Єва Романенко: Вибране

Alisson

Квіткарка

Ти  променем  сонця  для  неї  була
І  подихом  вітру  свободи.
З  тобою  вона  ще  з  зерня  розцвіла
Урозріз  законам  природи.

Поїхати  ладна  була  хоч  куди
За  покликом  "квітки"  своєї  —
Носилась  неначе  з  малечею  ти
Й  жила  винятково  для  неї.

Ти  вчила  її  не  боятися  зла,
На  захисті  правди  стояти.
Тож  "квітка"  твоя  у  любові  росла,
А  ти  їй  була  наче  мати.

Плекала,  любила  мов  рідне  дитя  —
Найбільше  за  все,  що  існує,
І  навіть  віддала  б  за  неї  життя,
Бо  серце  над  всім  хазяйнує.

Струмочками  часу  спливали  роки  —
Кохання  твоє  не  минало.
Про  "квітку"  єдину  і  сни,  і  думки...
Щасливе  життя  вирувало.

Усе  б  так  було  і  надалі,  але
Вона  підросла  та  зміцніла;
Всередині  досі  наївне  й  мале,
Та  зовні  красою  рясніла.

"Я  виросла"  —  каже,  —  "І  хочу  іти
"Надалі  стезею  своєю.
"Нарізно  відзараз  підем  я  і  ти.
"Я  нас  не  вважаю  сім'єю".

"Я  вдячна  за  все,  що  дала  ти  мені,
"Та  більше  потреби  немає.
"Чи  досі  мене  ти  кохаєш,  чи  ні  —
"Нас  разом  ніщо  не  тримає".

Твій  всесвіт  мов  горщик  розбився  ущент:
Зруйновано  мрії  і  плани.
Скінчилася  п'єса.  Завіса.  The  End.
І  сцену  знесли  урагани!

Діру,  що  у  серці,  латав  алкоголь
Щоразу  у  збільшених  дозах
І  кидав  тебе,  відібравши  контроль,
В  нескромних  для  дівчини  позах.

А  ти  прокидалась  і  знову  пила,
Щоб  якось  той  біль  приглушити.
Бо  досі  ти  тільки  для  "квітки"  жила  —
Для  кого  тепер  тобі  жити?

Кому  дарувати  любов  і  тепло?
Кого  цілий  день  доглядати?
Чиї  золоті  пелюстки  і  стебло
Плекати  тобі  й  цілувати?..

У  пам'яті  сотні  яскравих  картин
З  минулого,  що  не  забути.
Лишитися  з  ними  один  на  один  —
Це  кара,  її  не  минути.

Минуле  завжди  переслідує  нас,
Та  я  йому  все  пробачаю.
Знай,  горе  лікує  не  склянка,  а  час,
А  в  склянку  налий  собі  чаю!

І  досить  жалітися,  мила  моя  —
Попереду  часу  багато.
Твоєю  зроблюсь  підопічною  я  —
Скоріше  забудеш  про  втрату.

Доглянеш  мене  наче  справнжій  квіткар:
Обпшикаєш  всю  із  балона...
А  я  буду  пити  солодкий  нектар
З  вікна  біля  твого  балкона.

(05  квітня  '19  р.)

[i]Присвячую  найкращій  подрузі.
З  найчистішими  намірами  і  надією  у  серці...[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831789
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 07.04.2019


Анатолiй Кириченко

ЧАРІВНИЦЯ (2018)

[color="#004080"]Звідки  в  тебе  ті  чари,  моя  чарівнице?
Чи  даровані  богом,  чи  нечисті  дар?
У  тобі  поєдналось  високе  і  нице,
Гіркота  шоколаду  й  солодкий  нектар.

Закохався  у  тебе,  не  змігши  здолати
Те  чаклунство,  що  сонцем  палає  в  тобі.
Забери  мою  душу  у  якості  плати
І  лишися  зі  мною  —  я  твій,  далебі![/color]

[color="#808080"]30  вересня  [b]2018[/b]  р.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808367
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 05.10.2018


Анатолiй Кириченко

ЧАРІВНИЦЯ (2018)

[color="#004080"]Звідки  в  тебе  ті  чари,  моя  чарівнице?
Чи  даровані  богом,  чи  нечисті  дар?
У  тобі  поєдналось  високе  і  нице,
Гіркота  шоколаду  й  солодкий  нектар.

Закохався  у  тебе,  не  змігши  здолати
Те  чаклунство,  що  сонцем  палає  в  тобі.
Забери  мою  душу  у  якості  плати
І  лишися  зі  мною  —  я  твій,  далебі![/color]

[color="#808080"]30  вересня  [b]2018[/b]  р.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808367
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 05.10.2018


Анатолiй Кириченко

РІКА (2018)

[color="#004080"]Ідилія  наша  розбилася  вщент:
В  серцях  промінь  сонечка  згас.
Звалилося  небо  колючим  дощем,
Поранивши  простір  і  нас.

Сніги  захопили  оманливий  рай,
Наш  сад  бур'янами  поріс,
А  залишки  мрії  втопив  водограй
Твоїх  і  моїх  гірких  сліз.[/color]

[color="#808080"]14  серпня  [b]2018[/b]  р.[/color]

Оригінал:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802478

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803123
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 05.10.2018


Анатолiй Кириченко

THE SUBJECT IS LOST (2017)

[color="#004080"]Превозмог  беспокойство  и  страх,
Чтобы  просто  остаться  с  тобой...
Я  —  вулкан,  превратившийся  в  прах.
Ты  —  огонь,  только  больше  не  мой.

Среди  тысяч  мерцающих  звёзд
Я  узнал  бы  твой  истовый  свет,
Но  в  итоге:  "THE  SUBJECT  IS  LOST",
Ведь  тебя  в  небесах  моих  нет.

Исчезая,  ты  бросила  тень
На  всё  то,  в  чём  друг  другу  клялись
Когда  в  яркий  безоблачный  день
Воедино  с  тобою  слились.

Вся  привязанность  сходит  на  ноль.
Мы  не  вместе  —  отныне  и  впредь.
Жаль,  что  ту  неуёмную  боль
Не  с  тобой  мне  пришлось  одолеть.[/color]

[color="#808080"]04  сентября  [b]2017[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749239
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 10.09.2017


Анатолiй Кириченко

ПЕРЕМЕНКА (2017)

[color="#004080"]Ты  чувствуешь,  как  мир  течёт  сквозь  нас?
С  тобой  мы  словно  в  вечности  застыли.
Исчез  из  виду  опустевший  класс
И  люди  —  их  следы  уже  простыли…

Ты  слышишь?  Наполняет  нам  сердца
Мелодия,  что  в  душах  раздаётся  —
Сначала  и  до  самого  конца
В  движениях  свободных  наших  льётся.

Глядишь  как  солнце  озаряет  путь?
Лучами  наши  волосы  искрятся.
Глаза  мои  твою  лелеют  грудь;
Прости,  я  не  могу  сопротивляться!

Ты  знаешь  —  сердце  пламенем  горит!
Как  выдержать  его  шальную  пляску?
Я  счастлив  вновь  под  этот  странный  бит
С  тобою  погружаться  в  нашу  сказку.[/color]

[color="#808080"]23  июня  [b]2017[/b]  г.[/color]

Оригинал:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616253

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739079
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 27.08.2017


Анатолiй Кириченко

ВРЕМЯ (2017)

[color="#004080"]Время  —  лекарь,  оно  же  —  палач.
Слишком  много  воды  утекло.
Не  жалей  ни  о  чём  и  не  плач,
Ведь  случилось  всё  то,  что  могло.

Пережитое  нами  тогда
В  наших  душах  покой  обретёт,
А  чему  и  не  быть  никогда  —
Хоть  убейся  —  не  произойдёт.[/color]

[color="#808080"]18  августа  [b]2017[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746712
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Анатолiй Кириченко

НЕ ТОТ (2014)

[color="#004080"]Прости  меня  за  то,  что  я  не  тот,
Кем  так  хотел  в  глазах  твоих  казаться.
Повёл  себя  как  полный  идиот  —
Кому  с  таким  захочется  общаться?!

Ты  так  умна,  красива  и  добра...
С  чего  тебе  с  таким  как  я  водиться?!
В  моих  ты  мыслях  с  ночи  до  утра.
Ну  сколько  ты  ещё  мне  будешь  сниться?

Мы  встретились  с  тобою  в  первый  раз,
А  кто-то  думал,  мы  уже  знакомы.
И  что-то  обволакивало  нас,
И  чем-то  странным  были  мы  ведомы...

По  крайней  мере,  мне  казалось  так.
Быть  может,  я  себе  придумал  это,
Ведь  я  наивный  влюбчивый  дурак.
Вопрос  не  задавал,  а  жду  ответа...

Ты  уж  прости  за  глупые  стихи  —
Иначе  не  умею  изъясняться.
К  тебе  не  набиваюсь  в  "женихи",
Но  не  могу  с  судьбой  не  состязаться

За  то,  чтоб  рядом  вновь  с  тобой  побыть,
Хотя  бы  в  роли  друга  кой-какого;
Внимание  твоё  заполучить  —
Могу  ли,  и  достоин  ли  такого?!

Не  знаю.  Не  уверен.  Дай  мне  знак!
Хотя,  коль  даже  дашь  его,  пойму  ли?
Ведь,  повторюсь  —  я  влюбчивый  дурак,
Которого,  блин,  чувства  всколыхнули.

