Міла Перлина: Вибране

Катерина Собова

Синяк

Свою    подругу    Марину
Стріла    Зоя    ненароком:
-Ти,    напевно,    заміж    вийшла,
Що    такий    синяк    під    оком?

-Ще    не    вийшла,    але    скоро,
Вірю,    буде    в    нас    весілля.
Не    кохання    -    ціле    горе,
Доведе    до    божевілля!

-Схаменися,-    каже    Зоя,-
Ти    не    вір    йому,    Марино,
Бо    натішиться    тобою,
Погуляє    і    покине.

-Він    щодня    до    мене    ходить,
І    клянеться,    що    кохає,
А    синяк    цей    всім    доводить  –
Наміри    серйозні    має!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832788
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Ніна Незламна

Проговорився /гумореска /

Каже  Ганна  до  Миколи
-  Слухай  сходи,  вже  до  школи
Ти  ж  є  батько  й  давно  хотів  
Хоч  раз  піди…За  сім  років    
Хваливсь  куму,  як  гуляли
Удвох  же  ви  обіцяли
Чи  знов  збрехав,  як  був  колись
 Не  зраджував,  мені  моливсь
 Лип  Микола  до  дружини
-  Що    йти  слухати  провини?
Яке  виросло  в  нас  чадо?
А  дружина  й  дуже  радо
 -  Любий  зроби  гарний  вчинок
Візьми  гроші,  подарунок
Знаєш,  свято  ж  йде  жіноче,
Ніжно,  на  вухо  шепоче
-  Як  звати,  вчительку  узнай
Надовго,  милий  не  зникай
 -  Ну  ти  мене  здивувала
Та  ти  ж  з  нею  дівувала
Катька  звать  -  їй  Микола
-  Та  вона,  щось  вчора  квола
Така  була  і  не  знати
Чи  піде  нині  навчати
Ми  ж  із  кумом  три  дні  поспіль
По  черзі  ходили  в  гості…

                                                           28.02.2019  р
             
                                             Вибачте,  мала  подати  до  8  березня,
                                                 та    загубила    гумореску  в  чернетці..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829981
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


ptiza-ua

заколка

...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750880
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 05.02.2019


ptiza-ua

Пишу о вас.

Пишу        о        вас,  о        вас      скучаю,
о        вас      всегда        могу        мечтать.
Ах,        если        бы        вы      только        знали,        
как        мне        вас        будет        не        хватать.
Души        ни    чем        не        успокоишь,        
и        так        устроена        судьба,
мне        ничего        не        остаётся,        
вы        в        сердце        у        меня        одна.
И        будет        зимний        день        тянуться
и        будет        ночь        томить        меня;
и        будет        мне        так        часто        грустно,        
без        вас        желанная        моя.
Бегут        минуты        ожидания,
на        серенький        тетрадный        лист.
Я        буду        ждать        вас,        несомненно,
вы      моё        счастье!
Моя        жизнь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750368
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 05.02.2019


Ніна Незламна

Довіряй, але …

                                                               Довіряй,  але…
               Не  дарма  кажуть  є  прислів`я  -  Довіряй,  але  перевіряй»  
                   Та  часом  ми  напевно  забуваємо  його,  все  в  надії,  що  не      потрапимо  в  халепу.  
                       
