Триптих або шорт-поема в 3-х частинах
[youtube]https://youtu.be/f54sWQxZxOk[/youtube]
[i]Я к ней вошел в полночный час.
́ Она спала, — луна сияла
В ее окно, — и одеяла
Светился спущенный атлас.
Она лежала на спине,
Нагие раздвоивши груди, -
И тихо, как вода в сосуде,
Стояла жизнь ее во сне.
[b] Иван Бунин[/b]
[/i]
[i] 1.
[color="#730768"][b]В ту мить вона була одна.
Нічна габа вкривала тіло,
і цно́ти звабна білизна́
квітково сни рожеві снила.
Й на підвіконня тих принад
лягли галантно красні ружі –
в садку росли кущі троянд:
до них був зір мій небайдужий.
(Мені щораз та благодать
приходить в памку ненароком,
коли часу́ ненатлий тать
краде мої найкращі ро́ки.)
2.
Та ж спальня, ранок… І – ніко́го!
Лиш тіло млосно-молоде,
що захотілось враз такого ж
незвіданого й молодого,
що ще – ніщо ні з ким ніде…
О, ці одвічні поривання!..
...Вона лежала горіли́ць,
а з нею – приспане бажання
і... хіть, дозріла для кохання,
що вкрай нектаром налились...
І ось... Всі зваби згрупувались,
нехай невільно, крадькома,
та враз в коханні поєднались...
До щастя – крок,
магчна малість!
…Ридала вранішня пітьма.
Це так давно було неначе:
дух роз... прочинене вікно...
Та не з'являється версаче,
хоч душу гріє все одно.
3.
...Пройшли роки́, і впали роси,
й далеким став пройдешній світ,
та серце інколи так просяить:
"подай з минулого привіт!"
Й течуть у душу пам'ятання:
цнотлива молодість – і я...
О, ти – нездійснене кохання:
троянди... маків цвіт... чекання...
надії, марні сподівання –
зрадлива зрілосте моя... [/b][/color]
06.06.2020.
© Ол. Удайко
[i]ПРИМІТКА. Зміст написаного ілюструє вальс у
виконанні Хорхе Ітаке і його чарівної партнерші. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878926
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 14.06.2020
Кінчається літо, а я
Ніяк зупинитись не можу,
Вже воду студе́нить Ілля,
Вже серпень вкрав днину погожу,
А я все майбутнім живу:
Що завтра нарешті спочину,
Зариюсь блаженно в траву,
Квітуючи в ній безпричинно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843785
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 02.08.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни у мені, Любове, квітнем,
бо в тебе я по самі груди вріс,
цим дощовим, але і теплим літом,
що дарував нам боязко праліс.
Розквітни болем, при нагоді й горем –
я розділю й до глибини збагну…
І не страшні нам й надвисокі гори:
баран гірський* – не антилопа гну.
Розквітни радістю, хоч незбагненною, –
я порівну з тобою розділю:
була в мені ти донькою і ненею,
й холодною водою на Іллю…
Ми вивчили закони гравітації –
в проникненні навзаєм є свій сенс:
в тобі – мов у небесній тачці я,
що котиться вже тисячі парсек**
І хутко зникнуть міжпланетні діри,
як прокочусь з тобою в грішний світ:
нема в Любові вже земної міри:
то – ангелів небесний алфавіт.
Та на Землі горять твої вібрації,
Любове світла – доле неземна!
Як чуємо у серці їм овації –
хмеліємо " у чіп"...
І без вина.[/color][/b]
23.05.2019
_________
*Родився піз наком Овна ж бо...
**Скорочення – паралакс-секунда: астрономічна
одиниця довжини, якою вимірюються відстані
між космічними об’єктами (планетами, зорями,
галактиками).
Свіилина автора: святкування минулого Різдва
на вулицях Кельну[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 17.06.2019
[i] [b]Tth [/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть, пізня любов – це не свято
лиш уява, лиш розуму гра…
та її ж не закинеш... за/грати (!..)
як заснула душа
загора_
ється в жінки
раптово
при слові
що вона є жадана комусь
хто вподобав її за любові…
і засвітиться очі…
І ус_
мішка враз на обличчі заграє
у погадці про зустріч із тим
хто ще й досі так ніжно кохає
і вважає кохання святим…
забагато того не буває,
що любов’ю своєю назвеш
і її своєчасною – теж…
воно вічне – оте любування,
бо воно не окреслює меж…
у любові – одвічне кохання
[/color][/b]
9.01.2019,
Kln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Я вже не та... Не та я вже, грайлива...
Як порхала метеликом колись,
Цілунком першим, як була щаслива -
Давно літа ті в пам"ять заплелись...
Не той струмочок, що вужем звивався
В твоїх долонях і палких вустах...
А ти все пив і пив - не відривався,
Як в літню спеку виснажений птах...
Авжеж, не та - літа лягли в покосі,
Не за горами і зими хода...
Та тільки плещиться і омиває осінь
Кохання вічного жива вода.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745059
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 15.08.2017
А жінці для щастя багато не треба,
Лиш поруч надійне відчути б плече.
Відтак – незахмарене війнами небо,
Побувши між зорями – прагнути ще…
Торкатися висі з коханим у парі,
Блукати Шляхами Молочними вдвох…
Ти чуєш цей шепіт, небесний звіздарю?
За нас певно молиться нині сам Бог.
І хай не погаснуть галактики, люди,
Хай пісня не тихне ота, з піднебесь.
Без нас цей Усесвіт лиш крихтою буде,
А з нами він – ціла планета, увесь.
І так буде завтра, і так буде далі –
Померкнуть огні від щасливих очей.
Напишуть вірші мандрівні менестрелі
Про нині, про вічність, про космос оцей.
…А жінці за щастя б ввесь світ обійняти,
Спинити пожарища, війни, біду…
Ти чуєш, Плането, я – жінка, я – мати,
Про щастя не мрію – до нього іду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741183
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017
Холодний світ і в хмарах сірих небо,
А серце скоро виплигне з грудей!..
Вистукує: до тебе, лиш до тебе!
Блукає серед безлічі дверей...
З останніх сил воно шукає шпарку,
Втікає із реальності у сон...
І віддається зовсім без остатку,
Щоб з твоїм серцем битись в унісон...
Втікає в сон і горнеться до тебе...
Летить у безтілесність, в інший світ,
А там - лиш ти, весна, ромашки й небо...
І я прошу: "Не зупиняй політ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740800
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Оспіваний в сонетах і верлібрі,
закоханий у солов'їний спів,
літає Червень пташкою колібрі –
король краси між літніх місяців.
Заколосив смарагдові отави,
грозою розкіш зелені умив
і феєрверком вибухнув яскравим,
розсипавши скарби краси і див.
Від буйноцвіть вгинаються стеблини.
Жасмин п'янить і м'ята, деревій.
Мов стрази, сяють росяні перлини,
а барви, барви – світе ясний мій!
У царстві лілій, мальв, під шепіт вітру,
гуде бджолина музика. А я
вбираю серцем райдужну палітру,
і миром повниться душа моя.
Земля тобою вбрана – незрівнянна,
ти вишив самоцвітами мій край.
О милий Червню, пташко осіянна,
дай ще красою впитися доп'я́на!
Чаруй і владарюй. Не відлітай!
13.06.2017 р.
Авторське фото. Один з куточків мого саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737596
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Хотіла б я бути вітром,
В незнаний твій світ ввірватись,
Змішати чуттів палітру
І ними розмалювати
Твій ранок, обід і вечір,
І ніч іще наостанку,
Упасти тобі на плечі
Легким золотим серпанком,
Лишити на шкірі чистій
Цілунків п’янких мережку,
Узяти нитки барвисті
І вишити спільну стежку.
Та долю не потривожу,
Пожмакаю забаганки.
Хотіла б… Але не зможу
З тобою стрічати ранки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737206
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 11.06.2017
Таке життя – шалена колісниця,
Яка крізь нетрі мчиться напролом!..
І добре, що зринають рідні лиця
У пам’яті, овіяні теплом.
Що можна доторкнутись до дитинства,
Де все таке намолене, просте,
Як Божий дар святого материнства,
Як паросток, що з-під землі росте…
Нехай стезя до правди вужча й вужча,
Й куди не глянеш – терня, болота…
Та мамина любов непроминуща,
Безмежна, всепрощаюча, свята.
Вона у вирві – рятівна мотузка,
Яка мене тримає на плаву.
Хай мрії розбиваються на друзки,
Та я до світла тягнуся, живу,
Ще змалечку злеліяна у слові,
У чистоті пісень і молитов,
Де щирість материнської любові
З упадку піднімала знов і знов,
І дарувала у зневірі крила,
В сльозі – розраду, в гніві – каяття…
Спасибі, мамо, що благословила
Мою дорогу у земне життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733393
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
************
Безсилою птахою - з вічності,
з часу безмеж,
До тебе приб'юсь навесні,
опущуся на віття,
І ти мене тихо у теплі
долоні візьмеш,
Незнаний коханець
із двадцять якогось століття.
А в нашому часі ми, певно,
десь поруч були:
Із кимось стрічались,
по росах ішли, цілувались...
Так боляче, милий:
себе ми таки не знайшли...
Згадати несила: здається,
звикали, кохались...
Тож я самотою-пташиною
в безвість лечу,
У просторі-часі тебе виглядаю -
і лину...
Знайду - не знайду?
У холодних потоках дощу
Край твого вікна опущусь
на квітучу калину...
А ти? Чи впізнаєш
між інших коханих - мене
У пісні ледь чутній
дрібного пташиного тіла?
Усе проминає -
і біль невпізнання мине,
А я за тобою
у інше життя полетіла б.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732432
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
***
Мій пораднику, Янголе світлий, додай мені сил,
Щоб іще раз у небо, а там – я віддам тобі крила…
Наблагаю у Господа вітру, а ти попроси,
Аби зірка, ота, що між хмар – нашу путь освітила.
Мій заступнику лагідний, знаю, шляхи нелегкі,
Та обоє здолаємо скруту – на те ми у парі.
Пахнуть травнем і тихою звабою трави вогкі,
Клуботять в розпогоджену тишу дими кучеряві.
Ти намолиш мій досвіток, вірю, засвітиться день
І трембіта розбудить ще снігом забілені гори.
Бачиш, щастя сьогодні отими стежками іде,
На котрих нам судилося брати початок учора.
…Кажуть, є десь заобрії, далі – немає межі,
Посивілі тумани уклалися поза світами…
Знов народяться ангели, будуть писатись вірші -
Та не нами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732363
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2017
Здається, що без нас - вже інший світ.
Здається, що без тебе Всесвіт - пустка.
І попелом паде із вишні цвіт,
А небо в зорях - тільки звична хустка.
Нам мало цих століть і всіх зусиль,
Щоби відчути присмак поцілунку.
Я небо розрізала як текстиль
Найвищого синішого гатунку.
Здається, що так мало в світі нас.
Здається, що крім нас нема нікого.
З цілуночків сплела я миті й час,
І склала в торбу Янгола малого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732126
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Слова Олександра Печори.
Музика Віктора Охріменка.
Виконує Заслужена артистка України
Олена Білоконь.
В очах – стежина в споришах,
де я – маленька.
Й до мене радо поспіша
щаслива ненька.
Я ж – рученята в небеса –
неначе крила!..
Стежина та широкий шлях
мені відкрила.
У світ безмежний повела
ота стежина.
І підкорилась не одна
крута вершина.
Хотів би ти, чи не хотів,
та суть не в тому –
стежина та з усіх світів
веде додому.
Шляхів подолано сповна,
та душу тішить
ота стежина осяйна
свята і грішна.
Вертає пам’ять в рідний двір,
де пахне м’ята.
Отут мене з усіх доріг
чекає мати.
О, скільки в світі різних лиць,
столиць багато,
та як же гріє і болить
прарідна хата!
Бринить на серці і щемить…
Крізь люту втому
з усіх світів хоча б на мить
лечу додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484349
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 30.04.2017
Відлітають з гнізда пташенята,
а на крилонька пам’ять беруть.
Важко доленьку наздоганяти,
нелегка ж простирається путь.
Як же часто мене доля била!
Походив, побродив, політав…
Рідна ж хата – повік буде мила.
Звідси в світ йде дорога свята.
Приспів:
У світі – доріг багато…
Єдине небо – не видно дна.
І рідна селянська хата
на цілий всесвіт повік одна.
Вертаюсь, вклоняюсь, каюсь,
через висоти, через літа.
Немає на світі раю,
та рідна хата мені – свята.
В рідний двір, де любисток і м’ята,
повертаюсь на крилоньках мрій.
В рідну хату, де мама і тато,
де негаснучих споминів рій…
Як би доля мене не сварила, –
рідне хатнище радо віта.
Тут лікую поранені крила.
Тут Вітчизни моєї вівтар.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464798
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 30.04.2017
Батько сіяв пшеницю озиму, вклонявся землі,
У Бога просив урожайного, щедрого року…
Ми, такі безпечальні, ще зовсім дітиська малі,
Раділи за таткове: «Дякую, Боже!...нівроку…».
Далі босими п’ятами йшли по колючій стерні,
Мама вслід нам кричала: «Болітиме, дітки!»… Боліло.
Та чомусь так здавалось, у час той далекий, мені –
Буду тільки міцніти від того… і певно міцніла.
А брати серед поля – довільні, чекають мене,
Назбирали колосся густого повнісінькі жмені.