Минуты,  дни...  Идёт  последний  год.
Смогу  ли  с  твоим  образом  расстаться?
Прости  меня,  коль  я  совсем  не  тот,
Кто  мог  бы  в  твоей  жизни  задержаться.[/color]

[color="#808080"]4  мая  [b]2014[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745021
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 27.08.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2017


Анатолiй Кириченко

МОЯ БОЛЬ (2016)

[color="#004080"]Прогулка  за  границей  выносимости:
Скрипучий  привкус  сырости  в  душе.
Тоска  наводит  вихрь  необратимости
В  сознание,  что  вновь  на  рубеже.

Лишь  изредка  пред  взором  появляется
Надежда  —  не  на  что-то,  а  на  нас.
Но  даже  ту  искоренить  пытается
Печали  неисчерпанный  запас.[/color]

[color="#808080"]20  августа  [b]2016[/b]  г.[/color]

Оригинал:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684863
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 08.12.2016


Анатолiй Кириченко

МОЯ БОЛЬ (2016)

[color="#004080"]Прогулка  за  границей  выносимости:
Скрипучий  привкус  сырости  в  душе.
Тоска  наводит  вихрь  необратимости
В  сознание,  что  вновь  на  рубеже.

Лишь  изредка  пред  взором  появляется
Надежда  —  не  на  что-то,  а  на  нас.
Но  даже  ту  искоренить  пытается
Печали  неисчерпанный  запас.[/color]

[color="#808080"]20  августа  [b]2016[/b]  г.[/color]

Оригинал:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684863
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Анатолiй Кириченко

У НАШОМУ ПАРКУ (2016)

[color="#004080"]Я  сірою  тінню  без  тебе  сиджу
На  сивій  скамійці  під  кленом
Один,  проводжаючи  день  за  межу
Стаканом  з  портвейном  крепленим...

Імлою  думки  алкоголь  застеля,
І  серцю  стає  не  так  тяжко.
Спадають  краплини  дощу  з  ліхтаря
Й  летять  на  полишену  пляшку.[/color]

[color="#808080"]20  серпня  [b]2016[/b]  р.[/color]

Оригінал:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684851
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016


Володимир Шевчук

Доньці, коли народиться

Не  боюся  ранку,  самоти  і  змови,
Не  страшні  пороші,  холод  і  мороз…
Усміхнись,  красуня!  Юна  і  чудова,
Схожа  на  принцесу  із  країни  Оз.

Ти  моє  казкове  ластів’я  покірне,
Хай  едемом  пахнуть  кучері  густі!
Ти  ж  така  хороша,  мила  і  чарівна
Що  бракує  в  серці  місця  для  чуттів…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633590
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 20.08.2016


Анатолiй Кириченко

ДВЕ ДУШИ (2015)

[color="#004080"]Две  души  среди  тысяч  теней
Всё  друг  дружке  без  устали  снятся...
Их  светило  —  лишь  груда  углей
И  мечты  их  не  осуществятся.

Нет  вокруг  ничего  кроме  сна  —
Нет  ни  бога,  ни  ада,  ни  рая,
Ни  зимы,  кою  свергнет  весна;
Только  тьма  —  ни  конца  ей,  ни  края!

В  мире  сна  жизнь  идёт  стороной:
Там  царит  и  печаль,  и  утеха.
Там  любовь  накрывает  волной,
Там  свободой  сопатится  эхо.

Никого  больше  нет  на  Земле,
Свет  созвездий  покоя  не  губит.
Две  души  в  нескончаемой  мгле
Всё  друг  дружку  без  памяти  любят.[/color]

[color="#808080"]4  февраля  [b]2015[/b]  г.[/color]

Оригинал:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557031

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673338
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 15.08.2016


Анатолiй Кириченко

У МЕНЯ ТЕБЯ НЕТ (2016)

[color="#004080"]У  меня  тебя  нет.  В  голове  кавардак.
Гаснет  матовый  свет...  Всё  не  то  и  не  так!
Я  подобно  игрушке  с  оторванной  лапой  лежу  на  полу...

За  куплетом  куплет,  а  за  окнами  —  мрак.
У  меня  тебя  нет.  Каково  мне?  Никак!
Без  любимой  подружки  шальные  мечты  превращаю  в  золу...

И  о  ком  мне  мечтать?  C  кем  курить  в  перерыв?
Чем  мне  стоит  считать  нашу  связь  и  разрыв?
Не  забуду,  каким  был  счастливым,  тебя  провожая  домой...

Невозможно  летать,  над  землёю  не  взмыв.
Не  дано  испытать  вновь  тот  самый  порыв.
Я  останусь  в  объятиях  прошлого  —  там,  где  была  ты  со  мной...[/color]

[color="#808080"]26  июля  -  12  августа  [b]2016[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683254
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Влада К.

Луна / Две фигурки (Jan. 7, 2014)

Луна.  А  мы  на  прогулке.
Снежит  в  разгаре  зимы.
Мы  две  живые  фигурки
В  пучине  фальши  и  тьмы.

Молчим  и  ходим  по  кругу.
Темно.  А  мы  с  фонарём.
Мы  просто  снимся  друг  другу,
И  потому  не  умрём.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564311
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 17.05.2016


Юлія Поборчук

✖ КРИЛА ✖

Я  порожній  рядок  у  сумному  вірші,
Загубила  квиток  до  твоєї  душі  —
Маю  крила,  та  каменем  падаю  вниз,
До  асфальту  торкаючись  зливою  сліз...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631642
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 03.03.2016


Юлія Поборчук

✖ ЛЬОДЯНИК ✖

Все  солодшає  слина  у  примхливому  роті
І  фарбує  в  рожеве  ніжний  жвавий  язик,  
Відкриваючи  шлях  до  нездоланної  хоті,
Мій  фруктово-цукровий,  мій  п’янкий  льодяни́к...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631796
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 03.03.2016


Юлія Поборчук

✖ КОМА ✖

Попри  цілісність  сну,  що  проходить  крізь  дні,
Відчуваю  весну  у  сумному  вікні.
Нездоланна  межа  протинає  наскрі́зь:
Полетіла  б  душа,  як  могла  б  підвестись...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631826
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 03.03.2016


геометрія

Ти надокучила мені

                             Зима  -  зима,  хоч  ти  і  гарна,
                             Все  ж  надокучила  мені,
                             Бо  ти  буваєш  і  підступна,
                             І  ночі  довгі,  й  малі  дні.
                             Снігами  все  навкруг  покрила,
                             Тенета  звісно  ж  чарівні,
                             І  хоч  красу  сповна  розкрила,
                             Усе  набридло  вже  мені,
                             Бо  хочу  я  тепла  і  сонця,
                             (Тобі  цього  не  зрозуміть),
                             Коли  промінчики  з  віконця,
                             Журу  знімають  в  одну  мить...
                             Тобі  цього  не  вистачає,
                             Холодні  промені  твої,
                             Й  краса  твоя  не  надихає,
                             Не  дає  й  радості  мені.
                             Отож  кажу  тобі  я  щиро:
                           -Зміни  свій  холод  на  тепло,
                             Бо  на  душі  і  так  тужливо,
                             Де  твоє  ділося  добро?..
                             Де  ти  любов  свою  поділа?
                             Колись  же  в  тебе  все  було!..
                             Чи  зберегти  ти  не  зуміла,
                             Чи  розгубила  все  давно?..
                             Радість  приносить  ти  ж  уміла
                             У  кожне  місто  і  село!..
                             Чи  тобі  все  це  надоїло,
                             Чи  появилось  в  тебе  зло?..
                             Отож  як  хочеш  царювати,
                             Забудь  назавжди  лихо  й  зло.
                             А  прийде  час  твій  відступати,
                             Передаси  весні  крило...
                             Зима  -  зима,  хоч  ти  і  гарна,
                             Все  ж  надокучила  мені,
                             Сховай  вітрила  незугарні,
                             І  буде  радість  на  землі!..          

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640131
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016


Анатолiй Кириченко

ДОЩ (2015)

[color="#004080"]Огрядними  хмарами  вкрилась  небесна  блакить.
Статичні  будинки  зникали  в  задушливій  млі.
Із  гуркотом  грому  щосили  зірвалися  вмить
Холодні  краплини  й  поринули  вниз  до  землі.

Пожовклий  листочок  здійнявся,  зробив  пірует,
Прямуючи  шквалом  у  тихий  і  затишний  двір,
Шукаючи  твій  полум’яно-терпкий  силует
У  теплому  сяянні  вікон  численних  квартир.[/color]

[color="#808080"]25  листопада  [b]2015[/b]  р.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623855
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015


She said: gray...

Ти цілувалась з вітром на світанні…

Ти  цілувалась  з  вітром  на  світанні.
Ховались  ви  обидва  серед  жита.
І  пристрасно  так,  нібито  востаннє,
він  плечі  обіймав  твої  відкрито.

Ось  бачу  гру  його  з  твоїм  волоссям,
але  чомусь  нітрохи  не  ревную.
Спокусник  вміє  заплітати  коси?
Я  в  нього  цю  науку  опаную.

І  щоб  він  не  казав  тобі  на  вушко,
чи  заглядав  в  блискучі  оченята,
чи  кликав  за  коханку  чи  подружку  –  
не  матиме  цей  звабник-вітер  свята.

Бо  підхоплю  любов  свою  на  руки,
щоб  десь  у  житі  зникнути  до  ночі.
Послухай,  мила  –  серце  вже  не  стука.
Воно  тремтить...
Бо  знов  кохання  хоче...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 16.11.2015


Серго Сокольник

Відхід осені. Коханій

Закотилось  сонце  за  світи...
В  темряві  згубивсь  совиний  крик...
В  молочаю  парості  застиг
Цей  останній  осені  розбіг-

Золотаво-  попелястий  арт
Мов  на  паті  зібраних  дерев...
Наче  пар  кружляння,  листопад...
Спів  птахів,  що  зА  душу  бере...

