Душу не предлагать,
Б.У. или неликвид.
Дай то, что можно продать,
То, что лучше горит.
Что согревает в дождь,
И разгоняет тьму.
Нежную свою дрожь,
Лучше приберегу.
Спрячу подальше от глаз,
В ящик с горькой травой.
Все повториться не раз,
Только уже не со мной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570595
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Під теплим сонцем, ранньою весною,
Коли співали пісню солов’ї,
Чотири жінки обмовляли долю,
Такі красиві, світлі, молоді.
І перша з них з сльозою промовляла,
«Його кохаю я понад життя,
Колись, давно, як тільки пострічала,
То зрозуміла, доля він моя.
Так і живемо, тільки от здається,
Що зовсім не кохає він мене,
З цих слів, звичайно, кожен посміється,
Та відчуття мене не обмане.
Став часто на роботі пропадати,
То друзі, то іще якісь «діла»,
Він каже, що його я нервувати,
Догадками своїми почала.
Про нього дбаю, він, не помічає,
І поцілунки стали без тепла,
Уваги він мені не приділяє,
Робота, друзі, всі, тільки не я.
А я так віддано з надією кохаю,
Коханням холод з серця прожену,
Я вірю в це, ось тільки вже не знаю,
Існую я на світі чи живу».
Тут друга з них, тихенько засміялась,
«Життя прекрасне, от наприклад я,
Ніколи в цьому світі не влюблялась,
Хоч з чоловіком довго прожила.
Готовити чи прати? Не для мене,
Тай прасувати також може сам,
Я не хвилююсь, а живу для себе,
І час свій марнувати я не дам.
Мене кохають, що ще більше треба,
Прийшла з роботи, втомлена чи ні,
І обіймуть, і піднесуть до неба,
Вечеря вже готова на столі.
Все, що потрібно, все, що побажаю,
Один дзвінок, і вже проблем нема,
Хвилюються, піклуються, вдягають,
В його житті існую тільки я.
І я це знаю, гріх не скористатись,
У відповідь він хоче теж тепла,
Я не маленька щоб в кохання гратись,
Не покохала, значить не змогла.
Робота, друзі, ось, що є важливим,
А ці дитячі, ніжні, почуття,
Це не для мене, хочу вітром вільним,
Прожити я усе своє життя.
А він як хоче бути біля мене,
Повинен з цим змиритись назавжди,
Життя своє я проживу для себе,
А щось не так, не держу, може йти.
Ось так, дівчата, треба в світі жити,
Такого лиш потрібно нам знайти,
Що зможе наче ангел полюбити,
І не важливо чи полюбиш ти».
Тут третя, тихо, увійшла в розмову,
Розповідаючи вже про своє життя,
«Я віддалася наче книга слову,
Коханню, ось історія моя.
Коли дощі на землю проливались,
І листопад всю землю листям вкрив,
Під парасольками ми в парку пострічались,
Вогонь кохання нас заполонив.
Я покохала, як нікого в світі,
Він покохав, і я відчула це,
Самі прекрасні і чуттєві миті,
Вітер любові по житті несе.
Бувало всяке, інколи сварились,
Лилось терпіння з чаші через край,
О, Боже, як же потім ми мирились,
Серця просили віддано, кохай.
Хоча вже з часом, почуття по трохи,
Згасали, разом все пережили,
Жахи розлуки, відстані, тривоги,
Та вихід ми знаходили завжди.
Тепер я можу з радістю сказати,
Як випадуть незгоди на життя,
Мене він буде пристрасно кохати,
Його, завжди, кохати буду я.
Взаємність, не потрібно більш нічого,
Робота, друзі, все поглине час,
В житті боюся я лише одного,
Щоби кохання вогник не погас».
Четверта вже хотіла промовчати,
Та підібравши правильні слова,
Вона зуміла монолог почати,
Про те, чого в її житті нема.
«Я теж живу вже довго з чоловіком,
І розум чистий, на душі весна,
Та тільки зараз зрозуміла, з віком,
Що не ввійшло кохання у життя.
Мені все рівно де він пропадає,
Йому все рівно в скільки я прийшла,
З роботи він мене не зустрічає,
З байдужістю до нього ставлюсь я.
Так і живемо, що тут ще сказати,
Хоч іноді душа вогнем горить,
Так хочеться безмежно покохати,
Відчути почуттів високих мить».
Там в стороні стояла літня пара,
Почувши цю розмову, підійшли,
І жінка, з висоти років сказала,
«Я хочу словом вам допомогти.
Якщо ви не кохані, чи кохаєте,
І без взаємності, то не марнуйте час,
В житті обов'язково пострічаєте,
І покохаєте, і покохають вас.
Все інше відпустіть, і не страждайте,
Знайдуться сили пережити все,
Ви нерозділене кохання не тримайте,
Тоді і справжнє, може, вас знайде».
Під теплим сонцем, ранньою весною,
Жіночі чулися тихесенькі зітхання,
І вийшли в нас, написані рукою,
Чотири історії кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569743
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Віддай мені мою любов,
Прости всі кривди і образи.
Нехай стікає з серця кров,
І спомин відімре одразу.
Віддай мені мою любов,
Вона тобі вже не потрібна.
Не варто прагнути обнов,
Якщо вже ти мені не рідна.
Віддай мені мою любов,
Верни надії молодії.
Може тоді з тобою знов,
Я полечу на крилах мрії.
Віддай мені мою любов,
Прошу бо вже збілілі скроні.
Та гріють душу знов і знов,
Твої божественні долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569538
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Я вашу долю не займаю – йдіть
Моє зітхання не злетить за Вами
Забороню йому зійти сльозами,
Даремним смутком стежку засмітить . . .
Я відшмагаю крик. І він змовчить
Забороню очам на Вас дивитись,
щоби кохання дурно не збудить –
Бо вашу долю не займаю – йдіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569530
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
***
Натхнення пропало, та ось написалось
про те, що зима забинтовує рани;
і простір приймає подобу версальську;
а сніг все іде, мов прочани, старанно.
Ліхтар несвідомо віддав позолоту,
розсіяне світло, - що сніп із ужинку...
Святковості я пораділа достоту,
наївно зігрівши цнотливу сніжинку.
Вона ж бо здолала дорогу до храму,
і майже сягнувши мети, як на сповідь,
тендітно присіла на хвильку на саму
верхівочку церкви послухати дзвонів.
Сніжинка щаслива, бо тут вона вперше:
немов у колисці чи в коконі місто...
Вона ще не знала, що долі хтось вершить
і навіть політ її тихо-сріблистий.
Натхнення пропало, та ось написалось...
лютий 2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568084
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Я сильна
Я вільна
Я вперта.
Красива,
Щаслива,
Відверта.
Я - сонце, я - небо, я – зорі
Я – річка, я – поле, я –море.
Я запах дощу, вогню спалах
Я зграя думок в сивих хмарах.
Я – шепіт трави
подих вітру,
вершина гори,
дотик світу.
Я квітка, я ніч, я бажання
Я ранок, тепло, я кохання.
Я крапля, я повінь, я злива..
Я дочка, я мати, дружина.
Я хочу, я вмію, я знаю
Я зможу, я все подолаю
я пісня, сторінка роману
Я перша така і остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=84834
дата надходження 19.07.2008
дата закладки 26.03.2015