: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2018
[i]Присвячую усім, хто трагічно покинув нашу сансару із іскрою в очах[/i]
9 годин до твоєї смерті
я стискаю твою руку
й надіюсь
що ми іще зустрінемось
на дорозі
що іще вип'ємо
перед черговою поїздкою в нікуди
спітнілі
п'яні
і щасливі
просто тому
що місяць сьогодні
співає вбіса збудливу пісню.
9 хвилин до твоєї смерті
надіюсь
ти іще не почав гаснути
мій друже
що серце досі лине
до розпусних дівчат
що провокативно сміючись
купають свої блискучі ніжки
у хвилях місячної пісні
що в кишені досі дзвенить
неважлива пустота
що ноги несуть
до невідомих провулків
й пабів
де розбиті бокали
за барними стійками
розповідають божевілля
що ураз скручує кишки
й викидає через двері
прямо на звивисті вулиці пригод
ген до дверей
наступного ранку.
9 секунд до твоєї смерті
як же я не хочу
думати
чи здався ти
так просто
чи останньою думкою
перед тим як лемент крил
закриє твої очі
мов товстезну книгу
було:
"ладно, *** з ним" —
наше спільне кредо
на усі випадки життя.
9 секунд твоєї смерті.
чи я тобі казав колись
що вона завжди пахне
паленою плівкою
й вівсяною кашею?
9 хвилин твоєї смерті
"active 9год ago"
пишу: "привіт,
знаєш, я вирішив
що нам таки варто
знову кудись поїхати.
відпиши, як прокинешся".
9 годин твоєї смерті
я стискаю твою руку
й надіюсь
що колись зможу
випивати це життя із твоєю жагою
що іще розіб'ю якусь пляшку
об бильце фонтану
на твою згадку
що стоячи посеред дороги
в невідомість
зможу простягнути руку угору
й посміхнутись
почувши тихий шепіт
місячної пісні.
user was active 9years ago
but it was worth it.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760186
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2017
[i]«Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
є хтось такий, як невтоленна спрага…»
Ліна Костенко[/i]
Не зважуся торкнутися руки.
У плин думок свою, несамовиту,
Я не зроню, як краплю на піски.
Без мене Вам – простіше, мабуть, жити?
Ожинами – заплетена межа.
Пішли Ви в безвість, щоб не повернутись.
Та крізь колЮчки тягнеться душа,
Щоб хоч слідів останніх доторкнутись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742439
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 31.08.2017
Картина - "Лебеді, які відображаються у слонах",
Сальвадора Далì.
[i]Диптих написаний у співавторстві з
[b]Іриною Лівобережною,[/b]
за що моя їй щира подяка.[/i]
[b]Текучість[/b]
То що ж, у цьОму світі, "воля"?..
Ти дуже хочеш знати, теж?..
Ми вільні - обирати ролі?..
Себе, у грі "Смішні та голі",
Вмуровуємо в гірші з веж.
У нашій волі - обирати,
Чи нам дивитись в Божім світі -
У вир подій...а чи загати
ПопЕред очі будувати,
І в сірості убого скніти.
А Всесвіт - бал різномаїття!
І все - цілком єдине в ньОму;
Так дивно - це не розуміти!..
(Мабуть, гостріші в цьОму діти!)
Картина це підтвердить, знову.
Незвичний погляд це карниз,
Де тлін втрачає владу рис...
Далì, звідтіль, дивився вниз.
І бачив звідти [i]надтекучість -[/i]
Подій та форм, і суті, фарб...
Багато хто б хотів торкнутись -
Отих речей, в них взяти участь,
Та страх шепоче:
[i]- "Ні, не варт!.."[/i]
На вухо, він:
[i]- "Постій в сторонці!..
Дивись у темінь, бо ті фарби -
Яскраві надто!.. ти не в змозі
Їх осягнути; краще в позу
Ти стань, щоб їх ігнорувати!..
Нехай проходить світ повз тЕбе,
Слонів стриножать хай "герої"!..
Безпечніш - не дивитись в небо,
І в лебедях нема потреби!.."[/i]
Страх домінує над тобою!
Жени йогО, повз опір криз!..**
Бо у житті, за призом - приз...