І не йдемо додому аж поки вже хтось не гукне,
Допоки за обрій не скотиться сонце червлене.
Намолочено збіжжя! Ось-ось запахтять калачі,
Ласкаво відкохані щедрою працею мами.
Добірна і пишна цвітінь, золоті дукачі –
Вродливиться осінь неюна багата хлібами...
…Ще і нині дитина, бо тато чекає жнива,
Ще матуся старенька пече Великодню хлібину.
Я – щаслива… Щаслива! Бо казка не вмерла – жива!
Я – дитина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729842
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 22.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2017
Повернулись додому ластівки,
А шкільні відлетіли весни...
Мої перші десятикласники,
Мої перші, мої чудесні!
Стоїте, молоді, замріяні,
На порозі у отчому домі,
Затаїлись думки під віями -
На подвір'ї шкільному - гомін...
Через роки сюди повернетесь,
Щоб дитинство шкільне згадати,
Тільки вже не хлопчиська впевнені,
Не співучі діти-дівчата,
А з думок нелегкою ношею,
Із далеких шляхів, з видноколу,
Ви прийдете сюди дорослими -
У дитинство своє, у школу...
І Земля обернеться сонячна,
Забуяють сади вишневі,
На подвір'ї шкільному соняшник
Усміхнеться вам ранком рожевим.
І неначе чарівне видиво,
Із ясного шкільного порогу
В душу глянуть вам очі вчителя,
Що колись проводжав у дорогу...
Повернулись додому ластівки,
А шкільні відлетіли весни...
Мої перші десятикласники,
Мої перші, мої чудесні...
1982р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611285
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 25.03.2017
[i] Поезіє, красо моя, окрасо,
я перед тебе чи до тебе жив?
Василь Стус[/i]
Тобою я надихатись не можу,
Щодня спиваю, мов святий нектар.
Живу тобою, плачу і тривожусь,
І бережу, мов сокровенний дар.
З тобою я прекрасний світ відкрила,
Потік душі барвистий водограй,
Що живить дух – спинить його несила,
Мов карму щастя, код у дивокрай…
Ти крик жертовний, пісня легкокрила,
Відлуння болю й радості умить.
Ти мрій моїх одвічнії вітрила,
Тобою серце молиться й щемить.
О слів красо! О музико нетлінна!
Безмежна воле сокровенних дум…
Поезія – молитва неоцінна!
Гірка любов й найрадісніший сум.
Тобою я напитися не можу…
Тобою охрещуся знов і знов.
На тебе я, поезіє, так схожа...
Візьми мене під вічний свій покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Крізь серце столиці пульсуючим нервом
Славутич до моря тече.
А Ненька-Вітчизна, торкаючись неба,
стоїть зі щитом і мечем.
О скільки за долю тут крові пролито!
Навали відбили усі.
Плекаємо волю в боях і молитвах,
нащадки святої Русі.
В гостинному Києві – люд звідусюди,
достаток тут, злагода й мир.
Дніпро сизокрилий прослався між люди –
об’єднує два береги.
Тримаймося ж разом в країні єдиній,
щоб мати добро і любов.
Рівняймося, браття, на ймення Людина!
І нам допоможе Господь.
І дзвони скликають на прощу, на віче.
В задумі прабатько-Кобзар.
Хоч не відцуралося сонце правічне,
та котиться світом гроза.
Якби ж не міліла козацька звитяга
і славна слов’янська ріка.
Хай квітне й міцніє вкраїнська держава
і пісня лунає гінка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723502
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Збирали вантаж для Авдіївки діти.
Хтось банку варення, хтось сала приніс.
Дитяча душа ще не має лімітів:
Улюблену ляльку давала без сліз
Дівчатко-кульбабка:
«Це все, що я маю.
Ця лялька-красуня мені, мов сестра.
Із нею щоночі я вмить засинаю,
Як поруч вона, забуваю про страх.
Та я підросла.
Не боюся нічого.
І спати у ліжечку можу сама.
А діткам там
страшно,
бо з неба нічного
Розпечені зорі жбурляє зима
Крізь стіни і вікна у кожну хатину…
Там світла і сонця,
Дитинства нема.
Та ви передайте, що кожна дитина
Благає Ісуса, щоб зникла війна».
Збирали вантаж…
Що було у коморі
Приносили
з різних куточків села.
Ділилися щиро, щоб тим, в кого горе,
Привезти надію і трішки тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718516
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Біг лісом сопілчаний сміх,
Весна таких не знала звуків…
Потому погляд – теплий сніг,
І пролісковий дотик – руки…
Зустрілись ми, Лукашу мій,
День, наче лань, промчав між нами,
На тій галявині святій,
Де тиша гралася зірками,
Де дуб столітній позіхав,
На став свої протерши очі,
Коханий, ти не відчував:
Моє кохання - кровоточить…
Казав статечний Лісовик;
«Підеш між люди – втратиш волю».
Твій цвіт душі… Куди він зник?
Ти ж був для мене , наче доля.
Хоч поцілуй мій світлий біль.
Поглянь – між нами вічність стала,
Змінивши весен заметіль,
На вогкі жовті покривала…
Чи я - це я? Що сталося з тих пір,
Як з дядьком Левом ми прийшли до лісу?
Красуня Мавка… Пісня стиглих зір…
Казали очі… А слова? Збулися.
Я проміняв сопілку на серпа,
А лісову свободу на …. Килину…
Осліпнув розум. І душа сліпа.
Одкраяла од мене половину.
Я гриз дерева, вив в холодну вись,
Тинявся вовкулакою по хащах,
Шукав себе. Знайшов… Тепер дивись
очима гілки. Я – прозрів. А нащо?
За моє тіло, любий , не журись,
Зроби із нього радісну сопілку,
Крізь дерево на мене подивись:
Палаю я до самої верхівки.
Але дарма. Ти вчив мене любити.
Тож я – жива. Я буду вічно жити…
Кохана. Ти зоря моя єдина.
Цей ліс в мені, а ти – його частина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717575
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
"Навіщо ж старість
нам дана свята?"
Надія Башинська
Коли про плин життя нагадують літа
І спомини душі торкнулись сумом,
Частіш тебе не відпускає дума:
«Навіщо ж старість дана нам свята?»
І щось нове шукає наша сутність,
Хоч, зазвичай, і відповідь відома,
Як істина, у всі часи вагома,
Про милість Божу на твою присутність.
У двері старість стукає не всім,
Для підсумків не кожен має миті.
Нехай збираються роки прожиті
Твоїм багатством у притихлий дім.
Попри незвіданість відпущеної долі
Вони дарують ще тобі нагоду
Щоднину смакувать як насолоду
І сонцем тішитись на видноколі,
Нарешті взятися за те, чого не встиг,
У неквапливості дарованої днини
Й збирати в ті піднесені хвилини
Перлини істин мудро-золотих,
Комусь корисним стати в доброті,
В пораді слушній чи у теплім слові
І дарувати іскорки любові
Всьому, що ти обожнюєш в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717111
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Вкраїна – на передовій
посеред світу одиноко…
Всевидяче Вселенське Око
сприяє третій світовій?
У прірву котиться Земля?
Це ж хто планетами жонглює?
Чи й цілий світ капітулює
перед нахабністю Кремля?
Гібридна шириться мана,
щоб там лукавці не казали…
В людську свідомість нав’язали
немовби наша в тім вина.
Вже світом править сатана
і карлики його, і тролі.
Маріонетки грають ролі,
щоб люд знедолений стогнав.
Щоб, сам собі вчинивши суд,
молився, ставши на коліна.
Мов «дуратіни» із поліна…
В театрі правив щоб абсурд.
Без оголошення війни,
брехавши світові у вічі,
прийшли зелені чоловічки –
окупаційні таргани.
Коли й кордону не було –
отаборились.
Смерті сіє
агресор-окупант Росія.
І править бісове Пуйло.
Чи бачить праведний Господь,
як ошалілий піп Кирило
благословляє хижі рила
на вбивства?
Згинь, рашистська плоть!
Волаємо – Господь спаси!
Прощати путінців не гоже.
Не відвертайсь від нас, Дажбоже.
То де ж ти зраджений єси?
Народ стає під прапори,
та кольори – догорираком…
Допоможи нам – неборакам.
Чи ж дочекаємось пори?..
Ждемо покращення життя
в системі неокаганату.
У мавпи відбирать гранату
ще й не навчились допуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716470
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Минув рік мого перебування в " Клубі поезії"... Дякую!
Рік, мов спалах сяйний, видноколом далеким погас,
Нанизавши для пам’яті миті в строкате намисто.
Загадковий, як вічність, неспинно-невидимий час
Замітає минуле снігами небачено-чисто.
Лиш яскраві моменти лишає на спогад мені,
Незабутні хвилини чудес, і добра, і любові,
Вболівання за світ, крихти істин поміж метушні,
І шукання душі у світах поетичних крізь слово…
«Клуб поезії» став місцем творення у всемережжі
Тим, хто вірує в слово, його силу, і мудрість, й красу.
Полюбила і я вечори ці рожево-бентежні,
Де подвоєно щастя і щезає розділений сум.
Незнайомі мені, та такі довгождані знайомці
Теплим словом підтримки запалили свічу спілкувань.
І смайлик веселий, що ромашки тримає в долоньці,
Наче сонячний промінь на дорозі моїх існувань.
Цілий рік пролетів, на сторінці ладнаючи вірші…
Вдячність тим, хто зібрав в Клубі цім новачків і майстрів.
Щирим друзям моїм ці слова, що за весни світліші,
І ця жменька тепла крізь негоду зимових вітрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712359
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса.
Небезпечне оружжя — жіноча краса.
Ані мудрість, наука, ні старші літа
не дають проти неї міцного щита.
Іван Франко
Є Ло́лин – на Франківщині село.
Відоме тим, що там Іван Франко
Бував, давав Рожкевичу уроки –
Той був молодший на чотири роки.
У домі учня й Ольгу пострічав –
Сестру, яку водномить покохав.
Чуття пішли у цвіт, як сад навесні,
Завились в танці, мов птахи небесні.
У Львові вчився - зустрічі чекав,
Листи коханій слав, передавав.
Вона – попівна, скромна, чиста, тиха.
Любов прийняла, не чекала лиха.
Хоч був не модник і не знав манер,
Для Ольги був найкращий кавалер.
Та доля в спільний дім їм не зводила,
Хоч десять років, як могла, тулила.
Арешт Франка приніс коханню згубу.
Священик батько не дозволив шлюбу.
Її узяв за жінку Озаркевич,
Щоб не зганьбився Ольги рід – Рошкевич.
Франко дізнався, кров пішла у мозок.
Не витримав удару долі розум.
Та згодом оженився. Що ж робити?
Зуміла інша серце обкрутити.
Тій, лолинській, він вірші присвятив.
Інакших не було альтернатив.
Вона ж – то перший цвіт, який понюхав,
То перший лепет, що ловили вуха
З пожадністю. Їй щастя не приніс.
Та й сам не мав – пустий волочив віз.
Несли Франка – дивилася з вікна.
А через дев’ятнадцять літ й вона
Пішла до Бога, встигла попросити
Листи Каменяра їй в гріб вложити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712315
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Говорила мені бабуся:
"Так живи, щоб собою збувся.
Бо тому ми на світ родились,
щоб робити те, що судилось".
Нагадала стріла дитинства,
як я стати хотів артистом.
Й не шукав собі Голівуда.
Роль найліпша – собою бути.
Справжня роль, головна,
найтяжча –
в білім світі плекати щастя.
Віддзеркалюю в спраглі душі
свій неспокій і небайдужість.
Щось збулось,
що не зможе кожний.
Хоч за фахом – лише художник.
Не лечу – йду, кручу педалі.
Заробив... інший бік медалі.
Та засвоїв найкращим чином:
добрий вчинок –
мов відпочинок.
Світ невпинно стає жорстоким.
Й добрі люди – по різні боки.
Як не є, не покину ниву –
засіваю й жнивую з ними.
Годі плакатись, сором нити.
Різні ми, та пора ріднитись.
Не цураймося дому-хати.
Доки ж матір’ю торгувати?
Щиро каймося й разом діймо,
Щоб ріднилося слово з ділом.
Калиново-тернова доля...
Хай вам, люди, живеться добре.
Якщо стоїком зможу вмерти, –
називайте мене поетом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711640
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Палахкотіти, падати, вставати,
Нести не хрест, а тисячу хрестів.
Голгофа, біль, пречисті сльози вдів
І Діва Мати.
Сліпі, гротескні, блудні і облудні,
Колючий дріт обплутує мости.
Стражденний люде, доки так іти
З огнем у грудях?..
Не сніг, не усміх – дим і перелоги,
І смерть стократ лютіша від зими.
Цей грішний світ, що крається, гримить
Чи бачить Бога?…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711399
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Мадонно українського села,
Ґвалтована, катована, розп'ята,
Я вірю в тебе. Доторкнусь чола,
Де у віночку і калина, й м'ята —
Благослови! Дай сили і снаги
У світ нести твоє дитя і волю
Попри дощі, тумани і сніги,
Щоб відшукати оту згубу — долю,
Що до Сибіру прадідів звела,
Які посміли не скоритись звіру...
Мадонно українського села,
Тебе і досі ще несуть в офіру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711263
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
[i][b] [color="#9e0c0f"] Морозить... Завиває... Сніжить...Мете...