 У  нас    в  містечку  є  базарні  дні;  неділя  і  четвер.  В  ці  дні,    з  недалеких  сіл  люди    привозять  продукти  на  продаж…..
 В  неділю  все  людей  багато  і  в  пільговий  автобус  не  впхаєшся.  А  платити  п`ять  гривень  за  проїзд,  вважаю  гроші  завеликі.
Це  було  напередодні  першого  травня,  ранок  видався  сонячним  та  все  ж  було  прохолодно.  В  цьому  році  і  правда  весна  з  причудами,  чи  то  сказати  капризна,  як  дитя.  То  день  світлий,  сяючий,  а  то  похмурий,  непривітний,  наче  сердитий  на  світ.  Дні  всі  перемішані  то  тепло,  то  на  другий  день  занадто  холодно…Та,  що  поробиш,  цього  ми  змінити  не  в  змозі.
           Я  поспішала,  щоб  не  запізнитись  на  пільговий  автобус,  вирішила  поїхати  в  четвер,  в  цей  день  завжди  менше  людей  їде  на  базар,  тож  мала  надію  проїхати  на  дурняк.
 Ранкова  прохолода  обійняла  мене,  з  гарним  настроєм  прийшла  на  зупинку.  Вкотре  перевірила  в  гаманці  посвідчення  пенсіонера  і  ті,    лишень  двісті  гривень,  що  виділила  на  продукти.  До  пенсії,  ще  далеченько,    в  думках  копошилося,  як  це  купити  все,  що  треба  за  ці  гроші,  як  вкластися?  Губу  не  розкатаєш…  Правда  мені  пощастило,  хоча  людей  на  зупинці    було  не  мало  та  водій  зупинився  і  ми,  люди  похилого  віку,  напхалися  в  нього,  як  тюлька  в  банку.  За  кермом  був  молодий  чоловік,  напевно    такого  віку,  як  мої  онуки.  Чому  я  звернула  увагу?  Бо  жінки,  ті,  що  везли  щось  на  продаж,  задоволено  гомоніли,  що  їдуть  безкоштовно,  позирали  на  водія  і  в  розмовах  хвалили  його.  А,  ще  говорили,  що  цим  маршрутом  їздить  один  сивий  водій,  десь  років  п`ятдесяти,  то  той  би  точно  не  зупинився  на  зупинці.  Я  ж    загалом  рідко  їжджу  на  базар,  тому  й  водіїв  не  знаю.  
 Та  дякувати  водію  і  Богу  ми  доїхали  до  базару  нормально.  Правда  водій    дві  зупинки  проїхав  не  зупиняючись,  людей  же  повно,  тут  треба  зізнатись  й  подякувати  йому,  добре  хоч  нас  взяв.  А  то  воно  ж  і  так  буває,  водій  -  хазяїн,  хоч  і  напівпустий  та  може  проїхати,  лише  задоволено  в  усмішці,  показати  свої  білі  зуби.  Хто  любить  пенсіонерів?  Питання  риторичне...
               Базар  розташований  неподалік  від  залізничного  вокзалу    і  автовокзалу.  Торгівля  йшла  на  «ура»,  людей  багато,  гуділи,  як  бджоли  у  вулику.  Стоять  люди  торгують  де  можна,  де  й  не  можна.  Раніше  поліція  розганяла,  намагалася  всіх,  як  стадо,  загнати  за  столи  на  базар.  А    зараз  анархія,  хто  де  хоче  там  і  стоїть  продає,  чи  то  яблука,  чи  сир,  чи  щось  інше.    Вибір  продуктів,  що  хочеш,  що  душа  бажає,  давай  тільки  гроші….
   Наче  всі  ображені  на  малі  пенсії,  зарплати  та  все  ж  кожен,  щось  купує,  їсти  то  хочеться.  Я  придбала  те,  що  спланувала  собі,  лишилося  купити  яйця.  Хотілося  взяти  домашніх,  чоловік  любить  випити  сиреньке  та  й  ціна  з  магазинною  ціною,  різниця  лише  одна  гривня.  А  в  мене  в  гаманці  лишилося    п`ятьдесят  гривень.  Тішилася,  що  все  добре  і  підійшла  в  той  ряд,  де  сільські  жінки  продавали  яйця,  торгівля  йшла  з  землі,  бо  місць  на  столах  всім  не  було  достатньо.  Вони  наче    домовилися,  ціна    у  всіх  однакова;  двадцять  дві  гривні.  Я  навіть  зраділа,  на  два  десятки  яєць  мені  грошей  достатньо  та  й  ще  лишиться  на  автобус.  Бо  пільговий  ходить  за  графіком,  буде,  аж  через  дві  години.  Ну  чекати  ж  я  не  буду?      Пішком  не  піду,  бо  ж  ноги  болять,  ще  й  часто  зашпортуюся,  боюся  носом  зарити.  Думаю,  Бог  з  ним,  так  і  буде,  хоч  в  одну  сторону  проїхала  безкоштовно  і  то  добре.
   Навесні  кури  гарно  несуться,  яйця  величенькі.    Продавчині  веселі,  привітні,  всіх  запрошують,
 -  »Беріть!  Беріть,  тож  не  дорого,  це  ж  домашні….»
Я  раз  пройшлася  між  рядів,  роздивилася  на  яйця,    на  продавців,  думала  в  кого  ж  взяти?    Мені  в  очі  чомусь  запала  старенька  жіночка.  Така  худорлява,  в  старенькій,  пошарпаній  хустинці,  але  одяг  на  ній  був  хоч  і  старий  та  чистий.  Мабуть  десь  вже  всі  років  вісімдесят  є,  подумала  я  за  неї.  Шкода,  стоїть,  тупцює  ногами,  а  то  часом  трохи  схилиться.  Напевно  стояти  вже  не  може,  зробила  я  висновок  і  вирішила  пожаліти  стареньку,  купити  в  неї  яйця.  В  її  широкій  сумці,  було  правда  багатенько  яєць,  десятків  чотири  напевно.  Я  так  собі  подумала,  я  візьму  два  десятки,  ще  хтось  та  й  ця  бідна  старенька  поїде,  чи  піде  додому,  бо  ж    вид  вона  мала  змученої,  виснаженої  людини.
Я  рішуче  попросила  два  десятки  яєць,  запитала,
-  Ви  мені  в  пакет  покладете,  чи  самій  брати?
Вона  нагнулася,  тремтячою,  жилавою,  кістлявою  рукою  взяла  два  яйця,  клала  в  мій  білий  пакет,  рахувала,  –  «Один,  два….»
 Я  спробувала  присісти,  допомогти  їй  та  вона  мило  всміхнулася  і  відвела  в  сторону  мою  руку,
-  Та  я  сама  справлюся,  не  хвилюйтеся.  
Мені  було  незручно  в  такій  позі,  адже  я  заважала  людям,  що  проходили  мимо,  тож    мусила  піднятися.  Намагалася  уважно  дивитись,  чи  всі  ж  яйця  вона  покладе,  чи  не  зіб`ється  з  рахунку  та  вже  почула  -  «десять».  Яйця  були  в  пакеті,  вона  випрямилася.  Отримавши    від  мене  гроші,  скрутила  кінцівки  пакету,  подавала  мені.
-А  ну,  ну,  почекайте,  щось  мені  здалося  на  вид,  що  там  немає  два  десятки,  -  сказала  я.
Мене  переслідувала  якась  підозра,  що  вона  не  вірно,  занадто  швидко  порахувала.  Старенька  знову  мило  усміхнулася,
-Ну,  що  ви!  Ось  ще  раз  порахую…
-А  може  давайте  я  сама?  -  запропонувала  я.
Миттєво  почула  у  відповідь,
-  А,  що  я  не  годна?
Вона  поклала  пакет  до  землі  і  почала  двома  пальцями  тикати  в  яйця.  Я  стояла,  мені  звичайно  не  було  добре  видно  в  пакеті,  в  які  яйця  вона  тикала.  І  сама  не  знаю  чому  та  все  ж    недовірливо  її  перепитала,,
-  Ну,  що,  всі  двадцять?
-  Так,  так…  Ну,  що  ви,  де  б  я  гріх  брала  на  душу,  -  заспокоїла  мою  допитливість  жінка,  весь  час  даруючи  мені  усмішку.
Вона  зав`язала  пакет  і  я    подякувавши,  задоволено  поклала  яйця  в  свою  сумку.
                 За  двадцять  хвилин  я    була  вдома.  Здавалося  все  добре  та  коли  стала  викладати  яйця,  таки  двох  яєць  недорахувалася.
 Вирячивши  очі,  сіла  на  стілець,  руки  звісила,  як  та  баба  біля  розбитого  корита  в  мультику  ;  »  Казка  про  рибака  і  золоту  рибку».    Та  й  сама  й  до  себе  подумки;  от  «  тютя»,  тож  чомусь  була  підозра,    треба  було  відразу  самій  перевірити,  так  ні!    Я  пригадала  її  радість  в  очах  і    привітну  усмішку,  яку  вона  мені  дарувала  вслід,  коли  я    пішла…
       Ось  так  пригадалося  мені  це  прислів`я.  Та  щоб  дуже  бідкалася,  признаюся  чесно,  ні.  В  душі  сміялася  з  себе,  якась  таки  інтуїція  була  та  я  не  скористалася  нею.  А  потім  наче  себе  втішала,  це  ж  всього  чотири  гривні  й  сорок  копійок,  навіть  менше  чим  проїзд  в  автобусі…  Тож  чому  буду  свою    душу  травити?    Краще  буду  вважати,  що  проїхала  на    платному  автобусі,  не  так  буде  образливо  за  свою  помилку.
 Та  згодом  все  ж  дивувалася,  така  привітна  жінка,  ще  й  в  таких  літах,  а    ще  й  згадувала  про  гріх…  До  чого  котиться  світ?  Чому  люди  становляться  такими?  А  потім    думкам  сказала,»  стоп»!  А  можливо  та  жінка  два  рази  збилася  в  рахунку,  чи  на  той  час  їй  затьмарило  розум?  Хто  знає,  тож  і  судити    мабуть  не  треба,  не  маю  на  це  права.
Шкода  та  мабуть  в  такі  моменти  в  житті  ми  втрачаємо  довіру  один  до  одного,  яка  вимірюється  у  вірі  в  чесності,  доброчинності  та  компетентності.
           Цей  випадок  в  якійсь  мірі  дає  сумнів  на  порядність  людини,  тому  в  черговий  раз,  хоча  я  вже  і  в  літах,  для  мене  це  є  наука  -  »Довіряй,  але  перевіряй!  ».
                                                                           Травень  2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795144
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 05.02.2019