Розчинились  в  сірості  міста...
Розчинились  в  сірості  поля...
В  серці  розлилася  пустота,
Вихор  смутку  у  душі  кружля...

Тільки  ти,  благаю,  не  згубись
У  безликій  холоду  юрбі!..
Прихились  до  мене,  прихились!-
Відігріюсь  серцем  на  тобі.

Наші  ночі,  сповнені  тепла,
Наші  дні,  що  світло  ллють  надій,
Наші  нероз"єднані  тіла,
Мов  в"юнок,    що  вплівся  в  деревій,

Допоможуть  в  сірості  журби
За  осіннім  сонцем,  що  пішло.
Відігріюсь  серцем  на  тобі-
Прийде  час  зимових  насолод!..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115110700229  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618970
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 08.11.2015


She said: gray...

У дотиках ніжних…

Трояндово-пишна,    
духмяно-солодка,
намріяна    ніжність    
бажання    терпкого...
Щоб    пити    її    -    
мабуть,    ніч    закоротка.
В    ній    пристрасть    волога    
цвіте    веселково.

Вона    квітне    юно    -    
у    дотиках    ніжних,
в    сплетінні    обіймів    
любовного    шалу,
у    золоті    знань    
про    кохання    некнижних
для    двох,  котрим    
ночі    цієї    замало.

В    пелюстках    троянди    
ховати    цілунки...
Запестивши    щедро,    
щоб    плакала    щастям  щоночі  -
як  ніби    востаннє,    як    трунку,
любові    напившись    -    
святого    причастя…

2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564654
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 07.11.2015


OlgaSydoruk

Я про это…

Экспромт

Серый  дождь  сеял  грусть  на  скучающий  город...
На  кафешки,билборды,стоянки  авто...
Подкисал  на  столе  Простоквашино  творог...
Мелодрама  сезона  -  афишей  кино...
Приоткрыто  окно  на  три  четверти  дюйма...
Не  завешены  шторы  на  мокром  стекле...
Полчаса  до  начала  желанного  шторма...
Я  про  это...Про  то...  И  за  тех...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618934
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015


Анатолiй Кириченко

Я РЯДОМ (2008)

[color="#808080"](не  судите  строго  —  мне  было  17)[/color]

[color="#004080"]Плавно  вечер  угасает,
Ночь  приводит  за  собою.
Наши  свечи  догорают.
Помни,  солнце,  я  с  тобою!

     Днём  и  ночью  твой  навеки
     Сон  отважно  охраняю;
     Ты  сомкни  скорее  веки,
     Чтобы  в  мир  фантазий  улететь...

Этот  мир  похож  на  сказку,
В  этом  мире  мы  герои.
Ты  глядишь  на  всё  с  опаской,
Но  не  бойся  —  я  с  тобою!

     Нам  подвластны  океаны,
     Силой  мысли  кру́жим  с  ветром.
     Мы  излечим  наши  раны,
     Чтобы  в  море  лавы  не  сгореть...

Расстоянья  и  границы
Исчезают  с  каждым  взглядом.
Мы  парим  подобно  птицам,
Но  не  бойся,  я  ведь  рядом!

     Лунный  свет  украсит  небо,
     Освещая  нам  дорогу.
     Если  б  я  с  тобою  не  был,
     Я  бы  попытался  умереть...[/color]

[color="#808080"][b]2008[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595100
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 08.10.2015


Анатолiй Кириченко

ДЕВОЧКА-ВЕСНА (2015)

[color="#004080"]Нет,  мечте  не  сбыться
В  этом  мире  сна...
Прекрати  мне  сниться,
Девочка-весна![/color]

[color="#808080"]21  июня  [b]2015[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595108
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 08.10.2015


Анатолiй Кириченко

ПО САНТИМЕТРУ (2015)

[color="#004080"]Губы  слаже  шоколада,  а  зрачки  —  синее  неба!
Развеваются  по  ветру  пряди  огненных  волос...
Мне  другой  такой  не  надо  —  мне  бы  Ей  отдаться  слепо,
Всю  её  по  сантиметру  зацеловывать  взасос![/color]

[color="#808080"]3  октября  [b]2015[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611100
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 08.10.2015


Серго Сокольник

Осіннє кохання ( 16+ )

 Вже  осінь...  Коротшають  дні...
 Он,  листячко  плине  водою...
 Давай  проведем  вихідні
 Удвох  на  природі  з  тобою?

 Разом  на  човні  попливем
 На  острів  вночі,  до  світання.
 Хай  нам  усміхнеться  з  давЕн
 Слов"янська  Богиня  кохання.

 Вдихнемо  трав  запах  гіркий,
 У  руки  ловитимем  зорі...
 У  води  пірнемо  ріки
 Ведично-  таємно-  прозорі...

 ВвійдЕмо  у  воду  удвох,
 Мов  новонароджені  голі,
 І  паростком  чортополох
 Нам  ноги  торкне  мимоволі...

 Зірки,  що  відкрив  Галілей,
 Впадуть,  мов  Дари,  у  долоні...
 І  сплячі  голівки  лілей
 Твоє  лоскотатимуть  лоно...

 Поринемо  без  вороття
 У  всесвіт  чуттєвості  таїн,
 І  в  шалі  тантричнім  злиття
 Єднання  зі  світом  пізнаєм...

 Опівночі  місячний  диск
 Тіла  наші  сріблом  покриє...
 -Ідем  до  нічної  води!
 Себе  чистотою  омиєм!...

 Як  серце  співає  пісні
 У  час  зорепаду  пророчий!..
 ...і  дивляться  квіти  нічні
 В  від  шалу  розширені  очі...  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115082200210

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601277
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015


Салтан Николай

Краплинки весни

[img]https://pp.vk.me/c624317/v624317008/1cf0b/LiLMW4rjK-Y.jpg[/img]
Затріщали  лютневі  морози,
Снігу  всипало  –  важко  іти.
Злісний  вітер  навіяв  погрози
І  у  душу  мені  гіркоти.

Та  не  стану  коритися  долі,
Крізь  негоду  до  тебе  піду.
Зачерпну  повні  пригорщі  волі
І  в  кишені  любов  покладу.

Бо  як  згину  я  по́серед  поля,
Як  останній  відважний  солдат,
Ти  знайдеш  на  тім  місці  тополю,
Ніби  серця  мого  сурогат.

Та  впізнаєш  мене  не  відразу
(Очі  часом  підводять  людей),
Але  любляче  серце  ні  разу
Не  залишилось  в  тобі  тверде.

Заіскрилися  ніжності  чари
І  усмі́шка  пливла,  мов  човни.
Та  насправді  вони  так  кричали:
Твої  очі  -  краплинки  весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560888
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 21.08.2015


Салтан Николай

Безвихідь

[img]https://pp.vk.me/c629202/v629202008/5897/Z4g37Fvcku4.jpg[/img]
Зупинилась  на  мить  вся  планета
Від  безмовного  болю  сердець,
То  затягує  душу  в  тенета
Невгамовний  та  підлий  ловець.

Ти  хоч  мрій,  хоч  наспівуй  сонети
І  загострюй  тупий  олівець  
Все  одно,  мов  проклята  комета,
Це  життя  попливе  нанівець.

Але  втім  не  втішатиму  зовсім
Добротою  стосказаних  слів,
Бо  не  стане  теплішою  осінь
Від    щасливих    нездійснених    снів

І  не  стане    твій  ворог  добріший,
Коли  другом  його  ти  назвеш.
Бо  обійми  такі  то  ще  гірше,
Аніж  сотні  нестримних  пожеж.

І  не  зміниться  світ  цей  ніколи,
Хоч  молитви  щоденно  звучать
Всіх  розбитих,  самотніх    і  кволих,
В  кого  в  серці  дрімуча  печаль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593242
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 21.08.2015


Касьян Благоєв

ОТРЕЧЕНИЕ от России


 "  Русь  моя,  жизнь  моя,  вместе  ль  нам  маяться?
Царь,  да  Сибирь,  да  Ермак,  да  тюрьма!
Эх,  не  пора  ль  разлучиться,  раскаяться...
Вольному  сердцу  на  что  твоя  тьма?"
А.  Блок
                                                                                                                                   «…  но  в  зоне  АТО  
                                                                                                       Родство  расстреляли  из  «Градов»!  
                                                                                                                                                                       (Анатольевич)
**
Мой  род  сотни  лет  свои  судьбы  делил  вместе  с  «Русью«,
Уж  предков  моих  на  просторах  ее  след  растаял,  –  
Была  ты  родная  земля!  Только  в  Русь  –  не  вернусь  я:
Там  Путин-фашист,  сучья  слизь,  прокаженный  залаял  –  

И  стал  русский  край  мне  землею  гиен  и  ворон,
Где  корчатся  бесы  во  лжи,  обдавая  все  смрадом,
Там  снова  ГУЛАГом  повеяло,  смертью  и  адом  –  
Там  унтер  гэбэшный  в  прицел  взял  весь  мир,  а  патрон

Начинен  коварством;  и  подлость  кремлевский  палач  
Готовит  соседям,  свободу  и  мир  ненавидя,  –  
Довольно!  О  детях  убитых  рыданье  и  плач,
И  стоны  планеты!  О  Русь,  твое  имя  –  Погибель!

