Чумацький Шлях із зоряного пилу
Віками світить, як дороговказ.
На ньому місяць стрів зоринку милу
І щастям засіяв, немов алмаз.
У уу уууууу, місяць стрів зоринку свою милу
У уу уууууу, і щастям засіяв немов алмаз.
На землю передав своє проміння
І запалив душевні каганці.
Кружляли мрії в яснім мерехтінні,
У золотім небесному вінці.
У уу уууууу, кружляли мрії в яснім мерехтінні
У уу уууууу, у золотім небесному вінці.
Ти подумки пройди оцю дорогу
Посеред неба, в долі на краю,
Забудь життєві труднощі, тривогу...
Відчуй всім серцем зіроньку свою.
У уу уууууу, забудь життєві труднощі, тривогу...
У уу уууууу, відчуй всім серцем зіроньку свою!
Вірш - Lana P. (Світлана Павелко) https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739914
Музика, спів, редакція тексту - Олена Зеленська (2024 р.)
Аранжування - Олена Зеленська, Роман Ракочий (2023 р.)
Згідно Закону України «Про авторське право і суміжні права», забороняю використовувати мою музику, аранжування, редакцію тексту, моє аудіо без мого дозволу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005005
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Нет оправданий тем, кто в дно стучится снизу,
Ведь сам себя туда он поместил:
Когда потакал лжи, потворствовал капризу
И не стремился нить самоконтроля обрести,
Усилий над собой предпринимать не начал,
Считая – это всё лишь для других задача.
Кто восхвалял себя, готовясь к пьедесталу,
В кого-то тыкать пальцем не стыдясь,
В сравнениях его другим перепадало:
Летели злоба, гнев и лилась грязь.
В глазах своих он – бог, пример для подражанья,
А мир вокруг него достоин наказанья.
Он – идеал во всём к чему не прикоснётся,
Без знаний, опыта знаток всего.
Горький его сарказм без устали "смеётся"
И превращает в днище своё дно.
Он весел сам себе, умён и остроумен,
Взгляду со стороны он кажется безумен.
Это эгоцентризм раздутый безгранично
Его неистовости все всегда должны.
Он хочет только брать, сила – его "приличье",
Реальность – беспредел – не миражи.
Кто сам себе такое в жизни позволяет,
Тот в мерзость сам себя и превращает.
(дома в 30-ти км от Киева 31 марта 2022г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943631
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 01.04.2022
Чому я в світі народивсь? —
Питаю я у Бога. —
З дитинства я тобі моливсь,
Чому ж тяжка дорога?
Чому життя, як океан,
Бурхливе та жорстоке?
Чому багато так оман
І зло таке глибоке?
Чому, як сіяв в полі хліб,
Не мав міцної віри?
Чому нажав снопи я бід?
Чому у латах діри?
І Бог сказав через дощі,
Що я не те питаю
І все життя не для душі,
Багатства я прохаю.
Що треба брати в руки плуг
І з вірою орати,
Не тільки землю, а і дух
І щастя засівати.
Олександр Кармишев
14.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925061
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 14.09.2021
Тому, хто йде – осилити дорогу.
Тому, хто вірить – не хитких думок…
Велике небо кожному в підмогу
упевненості й витримки у крок.
Пекуче сонце в небесах шаріє,
гуляє вольний вітер у степу…
А до мети веде людину – мрія.
Не сподівайся на судьбу сліпу.
Хай на Великдень Дух Святий воскресне.
Переродись у духові й живи.
Ніколи вічним не було тілесне.
Тому і дзвонять у набат церкви́.
17.04.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924938
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021
Згадались: лебідь, рак та щука
і віз, який донині там.
Яка ж, скажіть мені, наука
натомість ще потрібна вам?
Відомо кожному чудово
на стику нинішніх епох,
що на початку було слово
і кажуть – слово було – Бог.
Чи варто тут ректи промову?
Та я до неї і не звик.
Хто Батьківської зрікся мови,
тих не врятує і язик.
11.09.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924939
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021
Ви нервувалися: "Дуже зухвала!"
І аж здригалися: "Ще й гонориста..."
-Просто ж із вами у ряд не ставала.
Просто леліяла помисли чисті.
Як же не любите справді правдивих!
Лють переповнює дні ваші й ночі.
Нищите легко веселе й щасливе.
Успіх руйнуєте дуже охоче.
Як же фальшиво і як сумовито.
Ці витрибеньки в продуманих позах!
Наглухо замкнені душі. Закрито!
Я вже втікаю. Із мене вже досить
Осінь он золотом листя гаптує.
Гупають в присмерки стомлені груші.
Жалять ці погляди, ніби ті оси.
Вже короновано продані душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885841
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 11.09.2021
О, як ви любите себе,
Шановні пані та панове, -
Купуєте собі обнови,
Хизуючись, що вам «іде»,
А потім гордо ідете,
Фотографуючись по ходу,
Підкреслюючи свою вроду
На фото в постах Інтернету,
Розмножуючи образ свій
У різних позах й ракурсах,
Або у профіль і анфас
Під впливом чарів, чи то мрій.
Якби ви знали, як болить
Мені відсутність такту й міри
Поміж обману й недовіри,
Що хочеться навіть завить
Посеред натовпу людного
Гласом волаючим в пустелі
З будинків, стін, підлог і стелі,
Щоб віднайти там хоч одного,
Який почув би й зрозумів,
Те, що йому говорить совість,
Й свої поступки всі натомість
Звіряти з нею він зумів.
…Але немає кому чути.
Чи совість заніміла в них?
Чи страх скував усіх живих
Від того, що могло би бути?..
Чи, може, дивляться й не бачать
Того, що відбувається,
І геть не переймаються
Над тим, що то все значить?
При тому прагнуть усі жити
В мирі, багатстві і достатку,
Мати квартиру або хатку,
Щоб було де себе любити…
Ох, як ви любите себе,
Коли у вас в житті все ладно!
Байдуже вам, що в когось складно.
З вас гордість пре аж до небес!
Ви вірите у справедливість,
Яка приходить із закону,
Але до самого до скону
Чекаєте на божу милість
В надії, що усе минеться,
І вам самим і вашим дітям
Простять усі гріхи на світі
І совість якось відгукнеться.
…Хоч ви і любите себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924383
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021
Беги, если предали раз.
Не слушай ничьих оправданий!
От громких истоптанных фраз
Решительно легче не станет.
Хоть будет судьба на кону
(Лихи искушения Змея),
Но если ты дорог кому -
Тобой рисковать не посмеют...
Где нету любви вопреки,
Там люди на выгоду падки.
Чем раньше оттуда беги -
Заменят тебя без оглядки.
Судачат с лихвой языки
И если ты терпишь насмешки,
Хоть бойся, хоть плач, но - беги!
Не будь их последнею пешкой.
Уж лучше остаться в глуши
И мир познавать в одиночку,
Чем с подлым Иудою жить,
Бессмертную душу поро́ча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923153
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 01.09.2021
Веселку не зачините у клітку,
Свободу не сховаєте за грати,
Удачу не спіймаєте у сітку,
А незалежність треба звоювати!
За справами потрібно просто жити,
І про дітей майбутнє добре дбати,
І Батьківщину- неньку слід любити.
Для неї волю треба звоювати!
Сім'ю й родину берегти-жаліти
Дружину свою пестити й кохати.
Усе на світі знати і уміти,
Змогти, щоб долю свою звоювати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923094
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 24.08.2021
БРЕХНЯ велику силу має.
Така приваблива, що жах.
Вона,падлюка, про це знає,
Підступно лізе, чи не в пах.
Вона ніколи не програє,
Якщо об"єктом буде лох.
Її привабливість зростає...
І вже у сексі ви удвох.
Вона блискуча і зваблива,
Що для плотвиці черв"ячок.
Якщо ти падкий на те ДИВО,
То вже зловився на гачок.
ПРАВДА завжди бува гіркою
Без блиску,лоску, мішури.
Її створив сам Бог такою...
Як хочеш жити -то бери.
Бо в правді життєдайна сила.
Вона як ліки,як зерно,
З якого виростає ДИВО,
Яке чекаєш ти давно.
БРЕХНЮ І ПРАВДУ відрізняйте:
Одна спокуса, друга-ні.
Солодке в урну відкидайте,
Гірке ковтайте зі слізьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641228
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 26.08.2020
Прости, милий Боже, провини щоденні,
Прости світ спокус за буденні гріхи,
Мірило любові у душі злиденні,
Неси у законах, і віри, й мольби.
Прощення просили у Тебе, наш Боже,
В думках на Голгофу готові іти,
А що у ділах?- Знову гріх... а негоже,
Самому Тобі тяжкий хрест наш нести.
Він наш а не Твій, та на нім і розпяли,
У заздрощах, Боже, життя живемо,
У зрадженій вірі ми душі продали,
Куди ж милий Боже тепер ідемо?
Лиш біль та розрухи, і війни- облуди,
Байдужість та зрада- степами хрести,
До Бога, молю, навернітеся люди,
Щоб хрест наш із ним на Голгофу нести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778070
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Спливають дні лелеками за обрій-
У когось осінь, а комусь цвіте весна,
Десь мирно сплять, а десь вояк хоробрий
Стоїть на варті- там іде війна.
Дитя родилось- світ увесь радіє,
Дідусь помер- вже свічка в голові,
Стареньку матір ніжно син леліє,
Десь пісня дзвінко лине по землі.
Хтось віддає останню крихту хліба,
А хтось згубив в маєтках навіть лік,
У церкві поминальна богослужба-
Пройшов свій шлях, короткий, чоловік.
Хтось скаже- доля, Господом хрещЕна,
Написана Всевишнім угорі,
Хіба та смерть колись буде прощЕна,
Де гинуть хлопці- рідні й дорогі?
Ні, це не доля- це брудна розправа,
Гидка наруга, згублена душа,
Де лиш слова: - Героям Вічна Слава!
Дубовий хрест, віночок спориша.
Кровавий слід- матусина скорбота,
Батьківський біль у грудях клекотав,
Там куля в серце- кат й брудна робота,
Останній подих десь у вічність звав.
Стоять могили чітко у шерензі,
Де тишину стрічають лиш птахи,
Болючий спомин доторкає сонце-
Війна гібридна- смерть та молитви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758663
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 06.11.2017
На вибори! Ідем, щоб очищатись!
