01.2010
дата закладки 25.12.2023
Нехай крізь мить зірці судилося згаснути назавжди,
чудово, якщо вона до кінця сяяла самим яскравим світлом. (Ф. Брукс)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BQxeAq3bxjE[/youtube]
Вечірнє небо вишите зірками,
І кожна зірочка - душа чиясь.
І серед них, засвічена є нами,
Вона не просто звідкілясь взялась..
Осінній день і кольорові гами...
Приречені на зустріч ми були.
Та, мабуть, це влаштовано богами,
Вони за руки по житті вели.
І засвітили зірочку над нами,
Рокована дорогу осявать.
Вона одна між іншими зірками,
Змогла казковим світлом зчарувать.
І кожен раз, коли ми разом, поруч,
Коли в сплетінні руки і серця,
Наш погляд квапиться завжди угору,
І дякуєм за зустріч ми Творця.
Світи завжди, коли йдемо крізь терни,
Коли туман засліплює нам шлях,
Коли буває настрій наш нестерпний.
Ти будь терплячою, світи на небесах.
I
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001547
дата надходження 24.12.2023
дата закладки 24.12.2023
Блідий туман не зможе загасити
Ліричну щирість вистражданих нот.
Я - Фридерік. Осінній композитор.
Пожовкле листя - творчий мій блокнот.
Мій сум тонкий, замріяний, ажурний...
І це - душа оголена! Не роль!
Торкаються душі мої ноктюрни,
Освідчився в коханні сі-бемоль.
Увесь я у палкому полонезі!
Я знаю, що не зміниться канон.
Цей світ жорстокий... Тези, антитези...
А прагматизм - сумнівний еталон.
Нехай, нехай крізь фантастичну призму
Дивлюся на реальності парад.
А серце прагне трохи романтизму,
Коли приходить сірий листопад.
Тече моя тендітна кантилена,
А темп життя вже зовсім не такий.
Запрошую журитися з Шопеном,
Бо це для вас я взяв акорд легкий.
Гучних, веселих звуків так багато!
Якщо почули - знайте: не моє!
Зі мною треба осінь зустрічати,
Пошиє настрій жовтень-кутюр'є.
Здається, навіть камінь м'якшим робить
Фантазія крихких музичних рим.
Того, у кого кожна нота - сповідь,
Не можна переплутати ні з ким!
І чорно-білих клавишів безгрішність
Нехай пливе в сторіччя. З року в рік.
Я знов благословив вразливу ніжність!
Осінній композитор. Фридерік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001337
дата надходження 22.12.2023
дата закладки 23.12.2023
Тут зловили зовсім нещодавно
В нас коригувальницю одну.
Жіночка наводила ракети
Та чекала "русскую вєсну".
В неї чоловік, мала дитинка.
Треба пожаліти! Бо це жінка!
На росії п'яна свиноматка
Відправляє сина на війну.
Згодом дочекалася на звістку
Хоч сумну, та зовсім не страшну:
Похоронку - влітку, "Ладу" - взимку.
Треба пожаліти! Бо це жінка!
Ось дурепа молиться старанно
В МП-храмі, хоч і УПЦ.
А як вийде - з вуст її прокльони
Воїнам-героям. Як вам це?
Злість в очах, на голові хустинка.
Треба пожаліти! Бо це жінка!
Ще якась кугутка в передмісті
Ворогу позиції здала.
І тепер село перетворилось
На уламки шиферу та скла.
Слухайте! Це ж - наша! Українка!
Треба пожаліти! Бо це жінка!
Скільки треба ще пролити крові?
Скільки ще потрібно тут смертей,
Щоб нарешті внутрішню гидоту
Чітко відрізняти від людей?
Припиняйте цю балаканину!
Пожалійте жінку Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001256
дата надходження 21.12.2023
дата закладки 21.12.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ekkHfvHLQAg[/youtube]
Стара елегія любові,
Сплетіння ніжних слів і душ.
Все зрозуміло тут з пів слова,
Я, час, прошу тебе, не руш!
Гіркий цей присмак давнини,
Коли навколо ніч, як море.
Нема кого у тім винить,
Що посміхалися їм зорі.
Нехай ця музика звучить,
Для тих, хто цінить почуття,
Хто вміє вірно так любить,
Бо це - одна краса життя.
Повіяв легкий вітерець,
Із тих часів, що незабутні.
Запах по-старому чебрець,
Та де, роки, ви безтурботні?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000874
дата надходження 15.12.2023
дата закладки 16.12.2023
"Махнуть рукою! Розіллять вино!
Хай крикне хтось - хай буде завірюха, -
Ах, як я хочу віднайти вікно
У сірім мурі одностайних рухів!.."
Олена Теліга
МАХНУТЬ РУКОЮ (глоса)
Мій кожний подих, осередок болю,
Для інших - надихаюче кіно.
Сьогодні, попри все, собі дозволю
Махнуть рукою! Розіллять вино!
Троянда у снігу не проросте!
Від марних слів я затуляю вуха.
Моє бажання - дивне та просте:
Хай крикне хтось! Хай буде завірюха!
Моя журба прицільно б'є та влучно.
Я бачив щастя? Ні, це не воно!
Кричу глухому світові я гучно:
"Ах, як я хочу віднайти вікно!"
І знову вірш відвертий та палкий
Застиг на тлі байдужої задухи.
Яскравий рух програв важливий бій
У сірім мурі одностайних рухів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000049
дата надходження 03.12.2023
дата закладки 05.12.2023
Непросто забувать
Тікають дні у пам'яті причал,
Лишаючи в душі сліди життєві.
Від них – зарубки в серці і в очах,
І для життя важливі, бо суттєві.
Вони – у діях, сказаних словах.
І їх забути майже неможливо –
Непросто непростиме забувать,
Допоки ще життєве місиш мливо.
Є речі, котрі не лікує час.
А це душі стосується людської.
Той, хто хоч раз із підлістю стрічавсь,
Про неї не забуде вже ніколи.
31.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999557
дата надходження 26.11.2023
дата закладки 05.12.2023
О роде мій, з твоєї пуповини
Я проросла людиною в цей світ.
Про це я пам’ятати теж повинна,
Аби не осквернити гідний слід!
О роде мій, прадавній, український,
Ти історичні витримав шторми.
Гіркі лилися сльози материнські…
Про це іще напишуться томи…
Кріпацьку долю знав не із чуток ти,
Хоча характер волелюбний мав,
Тебе вважали іноді і «скотом»,
А ти рукИ все ‘дно не цілував.
Терпів ти різок, батогів удари,
Носив тижнями кров’яні сліди.
Господар твій був жадібний, нездара:
Тебе відлити шкодував води.
Пізніш пізнав ти і жахи репресій,
Мав холоду і голоду тавро,
Жив не один рік під московським пресом,
Але любив і землю, і Дніпро.
Пекли тебе неправдою і гнули,
У темряві вели на ешафот,
Але в тобі надія не заснула –
Готовий був умерти за народ.
О роде мій, не раз тебе карали
ГУЛАГами, Сибіром, де якут.
Вкраїнську душу з болем виривали,
Ти ж вистояв без каяття-покут.
Я щосекундно п’ю твоє причастя,
Адже твоя в мені пульсує кров.
Одне у нас і щастя, і нещастя,
Тобі належить і моя любов.
Люблю тебе й любитиму до скону,
Вклонюсь тобі і вкотре повторюсь
Про це з іконою і без ікони:
За тебе небу вічному молюсь!
2.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000010
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 02.12.2023
Чи день, чи ніч минає…
Думки безсонні, немає спочину,
Козача Лопань, пращурів землиця,
Згадаю друзів, веселу родину,
Гармошки звук, щасливі, світлі лиця,
Можливість вдачею насолодиться.
Веселі дні… дитинство на роздолах,
Стерню збиваючи, в охапці квіти,
Тож босоногі наче на вітрилах,
Радісно в полі гомоніли діти,
Якби й надалі увесь світ любити.
Роки минали…
Все за плечима, неначе дивний сон,
Не злітаю туди, війна ж бо нині,
Західний вітер співає в унісон,
Враз втопилось усе в смерканні днини,
Хай ніщо, не порушить сон дитини!
*
Небо в сум’ятті…
Війна - біда… згадати пору зимну,
Сусід напав на рідну Україну,
У ніч лютневу, сніжнокрилу, темну,
Щоб про весну не мріяли й калину,
Забули мову рідну солов’їну.
На підвіконні кішка….
Ніч, ще не встигла, дати шлях світанку,
По небу мигтять, тіні мов привиди,
Не дочикатись сонячного ранку,
Надшвидко блискавиці різновиди,
Вже й темінь - здатні досягти злагоди.
Та то ж на жаль, явища неприродні,
По небу скрізь, спалах, до низу вогонь,
Червоний схід, враз вибухи повторні,
І здаля гул, мабуть сердить будь – кого,
Скоріше тих, хто ближче, на кордоні.
Все ніби в мареві…..
Річечка Лопань змієчкою в’ється,
Іще в дрімоті, трави край берегів,
Їм вже тепер, не сниться й не здається,
Тривожно й людям, моляться до Богів,
Думки – джмелі, хто сон, зміг порушить?
Надворі стемніло……
Гудить земля, все небо безпросвітне,
Гелікоптери й літаки літають,
Русні навіщо дійство безпричинне,
Чому прийшли, народ за що вбивають?
Чом пхаються? Не їх земля! Не знають?!
По вікнах світло…
Незвичний звук, собак скавління й гавкіт,
В страху донечка, плаче до матусі,
Раптово чути брязкіт і знов гуркіт,
Лунав вибух… онучок у бабусі,
На руках.Так удвох й заклякли в русі.
Страх важко здолати…
Дибом волосся, мчать бронемашини,
Й гримучі танки прямо на автівки,
Постріли в спину, що вже є причини?
Чому й за що, куль черга із гвинтівки?
Похабне реготіння від утіхи.
Це відбувалось….
В центрі селища, жваві офіцери,
Злі, недолугі, шукали зрадників,
Тож вважали, всі будуть мільйонери,
Для них знайшлося кілька порадників,
Їх знайшли згодом, серед мурашників.
Раптово стемніло…
Завмерло все… зовсім не чути птахів,
Ні разу не доводилось війни бачить,
Як корм знайти, поміж кривавих снігів?
Ледь чутно, цвінь-цвінь -цвінь-цвінь, пташка плаче
Невже убивцям, Боги все пробачать?
Для виправдань, навіть не віднайдеш слів,
По хатах зранку, зібрались родини,
Розмови, плач,-Ти ж сусід, чому посмів,
Піти війною, де совість людини?
Хамло похабне, поганше тварини!
Життя в окупації…
Сім місяців знущань, важко прожити,
Молодші й старші хлопці по підвалах,
Після тортур без ліків не ожити,
Скалічені, знесилені по шпалах
Й на голому бетоні… лише в штанях.
У людській подобі, табун вовкулак,
Проводив допит - йшов на умовляння,
Не боявся, змовчав хоробрий юнак,
Жорстоко били, мали сподівання,
Дізнатись план, де мешкають військові,
Чи партизани, по яких домівках,
Чи сейфи, де папери наукові,
І де живе його красуня дівка,
Щоби навідатися й при бажанні,
З собою взяти, вже заради втіхи.
Тривожні новини…
Чекали днини, спокою немає,
Ув’язнених, виводили з підвалу,
Юрба людей давно на них чекає,
Їх думка – щоб не бачить морду наглу,
На жаль не в змозі кинути в могилу.
Перед очима зброя, темні зуби,
Від несподіванки люди жахнулись,
Не кожна мати, ачей* приголубить,
Не всі ув’язнені снігу торкнулись.
На головах мішки…..
Розпізнати, лиш по статурі можна,
Аж страшно людям, в синцях груди, спини,
Чи ті болі, душа стерпіть спроможна?
Та чи повернуться, усі в хатини?
По ногах шрами й досі сочиться кров,
На ліктях рани, пальці рук смалені,
Неприпустимо, яка ж міцна (любов),
Всі задуми, по болотах втоплені,
Для бурят ні один й слова не знайшов,
Не зрадять неньку, хоч дуже втомнені.
Схиливши голову стоїть мов німа,
Чиясь немічна, геть згорблена мати,
Рашистські варвари - слів інших нема,
Їм би сміло, в злющі очі сказати,
Знесилена, неспроможна кричати,
Біда, їй нема кого зустрічати.
Цього не очікували…
Жест ( доброї) волі- це ж лицемірство,
Принизливі погляди, зняли мішки,
І ледь посміхаючись, щоби звірство,
Своє заховать,уже взяли пляшки,
Спиртне пили, не всіх відпустили.
В обіймах рідні, розійшлись по хатах,
Когось рашисти, по дорозі били,
Молодий мужчина, зі смутком в очах,
На порозі впав, як поранений птах,
Вмить думка -Незламний наш, козацький дух,
Тож час настане, розіб’єм в пух і прах,
Позбудемося, брудних, кремлівських слуг.
Жити і вірити…
Материнське серце сповнене жалю,
Ночі й дні сум’яття, де взяти ліки?
Моє ж янгелятко, я тебе люблю,
Хай московська нечість помре навіки!
Вже поряд синочок, дружина плаче,
Нуртують* думки – Потерпи, треба час,
Тримайся любий, мій мужній козаче,
Ніщо на всім світі, не розлучить нас.
Землиця зрошена потом й сльозою,
Її ґвалтують прислужники з кремля,
Не мре надія, ранньою весною,
Звільниться швидко від нечісті земля,
О, Боже, як вижити в надважкі дні,
Благає люд, збережи життя синів!
На серці смуток…..
Знов відгуки війни, темніє небо,
Щоднини вибухи, тривожні ночі,
Із хати вийти боязко та треба,
Тож мусиш йти, води немає в домі.
Жахіть не уникнути, жура, печаль,
Гидкий рашист, діву волік до хати,
Безжально, нестримно, зривав з неї шаль,
Тут й ненька, намірилась захищати,
Крик дикого звіра, мріяв, кохати,
Все ж (гостя) позбулись, у всьому є грань.
Під дулами автоматів….
О скільки, довелось відчути злоби,
Жити ніхто ж не хоче у неволі,
В росію вивезти, не дали згоди,
Кров на снігу, як зранені тополі,
Люди просили захисту у долі.
В когось настрій інший…
Душу дияволу продавши,тікав,
Замав каліцтво російське, церковне,
Грошви повінця, знахабніло накрав,
На часі владнати життя гріховне,
Надалі мало ж бути безкоштовне.
Хтось погодився, їхав автобусом,
Сховавши гроші, мав зв’язки, телефон,
При змозі скористатися хаосом,
В душі з надією втекти за кордон,
Були й байдужі, мине, колись цей сон.
В боротьбі з голодом….
Запаси кінчались.Люди збирали,
Що у кого є в підвалі, чи в хаті,
Голодні ж пси все до нитки забрали,
Не бриті, не миті, радо пихаті,
Накрадене відправляли в росію.
Люди об’єднались, пічка надворі,
Суп, хоч без олії та пахтить смачно,
Хтось приніс мукички, сховка в коморі,
Всі ледь - ледь всміхались і не так страшно,
Добре б крихту в роті, раз у день мати,
Щоб дожити, перемоги діждатись.
А час летів неспинно….
У центрі селища збирали людей,
Вороги прокляті вели розмови,
Що до союзу, забагато ідей,
Все вимагали, щоб не чули мови,
Нашої рідної, почувши били,
Навіть до розстрілу були готові.
А там за центром дорога до річки
Від вибухів, без блиску вода, сива,
В жалобі мати не діждалась нічки,
Мов п’яна…йшла забрати свого сина,
Настигла смерть, в чому винна дитина?
Чому ж, ти доле наша нещаслива?
Та, як тепер синочка поховати,
Летять снаряди, вщент цвинтар розбитий,
Уже в хатині помолилась мати,
Кремлівський яструб, чи й будеш ти ситий?
Століттями гнобиш народ країни,
Знай жодна ненька війн не пробачить!
Тоненькі гілки схилила калина,
О скільки горя принесла ця війна,
Із нею щодня в страху Україна,
Шкода, невтішні дні замала весна,
Важкі бої та віру не забрати,
Сміливість, стійкість бійців не зламати.
Без надії ніяк…
Земля двигтить, пруть танки по дорогах,
Хто залишивсь, щодня неначе в пеклі,
Та час біжить, зранку люди в городах,
Хоча й бої продовжились запеклі,
Відчайдушно дивились в очі смерті.
Дарма, що війна, сім’я* висівають,
Картоплю садять. Скрізь дома – руїни,
Все ж в душах, віру в святість правди мають,
Під три чорти йдіть, не для вас стежини,
Орки, нам йти, не по одній дорозі.
Позаду тяжкі літні дні…
Горить земля, довкола наче пекло,
Жорсткі бої, безстрашні душі, втрати,
Посеред дня здавалось рано смеркло,
Ввірвавсь терпець, це ч*о пора прогнати!
Занадто важко та назад ні кроку,
Щоб кожен метр землі, відвоювати,
Щоб навіки ущент розбить сволоту,
Ненависть придасть сил, їм час тікати.
Тож кров козацька міцніє, ожива,
Дух пращурів для ворога могила,
Вже синьо - жовтий стяг вітер розвива,
Громада,в центрі селища молилась,
Радо стрічають воїнів сміливих.
Та ще, на жаль не закінчилась війна,
Така вже доля неньки – України,
Все ж кожен мріє прийде тепла весна,
Під мирним небом свято для родини,
А поки ж боротьба за Незалежність.
*
Хати,споруди… скільки їх лишилось,
Процентів десять- двадцять, може й менше,
Без руйнувань, щоб цілі. Комусь снилось,
Що таке буде?Хто знає, навряд більше.
Яка ж сила волі у дружніх людей,
Ще ж часті прильоти, вибухи чути,
Город копають, не маючи ні бурдей*,
Ні хати, в землю часник треба вткнути,
Бог дасть не буде (добросердних гостей),
Якби мирно, вже й позбудемося скрути.
Волонтерам дякують, сяючі очі,
Бач, комусь потрібні - згадують нині,
Пам’ятають, добре, коли пліч-о пліч,
Вже є олійка, враз сльози полинні
І згадають Вангу, слова пророчі,
Це українці, прожити повинні.
Роками вчила мати - Україна ,
В єднанні сила, волі дух, свободи,
Тож знай русня, міцна у нас родина,
Хоча і важко, йдем до перемоги!
*
Я вірю сердечно, ті хто далеко,
Повернуться, в рідне душі селище,
Хоч нині країні дуже нелегко,
Нам Богом шлях даний, світлий стелиться.
І розквітне рідна моя Україна!
Я люблю іі щиро, вільну, єдину!
***
Дорогі наші захисники і захисниці!
Я вітаю Вас з прийдешнім святом
Збройних Сил України!
Та з днем Святого Миколая!
Нехай у вашому житті все повернеться на краще!
Здоров’я Вам та успіхів на ниві служіння
українському народу!
Миру, добра, любові і щастя!
03.12. 2023р
Нуртують --- ( вирують) думки
,ачей - -------- (може)
сім’я - ( Насіння) висівають,
Бурдей ---- землянка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999985
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 02.12.2023
Життя вирує в батьківській хатині.
Хто хазяйнує й поселився там ?
Високо на горищі - хвостата господиня,
Пухнасте диво - наперекір вітрам.
Моторна і прудка газдиня в домі
Проворно гонить смуток із двора.
Виводить* діток - всім уже відомо :
Турботлива матуся і жвава дітвора.
- Чим живиться? - спитаєте руденька.
Горіх росте крислатий у дворі.
Неподалік ліщина радіє, що давненько
Ніхто не ласував плодами... Бо старі
Сусіди відійшли в світи' далекі
Й батьки мої, де зіроньки ясні,
І залишили гнізда теж лелеки.
- Хто поселивсь на кинутій землі ?
Кому дає життя горіх й ліщина ?
Кому добро таке в прилісовім селі...
Хто вітер слухає і плач в дворі калини ?
- Родина білочок - дорослі і малі.
* Виводить - тут плодити потомство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999622
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 02.12.2023
/ квадратне римування/
Прадідівська хата –
Знову снами ходить,
Я мету з порога
Скіпочки дровець.
Як гостей чекати,
У свята й суботу,
Простелю під ноги
М’яту і чебрець..
Піл – то від Землиці
Сили Рід черпає.
Сволок – од нечистих
Вічний оберіг.
У вогнях Божниця,
Як частинка раю.
Я у снах – невіста,
Дівка на порі.
Хата є святиня:
Стіни – ліс і гори.
Сволок – Шлях Молочний,
Долі таїна.
Стеля – чи склепіння,
Чи Небесне море.
В Покуті – жіночність
І зоря ясна.
Різнотрав’ям пахне
Мазана долівка.
Млістю струмениться
Діалог близьких.
У новенькій плахті
Чепуриться дівка.
Йти на вечорниці –
Де мої стрічки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999783
дата надходження 29.11.2023
дата закладки 29.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rCGJwKn1hJg[/youtube]
Здалася осінь дуже рано,
Могла б погріть ще нас теплом.
Що ж піддалась вона обману,
Зима ввірвалась напролом.
Спочатку тихо, непомітно,
Заворожила нас сніжком,
Щоб ми забули всі про літо,
Про це подумала тайком.
Вночі враз вдарила морозом,
(Коли в теплі усі ще спали),
Зими не чули ще погрози,
Які повільно наступали.
Та влітку я була обачна,
Шматочок літа заховала,
Тепер відкрила я заначку,
Тепла мені так стало мало.
Візьму твої гарячі руки,
Вони добавлять ще тепла.
Твої доторки теплі, любий.
Твою сердечність прийняла.
Удвох зиму оцю здолаєм,
(Не так далеко й до весни).
Тепло двох душ ми позбираєм.
Тепер до мене пригорнись..
Тепліше зараз значно стало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999694
дата надходження 28.11.2023
дата закладки 28.11.2023
Я жду весну и птичий лепет
Мне снится часто поутру,
А за весной дождусь я лета
И встречу сердцем кутерьму.
Пускай воробышки гнездятся,
Синички ласточек зовут,
Кусты сирени всё мне снятся,
И ландыши в садах цветут.
Ноябрь за окнами проходит,
Уныло-серый листопад,
И снег летит, ветра заводят
Свой хоровод, что солнцу рад.
Печальный ряд что дней, что ночи.
Здесь гром от пушек и ракет,
Земля под взрывами клокочет,
Надежда проливает свет.
И под сирены вой ужасный
В холодном сердце ноября
Я жду весну и не напрасно
Мне снятся ландыши... Не зря!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999433
дата надходження 25.11.2023
дата закладки 28.11.2023
Непросто забувать
Тікають дні у пам'яті причал,
Лишаючи в душі сліди життєві.
Від них – зарубки в серці і в очах,
І для життя важливі, бо суттєві.
Вони – у діях, сказаних словах.
І їх забути майже неможливо –
Непросто непростиме забувать,
Допоки ще життєве місиш мливо.
Є речі, котрі не лікує час.
А це душі стосується людської.
Той, хто хоч раз із підлістю стрічавсь,
Про неї не забуде вже ніколи.
31.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999557
дата надходження 26.11.2023
дата закладки 28.11.2023
Життям ризикував боєць
Не раз, не два – чотири рази…
Здавалось іноді: кінець!
І знов перемагав «заразу».
Дух перевірити свій мав:
Зі злом зустрівся наодинці,
Він бій упевнено тримав
З окопу… Навкруги ж – ординці.
Два тижні проти ворогів
Із рацією й автоматом…
Надії вогник серце грів.
Проти полону мав… гранату.
О, це не кадри із кіно –
Живий герой (зі Львова родом).
В бою сьогодні – не давно.
Він вірний син свого народу.
Тож рацією посилав
Своїй арті координати.
За нього друзів острах брав:
Він також ціллю може стати.
А він тримавсь, як моноліт,
Хоча потрощені всі ноги,
І дивував собою світ.
Чи заступився Бог за нього?
Чи до життя мав ту жагу,
Що вкотре смерть переборола.
Утратив спокій і вагу.
І все ж… доповз, прошитий болем…
Ні, він не мав високих звань,
Про славоньку також не мріяв.
Знав істину. Вона – в словах:
Життя рятує ще й надія.
21.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999641
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 27.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pF1IF-GQk7Q[/youtube]
І знову сон, немов кіно:
Іду - заквітчана поляна.
А під ногами полотно:
Зелений килим трав духмяних.
Повільно день скотивсь на вечір,
В душі рояться все ж думки.
(Від них немає в мене втечі )
Чи ще чекаєш мене ти?
У спину вітер підганяє,
З плечей зриває тонкий шарф.
З волоссям грається, кидає.
Я розумію його жарт.
Ось бачу, хтось біжить назустріч,
Невже спішить до мене доля?
І всі думки тікають врозтіч...
Я прокидаюся поволі...
А за вікном вже холоднеча,
А сон теплом все ж обійма.
Та від кохання нема втечі,
Не перешкода тут зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999602
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 27.11.2023
І перший сніг... І перший сніг...
Останній подих листопаду.
Кінець осінньої тріади,
Початок білосніжних втіх.
Період загадкових книг,
Омріяного променаду.
І перший сніг... І перший сніг...
Останній подих листопаду.
Застиглі сльози. Змерзлий сміх...
Не замерзай, моя розрадо!
У серці, що не вбила зрада,
Ношу свій давній оберіг
І перший сніг... І перший сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999570
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 27.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pF1IF-GQk7Q[/youtube]
І знову сон, немов кіно:
Іду - заквітчана поляна.
А під ногами полотно:
Зелений килим трав духмяних.
Повільно день скотивсь на вечір,
В душі рояться все ж думки.
(Від них немає в мене втечі )
Чи ще чекаєш мене ти?
У спину вітер підганяє,
З плечей зриває тонкий шарф.
З волоссям грається, кидає.
Я розумію його жарт.
Ось бачу, хтось біжить назустріч,
Невже спішить до мене доля?
І всі думки тікають врозтіч...
Я прокидаюся поволі...
А за вікном вже холоднеча,
А сон теплом все ж обійма.
Та від кохання нема втечі,
Не перешкода тут зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999602
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 27.11.2023
[i] ...Особисте, наболіле...[/i]
[b][color="#66045e"][i]Пробач, мій Удаю, що я тебе покинув
й пішов розвідати нові світи!
Та мав тебе завжди я за святиню –
своїм ім'ям ти шлях мій освітив.
Пробач мій дім, моя старенька хато,
що кинув я тебе на самоті…
Для мене ти – маяк, як рідна мати,
як світлячок в суцільній темноті.
Простіть, батьки, що вас уже немає,
й за те, що не послухався – «не їдь»…
…Не каючись, уперто я шукаю
до вас хисткий,та ще не стертий слід.
Пробач, Уда̀ю,
те, чого й не маю…
Мо’, і прожив впусту, не до пуття
(зіграв роль… не патриція – плебея),
та мав у пам’яті й душі тебе я
(прямуючи не в пекло, ні, до раю),
як репер, як мірило! Як життя…[/color]
[/b]
23.11.2023[/i]
Текст гармонує з мелодією
Сергія Голоскевича ("Анатолевича")
на слова автора "Удаю мій"
( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413838
Світлина ілюструє один із епізодів
розмовм Ол. Удайка з річкою Удай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999278
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 25.11.2023
[i] ...Особисте, наболіле...[/i]
[b][color="#66045e"][i]Пробач, мій Удаю, що я тебе покинув
й пішов розвідати нові світи!
Та мав тебе завжди я за святиню –
своїм ім'ям ти шлях мій освітив.
Пробач мій дім, моя старенька хато,
що кинув я тебе на самоті…
Для мене ти – маяк, як рідна мати,
як світлячок в суцільній темноті.
Простіть, батьки, що вас уже немає,
й за те, що не послухався – «не їдь»…
…Не каючись, уперто я шукаю
до вас хисткий,та ще не стертий слід.
Пробач, Уда̀ю,
те, чого й не маю…
Мо’, і прожив впусту, не до пуття
(зіграв роль… не патриція – плебея),
та мав у пам’яті й душі тебе я
(прямуючи не в пекло, ні, до раю),
як репер, як мірило! Як життя…[/color]
[/b]
23.11.2023[/i]
Текст гармонує з мелодією
Сергія Голоскевича ("Анатолевича")
на слова автора "Удаю мій"
( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413838
Світлина ілюструє один із епізодів
розмовм Ол. Удайка з річкою Удай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999278
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 25.11.2023
Пишу я вірші не чорнилом –
Сльозою щемною пишу:
Народ у вогнянім горнилі,
Бо перейшла москва межу.
Забувши про життя закони,
Згубивши людяність давно,
Не тій молилася іконі,
Тож вимостить у пеклі дно.
Кровить сльоза, тремтить від болю…
Рука писать не хоче «смерть»,
Адже народ боронить волю.
Біди налито всюди вшерть.
Але москві не панувати
На Богом даній нам землі.
Зметем і зрадників, і «вату»,
І тих, хто ніжиться в кремлі.
20.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999168
дата надходження 22.11.2023
дата закладки 23.11.2023
Пишу листа у порожнечу
Не всупереч, а завдяки...
Та не помітив: ці рядки
Завмерли. В місті - пізній вечір.
Під наглядом чужих облич
Пишу листа у порожнечу.
Кладе мені крило на плечі
Глуха та невблаганна ніч.
Хоч знаю: словом аж ніяк
Не зупинити кровотечу, -
Пишу листа у порожнечу
І додаю питальний знак.
Все зрозумів. Збираю речі.
Хотів зробити відкриття...
А замість того все життя
Пишу листа у порожнечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999199
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 23.11.2023
Ох, осінь - осінь… давно пожовкле листя,
Й доволі сіре в павутинній мережці,
Краплі росинок - розірвані намиста,
В тумані тьмяні, а сріблясті по стежці.
Ох, осінь - осінь, як одиноко, туга,
Не веселиться, ні душа, ні сердечко,
Скоро нагряне холод, завиє хуга,
Зимовий місяць поспіша, недалечко.
Ох, осінь осінь, чи здатна підбодрити?
У цьому світі, де йде кривава війна,
Тож людство хоче, без сліз, страждання жити,
Щоб у серцях, повсяк час буяла весна.
Ох, осінь - осінь… вколисана дощами,
Мене сповиєш, ніби малу дитину,
Усі сумління розвієш із вітрами,
З пахучим чаєм, я стрічатиму днину.
16.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998694
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 16.11.2023
Якщо тобі рідні Дністер і Дніпро,
Душа випромінює гідність, добро,
Ти – українець!
Якщо тебе кличе гірський водограй,
Туди де сивіє Карпат диворай,
Ти – українець!
Якщо тобі любі п'янкі чебреці
І вишні, й жита, і рясні пшениці,
Ти – українець!
Якщо в тобі кров волелюбна тече,
Якщо Україна болить і пече,
Ти – українець!
Якщо до землі душу тішить любов,
Котра не дозволила жити рабом,
Ти – українець!
Якщо України ти вірне дитя,
Готове за волю віддати життя,
Ти – українець!
10.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998568
дата надходження 14.11.2023
дата закладки 15.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Dbn-VkE7ebU[/youtube]
Ввійшла повільно осінь в душу,
Скотилась крапля по вікні.
Прийняти осінь я все ж мушу,
Неначе ж родичка мені.
Вже відгриміли літні грози,
Сховалась радість по кутках.
А осінь все ж несе погрози:
Не втримать літо у руках.
У косах срібні павутинки,
В очах вже блискітки не ті.
В життя прийшли уже обжинки,
Збирати помилки свої.
З тобою можна сумувати,
І пожалітись на життя.
Та часто зможем вдвох поплакать,
Таке зробила відкриття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997747
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Dbn-VkE7ebU[/youtube]
Обезсилилась вже осінь,
Лист скида останній,
Виглядає зиму в гості,
Вже живе чеканням.
Приморилась від роботи,
Пора вже й спочити.
Має менше вже турботи.
Все ж, як зиму обдурити?
Запросить її на чай,
Налити наливки?
І сказати: Почекай,
Принесу оливки.
І закрити зиму в хаті,
Хай переночує.
Влаштувати собі свято,
Зима не почує.
Одягла найкраще плаття,
З листям вже у танці,
Горить листя, як багаття...
Що ж було уранці?
Замість снігу - дощик теплий,
Світить сонце знову.
Не змогла зима простить,
Хитру цю осінню змову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997537
дата надходження 01.11.2023
дата закладки 01.11.2023
Не дивуйтесь, добрі люди:
Долинчани і сусіди,
Що покинула будинок,
І поїхала до сина...
Літа мої вже старечі:
Що ж по тому,що ж по тому...
Як одній жити доречі,
Жити в світі вже старому...
Уже рік прожила в Польщі,
Спокій тут я відчуваю,
І живу я в сім"ї сина,
І пишу, й розповідаю...
Життя в мене тут красиве,
Відчуття в мене хороші...
Моя доля не порожня,
Повна радості й любові...
Сонце і тепло сердечне,
Діти й внуки мені в радість:
Усе душу зігріває,
Відчуваю життя вартість...
Уже рік минув у мене,
З того часу, як я тута,
За Долинською скучаю,
І за хатою своєю...
Я не знаю, чи вернуся:
У Долинську свою рідну...
Я живу тут і дивлюся:
Стає Польща мені рідна...
Не дивуйтесь, долинчани,
Що до вас я не вернуся...
Мої роки вже старечі,
В самоті жити не вмію!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997211
дата надходження 28.10.2023
дата закладки 31.10.2023
Нам треба жити кожним днем,
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо "потім" може не настати.
Ліна Костенко.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wouNvvdBXM0[/youtube]
Життя, як потяг, мчить вперед,
Деінде зробить все ж зупинку.
Воно у нас не зАвжди мед,
Не знаєм, буде де кінцівка.
Ми сидимо усі в вагонах,
Тримаєм видану путівку.
Так зручно й тепло у салонах,
Життя продовжує мандрівку.
За рогом потяг зупинився,
Виходять ті, кому пора.
Та раптом настрій всіх змінився,
Зупинка скоро чергова.
Не заспокоїть стук коліс,
Та все частіше б"ється серце.
Чомусь притих тепер тут сміх...
В вагоні тихо лине скерцо.
Згадаєш все за ці години,
Гріхи відмолювать не слід.
Та так болить щось всередині,
Про це теж дума й мій сусід.
Ось потяг їде вже поволі,
Збавляє швидкість на шляху.
Душа зітхає мимоволі,
Бо вже позбавилась страху...
Ну ось і все... Таке життя...
-----------------------------------
Нехай поїзд - життя, кожного з нас,
везе як можна довго - довго!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997260
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 30.10.2023
За вікном осінь… потяг мчав лісосмугою.
Надія уже кілька хвилин, як вийшла із купе, стояла біля привідчининого вікна. Віяло прохолодою, вона дивилася у вікно. В небі безхмарно…. сонце котилося до заходу. Та дерева так миготіли, що губився контраст пейзажу, лише на якісь миті помічала сонячне проміння, що тут же зникало. Часто кліпала очима, все ж намагалася розгледіти барвистість дерев.
Через кілька хвилин по спині відчула холод. Злегка здригнулася і впоспіх зачинила вікно. На голову накинула капішон сіренької курточки, стала зручніше, боком обперлася об стінку.
Вагон погойдувало… поринула в думки - Ось мамо, ти й дочекаєшся мене, мій приїзд стане сюрпризом. Ой давно ж ми з тобою не бачилися. А й справді так швидко пролетів час.
***
Надія з дитинства мріяла стати перукарем. Уже після п’ятого класу мамі укорочувала, підрівнювала волосся. Згодом робила їй стрижку і вже все частіше підстригала відчима.
Після школи, в містечку закінчила курси перукаря. В селі майже рік займалася перукарською справою. В неї це добре виходило, люди були задоволені.
-Але ж це не заробітки - вкотре задумувалася, треба кудись їхати.
І ось, у таку ж саму пору року, під стук коліс, їхала за покликом душі.
Чи довго думала? Мабуть ні! Незважаючи, що на Сході вже третій рік йшла війна, молодь із села тікала. Хтось у великі міста й навіть до Польщі, Німеччини. А хтось, як і вона, мріяв заробити грошенят в росії. По селі часто розповідали, що там теж непогано оплачується праця. З мовою проблем не буде, то чому й не поїхати? Планувала на заощаджені гроші придбати квартиру в Україні. Можливо навіть у Дрогобичі, чи в Бориславі, неподалік від перукарні де навчалася своєї професії.Та й від рідного села недалеко, щоб навідуватися до рідних.
Від поїздки мати не відмовляла. За одне бідкалася - телефон кнопочний, не бачитимуть одна одну. З приємною усмішкою сказала,
-От і ти доню, вирішила погнатися за довгим рублем?! Важко буде, але побачимо що з цього вийде!
В неї склалося враження, що мати навіть зраділа такому рішенню. А нічому й дивуватися, звичайно матері важко. Відчувала - являється тягарем для сімейного щастя. Вона ж донька від першого шлюбу, на жаль батька й слід простив, мати навіть не отримувала аліментів. Є одне - єдине фото, на ньому мама і він тримає її на руках.
На зворотній стороні фото написаний рік, на ньому їй чотири роки. Але батька вона не пам’ятає. Знає, що Миколаївна, а прізвище в свідоцтві про народження мати записала своє. Мабуть була для цього причина, тому не торкалася цієї теми, навіщо матері серце ятрити.
Три роки жили удвох та згодом мати прийняла чоловіка з яким побралася. Народила двох синів - близнюків, які уже ходять до школи і щодня, як циганчата просять гроші. А де ж їх взяти, як відчим любить у ліжку полежати та за день спалити не одну цигарку. А щодо роботи, то ледачкуватий. На якийсь час знайде роботу на будівництві, влаштується помічником і то ненадовго. Та тут усе зрозуміло, адже без професії, кращої роботи і не знайдеш.
По дорозі до автобуса Надія зустріла сусідку тітку Тамару. Побачивши її з валізою, жінка здивувалася,
-О! І ти вже кудись зібралася, часом не до батька?
Дівчина трохи розгубилася, але випалила,-
-Якби знала адресу, може б і до нього поїхала.
-Ой, ні дитинко, адреси не знаю. По селі чутки ходили, що служив у Дніпропетровську, ніби туди й поїхав. Та хто ж тепер нам на весілля буде зачіски робити? Але, як вирішила, хай Бог допомагає! Щасливої дороги!
Подякувавши, Надія поспішала на автобус.Та розмова за батька чомусь збентежила її – Я взяла сімейне фото та чи він пам’ятає, що в нього є донька?! Таких татусів на землі напевно мільйони.
Москва велике місто, людей, як комах,. На жаль ні в центрі міста, ні поблизу, роботи не знайшла. В пошуках три дні, дві ночі мусила пересидіти на вокзалі в платному залі відпочинку.
Здавалося об’їздила пів світу. Та нарешті їй вдалося, на околиці міста в перукарні, знайти вільне місце й неподалік зняти квартиру.
Однокімнатна квартира в новобудові її влаштовувала. В мікрорайоні кілька багатоповерхівок, магазини, школа, дитсадок, лікарня й дві перукарні. В одній із них, після місячного випробувального строку її прийняли на роботу.
Довкола будинків дороги не приведені в належний стан, в дощову погоду під ногами багно. Та мешканці протоптували стежки. І кожного ранку можна було спостерігати, як люди вереницею поспішали до зупинки автобуса, щоб потрапити на роботу.
Працюючи в перукарні, Надія перший рік висилала матері гроші. Але згодом зрозуміла, скільки не вишле, то все мало. Довелося замислитися, а чи варто? А кому я потрібна, хто про мене подбає? Та минуло два місяці, її гризло сумління,чи правильно зробила? Можливо мамі дуже потрібні мої гроші?!
Хоч дитина і на відстані, напевно кожна мати серцем і душею відчуває тривогу за своє чадо.Тож Надії довго сумніватися не довелося. Як зазвичай, раз на тиждень, ввечері подзвонила мати. Поцікавилася її справами, розповіла про братів- близнюків, про своє життя, буденні клопоти. Уже, як прощалися сказала,
-Ти оце перестала гроші висилати, то вже й не треба. Я розумію на чужині життя не мед, тобі мабуть і самій скрутно.Ти ж знаєш, ми тобі нічим не допоможемо. Мені боляче це казати, але розраховуй на себе. Будуй своє життя, більше заощадиш, може й справді придбаєш квартиру. Ми самі поставимо хлопців на ноги, не хвилюйся, якось воно буде.
Ці слова втішили Надію,
-Мамо, дякую за підтримку. Я постараюся, щоб усе задумане здійснилося.
А час летів… багато планів, надій і сподівань та все пішло не так, як мріялося. Зустріла Олега… перше кохання. Часто приходив у гості та через якийсь час стали жити разом. Він пропонував одружитися, але з часом вона засумнівалася, не треба поспішати. Адже він транжирить гроші. Хоч і оплачує квартиру й дає гроші на продукти та щодня витрачає гроші на пиво і два-три рази на тиждень ходить до клубу «Комп’ютерні ігри». За професією будівельник, зарплата непогана, але про заощадження й не мріє. Вважав знявши квартиру, в ній можна все життя прожити. Це її насторожило, рішення було остаточним - він не готовий до сімейного життя. В одній із розмов Олег проговорився, що приїхав з Донецька і тут залишиться жити при любих обставинах.
Ось тоді Надія і вирішила - Попрацюю іще з рік, матиму гроші, тоді можна й повернутися в Україну.
Минуло півтора року…
Осінній вітер… шелест листя. Руде знівечене, а деінде з зеленими смужками, воно по обіч дороги змішане з багном, ніби низенька огорожа, що відділяє стежку. По ній здаля по воді де-не - де маленькі калюжі, в них подібні корабликам, плавають жовті листочки.
В коротеньких чобітках на низеньких підборах, вона йшла по стежці й тягнула валізу. Намагалася йти якнайшвидше та все ж остерігалася, щоб не захляпати темно – коричневі штани . Хоча вони вузенькі, але обережність не завадить. Легенька усмішка прикрасила обличчя, коли перед собою в калюжі побачила листочок – Ох осінь - осінь, але ж так красиво! Мені б такий, тільки справжній кораблик, щоб швидше потрапити додому. Та нараз думки роздвоїлися –Додому… А що там на мене чекає?
Вона тільки тепер усвідомила, що був сплеск емоцій, все вирішила спонтанно. Але ж терпець урвався,- заспокоїла себе. Три роки разом, а порозуміння так і не досягли. Майже щоденні сварки за гроші, примусили зробити вибір.
В цей же день звільнилася з роботи, зібрала валізу. Розчервонілий на обличчі, Олег лежав на дивані, мовчки спостерігав.
Коли віддала ключі від квартири, розчула сарказм у його голосі,
-А не пошкодуєш?!
-Та ні, наші стежки розійшлися.
-Ну тоді щасливо!
По дорозі до автобуса бурчала ,- Ну то й добре, можна сказати розійшлися друзями. Ох, мамо, важко зробити такий крок, але я не хочу такого щастя, як у тебе.
У автобусі багато вільних місць… вона присіла біля вікна. Автобус набирав швидкість, що за вікном не помічала. Думки снувались павутинно - А чи було в нас із ним кохання? Та мабуть ні! Чи це роки, чи сумісне життя придає мудрості? Хоча в душі таке гірке розчарування та все ж, я зробила правильний крок. Я сильна, все витримаю, життя продовжується.
На залізничному вокзалі занадто гучно…люди з сумками, валізами, всі поспішають хто куди. Надія впоспіх прочитала розклад потягів. За пів години відійшла від каси, в руках тримала квиток. Задоволена, злегка розчервоніла, поспішала. До відправлення потяга залишалося хвилин десять, не більше.
Підійшовши, до вказаного в білеті вагона, вона рукою намагалася з чола забрати мокре волосся. Бальзаківського віку провідниця, взяла квиток, зміряла її з ніг до голови й посміхаючись,
-Ото життя і все ми поспішаємо, чому нам ніколи не вистачає часу.
Важко перевівши подих, Надія заговорила тремтячим голосом,
- Мені до вас! Добре, що встигла.
-Давай проходь, бачиш, уже зелений сигнал горить, тож будемо відправлятися.
В тамбурі пусто, з полегшенням перевівши подих - Ну от, здається я їду.
У купейному вагоні майже всі двері відчинені. Чути розмови, шелест паперу, брязкіт ключів, скрип валіз, сидіння.
Аж ось і її купе… двері відчинені. Її зустрів пронизливий погляд жінки,
-О! Дивися синку до нас поповнення. Маємо супутницю, дорога не близька, думаю не сумуватимемо.
Дівчина привіталася, зиркнула на хлопця - О, як схожий на маму! А йому років двадцять п’ять, не більше.
В сторону відставила валізу, хлопець зразу ж піднявся,
-Якщо вам не потрібна, давайте я її поставлю під сидіння.
- А він чемний –в її умі мелькнула думка.Трохи розгубилася, почервоніла. За мить втрутилася жінка, ледь всміхаючись, підтримала його,
-Так Максе, постав під своє сидіння, жінкам завжди треба допомагати.
Біля себе долонею постукала по сидінні,
-А ви не соромтесь, присядьте. Чую рідну українську мову, то ви теж до Харкова їдете, чи десь ближче?
-В Харкові пересадка, а там і додому.
Чи й снилося їй колись, що вона потрапить у таку компанію - точно ні!
Познайомилися…, жінку звали Ельвіра Борисівна. Хоч і роки та вона дивилася за своєю зовнішністю - брови, манікюр, макіяж, як ніби жінка з якогось французького серіалу. Тоненький, в’язаний, світло- сірий светр з люрексом пасував до її карих очей і каштанового волосся. Каре - зачіска ідеально підкреслює вилиці, придала обличчю виразність, привабливість.
В купе сміх, веселі розмови… разом вечеряли, пили чай.
Надія кілька раз на собі відчувала погляд Макса. Він сидів навпроти, свердлив очима її тендітні плечі і доволі об’ємні груди. Дівчина час від часу на грудях поправляла кінчики розпущеного світло – русявого волосся, намагалася їх приховати.
Раптовий дзвінок мобільного телефона перервав бесіду. Ельвіра незадоволено подивилася від кого дзвінок й з обуренням до сина,
-Ох і коли я буду мати спокій. Це знову з роботи.
Надія піднялася,
-Я на кілька хвилин вийду…
-Ні-ні! Тут ніяких секретів, сядьте, - заперечила жінка.
З телефона лунав жіночий голос, Ельвіра слухала, хитала головою. кліпала очима, нарешті заговорила,
-Ну у вас, як завжди, тільки я не на місці, відразу проблеми. Так, я все зрозуміла. Перукарню не закривайте, через два дні вийде Волошина. Ти сама попрацюєш. У тебе ж є записані на манікюр?
Вона слухала і знову кивнула головою,
-Ну то й добре, як приїду,з усім розберемося. Ну все, бувай!
Надія дивилася на неї прямим поглядом,
-Ви маєте свою перукарню?
-Так! Маю на свою голову. Жіночий колектив, це вічна проблема. Одна у декретній відпустці. Друга відпочиває в Трускавці, через два дні має бути на роботі А в третьої донька хворіє, терміново повезла в Київ. От і думай, як залишитися на плаву, не втратити клієнтів.
В дівчини забігали очі - Сказати чи ні? А може це мій шанс? Намагалася приховати хвилювання, нарешті наважилася,
-А ви знаєте я перукар, маю стажу майже чотири роки.
Макс зацікавлено подивився на неї,
-І чоловіків теж стрижете?
-Так,звичайно.
Він всміхався позирав, то на неї, то на матір,
-Оце так новина. Думаю вам є про що поговорити, на якийсь час я вас залишу.
Він вийшов…
Ельвіра засипала Надію запитаннями, попросила коротко розповісти про себе. А що ж їй було робити - Нехай пан, або пропав або користь, або невдача та все ж зміниться життя. Ніби на сповіді, навіть непроховала що мала стосунки з Олегом.
Після почутого, Ельвіра, аж прицмокнула губами,
-Ну- ну,думаю тебе життя чогось навчило.Та ти молода, попереду іще не одне буде розчарування, таке воно наше земне життя.
Вона повернулася до вікна. Ніби у світлі придорожніх ліхтарів шукала рішення.Чи довіритися інтуїції, запропонувати до себе на роботу? Здається непогана дівчина, хто живе без помилок? Та іще ж така віком, як мій син. Але ж плани має, хоче купити квартиру. Кому яке щастя! Хтось живе на всьому готовому, а хтось вливається в цей несправедливий світ, в надії всього досягнути самому. Треба поговорити з Максом, що він скаже? Не думаю, що вона стане завадою його дружбі з Маргаритою. На перший погляд, вони неначе і чимось схожі, чи може кольором волосся, але ж Маргаритка молодша. Чотири роки,як з батьком нам стали сусідами, ніби порядні люди. Втрата рідної людини напевно дуже подіяла на життя цих двох. Але все ж Микола молодець, не знайшов собі іншу жінку. Всю увагу приділив доні, щоб добре навчалася та поступила до медінституту.А мені на старості років, вдома краще мати медика,чим перукаря. Але ж дівчині допомогти треба, ніби щира, не розбещена.
Надія розуміла - зараз її краще залишити, вийшла з купе.
Біля вікна стояв Макс,
-Ну і ну, напевно моя мама запитаннями засипала вас. Співчуваю та я піду, думаю час відпочити.
У відповідь побажала хороших снів.
Він тільки відчинив двері купе, біля нього прослизнула Ельвіра,
-Надіє, ти мабуть дивуєшся, що син не запропонував тобі нижню полицю. Він у лютому місяці дві тисячі чотирнадцятого року був на Майдані. Отримав травму правої ноги. Хоч і зробили кілька операцій, але й нині шкутильгає. Оце ж і літаємо в Ізраїль, на консультації.
-Та нічого, основне живим залишився., співчуваючи сказала дівчина.
І вже веселіше,
- Він молодий, може для цього потрібен час, звикне. Звичайно це важко прийняти, але основне в житті, щоб був нормальним серцевий ритм і велике бажання жити.
Ельвіра повернулася в купе. Надія, трохи постоявши, теж повернулася в купе. Відчинивши двері, зрозуміла, що перервала розмову.Та не проронивши й слова, за мить лежала на верхній полиці.
В купе запала тиша, лише стук коліс порушував її. Дівчині не спалося, думок цілий міх, після розмови, емоцій не приховати. Минуло з пів години, Ельвіра встала, випила води й тихо прошепотіла,
-Надю, Макс так солодко спить, давай вийдемо, поговоримо.
Вони довго спілкувалися, в основному про роботу. Ельвіра запропонувала провести турне по Харкову і по Києву. Дізнавшись, що дівчина навіть і в Києві не була, просто наполягала. Надія не знала, що сказати, шкодувала грошей, адже вони їй так будуть потрібні. Із відкладених на квартиру, боялася й сотню взяти. Все зважувала, розуміла, допоки немає роботи, треба економити.
Жінка хитро позирала, побачивши, її сумне обличчя,зрозуміла, що хоче відмовитися. По – дружньому поклала руку на плечі, прихилилася,-Не вагайся, Поїдеш з нами, будеш працювати в моєму салоні. Хіба ти проти? Думаю така пропозиція тобі сподобається.
В Надії серце пташкою затріпотіло, ледь не вирвалося з грудей. Душа переповнена радістю. Від почутого, емоції зашкалювали.Вона ладна була розцілувати цю жінку, хвилюючись запитала,
-Це ваше рішення, а ви не передумаєе? Мені й справді дуже потрібна робота.
-Ні, ну що ти. Я слів на вітер не кидаю. На цю тему уже й з Максом поговорила, він не проти. Восени і взимку важко зняти квартиру, якщо навіть і не вдасться знайти, місяць - другий поживеш у нас. О ледь не забула, а в паспорті стоїть штамп про одруження?
-Ні, ми просто жили разом, я ж вам все розповіла.
-Добре! Ти подумай над тим, що я тобі запропонувала.Зараз треба хоч годинку поспати, приїдемо в Харків, там усе й вирішимо.
Надія ні на мить не стулила повік. В голові роїлися думки. - Погодитися чи ні? Собі задавала запитання - А що я втрачу? А, як моє обслуговування клієнтів їй не сподобається, що тоді буду робити? Сама каже, що важко зняти квартиру, але ж я не хочу їм дошкуляти. Цікаво… щоб мама сказала? Та воно напевно на краще, вона ж й досі не знає, що я покинула Москву, не буде хвилюватися, не чекатиме.
Потяг Київ – Дніпро відправився згідно розкладу, набирав швидкість..
Вони їхали в плацкартному вагоні. Збуджені, виснажені, але задоволені. Позаду турне по Харкову й по Києву.
Надія від побаченого в захваті. Лежачи на верхній полиці, роздумувала – Ні, не шкодую, що поїхала з ними.Чи й довелося б мені коли небуть у житті побувати в історичних місцях, храмах та дізнатися скільки всього нового. Цікаво, чи це доля мені познайомитися з цими людьми? І тут же згадала маму, яка ніколи не виїжджала з рідного містечка. Думала про братів -Треба буде сказати мамі, щоб не тримала їх біля себе. Після закінчення школи, нехай в обласне місто їдуть навчатися, згодом хоч світ побачуть.
Раптово Макс торкнувся її руки,
-Надіє, я уже зголоднів, може повечеряємо.
-Добре, я не проти - відразу донизу опустила ноги.
Він не чекаючи, зняв її з полиці, не відпускав, прямим поглядом дивився в її блакитні очі, прошепотів,
-Я ладен у них втопитися.
В цей час Ельвіра лежала до них спиною, але почувши шурхів, повернулася.
-Я що заснула? Ми що будемо вечеряти? Вже носять чай?
Макс відійшов у сторону,
-Та оце ж розбудив Надію. Я такий голодний, а ви спите.
Жінка, років тридцяти, що лежала навпроти Надії, почувши ці слова посміхнулася до Макса й повернулася до стінки. Він, трохи виправдовуючись,
-Вибачте, ми вас потурбували, але ж це плацкартний вагон.
Після вечері, кожен намагався заснути. Звичайно купейний вагон набагато комфортніший, але інколи треба змиритися з тим що є.
Надія згадала, як вони з Максом були в Києві у МакДональдсі. Ельвіра чекала поки вони дещо придбали на обід. Коли Надія намагалася дати йому гроші, він категорично заперечив,
-Е ні! Досить, що за турне заплатила сама, змирився, а тепер іще за це? Ти мене хочеш принизити? Я чоловік, чи хто?
Її щоки вмить почервоніли, випалила,
-А ми що вже перейшли на ти?
-Еге ж перейшли! Скажи чого лямку тягнути, час летить, не втрачаймо його! І не сердься, краще всміхнися, це тобі більше личить.
Здвигнувши плечима, погодилася,
-Ну добре, добре.Тільки не ображайся!
Їй хотілося запитати, а що скаже пані Ельвіра? Але він так на неї дивився, що побоялася й слово сказати.
Думки роздвоїлися - Ба, гадала він балуваний матусин синочок, напевно помилилася. Та хіба б тоді пішов на Майдан? І чого я про нього так подумала?!
Поверталися до Ельвіри …Макс тримав її під руку, сказав ледь усміхаючись,
-Ти не дивуйся, що інколи в мами беру гроші.
Продовжив уже з веселою ноткою в голосі,
- Просто в неї надійніше від злодіїв приховати.
Та за мить його голос посерйознішав,
-Щоб ти знала, я не ледар і не симулянт, закінчив технікум, нині працюю бухгалтером у двох невеличках фірмах. О, до того ж у мене після травми третя група інвалідності, думаю тобі мама сказала.
-І що так довго?- Назустріч підійшла Ельвіра, продовжила.
-Гайда! Швидко обідаємо і на потяг, а то чого доброго іще запізнимося.
Далі буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997293
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 29.10.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kPrWwcUyaNs[/youtube]
Куплю конверт, приклею марку,
І напишу тобі листа.
Та підібрать слова так важко,
Моя ідея не проста.
Я розкажу тобі про осінь,
Що скоро прийде листопад...
Тебе я згадую ще й досі...
( і знов слова ці невпопад).
Що час біжить кудись нестримно,
Та в круговерті метушні..
(Мої думки тут знову збились),
Осінні дні мої сумні.
Я все чекаю змін в природі,
Назад усе не повернуть.
В листі все ж є така нагода:
Мене в минуле проведуть.
Тепер пишу про головне:
Тебе ще й досі я кохаю.
Чи ти забув уже мене?
Цього ніколи я не взнаю...
Зима сліди всі замітає,
Та час від часу згадую тебе.
Тримає пам"ять та не знає,
Що час сильніший - все зітре...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997202
дата надходження 28.10.2023
дата закладки 28.10.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kPrWwcUyaNs[/youtube]
Куплю конверт, приклею марку,
І напишу тобі листа.
Та підібрать слова так важко,
Моя ідея не проста.
Я розкажу тобі про осінь,
Що скоро прийде листопад...
Тебе я згадую ще й досі...
( і знов слова ці невпопад).
Що час біжить кудись нестримно,
Та в круговерті метушні..
(Мої думки тут знову збились),
Осінні дні мої сумні.
Я все чекаю змін в природі,
Назад усе не повернуть.
В листі все ж є така нагода:
Мене в минуле проведуть.
Тепер пишу про головне:
Тебе ще й досі я кохаю.
Чи ти забув уже мене?
Цього ніколи я не взнаю...
Зима сліди всі замітає,
Та час від часу згадую тебе.
Тримає пам"ять та не знає,
Що час сильніший - все зітре...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997202
дата надходження 28.10.2023
дата закладки 28.10.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mFu_iDrGCx0[/youtube]
В осінні дні дощів, негоди,
І вітер стукає в вікно,
Згадаю я твою погорду,
В нас зруйнувала, що було.
Чому ж приходять знову в пам"ять,
(Були ж хороші тоді дні).
Пройшли роки, а серце краять,
Давно пробачила тобі.
Так часто сняться твої очі,
Краплинки суму бачу в них.
Чому ж це серце так стукоче?
Я все ж люблю, хоч вже чужі.
Дивлюся знову у вікно,
Заглянув місяць, що уповні.
Було, так жаль, усе давно...
В моїм житті - все ж неповторні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996287
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 17.10.2023
Йдуть вовки обидва сірі,
Кличуть барана:
"Іди з нами, третім будеш,
Вип"ємо вина.
В гастрономі лісовому
Напилися в дим,
І добряче закусили
Бараном дурним.
Тож коли тебе гукають
Двоє в гастроном,
Стережись, щоби не сталось
Те, що з бараном!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996185
дата надходження 15.10.2023
дата закладки 15.10.2023
Котиться день у вечір –
Цей не спинити рух –
Сонце сховав за плечі.
Людям служив, добру.
Місяцем яснооким
Той покотився в ніч,
Щоб відшукати спокій.
Виголосив і спіч:
«Доки життя триває,
Доки існує світ,
Наша Земля є раєм.
В мирі ж усі живіть!»
24.08.2022.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995758
дата надходження 09.10.2023
дата закладки 11.10.2023
Голівки айстр схилилися в поклоні,
Міленький дощ... спромігся це зробити,
Немов зірки зажурені червоні,
Що намагались смуток загубити.
А поряд жовті, торкаються землі,
Все ж в протистоянні, не підкоритись,
Щоб не пропасти у холодній імлі,
Під промінням сонячним залишитись.
Осінній дощ так дрібно- дрібно сіяв,
Краплі сріблясті ... соло монотонне,
Він квіточки обожнював, леліяв,
Вже проводжав у зимне царство сонне.
08.10 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995646
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 08.10.2023
Гроза. По мирних людях – «іскандером»…
Кат по́минки безжально розстріляв.
Кривавилася куп’янська земля –
Кричали про терор гучні етери.
Оплакувала вбитих односельців.
Вся Харківщина зболена моя.
І кожен українець звіра кляв.
Усім єством пораненого серця,
Народ не зможе злочини простити.
У пам'яті, допоки ми живі,
Кафе, що зніс ракетний вогневій.
Невинно убієнні люди… Світе!
Розкрий же очі, нерішучий, дій -
Вони ж хотіли ж и т и …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995460
дата надходження 05.10.2023
дата закладки 07.10.2023
Ах, осенняя хандра,
Переливы света,
То ли ржавчина плыла
Над краюхой света!
Где-то ярче желтизна,
Где-то зелень краше,
Чем не славная пора
Над порогом нашим!
Осень кончится едва,
Забелеют плёсы,
Много будет серебра
У берез на косы.
Дрогнет птица на ветру,
Запоет едва ли,
Заморожу, унесу
В северные дали.
Зашумит столетний лес,
Хмурый вечер дрогнет,
День закончится вдруг весь,
Будто осень вспомнит.
03.10.2023
Памяти С. Есенина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995300
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 04.10.2023
Мене забудь, моя країно,
Не знаю я чи повернусь,
Вже відцвіла рожа й калина,
А ти здорова й сильна будь...
Мене забуть тобі можливо,
Путіна орду треба спинить,
Я знаю, як тобі важливо,
Оту орду усю убить...
Мене забуть є в тебе право,
Мені ж тебе: ні, не забуть,
Тебе ж забути неможливо
В тобі життєва моя суть...
Я обіцяю повернуться,
Вже через час в якийсь небудь...
Коли війна ця закінчиться,
Обов"язково повернусь....
Якщо, звичайно, доживу я,
До того часу все ж якось,
Я прилечу, хоч і безкрила,
Й тобі до ніг я поклонюсь...
Ні, не забуть мені країну,
Допоки в світі я живу...
Думками я до неї лину,
Її любила і люблю...
А ще я вірю в Україну,
Вона ж для мене, як весна,
Вірю у міць її і силу,
Вона ж, як матінка моя...
Мене забудь, моя країно,
Мені ж тебе ні, не забуть...
До тебе ж я думками лину,
Й не зможу я без тебе жить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995110
дата надходження 30.09.2023
дата закладки 30.09.2023
Окупація...На площу вийшли люди,
Закричали:
- Геть із української землі!
Вороги прицілились:
- Стріляти будем!
Мерехтіли гидко "зети", вроджені з імли.
- Та невже топтатимуть ворожі берці?
Не допустимо! - роїлися ввесь час думки.
Із грудей неначе вилітало серце.
- Вирвемо з корінням нечисті лихі клики!
Згуртувались однодумці-партизани.
Вмить листівки:
- Із ганьбою згинете, кати,
Українців не скорити звірам-зайдам.
Знайте, наш супротив швидко дійде до мети.
Рано-вранці чути: напад на рашистів,
Серія диверсій і логістиці - кінець.
Всі ножі загострені на терористів,
Ще й летить у їхні голови важкий свинець.
В хід пускають дружно шашки із тротилу,
Валять пропаганди телевежі і стовпи.
Вибух! Пил лиш з окупантів без могили.
Ось і покотились чужоземців черепи.
Розтрощили рейкові полотна миттю,
І палає техніка ворожа у вогні.
Не дають борці колаборантам жити,
Смерть вже косить виродків, що зрадили в війні.
Вигнати агресора - дієві плани.
Втілюють у сьогодення власні відчуття.
Наближають перемогу партизани,
Опір чинять з честю, ризикуючи життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994105
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 20.09.2023
Де з волею повінчані народи,
Із моди не виходить мова вже,
Адже вона – це Божа нагорода,
Це код, який народ свій береже.
Війна іде за волю і за мову
І вже не рік, не два, а сотні літ,
Таку пісенно-ніжну, калинову,
Яка передається з роду в рід.
Коли я чую, як ув Україні,
Де кров синівська ллється на війні,
Московською говорять… Чи то з ліні
І «штокают» і «какают ані»?
Так соромно стає за покоління,
Котре не хоче зрозуміть того,
Що слово враже ставить на коліна.
Ніколи не пробачу їм цього.
Їм не пробачать сорому й нащадки,
Чужому не навчатимуть дітей,
Бо воля й мова – найдорожчі спадки,
А слово рідне – для усіх святе!
15.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994268
дата надходження 19.09.2023
дата закладки 20.09.2023
Ні, не голе, моє поле:
Діти й внуки - квіточки,
Хоч роз"їхались по світу:
Та мені, як зірочки...
Діти, діти, мої квіти:
В вас своє уже життя:
Свої сім"ї, любі діти,
І своє в вас майбуття...
Не для ділка свого пчілка,
Вас робота затягла,
То жарою, то марою,
Не просте у вас життя...
Я молюся за вас Богу,
Щоб жилось не важко вам,
Щоб красою, не журбою
Світ підкорювався вам...
Доле, доле, моя доле:
Додай дітям сил й краси,
Щоб жили вони в спокої,
І без сліз, як без роси...
Ні, не голе, моє поле:
Діти й внуки, квіточки,
Я молюся за них Богу,
Щоб жили все ж без біди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994255
дата надходження 19.09.2023
дата закладки 19.09.2023
Серед тисяч доріг і стежинок
Кожен з нас обирає свою,
Аби бути в життєвім строю,
Долі гідний зібрати ужинок.
І хоч люди на долю впливають,
І не є це секретом для нас –
Усьому голова – місце й час,
І шляхів нелегких не буває.
11.08.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993851
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 17.09.2023
Падають, падають зорі
В трави пухнасті без ліку,
Йдуть світлячки із двовзорів
Всіх кольорів сердоліку.
Світиться золотом нічка,
Тішиться миле дівчатко,
Ловить у жменьки Марічка
Тайного світу початки.
Зорі сплелись у віночок,
Небо обнялось й землиця,
Світиться щастям струмочок:
Зорі пливуть до криниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994029
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 16.09.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=znvDWKLv8qI[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=txCB6REY-1w[/youtube]
Сидить малий шпачок в гнізді,
Навколо все він оглядає.
У нього крильця ще слабкі,
Про це від мами добре знає.
Йому так хочеться злетіть,
Узнать красу усю землі.
Та не насмілиться, тремтить,
( Проблеми будуть немалі).
Хотів літати він, як мама,
Змахнув крильми - і полетів.
А там вже інша панорама,
Краса не та вже почуттів.
А кіт дививсь на це уважно,
Хороша пташка на обід!
(Шпачок був надто легковажний).
Врятуй, матусенько, від бід!
Вона почула, прилетіла,
Шпачка понесла до гнізда.
Його все тіло так тремтіло,
Могла б тут трапитись біда..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993623
дата надходження 11.09.2023
дата закладки 12.09.2023
[youtube]https://youtu.be/bLm1-Tocn8w?si=w2Zoh20rPG4axzVr[/youtube]
Погожий ранок, хоч осінній,
Проміння сонце ллє в вікно.
А небо чисте синє-синє,
Немов шовкове полотно.
Цвітуть осінні пізні квіти,
Що їм із того, що вже осінь.
Їм головне - що сонце світить,
Хоч знають, що це не назовсім.
Що далі буде - все одно,
Пожадно п"ють ранкові роси.
(Осіннім ранком це дано),
Весна в серцях у них ще й досі.
Не може осінь без роботи,
Тче павутиння для дерев.
І тій берізці, що навпроти,
Щоб клен красу оцю уздрів*.
Он зашарілася калина,
Червоним полум"ям згора.
Вона чекає з нетерпінням,
Коли це вітер завіта.
Цвіте кохання, хоч вже осінь,
Хіба вона для них завада?
Лиш сивину десь кине в коси,
А так коханню цьому рада.
Чому ж вона така самотня,
Любов не взнала за віки?
Невже, вона самодостатня?
Не може бути! Це - плітки...
-------------------------------
*Уздрів - побачив.
Музика Сергія Грищука - український композитор.
Гарного всім дня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993262
дата надходження 07.09.2023
дата закладки 07.09.2023
Где моя беззаботная осень с хрусталем из березовых слез…
Заплутала в остывших покосах среди трав и унылых берез.
Растворилось ушедшее счастье, будто дальний в степи огонек,
Только где-то глухое ненастье, только тяжесть далеких дорог.
Холод осени в сердце заходит, остается в груди ночевать,
Хороводы из листьев заводит и пургу начинает все звать.
И снега на глаза налетели, ничего мне в дали не видать,
Только клены пурпуром зарделись, только холод уложит их спать.
05.09.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993085
дата надходження 05.09.2023
дата закладки 05.09.2023
/до дня смерті Василя Стуса/
Цей велет думки не боявся смерті,
Він бачив скрізь отих живих мерців,
Які дивились грізно в душу жертви,
Самі боялись слів і олівців.
Він не мовчав – все чули стіни й грати,
Все міченим доносили гінці,
Не вмів поет словами торгувати
І не писав для нелюдів й людців.
Він вільним був у тій важкій неволі,
У нього правда була на лиці!
Незрозуміло завше вузькочолим
Чому народ обожнює митців.
Чому вони живуть в своїх творіннях
Й нащадкам світять їхні промінці,
І воскресають в пору Воскресіння
Так, як Ісус в терновому вінці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992999
дата надходження 03.09.2023
дата закладки 04.09.2023
Ліс і альтанка… сумні та застиглі в мовчанні…
Шурхотом листя у тиші зчиняє гармидер.
Наша обитель кохання застигла, печальна –
Ніби дивується, наче запитує: «Ми – де?»
Мідне волосся тріпоче у раї безмовнім,
гладить тямущий мене, заспокоює вітер...
Пісня березова … Пам’ять про нашу любов в ній,
листя в озерній гладіні – краєчок із літа…
Сяду за столик… а та незабудь під ногами
плаче… бо золото чуле безжальний хтось видер.
Дивним романсом вона зупинитись благала –
От би почув той, для кого старалась… якби-то…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992971
дата надходження 03.09.2023
дата закладки 04.09.2023
[i]…із циклу [b]“Погризлися вовки”[/b] або
[b] “finita la commedia”[/b](із останніх подій в рф)[/i]
[youtube]https://youtu.be/XkDQ8YOQAVA?si=volC7TtWOVgoX5eV[/youtube]
[b][i][color="#670669"]Погризлися вовки у вовчій зграї,
та так, що постраждав найстарший вовк,
й не бачачи в отарі слів розраю,
жорстоку мсту таємно взяв у толк.
І мста в уяві вовка буйним квітом
розквітла, мов під вікнами бузок.
Він ждав уперто вовчого просвіту,
коли обидчик сяде у "візок"…
І день настав! І здійснилась уява –
“візочок” покотився шкереберть…
Tо месник проявив убивчу тяму,
наповнивши вогнем “візок” ущерть.
Як би ж то – “ша”, а то, бач, привселюдно
(чи то, пак, на очах вовків, овець),
аби зневірі – хто “вовчіш”, повсюдно
покласти край й одіть "творцю" вінець.
* * *
Хто тут вовки, а хто, пробачте, вівці,
кумеканий читач втямкує сам!
Питання в тім – і це в любому місці –
як поряд із вовками жити нам?..
[/color]
[/b][color="#940a8b"]
03.09.2023[/i[/i]
_________
*Вірш цей - як розвиток теми попереднього вірша
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987082),
який стане основою для циклу віршів про події в РФ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992955
дата надходження 03.09.2023
дата закладки 03.09.2023
Позитив – рождает счастье, радость!
Любовь, улыбку искреннюю излучает!
Тепло души и сердца дарит!
Всевышнего за все благодарит! 21.08.21
Позитив - народжує щастя, радість!
Любов, усмішку щиру випромінює!
Тепло душі і серця дарує!
Всевишнього за все дякує! 21.08.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991809
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 22.08.2023
Дари від матінки-землі
Доспіли в пору лихоліття.
В льоху, коморі й на столі
Яскраво світять.
І пахне миром кожен плід,
Хоч чув не раз він голосіння.
Де піт і кров – там виріс хліб
Для Воскресіння.
Плугам подяка і гарбі,
І колосочкам, що вродились.
Спасибі, Отче Наш, тобі
За світлу милість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991841
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 22.08.2023
У кри́хту неба – волошкову синь –
Заплівся міцно сонях золотавий.
Бузкова материнка щебетала,
що жмут поли́ну – квіти заросив.
Мовчали обереги вікові:
і м’ята, й грона ранньої калини,
Голівка маку мовила єдина:
«Йде шляхом осінь. Завтра – Маковій…
Букет освятять, воду, стільники –
Магічну силу, оберіг в оселі.
Війна... Усім так важко зараз… леле!
Бо лізе зло, нестримане ніким.
Та вірмо: нечисть забереться геть.
Повернуться додому оборонці.
І моляться віряни до ікон всіх
За мир… допоки гратиметься смерть?!
Не роси – сльози впали між суцвіть,
Бо стільки душ полинуло у Вічність.
…Вкладають люди мрії в маковійчик
і просять небеса: б л а г о с л о в і т ь!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991238
дата надходження 13.08.2023
дата закладки 14.08.2023
Золотяться стільники́ –
свято Маковія!
Готувати шуліки́
наш народ уміє:
У макітерці коржі
і медова сита.
Душу роду бережіть,
щоб заможно жити.
Заплете в букет дівча
Зілля – маковійчик.
Проти відьом хитрих чар –
Маківка магічна.
У козацькому вбранні
Йдіть святити воду.
Завтра вже купатись –ні!
Тож пірнай, народе!
Миру-щастя на поріг –
Добре – вір! – здійсниться!
…Маєш снопик-оберіг
І святу водицю..
В передзвонах Маковій –
затишно-медовий.
Люди! Хай не буде війн!
Будьте всі здорові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991256
дата надходження 13.08.2023
дата закладки 14.08.2023
У хитромудрих увійшло у моду
Давати волю блазенським словам,
Плести буньдючно: "Служимо народу!
Віддаємо всі сили трударям!"
Сказати б слід крикливим словоблудам,
Отій рогатій зграї, що реве:
"Навіщо ви здались трудящим людям:
Народ без вас прекрасно проживе.
Закрийте пащі! К бісу наші "жертви"!
Народ без вас прогресу ковалі,
Не залишавсь би бідним і обдертим
На горем битій, змученій землі.
Хто просить вас, кривляки й недоріки,
Народ повчати, окриляти дух?
Народ же справжній - трудолюб одвіку:
Йому не треба ні рабів, ні слуг...
Ще юнаком поліз під землю він.
Ламав каміння, гнув у норах спину,
Не шкодував ні ліктів, ні колін
За хліба шмат, за скромну одежину.
І ось тепер, уже не молодий.
Він ходить хворий, згорблений, худий.
Залізний порох груди їсть йому,
Усі кістки ламає на негоду.
Невже трудився в шахті він тому,
Що послужити вирішив народу?
Хто трудиться, до біса йому слава.
Він про служіння людству не реве,
Як та проява, підла і лукава,
Що від чужого смикає і рве.
Хто держиться роботою своєю -
Чого він буде ждати нагород,
Чого кривити буде він душею,
І заглядать сильнішому у рот?
Він горбив спину в книги впершись носом,
Як той хробак, точив за томом том,
Його ровесник сіяв гречку й просо,
Або стругав залізо терпугом,
А ти його тепер берешся вчити,
Як треба жити, як життя любити,
Як треба йти: "До світлої мети..."
Чи ти наївний? Чи нахабний ти?
І ти живеш ідеш крізь жар і стужі люті.
Життя твого заплутується путь.
І ти впадеш на темному розпутті.
Відвернуться далекі й близькі.
Забудуть благодійники людськії
Твоє ім"я. Як дим воно розтане...
Коли ж ревуть криваві урагани,
Чому ті благодійники твої,
Тебе жбурнули першим у бої?
Тобі скупа природа не дала:
Ні спритності, ні рідкісного хисту:
Тому не здатний на складні діла,
Ти робиш ставку скромну, чи "нечисту".
Ти десь позаду у житті тяжкім:
Несеш тягар свій у покорі й тиші.
А в нас війна вже вдарила у грім,
І тебе шлють у битви найстрашніші.
Переднім став ти в огні й диму.
Чому це так? Задумайся - чому?
Отож і висновок робімо всі:
Спішить не треба, завжди думать треба,
І вибирать у владу треба лише тих,
Хто вміє править і у правді жить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991086
дата надходження 11.08.2023
дата закладки 12.08.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D_ZQxMqMldU[/youtube]
Повільно дні ідуть за днями,
Що день наступний принесе?
А осінь вже не за гороми.
Ви вже відчули, десь іде?
Ще йде вона повільним кроком,
Загляне в літо крадькома
І усміхнеться ненароком:
За мною прийде ще й зима.
Пройде знайомими стежками,
Поки ще люди сплять в теплі,
Але налякана громами:
Ти, осінь, в літо не спіши.
І зрозуміють люди вранці,
Незвана гостя тут була.
Та знали: мало в неї шансів,
В серцях людей не було зла.
За прохолодний літній ранок,
Безмежна вдячність від сердець.
Вона прине́сла порятунок,
На хвильку зникла спека десь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990474
дата надходження 04.08.2023
дата закладки 06.08.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LQC6nHt_yNg[/youtube]
Життя, неначе гойдалка в дворі,
То вверх, то вниз, і це все до пори.
Ми не завжди ступаєм обережно,
А іноді занадто легковажно.
Як легко йти по рівному шляху,
Не знаючи ніякого страху.
Здається, що ця молодість безмежна,
Та що казать: красива, дивовижна.
Не дивимось під ноги ми підчас,
Бо знаєм, що років незміряний запас...
Спекотний день тайком украде вечір,
І інші ляжуть вже думки на плечі.
Хода вже повільні́ша, не така.
Надія на покращення слабка.
Не раз уже про зиму ми згадаєм,
Хоч ці думки від себе все ж ховаєм...
Колись відкриєм вранці ми вікно.
А на землі вже біле полотно.
Це випав перший білий - білий сніг,
Зима залишила на скронях білий слід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989078
дата надходження 18.07.2023
дата закладки 22.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hgYRrgQxkUw[/youtube]
Волосся, ніби спілий колос,
Мрійливі очі голубі.
І тихий, ніжний був твій голос,
Таким побачила у сні.
Кудись спішиш ти кожен вечір,
Здаля всміхнешся ти мені.
Привіт! - короткі наші речі,
І швидко зникнеш в далині.
Чомусь тебе все виглядаю,
Проводжу поглядом завжди.
Нащо оце мені, хіба я знаю?
Та крикнуть хочеться: зажди!..
Пройшло уже чимало літ,
Тебе не бачила давно.
Та жду я все твоє " привіт,"
І як тоді, виглядую в вікно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989173
дата надходження 19.07.2023
дата закладки 22.07.2023
[i] Такі ми є... І не більше!
[youtube]https://youtu.be/XRP4fjKCbHE[/youtube]
[b][color="#5c0759"]Текла сповік, нікому не мішала,
збирала води з пастовищ і лук.
А тут: де не візьмись, пес злий і шаpий*–
іржавим лезом по мені – стук-грюк….
І в церкві по мені вжє плаче свічка….
Ну, як мене посміли нищить? Як?
Я ж річ жива… Я xочу жить! Я – Річка,
стиxії Божої о к л и ч н и й з н а к!
Про це я дам вам неодмінно знати
і вже з того я дещо подаю:
оті жорстокі на асфальті знаки** –
як моніторинг вашого “ ай-к'ю́”***.
[/b][/color]
21.07.2023
_________
*сірий (діал.).
**провали асфальтного покриття дороги
в Чабанаx, що під Києвом, спричинено
тим, що при будівницві житлової споруди
було допущено порушення гідрології річки
Дніприк (притока Ірпеня): її русло закуто
в бетонну пастку – трубу, закладену під по-
криття дороги. Результат такого інженерного
рішення, як кажуть, «на лице» горе-кострукторів –
картина, зафотодокументовано автором.
***IQ – intelligence quotient (англ.), коефіцієнт
інтелекту як оцінка рівня розумового розвитку.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989350
дата надходження 21.07.2023
дата закладки 21.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qsb6xi3oY9Q[/youtube]
Вечір тулиться до хати,
День зморився від турбот.
Темна нічка хоче знати,
Чом нема у них щедрот?
Та вона всіх заспокоїть.
Будуть спати всі до ранку.
Що боліло - все загоїть,
І не треба валер"янку.
Зніме втому легкий вітер,
І прийдуть щасливі сни.
Сон це може, справжній майстер,
Від оков тяжких звільни!
Ось всміхаються небоги,
Вже не тяжко на душі.
Всі забули про тривоги,
Не несе сон метушні.
А на ранок втече сон,
Бо він, дійсно, заморився.
Вночі візьме знов в полон,
Край вікна поки вмостився.
Буде довго ждати ніч,
Щоб усіх полікувать...
Поки день іде навстріч,
Зможе всіх він здивувать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988476
дата надходження 11.07.2023
дата закладки 12.07.2023
Івана. Заплітаю у вінок
Полин та запашну зелену м’яту.
Пристріт у них є сила відганяти:
У долю люди вірили давно.
Купальський символ? Чари? Оберіг?
Вплітаю материнку – міць родини,
Та мальву, хочу злитись воєдино
З омріяним коханим на зорі.
Відгонить лицемірних деревій,
Калина – щоб здоров’я прибувало.
У змійці хмелю, кажуть, на Купала
Клубок незгод розплутається твій.
Волошка ніжність неповторну дасть,
Постійність і принаду - чорнобривці,
Барвінок – приведе того, хто снився,
І сон-трава закриє від нещасть.
Пахуче пижмо й сокирки знайду,
Чебрець і сонцеквіти звіробою,
Лоскоче хлібний вусик над губою,
Ромашка ж обхопила резеду…
…У ніч хмільну вінок підняв юнак:
Із ним і над багаттям їй летіти…
«Купала… – промовляє нечуйвітер, –
Від долі не втечеш уже ніяк…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988280
дата надходження 09.07.2023
дата закладки 09.07.2023
Жіноче й чоловіче поєднала
Природа у чарівну ніч Купала.
Багаття і святкове деревце.
Вогонь, вода. Магічні два начала.
Очищує всіх полум’я оце.
Горять вогні… Вінки укрили плесо.
Солом’яні підпалюють колеса,
І пісня українська ллє дзвінка.
Дівки, неначе мавки безтілесі,
Залоскотати хочуть юнака.
Купало та Марена верховодять,
Роса купальська – на здоров’я, вроду.
Повсюди тайни… чари… ворожба…
Пірни до лісової прохолоди –
Ой, що це? Квітка… папороть? Ти ж ба!
Зірвала?! Геть біжи від злої сили!
Десь за вінком тебе шукає милий,
А ти назустріч… Мавка лісова!
…До ранку в хороводах не присіли б –
Питаю в долі: Де ж то мій Іван?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988112
дата надходження 07.07.2023
дата закладки 08.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w4PhCE2NbBo[/youtube]
Дощ утік, ти - за дощем,
І за ним сховався.
(Не гнітить щось дущу щем),
Довго озирався.
Думав, що я дожену,
І візьму за руку?
Просто з серця прожену,
Вдячна за розлуку!
Довго ждав таку нагоду,
Повагом збирався.
Весь час мріяв про свободу,
На це сподівався.
Дощ прийшов та не один,
Буревії, грози.
Не знайшов ти тих стежин,
Далі йти не в змозі.
Похилились давно плечі,
Уже інші мрії.
А в душі вже порожнеча,
Вже ти в безнадії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988220
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 08.07.2023
Аби утвердилась людина у житті,
Бог посилає їй випробування:
Негідників поставить на путі,
Хвороби чи гіркі розчарування.
Тож у житті лиш сильний вижива,
Який корозіям таким не піддається.
Собою часто й інших закрива,
Хоч доля іноді й над ним сміється.
Тож сильним бути – це не означа,
Що здатен кожне лихо подолати,
Не потребуючи чийогось ще плеча.
За все в житті земнім існує плата.
5.06.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988222
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 08.07.2023
Коли людина занадто зла,
То не дива,схожа на козла,
Бо вже давно нема інтиму,
Ото і казиться від стриму.
В очах вогонь, де зло подіти?
Душа болить, де ж тут радіти?!
Всі помилки свої не баче,
Того напевно й козлом скаче,
Можливо є й інші причини,
На жаль від зла нема вакцини.
Де зло там хитрість, не дай Боже,
В одній людині - то негоже,
Шкоду зробив, думка, то не я,
На мене зіпруть – ду*ня, фі*ня,
Хто я?Ніхто не зна й не хоче.
Враз голови всім замороче.
А зло підступне, як позбутись?
Ти перед ним, не смій прогнутись!
По одній стежці разом не йди,
Тож свою гідність побережи,
Ти будь світанком на цій землі,
І згодом зникнуть постаті злі!
Коли душа - небесна блакить,
Як сльоза чиста, добром стремить,
Май щирих друзів, побориш зло
Заструменить, життя джерелом,
Друже вважай - тобі повезло!
02.06.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988182
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 08.07.2023
Жіноче й чоловіче поєднала
Природа у чарівну ніч Купала.
Багаття і святкове деревце.
Вогонь, вода. Магічні два начала.
Очищує всіх полум’я оце.
Горять вогні… Вінки укрили плесо.
Солом’яні підпалюють колеса,
І пісня українська ллє дзвінка.
Дівки, неначе мавки безтілесі,
Залоскотати хочуть юнака.
Купало та Марена верховодять,
Роса купальська – на здоров’я, вроду.
Повсюди тайни… чари… ворожба…
Пірни до лісової прохолоди –
Ой, що це? Квітка… папороть? Ти ж ба!
Зірвала?! Геть біжи від злої сили!
Десь за вінком тебе шукає милий,
А ти назустріч… Мавка лісова!
…До ранку в хороводах не присіли б –
Питаю в долі: Де ж то мій Іван?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988112
дата надходження 07.07.2023
дата закладки 08.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mEB4N1vTCNc[/youtube]
Час гортає давні сторінки,
Хочеться знайти у них хороше.
Та на них давно уже замки,
В заперті усе, що найсолодше.
Відкриваю обережно кожен лист,
Кожен з них вже пожовтів від часу.
Повернутись у минуле знайду хист,
І ковтками п"ю ще повну чашу.
Все було, інакше неможливо,
Буревії, грози і дощі.
Ніби я й була колись щаслива,
Щиро вдячна я своїй душі.
Розправляю загнутий листочок,
Щось важливе, мабуть, у моїм житті.
І пробіг по тілу холодочок:
Незабутні і найкращі дні.
Не добавить щось і не віднять,
У минуле вже замкнулось коло.
Пізно щось назад вже повертать...
Чом же до сих пір твій чую голос?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987943
дата надходження 05.07.2023
дата закладки 06.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6v8khnfOf7E[/youtube]
Тихо плине кудись мала річка,
Води омивають береги.
Сама схожа на красиву стрічку,
Поряд не відчує хтось жаги.
Доганяли незначні потічки,
По каміннях пробивали шлях.
Але де ж це ви взялися? Звідки?
Певно, народилися в дощах.
Все спішать, щоб сонце їх не взріло,
Наступає вітер їм на п"яти.
Надає потічкам знову сили,
І за це не можуть докоряти.
І за мить влилися вони в річку,
Стала повноводною ріка,
Що тепер не схожа вже на стрічку:
Повна сили, жвава і стрімка.
Поспішить упасти в синє море,
Давня мрія збудеться за мить.
І тепер красива, дуже горда,
Бо в морській стихії буде жить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987423
дата надходження 29.06.2023
дата закладки 30.06.2023
У матусі настрій добрий,
Як не радуватись тут?
Вже її синочок Рома
Ходить місяць в інститут.
Навіть сам директор школи
Їй сказав: "Вітаю вас!
Ваш же Рома ледве - ледве
Переходив з класу в клас."
А маманя аж поблідла,
Спалахнули очі злі:
"То така у вас там школа
І такі учителі.
В інституті оцінили
Краще Ромочку мого.
Там, я чула називають
Позвоночником його.
Проучившись тільки місяць,
Рома грає роль таку
На своєму факультеті,
Як хребет у кісцяку!"
"Ні, - нахмурився директор,
Не у цьому справи суть.
"Позвоночником" студенти
Сина вашого зовуть
Не тому, що він важливий,
Як хребет у кістяку,
А тому, що опинився
В інституті по дзвінку..."
P/S: Та, на жаль таке буває:
В наших вузах й нині так,
Що до нього поступає,
Той у кого гроші є і блат!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987257
дата надходження 27.06.2023
дата закладки 29.06.2023
…finita la commedia...
(щодо подій 24.06.23)
[youtube]https://youtu.be/OfOQKkGxjjQ[/youtube]
[i][b][color="#046e70"]Погризлися вовки у вовчій зграї:
трощили ребра, рвали животи…
Переполоx вчинили в ріднім краї
й тим досягли жаданої мети.
А що ж отара? Чим їй поxвалитись?
Який для неї припадає толк?
А отже, вовк є не герой, не витязь –
у вовчій шкурі завжди буде вовк!
Одне лишається сумній отарі –
зайняти оборону колову
й уникнути серед овечок чварів,
й обрати з гурту іншого главу,
який укаже вівцям шляx прориву
й відродження всього! Було ж колись –
хоча й ходила та отара криво,
розумні барани ще не звелись!
Ну, а вовки?.. Вони ще стали злішими
щодо овець… А то й щодо… людей.
Звірина суть не може бути іншою,
як ніччю вже не стане Божий день.[/color]
[/b]
25.06.2023 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987082
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 26.06.2023
Скажіть, чи знаєте адресу.
Де луки – спалахом суцвіть?
Як можете, маршрут накресліть
Або зупинку ви назвіть.
Шлях завжди до тепла знаходить
Нектар шукаючи бджола.
І коник, що виводить оду.
Як довго ж я там не була…
У квітах щедрих розімлію:
Стрибаю, граюсь, тішусь… Ах!
У м’яті, пижмі, деревії,
У приставучих реп’яхах.
Ромашкам – пісеньку мугичу,
І вторить крекотом деркач.
Веселкове дівча в косичках,
Я не знайду тебе, пробач.
Суниця манить стиглим боком –
Чи хтось із нас таке забув?
Дитинство із медовим соком
Стоптав років хуткий табун.
Лишитись хочу наодинці,
Де літа й мальства віражі.
Дитинство – на якій зупинці?
Будь ласка, прошу, підкажіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986674
дата надходження 20.06.2023
дата закладки 20.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lB--USOnl8U[/youtube]
Красивий степ вечірньою порою,
Коли спекотний день вже догора,
Лягає сонце спати за горою,
Останній промінь в хмарах виграва.
Заграли фарби різних кольорів,
Жахнулось небо в зареві пожежі,
Та промінь тихо, непомітно догорів,
І вечір доторкнувся обережно.
Повільно огортає присмерк поле,
Затихло, заніміло навкруги.
Та степ від спеки швидко не схолоне,
Гарячий ще від денної жаги.
Війне вітрець, здалеку прилетівши,
Хитне квітки зів"ялі і траву,
Холодний подих, вітерця зустрівши,
Відчуємо красу всю польову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986583
дата надходження 19.06.2023
дата закладки 20.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=y7n2QQQJw_E[/youtube]
Серед розлогих старих вишень,
Вмостилась вишенька мала.
Збулися мрії всі колишні:
Вона цю весну зацвіла.
Стоїть весела і щаслива,
І заздрять вишні їй старі.
А цвіту того ціла злива,
Така окраса в цій порі.
Всі милувалися прохожі,
Вбирали очі білий цвіт.
Лиш вітер був тут на сторожі,
Тут зупинив він свій політ.
Присів на гілочку вишневу,
Тут зможе трохи відпочить,
А потім в ній знайшов забаву:
Здійснить хотів за одну мить.
Повіяв подихом гарячим,
Злетіли перші прелюстки.
Та тут зустрів він неудачу:
Дощ спростував усі думки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986313
дата надходження 16.06.2023
дата закладки 17.06.2023
Я відчуваю, казка вже минулась,
Підстерігає непрохана старість,
Запам’ятати краще сподівають,
Ніби вином пахучим упиваюсь.
Земна краса… цвіт квітів і садочків,
Пишна калина в весільному вбранні,
Й вузенька річка, серед двох горбочків,
Ще під кисільним, туманом уві сні.
Затамувавши подих, водяний плин,
Мов білим шовком, як дитя сповите,
Там прохолодне джерело, як той джин,
Все неспокійне, ледь травою вкрите.
Із під землі водяна пульсація,
Часом бурлить, так часто не вслідити,
А бува тихо, хвильок вібрація,
Неначе річці хоче догодити.
Джерело молодесеньке, сміливе,
Такі ж, колись і ми були веселі,
Всім єством, пірнали в життя бурхливе,
Щодня, надихали пташині трелі.
На якийсь час, геть забуду про війну,
Так хочеться та це, важко зробити,
Нехай хоч трішки, я прославлю весну,
Й красу. Її не можна розлюбити.
Нині весна подарувала миті,
Сонячну радість, душевну теплоту,
Поля зелені й луги в оксамиті,
Вже й літній час встелив стежку золоту,
По якій я, ще надіюся пройтись.
30.05.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986188
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 16.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZF-zHbBF-E0[/youtube]
Не раз я повертаюся в минуле,
В ті безтурботні і щасливі дні.
Як жаль, що швидко все це промайнуло,
Я їх тепер прирівнюю весні.
Тьмяніє блиск рожевих моїх мрій,
Частіше задивляюся у осінь.
На згадку залишаю образ твій,
Який хвилює серце моє й досі.
Бо час чекати довго не хотів,
Хвилини непомітно розтавали.
І підказать тоді ніхто не смів,
Що мрії мої крила опускали.
Тепер багато невідкладних справ,
І інший колір мають мої коси.
Життя буденне йде вже без оправ,
І інший смак вже мають сині роси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985960
дата надходження 12.06.2023
дата закладки 13.06.2023
Друзья по жизни – самый ценный клад!
Рождение дружбы настоящей происходит в Небесах!
Учиться дружбой дорожить каждый миг, каждый час!
Гарантия дружбы- поможет, поддержит, вдохновит!
10.06.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985887
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 12.06.2023
Бракує слів, бракує сліз –
Йдуть наші долі під укіс.
Мені так соромно за світ,
Його мовчання пустоцвіт.
Його заціплені вуста
Не варті нашого листа.
А що ЄС, а що там НАТО –
Не бачать НАС в ілюмінатор?
ООН – тепер якесь ОНО,
Весь світ іде на саме дно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985442
дата надходження 07.06.2023
дата закладки 09.06.2023
[i] “Hоmos – hominis…”
[b]Із латини…[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/iN0-R82Ise4[/youtube]
Вже рік минув, як я живу у Кельні
(в Нордрейн-Вестфалії величний град),
як смажу яйця в Єнса* на пательні,
як полюбив цей звичай не на жарт!
Та ось за місяць мушу повертатись,
бо вдома невідкладні справи ждуть.
Хоч ще від звірів не спустіла xата**,
та вже така вготована нам путь.
А думка мозок десь в глибу жмакує:
чи все, що треба, тут вдалось зробить…
Чи не від того серце так смуткує,
чи не тому єство моє болить?
О Кельну мій, величний, гордий граде,
Скажи, чи чимось тут не завинив,
аби не погрішити проти правди,
що запозичив в українськиx нив?
Вона, ця правда, може паxнуть кров’ю,
що вже пролив удома мій народ…
Ти зрозумій стурбованість “синов’ю”,
коли ґвалтує нас табун заброд!
[b]ІІ. Міцний підмурок
[/b]
Дрібок, дещиця, штриx ретроспективи,
властиву Кельну нині – як колись…
Cе храми, скити, паркові масиви,
що з містом тут навіки обнялись…
Будівля кожна має свій фундамент…
Для Кельна це є старосвітський Рим.
Це він заклав тут свій наріжний камінь –
Імператриці Клавдія екстрим***.
Межи красот, що височіють в Кельні,
помпезний велет – католицький Dom****
як потентат Вестфалії на Рейні,
голгофа, храм, хрупавості фантом.
Тож недарма тут, на святому місці
збираються всі кельнці на протест:
поборники свободи й волі істі
здають на міць свій непідробний тест.
Молився й автор тут за Україну
палив свічки за… Бучу та Ірпігь:
ніїкого не забув і не покинув–
“о здравії” свічу світив… Амінь!
[b]ІІІ. Мелатен[/b]
Пройдуся містом… Тат, ніде немає,
як в тебе, Кельну, отаких святинь:
зелен-дібров – як моря…. Й неба синь,
вервечкою могил у зеле-гаї…
Малатен… Тут історія печалі
й минувшин почесні сторінки:
тут вже знайшли свої сумні причали
мужі чеснот, поважні старики…
Зо всіx святинь величніший Мелатен –
акрополь, діл, де тлінне “ожива”,
де слово має кожен мертвий атом,
де дати тут – гучніші за слова…
“Говорять” тут фотографи, артисти,
поети, вчені, канцлер слово взяв…
Вагомість прав потвердили юристи –
на невмирущість, на безсмертя прав.
І не біда, що виріс з лепрозорію,
Мелатен в Кельні – це вже на вікѝ,
бо тут пильнують люди праісторію –
ростуть живої пам’яті вінки!
[b] IΥ. Врата аду[/b]
А що поодаль там, крізь віття часу
так боязко і стишка загляда?
Намість мундира – злодія окраса,
в плода шкорупі – коміка балда.
Чи се не ти, о, мій невтомний Путін?!
Ти ж не на жарт від воєн вже втомивсь,
уже давно повинен буть по суті
на цвинтаарі як наймиліший гість.
Стоїть у черзі, певно, цей невдаxа
й погладжує в задумі свій кадик,
бо вже не в роздумаx тяжкиx Гаага –
який йому озвучити вердикт!
І пам’ятгик який возвести на могилі
із чого змонтувати постамент,
допоки МКС***** в рішучості і силі
як правди світової інструмент.
Яким би суд не був той міжнародний,
“к нему не зарастет народная тропа”,
допоки люд, диктатором голодний,
здоровий глузд із носа колупа.
Бодай і принесуть “завдячні квіти”
Ангела Меркель й недоросль Макрон?..
Ще в чолобитники настійно мітять
диктатор Сі****** й бразильський фараон*******.
Це ж Пу порнокопитну всю армаду
повів на нас і чинить геноцид!
Й нікому вже не буде тут пощади –
вже скоро ця “армада” побіжить…
Й тому його тут як паяца "взули"
в бананову лушпайку пластуни…
І, хто не йде, той плюне в той провулок,
подумовши: “дотепні пустуни”…
Й давалося б, дрібничка, та не сумно,
що в Кельні все ж веселі люди є,
що так ож тут цінують “чорний гумор”,
що відчувають наше і своє!
Й стоїть у черзі довгій Вова Путлер
навпроти Nord-Мелатена воріт,
аби зайняти місце тут gemüȶlich********,
щоб не підрив могилу умний кріт.
…прийдєш таки. Алє лиш після того,
як звершиться той міжнародний суд,
що знімє лик “божєтвенно-святого”,
що так тиранив український люд…
Прийдеш… А з тим наступить наше свято –
кощія знищим і повергнем в праx!
Працюють xлопці сміло і завзято,
не знають слів, що сіють cмерть і страx…
Прйдеш… і скоро! Та не на Мелатен!
Xоронять там достойників. Юрма
тебе в гноярку загребе як ката –
і руxне враз імперія-тюрма.
Бо “єсть народ, якого правда й сила
ніким звойована щє не була”…
І ця, неxай і вельми злая, псина
нам не зламає дужого крила….
[i] Υ. Eпілог [/i]
І най у нас усі живуть у мирі,
не зазіxаючи на не-своє:
народам всім – лиш по одній квартирі.
Й усе, що в кожного народу є…
А схибить десь – xай стане на коліна
й поклони перєд миром грішним б*є.
І xай молитва світом так полине,
щоб знали всі, де – Боже, де – своє!
Неxай весь люд єдиним буде в думці
та пам’ятає – шкодимо самі:
xай для сатрапів – дирка в їxній сумці.
Цю істину xай ширять миру ЗМІ.
Для всіx людей єдине сяє Сонцє,
І твердь одна – знайома всім Зємля.
І тать********* один – це маєм знати конче –
laino це ллється з вражого кремля!
Тож кожен мусить мати свій Мелатен,
і лобне місце, і ганебний стовп,
аби за службу дати гідну плату,
аби царю народ свого не змовк.
5 квітня – 5 червня 2023 року ,
Кельн – Київ
_________
*Господар-квартиродавець.
**Війна таки продовжується.
***Йдеться про засновницю Кельна Агрипіну –
доньку Юлія Цезаря, дружину імператора Клавдія.
****Кельнский собор – одна з найвищиx
культовиx споруд Європи - сягає 88 м.
*****Міжнародний Кримінальний Суд в Гаазі.
******Голова КHР Сі Цзінпінь.
*******Президент Бразілії Луїс Ігнасіу.
********(нім..) затишно, комфортно.
*********злодій, грабіжник, а за сучаснішою
(моєю) термінологією – терорист-міжнародгик.
Світлина автора, зроблена ним на Achenerstrasse
в Кльені цього року. Пано-зображення диктатора
знаxодиться проти північниx воріт в Мелатен;
підпис на тюремній робі: “put in prison” означає –
“посадити в тюрму”. До речі, слово “Мелатен”
поxодить від французького “mеladen” – хворий
(лепразрієм). Сумна історія у цвинтаря, що впав
в окно автору цієї короткої поемки.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985372
дата надходження 06.06.2023
дата закладки 09.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fUlZazXsm2E[/youtube]
І знов захмарилося небо,
Важкі хмарки несуть дощі.
А я ось думаю про тебе,
Неспокій в мене на душі.
Від мене зараз ти далеко,
Як мала б крила - полетіла.
Але зробити це нелегко,
На жаль, не пташка легкокрила.
Все ж відчуваю тебе поруч,
Твоє торкання до душі.
В нічній тиші я чую шерех.
Приходиш часто в час дощів.
Знайомий подих, ніжні руки,
За все я вдячна тобі, дощ.
Неначе вже нема розлуки,
Ти знову поруч, це вдалось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985511
дата надходження 07.06.2023
дата закладки 08.06.2023
На свята Зелені хату заклечаю
У квітки та зілля, у гілки дерев.
Причіпок і двері – у смарагдах чарів,
Аромат полину – темне прибере.
Зелень у оселі з божника до печі,
У любистку, м’яті вся долівка є.
Кажуть, що «клечання» душі із далечі
Пращурів гойдає, сили додає.
Клен, верба, береза, береста з горіхом,
Дуб, чебрець, лепеха, пижмо та аїр –
Від пожеж, недугів захистять від лиха,
Стануть оберегом надміцним твоїм.
Бога величаймо! Ладьмо між собою!
Щоб відвів від нас Він біди та печаль.
На врожай, добробут, на життя без воєн
На свята Зелені Літо Бог клечав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985203
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 05.06.2023
Сьогодні Троєцька батьківська субота,
поминальна субота...
Загалом у православному календарі
7 таких днів поминальних...
У ці дні заведено молитися за померлих
Близьких людей.
У Троїцьку Суботу віряни моляться за упокій
Померлих родичів, просять у Господа
Для них милосердя та прощення гріхів...
У Троїцьку Суботу заведено роздавати
Милостиню нужденним, щоб ті молилися за родичів.
Із Троїцької Суботи 3 дні не метуть,
А на четвертий в будинках прибирають...
У День Троїцької батьківської Суботи
Я молюся за свого тата Григорія, мами Поліни,
Брата Василя, його дружину Юлію,
Сина Сергійка, його дружину Танюшу,
Сестричку Галинку, а ще у діверів Георгія і Павла,
У їх дружин Зої і Марії, і свекрухи Варі,
Бабусі Насті, тітоньки Варі, дядечка Павла,
Тітонько Олени, дядечка Нестора...
Прошу вибачення у них моїх чудових дорогих...
Божа Трійця: Бог Отець, і Бог Син,
А також Бог Дух Святий,
Прошу Вас Божа Трійця:
Дайте Миру українцям!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985108
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 03.06.2023
[youtube]https://youtu.be/3zmxJXBEkmc[/youtube]
[i][b][color="#316306"]Зі старістю стаємо ми скрипучими,
як дерево старезне на вітрах,
але ж, дав Бог, ще не такі старющі ми,
щоб допустити випадковий страх.
Xоч скрипимо потертими кістяшками,
йдучи, неначе в пекло, в нікудѝ,
літа свої несучи тяжко, ми
й не мислимо про Божії суди.
Отож, наперекір смертей живучості,
упевненість в живучості живе –
беруть в будові світу участь ті,
хто й в смертнім одрі мріє про живе.
Й живучою в народі є сентенція,
живуча, знать, як дерево живе –
повідати тут маю вам протѐ це й я –
корода, що скипить, вік проживе.
Скрипучість древ – вкрай знакова прикмета
нового часу, що крізь твань гряде…
Не згаяти б – мета старого кметя:
коли той світ відродиться... І – де.[/color]
[/b]
27.05.2023
_______
*сукувате дерево (https://slovnyk.me)
На світлині - "вузлувате" дерево в парку
Кельна, що надиxнуло автора на роздуми.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984463
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 28.05.2023
Коли слова завдають болю,
Хіба відчуєш, як болить?
Ти не вбивай жорстокою рукою,
Колись від них й у тебе заболить.
*****
За вдячність вдячністю плати,
Не забувай душевну доброту.
Ти не досягнеш висоти,
Якщо в меті посієш глупоту.
*****
Коли ти гралася з любов"ю,
Вона згадає тобі це.
На часі стрінешся з журбою.
Поглянь - он старість вже гряде.
*****
Розрісся терен хвалькуватий.
Хтось взяв сокиру і зрубав.
Ти сам у всьому винуватий,
Усіх колов ти для забав.
*****
Упав на землю жовтий лист,
Він радий, бо уже на волі.
Хіба він знав цій волі зміст?
Зима вже сунеться поволі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984382
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 26.05.2023
Я з тих, кому болить, мов рана, Україна,
Й сльоза в мені бринить, як хтось в війні загине.
Я з тих, у кім живе любов і не вмирає,
Й бажання – не нове – жить в Українськім краї.
Я з тих, кому болить сьогоднішнє держави.
Тим гріх не відболить, у кім душа іржава.
Я з тих, кого те злить, що здатні ще дрімати,
Ніщо їм не болить – продать готові й матір.
Я з тих, для кого сенс життя – це Україна.
Вона – понад усе, бо рідна і чарівна!
1.05.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984195
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 26.05.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1AXIrYHVTnU[/youtube]
Розкидає весна різні фарби,
Хоче трохи змінити цей світ.
Не жаліє, дарує всі скарби,
Все ж тихішим стає цей політ.
Десь на зміну готується літо,
І складає дарунки свої.
Теплі дні, що іще недопиті,
Ще прикрасять пісні солов"їв.
Так захочеться в радості жити,
І забуть ненависні ті дні.
І сховати в душі оці миті,
Віднайти в дні найтяжчі, складні.
Хай розбавлять ці дні кольорові,
Гіркий сум, безнадію тяжку.
Заспокоять в тиші вечоровій,
Тільки б вірить в оцю таїну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984237
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023
(В народному стилі)
Ой надворі вечоріє,
Голоси линуть лелечі,
Про кохання душа мріє,
Обійма вітрець за плечі.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Підем разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
Карі очі чорні брови,
Заздрять хлопці і дівчата,
Ми не підем до діброви,
Притомились ноженята.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Підем разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
До сараю недалечко,.
Аж дурманить, пахне сіно,.
Від спокус тремтить сердечко,
Важко ждать, то ж іди сміло.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Підем разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
Хоч підфарбувала брови,
Все ж не йдем на вечорниці,
Снить, за стійлечком корова,
Молоко…. пахне з дійниці.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Підем разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
Ой, думки мої бентежні,
Вже збулись, прийшов мій милий,
Ми забудем дні тривожні,
Будеш ти, козак, щасливий.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Хутко разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
Та пора уже й до діла,
Молочком парним із чашки,
Пригощаю, майже вмліла,
Ми в полоні чарів казки.
Лиш тебе давно кохаю,
Поцілунки, смак любові,
Мій жаданий,Миколаю,
Шануй очі волошкові,
Пристрасть зве, у храм до раю!
22.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983978
дата надходження 22.05.2023
дата закладки 22.05.2023
Любить чи не любить? Дилема?!
Любов - найвищий Божий дар.
А ми вишукуєм проблеми
І позбавляємося чар.
Коли вступає ніч глибока,
І завмирає все, і спить.
Вщухає біль, спада тривога,
Мріяти хочеться й любить.
Не пропусти того Пророка,
Що тобі Бог його послав,
Щоб в день ясний і в ніч глибоку
Ти щастя спрагло відчував.
Повір: любов - це Боже диво,
І кожен час, і кожну мить,
Чи молодий ти, чи вже сивий,-
Спіши любить, спіши любить.
Як довелось тобі в цім світі
Розчарування пережить,
Склади нову любові пісню,
І знову будеш ти любить.
Всі негаразди у оселі
Любов поможе пережить:
Чи ти сумний, а чи веселий,
Учись любить, учись любить!
Мине печаль...Минуть дилеми,
І стане легше в світі жить.
Розв'яжеш майже всі проблеми,
Як будеш віддано любить.
Відкриєш ти із дива - диво,
Не пропусти життєву мить.
Лиш той по- справжньому щасливий,
Хто вміє віддано любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983742
дата надходження 19.05.2023
дата закладки 20.05.2023
Бажаю всім родинного тепла…
Сьогодні, в міжнародний день сім’я, що хочу вам сказати, друзі ви мої,наш клуб це теж велика є сім’я,споріднені в нас душі, тому що кожен з нас не може дня прожити не поспілкувавшись тут і нове щось узнати, вірші почитати, свій погляд висловить –це так важливо для кожного із нас.
Бажаю всім родинного тепла, любові, порозуміння, підтримки і поваги в ваших сім’ях!
Добробут, затишок нехай панує в кожнім домі, а старше покоління молодому сімейні традиції і кращий приклад передасть !!!
15.05.19 7.30
Прислів’я і приказки про родину
– До свого роду — хоч через воду.
– Свій хоч не заплаче, то скривиться, хоч не скривиться, то не висміє.
Батьки бережуть дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця.
– Живуть між собою, як риба з водою.
– Жінка для совіту, теща для привіту, матінка рідна краща всього світу.
– Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями.
– Дерево тримається корінням, а людина сім’єю.
– Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога.
– Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти.
– Жінка чоловікові подруга, а не прислуга!
– У сім’ї дружать – живуть не тужать.
– У своєму домі і стіни допомагають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983334
дата надходження 15.05.2023
дата закладки 17.05.2023
Старий бузок замріявся під тином:
Краса на фоні зношеності літ.
Бабуся – намовля мені малій:
«Той аромат найкращий на землі,
Шануй бузковий край, люби, дитино…»
У бабці – копійчана хустка з ситцю,
Моторні руки, вправні, золоті.
Скрипить колодязь. Йде пора цвітінь.
Сьогодні – і бузки рясні не ті…
Немає і бабуні-трудівниці.
Бузковий спомин буде ворушити
Нектар, який ніколи не стихав:
Від «Цоб!Цабе!» сільського пастуха,
І крейдяної вбіленості хат,
Бо тільки кущ лишився… довгожитель…
/Надихнула світлина фотографа Вячеслава Мищенка/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982338
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 08.05.2023
(слова для пісні)
Солом’яну крисаню вділа стріха –
Примітна у красі статурних мальв.
Співає колискову бабця стиха.
За мріями полинула у даль…
Як хочеться тим спогадом блукати,
Черешні запах чути у садах.
Віджи́ла, несучасна, вбога хата.
Та в ній душа щаслива й молода.
Приспів
І як оте обійстя не любити,
де вітер мальву гладить молоду?
Де шепотить про рідне стигле жито,
Де я назустріч спогадам іду…
Колиску правнук буде колисати
Запам’ятати мусить він усе.
Як добре, що нащадкам сниться хата,
Збудована родині дідусем…
Стрункі та гожі дідусеві скирти,
І пісня призабутих голосів…
Там український хліб, і спокій, мир там,
Життєва мудрість пращурів усіх.
Із глибини віків та хата сниться –
Джерельна чистота у ній, могуть.
Ковтаю аромати косовиці
І силу роду нашого, мабу́ть…
/Надихнула картина української художниці Новиченко Лариси "Хата. Мальви"/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981833
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 02.05.2023
В цукрово-ніжній запашній глазурі,
Мов паска – сад… Злетілися джмелі…
Пророчий голос щедрої зозулі
Віщує нам чимало славних літ.
Кує роки: весняно, гулко, щиро.
І кожен вірить: піде геть біда!
Пресвітлий Боже, до краси ще й миру
Благаю, Україні рідній дай…
Картопельку обіймуть огороди.
Кульбабці за люстерко блиск роси…
В безмежжі поля пишне жито вродить –
Війну б спинити! Мріє світла синь.
У сорочках хатинки чепуряться,
В доріжках домотканих – кілька призьб.
(Відпочивати людям після праці
По холодку, де яблуні сплелись.)
Примружить око кицька, квокчуть кури,
В бузковім царстві – тільки захмеліть.
Хай провіщають мир сади в глазурі,
Й лунке «ку-ку» вістить добро землі….
/надихнула картина Анатолія Меланія (Україна)./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981314
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 26.04.2023
Немає матусі на світі,
Нарцисів її – повний двір.
Казки їм розказує вітер.
Природа , таки – ювелір:
Розсипала пам’ять по саду,
Де мама ступала колись.
Дивлюсь у дитинства свічадо,
Хоча на душі – падолист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981069
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 23.04.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DPabSZMU7Zo
[/youtube]
Осінь. Листопад. Втомлена усмішка. Сірий день і сумний ранок, вечорами чай і шоколад, а на десерт теплі спогади.
Ти пам"ятаєш пізню осінь?
Летіли в вирій журавлі...
Ти гладив ніжно мої коси,
А лиць торкалися жалі.
І не тому, що передзим"я
Сміливо в очі заглядало,
А просто тихе надвечір"я,
Про літо тепле нагадало.
Твою тримаю міцно руку,
Тебе прошу: не відпускай.
Щоб не посіять в серці пустку,
Про зиму думать зачекай.
Легка війнула прохолода,
Десь знову жовтий лист упав.
Несла ця осінь насолоду,
Та день до вечора тікав.
Ішли помірним тихим кроком,
Несли у згадках ті літа,
Які торкнули ненароком,
Коли осінній лист злітав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980973
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 23.04.2023
Десь далеко чуть розкати грому,
Дощ міленький знову накрапа,
Він спішить, біжить до свого дому,
Ця життя дорога нелегка.
Зупинивсь, поглянув - чисте небо,
Закінчилась ця страшна війна.
Лиш тепер почув пташиний щебет,
У його країні вже весна.
Є дороги різні у житті,
Та найкраща, що веде додому.
Там живуть серця, що в доброті,
Це йому одному лиш відомо.
Ті, що не забудуть і не зрадять,
Будуть всі чекати до кінця.
Час серця ніколи не остудить,
Це найкращі у житті місця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981022
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 23.04.2023
За Паскою, на Фоминому тижні,
Додому відпускає Бог померлих.
Роки без них – тугу й любов не стерли:
Пом’янемо в молитвах душі ближніх,
На Проводи – йдемо на кладови́ще.
Паски й гостинці – роздаємо бідним,
Життя покійних не пройшло безслідно,
І кожен з нас колись там буде, грішний.
Квітує все… от тільки небо – тужить.
Бо душі повертають в рай Господній.
За них в молитві ми – із духу й плоті,
за упокій церковна вранці служба.
Паски і крашанки, гостинці та лампади
На цвинтар – рідних провести в дорогу.
За Вічне царство – роздамо убогим,
Ми проти смерті зовсім безпорадні.
Гостинці, рушничок віддам, хустину –
Щоб наших рідних люди пом’янули.
Згадаємо історії минулі,
Тих днів, коли ще їх не відпустили.
Шануючи незгасну, світлу пам’ять,
Звернімося до Ангела в молитві:
«Молись Отцю, за тих, що мають жити!
Будь захистом! В серцях ти завжди з нами…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980935
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 23.04.2023
]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OTV2JI2BakQ[/youtube]
Буяє ніжно - білий цвіт вишневий,
Немов на зло проклятій цій війні.
А вишня, ніби справжня королева,
На плечі впали пасмами "сніги".
Хто не пройде, зупиниться на мить,
Всміхнеться до весняної краси.
Та серце так від болю защемить,
Хіба такої ждали ми весни?
Вона стоїть красива, гордовита,
І в очі ніби нам всім загляда,
І хоч думки тривогою сповиті,
Шепоче серце: ти - ще молода.
Тримайся, скільки хватить в тебе сили,
Фарбуй цей світ у білі кольори.
Хай змінять колір чорні небосхили,
Ми всі чекаєм світлої пори...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980740
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 22.04.2023
Орали, сіяли, косили,
Клепали, будували і пекли –
Та на безбожності
суспільство заснували –
і тим його на розбрат прирекли.
Бо стали до керма злочинні клани
І в голови людей ввіпхнули атеїзм -
Бо, бачте, лиш в безбожному дурмані
Можливо збудувати комунізм.
Ось він і репнув як бовтун протухлий,
Все навкруги заляпавши лайном,
Байки про рай партійних пельок вщухли,
Народним набиваючись майном!
Бо ж коли Бог суспільством управляє,
То там існують совість і закон.
Порядність, честь та гідність процвітають
І мудрість у державі - гегемон.
Та як в цій атмосфері нечестивцям
Невинну кров народну проливать?
А трутням і ледачим нерадивцям –
Та ж як майно у газди відбирать?
Без Бога ж злочини вчинять простіше:
Ніхто тебе не судить й не кляне,
Та і раби тоді стають тихіші –
Бо ж Царство вже не Боже, а земне,
Бісівське в їхніх головах керує –
Де головний не Бог, а егоїзм.
Тому на світ диявол генерує
Кривавий і безбожний атеїзм,
Котрий вже всюди щупальця просунув:
В науку, медицину, у закон.
Тому і ненажерливі персуни*
Приводять всю планету в рубікон
Можливості самого існування,
Руйнуючи підвалини буття.
То ж зупиніть, народи, панування
Безбожництва й прийдіть до каяття!
персуни* - первинний переклад латинського persona – особа. Термін часто використовувався богословами в значенні «нечистий дух» або як синонім чорта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979507
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 08.04.2023
/рондель/
На землю сходить сила Благовіщення,
Як віра в незбагненно-неземне.
І хай новини будуть тільки втішними,
Війна ж скінчиться, все лихе – мине.
Меди проллються над гінкими вишнями,
Веселий хрущ – хай крильця розімне.
На землю сходить сила Благовіщення,
Як віра в незбагненно-неземне.
Тривога людства лине до Всевишнього:
Невже війна у прірву зіштовхне?
Комахи ми, супроти Сили Вищої –
Благослови звільнитися з тенет!
На землю сходить сила Благовіщення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979576
дата надходження 08.04.2023
дата закладки 08.04.2023
Стоїть перед Зеленським увесь світ
І стоячки повсюди аплодує,
А він перед народом повний звіт
Щовечора відверто рапортує!
Бо він Слуга народу й справді є –
Рішучий, принциповий, непохитний.
І захід ЗАВДЯКИ ЙОМУ дає
Перелік зброї, конче необхідний!
Чому ж раніше скупо світ мовчав,
Спостерігаючи, як ворог нас шматує -
А лиш завжди по-менторськи повчав,
Що нам корупція геть зовсім не пасує?
Бо ж наші попередні «гетьманИ»
Були ганьбою нашою, панове!
І світ те бачив ясно, як вони
Там купували яхти й вілли нові!
За наші пограбовані війська,
За вбитих мародерами солдатів,
За ворогом зруйновані міста,
За гідність нашу, орками попрату!
Вони лиш дбали власний капітал
Та ще й своїх цербЕрів годували,
Які завжди вчиняли лютий ґвалт,
Коли ми тих Бариг критикували!
6.04.2023
[b]А це передмова на сторінці ФБ, де я першочергово опублікував цього вірша:[/b]
Давно вже не брався за "парнасове" перо - уже, мабуть, років з п'ять чи сім! Відколи у одному з українских інтернет клубів Поезії наткнувся на цілу зграю порошенкових проплачених шавок, які своїм підлим гавкотом відбили у мене всю охоту до поезії. Особливо підлим видався випадок, коли Петьман найняв людей під будинком Зеленського, і вони там скандували усякі непристойні речі. Але найголовнішою ницістю було те, що туди він направив декількох обманутих вдів та матерів убитих НИМ ЖЕ САМИМ солдатів в АТО! І коли я почав закликати тих матерів не чинити неподобства, то одна така обманута мати (принаймні, вона сама себе такою позиціонувала) почала мене принижувати і затуляти рота.
Обурення моє було таким величезним, що я просто перестав до того Клубу заходити. Написав їм на прощання вірша, що той фарс з використанням вдів та матерів щодо всенародно обраного Президента є верхом цинізму і людської підлості, і що тим самим вони зраджують пам'ять про власних чоловіків та синів. А Петрик у цьому цинізмі перевершив навіть самого Пуйла!
Попутно ті "поетески" ще й піддакували і вихваляли там одного попагандиста Московського патріархату, замасковано називаючого Майдан фашистським переворотом, а наших солдатів - фашистами.
А учора зайшов до того Клубу, щоб взяти звідти два віршадля фейсбуку, та й побачив, як деякі з тих "поетесок" вже перевзулися і "критикують" московських попів. От те лицемірство знову викликало в мені обурення, і я сьогодні вранці написав ось цього свіженького вірша, яким з вами першими і ділюсь! Руки свербіли написати довжелезного, стовпчиків на 20-30, але стримався і обмежився поки кількома. То ж приємного читання, друзі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979369
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 07.04.2023
[color="#f73408"] Автор щиро дякує всім тим,
xто поздоровив з минулими
народинами. [/color]
Як відповідь на побажання
В А М, Д О Р О Г І Д Р У З І:
[color="#ff2f00"]₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪[/color]
Бувальщина*, що символізує
життя одинокого чоловіка…
[youtube]https://youtu.be/zrn9orMjBq0
[/youtube]
[i][color="#800482"][b]З лебідкою розстався я давно,
з тих пір чомусь отак одинаку́ю.
Палю сигари, балуюсь вином:
люблю свободу – матінку святую!
З гусьми усе ж свої я узи в‘ю
і непогано з ними уживаюсь,
та про якусь таку-сяку сім’ю
й не думаю, хоча буденно маюсь.
…І раптом зойк, як лебединий клич,
враз розкриляє лебедині крила,
й паде із неба в серце те “Ки-гич”,
мов кам'яна непереборна брила…
[/color][/b]
28.03.2023
_________
*Світлина автора демонструє одинокого
лебедя, що давно мешкає на каналі у ра-
йоні Лінденталь міста Кельна, спростовуючи
відому притчу про “лебедину вірність ” і
“смерть ” у разі втрати лебідки.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978555
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 30.03.2023
Що таке буває поміж нами? —
Може тіні злісної хода,
Може, бризки дикого цунамі,
Розкида бурхливості вода!
Що таке буває поміж нами? —
Крик болючий розпачу в словах,
Музики лихої гострі гамми
І долоні стислі в кулаках.
Що таке буває поміж нами? —
З лементу і крику — тихий плач,
Та усе розводить, як руками
Слово заспокійливе — ПРОБАЧ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978122
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 25.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TMkhRwfsKYI[/youtube]
Чи пожалієш ти колись,
За тим, що втратив на дорозі?
Шляхи ж були переплелись,
Чи стали дні тепер порожні?
Мовчить розірвана струна,
Не чуть від неї ані звуку.
Чи смак забули ці вуста,
Тобі добавило це смутку?
І кожен раз, коли не спиться,
Вчуваєш кроки ти мої?
В моїх обіймах опинився,
ВІдчув сльозу ти на лиці?
Відчув, мабуть, бо стер рукою,
Рука гаряча, ніби, жар.
Та та сльоза була скупою...
А все-таки, тобі чи жаль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977756
дата надходження 21.03.2023
дата закладки 21.03.2023
Черпаю з вірша мудрість вічних догм.
Людських яскравих, самобутніх істин.
Бо Муза – це зоря цнотливо-чиста.
А дар писати дав людині Бог.
Черпаю з вірша мелодійний шарм,
Співає ліра в особливім ритмі.
З чуттєвістю продовжую творити –
В натхненні квітне трепетна душа …
Черпаю з вірша віру, міць, добро,
Кохання, пристрасть і вулкан емоцій,
Сльозу, яка бринить від щастя в оці,
Звучить рядок – життєвий ллє урок.
Черпаю з вірша і даю тобі
Солодкий, тільки мій, ліричний щебет,
П’янкі слова – благословення неба,
Бархани хвиль (якщо ж не заслабі!)
Черпаю з вірша сонячне… або
Близьке та рідне, бажане, звичайне.
Пишу про це… й молюся я ночами:
За рідних, мир, надію та любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977611
дата надходження 20.03.2023
дата закладки 20.03.2023
Давно у світ я юнкою пішла
Під шум дощів осінніх, сум туманів,
Де згодом особистістю зросла
І планку гідно всі роки тримала.
Вернутись мала в край, де проросло
Моє слабке, беззахисне стебельце,
В далеке поміж трьох ярів село,
Щоб відпочити і душею, й серцем.
Там відшукаю стежку в споришах,
Де слід дитинства зачекавсь на мене,
Торкнуся ружі дикої куща,
Вдихну роси, що краплями на клені.
Дійду й до перекошених воріт,
Аби збудити давнє їх скрипіння.
На них завжди сидів наш чорний кіт.
Змінилось все, окрім небес склепіння.
30.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977546
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 19.03.2023
Хоч ти давно не наша, та дозволь
Згадати споконвічних старожилів.
Ти стільки років вірно нам служила
У затінку замріяних тополь.
Від глечиків – рябить ошатний тин:
Блакиттю барвінковою укрився.
А пахощі рясного чорнобривця
Продовжують життям за мною йти.
Розчулює побачення старе –
Рука дівоча у міцній юначій,
Весняна злива спогадами плаче,
Хоч вже усіх історій не збереш.
Жили тут люди добрі та прості,
Здобутки мали й втрачені надії,
Я так давно прийти до тебе мрію,
Торкнутись білизни забутих стін.
Тепер у тебе – надсучасний стиль,
Висока огорожа – справжні мури,
Та спогад геть про інше серце бурить:
Хатино, ти розлуку нам прости…
До тебе зі сльозами підійду,
Заплачу за померлими старими.
І десь з небес обізвуться незримо
До нас, хатино, бабця і дідусь….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977390
дата надходження 18.03.2023
дата закладки 18.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nXAzW4oapD4[/youtube]
Йде на спочинок літній вечір,
Фарбує сонце горизонт.
Розправив сад повільно плечі,
І десь утік від нього сон.
Я споглядаю на ці зміни,
Відчула квітів аромат.
В душі моїй теж переміни,
Навів на спогади цей сад.
Трояндам кольору веселки,
Про щось шепоче тихо вітер.
Ті підставляють йому гІлки,
Які були усі у цвіті.
Троянда жовта росла збоку,
Ніхто уваги не звертав.
Вона була така самотня,
Та не було на це підстав.
Не просто кущ - окраса саду.
Пахучі жовті пелюстки.
Хибні думки, що символ зради
Ховають в себе ці квітки.
Троянда жовта, як світанок,
Емблема дружби, чистоти.
Серця не здатна тяжко ранить:
Занадто ніжні колючки.
На них я з ніжністю дивлюся.
А плин років не спинить час..
Та що тепер? Лиш посміхнуся,
Згадаю іноді про нас..
Неначе сонце впало в склянку,
Троянда жовта на столі.
Вона ще схожа на панянку,
Думки тривожить не нові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977270
дата надходження 17.03.2023
дата закладки 17.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=icDc-Ttxnbc[/youtube]
Втомився день - на відпочинок,
Багато чого бачив і зробив.
Комусь подарував сльозинок,
Бо хтось когось там розлюбив.
А хтось чекав свого кохання,
І довго так зустріти і не зміг.
Не раз від нього чув зітхання,
У цьому день йому і допоміг.
Когось він заспокоїв в безнадії,
Пригрів ще сонячним теплом.
Пройшли з душі зимові ці завії,
Від лиха прикрив своїм крилом.
Ще довго милувався квітами,
Що умивалися росою.
Його приваблювали чарами,
Від щастя день умивсь сльозою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976904
дата надходження 13.03.2023
дата закладки 16.03.2023
Вразливе Мя-у- лине по окрузі,
Напевно це, нагадування друзі
Що за віконечком, приліт весняний,
На підвіконні, лежить кіт, мов п’яний.
В очицях сонячні іскри заграють,
То стан душі, тому вогняно сяють,
Носом, торкнувшись віконного стекла,
З болем, остання надія вже втекла.
Йому б на волю та хазяйка строга,
Тож не пускає, навіть до порога,
Свою самотність, лише з ним розділить!
Йому ж упертість, здолати незмога,
Ятрить сердечко весняна тривога.
Шкода́, вже забула молодість свою,
А я ж, на неї в душі злобу таю,
Кіт, зранку й вдень, ловить сонячний зайчик,
Від безпорадності, все котить м’ячик,
Хоч за вікном й линуть пташинні пісні,
Лиш крають серце, очі часто сумні.
Життя в неволі - дратівливість щодня,
Думки вразливі, був би я цуценям,
Мені б напевно позаздрили коти,
Ті, що теж мріють, від хазяйки втекти.
Друзям – собакам, полегше живеться,
Хоч час від часу, погулять вдається,
Нехай і був би маленький повідець,
Тоді б моїм, стражданням прийшов кінець,
У первоцвітах, я би знайшов стежку,
В весняних запахах покохав подружку.
02.03.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976914
дата надходження 13.03.2023
дата закладки 14.03.2023
13 березня - день пам’яті святих сестер-затворниць
Марини і Кіри Берійських
Уславлені у Божій вірі
Відлюдниці, в молитві втішні,
Марина й преподобна Кіра
Жили по 40 днів без їжі.
Носили нелегкі вериги,
Підкресливши гріхів носіння.
Затворниці земні інтриги
Змінили Богові служінням.
На муки за Христа готові,
У келіях жили дві діви.
В Господній волі та любові
За світ молилися жахливий.
Марино й преподобна Кіро,
В раю ви, Господом зігріті,
Просіть для нас, для грішних, миру –
Щоб згасло це війни жахіття.
Щоб кожен знов у добре вірив,
Не будьмо, люди, й ми байдужі:
Пом’янемо Марину й Кіру,
Їх праведні, жертовні душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976882
дата надходження 13.03.2023
дата закладки 13.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=F26oo1q4CLM[/youtube]
Коли дощі ідуть стіною,
І їхні сльози на вікні,
Так хочу стерти їх рукою,
Бо плакать схочеться й мені.
Дощ навіває чомусь тугу,
І з ним я плачу просто так.
Чи так душа зніма напругу?
Удвох наплачимося всмак.
Омиють сльози всі печалі.
Сльоза - це ліки для душі.
А потім разом ми в мовчанні,
Не ллються сльози вже в тиші.
Щасливий той, хто може плакать,
Не по причині, просто так.
Сльозам не треба дорікати
Можливо, скаже хтось -" дивак".
Не кожен сльози зрозуміє,
Хтось посміється досхочу,
Якщо душа плакать не вміє,
З такою сліз не розділю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976740
дата надходження 12.03.2023
дата закладки 12.03.2023
Якби тебе не було,
Скажи, навіщо я би жив?
Я блукав би світами давно
Без жалю і без надій
Якби тебе не було,
То я тебе створити б мав
Я б натхнення знайшов джерело7
І про тебе би писав,
Яка чудова ти…
Якби тебе не було,
Для кого я би жив тоді?
Наче птах із підбитим крилом
Доживав би дні свої
Якби тебе не було,
Увесь світ, що навколо є
Був би марним, загубленим сном,
Де відсутнє все живе,
І так потрібна ти…
Якби тебе не було,
Я сам себе вдавати б міг
Та собою б не був все одно
І часу би я втратив лік
Якби тебе не було,
У чому був би сенс життя?
Я весь шлях би самотньо пройшов
Та щастя не пізнав би я
Без тебе все дарма…
Якби тебе не було,
Скажи, навіщо я би жив?
Я блукав би світами давно
Без жалю і без надій
Якби тебе не було,
То я тебе створити б мав
Я б натхнення знайшов джерело
І про тебе би писав,
Яка чудова ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976670
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 11.03.2023
( вірш до картини)
Мамо ти де? Відгукнися! Чому пішла?
Я ж залишилася повір, зовсім одна,
Мене ж ти знаєш, щодня… душенька вола,
Що буде, мо» попереду, жде чужина ?
Та кажуть ні, наша рідна Україна,
Не чужина, тут усі дружні, добрячі,
Говорять, що переможе неодмінно,
Але ж жахають, очі орків, звірячі!
Боюсь… їх погляди - палаючий вогонь,
Ще зранку, я їх бачила під будинком,
Не спала… по судинах закипала кров,
За склом, мені б краще стать павутинкою.
Щоб врешті, не помітили біля вікна,
В підвалі… помню дуже путіна кляла,
Тож нелюди, аж болить від слова війна,
А ти, ще звечора пішла і не прийшла.
Потім вночі, все здригалось від снарядів,
Свистіло, де дома, лишились руїни,
Я ж так хотіла, позбутись негараздів,
Жива, мене в той час, спасли рідні стіни!
Мамо, мені всі кажуть, ти на небесах,
Бачиш, я тепер тут, далеко від війни,
Все ж, опановує, розпач, жура і страх,
Знаю, в цьому немає твоєї вини.
Тебе люблю, приходь до мене хоч у сни,
Сумління й смуток, у повітрі розчини.
Лютий 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976633
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 11.03.2023
У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину...
Т. Г. Шевченко
----------------------------------
Мета життя у кожного своя:
Одні все крадуть й багатіють.
Не звикли жить від мозоля,
А інш - і за копійку жити вміють.
Робочі сильні мозолясті руки,
Завжди роботу можуть відшукать.
Вони навчать дітей й своїх онуків:
Чуже ніколи не посміють взять.
Бо лиш робота їм приносить радість,
І совість чиста в них, немов сльоза.