На  лжи  ты  стоишь,  на  крови,  грабеже,  о  беспутна!    
Исчадие  зла  –  твой  фашист  и  убийца  В.  Путин,  
А  ты  –  ты  не  плачешь:  «Я  каюсь!!».
И  я  –  отрекаюсь.
***

написано  после  многих  злодеяний  путинского  режима  
против  народа  Украины  и  к  первой  годовщине  сбитого  
русскими  солдатами  мирного  пассажирского  самолета  
17  июля  2014  года  в  степях  Украины...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598552
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 14.08.2015


Анна Демченко

sɪsᴛᴇʀ ᴏғ ɴɪɢʜᴛ

За  вдохновение  спасибо  Depeche  Mode  -  Sister  of  Night*  

Когда  опустится  на  этот  город  тень,
И  грусть  на  крыльях  принесёт  ночная  вьюга.
Не  жди  потупив  взгляд,  грядущий  день,
Твоей,  сегодня  буду  Я  подругой.

Здесь  в  спальне  мрак  густой,  глотаю  дым...
Постель  твоя  измята  и  пустая,
Сквозь  полусон,  крылом  взмахну  своим,  
Прошепчешь:  "Знаешь  всё,  хоть  и  чужая..."

Задашь  вопросы,  что  волнуют  не  всерьёз,
А  я  вдыхая,  увильну  цинично.
"Такая  ночь,  совсем  не  видно  звезд...
Как  будто  океаны  -  безгранична..."

Я  не  из  тех,  кто  сладко  говорит,
И  не  преследую  земных,  холодных  целей.
Я  просто  чётко  знаю,  где  болит,
Но  никогда  не  стану  панацеей...










: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597427
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015


Влада К.

Луна / Две фигурки (Jan. 7, 2014)

Луна.  А  мы  на  прогулке.
Снежит  в  разгаре  зимы.
Мы  две  живые  фигурки
В  пучине  фальши  и  тьмы.

Молчим  и  ходим  по  кругу.
Темно.  А  мы  с  фонарём.
Мы  просто  снимся  друг  другу,
И  потому  не  умрём.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564311
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 15.07.2015


Анатолiй Кириченко

ДЕСЬ ТИ Є (2015)

[color="#004080"]Ти  від  мене  в  білих  хмарах  заховалося
Чи  у  синіх  водах,  щастячко  моє?
Я  чекатиму  на  тебе,  що  б  не  сталося,
Адже  вірю,  що  насправді  десь  ти  є;

Ходиш  вулицями  міста  промислового,
Що  надвечір  душне,  сіре  і  сумне,
Й  розглядаєш  незнайомця  випадкового,
Не  спиняючись,  шукаючи  мене...[/color]

[color="#808080"]3  липня  [b]2015[/b]  р.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591478
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015


Сокольник

ПЛАТТЯ ДОЛІ. Поема



Історична  поема  епохи  Великої  Французької  революції
Поема  створена  в  співавторстві  з  поетесою  Богданою  Пілецькою

ВСТУП
Глянь-  падіння  зірок
Із  небес  в  придорожню  канаву...
Що  могло-  не  збулось...
А  неначе  відбутись  могло...
Всім  відведено  строк-
Цей  світів  таємничий  орнамент.
Б"ються  Демон  і  Бог
За  терновий  вінець  на  чоло.

***
Та  відомо  усім:  не  завжди
Чого  хочемо-  нам  того  треба.
Бо  лиш  крок  -  від  землі  і  до  неба,
Як  від  щастя  лиш  крок  -  до  біди...

РОЗДІЛ  1
СЛУГА.
Він  був  слугою  не  від  Бога.
Читав  Руссо.  Писав  вірші.
Давно  від  отчого  порога
Служить  до  пана  поспішив.
Найнявшись  в  слуги,  вчивсь  завзято.
У  пана  розум  переймав.
Дух  комільфо  аристократа
Близьким  по  вдачі  йому  став.
Навчився  в  карти  грати,  в  кості,
Красивий  одяг,  юний  шал,
На  театральному  підмості
Мав  Бомарше  за  ідеал,
І  не  одна  модистка  юна
До  згуби  зведена  була,
Його  цілунку  звідав  трунок.
І  тіло  й  серце  віддала...
Такий  от  він-  романтик,  лицар,
Кохання  пізнавець  глибин,
Він  грецьким  іменем-  Нарцисом
Себе  назвав...  ПростолюдИн...

РОЗДІЛ  2
ХАЗЯЇН
По  вітрах  він  розтринькав  життя  молоде...
Недарма  Лакруа  має  "префіксом"-  Де...
Так  бажання  й  душа  розійшлись  по  шляхах...
Так  майбутнє  розтринькав  своє  у  боргах...
Невезучий  картяр.  Ловеласів  оскал.
Сам  собі  коментар.  Суму  радість  взамін.
Від  недОпитих  вин  на  підлозі  бокал.
І  нікчема,  і  цар.  Лакруа.  Дворянин.
З  Лафайєтом  в  грозу  за  моря  відпливав,
Він  за  волю  чужу  від  нудьги  воював,
І,  обридлий  собі,  на  балах  нудьгував...
Карти  он  на  столі...  На  заклад  би  зіграв...

РОЗДІЛ  3
ГРА
Що  краще,  (Alma  mater  !),
Мов  кіт  із  мишеням
З  слугою  в  карти  грати
На  скін  нудного  дня?
Он  сонечко  сідає
Рожево-золоте...
-Ми  ж  картярі,  зіграєм?
Грошей  нема?  Пусте!..
-Сьогодні  бал  в  Версалі...
Обридли  як  бали...
-Вже  б  санкюлоти  мали
Бастілію  звалить!..
Об  келих  б”ється  келих...
Мов  рівні,  гомонять...
Коли  “зірвЕться  стеля”,
То  можна  все  програть...
-в  житті  все  другорядне...
Шовковий  Смерті  Сум...
До  балу  маскарадний...
Зіграєм  на  костюм!
-Не  назавжди.  На  термін.
От  Дідьк-о!  Знов  програв!
То  й  добре.  Замість  мене
Поїдеш  ти  на  бал!..

РОЗДІЛ  4
У  ДОМІ  ШАРЛОТТИ  ЖЕРМЕН
Ах,  як  людно  у  домі  Шарлотти  Жермен,
Скільки  знаті  в  цієї  кравчині!
У  повітрі  луною  -  з  десяток  імен,
Гамір,  шум...  Десь  взялись  нові  скрині.
-  Хто  привіз?  Звідкіля?  -  слуг  гукає  мадам.  -
Все  потрібно  оглянуть  гарненько!
Щось  залишу  собі,  щось  в  Ліон  передам...
Де  Абель?  Йди  до  мене!  Швиденько!
І  у  хаосі  цьому  з'явилась  вона
Й  щиросердно  біжить  до  роботи.
А  в  душі...  А  в  душі,  Боже,  рветься  струна...
Та  не  бачить  цього  ні  Шарлотта,
Ані  жоден  з  присутніх  у  домі  вельмож.
Чи  є  діло  комусь  до  служниці?
Та  й  оте,  що  горить,  краще  ти  не  тривож,
Бо  ще  більше  воно  розгориться...
Як  набридло  Абель  це  марудне  життя.
Від  утоми  вже  зболені  руки.
Це  подай...  забери...  прибери  тут  сміття...
Всюди  голки,  костюми,  перуки...
І  ім"я  її  наче  "пастушка"звучить,
(так  уже  нарекла  її  мати)...
І-  покинула...  Це,  як  отрута,  гірчить.
Від  сторонніх  чого  ж-бо  чекати?
Гарне  личко,  волосся,  і  очі,  як  ніч.
Тільки  дивляться  вслід.  Більш  нічого.
Затягнути  б  в  обійми  її,  звісна  річ...
Хтось  троянду  подасть  їй  убогу.
І  за  гроші  хотіли  купити.  Було.
Що  краса?  Як  немає  везіння.
Але  раптом  -  від  серця  її  відлягло,
і  Абель  мов  накрило  прозріння!
Плаття  дивне  самотньо  лежало  в  кутку.
Залишила  його  баронеса.
Мала  розум  ясний,  але  долю  -  хистку:
Повдовіла,  нажаль  ,  поетеса.
Не  приїхала.  Мабуть,  набридло  це  їй.
Маскаради,  костюми  та  маски...
Для  Абель  же  цей  бал  -  джерело  юних  мрій,
Їй  хоч  раз  би  потрапити  в  казку!
Ну  а  плаття  -  не  плаття,  а  диво  із  див:
Мов  для  Янгола  зшите  із  шовку.
І  запрошення  хтось  випадково  згубив,
А  "  пастушка"  сховала  у  сховку.
Не  буває  нічого  в  житті  просто  так,
Для  усього  свої  є  причини.
Та  як  знати:  сумний,  чи  хороший  це  знак?
Чи  впадеш?  Чи  досягнеш  вершини?

РОЗДІЛ  5
ПРИЇЗД  НА  БАЛ
Присідають  ресори.
Ніч  лягла  неозоро.
Під”їжджають  карети...
Таємничі  алеї...
І  в  лівреях  лакеї...
Під”їжджають  карети...
Реверанс  королеві...
Міністерські  портфелі
Хай  лежать  в  кабінетах...
Ось  маркізи  і  графи...
А  скелети  у  шафах
Хай  сидять  в  кабінетах...
А  божествені  пані...
Це  казково...  Осанна!!!
ПростолЮдине,  де  ти???...
Як  вестися-  не  знаєш...
Як  звернутись-  не  знаєш...
ПростолЮдине,  де  ти???