Щоб цінності Майдану зберегти!
Щоб Україні в мирі процвітати!
Щоб у майбутнє в єдності іти!
Чи буде нам із чого вибирати?
Хотілося б із кого. Та дарма.
Є справжні, молоді і їх багато.
Так, вони є! Дороги їм нема!
Бо знову пруть, як свині до корита
Усі, що грабили країну двадцять літ,
У вишиванках в українських свитах,
Уже й про заступ знають, що в селі.
І опозицію зліпили із прогнилих,
У корупційному болоті злодіїв.
Міняють назви, форму - не змінили
Продажний стиль, що в головах засів.
Ідуть і ті - на кому кров безвинних,
Хто продає країну по шматках
За тридцять срібних, в доларах і гривнах,
Кому не в Раду, а за грати шлях.
Гіркий цинізм! Щоб з небуття вернутись
Святі і справжні ставлять імена
В паскудні списки «демократів» дутих.
Не допоможе! Знають хто вона!
Народ чекає влади для народу,
А не родинний клуб для співжиття
З батьків, синів, дружин, дочок. Доробок
Сумнівний в раду йде без каяття!
То де ж вона – люстрація засіла?
Коли ж воно – оновлення гряде?
В сміттєвих баках не перевозили
Усіх нечистих, хто в Парламент йде!
Та вибір є! У тебе є, Народе!
Ти знаєш всіх у профіль і анфас.
Ти кров пролив за Гідність і Свободу!
Скажи, Народе! Не одурять нас!
Марія Волинська,
м. Київ, 04 жовтня 2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540244
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 22.10.2017
Я тишу п'ю немов святе причастя,
Вона змиває бурі життьові,
Які сповнили душу, вкрали щастя,
Принесли дні похмурі, дощові!
Купалось сонце, гойдалось на хвильках,
Вітрець тихенький промені носив,
І дарував тепло в червоних стрічках,
Чесав волосся , ніжно шепотів.
-Ну не журись,не плач і це минеться!
Все буде добре, трішки відпочинь,
Ти слухай тишу, щастя озоветься,
Хапай мерщій, не пропусти горінь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738441
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017
Я так люблю цю землю, дар творіння,
Цю велич всесвіту, містерію життя,
Усе існує від Твого веління,
В безмежнім просторі й моє маленьке-”я”!
Хоч може я , мала морська піщина,
Яких численність нам не зрахувать,
Але ж я є! Нехай і не відмінна,
Ти в душу вклав свою нам благодать!
Одним даруєш вміння професійні,
Іншим натхнення чуда малювать,
Мені ж Ти дарував цю душу мрійну,
Щоб римами думки свої писать.
І хоч вони цілком ,як малі діти,
Скакають часом , а то в даль пливуть,
То плачуть, то сміються, аби жити...
Мені ж дарують незабутню путь.
Пощо життя? Які у нас стремління?
Що ми залишимо, як згадку по собі?
Будуй життя, а наше покоління
Продовжить те ,що розпочали ми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737208
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 11.06.2017
Реготало божевілля,
правдонька ридала,
посіялось злеє зілля,
землиця стогнала.
Чом регочеш божевілля?
Земля вся в кайданах,
пошматована знов правда-
зболена, вся в ранах.
Плаче правда, небо стогне,
журавлів не видно:
А хто ж тебе тай пригорне?
Кому буде стидно?
За знущання, за розп'яття,
за хрести й могили.
Злеє зілля знов в зачатті...
де ж набрати сили?
Сили й злоби повні торби,
глибоко вдихнути,
випрямити свої горби,
за біди забути.
З покоління в покоління
біду споживаєм,
байдужості підкорились,
зависть поїдаєм.
Може досить, схаменіться?
Чи ж ви- божі люди?
Спам'ятайтесь, пробудіться,
бо вас світ забуде.
Ох... забуде, й не згадає
такого народу:
Ні як звати, а ні хто ви,
та якого роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733773
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Не айфони, одяг, ресторани,
Не вечірки, клуби, фотки у ВК,
А на місці ноги, голова і руки,
І почути стук свого серцебиття!
І не гроші й не крута посада,
Ні машини, яхти, лайки у ФБ -
Важливіше всього просто знати:
Ти живий – в тобі життя ще є!
Мамин голос, посмішка дитини,
І написані коханою листи,
Гарний бронік, справна зброя -
Ось про що лиш мріють на війні!
Тільки тут, у пеклі бою,
Розумієш істину просту -
Головне – це рідні цілі і здорові,
Головне – це виграти війну!
Вижити під цим страшенним градом,
Знати - автомат не підведе,
Вчасно й точно кинути гранату
Й зберегти життя єдинеє своє!
Бо життя, ось вища цінність!
Й починаєш розуміти це тоді,
Коли смерть з косою проминула
Й дарувала шанс пожить тобі!
І у мить таку ти розумієш,
Що усі «проблеми», біганина, метушня,
Це нікому буде не потрібне,
Як утратиш основне – своє життя!
Прошу, люди, зазирніть у себе
Й зрозумійте істину одну -
Цінувать саме життя нам треба,
І радіти просто нашому життю!
06.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729866
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Христос Воскрес і радість землю вкрила,
Христос Воскрес і сонце засвітило,
Спаситель наш, післав його Отець,
Він знищив смерть, душа вдягла вінець!
І тільки він стирає темні ночі,
Він істина буття- в словах пророчих,
Відкрий для нього свою грішну душу,
І сяйво Господа зжене спокусу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729256
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 18.04.2017
На колінах, на горі, Господь сповідався,
Ждав тут зради від Іуди, смерті не боявся.
Від Осанни до розп'яття... на хресній дорозі:
Кров пролита, світ розбитий, сльози на порозі.
Застелялася дорога оливковим гіллям,
Люд кричав Йому- "Осанна", де в терновім зіллі
Повели Його на страту, випивали страсти:
-"Милосердний, любий Боже, не дай в гріхи впасти".
Осквернили Його тіло- кров свята пролита,
Наругами катоване, знущанням омите.
Не думали, що робили, покути не знали,
Батогами шматували, на Голгофу гнали.
Гнали віру, били правду, добро гвалтували,
Його смерті, у розвагах, у гніві чекали.
За що ж Тебе, милий Боже, весь світ нині зрадив?
Чом добром, у Твоїй ласці, йому не зарадив?
Війни, злидні, голод, муки та пекельні смерті,
Душі в вірі зубожілі, розуми роздерті.
Смуток, сльози, біль, розпука, могили рядами:
-"Прости Господи нас, грішних, змилуйся над нами".
Очистися моя Земле від всякої скверни,
Слово Боже хай полине, до добра наверне.
Зацвіли сади... квітують, життя земне кресне ,
Згинуть злії вороженьки...Господь нам Воскресне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728816
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 15.04.2017
Йде дощ? Так, йде, та я така щаслива!..
Сьогодні дощ шумить десь за вікном,
Нехай іде, нехай бушує злива -
Нехай там буде з ним і вітролом!..
Сьогодні усміхаюсь безупинно,
Бо ж любий мій сказав такі слова,
Що він без мене ніби половина,
Яка зі мною лише ожива!
То чом же не всміхатись? Бути в парі –
Це подарунок долі від Небес!
Йде дощ? Так, йде, та я не бачу хмари,
Бо ж мій коханий вже не може без...
Без мене, мене! - Боже мій, Владико,
Все ж через Тебе на оцій землі!
Ти, він і я! – нас повсякчасно трійко,
З Тобою в світлі ми, а не в імлі!
Це ж Ти даруєш почуття кохання,
В якому Твоя святість і краса.
До Тебе, Отче, ще одне прохання:
Нехай це почуття в нас не згаса!
Йде дощ? Так, йде, та я така щаслива,
Бо чула я слова... Він їх сказав:
- Для мене ти та жінка особлива,
Яку весь час жадав, чекав, шукав!
12.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728497
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017
У кожного в житті своя Голгофа,
До неї йдем, важкий несемо хрест,
І обминуть її ніяк не можна,
Так хоче доля, вкаже Божий Перст.
Бо сам Христос ішов туди у муках
Та ніс хреста за всі наші гріхи.
Хоч цвяхами прибили ноги й руки,
Й розп"ятого боялись вороги.
А Він воскрес.Узяв Отець Небесний
Його до Себе, поруч посадив.
Рано чи пізно правда все ж воскресне,
Як би того хтось дуже не хотів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728447
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017
"Греблю, синку,
греблю треба розірвати!
Ти бачив об"яви гнилизни і застою
( що сприяють росту погані ), а не добачив
причини, яку треба усунути."
І. Франко "Будяки"
Вітер буйний заподіяв
Україні збиток:
По усіх світах розвіяв
Кращих її діток.
Літні люди зажурились.
І батько, і мати
З буйним вітром посварились
Та й стали питати:
-- Що ж ти робиш, хулігане?
В чому їх провина?
Нащо здув за океани
Невістку і сина?
То ж таки -- наша надія,
Опертя на старість.
А ти геть їх позавіяв
Шукать щастя й радість.
Чи ж не знайдуть наші діти
Щастя в Україні?
Хай ростуть вони, мов квіти,
Тут, на Батьківщині.
Адже в нас земля родюча --
Ґрунти чорноземні.
Квіти виростуть пахучі
І не іноземні.
-- Ґрунти ваші кращі в світі, --
Вітрюган промовив, --
Та не створені для квітів
Належні умови.
На ґрунтах ваших родючих
Розрослось будяччя.
Та таке воно могуче,
Яких світ не бачив.
А цьому кінець настане
(Варто про це знати),
Як будяччя перестане
В політті зростати.
Україно, для будяччя
Не створюй поліття!
А натомість дбай добряче
Про корисне квіття!
ПРИМІТКА. Поліття -- сприятливі умови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721720
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 09.03.2017
ОБІРВАНА МОЛИТВА. ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇНІ
НЕБЕСНОЇ СОТНІ ЛЮДМИЛИ ШЕРЕМЕТ
Її ім’я – Людмила… Людям мила…
Завжди був усміх добрий на вустах.
По-материнськи так людей любила –
Молитва в серці, Біблія в руках.
До СБУ вона прийшла під стіни,
Щоб зупинити кровопролиття́.
Перед катами стала на коліна –
Благала людям зберегти життя.