Валентина Рубан

Життя – бумеранг


Життя  -  бумеранг,  і    як  не  крути,
Все,  що  посієш,  жать  будеш  ти.
Будеш  добірні  зернята  вкладати  –
Все,  що  найкраще  в  житті  будеш  мати.
Ти  усміхнешся,  розплющивши  очі,
День  буде  вдалим  до  самої  ночі.
Скажеш  хороші  і  щирі  слова  -
Ясною  буде  твоя  голова.
Ніщо  у  житті  просто    так  не  проходить,
 Посієш  добро,  то  добро  буде  й  сходить.
Лукавство  і  підлість  почнеш  засівати  –
Плоди  їх  підкупні,  тобі  ж  і  збирати.
Ти    відвернувся  –  того  ж    і  чекай,
Якщо  хтось  спіткнувся  –  то  руку  подай.
Бо,  ти    зневажаєш  –  тебе  зневажають.
Ти  забуваєш  –  тебе  забувають.
З  власною  совістю  вмій    подружити  -
Легко  в  житті  тобі  буде  прожити.
Життя  –  бумеранг,  ти  про  це  пам»ятай
Щастя  лиш  те  –  що  для  себе  скував.

04.02.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824125
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Ганна Верес

Я день свій починаю із пісень

Я  день  свій  починаю  із  пісень,
Неначе  Богом  обрана  пташина.
Вони  болючі,  бо  про  все,  про  все:
Дорослою  як  стати  я  спішила,
Як  вилітала  з  отчого  гнізда
Назустріч  бурям  і  життєвим  грозам,
Як  з  долею  змагалась  і…  одна,
І  не  зважала  на  її  погрози,
Як  підіймалась  журавлем  увись
І  падала  униз  важким  камінням,
Як  коси  з  сивиною  обнялись,
А  я  все  шліфувала  своє  вміння.

Та  рятували  спогади  не  раз
Мене  в  житті  і  мамина  молитва,
Раділа,  коли  все  було  гаразд,
Хоча  й  поранена  виходила  із  битви.
Скрипіли  тоді  і  душа,  й  перо,
Даруючи  мені  нове  творіння.
Надію  маю:  буде  ще  добро
І  небо  нам  пошле  благословіння!
25.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824165
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Протоієрей Роман

Гілочка калини

Мені  відомі  наслідки  й  причини
Свого  минулого  на  зламі  лихоліть…
Але  чому  моя  рука  –  не  гілочка  калини?
Оцього  я  не  можу  зрозуміть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780433
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018


Джулиан Некава

Сумує серце моє

Настала  осінь  в  місті
Вітер  віє  від  століть
Густий  туман  приніс  погані
вісті
Війна  прийшла  -  це  тисячі
жахіть
Стоїть  малесенька  дитина
Одна  єдина  в  цілім  місті
Куди  поділась  вся  людина?
Чому  в  будинках  лежать  білі
кісті?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603293
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 01.09.2015


НАУМ

ДИАЛЕКТИКА ОБМАНА

ДИАЛЕКТИКА  ОБМАНА

Судьба  империй  незавидна  –
Насилия  не  терпит  Бог.
Освободятся  все  народы:
Таков  истории  итог!

Все  жили  вместе  изначально,
И  вовсе  не  было  царей.
Способностями  каждый  отличался….
Но  унижать  других  –  не  смей!

Когда  Сын  Бога  к  нам  явился,
Чтоб  возродить  одну  семью,
Он  общество  сравнил  с  единым  телом,
Где  каждый  орган  знает  роль  свою.

Никто  не  может  возвышаться,
Наивный  между  ними  спор.
Когда  бы  исключить  любого,
Получится  абсурд  и  вздор.

Лишь  враг  порядка  умудрился
Посеять  смуту:  всё  наперекос…
Наивный  человек  погряз  в  гордыни  –
Теперь  он  сам  себе  и  царь,  и  бог!

Цари  играют  судьбами  людскими,
Палаты  строят  на  живых  костях.
Младенцев  кровью  век  свой  продолжают.
Всего  им  мало,  всё  не  так….

Вся  плутовская  рать  вокруг  престола
Своим  уменьем  хочет  прислужить.
Их  цели,  в  общем,  странно  совпадают:
Народ  свой  до  конца  в  объятьях    «долюбить».

Когда  слепой  ведёт  слепого,
Итог  известный,  только  погоди:
В  сложнейшем  мире  западня  найдётся,
Когда  предатель  с  нами  на  пути.

Умолкнут  трубадуры  и  мечтатели  –
До  Марса  яблони  никак  не  довезти…
И  обезьяньи  дикие  законы  силы
Никак  не  могут  к  миру  привести.

«Мы  наш,  мы  новый  мир  построим»  --
Каких  лишь  не  было  убогих  главарей….
Когда  их  убеждения  преподавались  «Маузером»
И  миллионы  жертв  от  их  идей.

Все  лицемерно  призывают  к  миру:
Вершина  словоблудия,  позорный  балаган.
Мамона  захватила  все  позиции,
А  старый  мир,  как  воз,  по  ныне  там!

1  Коринфянам  12:24-26  «  И  всё  же  Бог  составил
 тело  так,  что  бо́льшую  честь  оказал  той  части,
 которая  в  ней  нуждалась,  чтобы  в  теле  не  было
разделения,  но  чтобы  все  его  члены  заботились
 друг  о  друге  И  если  страдает  один  член,  то  с
 ним  страдают  все  члены,  а  если  один  член
 прославляется,  то  с  ним  радуются  все  члены».



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602620
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015


Віталій Назарук

НІЧНА ЗАМАЛЬОВКА

Зорі  задивилися  на  плесо,
Очерет  хитається  вночі,
Плинуть  хмарки  в  небесах  чудесних,
Метеори  схрещують  мечі.

Ніч  мовчить.  Дрімає  тихо  плесо,
Вдалині  клубочиться  туман,
Роси  в  травах  перламутри  крешуть,
Одягнувши  зірковий  жупан.