Чуже украсти - це не їхня слабість,
За руки роботящі - їм вдячності слова.
Найкращий хліб, зароблений трудом,
Він пахне полем, сонцем в хаті.
Його ще називають в нас святим,
Завжди цінують в будні й свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976645
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 11.03.2023
Одпа́дали сніги
кометками сніжинок,
сумує сумний сум
акордами відлиг;
на маргінес життя
упав тебе відтінок:
сміється… і з чого ж?..
і болячий той сміх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976436
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 11.03.2023
Зміївщино! Міцна і незламна,
Зеленієш, бо сонце й весниться,
В білі котики вкрилась вербиця –
Та болять твої рани і шрами…
Шпак на гілці виводить грайливо
Серенади чудовій, єдиній,
Мальовничій моїй Зміївщині –
Хай розквітнуть поля й щедрі ниви.
Кожен так за весняним цим скучив!
«Миру й злагоди!» – пісня кричала.
І молились мої зміївчани
За Донець і за сонячні кручі.
Хто не любить красу – просто вбогий.
Я б писала про край без упину:
«Будь щаслива, моя Зміївщино!
Віри! Злагоди всім! Перемоги!»
/Дякую за світлину "МЕДІА-ЗМІЇВ"/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976464
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 10.03.2023
Весна надворі, лиш початок,
Переплелись усі думки.
О, скільки тут вже пережито!
Життя промчались сторінки.
Та ось остання вже хвилина,
В очах ні сліз, ані печалі,
І жалю в серці ні краплини...
Йому розправу готували.
Останній погляд в синє небо,
Ковтнув повітря повні груди.
Почув пташиний тихий щебет...
Просить пощади він не буде.
Із серця вирвались слова:
Слава Україні!..
Вже смерть у очі заглядає,
Одну лиш мить життя триває...
Лунає постріл прямо в груди...
Ми гордимось, СОЛДАТ, тобою,
Ти будеш жити у віках.
Ти будеш пам"яттю святою.
Ти в ворогів посіяв страх...
Почервоніла враз трава,
Кричали голосно птахи.
Зітхнула тиша степова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976301
дата надходження 08.03.2023
дата закладки 08.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mibFPfCCPtI[/youtube]
Вже дощ пройшов, чистіше стало небо.
І з чим красу цю можна порівнять?
Прокинувся птахів чарівний щебет,
І їх пісні по-іншому звучать.
Спадає із душі ось сум осінній,
І теплиться надія все змінить.
Чому ж тоді торкнувся білий іній,
І першим морозцем вже стугонить?
Та ось сильніше стукає вже серце,
Повірило у мрію осяйну?
Чи в нього вже немає інших версій,
Воно в собі приховує одну?
Кому повірити душі, чи серцю?
Чому думки всі різні, не одні?
Десь здалеку я чую тихе скерцо...
Усі мої надії надскладні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975082
дата надходження 26.02.2023
дата закладки 26.02.2023
1.Припхавсь Баран до друзів в гості,
В надії всіх тут здивувать.
У них ні заздрощів, ні злості.
Що хоче їм Баран сказать?
Всіх розумніший, бо рогатий,
Себе він став тут вихвалять.
На розум був все ж небагатй,
Такі ж, як Він, йому простять.
Руками плескали, кричали:
Який же в Нас ти молодець!
Але вони одне не знали:
Що знає кілька лиш словець.
Що значить БЕ. чи МЕ не знають,
На більше розуму нема.
Але й за це все ж поважать,
Бо це компанія одна.
-----------------------------------
2.
------------------------------
Зима морозна за вікном,
Братва зібралася багата.
Тут хтось побіг за Бараном,
Послухать, що буде брехати.
Навколо тихо, як у вусі,
У всіх долоні вже сверблять,
Це Барана зібрались друзі,
Його тут будуть прославлять.
Уважно слухали й гадали,
Чи є тут близько злющий пес?
Вони його усі чекали,
Урвався в них усіх терпець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974980
дата надходження 25.02.2023
дата закладки 25.02.2023
Переспів твору Поля Верлена «Поетичне мистецтво»
У кожнім вірші – неповторна музика ,
Мелодії та чуйності – дует.
Повітряно-легкі слугують Музи нам,
Вони з поетом завжди – тет-а-тет.
Ти йди із ними, он тріпочуть крилами,
Знаходь слова без непорозумінь:
Тоді мелодії не будуть сірими,
Слова не перетворяться в німі….
За пеленою – блиск очей прекрасних тих.
Тремтить у звуках, розчинившись день,
Осіннє небо просить зір не гаснути,
І невагома синь зі словом йде!
У барвах вірш, не кольором – відтінками,
Митець так словом розписати зміг.
До мрії мрія – від валторн з сопілками –
Тікають з ним жорстокий дух, злий сміх.
Лазурні очі Музи – за коштовне нам.
Бо кожен вірш – то до нірвани крок!
Поетам бути завжди красномовними,
Енергією вабити добро.
Бажаю звуком вірша не сфальшивити,
Музичний слух цінується завжди!
І легкість рим неси для всіх красиво ти:
Строфа поета – справжнє диво з див.
Кохання, пристрасть у солодкім раї цім,
у ритмі – особливий світлий шарм.
ранковий вітер в музиці купається –
у м’яті й чебрецю дзвенить душа…
Якщо ж твій вірш до серця не доносить – це проза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974674
дата надходження 22.02.2023
дата закладки 23.02.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0jJPMCb6sEg[/youtube]
А ти пішов й не озирнувся,
Дивилась довго тобі вслід.
Я так хотіла, щоб в́ернувся...
З тих пір пройшло чимало літ.
А час листає життя книгу,
Вже пожовтіли сторінки.
Не раз була зима, відлига...
Пуста сторінка, де був ти.
Самотній вітер там ганяє,
Минуле хоче там знайти.
На жаль, того він все ж не знає,
Що стерли все колись роки.
Пройшло чимало й днів осінніх,
Минула спека і печаль.
У книзі все й тепер незмінне,
Лишилось слово тільки ЖАЛЬ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974529
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 21.02.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4ylvXpBy9Rs[/youtube]
Як тільки сонце в небі блисне,
В думках - прийшла уже весна.
Це сонце робить так навмисне,
Нехай позлиться ця зима.
Зима насупить грізно брови,
Зі злістю гляне в небеса,
Відкриє всі свої хороми,
І знову сніг незвідкілля.
Про себе хоче нагадати,
Що не прийшов зимі кінець.
Весні не може пробачати,
Що зводить зиму нанівець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974451
дата надходження 20.02.2023
дата закладки 21.02.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bGUBjQvgwgI[/youtube]
У хаті холодно і темно,
ледь-ледь сиріє за вікном.
І так буває вже щоденно,
У вікна стука вітролом.
Замерзлі руки грію чаєм,
Кладу на чашу з кип"ятком.
Думки найкращі вибираю,
Із чаєм п"ю я їх ковтком.
Це щоб розрадить свою душу,
Не треба в паніку впадать.
Для неї щось зробити мушу,
Можливо, молодість згадать?
Та раптом диво - не повірю,
Розквітла квітка на вікні.
Та де взялася в неї сила,
Цвісти в холодні дні зими?
І я здивована сиділа,
Забувши спогади свої.
Її я подихом зігріла...
Чи це здавалось все мені?
Вона дивилась мені в очі.
Можливо, так я це хотіла,
Чому ж це серце так стукоче?
Розрадить квітка це зуміла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974507
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 21.02.2023
Пекельний бій….
Душевний біль…
Війна..У людських душах давно смуток
Болить! Жага навік зібрати в жмуток
Між водоростей, на дно морських глибин
Сховати! На жаль багато є причин
Під серцем, аж пече від страшних новин
Страждання…стікають сльози, як полин
У сподіванні, прогнати ворогів.
Так -так, щоб знали, пам’ятали завжди
Й ніколи, не думали прийти сюди
Наш спокій порушити, процвітання
І врешті, закінчили зомбування
Свого народу, закритого в пітьмі
Що вже по тюрмах, догнива при землі.
Взиваю Бога! Змилуйся, поможи
Героям- воїнам! Землю збережи
Від руйнувань! Й життя рідного краю
Ніхто не хоче інакшого раю
Який є тут на освяченій землі
Дорогий серцю й щирій душі моїй!
Благаю, Боже, поклади край війні!
15.02.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974416
дата надходження 20.02.2023
дата закладки 20.02.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ogxgbkNGs3Q[/youtube]
Любити душу без дОторку до тіла,
Душа давно все ж мріяла про це.
А чи багато так любити вміли?
Вона ж чекала ніжне лиш слівце.
Не раз вона це слово ще згадає,
Що гріє довго душу й тіло.
У серці так надійно заховає,
Вона зробити вміло так уміє.
І відкриває час від часу скриньку,
Потихо, щоб ніхто не здогадався,
Бо слово це - для неї, як перлинка,
І іншим світ для неї цей здавався.
Уже й щаслива, посміхнеться,
А скільки треба цій душі?
Що не вдалося - те минеться,
Поплаче тихо уночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974294
дата надходження 19.02.2023
дата закладки 19.02.2023
Стрітення Господнє... шепіт про весну
Нам й всім не забути, хто приніс війну
Йдуть бої жорстокі, аж стогне земля
Скаженіють люті, орки із кремля
Держуть оборону вірнії сини
Матері в молитвах, Боже дай весни!
Хоч і заважка.. до миру дорога
Хай почує світ, слово Перемога!
Зранку ясне сонце освічує храм
Нині надто людно, линуть співи там
Їх розносить вітер, серця зігріва
І в болючих душах, віра ожива
Стрітення… надія, шепіт про весну
Поможи нам Боже, зупинить війну!
15.02.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973937
дата надходження 15.02.2023
дата закладки 15.02.2023
На сороковий день після Різдва
Малий Ісус у храмі стрівсь зі світом.
Описано в Новому Заповіті:
Бог Симеону рай подарував.
Пророчить Анна про Месію вість,
Підтримує Марію-Діву Йосиф,
За первістка хвалу Отцю возносять
Всі – городяни, з сіл та передмість.
Богоприємець, взявши Немовля,
Відчує в Ньому Вищу силу й світло,
Став Симеон тоді Господнім свідком –
Бог через Сина люд благословляв:
«Хай кожен у душі з вас береже.
Закони, за якими треба жити:
Без зла та в мирі.. Ладьте, божі діти,
Не зазіхайте зроду на чуже…
Здорові будьте… Стрітенська свіча
Вірянам зцілить рани та хвороби,
якщо людина тільки добре робить.
Та стережись, як з Богом гру почав…
а Я побачу, як ви живете… »
… Прости нам, Батьку, всі земні провини,
І захисти стражденну Україну.
Даруй майбутнє для її дітей –
В ім’я Твоє, Святого Духу й Сина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973863
дата надходження 15.02.2023
дата закладки 15.02.2023
Війна – завжди трагедія для світу –
Це – тисячі загублених життів,
І гине у ній нації еліта
Від рук не просто нелюдів – катів.
Вони чи ми? Питання риторичне.
На нього маєм відповідь знайти.
Війна для світу – явище незвичне.
Вогонь її палає – не затих.
І хоча це – подія історична,
Вона, на жаль, теж твориться людьми,
До неї кожен має буть дотичним,
Аби запанував скоріше мир.
Вони чи ми? Стоїть питання руба:
Або ми є, а може ж і… не буть…
Росія вирок винесла нам – згуба.
За себе мусим вести боротьбу.
Отож, старе й мале, і люди літні,
Знайдіте своє місце у борні,
І кожен сам собі мусить звеліти:
Рятуй державу, що горить в вогні!
8.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973624
дата надходження 12.02.2023
дата закладки 13.02.2023
Коли ми постаріємо з тобою,
я буду чути з молодості сміх.
Хвороби й неміч голуби загоять,
затоплять душі юною жагою,
ллє почуття, приховане для всіх…
Хоч юність у вбрання вдяглася інше,
кохання вогник із душі не зник.
Як непідвладні часу наші вірші
(вони у серця потаємній ніші!)
І крилами тріпоче голубник.
Два голуби у парі в ніжній сині
своє кохання вічність берегли.
З тих пір, коли по пошті голубиній
отримала «Коханій і єдиній»
із зошита в клітинку перший лист.
Ми воркували на даху старому,
подібно парі вірних голубів.
Зі школи проводжав мене додому,
я не віддам цих спогадів нікому –
за світ на двох я дякую тобі…
У зморшках… та чуттями не погасли,
не вщухла спільна мрія ні на мить.
З коханим я і в старості – прекрасна,
бо почуття нетлінні поза часом.
.. І пурхають два голуби: «Л ю б і т ь!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973618
дата надходження 12.02.2023
дата закладки 13.02.2023
Зимовий вечір…
Ніби спустошене містечко… в будинках темно. А за вікном по землі деінде біло. Чого не скажеш про дерева і кущі. Вони обліплені біленьким мохнатинням. Іній уміло сповив, кожну гілочку, кожну бруньку на ній. Дерева тощо, а ось кущі – пишні, мов білосніжні спідниці, а здаля можна й уявити, як святкові стільчики. А чому святкові, бо у густих воланах. Ото зима, температура вдень плюс один, дуже волого й сіро , під вечір легенький морозець прилягав учтиво. Дуже старався, ніби прикрашав картину. Цікаво… але ж і безвітряно, напевно ніщо не наважується доторкнутися до цієї краси.
Воно б піти пройтися… але вона сиділа біля вікна, мов заворожена. Та це, тільки так здавалося. Красу, що за вікном сприймала, на якийсь час огортав спокій. Але думки, як птахи перелітні, раз – у - раз поверталися до нього. Як ти там любий? Знаю важко… читаю і дивлюсь новини. На передовій йдуть запеклі бої. Мені хоча б на одну хвилинку почути твій голос, лише тоді б я отримала спокій. Ти подзвони, я запитувати про війну не буду, а просто дещо розповім. Оце сиджу в темній кімнаті, а в голові думок цілий буревій. Після обстрілів, нам світло подають за графіком, тож просто з думками спостерігаю, що за вікном. А там зима, хоч майже і немає снігу, але де-не-де біло і то маленька радість. Але шкода,тебе немає під вікном…Адже ти завжди підкрадався і тихий стук нагадував, що ти поруч, що прийшов і чекаєш на мене. І я тебе чекаю, мій єдиний. Хоч дощ хлюпоче, хоч туман і імла сповивають всю землю. Та я вкотре проганяю сумні думки. Вірю, ти повернешся, ми будемо разом.
Вона задивлялася в темноту, раптово, ніби підкралися слова;
Туман розлігся… зажура навкруги…
А ми з тобою, як річки береги…
Ту відстань, я думками подолаю
Почуєш шепіт, - Я тебе кохаю…
Кохаю й жду, як сонечко раненько…
Щоб на душі, радісно й тепленько
У очах блиск, розсіяв всі тумани
Ми побудуєм міст між берегами!
Війна… нелегко в нерівному бою
За тебе я … щоденно Бога молю
Щоб шлях додому… стеливсь барвінковим
Ти повернувся живим і здоровим!
Розлука, туга… заважко кохати
Та любий знай, навчилася чекати.
Раптовий спалах світла… збентежилася, примружила очі…
Ой, що ж це я...засиділася. Уже напевно північ, не подзвонив. Та нічого, я звикла чекати. Коханий відчуваю, в тебе все добре, надіюсь завтра передзвониш.
Озирнувшись навкруги, встала з стільця. На столі старий годинник, стрілки показували рівно дванадцяту годину. Поруч стоїть старенька бабусина диво - скринька…. руки самі потягнулися до неї. Від неї ніби віяло теплом, наринули спогади, як удвох відкривали скриньку. З задоволенням слухали мелодію, з блиском у очах спостерігали за балериною, яка весь час невпинно виконувала танець. Як тепло їй було в обіймах коханого. А він то закривав, то відкривав диво - скриньку, з облич не сходила усмішка, обоє збуджені, веселі.
Злегка долонею провела по кришці скриньки, поставила на стіл.
-Ні, без тебе не буду відкривати, приїдеш, тоді вдвох потішимося, як колись. Стиснуло в горлі - Ой - ой, тільки б не просльозитися, я ж обіцяла….
Погасло світло… вона лежала в ліжку. Кілька раз з боку на бік перевернулася,
- Треба заснути!
Тихий шепіт молитви тонув у кожному куточку кімнати. Перехрестилася.
Злипалися повіки, засинавши прошепотіла,
-Я знаю любий,Україну не зламати…
Все буде добре, я навчилася чекати.
Січень 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972538
дата надходження 01.02.2023
дата закладки 01.02.2023
/переспів французької лірики Жерара де Нерваля./
О Людино! Ти гадаєш, в Галактиці – вищий розум?
І тому ти наважився раптом світ Божий кроїти?!
Твоя сила – для людства усього смертельна загроза,
Косить смерть через гонор сьогодні… що робиш зі світом?
Все, що створене Вищим Єством ти умій поважати:
Кожну квітку, звірину – вони є душею природи;
Все прийшло в це життя для гармонії та благодати:
«Все – чутливе!», щоб кожен гармонію справжню знаходив.
Страхи смерті, мов тіні чатують весь час за тобою:
Як посмів ти підняти хаос між Господнього ладу?
Нечестиві думки замість спокою ладили зброю…
Де ж взялося в людині створіння брудне та мерзенне?
І закрите повіками око для чорної зради?
Чистий дух крізь каміння проб’є вкрай зіпсовані гени!
…Щоб скарати того, хто Господнім законам завадив…
------------------------------------------------------------
Піфагор
/вільний переклад французького вірша Жерара де Нерваля/
Ти мислиш, люде… почуттями тонеш
Свобода, що в тобі – кайдани рве.
Одного не цурайся ти закону,
що на Землі усе, як ти – живе.
І серце звіра має дух у світі,
Душа у квітки – світло вікове.
Вселенською любов’ю все зігріте;
метал і камінь – людяність зове!
Ти зв'язаний у Всесвіті. Незримо
Веде тим крокам Пильне Око лік,
Щоб ти не став від злості одержимим.
Як тільки в роль Творця ти хочеш вжитись.
І хижий погляд зблисне між повік –
Так чистий дух зростає, кришить плити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972187
дата надходження 28.01.2023
дата закладки 30.01.2023
/вільний переклад французької лірики Karolin Audace /
З-за обрію зорить Чумацький Шлях,
Спіймати б мрії в небесах сакральні!
Бо сенс життя – лише в твоїх руках,
І саме ти даєш йому реальність.
Для двох над морем зіткана зоря
На щастя парі золотити буде ,
щоб світлом темінь кожен розчиняв,
Кохання в світі – незбагненне чудо.
Чумацький Шлях людей благословить,
Він – солод, щем, яскраве світло Боже.,
Гармонія й любов двох половин,
Це справжній шарм для душ, в люстерці схожих, .
Чумацький шлях із далечі встає,
І сяють зорі дивні, каламутні…
У Всесвіті й твоє десь місце є –
воно дає надію на майбутнє.
Чумацький Шлях – Галактики краса,
Послань із космосу таких чимало,
Блиск неосяжний пише в небесах,
щоб людяності ми не забували.
МЛЕЧНЫЙ ПУТЬ
/свободный перевод французского стихотворения Karolin Аudace/
Открывает горизонты Млечный Путь,
В небе ловит он мечты и тайны.
Каждый человек – творец чуть-чуть,
Воплощая чаяние в реальность.
А над морем льёт Звезда Любви…
Растворяя тьму небесным светом,
Как опору счастья для двоих,
Мир прекрасный создавая этот.
Млечный Путь пусть всех благословит
Сладостью души и Божьим светом.
Пусть очарованием любви
Будут судьбы всех людей согреты.
Горизонты открывая вдаль,
Во Вселенной нам напомнит место
Млечный Путь… в нём каждая звезда
Будущее светлое окрестит…
Млечный Путь – Галактики душа:
Всё в ней совершенно… безупречно…
Загляни, безбрежность вороша –
Ценность ощути и Человечность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971715
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 23.01.2023
[i] З приводу чергової трагедії, спричиненої рф...
[youtube]https://youtu.be/-_SaZ7SV6K0[/youtube]
[b][color="#04665b"]
Був Кременчук, тепер – Дніпро…
І – жертви, жертви…
Чим би тобі набити рот,
аби не жер ти?..
Тебе чи мати понесла,
а чи вовчиця?
З якого міста ти, села,
у кого вчився?
Невже всі там такі, як ти
худобо хтива?
Не люди ви, але скоти –
блатня паршива!
Воюєш ти проти жінок
і діток наших –
на них відточуєш клинок,
косу мантачиш…
На полі бою ж ти – мазня,
гарматне м’ясо.
Не запанує тут русня –
питання часу!
За вами йде природний тлін –
дух чорноземів,
а нам – прийдешніх поколінь
уклін доземний!
Відродиться ізнов земля
і кров арійська,
вітатиме землян здаля
юнь українська!
Бо я єсмь – дух, євшан-трава* –
здоров’я зілля,
ти ж – сеча, перегній, черва –
пусте бадилля.[/color]
[/b]
16.01.2023
_________
*За половецькою легендою, полин (євшан —
тюркська назва) як символ батьківщини,
пам’яті народу про отчий край; у Біблії
полин — символ суду Божого за
відступництво та непослух.
На світлині та відео з інтернеу - будинок 9-поверхівки
в Дніпрі після ракетної атаки еРеФії 14.01.2023 року.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971172
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 21.01.2023
Щодня руїни – ніби в серце ніж,
та відбиваєш ворога ти вправно.
У шрамах лик твій мужній та незламний,
Наш Харкове, ти, мов Атлант стоїш.
Тримаєш небо – хоч ракети рвуть.
Містяни діють злагоджено, дружно.
Любов людей плекає справжню мужність.
Характер їхній – волю і могуть.
Пожежний, комунальник, санітар,
Військовий, волонтер – працюють гідно,
Ми не дамо тебе зламати, рідний,
і дай нам Бог утримати тягар...
Ти бачиш смерть. Той біль – мов сотні лез.
Та ти несеш виснажливий свій хрест.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971594
дата надходження 21.01.2023
дата закладки 21.01.2023
Удар. І хмарочос згорнувся вниз.
У пастці кам’яній – дорослі й діти.
Кричав від жаху зранений під’їзд,
не в силах жертв навіки відпустити,
і звіра кляв.
Від ран, каліцтв – здригалася земля.
Без снігу майже. Сива. Заніміла.
А ненаситний виродок стріляв
і нагло смертю сипав, здичавілий,
на янголят…
Стискалось серце. Стукала біда.
Вмивали сльози береги Дніпрові,
бо крові мирних нелюд зажадав.
Кришились стіни, ніби сірникові
на Василя.
«Птахи надію людям принесуть,
Болить бо Україні так від ран тих…
потвору ж – зачекався Вищий Суд.
Поверне зло до нього бумерангом!» –
Бог промовляв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971045
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 15.01.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w2URvPl9Q7s[/youtube]
Прийшов Баран у школу вчитись,
Наука, звісно, не проста,
Та чи без неї можна жити?-
Баран у Котика пита.
А Кіт оцей такий поважний,
Вже має досвід у житті.
В словах він дуже обережний,
Вважав себе на висоті.
Як скажеш Бе чи Ме - неважно,
Всі зрозуміють його зміст.
Та головне - кажи протяжно,
Усі признають - маєш хист.
Приміром я,- сказав тут Кіт,
У школу зроду не ходив,
Завжди у мене є обід,
( завжди брехати він умів).
Цікава ця була розмова,
Баран собі подумав так:
Нащо мені здалася школа,
Що я Баран, впізнає всяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970630
дата надходження 10.01.2023
дата закладки 10.01.2023
Час пливе, поспіша,
Ніби в річці вода,
І нікому його не спинити.
Ой роки, ой літа,
Не спішіть, підождіть,
Скільки нами в житті пережито.
І дитинство в біді,
Юність наша в труді,
Важка праця у зрілому віці.
А тепер ми такі -
Неспокійні й слабкі,
Хоч старієм, та вмієм терпіти.
Живемо між людьми,
Ще й працюємо ми.
До чужої біди не байдужі.
Хоч в нас сили малі,
І на вид ми слабкі,
Та ми духом і вірою дужі.
Час пливе, поспіша,
Не черствіє душа.
І добро ми ще вмієм творити.
А роки, не біда,
Як співає душа,
Легше з піснею в світі нам жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970213
дата надходження 05.01.2023
дата закладки 05.01.2023
Життя і смерть – два полюси життєві,
Й стезя між ними – в кожного своя,
На ній зростає і родинне древо.
Шануй його – не дозволяй спилять.
Між полюсами цими вибирала
Я теж свій шлях, щоб досягти звитяг,
Ніколи не шукала тиші, раю –
Раділа, що тримаюсь за життя.
Обходити кути не вміла гострі
І помилялась в виборі стежин,
Хоч мала не один у серце постріл,
Йшла у вінку з ромашок і ожин.
Ішла, аж поки втрапила до… себе,
Це пізнання важливіше за всі.
Воно диктує внутрішню потребу
Молитись небу і святій красі.
Вона ж – у людях, котрі завжди поряд,
В тім, хто любов до всього дарував,
У неозорім жовтожитнім полі,
Над котрим Бог веселку майстрував.
Чи то Господь рукою вів своєю,
Чи ангел прикривав своїм крилом,
Нагородивши родом і сім’єю
І пам’яттю про рідний край, село.
Давно топчу я вже осінню стежку,
Але тримаю із народом стрій.
Ясніє в косах інею мережка,
Та Перемогу мрію все ж зустріть!
3.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970221
дата надходження 05.01.2023
дата закладки 05.01.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LBXT2js0eys[/youtube]
Нічний вокзал...безлюдно, тихо,
А ти сидиш самотній на лавчині.
Колись ти зустрічав отут дівчину,
Яку зустрів давно на своє лихо.
Повільно вітер колихає ліхтарі,
Вони йому неначе співчувають.
Та їх жалі для нього замалі.
Згадати все, йому лиш заважають.
Частенько він приходить на перон,
І між людьми той образ все шукає.
З надією шукає той вагон,
А серце стукотить, то завмирає.
І кожен раз букет червоних квітів,
В надії, що зустріне знов, тримає.
Вона одна для нього в цілім світі,
Вона про це, на жаль, не знає.
Сказать про це, чомусь боявся,
Чому ж тоді її він й досі жде?
Тепер, мабуть,назавжди розминувся.
А, може, він її ще віднайде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969154
дата надходження 24.12.2022
дата закладки 26.12.2022
[i] На фронти в Україну рф-ія шле… хлібину
й… балалайку – для підняття духу вояків.
Із преси[/i]
[youtube]https://youtu.be/tYm6ResrU3Y[/youtube]
[i][b][color="#056b5f"]Ростѝли матері русню для вбивства…
І зараз у задумі РОСтилѝ:
що для розваг на фронт послать, аби ще
там з ляку нерви вбивців не здали.
Тож балалайки “тринь-струна” й гармошки,
та самогон для понту вбивцям шлють,
аби моральний дух піднять хоч трошки,
вдихнути цим нову звірину суть.
…Та в ЗСУ душа – не балалайка,
бо знають що, коли й куди стрілять,
коли попре – під матюкнисту лайку –
у мирний дім брудна рашистська рать.
Бо нам в підмогу йде і Бог, й природа *,
і гріють стіни рідних бліндажів…
Така козацька в нас уже порода –
згуртовуватись, де б хто не служив.
Бо ми всі дома, на своїй земельці –
тут нам позаздрить навіть Ахілес…
Ми не під стать лінивому “Ємельці”**,
взірець нам – легендарний Геркулес!
Та й тут, буває, піють балалайки:
“ дешевий сир – травневі шашлики”…
Тож не спішіть таким дарити “лайки” –
тут слово мають фронтові вовки!
І хай заткнуться вражі балалайки –
недовго їм бриньчати на землі:
їх душі дохлі... й звуки-неудайки
просторам українським замалі…
Й своїх “бриньчалок”, й зайд єдиним махом
пнуть ЗСУ під проводом ВЗ!
Туди, де флагман флоту канув н@х@й
і де Кобзон телят своїх пасе![/color][/b]
18.12.2022
_________
*йдеться про випадок з потопленням крейсера “Москва”,
коли наші “Нептуни” попали в ціль завдяки погодним
умовам та майстерності наших воїнів;
**горе-герой відомої російської казки про Ємелю.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968660
дата надходження 18.12.2022
дата закладки 21.12.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=n2zzC349LqM[/youtube]
І ти мовчиш,і я мовчу.
Вже довша відстань поміж нами.
Думками я до тебе все ж лечу,
Зимові заважають лиш тумани.
Життя годинник поверну назад,
Десь знову чую голос я знайомий.
Та знову перешкода - снігопад,
І шлях змінився, невідомий.
А час не жде, біжить по колу,
Ось хтось торкнув моє плече.
Я повернулася - нікого,
А сніг в лице уже січе.
Стомилася, бо збилася з дороги,
Ось трохи відпочину й поверну
Назад, бо не несуть туди вже ноги,
Думки у сніг я загорну.
І ось реальність вже торкнулась,
А за вікном холодна вже зима.
Думки - бджодиний рій - сховались.
На мене подивлялись крадькома...
--------------------------------------------
Відео ВІТАЛІЯ НАЗАРУКА
Нехай його вірші іще живуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968649
дата надходження 18.12.2022
дата закладки 21.12.2022
П’ятнадцять каменів – як гори зблизька,
А ти, трирічна, сходиш без зусиль.
Первосвященник в храм Єрусалимський
Тебе ввійти, дитину, запросив.
Це дівчинка? Чи світлий ангел може?
В молитві віруючий люд завмер.
Захарія відчув всю силу Божу –
Коли зайшла ти в місце для пожертв.
Закони Вищі бачимо у дії,
Де справжня віра сяє, мов зоря.
Благочестива матінко Маріє,
Не залишай без захисту вірян.
Закони християнські вчи любити,
І покаяння щире їх прийми.
Пом’якши серце, збережи нам діток,
Вся Україна молить зі слізьми.
П’ятнадцять каменів… Складна дорога…
Ісус зміцнить у вірі, Божий Син.
Ми славимо Пресвітлу матір Бога
Й вручаємо себе на всі часи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967341
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 04.12.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1AXIrYHVTnU[/youtube]
Засушені троянди пелюстки,
Як згадки про минуле тепле літо.
Колись давно вони могли цвісти,
Тепер згадають все, що пережито.
Лежать між сторінками про любов,
Яка з роками все ж ще не зів"яла.
Про тебе нагадає знов і знов,
Бо квітка колір свій ще не міняла.
Твої слова шукаю між листками,
А квітка ніби знову розцвіла.
Всміхається до мене пелюстками,
Бо в серці ще любов не відцвіла.
Горить троянда кольору багаття,
Не в змозі його вітер погасить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967286
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Півники на скатертині,
Лава, встелена рядном.
Поряд українська скриня –
З дівування тут… давно.
Вздовж, між піччю та причілком,
Місце для спочинку – піл.
Піч горить. Ґаздиня-бджілка
Витирає з лоба піт…
Вишиване стелить ліжко,
Рушники – в усі кути.
Із опарою знов діжка:
Взавтра хліб новий пекти.
Горщик тягне обережно,
Притомився капусняк.
Хліб на рушнику в мережках.
Без смаколиків тут як?
У вікно позаздрить вітер:
Ех, вареник на пару!
Задухмянилась макітра:
Кличте, нене, дітвору!
Горщики старенький мисник
Зберігає у кутку.
Від сім’ї – на лаві тісно.
Чуєш, бесіду дзвінку?
Щемом побут вже віджитий:
Виткало життя сувій.
Прошу: пам’ять бережи ти,
Спадок це коштовний твій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967141
дата надходження 01.12.2022
дата закладки 02.12.2022
[i] Голодомор. Застати 33-й не довелось,
та був ще 47-й… Тому й пишу, хоч і не
вперше. Тому що болить...[/i]
[i][b][color="#045c59"][color="#067049"]
44-й.. Йшли солдати
повз тин батьківського двора…
Й просили їсти – треба ж дати
знесиленим… І дітвора
навколо бігала й носила –
хто хліба шмат, хто – пиріжок,
було устояти несила:
то ж “визволителів” був крок…
… Весну дев’яту проводжали,
як я пізнав голодомор…
Й було не те, щоб хліба мало –
все вигребли з комун-комор.
Така настала голодуха –
ні сіять нічим, ні орать:
лиш голова й на ній два вуха –
така була совіцька рать…
…А як прийшла пора у школу
йти розуму набратись,
вмить
багато хто не йшов, відколи
їди не стало, щоб хоч
жить.
Й крізь сльози мама: “кусь, синочку, –
oдин раз хліба, тричі – суп,
й одінь наразі ту
сорочку,
що я повісила на сук,
щоб від покраски просихала
корою вільхи… А нести
книжки в торбині будеш,
що зметала
я з конопляної трестѝ…
Прийдеш зі школи –
там в повітці
ждуть споришеві
пиріжки…
Вмочи в олійку, щоб усі ці
із’їв доконче…
І мізки
У змозі будуть, щоб уроки
за сонця всі на "п'ять" повчив,
та ще горо̀д наш
("лан широкий")
щоб до темна
заволочив”.
…Отак й жили!
Й того не знали,
що вчинить
низку холоднеч
дітоубивча їх картеч...
"Асвабадітєль" за навали...
І спонукатиме
до втеч!..
За злі діяння все ж розплата
настигне неодмінно ката…
Розквітне сад –
і хризантем
цвіт сповнить
звільнені
пенати.
Бо час гряде, де –
наше свято!
Й не буде вже
воєнних тем…
[/color]
[/color][/b]
27.11.2022,
Kln > BRD
___________
На авторовій світлині: "а ми були
малі і голі" (з братом, що ліворуч; 1941 р.).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966821
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 28.11.2022
Находилися ноги, натрудилися руки.
Ледве-ледве із хати він ступив за поріг.
Пересиливши болі, пересиливши муки,
Зупинився, подумав:"90 вже літ!"
Дуже- дуже повільно вийшов тихо за хвіртку,
Не світилось у вікнах, уже спало село.
А йому було важко, одиноко і гірко,
Хоч хитався в зажурі, пішов далі селом.
Ось дійшов до подвір'я, тут стрічала Лукеря.
Пригадав, як він вправно тут скакав через тин.
Серед мальв незабутніх, незрівнянно-рожевих,
І Лукерка, як сяйво у цвітінні жоржин.
Очі глянули в небо, там світилися зорі,
Раптом зойкнуло серце, і Левко аж закляк.
Там Лукерчині очі синьо сяяли з неба,
То вона посилала йому лагідний знак.
"Як же жити без тебе, ой Лукерко - Лукерю!
Твої очі для мене з висоти мерехтять.
А без тебе, голубко, не цікава вечеря,
Без твоєї усмішки жить не можна ніяк!"
Мерехтіли знов зорі, по щоках текли сльози,
Лише тричі він плакав у своєму житті:
Як родилися дітки- і Софійка, й Серьожа,
І тоді, як Лукерка відійшла в інший світ.
Загуло за спиною, загурчало і стихло.
Зупинилась машина і почув він басок:
"Любий, діду- дідусю, де ж ви ходите знову,
Я приїхав за вами!"- задзвенів голосок.
Тупцювався на місці, пройняла його радість,
І тепло розлилося з голови до кісток:
"Любі, діти й онуки, як же добре сьогодні!"
З ними зможе зробити він в житті новий крок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966777
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 27.11.2022
Злітає час над храмом забуття,
І добре, що не слабнуть його крила.
Він вартовий і вічності, й життя.
Ніщо його іще не підкорило.
Він добре зна призначення своє:
Статистом бути і правдивим свідком,
Тож все, що відбувалось, застає.
Може, тому він і не має віку.
Наділить і краси, і талану,
Аби на нього не було образи.
Комусь наллє гіркого полину
І на уста німу навісить фразу.
Усім відоме «на усе свій час»,
І вже мудріше, мабуть, не сказати,
Коли й де догорить чия свіча,
Ніхто, крім нього, це не може знати.
14.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966059
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 20.11.2022
У кого пам"ять нікудишня,
Не варто тому і брехать.
Хоч буде та брехня колишня,
Не важко на брехні спіймать.
*****
Украв із столу Котик сало,
Поїв смачненьке під столом.
А щоб хазяйка це не взнала,
То стрибнув швидко у вікно.
*****
Подумав Півень: він - красунчик,
Відкрив гарем свій у сараї.
Прибіг в гарем цей милий Цуцик,
Що буде далі - усі знають
*****
Зустрілись правда і неправда.
І стали думать і гадать,
Як їх по-іншому назвать?
Неправда, звісно, буде кривда.
А Правда - істина свята.
*****
Туман подумав: він - всесильний,
Цвісти він може на весь світ.
Але думки його банальні:
Як вийде Сонце - зникне цвіт.
*****
Не суньте носа, як не просять,
Давать поради не спішіть,
Ідіть туди, де вас запросять,
Де будуть раді вас зустріть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965960
дата надходження 18.11.2022
дата закладки 18.11.2022
Їм зустрітись так ніколи й
не судилося…
А можливо це обом лише
наснилося…
Це кохання народилось
несподівано,
І могло, здавалось, бути,
нерозділеним,
Адже скроні в нього й неї
посріблилися,
Але стежка між серцями
простелилася.
Він їй оди посилав,
єство голублячи,
Кожне слово вишивав,
до серця тулячи,
Через віддаль обіймав,
мов лебідь крилами.
І на сайті, і в житті
були кумирами.
Бігли літечка, летіли –
не спинялися.
Ніжні душі без їх згоди
покохалися.
Молоділи й почувалися
щасливими,
Вже не скроні – стали й голови
їх сивими.
Але злодійка-війна
все перекреслила…
Поетеса його серце
рідше пестила…
Воно ж часто, розтривожене,
спинялося,
Коли бомби чи ракети
розривалися.
«Де ти? Де?» – питав її він
із тривогою
І боровся із хворобою-
знемогою,
Доки й світ йому закривсь…
Не попрощалися…
Тільки долі все ще їхні
сперечалися:
«Ой, чому? Чому так пізно
ми зустрілися
І так мало їх теплом тоді
Погрілися?..
Те кохання народилось
несподівано,
То чому ж воно лишилось
недоспіваним?»
З неба голос: «Долі можуть
помилятися.
В них попереду ще вічність,
щоб кохатися!»
14.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965724
дата надходження 15.11.2022
дата закладки 16.11.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sTiIeTFUesM
[/youtube]
Тліє вогник у печі,
Дрова догорають.
Там печуться калачі.
Мама рецепт знає.
Щоб були вони рум"яні,
І щоб ще й пахучі.
Почекає, в піч загляне,
Радість на обличчі.
Я сижу й дивлюсь на неї:
Молода, красива.
Чи є краща від моєї?
Я з нею щаслива.
Посміхнулася мені.
Я це добре знаю:
Ми щасливі всі в сім"ї,
Я це відчуваю.
Попросився вечір в хату,
Хліб рум"яний на столі.
За столом матуся й тато,
Ми - їх діти, ще малі.
Чай гарячий і малина,
І смачненький мед.
Іще гілочка калини...
Щастя в цім секрет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965532
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 14.11.2022
[i]Звільненню Херсона
п р и с в я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/RgdANpB9PnY[/youtube]
[b][color="#ff0055"]Яка чекає нас післявоєнна дійсність?..
Зневіри кажуть: буде так, як до війни…
Я ж твердо впевнений, що ні – і не надійтесь!
За що ж тоді життя поклали в нас сини?
Антикорупція,
культура,
право,
мова –
усе кувати слід негайно, в злобну мить,
бо проросійський реваншизм повстане знову,
бо вража суть
лайдацтва
й ватництва
не спить!
Із русько-мирською мерзотою слід махом
покінчити!.. І з карним нігілізмом – теж!
Злетіти б нам над світом гордим фенікс-птахом
з переконаннями й набутками без меж!
І хай дивується загал такому злету –
недарма ж Ра* освячено наш родовід!
Очолимо процес оновлення планети,
бо не потерпимо інопланетний “збрід”!
Нехай не думають зневіри українські –
не броїти** вже тим, хто броїв до війни:
ми приготуємо всім недругам гостинці –
не вдасться їм уникнути покут вини!
В захисників сакральні є орієнтири,
такі ніколи Україну не здадуть!
Не промахнуться й тут їх праведні мортири –
покажуть
грішним
в Лету
путь! [/color]
[/b]13.11.2022,
Kln > BRD
_________
*в давньоєгипетській міфології — верховний бог,
бог Сонця, творець світу; **колобродити.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965549
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 13.11.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fPvSq3fVXgU[/youtube]
Пролітала зграя журавлів,
Поспішав за ними і журавлик.
Залишати край свій не хотів,
І сумний пронісся його оклик.
Він не вмів, як всі іще літати,
Бо маленьким був він серед всіх,
Поряд нього завжди була мати,
Він не знав доріг далеких цих.
Мандрувати вперше довелося,
Та тримався зграї що є сил.
Часто десь між хмарами губився,
Не жалів маленьких своїх крил.
Все частіше билося серденько,
Відставать не можна - розумів.
Пробачали всі, бо був маленький,
Та тримать в польоті себе вмів.
Пронеслися крики журавлині:
Мов: прощай наш рідний край.
Будемо недовго на чужині,
Скоро повернемось - зачекай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964950
дата надходження 07.11.2022
дата закладки 08.11.2022
Долівка – надміцний зв’язок
Із матір’ю-землею.
У хаті – аромат пасок,
І ладану з єлеєм.
Татарське зілля та чебрець
Прикрасять свіжу глину.
Молитву каже панотець –
Слова – до серця линуть.
Червона призьба в чистоті,
В доріжках домотканих.
Злий дух навідатись хотів –
Та не пройти незваним.
… Ведеш розмови про життя –
І млієш мимоволі:
Ось – личко соняшник простяг,
Он – стьожка бараболі…
Із глечиків – німий патруль,
Зорить із тину вдаль він.
Згадав бувальщину стару –
Розповідає мальві.
Сьогодні – сум нас підстеріг:
«Коли ж і де схололо?!»
Родинна хато-оберіг,
Замкни від злих сил коло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964686
дата надходження 04.11.2022
дата закладки 05.11.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OjLDi_mt-no[/youtube]
Задивився на калину
явір молоденький.
Так до неї серцем лине,
Жаль, на ріст низенький.
Скуштувать хотів він ягід,
ніяк не дістане.
Як знайти для цього привід?
Коли ж вищим стане?
Натрусила осінь листя,
Це чи допоможе?
Подививсь на це із злістю,
Чи став вищим? Ні - не схоже!
А калина краснощока,
Все це помічає.
Хоч на зріст вона висока,
На це не зважає.
Подивилася на явір,
Опустила віти.
Невеликий в неї вибір,
Хіба ж з ростом жити?
Що задумав, те й збулося,
Смакував калину.
Хоч він так низенький ростом,
Її не покине.
[img]https://tdazovcable.kiev.ua/wp-content/uploads/sorta-i-vidy.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964657
дата надходження 04.11.2022
дата закладки 04.11.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XojAKjMzdqs[/youtube]
Як сирота, стоїть берізка,
Злетів уже останній лист.
Куди поділися сережки,
Що до лиця були колись?
Стоїть оголена, самотня,
Ну хто їй раду може дать?
Колись була вона красуня,
Весь одяг був їй так під стать.
На неї вітер позирає,
Чим приховать цю наготу?
Її так сором пробирає,
Колись він бачив не таку.
Одна надія - прийде вечір,
Сховає всі її гріхи.
Як нагорода буде втеча,
І зникнуть всі її страхи.
Повільно темрява ховає,
Її під темним покривалом.
Але одне вона не знає,
Була для вітру ідеалом.
Тепер він гладить голі віти,
До неї ніжно припадає.
Бажає так її зігріти,
І в неї душу всю вкладає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964568
дата надходження 03.11.2022
дата закладки 03.11.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]
Ну ось і все..Старіє осінь,
Доводить справи до кінця.
Все, що хотіла, те й вдалося...
А на порозі вже зима.
Вона уже не королева,
Прийде на зміну вже друга.
Стоять оголені дерева,
Якась від цього вже туга.
Про землю теж вона подбала,
Не буде холодно зимою.
Пухким укрила покривалом,
Листками з різною різьбою.
Та не прийшов ще час прощання,
Лишилось декілька лиш днів.
Нове вже вибрала убрання,
З красивих квітів із степів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964414
дата надходження 01.11.2022
дата закладки 01.11.2022
Вона іде, сміливо, крок за кроком,
Вража вмілість і ніби ненароком,
То тут, то десь, вмить фарби розплескає,
І щохвилини убрання міняє.
В осяйну днину, в долонях промінці,
Для неї сонячні дари - посланцІ,
Вплітає злато, молодій берізці,
Й трішки загубить, по рудій доріжці.
Зустріла дуба, йому ж, як годиться,
Не жалкувала фарб, хай загониться,
Червоний колір, до смаку, на часі,
Здаля побачити, ну справжній красень!
Підкрався вечір, із вітром дружбани,
По небу хмари, наче дельтаплани,
Із ними, знайшла згоду, хай задощить,
Злетить, помліє листя, враз заблищить!
У краплях свіжість, кольори багрянцю,
Сумних листочків, запросить до танцю,
Сама ж, в цей час, хоч трішки подрімає,
На ранок, нові фарби розплескає.
30.10.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964230
дата надходження 30.10.2022
дата закладки 31.10.2022
Повертаються вої додому
Із вогненних воєнних доріг,
Зустрічають їх гори і доли,
І зажурений рідний поріг.
Повертаються… у домовинах
У той край, де їх ніг перший слід,
Де закопана їх пуповина
Й перший крик сколихнув білий світ.
Повертаються вої додому,
Де гірке їх чекає: «Прощай!
Не залишишся ти невідомим,
Адже землю, як міг, захищав!»
Повертаються вої додому,
Аби край із небес стерегти,
Розділить з янголятами втому,
Хрестом пам'яті в землю врости.
Вмиє осінь могилки дощами,
Снігом білим закута зима,
Барвінково весна заквітчає,
Небо будуть їх душі тримать.
25.10.2022.
Ганна Верес Демиденко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964290
дата надходження 30.10.2022
дата закладки 31.10.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a9cGdBosPw4[/youtube]
Кипить і злиться чомусь чайник,
Стікає з носика вода.
Буває часто, це звичайне,
На мене скоса погляда.
Наллю я чаю. Ось малина,
Духм"яна м"ята і чебрець.
Смакую ним в холодну днину,
Підкину в пічку ще дровець.
Вмощуся зручно на дивані,
І вже тепліше на душі.
Думки присядуть неслухняні,
Дрімають зморені в тиші.
Ще буде час їм політати,
Піддатись сумнівам моїм.
Та їх не можу зневажати,
Бо часто довіряю їм.
Мої думки - це мої мрії,
Я все надіюся і жду.
Вони, як завжди, мене гріють,
Думками цими я живу.
[img]https://images.prom.ua/463254308_w640_h640_timyanchabrets-efirnoe-masloidnatgermaniya-10-ml.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964130
дата надходження 29.10.2022
дата закладки 29.10.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DPabSZMU7Zo[/youtube]
Всесильна осінь, вона - фея,
Хто закохається - пропав.
В красивім платті по алеях,
І кожен погляд - проводжав.
Вона це бачила, всміхалась,
Ну де побачиш ще красу?
Невже, й вона теж закохалась?
Для цього вдосталь є часу.
Але у кого? - тут питання,
Кому все ж серце віддала?
Тому й красива у коханні,
Красу оцю так берегла.
Навколо сипе срібло, злото,
Для когось килим простеля.
Пройшлась по ньому гордовито,
Когось виглядує здаля.
Спочить присіла на лавчину,
І задрімала ненароком.
Та він не йде. Яка причина?
Його чекати немає толку..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963710
дата надходження 24.10.2022
дата закладки 27.10.2022
Чому я не птаха….
Злетіла б до неба,
Жаль, крилець не маю,
Гріла б поцілунком,
Та… не покохаю.
Певно не судилось.
Ти маєш дружину,
Хваливсь нещодавно,
Й маленьку дитину,
Мовляв… задушевно,
Між вас стать не смію.
Другом тобі стану,
Як зірка на небі,
Доки сонце встане,
Завжди при потребі,
І влітку, і взимку…
Навіть, між хмаринок,
За мить заяснію,
До твоїх, стежинок,
Торкнутись посмію,
Я буду щаслива…
Щоб шлях освітити,
Ти не зашпортнувся,
Не зміг вкоротити,
І життю всміхнувся,
Цінуймо хвилини…
Давно… ти на сході,
Війна роз’єднала,
Як сонечко сходить,
Не раз пригадала.
Думки сповивали…
Як вдвох на кордоні,
В час мирний, пліч – о – пліч,
Дружненько в загоні,
Хоч холод, алярм*, ніч,
Шокувала темінь…
Бувало й віч - на – віч,
Із смертю стрічалась,
Приходив на поміч,
Загроза миналась.
Війна восьмий місяць….
Ось нині, вже й осінь,
Бої.. . не стихають,
У темряві просинь,
Ракети літають.
Роз’єднала доля…
Я знов на кордоні,
Жовтий ліс вдалині
Холодні долоні
Ти наснився мені.
Загубився спокій…
Як ти там, мій друже,
День- ніч, горить земля,
Нехай Бог, вбереже!
За тебе, молюсь я.
Хоч важко на серці..
Молюся і вірю,
Буде перемога,
Поглянь, ти на зірку,
Зникне .. сум й тривога!
Наш стяг розвіється…
Зустрінемось знову,
В обіймах, як друзі,
Надії, розмови,
Як завжди в повазі.
І зазвучить пісня…
Про нашу калину,
Про щастя і волю,
Про всю Україну,
За мир й кращу долю!
27.10.2022р
Алярм*- тривога( застар)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963958
дата надходження 27.10.2022
дата закладки 27.10.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hoGceeEhxK4[/youtube]
Відлітали лебеді у вирій,
З сумом подивилася їм вслід.
Чи на чужині ви будете щасливі?
Хай легким вам буде цей політ.
Опустіли іще теплі гнізда,
Сумно чомусь стало тут без вас.
Хай в дорозі не торкне біда,
Повертайтесь, як завжди, до нас.
Помахала влід я їм хустинкою,
Щось вони кричали вслід мені.
Полетіли білою хмаринкою,
Що вас жде отам, на чужині?
Ви летіть, бо вам оце так треба,
Повернетесь, то не буде вже війни.
і безхмарним буде уже небо.
Тільки б дочекатися весни.
А я буду вас весь час чекати,
Тільки б тут хватило мені сил.
Берегтиму я гніздо край хати,
Я почую шерхіт ваших крил..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963628
дата надходження 23.10.2022
дата закладки 24.10.2022
Присядь, посидь ти поряд мене,
На тебе ще раз подивлюсь.
Буваєш різним, незбагненним,
У цьому я не помилюсь.
Дивлюся в очі - ніби море,
Та як його перепливти?
Бувають грізні і суворі,
Як берегів цих досягти?
Душа - в ній можна заблукати,
Тут вічна молодість й краса.
Чи може плакати й страждати?
Оце лиш знають небеса.
Та як достукатись до неї,
Буває часто, як глуха.
Свої цінує лиш ідеї,
Хоча вони не без гріха.
Коли торкаюсь твоїх рук,
Так випромінюють тепло,
А серце змінює свій стук,
Так часто це колись було.
Твої цілунки - мед солодкий,
Коли торкався моїх губ.
Забути це не так-то легко,
Та жаль одне - не однолюб..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963631
дата надходження 23.10.2022
дата закладки 24.10.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2022
Минуле десь сховалося далеко,
Та все ж дає про себе часто знать.
У теплий край полинуло з лелеками,
Його уже не можна наздогнать.
Приходить воно довгими ночами,
Чи не забули, хоче так узнать?
І ніби плаче разом із дощами,
Неблизьку відстань може подолать.
Присяде поруч, дивиться у очі,
Гірка сльозинка скотиться з очей.
Щось ніби запитати в мене хоче,
Але мовчить, ніяких тут речей.
Уже під ранок зникне в невідомість,
А новий день загляне у вікно.
І знову принесе в життя буденність,
Минуле поруч йтиме все одно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963432
дата надходження 21.10.2022
дата закладки 21.10.2022
Було життя,-
А стало існування,
Була сім"я,
Лишилася одна я...
Була робота:
Натхненна і цікава...
Нині будинок, двір, турботи...
Було цікаво,_
І на роботі, й дома...
Не втрималась,-
Приїхала до сина...
Живу вже в них,-
Син і невістка на роботі,
Є телевізор, ноутбук і телефон...
І повна голова мрій і думок:
Життя все ближче вже до краю...
І просвітку немає від думок...
Не плачу я, і не кричу...
і до чужих колін не гнуся...
Коли в душі щось заболить - молюся...
Образив хтось, не проклинаю,
Й не сварюся...
Господь все бачить з висоти,
і може він мене судити буде...
Я не боюсь, усе сприйму
І поклонюся,,,
Йтиму вперед і пам"ятати буду,_
Усе в житті потрібно пережить,
АМІНЬ!!!
Все, що призначено мені,-
Ніхто не візьме...
Й зробити підсумки не пізно...
Отак і буду жить,
І не втрачати Віру...
І вірить Богу більше, ніж собі...
Життя - буття і існування,-
Воно моє й призначено мені...
І я його сприймаю таким
Яким воно і є...
Не жалуюсь, не плачу...
Живу і намагаюсь зрозуміть:
У чому його смисл,
І що в ньому моє-
Правдиве й вільне,
Й мені потрібне...
Отак живу, світ пізнаю,
Нове шукаю...
Пишу й читаю, вчусь,
Надіюся, що розбирусь,
У чому смисл мого і всіх людей життя!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963312
дата надходження 19.10.2022
дата закладки 20.10.2022
Вже п"ятий день у Польщі я:
У сина я живу...
Учора були в лісі ми,
Краса в нім на виду...
Збирали там грибочки ми,
Вдихали аромат...
Природою впивалися,
Й красою лісу там...
Красиво там і весело,
Всміхалося все нам...
Додому поверталися,
Й раділи тим грибам...
Веселі повернулися,
Наповнені снаги...
Грибочкам тим всміхалися
Й ми радісні були...
Вернулись, перебрали їх,
Варили і пекли...
Сьогодні вже наїлися,
І в радості були...
І радісно, і весело,
Сьогодні нам усім...
Життя, ніби перевесло,
Всміхнулося мені...
І я радію, й думаю,-
Як гарно стало жить...
І зовсім не хвилююся,
І серце не болить...
Живу я і дивуюся
Красі усій земній,
Радію і молюся я,
Й пишу вірші свої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962999
дата надходження 16.10.2022
дата закладки 16.10.2022
Я – україночка! Кажуть, чаклунка...
Магія, чари – беруть за живе…
Манить природа… б’є серце так лунко:
Відьмами кликали нас ще здавен.
Дай мені сили ти, мамо-землице!
Справжньої! Світлої! З надр – чистоти!
Ляжу між шовку трави горілиць я,
В жар горицвіту й волошок густих…
Дай мені сил отих! Вже не здригнеться
В болю й ваганнях розшарпаний нерв.
Пахне катраном, ромашкою в серці –
Вірю: погане все скоро мине…
Вибухи стихнуть і гул канонади,
Льону й півоній розправиться лист.
Сонце волошкам наляканим радо
Мирно всміхнеться… так буде колись!
Силу коріння свого воїн просить:
Від козаків цей незламності дух.
А ковила все вмивається в росах,
Знає вона й розділяє біду…
У хвилюванні й тривозі не спиться –
Казиться ворог – а ми стоїмо!
Дай українцям всім, мамо-землице,
Твердості й міці! Й рясних Перемог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962325
дата надходження 09.10.2022
дата закладки 09.10.2022
Знову не спиться, думки про рідний край,
Пала схід сонця. Злато… квітучий рай,
Блиски роси в бузковому суцвітті,
Ти найдорожчий, за усе на світі.
Моя хатина, сповита красою,
Весняним садом, срібною росою,
Вікна чистенькі, біленькі фіранки,
Теплі промінчики, щасливі ранки.
А за вікном, дитинство серед поля,
Де вітерець … нашіптував - то воля,
Знай Божа воля, тобі тут зростати,
Продовжить рід, вкраїночкою стати!
Землю любить, як пращури любили,
Людей цінити, їх працю, учили,
І по житті… хоч у важку годину,
Себе не скривдити і Батьківщину.
Богу дяка, зросла не пустоцвітом,
Сіяла хліб, ростила, жала літом,
Дітей викохувала, плела коси,
На мир надія, завше чисті роси.
У них, теж буде, красиве майбуття,
В куточку тихо, молилась за життя,
Щоби завжди, дочекалися весни,
І не пізнали кривавої війни.
На жаль… біда, мов світ перевернувся,
О, вороже… від заздрощів схибнувся?
Чи в твої мізки, хтось насипав сміття?
А чи задумувався про майбуття?
Мабуть, що ні! Як шкода, що ненависть,
Переборола добро. Шукав користь?
Її напевно, уже хтось віднайшов,
Побачив нове, як хати обійшов.
М’ясорубки, пральні машини, коси,
Через пошту, доставить у (палаци),
Хай тішиться дружина й малі діти,
Мабуть й самому вдача, порадіти.
Та не так склалось, часто кажуть люди,
Приніс журбу, біду, руїни всюди,
І, як годиться, всього є на віку,
Тобі дорога, додому у мішку.
Прийшов з мечем на мою землю рідну,
Тож від меча й помреш! Здолаєм гідно,
Голодну, голу, рашистську навалу,
Розіб’єм, цю погань, жадну, зухвалу!
Трохи терпіння, звертаюсь до Бога,
За нами правда-! Прийде перемога!
Прошу Всевишній, дай сил донькам й синам,
Розбити ворога! Принести МИР нам!
Щоб я змогла, вернутись у рідний край,
Де поле, воля, сонячний небокрай,
Де онучата всміхнені, щасливі,
Наперекір, травневій теплій зливі,
В траві, босоніж, ловлять промінь щастя!
04.10. 2022р
На фото моє рідне селище
Козача- Лопань до війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961831
дата надходження 04.10.2022
дата закладки 04.10.2022
Як Україну злії люди
присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять…
Тарас Шевченко
[youtube]https://youtu.be/ClqHX_Eo90s[/youtube]
*****за що вони ненавидять вже нас *****
[b][color="#0a4773"]на нас те дике плем’я затаїло злобу
тому що круглий, а не плоский глобус,
що то земля круг сонця йде, не – навпаки,
що не раби вже ми, а вільні козаки…
що живемо̀ ж бо ми стократ багатше й краще
що маємо в житті гуманні цілі, аще*
ми мріємо (і діємо) в Європі жити,
щоб молотить украй своє, не їхнє, жито
тому що в домі в нас не дирка у підлозі –
зручний – пардон – звичайний теплий унітаз…
тому що віримо своїй ми перемозі
й працюємо на неї прісно й повсякчас
[/color][/b]
******за що не любимо ми їх******
[b]…[color="#ffb300"]на мить зупинимо ми наші сентименти –
для них вже певно буде повоєнний час!
нам би побільше каменю й “5-сот”-цементу,
щоб націю в кулак зглобити зі всіх нас!
та не допустимо, щоб у писців й поетів –
вкраїнського письма поважних носіїв –
рамена крили “руськомірські” еполети,
де б хто не був й яку б посаду не посів.
тому що ‘’Русь” – украдене руснею слово –
історії грабіж Вкраїноньки-Руси,
тому що ґвалтували солов’їну мову
царі московії в рабовані часи…
[/color][/b]
***чому̀ - йдеться в цій відомій пісні***
[youtube]https://youtu.be/MKkadx4NVbg[/youtube]
2.10.2022,
Kln, BRD[/i]
________
*аще - коли, якщо (устар.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961682
дата надходження 02.10.2022
дата закладки 03.10.2022
Лягає осінь дивним перевеслом
На сніп рясний моїх житєвих літ.
Не раз – не два на водах крига скресла,
Добавилось на древі роду віт.
Гортаю сторінки свої життєві,
Де більше чорно-білих кольорів –
Там – сльози й радощі, і довгі, і миттєві.
В очах моїх вогонь бажань горів.
Сьогодні ж на осінню позолоту
Тавром лягла непрохана війна.
Приносять смерті нам ракет прильоти
І не завжди їх ППО спиня.
Вдяглись цьогоріч в траурні хустини
Весна і літо, й осені пора,
Коли ховає матінка дитину,
А небо душі кращих забира.
Тоді душа народжує молитву:
«Прости нас, Боже, вбивства зупини!
О, скільки ж материнських сліз пролито,
Крові на всіх-на всіх шляхах війни!
Край поклади, нарешті, нашим мукам,
Адже таке крихке людське життя,
Щоб зраду пити і полин розлуки,
Бродить полями врат через сміття!»
Лягає осінь впевнено усюди,
Підфарбувала скроні і мені;
Якщо ми адекватні дружні люди,
То перемогу виграєм в війні!
19.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961446
дата надходження 30.09.2022
дата закладки 01.10.2022
Коли надворі ясно, сонце світить,
Вражає дивоцвіту так краса.
Так хочеться в красу оцю повірить,
Коли на ньому ще жива роса.
Притягують до себе пелюстки,
Не можеш відірвати ніжний погляд.
І дивишся на відстані руки,
От тільки б ця краса лишилась поряд.
Милуєшся, дивуєшся і віриш,
Бо ця краса затьмарила весь світ.
Але буває так - себе ти дуриш,
Бо то був так, звичайний пустоцвіт.
Це сонце придавало інший колір,
Скривало всі недоліки його.
І ти в душі відчуєш гіркий докір,
Що цвіту того зовсім й не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960940
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Повіяло холодним вітерцем,
Майнула думка: чи перед дощем?
У серці поселився сумний щем.
Бажаний дощ все ходить манівцем.
Коли не ждеш - то лопотить бігцем.
Холодні краплі котяться лицем,
З моїм гірким зливаються плачем.
Так іноді удвох ми по житті ідем.
Та сонячі і теплі дні частіше ждем.
Скінчився дощ, запахло чебрецем.
Вже розпогодилось кінець кінцем!
А дощ збере всі речі похапцем,
Залишиться у згадках він лишень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960839
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022
Своя Голгофа в кожного із нас,
І шлях до неї – теж свій, особливий,
Виводять формулу життя нам доля й час,
Тож кожен з нас по-своєму щасливий.
Той в дітях має щастя, той – в батьках,
Когось хвилюють золото й машини.
Комусь своя країна не така,
Та іншу думку мають старожили.
І не тому, що кругозір «вузький»,
І ревно в соцмережах не чатують –
Із діда-прадіда це справжні козаки,
Тому свій край, як можуть, так рятують,
Бо добре знають формулу життя:
Ніде немає краще, ніж удома.
Їх дух гартований у вогнищі звитяг,
Тож не страшні їм ні війна, ні втома.
13.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960276
дата надходження 19.09.2022
дата закладки 19.09.2022
Росте берізка одна в полі,
Неначе сиротина.
Один лиш вітер має змогу,
Розрадить самотину.
Вона зажурена, зітхає,
Схилила віти до землі,
Чи щось болить,хто знає?
Які торкнулися жалі?
А поряд міцно воїн спить,
Заснув він вічним сном.
Міленький дощик моросить,
Зажура - в унісон.
Постійно дзвонить телефон,
Яка гірка ця днина!
І все гучніше його тон,
Хвилюється родина.
Він не почує вже дзвінка,
Не зможе відповісти.
Війна забрала юнака...
Бої ідуть там близько..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960108
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 19.09.2022
Крізь гомін днів, буденних і святкових,
Крізь часу плин, що не верта назад,
Крізь марево, вечірнє і ранкове,
Летить життя, мов весняна гроза.
Там і громи, розкотисті і смілі,
І блискавиці-шпаги золоті,
Хтось призвичаїтися і до них зуміє,
А той он страх долає, аж спотів.
Лягає час тавром на кожні плечі,
А в нім – усе, що встиг ти пережить,
І твій політ, геть інший, ніж лелечий,
Й бажання за минулим не тужить.
Життя – забіг для сильних і сміливих,
І в кожного – дистанція своя:
Одні гуртом життєве місять мливо,
І це прекрасно, коли є сім «я».
Коли ж ти сам до фінішу зібрався,
Буває, що й погода заважа,
І ти собі не раз, мабуть, зізнався,
Що одинока зболена душа.
На жаль, життя свої має закони,
І хто їх пише – загадка для всіх.
Роки ж летять, немов крилаті коні,
Сліди лишаючи на скронях і в косі.
19.08.2022.
Ганна верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960037
дата надходження 17.09.2022
дата закладки 17.09.2022
Зникли. Навік розчинились кривавою повенню.
Навіть бувалий солдат не тримає сльозу.
В муках вмирали… Бо звіром лихим закатовані…
Ліс. Дерев’яні хрести. У риданнях – Ізюм.
Скільки життів- сподівань на війні пошматовано!
Біль материнський, вдовина печаль, щем і сум.
Вічним докором вцілілим – мерці закатовані,
Буча… Гостомель… Ірпінь…
а сьогодні – Ізюм.
Чи надірвалась у генах якась хромосомина?
«Брат» – мов змія, що пригрілась до наших грудей.
«Кат, а не брат – свідчать мовчки живим закатовані,
Бо не шкодує жінок він, старих і дітей.»
Скільки людей, скільки доль в цьому місці поховано?
Лиш номери в ряд… ні прізвищ-імен в них , ні звань…
Під дерев’яним хрестом в вічнім сні – закатовані –
Кожного ката, прошу тебе, Боже, дістань!
Віримо ми: Україну всю буде врятовано.
(Кожна молитва за рідне доходить у вись!)
Прийде відплата за жерви війни закатовані…
Поки ж за душі невинно померлих – молись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960009
дата надходження 17.09.2022
дата закладки 17.09.2022
Проспівав ти пісню журавлину,
Полетів на крилах тих пісень.
Рідний край назавжди ти покинув,
Той мотив залишив нам лишень.
Як тобі у тім далекім краї,
Чи згадаєш землю ти свою?
А чи серце сум розлуки крає?
Пам»ятаєм пісню ми твою.
Ти для нас немов отой журавлик,
Що шукає долю десь свою.
Може, просто схожий на метелик
Той, що спалить крила на вогню.
І назад немає вже дороги,
Терном поросли усі стежки.
Хай не згасне в серці твоїм вогник,
Згадки хай летять, як ластІвки.
Посхилялись віти край дороги,
Не забудь оте, що обіцяв.
Хай летять до отчого порогу:
Наймиліший тільки рідний край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959887
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=effkoBQqm7g[/youtube]
Так схуд й поблід небесний Місяць,
Таким тоненьким раптом став.
І не знаходить собі місця,
З тих пір, як Мавку покохав.
Він береже від всіх цю тайну,
Старанно в серці заховав.
Любов була ця незвичайна,
Про це він добре давно знав.
Про неї мріяв він щоночі,
Та це були лиш міражі.
Так подивитись хотів в очі,
Що так далекі й теж сумні.
Як дотягнутися до неї,
Узнать людську ту теплоту?
Назвать хотів її своєю,
І стерти з серця гіркоту.
Він бачив Мавку біля річки,
Вплітала квіти в довгі коси.
На це дивився кожну нічку,
А як блищали в квітах роси!
На плечі падало волосся,
Гнучкий, красивий, тонкий стан.
Він це придумав, чи здалося,
Що обіймав красу він сам.
В його душевній порожнечі,
Вона була, як діамант.
Та він не вірив своїй вдачі,
Бо все було тільки обман.
Кидав їй місячну доріжку,
Надію все-таки він мав.
Та не на ту дивилась стежку:
Лукаш давно її кохав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959185
дата надходження 09.09.2022
дата закладки 10.09.2022
Осінь - пора зустрічей й прощання,
І надій, що тепляться в душі.
Маємо надію, бо ще рання,
Все ж усе ховає у тиші.
Осінь - крок це до холодної зими.
Відцвітають літні ніжні квіти.
Подивися в очі й обійми,
Щоб не сумувати, а радіти.
Обігрій вустами мої руки,
І скажи, що я така одна.
Я прийшла до тебе із розлуки,
Усміхнулась, я вже не сумна.
Я з"явилась з осінню до тебе,
Нагадать про теплі літні дні.
Хай не чути вже пташинний щебет,
Осінь і для них це дні складні.
Шанс дає життя - все подолати:
Осінь і розлуку, зиму надважку,
Учить нас помилки пробачати,
Не зростить людину боязку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958726
дата надходження 05.09.2022
дата закладки 07.09.2022
Солод дитинства на устах,
І вмить кудись… тікає страх,
Той страх, що нині, йде війна,
Що за плечима, вже й весна.
Сімдесят років… десь зникли,
І літні чари… поникли,
Та спогад - волошки в полі,
Зростали крила на волі.
Мов птаха, посеред жита,
Сорочка, ненькою шита.
Задовга змочена в росі,
Втопала я в диво- красі.
Як на зеленім моріжку,
Сонце накрило доріжку,
Краплини злата на життя,
Щоб на путі, мала щастя.
Мабуть... ніхто із нас не хтів,
Та час, так швидко пролетів,
Роки у хмарах загубились,
Колись кохались і любились.
Нам соловей співав - тьох тьох,
Рука в руці, по житті вдвох,
У ранніх росах… солод, мед,
Омріяні... ішли вперед!
Ранки стрічали й вечори,
Радісні крики дітвори!
Сім’я, діти, вже й онуки,
Прожитих років теплі звуки.
Ловим від правнуків, - Привіт,
То про життя, неначе звіт,
Та так шкода, що час летить,
Ніхто й не в змозі зупинить.
Серця нам мрія зігріва,
Надія зерна засіва,
Все буде добре! - Каже світ,
Ми скинемо рашистський гніт!
Козацька кров, сміливий дух,
Розіб’єм ворога на пух!
*
Не знаю скільки зміряно мені,
Пізнати щастя на святій землі,
Та вірю, в сміливість патріотів,
Діждуся, світлих, мирних ранків!
Я друзям дякую, за підтримку,
Не гріє серце, ніби жаринку,
Ловлю в віршах, сміливі вирази,
Вкотре зігріюсь, втішаюсь фразами,
Що надихають писати, жити!
06.09.2022 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958842
дата надходження 06.09.2022
дата закладки 07.09.2022
І знов невтішно плаче Зміївщина –
Пішов у вічність наш герой-юнак,
Скосила молоде життя війна.
Земля втрачає доблесного сина.
Він захищав звитяжно харків’ян,
Поранення отримав на Рогані,
З життя ти, Владиславе, йдеш зарано,
Та не забути нам твоє ім’я…
Бо кров’ю назавжди його вписав –
Героїв краю не стирає пам’ять,
Упевнено скажу слова ці Вам я:
Солдат – він захист і на небесах…
Герою – слава! Дощ не стримав сліз…
І вітер голосив на повні груди:
«Пощади, хлопче, ворогу не буде
На нескоримій харківській землі!
На серці нині в кожного печаль:
Втрачає Україна мужніх воїв.
Прийшли вклонитись всі тобі, Герою!
Ти – воля! Мужність! Гордість зміївчан!»
Шаповалу Владиславу Юрійовичу – герою-зміївчанину, який після отриманих у Рогані травм, помер 04.09.2022 від ран у шпиталі, присвячується…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958775
дата надходження 05.09.2022
дата закладки 05.09.2022
На кирхе бьют опять колокола,
Испепеляя душу звоном,
Нелегкая сюда нас занесла,
Так далеко сей звон от дома.
А летний зной посеял где-то дым
И едкий смог лесных пожарищ.
Чужая жизнь кричит сквозь объектив,
Что дома хуже...Пьет товарищ,
И пиво в жизни бурною рекой
Смывает боль и горечь мыслей,
Когда вернемся поздно мы домой,
Мы скольких не узнаем жизней...
Из цикла "Долгая дорога на Запад"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958655
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 05.09.2022
Колисанки…колисанки,
Усім втіха, як дитинство,
Ніч світліє, прийдуть ранки,
Засріблять… роси намистом.
От і нині, йде до вікна,
Лице пестить прохолода…
Мо» закінчилась війна?
Тож яка … буде погода?
А чи спала,чи й не спала,
Небо сяйвом запалало,…
На душі вже й легше стало
Серцю радість посилало.
Ще одна нічка… прожита,
В очах блиски, жде дзвіночка,
Мать атака знов відбита,
Значить чутиме синочка.
Відступало хвилювання,
Все ж лишало слід на косах,
Геть із вечора й до рання,
В очах смуток, ніби в росах.
Та не дасть сльозі скотитись,
Син її характер має,
Не посміє підкоритись,
Батківщину захищає.
Ліг промінчик на віконце,
Телефон, мов пробудився
-Добрий ранок - моє сонце!
- Ой, нарешті додзвонився.
Ті слова, в очах надія,
Діждусь сина, перемоги,
Вщент розіб’ють лиходія, ПРО
Жура зникне і тривоги!
17.08.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957025
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 21.08.2022
Виплив Місяць в нічне небо,
Все когось шукає.
Де тут Лебідь, що самотній?
Лебідки немає.
Заховався десь за хмари,
Сумний, невеселий.
Все коханою він марив:
Чи не заблукала?
Скоро ранок заясніє,
А її немає.
Не втрачає він надії,
Все її чекає.
За цей час змінився Лебідь,
На висках зима.
Так хотів її угледіть,
Все було дарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954225
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 24.07.2022
ОСТАННІ РЯДКИ ВІРША ПОЕТА, ПЕРЕД ВІДХОДОМ
В ІНШЕ ЖИТТЯ.
--------------------------------------------------
Ось я пишу і сльози знову градом,
В них павутини бачу полотно.
Я вже ніколи не пройдуся садом,
Не подивлюсь в відчинене вікно.
Туди, де ти дивитимешся в небо,
Знайдеш на нім небачену зорю.
Я розмістився у сузір"ї "Лебідь",
І навіть там тебе боготворю.
(Із збірки віршів про кохання
"Несказані слова )
---------------------------------
Я знаю дивну річ: на світі є людина,
Що береже несказані слова.
А, може, це любов, а, може, це єдина.
А, може, й просто так, сама розрив - трава.
Ліна Костенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954253
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 24.07.2022
Ой на Івана та й на Купала
Собі зізналась , що покохала
Серце втішалось, душа співала
Тебе мій сокіл, я покохала
Ой на Івана та й на Купала
Тихо - тихенько шумить водиця
Для тебе любий пісню співала
Нас поєднає ніч чарівниця
Ой на Івана та й на Купала
Зоряна нічка вже підкрадалась
Для тебе квіти в вінок вплітала
В твоїх обіймах радо купалась
Ой на Івана та й на Купала
Зорі й віночок, пливуть по річці
В лісі зозуля часто кувала
Ти мій, вже поряд, дякую нічці
Ой на Івана та й на Купала
Собі зізналась, що покохала
Серце втішалось, душа співала
Тебе мій милий, я покохала…..
07.07.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952557
дата надходження 07.07.2022
дата закладки 07.07.2022
Як швидко свічечка згоріла
Полинув син у небеса
Здається тільки серцем гріла
А він поліг немов роса
Що ноги мочить щоранково
Вдихнув у себе дари сна
Сміється сонцем - веселково
А на очах тремтить сльоза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951154
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 23.06.2022
Скувала ніч всю душу у спокої
Дивилась так як ніби йду на суд
Немає слів тільки сердечні збої
Виставлені на всеоглядний люд
Сьорбає сум ще крапельки спокою
Вдалечині вже пройдених доріг
Моєму серцю мовить буть з тобою
Хоча колись покинути все ж зміг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951155
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 23.06.2022
Обстріли. Гинуть мирні. Ворожий терор.
Вибухи грізні рвуть житлові масиви.
Харківська земле, хоч запеклася у кров,
Міцно стоїш – родом бо ти – не з лякливих.
Цінності діляться всі на «після» і «до»,
Хтось на війні, хтось для людей волонтерить.
Люд визволяє хтось з-під завалу будов,
Смерть обнуляє все. Війна – в атмосфері.
В літній вінок ти вбрана, у пишну красу,
Тільки кровиш вся – б’ють по тобі ракети.
Дітям прокляті смерть і каліцтва несуть,
В жахах не снила, рідна земле, таке ти.
Харків. Ізюм. Коробочкіно, Дергачі.
В Золочів б'є, молиш за діток, лелієш.
Тиша, здається… трохи прошу, відпочинь.
Відблиски в ніч... серед вогню Балаклія…
Люба, тримайся! Син твій орду віджене,
Харківщина – є українською й буде!
Наші молитви – мов справжній бронежилет,
До Перемоги! Кату ж – Вищого суду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951129
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 22.06.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1Mc4Ov_9TUs[/youtube]
Перший крок в життя,
Ніжки самі йдуть.
Йде мале дитя.
Будь щаслива, путь!
Ти малий ще, синку,
Виростай скоріше.
Ще поспи часинку,
Сон над все миліший.
Кольорові сни -
Зараз це - забава.
Спи маленький, спи,
Поки маєш право.
А коли зростеш,
Ти узнаєш, сину:
Сон десь утіче,
Його не зупиниш.
Будеш захищати,
Рідну Україну.
Час пройде той спати..
Зараз спи, мій сину.
Заглядає нічка,
Сон твій береже..
Жебонить десь річка,
Спи, дитя моє..
Утомились ніженьки,
Ще важка ходьба.
Закривай вже віченьки,
Вже нічна доба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950765
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 21.06.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GvuSiIV0htE[/youtube]
Квітує терен край дороги,
Рожеві пахнуть пелюстки,
Але зірвать ніхто не зможе,
Наставить швидко колючки.
Хтось посадив його на згадку,
Мабуть, про втрачену любов?
Для мене це - лише здогадка,
Думки листаю знов і знов.
Вже скоро й ягідки поспіють,
Та хто узнає їхній смак?
Вони червоним зарясніють,
І до зими висімуть так.
Зима укриє білим снігом,
По них ударить морозець.
Цей кущ росте тут оберегом,
Колись розбитих двох сердець.
А він чекатиме, бо знає,
Що хтось прийде колись сюди.
Терновий кущ все ж розростає...
В снігу побачив він сліди..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950120
дата надходження 10.06.2022
дата закладки 11.06.2022
Вогненна паща – все фарбує в сіре,
Цей випускний написаний за нас:
Метелик у красу та світло вірить.
На фоні згарищ лине ніжний вальс.
Тепло відчують стіни школи рідні,
Тонких беріз знівечені стволи.
На дошці – зайчик сонячний опівдні,
І клас, де вчитель стільки нас хвалив…
Останній вальс весь світ сьогодні вразить,
торкне дарунок – від дівчат, хлоп’ят:
Розбиті вікна… почорнілі класи…
Усьому світу докором стоять.
Змужніли у війні дорослі діти,
Весь їх танок – сумлінням говорив:
«Потрібно зло й жорстокість зупинити!
Сліпа війна зламала стільки крил!»
А їм би щастя в пригоршні черпати.
Стрічати вранці сонця мирний схід…
Страшна війна забрала дім і тата…
І виють градів голоси лихі…
Метелики яскраві край безодні –
На мир надія мужніх харків’ян…
Летів танок над знищеним сьогодні,
Та вірила в дітей душа моя...
/На знімку - останній вальс випускників на подвір'ї зруйнованої школи м.Харкова./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949931
дата надходження 08.06.2022
дата закладки 09.06.2022
Скільки було пройдено доріг,
В пошуках людського щастя й правди.
Може, хтось узнати оце й зміг,
То від вас чекаю я поради.
Сонце світить всім однаково,
Правда десь сховалась, як знайти?
На душі досадно і ніяково,
Що зробить, щоб досягти мети?
Та про щастя зовсім інша річ,
Чи багато треба для людини?
Може, подивитись в різнобіч,
Що живем - подякувати днині.
Досить лише посмішки одному,
Білий світ побачить у вікні.
Може, хтось сприймає по-другому,
Щастя в них у іншій є ціні?
Часто воно паряд - ми не бачим,
Мріями літаєм, щоб узнать.
Та воно все розуміє наче,
Неможливо щастя не впізнать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948790
дата надходження 26.05.2022
дата закладки 26.05.2022
Іду по росяній траві,
Безмежний степ вбирають очі.
І знову враження нові,
Чому це серце так стукоче?
Вже сон із степу десь тікає,
Порушив тишу, що дріма.
Проміння сонце простягає,
І степ помалу ожива.
Злетить пташина десь з гнізда,
Щоб привітати новий ранок.
Туман повагом опада,
Поволі зник легкий серпанок.
Земля, напившись досхочу,
Спросоння піднімає вії.
І їй не треба вже дощу,
Хоч мовчки все ж про нього мріє.
А сонце котиться все швидше,
Спахнули хмари від вогню.
А вітер вже чомусь частіше,
Тікає в схованку свою...
Так народився новий день,
Краса засліплює ця очі.
А у думках одне лишень:
Приємний ранок після ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948612
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 24.05.2022
Бузковий світ розсипався й тремтить -
Такий п'янкий, хоч запивай водою.
Мережать бджоли невидиму нить
Поміж квітками, просинню і мною.
Пора чудес на відстані руки -
Не сполохнути б подихом чи словом.
І ніби ти, далекий і близький,
Мені даруєш гілочку бузкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948255
дата надходження 20.05.2022
дата закладки 20.05.2022
Цвітуть садки, природа не дрімає.
- Чому така печаль? - народ Вкраїни знає.
Весна буяє знов, в душі лиш каменюка...
Сплюндрована земля, а ворог пре, падлюка !
Святе руйнують, храми і діток убивають,
Їх ввік не оправдать, бо звірство не прощають.
Платить здоров'ям будуть наступні покоління,
Не думають про те, що зло росте з коріння.
Вони його обрали і кров' ю поливають.
У головах - бур'ян... Хіба того не знають?
Душі у них нема, лише нечиста сила.
За це розплата прийде... Та Україна мила
Ще буде болісно і довго гоїть свої рани
І плакатимуть в сні маленькі діти рано.
Не спатимуть жінки і молоді дівчата,
Бо те насильство звірів, було ще гірше ката.
Квітучим веснам бути! Лиш не таким, як нині...
Здобудем Перемогу, - ми дужі і єдині,
Згуртовані в боях за Матір-Батьківщину, -
Героям Нашим Слава ! Слава Україні !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947397
дата надходження 10.05.2022
дата закладки 19.05.2022
У серці моєму вмістилося все:
І доленька полинова,
І про Україну болюче есе –
Звойована ж ворогом знову.
Та я не втомлюся шукать позитив,
Позбутись аби зневіри.
Народе мій, ти неймовірно крутий,
Не раз тебе час перевірив.
Героїв-крутян перекреслив Союз –
Кровлять іще й досі рани,
А скільки в 30-х загублено муз!
Кремлівська брехня з екранів…
І голод, і війни, тепер ось Донбас,
Живі про «Азов» легенди…
Сумління й любов їм давали наказ
Героями стати й.. не вмерти.
Схрестилися шпаги сьогодні держав
Знов на українському полі…
Скількох з них роз’їла російська іржа,
Тож на волосинці воля.
Ще гине народ мій і стогне земля,
Плюються вогнем ракети,
Та скоро, вже скоро кончина Кремля,
І це вже не є секретом.
17.05.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948117
дата надходження 18.05.2022
дата закладки 19.05.2022
Закохатись у весну розбурхану,
Розчинитись в квітковім раю,
Щоб пушинки кульбаби сполохано
Залетіли у душу мою.
Щоб босоніж ступать, мов до сповіді,
З конюшини росу оббивать,
Щоб у вербах прокинулась молодість,
І війнула із віт благодать.
І вербові сережки приміряти,
Скуштувати сочку із трави.
Тій вербиченьці душу всю вилити,
Враз листочком загоїти шви.
Голубінню небес упиватися,
І самій, як бузок, розцвісти,
Під цим небом лише цілуватися,
І весну в своє серце впустить.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947895
дата надходження 16.05.2022
дата закладки 18.05.2022
Поглянь! Дивуйсь! Весніє луг за хатою,
На очерет нанизує туман.
В гніздечку, під травою незім'ятою,
В яєчку спить зозулина луна.
Ще накує нам літ і літ зозуля,
Жита дозрілі вечір огорне.
Блакитний дощ проллється до полудня -
Та все мине: і добре, і сумне.
Тому спинись, дивуйсь, немов дитина.
Люби усе - усе любить тебе!
Душа в цвітінні - мить, як павутина.
Живи, милуйся і люби тепер!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947894
дата надходження 16.05.2022
дата закладки 18.05.2022
Зачепився бузок за хатину,
І гойдає малих горобців.
Вітерець загляда у шпарину,
Де нема ні дітей, ні старців.
Тут життя зупинилось в стопкадрі,
Але фільм не про старість і мир.
Серед вишень квітучих, примарно
Дотліває розчахнутий двір.
Тут, над вирвою, небо схилилось -
Чорні крила розхитує тин.
Повернеться до дому-могили
Із війни переможець, їх син.
А старенькі у вирій злетіли,
Хоч весна виглядає бузком,
Де гніздо гороб'ята вже звили,
Де життя зародилась тайком.
Серед згарища вишня розквітла,
І пів хати бузок обійняв.
Про одвічне, правдиве і світле
Щебетало мале пташеня.
# ОленаЖежук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947481
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 16.05.2022
[i]До дня нашої, Всесвітньої Перемоги...[/i]
[youtube]https://youtu.be/F1fl60ypdLs[/youtube]
[i][b][color="#700465"]були ми, – начебто, – брати і друзі
з лихих та незапам’ятних часів,
жили ж бо мирно в спільному Союзі
й один в одного не тягли трусів
пішли б разОм у світову спільноту
цілком достатніх, правових держав,
але ваш "цар" сфальшивив в пісні ноту –
не ту в клавірі клавішу нажав
ділити ж нІчого було народам:
землі й води у нас в достатку є –
сади квітують, зріють огороди,
і збіжжя в нас не крадене – своє…
але ваш “цар” рішив за вас, що мало
просторів, продовольства і рабів –
у нюх запало українське сало,
лоскітний аромат а-ля борщів
отож, набийте пельку вщерть сатрапу
й відправте геть його – “восвоясі;”,
бо всі ми врешті скотимось по трапу
ловити в Леті жирних карасІв
відтак покажем всі простому люду,
як по-сусідськи жити мирно слід…
не буде війн й гнобителів не буде –
смертей невинних зникне підлий слід
ця бійня стане хай жахним уроком
для планетян майбутніх поколінь:
леліймо ж всмак лілійні* рік за роком –
згорить
рашистська нечисть
геть у тлін![/color][/b]
10.05.2022
_________
*Лілія смволізує чистоту, спокій, воскресіння, мудрість.
На Заході лілія – це що і лотос на Сході. Три квітки на
одному стеблі означає: незайманість, відродження та
безсмертя. Лілія була уособленням богині плодючості
Землі, а згодом - богів Неба. Пряме стебло лілії є знаком
божественного розуму Діви Марії; її пониклі листя –
скромність; аромат – Божественність, білий колір –
чистота. У мистецтві лілія, зображена на одному боці,
а меч – на іншому, означають, відповідно, невинність і
провину. Hemerocallis graminea - різновид лілії, що вико-
ристовувалася як ліки чи талісман для відводу нещасть;
її носили в поясі жінки, бажаючою народити хлопчика як
захисника родини, де головною була жінка.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947418
дата надходження 10.05.2022
дата закладки 16.05.2022
Чого прийшов, на нашу землю воювати?
Чи може скажеш, що знов прийшов захищати?
Скажи від чого? Навіщо й чого заради?
Чи може злоба і гнів рашистської влади?
Що ми давненько, уже стали жити краще,
Зрівняти нас? Та ти ж спокін віків ледаще,
Городи…в бур’янах і життя в борг, іпотеки,
Ви й досі з прапорами, кричите за совєти.
Біда країні, на душі занадто тяжко,
Сприймати смерть, руїни, дуже важко,
Ворогів, на жаль, важко людьми називати,
Так за що ж, українок, прийшли ґвалтувати?
Знаю, жінок - рашисток, з нашими не зрівнять,
Наші ж сміливі, пішли землицю захищать,
Бо вона ж їм, найдорожча, як рідна ненька,
Бо люблять мир! Квітне, пахне хлібом земелька,
Під небом чистим, від сонця сприймати тепло
А ти ж негідник, приніс страждання, сум, пекло!
Скажи, чи була і є в тебе рідна мати?
Дай відповідь, зізнайся, хто навчив вбивати?
Та ти ж грабіжник, скільки горя зміг принести!
Думки рояться, де жив, виховувався ти?
В сім’ї, чи в дитбудинку, може серед звірів?
Чи з тундри,чи з уралу, мо» живеш без віри?
Бог розуму, не дав, прочитати заповіт,
За що, ненавидеш, Україну й увесь світ?
Скажи навіщо, палиш землю, *** сину,
За що знущання, вбиваєш малу дитину,
Невже… ти не розумієш, не те століття,
Воно ж… біднесеньке, труситься від жахіття,
У очах страх, відчай, біль, захисту шукає,
Мабуть ти нелюд, у серці…. добра немає!
А мо», ти не пізнав материнської ласки?
Брехати?! Досить! Прийшла пора знять маски!
Заздрість, ненависть, жадібність зове до бою?
Ми ж народ дружній, тож відвоюємо волю!
Горить Луганськ… під свист, авіабомб, снарядів,
Ховались люди…. від біди, смертельних градів,
Із дев’яносто, в школі лишилось шістдесят,
Земля прийняла…. Небо ж стрічало голуб’ят.
Яким хотілось, тепла, бачить сонце, жити,
Скажи, за що, ти кате, посмів народ вбити?
Ні миті тиші, звуки сирени, раз –у –раз,
В день перемоги,тоді тікала вража рать,
А нині ж Боже, чому сусід, став фашистом,
Нема прощення! Для нас тепер рашистом,
Залишиться ворогом для неньки України!
***
Більш, як два місяці війна,
Горить земля, руїни і сирени…
Немає спокою, останні дні відлічує весна,.
А я думками сповита вдень і вночі,
Читаю «Молнию», кліпають старенькі очі,
Крізь окуляри, сльози – краплини,
Душа болить.Читаю, тож хочу знать новини.
Як важко людям, тим, хто ховається від градів,
І трохи жаль, хто радіє від парадів,
Знаю, що прийде, до них судний день,
Все в руках Божих, не заспівають пісень,
Коли нарешті, прийде прозріння?
Яка різниця, думаю сама собі… У другу світову війну, Америка відкрила другий фронт, допомогти прогнати фашистів…
Тепер Америка допомагає нам, прогнати з нашої землі рашистів…
Що сталось з цим сусідом? Так хочеться його послати…
за кораблем слідом…..
А поки ж, я вклоняюся перед нашими воїнами – захисниками, героями. За їх сміливість, мужність і віру в перемогу. Дякую, дорогі наші сини і доньки! Все буде Україна! Героям слава! Слава Україні!
09.05.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947305
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 09.05.2022
Ти прийшов, та я не знаю звідки,
Може, знову доля привела.
Називав мене ти - дика квітка,
Поряд із тобою я жила.
Я зросла під сонечком привітним,
Простягала руки до дощу.
І для всіх була я непомітна,
Будь - кого у серце не впущу.
А тепер росла я край дороги,
Милувався кожен, хто ішов.
І мій цвіт світився, ніби вогник,
А ти перший, хто мене знайшов.
Твоє серце враз я схвилювала,
І думки тіснились в голові:
Серед них була одна зухвала:
Щоб була дарована тобі.
Довго думав, що йому робити,
Цілував він ніжні пелюстки.
В серці його щось змогла збудити,
Теплота розлилась по руці.
То цвіло загублене ним щастя.
Довго так його він все шукав.
І все думав, що знайти все ж вдасться,
Все у цих пошуках блукав.
Він забрав цю квітку у дорогу,
До самого серця пригортав.
Обережно ніс до самого порога,
Бо тепер ціну він щастя знав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947287
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 09.05.2022
Випало випробувань чимало:
Ця війна жорстока… карантин…
Моя сива та незламна мамо,
Треба – з Богом в серці – це пройти.
Я сама вже матінка… одначе,
Ти мене борониш, як дитя.
Дивлячись новини, часто плачеш,
«Ворог знов життя чиєсь відтяв…»
Гул стоїть… десь падають снаряди –
Ти ж уперто йдеш на свій город.
Українській праці не завадиш –
Отакий увесь у нас народ…
Телефоном з Франції прилине,
Рідна нене, цей вітальний вірш.
Миру побажаю Україні,
Щоб війна скінчилася скоріш.
Щоб в печалі, рідна, не марніла,
А раділа миру та весні.
Будь здорова ти, матусю мила,
Так потрібна, рідна, ти мені.
… Усміх зморшки радісно розгладить,
Вирве з царства смутку та негод.
Просиш: «Боже, зупини снаряди –
Адже зачекався наш город.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947197
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Відпусти мене, мамо, з обіймів.
Бачиш, я вже навчилась літати.
Лише ручки чомусь скам'яніли
І не можуть тебе обійняти.
Ну не плач, моя рідна, не треба,
Не болить мені більше нічого.
Пошукаєш кота між деревами?
Може, знайдеш його ще живого.
Самокат мій віддай Ангеліні,
Та й все інше дівчаткам із двору.
Вони виростуть, стануть вродливі..
А мені знову сім на Покрову?
Мамо, тихо, не плач, схаменися -
Це лиш тіло, а душу не вбили.
Не пора, щоби братик вродився -
Тобі треба ще сили і сили.
Прийде тато з війни. У садочку
Відбудуєте літню і хату.
А кати не забрали сорочку
Ту, що ти вишивала на свято?
Одягни мені, мамо, так хочу -
Мене Бог в вишиваночці прийме.
І моліться, моліться щоночі,
Відпусти мене, мамо, з обіймів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946716
дата надходження 02.05.2022
дата закладки 05.05.2022
Вірш до картини
Поведу розмову з теплими вітрами,
Хоч далека відстань, любий, поміж нами,
Ти там де стріляють і летять снаряди,
А в нас цвіт вишневий розлетівсь полями.
Саме тими милий , де удвох бродили,
Де сільська криниця, з неї воду пили,
Корів випасали в травах шовковистих,
Де з суничок стиглих сплітали намисто,
Й молока парного підносила чашу,
І ти був щасливий, не шукав же кращу.
Поведу розмову, а вітер послуха,
Знаю ворог клятий, там всюди розруха,
Та вернешся вірю, проженете ката,
Стріну зі сльозами, звеселиться хата.
А поки ж що вітер, пеститься до мене,
А, я ж хочу рідний, горнутись до тебе,
Заглянути в очі, тож давно кохаю,
Повертайся любий, до нашого раю!
03.05.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946751
дата надходження 03.05.2022
дата закладки 04.05.2022
Засівали люди поле,
А навкруг – війна, війна…
Било люто з «градів» горе –
Сівачів уже нема.
Впали зерням на землицю,
Розіллялась синява,
Світлі усмішки на лицях –
Нерозказані слова.
Покотились цівки крові
В русло, де котився піт.
Сумно буде колоскові
Та заплаче маків цвіт.
Наче проскура, хлібина
На стіл ляже у ціні.
Горе – тата, біда – сина
Вбили орки на війні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946826
дата надходження 04.05.2022
дата закладки 04.05.2022
Я давно живу одна,
й мені важко...
І буваю я сумна,
бува й страшно...
Діти й внуки в мене є,
і правнучка...
Та у них життя своє,
ще й далеко...
Вони дзвонять всі мені
та й щоденно...
Хоч в них справи є свої,
і проблеми...
І робота у них є,
і турботи...
Звісно в кожного свої
будні й свята...
Та й у мене справи є
на городі...
Та й у хаті і в дворі
є робота...
Потихенько я хожу,
шкандибаю...
І порядки навести,
поспішаю...
З телевізора дивлюсь
я новини...
А ще й Богу я молюсь,
без провини...
А дітей і внуків я
знов чекаю...
Та у кожного сім"я,
я це знаю...
Де взялася ця війна
не потрібна...
Третій місяць йде вона
не підзвітна...
І ніхто нас не пита
про роботу...
Своя в кожного мета,
і турботи...
Важко жити вже одній,
відчуваю...
Та у розпачі ще я
не буваю...
Розумію я дітей
і онуків...
Та наповнююсь ідей,
я без скуки...
Я давно живу одна,
й не сумую...
І читаю, і пишу,
ще й жартую...
І хоч я уже стара,
та не плачу...
Не впійма мене жура,
чую й бачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946686
дата надходження 02.05.2022
дата закладки 02.05.2022
[youtube]https://youtu.be/FIvX_7XAJqw[/youtube]
[i][b][color="#8f0c96"]За час війни ти, справжній українцю,
у світову копилку людськості додав,
мистецтва бою звідав таємницю
й додав в скарбницю войовничих справ.
Додав любові до свого народу –
невичерпній криниці дав води,
втоливши спрагу мудрості й свободи,
як пілігріму – славний поводир.
Додав і знань усім, хто зазіхає
ще на красоти нашої землі:
ніколи вам не мати того раю –
для неба ваші душі замалі!
А ще додав краплин своєї крові,
яка струмує в жилах вояка
і закипить, як над своїм покровом
нависне обсіч хмара нелегка.
Доданки ті зберуться в гарні суми,
що в добутку примножать людський рід...
І хай не крає серце ваше сумнів,
що не здолати нам твердих порід.
Бо в час біди додати кожен ладен,
хто усвідомив: спільне – то твоє…
Такий народ дасть відсіч злому гаду,
бо в нього всі оті доданки є![/color][/b]
30.04.2022
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946456
дата надходження 30.04.2022
дата закладки 30.04.2022
Затих цей бій лиш на хвилинку,
Спочити хоче і земля.
Поспи і ти, відважний синку,
Присниться хай тобі рідня.
Вони ось тут, побіля тебе.
Чия ласкава ця рука?
Та здогадатись тут лиш треба,
Чий оберіг цей вояка.
Побудь хоч трохи в сні щасливим,
Тебе чекає ще борьба.
В сні набирайся іще сили,
На жаль, така в тебе судьба.
У сні черешня розцвітає,
Ось ти з війни уже ідеш.
Тебе матуся зустрічає...
Немає щастя цьому меж..
Прокинувсь - знову десь стріляють,
Ще не закінчилась війна.
Але він вірить, добре знає,
Що зникне в світі рутина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946284
дата надходження 28.04.2022
дата закладки 29.04.2022
Сьогодні ти рятуєш Україну –
Зі зброєю… Чи може волонтер?
У себе прихистив людей гостинно?
Чи співчуттям – сльозу чиюсь зітер?
За врожаї нові старанно дбаєш?
Спускаєшся в завали по людей?
Пожежі зупиняєш в ріднім краї?
Завод рятуєш, як земля гуде?
Ти возиш день і ніч вантаж нужденним?
Воюєш словом? Дякую тобі!
Щоб зупинити люте і скажене –
Всі засоби підійдуть в боротьбі.
( Ще прадіди чужого не чіпали,
Не для меча була міцна рука.
Беззбройні, скородили землю ралом –
Ніхто війни "сусіда" не чекав.)
…Якщо засуджуєш жорстокі звірства,
Немарні кроки для людей твої:
З підтримкою село розбите й місто –
Загоять рани, встануть із руїн.
Ти з України? Франції? Канади?
Американець? Німець? Чи поляк?
Страшній війні, агресії завадив?
Вклоняється тобі моя земля.
Спасибі, що рятуєш Україну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946351
дата надходження 28.04.2022
дата закладки 29.04.2022
Журба рве душу, мов намисто,
На скронях – срібний іній ліг.
І доля, звивисто-терниста,
Збиває з ніг…
Шляхи снігами засипає,
Руйнує світ весні живій.
Війна, як смерч кружляє краєм –
Безжальний звір.
А крик та стогін немовляти
Дорослим – докором луна.
Вночі не можу більше спати –
Іде війна…
Рве серце свічка над розп’яттям,
Весняний квіт ліг в сірість плит…
Це день війни шестидесятий
Мені болить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946024
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 25.04.2022
/песня/
Бродила юность вдоль заснеженных кварталов,
Будила сердце под гитарный перезвон.
Душа не пела, как тогда - она кричала,
Что мы с тобою не забыли ничего.
Припев:
А мы так часто молодость торопим,
И только оглянувшимся назад,
Рисует память пройденные тропы,
Куда вернуться каждый был бы рад.
Пленяет город чувствами гитара,
Метель шальная в ноты подпоёт.
Влюблённых пара средь маршрутов старых,
Всё ищет тщетно прошлое своё.
А я ведь раньше никогда не замечала,
Как светят звёзды и мерцает в тон им снег.
Ищу я юность средь застроенных кварталов –
Любимый город, ты далёк и близок мне.
Быть может, чувство, что во мне тогда таилось,
Навеял ветхий дом мотивом февралей?
Но уповаем мы с тобой на Божью милость,
Пройти одной из улиц юности моей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939482
дата надходження 07.02.2022
дата закладки 08.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o33G_V0Zu5g[/youtube]
Коли рядки нагрянуть так, зненацька,
Відбитися від них - це неможливо.
Ця справа не проста, а чудернацька,
Бо просяться на волю, ще і живо.
Як безліч тем рояться в голові,
То серед всіх, я виберу найкращу.
Вони ще не родились, все ж живі,
Не загублю, не втрачу їх ні за́ що.
Скрипить перо - і я вже десь далеко,
І ось лечу за тридев"ять земель.
В реальність повернутися нелегко,
І подорож триває ніч і день.
Рядки лягають рівно і терпляче,
Чекають, що ти душу в них вкладеш.
І вже написано чимало наче.
Рядок останній вже торкнувся меж.
Думки - рядки, ідіть собі на волю,
Вас народила так, як я могла.
Нікому не завдайте тільки болю,
Бо не для того волю вам дала...
Коли за вас віддячить хтось посміє
За вашу щирість, радість і тепло,
Щасливою із вами бути я зумію,
Весну побачу крізь замерзле скло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939521
дата надходження 07.02.2022
дата закладки 08.02.2022
Шановні гості сайту та одноклубники !
Раніше опублікований мною вірш щойно... музично озвучений
нашим другом - композитором Сергієм Голоскевичем. Відтак,
текст (вже як пісні), дещо ревізований і редагований, викладаю
(повторно) на Суд Божий і ваш, дорогі друзі, з надією почути
від вас відповідні відгуки, пропозиції та поради.
[i]А priori[/i] вдячний,
Ол. Удайко
[i][b][color="#ab097a"]Коли я відійду – хай буде свято:
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище.
Це й зрозуміло – в тім життя прогрес.
не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду – не згасне сонце
в планет цнотливих не ущухне рух.
Але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у Небі так же вишколено й вдало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай пульсує в світі неперервність,
що ллється нам з космічної імли…
А ми, живі, шануймо нашу ревність,
леліймо мир і щастя на Землі!
А ми, живі, шануймо нашу ревність,
леліймо мир і щастя на Землі,
леліймо мир і щастя на Землі![/color][/b]
04.02.22
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939188
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 06.02.2022
В дитинстві визнавав беззаперечно
я образ мами тільки при косі.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
ПРИСПІВ
Прекрасних рис я знав у ній безмежно,
їх не вмістить в короткому віршІ.
Хоч в трьох словах назву беззастережно -
Краса у косах, В Серці і в Душі.
Краса у косах, В Серці і в Душі.
Жіночі коси стали вже не в моді -
в глибокім забутті вже та краса.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
ПРИСПІВ
Прекрасних рис я знав у ній безмежно,
їх не вмістить в короткому віршІ.
Хоч в трьох словах назву беззастережно -
Краса у косах, в Серці і в Душі.
Краса у косах, в Серці і в Душі.
ПРОГРАШ
Прекрасних рис я знав у ній безмежно,
їх не вмістить в короткому віршІ.
Хоч в трьох словах назву беззастережно -
Краса у косах, в Серці і в Душі.
Краса у косах, в Серці і в Душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939038
дата надходження 02.02.2022
дата закладки 03.02.2022
В приємних спогадах ми раз-у- раз
в минуле повертаємось зопалу
Те що з дитинства в душу нам запало
Зі смутком згадується повсякчас
***
Закрила небо сіра заволока.
Завили хуртовина, заметіль.
Укрила землю снігова постіль.
Зима господарює білоока.
Куди не глянь сліпучо-білий сніг
Укриті наче саваном тополі
І з пам’яті спливають мимоволі
Всі повороти пройдених доріг.
А наоколо біла пелена
Він і вона долоня у долоні
Замріяні у згадках у полоні
А час минає, час нажаль мина
Чи радісна чи то лиха година
усе навпіл, усе обом завжди.
Чи кусень хліба, чи ковток води.
Одна на двох вторована стежина
І щасні дні, й одноманітно-сірі
Неначе клони, схожі, раз-у-раз
По спогадах , в полоні метастаз,
Туди-сюди неначе по клавірі.
Золотобарвна осінь одцвіла.
І роки, молоді, пополовіли,
Без них теперішні мов овдовіли,
А пізня осінь слід вже замела
Та добре коли є іще запас.
І добре коли є чого хотіти.
У мирі і достатку ще б пожити.
Та жаль спливає швидкоплинний час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938605
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 30.01.2022
[i] Вперше на своїй сторінці
презентую цю пісню...
Музика Сергія Голоскевича
Виконання Володимира Сіірого [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00594535.mp3
[i][b][color="#800860"]Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле... (2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле, (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Стихне водограй,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
______
*ПРОГРАШ:
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай![/color][/b]
12.07.2013
_________[/i]
*) щоб прослухати пісню, натисніть на
посилання, подане на початку допису.
Світлина з інтернету (Вікторія Сергієнко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938319
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 28.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gGJGSYrbYFk
[/youtube]
Не про зиму пишу, про літо,
В зимовий день додать тепла,
Що кольорами перелите.
Для вас, в душі, що зберегла...
Розлогий степ, трава шовкова,
І забива квітковий дух.
Цвітіння квітів веселкове,
А дощ лиш тільки що ущух.
Дощу краплинки зависають,
Немов намисто на гілках.
І ось-ось промені заграють,
Який усидить в гнізді птах?
Ще не втомилося перо,
Я знов пишу, що було потім.
Не псуй картинку ти, журо!
Хай буде це красиве фото..
Наперекір зимовим снам.
Ідем ми поруч рука в руку,
Назустріч сонцю і вітрам.
Нащо тут думать про розлуку?
Щасливий день, нема війни.
Мене ти ніжно обіймаєш.
Нема ніякої вини,
Що в день такий отак кохаєм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933548
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
“Майдан національної пам’яті” (до 30-річчя незалежності України)
20.09.2021р. в Національному університеті “Чернігівська політехніка”, а 24.09.2021. у обласній бібліотеці для юнацтва відбувся круглий стіл “Майдан національної пам’яті” (до 30-річчя незалежності України).
Організатори: Обласна бібліотека для юнацтва, кафедра філософії і суспільних наук НУ “Чернігівська політехніка”, благодійний фонд ім. Софії Русової.
Відкрив засідання професор кафедри філософії і суспільних наук Крук О.І.
Своїми спогадами про буремні події кінця 1980-х – початку 1990-х років поділилися Володимир Єрмак, Іван Чаус. Прозвучало і кілька віршів на цю тему Ганни Верес (Демиденко).
Історія із кожного спита
Усе в природі йде закономірно:
І пори року, й після ночі день.
Чому ж серед людей питання спірне,
Коли воно стосується ідей?
Отак і в нас: із чим, куди ідем?
Так, всі ми, українці, надто різні,
А як же, кожен вільний – демократ.
Одне лякає: може бути пізно,
Коли той – в луг, той – в плуг, навчав Сократ,
Кров тоді ллється і звучить булат.
Сьогодні вкотре ми на полі бою,
Та й зараз бачення єдиного нема:
Той – у окопі з стрічкою набоїв,
Собою ризикує – не дріма.
В своїх долонях мир для нас трима.
Віддать життя він ладен без остатку –
Для нього воля і земля – святі.
Комусь війна стійкі дарує статки,
Тож в мільярдери він уже злетів.
Ба, кожен служить лиш своїй меті.
Росія ж вміло петлі затягає:
Крим відібравши, нам штовха ОРДЛО,
І ми повільно тихо знемагаєм,
Бо давить жорстко нас орла крило.
Тому і божевілля* відбулось.
І як тут не згадати слів Сократа:
Відбудеться держава в світі та,
Де поважають матір і солдата,
Де кожному земля своя свята.
Історія ж із кожного спита,
Чому так сталось.
2.10.2019.
* – підписання у Мінську так званої формули Штайнмайєра.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926101
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 25.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tx26QcPfgE0[/youtube]
Лікує час, усі це добре знаєм,
Те, що болить, колись переболить.
Воно повільно, ніби сніг згасає,
Та іноді у грудях заскімлить.
Це час і пам"ять мають таку звичку,
Допомогти стражденній тій душі.
Здається їм, що це усе дрібнички,
Забудуться в життєвій метушні.
І віддаляють кроки те минуле,
І відцвітає колір тих очей,
Що без жалю колись ми відштовхнули,
Це коштує безсонних цих ночей...
Що час лікує, знаємо ми всі,
Та не завжди ми хочемо в це вірить.
Все більше віримо гіркій сльозі,
Що в час такий ніколи не обдурить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926137
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
Очисти серце від усіх страхів,
Від пошесті, що люд іде карати.
І захисти від скверни та гріхів,
Бо Ти - великий, мудрий Архістратиг!
Твоя могутність з вірою в добро
Підтримає зневірених та грішних,
Мечем своїм ти зло завжди боров,
Позбав нас бід і в слабкості – утіш нас.
Ти розметав, понищив ворогів,
Змирив у них ти демонів і злобу.
Зніми з людей жорстокість, бруд і гнів,
То ж від пороків наших всі хвороби…
Жадобу та бездушність сокруши,
Думки звільни від помислів лукавих.
Ти чудеса в ім’я Христа вершив,
Вождем був Сил Святих за Божу справу.
Ми Чуда просимо і молимо Тебе:
Надію на майбутнє світле дай лиш!
Летять слова хай щирі до небес –
Почуй людей, Архангеле Михайле!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925548
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2FpHw5TRckk
[/youtube]
Не покидай свою любов
Хоч і відчуєш щось не так.
Колись до неї довго йшов,
Вона для тебе, як маяк.
Не смій на неї ображатись!
Якщо загубиш - втратиш все,
Любов не може повертатись,
Вже корективи не внесе.
Найдеш вже іншу - це не те,
Уже не ті пахучі губи,
Відчуєш, що нове - пусте,
І сум летітиме до згуби.
Ти будеш згадками лиш жити,
Згадаєш кожен день і крок.
Себе не зможеш обдурити,
І гіркоти зіп"єш ковток.
Зітхнеш колись у ніч осінню,
Не раз пройдеш минулі дні.
Та поряд буде вона тінню,
Вже не врятує в дні сумні...
НЕ ПОКИДАЙ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925543
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021
[i]О, як ствердно, в унісон звучить
ця чарівна пісня на слова Л. Глібова
із уст Хоми!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/XRP4fjKCbHE[/youtube]
[i][b][color="#7d0679"]живе усе жадає жадно жити –
такий закон органіки… Й сміття
до глибини не здатне зрозуміти
генеалогії родинного буття
і хай стинають все живе… Під корінь –
напалмом спаленої вщент землі…
Гієна війн, і лють голодоморів
для більшості ще, певно, замалі?
На жаль, не раз
гнобили нас…
й гнобити
ще потужаться
не раз.
Міцнішими ж стаємо ми щораз,
як з ярем вириваємось нараз!
Щораз
здіймається над пнями поросль
з води живої – чистої роси…*
Недарма ж пращурами в нас є орій
і вої незвитяжної Руси!
Тож дякувати маємо уклінно
краплиночкам… криштальної води,
щоб дітям нашим прийшлим неодмінно
в майбутньому уникнути біди.[/b]
[/color]
14.09.2021
_________
*Вислів «з роси та води» означає побажання
доброго здоров’я, багатства, добробуту, врожаю.
А пенечок той - спостереження і світлина автора. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925165
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 18.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yhzLN9f5JYs[/youtube]
Лише та любов, що зможе,
Запалить вогонь,
Що на сонце буде схожа,
Та візьме в полон.
До скону віку буде гріти,
Розливать тепло.
І не дасть душі старіти,
Щоб там не було.
Коли будеш у знемозі,
Потемніє світ,
Ти відчуєш - на дорозі,
Є кохання цвіт.
Пелюстки іще не впали,
Що їм ті роки!
Вони променем заграли,
Ще живі ростки.
Може все любов змінити,
Якщо там тепло.
Бо її могли цінити,
Всім вітрам на зло.
А коли проснешся вранці,
Глянеш у вікно,
Ти відчуєш - є ще шанси,
Врятувало це воно.
Це кохання невмируще,
І на склоні літ,
Воно гріє іще дужче,
Сила - моноліт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925338
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 18.09.2021
Господь присилає посланців Своїх
Постійно у кожне суспільство,
Бо має бажання направити їх
На планів благих виконання.
Та кожного разу уперта юрба
Бісівське виконує дійство –
І в серці Господнім ятриться журба,
Бо пнеться народ на заклання.
Адже все, що роблять вони посланцям –
Те саме й країну спіткає:
Тому, якщо хочете бідам кінця,
То символом вашого краю
Нехай установиться правда свята
І ті, хто її прорікають
(не лиш язиком на церковні свята -
а в серці життям вистеляють).
Отож не ведіться на пишні слова
І проповіді красномовні,
Послухайте краще, що скаже вдова
Про справи пророків жертовні,
І сироти людські - чи плачуть, чи ні
Навколо будинків їх зовні.
Тоді й зодягайте в державні чини –
Обравши найбільше достойних.
Тоді благодаттю наповниться край
І мир на землі запанує,
А ваші міста перетворяться в рай,
І щастя біду поруйнує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924682
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 11.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T-4IONt338o[/youtube]
Сумує грушка у саду,
Зітхає в позолоті.
Щоб заспокоїть цю біду,
Розклала пташка ноти.
І ту полився дивний звук,
Щоб заспокоїть грушку.
Пташок почувся перегук,
Зникав цей сум потрошку.
Спадає лист в журбі осінній,
Йому не до пісень.
Бо це політ його останній,
Удачно приземлитися лишень.
Висіла грушка на вершечку,
Такі холодні дні!
А поряд пташка в"є гніздечко,
Співає їй пісні...
Для кого грушку береже,
Хазяїна ж немає?
Однак, колись й вона впаде,
Вона це добре знає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924753
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021
Від Луки нам розкаже Євангеліє,
Як у цей світ прийшов Іван-пророк.
В Єлизавети та отця Захарія
Знайшовся вже в літах малий синок.
Дружина праведна була безплідною,
Архангел Гавриїл серед псалмів
Розкрив у храмі Боже чудо гідним їм,
Та від зневіри батько онімів…
З уст ангела дізналась й Богородиця,
До родички вагітної прийшла.
Важка відчула: Духом Світлим повниться,
Хвала тобі, о Господе! Хвала!
Дав батько для майбутнього Хрестителя
Ім’я, як Бог велів тоді – Іван.
І сталось диво: зміг заговорити він,
Про Божу милість справдились слова.
Дитя росло й скріплялося у дусі, як
В пустелі голос Бог йому подав:
- Хрести людей, аж доки не з’явлюся я,
Змивай гріхи з них у ріці Йордан.
У проповідях щирих та достойних тих
Учив... На Сина Божого вказав...
За Нього поплатився головою він –
На блюді Іроду внесли її у зал.
Цар поступився чарам Соломеєним,
Чим вирок смертний власний підписав.
Померла танцівниця, вслід за нею всі –
Його цариця й нечестивець сам.
В народі зветься день Головосікою,
З молитвою віряни на вустах.
В скорботі перед втратою великою
Того, хто охрестив колись Христа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924762
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021
Я цим живу, напевно так, коли слова лягають на папері
Коли душа втішається і мені Муза відкриває двері
То ніби серця стук, чи її азбука, дасть впевненість й натхнення
Відкриє світ у майбуття, думки- птахи, засяє зірка рання
Сприйму дари навколишнього світу, вже освячені Всевишнім
Йому подякую і щиро втішуся оцим теплом прийдешнім.
Як промінь сонця ляже до землі, я вкотре вклонюся до Бога
Моє єство, нехай підтвердить і пелюстками встелиться дорога
Якою я, йду з надією, що іще довго й сміливо буду йти!
06.09.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924203
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AcAvLyWW2yc[/youtube]
Топають маленькі ніжки першочка,
Йде у школу ніби, як на свято.
Хіба знає, що наука ця важка?
В школу йде із радістю, завзято.
І важкий рюкзак несе на спині,
Непосильна ноша почалась.
І в такі зворушливі хвилини,
У світ знань дорога подалась.
У руках букет із пізніх квітів,
Хвилювання видно на лиці.
Скільки ще пройде він лабірінтів,
Доки взнає мудрість у житті.
В добрий путь тобі, моя малеча!
Виростай і на відмінно вчись.
Розправляй маленькі свої плечі,
І дивись, в житті не помились...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924169
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 06.09.2021
«Уникален, интересен, талантлив каждый человек! Встречи на жизненном пути – не случайны!»
Вчера передала в оперативную полиграфию свой альманах «Уникален, интересен, талантлив каждый человек! Встречи на жизненном пути – не случайны!» ,пока в 2 экз. –для меня и для школы,где училась.
К читателям от автора
Любити все, що навкруги!
Радіти доброму завжди!
Джерельну воду завжди пити!
В гармонії і згоді жити!
На краще завжди сподіватись!
І в рішеннях не коливатись!
Все що є гарне – переймати!
Добробут в домі завжди мати!
Щаслива доля хай спіткає!
Злагода хай обіймає ! 2009
Слова, як зерна , силу мають - завжди про щось повідомляють!
Є добре слово і лихє, слід пам»ятать завжди про це ! 2009
Слова – лучики влияния на природу и людей!
Тихие и ласковые гармонию вокруг создают!
Позитив рождают, настроение, уют!
Всевышний их поддержит!
Вселенная поймет! 14.06.21 6.24 Швец Т.В.
Жизненный опыт общения с людьми, чтение книг , статей, различной познавательной информации , помогли по другому взглянуть на людей, которые живут рядом, с кем общаюсь в жизни, по телефону и в интернете.
В 2017 году, находилась длительное время на лечении в больнице, после укуса клеща, познакомилась с новыми людьми На личном опыте убедилась не только в положительном влиянии общения на настроение и самочувствие, но и действительно целебных свойствах на организм, возникающие в процессе позитивного общения . Там услышала заключительный диагноз зав. травматологии о том, что тазобедренные суставы лечению не подлежат, сильно повреждены шейный, плечевые и коленные суставы, хронические последствия варикоза , после операции по удалению глубоких вен на левой ноге в 1977 году и что, двигаться уже самостоятельно я не смогу… Как раз в больнице, собрав всю силу воли и желание жить, благодаря поддержке людей, которые меня окружали, с кем общалась помогли мне не пасть духом. Увлеклась творчеством, писала стихи, рассказы, размышления о жизни , начала рисовать на картонных листочках, вырезанных из упаковок лекарств.
В 2018 году возникло желание издать сборник под названием «Мелодия моей души» . Обратилась за поддержкой к Куличенко И.И., в типографии. Благодаря поддержке добрых, отзывчивых людей книга была издана небольшим тиражом , с благодарностью для тех людей которые меня поддерживали, детей, внуков, сестер, друзей. В него вошли мои стихов, рассказы, размышления, которые на протяжении многих лет, начиная с 2009 года записывала в тетрадку. …
Продолжала записывать в тетрадку свои мысли и чувства, слова, которые были искренними, исходили из глубины моего сердца и тех переживаний , которые его наполняли, излагала свои взгляды на жизненные вопросы.
Продолжаю писать стихи , рассказы, размышления и переводить интересные стихи, произведения , истории других авторов на украинский язык по теме общения между людьми.. Решила обобщить их в отдельный альманах, который представляю вашему вниманию. Надеюсь, что собранная информация будет познавательной.
В альманах вошли мои стихи, рассказы, размышления, где идет речь о общении, встречах с новыми людьми на жизненном пути , которые написаны в разные периоды времени и опубликованные на моих страницах сайтов клуба поэзии, поэтические мастерские и международного литературного клуба «Писатели за добро ».
Дорожу дружбой и общением с людьми, для меня это очень важно, т.к именно поддержка близких, родных, друзей и знакомых, с кем общаемся помогает, вдохновляет жить и радоваться жизни, не падать духом, трудиться, заниматься любимым делом.
Добрые дела, которые мы делаем в жизни всегда поддержат и поймут доброжелательные, не равнодушные, творческие, уверенные в себе люди, которые нас окружают.
Всем читателям, которым попадет в руки этот альманах, выражаю слова искренней благодарности и низкий поклон за то, что вы потратили для этого свое драгоценное время и заверяю, что не смотря на одолевающие меня боли, я в основном настраиваюсь на позитивные мысли, когда занимаюсь любой работой по дому или общаюсь, пишу, рисую. К замечаниям и критике я отношусь положительно, с пониманием и только буду рада услышать, и по возможности их учесть и исправить. Если есть желание - это всегда возможно.
Все слова написаны искренне, выражая свой личный взгляд на различные жизненные темы , с любовью к людям и окружающему миру и несут только положительный заряд и эмоции, надежду на улучшения гармоничных отношений и согласия, как в нашей семье, так и окружающих нас людей, процветания и мирной жизни как в родном городе Днепре, в Украине и мире.
Искренне раскаиваюсь в ошибках и несправедливых действиях, поступках, допущенных мной по отношению как близким, родным, знакомым и всем людям, которые встречались на моем жизненном пути. Прошу прощения у всех, кого, когда либо обидела.
Будьте здоровы, счастливы, живите в гармонии с собой и окружающим миром ! Всевышний каждому помогает, только в это нужно всегда верить !!!
С уважением Швец Тамара Васильевна , г.Днепр 8.06.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924131
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 04.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0B6rNfms3UM[/youtube]
Коли покличу - відгукнися,
Забудь про стомлене життя.
У мої очі подивися,
Це я прийшла - Любов твоя.
Я обніму тебе за плечі,
Підемо в край твоїх надій.
Де мрій недоспана хуртеча,
Як літа пізнього напій.
Ти вже відчув осінні кроки,
Спіши скоріш, не відставай.
Притиш лише гіркий неспокій,
Себе щасливим відчувай.
Хоч впав вже сніг на твої скроні,
Про це не думай, це - облиш.
Хоч осінь жде вже на пероні,
Її від літа відрізниш.
Ти не сумуй, я допоможу,
Бо я - Кохання, вслід іде.
Бо я зумію, я все зможу,
Тебе ще осінь не знайде...
------------------------------------
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887657
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600494
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923473
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 29.08.2021
Де Харків ллється у красуню-Лопань -
величні арки й підвісні мости.
Отримав всі відзнаки ти Європи
За надсучасний неповторний стиль.
Парк Горького та Харківська канатка,
Кав’ярні… людна вулиця Сумська…
І «Металіст» наш – місце для фанатів,
З аеропорту – звуки літака…
Бульвар Французький… Ейфелева вежа…
Сквер «Стрілка» і Тераса харків’ян…
А Площа Конституції довершить
Місця, куди летить душа моя.
О Харкове! Красивий та незвичний –
Дизайн новобудов, старовини,
Ти - України рідної обличчя –
Одне з найбільших міст її міцних.
Тож з днем народження тебе вітаю -
Твій жезл та ріг достатку на гербі!
Пишаюся своїм багатим краєм
І зичу вроди й розквіту,тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922958
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 25.08.2021
Пробуждайтесь, люди, от упрямства,
Не цепляйтесь за дворцы из лжи –
Они рухнут перед Божьим Царством
К горю лицемера и ханжи.
Не срастайтесь с обществом лукавым –
Оно скоро превратится в тлен,
И с плутом крутым и величавым
Не дружи – его ждут суд и плен.
Протяни ладони к чистой правде
И плечом на совесть обопрись,
Честь надень - и в том святом наряде
Истине навеки покорись.
В её власти нежится природа,
Созданная мудростью Творца –
Лишь одна бесовская порода
Взбунтовалась супротив Отца.
Он творил вселенную на правде
И соткал из истины её –
Только мир Адама был украден
Хитрым изворотливым жульём.
С той поры не знают люди счастья,
Вся земля наполнилась бедой,
Мир просяк проклятьем и ненастьем -
И умылся кровью, как водой.
Не противьтесь, люди, зову Бога-
Он спасти пытается всех тех,
Кто отпал от Отчего порога
И запутал свою душу в грех.
Преклони пред Ним свои колени
И своим Спасителем признай –
Так спасёшь себя из смертной тени*
И душе проложишь тропку в рай.
* - "Если я пойду и долиною смертной тени, не убоюсь зла, потому что Ты со мной" - Псалом 22:4.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922856
дата надходження 21.08.2021
дата закладки 22.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NiK4PP7TRbo
[/youtube]
Давно закінчились жнива,
Коса скосила з житом й квіти.
Лишилась квіточка одна.
Хто їй надав можливість жити?
Чи десь сховалася в ріллі,
Коли коса вже притупилась?
Чи йшли в той час дощі рясні,
Вона за землю ухопилась?
Одна, єдина серед трав,
Іще квітує сиротина.
Лиш вітер долю її знав,
І колихав, немов дитину.
Була для нього дивина:
Ось де порадує він душу!
Як розтопила злість вона,
Знайшла клітиночку найглибшу?
Обняв стеблиночку тендітну,
І плакав разом із дощем.
І довго квітка оця квітла,
Чомусь зворушена плаче́́́м...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922816
дата надходження 21.08.2021
дата закладки 22.08.2021
Спас Великий на порозі,
Треба Бога величати!
Мед та яблука в обозі –
Всі до церкви на посвяту.
Йде господар з урожаєм,
Перший сніп несе до храму.
Свята ліпшого не знаю,
Пахне Спас теплом, медами…
Ввечері сукали свічку,
(Немічним роздати й бідним.)
То ж зі святом Вас величним,
Люди добрі! Друзі! Рідні!
Всі подякуємо Богу
За плоди для нас дозрілі –
Негаразди та тривоги,
І недуги зникнуть в тілі.
Молитви в Преображення
Подарують всім святині:
Мир, здоров’я сьогоденню,
Розквіт рідній Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922618
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XHhalE0Fl1g[/youtube]
Звертаюсь, душе, я до тебе,
Почуй мої оці слова:
В житті все в міру мати треба,
Для цього є ще й голова.
Я знаю: в мене ти вразлива,
Як щось не так - не панікуй.
Емоцій в тебе ціла злива,
Як щось робити - поміркуй.
Не треба охати й страждати,
Шукати ліки - це пусте.
Тут треба вихід пошукати,
Час допоможе - все зітре.
Радій, душе, як є причина,
Розбав життя у кольорах.
Моя найкраща ти частина,
І не зривай в дрібницях дах.
В життя вноси хороші зміни,
Щоб в нім було все до пуття.
Побільше радості хвилини,
Зроби красивим ти життя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922637
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pie1Y-LGa3E
[/youtube]
Народ так скаже, як зав"яже,
Немає сумніву у тім.
Усі проблеми тут розв"яже,
Бо має досвід в житті цім.
Ми чуєм: старість - це не радість,
Чи всі ж до неї доживем?
І це життєва є реальність,
Для когось є це - міражем.
Це старість мудрими нас робить,
Все менше робим помилки.
І до розваг все менше вабить,
Важкі усе ж оці роки!
Нащо про старість зараз думать?
Так хочем в літі ще пожить!
Але ж роки..Хіба їх втримать?
Чи старість треба заслужить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922525
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 19.08.2021
Чиї ж ви діти, що зветесь братами?
Неволі, баріна, мерзотника-царя?
Ви завжди для брехні були синами,
А ми – сини святого Кобзаря!
Ми народились у вогні Майдану,
І Воля годувала нас грудьми,
А ваші ясла – тюрми Магадана,
Ментально ви - нащадки Колими!
Для вас поняття волі неприйнятне -
Плюєте і на гідність, і на честь!
Для нас вони - немов вбрання ошатне,
Немов для лева - його гриви шерсть.
Ви величчю імперії своєї
Пишаєтесь в безумстві кріпаків,
Забувши, що у ній ви – лиш лакеї,
Нікчемна купка панських батраків.
А ми будуємо свою державу,
Де честь і правда будуть панувать –
І задля того гідно й величаво
Ми зупинили вашу підлу рать,
Котра нахабно вдерлась крізь кордони
І, за наказом батюшки-царя,
Принесли нам свою тюремну зону –
Покірні вурдалаки упиря!
Ви ставите нам в докір ті століття,
Коли тримали нас в своїй тюрмі:
Що, буцім, ми – одної мами діти…
Та гидко нам у вашому ярмі
Всі ваші підлі витівки терпіти
Та сьорбати з корита ваші щі.
Ми будемо в своїй країні жити
І їсти будемо свої борщі!
Чужі ми з вами, панські байстрючата!
Козацький рід, улюблені сини
Своєї неньки, України-мати
Й своїх батьків достойні сивини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922281
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 15.08.2021
Я БОГУ молюся,прошу хай спасе,
Як десь помилюся,
Прости мені це.
Я вірю в добро Твоє,
Не покараєш,
Бо ходимо всі по життєвому краю.
А ТИ усе бачиш,
За нас усе знаєш.
За себе і рідних ТЕБЕ я благаю.
Даруй нам краплинку СВОГО ТИ тепла,
Хай радість наповнить
Людські всі серця.
Хай мир запанує на нашій Землі,
Ми молимось, БОЖЕ, і вірим ТОБІ!!!
Нехай ця МОЛИТВА усіх нас спасе
від болі, хвороби, журби і розлуки.
----------------------------------------------
ВІТАЮ ВСІХ ЗІ СВЯТОМ МЕДОВОГО СПАСА!
БУДЬТЕ ВСІ ЗДОРОВИМИ І ЩАСЛИВИМИ!
МАКОВІЙ НАДІЯ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922192
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 15.08.2021
[i]Друзям по перу та однодумцям…[/i]
[youtube]https://youtu.be/datT_1I6tGI[/youtube]
[i][b]Я не нажив ніяких авуарів,
паїв земельних, на майно паїв,
бо ж мізки в добродбайстві я не парив –
валютного барила не наїв
Натомість володію гострим словом,
правдивим і, хотілося б, твердим.
За “дичиною” не ходив на лови –
глитав домівки гірко-пряний дим.
Мета моя – історія народу,
новітньої історії есе…
Не кланяюсь воді чужого броду,
бо доля ріднокраю – над усе.
Тож ранком будить морок мій неспокій –
до чину стати в зламі ночі й дня,
аби громаді дати щось, допоки
народ бідує, як моя рідня.
Не мій це звичай – злобу наживати,
в житті ж бо вабить жвавий позитив:
душа відкрита і простора хата
для друзів, котрих любо я нажив.[/b]
5.08.2021
На світлині автора: на протестній акції
під час відмітин Дня народження УПА та
Війська українського в Києві 14.10.2019.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921474
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GPmE0NZnoIM
[/youtube]
Відцвітають троянди червоні,
Все не вічне, і це не секрет.
Пелюстки позбирала в долоні,
Дарував ти колись з них букет.
Поряд квітка, як зірка вечірня,
Жовтий колір їй так до лиця.
Така скромна, красива, манірна,
Що надію вселяє в серця.
Та обходять її стороною,
Рідко з неї дарують букет.
Вона плаче дрібною росою,
Не втрачає все ж свій етикет.
Їй присвоїли назву - розлука,
І тремтять пелюстки на вітру,
Бо для неї почути це - мука,
Що наводить нестримну журу.
Не журися, красуне, я знаю:
Так карають лиш злі язики.
Я ж надію в тобі все ж шукаю,
І про тебе думки - навпаки.
Жовта квітка - це символ надії,
І я вірю в твої чудеса,
І я знаю: здійсняться все ж мрії,
Біла буде в житті полоса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921496
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
Орали, сіяли, косили,
Клепали, будували і пекли –
Та на безбожності
суспільство заснували –
і тим його на розбрат прирекли.
Бо стали до керма злочинні клани
І в голови людей ввіпхнули атеїзм -
Бо, бачте, лиш в безбожному дурмані
Можливо збудувати комунізм.
Ось він і репнув як бовтун протухлий,
Все навкруги заляпавши лайном,
Байки про рай партійних пельок вщухли,
Народним набиваючись майном!
Бо ж коли Бог суспільством управляє,
То там існують совість і закон.
Порядність, честь та гідність процвітають
І мудрість у державі - гегемон.
Та як в цій атмосфері нечестивцям
Невинну кров народну проливать?
А трутням і ледачим нерадивцям –
Та ж як майно у газди відбирать?
Без Бога ж злочини вчинять простіше:
Ніхто тебе не судить й не кляне,
Та і раби тоді стають тихіші –
Бо ж Царство вже не Боже, а земне,
Бісівське в їхніх головах керує –
Де головний не Бог, а егоїзм.
Тому на світ диявол генерує
Кривавий і безбожний атеїзм,
Котрий вже всюди щупальця просунув:
В науку, медицину, у закон.
Тому і ненажерливі персуни*
Приводять всю планету в рубікон
Можливості самого існування,
Руйнуючи підвалини буття.
То ж зупиніть, народи, панування
Безбожництва й прийдіть до каяття!
персуна* - первинний переклад латинського [i]persona[/i] – особа. Термін часто використовувався богословами в значенні «нечистий дух» або як синонім чорта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920901
дата надходження 30.07.2021
дата закладки 30.07.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rDTJ6uTqrac[/youtube]
Старенький Клен розкинув крила,
Хотів злетіти до небес.
Його кохання так змінило,
Пішов в душі його прогрес.
Ну треба ж так це закохатись,
В крислату Яблуньку рясну!
І кожну мить все прислухатись,
Чекати другу ще весну.
Повільно вже спадає лист,
Туман частіше огортає.