Та не здригнулася рука у ката,
Як спусковий гачок він натискав,
Коли він пострілом із автомата
Молитву її щиру обірвав…
Сказав священик при прощанні: «Люди!
Ми тіло бездиханне бачим тут –
Небесне Царство [i]та́м[/i] душа здобуде,
А вбивцю жде людський і Божий Суд.
Хто ж переміг? – Душа непереможна!
Із нами той, хто смертю смерть поправ!
У пам’яті людській живим є кожний,
Хто за народ свій голову поклав…»
=========================
Шеремет Людмила Олександрівна (21 листопада 1942 — 22 лютого 2014) —
українська активістка Євромайдану. Герой України. Героїня Небесної Сотні.
Вона стала на коліна під стінами СБУ у місті Хмельницькому. Молилася. Благала тих, хто по ту сторону дверей, - не стріляти у людей. Куля бійця «Альфи» стала фатальною для Людмили Шеремет… Вона народилася у воєнні часи й померла від куль автомата… У лікарні вона прожила ще три дні. Їй був 71 рік...
Вірш опублікований у книзі "Поетична енциклопедія. Герої Майдану". Івано-Франківськ 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719189
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
Скоро осінь холодна, зубаста, картата,
Відчуваю її, хоч не видно в біноклі…
«Сьо ти писесь, – донька запитала у тата, –
І цому твої очі моклі?»
Тато витер сльозу, обійняв, наче ненька,
Взяв на руки мале чудо зіткане з раю…
Як, ну як пояснити дитині маленькій? –
Лиш вона його окриляє!
16.08.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717482
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Отведи меня в церковь
И там, потерявшись забудь.
Будет колокол бить
Мою душу слезой наполняя.
И почувствую я
Что стою у последнего края.
Где шаг – вечность обнять,
Иль исчезнуть, судьбу проклиная.
Отведи меня в церковь
И там, потерявшись забудь.
Разреши раствориться
В песнопение протяжного звука.
Голодна я,
Почти что, оставшись без чувств.
Не страшно одиночество,
Страшен безбожия путь.
Отведи меня в церковь
И там, потерявшись забудь.
И я слез не стесняясь
Возвращу в душу верного друга.
Вечных слов не забыв
Буду вторить молитвам крестясь.
И взывать к снисхождению
У вновь обретенного друга.
Отведи меня в церковь
И там, потерявшись забудь.
Блудным сыном колени согну
К образам припадая.
Улыбнутся их души
Наивность мою не судя.
Вспомнив бренность свою,
Как в смятении правду искали.
Отведи меня в церковь
И там, потерявшись забудь.
Мне прощенья молить
Надо долго, себя очищая.
Жизнь свою перебрав
Вспоминая, с кем доля свела
Слова здравия буду шептать
Откровением себя возвращая.
Отведи меня в церковь
И там, потерявшись забудь.
Я к тебе возвращусь,
Только стану совсем я другая.
Может быть,
Я руки твоей мягко коснусь.
Может, мимо пройду,
Тишиною себя прикрывая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713125
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 04.02.2017
Федір - вчений, на зарплату дім побудував
І Хомі, своєму куму, про те розказав.
Хома досить здивувався та, проте, зрадів,
Трохи більше про будинок знати захотів:
- Куме, я тебе вітаю, гарна новина
І тепер за свої вчення маєш ти сповна!
Скажи, поверхів ти маєш два, а може три?
Не ніяковій, а правду куму говори!
Кум по-вченому скривився, ніби той павлин:
- Нема сенсу будувати більше ніж один.
Сходи, стелі, коридори, зайвий туалет,
А так маєш один поверх - хоч танцюй балет!
- Може й так, - Хома зам"явся, ставши як томат,-
Скажи, а скільки в будинку маєш ти кімнат?
Федір знову каже куму, наче барану:
- Кімнат маю у будинку я лише одну.
- Ну як так, одна кімната?!! - Не стерпів Хома.
- Так, бо менше будувати сенсу вже нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711222
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Різдвяні свята тривають до Водохрища! Ще одне привітання!
У нас Різдво! Христос родився!
На землю з неба Бог зійшов,
Від Діви в яслах воплоптився,
Він зло відвічне поборов!
Різдво! Колядки, білі шати,
Дитячий сміх, святочний стіл,
І навстіж двері, йдуть до хати
Жадані гості звідусіль!
Так радісно, душа співає,
Родилося святе дитя,
Привіти скрізь і діток зграя,
Заповнили все обійстя!
Несеться щире “Добрий вечір”,
Христос родивсь, прославивсь день,
Небесний ангел сів на плечі-
Вітає всіх, співа пісень.
Чи ж може інша радість бути,
Ніж та, коли уся рідня
Зійшлась, Ісуса привітати,
А на столі пашить кутя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711223
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Я не бажаю злої помсти,
Хоч є на це мільйон підстав,
Я просто хочу всіх забути,
Хто в душу з легкістю плював.
Хто ще недавно був зі мною,
Кого любив я на всі сто,
Хто потім зрадив без пояснень
І впав в очах моїх на дно.
Хто був для мене справжнім другом,
Кому я вірив з кожним днем,
А при корисливій нагоді
Він дихав в спину із ножем.
Хто був колегою в роботі,
З ким мав співпрацю я тісну,
Та добре втершись у довіру,
Він сколотив подвійну гру.
Хотів би з ними розібратись
І викинуть їх на сміття,
Та все ж не смію так чинити,
Бо я не Бог і не суддя.
Я не бажаю злої помсти,
Хоч є на це мільйон підстав,
Я просто хочу всіх забути,
Хто в душу з легкістю плював.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707465
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Татова любов - немов весна,
Як вишневий цвіт, як хлібне поле,
В ній дитяча доля проросла,
В цій любові враз потоне горе.
Татова любов, як свіжий хліб,
Ти його на відстані почуєш,
Вона в серці залишає слід,
Завжди захищає і лікує.
Татова любов, немов ріка,
Розіллється – тиха і ласкава.
З мудрості ця річка витіка,
Ти, дитино, плавай в ній по праву.
Татова любов в його очах,
Я її побачив в очах мами,
Що теплом говорять , хоч мовчать,
В поцілунку послана губами.
Татова любов – це сінокіс,
Урожай, якого ждав роками,
Татова любов – вона без сліз,
В гордості доньками і синами.
Татова любов – це диво-хміль,
І диво - сад в якому солов’ї,
Тато для дітей – це хліб і сіль,
Якщо він справжній тато у сім’ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703562
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Рік тридцять третій. Надворі весна.
Туманна, божевільна, навісна…
І яблуні цвіли рожевим цвітом…
Та запах смерті розливавсь над світом.
По- весняному справді було тепло,
Та це тепло нагадувало пекло.
Програму кат виконував безжальну.
Виводив вітер пісню поминальну.
Трагедія вкраїнського села…
Не бачив світ жорстокішого зла.
Не квіточки цвіли попід тинами-
Сиділи діти з пухлими ногами.
Калачиками ніжки повкладали,
А оченята Господа благали:
-Скажи, хто може крихту хліба дати?
В кого просити?- Ні в кого питати…
Вкрай виснажені, з голоду вмирали,
А колосочки миші догризали.
-Ой, людоньки!- ридала бідна мати,-
Та чим же їх мені нагодувати?
Найстаршого залишила в вагоні…
Забилось серце. Посивіли скроні.
Терзала свою душу, шматувала…
- Мо... виживе,-ледь чутно прошептала.
Косила смерть без бою, без війни.
Негідникам вручали ордени.
Промовистий плакат(цинізм! злочинство!):
Спасибі, батьку Сталін, за дитинство.
Яка ганьба! Ні совісті, ні стиду!
Мільйони жертв!- страшний слід геноциду.
Трагедія вкраїнського народу…
Не виплакати сум, печаль, скорботу.
Схилімо голови… Низький уклін…
Дзвенить, як пам’ять, поминальний дзвін.
Болить душа, і серце завмирає…
Запалена свіча хай не згасає. 25.11.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702992
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Щось не так. Зрозуміти не можу:
Звідки вітру зловісний порив…
Не по-божому діється, Боже,
В тому світі, що Ти сотворив.
Наче пісня, просякнута кров’ю,
Наче скалки розбитих дзеркал,
День, що бути повинен любов’ю,
Нам являє звіриний оскал.
Підкрадається злодієм вечір
До струмка, де конвалій гарем,
Щоб раптово упасти на плечі
Непідйомним думок тягарем.
І хова у подолі свинцевім
Хмар, що випили воду морів,
На догоду маразму-ченцеві
Благодать надвечірню зорі.
Щоб її не напився сьогодні
На кривавім Твоїм полотні
Той, хто світ врятував від безодні -
Побратим, невідомий мені.
Де своєю останньою кров’ю,
Перемелений «Градом» стократ,
На бляшанці напише з любов’ю»
« Я - ненавиджу!..» юний солдат.
Де ніяк вгамуватись не може
Зойк душі на розбитій стіні…
Не по-божому діється, Боже,
На новому твоїм полотні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700021
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Золотисте поле хлібне
І бездонна неба синь -
України-неньки символ,
А ще кетяги калин.
І верба, що біля ставу
Миє коси у воді,
А ще - диво вишиванки,
Витвір вмілих рук майстринь.
Квітнуть мальви-охоронці
Й сонях, наче оберіг
Та барвінку сині очі
Пильно дивляться у світ.
Це дітей вони скликають
Та й на батьківський поріг.
Звідси ж шлях свій починає
Батьківщина для усіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698298
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
російські нікчеми зависли у клубі,
неначе ті гади зліпились в клубки,
а віршики ж пишуть ніжненькі та любі...
Гуртом патріотів клюють залюбки.
Є й інші... так зване духовне болото
Вони наче риби, в боях мовчазні...
Бояться мечами тих жаб поколоти,
натомість їм шлють компліменти рясні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693202
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016
[b]Умирая мальчик от обиды...
Проклял взрослых за войну.
-Что же я вам сделал объясните?
Я про вас всё Богу расскажу.
Пусть накажет что вы жизнь украли...
За мои мечты что не сбылись...
Он Всевышний суд возглавит...
Взрослый дядя - Берегись!
За молитвы всех детей на свете...
Что увидели твою войну...
Ты теперь за них в ответе...
О тебе, всё Богу расскажу.