До  води  схилились  пишні  верби,
Лічать  зорі  в  плесовій  воді
І  піднявши  голову  у  небо,
Йдуть  по  росах  люди  молоді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601291
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 27.08.2015


Алексей Мелешев

Рекомендую своего земляка

Это  безусловно  стоит    читать...

http://gorky-look.livejournal.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573516
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 15.08.2015


Володимир Шевчук

Ти маєш це знати



Ти  маєш  це,  мила,  знати.  
Як  трави,  дощі  і  роси,  
Як  ягоди,  ніч  і  м’ята,  
Як  літо,  зима  і  осінь…  
Як  ріки,  і  сад,  і  квіти,    
Весна,  небеса,  і  скали  
І  навіть  старі  і  діти  
І  ,зрештою,  я  –  немало!  –  
Як  всім  нам  без  тебе  
важко.  
Душа  за  тобою  просить!  
Без  тебе  ми,  як  мурашки,  
Маленькі,  та  сильні  досі.  
Без  тебе  і  світу  мало,
В  чеканні  надію  стерши…  
Хіба  ти  цього  не  знала,  
Що  ти  в  цьому  світі  перша?  

21.07.15  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595116
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 03.08.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2015


Ялина

стежка одна для всіх

Зійшлися  у  полі  попутчиків  двое,
а  стежка  була  там  одна.
На  одному  потерта  одежина
,і  сумка  для  їжі  пуста.
           Другий  одягнутий  багато!
           Лекей  йому  сумку  несе!
           Достаток  великий  мае!      
           Чомуж  на  цю  стежку  іде?    
Довго  ішли  вони  по  різні  боки,
 поки  сонце  не  стало  сідать!
В  ході  потомилися  ноги  набили,
Прийшов    час,  лягати  спать.
             Бідняк  так  і  ліг  у  потерті  одежині
             під  голову  сумку  поклав  пусту.
             Багатий  зняв  з  лекея  кохтину
             посадив  на  неї  дупу  товсту.        
Велику  торбу  відкрив  як  скриню!
Чого  втій  торбі  тільки  немае!
Десь  узялася  старенька  бабуся
до  баготого  руку  свою  протяга.
           Іди  геть  жебрачко  від  мене!
             Іди  до  жебраків  
         ,що  по  ту  сторону  лежать!
           Мені  немішай  поїсти  жебрачко
             вже  сонце  сідае,ще  потрібно    поспать!
Та  я  не  жебрачка  нахабо
хоч  їжі  в  мене  нема!.
Торба  твоя  непотрібна
в  торбі  совісті  і  чесці  нема!
                 Багата  в  тебе  лише  торба!
                 Душа  мала  і  пуста!
                 Поле  широке    по  полю  ходив  ти,
                 а  стежака  вузенька  моя!
Оставляй  на  полі  торбу  багату
більше  поля  для  тебе  нема!
Взяла  його  крепко  за  руку,
по  стежці  свої  повела.
                 Закінчилося  поле  для  нахаби,
                 закінчилося  нахаби  життя.
                 тільки  слід....  та  торба  багата,
                   а  сам  ві  пішов  у  небуття.!
                 







                 
















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595954
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 01.08.2015


Данила М

Летят навстречу теплые слова… (на празднике в детском доме)

Летят  навстречу  теплые  слова,
Их  полностью  словить  не  успевают,
"О  ком  они?"  -  уж  слышится  молва,
И  с  трепетом  тихонько  ожидают.

Надежды  тлеет  слабый  огонек,
Но  тронуть  только  -  с  силой  воспылают,
На  имя  свое  маленький  намек,
Из  зала  взгляды  к  милости  взывают.

Но  выбор  будет  сделан  лишь  один,
Хоть  каждого  заботой  не  обидят.
Теперь  в  семье  он,  верю,  что  любим,
А  здесь  его,  мне  жаль,  возненавидят...


29.07.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596502
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 01.08.2015


Виктор Кириллов

Любов пройшла

Любов  пройшла,  зав’яли  помідори
Сандалі  тиснуть,  нам  не  по  путі.
Облиш  усі  нікчемні  розговори,
Тебе  не  бачу  у  своїм  житті!!!

Сльоза  велика,  мов  у  крокодила,
Тече  з  моїх  невиспаних  очей.
Навіщо  тебе  мати  породила?
Рагуль,  невіглас,  половий  злодєй!

Мені  відомо  ти  –  не  Тарантіно,
Не  Капріо,  не  Круз,  не  Моргунов.
Ти  очманілий  ненаситний  кобеліно
Що  наплював  на  дівчину  й  любов.

В  грудях  пече,  як  в  полудень  на  пляці
І  серце  калатає,  мов  набат!
Тобі  під  ноги,  підлому  собаці
Я  кинула  бюстгальтер  і  халат.

Я  думала,  що  ти  мене  кохаєш.
Я  вся  тремтіла,  як  старий  «Жигуль».
Тепер  огидник  від  мене  тікаєш,
Любов  мою  помноживши  на  нуль.

Щем  у  душі,  я  з  горя  шлю  прокльони:
Твої  хай  «болси»  защемить  в  тисках!
Таких  як  ти,  чувак,  навколо  міліони
А  я  одна  така!..  Едина!..  У  віках!..

Любов  пройшла,  зав’яли  помідори,
Сандалі  скинула,  нап’ялила  халат.
Яка  ж  дурна!..  Навіщо  ці  укори?
Вернись,  падлюко,  половий  пірат!

Травень  2015  г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579316
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 01.08.2015


Дід Миколай

…Ключі лелечі…

Хіба    змінилося    щось,  нічого,
Одна  і  та  ж.два  довкола,
В    Кабміні,  Раді  на  місцях,
Лише  міняють  стіл  і  Стяг.
Парх.ті    змії    підколодні,
Сидять,  як    ворони    голодні.
Клюють,  кусають    і    гризуть…
Нові  платіжки    нам  несуть,
Та  що  ж  це  коїться  в  цім  світі,
А  перед  ким  вони  в  одвіті..?
Ведуть  нас  хлопці  не  туди...
Пора    позбутися    Орди.
Вставайте    браття  доки  вечір…
Не  залишив  нас  в  порожнечі!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595127
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015


Шон Маклех

Біле і чорне

                           «Про  те,  як  тиша  всіх  століть  
                               безсмертних  щастю  вчить…»
                                                                               (Вільям  Батлер  Йетс)                  

 У  чорноті  небес  блукає  білий  кіт  –  
 Такий  самотній  серед  порожнечі
 Муркоче  коло  Всесвіту  воріт,
 Самотність  пророкує  і,    до  речі,
 Читає  позабутий  манускрипт
 Написаний  на  камені  дольмена.
 Менгір  мовчить,  а  в  темних  нішах  крипт
 Монахи  написали    про  бої  й  знамена
 Народів  зниклих  і  літописи  важкі
 Де  кожна  літера  тяжка  й  черлена  –  
 Де  королі  Ірландії,  де  кланів  ватажки?
 Все  зникло…  І  нащадок  збайдужілий
 На  шибках  пальцем  вимальовує:  «Нудьга!»
 І  нарікає,  що  життя  марудне,
 Марнує  дні  свої  і  в  сірі  будні
 Відтінок  буруватий  додає  вина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398601
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 21.07.2015


геометрія

Країна в нас на всіх одна

                                           У  кожного  своя  зоря,
                                           І,  звісно,  своя  доля.
                                           Одних  захоплюють  міста,
                                           Інших  -  селянська  воля.