А так хочеться тепла...Первоцвіту...Літа...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#178a23"]Вийшов за село я… Широчінь, простори,-
Верби край дороги… Навкруги - поля …
Ліс на видноколі, задесенські гори,-
Юністю синіє батьківська земля.
Жайвір десь у небі долю прославляє,
Аж пашить нагріта ненаглядна синь,
Трепет перепілок… Лиш тебе немає,-
Покажись лебідко, хоч на мить прилинь…
Сестри білокорі,- молоді панянки,-
Ви ще не забули, той юнацький шал,
Ті невмілі руки, шепіт, обіцянки,-
Ті жаринки згоди… Губи… І обвал
У велике, ніжне… Перше… Небувале…
Що ношу й понині у душі своїй…
Як було далеко юним до фіналу!..
Молоді,- не вміли оцінити мрій…
Я у світ подався доленьку шукати,
Ти ж відкрила долю край свого села…
Не зуміли юні душі поєднати,-
Та життя пороша нас не замела…
Жайвір десь у небі долю прославляє,
Аж пашить нагріта літом далечинь,
Трепет перепілок… Лиш тебе немає,-
Покажись лебідко, хоч на мить прилинь…
Ти в хустині білій стала край дороги,-
Мила, ненаглядна,- молодість моя….[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711051
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Минула осінь золота,
і листопадова сльота
вповила білий світ журбою.
Забрали радість журавлі,
віднесли в безвість на крилі́,
в далекий вирій за собою.
Не замітає сніг сліди
печалі нашої й біди
в серцях, обпалених війною.
Горить розтерзаний Донбас,
де більше року ти без нас,
а ми – у тузі за тобою
ждемо дзвінка... ждемо новин...
Вже впізнає маленький син
свого татуся на світлині,
малює донечка портрет,
ти ж – гордість і авторитет,
герой і захисник наш нині.
Нема твоєї в тім вини,
що вкрались пасма сивини –
тривоги випила по вінця.
Без тебе свят у нас нема,
і дітки, бачу, крадькома
стають в молитві на колінця.
Цілую я тебе у снах,
а сльози виллю у листах,
які тобі не відправляю...
Без скарги витерплю біду.
Ти ж – на війні!.. Я вірно жду
й тебе молитвами спасаю.
За нами серденька не край,
лиш захисти наш рідний край,
не дай спали́ть свого гніздечка!
І бережи життя своє,
ти – найдорожче, що в нас є!
– Твої
кохані
три
сердечка.
9.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711089
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Не біле мливо – божу благодать
Різдвяний ранок невгамовно сіє.
Повернеться добром свята вода
У ниви золотому колосінні.
Усіх епох заклання підніми –
Крізь кров і піт зрина життя основа,
Бо на щиті незмінно: Хліб і Мир –
Два найдорожчі, сокровенні слова.
Та ділить світ невидима межа,
І покаяння пропікає груди:
Всевишній нам дарує урожай,
А мир уже за нами, добрі люди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711073
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Коли Різдво колядкою дзвінкою
Постукає у шибку крижану
І доторкне пресвітлою рукою
Душі твоєї приспану струну,
Щось ворухнеться, чисте і високе,
Десь там, на денці. Вгору навпрошки
Зашелестять чиїсь дрібонькі кроки,
Як в рукавичці теплій копійки –
Твої, заколядовані, щасливі…
І закортить повірити в дива,
Такі закономірні і правдиві,
Як перша зірка в переддень Різдва,
В якій є щось прекрасне й таємниче!
Як шурхання вертепної ходи,
Що дзвониками за собою кличе,
Карбує візерунками сліди…
Як храбустіння снігу, чимось схоже
На соковитий хрумкіт кавуна…
І на тобі – благословення Боже,
І благодать на серці неземна!
Хіба для щастя більшого щось треба?
Коли по вінця радісних думок!?
Чи то зірки дзвенять на денці неба,
Чи в рукавичці жменя копійок!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710654
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Ми любимо землю свою!
Хмаринку у небі і сонечко світле.
Ми любимо землю свою!
Берізку струнку і квітку тендітну.
Річку шумливу, грайливі потоки.
Поле безкрає і гори високі!
Як гарно! Як гарно у нашому краї.
Тут соловейко дзвінко співає.
Понад житами ластівки в'ються.
І чорнобривці до сонця сміються!
Ми любимо землю свою.
Тут мрія, що в небо високо злітає.
Ми любимо землю свою.
Бо кращої в нас від неї немає.
Дружна, єдина у нас тут родина.
В кожному серці – своя Батьківщина!
Як гарно! Як гарно у нашому краї.
Вранці тут сонце сходить над гаєм.
Долю щасливу кличе в дорогу.
Щиро за все всі ми дякуєм Богу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710442
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Боже, важко як знову палити до нього мости,
Потім довго із пам`яті попіл від згарищ шкребти,
Забувати як дихала ним, невимовно близьким.
/Наче вперше./
Він до берега мого ріку переходить убрід -
І під поглядом топиться змучене серце, як лід.
Знову всотую звично його кожним дотиком рим.
Кидай верші
І рятуй мене, Боже, бо він вже у мене проріс,
Наче дужим корінням у тіло землі прадід-ліс.
Заколисує ніжно, штовхає /причинну/ із гір,
/Як Чугайстер/.
Я злетіла б - тримає, шепоче /пряде/ про любов.
Наче інших до нього не знала в житті молитов,
Висипає по літерах з мене єство на папір.
/Квітнуть айстри./
Він мені дивом праведним, карою з вікон небес.
Та "нестерпно" з ним краще, бо гірше зостатися без
Нього - втратити глузд і боліти за нього клітьми
/До безсоння/.
Боже, дай океан мені в грудях не перерости,
Не палити мости, не боятися з ним висоти.
Заховай просто мить, коли знову зустрінемось ми,
/У долонях.. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706674
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
А я начебто знав тебе тисячу років,
Сотні зим ми разом, сотні зоряних літ...
За плечима у нас тисячі спільних кроків
З тих часів, як було Богом створено світ...
І немовби давно все колись відбувалось,
Просто знов повернулася часу спіраль...
Ми були вже разом... І щасливо сміялись,
І разом проживали скорботу й печаль...
Ми були вже разом - в тім житті, у минулім...
Та чи зійдуться знов паралельні шляхи?..
Плаче осінь дощами у листі заснулім,
Зафарбовує світ у свинцеві штрихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705757
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Косий дощ поливає розкислий асфальт,
Кида краплі холодні у зблідле обличчя.
Йду неспішно, в душі озивається альт,
Розквітає оаза, що часто так сниться.
Де пестить твій погляд, торкає мене,
Й шаленіє у грудях стривожене серце.
Я занурююсь в сон, ніжність тілом тече
І тремчу, що на вітрі тоненьке стебельце.
Трепет той підіймає дозріле вино,
Ту глибинну любов, що розбурхує сутність.
Я - твоя, я - в тобі, не сьогодні - давно,
Моє дихання - ти і моя ти майбутність.
09.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705649
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Стримує подих годинник самотнім тік-так.
Зимно. Здається, веде мене стрілка на страту.
Я відчуваю, якою ж то буде на смак
Вічність без тебе, коли я сама собі катом,
Сонце без тебе, коли я сама собі - ніч…
Пусткою встеляться дні у холодні постелі,
Та не мої /аж прозорі/ сховаються пріч
Сни і підуть караваном в арктичні пустелі.
Небо без тебе, коли я сама собі - біль,
Наче люстерко, /крихке/ розлетиться на друзки.
І розіграють химери на біс водевіль,
Знімуть вінок й, наче мотанку, душу у хустку
Запеленають. Мовчи, не мовчи – з пастки крик
Вирветься нишком сполоханим загнаним звіром.
І не почує ніхто… /бо Ніхто уже звик:
В світі без тебе ядучої пустки – безміри…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
Як не хочеться бути прочитаним,
Стати вивченим, і нецікавим...
Бо у серці, ще навстіж відчиненім,
Почуттів не згоріли заграви...
Бо в душі хризантемно-жоржиново,
Наче сонечко, квітка любові...
І осінньо-червоно, калиново
Почуття бринять в кожному слові...
Почуття, без яких по-осінньому
На душі плаче сірість дощами,
І у небі, недавно ще синьому,
Відлітає любов журавлями...
Серед інших не хочу згубитися,
Стати - "просто", зміліти, згоріти...
Я тобою не можу напитися,
Я без тебе не можу злетіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 15.11.2016
пастельні відтінки… штрихами по небу… дощ
змиває зі стелі бліді акварелі… де ти?
це все, що хотіла б я знати насправді… що ж,
здається, ми знову на різних кінцях планети.
це все, що потрібно, а більшого знати – зась…
чужими руками долоні твої зігріті
так, наче ніколи раніше не знали нас
розквітлі від ніжності в стомлених душах квіти.
так, наче не рвало на шмаття у грудях світ,
допоки в мені танцювали химерні тіні –
непрохана муза й байдужий до слів піїт.
/незламна приреченість – біль паралельних ліній…/
… а я, божевільна, здавалась щодня у борг…
ще вчора потрібна, сьогодні з тобою – квити.
все добре, все добре… насправді! ти ж знаєш, бо
я просто не вмію, крім тебе, когось любити…
[i] /колись, 2016/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Я відділяю зерна від полови…
Притихла осінь не палить серця…
Обрамлене в кришталь потужне слово
І правда, – щоб не втратити лиця…
Із успіхів та помилок основа –
Пізнати світ і не зректись Отця…
Згорати та відроджуватись знову
Із гідністю небесного взірця.
Важливо не забути про умову –
Любов і віра створюють митця,
У чистоті молитви, поступово,
Наповнюючи Світлом від Творця.
Непросто відділити від полови…
(7 листопада 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699255
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
[i]"Якби ви знали, паничі,
де люди плачуть живучи..."
Т. Шевченко[/i]
Вам чутно стогін, "паничі"? –
Старенькі плачуть живучи,
що їх ведете до кончини,
шукаючи нові причини,
щоб здерти ще, хоч копійчину,
на себе – вражую личину.
Десятки маючи палаців,
ви до чужої гривні ласі,
тож звикли, всівшись "на горі",
в три шкури дерти хабарі.
Ні, не зворушить цих "панів"
і біль солдатських матерів,
що день і ніч, і щохвилини
тривожаться за свого сина,
і на колінах молять Бога
вернуть до отчого порога,
хоч би й каліку, та живого
синочка милого свойого...
Та що вам, нелюди, до того...
Вам невідоме, "паничі",
вдовине горе. Плачучи́,
їй в безнадії виживати.
На мужа – ні́чого чекати,
вже не побачаться вони,
"панове", з вашої вини,
бо він уже давно зітлів
у Іловайському котлі,
який бездарні генерали
від ліні й тупості програли.
Чи за злочинне "незнання"
комусь понизили звання?!
Щоб захистити свій кагал,
ви не створили трибунал,
бо вже потрапили б, убогі,
у пекло, не́чисті на роги.
І ви не чули, "паничі",
як плачуть діточки вночі?
Вам навіть ліньки уявити,
як в бідності без батька жити.
До Бога моляться сирітки,
щоб чудо сталося, і зрідка,
якщо не явно, то у сні,
їх цілували татусі.
Та більше не пригорне тато,
не захистить від супостата,
зроще́нного в своїй землі.
(І як же їх нечиста сила
на цій святій землі зростила?!)
В біді свій край татусь не кинув,
в бою, в Дебальцевім, загинув
за дім, за неньку-Україну
й за тебе, вражий, підлий сину,
за вас, вгодованих і ситих,
бундючних і гоноровитих!
Він добровольцем був, за що
звання "учасника АТО", –
я не кажу вже про медалі –
ви й посвідку йому не дали,
щоб кровію политі гроші
забрати на свої розко́ші.
Сів за Дебальцевський кошмар
якийсь бездарний генерал?!
Невже не ясно вам, "пани",
що ви – в тенетах сатани?
... Проте, які із вас пани?..
Тож, казнокради і злодії,
хабарники і лиходії, –
всі знайте: люди проклинають
хапуг, що совісті не мають.
Порив ненависті знайде
й на ваші голови впаде.
В раю ви пекло розвели,
свій край до прірви довели,
награбувавши тут мільйони,
їх заховали за кордони...
В народу, хоч тривкий терпець,
та, як урветься, вам – кінець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699158
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 08.11.2016
О, дівчинко з блакитними очима,
ця осінь дійсно трохи дощова.
Та хто сказав тобі, що це - причина,
щоб перестати вірити в дива?
І хто сказав, що ці осінні сльози -
це точно-точно знаки на біду?
Ти тільки глянь, як сонячно і гоже
сьогодні листя жовкне у саду!
Ти придивись, як ліс розмалювали
жовтневі пензлі, он яка краса!
Що колір цей - журитися підстава,
о, хто таке й коли тобі сказав?
Ти не печаль себе цим жовтим листям.
На все у світі місце є і час.
Хай нині дощ понуро ходить містом,
а завтра сонце обцілує нас...
То ж для зажури зовсім не причина
ця осінь, дійсно трохи дощова.
О, дівчинко з блакитними очима,
повір, ще будуть сонячні дива!
26.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698004
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Я колись промину, як минає осіннєє листя,
Як минають сніги, теплі леготи і первоцвіт,
Як мина колискова у тихій порожній колисці,
Як минають зірки, що завершують дивний політ.
Я колись промину. Що залишу на згадку про себе?
Материнську любов у якій променіє душа?
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?
Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?
Я колись промину. Все минає на нашій планеті.
