Спи, солдат, позади война.
Пусть не снится тебе она!..
Глянь, в больничном окне луна -
будто доктор в белом халате.
Спи, солдат, не стреляй во сне,
не вались в красно-бурый снег,
матерясь, посылая всех,
и в бреду простонав проклятья...
Спи, солдат, ждут тебя домой
все родные и город твой.
Только в госпитале - отбой.
Покурил - и на боковую...
Спи, солдат, трудно без ноги.
Уцелевшую - береги.
Руки есть, голова, мозги,
выжил - счастье!.. Пока, пойду я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594119
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 07.08.2015
... І мій дім затих, за тобою у тузі і смутку.
Твій голос… – він тут ще лунає, як долі печать,
І речі тепло пам’ятають твоє. Як в покуту
Дивлюсь у ці очі на фото… – а очі мовчать.
Бентежить рояль спогад рук… сум розгойдує штори
І в відблиск сльози знов ховається там, на вікні.
І щемом дзвенітимуть ноти… останні акорди…
Твій плач… І на біль так заходиться знову мені.
І – ніч... до світанку ворожить, чаклує над ложем…
Твій запах над ним, а на ньому – залишена шаль.
Чекають вони… і я знаю: у дім цей не зможу
Я іншу привести. І що забере цю печаль?
А він ще живе: снами, пристрастю сліз і обіймів,
Шаленством і ніжністю губ і єднанням – прощальним! –
Нестриманих і безсоромних, закоханих, вільних
Від світу печалей, образ і… обручок вінчальних!
Та гасне свіча на каміні і тане тепло
З любові жарин, що рубінами світять востаннє.
Не сядеш оголена ти за рояль. – Обпекло:
Тут все за тобою сумує! – за нашим коханням.
Мій дім у печалі завмер,
Вже не гріє його подих щастя.
***
(минуле не розчиняється у вчорашньому... воно живе,
воно наздоганяє нас, воно стає нами, живить дні наші теперішні,
воно може робити нас щасливими.
лише не зрікаймося його - того, що було з нами...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593017
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
Я так люблю піднятись до світанку
І з свого даху бачить твої сни,
Блукати світом в пошуках весни
І каву з поцілунком до сніданку.
Я так люблю дурниці віршувати,
шукать щасливі номери машин,
спостерігати, як росте твій син
І в ньому твої риси впізнавати.
Я так люблю співать сумні пісні,
Кохатися мов вперше і востаннє,
Довіру щиру, ніжне піклування
І кожну мить, що випала мені.
Земна чарівність цих простих речей –
Моє натхнення, сенс на світі жити,
Ділитись щастям, мріяти, любити,
Вдивлятись в оксамит твоїх очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293707
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 04.07.2015
* * *
витирали туфельки
хустинкою
серед натовпу
годували з рук
мов пташенятко
а тепер
тримають за ґратами
нелюбові
і питають:
“ Як тобі ?… “
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581096
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.06.2015
Муко моя, м у к о !
Сльозо моя пекуча !
Світе мій замкнутий,
Як тебе розімкнути ?!
Я забути тебе
не можу
серцем обпеченим,
холодним вечором,
чи одним словом…
Муко моя, м у к о …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584110
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 13.06.2015