Наважся тільки, озирнись!
############
[b]Спокій[/b]
В полотно вдивляєшся, Поет.
Світ фантазій – благодатна тема;
Розум там заточує стилет,
Та в безумстві пишуться поеми.
…Лебеді – мов кручені вужі,
Серед голих скель та сухостою…
Часто-густо ходиш по межі,
Чисте – тільки небо над тобою.
Що тобі спокОю не дає?
Що тривожить? Що тебе страхАє?
…Озеро перлинно виграє.
Роздуми… і хвиля затихає…
Ледь колише пір’я вітерець.
Я присплю лебідку, тихо-тихо…
Чом зусилля зводиш нанівець,
Та у чому ти вбачаєш лихо?
Чом лякають тіні в глибині
Тих створінь величних та вухатих?
То ж не крокодили там, на дні,
А слони – великі дитинчата.)))
Озирнись - на розуму межі.
ВИвільнись. Де страх тримає душу,
Всі вузли-загати – розв’яжи,
Заборони – з легкістю пострушуй.
** - маються на увазі гострі, хворобливі,
стани психіки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744798
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Я заплуталась, - чи не чуєш,
Чи не хочеш почути,
Як до золота крон припадає іржа?
Та намарно і досі бунтуєш,
Бо не може так бути,
Щоби враз до світання зів`яла душа.
Я заплуталась і блукаю
Рано-вранці у сквері.
Може, втішить притулок порожніх алей.
Добігаю майже до краю, -
Всі зачинені двері...
Нерозумна шпарину шукаю, але...
Я заплуталась. На коліна
Упаду наостанок.
У долонях маленьких не втримати світ.
Не помітиш, як без упину,
Ніч міняє світанок.
Безпритульна тиняюся біля воріт.
Я заплуталась…
17.11.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537491
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 09.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2017
У завіях похнюплених днів
Біля тебе я бути так хочу...
Я для тебе мережку зі снів
Виплітатиму кожної ночі...
Так буває в житті лише раз.
І повторюєш знову і знову
Сотні тисяч закоханих фраз,
Що душа узяла за основу...
І вслухаючись в шепіт вітрів,
В партитуру космічних симфоній,
Ти мене віднайдеш серед снів,
Візьмеш душу мою у долоні...
Я вклонюся тобі за любов
Самозречену, з тисяч пробачень,
На межі зрозумілих основ,
За межею невтрачених значень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 04.03.2017
Я знаю, що затрималась у часі,
Коли зламалась брама, а політ
Без мене десь...
які ж бо замалі
Комашки ми, до світла й меду ласі?
Нестримані, метеликом на спалах
Через тунель - на світло, де той Рай?
А мо`пекельна піч за небокрай
Заглянула та поки що не впала?
У тій омані легко спалахнути,
Обпалить душу полум"ям жага.
Де пряники? -
лиш слід від батога,
Кривавий слід солодкої отрути.
Згадай, тебе від неї ж рятувала,
Коли у прірву падав знов і знов.
Одвічним покликом уражена любов,
Бурштином теплим долю торувала.
В безодню йшов сліпий, але щасливий.
А може й хай? - щасливий, бо сліпий.
Із мрії уже й човника зліпив,
Діряве денце не помітить зливи.
Мені пора, годинники завмерли
І кров біжить помалу...
дивний сон:
Сосну вмовляю не ламати крон,
Бурштин міняю на рожеві перли.
21.02.17.
Бурштин - це смолисті сльози сосен, а перлини на Сході вважають місячним світлом,яке застигло у воді.А ще їх іноді називають сльозами морських німф.
Перли підходять тільки людям з сильною енергетикою.Вони не уживаються з озлобленими людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720076
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2016
Без права на будь-яку помилку,
По правді, по честі і совісті,
Щоб душі - на відстані дотику,
І фрази десь на підсвідомості...
Ночами тримай мене темними
В сплетінні думок і реальності,
Співає душа хай упевнено
В єдиній зі мною тональності...
Тримай мене ранками ясними
В полоні п`янкім і покірливім...
Тріпоче в долонях беззахисно
Душа пташенятком довірливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682041
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2016
ПІСНЯ: «Мила рани загоїть!»