                                           Одні  спішать  на  путівці  -
                                           Широкі  їм  подай  простори.
                                           А  інші  -  між  левад,  ставків,
                                           І  степових  просторів.

                                           Одним  досягнення  мети:
                                           Багатим  стать,  чи  знаменитим.
                                           І  часто  накрива  хвиля  біди
                                           Людей  простих  і  працьовитих.

                                           Один  Прем'єр  нам  вже  бажав
                                           Лопати,  як  рецепти  долі.
                                           Собі  все  брав  і  не  бажав
                                           Пізнать  і  вивчить  нашу  мову.

                                           На  Україні  живемо,
                                           Нам  не  байдужа  її  доля.
                                           Лопати  в  руки  беремо,
                                           Працюєм  в  полі  й  дома.

                                           На  перехресті  всіх  доріг  -
                                           Єднає  праця  нас  і  мова.
                                           Як  материнський  оберіг  -
                                           Окриля  пісня  колискова.

                                           У  кожного  своя  зоря,
                                           Однак  є  й  спільна  доля  -
                                           Країна  в  нас  на  всіх  одна
                                           Одна  на  всіх  -  свобода  й  воля!

                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594462
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 19.07.2015


longavojo

Язик

Він  може  пестити  високим  штилем  слух,
А  може  лайкою  брудною  потекти.
То  хто  ж  тобі  язик  твій?  Ворог?  Друг?
Ні  той,  ні  інший:  твій  язик  -  це  ти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592694
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 09.07.2015


геометрія

Життєві круговерті

                                           Робим  ми  за  кругом  круг
                                           У  життєвій  круговерті.
                                           Доки  є  в  нас  мрії  й  рух  -
                                           Ми  не  можемо  померти.

                                           Має  кожен  з  нас  свій  рід,
                                           Не  чекає  ніхто  смерті.
                                           Діти  й  внуки  -  це  наш  цвіт,
                                           Цілі  вірні  і  конкретні.

                                           Все  життя  ми  спішимо,
                                           Час  робота  поглинає.
                                           Як  умієм  живемо,
                                           Де  кінець  -  ніхто  не  знає.

                                           Світлі  ранки,  теплі  дні  -
                                           Кличуть  нас  в  нові  дороги.
                                           Ми  співаємо  пісні,
                                           Повертаючись  додому.

                                           І  в  дорозі,  і  в  сім'ї  -
                                           Здобуваємо  щось  нове.
                                           Забуваємо  в  путі
                                           До  матусь  часом  дороги.

                                           Та  бувають  ночі  й  дні
                                           В  нас  похмурі  і  холодні.
                                           Та  ми  в  горі  і  в  журі  -
                                           Залишаємося  горді.

                                           Все  долаємо  в  путі  -
                                           Негаразди  й  перепони.
                                           Забуваємо  тоді,
                                           Що  життя  в  нас  неповторне.
 
                                           А  роки,  мов  журавлі  -
                                           Відлітають,  відлітають.
                                           І  сивіють  матері,
                                           І  старіють,  і  вмирають.

                                           Десь  вони  тоді  пливуть
                                           У  небесній  круговерті.
                                           До  могил  їх  діти  йдуть,
                                           Матері  стають  безсмертні.

                                           Так  за  кругом  робим  круг,
                                           Як  у  космосі  планети.
                                           Вічний  і  безсмертний  рух
                                           У  безмежній  круговерті.
                                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592666
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 09.07.2015


Юхниця Євген

Кому лишать поезії?

Бува,  розглянеш  огородинні  бойо́вища:
На  кожний  овоч  –  кліщ,  клопи,  тлі,  мухи,  блошки;
На  зернові  –  п,явиці,  трипсні  я́йцеложки.
Всі  ж  –  громадяни  Огородини,  як  й  овочі.
...Заради  кого  жить?  Кому  лишать  поезії?
Злощаснним  покручам,  схопившим  сад  твій,  ліс?

...Тим  й  вчаться  труєні,  погризені  -  Ковчезнії,
Як  ти,  і  я  -  щоб  справжній  плід  стійкий  -  проріс!

04.07.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591797
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015


геометрія

Не повернувся батько мій з війни

                             
                             Не  знаю  я  де  батькова  могила,
                             І  не  дійшли  до  нас  його  сліди.
                             Я  тоді  пішки  ще  під  стіл  ходила,
                             А  він  ішов  дорогами  війни.
                                           Війна  його  у  вирі  завихрила,
                                           А  в  мами  біль  у  серці  назавжди.
                                           Ворожа  куля  десь  його  спинила,
                                           Позначив  долю  мітками  біди.
                             Уже  давно  збіліли  мої  скроні,
                             Дорослі  діти,й  внуки  підросли,
                             Та  я  несу  свою  болючу  ношу-
                             Не  повернувся  батько  мій  з  війни.
                                           Хоча  живі  ще  у  життєвім  плині
                                           Мамині  думи  й  спогади  сумні,
                                           Стали  моїми  мрії  журавлині,
                                           Від  мами  в  спадок  перейшли  мені.
                           І  я  стою  біля  могил  солдатських,
                           Роки  біжать  стрічками  сивини,
                           Не  повернувся  із  війни  мій  батько,
                           А  я  все  жду-дитя  тої  війни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589243
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 30.06.2015


Володимир Шевчук

Усе тече



Усе  тече,  ганяється  кудись…  
Хіба  стрімке  життя  –  це  наша  школа?  
Постій-же,  літо,  досить,  зупинись,
Чекай  секунду.  
Роздивись  навколо:  
Поглянь,  який  світанок  золотий!  
Які  яскраві  аромати  раю  
І  як  старі  дерева  і  сади
Біля  квіток  ніскільки  не  вмирають!
А  як  всю  ніч  закохані  стоять!  
Яка  любов  їх  ніжна,  
щира,  
рання,  
Як  тепла  річка,  гори  чи  поля  
Нагадують  про  вічне,  
Про  кохання.  
Ця  тиха  хвилька  вічністю  несе.    
Стривай  же,  літо!  
 Чи,  скажи,  куди  ти?  
…Бо  так  злетить  життя,  любов  і  все,  
Якщо  не  зупинятись,  щоб  
дивитись.  