Вже Клен втрачає отой блиск,
Повільно осінь зазирає.
Але душа ще молода,
Іще не втрачені надії.
Неначе впевнена хода,
Та Він признатися не вміє.
Налиті яблучка так манять,
От скуштувати б хоч одне!
І ці думки так непокоять,
Чому ж це так? Все не збагне.
Про молодильні яблучка він чув,
Що повернуть весну і силу...
Та він в задумі не збагнув:
Зима думки ці притрусила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920791
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 29.07.2021
ДЯКУЮ ЗА ІДЕЮ ОЛЕКСІ УДАЙКО
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920703
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TjLABRzqsEA[/youtube]
Я хочу вийти в спеку в поле,
Підняти руки до небес.
І щоб цвіло усе навколо,
Відчуть життєвий цей процес.
Побачить жито важке, спіле,
Що хилить колос до землі.
Відчуть, що трохи я щаслива,
Забуть, що сили є ще злі.
Вдихнуть повітря чисте, свіже,
Наповнить груди аромат.
На трави росяні приляжу,
Зчарує ніжний спів пташат.
Земля ковтає сині роси,
Від спеки сповнена жаги.
Десь недалеко дзвенять коси.
Все це надасть мені снаги.
Тут наберу я сніп проміння,
В вінок барвистий уплету,
В степу знайду душі спасіння,
На зло задусі пронесу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920714
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 29.07.2021
[quote]«То ж промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,
і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить. Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні».
Ів.8:31-36[/quote]
"Якщо пізнають істину народи
І будуть її вірно берегти -
Тоді отримають свою свободу
Й навіки зникнуть злодії-кати.
Але коли про волю лиш розмова,
А у серцях неправда процвіта -
То окупант захопить землю знову
У свій полон на довгії літа.
І стануть ваші діти знов рабами,
Забудуть свою мову та батьків
І проклянуть всіх предків разом з вами
За те, що не спасли їх від чортів,
Котрі неправдою вас спокусили,
Чинами й славою купили вас».
- Так ви й дали дияволові силу,
Котрий прислав Росію на Донбас.
Бо його міць закопана в неправді,
Брехні та зраді істині святій.
А ви у тім йому служити раді,
Купаючись у нечисті своїй.
Ось, гинуть діти на війні злощасній,
А ви на тім піарите свій хист
Лукаво графоманити щочасно,..
І френдом вашим є сепаратист.
Той підлий зрадник, що стріляє з Градів
По українських селах і містах,
А деякі із тих ворожих гадів –
Отруту ллють у прозі та віршах.
А ви їм компліменти роздаєте,
Захоплені галантністю паскуд –
Тим самим дух свободи продаєте,
Забувши про грядущий Божий суд.
Не знаєте, що так прийде антихрист?
Лукавством уст впокорить увесь світ.
А воля лише там знайде свій прихист,
Де люди дбають Божий Заповіт.
[i]«І вторгнуться антихристові війська та й сплюндрують святиню, твердиню, … і вчинять гидоту спустошення. А тих, хто зневажає заповіт, він прихилить через лестощі. А народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме»[/i] (Дан.11:32).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919856
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 19.07.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3KhrJrGZAfg[/youtube]
Спокійно плине тепла річка,
Услід їй заздрять береги.
Красиво в"ється, ніби стрічка,
Жага спадає навкруги.
Вона весела й непоборна
Її назад не повернуть.
Як роки наші, неповторна,
Ніхто не зможе їх припнуть.
Спішать в незвідані краї,
Старанно ночі їх стирають.
А в голові, як бджіл рої:
Чому в житті отак буває?
Буває все навперемінку
То сум, то радість, то печаль.
Про це замислимось хвилинку,
Життя, подумаєм - кришталь.
І не тому, що тонке б"ється,
Уже не склеїти склянки.
І думка ця постійно в"ється:
Життя не пробачає помилки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919491
дата надходження 14.07.2021
дата закладки 17.07.2021
Ісус відчув усю братерську зраду,
Коли народ ненависно волав:
"Розпни Його, не маючи пощади! -
Хай зцілить Сам Себе, як нас зціляв".
Безумні ще тоді не розуміли,
Кого вбивали їхні ті слова:
Вони від люті аж осатаніли -
І кожен з них на Господа плював.
В єдиному екстазі об'єднавшись,
Скажений натовп гнівно скандував:
"Якщо Ти Бог, то з силами зібравшись,
Зійди з Хреста - як нас усіх навчав!"
...Убили Сина. Лиш сльоза із неба
На хрест Голгофи капнула скупа:
"Якщо Любов Ізраїлю не треба,
То хай панує ненависть сліпа!"
І репнула в Святилищі завіса -
Полишив Бог Єрусалимський храм:
"Зрадливий ти, народе мій, гульвіса -
Бо замість слави обираєш страм!"
І почались відтоді негаразди:
Біда й війна запанували там.
І дім Ізраїлів як двір без газди -
Щурам став на поталу і кротам.
Зруйновано дощенту храм Господень,
І весь народ захоплено в полон.
Якщо цінити милість ви не годні -
То ж хай панує демон Аполон*!
І почалась ганебна епопея
народу Божого за зради гріх,
Що вспадкував упертість від Помпеї –
Мов грецький неподатливий горіх!
Розсіявся по всіх земних народах,
Гонимий був і клятий поміж них.
Вбивали й катували в нагороду
За той, невизнаний донині, гріх.
І ось, на схилі літ Землі-планети
Господь згадав про блудний свій нарід,
І, розрубавши ворога тенета,
Нарешті виконав Свій давній Заповіт.
І позбирав розсіяних євреїв
З усіх усюд на землю прабатьків,
Під шестигранною Давид-зорею
Немов ягнятко - поміж хижаків.
«За віщо, Господи, ти нас караєш?
До пір яких терпіти ще цей хрест?»
«О, ви, нарешті уже й хрест згадали?» -
Лунає голос Того, Хто воскрес:
«А може, ще згадаєте й Месію,
Якого Я вам з неба посилав?
І Він заради вашого спасіння
Своє життя на тім хресті віддав!
А ви, невдячні, люто озвіріли,
Підбурювані купкою хапуг,
І Сина Божого хрестом зустріли,
Тортурами і безліччю наруг!
І ось тепер ізнов не вгамувались:
Готуєте антихристу прихід.
Та годі вже! Невже не назнущались
Над Отчою Любов’ю мимохідь?»
Мовчать. І вивели руду теличку
Для жертви в храм - як написав пророк.
І на антихристову маковичку
Готуєте корону. Цей урок
Вже буде вам останнім – він здуріє
Та знов почне винищувати всіх.
І лиш тоді євреї зрозуміють,
Яким же був великим їхній гріх!
І вознесуть молитви до Ісуса,
І стануть на коліна перед Ним.
І Він відбілить одяг сажотруса
Й розвіє тої небезпеки дим.
Примчить на поміч саме тої миті,
Мов блискавка із краю в край небес,
Зупинить враз оте кровопролиття,
Бо Він є Бог. Бо Цар Ісус воскрес!
То ж не цурайтеся Його, народи!
Не зраджуйте Його довіри вам.
А краще успадкуйте нагороду
І будьте вірні всім Його словам!
І потечуть рясні благословення
По вашій закривавленій землі,
І щастя ваше стане повсякденним,
А прокляття пощезнуть ув імлі.
*Аполіон - грецьке ім'я ангела Аваддона (демон знищення, руйнації та вбивства).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919533
дата надходження 14.07.2021
дата закладки 17.07.2021
Життя майже пройшло,
До обрію скотилось,
Щось добре в нім було,
А щось лише приснилось...
Завжди спішила в даль,
Весна буяла й літо:
І радість, і печаль,
І тінь була, і світло.
Вдивлялась в небеса,
Вслухалась в чисті звуки.
Вловити журавля
Хотіла в свої руки.
Не вийшло з журавлем,
( Були лише синиці).
Життєвим кораблем
Прийшлось ковтать кислиці.
А осінь і зима -
Ще додали розпуки.
І вже готова я
До вічної розлуки...
Життя майже пройшло,
Дивлюсь у небо знову,
Вже сонечко зайшло,
З теплом своїм й з любов"ю...
Все розумію я,
Нам не змінить закони...
Що Богом нам дано,
Прийняти ми готові...
Не треба журавля,
Й синиці вже не треба,
Бо ж для людей земля,
А їм потрібне небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916907
дата надходження 15.06.2021
дата закладки 16.06.2021
Емоції скидаю на раз і два,
З"являється вже інший настрій,
Коли дивлюся на свого кота,
Знімати негатив - він майстер.
Мене він розуміє із пів слова,
Та намагається перехитрить.
Він знає, що буваю я сурова,
Тому не часто вдасться обдурить.
Коли буває зробить шкоду,
Сховається миттєво під диван.
Такий котячий хист він має зроду.
Лаштуємо у хаті балаган.
За ним ганяюся, а він тікає,
Ще й пильно в очі дивиться мені.
Та швидко це проходить, добре знає,
Немає більше в хаті метушні.
А ввечері притулиться до мене,
І пісню муркотить собі під ніс.
І почуття приходить незбагненне.
Це він у хату радість нам приніс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916866
дата надходження 15.06.2021
дата закладки 15.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eGEuaxh4Jjg[/youtube]
Душа - чудова кладова Людини,
Яка страждає через наші почуття,
І пробачає нам усі провини.
Яка нас розуміє допуття.
А ми вкрапляєм їй свої тривоги,
Примушуємо плакать і страждать.
І часто її зводим до знемоги.
Але клянемось - це в останній раз.
Та звідки не візьмись і знову сльози
Це радістю наповнена душа.
Та заспокоїтись вона не в змозі,
І не спішіть її ви утішать.
І з нами поруч до скону наших днів,
Душа - це друге наше рідне Я.
І ми знаходимо безліч гарних слів,
Все ж скажемо : терпи, бо ти ж душа моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916764
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gHevmrwk9rc[/youtube]
Давно дорослий, ти наш сину,
Життям дорога повела.
І хай рокам не буде спину,
Щоб доля в щастя привела.
Чимало ти в житті пізнав,
Життя не завжди було свято.
Але, як міг, завжди ладнав,
Ти зберігав і честь, і совість свято.
Не раз життя кидало тобі виклик,
Дивилось: справишся ти з цим?
До випробовувань ти вже звиклий,
Ти наш єдиний, любий син.
Твоє усміхнене обличчя,
Для нас - це сила, повір ти.
Хай поряд йде благополуччя,
Тож будь щасливим у житті,
Хай поряд йде з тобою радість,
Везіння, небайдужість, доброта.
Хай допоможе в житті мудрість,
І твого серця чистота.
Ти знай! Що всі тебе ми любим,
Бажаємо міцного здоров"я,
Добробуту. Хай збудуться всі твої мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916675
дата надходження 13.06.2021
дата закладки 13.06.2021
[i] ...Не знаю я, что значит бытие,
хотя и знаю, что зовут Любовью.
[b] Микола Гумільов
[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/RsN-1zVPn9I[/youtube]
[i]
[b][color="#078c88"]Мені зозуля накувала
судьбу завдовж 120 літ!
І я біжу… Та без привалу
буває тяжко… Меркне світ…
І я лечу у гущу лісу,
де б'є спасенне джерело,
там кущ калини кетяг звісив
й своє натомлене зело…
Схилившись ижче ручая,
я п'ю в задуху, до смаку –
і ось зозулю чую я:
"Ку-ку!
Ку-ку!
Ку-ку!
Ку-ку! "
І – закрутилось, завертілось,
на всі конячки завелось!
Співати в танці вже хотілось,
уповні, весело жилось...
…Та серцем раз закмітив я:
не хлюпотить життя ручай –
куди ж поділась “прить” моя?..
І, не впадаючи в відча̀й,
послідком сил своїх велю
вклонитись низько журавлю...
Тут б'ю поклони, і молю:
"Ручай мій, лий, не висихай,
І ти, куковка, не літай
в чужий, незнаний мною край –
снагою сповніть плоть мою! "
І, щоб таку уволить волю,
ручай нову розвинув силу,
і, всупереч нещасній долі,
життя знов стало любим, милим.
• • •
... О, мій ходисвіте! Є втома –
шапкуй смиренно джерелу
і, як паломнику годиться,
скуштуй цілющої водиці!..
Одвіт тобі прийде пото̀му,
як по весняному теплу
відчуєш кличі віщі птиці,
дзюрчання свіжої водиці…
Тож пий її "в задуху"! Знов…
тобі ручай воздасть сторицею,
даруючи
повік
Любов![/color][/b]
10.06.2021
___________
На світлині: куточок парку у Феофанії (околиці міста
Києва), де є кілька джерел цілющої, освяченої води
(Світлина роботи Вікторії Шепелевич). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916432
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 12.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=effkoBQqm7g[/youtube]
Плине тихо - тихо річка,
Мрію доганяє.
А на небі темна нічка,
Зорі вишиває.
Місяць вийшов із-за хмари,
Срібло розкидає.
Он розсипались Стожари,
Землю оглядають
А над річкою схилилась,
Молода верба
В душу їй смута вселилась,
Ця гірка журба.
Це козак завдав їй болю,
Сумно так співає.
Проклинає свою долю,
Мавку він кохає.
Ніжне серце козакові,
Доля загубила.
Він в неволі у любові..
Нащо так зробила?
День і ніч чекає любу,
З річки виглядає.
Не судилось з нею шлюбу,
Все ж її чекає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916276
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
Слова, що притаїлися в душі,
Чи варто відпускати їх на волю?
Ви зупиніться не спішіть мерщій,
Бо ще не раз узнаєте ви болю.
Життя жорстоке, вас не зрозуміють,
Поранені повернетесь назад.
Як попіл по степу розвіють,
Бо сказані, можливо, невпопад.
Слова душі не кожен може слухать,
Тим більше, як глуха ота душа.
Вони промчать, не доторкнувшись вуха,
Тим більше, що друга душа чужа.
Та час пройде, проб"ються пелюстки,
Із слів колись, що сказані наоспіх,
Розквітнуть ще на радість їх квітки,
А на лиці - щасливий буде усміх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916037
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 07.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1ppDnY0aUqE
[/youtube]
Коли приходить в хату тихий вечір,
І день важкий повільно йде на спад,
Так хочеться розправить свої плечі,
І думать про хороше наугад.
Забути негаразди всі життєві,
Дозволить відпочити вже душі.
Полинути в картинки ті миттєві,
Спокійно все згадать, без метушні...
А за вікном зриває вітер лист,
А дощ цей безкінечний аж до ранку.
Та знов думки біжать у падолист,
Як їх прогнать? Закрию їм фіранку.
А кіт собі муркоче на колінах,
Ну що йому до того, що йде дощ?
Йому всі рівні ці природні зміни,
Він під дощем не змокне, наче хлющ.
І кіт повільно настрій піднімає,
Ось так рятує в цей холодний вечір.
А він собі дрімає і не знає,
Що всі проблеми залишили плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915632
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PLUt_JV8qMg[/youtube]
Коли душа все проситься в політ,
Ти ж знаєш, що відсутні в тебе крила,
І що тобі немало уже літ,
Але ця мрія душу покорила.
Чим замінити крила у житті,
Як вгамувати мрію цю душевну?
Можливо, тут піддатись доброті,
І вчинки не робити всі гріховні?
Оце один простий такий є крок,
Душа його прийме із хвилюванням.
Це - спосіб долетіти до зірок,
Тоді душі здійсниться це бажання.
А просто так літати без мети,
Чи задоволення без цього буде?
Так можна крила - мрії обпекти,
Душа тоді помріє і забуде...
----------------------------------------
Літати* - синонім радіти від щастя, чи по якійсь іншій причині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915533
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 02.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3KhrJrGZAfg
[/youtube]
Слабка маленька соломинка,
Ну як попала ти сюди?
Ти проти моря, як краплинка,
Від нього взнаєш ти біди.
Така у тебе ця рішучість,
У спадок в кого ти взяла?
Забула ти про неминучість,
Вона у розпач не звела?
Захвилювалось море синє,
Раз-по -раз кидало хвильки.
Та хвилювання було пізнє,
Вже не такі були думки.
Маленьку вкрили з головою,
Ось-ось піде вона до дна.
Вже хвилі сунули стіною,
Вона трималась. Дивина!
Нептун все бачив, дуже злився,
Царя як можна обмануть?
В своїх думках він загубився,
Не може він оце збагнуть.
Він посилав шалені хвилі,
Та все трималась соломинка,
Її із злістю все топили,
Яка ж смілива ти, стеблинка!.
Мене ти втримаєш колись,
Як не туди мене нестиме?
Зі мною поруч опинись...
Людське життя, як море синє..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915165
дата надходження 28.05.2021
дата закладки 29.05.2021
Доброго дня, шановний літераторе!
А Ви мріяли коли-небудь видати власну книгу? Якщо так, то ми будемо раді допомогти Вам у цій справі! Пропонуємо послуги щодо підготовки та друку Ваших творів:
1) верстка;
2) художнє оформлення книги;
3) допомога редактора та/чи коректора (у разі необхідності);
4) друк книги (тираж - від 1 примірника).
За деталями телефонуйте: 067-599-15-46, 093-682-62-52 (Олександр).
Наші сторінки у Facebook:
www.facebook.com/novograd24/
www.facebook.com/ztdryk/
Будемо раді співпраці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835188
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 25.05.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Kn5mOSUxbzE[/youtube]
Дивлюся: квіти білі- білі,
Це кинув хтось в моє вікно.
Вони неначе заметілі,
Що розлучили нас давно.
Це чистота душі прикмета.
Чи благі наміри оці?
Невже, зійшов ти із портрета,
Бо так зморивсь на самоті?
Пелюстки вітер розправляє,
Їх свіжість забиває дух.
Мене оце все забавляє,
Насторожила я свій слух.
Шепоче вітер щось на вуха,
Не зрозуміть його слова.
А квітів, ніби завірюха,
Та не зимова, весняна.
Взяла ці квіти обережно,
Неначе лист, на жаль пустий.
Чомусь зраділа я безмежно,
Бо відчуваю - це лист твій.
Без слів і так все зрозуміла,
Хіба потрібні тут слова?
Це ти зробив і так уміло,
Бо цим мені усе сказав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913905
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 16.05.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bWc8NiFyabc[/youtube]
Грайливий вітер ніс зерно,
І кинув на асфальті.
Забув про нього він давно,
Так грався він в азарті.
Кружляв, сміявся понад ним,
Для нього це була забава.
А потім знявся й полетів.
Вважав, на це він має право.
Услід дивилося зернятко,
Воно безпомічне й мале.
Та це було лише спочатку,
Невже тут вихід не знайде?
Пекло, не гріло з неба сонце,
Надії майже не було.
Ступали ноги незнайомців.
Нащо тримать на людей зло?
Та раптом дощ, як із відра,
Тут стало веселіше.
З асфальту квітка проросла,
На серці вже тепліше.
Це час зробив свою роботу,
Красива квітка розцвіла.
На зло вітрюзі за підлоту,
Надія страх перемогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913776
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 14.05.2021
...зі сльозами до Примирення
[youtube]https://youtu.be/Gt9TS7WV3_8[/youtube]
[i][b][color="#690646"]Лютує вітер, гонить геть весну десь,
лютує вірус, косить смертний люд…
Теплу̀ земному не дає проснутись
і наша лютість, схована під спуд.
Лютує українець – брат на брата,
немає миру в світі і в душі,
а нам би все найкраще в мирі брати –
дітей родити, вабити дощі…
Так ні! Ми брата можемо послати…
(Сестру, – як матір з часом, – й поготів.)
Хай жестом ще б, а то ж – відвертим “матом”,
туди, де жоден бути б не хотів!
А нам Кобзар заповідав єднатись,
аби усі негоди побороть…
Й чуму ходячу як рашистську на̀пасть –
для того варто рвати горло й рот!
Та лють буває – мовби Божа ласка,
коли вона спонукана лихим,
коли вона, як дріжджова закваска,
хліби пече з словесної трухи!
То ж лютість наша – ворогам, не більше –
за правду нашу і за свій народ.
За цю війну уже ми стали інші –
хто вовком виє, тим затнемо рот!
...А нам – Любов!
Любов – і більш нічого!
В сім’ї, в громаді, в світі, між людьми
славімо чѝни
доброго – не злого –
й обіймемо світ білими крильми... [/color][/b]
9.05.2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913262
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 12.05.2021
[i]Веду зі світом власний діалог –
Поезією можна все відчути.
Мов в дзеркалі – світ радощів й тривог,
З рядками душу віддаєш саму ти.
У віршах – різнобарвність, серця ключ,
Емоції, надії, сподівання.
То пише наша Муза власноруч,
Звучить її мелодія кохання.
Хороші вірші йдуть із уст в уста,
У різних формах і на різних мовах.
В країнах різних, в селах та містах –
Читач їх розуміє з напівслова.
Мистецтвом рими зібрані думки
В майбутньому напишуть інші люди.
Хороші вірші збережуть віки –
І поетичне слово завжди буде![/i]
Зі святом, шановні одноклубники! Здоров'я, миру, весняного настрою та вірної Музи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908670
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 23.03.2021
[i] Дрожит душа, порхает с голубями,
Я снова слышу с юности твой смех.
В тех птицах часто видели себя мы,
И чувства, что так прятали от всех.
Умчалась юность в небо безвозвратно,
Никто из нас остановить не смог.
И только шум из старой голубятни
Напомнит сердцу первое письмо.
Оно летело почтой голубиной,
Смутило, вызвало эмоций шквал!
Два голубя и надпись: «Для любимой»,
Поступок твой меня завоевал.
И ворковали мы на старой крыше,
Подобно паре верных голубей.
Но жизнь, увы, свои законы пишет:
Поссорились. И я назло тебе
Домой со школы шла с другим парнишкой.
А ты, послушав сплетни клеветниц,
С другой девчонкой встретился на крыше,
Показывая наших белых птиц…
Кипела жизнь, подобно голубятне:
Я замужем… давно женился ты…
Но всё храню рисунок тот тетрадный –
Два голубя… с несбывшейся мечты.[/i]
/Вдохновила работа художника Романа Романова./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908821
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 23.03.2021
[i] Реве та стогне Дніпр широкий…
Тарас Шевченко
[youtube]https://youtu.be/CboBTo2-2v4[/youtube]
[b][color="#8c0d88"]Не спалося… В сні малював Дніпрові хвилі –
на воду клав небесні кольори…
На березі човни припнуті… Й у пів милі
стояв Тарас... щось тихо говорив.
Можливо, про Вкраїну і Дніпрові хвилі,
що вітер так “висо́ко підіймав”?
Чи про вкраїнців, котрі в нього - рідні й милі,
та долі Бог їм доброї не дав?
Реве та стогне... І Дніпро, і Україна.
Від злих, затятих – ззовні – ворогів.
І плаче матір... Бо хоронить – вкотре! – сина
і проклинає війн “святих” богів!
Та не до пла́чу тим поборникам держави –
бійцям й охочим на передовій...
На їхні плечі впали війн жахні заграви,
і внутрішньої й зовнішньої війн.
Пасіонарії…
боротися...
готові
до повних й остаточних перемог!
Не жаль для цього їм ні поту, ані крові.
Нехай борців хранить Всевишній Бог!
Не спав...*
Бо не сну,
посестри
і
братове.
[/color]
[/b]
19.03.2021, Київ
__________________
*Я снив оцю картину, як вставати...
й Тараса бачив у куточку хати.
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908492
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 19.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RAUphqIc5Jk
[/youtube]
Блакитна квітка визира з-під снігу,
В надії, що прийшла весна.
А навкруги узріла лиш відлигу,
Яка сумна для неї новина!
Тихенько вітер колихає квітку,
Він бачить, що вона така сумна.
Та на галявині від неї стало світло,
Вона прекрасна, як сама весна.
Стебло тоненьке і таке хитке,
Та все ж тримається щосили,
Її бажання так уже близьке,
Бо на землі ВЕСНУ не відмінили...
_____________________________
Бажаю всім щасливої ВЕСНИ!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907142
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M
[/youtube]
Я чую кроки обережні,
Іде омріяна весна.
Вона на вигляд так поважна,
Та поки що не запашна.
Іще не стала до роботи,
Лиш оглядає все навкруг.
Зиму ще треба побороти,
Он знов наслала завірюх.
Літають стомлені сніжинки,
Ледь досягають до землі.
Вони так хочуть вже спочинку,
Літать не звикли у теплі.
Розправлять крила неохоче,
Що толку з них - уже ж весна.
Чому це вітер з них регоче?
Та їх примушує зима.
І сміх, і гріх, вони це знають,
На землю ляжуть відпочить.
Тайком на зиму споглядають:
Невже вона в цей час вже спить?
Весна присіла до престолу,
Чи щось робити пора вже?
Роботи повно, усе голе.
Не варто їй спішить іще...
___________________________-
Мої любі Друзі і Читачі! Бажаю ВАМ
щасливої ВЕСНИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906488
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 02.03.2021
[i]Весно, весно,
світе милий...[/i]
[youtube]https://youtu.be/5b_98Uy38Dk
[/youtube]
[i][b][color="#7a0659"]Прокотись в мені лавиною
грому весняно̀го і дощу…
Піснею пій лебединою,
а не доспіваєш – я прощу.
Прокидайся в серці правдою
про минуле, де мій рідний край.
не явись до мене вадою,
болю про неправду не завдай!
Прорости в мені л ю б о в і ю
до всього, що має добрий чин,
чуйністю до вади босого,
що ганьбиться в людях без причин…
Як заснеш в мені надовго долею,
не ходи до мене ночувати,
во́лячи, не во́ль лінивих волею –
доле, геть підеш з моєї хати!
Розцвіти в житті моїм калиною,
принеси до серденька плоди,
щоб не став у полі я билиною…
Як не так – до мене не ходи[/color]![/b]
1.03.2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906553
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 02.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hbk7dFYYnZ8[/youtube]
Мілкий дощ накрапує в долоні,
Я підставлю ще йому лице.
Вже зимові коні на припоні,
Ти скидай своє вже сідельце.
Відпочинь, тобі ми дуже вдячні,
Іноді наводила ти страх.
Це робила, знаю, необачно,
І тому ці сльози на очах.
Та тобі ми все пробачили,
Бо, зима, ти справжньою була.
Хоч таку не передбачили,
Але як ти гарно все ж цвіла.
Відцвіла,тому і постаріла,
Ми весну чекаєм молоду .
Вже не та у тебе зараз сила,
Ти притиш тепер свою ходу...
,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905911
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 24.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZ4cMPIUApU[/youtube]
Чекаєм новий день. Що принесе?
Усі чекаєм, звісно, на удачу.
Когось, можливо, він усе ж спасе.
Ніхто не може це все передбачить.
Та все ж надія жевріє в душі,
Лаштуємося зранку до сюрпризів,
А потім забуваєм в метушні,
Що дні нові багаті на капризи.
І ми в думках соломку підстеляєм,
От тільки б знати: де впадеш?
Ми всі оце прислів"я добре знаєм,
Та по житті повільно все ж ідеш.
Таке життя: у кожного з нас різне,
І дякуєм за те, що ми живем.
Так жалко, що буває часто слізне,
Удачу хай приносить кожен день..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904879
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021
С печалью «я гляжу на наше поколенье».
Когда ПОЭТ - на финишной прямой.
Бросает он на произвол судьбы творенья,
«Поникнув величавой головой».
Трагедия в семье поэта убивает.
Её перенести ему невмочь.
Или судьба подругу тайно забирает.
Или кого-то близких, то ли дочь.
Иду к поэту на свидание.
Советую назад в поэзию вернуться.
Самой открылось понимание.
Поможет снова в мир волшебный окунуться.
Поэзия - ведь уникальная возможность.
Выплеснуть боль израненной души.
Друзья проявят осторожность.
Оценят твои грустные «вирши».
Участие в судьбе приносит облегчение.
Ты боль души поведаешь в стихах.
Друзей моральная поддержка - исцеление.
В поэзии нуждается душа.
07. 02. 2021.
Посвящаю стихи моим друзьям- поэтам: Гарри Ноккард, Данила Каминский, Вячеслав Алексеев и др.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903966
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
[b]ТВОРЧИЙ АВТОБІОГРАФІЧНИЙ ЖИТТЄПИС[/b]
[b]НАРОДИЛАСЯ[/b] на Дніпропетровщині, , в сім’і гірників У жовтні.1959р.
[b]ЛЮБИТЬ [/b]свою родину,дітей та онуків. Також Україну,українську пісню,українське слово.
Пише українською та російськими мовами для рідних і друзів.
[b]Мета написання [/b]її віршів- засівати ниву життя добірним зерном слова,правди,світла,людяності,доброти.
В.О. Щиро [b]ВДЯЧНА[/b] тим,хто надихає ЇЇ на творчість.В юності -це було перше кохання,в зрілості- любов до дітей і улюблена робота і зараз - любов до рідних,до своєї Батьківщини.
[b] ОБІЙМАЛА ПОСАДИ[/b]: вчителя,заступника директора з навчально-виховної роботи, практичного психолога середньої загальноосвітньої школи ,керівника міських семінарів-практикумів для вчителів початкових класів та інші.
[b]ЗАКІНЧИЛА[/b] КДПУ за спеціальністю "Педагогіка і методика початкового навчання".
[b]НА САЙТІ "КЛУБ ПОЕЗІЇ[/b] - з березня 2015р.
[b] ПУБЛІКАЦІЇ[/b]
[b]2012р[/b]
• Журналі "Відкритий урок: розробки, технології, досвід"№04/ 2012,в-во "Плеяда",Київ;у вчительському Журналі-онлайн,2012р.;на сайті "Форум педагогічних ідей "УРОК",квітень 2012р.,
• сайті "Стихи.ру";
• Сайті «Клуб поезії»
[b]2015р.[/b]
• в Альманасі "Мати",2015р.,, в-во м.Хмельницький "Лілія";
• Альманасі "Дух землі»,2015р., ,в-во м.Хмельницький "Лілія"; ( присвячений 24 річниці незалежності України)
• у Всеукраїнському літературно-мистецькому журналі "Чорнильна Хвиля",в-во Київ. ,
[b]2016р.[/b]
• в Альманасі «Магія кохання», в-во м.Хмельницький "Лілія";
• в Альманасі «Україні присвячую», в-во м.Хмельницький "Лілія" ( присвячений 25 річниці незалежності України);
• в Літературному часописі «Барви» №1 і № 2, в-во м.Хмельницький "Лілія";
• в Енциклопедії сучасної літератури,в-во"Лілія",Хмельницький,грудень 2016р.
• [b]2017р.[/b]
Бабусині Повчальні казки та вірші/ до 5-річчя онучки /, в-во Київ "Наталія".
• [b]2019р.[/b]
Вірші про зиму і зимові свята,-Покров,ЦБС
[b]КЕРУЄТЬСЯ[/b] таким життєвим [b]принципом[/b] :"Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив." / Сократ/ .
ЇЇ життєве [b]КРЕДО[/b]:"Сказав мудрець: — Живи, добро звершай! Та нагород за це Не вимагай. Лише в добро і в Вищу правду віра. Людину відрізня від Мавпи і від звіра. Хай оживає істина стара: Людина починається з добра!"/ Л.Забашта/ .
[b]Перші проби пера [/b]були ще в шкільному віці,продовжилися під час педагогічної роботи ( сценаріїї написати,привітання придумати для колег ,таке інше).
На сьогоднішній день поетеса має більше,ніж 600 цікавих творів за різною тематикою ( лірика: пейзажна,громадянська,філософська,лірика кохання; твори для дітей, сатиричні вірші,акровірші,пісні авторські та перероблені,переклади,прозові мініатюри,патріотичні вірші).
З задоволенням бере участь у літературних зустрічах зі школярами.Знають її в багатьох школах міста.
Вона відвідала за два роки [b]23 класів[/b] з цікавими літературними розповідями.
В жовтні 2016 в коворкінговому арт-кафе міста відбулася презентація її збірок та творчості поетеси.
Валентина спілкується з поетами України ,на сайті та в телефонному режимі.Є в арсеналі авторські пісні на музику українських композиторів .ЇЇ гумористични пісні виконувалися вчителями на Дні міста у 2014р.Діти шкіл міста розповідають вірші В.Малої на 1 Вересня ,на першому святковому уроці та в День української писемності.ЇЇ візиткою на літературному сайті став вірш,який надрукувало в-во «Чорнильна хвиля»,Київ,який називається «Просто неба» і слова з цього вірша стали епіграфом до віршів інших поетів . Надихає поетесу на творчість її родина, діти, розумна 7- річна онука .
Поетеса має великі творчі плани ,планує ближчим часом випустити ще не одну книжечку для дітей ( Повчальні казки ,вірші для малечі), збірку різнопланової лірики під назвою «Сонце в долонях» та збірку про її родовід,який вона досліджує вже 20 років.
Запрошуємо в ліричний світ поетеси.
[b] Просто неба[/b]
Лечу,лечу на крилах слів, високих звуків...
Лечу й свічу усім ,кому це треба...
Тримайте зорі й світло в свої руки...
В долоні сонце тим,хто -просто неба...
Торкнися ,арфо,тих,хто заблукав десь
Твоє відлуння лікувальне,бо тремтяче..
Посій зоринки ...на народ наш весь...
На всіх,чия душа сумує,може плаче...
Летімо всі на крилах слів, високих звуків...
І світимо усім- усім ,кому це треба...
Нехай тримають зорі й світло в свої руки...
В долоні сонце тим,хто -просто неба...
Також В.Мала активно співпрацює з центральною міською бібліотекою і неодноразово відвідувала літературні зустрічі.
Вона є патріотом Батьківщини і не може стояти осторонь тих подій,які відбуваються в Україні ,а тому багато віршів ,присвячені патріотичній ,громадянській тематиці.
Валентина доволі весела,позитивна людина,комунікабельна Любить своє рідне місто ,але любить і подорожувати.Побувала в Ризі,Талліні,Вільянді( Прибалтика),в Криму ,в Краснодоні -місті молодогвардійців, в Нижньому Новгороді ,неодноразово в Москві на міжнародних симпозіумах по мережевому маркетінгу,в Києві,в Запоріжжі,Дніпропетровську,Кременчуку,Львові і т.д.
Про свою любов до рідного міста пише у одному з віршів
[b] Місту 60[/b]
Серед степу і курганів місто височить.День народження у нього,це святкова мить .
Місто славних українців,місто козаків.Місто юнаків,артистів,місто гірників.
Наше місто саме краще на усій землі!Місто парків і фонтанів,до душі мені.
Розвиваються таланти у БТДЮ,.Юнаки у нас галантні,створюють сім’ю.
День народження святкуєм,місту шістдесят.Я вітаю перехожих хлопців і дівчат.
Гордимося,що живем ми в місті трударів.Педагогів і афганців,сильних шахтарів.
П-В
Я пройдуся по Центральній вулиці і всім скажу : «Привіт!Привіт!»
Перехожим подарую посмішку і бажання довгих літ!
***
Також є вірші про українські символи ,зокрема, про прапор України,про мову, про калину.
[b] Калина[/b]
Люблять тебе доньки і сини,символом ти бути приречена.
Ти красива влітку й восени, а весною ти мов наречена.
Пензель я візьму,це все для вас,намалюю гарну я картинку,
Квітни ,радуй око усіх нас,ти прикраса саду і будинку,
Ти мені, красуньо ,розкажи,як говориш з вітром і з дощами,
Кетяги червоні покажи,що немов з коралів любов мами…
Ґрона на кущі красиві виснуть ,на гілках пташки загомоніли.
Ягідки кисленькі і корисні,а суцвіття - ніжне,біле-біле,
Граєш ти на сонці і блистиш,вабиш ти собою перехожих,
Мов вогонь а чи салют,гориш,на красу дівочу сильно схожа.
Ти красива влітку й восени, а весною ти мов наречена.
Люблять тебе доньки і сини,символом ти бути приречена.
[b]ПРИВАБЛЮЮТЬ[/b] поетесу українські пейзажі .Про це пише теж у своїх віршах.
Ходить осінь лісом,гаєм,пензлем землю застилає,І шафраном й теракотом,і коралом й бергамотом.Всім дарує шемріт листя,мов строкатеє намистя,в золото вдягає світ.Лиш журавликів уліт ,розбудив в нас шансонетку,сумнувату міноретку.Досить люде,хверцювати,фасонити,шикувати та виходьте із фільварків, нашу осінь зустрічати.Суголосна наша осінь,милуватись нею просить.Насолоджуйтесь красою,позолотою такою!
[b]Осінь золота [/b]
Осінь золота ачи шафранова,теракотова,коралова,рубінова,
І строката і із нотів гаммова,І красива,ніжна,З літом бабиним!
Ти ступаєш в край наш обережненько,Не лякаєш люд північним подихом .Вересень із серпнем вальс танцюючи,до усіх творців на свято просяться.
Я піду в танок разом із осінню,милуватимусь щодня її картинами.
І згадаю фільм-сюжет праосені І не братиму у руки фарби сірії.
Ти продовж життя деревам,квіточкам!Хай природа ще побуде в зелені .
І тримай вітри у скринях замкових,золоти усе навкруг гарнесенько!
***
[b]Осіннє танго [/b]в позолоті,Кружляє листя в краснім льоті
й мереживо із павутинки і візерунки,і картинки.
Іду і мрію ,і ступаю,думки летять немов із гаю,
осіннє листя шарудить і листопад не зупинить.
Я також танго затанцюю,красу осінню намалюю
і залюблю і замилуюсь, красою тою залюбуюсь…
***
Є також твори філософського напрямку та з позитивним спрямуванням.Поцікавитись творчістю поетеси можна на літературному сайті «Клуб поезії.»
За свої літературні вподобання вона вдячна своїм педагогам-наставникам : Людмилі Гнатівні Грицай, Ларисі Антонівні Стеблині( світла пам'ять),Капіталіні Василівні Плюсніній,Шварцман Тамарі Григорівні.
[b]МЕТА ВСІЄЇ ТВОРЧОЇ РОБОТИ ПОЕТЕСИ – НЕСТИ ЛЮДЯМ ДОБРО,ЛЮБОВ,МИР, ПОЗИТИВ та ЩИРУ,МЕЛОДІЙНУ,КРАСИВУ ,ДЗВІНКУ І СПІВУЧУ УКРАЇНСЬКУ МОВУ.[/b]
[b]АВТОБІОГРАФІЧНЕ , коротко в віршах[/b]
( просить центральна бібліотека Автобіографію мою ,
коротко не можу, та віршами трішки щось створю :) )
***
Не просто писати,повірте,про себе!
Зустрічі з вами - реальна потреба!
Нотки історій переплелися,
В життєвий струмочок словами влилися.
Батько-з Росії,матуся-місцева,
Виросла дівчинка,так,королева!
Здібна до всього,співає,танцює,
В вільну хвилину- творить і малює.
Вчительський ,справжній вона має хист,
А вчитель,щоб знали,в житті мов артист
Учнів навчає творити,любити,
З мудрістю, волею,миром дружити.
Творчії звіти із педагогіки -
Так,досконалі, обгорнуті в логіку!
Досвід учителя- він методичний,
Характер особи -чуттєвий,ліричний!
Активна позиція геть до усього,
Цікавого,сильного і до нового.
Творчеє кредо:
сій зерно світла і доброти,
лише тоді досягнеш висоти!
Можна багато чого говорити,
Любить дівчина писати,творити
І для онуки,і для родини,
Для друзів своїх і також для країни!
Любить дітей і свою Батьківщину,
На повну силу,не на половину!
Дружить з поетами ,там десь у "Клубі"
На сайті,в інеті,в додзвоні й в ютюбі.
Роками досліджує свій родовід
Сім колін є до сьогодні і від.
І композитори дають пропозиції,
на її позитивні пісенні композиції.
Багато в віршах миру і позитиву,
Крокує вперед ,по прямому курсиву,
І сьогодні,з піснями про долю свою,
З любов*ю знайомим таке говорю:
Сійся й родися ,поетове слово!
Рости й процвітай,українська мово!
Світи нам усім ,зірочко світанкова!
Най буде життя веселкове,чудове!
27.10.2016р.
***
[b]Я просто жінка, жінка українка[/b]
Я просто жінка, жінка українка! Зелені очі,зовнішньо – блондинка,
Люблю я рідне місто і країну, люблю матусю рідну Україну!
Я просто жінка ,щедрістю багата. Люблю театр,пісні і свято.
І вірю в краще,світле,позитивне,У досконале,мудре,креативне.
Я просто жінка, жінка українка. Слабка і сильна,добра, веселинка,
Я зорі не хватаю прямо з неба . Якщо потрібно,то така ,як треба.
Я просто жінка,сповнена любов’ю. Усім бажаю щастя і здоров’я!
Нема образ в душі у мене,Бо християнські в себе маю гени.
Я просто жінка ,друзями багата. Колеги кажуть: «Це ходяче свято!»
А ще говорять – працеголик я,Мабуть,що працю любить вся моя сім’я.
Я просто жінка, жінка українка,Зелені очі,зовнішньо – блондинка,
Люблю я рідне місто і країну,Люблю матусю рідну Україну!
ЖОВТЕНЬ 2016
[b]Я хочу обійняти цілий світ[/b]
Я знаю ,що нічого ще не знаю,
нічого не повернеться назад,
я знаю те,що я люблю, кохаю
всіх наперед і навіть листопад.
Моя любов чуттєва і велика,
Я хочу обійняти цілий світ,
Проситиму я поміч у музики,
Проста і добра жінка я-піїт.
Я чую музику чарівну і красиву,
І ніжність фонтанує через край,
Жертовна я і дуже співчутлива,
І багатьом прощаю,та нехай.
Я впевнена в собі і маю досвід,
Порадитись всі йдуть,цікава річ,
Люблю й радію,як приходять гості,
Гомонимо про все,поки настане ніч.
Я маю донечку,красуню і надію.
І зичу щастя їй на довгії літа!
І за всі успіхи її дуже радію,
Вона у мене справді,золота!
Онука в мене є,це справжнє чудо!
Гарнюня дівчинка,принцесочка моя,
Мабуть артисткою дитиночка ця буде,
Буде гордитися онукою сім'я!
Мої батьки- старенькі зозулята,
Удвох так дружно по життю ідуть,
Поклін Вам низько і цілую рученята,
О,Боже,подаруй їм довгу путь.
Моя любов чуттєва і велика,
Я хочу обійняти цілий світ,
Проситиму я поміч у музики,
Проста і добра жінка я-піїт.
Я знаю ,що нічого ще не знаю,
нічого не повернеться назад,
я знаю те,що я люблю, кохаю
всіх наперед і навіть листопад.
06.11.2016р.
[b]ЦІКАВЕ ІНФО ПРО СЕБЕ[/b]
Маю здатність писати обома руками одночасно, і правою рукою,і лівою ( зліва направо і справа наліво в дзеркальному напрямку ) .Спробувала писати обома руками одночасно- получається, і навіть різні тексти.Сама дивуюсь! Почерк - однаковий,що лівою,що правою.
В юності ,коли відпочивала на морі в м.Генічеськ, один чоловік- науковець сказав,що я "феномен" .Я не надала цьому факту особливого значення.
А вчора мої друзі ,які проживають у Владікавказі, написали мені повідомлення і осипали мене чудернацькими компліментами , які схожі на обзивання :) І вони праві ! Я таки ОТЕ, що вони кажуть! :).
Велика подяка друзям ,сім'ї Ложковим!
***
Я від народження відчуваю внутрішню потребу
видозмінювать реальність в кращу сторону,
Я хочу щоби все навколо було гармонійним,
щоби не було у житті негативу і «чорних воронів».
Мені ж бо сьогодні сказали,що я якийсь ,по-науковому
«амбіцеребрал» чи «двойний амбідекстр»,
Я це підозрювала завжди і точно знала ,
і сама себе називала індиго- кришталевий оркестр.
Аналізуючи,говорю,що Моя турбо-свідомість
дуже часто позитивно спрацьовує і в мені , і у соціумі.
Всі мої знайомі,пересічні,сусіди ,зі мною поспілкувавшись,
говорять, що ніби побували в реланіумі.
Я хочу щоби все навколо було гармонійним ,
щоби не було у житті негативу і «чорних воронів»,
Я від народження відчуваю внутрішню потребу
видозмінювать реальність в кращу сторону!!!
08.11.2016р.
[b]СИЛЬНА ЖІНКА…[/b]
Сильна жінка інколи мріє сльози не стримувать,
Та терпить,не плаче...
Вона привикла тягти цілий віз і отримувать
важкі життєві задачі...
Сильна жінка ніяк собі пару не знайде,-
Мішає емансипація…
Часто в відносинах вОна в офсайді,-
Не розуміють її ідеологізацію…
Сильною жінкою зробило її життя
Та життєві обставини…
Сильна жінка-Це філософії й психології відкриття
Одинока красуня квітка –на зеленій галявині…
Хотілося б їй такого ж сильного чоловіка мати,
Шукає його,колобродить…
Щоб на всіх фронтах життя не самій волати…
Та де ж-бо він ходить?
Набридло їй бідній постійно коня на скаку зупиняти,
В підпалені хАти заходити…
Хоче вона імідж сильної дами з себе зняти…
І перестати верховодити…
Стримує вона свої бажання ,сльози ковтає,
Не хоче бути дурепою…
Лише свої красиві думки огортає,огортає,
Не бажає дружить з недотепою…
Хоче вона, сердешна, любити і бути любимою…
Також бути слабкою…
І у парі зі своїм коханим бути щасливою
Рибкою золотою…
Та поки що…
Вона чужі сльози витирає і стримує,стримує,
І завжди дякує за все і…не плаче!!!
Бо привикла тягти цілий віз і отримувать...
важкі життєві задачі...
29.11.2015р.
[b]ПАМ'ЯТАЮ СВОЄ Я ДИТИНСТВО[/b],
ЗНОВУ СЛАВЛЮ СВIЙ РIД ВЕЛИЧЕЗНИЙ!
ЗИЧИМ ЗЛАГОДИ ВСIМ I ДОБРА!
А ОНУКИ РОСТУТЬ ХАЙ КРЕМЕЗНI!
I ЖИТТЯ БУДЕ В НИХ НА У-Р-Р-А!!
ПАМ'ЯТАЮ СВОЄ Я ДИТИНСТВО,
БЕЗТУРБОТНЕ ДИТИНСТВО МОЄ
ПОЗИТИВНЕ СIМЕЙНЕ БАТЬКIВСТВО
I ЖИТТЯ БЛАГОЧИННЕ СВОЄ.
ЯК НАВЧАЛАСЬ Я В ШКОЛI ГАРНЕНЬКО
ВЧИТЕЛIВ ПОВАЖАЛА СВОЇХ,
ЯК СТАРАЛАСЬ ВИХОВУВАТЬ НЕНЬКА
ЗАХИЩАЛА ВIД ЗВИЧОК ДУРНИХ.
МАМА З ТАТКОМ МЕНЕ НАУЧАЛИ
ЛЮДЯМ ТРЕБА РОБИТИ ДОБРО
ГАРНI РИСИ МЕНI ПРИВИВАЛИ
I ЩОДНЯ Я ВДИХАЛА МИРРО.
Я НЕСУ УСIМ МИР ,СВIТЛО ,СОНЦЕ
СВОЮ ДОНЬКУ НАВЧАЮ ЛЮБИТЬ,
А ОНУЦI В МАЛЕНЬКI ДОЛОНЦI
БУДУ КАЗКУ ЧАРIВНУЮ "ЛИТЬ".
ЗНОВУ СЛАВЛЮ СВIЙ РIД ВЕЛИЧЕЗНИЙ!
ЗИЧИМ ЗЛАГОДИ ВСIМ I ДОБРА!
А ОНУКИ РОСТУТЬ В НАС КРЕМЕЗНI!
I ЖИТТЯ БУДЕ В НИХ НА У-Р-Р-А!!
25.11.2015Р.
[b]Люблю!!![/b]
Могу быть серьёзной,когда на работе,
Задумчивой,классной,на "автопилоте",
И с юмором тоже немного дружу,
О женских секретах потом расскажу!
Люблю со смородиной чёрной варенье,
Как съем его малость- и вот настроенье.
Люблю прогуляться по лесу пешком,
Люблю пробежать по росе босиком!
Простые люблю полевые цветы,
Люблю говорить я с любимым на "ты".
Люблю любоваться поляной ромашек,
Люблю наблюдать за семейством букашек...
Люблю одуванчики в свежей траве,
Люблю ералаш на своей голове...
Люблю фантазировать,петь и смеяться,
Люблю и луной,и звездой любоваться...
Могу я быть разной,и милой,прекрасной...
спокойной,игривой,но нет,не опасной.
Люблю я любить очень преданно,нежно,
Могу я любимого слушать прилежно.
Люблю не скучать, креативность,ещё...
И другу подставлю своё-о плечо.
Люблю...всех детей: и послушных,и нет...
Совсем не жалею для них я конфет...
И Родину тоже я очень люблю,
Ценю всех героев, и рифму-зарю...
И много чего,что я не написала,
Чтоб всё написать,- просто времени мало.
Я вам состоянье души описала,
Могу через время начать всё сначала:
ЛЮБЛЮ!!!!!!!!!!!....................
Валентина Малая 20.06.2012
[b]Не люблю[/b]
Не люблю,коли лізуть у душу!
Тоді правду сказати їм мушу.
Все,що думаю й знаю про них.
"Ось вам!" мій гірко - прісний пиріг!
Не люблю,коли лестять у вічі,
Не люблю,як обманюють вічно,
Не люблю,як мужик слабше жінки,
Не люблю,коли крадуть,як Пшінка.
Не люблю тимчасовую владу,
Не люблю тих,хто хибить, і ...гадів.
Не люблю,коли сваряться люди,
І щодня запитання: "Що буде?"
Не люблю,коли "брат йде на брата",
Не люблю, коли ворог - крилатий...
Не люблю,коли хтось зазіхає...
На чуже...А, де правда,не знає.
Не люблю,коли місце в трамваї
І жінкам, і старим не вступають.
Не люблю, коли муж б'є дружину
Не люблю,коли все навкруг гине.
Не люблю,коли лізуть у душу!
Тоді правду сказати їм мушу.
Все,що думаю й знаю про них.
"Ось вам!" мій гірко - прісний пиріг!
30.03.2014р.
[b]Я просто …[/b]
Я просто віддаю чуття свої перу,
Коли сміюсь,радію або плачу...
Для себе і для рідних я "творю",
Пишу,пробач, не можу я інакше...
Для тих,хто завітав,- я рада всім...
Бажаю щастя, миру,більше позитиву,
Хай буде в серці радість,гарний спів,
Творіть,пишіть,не змінюйте курсиву!
А я...
Просто віддаю чуття свої перу,
Коли сміюсь,радію або плачу...
Для себе і для рідних я "творю",
Пишу,пробач, не можу я інакше...
2014 р.
[b]Я обручена віршами[/b]
Я обручена* віршАми навіки,
Це віддушина моя,може...ліки...
Це спасіння від сильної спраги,
Це живильна вода,сила магів.
Це словесний фонтан,колорит.
Я не тільки твоя,я-піїт!!!
*Обручена- від слова "обруч,обручка".В даному контексті я вирішила використати слово "обручена", бо поезія для моєї душі як спортивний тренажер,накинутий зверху,який допомагає бути завжди у формі...Я ЦЕ мала на увазі, а не "заручини".СЛОВО "Обруч" і на російській мові,і на українській ЗВУЧИТЬ ОДНАКОВО!ДієПрикметник "обручена" утворила від іменника "обруч".
[b]А я люблю читать[/b]
А я люблю читать вночи
при звёздном свете,
Когда луна светит в окно,
Заснули дети...
Тогда фантазия сильна
И Ярки краски...
Тогда мечтаний -полон мех
И всё как в сказке...
20.08.2014г.
[b]ПОЕЗІЯ для мене - то є скарб![/b]
ПОЕЗІЯ для мене - то є скарб!
Це 150 відтінків різних фарб!
Потік мільярду крапель з водоспаду!
Це сік із апельсина й винограду!
Це музика і спів академічний!
Спалах любові й вправи риторичні!
Це гра на скрипці,арфі і віолі!
Довершеність і СЛОВО в ОРЕОЛІ!
Поезія - це мрії в небесах!
Поезія - думок усіх краса!
Це золото землі ! Це світла блиск!
Смарагдове багатство!Світу зиск!
Це 150 відтінків різних фарб!
ПОЕЗІЯ для мене - то є скарб!
21.03.2016р.
[b]Мій дім-моя фортеця![/b]
Мій дім-це наш будинок з цікавостей й родзинок!
Мій дім-це наше місто!Красиве і врочисте!
Мій дім -це Україна,де пісня дзвінко лине!
Мій дім-моя фортеця!Мій дім- моя родина!
Це Сонце у віконце!Це мати і дитина!
Дерева це і квіти! Дорослі це і діти!
Мій дім-цікаві долі!І як в театрі-ролі!
Сусіди,близькі,рідні!Серйозні і привітні!
Мій дім- моя сім'я!Мій дім- це також Я!
26.02.2016р.
[b]Мої батьки!старенькі зозулята![/b]
Мої батьки!старенькі зозулята!
Як важко,дивлячись на вас,
Глядіти на сумні очата,
І чути :"...Вже пройшов наш час"
Якби ж могла я дати вам розраду
І опустити в поміч небеса
Я б ангелів зібрала цілу раду,
Щоб сотворили ...чу-де-са!
Тримайтеся удвох,мої рідненькі!
Додай же ,Боже сили й довгих літ!
І забери хвороби у стареньких
Дай ще пожити їм,охороняй їх цвіт!
Щодня до Бога піднімаю руки,
Помилуй нас же ,Отче,захисти!
І вірю,що не дасть він нам розлуки!
Повірте й ,мамо й татку,ти і ти!!
27.03.2016р.
[b]Мої батьки , мої рідненькі![/b]
( уривок із поеми "Мій рід міцний і сильний"
А далі Слово про Тетяну,
Це моя мамця,без обману!
І вона теж донька Микити,
Про неї буду говорити.
Гра на гармошці, балалайці
Співає гарно,легка у танці,
Склада й співа свої частівки,
А на святах- смішні витІвки.
Вся моя творчість -від матусі,
Я як донька-дуже горджуся,
Що маю я батьківські гени,
Ми з мамцьой-
просто рекордсмени:
Велика маса в нас костюмів,
і париків,різних парфумів...
А родичі завжди як раді,
Ми як артисти на естраді!
Підтримуєм веселий дух,
Всі люблять нас,двох балакух...
А має Таня гарні коси,
І довжелезні вони досі,
Багато чОго пережИла,
Війну і голод...та міцні жили...
І сила роду Василини,
Тетянці не дали загинуть...
Навіть змія її кусала,
на будівництві -вона впала
з двоповерхового будинку...
Спас Бог не раз оцю людинку...
Мабуть,щоб Валя народилась,
Вона життям благословилась...
Тетяна артистичний має хист,
Жартує часто,мов артист,
Душею щедра,правдолюбка,
А для сім'ї,як та голубка,
Всіх добротою огортає,
Кому,що треба,вона знає.
Коли ще дівчиной була,
Сестру убили її Машу,
І мама доньку забралА,
і виховала Любашу нашу.
Люблю,люблю свою матусю!
І дуже-дуже нею горджуся!
Побралося ж оце дівчатко
З красивим хлопцем,з моїм татком!
ТатУся Олексієм звати
Марія бУла його мати.
Марію німці розстріляли...
Цю бабцю ...жалко,ми не знали...
У батька тато був Степан,
Він мав великий для всіх план:
Привіз сім'ю із ВологдИ,
На Україноньку,сюди...
Олексу в армію забрали,
Із парашута там стрибали,
Дисантник татко мій,герой!
Коли стрибав раз...,ой-ой-ой!!!
Що ж?- парашут щось не розкрився...
Олекса борсався,крутився,
І зміг розкрити запасний...
І,..АЛІЛУЯ, приземлився,
Мабуть,в рубашечці родився!
Чи ,знову Боже проведіння??
Чи роду свОго благословіння??
Я вдячна дуже небесам!
Це просто дивні чудеса!
Ви зберегли моїх батьків!
Дай,Боже ,ще їм 100 років!
Мій татко ще робив шахтером,
В забої тяжко працював
Мав він подяки і від мера,
І нагород багато мав.
Трудився чесно і завзято,
Хотіла б я кіно відзняти,
Як татко вийшов із забою,
З великою шахтерською юрбою,
І русі кудрі з шапки виглядають,
Веселі всі,про себе знають,
Що кожен з них- такий герой!!
І горді МУЖИКИ собой,
Що перевиконали план,
Що працювати - в них талант!
Мої батьки ,мої рідненькі!
Більш як 50 років у злагоді живуть,
І по життю разом ідуть.
В них народилась я,Валюша
І братик Юрчик, п о м о л ю с я...
За дорогих своїх батьків,
Додай же Боже ще років!
І сили,сили,довголіття,
Здоров'я, і...дожити до століття!
А,може й перетнуть за 100,
Бо РІД в нас сильний, ото-то!
Свій славний РІД я величаю!
Співаю,мовлю,прославляю!
Бажаю сили всім,терпіння,
З небес всім Божого благословіння!
Знання нащадкам передайте!
Я вас люблю всіх,про це знайте!
Гордіться ,рідні,своїм родом!
Де в родоводі скільки чудового народу!
Хай міцніє наший рід!
І слава про нього йде на весь світ!
( продовження буде)
([b]СЛОВАМИ ІНШИХ АВТОРІВ ТА СВОЇМИ СЛОВАМИ[/b])
"Вишита колоссям і калиною,
Вигойдана співом солов'я"*,
Друзі називають мя дівчИною,
Українка- патріотка щира я.
* [b]Слова Олександра Богачука[/b].
...
"Я живу на Україні,
Де річки, озера сині, -
Чиста в них вода, прозора,
В дно глибинне світять зорі.
Найгарніші наші села,
Люди мудрі і веселі,
Хати білі, чепурненькі,
Діти всі такі гарненькі…
Маки в полі червоніють,
І волошки ген синіють,
Всі сади таки плодючі,
Огороди всі родючі.
Наша Україно мила,
Донька я твоя щаслива."**
** -[b] Г. Камісарова[/b]
"Україно!Рідна,мила!
Я дочка твоя щаслива!
Все,що ти мені дала,
Я віддам тобі сповна.
Збережу усе,що маєш-
Ти ж мене іще не знаєш.
Я твоя -дзвінка веснянка,
Українка- подолянка."***
*** - ( шукаю,хто автор)
...
"Я все люблю в своїм краю:
Криницю,звідки воду п'ю,
І повні гомону ліси.
Та дзвони срібної роси"****
****- [b]Сингаївський М.[/b]
***
[b] В.МАЛАЯ[/b]
Я горджусь своєю Батьківщиною,
Люблю,як пісня українська лине,
Зовусь я веселково -Валентиною,
І друзів поважаю дуже я.
...
Заходьте до мене,-запрошую,
із римами гарно подружемо,
Якщо щось не так-перепрошую,
друзі мої та подружечки.
...
Можливо,разОм ми помріємо
Красивих пісень поспіваємо,
Друзі,нехай ваше серце поета
Співає,многії-многії-многії літа!
2010р.
***
*************************
ПРО МЕНЕ
[b]Хулиганка Обыкновенная[/b]
Ти душу відкриваєш читачам,
Відверто так смієшся і сумуєш,
Душі частинку ти даруєш усім нам,
Я сподіваюсь, ти про це не пожалкуєш.
14.05.2014 20:49
***
[b]ВОЛОДИМИР ПРОХОДА[/b]
Хай сонце сяє Вам і долі,
Любов зігріє Вас теплом,
Роса омиє ноги в полі,
Пегас змахне своїм крилом...
***
[b]всім відомий АНАТОЛІЙ[/b],
20.06.2015 - 16:00
Ваші вірші немов ромашки в полі
Розквітнуть білим цвітом у душі
Покращується настрій мимоволі
Коли читаю Ваші я вірші.
***
[b]МИКОЛА КАРПЕЦЬ[/b])), 20.06.2015 - 14:37
Літо, сонце, море, квіти
І навколо - діти, діти
Що читати, чим радіти?
Вільний час куди подіти?
Їм вірші від тьоті Валі!
І на пляжі, й на вокзалі
І в поході, на привалі
Ну ніяк без тьоті Валі!!!!
***
[b]Василь Надвірнянський[/b],
20.06.2015 - 12:23
Радій і смійся. Радість та сила.
Що за плечами відрощує крила.
***
[b]ПРОМЕНИСТИЙ МЕНЕСТРЕЛЬ[/b]
20.06.2015 - 09:11
Що ж - настрій бачу й смак життєвий,
майже як у королеви;
день хай буде щонайкращий,
злу тоді закриєш пащу!
***
[b]ГЕОМЕТРІЯ[/b], 14.07.2015 - 10:53
Ваші вірші, як діти!Ваші вірші, як квіти!
То ж пишіть, а ми будем читати І радіти, і нових чекати!
***
[b]evgen[/b], 11.12.2015 - 13:23
Нехай літа минають за літами,
Не забувай стежину, що колись,
Топтав в дитинстві босими ногами
За край священний Богу помолись!
***
[b]Оптимістка[/b], 08.01.2016 - 19:02
Хай, навіть, погана погода - дарма!
Хандри у нашої Валі нема,
Життєва енергія - аж через край!
Хай буде так завжди! Подруго, дерзай!
***
[b]Lana P.[/b] , 11.01.2016 - 01:29
У Вас енергія зашкалює добра,
Народна пісня ллється з-під пера!
**************
***
Сьогодні поетеса Валентина Малая творить для дітей і онуків,допрацьовує книгу про свій родовід ,в якій використовує свої дослідження і прізвищ роду, і написану авторську поему в 13 частинах про рід,і оповіді близьких та родичів та таблиці дерев роду і паралельно пише повчальні казочки для своєї онучечки Єви.
[b]Розмова з донею[/b]
Весняний вітер обвива моє чоло,
Проміння сонця мило заграє зі мною,
Я думаю про те, що вже було,
І у віршАх я говорю з тобою.
Рідненька, люба донечко моя!
Так хочеться,щоб ти була щаслива!!
Щоб посміхалася до тебе долечка твоя,
Щоби сім’ю твою минали зливи!
Не думай про вчорашнє,то- пусте!
І те, що буде, теж хай не тривожить.
А думай, сонечко моє, про те ,
Що душу виліковує, воложить.
Сама з собою,люба,не борись,
Прощай усіх ,люби, берись до діла,
Роби СЬОГОДНІ справи,зараз,не колись,
І буде все у тебе так,як ти хотіла.
Від зливи бережи свою родину,
І дітям дай Любов і Доброту,
Нехай в сім’ї весела пісня лине,
Про сонце, небо, райдугу круту!
Будь берегинею для діток, для сім’ї,
І поважай свою рідню і чоловіка,
Шануючи батьків,-продляться дні твої,
Та і Господь сказав,що додасть віку.
Тепер Про СЛОВО далі буду говорити,
Воно магічне, енергетику несе,
Подумай, потім говори, щоб легше жити
Й не мучити себе за щось … життя усе.
Своїх діток учи фантазувати,
І мріяти , і вірити в ЛЮБОВ!
Я знаю, ТИ У МЕНЕ ---СПРАВЖНЯ МАТИ!!
Ти будеш нею ще не раз,а ….знову й знов!!!
Свою розраду не шукай сама з собою,
Зі мною, з чоловіком поділись,
Ми швидко знайдем рішення з тобою,
Не залишай чогось на потім, на колись.
Рідненька, люба донечко моя!
Так хочеться,щоб ти була щаслива!!
Щоб посміхалася до тебе долечка твоя,
Щоби сім’ю твою минали зливи!
Весняний вітер обвива моє чоло,
Проміння сонця мило заграє зі мною,
Я думаю про те, що вже було,
І у віршАх я говорю з тобою.
06.04.2013 р.
[b]Моя внучечка ТАК любить малювати[/b]
Моя внучечка ТАК любить малювати,
Травку,хмарку,небо,сонце на асфальті.
Мама Інна фарби й крейдочку купує,
А дитинка наша залюбки усе малює...
І фломастери купили для дитини,
І багато ще чого у магазині.
Кольоровим став і стіл,і вся кімната,
І долоньки у малої,і у тата...
Я до внучечки своєї завітала,
І про кОльори дитині розказала,
Про веселку різнобарвну і про літо,
І про те,як хтось фарбує усі квіти.
Вчись ,маленька,і писати, й малювати,
Ну,а ми всі допоможем,будем дбати,
Щоби ти росла розумна і гарненька,
Щоб пишалися тобою й тато,й ненька!
11.08.2014р
[b]З ПОВАГОЮ ДО ВСІХ І КОЖНОГО![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588578
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 31.01.2021
5- е січня,день перед Різдвом-
Я пишу картину "Тигр в джунглях"-
У віршах= зібравсь Не один том...
Ніби підкорила Джомолунгму.
Все цікаво,більше,ніж колись.
Фарбами -письмо життя сюжетів.
Що змішались,десь переплелись-
Теми для творінь -Віршів поетів.
Хтось готує,варить заливні,
Холодці ,кутю, Січе салати.
Я ж тулю картину до стіни.
Як могла таке я написати?
Поміж темінь і густу імлу,
Зарості чагарнику і дикі джунглі,
Йде хижак ,крадеться ,мов по склу
Ця картина-дійсно Джомолунгма...
* Джомолунгма,Сагарматха,або Еверест -
найвища вершина у світі в Гімалаях.
Висота її сягає 8848,86 м над рівнем моря.
Знаходиться на кордоні між Китаєм і Непалом.
5 .01.2021р.
/ на світлині - картина, виконана авторкою,
в стилі " малювання по цифрах.Полотно 40×50,гуаш./*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900980
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 31.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JhuB-252TSM
[/youtube]
Котик спав і снилась йому Мишка,
Солодко мурликав він у сні.
Нашорошив Котик гострі вушка,
Так повірив він оцій брехні.
Сон солодкий швидко закінчився,
За вікном пухнастий падав сніг.
Котик зрозумів, що помилився,
Досипати на бочок приліг.
Він уже не спить, лише дрімає,
Більше не повірить снам своїм.
У вікно Синичка заглядає,
Котик тут подумав: я її не з"їм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903027
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-Q1x4FxDcPo
[/youtube]
Ну як примусить долю покоритись,
Щоб була лагідна для нас?
І щоб вона змогла цьому скоритись,
І щоб в житті було так повсякчас.
Важка моя ця просьба - добре знаю,
Чому ж тоді в житті однім щастить?
А я свою, як є, завжди приймаю,
Не раз ти намагалась засмутить.
З тобою я борюся, як умію,
Прихильною ти не завжди була.
Життя - це боротьба - я розумію,
Додай мені хоч трішечки тепла.
Прошу про це я також і для друзів,
І за мою рідню тебе прошу.
Ти не тримай усіх нас у напрузі.
Почуй усе оце, що я пишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902906
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=u-R3IQBKb8c[/youtube]
Ну як знати оте, що загубили?
Хто з вас колись загублене шукав,
Чи клеїли оте, що вже розбилось?
У роздумах, можливо, все ж блукав.
Оте, що вже не ваше, хтось знайшов,
І бережно хранить під серцем теплим.
А, може, подивився й обішов,
Залишив на землі, як лист пожовклий.
І десь лежить і мерзне серед снігу,
І нарікає: Чом не зберегли?
І весняну чекає все ж відлигу,
Щоб ще йому друге життя дали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902773
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Стисло Про зміни в українсько
му правописі в
Віршованих рядках
***
Фавна павза лавреата стоїть
В авдиторії
Авдієнції чекає студент на історії.
Дитирамби Демостена вийдуть в етер скоро,
Мітологія Атенів- то цікава школа.
Крови,осени,любови,
чести,соли,
гідности,
Смерти,
радости,
Руси ще,
Також незалежности.
Ирій(ірій)- для пташок
Ирод( ірод)=мовби шок.
Ич,икати хтось почав,
Коли цеє все дізнавсь.
Топмодель у максісукні мідімоду
Показав.
Ексміністр на вебсайті вебсторіночку вказав.
Пів Європи і пів міста,
пів відра,
пів огірка.
І пів ями,
пів години,і пів неньки України.
Цей проєкт запам"ятай,
Проєктуй і добре знай.
15.01.2021р.
В.Мала.
/ мотив до знайомства з повним переліком змін :) /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902657
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Життя дається тільки раз,
Про це ми добре усі знаєм.
Ми просим Бога, щоб нас спас,
Коли біда когось спіткає.
Тоді листаємо листки,
Коли і щось кому зробили.
На когось десь сплели плітки,
Когось чомусь не зрозуміли,
Чи відказали в допомозі,
Коли страждала так душа..
Та ми ж все ж кинули в дорозі,
Бо та душа була чужа.
Когось пробачить не зуміли,
І злість тримали довгий час..
Чому ж тоді ми збайдужіли,
Коли надіялись на нас?
Іще чимало помилок
В житті ми можем відшукати...
Та тут закінчився листок...
Хоч є чимало що сказати..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902482
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Сьогодні свій святкує Ювілей,
Ганнуся Верес, донька України,
І хочеться в цей Особливий день,
Для неї хай слова найкращі линуть.
Для неї Україна, - це життя,
У неї Україна, в кожнім вірші,
Любов їй цю Господь подарував,
І ця любов для неї найсвятіша.
Коли зійдеться вся Ваша рідня,
Й наповниться гостями Ваша хата,
Хай пісня Ваша лине, й не одна,
Адже пісень у Вас є так багато,
Сьогодні в цей прекрасний Ювілей,
Я хочу Вам, Ганнусю, побажати,
Любов від рідних, шану від людей,
Мир, злагоду й достаток Вашій хаті.
Душа нехай трояндою цвіте,
Від щастя в грудях серденько співає,
Хай Вас, родину, внуків і дітей,
Святий Господь з Небес оберігає!
З Ювілеєм Вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902406
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vjVBSY-togc[/youtube]
Зима укрила землю снігом,
Пухнастим білим покривалом.
Та не залишилось і сліду -
Земля пожадно сніг спивала.
Зима дивилась, посміхалась:
Нащо ти стерла всі труди?
Вона щосили так старалась,
Та це нічого: півбіди.
І поки думала - гадала,
Трава крізь землю проросла.
Вона ще трохи почекала -
І все знов снігом замела.
Не хоче ще впускать весну,
Для неї дуже ранувато:
Я ще завії нажену,
Ще довго буду царювати.
Притихла - сили вже не ті,
Хоч сніг ще має в рукавах.
І їм наказує: летіть!
А ті сніжинки, ніби вата.
Крихкі, чомусь вже слабуваті.
(Тут сонце глянуло з- за хмар).
Не хочуть слухать - вайлуваті.
Лиш трішки вкрили тротуар.
І тут потік весь сніг водою,
Струмки неначе ожили,
Текли повільною ходою,
Чомусь так радісні були...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902417
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Мене зима укрила вже снігами,
Давно вплелась у коси сивина,
Уже і чую, й бачу я погано,
Жива лиш Віра й праця - дивина...
Роки вже привели мене у зиму,
Точніш сказать: вже в неї завели,
І лиш думки в майбутнє мене кличуть,
Не опираюсь, за ними йду туди...
Роки свої уже я й не рахую,
Якось долаю прикрощі буття,
Живу, читаю і пишу, й працюю,
Хоч і важке теперішнє життя...
Тривожить вірус і війна на Сході,
І вся неправда, що іде згори,
І неполадки в природі і народі,
За будь-якого часу і пори...
Та все ж працюю я, і щось шукаю,
Ще й намагаюся нове пізнать,
Мріяти вмію, у думках літаю,
Терпіть умію, вірити і ждать...
Уже давно живу одна у домі,
Та я й навчилась жить у самоті...
Чи це мій рок, чи виклик долі,
За все я вдячна Богу і Землі...
І не лякаюсь я зими з снігами,
Хоча неспокій в мене від них є...
Живу, як вмію з мріями й думками,
Зимі й морозам не злякать мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902244
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fcG1Qr7LG_w[/youtube]
Ти ненароком струн торкнувся,
Моєї ніжної душі.
То ніби час в тиші схитнувся:
Заграли струни мовчазні.
І стрепенулася душа,
Нові малюються етюди.
Немов все знову воскреша,
Давно забуті ці акорди
І відізвалося кохання,
Що вже мовчало скільки літ.
І миті ніжні хвилювання,
Перевернули увесь світ.
Душа уважно прислухалась,
Мов зачарована була.
Невже, вона знов закохалась,
У віртуоза - скрипаля?
І лине музика, торкає,
Знайти де сили, зупинить?
Мене вона чомусь лякає,
Чи, може, слабкості це мить?
Впустить у душу, помилитись?
Чому ж вона так спокуша?
Душе! Ти можеш запізнитись,
І стане та душа чужа....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902212
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
В країні занепад, хвороби, війна…
Позаду невтішні майдани.
Зруйновані райдужні плани.
Поглинула їх метушня.
Політикам не притаманна вина.
Обіцянки марні давати
навчилися й брати відкати!
Ганебний піар та брехня!
***
Щораз все нова піднімається хвиля!
У темпі прискорено, маючи силу,
несе потенційних вона емігрантів!
Ніхто не надасть їм надійних гарантій.
З освітою молодь не має роботи,
у себе в країні одні лиш скорботи.
Солідні, зі стажем, також у дорогу.
Звертаються вкотре в надії до Бога:
можливо від’їзд цей вже буде останній???
Сховаємо сльози свої на прощання!
Загояться рани на тілі країни!
Корупцію геть! Хтось, колись її скине!!!
Напевне, цей час у майбутньому буде!
Приблизити треба мерщій його, люди!!!
Цей безлад не може тривати роками!
То ж ВОЛЯ та РОЗУМ, керуйте вже нами!!!
***
…А зараз, на жаль, на рахунку роки…
З країни щодень виїздять юнаки…
05.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900349
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 19.01.2021
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w
[/youtube]
[i][b][color="#880894"]Твердять, що рік цей роком є прориву,
бо він належить білому бику…
Мені б хотілось думку білогриву
сказати вам. Крамольну… Ось таку.
Вам хто сказав, що бик є найсильнішим?..
Сильніш за всіх є скелелаз-баран,
бо він бере такі висоти й ніші,
що недосяжні іншим із горян.
Удар його на кілограми маси –
куди тому боксерові Кличку!
А як летить, то сонце в небі гасне,
усе мізерне дробиться в муку̀!..
Та пальми віть я віддаю мурасі –
тут джоулі*, не лік – на кілограм.
Комаха в нашому краю на часі –
координатор планів і програм!
Впаде донизу лиск судейських лахів,
знітиться вмить хабарник і крадій,
як вчує тіло раз укус комахи…
І рухне хіть до окаянних дій!
А щодо щастя – тут немає спору
(Беру на ум чуттєвий елемент!):
хто не відчув мурах в осінню пору,
В любові той – затятий “дисидент”!
Уклін малій, жалюгідній комасі,
подяка їй жіноцтва і мужчин…
Святкуючи Новий рік на Парнасі,
віншуємо призвідниць святовин! [/color]
[/b]
10.01.2021
_________
*одиниця виміру енергії.
Мурашки-анімашки з інтернету[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900890
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Я сьогодні помітив, що немає в держави мети,
Відчував, щось не те, спорожніли думки і екрани,
Їм так хочеться кожному в щось іноземне втекти,
Їм здаються природніми ці облюбовані стани …
Нецікаве своє, діти в Лондон чи за океан.
А народ, що ожив, їм ввижається маревом, міфом.
Все життя навкруги мов розораний скіфський курган.
Мов зріднились давно із безсилим і кволим Сізіфом.
Ситі, зморені, тільки та втома оков,
В ній немає вдоволення праці, таланту наснаги,
Зовні наче блиститься, а ледь підніми той покров,
Там нікчема сидить за кермом сірячка – колимаги …
Так, Майдан завершився нічим, але як він горів,
Він зумів наші душі хоча б ненадовго відкрити,
Там народ наш ожив, потім знову раптово знімів,
Але він всім сказав: я народ, хочу дихати, жити …
Поміщицька сваволя. Олігархом затрута земля.
Хтось здалеку побачить, дух прочує, втікає за очі,
А в маленькому місті співає колядки маля,
Настають чарівні, ще ніким не розкрадені ночі …
Я сьогодні помітив, що немає в держави мети,
А держава – це ми, це не пліт, не чиновницькі сходи,
Може мрій не дано, щоб за ними у далеч іти?!
Чи пороблено щось, може інші чужинські народи?!
Кожен прагне чогось, кожен хоче чогось досягти.
Хто б таке відібрати спромігся у нас, в України?!
Все чужинське зірвати, своє на плече одягти,
І творити своє, розгрібати сторічні руїни …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900992
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 12.01.2021
«Не знаю, чи побачу Вас, чи ні,
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє…»
Ліна Костенко.
Пливе безсніжно-сірий сум в човні,
У стомлених туманах гірко тане…
Прощайте, мій намріяний коханий,
Не знаю,, чи побачу Вас, чи ні.
Заплутана ця гра не має правил.
Б’є порожнеча значимістю фраз.
Мабуть, я все ж не зрозуміла Вас,
А може, власне, і не в тому справа…
Ховає січень спогади сумні.
І скільки днів, чи місяців, чи років
з туманами спішать вони навтьоки.
А, головне, що десь вдалечині
Лишиться те, що так забути прагнув.
Нестерпний біль затих… Він онімів,
але у хвилях призабутих снів
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Життя уроки мудрі всім дає,
Кружляє сніг, бере в свої обійми.
Ідіть по звичній стежці Ви спокійно –
Я не покличу щастя не моє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901045
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 12.01.2021
Я народилась в шістдесятому,
Гойдали «люлі» у колисці,
Десь вчені парились над атомом
Та цілив лад у віршописців.
Я вже спиналася на ніженьки,
Як їм обрубували крила,
А слово йшло, по бездоріжжю їх
Вело із темені на крилос.
В вісімдесятих вже синочкові
Сама співала «люлі-люлі»,
А у поетів строк по строкові:
Уже й не вірилось зозулі.
В нас – перший зубчик, щастям дишемо,
Там – табір, Генія не стало,
Про це колись самі напишемо,
Про Дух, гартований зі сталі.
Вже розміняли третю тисячу
Опісля рождества Христоса,
А от поетам й досі пишеться,
Та жаль, в зерні – багато проса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900604
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 08.01.2021
Христос сьогодні народився! –
Вклонились яслам мудреці.
Так сяє місяць білолиций
Події дивовижній цій.
А світ продовжує молиться:
- Славімо, люди, Сина всі!
Тепла у стаєнці не досить
В зимові люті холоди,
Соломою шпарини Йосип
Від протягу загородив.
Різдвяна Зірка всім розносить:
- Ісус родився! Диво з див!
Прозріють ті, хто заблудився,
У кого дух міцний змілів, -
Віншує в дідуху пшениця
Дух пращурів усіх часів.
Йдуть волхви й пастушки вклониться:
Ісус людей врятує всіх!
З ним прийде кара злу і вбивцям.
І перестане литись кров.
Засяє світлом серед див цих
Козацька слава корогов.
- Христос сьогодні народився,
Славімо, люди, всі Його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900505
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021
Ночь - гитара моя однострунная,
Запевало - всегда Тишина.
Угощу я Судьбу поцелуями,
Для Любви ,ведь Душа рождена.
Я Мечту, как младенца закутаю,
Втихаря от сварливой Зимы,
Дорожить стану каждой минутою,
Где ветрам улыбаемся мы.
Ты укрась серебром мою мельницу,
Где года обретают покой.
Хвойный лес никогда не разденется,
Хоть одежду пошить так легко.
Снова тянет погода на изморозь,
Заметался колючий рассвет.
Может Счастье на что-то обиделось,
Стало рано Печалью болеть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900314
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 05.01.2021
Ми не можемо вирвати жодної сторінки з нашого життя,
хоча легко можемо кинути у вогонь саму книгу (Жорж Санд)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6PgiRF_GpU0[/youtube]
Книга життя, її не перепишеш,
І не пройдеш удруге жоден день.
І що пройшло, того вже не покличеш,
Згадати інколи ми зможемо лишень.
Чуже життя прожити неможливо,
Воно складне й у кожного своє.
Яке воно було, вже неважливо,
Та головне, воно було твоє.
Так хочеться заглянуть у майбутнє,
Але до нього нам іще іти.
Лиш в сьогоденні бачимо ми сутність,
І треба висоту в нім досягти.
І хай зоря осяє сьогодення,
Бо кожен день - життєва боротьба,
Тому воно і має таке ймення.
Життя не день, не ніч і не доба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900123
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
О вчителю! В тобі таїться все:
Дитяча віра, тепле серце мами.
Енергія до зір нових несе,
Плекаєш душу вчинками й словами…
Хай Бог тобі тих крил завжди дає
До творчості, взаєморозуміння.
Дитина серце віддає своє,
Коли в душі відчує це проміння.
В яскраву квітку – сповниться бутон
І пташеня – орлом могутнім стане,
Якщо із педагогом в унісон
Вогнем заб’ється серце полум’яне.
Як хочеться, щоб світ наш не мілів.
Щоб ми не йшли в нікуди та наосліп.
Хай підростають гідними малі,
Й не забувають людяність дорослі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899704
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020
Друзі! А чи знали ви, що прикрашання ялинки — це традиція не новорічна, а різдвяна. Вічнозелена рослина з давніх часів уособлювала вічне життя та відродження. А у християнській релігії її називали деревом Ісуса. Змішання новорічних та різдвяних традицій сталося у 30-ті роки ХХ ст. Через антирелігійну пропаганду в СРСР у 20-ті роки заборонили святкувати Різдво. Однак у 1935 році у Кремлі до Нового року влаштували дитяче свято із прикрашеною зеленою красунею. До того часу більшість людей забули, що зірка на верхівці — не просто ялинкова прикраса. Це символ Віфлеємської зірки.
А ялинкова куля, то, насправді, — стилізоване райське яблуко. Раніше ялинки прикрашали саме цим фруктом по аналогії з райським деревом. Потім до яблук почали додавати пряники та печиво. Гілки не витримували такої ваги, тож замість яблук вигадали скляні прикраси. Перша ялинкова куля з’явилася в Саксонії у XVI ст.
А ви вже встановили вдома святкову ялинку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899356
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 27.12.2020
В кожної людини в житті трапляється момент знайомства з нецензурними словами. В когось це стається випадково, коли ненароком почує розмову дорослих, для когось в родині це звична справа і гаряченьке слівце може вилетіти з вуст чи старого чи малого, когось навчать однолітки і діти відпалюють лайливі слова коли на розум збреде.
А в мене було так. Досить довго я не розуміла, що називають «матюхами»? Можливо, я і чула десь випадково такі слова, але сама їх не вживала, а точніше, не звертала на них уваги. Вдома ніхто нецензурної лайки не вживав, тому це була для мене далека тема.
Коли я вже була школяркою, то з’явився на телебаченні новий, цікавий канал «ICTV». Сигнал був не дуже хороший, тому частіше на цьому каналі були чорно-білі хвильки що постійно пробігали по зображенню і страшенний шум, який глушив розмови в улюбленій передачі або фільмі. Незвичним було те, що всі програми і фільми транслювалися виключно українською мовою. Саме тоді почали транслювати дитячий серіал «Карусель», у ньому іноземні підлітки жили звичайним шкільним життям змішаним із першим коханням, зрадою друзів та конфліктами з дорослими. Щоденно, я чекала наступної серії, щоб слідкувати за розвитком подій.
Серіал був цікавим і саме там я вперше почула нові слова значення яких, я не знала. От наприклад: «сентиментальність», «мапа», «тека», «кватирка», «філіжанка» - розтлумачити не могли і дорослі.
Ввечері, коли мама повернулася з роботи, я її запитала: «Що таке «гелікоптер»? Мама миттєво зашарілася, опустила погляд, швидко почала згортати білизну і сказала, щоб цього слова я ніколи більше не казала. З її реакції я зрозуміла, що тут щось не те. Мама пояснила, що слово це погане, так чому ж його у серіалі і в новинах казали?
Вже коли збиралася лягати спати, випадково почула розмову батьків, у якій мама стривожено ділилася тим, що я якогось нового матюха навчилася, значення якого і тато не знав. Миттю вдвох вони почали зі мною серйозно говорити, запитувати, аналізувати, а я беззахисно кліпала очима і не розуміла, що відбувається: «Хто це так казав?», «Дівчатка не матюхаються!», «Це в школі такого навчають?», «Де ти таке почула?»…
Я схлипуючи пояснювала, що це у кіні і в новинах щодня таке говорять, але мені вони не вірили і ще дужче лаяли. Було дуже образливо, що я сама про те не знаючи стала «матюхлом». Все завершилося тим, що я щиро пообіцяла поганих слів не вживати.
Через кілька днів всі мої родичі теж почули в новинах про «гелікоптер», разом дійшли висновку, що це перезвали звичайний вертоліт, із-за якого зчинився у нас конфлікт. Я була виправдана. Вже мене обіймали, вибачення просили за той інцидент, але обіцянку я не порушую і дотепер. Слів поганих не вживаю принципово. Мабуть, совість не дозволяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899309
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 26.12.2020
Запам'ятай:
Що Інтернет - це не життя,
А соцмережі - не жилетка,
І лайк іще не почуття,
І блог чужий - це не таблетка,
І сайт - це зовсім не знання,
І спс - це не подяка,
І комент ще не визнання,
І пост - не розуму ознака;
А смайл-емоція, на жаль,
Нам вже замінює усмішку,
І квест - не подорож у даль,
І порно - це іще не ліжко;
Web-ceмінар - не обмін дум,
І дистанційка - не навчання,
А стрім - лише побічний шум,
І селфі - лиш пихи бажання:
Не поцілунок - чмокі-чмок,
І смс - це не розмова,
YouTube лиш тільки для "зірок"...
Все це - інформаційна змова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899240
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 26.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fgxCWnLBOdU[/youtube]
Пройшовся дощ, як по бульвару,
І змив весь бруд, що на шляху.
Та вітер швидко прогнав хмари,
Надав дощу оцим страху.
А хмари мчали, озирались,
То тут, то там ще крапав дощ.
Та хмари все ще опирались,
Себе узріли в воді площ.
Висять на гілках лиш краплинки,
Прозорі, ніжні, дощові.
І кожна, як дощу дитинка,
Лишив на згадки ще живі.
Притих і вітер, задивився,
Не руш картинку чарівну!
Він поряд них все ж поселився,
Залишив гру цю гріховну.
По гілках бігає малеча,
Мабуть, не знає, що є страх.
Та враз завіяла хуртеча -
І зникли крапельки в снігах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899263
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 26.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2020
Кружляє сніг… і сяє мерехтливо,
Спокусник-місяць – з посмішкою в ріг,
Зима-красуня, хоч і вередлива,
Сніжинки розсипає на зорі.
Вони блищать нам срібним перламутром –
М’яким та теплим укривають хутром.
Зима сміється, стелить килими,
Бо добре бачить – небайдужі ми…
Чуття розводить в серці теплі гами,
Спустилось світле й чисте з висоти,
Як сніг, що нам, закоханим летить –
Воно нам теж дароване зірками.
Кружляє у повітрі дивина –
В коханні сніжнім пара неземна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898820
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Каждый человек хотя бы пять минут в день бывает дураком. Настоящая мудрость состоит в том, чтобы не превышать этот временной лимит.
Хочешь собирать мед — не разоряй улья.
Груз будущего, прибавленный к грузу прошлого, который вы взваливаете на себя в настоящем, заставляет спотыкаться на пути даже самых сильных.
Улыбка ничего не стоит, но дорого ценится...
Если судьба преподносит тебе лимон, сделай из него лимонад.
Когда человек начинает войну с самим собой, он уже чего-то да стоит.
Безусловно, ваш муж имеет свои недостатки! Если бы он был святым, он бы никогда не женился на вас.
Будьте заняты. Это самое дешевое лекарство на земле — и одно из самых эффективных.
Выражение, которое вы носите на лице, куда важнее одежд, которые вы надеваете на себя.
Если захочется переделывать людей — начни с себя. Это и полезнее, и безопаснее.
Представь самые худшие последствия, которые может повлечь твой поступок, заранее смирись с ними и действуй!
Помните, что имя человека — самый сладостный и самый важный для него звук на любом языке.
Тайна наших несчастий в том, что у нас слишком много досуга для того, чтобы размышлять о том, счастливы мы или нет.
Для мудрого человека каждый день начинается новая жизнь.
Многие зовут врача, когда им нужна только аудитория.
Всегда помните, что дети любят слушать разговоры взрослых, — и будьте начеку.
Люди не интересуются ни мной, ни вами. Утром, в полдень и после обеда они заняты только собой.
Нет завтра. День спасения человека — сегодня.
Не бойтесь врагов, которые нападают на вас, бойтесь друзей, которые вам льстят.
Перед вами человеческая натура в действии: виновный обвинит кого угодно, но только не себя.
Страх не существует нигде больше, кроме как в вашем уме.
Умейте встать на позицию другого человека и понять, что нужно ему, а не вам. С тем, кто сумеет это сделать, будет весь мир.
Сильное желание чему-то научиться — это уже 50% успеха.
Веди себя так, будто ты уже счастлив, и ты действительно станешь счастливее.
В этом мире есть только один способ заслужить любовь — перестать требовать ее и начать дарить любовь, не надеясь на благодарность.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/
©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898619
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Журавлиним прощальним клином
Плине осінь в німій високості,
Упилася душа полином –
Лине він до екватора в гості.
А внизу – чарівна цитадель –
То ліси в золотистій обнові,
І хвилюється листя руде,
Як об нього торкаються ноги
Чи то лося, а чи русака,
Що боїться і власної тіні.
Їжака тільки це не ляка:
Він давно заховав своє тіло.
Притомилися крила вітрів,
Тож у листі видніється стежка.
Жовтень-місяць до лісу забрів,
Гіллю вішає білі мережки.
А як небо заплаче дощем,
Чи на землю опустить тумани,
Мимоволі народиться щем
За липневим теплом і громами.
11.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898539
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 19.12.2020
Нехай тепло дарує щедрий вечір,
Хай вбереже життя від зла й зневір.
Палають вірші, ніби сотні зір
І прозирає поряд місяць ґречний.
Хай буде щастя в українській хаті,
І має чай духмяний ніжний смак.
Нехай зустріне пару одинак,
Всі інші – будуть настроєм багаті…
Добро проміння ллє у дім, квартиру,
Доносять світло Муза і перо.
Живіть усі Ви, добрі люди, в мирі,
Хай в кожну хату стукає добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898474
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 19.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T-h7TPwcsFg[/youtube]
Ти йдеш таємними стежками,
Назустріч радісній весні.
В твій слід вступаю я ногами,
Тепліші вже зимові дні.
Тобі, як завжди, вітер в спину,
Не заблукай лиш на шляху.
І я спішу, не знаю спину,
В думках немає і страху.
Присяду трішки, лиш на хвильку,
Дивлюсь - чималий шлях пройшов.
А мої кроки так дрібненькі,
Та все ж біжу я стрімголов.
В думках благаю: озирнися,
Куди спішиш, ще є в нас час.
Надію дай і посміхнися,
Нехай не втратимо свій шанс.
Зима завіяла, хурделить,
Ледь видно вже твої сліди.
Мороз так боляче вже жалить.
Все важче й важче мені йти.
Але завзяття це неспинне
Все ж сили знову надає...
Та це тривало лиш хвинину,
Бо поряд мене ти вже є.
Таке ж присниться в ніч зимову,
Я пригорнусь..яке тепло!
Така чудна ця передмова,
Неначе справді це було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898505
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 19.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ugq5g38c8_E[/youtube]
Що ти робиш в дощову годину,
Так, як я теж дивишся в вікно,
Мрієш про весняну теплу днину?
Та тепер вже інше не дано.
Ти збираєш згадки по краплині,
Не сумуй, що це було давно.
Хай тебе зігріють в ці хвилини,
Я з тобою поруч все одно.
Я з тобою поруч...відчуваєш?
Ось рука торкнулася плеча.
Ти мене у тиші цій шукаєш,
Знаю, що тепла не вистача.
Бачу твої лагідні я очі,
Посміхнувся, мабуть, щось згадав.
Ніби такі довгі оці ночі,
Жаль, що ранок ніч оцю украв,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898256
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 16.12.2020
Старість - це не дефект, а розкіш, яка не всім дана.
Андре Моруа
---------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqpFhm-3HuI[/youtube]
Хто не думав з нас про старість,
Про важкі часи?
Та й на них буває заздрість:
Доживуть не всі.
Тихо старість підкрадеться,
Хоч її не ждеш.
Буде час, ти озирнешся,
Та її не обійдеш.
Все згадаєш, що минуло,
Буде такий шанс.
Як все швидко промайнуло,
Стане сумно враз.
І життя вже стане іншим,
Повільнішим крок.
Навіть станем ми мудріші,
Старість - це урок.
Помилок все буде менше,
Досить вже було.
Лиш зітхатимемо глибше,
Слабше вже крило.
Та вже справа тут не в цьому,
Головне - живеш.
Будем вдячні ми за втому,
Бо повільно йдеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898326
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020
Завмерло все у казці кришталевій –
«Відмінно» у Мороза за труди.
В кожухи білі вбралися дерева.
Іде зима… розкішна королева…
На Білому – замріяні сліди.
Завмерло все у казці кришталевій.
Стоять поважно красені місцеві –
Дуби столітні, в сивині діди,
В кожухи білі вбралися дерева.
Козачка** має взимку шаль парчеву,
В обіймах Сонця – справжнє диво з див…
Завмерло все у казці кришталевій.
Кущі химерні, ніби білі леви,
Чатують біля мерзлої води,
В кожухи білі вбралися дерева.
Сідає Сонце. У човні рожевім
З’являється яскравий молодик.
Завмерло все у казці кришталевій,
В кожухи білі вбралися дерева…
* Біле озеро в с.Задонецьке Зміївського району Харківської області.
** Козача гора в Коропових Хуторах Зміївського району Харківської області.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897675
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 11.12.2020
Вірш - ремейк на твір Ніни Незламної
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896227
--------------------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mNoI3cuXg68[/youtube]
Стоїть берізка златокоса,
Це вітер листя їй зберіг.
На неї дивиться він скоса,
Вона для нього оберіг.
Пірне у листя він несміло,
Погладить крильми цю красу.
Яке красиве біле тіло!
Тебе від осені спасу.
Отак він думав ще й не раз,
І твердо вірив в свої мрії.
У мріях зводив на Парнас,
Та добре знав - хиткі надії.
Повільно листя золотіло,
Холола вже її душа.
А в вітру серце стукотіло,
Бо це його не утіша.
Та не займав це листя вітер,
Опало в час, коли він спав.
І стали голими всі віти,
Із сумом все це споглядав.
Так не збулося, що гадалось,
Тепер самотім зовсім став.
А як тепла йому бажалось!
Із жалем гілочки хитав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896321
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]
Сидиш ти в смутку край вікна,
І я присяду поряд тебе.
Вже скроні красить сивина,
Та про це думати не треба.
Про що ж ти думаєш, коханий,
Про що тепер твої думки?
Для мене ти завжди жаданий,
Тепло приємне від руки.
Присядь до мене ближче, прошу,
Підставлю я своє плече.
І так я смуток твій полегшу,
Нехай ненастрій твій втече.
Для мене голуб ти сизенький,
А твої очі - неба синь.
Ти - найрідніший, мій миленький,
Від дум осінніх відпочинь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896264
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Одного вечора хлопчик прийшов до мами на кухню, коли вона готувала вечерю, і вручив їй списаний листок паперу. Витерши руки, мама взяла записку сина і прочитала наступне:
- підстриг газон - $ 5,00;
- прибрав у своїй кімнаті - $ 1,00;
- сходив в магазин - $ 0,50;
- сидів з дитиною, поки ти ходила в магазин - $ 0,25;
- виніс сміття - $ 1,00;
- отримав хороші оцінки за чверть - $ 5,00;
- прибрав у дворі - $ 2,00.
Всього: $ 14,75.
Мати подивилася на сина. Перед її уявним поглядом пропливали спогади. Потім вона взяла ручку і на звороті того ж листка написала:
- дев'ять місяців я виношувала тебе - безкоштовно;
- всі безсонні ночі, коли я доглядала за тобою, поки ти хворів, і молилася про твоє одужання - безкоштовно;
- всі мої сльози через тебе - безкоштовно;
- дні, повні тривог про майбутні твої труднощі – - безкоштовно;
- за іграшки, їжу, одяг і навіть за те, що я витирала тобі ніс, я не брала плати, синку.
Склади все це. І ти побачиш, що Справжня любов дістається безкоштовно.
Коли хлопчик дочитав написане матір'ю, його очі наповнилися сльозами. Він подивився на неї і сказав: "Мамо, я тебе дуже люблю."Потім хлопчик перевернув свій папірець і великими літерами написав на ньому:
" ОПЛАЧЕНО ПОВНІСТЮ"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896173
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 25.11.2020
…Свининка на кісточці, жменька квасольки,
Грибочки, капуста, штук три барабольки,
Морквинка, буряк, часничок і перчинка,
Листочок лавровий, укропу стеблинка,
Солодкого перцю й селери - частинка,
Петрушечки трішки, та солі краплинка,
Одна цибулинка й шматочечок сала,
Щоб злотомедально та страва сіяла,
А ще – помідори додати у горщик,
І вийде - смачнющий український борщик!
Тепер треба взяти сметани гладущик,
Та миску пампушок гарячих пахущих.
Налити в тарілку духмяную страву,
За смаком додати сметанку в приправу.
Та хлюпнуть у чарочку грам п’ятдесят,
І в шлунок відправить вогненний заряд.
Крякнути, хукнуть і два огірочки,
Що перед обідом дістали ви з бочки,
Зжувати повільно. Й тепер вже, тихенько,
Хоч слина й клекоче, та ви – помаленьку,
Щоб ваше бажання - сягнуло зірок,
(Бо в шлунку – самотньо вола огірок),
У ложку здорову борщу наберіть,
І райський нектар той у рот покладіть…
Прожуйте, смакуючи, й ніжну пампушку
Вкусіть, як хижак - свою здобич-звірюшку.
І знову процес із борщем повторіть -
Хай вічністю стане солодкая мить!...
…Все, любий читачу, кінчаю свій твір,
Бо я вже від голоду – й сам наче звір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896032
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Магазинів вітрини дзеркальні
Оживають, іскряться вогнями,
Сяє дивом ялинка в вітальні –
Помічаємо скрізь Дух Різдва ми.
Переливом – смарагди-пейзажі,
передсмак від різдвяних містерій.
Перша зірка нам радісно скаже,
що колядники стукають в двері...
Сніг змагається із ліхтарями,
В кого розкоші більше чи блиску,
У молитві усі до Творця ми –
На Різдво Бог до нас зовсім близько.
Зійдуть Дух Його, милість над світом
із печери, що зветься Вертепом,
Щоб Куті на вечерю радіти,
Душі линуть в оселю до тебе...
Благість Божа - молитвою всюди:
хоч би світ подобрішав дивами!
Вірте в краще й живіть з миром, люди,
Всім - Різдвяних чудес небувалих!
(Художник Стюарт Шервуд "Різдвяні ілюстрації".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896055
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Одного разу один багатий чоловік взяв свого сина в
подорож, з єдиною метою - показати хлопчикові, що означає жити без
багатства.
Кілька днів вони провели на фермі у дуже бідної сім"ї.
Після повернення додому, батько запитав сина, чи сподобалася йому поїздка.
"Сподобалася, батьку," - відповів хлопчик.
"Бачив, якими бідними можуть бути люди? " - запитав батько.
"О, так!" - була відповідь.
"І який висновок ти зробив із подорожі?"- знову запитав батько.
"Я бачив, що у нас один пес, а у них чотири. У нас басейн до середини
саду, а у них струмок, якому немає кінця. У нас у садку світять
заморські ліхтарі, а у них вночі сяють зірки. У нас тереса до
переднього двору, а у них простори до самого горизонту. У нас невелика
ділянка землі, на якій ми живемо, а у них безкраї поля, які не можна
окинути поглядом. Ми купуємо їжу, а вони вирощують її самі. У нас
навколо будинку стіни для захисту, а у них друзі." Батько хлопчика
онімів.
І тут син додав: "Я зрозумів, які ми насправді бідні. Ми забуваємо
про те, що маємо, і зосереджуємося на тому, чого у нас немає. Що для
одного - дешева річ, для іншого - цінний приз. Все залежить лише від
того,як ми дивимося на цей світ..."
Хочеться додати і своє, й народне:
* Не в багатстві щастя.
* Бідність - не порок.
* Багачева правда гірше брехні.
* Бійся багатого, як чорта рогатого.
* Багатство не робить мудрою людину.
* Буває всяк; буває так, буває й ніяк.
* Було багатство, та давно, як знову буде, то вже й нас не буде...
* Добре ім"я має більшу вартість, ніж велике багатство.
* І багатство не вічне.
* Хто доглядає свою ниву, матиме хліба доволі, а хто ледачкує, скоро збідніє.
* Ледачі руки приводять до вбогості, а роботящі - збагачують...
* Краще бідний та правдивий, ніж багатий та брехливий...
* Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895818
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 23.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K3EXHYvkwoE[/youtube]
Ще не впав останній лист із гілки,
Та в тривозі всі його думки.
Іще трохи й втратить він домівку,
І життя закриє сторінки.
Іще мить - зустріне невідомість,
Як там буде? - сумно на душі.
Сумувати ж не дозволить гордість,
( Занесу в дужки мої рядки ).
Затремтів на вітрі і - чекає.
Вітер спробу кинув ще одну.
Жах якийсь листочок обіймає,
Вітер все ж продовжує цю гру.
Хилитає гілки вже кістляві,
Вся увага на останній лист.
Та надії вітру тепер мляві,
І втрачає віру у свій хист.
Та все хоче в цьому розібратись:
Це жага тримає до життя?
Та з таким не треба все ж змагатись,
Він зробив для себе відкриття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895250
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Це був похід, якого не було
За всі віки, за всі тисячоліття!
О, як у Корчака світилося чоло!
І як в дітей світилося лахміття!
Всі діти йшли четвірками. Вони
Були добром у цьому злі розлуки.
Йшов з ними вчитель з поглядим ясним,
Йшов Корчак, взявши двох дітей на руки!
Януш Корчак - видатний польський педагог, письменник, лікар і
громадський діяч, який відмовився врятувати своє життя тричі.
Першого разу це сталося, коли Януш вирішив не емігрувати в Палестину перед окупацією Польщі, щоб не
не залишати "Будинок сиріт", у якому він працював,
напризволяще напередодні страшних подій.
Другого разу, коли відмовився втекти з варшавського гетто.
А третього разу, коли всі мешканці "Будинку сиріт" уже
піднялися в вагон поїзда, що відправлявся в табір. . Тоді до Корчака підійшов офіцер СС і запитав:
_ Це ви написали "Короля Матіуша"? Я читав цю книгу в дитинстві. Хороша книга. Ви можете бути вільні.
- А, діти?
- Діти поїдуть. Але ви можете покинути вагон.
- Помиляєтеся. Не можу. Не всі люди - мерзотники.
А через кілька днів, у концтаборі Требінка, Корчак, разом зі своїми дітьми увійшов до газової камери. По дорозі до
смерті він тримав на руках двох найменших і розповідав
казку малюкам, які нічого не підозрювали...
Можна більше нічого не знати про Корчака. І прочитати 10 заповідей рекомендованих цією надзвичайною людиною для виховання дітей:
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти
хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі?
Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний
закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
4. Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь упевнениий - дитині воно важке
не менше, аніж тобі, а може й більше, оскільки у неї
немає досвіду.
5. Не принижуй.
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - її зустрічі з
дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам"ятай: для дитини зроблено недостатньо,
якщо не зроблено все можливе.
8. Дитина - це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, не тільки плід від плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток у ній творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости
не "наша", "своя" дитина, але душа, дана на зберігання.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
10. Люби свою дитину будь - яку- не талановиту, невдаху, дорослу...
Спілкуйся з нею - радій, бо дитина - це свято, яке поки що з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895039
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 15.11.2020
Бегут года, а дни мелькают,
Невесть куда, но между тем
Забот-хлопот и мне – вполне хватает.
Их я придумал сам, но вот зачем?
Придумал сам себе рекорды,
И столько их, хоть отбавляй.
По даче-саду, то бишь огороду,
Здесь не пройдёт никак шаляй-валяй.
Но всё трудней даются нормы,
Где прежний пыл, он что, утих?
С годами мне уж нормы не покорны
И органы все просят передых.
А может дни длиннее стали
Иль органам на всё плевать?
Усохли, сморщились, прозрачней стали...
Устал я с ними ладить, воевать...
Стих можно пропеть на мотив песни
"Бежит река, в тумане тая "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894717
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V-dyb9N87jU
[/youtube]
Спустіло ластівки гніздо,
Осиротіла ніби хата.
О, як було це так давно!
Хто у цій тиші винуватий?
Безлистий клен сумує мовчки,
Згадав найкращі свої дні.
Шепоче вітер щось листочкам,
Їм не до втіхи - мовчазні.
Пора осіння неласкава,
Наводить сум такий гіркий.
Лиш залишилася уява,
Що розбавляє гніт німий.
Грайливий вітер не сумує,
Раз-по-раз стукає в вікно.
Можливо, так він щось віщує,
Та що там буде - все одно.
Лиш кущ калини, як відрада,
Горить на зло усім вітрам.
Одна хатина безпорадно
Все стерпить і болючий шрам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894716
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Ми не залишимо про себе теплий слід –
Листів поштових з юності не буде,
Вже їх адреси не збирають люди,
А sms-ки замінили слів політ.
Ми загубили щось у часі назавжди -
Ту теплу щирість в почерку дитячім,
І юність, і любов, що серце плаче,
Не пригадаємо той запал молодий.
В щоденник записів не роблять від руки,
І фото – не в альбомі, в Інстаграмі,
Вечірки не в костюмах, а в піжамі,
Візит до рідних – це по вайберу дзвінки…
Епоха ґаджетів немов затерла нас:
Все не згадаємо, попри старання.
Листівку зберігаю я останню –
Вона - як юність та... і мій зірковий час…
Сучасний світ без цього ніби обмілів:
Без побажань яскравих звідусюди.
... На жаль, тепла не зберігають люди –
Здається, нам забракло щирих слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894480
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 09.11.2020
[i]Сьогодні, в День писемності і мови,
Всеукраїнський єдності диктант
Писала теж, з повагою до слова.
(Надію маю, що безпомилково.)
Бо рідна мова – справжній діамант.[/i]
Зійшлася разом ненька-Україна –
Відомі люди, учні та посли.
Лилася світом мова лебедина,
І пульсувала гордо кров в судинах –
Вкраїнське слово світом рознесли.
[i]Писали про нову книжкову еру,
Малкович наш – відомий на весь світ.
Лунало УКРАЇНСЬКЕ із етерів,
Безмежне! Рідне! Тепло! Атмосферно!
І лився ніжногранний дивоцвіт...[/i]
(Ілюстрація - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894465
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 09.11.2020
Шурхоче листя, під ногами,
Один із них вітер підносить,
Це певно, зв`язок є між нами,
Тебе душа - побачить просить.
Спіймала я…. гріє долоню,
Мені здається від тебе лист,
Щемні думки - серце холоне,
Печаль навіяв цей падолист.
Шурхоче листя під ногами,
Багровий лист кружляв у вальсі,
Ти на війні, не спиш ночами,
Тож нам зустрітись не на часі.
26.10.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893487
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
Коли ранок цвіте пурпурово,
Ну а сонце запалює обрій,
Це пробуджує день поступово,
Відкриває очиці цикорій.
Піднімає голівку до неба,
Ранні роси вмивають це личко.
І стікають повільно по стеблах,
Діаманти вкривають цю квітку.
Ніжні квітки здоров"я і сили,
В шовковистім убранні небеснім,
Що до себе красою манили,
Пахнуть затишком пряним, домашнім.
Чашка чаю з цикорієм, медом,
Гарантований настрій ранковий.
Ось такі в них властивості щедрі,
Всі ознаки такі загадкові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892577
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Час іде та
"стирає" могили,
Що зникають
з "лиця" кладовища,
Довго рідних
чекає людина,
Що на схилах
Дністра покоїться.
Та стежки поростають
травою,
Час рождає
нові покоління.
Похилились хрести.
Суєтою. Оправдовуєм
власне сумління.
Не на часі тепер
до старого
Та покинутого
кладовища,
Відкладаєм візит
знову й знову,
Чим втрачаємо
власне обличчя.
18.08.2020
Автор: Світлана Крижановська (Маярчак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892043
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020
[i]До Дня захисника України:
переспів широко відомої пісні...[/i]
[youtube]https://youtu.be/KI_hDS4WiP8 [/youtube]
[i]“[b][color="#a807a3"]Розпрягайте, хлопці, коней
та й лягайте спочивать,
я* ж піду у сад “зелёний”
хопту** з коренем корчувать…
У саду і на городі
дика нечисть завелась –
цвіття племені і роду
топче "челядь" ница в грязь.”
ПРИСПІВ:
Лиш Маруся, її доля,
нас з’єднає вельми в жмут:
хто – за що, вона ж – за волю…
Що посіють, те й пожнуть!
Нені відданість гаряча -
українцям до лиця:
войовничість, сміла вдача –
жінка-характерниця!
У полку її й Федина –
совість нації – не гірш.
Думка їхня тут єдина:
продають народ за гріш
ПРИСПІВ.
Вояки – в спідниці – діють,
та не видно шаровар…
Хлопці, чи недужі тілом,
чи не той для вас товар?
Діставайте ша́блі з піхов
й заходітеся кувать
перемогу над тим лихом –
хватить вам вже спочиватть!
ПРИСПІВ.[/b]
14.10.2020
_________[/color]
*тут слово Марусі Звіробій;
**бур'ян.
[youtube]https://youtu.be/6VBSowOA6uQ[/youtube][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891701
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 14.10.2020
Щось в цьому є осінньо-неповторне,
Мовчання шепіт, крики самоти.
Таке водночас справжнє й ілюзорне,
Який мотив, божественний мотив!
Я вже десь чула хор цей безголосий,
Думки летіли в вирій на царград,
Співала осінь, неповторна осінь,
І плакав сад, від щастя плакав сад,
Дивилось небо Божими очима,
Яка краси предивна благодать!
І навіть хмарка – в сукні Серафима
Плила поважно, наче світу знать.
Прощально в небі птаха прокричала:
«Я – до весни, я – лишень до весни».
«Як мало літа, осені як мало», -
Прошепотіли вслід їй ясени.
Щось в цьому є осінньо-неповторне,
Сумні троянди кольору розлук.
Упали ноти з мушлею валторни,
Упав каштан з футлярчика на брук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890697
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 05.10.2020
[i]Осінній бал в розкішному палаці,
Твоя рука у білій рукавичці,
Шляхетність рухів, виправка –козацькі,
А очі – мов смарагди у петлицях…
Рубіни з діамантами срібляться –
Здається нам, що вальс цей просто сниться…[/i]
Такого танцюриста – пошукати:
Пишаєшся на ба́лах-маскарадах.
Безжальний час… і танець став згасати,
Не тішить серце музика і свято.
Манірно посміхаються дівчата –
Моя ж душа – у тузі, ніби пада…
[i]Прийти до тями, зніченій, удасться
В саду розкішнім, від людей подалі.
Та біла рукавичка на зап’ясті
В чуття покличе, досі небувалі,
І подарує нам безмежне щастя
Під Ґречний вальс на українськім балі…[/i]
(Секстина.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890824
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Навчайтеся діти, знання усім треба,
Без знань не добитись нічого в житті,
І вам, і країні в знаннях є потреба,
Було так і буде завжди в майбутті...
Навчайтеся діти, бо світ цей величний,
Широкий погідний, буває й важкий,
І вірну дорогу знайде лише сильний,
Й, звісно, не лінивий, до знань запальний...
Навчайтеся діти, допоки не пізно,
Знання вам дають і батьки, й вчителі,
Можливостей більше стає щогодини,
Інтернет і книги під силу усім...
Навчайтеся діти щодня, щогодини,
Навчались всі люди, навіть, й королі,
Знання не носити на плечах й на спині,
Вони у думках, й у мізках в голові...
Навчайтеся діти - малі і дорослі,
Знання знадобляться і в праці, й в житті,
Життя так розвинене нині, сьогодні,
Що вчитися треба постійно усім...
І ще вам додати я, діточки, хочу,
Що вчитись прийдеться все ваше життя,
Не буде стояти наука на місці,
Її розвивати прийдеться і вам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890708
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=s8WrwYvP4Wc
[/youtube]
Сумна пора оця осіння,
Все рідше сонце визира.
Лише вона у цьому винна:
Рука торкається пера.
Писать про те, що наболіло,
Про те, що влітку не вдалось,
Про щось згадаю несміливо,
Про те, що втратила когось.
Дивлюся - небо посіріло,
Чи не така була та днина,
Когось любить так й не зуміла,
Якась була там плутанина.
Я не виню у всьому осінь,
Я розберусь сама в собі.
І це - найкращий, мабуть, спосіб,
Прийнять помилки всі свої.
Підводжу підсумки за літо,
Якраз для цього є вже шанс.
Згадаю все, що пережито,
Та щось підправить зможе час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890213
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
У древньому язичницькому Римі
Богині Артеміді поклонялись,
Софія ж – християнкою назвалась
Й була твердою в вірі незборимій.
Тож муки прийняла з трьома донька́ми,
Жорстокі, нелюдські були тортури,
Та нездоланні в справжній вірі мури –
Любов ту не спинити батогами.
Дітей скарали на очах Софії…
Їй, вбитій горем, жити вже несила –
Упала мертва мати на могилі,
Кровинок – Віри, Люби та Надії.
Вони для християн стали святими,
Живе ця віра в пам'яті віками,
І згадують в молитві їх всі храми,
Аж плаче день... сльозами дощовими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890208
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Пішла Маня на базар,
Вся у сріблі й златі.
Роздивилась на товар:
Що ж тут вибирати?
Те не свіже, те гниле,
Все тут не годиться.
Ніби є все, та не те.
Де ж його скупиться?
Перебрала все руками,
( нігті нафарбовані).
Всіх назвала жебраками,
Пішла задоволена.
Засміялись їй всі вслід -
Ноги ж не помиті!
Від парфум - такий сморід,
Хоч вся в оксамиті.
Не тримай свій гонор, Маню,
Будь простіша у житті.
І сходи ти краще в баню,
І будь щедра в доброті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890221
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hawurqFeoqs[/youtube]
Осіннім ранком йду у поле,
Хай відпочине тут душа.
І то нічого, що все голе,
Лиш лист осінній прикраша.
Рілля вже має інший вигляд,
Вона не чорна - золота.
На все кидаю ніжний погляд,
В душі зникає пустота.
А край дороги - кущ калини,
Це осінь фарби додала,
І я у захваті хвилини,
На річку погляд відвела.
Щось жебонять маленькі хвильки,
Горить шипшина, як вогнем.
Мені не сумно тут, ніскільки,
І десь зникає душі щем.
Отут, в степу, я не самітня,
Зі мною вітер - поводир.
А осінь це - не спека літня,
Скажу, що осінь - мій кумир.
Тому віддамся їй всім серцем,
Змогла порадувать мене,
Хоч і буває часто з перцем,
Та все проходить й це мине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890113
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Хіба буває щастя зайвим там,
Де вони вдвох його ледь пригубили,
Коли зустрілась їм любов свята,
Котра їх зовсім іншими зробила?
Тоді їм виклик кинуло життя:
Одна на двох повинна бути доля,
Не можете ви жить серед сміття,
А мусите відкинути утому.
Цьому назустріч довго ви ішли,
Стрічались бездоріжжя й перепони,
Поки стежину цю собі знайшли,
Котра підвладна зрячому й сліпому.
Це стежка від душі і до душі,
Устелена не завжди килимами.
Коли, здавалось, люди геть чужі
За руки одне одного тримали.
І хай же небо допоможе їм
Сімейну хату врешті збудувати,
Єднаючи стежки життя свої,
Навчаться щастя з почуттів кувати.
27.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890081
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 29.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_AV3cQjhLVA[/youtube]
Дощ барабанить по вікні.
Чого ти стукаєш, що хочеш?
Чом не даєш ти спать мені?
Нащо ти голову морочиш ?
Не спиться, бачу, я тобі,
Зі мною в піжмурки ти граєш,
Чи, може, ти в якійсь журбі,
Сльозами в час такий ридаєш?
Течуть вони по склу струмками,
А я не можу зупинить.
Нерозуміння поміж нами:
Тебе не можу я впустить.
А ніч така - безмежне море,
А я не можу зрозуміть,
Невже у тебе якесь горе?
Все ж перестань ти сльози лить.
Дивлюсь - прислухався, мовчить,
Маленькі краплі лиш сповзають.
Учись по - нашому ти жить:
Хоч важко - люди не ридають..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890024
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020
Зібгала лист, що так тобі писала…
Не підбере слова німа душа,
Розводи й бруд паперу залиша –
Зімну його – бо знову все невдало…
Лишився вірш на сторінках зім’ятих,
Мов доторк серця, що хвилює кров,
У ньому пульс любові не схолов –
Кохання тільки може так писати…
Шалена пристрасть в римі між рядками –
і зламано вже кілька олівців,
Та не змовкає жар в моїй руці,
Терпіти мусить аркуш… під думками.
В душі закрила всі доступні шлюзи –
Бо муки серця – справа непроста.
Зім’ятий аркуш зайвого листа
Читатиме лиш приятелька Муза…
(Картина Ельжбети Бражек. Польща.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889948
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns
[/youtube]
Усе про літо, осінь забуваю.
Хочу сказать їй пару слів.
Слова я гідні підшукаю,
Знайду чимало їй рядків.
Ну що сказать про жінку можна,
Оте й для неї підійде.
Красива, мила і вельможна,
Завжди з запізненням прийде.
Буває в настрої поганім,
Безперестанку сльози ллє,
То гонить хмари табунами,
Кудись, у безвість їх жене.
То заблукає в своїх мріях,
І довго в них чомусь живе.
Не розберемось в її діях:
Візьме - і лист з дерев зірве.
А ми все терпим, ми все бачим,
Її ми любим, яка є.
Стає все кращою неначе,
Хоч часто болю завдає.
Дощі, вітри, громи, завії,
Робота це її така.
А ми живем весь час в надії,
Що буде тепла і м"яка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889965
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hdRWkzOYsQs[/youtube]
Що в тебе, осінь, на думці,
Хто знає?
Хто розгадає таємні думки?
Може, у неї самої спитаєм?
Осінь закрила усе на замки.
Ми споглядаєм за нею уважно,
Ніжитись любить на сонця теплі.
Здатна дощем, навіть снігом розважить,
Жоден листок не лишить на гіллі.
Може навіяти сум без причини,
Кине у душу краплинки жалю.
Зморе робота - то сяде спочине,
І налаштує акорд скрипалю.
Раптом затихне все - музика ллється,
Зробить чарівним самотній цей сад.
Раптом - сльоза, може, так це здається?
Плаче із нею й собі листопад.
Жінка примхлива несе вона радість,
Може, не всім догодити могла.
Чи не у цьому у осені слабкість,
Тільки й оцим вона грішна була...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889732
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 26.09.2020
[i]Лиш сонця промінь впав на золотисте листя,
Зашепотіла осінь поміж трав:
- Подарував нам календар Другу Пречисту,
У справжню осінь нас усіх позвав!
Молитва має в день цей особливу силу,
Молімось Богородиці Святій,
Одвічно, кожна мати у цей день просила:
- Маріє, бережи дітей в житті!
Шанують всі продовжувачку роду – жінку,
І палять старі одяг та взуття,
Дітей виводять зранку на поріг будинку
Кроплять їх... на здоров’я та життя.
До сходу сонця умиваються водою,
щоби красу жіночу зберегти,
Вже саме з цього дня у хату молодої
З’явитись можуть бажані свати.
Над Україною – молитва урочиста:
Хай мир та світло переможуть зло…
Хай береже нас Богородиця Пречиста,
І огортає душу всім тепло![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889325
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
[i]Не же́́брав - брав!
Бо слово - зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В житті своєму
не жебракував,
хіба що колос
взяв в колгоспнім полі –
по волі
Божій предок мій кував
козацький дух в мені,
несхитність волі.
Й за словом у кишеню
теж не ліз,
не жебрав
любомудрого я слова –
мого прароду
праведний реліз
вчив зерня відділяти
від полови.
І з цим у світі
грішному живу,
дарую всім,
хто поряд,
щире слово,
напнуту родом
пружну тятиву
тримаю міцно.
Лук – напоготові!
І хай хоч хто
зобидить славний рід,
мою кохану
неньку Україну –
тим словом вцілю
в саме серце.
Слід
залишиться назавше,
до загину.
А ще молюсь...
щоб слово проросло
й дало у душах
правди буйні сходи,
щоб в нас притомних
множилось число
задля звитяг
козацького
народу.[/color][/color][/b]
20.09.2020, © Олекса Удайко
Світлина демонструє оту притомність на акції "Ні - капітуляції",
що відбулась 14 жовтня 2019-го року в Києві у День Покрови,ЗСУ
і Українського козацтва. В центрі з прапором України - автор.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 21.09.2020
В сім’ї солевара, в Дрогобичі жвавім,
З’явився ти, Юрію, славний хлопчина.
В священника вчив досконало латину,
Знав вільні мистецтва, та ще й медицину –
Усе до снаги юнакові, цікаво.
Навчав тебе сам Джироламо Манфреді –
Філософ-логіст – світило Болоньї.
А ти все не злазив вночі з підвіконня,
Бо зорі та місяць – любов та безсоння…
Аж ось – ти вже ректор... навчаєш студентів.
Написана книга вкраїнцем відомим
Виходить із друку крізь всі перепони,
Європи у ній тогочасні кордони,
Про «Юрія з Львова» дізнались мільйони –
Цей вклад у науку став вельми вагомим.
Про світу закони виходять ті перли,
Доносять віки твої мудрі трактати,
Де міг астрологію спрогнозувати,
Де вчив інтерес до науки плекати,
(У тебе в той час був студентом Коперник.)
Талант педагога, жага перемоги –
І вже замалі тобі вуз і це місто,
До слави несе видатного магістра.
Хоч шлях до вершини складний і тернистий,
Ти - ректор, і лікар, бо вчений – від Бога!
Ти, як Нострадамус, складав гороскопи,
Збувалися твої́ усі трактування,
Коротке життя – і єдине бажання –
Таке запізніле, земляче, визнання…
Ти – гордість та велич Вкраїни й Європи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888641
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kPgQox0GijI[/youtube]
Не міняє осінь панораму,
Не руйнує літнє ще тепло.
Тепле літо ходить поміж нами,
Хоч воно крихке, неначе скло.
Чемно нагадає все ж про себе,
Ранками торкне своїм крилом.
Хмарами затягне синє небо,
Витканим пухнастим полотном.
День прийде і ніби знову літо,
Все ще визирає із-за хмар.
Треба ж так чекати їй уміти,
І нема із осінню в них чвар.
Поки йде все тихо і спокійно,
Краплі сліз не витіснять росу.
І нащо між ними тепер війни,
Нащо руйнувать таку красу.
І стоять вони на перехресті
Двох доріг, та треба розійтись.
Знає літо добре ціну честі,
Просто відійти отак без сліз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888535
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 13.09.2020
[color="#0004ff"][i][b]Ховається літо в росисті жоржини,
А ночі серпневі – солодкі ожини.
Дарма, що чорнющі,
хай падають в душу,
ховають від світу спокуту цілющу.
Рожеві полотна у час надвечір’я –
на холод.
Пора обростатися пір’ям…
Чекати у полі лелек,
на вожа́ка.
З людьми я людина,
а з птахами – птаха.
З людьми закільцьована
пташка у кліті,
А тут я остуджую душу в зеніті,
А тут самота не така вже й полинна,
За подих любові нікому не винна.
Торкнуся крильми до небес,
до заграви..
А потім людиною,
потім у трави.
[i][/i][/b]
[color="#0004ff"][/color][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888314
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
Моя бабуся - вправна господиня –
Метка, моторна, до дрібниць охайна.
Її секрети розповість нехай нам
Стара різьбле́на дерев’яна скриня…
Збирала в скриню посаг прабабуся:
Скарби ховала там свої дівочі,
Намисто, плахту й вишиті сорочки.
Заплющу очі… згадую… дивлюся.
А рукоділля просто неймовірне –
У сукнях вишиті стеблом манжети,
Нагрудних маків вогняні букети,
І прутики мережані відбірні.
Ще скатертина із легкої прошви -
Шнурки, вузли і традиційний хрестик.
Продовжують в минуле мене не́сти
Хром-чоботи з волової підошви.
В віночках – маківка зорить квітчаста
У парі із любистком та барвінком.
І не було ні дівчини, ні жінки,
яка б не вміла вишивати й прясти.
Так серце знов до пращурів рушає,
Домислює родинне та етнічне.
І знов із рідними своїми – віч-на-віч ми.
Бо в скрині у бабусиній душа є…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888114
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 08.09.2020
... Стара платівка відшукає почуття,
Занедбані життям та шаром пилу –
Й розтопить час…
Поверне радісні моменти з небуття
Тією піснею, що слухати любили
В красі терас.
За почуття наївно-трепетні пробач,
До щему в серці – це музикування,
Мотив засів…
Кружляє музику старенький програвач,
Лаштує настрій ностальгії-хвилювання
Із тих часів.
Мов дотик серця – щастям сповнена пора,
Виводить ноти звукова доріжка –
Репертуар.
З теплом і щирістю музи́ка вправний гра,
І я прошу: залиште з нами ще хоч трішки
Платівки чар…
(Копла.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888055
дата надходження 06.09.2020
дата закладки 07.09.2020
Сьогодні опади… і дощ з очей рясниться.
Прогноз невтішний – довго полива.
Яскравий блиск у них немовби вицвів,
Лиш смуток в запечалених зіницях –
Напівжива.
В очах блищало сонце, як була щаслива.
Той погляд зберігає силует,
Що сповнений коханням нефальшивим…
Чому ж тепер перетворили зливи
Любов – в скелет?
Буремні шквали звали грім та блискавицю…
На серці – слід не одного рубця.
А по сосні біжить сльоза – живиця,
Все це мені щоночі буде сниться,
І без кінця…
… Прогноз сьогодні обіцяє світлу днину –
Пустилися хмарки навтікача.
Душа не зронить більше ні сльозини,
Навіки непосильну ношу скине –
Бо вибача…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887872
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
[i]ІВО, небайдужості і милосердю...
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w[/youtube]
[i][b]Навкруг все біле: стіни, стеля, койки,
серця модельні, колби і дроти...
Повсюди чути стогони і зойки...
І в цьому "балагані" - саме ти.
Тут кволий рух тремтить на вістрі голки,
і чути крапель мірний метроном.
Тут кожна мить виразно так і колько
нагадує - що є одвічним сном.
Чиясь душа вже прагне в невагомість -
податися монадою в майбуть.
Її земна, банальна невідомість
здобуде там нову, значиму суть.
Десь у кутку плете свої тенета
з ниток незримих хрестовик-павук,
щоб дух піймати страдника-поета,
закмітити останній серця стук.
Тут час і тлін, обнявшись, ходять разом -
життя і смерть ведуть нерівний бій,
жаління свідка піднімає й разить,
вагу схиляє в незбагненний бік.
...І хай вам Бог у цю лиху годину,
де між світами знехтувана грань,
пошле земну, але... святу людину,
яка подасть життю спасенну длань![/b]
22.01.2008 - 01.09.2020
Примітка. Реальні події, що мали
місце в Олександівській лікарні
м. Києва 12 років тому[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408193
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 03.09.2020
Вересня Перше - святкова пора,
Галинка зібралась до школи.
Плаття новеньке матуся вдягла,
Щасливе дівча, як ніколи !
Сусідський хлопчина корівку пасе,
Любив спілкуватись з малою :
- Квіти чому в руках не несеш,
Тільки Буквар під пахвою ?
Вернулась. За хвильку в букеті були:
Айстри й осінні жоржини.
Квіточку мальви дівчатко взяло
Й до школи біжить без упину.
Радіє... Букварик і квіти в руках,
Бантики - в колір жоржини.
Відчинений клас і тиша така...
На жаль, не спинити хвилини.
Вчителька в строгості тут додала :
- Ти, запізнилась, звичайно !
Галинка, тремтяче, букет простягла
І каже : - На, квіти, Світлано.
Жбурнула букетик !...
За мить у траві,
Неподалік, мальва теж згасла...
І досі лунає в моїй голові :
- З тобою свиней я не пасла !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887400
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 31.08.2020
[i] ...до Дня Прапора і
Незалежності
України...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sw8V92gH71w[/youtube]
[i][b][color="#8f0a8b"]Над Києвом розквітнула веселка
(Хоч молимо у Бога ще дощу.) –
знак на погоду у містах і селах
подекуди сумних, а то й веселих.
Зі святом добрим словом пригощу!
Хрещатиком крокують ветерани
нової, Вітчизняної війни,
несуть в серцях ледь-ледь зашерхлі рани –
сліди з твоєї, іроде, вини.
Крокують влад, зоріючи в майбутнє,
ось тільки б не докуччя аскарид!
Сказати б більше, з притиском на кутні –
й своїх, домашніх ще б поменше гнид…
Ще в атмосфері маячить двоглавий,
що ранив наший волелюбний край,
що на борню підняв козацькі лави,
бо терени вкраїнської держави
підступно так, як злодій з лісу, вкрав.
Сьогодні ж зирить скоса на сусідів,
там волю вже виборюють сябри:
Здригнувся там передостанній ідол –
лупають цитадель каменярі.
Кащій двоглавий вже не є безсмертний,
а "голий Бармалей" без бороди.
Твій дух давно вже випущено – мертвий,
та душу українську не кради!
Бо духу в оборонців вже не вкрасти:
душа борця за волю – це не гріш!
Тремтіть і ви, ОРДЛОвські федерасти –
ми вичавим на здравім тілі прищ!
У Києві вітає нас веселка –
наш стяг, де тіла й духу кольори*,
знамено днини у містах і селах,
ознака дум і помислів веселих.
…Слова подяки воям говори![/color][/b]
23.08.2020
_________
*Гігантський прапор України на 90-метровій щоглі
замайорів учора на Печерських пагорбах неподалік
від «Родіни-матері»... Опустимо на мить можливу
критику (за черговий гігантизм) організаторів і вико-
навців цього нового "чуда", віддавши належну шану
платникам податків та мерові м. Києва. Залишимо до
кращих часів і мрію про приведення у відповідність суб-
ординації духу (блакить) і тіла (золотавість), зображе-
них на Прапорі. Війна ж, бачте! Прийдуть до влади
притомні українці - розберуться, що й до чого...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886764
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020
[b][i]Тліє серцем забутий вітряк
В самоті на краю Балаклії,
Дерев’яний каркас весь біліє –
Два століття стоїть як-не-як.
Мов старий сивочолий козак,
Що втомився в життєвому шумі,
Грає в полі безрадісні думи…
Вільний вітер обійме млина:
- Вкляк в печалі віків, старина?
Я розраджу, дідусю, від суму…[/i][/b]
Децима, або Еспінела — десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: абба аггддг.
Світлина: старий вітряний млин в селі Морозівка Балаклійського району Харківської області.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886767
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020
[b][i] Ми знищили палке кохання голіруч,
У кожного - своє життя строкате.
Закрию душу я знекровлену під ключ
І не залишу іншим дублікати.
Якщо кохав, то більше спогадом не муч.
Минуле тепле ще ... і снів багато.
… Милуюся красою неозорих круч –
Згорає обрій в річці винувато…[/i][/b]
Сициліа́на (октет) — восьмирядкова строфа з двома четвертними римами, розташованими за схемою: абабабаб, переважно про кохання.
Світлина - з нашими неозорими Зміївськими кручами над Сіверським Донцем, м.Зміїв, Харківщина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886750
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fm_J3t4DDb8[/youtube]
Як зрозуміти мову скрипки,
Чом вторить настрій скрипаля?
А я вслухаюся у ритми,
Що справно скрипка вимовля.
Як плаче ніжно, тихо, гірко,
То все навколо затиха.
В цей час із неба пада зірка,
Душа від жалю завмира.
Чиєсь закінчилось життя,
Останній подих - й невідомість.
Уже не буде вороття,
Та не прийма оце свідомість...
Та досить плакать, прошу,скрипко,
Утни такої - сум забуть,
Щоб на душі не було гірко,
Хай рани трохи заживуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885199
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IfY3DLN8kJ8[/youtube]
Думки спадають водоспадом,
Все хочуть правду ту узнать.
Була розбавлена солодом?
Як цю зневіру подолать?
Вони стомилися, їм важко.
Присядьте поруч, хоч на мить.
Хай я повірю в твою казку,
Щоб трохи радості надпить.
Вже не важливо, що було,
А головне оте, що буде.
Нехай зламалося весло,
З тобою інше роздобудем.
Так зручно нам обом в човні,
Попутний вітер дме у спину.
І кожен день у нас в ціні,
Прокладуй, човнику, стежину.
Відкинь ти, вітре, свої справи,
Пливти до щастя помагай.
Любов в країні отій править,
Зупинку ту не прозівай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884378
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 30.07.2020
[b][i]Тієї кави млосно-терпкі аромати
В душі пораненій – вбиває крихта ночі.
Як боляче чуття це відкидати,
все те, що кров мою теплом лоскоче.
Та зранені тобою серця шмати,
Не склеїти вже більше … не з’єднати…
… В задумі я й духмяний мій Еspresso…
Той холод рук… тремтіння їх від стресу…
Кафе затишне на пустій зупинці…
Думки… і одкровення… наодинці.