РОЗДІЛ  6
У  ПАРКУ.  ЗУСТРІЧ
Цей  сад  нічний-  мов  напуваний  райських  таїн...
Доріжка  в  ніч  біжить  між  мармурових  лав...
Нарцис  в  костюмі  Смерті  "здав  екзамен"!
На  лаву  втомлений  присів...  Чи  ні...  Упав!
Проміж  кружляння  диво-пар  аристократів,
Проміж  інтриг  кровоточиво-гострих  жал...
В  страхУ  від  того,  що  могли  його  впізнати,
Впіймати,  вигнати...  Втомився.  Так.  Упав.
Упав.  Приліг.  Напівзаплющив  очі.
Самотність.  Так.  Вже  наче  втома  відійшла...
І  в  напівсні  неначе  хто  його  зурочив...
Чиясь  рука  нараз  торкнулася  чола...
Вона  була...  Чи  це  можливо  передати?..
Цей  присмак  мускусно-гіркий  парфумів...  Він  
За  руку  взяв  її...  Панянку  в  дивних  шатах...
На  світло  вивів...  Напівсвітло...  Дзвін
У  скронях,  вухах  від  вина  і  шалу  крові...
Аристократка...  Диво...  Перша  у  житті...
Нарцис  застиг...  Нарцис  заплутався  у  слові...
У  куртуазності  і  фраз  і  почуттів...
Вона,  мабуть,  його  самотність  пожаліла,
Ця  Діва  світла,  що  нізвідки  узялась...
Нарцис  злякавсь,  хоч  завше  хтивим  був  до  тіла-
Простолюдину  дворянинку  мати  зась.
І  він  мовчав.  Лиш  руку  взяв  її  у  руку.
Він  так  бажав  її...  Бажав...  І  не  бажав...
І  у  мовчанні  тамував  сердечну  муку...
Хотів  пізнати...  Та  ніколи  б  не  пізнав...
Не  розумів  Нарцис,  чому  вона  мовчала.
Мабуть,  помітила,  що  щось  із  ним  не  так.
Поволі  встали...  І  тоді  поцілувала
Його  у  губи...  Еротичний  диво-смак,
Що  може  буть  лише  в  аристократки,
Він  смакував,  неначе  зоряний  напій...
Пішла...  Думки  лишивши  в  безпорядку
Від  нездійсненності  народжених  надій...
І  потім,  вдома,  повертаючи  костюма,
За  диво-знахідкою  гірко  сумував
Чи  не  тому,  що  у  костюмі  Смерті,  думав
Є  щось  містичне.  Не  його.  Тому-  віддав...

РОЗДІЛ  7
АБЕЛЬ  У  САДУ
Тільки  місяць  між  хмар  споглядав,  як  красуня  Абель,
Мов  налякана  лань  від  мисливців,  тікала  від  знаті.
Було  темно,  та  чутно  услід,  як  чудово  співав  menestrier...
Й  непорушно  у  далеч  дивились  химери  крилаті.
"Що  голубка  забула  у  зграї  із  хижих  ворон?"-
Запитання  німе  у  очах  кам'яних  прочитала.
Розуміла  вона  -  це  реальність,  це  зовсім  не  сон.
Заклюють,  як  впізнають...  Тривога  усе  наростала.
Заховалась  в  саду.  Тихо-тихо,  у  тіні  дерев.
Між  кущами  троянд.  Затремтіла  від  холоду  ночі.
Не  шукай  собі  смерті,  бо  радо  тебе  забере...
Й  не  повірила  дівчина  в  те,  що  побачили  очі.
В  чоловічій  подобі  повз  неї  пройшла  сама  Смерть.
Та  якщо  Смерть  така,  то  до  неї  в  обійми  -  хоч  зараз.
Враз  земля  під  ногами  неначе  пішла  шкереберть...
Він  настільки  красивий...  У  грудях  усе  оберталось.
Він  на  лаву  присів,  розглядаючи  небо  нічне.
Що  він  думав  в  цю  мить,  таємничий  і  гордий  вельможа?
Бо  обличчя  було  благородно-спокійне  й...  сумне.
Що  сказати?...  Спитати?...  Змовчати?...  О,  Господи  Боже...
"  Після  щастя  -  хоч  в  пекло  ".  Інакше  вона  не  могла.
"  Пригорнуся  до  нього.  Хай  вперше  в  житті...  І  востаннє".
І  Абель  доторкнулась  рукою  йому  до  чола.
А  в  душі  розцвіло  почуття  з  ароматом  кохання.
Не  питала  нічого  вона,  та  і  він  не  питав.
По  вимові  не  важко  впізнати  якого  ти  роду.
Усміхалась  вона,  а  він  ніжно  її  споглядав,
Своїм  поглядом  пив  її  юність,  тендітність  і  вроду.
Але  час  невблаганний.  І  знала  Абель  -  треба  йти.
На  прощання  йому...  чи  собі...  піднесла  подарунок.
Щоби  завтра,  в  полоні  буденності  і  самоти,
Пам'ятати  могла  про  єдиний  із  ним  поцілунок.

РОЗДІЛ  8
ЧЕРЕЗ  РОКИ.  ПОВЕРНЕННЯ
Він  по  вулиці  йшов...  Як  змінилось
За  три  роки  буття  сприйняття...
Він  дійшов  до  основ...  Люто  бились
На  фронтах  за  щасливе  життя.
За  щасливе...  За  рівність,  братерство,
Що  Республіка  людям  несла.
Він  в  Столиці...  Хвилюється  серце...
Смуток  вражень  торкнувся  чола...

РОЗДІЛ  9
ВРАЖЕННЯ
Де  красуні  дівчата,
В  оксамитових  шатах?
Зникли  з  вулиць  холодних...
До  гвардійців  вразливі,
До  цілунків  сміливі?
Зникли  з  вулиць  холодних.
Санкюлоти  на  чатах.
Ловлять  аристократів
По  манерах  їх  модних.
Санкюлоти  на  чатах.
Чують  аристократок
По  тілах  благородних.
Ловлять.  Все  їм  замало.
Віддадуть  Трибуналу-
Там  присудять  до  згину.
І  голів  ще  багато
Блазням-аристократам
Ніж  зітне  гільотини.
РОЗДІЛ  10
НА  ГІЛЬОТИНІ.  ПАН
Він  піднявся  по  сходах,  хоч  мало  не  впав,
І  потилицю  вітер  йому  лоскотав,
Бо  зістригли  волосся  мерзенні  кати.
-ви  кати.  Я  філософ.  Куди  підійти?
-зачекаю.  Он  гляну  ще  раз  на  юрбу.
(-а  в  минулого  пам"яті  я  вже  тут  був!..)
Поряд  дівчина  юна...  Шкода  щось  її...
-ти  дала  б  зараз  згоду-  в  обійми  мої?..
-хоч  словами  зігрію  дівча  молоде...
Лакруа  це  зуміє...  На  те  він  і  Де...
-поцілунок  в  корзині  відтятих  голів-
Це  цікаво...  Диви-но...  І  майже  зімлів-
Він  у  натовпі  свОго  побачив  слугу,
З  ким  за  картами  довго  відводив  нудьгу,
І  кому  Смерті  Плаття  на  вечір  програв...
Повернулось...  До  страти  судив  Трибунал.
Страта.  Доля  як  доля.  І  для  королів...
Нещодавно  Людовік  тут  світ  залишив.
-то  міцніше  до  мЕне  горнися,  мала!
-очі...  Диво-зелені...  Життя  б  віддала...

РОЗДІЛ  11
БАРОНЕСА  ПЕРЕД  СТРАТОЮ
Баронесу  схопили  раптово,  як  в  домі  була...
Та  за  що?...  Зрозуміти  вона  все  ніяк  не  могла.
За  гріхи  чоловіка,  що  декілька  літ  у  землі?
Платять  всі  санклюлотам.  Ба  навіть  самі  королі.
В  пеньюарі  ведуть,  як  налякану  білу  примару.
Гільйотині  дадуть  ніжне  тіло  її  на  поталу.
І  шалена  юрба,  мов  виставу,  це  все  споглядає.
-  Багачі  остогидлі!...  -  з  відразою  хтось  обзиває.
Вже  хотіла  упасти...  відчула  -  торкнувся  плечем.
-  Не  сумуй,  моя  люба,  ми  звідси  іще  утечем.
Із  забутої  Богом,  розп'ятої  нами  ж  землі...
Ти  б  дала  зараз  згоду...  -  промовив,  -  в  обійми  мої?
Подивилась  на  нього...  і  сльози  застигли  в  очах.
Зникли  з  серця  тривоги,  і  болі  душевні,  і  страх.
-  Жаль,  що  доля  разом  нас...  так  пізно...  так  пізно  звела...
-  Очі...  диво-зелені...  -  всміхнулась  -  Життя  б  віддала...