Вы опомнитесь большие дяди.
Детство ведь у вас прошло...
Для кого вы, и чего же ради?
У меня украли вы его.
(С)Надин Буре[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579739
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 07.10.2016
Лякають війною, бідою, зимою…
Знайомі нам виклики вражі оці.
Ганебніше жити під злою ордою
Тримаючи вічно синицю в руці.
Не сміймо пускати у душу зневіру,
Вона заважає іти до мети.
Ми втратимо все, як загубимо віру
І будемо далі ярмо це тягти.
Вставайте диванні - лежачі, сидячі,
Усі хто чекає на манну з небес…
Землі нашій важко, вона нині плаче,
Потрібно, щоб дух її знову воскрес.
28.09. 2016р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691349
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Вже скінчилися в полі жнива.
Літо швидко минуло,а значить
Тепер,мабуть,настала найтяжча пора:
Сіять зерна у душі дитячі.
То ж плекайте його у серцях,
Вболівайте за кожну дитину.
І хай слово на ваших чарівних вустах
Проросте у найтяжчу хвилину.
Приспів
Раз судилося вам,вчителі,
ясним полум'ям всюди горіти,
І тепловіддавать дітворі-
Недарма живете ви на світі.
Хай спливають літа без журби,
Бо учитель повік не старіє.
Відшукати безцінні духовні скарби
Своїм дітям вінзавжди зуміє.
і полинуть вони в невідомі краї,
І зміцніють,зростуть їхні крила,
Бо путівку в життя їм дають вчителі,
А вони-їх надія і сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282940
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 21.09.2016
Чому ти, Совість така бідна,
Чом про скарби не дбаєш,
Обдерта ходиш у лахмітті,
Ніхто не поважає?
Та і твоя сестричка Честь
Не кращий вигляд має,
Її на кожнім кроці теж
На долари міняють.
Зустріти можна рідко вас
У того, хто при владі,
А в олігарха грошей тьма,
На жаль вам там не раді.
Тому й не йдете ви туди,
Тікаєте від бруду.
В кого вам затишно завжди -
Це у простого люду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689046
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Посилала донечка таткові малюнок
Той, де зобразила і себе й його,
А іще рідненьку люблячу матусю,
Для нього старалась, рідного свого.
Від того тепліше на душі хай стане,
Хай відчує здалеку велику любов,
Що його чекають донька та кохана,
Захищає ж землю, як справжній герой.
Ми з тобою, рідний кожен день думками,
Просимо Всевишнього в щирих молитвах,
Щоб ворожі кулі тебе обминали,
Швидше повертайся додому, до нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687364
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Матінко, голубко сизокрила,
Відлетіла молодість давно,
Ти мене на світі жити вчила,
Виглядала завжди у вікно.
Мені сняться очі твої в смутку,
Твої руки в синіх жиляках,
Як на всіх ділила цукру грудку,
Як томилась в прожитих роках…
І тепер, коли тебе не стало,
Згадую по крапельці святе,
Пам'ять - це єдине, що зосталось,
Бо живемо певно ми на те…
М́́атінко, голубко сизокрила,
Відлетіла молодість давно,
Ти мене на світі жити вчила,
Виглядала завжди у вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665601
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 28.08.2016
Святая Русь? О чем вы, перестаньте!
Святой она ни разу не была.
Я (кривовославной) вашей пропаганде
Не надо... не поверю никогда.
Не соглашусь, отвергну, не признаю.
В вас веры нет, надежды и любви.
Я говорил и сново повторяю
Ваш русский мир основан на крови.
Ваш "русский дух" воняет перегаром
Ваш русский мат я слышать не могу.
Идите-ка вы с вашим самоваром
Осваивать сибирскую тайгу.
От вас у нас одни лишь только беды
Донбасс сожгли вы русскою рукой.
Когда же тот желанный "День Победы",
Вы праздновать начнете над собой?
Вконце концов когда ж вам станет стыдно?
Когда ж у вас откроются глаза?
Вы рождены рабами... очевидно
Так видимо решили небеса.
© Александр Крутий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566251
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 24.08.2016
Отакий практично експромт.
Слава Героям!
Так хотіли зіпсувати
наше свято москалі,
їсти не могли і спати,
вражі діти у Кремлі.
Все складали різні плани,
Чорні яструби війни,
недобиті Чингіз-хани,
стерва сучого сини.
Та не вмерла в Україні
ні Слава, ні Воля,
ми ще вириємо яму
для вас серед поля.
Не ми, з вами починали
братовбивчу свару,
прилетить ще Чорний Ворон
з Холодного Яру.
І піде на бусурманів,
за лавою лава,
Слава Нашій Україні
і Героям Слава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685559
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Світ небезпечний не тому,
що дехто в ньому робить зло.
Можливо, що в житті йому
менш, ніж хотілося, везло.
А небезпечний тому світ,
що збайдужіли люди –
на зло дивились сотні літ
й мовчали гірше юди…
16.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116081606877
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684439
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 18.08.2016
В моїм засмученім краю,
В моїй заплаканій Вітчизні
І я заплакана стою,
Хоч є тут люди добрі, чисті.
І сяють справжні імена,
Діла митців сягають неба.
Їх не потрібно обминать,
А ними всім пишатись треба!
По–християнськи слід нам жить,
Ділити порівну хлібину.
Молити Господа, молить,
Аби зберіг він Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684242
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 18.08.2016
Біля ліжка, де спить немовля,
Cторож-тиша підлогу встеляє
Безгучно мовчанням.
Дрімота-прочанин
Біля ліжка, де спить немовля,
Заколисує звуки. Стихає в турботі Земля
Сном пір’їни, що легко пливе у долоні.
Забувають свій текст горобці на балконі,
Та дрімотно турчать голуби:
Змовкни, світе, бо спить немовля,
Звуки всі незаконні…
Спи, дитинонько, спи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673160
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 17.08.2016
О не кажіть мені продажні, люті,
Що в мене мови рідної нема,
Що нам отут рабами вічно бути,
Ні, не кажіть, радієте дарма.
Живе Вкраїна. Важко, але диха.
Живе народ і вміє ще співать,
Тож не несіть в державу мою лиха,
Не смійте мою мову проклинать.
Не роззявляйте на цю землю пащі
І не гостріть кривавії шаблі.
Моя Вкраїна від усіх найкраща,
Тож дайте спокій гордій цій землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684045
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Майдан палав , зростали барикади,
серця тривожив справедливий гнів.
Та не чекали милості від влади,
Свободу боронили від круків.
Не змили прагнень зимні водомети,
Арешти не здолали і суди.
Стояли ради прихистку намети.
Жінки благали : - Небо, не впади!
А небо впало, небо справді впало,
Розстріляне отарою катів.
От тільки це героїв не спиняло,
Хоча ніхто вмирати не хотів.
Щити і каски кулі не спинили,
Косив людей прицільно автомат.
Та дух буремний вбивці не скорили.
Ніхто ні кроку не зробив назад.
О горе, діти,ангели країни,
Небесна сотня – совість наших днів.
Героям слава! Слава Україні!
Вона жива в історії віків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654403
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 16.08.2016
Дикої черешні стовбур обнімаю,
Де-не-де засохла, бо уже стара.
Глиняна дорога, хата біля гаю,
Зліва і до краю – все поля, поля…
По межі черешні, дворики ошатні,
Дідусева хата на краю села.
Аура рожева, як у шістдесяті –
Це усе насправді чи уяви гра?
Нахиляю гілля, згадую минуле,
Терпко-гіркуваті дістаю плоди.
Раз було дитинство – не буває вдруге,
Жодна моя стежка не веде туди.
Тут усе незмінне, тільки я змінився,
Не біжу босоніж пізнавати світ.
Рву плоди дитинства і торкаю листя –
Вірю і не вірю… Сам уже я дід.
2013.
Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=ajAwqOINvcc
Музика Віктора Охріменка, виконує Володимир Сірий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491984
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 15.08.2016
Маючи мову дзвінку і привабливо-сонячну,
Житом сколисані, небом сповиті пісні ,
Як же не гірко не важко і як же не боляче
осторонь бути коли Батьківщина в вогні.
*******************************
В спадщину дух Український діставши і звичаї ,
Славу козацьку , Шевченка святий заповіт ,
Як же змогли ми служити москальській оприччині ,
Жити без сорому в хаті що з краю стоїть !?
********************************
Бачивши з теплих курортів , як щиро і відданно ,
Край солов'їний , в боях захищають сини ,
Як же наважились хижі Іуди-політики ,
Людям брехать що немає в державі війни !?
********************************
Живши з дитинства натхненням і творчими мріями,
Як же так трапилось , що корифеї колись ,
Бувши зірками естради, лишились повіями ,
Ханам кремлівським зі сцени співати на біс !?
*********************************
БОЖЕ чому , по чиїй невблаганній немилості,
Нас лихоманить останні похмурі роки ?
Де ж той кінець неповаги , неправди , нещирості ,
Край бездуховності , межа зневірі людській ???
*********************************
В себе питаю , за що нас так тяжко покарано,
Землю чому забирає зухвалий сусід ,
Чим завинили суворою долею-кармою,
Що ми зробили , з того що робити не слід !???
*********************************
Зніяковівши , а що відповісти не знаючи ,
Вірю я лише в одне , якби кожен із нас,
Мав би любов до Вітчизни і серце палаюче ,
Криму б не втратили , не воював би Донбас
Олександр Квітень
м. Мукачево 25 травня 2016 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678387
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 14.08.2016
Істинна любов
Коли б коханок наших багачів
спіткала раптом доля декабристок,
сам Бог навряд чи зважити зумів
скарби осиротілі та намиста.
І стало б зрозумілим все без слів,
що ніжні леді, купані в любистках,
більш підходящі пари для чортів,
бо що й шампуні, як душа нечиста.
Дворянських звань позбувшись, декабристки
до Божих зір піднесли світлість душ,
між горя, бруду і сибірських стуж.
В калюжу обернулась трону вищість
у мить, коли ніякий не колишній
кайданами гримів коханий муж.
––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681201
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Присв'ячується всім хто сьогодні на Майдані.
С обидой и болью в груди
Не видя заслон пред собою.
Он смело бежал на щиты
С поднятою к небу рукою.
Он камни бросал на врагов
И сам возводил баррикады.
