Єта Льє: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2015


Крилата (Любов Пікас)

ЗГАДАЙ МЕНЕ

Знов  вулицею  вечір  шкандибає.
Кидає  тіні  помахом  руки.
Де  ступить  –  там  все  меркне  і  стихає,
Бо  день  він  затискає  в  кулаки.

Одна  сиджу  у  цю  вечірню  пору.
П’ю  тишу.    В  мене  тиші  є    безмір.
Годинник  б’є,  його  не  чула  вчора  –  
Пірнала  із  тобою  в  Синевір.

У  грі  життя  не  я  веду    рахунок,
Коли  щораз  любов  кладу  на  кон.
І  все  ж  тобі  кидаю  поцілунок.
Згадай  мене,  коли  підеш  у  сон.




   ХТО  Я  ДЛЯ  ТЕБЕ?

Для  тебе  я  –  у  спеку  злива
Чи  сонце  зимною    порою,
Пахучий  цвіт,  а  чи  кропива,
Яку  обходять  стороною?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560858
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015


Михаэль

не болей

помолюсь  за  тебя  во  всех  храмах
(даже  там  где  не  пустят  внутрь)
за  тебя  расскажу  далай  ламам
неизвестные  версии  сутр,
заучу  наизусть  даже  суры
и  пойду  их  читать  по  домам.
перестану  быть  глупым  и  хмурым.
лишь  бы  ты  не  болела,
мам.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560865
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015


Валерія Донецька

Ты не злись на меня

Все,  что  я  говорю  –  не  в  укор.
Отношения  –  не  эстафета.
Ничего  не  изменит  наш  спор  –
Я  с  тобой  хоть  на  самый  край  света.

Для  меня,  знаешь,  правда  одна.
Без  тебя  все  теряет  краски.
Я  всем  сердцем,  до  самого  дна
Твоя,  простая,  без  маски.

Ты  не  думай,  я  не  истерю,
Когда  надо  найду  в  себе  силы.
Ты  бы  знал  как  я  Бога  молю,
Чтобы  все  образумилось,  милый.

Я  не  брошу  тебя,  не  предам.
И  душою  всегда  с  тобой  рядом.
Я  же,  помнишь,  твоя  мадам,
Ты  не  злись  на  меня,  не  надо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560873
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015


Калатея

Казалось бы, не любит…ну и что?!


Казалось  бы,  не  любит…  ну  и  что?!
А  у  нее  внутри  совсем  потухло  солнце.
Ему  искала  оправданий  раз,  наверно,  сто.
И  до  депрессии  осталось  чуть  вина  на  донце.
Подумаешь,  теперь  он  не  звонит...
Она  же  в  ломке  –  ей  его  так  не  хватает.
Как  будто  в  душу  кинули  зажженный  динамит,
Ведь  он  ее  не  держит…  и  не  отпускает.
Подумаешь,  другой  он  пишет  «с  добрым  утром»,
А  у  нее    пропала  вера  в  сказку.
И  сердце  будто  сковано  морозным  серебром.
В  глаза  ему  глядит  теперь  с  опаской.
Подумаешь,  он  в  снах  ее  совсем  не  видит,  когда  спит.
Ей  верить  ни  во  что  не  хочется.  Совсем.
Как  будто  в  душу  уже  кинули  зажженный  динамит.
До  взрыва  10…9…8…7…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560875
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015


леся квіт

Вже рік минув…. .


Майданом    стали    душі    наші
За      рік    важкий    випробувань.
Війна    забрала    щонайкращих,
Пішло    життя    в    далеку    рань.

А    починалося    все    чисто,
І  наміри    в    людей    благі.
Терпець    ввірвався    ненавмисно,
Бо    жили    все    життя    в    ярмі.

Та    дорога    ціна    свободи,
За    волю  завжди    лилась    кров,
І    винятком    не    став,народе,
Синів    віддавши    і  дочок.

І    нині    плачемо,хто      може,
У    кого    не    черства    душа.
До    сотників    летять    день  кожний
Сини    найкращі    в    небеса.

Коли    Майдан    багрився    кров’ю  ,
Ніхто    не    міг    збагнуть    про    те,
Що    Матір    розірвуть    надвоє,
І    смерть    жнива    свої    збере.  

Вже    рік    минув  …Країна    в    крові  ,
«Героям    слава»,    всі    кричать,
Те    не  повернуться    Герої  …
Як    важко    волю    здобувать..