РОЗДІЛ  12
СТРАТА.  СЛУГА
На  площі  радісне  завзяття,
І  "СА  IRA!"  веселий  спів.
Голів  рубать  аристократам!
Все  буде  добре!  Ще  голів!
Тут  кожен  день  проводять  страти.
Видовищ  інших  треба?  Он,
Білизну  як  перуть  дівчата
В  воді  по  пояс...  голяком?
В  душі  до  натовпу  зневага...
І,  як  поранений  солдат,
Що  має  право  на  увагу,
Нарцис  у  перший  вперся  ряд.
Стоїть,  і  дивиться  із  сумом-
Смертей  цих  бачив  на  війні!..
Та  ось  повіяло  парфумом...
Він  повернувся...  І  змарнів...
Вона...  Вона...  Північна  мрія...
Та  ніч  із  присмаком  вина...
Аристократка?..  Чи  повія?..
Вона?..  Чи  може-  не  вона?..
Спитати?  Тільки  не  питати!
Бо  повно  шпигунів  в  юрбі,
Впильнують  як  аристократа,
То  непереливки  тобі!
Одразу  скрутять.  "Куди  треба"-
До  Трибуналу  відведуть.
А  звідти  шлях-  лише  на  небо.
Крізь  гільйотину.  "Світла  путь"...
Стоїть  Нарцис...  Як  серце  б"ється!..
У  очі  дивиться  її.
І  кров,  що  з  ешафоту  ллється,
Стіка,  мов  в  Лєту  ручаї...
Скінчилось.  Вир  людей  розносить
На  сто  доріг.  На  сто  уяв...
І  на  скуйовджене  волосся
Сніг  перший  сивини  упав.

РОЗДІЛ  13
ДРУГА  ЗУСТРІЧ
Жалкувала  Абель,  що  на  страти  дивитись  прийшла.
Від  жалю  стало  зле...  Та  юрба  не  відпустить  назад.
Баронесса  тепер  лиш  зі  світу  цього  відійшла,
Що  колись  не  взяла  своє  плаття...  Де  ВІН  був,  і  сад.
Вже  роки  пролетіли,  й  усе  непоправно  змінилось.
"  Вищий  світ  "не  Версаль  прикрашає,  уже  -  ешафот.
Королю,  його  підданим,  врешті  дізнатись  судилось,
Кожне  рішення,  слово,  чи  вчинок  -  все  має  зворот.
І  Абель  зрозуміла,  що  заздрила  їм  колись  марно.
Вона  тут  ось.  Жива...  Відвернулась  зі  смутком  у  бік.
Не  бажала  сьогодні  багатства  чи  слави,  й  задарма...
І  завмерла  на  мить...  Там...  навпроти  стояв  чоловік
Його  погляд...  Ті  очі,  що  дивляться  в  душу  саму...
Боже...Він?...  Чи  не  він?...  Це  його  у  ту  ніч  цілувала?
Він  живий!Ще  живий...  Але  страшно,  напевне,  йому.
Що  він  робить  ось  тут?  З  болем  в  серці  Абель  міркувала.
Підійти?  Запитати?...  Та  можуть  помітити  це.
Тоді  смерть  їм  обом.  Краще  просто  дивитись  й  мовчати.
Зблідло,  мов  полотно,  у  красуні-пастушки  лице...
Як  же  долю  змінили  для  неї  ті  янгольські  шати.
Іще  мить...От  і  все.  Почали  вже  розходитись  люди.
Зник  і  він  у  юрбі.  Відчувала  Абель  -  назавжди.
Як  було  у  житті  її,  так  все  надалі  і  буде.
Повернулась  Абель...  Повернулась  Абель...  в  нікуди.

ЕПІЛОГ
Не  збулось.
Раз  у  раз  не  збуваються  мрії.
І  у  сірості  днів
Добігають  бажання  кінця.
Вкрились  злом,
Наче  ковдрою,  квіти  надії.
Спить  кохання
В  терновій  жалобі  вінця.

***

Тільки  світ
Незворушний  до  наших  тривог.
Наші  війни  для  нього  -
Повік  не  забуті  уроки.
В  плині  літ
Над  землею  зажурений  Бог
Все  питає  у  людства...
Питає  у  людства  -  допоки?

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115052300519

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583046
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 13.06.2015


Анатолiй Кириченко

ПОБАЧИМОСЯ (2014)

[color="#004080"]Не  сумуй.  Побачимося  скоро  —
Не  у  цій,  так  в  іншій  іпостасі;
Хоч  униз  полинем,  хоч  нагору,
Хай  не  зараз  —  хай  у  іншім  часі.

Як  завжди,  зведе  нас  знову  доля,
Вкотре  вперше  я  тебе  зустріну.
Й  як  на  то  вже  буде  божа  воля,
Знов  в  твоїх  обіймах  я  загину.[/color]

[color="#808080"]11  листопада  [b]2014[/b]  р.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583160
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 24.05.2015


Анатолiй Кириченко

ПУСТАЯ ЛЮБОВЬ (2010)

[color="#808080"](глупая  студенческая  история)[/color]

[color="#004080"]Здравствуй,  о  Та,  для  кого  я  страдаю!
Имя  Твоё  я  не  в  праве  назвать.
Видишь,  глаза  в  свой  листок  опускаю,
Чтоб  на  тебя  этот  взгляд  не  бросать.

Чтоб  не  подать  никому  и  намёка,
Взглядом  с  Тобой,  не  дай  Бог,  не  сойтись!
Чтоб  не  услышать  в  свой  адрес  упрёка...
Я  умоляю,  не  нужно,  не  снись!

Смысла  не  вижу  в  любовном  признаньи,
Вряд  ли  меня  Ты  воспримешь  всерьёз.
Может,  так  надо  —  в  моём  наказаньи
Ты  в  роли  ката,  источника  грёз?!

Нет,  Ты  богиня,  Тебе  поклоняюсь!
Ты  моё  благо,  Тобой  дорожу!
Только  сказать  я  об  этом  стесняюсь.
Просто  теряюсь,  в  себя  ухожу.

Наши  с  Тобою  мечты  не  сойдутся,
Наши  сердца  в  униссон  не  забьются,
Я  никогда  не  смогу  прикоснуться
К  притарно-сладким  и  нежным  губам!

Если  я  сплю,  то  хочу  не  проснуться,
В  призрачный  сон  с  головой  окунуться,
Плюнуть  на  всё  и  тебе  улыбнуться!!!
Если  Ты  счастлива,  счастлив  я  сам.

Пусть  о  Тебе  мне  известно  не  много,
Имя,  фамилия,  эти  глаза...
Пусть,  Ты  студентка  с  другого  потока!
Знаю.  Но  знает  ли  это  слеза,

Трепетно  в  прятки  с  Тобою  играя,
Словно  живая,  рыдая  по  нам,
В  дребезги  душу  мою  разбивая,
Зная  всё  то  же,  что  знаю  я  сам?..

Сил  нет  держаться,  ведь  день  словно  вечность.
Вижу  Тебя  —  и  тепло  на  душе.
В  сердце  пылает  слепая  беспечность,
Всё  замирает.  Я  замер...  Уже...

Знаю,  что  мне  не  дано  быть  с  Тобою.
В  венах  сгоревших  скипается  кровь.
Ноченькой  тёмной  я  глаз  не  закрою,
В  сердце  мусоля  пустую  любовь...[/color]

[color="#808080"]19  марта  [b]2010[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577931
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 24.05.2015


Анатолiй Кириченко

СЛЁЗЫ ЗАСТЫВШИХ СЕКУНД (2009)

[color="#004080"]Слёзы  застывших  секунд,
Блики  замёрзшего  льда.
Капли  воды  упадут,
Нас  унесут  в  никуда...

Всё,  что  ты  слышишь  —  ничто,
Всё,  что  ты  знаешь  —  мечта:
Слёзы  застывших  секунд,
Блики  замёрзшего  льда...[/color]

[color="#808080"]4  апреля  [b]2009[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577936
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 24.05.2015


Микола Карпець))

«От ужаса и боли сердце стынет»

Найжахливіше,  що  московські  карателі  знищували  навіть  дітей.  Під  час  розкопок  наприкінці  80-х  років  одного  з  місць  масових  страт  1939р.  у  "Дем'яновому  лазі"  —  урочищі  під  Станіславом  —  у  моторошному  "звалищі"  людських  кісток  і  напівзотлілого  одягу  знайшли  крихітний  скелетик:  немовля  було  дротом  прив'язане  до  матері,  навіть  збереглися  рештки  пелюшки.

Подібні  звірства  чинилися  в  Луцьку,  Дубні,  Чорткові,  інших  західноукраїнських  містах.

Загалом  за  1939—1941  pp.  жертвами  репресій  —  депортацій,  ув'язнень,  розстрілів  —  став  чи  не  кожен  десятий  мешканець  Західної  України.  В  одній  лише  Галичині  —  Дрогобицькій,  Львівській,  Станіславській  та  Тернопільській  областях  —  за  підрахунками  спеціалістів,  за  той  період  населення  зменшилося  майже  на  700  000  чол.  Тільки  за  один  рік  до  90  000осіб  було  репресовано  за  політичними  ознаками  на  Буковині  та  в  Бессарабії.  Ці  дані  свідчать,  що  репресії  московського  режиму  як  в  цілому  по  Україні,  так  і  на  новоприєднаних  західноукраїнських  землях,  носили  масовий  характер  і  були  спрямовані  на  знищення  та  асиміляцію  української  нації.

[u][b]«От  ужаса  и  боли  сердце  стынет»[/b][/u]
[color="#0723d9"][b][i]От  ужаса  и  боли  сердце  стынет
И  снова  в  нас  тридцать  девятый  год  
Здесь  москали  ползут  по  Украине,  
Уничтожая  мирный  наш  народ!  
Когда  в  Славянске  животы  вскрывали
И  москали  народ  наш  убивали
Кровь  украинцев  снова  пролилась!  
Какая  мать  и  где  взрастила  вас!?[/i][/b]
[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572072
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 28.04.2015


Сокольник

Жертве аборта ( 16+ )

Красивая  женщина  в  сладкой  истоме
Любви  предавалась  судьбы  на  изломе.
Змеей  извиваясь,  в  изыске  маня-  
Ты  любишь?  Ты  любишь?  Ты  любишь  меня?