Музика: ?????
Слова: Володимир Туленко
Біля хати криниця, де прозора водиця,
Де чарівна дівиця
Покохала мене.
Дай водиці напиться, о прекрасна цариця,
Хай лиш радість насниться
І любов не мине!
Дай водиці напиться, о прекрасна цариця,
Хай лиш радість насниться
І любов не мине!
Приспів:
Мила рани загоїть,
Пригорне й заспокоїть,
Із любистку та м’яти
Приготує напій.
І отак ми з тобою,
Як засватані двоє,
Вічно будем кохати
На планеті оцій.
Біля хати лелеки в холоди та у спеку,
Дитинчат у далеку
Проводжатимуть путь.
А у хаті отая, що гріхи сповиває,
На життя надихає,
Що не можеш забуть!
А у хаті отая, що гріхи сповиває,
На життя надихає,
Що не можеш забуть!
Приспів:
Мила рани загоїть,
Пригорне й заспокоїть,
Із любистку та м’яти
Приготує напій.
І отак ми з тобою,
Як засватані двоє,
Вічно будем кохати
На планеті оцій.
Вічно будем кохати
На планеті оцій.
Вічно будем кохати
На планеті оцій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674404
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2016
Иногда я рисую-потому что мало кто-умеет читать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666625
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016
[b]ОНА[/b]
смогла себя от… счастья защитить
поклявшись жизнь иллюзией наполнить..
но тщетно… снова верить и любить…
и скрежет чувств былых в душе.. неровных…
вдруг может показаться, что везло…
свою весну другому отдала…
Но вдруг… в толпе… увидела лицо…
и поняла… нет жизни…
…………….без тебя…..
Сполна
Всегда
Окружена тобой
За кофе
За рулем
В своей постели…
Не… наша дочь…
чужой уютный дом…
…А я всю жизнь…
…Зову тебя… несмело..
Где точки пресловутые над і?
.....?......??.......???..........????............?????.....
Глаз голубых….
….уютное пространство?
........................?. ................?. .............? ...
Т В О И Л А Д О Н И…
....на моей груди....
0СТАН0ВИСЬ МГН0ВЕНЬЕ!!!!!!
тЫ ............
...прекрасно.
В кольце объятий
Сладкий сердца плен…
….. и шепот….поцелуев…
………по коленкам……..
Как прежде отдавать
себя……тебе
и утопить…
любя…
в своих….
оттенках....
я все еще боюсь своей любви…
но глупо так – надеяться на чудо..
когда, сквозь годы души разлучив,
судьбы кривая привела друг к другу….
я завтра стану сильной… и опять…
заботы,
суета…
семейный ужин…
случайность встречи… горько вспоминать…
с волнением признавшись..
….ты мне нужен….
\\\\\
[b]ОН[/b]
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...сам себе... перед собою....
просить не буду... верить и любить
и буду жить... с поднятой головою
и очень долго в этом мне везло...
чужую юность... даже стал лечить...
но вдруг... в толпе... я разглядел лицо...
и понял... без тебя...
......нет смысла... жить...
Опять...
Всегда
Я с мыслью о тебе...
За кофе...
За рулём...
Листая Daily ^...
И в самолёте....
вдруг... прикрыв глаза....
...Стою волнуясь........
...У Твоей Постели.
Так что же так влечёт меня в тебе?
.....?......??.......???..........????............?????.....
Желанье глаз?...
... интимное пространство?...
........................?. ................?. .............? ...
Т В О И Л А Д О Ш К И...
...на моей спине...
0СТАН0ВИСЬ МГН0ВЕНЬЕ!!!!!!
тЫ ............
...прекрасно.
хочу обЪятья...
вечно ощущать...
..... и целовать... ......коленки...
...........наслаждаясь
дарить себя....
...... тебе
и проникать.....
ни днём...
ни в снах....
с тобой не разлучаясь....
я больше не боюсь что не влюблюсь....
я каждый день в тебя влюбляться буду...
ты только мне проснувшись улыбнись...
и я подарок этот не забуду....
а завтра всё по кругу... и опять...
постель ...
дорога....
встречи и разлуки....
но я всегда.... сквозь плесень неудач...