А    ще    страшніше,коли    Матір  
За    гроші    продають    сини…
Та    жодна    смерть    не    буде    марна.
І    Бог    все    бачить    з    висоти.

Вже    рік    минув…схилім    коліна
Бо    патріоти    не    перевелись,
За    мир    і    волю    помолімось,
Серця    здіймім    в    небесну    вись.

І    пам'ять    хай    пече    у  груди,
За    тих,хто    віддали    життя...
[b]Єднаймося,борімось  ,люди
За    наше    світле    майбуття!!![/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560900
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015


Сніжана Репеченко

Дух гідності та волі. (Небесній Сотні)

[b][color="#ff0000"]І  Київ  заспівав  тремтінням  дзвонів,
Знак  боротьби  піднявся  до  небес.
Серця  Вкраїнські  ятрив  шум  патронів,
Дух  гідності  та  волі  знов  воскрес.

Козацьку  вдачу,  чесну  й  непокірну,
В  крові  втопити  мріяли  кати…
Лилась,  нестримна,  досі  палко  й  вірно,
Упав  повстанець,  крикнувши:  «Живи!».[/color]

Замовкло  тіло,  серце  ще  палає,
Живі  зостались  мрії  і  слова,
Він  янголом−хранителем  витає  
Щоб  славилась  Вкраїна  вікова.

І  сотня  душ,  що  згинула  за  правду,
Стоїть  на  варті,  досі  в  чаді  шин
Як  буде  пекло  на  землі  позаду  −
Піде  до  мирних  райських  височин.[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560885
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015


Akimova

Больница. Бессонница. 1.

За  окном  моим  фонарь,    от  берёзы  тень.
А  к  берёзам  рифма  есть  -  сам  знаешь,  какая.
Мне  надолго  хватит  слёз,    ты  уж  мне  поверь.
Я  не  дам  себя  забыть,    я  ещё  живая...

11.02.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560890
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015


Танюфка

Уродливый Кот

Когда-то  давно  жил  я  в
стареньком  доме.
С  тех  пор  пролетел  не  один  уже
год.
И  всем  его  жителям  было
известно
Насколько  уродлив  был  местный
наш  кот.
Уродливый  кот  был  всегда
узнаваем  –
Он  был  одноглазый  и  с  ухом
одним.
И  знал  он,  как  трудно  на  свете
бывает,
Когда  ты  один  и  никем  не
любим.
Оторванный  хвост,  и  поломана
лапа
Срослась  под  каким-то
неверным  углом.
И  множество  шрамов..  А  был  он
когда-то
Приятным  на  вид  полосатым
котом.
Кота  никогда  и  никто  не
касался.
Бутылки  и  камни  бросали  в
него.
Водой  ледяной  поливали  из
шланга.
Пытаясь  прогнать  со  двора
своего.
И  лапы  ему  защемляли  дверями,
Когда  он  пытался  войти  в  чей-
то  дом.
Страдая  от  боли,  зализывал
раны
Уже  много  раз  он  под  чьим-то
окном.
Но  все  удивлялись,  насколько
отважен
Был  этот  невзрачный  уродливый
кот.
И  если  из  шланга  его  поливают