25.06.2015  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589821
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 29.06.2015


Олексій Благослов

Колискова сонечку



Ковдра-хмарка  сонце  вкрила,
Щоби  засинало.
Вітер  колихає  стиха,
Ніжно  так  співає:
Приспів:
Сонечко,  спи,
Сонечко,  спи.
На  добраніч  тобі.
Дітки  маленькі
Хай  сплять  солоденько
Разом  з  тобою  всі.

Закриває  нічка  темна
Ясні  очі  сонцю.
Спи  і  ти,  моя  рідненька,
Спи,  моя  ти  доця.
Приспів:  
Сонечко,  спи,
Донечко,  спи.
Спить  уже  все  кругом.
Вранці  проснешся,
Мені  посміхнешся
Гратися  будемо  знов.

Сонечко  моє  маленьке
Спи,  моя  зірниця.
Така  мила  і  гарненька
Моя  помічниця.
Приспів:
Сонечко  спи,
Донечко  спи.
Солодкі  будуть  сни.
Знай  –  ангел  святий
То  є  твій  вартовий
З  тобою  він  буде  завжди.
             11.08.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590235
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 27.06.2015


Леся Утриско

Я тільки зараз, мамо, зрозумів!

Я  тільки  зараз,мамо,зрозумів,
Серед  окопів,крові  й  смерті,
Твої  переживання-твою  біль,
Й,твої  слова,такі  відверті!

Вдягнись  синочку,ти  уже  поїв?
Звучання  у  думках,безсмертні,  
Страдаєш  мамонько-я  на  війні,
Щоб  землю  зберегти  від  смерті!

І  їхав  з  дому  в  ту  далеку  путь,
В  очах,лиш  сльози  та  благання,
Живим  вернись-молитви  твої,суть,
До  Бога  линули  прохання!

Я  мусів,мамо,  йти-хіба  ж  я  міг,
Життя  віддати  й  свою  землю,
Я  знаю,рідна-ждеш  моїх  дзвінків,
В  чеканні,завмираєш  щемно!

Я  повернусь-ти  тільки,мене,жди,
Люблю,тебе,рідненька  нене,
Коли  розпустять,листя,ясени,
Молися,люба,ти,за  мене!






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590229
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 27.06.2015


НАУМ

ТЯЖЕЛЫЙ СЛУЧАЙ

ТЯЖЕЛЫЙ  СЛУЧАЙ    (акро)

Бывает  праведность  так  искренне  глубокой,
Единственной,  оправданной,  простой.
Своей  наивностью  любого  поражая,
Целебным  словом  отберёт  покой.

Ей  безразлично  мнение  другого.
Решает  всё,  не  глядя  наперёд.
Ей  не  присуща  скромность  у  порога…
Мир  целый  мудростью  её  живёт.

Одним  лишь  взглядом  видит  обстановку…
Нет  вариантов,  вынесен  вердикт.
Напрасны  ваши  оправданья,
Она  уже  решила  за  двоих!

С  такими  спорить  бесполезно,
Таких  лишь  молча  обходить,
Ь  и,  мягко  говоря,  казаться  недотёпой,
     если  хотите  дольше  жить!

Притчи  13:10  «Самонадеянность  приводит
только  к  раздорам,  а  у  советующихся    –
мудрость».  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578786
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 27.06.2015


НАУМ

Я ВАС ЛЮБЛЮ

                         Я  ВАС  ЛЮБЛЮ…..

Мы  знаем,  человек  зачахнет  без  любви,
Но  часто  мы  её  бессмысленно  теряем.
Как  сладок  нам  дешёвый  суррогат,
И  мы  наивно,  трепетно  вздыхаем.

Влюблённость  вовсе  не  любовь  –
Пора  нормальных  увлечений.
И  если  в  ней  итог  –  семья,
Она  прошла  по  назначенью.

Но  вот  представьте  чудака:
Одним  ключом    он  пробует  все  двери.
Замки  ломает,  а  успеха  нет….
Он  адрес  позабыл,  мешал  Альцгеймер!

Эротика  и  сексуальность  не  предел,
Хоть  чувства  эти  так  значимы.
Любовь  вмещает  целый  мир
И  бескорыстие    здесь  и  добро  –  причина.

Кто  не  любил  чужих  детей,
Своих  он  полюбить  не  сможет.
Кто  не  сочувствует  в  беде  другим,
О  счастье  говорить  ему  не  гоже.

Как  нам  расширить  сердце  для  других,
Как  научиться  понимать  убогих….
Зацикленных,    в  инстинктах    наугад,
Живущих  в  непонятных  бедах  и  тревогах.

Расскажем  им,  что  жизнь  имеет  смысл.
Без  ненависти,  без  вражды  и  горя.
Что  надо  научиться  видеть  тех,
Кто  сеет  войны  и  ненужные  раздоры.

Бог  любит  нас  и  Сына  к  нам  послал,
Чтоб  научить,  как  можно  жить  счастливо.
Научимся,  как  Он,  без  лицемерия  любить…
Творец  без  нас  накажет  нерадивых.

Иоанна  3:16  «Бог  любит  мир  так  сильно,  
что  отдал  своего  единородного  Сына,  
чтобы  каждый,  кто  проявляет  в  него  веру,
 не  погиб,  но  имел  вечную  жизнь».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574893
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 27.06.2015


НАУМ

РАБОВЛАДЕЛЬЦЫ

                       РАБОВЛАДЕЛЬЦЫ

Образованность  –  основа  резерватов,
А  верней,  отсутствие  её.
Грамотными  управлять  почти  что  невозможно,
Если  рабство  –  принципом  всего.

Мало  грамотный  роднится  с  обезьяной,
Стиль  такой  понятней  и  милей.
Человечность  в  этом  балагане
Исчезает  и  становится  темней.

Лозунгами  о  свободе  и  о  братстве
Могут  упражняться  главари.
Выбраться  из  омута  такого
Невозможно,  что  не  говори.

В  обществе  рабов  без  опиума  невозможно….
Средствами  любыми,  чтоб  высушивать  мозги:
Зелье  наркотическое,  алкоголь,  или  другое,
Даже  проституция,  все  средства  хороши.