Ви не плачте за мною, а краще співайте пісень,
Щоб душа моя вічна всміхалась щасливо на злеті,
Щоб летіла не в ніч, а у сонячний лагідний день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Який сьогодні світлолиций день!
Бродила лісом я, вдихала осінь.
Проміння сонце сипало зі жмень.
Дерева, в шапках і простоволосі,
Гляділи мило так, вітрець легкий
Їм кучері чесав. Витки злітали,
Мов січені золочені шовки,
До ніг барвистим килимком лягали.
А я гляділа на оцю красу
І відвернути погляду не сміла.
Час зупинивсь, мов хтось узяв косу
Й підтяв його рішуче і уміло.
А я збирала теплі кольори
І набивали ними щільно груди,
Щоб гріли мене зимної пори,
Коли мороз ґрунти візьме у груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696726
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Дякую Оленці Вишневській
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
Просто дощ за вікном...просто осінь бринить
На обірваних вже павутинках...
І римується з сумом оця дощомить,
Застигає в графічних картинках.
Просто дощ за вікном...І в душі, чомусь, дощ
Тихо грає мінорні мотиви.
І дзеркалить калюжно бруківку у площ
Ця осіння замислена злива.
Просто дощ за вікном... Силуети людей
Розпливлись у хвостатих краплинах...
І танцюють думки, як в театрі тіней,
На старих чорно-білих світлинах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696525
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Під ногами палає бруківка —
Пропікає підошви до шкіри.
Боже, як несказанно тут гірко,
Де життя віддавали за віру.
У цих каменях прожилки крові.
В ці дерева повростали кулі.
Мироточать портрети…
Терново
Будять тих, що блукають поснулі.
Для яких і АТО лиш паради
З феєрверками в сутінках ночі.
Хіба знають, як ангел крізь «Гради»:
«Хочеш жити?!»
І впевнене: «Хочу!»
Не проснуться. Байдужі в них очі:
Їм цей біль — 5 хвилин у новинах.
Тільки
досі
Майдан
кровоточить:
Із війни
Йдуть сини
В домовинах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696021
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Пригорнися до мене душею,
Як було на початку весни...
Ти ніколи не станеш моєю,
Хоч і знаєш усі мої сни.
Я у світі своєму сховаюсь,
Буду жити у мареві снів...
Сто разів прокляну і покаюсь,
Що ось так! А не так, як хотів!..
Сто разів я помру і воскресну...
Кожен раз, дяка Богу, воскрес!
Знов збираюсь в дорогу я хресну,
Несучи з насолодою хрест.
Пригорнися до мене душею,
Хоч горить в жовтій осені сад...
Просто я за тією межею,
Де немає дороги назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695876
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Я тебе ніяк не розкохаю...
Рву із серця, із життя, з душі...
А ти знову й знову проростаєш,
Як ростуть весняні спориші.
А ти знов приходиш в мою думку,
Коли я втрачаю спокій-сон,
Дістаю всі спогади із клунків,
І ридаю з вітром в унісон...
І чому, навіщо і для чого
Я себе вбиваю день за днем?..
Десь згубились пройдені дороги
Вибитим у бурю вітражем,
Розгубились кольорові скельця,
Втрачено минулого сюжет...
Там було моє розбите серце
Чи покрите шрамами твоє?
Хто зна...вже ніхто не відгадає...
Може тільки я в зимовий час
Намалюю знов на небокраї
Дві химерні тіні...тобто нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
День – молоко учорашнє – холодний і сивий,
Золото листя поволі з’їдає іржа.
Жовтень скупий на тепло, але щедрий на зливи.
Ближче і ближче ота ледь відчутна межа…
Час, коли осінь так плавно перейде у зиму,
Пудрою інею вкриються сонні сади…
Входиш у світ, щоб послухати вічність незриму
В шереху крон, що відбились у плазмі води.
Як зачаровує щедра палітра осіння:
Охрове, мідне, багряне – строкаті мазки!
Річка у чистому сріблі шліфує каміння,
Ніби полоще твої обважнілі думки…
Ніби змиває усе непотрібне й погане,
Щоб прояснити присипане пилом вікно.
Небо пливе, як розлиті вершкові тумани,
Мох набирає вологи, мов грубе сукно.
Входиш в цю осінь – отак несміливо і стиха,
Грузнуть підошви – не ґрунт, а розплавлений віск!..
Сила якась невловима наказує: «Дихай…»,
Клітку грудну розпирає, аж чується тріск.
Все буде добре, здолаєш і смуток, і втому,
Начисто вибілить душу, мов аркуш, зима.
Знаєш, як добре вертатись до рідного дому,
Де не сама!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Кілька місяців я тут не озивався. Написано за цей час чималенько...
Але досі нічого новенького не озвучив - і часу, і грошей не вистачає.
То нехай хоч голосом з минулого романСичне прозвучить. Всім - гарного ліричного настрою.
Сім хризантем –
дарунок долі,
квітують сонячно в мені,
немов зоринки чарівні,
бентежать подихом любові.
Ясночервоні, сніжнобілі,
закличні й ніжні,
і… сумні.
Малює осінь у вікні
дощі,
граків,
автомобілі.
Сім хризантем у росах віри,
ви й досі ще не відцвіли –
червоні, як тоді були,
хоч білі квіти й посивіли.
О квіти, о душі привілля!
Нехай кружляє заметіль,
в моєму серці ніжний біль –
сім хризантем –
червоні й білі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695577
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
І знову блукають дощі у моїм Закрайсвітті,
Збиваються в купу чи просто вервечкою йдуть
Туди, де, напевно думки спочивають невмиті...
А може, вони просто втратили сонячну суть?
Клубочаться хмари димами старезної люльки,
Яку палить Всесвіт, поринувши в мудрість віків.
Йому, час від часу, нагадує сива зозулька,
Що він ще не все відлюбив, відстраждав, відхотів.
Земля вже всотала у себе водиці по вінця,
Уже обважніла і хлюпає тихо з-під ніг.
І дихати важко промоклій маленькій пір'їнці,
Дощем розіп'ятій за ним же придуманий гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Візьміть до серця щире Слово
І, як дитину, пригорніть.
Воно у мить оцю казкову
І стрепенеться, й задзвенить
Поставу випроста завзято,
Щоби ніхто не зміг зігнуть –
І заіскриться пісня святом,
Розкриллям диво-талану.
Зігріта щедрою любов’ю
Міцніти буде день при дні,
Бо дух наш – це високим Словом
Й душею зроджені пісні.
Що непідвладні часу й тліну
На Богом ввіреній землі,
Що творять із раба людину,
І українців – із хохлів.
Йдемо до волі дужо й вперто.
Карбує істина рядки:
Народ із піснею – безсмертний
Й благословенний на віки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695035
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
місто пусте. перелітними сталися вулиці.
сонні будинки дахами розгублено туляться.
дні добігають так швидко до ночі бемолями
/між парасолями/
більше чомусь не літається – в’ється туманами.
брязкають хворі думки щохвилинно кайданами.
тягнуться будні в дорогу хитку кілометрами,
/мокрими светрами,/
кашлем і ліками… чайним теплом.. мандаринами…
я вже й не пів, тут від мене зосталась третина. ми
досі з тобою самотні – заручники осені,
/ніби спустошені/.
ти мої сни перев’язуєш натще долонями.
душиш і душиш байдужістю. ночі безсонними
звуться. вагітнієш втечею з кожною дниною.
/я ж бо – дитиною…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694928
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
[u]Присвячую колегам по роботі, а також учителям-поетам нашого сайту. [/u]
Учителю, не просто ти людина –
Ти той, хто сіє розум і знання,
Ти другом є для кожної родини,
І вік тебе від цього не звільня.
Учителю, святе твоє і ймення,
Бо ж від святого твій ведеться шлях,
Слова твої тверді, немов кременні,
Та душі вміють шовком застелять.
Учителю, важкі твої є будні,
Свята – то випуск, іспит чи профдень,
Й звучать слова для тебе незабутні,
Яких не стрінеш більше вже ніде.
Учителю, будь строгий і умілий,
Хай усмішка, мов чари, полонить,
Веди ж вперед ти плем’я юне сміло,
Щоб цю ходу ніколи не спинить!
Нагороди дитину кожну світлом
І подаруй краплиночку добра,
І зацвіте тоді у класі літо,
І затамує подих дітвора…
19.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691834
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 02.10.2016
Сипле попелом час,
Щоб загоїть Донбасу рану,
Та чи вистачить нас,
Щоби пам’ять від болю відмить,
Адже в кожній душі
Ще маячить портрет тирана,
Й зашкарублі брижі,
Без яких не стають людьми.
Скільки зламаних доль!
Хто лічив їх? Та й чи полічить?!..
І у душах – кордон,
За яким – не порожній звук:
Там – молитви слова
І погаслі завчасно свічі,
В чорній хустці вдова
Й тисячі материнських мук.
Не одне з поколінь
Лікуватиме спільну рану,
Попіл згаслих полів
Намагатиметься зцілить…
Посивіє земля,
Полином проросте, мов зранить…
Неба сили звелять
Україну уже не ділить…
23.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691595
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Приручи мене, вовче, та так, як раніше нікому
Не вдавалось. Зима надто близько... Накриє стежки
Білосніжною ковдрою снігу – мені вже додому
Повертати запізно. Не схочеш, тоді на шматки
Роздери моє серце /коли я тобі не потрібна/.
Бо насправді мене вже немає /зотліли й сліди/,
Бо в мені тільки звуки печалі на вірші подібні,
Безіменні пустелі, де в квіти вбирались сади.
Бачу… погляд голодний… Ти зважуєш /справді?/ свій вибір:
Між єством хижака й океаном моїх божевіль.
Чи побачив в мені під прицілом ти звіра? /Не схибив…/
Ефемерних боїв в голові перероджений хміль.
Як заступиш за лінію пульсу, то ввести в оману
Ти себе не дозволь: там вистукує ритм часохід.
Приручи мене, доки я вітром над степом не стану.
Приручи мене, вовче, як війни покличуть на схід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Не маю я права збитись
Із шляху, що дід обрав,*
І пам’ять не дасть про вбитих
На тлі весняних заграв.**
Й про тих, хто в снігу згоріли
В лютневім тоді вогні,***
І «градом» кого зарили
В Донбасі у цій війні.
Й забути не маю права
Про землю свою і рід,
Князі як на шмаття рвали,
Та вижив-відбувсь нарід.
Хоч рани про себе знати
І досі іще дають,
І замість того, щоб гнати,
Орді свій народ «здають».
Й мовчати не маю сили,
Бо важко в собі нести
Ту дійсність, як юних, сильних,
Ми змушені провести
Туди, звідки не вертають,
Де звуків не чуть війни,
Де ангели їх вітають –
Потрібні вже там вони.
І звідки узяти сили,
Як серце й душа кричать:
– Війна ж плодить біль і сиріт
Й страждають хлоп’я й дівча.
Я вільно бажаю жити
Й радіти зіркам і дню,
Й волошкам у морі жита,
Любити землю й рідню.
13.07.2016.
*Мій дід, Лобода Іван Васильович, був репресований у 30-і роки сталінською системою.
**Перші жертви війни з Росією (2014р.)
***Небесна сотня, котра загинула в кінці лютого 2014р. під час Революції Гідності.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691289
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Україно – калиновий краю,
В ці важкі і неспокійні дні
Біль твій всім єством я відчуваю
І тому так боляче мені.
Багатьом ти вірила й любила,
Та ступив твій ворог на поріг....
Ти від бід не опустила крила,
В серці зберегла свій оберіг.
Україно – ти моя тривога,
Серце калатає, наче дзвін.
Помисли мої, мої дороги,
Сходяться до тебе – на уклін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691047
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
От ми й зустрілись, Осене. Привіт!
Ти відкоркуєш пляшку із дощами?
Чи ти спочатку розфарбуєш світ,
Прикрасиш синє небо журавлями?
А можна і мені з тобою в ліс
Вплітать березам золото у коси,
Чи місяцю в туман сховати ніс,
Заколихати до весни покоси?
Я сумувала, Осене, повір,
Моїй душі тебе не вистачало,
Вона томилась, ніби дикий звір,
В якого клітка волечку забрала...
От ми й зустрілись... через стільки бід...
Минули квіти, вишні і суниці...
Я так чекала, Осене, привіт!
Додати в чай і меду, і кориці?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Музика й виконання Анатолія Супруна.
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
У серденько зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту знадь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині –
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667048
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 21.09.2016
Внуку
Роки проносяться, спішать
пір'їнками в бурхливім вирі,
і час настав: своїх пташат
ми проводжаємо у вирій.
В незвіданість, у далечінь
їх ваблять мрії і дороги,
нас огортає смутку тінь,
беруть в полон журба й тривоги.
Коли онуки йдуть в світи,
розлуки не бува без болю.
О Боже, шлях їм освяти,
щасливу дарувавши долю!
Лети ж, соколику, увись,
гартуй характер, дух і крила,
крізь перепони всі прорвись,
щоби невдача не скорила.
В буденнім вареві життя
не втрать-бо вроджені чесноти,
щоб не терзало каяття,
шануй і множ свої цінноти.
Шукай, мій лебеде, шукай
свою єдину в цілім світі,
кохання справжнього пізнай
чарівні, неповторні миті.
Лети, журавлику! Долай
дороги нелегкі, далекі,
але завжди в свій дім вертай,
як вірні поклику лелеки.