Прорвать. Он почувствовал зов
Кольцо непосильной блокады.
Он жег оккупантов огнем
Кричал. Надоело, достали.
Весь Киев ходил ходуном
И стены надрывно стонали.
Земля под ногами дрожит
И город затянутый дымом.
Народ Украины вершит
Свой суд над кровавым режимом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476275
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.07.2016
[b]Щуродум.
Червомисл.
Шиловмішкосхов.
Тіньєкрут.
Гузнолюб.
Попілослов.
Мутотряс.
Мертводух.
Дишломов.[/b]
24.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608941
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 28.07.2016
Ребёнка в приюте прозвали котёнком
Он ласковым,мягким был с виду ребёнком
Он всем доверял,и быть может напрасно
Тянул свои ручки не зная - опасно!
Ребёнка никак не могли все понять
Хотелось всем им на него накричать
Хотелось изранить наивную душу
Но он их как будто совсем и не слушал
Он ждал огонёк, точь такой же как в нём
Он знал,верил в чудо, им быть всё ж вдвоём
Ребёнок, девчонка - красивые глазки
Смотрела в окошко и верила в сказку))(((
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610761
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 28.07.2016
Я свічку в церкві запалю,
Подяку Господу складу,
Попрошу я у Бога долі,
Попрошу миру і любові.
Попрошу щастя і добра,
І ,щоб всього було сповна,
І на столі,і у житті,
Даруй ти,Господе,мені.
Даруй здоров*я моїм дітям,
Ти щастя дай- усьому світу,
І про внучат не забувай,
Батьків й рідню благословляй.
А ще ти,Господи,прости,
За всі гріхи мої земні,
Молитву щиру цю прийми-
Навчи!Прости! І сохрани!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679316
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Розказала якось мати
Про тривалий святий піст.
Дав мені Бог пам*ятати
Стисло посту того зміст:
Хтивих пристрастей дорога
Не до тих, хто в тім пості,
Бо дорога їх -- до Бога,
Їх мораль у чистості.
Примітка. Ці рядки написані експромтом
в перший день Різдвяного посту
2015 -- 2016 р.р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624648
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 09.07.2016
Мой русский брат, поговорим про Крым.
Поверь, от темы этой я устала,
но замолчать такое не пристало.
Давай, мой брат, поговорим про Крым.
Еще вчера он был не только мой,
он был и твой и Наш, одновременно.
Его коснулись мало перемены,
под вечный, тихо шепчущий, прибой.
Еще вчера он был не только мой.
Там чайки крик плескался над волной,
никто ее не спрашивал гражданства.
Там смех звучал и не было там чванства-
татарин, украинец не чужой.
Кричат теперь лишь чайки над волной...
А нынче стал внезапно он лишь твой.
Не мой, не наш, лишь твой, и это грустно.
Там и вчера звучал лишь только русский,
над балаклавской бухтой голубой.
Но он теперь не наш, а только твой.
Смириться с этим? Должен понимать,
что белое лишь ночью станет черным.
Разделят полуостров меж придворных
под яростную матерь перемать.
Я не смирюсь. Ты должен понимать.
Нужны Кремлю не люди, а земля.
"Крымнаш" орешь и брызгаешь слюною.
А я тебе Крым отдала без боя.
Я не смогла в тебя, мой брат, стрелять.
Важнее люди мне, тебе - земля.
И вот итог - был наш, стал только твой.
Украден Крым. Я потеряла брата.
В чем пред тобой была я виновата?
В том, что ворам дала смертельный бой?
Скажи мне, "брат", ты дружишь с головой?
Мой бывший брат, поговорим про Крым?
В ответ, через прицел:"Поговорим."
17.04. 2014
История cоздания стихотворения:
Из прямой линии с президентом РФ. 17
апреля 2014
Путин: "Россия не присоединяла Крым силой,
а создала условия с использованием
вооруженных сил, я прямо скажу, для
свободного волеизъявления"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676793
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Боже, прости мої гріхи,
Гріхи моїх батьків
І ворогів, так само -
Хай ластівка на крилах принесе
Свободу, віру, правду, славу,
Нехай народ щасливо заживе
І радість забринить піснями,
Хай кращу долю люд знайде,
Лелеки закружляють над полями
Ми в мирній праці досягнем
Висот і величі держави,
О Боже, ти прости мої гріхи,
Гріхи моїх батьків
І ворогів, так само
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674361
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016
Достатньо «скиглити» народе…
Що в нас майбутнього нема .
Та відправляти «кислі коди»
Труїти все своє життя ..
На можновладця віру мати …
Що цей хороший – цей бандит …
А своє щастя – відкладати …
Винити інших … Все це «жид»…
Винити і брехню терпіти .
Проблеми «мазати» грошми .
І тихо у кутку сидіти ..
А що сам зроблю ??? Сам – не Ми …
І це є правда – Мій Народе …
У полі воїн – не один ..
Щоб стерти всі ці «кислі коди»
Ти маєш знати – ТИ Є СИН !!!
Ти маєш знати – Ти Є Дочка !!!
І іншого в житті нема …
Будуй країну !!! Крапка !!! Точка !!!
Жени поганців звідсіля ..
Не дай бандюзі процвітати .
І рахувать людей за скот …
Бо Ми Най Кращі !!! Хватить Спати !!!
Могутній в Світі Ми Народ !!!
Якщо Ти бачиш бюрократа ..
Якщо Ти бачиш бандюка ..
То піднімай на ноги брата ..
Бо сильна Є Гуртом рука !!!
Бо сильна Є Гуртом свідомість ..
Ніхто за Тебе – не піде …
У світі лиш одна законність …
Відстоюй Правду !!! Все Своє !!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673285
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Я любов"ю Тебе обгортаю,
Як в шовкові одежі широкі
І як книгу священну гортаю
Наші Богом даровані роки.
Напливають бажання підспудні
Наче хміль від міцного напою,
Я наповнюю всі мої будні
Лиш Тобою, Тобою, Тобою.
Кожен вечір і кожне світання
Випиваю як чашу незриму,
Я Тебе одягаю в кохання,
Мою ніжну і н́еповториму.
Наше щастя народжене в небі,
Більше в Бога нічого не пр́ошу,
Я для Тебе, для Тебе, для Тебе
Кожен вечір зірки з неба ношу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321048
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 19.06.2016
Голгофа всіяна хрестами,
Розп'яття там, немов сади
Там розіп'яли нас, і ми
Хрестом ... відмірюєм роки.
Ми хрест кладемо до душі,
Та може, то відмітка божа,
Що є у кожного,... несхожа
Та всі без нього ми сліпці.
А на Голгофі тісно знову,
Там тягнуть хрест нові пророки,
Але зникають поміж роки.
Бо тільки віра є основа.
Святі місця, Голгофа, сад
Та пнуться там... до слави божій
Такі, що у церкву і не вхожі
Що рвуться в рай, а їм би в ад.
Вони забули ... божий син
Обрав Голгофу, як вінець.
Що хрест в житті, ще не кінець.
А він лиш прошення просив...
"Та знали б Ви, як цвяхи б'ють
В долоні, в ноги, в серце, в душу
Та я б кричав,... мовчати мушу
Ті що кричать, ті не живуть."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673124
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 19.06.2016
У дитинстві батька я не мала,
Дуже сумувала я за ним.
Всіх, хто по дорозі йшов, вважала
Батечком улюбленим своїм.
Але згодом ви з’ явилися у мене -
Радість цілого мого життя.
Гарно ставитеся завжди ви до мене.
Буду вас любить до смерті я.
Саме ви навчили перший віршик
Про лелек, що край свій покида.
Саме ви навчили по складах читати
І цього ніколи не забуду я.
Хоч нерідна я є ваша дочка,
Але любите мене, це знаю я.
Хоч нерідний батько ви для мене,
Але люблю вас ще більше я.
Через мене зараз ви далеко,
Щоби дати мені на навчання,
І за це складаю вам подяку
І колись віддячуся вам я.
Дуже рада, що турбуєтесь про мене,
Про моє майбутнє життя.
Ви мене питаєтесь: «Як справи?»
Хочете, щоб обережною була.
Не хвилюйтеся за мене, я вас прошу.
Буду я старатись добре жить.
Бо з собою образ ваш я ношу –
Він мене від злого захистить.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667935
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 03.06.2016
ВІДМОЛИЛИ.
Відмолили мене добрі люди,
Аби я поміж ними ще був.
Мабуть, ще я не знаний повсюди,
Ще про мене не кожний почув.
Я чогось не здійснив своєчасно,
Своїм словом не всіх обігрів.
Хоч душею був сонечком ясним
І в ночах смолоскипом горів.
Треба жити та ще і триматись,
Навіть там, де опори нема;
Де самотність панує у хаті;
Де в літах порядкує зима.
І тоді, коли ближнім прийдеться
Потихеньку від мене піти,
Треба стримати трепети серця
І достойно сказати «прости»…
Не клясти, не бурчати, не злитись,
Геть забути про власне добро…
Як і завжди: ще людям світити,
Випромінювать серця тепло.
А вже потім, коли тіло гноту,
До останньої риски згорить,
Ви не лайте мене за скорботу,
За сльозину, за слабості мить,
Пробачайте мені за кохання
У якому я щастя не мав,
Про яке від зорі до смеркання
Соловейком у тернах співав.
Відмолили мене добрі люди
Отже: хочеш не хочеш – живи!
І твори, доки квітне повсюди
Малахітове море трави.
29.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669152
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
****
Крим - Світу перлина, плавильня вселенська народів,
Жорстокості людської знаєш терпку гіркоту:
Котився загарбник жорстокий - і знову приходив
Нападник нещадний на землю твою золоту...
Розбурхані хвилі до Таврії круч припадали,
Котились народи - звичАї і мови несли...
Хозари жорстокі століття отут панували,
І половці дикі-кипчаки - в цю землю вросли.
Підводилось сонце, палке, червонясто-пекуче,
Простерло проміння - й втонуло у згірклій воді,
Над раєм Тавриди брудні розкуйовдились тучі:
Недоля дорогу вказала монгольській орді.
Здригалися гори, курилися згарищ тумани...
Аж море зомліло в полоні гіркої біди:
Війська Чингісхана криваві звели ятагани -
І впала Таврида - улус Золотої Орди.
Конав Херсонес, і згоріла розтерзана Кафа...