с волненьем вспоминаю.....
....... твои руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666282
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2016
В коханні не зізнаюсь, хоч вбивайте,
Хоч крила ріжте і стріляйте в груди.
Мені вже так боліло геть усе!
Чи так кохати ще когось я буду?!
В коханні не зізнаюсь, хоч заплачте,
Хоч одяг рвіть і грюкайте дверима.
Я так втомились від жахливих зрад
Чи то вже стала я така ревнива?!
В коханні не зізнаюсь, хоч кричіть,
Хоч вовком вийте і сваріться всюди.
Хай полум'я горить в моїй душі,
Бо не зізнаюсь, а кохати буду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610139
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 13.02.2016
У кожній миті - каяття повій,
За вмерлою - прощання.
Світи допоки вічна пам"ять, осінь...
У кожній миті - тріпотіння вій,
Офіру на заклання -
Ті дев"ять грамів із душі виносять.
У кожній миті - сажа і смола.
Спаливши чорнолісся,
Коптили небо рештками прокляття.
У кожній миті - тільки два крила
Та води темні Стіксу
І наче човен, схожий на багаття...
Вересень 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606096
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 05.02.2016
Коли вони повернуться, прийдуть,
Гартовані кривавими сльозами,
Ціловані убивчими жнивами
І проводжанням у останню путь,
Коли вони повернуться, прийдуть,
Зневірою насичені по вінця,
Сторо́жкі до свого і до чужинця
І до того, що суть або не суть,
Коли вони повернуться, прийдуть,
Врятовані від смерті випадково,
Невільні часу діячі лихого,
Ті, хто його притамували лють,
Їм дивно виглядатимуть, мабу́ть,
Терпіння і сумирення Господні
Й незмінність рис минулого в сьогодні,
Коли вони повернуться, прийдуть.
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546304
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 23.01.2016
Тобою я хронічно хвора.
Загострення іде під вечір,
Як день накриє чорна штора,
Як тінь торкне холодні плечі.
Тобою хвора безнадійно.
Та в силі ти звершити диво.
Є в тебе ліки чудодійні,
Котрі знімають рецидиви,
Витягують із сітей мрію
І близять точку апогею.
Тобою другий рік хворію.
А ти, здається, хворий нею…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624391
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Этот голос, украшает собой телефонные сети
Соблазняя, читает запретные, липкие речи
Он как будто записан на старой не нужной кассете
Умоляет и просит о скромной и маленькой встрече
Километры, разделили собою всю жизнь на отрезки
Если холодно спать, то ложись под ее одеяло
А стена сохранит на века эти взгляды на фреске
И слезу на щеке, что так долго не высыхала
Вместе с ветром, разнесло, будто пыль нашу веру
Словно вирус безумия пущен кем-то по венам
И себя, самого приглашаешь к барьеру
Изучая науку любви по живым манекенам
Скоро осень, и пора уже сверить маршруты
Верить в чудо учили еще, когда спали на парте
Жаль, что вам не дано останавливать эти минуты
Вы теперь лишь отметки на старенькой карте
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205336
дата надходження 11.08.2010
дата закладки 01.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2015
Была дана на нежность квота...
Немое вето - на укор...
Кадета-ангела вендетта...
И ожидания пароль...
Была дана и сила духа...
Венец терпения и боль...
За чем ты плачешь тихо-тихо?..
В который раз играешь роль?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619975
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 21.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2015
Хіба потрібно думати про вчора?
Його минуле вже забрало вщент.
Не знаю середа чи то вівторок,
Довів, мені, що все життя – момент.
Хоч на губах гірчить осіння кава
Й старенька ковдра гріє, як завжди.
У всьому я – малесенька держава,
Що мріє про уквітчані світи.
Заглянуть в завтра хочеться найбільше,
Його таємність манить у вікні.
Відкрию книгу, запитаю Ніцше:
«Кого мені чекати уві сні?»
Переступили день і пішли далі,
Не обертаючись, з надією вперед.
Його закарбували у скрижалі.
Сховаємось за власний етикет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622338
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2015
Вы знаете, забудьте обо мне,
И не тревожьтесь именем печальным,
Быть может мне неплохо там, на дне,
Где мир людей становится формальным.