Он  мокнет  покорно,  но  не
отойдёт.
И  даже  когда  в  него  что-то
бросали,
Он  тёрся  о  ноги  о  ласке  прося.
Увидев  детей,  он  бросался  за
ними.
Мечтал  о  заботе,  да  только  вот
зря..
Не  мог  он  понять,  почему  в
целом  мире
Не  встретить  того,  кто  бы  смог
приютить.
И  хоть  он  уродлив  и  грязен
снаружи,
Но  с  чистой  душой  и  умеет
любить.
Однажды  кота  покусали  собаки,
Что  жили  напротив  в  соседнем
дворе.
Послышался  лай  и  о  помощи
крики.
Спустился  я  вниз  –  кот  лежал
на  земле..
Уродливый  кот  был  ужасно
искусан,
Всё  тело  в  крови.  Он  почти
умирал.
Пытаясь  укрыться  от  страха  и
боли,
Свернувшись  в  клубок,
неподвижно  лежал.
Он  знал  -  наступает  конец
грустной  жизни.
И  след  от  слезы  пересёк  его
лоб.
Я  нёс  его  в  дом,  он  хрипел,
задыхался.
Мне  стало  вдруг  плохо,  меня
бил  озноб..
Я  чувствовал  то,  как  ему  было
больно.
И  как  тяжело  ему  просто
вздохнуть.
Но  вдруг  он  к  лицу  моему
потянулся
И  робко  меня  попытался
лизнуть.
От  слёз  задыхаясь,  к  нему  я
прижался.
Прильнул  он  к  ладони  моей
головой.
Его  добрый  глаз  вдруг  ко  мне
повернулся  –
И  кот  замурлыкал,  почти
неживой..
И  даже  сквозь  самые  сильные
боли
Просил  этот  кот  лишь  о  капле
любви.
О  капле  сочувствия,  что  в  этой
жизни
Мы  доброе  сердце  сберечь  не
смогли.
Я  в  этот  момент  неожиданно
понял,
Что  самый  красивый  и  любящий
тот,
Кто  смотрит  сейчас  на  меня,
умирая,
Обычный  уродливый  уличный
кот.
Впервые  он  чувствовал  чью-то
заботу.
Нашёл  он  того,  кто  сумел
полюбить.
И  счастлив,  что  встретил  того,
кто  смягчает,
А  не  пытается  боль  причинить…
Он  умер  чуть  раньше,  чем  мы
были  дома.
Я  сел  у  подъезда  с  котом  на
руках.
Держал  его  долго,  пока  не
стемнело.
В  душе  поселились  тревога  и
страх.
Ведь  я  осознал,  что  несчастный
калека
Меня  изменил  за  один  только
миг.
Он  мне  сообщил  о  страдании
больше,
Чем  тысячи  лекций,  уроков  и
книг.
Он  мне  расцарапал  не  тело,  а
душу.
И  пусть  в  моей  жизни  немало
забот,
Но  я  к  одному  только  буду
стремиться  -
Учиться  любить  как,
Уродливый  кот.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560692
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Крилата (Любов Пікас)

Я ПОМИРАЮ ПІД ДЕБАЛЬЦЕВИМ

Я  помираю  під  Дебальцевим.
Холоне  пульс  мій  біля  скронь.
Гранату  я  стискаю  пальцями.
На  мене  з  «градів»  йде  вогонь.

На  мене  танки  йдуть  і  гаубиці.
Земля  двигтить,  горить,  гуде!
Я  
помираю  
під  
Дебальцевим.
А  «мінський  мир»  іще  живе...

Не  варто  в  час  цей  словом  гратися.
Пора  Москві  урвати  хіть.
Лечу  до  Бога…  сповідатися.
Ви  Україну  
захистіть!!!
Написано  зранку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560696
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


melasskayak

Небо в абажуре лепит ночь в скульптуру

Небо  в  абажуре  лепит  ночь  в  скульптуру
Снежным  серпантином  серебрит  февраль...
Дорогой  художник,  напиши  с  натуры
сей  шедевр.  Картину  каждому  раздай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560438
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 18.02.2015


melasskayak

Вона без нього, як без моря ріки

Вона  без  нього,  як  без  моря  ріки  -
не  знають,  де  подітись,  щоб  зійти
до  океану.  Стомлені  повіки
сховають  погляд.  Щоб  його  знайти

посеред  Всесвіту,  вона  захоче  бігти,
летіти  -  прагнути  до  Неба  назавжди.
Аби  укотре  слухати  й  зомліти
від  того  голосу,  що  кликав.  Від  біди

знов  ладна  захищати  їх  собою  -
всі  почуття,  які  ще  надживі.
Жагучий  щем  готова  пережити
мільйон  разів,  аби  вони  знайшли
свій  рай  чи  пекло...
одночасно  і  навіки.
Аби  на  двох  ділити  подих.  Запиши:

"Вона  без  нього,  як  без  моря  ріки  -
не  знають,  де  подітись,  щоб  зійти
до  океану.  Стомлені  повіки
відкриють  погляд,  щоб  його  знайти".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553997
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 14.02.2015


Груздева(Кузнецова) Ирина

А мне Париж не снится. Что за блажь

[i]  

когда  я  брёл  по  улицам  Парижа,  
 где  был  среди  чужих  вполне  чужим,  
 казалось  небо  почему-то  ниже  
 и  было  неуютно  мне  под  ним...  

 Лев  Либолев  

 Не  мыслю  охватить  весь  мир  собою,  
 поэтому,  довольствуясь  судьбою,  
 держу  его  за  рёбрами,  в  груди.  

 Александр  Пахнющий  [/i]

 ***  

А  мне  Париж  не  снится.  Что  за  блажь,  
 В  такую  даль  бежать  в  страну  чужую,  
 Когда  и  здесь  пол  царства  ты  отдашь  
 За  то,  чтоб  осознать:  "я  существую!"  