А почуття до тебе всі примарні –
Залишила я подрузі - кав’ярні.
В гірко-чуттєвій ароматній благодаті
вона зітхала… співчувала моїй втраті…[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884179
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 29.07.2020
[b][i]О очі… та магічна таїна,
так манить серце срібним водограєм.
В їх синь ясну, чарівну я пірнаю,
Та глибина – що не дістати дна…
Ловлю, мов хвилю, тої зміни мить –
Сумні… аж раптом лагідно-веселі…
Миттєвий спалах знов несе на скелі,
Бо в пристрастях уже в них шторм кипить.
У тих очах – торують кораблі…
Мов велетні морські бредуть шляхами.
В блакиті ллється ніжність берегами,
Ось порух вій – вже тайна їх в імлі…
О очі… мальовничий небосхил
у них принишк в пейзажі неповторнім.
Причарувала поглядом коштовним
ця магія небесних двох світил…
У царство романтичних сновидінь
Магнітом манить дно заблудлі душі.
Хоч берегтися я від тебе мушу –
Про почуття мої співає мушля:
- О твої очі… серця голубінь…[/i][/b]
(Малюнок - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884295
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 29.07.2020
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 29.07.2020
(Рондель.)
... Оксамитом торкає пісок…
Б’ються хвилі за день перегріті…
Я у піні – немов Афродіта,
звабний пасок у морі розмок…
Подих моря голубить мій крок,
розчиняюсь в блаженному літі.
Оксамитом торкає пісок…
Б’ються хвилі за день перегріті…
Я звільнила себе від думок…
Тільки море і я… в цілім світі…
Захід сонця рожево-привітний,
що у хвилях чуттєвих замовк,
оксамитом торкає пісок…
(Картина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884080
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 27.07.2020
Я читаю тебе з року в рік,
відчиняю міжпростірну браму.
Розумію тебе так же само –
через відстані, пам’ять і вік.
В білий гребінь убрався потік:
то вирує глибинне між нами.
На пісок котить літо слідами,
пінний слід - ніби наскрізь пропік…
І крізь шторм, яким кожен хмелів,
Безкінечно-стрімкий, неозорий –
Розумію тебе я без слів.
Почуття – розливаються морем,
Вітер хвилі безкраї колише…
…Я прошу: ти почуй гучну тишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883896
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
[b][i] Величие бессмертной красоты
Искусный мастер для творенья выбрал.
В кости слоновой наваял черты
И полюбил, на удивленье Кипра.
Скульптурной девой он был ослеплен –
Прекрасный лик, точеные ланиты,
Ее глаза - лазурный шепот волн
у острова богини Афродиты.
И день, и ночь в закрытой мастерской
Влюблялся в плод волшебного искусства…
Богине жертву приносил с мольбой:
- Прошу, ты пощади святые чувства!
Любовью сердце билось и рвалось –
Вняла богиня той мольбе упорной.
…Огнем души порозовела кость,
В отточенной фигуре рукотворной.
И было столько в сердце том тепла –
Казалось, он дыханьем ее греет.
От чувств глубоких дева ожила,
Легенда эта сквозь века прошла –
Любви Пигмалиона с Галатеей …[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883658
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Люблю я квіти: айстри, хризантеми,
Гладіолуси й троянди запашні,
Петунії і мальви, і жоржини,
Тамую з ними болі і жалі...
Я в квітах бачу зриме і незриме,
А їх краса - то досконалий твір,
Позбавлений і фальші, й гриму
Назавжди заповнили мій зір...
Я доглядаю їх з великою любов"ю,
І розмовляю з ними, як з людьми,
І відчуваю з ними я обнови,
Як перед Богом і перед дітьми...
Завважую в них затишок від "бурі",
Долаю смуток й суєту,
І дні здаються не такі похмурі,
І в світ мій додають вони красу...
Для них завжди віддать готова
Свій вільний час і силу всю свою,
Буде краса їх зоряна й здорова,
Допоки я у світі цім живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883566
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 22.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2020
Безсилий гнів
Від слів холодних, кинутих недбало,
Розсипавсь мороком й полинув геть у даль.
Не треба слів…
Байдужістю Ви все мені сказали,
та дріб’язкова вже ця незначна деталь…
Німа печаль,
Що підступила з чорними птахами,
Гуртом знялася й відлетіла в чужину.
Пустий причал,
У світі, де ми трепетно кохали,
Думки невтішні я подалі віджену.
А час іде…
Загублене життя в торішнім листі
відшукано, але то справа непроста…
Зірву з грудей
із Вас – дешевовартісне намисто
і відчуватиму все з чистого листа…
З нуля життя
почну тепер сама в чужому місті
щезає слід дешево-штучних намистин.
і в небуття
відійде з Вас підроблене намисто -
не каяття...а пізні декілька сльозин.
(Картина Витушко Євгенія "Осінь".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883268
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
[b][i]Спочатку в серці жевріло було -
зростає жар чуття того вогненним тиском.
Він душу роздягає наголо
І виділяє сонячне тепло,
Ударна хвиля…вибух зовсім близько.
Кохання – ніби спалах двох планет,
Яскраве зіткнення двох тіл у піднебессі,
Розряд двох душ, що оспівав поет –
Тротиловий у нім еквівалент –
жагучий...некерований...чудесний.
Миттєвий спалах знищить на шляху
Всі негаразди та життєві перепони.
Ваганням місць немає і страху –
Реакція пішла по ланцюгу –
Тут діють тільки відчуття закони…
А серце, що блукало у світах
У непроникній, мега-щільній оболонці,
у парі в невагомості літа,
Його теплом кохання огорта –
Мов спалах той, що бачимо на Сонці…[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883160
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 19.07.2020
[i][b]...Одним єдиним натиском руки…
(Любити край завжди навчала мати...)
Район наш історичний Зміївський
Вже перестав на карті існувати…
В обуренні хвилюється народ,
Донець козацький в подиві вирує,
Вали Змієві… рай земних щедрот,
Чомусь тепер все об’єднав Чугуїв.
Так, руйнувать – це Вам не будувать,
До Харкова тоді б вже приєднали.
… Цей натиск кнопки... підпис і печать –
Забракло слів…повірте, їх замало.
І кожен з нас тепер абориген
В єдиній до сьогодні Зміївщині.
Одна надія на місцеві ОТГ –
та нашу силу знову подрібнили…
Але коріння в нас таке міцне –
Ліси, лани та вод озера сині –
І ця негода, ніби сон мине,
Ми любимо свій край –
це головне,
Ти завжди будеш, моя люба Зміївщино![/b][/i]
( Фото - Оксана Лахтина.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883090
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kEQ9r8Y-mYI
[/youtube]
Упаду у росяну траву,
Дам душі своїй я відпочинок.
Травами цілющими спою,
Всю красу вбиратиму очима.
Кину погляд на погідне небо,
Промінь ще не скрасив горизонт.
Заспокоїть птаха ніжний щебет,
Покидає землю милий сон.
Тільки він на світі всіх миліший,
Все, що так боліло - відболить.
І оця ранкова ніжна тиша,
Заспокоїть, хай хоч і на мить.
Капають повільно сині роси,
Це збиває вітер їх із трав.
Недалеко десь дзвенять вже коси,
Поки перший промінь не заграв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881977
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 13.07.2020
[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]
[i][b][color="#73086f"]Доле українська,
ой, яка ж хрещата –
дух і тіло наші сплетені навік…
Крутяться історії
жваві коліщата,
не дають склепити нам своїх повік.
Процвітання роду
і духовні сили
з’эднані навічно Сонячним хрестом*.
Нам би, українцям,
нам би дужі крила,
щоб здолати висі, вказані Хрестом.
Нам би у дорогу
подвиг Прометеїв,
Кобзаря й Богдана силу, хоч на мить,
щоб збудити поспіль
приспану Ідею
і жагу у душах вічну запалить!
Притомились наче
наші віра й сила,
єдність, дух козацький сильно підупав.
Ой, притомні вої,
налаштуйте крила
й не спаліть у славнях павичів і пав!
Бо не спить двоглавий,
в усі боки зирить,
щоб своє конання здути, хоч на мить.
В бік наш поглядає,
певно, хоче в вирій,
щоб у теплім краї кості схоронить.
Ой, Сварожі вої,
налаштуйте крила,
й не спаліть у вирі повсякденних справ!
Покажіть поденкам,
що є віра й сила –
запал й дух козацький Бог не відібрав.[/color][/b]
9.07.2020.
___________
*Йдеться про язичницький (арійський) символ у формі рівностороннього хреста
на тлі Сонячного диску. Вважається, що цей оберіг захищає природні здібності
людини і допомагає їм розкритися; як знак Духовної Сили і процвітання Роду.
Ілюстрації: мила світлинка автора (на Майдані після бурхливої ходи "Ні - капітуляці" в День Незалежності 2019 року): Тарас Компаніченко з відомою козацькою піснею, мелодію якої вкрав Комінтерн.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
ШМАТОЧОК РАЮ
Була в селі. То й є шматочок раю.
Там – воля всім: дощам, вітрам й мені.
Дерева шлях услід благословляють
Й лягають квіти всі разом до ніг.
Радіють враз і хвіртка, і сусіди,
У кожній шибці – щастя промінець.
Претензій менше стало у Феміди,
Упав в траву безсило камінець.
Вітаю кожну квітку особисто,
Звільняю від сусіда-бур’яну.
І дороге зі спогадів намисто
Веде в дитинства пору весняну.
Бринить сльоза, немов роса на вітрі,
Лелека витер враз її крилом.
Летить кудись, розрізавши повітря,
А з ним летить надія над селом.
Коса співає милу серцю пісню,
Ще косарі живуть в моїм селі.
Боюся думки: що буде … опісля
На цій святій, без сумніву, землі?
А поки – йду по стежці цього раю,
Ціную мить ціннішу над усе.
Цим сонцем й небом так себе втішаю,
Іду поміж усміхнених осель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881743
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2020
3-го липня 2020 року пішов у вічність відомий поет,
пісняр, гуморист, ентузіаст видавничої справи та
проведення зустрічей поетів Клубу Поезії, палкий
патріот України Віталій Теодосійович Назарук
(1950-2020 рр.) Слово моє – про нього, як про
живого, бо уявити собі не можу, що його вже...
немає серед нас.
[youtube]https://youtu.be/MlAuHoRXLes[/youtube]
[i][b]"Чорниченько, сльозинко лісова!
Нехай рясніють врожаї у лісі,
бо біля Тебе серце ожива:
ти – ягода Волинського Полісся".
Ти – Стир, Лучеськ, і замок Любарта,
і Лесин парк, наповнений людьми…
І музика… Бетховена і Шуберта.
І реквієм… Сумуємо ж бо ми…
Ти – стежкка в споришах до Мирогощі*,
де виникла клітиночка твоя,
де перші відбулись провини й прощі,
коли звучала пісня солов’я.
Ти – первозим’я до тріумфу правди,
від ти́ранії, бігу в нікудѝ…
Тобі є невластивими бравади –
"бери мій шлях й до успіху іди!"
Співець Волині, славень “Pіднокраю”,
фундатор слів, пісень, Геракл-поет!
Твоя дорога пролягла до раю...
...Несе тебе жвавіша із комет...
[/b]
4.07.2020
________
*Мирогоща 1-ша Дубненського району , що
на Рівненщині, де народивсся В. Назарук.
Із історії КП:
[b]Олекса Удайко, [/b]28.05.2015 - 10:04
Волинь - душа поета!
[b]Віталій Назарук[/b], 28.05.2015 - 10:11
Саме так, друже! Хоч на Волині мене й не знають...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881650
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020
Можна звикнуть до горя, до нудьги і до болю,
Але звикнуть не можна до неправди-брехні,
Що дорогу торує у пекло-неволю,
А закінчує шлях у нерівній війні.
Легко звикнуть до правди й до тепла, до людського,
Та не просто це щастя у житті зберегти!
Не бува ноша зради для людини легкою,
Й долю ані змінити, ані обійти!
28.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881181
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 30.06.2020
Сьогодні рік як я із Вами
Ділюся власними віршами,
Радію й щиро вдячна всім
За всі коменти до віршів!
Усім спасибі, хто читає,
Мої вірші переглядає!
Спасибі всім, хто коментує,
І позитив мені дарує!
Писатиму вірші й надалі,
Щоб друзі, рідні їх читали.
Я щиро всім бажаю щастя!
Хай Ваші мрії всі здійсняться!
Талановиті Ви й чудові!
Хто у поезії хто в прозі!
Бажаю Вам усім натхнення,
Господнього благословення!
Світлина з інтернету
Шановні одноклубники! Сьогодні рівно рік, як я зареєструвалася в цьому чудовому КЛУБІ ПОЕЗІЇ і маю можливість ознайомлюватися з творчістю талановитих людей і публікувати свої скромні вірші.
Хочу щиро Вам усім подякувати за те, що читаєте, коментуєте, за смайлики в коментах, які я, на превеликий жаль, не бачу, а озвучена програмка мені озвучує тільки текст... Саме тому мої коментарі до Ваших віршів без смайликів, але написані щиро і від душі.
Щиро дякую всім за увагу, повагу та доброзичливе ставлення!
Бажаю всім щастя, добра, успіхів та невичерпного натхнення!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879652
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Вище себе ти скочеш:
Є талант - пиши,
А якщо писать не можеш-
Краще помовчи.
****
Лити бруд на інших - гріх,
Якщо віриш в бога,
Не мети на інших сміх,
Бо душа у тебе вбога..
****
Люди добрі все пробачать,
Не пробачить бог,
Він з небес усе це бачить,
І не нехтуй засторог.
*****
Всі ми люди, маєм серце,
Так, як ми - живе.
Не мішай його із перцем,
Ліків не знайдеш.
Напої його любов"ю,
Посміхнись до всіх.
Щастя ти собі удвоєш...
Написала не для втіх...
--------------------------------
Друзів прошу продовжити
і написати свої думки.
Дякую!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880029
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 19.06.2020
https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DYT2PLrDxDWw%26feature%3Dyoutu.be%26fbclid%3DIwAR3WpjANXUfvQkhOOhb-0hurnM27v7y2J8rOHDB2Hx7AA2oKvmuY7sxupSw&h=AT07UZst7F7Xk5tkb7Pfw8EeUbEmX6Z1t5UVHq9R-59tCUWV9-Ha-2Jf1fjv8r8ucdYiOEq3i8SSFRWNQEA9gQTZPHNf1xlM2xzkt_k64DKAvB8rE-RjTnK6wIpdlvh4Zs5I
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878228
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 02.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XklV_sCydfw[/youtube]
Цвіте колючий терен у саду,
Стоїть обсипаний квітками.
Вже в котрий раз до нього йду,
Торкаюсь квітів я вустами.
Красивий, ніжний білий цвіт,
Чомусь овіяний чутками,
Про це говорить увесь світ:
Болюче ранить колючками.
Його оспівано в піснях
Про те кохання невзаємне,
Дівочі сльози на очах,
Сховали щось у нім таємне.
Зламаю гілочку тернову,
Вплету її в свою косу.
Не буду від чуток сумною,
Я захищу таку красу.
Не вірю я, що цвіт медовий,
В життя приносить сум, журбу.
Милуюсь цвітом я терновим,
А на чутки - моє табу.
Так до лиця коханню цвіт,
Краса не може буть сумною.
Хоч опадає цвіт із віт,
Та білий цвіт - є чистотою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878012
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Л ето скоро уж настанет,
Ю ность скажет,что люблю,
Б ольше я писать не стану,
Л ишь поставлю букву
Ю!
Т о не грех такой великий,
Е сли любит кто кого...
Б ез любви жить невозможно,
Я люблю узнай кого...
Т оли любит, толи нет,
О т кого узнать ответ,
Л ето, ты мне подскажи,
Я люблю ведь от души...
К оли любит кто кого,
О бявлять не надобно,
Л юбить всем разрешено,
Я люблю отчаяно...
М ы играли на лугу,
И гры были классными,
Ш алости опасными,
А любовь прекрасная...
В ас кто-то любит,
А я не скажу,
С тем до свидание,
Я ухожу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877695
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 29.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iqxPhi-SGvc[/youtube]
Пройшло, пролетіло і ... крапка,
А, може, ще кому лишить?
Розтало усе, ніби хмарка,
Розумно було б - відпустить.
Неначе надійно ховала
Від заздрощів, "чорних" очей.
Питали, та я все мовчала,
Про це не вела я речей.
Бо знала, любов любить тишу,
Боялась її я злякать.
Можливо, її я покличу?
Та, радять: не треба кричать.
Та де ж це вона притаїлась,
У піжмурки грає зі мною?
Невже в бездоріжжі згубилась,
Чи стала вже просто чужою?
Кричи, чи мовчи, та як хочеш,
Десь ділася казка...нема.
А ти її все ж виглядаєш?
Картинка, поглянь, все ж німа..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876924
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
[i]Слова, слова!
У чо́му ваша сила?..
Який слова
лишають в серці слід! [/i]
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM[/youtube]
[i][b][color="#16c1c4"][color="#0c948d"][color="#640066"]"Я не саджу культур багаторічних ,–
казав мені раз літній чоловік, –
і цуценят здорових чи калічних
не заведу – через поважний вік.
Плодами ж бо дерев не скористаюсь,
й не хочеться, щоб пес осиротів,
коли з-за гір посуне раптом старість,
а як кончина... то – і поготів…”
Та я навкір – копав собі криницю
й сад буйноцвітний всьоме посадив.
З криниці п’ю цілющу свят-водицю.
і маю у житті немало див...
В тіні више́нь голубляться дівиці,
скубе бамба́ру* вадка дітвора,
а цямринам холодної криниці
б’ють чолобитну мешканці двора.
А вірний пес вестиме до останку
мій по землі, нехай невірний, слід
туди, де я свою неждану бранку
прийму... Пожив, дав Бог,
немало літ…[/color][/color][/color][/b]
20.05.2020
___________
*Ягода (діал.)
На світлині: ота красуня, посджена мною 7 років тому,
цієї весни розродилась буйним цвітом! Милуймося![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876478
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 20.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4[/youtube]
Де ділися дні безтурботні,
Що тихо, як хмарки пливли?
Я знаю: вони неповторні,
Чому у минуле ввійшли?
Їх часто торкаюсь думками,
Так хочеться час той здогнать.
Вертаються тільки ночами,
Не хочеться їх відпускать.
Пройшли, пролетіли, розтали,
Як пташки злетіли з гнізда.
Частинку душі ви забрали,
І десь заховала вас мла.
Тепер я вже в часі новому,
І я вже не та, а друга.
Та як же сумую по тому,
Що десь заховала межа.
Догнать, повернуть - нема сили,
Роки вже далеко не ті.
З думками лечу лиш на крилах,
В далекі мої міражі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875984
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 16.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vmuBcaTDeZY[/youtube]
Прилетіла сіра пташка,
Сіла край вікна.
І зітхнула дуже важко...
Чи якась біда?
Що маленьку засмутило,
Поділись зі мною,
Що цей смуток спричинило,
Придало так болю?
Хтось образив тебе, серце,
А чи дні не ті?
Закохалась, може, вперше?
Розкажи мені.
Подивилась в очі пташка,
Щось сказать хотіла.
Десь взялася пташок зграйка,
Знялась і полетіла.
І розтала, ніби хмарка,
Я дивилась вслід.
Птахам теж буває важко,
Мало днів для втіх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875669
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020
10 ЖИЗНЕННЫХ СОВЕТОВ ОТ ЦАРЯ СОЛОМОНА
https://archive.smiruponitke.info/article/10-zhiznennih-sovetov-ot-tsarya-solomona
С древних времен и по сей день мудрость израильского царя Соломона восхищала людей. Его наблюдения и жизненные советы сохранились до наших дней, и мы можем использовать их для своего блага. Большая часть интересных высказываний царя Соломона сохранилась в книги «Притчи» и «Экклезиаст», которые стали разделами Библии. К сожалению, в многочисленных переводах этой мудрой книги есть неточности, но в большинстве случаев, они не изменили суть. Сегодня мы предлагаем Вам задуматься над этими, актуальными и в наше время советами великого мудреца.
10 жизненных советов от царя Соломона
1. Не поручайтесь за других людей.
В книге «Притчи» есть несколько высказываний Соломона на эту тему. Но, их смысл очень похож. Мудрый царь советует нам, никогда не поручаться за другого человека, так как мы не всегда можем быть уверены даже в самих себе, не говоря уже о других людях. К примеру, разберем ситуацию – вы ходатайствуете перед начальником о приеме на работу вашего друга, которого знаете с детства, говоря о том, какой он ответственный и насколько вы в нем уверены. Вы поручаетесь за него, и ваш начальник, видя вашу уверенность, и доверяя вам, берет вашего друга в штат. Но, внезапно, в жизни вашего друга случается сложный период, он отказывается выходить на работу, чем подводит весь коллектив. В итоге, страдаете вы. В лучшем случае вы потеряете доверие начальника и свою репутацию, а в худшем случае – будете уволены и вынуждены компенсировать убыток от халатного отношения друга.
2. Не вмешивайтесь в конфликты других людей.
Царь сравнивает вмешательство в чужой конфликт, с хватанием агрессивного пса за уши. Люди рано или поздно найдут общий язык, и спор разрешится, а вмешавшийся человек может остаться крайним. Конфликт между двумя людьми – это только их дело, и никто не в состоянии повлиять на ход событий. Конечно же, речь не идет о таких ситуациях, когда другому человеку угрожает опасность – в таких случаях необходимо оказать помощь, ан е пройти мимо.
3. Не будьте слишком самоуверенными.
Царь Соломон достаточно резко высказывается о людях, которые считают свое мнение и точку зрения единственной, существующей истиной. Он называет их глупцами. Излишняя самоуверенность высмеивалась многими философами и мыслителями разных времен. Человек, который глух к мнению других людей, просто неспособен чему-либо учиться и извлекать ценное из общения. Он практически неисправим.
4. Прислушивайтесь к советам.
В своих записях царь рекомендовал прислушиваться к советом перед тем, как начать любое важное дело. В народе по этому поводу родилась поговорка о том, что две головы лучше одной. Так и есть. Когда мы задумываем что-то важное, особенно если нас переполняют эмоции, мы можем не очень объективно мыслить. Но, если попросить совета у мудрых людей, можно лучше подготовиться к реализации задуманного, Учесть все риски и настроиться на правильные решения.
5. Осторожно выбирайте друзей.
В записях царя, которые сохранились до наших времен, очень часто встречаются высказывания о том, что окружение влияет на нас. Поэтому, он рекомендует осторожно выбирать друзей и людей для общения. Находясь в близком общении с глупыми людьми, мы не сможем сделать их умнее, говорит Соломон. Но, они точно повлияют на нас негативно, потому что гораздо проще тянуть человека вниз, чем поднимать вверх.
6. Цените дружбу и вкладывайте в нее свое время.
В одном из своих высказываний Соломон отметил, что друг может любить сильнее брата и быть привязан даже больше, чем родственник. К сожалению, или к счастью, это правда. Часто, вырастая братья и сестры, и другие родственники утрачивают близкие связи. Многие разъезжаются по разным городам и лишь обмениваются открытками по праздникам. Но, настоящие, близкие друзья могут оказаться рядом всегда, когда это необходимо.
7. Делайте все усердно и с любовью.
Сохранилось несколько записей, где царь выражал эту мысль. Он говорит о том, что небрежно выполняющий свою работу человек подобен расточителю. Он не приобретает, а теряет – время, усилия, и прочее. Но, тот, кто выполняет свою работу с любовью и усердием, обязательно будет вознагражден и замечен.
8. Будьте трудолюбивыми.
Крайне негативно Соломон выражался о ленивых людях. Он был человеком, который сделал многое для своего народа, и сам лично участвовал в большинстве процессов, которыми руководил. Он предлагает в своих советах обратить внимание на муравья, у которого нет начальства, но несмотря на это, он трудится днями и ночами, делая вклад в благополучие муравейника.
9. Не отвечайте, не выслушав собеседника.
Это распространенная проблема многих людей. Людям кажется, что они могут наперед знать, о чем сейчас пойдет речь, и они бесцеремонно обрывают речь собеседника, желая поскорее ответить. Но, мы часто упускаем саму суть, обрывая речь собеседника. Такая коммуникационная привычка приводит к проблемам во взаимопонимании и построении отношений.
10. Останавливайте конфликты на начальной стадии развития.
Соломон сравнивает конфликт с прорывом воды. Легче всего заделать щель в дамбе, пока она небольшая и вода только просачивается сквозь нее. Но, невозможно остановить разрушительный, бурный поток, который сорвал дамбу. Так же и с ссорами – пока они не разгорелись, легче всего промолчать, извиниться и перенести разговор до лучших времен, а затем провести его в нормальной эмоциональной атмосфере.
Перевела на украинский язык 1.05.20 20.36
10 ЖИТТЄВИХ ПОРАД ВІД ЦАРЯ СОЛОМОНА
https://archive.smiruponitke.info/article/10-zhiznennih-sovetov-ot-tsarya-solomona
З давніх часів і донині мудрість ізраїльського царя Соломона захоплювала людей. Його спостереження і життєві поради збереглися до наших днів, і ми можемо використовувати їх для свого блага. Більша частина цікавих висловлювань царя Соломона збереглася до книги «Притчі» та «Еклезіаст», які стали розділами Біблії. На жаль, в численних перекладах цієї мудрої книги є неточності, але в більшості випадків, вони не змінили суть. Сьогодні ми пропонуємо Вам задуматися над цими актуальними і в наш час радами великого мудреця.
10 життєвих порад від царя Соломона
1. Не поручайтесь за інших людей.
У книзі «Притчі» є кілька висловлювань Соломона на цю тему. Але, їх зміст дуже схожий. Мудрий цар радить нам, ніколи не доручатися за іншу людину, так як ми не завжди можемо бути впевнені навіть у самих собі, не кажучи вже про інших людей. Приміром, розберемо ситуацію – ви подали клопотання перед начальником про прийом на роботу вашого друга, якого ви знаєте з дитинства, говорячи про те, якою він відповідальний і наскільки ви в ньому впевнені. Ви поручаетесь за нього, і ваш начальник, бачачи вашу впевненість, і довіряючи вам, бере вашого друга в штат. Але, раптово, в житті вашого друга трапляється складний період, він відмовляється виходити на роботу, ніж підводить весь колектив. У підсумку, ви страждаєте. У кращому випадку ви втратите довіру начальника і свою репутацію, а в гіршому випадку – будете звільнені, і змушені компенсувати збиток від недбалого ставлення одного.
2. Не втручайтеся в конфлікти інших людей.
Цар порівнює втручання в чужий конфлікт, з хапанням агресивного пса за вуха. Люди рано чи пізно знайдуть спільну мову, і спір вирішиться, а вмешавшийся людина може залишитися крайнім. Конфлікт між двома людьми – це тільки їхня справа, і ніхто не в змозі вплинути на хід подій. Звичайно ж, мова не йде про таких ситуаціях, коли іншій людині загрожує небезпека – у таких випадках необхідно надати допомогу, ан е пройти повз.
3. Не будьте занадто самовпевненими.
Цар Соломон досить різко висловлюється про людей, які вважають свою думку і точку зору єдиною існуючою істиною. Він називає їх дурнями. Зайва самовпевненість висміювалася багатьма філософами і мислителями різних часів. Людина, яка глухим до думки інших людей, просто нездатний чого-небудь вчитися і отримувати цінне з спілкування. Він практично безнадійний.
4. Прислухайтеся до порад.
У своїх записах цар рекомендував прислухатися до радою перед тим, як почати будь-яка важлива справа. В народі з цього приводу народилася приказка про те, що дві голови краще однієї. Так і є. Коли ми замислюємося щось важливе, особливо якщо нас переповнюють емоції, ми можемо не дуже об'єктивно мислити. Але, якщо попросити поради мудрих людей, можна краще підготуватися до реалізації задуманого, Врахувати всі ризики і налаштуватися на правильні рішення.
5. Обережно вибирайте друзів.
У записах царя, які збереглися до наших часів, дуже часто зустрічаються висловлювання про те, що оточення впливає на нас. Тому, він рекомендує обережно вибирати друзів та людей для спілкування. Перебуваючи в близькому спілкуванні з дурними людьми, ми не зможемо зробити їх розумнішими, каже Соломон. Але вони вплинуть на нас негативно, тому що набагато простіше тягнути людину вниз, ніж піднімати вгору.
6. Цінуйте дружбу і вкладайте в неї свій час.
В одному зі своїх висловлювань Соломон зазначив, що один може любити сильніше брата і бути прив'язаний навіть більше, ніж родич. На жаль, чи на щастя, це правда. Часто, виростаючи брати і сестри, інші родичі втрачають близькі зв'язки. Багато роз'їжджаються по різних містах і лише обмінюються листівками по святах. Але, справжні друзі можуть виявитися поруч завжди, коли це необхідно.
7. Робіть все старанно і з любов'ю.
Збереглося кілька записів, де цар висловлював цю думку. Він говорить про те, що недбало виконує свою роботу людина подібна расточителю. Він не набуває, а втрачає час, зусилля, та інше. Але той, хто виконує свою роботу з любов'ю і старанністю, обов'язково буде винагороджений і помічений.
8. Будьте працьовитими.
Вкрай негативно Соломон висловлювався про ледачих людей. Він був людиною, який багато зробив для свого народу, і сам особисто брав участь у більшості процесів, якими керував. Він пропонує у своїх радах звернути увагу на мурашку, у якого немає начальства, але незважаючи на це, він трудиться днями і ночами, роблячи внесок у добробут мурашника.
9. Не відповідайте, не вислухавши співрозмовника.
Це поширена проблема багатьох людей. Людям здається, що вони можуть наперед знати, про що зараз піде мова, і вони безцеремонно обривають мова співрозмовника, бажаючи швидше відповісти. Але, ми часто втрачаємо саму суть, обриваючи мова співрозмовника. Така комунікаційна звичка призводить до проблем у взаєморозумінні і побудові стосунків.
10. Зупиняйте конфлікти на початковій стадії розвитку.
Соломон порівнює конфлікт з проривом води. Найлегше закрити щілину в дамбі, поки вона невелика і вода тільки просочується крізь неї. Але, неможливо зупинити руйнівний, бурхливий потік, який зірвав дамбу.Так само і зі сварками - поки вони не розгорілися, найлегше промовчати, вибачитися і перенести розмову до кращих часів, а потім провести його в нормальній емоційній атмосфері.
Переклала українською мовою 1.05.20 20.36
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874223
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 02.05.2020
Жизненные афоризмы Эмиля Золя
https://archive.smiruponitke.info/article/zhiznennie-aforizmi-emilya-zolya
29 сентября – день памяти выдающегося французского писателя Эмиля Золя.
За свою жизнь Золя создал множество романов, которые навсегда вошли в классику мировой литературы.
Писатель был одним из основоположников «реализма». В своих книгах он всегда пытался показать жизнь без прикрас, такой, какой видел ее в своем окружении.
«Буржуазия именно такова, как я ее рисую в своих романах; если в моих сочинениях много грязи, так это потому, что ее в жизни столько же», - уверял писатель.
В этом материале собраны самые острые цитаты Золя, которые лучше всего передают идеалы и настроения общества.
Весь смысл жизни заключается в бесконечном завоевании неизвестного, в вечном усилии познать больше.
Воля к жизни, участие в выполнении ее далекой и таинственной цели оправдывает саму жизнь.
Гнев является всегда плохим советником.
Даже ничтожный прогресс требует долгих лет мучительного вызревания.
Деятельность заключает награду в самой себе.
Действовать, создавать, вступать в борьбу с обстоятельствами, побеждать их или чувствовать себя побежденным, вот вся радость; все человеческое здоровье заключается в этом!
Единственное счастье в жизни - это постоянное стремление вперед.
Если вы скроете правду и зароете ее в землю, она непременно вырастет и приобретет такую силу, что однажды вырвется и сметет все на своем пути.
Мысль - тоже действие; нет ничего плодотворнее ее влияния на мир.
Надо идти вперед, все вперед, с жизнью, которая никогда не останавливается.
Ненавидеть - значит любить, ощущать свою горячую, великодушную натуру, жить в презрении к постыдным и дурным вещам...
Я ненавижу никчемных и беспомощных людей... Ненавижу тех, кто следует за стадом... Если я чего-нибудь и стою, то потому, что одинок и ненавижу.
Никогда еще люди не относились друг к другу с таким ожесточением, никогда еще не были в такой степени ослеплены, как в наше время, когда они стали воображать, что знают все.
Остроумие часто граничит с полной глупостью.
Писатель является одновременно исследователем и экспериментатором.
Пока супругов соединяет страсть, они всегда будут в мире, несмотря на серьезные размолвки.
Произведение искусства - это уголок мироздания, увиденный сквозь призму определенного темперамента.
Смех - это сила, которой вынуждены покоряться великие мира сего.
Страдания правого - приговор неправому.
Суеверие опасно, допускать его существование - в этом даже есть известная трусость.
Относиться к нему терпимо - не значит ли это навсегда примириться с невежеством, возродить мрак средневековья?
Суеверие ослабляет, оглупляет.
Художественное произведение есть кусок природы, профильтрованный сквозь темперамент художника.
Честность, порядочность - это уже половина счастья.
Перевела на украинский язык 2.05.20 8.00
Життєві афоризми Еміля Золя
https://archive.smiruponitke.info/article/zhiznennie-aforizmi-emilya-zolya
29 вересня – день пам'яті видатного французького письменника Еміля Золя.
За своє життя Золя створив безліч романів, які назавжди увійшли в класику світової літератури.
Письменник був одним з основоположників «реалізму». У своїх книгах він завжди намагався показати життя без прикрас, такою, якою бачив її у своєму оточенні.
«Буржуазія саме така, як я її малюю у своїх романах; якщо в моїх творах багато бруду, так це тому, що її в житті стільки ж», - запевняв письменник.
У цьому матеріалі зібрані найбільш гострі цитати Золя, які найкраще передають ідеали і настрої суспільства.
Весь сенс життя полягає в нескінченному завоюванні невідомого, у вічному зусиллі пізнати більше.
Воля до життя, участь у виконанні її далекою і таємничої мети виправдовує саму життя.
Гнів є завжди поганим радником.
Навіть незначний прогрес вимагає довгих років болісного визрівання.
Діяльність укладає нагороду в самій собі.
Діяти, створювати, вступати в боротьбу з обставинами, перемагати їх або відчувати себе переможеним, ось вся радість; все людське здоров'я полягає в цьому!
Єдине щастя в житті - це постійне прагнення вперед.
Якщо ви приховаєте правду і зароете її в землю, вона неодмінно виросте і придбає таку силу, що колись вирветься і змете все на своєму шляху.
Думка - теж дія; немає нічого плідніше її впливу на світ.
Треба йти вперед, все вперед, з життям, яка ніколи не зупиняється.
Ненавидіти - значить любити, відчувати свою гарячу, м'якший натуру, жити в презирстві до ганебним і поганим речам...
Я ненавиджу ницих і безпорадних людей... Ненавиджу тих, хто слідує за стадом... Якщо я чого-небудь і стою, то тому, що самотній і ненавиджу.
Ніколи ще люди не ставилися один до одного з такою жорстокістю, ніколи ще не були в такій мірі засліплені, як у наш час, коли вони стали уявляти, що знають все.
Дотепність часто межує з повною дурістю.
Письменник є одночасно дослідником і експериментатором.
Поки подружжя з'єднує пристрасть, вони завжди будуть в світі, незважаючи на серйозні сварки.
Твір мистецтва - це куточок всесвіту, побачений крізь призму певного темпераменту.
Сміх - це сила, якою вимушені підкорятися великі світу цього.
Страждання правого - вирок неправому.
Марновірство небезпечно, допускати його існування - в цьому навіть є відома боягузтво.
Ставитися до нього терпимо - чи не означає це назавжди примиритися з невіглаством, відродити морок середньовіччя?
Марновірство послаблює, оглупляет.
Художній твір є шматок природи, профільтрований крізь темперамент художника.
Чесність, порядність - це вже половина щастя.
Переклала на українську мову 2.05.20 8.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874268
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020
Напились сади і похмелились,
А душа так спрагла, як в пустелі.
І змінити щось немає сили,
На круги своя - всі паралелі.
Десь у небі, на вершині світу
З Богом розмовляють наші предки.
Не було такого споконвіку,
Щоби так журилися лелеки,
Щоб не били дзвони Великодні,
До могил не сходилися квіти.
Хто ж вгадає плани ці Господні?
Чи виною є тут місяць квітень?
Вічна пам’ять, тату Вам й матусю,
Вічна пам’ять, роде мій небесний.
Думкою до вас усіх тулюся,
Віддала б весь світ, щоб ви воскресли!
Вічна пам'ять усім людям, які жили на цьому світі.
Жаль, що ми сьогодні не можемо відвідати їхні могили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873529
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 28.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=juCyZ7SpSQg[/youtube]
Тече маленька річка в нікуди,
Круті цілує ніжно береги.
Та від цілунків є її сліди,
Руйнує їх, неначе від нудьги.
Вона від цього набирає сили,
Стає вже ширша, рада і завзято
Тече туди, де мріють небосхили.
Для родості їй треба небагато.
А береги приймають поцілунки,
Приємність доторкання ці приносять.
Така вона оця ріка-чаклунка,
Вони іще цих поцілунків просять.
І напуває очі ніжність кольорова,
Все це змогла ця річка дарувати.
Та радість літа тільки тимчасова,
Не може літо довго так тривати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873777
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KqsniT7ulRw[/youtube]
Важкий я шлях пройшла з тобою,
Хіба я думала про це,
Що долі стану я рабою,
Ніде від мене не втече?
Ходила босими ногами
Колючим терном, по стерні.
Немов тримав ти ланцюгами,
Та часто хмарні були дні,
Дощі, сніги і слізні зливи,
Душа вела наперекір.
Твоя душа була мінлива,
І жмуток цілий недовір.
Я йшла і падала, вставала,
Тягнула руку, щоб спасав.
Та ти не чув, коли гукала,..
Невже твій вогник догасав?..
------------------------------------
Події у творі не стосуються автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873648
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Дякую за ідею Олегу Князю
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873606
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pqmbAWnN9dQ[/youtube]
Життя - безцінний дар із неба,
Його не просто нам пройти.
В житті нам спробувать все треба,
Важливо - досягти мети.
Відкинуть заздрощі й розпуку,
(Вони в житті не по путі),
Сміливість й віру взять за руки,
Вони - попутники святі.
Не ображайтеся ніколи,
І не тримайте в серці зло,
Бо злість живе у серці кволім.
Даруйте людям лиш тепло.
Життя людське непередбачене,
Що день на ніч може змінить.
Колись були ми необачні,
Бо не могли когось простить.
Радійте, людям посміхайтесь,
І пробачайте, й Бог простить.
З коханими не розлучайтесь.
І пам"ятайте: життя - мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873622
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Сидить на парапе́ті дід стари́й.
Прийшло́сь у ста́рості жебракува́ти,
Лишився він і без сім'ї, й без ха́ти
Безпо́мічний, зане́дбаний, чужий.
Гірку сльозу змахне вряди́-годи́.
Мов сніг на голові рідке воло́сся
Розгу́льних літ, безпу́тних, одголо́сся
Пустопоро́жній погляд в нікуди́
Був посадо́вцем, мав вагу́ й чини́.
Була пиха́ й доступні забага́нки
Продажні друзі, дорогі коханки
Тепер ніхто. В кліщах самотини́.
Одполові́ла молодість давно.
Мов хризанте́мна осінь листопа́дом.
Хмільні́ роки́ запо́внені безла́дом
Тепер по ві́нця вто́птані в багно́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873585
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Ремейк за твором http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873338
Олега Князя " Прості речі"
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QaFY5d920wI[/youtube]
Ми спішили, будували плани,
Десь була надія все зробить.
Та одне забули, чи не знали,
Що життя триває тільки мить.
У житті когось ми зустрічали,
Десь робили різні помилки.
І когось за щось ми пробачали,
З нами йшли повільно і роки.
Дні вдавались всі по-різному:
То раділи сонячному дню,
Раді були і дню сніжному,
То з слізьми кляли оцю війну.
Так боялись втратити кохання,
Берегли старанно у душі,
Хоч приносить іноді страждання...
Так проходять дні у метушні...
Забували, що є в світі старість,
У цей час обдумаєм усе.
Хоч цей час добавить для нас мудрість,
Все, що колись мали - не пусте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873356
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=boCR9kITcvY
[/youtube]
Упала в грунт мала зернинка,
Ростком маленьким проросла.
Слабка, тонесенька стеблинка,
Красивим цвітом розцвіта.
Освятить дощик життєдайний,
Скупають сонця промінці.
Здається квітка ця звичайна-
Усмішка ж раптом на лиці...
Отак й слова, що впадуть в душу,
Якщо вони від серця йдуть,
Радіть й сміятися примусять...
В житті таких усі все ж ждуть..
Буває довго все чекаєм,
Незвідки раптом прилетять..
Оцю надію не втрачаєм,
Вони від смутку захистять..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873027
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA[/youtube]
Стоять, як наречені в цвіту вишні,
Немов зібрались разом до вінця.
У платтях ніжних, білих, таких пишних,
Що так пасують до вродливого лиця.
А де ж їх наречений, може, вітер,
Що ніжно припада до них крильми?
Вони з любов"ю тягнуть свої віти,
Шепочуть тихо: ти мене візьми.
Розгублений, невпевнений страждає,
Як вибрать тут, найкращу серед всіх?
Але це неможливо, добре знає,
Вони йому потрібні всі для втіх.
Пограється лиш хвильку і забуде,
Ще білий цвіт зірве із гілочок.
Хіба за це осудять його люди?
Можливо, хтось візьме це за урок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872719
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 22.04.2020
...слухаючи
Квітку Цісик.
[youtube]https://youtu.be/HavVNW6OhM4[/youtube]
[i][b][color="#0a8a7d"]Ти – мій легкий, та владний подих вітру.
Ти – рясно рястом квітчана весна.
Ти – те, що довіряєш лиш пюпітру.
Ти – чара, де й себе в свій час пізнав.
Тобою упиваюся щоночі,
тобою я втішаюся щодня.
З тобою поспілкуюся охоче,
з тобою запряжу свого коня…
Тобі дарую все, що в серці маю.
Тобі й життя, як треба, все віддам.
Тобі – весняні всі мої розмаї.
Тобі – мій весь і Рим, і Амстердам!
Тебе кохаю вглиб і до нестями –
твою красу упень боготворю!
Тебе я славлю одами й піснями,
За тебе йду з дияволом на прю.
Обоє ми – у розвитку циклічнім.
Обоє ми – спіралі гнуча нить.
Обоє ми…
Та ти існуєш вічно,.
а я в тобі, мій світку, лише мить…[/color][/b]
8.04.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871292
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 11.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs[/youtube]
Спішать написані сонети
Весняну тишу розбудить,
А серце все питає: де ти?
Не смій весну цю остудить.
Весна крокує по планеті,
Вкрапляє радість у серця.
А я в весни питаю: де ти?
Послухай музику творця!
Весна - творець падіння й злетів,
І надихне творить, любить.
Це основні її прикмети,
В душі й байдужій зазвучить.
Вона все може, усе вміє,
Чарівна музика весни.
Серцям зчерствіти не посміє,
І в тім нема її вини.
Вдихнем весняного повітря,
Розправим груди, ширше крок.
Ця процедура не так хитра,
Відчуєм радості ковток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870704
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Земляне! Кончайте по - варварски жить!
Мы все убедились - пророчества сбылись.
Сидим в заточенье, фортуну, кляня.
Упрямые люди, чего мы добились?
Устала от злобы Планета Земля.
Теперь пожинаем плоды безразличия.
Нещадно рубили массивы лесов.
Земные богатства, не зная приличия,
Не мерили даже на чаше весов.
Погрязли в сомнительных тех пирамидах,
Надеясь урвать дармовой капитал.
Забыли беспомощных всех инвалидов,
Всех тех, кто на фронте Победу ковал.
Не может Планета простить равнодушия.
Общенье людей заменил интернет.
И Маму, и Бабушку - некому слушать.
Ребёнка ласкает мультяшный субъект…
Развязаны войны - страдают народы.
В огне полыхает Планета Земля.
И вместо желанной реальной свободы
Сидим в заточенье, на небо глядя…
Беспечные люди - за войны в ответе.
Единства народов не можем достичь.
С небес посылают сигналы Планете!
ЗЕМЛЯНЕ! КОНЧАЙТЕ ПО - ВАРВАРСКИ ЖИТЬ!
Давайте же, ЛЮДИ! Упрямы не будем,
К богатствам Земли - сократим аппетит.
И если ЕДИНСТВА и МИРА добудем,
Планету спасём! И Господь нас простит!
04. 04. 2020. Мой рисунок - «На орбите»
(тушь, перо, ватман)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870770
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FkUnNi9HtCs[/youtube]
Літають іскорки маленькі,
Немов посланці із небес.
Вони невидимі, дрібненькі,
Керує з неба ними Зевс.
Літають вільно, хаотично,
Не просто так, є ціль одна.
У них завдання романтичні,
Ця десь сховалась таїна.
Бажають іскру запалити
У незнайомих двох серцях,
Щоб довго- довго у них жити,
Всміхнеться щастя на вустах.
І цей дарунок Прометея,
На світі вічно буде жить,
Цвісти в серцях, немов лілеї,
Ну як же ним не дорожить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870508
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 04.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w6F0qNErXWo[/youtube]
Чому так музика торкає,
Що ллються сльози із душі?
А гілки бруньки розпускають,
І затихають вмить дощі.
Яка у ній магічна сила!
Змінити може все за мить.
Буває вхопить - й полетіла,
Ніщо не може зупинить.
Душа вразлива чомусь плаче,
На це і приводу нема.
А, може, просто так терпляча,
В собі всі болі захова.
І сльози котяться - не спиниш,
Чомусь солоні і гіркі.
Нема, чи є на те причини,
Такі - то сльози ці людські.
А потім стане ніби легше,
Немов очистилась душа.
Торкає музика не вперше,
Мене так часто утіша.
Чи плачуть душі зачерствілі?
Та, мабуть, в них душа глуха.
Що з часом зовсім заржавілі,
Та не заплаче: сліз нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869744
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 31.03.2020
[i]...Теплий Олекса як символ тепла і
злагоди наповнює чимось новим,
незвіданим і.... дещо тривожним.
Вітаючи всіх клубівців з цим вес=
няним святом, зичу доброго здо-
роп'я, любові та наснаги в цей
нелегкий час, що випав на нашу
долю! У свою чергу, дякую всім,
хто поздоровив мене з Днем на=
родин та прошу вибачення за мою
тимчасову, вимушену відсутність
на ваших сторінках...[/i]
[youtube]https://youtu.be/55_-PKrzNj8[/youtube]
[i][b][color="#6e0585"]Мені дав Бог новий, здоровий зір –
відкрилися простори неозорі –
серед малих й великих в небі зір
я виберу свої, мені властиві зорі.
І стане ясно все украй мені –
побачу геть усе у цьому світі:–
вибоїни й кущами скриті дні,
і темні лиця, й лиця у привіті…
Від зерна відклерую я лушпу,
не помилюсь у любуванні друзів,
бо бачу правду – щиру… і скупу,
ціную давні, і новітні узи.
Відтак у світ чіткішим стане шлях,
ясніші абриси і горизонти…
кукіль й волошки висвітить в житах
мені ласкаве і привітне сонце.
Хоч не знімаю з неба жодних зір,
сузір’я друзів на землі я маю:
джерела вод із-під землі і гір
в душі творять симфонію розмаю…[/b]
[b]… Подяка зріє в мене під кінець
чарівннику - хірургові від Бога…
Це Йван Віталійович Козинець...
Хай стелить ряст йому легкау дорогу![/color][/b][/color]
30.03.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869937
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
На ву́лиці вода промила зво́ри
На ній прижився й хазяйнує дикий хміль
Кленки, акація та осокори
А на городах лобода, полин, кукіль.
Як тяжко бачить вулицю такою
Колись давно, здається в іншому житті,
Була вона курно́ю й гомінко́ю
Тепер як і усе село у забутті.
Серед дороги ями та прова́лля
Двори́ покинуті згубилися в глуші́
Від хат лишилося одне цурпа́лля
Від того бо́ляче і то́скно на душі
Погли́нули двори суцільні нетрі
Ошатна вулиця кущами розрослась.
і дивом у занедбаному спектрі
Лише одна, край шляху, хатка збереглась
Одні́сінька немов із казки, хата
За тином мальви, чорнобривці , огоро́д
В гнізді на яворині лелеча́та
На груші дикі бжоли водять хоровод.
На колодках, схилилася до плоту
Сидить бабуся, в самоті, біля двора́
Вдивляється в глухо-німу пусто́ту
Іще від ранку виглядає поштаря
Зв'язок зі світом тільки через нього
Він їй новини, хліб і ліки принесе.
Порадує стареньку а крім того
Погомони́ть з бабусею про те – про се.
Помер дідусь, осиротіла хата
А дітвора́ порозліталась у світи́.
Є син і до́чка, є і онуча́та
То все одно старенькій нікуди іти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869300
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 30.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QSgvQ9Rn3rM[/youtube]
Краєчок знайшла раю,
На сонячній поляні.
Я сонечка збираю,
В пригоді мені стануть.
Пухнасті, як курчатка,
Як сонця промінці.
Як в хусточках дівчатка,
Жовтенькі на лиці.
Стебельце у них ніжне,
Кульбабками зовуть.
Вони так дивовижні,
Мій настрій бережуть.
Вони літать ще вміють,
Як час такий прийде,
Відразу посивіють,
Вже й личенько бліде.
Кульбабки - сонце раннє,
Вітають новий день.
На сонце схожі справжнє,
Яке ми вранці ждем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869434
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 28.03.2020
Не треба в ступі товкти воду,
Масла не зіб"єш.
Зробиш тільки ступі шкоду-
Просто розіб"єш.
*****
Як нема чого сказати,
Просто помовчи.
Словом треба дивувати,
Тільки ним не обпечи.
******
Затягнулась темна хмара-
Дощ усі чекали.
Та вона була зухвала,
Дмухнув вітер - і розтала.
******
Хто є хто,
видно по очах,
І його речах.
******
Пустий млин,
Яка в нім корись?
Він завжди один.
Дума - чиста в нього совість,
Не молов зернин.
*****
Перший блин, завжди він комом,-
Думав у відрі.
Так приємно тут самому...
Нащо тут коментарі?
******
Завдать неважко людям болю,
Тут досить слова два сказать.
І задоволений собою,
Вночі він буде міцно спать...
******
Роблю помилки знову й знову,
Нащо?-питаю я себе..
Тепер візьму їх за основу:
Забуду просто я тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869600
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 28.03.2020
А уяви собі, що ми останні
Вона і Він, що залишились на Землі.
Який це дріб’язок, колишні сподівання?!
Лиш мають сенс, коли рука в руці …
І не втечеш тепер за сивий обрій,
Від себе теж без сенсу утекти,
У цьому краху автострад і колій
Одна рука завжди в одній руці …
І кожен день Вона для нього інша,
І кожен день у нього свій сюжет,
І не шкодуєш пісні ані вірша,
І кожна мить - це мов цілий сонет …
І весь гориш від мрій і від нестями,
У ній сховався твій чудовий світ,
І має сенс лиш те, що є між Вами,
Кому й навіщо Вам писати звіт …
Немає сенсу більше у образі,
В нерозумінні надпростих речей,
І десь блукаючи у Лондоні чи Празі,
Не зводиш з неї цілий день очей …
І цінність дотику та ніжності захмарна,
Немає цінника для погляду і слів,
І кожен день: ти просто диво, яка гарна,
Весь світ пропав, щоб ти цю правду зрозумів …
І поки десь в загубленому світі
Тримаються за руку Він й Вона,
І зустрічають день у спільному привіті,
І ціла вічність – це слова, слова, слова …
І поки десь в загубленому раї
Тобі одній написані слова,
І поки десь хоч хтось когось чекає,
І поки десь … є Він і є Вона …
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868900
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 22.03.2020
Майнули за обрій роки,
Та пам’ять завжди повертає
До витоків тої ріки,
Куди вороття вже немає
Село, моє рідне, село,.
Життя кришталева криниця.
Давно побіліло чоло,
А ти, мені, снишся і снишся.
***
Я рідні залишив краї.
Можливо десь там краща доля.
А тут лишилися мої
Калина, вишня і тополя,
Тут залишився корінь мій,
Літа і весни веселкові,
І спогади дитячих мрій,
Гаї і луки василькові
У місті звичаї не ті –
Тут мови рідної немає.
Народна пісня в забутті
Та й соловейко ж не співає.
Здається, що знайшов едем,
Чого ж мені іще від долі,
Не знаю, чом на серці щем,
І сняться верби і тополі.
І чорнобривці під вікном,
І двір, зарослий споришами,
І стежка, що понад ярком,
Веде в село, веде до мами,
Веде в дитинство, до весни,
Де босими ходив ногами,
Тепер, туди, приводять сни
Та спомин , що живе роками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867235
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 10.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HAN_tKcBHwo[/youtube]
Коли буває важко на душі,
Шукаєм місце, щоб послухать тишу.
Тікаєм від людської метушні,
Де вітри всі питання заколишуть.
Найкращою є тиша степова,
Де сам на сам із тишею глухою.
Відчуєш - пахне свіжістю трава,
Що гнеться під сріблястою росою.
Це місце, де щасливим можеш стати,
Відкинути усі думки свої.
Вони тобі не будуть докучати,
Бо зникнуть, як у просторі рої.
Почуєш шорох вітру обережний,
Тобі про щось на вухо шепотить.
А степ такий широкий і безмежний.
Не можна його оком охватить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867387
дата надходження 09.03.2020
дата закладки 09.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ByzgbK4le68[/youtube]
Весна надворі - справжнє свято.
Так хочу вірить в доброту.
Її в серцях так є багато,
Не пустим в нього гіркоту.
Хай принесе усім нам радість,
Надію, віру і любов.
Нехай поселиться в нас мудрість,
Що зачерпнем із Молитов.
І стане світ жорстокий іншим,
Бо будем мислить вже не так.
А почуття вже стануть глибші.
Я цьому вірю! Це - є факт!
Ми дочекаємось цвітіння,
Напоїть очі ця краса.
Найкраща ця весняна днина,
Нехай ця зміна потряса!
Хто не любив - тепер полюбить,
Недолюбив - є час змінить.
Цей талісман трима, не згубить,
Бо з ним найдійно в світі жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866553
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020
Шановні мої друзі і читачі!
Сьогодні я звертаюся до вас
з такими словами:
Прошу пробачення у всіх,
Кому не те сказала слово.
Пробачте ви мені цей гріх.
Мабуть, сказала помилково.
На когось глянула не так,
Тим самим визвала тривогу,
Від цього соромно, однак,
За всі гріхи признаюсь Богу.
Прошу прощення я за це.
Когось не так я зрозуміла,
А чи повірить не змогла,
Когось невчасно пожаліла.
Якщо робила, не зі зла.
Прощу прощення ще раз у вас.
Простіть.
І ВАС УСІХ ЗА ВСЕ ПРОЩАЮ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866535
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l_ttyOd2zzg[/youtube]
( Правдива історія...Справді так у нас було позавчора.)
Цей новий день почався із сльозами,
Пролився дощ, неначе із відра.
Немов зима прощалася із нами,
Чи знов її це почалася гра?
Почули перекати грізні грому,
З дощем уперемішку сипав сніг.
Чи це зимі хотів грім збить оскому,
А, може, нас від чогось застеріг?
Між хмар майнула біла блискавиця,
Поклала так зимі оцій кінець.
Ну що ж, душа, не треба вже журиться.
Ось скрасив непогоду цей букет.
Раділи на моєму підвіконні,
Провісники чудової весни.
Черпаю з них весну я у долоні,
Це ти їх дарував, не полини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866427
дата надходження 29.02.2020
дата закладки 29.02.2020
[i]…воякам,
волонтерам,
пасіонаріям...[/i]
[youtube]https://youtu.be/uIa6aX_h-_4[/youtube]
[i][b][color="#430787"]Яка чудна природа! Та не парадокс,
що ми й не помічаємо у круговерті,
що все живе в свій час поверне на погост,
що все живе – живе лише для смерті.
Живемо на землі й не мріємо про те,
що й нам колись прийде той день останній.
Живемо, наче як годиться, а проте
сильніше за усе – небажане заклання…
Багатство, статки, влада, слава, море слів –
усе це не для вас, усе це для оточень!
А вам лишається лиш жменька роз і… сліз,
що в натовпі мелькнуть… І – осуд позаочі.
Кому хотілося б втонути у багні
лайдацтва, неуцтва, ганьби... простого глупства?..
Тож мріємо гайнути в безвість на коні
одчайного пориву – аж до самогубства!
І хай слід вершника означить рясно дим –
дим краю рідного, пахучий до безумства.
Рожево... вдячно заздрю одчайдухам – тим,
хто праведно пішов, а не через нехлюйство…
Із всіх мистецтв, боїв і лицарських змагань
ціную ті, що власні бережуть простори…
І ні до чого тут – погоджуйся чи гань! –
девіз для переможців як memento mori*.
Побідник бо живий – і нині, і в віках,
утішений, обласканий увік любов’ю.
Йому не треба словоблудства на вінках,
любов свою до Неньки окропив він кров’ю.[/color][/b]
20.02.2020
__________
*пам’ятай, що смертний (лат.)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866318
дата надходження 28.02.2020
дата закладки 29.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iWQOo11FzC0
[/youtube]
Ну що сказать, коли бракує слів,
Коли усе не має тепер значення?
Я не скажу, що світ весь спопелів,
Не попрошу і в долі я пробачення.
Бо пробачать нема за що мене,
Я все робила так, як ти веліла.
Не думала, що швидко все мине,
Неначе річка висохла, зміліла.
Залишиться у серці пустота,
І не почуєш звідти навіть звуку.
А на вустах відчуєш - гіркота,
Як покарання долі за розлуку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865887
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 24.02.2020
Моє життя…. Немов сторінки книги
Прочитані й прожиті лише мною
В них літо є, осінь й зимні відлиги
З бузковим цвітом долала тривоги…
Пізня дитина, як брунька троянди
Що народилась, перед морозами
Часті хвороби, не до насолоди
Батькам заважко - по тілу лезами…
Повінь весняна, кликала до життя
І, як сльозину солону ковтала
З шквалом перепон, вірила в майбуття
Я вирвусь в люди, відчувала, знала
В зношеній сукні долала шлях наук
Роки в школі, з гірчинкою минали
Літом… З бажанням, збиралася у гурт
З дівчатками, ми буряки сапали
Полечко чуло пісню задушевну
Під сонцем ясним, припікало в плечі
Хоч заробляли, копійку мізерну
Збадьорували відгуки лелечі…
Давно вірш перший, написаний до свят
Рядочки теплі, інколи згадаю
Я здивувала родину і малят
В душі до нині сердечно плекаю;
«В маленькому містечку
На берегах крутих
Росло мале дитятко
В сім`ї Ульянових…
Росло й думало воно
Про краще, майбутнє
Чи проживемо сумно?
Чи світле незабутнє…? »
( написаний в п’ятому класі)
Та в скруті жити, які вже там вірші
Та ще й підтримки, опісля не мала
Смачніше з`їсти, бажала я, як всі
Іти працювать - надію плекала
Не пасла гуси, з дитинством прощалась
Тепер лиш спогад, як ранкове сонце
Те ґелґотіння, поки я збиралась
Мене втішало…. Зирили в віконце.
***
Вкотре сторінку я перегортаю…
В домі нестатки, сім`я завелика
Тож, тільки в праці можна збутись лиха
Може хтось скаже, то чергова примха
Хтілось забути, слово «сіромаха»
Мов.. метеличок… Роси на листочках
Вправно збирала, щоб замати сили
Часто губилась в квітучих пелюстках
Й тішились батьки. За мене просили
Бога й всіх святих, здолать хвороби й страх
Щоб знайшла стежку, чарівную в житті
Та й не журилась, з волошками в полі
І посміхалась до ромашок в житі
Перегортала пелюстки в суцвітті….
***
А чи пройшов хтось, свій шлях без помилок?
Все в окулярах, в тих, рожевих, на жаль
Ти молодий ще, тож є в навчанні толк
Школа… вечірня… Важко, в душі печаль
Ще ж , є робота, багато сходинок….
Підйом по сходах, понадміру крутих
Хоч оступалась, все ж обрала волю
Весни сім`яття… В саду закоханих
Розцвіла квітка, стріла свою долю.
Над шляхом хата, стоїть на горбочку
То сон… Далеко… Від мами і тата
Колиску вітер, гойдав у садочку
А планів у житті, ще так багато.
Весна минала, в мене двадцять п`ята
Навчання… Праця… Вітання колегам
Вже й за три роки, стоїть своя хата
Рукам завдячу, мужності і батькам
Всього навчили, була ж не пихата.
***
Так… пори року, в сторінках ховались
Не часті гості, до батьків на поріг
Спогад дитинства… Сім`єю збирались…
Любов`ю наповнений, мамин пиріг….
Сльозина вдачі… Ненька приголубить
Чому так рідко, приїжджаєш доню?
Тож весь час в справах, від сліз витру губи
Загляну в очі, поглажу долоню.
Три зірки в небі - маємо три доні
Проблем достатньо, хворіють нерідко
Нема помочі.Та подяка долі
Справлялись удвох, вже й на душі легко.
Бувало часто, що папір та ручка
Допомагали труднощі пережить
До гуморесок шукала словечка
Журби позбутись та всіх розвеселить…
***
Золоту осінь, стріла в сорок років
Роки минулі…. Падіння і злети
Біда ввірвалась, я втратила батьків
Душа страждала, складала куплети
Вони ж губились, посеред листочків…
Я пролистаю, лиш кілька штук назад
Зоріє спогад…. Золоте весілля
Куйовдив вітер багровий листопад
Рядки вітання…. Святкове застілля
*«Дорогие мама и папа
Дорогие родители наши
Вспомните как когда - то
Уже пятьдесят лет спустя
Вы повстречали друг друга
Друг другу открыли сердца
Не было видно вам свадьбы
Ведь годы были не те
Горько вам не кричали
Лишь хлеб лежал на столе
Но несмотря на невзгоды
Трудностей не боясь
Нас семерых породили
Бога за нас просили
Чтобы жило дитя.
И вот сегодня собрались
Все за семейным столом
Чтобы, от сердца поздравить
Выпить за торжество.
Дорогие мама и папа
Простите детей своих
Что, может не так сказали
Иль чем - то, смогли огорчить
Сердечно мы вас поздравляем
Хотим одного пожелать
Как в золотой век собрались
Собраться и в семьдесят пять!
1980г *
***
Роки минали… В волоссі сивина
Полоса чорна, змінилась на світлу
Вже й наче рідна, добріша чужина
І, як дитя, тішусь цьому світу…
Мої три доньки, як квіточки в полі
Шляхи шукали…. Старанно навчались
Щоб щастя знайти та жити на волі
Їх мрії рясні, зерном розсипались…
Вітер весняний, сонце в піднебессі
Сприяли долям на вік поєднатись
В квітах рушники…. Весілля на часі
За роком так рік ми ж лише пишались.
На світ з`являлось прекраснеє дитя
Земная радість, взрівши перші кроки
Онуків милих, лепет ; баба, дідя
Придали сили на наступні роки
Як кисню ковток, для повного щастя.
***
Вже за віконцем гасяться ліхтарі
Палав світанок, допишу сторінку
А чи й радіти, нині своїй порі?
Хоч й час зрілості, не хочу спочинку.
Галас по хаті, семеро онучат
Хай в достатку у життєвому вирі
Воїн не знають та щасливі встократ
В радості, довіку живуть і в мирі!
***
Так, літа мої, тихесенько крались
Смерть підкрадалась на віку три рази
Болі, за молитвами розчинялись
Знову я граюсь, з дітками, як завжди
Долю незламну, вкотре возвеличу
В небо подивлюсь, читаю молитву
Завше в надії, весноньку покличу
Й тільки добра я,всім на світі зичу
Плекаю спокій, благодатну тишу
Місячне сяйво.. Думки в інших світах
Вірша рядочки, чи прозу напишу
Ними… живу я, хоч й в осінніх літах
Улюблене заняття не залишу.
Як, прожила я? Знає лиш Всевишній
Писалась книга, це скарб мого життя
Хто, був зі мною й цей світ навколишній
Душі… дав вижить, побачить майбуття.
Зорі... зникають, дарують новий день
Ще в книзі маю, чистенькі сторінки
Шанс, чи дасть доля ? Чи й почую пісень?
Себе втішаю, ще задзвенять струмки
Стріну весну, продовжу писать книгу…
*************************
Моє життя… На сторінках книги
Прочитане, прожите лише мною
Торкаюсь ніжно своєю рукою
Вже колір міняють - ледь жовтуваті
В душі, як поладнати із собою
А чи.... заплакать, чи й заспівати
Чи може й справді, краще знов писати…
Лютий 2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865740
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 24.02.2020
Душа поетова одна,
А слів у нього - не злічити…
В словах поетових вона,
То ж він словами має жити.
Він крапелиночку себе
Вкладає завжди в кожне слово.
Хоч інколи в душі шкребе...
Слово не те, чи випадкове.
Але і в них його душа,
Він їх знайшов, в рядок поставив.
Вона у вірші вируша,
Хоч не притримується правил.
То хай летять слова з душі,
Щоб полонили серце людям.
Душа поета - це вірші,
За них поета не осудять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865682
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 23.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FNj0WXz1tBM
[/youtube]
Як тільки сонце визирне з-за гаю,
Струмки(яких немає) побіжать,
Зимові заметілі забуваю,
Весну з тобою побіжу стрічать.
Відкриють первоцвіти сонні очі,
А проліски проткнуться крізь сніги,
І вітер про весну щось прошепоче...
Оця краса надасть мені снаги.
Відчує переміни й моє серце,
Радіє цій весні за кожну мить.
Душа - чутка, почує ніжне скерцо,
Яке з душі твоєї ось звучить.
Тримав надійно ти мене за руку,
І вчив, щоб не боялась висоти.
Тобі я дякую, коханий, за науку,
За те, що у житті моєму ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865752
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FNj0WXz1tBM[/youtube]
Якщо спіткнувся - подам руку,
Не залишу тебе в біді.
Забудеш відчай і розпуку,
Назавжди зникнуть їх сліди.
Ти помилився - це не горе.
Це може статись з кимось з нас.
Все наша дружба переборе,
Якщо не буде хтось з нас пас.
Якщо ти зрадиш - не повірю,
Про тебе інші є думки.
До серця вхід собі узрію,
Для всіх - закрию на замки.
Як тільки цього побажаєш,
Туди впускатимеш мене.
Я зачекаю, мене знаєш,
Якщо завія ще мете.
[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/2015496/62c7697e-2c3d-45c8-80a4-658e5fca93e9/s1200[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865092
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 17.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=n9NDPhAIyXs
[/youtube]
Ледь - ледь потріскує вогонь,
Вже догорає, нема сили.
Забув про нього хтось, либонь
А, може, просто десь спішили.
Та хто підкине хмизу жмут?
Самотній тліє цілу нічку.
Не видно щось нікого тут...
Зітхає поряд мілка річка
Прохожий йшов тут недалеко,
Побачив - гасне вже вогонь.
Тут зрозуміти все так легко.
Картинка ця взяла в полон.
Розворушив вогонь він швидко,
Підкинув дров, щоб не погас.
В минуле потягнулась нитка,
Не стер безжалісний ще час.
І розгорілося вогни́ще,
ВІн чиюсь долю, може, спас.
І не розвіє попелище
Цей вітер: дров тут про запас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865007
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 16.02.2020
Прийшла Свята Неділенька
До старого в гості.
А старий, попід віконцем,
Гріє старі кості.
Тулиться до батареї
Мов до молодички.
Не позбудеться своєї
Старечої звички.
Питається Неділенька
У цього старого:
Чому, - діду, - сидиш вдома
Та не йдеш до Бога?
Святі храми о цю пору
Вірян закликають.
Там ікони грішні душі
Вже давно чекають.
А старий неділі каже:
Гріха не боюся!
Я щоранку, до світанку,
До Бога молюся.
Молюсь Йому за родину,
За дітей, за внуків;
За єдину Україну,
За ліси та луки;
За безхмарне синє небо;
За сріблясті води;
За лани широкополі,
Фабрики й заводи.
Прошу в Господа єдине:
Нас не покидати.
В кожне серце, в кожну душу
Світ надії дати
На Святе благословення
В кожну нову днину
В якій радо відкриваєш
В людині Людину.
А Господь – зі мною, поруч,
Ось тут, біля серця!
Так що ти, Свята Неділе,
На мене не сердься!
Посміхнулась Неділенька
Мов дівчина мила
І ясним погожим ранком
Поблагословила!
16.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865008
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 16.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FFZ8a_Jxybc[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=auTshlwIt74[/youtube]
Із нетерпінням ми ждемо весни,
Коли усе навколо розцвітає.
Але немає в тім її вини,
Що цвіт так швидко опадає.
Лише Любов не знає пори року,
Цвіте завжди всім ворогам на зло.
Та дуже сумно втратить ненароком
Те, що давно в душі жило.
І вигнане із серця десь блукає,
Шукає затишок, в якійсь душі.
Надіється - ще, може, погукають,
І скажуть, що прогнали в метушні.
Така любов -це виняток із правил,
В цей день ми не згадаєм про таку.
ЛЮБОВ лиш вірна жити має право,
Хай квітне у серцях, як в квітнику.
Чарівна, неповторна, фантастична,
Ти можеш ощасливить усіх нас.
Велична, ти лірічна, романтична.
Таку ЛЮБОВ ми зводим на Парнас!
--------------------------------------------
Бажаю Друзям і своїм читачам
ВІРНОЇ ЛЮБОВІ на все життя!
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00782963.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864754
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 14.02.2020
Я так давно покинув Україну,
Подавсь шукати щастя за моря.
Залишив все і землю, і родину,
І ту з якою йшов до вівтаря.
Приспів:
Земле моя – українська,
Краща на світі земля.
Хоч ми від тебе не близько,
Ти нас і тут окриля.
Ми ще повернемось, люба
І зацвітуть в нас сади.
Ще ми залишим, як згубу,
Нашим онукам сліди.
Стомився я без тебе, люба, жити,
Постійно ти стоїш в моїх очах.
Я хочу з джерела води напитись,
Із рідного до болю джерела.
Приспів.
Нелегко нам дається кусень хліба,
Батрачимо від ранку до зорі.
І сниться мені поле і колиба,
І зорі над Карпатами вгорі.
Приспів.
Багато нас зібралось з України,
Ми часто тут читаємо вірші.
Та по ночах в молитві за родину,
Тепло своє вам шлемо від душі.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864085
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 08.02.2020
Не бачила Сени, ні Рейну, ні Нілу…
До свого Бужка поспішаю чимдуж.
Молюся на зустріч свою запізнілу,
На зустріч сльозою освячених душ.
Не була в Парижі, у Римі, у Відні…
І вже не судилось там бути мабуть,
Стоїть пуп Землі – Миколаїв мій рідний,
І ноги до нього без стриму несуть.
Є вулиці в світі – в святковій обнові,
(У снах може й бачила ці авеню),
До ніг я вклоняюсь своїй Світанковій,
Бо ж як не любити по крові рідню?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863864
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Приніс вітер нам хмаринку
Земля, біла - біла
Одягла зима хустинку
З іскристого срібла
Чомусь шубки не признала
Каже, що не змерзне
І морозу не вітала
То ж й сніг скоро щезне
І чому вперте дівчисько
Бажає занадто
Хочу снігу та й багацько
Щоб всюди достатньо
І на полі, і в садочку
Срібні, скрізь кристали
На горбочку і в лісочку
Землю звеселяли.
Щоби дітки на санчатах
Зимі пораділа
Щоб здіймалися на лижах
Немов мали крила!
01.02.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863505
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Найкраща спілка - чоловік і жінка,..
Найкращі квіти - то їхні діти...
Найліпший клад, коли в сім"ї лад,
Як у сім"ї лад, то життя - квітучий сад...
Яке дерево, такі й його квіти,
Які батьки, такі і їх діти...
Дерева гнуться, доки молоді,
Як батьки хороші, то діти - золоті...
Жінка чоловікові - подруга,
А не підстилка і не прислуга...
Чоловік, який ображає жінку,-
Слабкий чоловік...
Чоловік, який б"є свою жінку,-
Нікчемний чоловік...
Сильний чоловік - не ображатиме,
Сильний - захищатиме,
А ще розумітиме і помагатиме...
То ж визначайте чоловіки самі -
Сильні ви, а чи ні?!.
Чоловік, який лає жінку,
Дурний чоловік...
Розумний - не лаятиме,
Розумний - оберігатиме,
А ще й розумітиме...
Недаремно ж кажуть:
Поганий чоловік, що тупа сокира,
А ще кажуть: дурний чоловік,
Розповідає про те, що їв і пив,
А розумний про те, що бачив і чув...
А ще, розумний чоловік в негараздах
Звинуватить се6е, а дурний - жінку..
А ще: розумний не той, хто сильний,
А той хто мудрий...
Хоч ніхто мудрим не родився, а навчився...
Батьки глядять дочку до вінця,
А чоловік жінку до кінця...
Та часом і таке буває:
Доки не поберуться - любляться,
А як поберуться - чубляться*...
* Чубляться - б"ються, хапаючи одне одного за чуби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863438
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 03.02.2020
Як добре, що Ви є,
Що променем ранковим
Мене щоднини будите від сну.
Що живете в мені
Як незабутній спомин,
Самі ж в красі приносите весну.
Навіть на відстані
Здається, що Ви поруч,
Коли вірші лунають з Ваших вуст.
Читайте, я прошу,
Бо гарно в Вас виходить,
Можливо й я колись у Вас навчусь.
Як добре що Ви є,
Що маю насолоду
Почути вірш написаний для Вас.
Ви теж пишіть вірші,
Візьміть собі за моду
І покажіть в поезії свій клас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863332
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_hh1zmWiBW0
[/youtube]
Сидиш напроти, опустивши голову,
В очах пливе невимовна печаль.
З тобою поряд сумно і так холодно,
Чомусь весь час ти дивишся удаль.
А я чекаю з поглядом зустрітись,
І прочитать всю тайну у очах.
До тебе, як колись, ще пригорнутись,
Ти ж знаєш: все тепер в твоїх руках.
А час іде, тече уже безжалісно,
Бажання зіпсувала осінь нам обом.
А на душі так прикро і так болісно...
А дощ безперестанку за вікном.
Тепло забрав цей дощ в обох і настрій,
Чи довго ще чекати теплі дні,
Коли ж в душі розквітніть білі айстри?
А поки ми не рідні, а чужі...
[img]https://im0-tub-ua.yandex.net/i?id=0b5d38f25166bfc02d9d846997cb5ba2&n=13&exp=1[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863351
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w6F0qNErXWo[/youtube]
Лилася музика нізвідки,
Ввірвалась тихим вітерцем.
Запахли квіти незабудки,
Осіннім скупані дощем.
Чомусь мене розхвилювала,
Затамувавши подих - жду.
Якимсь натхненням напувала.
Як зрозуміть це до ладу?
Вона летить - душа за нею,
В якісь незвідані світи,
А шлях ,освічений зорею,
Там, де немає самоти.
І хтось трима мене за руку,
Я не боюся висоти.
Так полонили дивні звуки,
Чи тут виною тільки ти?
[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/901820/c2bbbb2c-e51e-44ea-a3b6-078846a6d142/s800[/img] [img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/1016500/b14c0282-c335-4f6d-9326-1e0a8b9ae749/s800[/img][img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/471286/600d2026-7632-47b1-8f64-a00d6c0f58f5/s800[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863247
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EAuIjxS_09E[/youtube]
Вже, ніби осінь у літах,
Повільно падає в ній листя.
Весна ж цвіте ще у очах,
Така квітуча, така чиста.
Цієї пізньої пори,
Цвіте в саду рожева вишня,
Чи принесе вона плоди,
Така красива, дивовижня?
Вона - одна перед Всевишнім,
Та часто вітер набіга.
І їй шепоче: "ти - колишня",
І в слові чується вага.
Колишня - значить просто лишня,
Давно кимсь кинута була.
Та, як на зло, квітує вишня.
У осінь квіту додала.
І пелюстки розправив пишні,
Ще мріє ягідки зростить.
Не хоче вірить, що колишня,
Плодами встигне пригостить...
[img]https://im0-tub-ua.yandex.net/i?id=70b32f2525dbf6e3faa5bda902ce9342&n=13&exp=1[/img]
[img]https://static9.depositphotos.com/1480128/1139/i/950/depositphotos_11392389-stock-photo-sour-cherries.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862922
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020
[i][color="#00d5ff"] …[color="#0a647d"]отака чудасія щойно
мала місце в Кельні,
де зима – не зима,
а літечко – як квіточка...
Отака знакова "плутанка"
в День Соборності нашої. [/color][/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/O06wNpYip7E[/youtube]
[i][b][color="#8b05a6"]Зима щадить зухвалих і сміливих:
їм не страшні ні хуги, ні мороз,
ні суховії, ні липневі зливи–
ніщо до них не тулиться всерйоз!
...Дві ягідки красуються на сонці,
несуть в життя несхитний позитив –
вони законів вічних охоронці,
ченці начал – Небес прерогатив.
Ті посланці вросли надійно в землю,
підправивши буттям своїм дизайн,
аби краса вражала нас приємно,
аби вдалась розгадка сущих тайн…
І дай нам, Боже, ту красу примножить:
ростити сад, леліяти дітей,
щоб роль свою відчути міг би кожен
у втіленні Всевишнього ідей!
Дві ягідки – підтекст одної суті:
чуже й своє – немовби два крила.
Нехай до них увага в нас прикута –
дуальність ту природа нам дала.
Дві ягідки – одне... єдине... ціле,
як ненька рідна і один народ,
одні турботи і єдині цілі,
земля єдина –
як один Господь![/color][/b]
21.01.2020, Kln, BRD
На світлині автора ота чудасія: райські
яблучка серед зими і як прототип єдності,
неперервності поколінь – внучка Ханна,
одіта в тон Едему... У дворі будинку.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862221
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 23.01.2020
Колись малим я на порозі став:
Куди іти? До кого та для чого?
Двері відкрив, а розумом не знав,
Що стежка ця межи людей – до Бога.
Пішов у світ. У сиву далину,
На все життя покинув рідну хату.
Сірим струмком з гіркого полину,
Брала свій біг стежина в світ багатий.
Текла вона до безлічі доріг,
Вливалась в них для простору і руху,
Аби життя розпочало свій біг,
Зустріло радість, горе, щастя, муку.
Всього дісталось! А найбільш за все
Пізнав любов. Щасливу і не дуже…
І все, що з нею в білий світ несе
І злет до зір, і мрії, і байдужість…
Дав милість Бог, бо полюбив життя
Так як можливо було полюбити!
Коли наївне світле почуття
Давало сили після смерті жити.
Тоді як інші в розпачі німім
З життям прощались, падаючи в п’янку,
Продовжую боротися у нім,
Все вище й вище піднімаю планку!
Ні! Не хвалюсь! Живу, - не як усі:
Через «не можу», прагнучи до волі,
Навіть крізь сльози починаю сміх,
Аби душа не гинула від болю.
Стіни кімнати, двері та вікно
Для всіх доступні, радо відчиняю!
Бо що від Бога наче дар дано,
То по частинках іншим відділяю.
А ті частинки, - слово від душі,
Яке виношую у собі мов дитину
І буде воно жити у вірші
Навіть тоді, коли я світ покину.
До тої миті ще є шлях життя,
Ще є любов, кохання і надія.
На схилі літ це світле почуття,
Вже нас обох підтримує і гріє.
Моя стежино, дякую тобі
За кожну зустріч після літ розлуки,
За давні весни в сяйві голубім,
За миті щастя, боротьби і муки!
19.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861831
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ekkHfvHLQAg[/youtube]
Ледь-ледь притрушує сніжок-
Піднявся знову настрій.
Немов розцвів уже бузок,
А поряд - білі айстри,.
Прокинувсь рано вітерець-
І нашорошив вуха.
Він - неабиякий творець -
Здійнялась завірюха.
І закружляв у танці сніг,
Кида в лице сніжинки.
Почувся ніби вітру сміх,
Закидав всі стежинки.
А ти біжиш по бездоріжжю,
Зимова казка ожива.
І десь залишилось сумління,
В душі надія вже нова.
------------------------------
Шановні мої Друзі і читачі!
Вітаю вас зі святом Водохрещенням.
Будьте всі щасливими і здоровими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861833
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
Чом ясно зірка, не світить з вечора й до ранку,
Про що рік новий, віщує нам про Україну?
Нехай відкриється, нині небо, на світанку,
Землю вода, скропить й душі і кожну хатину.
Народ збирається, в церквах, воду освятити,
Лунає слово, в Бога попросим прощення,
За гріхи вільні й невільні. Щоб в достатку жити!
Хай ясна зірка засвітить й прийде примирення!
Нехай вода, сили додасть, мудрості й поваги,
Бійців на Сході освятить, придасть віри в волю,
Ранкове сонце спопелить зради та інтриги,
Принесе свято країні, хай вже кращу долю!
Тож відзначаймо, люди, ми свято Водохреща,
Свята вода, хай окропить ласкою, любов`ю,
Хай прийде в кожну світлицю добро, радість, щастя!
Миру пожалує усім, миру, міцного здоров`я!
***
Шановні поети, поетеси! Мої дорогі друзі!
Порадіймо! Ісус охрестився!
Нехай Свята вода із Йордану
І Вас сьогодні освятить!
Вітаю Вас із Хрещенням Христовим!
Щиро бажаю бути завжди здоровими!
19.01.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861832
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
Просив у Бога я поради:
Скажи, Мій Боженку, порадь!
Ти дав в житті останню радість,
Та серцем я тому не рад.
Не можу душу я звільнити
Від того, чим до цього жив,
Що прагнув наче воду пити;
Чим більше всього дорожив
І дорожу. Єдина в світі,
Хоч не моя, не при мені…
Вона як зірка в небі світить
В пітьмі ночей і в ясні дні.
Ти знаєш, Господи Всевишній!
Що по ночах не знаю сну,
Тому що серцем щирим кличу
Свій вічний біль, свою весну!
І це тоді, коли Тобою,
Даються шанси для життя!
Коли явив у цьому Волю,
То забери це почуття!
Хай я за Нею не сумую,
Забуду очі і вуста,
Хай покохаю я другую
Хоча вона зовсім не та…
Та вона раптом полюбила
Твого нещасного раба
І щирим серцем запросила
У новий Всесвіт, де журба
Гніздо не звиє, де у домі
Чекає затишок, тепло…
Все те, чого в нелегкій долі
Вже стільки років не було!
Отак до Бога я молився
Мовчала чорнота німа.
Землею низько сніг стелився,
Поміж дерев брела зима.
А я чекав з Небес поради.
Бо хто ж іще її подасть?!
Якщо про мене знати правду,
Лише один він має власть.
Чи геть тікати світ за очі,
Чи залишитись, аби знов
Лише у мріях в темні ночі,
Ковтати привидну любов?
І прославляти гіркий трунок
Немовби молоде вино,
Де жив дівочий поцілунок
Давним-давно, давним-давно!
А ще земля… оця, де зараз
Я доживаю свої дні.
Немовби на в’язничних нарах.
Яка так дорога мені,
Що я не в силі проміняти
На милий затишок… тепло…
Яка мені як рідна мати
Де рідна мова, де село,
Де щирі люди-українці -
Талановиті і прості.
Де тяжка доля всім по вінця,
Та не спішать кудись летіть.
В кінці молитви ніби думка
Від когось виникла здаля:
«Лишайся! В чужину не сунься.
Тут твоя доля і земля!»
12.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861040
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 12.01.2020
[i] ...роздуми з приводу
катасторфи літака МАУ
в Тегерані 8.01.2020.
[b][color="#08768c"]О, як багато горя на землі!
Хтось не вернувся… а когось чекають
А хтось давно в сирій землі зотлів –
Лиш згадками вертаються у пам’ять…
Із всіх нещасть, які чатують нас,
Найбільше – втрата рідного, близького,
Й нікому не бажаєш тих нещасть
І не зневажиш пам’яттю нікого…
Бо бути сутнім – виключне добро…
Та цим гордитися украй не треба:
Сьогодні тут, а завтра хибний крок -
й ти на путі… до тих, що вже у небі.
Відтак засвідчуймо, що ми не злі,
Наповнюймо добром свою присутність…
І менше буде горя на землі,
І тим життя потвердимо окупність.[/color][/b]
11.01.2020
Koeln, BRD[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860847
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 11.01.2020
[i]До 100-річчя “Щедрика”
Миколи Леонтовича, Остання
редакція пісні була створена
автором у 1919 році, незадовго
до звірячого вбивства композитора
чекістами у його рідному селі Марківка,
що на Вінниччині. [/i]
[youtube]https://youtu.be/zwHHxbuxgg0[/youtube]
[b][i][color="#740dab"]Всього три ноти, а яка в них сила
і широта – з народин до заклань!
Христос родився, щоб людина мила
життя стеряла не задля страждань…
Всього три ноти! Скільки ж в звуках смислу:
Отець-Бог, Божий Син і Дух Святий...
Лунає «Щедрик – глибоко і стисло:
життя – в єднанні сутностей злотих.
Всього три ноти… З закликом до миру
землян притомних – зовні і в собі…
Під лавкою примостимо сокиру,
та не здамося татю в боротьбі!
Всього три ноти! А яка свобода
у виборі тональності життя!
Та зрадити не можна клятві роду,
Бо запізнілим буде каяття.
Всього три ноти – генії не хиблять!
Ознаки їх доступні і прості.
А ти, тиран, не цуп на себе схиму:
потоп у світі духа – на меті…[/b]
[/color]
07. 01. 2020.
Sauerlande. BRD[/i]
ПІСЛЯСЛОВО
«Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка»
– здавалося б, хто з українців не знає цієї щедрівки.
Народжена ще в дохристиянські часи, саме завдяки
українському композиторові Миколі Леонтовичу вона
стала відомою на увесь світ. Їй судилося стати справжнім
символом Різдва, мати безліч переспівів та варіантів
виконання, стати саундтреком до популярних голівудських
фільмів та звучати в кращих концертних залах світу.
Мало хто знає, що ця колядка, відома не лише в Україні,
а й в усьому світі під назвою «Колядка дзвонів», - одна з
найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича.
Існує чимало припущень музикознавців, де саме
Микола міг почути вперше щедрівку і записати її. Одна з них
на Хмельниччині. В невеличкому селі на Заславщині –
Підлісцях, звідки родом його дружина Клавдія Жовткевич.
«Всесвітньо відома обробка «Щедрик» належить до тих,
над якими Микола Леонтович працював майже усе життя», -
розповідає Ольга Прокопенко, завідувачка музею Миколи
Леонтовича (с. Марківка) – філії Вінницького обласного
краєзнавчого музею. – Всього було п’ять редакцій – перша
у 1901-му, а остання – у 1919 році. «Звісно, я чула й таку
версію – про походження щедрівки з Підлісців» – каже
Ольга.. Але у 1902 році Микола Леонтович з Клавдією вже
одружився. На той час він вчителював в Чукові на Вінниччині.
За дослідженнями етимологів, варіант цієї щедрівки все
ближчий Поділлю. А втім, зовсім не суттєво, де Леонтович
записав цю щедрівку – Вінницька область чи Хмельницька –
це усе наш край, а «Щедрик» – співанка наших пращурів.
Саме дякуючи Миколі Дмитровичу, вона стала відомою на
весь світ!
Перше хорове виконання «Щедрика» відноситься
до 1916 року. Тоді цю пісню представив хор Київського
університету ім. Святого Володимира під керівництвом
Олександра Кошиця. Пкрший аудіозапис «Щедрика», що
зберігся в сучасному вигляді, датується 1922 роком.
За кордоном «Щедрик» прозвучав вперше в
українському варіанті 5 жовтня 1921 – на концерті в
Карнегі-Холі в Нью-Йорку. У 1936 році американець
українського походження Пітер Вільховський переклав
текст пісні, зробивши її впізнаваною нині «Carol of Bell».
А після 90-х «Щедрик» зазвучав і в кінематографі - у
фільмах «Один вдома», «Міцний горішок 2», «Гаррі
Поттер» та ін.
Геніальний «Щедрик» Леонтовича – одна з
найбільш популярних духовних пісень нашого
часу. Ще більше про історію створення пісні
можна почитати тут:
https://ye.ua/istiriya/37744
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860618
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 08.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aA2csE-HBkQ[/youtube]
Час іде, веде життя стежками,
і ми спішим за ними кожен день.
Знаємо - вони все ж невблаганні,
Залишається коритись їм лишень,
І приймати смирно подарунки,
Хочемо цього ми, а чи ні.
З ними не ведемо ми рахунки,
У життєвій нашій метушні.
Дякуєм за білі й чорні смужки,
Не дають нам право вибирать.
З чорними боримось самотужки,
Якщо є за що нас так карать.
Я бажаю вам в житті лиш білих,
Щастя, щоб всміхалося в житті,
Щоб його на кожнім кроці ви ловили,
І купалися в удачі й доброті.
______________________________
Дорогі мої вірні друзі і читачі!
Будьте щасливими, здоровими, удачними.
Дякую, що підтримуєте мене.
З великою повагою до вас - Надія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860633
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 08.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=53_EovQzbO4[/youtube]
Горить свіча, потріскує в тиші.
Малює на стіні химерні тіні.
І линуть дум далекі міражі,
Минулого, як відблиск в мерехтінні.
Цей вечір дає змогу зазирнути,
У те, що заховав десь горизонт.
Моє життя змогло перевернути,
Лиш зрідка повернутися у сон.
І капала свіча, немов сльозами,
Відчула гіркоту усю душі,
Що в пам"ять повертається кругами
Де ми уже не рідні й не чужі.
Ці ночі довгі й дні, роки і час,
Вони існують не на нашу користь,
Хоч й досі тліє промінець, не згас,
І гріє не зів"ялу іще парость...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860449
дата надходження 06.01.2020
дата закладки 06.01.2020
[b][color="#000dff"][i]Вже випав сніг,
і врешті спить трава,
Три чверті місяця вже п'ють останню кварту.
Безмовності напнута тятива
____ чекає старту.
В спокусі слів очей не відведи,
Втопи у погляді бажання велемовні.
І пий, і пий трояндові меди
_____ як місяць вповні.
Сп'янілий подих вже не зупинить -
Пекельна відстань дощенту розірве.
О, це та мить,
ота сакральна мить
_____ на краю прірви.[/i]
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860399
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 06.01.2020
Ремейк за твором Ніни Незламної
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860231
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rzu2r2ibiQk[/youtube]
Непомітно ніч зайшла до хати,
Змореній душі оце б поспать.
Хочу всі думки заколихати,
Та вони не хочуть цього знать.
Довга ніч навіяла безсоння.
Ти куди летиш замріяна душа?
Знов відчула дотик на долонях,
Це торкнулась їх твоя рука.
Поряд твоє дихання - збагнула.
Ти нащось розплів мою косу.
Може, це на хвильку я вздрімнула,
Скільки отак спала я часу?
Полум"я хитнулося у свічки,
На хвилинку тиша прилягла.
Цілував мене ти цілу нічку..
Я на небі сьомому була....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860324
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 05.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T0pdKtkNPZk[/youtube]
Новий рік - це значить по-новому,
Все почну із чистого листка.
Не скажу, що буде по-казковому,
Та надія в серці все ж близька.
Будь до мене щедрою, удача!
Подивлюсь сміливо у лице.
Буде щось не так, я не заплачу,
Бо не все крізь пальці протече.
Може, стану трохи я обачною,
І думок політ я трохи приглушу.
Доля, що дарує - буду вдячною,
Сум, розчарування не впущу.
Йтиму по житті помірною ходою,
Ні на крок не озирнусь назад.
Все хороше заберу з собою,
Мрії й вчинки будуть нехай в лад.
--------------------------------------------
Вітаю всіх моїх друзів і читачів з Новим роком.
Від щирого серця бажаю вам щастя,сімейного
благополуччя, здійснення мрій.
З повагою до вас Надія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860248
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 05.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_XrT8Oe_N9k[/youtube]
Зачарувала мене казка,
Про щирість, ніжність, доброту.
Про почуття не ті, що в масках,
А ті, як промінь, ллють красу.
Сюжет її я знаю добре,
Читала безліч я разів,
Допоки ранок ніч поборе,
Бувало: й день уже розцвів.
Хотіла взнати я підказку,
Знайти важливе там зерно,
Як у житті знайти ту стежку,
Про яку мріяла давно.
Чому в казках усі щасливі,
Невже колись отак було?
Чому тепер так неможливо,
І мимо нас усе пройшло?
Чи стали люди тепер інші,
Чи клімат нас зробив таких?
Почуй мене, прошу Всевишній!
Всели любов в серця черствих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859596
дата надходження 29.12.2019
дата закладки 29.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ApwA8l8khhk
[/youtube]
Чомусь цей день був непогожий,
Із ранку скупаний в дощу.
На день осінній дуже схожий,
Нехай такий - удачу жду.
В куточку серця причаїлась
І жде любов на свій вердикт.
Вона чекала і молилась,
Як суд цей вирішить конфлікт?
Суддя занадто був тут строгий:
Ні розуміння, ні жалю.
Тому й тягнувся суд так довго,
Карав за те, що так люблю.
Бо я любила так, як вміла,
Хотіла в відповідь того ж.
Сказать про це той раз не сміла.
А як любила я його!
Було у залі надто тихо,
Лиш ледве чути серця стук.
Суддя вніс вирок легкодухо...
Десь розчинився в залі звук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859417
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 27.12.2019
[i]Я - голос ваш,
жар вашого дыханья...
[b]Анна Ахматова (Горенко)[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/sfbfaeG7EJU [/youtube]
[i][b][color="#0e759e"]
спіткнешся – правду, хай гірку,
скажу.
Я – голос...
підвівся – славлю, не солодку лжу.
Я – голос...
буває – високо, в надрив, фальцетом,
коли є неймовірний біль і скрута,
а то ще... тихо і смиренно. Це́ там,
де вам за гріх дісталася покута.
а хочеш – пошепки, а то й дуетом,
як Бог вам дав кохання і любов,
не співану ні чортом, ні поетом,
та мила і охвітна вам обом…
коли ж у можновладних коридорах
тихцем і карно кроять ваші долі,
розголошу... Бо той є скритиий ворог,
хто сіє ворожду і в рани – солі…
Я – голос!
та як моєму племені – загроза,
волатиму – не впав би жоден волос
із голови… Така метаморфоза…
Я – голос!
Я не тону у водах океану
і не горю в пекельному вогні...
Натомість не чакатиму пеану,
словесної і злата брязкотні!
Я - голос![/b][/color]
11.12.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857659
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 25.12.2019
Отчего день сегодня пригожее,
Отчего даже тучи не в счёт?
Почему, вопреки непогодине,
По-счастливому, сердце поёт?
Далеко до начала весеннего!
Ещё только неделя зимы.
Отчего, после плача осеннего,
Улыбаемся ласково мы?
Не ныряем душою в прошедшее.
В нём от счастья былого зола…
В конце жизни, друг дружку нашедшие,
Мы не видим в сегодняшнем зла.
Не грустим, оттого, что сединами
Нам украсило время виски,
Распахало нам лица морщинами,
Рвало лиц красоту на куски,
Только души у нас не затронуты
Пеплом прожитых бурь и тревог.
Паруса наших будней наполнены
Ветром новых надежд и дорог.
Так давай же, с Господнею помощью,
Тронем в путь веря в жизнь и себя,
Видя звёзды в мерцающей полночи,
Принимая, прощая, любя!
16.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858282
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 17.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KWVhbe5XMnQ[/youtube]
Минуле так вабить, лоскоче,
Безхмарне, щасливе життя.
Про це мені часто шепоче,
Не хоче душа забуття.
Туди, де не знала я суму,
Де трави у синій росі.
Несуть туди часто ці думи,
Життя обіймало в красі.
Туди, де цвіла матіола,
( Жаль запах тепер не такий),
І все було дивне навколо,
Полин тоді був не гіркий.
А поряд коханого очі.
Чому ж вони зараз сумні?
Згадай неповторні ті ночі,
Для нас у цвітіннім вбранні.
Приходжу не раз на світанку,
У край незабутніх думок.
Така це моя забаганка...
Дивлюся - зацвів наш бузок...
[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-zen_doc/1222384/pub_5cdac5867a7fdb03496725f3_5cdac590c9c89500afe959f8/scale_1200[/img]
[img]https://www.stihi.ru/pics/2019/05/28/4552.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858124
дата надходження 16.12.2019
дата закладки 17.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kEqGG2rwo88
[/youtube]
Зоря, що народилась - не погасне,
І хай про неї хтось забув в житті,
Вона світитиме у небі ясно,
Найяскравіша буде в висоті.
Її не важко взнати серед інших,
Лиш погляд підніміть свій до небес,
Вона очей торкнеться ніжно ваших,
Почуєте гучніший стук сердець.
У час такий згадали ви про зірку.
Вона узнала вас, чи її ви?
Чи стало на душі у вас так гірко?
Так хочеться собі це уявить!
Літає сирота одна завжди.
Можливо, десь впаде в час зорепаду.
О боже! їй, прошу, допоможи:
Вона давно пробачила цю зраду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857921
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 15.12.2019
Сідають на аркуш птахами
Даровані небом вірші,
На них я чекала роками,
Вслухаючись в тишу й дощі.
А муза раптово з'явилась
З забутого голосу й слів,
У небі вікно відчинилось,
Без всяких залізних ключів.
Мандрую з любов'ю землею,
Немов пілігрим між людей,
Із музою разом своєю,
З хрестом, що приріс до грудей.
Незнана, для світу незрима,
Не Стус, не Хайам, не Шекспір,
Я, просто, часом чую рими,
Які загортаю в папір.
Летять над старими дахами
Вітри, хуртовини, дощі...
Сідають на аркуш птахами
Даровані небом вірші...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857892
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 15.12.2019
Оніміло усе –
ніби вклякло
на довгі віки
золота лихоманка
опала з дерев
мов полуда
облітають слова
шелестять
під ногами
думки -
мовчазлива печаль
прохолодно
лягає
на груди
так
спиняється час
уповільнюється
суєта
так
крізь голі дерева
душа заглядає
у вічне
та іще не пора -
хоч спалила
молитва
вуста
ще словами вологими
подих
шепоче
незвичне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857956
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 15.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eW5Y-88fnTo[/youtube]
Скільки всього перебачив,
Цей старий вокзал.
Він для всіх чогось все ж значив,
Був комусь причал.
Скільки зустрічей й прощання.
Чи згадає всі?
Та найкращий час - чекання,
Зустрічі - в сльозі.
Обнімання, поцілунки
І щасливі очі,
Неможливі підрахунки,
Й рахувать не хоче.
А найтяжчі ті хвилини:
Що вже назавжди.
Якийсь страх від порожнини,
В душах холоди.
Поцілунок на останок,
Тихо і мовчок,
Жовті квіти у дарунок...
От і все... гудок...
І не раз вокзал все бачив,
Зустрічі , прощання.
Може, він з дощем це плаче,
За таке кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857558
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 11.12.2019
[youtube]https://youtu.be/PGXI-CY1jyw[/youtube]
Я так хотіла, від нього заховатись
Як від дощу, холодного, з вітром, градом
Красунчик мріяв, що здатна закохатись
Просив настирно… Давай пройдемось садом…
Очі, як зорі… Хитрий і смілий погляд
Здалось все добре, в обіймах знайшла спокій
Та в тій спокусі… Запали страх й тривога
Немов тонула, в річці стрімкій, широкій…
Де ж береги ті? Хочу з води тікати
Я в ній не риба, ловлю ковток повітря
Волі бажаю, не зможу покохати
Мов рак вчепився, ті руки - гострі вістря….
В душі волаю, я благаю відпусти
Дихнуть не можу, уста ловив миттєво
На смак солоні… Це ж сльози, не руш коси!
Мені б звільнитись… Не марнуй час даремно!
Ти зимній вітер, холодний, неприємний!
Слова пекучі… . Спішила по стежині
Нащо терпіти, лишать осад полинний
Не переслідуй - запам`ятай віднині.
2000р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857532
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5l3BBTHyP8g
[/youtube]
Показала всім характер,
Налякала всі підряд.
Так! Зима - це справжній майстер,
А тепер лягла поспать.
Їй нема до того діла,
Що туман вже з"їв сніги.
Вона добре розуміла:
Мало в нього все ж снаги.
А навколо сонно, тихо,
Не чекать би знов біди.
Завірюха ледве диха,
І від неї лиш сліди.
Я дивлюсь - навколо сіро,
Ні зима і ні весна.
Знову снігу захотіла,
Хай квітує білизна!
По снігу сліди узнаю,
Крок за кроком...Знову ти?
Обережно обминаю...
Мерзнеш ти чого? Ввійди...
[img]https://st1.stranamam.ru/data/cache/2011mar/21/01/1623437_56168-650x0.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857519
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SYolD57aGLI[/youtube]
Вже одягла зима корону,
Поважно сіла на престол.
Ну хто надасть їй заборону,
Зірками вкрасить ореол?
Хазяйським оком подивилась:
Ну з чого ж тут тепер почать?
І солоденько усміхнулась:
Про себе треба дать всім взнать.
Для проби кинула сніжинки -
Затанцювали всі у лад,
І сріблом вкрилися стежинки.
Від кого їй чекать порад?
Ні! Треба тут щось трохи краще-
Змахнула швидко рукавом.
Оце вже буде підходяще,
Це не опишеш так пером.
Враз розбудила завірюху,
Крутила з злісю тут і там.
І надала переполоху,
Що так сподобалось вітрам.
Сікла так боляче в обличчя,
І вила страшно у дротах.
Ця поведінка так їй личить.
Чомусь притихли всі в хатах.
Та втихомирилось все згодом,
Всесильна все - таки зима!
Водив сніжок знов хороводи,
Зима ж щось дума крадькома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857407
дата надходження 09.12.2019
дата закладки 09.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hHqftMlwydE[/youtube]
І побігли швидко дні за днями,
Вже змарнів настінний календар.
Там, дивись, весна не за горами,
Скину з плеч зимовий цей тягар.
Холоди, морози, заметілі
Я ще посмакую і не раз,
Зможу все ж голубить мрії смілі,
Прошу, зимо, тільки без образ.
Бо це ж ти даєш нам змогу мислить,
Бо холодний розум у ціні.
Пам"ять!Що убить, а що залишить?
Поміркую у зимові дні.
Ще багато справ можна рішити,
Дивлячись на зиму із вікна,
Тільки все розумно, не спішити.
Не пробачить помилки весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857261
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 08.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6Ofen3gNBYM[/youtube]
Ну хто в житті не пестив свої мрії,
Чи не вони тримають на плаву?
В рожевих окулярах хай надія,
Та з нею по житті отак пливу.
Життя - це неосяжний океан,
Не втримає на хвилях соломинка.
Ще гірше, як попереду - туман,
І ти не знаєш, де ота зупинка.
Надія й віра - орієнтир в дорозі,
Та десь далеко світиться маяк..
(Та мрія підганяє: все ти зможеш!)
Без нього в морі важко, аж ніяк.
Не раз бувало хвилі накривали,
Думки миттєві - повернуть назад,
Та мрії - лиш вперед, не відпускали,
В душі моїй тоді стихав безлад..
А, може, я зробила тут помилку,
Не треба запливати за буйки?
Чи зможу допливти? Чи буде толку,
Якщо бажала в даль таку пливти?
А он уже і берег бовваніє,
Надію все ж свою не зупиню,
Бо там душа твоя мене зігріє,
Не треба і розпалювать вогню...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857087
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Ти колись, Господи, сказав,
Що перше – слово,
А коли є багато слів,
То буде – мова.
Хоч в Україні ми живем
Тут різні мови.
Мова складається із слів,
Душі основа.
Думки збираю і пишу,
Бо небайдужий.
Їх я лелію і ношу,
Як власну душу.
Шаную я такі слова,
Що наче перли.
А ті, що стидно вимовлять,
Для мене вмерли.
І хай сміються вороги,
Яких багато.
Та слово рідне у душі
Звучить, як свято.
І мова виникла моя,
Бо перше – слово.
Лелій, шануй і бережи,
Найкращу мову!
Бо саме в нас хрестили Русь,
І світ це знає.
Своєму Богу я молюсь,
Інших немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856827
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 04.12.2019
Молитесь о людях с любовью,
Болезнуя сердцем о них,
Ведь мы все искуплены Кровью,
Исполнен любви каждый миг
Присутствия Божия в мире,
Отверсты Златые Врата,
Как пламя, в багровом рубине,
Сияет Любовь нам с Креста!
Молитесь о тех, кто вас предал,
Молитесь о тех, кто забыл,
Молитесь о тех, кто не ведал,
Что мыслил и что он творил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856852
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 04.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gUOKLqr-44A[/youtube]
Маленьке серце бува різним,
Та грає роль велику в нас.
Буває ніжним і вразливим.
Сердець немає про запас.
Воно на все відреагує,
Надто чутке, бо в нас живе.
І кожним кроком все ж керує,
І настрій завжди надає.
Воно- всесильне, хоч маленьке,
Хоч плаче часто, бо болить.
Хіба хто скаже, що слабеньке,
Коли образу вмить простить?
Таке не зчерствіє з роками.
Як вміє вірно ще любить!
Не буде спати і ночами,
Коли хтось хоче обдурить.
Буває, хтось підкине слово,
Воно від болю защемить,
Але пробачити готово,
Бо в ТОГО серце не болить.
Воно пусте, заіржавіле,
Слова кидає, щоб убить,
Живе в душі отій змілілій,
Що здате душі лиш ятрить.
Людей словами не вбивайте,
Хай дума ваша голова.
А злість свою в собі ховайте,
І не брудніть в іржу слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856842
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 04.12.2019
випав раптом сніг -
спонука до роздумів.
І ось! На тобі...
[youtube]https://youtu.be/PK6syRBkBA8
[/youtube]
[i][b][color="#0d7dba"]Мені близькі природи коливання,
пору́хи* й по́рухи* її близькі –
надмірна жвавість й свідчення вмирання,
і викрути, і покрути слизькі…
Як по́рух вітру і листви пору́ха
(причинно-наслідкові це зв’язки),
як віть одягне – намість шат перуки –
намиста діамантові разки.
Від по́руху душі цвіте людина,
пору́ха ж гне її жорстоко вниз.
Й буває – в неї є якась година,
щоб ухопитись за життя карниз!...
Та все ж колись свої брудні сорочки
ми знімемо і викинемо геть,
в чистилищі одінемо віночки –
читач ти правовірний чи поет.
Така вона, всепереможність смерті,
такий життя неслушний моветон:
як сторінки минувшини всі стерті –
відкрити океану свій кінгстон**.[/color] [/b]
03.12.2019
_________
*В українській мові є два подібні за звучанням
(але не за значенням) подібних слова (не омоніми):
по́рух і пору́ха... Автор спробував «обіграти» ці
терміни в своєму творі. Як це вдалось йому – судити
читачеві. Експеримент може бути вдалим, і не дуже.
Та на те вона і творчість, щоб пробувати, творити…
**Клапан у підводній частині корабля, який екіпаж
відкриває за необхідності вимушеного затоплення.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856802
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 04.12.2019
/ Одна сторінка з особистого життя/
За вікном зима… Та сніжна, сувора зима запам`яталася мені на все життя.
Це було напередодні нового року. Зо два дні, сипав білий пухнастий сніг, а вчора під вечір, ох і хурделило. «Світу білого не видно»,- так мама казали. Ми вже й так кілька днів надвір не висовували носи, був такий сильний мороз, аж вікна понамерзали льодом, а так хотілося покататися на санях.
Наша вулиця довга, тягнулася вздовж великого поля, відмежовувалась від нього широкою дорогою.
На цьому полі, під час війни, німці зробили склад зброї, так всі розповідали. Я теж, як ще меншою була, пам`ятаю вибух на полі. Це було влітку, аж хату трусонув, всі хто був в ній злякалися, повискакували на вулицю. З інших осель теж всі повибігали, дивилися на поле, майже посередині, стіною стояв пил. Як він розвіявся, виднілася купа землі разом з конюшиною. Люди шепотіли між собою, що добре, що не пшениця росла, так би весь урожай згорів.
Туди, де стався вибух, дітей не пускали, казали глибоку яму вирило,що там підірвалася циганка з двома дітьми. Всі журилися, що така біда сталася.
На другий день сюди приїхало багато військових, все поле перевірили, ящиками вивозили патрони, снаряди і бомби. Мені здавалося бомби були схожі на довгі груші, але дуже завеликі. Тільки після перевірки, батьки нам дозволили бігати по полю. Ну правда коли, ще нічого не сіяли, або зібрали врожай. На полі сіяли пшеницю, кукурудзу, а охороняли все об`їждчики з батогами, це такі чоловіки в військовій формі на конях. Садили там і картоплю, старша сестра Ліда її збирала, коли вже сніг падав. Пам`ятаю, ми теж з Олею(сестра старша на три роки за мене), допомагали їй, хоч і холодно було. Пальці рук так замерзали, аж зашпори в них заходили, біліли, як з поля прибігали в хату, швидко руки пхали у теплу воду, відігрівалися.
Моє рідне поле мало невеликий схил до дороги, тому коли гуляла хурделиця, з нього несло й несло снігу, аж засипало паркани. А одного разу так насипало, що тато не міг надвір відчинити двері. Він зразу, як тунель пробив руками, а потім вже відкидав від дверей. Добре хоч сніг був пухким, а так би прийшлося з іншої сторони вікно витягувати, так мама клопоталася. У нас сім`я велика. Старша сестра жила окремо, вже вийшла заміж, друга сестра в цей день була на роботі, вона працювала на швейній фабриці в Харкові, а третя сестра по направленню поїхала працювати в Москву, вона закінчила медичне училище. Четверта сестра вчилася в Харкові на штукатура. А брат, старший за мене на сім років, пішов до сусіда однокласника, пограти в карти. Він часто там пропадав, казав нам,
- Мені нема, що з дівчатами водитися.
Тож ми з Олею, цього дня, в обідню пору, залишилися вдома з мамою. Я не знала, що мама робила, але вона, то заходила в хату, то знову поспішала в літню кухню. Ми дуже просили маму, щоб відпустила нас погуляти, покататися на санях.
А кататися було де, старші діти прямо на полі накидали гору снігу й всі по черзі з криниці носили воду й поливали її. Вона за ніч замерзла, аж дзеркалилась. Гора мала схил на дві сторони, одна сторона довша, з невеликим схилом до вулиці, а друга сторона з крутим схилом, тягнулася в глиб поля, вона навіть мала два трампліна. Старші діти й навіть дорослі, каталися на крутому схилі гори, а молодші діти спокійніше з`їжджали з довшої сторони. Це спеціально так зробили, бо старші діти не хотіли водитися з меншими.
Нарешті мама дозволила нам піти погуляти, наказала Олі, щоб дивилася за мною. А, як я замерзну, щоб відразу йшли додому. Оля одяглася швидко, вона ж до школи ходила, було в що одягтися і взутися.
А мені мама шукала одяг, перебирала старі лахи. Нарешті знайшла братові штанці, вони, правда, були завеликі, але мама їх підв`язала резинкою. Взула мене в старі черевики Олі, а щоб не спадали, нап`ялила на мене чиїсь великі панчохи, склавши їх вдвоє, шепотіла, що так буде тепліше. Одягла в осіннє пальто, навіть не знаю чиє, його напевно всі переносили. А на голову пов`язала велику ворсисту хустку. Вона така була велика, що ховала мені плечі. Мама наче нею загорнула мене, пов`язала навхрест попід руки, посміхнувшись сказала,
-Ну, от ти тепер в мене «мужичок с ноготок».*
Я відразу запитала,
А, як це мамо, з мене сміятися не будуть?
-Та, тож Миколка тобі розповідь читав, що не пам `ятаєш? Там хлопчик був на картинці…
Я, аж зраділа, коли пригадала?
-А, це той, що з лісу на возі дрова віз?
Вона кивнула головою. Коли ми виходили з хати, сказала,
- Йдіть, тільки ж нікому не кажіть, що я самогонку жену. Міліція прийде, біди не оминути. А ти ж Олю, дивися, як Ніна замерзне, зразу приведи додому. Я хвіртку на клямку закрию, ти ж дістаєш її відкрити.
Ми задоволені, кожна з санями, вийшли до юрби дітей. Для мене звичайно сані з товстими дошками заважкі, але ж так хотілося покататися. Оля відразу побігла на крутішу гору, а я каталася з меншими дітьми.
Весело, галасно навкруги. Всі діти задоволені, вже й в сніжки награлися й накаталися на санях. Менших дітей, на горі ставало все менше й менше. І я позирала до Олі, гукала, махала руками, щоб йти додому. Бо вже пальці на ногах, здавалося не мої та й під носом було мокро.
Сутеніло, я підійшла до Олі, тупцювала ногами,
-В мене ноги вже змерзли, пішли додому…
Вона вся розчервоніла, здивовано кліпала очима,
- Тю, подивися, ще всі діти катаються, завтра ж неділя, в школу не йти, чого й куди мені спішити. Ти порухайся більше, тоді й зігрієшся.
І посміхаючись, пішла до своїх дівчат.
Я, ще два рази з`їхала з гори та холод пробирав все тіло. Не могла терпіти, знову гукала Олю й махала їй руками. Але вона не звертала на мене уваги, підіймалася на гору. Я з розсердя лягла животом на сані, вирішила, з`їхати з гори так, як старші діти катаються. Та раптово сані перевернулися і я полетіла стрімголов. Очутилася неподалік гори в пухкому снігу. Хтось мене взяв на руки, струшував з хустки й з обличчя сніг,
- Ану, хто це? Ти чия?
Мені всміхався дядько Василь. Його всі називали дільничний, а чому, я не знала. Він жив в кінці нашої вулиці.
Я шморгаючи носом, назвала, як звати маму й тата.
-О, то це ж зовсім поруч, пішли я тебе заведу додому, бачу ти вже вся, як бурулька, мабуть замерзла.
- Угу, – кивнула я головою.
Я знала, що дядько добрий, він інколи всіх дітей на вулиці пригощав смоктальними цукерками. Раділа, що ніс мене на руках, ще й притулив до себе і в той же час віз сані.
Дядько Василь товкнув хвіртку рукою, але вона не відчинилася. І тут я пригадала,
-О! Мама хвіртку на клямку закрила, щоб ніхто не заходив, бо вона самогонку жене.
*- рос мовою.
27.11.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856331
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 03.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SG1ama7O96s[/youtube]
Звучить мені знайомий вже мотив.
Прислухалась уважно... Так згадала!
За час такий узнав він коректив,
Послухать знов, однак, я побажала.
Лунала музика приємна, ніжно,
Мурашками пройшлась по тілу в такт.
Картинку уявила цю побіжно,
І довго в забутті сиділа так.
Пливло перед очима тепле літо,
І квіти забивали мені дух.
І в час такий хотілось так любити,
І серце защеміло від порух.
Ось музика лилася вже тихіше,
Та згадкам не було іще кінця.
Усе я уявляла якравіше,
І ожила немов картинка ця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856400
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 03.12.2019
Якщо ви хочете угамувати злобу,
Не стримуйте емоцій найщиріших!
Якщо ви хочете зробить з людей худобу –
Примусьте їх осуджувати інших!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856281
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 29.11.2019
Хто зраджує в думках, нехай, нікчемний, знає —
Шляхетне серце чистоту плекає!
Йому жертовна вірність притаманна,
І міцність його мурів нездоланна!
Бо, хто в думках таємних блудодійний,
Відверто кажучи, – злочинець потенційний,
Йому й збрехать нічого не завадить —
Він ради похоті Самого Бога зрадить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856208
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 29.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VD7_ZlLtoqs[/youtube]
Люблю дивитись на тумани,
Прозоре, біле полотно.
Хоч часто вводять у оману:
Парним здаються молоком.
Як надають красу природі!
Примусять вірить, що весна,
І попадаємсь при нагоді:
Весна запахне запашна.
Вражають вишні у цвітінні.
Ось я торкаюсь пелюсток...
Але відчула враз прозріння,
І безнадії тут ковток.
Туман в стосунках розгортаю,
Бо безпросвітний тут обман.
Повітря глибше набираю,
Виходжу з тебе я, туман...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856170
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 28.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts[/youtube]
Мотылек свечи взметнулся...
Лег на потолок.
Всколыхнулся, оглянулся,
Пробежал меж строк.
Посмотрел в мою тетрадку-
пожелтевший лист.
Разгадать хотел загадку:
Что такое жизнь?
Распахнул сердитый ветер
Сонное окно,
И ворвался поздний вечер:
Стало вдруг темно.
Мотылек, расправив крылья,
И вспорхнул легко.
Не подвластно здесь усилье:
Кто поможет? Кто?
Недоволен он неволей,
Ведь рожден летать.
Только он обижен долей:
Птицей все ж не стать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855926
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019
[i]...ішов по ріллі -
голодній і холодній...
і впали сльози. [/i]
[youtube]https://youtu.be/9Iy3t8tPqFY [/youtube]
[i][b][color="#094f99"]Подув Москаль*– провісник холодів –
на ґрунті, в полі шерхнуть вже калюжі…
Який байстрюк тебе на спис одів,
аби Зюйд-Весту подих нам спаплюжить?
Подув Москаль… Нічого вже не жди:
мерзотне оживе, а тепле змерзне…
Для чого нам нещадні холоди –
нехай все зло у них навік пощезне!
Подув Москаль – і вщент спалив нам Січ.
Подув Москаль – і вирізав Батурин.
Подув Москаль – і відібрав в нас Річ.
Подув Москаль – Свободі край, тортури.
Нехай би віяв краще із Балкан!
Чи з лук альпійських! Може, й з Піренеїв…
Москаль же нас як візьме у капкан –
не спевнити вже замисел Енеїв…
Подув Москаль – і в нас голодомор.
Подув Москаль – й залив вщент кров’ю Крути.
Подув Москаль – брехня, грабіж, терор…
Подув Москаль – трьохсоті в нас і трупи.
Подув Москаль! Зацепенів весь люд,
заціпило хавчури можновладців,
лиш дифірамби й марнослів’я ллють
юлавому царю прищаві агнці!
…Та розу у вітрів* не відберуть –
її пелюстя хилиться на Захід…
Сварог окреслив нам і землю, й путь,
"недодержавність" – сатанінський закид!
Карпати наші й Кристалічний щит**
навічно застовпили нам Європу…
Закмітьте це, халдеї! К бісу йдіть!
Не смійте жертви укладати в копи***!
Подув москаль – й зк’яла наша роза
Вітрв, що з Захду нам переважно дмуть…
Яка чцчпіль! Яка банальна проза =
Природа й людство мають схожу суть!
Та прийде час – й подмуть Середмор
Gfcfnb я пасати теплі – кращі із вітрів,
Й не стане в нас ні смутку, ані горя,
Ні вітру мо москалі, ні суто москалів.
Гряде у світі ясне розуміння,
Звідкіль береться Всесвіту біда –
Й заграє сонце колірним промінням –
І зникне тьма з планети, як вода!
[/color][/b]
23.11.2019
_________
*Тут йдеться про північно-східний вітер в нашій
Розі вітрів*(діаграма, що показує повторюваність
вітрів різних напрямків в даній місцевості); відомо,
що в Україні Зюйд-Вест превалює над іншими вітрами.
**йдеться про Український щит - підняту південно
західну частину Східноєвропейської платфрми
земної кори. ***“хавати”, вкладати за дві щоки.
© Олекса Удайко (текст), ілюстрації - з інтернету.[/i]
[youtube]https://youtu.be/qT3JejPTHns[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855664
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 26.11.2019
Коли знаходиш те, чого так довго чекав,
швидко втрачаєш до цього інтерес.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnDQ1JAwwU4[/youtube]
Коли чекаєш щось в своїм житті,
То не живеш, а тільки пестиш мрію.
На другий план все кинеш в забутті,
Хоч так не треба, добре розумієш.
Не знаєш чим порадує чекання,
Можливо, пожалієш про цю мить,
Бо підуть нанівець всі сподівання,
А серце вдруге від помилки защемить.
Коли ти так потрібен комусь дуже,
Не буде він запрошення чекать,
І на показ не виставить байдужість,
За пройдене не буде дорікать.
Життя тече невпинною рікою,
Не варто щось чекать і доганять.
А по житті іти помірною ходою,
Докучливі ідеї проганять...
Гадаєш: чи потрібен сніг торішній,
Згадаємо про нього ми хоч раз?
Забудь чекання, що тепер так лишнє.
Поставить тепер крапку мудрий час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854886
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 17.11.2019
[i] …про наболіле…
[youtube]https://youtu.be/wSXhOMlcadU
[/youtube]
[color="#025c73"][b]Тепло душі зігріє всіх навколо –
проси того добра чи не проси…
Та враз, коли тепла торкнеться холод,
сльоза зродиться точкою роси.
Заблуклий подив в просторі і часі
свій опір чинить проявам добра –
його тямки не в серці – на обцасі*,
на серці ж бо лубок, жорстка кора.
І теплий дім, що збудували влітку
стрічає взимку прикрі холоди…
а слід би скопом, люде милий, світку,
постигнуть правду чистої води,
що йде до нас зсередини і ззовні:
кивання вбік, крутійство, дурість, лінь –
ці неподобства й підступи мерзотні
ході завадять юних поколінь.
Роса щодень гіркі роняє сльози
у наречених, діток, матерів…
О, як набридли ті метаморфози –
здоровий глузд в брехні навік згорів.
І не дай Бог, упасти біля гробу
із плачем... по праматері... Руси**.
Забудьмо кожен про свою утробу –
не граймось всує з точками роси! [/b][/color]
11.11.2019
__________
*каблук, підбір, задник. **древня назва України.
Tочка роси - це температура, при якій водяна пара
з ненасиченої стає насиченою, і перетворюється у
рідкий стан – опади чи конденсат (“сльози на вікні”).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854640
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
Пишаюся, що мав таких батьків,
Простих сільських, що мали чисту душу.
До них на крилах я завжди летів,
Хоч їх немає, йти на могилу - мушу.
Вони з небес пораду подають,
Я біля них завжди наговорюся…
У любу пору на могилу йду,
Вони живі і ними я горджуся.
Батьків портрети втілені в граніт,
І із могили не зникають квіти.
У їх очах горить небесний світ,
Я в них читаю внукам заповіти.
Вони на небесах серед світів,
В душі моїй лишилися святими.
Роки злетіли, я осиротів…
Вже їх немає, я ж пишаюсь ними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854516
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019
В осінні вікна заглядає сон,
Бо ліс вже стелить золоту перину
І листопад всідається на трон,
Ховає у дощах свою картину.
Давно немає в небесах клинів,
«Курли» тривожне відлетіло в далі.
По голих гілках вітер забринів,
Виводить осінь писані скрижалі.
Опеньки розмістились на пеньках,
Ще зрідка гриб ховається у листі.
Сороки не змовкають в балачках,
Калина у червоному намисті.
Стою й дивлюсь і так мені шкода,
Що скоро попрощаюся з красою.
Осінь спішить, тверда її хода,
Збиває листя дрібною сльозою.
Лист облетить і налетять сніги,
Накине ліс біленьке покривало.
І ліс віддасть зимі усі борги,
Що три пори у лісу назбирали
А поки осінь ще дарує дні,
Де крім дощів є листя золотаве.
Так мені тепло й солодко мені,
Допоки осінь не сказала - «АВЕ»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854400
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019
Давно минуло моє літо,
та й осінь ось уже мина...
І відцвіли осінні квіти,
й бува туманами вкрива...
Таке чудове було літо,
мені всміхалось як дитя...
Додала осінь диво - квіту,
назад немає вороття...
Сиві тумани, срібні роси,-
уже не тільки на траві,
вони зсріблили мої коси,
на жаль засіли й в голові...
Уже всі зібрані врожаї,
майже закінчились жнива...
Тепла й розради не чекаю,
бо на порозі вже зима...
Я йду осінніми стежками,
вже до зими путі ведуть
А час іде... Навіть думками
мені минуле не вернуть...
І я змиритись звісно мушу,
природи це такі права...
Не допущу смуток у душу,
допоки я іще жива...
У згадках ще буяє літо,
і осінь лагідно морга...
Не вистача тепла і квіту,
віра й надія ще жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854266
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
[youtube]https://youtu.be/rsRcop8syz0[/youtube]
[i][b][color="#f70d34"]В червону сукню одяглася вишня –
зібралась, певно, в місто на парад…
Та сукня їй, здавалося б, не лишня,
бо в моді був вже траурний наряд.
У пізню осінь превалює чорне:
дерева чорні, чорна вкрай земля…
І люд понурий, зовсім не моторний,
лиш сонце потай блимає здаля…
Тож пахмурна – не радує – погода,
немов присіла з літа відпочить…
А що, коли трапляється нагода
розвіяти журби паскудну мить?..
Ніхто не рад зрадливому затишшю,
що передує торжеству зими…
В черленому красується лиш вишня,
віншує радість, де заблуклі – ми.
Й несе у світ свою чарівну сукню –
Їй осінь, бачте, зовсім не страшна:
Хай іній їй по статі владно стукне –
і вже в уяві – білоцвіт-весна!
Шануймо вбір осінній панни-вишні –
нехай віщує квітні весни знов!
За шану нам подякує й Всевишній –
в багрець наряджена його Любов…
[/b][/color]
8.11.2019
©Олекса Удайко
На світлині автора: прототип цього твору -
черевнишня, посаджена ним 7 років тому.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854149
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 10.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OChD_1bHM1Y[/youtube]
На щочі відчула,
Слізний, теплий дотик.
Тихо щось шепнула,
Пройняло, як опік.
Поцілунок осені,
Це - немов, прощай.
Пролунало росами:
Ти не забувай.
Прокотилось річкою,
Піднялось до хмар.
Залишила цяточку
На щоці, як дар.
Пролилась дощем,
Розгулявся вітер.
Жаль, ідеш з плачем.
Сльози вітер витер.
Осінь, до побачення!
Ти прийдеш ще знов,
І не все ще втрачено,
Наш почуєш зов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853733
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rGRo-sWBVmQ
[/youtube]
Так і не зустрілися з тобою,
Догорає осінь у літах.
Мабуть, йшли повільною ходою,
Зустрічі були лише у снах.
Певно, страх притримував в дорозі,
Чи осінні непогожі дні?
Їх здолати ми були не в змозі,
Бо блукали довго в сірій млі.
Зупинялись, думали, гадали,
Знову поверталися назад,
Та серця наперекір жадали:
Щоб здолать душевний листопад.
Повернуть би з радістю в минуле,
Поки не засипала зима,
Доки злі вітри все не задули,
Доки жар сердець іще трима...
А, може, в осінь повернуть
І все забуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853635
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 04.11.2019
Осінній день… По обіч дороги, в ряд листяні дерева. Понизу трави ледь сухі і рижі, де - інде петрові батоги, квіти тримали догори, як світлофори сині. Поля так ваблять, літає погляд… Деякі орані, чорніють, а вдалині степ, немов сіре рядно, здається потопає в сірих й білих хмарах.
Так, погода в цей день мінлива, то сонце вирячиться із-за хмарин і кине ніжну позолоту, то за мить сховається, мов сердиться, чи то наче в хованки грається.
Світлана сиділа в автобусі, ледь-ледь торкалася ліктем вікна. Вся пірнула в осінній сюжет, який зігрівав їй серце. Любить осінь, все вважає, що схожа з нею; очі красивої форми, колір квіток, петрових батогів, ніс кирпатенький, по ньому кілька веснянок та їх майже непомітно, щічки рожеві, як ніжні стиглі яблучка. Вважала осінь своєю сестрою, інколи, всміхаючись казала друзям,
- А, що не видно, що рідня? Тож коси кольором пшеничної соломи.
Хтось мов ненароком назве риденькою і хитрою, як лиска. Та вона не ображалася. В компанії завжди весела, як заводна, то смішинку якусь розповість, то анекдот.. За мить у всіх усмішка й сяючі очі.
Скоро буду вдома… Ця думка зігрівала душу. Три місяці поспіль відпрацювала в Польщі, заробила грошенят, з задоволенням, з легким хвилюванням, дивилася на годинник, буде кордон, за чотири години вдома. Думки - в полі квіти, під вітром схиляються, то про дім подумає, то знову плани намічає, а що ж далі?
Її хлопець залишився в Польщі, вкотре посварилися і нарешті вирішили, краще зостатися друзями. Чи радіти, чи плакати й сама не знала. Та інколи підбереться джмелина думка, а можливо я його і не кохала. Та біс в ребро, так і буде, побуду вдома, а там знову поїду, вже на заробітки мабуть подамся до Києва. Взимку краще в якомусь кафе попрацювати, як мама каже, в теплі й не голодна.
Перевела подих, журиться, роки - роки і де ви взялися? Батьки розпочнуть моралі читати, пора зупинитися, в двадцять чотири роки вже треба діти мати…
Ряд автомобілів і автобусів стояв перед кордоном, побачивши, кліпала очима, от і приїхала вчасно, така черга, мабуть не менше трьох годин стоятимемо. Автобус зупинився поруч з чорним шикарним автомобілем. Ого! Приховала в душі сплеск емоцій, роззявивши рота, притулилася носом до скла вікна. З автомобіля вийшов, в міру вгодований, середнього зросту чоловік. Сині джинси обтягували його стан, це, що перше кинулося їй в очі, увагу привернула чорна кепка, із - за якої не можна було роздивитися обличчя. О, подивись - вирячила очі - а волосся виглядає з під кепки такого кольору, як в мене. Везе ж людям, «сам как с ларца, да каков же с лица?»*, а видно крутий. Чоловік позирнув на автобус, їй здалося всміхнувся до неї. Тю - відчула, що червоніє- невже до мене та усмішка? Та лише мить, різко відсахнулася від вікна. Ото, скаже село вирячилося.
Водій – бажаючим дозволив вийти з салону, повідомивши, що є час випити в кав`ярні кави. Всі закопошилися, один перед одного поспішили до дверей. Чи й собі вийти - подумала й підхопивши сумочку під руку, попрямувала за іншими…
У кав`ярні, біля столів, всі стільці зайняті, вільні місця залишилися тільки біля напівбарних столів. Ну нічого, трохи постою – вирішила - можливо й на краще, ноги розімнуться. Згодом в кав`ярні гамірливо, людей, як бджіл у вулику, багато бажаючих випити напоїв та перекусити. За стійкою українські дівчата привітно обслуговували клієнтів, мило усміхаючись моталися, як метелики.
Добрих пів години пройшло, поки Світлана взяла каву. В цей час звільнилося місце навпроти великого вікна, біля напівбарного столу. По звичці, колотила каву, задовольняючись запахом, примружувала очі. На якусь мить взяла в рот кавову ложку й підняла голову, позирнула перед собою. За вікном, боком до неї, стояв той самий чоловік. О здається й симпатичний, з боку ніс рівненький. Він немов побачив її погляд, крутнув головою до неї.
- Ой, - сьорбнула кави.
Вмить,обличчям повернулася в бік. Мабуть ми тут довго будемо стояти, людей все більше стає - з такими думками, не поспішаючи допила каву й направилася до виходу.
Чоловіка біля вікна вже не було. Полегшено перевела подих, то добре, ще подумає, що слідкую за ним. Можливо має якусь мадам, як помітить, то мені, ще тільки неприємностей не вистачало. Та й не знати ж чи українець,чи поляк? Полячки ревниві, свого не впустять, тим паче на своїй території.
Поверталася до свого автобуса. Поруч, з відкритими дверима заднього сидіння, стояв той самий автомобіль. Літня, білява жінка голосно спілкувалася по телефону.
Вже на сходах автобуса, Світлана придивлялася вперед і на людей, які не поспішали повертатися в автобус. Біля кав`ярні помітила чоловіка з цього ж автомобіля, в потоці людей він заходив в кав`ярню. От халепа, напевно будемо довго стояти й за мить ледь всміхнулася, а він здається молодший, більше схожий на хлопця, чим на чоловіка.
Затишно вмостилася на сидінні, відкинула голову назад. Напевно нічна зміна й кава подіяли на неї, занурилася в дрімоту.
Гучний голос водія розбудив її, він в мікрофон всіх запрошував до салону. Відразу подивилася на годинник, пройшло майже півтори години, як вона зайшла в автобус. Полегшено перевела подих й бадьоро зазирнула у вікно. Біля кав`ярні майже пусто, дехто поспішав до автобусів та автомобілів. Водій намагався закрити двері й комусь робив зауваження, спочатку щось нерозбірливо, а потім голосно,
-А ви куди чоловіче? Мені здається ви не з наших…
Після цих слів, деякі пасажири підіймалися з сидінь, з цікавістю спостерігали за суперечкою. Чоловічий голос,
-Та, почекайте, я на секунду, зараз вийду! Будь ласка, я швидко.
За мить, усміхаючись, з букетом білих троянд до неї підійшов хлопець, так, той самий, з чорного шикарного автомобіля. Він без слів подарував їй букет і похапцем вискочив з автобуса. Хтось з пасажирів ухнув, а хтось заплескав в долоні, з заздрістю подивився на неї.
Збентежена його поведінкою, від несподіванки округлилися очі, щоки пашіли рум`янцем.
Водій же, закриваючи за ним двері, весело в мікрофон,
- От молодь! На все їм часу не вистачає…
По салону почувся притишений сміх. Мов сполохана пташка, кинулася до вікна, автобус рушив з місця, його автомобіль побачити не вдалося.