Быть может нам, забытым, хорошо,
И чужды суеты пустые роли.
Судьбы удел - он свыше предрешен,
Свои грехи мы сами же отмолим.
Забудьте, не судите больше нас.
Рождайте в мыслях праведных героев.
Наш профиль исчезает и анфас.
И я...мы оставляем вас в покое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607918
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 02.10.2015
загубити ключі від поштової скриньки
вимкнути трубку, зірвати дзвінок
стіни звільнити від фарби і тиньку
дуло у рот – натиснути курок
в калюжах кривавих посіяти маки
нехай проростають – ото аванґард
багряні пелюстки – приховані знаки
таємного значення вдалий парад
грудень 2014 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544095
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 03.09.2015
Зігріюсь келихом вина,
Душа, як лід, холодна. Осінь?..
Та літо сонцем вирина
У золотавому волоссі.
Ще вистрибом поперед всіх
Біжу шалено на підборах.
Бажання - мій найтяжчий гріх -
І нездоланне переборе.
Ще розвінчаю "назавжди",
Не бути небу невблаганним,
Цвітуть душі мої сади
Барвисто-пристрасним духмяно.
Зігріюсь келихом вина
Солодких чар пекучі краплі .
Блукають, не діставши дна,
В життя грайливому спектаклі.
Серпень, 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603190
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 01.09.2015
Уявляю себе поетесою, вдягаю старомодні сукні,
знаю, їх тепер називають ретро,
вони дешеві, тому доступні.
А ти й досі
носиш покудлачений светр
не вимикаєш приймач на кухні, там
кажуть, що сьогодні почалась осінь.
Якби ти мене теж так уважно слухав,
тоді тобі наврядче здалося б це дивним.
Ми пропустили декілька слів, тому розмови
стали незрозумілі й порожні.
Щоб зустрітись з тобою мені потрібні тільки дві гривні
в один кінець і багато пляшок пива.
Я бачу гнилі рештки сорому, людей, що на кожній
зупинці лізуть мені в душу. Хто поглядом, хто необачним дотиком,
а хто штовне з усієї сили так, що синці не сходять місяць.
Голова забита параноєю вщент.
Ви так печетесь, щоб неодмінно зайняти собі місце,
а я їду покищо стоячи. Роблю на своїй самодостатності
надто помітний акцент, у мене залізне серце Танатоса,
думки важкі та зношені.
Я виснажений пацієнт сьогоднішньої осені.
Тобі неймовірно важко згадати моє лице,
навіть якщо воно посміхається з кожного бігборду
цього занедбаного міста.
Я надто горда, щоб поряд з тобою сісти.
Знаєш,це...
Одна з сотні речей, які ми щоночі в молитві просимо.
-Господи, дай мені терпіння та сил до наступної осені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278128
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 13.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2015
Я сьогодні заздрю двірникам,
вони до осені торкаються руками.
Холодно, мабуть, тепер гілкам,
їх одяг - просто листя під ногами.
Я заздрю птахам, що летять кудись у даль,
їм все одно до того, як ми тут.
А я іду додому. І, на жаль
не поміняю скоро цей маршрут.
На зустріч люди. Різні до припадку,
ногами підфутболюють каштани.
Візьму один, щоб був мені на згадку,
що інколи ламаються всі плани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525853
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 17.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2015
Ти для мене лиши́лась зага́дкою,
Я і досі тебе не пізнав.
Ти світила душею-лампадкою,
Аби в темряві я не упав.
Мо́ї сни – криворукі художники –
Малювали якусь маячню.
Прогризали планету безбожники
І шукали на Сонці вогню.
А життя крокувало нега́дано
По канату, неначе циркач…
Не лови, не тужи за упаденим!
І усім, хто образив, пробач…
Твої мрії, просочені кавою, –
Карколомні, солодкі, гіркі…
Ми усі ідемо над канавою,
А канави – глибокі такі…
Наші руки не зробляться крилами,
Бо без пуху, без пір'я вони…
Безперечно, ми будем щасливими –
Бо у щасті немає вини…
І коли повсихають акації
І зів'януть твої пелюстки́,
Зрозумієш, що я маю рацію,
Зрозумієш мої помилки́́.