Зачатое  в    брызжущей  неге,  шутя,
Под  сердцем  теплом  согревалось  дитя.
Резвясь,  ожидало  урочного  дня-
Вы  ждете?  Вы  ждете?  Вы  ждете  меня?

Холодных  ланцетов  чеканная  сталь.
Вопрос  без  ответа.  Былого  не  жаль.
Холодное  сердце.  Душа,  как  броня...
Спасите!  Спасите!  Спасите  меня!...

Горячего  тела  кровавый  комок
В  эмалевый  таз  у  ее  стройных  ног
Был  выброшен,  жизни  тепла  не  храня.
За  что  вы?  За  что  вы?  За  что  вы  меня?..

В  поту  просыпаюсь  в  ночи  и  хриплю-
Люблю  я  тебя?  Нет...  Уже  не  люблю...
И  сердце  горит,  как  свеча  от  огня-
Простите.  Простите.  Простите  меня...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466110
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 28.04.2015


• Noelle •

Не журися, не плач, Україно!

Не  журися,  не  плач,  Україно!
Вже  недовго  —  бо  слабне  Орда
І  впаде  на  побиті  коліна
Кодло  «руSSкой  вєсни  і  труда».

Ти  праматір  народів  слов’янських,
Батьківщина  героїв  легенд,
Не  сприймала  бовванів  радянських
І  загарбників  нищила  вщент!

Море  крові  на  ґрунт  пролилося,
Окропивши  лани  і  ліси;
Скільки  жаху  тобі  довелося
Пережити  у  темні  часи...

Захлинеться  від  влади  сп’янілий
Закривавлений  ботексний  глист  —
І  народ,  від  брехні  очманілий,
Зрозуміє,  хто  справді  фашист...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567621
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 05.04.2015


Valery Bor

Русскій Край

Русскій  Край.

Москали!  Где  в  вашей  Раше
Находился  Русский  Край?
Там,  где  сами  корни  ваши,
Где  родной  Улус-Сарай?
Вы  спросите  Московитов,
Где  их  родина  зарыта,
Что  есть  Тверь,  а  что  Сызрáнь?
Может  вспомнит  русский  Вань,
Где  была  Тмутаракань?

Чудя,  Веся,  Кострома,
Адыгея,  Бугульма,
Ханты,  Манси,  Коми,  Пермь,
Где  же  ваша  руська  спермь?
Где  ваш  славный  Русскій  Міръ?
Вот  Булгарин,  вот  Башкир,
Вот  Кирсан  –  FIDE  охальник,
Друг  степей,  Калмык  начальник.
Где  же  Русса?
Я  гляжу
Сквозь  лупý  –  не  нахожу.
Вижу  только  Угро-финнов,
Тюрков,  Готов,  Сарацинов…

Наровчат,  Тамбов,  Ростов,
Град  Саратов,  Углич,  Псков,
Степь  Ногайскую,  Мещеря,
Кипчаков  и  землю  Меря…
Где  же  Роська  слобода,
Подевалася  куда?
И  схожу  с  ума  Я  тихо,
Речки,  веси,  города:
Муром,  Пенза,  Шеманиха,
Сура,  Учма,  Вологдá…
Слов  славянских  –  единицы,
Узкоглазые  девицы,
Аки,  оки,  всё  –  Орда.

Нéя,  Шáрья  –  непонятка,
Кúнешма,  Чухлόма,  Вятка,
Бологое,  Свирь  и  Мга…
Что-то  руського  в  них  мало,
Тут  когда-нибудь  ступала
Вще  славянская  нога?
Чьих  кровей  москальски  дети?
Может,  ваши  предки  –  Yeti?
Кругом  едет  голова:
Суздаль,  Лохово,  Москва,
Nicht  verstehen:  что  значат  эти
Всем  ″знакомые″  слова?

Вижу  Финнов,  море  Финнов,
Московит  –  он  тоже  Финн,
Значит  он  нам  –  не  родына,
И,  вообще,  -  не  Славянин.
Вот  беда  –  во  всём  Москόве,
Славянина  не  сыскать,
Нету  в  вас  славянской  крови
Веся,  Чудя,  Меря,  Вять…

Москали!  Где  в  вашей  Раше
Почивают  предки  ваши?..
Ввеки  не  было  земли,
Где  Славяне-Москали,
Жили  славно,  не  тужили,
Лес  кресили,  щи  варили,
Потому,  что  Мсковитин  –  
Угро-финн,  не  Славянин.

Русы  –  это  Украинцы,
А  совсем  не  Москали,
А  у  вас,  златоордынцев,
Нету  собственной  земли.
Вы  такие  же  Славяне,
Как  Арабы  –  Египтяне,
А  Каманчи  –  Англичане,
Как  в  Тунисе  все  Французы,
Словно  родом  из  Тулузы.

Ваши  русские  цари,
Чингисиды-лопарú:
Смесь  потомков  Чингисхана,
С  финским  лыком  и  удой,
С  финским  мишкой  и  лаптями
И  козлиной  бородой.
Убирайтесь  из  Европы,
В  край,  откуда  вы  пришли,
Уносите  ваши  жопы,
В  вашу  землю,  Москали!

                                               2014г                

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544810
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 05.04.2015


Сокольник

Время пришло. Недетское

 Кафе  с  мюзик-холлом.  Расставлены  блюда.
 Вот  место  у  сцены.  Удобно  вам,  сударь?
 Длинны  стриптизерши  красивые  ноги...
 В  весенние  окна  вползает  тревога...

 С  небес  эзотерикой  светит  луна...
 И  в  город  ночной,  словно  шлюхе  в  анал,
 Въезжают,  тревожно  свистя,  поезда...
 И  рельсы  гудят...  Впрочем,  все,  как  всегда...

 Срывается  с  неба  шальная  звезда,
 И  бьется  о  вымытый  кровью  Майдан...
 И  где-то  опасность  таится  во  мраке...
 И  в  барах  ютятся  гламурные  с...спины...

 Боитесь,  мажоры,  что  ваши  красотки
 В  отсутствие  ваше  подарят  "пилотки"
 (верней-  не  подарят.  Сдадут  напрокат)
 Платежеспособным,  дышащим  вам  в  зад?

 Да.  Это  прикольно.  Да.  Это  уматово.-
 Повестка  психически-военкоматова...)))
 Тряситесь!  Косите,  бабла  не  жалея!-
 Продажные  рожи  с  продажной  аллеи...

 Но-  время  не  дремлет.  Но-  время  не  ждет.
 Оно  без  повестки  в  дом  каждый  придет.
 Как  деньги  в  "совке"  доверяли  сберкассе-
 ("надежно"-  твердили  людской  биомассе)-

 Пришло-  и  растаяли  деньги,  как  дым...
 И  кто-то  остался  навек  молодым...
 А  кто-то  -  в  плену...  А  иной-  изувечен...
 Иль-  бЕз  вести  канул...  Без  права  на  встречу...

 Да.  Это  не  стильно.  Да.  Это  не  модно.
 Но,  горя  хлебнув,  вы  полюбите  Родину.
 Встает  над  страною  багровый  рассвет...
 О  прошлом-  не  стОит.  Ведь  прошлого-  нет.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115040500566

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572062
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015


Сокольник

Кохана, спи!. .

 У  долоню  розкриту  руки
 Впали  сни...
 Ти  хоч  трохи  поспи,  допокИ
 День  ясний

 Не  почне  випивати  з  душі
 Сили  знов...
 Я  тобі  розповім  у  віршІ
 Про  любов,

 Що  мене  зігріва  повсякчас
 В  холоди...
 Що  кохання  торкнулося  нас
 Назавжди...

 Сон  в  розкриту  долоню  впаде-
 Не  мине...
 Хай  на  мить,  та  у  ньому  знайдеш
 Ти  мене...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115032412337

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569160
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2015


Влада К.

Жертва / Извращение (Dec. 15, 2011)

Тело  избито  и  воля  подавлена.
Сердце  разбитое  ложью  отравлено.
Боль  от  катодов  —  мои  ощущения.
Жертва  уродов,  чья  жизнь  —  извращение.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566109
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Влада К.

Босиком / Вода в голове (Nov. 8, 2011)

Пройдусь  босиком
     По  мокрой  траве:
Весь  мир  кувырком,
     Вода  в  голове...
Раздумья  в  стихах
     И  счастье  в  груди;
Роса  на  ногах  —
     Вся  жизнь  впереди!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564331
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Влада К.

Я свет / Мой сломанный образ (May. 20, 2014)

Я  свет  в  полумраке  бездонных  миров,
Я  серая  тень  от  растраченных  слов.

Ни  против,  ни  за,  ни  рассвет  и  ни  ночь  —
Пустая  слеза,  непослушная  дочь.

Туман  дуновений  непрожитых  дней
Таится  в  душе  непрощённой  моей

И  вихрем  кружится  над  чёрной  землёй
Мой  сломанный  образ,  рождённый  тобой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564660
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Влада К.

Мы / Солнце в твоих глазах (Jun. 1, 2014)

Мы  с  тобою  вдвоём  среди  осени...
Я  в  глазах  твоих  солнце  увидела;
Отражался  в  тебе,  словно  в  озере,
Мир,  который  я  так  ненавидела.

Ты  сплетала  роскошные  волосы,
А  глаза  всё  сверкали  алмазами.
Ты  дарила  мне  смыслы  и  образы  —
Я  дышала  твоими  рассказами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564663
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Влада К.