В свій зранений, та рідний край,
де волі дух і щирість в слові,
де спогадів дитячих рай
і скарб родинної любові
безмежної, без тіні чвар,
де корінь твій і пуповина,
і найцінніший Божий дар –
матуся, татко, Батьківщина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687137
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 04.09.2016
А світ без нас котитиметься далі,
Без нас цвістимуть яблуні в саду,
І житимуть і радощі, й печалі...
Світ не помітить, коли я впаду.
Таких, як я, напевно, буде безліч...
У той момент, відведений для нас,
Відкриється кордон в безкраю велич,
В якій відсутні день і ніч, і час;
Відсутнє зло і біль, що крає серце...
Одне питання мучить знов і знов:
Якщо нема, відсутнє там оце все,
Чи буде там присутньою любов?
Чи зійдуться в тім вимірі дороги,
Чи знайдуть одна одну дві душі,
Щоб, звісивши із краю хмарки ноги,
Писати вдвох одні на двох вірші?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687475
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016
Знову дзвоник шкільний нестримно лунає співанкою,
Де алеями кленів молоді заблукали літа,
Де юність нова промайне-заяснить вишиванкою
І мій день, наче сонце, життєдайністю привіта.
До старої сосни, що мене, ще малу, пам’ятає,
Притулюсь і почую, як збігає нестомлений час...
Це маленьке дівча, що в руці своїй дзвоник тримає,
Мов в дорогу щасливу, вирушає у перший свій клас.
І високий юнак, що на серце кладе свою руку,
Вже освідчивсь в любові найдорожчій у світі землі,
Щоб нести у собі найціннішу для людства науку
І летіти додому, як з далеких країв журавлі.
Ні єдиної хмарки на шатрі вересневого неба,
Лиш повітряних кульок танок у верхів’ї дерев.
Вічне свято дитинства, знов я поспішаю до тебе,
Щоб напитись надії із твоїх невичерпних джерел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687084
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Незалежно залежна від куль, безнадії, утоми,
Де полин, що стрілою у зранених душах осів.
І маячать могили по стежці до волі, додому,
Й наскрізь вигіркле літо у слізно-солоній росі.
Заґратовано-вільна – печуть омерзілі кайдани,
Захмелілі од смерті мільйони злорадих Варавв.
І тяжіють під серцем у мами незгоєні рани,
Смолоскипиться небо від пінно-червлених заграв.
О моя Україно, в безглуздих парадах і війнах,
Де знекровлену тишу неславлять холодні огні.
І столезим лжебратом ущент неподільно-подільна,
Загартована болем у спадок дісталась мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685440
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
ТУТ ІСТОРІЯ НАША... (пісня)
Знову Олексій Тичко допоміг зробити звуковий файл. Попри недосконалість запису дозволяє мати повніше враження щодо твору. Співає автор музики пані [b]Світлана Гричко[/b]
[img]http://zik.ua/gallery/full/p/a/panno_06.jpg[/img]
Цвіте, цвіте волошками і маками
І золотим колоссям тішить нас
Земля, де юна Леся гралась з мавками,
Де слухав кобзарів малий Тарас.
І на могилах прадідів калиною
Вона цвіте, схиляючись в журбі,
Свята земля, що зветься Україною
І батьківщиною мені й тобі.
Приспів: Тут історія наша і слава,
Тут відлуння далкеких віків.
Передаймо нащадкам по праву,
Що одержали ми від батьків.
Цвіте барвінок під Жовтими Водами,
Немов козачі очі голубі.
Державність із гетьманськими клейнодами,
Вкраїно, здобувала ти собі.
Там, де не раз степами неозороми
Жорстока прокотилася війна,
І досі поле, мирним плугом зоране,
Героїв пам’ятає імена.
Приспів: Тут історія наша і слава,
Тут відлуння далкеких віків.
Передаймо нащадкам по праву,
Що одержали ми від батьків.
Политі кров’ю щедро в нас чорно́земи
Ще з княжої й козацької доби –
Крізь Берестечко, Крути і Чорнобилі
Йдемо шляхом біди і боротьби.
Святими Володимиром і Ольгою
Благословен шлях звершень і надій.
До волі йшли дорогою ми довгою –
Не забуваймо жодної з подій.
Приспів: Тут історія наша і слава,
Тут відлуння далкеких віків.
Передаймо нащадкам по праву,
Що одержали ми від батьків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487674
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 21.08.2016
УКРАЇНО, МИ ТВОЇ ДІТИ
1.
О, Україно, всі ми твої діти,
Прямі нащадки вільних козаків,
Шануємо ми Божі заповіти,
Вони нам світять з глибини віків.
Хоч непроста була у нас дорога,
Через біду траплялося іти.
Та серцем ми зверталися до Бога,
Його скрижалей вічних, золотих.
Приспів
Благаймо в Бога допомоги,
Тримаймось мужньо у бою,
Веде нас шлях до перемоги
За справу праведну свою.
2.
Незмінний поступ нашого народу,
Що завжди прагнув миру, не війни,
Але не зрадять гідність і свободу
Твої, Вітчизно, дочки і сини!
Нам є що берегти і захищати,
Коли настав випробування час,
Нас кличе Україна – рідна мати,
Небесна Сотня дивиться на нас.
Приспів
Благаймо в Бога допомоги,
Тримаймось мужньо у бою,
Веде нас шлях до перемоги
За справу праведну свою.
3.
Були в нас Конотоп і Жовті Води,
Хиталися царі і королі…
Хай начуваються чужі заброди,
Не віддамо їм рідної землі!
Вже до свободи рух наш не спинити,
Вже вільний світ нам руку подає,
О, Україно, всі ми твої діти,
В прийдешнє щиро віримо твоє!
Приспів
Благаймо в Бога допомоги,
Тримаймось мужньо у бою,
Веде нас шлях до перемоги
За справу праведну свою.
На конкурс патріотично-духовних пісенних текстів "Боже великий єдиний,
нам Україну храни!" І місце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601031
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2016
[b]МОЇЙ УКРАЇНІ до ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ[/b]
Живемо не хлібом єдиним
Усі ми на рідній землі –
Людина іде до людини,
І радість несе, і жалі.
Хай людяність звичною стане,
Шанують старих молоді,
Хай вірною буде кохана,
Хай дружба не зрадить в біді.
У наших красунь-українок
Не втомиться голка в руках –
Розквітне хрещатий барвінок
З калиною на рушниках.
Ніколи нехай не зміліє
Народних пісень джерело,
Хай кожну дитину зігріє
Священне родинне тепло.
Хай буде навіки єдиним
Увесь український народ.
Всіх друзів вітай, Україно,
Жени всіх ворожих заброд!
Ми келих наллємо по вінця,
Нехай до нас гості ідуть,
У світі нехай українців
По щирій душі впізнають.
[img]http://cs7009.vk.me/c7005/v7005658/2ab8c/0qG9CpvxVWM.jpg[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00519226.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519081
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 21.08.2016
Я – МАЛЕНЬКА УКРАЇНКА
Я – маленька українка!
Де ще стрінете таку?
В мене вишита кофтинка,
Гарні квіти у вінку.
Вчать мене матуся й тато
Та у школі вчителі
Берегти і шанувати
Славу рідної землі.
Є у нас Карпати-гори,
Чорне море і Дніпро,
Степових ланів простори
Родять хліб – святе добро.
Всіх вітає хлібом-сіллю
Українська сторона:
Слобожанщина, Поділля,
Таврія, Галичина.
Я співаю пісню дзвінко,
Я кружляю у танку…
Я – маленька українка!
Де ще стрінете таку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601033
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2016
Забриніли вірші-луни -
струни,струни, струни...
Неповторність, одкровення -
вибухи натхнення...
Світла спалахи ігристі,
чисті, чисті, чисті...
Осіяння, дух свободи -
води, води, води...
Даль туманна, журавлина -
Сниться Україна...
За туманами - тополя -
доля, доля, доля...
Сяйво струменить зелене -
з клена, клена, клена...
Чи не казка, чи не сон це???
Сонце, сонце, сонце...
Щось торкає серце знову -
Мова, мова, мова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682230
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Музика Сергія Голоскевича
Щемна настала пора –
в школу пішла дітвора.
Стала найближчою враз
вчителька перша для нас.
Щедро плекаючи квіт,
очі розкрила на світ.
Важко ростили-годили батьки,
швидко летіли роки.
Швидко летіли роки.
Приспів:
Ген, куди б не вели нас дороги,
не стелилися в світ рушники,
та на отчий поріг знов і знову
линуть вдячні його боржники.
Повертають до рідної школи,
мов птахи до гнізда, крізь роки.
Не забудуть ніде і ніколи,
не замінять довіку ніким.
Не замінять довіку ніким.
Досі ми, майже щодня,
роздобували знання.
Будні і свята були.
Як же ми буйно цвіли!
Знали, настане для нас
надто хвилюючий час –
вечір останній святково-сумний,
вечір шкільний випускний.
Вечір шкільний випускний.
Приспів.
Кличе до класу дзвінок.
Знову і знов на урок.
Щоб дітлахи залюбки
в світ протоптали стежки.
Хай не вмовкає віки:
«Здрастуйте, випускники!»
Хай кружеляє-окрилює нас
найнезабутніший вальс!
Найнезабутніший вальс!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670262
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 03.08.2016
Я – України син по духу й крові.
Отут моя прапращурна земля.
Я – виток з мудрих праведних селян,
утверджую себе в живому слові.
Безбатченком смішним не був ні разу.
І не лякаюсь карликів Кремля.
Нащадок я Тараса й Василя.
Не полюблю москальську редьку з квасом!
Отут нам жити, по світах не бігти.
Вовік оберігати рідний край.
Збудуємо-таки для себе рай,
якщо ми справді України діти.
І я шпильки вставляю навіть ближнім,
та не лукавлю. Час лікує й б’є.
А що іще зозуля накує –
те знає небо. І розквітнуть вишні!
Єдине небо в нас, єдина ненька.
Нехай сичать перевертні-кати…
Єднаймося, шануймося, брати.
Хай завжди
у к р а ї н н о
серце
тенька!
Одвіку нас поріднює Всевишній.
Чи не навчив?
Гриземось-грішимо
та ненаситно ділимо Його.
Чи люди чи раби ми нікудишні?!
Ми є народ.
Природно і логічно.
Не буду я затурканим ягням.
Я – українець, тут моя земля.
І буде Україною довічно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650447
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 03.08.2016
Осіннє листя золоте
Бринить мелодію кохання...
І, може, вперше (чи востаннє?)
У серці папороть цвіте!..
Та несподівана зима
Той цвіт цілунком остудила...
І опадають листя-крила,
Й надії-іскорки нема...
Під снігом - осені сліди,
У серці - музика осіння...
Снує ще доля павутиння,
Та стежка в'ється... в нікуди́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681025
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016
Край соснових лісів і ромашок в смарагдових луках,
Де озера хлюпочуть у обрамленні верб і калин,
У світанні новім, що в ранкових відтвориться звуках,
Моє рідне село мов перлина з найкращих перлин.
Навіть небо над ним заворожує синьо високістю,
Немов чути з глибин давніх предків моїх голоси.
Сивий дуб, наче велет, у своїй віковій одинокості
Поля Дикого пісню ще шумить понад краєм грози.
В’ється річка Мирська через гай та у зрошені трави,
Щоби з миром стрічати всіх гостей у своїй стороні
І в мирській метушні не забути яскраві заграви,
Що над полем до лісу, де зустрілося сонце мені.
Припадаю душею до садів, що розквітли весною,
Цвіт кульбаби і смолки, наче диво, змалюю навік,
Щоб зігрітись, як осінь розфарбовує клени рукою
Й сипле листям, мов щастям, на буття мого перший поріг.
І якими б світами не водила мене моя доля,
Дивовижні красоти не зігріли б і очі, й чуття,
Моє серце злітає на краю волошкового поля,
В самім центрі світів, в незабутній колисці життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679677
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Теплий вітер куйовдить зелену чуприну дерев
І горять голубі оченята волошок у житі,
Громовиця далека оголює спалахом нерв,
Б'ється піснею в грудях, що ти є найкращою в світі...
Ти звідкіль узялась? Із яких невідомих світів?
Я тебе так боюся злякати, що й дихать не смію...
Ти із іншого виміру? Казки? Замріяних снів?
Легкокрилий метелик... далека, як зірка, як мрія...
Я б до тебе, у небо, чи в казку, крізь страх протиріч
Разом з дощиком хмаркою, птахом, чи вітром полинув...
Затихала гроза, десь далеко, розкотисто, в ніч,
І п`янке надвечір`я із запахом терпким полину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Я змінила маршрут. Я пішла, щоб пожити в нікуди.
Я змінила себе. Зачинившись на сотні замків.
І ходили так звично по вулиці Янголи, люди,
Як і сотні століть. Як і сотні найдовших років.
Я не хочу вина. Я б хотіла абсенту. Щоб душу
Зовсім трішки приспати. Щоб біль отож менше болів.
Дощ старий. Ти сльозинки з душі хоч подеколи зтрушуй.
Чи ти бачити їх лиш на сонці самому хотів?
Витянцьовув липень таночок осіннього неба,
Загортався в казки, переписував ноти душі.
Розлюбити любов. Збайдужіти... Живим ото треба?..
Коли якось отак... І не лікарі... Навіть дощі...
Я змінила маршрут. Відокремивши душу від тіла.