Данину багату збирав ненависний монгол...
І бранців-рабів степовим запилюженим шляхом
Під ляскіт нагайок вели на невільницький торг.
Століття й століття давила монгольська навала...
Віки спопеліли - розпалась Орда Золота,
А Кримськеє Ханство поволі у силі зростало:
У ханів татарських "ярлик" * діставала й Москва.
В п'ятнадцятім віці приходили турки-османи:
Скорили Тавриду, спалили фортеці старі...
Знов бранців голодних примарні брели каравани
І канули в безвість у степу гарячій імлі...
Та степ Придніпров'я плекав нескориме вояцтво -
І вільнії люди прийшли за пороги Дніпра:
Розправило крила, зростало на силі козацтво -
Тут Січ Запорозька - Вкраїни опора - росла.
Далі буде
Автор: Світла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667315
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Ну где же эти инновации,
Подъёмы нашей экономики,
И замедления инфляции,
Да кластеров различных домики?
Где здесь эффект мультипликатора,
И в поселеньях инвестиции?
Я не обрёл в себе богатого,
А значит сохранил традиции.
И постиндустриализация
В муниципальном поселении
Никак на деле не появится
При нашем даже поколении.
Хотелось бы цепной реакции,
Хотелось бы чего-то нового,
Дефляции, а не инфляции,
Чего-то для людей удобного.
Возможна ли консолидация,
Чтоб двигаться к одной стабильности?
Наступит ли здесь активация,
Но без растущей волатильности.
Нам объясняют колебания
Не улучшающих условия,
Напряжены мы от внимания,
А остальное - послесловия.
Нас завалили субститутами,
Так как от спроса - предложение.
Мы слишком сытые продуктами
Второго только продвижения.
За венчурами инновации,
За кластером - производительность,
Передовому лишь овации.
Где в деле новая действительность?
Искоренения коррупции
Не обнадёживают нацию.
Дано нам всё по Конституции-
Похоже то на провокацию.
Где конъюнктурная динамика,
Прогресс ближайшего развития?
Живём, покуда в экономике
Открытья ценят, а не вскрытия.
От цикла деловой активности,
От долгосрочного явления
Зависит факт бесперспективности,
И остальные потрясения.
Есть базисные совокупности,
Технологические факторы,
А нам важней всего доступности,
Реальность, а не симуляторы.
Прогресс меняет человечество
До симбиоза с окружением,
Старьё стирая слишком дочиста,
Тем создавая напряжение.
Где конкуренция, там выгода
С ожесточеньем выживания.
Но вот, к примеру, нет вам выхода,
И как теперь существование?
Нам всем нужна модернизация
На практике, а не в теории.
Нужна такая активация -
Не стыдно было чтоб в истории.
-
Сергей Прилуцкий, Алатырь, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665070
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Погасла радість і змертвіла вся душа,
бо милого Ісуса вже нема.
Тужило серце і плакала Марія
Здається згасла в серці вся надія.
Всю ніч не спала, тяжко на душі
Страждання і кров Ісуса уві сні,
Бо тяжко все було збагнути
Чому ж не можна часу повернути.
Коли Учитель ніжно говорив
Себе Всевишнім Сином об'явив
І скільки Він добра усім робив
Чому ж так люд жорстоко поступив?
Чому ж розп'яли , Господа Христа?
Чому жорстоко цвяхи в руки били?
Вони ж так ніжно всіх любили.
Хотіли пригорнуть весь люд, обняти
І в Царство Боже всіх прийняти
Спасти від всіх хвороб і бід
Щоб всі жили в достатку без обід.
Усе в ночі Марія передумала, гадала
Ніяк до ранку не діждала
Ще темно як пішла до гробу.
І алябастра миру взяла в дорогу.
Помазати тіло вона хотіла дуже
Бо тіло Господа таке недуже
Усе в ранах і синцях побите
І кров'ю рясною чоло умите.
О, як же камінь! Хто мені відвалить
І як ввійду я у гробницю?
Побачить Господа Ісуса і плащаницю?
Та о дива які, Марія відсахнулась
Немає каменя і гріб відкритий.
Де маю я знайти Спасителя Христа
Який так любий як та роза золота!
Коли позаду чує дивні ті слова
Маріє! шо шукать сюди прийшла?
Подумала, напевно садівник
Який також так рано встати звик
Та вмить відкрилися її уста
Равунні! Господи! Це ти!
І радість дивна і чудова на душі
А я так мучилась й не спала уночі!
До ніг Ісуса Господа схилилась
Й надія в серці знов з'явилась
Ісус мій жив! І вічно буде жити!
Бо Царство Боже і святе Він мусить відродити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664024
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Христос Воскрес!, а де ми Україно?
Ще темно, не людно… лиш тиха молитва
Від храму до храму летить з куполів
Зрада й обман, розіпнули Ісуса
Того хто зціляв та людей вчив любить
Нічого не вдієш, така людська вдячність
Небесному Батьку і Сину Його
За те, щоби мати, ми прагнем вбивати
Й лукаво підставити брата свого
Будуємо щастя з мамоной у змові
Панами у світі ми мріємо стать
І смітимо в храмах грошима й брехнею
Щоб душу лукаву у Рай влаштувать
Нечистого думки, його це наука
Де біле там чорне, де правда – обман
Зваблива усмішка, нас зманює в пута
Життя, щоб на смерть, у нас дурнів змінять
А той, хто йому прислуговує вправно
Багатства та владу на Світ роздає
Щоб гнали людей, як послушну отару
На смерть у забій, кожен має своє
Мабуть щось не так, все тоді як і зараз
Хто сльози й молитву на хрест свій несе
А хто уже вміло словами та салом
Як відкуп Йому, а на ділі в себе
Самі ж себе хвалим, самі себе чуєм
Самі собі злата та владу даєм
А Господа бідним - нехай розпинають
За те, що життя їм за гріх віддає
Де ж та святість у нас, коли кличем вмирати
Де та радість життя, коли смерть в дім несем
І хто ж ми тоді, коли з Богом вбиваєм
Якого в собі, як й тоді - знову пнем…
Вже сонечко сходить і ніч відступає
Свічки заіскрились і півнів вже чуть
Словами що духу мерщій прославляєм
Воскресіння Христове - лукавий наш рід
Освячені паски, ковбаска і «чечик»
Із радістю стрімко усі по хатах
Вже істинно чреву, віддати данину
А Богу служіння , вже десь там в думках…
Та Слава Його невмируща й нетлінна
А Істина сяйвом Любові живе
І Воля Його, для нас є не уклінна
Лиш щирістю сліз та молитви, зросте
І той себе знайде в спасінні Господнім
Хто тіло своє в вірі з Ним розіпне
А душу, що Батьком дана милосердно
Як милість, - не жертву, Йому принесе
Виспівують хОри, на радість б’ють дзвони
Чим сильні й слабкі, все зліта до небес
Прости нам Господь нашу підлість та зговір
І Слава Отцю!, що Тебе Він ВОСКРЕС!
P/S
Усім нам уздоровлення та кріпості духу,
чистоти покаяння, милосердя та благодіяння .
Милості та благодаті Господньої на труди наші.
Миру та благополуччя Україні – державі нашій!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Сергій Кріпак* перебуваючи в духовних роздумах в день Святої Пасхи 12 квітня 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663692
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Коли життя мені здавалось пеклом
Тим, що не має меж і каяття,
Мене знайомі відвели до церкви,
Щоб якось навернути до буття.
То церква не моя, не православна –
Євангелістів збори, їх душа…
Та я в плачу, неначе Ярославна,
З неясним розумом за ними тінню йшла…
Людей багато… з проповіддю пастир…
Мене зустріли радо, мов свою,
Почесне місце дали сестри й браття –
Неначе я не в церкві, а в Раю…
Слова лунали голосно і чітко –
Про серце материнське та тепло,
І я не зчулась – відступило лихо,
Від серця відступило, відлягло…
Багато часу сплинуло відтоді,
У церкві тій я більше не була –
В свою ходжу. І свічки при нагоді
Становлю Богу. Ось такі діла…
Нехай мене пробачить наш Єдиний,
Преславний Боже, Трійця Пресвята,
За те, що у біді до Нього лину,
Та забуваю гірко у свята…
Кайгородова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645520
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 01.05.2016
Неначе безсмертні боги
пірнали в шалений вогонь,
крізь призму мовчання,
крізь призму тривоги,
крізь призму болю
розчавлених скронь
та побитих долонь.
Атом вгризався у спини,
в грудини,
в зашарпані крила
і залишав сам на сам
із тишою.
Атом розривав свідомість
і невагомість
ставала все ближчою.
Засурмив третій Ангел,
крізь озонову виразку
впала отруйна роса.
А вони,
неначе безсмертні боги
крізь сни
тримали на собі небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663074
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016
І упала зоря Полин
Чорним болем на наші долі...
І міста неживі, схололі,
Не турбує вже часоплин...
У квітневий гопак садів
Увірвався уламок Сонця,
І зростив "дуже мирний" стронцій
Найпекельніший із грибів...
І весняна гірчить ваніль -
Бо не скоро ще в Лету кане
Ця на тілі планети рана
І цей чорний пекучий біль...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Присмак насолоди
гріха триває.
І немудрий той, що
задоволення в нім шукає.
Гріх - це зваблива молодиця,
яка полонила серця і не відпускає.
І хто в тенета гріха впадає, без
покаяння зворотнього шляху немає.
Хто грішить і насолод
його не полишає.
Любов Господню
від себе віддаляє.
Щоб вберегтись від
ненаситного гріха.
Потрібно вірити і
молитися до небесного Отця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659906
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Господар ферми вигадав уловку:
Поставив у коморі мишоловку.
А мишка це підгледіла мала -
Вівці й корові все розповіла.
Але була байдужа їм ця тема,
Бо ж пастка - суто мишача проблема.
Та сталось так, як доля нагадала,
І мишоловка та змію впіймала.
Події покотились без упину:
Змія ота вкусила господиню.
Щоб хвору дієтичним годувати,
Із курки суп прийшлось приготувати.
Відвідувачів пригостити треба -
Тож є вівцю зарізати потреба.
В недобрий час померла господиня -
Зібралась на поминки вся родина.
Щоб поминання пишнеє зробити,
Корові вік прийшлось укоротити.