Для  разнообразия  и  украшенья  быта
Всей  толпой  орудует  шаман.
Мифы  и  традиции  в  подмогу,
Да  насмешники,  что  водят  балаган.

Жизнь  течёт,  как  будто  в  летаргии,
Медленно  растут  сознания  плоды.
Но  придёт  однажды  пробужденье,
Не  останется  обманщик  без  беды!

Римлянам  6:16  «Разве  не  знаете,  что
 кому  вы  отдаёте  себя  в  рабство  для
 повиновения,  тому  вы  и  рабы,  потому
 что  повинуетесь  ему:  либо  рабы  греха
 к  смерти,  либо  рабы  послушания  к  
праведности»?    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576057
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 27.06.2015


НАУМ

СМОТРИТЕ НА СЕБЯ РЕАЛЬНО

СМОТРИТЕ  НА  СЕБЯ  РЕАЛЬНО

Смотрите  на  себя  реально….
Но  с  кем  же  нам  себя  сравнить?
Как  много  пафосных  средь  нас  героев.
За  кем  идти,  кого  боготворить?

Кто  хочет  славы,  тот  становится  артистом.
Вся  жизнь  его  и  мысли  напоказ:
Любимец  публики,  он  многим  греет  душу,
Но  жизнь  его  так  часто  невпопад….

Мечтая  с  детских  лет  хоть  чем  то  отличиться,
Умножить  знания,  познать  законы  Бытия
Иной  не  по  годам  серьезный  и  солидный,
Находит  радость  в  книгах  навсегда.

Мы  от  ученых  ждём  серьезных  объяснений
Чтоб  жажду  знаний    скромно  утолить.
Как  жаль,  но  многие  из  них  артисты,
Живут  фантазией,  изображая  умный  вид.

Как  много  человек  осилил  дарований:
Владеть  смычком,  кинжалом  и  пером…
Но  злобной  гордости  доныне  не  покинул,
Никак  он  не  расстанется  с  мечом!

Последняя  надежда  –  фарисеи  –
Те,  что  осмелились  всю  власть  приобрести.
От  имени  Всевышнего,  Живого  Бога
Взялись  народы  к  миру  привести.

Печальный  результат,  не  надо  объяснений:
Обман  и  лицемерие  явились  налицо.
И  избранный  народ    рассеян  по  планете,
Свои  таланты  тратит  ни  на  что.

Бог  посылает  Сына  на  планету,
Вновь  собирает  избранный  народ.
Чтобы  оковы  ненависти  сбросить,
Весь  род  людской  объединить  в  одно.

Сегодня  христианский  мир  могучий….
Но  разделён  и  пёстр,  как  никогда.
Не  зная  Бога,  Сына  унижают:
Учение  Его  забыли  навсегда.

От  суеверных  мифов  и  преданий,
Идущих  от  наивных    дикарей,
Извращено  их  мира  толкованье,
Законы  лютой  злобы  хуже,  чем  в  зверей.

Кто  нынче  знает  о  грехе  Адама,
О  том,  что  он,  как  совершенный  человек,
Своим  поступком  предал  всех  потомков,
И  смерть  явилась  между  них.

Любовь  Иисуса  к  людям  бесконечна,
Он  добровольно  отдал  жизнь  свою,
Чтоб  человечество  осталось  навсегда  свободным
От  сатанинской  лжи  и  вновь  жило  в  раю.

Оставьте  все  загадочные  мифы,
Узнайте  то,  чему  учил  Христос.
Он  отстоял  правдивость  Бога
И  указал  нам  путь,  спасение  принёс!

Иоанна  17:3  «Чтобы  иметь  вечную  жизнь,  
необходимо  приобретать  знания  о  тебе,
 единственном  истинном  Боге,  и  
посланном  тобой  Иисусе  Христе».
Иоанна  14:6  «Иисус  ответил:  «Я  —  путь,
 истина  и  жизнь.  Никто  не  приходит  к
 Отцу  иначе,  как  только  через  меня».  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584628
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 27.06.2015


НАУМ

ГЛИНЯНЫЙ СОСУД

ГЛИНЯНЫЙ  СОСУД

И  срок  на  глиняный  сосуд  истёк.
Претензии  на  вечность  быть  не  может.
Пришедший  из  земли,  туда  уходит  вновь  –
Его  теперь  никто  не  потревожит.

К  чему  воспоминания  о  нём,
Все  мемуары  радостей,  печалей….
Быть  может,  археолог  черепок  найдёт
И  образ  воссоздаст,  сквозь  времени  вуали.

Как  много  их  по  всей  земле,
Исчезли  без  следа,  затеряны  могилы…
И  память  не  способна  удержать,
Хотя  наивные  твердят,  что  не  забыли.

Один  лишь  вечность  покорил:
Творец,  Создатель,  Всемогущий.
Он  помнит  каждое  творение  своё,
И  каждый,  живший  на  земле,  Им  не
                                                                                       пропущен!

Но  Бог  предупреждает  наперёд:
Сосуд  на  нечисть  не  пропустит.
Он  воскресит  достойных  и  простых,
Лукавых  ждёт  погибель  на  распутье!

Иов  10:9  «Прошу  тебя,  вспомни,  что  из
 глины  ты  сделал  меня  и  в  прах  возвратишь»

.Римлян  9:20,21  «О  человек,  кто  ты  такой,
 чтобы  пререкаться  с  Богом?  Скажет  ли  
изделие  сделавшему  его:  «Почему  ты  сделал
 меня  таким?»    Разве  нет  у  гончара  власти
 над  глиной,  чтобы  из  одного  и  того  же  куска
 сделать  один  сосуд  для  почётного  употребления,
 а  другой  —  для  малопочётного?»

2  Коринфянам  4:6,7  «Потому  что  сам  Бог,  
сказавший:  «Да  воссияет  свет  из  тьмы»,  
осветил  наши  сердца,  чтобы  лицо  Христа
 озарило  их  светом  славного  знания  о  Боге.  
   Однако  это  сокровище  находится  у  нас  
 глиняных  сосудах,  чтобы  сила,  превышающая  
обычную,  была  от  Бога,  а  не  от  нас».


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588832
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 27.06.2015


НАУМ

ЛИЦЕДЕИ

ЛИЦЕДЕИ

О,  если  б  внутренний  ваш  мир
Был  так  прекрасен,  как  наружность!
Не  может  оболочка  быть  пустой…
Но  как  достоинства  те  обнаружить?

Бог  каждого  не  обделил  умом,
Способность  человека  поражает.
Хотя  мы  совесть  притупляем  иногда  –
Она  заговорит,  когда  беда  нам  угрожает.