Зупинився автобус. А я все... Чекаю літак...
Я літати! Я дуже навчитись літати хотіла!
Я не знала ще неба... Не відчула ще зір я на смак...
Я вела свою душу за руку.Тягла як ту ляльку,
Що в сусідній дворі хтось їй руки і ноги зламав.
Ти приніс(та для чого?!) найкращу мені парасольку.
І для чогось мене від дощу під дощем затуляв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680612
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Догорає кохання до краю,
Відболить його опік вночі...
Я тебе поміж снів не шукаю,
Ти мене не гукай - промовчи.
Прохолодою ніч огортає,
Заколихує тихим дощем...
Моє серце твоє відпускає,
Спогад спить - засинає і щем.
Тільки ранок підкине навмисне
Неба синього промінь надій
І кохання, як літо барвисте,
Стисне груди обіймами мрій.
(кортинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680586
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Люди з очима, що бачили вічність впритул,
В мирному небі шукають між зір безпілотник:
Важко вертатися їм у людську суєту,
Ледь не попавши до енно-Небесної сотні.
Люди, що свисту бояться, і тиші, мов грім,
Спати не можуть, бо поруч нема автомата.
Може загоїться все це із часом, окрім
Дір у душі без Василька, Романа і Гната.
Людям, в яких тече кров замість звичних нам сліз,
Пам'ятний біль: Іловайськ, Красногорівка, Щастя….
Сколює душу байдужість на рідній землі
Людям, що спили до краплі вогненне причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680508
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Я розучилась літати. Зовсім. Відчиняю сотні дверей, сподіваюсь побачити хмарки і зорі - а падаю в болото.
Я знаю, що треба відчиняти і шукати двері. Гримаю. Ніхто не відчиняє. Виламую. Глуха стіна. Під ногами-іржаві цвяхи. Падаю. Я ж зовсім необачна. Поранена душа стікає навіть не віршами. Пусткою. Нею би затулив всі дірки на підлозі, де за все існування попадали зорі.
Я вчусь не літати. Просто ходити. Забувши, що сонечко і посмішка - сестри. Не плету родинних вуз. Не розчісую промені сонця. Не відрізаю найкращі. І не пакую тобі в золоту шкатулку. Як це робила раніше. Шкатулку я віддала. Кому? Забула. Ножиці, що різала промені - викинула. Бо одного разу зрізала ними свої коси. І більше не ростуть.
Я піднімала свою душу з колін. Бо топтали. А вона вважає, що їй не боляче. Я зашивала її золотими нитками, лікувала в найкращій лікарні. Віддала все, що мала. Пообіцяли допомогти. Та потім... Зовсім випадково... Я дізналась, що в неї... Байдужість...
Я поклала її на якийсь розламаний візочок і забрала додому. Додому? Смішно. В мене ж не було домівки. Я забрала її до себе. Можна було поміняти на кращу. Інші були занадто гарні і великі. Їм було мало місця в моєму тілі.
-Іди. Все ж буде добре!
Я не любила цей вислів. Все добре не буває ніколи. Так говорять комусь, щоб відчепився. Або переставав ставити запитання. Або просто дати зрозуміти, що тобі ця людина байдужа. І ти не хочеш їй допомогти. Це ніби паразити сучасності. Все добре! Все вийде! Переступи! Живі душі! І йди...
Залікуй мене словами. В тебе ж... Так виходило!.. Подаруй мені подарунки, які ти дарувала.
Це ж брехня, що я не люблю квіти. Ніхто не подарував мені на день народження. В нас грошей немає. Це правда. Ніколи і не буде. Або буде... Тільки... Не зовсім достатньо. Я люблю квіти. Свіжі. Щоб якщо троянди-то не зрізати нижні листочки. Щоб вони були рівні. Певно, ніхто мене не любить. Бо нікому не вистачає грошей на квіти навіть в день народження...
Дощ ще буде. Сніг також. Ми винні. Собі. Знаєш що? Посмішки. І щастя. І радість.
Я зашию душу молитвою. І пошию їй сукню з твоїх слів. Я люблю все найкраще. А якщо доведеться їй ходити в лахмітті - то ніхто і не догадаться, що це лахміття вартує цілого статку. Люблю тебе. Я тебе лублу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680418
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
[img]http://www.look.com.ua/pic/201209/800x600/look.com.ua-12607.jpg[/img]
Скільки мені лишилося з тих часів –
Рідного й не забутнього – не злічити!
Пахощі хвойні темних густих лісів,
Тепле гніздо лелече, на грабі звите…
Вечір, що пахне м’ятою й чебрецем,
Стежка-хідни́к, що завше веде до хати,
Комин у космос цілиться олівцем…
На видноколі – сині кити́ Карпати
Ув океані неба, у піні хвиль
Мирно вляглись погріти вологі спинки.
Хата моя осіла, мов корабель,
Серед лілових повеней материнки.
Вікна мої розчахнуті в білий світ,
Скупаний у медах, у траві пахучій.
Кличе подвір’я скрипом старих воріт,
Світять шибки́ у душу, мов лід, блискучі.
Рідного дому скромність і простота,
Все тут близьке – бери і затягуй шрами!..
Двері привітно рипнули: «Ех, Ната́…»,
Знову домів* прибило мене вітрами.
Стільки приємних спогадів що не крок:
Місяць повис на дідовому горісі,
Тут по черешні дерлася до зірок,
Скільки мені було тоді – сім чи вісім?
Там, під покровом затінку, між дерев ,
Груша тримала гойдалку за мотузки:
Я підлітаю – й страх мене не бере,
П’ятами б’ю повітря, мов скло, на друзки!
Ген біля хати тато, міцний, як дуб,
Вхопить мене і хвацько уверх підкине!
Я верещу, сміюся, кричу «Впаду!»,
Хоч розумію, паніка без причини…
Руки у тата дужі, для нього я,
Мов невагома гілочка чи стеблина.
Мить – і вже кличуть в мандри густі поля,
Сонцем рудим всміхається літня днина.
Вже наслухаю шерехи у траві –
Коників і джмелів дивовижні соло.
Мов парасольки сонячні, деревій
Кошики цвіту порозправляв довкола.
Світ був тоді безмежним, і простота
Чи не найбільшим дивом була й дарами!
Мов крізь роки відлунює те «Ната́…»
Голосом мами…
[i]*Домів – прислівник, діалектне, вживається у значенні «додому».
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680390
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Відійшло, одквітло, відболіло,
Відкружляло грозами всіма
І, здається, знову заясніло
У судьбі над нами обома...
Одцвіли дари такого щастя
І п'янке любові забуття,
Що мені осяяли назавше
Все ще недоспіване життя.
Ось іду я по землі зеленій,
Упиваюсь леготом весни,
Знаю я, що згадуєш про мене,
І до мене линеш в тихі сни...
Твої руки пам'ятає тіло,
Та любов найперша відплива...
Відійшло, одквітло, відболіло,
Заплелось у ритми і слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609226
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 27.07.2016
Нас убивають поодинці,
Винищують, немов кротів,
Куди ми йдемо, українці?
Народе, ти цього хотів?
Нас убивають поодинці,
По тюрмах садять, мов вовків,
Опам'ятайтесь українці!
Збудіться із глибоких снів!
Нас убивають поодинці,
Із Заходу на рідний Схід,
Ми теж народ- ми українці!
Та чом для нас закрився світ?
Нас убивають поодинці,
Та й кажуть, що нема війни,
Це ж ваші діти, українці!
Життя віддали без вини.
Нас убивають поодинці,
Винищують без жодних слів,
А ми сліпі, ми мов чужинці,
Народе, ти цього хотів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679915
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Я загубився у твоїх слідах,
У твоїх снах, твоєму божевіллі,
Там де дощі гуляють посивілі
В сумних осінніх вистиглих садах...
Блукаю сам? Чи ми з тобою вдвох
Збираємо із листя п`яні роси?
А вже лягають трави у покоси,
І вже срібляться скроні у обох...
Я загубився у своїх словах,
В солодкому спізнілому зізнанні...
Усе навколо в сивому тумані,
А серце б`ється, як у клітці птах!
Я йду до тебе? Чи від тебе йду?
"Назавжди"? Чи у вимір — "тимчасовий"?
Не хочу бути просто "випадковий"
В твоїм осіннім вистиглім саду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Це не для мене - шпильки контролю,
На тілі - клітка, на серці – плуг.
Як буйний вітер, люблю я волю -
Під синім небом квітучий луг.
Ножем по серці - життя на шворці,
Як пресом чавлять сок із душі,
Коли кохання з маленьких порцій,
Як не рішучість, а страх рушій.
Як плаче мова у рідній Хаті,
Як прапор честі не на древку,
Коли неправда на циферблаті,
Як ліс маліє й вода в ставку.
Люблю, як рветься біда на кусні,
Як побратими йдуть пліч-о-пліч,
Як на обличчя лягає усміх,
Як руки – крила, а серце – піч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679472
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Співоча мово, линь із вуст моїх
І щебечи пташиною окружно,
Тебе таїти – то великий гріх,
Бо ти з давен – багата і потужна!
Пережила немало заборон,
Із кров’ю, молоком передавалась,
Ти у серцях найшла надійний схрон,
І вижила в репресіях зухвало!
Твої жерці не раз життя на кін
Заради слова віддали без ляку,
Значних зазнала у дорозі змін,
Лиш не пізнала забуття і краху!
Зринай у світ, неси в серця любов,
І віру, і надію, і натхнення!
Ти для народу – перша із основ
У дні тяжкі непевні сьогодення.
ЛД
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678878
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
[i]Літо... Жара і спека... Прохолода і дощ...
Громи і блискавиці... Сум... і радість...
В житті - як у природі... Все є...[/i]
[youtube]https://youtu.be/w6zRgSmY2-8[/youtube]
[b][i][color="#6a00ff"]Тихо колишуться віти,
На парапеті стою…
Вітер доносить привіти –
Запах святого вогню…
Сонце багряно палає,
Небо пеан виграє.
Літо Донецького краю
Сина в мені визнає.
Тихо гойдаються віти,
Метіж клекоче в мені…
В серці сліди свої мітять
Сотні Святої вогні…
Вої Небесної сотні
З докором дивляться вниз:
Чом ми такі незворотні –
Низько зліпили карниз…
Низько спустили ми планку,
Що підняли вони в вись,
Що волокли до останку –
Подих згасав, не гнучись.
Вже догоряє та ватра,
Що запалили вони…
Все ж не того вони варті –
Не за кермом пацани!
Вже там розгнуздані коні,
Й хлопці вже замертво сплять…
Думи в кошах на припоні,
Трухла і в'яла їх рать…
____
[b]Тихо колишуться віти...
В жалі глибокім стою:
Пам'яттю дихають квіти
Й жертви чужого вогню…[/color][/i]
[/b]
[i]18.07.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678692
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Розірвала зоряне намисто,
Погубила з душ усі ключі.
Я хотіла в місто, де дитинство
Спить у Янголятка на плечі.
Я купила фарби, аркуш, зорі.
Намалюю світ, де війн нема.
Я змолю усім щасливі долі,
Впишу в щастя ваші імена.
Я просила Боженьку,щоб війни
Як рукою стерлися з землі.
Я роздам усім свої обійми.
І щоб хліб на кожному столі.
Я малюю щастя, небо, кульки.
Я малюю мир для нас усіх.
Я складу в гарнюсінькі пакунки.
А ще зверху... Я досиплю сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677485
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 12.07.2016
***
Загубилася біла стежечка
межи чорними, межи сивими...
Не довиділа, не достежила
за кошлатими світу гривами.
Не зуважила на примароньку,
що зблудила межи одвірками,
а тепер затопила каронька
надовкруж усе боле-ріками.
Та й що діяти? Де дівати се?
Може в гори піти зранесенька,
де Рокита* чар-зілля з неба ссе,
де у тиші душа чистесенька.
Де підобіч рум'янок молиться
і метелики, й ладні коники,
де згори жовті зайці котяться,
а ще янголи й срібні дзвоники.
Чорноти тут повік не бачено,
окрім ніченьки темнокосої,
коли та на п'янке побачення
до коханка пливе між росами.
Може тут віднайду загублене,
може тут полікую зболене,
те, що мукою приголублене,
те, що відчаєм густо сколене...
6.07.16 р.
*Назва гори
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677578
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Ліс дихав вільно. Покривалом
Стелився мокрий лист до ніг.
Ховав голівку гриб у травах.
Ожини цвіт до сонця біг.
Ламали тишу час од часу
Птахи, дув вітер у ріжок.
Нектар мурахи пили ласо
Із пагонів біля стежок.
Ручай шумів, мов фуга Баха.
Ропуха ниділа під ним.
Не попадала бідолаха
У ноти. Кваканням нудним
Лиш комарів порозганяла.
І то вже добре. Менше тнуть.
Із лісом я порозмовляла,
У серці дзвоники цвітуть.
Світлина моя. Сьогодні зроблена. :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676128
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
втікала, втікала… від тебе ніяк не втекти:
розвіював вітер повсюди твої знамена.
здавалося, що невгамовна любов мине. на
розі за спробою втечі чекав мене ти.
зійшов мені сонцем, як сходять в житті тільки раз.
ця магія світла акордом струнких мелодій
розквітла на серці. і хто ти: чи друг, чи злодій
мені не важливо, допоки під шкірою – джаз.
допоки з годинника в вічність не вибіжить час
піщаним струмком на спустошене тло пустелі,
допоки в мені ти пробуджуєш акварелі,
святим оберегом нам стане відвертість причасть.