Трохи уговтавшись, любувалася трояндами. Аж сім, нічого собі, яка краса! І тут поміж стовбурів квітів помітила записку. Тріпоче серденько від хвилювання, це ж треба такого. Й відразу засіло сумління, а можливо обізнався? Та ні, зупинила ці думки. У руці телефон, швидко зайшла в Інтернет, цікаво, що означають білі троянди в кількості семи штук? Ясніли очі, читала;
«Зворушливі хвилини пропозиції руки і серця будуть прикрашені подарунком у вигляді цієї композиції».
- Ух! - Не втрималась від прочитаного.
На неї позирали пасажири, щось шепотіли між собою. А жінка, що сиділа поруч, з сяючим обличчям звернулася,
- А троянди краса! Що не встигли розпрощатися?
Вона нічого не відповіла, розкрила записку. Їй здалося, що букви скакали перед очима і були доволі великі. Намагалася заспокоїти свої емоції, зосередитися на текстові;
« Золотенька привіт! Буду радий, якщо ти мені передзвониш, в крайньому разі напиши адресу. Я обов`язково приїду, знайду тебе. Богдан.»
Передзвониш… Але ж де номер? Немає! Скривившись, кліпала очима та тут же помітила, в самому куточку записки дрібний почерк, це був номер телефона.
Всю дорогу з усмішкою на обличчі і з легким хвилюванням в душі, намагалася відволіктися від думок. Та де там, обурювалася сама на себе. Це ж треба такого, вкотре пригортала до себе троянди, а він вміє заінтригувати й на обличчі славний….
Вже, аж розсердилася на себе, різким рухом руки у вуха всунула навушники, з телефона слухала музику.
Час швидко пролетів. Ще пів години і вона вдома, дивилася на телефон, вагалася, передзвонити, чи дати адресу? А можливо не треба, зупиняла себе. Зазирнувши у вікно, з радістю задивлялася вдалину, треба знайти рішення, треба. Подумавши, немов махнула рукою, написала адресу, - а хай там, можливо це жарт та час покаже….
Світлана підіймалася на другий поверх, до квартири. В телефоні звук, прийшла СМС. Однією рукою притискала троянди, другою, хвилюючись, в телефоні відкрила вікно СМС;
«Я радий, що відповіла.За два дні чекай на мене. До зустрічі. Богдан.»
В душі сперечалася сама з собою,чи вірно зробила, чи ні? І все ж, з піднесеним настроєм, в передчутті чогось нового відкривала замок дверей. Можливо ці троянди стануть початком справжнього кохання, хто знає..Час покаже, хай би вже швидше минули ці два дні…
За дверима почула радісні голоси батьків - » Напевно доня. Як добре, що вже приїхала».
Жовтень 2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853424
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
Синочку мій, ти маєш власний дім,
Ти маєш крила, научивсь літати.
Запам’ятай одне у світі цім,
Батьків завжди ти маєш шанувати…
Бо з маленьку, як плакало дитя,
Матуся з тисяч чула плач синочка.
Дитя кормила, потім сповила,
Дрімала стиха в темному куточку.
Наша любов понині ще жива,
Ми і плече з небес підставить можем.
Любов батьків неначе купина*,
Дітям про неї забувать негоже.
*Тут «Неопалима купина»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853437
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
.[i]..слухаючи музику, краще
сприймаєш написане;
таку музику можна
слухати вічно. Адже
вона є дух, вібрації
Божої Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої вуста миліші в цілім світі,
бо пломеніють чарами без слів.
Слова ж твої – що в давньому санскриті,
я в пісню їх про тебе радо вплів.
Люблю твої заломи й пуповину,
твою жертовність, відданість посту.
І дихання, твій клич в лиху годину
я чую, люба, в леті за версту.
Милують око марева й картини,
що пропонуєш ти мені щодня.
У пахмурну чи сонячну хвилину
ловлю їх серцем, як лелеченя:
з любов’ю, свято, як своє причастя,
щедротну манну, Божу світло-тінь...
З тобою бути – неймовірне щастя,
одне з найпотаємніших хотінь.
До серця дай своїм торкнутись словом,
що найдорожчим є посеред слів,
гармонією неземних мелодій
в угоду Небу і його послів.
Торкнусь, о Земле, – хай і без одвіту! –
набутком дум у спільнім леті літ…
Бо вірю, рідна, в істинну орбіту,
йму віру заки в праведний політ!
[/color][/b]
30.10.2019
_________
*Світлина: доторк до води Білого озера (із ФБ). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EGWswcINZ8I
[/youtube]
Безвітряно. Спокійно. Тиша.
Припнутий човник до кілка.
Дрімає гай, позолотішав,
Заснула й річка замілка.
Колись вона була рікою,
(І човник плавав, ще й не раз).
Тепер багата лиш ряскою,
Всьому в житті буває час.
Давно самотній оцей човен,
Забули всі його давно.
Весни чекає, поки повінь,
Торкне вода засохле дно.
Раз по раз хвильки колихають,
І ніжно гладять з співчуттям.
Вони легесенько зітхають,
Неначе граються з дитям..
А він усе в своїй задумі,
Він пам"ятає літні дні.
Такі веселі, надто шумні.
Тепер вже дні не ті, складні.
У тім човні ми цілувались,
Він захищав нас від усіх.
Тоді на щастя сподівались.
Я до сих пір твій чую сміх.
Нікому весла не потрібні,
Та й човник сам. Для кого він?
Когось щасливим зробить здібний,
Чека в природі перемін...
--------------------------------
натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852704
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Подумай перед тим, як кинути виклик долі:
а раптом вона його прийме.
Б. Крутієр
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-51YEny2ZNA[/youtube]
О,доле, доле, праведна й смілива,
Ти нами правиш вміло все життя.
Обачлива, кмітлива і примхлива,
І перед нею ми - безпомічне дитя.
Це ти ведеш дорогами незнаними,
Лиш тільки ти все знаєш наперед.
І розуміємо ночами ми безсонними,
Що не завжди даруєш в житті мед.
Буває, занесеш на повороті,
І ми не знаєм, що тоді робить.
Та часом все ж радіємо щедроті:
Якщо боліло щось - переболить.
А то влаштує зустріч випадкову,
Яка переверне усе життя.
І все життя водитеме по колу,
Не часто все ж приймає каяття.
Чи доля творить нас, чи ми її,
Ніхто це доказати не посміє.
Та десь далеко, в глибині душі,
Що ми самі творці, це розумієм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852227
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 22.10.2019
А я сповідую ЛЮБОВ!
Не тільки ту, де править Ліра
І не лише де грає кров
Від вроди ніжного кумира.
Це всеосяжне почуття,
Ношу в собі ще з років юних.
Воно на протязі життя
Примушує звучати струни
В бідою змученій душі,
Чим додає терпіння й сили.
Тому й пишу свої вірші
Для всіх – закоханих і милих.
Хоч сам при тому ні на грам
Не зустрічаю свою мрію…
Та все ж таки зізнаюсь вам:
Надію зморену лелію.
Нехай мій світ – лише вікно,
Та ще я бачу в завіконні
Небес блакитне полотно,
Світанку спалахи червоні,
Отари біло-рунних хмар,
Над різнобарв’ям ріднокраю.
До Того, Хто послав цей дар,
Подяку в слові я складаю.
Тому, що крім оцих красот,
Душі дав лебедині крила,
Щоб міг до зоряних висот
Злітати стрімко в своїх мріях!
Вірші читає добрий люд
Дарує відгуки сердечні
Тож відчуваю звід усюд,
Що я іду по вірній стежці!
Веди мене, моя Любов
Аж до останньої зупинки,
А потім повторися знов
У стеблі ніжної травинки,
Коли прийде нова весна
Та до життя розбудить квіти.
Тоді і з’явиться Вона
Щоб світ довершеністю гріти!
17.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851722
дата надходження 17.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Спідничку маю в оборки
Я ручками візьмусь в боки
Гопак вмію танцювати
Бабцю з дідом звеселяти
*
Гоп- гоп- гоп - та й поверчуся
Туди й сюди повернуся
А в бабці щасливі очі
Роки спомина дівочі
*
В мене капчики новенькі
Подивіться, ой гарненькі
На підборах, політаю
Немов дзиґа закружляю
*
Гоп - гоп – гоп - та й поверчуся
Туди й сюди повернуся
Дідусь, ніжками тупцює
Бачу, бабцю вже цілує
*
В мене очі, як волошки
Потанцюю я ще трошки
Звеселила їх, щаслива
Тож я дівчинка кмітлива
*
Гоп-гоп-гоп - ще покружляю
Бабцю з дідом звеселяю
Я дівчинка невеличка
Модна на мені спідничка.
16.10.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851605
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 19.10.2019
[i]Слово, народжене
факельним вогнем
Покрови 14.10.19-го…
[/i]
[youtube]https://youtu.be/hgwhyjVMOzE[/youtube]
[i][b][color="#044970"]Вогню, повірте, так потрібен кисень –
в задусі серце воя не горить!
Та атмосфера ще азотом тисне,
прискоює блаженну згину мить…
Життя ж бо є сердець святе горіння,
що ближнім віддає своє тепло…
Що з того, що згниє пусте коріння?
Воно псує життю одвічне тло.
В наш час цінується лиш та рослина,
що родить людям життєдайний плід…
Його вогонь зігріє дім родинний
й розтопить у довкіллі вічний лід.
Нехай в добрі народжуються діти,
які не знають диких ворожнеч.
Від тих плодів розпустяться ще квіти,
впаде в безсиллі з рук злодіїв меч![/color]
[/b]
15.10.2019
На світлина автора: у підніжжі постаменту
поверженого ідола (із сімейної хроніки:
брат Василь в День Пкрови та Української
героїки (УПА, Козцтва, Захисника України).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851594
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 16.10.2019
[[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]
Краплинка краплю доганяє,
Їх вітер струшує з гіллі.
І з ними, граючись, гойдає,
Як діаманти у імлі.
Одна краплинка ось зависла:
Вона остання серед всіх.
Її залишив він навмисне,
Бо хоче знову нових втіх.
Він придивлявся так і сяк,
Так дивувала її сила.
Невже, він просто був добряк,
Що його вчинок зупинила?
Хотів хитнути він стебло,
Яке занадто було хиле,
Та краплю сонце обдало -
Всі вітру наміри змінило.
Розтала крапля тут нараз,
У невідомість полетіла,
Та вітер глянув без образ:
Бо теплота - велика сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851397
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019
Осінній день у сутінках сплива.
Зоріє небо сяйвом золотистим
Окіл встеляє землю падолистом,
Немов сусальним золотом вкрива.
Все холоднішає вже довша ніч.
Серпневі закінчились зорепади
Сріблясті роси впали на левади
Куди не глянь, а осінь з увсебіч
Купаються в загравах явори,
Стрункі берізоньки золотокроні
Казковий ліс у чарівній попоні
Зійшла вже осінь на гаї й бори
Шугають галасливі ластівки
У полі вже гуртуються лелеки
Збираючись у чужину далеку
Бо ж осінь хазяйнує все ж таки
Роки мої також порозбрелись
Літами, веснами по листопадах
Згубились десь у чарівних принадах.
А може теж у вирій подались.
Мережка згадок навіває сум
Бо лиш одна доступна забаганка
Осоння,телевізор та лежанка
Та спогадів далеких перешум
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851297
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 13.10.2019
Краса жіноча – це, як промінь світла,
Це свіжий для весілля коровай.
Краса жіноча – це батьківський витвір,
Весняний подив і душевний рай.
Її краса – це перший поцілунок,
Що береже кохання на життя.
Її краса - неначе ніжний трунок,
Як не сповите вроджене дитя.
Краса жіноча – діамант в оправі,
Що світиться у відблиску очей.
Рожеві щічки, рученьки ласкаві,
У пишноті оголених плечей.
А ще краса жіноча – це святиня,
Коли її шанує чоловік.
Краса жіноча – гордість, не гординя,
Вона дається кожній раз на вік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851180
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 12.10.2019
Пахне ранок борщем,
Пахне мамою ранок.
Ой як хочеться ще,
В той дитячий світанок.
Повернутися знов
Та босоніж у роси
До ріки стрімголов
Де верба свої коси
В чистих плесах води
Виполіскує зрання
Там чекає завжди
Моє перше кохання
Там де мій дивосвіт
Який часто так сниться
Там де літо в зеніт
Де калина й криниця
Там і мальви в дворі
І квіткові заграви
У гаю солов’ї
І шепочуться трави
Там духмяний бузок,
Під вікном рута – м’ята
Ой якби ще разок
І до мами й до тата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850705
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.10.2019
Час пливе, поспіша,
Ніби в річці вода,
І нікому його не спинити...
Ой роки, ой літа,
Не спішіть, підождіть,
Скільки нами в житті пережито...
І дитинство в біді,
Юність наша в труді,
Важка праця у зрілому віці.
А тепер ми такі:
Неспокійні й слабкі,
Хоч старієм, та вмієм терпіти...
Живемо між людьми,
Ще й працюємо ми,
До чужої біди небайдужі...
Хоч в нас сили малі,
І на вид ми слабкі,
Та ми духом і вірою дужі...
Час пливе, поспіша,
Не черствіє душа.
І добро ми ще вмієм творити...
А роки не біда,
Як співає душа,
Легше з піснею в світі нам жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850047
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 02.10.2019
[i]Природа — храм живий, де зронюють колони,
бентежні стогони і неясні слова.
Там символів ліси густі, немов трава,
крізь них людина йде і в них людина тоне.
[b]Шарль Бодлер[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/bI16RXnawj4[/youtube]
[i][b][color="#62066e"]Світ наш підпирають дві колони,
з них одна – любові і добра…
В котрій з них опинишся в полоні –
суть дороги, котру ти обрав…
…Дві колони простягнулись в небо,
дві колони древок прапорів...
Й кожна починається із тебе,
Ґаздо жовто-синіх кольорів.
Перша – танець, соло, мускус, Прана*–
переспів пеану... і красот,
в іншій – від шабе́ль глибокі шрами
й таїна незвіданих гризот…
Вчинок твій карбовано в скрижалі,
крок-у-крок упевнений в ході…
Хай в потомків не постане жалю –
буцімто були ще молоді!
В камінь вже повержена Пальміра,
вщент розбитий древній Карфаген...
Та нацупив зоряну порфіру
мудрий, непорушний Діоген…
…В ум збрели мені ці алегорії
у колоні “stop”-захисників…**
На параді – мов у морі я
стягів з битв…
і траурних вінків.
Ті соко́ли ще розправлять крила
і покажуть – хто
тут
хазяї!
Що б у нас про них не говорили,
Їхнє тут майбутнє... і раї!
[/color][/b]
24.09.2019
_________
*Прана - особливий вид життєвої сили, енергії,
який за уявленнями індуїзму пронизує Всесвіт.
**Йдеться про альтернативний парад "Захисників
Вітчизни" 24.08.2019 року в Києві.
На світлині - ТА колона,
а ще "вої"-трухляки...
Та розпрямлять плечі в лоні -
і дивись, вже козаки!
Праворуч - автор, ліворуч - рідний брат
Василь, з українським щиром серцем на
конт-параді "Захисників Вітчизни".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849245
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 25.09.2019
Серце пробачає часто, розум – рідко,
самолюбство – ніколи!
Элиас Канетти
Просить пробачення й прощати,
Це справа дуже не проста,
Чи сили в кожного тут хватить?
Тут переважить доброта.
Якщо приймати все серйозно,
В душі тримати довго злість,
Дрібниці важить скрупульозно,
То час відношення всі з"їсть..
Чи слухать тут чиїсь поради,
І жить не розумом своїм.
У долі тут не жди пощади,
Помилка тут в душі черствій.
Спокійно жити неможливо,
Коли багаж такий несеш:
Образ, ненависть - ціла злива,
Тоді ти тлієш, не живеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849308
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vz5EAQUZpAY[/youtube]
Є слова такі, що надихають,
Як у спраглий день жива вода.
Болі і питання всі зникають,
І від них упевнена хода.
ДОБРИЙ ДЕНЬ,СПАСИБІ, ТОБІ РАДА!
Стоголоссям линьте на весь світ!
Ці слова завжди душі відрада,
Дивослів"я кличуть нас в політ.
І немов на зріст стаємо вищі,
І біда уже не є біда.
Ось такі властивості цілющі,
Ніжне слово ось, як вигляда!
І теплом зігріті, ми - щасливі.
Не такий жорстокий уже світ,
І здається все тоді можливе...
Хай цвіте в серцях цей дивоцвіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848902
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 22.09.2019
Ну вот, уж осень за окошком,
И она плачет, так как и я,
Совсем промокшая дорожка,
За плечи холод, обнял меня…
Что не придут, нынче забрать?
Ведь так в приюте одиноко,
Устала я, дни, ночи считать,
Люди уймите вы жестокость!
Не покидайте детей своих,
Неужто чуждо, ведь родное,
Кровинка ваша, среди живых,
Вы поменяли на спиртное?
Ну призадумайтесь, попрошу,
Частицу счастья подарите,
Я улыбаясь, вам помашу,
Будьте добрее, приходите!
**
Ты погляди в мои глаза,
И не спеши давать ответ,
Ведь я тебя, всю жизнь ждала,
Одно прошу, не скажи НЕТ!
Стих был написан к картине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848850
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 22.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_AV3cQjhLVA[/youtube]
Лаштую настрій не осінній,
На літній спробую ще лад.
Розсіє вітер в небі синім,
Душі осінній перепад.
Нехай буяє усе світле,
Добавлю трохи кольорів.
Любов, цвіти рожевим цвітом!
Осіннє диво серед див.
Тримай міцніш мене за руку,
Підем назустріч всім вітрам.
Нехай не взнаємо розлуки.
Ми збережем любові храм..
---------------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849027
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 22.09.2019
Поспішаю в життя, знову видих і вдих,
А соплю, наче міх із кувальні.
Розганяюсь і стоп… На хвилину затих.
Отака є життєва реальність.
«Не спіши!» Із небес долинає мені…
Треба завжди обдумано жити.
Краще юним згоріти в пекельнім вогні,
Ніж до старості нити і тліти.
Бо коли на дорозі пристане душа,
Коли стомлене серце замовкне.
Недосяжною стане мрійлива межа,
Лист життєвий навіки засохне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848665
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
[i]Ні
про
що... [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла Вона ранковим плаєм тайним,
розливши синьку схилами яруг,
вповзла у душі привидом одчайним
і в дивосвіт впустила вірних слуг…
Взяла зі скринь мольберти і палітри,
гуаші, масло, вохру й акварель…
Та не забула ноти і пюпітри,
щоб розбудить птахів спочилу трель…
І – ну давай ескізити мережки,
що впишутся в природний гобелен,
та майструвати колорити стежки,
де ваблять різнобарв’ям липа й клен…
Малює так, як метри ренесансу,
А то – як справжній імпресіоніст:
контрастами доводить всіх до трансу,́
й пастелями гаптує древній ліс…
Красоти неба з’єднує з земними
і щедро ллє в картин оригінал…
Не подивує творами такими
байдужий до мистецтва маргінал.
Шедеври віддзеркалють мистецьки
і відблиск сонця, й вправність метра рук,
як дім химер, що зліплен Городецьким...
Майстриня вбралась в кращу із перук!
…Пишу етюд. Що начебто вже осінь…
А в серці – сонм непрожитих життів:
коней баских, не бирок-мериносів…
…О, як би я прожити всі хотів![/color][/b]
9.09.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=km5IPEhRaI8
[/youtube]
Це осінь загляда в моє вікно,
А я чекаю віхол листопада.
Твого листа знайду я всеодно
Між листям, що опало серед саду.
Знайти мені його не буде важко,
Відчую в ньому подихи весни -
Розквітлу білу восени ромашку.
Нехай позаздрять цвіту полини.
Упала з неї крапелька роси,
Неначе обпекла мене сльозою.
Це осінь гірко плакала, не ти,
Холодною торкнулася водою.
Підставила долоню, щоб зігріть -
Мурашки поповзли по моїм тілі.́.
Хотіла холодок цей приглушить,
Чи пожаліть сльозу цю запізнілу.
Чому ти плачеш, осене, спинися?
Твого я хочу так іще тепла.
Життя таке прекрасне - озирнися!
В моїм ти серці ще не відцвіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848256
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wPNUXpuIys[/youtube]
Заслухалася грою скрипаля.
Як може розтривожить душу скрипка!
Слова актора скрипка промовля,
Таке почути можна дуже рідко.
Він їй довірив все своє життя,
Нелегкою була артиста доля.
Заплаче тихо скрипка, як дитя,
А він смичком погладить, заспокоїть.
І струни вже заграють в новий лад,
Притихнуть враз у серці всі страждання.
Напруження усі підуть на спад...
Та грай, ще грай! Звучить душі прохання...
Пробігла й я своє життя думками...
Було всього, хіба розкажеш всім?
Щось у віршах проскоче між рядками,
І пронесеться вкотре, наче грім.
і лине музика, як хвилі океану,
Що обіймають з ласкою пісок...
Ціловану, незвідану, бажану,
Що пробира до самих, до кісток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848150
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019
До осені пливуть літа мої,
А човен долі хвиля все гойдає,
Та у душі співають солов"ї,
Творча наснага ще не покидає.
Надворі дощ та серцезігріва
Увага друзів, їх любов, турбота
І щирі-щирі милого слова,
Його кохання мелодійна нота.
Життя прекрасна кожна-кожна мить,
Хоч іноді й не солодко буває.
Іскра ота щаслива ще горить,
Вогнем добра яскраво так палає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848039
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019
Україна – це я,
Україна – це ти,
Україна – між нами надійні мости.
Україна – це я,
Він, вона і вони,
Україна – земля, що не хоче війни.
Україна – це я,
Україна – це ми,
Україна – земля, де зросли ми людьми.
Україна – це я,
Україна – вони,
Україна – земля, котру нам боронить.
Україна – це я,
Україна – ми всі,
Україна – земля у казковій красі.
Україна – це я,
Україна – це ти,
Тут нам жити, учитись, рости і цвісти!
1.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847666
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xZmqmXMjct8
[/youtube]
А до весни не так уже й далеко,
Промчаться швидко осінь і зима.
У край далекий проведем лелеки,
А з ними знов повернеться весна.
Нелегкий шлях, скоріше загадковий,
Ніхто не знає, як пройде цей час.
Та ми плекаєм мрії веселкові,
Що на плаву підтримують ще нас.
А довгі дні осінні, непогідні,
Нам друзі допоможуть скоротить.
У дні такі вони нам необхідні,
Хай осінь таку дружбу золотить!
Веселий сміх і рідні поряд лиця,
Про що ще можна мріяти в цей час?
З любов"ю я вдивлятимусь в обличчя,
Нема дорожчого у мене, окрім вас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847491
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Кицю, кицю! – заспокойся!
Не кидайсь під ноги!
Бо ступати через тебе
Не завжди є змога!
Ще наступлю ненавмисно
На маленьку лапку,
Будеш тоді верещати
Від страждання тяжко.
Не слухає, сновигає,
Та встає на дибки:
Її носик відчуває
Свіжий запах рибки!
Це мій татко, цього ранку,
Був на риболовлі
І привіз додому рибки
Два відерця повні.
Взяв татусь велику миску,
Влив туди водицю,
Напустив живих рибинок –
Веселити кицю!
Киця підійшла до миски:
Суне лапку в воду.
Потім дригає щосили,
Дає назад ходу.
З іншого заходить боку
На задні зіп’ялась
І вдарила по рідкому,
Аж сама скупалась!
Потім влізла сама в миску
(Вода – по колінця!)
І гайда ганяти рибку
Попід самі вінця!
Вода летить на всі боки,
Сміємось, - до болю!
От що значить, коли дати
Киці риболовлю!
Мама, правда, запитала:
Гарно вам сміятись,
А хто буде оцю воду
Потім витирати?
Я кажу: не лайся, мамо,
Витру я водицю!
Краще з нами помилуйся
На веселу кицю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847236
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 07.09.2019
Немає на землі людей безгрішних,
Ніхто з нас не веде життя взірцеве!
Не намагайтесь змінювати інших -
Всі зміни треба починати з себе!
І заповітну пісню лебедину
Курличуть мені зграї білокрилі...
Одна любов лиш змінює людину —
Всі інші засоби, без сумніву, - безсилі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847224
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 07.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bVOKf-040ig[/youtube]
Гойдає вітер павутинку.
Де ти взялася тут мала?
Мені здалося на хвилинку,
Цвісти так осінь почала.
Тендітна, легка і зухвала,
Очима глянула на світ.
Ой, ти дивися, щоб не впала,
Так нетревкий оцей твій цвіт,
З нечів"я вітер розгулявся,
Шукав пригод собі давно.
До павутинки придивлявся.
Оце, що треба, це - воно.
Зірвав недбало павутинку,
Поніс за тридев"ять земель.
Погрався з нею ще хвилинку,
І повернувся до осель...
А павутинка отим часом....
( Що було далі, дітки?
Придумайте самі...))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847335
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 06.09.2019
[i] Земне й космічне...
приватне й
вічне... [/i]
[youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#e30c0c"]Щадімо Сонце! Хай воно нам світить!
І в атмосфері не робімо дір,
світило наше – тепле і привітне…
Яка ще з зір?
Найближча з них то Альфа, що – Центавра…
Та скільки ж світлових до неї літ!..
Не ті у нас ні засоби, ні аура,
не той політ!
То ж бережімо ми – одне одно́го,
не міряючи відстань до сердець…
Коли ми втратимо чуття малого,
великому – кінець!
Щадімо сонце в душах! То – здобуток
віків старих, родинних вірних клятв…
Хто зборе темінь, розбрат, крах і смуток,
той стане...
СВЯТ![/color][/b]
05.09.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847179
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019
В минулому вже літні вечори,
І веселкові спалахи іскристі...
Хоча живі ще літні кольори,-
Висвічують на квітах і на листі...
І сонечко все нижче осіда,
І дні стають уже коротші,
Та холоду ще не прийшла пора,
Й тепло стає чарівним і хорошим...
То сонячно, то дощик накрапа,
І вітер по-осінньому вже віє,
Такою є осіння ця пора,
Збагачує думки наші і мрії...
Від сонця не ховаємось у тінь,
Працюємо, роботи вистачає,
І не втрачаємо своїх надій,
Нам горизонти осінь відкриває...
Ми відчуваємо бува печаль,
То сміємось, а то ковтаєм сльози...
Можливо все ж, що нам за літом жаль,
А може ми на осінь стаєм схожі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847085
дата надходження 04.09.2019
дата закладки 04.09.2019
Зібрати родину в дворі за столом,
Під вікном милуватись калиною.
Чого б у нас далі в житті не було,
Головне — залишатись людиною.
Полинуть в саду українські пісні,
Буде світ милуватись родиною.
Накаже дідусь всьому роду тоді:
"Головне — залишатись людиною".
Коли біль у роду, неспокій в душі,
Поділіться в родині хлібиною.
Згуртуйтесь! Ніколи не будьте чужі,
Головне — залишатись людиною.
Куди не закине дорога життя,
Повертайтесь додому стежиною.
Учіть на віку своє рідне дитя:
Головне — залишатись людиною.
Тумани уляжуться біля води,
Срібні роси сіяють перлиною,
Пам’ятати маєте, друзі, завжди:
Головне — залишатись людиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846808
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 03.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CvNi18Y9tyc
[/youtube]
З осінню зустрілась знову я,
Одна одній дивимось у вічі.
Давня мрія це така моя...
Це тобі усмішка на обличчі.
Впевнено роби свій перший крок,
Тільки не спіши занадто швидко,
Бо ще літа хочеться ковток.
Ще тримає з літом ніжна нитка.
Освяти дрібненьким нас дощем,
Подаруй надію на удачу.
Обійми живильним вітерцем,
Відгукнись, якщо колись покличу.
Коли буде важко, засумую,
Пригорни мене своїм крилом.
Разом із тобою біль втамую,
І забуду про душі надлом.
Надважка у осені задача,
Скільки треба ще переробить.
Та в роботі осінь не ледача,
Чудотворний курс лиш не згубить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846860
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=d2-w_p0993M
[/youtube]
А коли прийде вже знову осінь,
І жадані потечуть дощі,
Я тебе візьму за руку, й босі,
Побіжим гуляти уночі.
Повернемось знову у дитинство,
Будеш обнімати, як тоді.
Ми дозволим це собі безумство,
Бо в цей час ми будем молоді.
Прийде час і дощ повільно вщухне,
Понесеш мене ти на руках.
Пригорнусь і буду серце слухать,
Прочитаю все в твоїх очах.
Упадемо в трави в синіх росах,
І думки всі сумніви вкрадуть.
Заблукаєш ти у моїх косах,
В забуття хвилини поведуть.
Свідками нам будуть зорі й небо,
Знову повернулись в давні дні.
Може, це комусь так було треба,
Щоб ми заблукали у весні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846396
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 30.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rzu2r2ibiQk[/youtube]
Пригорнусь до тебе ніжно, літо.
Не сумуй, що твій короткий вік.
Все тепло у мене перелито,
Щедроти промінчик ще не зник.
Відпускаю я тебе із вдячністю,
Ти зробило скільки добрих справ.
Грітимеш завжди мене присутністю.
В різні пори, щоб промінчик грав!
Ти виходь повільно, не вагайся,
Гідна йде заміна, не сумуй.
Просто й легко зміні посміхайся,
Ні про що ніколи не жалкуй.
Ти мої послухай настанови,
Прийде твій квітковий іще час.
Буде тепле літо знову й знову,
Ми іще зустрінемось не раз....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846295
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019
Вірте в себе
Погляд на мудрість.
Вислови,погляди про те, як менше турбуватися про думку інших людей
Будучи дітьми, ми повинні слухатися наших батьків, які про нас дбають. Незабаром наші різні родичі, друзі, наставники і навіть люди, яких ми ледве знаємо, говорять нам, як прожити наше життя. Але якщо ви хочете прожити своє життя, а не чуже, вам потрібно прислухатися до себе, а не до думки оточення.
«Очі інших - наші в'язниці; їх думки - наша клітина »- Вірджинія Вульф
«Вірте в себе, і настане день, коли інші не матимуть іншого вибору, крім як вірити разом з вами». - Синтія Керсі
«Ви не несете відповідальність за те, щоб жити відповідно до думок інших. Я не несу відповідальність за те, яким я повинен бути, на думку інших. Це їх помилка, а не мій недолік ». - Ричард Фейнман
«Піклуючись про те, що думають інші люди, ви завжди будете в їхньому полоні». - Лао-Цзи
«Ніколи не гасіть свій блиск для кого-то другого». - Тайра Бенк
«Якщо бути егоїстом означає, що я вірю в те, що я роблю, в своє мистецтво або музику, то в цьому відношенні ви можете стверджувати, що я вірю в себе». - Джон Леннон
«Мене не стільки хвилює те, хто я для інших, скільки те, хто я для себе». - Мішель де Монтень
«Будьте тими, хто ви є, і говоріть те, що відчуваєте, тому що ті, хто проти, не мають значення, а ті, хто має значення, не заперечуватимуть». - Доктор Сьюз
«Сумніви вбивають більше бажань, ніж невдача, яка може і не настати». - Сьюзі Кассем
«Більшість людей - інші. Їхні думки - чужі думки, їх життя - мімікрія, їх пристрасті - цитата ». - Оскар Уайльд
«Ваш час обмежений, тому не витрачайте його на проживання його чужим життям». - Стів Джобс
«Великі духи завжди зустрічають шалений опір з боку посередніх умів. Посередній розум не здатний зрозуміти людину, яка відмовляється схилитися сліпим звичайним забобонам, а вибирає замість цього вільне вираження своєї думки, мужньо і чесно ». - Альберт Ейнштейн
«Деякі люди кажуть, що ви йдете по неправильному шляху, коли це просто ваш власний шлях». - Анджеліна Джолі
«Мене не хвилює, що ви думаєте про мене. Я не думаю про вас взагалі ». - Коко Шанель
«Не турбуйтеся про те, хто вас не любить, хто має більше, або хто що робить». - Ерма Бомбек
«Коли справа доходить до цього, я дозволяю їм думати те, що вони хочуть. Якщо вони досить уважні, щоб морочитися про те, що я роблю, то я вже краще, ніж вони ». - Мерилін Монро
«Не витрачайте енергію, намагаючись когось повчати або змінити думку. Робіть свою справу, і не хвилюйтеся, якщо комусь це не подобається ». - Тіна Фей
«Я хочу бути серед людей, які роблять щось. Я не хочу бути серед тих, хто засуджує інших або обговорює їх вчинки. Я хочу бути з тими, хто мріє, підтримує і надихає ». - Емі Барнс
«Ви, напевно, не стали б турбуватися про те, що люди думають про вас, якби знали, як рідко вони це роблять». - Олін Міллер
«Люди, які неодноразово нападають на вашу впевненість і почуття
власної гідності, не інформовані про ваш потенціал». - Уейн Джерард Тротман
«Так багато людей на шляху, по якому ви рухаєтеся, скаже вам, що у вас нічого не вийде. Але все, що потрібно, - це уява. Ти мрієш. Чи плануєш. І досягаєш ». - Майкл Фелпс
«Більшість людей просто хочуть побачити, як ти впадеш, а це ще одна причина, щоб стояти в повний зріст». - Емма Мішель
«Існує тільки один спосіб уникнути критики: нічого не робити, нічого не говорити, і бути ніким». - Аристотель
«Коли я ріс, я завжди хотів бути кимось. Тепер я розумію, що я повинен був бути більш конкретним ». - Лілі Томлін
«Одного разу, в ретроспективі, роки боротьби здадуться вас
найкращими». - Зигмунд Фрейд
Зібрала із різноманітних джерел і переклала на українську мову
15.05.18 7.00
На фото - мій малюнок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846214
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019
Догорает заря. Опускается вечер на город,
а в листве кучерявых акаций запуталась грусть.
Обижаешься зря. Не гожусь для тебя я: не молод
и твои представленья о счастье испортить боюсь.
Этот вечер вдвоём проведём, но он будет последний.
Не смотри на меня так печально, не мучай меня.
Как не можешь понять: мы из разных с тобой поколений.
Ты - бурлящий вулкан, а во мне нет былого огня.
Но признаюсь тебе, что мне льстило твоё восхищенье.
И я рядом с тобой снова будто бы стал молодым.
Только зря приняла ты от жизни былой отреченье.
Возвращайся в свой мир, пусть растает любовь, словно дым.
Я запутался сам, ведь не думал, что всё так серьёзно.
Заигрался в любовь и в игре этой крепко увяз.
А когда протрезвел, оказалось, что каяться поздно:
ни минуты не мог я прожить без твоих серых глаз.
Я ведь знаю сейчас, как тебе, моя девочка, больно:
ты, губу закусив, молча стонешь, как раненый зверь.
Мы корнями весь год прорастали друг в друга невольно,
но мне лучше уйти, это правильней будет, поверь.
Этот вечер с тобой - нашей встречей последнею будет.
Ты, как солнечный луч, по моей пробежала судьбе.
Время вылечит боль и смятенное сердце остудит,
и оставит печаль и тревожные сны о тебе.
Иллюстрация: кадр из фильма "Элегия"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846190
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X_P2FUhbBW0
[/youtube]
У шафі на полиці ряд книжок,
Від щирих друзів гарні подарунки.
Одна за одною, як ланцюжок.
Нема дорожче, ніж оці стосунки.
Не довелось зустрітись мені з ними,
На відстані відчула добре їх.
Давно для мене стали не чужими,
Мої тут Друзі, що дорожчі всіх.
Читаю й перечитую книжки,
Уважно роздивляюсь їхні фото.
З любов"ю я гортаю сторінки,
І дізнаюсь, що ними пережито.
Радію і сумую разом з ними,
І часто так хотілось поряд буть.
І з ними не холодні такі зими.
Вони завжди в житті моїм живуть.
Вам дякую, що ви у мене є.
Мої хороші, добрі, вірні Друзі.
Бо з вами небо завжди голубе,
В моїй душі завжди ви у повазі.
[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/1782023/c72db3e6-4e6a-4998-9238-4128d7d21377/s1200?webp=false[/img]
[img]https://yandex.ua/images/_crpd/7Czhjf625/959d0ez_W/VbLgFtc9wm_7aK15NfEjCghS8PscMr-jdW9yFamx8zvwQ6pcyPhcKVfjWibGiILbV9iicNQnkQqCXCJs5Soq40HqqEqiDKYimnXpNWmITxd5J9G2ZWPXnllfJzCNqdcm0[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845948
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 24.08.2019
[i]Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже [b]сві[/b]тло у [b]сві[/b]ті за[b]сві[/b]чують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять його - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо Світло, Прометеї!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли я відійду, хай буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Хоч то не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, живучи, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FSr1XdNER60[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kW4kzuNpBoc[/youtube]
Серед саду яблунька крислата,
Віти похилилися до ніг.
Уродила це для вас, малята,
Пригощає вас сьогодні всіх.
Їжте солоденькі у це свято,
Хай лунає ваш веселий сміх.
Хай щастить вам, хлопчики й дівчата,
Й сяє радість у очах від втіх.
Он за листям яблучко сховалось,
Кольорове, наливне, смачне.
З-за листка дивилося й всміхалось...
Щастя вас в житті хай не мине.
[img]http://itd1.mycdn.me/image?id=804158536290&t=20&plc=WEB&tkn=*GQ9ZaX91iWdfqKvmB5ECp3mf2Ls[/img]
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845543
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 19.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j3ecflFBHMc[/youtube]
Далась взнаки ота весна,
Вона мене любить навчила.
Була для мене новина:
Мене до тебе приручила.
Важка для мене була ноша:
Пройшлась, як буря, ураган,
Була, як сонце, дощ, пороша,
То, як після шторму океан.
Ти вчив любить і ненавидіть,
То проклинав, то пригортав.
Училась плакать і радіть,
Ішов назавжди й повертав.
Бо знов дививсь на все з надією,
В душі лише переживав.
Ти не хотів розстатись з мрією,
Свої думки не видавав...
Давав мені урок життя,
І приручав, хоч було важко.
Собі робила відкриття:
Не схоже це усе на казку..
А час чекав порозуміння,
Всміхалась доля крадькома,
Та розросталося коріння,
Що й до сих пір не відпуска...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845191
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019
[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень впав на покоси
ваговитим снопом,
вже в комору заносить
лантухи із зерном.
Не бідує родина,
не горює сім’я –
дожидається сина,
що вітає здаля.
[b]Приспів:
[/b]
А веселка на сході
В кольорах виграє:
бути гарній погоді...
На столі усе є:
і хліби, і до хліба,
і пухкий коровай...
І дівчинонька люба –
хоч сватів зазивай!
Серпень в душу лягає
збіжжям ситним, добром.
Спас витає вже в гаї…
Своїм щедрим крилом
він усіх обіймає...
На столі мед і ром,
гості йдуть з ріднокраю –
чути гам за селом.
[b]Приспів.[/b]
Серпень риску підводить,
є талан в трударів –
святом Спас хороводить,
звієм звершень зігрів...
На порозі вже осінь,
та в душі – водограй:
серце пісню попросить –
грай, музиченько, грай!
[b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина – автора, де ота зріла пшениця,
вдалині – будинок, де мешкає сам автор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 14.08.2019
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
Доріжка в школу в споришах.
Веселий спів пташок в гаях.
І ясноока та ріка,
що небу синьому сестра.
Дороги в світ тут кличуть. Звуть.
Для тебе яблуні цвітуть
і вишні... Просять:"Підожди.
Залиш дитинства хоч сліди.
З собою їх не забереш.
Півсвіта... а чи весь пройдеш.
Додому знову повертай
в свого дитинства світлий рай.
Землі ти краще не знайдеш.
То ж бережи ту, де живеш.
Ти - син її. Запам'ятай!
Люби завжди й оберігай!"
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844607
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 10.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KG1grtbN3Os[/youtube]
Люблю дивитись на схід сонця,
Коли проміння будить світ,
Тоді хмарки цвітуть рум"янцем,
Трави освітить малахіт.
І зацвітуть троянди - хмари,
Спахне шовкове полотно,
На відпочинку лиш Стожари...
Все оживає, суєтно.
Прокинувсь ліс старий, дрімливий.
Злетіла пташка десь з гнізда.
А ранок вже спішить, квапливий,
Бо день вже ранок обкрада.
Десь зрідка чути людський гомін,
На працю день лаштує всїх...
Все вище й вище сонця промінь...
Людський виразніше вже сміх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844463
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019
Роду мого – предтеча,
Мово – душі ріка.
Доля твоя гірка –
Знає гора Чернеча,
Ти, мов журба лелеча -
Хвиля Дніпра така.
Роду мого – предтеча,
Мово – душі ріка.
Сумно тобі від зречень,
Пише не те рука
Крівцею козака
Горе тобі, сердешна,
Роду мого – предтеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842742
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 24.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Pw5zdYDn4mU[/youtube]
Навіть за сльози диявола,
хтось повинен заплатити.
-------------------------------------------
Я міняю теми: вже не плачу.
Не побачиш більше сліз моїх.
У віршах їх більше не побачиш.
Радість хай наповнить душу й сміх.
Бо частіше люди чують сміх,
А не сльози ті, що їх не бачать.
Сльози - це не вихід для утіх.
Хай за ці слова мене пробачать:
Рідко, хто за сльози пожаліє,
В кожного болить своя душа.
Не тому, що люди збайдужілі
А тому, що в кожного своє життя.
На ногах стою, неначе, твердо,
Іноді збиває щось із ніг.
Та життю й такому завжди рада.
Скільки ще несходжених доріг!
Знаю - поруч доброта і зло,
І до цього треба все ж звикати.
Зрозуміти серце не завжди могло.
І в цім житті я мушу все здолати...
---------------------------------
[img]https://st.depositphotos.com/1818295/2427/i/950/depositphotos_24274233-stock-photo-chocolate-cake-with-rose.jpg[/img]
[img]http://luxfon.com/large/201302/19521.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841762
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 13.07.2019
[i] [b] Tth[/b]
до Свята сім'ї -
пісня-дарунок
(незалежно
від статі, віку
і с и с т е м и
координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи мене в рай,
де б зоря багряніла в екстазі,
і щоб щастя – навік, не наразі…
Там мій рідний засмучений край.
- Поведи мене в край,
де чуття фахкотять пурпурово,
де пернаті вирують в діброві,
подаруй мені пестощів рай…
- Поведи мене в сон,
де кохання і в снах не дрімає.
Та веде в апогеї до раю
і голубить, як легіт-мусон.
– Як прийду у твій рай,
й запалають там ранки багряні,
почуття враз наструнчаться ранні,
мов удосвіта синявий плай.
- Я прилину в твій край,
бо твій острів моєї любові
мій навіки... Всякчас, та не в слові…
Я злелечу приборканий рай.
- І являтимусь в сни,
так, зненацька, як ласка дівоча…
Сновидіння ж хай будуть пророчі.
Я не зраджу твоєї весни,
що цвіте на осонні,
як у ніч – час безсоння,
у солодкім полоні кохання:
душ розіпнутих спів
(шурхіт крил голубів)
з вечорової тиші...
до рання![/b][/color]
9.07.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 09.07.2019
Ось так...
[youtube]https://youtu.be/vmuBcaTDeZY
[/youtube]
[i][b][color="#51047d"]Хоч вабили мене висо́ти,
родивсь і повзав по землі,
та всім життям своїм усотав:
уретно* їхать… на ослі́.
Хотілось жвавості і руху,
а ще – на краще перемін.
Прийшла у зрілості “проруха”:
все, що оточувало, – тлін…
Й жахнув, мов полум’я, у простір,
лазур’ю неба похлинувсь.
Та все ж летів увись наосліп,
вспіх обминаючи весну.
…А та крайнебо запалила,
зелом на землю пролилась,
мов океану пінна хвиля
із присмаком зіркових трас.
Й здалося все украй резонним:
весна – начало всіх начал…
Не віха з’явисьок сезонних –
життя і мудрості причал !
Отак і маюсь – низ і небо –
за настроями, як коли…
Чи в неба є в мені потреба?..
Мені ж набридли вже воли![/color][/b]
7.07.2019
*Скучно.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841039
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RWwfPxAUA3U[/youtube]
Між нами день, то ніч з грозою,
Політ до хмар, падіння вниз.
Туман окута пеленою,
То розгуляється каприз.
Проллється дощ, і знову сонце,
Природа все передбача.
Ось знов хмарки на горизонті...
Кохання орентир втрача.
Спекотний день дасть відпочинок,
Запахло ніби знов дощем.
Скінчить він зможе поєдинок...
Повіє теплим вітерцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840671
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 04.07.2019
[i]Хоч вірш створено в День
Конституції, він не про Неї.
Хоча... як пильно глянути..
в розряд встраченого
попадає і Основний
Закон держави.
Ескіз з натури...
Факти...[/i]
[youtube]https://youtu.be/tcPJ_UHsArU
[/youtube]
[i][b][color="#066875"]Вмирала пташка… трепетно і гордо:
жагучий погляд – в сонячну блакить…
Стихія ж там: і хмар, і райдуг орди,
а тут – остання, хоч і світла мить…
Не пожилось… На те вже в неї йшлося:
Вертка малявка випала з гнізда,
внизу ж життя – голодне, спрагле, плоске –
обитель для… рептилій і нездар.
Вмирала пташка, а за нею – й мрії
піднятись в небо, в царство висоти…
А як хотілось, як цвіли надії,
красот лазурних серцем досягти!
Вмирала пташка – символ лету й щастя
для нас, простих, приземлених украй…
О, як сверблять, буває, в тих зап’ястя,
махнув би хто за нею в дійсний рай!
Де гордо мріти можуть
тільки птахи,
де їхній голий, але рідний дім,
де все – на чину й правди плаху,
щоб недарма –
і блискавка,
і грім. [/color][/b]
28.06.2019
На світлині автора: прототип ЛГ - "винуватиця" ідеї твору,
вже бездиханна, але з піднятою догори головою. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840364
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts[/youtube]
Накрапає мілесенький дощик,
Біла хмарка, як лебідь пливе.
Життєдайний відчуй дощу доторк,
Це від нього в житті все живе.
Ось і сонце з-за хмари сміється,
Будь здоровим й щасливим, СИНОК!
Нехай успіх тобі усміхнеться,
Не сповільнюй, упевнений крок!
Що найкраще в житті є - бажаєм,
Перемога веде по житті.
Ще у Бога тобі ми благаєм:
Не схитнися, як йдеш до мети.
.
Ти найкращий у нас, ти - єдиний.
Всю любов ми даруєм тобі,
Будь таким, як ти є, наший СИНУ.
Не здавайся в життєвій борні!
Твердий крок, на лиці хай усмішка,
Тільки так по житті треба йти.
Знай, що поряд любов материнська,
Що від всього зуміє спасти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838645
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Zpw92UvMFJI[/youtube]
Барвінок, як справжній мужчина,
Почуття нерозтрачені мав,
Задивлявсь на червону калину,
У думках пригортав, цілував.
Це бажання торкнутись до неї,
Вкрало спокій і вдень, і вночі.
Як лишитись такої ідеї?-
Все роздумував він, плачучи...
А калина всміхалася ніжно,
Червоніла від схожих думок.
Розуміла, що це недосяжно,
Та чекала, як більшість жінок.
Так хотіла узнати кохання,
Щоб барвінок її обійняв.
Залишалося їй лиш зітхання,
Мабуть, день ще такий не настав.
Коли вітер нахилить калину,
То торкнеться барвінку вона.
Він обніме тоненьку стеблину...
Досить щастя такого сповна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837943
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 08.06.2019
[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]
Живемо всі в одній святій сім’ї
у шані й дружбі, як в роду годиться…
Жуємо хліб – як чаяння свої,
й водицю п’ємо з спільної криниці.
Буває, хтось схибнеться… Та пусте:
здається, на верству – одна дрібниця.
Тат* всякий на путі своїй росте,
щоб більшого, ніж є, в житті добиться.
А хто сильніший – руку вам подасть,
щоб більш на пні тому вже не спіткнутись…
Такі резонні звичаї і… масть
в спільнот, де дружба між людьми і участь.
То ж знехтувати добрим – смертний гріх,
як одягти на святість злу личину…
Ділити слід на всіх один пиріг,
якою б не була його рощина**.
Напевно, це стосується і нас,
майстрів пера і ювелірів слова.
У мови суть – усталений баланс –
Красиве й Вічне.
Інше все – полова.[/color]
[/b]
6.06.2019
________
*синонім слова "адже";**запара, розчина.
На світлині з нету - один із випадків́ з життя "пирожника"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 08.06.2019
[youtube]https://youtu.be/gvpoBPFCU8Q[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав думки
сирітські,
безпритульні,
немов у лісі жо́луді збирав…
Такі міцні,
звабливі і "манту́льні"
на фоні ночі й вранішніх заграв.
Збирав думки, розсипані віками,
в некошених лугах і в бур’яні,
і обрамляв благенькими віршами,
та серце чо́мусь твердило мені:
джерела слова?
Йди не манівцями –
ось... повні відра...
Й не вони одні,
розхлюпані на тлі вологих цямрин...
Словесний рай – в колодязі на дні.
Напевно, слід відчути гостру спрагу,
щоб всякнуть глиб стражденної землі,
як бурлаку, як вікінгу, варягу,
й відчути звук…
в колодязній імлі.
І пити ту, “глибинкову”, водицю,
що накопив віками рідний край –
думок,
припнутих
зрубом
у криниці:
підспудний, щедрий, невичерпний рай. [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019
Ой, зажурився я, тай тяжко!
Бо став старий, бо став слабий.
А серце просить, просить ласки,
А серце вірне лиш тобі!
Ой, зажурився, зажурився!
І день, і ніч живу один.
Від мого зору світ закрився,
Бо на тобі зійшовся клин!
Комусь ще день приносить вдачу,
Комусь дарує ще тепло.
А я вже радості не бачу,
Як тебе поруч не було.
Можливо, вік мій має міру,
Та щоб подовжить мої дні,
Я маю знати, маю вірить,
Що ти ще стрінешся мені!
Ще прагну глянути у вічі,
Ще хочу чути голос твій.
Аби з собою взять у вічність
Святий твій образ, ангел мій!
Ой, зажурився, зажурився!
Повісив голову в журбі.
Рабом кохання залишився,
До скону днів, одній тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837084
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 02.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]
Білий голуб примостився край її вікна..
Все уважно придивлявся, припадав до скла.
Озиралися прохожі, що за дивина?
Що чекає? Кого кличе? Чує чи вона?
Припадає до віконця крильми, щось воркоче.
Зупинялися, всміхались...інтерес лоскоче.
Захиталися гардини, парусом знялися.
Всі дивилися й гадали: чи не з курсу збився?
Чи не в те вікно постукав? Може, не чекали?
Кожен сам своє все думав, та вони не знали,
Що давно вона чекала, сипала зерно.
Тут розрізав тишу шелест, погляд - на вікно.
На руці сидить вже голуб, не клює зерно...
Це згадала ненароком, що було давно....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837112
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 01.06.2019
ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАЕСТРО
СВЯТОСЛАВА КОНДРАТІВА
Як грала скрипка серед дюн
В руках величного Маестро!
Смичок звивався, наче в’юн,
Немов змагаючись з оркестром.
Крутились в танці міражі,
І чуло пісню скрипки небо.
Була пустеля на межі
Від безсловесних цих молебнів.
Маестро грав усім єством,
У золотих пісках згубившись.
Писало ноти божество,
Пустелі в душах відмоливши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837134
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 01.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xWi6eSpl210[/youtube]
Я не люблю слова, що не від серця,
Оті, які придумані наспіх.
Люблю слова, що чисті, як джерельце,
Не ті, які писалися для втіх.
Їх розпізнати дуже просто й легко,
Душа чутка, відчує фальш в словах.
Написані не щиро, а боязко,
Від нічого робити, для розваг.
Люблю слова, що пахнуть, ніби квіти,
Що мають в моїм серці розцвісти,
(Від них не буде голова боліти),
Їх кожен день даруєш мені ти.
Люблю слова, освячені любов"ю,
Яка загартувалася в житті,
Яка пройшла страждання із журбою,
Що потім відродилась в доброті.
Із слів твоїх складаю я букети,
То не роса на них - моя сльоза.
Про цю любов пишу оці куплети...
Така ось ця історія проста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836671
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 29.05.2019
7 методик для організації себе і свого часу, якими я активно користуюся щодня 2017-01-06 Ярослав Андріянов
Привіт, друзі! На зв'язку Ярослав Андріянов! Поки я здував гоанский пісок зі своїх п'ят, звернув увагу на те, скільки народу тут, в Гоа, активно батон завдяки розслабленій і неспішної атмосфері. А що? Напрягів мінімум, тепло, сонце, море. Дістається навіть переконаним фрілансерам-трудоголікам! Так і кажуть «купа спокус! Навіть часу, щоб піддатися на всі, не вистачає ». І ось щоб показати, як я справляюся з атмосферою тотального розслаблення, вирішив написати статтю в семи простих пунктах про те, як організувати себе і свій час для роботи, відпочинку та всього-всього іншого. Постараюся уникнути банальностів в дусі тупої мотивації і дати ті інструменти і Лайфхак, якими користуюся сам. Правда, про боротьбу з лінню я статтю вже викладав. Але там були загальні рекомендації. Зараз же я більше хочу сконцентруватися на особистому досвіді переживання самоорганізації.
Зміст статті: 1 З'їж слона по частинах 2 Відключись від подразників 3 Час на відпочинок 4 Складай списки 5 Дай волю спонтанності 6 Бій з прокрастинацією 7 Будь однозадачніком
З'їж слона по частинах Моя улюблена методика. Перш ніж приступити до вирішення великого завдання, розпили її на частини. Я завжди це роблю на етапі проектування нового сайту, весь процес розробки якого я розбиваю на етапи. Беру блокнот, відкриваю чистий аркуш і починаю писати: зробити структуру, дизайн, верстку, налаштування системи управління контентом. Весь неосяжний процес раптом звузився до чотирьох зрозумілих пунктів. Далі, кожен підпункт я дроблю далі. (Наприклад, «дизайн» складається з підетапів з пошуком потрібної колірної гами сайту, пошук картинок і збір графічних елементів). Якщо мій шкідливий мозок все ще противиться складеним планом і перебуває у стресовому стані, дроблю кожну задачу ще дрібніше до дрібнодисперсного кашки. Іноді доходжу до маразмів, в дусі «відкрити гугл, подивитися сайти по тематиці». Сама класна фішка тут - дати розуму їжу перемоги! Дофамін виділяється завжди, яким би малим це досягнення не було. Головне, щоб було! Ви входите у смак перемоги, розум радісно плямкає і наче не прокрастінірує. Процес запущено, завдання вирішуються. Ставити цілі стає простіше і природніше. Читайте також: Що таке Кайдзен і як його застосовувати на практиці
Відключись від подразників Головний вбивця продуктивності - інтернет. А особливо повідомлення пошти та соцмереж. Убий вбивцю! Відключи соцмережі нафіг, бо погана звичка постійно перевіряти фейсбуки збиває приціли і розсіює увагу. Его хоче отримати додаткові стимули своєї важливості у вигляді особистих повідомлень і постійно шукає нової дози. Замінюємо сурогатну радість онлайн повідомлень маленькими перемогами списку завдань. Варто виконати парочку, як настрій здорово поліпшується. Відключити від соцмереж Саме час - відключитися від каламуті соцмереж
Час на відпочинок Після 1.5-2 годин вирішення робочих питань виділяй 15-20 хвилин на відпочинок. Це особливо актуально таким маніякам-фрілансерам, по типу мене. І в ці заповітні хвилини не відкриєш нічого по роботі. Просто відпочивай: подивися гумор на Ютьюб, подзвони мамі, випий склянку китайського чаю з видом на суєту тлінного світу з вікна. Я коли працюю в своїй кімнаті в Алмати, завжди виглядаю на балкон з видом на гори і просто споглядаю гірські вершини над метушливим містом внизу. Перевантаження і перемикання здорово повертають до продуктивності. Взагалі, правильним буде ще в розпорядок дня вносити фізкультурні паузи, бо сидячий спосіб життя - дуже підступний і легко призводить до огидних наслідків. managing-their-time Картинка, правда, більше про тайм менеджмент
Складай списки Організація часу, під матюком «тайм менеджмент» - це ціла наука. В Америці шалено люблять з будь-якого маломальского процесу організувати цілий рух.Так, чудова людина на ім'я Девід Аллен, засновник методики GTD, написав вкрай корисну (але нудну) книгу «Як привести справи в порядок», де наполегливо рекомендує кожен рух розуму записувати. Захотів сходити як-небудь в музей - запиши, прийшла ідея як обставити кімнату - запиши, прийшов email, натрапивши тебе на ідею - збережи. В цілому, відмінний підхід, розвантажує твій тлінну голову від необхідності тримати в собі всю тягомотину можливих завдань. Читайте також: Екологія свідомості в світі споживання Я цим теж активно користуюся і для запису всіх поточних ідей використовую wunderlist, який використовую за принципом «що бачу, то і пишу». Після, на початку кожного дня переглядаю список «входять», разом з планом на день. Потім виділяю спокійних 7-10 хвилин на обробку цих списків і вирішую, що буду робити сьогодні. Працюю без жорстких рамок, виключно на інтересі. І до кінця дня, дивлячись на список вирішених завдань, найчастіше радію. Ведення і обробка списків - чудовий засіб для організації власного часу. Головне - не захоплюватися, бо в рамках GTD обробці приділяється особлива увага. Все-таки, наше завдання - продуктивність! Дай волю спонтанності Я люблю чіткий розпорядок зі списками, але часом мені вкрай ліниво їх організовувати. І дуже часто я віддаюся спонтанності. Такий собі шлях Дао ... Коли ти робиш те, що робиться, а те, що не робиться, не робиш. Чи не йде дизайн? В топку, піду краще приготую вечерю. Не хочеться писати в блог - займуся зарядкою або почитаю книгу. Все в недіянні і без зайвої суєти. працюй розумно а не усердно Картинка какбе натякає на те, як треба працювати Правда, часто себе ловлю на докорі з боку совісті: мовляв, от не зробив заплановане на сьогодні і т.д. і т.п. Ну й добре, зате віддався спонтанності без спроб щось там організувати і контролювати.
Бій з прокрастинацією Однак, спонтанність не можна ні в якому разі плутати з прокрастинацією. Остання маскується дуже підступно, але під пильним поглядом неминуче себе видає. Відчуваєш, долає лінь, яку треба перебороти? І замість вирішення завдань ти раптом починаєш перевіряти пошту, прибирати зі столу або в зовсім термінальній стадії - читати френд-стрічку? Пора дати бій. Я зазвичай це роблю наступним чином: Ловлю себе за читанням френд-стрічки Закриваю непотрібні вкладки браузера (навмисно) Відкриваю робочий проект Даю собі 10 хвилин для залучення Читайте також: Стоденка Армена Петросяна: що це таке і чому я постійно до неї повертаюся Банально, як думаєте?) По-моєму, до божевілля! Але ось саме в цих «10 хвилинах» і полягає найголовніший і приємний підступ. Розум втягується і вже мало що здатне тебе відірвати від справи. Взагалі, з питаннями організації часу я настійно рекомендую відмінний курс від Євгена Попова. Вчитися у професіоналів - найкраща інвестиція, яка окупається завжди. Будь однозадачніком Скільки разів я намагався робити 2 або 3 справи відразу і скільки разів це призводило до отуплюючого стресу - хоч греблю гати! Думаю, у Вас виникає щось подібне. Я постійно переключаюсь з завдання на завдання, намагаюся одночасно писати пост в соцмережі, верстати сайт і ще спілкуватися по скайпу. Все в піч! залишайся в фокусі Без коментарів Роби одну задачу! Пишеш статтю і хочеш перевірити пошту? Пиши статтю. Залишайся зібраним, залишайся сконцентрованим. Зроби процес медитацією. Як до концентрації підходжу я: 2-3 глибокі вдихи. Досвід пройденої віпасани здорово допомагає. уповільнення процесу. Якщо я пишу статтю, починаю знижувати швидкість друку. Якщо роблю дизайн, починаю звертати увагу на звуки клацання миші або клавіатури. Будь яка спокуса зробити щось ще душиться на корені, радість від процесу приходить в момент, коли раптом починаєш бачити гру барв звуків і кольорів. Ось, власне кажучи, і все. Всі ці методи організації себе і часу - прості і старі як світ. Але кожен з них - частина моєї практичної фрілансерскої повсякденної діяльності. І без них жодна моя справа з мертвої точки не зрушується. Розкажіть, друзі, як Ви організовуєте свій час і себе? Поділіться власним досвідом в коментарях, будь ласка? І якщо ця стаття Вам здалася корисною і цікавою, поділіться, будь ласка, нею в соцмережах. Продуктивної праці Вам і радості щодня! P/S за активне коментування я відправляю з Гоа листівки.
Джерело: https://idea37.info/samorazvitie/7-metodik-dlya-organizacii-sebya-i-svoego-vremeni/
Переклала на українську мову 12.05.19 8.01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835980
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA[/youtube]
Зроблю тобі хороший настрій,
Його в конверті перешлю.
І намалюю ніжні айстри..
Ти ж пам"ятаєш, їх люблю?
Ще покладу промінчик сонця,
(Щоб айсберг в серці розтопить)
Нехай зайде в твоє віконце,
Можливо, зможеш полюбить.
Хіба душа твоя в тім винна,
Яку тримаєш на замку?,
Твої думки, немов хмарина,
Неначе світ весь у димку.
Пробийсь руками крізь тумани,
Зніми з очей всю пелену.
Загой надумані всі рани,
Згадай єдину ту, одну.
Для серця не видумуй муки,
Життя коротке, не гніти.
Послухай.. чуєш ніжні звуки?
На зустріч музиці іди!!!..
У цій чуттєвій заметілі,
Відчуєш, що не даром жив,
Коли мурашками по тілі,
Звучить кохання цей мотив
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835882
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wHFlyn2bYWU
[/youtube]
Зміст життя, у кожного він свій:
Вперемішку радість, втрати.
За життя вступаєм часто в бій,
Гострі всі кути ми хочем обминати.
Їх хотілось обійти завжди,
Доля ж підставляла часто ніжку.
Я просила бога: відведи,
Помічала долі я усмішку..
Поряд з НИМ і ти є мій спаситель,
Скільки років поряд я і ти.
Прислухалась слів твоїх, учитель,
Досягали разом ми мети.
Кожна неудача це - урок,
Добавляла ніби трохи сили.
Так і йшли, за кроком знову крок.
Обрії нові вперед манили.
Тільки, щоб не впасти, ти тримай -
Досягти мети не так вже й легко!
Все розумно у житті сприймай,
Бо життя у казці - птаха клекіт.
По життю везтиме тихо віз,
Мрієш як в житті реально.
Й не проллєш даремно в ньому сліз:
Дужим бути в світі - не банально.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833997
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019
[i]Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
[b]Іван Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я не́ люблю, коли тьмяніє ранок
від хмар, що застеляють виднокрай,
коли світила сонцеликий пряник
не радує пташиний водограй.
Я не́ люблю, коли бруднять газони
і топчуть квіти, листя і траву,
коли нам глобалісти і масони
указують, як жити наяву…
Я не́ люблю, коли в причілку хати
не кублиться гучна сім’я лелек,
не до вподоби кітч, пуста пихатість,
що марнослів'ям повнять родинний глек.
Я не́ люблю кружляння круків чорних
над димарями мирних, рідних хат…
Я не люблю пісних і "чудотворних",
хто не тримається своїх пенат!
Я не́ люблю, як… плачуть з горя діти,
як ллється молода, невинна кров…
Нехай в огні належить тим згоріти,
хто посягнув на ближнього покров!
Я не́ люблю, коли обцасом* – в душу,
коли на сміх береться сивина...
Відтак весь гнів я виплеснути мушу,
не втримавши обурення сповна!
Я не́ люблю!.. Та з почуттям любовї
за неньку-Україну помолюсь!
Бо не люблю її найпаче болю,
її страждань і болю
н е
л ю б л ю !
[/b][/color]
27.05.2019
_________
*каблук, підбір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 29.04.2019
Без преамбули...
[youtube]https://youtu.be/LvTh4SvYIsA[/youtube]
[i][b][color="#460b61"]Блукало якось світло по світах...
Бувало скрізь – у нім була потреба:
Як гостроокий та кмітливий птах,
що в ніч спустився з зоряного неба.
І стало на землі журній світліш:
палало те, що ледве-ледве тліло...
Та не ходило виднокраєм лиш
те життєдайне і палке світило.
То ж якось зазирнуло і туди,
де ще чомусь ніколи не бувало.
та все ж знайшло і там чиїсь сліди,
що встигли вже накоїти немало!
Й спитало сонце, хто то є вони,
і чим йому життям своїм повинні…
- Хоч антиподи – дочки ж і сини,
нехай таємні, в мороці... Ми – тіні.
...Отак й живуть – мов рідні, та самі,
отак й блукають по світах – у парі:
одіті й голі, звучні і німі,
занадто світлі... й несусвітні тварі.[/b]
[/color]
20.04.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833447
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019
Істина приходить іноді надто пізно і дається болісно,
щоб радіти її відкриттю.
(Г. М. Тютюнник )
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8ZV5FYuQxIk[/youtube]
Істину шукаєм ми в усьому,
Тільки не знаходимо в брехні.
Ми шукаєм, забуваєм втому,
І знаходим десь у глибині.
Істина жива і не вмирає.
Ознаки - це ясність й простота.
А брехня - багатослівна, знаєм.
Їй властива пустка й глухота.
І нехай кохання десь далеко,
Розділяють море, гори вас,
Істину побачити тут легко:
Значить: були поруч повсякчас.
І якщо ти матимеш мету,
І сміливо йтимеш ти до неї,
То знайдеш тут істину просту,
Бо завжди ти вірним був ідеї...
Істина, немов весняна квітка,
Як знайшов - радієш відкриттю.
Ніби долі споконвічна мітка,
Що вестиме вірно по життю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833459
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Mlc6P1JWdVQ[/youtube]
Заходить вечір непомітно в хату,
А за вікном туману полотно.
Ледь-ледь відчутно терпкий запах м"яти.
Я вечір виглядаю вже давно.
Його я запросила на розмову:
Гостинність і повага, теплий чай.
Все це в розмові буде допомога.
І більш нічого..Прошу, вибачай.
Як завжди подивились очі в очі.
Він ненароком нібито зітхнув.
Здається, що далеко так до ночі,
А вечір так солодко позіхнув...
Ну що сказать? Не так усе й погано,
От тільки ночі довгі весняні.
А інше все - за сімома замками,
Настояні на м"яті, духмяні.
Так хочеться сказати йому більше,
Та я минаю те, що головне.
А за вікном стає усе темніше...
Та бачу, вже не слухає мене.
Заснув сердега.....Щось йому вже сниться,
Під монотонну розповідь мою..
Чому ж мені до ранку все не спиться?
Шукаю в тім причину й не збагну..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832824
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019
Як роздивлюсь – то Ангел у тобі,
А інколи щось Демонічне бачу…
Бо Ангел ніжно грає на трубі,
А в Демона бурлить інакша вдача.
Ти Ангелом злітаєш в небеса,
Нещастя відганяєш при потребі.
Бо Ангел там, де радість і краса,
І там завжди безхмарне, синє небо.
Тебе, мій Ангел, я боготворю,
А Демонічні сили проклинаю.
Живу тобою, Ангеле –люблю,
Коли не бачу, я тоді страждаю.
Ти Демонічні сили відпусти,
Ні! Ангелу із Демоном водитись.
Бо ж вмієш до людей тепло нести
І вмієш мудро в очі подивитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832470
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 13.04.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]
[i][b][color="#07717d"]Народжуйте усе, що – від любові,
сирітства, безпорадність не плодіть!
Нехай вічнозеленість як основа
тримається на дереві століть!
Лелійте і підживлюйте коріння –
без кореня рослини не ростуть….
Дістатись неба – Боже повеління,
до благоденства заповітна путь!
Досягне ж висоти лиш той з атлетів,
хто знає, що в гори буває низ,
Бо так влаштована Земля-планета –
вселенської містерії каприз.
Дуальність світу – то закон природи.
Цуратись низу легіню не слід…
Та пам’ятати: деревні породи
ростуть у небо, але низу від…
Тяжіють і андроїди земельно –
немов є все потрібне на землі.
Але душа співа, хоч акапельно,
у віковічно-райдужній імлі...
...В усьому є своя священна правда
і свій, нутром закладений, резон:
хай нітрогена* голосна бравада
уступить смислу!..
Цар царів –
озон**! [/color][/b]
4.04.2019
________
*Азот -інертний газ, складова атмосфери Землі;
в перкладі з грецбкої означає ( [b]а[/b]-не; [b]зот [/b]- життя)
[b] неживий.[/b]
**Трьохатомний оксиген (O3), що міститься в стратосфері
і захищає Землю від космічних та УФ-променів, відіграв
важливу роль у виникненні і збреженні орзанічного світу.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Даремно покладаєш ти надію
На заощадження, приховане у ніші,
Ті гроші, що зароблені в Неділю,
Стають вогнем, що поїдає інші!
Ті гроші, що зароблені в Неділю,
Без сумнівів, підуть на лікування!
І все твоє добро запахне цвіллю,
Підуть на твою голову страждання!
Великий гріх в Неділю працювати,
Адже Неділя - це не діло, а молитва!
І ми покликані Страх Божий в собі мати -
Запекла йде за наші душі битва!
Неділя - це Христове Воскресіння,
Приносить себе в жертву Бог людині!
Доносяться з безодні голосіння
Тих душ, що стали жертвою гордині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831189
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 01.04.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=66rRGpXJ2CQ
[/youtube]
Десь далеко чути клекіт,
захитався ліс.
Повертаються лелеки,
радісно до сліз.
Сльози радості стрічання
дорогих гостей,
Вгамувать як хвилювання,
від таких вістей?
І радіє так сердечко:
вісники - весни!
Чую клекіт вже близенько,
білі табуни.
Знову ви на Україні,
не цурайтесь нас.
Тільки в нас тут небо синє,
так чекає вас.
Виглядаємо, як рідних,
із країн далеких.
Хай щастить завжди й в усьому,
дорогі лелеки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831315
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019
[i]Певно, стомились від сьогодення...
Хочеться гарної музики, поезії...
І просто... "нічогонеробтва" –
подумалось мені... І ось –
вкотре! – таймаут! [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо й не думаєм всерйоз,
чи маємо на те благословіння.
Чи то, бува, не хляка чи мороз,
не словоблуд... напутнього начиння?
Поезія – це ліки для душі,
від болю в серці екстрена пігулка,
поезія – не епос і вірші –
по фібрам серця трепітна прогулька
Поезія дарує кращі з прав –
творить канони, пестити моралі.
І хто із нас бентежно не збирав
римовані на ниточках коралі?!..
Поезія – від Бога щирий гранд,
аванс Творця за прояв милосердя!
Поезія – змовкання канонад,
не вбивство доль у січі душ і тверді…
Поезія не любить звучних слів,
вона – інтим, квиління душ чаїних,
поезія – глас ангельських послів,
код алгоритму співів солов’їних…
Поезія –дарунок Божих ласк
творителям, у кого серце щире,
поезія – шукання Світлих паск
і меса – тим, хто відлітає в ірій.
Поезія – божественна Любов
до тих, хто щиро, без лукавства любить…
Поети тчуть нагій душі покров,
та їх Господь шанує і голубить.[/color] [/b]
25.03.20199[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019
Цікаві факти з життя письменників
Чому "О, Генрі"?
Відомо кілька версій походження псевдоніма письменника О, Генрі. Одна з них виглядає так.
У школі де навчався підліток Вільям Сідні Портер (справжнє прізвище письменника), фізику викладав гарячий ентузіаст науки, захоплювався новомодними експериментами в області електрики. Особливий захват викликав у вчителя корифей американської науки професор Джозеф Генрі (1797-1878). Лекції про успіхи свого кумира фізик зазвичай починав з вигуків:
-О, Генрі! Він побудував потужні електромагніти і електродвигун!
-О, Генрі! Він відкрив нову властивість електричного струму-самоіндукції!
-О, Генрі! Він встановив, що розряд конденсатора коливається!
Це захоплені вигуки так врізалися в пам'ять Портера, що багато років по тому в якості свого літературного псевдоніма він взяв початкове слово кожного з них- "О, Генрі". Так з'явився знаменитий письменник О, Генрі (1862-1910), який нині відомий у всьому світі навіть більше, ніж фізик Дж. Генрі.
Марк Твен - винахідник
Перш ніж стати письменником, Марк Твен випробував чимало професій - був старателем, лоцманом, журналістом і навіть винахідником. Їм придуманий платтяна шафа з розсувними полками, машинка для зав'язування краваток і внесено кілька удосконалень в конструкцію друкарської машинки.
Незмінний атрибут журналістів - блокнот з відривними листами - це теж винахід Марка Твена. Цікаво, що спочатку ним користувалися актори для розучування своїх ролей. З приводу цього винаходу один з біографів письменника з гумором зауважив:
- Це була його єдина книга, де не було оригінальних думок.
До свого винахідництва письменник ставився з великою часткою іронії. Його, наприклад, дивував той факт, що машинка для краваток - взагалі то нікому не потрібний механізм - користувалася великим успіхом.
Чарлз Лутвідж Доджсон був не тільки хорошим математиком і оповідачем цікавих історій. Він написав кілька гумористичних віршів, які з успіхом були надруковані. Йому, однак, не хотілося, щоб ці дві особи-математика і автора - плуталися. Тому він придумав собі псевдонім.
Спочатку Доджсон взяв прізвище Дерс - за назвою містечка Дерсбері в графстві Чешир, де він народився. Потім змінив у своєму імені Чарлз Лутвідж порядок букв і отримав Едгар Кутвелліс, а потім Едгар У.Х. Вестхілл; потім він переробив на латинський лад Чарлза в Каролус, а Лутвідж в Лудовікуса, переставив їх місцями, одне з цих імен знову перевів, і вийшов Луїс Керролл, бо гарне вона була перетворилася в Льіса автора безсмертних книг для дітей про Алісу і її пригоди в Країні Чудес і Задзеркаллі.
Кажуть, що королева Англії, прочитавши "Пригоди Аліси" розпорядилася негайно принести всі інші книги Керролла. Книги принесли і всі вони були присвячені математиці ... Цікаво, що перший переклад "Аліси" на російську мову в 1879 р називався "Соня в царстві діва".
Справжнє прізвище у Даніеля Дефо - Фо. Письменник частку "де" додав, щоб прізвище звучало також благородно, наприклад, як граф де Ла Фер. Ймовірно, соромився свого скромного походження з родини м'ясника (за іншими даними - дрібного торговця-пуританина).
Дефо писав не для нащадків, а для людей свого часу. Тому більшості читачів він відомий як автор одного роману, повна назва якого звучить так: "Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, який прожив двадцять вісім років у повній самотності на безлюдному острові біля берегів Америки, поблизу гирла річки Оріноко, куди він був викинутий корабельною аварією, під час якого весь екіпаж корабля, крім нього, загинув, з викладом його несподіваного звільнення піратами, написано їм самим ". Насправді Дефо автор понад 300 творів. У їх числі серйозні дослідження з питань економіки: монументальне економіко-географічний опис Великобританії, "План англійської торгівлі", історичні праці (історія царювання Петра I), серія книг з демонології і магії.
Переклала на українську мову 14.08.18 13.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829744
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019
7 фраз, які припинять неприємну розмову
Від неприємних розмов ніхто не застрахований. Образливі слова можуть прозвучати з вуст родичів, коханої людини, колег по роботі, друзів і зовсім сторонніх людей. Найчастіше ми губимося і не знаємо, що сказати у відповідь.
Про те, як реагувати на подібні ситуації і з гідністю виходити з них, розповідає психолог і психотерапевт Зоя Богданова.
Межі особистого простору
У кожного з нас є недоторканний особистий простір. Це поняття відноситься не тільки до фізичного віддалі, на яку ми допускаємо інших, але і до питань, що стосуються тільки нас і нікого більше. Так що якщо не хочете обговорювати ті чи інші аспекти свого життя, то без жодних докорів сумління можете цього не робити.
Звичайно, вибравши цей шлях, доведеться зіткнутися з певними складнощами. На жаль, існує переконання, що будь-яка людина може висловлювати оціночні судження, виявляючи таким чином «турботу». Люди впевнені, що можуть впроваджуватися в чужий особистий простір, оцінювати, засуджувати, нехтуючи почуттями інших. За маскою турботи найчастіше ховається бажання зачепити, самоствердитися, висловити власну думку щодо того, що відбувається.
Коли неприємні запитання задають без злого умислу
Буває так, що співрозмовник просто не розуміє, що задає некоректне питання. Особливо цим грішать чоловіки, не замислюючись про те, що для дівчат якісь слова можуть прозвучати образливо. наприклад:
- А який у тебе розмір одягу?
Якщо впевнені, що співрозмовник запитав вас про щось без злого умислу, поясніть йому, що такі питання зачіпають ваші почуття і неприйнятні для вас. Будьте ввічливі і не переходьте на особистості. На питання про розмір одягу ви можете відповісти:
- Взагалі дівчатам не варто задавати такі питання. Можна все з'ясувати куди більш тактовно. Будеш подавати пальто, подивися на бирці.
або:
- Рано підбирати весільну сукню. Почекай з цим!
При систематичному «бомбардуванні» неприємними запитаннями
Якщо людина регулярно задає провокаційні питання, треба зрозуміти, що за нього говорять проблеми, які ховаються в його несвідомому. Насправді злостивців мучать цілком певні больові точки. наприклад:
- А чого дітей не заводите? Годинки-то цокають!
Причин для такого запитання може бути багато: рання вагітність, безпліддя, проблеми в інтимній сфері.
Але ваше завдання не шукати коріння чужих проблем, а дати відсіч і не дозволяти заходити на вашу особисту територію. Потрібно повернути людину до тієї межі, яку він переступив.
Можна відповісти:
- А з чого ти вирішив (а), що можеш ставити такі особисті питання?
або:
- Це наша особиста справа, яке я не буду з тобою обговорювати.
Коли неприємні запитання використовують як спосіб самоствердження
Іноді люди задають подібні питання, щоб випробувати задоволення від усвідомлення, що вдалося поставити співрозмовника нижче себе. Це тішить їх самолюбство.
- Ой, ти так схудла! Що, захворіла?
У такому випадку важливо зберігати холоднокровність. Найкраще відповісти питанням на питання:
- Ти лікар? З чого ти вирішив (а), що я хвора?
або:
- А ти що, теж хочеш схуднути?
Ефективна модель поведінки: загальні поради
При відповіді на незручні і некоректні запитання важливо дотримуватися балансу. З одного боку, захистити себе від нападок і не допустити повторення ситуації. З іншого - не відповідати занадто різко, щоб не ображати і не принижувати співрозмовника у відповідь, це тільки спровокує появу у нього агресії.
Якщо питання дійсно вас зачепило, варто дорахувати до 20 і тільки потім відповідати. Намагайтеся не підвищувати тон: не давайте опонентові шансу насолодитися усвідомленням того, що він вас зачепив. Отримавши відсіч, така людина спробує вдатися до маніпуляції, щоб змусити вас почувати себе винуватим (ой):
- Чого ти відразу ображаєшся, я ж нічого поганого не мав (а) на увазі!
Інші улюблені фрази: «Чому ти відразу ображаєшся? Навіщо ти від мене закриваєшся? ».
На це ви можете відповісти:
- Я без образ кажу, що ти переступив (а) особисті межі. Ми можемо поговорити про що-небудь інше.
Пам'ятайте, що ніхто не має права втручатися в ваш особистий простір і задавати некоректні запитання під виглядом дружньої участі або простої цікавості. Ви і тільки ви вирішуєте, з ким і в якій формі ділитися подробицями свого життя.
Зоя Богданова - психолог, психотерапевт.
Переклала на українську мову 19.03.19 8.25
7 фраз, которые прекратят неприятный разговор
От неприятных разговоров никто не застрахован. Обидные слова могут прозвучать из уст родственников, любимого человека, коллег по работе, друзей и совершенно посторонних людей. Зачастую мы теряемся и не знаем, что сказать в ответ.
О том, как реагировать на подобные ситуации и с достоинством выходить из них, рассказывает психолог и психотерапевт Зоя Богданова.
Границы личного пространства
У каждого из нас есть неприкосновенное личное пространство. Это понятие относится не только к физическому расстоянию, на которое мы допускаем других, но и к вопросам, касающимся только нас и никого больше. Так что если не хотите обсуждать те или иные стороны своей жизни, то без всяких угрызений совести можете этого не делать.
Конечно, выбрав этот путь, придется столкнуться с определенными сложностями. К сожалению, бытует убеждение, что любой человек может высказывать оценочные суждения, проявляя таким образом «заботу». Люди уверены, что могут внедряться в чужое личное пространство, оценивать, осуждать, пренебрегая чувствами других. За маской заботы чаще всего скрывается желание зацепить, самоутвердиться, высказать собственное мнение относительно происходящего.
Когда неприятные вопросы задают без злого умысла
Бывает так, что собеседник просто не понимает, что задает некорректный вопрос. Особенно этим грешат мужчины, не задумываясь о том, что для девушек какие-то слова могут прозвучать обидно. Например:
– А какой у тебя размер одежды?
Если уверены, что собеседник спросил вас о чем-то без злого умысла, объясните ему, что такие вопросы задевают ваши чувства и неприемлемы для вас. Будьте вежливы и не переходите на личности. На вопрос о размере одежды вы можете ответить:
– Вообще девушкам не стоит задавать такие вопросы. Можно все выяснить куда более тактично. Будешь подавать пальто, посмотри на бирке.
Или:
– Рано подбирать свадебное платье. Повремени с этим!
При систематическом «бомбардировании» неприятными вопросами
Если человек регулярно задает провокационные вопросы, надо понять, что за него говорят проблемы, которые скрываются в его бессознательном. На самом деле злопыхателя мучают вполне определенные болевые точки. Например:
– А чего детей не заводите? Часики-то тикают!
Причин для подобного вопроса может быть много: ранняя беременность, бесплодие, проблемы в интимной сфере.
Но ваша задача не искать корни чужих проблем, а дать отпор и не позволять заходить на вашу личную территорию. Нужно вернуть человека к той границе, которую он переступил.
Можно ответить:
– А с чего ты решил(а), что можешь задавать такие личные вопросы?
Или:
– Это наше личное дело, которое я не буду с тобой обсуждать.
Когда неприятные вопросы используют как способ самоутверждения
Иногда люди задают подобные вопросы, чтобы испытать удовлетворение от осознания, что удалось поставить собеседника ниже себя. Это тешит их самолюбие.
– Ой, ты так похудела! Что, заболела?
В таком случае важно сохранять хладнокровие. Лучше всего ответить вопросом на вопрос:
– Ты врач? С чего ты решил(а), что я больна?
Или:
– А ты что, тоже хочешь похудеть?
Эффективная модель поведения: общие советы
При ответе на неудобные и некорректные вопросы важно соблюдать баланс. С одной стороны, защитить себя от нападок и не допустить повторения ситуации. С другой — не отвечать слишком резко, не оскорблять и не унижать собеседника в ответ, это только спровоцирует проявление у него агрессии.
Если вопрос действительно вас задел, стоит досчитать до 20 и только потом отвечать. Старайтесь не повышать тон: не давайте оппоненту шанса насладиться осознанием того, что он вас задел. Получив отпор, такой человек попробует прибегнуть к манипуляции, чтобы заставить вас чувствовать себя виноватым(ой):
– Чего ты сразу обижаешься, я же ничего плохого не имел(а) в виду!
Другие излюбленные фразы: «Почему ты сразу обижаешься? Зачем ты от меня закрываешься?».
На это вы можете ответить:
– Я без обид говорю, что ты переступил(а) личные границы. Мы можем поговорить о чем-нибудь другом.
Помните, что никто не имеет права вторгаться в ваше личное пространство и задавать некорректные вопросы под видом дружеского участия или простого любопытства. Вы и только вы решаете, с кем и в какой форме делиться подробностями своей жизни.
Зоя Богданова — психолог, психотерапевт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829639
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts[/youtube]
Чому від радості так б"ється серце,
А в смутку тихо плаче і болить?
І сліз тече невидиме озерце,
Ну як цей щем тут можна зупинить?
Не плач, маленьке, в цім жорстокім світі,
Не хватить сліз цей світ переробить.
Це треба тобі просто зрозуміти:
З надією на краще треба жить.
Прислухайся: ти чуєш спів пташиний?
Це ранок починає новий день.
І хай радіє серце безупинно,
Зумій красу цю оцінить лишень.
А новий день - це все по-новому,
Умій жорстокість в людях розпізнать,
Не піддавайсь в житті брехні й слизькому.
В житті щасливу мить зумій впіймать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829074
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 16.03.2019
Нехай крізь мить зірці судилося згаснути назавжди,
чудово, якщо вона до кінця сяяла самим яскравим світлом. (Ф. Брукс)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1ApDTYCnFuY[/youtube]
Вечірнє небо вишите зірками,
І кожна зірочка - душа чиясь.
І серед них, засвічена є нами,
Вона не просто звідкілясь взялась..
Осінній день і кольорові гами...
Приречені на зустріч ми були.
Та, мабуть, це влаштовано богами,
Вони за руки по житті вели.
І засвітили зірочку над нами,
Рокована дорогу осявать.
Вона одна між іншими зірками,
Змогла казковим світлом зчарувать.
І кожен раз, коли ми разом, поруч,
Коли в сплетінні руки і серця,
Наш погляд квапиться завжди угору,
І дякуєм за зустріч ми Творця.
Світи завжди, коли йдемо крізь терни,
Коли туман засліплює нам шлях,
Коли буває настрій наш нестерпний.
Ти будь терплячою, світи на небесах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827002
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 02.03.2019
- Не озирайся, йди вперед - попустить,
Усе минеться і переболить,
Затихнуть згодом карколомні хрусти, -
Загравно даллю вабив оковид.
І я ішла, долала духом тіло,
Вгрузали ноги і тягло назад,
Пройшло чимало, та не попустило,
Вродив без мене яблуневий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827339
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 02.03.2019
Я живу у самотині,-
вже багато літ...
Не ховаюсь в павутині,
і люблю цей світ...
Хоч все в світі метушиться,
нехай буде так...
Та кому яка різниця,
я живу отак...
І з печалю, й болячками,-
буваю підчас...
Та все ж з вірою й думками,
що буде гаразд...
У просторі мовчазному,
йде моє життя...
На краєчку негучному,
пристань є моя...
В когось боги є й кумири,
а в мене нема...
Живу з думами своїми,
та ще не німа...
Чари я шукаю в слові
й кладу на папір...
Свої думи стоголові
вкладаю у твір...
Щось виходить випадково,
гарне й не пусте...
Засіваю кожне слово,-
мо' й не пропаде...
Дещо в пресу посилаю,
друкують бува...
Якщо люди ще читають,
душа ожива...
Як вагоме знайду слово,
радію собі,
і воно сильніше грому
буває тоді...
Вже як є, так хай і буде,-
не вмію мовчать...
Може хтось мене й осудить,-
я буду писать...
Кожне слово мені значить,
що жива душа...
Доки очі мої бачать,
я пишу вірша...
Та і проза просить слова,
не відмовлю я...
Проза - це ніби розмова,
в ній сповідь моя...
Коли пишу, самотиня
кудись відплива...
Час вертає у цвітіння,
де колись була...
Так проходять у спокої
години і дні...
Це комусь може знайоме,
а комусь і ні...
І пишу я, і читаю,-
прозу і вірші...
На самотність не зважаю,
так легше мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826922
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=erl0cIQSJtg
[/youtube]
Легкий туман ліниво якось слався,
А ми ж чекали сонячного дня.
Та день в цей час у молоці купався.
Лиш час події швидко підганяв.
Чомусь тремтіли ноги...хвилювання,
А серце ось-ось вискоче з грудей.
Була ця зустріч зустріч перша і остання...
Напруга досягала апогей.
Це доля все зробила й споглядає.
Ну що сказать? Куди втекли слова?
(А час чекать не звик, все підганяє).
Не може віднайти їх голова.
Навколо притаїлось все в чеканні.
І дощ осінній тихо моросить.
Несказане лишилося в мовчанні...
Болюча ця розчарування мить.
Слова мовчать, але серця чекають,
Їм іноді так хочеться кричать.
Ріка життя тихесенько спливає,
Її не зупинити, ні догнать...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826925
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019
Посидь зі мною. Сонце йде до сну,
Перисті хмари світяться червоно.
Ми так колись дивились на весну,
Тепер наш вечір б’є осіннім дзвоном..
Пр: Посидь зі мною. Сонце йде до сну,
Давай зігрію подихом долоні.
Я розповім про чарівну весну,
А сад протягне яблука червоні.
Люблю тримати руку у руці,
Вдихати запах яблук, що дозріли.
Хоча не гріють так вже промінці,
Тут ми неначе вчора воркотіли.
Пр.
Знайшли колись ми щастя в цім саду,
Як яблуні купалися у цвіті.
Замість весни, тебе в осінь веду,
Де яблука духм’яться соковиті.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826741
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Моя ти мово калинова,
Барвиста, ніжна і чудова,
Звучиш, як пісня солов’їна.
Для мене в світі ти – єдина,
Джерельна, чистая водиця,
Душі вкраїнської скарбниця.
Ще з колискової вкладаєм
У рідну мову все, що маєм.
В ній Дух Вкраїнський, Гідність, Воля,
І піт засіяного поля,
Козацька Слава нездоланна,
Що Духу Січі притаманна.
І квіт вишневий у садах
Цвіте в барвистих рушниках.
Усе це маємо ми в мові.
Вона всьому для нас основа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826604
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9cQR-rkJpO4
[/youtube]
За одну ніч не можна змінити життя.
Але за одну ніч можна змінити думки,
які назавжди змінять твоє життя!
( Невідомий автор )
-----------------------------------------
Звертаюсь часто до думок,
Вони вночі мене чекають.
Як розмотати їх клубок?
Мабуть, вони це тільки знають.
Навчіть мене, як в світі жить,
Як розрізнить, де чорне, біле?
Роблю не так, то зупиніть,
Добавте в цьому мені сили.
Зробіть мене, прошу, другою,
Бо з добротою важко жить.
Зробіть мене трохи черствою.
Хай не на довго, хоч на мить.
Щоб я узнала, як так жити,
Чи буде боляче душі?
Чи зможу ввись тоді злетіти,
Коли байдуже все в житті?
Живуть же якось такі люди,
Таких я бачила не раз.
Я вам не заздрю " правдолюби".
Кажу вам правду, без образ.
З такими поряд дихать важко,
Втекти б за тридевять земель.
А, може, випить віскі пляшку
Й забуть, що знав таких людей...
--------------------------------------
( У вірші використала зібраний образ.
Нікого із сайту вірш не стосується.
Не приміряйте його до себе.
Дякую.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826633
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019
Авторська пісня
Божа Матір прийшла у Кипляче,
Одягнувшись в одежу просту,
Чи хтось з інокинь серцем побаче
За цим одягом Діву Святу?!
За вікном була осінь імлиста,
З даху капало, наче з-під вій...
Біля храму стояла Пречиста,
Як бабуся, в хустинці простій.
Коло сходів сестрички юрмились,
Що на послусі тут зазвичай:
- Ви, бабусю, напевне, втомились,
Можна вас запросити на чай?
А бабуся з любов`ю мовчала,
Лиш в очах синє небо пливло!
Служба Божа з віконця лунала,
І так добре на серці було!
https://youtu.be/NMjJhoRHOWg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826567
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019
Не думай, що принизивши людей,
Ти виріс і стаєш за мить ще вищим.
Ти не горни зневагу до грудей,
Не кожен сон в житті буває віщим.
Тернистий шлях у нас в ногах лежить…
В житті бувають випадки трагічні.
Життя проходить, миті бережи
І пам’ятай, що зорі теж не вічні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826559
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019
Коли ти Слово Боже сієш,
Зважай - коли, зважай - кому!
Одним бажанням світ не зміниш,
Коли все котиться в пітьму.
Не кидай квіти слів в калюжу,
Невігластво – не дивина,
Не ввійде смисл в лукаву душу,
Коли біснується вона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826466
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019
Кожне слово має свою вагу,
Лише пусті витають невагомі…
Одні холодні, наче у снігу,
Інші страшні, бо народились в громі.
Одними завжди думаєш – живеш,
Інші були і зразу їх немає.
Одними душу на шматки порвеш,
Окреме слово вічне – не вмирає.
Не всі слова злетівши з вуст чиїсь,
Живуть віки, щоб берегли мільйони.
Одні слова високо піднялись,
Лише окремі світло для корони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826415
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019
Мені ще б хоч раз почути в полях перепілку
І жайвора в небі, що співом збиває росу.
Зробити єдину, чарівну з калини сопілку,
Коханій заграти, коли розплітає косу.
Пр: Хотів би, матусю, ще лебедем знятись у хмари,
Торкнутися грому своїми міцними крильми.
Дивитись щоночі, коли грають в небі стожари
І довго прожити на мирній землі між людьми.
Радіти життю, ще внуків навчити літати,
Пройти до останку назначений Господом шлях.
І слухати весни, як стане зозуля кувати,
Торкнутись колосся, достиглого хліба в полях.
Мені ще б хоч раз почути в полях перепілку
І жайвора в небі, що співом збиває росу.
Зробити єдину, чарівну з калини сопілку,
Коханій заграти, коли розплітає косу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826283
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Щовечора
сонцю тричі
вклонялась
моя душа.
А місяць
дививсь у вічі:
чужа я йому,
чужа...
Як погляд мій
аж за обрій
забрів
і спинив глибінь…
І сутінь –
важкі голоблі
ковзнула
моїх колін.
То світ
умістивсь в долоні.
Ой леле! -
гойдаю я.
З весною
несу у лоні
у світ цей
нове
ім’я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826368
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019
«Як багато днів, що викинуті даремно»
Мудрий вірш геніального режисера Ельдара Рязанова, який варто прочитати кожному.
Як багато днів, що викинуті даремно,
днів, що загинули як-то між іншим.
Їх треба відняти від календаря,
і життя стає ще коротше.
Був зайнятий недолугою суєтністю,
день проскочив - я не побачив друга
і не потиснув його руки живої ...
Що ж! Цей день я повинен скинути з кола.
А якщо я за день не згадав матір,
не подзвонив хоч раз сестрі чи брату,
то в виправдання нічого сказати:
Той день пропав! Безцінна розтрата!
Я полінувався або ж втомився -
не подивився хорошого спектаклю,
віршів магічних не прочитав
і в чомусь обділив себе, чи не так?
А якщо я комусь не допоміг,
не склав ні кадру і жодного рядка,
то обікрав сьогоднішній підсумок
і зробив життя своє ще на день коротше.
Скласти - так страшно, скільки змарнував
на збіговиськах, де ні тепло, ні жарко ...
А головних слів коханій не сказав
і не купив квітів або подарунка.
Як багато днів, що викинуті даремно,
днів, що загинули як-то між іншим.
Їх треба відняти від календаря
і міряти життя своє ще коротше.
Е.Рязанов
Пепеклала на українську мову 20.02.19 8.22
«Как много дней, что выброшены зря»
Мудрое стихотворение гениального режиссера Эльдара Рязанова, которое стоит прочитать каждому.
Как много дней, что выброшены зря,
Дней, что погибли как-то, между прочим.
Их надо вычесть из календаря,
И жизнь становится еще короче.
Был занят бестолковой суетой,
День проскочил — я не увидел друга
И не пожал его руки живой…
Что ж! Этот день я должен сбросить с круга.
А если я за день не вспомнил мать,
Не позвонил хоть раз сестре иль брату,
То в оправданье нечего сказать:
Тот день пропал! Бесценная растрата!
Я поленился или же устал —
Не посмотрел веселого спектакля,
Стихов магических не почитал
И в чем-то обделил себя, не так ли?
А если я кому-то не помог,
Не сочинил ни кадра и ни строчки,
То обокрал сегодняшний итог
И сделал жизнь еще на день короче.
Сложить — так страшно, сколько промотал
На сборищах, где ни тепло, ни жарко…
А главных слов любимой не сказал
И не купил цветов или подарка.
Как много дней, что выброшены зря,
Дней, что погибли как-то, между прочим.
Их надо вычесть из календаря
И мерить свою жизнь еще короче.
Эльдар Рязанов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826140
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 22.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G_OLVLtToCE[/youtube]
Скільки слів у серці нерозтрачених,
Кожен з нас старанно береже.
Прийде час і втратять вони значення,
Запізніле - це пусте уже.
Відлетять кудись, як цвіт зимовий,
Вітер рознесе без жалю й сліз.
Присмак загірчить колись медовий,
І обійме жаль за втраченим колись.
Самота з"їдатиме щоденно,
Спокою не дасть ні вдень, ні вніч.
Снитись буде тільки сокровенне,
По житті ітиме пліч -о - пліч.
Нікуди від нього ти не дінешся,
І не дасть спокійно тобі жить.
Із обіймів самоти не вирвешся,
Іншу чи вже зможеш полюбить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826135
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Найцікавіші факти про дітей і батьків
Кожні сім секунд у світі народжується дитина!
Рекордна кількість дітей, народжених однією жінкою, дорівнювала 69. Згідно з повідомленнями, зробленим в 1782 р, в період між 1725 і 1765 рр. дружина російського селянина Федора Васильєва народжувала 27 разів, 16 разів двійні, 7 разів трійні і 4 рази по 4 близнюка. З них тільки 2 дитини померли в дитячому віці.
В іншій частині світу в Південній Америці найбільш плідною матір'ю вважається Леонтина Альбіна (або Альвіна) з Сан-Антоніо, Чилі, яка в 1943-81 рр. народила 55 дітей. В результаті перших 5 вагітностей у неї народжувалися трійні, причому винятково чоловічої статі.
Найстарша породілля Розанна Далла Корта з Вітербо, Італія 18 липня 1994 р у віці 63 років народила хлопчика; перед цим вона пройшла курс лікування від безпліддя.
Самі тривалі інтервали між пологами при багатоплідній вагітності.
Пеггі Лінн з Хантінгтона, шт. Пенсільван, США, народила дівчинку Ханну 11 листопада 1995 року, а другого з близнюків, Еріка - тільки через 84 дні (2 лютого 1996р.).
Найбільше немовля в світі народилося в Італії в 1955 році. Його вага склала 10 кілограмів 200 грамів. Рекордом XXI тисячоліття стала дівчинка,яка з'явилася на світ 17 вересня 2007 року в місті Алейськ на Алтаї. Її вага при народженні склала 7 кілограмів 750 грамів при зрості 56 сантиметрів.
Найменшою дитиною в світі вважається хлопчик з Німеччини, який народився недоношеним на 25-му тижні вагітності і при народженні важив близько 270 грамів, зріст його досягав 27 сантиметрів.
Самою недоношеною дитиною, якій вдалося вижити, є дівчинка Амалія Тейлор, вона народилася на 22-му тижні вагітності в жовтні 2006 року в Майамі з вагою 284 г і зростом 24 см.
Найнижча народжуваність (за період 2005-2010рр.) відзначена в Німеччині - 8 дітей на 1000 жителів на рік. За даними статистики ФРН кожна п'ята німкеня (аналізувався вік до 45 років) ніколи не мала дітей, причому серед них 28% мають вищу освіту. Справжній парадокс: німецькі сім'ї одні з найміцніших в світі, але третина подружніх пар не хочуть мати дітей. Головними причинами є бажання пожити для себе і зайнятість. Якщо ж брати окреме місто, то виділяється Хемнітц (колишній Карл-Маркс-Штадт), де показник народжуваності ще майже в півтора рази нижче. Друге, третє і четверте місце в списку країн з найнижчою народжуваністю поділили три розвинені азіатські країни - Гонконг, Японія, Сінгапур.
Найвища народжуваність зафіксована в Нігерії, де на 1000 жителів припадає 51 новонароджених.
Найбільша родина в світі живе в Індії. Ціон Хан - глава сім'ї оточений 39 дружинами, 94 дітьми, 33 онуками - всього 167 чоловік. За підрахунками журналістів ця сім'я в день з'їдає близько 200 кілограмів рису, трохи більше 130 кілограмів картоплі, приблизно 30 курей.
Наймолодшою мамою на планеті стала 5-річна Ліна Медіна з Перу. У 1939 році вона народила хлопчика за допомогою кесаревого розтину. Це найбільш ранній зафіксований випадок пологів за всю історію сучасних медичних спостережень.
Наймолодшою бабусею в світі стала румунка Ріфка Станеско в свої 23 роки. У 11-річному віці дівчинка втекла з дому зі своїм обранцем, а незабаром у них народилася дочка. Ще через рік на світ з'явився син.Дочка Ріфки, ставши дорослою, повторила долю матері - вона вирішила вийти заміж, ще не закінчивши школу (в 11-річному віці). Дівчинка переїхала жити до свого обранця, і через півроку народила сина.
Найрозумнішою дитиною планети, визнаний Книгою рекордів Гіннеса 11-річний Махмуд Ваіль Махмуд (Mahmud Vail). Юний єгиптянин має найвищий серед своїх однолітків показник IQ, його коефіцієнт інтелекту складає 155 одиниць. Махмуд Ваіль Махмуд народився 1 січня 1999 року в одному з густонаселених районів Каїра в сім'ї з середнім достатком, батьки - лікарі. Геніальний хлопчик - третя дитина в сім'ї, у нього є дві старші сестри. Завдяки своїм феноменальним здібностям дитина-суперінтеллектуал може робити складні арифметичні обчислення прямо в розумі. Він в умі множить і ділить дев'ятизначні цифри з комп'ютерною швидкістю, причому робить це з задоволенням і без будь-яких зусиль.
У Кореї 9 місяців, що дитина перебуває в утробі матері, заносять в вік. Тому корейським дітям по документам завжди на рік більше, ніж їх ровесникам з інших країн, хоча чисто фізично ніякої різниці у віці немає.
Найбільше близнюків в світі народжується в Нігерії: один випадок на кожні 11 пологів. Найрідше близнюки з'являються в Японії: один випадок на 250 пологів.
У більшості мов світу слова «мама» і «тато» мають подібне звучання. Це пояснюється не єдиним походженням всіх мов, а тим, що ці слова - перші схожі на слова звуки, які вимовляють діти.
Зібрала інформацію з різноманітних джерел і переклала на українську мову 8.09.18 18.20
Цікаві факти про дітей і батьків.
Середній європеєць стає батьком у 29 років, а в Індії - в 19 років. Наймолодшим батькам було вісім і дев'ять років, і вони жили в Китаї в 1910 році.
Англійські лікарі стежили за зростанням 6574 семирічних дітей, що народилися в один тиждень. Приблизно в однієї дитини з кожних 20 батьки розлучилися. Виявилося, що діти з сімей, що розпалися відстають у рості.
«Родинне тепло» цілком може бути виражено цифрами. Сім'я з двох дорослих і двох дітей виробляє за рік 1300 кіловат / годин теплової енергії.
З усіх знайдених археологами дитячих іграшок найстарішій - 3 000 років. Вона знайдена на території Стародавньої Персії та зараз зберігається в Луврі.
За час своєї роботи (з 1947 року) фірма "Лего" випустила стільки пластмасових дитячих конструкторів, що на кожного жителя Землі припадає по 30 детальок. Конструктори «Лего» вважаються одними з найбезпечніших в світі. Навіть якщо малюк випадково проковтне дрібну деталь, вона буде світитися на рентгенівському знімку. А все через особливої добавки, яка міститься в пластмасі. До речі, теж абсолютно нешкідливою.
Самими «долученими» до сучасного світу виявилися німецькі діти: 40% з них у віці дев'яти з половиною років вже «доношують» свій другий телефон.
Англійський король Генріх VI був першою дитиною, який офіційно дозволяв себе шльопати і вибрав для цієї мети няню. Він вступив на трон 1 вересня 1422 року у віці дев'яти місяців. Його першим королівським указом був декрет (завірений відбитком великого пальця) про призначення «пані Аліси Батлер нянею з тим, щоб вона доглядала за ним і розумно карала час від часу».
Зібрала інформацію з різноманітних джерел і переклала на українську мову 24.08.18 10.33
Цікаві факти про дитинство і дітей
1. Якщо у всьому світі відзначають День захисту дітей, то на Сейшелах відзначається цілий Місяць захисту дітей!
2. Єдиний у світі дитячий сад для дітей з охоронцями знаходиться в Румунії. На території саду є спеціальна прибудова для охоронців, які пильно стежать за чадами знаменитих батьків цілий день. Всі діти в цьому садку мають мобільники і дзвінки батькам протягом дня дуже вітаються.
3. Пару років тому департамент освіти Уельсу звільнив одну з вчительок молодших класів. Під час уроку вона сказала шестирічним учням про те, що Санта-Клауса не існує. Розчаровані діти прийшли додому в сльозах, це послужило приводом для скарг батьків на педагога, який так грубо обійшовся з дітьми.
4. Найбільше дітей у світі у марокканського султана Ісмаїла. Він як справжній батько виховує 548 синів і 340 дочок. У його численному гаремі в середньому кожні 20 днів народжувалася дитина.
5. Психологи вважають, що єдині діти в родині більш уразливі, більш егоїстичні, більш цілеспрямовані, і домагаються в житті більшого. Але, як не дивно, жоден з президентів США не був єдиною дитиною в сім'ї, що ставить висновки вчених під сумнів.
6. Англійські вчені стверджують, що діти, які постійно мають справу з комп'ютером, набагато швидше навчаються математиці і в 5 разів швидше вчаться читати і писати.
7. Феномен так званих "дітей індиго" вже давно досліджують кращі світові психологи. Цих дітей, називають «індиго» за кольором їх аури, сьогодні їх вважають поколінням нового тисячоліття. Вони знайомі з ангелами та іншими світами, іноді пам'ятають, ким були в минулому житті, і знають, чого вони сюди прийшли в цей світ.
8. "Діти індиго" можуть займатися одночасно п'ятьма справами, щоб були зайняті ноги, руки і голова. Наприклад, хлопчик Даня в 5 років говорить одночасно чотирма мовами. Його активність зводить з розуму бабусю і вчителів з дошкільної освіти. Чотирирічна дівчинка Лана відмовляється спати, через те, що вважає, що може пропустити все найцікавіше в цьому житті.
9. Діти Індиго були завжди, в усі часи, в усіх цивілізаціях. Такі діти вважалися геніями або одержимими. Моцарт, Леонардо да Вінчі, Ломоносов - типові індиго.
10. У арабських країнах надзвичайно популярні гонки на верблюдах. А в якості жокеїв там зазвичай використовують трьох - чотирирічних дітей. Їх саджають на спину верблюда, а він біжить сам. Діти легше дорослих, крім цього вони лякаються, голосно кричать, і це підганяє верблюдів.
11. Статистика підрахувала, що маленькі діти у віці 3-4 років щодня вимовляють 12000 слів і задають близько 900 питань.
12. Одного разу взимку в Ізраїлі несподівано для всіх випало багато снігу. Відразу після цього верховний равин заборонив дітям по суботах ліпити снігову бабу, бо вважав це роботою, але водночас дозволив грати в сніжки, бо вважав це розвагою.
13. У Швеції діє закон, який забороняє рекламу звертатися до дітей до 12 років.Вважається, що в цьому віці діти легко піддаються впливу і реклама може негативно вплинути на їх психіку.
14. Один відомий педагог згоден з тим, що діти це квіти життя, але вважає, що їм не можна давати розпускатися.
15. Недавні статистичні дослідження в США виявили дивовижну річ. Виявляється в країні все більше і більше батьків стали називати своїх дітей іменами - брендами. Особливою популярністю користуються імена Армані, Найк, Лексус, Шанель і багато інших.
16. Президент Німецького Союзу захисту дітей недавно звернувся в міжнародний олімпійський комітет з докорами в тому, що спорт залишається головним способом експлуатації дитячої праці. Причому вона діє не тільки в далеких африканських країнах, а й по всій Європі та Америці. І що цікаво, найчастіше олімпійськими чемпіонами стають саме діти.
17. У Дубаї (ОАЕ) три роки тому проходила найбільша у світі виставка фотографій усміхнених дітей у віці до п'яти років. Виставка, яка налічувала 18 тисяч фотографій, потрапила в Книгу рекордів Гіннеса. Це було найбільше кількість фотографій, зібраних в одному місці.
18. Організатори закликали батьків надсилати аматорські фото своїх усміхнених чад. Відгук перевищив всі очікування. Одна американська пара навіть надіслала рентгенівський знімок їх ще не народженої дитини. До речі, всі батьки отримали диплом, що фотографія їхньої дитини занесена в книгу Гіннеса.
19. Ганеш ситам-палам вважається одним з найрозумніших дітей у світі. Семирічний хлопчик став наймолодшим студентом університету на планеті. Ганеш миттєво схоплює покладений курс знань, навіть якщо відвідує лекції всього раз в тиждень. Такими темпами він повинен вже до тринадцяти років отримати ступінь бакалавра.
20. Нещодавно в поліцейських ділянках штату Маямі з'явилися так звані "ведмежі патрулі". Іграшкові ведмеді супроводжують поліцейських при патрулюванні і досить часто вступають в дію. Якщо діти плачуть, їх заспокоюють за допомогою цих іграшок.
21. У Японії на стоянках для велосипедів, що знаходяться поряд зі школами, можна побачити дві таблички. На одній зображені кілька акуратно стоять велосипедів і напис: "Так ставлять велосипеди хороші діти". На іншій табличці можна побачити пару недбало кинутих велосипедів і інший напис. "Так хороші діти велосипеди не ставлять".
25. . Японці старанно уникають в спілкуванні з дітьми слів «погано», «поганий», «нехороший». Якщо малюк нашкодив, говорять не «ти погана дитина», а «хороші діти так не поступають».
Зібрала інформацію з різноманітних джерел і переклала на українську мову 8.09.18 18.20 24.08.18 10.35
Цікаві факти про дітей і батьків
Найбільше дітей народжується в січні і березні: 1/10 і 1/11 частина від загальної кількості.
Найбільший малюк з'явився у громадянки Канади Анни Бантес. Він важив трохи менш як 11 кілограмів! Правда, і мама була мініатюрна: її зріст складав 2 м 24 см.
Найменша дитина важила всього 224 грами. Недоношена дівчинка народилася на 22-му тижні вагітності мами. Вона не тільки вижила, а й за три місяці перебування в лікарні добралась до двох кіло. Акселерація - не міф, а науково доведене явище.
Найбільша різниця у віці між дітьми зафіксована у шведа Нільса Паульсена. Коли він помер, йому було 160 років. На той момент його старшому синові виповнилося 103 роки, а молодшому - 9.
На старовинному надгробку німкені Барбари Шмотцерін написано, що вона народила 38 хлопчиків і 15 дівчаток.
Один з найвідоміших фразеологізмів, пов'язаних з дітьми, - «хлопчик для биття». У цього виразу є своя історія. В епоху просвітництва в Англії заборонялося піднімати руку на принців, навіть якщо вони того заслуговували. Щоб покарання все-таки не пропадало дарма, при пустотливих принцах тримали спеціальних хлопчиків, які брали на себе всі прочухани. Коли хлопчика для биття карали, це було важким випробуванням для принца, адже діти завжди грали разом і були кращими друзями.
Кількість китайських жінок на 20 млн менше, ніж китайців-чоловіків. Тому що багато сімей, згадуючи про державний ліміт мати «максимум одну дитину на сім'ю», переривають вагітність, якщо дізнаються, що чекають дівчинку. Все-таки хочеться обзавестися спадкоємцем, а не спадкоємицею ..
Зібрала інформацію з різноманітних джерел і переклала на українську мову 25.07.18 14.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825749
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019
В добрій справі,
Головне – почати,
І наступає
Боже благословіння! 2009
В добром деле,
Главное – начать,
И наступает
Божья благодать! 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825750
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
І знову куцих днів цих круговерть
Удаль нас стрімко понесе незриму.
Де кожен з них,заповнений ущерть,
Із буднів загадкового екстриму.
Де стільки мрій, надій і сподівань!..
Як виповзти з цієї нам безодні?..
Тобі, Вкраїно, досить вже страждань,
Ти жити мусиш краще вже сьогодні!
Авжеж не легко торувать цей шлях,
В буденність сіру поглядом уп'явшись.
Сміливо йдеш до зоряних звитяг,
Із вірою й надією обнявшись!
Від обіцянок стомлений украй,
Мій гордий і знедолений народе,
Свій крок на півдорозі не спиняй,
Віками ти ж в борні кував свободу!
Заради і спасіння, і добра
Міцній, гуртуйся, рідний дивокраю!
Прозріння завесніє хай пора,
І в мудрості Господь нас поєднає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824871
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 16.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FMNTqu8_rF8[/youtube]
Сказать люблю, це - дуже мало.
Де відшукать такі слова,
Від них, щоб крила виростали,
Щоб були чисті, як роса?
І як сказать, щоб ти повірив
У казку цю все ж не земну,
Своє, щоб серце втихомирив,
І за дрібниці зняв вину.
Слова, слова, їх безліч в світі,
Чи варто вірить все ж словам?
Вони в сердешному суцвітті,
Як ліки, для душі бальзам.
Як вітерець приємний, свіжий,
Відновлять сили в жаркий день.
На промінь сонця дуже схожі,
Що зроблять свято і в будень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825388
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Люблю, як розливається ріка,
Весняною порою, коли верби,
Гіллям з бруньками, як чиясь рука,
Воді лоскоче оголілі нерви.
Коли на плесо вийдуть карасі,
Ще не протерши оченята зрання,
Коли залиті луки, не в росі,
Коли земля нове вдягає вбрання.
За тих, хто повертається - молю,
Щоб поклонились рідному й святому.
«Курли» весною в небесах люблю,
Коли клини вертаються додому.
І видається, що прийде той час,
У нас в країні, як і у природі,
Збудуєм храм в якім іконостас
Прийме молитву від людей свободи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824334
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]
Прислухаюсь до тиші.
Ні! Здалося мені.
Всі чекання залишу,
Це бува в метушні.
Між минулим й сучасним..
Все рояться думки,
Ненависним й прекрасним.
Все дається взнаки.
Не тому, що все згіркло,
І не той уже смак.
Чи чуття були мілкі,
Без особих ознак?
Та шукає все пам"ять,
Все ж так хоче знайти.
І частіше все манить
Відшукати сліди.
Може, рук тих сплетіння,
Чи очей ніжний блиск,
Від цілунків сп"яніння...
Це було все ж колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824407
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019
[i] Все едины, всё едино,
Мы ль, они ли... смерть - одна.
И работает машина,
И жует, жует война...
[b]Зина Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги, cтугни, гради…
Людський молох з-під копит…
Лиш одна – з косою – рада,
Велилюд війною сит.
І кому те все потрібне?..
Лиш дияволу вовік:
Золоте гайне і срібне –
Щезне жінка й чоловік…
І не родяться в нас діти,
Згасне в корені рідня…
Нам же ніде правди діти:
Без смертей, утрат – ні дня!
Нуртуватиме природа,
І шумітиме трава…
Віншуватиме ся врода,
Але мертва – не жива.
Філософія безплідна:
Чим уславлена вона –
Поразко́ва, безпобідна?..
Божевілля! Мор! Війна![/color][/b][/i]
17.01.2018
Kӧln, BRD
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019
[b][i]Зимове мрево. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
Хай спить земна вчорашня благодать -
Мені б туди,
де тиша кришталева.
Мені б туди, де сосни небо п’ють,
Де місяць стежку вказує до хати,
Де хочеться про всіх і все забуть,
Де сам –
та не самотністю обнятий.
І з янголом поезію читать,
У сутінках тепло відчуть у серці.
В самотності з собою помовчать -
Знайти себе
у справжності відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Нікого у житті не обзивай,
Забудь про мати і про грубе слово.
Душу людську словами не вбивай,
У тебе ж є найчарівніша мова!
Найперше слово «мама» у дітей,
А далі потічок словесний лине.
Кожна розмова додає вістей,
Що прилітають в спілкуванні клином.
Діти – це губка, все вбирає в нас,
Ви щось сказали – діти не забули…
Негарне слово, лайка кожен раз,
Повернуть дітям слово і минуле…
Коли із вуст долине щось до вас,
В вас буде подив: - «Звідкіля навчився?»
Казали ви при ньому і не раз,
Ось результат і він не забарився.
Брудні слова, часами матюки,
Морозять душі, викликають сльози.
Вони у мові, наче будяки -
Це вороги у спеку і в морози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821557
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Хто не кохав на відстані ніколи,
Тому не зрозуміти , як це ждать.
Чекання – це така важка неволя,-
Лиш по дзвінку, чи SМS кохать.
Як плакать, нудьгувати, хвилюватись.
З надією на зустріч засинать.
Але ж коли таки ту зустріч дочекатись,
То радість ту – ніким не відібрать,
Хто не кохав на відстані ніколи,
Тому звичайно і не зрозуміть.
Коли , нарешті, усміхнеться доля.
То й є - блаженна, довгожданна мить.
19.01.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821889
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 23.01.2019
Ніколи раб не буде другом пану,
Хоч одежину одягне його.
Хай не будує у душі обману,
Вище не скочить статусу свого.
В панів є діти, що ростуть панами
І тільки зрідка виродки батьків
Ідуть увись, ідуть від тата й мами
І зрідка повертають на поріг.
Таке життя, таке клеймо від Бога,
А, щоб в раба родилось паненя.
Повинна бути в них своя дорога
І в полі рабськім панове зерня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822141
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
[i] Під ранок 21 січня, вся Європа, а також територія
Африки й Америки “забарвиться” у кровавий колір
через рідкісний феномен – місячне затемнення, під
час якого наш супутник сховається в “розсіяну” тінь,
бо надто наблизиться до своїї неньки – Землі…
Полюбуймося своїм супутником на зорі![/i]
[youtube]https://youtu.be/_hIqD13ThMQ[/youtube]
[i][b][color="#ed0c6e"][color="#cc1414"]Як часто ми буваємо криваві?
Чи ми підвладні іншим кольорам?..
Цей колір дарував нам, Отче Авве,
з народженням… Й щасливим вечорам.
Червоний імпонує росним ранкам,
що пророкують людям світлий день,
підходить він коханцям і коханкам:
червоне – то любов: лунає із пісень.
Багряним теж буває колір крові,
пролитої у братовбивчій прі...
Навіщо нам декрети паперові?!
Що думаєш, о Боже, там, вгорі ?
Чи не за те роамзплачуємось кров’ю,
що народилися на світ в крові?
Кривавцю наш, повідай нам паролі,
щоб увійти у виміри нові![/color][/color][/b]
20.01.2019,
Kӧln, BRD[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822091
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTDY8tBDv00[/youtube]
Коли ішов, просила:
залишайся.
Але пусті були мої
слова...
Забути ти мене
не намагайся.
Це пам"ять не дозволить,
бо жива.
І раз -у -раз торкатиме
у груди,
І солоніше буде вже сльоза.
Від цього ти не дінешся
нікуди.
Стара, як світ, історія оця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821835
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 19.01.2019
Усвідомлюю це, що мені з ним ніколи не не бути,
Що нас сонце не збудить промінням на ліжку однім,
Що пуста половина на ньому – мої атрибути,
Що довіку самотністю пахнути буде мій дім.
Що удвох нам не звідати тайни прадавнього лісу,
Не закутатись в вітер квітучих карпатських вершин.
Не для нашої пари в театрі піднімуть завісу.
Одне одним не нам піклуватися аж до морщин.
Усвідомлюю це. Ну хіба не тямуща я, люди?
Тільки іноді в серці займеться від чогось вогонь.
І так хочеться вткнутись лицем йому просто у груди
І завмерти, вслухаючись в арію серця його.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821397
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019
[i] З Різдвом Христовим!
З Днем
[b] народ[/b]-
ження, [b]
П
Ц
У[/b]!
[youtube]https://youtu.be/HxZoUFYleyk[/youtube]
[b][color="#8803b0"]Спокій у природі – то Різдва предтеча…
Спокій у душі – предтеча Божих свят!
В Князя Темноти – різдвяна колотнеча:
Новий спурт зими – раптова холоднеча…
Й ніде вже тепла “пророкам” Князя взять!
Щоб не мати в мозку рецидив запалень:
Хроніку хвороби слід “гасить” вапном!
Хай не в середину… Умочіть свій палець
І смокчіть, допоки вас за це похвалять,
Поки з душ рабів не вивітриться “гном"!
Лише боговірні бережуть свій спокій,
(Як свою Вкраїну-неньку берегли…)
Мир, смиріння пронесуть в душі, допоки
Шану і любов лелітимуть глибоку
До синів, що в правій битві полягли!
Тож нехай в олжі біснуються “пророки” –
В прірву їх діяння паству приведуть…
Хай стрекочуть в Раші й медіа-сороки –
Богом в Україні вивірені кроки,
Страдництвом мирян охрещена вже путь!
[/color][/b]
6.01.2019
________
На світлині - реакція Росії на народження
Української Помісної Православної Церкви
(фото із російських соцмереж)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820291
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 07.01.2019
Коли ти шукаєш на чорній землі
Шматки кольорового мрева,
Не руш сни надземні – в січневій імлі
Коралі вдягають дерева.
Бо вибір не твій тут – не райський ти птах!
Земному - земні горизонти.
Вакулине коло і страх у очах,
А в грудях тремтять мастодонти.
Ховається в погляді сірий зеніт,
А спогад регоче то плаче.
Розправ свої крила в шалений політ,
Вгамуй своє серце тремтяче.
Розірвані пута… Порожній ефір
Залишиш сліпому циклопу.
Звільнившись від ролей: ні ангел, ні звір...
Окреслиш свій шлях для польоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819938
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Єдина мить, коли із грудня в січень,
Коли новий почато календар.
Так з року в рік, без клятви і освідчень,
П’ємо життя по краплі, як нектар.
Роки, мов птахи, мають дужі крила,
Несуть нам миті в сиву далину.
І білі хмари, мов життя вітрила,
Приносять солод з смаком полину.
І крізь роки, коли стомились крила,
Коли почавсь останній календар.
Збираємо в кулак останню силу,
Життя свого тримаючи удар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819791
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 02.01.2019
Сім'я прийшла в ресторан пообідати. Офіціантка прийняла замовлення у дорослих і потім повернулася до їх семирічного сина. — Що ви будете замовляти? Хлопчик боязко подивився на дорослих і промовив: — Я б хотів хот-доги. Не встигла офіціантка записати замовлення, як втрутилася мати: — Ніяких хот-догів! Принесіть йому біфштекс з картопляним пюре і морквою. Офіціантка проігнорувала її слова. — Ви будете хот-доги з гірчицею або з кетчупом? — запитала вона хлопчика. — З кетчупом. — Я буду через хвилину, — сказала офіціантка і відправилася на кухню. За столом запанувала тиша. Нарешті хлопчик подивився на присутніх і сказав: — Знаєте що? Вона думає, що я справжній!
Переклала на українську мову 29.12.18 10.57
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819465
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018
Міняємо життя за допомогою позитивного мислення
Життя - це досягнення цілей. Тільки досягнувши мети, нам приносять задоволення наші прагнення, бажання і мрії. Часто вирішуючи поставлені завдання для досягнення мети, ми відмовляємося самі приймати рішення, і перекладаємо свою долю на плечі і милість інших. Позитивне мислення дає нам можливість змінити наше життя і самим приймати рішення, усуваючи ознаки нерішучості.
Позитивне мислення - це хід наших думок, налаштованих на перемогу і успіх, на радикальну зміну своєї долі. Сила позитивних думок дуже велика. Позитивні думки, подібно до магніту, притягають до нас все краще, а негативні - притягують все найгірше. Доктор Пив висловився про це так: "Готуйтеся до кращого - досягнете кращого, готуйтеся до гіршого - отримаєте найгірше". Позитивна схильність наших думок проявляється в нашій поведінці, в нашому спілкуванні і позитивно впливає на наші стосунки з оточуючими нас людьми.
Більшість з нас народжується позитивно мислячими людьми. Немає малолітніх дітей налаштованих песимістично і скептично. Внутрішні бар'єри в нашій свідомості з'являються пізніше, і проявляються в таких негативних проявах характеру, як невпевненість в собі, страх, почуття власної неповноцінності, закомплексованість і інші. З віком ми вже не так часто радіємо простим речам, більше хворіємо і сперечаємося, з'ясовуємо стосунки з оточуючими людьми і близькими. Поправити все це можливо, якщо ми навчимося кожен день генерувати гарний настрій і позитивні емоції.
Ми в змозі усунути і приборкати власні внутрішні недоліки, але це вимагає від нас терпіння, терпіння і часу. Почати налаштовуватися на позитив потрібно з ранку, як тільки ви прокинулися. Для заміни негативних думок на позитивні емоції треба відразу ж прокинувшись подумати: "Яка сьогодні я щаслива і який у мене гарний настрій". Не можна з ранку налаштовувати себе на негатив, думаючи при цьому: "Знову треба йти на роботу або на навчання". Потім піднімайтеся з ліжка, встаньте перед дзеркалом і посміхніться собі, якщо навіть вам зовсім не хочеться. Доведено, що посмішка дає сигнал мозку виробляти фермент щастя, радості та гарного настрою. Для бадьорості зробіть зарядку, поснідайте, включаючи в меню ваше улюблене блюдо або шматочки шоколаду, включіть вашу улюблену музику і робіть все, що може сприяти підняттю вашого настрою.
Відносини з оточуючими людьми треба будувати, усвідомивши, що кожна людина унікальна, неповторна і заслуговує на повагу. Не тільки ваші близькі, але ваш бос, інспектор ДАІ, кондуктор, прибиральниця, вмираючий старий, незнайомий хлопчик, незалежно від того, хто він і який пост займає - це щось особливе і неповторне, вони заслуговують на повагу. Необхідно в кожній людині бачити їх внутрішній потенціал, внутрішню красу, їх душу і таланти, які вони самі не помічають через наявність проблем і недоліків. Звертатися до кожної людини треба з повагою і тоді навіть випадкове спілкування збагатить вас і вашого співрозмовника.
Для того, щоб наше життя стало цікавіше, перш за все, необхідно поміняти своє ставлення до оточуючих. Намагайтеся більше радувати їх, а для цього допомагайте, дбайте, бережіть і любіть їх, вмійте прощати і забувати образи. Змінюючи своє ставлення до людей, ви знайдете життя, повне радості, де будете відчувати себе щасливим, корисним і вільним, як ніколи раніше.
Багато хто вважає, що мислити позитивно людині заважають обставини, непідвладні контролю. Наприклад, такі життєво важливі питання як збільшення рівня зарплати, скорочення, закриття фірми вирішуються без їх участі.
Насправді, зовнішні події абсолютно можуть не піддаватися нашому контролю, але ми можемо змінити свій власний погляд і свою точку зору на ці події. З самого початку необхідно налаштовувати себе на перемогу і чекаючи успіху, змінюючи свою внутрішню суть, ми будемо менше залежати від зовнішніх подій.
Швидке одужання нашого організму, його стан також безпосередньо залежить від нашого вміння позитивно мислити. Якщо людина дивиться з оптимізмом у майбутнє, то вона зазвичай виглядає молодше за свої роки, а в разі захворювання, вона
швидше одужує.
Переклала на українську мову 14.12.18 12.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818629
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
"Ви коштуєте не більше, ніж ваше слово" Джон М. Темплтон
Багато написано про силу слова. Священна Біблія говорить нам, що творча сила мови - є похідна від творчої сили звуку. У Книзі Буття описується, як Бог буквально «виговорив» світ з небуття. «Хай буде світло ... Хай буде твердь». Майже в кожному вірші першого розділу Книги Буття є це найважливіше твердження «так буде ...» І так само потужно починається Євангеліє від Іоанна: «На початку було Слово». Яка ж значимість таких перекладів? І який ефект вони надають на наше життя сьогодні? Справа просто в тому, що «Слово» не обов'язково було чимось, що Бог «вимовив» або «зробив» колись давно; скоріше, СЛОВО Господньої сили, що творить може бути одухотворяючим, усепроникаючим, хто навчає і несе Бога до всіх і через все живе тут і зараз.
Ви, можливо, чули про експеримент, коли оперна співачка з потужним голосом розбиває склянку, особливим чином модулюючи тон. А як щодо солдат, які не повинні йти в ногу, переходячи через міст! Принцип благоденства говорить нам, що наші власні слова визначають, чи будемо ми «імущими» або «незаможними», тому що наші слова - це звуковий інструмент, за допомогою якого ми будуємо наш світ. Ми формуємо наш світ словами і тим, наскільки ми вірні тому, що говоримо!
Дозвольте поділитися з вами історією. Саллі була так поглинена цікавою книгою, що вирішила знехтувати розмовою з Міллі, якій обіцяла зателефонувати. Через кілька днів у Саллі з'явилася можливість поїхати в сусіднє місто з подругою - і вона вирішила цим скористатися. В останній момент вона зателефонувала Беккі, ще одній шкільній подружці, з якою вже домовилася зустрітися, щоб попередити про свої нові плани.
«У« Бургер Хейвен »ми можемо піти коли завгодно. Я знаю, що ти не образишся ».
Через два тижні Беккі, Міллі і ще три дівчинки домовилися піти в місцевий зоопарк. «А Саллі ми не кличемо?» - запитала одна з подружок. «Давайте не будемо її кликати, - відповіла Міллі. - Вона не тримає слово ». Саллі була жахливо засмучена, коли дізналася, що її подружки запланували такий цікавий день без неї. Їй і в голову не приходило, що справжні друзі тримають слово.
Старе прислів'я про те, що людина коштує не більше свого слова, дуже справедливе. А порушене слово приносить з собою неприємності і самотність.
Коли мова йде про те, щоб тримати дане слово, дрібниць не буває. Може, вам здається дрібницею порушена обіцянка подзвонити комусь, але вона може дуже запам'ятатися тому , кому ви її дали. Може бути, тій людині було дуже важливо в той момент з кимось поговорити. Може бути, у неї не так багато друзів і знайомих, і телефонна розмова чимало для неї означала. А може бути, ви просто подобалися тій людині і вона смакувала можливістю поспілкуватися з вами. Не зателефонувавши їй, ви не тільки ризикували доставити їй неприємність, але могли завдати шкоди і собі . Якщо в найближчому майбутньому у вас справи підуть погано, то вам дуже знадобляться друзі. Але якщо ви забували виконувати дані вами обіцянки, вони можуть вирішити, що більше не будуть мати з вами справ. Ось негативний результат низької вартості вашого слова.
Висока вартість даного слова приносить дуже хороші плоди, що показує випадок з Джимом. Всякий раз, коли Джим щось обіцяв, якою би дріб'язковою не була ця справа, він своє слово стримував. Якщо він домовлявся з кимось, а потім отримував пропозицію зайнятися чимось більш цікавим і приємним, він ніколи не вагався. Він відповідав: «Спасибі. Мені б дуже кортіло, але я вже домовився з другом ».
Поведінка Джима завжди викликала дві реакції, обидві - позитивні. Перший друг був задоволений тим, що Джим не порушив їх планів, а у другого складалося сприятливе враження про Джима. Висловлюючи жаль про те, що Джим не зможе до нього приєднатися, він високо оцінював те, що на Джима можна покластися. Джим не тільки користувався популярністю в школі, але і, в дорослому віці, був людиною шанованою і домігся успіху. Його слово завжди було для оточуючих достатньою запорукою. І друзі, і колеги високо цінували і завжди йому довіряли. «Слово Джима дорогого коштує», - сказав про нього товариш по роботі. Ці слова було не просто приємно чути - вони були свідченням порядності Джима. Якщо ваше слово «дорогого коштує», то в сучасному світі це висока похвала.
«Поведінка людини - це показник особистості, а його розмови - показник його розуму». / Алі /
«Слова - це найдієвіші інструменти розуму. Кожен раз, коли ми говоримо, атоми в нашому організмі тремтять і змінюють своє положення. Але ми не тільки змушуємо атоми нашого власного тіла міняти положення, але збільшуємо або зменшуємо швидкість коливань, а також надаємо інший вплив на організми тих, з ким зустрічаємося ». / Чарльз Філлмор /
«По одному слову людину часто називають мудрецем або дурнем. Нам слід дуже обережно ставитися до всього, що ми говоримо ». / Конфуцій /
«Сила слів величезна. Вдало вибраним словом часто траплялося зупинити військо, перетворити поразку на перемогу і врятувати імперію ». / Еміль де Жирарден /
Джон Темплтон. Всесвітні закони життя.
Переклала на українську мову 14.12.18 12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818628
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
Зима, сніги, слизька дорога,
Йди обережно, не впади.
Ці пам"ятаєм застороги,
То ж вірний шлях собі знайди..
Якщо впадеш, подасть хтось руку,
Не бійся, знову далі йди.
Обходь старанно лиш багнюку,
Дивись в обидва, не вступи.
Доріг багато несходимих,
В житті слизьке все обминай.
Дотримуйсь правил триєдиних,
І вірний курс в житті тримай:
Не доставляй нікому болю,
Не зраджуй тих, кого обрав,
І не гніви ніколи Бога...