А мишка в дірку все це споглядала
Й про речі, всім байдужі, міркувала.
Здається часто нам в житті стороннім щось,
Яке стосується не нас - лишень когось.
Не думай, що коли настане час,
Це "щось" по голові не вдарить нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662020
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
БРЕХНЯ велику силу має.
Така приваблива, що жах.
Вона,падлюка, про це знає,
Підступно лізе, чи не в пах.
Вона ніколи не програє,
Якщо об"єктом буде лох.
Її привабливість зростає...
І вже у сексі ви удвох.
Вона блискуча і зваблива,
Що для плотвиці черв"ячок.
Якщо ти падкий на те ДИВО,
То вже зловився на гачок.
ПРАВДА завжди бува гіркою
Без блиску,лоску, мішури.
Її створив сам Бог такою...
Як хочеш жити -то бери.
Бо в правді життєдайна сила.
Вона як ліки,як зерно,
З якого виростає ДИВО,
Яке чекаєш ти давно.
БРЕХНЮ І ПРАВДУ відрізняйте:
Одна спокуса, друга-ні.
Солодке в урну відкидайте,
Гірке ковтайте зі слізьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641228
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 31.03.2016
Молитва
Я взір свій звожу до небес,
Молитву Господу мовляю:
Привіт, Великий мій Отець,
Йому я душу виливаю.
Ісус Христос – найкращий друг,
Бо Він весь біль наш відчуває,
Він лікар від усіх недуг,
Лікує того, хто взиває.
Пробач, - я кажу, - Боже мій
Що досить часто нарікаю,
На те, що хочеться мені,
Не помічаю те, що маю.
Пробач мені духовну лінь,
Шо, як змію собі пригріла,
І від бажання змін – лиш тінь,
Що десь далеко відлетіла.
Дай ранок гідно зустрічати
Не клясти день, коли родилась,
За все подяку віддавати,
Щоб лиш на Тебе я дивилась.
Ти дай смирення все приймати,
І бути гідною донькою,
Як впаду, сили дай, щоб встати,
Я хочу йти лиш за Тобою.
Ти сили дай людей любити,
Хоч люди різними бувають,
І часто важко це зробити,
Хто як не Ти – про це все знає.
Дай мужності, усе прощати,
І так як Ти – в морську пучину,
Щоб потім знову не згадати,
Про рани, що колись вчинили.
Дай серце, повне милосердя,
Щоб біль чужу змогти відчути,
В часи важкі, в часи гоніння,
На поміч руки простягнути.
Навчи мене вміти чекати,
Не форсувати плівку дій,
Бо свого часу зможеш дати,
Усе, що є в коробці мрій.
Прости Господь за все, благаю,
Дай серце нове Ти мені,
Щоб я жила на Твою Славу
Сьогодні, завтра й по всі дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655966
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Напевно деякі люди прагнуть жити в брехні. Змалечку починаючи щось вигадувати і фантазувати, ми так чи інакше починаємо брехати. Всі. Без виключення. Спочатку це просто якимось чарівним чином прикрашає і збагачує наше життя, але ми самі не помічаємо, як поступово цілеспрямовано будуємо навколо себе свій власний світ брехні. Живучі в ньому навіть не замислюємось над тим, що кожне десяте слово – неправда. Ми так звикаємо. Та все зроблене, сказане і навіть продумане нами залишається поруч. Настільки близько, що ми втрачаємо здатність це помічати. Живемо і дивуємось, чому сталося те чи інше.
Неначе павутиння, липке тонесеньке, але таке міцне! Ми всі павуки, що чекають на свою здобич. Наче паразити шукаємо когось, щоб обплести його власною брехнею. Брехати собі найважче! Комусь – легко. Це наче хворобливе самоствердження. Змушуючи когось повірити у власну вигадку ми самі укорінюємось в своїх думках і починаємо вірити. Брехня заради віри? Невже на світі не лишилось нічого чистого? Невже нам мало істини? Напевно, що так. Бо ж ми невпинно крокуємо, а то і біжимо у свій власний вигаданий світ і тягнемо за собою супутників, що мають свої власні світи. І тут – БАЦ! Сплетіння десятків, сотень павутинь! Живих і дихаючих, мерзенних і огидних лише від того що вони вигадка. Сліпі… ми просто сліпі і самі малюємо своє життя, хто як може. Це страшно, бо часом ми нищимо те єдине, що було дійсно варте уваги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655938
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Чи ми за Бога вже згадали?
У прозі й піснях прославляли,
Про мир і спокій запитали.
Чому війна в нас топче землю?
З сусідами звідки проблеми?
Життя важке, малі зарплати.
Пішов війною брат на брата.
Чому так важко жити стало?
Щодень у Бога ми питали.
Ми ж молимося день і ніч,
Вклоняємось Йому до ніг.
Освячуємо прапори
Та просим милості згори…,
І військо ревно освятили,
Все ніби правильно зробили.
І танки, й пушки, й автомати,
Щоб влучно у братів стріляти,
І гаубиці, й стальні птиці
Є ще в відрі свята водиця.
Щоб не прийшла чужа ордиця.
Чому ж ти, Господи, не чуєш?
Нам мир і спокій не даруєш?
Та промовля Господь до нас.
Вогонь любові в Нім не згас.
Він дарував нам «Слово Боже»
Знайдіть в Нім шлях до перемоги.
Святих пророків посилав
Нам шлях до правди показав,
Про Новий світ, про мир, про волю,
У своїй книзі описав.
Читай людино, виправляйся
Про Новий світ у ній дізнайся
Іди вузьким отим шляхом
Де йшли святі отці-пророки,
Та вивчи добре їх уроки,
Там Божий мир і правду, й спокій,
В святій науці ти знайдеш
Там Божу волю осягнеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653245
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Знов обдурені. Знов обкрадені.
Знов зневірені. Знову зраджені.
Були бідними – стали злиднями.
Були кволими – стали хворими.
Знов у владі той, хто забув народ,
І малих, й старих. Не забув – свій рот.
Знов слова пусті. Обіцянки знов.
А реформи всі – тільки для розмов.
Жили в голоді – живем в холоді.
Тиснуть цінами – на колінах ми.
Із Європою ціни зрівнюють.
З нею ж пенсії не вирівнюють.
Знаємо – війна. Згодні потерпіть.
Та на думці в них – лише збагатіть.
Всі кредити враз розкрадаються.
Збільшить пенсії ж все вагаються.
Вже немає як людям дихати.
На горбах людських хочуть їхати.
Бідні тягнуться. Бідні тужаться.
«Мордовладці» ж ці не ворушаться.
З владних крісел їх нам не витягнуть.
В них для них закон – довго пливтимуть.
Може час прийшов гнати зрадників,
Чи знайдем таких, щоб не «крадників»?
Чесних. Праведних. Вірних Господу.
Богом ставлених. Досить розпаду!
Україна жде для людей реформ,
Жити в радості, хай скінчиться шторм.
Щоб щасливими були діточки.
Щоб сміялися внуки-квіточки.
Тож почуйте всі Божу волечку,
Щоб країні мать світлу долечку.
19.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652785
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016
Отче, я знову впав
просякнутий гріхами.
Ця клята темінь
тіло пройняла.
Господи, омий мене
праведними дощами.
І провадь до Твого
світла - вічного джерела!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606846
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 16.03.2016
Я дИвлюсь у Небо і кажу, що треба
Розплющити очі, покинути сон ,-
Створіння ми Божі й серця в унісон
Б"ються однаково в всіх на Планеті...
Це не в комп"ютері, не в інтернеті
Гра " Хто - кого ?" лихоманить весь світ...
Давайте гасити ворожості гніт...
Молюсь я до Неба, що треба нам, треба
Любитись, єднатись, як Бог наказав ,
Щоб ближньому ближній руку подав,
Зігрітися дав, кусок хліба вділив,-
Господь нас душею, як Сам, наділив...
Благаю до Неба, до нас - до людей ,
Не треба! Не треба! Не треба смертей !
Сини нехай наші не йдуть воювати...
Де ж логіка ? Сенс ?... Народити й вбивати...
О Господи милий ! Благаю у Неба :
Дай розуму дітям...Нам так його треба !
Дай розуму й світла у душі збіднілі!
Зміцни нас в любові ! Зміцни нас у вірі !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651856
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Вклонись низенько праці хлібороба,
За хліб який у тебе на столі,
Вареники смачні, духмяна здоба,
Його стараннями дісталися тобі!
Душею тліє щоб зима в морози,
Снігами білими укутала поля,
А в літню спеку щоб дощі і грози,
Щоб напилася матінка земля!
Як буря, град не спить, переживає.
Душа за кожний колосок болить.
Ціну людської праці добре знає,
І чи знайдете щасливішу мить,
Коли зерно добірне наче злото,
Долоням віддає своє тепло,
Як бачить результати він роботи,
Співає серце радісно його.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649471
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Ти - діамант мій, Ти - моя перлина;
Моя любов - у снах і наяву...
Я дихаю тобою, Україна,
Твоїми - болем й муками - живу...
Тебе орда татарська мордувала;
Знущалися: і ляхи, й москалі...
Та захлинулась у крові навала
Брудних поганців на святій землі...
Твоя печаль - це і мої страждання,
Твоя скорбота - це й моя жура...
І все-таки я маю сподівання:
Не за горами без війни пора.
Ми всі у цій війні шукаєм правду,
Та чи пізнаєм Істину, чи ні ?!...
Бо певен, що не буде доти ладу,
Допоки роблять бізнес на війні
Бездушні та лукаві можновладці,
Які людських не чують молитов.
Та мій народ не буде вічно в пастці,
Не завжди проливатиметься кров...
Я певен: заживуть криваві рани,
У небі закурличуть журавлі
І на землі стражденній мир настане...
Жаданий мир на втомленій землі.
Я дихаю тобою, Україно,
Твоїми: болем й муками живу...
Ти - діамант мій, Ти - моя перлина...
Любов моя - у снах і наяву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651395
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Вдягнуть корону не усім…
Ми не очікуєм кінця…
Але прийде він невблаганно!
І замаячить німб вінця…
Як би не жив ти бездоганно.
Вдягнуть корону не усім…
Її не купиш, не замовиш…
Знайди себе передусім,
Тоді й гріхи свої замолиш!