12.01.14 А. І. Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587830
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Шовкові руки від шовковиць,
Блакитні очі від небес…
Торгує радістю торго́вець,
І топче спогади прогрес.
Було дитинство — та й немає,
СкінчИлась мила карусель,
Бо все в житті колись минає,
Неначе свіжість "Аріель".
В дитинстві ми були без гриму,
В думках — ще мінімум брехні,
І легко так складались в риму
Веселі лагідні пісні…
Не всім воно було варенням,
Не всім знаходилось тепло...
А на малюнках, мов знамення,
Строкате сонечко лягло…
А десь між мрій моїх околиць
До щастя рухався експрес…
Шовкові руки від шовковиць,
Блакитні очі від небес.
07.07.2014р. Андрій Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588214
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Кава
Пам,ятаю : вокзал,Полтава.
Я і ти .Між нами -кава.
І довге -довге мовчання.
Сумним вийшло наше прощання.
Мить
Сніжинка впала на долоню
(Хіба їй в цьому забороню?)
І розтанула в цю ж мить ...
А могла б іще пожить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581740
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 18.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2015
Тобі так подобалось,
Так приводило в екстаз.
Тобі так хотілось
Бути краще усіх нас.
Ти знищував міста,
Палив надії.
Віддав би все,
Убив би всіх заради мрії.
Ти йшов вперед.
Назад ні разу не дививсь.
І ти не бачив серед нас
Кого насамперед убив.
Твоїх мрій більше нема.
Твої надії згинули разом з усіма.
Ти не вартий жодної жертви.
І ти давно, ой, як давно ти мертвий.
І вже ніхто й ніколи тебе не поверне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562610
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 17.04.2015
Забутий подих вітру...
Розтріпане волосся...
Співає скрипка...плаче свій аккорд.
Душі загаслу квітку,
І кіс моїх колосся,
Не руш...Я не для тебе мій... milord.
Джерел свячені води,
Скувала чорна туга...
Я боса через горе перейду.
Побачиш мою вроду,
Коли повіриш в Бога,
Не час...за сто віків тебе знайду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574785
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Трапляється: от Ангел і без крил,
Точніше, крила є, але без пір'я,
Його розносить вітром по подвір'ю...
Піднятись в небеса немає сил.
Наче банальну курку обскубли,
Ті руки, які вчора обіймали.
Є Ангелів на світі ще чимало,
Лише поклич, якщо щось десь коли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574732
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2015
Знаєш, ТИ тепер не тут, не поруч...
І чай холоне не для тебе,
ТИ пішов прямо, ну а я ліворуч,
І не щемить, не рветься поміж ребер.
ТИ вирішення всіх моїх проблем,
Та ТИ ж і сам є їх причина....
Тепло долонь, що гріє тільки днем,
Хоч ТИ не виміряна кимось величина...
#Іоанна_Пекун
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574719
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2015
[b]Вона жила у світі із ілюзій
І малювала картини з надій.
Літала в вигаданому небі,
Пірнала глибоко у море мрій.
З минулим вона вранці пила чай,
В обід - зі спогадами міцну каву.
Заходила у гості до думок.
І кожен вечір помирала.
Вона шукала щастя в світі мрій,
Керуючи своїм самообманом,
Тікаючи з реальності, вона
Старалася ввести себе в оману.
Реальний світ тягнув її до себе,
Та вона боролась, що є сили.
Як боляче було їй падать з неба,
Дивлячись в надій своїх могили.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574717
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
я читаю твої довгі речення
про життя і про смерть, заперечення,
обертання космічних принад
і людських неув'язнених вад,
про складні і прості візерунки,
що вплітаються в вирій подій,
про таємні твої подарунки
і про сльози на кінчиках вій.
я читаю тебе сторінками
з інтернетних невидимих мас.
обіймаю і серцем й руками
діаманти кодованих фраз.
я читаю тебе всенаскрізно,
безупинно, забувши про сон.
кожну фразу, тримаючи міцно,
розумію, один на мільйон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574703
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2015
Мовчи...
Сказати не зумієш,
Того, що я бажаю чути,
Слова немов таємний привид
І серцем їх вже не відчути.
Мовчи...