Когда  мы  лицемерие  встречаем  на  пути,
Все  доводы  его  и  мерзки,  и  ничтожны.
И  обещания,  как  призрачный  туман,
Прочь  отвергаем,  видя  ложь  и  подлость.

Как  грустно  видеть  над  собою  власть
Несостоятельной,  болезненной  натуры.
Абсурдность  чувств  и  замыслов  её  
Приводит  в  замешательство,  лишает  веры.

1  Тимофею  4:  1-4  «Но  вдохновлённые  слова  ясно  говорят,  
что  в  более  поздние  времена  некоторые  отпадут  от  веры,
 внимая  вводящим  в  заблуждение  вдохновлённым  словам
 и  учениям  демонов,    из-за  лицемерия  говорящих  ложь,  тех,
 на  чьей  совести  словно  выжжено  клеймо.      Они  запрещают  
вступать  в  брак  и  заставляют  воздерживаться  от  пищи,  
которую  Бог  сотворил  для  того,  чтобы  верующие  и  в  
точности  знающие  истину  принимали  её  с  благодарением.
   Ведь  всякое  творение  Бога  прекрасно,  и  ничто  не  должно  
отвергаться,  если  принимается  с  благодарением,    поскольку  
освящается  словом  Божьим  и  молитвой».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583885
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 27.06.2015


Олексій Благослов

Ангел і Душа

                               1
 Ясна  зірка  з  неба  впала  знову,
Ще  одна  Душа  у  світ  прийшла.
Ангел-охоронець  світлий,добрий
Поруч  бути  Богу  обіцяв.
         Бігало  Дитинство  босоноге,
         Ангел  всюди  ледве  устигав.
         У  пісочку,у  садочку,в  школі
         Всюди  непомітно  помагав.
Бігало  Дитинство  босоноге,
Гралося  ,сміялося  тоді.
Ангел  сни  носив  казкові,
Колискові  він  співав  пісні.
           Підросло  Дитинство  і  питає:
           -А  чи  довго  ще  мені  рости?
             Ангел  посміхнувсь.Відповідає:
             -Пару  років.Трішки  потерпи.
                                       2
 Юність  вже  не  бігала-літала,
Почуття  парили  в  небесах.
З  Ангелом  всі  зорі  рахувала,
Мрії  Ангел  дарував  у  снах.
               Загорнувши  в  пух  крихке  кохання,
               Ангел  бережно  його  приніс.
               Підштовхнув  крильми:Бери,це  дар  мій
               І  дві  долі  у  одну  злились.
Не  літала  Юність  більш  по  світу,
Є  сімейний  затишок  ,тепло.
Появилися  на  світ  маленькі  діти,
Ангелу  роботи  додалось.
               Юність  ,наче  цвіт  вишневий,
               Відцвіла,відпахла  навесні.
               Ангел  поруч  був  у  снах  рожевих,
               Щастя  дав  пізнати  він  Душі.
                                       3
Зрілість  йшла  поважним  кроком,
Ангел  поруч  йшов  ,плече-в-плече.
Сивини  все  більше  з  кожним  кроком  
І  роботи  ...так  ,що  піт  тече.
               Зрілість  будувала  і  ростила,
               Мозолі  життя  щодня  пекли.
               Ангел  також,склавши  білі  крила,
               Працював  і  додавав  ще  сил.
                                   4
Старість  ледве  тягне  свої  ноги,
Йде  поволі,шкоргає  весь  час.
Ангел  підпирає  всю  дорогу,
Піднімає  він  її  не  раз.                                                                                                                                                        
                 Сльози-спогади  крилом  стирає
                 Зі  старечого  щодня  чола.
                 Він  давно  вже  в  небі  не  літає
                 Наяву  і  навіть  в  диво-снах.
-Пам'ятаєш  :бігало  Дитинство...
Ангел  відповів:Я  не  забув...
Опадали  тихо  роки-листя,
Вітер  смерті  холодом  подув.
                 Осінь...В  ліжку  Старість  .Не  вставала...
                 Ангел  тихо  плакав,сумував.
                 Смерть  прийшла  й  життя  собі  забрала.
                 Ну,а  що  міг  Ангел?..  Він  мовчав.
                                           5
Він  хотів  не  раз  Душі  про  Небо,
 І  про  Рай  ,і  Вічність  розказать.
Не  хотіла  й  слухати:"Не  треба!  
Кожен  вибирає  власний  шлях."
                 Бігало  Дитинство  босоноге,
                 За  плечима  крилечка  росли...
                 Та  чим  більш  спиналося  на  ноги,
                 Тим  все  менші  крила  ті  були.
Бігало  Дитинство  босоноге,
То  Душа  була  ще  без  гріха.
Ангел  Душу  звав  завжди  бо  Бога.
Не  схотіла...Не  повірила...  ШкодА...
             02.04.15.
                   









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571654
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 27.06.2015


Олексій Благослов

Бог є добро

     Бог  є  Добро

Весь  світ  лежить  у  злі,
Весь  світ  у  темряві  блукає.
Це  не  моє,  слова  святі
Я  з  Біблії  для  всіх  звіщаю.

Весь  світ  в  гріхах  погруз,
Усі  бо  грішні  перед  Богом.
Звільнити  може  лиш  Ісус,
Лише  Господь  –  то  перемога.

За  край  наш  помолюсь,
За  долю  нашого  народу
І  щиро,  слізно  попрошу:
Дай,  Боже,  волю  нам,  свободу.

Весь  світ  лежить  у  злі,
Весь  світ  у  темряві  блукає
Бог  є  Добро,  Любов  і  Мир
Він  Світло,  що  веде  до  раю.
                   30.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538545
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 27.06.2015


Олексій Благослов

Тихо Богу помолися

                                             Тихо  Богу  помолися

Тихо  Богу  помолися,
Тихо  з  братом    помирися.
Хай  стихія  буде,  лихо,
Буде  в  серці  завжди  тихо.

Тих,  хто  тихо  жив  на  світі
Без  страху,  брехні  і  пихи
Тихо  ангели  візьмуть
В  рай,  де  все  любов’ю  диха.
                                         15.03.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558745
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 27.06.2015


Олексій Благослов

Чує Бог

Чує  Бог

Поливав  я  огірочки,
Щоб  росли  вони  в  рядочку.
Поливав  і  помідори,
Щоб  росли  вони  угору.

Як  лягав  я  спати,
Бога  став  прохати:

Боже,  дощик  нам  всім  треба
Ти  пішли  його  із  неба.
Дощ  пішов,  я  посміхнувся:
Чує  Бог,  коли  молюся.
             18.11.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551865
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 27.06.2015