Роби побільше добрих справ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818620
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
«Смійся — весь світ буде сміятися з тобою; плач — і ти будеш плакати один» Елла Уілер Вілкокс
Кажучи про самотність, Елла Уілер Вілкокс сказала: «Смійся — весь світ буде сміятися з тобою; плач — і ти будеш плакати один». Можливо, ви чули прислів'я: «Посмішка народжує посмішку». Як багаття прохолодним осіннім вечором, посмішка розсипає світло, яке може розгорітися в щастя. Люди з надмірно серйозним розумом і важким серцем в її присутності повинні поводитися з обережністю: посмішка своїм м'яким вогнем може спалити те, що здається похмурим, залишивши тепле почуття благополуччя. Хоча в житті бувають такі моменти, коли недоречно сміятися або голосно реготати, щира усмішка не може виявитися недоречною. Можете ви уявити собі таке місце і час, коли світу не корисно було б отримати трохи більше світла і любові? Кожна людина володіє здатністю за допомогою посмішки закликати до життя ці найважливіші речі. Хоча не всі ми посміхаємося в однакових ситуаціях, і посмішки у нас різні, з допомогою такої посмішки, в якій є частка нашого сердечного тепла, ми можемо трохи зігріти наш деколи непривітний світ. Посмішка, з якою ми зустрічаємо важку життєву ситуацію, може наповнити її світлом розуміння і любові, які породять гармонійне рішення. А ще посмішка може надихнути всіх, хто знаходиться поруч з вами, реагувати на те, що відбувається таким же чином. Де б ми не знаходилися, наша посмішка може виявитися надзвичайно важливою! Дослідження показують, що для посмішки треба задіяти набагато менше лицьових м'язів, ніж для похмурого виразу. Рішення посміхатися в скрутну хвилину може виявитися таким рішенням, яке допоможе вам легше ставитися до життя і проявляти більше любові до оточуючих. Посмішка часто говорить про вдячне серце. Посмішка може демонструвати вашу готовність розслабитися, насолоджуватися хвилиною, розділяти з іншими задоволення, в якому б скрутному становищі ви не опинилися. І коли ви почнете легше ставитися до життя, життя може піти для вас легше, тому що та енергія, яку ви витрачали на те, щоб хмуритися, вивільняється для більш корисних справ.
Відвага, щоб насвистувати, коли вам зовсім не весело, мужність, щоб співати, коли вам не співається, віра, дозволяє стверджувати добрість Бога тоді, коли ви не бачите підстав для подібних тверджень, — саме в цьому часто народжується велич, саме ці властивості дозволяють здобувати безліч життєвих перемог. Щасливе серце — це, звичайно, не гарантія того, що на життєвому шляху вам не будуть зустрічатися труднощі або що весь світ буде сміятися з вами. Єдине, що воно гарантує вам, — це щасливе серце, з яким ви будете зустрічати все, що буде відбуватися у вашому житті. А щасливе серце може встояти під натиском часу.
Письменниця Мері Кетрін Макдугал розповідає про те, як кілька студентів після лекції обговорювали свій досвід у розумінні того, що є істина. «У мене важке завдання, — сказав один. — Мені доводиться дуже багато над ним працювати». Його сусід кивнув: «Знаю. Іноді здається, що чим більше я намагаюся з'ясувати, що вірно в будь-якому випадку, тим довше мені доводиться працювати». «Можливо, справа саме в цьому, — сказав третій. — Коли ми старанно працюємо, то ми немов заливаємо завдання цементом. Нам так сильно хочеться вирішити проблему, що ми всі напружені. По-моєму, при цьому ми тільки посилюємо негативні сторони положення справ. Це завжди нагадує мені доньку. Коли вона навчилася ходити, їй хотілося допомагати нам нести покупки. Моя дружина дала їй батон хліба, бо він і не важкий, і не б'ється, але Анетта так старалася добре його донести, що тіскала всю дорогу до машини. Середину навіть нарізати було не можна!»
«Звучить розумно, — сказав перший. — Але як можна легко поставитися до того, що для вас дуже важливо?» «Може бути, не напружуючись так сильно, — відповів третій. — Може бути, треба просто зрозуміти, що нам не обов'язково все робити самим, що ми просто не можемо зробити все самі! Можливо, треба усвідомити, що, надмірно стараючись, що насправді ми наполягаємо на своєму власному рішенні. Моя дочка час від часу говорить мені: «Не треба так напружуватися, па. Будь спокійніше. Все буде нормально». Порада залишатися спокійними дуже доречна тоді, коли ви опинилися у важкій ситуації. Інших може не особливо цікавити те, що відбувається з вами, так що вам може здатися, що ви абсолютно одні. Тоді у людини деколи сльози навертаються на очі, і йому здається, що щастя дуже далеко. Але якщо ви залишилися одні, це ще не означає, що всі вас покинули. Це не означає, що ви залишилися без допомоги. Можна просто сказати, що самостійні дії необхідні для вашого розвитку і зростання, для вашої зрілості, для застосування тих здібностей і сил, якими вас нагородив Бог. Навіть коли ми одні, у нас присутня божественна сила, з нами завжди залишається божественний Дух. Впевненість у цьому допоможе вам відчувати себе не придавленим обставинами, а повним сили й упевненості у своїх здібностях долати труднощі і підніматися над сумнівами у собі. І до вас повернеться проста і спокійна впевненість у собі. «У сміхові завжди є якась радісність, яка несумісна з презирством або обуренням». /Вольтер/ «Якщо ми визнаємо ту істину, що радість і горе, сміх і сльози не обмежені якимось певним часом, місцем і людьми, а розподілені всюди, то ми будемо ставитися до життя оточуючих з більшою терпимістю і інтересом». /Вільям М. Пек/ «навіть Якщо це всього лише посмішка — подаруй її і продовжуй дарувати». /Бет Браун/ Джон Темплтон. Всесвітні закони життя.
Переклала на українську мову 14.12.18 13.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818494
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018
«Нічим не ризикнеш - нічого не отримаєш» Сер Джон Хейвуд
Сьогодні нам нічого не варто натиснути кнопку вимикача, щоб нагріти будинок, або повернути ручку, щоб запалити вогонь під чайником. Готуючись смажити м'ясо на жаровні, ми часто просочуємо вугілля запалювальною сумішшю, а потім підносимо до нього сірник, щоб розпалити вогонь. Таке нововведення, як вогонь, ми приймаємо як щось само собою зрозуміле.
Людині властиво шукати пригоди, і це властивість дуже допомогла нашому прогресу протягом декількох тисяч років писемної історії. Це - що таїться в кожному з нас здатність залишити після себе більш хороший світ, ніж той, в який ми прийшли. Не те щоб ви були зобов'язані це зробити: мало хто помітить, якщо ви нічого не станете робити зі своїм життям. Ви можете стати одним з тих, хто прагне до безпеки, хто не ризикує. Але принцип «Нічим не ризикнеш - нічого не отримаєш» відноситься до всіх, в тому числі і до вас. Якщо ви готові ризикнути і залишити те, що здається знайомою і безпечною гаванню, і пуститися в плавання по недослідженим водам думки і творчості, ви можете уподібнитися тій першій людині, яка вирішила підкорити вогонь, шукачеві пригод, який наважується йти в невідоме, першопрохідникові. Ви стаєте тією людиною, яка змінює життя.
Сміливість йти вперед часто сприяє успіху. Алекса Хейлі з дитинства виховувала бабуся: мати його померла, а батько вчився в іншому штаті і не міг піклуватися про нього. Ставши дорослим, Хейлі двадцять років працював в береговій охороні, а потім звільнився, щоб спробувати свої сили в якості письменника в Нью-Йорку. Перші роки після відходу з берегової охорони були для Хейлі непростими - і в особистому, і в фінансовому відношенні. Він опинився в глибокій убогості. Однак Хейлі горів бажанням стати визнаним письменником і заробляти гроші творчою працею. Він присвятив себе створенню саги на основі генеалогії своєї сім'ї. Незважаючи на позбавлення і труднощі, Хейлі протягом дванадцяти років писав книгу «Коріння». Зрештою через сімнадцять років після відходу Хейлі з берегової охорони «Коріння» були опубліковані. Книгу перевели на тридцять сім мов, і вона лягла в основу двох неймовірно популярних міні-серіалів.
В Олімпійських іграх 1992 року було два дуже хвилюють момента. Американська бігунка Гейл Деверс, безумовно лідирувала в стометрівці з бар'єрами, запнулася на останньому бар'єрі. Вона з величезним трудом піднялася на коліна і останні п'ять метрів повзла. Вона фінішувала п'ятою - але вона фінішувала!
Ще більш несамовитим був півфінал бігу на 400 метрів, коли британський бігун Дерек Редмонд порвав підколінне сухожилля і впав на доріжці. Він піднявся на ноги і пошкандибав вперед, маючи намір закінчити забіг. Його батько підбіг до нього з трибуни і хотів відвести зі стадіону, але спортсмен відмовився піти. Він сперся на батька, і вони удвох під оглушливі оплески дошкандибали до фінішу.
Ми - мандрівники, які продовжують шлях, який так давно почали наші предки. Тим, хто відважний серцем і допитливий розумом, цей шлях буває неймовірно цікавий.
Сьогоднішні незвідані краї - це вже не білі плями на карті, які манили наших предків, однак терра інкогніта людського розуму, серця і душі приховує ще більш глибокі таємниці. Однією з нових областей дослідження може стати сила любові. Тейяр де Шарден, священик і вчений, писав, що, «коли ми навчимося користуватися енергією любові, ми вдруге за історію людства відкриємо вогонь».
Хочете брати участь в цьому?
«Ви повинні зробити те, що вважаєте неможливим зробити». / Елеонор Рузвельт /
«Не можна переплисти море, просто стоячи і дивлячись на воду». / Рабіндранат Тагор /
«Вирішіть, що щось можна і потрібно зробити, - і ми знайдемо спосіб». /Авраам Лінкольн/
«Перемагає той, хто стійкий ». / Італійська прислів'я /
«Бог з тими, хто терпляче трудиться». / Арабське прислів'я /
«Будь-яке життя, яке ведуть по-справжньому, це справа ризикована, але, якщо людина ставить занадто багато захистів проти ризику, вона врешті-решт ховається від самого життя». / Кеннет С. Девіс /
Джон Темплтон. Всесвітні закони життя.
Переклала на українську мову 14.12.18 12.26
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818238
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 22.12.2018
Чотири свічки
Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули ... Було так тихо, що чулося, як вони, потріскуючи вогником, розмовляють.
Перша сказала: «Я - Спокій. На жаль, люди не вміють мене зберігати. Думаю, не залишається нічого іншого, як згаснути! »І вогник свічки згас.
Друга сказала: «Я - Віра. На жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу горіти далі ». Ледве вимовивши це, вона згасла.
Засмутившись, третя сказала: «Я - Любов. У мене немає сил горіти далі. Люди не цінують мене. Вони не вміють ні дарувати любов, ні отримувати її ». І ця свічка згасла.
Раптом ... До кімнати увійшла дитина. Побачивши три згаслі свічки, вона злякала і закричала : «Що ви робите ?! Ви повинні горіти! Я боюся темряви! »І заплакала.
Схвильована четверта свічка промовила: «Не бійся і не плач! Поки я горю, можна запалити і інші три свічки. Я - НАДІЯ ».
Переклала на українську мову 14.12.18 13.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818359
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 22.12.2018
Мудра притча про власний шлях
П'ять мудреців заблукали в лісі.
Перший сказав: «Я піду вліво - так підказує моя інтуїція». Другий сказав: «Я піду вправо - недарма вважається, що« право »від слова« прав ». І знов інший сказав: «Я піду назад - ми звідти прийшли, значить, я обов'язково вийду з лісу». Четвертий сказав: «Я піду вперед - треба рухатися далі, ліс неодмінно закінчиться, і відкриється щось нове». П'ятий сказав: «Ви всі не праві. Є кращий спосіб. Зачекайте на мене". Він знайшов найвище дерево і виліз на нього. Поки він ліз, всі інші розбрелися - кожен у свій бік. Зверху він побачив, куди треба йти, щоб швидше вийти з лісу. Тепер він навіть міг сказати, в якій черговості доберуться до краю лісу інші мудреці. Він піднявся вище і зміг побачити найкоротший шлях. Він виявився над проблемою і вирішив задачу краще за всіх! Він знав, що все зробив правильно. А інші - ні. Вони були вперті, вони його не послухали. Він був справжнім мудрецем!
Але це не все - тому що ...
Він помилявся.
Всі вчинили правильно.
Той, хто пішов вліво, потрапив в саму гущавину. Йому довелося голодувати і битися з дикими звірами. Але він навчився виживати в лісі, став частиною лісу і міг навчити цьому інших.
Той, хто пішов вправо, зустрів розбійників. Вони відібрали у нього все і змусили грабувати разом з ними. Але через деякий час він поступово розбудив в розбійників те, про що вони забули - людяність і співчуття. Каяття деяких з них було настільки сильним, що після його смерті вони самі стали мудрецями.
Той, хто пішов назад, проклав через ліс стежку, яка незабаром перетворилася в дорогу для всіх бажаючих насолодитися лісом, не ризикуючи заблукати.
Той, хто пішов вперед, став першовідкривачем. Він побував в місцях, де не бував ніхто, і відкрив для людей прекрасні нові можливості, дивовижні лікувальні рослини і прекрасних тварин.
Той, хто вліз на дерево, став фахівцем по знаходженню коротких шляхів. До нього зверталися всі, хто хотів швидше вирішити свої проблеми, - навіть якщо це не призведе до розвитку.
Так всі п'ятеро мудреців виконали своє призначення.
Умій піднятися вище і побачити короткий шлях.
Умій дозволити іншим йти власним шляхом.
Умій визнати мудрецями всіх - кожен шлях важливий і гідний поваги.
А ще ...
Умій заглянути за фінал - там завжди є продовження.
Переклала на українську мову 14.12.18 12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818493
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018
[i]...вірш написано на клаптику потертої
серветки,
[b]Ідея вірша з об'яв в метро[/b] що трапилась...
випадково
в кишені
[youtube]https://youtu.be/Ru2b_HGJP5g
[/youtube]
[i][b][color="#086573"]Багато послуг люду пропонують…
Мене ж вражає серед них одна:
скляні прикраси й посуд «ремонтують»,
розбиті чаші, випиті до дна!
Ганьба майстрам, що за таке беруться,
не в памку ж бо, що то – даремна річ…
Не звідти в них повиростали руці –
то й дурять люд впродовж усіх сторіч.
Щоб скло розбити, нам ума не треба,
ум в тому є, щоб чашу не розбить…
Шануєш зодчих – починай із себе:
будуй навік – і слався вік, не мить!
Так ні ж таки, співаємо осанну,
обрамлену… у золоту фольгу,
олжі мужів
лукавих,
окаянних,
що сіють в нас зневіру і нудьгу.
[/color][/b]
22.12.2018
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818517
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uX9P6cKyES8
[/youtube]
Я хочу стати знов маленькою,
Такою, як була колись давно.
Маленькою, улюбленою донькою.
(Як боляче, що це вже не дано).
А поряд мої рідні:мама й тато.
Я й зараз чую рідні голоси.
Хоч знаю, що прошу я так багато.
На жаль, пройшли давно оті часи.
Я часто про це згадую ночами,
Так хочеться відчути їх тепло.
І пригорнутися до тебе, моя мамо.
Чому ж дитинство швидко так пройшло?
Щоб мама мої коси заплітала,
Вплітала, як тоді, у них стрічки.
А я тоді, давно, іще не знала,
Я думала, що буде так завжди,.
Я пам"ятаю, мамо, твої руки,
І зараз пожаліла б ти мене,
Розвіяла життєві мої туги.
Таке оце життя моє земне..
Нічим тебе не хочу турбувати,
Жалі пройдуть, неначе сніг.
А за тобою буду сумувати.
Приходь до мене іноді, хоч в сні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817999
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 19.12.2018
Самоволодіння дає перемогу
Чи можете ви уявити собі, як жилося в світі, коли плавання через Атлантичний океан тривало місяць або більше? Коли в Сан-Франциско місяцями доводилося чекати листи з Нью-Йорка, яке було послано кінною експрес-поштою? Коли для покупки пари черевиків доводилося їхати по вибоїстій грунтовій дорозі до найближчого міста? Повільний темп життя початку нашого століття важко собі уявити зараз, коли на «Конкорді» з Нью-Йорка в Париж летиш всього три години, телефакси пересилають листи в лічені секунди, а до найближчого універмагу можна дістатися за кілька хвилин на машині або метро. Передова технологія дозволяє нам майже все робити миттєво. І ми настільки звикли до високих швидкостей сучасного життя, що іноді не усвідомлюємо, які це мудрі слова: «Чим більше ми поспішаємо, тим більше відстаємо!»
Давня притча про зайця і черепаху ілюструє це дивне явище. Заєць був істотою довгоногим, здатним за короткий час пробігати великі відстані. Йому подобалося дражнити черепаху, повільне створення з короткими ніжками, яке ледь могло обігнати равлика. Одного разу черепасі набридло хвастощі зайця, і вона викликала його на гонки. Заєць з радістю погодився.
Коли якийсь лісовий звірок дав стартовий сигнал і забіг почався, заєць почав буквально колами носитися навколо черепахи: він сміявся і хвалився, анітрохи не сумніваючись в тому, що буде переможцем. Черепаха просто не звертала на нього уваги і повзла уздовж бігової доріжки, якою став путівець в кілька миль завдовжки. Коли зайцю не вдалося роздратувати черепаху, він помчав вперед у пошуках розваг. Він загнав білку в поле і сунувся в кілька кролячих норок. Втомившись від біганини і впевнений в тому, що черепасі ні за що його не наздогнати, заєць вирішив трохи подрімати на м'якій травичці. Тим часом черепаха продовжувала крок за кроком рухатися вперед. Врешті-решт вона дійшла до того місця, де при дорозі міцно спав заєць. Черепаха тихо пройшла повз нього і рушила далі, до фінішної прямої. Зайця розбудили крики звірів, котрі вітали черепаху, і він забився в гущавину, соромлячись того, що, поквапившись назвати себе найшвидшим, він забув залишитися на дистанції. Хоча він був швидшим із учасників змагання, він не прийшов до фінішу. Методична черепаха добре його провчила.
Уміння робити щось швидко може виявитися корисною властивістю, але, як черепаха продемонструвала зайцю, швидкість - це ще не все. Насправді заєць був настільки одурманений своєю природною здатністю обганяти майже всіх, що зробив помилку, вирішивши, що з його боку не буде потрібно ніяких зусиль. Будучи впевнений в перемозі, заєць дозволив собі відволікатися на сторонні справи і, врешті-решт, вимотався. А черепаха, навпаки, компенсувала відсутність швидкості величезною рішучістю і дисциплінованістю. Вона розуміла, що одних природних здібностей буває мало. В кінцевому рахунку, справжній успіх приносить вміння повністю використовувати все, що маєш. Я не проти, коли люди по дрібницях мене експлуатують, але сам я дуже стараюся ніколи нікого не експлуатувати. Приємно, коли інші роблять мені добро, - але головне, це щоб я робив добро іншим.
Вам траплялося заздрити людям, яким все дається без видимих зусиль? У них є гроші, приємна зовнішність, талант, зв'язки - і вони швидко йдуть до успіху, а ви самі ледь просуваєтеся вперед, роблячи один маленький крок за іншим. Дуже важливо пам'ятати, що справа не в тому, що ви маєте, а в тому, як розпоряджатися тим, що маєте. Як той заєць, найщасливіші і яскраві особистості часто нагадують феєрверк. Вони приголомшують глядачів барвистою демонстрацією, але для реальних успіхів їм не вистачає стійкості. Однак якщо ви, подібно до черепахи з притчі, будете пам'ятати про мету і не парити в небесах, а міцно стояти на землі, то ви зможете дістатися до кінця будь-якої справи. Моментальний успіх може здаватися привабливим, але історія довела, що «повільно, але впевнено» врешті-решт обертається реальним прогресом.Чен І, китайський мислитель, сказав: «Якщо людина зосереджується на чомусь одному і не відхиляється в сторону ... то вона має величезну рушійну силу». Якщо ви хочете в сучасному швидкісному світі поставити на переможця, пам'ятайте про мудрість і стійкість черепахи. Вона є втіленням закону про те, що завзятість і самоволодіння призводять до перемоги.
«Якщо ви не керуєте подіями в області вашої відповідальності, то перебуваєте в повній владі подій». / Харланд Свер /
«Найбільші справи, вчинені на землі, робилися мало-помалу». / Томас Гатрі /
«Щоб перемогти, треба мати таку широту душі, щоб бачити гідності оточуючих, що кричать« ура », коли перевагу отримують інші». / Люсі Кемпбелл Вільямс /
Джон Темплтон. Всесвітні закони життя.
Переклала на українську мову 14.12.18 13.41
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817853
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 19.12.2018
Притча про заздрість і злість
Мудра притча про те, як реагувати на заздрість, злість і образи навколишніх.
Жив-був старий мудрий самурай. У нього була група учнів і він навчав їх мудрості та бойового ремеслу. Одного разу під час занять до нього зайшов молодий воїн, що прославився своєю нечемністю і жорстокістю.
Його улюбленою тактикою був прийом провокації: він ображав противника, той виходив з себе, брав виклик, але в люті здійснював одну помилку за іншою і програвав бій.
Так сталося і цього разу: воїн вигукнув кілька образ і став спостерігати за реакцією самурая. Але той незворушно продовжував вести заняття. Так повторювалося кілька разів. Коли самурай ніяк не відреагував і в третій раз, боєць в роздратуванні пішов геть.
Учні уважно і з цікавістю спостерігали за процесом. Після відходу бійця один з них не витримав:
- Учитель, навіщо ви терпіли його нападки? Потрібно було викликати його на бій!
Мудрий самурай відповів:
- Коли вам приносять подарунок і ви не приймаєте його, кому він належить?
- Своєму колишньому господарю, - відповіли учні.
- Те ж стосується заздрості, ненависті і образ. До тих пір, поки ти не приймеш їх, вони належать тому, хто їх приніс.
Переклала на українську мову 14.12.18 13.34
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817992
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018
Повчальна притча про погляди на життя
Дружина одного бідного чоловіка готувала масло, а він потім продавав його в місцеву бакалію. Жінка надавала маслу форму кола, вага якого складала 1 кг. Отримана виручка була непоганою підмогою для сім'ї.
Але одного разу бакалейщик став сумніватися в чесності бідняка, який продавав йому масло, і вирішив зважити куплені кола. Виявилося, що кожен з них важив не кілограм, а 900 грам. Це дуже розсердило чоловіка.
На наступний ранок, коли той самий жебрак знову прийшов в магазин, бакалейщик роздратовано сказав:
- Більше не принось мені своє масло! Я все одно у тебе нічого не куплю, обманщик! Ти мені говорив, що кола важать по кілограму, тоді як насправді в них 900 грам. Я не дозволю себе дурити!
Бідолаха помітно розкис, опустив погляд і сказав:
- У нас, господар, немає ваг ... Мірою мені завжди служив кілограм цукру, який я купив у тебе. По ньому ми з дружиною і робили масло ...
Завжди пам'ятай, що твоєю мірою будуть вимірювати і тобі!
Переклала на українську мову 14.12.18 13.32
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817993
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018
Притча про впевненість у власних силах
Один підприємець по вуха загруз в боргах і вже не бачив виходу з ситуації, що склалася. Він повинен був кредиторам, а постачальники кожен день вимагали оплати.
Він вийшов в парк, щоб відволіктися, але думки роєм крутилися в голові. Чоловік опустив голову на руки, подумки перебираючи варіанти, що ж може врятувати справу від банкрутства. Раптом перед ним з'явився якийсь старий.
- Я бачу, що вас щось турбує, - сказав він. - Чи не поділитеся?
Підприємець розповів йому про свої проблеми, брак грошей і відмовах банку видати хоч якийсь кредит для розкрутки. Старий слухав, не перебиваючи, а потім сказав:
- Думаю, я можу вам допомогти.
Він запитав у підприємця ім'я, виписав чек і сунув його в руку здивованого чоловіка.
- Візьміть ці гроші. Зустрінемося тут рівно через рік, і ви зможете віддати мені їх назад.
Не встиг чоловік і слова сказати, як старий розчинився в натовпі.
Підприємець глянув на чек. На ньому в полі для суми було акуратно виведено «$ 500 000», а нижче було прописано ім'я - «Джон Рокфеллер». Джон Рокфеллер, один з найбагатших людей світу!
«Я можу покінчити з усіма проблемами в одну мить!» - подумав він. Але замість цього підприємець вирішив покласти чек в сейф. Одна тільки думка про його існування давала йому сили виробити спосіб зберегти свій бізнес.
Знову з оптимізмом він уклав вигідні угоди і розширив умови оплати. Йому вдалося зробити кілька великих продаж. Протягом декількох місяців він вибрався з боргів і знову став заробляти гроші. І рік тому він повернувся в парк з тим самим чеком.
У уговоренний час старий знову з'явився. Чоловік уже готовий був віддати чек і розповісти про свої успіхи, як раптом підбігла медсестра і схопила старого.
- Я так рада, що нарешті впіймала його! - вигукнула вона. - Сподіваюся, він не турбував вас. Він часто тікає з дому і розповідає людям, що він Джон Рокфеллер.
Підприємець стояв приголомшений. Протягом всього року він крутився і робив бізнес, купуючи і продаючи, в повній впевненості, що в будь-який момент йому на виручку можуть прийти півмільйона доларів.
Раптово він зрозумів, що не гроші, реальні або уявні, перевернули його життя. Його нова впевненість надала йому сил домогтися всього того, що він тепер має.
Візьміть ініціативу в свої руки. У вирішальний момент тільки впевненість грає ключову роль.
Переклала на українську мову 14.12.18 13.38
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817699
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Притча про те, як вороги, самі того не усвідомлюючи, можуть принести вам користь
Я вас люблю, мої вороги, за те, що ви мені допомогли
знайти себе і відбутися, перед труднощами не схилитися
і краще в людях розбиратися.
- Східна мудрість
В одній державі настільки вірили в провидіння, що у них був такий звичай: кожному засудженому на смерть перед стратою пропонувалося тягнути жереб долі. У мішечку були всього 2 листочка - «Життя» і «Смерть». Якщо засуджений витягав перший листок, його милували. Якщо другий - вирок тут же приводили у виконання. Таким чином, у кожного засудженого була надія до самого останнього моменту, а у суддів був додатковий голос «згори» за або проти прийнятого ними рішення.
Так уже сталося, що одна людина відкрила свою справу, вона стала потроху процвітати, а разом з успішністю, як це часто буває, з'явилися недоброзичливці. Вони спочатку наклепом домоглися арешту людини, а потім і підписання йому смертельного вироку.
Знаючи про те, що у засудженого завжди є шанс на порятунок, вони обманом викрали з мішечка листочок з написом «Життя» і додали другий листочок з написом «Смерть». Таким чином вороги не залишили людині жодного шансу врятуватися - який листочок він би не витягнув, його чекав смертельний вирок.
Але у чоловіка були і друзі. Вони дізналися про підступи ворогів, проникли до засудженого до в'язниці і розповіли, що в мішечку на нього чекають два «смертельних» листочка. Друзі радили розповісти про це суддям і настояти на перевірці мішечка з жеребом.
Але, як не дивно, засуджений зрадів цій звістці, попросив нікому про це не розповідати і повідомив, що це врятує його. Друзі вже вирішили, що у нього перед смертю затьмарився розум, але він умовив їх зберігати мовчання.
На наступний ранок чоловік витягнув жереб долі і ... відпустили на свободу.
І друзі, і вороги, знаючи про два смертельні вироки в мішечку, дивувалися: як він зміг вийти з такого, здавалося б, безвихідного становища?
А чоловік вчинив так: витягнувши листочок з мішечка, він, не читаючи, тут же проковтнув його. У суддів не залишалося іншого вибору, окрім як подивитися, який листочок залишився в мішечку. А так як там була «Смерть», то було офіційно встановлено, що чоловік витягнув «Життя».
Таким чином вороги, готуючи людині вірну загибель, мимоволі привели його до спасіння.
Не забувайте: вороги і недоброзичливці від поганого життя не з'являються. Якщо вони у вас є - значить, ви гідні того, щоб вам заздрити. А у будь-якої талановитої людини недоброзичливці будуть завжди - тільки в силу того, що не всі таланти дісталися їм
Переклала на українську мову 14.12.18 13.36
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817708
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EmlNz547Pxk[/youtube]
Зимовий день зморився, йде на спад.
І тихий вечір плив йому на зміну.
Багато притаїлось в нім принад,
Чекаю з нетерпінням цю таїну.
Коли навколо темінь непроглядна,
Несуть тебе думки в далекий світ.
І ти стаєш слабкою, і підвладна.
Не маєш сил цей зупинить політ.
І як крізь сон, я чую скрипки звуки.
Це грає віртуозно так скрипаль.
Мій настрій і ця гра, як перегуки,
Що сипляться навколо, як кришталь.
Заслухалась й чомусь засумувала...
Чому звучала сумно так струна?
Я подих на хвилинку втамувала.
Чому ж торкнула боляче вона?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817638
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018
Що робити, щоб все змінити
Життя багатьох людей пронизане стражданнями і сповнене песимізму. Вони скаржаться на долю, сім'ю, роботу, суспільство і державу. Вони не бачать світла в кінці тунелю і вважають, що в їх важкому становищі винен хтось інший. Психологи радять :
1. Зрозуміти, що тобі по-справжньому подобається. Це і найголовніше, і найскладніше. Золоте правило говорить - роби те, що приносить тобі справжнє задоволення, і тоді ти станеш набагато щасливішим. З розвитком інтернету все стало ще простіше - результати твоїх старань дуже легко донести до публіки, і вона обов'язково їх оцінить. Більш того, наявність справи, яка тебе по-справжньому запалює - це ключовий фактор привабливості для протилежної статі. Але треба бути готовим до того, що пошук свого шляху - це марафон, який може тривати багато десятків років.
2. Відмовся від сміття, яке ти їси, п'єш і куриш кожен день. Ніяких секретів і хитрих дієт - просто натуральна їжа, фрукти, овочі, вода. Не треба ставати вегетаріанцем і повністю зав'язувати з випивкою, - достатньо лише максимально обмежити цукор, борошно, каву, алкоголь і всю пластмасову їжу.
3. Вчи іноземні мови. Це нереально розширить глибину сприйняття світу і відкриє небачені перспективи для навчання, розвитку та кар'єрного зростання. Знання англійської - це вже не просто примха інтелігентів, а життєва необхідність.
4. Читай книги. Приблизне коло - твоя професійна область, історія, природознавство, особистий ріст, соціологія, психологія, біографії, якісна художня література. Немає часу читати , слухай аудіокниги. Золоте правило - читай / слухай як мінімум одну книгу на тиждень. Це 50 книг на рік, які перевернуть твоє життя.
5. Проведи з толком кожні свої вихідні. Сходи в музей, на виставку, займися спортом, поїдь за місто, стрибни з парашутом, навісти родичів, сходи на хороший фільм. Розширюй зону контакту зі світом. Коли вже все об'їздиш і обійдеш, бери з собою друзів і розповідай їм те, що знаєш. Головне - не сиди на місці. Чим більше вражень ти пропустиш через себе, тим цікавіше буде життя, і тим краще ти будеш розбиратися в речах і явищах.
6. Почни вести блог або звичайний щоденник. Все одно про що. Не біда, що ти не володієш красномовством і в тебе буде не більше 10 читачів. Головне, що на його сторінках ти зможеш думати і міркувати. А якщо ти просто регулярно пишеш про те, що ти любиш, читачі обов'язково прийдуть.
7. Став цілі. Фіксуй їх на папері. Головне, щоб вони були чіткими, зрозумілими і вимірними. Якщо поставиш мету, то можеш її або досягти, або ні. Якщо не поставиш, то варіантів досягнення немає взагалі.
8. Навчися друкувати на клавіатурі всліпу - не вміти цього в 21 столітті все одно, що не вміти писати ручкою в 20-м. Час - це одне з небагатьох скарбів, які в тебе є, і друкувати ти повинен вміти майже так само швидко, як і думати. А думати ти повинен не про те, де знаходиться потрібна буква, а про те, що ти пишеш.
9. Осідлай час. Навчися управляти своїми справами так, щоб вони працювали майже без твоєї участі. Для початку почитай Аллена (Getting Things Done) Приймай рішення швидко, дій негайно, не відкладай «на потім». Всі справи або роби, або делегуй комусь. Старайся, щоб м'яч ніколи не затримувався на твоєму боці. Запиши на аркуші всі «довгограючі» справи, які до сих пір не зроблені і заважають тобі жити. Переосмислити, чи потрібні вони тобі (пам'ятаючи про п.1). Зроби те, що залишилося, протягом декількох днів, і ти відчуєш неймовірну легкість.
10. Відмовся від комп'ютерних ігор, безцільного сидіння в соціальних мережах і в інтернеті. Мінімізуй спілкування в соцмережах .
11. Перестань читати новини. Все одно про ключові події будуть говорити всі навколо, а додаткова шумова інформація не призводить до поліпшення якості прийняття рішень.
12. Навчися рано вставати. Парадокс в тому, що в ранні години ти завжди встигаєш більше, ніж у вечірні Людині достатньо 7 годин сну, за умови якісної фізичного навантаження і нормальному харчуванні.
13. Намагайся оточувати себе порядними, чесними, відкритими, розумними та успішними людьми. Ми - це наше оточення, у якого ми вчимося всьому, що знаємо. Проведи більше часу з людьми, яких ти поважаєш і у яких можна чогось навчитися Відповідно, старайся мінімізувати спілкування з людьми негативними, смутними, песимістичними і злими. Щоб стати вище, ти повинен прагнути вгору, і наявність поруч людей, до яких хочеться рости, саме по собі стане відмінним стимулом.
14. Використовуй кожен момент часу і кожної людини для того, щоб дізнатися щось нове.Якщо життя зводить тебе з професіоналом в будь-якій області, спробуй зрозуміти, що становить суть його роботи, які його мотивації і мети. Вчися ставити правильні питання - навіть таксист може стати безцінним джерелом інформації.
15. Почни подорожувати. Не біда, що немає грошей на Аргентину і Нову Зеландію - якість відпочинку взагалі ніяк не пов'язане з витраченими грошима. Коли ти побачиш, як різноманітний світ, ти перестанеш зациклюватися на маленькому просторі навколо тебе, і станеш толерантніше, спокійніше і мудріше.
16. Купи фотоапарат (можна найпростішій) і намагайся ловити красу світу. Коли у тебе вийде, ти будеш пам'ятати свої подорожі не тільки по невиразним враження, а і по чудовим фотографіям, які ти привіз з собою. В якості альтернативи - спробуй малювати, співати, танцювати, ліпити, проектувати. Тобто роби, що змушує тебе поглянути на світ іншими очима.
17. Займись спортом. Не обов'язково ходити у фітнес-клуб. Йога, велосипед, футбол, біг, плавання, функціональні тренування - кращі друзі людини, яка хоче повернути тонус тіла і єнергію.
18. Роби незвичайні речі. Сходи туди, де жодного разу не був, їдь на роботу іншою дорогою, розберись в проблемі, про яку взагалі нічого не знаєш. Виходь з своєї «зони комфорту», розширюй знання и кругозір. Переставивши в кімнаті меблі (і роби це приблизно раз на рік), зміни зовнішність, зачіску, імідж.
19. Інвестуй. В ідеалі, кожен місяць варто вкладаті частину свого доходу, багата людина - це не той, хто багато заробляє, а той, хто багато інвестує. Намагайся інвестувати в активи, мінімізувати пасив и контролюваті витрати. Якщо ти поставиш собі фінансову мету і наведеш порядок в особистих грошах, то здивуєшся тому, як легко ти будеш рухатися до неї .
20. Позбудься барахла. Залиш тільки те , що тобі дійсно подобається і потрібно. Шкода викинути - роздай. При покупці нової речі позбувайся старої аналогічної, щоб баланс зберігався.
21. Віддавай більше, ніж береш. Поділися знаннями, досвідом та ідеями. Людина, яка НЕ тільки бере, а і ділиться, неймовірно приваблива. Напевно ти вмієш щось таке, чому інші дуже хочуть навчитися.
22. Прийми світ таким, яким він є. Відмовся від оціночніх суджень, приймай всі явища як спочатку нейтральні. А ще краще - як однозначно позитивні.
23. Забудь про те, что було колись. Воно не має ніякого відношення до твого майбутнього. Візьми з собою звідти тільки досвід, знання, хороші відношення і позитивні враження.
24. Не бійся. Непереборних перешкод немає, і всі сумніви живуть лише в твоїй голові. Не обов'язково буті воїном, достаточно лишь бачити мету, обходити перешкоду и знати, що ти досягнеш її без єдиного шансу зазнати невдачі.
25. Останнє, воно ж перше. Роби, що тобі подобається. Вчися. Вчи. Розвивайся. Міняй себе зсередини.
Це аж ніяк не вичерпаний список. Якщо планомірно робити хоч щось з цього, то через рік, подивившись на себе в дзеркало, ти себе не впізнаєш. А світу просто нічого не залишиться, крім того як піти по твоєму прикладу и змінитися у відповідь.
Переклала на українську мову 29.08.18 17.32
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817462
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018
37 Уроків
Відомий психолог Дон Глускін вирішила відзначити свій день народження неординарно. Підводячи підсумки прожитих років, вона задала собі питання, чому навчило її життя за 37 років.
Результатом стали поради, якими Дон Глускін ділиться з людьми:
1. Щастя всередині. Ми витрачаємо дуже багато часу на пошуки схвалення і розради з боку. І завжди виявляється, що не там шукаємо. Загляньте всередину себе.
2. Будьте вдячні за все. За хороше, за погане, за жахливе. Життя саме по собі - це безцінний дар. А задоволення і біль - це частина нашого шляху.
3. Змініть сприйняття і ваше життя зміниться. Коли ви відчуваєте страх, злість, образу, просто погляньте на ситуацію під іншим кутом.
4. Неможливо ощасливити всіх, залишаючись вірним собі. Але все ж краще ризикнути і виявитися незрозумілим, ніж бути коханим, але прикидатися тим, ким ти не є насправді.
5.Мир навколо - це дзеркало. Те, що ми любимо в інших - це відображення того, що ми любимо в собі. Те, що нас засмучує в інших - це індикатор того, на що нам потрібно звернути увагу в самих собі.
6.Кожна людина з'являється в нашому житті з якоюсь метою. А ми вже самі вирішуємо, вчитися чи на уроках, які він нам викладає чи ні. Чим гірше його роль в нашому житті, тим серйозніше урок. Мотайте на вус.
7. Вірте. Просто знайте, що в найважчі часи Всесвіт підставить спину, і все буде в порядку.
8. Не приймайте все занадто близько до серця. Вчинки інших людей - це відображення того, що відбувається в їх особистому житті. І як правило, до вас це не має ніякого відношення.
9. Природа лікує. Прогулянка на свіжому повітрі і вид красивих пейзажів дивним чином здатні очистити голову від непотрібних думок, повернути до життя і підняти настрій.
10. Ображені люди ображають людей. І все одно любіть їх. Хоча ніхто не забороняє вам любити їх на відстані.
11. Щоб вилікуватися, потрібно це відчути. Поставте ваші страхи і слабкості прямо перед собою і направте на них яскравий промінь світла, тому що єдиний спосіб позбутися від них, це пройти крізь них. Дивитися правді в очі боляче. Але, клянусь, в перспективі воно того дійсно варто.
12. Перфекционизм - це ілюзія. Сама, треба сказати, хвороблива. Розслабтеся. Прагніть до досконалості, але дозвольте собі робити помилки і бути щасливим незалежно від результату.
13. Зніміть шори з очей. Не концентруйтеся виключно на власних цілях і бажаннях. Ви ризикуєте втратити красу цьому житті і людей які вас оточують. Світ дивовижний, коли ви йдете по ньому з широко відкритими очима.
14. Святкуйте ваші перемоги. Смакуйте кожен, нехай навіть самий маленький успіх. 15. Умій прощати. В першу чергу це потрібно тобі, а не тим, хто тебе образив. Прощаючи, ти знаходиш спокій і свободу, які заслуговуєш. Прощай легко і швидко. 16. Ми всі володіємо неймовірною інтуїцією. Якщо зупинитися, завмерти і прислухатися, то можна почути голос своєї внутрішньої мудрості. Слухайте тихий шепіт вашого серця. Воно знає дорогу.
17. Нехай ваша душа співає! Будьте справжніми. На Землі немає нікого такого ж як ви. Будьте щирими, живіть і дихайте на повні груди, рухаючись до намічених цілей. 18.Ми всі творці. Серйозно! При належному завзятості, концентрації і наполегливості можливо все. Пам'ятайте про це.
19. Я випромінюю світло. Ви випромінюєте світло. Ми всі випромінюємо світло. Деякі відкидають тінь на свою власну яскравість. Будьте променем світла для інших і вказуйте їм шлях 20. Не сприймайте життя занадто серйозно! Все одно ніхто не піде живим. Посміхнися. Дозвольте собі бути дурними. Користуйтеся моментом. Розважайтеся.
21. Оточуйте себе людьми, які вас люблять і підтримують. І самі любіть і підтримуйте їх. Життя занадто коротке для чогось меншого.
22. Кружляйте по життю у вільному танці. Якщо у вас є велика мрія, слідуйте за нею з усією пристрастю. Але ніжно і на певній відстані, щоб бути досить гнучким і рухливим, підлаштовуючись під мінливий ритм життя
23. Чим більше даєш, тим більше отримуєш. Діліться мудрістю, любов'ю, талантом. Діліться легко.І ви побачите, як багато в цьому житті прекрасного до вас повертається.
24. Головне не роздати себе повністю. Тому що якщо внутрішня чаша спорожніє, то більше нічого буде дати. Важливо дотримуватися балансу.
25. Говоріть «Так!» Всьому тому, чому спалахують ваші очі. Говоріть непримиренне «Ні» всьому, що вас не цікавить або на що у вас немає часу. Час - найцінніший ресурс, який не може бути поновлено. Витрачайте його розумно.
26. Життя - це низка зльотів і падінь. Щоб розкрити весь свій потенціал, нам необхідно і те, і інше. Просто тримайтеся міцніше і насолоджуйтеся поїздкою.
27. Іноді ми переростаємо дружбу. Це не означає, що ми або друзі погані. Просто наші шляхи розходяться. Збережіть їх у своєму серці, але якщо вони починають вас ображати або стримувати, значить настав час встановити дистанцію і відпустити вашу дружбу.
28. Страх - дуже хороший показник того, чого ми насправді хочемо, і що нам потрібно в цьому житті. Дозвольте йому бути вашим компасом і насолоджуйтеся хвилюючими пригодами, до яких він вас веде
29. Подолати власний страх - це найкорисніша річ, яку ви можете для себе зробити. Тим самим ви доводите самі собі, що можете все. Це супер-генератор впевненості в собі.
30. Як можна частіше говоріть і показуйте близьким, як ви їх любите. Цього не буває занадто багато. Ваш час, присутність поруч, любов і щира турбота про них - найкращий подарунок.
31. Наше тіло - це транспорт, який везе нас до нашої мрії. Любіть його, ставтеся дбайливо і дбайливо, якщо хочете почувати себе бадьорим і енергійним. Але ніколи не зациклюйтеся. Зовнішність суб'єктивна і з часом так чи інакше змінюється. Відчувати себе комфортно і зручно в власному тілі - ось що найголовніше.
32. Живіть сьогоденням. Це єдине, що у нас зараз є. Вчіться на помилках минулого і насолоджуйтеся приємними спогадами, але не чіпляйтеся за них і не дозволяйте їм вас переслідувати. Мрійте про майбутнє, але без фанатизму і одержимості. Любіть сьогодення.
33. Ми всі одна велика людська сім'я. Ніхто з нас не краще і не гірше за інших. Просто на якомусь етапі життя ми знаємо, що робити. Наступного разу це буде хтось інший.
34. Будьте вдячні кожен день за все те, що ви в житті маєте. Таким чином ви створюєте навколо себе простір для ще більшого достатку, притягаючи радість, любов, здоров'я і процвітання.
35. Ви не центр Всесвіту. Хоча іноді ваше его змушує вас так думати. Не варто. Подивіться на світ і людей навколо, і ви дізнаєтеся багато нового і прекрасного. 36.Миру потрібно більше любові, світла і сміху.
37. Ви сам собі гуру. Більшу частину життя нам кажуть, що робити, як думати, що є добре і як домогтися успіху. Не варто всьому цьому беззастережно вірити. Думайте самі за себе. Ламайте підвалини. Як тільки ви перестанете робити те, що від вас чекають, і почнете слідувати своїй власній інтуїції, ви відчуєте себе до смішного щасливим.
Переклала на українську мову 27.08.18 18.28
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817464
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018
5 книг для особистісного зростання
1. Джон Ейкафф. "Почни" Книга про те, як розфарбувати своє сіре життя в яскраві тони. Бути як всі - найпростіше. Бути неординарною особистістю - вчинок, який заслуговує на повагу. Скільки б вам не було років, яким би не був ваш соціальний статус, все зводиться до однієї простої істини: потрібно почати. Прочитавши цю книгу, вам дійсно захочеться почати діяти, почати змінювати себе і своє життя. А коли починати нове життя, як не в Новий рік?
2. М. Дж. Райан "Цього року я" Книга про те, як змінити звички, стримати слово або зробити те, про що давно мріяв. Зазвичай такі життєві обіцянки дають собі під Новий рік, а після свята благополучно їх «забувають». У книзі зібрані знання автора в області психології, нейрофізіології і філософії, які вилилися в практичні рекомендації, як втілювати в життя обіцянки, дані собі під бій курантів.
3. Брайан Трейсі "Вийди із зони комфорту" Книга про те, як правильно розподіляти час і добиватися вирішення складних завдань, виходячи із зони комфорту. У ній - 21 практична порада, дотримуючись яких можна стати таким же успішним, як автор. Брайан Трейсі - мільйонер, який в юності кинув школу і починав свій шлях наверх фактично з нуля. Ця книга - ємний і надкорисну збірник секретів особистої ефективності Брайана Трейсі. Вона переведена на 40 мов, її тираж становить більше 1 200 000 примірників.
4. Дмитро Чернишов "Як люди думають" Книга про сутність мислення. Люди часто думають на автоматі, між тим будь-який акт мислення - є творчість. Книга допоможе вам дивитися на повсякденні речі свіжим поглядом. Це авторський проект Дмитра Чернишова, який придумав навіть власний «алфавіт мислення», покликаний допомогти тренувати найголовніший людський талант - здатність думати.
5. Келлі Макгонігал "Сила волі" Книга про те, як стати духовно сильною особистістю, протистояти спокусам і перестати відкладати справи в довгий ящик. Книга підкуповує абсолютної науковістю. Всі поради підкріплені численними психологічними і медичними дослідженнями. Саме тому книга корисна не тільки тим, хто має потребу в зміцненні сили волі, але і просто допитливим людям - кожен почерпне для себе багато цікавого. Переклала на українську мову 29.07.18 20 42
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817108
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Село працює з ранку і до ночі.
Волосся житнє, волошкові очі,
вбрання зелене, вквітчане, духмяне,
і личко веселеньке та рум`яне…
А місто-спрут, бува, калічить, душить;
без простору ржавіють чисті душі.
Але коли біда невчасно гряне,
освітить пам`ять сонечком багряним –
покличе позабутий рідний дім,
спасе земля прапрадідів, дідів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817114
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
25 правил, як за менший час зробити більше
У сучасному світі є все, але майже немає вільного часу. Тому, якщо ви хочете за короткий час встигати робити більше, ніж ви встигаєте зробити зараз, вам потрібно навчиться всього двох речей: організованості і самодисципліни. 25 головних правил, за допомогою яких ви зможете робити більше за меншу кількість часу.
1. Визначтеся з метою і зосередьтеся на головному Не маючи чіткої мети ви постійно будете блукати серед безлічі справ, які вам не тільки не допоможуть досягти мети, а скоріше навпаки, будуть від неї відволікати і забирати ваше цінне час.
2. Стимул і мотивація Якщо робота нам подобається, то ми виконуємо її легко і швидко. Тому, якщо хочете встигати більше, знаходите в кожній справі стимул для себе.
3. Використовуйте правило 80/20 Не важливо, як багато у вас є часу, але важливо, як і на що ви його витрачаєте. Є чудовий принцип Паретто, який свідчить, що 20% зусиль приносить 80% результату, і навпаки 80% ваших зусиль приводять всього до 20% результату. Ми ефективно працюємо не більше 20% свого робочого дня. Тому важливо спочатку робити важливе, а потім займатися іншими справами. У побуті також працює закон Паретто: 80% речей, які знаходяться у нас вдома або в машині, практично не використовуються (речі, які ми не носимо, книги, які ми не читаємо, посуд, яку ми не використовуємо і т.д.) . Позбавляйтеся від зайвого, звільняючи простір і енергію.
4. Вимкніть всі відволікання Складно не зреагувати, коли щось пілікає під вухом. Тому відключаємо: звук телефону, будь оповіщення з соціальних мереж, автоматичну перевірку пошти. А щоб не пропустити дійсно щось важливе, поставте автовідповідач на телефон та електронну пошту, в якому вкажіть, коли з вами знову можна буде зв'язатися.
5. Будьте рішучі Якщо ви щось зробили / сказали / вирішили, то не варто втрачати час на безглузді роздуми про правильність прийнятого вами рішення. Що зроблено, то зроблено, зробіть висновки і рухайтеся далі. Не робить помилок лише той, хто нічого не робить.
6. Навчіться говорити «ні» Якщо ви хочете встигати багато протягом дня, навчитеся відмовляти. Люди люблять перекладати свої справи і обов'язки на інших. Допомагати - не означає робити чиюсь роботу.
7. Доводьте справи до кінця Багато хто любить відкладати справи на не певен термін і не доводити почате до кінця. Список таких справ має властивість накопичуватися і вантаж невиконаного і усвідомлення, скільки вам ще належить зробити, тисне на вас щодня. Якщо візьмете за звичку не починати нову справу, поки не закінчено старе, це не тільки буде вас стимулювати швидше закінчити розпочате, але і навчить вас не залишати справи на потім.
8. Список справ Складіть список справ, які потрібно закінчити і почніть викреслювати з нього те, що зроблено. Коли закінчите зі старими справами, візьміть собі за звичку складати список справ на сьогодні, завтра, тиждень і т.д. Це допоможе вам бути більш організованою.
9. У першу чергу виконуйте важливі справи Зробіть таблицю, як показано нижче, і запишіть всі ваші справи, розділивши їх на 4 групи: Термінові і важливі справи, не термінові, але важливі, Термінові, але не важливі, не термінові і не важливі справи. Звичайно ж, в першу чергу виконуйте справи з першої групи, а справами з останньої групи можна зайнятися, якщо є вільний час. 10. Підтримуйте порядок Дуже багато часу економиться, коли у вас порядок в речах, на робочому столі і в комп'ютері. У кожної речі має бути своє місце, документи повинні бути систематизовані, з роботи не можна йти, поки на робочому місці не буде ідеального порядку. 5 хвилин на підтримання порядку заощадять вам в результаті годинник, які можуть бути витрачені на пошук потрібного документа або речі.
11. Позбавтеся від шаблонного мислення Як правило, наша робота одноманітна, тому так легко стати жертвою шаблонного мислення. Спробуйте робити свою роботу по-іншому, адже звичне - не завжди найкраще. Можливо, вашу роботу можна виконати швидше, якщо її автоматизувати або делегувати ваші обов'язки.
12. Фокусуйте увагу на те, що робите Так уже влаштований наш розум, що ми думаємо про багато речей одночасно і в результаті, практично не вміємо зосереджуватися.Якщо займатися старанно чимось одним, ні на що не відволікаючись, це набагато ефективніше і за часом, і по витраченим зусиллям, ніж якщо робити кілька справ, перескакуючи з одного на інше. Мультизадачність не допоможе вам стати більш продуктивними.
13. Відразу беріться за роботу Багато людей перед тим, як взятися за роботу, починають наводити порядок в паперах або на столі, пити каву, читають соціальні сторінки, а потім дивуються, куди поділося час, відведений на роботу! Якщо ви знаєте, що треба робити, відразу беріться за роботу, а якщо впораєтеся швидко, у вигляді бонусу можна і кави попити, і в соціальні мережі заглянути.
14. Використовуйте час без залишку Ми багато часу витрачаємо даремно, але ж його можна було б використовувати з користю. Наприклад, під час поїздки на роботу можна слухати аудіокнигу, під час сніданку - складати план на день, а стоячи в черзі, складати список покупок або переглядати записи, викреслюючи зроблене і додаючи нові завдання на вечір або цей тиждень.
15. Відстежуйте витрачений час Ви можете зберегти не одну годину вільного часу, якщо будете більш розбірливими, вибираючи фільми і телепередачі, які ви дивитеся, журнали і газети, які ви читаєте.
16. Міняйте заняття Тіло ніколи не втомлюється цілком, зазвичай одночасно втомлюються лише деякі групи м'язів. Зміна занять допоможе з цим впоратися. Наприклад, якщо ви кілька годин поспіль працювали сидячи, перейдіть на ту роботу, де можна щось робити стоячи або в русі. І навпаки. Попрактикуйте цей метод хоча б тиждень і ви переконаєтеся, наскільки більше здатний витримати ваш організм.
17. Починайте раніше Помічено, що якщо прийти на роботу на півгодини раніше, можна встигнути набагато більше. Якщо правильно організувати свій день, то можна лягати спати разом з дітьми, тобто не пізніше 10-ї години вечора, і вставати о 5 ранку. За 2 ранкових години, поки не встануть діти, можна встигнути зробити набагато більше, ніж у вечірній час з 22 до 24, коли ви втомилися під кінець дня.
18. Працюйте, коли працюється. Ви напевно помічали, що є дні, коли робота «кипить і спориться», а є дні, коли робити не хочеться абсолютно нічого. Це нормально і потрібно ставитися до цього з розумінням і спокоєм. Якщо немає термінової роботи, то цілком можна дозволити собі день-другий відпочинку.
19. Встановіть режим дня Ми будемо набагато більше встигати, якщо все буде робити вчасно і у встановлений час. Режим дня дозволить вашому організму працювати, як годинник. Для цього ретельно розплануйте свій день, включаючи прийоми їжі і сон. Ви набагато швидше будете засинати і легше прокидатися, якщо це буде в один і той же час, навіть на вихідних. Якщо приймати їжу в строго встановлений час, це також сприятливо позначиться на вашому травленні і загальному самопочутті. Якщо йти з роботи в один і той же час, це не дасть вам приводу не закінчити роботу.
20. Будьте уважні Якщо ви хочете заощадити час, уважно слухайте, записуйте вказівки і відомості, і уточнюйте, якщо необхідно. Це допоможе вам уникнути непорозумінь, повторень і переробок.
21. Позбавтеся від «пожирачів» часу Тому, якщо ви дійсно хочете встигати зробити багато протягом дня, вам потрібно позбутися від тих занять, на які витрачатися даремно ваш дорогоцінний час.
22. Сядьте на інформаційну дієту У наш час ми весь час схильна до інформаційним атакам, наш мозок практично не відпочиває: новини по телевізору, плітки колег, робочі моменти, домашні розмови і т.д. В результаті, ми відчуваємо, що наша голова опухає від надлишку інформації, ми стаємо розсіяними і загальмованість. Тім Ферріс, автор «4 годинного робочого тижня», пропонує нам сісти на дієту з "низьким вмістом інформації".
23. Оптимізувати роботу Подумайте, що забирає у вас багато часу. 24. Всього три завдання в день Хочете встигати більше? З'їжте жабу на сніданок - так говорять західні фахівці з тайм-менеджменту. З'їсти жабу означає зробити щось не найприємніше, але дуже важливе з самого ранку. Коли ця справа буде зроблено, інші завдання здадуться дріб'язковими порівняно з ранкової. Заплануйте три важливі справи на сьогоднішній день, перше з яких і буде «жабою». Виконавши три важливі справи, інші справи у міру сил і можливостей. Таким чином, у вас кожен день буде ефективним, адже як мінімум три справи зроблено!
25. Розділіть велику роботу на дрібні завдання Завжди страшно приступати до серйозної роботи або розбирати накопичилися завали. Набагато простіше вирішувати дрібні завдання, які є частина чогось більшого. Велика мета стає досяжною завдяки маленьким дій, які ви робите кожен день. Переклала на українську мову 27.08.18 12.10
Книги для тих, хто хоче встигати житии Керрі Глісон «Працюй менше, встигай більше» Джек Кенфілд «Цілісне життя. Ключові навички для досягнення ваших цілей »Девід Аллен «Як підтримувати відносини в порядку» Стівен Р. Кові «Головна увага головним речам» Іцхак Пінтосевич «Дій! 10 заповідей успіху » Мартін Бьяуго «Менше, але краще. Працювати треба не 12 годин, а головою » Переклала на українську мову 18.08.18 11.54
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816978
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018
Україна. Неділя. Ранок.
Спокій. Кава. Смачний сніданок.
Шафа. Вибір. Зелений светр.
Душ. Новини. Похід до церкви.
Місто. Люди. Веселі лиця.
Друзі. Парки. Кіно. Крамниця.
Список. Овочі. Фрукти. Різне.
(Холодильник великий. Влізе.)
Україна. Неділя. Ранок.
Постріл. Вибух. У когось рана.
Злі новини. Молитва в серці.
Степ. Окопи. Подертий спальник.
Волонтери! Ура! Вітання!
Список. Різне. Ось рукавиці.
Ось листівка. Сльози на лицях.
Ранок. Майже десята тридцять.
Україна. Відчуй різницю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816928
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Будьте міцні в успіху, використовуючи Щоденник Успіху
Наша мета тут на землі полягає в тому, щоб створювати, і я бачу цей успіх в тому, що ми просто увійдемо в наші найкращі творіння. Будь то прибуток в мільйон доларів або успіх у випічці найсмачнішою порції кексиков. Це надихає. Це заохочує нас продовжувати удосконалювати те найкраще, що є в нас і також стимулює інших досягти своїх зірок.
Коли ви підкорили свою мету або проблему, що колись здавалася неможливою, ви перебуваєте на верху блаженства, що приносить величезне почуття гордості і задоволення. Але це не все. Успіх активізує величезну впевненість у собі, оскільки ви розумієте, на що ви дійсно здатні! Таким чином, успіх породжує більше успіху.
Кожну мета, яку ви досягаєте, постарайтеся розглянути як перший крок в щось більше - це закінчення одного шляху і безлічі інших. І один із способів як зберегти зв'язок з вашим успіхом - ЗАПИСАТИ його.
Однією з найкращих речей, які я коли-небудь зробила для себе і мого успіху було те, що я почала вести щоденник успіху. Це моє секретна зброя в завоюванні великого.
Купуйте симпатичний блокнот і покладіть його біля свого ліжка. Щовечора, перш ніж ви лягаєте спати, записуйте хоча б по три успіху вашого дня. Якщо ви губитеся, пам'ятайте, що це може бути що завгодно, від великого до малого. Мій список часто включає і те, і інше.Я недавно переглядала записи одного дня, що мене і розсмішило - там було написано, "Отримала нагороду Ernst & Young's Winning Women for 2010" і тут же "вибрала салат замість гамбургера на ланч", і "організувала картотеку". Це і є життя леді. Вирішальний момент - це почати.
Ви можете робити свої записи в щоденник в будь-який час, але якщо ви зробите це як я - прямо перед сном - то ви будете засипати з позитивним настроєм. Я думаю, що це навіть допомагає мені прокинутися і мати рішення проблем, які я не вирішила напередодні - моя підсвідомість продовжувала бажати досягнень, в той час як я спала!
Цінність виконання записів щодня збільшить не тільки вашу впевненість у собі, але і змусить вас робити більше. Спробуйте робити це, і ви побачите - я обіцяю.
Я також люблю відкривати свій щоденник успіху, коли щось не виходить. Якщо якийсь проект пригнічує мене, щось не виходить, як повинно, або я роблю помилку за помилкою, я відкриваю свій щоденник, щоб допомогти нагадати собі, скільки всього я вже досягла. Хороші новини: успіх стає частиною вас!
Процес щоденного записування ваших успіхів - особливо вночі, перш ніж ви ляжете спати - закріплює їх у вашій пам'яті і вони стають частиною вас. Ваш щоденник буде весь час нагадувати вам, що ви - успішна людина. Це буде стимулювати вас в створенні ще більшого успіху у вашому житті.
Тому не чекайте більше - підіть сьогодні і купите симпатичний блокнот, красиву ручку і запишіть всі ваші успіхи сьогодні ввечері. Вашим першим успіхом можуть бути вжиті заходи по цій статті! Автор: Алі Браун - Наставник з підприємництва, вчить жінок по всьому світу, як почати і підняти прибуткові компанії, які будуть надавати позитивний вплив. 28.08.18 13.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816846
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Бажано робити щодня до 10 ранку
З яким настроєм ви почнете день, з таким же, швидше за все, його і проведете. Звичайно, це не відноситься до тих ситуацій, коли хто-небудь раптово приємно здивує вас і вмить підніме настрій. Вся справа в тому, що краще завчасно себе програмувати на сприятливий день. Так він принесе вам більше позитивних емоцій. Як це зробити? Просто дотримуйтесь цих правил кожен день до 10 ранку 1. Медитуйте. Вам не обов'язково сідати в позу лотоса і віддаватися істинної медитації. Просто не потрібно насамперед тягнутися до телефону або бігти за чашкою кави. Прокиньтеся, присядьте на ліжку і просто насолодитеся тишею. Дозвольте своєму тілу розслаблено зустріти новий день. 2. Будьте вдячні. Відразу після медитації постарайтеся подумки подякувати вищі сили за все, що у вас є. Ви можете подякувати конкретно за те, що відбувалося у вашому житті вчора. 3. Плануйте день. Нехай він і не повинен бути розписаний по хвилинах, але краще чітко знати, які завдання і цілі ви ставите перед собою сьогодні. Так ви зможете прожити день продуктивно і корисно! 4. Створіть розклад і перевіряйте його кожен день. Найважливіші справи на тиждень краще і справді записати. Вам потрібно сходити до стоматолога чи забрати речі з хімчистки? Запишіть це в список справ, щоб точно нічого не забути! 5. Пийте воду! Це дуже важливо. Прокинувшись, організм потребує рідини, тому що страждає від зневоднення. Подаруйте собі стаканчик бадьорить води. 6. Робіть зарядку. Якщо не хочете робити повний комплекс вправ, то зробіть хоча б що-небудь базове, наприклад, розтяжку. Це допоможе вашому тілу підбадьоритися і бути готовим до прийдешнього дня. 7. Увімкніть музику. Приємна музика зарядить вас і бадьорістю, і хорошим настроєм. Нехай вона грає на задньому фоні, поки ви будете займатися іншими ранковими справами. 8. Посміхніться собі. Так, ви все правильно прочитали! Виявляється, якщо ви будете посміхатися своєму відображенню в дзеркалі щоранку, то так теж зможете налаштувати себе на сприятливий день! 9. Прибирати за собою. Навіть якщо ви дуже поспішаєте на роботу, вранці краще відразу прибирати за собою, щоб ввечері приходити додому і насолоджуватися відпочинком в чистій квартирі. 10. Почнете день з самого складного завдання. Вам потрібно скласти звіт по виконаній роботі за тиждень, сходити на прийом до лікаря, прибрати щось ... Якщо ви вважаєте ці завдання найскладнішими, то краще починайте день саме з них, щоб бути в повній бойовій готовності! 28.08.18 11.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816845
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Люблю осінні довгі вечори,
Хоча темніє надто таки рано,
З вікна невидимі ні сад, ні явори,
І місяць, і зірки неначе вкрали.
А ми із музою чаюємо в теплі,
Домовились не поспішать нікуди,
Здається, ми одні на всій землі…
І спогадів, і планів у нас – пуди.
Коли ж у нічку вечір заблука,
Посіє букви строго у рядочки,
А в них – про нас, героя-вояка,
То кров вистукує у скронях молоточком.
Завмерли у шерензі і думки:
Комфортно їм у довгому чеканні,
Осінній темній ночі завдяки,
Побачать світ і вірші про кохання.
Люблю я довжелезні вечори,
Коли думкам у голові не тісно,
Коли диктує хтось мені згори
Наступний вірш, а чи слова для пісні.
22.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816804
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6hlm5u239bw[/youtube]
Мої думки переплелися,
І кожна з них свій має голос,
Та всі одного не зреклися:
Зерня у них це - стиглий колос..
Нехай вони заколосяться
Достиглим колосом зерна,
От тільки болем не ятряться,
В бокалі кислого вина.
А по вустах проллються медом,
Розбавлять в серці гіркоту,
В душі проллються водоспадом.
Нехай розтоплять мерзлоту.
Ну ось і зараз всі злетілись,
Уважно дивляться в лице,
Очима добрими зустрілись.
Хіба щось скаже так слівце?
--------------------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816751
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Щоб критика була конструктивною, підвищувала ваш авторитет, щоб до вас прислухалися і радилися з вами, користуйтеся правилами.
1. Не критикуйте, а давайте зворотний зв'язок
Починайте оцінку з позитивних зауважень, з того, що вам дійсно сподобалося. Будьте щирі. Після прокоментуйте, що ви б зробили по-іншому.
2. Не давайте волі негативним емоціям
Приступайте до критики тільки в спокійному стані. В іншому випадку є ризик перейти на особистості, а це веде до образ і конфліктів.
3. Намагайтеся бути доброзичливими
Посміхайтеся, говорите спокійним рівним голосом, в цьому випадку співрозмовник швидше прислухається до ваших слів.
4. Уникайте звинувачувального тону
Замініть фразу «Ви зробили неправильно» словами «Я думаю, треба було зробити по-іншому».
5. Не порівнюйте з іншими, а рекомендуйте корисний досвід
Припустимо, ви говорите: «У вас не вийшло, а ось Іван Іванович впорався із завданням!» Таке порівняння, по-перше, нічого не дає співрозмовникові, а по-друге, підриває його віру в себе. Конструктивніше побудувати бесіду так: «Іван Іванович займався схожим проектом. У своєму блозі він описував досвід і помилки, допущені ним у процесі роботи. Може, вам варто почитати його блог? Напевно там виявиться багато корисного ».
6. Оцінюйте дію, а не людини
Відчуйте різницю між фразами «У вашому звіті є некоректні дані» і «Ви так неуважні, що наробили купу помилок в звіті».
7. Не знецінюйте чужі зусилля
Спробуйте встати на місце співрозмовника, уявити собі, скільки сил і енергії він вклав в те, що ви зараз оцінюєте. Це допоможе стати добрішими до нього.
8. Структуруйте оцінку
Сумбур і великий обсяг інформації не допоможуть донести свою думку. Говоріть чітко і по справі. Це додасть авторитету оцінці, і співрозмовник до неї прислухається.
9. Не нашкодьте
Трапляється, що ми несвідомо прагнемо розчарувати іншого. Наприклад, ви бачите, що колега, друг або знайомий щось зробив блискуче. Він сам в цьому впевнений і чекає, що ви його похваліть. Замість цього ви говорите: «У цілому, непогано». Такою оцінкою ви як мінімум зіпсуєте співрозмовнику піднесений настрій, як максимум підірвете віру в себе.
Причина такої поведінки - заздрість. Спробуйте вчинити інакше: по-перше, будьте вище заздрості, захопитися роботою. По-друге, нехай заздрість мотивує вас на нові досягнення і самовдосконалення.
10. Підбадьорити того, кого критикуєте
Важливо закінчувати критику на доброму слові, щоб не відбити у співрозмовника бажання радитися з вами або що-небудь робити.
Конструктивна критика зближує і стає джерелом особистісного зростання як для того, хто висловлюється, так і для того, кого критикують. Діалог - джерело нового досвіду, знань і спосіб знайти спільні інтереси. Критикуючи зі здоровим глуздом і добрими намірами, ви створюєте міцну базу для партнерських відносин. Катерина Счасная - психолог, автор і ведуча програм по самодостатності. 28.08.18 12.40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816705
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=12UkXfSXFS4
[/youtube]
Січе і крутить білий сніг.
Яка лиха оця година!
Десь недалеко вітру сміх,
Ламає він малу стеблину.
Вона тримається, як може,
Не хоче впасти у замет.
Надія теплиться, так схоже,
І з вітру вирватись тенет.
А вітер крила розправляє,
Стеблинку тисне до землі.
Його ця гра так забавляє.
Він радий: сили ж немалі.
Слаба рослинка рветься з пут,
Бо до життя жага велика.
Та як же вирватись із скрут?
Вона ж живе, поборить лихо.
Іде двобій добра і зла.
Добро ніщо не переможе,
Яка билиночка мала,
Коритись вітру все ж негоже....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816536
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018
10 причин вставати рано. І як цьому навчитися
«Хто рано лягає і рано встає, стає здоровим, багатим і мудрим.» - Бенджамін Франклін.
«Не помічаю цього» - Джордж Вашингтон.
Нещодавно мене запитали про звичку вставати о 4:30 ранку, і про те, чи є якась користь для здоров'я від такого раннього пробудження? Питання хороший, але на жаль, про користь для здоров'я мені поки нічого не відомо.
Але зате є маса інших причин прокидатися рано.
По-перше, скажу, що якщо ви сова, і вам це підходить, то все прекрасно. Немає ніяких причин щось змінювати, особливо якщо вас все влаштовує. Але особисто для мене, перетворення з сови в жайворонка (так, це можливо) виявилося вельми корисним. Це мені багато в чому допомогло, і перетворюватися назад в сову мені зовсім не хочеться. Ось найголовніше, чому мені подобається прокидатися рано:
1. Зустріч дня. Мені подобається прокидатися і вітати новий день. Я раджу і вам придумати уранішній ритуал, в який будуть входити слова подяки за те, що у вас є. Мене, наприклад, надихає Далай Лама, і його слова, «Кожен день, як тільки ви прокинулися, подумайте - сьогодні мені пощастило прокинутися, я живий, у мене є безцінна людське життя, і я не збираюся витрачати її даремно. Я буду використовувати всю свою енергію щоб розвивати себе, відкривати своє серце іншим людям, досягати освіти на користь всіх живих істот. Я буду думати про інших тільки хороше, не дозволю собі злитися або думати погано про когось, я збираюся бути корисним людям настільки, наскільки я зможу. »
2. Відмінний старт. Як правило, раніше мій день починався так: я, як завжди пізно схоплювався з ліжка, в скаженому ритмі збирався на роботу, в такому ж ритмі збирав дітей, і віз їх в школу, як правило, запізнюючись на свою роботу. На роботі я виглядав пом'ятим, скуйовдженим і взагалі ледве живим. Але при цьому я був ще і дратівливим, готовим накинутися на кого-небудь з будь-якої дрібниці. Чи не найкраще початок дня, це вже точно. Зараз у мене є освіжаючий ранковий ритуал, я багато чого встигаю зробити до 8 ранку, і в той час, коли інші тільки починають працювати, я вже готовий до потужного активного старту. З мого досвіду, почати день, прокинувшись рано - це чудово!
3. Спокій і тиша. Немає дитячих криків, плачу, ніхто за вікном не грає в футбол, мало машин, вимкнений телевізор. Ранкові години дуже умиротворені і тихі. Це моя улюблена пора дня.І я по справжньому насолоджуюся цим проміжком, коли можу спокійно думати, можу читати, можу дихати.
4. Світанок. Люди, які прокидаються пізно, пропускають одне з найбільш приголомшливих дійств природи, що повторюються день у день - схід сонця. Я люблю спостерігати, як поступово стає світліше, нічна глибока синява перетікає в ніжно блакитні фарби, діамантові промені починають грати в небі, природа забарвлюється в неймовірні кольори. Мені подобається робити ранкову пробіжку саме в цей час. Я біжу, дивлюся на небо, і думаю «Який прекрасний день!».
5. Сніданок. Коли ви встаєте рано, у вас є час нормально поснідати. Я вже говорив, сніданок - один з найважливіших прийомів їжі за весь день. Без сніданку ваше тіло мучиться, і до обіду ви вже настільки голодні, що накидаєтеся на саму нездорову їжу. На найситішу, саму солодку, і звичайно, берете найбільшу порцію. А якщо ви добре поснідали, то їсти захочеться набагато пізніше, і не так сильно. Крім того, з'їсти сніданок за читанням хорошої книги і з чашкою кави, в спокійній тиші ранку, набагато приємніше, ніж перехопити щось по дорозі на роботу, або за робочим столом.
6. Тренування. Звичайно, займатися спортом можна не тільки вранці. Наприклад, я виявив, що тренування після роботи вельми приємні. Але після роботи часто утворюються якісь інші важливі справи, через які доводиться пропускати заняття. Ранкова ж тренування може зірватися фактично тільки за умови дуже поганої погоди, якщо ви займаєтеся на вулиці.
7. Ефективність. Принаймні для мене, ранок - найбільш плідна частина дня. Мені подобається писАть вранці, коли мене нічого не відволікає, коли я ще не перевіряв пошту і не включав аську. Я встигаю зробити набагато більше, якщо починаю працювати вранці. До вечора вся робота вже зроблена, можна раніше піти додому, щоб провести час з сім'єю.
8. Поставили собі за мету? А непогано було б. Немає кращого часу, ніж ранок, щоб розглянути і проаналізувати свої глобальні цілі, скласти план і розписати завдання. Великі цілі потрібно розбивати на групу маленьких. Таким чином, у вас повинна бути проміжна мета, яку ви хочете досягти на цьому тижні. І вранці потрібно вирішувати, що зробити сьогодні для просування у напрямку до досягнення цієї мети. Після чого, якщо є можливість, відразу робити справу, яке ви запланували.
9. Дорога на роботу. Ніхто не любить пробки в годину пік. Виїжджайте раніше, поки вулиці ще не сильно завантажені, і ви доберетеся на роботу швидше, таким чином, зберігши свій час. При цьому, звичайно, краще домовитися про персональний графіку роботи з начальством, якщо є така можливість.
10. Зустрічі і збори. Набагато простіше потрапляти на ранкові збори вчасно, якщо ви встаєте рано. Запізнення на збори це прояв неповаги по відношенню до людей, з якими ви зустрічаєтеся. Якщо ви приходите вчасно, то до вас ставляться з повагою. Плюс, у вас є час підготуватися.
Як стати жайворонком?
Не починайте відразу з радикальних змін. Починайте поступово, встаючи на 15-30 хвилин раніше, ніж зазвичай, кілька днів поспіль. Потім відіграв наступні 15 хвилин. Такими поступовими кроками дійдіть до необхідного часу.
Лягайте спати раніше. Напевно, багато хто з вас звикли допізна дивитися телевізор або сидіти в інтернеті. Якщо не позбудетеся від цієї звички, то рано чи пізно кинете затію стати жайворонком. Навіть якщо змусите себе прокидатися рано вранці, через якийсь час все одно зірветеся, і почнете відсипатися по повній. У підсумку, доведеться починати все спочатку. Я раджу лягати в ліжко раніше, навіть коли зовсім не хочеться спати, і наприклад, читати що-небудь. А якщо відчувається втома, то швидше за все ви заснете навіть швидше, ніж здається.
Покладіть будильник подалі від ліжка. Якщо він поруч, то вранці ви або вимкніть його зовсім, або натиснете кнопку відстрочки сигналу. Ніколи не користуйтеся кнопкою відстрочення сигналу. Якщо будильник далеко від ліжка, вам доведеться встати щоб вимкнути його. Встали - значить прокинулися. І не здумайте поглядати назад на ліжко.
Вийдіть із спальні, як тільки відключили будильник. Не дозволяйте втілитися в реальність думкам про повернення в ліжко. Примусьте себе вийти з кімнати. У мене вже виробилася звичка - я виходжу з кімнати, йду пописати, при цьому зазвичай спотикаюся об поріг в коридорі. На той час, як я злив воду в туалеті, вмився, і глянув на своє страшне обличчя в дзеркалі, я вже прокинувся цілком достатньо для того, щоб зустріти новий день.
Не хвилюйтесь. Якщо ви дозволите собі думки на кшталт «щось ще занадто рано, можна б і ще трохи поспати ...», то так і не встанете. Не давайте собі можливості вибирати між «вставати» і «повалятися ще».
Повинна бути хороша причина. Заплануйте зробити вранці щось важливе. Це буде мотивувати вас швидше вилізти з ліжка. Мені подобається писати вранці, це мотивує мене.
Винагороджуйте себе. Так, на перший погляд може здатися, що прокидатися рано вранці важко, що потрібно силою змушувати себе. Але якщо ви зробите так, що пробудження буде супроводжуватися чимось приємним, то через деякий час, вже з нетерпінням будете чекати наступного ранку. Це може бути чашка гарячої кави або чаю, і читання цікавої книги. Як варіант - дуже смачний сніданок, спостереження світанку, або медитація. Знайдіть щось доставляє задоволення вам, і розбавте цим заняттям ранкову рутину.
Використовуйте цей час розумно. Не варто прокидатися на годину або два раніше, тільки щоб залізти в інтернет і почитати блоги і форуми, якщо звичайно, це не є частиною вашої великої мети. Не витрачайте даремно ранковий час. Почніть день активно! Я займаюся тим, що готую обіди своїм дітям, планую решту дня, тренуюся або медитую, читаю. До 6:30 у мене вже зроблено стільки, скільки багато людей не роблять і за весь день.. Якщо людина починає не тільки замислюватися над питаннями розвитку та особистісного зростання, а й робити конкретні кроки - це свідчить, що почалася його еволюція свідомості Ваше рішення вставати рано може виявитися одним з таких еволюційних витоків. (за матеріалами статті Leo Babauta (zenhabits.net)
Переклала на українську мову 28.08.18 11.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816592
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018
8 списків для досягнення успіху
Успішні люди складають списки таким чином, щоб не забувати певні речі або просто відстежувати свій прогрес. Також написання списків допоможе вам бути більш організованим і зосередженим. Я пишу подібні списки в телефоні або на планшеті, так що вони завжди у мене під рукою. Ось деякі поради для написання списків на шляху досягнення успіху.
1. Творчі ідеї
Ідеї можуть бути дуже мінливими. Вони важливі для вашого успіху, а одна ідея може змінити напрямок і хід усього життя. Саме тому важливо мати список записаних ідей. Коли до вас приходить якась ідея, обов'язково її запишіть.
2. Книги для читання
Кожен успішна людина багато читає. Читання підвищує шанси на успіх, так як воно підвищує вашу інтелектуальність і надихає на розумні рішення. Не важливо, художні чи це книги або наукові, ви завжди повинні мати список книг, які можуть допомогти вам просунутися в кар'єрі і досягти успіху.
3. Думки, щоб поділитися з іншими
Так само, як і творчі ідеї, які можуть привести вас до успіху, важливо записувати думки, якими можна надихати і навчати інших. Успіх - це не тільки ваші досягнення, а й допомога іншим в досягненні власних успіхів. Ви могли б ділитися думками та знаннями в формі записів в блогах, за допомогою статей у відомому журналі або книзі. Це також спосіб кар'єрного зростання і можливість стати авторитетом у своїй галузі.
4. Цікаві люди, з якими ви зустрічалися
Одного разу я зустрів важливого і знаючу людину на конференції. Навіть після дуже цікавої дискусії, я не записав його контакти. Це те, про що я до сих пір шкодую, тому що, тому що, хто знає, раптом коли-небудь мені могла б знадобитися його консультація? Дуже важливо мати список цікавих людей, з якими ви зустрілися, і координати для зв'язку з ними. Їх знання і досвід могли б додати важливу складову в ваше розвиток.
5. Засоби масової інформації (ЗМІ)
Від телеведучих до журналістів, засоби масової інформації можуть мати вирішальне значення для досягнення визнання, яке вам потрібно, щоб бути успішним. Не соромтеся зв'язуватися зі ЗМІ особисто або залучати їх в соціальних мережах. Переконайтеся, що вони вас помітили.
6. Популярні видання
Успіх вимагає, щоб ви відстежували свій прогрес. Багато успішних людей використовують друковані видання для відстеження власного прогресу. Прогрес не може означати початковий і миттєвий успіх, а скоріше цілісне уявлення про те, що ви визначаєте як успіх. Орієнтуючись на думку видань, ви можете визначити ваші сильні сторони і недоліки і визначити свою подальшу діяльність.
7. Написання списків
Це список речей, які ви збираєтеся зробити в майбутньому. Це допоможе вам визначити, що важливо, а що ні. А також допоможе визначити, в якому напрямку ви плануєте рухатися. Кожен елемент в цьому списку повинен допомогти вам стати більш таким, що відбувся.
8. Список фільмів, які потрібно подивитися
Багато хто вважає це не важливим, але так само, як книги розвивають наш розум, так і певні фільми (документальні або інші) і телепередачі можуть мати значний вплив на наш успіх. Наприклад, певним чином направити вас на шляху досягнення власних цілей.
Переклала на українську мову 28.08.18 10.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816489
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018
Ефективна модель поведінки: загальні поради
При відповіді на незручні і некоректні запитання важливо дотримуватися балансу. З одного боку, захистити себе від нападок і не допустити повторення ситуації. З іншого - не відповідати занадто різко, що не ображати і не принижувати співрозмовника у відповідь, це тільки спровокує появу у нього агресії.
Якщо питання дійсно вас зачепило, варто дорахувати до 20 і тільки потім відповідати.Намагайтеся не підвищувати тон: не давайте опонентові шансу насолодитися усвідомленням того, що він вас зачепив. Отримавши відсіч, така людина спробує вдатися до маніпуляції, щоб змусити вас почувати себе винуватим (ой):
- Чого ти відразу ображаєшся, я ж нічого поганого не мав (а) на увазі!
Інші улюблені фрази: «Чому ти відразу ображаєшся? Навіщо ти від мене закриваєшся? ».
На це ви можете відповісти:
- Я без образ кажу, що ти переступив (ла) особисті межі. Ми можемо поговорити про що-небудь інше.
Пам'ятайте, що ніхто не має права втручатися в ваш особистий простір і задавати некоректні запитання під виглядом дружньої участі або простої цікавості. Ви і тільки ви вирішуєте, з ким і в якій формі ділитися подробицями свого життя.
Зоя Богданова - психолог, психотерапевт
Переклала на українську мову 28.08.18 15.30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816488
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018
Корисні- мудрі поради для покращення життя (мої переклади)
Знайти себе.
1.Вибір заняття.
«В мирі не народжується ні одна людина,робота якої не родилась би разом з нею» ( Сідней Сміт)
«Ніколи не покидайте вашого таланта. Будьте тим,чим вам показано за природою,і ви будете мати успіх»(Лоуєлл)
«Ваш талант і є ваше призначення» «Вивчайте себе ,і саме головне спостерігайте, в чому природа передбачила вам виділитися» «Слідуйте вашим здібностям» (Лонгфелло)
«Для вас є особе місце і особа робота в світі. Знайдіть це місце і виконайте цю роботу» (Лонгфелло)
«Вибирайте собі таке заняття, яке концентрує найбільшу сумму вашого досвіду і ваших смаків» (Лонгфелло)
«Потрібно бути знавцем своєї справи, мастаком свого заняття – і ви заслужите загальну підтримку» (Лонгфелло)
«Якшо цікаве вам заняття скромно, звеличте його, вкладая в нього ваш розум, серце, єнергію. Вивчіть відносно нього все, що може бути вивчено. Дійдіть до самої основи вашого заняття, якщо ви хочете піднятися на вершину його» (Лонгфелло)
«Невтомно іспитуй себе, пока не знайдеш самої високої справи, на виконання якої ти здібний, і потім виконуй її. Ми встигаємо найкраще для самих себе тоді, коли ми встигаємо для інших.» (Джон Стюарт Мілл)
2. Бережливість по відношенню до часу.
«Чи любиш ти життя? Тоді не витрачай навмисно час, тому,що – це матеріал , із якого воно складається» (Б. Франклин)
«Бережливість по відношенню до часу нагородить вас з такими процентами, які перевершать самі радужні ваші очікування, а навмисно витрачений час принизить вас, як в розумовому, так і моральному відношені, значно нижче ваших сумних очікувань»(Гладстон)
«Одна година щодня, взята від пустого времяпроведення і застосована з користю, дала б людині даже з заурядними здібностями, можливістьздобути достатні навики в любій галузі науки і зробила б невиховану людину освідченою впродовж декількох років»
«Великі люди завжди були дуже єкономні по відношенню до часу»
«Час – гроші»
«Час – це сирий матеріал , із якого ми можемо робити все, що бажаємо»
«Кожний день є маленьке життя, а все наше життя, є лише повторений день»
3.Працьовитість.
«Боги продають все і кожному за справедливу ціну»(Емерсон)
«Секрет успіху є не в чому іншому, як виконані того, що ви можете робити хорошо, і в хорошому виконані того, що ви робите, без жодної думки про славу» (Лонгфелло)
«У всіх справах перед початком повинна бути виконана належна підготовка» (Цицерон)
«Є лише один спосіб достигнути переваги, це – невтомна праця» (Сідней Сміт)
«Бажання досягти успіху є у всих, проте цього ще недостатньо»
«Трудність роботи знаходиться в прямому відношені з шляхетністю і висотою цілі»
«Працьовитість є матір везіння» (Б.Франклін)
«Геній лише починає великі справи, а закінчує їх одна праця» (Жувер)
«Для досягнення успіху значна частина життя повинна бути витрачена на
кладку фундамета, скритого від очей»
«Совершенство создают мелочи,но само совершенство не мелочь» (Микель Анжело)
«Праця долає все»(римські мудреці)
«Якщо у вас є талант, працьовитість покраще його, а якщо у вас немає таланту, працьовитість компенсує цей недолік» (Джон Рескін)
«Немає мистецтва чи науки, наскільки важких, щоб ними не можна було б оволодіти за допомогою працьовитості» (Кларендон)
31.08.18 15.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816371
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
5 якостей, які ведуть до успіху
Успіх вимірюється кожним по-своєму. Те, що буде вважатися успіхом для однієї людини, для іншого успіхом не буде. Тому, успіх не так вже й легко виміряти. У сьогоднішній статті ми розглянемо п'ять якостей, які з найбільшою ймовірністю можна віднести до поняття успіху в наше століття. Просто переконайтеся, що у вас є ці якості, або ж ви самовіддано хочете їх придбати. І тоді ви зможете назвати себе успішною людиною!
1. Самовідданість
Без самовідданості важко щось досягти. Ви повинні присвячувати кожен день свого життя досягненню того, що ви представляєте під словом «успіх». Невтомно переслідуючи те, про що мрієте - це і є самовідданість. Продовжуючи робити те, що наближає вашу мету - це відданість справі. При цьому будь-які перешкоди не повинні збивати вас з пантелику і не повинні змушувати вас відвертатися від своїх мрій.
2 Наполегливість
Наполегливість дуже схожа на самовідданість; проте, коли ми говоримо про наполегливість, ми говоримо про мужність, відвагу і впевненість, необхідну для подолання кожної з цих перешкод на своєму шляху. Складні часи бувають у більшості людей, вони можуть виснажувати нашу енергію і потенціал, а також нашу здатність рухатися далі. Ключ в наполегливості - це завжди тримати голову високо піднятою. Ніколи не дозволяйте комусь говорити вам, що ви щось не можете. Замість цього, зробіть себе настільки сильним, що коли вам сказали це, ви покажете здатність довести, що ви можете зробити все. У сучасному світі все можливо.
3. Зобов'язання перед мріями
Прихильність тому, у що ви вірите, є, мабуть, одним з найважливіших факторів при визначенні того, чи зможете ви досягти успіху. Ви повинні захотіти це більше повітря, їжі або сну. Якщо це так, значить ваша мрія - це дійсно те, чого ви хочете. Це, мабуть, найважливіший фактор, який визначатиме, чи маєте ви успіх чи ні.
4. Стійкість
Дотримання того способу життя, який веде вас до мети, коли обставини складаються не на вашу користь, називають стійкістю. Це так само важливо, як і інші чинники, перераховані вище. Тримати при цьому високо голову, але не відвертатися від мрії, коли немає впевненості в завтрашньому дні, або немає ніякої надії - це, напевно, вершина стійкості. Витривалість наповнює вас енергією і мотивує вас. Вона навчить вас знову повертатися до своєї справи, коли ви відчуваєте, що більше немає ніяких сил. Стійкість допомагає стати більш сильною людиною, здатним вийти зі складних ситуацій з посмішкою і рішучістю! Витривалість і стійкість - це ключ до досягнення успіху в будь-якій справі. Ніколи не здавайтесь!
5. Готовність брати провали
Готовність брати провали і невдачі і продовжувати рухатися далі - це частина життя. Це також має великий вплив на успіх. Частіше, ніж хтось сподівається, невдача є самодостатньою. Вона багато чому може нас навчити на шляху до своєї мети. Вона легше купується, ніж успіх, але вона і вчить більше, ніж успіх. Іноді провал говорить про те, що вам потрібно розвиватися далі, і навіть тоді, коли ви думаєте, що виклалися на сто відсотків. Невдачі часто показують, що навіть сто відсотків це не межа, і ніщо не ідеально.
Ми повинні продовжувати мотивувати себе, щоб рухатися вперед, адже в світі є нескінченна кількість можливостей. Кожен раз, коли ви думаєте, що зробили кращу роботу, яку ви можете зробити, подумайте ще раз! Завжди є можливість для поліпшення. Ми всі люди, а люди ніколи не можуть бути досконалими. Просто продовжуйте робити свою справу, щоб зробити максимум своїх можливостей. Ви можете це! Переклала на українську мову 8.08.18 15.30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816372
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
Вже і сімдесят лягло на плечі,
Білий весь, не тільки сивина.
Крила є, проте вже не лелечі
І в політ не кличе далина.
Блиск в очах говорить про багато,
Та до справи… Сили вже не ті…
День прожив, рахуй цей день за свято
І тримай себе на висоті.
Надоїло жити, хліб жувати,
Хоч його по праву заслужив…
А, як прагне дід ще політати,
Бо по-правді наче і не жив.
Взяв би торбу і пішов із хати,
Стидно, що ж подумає онук…
Інколи так хочеться кричати,
Як кричить часами чорний крук.
Мовчазний, хіба заплаче стиха,
Коли долі забринить струна.
І терпить дідусь і біль, і лихо,
Жде коли повернеться весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815985
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 03.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YqMJmgcHq3o[/youtube]
Заблукати в лісі...Це - не страшно,
Вихід із становища знайдеш.
Головне, що зробиш ти це вчасно,
І тоді ти там не пропадеш.
Заблукаєш у думках - невтішно,
Зможеш наробити помилок.
Тут уже тобі не буде смішно,
Бо життя надасть тобі урок.
Заблукати в мріях... Це - не грішно.
У житті всі мали ці гріхи.
Мрії - це життя у нас розкішне,
Легко ми знайдем туди шляхи.
Легко розпізнать де друг, де ворог?
Ця задача надто вже складна.
Тут думок розкинеш цілий ворох,
Та все рівно виходу нема.
І коли в житті ти обпечешся,
Не залижеш рану, ніби кіт.
Розуму, можливо, наберешся
І відчуєш, що жорстокий світ.
Тільки б у житті не заблукати,
Думати: на те й є голова.
Бо на поміч нікого гукати.
Хто почує тут твої слова?
-----------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815863
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m5zSB6Km4ns
[/youtube]
Мороз кинув квітку маленьку на скло.
Від холоду, ніби тремтіла.
А я тут подумала: їй повезло,
Зігріти її я хотіла
Біленька, тендітна, та як її взять?
Торкнулась рукою перлинки.
Бажала тепла свого трішечки дать.
Дивлюсь - покотились сльозинки.
Нащо це торкання? Нащо це тепло?
У квіточці цій - ні кровинки.
Лиш руки мої від морозу пекло,
В душі поселились крижинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815381
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 29.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HVesltqTloA
[/youtube]
Гречаний мед чомусь тепер терпкий.
Оскоминка лишилася від літа.
Мед на вустах відчутно не такий,
І десь в душі загадка ця пригріта.
Чому тепер усе не зовсім так?
Кого у цім винити? Може, зиму?
Хіба вона одна із тих ознак:
У душі кинула свої крижини.
Зимова заметіль плете узори,
На вікнах розмальовує квітки.
І все не так, як це було учора.
Від холоду померзли і ростки.
Даремно на них дихати теплом,
Не забариться вітер їх розвіять.
Зима прикриє пам"ять ледь крилом,
І буде до весни все сіять, сіять.
Чи навесні проб"ється крізь асфальт,
Чи в змозі душа-квітка це зробити?
Та що тут скажеш? Одне слово - жаль..
Це не зима! Це ми змогли живе убити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814156
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Авторська пісня
Вічная пам'ять! Вічная пам'ять, блаженне упокоїння!
Вічная пам'ять!..
Принесіть мені, мамо, на могилу травневі барвінки,
А я віттям черемхи вклонюся вам низько з Небес,
А ще про́шу я вас, замість тої червоної зі́рки,
Покладіть мені, мамо, простий православний наш хрест!
Коли в сірих пісках нас зненацька підня́ла тривога,
І, сипну́вши вогнем, вертольоти пішли на віра́ж,
Я вперше молився, звертаючись серцем до Бога!
Чом мене не навчили ви, мамо, бода́й Отче наш?
А як бій відлунав, і з смаглявим лицем офіцерик
Відкона́в на носилках, розплющивши очі ясні,
Я таємно від всіх штик-ножем змайстрував собі хрестик,
Хоч не знав достеменно, хрещений я, мамо, чи ні.
Принесіть мені, мамо, на могилу травневі барвінки,
А я віттям черемхи вклонюся вам низько з Небес!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814060
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=llgKu7uP8jM
[/youtube]
Папір все витримає,-кажуть,
Що хочеш, те й на нім пиши.
Якщо не так, то стерти зможеш,
Якщо щось пишеш - не спіши.
Слова, написані в конверті,
Чекає дальній адресат.
Не залишіть слова затерті,
І не пишіть щось наугад.
Для вас слова - це гра, можливо.
Сміючись, пишете ви їх,
Для адресата все важливо.
Хіба узнає, що це - сміх?
А краще їх сказати прямо,
Яка б там правда не була.
Відкриє, чи загоїть рану,
А, може б, й сили додала.
-----------------------------
Не бійтесь слів, вони живі.
Надайте їм нове життя.
Забудьте тільки про черстві,
В них інший зміст і відчуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813685
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 16.11.2018
Рвали тебе на шматки,
Вислали на Соловки.
Кулі, мечі, каземати,
Стерпіла все, наша Мати.
Вся у крові вишиванка,
Серце болить, лихоманка.
Словом замовила рану,
Витерла сльози вітрами.
Далі стоїш непохитно
З поглядом жовто-блакитним.
Ти – така вільна, як воля,
І ані крок – справжня доля!
Скроплене кров’ю коріння,
Ти – на порі воскресіння.
Вже язики не у моді,
Місце твоє – у господі!
Світу скажи своє слово,
Матінко, сонячна Мово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813243
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 11.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTDY8tBDv00
[/youtube]
У землю кинуте зерно -
Весною будуть гарні сходи.
Якщо й добірне ще воно,
Врожай хороший вчасно вродить.
Якщо обласкане вітрами,
Росте від доброї руки.
Та ще з хорошими словами,
І про добро були думки...
Отак і в серці схоже нашім:
Якщо в нім кинуте зерно,
Не буде там не так, інакше,
Хороші сходи дасть воно.
Якщо цей паросток леліять,
Кохать на зло усім вітрам,
Ніщо не зможе протидіять,
Надовго квітнуть пелюсткам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812410
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 03.11.2018
...[iРецензентам..
трохи езотерики та...
ірреальності... [/i]
[youtube]https://youtu.be/DpD40iY9pVk[/youtube]
[b][color="#5f0882"][i]Буває –
ми викреслюєм
з життя свою людину,
забувши,
що і нас…
в свій час…
враз…
викреслить життя…
Запалюймо
сердець живу і благосну лучину,
що не веде до
руйнівного гніву
й забуття….
Ми ігноруємо –
буває –
іншу думку й долю,
що розійшлася з нашою
в концепції життя…
Та не швидкуйте…
убирати недозріле поле,
щоб не зірвать своє –
хай запізніле – каяття.
То ж бережімо…
кимось в серці
нам
нагріте місце:
коли в своєму –
із краплин злоби –
замерзне лід,
й остудить обсіч нас ота
незаперечність істин,
воно було б як скит,
що не замів
блукальця слід...[/i]
[/color][/b]
28,10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811712
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Бачимо часто в щоденних новинах
з різних країн емігрантів рої.
І серед них пізнаю на світлинах -
по вишиванках - це ж наші, свої!
Бельгія, Чехія, Польща, Канада,
США та Австралія, Чілі, Габон...
Що потягло їх? Багатства принада? -
Гнали їх злидні й біда за кордон.
Наче хтось долею нації грає,
що утікають, хоч би й не хотів,
голодом гнані з родючого краю,
страхом репресій, знущанням катів.
Нині жене безробіття, безладдя,
бідність, безправність, продажний закон,
владне безкарне крадійство,.. безвладдя,
цін, хабарів ненаситний дракон.
Злими вітрами по білому світу
вже розмело міліони братів
мудрих, талантів - найкращого цвіту!
Як же наш край обіднів, опустів!..
Може онукам знайдуть батьківщину
чи своє щастя, кому повезло.
Більшість, мов пташечки з вирію, линуть
думкою й серцем у рідне гніздо,
де залишилися сім*ї та друзі,
край у вогні... - і печаль крижана...
Там непогано, та серденько в тузі -
не зігріває чужа чужина.
Вразять події у рідній сторонці -
власний майданчик зберуть звідусіль,
бо ж і вони, як і ми, - українці,
біль України - їх горе, і біль.
Ще й одягнуть вишиванки святкові -
з рідного краю святий оберіг,
роду й народу тотеми спадкові,
пам*ять про корінь і рідний поріг.
І не потрібні слова чи зізна́ння,
хто вони родом й зібрались чого,
бо вишиванка - це символ єднання
в світі безмежнім народу мого.
27.10.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811515
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 28.10.2018
[i]Скажи мені одне лукаве слово –
І я тоді скажу тобі,
хто – ти!
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eesPXO49Wr0[/youtube]
[i] [b][color="#55067a"]Напевне, слово у житті щось значить...
(Слова відверті – дзеркало душі.)
Його не можеш вкрай переоначить...
Як душі,
що ховаються в кущі.
Вам скажуть: мир, і мир за всяку ціну…
(Так, нам чужа повія та – війна!)
Не вірте їм!.. Поставте краще сті́ну
Від них:
крові́... байдужа їм ціна!
Вам скажуть: ні́чого мирян ділити,
Єдиним для усіх є Господь Бог…
Остерігайтесь – інший «повелитель»
Лунає з уст
отців, мирян-небог.
Вам скажуть: не на часі рідна мова,
Важливіший за неї – свій живіт…
Одвіт ви дайте українським словом –
Як сина
неньки нашої одвіт!
На жаль, у вжитку зайд оте лукавство –
То зброя їхня, й діє як іржа…
Бо роз’їдає душі "п’ята каста",
Як зуби
«льодовитого» моржа…
Стратегія Московії пожадна:
«Єдині ми були споконвіків,
І мова в нас одна. Й одна держава…»
Слова –
не для затятих козаків!
Не кожному в країні той екзамен
Вдається скласти враз, за один мах!
Прийміть його для себе як державний...
Простий –
лиш тим,
хто порохом
пропах. [/color][/b]
18.10.2018
_________
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810760
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KuJpiVb0HVY[/youtube]
На перепутті двох доріг,
Зустрілись літо й осінь.
В цей час далеко падав сніг.
Невже хотів наврочить?
Одна пора, що відцвіла,
Вже вмилася росою,
Друга - , що тільки-но прийшла,
Пролилася сльозою.
Ну що сказать одній другій,
Що часом буде важко?
Зроби тихіше буревій,
Створи осінню казку.
Не нищ красу усю з плеча.
Постій і озирнися.
На все хай хисту вистача,
Душею ніжною торкнися.
Ти часто плачеш, бачу я.
Невже буває жалко?
То ж не проста твоя душа...
Тепер ти тут хазяйка..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810223
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 17.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SyotJK6NJ1o[/youtube]
Тобі я вишию хустинку,
Цей непростий носовичок.
Лише замешкаюсь хвилинку:
Яких тут вибрать ниточок?
Ниток чимало - розмаїття,
Як мрій нездійснених клубок.
Калини вишию я віття,
А на калині - голубок.
Внизу, нитками, що із сонця,
Два серця ніжно обнялись
І вигравають у багрянці.
Це ті, що в вірності клялись.
Коли над хатою своєю
Почуєш клекіт журавлів,
То знай: за просьбою моєю,
Несуть дарунок, що без слів...
А ти одягнеш вишиванку,
Підеш у Храм в ранковий час.
Молися Богу спозаранку:
Це Він колись обох звів нас..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810365
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nrSj7yCP61Q[/youtube]
Осінній сум струшу з плечей,
І усміхнуся дню новому.
Не буду слухати речей,
Що це душі осіння втома.
Осінні примхи це - не нове
Ми піддаємось легко в лад.
Вразливим душам це - типове,
І настрій йде уже на спад.
Про щось жалієм, тихо плачем,
І вторим з сумом тим дощам.
Налаштувались так, одначе,
Бо настрій робить кожен сам.
Осінній сум - те потаємне,
Де плаче спогадом душа
І сльози ллє свої недремно.
Таку не пробуйте втішать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809782
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 13.10.2018
Писати вірші – це не фіглі римувати,
Що прийдуть в голову писакові навгад,
Складати вірші – гостре скло збирати
І серце стиснути своє, немов гранат!
Видушуючи на папір багряне,
Ось, брате, в чому таїна,
Хоч і читач добром тебе спом’яне,
Та він не зна, яка того ціна.
То – загадкова й незбагненна ноша,
То – душу обколоти в будяки,
Писати вірші – то є Кара Божа,
Якщо це Вірші, а не забавки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809512
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 11.10.2018
Я надіюсь - все пройде, минеться,
І печаль, і жура у душі...
Звикну я...Так же здавна ведеться,
Що на зміну ідуть молоді...
Я сьогодні по доброму заздрю,
Вони гарні й такі молоді,
Щиро вірять у мрію й удачу,
Не страшні їм дороги важкі...
А я ж знаю, що буде їм тяжко,
Та все ж вірю, в них сили міцні,
Як і ми, вони мріям не зрадять,
Ми поможем, допоки живі...
Тож ідіть уперед ви і вгору,
Милі друзі мої дорогі...
Хоч в важку ви зібрались дорогу,
Та найкраща вона на землі...
Не злякають нехай вас невдачі,
(Все бува на життєвім путі),
І розв"яжете ви всі задачі,
Ви ж рішучі й такі молоді...
Я бажаю вам сил і удачі,
І допитливих вам школярів,
А в дорогу беріть все найкраще,
Не втрачайте своїх юних мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808967
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Немає більшої відзнаки у житті, як знак того, що ти ще раз піднявся.
Стоїш мов скеля. У душі і в одязі дірки. Але ніколи не кажи, що здався.
Тріпає вітер дні твої - думки. Давно поламані покинуті обнови.
Від серця не відходять більше промені - нитки. Від болю вже не слухаєш його промови.
Штовхаєш скелі, хоч уява все. І випливаєш із глибин назовні.
Здається, не своє уже лице. Біліє. А ти думав, що вже чорне.
В полоні сорому не розкидай грішми. Чужі дарунки не вартують твої втоми.
Скидаєш в прірву відблиски пітьми. І замість крапки ставиш тільки коми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808518
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 03.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JJTDZt2hOTE
[/youtube]
Вечір... дощ холодний, тихий, мрячний.
Душу чим зігріти в такий час?
Серед днів у осені не кращий,
Взяти де тепла, щоб про запас?
Кава тут не вирішить проблеми.
Полистаю, може, тут думки?
За вікном вже квітнуть хризантеми...
Все не те.. Листаю сторінки.
Знов листаю.. Вирвана сторінка.
Дай згадаю, що це там було?
Видно, там була чиясь мовчанка.
Потім що? Повільно життя йшло.
Легкі хвилі човник колихають,
Знаю: це була тоді весна.
Спогади туди ще відлітають,
А в човні - ні жодного весла...
Допливли до берега? Не знаю...
Пам"ятаю тільки всі слова...
Засиділась... За вікном світає..
Спомин десь за обрій відплива...
Омиває дощ віконні рами,
Сон, не дочекавшись, десь утік.
Те, що дороге, те завжди з нами.
Ці моменти, як річок потік..
Пройдене не все теплом зігріє:
Десь звучить надірвана струна,
Та частіше все ж душа радіє,
Бо цвіла не раз в житті весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807927
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 30.09.2018
[i]Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні…
Микола Вінграновський [/i]
Вже б, здавалось, пішло, відлягло,
Посрібнилися айстри інеєм…
Передумалось, перецвіло,
Відгриміло, злило твоїм іменем.
Вже б, здавалось, відплакала все,
Відтужила всі думи зболені.
Мої води самотність несе -
Ти ж торкнувся моєї повені…
Ну навіщо мені ця печаль?
Я ж її відпустила віршами.
Ах ріка моя – суму кришталь,
Гіркота у душі моїй глибшає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808295
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 30.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=saC7AyalPmc
[/youtube]
За чим ти, осінь, гірко плачеш,
Невже в житті щось не вдалось?
Чи хочеш щось переіначить,
Бо дуже хочеш, щоб збулось?
Чи сльози ллються мимоволі,
Як це буває у жінок,
Що докоряють своїй долі,
Що не збулась одна з думок?
Це ж ти одна у тому винна:
Стоять оголені ліси,
А ти все плачеш, як дитина.
У них пробачення проси.
Летять кудись, дивись, лелеки,
Кидають з болем рідний край.
Важа дорога і далека...
Тебе не лаю.. Зачекай!
Я все ж люблю тебе за ніжність,
Душі твоєї глибину..
Що ти в думки приносиш свіжість..
Чому ж все ж плачеш, не збагну?..
З тобою плакати не буду.
Нащо розводить мокроту?
Не піддаю тебе осуду,
Люблю тебе все ж золоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808107
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 29.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=utCmvd8ZYfE
[/youtube]
Смуток іноді буває єдиним щастям.
Еріх Марія Ремарк
Сум осінній покотивсь клубками,
І поплив туманом по ставку,
І пішов неспішно байраками.
Має він ходу таку легку.
Ще пройшовся по зеленім листі,
І приліг неначе відпочить.
Зручно було там, як у колисці..
Вітре! Спробуй сум цей зупинить.
Хай заграє крапельками радість.
Поверни надію, хто втрача.
Осінь! Ти приносиш часом слабкість.
І чиясь у розпачі душа.
І ти сам собі вже не належиш..
Але раптом хтось всміхнувсь тобі.
І твій сум уже в другій одежі:
І немає місця тут журбі.
Тільки ось не знаю, чому плачу.
Сльози покотились, як горох.
Посмішка змогла переіначить.
І душа не б"є уже в сполОх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808251
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018
Вмирають люди без Причастя!
Вмирають вбогі й паничі,
І є в них жалюгідне щастя -
Їм колють опіум вночі!
Стають скляними зразу очі,
І бАйдуже навколо все,
А поруч сито біс регоче
І кігті, скорчившись, гризе!
Оця душа - його робота,
Ще одна зірка на погон,
Риплять пекелнії ворота,
Жде князь холУя на поклон.
На двОрі дико вітер свище...
Іще одному не щастить -
Ніхто священика не кличе
У хоспіс душу причастить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807558
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 29.09.2018
Коли біда тебе спіткає -
Отямся, не заламуй рук!
Вона нас грішних позбавляє
Від вічних, невимовних мук!
Бог вірним вмощує дорогу
Не квітами і не шиттям -
Душа в біді восходить Богу
Смиренним, слізним каяттям!
Бог знає лік твоїм чеснотам,
Років гортає сторінки...
Скоріш радій своїм скорботам,
Бо це оплата за гріхи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808059
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 29.09.2018
І все на світі треба пережити.
І кожен фініш — це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
і за минулим плакати не варт.
Ліна Костенко.
Приходить час, коли пече у грудях,
Та так пече, що спокою нема.
Пече кругом, у хаті і на людях,
Вчорашній день нахлинув не дарма...
Не зупинити болю, що у серці,
Його вже підхопила круговерть.
Думки спішать, немов спішать до герцю,
Й не відають, що їх чекає – смерть.
Втамуйте біль, бо може бути гірше,
Хай біль, що є, переросте в любов
І ця любов із кожним диво вершить,
Щоб кожен з вас минуле поборов.
Нічого, що минуле вас гойднуло.
А ви любіть, радійте і живіть.
Життя назад вам двері відімкнуло,
Лише на мить, а як воно болить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806699
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
ВІДЛІТАЛИ ДИКІ ГУСИ
Відлітали дикі гуси,
Над селом кружляли
І мою нещасну душу
За собою звали.
Ой, лети за нами в небо
Лети, не барися!
Скинемо біленьке пір’я
В нього уберися!
Уберися в біле пір’я,
Зроби собі крила
І лети в краї далекі
Де чекає мила!
Ой, не кличте, мої любі
Гуси-лебедята!
Не рвіть пір’ячко безцінне
Із своїх криляток!
Не одіну ваше пір’я,
Не змайструю крила,
Бо на рідній Україні
Залишиться мила.
Залишиться голубонька,
Наче сиротина
І покриє голівоньку
Траурна хустина!
Затуманить ясні очі
Лишеньком-сльозою,
Ой, не кличте мою душу
В небо за собою!
А ще, гусоньки, скажу вам
Слово на прощання:
Нема гіршого ніж знати
Миті розставання!
Розставатись із землею
Де біліють хати,
Де на цвинтарі під дубом
Спочиває мати!
14.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806590
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Україно, виший синім небо,
Жовтим виший на землі хліба.
Різнокольорово птахів щебет,
Золотом прикрась для нас герба.
Веселкову ніжну вишиванку,
Щоб прийшлась прикраса до грудей,
Виший роси в лузі на світанку
І легкі хмаринки з орхідей.
Мальвами прикрась усім подвір’я,
Білим виший яблуневий сад.
Виший нам казкове надвечір’я
І пейзаж прекрасний для левад.
Кожному щасливу виший долю,
Стиглий понад плотом виноград.
Виший між хлібів одну тополю
І казковий в небі зорепад.
Виший радість для батьків стареньких
В пам’яті дітей і онучат.
Ранок одягни в туман легенький,
В спокій одягни, щоб без гармат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806377
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Життєві букварі
День за днем проходять роки
і летять вони у даль.
По шляхах таких широких
їх не вернеш вже нажаль.
Все живе чарує цвітом,
Та вже осінь на дворі.
Час іде й тобі з привітом
Шле життєві букварі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806504
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018
Поет – це своєрідний, дивний радар,
Що серцем власним здатен відчувать
Землі своєї муки сиві й радість
Й завжди знаходить рятівні слова.
Не кожного ще за життя поета
Встига народ, як слід, повеличать,
Але ім’ям своїм і вільним злетом,
Поет удячний людям, зазвичай…
26.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805966
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mYlKm_DqxEY[/youtube]
Уважно прислухаюся у тишу,
Подих затаїла лиш на мить.
Вітерець гілки дерев колише...
(Ніч надворі, все навколо спить).
Та для них це - справжня колискова,
Заспокоїть їх вона й без слів.
Суть не в тому, що нема ні слова,
Їм так до душі, що пожалів.
Кажуть, що у вітру нема серця,
Що відсутня в нього і душа.
Та не вірте! Так лише здається,
Чом тоді дерева він втіша?
Чи не він зірвав зі злості листя,
І дерева голими стоять?
На калині залишив намисто,
Що на сонці вогником горять.
Бачить він красу і розуміє,
Знать: не безсердешний зовсім він.
Плакать і жаліти так уміє.
Небагато має все ж провин.
Вміє шепотіть мені на вухо,
Часто мої коси розпліта.
Іноді почую: ти не падай духом,
Як вірветься в серце метушня....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805959
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TpwsWJb8twY[/youtube]
Замріяно дрімає пізнє літо.
До осені лишився тільки крок.
Чому у сум тепло вже перелито?
Ще жоден не злетів з дерев листок.
Закуталось ти в пелену туману,
Обсіли й заморочили думки.
Свою тривожиш душу ти зарано..
Не слухай, що торочать язики..
Що буцімто зима прийде невчасно,
Забудуть люди про тепло твоє.
Але ж ти зараз ще така прекрасна,
А літо бабине візьме іще своє.
Чому мені ховаєшся під комір?
Моє тепло разрада тобі, так?
Чи бачиш у очах зелений колір,
Вуста мої приймаєш ти за мак?
Від тебе я взяла якусь частинку:
Родилася у літній твій розмай,
І вибрала найкраще - серединку.
Ми родичі з тобою, так і знай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805728
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018
Ви подивіться в очі цій бабусі,
Роками переоране лице.
Живе у праці, у щоденнім русі,
Хоч її тіло налилось свинцем.
Усе життя горбатіла у полі,
Сама пустила у політ діток.
Але така у неї склалась доля,
Ніхто водиці не подасть ковток.
Перед людьми і нині на колінах,
Вона не просить, продає своє.
Війна забрала у старої сина,
Але вона і досі ще жиє…
Ви подивіться, які в неї руки,
Вони напрацювались на віку.
Не дайте бабці помирати в муках -
Купіть пучок у неї часнику.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805689
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018
Твір друкується повторно зі змінами.
------------------------------------------
Теплослів"я... А що воно значить?
Від якої душі воно йде?
Протилежне - злослів"я, тлумачать,
Що притулку в серцях не знайде.
У болоті полин розкошує,
Кропива та, що жалить, росте.
І хто зілля оцього скуштує,
Може, серце ізцілить пусте..
Теплослів"я лікує нас словом..
Як добротне зерно проросте.
(Від злоби є надійним покровом)
Що, як квітка весняна, цвіте.
Чи жалієм ми доброго слова,
Чи запас словника обмілів?
Чи вважаєм, що слово - полова.
Чи зростити в душі не зумів.?
----------------------------------
Ти відшукай у серці слово,
Нехай зігріє увесь світ.
Не пропусти тих випадково,
У кого був давно політ.
І стане світ в новій обнові,
Не дошкулятимуть дощі,
Бо буде вірить знову й знову,
Що є все ж ліки для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805500
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 07.09.2018
О, Жінко, дзеркало мужчини,
Любові глас і долі хрест!
Ти – від зачаття й до загину
Добро у світ в собі несеш.
І хоч нелегка твоя ноша –
Ти не спиняєш хід епох.
Ти – мила, сонячна, хороша,
Одна ти – варта багатьох!
Мужчино, дзеркало Мадонни,
Тримаєш світ в своїх руках!
Міста будуєш і ікони
Малюєш, що живуть в віках.
Ти мир борониш від навали,
Ти сієш хліб і садиш ліс.
Аеропорти і причали
Тебе стрічають не без сліз.
Дитино, сонце, плід любові,
Живи, рости, цінуй батьків!
Не дай потьм’яніти скарбові
Й не стати вартим мідяків.
Плекай в собі іскринку щастя,
Не вір у силу фетиша,
Збирай нетлінного причастя,
Хай сонцем світиться душа!
Людино, Господа творіння,
Не оскверняй своє єство!
Плекай посіяне насіння,
Зросте із нього божество.
Не смій собі подібних гнути,
Братів найменших захисти.
Ти спробуй! Так й захочеш бути
І сам себе перерости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805047
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 03.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T_Js4TQgkXo
[/youtube]
Ну що сказать мені про день оцей?
Для мене непростий він і незвичний.
Скажу про нього кілька слів лишень,
В моїм житті, як кажуть, золотистий.
Пройшло з тих пір багато днів, років,
Не віриться: роки так пролітають.
А рік за роком пташкою летів,
В життєвий шлях і долю уплітають.
Хотілося, звичайно, щастя у житті,
Та не завжди буває так, як хочеш.
Нелегко нам було іти в путі:
То вітер загуде, то запорошить.
Я дякую тобі, Життєвий Друже,
Що ти зі мною поряд йдеш життям,
Що маєш почуття до мене небайдужі,
Й тобі дарую найніжніші почуття.
Ранковий поцілунок і гарячу каву..
Ну що потрібно зараз для душі?
Ти не сумуй, філософ мій ласкавий,
Проб"ємося в життєвій метушні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805033
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 03.09.2018
Городи – з поглядом осіннім,
То – результат людських трудів.
Щезають тихо літа тіні
Поміж полів, поміж садів.
У пані-кукурудзи – злато,
Картопля – більша двох долонь.
І грива в моркви пелехата,
І перці схожі на вогонь.
Томати мліють на осонні,
Лежать валізи гарбузів.
В квасольки – гудзички маньоні,
А сонях – в золоті князів.
Палає в вогнищі хмелиння,
Думки осінні в голові
І я сама – передосіння,
Мов стигле яблуко в траві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804500
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 28.08.2018
Навіть вітер подих затаїв,
Заховалась зірка в плюші неба.
Час спинився в лоні ручаїв.
І жура вмостилася на стеблах.
Я іду у той далекий край,
Де стоять у сумі терикони.
Де благають часто : «Не вмирай!»
І не діють писані закони.
Що казало небо уночі?
Як минула нічка, соколята?
За одне із ворогом сичі
Звідусіль – на бідного солдата.
Сон – не сон і харч йому – не харч.
То – мороз, а то – над міру спека.
Ще й попросить: «Матінко, не плач,
Сліз не лий за мною, мов із глека».
З автоматом спав всю ніч в обнімку.
Снились доня і малий синочок.
За село вітри провели жінку,
У руці тримала образочок.
Заспівала пташечка «мі-соль»
Раптом постріл десь розрізав тишу
І на нотці тій скінчився сон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802835
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T9MlYKK17iM[/youtube]
СПИНИ МЕНЕ, ЛІТО! НЕ ХОЧУ У ОСІНЬ...
Олекса Удайко.
--------------------------------------
Ще літо моє не добігло до краю.
Безсонні ще ночі, це значить - кохаю.
Тепло нерозтрачене в серці ще маю...
Чому ж оце, осене, мостишся скраю?
Це правда, що коси давно відзвеніли,
І коси мої уже ледь посивіли,
Але почуття ще живі, не зміліли.
Ще, осінь, тебе до душі не впустила.
Не плач прошу, літо, нащо оці сльози,
Нащо ти вплітаєш в життя моє прозу?
Зроби, щоб ударили блискавки, грози...
Прошу тебе, осінь,: не стій на порозі.
Ой осене, осене ! Яка твоя суть?
Чи, може, у тому, що все не вернуть?
Нехай ти сумуєш, дощі часто йдуть,
Однако, ти знаєш, тебе також ждуть...
Тебе я до серця іще не впускаю,
Я хочу ще спробувать яблук із раю...
Чи чуєш ти, літо? в тобі ще блукаю.
Хоч осінь в душі примостилася скраю...
СПИНИ
ОСІНЬ,
ЛІТО!
ТЕБЕ Я БЛАГАЮ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802855
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UNNlZTx_3VM[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802684
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 11.08.2018
Притча про заховане щастя
Якось раз боги, зібравшись, вирішили розважитися. Один з них сказав: - Давайте що-небудь відберемо у людей? Після довгих роздумів інший вигукнув: - Я знаю! Давайте заберемо у них щастя! Проблема тільки в тому, куди його сховати, щоб вони не знайшли. Перший сказав: - Давайте сховаємо його на вершині найвищої в світі гори! - Ні, пам'ятай, що у них багато сил, хтось зможе піднятися і знайти, і якщо знайде один, всі інші відразу дізнаються, де щастя, - відповів інший. Тоді хтось висунув нову пропозицію: - Давайте сховаємо його на дні моря! Йому відповіли: - Ні, не забувай, що вони цікаві, хто-небудь зможе сконструювати апарат для підводного плавання, і тоді вони обов'язково знайдуть щастя. - Сховаємо його на іншій планеті, подалі від Землі, - запропонував хтось ще. - Ні, - відхилили його пропозицію, - пам'ятай, що ми дали їм достатньо розуму, коли-небудь вони придумають корабель, щоб подорожувати по світах, і відкриють цю планету, і тоді всі знайдуть щастя. Найстаріший бог, який протягом усієї розмови зберігав мовчання і тільки уважно слухав виступаючих, сказав: - Я думаю, що знаю, де потрібно заховати щастя, щоб вони його ніколи не знайшли. Всі повернулися до нього зацікавлені і запитали: - Де? - Сховаємо всередині них самих, вони будуть так зайняті його пошуками зовні, що їм і в голову не прийде шукати його в собі. Всі боги погодилися, і з тих пір люди витрачають все своє життя в пошуках щастя, не знаючи, що вони сховане в них самих.
Переклала на українську мову 2.07.18 18.30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799141
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 23.07.2018
Не так живу, як би хотілось.
Чомусь кудись спішу завжди.
Інше життя часами снилось,
Немов лишив не ті сліди.
Я відчайдух, таким родився,
Мене завжди Господь беріг.
Проте я жив і тим гордився,
Що все життя жив так, як міг.
Змінити міг в житті багато,
Та був ще вітер в голові.
Хотів щодня робити свято,
Були нюанси циркові…
Живу не так, як мене вчили,
Учила мама і татусь…
Та буду вчитись до могили,
Бо кожну мить в житті учусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799359
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018
Притча про любов і щастя
Куди зникає любов? - запитало маленьке щастя у свого батька. - Вона помирає, - відповів батько. Люди, синку, не бережуть те, що мають. Просто не вміють любити! Маленьке щастя задумалося: Ось виросту великим і стану допомагати людям! Йшли роки. Щастя підросло і стало великим. Воно пам'ятало про свою обіцянку і щодуху прагнуло допомагати людям, але люди його не чули. І поступово Щастя з великого почало перетворюватися на маленьке і чахле. Дуже воно злякалося, як би зовсім не зникнути, і відправилося в далеку дорогу, щоб знайти ліки від своєї недуги. Довго чи коротко йшло Щастя, не зустрічаючи нікого на своєму шляху, тільки стало йому зовсім погано. І зупинилося воно відпочити. Вибрало розлогі дерева і прилягло. Тільки задрімало, як почуло кроки, що наближаються. Відкрило очі і бачить: йде по лісу стара жінка вся в лахмітті, боса і з палицею. Кинулося щастя до неї: - Сідайте. Ви, напевно, втомилися. Вам потрібно відпочити і підкріпитися. У жінки підкосилися ноги, і вона буквально звалилася в траву. Трохи відпочивши, мандрівниця розповіла Щастю свою історію: - Образливо, коли тебе вважають такою старою, а адже я ще молода, і звуть мене Любов! - Так це ви Кохання ?! вразилось Щастя. Але мені говорили, що любов це найпрекрасніше з того, що є на світі! Любов уважно поглянула на нього і запитала: - А тебе як звуть? - Щастя. - Ось як? Мені теж говорили, що Щастя має бути прекрасним. І з цими словами вона дістала з свого лахміття дзеркало. Щастя, поглянувши на своє віддзеркалення, голосно заплакало. Любов підсіла до нього і ніжно обійняла рукою. - Що ж з нами зробили ці злі люди і доля? - схлипувало Щастя. - Нічого, - говорила Любов, - Якщо ми будемо разом і станемо піклуватися один про одного, то швидко станемо молодими і прекрасними. І ось під тим розлогим деревом Любов і Щастя уклали свій союз ніколи не розлучатися. З тих пір, якщо з чийогось життя іде Любов, разом з нею йде і Щастя, порізно їх не буває. А люди до сих пір зрозуміти цього не можуть ...
Переклала на українську мову 12.07.18 17.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799078
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Мудрість народів світу.
Короткі притчі
Бог зліпив людину з глини, і залишився у нього невикористаний шматок. - Що ще зліпити тобі? - запитав Бог. - Зліпи мені щастя, - попросив чоловік. Нічого не відповів Бог, і тільки поклав людині в долоню шматочок глини.
* * * Якось чоловікові приснився сон. Йому снилося, ніби він йде піщаним берегом, а поряд з ним - Господь. На небі миготіли картини з його життя, і після кожної з них він помічав на піску два ланцюжки слідів: одну - від його ніг, іншу - від ніг Господа. Коли перед ним промайнула остання картина з його життя, він озирнувся на сліди на піску. І побачив, що часто уздовж його життєвого шляху був лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були найважчі і нещасні часи в його житті. Він сильно засмутився і став питати Господа: - Хіба не ти говорив мені: якщо піду шляхом твоїм, ти не залишиш мене. Але я помітив, що в найважчі часи мого життя лише один ланцюжок слідів був по піску. Чому ж ти залишав мене, коли я найбільше потребував тебе? Господь відповідав: - Моє миле, миле дитя. Я люблю тебе і ніколи тебе не покину. Коли були у твоєму житті горе і випробування, лише один ланцюжок слідів був на дорозі, тому що в ті часи я ніс тебе на руках.
* * * Якось до одного села прийшов і залишився жити старий мудрий чоловік. Він любив дітей і проводив з ними багато часу. Ще він любив робити їм подарунки, але дарував тільки крихкі речі. Як не старалися діти бути акуратними, їх нові іграшки часто ламалися. Діти засмучувалися і гірко плакали. Проходив якийсь час, мудрець знову дарував їм іграшки, але ще більш тендітні. Одного разу батьки не витримали і прийшли до нього: - Ти мудрий і бажаєш нашим дітям тільки добра. Але навіщо ти робиш їм такі подарунки? Вони намагаються, як можуть, але іграшки все одно ламаються, і діти плачуть. Адже іграшки такі прекрасні, що не грати з ними неможливо. - Пройде зовсім небагато років, - посміхнувся старець, - і хтось подарує їм своє серце. Може бути, це навчить їх поводитися з цим безцінним даром хоч трохи акуратніше?
* * * Колись давно старий відкрив своєму онукові одну життєву істину: - В кожній людині йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, єгоїзм, амбіції, брехня. Інший вовк представляє добро: мир, любов, надію, істину, доброту і вірність. Онук, зворушений до глибини душі словами діда, задумався, а потім запитав: - А який вовк в кінці перемагає? Старий усміхнувся і відповів: - Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.
* * * Учень запитав Майстра: - Наскільки вірні слова, що не в грошах щастя? Той відповів, що вони вірні повністю. І довести це просто. Бо за гроші можна купити ліжко, але не сон; їжу, але не апетит; ліки, але не здоров'я; слуг, але не друзів; жінок, але не любов; житло, але не домашній затишок; розваги, але не радість; освіту, але не розум. І те, що названо, не вичерпує список ...
* * * Давним-давно в старовинному місті жив Майстер, оточений учнями. Самий розумний з них одного разу задумався: «А чи є питання, на якє наш Майстер не зміг би дати відповіді?» Він пішов на квітучий луг, піймав найкрасивішого метелика і сховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки, і учневі було лоскотно.Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав: - Скажіть, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий? Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий будь-якої миті стиснути їх заради своєї істини. Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів: - Все в твоїх руках.
* * * - Рабе, я не розумію: приходиш до бідняка - він привітний і допомагає, як може. Приходиш до багатія - він нікого не бачить. Невже це тільки через гроші? - Визирнув у вікно. Що ти бачиш? - Жінку з дитиною, віз, що їде на базар ... - Добре. А тепер подивися в дзеркало. Що ти там бачиш? - Ну, що я можу там бачити? Тільки себе самого. - Так ось: вікно зі скла і дзеркало зі скла. Варто тільки додати трохи срібла - і вже бачиш тільки себе.
* * * Потрапив чоловік в рай. Дивиться, а там всі люди ходять радісні, щасливі, відкриті, доброзичливі. А навколо все як в звичайному житті. Походив він, погуляв, сподобалося. І каже архангелу: - А можна подивитися, що таке пекло? Хоч одним оком! - Добре, підемо, покажу. Приходять вони в пекло. Чоловік дивиться, а там начебто на перший погляд все так само як в раю: те ж звичайне життя, тільки люди всі злі, скривджені, видно, що погано їм тут. Він запитує у архангела: - Тут же все начебто так само, як і в раю! Чому вони всі такі незадоволені? - А тому що вони думають, що в раю краще.
Переклала на українську мову 2.07.18 18.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799075
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Притча про любов
Одна жінка вийшла зі свого невеликого будиночка і побачила на вуличному дворику трьох людей похилого віку з білими довгими бородами. Вона їх не впізнала і сказала їм: - Ви напевно не знайомі мені, але має бути ви голодні. Будь ласка, увійдіть в мій будинок і поїжте. - А чоловік ваш в будинку? - запитали вони. - Його ще немає - сказала вона. - Ми тоді не можемо зайти, - відповіли їй вони. Увечері ж, коли повернувся додому її чоловік, вона йому розповіла про те, що сталося. - Піди і скажи їм, що я вже вдома і запроси їх у дім! - сказав їй чоловік. Жінка вийшла з дому і покликала людей похилого віку. - Ми не можемо увійти в будинок разом, - відповіли вони жінці. - Чому ж? - здивувалася вона. Тоді один зі старих пояснив їй: - Його ім'я Багатство, - вказав старий на одного зі своїх друзів, і вказуючи на іншого сказав: - Іншого звуть Удача, ну а мене ж звуть Любов. - Після цього він додав: - Зараз підеш до дому і зі своїм чоловіком поговори про те, кого з нас ви все-таки хочете бачити у себе вдома. Жінка пішла до чоловіка і розповіла про те, що вона почула. Її чоловік дуже зрадів. - Як чудово! - вимовив він, - Якщо і треба зробити вибір, то давай запросимо до нас Багатство. Нехай старий увійде і наповнить багатством наш будинок! Тоді його дружина йому заперечила: - Любий, а чому б нам Удачу не запросити? Їхня донька ж чула суперечку між матір'ю і батьком сидячи в кутку. Вона підійшла до них з пропозицією: - А чому краще не запросити до нас Любов? Адже тоді в нашому домі буде правити любов! - Давай напевно, погодимося з нашою донькою, - сказав чоловік дружині. - Піди і проси Любов стати нашим гостем. Жінка пішла і запитала у трьох старих: - Хто з вас трьох Любов? Заходь в наш будинок і будь у нас гостем. Дідок по імені Любов попрямував до будинку. Двоє інших же людей похилого віку пішли за ним. Здивована жінка запитала тоді Удачу і Багатство: - Я запросила в будинок тільки Любов, чому ж ви йдете? Люди похилого віку їй відповіли: - Якщо ви б запросили Удачу або Багатство, то інші два з нас тоді залишилися б на вулиці, але так як ви запросили до себе Любов, то куди вона піде, туди завжди і ми йдемо за нею. Там де є Любов, завжди є і Удача і Багатство!
Переклала на українську мову 2.07.18 17.40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798643
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 09.07.2018
Найнеприємніша невдячність -
Дітей невдячність до батьків!
І ця урАзлива реальність
Гнітить серця з покон віків.
Хоча зумовлюють тривогу
Самі ж батьки на все життя,
Як не складають дяку Богу
За те, що Бог їм дав дитя!
Подячність - чудодійна сила,
Яка під камнем не лежить,
Людина вдячна - Богу мила,
Такій кругом завжди щастить!
Виховуйте дітей завчасно,
А не тоді, як вдарить грім.
Навчіть їх дякувати красно
Батьківським прикладом своїм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798492
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Внучата мої, внучата,
Коріння у нас одне…
Від прадіда і до тата,
Дубочками ростете.
Дивлюсь на маленькі ручки,
Дивлюсь і не надивлюсь.
Ростіть козаками, внучки,
У вуса бурчить дідусь.
Я внуками колись марив,
Пролинули вже роки,
Вони ж бо летять, як хмари -
Внучата вже козаки…
Дід навіть ходу притишив,
Щоб кожен з вас ріс, як дуб…
Я вам на чолі залишив
Відбиток дідівських губ.
Ви, внученьки, пам’ятайте,
Живий є у вас дідусь.
Скоріше ви виростайте -
Ще правнуків я діждусь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798502
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Це зі мною зраджував ти жінці,
А Вона. Я думаю, що знала...
Зраду наливав по самі вінця,
А Вона. Мовчала і... прощала...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Я не знаю, опускав ти очі,
Як заходив уночі до хати,
Звідки плач її отой, щоночі,
Мабуть, не додумався спитати?
Я тебе ніколи й не просила,
Щоб забув усе і йшов за мною...
І яка водила тебе сила,
Ти ж бо називав її любов'ю...
Так і жив. На два двори. Роками.
В пеклі жив. А діти підростали...
Хоч своїми все ламав руками -
На заваді і вони не стали...
Але не питають. Чи забулось,
Чи - дорослі і не так болить...
Як там не було. Це я звернула
В інший бік від чорної хули...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І коли згадаю час від часу -
Біль озветься в глибині душі...
Що ж мені назвати своїм щастям?
Пригадати сніг чи спориші?
Чи далеку за селом дорогу,
Що вела уперто в нікуди?
Чи забути геть усе, їй-Богу,
І не повертатися туди?..
Що ж мені забути? Може, ночі?
Може, квіти - прямо у вікно?
Чи твої жагучі карі очі?
Чи розлите в темряві вино?
Може, шепіт, що покраяв душу,
На шматочки, без анестезій?..
І тепер забути це я мушу?..
Хто сказав? Нізащо. І не мрій...
Бо роками очі, плечі, руки -
Все було моїм - до забуття...
Та хіба ж боялась я розлуки -
Я з тобою міряла життя...
Ревнощі ніколи не палили -
Гріла непідкуплена любов.
Може, я сама себе дурила,
А тебе впускала знов і знов...
Плакала і боляче клялася:
"Схаменуся... Діти там, сім'я,
Де мені оця біда взялася,
Відпусти мене. Невільна я...
Чом не відмовляється від мене,
Не втіка додому навпрошки?.."
Знову листя падає із клена
І не перший рік, а вже роки...
Може, пригадати ту стежину,
Що вела у поле, за село?..
Яблука солодку половину,
Що до тебе (грішну) привело...
Чи останній рейсовий автобус,
Як зникав у темряві доріг,
Бо шофер "не бачив" твою "спробу"
Й ти тоді поїхати не зміг...
Знову поле, річка, сад - і в хаті -
Мокрий одяг. Кава і тепло.
Й ми з тобою, на любов багаті, -
Мов те сонце, що давно зійшло...
І не чули, як півні співали, -
Вже й калюжі висохли ущент,
Та хоч би і всім селом гукали,
Не почули б... Ми жили дощем...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ті шляхи давно позаростали,
Постеливши в ноги каяття,
Ми із Нею, навіть, вже вітались.