Алёнка / Она не вернётся обратно (Nov. 9, 2011)

В  лесу  танцевала  Алёнка  —
Влюблённая  в  солнце  девчонка.
     Друзей  у  неё  было  мало  —
     С  дождём  она  в  прятки  играла.
Однажды,  в  октябрскую  стужу,
Упала  в  холодную  лужу,
     Промокла  насквозь,  простудилась,
     А  вскоре  и  с  жизнью  простилась...
Земля  безутешно  рыдает  —
Алёнушка  в  рай  улетает.
     Лишь  солнце  смеётся  отрадно:
     Она  не  вернётся  обратно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564809
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Влада К.

* * * (Apr. 4, 2012)

Последний  рассвет,  контрольный  прыжок  —
Я  верила  в  свет,  а  он  меня  сжёг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564811
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Влада К.

* * * (Jan. 14, 2015)

Улыбаюсь,
Строку
Рифмуя,
Потому  что
Тебе
Пишу.
Слишком  сильно
Тебя
Люблю  я  —
Оттого  лишь
Тобой
Дышу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565721
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Влада К.

Дети воли (Feb. 28, 2013)

Мы,  дети  воли,
Никем  не  стали
В  долине  боли,
Огня  и  стали.

Судьба  разбита,
Забыты  планы.
В  груди  обида,
На  теле  раны.

Закрыты  двери
В  миры  свободы.
Здесь  люди  —  звери,
Лжецы,  уроды...

Но  в  мире  боли
Стоим  отважно:
Нам,  детям  воли,
Ничто  не  страшно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565735
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Влада К.

* * * (Jan. 18, 2012)

Мысли  несуразные  и  чувства  наши  ложные.
Мы  с  тобой  не  разные,  а  противоположные.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565740
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Влада К.

Надежда / Слёзы — в сторону (Feb. 13, 2012)

Мысли  —  в  строчку,
А  слёзы  —  в  сторону:
В  одиночку
К  финалу  скорому!

Я  имела
Мечту  предельную:
Чтобы  тело
Болезнь  смертельную

Победило.
Но  шансы  низкие  —
Доходило...
Твердили  близкие:

"Всё  возможно,
Ты  сможешь  справиться!",
"Будет  сложно,
Терпи,  красавица!"

Умираю.
Чего  же  более?
Презираю
Своё  безволие.

Не  завишу
От  воли  разума.
Ненавижу,
Я  одноразова:

Поломалась  —
В  ремонт  не  приняли.
Сердце  сжалось,
Мозги  заклинили.

По  кусочку
Душа  развалится.
Жалко  дочку  —
Одна  останется...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564321
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015


Влада К.

Мёртвые / Точно такие же (Nov. 11, 2009)

Мёртвые  люди  на  улицах
В  толпах  безликих  теряются.
Мёртвые  люди  не  хмурятся,
Мёртвые  не  улыбаются.

Ходят,  ничем  не  приметные,
Жалкие,  злые,  беззубые.
Точно  такие  же  бледные,
Точно  такие  же  грубые...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564309
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 05.03.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2015


Агидель

Время Странствий

Одену  юбку  из  цветного  шелка…
В  руках  корзинка...  все…  пока…  пока...
Красный  беретик…  мне  ль  –  не  встретить  волка…
Моя  походка  –  
Сказочно  легка…

Ногам  привычны  легкие  ботинки…
Шальная  рысь…  я  хитрая  лиса…
Меня  влекут  –  запретные  тропинки…
Я  окунаюсь  –  
В  дикие  леса…

Здесь  время  странствий…  магия  пространства…
Стекает  с  листьев  нежная  капель…
Стоят  деревья  в  сказочном  убранстве…
В  руках  –  корзинка…
Это  ль  –  моя  цель?

В  руках      корзинка…  что    с  нее  мне  толку?..
А  мне  бы  -  ветром  в  облака  уплыть…
И  странное  желанье    встретить  волка…
Да  разве  может  
Это  правдой  быть?...

Я  дочь  луны…  я  странница  из  леса…
Сейчас  на  мне  –  столетних  кедров  тень…
-Как  ты  красива…  милая  принцесса…
А  я  не  ел,
Уже  который  день…

Остановиться?..  что  мне  делать  дальше?
Но  как  зовет  желанная  тропа…
-Быть  может,  стала  ты  немножко  старше…
Но  как  желанна…
Как  ты  далека…

Что  же  прочту  в  глазах  лесного  Волка?
В  них  могут  отражаться  Облака?!!
Моя  юбчонка  из  цветного  шелка  –
Так  непослушна…
Сказочно  –  ЛЕГКА…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555431
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 09.02.2015


Микола Карпець))

«Покайсь фашистская Россия!»

[b]«Покайсь  фашистская  Россия!»[/b]
[color="#0c18c4"][b][i]Покайсь  фашистская  Россия!
Покайсь  пред  Богом,  не  людьми
Твоя  "болезнь"  -  шизофрения!
И  стали  вы  уже  зверьми!
Лечи  свою  гнилую  сущность!
Дави  желанье  -  УБИВАТЬ
Синоним  РАШИ  лишь  БЕЗДУШНОСТЬ!
Вы  продадите  даже  мать!
И  сотни  тысяч  мирных  граждан
Тех,  что  убил  каЦАПский  кат  
Убийцу  видят  в  русском  каждом
Ведь  он  фашист  и  оккупант!
М.К.[/i]
[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558067
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015


Анатолiй Кириченко

МЕТЕЛИЦА (2009)

[color="#004080"]Слёзы  не  капают  —  реками  стелются;
В  сердце  тоска,  за  душою  метелица...[/color]

[color="#808080"]8  июня  [b]2009[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557794
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 08.02.2015


Анатолiй Кириченко

Я / В ЧЬЕЙ-ТО ГОЛОВЕ (2013)

[color="#004080"]Я  шум  дождя  и  тишина  ночного  леса.
Я  свет  луны  слепой  и  небо  в  облаках.
Я  просто  чья-то  недописанная  пьеса.
Я  лишь  слеза  на  чьих-то  ласковых  щеках.

Я  есть  иллюзия,  навеянная  снами.
Я  шелест  ветра  на  некошеной  траве.
Я  лишь  история,  рассказанная  вами.
Я  целый  мир,  бурлящий  в  чьей-то  голове.[/color]

[color="#808080"]19  декабря  [b]2013[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557792
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 08.02.2015


Анатолiй Кириченко

МІЛЬ (2014)

[color="#004080"]Ти  не  фашист  —  ти  навіть  гірший  за  фашиста!
Що  ще  приховує  душа  твоя  нечиста?

Тебе  в  дитинстві  українці  ображали?
Тобі  грузини  і  чеченці  зла  бажали?

Схотів  обставити  злочинця  Джуґашвілі,
Й  замазав  кров'ю  свої  рученьки  невмілі...

Ти  підривав  будиники,  щоб  народ  злякати.
Ти  нищив  тих,  кого  поклявся  захищати.

Навічно  проклятий  народом  України,
Не  маєш  спокою  ти  жодної  хвилини.

Повстане  люд,  роками  гноблений  тобою,
І  рушить  маршем  до  Кремля  твого.  До  бою!

Поклався  на  міцні  кремлівські  стіни?!  Милий,
Вони  не  стримають  народ  осатанілий.

Усе  знесе  він  на  шляху  впродовж  години  —
Й  тебе  розі́рвуть  на  дрібнесенькі  частини![/color]

[color="#808080"]14  травня  [b]2014[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557544
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 06.02.2015


Анатолiй Кириченко

КОТЁНОК (2010)

[color="#004080"]Небо  осеннее  в  луже  плескалось,
Солнце  за  тучами  тихо  спало́.
Медленно  лужа  с  дождями  сливалась,
В  грунт  нисходило  тепло.

Мёртвый  котёнок  терпел  бесконечность,
Гадкая  лужа  сжирала  глаза.
Жаркое  солнышко,  серая  вечность.
Молния.  Лапы.  Гроза...[/color]

[color="#808080"]12  января  [b]2010[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557543
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 06.02.2015


Сокольник

Ветры выбрали нас

Небогатое  детство...  Пионерлагеря...
И  костром  в  детском  сердце  полыхала  заря
Потаенных  желаний,  неразгаданных  тайн,  
Предрешенных  свиданий-  как  узор-филигрань...

Голод  сердца  несытый,  как  несытный  обед...
Чуткий  сон,  словно  выход  ожиданью  вослед...
Как  призывом-плакатом  на  холсте  нарисуй
Ожидания  атом-  первый  зов-  поцелуй...

В  чем  же  мы  виноваты?  Ветры-  наши  пути.
Леденеют  закаты.  Коченеют  фронты.
Вспомни  лето  с  мальчишкой,  рано  ставшим  седым...
Ты  в  печали  склонишься  санитаркой  над  ним...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532909
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 05.02.2015


Анатолiй Кириченко

ДАЛЬ (2013)

[color="#004080"]Лишь  гудение  рельс  да  колёс  перестук.
Элегический  рейс.  Бесконечность  вокруг.
Слабый  свет,  туалет,  заржавевшая  сталь.
Наступает  на  след  необъятная  даль...[/color]

[color="#808080"]10  сентября  [b]2013[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557209
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015


Анатолiй Кириченко

ВЕЧЕР (2014)

[color="#004080"]День  угаснет,  а  ночь  не  родится.
Фонари  не  осветят  дорогу.
Глупый  сон  нерадиво  приснится,
Пустотой  замещая  тревогу.

Всё  что  было  и  будет  —  не  важно.
Никотин,  запах  гари  в  квартире...
Мне  не  больно  и  даже  не  страшно;
Я  один  в  этом  сломанном  мире.[/color]

[color="#808080"]23  сентября  [b]2014[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557205
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015