і навіть, коли всі шляхи повернуться навспак,
розгубиться день у нав’язливих путах ночі,
ти будь мені сонцем. не бути – невже не злочин?
світи мені, любий! і я тобі стану відтак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676059
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
На кілька місць за стіл один не сісти.
Не з’їсти те, що більше за живіт.
У два костюми водночас не влізти.
На двох авто не виїхать з воріт.
За день чотири в світі не прожити,
Доба минула - закрутила кран.
Любов за гроші (щиру) не купити.
Не відбілити душу без добра.
Отож зерном не засипай комори
На сім життів, набутим поділись.
Не опускай на серце темні штори,
Як хтось попросить милості колись.
Зібрав з біди – повернеться бідою,
Прийде в момент, коли його не ждеш.
Тож думай, поки час є, головою,
Навіщо в цьому світі ти живеш.
Радій, гніздись під синім дахом неба.
Сій і збирай. Нехай тобі щастить.
Лиш пам’ятай, одне життя у тебе
І смерть одна - її не обдурить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675919
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Важко серед людей,
Може-спасе хоч ліс?
Де ж відшукать дверей,
Щоб не було куліс?
Бо вже за ними-мить,
В котрій одненький біль.
Сцена стара скрипить,
Оплески - в душу сіль.
Страшно серед своїх,
Їм не почути скрип
Сцени, що впала. Сміх...
І лиш далеко... Схлип...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675166
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Пронизує музика... вабить магічний спів,
у серці нуртують знову баси гітарні.
Ти влив мені в душу акорди своїх вітрів...
І ми летимо, під нами – міські кав'ярні.
Напоєна жаром, палає безмежна вись,
кладу свій маленький світ на твої рамена.
Ми – два напівсяйва, що в сонце одне злились,
ти жив у мені, ти був від початку в генах.
А що буде потім? – до краю? дотла? без меж?
Нашле Вій страхи чи Хорс неземну пожежу?
Щоб маки цвіли... і волошки в очах – простеж,
окрилюй мене, бо я вся тобі належу!
29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Україно моя! Ти мій подих, мій нерв, моя воля,
Ти мій крок у щодення, думок моїх вічна снага.
Ти здолаєш усе, в тебе надособливая роля –
Світ очистити сонцем, звільнити з гріха ланцюга.
Так, ти зараз на дні - жебракуєш, кровиш, помираєш,
Умиваєшся слізьми – герої у небо летять.
Але дух твій росте, ти нову одежину шукаєш.
І знайдеш, і зодягнеш.. У люті утопиться тать.
Україно моя! Ти багато і довго терпіла,
Тобі губи зшивали, ламали зубці на Гербі.
Але час твій настав. Тож розпрям закоцюрблені крила
І лети до висот. Бог-Творець допоможе тобі.
Роля - роль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674929
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
***
І кожного дня ще до сонця, до світла
на вулицях темних з'являються мітли
праобразу правдоньки і чистоти,
аби просвітлити, аби промести
стежинку охайну для кроків дитини,
що є оберегом прийдешної днини,
надією нашою - ліпшої долі,
що врешті виходить з неволеньки злої.
І кожної миті до дзвону дзиґарка
задимлена часом, стара паламарка,
у небо підносить сухі мозолі
своєї любові до сеї землі,
що справді єдина у світі, родюча
та їсть її лоно родина зміюча,
заселена в надронька он плазунами -
червоного ката плохими рабами.
І кожного разу іще до зневіри
вилизує думка убоге подвір'я,
де бігає хвацько за веснами вітер,
висьорбує сльози, і кровцю, і титри,
і спрагло чекає святого месії,
що прийде (бо має!) і поле засіє
зернинами віщого, доброго завтра,
відчинить до світла правдешнього врата.
І кожної ночі, лягаючи спати,
до Неба правишнього молиться мати,
аби до світання не впали завіси
над хатою сина безчасно-зловісно...
28.06.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674883
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13502579_811132262319778_2625957323258217787_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13522840_811132808986390_294134222879994396_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13483084_811132798986391_7501938005307603988_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13533020_811132088986462_6554847433532228678_n.jpg?oh=12133ddb16a25042ae24ec0139d0ea22&oe=57E9A10C[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13533149_811138605652477_1758716898808540866_n.jpg?oh=6f4b63ddf4eb46617da11e427322d1fa&oe=5801DA90[/img]
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13510797_811136168986054_6372789440072014701_n.jpg?oh=e41f648651eedd127eb730d89cacaea8&oe=57FE2AB3[/img][img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13498152_811142988985372_2356888393962656090_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13483321_811143052318699_3303415548752357076_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13528074_811143038985367_2340171258816800826_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13528598_811143062318698_3553874933033115147_o.jpg[/img]
Спекотний Львів. Мов плитка шоколаду,
Стара бруківка вуличок міських…
І день оцей – прекрасний Божий задум –
Себе нам відкриває залюбки!
Старі будівлі дихають минулим,
Мовчать про давнє стіни кам’яні,
Вони віків немало перетнули,
Та зберегли себе й до наших днів.
Тут кожен клаптик – справжня таємниця,
Лиш притули до каменю чоло –
І враз легенда древня обізветься,
Торкне своїм обшарпаним крилом.
Така краса ошатна й колоритна!
Вмостився під балконом ветхий лев,
Його розкішна постать оксамитна
У сяйві бурштино́вому пливе.
Стоїть Нептун з тризубцем серед міста,
Фонтанні струни солодко бринять,
І бризки, мов розірване намисто,
Розпирскують вологу благодать!
Аромить кава, кличе до кав’ярні
Густої пінки бархат золотий!
І сивочолі храми легендарні
Полощуть в небі вицвілі хрести.
Розноситься відлуння мідних дзвонів
Між акуратно стрижених дерев…
І ми з тобою – крихти на долоні
Старого міста, гордого, як лев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674880
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Слово зріє в душі, мов пшениця у полі.
Слово гусне, неначе кисіль на плиті.
Приправляється дрібками радості, болі,
Йде з чола, мов із сонця штрихи золоті.
Слово рветься у бій, гне залізні окови,
Топить лід, що байдужість набрав у товщу.
Слово дневі кує на удачу підкови,
Ломить засув, мов вітер гіллину кущу.
Слово в простір летить, не впіймати в тенета,
Не злизати з дороги липким язиком.
Як правдиве,блищить, мов новенька монета,
А як злісне, пройде через серце гвіздком.
Слово – дотик до Неба і Всесвіту дотик,
Барви райдуги та сіро-чорні тони.
Воно прагне знайти скам'янілі чесноти
В душах-шахтах, мов сіль між травою слони.
Слово вічність здобуде у вірші поета,
Коли щире і чисте, мов намір ченця.
Доки кисень родитиме наша планета,
Слову світом гуляти, живити серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674637
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Мамо, підросту й така ж я буду?
Як дорослі? Всі казки забуду?
І ляльок не буду я вкривати...
Ковдрочку не буду я їм прати?
Це залежить мамочко від кого?
Я гадала:навіть від святого
Янголятка, що скубе пір'їнки,
У казках помруть усі сторінки?
Мамочко, я хочу буть маленька,
І щоб ти жива і здоровенька.
Щоби жили ми в країні Щастя,
Де найкращі помисли здійсняться.
Щоби ми мурашці зпівчували,
Щоби всіх сиріт додому взяли.
Хай наш татко зробить всім кімнати,
Щоб голодні там змогли дрімати.
Знаю, мамо, це ж є неможливо...
Що ж тоді для Господа важливо?
Ну зробім хоча б одненьку справу!
Мамо... Так ми змінимо державу...
Ти ж сама мені таке читала,
Це можливо... Я... Так нагадала...
Ні? Тоді давай у дитбудку
Виберем собі іще дитинку.
Так не можна? Буде тут смітити?
Та Господь нас вчив людей любити.
Це... Здалеку... У кіно? У книгах?
Мамочко, серця стануть як криги.
Добре, мамо. Більше не питаю.
Свою ляльку спатоньки вкладаю.
Ось коли вона доросла стане,
То не буде в неї серце-камінь.
Ми знайшли маленьке кошенятко,
Бо воно ж малюсіньке малятко.
Ось чому морозиво не їла,
І дарункам вашим не зраділа...
Кажете одне, даєте мрію.
Жаль, що ще писати я не вмію.
А то я б на вулиці писала:
Любіть всіх!.. Й до серця б пригортала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674249
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Я кожен день для себе вириваю
Із пазурів буденності й примар,
І зовсім не гучними ці слова є:
Бажання жить, мабуть, мене трима.
Минають дні. В них радощі й печалі
Переплелись в один складний ланцюг,
Я кожен день, як свято, зустрічаю.
Давно відкрила істину вже цю.
Ми живемо лише один раз в світі,
Можливості і долі різні в нас;
Перед дітьми триматимемо звіти,
Тож не марнуймо виділений час.
Добро творімо, щоб раділи діти,
І сам радів кожнісінькому дню,
А час прийде у вирій відлетіти,
Згадай відому істину одну:
Ми живемо лише один раз в світі…
25.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673829
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Він належав не їй.
І вона не йому...
Тільки душі в'язала
тонка павутина...
дві далекі такі -
у щемливу струну,
у дзвінку тятиву
різнолико-єдину...
Десь у інших світах
зустрічалися вже...
Ким між себе були?
Чи озвуться у других?..
Перетнувся їм шлях -
помережені сни
штрихпунктиром чуття.
Паралельностей дуги...
Проминало життя,
дні лягали в роки.
Час розмірено біг,
а дороги - нарізно.
Лиш душа до душі,
не рука до руки
доторкались бува
болеструмом наскрізно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673640
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
1Коли сонце сідає за обрії сонні,
Сходить місяць на небі, за ним і зірки;
Біля серця згорнувши дві теплі долоні,
Небесам довіряю свої я думки.
2Шепчу тихо вустами молитву до Сина,
Що навчили ще бабця мене за життя,
І прошу відпустити щоденні провини,
Усі вольні й невольні мойого буття.
3Божий дух відганяє підступну гієну
Й розчищає стежину від бруду-сміття;
Янгол тихо сідає на праве рамено –
Охороною служить у час каяття.
приспів:
Догорає свіча – мають болі змаліти.
Відступає тривога і вся суєта.
Мироточить душа, бо любов’ю зігріта,
Й огорта мене сон під покровом Христа.
Аранжування і запис В. Сірий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672237
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Останні непрочитані листи...
Тебе їх прочитати не примушу!
Зачинених конвертиків хрести -
Як двері, що зачинені у душу...
І щось мене давним-давно гризе:
- Ну, видали ту кляту електронку,
Скінчилося, забулося вже все!..
В народі кажуть: рветься там, де тонко.
Та вкотре перечитую все знов -
Прості листи, нічим не особливі,
Нема там слів "кохання" чи "любов",
Там всі слова грайливо-неважливі...
І колються, немов стерня в жнива,
Несправджені бажання їжачками,
Бо мною не написані слова
Ти вже не прочитаєш між рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Пташко моя, а небо так низько-низько…
Наталя Данилюк
***
Пташко маленька, що небо несеш на крилах,
Що тобі мріється в леті твоїм стрімкім?
Змірявши висі може тобі й несила
Далі летіти, бо світ нелегкий таки?…
Світла надіє, ти пахнеш весною, сонцем,
Щастя заховане в миті тремких секунд.
Помежи хмар шукаєш крайнебо отче,
Вітру довіривши душу свою крихку.
Крихітко ніжна, мабуть не летіти важко,
Втішена волею – волю в собі несеш.
Що тобі бачиться в димнім захмар’ ї, пташко,
Як тобі просвіток без тишини і меж?
Казко стокрила, у висі не смій отерпти!
Небо крилатих любить, безкрилим – зась.
Може лише маленьке пташа тепер ти,
Завтра в тобі воскресне зоря чиясь.
© Л.Шмигельська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671857
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Злітали з вуст страшні слова,
Важкі й колючі;
Від них тріщала голова –
Такі болючі,
Бо кожне слово, як кинджал,
Вражало серце,
Й одягши вицвілий піджак,
Сказав: «Не сердься»…
Здалося, світ цей потемнів,
Ослабли руки,
І очі, дивні і сумні
Свідки розлуки,
Дивились довго ще туди,
Де зникла постать.
Невже про крок назад трудний
Більш не попросять?..
Тремтіла змучена душа
Від горя й болю,
Опорожніла й не лиша
В мені любові…
Стою, неначе кам’яна,
Мов час спинився,
Та постать поряд вирина –
Хтось… притулився.
Я погляд кинула униз –
Моє дитятко…
«Нема моєї в тім вини,
Що кинув татко?» –
Дитячі очі, мов рентген,
Дивились вгору.
Невже у ньому теж є ген,
Що здавить горем?
Взяла маля на руки я –
Ні, не дозволю,
Щоб рушилась моя сім’я,
Верну я долю…
А теплі руки малюка
Лягли на плечі,
Хоч ноша ця і нелегка –
Рада малечі.
І не порожня вже душа –
Любові зерна
В ній знову прорости спішать.
Життя не стерло
Тих материнських почуттів
До свого сина,
Вони, невичерпні в житті,
Дарують силу.
Це доля ЛГ.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669568
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Не тривожте душі моєї -
Не приходьте до мене в сни.