Довелось. Таке воно... життя...
І тепер, коли тебе я бачу, -
А води багато відгуло -
Не хвилюйся, справді, я не плачу,
Те кохання трепетним було...
І були живі весняні квіти,
І осіння стоптана трава,
І гарячим був холодний вітер,
Сніг тоді горів... таке бува...
Ми щасливі, бо не всі пізнали,
Ту любов, що рветься до небес.
І не випадково заблукали -
Вдячна долі, знала я тебе...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Хоч і ходять нашими стежками,
Не до всіх прихильні почуття...
Стало все, що гріло нас роками,
Тихим болем нашого життя...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630296
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 08.07.2018
Змія кільцем безцінний скарб обвила —
І руку небезпечно простягти!
Любов до насолоди свого тіла -
Хто може це в собі перемогти?
Ніхто, авжеж, без Бога не спроможний
З обіймів монстра вивільнити дух,
Чи ти жебрак, чи пан ясновельможний —
Усе прив’язаний до пекла на ланцюг!
І там твоя розрада і натхнення,
Лоскоче горло пійла смак гіркий...
Допоки не прийдé душа в смирення,
Для Бога зостаєшся ти чужий!
Любов до насолоди свого тіла —
Хто може це в собі перемогти?
Знов ранок піднімає білі крила,
І виринають клуні і хати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798210
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Заглянув в вікна велелюдний день.
Він зовсім юний, він іще світанок.
Чи він мені всіх горестей мішень?
Чи я йому всіх радостей серпанок?
Чого я жду? І що я дам йому?
І хто в мені - чи раб, чи звір повстане,
Коли засмокче й світло у пітьму,
Коли злелію слово не останнє..?
Посію слово ... другу чи врагу?
Усяк - людина, всяк іде до Бога.
Сотаю в слові тугу і снагу,
Сотає дні
в вікні моїм
епоха…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798392
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o89kEMsLFQs[/youtube]
Люблю я слухать тишу в полі,
На волю відпущу свої думки.
Не буду я тримати їх в неволі,
Відкрию для польоту всі замки.
Неквапно тиша диха різнотрав"ям,
Туман клубками котиться в траві.
На небі ні хмаринки, це - безхмар"я.
Десь відлетіли хмарки дощові.
Як чари, заворожує ця тиша,
І вітер десь у гіллі ще куня.
А пелена туману усе рідша,
Помалу на дно річки упада.
А ви, думки, - слухняні мої діти.
Набралися тут сили? То летіть!
Знайдіть того, хто тільки один в світі,
Так зможе мене ніжно полюбить..
Та не баріться, хутче повертайтесь..
Я буду з нетерпінням вас чекать.
До серця ви, блукальці, прислухайтесь:
Чи варто у моє його впускать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797971
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 04.07.2018
( Із власного спостереження)
З тобою поряд вся рідня і друзі,
Та по житті один завжди ідеш.
Себе тримаєш іноді в напрузі:
А раптом ти колись впадеш?
Спіткнешся об каміння на дорозі,
Чи ненароком в спину хтось штовхне.
І знов думки: піднятися чи зможеш?
Від цих думок тихесенько зітхнеш...
Навколо люди всі кудись спішать,
А, озираючись, собі гадають:
Чи зможеш ти без допомоги встать?
В думках про це, вони зникають.
А ти один, як палець, серед всіх.
Усмішки ще даритимуть.. О ЛЮДИ!
(Подумають, що п"яний від утіх)
Хіба, ви крові тої, що й Іуда?
А ти вставай, не клич на допомогу..
Ти - сильний.. Маєш волю до життя!
Тобі від Бога буде лиш підмога...
Таке у нас бува життя - буття..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797887
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Яка чудова в нас природа,
спостерігаю залюбки,-
кущі, дерева,пташка кожна,
плакун-трава і ластівки...
Такі яскраві диво-фарби,
квітують квіти в квітнику,
весняно-літні диво-барви,
й ніжне зозулине: "Ку! Ку!"
Я не рахую уже роки,
мої найкращі відпливли,
і хоч важкими стали кроки,
я все ж не стишую ходи...
І не спиняюсь на порозі,
ходжу і в сад, і на город...
Мрії мої ще є в дорозі,
я не звільняюсь від турбот...
Усе що маю, доглядаю,
дивлюсь у небо голубе...
Чогось незвичного чекаю,
природа в даль мене зове...
Я насолоджуюся нею,
весною, влітку й восени,
і з добротою, і любов"ю,-
я не бояся і зими...
Хоча і важко стало жити,
(уже ж літа мої не ті),
я намагаюсь щось робити,
і не ховаюсь в темноті...
Завжди з сусідами спілкуюсь,
вони і лагідні, й прості,
їхніми дітками любуюсь,
вони для мене рідні всі...
Стареньких теж не оминаю,
до них додому я ходжу,
слухаю їх й розповідаю,
і чимсь смачненьким пригощу...
Отак з природою в пошані,
я і з сусідами живу,
задовольняюся віршами,
і все навколишнє люблю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797879
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Моє життя – мої літа,
Що пролетіли наче птахи.
Дитинство… Юність золота…
Були щасливі і невдахи.
Пройшла і зрілості пора,
Коли я закохався вперше.
Пора для мене золота,
Вона мене на світі держить.
Летить додолу жовтий лист,
Літа збираються у вирій.
Життя моє ще має зміст,
Бо я люблю і я щасливий.
Як вірші пише ще душа,
Тоді ростуть любові крила.
Не час у вирій вирушать,
Коли живе на світі мила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797676
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
5 життєвих міні-уроків
Як свідчить східна мудрість, якщо учень готовий, учитель з'явиться. І якщо ви готові, то можете винести урок з будь-якої життєвої ситуації:
1. Якщо ви можете ...
Якщо ви можете почати свій день без кофеїну, якщо ви завжди можете бути життєрадісним і не звертати увагу на болі і нездужання, якщо ви можете утриматися від скарг і не втомлювати людей своїми проблемами, якщо ви можете їсти одну і ту ж їжу кожен день і бути вдячними за це, якщо ви можете зрозуміти кохану людину, коли у нього не вистачає на вас часу, якщо ви можете пропустити повз вуха звинувачення з боку улюбленого людини, коли все йде не так не з вашої вини, якщо ви можете спокійно сприймати критику, якщо ви можете ставитися до свого бідному другу так само, як і до багатого, якщо ви можете обійтися без брехні і обману, якщо ви можете боротися зі стресом без ліків, якщо ви можете розслабитися без випивки, якщо ви можете заснути без таблеток, якщо ви можете щиро сказати, що у вас немає упереджень проти кольору шкіри, релігійних переконань, сексуальної орієнтації або політики, - значить ви досягли рівня розвитку своєї собаки ... ( Сер Вінстон Черчілль)
Можливо це порівняння, на перший погляд,може сдатися іронічним,проте, маючи уже на протязі більше 10 років в дворі вівчарку,твердо впевнена,що собаки дуже вірні «друзі»,розумні істоти,уміють лікувати як себе,так і людей, багато в них всього позитивного і як факт те, що вони відчувають настрій і ставлення оточуючих до господарів і завжди готові прийти їм на допомогу. 3.07.18 18.00
2. Сила дрібниць
Гіпотетична ситуація: що буде, якщо кинути жабу в каструлю з гарячою водою? Вона тут же вискочить. А що, якщо ту ж саму жабу покласти в каструлю з холодною водою, поставити на плиту і поступово нагрівати? Жаба розслабиться. Вона, звичайно, помітить, що стає тепліше, але подумає: «Трошки зайвого тепла не зашкодить». А закінчиться все тим, що вона звариться. Багато що в житті накопичується поступово. Особливо борги, зайву вагу і погане здоров'я. Не можна недооцінювати дрібниці.
Дійсно, потрібно вміти постійно себе контролювати, щоб поганні звички не взяли верх, для цього знадобиться сила волі, позитивний настрій, не звадаючи на різноманітні перешкоди,які можуть траплятися в нашому житті... 3.07.18 18.10
3. Мистецтво приймати подарунки
Щоб збільшити приплив достатку в своє життя, дуже важливо навчитися приймати. Ми отримуємо стільки ж, скільки віддаємо, отже, і віддавати повинні стільки ж, скільки отримуємо. Цей важливий момент багато хто не бере до уваги. Тим часом навчитися приймати не так легко, як здається. Ретельно проаналізуйте свою реакцію на компліменти. Вмійте їх приймати, оскільки з їх допомогою навколишні реалізують свій шанс щось віддати. Уміння легко приймати все, що вам дається, допоможе вам притягувати до себе достаток. Не відмовляйтеся, коли вам пропонують щось хороше. Якщо вам підносять подарунок, прийміть його і просто подякуйте. Якщо в ресторані хтось хоче оплатити рахунок, не сперечайтеся. Скажіть «спасибі» і дозвольте людині зробити цей жест «віддання». Позбавтеся від помилок з приводу подарунків. Забудьте про те, що вони роблять вас уразливими або зобов'язаними. Якщо вам дарують те, що вам не подобається або не потрібно, віддайте подарунок тому, кого він більше сподобається. В цьому випадку виграють всі. Відмовляючись від подарунка, ви блокуєте потік достатку не тільки в своєму житті, але і в житті дарувальника. Коли ви самі робите подарунок, хіба вам не хочеться, щоб його прийняли?
Прочитала і мені на думку спала неприємна історія з цього приводу, яка мала місце в моєму житті, коли я категорично відмовилась приймати в подарунок на свій день народження – махровий банний халат від двоюродної сестри,заявивши, що він занадто короткий і мені не підійде,навідь не приміривши...Згодом я зрозуміла, що поступила не чемно, чим образила сестру,попросила вибачення, все ж прийняла подарунок і віддала його молодшій дочці, а всеж за цей вчинок соромно, навідьі до цього часу,хлча пройшло з того часу вже багато років... 3.07.18 18.25
4. Джерело майстерності
Один фотограф прийшов до жінки на вечерю. Вона, подивившись його фотографії, вигукнула: - Які у вас чудові фотографії! Напевно, у вас дуже хороший фотоапарат? Фотограф промовчав. Але, йдучи, сказав: - Спасибі, вечеря була дуже смачна. Напевно, у вас дуже хороші каструлі.
Необачний комплімент, який зробила жінка фотографу, «бумерангом» повернувся дл неї...Слід зробити з цієї історії правильний висновок, щоб не допускати подібне в своєму житті...3.07.18 18.30
5. Коли-небудь ти зрозумієш ...
Коли-небудь ти зрозумієш, що бувають люди, які ніколи не зраджують, але для цього доведеться пройти через дуже багато зрад. Коли-небудь ти зрозумієш, що зовнішній блиск - ніщо в порівнянні з внутрішньою красою. Тому що все, що зовні - це до першого дощу. Те, що всередині - горить завжди. Нехай навіть воно згасло до ледве-видних вугольків. Але, досить скласти губи трубочкою і ласкаво подути - вогонь поступово розгоряться і зігріють тебе. Коли-небудь ти зрозумієш, що багато формул і афоризм, яких ти нахапався в навколишньому світі - порожні, нехай і красиві, набори слів - не більше того. Важливі лише ті істини, до яких ти сам дійшов. Коли-небудь ти зрозумієш, що доброта, ніжність, ласка і турбота - це прояв внутрішньої сили, а не слабкості. Принцип дії карми або закон бумеранга.
Переклала на українську мову 24.06.18 10.35
Мудро,чітко,зрозуміло,потрібно лише зуміти дотримуватись цих порад, шо неодмінно дасть позитивні результати, допоможе жити повноцінним життям і відчувати себе щасливою людиною. 3.07.18 18.40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797567
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018
Як звучить це слово - вірний друг!
З чим його ми можем порівняти?
Друзі все покращують навкруг,
Добротою можуть осявати.
Слово друг! Звучить, неначе пісня,
Як ковток джерельної води.
Почуттям до друзів в грудях тісно,
Не на день, не рік, а назавжди.
Як в житті нам обійтись без друзів?
Непомітно плине з ними час.
Ні! Це не слова моїх ілюзій,
Що звучать немов би для прикрас.
Дружба, як широке тепле море,
Що тебе утрима на плаву.
Ціним їх за почуття прозорі,
З вами, Друзі, все переживу!
Вслухайтесь у це священе слово!
З нами біди всі переживуть...
Бережіться друзів випадкових,
Що так легко можуть вас забуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797470
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 30.06.2018
Лисиця вчила Півня так:
Ну як ти можеш жити?
Малого маєш язика,
То як води попити?
Ворона чорна, ніби ніч,
Все каркає і бреше.
Все поглядає навсебіч...
Так жити їй все ж легше.
Присіла Муха на Слона.,
Хвостом Слон не дістане,
Та вища всіх тепер вона,
Її прийміть за пані.
Лежить Осел у холодочку
Все думає, гадає,
Як гарно тут у цім садочку,
Тьфу, Муха! Все кусає..
Баран все думає гадає:
Дістала так ця спека.
Прошу усіх, хто совість має,
Ковток води...
Тут річка недалеко.
Свиня знайшла болото.
Обкачалась..
Куди ж тепер їй до польоту.
Із себе реготалась.
Якби в Свині були ще й роги,
І хвіст, як у Коняки.
Всіх позмітала б із дороги,
Бо заважають їй всіляки.
Учив раз Півень Солов"я:
Не так ти все ж співаєш.
Хороша пісня, та не та:
Ти нас не прославляєш..
-------------------------------
Посміхніться! Всім доброго ранку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796380
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 20.06.2018
Повернусь я колись в коло близьких.
Ще не час їх кидати, не час.
Не застигну німим обеліском
Доки пломінь в очах не погас.
Це – відпустка. За власний рахунок.
На догоду катюзі – біді.
Готував в подарунки цілунок
Замість нього сновиддя руді.
З-поміж жахів в ночах виринають
Вирви глинища, вічно слизькі…
Вибиратись із круч намагаюсь,
Та не чую своєї руки.
Голова ніби плід із баштану,
Зачепилась за звисле гілля!
А вже скоро сонечко встане,
Засміється як те немовля,
Коли мамине личко побачить.
А я – тут: де царюють жахи…
Тож молю ясні зорі, тож плачу,
Щоб залишив мене дух лихий.
Прокидаюсь – і справді: не чую
Пальці рук… ллється світло згори,
Бачу проти кімнату чужую
Де не вимкнена лампа горить.
На годиннику – майже четверта.
Слава Богу! Наснилось таке…
Нерухомий… але ж і не мертвий!
Тож вітаю буття нелегке.
Прийде час і знесилений кволий,
Неслухняними пальцями, знов,
Намагатимусь витворить словом
Про свої почуття, про любов,
Про нездійснені марні надії,
Низки зрад, про байдужість глуху,
Про далекої юності мрії,
Про загублене щастя в гріху.
А іще розповім я про друзів:
Яких доля в життя привела.
Які душу тримають в напрузі,
Щоб слабою в житті не була.
Коли треба, то руку підримки
Без прохання мені надають,
А ще словом сердечним та щирим
Освящають цю страдницьку путь.
Справжні люди, душі побратими,
Майстри слова, весни солов’ї!
Ніби іскри викрешують рими
Про краї неозорі свої,
Про кохання цнотливе і чисте,
Про звичайне селянське життя.
Як вино у них слово іскристе
І хмільне від парів почуття.
Зізнаюсь, полюбились ви, люди!
Наче маю велику рідню.
А тому, навіть в мить многотрудну,
Серцем радий наступному дню.
Повернусь я колись в коло близьких.
Слава Богу, що є інтернет,
Є душа яка любить і пише,
Бо який я без цього поет?
22.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796294
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 20.06.2018
Тебе нема вже стільки літ і зим.
Без тебе світ біднішим став удвічі.
Мій сум такий, не вистачить і рим,
Зі мною плачуть, плачуть нині свічі.
По небу ходиш майже тридцять літ,
Мій чесний батьку, ти – мені взірець.
Я, як і ти, не продаю цей світ
Й мені за скарб – тендітний олівець.
Твоє життя минуло в купці книг,
Я бережу їх як зіницю ока.
Собою не була би я без них
Й не був би ти для мене за пророка.
Маленьке фото в мене у руці.
Давно не заглядав у сновидіння.
Та пам’ять покотилась по щоці
І образ твій мигнув святою тінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794748
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 09.06.2018
Рубають ліс…А як болить душа!
Хто наказав? Хто право дав, нарешті?
У лісі також є всьому межа,
Коли рука вже на межі арештів.
І не садив, і ти йому – чужий,
І що залишиш по собі людині?
Собі також таке не ворожи,
Що два життя буває у гордині.
За смертний гріх, за вирубаний ліс,
За цю крадіжку у цілого світу –
Тобі плисти у цьому морі сліз,
Тобі зігнутись від малого вітру.
Не знаю хто ти, як твоє ім’я,
Не знаю прав твоїх і твого чину.
Та жадібність твоя, немов змія.
І ти – вже звір…Не схожий на людину.
Я навіть квітку вирвати боюсь.
Хоч я сама її колись садила.
Нехай прикрасить світ вона комусь,
Нехай комусь додасть своєї сили.
Я чула плакав, гірко плакав ліс,
Я знаю – сльози також мають очі.
І витирав їх вітер, із беріз.
Цей ліс – не твій! Це – володіння Отчі!
Не смій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794754
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 09.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CMu9UzDMF_8[/youtube]
Проклюнулась на світ маленька квітка,
Здивовано поглянула на світ.
Тремтить чомусь малесенька сирітка.
Роса ранкова вмила ніжний цвіт.
А вітер, зачарований красою,
Злетів, щоб цю красу поцілувать.
Розчулив так своєю добротою:
Він страх її хотів угамувать.
А сонце піднімалося все вище,
І квіточці добавило страхи.
Не знала, що проміння це цілюще,
І полонили знов думки лихі.
Незвідане - страшне й незрозуміле.
Ласкавість звільнить з серця її жах.
Вона лиш народилася, несміла,
Тому усе страшне в її очах.
А поряд красувалися лелітки,
Купалися у сонячнім теплі.
Та серед них найкраща моя квітка,
Жовтенька, ніби сонце на землі.
Жорстокий світ, що розцвіта брехнею.
А ти прийшла порадувать серця.
І навіть ті, що вкрилися іржею.
Хай ліками загоїть квітка ця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794874
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Від пекла – до раю всього лиш півкроку,
Від пекла – до раю всього лиш півмиті.
І все через ту навіжено-жорстоку
Розлилися маки криваво у житі.
Ще мить – побратим був під боком у пеклі,
Ще крок і ти знав навіть чим він там дише.
Побігли зі скроні дві цівочки теплі,
Так кольором схожі до стиглості вишень.
Ще мить – і не пахло нікому тут раєм.
Хоч мріяв тут кожен про рай на цім світі.
Так небо скривилось від болю…Ридає.
Розхристана доля упала на вітрі.
Усе – за півкроку, усе за півмиті.
На віддалі Місяця – Каїн довіку,
Згоріли мости і обірвані ниті.
Зомліла душа від нестерпного крику…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794270
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Не була на горищі сто років.
І за віком й за станом душі
Оминаю усі замороки
Та не хочу в собі ворушить…
Що не річ – то минулого спомин.
Все, що там, то – старенький архів.
Патефон заховався за комин,
На усьому там – шар порохів.
Вже б пора все те – в пащу багаттю,
Стільки книг – не найкращих часів.
А як личило мамі те плаття,
З потойбіччя он – купка листів.
Там ось – діжа старенька для тіста,
Там ще стільки безцінних дрібниць,
Бачу ноти великого Ліста,
На горищі – мільйон таємниць.
Я не можу... Музей мого серця,
Залишаю. Нехай так, як є.
Ти, хатинко, пробач і не сердься,
Що павук тут вуалі снує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793112
дата надходження 25.05.2018
дата закладки 25.05.2018
Я ходити люблю босоніж
По траві росяній біля хати...
Відкриваю всі двері навстіж,
Щоб і хату теплом наповняти...
Розглядати люблю все навкруг,
Розмовляти з птахами й квітками,
Бачить сонечка раннього круг,
Й відчувати тепло під ногами...
По садку я щоранку ходжу,
Його чарами я наповняюсь,
Я любуюся ним і кажу,
Що на нього найбільш сподіваюсь...
Він мене не залишить в біді,
Відведе від жури і відчаю...
Довіряю йому і тоді,
Коли болі і сум відчуваю...
Бо ж байдужим мій сад не бува,
Я підтримку його відчуваю,
І наснага в мені ожива,
І душею я з ним спочиваю...
Від трави росяної й садка,
Стає гарно мені й веселіше,
І не буде від того гріха,
Коли я напишу про це вірша...
Мені легко стає на душі,
Ніби ближче я стала до неба,
І пишу,як умію вірші,
Мені більше нічого й не треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790147
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 25.05.2018
Хто ти, мій брате, тепер у Криму?
Як тобі там, з окупантом під боком?
Ти не дзвонив мені цілу війну.
Страшно тобі, а чи так ненароком?
Страшно мені, якщо ми - вже чужі
Й тішишся тихо украденим морем.
Нам вже тоді не здолати межі,
Буде для мене оце справжнім горем.
Діти твої і онуки колись
Грались з татарськими, рідними були,
Поки погани оті не взялись -
Замість дельфінів приплили акули.
Як тобі брате, земляк твій Сенцов -
В’язень режиму? Незламної волі!
Розум його не боїться оков,
В серці його не бракує любові.
Хто ти, мій брате, тепер у Криму?
Добре там, може за нами сумуєш?
Маєм з тобою Вітчизну одну,
Думаю: там ти з собою воюєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792323
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 19.05.2018
Там, де сонця ціла злива,
Серед двору, ледь жива,
Розрослась старенька слива,
Та самотня, як вдова.
Тихо гладить вітер гілля
Кострубате і шорстке.
Та вкрашає все ж довкілля,
Коли рясно зацвіте.
І тоді вона вся пишна,
Знову пахне на весь двір.
Та в самотності невтішна:
Не приверне ніхто зір.
Лиш пташки - одна розрада.
Та чекає повсякчас,
Бо господаря ця зрада
Торка серце раз у раз.
Уродили рясно сливки,
Хочуть, ніби догодить.
Розмістились до верхівки...
Вже надворі холодить..
А коли настане осінь,
Кілька сливок збереже.
Може, прийде він у гості,
Подарунок цей знайде...
Та надії ці невтішні...
Вітер хвіртку ледь торка.
Не чекай його, сердешна,
Прийми долю, хоч гірка..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792037
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 19.05.2018
Поезія – душі це пісня,
Тож хай бринить вона, співа,
Поки не стане серцю пізно,
Поки працює голова.
Поезія – не просто голос,
Служить покликаний тому,
Кому бажаєш щастя й волі,
Свій крок звіряєш по кому.
Поезія – без дна криниця,
Співа де вічне джерело,
Поету завжди має сниться
І те, що буде, й що було.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791962
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KgG1In3bV3o
[/youtube]
Чоловіки не плачуть, але раді, коли їм витирають сльози.
Лідія Ясіньская
-------------------------------------------------------------
Зітру сльозу з твого обличчя...
Чи, може, впала то роса?
Як побороти протиріччя?
Гірчить.. Мабуть, таки сльоза.
Не плач, ти сильний, я це знаю.
Таке воно оце життя.
Але, подумавши, благаю,
Поплач, немов мале дитя.
Не плачуть ті, у кого серце
Закам"яніло від образ.
Надовго висохне озерце,
Заплаче тільки напоказ.
Тебе одна я зрозумію,
Твоя сльоза це - не вода.
Якщо ще плакати умієш,
Мабуть, чогось тобі шкода.
Не треба стримувати сльози.
Так омивається душа.
Хороші будуть тут прогнози:
Сердешний біль сльоза втіша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791872
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
УСЕ БУВАЄ У ЖИТТІ:
РАДОЩІ, БОЛІ, МУКИ…
ТА ЩОБ НЕ ТРАПИЛОСЬ В ПУТІ,
НЕ ОПУСКАЙТЕ РУКИ!...
Я вже й не пам'ятаю, де й коли я читала про одну мужню людину, яка перемогла найстрашнішу хворобу – рак… Це трапилось з одним бізнесменом, який за день заробляв більше, ніж його колишні колеги за місяць. Жив,як кажуть на ''повну котушку”…
I квапився все встигнути, часом і ризикував, та все в нього виходило легко і добре. У вільний час піднімався в повітря на параплані. Все було добре, допоки, виявилося, що все це не потрібно, під час обстеження лікарі поставили смертельний діагноз: рак.
Лікарі відвели сорокарічному, ще здоровому на вигляд чоловіку, один, від сили два місяці життя.
З цього моменту почалася дивна історія людини,яка вирішила прожити нове життя за 40 днів, що йому залишилися. Віктор переписав бізнес на дружину, віддав свої борги і пробачив чужі, взяв спальник, Біблію, прощався з рідними, і пішов назавжди. Йому не хотілося, щоб його близькі бачили його муки і згасання. Вийшов на трасу, вибрав якийсь напрямок і рушив до свого останнього притулку, давши обітницю- сорок днів не брати в рот нічого, крім джерельної води. Тим часом хвороба уже почала давати себе в знаки: тьмяніла шкіра, нудило від сонця, покидали сили... Він забрався в гори, постелив під дикою яблунею спальний мішок і почав свій Великий піст.
Заріс бородою, часом ходив голий , як первісна людина, непритомнів від голоду, не рахував навіть дні, серед яких були і чорні, лише робив щоденні зарубки на яблуні, і час від часу рахував їх. Бувало так погано неначе петля на серці, хотілося припинити ці муки, зaкопавшись у землю живцем. Але ж були і світлини, тоді млів від усього: від місяця над головою, від яблук, що падали з тієї вже тепер його яблуні, та навіть від миші, що пробігала по його спальному мішку. Так у самотині підбивав підсумки життя, і намагався зрозуміти, навіщо воно дається людині, і чому відходить. Але коли на дикій яблуні нарахував 40 зарубок, він був живий і знав відповідь.
Отож і вирушив у зворотний путь, взявши з собою лише Біблію, все інше було непід'ємним
дня людини, яка втратила не знати скільки кілограмів своєї ваги. Коли він добрався до шляху, люди лякалися його. За те рідні були ошелешені,здивовані, але ж і неймовірно щасливі, від його повернення. Ті ж лікарі, провівши усі аналізи і уважно оглянувши, виявили, що раку не було. '’Тоді,- писав чоловік,- я зрозумів,що не можна вимикати за собою світло, коли йдеш. Що в кожного є своя місія в житті і треба її не проспати, не проїсти і не прогавити!'’
Він покинув свій бізнес, з задоволенням знову став літати на своєму параплані захопився фотографуванням, фотографував найбільш храми, збирав про них легенди, а потім виставляв свої роботи на центральній площі міста. Не відмовлявся і від голодування, час від часу повторюючи його.
Отож і я ще раз повторю для всіх: ''Щоб в вас не трапилось в житті, не опускайте руки!’’
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791933
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Нам часто і життя не вистачає,
Щоби уласну душу розгадать:
То ворогів добром-теплом стрічаєм
Ще й зичимо їм Божу благодать,
Або про друзів, рідних забуваєм,
Хоча і зобов’язані їм всім,
Що мали у житті і зараз маєм.
Здоров’ям ризикуємо своїм.
Життя людське – складна загадка світу,
Де зібрано усе в однім снопі:
Й кохання, у якому не злетіти,
Й вітри життєві, мов серед степів.
Є й заздрощів слова, як біль, колючі,
І хвилювань сердечних череда,
І тиша, котру слово не озвучить,
І навіть схлипи стриманих ридань.
Життя людське – це роздуми про вічне,
Де попрані закони між людьми,
Де ярлики одне другому віша.
Ні, пояснить не можем цього ми.
11.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791819
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lP--cEUCSxo
[/youtube]
Нехай колись, не зараз, потім
Вже вкотре серце заболить,
Бо у вікні отім, навпроти,
Для тебе світло не горить.
Не раз кидав на нього погляд,
Не раз втішав свої думки,
Що вона близько, зовсім поряд,
Але було все навпаки.
Її зблизька не бачив очі,
Ловив усмішку раз- по - раз
Про неї мріяв ти щоночі...
Чому ж прогавив ти свій шанс?
І ось, в весняній заметілі
Ятраться ранами думки:
Чому одна у світі білім,
Далась тобі вона взнаки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791745
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ydJvGny802c
[/youtube]
Життя — як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від’їжджає.
Поцілунки і рани, клунки і чемодани..
( Ліна Костенко)
--------------------------------------------
Так! Життя все ж схоже на вокзал.
Ми когось чекаєм, чи втрачаєм,
Схоже на очікування зал:
Чи здійсниться те, чого бажаєм?
Дуже важко мріяти й чекать.
Довжиною в рік чекання миті.
Час іде, примушує звикать,
Бо надії всі вже пережиті.
А коли прийде чекання час,
То здається, ми уже щасливі,
Але вогник вже чекання згас,
Що чекали, те вже неважливе.
На оте, колишнє, дороге,
Дивимось вже іншими очима.
Стало непотрібне і чуже,
І тепер лишилось за плечима.
Знаємо ціну цих почуттів,
Бо когось чекали, чи втрачали.
Не жалійте добрих, щирих слів,
Їх даруйте тим, кого чекали.
Кілометри, відстані, дороги.
Це на другий план колись піде.
Заболить лиш серце від тривоги,
Бо в минуле вже не поверне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791600
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018
Була в нашому житті така історія. Пам’ятаю, я тоді навчалася в п’ятому класі, а сестра – в десятому. На адресу школи прийшов лист. Лист прийшов із далекої Туркменії, з міста Мари. Це місто знаходиться посередині пустелі Каракуми. Написала його сім’я загиблого за визволення нашого села, а можливо навколишніх /убитих звозили з навколишніх сіл до братської могили/. Це – був молодий вродливий юнак, йому було лише 19 років. Ім’я його встановлене і викарбуване на надгробній плиті – Багіров Едуард. Так як ми росли в сім’ї фронтовика, моїй сестрі доручили дати відповідь родині загиблого бійця. Невдовзі з далекої Туркменії в школу завітав гість. Це – був чоловік сестри бійця. Він також воював, втратив руку і був суддею в спорті. По дорозі до Львова на якісь змагання, він завітав до нашого села. В школі Миколі Івановичу Новікову /він був росіянином/ організували дуже теплий прийом. Якраз була в розпалі зима, я захворіла на грип, мала дуже високу температуру. Але до пам’ятника все одно ходила, читала вірш. Колись я сама знайшла в дитячому журналі вірш про героя в бронзі, цей вірш до сьогодні читають на День Перемоги біля братської могили. Потім наші батьки запросили Миколу Івановича до нашого дому. Він довго розповідав про Туркменію, ночував в нас і ще багато років писав нам листи і надсилав вітальні листівки.
А вже навесні до нас приїхав брат загиблого з дружиною. Мама була вже немічна і в таку далеку дорогу не вирушала. Вони вільно володіли російською, були дуже гарними людьми, мені вони тоді нічим не відрізнялися від наших земляків. З розпадом Союзу наш зв’язок обірвався.
Нам завжди було жаль того молодого бійця, який не встиг нічого в житті побачити. Батько розповідав скільки молодих бійців загинули в першому ж бою. Скільки ходила в школу – завжди доглядала могилу. На літні канікули, коли школа була закрита, приходила сама, навіть не знаю чи про це знали мої батьки.
Пам’ятаю, що я дуже хотіла щоб там росли незабудки, висаджувала їх і не раз, а вони ніяк там не приживались. Але односельці не забувають подвиг визволителів. Могила, як і колись доглянута. На День Перемоги сюди приходять від наймолодших – до найстарших і завжди поіменно згадують загиблих захисників. Вони і такі, як вони, нам і усій Європі дали мирне життя, а ми хоча б маємо про це пам'ятати і бути вдячними за це. Світла пам'ять воїнам світла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790970
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Я – пізня дитина в сім’ї. Мій покійний батько був учасником Великої Вітчизняної
війни. Ми з сестрою виховувались на розповідях батька, його спогадах і переживаннях.
Я тільки тепер зрозуміла, що в моїх однолітків виховання було трохи іншим.
До війни наш батько вчителював, потім пішов захищати Батьківщину. Проганяючи
ворога, батько дійшов до Берліна. Ця інформація до нас дійшла зі слів батька.
В документах було записано трохи інше. Але тоді це було нормою. Батько на війні
був снайпером. Мав нагороду «За відвагу». Про війну говорив не дуже часто.
Десь, в колі друзів це обговорювалось більше. Мав контузію, численні поранення,
але після госпіталю знову пішов на фронт. До кінця життя носив осколки в скроневій
області та біля серця. Не мав, навіть, групи інвалідності і дуже ображався, коли
дезертири її мали. Він був дуже чесною людиною, купувати не збирався. До
кінця життя йому снилися воєнні сни і мав воєнний синдром. Розповідав якими
виснажливими були фронтові дороги. Вже після перемоги наші бійці поверталися
переможним маршем додому. Увесь день ішли в бік України, а цілу ніч – на захід.
Керівництво показувало, яка кількість переможців повертається в Союз.
Бійці були страшенно виснажені, а їх водили Європою. Через такий «воєнний туризм»
батько побачив багато європейських країн. Йому здавалося, що він ніколи не дійде
додому. Згадалось, що батько щось розповідав про операцію «Вісла». Все, що не
запам’ятала, пішло з батьками. Тепер звертаюсь до молоді, щоб вони слухали і
записували розповіді своїх предків, історія твориться саме з розповідей очевидців.
Батько дуже любив свою роботу і саме спілкування з дітьми його відволікало від
болючих спогадів.
З батьком воювали бійці різних національностей. Ніхто тоді не думав, що
їхні онуки і правнуки будуть воювати між собою. Проте, батько мав свою особливу
думку про політику. Розпад системи він напророкував, коли я ще була школяркою.
Пам’ятаю, як ми з мамою накричали на нього, бо ми іншої держави тоді не уявляли.
Вітчизняна війна забрала стільки життів, що після неї мав би бути
вічний мир. Людство ще не навчилося любити. Як жаль, що на нашу долю і долю
наших нащадків випала нова війна. І як сумно, що світ не може, не хоче, не
поспішає цьому якось зарадити. Їм наші болі і сльози – ще не переконливий
доказ боротьби за мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790860
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Із сивиною роки обнялися
Її й його. Обом – за шістдесят.
Багато друзів в вирій подалися –
Вони ж іще плекають диво-сад.
А в нім – журби і щастя перевесла –
Усе зібралось у життєвий сніп:
Міцні морози і бурхливі весни,
І тихий зойк, і зоряні пісні,
І сивина, де слід не тільки долі –
То слід живої зрілої краси.
Її джерела досі невідомі,
Як і сльози – солоної роси.
Вони ж їх п’ють, розбавлені медами,
І розбивають келихи щораз
На щастя, щоби більше не ридали,
Шукаючи для себе щирих фраз.
10.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790398
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
В вині розчинилися рими
І випали в осад слова.
Що роблять з поетами зими
Й кому перейшла булава?
Немає гармонії ритму
І серце – розпатланий м’яз.
В такій атмосфері нехитрій
Поет свій розтринькував час.
Розпалював віршами грубку
І долю свою проклинав,
Журивсь, що відбився від гурту,
Не мав узаконених прав.
Не мав він мандата на думку,
Йому не дістався значок.
Тим часом, боєць шукав ручку –
Заглянула Муза в окоп.
Не знав він дороги до спілки,
Не знав і смаку нагород.
Війна впилась в серце настільки…
Грудьми він стояв за народ.
І буде жива його рима,
Поезія болю й війни.
Послання він пише до сина
І тій, що приходить у сни.
Він мамі цілує сивини
Словами, що сходять із уст
І пише листа Україні,
Як Богу писав Златоуст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789545
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Не тих цінуй, які ідуть до тебе,
Тому що їх ніде вже не приймають,
А тих цінуй, які ідуть до тебе,
Коли їх в багатьох місцях чекають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783064
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Зимова ніч заглядає у вікно… По кімнаті чути годинник «Тік - так, тік-так».. Знову не спиться.. Але ж і місяць здається не вповні, чи його зовсім немає? Бажання дізнатись, позирнула до вікна, то світло від снігу, добре насипало за два дні. А місяць десь сховався поза хмари, між ними де-не-де ледь-ледь мерехтять зорі. Мабуть зима відтанцювала свої танці, адже останні дні лютого.
На годиннику третя година ночі, чому проснулася? Що вкотре не дає спати? Останнім часом я ніяк не можу збагнути, чомусь мої думки переносять мене у школу. Це ж треба, минуло більше п`ятидесяти років, а все один і той же випадок перед очима, неначе все було зовсім недавно.…
Я народилась і проживала в селищі міського типу Козача – Лопань. Це в Харківській області, з населенням - майже сім тисяч. Воно зовсім не далеко від Росії, якщо брати відстань по залізничному полотні, то лише до двох кілометрів, не більше.
Пригадую, як ми, босонога дітлашня, юрбою бігали, обожнювали грати в ігри; »Квач»,»Хованки». Подалі від будинків й вулиці, між полем й посадкою, стелилася широка дорога вздовж залізничного полотна. О, було де розгулятися. Ми бачили невисокі бетонні стовпчики, пофарбовані в білий колір з двома зеленими смужками, колись це був кордон з Росією. Тоді ж цим зовсім не переймалися, адже був союз.
Цікава назва селища походила від двох значень. Розповідали старші, що в сімнадцятому, вісімнадцятому столітті в цих краях на річці Лопань від переслідування переховувалися вільні козаки. Воно розміщене по дві сторони річки, а річку Лопань назвав один з царів. Одного разу він в кареті - переїжджав через міст, який був збитий з товстих дерев`яних брусків. Карету дуже трусило, ця незручність роздратувала його, він вирішив подивитися, чому ж така дорога? Поспіхом взявся за поручень карети, в цей час з пальця знявся перстень, звичайно ж полетів донизу. Бруски дерев збиті не щільно, перстень впав у воду, от він і висловився «злопала». Від тої пори, як розповідали старші й пішла така назва, а чи то правда, чи легенда, але люди вірили цьому. Річка - красуня, широкою стрічкою тягнулася через селище, по обіч неї широкі, квітучі долини з розлогими вербами, високими стрункими тополями, густими кущами шипшини.
Ми в дитинстві мали можливість біля річки вволю награтися в м`яч, купатися, засмагати, а часом й порибалити.
Дітей, шкільного віку, в селищі багато, тому й мали дві школи. Одна з них, «стара» - так всі її називали, в ній колись вчили «Боже слово», лише після 1920 року зробили семирічне навчання, а згодом восьмирічне.
Друга школа двоповерхова, неподалік від центру, була побудована в 1939 році та на жаль довго дітям навчатися не вдалося, почалася Друга Світова війна. Німецька авіація вщент розбомбила школу. Німці три рази заходили й виходили з селища, багато біди принесли населенню.
Лише в 1952 році відбудована школа прийняла учнів. Красива школа, побудована буквою «П», з просторими класами, здоровими вікнами і широкими коридорами. Школа прославилася в Харківській області, при ній був відкритий музей «Ніхто не забутий - ніщо не забуте». Навіть приїжджало телебачення з Харкова на відкриття цього музею, згодом навіть показали по телебаченню. Я приймала участь в роботі музею, так, як і деякі інші школярі. Нас називали слідопитами, ми знаходили й провідували ветеранів, знаходили матеріали для музею, родичів, фото, листи. За мною був закріплений стенд Володі Головіна, ще до цієї пори пам`ятаю кілька рядків з листа до дружини. Він писав російською мовою -» Отвори потихеньку калитку, дорогая подружка моя, посмотри на дорогу получше по которой меня увели».
Я і в той час й до цієї пори не можу зрозуміти одне, чому всі собі перемоги приписувала комуністична партія? Адже більше загинуло простих бійців і більш тяжку роботу виконує завжди простий народ. Зізнаюся, ці люди в мене визивали неприязнь, я вважала, що так не чесно. І за другим критерієм, вони майже всі стверджували, що Бога немає. Це визивало здивування, адже мої батьки вірили в Бога і нас виховували притримуватися всіх релігійних свят, тож я вважала краще вірити батькам.
Нас ніхто не запитував, чи ми хочемо в жовтенята, чи в піонери, твердили одне, не можна ганьбити школу, партія сказала треба - значить треба.
Нова вчителька з географії прийшла в наш клас в другому півріччі, ми навчалися вже в сьомому класі. Їй було тридцять три роки, саме такий вік, як розіп`яли нашого Всевишнього. Та вона на жаль була зовсім протилежність його навчанням. Занадто пишалася собою, що була членом комуністичної партії. Напевно не було такого уроку, де б не підкреслила, що Бога немає. Сама ж на вигляд доволі симпатична, світло-русяві коси, підстрижена під »Каре», круглолиця, на обличчі декілька веснянок. За статурою відносилася до повненьких жінок, слідкувала за своєю зовнішністю, користувалася косметикою. Приваблива, на перший погляд, ввічлива, але погляд її чорних очей визивав страх.
Вона завжди дивилася на учнів хитро. Любого учня, який був біля дошки змірювала з ніг до голови, немов оцінюючи, а потім обов`язково скаже щось таке, щоб принизити учня, то не так одягнувся, то їй не подобається зачіска.
В післявоєнний час до школи ходили не в формах, не кожна сім`я могла дозволити її придбати, адже життя тільки набирало обертів. До того ж, в Харківській області, літо тисяча дев`ятсот п`ятдесят третього року видалося дуже спекотним, врожай зернових був нікудишнім. В основному сім`ї були не маленькі, прогодуватися було важко, що вже говорити за одяг.
Нас дивувала поведінка цієї вчительки, вона в любій ситуації розхвалювала комуністичну партію. Інший раз було вкотре скаже, «Мені вас доручила комуністична партія, щоб я вас витягнула зі злиднів, тож навчайтеся й пам`ятайте, хто вам зробив таку ласку!».
Ні, ми не могли її прийняти напевно не тільки із-за поведінки, а й тому, як вона одягалася. Занадто короткі спідниці, коли присідала на стілець, вивалювалося жирне тіло, адже розпірки були, можна сказати до сокровенного місця, то по боках, то спереду.
Не соромилася нікого, але ж сьомий клас, це не четвертий, чи п`ятий, в дітей саме перехідний вік. Вчитися хотіли всі, але такої поведінки хлопці не витримали. Хіхікання по класу, коли проходила між рядами парт, навіть вслід кидали кульки з паперу, а часом хлопці стріляли з рогаток. Вона чи не помічала, чи не придавала цьому значення, не звертала уваги, бо продовжувала одягатися так, як й одягалася, як кажуть, в тому самому дусі. Ще зимою, не так все помітно, а з настанням весни, було неприємно бачити гумки з під спідниці, які тримали капронові панчохи. Робила вигляд,, що так й треба, цим не переймалася, до того ж, ще й блузки одягала з великими вирізами на грудях, як тільки нахилиться, то груди мало не випадали з білизни.
Були випадки, що декілька раз залишала четверо самих сміливих хлопців після уроку, читала моралі за поведінку. Особливо в нас у класі був Володя Г., він навіть їй в очі говорив, може б спідниці трохи довші носили та вона тільки після цього приходила, ще сердитіша. Все вихвалялася, що комуністка, що її виховала партія й вона знає в чому їй ходити одягнутій і, як себе поводити. Звичайно учням занижувала оцінки, але скаржитися на неї боялися.
Весняний ранок збирав учнів до школи… Хтось з дівчаток приніс тюльпани з розквітлим бузком, поставив на підвіконня навпроти класу. Біля нього вже стояло декілька учнів, гомоніли, але ніхто не заходив, хтось повідомив, що після миття сохне підлога. З хвилини на хвилину мав продзвеніти дзвоник.. нарешті з класу вискочило декілька хлопців, всміхаючись, в клас пропускали учнів. Голосно дзвонив дзвоник, всі відразу зайняли свої місця, адже перший урок мав бути з географії.
У вікно привітно заглядало сонечко, яскраві промені бігали по квітам, по підвіконні. Нічого поганого й не передбачалося.
З гордо піднятою головою, вчителька зайшла в клас, як завжди привіталася. Взяла журнал, підійшла до вікна, позирнула на букет, згодом подивлялася надвір й одночасно зачитувала прізвища учнів, перевіряла хто є, а кого немає. Аж раптом в двері постукали, до класу зайшов розчервонілий Володя Г., вибачився за запізнення. Вона незадоволено поглянула на нього, потім на годинник, але нічого не сказала, дозволила присісти на своє місце. Цього теплого весняного ранку, одягнена була в коротеньку чорну спідницю, з великою розпіркою збоку і в шовкову, блакитну блузку з вирізом на грудях, кругом якого йшов пишний волан. Вона від нього виглядала, ще пишнішою, хоча на сідницях спідниця так облягала, ледь - ледь не тріщала, немов намагалася приховати її пишне тіло.
Як завжди, вчителька ходила між рядами, розповідала про моря, це була нова тема уроку і визвала Таню Д. до дошки, на якій висіла карта світу. Таня уважно слухала вчительку, в любу хвилину була готова указкою показати, де і яке море розташоване.
Вчителька, нічого не підозрювала, наважилася присісти на стілець… Раптово опинилася на підлозі, задравши ноги догори…
«Ух»,- пронеслося по класу і в кожного з учнів страх в очах, що буде далі? Хтось від несподіванки схопився за голову, хтось рукою собі закрив очі, а хтось стояв розкривши рота, намагаючись приховати усмішку.
Той стілець під нею розсипався, як паперовий будинок. За мить зірвалася з підлоги, схопила одну ніжку від стільця і зі всієї сили вдарила по першій парті. Ніжка в руці розкололася навпіл, одна половина відскочила на підлогу, друга половина залишилася в руці. Зелений відтінок ліг на обличчя, губи трусилися, знервовано махнула рукою в якій тримала кусок ніжки від стільця і нею вдарила по голові Валю С.
Ми були шоковані, хтось з дівчат від несподіванки вирячив очі, хтось знову схопився за голову. Дехто зірвався з місця, просто стояв, намірився підійти до Валі С. Дівчина схопилася за голову, тихо заплакала. Вчителька закричала хриплим голосом,
-Встати! Її чорні очі палали вогнями ненависті, обличчя трусилося, чоло покрилося краплинами поту.
Ми ж звичайно, всі, як один встали, з під лоба позирали на всі сторони… Хтось ледь чутно хіхікав.
Вона крутнулася, кивнула рукою до Тані Д., а потім в сторону парт, дала їй зрозуміти, щоб та йшла на своє місце.Зненацька, зі всієї сили, кинула на підлогу біля дошки другу половину ніжки стільця, ту, що була в руці, поспішаючи вийшла..
Дівчата збіглися до Валі, вона в істериці збирала речі, всі намагалися її заспокоїти, допомогли зібрати речі в портфель. Валя нікому не дала подивитися, що під волоссям на голові, весь час трималася рукою. Схлипувала, сльози котилися наче горошини, махнувши рукою, поспішила додому.
В класі тихо, напевно б було чути, як летить муха, з коридору долинав чийсь голос, але про що мова, не можна було зрозуміти. В клас - першим зайшов директор школи, за ним слідом бліда вчителька з географії і червона, як рак наша класний керівник.
Директор пройшов між рядами парт, суворо подивляючись до кожного учня, підійшов до розібраного стільця, присів, хитаючи головою, зібрав в оберемок. Піднявшись, з сумом подивився на нас, голосно звернувся до вчителів,
- Дізнаєтеся хто це зробив, прийдете з ними до мене в кабінет.
Вчителька з географії поспішила слідом за ним…
Класний керівник не кричала, прочитала мораль за ганебну поведінку. Наполягала, а згодом і вмовляла, щоб зізналися, хто наважився це зробити. Володя таки не витримав, розповів про поведінку вчительки, що не раз їй хлопці робили зауваження щодо одягу. Дівчата одна перед одною розповіли, чому пішла Валя С. додому. Від почутого, вчителька миттєво зблідла, вискочила з класу.
Через декілька хвилин повернулася, дала нам час - один урок на роздуми, щоб зізналися, виказали, хто зважився на такий вчинок? Всі мовчали, як партизани. Що сказати, «діточки», це напевно саме такий вік, впертості, непокірності, проява своєї особистості. Звичайно ж, хтось знав, хто це зробив, але зрадників у класі, дякувати Богу, не знайшлося.
Так і через урок, ніхто і не зізнався, хто ж міг таке зробити, нам дали, ще один урок постояти, подумати. Результату від цього не дочекалися, навчання продовжилося. Але четверо хлопців з класу- наполегливо запросили в кабінет директора школи. Володя Г. також був серед них, але ж в нього було алібі, він запізнився на урок. Ми розуміли, що Володя хитрий хлопець і якщо його хоч раз хтось принизить, він цього не подарує. Були в нього й віддані друзі, тож не обійшлося без їхньої допомоги.
Клас прославився на всю школу своєю поведінкою. Хтось розумів нас, а хтось і ні, але шкода класну керівничку. Вона завжди, коли нам давала поради, ставила на шлях істинний, принаймні вміла підійти так, щоб не принизити учня. Можна сказати, була доброю вчителькою.
Після школи кілька дівчат пішли додому до Валі С. Мені, було її дуже шкода. Мама її жила в Харкові, одружилася вдруге, мала дівчинку від вітчима, а Валя ж жила з бабусею, якій було мабуть років під сімдесят, до того ж бабуся часто хворіла. Я розуміла, як їй боляче, адже без мами не солодко, немає кому поплакати в пелену, як ми часом робили це в дитинстві. Я зростала в великій сім`ї, тут і побилися, і помирилися, про щось поділилася, а їй напевно одненькій дуже важко, адже вона любила бабусю, оберігала її від всяких неприємностей. Валя старалася навчатися добре, щоб не хвилювалася бабуся, хоча деякі предмети їй вдавалися важко, загалом дівчинка спокійна на таких кажуть « Мухи не образить». А за першою партою сиділа, бо в неї були якісь проблеми з зором.
До Валі від школи напевно йти з кілометр. Надворі по - весняному гарно, погода сонячна, легкий, теплий вітерець обвіював обличчя свіжістю. Молоденька травичка, спів пташок підіймали нам настрій, ми емоційно обговорювали подію. Цілу дорогу в догадках, хто ж розібрав той стілець на частини? Ніяк не могли збагнути, як хлопці могли таке витворити, хоча в душі, що й гріха таїти, сміялися від цієї події. І надіялися, що вчителька нарешті буде з розумінням відноситися до нас, без принижень і вихвалянь про свою партію.
Собаки на обійсті не було, тож ми відразу зайшли в хату. Валя лежала в ліжку, біля неї склавши руки сиділа бабуся.
Ніхто навіть не подумав, що Валя приховає все від бабусі, про те, що відбулося в класі. Ми засипали запитаннями її, як вона почувається і відразу розповідали, чим це все закінчилося. Бабуся не сварила Валю, тільки поскаржилася на неї, що нічого не хоче їсти, жалілася на головний біль.
Наступного дня, як завжди в школі вирувало життя….
По коридору гамір, тільки й розмови про вчорашню подію. Біля дверей директора школи ми бачили Валіну бабусю, згодом вона зайшла до нас в клас, повідомила, що Валі краще, що завтра прийде в школу.
Вчительки з географії в цей день у школі не було, » шкільне радіо» гомоніло, що пішла на лікарняний. Та звичайно ж, це перша витівка, що можна було зробити, щоб ухилитися від відповідальності. Та звичайно ж, гадаю на мій погляд, хоча б вибачилася перед бабусею, чи принаймні б поговорила з нею, а то сховалася, як рак між камінцями. Звичайно комуністична партія завжди своїх брала під своє крило, не розбираючись, де правда, де брехня. Це я вже звичайно з життєвого досвіду зробила висновки.
А далі шкільне життя продовжилося, як річка в своєму руслі. Після вихідного дня до нас прийшла нова вчителька з географії, ми були дуже раді. Класний керівник мала розмову з нами на цю тему, призивала бути чемними, повідомила, що і вона, і директор школи вибачилися перед бабусею - за поведінку вчительки з географії. І вкотре просила, щоб зізналися, хто це зробив? Та все було марно. Я пишалася, як і інші учні, що в нас дружній клас…
Проживши життя, чомусь часто не дає спокою цей випадок і чомусь більше шкода дівчини й класну керівничку, чим вчительку з географії. Можливо хтось мене засуджуєю Можливо я не права, хто знає?
Ну от, надворі вже ранок…. По обрію виглядає сонне сонце, сніг виблискує, іскриться, переливається змішаним , білим з блакитним, кольорами, буде гарний день…. На душі спокійно, спогади зігріли серце й душу…. Життя продовжується…
16.03.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782492
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 19.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0GgeeWtK1f4[/youtube]
Сидить на гілочці синичка,
А сніг мете, мете, мете.
хоч повна зерен годівничка,
Та не до їжі; все не те.
Там, подивись, шматочок сала,
Це - вітаміни в такий день.
Я пам"ятаю, як співала.
Тобі ця їжа для натхнень.
Про що задумалась, маленька?
Струсила б з пір"ячка ти сніг.
Поїж зерняточок, хоч жменьку.
Ще сніг не капає із стріх.
Дивлюсь на тебе, ти - на мене,
Думки однакові у нас.
Зима вдягла у хустку клена...
Чому це так, весни ж вже час?
Твого серденька чую стукіт,
Тебе замучила зима...
Але від тебе жодних звуків.
Зимова тиша обійма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783102
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
[img]https://i0.wp.com/s2.1pic.org/files/2017/11/26/35c0064b4d57eafa000c.jpg?zoom=2[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782456
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Маленьке серце, з кулачок.
А скільки може в нім вміститься!
Людський маленький тайничок,
Що може радістю світиться,
Коли в людини все гаразд,
Коли рідня уся здорова,
Коли упевниться не раз:
Зоря все ж світить вечорова.
Проб"ється промінь крізь туман,
Воно не зрадить нас ніколи,
То в рівновазі серця стан,
І не болить воно, й не коле.
Та серце може плакать гірко,
Бо його зраджено й не раз..
І тим сльозам безцінна мірка:
Не ставить сльози на показ.
Гіркими вмиється сльозами
І потече гірка ріка...
І буде жити разом з нами..
Воно до всього все ж звика.
Зітре сльозу і посміхнеться.
Бува по-різному підчас.
Воно від нас не відвернеться,
Воно безцінне, живе в нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782963
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
В квітах ховаються діти,
Поле колоссям дзвенить…
Не можна щастя купити –
Та можна його народить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782633
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 17.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ww7839W0DAs[/youtube]
Підковка із дзвіночком на дверЯх,
Прикрашена бусинками з коралу.
Щоб завжди було щастя у гостях,
Притримуюсь такого ритуалу.
Коли роса умиє новий день,
Руками доторкнуся до підковки.
Удачі попрошу собі лишень.
Нехай вона не промине домівки.
І я відкрию настіж усі двері,
Розлийся світлим променем...прошу!
І інша я у новій атмосфері.
Щасливою вже бути так спішу.
От тільки б десь його не загубити,
На вікнах усі штори опущу.
Моїх гостей все ж треба задобрити,
Найкращими їх стравами вгощу.
Накрию стіл, відзначу своє свято.
Найкращих друзів в гості запрошу.
Їх вірність зберігаю завжди свято.
І без уваги їх не залишу.
Домашні обереги будуть поруч.
Домовичок й пухнастий білий кіт.
Й сама присяду біля них, праворуч.
Усі вони чудовий життя цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782597
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 17.03.2018
В куточку двору сніговик
Лишень нагадує про зиму.
Сніг від дощу назавжди зник,
Весна іде до нас без стриму.
Стоїть змарнілий силует.
Похнюпив ніс, примружив очі,
Аж пожалів його поет,
Сказати слово добре хоче.
Він бачив, як мале дитя
Трудилось, справжній скульптор, наче.
Дало білявому життя
Й само не схоже на ледаче.
Щодня заходило у двір,
«Як справи?»-, поспіхом питало.
Кіт дивувався: «Що за звір?»
- «Мур, мяу» -, так собі – зухвало…
Прогноз сьогодні – гарний плюс
І снігова людинка зникне.
Зими затихне білий блюз,
Мале у двір прийде: «Ой!»-, скрикне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781510
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Вже сніговик на зад присів
І шалик з’їхав геть додолу,
І ніс із моркви відлетів.
Весна – тут згідно протоколу.
Сидів горобчик на чолі,
Не думав навіть проганяти.
Бруньки шептались на мітлі
Та десь не видно кошеняти.
Я вранці гляну за вікно,
Боюся навіть уявити…
Мітла, морквина і відро...
Такі у березня візити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781628
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Я в теплий край не відлітаю,
Хоча морозить, а я – тут.
Як пережити я не знаю,
Чи хижаки мені дадуть?..
Така я пташечка-невдаха,
За голу душу завжди б'ють.
До болю тне якась комаха
І жах – яка у неї лють!
Кусає так, сама аж пухне,
Не зупиняє навіть кров,
Нап’ється вдосталь, далі пурхне
Й яка тут мова про любов?
Мені не затишно і сумно,
Та як залишу рідний край?
Його бандуру дивострунну
І український коровай.
Щодня не чути солов’їну? –
Свій голос втрачу вже тоді.
Я не покину Україну!
За лад візьмусь в своїм гнізді!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780473
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Поезія природи таємнича…
Завчасні не потрібні їй чернетки!
Бог накладає риси на обличчя
По тій красі, яку плекали предки.
Спадковості закони не зламать,
Хоч це питання кожного бентежить,
Але яка ти будеш в сорок п’ять –
Це, безумовно, вже від нас залежить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780666
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Упала ніч, мов пасма ті дівочі,
Вогні далекі міста погляд ваблять…
Буть елегантною – не кИдатись у очі,
Скоріш за все – врізатися у пам'ять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780703
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aeCEYUsgp38
[/youtube]
Зима у розпалі... Морози,
Але у дім прийшла весна.
Букетик ніжний із мімози
Це - скромна, ніжна дивина.
Горить, як сонце жовтизною,
Неначе промінь із тепла.
Немов княжна, що пеленою
Усе навколо обплела.
Купає ніжні квіти в склянці.
Який приємний аромат!
Красу затьмарить і троянді,
Бо неповторна у стократ.
Без колючок, сором"язлива,
Це, як кохання перший цвіт.
Серед всіх квітів особлива,
Що від весни несе привіт.
-----------------------------
Вітаю всіх жінок зі святоом Весни та Любові!
Хай вам всім щастить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780915
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Тут, серед книг, знаходжу спокій,
Гортаю тисячі думок.
Тут час не робить собі копій,
А я роблю у вічність крок.
Я – у оточенні великих,
Мені – задарма їх труди.
Вже бачу їх прекрасні лики
І приміряю їх сліди.
Від слів захоплює мій подих.
Ця велич – у моїх руках!
Творити так – то справжній подвиг,
Щоб потім жити у віках!
Усім відвідувачам сайту - мої вітання
з приводу Всесвітнього Дня Письменника!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779987
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Спалахнули свічки на каштанах,
І черемха біла наче сніг,
А до мене, чомусь, так неждано,
Надвечір’я стало на поріг.
Приспів
Осінь мчить на конях,
Сивина на скронях,
Жовта заметіль навкруг мете.
Незабутнє літо,
Сонечком зігріте,
В серці моїм літо золоте.
Пролетіли, наче мить жадана,
Молоді літа як не було.
Ой чого, чого ж , чого ж так дуже рано,
Тепле літо стало на крило
Нагадають клени жовтим листом,
Що мине усе, на жаль, мине.
І роки мої, немов намистом,
В позолоту осінь одягне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779748
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 04.03.2018
На побачення їде до хмар,
Він обожнює гори Карпати.
– Я, матусю, немов той вівчар
Буду зорі до гурту збирати.
У полоні трембіт й полонин
Я п’янію в долині нарцисів.
І із мрійників я не один,
Ялівці тут – брати кипарисів.
Я беру у них силу і міць
Та вдихаю всі їх аромати.
А яка дивовижна тут ніч!
В моїй долі назавжди Карпати!
Навіть ближче до Бога від них
І молитву він чує скоріше.
Кожен подих і кожен тут штрих,
І незвичність Говерлівських рішень…
Гори кличуть. Матусю, пора.
– Я сама закохалась в це диво:
України така пектораль.
Повертайся, синочку. Щас-ли-во!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779918
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Багата мова, що й казати,
Відтінків різних, кольорів.
Словами можуть ображати,
Та потім скажуть: Не хотів.
Слова у душах цвітуть пишні,
А душі - це для них квітник.
Нащо тримаємо найгірші?
Скажи мені, ти ж садівник.
Нащо в серцях лелієм, грієм,
Чому не виполим бур"ян?
Чому накращі не засієм?
Для чого їх тримати нам?
Нащо нам заздрість, пересуди,
Людей доводити до сліз.
Кажіть приємне тільки, Люди.
Цих слів в нас вистачить для всіх.
Любіть, радійте, посміхайтесь.
У душі сійте лиш добро..
Людьми ви завжди залишайтесь,
З корінням виривайте зло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779497
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 01.03.2018
Хризантемно чомусь на душі,
Задощило сьогодні до болю.
І заплакані очі в віршів,
Та думки поспішають на волю.
Відхворіла вже ними душа.
І пігулки пила, і був гіпс.
Тріпотіла неначе пташа,
Бо чужим надто видався ліс.
Розберуть парасолі вірші
І підуть у негоду по світу.
Розповзуться немов мураші,
Виглядатиму лишень привіту.
Відпустила – уже не мої.
Десь – обійми, а десь – небезпека.
Заспівають, немов солов’ї,
А там вилізе критик із пекла.
А душа, мов матуся – в вікні,
Виглядатиме звістки про вірші,
Принесе їй гонець на коні,
Що живі і від інших не гірші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779532
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 01.03.2018
Упаду зерням в стражденну землю
І скроплю сльозою ту ріллю.
Як мені на серці зараз темно,
Щастя їй ніяк не намолю.
Я в собі шукаю добре слово,
Хочеться моїй землі тепла,
Хочеться щоб їй було медово,
Дочекатись з зернятка стебла.
По стерні блукала цілу вічність,
А спитай – скажу: «Ще не жила».
На землі стою, мов той підсвічник,
А в руці – свіча супроти зла.
Ще тримаю слово у долоні,
Полетить воно колись у світ.
Мчать моїх років гривасті коні,
Задивився в очі перецвіт.
Упаду зерням в стражденну землю.
Я ще дочекаюсь колоска!
Крутить час невпинно каруселлю
І віршам життя дає рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779537
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 01.03.2018
Завжди молися, ніби молишся уперше,
Молися, наче це в останній раз!
Тільки молитвою відкриєш своє серце
І світ оманливий побачиш без прикрас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779362
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Промчать і літа, й осені, і весни
На крилах волі, миру і добра,
Не раз лютневий день зими воскресне,
Що медсестру у двадцять три забрав…
Її війна догнала в двадцять три,
Хоч дівчина нікого не вбивала…
Тоненьку ниточку життєву медсестри
Війна безжально й рано перервала…
Свою любов до волі, до людей
Несла й обом їм долю присвятила,
Не знала, що коли війна гряде,
Вони покличуть дівчину із тилу .
Красуня світлокоса і війна –
Не зовсім звичне людям порівняння…
У чім була Сабіночки вина,
Що перервала смерть життя й кохання?
Війна іще терзає наш Донбас
І мітки чорні роздає найкращим,
Та буде жити пам’ять серед нас
Про медсестру Сабіну – гордість нашу!
24.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778832
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 27.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
[i]продовження[/i]
В глибині мого серця лелійно ховаються спогади,
І весніє любов, і дзвенить кришталева печаль.
Повертаюсь у юність, йдучи в часоплин перелогами.
Там у світлі і справжності серце знайде свій [i]причал.[/i]
Ось невдачі мої… поряд мрії крилаті й розвихрені!
Біля хати криниця по вінця живої води…
Ось бабусині руки й слова, що живуть до цих пір в мені:
«Жий в любові й по совісті, й Богу одному годи!»
Там п'янить медом груша й лякає кусючими осами,
А за пагорбом сонце лягає щовечора спать.
Найміцніші там сни, й найбадьоріші ранки із росами –
І на все там у Бога була [i]благодатна[/i] [i]печать[/i].
Повертаюсь зі спогадів духом сильнішою й вищою,
І любов'ю зігрітою рідного краю мого.
Як тепло не розхлюпать, й не стати черствою та іншою..?
Й зберегти оцей вогник у хаосі світу цього…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777771
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 26.02.2018
[i]Біднесенький мій ліс, він зовсім задубів.
Він ждав мене і думав про розлуку.
Ліна Костенко[/i]
Наснилися весняні міражі,
І біла вишня з бджолами на віттях.
Старенький млин мотає на межі
Людські дороги у нові століття.
Біжу у нерозбубнявілий ліс,
Зозулею ку-кукаю: Прокинься!
З десяток засоромлених беріз
Сукенки поправляють на колінцях.
Мій сонний ліс! Пора уже! Весна!
Тягни до сонця крони задубілі.
Поскрипує невиспана сосна –
Їй, певно, сняться білі заметілі.
Зимові сни – кіно старе й німе.
Весну́ стрічаймо – хай розквітне диво!
Якесь пташа, сіреньке і мале
Своїм «цвірінь» увесь ліс розбудило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779011
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 26.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zHX9ycFiLAs[/youtube]
Хорошим друзям я дарую посмішку..
Нехай щасливим буде кожен день.
А сміх і радість будуть вперемішку.
І буде так у свята і будень..
Від сонця заряджайтесь позитивом,
Нехай обходять болі і жалі.
Життя навколо хай буяє дивом.
Хороші друзі - скарб в нашім житті.
Ви цінні тим, що можете прощати,
Ніколи не покинете в біді.
Найкращими я можу вас назвати.
Я дукую всім вам, хто до душі.
Нехай у вас примножаться щедроти,
А серце не каратиме дарма.
Нехай щасливі будуть в вас польоти...
За все хороше я бажаю вам добра...
----------------------------------------
Прощаю всіх... Простіть й мене, якщо
комусь я завинила..
( Неділя Прощення)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777656
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Я проснулася від любові,
Сни наснилися кольорові.
Як проснулась – всміхається світ,
Я кажу із любов’ю: « Привіт!»
Я йому – аж мільйон цілунків,
Розпочала свій день з малюнків.
Малювала маленьких діток,
Руту-м’яту і ще й любисток.
Коровай малювала з сонця,
Його зайчика – на долонці.
І корівок божих багато,
Ще й весняний танок у свято.
Малювала лелечий політ,
Малювала, як вміла цей світ.
Ви щасливі? – Я дуже рада!
Ще пройдуся казковим садом.
Може я домалюю там щось,
Аби вам усім краще жилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777104
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JJTDZt2hOTE[/youtube]
Кудись тече замріяна ріка.
Спокійно хвильки гладять ніжно човен.
І вечір десь повільно утіка,
Вже ніч думками плине, наче повінь.
А на човні лиш двоє: він й вона.
В тумані їх невиразні обличчя.
А он з-за хмари місяць виплива,
І вже ясніше видно їхні лиця.
Чомусь в човні ні жодного весла.
Невже їх випробовує так доля?
І річку затягнула сіра мла...
Природа без обов"язків - сваволя.
Грайливий вітер спостеріг човна.
Хіба для нього це - сидіть без діла?
І полетів, прибивши млу до дна...
Щоб човен врятував, я так хотіла...
А я стою на березі одна.
О! як мені знайомі оті двоє.
Чи вітер прижене того човна?..
Там ти і я...в минулому обоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775759
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc[/youtube]
Зі сцени сходить треба вчасно,
І не кажи, що ще не час.
Аплодисментів вже нерясно,
І забувати стали нас.
Та ми надіємось, все ж любим,
І щоб пом"якшить гіркоту,
Свою надію все ж голубим,
Плекаєм мрію, та не ту.
Надія тішить, зігріває,
І зводить з розуму підчас.
Але в цей час ми ще не знаєм:
Давно забули вже про нас.
І десь багаття мрії гасне,
І ледве блима промінець,
Та почуття, що так прекрасне,
Згасить не зможе вітерець...
Бо ми погане все забули,
І пересіяли зерно,
І живемо лиш тим минулим,
Хоч й не повернеться воно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772182
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 27.01.2018
Якже хочеться, мамо,додому,-
Хоч на день, чи хоча би на час...
Залишити роботу і втому,
Пригорнутися, мамо, до Вас!..
Аромати відчуть свого дому,
Знов відчути,як пахне наш сад,
І почуть Ваше лагідне слово,
Й прислухатись до Ваших порад...
Та на жаль це зробить неможливо,
Бо нема вже будинку у нас,
Нам чужинці його розгромили,
І спалили чудовий наш сад...
Та і Вас уже,мамо,немає,
Ви заснули давно вічним сном,
Моє серденько болем стискає,
Віє в душу гірким полином...
Та додому усе ж я приїду,
І до нашого двору прийду,
Там в зажурі тихенько постою,
Свою голову низько схилю...
І на цвинтарі, біля могили,
У Вас прощення я попрошу...
Посаджу біля неї калину,
І у пам"яті все збережу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773627
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 27.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k6DXxH1lC_E[/youtube]
А за вікном хурделиця півнОчі,
Старанно замітає всі сліди.
Сіріє, та не хочуть спати очі,
Думки все відлітають в нікуди.
Чому буває так, як ти не хочеш?
Хіба життя - це тільки боротьба?
І це питання нерви все лоскоче...
Думок до ранку ціла вже юрба.
І все я розкладаю по поличках:
Не можу зрозуміти все ж ніяк:
Чому любов буває у двох лицях?
Невже її ціна один мідяк?
З тобою ми не бачились ніколи.
Чому ж до мене ти приходиш в сни?
І від питань думки стають вже кволі.
Такі вони нічні думки чудні.
Під ранок затихає завірюха,
Ліхтар теж заспокоївся на мить..
А я чекаю відповідь послухать.
Чи зможе мені хтось все пояснить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772417
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 22.01.2018
[b][color="#0416bf"][i]Її ім'я звучить неначе річка –
В нім стільки світла, сонця і тепла…
Жаги найвища нота віковічна,
Де світ кружля і обертом земля.
В її очах сховались дивні зорі,
Душа налита сонцем вщент й сповна.
Її слова гойдають хвилі в морі,
З-під вій сміється молода весна.
І розцвітають соняхи в долонях,
А за спиною крилами вітри
Несуть ім'я те, і той дивний сонях…
У ті світи, де треба ці дари...
[/i][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772441
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Навчилась пережити біль і радість
Ненависті у серці не держу.
Учусь прощати й поважати старість,
І справжнє щось у серці
бережу…
Спіткаюся… встаю і знову вчуся –
Коліна здерті згодом заживуть.
Байдужості людської лиш боюся –
Крізь неї зло і помста
проростуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771561
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Чи то від Бога, а чи від батьків
Та маємо у всім своє призначення.
Хтось бачить час через пітьму віків
І здатний пояснити його значення
Для всіх майбутніх поколінь людей,
А хтось влучним та велемудрим словом
Дістане скарб з розчахнутих грудей,
Щоб усміхнулась доля веселково;
Хтось візьме глину та відтворить в ній
Довершені та неповторні форми;
Хтось втілить у життя вінець надій
На кращі переміни, на реформи;
Хтось своє тіло витренує так,
Що всі рекорди ляжуть попід ноги,
А хтось життя віддасть за «просто так»,
Хоч і не бачив в цьому перемоги.
Час пропливе, чи може, пролетить
І потім скаже хто прожив для чого.
А я, навіщо проживу цю мить,
Чим виправдаю час буття оцього?
Хай ще не суд. Не мить для виправдань.
Та все одно позаду літ чимало.
Левова частка – для важких страждань,
А менша з них під ліру проспівала
І пісня ця – лише одна Любов:
До цього світу, до Людей, до Жінки,
До того, що ввійшло назавжди в кров
Із краєвидів рідних – українських,
Без чого я собою не назвусь,
Без чого в світі неспроможний жити.
А чим я в пам’яті нащадків відіб’юсь,
Про те комусь, а не мені судити!
14.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771299
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
У надвечірньому серпанку
День весняний вже догорав
У сяйві золотих заграв,
Сюрчав цвіркун безперестанку
А я у спогадах витав
Туди де молодість блукає.
В дитинстві топтаних стежок.
Приємних згадок ланцюжок
Наразі пам'ять повертає
З минулого мій образок
Де перешіптуються трави,
Дзвін малиновий із гори
Де чорнобривці у дворі
Де солов’ї у дві октави
Витьохкують аж до зорі
Туди де дивний передзвін
Лунає в росах кришталевих.
Де розмаїття лук травневих.
Де лине тихий відгомін
З ошатних, ніжних горобин.
Цінуймо ж Божий дар життя!
Бо тільки раз воно дається
І вже минуле не вернеться.
Не допоможе й каяття.
Цінуймо ж , Божий дар життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771180
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 14.01.2018
О світе білий, певно, ти минаєш…
Ідеш на свій призначений рубіж.
Між злом-добром летиш кудись навстіж,
Людською болем-радістю страждаєш.
Четверту зиму душить нас війна…
А чи молитви не дійдуть до Бога?
Терниста? Ні! Під кулями дорога
До тої правди… гіркая ціна.
Напевно, ти, мій світоньку, сказивсь…
Щоб в ХХІ брат убивав брата?
За що, скажи, земля моя проклята?
Чом нечестивий ірод тут упивсь?
Чорнієш, никнеш, світе, і мовчиш,
Свята земля ступає до омеги…
Коли посієш в душі обереги..?
Всевишнього любов'ю люд простиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770486
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TgSun8TBtFw[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-hbJYSo8a0k[/youtube]
Для тебе хочу буть сюрпризом,
Ти довіряй мені лишень,
Щоб ти не вірив тим прогнозам:
Кохання це - короткий день.
Воно триває три лиш роки...
Коли і хто сказать посмів?
Хто дав чуттям короткі строки?
Це, мабуть, він любить не вмів..
Та я не вірю в забобони,
Бо скільки років все ж люблю.
Які тут будуть заборони?
Від слів своїх не відступлю.
Вже скільки весен промайнуло,
Дощів пролилось за роки.
Та почуття це не минуло,
Не відпускатиму руки
Тієї, що зі мною поруч,
Що не покине ні на час.
Хай буде вічне, без повтору,
І зігріває тільки нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770559
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]
Чом зажурився, голуб сизий?
Чому неспокій на душі?
Немолодий, та все ж красивий.
Невже замучили дощі?
Сидиш самотній. Де голубка?
Чому до хмар ти не летиш?
Одна літає твоя любка,
А ти від холоду тремтиш.
Покинь в думках своїх тужити.
Дивлюсь: нетронуте зерно.
Ти здатен гнізда в парі вити.
Зніми з душі думок ярмо.
Свої розчесуєш все крила,
Намокли, мабуть, від дощу.
Ти не спіши складать вітрила...
Я так тебе про це прошу.
Ще вийде сонце із-за хмари,
Осушить крила, полетиш.
Всіх заворожать твої чари...
Думки нерадісні залиш.
Іще заграє промінь сонця
В твоїх засмучених очах.
Осяде сум цей десь на донці
В цих безкінечних, злих дощах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770207
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 09.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2laSyBXmTMQ[/youtube]
Так хочеться почати рік з хорошого,
Прожити кожен день хоч не на біс,
Хай кращим буде все ж він від вчорашнього,
Щоб нове щось в життя моє приніс.
Ну що зробить, щоб мрії ці здійснилися?
Як шлях здолати цей без помилок?
Щоб все хороше у житті вмістилося,
І я роблю для цього перший крок.
Хай кожен день освятиться усмішкою,
І побажанням людям всім добра.
Це буде амулетом, може, фішкою.
Моя душа цей хід тут вибира.
Не пізно іще мудрості навчатися:
В поганому вбачати й позитив.
І до порад розумних прислухатися,
Щоб не зростить у серці негатив.
-----------------------------------------
А день за днем, як норовисті коні.
Як рій бджолиний крутяться думки.
І я у них, як завжди у полоні,
Вирощую й лелію, як квітки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769755
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018
Наповнив келих сам на сам в кімнаті,
Як і завжди в усі людські свята.
І що хотів би щиро побажати,
Що ніс би в радості крізь місяці й літа?
Бажати щастя? Та хіба я буду
Немов юнак співати все життя
Про стан дівочий, про медові губи
Про дивовижно ніжне почуття?
Віддам цьому належне. Безсумнівно.
Та це для щастя ще не головне.
Здоров’я попросити? Голослівно?
Нехай і це лиш в думці промайне,
Тому що як не повторити юність,
Так і здорове тіло не вернуть.
То що ж тоді бажав би, аби збулось,
Перш ніж прийдеться назавжди заснуть?
Бажання є у мене: Україна!
Понад усе бажаю, щоб цвіла;
Щоб всім народом, як одна родина
У єдності та злагоді була.
Щоб мир прийшов на цю стражденну землю;
Щоб сіялось зерно, а не метал;
Щоб лиш героїв цього сьогодення
Ми підняли на слави п’єдестал;
За злочин щоб невідворотна кара
Чекала тих, хто скоїв людям зло!
Щоб бідності і злидарства примара
Покинула і місто, і село !
Тоді і я під передзвін щедрівки,
Можливо, вперше, за прожитий вік,
Хай без здоров’я, без рідні, без жінки,
Скажу, що я – щасливий чоловік!
середа, 3 січня 2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769384
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Уже не паморозь – сніги
У мами в косах,
Коли всім літо навкруги,
Для неї – осінь,
Коли давно вже на крилі
І діти, й внуки…
Стоять портрети на столі…
Полин розлуки
Ковтає мати день і ніч,
Тікають сили.
Бентежить серце дивна річ:
Дочка із сином,
Котрі забули джерело,
Що їх тримає.
Може, й життя їх не вдалось –
Любові мало?
Найбільша мамина печаль –
Невдячні діти,
Коли життя – не розпочать
І вже терпіти
Немає в матері снаги,
Й нема бажання.
Не раз вже сходили сніги –
Немає шани
До тих, життя хто дарував
І ніжну пісню,
Від себе часом відривав,
Старався, звісно,
Щоби не гірш, щоб нарівні,
Як людські діти.
Туди завжди лише вповні –
Порожній – звідти.
А вслід – гіркі, меткі слова,
Малоприємні.
І серце кров’ю залива
Від дум таємних:
Чому так випало мені?
Чия провина?
Слова чекались чарівні–
Образ лавина.
І болем повниться душа,
Німа – ридає.
Він і на мить це не лиша –
Роки гортає,
Сутулу старість ген несе
Ще й одинокість.
Для мами діти – то є все,
Геть власний спокій.
І пада моршкою печаль
На лоб, під очі,
Немов тавро, немов печать –
Біди то почерк…
Найбільша мамина печаль –
Невдячні діти,
Й коли життя – не розпочать…
То ще терпіти?!
28.06.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768008
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
«Слава Богу на висоті, і на землі мир,
у людях добра воля (благовоління)!»
(Від Луки 2:14)
Ми не прив’язані до дати,
Щоб із Різдвом усіх вітати...
Цей день придумала людина,
А ми хвалити будем Сина!!!
Бо не записано в Писанні,
В який же день в холодній стайні
Господня Слава засіяла:
Дитятко в яслах мирно спало...
Бо таємниця це у Бога,
Коли Ісус для нас родився...
Предвічний Бог, Творець усього
В Своє творіння воплотився!!!
Він народився! ...щоб померти
За мене і за тебе, друже!
Він розірвав тенета смерті
І Він воскрес!!! Не будь байдужим!
В тобі Його благовоління:
Любов явилась крізь страждання!
Прийми із рук Його спасіння,
Відкривши серце в покаянні!
Бо таємниця є у Бога...
Чи прагнеш перед Ним скоритись?
Предвічний Бог, Творець усього
Бажає в серці народитись...
21.12.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768019
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Поет – людина дивно-особлива –
Так є, було і буде так завжди:
То радістю заллє, неначе злива,
А то рубає корінці біди.
Мов генератор, все акумулює,
Що вибухнути словом на весь світ,
Природу, мов художник, замалює.
Росу заставить плакати в траві.
І доля незавидна у поетів:
Талант не можуть часто зрозуміть,,
Тому й ламають крила їм при злеті.
Але й без них не вижити землі!
27.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767685
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Яка підступність днів оцих, зимових!
Слабуємо обоє, що аж ну!
Щораз нова болячка, шпильки нові
Ні щось робити, ні вночі заснуть!
Розмови наші все про нездоров’я,
Про цін обвал, про жадібність аптек,
Свята на носі, а в кишенях – голо,
А дітям дай дарунків і чудес.
І як малечі подивитись в очі,
Якщо цукерок у руках нема?
Тож б’єш горіхи в хаті серед ночі,
Аби продати… ох! – зима… зима…
Від Миколая аж до Водохреща
Свят заметіль країною пройде.
Та на цей раз нам важче, а не легше,
Бо ж не на сорок вік наш лік веде.
Але нічого: якось обійдеться.
Живучі ми! Сильніші за котів.
Щось для онуків, для дітей знайдеться,
А там, дивись – і місяць пролетів!..
Та найстрашніше, що немає миру.
Іде війна. На сході ллється кров.
Хтось на війні заробить тонни жиру
Під пісеньку акули про любов
До тих людей які в ці дні святкові
Життя своє, здоров’я віддають
За українське материнське слово,
За нашу землю окупантів б’ють!
Мабуть би й вибили давно набрід проклятий,
Та Іловайська привид не дає.
Закопуються в бліндажі солдати,
А керівництву вигідно як є.
Прийде Різдво з Колядою до хати,
І якщо щиро, то не знаю я.
Чого тобі, Кохана, побажати,
Щоб не були брехливими слова.
Здоров’я? Знаю, що його не буде.
Достатку? Звідки? Сил робить нема…
Хай поруч будуть дорогі нам люди,
Хай знаєш ти, що ти вже не сама,
Що б’ється десь гаряче, ніжне серце,
В якому ти назавжди головна
І дай нам Бог! Іти до кращих звершень,
Хліб на столі і келишок вина.
Минулий рік я дякую за тебе.
Ти в нім була. Тобою дихав, жив.
Писав вірші під тихий шепіт з неба,
Згорав від ревнощів, казився і любив!
Це почуття візьму з собою знову
У рік новий як найціннішу річ,
Щоб дарувало пісню веселкову
Хай і в безсонну українську ніч.
понеділок, 25 грудня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768017
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IMpBsw94Q9c[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWJfMhSXpDM[/youtube]
Зимовий вечір зависає в тиші.
Як завжди, волю дам своїм думкам.
Та в вечір цей думки уже тепліші,
Я не роблю аналіз помилкам.
Життя хвилини відбива будильник,
Ніхто не заважає у цей час.
Здивовано поглядує світильник,
Який не тільки в мене для прикрас.
Він свідком є недоспаних ночей,
Коли світанки заглядали в хату,
Не розумів заплаканих очей...
Думки тепер не буду колихати.
Нехай летять в цей час до моїх друзів,
В оточенні, яких я так давно.
Слова мої, не видумка ілюзій,
Вони солодші, ніж міцне вино..
Хто я б була у цьому клубі, ДРУЗІ,
Якби підтримки не було від вас?
Щаслива я тепер у вашім крузі,
І дякую за це вам повсякчас.
Своє добро ви завжди дарували,
Ви не жаліли добрих своїх слів.
Добро у мою душу наливали,
І кожен щиро так сказаь умів...
Хай доброта живе у ваших душах,
За ЛЮДЯНІСТЬ усіх я вас ЛЮБЛЮ!
Вам сказане, ніколи не нарушу,
За вас, МОЇ ХОРОШІ, я молюсь..
--------------------------------------------------
Дякую за підтримку, розуміння, за щирі і ДОБРІ ДУШІ:
Ніні Незламній, Олексі, Удайко, Шостацькій Людмилі,boroda171,Радченко Олі,
Ганні Верес, Ніні- Марії, Лаурі ( Маковій),Волинському Анатолію,Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, Олені Жежук,Валентина Малая, Макієвській Наталії.
Миколаю Волиняку,Крилатій Любові,Надії Башинській,Миколі Карпець,Феї Світла, Анатолійовичу Сергію, Лілеї ( одній і другій), @NN@ , Чайківчанка,OlgaSydoruk, Без,Олеся Шевчук,Зоя Журавка, Корозлик Оксані, Ганні Верес, Любові ІвановіЙ.
Володимиру Версті, Олі A.Kar-Te, Таїсії,Світлій ( Світлані Пироговій).
геометрії, MERSEDES Танюші, Миколі Холодову, Фіалці Олені, Наталці Данилюк.
Пробачте, якщо я, можливо, когось пропустила...
Бажаю всім бути щасливими! Хай у новому році збудуться всі ваші мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767984
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Можливо, що свободи вже не матиму
Аж до останніх проблисків життя!
Доки дихання, солов’єм співатиму
Про божевільно ніжне почуття.
І не важливо, що надворі холодом
Мов саваном, сповила все зима,
Серце поета оживляє молодість.
Першопричина цьому – ти сама.
Ніде мені від цього не подітися!
Жіноча сутність має свій закон:
Хтось мав з тобою на планеті стрітися
Долаючи шлагбаум перепон.
І ним став я. У мріях перемріяна,
Оспівана у плетивах віршів,
Ти стрілася як казка, - несподівана,
На поклик зголоднілої душі.
Літа пливуть, а я – мов зачарований,
До тебе серцем тягнусь, як дитя!
А долі наші лихом пошматовані
І годі сподіватись співчуття
Від вищих сил. Та ми обоє боремось
За кожний день, за кожну його мить.
Часом здається: вже настільки зморені,
Що краще б і годинника спинить…
Минає слабість і найперше думаєш:
А як вона? Без тебе в кожнім дні?
Поміж близьких самотня, з горе-думами,
Без просвітку привіту у вікні…
І розумієш: треба ще триматися.
Не ради себе. Ради неї. Так!
На зустрічі нечасті сподіватися
В яких терпкий, щораз полинний смак.
Зайдеш в кімнату, з щемкою тривогою
Гляну я в очі, на твоє лице
І сам не знаю чому так, та Богові
Не в перший раз подякую за це!
23.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767659
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Сукню тримала про свято,
Для особливих моментів.
З шафи боялася взяти
Просто, без аплодисментів.
Шафа також наглядала…
Завше – в порядку й на місці.
Сукня нагоди чекала,
Бачилась в туфлях й намисті.
Свято чомусь забарилось,
Мода – вперед на два кроки.
Сукня попала в немилість,
Ще й натерпілась мороки.
В очі вдивлялась свічадам,
То – завелика, то тісно
Часто бувала і рада б
Вийти з хазяйкою в місто.
Дача, городи, робота –
Все відкладалось на потім,
В клопотах кожна субота,
Дні так згорали на попіл.
Вже постаріла хазяйка,
Сукня така ні до чого.
Вийшла така з нею байка –
Так й не була за порогом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767317
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Упало сонечко в калюжу.
Радіють сірі горобці.
Нелегко їм в зимову стужу.
Так скрутно їм у дні оці.
Та зараз сонце у зеніті.
Розтав вчорашній он сніжок.
І по асфальту вже розлиті
Струмочки, що тримав льодок.
Сіренькі зграйкою злетіли
(Давно думки були такі).
В калюжках крильми лопотіли,
Хоч дні були і не жаркі.
Сьогодні банний день по плану.
Здійнявся галас,метушня...
А я дивилась з-за паркану
На безтурботне це життя...
Грудень, 2013 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766969
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Прощай, Сімнадцятий, назавжди.
Нелегким був, як не крути.
І не забути й не згадати,
Хотілось часом утекти…
Іди собі, як кажуть: з Богом.
Наллю тобі бокал вина.
І не затримуйся за рогом
Так, як затрималась війна.
Ти обіцяв, коли зустрілись.
Чекала цілий рік щодня,
Що перестане ворог цілить,
А те, пробач, було: брехня.
Візьми з собою всі печалі,
Спакуй в рюкзак усі жалі.
Вже жме Новий на всі педалі,
Чекаєм з миром на Землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766717
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Маленька ялинонька в лісі росте.
Убрання у неї таке непросте.
Зелена сукенка в цієї красуні
І шишки на вітах іще зовсім юні.
Не любить нарядів міняти вона
І стиль цей – із назвою: «Літо-зима».
Із снігу у неї накидка пухнаста,
Пручається вітру ця міць коренаста.
Така запашна, кращий в світі парфум,
Від нього радіють і серце, і ум.
Не треба рубати і нести до хати,
Ще довго їй хочеться ліс прикрашати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766526
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jjel5bw3Phw[/youtube]
Так чекали ми зиму-білявку,
Що розкине біленький свій пух.
Подарує землі ще обновку:
Теплий білий, пухнастий кожух.
Бо земля теж чекає на свято,
Натрудилась вона за цей рік.
Що їй треба? Всього небагато:
Щоб кожух від морозу зберіг.
Оголились кущі і дерева,
Закоцюрблі тріщать гілочки.
Забарилась зима кришталева.
Де ж біленькі її хусточки?
Притаїлась природа в чеканні.
Чи не збилась зима із шляху?
Відгукнися, білесенька пані..
Не додай у серця нам страху.
Може вітер у всьому виною?
Розганяєш ти хмари пухкі.
Знову дощ ляпотить ось стіною..
Навіває думки нам гіркі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766282
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Теплослів"я... А що воно значить?
Від якої душі воно йде?
Протилежне - злослів"я, тлумачать,
Що притулку в серцях не знайде.
У болоті полин розкошує,
Кропива та, що жалить, росте.
І хто зілля оцього скуштує,
Може, серце ізцілить пусте..
Теплослів"я лікує лиш словом..
Як добротне зерно проросте.
(Від злоби є надійним покровом)
Що, як квітка весняна, цвіте.
Чи жалієм ми доброго слова,
Чи запас словника обмілів?
Чи вважаєм, що слово - полова.
Чи зростити в душі не зумів.?
Так чекаєм усі теплослів"я,
Не збідніє від цього душа.
Не вирощуйте в серці злеслів"я.
Чи когось воно все ж прикраша?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765801
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Ще одна думка про Поезію
НЕБЕСНА МАННА
Ти – тамариксу цвіт прекрасний,
Квітуєш величчю світів,
Ти – дар небес, небесна манна,
Священний лик і образ ясний,
Твоя величносте, Осанна!
Скарбничка слів і відкриттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763712
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hzw6N2G_O3A
[/youtube]
МабУть, я рано народилась,
Чи довго ти до мене йшов.
Чи доля вже така судилась?
О! Скільки стер ти підошов.
Дорога, звісно, неблизька,
Все бездоріжжя, повороти.
А часом навіть і слизька.
Та треба йти, все побороти.
Туман, на зло, завис клубками,
Імла завісила весь шлях.
Легенький сум поплив ставками.
А, може, це був просто страх..
Не збився б ти тільки з дороги.
Назад все ж, може, повернуть?
Он місяць вийшов вже дворогий,
Тобі освітить важку путь.
А день кінця он добігає.
Злетіла пташка десь з гнізда.
Тумани вітер розганяє.
А вечір день вже обкрада...
Так добре, що це не приснилось.
Це - просто казка без кінця.
А буде так, як це судилось.
Та ще залежить від гінця...
---------------------------------
Спішіть туди, де вас чекають.
Допоки вечір, а не ніч.
Де вас із радістю приймають..
Де руку подають навстріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763951
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2017
Продовжую тему любові до Поезії, прочитавши
вчорашні публікації поетів КП Віктора Северина і
Оксани Батицької
Поезія – це особлива форма любові. Вона є всеохоплюючим поєднанням
усіх видів любові: до Бога, Всесвіту, природи, дітей і батьків, до усього
прекрасного...
Вона схожа на квітучий сад, жива і має свій дух.
Поезія – це життя, боротьба людини за найвищі цінності, тріумф розуму і
думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763683
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017
Я знаю: навіть й там, на небі
Батькам болить голодомор,
Хоч заперечить мені невір
І не змахне сльозу мажор.
Щороку плакала матуся
І з нею плакала свіча.
Болить, як думкою торкнуся…
Була матуся ще дівчам,
Родина мучилася, в голод
Сміття шукала й лободу,
Тулилась купкою у холод,
Гонила геть оту бліду…
Рідня тужила за мізинком,
Був братик кволим, не дожив.
Усе життя – в очах картинки,
Як русский «брат» усіх любив.
Матуся вже зустрілась з Богом,
Де небеса їй – вічний дім,
Я генно плачу некрологом
За всіх, записаних у нім.
Убивцям – вирок за тридцяті,
Свіча, немов святий протест.
І сльози правди – на розп'ятті
Й тим, хто сьогодні – честі тест.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762190
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Це наша хата. Ясен на кутку…
Стежина, що квітує в споришах.
Старезна груша в молодім садку,
Сюди завжди летить моя душа.
Тут рідне все і хоч пройшли роки,
Та навесні, коли білю садок,
Неначе руки тягнуться гілки
І гріє дивний серце холодок.
Тут діда сльози й тата мозолі,
Матусі домоткане полотно,
Якісь несамовиті солов,ї
І в клубі «до шістнадцяти» кіно.
Переплелось, усе переплелось,
Проте своє ще гріє іздаля.
Лечу додому, так вже повелось,
Бо тут родивсь і тут моя земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761346
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
Стоїть село, неначе заніміло,
Лише під ранок голосять півні.
Роки, як птахи, в вирій відлетіли,
Лишилися ікони на стіні.
А, що було?.. Усе село співало…
Під хатою збиралися діди.
В хлівах, то «гоготіло», то «мичало»,
Село жило, вставало із біди.
Босоніж по грязюці, чи пилюці,
Ходили в поле і старі й малі.
Димівся самосад в дідівській люльці,
По берегах бродили журавлі.
А на жнива ходили по колосся,
Щоб для курей хватило до зими.
І розливалось в полі стоголосся,
Здіймались вгору з коминів дими.
Колядники від хати і до хати
Ходили завжди в Різдвяні свята.
На кожне свято готувала мати
Якогось чудо-диво пирога.
А на «пристольний празник», на Михайла,
Лавки ломились в хаті від рідні.
Такого свята цілий рік чекали -
Михайла, що на «білому коні».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761312
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
О, люде добрі, як же ви могли
Подвійні розвести в собі стандарти?
Навіщо в храм Господень притягли
Ті ідоли – Ваали та Астарти?
Навіщо так відверто блудите
Із ними на очах у свого Бога,
Плюндруючи Ім’я Його святе
Й безчестя обираючи дороги?
Ваал – не Бог! Даремні молитви
До мертвого й німого істукана,
І, хоч натужно силуєтесь ви,
Не втрапите до Божого паркана,
Що розділяє небо та шеол,
Полову – від дорідної пшениці.
Один лиш Ягве має ореол
Отця світів і власника скарбниці,
Де людські душі дбаються на день,
Коли судом судитиметься Всесвіт.
Бо він раптово прийде: просто «Дзень! -
Кінець язИків неправдивий плескіт»…
І зникне вся важливість різних справ
І суєти пусті пріоритети,
Спасеться лише той, хто не поправ
Життям своїм Христа авторитета.
До-лампи стануть всі оті слова,
Що так зрадливо істину глушили,
Згорить брехня і кривда вікова,
Яким би її оцтом не гасили.
Останній час! Вже скоро засурмить
Небесний янгол-вісник днів суворих.
Чи ти готовий стрітити ту мить,
Чи так і спиш у райдужних мінорах*?
29.07-20.11.2017
*мінор – музичний лад, здебільшого ліричного настрою. Переносно «райдужні мінори» - сентиментальні фантазії, відволікаючі від розуміння небезпечної ситуації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761313
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0GgeeWtK1f4[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CvBUU2CPunc[/youtube]
Синичка стукнула в вікно,
У очі пильно задивилась.
Чому не тронула зерно,
Нащо у рань таку прибилась?
Невже мій корм не до смаку,
Думки замучили про зиму?
Проблему вирішу таку,
Не дам загинуть в цю годину.
Про щось хотіла ти сказать,
Як зрозуміти твою мову?
Нащо, сердешне, так страждать?
Моя пташинко, ти - чудова!
Так хочу біль я твій узнать,
Веду з тобою цю розмову,
Щоб сум з життя твого прогнать,
Зумій відчуть від серця слово..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761290
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
Одного разу правнучок Артемка з татом і мамою, Андрієм і Аньою, поїхав погостювати до маминих батьків. З дідусем Сергієм і бабусею Світланою проживав старший мамин брат, Сашко.День пробіг швидко в звичайних домашніх клопотах. Ввечері бабуся занесла
випраний одяг і білизну, почала складати, а шкарпетки забрав дідусь і поніс в свою спальню, щоб спарувати і скласти в нижній ящик шафи. В цей час до батьківської спальні зайшов Сашко і запитав батька: «А де мої шкарпетки?Ти що, знову забрав всі собі?». Батько розізлився, вигріб з ящика всі шкарпетки і кинув їх на ліжко. І почалося: кожний вибирав свої; голосно розмовляли, переходячи на крик; вихоплювали шкарпетки один в одного. Бабуся, Аня і Андрій мовчки, всміхаючись, дивилися на них. А маленький Артемка, йому було тільки один рік і два місяці, стояв на порозі і здивовано, широко розкритими очима, дивився на діда і дядька. Пройшло хвилин десять і раптом Артемка розвернувся і побіг в дядькову спальню. Через деякий час він вибіг зі спальні, несучи в ручці шкарпетку. Підбіг до діда Сергія, який його не помічав, бо був дуже заклопотаний, посмикав за штанину і сказав: «Дєдя,на!». Дід розігнувся, став, мов вкопаний і не розуміючи, дивився на онука. Артемка усміхнувся і знову сказав: « Дєдя, на!».Дід переглянувся з дядьком Сашком, знітився і всміхнувся. Шкарпетки через хвилину були перебрані, дід взяв онука на руки, поцілував і сказав: «Справжній сімейний дипломат — так швидко, без крику, вирішив нашу проблему».
Ось тобі й маємо: «Що старе, що мале». В цьому випадку це прислів'я не спрацювало. Мале виявилося розумнішим. Так можливо нам всім треба хоча б іноді прислухатися до дітей?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759886
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Душі народної огранка,
Найкраща мова всіх часів.
Віночок, диво-вишиванка,
Веселка, солов’я заспів,
Тобі вклоняюся низенько,
Що ти жива, що ти в нас є,
Що в ритм – твоє й моє серденько
Й світанки нам Господь дає.
Така нелегка доля в тебе,
Наперекір всім ворогам
Тобі покров дарує небо
І слів божественних бальзам.
Живеш і в казочці маленькій,
І в Славні наших козаків,
З тобою Леся і Костенко,
Ти – моноліт в борні віків.
Тримаєш і в окопах гідність
Для всіх прийдешніх поколінь.
Ти – Кобзаря мого всесвітність,
Ознака величі й молінь.
Стаю, рідненька, на коліна,
Прошу: пробач, за суржик мій.
Моя ти сонячна перлино,
Живи, звучи, співай, радій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759499
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=km5IPEhRaI8[/youtube]
Ще вчора настрій був поганий,
І все валилося із рук.
Один дзвінок, що був бажаний,
Прискорив серця мого стук.
Ти щось казав, а я мовчала,
Щось про осінні довгі дні.
А я всміхалася, бо знала:
Не те сказать хотів мені.
Та раптом стих.. Я відчувала,
Моя тут черга щось сказать...
Я швидко тишу обірвала:
Так хочу я тебе обнять.
За мить усе тепер змінилось:
Яка чутлива ти, душа!
Твої слова ще не спізнились,
Любов все терпить, ще жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755610
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IAAgfj_nX3M[/youtube]
Там де Росія там завжди війна і горе.
І за царя, і за генсека , та й тепе́р.
Народ великий! А з влади́ками повто́ри.
Або сади́ст, або жорсто́кий Люцифе́́р.
Ви хижаки ще із часів царя Івана.
Підступність, це у ваших ге́нах та в крові
Бо монголоїди ви, ко́дло Чингізха́на!
Замість мізкі́в, у вас, програми в голові.
А в нас із вами споконвік одне ж коріння.
Хреще́ні ви і ми на березі Дніпра.
Та з часом, ваше, мутува́лося насіння
й змінились по́гляди, відносно зла й добра.
Тепер ви не́люди безпри́нципні й жахли́ві.
Не всі звичайно ж, та багато з про́між вас.
Заже́рливі , наха́бні, хти́ві та злобли́ві
Підсту́пні, підлі і брехли́ві в водноча́с.
В думках зомбованих - реванш та ворожнеча.
Запрограмо́вані вбива́ти й грабува́ть
Серця поче́рствіли, а в ду́шах порожнеча,
ви ладні знищить світ, щоби́ владарюва́ть.
Ви ли́ше зо́вні, дуже, схо́жі на людину.
Мораль, порядність, честь -це все для вас чуже.
Бо біоро́ботам, з повадками звіри́ни,
такі чесно́ти зовсім не потрібні вже.
Я закликаю росіян які ще в змозі
твере́зо думати. Спині́ться й зупині́ть
авантюристів ! Бо на атомній дорозі
в страшному пеклі всі і все до тла згорить!
Бо переможців в ядерній війні не буде!
Альтернативи, миру й розуму, нема!
Волаю на ввесь світ. -Та схамені́ться ж люди!
Бо буде вікові́чна атомна зима!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633441
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 16.10.2017
Бабця внука вчить абетку.
В лоб – горохом, так у Петьку.
Б’ється, бідна, з «А» до «Я»,
Голос вже, мов в солов’я.
- А-а-а, бе, ве, т.д, т.п.
Бачить Петрик: щось – не те!
Як його втомила нянька!
- Бабо, що то – буква «Манька»?
Кажеш: Я та й я! То – ти?
- Чуєш, Петьку, не плети!
Хлопець знову за своє:
«Буква «Манька» справді є?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754338
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Справді так краще, як каже той критик?
Може так бути, та – те, не моє,
Я у руках його – крихітний гвинтик,
Справді, воно так і є, так і є…
Думає так, крізь свої окуляри,
Я йому – хтось лиш, нездара, маля.
Може його так гласять циркуляри,
Може він бачить лиш те, що здаля?
Ріже усе без жалю і без сорому,
Б’є об асфальт кришталеві слова,
Бачу з якою це робить оскомою,
Думаю: “Де ж це моя булава?
Я ж своїм дітям не ворог, а мати
І боронитиму їх до кінця,
Мають моє щирі люди читати,
В славу Господню, во ім’я Творця!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754199
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Я, мабуть, просто гостя випадкова,
Бо щастя обирає не мене...
Хоч на одвірки вчеплена підкова,
Та я боюся: знову обмине...
І розчиняюсь у житейських буднях,
Мені немає як, нема коли -
Не вмію просто жити, просто бути...
І вже не часто, а таки болить...
Та хоч із літом швидко розпрощалась,
Його не виглядаю більше, ні... -
Хай служать римі ті слова "з дощами",
Бо з ними мокро й холодно мені...
Я не втрачаю віри: засвічуся,
Теплом душі зігрію навкруги,
Скраєчку, непомітно примощуся
Й любов'ю об'єднаю береги...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752724
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 07.10.2017
Місто втомилось від денних турбот.
Спати вляглося, позбувшись марнот.
Знову довірилось звично Морфею,
Ніч подала непогану ідею.
Я лиш заплуталась в сітях безсоння,
Може й виною тому – міжсезоння?
Ходять думки караваном верблюжим,
Навіть дрібне стало враз небайдужим.
Крутиться, крутиться спогадів стрічка,
Пазли складає всі зоряна нічка.
Так поспішає, бо скоро світанок,
Знак показав у вікно з-за фіранок.
Я ж намагаюся ніч наздогнати,
Думку свою заколисую: «Спати».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754092
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
За плином часу не встигаю:
Душа ще в літі, ще в теплі.
Пташині зграї відлітають
За сині обрії землі.
Якась пташина ще вернеться,
А за якоюсь тільки щем…
Луна над лісом відгукнеться,
Хмарина до землі пригнеться
І тугу виплаче дощем…
Дивлюсь подовгу в хмарне небо…
Колись мені прийде пора
Залишити цей світ без себе
Де не нажив собі добра.
Піду за обрій птахом вільним
Вже не шкодуючи за тим,
Що все майно ефірно-мрійне,
Віршами зрощене, чарівне,
Розтане в часі, наче дим.
А може, з днів моїх, минулих
Щось збережеться між людьми
І вірш зі сторінок заснулих
Змахне над душами крильми
Їх світлим сумом розтривожить
Сльозину вичавить з очей,
Тоді і я зродитись зможу,
Аби зігріти душу божу
В колисці зоряних ночей.
п'ятниця, 22 вересня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752153
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Я п’ю життя маленькими ковтками,
Щоб смак цей розтягнути на роки.
І штопаю надірване нитками,
А, як болить, то тисну до щоки.
Проте свій вік прожити прагну довго,
Млини життя дарують борошно…
А літопис протоптує дороги,
Де доля вишиває полотно…
Тут можна заблукати між стежинок
І захмеліти в висохлій траві.
Та ти в житті зробив для себе вжинок,
Де день прожитий – крапелька крові.
Щоб смак життя залишився надовго,
Смакуйте подароване життя…
І не звертайте із шляху прямого,
Бо в часі не буває вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752521
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lv2NuXbEAk4
[/youtube]
Смуток - дуже м"яке і приємне слово.
Енн Райс.
Котивсь туман клубками річкою.
І сум осінній поряд плив.
Осінь йде вже звичною доріжкою.
Він і мою душу полонив..
Та це не сум, це - ніжний смуток.
Благородний із усіх щедрот.
Почуттів, що в серці цілий жмуток.
Це в житті вже інший поворот.
Іноді бува і в щасті сумно.
Хочеться поплакать просто так...
Довго сумувати нерозумно,
Бо життя прожити треба всмак.
Це не привід, що пройшло кохання,
Що короткі й непогожі дні.
В душу не пустіть розчарування.
Хай оце залишиться на дні.
Смутком треба просто керувати,
І не йти на поводку в душі.
Треба просто всьому міру знати,
Хоч частенько йдуть в душі дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751968
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Знай, неґатив- отруя для народу,
Він убиває паростки надій,
Він гасить сонце ще до його сходу
І лавою вкриває кроки дій!
Шукай добрo. Красу знайдеш й в лататті,
Ніжність лілей , це ваба для душі,
Живи, твори, шануй оте зачаття,
Люби своє, не піддавайсь фальшІ !
Не нарікай- нема де й покупатись!
Це так тобі! A скільки ж тут добра!
Яка краса, не можна й відірватись,
А під лататтям чистесенька вода!
Ось так цвіте відродження Вкраїни!
Ніби й не видно поступу в житті,
Та це не так, немов лілей коріння
Прикрилося лататтям доброти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751890
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017
Приходиш на світ із криком,
Тебе цей лякає світ.
Спокійним стаєш із віком,
Мовчиш, як багато літ.
Живеш, бо життя батьками
Дароване, як усім,
Ти жив у утробі мами,
А нині на світі цім.
Ти носиш ім’я – людина,
Зовешся так на землі,
У тебе своя родина,
Життя на родиннім тлі.
Державу шануй родинно,
Завжди будь на висоті…
Бо втрата ім’я – людина,
Найбільша втрата в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751809
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017
Був я один і ти одна,
Одне було над нами небо.
Нас поєднала далина
І солов’я вечірній щебет.
За обрій сонце йшло до сну,
Моргали зорі і летіли.
Тебе шукав таку одну,
Щоб жити міг і міг хмеліти.
За ті часи коли удвох,
Не полюбили ми розлуку.
Один в нас видох, один вдох,
Твою завжди тримаю руку.
Я вже забув, що був один,
Ми разом розганяєм хмари.
Летить удаль життєвий клин,
Та, як то добре жити в парі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751017
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Летять притомлені літа,
Лиш пахнуть спогади у хаті.
Зазеленіли знов жита,
Буде врожай новий багатий.
Снігами вкриються жита,
Запихкотять в печі дровцята.
Зима пройде, як і літа
І буде знову хліб, як свято.
Дими підуть із димарів,
Дістане хліб із печі мати.
Запахне хлібом на дворі
І знову осені чекати.
І так по колу з року в рік,
Нема коли відпочивати…
Нате й родився чоловік,
Щоб хліб ростити і збирати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750950
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
Влітку на озерці
Квіти ростуть дивні,
Хто купатись любить,
Той знайомий з ними.
На воді квітує,
Човником-листочки,
Наче та лілея
Всміхається сонцю.
А малі качата
Люблять там ховатись,
Хлопці їх дівчатам
Звикли дарувати.
Стебла у них довгі,
Щоби дна дістати.
Знаємо ми добре,
Квіти ці...(Латаття).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750910
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
Лице людини визначають вчинки,
Де кожен крок людський – це їх печать.
Є вчинки гіркі - інші, мов родзинки,
Є мовчазні, а є, які кричать.
Геройські вчинки – це людська окраса,
За них дають медалі й ордени.
В житті є вчинки непомітні часом,
Та в них буває стільки глибини…
Окремі вчинки, мов тавро родинне,
Приклеїться буває на віки.
Коли в родині покоління винне,
Про такі вчинки плещуть язики…
Щоб не зчорнити вчинком бува роду,
На кожен крок зважайте при житті.
Бо часто вчинки роблять в нас погоду,
Не піддавайте вчинки каятті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750610
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Кажуть: дуракам живеться легше.
В них одне: поїсти і поспать,
З ситуацій вихід знайдуть завше.
Нащо вихід правильний шукать.
У житті обходять легко всі проблеми,
Просто їх не хочуть помічать.
Нащо знать життєві теореми:
Буде хтось по розуму стрічать.
Нащо їм псувати свої нерви,
Жити треба тільки у свій смак.
Швидко у житті знайдуть маневри...
Ось живуть собі тихенько так.
А коли впаде хтось на дорозі,
Руку тут подати б, щоб піднять.
Але серце їхнє не в тривозі.
Дивиться: чи зможе сам він встать..
Думки часто в голову приходять:
Може, й краще в дураках ходить?
Ну і що, що люди там осудять:
Легше ж так на світі буде жить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750635
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Всі молять Бога дати їм Мойсея,
Щоб вивів Україну із біди,
Але чому повсюди фарисеї
Народом величаються завжди?
Чом навкруги одні лиш єгиптяни,
А ще раби, волхви і фараон?
Де приналежні Богу християни
Де вірний брат, відважний Аарон?
Котрий не стане в релігійну позу,
А вхопиться активно в Божий план,
Начхає на єгипетські погрози
І поведе народ свій в Ханаан.
Жбурне під ноги жезлом фараону
І правду скаже в вічі без прикрас,
Та в докір рабовласницькому трону
Підтримає Мойсеєвий наказ.
І в час борні, коли зомліли руки,
Про пацифізм байки не заведе,
А для сидіння ззаду каменюку
Турботливо Мойсею підкладе,
І руки підведе йому до неба,
На бій щоб надихнути вояків,
Бо сила Божа людям конче треба
У битвах проти орд Амаликів.
Нелегко посланцям без Ааронів,
Тому, народ, у цей жорстокий час
Складіть з сердець своїх Христу корону
І Він тоді зійде з небес до нас.
12.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750318
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
[youtube]https://youtu.be/y76UxEAvZOA[/youtube]
Ранковий холодок пробіг по тілу,
В моїй країні осінь золота.
Ховаю думку я свою несмілу,
Що все частіше з серця вирина..
Думки, думки, обсіли, наче діти.
Бракує так на чужині тепла.
Як хочеться додому полетіти,
Та мрія це зробить лише змогла.
Мої батьки! Пробачте за розлуку,
За те, що я далеко вже від вас.
Моя душа стражає так від смутку,
Та вогник ще надії не погас.
На старість вас зробила сиротами,
Не кидають думки про це й на час.
Так хочеться побути поряд з вами...
Я думала про це уже не раз.
Свою журбу не вимовлю словами,
А очі ще не висохли від сліз.
А поки будуть зустрічі лиш снами.
Оце життя мого один єдиний зміст.
__________________________________-
Чужина ти , чужина
Сварлива свекруха..
Чом лишаєш нас ти сна?
У душі розруха.
Тому й розповідь сумна,
Бо така житуха..
Не кидайте, добрі люди
Батьківщину - неньку:
Вона зради не забуде:
Заболить серденько..
-----------------------------------------------------
Твір написаний на основі розповіді моїх друзів,
Які побували на чужині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750253
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YT71ktbRvDg[/youtube]
Дерева у саду, не в позолоті,
Але чомусь притишені, мовчать.
Невже, вони піддАлися дрімоті:
Зручніше буде осінь так стрічать?
Зітхне в зажурі дуб, такій знайомій.
Лиш де-не-де впаде зів"ялий лист.
Прекрасний ти в мовчанці нерухомій!
Все ж журишся....Навколо подивись.
Он мальви, чорнобривці і жоржини..
Хіба хвилює їх осіння ця журба?
Ти скажеш, що на квітах цих сльозини?
Не думай так, хороший, то - роса...
Невже, у смутку винні хризантеми,
Що білі- білі, як торішній сніг?
Не треба, ти відкинь оці проблеми.
Вони у мене викликають сміх.
Ця квітка, не весняна, а осіння.
Дарує людям радість у ці дні.
В очах її не бачу я тужіння.
Можливо, десь далеко в глибині..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749634
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 10.09.2017
За роком випуску – я давня.
А от в душі – цвіте розмай.
І на умі – вірші, книгарня,
Весна, а осінь – прощавай!
Візьму весни дві і два літа,
Мені навіщо листопад,
Чи та зима несамовита?
Я ж так люблю квітучий сад!
Як бджілка квітці щось шепоче,
Дає уроки соловей
І сонце вусом залоскоче,
А в квітів є ознаки фей.
Нехай та осінь не рахує,
Що вже було і не було,
Мені весна ще начаклує
Років безхмарних джерело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748785
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Даруйте милим своїм квіти
І не жалійте добрих слів.
Лиш вам дано серця зігріти,
До вас ніхто так не умів.
Шукайте кращі ноти милим,
Пишіть мелодії сердець,
Стеліть до ніг з веселки килим,
Малюйте. Ви – також митець.
Беріть найкращі акварелі,
Полотна щастя з них творіть,
Нехай родинні паралелі
Багатшим зроблять цілий світ.
Нехай розкішні серенади
Летять в відчинене вікно,
Оксанки, Лесі, Ольги й Наді…
Одягнуть мрії в кімоно.
Даруйте своїм милим щастя,
Цілуйте руки і вуста
І пийте, пийте це причастя,
У щастя формула проста.
Цінуйте тих, хто з вами поряд,
Кого за вас завжди болить,
Цінуйте незрадливий погляд,
Любові й щастя світлу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748787
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
1.
у час, коли
ця путінська війна,
серед руїн
сиджу сумний на лаві.
у спогадах блукаю
наче в снах...
- ...запрошую Вас, пані, я до кави... -
і на чолі
вінок Богів із лавру.
чоло схилив
у долю непросту.
заплющив очі.
п"ю неспішно каву... -
явились Ви
самітна у саду.
2.
не літній сад,
вже серпню день останній...
там буде осінь
мерзла і сумна.
і, певно, Вас
я більше не згадаю
у час, коли
ця блазенська війна.
загорне Вас
осінній листопад
і поведе,
утопить Вас в тумані.
у розпачу
хитнеться вітром сад,
обіймуть віти
спогад мій оманний.
3.
...де за столом
сумний сиджу на лаві
серед руїн
у обріях вікна
у час, коли
кривава ця війна
і московит
здобув дурної слави -
убивці,
терориста,
брехуна,
загарбника земель,
ізгоя,
хама...
...в розбомбленому дворі,
вся розламна,
скрипить в завісах
брама
в болях
дня.
31/08 - 2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748713
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
Повірте, речі нас переживуть.
Вони – не варті пильної уваги.
І не така важлива їхня суть,
За гріш бувають роскоші й посаги.
Буває й так: дрібничка – за святе.
Старий фартух вмостився на гвіздочку.
А, де кишенька – там тепер пусте,
Туди збирала мама огірочки.
Маленькі внуки виглядали див,
Чарівною кишеню називали
І мій синок шукати там любив
Цукерки і горошинок корали.
Нема матусі... Шафа, мов при ній,
Наповнена її святим убранням
І хазяйнує пам’ять в голові:
Як пасувало це їй з вишиванням.
А це – було їй дуже до душі,
А це – колись було на добру згадку.
Біжать думок непрохані дощі
І дні життя складає по порядку.
Повірте, речі нас переживуть.
Нема цінніше рідної людини.
Так Господом влаштовано, мабуть
За «щось» не рвати роду пуповини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744230
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 06.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oYUlh9Fww2U
[/youtube]
Якщо вас хтось образив ненароком,
Не варто тут трагедію чинить.
Згадайте те, що буде вам уроком:
І вас колись зуміли теж простить.
Усі ми люди, всі ми помилялись.
Натура сильна пробачає гріх.
До помсти тут ніколи не схилялась.
Слабка душа лиш викликає сміх.
Згадали ви, як стало тоді легко,
Як радість знов до серця увійшла,
А всі образи відійшли далеко,
Вже серце не гризе, не дошкуля?
По-новому захочеться знов жити,
Радіти тому, що не помічав.
І радий будеш вогник запалити,
Який з тих пір тихенько погасав.
Хай вашу душу не розточить шашіль,
А сумніви ніколи не гризуть.
Хай болі назавжди покинуть наші,
А з ними й всі проблеми відійдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744957
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017
Приїхав друг… Приїхав із далека.
Де окрім степу - синя далина.
Але ріднить нас двох один лелека,
Що там і тут з картини вирина.
Я дочекався, радий до знемоги,
Бо «Альма матір» на обох одна.
Лише попали різні в нас дороги,
І певно в цьому долі данина.
Але єднає нас перо з папером,
І вірші ті, що рвуться із душі.
Можливо друг мій стане колись мером,
Але хай завжди пише він вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744794
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 06.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI
[/youtube]
Коли життя закрутить в круговерті,
Не піддавайсь душевній суєті.
Відверті тут поради слухай серця,
Вони не підведуть в передчутті.
Хай хвиля враз накриє з головою,
А ти не смій здаватися, пливи.
Бо цілі досягнеш лиш боротьбою,
Найменшу із надій тримай, лови.
До берега дістатися нелегко,
Бо вітер б"є щосили у лице.
Борися поки день, іще не смеркло,
Хоч руки налились твої свинцем.
Вдихни повітря та на повні груди.
Не треба поспішать, перепочинь.
Нехай ще сили трохи тут прибуде.
Яка краса життя, як моря синь...
Не раз каміння з берега кидали,
Та все-таки, уже ти на землі.
(Хоч збити тебе з курсу так бажали)
Втрачали свою силу сили злі.
------------------------------------------------
( Образ зібраний)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744833
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 06.08.2017
“ Не рубайте берізку! “, – кричала Душа
У дворі, де вмирала вже пам’ять.
І дали їй нещасній услід відкоша
Ці з сокирою видно не тямлять...
Як за хмари хазяйка пішла назавжди
Враз хатина сиріткою стала,
Свою жалісну довго співали дрозди,
А берізка журу колихала.
Вже не пахнуть смачненькі її пиріжки,
З квітника – лиш одна хризантема,
Тільки спогади часом, як ті їжачки
І берізка – на місці Едема.
Покалічили стан і розірвана сукня,
Б’є на сполох крильми непочута душа.
“ Йди до лісу – рубай”, – накричала на трутня,
А сама розчинилась в холодних дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741792
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qE4Edo_lIRE[/youtube]
Думаю: Душа - це друге Я.
Кожному із нас Бог наділяє.
Та Душа у кожного своя,
Таїну ніколи не пізнаєм.
Скільки дістається їй від нас!
Плакала, страждала і хворіла.
Каялись, що це в останній раз,
Та вона все зносила, терпіла.
Та це були лише слова:
Знову з кимось щось не поділили.
Винувата, звісно, голова,
Та сказать про це Душа не сміла.
Та не все погано так в житті:
І в Душі буває нашій свято,
Коли ти зустрінеш на путі
Душу, що на доброту багата.
Ось тоді радіє тут вона,
І лунає сміх дзвінкий навколо.
Забуває швидко ті слова,
Що її так боляче кололи.
Тягне до таких, немов магніт,
І життя набуде інші фарби.
Боляче Душі ви не робіть:
Душі наші - це безцінні скарби.
З ними відправляйтеся в політ,
І даруйте людям світлу радість.
Хай не давить Душу вашу гніт:
Не зростіть в Душі своїй убогість...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740646
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Їх перший помах крил
І перший крок в гніздечку,
Пір’їнки молоді ще бачать жовтизну.
А під гніздом внизу
Лошатко без уздечки,
У вибриках своїх долає крутизну…
Вже липа зацвіла,
Громи б’ють в барабани,
Дощі змивають пил з бруківки в рівчаки.
Лелеки молоді
Ще горнуться до мами,
На лавочці дідусь майструє личаки.
Вродили черешні
І так, неначе вперше…
Пожива для пташок, що налетіли вмить.
А зорі в небесах
Свої маршрути вершать
І Місяць угорі, немов пастух висить.
Стомився нині день,
Спадає денна спека,
На заході кровить, напевно буде дощ…
Із клекотом в гніздо
Вернулися лелеки
І вбрався у росу засохший в полі хвощ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739862
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 01.07.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU[/youtube]
Краплі дощу залопотіли,
Упали важко на асфальт.
Його чекали, так хотіли...
Через хвилину знявся шквал.
Зашелестів у спраглім листі,
Потоком лив по стовбурах.
І раптом стих, разки намиста
В рядки повісив на гілках.
Земля потріскана, вся в жилах.
Напитись так і не вдалось.
Дощем обмежена в наділах,
А як хотіла, як ждалось!
Далеко десь загуркотіло,
Відлуння річкою спливло.
Чи раз, чи два замиголіло...
Ось від дощу всього й було..
А на вікні лиш крапель пара,
Сльозою гіркоти пливли.
А вітер ніс кудись знов хмари,
Що зникли десь у сірій млі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739927
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 01.07.2017
ДМИТИЙ КЕДРОВ. КОФЕЙНЯ, (1936 год)
[...Имеющий в кармане мускус
не кричит об этом на улицах.
Запах мускуса говорит за него.
Саади>
У поэтов есть такой обычай:
В круг сойдясь, оплевывать друг друга.
Магомет, в Омара пальцем тыча,
Лил ушатом на беднягу ругань.
Он в сердцах порвал на нем сорочку
И визжал в лицо, от злобы пьяный:
«Ты украл пятнадцатую строчку,
Низкий вор, из моего «Дивана»!
За твоими подлыми следами
Кто пойдет из думающих здраво?»
Старики кивали бородами,
Молодые говорили: «Браво!»
А Омар плевал в него с порога
И шипел: «Презренная бездарность!
Да *** тебя любовь пророка
Или падишаха благодарность!
Ты бесплоден! Ты молчишь годами!
Быть певцом ты не имеешь права!»
Старики кивали бородами,
Молодые говорили: «Браво!»
Только некто пил свой кофе молча,
А потом сказал: «Аллаха ради!
Для чего пролито столько желчи?»
Это был блистательный Саади.
И минуло время. Их обоих
Завалил холодный снег забвенья.
Стал Саади золотой трубою,
И Саади слушала кофейня.
Как ароматические травы,
Слово пахло медом и плодами,
Юноши не говорили: «Браво!»
Старцы не кивали бородами.
Он заворожил их песней птичьей,
Песней жаворонка в росах луга...
У поэтов есть такой обычай -
В круг сойдясь, оплевывать друг друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739101
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017
Ростуть онуки, сивіють діти,
Ідуть у вічність старі батьки.
Міцне коріння, широкі віти
І призабуті життя рядки.
Неначе жорна нас мелють роки,
Та б’ється серце, то ж треба жить…
Лице покрили рови глибокі,
А день і далі кудись біжить…
Хай вам смакує черства хлібина,
Живіть щасливо, щоб без зими.
Шануйте, друзі, свою родину
І залишайтесь завжди людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738535
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Летять невблаганні літа без упину,
Лишаючи спогадів світле панно.
На жаль, зупинити їх плин неможливо,
Назад повернути також не дано.
А хочеться вслід прокричати: - "Благаю!
На мить зачекайте, так швидко не йдіть!
А краще до рідного, милого краю,
В далеке дитинство мене віднесіть."
Там знов пробіжусь, як колись, на світанку
Босоніж по ще прохолодній росі.
Вдягнувши жадану, стару вишиванку,
Полину в далекі, магічні часи.
Нараз опинюсь у божественній казці,
Де квітнуть духмяно сади навесні.
У рідній, завіяній вітром, сторонці,
Де батьківські в часі згубились сліди.
Усі обійду заповітні стежинки,
Що змійкою в'ються в зелених гаях.
А місяць сріблястий з зірками в обнімку
Осяють яскраво торований шлях.
18. 06. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738333
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Всі балачки, що в нас погана влада,
Безглузді, бо дивімося на себе:
Хіба самі ми живемо доладно?
Хіба безчесним чесний уряд треба?
Якщо ми наче пси, візьмуться звідки
Святі герої у Верховній Раді?
Ставши ж як янголи, ми будем свідки
Того, як прийдуть янголи до влади.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738274
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Хто винен в тому, що життя не є хороше
І скрізь багато зла? Той безсоромний уряд,
Якому все не гріх, що може дати гроші?
Володарі Землі, що людство люто дурять?
Хапуги і рвачі? Біс? Чи Адам і Єва?
Про це я міркував років ось майже сорок.
Хоч то і парадокс, мій висновок кінцевий,
Що кожен сам собі і є єдиний ворог.
Бо зовні зла нема, якщо нема у серці.
Тож боротьба зі злом вчиняється без крові.
То кличмо же щодня свій егоїзм до герцю,
Смиренно живучи у вірі та любові.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738273
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Наливаються ягоди під темно-зеленим листям.
Молоденьке вишневе деревце третє літо готує дарунки.
Йдуть люди до пошти тай подивляються на щедру вишеньку,
Яка нікому не шкодує ароматних, напоєних сонячною ласкою плодів.
Хто посадив тебе, вишенько?
Любов.
Хто обкопував землю навколо твого стовбура?
Любов.
Хто милувався твоєю весільною фатою?
Любов.
І так лагідно шелестять її обтяжені ягодами молоді гілочки, гойдають услід швидким автомобілям, автобусам, мотоциклам ніби бажають подорожнім гарної путі і просять не забувати про неї, приходити на гостину.
Над селищем, над розігрітими залишками асфальту, над численними ямами припоштового майданчика, висить насичене сонячною палітрою червневого дня, літо!
Гамір близького ринку, уривки розмов літніх жінок, щебет дітлахів, котрі бавляться обабіч головної дороги, - все зливається в урочисту мелодію життя.
Спостерігаєш, всотуєш у своє єство здавалось би звичайний плин подій, знаєш, що життя важке, часто аж надто жорстоке і все ж, щоразу знаходиш у ньому такі миті, такі події – аж душа птахом злітає від почуття радості, замилування. Божий світе! Ти дарований нам для щасливого, заможного життя. Тобою нам дана земля, яка в собі має незлічені скарби, річки та озера, моря і тільки наша
Людська сутність, наша невигойна гріховність призводить до того, що ти,- Божий світе! - перетворюєшся на пекло, де править бал війна; де людина-людині ворог; де поряд надмірне багатство і злидні; де зрада стала нормою життя.
А як же любов? Вона є! Вона у виді ангела повсюди намагається допомогти нам бути людьми, показує нам красу Божого світу, наповнює його добром.
Це любов допомагає нам долати труднощі, вчить перемагати зло, кличе до звершень у трудах, пробуджує мрії.
Тож не даремно, на припоштовому майданчику подільського селища, навпроти поштового відділення, росте вишенька, посаджена Любов’ю.
Вишенько, що найбільше цінуєш?
Любов.
Вишенько, що всім людям даруєш?
Любов!
Вишенько, що до осені через літо пронесеш?
Вдячність за любов!
Стою. Милуюсь і… ДЯКУЮ!
04.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737734
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 17.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lOiCU9nwA8I[/youtube]
Достигає літо, літо кольорове.
Пахощі розлиті теплі, нагідкові.
Ці маленькі сонечка з теплими очима,
Зігрівають літечком.. Осінь за плечима.
Літо ще в розпалі, та думки про осінь.
Чи думки невдалі, чи тепла не досить?
Все ж люблю я осінь. Може, в тім причина?
З фарбами яскравими, терпкий запах диму.
З шелестом казковим опадає листя..
Чом думки про осінь рано розбрелися?
Щось ви неслухняні, стали норовисті.
Запахів духмяних з квітів напилися?
Позбираю вас я з хибної дороги.
Ще милуйтесь літом, геть сумні тривоги.
Так! холодне літечко...Та яка ж краса!
Промайне і осінь.. а за крок й весна..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738028
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
https://www.youtube.com/watch?v=_gEZTTCdzag
[b][i](з переспівів світової музичної класики)[/i][/b]
Пісне моя, лети з благанням
тихо в пізній час.
На побачення з коханням
ти прилинь до нас.
Вітерець колише віти
в місячнім човні,
і ніхто, мій ніжний цвіте,
нас не чує, ні ...
Чуєш, гаєм розходились
співи солов'я.
Звуки їх росою вмились,
як душа моя.
В них і туга, і жадання --
вся жага признань,
і любовне трепетання --
полохлива лань.
... Дай же доступ їх освячень
ти душі своїй.
На таємну ніч побачень
ти прилинь хутчій ...
... прилинь ...
... хутчій ...
[i](Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737997
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Якщо тобі риють яму, не заважай.
Коли закінчуть роботу, то зробиш басейн.
Якщо тобі миють кістки, то дякуй: артрозу не буде.
Якщо тобі плюють у спину - пишайся,
Бо ти йдеш попереду.
Якщо тебе образили, не чини помсти.
Подивишся, як життя це зробить за тебе.
(Переклад з російської мови)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736688
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 12.06.2017
Ця диво - квітка стріла перша літо,
Вона завжди красунею була.
Барви її було кругом розлито,
Вона при літі сонечком цвіла.
То ряд у ряд, а інколи купками,
Тулилися до тину, як могли.
Їх у народі називають – пани,
Що дім з дороги завжди берегли.
Наші красуні – квіти України…
Чарівні мальви зрілі і малі,
Ви наша гордість, як і цвіт калини,
Найкращі квіти на усій землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736915
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 11.06.2017
Булат Окуджава.
Мой мальчик, нанося обиды...
Мой мальчик, нанося обиды,
о чем заботятся враги?
Чтоб ты не выполз недобитый,
на их нарвавшись кулаки.
Мой мальчик, но – верны и строги -
о чем заботятся друзья?
Чтоб не нашел ты к ним дороги,
свои тревоги пронося.
И все-таки, людьми ученый,
еще задолго до седин,
рванешь рубаху обреченно,
едва останешься один.
И вот тогда-то, одинокий,
как в зоне вечной мерзлоты,
поймешь, что все, как ты, двуноги,
и все изранены, как ты.
__________________________________
Випадково натрапила на цей вірш... Життєвий, правдивий,
повчальний... Прийшла до висновку, що не всіх можна називати
друзями. Є у мене вірні друзі на сайті, і
в особистому житті.. Я хочу їм подякувати за їхні добрі серця, за
підтримку, за розуміння.
Дякую Вам, МОЇ ВІРНІ ДРУЗІ, за те, що ви є у моємі житті!!
Я вас ніколи не зраджу і не покину... Я Вас ЛЮБЛЮ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737159
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 11.06.2017
Не земна і не небесна,
Просто - суміш двох планет,
Хтось не вірить в – дуже чесна,
А у неї є секрет.
Чуже горе - не втішає,
Заздрість - геть на сотні миль,
Не кучкується у зграї,
Хоч в душі не завжди штиль.
Апетити в неї - в міру,
Через це фігура - супер,
Не бере чужого сиру,
Їй за "Лексус" зійде скутер.
В чужу хату зі статутом
Своїм лізти і не мріє,
Не хизується, як круто
І від злості не сивіє.
Не вживає і не палить,
Не краде чужу любов
І не судить й не лукавить,
Не ламає зайвих дров.
Не злословить, як буває,
Краще сяде й помовчить,
Щось від неба справді має,
На Землі нелегко жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737170
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 11.06.2017
Ідуть роки, біжить життя,
Панує мир – гримлять гармати…
І завжди жінка, і дитя
Життєвий символ – маєм знати.
В житті щасливе те дитя,
Яке зачато у коханні,
Батьки дарують їм життя,
Самі живуть у сподіванні.
І добре, коли вдячний син,
Коли донька шепоче: - «Мамо!»,
Коли безхмарна неба синь,
Як діти виростають в храмах.
В жіночій долі щастя є,
Коли її зовуть «Матуся»…
Тоді веселка виграє,
Як діти до батьків горнуться.
Жінці дано нате життя,
Щоб материнства смак пізнати,
Вклоніться жінці із дитям,
Бо перед вами жінка - мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736115
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 04.06.2017
Повільно полум"я згасає,
Вже час підкинуть би дровець.
Десь на сопілці вітер грає.
Ледь-ледь вже диха попілець.
Одна лишилася жаринка.
Чому ж вона не погаса?
Із квітки впала он росинка...
Яка невинна ця краса...
Чи знов сумує синє небо?
Дрібненький дощик накрапа..
Лиш не змовка пташиний щебет,
Навколо трелі розсипа.
Кудись біжить нестримно річка,
Не вийти їй із берегів.
А он тополі, ніби свічки,
Розсипались серед лугів...
Ось, де душа відпочиває,
Вдихає запах різнотрав.
Вона мовчить, та добре знає,
Слова ті вітер розкидав..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736358
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017
Повільно полум"я згасає,
Вже час підкинуть би дровець.
Десь на сопілці вітер грає.
Ледь-ледь вже диха попілець.
Одна лишилася жаринка.
