Україно моя – дивина!
Світом котиться поклик Майдану!..
Вже й світало було, та неждано
почалася рашистська війна.
Насьорбалися «братства» сповна!
Пойняли бандустанівську расу.
На руїнах Лугані й Донбасу
реготить Вітчизняна війна!
Дочекалися манни, овва!
І явився «месія Капутін».
І Європа, і світ на розпутті:
вітчизняна, а чи світова?!.
То не манна – прокислеє щі.
То – хронічна імперська отрута.
То – ординсько-диявольські пута.
Люди божі, отямтесь мерщій!
В світі білому сіється тьма.
І блукають «зелені туристи» –
неопутлєровські терористи.
Їх усіх не сховає тюрма.
Може й буде на небі їм суд,
це ж вони на Вкраїну напали!
Їх усіх не посадиш на палю –
треба нечесть цю нищити тут!
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588862
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
[img]http://amg12.narod.ru/olderfiles/1/854248168.gif[/img]
[i]"Лицем до сонця..."[/i]
[i]В. Савелюк[/i]
Слухати б дощ, але вікна зашиті у пластик,
По́встю тугою затягнута вмита блакить…
Хочеться вийти і, в небо стрибнувши, упасти
І прокричати на Всесвіт “Мені не болить!”.
І полоскати долоні у зливі червневій,
В пахощах мокрих ірисів, бузку й полуниць!
Взяти й пірнути у трави м’які перкалеві,
Слухати небо й лежати собі горілиць…
І відмахнути думки непривітні й понурі,
Мов комашню надокучливу… Гнати в обхід!..
Навіть у час найчорнішої грізної бурі
Треба обличчя своє повертати на схід.
Звідти і сонце народжує кожен світанок,
Звідти й веселку прядуть сивогриві дощі!..
Вибіжиш босою в час післягроззя на ґанок –
Літо полоще в калюжах тремкі промінці!
Глянеш довкола – які ж бо разючі контрасти:
Скільки життя у природі і штучності в нас…
Поки небесна блакить не зашита у пластик,
Слухаю дощ… І спиняють годинники час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585490
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Я чую... я знаю...
Спотворені межі хвилин.
Розкручує Всесвіт зворотнього відліку час…
Віддаш мені, Море, скарби твоїх чорних глибин?
І… Море - хвилюється –
…………. Раз………..
Чи зможу? чи встою?
З тобою тепер наодинці…
На гребені хвилі… невже я дістануся дна?!
Які в тебе плани сьогодні стосовно чужинців?
І… Море – хвилюється -
………….Два………..
Штормить… безпричинно…
Безжально…безмежно… і я
Хворію тобою… й мене розіп’яли вітри
На скелях твоїх… так яке ж твоє справжнє ім”я?!
І… Море – хвилюється -
…………..Три………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575413
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 19.04.2015
І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та, молився і благав: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте – не як я хочу, а як Ти…»
(Матв. 26:39)
«Лише пітьма… Анітелень навколо…
А я Тобі, Мій Батьку, помолюсь…
Я помолюсь, як не моливсь ніколи…
За все життя я так боюсь… Боюсь…
Кривавий піт зросив чоло і руки,
І тіла кожна жилочка бринить…
Вже чую, Отче, ті шалені муки,
Я відчуваю ту пекельну мить…
Уже плетуть мені вінок терновий,
І хрест важкий вготовили кати…
Прошу тебе, Мій Батьку, знову й знову
Цю участь мимо мене пронести…
Хай буде так, не як я хочу, Тату,
А як сказав і як волієш Ти –
Мені б лишень одне-єдине знати:
Чи зможу шлях цей гідно я пройти?
Чи зможу дотягти той хрест на гору?
Чи зможу я стояти на хресті?
Чи зможу я звільнить людей від горя –
І смерть здолати в грішному житті?..»
«Усе ти зможеш! Ти все пройдеш, Сину!
І на Голгофу донесеш хреста,
На третій день розрушиш смерті стіну –
І пройдеш через пекло і літа.
В своїх стражданнях і в своїй покорі
В людей Ти вб’єш їх предковічний гріх,
Ти на хресті злікуєш душі хворі -
І Воскресінням станеш Ти для всіх!
Кріпися, Сину, вже веде Іуда
Поплічників Каяфи із Кедрону...
Ти їх прости: сліпі ж бо вони люди,
Не знаючі ні правди, ні закону!
Тож подвиг Твій для них законом буде,
До них Ти йтимеш вічно із небес –
А по весні співатимуть усюди:
«Христос Воскрес! Христос Воскрес! Христос Воскрес!»
12-13.04.2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573877
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Це - чужа війна,
Там наша кров:
Розбиває серця,
Відбирає любов.
Ти ходила в поле,
Квіти нарвала,
Донесла їх до могили Степана.
Це не наша війна,
Чому ж наша кров?
Чому мати має знати,
Що чужий народ
Відібрав життя у сина,
Поховав в долоні
І нема коханого у Ярини …
2005 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575409
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Поезіє моя, ти скрипка Страдиварі,
Яка чіпляє ноти, душі і серця,
Де музика до слів ще добавляє чари
І чари ці звучать, не видно їм кінця…
Приспів:
Поезія завжди – це, як роса ранкова,
Поезія завжди – це пісня солов’я,
Поезія завжди – це золотисте поле,
Що віддає тепло, неначе немовля.
Поезіє моя, даруй чарівне слово,
А ноти до душі хай творить музикант.
Щоб музика завжди була обов’язкова,
А виконавець пісні показував талант.
Приспів:
Поезія звучить, поезія звучить,
Поезія звучить благословенна,
А слово не мовчить, а слово не мовчить,
Як музика в душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575452
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015