І не дивись суворо...
Не винен ти в життєвій зраді...
Судилось так на моїй долі -
Нелюбою тебе кохати...
Мовчи...
Не край мою сміливість,
Я ледь зібралася думками,
Немов здіймаю на вітрилах,
Що їх нікому не відтяти.
Мовчи...
Сприймай мою реальність,
Ховай її в таємні скрині,
Що мала, я тобі сказала -
Тепер вже легше...стало нині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570626
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 07.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2015
В моїй душі дві сторонИ.
Одна логічна і проста.
Друга складна, і вірить в сни
І як що треба в прірву із моста.
В одній тверезий розрахунок
В холоднім дзеркалі буття.
В другій кипить життєвий трунок
Так необхідний для життя.
Одна рахує без упину й сну.
А другій числа, як у спину ніж.
Коли вони з`єднаються в одну
То і народиться картина або вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544207
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 06.04.2015
Мої страхи з роками тількі дужчають,
Відлунням з пам’яті, пригнічуючи думку,
І сни страшні що ночі мене мучають,
На ранок залишаючи у смутку.
Мені самотнім жити вже не важко,
Самьтньо жити можна і навчитись,
Самотнім залишитися не страшно,
Страшніше непотрібним залишитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572476
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Який колір щастя? Призахідне сонце червоне.
На київські вулиці падають стиглі каштани.
Моє існування у сірих очах твоїх тоне.
І подихом легким загоюєш з”ятрені рани.
Який смак у щастя? Це літнього дим надвечір”я.
П”янка прохолода, і вечір над річкою тане.
В рожевому небі – легенькі хмарки, наче пір”я.
Троянда від тебе, що довго стоїть і не в”яне.
І зірка вже перша в призахіднім небі палає.
Хрещатик вечірній вогнями веселими вбраний.
І ніжно долоня твоя мою руку стискає...
Покажеш мені хоча б крихітку щастя, коханий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572468
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2015
Мене покликав місяць-молодик,
аби не продрімав, бува, світанок.
Здавалось би, іще занадто рано.
Якби не пізно.
Подивуйся йди!
Поглянь, які природи чудеса!
Як розцвітає волошкове небо!
І цілий світ вітається до тебе...
Ти в творчій одинокості – не сам.
Віків, кумирів безміри спливло...
Кумують жаби, шаленіє птаство.
Сльоза-роса...
Воскреслий ранку, здрастуй!
Торкнула душу ластівка крилом.
Художнику, це все давно було.
Але тобі талан дано творити,
щоб неповторність заново відкрити.
Поглянь, як дивно небо розцвіло!
А онде понад банями дерев,
гілля гойднувши,
опустився легко
й розправив крила на гнізді лелека.
У нього місяць інтерв’ю бере.
А чи надовго зупинилась мить?
На фото, на картині, в згадці, в слові...
Довічне – лиш народжене в любові.
Тоді і пам’ять гріє і щемить.
Поет уміє краще багатьох
ловити миті, ткати думи віщі,
аби відчути, зрозуміти вічне,
щоб серце озивалося: тьох-тьох!
Мить – неповторна.
Іншої – не жди.
Та саме в тому – таїна жадана,
щоб кожен раз –
неначебто востаннє,
щоб світлі мрії й сонячно – завжди.
Вуздечку напинає ясендень
і напуває простір барвограєм.
Чаруймось білим світом, наче раєм.
Життя – то мить.
А іншого – ніде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568333
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
І де вони,-ті,що в обличчя сміялись?
Ховаючи гострі в руках камінці.
Із горя чужого що так забавлялись,
та долю писали по моїй руці.
Що тикали пальцем:" - Диви,яка драма!!!",
та мірялись німбами,наче святі.
Де всі вони зараз? - скажи мені,мамо.
Де був гучний натовп,там а-ні душі....
Одних за мерзенність життя покарало,
й суворо спитало за їхні слова.
А інші упали,- я ж руку подала,
-хай сіється світло у людські серця.
Бо рано чи пізно ми всі можем впасти,
і миті такі недарма нам даються.
Хай милує Бог хоча б раз нам попасти
у натовп людей,що над горем сміються!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517945
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 10.03.2015