Чому ж вона не погаса?
Із квітки впала он росинка...
Яка невинна ця краса...
Чи знов сумує синє небо?
Дрібненький дощик накрапа..
Лиш не змовка пташиний щебет,
Навколо трелі розсипа.
Кудись біжить нестримно річка,
Не вийти їй із берегів.
А он тополі, ніби свічки,
Розсипались серед лугів...
Ось, де душа відпочиває,
Вдихає запах різнотрав.
Вона мовчить, та добре знає,
Слова ті вітер розкидав..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736358
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017
Вже сотні раз писати починала,
Слова горять і попелиться жар!
Немов солому в купку поскладала ,
Думки пусті, лишають сум і жаль!
Зайшла в тупик. Чи ж тут і залишуся?
Роазгублена. Куди ж мені іти?
Піду направо, в землю провалюся,
Піду наліво, гори і степи.
Вогонь горить, і догоряє серце,
Вже сил нема ,щоб гори подолать,
В степах давно вже висохло джерельце,
Немає сили ще одне копать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735840
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 01.06.2017
Кашель горло рвёт и душит.
На лекарства денег нет.
Хворь воздушный замок рушит,
что создал в мечтах поэт.
Старый плед и чай из липы –
всё спасенье в холода.
Отошли друзья-пииты.
Одиночество. Беда.
Некому сходить в аптеку,
молоко купить коту.
"Помогите человеку..." –
шепчут губы в пустоту.
Ах, старик, кому ты нужен?
Даже Музы рядом нет.
Ты угрюм и в хлам простужен,
еле ходишь в туалет.
Жизнь прошла, и с нею слава,
но богатства не скопил,
а на том, что возглас "Браво!"
вызывало, только пыль.
Книги липкой паутиной
паучиха заплела.
В каждой труд и смысл глубинный
непростого ремесла.
Раньше время пролетало.
Нынче длится день, как год.
Бой часов, и ты устало
наблюдаешь стрелок ход.
Но в какое-то мгновенье,
ощутив вдруг каждый нерв,
написал стихотворенье,
да.., последнее.., шедевр!
"Бог мой! Муза прилетела!
Только.., что ж невесела?
Здравствуй, милая!" – запело
сердце – "Где же ты была?
Как же рад я нашей встрече!
Верил, явишься ко мне.
Угостить бы рад, но нечем,
кроме... истины в вине...
Да шучу я, не пугайся.
Я давно уже не пью.
Только чай вот. Угощайся.
С майской липою налью.
Не грусти, не плачь, глупышка,
ведь сегодня славный день!
Стих чудесный, не "пустышку"
написал я, старый пень."
Потянулся за тетрадкой
с тонким вензелем пера,
и... обмяк с улыбкой мягкой
с полусловом "Умира..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734572
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017
Колись в дитинстві, пам’ятаю
До церкви із сусідніх сіл
Жінки ішли, немов до раю,
Мов ті рої трудяжок-бджіл.
Всі чепурненькі, в вишиванках
І українських фартушках,
Було святе щось в цих селянках,
У веселкових їх вінках.
Вклоняюсь нині їм низенько:
Нам Україну берегли.
Бабусі наші й наші неньки
Вбрання “не модне” одягли.
Було совєтам - не по моді,
А може і не “ по зубах”.
Дарунок українській вроді -
Цей хрестик й руки в мозолях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733974
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 22.05.2017
Подумай перед тим, як кинути виклик долі:
а раптом вона його прийме. -
Б. Крутієр
------------------------------------------------
Не зловити вітру в полі, марно не старайся,
А от з долею побитись, спробуй, не вагайся.
Cядь, подумай про причину: чом не так ласкава?
Чи побачиш там провину, що так долю склала?
Все згадай, вдихни повітря, освіжись водою.
Піт солоний з чола витри, продовж шлях ходою.
Не лети, як вітер в полі, добре все обдумай.
До мети іди поволі, думки не розхлюпай.
Ще згадай про свої вчинки: вони творять долю.
Погортай усі сторінки... Жив ти похвалою?
І ходив у лаврах слави, ніс свій дер до неба.
Поганенькі згодом справи. Що сказать? Не треба.
Доля тут підставить ніжку: падаєм, як з дуба.
У житті нова доріжка: доля, що нелюба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733266
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Як впадеш, то піднятись не просто
І самому не встати часом…
Ріжуть болі ножем тебе гострим,
Хоч здається малюються сном.
Час пройде і забудуться болі,
Сонце знову - хмаринки нема…
І душа знов співає на волі,
Біль сховався, уже не пройма.
Ми не раз набиваємо гулі,
Але час кращий лікар в житті.
Діточкам ми співаємо – "люлі",
У дорослих цей біль в забутті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732704
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Моей дорогой и любимой Жене Оксане - лучшему другу и соратнику во всем...
В этой жизни молюсь на жену;
сам не робкий и сила в плечах...
Мне жена подарила страну,
что в ее скрыта карих очах.
В той стране - мир, любовь, дом и лад,
крики радости наших детей,
и фантазии тонких услад
окунули в бездонность страстей!
Океаны фатальных невзгод -
чрез которые вместе плывем.
Мы в борьбе с нею из года в год,
выживаем и просто живем!
Ей достался в мужья человек -
своенравный, тяжелый поэт...
Но жена подарила мне век
на двоих нам отпущенных лет.
Я - в учебниках и словарях,
в "методичках" и прочей "пурге"...
Жизнь доцента в научных делах,
в конференциях, вечной тоске!
Я, наверное, просто ханжа,
что зациклился сам на себе.
Пред глазами проблем паранджа...
Нет, жена, я пишу о тебе!
Я, еврейской, твоей красоты
разменять не смогу ни на что.
Без тебя, я среди пустоты!
Без тебя, я, наверно, никто!
В твоих черных, как смоль, волосах -
шторм и буря, затишье, покой.
В них брожу я, как в темных лесах,
проводя по ним грубой рукой!
Женщин сложно, бывает, понять,
ведь они из созвездий мечты.
Но жена - это добрая мать,
и любовница в час темноты!
Может слишком открыто пишу?
Но открытость - душою проста!
Над собой сам я суд свой вершу;
от стихов я еще не устал...
А когда я взлетел, словно в рай,
мог планеты оставить предел,
шепот слышал я: "Милый, вставай,
без тебя и семья не у дел!"
Я вернулся. Вернее, жена
помогла мне себя обрести...
Мне жена, значит, Богом дана,
чтоб не сбился я с жизни пути!
Я - не робкий и сила в плечах.
Мне жена подарила страну,
что в ее скрыта карих очах...
В этой жизни молюсь на жену!
13.05.2017
Олег Дакаленко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733230
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Промінням дитинства сіяють кульбабки,
Враз голос подали сполохані жабки,
Стоїть у воді одноного лелека,
Летів у наш край бідолага здалека.
В дзеркальній воді небо личко вмиває,
Метелик від квітки до квітки літає.
Десь тут заблукали всі мрії дитячі,
Там чую дитинство у вербах так плаче.
Погладжу його по голівці ласкаво,
Щоб плакати, бідне воно перестало.
Сорочкою витру легенько сльозинку,
Всі посмішки з квітів зберу у корзинку.
Його пригорну я до серця міцненько,
Як мама мене пригортала маленьку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733222
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Я... гілочка-гагілочка
над пупляшком дитини...
Я – пісенька... Я – писанка,
колисонька Вкраїни.
Я визрію, я вимрію –
і дам життя росточку.
Я стільки зим у вирію
лежала в сповиточку.
Я вітречком овіяна,
я дощиком омита,
я зернятком засіяна
і в грудочку завита.
Я луч – від сонця спілого,
від кригоньки – скресання...
Бо я – від світу білого
і з Божого писання.
Як визрію, як вимрію
на себе шлюбні шати,
я вилечу із вирію
вам ве́сну приношати.
Курли, курли, веселики,
летіте, чорногузі –
на бджілоньки, на джмелики,
на дітки голопузі!
Гей, Леле, Леле, Лелечко...
Ясна пора лелеча!
На цвітень, на веселлячко –
рости собі, малеча!
Аби тобі з роси-з води,
аби тобі – не мілко...
А ти мене в танок веди
та й виведи... ягілку...
Ягілочка-гагілочка –
на гори і долини!
Я пісенька... Я писанка...
Колисонька Вкраїни...
[i](Зі збірки "...І все ж - неопалима). - Львів:Логос,2001)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733194
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
І знову сльози на очах,
Така історія, мов рана,
Схилилась пам’ять при свічах,
Така болюча Вітчизняна.
Солдат пекельної війни
Був до кінця на полі бою,
Вона приходила у сни,
На серце падала журбою.
Вона у венах запеклась,
І біля скронь осколком билась,
Через роки болить всіх нас,
І жах наводять чорні крила.
Не оминула жодний дім,
Писала “безвісти” й “навіки”,
Мигала в дзеркалі кривім,
Їй ніпочім були каліки.
Пройшли паради поколінь
І знову Вітчизняна, друга.
“Троянський” висадився кінь -
Зі сходу ворог, чорна смуга.
Він наробив без міри бід,
Пройшовся чоботом по світу
І що ж то за такий нарід?
Зірвав безжально стільки цвіту.
По колу знов – руїни й біль
І стільки доль вже - у граніті,
Йому б побільше тих “весіль”,
Не має поки спину в світі.
В День Перемоги гинуть хлопці
За рідну землю, без вини,
То пісня - в нинішній обробці:
“ Хотят ли русские войны?”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732553
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Я співчуваю вам, "юначе",
Бо ви із примусу любили,
Я знаю: серце ваше плаче –
Не та казала вам: Мій милий!
Не та кидала в вічі зорі,
Не та п’янила поцілунком,
Не автор ви своїх історій,
Не справжній лицар в обладунках.
ПРИСПІВ:
На час, помножена розлука,
Ви помилилися колись,
Любов – не вивчена наука,
Бездумно долі розійшлись.
Колись ви просто заблукали
Між двох далеких берегів,
З розлуки плакали бокали,
В очах двоїлося від дів.
Мені сказали очі ваші
Про що іще мовчать вуста,
Не доторкнутись вам до чаші
Моїх медів, я – вже не та.
ПРИСПІВ:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732928
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x8FjKBlhUUQ[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732940
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cwbjqfNaEN8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732839
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
І знову яблунька розквітла,
Як роду пам'ятник в саду,
Моя ровесниця тендітна,
Така, як завжди - до ладу.
Колись дідусь, душа-людина,
До саду цю красу приніс
І ось піввіку вже родина
Так вдячна дідусю, до сліз.
У гіллі пам'ять причаїлась,
Це-вже історія в саду,
Зі мною яблунька молилась,
Вона - свята, до неї йду.
Мене обніме й квіти сяють
Біло-рожевими неонами,
На флейтах бджілки ніжно грають,
Живе деревце Родіонове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732225
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Кажуть: минулим не живи,
те що було - не повернути.
І кожну мить життя лови,
щоб все сповна в собі відчути.
Не знаю правда це, чи ні,
кожен по-своєму мудрує.
Моє минуле при мені,
я ним живу, ходжу, міркую...
Й не намагаюся забуть,
все що минуло - незабутнє.
В нім сьогодення мого суть
і путівник в моє майбутнє...
Не може кануть в небуття,-
дитинство зоряне і юність,
й зрілі періоди життя,-
все це єства вагома сутність!
Навіть в поважний нині вік,
не нарікаю я на долю.
І не втрачаю мрій потік,
хоча й на скошеному полі...
Здоров"я й сил уже нема,
та я наповнена любов"ю,
є в мене дім, друзі, рідня,
я задоволена судьбою!..
Хоч не одна пече біда:
найбільш війна, що йде на сході,
й несправедливість, що щодня,
я відчуваю в своїй долі...
Та все ж в мені завжди живе,-
моє минуле незабутнє,
воно вперед мене веде,-
і в сьогоденні, і в майбутнє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731982
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017
Запрошую на танець тебе знову.
Шалений пульс.. Чомуcь серцебиття.
Рука в руці і рухи щось нервові.
Невже живі мої ще почуття?
Зливаємось душею й тілом в танці.
Летим на крилах ніжності спокус.
Хоч подих перехоплює в мовчанці,
Та я до тебе ближче все ж горнусь.
Невпинний рух охоплює вже радість.
І в ньому, ніби все моє життя.
Та все оце не схоже на реальність,
Крадеться знов якесь передчуття.
Таємно поглядаємо у очі,
Ця музика звучить тільки для нас.
І серце відкида чуття пророчі...
Все ж танго - це прощання без образ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731409
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Біда завила хижим звіром,
Своє поставила тавро,
Чорнобиль мертвим "сувеніром"
Таїть уранове нутро.
І від статистики рентгенів
Тих доль та душ, що вже нема,
І від поламаності генів
Нема весни – лише зима.
В забутих долею домівках
Сум досі грається в ляльки,
А фото – просто на долівках,
Між полинами – васильки.
Таке не в змозі відболіти
Через часи, через віки...
Здає Чорнобиль досі "звіти"
На хвилях Прип'яті-ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730625
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Друзів ми в житті не вибираєм.
знаєм: це дарунок нам з небес.
Та чому ж ми часто їх втрачаєм
Через купу кинутих словес,
Від яких душа болить і плаче.
Безсердечні кинуті слова...
Та тихенько зносить все терпляче,
І зажуру від людей хова.
Що втрачаєм, те не повернути.
(Хай не всіх торкнуться ці слова).
Прийде день і зможемо збагнути,
Що помилка ця була страшна..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729651
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 24.04.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ur9UmmI__Js
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YYMMQ20RKww[/youtube]
Доброго ранку, Друзі. Гарного вам настрою, удачі, добра, здоров"я, Любові, вірних друзів, миру. Хай збудуться всі ваші мрії... Не жалійте добрих слів для людей...
Вони зараз так потрібні.. Умійте любити, пробачати і розуміти.
Хай Вам всім щастить!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728871
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 16.04.2017
Єрусалиме! Сходиш з неба -
Духовний центр усього світу,
Віками билися за тебе,
За Златі врата, Боже світло.
Ти – символ всіх пророчеств світу,
Ти - Божий град Єрусалим,
Ти - повість Божих заповітів,
Де вмер за нас Господній Син.
Не раз з лиця Землі стирали
Тебе загарбники страшні,
Ти знову й знову виростало,
Як місто Сонця на горі.
В тобі води бракує завжди,
Не маєш в надрах ти багатств,
Та маєш Вогник Благодатний
І сімдесят величних назв.
Планети місто загадкове
І подвиг нашого Христа,
Ти - символ Віри і Любові,
Псалмів ти Книга золота.
Ти - Божий Дім благословення,
Релігій і часів зв’язок,
Біблійних істин одкровення,
Найбільший пам’ятник епох!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728908
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017
Я не шукаю більше Бога
Серед своїх, серед чужих,
Хоч часом вже така незмога –
Не по мені останній штрих.
Більш не блукаю манівцями
І не шукаю у юрбі,
Лише і днями, і ночами
Шукаю Бога у собі.
Шукаю кожним своїм кроком
І кожним подихом тепер,
Невпинно, щиро й ненароком
Щоб Божий дух в мені не вмер.
В клітинці кожній, кожній жилці
Про Боже мрію до кінця,
Щоби горіть отій іскринці,
Що наближає до Отця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728723
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017
За твором Ольги Шнуренко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728681
Швидка дружба закінчується довгою ворожнечею
. (Віктор Суворов «Акваріум»)
Про друзів вірних мріємо весь час.
Яке це щастя мати вірних друзів!
Це ті, що не покинуть колись нас,
Створивши цілий ряд своїх ілюзій.
І в радості, і в смутку поряд вас.
У них не можуть бути черстві душі.
Краса душі немає в них прикрас.
До друзів не проявиться байдужість .
Хороший друг - неоціненний скарб.
Не кожен може скарбом похвалитись.
Така душа яскрАвіша всіх фарб,
Лиш добротою може засвітитись.
Нема страшніш, як друг стає твій ворог.
І клякне, й божеволіє душа,
Бо дружбу перетворюють у порох...
Яка ціна цій дружбі? ні гроша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728782
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017
Коли торкнеться сонця промінь
Вустами спраглої землі,
Проллється різних думок повінь,
І понесуть їх журавлі.
Летять вони туди, де тепло,
Де їм комфортно кожен раз.
Де сіра ластівочка клепле,
Там не бува ні сліз, образ.
Той світ наповнений любов"ю.
Нема там ненависті й зла.
Живою кроплений водою,
Тут не поборить радість мла.
Душа літає разом з ними,
За них радію, назад жду.
Не приживуться в серці зими...
Ще довго щастям цим живу.
Як завжди, поряд ти зі мною.
Розділим щастя пополам.
Не пройде доля стороною..
А поки вдячна я думкам....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727468
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Він кохав Її все життя,
Він торкався Її лиш очима,
Відійшла Вона в небуття,
А любов Його ще не згасима.
Він ще бачить Її красу
І ще чує чарівний голос,
Не здається іще часу,
Хоч й нестерпне це замкнене коло.
Він хотів привітати зі святом -
Відповіла мовчанням тиша,
Так багато хотів сказати -
Виявляється вічність сильніша.
Він кохав Її так давно,
В документі Його - дев'яносто.
Крутить пам'ять німе кіно,
Як втрачати коханих непросто...
ДЗЕРКАЛЬНИЙ ВІРШ
Як втрачати коханих непросто...
Крутить пам'ять німе кіно,
В документі Його - дев'яносто.
Він кохав Її так давно.
Виявляється вічність сильніша -
Так багато хотів сказати ,
Відповіла мовчанням тиша
Він хотів привітати зі святом.
Хоч нестерпне це замкнене коло -
Не здається іще часу
І ще чує чарівний голос,
Він ще бачить Її красу.
А любов Його ще не згасима,
Відійшла Вона в небуття,
Він торкався Її лиш очима...
Він кохав Її все життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727381
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 06.04.2017
А слива все ж збирається цвісти,
можливо навіть буйно квітувати!
Уже дістали, Господи прости,
її потуги нас нагодувати
плодами спілими, солодкими, як мед,
хоча росте в садку з десяток років.
Купляв її як „бере“, „ґолден“, „ред“,
та тільки з мене п’є ця сливка соки.
Весною обрізаю і кроплю,
а влітку ще й сумлінно поливаю.
Відношення такого не стерплю –
Не вродиш в цьому році, то спиляю!
04.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040405079
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727284
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Життя прожити треба чесно
І щоб у світі не було…
Іти з коханням варто в весну,
Щоб у весні життя цвіло.
Не тільки чесно, а й цікаво,
Життя дається лише раз…
Розпорядитись ним по праву,
Тримати свій дороговказ.
По-іншому страждають душі,
По-іншому життя не те…
Воно шукати вихід мусить,
А в нас одне життя – святе.
Давайте чесно в світі жити,
Стрічати в усмішці весну,
Життя, як проліски любити,
Весну стрічати не одну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727118
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017
А ти кохав, отой єдиний раз:
Без болю, без обману, без розлуки,
Без слів пустих, фальшивих фраз,
Не проливаючи пекельні муки?
А чи кохав, отой єдиний раз?
А ти любив, так чисто... без вагань,
Без сумніву, без пустоти, без зречень,
Без божевільних сподівань,
Без слів пустих, промов і речень?
А чи любив, так чисто...без вагань?
А ти чекав її, ту, неповторну,
Таку палку, квітучу, молоду,
Таку чарівну- водночас примхливу,
Таку закохану у тебе, мов в весну?
А ти кохав...любив...а ти чекав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
Зустрілися два Миколи,
Вони друзі ще зі школи,
Один пита другого:
"А чому це ти, мій друже,
отакий зажурений?"
Той до нього: "Та дружина
тарілку розбила!"
"Ну подумаєш, тарілка,-
це ж така дрібниця,
та ж її купити можна
в будь-якій крамниці!"
"Та вона тарілку нову
вже сама купила,
а ту першу, вона в мене,-
на голові розбила!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726763
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
За твором Лесі Утриско
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720
---------------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9MLx7FD1ATg [/youtube]
А ти кохав отой єдиний раз?..
Оце питання надскладне,
Таке буває не так часто.
Кохання вірне лиш одне.
Воно прийти може й невчасно.
Коли здається: все пройшло,
І почуття всі заніміли,
Воно ж тебе усе ж знайшло,
Весною в серці задзвеніло.
І ти забудеш день, чи ніч,
Летиш до нього; сильні крила...
Не знаєш, може, там згориш,
Та повернутись вже несила.
Бо ти ж чекав її одну...
(Несе тебе дурне завзяття)
Ти так закоханий в весну...
О, вітре! Не згаси багаття.
Пройшли роки... Вже осінь рання.
Чи все ще так, як і було?
Чи дороге ще те кохання?
Невже, бузком вже відцвіло?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726767
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=90tNkci0j0U[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725947
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_UegwJ595gw
[/youtube]
Доброту з"їдає злість у серці,
І душа травою пророста.
І любові висиха озерце,
На губах полині гіркота.
Не відчує той весни цвітіння,
Хто байдуже дивиться на світ,
І в душі такій нема горіння,
Не осилять крила вже політ.
Хто розтопить кригу в такім серці,
Де знайті потрібні тут слова?
Відчинити, може, серця дверці,
Щоб душа від цього ожила.
Напоїть живильною водою,
І навчити серцем полюбить...
Не пройти б от тільки стороною..
Бо так прикро буде загубить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725498
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017
Щасливий я, бо я живу,
Дивлюсь щодня на небо чисте,
Люблю людей, люблю траву,
Шаную матінку Пречисту.
Молюсь щодня, пишу вірші,
Кую свої мечі для бою.
Коли поезія в душі,
Ношу її завжди з собою.
Щасливий я, що я живу,
Що поруч мене вірні друзі,
Що я донині на плаву,
Що пахне сіно знов на лузі.
Що в мене ти, кохана, є,
Що можу я життя пізнати,
Що кожному в житті своє,
Що можу жити і кохати.
Що можу, як поет творити,
Нести поета булаву.
Я прагну віршем говорити…
Щасливий я, що я живу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724913
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Вже й мої в житті стомились крила,
А літав у небі, мов орел.
Все робив, на все хватало сили,
Нині вже не той, не той тепер.
Під очима синяки взялися,
Зник рум’янець в діда на лиці.
Чуба вже немає, що так вився,
Зате в мене внуки - молодці.
Інколи докори: - Вже втомився?
Ти на вид ще наче молодик…
Щоб не впасти враз за щось схопився…
Бо життя виносить свій вердикт.
Інколи збираюсь щось зробити
І коли зроблю все до пуття,
Я радію. Тоді хочу жити…
Рада моїм успіхам сім’я.
Я мовчу, хоч часом плачу стиха,
Виглядаю внуків – малюків.
І боюсь не наробити лиха…
Хочу вмерти на землі батьків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724701
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Бува, наткнешся на граніт,
Не намагайсь пробити лобом.
Твердий занадто моноліт.
Тікай від нього ти прожогом.
***
Коли біжиш, дивись під ноги,
Спіткнешся, важко буде встать.
Не думай тут про допомогу.
В той час усі кудись спішать.
***
Не тільки звірі нас кусають,
Є люди з ядом в язиці.
Вони ні за що покарають,
Дістануть вас до дна душі.
Та час тут швидко розбереться:
Для чого все це і кому.
Назад тому все повернеться,
Всі непереливки йому.
***
Як набереш проміння в руки,
Пошли тепло в серця людей.
Врятуєш ти їх від розпуки,
Притисни ніжно до грудей.
***
Усі в гостях ми на землі,
І шляхом йдем усі єдиним.
Ми свого щастя ковалі,
Якщо коваль не звір -ЛЮДИНА!
***
Прости мене. За що? Не знаю...
Але прошу тебе, прости.
На тебе я не нарікаю,
Хоч знаю: винуватий ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724076
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Відлетіли батьки, не вернуться весною додому,
Їхній вирій далеко, далеко тепер від дітей.
Залишили у спадок родині державу і мову,
Та ніколи не буде із вирію їхніх вістей.
Над портретом рушник, що колись вишивала матуся,
В нім червона калина, чи вишита доля її.
Я немов до ікони, до цього портрета молюся,
Бо на ньому батьки, а вони залишились святі.
Вже немає батьків. Залишився про них лише спомин...
І могили з портретом, де вибито їхнє лице.
І батьківські слова, що донині знаходять відгомін,
І матусині руки ще пахнуть мені чебрецем.
Відлетіли батьки, залишили дітей, як нащадків,
Дочекалися внуків, не встигли внучат подружить.
Ридають онуки, скільки знаю таких я випадків,
А вони ж бо могли ще для правнуків трішки пожить.
Відлітають батьки. Відлітають від нас журавлями,
І запалена свічка горить в захололих руках.
Із святої землі полетіли в світи з мозолями,
В родинному серці будуть жити вони у віках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723981
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Думки, як хвилі запінили скроні,
Принесли з далини мені слова.
Роки стомились, як від бігу коні,
Назустріч вийшла матінка жива.
Приспів:
Земля хитнулась… У тумані сонце…
Здалося, що упали небеса…
І дотепер щемить розбите серце,
В душі й понині мамина сльоза.
Ти звідкіля, синочку? - шепотіла…
Не думала побачити тебе.
Хоч у думках шукала і летіла,
У снах, бувало, образ промайне.
Приспів.
Чому так довго не вертавсь додому?
Давно вже тата на землі нема,
Тебе хотілось бачити старому,
А я давно залишилась сама.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723786
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Часами зупинюсь і задивлюся…
Кругом своє, родинне - небо й ліс,
Дивлюсь на казку і в душі молюся,
Невже в раю я народивсь і ріс?
Тут сонце золоте, цвіте калина,
Дуби, смереки і старий Дніпро.
Земля моя, що зветься - Україна,
Край історичний, всяко тут було.
Не зраджу, не покину я ніколи,
Бо своє рідне в серці я ношу.
Щоб ворога ми злого побороли,
У Господа найбільше я прошу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723517
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017
По осінньому парку бреду в сивочолих туманах,
Повертаючись в думах до наших таємних розмов.
Бачу образ твій, очі і усмішку ніжну, жадану,
Оксамитовий погляд, твою незрадливу любов.
Часто мрію тайком, що в стрімкому життєвому вирі,
Серед тисяч облич відшукати тебе пощастить!
Цілуватиму руки, кохана, твої без упину,
Зазирнувши у очі твої, ніби в синю блакить.
В них побачу твій шлях, сяйво юності, нашу розлуку
І ретельно приховані в закутках серця жалі.
І на лавці старій, в милозвучних, знайомих нам звуках,
Пригадаємо знов незабутні літа молоді.
Подарую тобі, кольорами осяяні, квіти.
Знов мелодія ночі звучатиме тільки для нас!
Як же хочу тебе, пригорнувши міцніше, зігріти.
Та між нами незримо постали загати і час.
І дарма, що літа неможливо назад повернути,
А за нашими вікнами зимно і журно сніжить.
Попри трунок журби, навесні віднайду первоцвіти
І в уяві, кохана, зустріну тебе хоч на мить.
08. 03. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722266
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Якщо ти вріс корінням в свою землю,
Якщо ти українець – ним і будь.
Охороняй здобуту кров’ю волю,
Якого роду, брате, не забудь.
Родився у Карпатах – будь гуцулом,
А на Поліссі – будь поліщуком.
Не падай на коліна перед дулом,
Будь українцем, справжнім козаком.
Носи у серці тризуб золотистий,
Знамено синьо-жовте у душі,
Знай, Україна - Матінка Пречиста,
Багатство в волі, а не у гроші.
Будь гідним сином рідного народу,
Шануй батьків і землю бережи.
Могили тих, хто нам здобув свободу,
Сам доглядай і внукам накажи.
Якщо ти вріс корінням в свою землю,
Якщо ти українець – ним і будь.
Охороняй здобуту кров’ю волю,
Якого роду, брате, не забудь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722042
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Самотній листочок у пошуках щастя
Поплив кришталевим струмком,
Ще мить: він із кленом назавжди прощався,
Могутній обнявсь з малюком.
І вже насолода – прозорою гладдю,
Дзеркальний цілунок в щоку,
Піддався він водам, стрімкому всевладдю
І мчить у велику ріку.
Безстрашний листочок свободою марив,
У снах бачив дивні краї,
Його не злякали насуплені хмари,
Дощів несолодкі чаї.
Минув очерети, кущі і коріння,
І щастям маленький світився від мандрів,
Прийняла ріка його чисті стремління
І навіть кораблик листочку позаздрив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721640
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Ще не поет, я тільки ще учусь.
І може ним не стану і ніколи,
Як ним не став колись ще мій татусь,
Хоч все життя ходив із словом в школу.
Малюю словом я щасливий день
І плачу з ним від болю Батьківщини.
Зрадів так критик: Ось - нова мішень!
І ну давай пірнати у глибини:
“Така-сяка, далеко до вершин,
Тобі як вух не бачити мандата...”
А я сама не рвуся до вітрин,
Там не чекають поки мого брата.
Моє читають щирі на любов
І ті, кого не душить часом жаба,
Хто любить мову нашу – з усіх мов,
Такі, як я - по виміру масштаба.
Нехай – народний! Рада прислужитись!
Знайти тепло в озерцях їх очей,
Хоча б одним словечком знадобитись,
Сама не йду до замкнених дверей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721428
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017
А я ще вчора не послухав маму,
Не дякував за чашку молока…
І буде совість мучити роками,
Чому синівська вдача отака…
Невже так важко подивитись в очі,
Сказати було «Дякую!» в той час.
Тепер щодень і часто серед ночі,
Перебираю в пам’яті не раз.
Мама змовчала, бо любила сина
І я не бачив смутку у очах.
Тепер сам батько, в мене є дитина,
Тепер у мене очі у дощах…
По-іншому сприймаю все довкола,
Перебираю в пам’яті роки.
Життя – воно завжди іде по колу,
Мої дощі торкаються щоки.
Ніколи «Ні!» не говоріть матусі,
Вона ховає від дітей сльозу…
Робіть добро, щоб мама була в дусі,
Ловіть думки матусі на льоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719234
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Вже три роки пече цей лютий
Диким болем в серцях розбитих,
У льоди, мов душа закутий
І байдужістю усіх ситих.
Може є у них щось сказати,
Подивитися людям в вічі,
Чи болять їм так само дати,
Чи хтось бачив в їх душах свічі?
Все минає колись в цім світі,
Тільки точно – не без сліда,
Будуть, будуть всі ті в одвіті,
Бо ж від них уся ця біда.
Перемеле історія їх
І нащадкам на суд віддасть,
Просто так не минає гріх,
Як відлуння усіх нещасть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719271
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Засніжило по коліна
Де росте краса-ялина,
На верхівку місяць сів,
Іній шаль ажурну сплів,
Зорі вкрили гілочки,
Вітер шепче казочки,
Дід Мороз почервонів,
Має в торбі масу див,
Назбирав в зими до свята -
Хай потішаться малята,
Не забув про поле й ліс,
Їхнім мешканцям поніс,
Йде собі поважним кроком,
Любі дітки, з Новим роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710033
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Іще один упав на полі бою
І закотивсь для нього сонця диск,
Окрилений високою любов’ю
Він край свій боронити заходивсь.
Йому зозуля мало накувала
Й роки добігли швидко до кінця.
Грудьми в Донбасі він зустрів навалу
Уже на третій день після вінця.
Він знав війну, жорстоку, у обличчя
І з автоматом був лише на «ти».
«Сороковий» була у нього кличка,
Навіть її боялися кати.
Для нього ж кличка ця була святою –
Від прадіда прийшла, від козака,
Допомагала воювать з ордою,
Й не одного поклав бойовика.
Тепер от смерть навідалась до нього,
Хоч чесно відслужив своїй землі,
Скінчились дні життя його земного,
І Бог до себе йти йому звелів.
Й душа його не знатиме спокою,
Допоки не закінчиться війна.
Кремлівським зайдам тут не буть ніколи –
Належить Україна тільки нам.
Чернігів. 13.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709941
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Хвилясті кучугури - зими витвір.
Мете.
Деревам по коліна намело.
Цвіте
А між дротами стогне й плаче вітер.
Зависа.
Закутав буревій кущі в срібло .
Колиса.
Скував мороз в лещата сонну річку.
Полон.
І хмуряться розхристані хмарки.
Циклон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709848
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Ми стали старші ще на рік
І сивина покрила скроні,
Не завжди ми ведемо лік
Рокам, що скачуть, наче коні.
Почав ходу незнаний рік,
Почав без снігу, по болоті,
Іде війна, подівся сміх,
Чекають знову нас «двохсоті».
Земля ридає, ллється кров,
Немає снігу, сиплять «гради»,
Молюся Богу знов і знов,
Щоб припинили бойню гади.
Не милий людям Новий рік,
Коли сини сидять в окопах.
Тоді щасливий чоловік,
Як мирне небо – є робота.
Коли родина за столом,
Коли Різдво приходить в хату.
Як пахне миром і теплом,
І є кому сказати: - «Тату!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709588
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Я довго так вірила в казку,
В її неземні наддива,
Благала у доленьки ласку
І казка ось – поряд, жива!
Вдягнула поезій наряди
І шаль із чарівних рядків,
Відкрила обличчя плеяди,
Слова заплела до вінків.
Цю казку із сонячних мрій
Плекатиму завжди у серці,
Для зцілення від аритмій
Довірюся цій фантазерці.
Нехай вже несила злетіти,
Завада тому – листопад,
У шафі знайдуть внуки й діти
Поезій моїх зорепад.
Не буде мене тоді вдома
І навіть не в цьому біда.
Вік житиме казка знайома
Від щирого мого труда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709804
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Зимовий день. З морозом, як годиться.
В відрі на ґанку кварта б’ється в лід.
Парує в небо з вулиці криниця,
в заметі стежку порпає сусід.
Насупилася з-під острíшку клуня,
ступають кури з оглядом на сніг.
Прикраса двору – снігова бабуня,
тримає міцно віник-оберіг.
Ялинка ловить лапами сніжинки,
зубами пес лякає білих мух.
Заждався дідух свята ще з обжинку,
стріпнувся враз, аж захопило дух.
Сільської церкви маківку і плечі
зима пухнастим хутром накрива.
Колядки вже розспівує малеча,
бо ж недалеко зовсім до Різдва.
23.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708060
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016
У жалобі Україна
Після Миколая.
Впали люди на коліна,
Голови схиляють:
Пливуть спереду знамена,
Журбою повиті,
А за ними – не померлі –
В Світлодарську вбиті.
Ниють душі, плачуть очі
У тих, хто стрічає,
І серця кричать-тріпочуть:
«Чому ж,Миколаю,
Від дітей ти відвернувся
В день такий, великий?
Богу ж, мабуть, присягнувся
Боронить від лиха?!
Уся ж наша Україна
У хрестах, могилах,
Схід горить, земля – в руїнах…
Там же кращі гинуть!..»
Мовчать усі: Захід, небо
Про війни багаття.
Сподіваймося ж на себе,
Українці-браття.
22.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708112
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZMouNJG5UM [/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lcTvK5VE-8c[/youtube]
У нас з тобою тільки п"ять хвилин.
Рука в руці... Душа чомусь в тривозі..
Так невблаганний зараз часоплин.
Тупцюється розлука на дорозі...
Чом доля невмолима так для нас?.
Та що сказать, що сумувати буду?
Чи обмілів потрібних слів запас?
Невже колись піддасться все осуду?
А очі в очі, тут би пару слів..
Грайливий вітер розкида волосся,
А ти сказать їх так і не зумів.
І вітер занімів, мені здалося...
І запекла щоку гірка сльоза.
Останній поцілунок в спраглі губи.
(Запахла квітів вранішня роса...)
На хвильку пригорнув і приголубив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708048
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Не розумію я таких поетів,
В яких є слово, та нема душі.
Вони малюють очі на портреті,
Та очі ті, як мертві, мов чужі.
Чи проліски змальовані весною,
Здавалось би, ця квітка для душі…
Її ж бо запах зв’язаний з зимою,
Поет не передав це у вірші.
Поете, любий, намалюй схід сонця,
Щоб перший промінь розтопив льоди…
І простягни цей промінь на долонці,
Щоб у душі він залишив сліди.
Вірш напиши, щоб серце заболіло,
Чи сміх доводив читача до сліз…
Щоб твоє слово завжди душу гріло,
А ти, поете, в кожну душу вліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708004
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Наставив чуба жовтий сонях,
До сонця проситься у небо,
А пам’ять стукає по скронях,
Ще й каже, ніби, так і треба.
Німі синіють горизонти,
Лиш птах від відчаю кричить,
Роки сховалися під зонти,
От тільки спомин не мовчить.
Він ходить-бродить край стежини -
Волошки, маки, ромен-цвіт
І клекіт в небі журавлиний,
Калина жде біля воріт.
Село доспівує вже пісню,
Хати пустіють сиротинно,
Зустріла вулицю самітню -
Враз - обмін поглядами винно...
Стоїть, як завше і чекає,
Коли хтось блудний забреде,
Вже перестала бути раєм,
Одним лиш марить: де ви, де?
І невимовним болем щем...
Нема, нема, не повернути.
Дитинство схлипує дощем,
Як важко все мені збагнути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708044
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Падав сніг пташкам на вії,
Заметіль дивилась в шибку,
Миколай Святий всіх мрії
Склав старанно у торбинку.
В кожну хату тишком-нишком
Прийде в шапці-невидимці,
Під подушку в темну нічку
Діткам викладе гостинці.
Як мине казкова нічка,
Миколай піде до раю.
Подарунки й таємнички -
Дітки вдячні Миколаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707177
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Це мій перший вірш, що перекладений іноземною. А який переклад?..
Halyna Pecher with Lina Dmytrychyn and 45 others.
Yesterday at 7:33am •
ЩИРО ВІТАЮ ВСІХ МОЇХ ДРУЗІВ З МІЖНАРОДНИМ ДНЕМ ЕМІГРАНТА!...
ЗДОРОВ'Я ВСІМ НАМ І РАДОСТІ ВІД НАШОЇ ПРАЦІ!..
ЖИТТЯ ЕМІГРАНТІВ
Хмари покрили небо не наше,
Сльози стікають, наче дощі,
Блискавка в небі полум’ям плаче,
Місто чуже одягає плащі.
Хто нас розрадить в краї чужому,
Витре сльозину холодну з лиця,
Тягне магнітом доля додому,
Бо цим дощам не буває кінця.
Парки з мостами, сиві тумани
І тротуари змиті дощем,
Місто шумливе, клумби тюльпанів,
А на душі тільки болі і щем.
Що буде з нами? – Питаємо часто…
Хто подасть руку, коли в нас біда,
Скільки дощі будуть лити ще часу,
Коли вернемося ми до гнізда?
Тут не почують наші молитви,
Бо тут не наші в місті Боги,
Мама далеко, сльози не витре,
Як же далеко свої береги…
Ми подорожні в місті чужому,
Доля не завжди буває легка,
Мамо, рідненька, хочу додому,
Вісточку шлю тобі із далека…
Віталій Назарук.
Sincere congratulations to all my friends #emihranta!...
Health to all of us and the joy of our labor!..
Mounted the sky clouds not ours,
Mingling tears like rain,
Lightning in the sky flames, crying
City shit clarinet raincoat.
Who us rozradytʹ in edges, could just
Erase with slʹozynu city,
Stolen Magnet Destiny Home,
Because this isn't doshcham end.
Parks with bridges, grey tumany
And pavements is washed by rain,
City Shumlyve, klumby tulips,
And on my chest just boli and shchem.
What is with us? Is asking often...
Who's a helping hand, when we in trouble
How much rain are those still time
When vernemosya we to nests?
Here not hear our prayers,
Because you not here in our city, of the gods
Mom away, tears do not erase,
How far your beach...
We are travelers in town, could just
Destiny is not always easy, sometimes
Mom, ridnenʹka, want to go home,
Vistochku Shlyu you from far...
Author: Vitaliy Nazaruk
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707833
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Стоїть незрушно в небі Оріон,
Вартує спокій Місяця щоночі.
Ритмічно стукає колесами вагон,
Який везе мене додому неохоче.
Мені самотністю навіює думки,
А Ніч навмисно розсипає зорі,
І Місяць вже не спить, він навпаки
Мандрує хвилями у зоряному морі.
Здається ніби зупинився час,
Й хвилини перевтілились у вічність.
Ці зорі Ніч розсипала для нас,
А ми не помічаєм їх величність.
Для того, щоб побачить цю красу
Достатньо лиш підняти в небо очі,
Бо справді непідвладні опису
Картини, що малюються щоночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692156
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Коли до осені вже просяться літа,
І перше срібло помережить скроні,
Тоді життя ще швидше проліта,
Немов несуть його вітри, як коні.
І не встигаєш оглядатися назад,
Спішиш, немов це вперше і востаннє.
І в радощах непрохана сльоза
Твої частіше очі застеляє.
А особливо, коли навпростець
До тебе внука ніжки чеберяють, –
І молишся, і ждеш – ось підросте,
Й за те, що впав, собі теж докоряєш.
Отак усе життя чомусь летить
І в радощах, і в вічному чеканні.
Змінить, звернути – не посмієш ти.
І справа тут є не лише в звиканні!
А в чім тоді?..
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692057
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Чи мав Мазепа право на любов,
Коли у щедрій сивині вже скроні,
Коли забув про Україну Бог,
А її доля у руках у нього?
Чи міг Мазепа жити, як усі,
Коли гетьманська булава у нього,
А поряд – Мотря в молодій красі?
Відмовитись від щастя як земного?
Чи мав Мазепа право забувать
Про те, що у ярмі його держава,
Що в москалів оманливі слова,
Що у Петра* душа була іржава?
Чи міг Мазепа вірити в добро
Тоді, коли навколо ворог клятий:
Один** – із заходу намітив по Дніпро,
Другий*** – зі сходу міг забрать без плати.
Він трьох любив однаково в житті:
Святого Бога, Мотрю й Україну –
Без них не мислив іншого в путі,
За них судилось гетьману загинуть!
26.09.2016.
*Петро Перший.
**Польський король Сигізмунд.
***Російський цар Петро Перший.
Ганна Верес Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691291
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Повертаються до тебе журавлі,
Повертаються до тебе журавлі,
Повертаються до тебе журавлі,
Рідні птахи української землі.
Відсилаю тобі вісточку удаль,
Відсилаю тобі вісточку удаль,
Відсилаю тобі вісточку удаль,
Радість шлю, лишається печаль.
З Батьківщини, як почуєш ти «курли»,
З Батьківщини, як почуєш ти «курли»,
З Батьківщини, як почуєш ти «курли»,
Це «курли» до серця пригорни.
А, як будеш проводжати їх назад,
А, як будеш проводжати їх назад,
А, як будеш проводжати їх назад,
Хай «курли» мені пролине в зорепад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691380
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 01.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=z9u3F3AX3fU
[/youtube]
Пливе корабликом листочок.
Несе його стрімка ріка.
Куди спішиш, клена синочок?
Твого не видно маяка.
Пливеш в незвідані ти далі..
Не знаєш, де буде причал.
А течія несе все далі...
Тримай міцніше свій штурвал!..
Пливи, поки ще вітер в спину.
Не озирайся вже назад.
Мандруй до мрії безупинно,
Поки не сипе снігопад.
А я стою, думки обсіли.
Дивлюсь тобі, листочок, вслід.
Бажаю я: хай хватить сили
Удачно закінчить похід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691045
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
[u]Учора розмістила свій вірш "Сьогодні усі живі".
Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова), 25.09.2016 - 13:40
[b]так хочеться,щоб це було правдою... frown вчора хлопець помер в госпіталі прямо на руках у дружини, який з лютого за життя тримався...жіночка все казала: " аби живий був"...Андрюша... Анічко,напиши про них...[/u][/b]
Він умирав… у неї на руках…
Із лютого змагалися обоє,
Щоб не спинилася життя його ріка,
Щоб смерть здолати ту, що із обойми.
Він умирав, такий ще молодий,
І говорили з нею… тільки очі
Про діток, що устигли народить,
Про неповторні перші їхні ночі.
Він умирав, щоби жили вони
У самостійній правовій країні,
Не знали у житті своїм війни,
Щоб не страждала більше Україна.
Він умирав… Здригнулися уста,
Німі й холодні… Так, його, Андрія…
І білий світ в очах його розтав,
Але жива, жива лишилась мрія,
Про те, що його землю – не скорить
Й народ його – нікому не зламати…
Дивилася на пару цю згори
І плакала сльозами Божа мати.
26.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690904
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
[b]СИЗИЙ ГОЛУБ[/b]
Сизий голуб прилетів , на вікно до мене сів.Він шукає ту голубку ,свою горличку і любку.На всі сторони зирить і у-у-ху ,щось кричить.Може просить допомоги,може це пересторога?Ачи просить сизий їсти?Стриб та стриб і хоче сісти На балконів килимок.Може втік він від пташок? -Ти живи у мене,любий! В хаті тепло біля груби,Що там ще тобі казати? Будем зиму зустрічати.Я зерняток заготую.Тебе щиро нагодую.Бо ти мерзнеш під час зливи на гілках отої сливи,що в садочку біля хати посадила моя мати.Голуб слухав тую мову,за-у-у-хав чомусь знову,Потім ближче підлетів ,на вікно до мене сів.Потім сів на килимок.Мабуть втік він від пташок. Жив у мене до весни .Сторожив родини сни.На вікно весною сів і до друзів полетів.Хто повірив в цюю казку,бубликів дарую в’язку.
***
[b]БУДЬ СЛУХНЯНИМ ЯК ПИЛИП[/b]
За дев'ятими горами,за десятими морями . Там ,де сонце як та діжа.Там,де ліс і звірі хижі.Де балакають листочки,зеленіють огірочки.Де малини дуже густо,Є для зайчиків капуста,Народилися білчата,Дозволь казку розпочати.Мама білка в літню пору Заготовок робить гору.І грибів насушить й шишок,І для діточок горішок.Тато дім оберігає,щось майструє,утепляє.А малесенькі білчата,діточки і онучата,Лиш по гілках стриб та стриб.Раптом,дивляться,-Пилип,хлопчик,що живе в селі.Підійшов до їх будинку,І поліз на деревинку.Мама білка –до дітей :"-Ой-йо-йой! Ей-гей-ейей! Швидше діточки до хати!Досить по гілках стрибати!Бо не знаєм що чекати Від дитя цього Пилипа.Треба все-усе ховати" ,Мати білка уже хлипа.Діточок своїх хова. А сама ж-то,йой-овва!Хвістик видно із дупла!А в Пилипа,глянь, стріла, не велика,не мала!Не чекали ми багато,підійшов Пилипів тато:" Синку,злізь швиденько звідти!Ти не бачиш,в білки діти заховалися в дуплі?!Грайся там,в селі,в селі!А у лісі- хижі звірі!Краще візьми в руки гирі!Не ламай гілок і гнізд!Бо віддячить нам природа.І харчуйся із города!Не чіпай білчиних шишок і грибів ,і тих горішок!Гріх природу ображати!Ти повинен цеє знати!" .І хлопчисько той Пилип,почесав там щось за вухом, Потім зістрибнув й щодуху ,Полетів в своє село.Що ж там далі,що ж було??А білчата раді цьому Щастю випадку такому.Вмить стрибати по гілках!Веселитися,ах-ах!Ну, а той Пилипів тато,що сам знає так багато, Сина свого научає і до лісу не пускає.Бо у лісі хижий звір.Може на дітей напасти.Укусити і украсти."Грайся,сину,біля хати.Де є тато,є і мати.Де є кому захистити І всьому тебе навчити".Це історія чи казка.Не кінець це,а розв'язка.Це малесенький сюжет Із Пилипом тет –а- тет.Будь слухняним,як Пилип!Щоби тато не охрип!Кликати тебе і звати.І не мусь його кричати !Будь слухняненьким у мами.Не нервуй її ніграма.А з історії урок і учися із казок!
***
[b]ІШОВ ЛІСОМ МИКОЛАЙ[/b]
Скоро казка кажеться,вузлик хай розвяжеться!За лісами,за морями,за широкими полями,На галявині в лісочку,На зеленому горбочку.Стоїть гарная хатина .Хлопець там живе й дівчина.Влітку поле обробляють,сіють,садять,поливають.Взимку сторожують ліс.Мають те,що Бог приніс.Як приходить рік Новий,їдуть в ліс вдвох по ялинку.Люблять також рік старий!Взимку там така картинка!Сніг летить неначе пух,що захоплюється дух.Скоро казка кажеться.Вузлик хай розв'яжеться .Ішов лісом Миколай.Говорю,мене не лай! І зайшов у ту хатину.Хлопець спав там і дівчина.Подарунків цілий міх їм приніс і навіть сміх.Скатертину-самобранку,килимочок-літачок,чобіточки-швидкоходи.І чарівний гамачок,палицю іще казкову.І обновки гарні,нові.Неведимку капелюх і комп’ютер для тих сплюх.Пішов далі Миколай,говорю,мене не лай!Скоро казка кажеться.Вузлик хай розв'яжеться.Як проснулись рано вранці, хлопець той і з ним дівчина Та й стрибать в веселім танці!Чудес повная хатина!Миколайчик цілий міх їм приніс і навіть сміх. Скатертину-самобранку,килимочок-літачок,чобіточки -швидкоходи.І чарівний гамачок,палицю іще казкову.І обновки гарні,нові.Неведимку капелюх і комп’ютер для тих сплюх.Стали ще дружніше жити ,діточок своїх учити.І чекати Миколая!То вже казочка друга---я!
***
[b]ЖИВ НА СВІТІ ДОБРИЙ ДЖИН[/b]
Жив на світі добрий Джин.Він був зовсім не один.Разом з ним жила Джиниха.Джененяток троє,тихо.Бо розбудим джиненяток ,тих малесеньких маляток.Джин у глечику сидів і на білий світ глядів. Людям він допомагав .А кому і сам не знав.І слабкому,і малому,і хромому,і кривому.Він літав по всій планеті.Знають Джина навіть йєтті.Де машину підштовхне.Щось чедеснеє утне.Кошеня із даху зніме.Жив в селі хлопчина Ромка.Там щодня якась поломка.Поламає все,що баче.Потім сам сидить і плаче.В Ромки друзів не було,бо він сам як НЛО.Біля Ромки жила Ніла.Так красиво гомоніла.І була завжди чистенька, рум’яненька ,слухняненька.Ось одного разу Ніла,щось цікаве гомоніла й вийшла в двір і тут одразу під кущем знайшла, що- ? ВАЗУ.Обдивилася,завмерла і чомусь її потерла…З вази дим як повалив !Кольоровий,різнобарвний.Вилетів із вази Джин.Величезний,добрий,гарний.Зверху вниз він подивився, посміхнувсь,не забарився .Руки він докучі склав, далі Нілі він сказав : «Що накажеш моя пані?Ваші слуги ми старанні.Лиш одне бажання Ніли ми готові,що хотіли??» «Що ж просити?,-дума Ніла. Чи будинок,чи машину?Чи літак,чи одежину?Шубу,яхту чи смартфон?Чи новенький телефон??Призадумалася Ніла,потім враз загомоніла. «Біля мене живе Ромка,там щодня якась поломка.Він ламає все,що баче.Потім сам сидить і плаче.В Ромки друзів не було,бо він сам як НЛО.Ти зроби мій Джин рідненький,величезний і гарненький.Щоби мудрим став цей Ромка.Щоб закінчилась поломка.Не ламав щоб те,що баче.І хай більше він не плаче.Друзів море щоб було.Щоб не був він НЛО.-Буде пані,-мовив Джин.Буде Ромка не один.І в ту ж мить усе змінилось,завертілось,закрутилось. Правда це,ачи це казка та приблизилась розв'язка.Вчись добро робити людям.Повертатись воно буде.І сторицею воздасться кожне добреє причастя.
***
[b]НЕСЛУХНЯНЕ СОВЕНЯТКО[/b]
За широкими полями,за густющими лісами, там,де соняхи як сонце заглядають у віконце,Де калина біля тину.Де джерельная водиця.Де з журавликом криниця.Водоспад де б'є фонтаном .Там,де яхта з капітаном.Де веселка коромислом над хатиною повисла.Де метелики і бджоли.Там,де в лісі стоїть школа,народилось совенятко.У сови і сова татка.Мудра мама всіх збирає,звірів в школі научає бути пильними завжди,стерегтися від біди.Тато йде на полювання,на сімейнеє завдання.Щоб було чим харчуватись,виростати,укріплятись.Совенятко вранці встало.Сонце в хатку заглядало.За промінчиком злетіло і тихенько полетіло.А куди й саме не знає.Мама пташечку гукає.Та не чує совенятко.Ані мами,ані татка.Прилетіло,примостилось і на кущику усілось . Раптом йде назустріч вовк. Він ягня колись затовк.А сьогодні він голодний і зубастий ,і холодний.Що завгодно він би з'їв.Раптом чує щось,присів.Бачить- гарне совенятко .У кущах сидить,малятко.Вовк стрибнув три кроки прямо… й совенятко теє згамав.Мораль казочки така ,поки ти іще маленький.То без дозволу матусі І рідненького татка Нікуди сам не ходи,щоб не трапилось біди.Грайся близько біля хати,щоби бачив тато й мати.Люди ходять чужі скрізь.В незнайомий двір не лізь!!Щоб не трапилось біди,будь слухняненьким завжди!.А з історії урок і учися із казок!
***
[b]ЙДЕ ПО ВУЛИЦІ ДІДУСЬ[/b]
ЙДЕ ПО ВУЛИЦІ ДІДУСЬ ,згорбивсь,хека і зігнувсь.Перехід із світлофором.Старий каже : « Я боюсь!» .Що робити дідусеві? І звернувся він до Єви : « Люба дівчинко,скажи,перейти допоможи!Я боюся,що не встигну.Зебру цю не перестрибну!» .Єві іще років мало,але дівчинка сказала : «Так,я вам допоможу!Що робити розкажу.Ви дивіться на ліхтарик,яке світло зараз ярить.Назавжди запам’ятайте!І зі мною промовляйте:
(рос.) Красный свет- хода нет! Жёлтый свет- внимание!На зелёный проходи ,дружная компания!На зелёный проходи,дружная компания!
(укр..) Як червоне горить світло- стій ,негайно зупинись! Жовтий колір –приготуйся і чекати не лінуйся! а зелений – переходь й не затримуй весь народ!
Потім дідуся під руку Єва міцненько взяла, на зелене світло швидко на той бік перевела.Дідусь дякував маленькій .Єві,дівчинці гарненькій.Як поводить себе скрізь,-від батьків своїх навчись!А з історії урок і учися із казок!
***
[b]Є У МЕНЕ ВДОМА ГЛОБУС[/b]
Є у мене вдома глобус.Я як сяду на автобус та й поїду по містах,по рівнинах і лісах.Глобус свій щодня вивчаю.Де що є,я уже знаю.Київ де і де Полтава,Миколаїв величавий.А ось Харків,Рівне, Суми.Де ж поїхать-думу думай!Гарних місць у нас багато! Подорож- це справжнє свято! Чи поїду я у Львів, у Хмельницький чи Франківськ?У Житомир чи Тернопіль?Луцьк,Черкаси,Севастополь?Вінницю чи Чернівці,Чи в Дніпро,а може в ці??Як живуть ужгородчани,луганчани,донеччани? І Херсон мене чекає й Запоріжжя,точно знаю.Буду їхать по країні, по прекрасній Україні! Їду я в Кіровоград ,ачи на Одещщину.Незрівняне кожне місто!Відпочити де ще нам?? Ми запрошуєм усіх за красою,чудесами!Приїздіть на Україну! В подорож поїдем з вами!.
***
[b]ДІД МОРОЗ НА НАШІМ СВЯТІ[/b]
Сніжним днем і через ліс Дід Мороз сюрпризи ніс.У садочок для Марини,Єви,Лілі,Катерини ,для Данила,для Івана,Костика і для Степана.У садочку,мабуть,свято? Гірлянд,іграшок багато.Вірші вивчили хлоп’ята,танці вивчили дівчата.Вихователька на свято вірішила готувати веселесенький концерт й ігри різні на десерт.Перша виступає Єва у костюмі королеви..Наша Єва гарно стала й віршик голосно казала:
- Новий Рік іде до нас!Я вітаю усіх вас!Зичу вам здоров'я,щастя!І запрошую на вальс!
Всі дівчаточка-сніжинки,мов легесенькі пушинки,закружляли круг ялинки.Далі мовила Маринка у костюмі мандаринки:
- Білий-білий-білий сніг!Випав з неба на поріг!Раді снігу і зайчата,і білчата,і малята!Нумо пісню всі співаймо!Дружно всі розпочинаймо!
[b]Пісня[/b]
Снігу-снігу-сніженьку!Постели доріженьку!Від хати до хати!Новий рік стрічати! Від хати до хати!Новий рік стрічати!
Далі мовить Катеринка у костюмі,так,сніжинки:
- Нам ялинку Дід Мороз з лісу вирубав,приніс.Нарядили ми ялинку цукерками,кульками,гірляндами,бурульками.Нумо станем дружно в коло!Дитсадочок,також школа.Хоровод танцюймо,діти!Годі на стільцях сидіти!
[b]Хоровод[/b]
Тра-та-та!Тра-та-та!В нас ялинка не проста!сяють вогники красиві!Ой,яка ж-то красота!
Сніг іде!Сніг іде!Дід Мороз й снігурка де?Он везуть нам подарунки, і коробки ,і пакунки!
Далі мовить наш Іван,а за ним Данил,Степан у костюмах лісових,в масках різних і смішних:
- Щойно ми всі із морозу, і зустріли там Мороза!Відчиняйте йому двері!Сторож наша тьотя Мері!
Двері тьотя відчинила,дідуся до нас впустила.
- Йшов я довго через ліс, подарунки усім ніс У садочок для Марини,Єви,Лілі,Катерини ,для Данила,для Івана,Костика і для Степана.У садочку,мабуть,свято? Гірлянд,іграшок багато. Вірші вивчили хлоп’ята?,танці вивчили дівчата?Внучку я узяв з собою,щоб погралася з юрбою.Розгадайте всі загадки,милі хлопчики й дівчатка!
[b]Загадки[/b]
1.Що летить неначе пух і захоплюється дух?Що рипить в нас під ногами,потім розстає краплями? (сніг)
2.Мчусь на чому я з гори?Швидко-швидко,говори!За мотузку я тримаюсь і на них з гори спускаюсь?(сани)
3.Хто через гай і через ліс,подарунки дітям ніс?Борода і довгі вуса і його я не боюся.( Дід Мороз)
4.Вішають на неї кульки,і цукерки,і бурульки.Всіх запрошують у коло,водять хоровод навколо? ( ялинка)
5.Хто бажає усім щастя краще-краще,ніж торік,Забува старі напасті.Ну,звичайно…(Новий рік)
Далі мовив гучно Костик у костюмі формер Ростик:
- Діставай,Мороз,пакунки!Роздавай нам подарунки для садочку: для Марини,Єви,Лілі,Катерини ,для Данила,для Івана,Костика і для Степана.У садочку ж у нас свято!Не один,не два,не три! І готові ми до гри!
Далі діти дружно грали,танцювали і співали.Проводжали рік старий!Зустрічали рік новий.Дід Мороз дістав пакунки.Роздав дітям подарунки.Побажав всім мирно жити й тим,що мають,дорожити.Сів із внучкой в самохід і поїхав через лід.І у школи,і в садки, і у різнії кутки.Всім повіз він подарунки і сюрпризи у пакунках.З усіма дітьми погрався і в Лапландію подався.На літак свій вони сіли і на північ полетіли.
Правда це,ачи це казка та приблизилась розв'язка.Новий рік стрічати треба.В українців є потреба.Пісні й віршики вивчай.І костюми ший ,і маски.Будуть подарунки,знай!Новий рік- це справжня казка!!
***
[b]КРУГООБІГ ВОДИ В ПРИРОДІ[/b]
В школі весело навчатись!Я біжу туди дізнатись Про цікаве й загадкове,наукове і щось нове!Ой,цікаве в нас навчання ! І труди ,і малювання!Буду знати все на світі.Навіть,де беруться діти.Та про це у старших класах ,вчителька сказала.Анатомія предмет,так його назвала.А сьогодні на уроці Увесь клас дізнається.Як під сонячним промінням крапелька міняється.Що такеє «Кругообіг» ?- Рух чогось прямо по колу.Нас води цікавить біг. Запитаю я у школі.Наша вчителька сказала,інформації не мало.І на дошці малювала.І ми всі запам’ятали.Коли сонце сильно гріє,Водний простір весь міліє.Сонце-справжній володар! Випаровується пар.Із морів,озер,струмочків, із землі ,джерел,листочків.Піднімається він вгору В жарку спеку,в літню пору.Там збирається у хмари.Потім б'ється в тари-бари.Сірі хмари як насунуть,вітри-хлопці сильно дунуть .І із неба дощ полився.Пар у дощ перетворився.Потім скрізь він просочився.У моря,ставки,струмочки,в землю,океан,листочки.Крапля рухається в колі.Я дізнавсь про цеє в школі. Поки сонце у зеніті,на високій на орбіті.Землю спекой застилає,Краплю бігти заставляє.Кругообігом це зветься.І чого воді не йметься?Випаровування теж-Цей процес не має меж! В школі весело навчатись!Я біжу туди дізнатись Про цікаве й загадкове,наукове і щось нове!
***
Вересень,2016
***
[b]ВЕДМІДЬ І МАША- ОСЬ КАЗКА НАША[/b]
( казка про Машу, яка дуже хотіла навчатися в школі)
ДІЙОВІ ОСОБИ: автор,Маша маленька,Маша доросла,
Ведмідь,вчитель
АВТОР:
Маша - дівчинка кмітлива,їй чотири рочки.
Маша вчитись захотіла,ведмедю торочить:
МАША:
«Веди мене в шосту школу!Там всі світлі класи!
Там комп’ютерів багато,вчителі там- Аси!!
І директор там хороший, строгий,справедливий!
Веди мене в шосту школу, як поспінуть сливи!!
Ти ж казав,що я «Чомучка»,усе хочу знати!
Веди мерщій і не мучай!Ти ж мені як мати!
АВТОР:
А Ведмедик подивився і лоба почухав,
Заричав,потім підвівся і….тікать щодуху!
Маша- тільки й що маленька,Мишка наздогнала,
Вилізла йому на спину,в вухо закричала:
МАША:
«Веди мене в шосту школу,там смачні обіди!
В школі грають і співають,балуватись ніде!!
Та й тобі навчатись треба,ти уже великий!
Веди мене в шосту школу,вдягай черевики!»
Веди мене! Веди мене! І це все не жарти!
Веди мене!Веди мене! Я сяду за парту!!!
АВТОР:
Взяв Ведмедик нашу Машу за маленьку руку,
Та й повів у шосту школу за знанням,наукой.
Там їх весело зустріли,привітали щиро,
В перший клас зарахували,абетці навчили.
ВЧИТЕЛЬ (говорить,а Ведмідь і Маша повторюють)
1)Боровик бере бабуся,бавитись з Борисом мусить.
2)Віра весело співала,вверх свій погляд підіймала,
А Василько верхню ноту так співав,що вкрився потом.
3)Лариса ластівку ліпила,потім помила руки милом.
АВТОР:
Вчилась Маша на «відмінно»,виросла кмітлива,
Доросла до випускниці,така гарна,дивна!
В школі шостій виростають лиш розумні діти!
Їх плекають,розвивають!Діти-наші квіти!
Перед нами випускниця! Не Маша- Марія!
І сьогодні всім бажає здійсненної мрії!
МАША ДОРОСЛА:( звертається до випускників)
Майте вдачу українську! Хай живе надія!
Нехай лине ваша пісня за межі країни!
А тепер і ви бажайте вчителям і школі!
Ми бажаємо вам щастя на стежині новій!
АВТОР:
Пронеслась про школу слава
По всій Україні!!!
Там навчать усіх,хто прийде
Мові солов’їній!
***
[b]КАРПАТСЬКІ ГОРИ[/b]
Між Балтійським й Чорним морем
від околиць Братіслави
До Залізних до воріт
простяглись Карпатські гори.
Знає кожен це піїт...
Їм 25 мільйонів років,
довжину - міряй не в кроках!
А були вони дном моря
А тепер--великі гори!!!!
Люди ті,хто там живуть,
Всіх їх "карпами"* зовуть.
Говерла, Петрос, Піп Іван -
Це найвищий гірський стан**
А на згаслому вулкані
побудовано там замок!
Та й гарнючий в поєднанні
із природою там ранок...
Не лише повз Україну
тягнеться гірський хребет
Європейські ще країни
гірський бачать силует...
Серби,чехи і румуни,
І австрійці й словаки
І угорці ,і поляки
В гори йдуть всі диваки!
Бо казкове там повітря!
Й неймовірна там краса!
І на лижах в лице вітер!
Й загадкові небеса!
І відвідаєм мольфарів,
загадкові їхні чари...
Запитаєм про усе...
І про кожного sense ***
Ми поїдемо у гори,
Милуватися усим!
Гарну пісню заспіваєм!
Буде чути там усім!!
Й Сербам,чехам і румунам,
І австрійцям й словакам
І угорцям ,і полякам
Й українським дивакам!
*«Карпати» однокорінна з вірменським Քար (Qar) — камінь, Պատ (Pat) — стіна. Давнє польське слово «karpa» означає значні нерівності, підводні каміння, значні стовбури, або коріння. Від можливого дакійського значення — «гори», може походити назва племені — «карпи» — «ті хто живуть в горах», які населяли Карпати за часів Римської імперії. Кельтсько-іллірійське слово «Karn» — означало «камінь» або «купа каміння». Вражаюча схожість назви гір простежується з назвою острова Карпатос між Кіпром і Родосом.
Русини цей гірський хребет називали Бещади.;
** стан- тут
історична адміністративно-територіальна одиниця.
*** sense [sɛns> vt (become aware of) чу́вствовать (почу́вствовать perf), ощуща́ть (ощути́ть*perf)
***
[b]Наша планета - краса загадковая[/b]
Наша планета - краса загадковая , Летить по орбіті,constantly*,Чудово як! Ніби хто грається нашою кулею, Голубою,чарівною,архі-красунею. Навколо Сонця летим ми у космосі Мов НА величезному чарівному колесі... І не існує у просторі ...хаосу... Все відбувається ЗІ СЛОВА,ІЗ ЛОГОСУ. Казка ,легенда це ачи гіпотеза ДЛЯ ...тих,хто вірить- це явная істина, Світ утворився від слів "СОВЕРШИЛОСЯ!" Правда чи вимисел , а може ,-містика. СЛОВО несе надмогутню енергію, ВСЕ,що ми стверджуєм,- то те і отримуєм А небеса - чарівнА канцелярія Наші "бажання" пильнує,виконує. Життя ніби казка ,про нього все знай! Кожного дня щось нове пізнавай! Про дощ й про хмарки,про сніг і про йєтті Багато ще зАгадок є на планеті! *constantly (з англ,)- безперервно,незмінно,постійно 29.03.2016Р.
[b]СВІТЛІ МРІЇ БАБИ З ДІДОМ [/b](коротка повчальна історія)
Жили-були бабуся з дідом. Одного разу,за обідом говорить бабця дідусю,
-Ти подивись на цю красу:розквітла яблунька в саду, співа на гілці какаду
.-Ти,що,стара,примару кажеш,той птах у Африці живе. Ходім мерщій,мені покажеш,хто там співає .Е-ге-ге!
Пішли удвох вони в садочок,там деревця ростуть в рядочку. А ось і яблунька-краса!Розквітла,справжні чудеса!І бджілок рій гуде над нею,розносять аромати з неї .
- А де ж твій гарний какаду? Щось тихо в нашому саду!
- То трішки я покепкувала і на подвір*ячко позвала. Нумо присядемо тут вдвох і погомонимо, ох-ох!Дивись як гарно у садку!Я принесу сюди медку! Поп'ємо чаю з бергамотом, чи може хочеш ти компоту?
Погодився старий дідусь,Сів на пеньок і круте вус.
-Тут,дійсно,гарно у садку!Неси,стара,неси медку!І паляницю із родзинкой і принеси іще малинки.
Сиділи вдвох вони довгенько ,згадали молодість свою, Співали пісеньку легенько і про родину,про сім'ю.Як бігали удвох на річку,як обривали вдвох порічки,як діточок двох народили,як жили гарно,не тужили.Дивились також на зірки,на ті космічнії знаки.Та ось побачили удвох,що зорі падать почали, і баба з дідом загули!
– Ти встиг замовити бажання??
- Так,я приклав усі старання!
– Дивись,летить іще одна!Яка ж красивая вона!
Замовили старі удвох і довголіття всій родині,зустріть 100-літні іменини,у мирі ,силі і любові! Також міцного всім здоров'я!І почуттів веселих,нових!
Так воно й трапилось із ними, зі стариками,із отими!
Хто в серці має мрію світлу,і дуже вірить в майбуття, життя будується привітне. Щасливим буде те життя!
05.11.2016р.
***
к о т и л а с я т а р і л о ч к а
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865387
П Р О Д О В Ж Е Н Н Я Б У Д Е
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690493
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Матусенько, єдина, неповторна,
Цілую твоє зморщене чоло.
Роки твої перемололи жорна,
Таке було… Та щастя не було…
Була спочатку, начебто щаслива,
Та враз війна упала на поріг.
Забрала в голод діточок могила,
Із фронту не вернувся чоловік.
Сама, як перст, орала і косила,
Приймала тих, хто голоду зазнав,
А у неділю в храм завжди ходила,
Бо кожен мертвий там тебе чекав.
Була б сама, проте зустріла долю,
І затяглися ранені рубці,
Побігла вруна по пшеничнім полі,
Немов сльоза на стомленім лиці.
Твоє волосся, наче срібні струни,
Збиралися в заплетену косу,
Травневий вітер гнав зелену вруну,
А спомин витискав німу сльозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690448
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Жмут сивини упав у русі коси,
Під очі зморшку вивела печаль…
Спинить війну матуся Бога просить,
Яку фашизм російський розпочав.
Щодня на Сході гинуть чиїсь діти…
Її ж дочка рятує там життя…
Їй би кохати, жити і радіти –
Вона ж – народу віддане дитя.
Не може бути там, де тепло й тихо,
Коли знання потрібні її там,
Де розповзлося над землею лихо,
І місія її в війні свята.
Адже не тільки клятва Гіппократа
Покликала туди, де смерть гуля.
Вона рятує воїна, мов брата,
Адже Донбас – то і її земля.
Частенько й маму заставля радіти,
Як повідомить, що смертей нема,
Що не приїхала вона туди сидіти –
Тоді шкарпетки в'яже, бо ж зима…
Й радіє ненька тихо, зі сльозою,
Й нову молитву небу посила,
Хоч сивина і дружить із косою,
Живу чекає доньку до села.
24.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690406
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
[i]Присвята учасникам марафону, в якому один брат вже майже перемагав на фініші, але наздогнав свого брата, який вже безсило падав, не добігши дистанції. Він взяв його під руку і так допомага йому подолати останні метри марафону. Звісно, їх обігнав змагун, котрий біг за ними третім. Він і став офіційним переможцем.[/i]
Ганьба переможцю, а брату - уклін,
Бо цінності інші у Бога:
Підняти знесилених друзів з колін,
І разом долати дорогу!
Ти першим прибіг і хизуєшся тим?
Не ту ти вхопив нагороду!
Проґавив звання «чемпіон-побратим»
(Еліта спортивного роду).
Чи варто нам бігти попереду всіх
У гонках кар’єри й наживи,
Позаду лишаючи друзів своїх
Онлайн (в транслюванні наживо)?
Не знаєш духовних законів пастки,
І втрапиш до них безумовно.
А друзі, котрим попалив ти містки,
Тебе не врятують жертовно,
Бо де вони? Зникли. Упали й нема:
Лиш килим – увесь твій в медалях.
Тоді зрозумієш: змагався дарма -
Життя проколов на деталях.
Зламай свої цінності, здай їх в ломбард,
А сам поцінуй людські долі -
Тоді лиш ввійдеш в бойовий авангард,
Мов янгол у Божій стодолі*.
23.09.2016
[i]Янголи в Божій стодолі[/i]* - за старовинними українськими віруваннями, вірних людей Бог вподоблює янголами у Своїй стодолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690397
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
[i]Присвячую тим своїм друзям, що на моєму життєвому шляху відвертались від мене через моє ввірування в Ісуса Христа.[/i]
Я тебе відпускаю, мій друже,
Із обіймів, занадто міцних,
Бо я теж поступово одужав
Від братерства в боях запальних.
Вільний ти від моєї підтримки -
Я своє опускаю плече.
Ось, візьми свій окраєць-шкуринку
(Чом під серцем так щемно пече?)
Я не здамся і сам довоюю
(Замість тебе постане мій Бог),
Та народ свій від пекла врятую –
Бач, не сам, а із Богом удвох.
Ти іди – я тебе не тримаю,
Мій Супутник не зрадить мене.
Твій обов’язок з тебе знімаю,
А журба моя скоро мине.
Завершай свої справи насущні
І працюй на СВІЙ авторитет.
Розумію пояснення слушні -
Бог для тебе не Пріоритет.
9.03.1997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689908
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ey-8eKXhaVM[/youtube]
На краю прірви росте квітка.
Дощі й вітри її кохають.
Але тут є одна примітка:
Вони не все про неї знають.
Тендітна, ніжна, непідступна.
Не піддається їхній силі.
Вона за кольором червона.
Чи не знайдуться тут сміливі?
Хто підійде до краю прірви,
Зірвати квітку цю - любов?
Хто страх поборить, квітку вирве,
Той значить страх свій поборов.
У того квітка не зів"яне,
Радіти будуть пелюстки,
У кого серце полум"яне,
І ніжні дотики руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689083
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 17.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ccl8-3QnRa0 [/youtube]
Мовчання у житті буває різне.
Ми мовчимо, як хочеться кричать.
Коли здаються нерви тут залізні,
Але душа наказує мовчать.
Ми мовчимо. Страждає душа й тіло,
В думках зруйновані давно мости.
Та знаєш, як сказати тут хотілось:
Прощаю я і ти мене прости...
Ми мовчимо, а час повільно рушить.
Від радості залишаться шматки.
Та гордість та проклята душу душить.
Слова застрягли в горлі,як кістки.
Мовчання...але ти не можеш плакать.
А сльози давлять душу з усіх сил.
Чому ж ви, сльози, розучились капать?
Поплачте, як сказати нема слів...
Ми мовчимо, як тиша обіймає.
Коли рука торкається руки.
Слова в цей час тут зайвими бувають.
Але почути їх, надіються думки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688887
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Падають каштани з барабанним дробом,
Знов кленове листя вогником взялось.
І далека юність, робить нову спробу,
Щоб кохання наше знову почалось.
Приспів:
За плечима ходить золотиста туга,
Просить повернутись в юність, як колись
І шпурляє листя дощова подруга,
Просить весну в гості –
Веснонько, вернись!
Мерехтять тумани сиві, як волосся,
Роси споришеві зорями взялись,
І зове кохання те, що відбулося,
Знову кличе в юність, як було колись.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689224
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Цей світ належить і мені й тобі,
Ця зірка впала тому, хто підніме
І лише так засяє без підміни,
І лише так світитиме тоді.
У цього сонця – стільки промінців,
Для всіх, хто був, хто є і хто ще буде...
І будуть завжди поклонятись люди
Йому за щедре золото вінців.
У цього неба стільки є любові,
На цілий Всесвіт вистачить її.
Невпинно крутять часу рушії
Прадавній світ в чаруючій основі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689149
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 17.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SB6f8Fjplfg
[/youtube]
Жовтокоса осінь здатна чарувать.
Може в дні похмурі радістю обнять.
Замете, як взимку жовтий листопад.
І слова, що сказані, будуть невпопад.
І що любе серцю, листям замете.
То підкине настрій, знов все поверне.
Розумієш - осінь, начебто зима.
В душу поселяється сумнів крадькома.
То шалений вітер може збити з ніг.
І осипе листям, як зимою сніг.
Знову ти зі мною, доторкнувсь руки.
Все тепер змінилося... Все вже навпаки.
Хай це випадково, може, просто так,
Знаю: це не літо, осінь все ж однак.
Замітає осінь думки і стежки.
Десь зима крокує тихо, навпрошки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688178
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 14.09.2016
ШМАТОЧОК ХЛІБА
Шматочок хліба через всі віки,
Нам зберігав життя, чи існування,
Та перш, як з’їсти маємо спекти
І колосок доглянути із-рання.
Душа радіє - в хаті хліб святий,
На черені нам випекла матуся,
Бо він для мене, наче золотий,
Шматочком хліба я завжди ділюся.
І де б не жив я, в місті, чи в глуші,
Із хлібом були завжди перемоги,
Шматочок хліба близький до душі.
Без хліба не пройти святі дороги.
* * *
Я не вмію прощати нікому,
Певно я на цім світі один,
Але я розумію свідомо,
Що я дід, що я батько і син.
Три людини злилися в єдине,
І мені це злиття до лиця,
Я в роках, але я ще людина,
Не безлика подоба мерця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686939
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 04.09.2016
А можна так, щоб просто відпливло
По тихих водах, мов листок осінній?
Самітні проводи … «моє» ж було.
Тріпоче
сумнів
в мовчазнім склепінні.
А можна розтрусити в ніч глуху,
Пітьмою стерти все, що могло б бути?
Нехай гірчить полином на шляху…
Втім,
часоплину
не дано забути.
А можна відректися? Словом лиш
Пустити в світ вже зболені надії?
Мовчить твоє несказане «облиш»…
Листочком
відпливають
мої мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687276
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VqWRIbEunSU[/youtube]
Обережно ступаю.. це осінь.
Ще невпевнені кроки, хиткі.
Лиш хвилююся я цьому трохи.
Але мрії, як хмарки легкі.
Нова осінь, це значить все інше.
До мети вже по-новому йти.
І образи не згадувать більше.
Відпущу, хай летять, звідки йшли.
Подарую шматочок тим сонця,
В кого темрява в серці цвіте.
Хай загляне промінчик в віконце,
Бо пробачити - діло святе.
Своїм друзям і недругам зичу,
Щоб щаслива була ця пора.
І до них я любов возвеличу.
Побажаю в житті їм добра.
Хай освятиться ваша дорога.
Щоб легкою, удачна була.
І добробут прийшов до порогу,
А удача, як квітка цвіла!
____________________________
Удачної, легкої, щасливої вам осені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686958
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Заходить осінь в глибину.
Вся золота, а сріблить коси,
Її талантів не збагну,
Не зрозумілі парадокси.
Краса і сум переплелись,
Багатство й бідність ходять поруч.
За руки всі думки взялись,
Осінній витвір: диво-повість.
Останнім криком - журавлі
І пам’ять крилами змахнула,
Летять і радості й жалі,
Вже осінь в долю повернула.
Затанцювала листопадом,
Упала у сльозах дощів,
В усіх відтінках маскарадом
Майнула спогадом років.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686629
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016
[i]Экспромт на стих dj-joka "Абсолют".[/i]
Да нет. Ну как же? Не всегда.
Позвольте, было же начало!
Господь решил создать тогда
Всё, что потом твореньем стало.
Он был всегда, тут спору нет –
Предвечный Царь, Творец вселенной.
Изобретатель звёзд, планет,
И каменщик души нетленной.
Но всё, что видимо вокруг,
Он создал мудростью глубинной!
Из ничего явилось вдруг
В первичной свежести невинной.
Не Абсолют Он, а Отец,
Премудрый любящий Создатель –
Источник любящих сердец
И Духа Истины податель.
30.08.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686667
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Стільки років життя в гармошку,
Зморшки наче життя траншеї,
Їх розгладити хоч би трошки,
Бо зібрались немов трофеї.
Під очима мішки великі,
А на лобі рови глибокі,
Із-за них погляд наче дикий,
Піт нагадує з клена соки…
Дехто каже: «Роки в гармошку…»,
Хоч не завжди у цьому справа,
Хтось не мав у дитинстві ложки,
А когось не щадила слава.
Але ці на лиці відбитки,
Відображення часто долі,
Пережитого вони свідки,
Що приносять краплини болю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686717
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Мої дзвінки давно вже відлунали,
Моєї школи заросли стежки,
Учителі у вирій відлітали...
І вже не ті читаю я книжки.
Багато Бог забрав вже друзів
У пору їх квітучих сил…
Життєві школи замість вузів
Тримають міццю із горнил.
Та все ж бува ще сині сни
Вкривають пам’яттю дитинства,
Торкають юної струни
В обіймах щирих побратимства.
Найбільшим скарбом із скарбів -
Це закосичене дитинство
І без посад, і титулів -
Країна мрій і материнства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686745
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vuZcC-iSTZA
[/youtube]
Останні подихи тепла...
Я відпускаю тебе, літо.
Тебе надовго зберегла,
Ти в мою душу перелите..
Ще залишився один день
Ти дихай ще на повні груди.
Один єдиний день лишень,
Бо завтра осінь уже буде...
Прошу із серця не зникай,
Хоч завтра осінь на порозі.
Так швидко холод не впускай.
Не залишай мене в тривозі.
.
Осінньо-літня вже пора
Стою тепер на роздоріжжі.
Вже літо тихо догора.
Та літо й осінь чимось схожі.
Обоє здатні розцвітать,
Вкраплять у світ усе прекрасне.
Усіх нас можуть здивувать:
Бо гріє серце сонце ясне.
Посіять настрій, чи журбу,
Дощами змити негаразди.
Та їх обох я все ж люблю.
І підкоряюсь їхній владі...
----------------------------------------
Бажаю всім щасливої осені!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686746
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Образити легко дитину,
Встромивши у душу ножа.
Чи ти після цього людина,
Чи варта хоча би гроша?
Дитятко, малеча безкрила,
Збирає по краплі життя.
Без сліз, ця людина безсила,
Щодень, то нове відкриття.
Зігрійте малечу всім серцем,
Навчайте, як бути в житті,
Взірцем будьте завжди малечі
І будьте із ними святі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686533
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Образити легко дитину,
Встромивши у душу ножа.
Чи ти після цього людина,
Чи варта хоча би гроша?
Дитятко, малеча безкрила,
Збирає по краплі життя.
Без сліз, ця людина безсила,
Щодень, то нове відкриття.
Зігрійте малечу всім серцем,
Навчайте, як бути в житті,
Взірцем будьте завжди малечі
І будьте із ними святі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686533
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Моя побілена, хатино,
Зовеш мене із далини,
Тернова мамина хустина,
Мені приходить часто в сни.
Біля межі стареча липа,
Тут… «мертві бджоли не гудуть…»,
Вона під осінь соком хлипа,
Тут ми в життя обрали путь…
Де нас завжди чекала мати,
Робило перший крок, дитя,
Садок вишневий біля хати,
Дороговказом був життя.
Була надія, була втома,
Та я зростав неначе дуб,
Стежина кликала додому,
Хоч з часом став рідіти чуб.
Моя побілена, хатино,
В тобі заховане тепло,
Ти знов зустрінь свою дитину,
Щоб він не раз згадав село.
Тобі вклоняюсь до порогу,
Поцілувати двері зміг…
Щоб помолився в хаті Богу,
Переступив через поріг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686220
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Спить Багіра біля грубки,
Заховала гострі зубки.
Тихо щось собі муркоче,
Розповісти сон нам хоче.
Може в сні, де тепла тиша,
Сниться їй ситненька миша.
Хвіст Багіри, мов шнурочок,
А сама м’який клубочок.
Потяглася після сну,
Бік потерла об стіну,
Жду щоб сон розповіла,
Та Багіра ніби зла…
Не цікава справа жодна,
Бо прокинулась голодна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685743
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 27.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7z_6QsV9cKM[/youtube]
Моє ти літо закосичене!
Я не скажу тобі ПРОЩАЙ...
Ти сонцем й радістю золочене.
Прошу тебе, не поспішай.
Скажу тобі я допобачення,
Дозволь подякувать тобі,
І попрохати ще пробачення,
Якщо не так було в ці дні.
Я вдячна за погідне небо,
За світлі і похмурі дні,
І веселковий колір степу,
За дні веселі і складні.
За те, що ти було зі мною.
За те, що втратила й знайшла.
Коли дощі лили стіною,
Що не намокли два крила.
Коли не знала, що робити,
Здавалось, що знесе ось дах,
Та ти змогло оце спинити,
Бо все було в твоїх руках.
Уже знов осінь на порозі.
За все я дякую тобі.
А там чекатиму морози...
Отак проходитимуть дні..
ДОПОБАЧЕННЯ, ЛІТО!
ДЯКУЮ ТОБІ ЗА ВСЕ ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685591
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 27.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T3TszOQLk9A
[/youtube]
Уже дозріли сині роси,
Які тепер вони на смак?
Ще десь літає відголосся
Отих ще слів, що без ознак.
Вони то линуть, то стихають.
То знову раптом оживуть..
Чомусь буває, що зітхають.
То знову тишу розірвуть..
Я прислухаюся уважно.
Так хочу все ж їх зрозуміть..
Вони далеко, недосяжні..
Невже це вітер так шумить?
Відчула подих за спиною.
Колись так пахла та весна.
Та не була вона сумною.
Була красива, запашна...
І знову ніби чую звуки...
Це плаче скрипка скрипаля..
Не хочу чути слів розпуки...
Мотив навколо все кружля..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684996
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Скоро літо заляже в снопи,
Врожаї перетнуться і долі.
Опустіють від хліба степи
І поля стануть чорні і голі.
Тоді поле заляже до сну,
А рілля загорланить врожаєм,
Вруна ніжна зустріне весну,
Новий хліб вознесеться над краєм.
А допоки зберемо врожай,
Закладемо в засіки зернини,
Ти у праці всього забажай,
Додавай до врожаю перлини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684922
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vbTn5tXG7Gw
[/youtube]
Насолодились теплим літом,
Любисток пахне на вустах.
Ще літні пахощі розлито,
Та осінь вже живе в думках.
Шовкове небо так прозоре!
П"янить ще запах чебрецю.
Куди не кинеш іще зором..
Як не любить картину цю!
Іду назустріч тобі, осінь!
І всі я сумніви зітру,
Не схожа ти на літо зовсім...
Люблю я осені пургу.
Як огортає вітер листям ,
І б"ють краплинки у лице.
А ранок росами умитий...
Це осінь є оцим творцем.
Вона все пензлем розмалює...
За комір холод заповзе.
Не всі думки нехай спрацюють,
Але надія над усе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684916
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Дуже мила акробатка,
В жовто-синьому вбранні,
Є на щічках біла латка.
Не летить в теплі краї.
Хоч і холодно їй взимку,
Все ж вона зимує в нас,
Знайде десь якусь зернинку
Ця красуня без прикрас.
Дуже сало полюбляє
У зимові холоди,
Вниз голівкою стрибає:
-Глянь, синичко, не впади!
А як сонце заясніє,
То веснянку заспіває,
Так чарівно вона вміє,
Що аж серце розквітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684816
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Дуже мила акробатка,
В жовто-синьому вбранні,
Є на щічках біла латка.
Не летить в теплі краї.
Хоч і холодно їй взимку,
Все ж вона зимує в нас,
Знайде десь якусь зернинку
Ця красуня без прикрас.
Дуже сало полюбляє
У зимові холоди,
Вниз голівкою стрибає:
-Глянь, синичко, не впади!
А як сонце заясніє,
То веснянку заспіває,
Так чарівно вона вміє,
Що аж серце розквітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684816
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Простак горобець живе поряд з людьми,
Не дуже боїться горобчик зими,
Нікуди не думає він відлітати,
Тримається сірий завжди біля хати.
Не дуже охайний і трохи жебрак,
А ще лінькуватий невдаха-бідак.
То зловить комашку, то щось украде,
Таке ось життя сіромаха веде.
Образить синичку і ластівці шкодить,
Так ніби господар по двору він ходить.
І пісня у нього не дуже складна:
Цвірінь і цвірінь – і уже вся вона.
А ось у коханні він дуже постійний,
Тримає свій шлюб ця пташина незмінний.
Будує житло так не дуже охоче,
Не дуже старанний виходить цей зодчий.
Та користь з пернатого всеж-таки є:
Життя шкідникам горобець не дає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684815
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Простак горобець живе поряд з людьми,
Не дуже боїться горобчик зими,
Нікуди не думає він відлітати,
Тримається сірий завжди біля хати.
Не дуже охайний і трохи жебрак,
А ще лінькуватий невдаха-бідак.
То зловить комашку, то щось украде,
Таке ось життя сіромаха веде.
Образить синичку і ластівці шкодить,
Так ніби господар по двору він ходить.
І пісня у нього не дуже складна:
Цвірінь і цвірінь – і уже вся вона.
А ось у коханні він дуже постійний,
Тримає свій шлюб ця пташина незмінний.
Будує житло так не дуже охоче,
Не дуже старанний виходить цей зодчий.
Та користь з пернатого всеж-таки є:
Життя шкідникам горобець не дає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684815
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Вітер грає листям клена,
Стелить трави по землі...
Світ ріднесенький, зелений,
Не ховайся до зими.
Ти чому скрипиш, тополе,
Віти тягнеш догори?
Усміхнись мені ти, доле,
Всі негоди забери.
Світ широкий, світ далекий,
Моє щастя погукай.
Відлітають знов лелеки,
Мого серця не займай...
Час спливає на долоні,
Вітер стогне за вікном.
Усміхнусь своїй я долі,
Шлях широкий нам обом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682543
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Роздвоєний хвостик, тонесенькі крила,
Красуня маленька до нас прилетіла,
Красиво літає, ще й як симпатично
Всі трюки виконує акробатичні.
Поближче горнеться вона до людини,
В гніздечку, мов чаша, - у хлів, до хатини.
Великими зграями сядуть на дроті,
Коли вже пора в тренувальні польоти.
Летить перелітниця в теплі краї,
Залишивши рідні сади і гаї,
Рятує людей від нестерпних комах,
Сама полюбляє поїсти невдах.
Самотність не терпить маленька пташина,
Де ластівка є, там – велика родина.
З землі Богом створена мила пташина
І є перед ним в неї добра “провина“.
Гвіздочки з розп’яття украла вона,
Була б у Ісуса ще рана одна.
Гніздечко не можна її руйнувати,
Якщо поселилась вона біля хати.
Нехай зазвучить її пісня барвиста
З мінливих тонів, що завершені свистом,
Щороку у неї – новенька хатинка,
З болотяних кульок будує пташинка.
Із міста бувають пташки і з села,
Особи поважні, такі ось - дива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683212
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Сидить бабця біля груби,
Горнеться до діда:
" А чи знаєш, ти,мій любий,
У нас будуть діти!.."
"Діти? Що ти? Як? І звідки?"-
Дід злякався дуже.
"Завтра пенсію получим,
От вони й прибудуть!.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682871
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Гладіолус, наче небо синій,
З квітами від самої землі.
А по квітах хтось розсипав іній,
Наче він розквітнув у зимі…
Поруч нього красені червоні,
Жовті, білі тягнуться увись.
Він єдиний синій на осонні,
Зупинись на мить і придивись…
Я краси такої ще не бачив,
Гладіолус - наче небеса…
Поміж інших лише він маячить,
Йому Богом послана краса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682775
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
слова - Петро Пашківський (dovgiy)
музика, запис, виконання - Микола Шевченко
ТИ РОЗКІШНА…
1
Ти розкішна, мов осінь,красою.
Щедрим золотом б’є жовтизна.
Ще життя прикрашає росою,
Що у вроді лишила весна!
ПРИСПІВ:
Я невтомно тобою милуюсь.
Недарма ж бо, проживши літа,
Кожну мить нашу спільну, ціную!
Мого серця зоря золота.
Мов дівоче, ще серденько мліє,
І вуста, - як вино молоде!..
Час стояти на місці не вміє,
Нашу зиму в життя приведе.
2
Та нехай чорний сум не лягає,
На твоє, - на високе чоло!
Ми удвох ще не раз заспіваєм
Про своє світанкове село.
ПРИСПІВ.
3
Заспіваєм, про все, що прожито,
Про жагу твоїх карих очей,
Про любов, - яка щедро розлита,
В жаркім мареві теплих ночей!
ПРИСПІВ
Відеоряд - Тетяна Прозорова:
https://www.youtube.com/watch?v=eqDfhC3GMzc
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682717
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4vSalsh2iLg
[/youtube]
Небо, як шовкове полотно.
Сонце зупинилось у зеніті.
Хмари, мов м"якесеньке руно,
Неповторний світ їх, розмаїтий.
Знаю: на землі одне лиш сонце.
Та в житті моєму сонце - ти.
Перше, що живе за горизонтом,
Друге - рятівник від самоти.
І живуть два сонця у душі моїй.
Перше, що ніколи не погасне.
Не остудить теплих моїх мрій.
Друге - надзвичайно світить ясно,
Та не вступить з долею в двобій.
І не треба перше те благати,
Щоб світило вранці кожен день.
Воно вічно здатне існувати.
Друге, промайне над горизонтом,
Кине промінь просто так, здаля..
І не зробить це з якимсь акцентом,
Тихо цим від себе віддалля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682314
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Настало літо. Вже біля води
у групи люди почали збиратись,
тинятись тінями туди-сюди,
а потім зовсім стали роздягатись…
Відкрилася картина геть невтішна,
як познімав народ свої жакетки.
Поглянеш і стає до болю смішно –
не люди, а якісь там етикетки…
Пливе ось пляжем гарна молодиця,
тату набили їй майстри проворно
китайською, але ж яка дурниця –
не заморожувать, читай її, повторно!
У іншого з грудей кричить реклама,
центнер вагою, пика аж тріщить –
„Довіку не забуду рідну маму!“,
та вічним сном його сирітка спить…
Ось сунуть ще дві мавпи мов з музею,
усі в тату і навіть ноги босі,
все тіло розмальоване дурнею,
а вільне залишилось лиш на носі…
У всіх набиті чорні, кольорові
слова, серця, герби, хрести, ікони…
У юності на витівки здорові,
але носитимуть „добро“ те аж до скону.
05.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116080505695
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682238
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Нашій любій донечці Яринці
День припас новесенькі гостинці:
Жмутик сонця кинув і тепла,
Щоб весела донечка була,
В коси кинув стрічку й гребінці,
У альбом поклав їй олівці,
Щоб училась гарно малювати,
Ще й бинти, щоб ляльку лікувати.
Вдень не буде вільної хвилинки
В доні – у маленької Яринки.
11.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682134
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Мила, поезіє, Ваша величносте,
Вам признаюся в любові,
Ви – моя справжняя надособистосте,
Сонце, поєднане в слові.
Істина ви- непорушна,
Голос гучний, ніжна мова,
Загадка, винахід людства,
Ви – всіх чеснот вища школа.
Творчість і роздуми й теми,
Ви – і гармонія й сила,
Ви – і скарби, і шедеври,
Завжди ви – юна і зріла.
Пам’ять, історія і ностальгія,
Ви – епіцентр душі,
Ви – неповторність: і скромна, і сміла,
Вічний двигун і любові рушій.
Ви – і прогрес, і минуле народу,
Мова – і квітів, і трав, і вітрів,
Вищого світу ви винагорода,
Ви – батьківщина симфонії слів.
Ви – і молитва, і сповідь,
Щира розмова з собою,
Ви – і пророк, і надія, і совість,
Будете завжди для мене святою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681663
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 06.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A2GfEacV2nQ
[/youtube]
Уражає доля сильних і слабких.
Падаєм від неї, опустивши руки.
І стаєм залежні від думок гірких.
Забуваєм часто мудреців науку:
Що будуєм долю ми собі самі.
Отже, наші вчинки - це і є та доля.
По житті блукаєм часто у пітьмі.
Все ж заходим вихід: тягнемось на волю.
Можем одим махом зруйнувать життя.
Все, що будувалось, знищить без жалю.
Звинуватить долю, ніби це вона.
Та життя таке крихке, ніби з кришталю.
Друзів забуваєм, зрадити - дрібниці
Знову собі думаєм: не моя вина.
(Звинуватим долю: але ж це дурниці)
Це вона тут винна: знищила човна.
Ну а човен швидко дістає до дна...
А життєві хвилі? Це для них лиш гра..
Але суть у тому: не було весла...
Але це не нове: мудрість тут стара..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681803
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Коли люди втрачають совість,
Світ біднішає. Ні, нездужа,
Й прилітатиме вже натомість
Темнокрила страшна байдужість.
Коли люди втрачають спокій,
То нормально є? Ні, важливо.
Адже кожен живе допоки,
Доки миті шука щасливі.
Коли падають в небі зорі,
То є теж із чиєїсь волі.
І не все у житті – прозоре.
Загадкові є наші долі.
Коли сонце мандрує світом,
Все, що є на землі, радіє.
Це воно посилає звідти
Нам життя і нові надії.
1.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681041
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Упало літо вишиванкою
В сади, у ліс, в поля, на луки.
І зазвучало скрізь співанкою
Наввипередки – перегуки.
Маленький зяблик наспівався,
Про весну сповістив давно,
Маестро-соловейко взявся
Озвучить лісове кіно.
Симфонію чарівних звуків,
Налаштувавши інструмент,
Дрозди взялись до перегуків:
Який чарівний цей момент!
А персональний спів синиці,
Із гамою її октав.
Укупі хтось, хтось наодинці
В кущах виконує вокал.
Чарівне літо серед лісу,
Тут – справжня казка, дім чудес,
Цю оксамитову кулісу
Відкриє ліс як ти прийдеш.
Відкриє ліс поетам браму,
Усім митцям тут просто – рай.
Таку побачиш панораму...
Обов’язково завітай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680979
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Умокну перо в рожевий колір:
Кольорові фарби я люблю.
І закреслю слово я Ніколи,
Кольоровим світ собі зроблю.
Ще відкину чорний - неудачу.
Подивлюсь по-новому на світ.
Хай в житті не все я передбачу,
Та воно не буде пустоцвіт.
І запахнуть осінню фіалки,
Поверну в життя своє весну.
(Хто про щастя з нас не мріяв змалку?)
Просто так його не пропущу.
Можу спілкуватися із вітром,
І який він, знаю я на смак.
Глибоко вдихну тоді повітря,
Як відчую: щось в мені не так.
А коли спіткнуся, то не плачу.
Тишком у собі перенесу.
І сама собі тоді пробачу,
І своє терпіння вознесу.
А колючки з серця позбираю,
І колись вони розпустять цвіт.
І ті квіти в думки повплітаю;
Хоч жорстокий, все ж прекрасний світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680916
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016
Життя стомило пройдені роки.
Лише сліди лишило за собою.
Хоч ще кохана горне до щоки,
Та тихо суне та, що із косою.
Чомусь ще серце прагне у політ,
Хоч знає, що попасти може в штопор,
Та ще цвіте життєвий ніжний світ
І крутить по житті шалений вихор.
Ще кілька кроків у життєву даль,
Чуть спокою у далі неозорі.
Щоб ще дзвенів наповнений кришталь.
І посміхались в чистім небі зорі.
Та хай роки карбують новий крок,
А ясне сонце ще теплом погріє,
Життя людське, немов складний урок,
Часом горить, а часом лише тліє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680697
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 30.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zthFgrxQ_5A [/youtube]
Біль в душі нелегко притупити,
Вихід треба з цього все ж знайти.
Гордо через все переступити.
По житті продовжувати йти.
І відкинуть жалі, і печалі.
Ще не плакать, щоб хтось пожалів.
І, вдихнувши, крокувати далі.
Щоб навколо світ весь звеселів.
І на небо подивитись сміло,
І до сонця руки простягнуть..
І щоб знову жити захотілось.
Що життя одне, треба збагнуть..
Нелегке бува воно, тернисте.
Пам"ятати треба повсякчас.
Та життя для мене все ж барвисте,
Хоч помИлки мала і не раз..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680176
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7NYdn8sZunM[/youtube]
Я не люблю тих слів, що притаїлись,
Як зрадники, сховались і мовчать.
І ніби в якійсь пастці опинились.
Мені про це так хочеться кричать...
Скупі слова, яка у них є цінність?
Не вірю, що глуха бува душа.
А слів хороших просто нескінченність.
Оті, що можуть в нас творить дива.
Ми мовчимо, бо любим лиш себе,
Запаси слів ховаєм у архів.
І павутиння з них мереживо плете.
Щоб не збіднів запас хороших слів.
Я не боюсь казати ніжних слів.
Нахалам відсіч дати не умію.
Та можу у душі приборкать гнів.
Душа моя ніколи не зчерствіє.
Не бійтесь людям дарувать тепло.
Воно серцям, можливо, необхідне.
Щоб врятувати в тяжкий час могло,
І щоб в душі у нас було погідно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679807
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Любов, що тліє, не горить,
Не має гострої приправи,
Від неї кров не закипить.
Без солі й перцю... Що за страви?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679649
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Мене батьки навчили вибачатись,
Якщо зробила щось не те й не так.
Терпимості можливо в мене брак,
Та вихованість все-таки на чатах.
Могла колись підставити щоку,
Відверте хамство тихо проковтнути...
Іду життям тепер я більш розкуто,
Мене не всі сприймають ще таку.
Убивцям і нелюдяним катам
Довіку не навчуся я прощати,
Бо смерть вони несуть комусь до хати,
А потім нагло хазяйнують там.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679653
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IeNne64xKtQ [/youtube]
Чомусь запахло осінню в повітрі,
Хоч жовтий лист із клена ще не впав.
А, може, то душі моєї витвір,
Що літо так заранні спеленав.
Але такий ще теплий літній вечір.
І небо червоніє від заграв.
А я боюсь своєї холоднечі,
Щоб іній цей на серце не упав.
Тобі я, як і завжди посміхаюсь.
А пустку ще заповнюють слова.
Та я іще такою ж залишаюсь,
Як і тоді, давно колись була.
Та сумніви крадуться знову в душу.
Чи справді це осіння вже пора?
Нестерпні ці думки я приколишу...
Це просто літній вечір догора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679633
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
" Русь моя, жизнь моя, вместе ль нам маяться?
Царь, да Сибирь, да Ермак, да тюрьма!
Эх, не пора ль разлучиться, раскаяться...
Вольному сердцу на что твоя тьма?"
А. Блок
«… но в зоне АТО
Родство расстреляли из «Градов»!
(Анатольевич)
**
Мой род сотни лет свои судьбы делил вместе с «Русью«,
Уж предков моих на просторах ее след растаял, –
Была ты родная земля! Только в Русь – не вернусь я:
Там Путин-фашист, сучья слизь, прокаженный залаял –
И стал русский край мне землею гиен и ворон,
Где корчатся бесы во лжи, обдавая все смрадом,
Там снова ГУЛАГом повеяло, смертью и адом –
Там унтер гэбэшный в прицел взял весь мир, а патрон
Начинен коварством; и подлость кремлевский палач
Готовит соседям, свободу и мир ненавидя, –
Довольно! О детях убитых рыданье и плач,
И стоны планеты! О Русь, твое имя – Погибель!
На лжи ты стоишь, на крови, грабеже, о беспутна!
Исчадие зла – твой фашист и убийца В. Путин,
А ты – ты не плачешь: «Я каюсь!!».
И я – отрекаюсь.
***
написано после многих злодеяний путинского режима
против народа Украины и к первой годовщине сбитого
русскими солдатами мирного пассажирского самолета
17 июля 2014 года в степях Украины...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598552
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 21.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2016
Через серце проходить та дорога додому,
Крізь ліси темнолисті, золоті пшениці,
Я іду по дорозі, як до храму святого
І ховаю тривогу на своєму лиці.
Чи стоїть наша хата, де батьківські могили,
А чи хвіртка зустріне старим скрипом мене,
Чи зайти до хатини мені вистачить сили,
А чи новий господар, наче пса, прожене?
То ж частіше додому по тій битій дорозі,
Повертайтеся, діти, поки є там тепло,
Щоб живими зустріли вас батьки на порозі,
Як є хата батьківська і не зникло село.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677436
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Катя в мами помічниця,
Їй нема коли ліниться.
Погодує зранку птицю,
Ще погладить ніжно кицю.
Дасть парного молока.
-Їж кицюню із бачка.
Мама сердиться, кричить,
Киця злякано нявчить.
А Катруся і не знає.
-Ну за що, мамуся лає.
-Ну віддала кашу птиці.
-Хай їдять собі синиці.
-Я ж не хочу,- дума Катя.
-В мене інше є заняття.
Киці дала молочка .
Це нічого, що з бачка.
І пішла помить посуду.
-Ой, на ній же море бруду.
Цю тарілку розіб'є.
-Ну нехай, ще інша ж є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677333
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Природа – істинно талант.
Вона – поет і музикант,
Вона – художник –пейзажист,
Вона-співак і танцюрист,
І режисер вона й актор,
Вона – соліст і цілий хор,
Вона і храм, вона й учитель,
Красот усіх земна обитель,
Калейдоскоп найбільших див,
Нам грішним Бог це все створив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676388
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Когда душа заходится в слезах,
От боли нестерпимой вы застыли, -
Крепитесь всё ж, держа себя в руках,
Чтоб вас ещё сильнее не добили...
© Thank you for the cold
Коли душа заллється у сльозах,
А груди ваші біль і сум здавили,
Тримати вмійте все ж себе в руках,
Щоб вас іще сильніше не добили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677007
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 09.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2016
Між берегами, поміж трав,
Біжить ріка, ріка дитинства,
Колись Бужок хтось назву дав,
Біжить шляхами материнства.
До болю тут знайоме все:
Стежина кожна, кущик кожен,
Вода життя моє несе,
Воно на справжню річку схоже.
Пливуть роки і вже нема
Надії з ним колись зустрітись,
Змінила зиму вже весна,
Так серцю хочеться зігрітись.
В дитинство в гості зазирну
Поміж квітучих берегів
( У царство спогадів пірну),
Його послухаю....Без слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675462
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Міське вікно відкрию зранку
І погляд на квітник впаде,
Тут міні-рай, його Наталка
Руками творить. Як ніде...
Підіть, погляньте, у окрузі
Таку красу Вам не знайти,
Та захотілося злодюзі
Свої залишити сліди.
Найкращі квіти із корінням
Повиривало усі вряд,
Таке злодійське вже створіння
Жаху принесло в милий сад.
Троянди зі страху трусились,
Іриси взялись за мечі,
А маки як свічки іскрились
Злодюзі грізно уночі.
Ну як, скажіть рука триклята,
Піднялась на труди чужі?
Була красі вона за ката,
Аж відчай був вже на межі.
Та все ж любов перемагає
І милий сад квітує знов,
Непереможну силу має
Палка Наталчина любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675152
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Їх місце зустрічі – Майдан,
Вогненний, історичний…
Це там Він руку їй подав…
Вона ж… свою… незвично…
І їхні в унісон серця
Забилися обоє…
Чи послана їм зустріч ця
З небес Великим Богом?..
Святий вінчання ритуал
Здійснили, як годиться,
Та Путін на шляху ставав,
З війною заходився.
Не міг дивитись чоловік,
Як кровію стікає
Країна, де прожив Він вік.
Тепер все нищить Каїн.
Безсонні ночі, сірі дні
Терзали-рвали душу,
Думки у голові одні:
На схід я їхать мушу…
Так недалеко й до біди –
Вже ворог не відстане…
Кохану в клініку зводив:
Матусею та стане…
Нехитрі речі в торбу склав,
Поцілував дружину,
В словах тепла батькам послав…
Вела в Донбас стежина…
В бою Він був, мов дикий лев,
Як вояку й належить,
Не знав тоді, що око, зле,
За ним давно вже стежить.
Жорстокий бій… І раптом… біль…
Пронизане все тіло.
Аж тут… дзвінок… Його мобіл…
Слова, мов струм, летіли:
– Вітаю, любий!.. Батько ти!..
Ми ж донечку вже маєм…
– Я вас люблю, але… прости…
Війна мене тримає…
А тіло повнилось свинцем…
Чужими стали руки…
Бліде, усміхнене лице
Долало болю муки…
І повз мобільний з рук униз,
У нім – жіночий голос…
Сторінка ще одна війни:
Скосила куля колос…
1.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674751
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Чому так часто плачеться мені?
Чому у леті я не бачу щастя?
Немає радості, лиш дні сумні,
Чи йти до сповіді, чи до причастя?..
Гріхи кругом, тут мій життєвий путь,
Вони хватають за старечі плечі.
Несуть біду, біду до душ несуть,
Приносять в наше серце холоднечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674377
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016
Самотній тролейбус блукає по місту,
Неначе самотній якийсь подорожній,
А вікна запалюють кожне по свічці,
Блукає по місту тролейбус порожній.
По колу маршрут йде у ніч непривітну,
Втікає від зір, а чи їде до них?
У вікнах мигає нахмурене світло...
І раптом в тролейбус вривається сміх.
То молодість смуток розбила на друзки,
Вона не рахує ніяк часоплин,
До ночі вона записалась в подружки,
Для неї ця ніч, наче кілька хвилин.
По струнах гітарних ударила молодість
І сміхом розлявся великий салон,
А ніч засвітила чарівна бузковість,
Поїхав в світанок веселий вагон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674264
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 25.06.2016
Любов не потребує маси слів,
Якихось виправдань, а чи пояснень,
Любов - це перехрестя двох світів,
Це – суміш благовіщень і покращень.
Любов не потребує виправдань,
Ні слів, ні клятв, ані божінь,
Це шлях важких випробувань,
Де я - одна і ти – один.
Любов – картинка без пояснень,
Вона – любов і в цьому суть,
Любов – свобода без ув’язнень,
Коли: сьогодні, вдвох і тут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672840
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Тихий, ніжний вітер колихав надію
Дівчинки малої з серцем золотим.
І рожеві мрії розцвітали знову
У її казковім світі доброти.
І жила, як треба, так як вчила мама,
Сміялася сонцю й помагала всім.
З усіма привітно, щиро розмовляла
І добром ділилась в серденьку своїм.
Йшли до неї люди за добром звідсюди
Кланялися низько: «Плату ось візьми».
«Нічого не треба, мої добрі люди,
Дякую за те, що ви сюди прийшли!»
Плинув час швиденько, дівчинка – бабуся
На ганок присіла, сльозу витира.
«Чом сумуєш, бабцю? що сиве волосся?
Чи добра немає, чи що вже стара?»
"За вік свій чималий дякую я Богу
І у добрих мріях жила не одна, -
Доброти ж у мене – як у полі льону…
Плачу, що нікому не треба вона…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663503
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 11.06.2016
Садова принцеса – ромашка тендітна,
На ніжці тоненькій красуня розквітла,
У білому платті, в зелених мережках,
Із золота личко, неначе в сережках.
А поряд здивовано мак поглядає,
Він, схоже, давно вже ромашку кохає.
Ніяк їй освідчитись мак не зуміє,
Як хоче, одразу ще більш червоніє.
В волошок у неба блакить запозичена,
В сусідстві з ромашками, милими личками.
І схожий мій сад так на поле величне,
Відсутня лише скатертина пшенична.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669991
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Я плачу у подушку... від війни,
Гірка сльоза вмиває мої очі.
І я, здається, винна без вини
Свій біль розкажу тихо синій ночі.
І плачу я за матінку свою,
Мені болять її глибокі рани.
Вона сьогодні втратила в бою...
Прозвітували звично нам екрани.
Розтерзана, поранена, болить...
І цій біді поки не видно краю...
Будь проклята ота скажена мить,
Коли безумець рішення приймає!
Я плачу у подушку... від війни
І Бога знов благаю молитвами:
“Всевишній і всесильний, зупини!..
Почуй! Тебе благаю, кожну... маму.
Ти захисти від нелюдів дітей,
Тих,що ідуть на смерті без вагання...
Вже досить з нас болючих цих смертей!
Нехай вчорашня буде вже ... остання!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671042
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Немає віку у любові.
Який там вік коли удвох
На, їм лиш зрозумілій, мові
Говорять? І пильнує Бог,
Щоб почуття тривали їхні
Багато-пребагато літ
І, щоб кохання довго квітло,
Бо квітів потребує світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669523
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016
1. Весела загадка сміється,
що з брехні спекла калач,-
як свіжий - віником він зветься,
а як пристаріє - ......
2. Дивовижна в ньому сила.
Люблять всі його й завжди.
І в селі, і в кожнім місті -
він в пошані і в ціні. ....
3.Тече, тече - не витече,
біжить, біжить - не вибіжить. .....
4. Один ллє, другий п"є,
третій - зеленіє, зростає, радіє. ...,.....,.......
5. Білий,як сніг, надутий, як міх.
Ходить біля хати, на ногах лопати. .....
6. Чорненька, маленька собачка висить.
Не гавкає, не кусає, а в дім не пускає. .....
7.Зігнута в дугу, літом на лугу,
людям помагає, зимою - спочиває. ....
8. Залізний ніс у землю вріс,
риє, копає, землю обробляє. ....
9. Хто над нами вверх ногами,
ходить не страшиться і нас не боїться. ....
10.Повен хлівець білих овець,
гулють не ходять, їсти не просять. ....
11. За стіною костяною, він живе, як у раю.
І молотить, і працює, знає й пісню не одну. ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669237
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Прошу вас, прошу вас, любіть Україну,
Як пращури наші любили колись,
За неї життями своїми платили
І ворогу вільний народ не скоривсь.
Вмирали за мову, за землю, за віру,
Нащадкам своїм Боже світло несли
І квітку душі так леліяли щиро
Любові і волі великі посли.
Прошу вас, прошу вас, любіть свою мову,
Вивчайте чуже, та шануйте своє,
Ви славте її, як держави основу
І щиро радійте: вона у вас є!
Забудьте вже думать на мові ординській,
Згадайте ви Лесю, Івана, Тараса...
Купайтесь, чаруйтесь в своїй українській,
Вона - справжній скарб, найдорожча окраса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668481
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
[b]Святий Микола щемну радість має,
Про всіх, хто трудиться, він думає і дбає.
І сам в труді, у праці завжди він,
Два рази в рік шлемо йому поклін.
Вже, мабуть, все зробив, відпочиває.
Та відпочинку у добрі немає -
На нас з небес погляне крадькома:
Може, у когось сил уже нема,
Він поспішить, як завжди, на підмогу
Навіть тоді, коли потрібен Богу,
Бо добрим людям треба бути вірним...
Зі святом всіх...
І Ви Святому вірте!
Вітаю всіх зі святом! Бажаю натхнення у праці, сили, сили духу...
Миколам і Миколаївним. Миколайовичам вітання...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667615
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Припорошили вранішні сніги
Мого дитинства пройдені стежини,
Де мала крила срібно-журавлині,
Де все було можливе й до снаги.
Вплітались в коси сонечка кульбаб,
Веснянками цвіли на білих щічках.
Всесвітнім Морем уявлялась річка,
А Велетнем - старезний сивий граб.
І вірилось у Казку і Добро,
І мчали вдаль велосипеди - коні,
І падало в обвітрені долоні
Омріяне Жар-птицеве перо...
Спускалися зірки на моріжки,
Спадали роки росами в отави...
І першим снігом прихилило трави
На всі мої вже пройдені стежки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 21.05.2016
Хатинка постаріла серед гір,
Осунулась та й шамкає з вітрами.
І палко запевняє: вір не вір,
А вся земля усіяна хребтами.
На схилі літ і з висоти років
Старенькій начебто усе видніше.
Проте вітри нестримні і стрімкі,
Тому за горизонтом бачать більше.
Смарагдові узлісся гомонять,
Вони ж бо знають, що зміїні стежки
Біжать униз, де гине благодать.
Гірські хребти – страшних драконів рештки.
В хатинці жив колись рудий мольфар,
Із променів зіткав собі свитину,
Казав: «Зготую я такий нектар,
Що воскресить дракона. І полину».
Таки полинув, а хребти лежать,
У хмарах не літають вогнекрило.
В хатинці цвіркуни, тьмяніє гладь,
Погасла казка: в горах задощило.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667341
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Простелю рушниками літа,
Кожен з них я життям вишивала,
Може, й пам’ять сьогодні не та,
Та нічого вона не сховала:
Як росла я в поліськім краю,
Там, де хвилі гуляли житами,
Де пташки почувались в раю,
Де росу смакувала устами.
Там цнотлива барвінку краса,
Посміхалась весні і хмаринці,
Там безкраї вгорі небеса,
Й вітерець задрімав на травинці.
В лузі пісню співала коса,
І лягала покірно травиця,
А волошок нетлінна краса
Чарувала собою пшеницю.
Там у мареві білім сади
Вечір слухали й спів солов’їний…
Кличе мрія мене знов сюди,
Хоча скроні прибралися в іній.
Простелю рушниками літа,
Кожен з них я життям вишивала,
Може, й пам’ять сьогодні не та,
Та нічого вона не сховала.
Простелю рушниками літа,
Їх життєвим зв’яжу перевеслом,
Кажуть, пам’ять під осінь не та,
Та живі в ній закохані весни,
Й тепла сонячна літа пора,
Коли я на землі утверждалась,
Галаслива росла дітвора,
І літа в білий іній прибрались.
15.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667356
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Свічки каштанів засвітились містом,
Тобі – сімнадцять, не сидиться вдома
І лише мама молиться північно
Щоби з тобою було усе добре.
Тебе дратує: мама – не така,
Поради сипить, наче гострим градом,
- Така відстала, дика простота.
Я не приймаю жодної поради!
Свічки каштанів засвітились містом,
Весна ввірвалась стрімко і невпинно,
Все, що до тебе .., все немає змісту,
Усе до ніг твоїх лягти повинно.
Максималізм юнацький сколихнув
І сліплять зір каштанів свічі,
Тобі здається, ніби – княжий внук
І все тобі належить в цьому світі.
Свічки каштанів засвітились містом,
Тобі – сімнадцять: не сидиться вдома.
Іде весна упевнено й врочисто
І правда світу ще не вся відома
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667342
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Якщо з думок розхлюпались слова брехливо,
Що на людей наводять чорноту фальшиву,
Згадай дев’яту заповідь. Судити не дано.
Якщо напився сам, то поділись водою.
Душа вкривається холодною слюдою,
Коли в байдужості сліпі, коли усе одно.
Якщо забризкав підлістю обличчя світлі,
І відчаю терпкого знов накинув петлі,
То пам’ятай: біда постукає в твоє вікно.
Якщо сказав «люблю», то не криви душею.
Віддайся на всі сто, і навіть за межею
Будь, як Орфей, чия любов живе в піснях давно.
Якщо топитись – тільки у глибоких людях.
Затримайте повітря не в устах, а в грудях,
Щоб віднайти між рифами безцінне, а не дно.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666520
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 20.05.2016
А дощ такий, як за прогнозами,
Як непроглядна пелена,
Зелений травень вбрався грозами,
Зірниць симфонія рясна.
Листочки миються охоче,
П’ють досхочу жита і трави,
А дощик сріблом залоскоче
Ромашку в сніговій оправі.
Птахи сховалися в кущах,
Чекають: небо переплаче,
Думки загралися в дощах -
Ще довго литимеш, юначе?
Ще довго музика дощу
Писатиме по шибках ноти,
Я дощик чаєм пригощу,
Присівши з мріями напроти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666965
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Сьогодні День народження моєї мами
Я так люблю як ти в саду сидиш,
Як ти радієш зелені і квітам,
Кісьми під ноги стелиться спориш,
А ти красу цю тихо сторожиш,
Радієш як ростуть природи діти.
Ти бачиш погодинно їхній ріст
Із пароста до пишного букета,
Старий знайомий дощик-піаніст
Заграв в саду, його живильний зміст
Дзюрчить із життєдайного бювета.
Я так люблю як ти рахуєш зорі,
Присівши на порозі в теплий вечір,
Вдихаєш аромати матіоли,
Шукаєш в небі святість, мов в соборі,
Молитвами вклоняєшся предтечі.
Я так люблю до тебе пригорнутись,
В дитинство завітати знов і знов,
Щоб не втекло боюся ворухнутись,
Люблю тебе, ріднесенька матусю,
Ховаюсь як колись під твій покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665629
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016
О Боже! Ти Всесильний, Ти все можеш.
Поглянь, прошу, на землю із небес.
Коли ж ти цих убивців покараєш?
Нехай здійсниться чудо із чудес!
Хіба їх не родила жінка- мати?
Були ж дітьми такими, як усі.
Невже в дитинстві вчили їх вбивати,
Втрачати усі цінності людські?
Хто їм давав можливість так карати,
Вбивати так жорстоко, без страху?
У Тебе, Господи, про це хочу спитати:
Чи буде кара за годину цю лиху?
За сльози матерів, за їхнє горе,
За те, що не побачуть вже синів.
За відчай, безнадію ціле море.
За долю, що гірчить, немов полинь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664776
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Розносив вітер пахощі духмяні,
Летів під ноги в стежку сніговій.
Пелюстки білі падали, як п’яні,
Черемхою запахнув весновій.
Терпкий дурман наповнював долину,
На крилах трунок в небо піднімав.
Немов у сні надихався цитрину,
Вже соловейко з лісу щебетав.
Дзвеніла вдалеч пісня солов’їна,
Рікою розлилася у гаю.
Діброва наче дівка захмеліла…
І я… неначе, почуваюся в Раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664065
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Світанок скупався у росах
І сонце наповну царює,
Здивований день стоголосо
Красоти невтомно малює.
Ставок відзеркалює вроду
І лебедів плавний танок,
Лелеки пішли по городах,
Поважно рахуючи крок.
Обнявшись із юністю квітень,
Вдягає в смарагди весну,
Мережить сади й оксамитом,
Вкриває красуню ясну.
І небо – безкрайної сині,
Хмелію з красот без вина...
Та горе моїй Батьківщині:
На сході – убивча війна...
Там також могли бути весни
І радість цвіла б пишним садом,
Якби мирним людям не несли
Ці “русские весны” із “Градом».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663633
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Ніби писанка, ніби вишивка,
Ніби сонечко, ніби блискавка,
Ти – весна моя, Великоднице,
Тобі світ цвіте, дзвони дзвоняться,
Воскресає все, прокидається,
Із Великоднем всі вітаються.
Благодать ясна ллє з небес
І ликує світ: наш Христос Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663371
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Сокира над мовою нашою знов,
Щоби обрубати їй крила.
Хіба для держави не є це позор,
Що школи, театри закрили?
На мову сокиру ізнов занесли,
Що й так вже зросійщена стала.
Якої держави це роблять сини?
Й коли мові воля настане?
І стогне вкраїнська земля без пісень,
Глибоких, народних, красивих,
А пісня і мова – для нації все –
Черпає із них вона сили.
Не може країна та сильною буть,
Де люди і землі страждають, –
Її звідусіль зацькують, заскубуть,
Історія теж не прощає!
9.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663031
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016
Влаштували вечорниці
Чорні, чорні мов чорниці
Птахи дві в саду на гілці
Грали, наче, на сопілці,
Дуже гарно вечорово,
Та хто зна про що розмова?
Свідком яблунька була,
Чула всі вона дива:
То одна свистала дзвінко
Аж тряслась від неї гілка,
То вже друга з пересвистом,
Справді, дуже голосиста.
Цілий вечір йде розмова,
Не знайома, на жаль, мова
І ніхто не зможе взнати
Про що йшли у них дебати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661526
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Кудись летять, спішать, несуть,
мов коні нестриножені,
з хаосу вихопивши суть,
думки твої стривожені.
Від них хміліє голова...
Потічками незримими
в рядки вливаються слова,
заквітчуючись римами.
Один у лабіринти йде,
в злоби тенета, ницості,
а хтось до сяйва сонць веде
по Аріадни ниточці,
торкнувшись емоційних струн,
візьме в полон ліричності,
занурить у магічність рун,
в глибинну мудрість вічності.
Якщо у віршах – каламуть,
то доля в них печальная,
а хтось освітить людям путь
кометою осяйною...
Поете! Легкості не жди,
коли нещастя – річкою,
але будь світочем завжди.
Будь променем! Будь свічкою!
25.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654469
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 09.04.2016
Де ти, Весно зимувала?
Як жилось тобі без мене?
Ти по світу мандрувала,
Все шукала, де зелене.
Зачекались тебе луки,
Сумували ліс і гай,
Зхвилювався від розлуки
Волошковий небокрай.
Де ти, Весно, забарилась?
Де твої погожі дні?
Може з сонцем посварилась?
Щось не віриться мені.
Вітер грає непривітний
На засмученій сопілці,
На порозі- юний квітень
Й теплі котики – на гілці.
Двері навстіж я відкрила,
Люба, Весно, я чекаю,
На зелених вітах - крилах
Прилітай з чужого краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657707
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Змий, Боже, печалі із мого лиця,
Хай буде молитва, як пісня,
Хай буде розмова душі без кінця,
Божественно-свято врочиста.
Дай, Боже, і духу, і сили мені,
Не впасти в гріхи і в спокуси,
Дай, Боже, достойно пройти мої дні
І жодного разу не збитися з курсу.
Дай, Боже, купатися в сонячних днях,
Сховатись від грому і зливи,
Знаходити радість у щирих віршах
І весни стрічати щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653969
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Красива жінка, повні смутку очі,
Бо ще не долюбила до кінця.
Які страшні бувають в неї ночі
І спомини, коли йшли до вінця.
А потім все злетіло падолистом,
З Афгану звістка – безвісті пропав…
Сльози кроваві, як дрібне намисто,
Та їх ніхто й ніколи б не збирав.
Могла б ще вийти заміж, та кохає,
Чекає того, хто пішов і зник
І жде красива жінка – виглядає,
Чи вернеться коханий чоловік…
Красива жінка, повні смутку очі,
Бо ще не долюбила до кінця.
Які страшні бувають в неї ночі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647230
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
[i](Присвячується всім «закоханим» і «романтикам»)
[/i]Хто для кохання визначив цей день?
А в інші дні не можна покохати?
Чи може на «романтику пісень»
Закоханим знов цілий рік чекати?
Любити милих треба все життя,
Радіти щастю кожної хвилини.
З надією дивитись в майбуття,
А не чекати рік цієї днини…
Не можна того, що нема чекати!
Мовчать церков усіх календарі.
Там не зазначено це дивне свято,
А Валентини мають інші дні…
За іменем святого Валентина,
Сховавши день гріха й розпусти,
Безбожники – «лукавого» родина,
Гребуть собі лопатами «капусту».
Нагадує нам серце «валентинка»
Та імітує лиш любов вона.
Амур лукавий за одну хвилинку
З нас робить п’яних навіть без вина.
«Романтика» нам віру заміняє,
І як наркотик проникає в кров.
Без Господа любові не буває –
Бо Він і є та істинна любов…
© S.Nemo
13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643585
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Іде бабуня…Шкурбає* ногами…
Ціпок тоненький, як дороговказ.
Стомились ноги з часом, із роками,
Стає відпочивати раз-у-раз.
В народі кажуть, що роки – багатство,
Вона б його зміняла на роки,
За її працю, їй належить царство,
Та в старості всі майже жебраки.
Хтось має гроші, та нема здоров’я,
У когось все буває навпаки…
Комусь його життя далося кров’ю,
Та всі такі на старість «ходаки».
Іде бабуня…Шкурбає ногами…
Ціпок тоненький, як дороговказ.
Ображена і долею й богами,
Іде вперед, бо це життя наказ.
Шкурбати* – ледь переставляти ноги, сунути ногами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643421
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GZanbHYEXns
[/youtube]
Я маю в серці те, що не вмирає...
Леся Українка.
------------------------------------------
Як добре мати в серці те, що не вмирає,
Тоді цвіте любов на зло вітрам.
І тих, хто втратив вже надію, зігріває.
Хай вічним буде цей Любові храм.
Нехай він буде повноводним, ніби річка.
Притягують барвисті береги..
Ніколи не розтане, ніби тонка свічка,
Як доля дарувала - збережи...
Вона не зна ніколи злості і вагання,
Не зрадить, не покине в важкий час.
Коли ми в розпачі, дарує сподівання,
Без зайвих пустих слів і без прикрас.
І хай рокам не знаєм ми давно вже ліку,
І скільки вже пройшло холодних зим,
Повіривши в Любов цю превелику,
Ти вічно серцем будеш молодим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637982
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Я дивлюсь у вікно,
А там сніг, знову сніг...
Що було, все пройшло,
Не біда це й не гріх...
Так минає життя,
І в зимові ці дні
Неспокійне буття,
Все ж підвладне мені...
Вже на фініші я,
І живу в самоті.
І сміються з вікна
Сніг, мороз й заметіль.
Ну а я не журюсь,
І читаю, й пишу,
І в вікно знов дивлюсь
На цю зимну красу.
Відійду від вікна,
По кімнатах пройдусь,
Знов чекаю дзвінка,
І злегка посміхнусь.
Діти й внуки мої
Мені дзвонять щодня,
І спокійно мені,
Гарна в мене рідня.
А як вечір прийде,
Тишиною нап"юсь,
У вечірній пітьмі
На життя озирнусь...
Найцінніше в житті
Я завжди берегла...
У моєму бутті
Не було й нема зла...
Все стерпіть довелось:
І солодке, й гірке,
І я Богу молюсь,
Хоч життя й нелегке...
Що було, відпливло,
Залишились сліди...
Не дозволить вікно
Все забуть назавжди...
Всім нам треба жаліть
І людей, і себе,
Берегти і любить
Усе те, що в нас є!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637222
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
«Служившим в Советской Армии посвящается»
Мой тост пространен, многословен,
Шампанское его не ждет.
Философ к длинной речи склонен.
Мои друзья – наоборот.
Уж год минул, как мы расстались.
Уже разъехались друзья.
Когда-то вместе развлекались
И жили как одна семья.
Два года вместе хлеб делили
И все невзгоды пополам.
В одном строю с тобой служили
Как и положено друзьям.
Не все бывает в жизни гладко,
И хоть судьба нас развела,
То плохо думать о нас гадко.
Одной мы птицы два крыла.
Жизнь развела по баррикадам
Тех, кто ужиться не сумел.
Дай бог, чтоб мне не видеть рядом
Тебя в оптический прицел.
А если так судьбе угодно:
Сведет неумолимый рок,
То, сидя на броне холодной,
Я первым не нажму курок.
И если твой нелепый выстрел
Меня на землю бы свалил,
То пусть мелькнет в сознании искрой,
Что я всегда тебя любил.
27.04.1993 г. Курчатов
Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632920
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Біжить кучеряве диво,
Ще кроки не зовсім певні,
УсмІшка така красива,
А щічки, як ніжний персик.
А очки, як синє небо,
Немов незабудки милі,
Усюди її так треба,
До всього її є діло.
Знайомиться з світом усім,
Його пізнає кожну мить,
Впаде, підведеться без сліз
І далі кудись біжить.
А схожа на маму й татка-
Комплект їх найкращих рис,
Таке собі янголятко,
Ти тільки за ним дивись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629428
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Через поле, через ліс
Дід Мороз ялинку ніс,
Поспішав він до звірят
В лісовий дитячий сад.
Подарунки ніс в торбинці,
Тут ось білочці-дитинці,
Тут зайчатку, ось лисичці,
Ось горобчику, синичці,
Їжачку ще приберіг
Щось нове на Новий рік.
Дуже радісно звірятам,
Що було в них гарне свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627435
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Замерзла синичка на сильнім морозі,
В вікно заглядає в тепленьку хатинку
І думає слізно: Як вам усім добре,
Мені хоч би дав хто тепленьку свитинку.
Кусає мороз, не жаліє пташинку,
Морозить їй крильця і дзьобик, і лапки.
Упала в синички маленька сльозинка,
Не хочеться бідній отак замерзати.
Замерзла синичка без мами, без татка,
Ще мить, незабаром, безсила впаде.
Біду цю побачило в шибку дівчатко,
На поміч помчалось щодуху мале.
Забрало синичку до теплої хати,
Зігріло любов’ю маленьке серденько,
Жива! Слава Богу і буде літати,
Ще в гості постукає в шибку раненько.
Урок доброти цій маленькій дитині,
Його понесе у велике життя,
Колись допоможе стражденній людині,
Любов вже і чуйність пізнало дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627442
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Старий альбом...( А ми – іще нічого).
Пожовклі фото з тягарем років.
Листає пам’ять: малюки і школа
І світлі лики дідусів й батьків.
Листає пам’ять із сердечним щемом,
Такий цей світ, його не зупинить,
Не зупинить й нічого не повернеш,
Здавалось: відболіло, а болить...
Болить й болить, й немає жодних ліків
Щоб вгамувати трохи біль років
І не знайти в цілому світі
В минуле проданих квитків.
Старий альбом, як зморшки на обличчі,
Реле, що крутить назад час.
Нас розділяють даль і вічність,
А ми ще гарні, навіть, без прикрас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621854
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 27.11.2015
За твором Віталія Назарука
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612144
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P-XX5IeN5vU[/youtube]
Ягоди тернові, що уже безлисті,
Ви вже солоденькі, а були гіркі.
Із дарунку осені я зроблю намисто.
Хай це буде спогад про чуття терпкі.
Милувались цвітом ми колись з тобою,
Та чомусь безжально вітер рвав той цвіт.
Спогади тепер обнялись з журбою.
Скільки ж то пройшло незабутніх літ!
Так, як і раніше, терен при дорозі,
І комусь надію про любов дає.
Але в терну є, знай, пересторога:
Колючками болю серцю завдає.
А ми не боялись, милувались цвітом,
Колючки тоді ще не були колькі..
Жаль, що дуже швидко промайнуло літо.
Стали передчасно ягідки гіркі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612177
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 20.11.2015
Рятуюсь віршами від суму,
Рятуюсь віршами від болю.
Нехай мене хтось не засудить,
Що "ягода" – не з того поля.
Не претендую я на лаври,
Нема й копійки гонорара,
Я не рівня Поетам славним,
А віршам-дітям, просто, рада.
Мені вони тепло дарують,
В душі моїй життям ростуть,
Без них я дуже засумую,
Коли повз мене вони йдуть.
Я їх зберу в своЇ долоні,
Вплету в поезії вінок,
На золотій її короні
Я оду вишию з думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621019
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015