 Идут  дожди,  который  день  подряд  
 Срываются  с  покатых  крыш  на  землю.  
 Какой  Париж?  О  чём  толкуешь,  брат?  
 Ни  там,  ни  тут  не  будет  нам  спасенья.  

 Оно  внутри.  За  рёбрами  стучит  
 И  отмеряет  пройденного  вехи,  
 Согласно  им,  мы  всё  же,  богачи,  
 До  случая  хранящие  доспехи.  

 Кузнец  на  совесть  выковал  броню,  
 Подогнана  -  почти  вторая  кожа!  
 Не  слушай,  брат,  я  не  тебя  браню,  
 Я  просто  в  чём-то  на  тебя  похожа...

20.  01.  2014

http://soyuz-pisatelei.ru/forum/261-1462-288904-16-1390203458

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557789
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


tarastm95

Я побачу тебе серед натовпу людей

Я  побачу  тебе  серед  натовпу  людей
в  великому  місті  старих  вулиць.
Ти  будеш  як  завжди  щиро  сміятись,
тонувши  в  словах  колись  забутих  очей.

Мимоволі  розказуючи  про  поезію,
я  закохаюсть  в  тебе  вже  не  вперше.
Подарую  твої  улюблені  білі  троянди,
А  ти  у  відповідь  мені  своє  серце.

Ми  будемо  гуляти  до  світанку,
немов  божевільно-закохані  діти.
І  в  обіймах  прохолодно  літнього  ранку,
зуміємо  любовю  тіло  зігріти.

Ми  зуміємо  відновити  колись  втрачене,
забуте  випадковими  подіями  кохання.
Я  дам  обіцянку  тобі,а  ти  мені,
що  не  зазнаємо  муки  роставання.

Т.М

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557806
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


Омелян Курта

Знайомий силует

Які  гарні  зорі  в  небі
На  тлі  зводу  голубого,
Та  ще  кращі  очі  в  тебе
Моя  дівчинко  небого.

Нема  в  тебе  золотої
Ні  каблучки,  ні  намиста.
Ти  зростала  сиротою,
Тому  совість  твоя  чиста.

Та  головне  мені  не  те
Скільки  в  тебе  срібла,  злата,
В  тебе  серце  золоте,
Ти  надіями  багата.

Нічка  темна,  зоря  ясна,
З  горизонту  сходить  сонце,
А  Оксана  та  прекрасна
Виглядає  у  віконце.

На  дорогу  виглядає
Омивають  сльози  очі.
Та  ніхто  з  нас  не  вгадає,
Що  на  серденьку  дівочім.

Засіяла  наче  сонце,
Засвітився  мрії  злет,
Появився  за  віконцем
Такий  знайомий  силует.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557805
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


Татьяна Маляренко-Казмирук

МИР УКРАИНЕ

Приятно  проснуться  от  шелеста  листьев,
От  визга  трамваев,  от  шума  ветров.
Как  счастливы  мы  ,  что  не    будит  нас    выстрел,
А  вслед  к  нам  не  катится  "градовый"  гром..

Живем  в  тишине  здесь  без  ужасов,  страхов
И  спим  не  в  подвалах,  все  вдоволь  едим.
Не  слышим  мы  стонов  от  боли  и  охов…
Да,  век  не  видать  бы  нам    этой  беды.

 Зачем  же  так  часто    мы  сеем  волненье,
И  глупо  терзаемся  по  пустякам?
Друг  другу  подпортить  хотим  настроенье,
Дав  волю  бескостным  своим  языкам.


Где  наша  поделась    любовь  ,  уваженье?
Как  хочется,  -  НЕТ!-    вовсю  крикнуть  войне.
Кому  же,    скажите,  нужны    все  сраженья?
Пусть  мир  будет,  целостность      -    нашей  стране!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557803
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


Віта Замана

Ищу в толпе глаза с улыбкой…

Ищу    в    толпе  глаза    с    улыбкой,
Что    светом    искренним    горят.
Но    в    полумраке    ночи    зыбкой
Мне    снова    грусти    не  унять.

Вокруг    глаза    такие  злые,
Огнем    и    жадностью  горят.
Те  взгляды,    от    забот    пустые,
До    сердца  холодом    пронзят.

А    хочется    веселых    взглядов
И    блеска    яркого    в  глазах,
Чтоб    в  тех,    кто    оказался  рядом,
Цвела    улыбка  на  губах!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557796
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015