28. 02. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647777
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 02.03.2016
Стихи о ничтожности Русского духа
Сложить мне в ответ не составит труда
Я видел своими глазами разруху
Убитых детей , стариков в городах
• • • • •
Убитых осколками путинских градов
Теперь только Бог вам ИУДЫ судья
Рассазывать лживые басни не надо
О вежливых людях не нужно вранья
• • • • •
Не смейте и слова сказать о фашизме
Ведь вы же по правде и есть палачи
Хваля Русский мир прикрываясь Отчизной
Со свастикой бодро одели плащи !!!
Олександр Квітень
м. Мукачево
17 липня 2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646534
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
А ты способен прыгнуть вниз,
В пучину, в пропасть, в безысходность?
Встряхнуть сереющую жизнь,
Судьбу встряхнуть, закон и подлость?
Схватить, вцепиться за грудки,
Сдавить рукой свое же горло?
И сердце вырвать из груди
И дать себе в свою же морду?
И смыть с себя мирскую грязь,
Отмыть свою до блеска совесть?
И влить сии помои в пасть,
В пасть мира? Пей свою же горесть.
Очистить закутки сознанья?
Достать из шкафа все скелеты?
И в пыль дороги - на попранье,
Под ноги гибнущей планеты?
© Александр Крутий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644284
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Звертаються до Бога з наріканням,
Чом світ такий наповнений стражданням,
-Невже ж ти ,Боже ,горенька не бачиш,
Не боляче, і за ніким не плачеш?
Он люди гинуть по усьому світі ,
А ти мовчиш, не радиш, що робити!
Поглянув Бог й скорботно так промовив,-
Я завжди йшов і розчищав діброви
Де кликали мене собі на поміч,
Дорогу всім показував, йшов побіч,
Коли ж мене ,в зневірі, виганяли ,
Я мовкнув там де поміч не чекали.
Зі школи вигнали! Не треба віри !
Немає Бога, так дітей учили .
Занедбали біблійне Боже слово ,
В печерний вік схотілося наново!
Взялися діти за свої порядки,
В руках наган, й стриляють мов з рогатки!
Я землю дав, щоб сіяли орали,
Для всіх достатньо, ви ж війну почали,
Куди не глянь, сочиться кров із рани,
Без помочі забуті ветерани,
Земля пустіє, густішають хрести ,
Все тяжче й тяжче доводиться нести.
А так же мало треба всім для миру,
Позбутьтеся ненависті та чмиру ,
А заповіти вибиті в скрижалі
Піднять як скарб, щоб в смітті не лежали ,
Нехай брунькує, квітчається любов,
Скінчиться лихо, і буде щастя знов!
Уверх чоло, і я вернусь в країну!
Я кожного прийму немов дитину,
В теплі скупаю, взую, нагодую,
Зруйноване я знову відбудую,
Щасливий той хто ці слова почує
І не взива ім`я мойого всує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629621
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 15.02.2016
Я повернуся юною весною,
Коли любов квітує на землі.
І поцілую диханням прибою
Вітрила твоїх білих кораблів.
Я повернуся теплою грозою.
На струнах березня ніжністю проллюсь.
Твій одяг змокне наскрізь під грозою,
Душа сп'яніє від вина жалю,
Як ти впізнаеш мої очі,
Відтінку неба кришталевих зим.
Як ти відчуеш мої теплі руки
Крізь мокрі краплі сірої грози.
Я повернуся музикою вітру
Вдихну життя в твої легені, знов.
Червоними трояндами зеніту
Запалить небеса, моя любов.
Я повернуся піснею, що вранці
Розквітне в ніжнім серці солов'я.
Пелюстки зронить білий цвіт акацій,
А губи - тихе й щире: я - твоя.
Я повернуся...
Світлим зорепадом
Над волошковим морем твоїх снів.
Вогнями зір, утішу вірно й радо
Думки твої гарячі і сумні.
Теплом, я повернуся, навесні
І розіллюсь квітучим ароматом,
Зберігши в серці мрії чарівні.
Ти, тільки, обіцяй мене чекати.
Не забувай тепла моїх долонь
Мелодію закоханого серця
До болю обпече його вогонь.
Й струна надії гірко обірветься.
Коли любов осяє все довкола,
Ти затамуєш дихання від подиву.
Я повернуся, навіть, якщо доля
Зірве останню квітку мого подиху.
М. Городовий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641474
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Про що мовчать сумні солдата очі?
Про те, що вам не варто говорить:
Про жах війни, про молитвИ щоночі,
Про те, як тяжко друзів хоронить...
Що сховано за посмішку солдата,
Таку гірку, що сльози на очах?
Останнє слово мудрого комбата...
Чи власний непоборний дикий страх...
Страшна війна так швидко все змінила...
Чому черствіють молоді серця?
Мов ангели, що в них забрали крила
Й тепер нема до неба вороття...
Ми мовчимо, немає що казати,
Бо ви не хочете бачити наш світ,
Бо ви не хочете з нами помирати,
Вам рано ще писати заповіт...
Прокинсь, народ, до вас кричать наші очі,
Та ви ж сліпі, і не бажаєте зріть...
Оглухли ви, лиш молитесь шоночі,
Та не за нас, а щоб собі пожить...
Ми мовчимо, щоб ви таки почули,
Щоб ви відкрили злякані серця:
Згадайте нас, ми ж вас не забули,
Ми для вас виборюем життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613733
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 05.02.2016
Побудь мій боже отут, зі мною,
У цьому полі, у розпал бою.
Серед руїни і серед краху
Не дай пізнати глибини страху.
Не дай упасти в зневіру і розпач
І побратимам розбігтися врозтіч.
Побудь, мій Боже, отут, між нами
Душею батька, сльозою мами,
Сестри любов'ю, брата плечима,
Чеканням милої, її очима,
Побудь, мій Боже, отут, зі мною,
Посеред світу, посеред болю.
Храни від смерті, від кулі вражої,
Будь мені, Боже, вартою, стражею.
Я тіло й душу тобі офірую.
Побудь, мій Боже, зі мною...
Вірую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641471
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Господи, твоя воля,
ну перестань, не плачь!
Всходит над бранным полем
Твой баскетбольный мяч.
Снайпер-палач на крыше,
Шины внизу дымят.
Господи, чей из ниши
кашляет автомат?
Видишь, царек с царьками
Спрятались во дворце?
Господи, ты ведь с нами,
С марлею на лице?!
Бронежилет прострелен,
Свитер и плащ в крови.
Ранено твое тело?...
Только, Господь, живи!
Молятся небу слуги.
Не было дольше дня.
Вынесли тебя други,
Господи, из огня!
Падают люди на земь.
Славен конец пути.
Видно решили разом
В царство твоё взойти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481941
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 02.02.2016
Когда начнёт вовсю валиться
Божок на глиняных ногах,
Когда немного прояснится
Туман в зазомбленных мозгах,
Когда окажется, что ложью
Вы упивались столько лет,
А в том, чтоб драть с собратьев кожу
Великого геройства нет,
Когда вслед за рублём и нефтью
Начнёт ВСЯ рушиться страна,
Когда узнают ваши дети,
Как ходит по двору война,
Когда не пряником, а плетью
Вас потчевать вдруг станет жизнь
И радиоактивный пепел
Наполнит пустоту души -
Вы вспоминайте Украину,
Молдову, Грузию, Чечню.
Как вы гордились кражей Крыма,
Как поклонялись палачу,
Как на Донбассе «защищали»
Свой долбанутый «русский мир».
И врали, врали, врали, врали.
И край мой превратили в тир.
Вы вспоминайте всех погибших,
Всех покалеченных, всех тех,
Кого ваш «мир» из дома выжил...
А вы твердили: «Вот успех!»
Вояк своих повспоминайте,
Нигде которых как бы нет...
Позорище гибридной армии
Везде оставило свой след.
И Сирию не забывайте,
И «Боинг», павший на Донбасс,
И катастрофу над Синаем -
ВСЁ ЭТО БЫЛО ИЗ-ЗА ВАС!
Из-за убийц, что отдавали
Приказы подло убивать.
Из-за убийц, что убивали,
Что бред снимали и писали,
Из-за убийц, что одобряли,
У телевизоров кивали...
ПРИХОДИТ ВРЕМЯ ОТВЕЧАТЬ!
Январь,
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637528
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016
І вириваються інстинкти на свободу –
І світ одразу падає у прах;
І демонічну, ка́лічну природу
Спинить не може ані біль, ні страх.
Та знов і знов Ти руку простягаєш –
Спасителю! Вкотре́ рятуєш нас!
Найтяжчий гріх Ти все одно прощаєш –
І світ любов’ю зацвітає враз.
17.08/6.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594492
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 20.01.2016
У Бога я прошу прозріння
Засліпленим і онімілим,
На землю страдницьку спасіння
І крила я прошу безкрилим.
А ще подай нам, Боже правий, -
Повік, ніколи не забути,
Як здобували свою славу
І рвали осоружні пута.
І як мужніли у боях
Сини Твої високочолі,
Собою прокладали шлях
Нам до омріяної волі.
18. 01.2016р. Надія Таршин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636856
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 19.01.2016
І вийду в ніч із тишею кричати,
Я й зорі сиві.І нам нами Бог.
І справжня така мить-найбільше свято!
Хвилина кожна видана у борг.
А ми борги й собі не віддавали!
Марнуєм миті. Що там мить!.. Життя...
Якби ми Богу біль не завдавали...
Якби.. І ти... І ми... Вони... І я...
Я вийду в ніч із Богом говорити.
Я у його долонях, у руках.
Якби б нам один одного любити...
В ділах... В житті... І навіть у думках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635073
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Вечір синьоокий за віконечком,
Та не хоче спати мала донечка:
Щось щебече, мило посміхається,
До матусі ніжно пригортається.
Тишком-нишком пролетіла казочка
І співанок-забавлянок в'язочка…
Задрімала й мати на хвилиночку,
Міцно пригортаючи кровиночку;
Вже співає доня їй співаночку
Про щасливу долю-вишиваночку.
Тут крилатий сон влетів тихесенько,
Щоб приспати дівчинку малесеньку;
Огорнув оселю диво-казкою,
Обійняв дитя любов'ю-ласкою…
І заснула солоденько донечка –
Мамина утіха, ясне сонечко…
Уві сні блаженно усміхається,
Сили та здоров'я набирається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568982
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015