Я - не згусток тепла-єлею,
Просто день на краю весни,
Просто квітка безпелюсткова
(лиш осердя лишилась міць),
Журавлиночка паперова,
Що не може у вись злетіть...
Не тривожте. Вона заснула,
Заклубочилась кошеням...
Відлітають слова в минуле -
Залишається біль-стерня.
Косовиця була завчасно -
Не достигли іще жита...
Вчора зірка на небі згасла...
А я вкотре пишу листа...
Не тривожте душі моєї,
Світлим спогадом не будіть -
Сльози сплять під крилом у неї
І закрито тривогу в кліть...
Павутинно снується думка
Поміж подихів голосних :
Я для себе сама - брехунка...
Ви...приходьте до мене в сни.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669512
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 02.06.2016
В небо вдивляюсь. По ньому пливе
Слоник, метелик і літера "Ве",
І крокодильчик (а може, дракон)
Ледь не торкається лапками крон.
Замок пливе - в ньому Фея живе,
Далі он, лебідь і бджілка пливе.
Очі заплющу, рахую до ста -
Бачу вже квітку літак і кота.
Бачу вітрильник я і пароплав...
Вітер дмухнув - і усе розмішав...
В небо вдивляюсь. Від сміху аж плачу:
Слонометелика з хвостиком бачу,
Лебідь, от цирк, осідлавши кота,
Ловить те чудо уже за хвоста.
А крокодильчик (а може, дракон)
Ласує смачно собі літаком.
Замок десь зник. Пароплавобджола
Жалить вітрильник (яка ж вона зла!)
Далі он, вже квіткоконик приліг...
- Дякую, любі хмаринки, за сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669239
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Не моляться до сонця пшениці,
Лиш маки бовваніють, наче рани,
На тілі незасіяного лану,
Де Янгол зі свічею у руці
Ллє сльози по Вкраїнському талану...
Цьогоріч вродять знов одні хрести -
У Смерті дуже щедра косовиця.
Втомилася стинать її правиця
Ті долі, що могли б ще розцвісти,
Та душить їх нещадно повитиця...
Зрікаються крилаток ясени...
Бентежний дощ мигичить над полями,
Як посивіла колискова мами
Чиї у муках зроджені сини
У вічність відлітають журавлями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664328
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 10.05.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Ти навіть не колишня, ти - ніхто!
Була ніким, і підеш у нікуди...
Чому ж і через рік, чи два...хоч сто,
У всіх тебе вбачатиму, повсюди...
Ти навіть не колишня, хоч була
Для мене всім. В тобі і рай, і пекло...
Ну от навіщо доля нас звела,
Щоб сонце потім зникло і померкло?
Ти навіть не колишня... Хоч тепер
Вже все одно...В житті воскресну новім!
Я фенікс! Я живий! Я не помер!
Душа лиш на місточку калиновім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661659
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Подаруй мені шал горобиної ночі,
Розпанахай мій спокій на тисячу нот,
На величній скрижалі всесвітньої прощі
Ми у грішниках числимось, люба, давно.
Лиш за те, що твій погляд мене приголубить,
Теплим променем слово у душу ковзне…
Запевняє ромашка: « Не любить? Полюбить!»
Вона, певно, утішити хоче мене.
І за те, що надію боюся зурочить,
І відкрити таїну, відому тобі,
Що в обіймах твоїх задихатися хочу,
А натомість лиш маю тривогу і біль.
Оминемо недолі святенницький почерк,
Знавісніймо на хвилях розкованих мрій.
Подаруй мені шал горобиної ночі,
Як скрижаль провіщає у пеклі горіть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661650
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
А вона в них була одна –
Ніч кохання, єдина, світла,
Коли двоє їх: він, вона, –
І любов, як весна, розквітла.
Ніч була в них одна на двох,
Їх п’янила і роздягала,
А над ними – лиш зорі й Бог,
А під ними – трава лягала…
А вона лиш одна була,
Та, яку не повторять ночі,
Що із розуму їх звела,
Ніч кохання і мить пророча,
Коли вечір косу розплів,
Духмянів дикий квіт на вітах…
Вітер спав посеред полів,
Лиш не спало кохання в квітах…
14.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660825
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Припорошили вранішні сніги
Мого дитинства пройдені стежини,
Де мала крила срібно-журавлині,
Де все було можливе й до снаги.
Вплітались в коси сонечка кульбаб,
Веснянками цвіли на білих щічках.
Всесвітнім Морем уявлялась річка,
А Велетнем - старезний сивий граб.
І вірилось у Казку і Добро,
І мчали вдаль велосипеди - коні,
І падало в обвітрені долоні
Омріяне Жар-птицеве перо...
Спускалися зірки на моріжки,
Спадали роки росами в отави...
І першим снігом прихилило трави
На всі мої вже пройдені стежки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Впали миті весни абрикосовим цвітом у трави,
Замели всі сліди у знайомім до болю саду.
Грає скрипка душі ніжне соло в високих октавах,
Коли ранком весняним бентежно-замріяно йду.
Наче знов народилась в умитому зливами світі,
Наче й справді забула, як серце холоне в снігах,
Наче й дихать боюсь, щоб того не сполохати цвіту,
Що хмарками летить… й опадає в квітучих садах.
Скільки літ пролетіло, нагадала метелиця стихла
Світлом теплого дива посеред промайнулих чудес…
А здається, що я надивитися ще і не встигла
На зворушливо свіжу красу під блакиттю високих небес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660297
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Розпинають мародери
Люд убогий на хрести,
Прописали ненажери
Нам виснажливі пости.
А самі не луснуть мало,
І без міри, а жеруть…
Світ увесь уже дістала
Ненаситна їхня суть.
І принижені сумою
Змін чекаємо дарма,
Ще лякають нас війною,
Ніби в нас її нема.
Я не заздрю їм пихатим,
Слава Богу, ще жива,
За усіх нас розіп’ятих
Не втихає голова.
І у роздумах болючих
Зріє думка головна,
Щоб на цей раз діти сучі
Все отримали сповна.
Щоб зрадливих наздогнала
Кара Божа і людська,
І нехай не промахнеться
Наша праведна рука.
17.04.2016р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660100
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Поклич мене, стомилася, сто…ми…
І ще сто нас лишилося в минулім.
Повітряні мости, намиста, кулі
І ми, ще діти, летимо саньми!..
Минулося… немає нас, нема…
Лише стежки, верстальниці убогі –
Верстають милі, думання, тривоги.
Як змах крила – надії, мрії змах…
Забулося… Різдво, Великдень, Спас…
Зі свята – в будень, із весни – у літо.
Поміж говіння, зливи, першоцвіту –
Немає нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660248
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Не треба слів, бо інколи мовчання
вагоміш, певно, за усі слова.
Злетіла в небо зірочка остання.
Прийшла під вікна втомлена весна.
Присіла скраю на старенькій призьбі
і попросила чистої води...
А серце тихе звилося на дибі,
бо хтось жагу навічно присудив.
Самотній вітер дихає журбою
на білий цвіт змарнілої душі.
Мовчи, нехай безслівною канвою
холоне день між нами і весною
на учорашній стоптаній межі.
16.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660194
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Чи бив тобі клинок у груди?
Чи багровіла в крові сталь?
А чи слізливую печаль
Втикали в серце «добрі люди»?
Чи сам себе не обдурив,
Коли ніс мрії на долоні?
І чом не посивіли скроні,
В той час, як мрії розгубив?
Чом ти навколішки не впав
І не благав «всевладні руки»?
А ти лиш правду їм сказав –
І тим побільшав свої муки...
Оті ж ручиська, мов граки,
Печінку й душу шматували,
Хоч наперед «всевладні» знали,
Що виб’ють вірша лиш рядки...
Коли сталюка зранить серце,
То лікар зшиє – буде шрам;
Як в серце вдарить слово в герці –
Не зшити рану лікарям.
А ти, помучившись доволі,
Сил для поезії шукай,
Хоч як тернисто в твоїй долі —
Та все ж “всевладним” прийде край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660147
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Знов по колу буття - знов зустрілися Авель і Каїн,
А це значить - попереду Ноїв Ковчег і потоп.
Та не буде Розп'яття, бо двічі його не буває.
І життя - не чернетка із безліччю справлень і спроб.
Відбудуються знову зруйновані мури і храми,
Над невірством волхвів пролуна єрихонська труба.
Десь у Всесвіті плаче наш Янгол, напевно, над нами -
Зорепадами в землю його опадає мольба...
Завтра буде світанок... Та ми не повернемось завтра -
Нам дано час до півночі... Й знову за вітром злетить
На чужих помилках розікладена заново ватра...
Знов по колу буття, де з нас кожен - розвітрена мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659849
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2016
«Незабаром і пам'ять моя розчиниться
у просторі...»
(Гійом Аполлінер)
А на війні як на війні: Сонце
Над нами вогненною кулею.
А на війні як на війні: Небо
Пораненим птахом – коли синім,
Коли вицвілим – кличе,
Чи то летіти, чи то просто жити.
А на війні як на війні: Поле
То квітуче, а то зовсім зоране,
Тільки не плугом, громом,
Тим, що пахне залізом і димом.
А на війні як на війні: дихати
І хочеться, і подуха - присмак
Металу в горлі, крові тріснутих губ,
А на війні як на війні: Білявка бліда -
Смерть старою дівою
Блукає шанцями та бліндажами,
Зазирає кожному в очі,
Про щось запитує, чогось сміється,
А ми собі в своїй вічності
Буття хвилинами міряємо.
А на війні як на війні: Залізо
Холодним драконом сутінок
Чи гарячим подихом пекла.
А на війні як на віні: Пил
Всюди. Навіть час стає пилом,
Навіть слова пилом під ноги втомлені.
А на війні як на віні: Друзі
Хто тільки в пам’яті,
А хто там - під кулями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659659
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Тобі нічого вже робить не треба –
Щасливий тим, що ти у мене є, –
Крильми своїми я торкаюcь неба,
В висо'кості усе життя моє!..
І десь з глибин я чую голос Бога:
Веди її, спокутуй гріх провин,
Настав ваш час, хоч нелегка дорога,
Несіть свій хрест, і не жалійте спин...
І я кажу: тяжке, сумне, печальне
Віддай мені! Віддай – в ім’я майбуть,
Візьми в дорогу мій урок повчальний!..
Ти – відбулась!
Ти – є!
Ти – далі будь!
31.12.2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402337
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 14.04.2016
Давніх часів примари...
Леви і королеви...
Квітень вигулює хмари
На ланцюгах сталевих...
Він не боїться літа,
Він не малює знаки...
Квітень дарує квіти
Натовпам ніжних сакур...
Флейт гіпнотичні звуки...
Першій траві - осанна!
Квітень цілує руки
Вишням, чарівним паннам...
Зіронька зазоріє
У небесах несміло...
Квітень засипле мрії
Снігом пелЮсток білих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659186
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
(прочитавши вірш І.Б. «Соняхом цвісти»…)
На хвильку спинися, заглянь мені в очі, послухай:
як був я далеко від рук твоїх, вуст і очей –
холодну, міжзоряну там відчував порожнечу, –
і Всесвіт в руках моїх весь, коли ти у обіймах!
І знай ще: допоки ти поряд, так близько, що я
твій погляд, твій подих коханням своїм відчуваю –
в високих небес вже нічого просити не стану,
бо маю тебе, – а це більше всіх милостей неба;
Лише у Того попрошу, кого серце зве богом:
«Дай змогу, дай час, щоб зробити щасливою Жінку!»,
бо я вже щасливий – любов’ю, що в серце вселилась,
і тим, що мої полинові стежки зігріває.
Стою перед Жінкою-щастям і цим зізнаюся:
Я – долі боржник і тих днів, що звели нас під небом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659163
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Завжди милуюсь поглядом чужим
Коли він ніжний і криштально-чистий,
А не похмурий, наче сад безлистий,
і не тьмянить його омани дим.
В очах шукаю дивну глибину...
Знаходжу у блакиті клаптик раю,
Від зелені - енергію вбираю,
А срібло мов веде в тенета сну.
Цей темний колір - загадка чудна.
Крокую в ньому так, немов незряча,
У карооких, бач, нестримна вдача,
Та не буває озера без дна.
Роки лишають в погляді тавро:
Мільйони запитань в очах у брата,
В бабусі - мудрість; зрілість, сила - в тата,
У донечки - цікавість та добро.
І я купаюсь в променях тепла,
Закохана в людей, допоки можу...
Знайшовши в їхніх душах іскру Божу,
Сама, немов троянда, розцвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659159
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Шумить рясний квітневий дощ,
теплу ворота відчиняє,
змиває сірі будні з площ,
закляклу зелень підіймає.
Проснулась, струшує земля
від холоду заціпеніння,
несміло трави розстеля,
неквапно будячи цвітіння.
Художник-квітень тут і там
малює ніжні акварелі:
вже бризнув зеленню лісам,
віночки одягнув морелі,
то нареченої фату
в садах примі́ряв абрикосам,
плакучим вербам у ставку
прополоскав зелені коси.
Розсипав котики в гіллі –
пухнасті, зараз замуркочуть!
Пташині зграї, журавлі
гніздяться, цвірінчать, клопочуть.
Фіалки у садах п'янять,
нарциси – прямо під віконцем,
тюльпанів келихи дзвенять,
вітаючи тепло і сонце...
Природа – благодатний дім,
безмежні покриви квіткові!
... А десь – війна, розриви, дим,
земля вся в ранах й людській крові.
Там в душах – страх і зло... зима...
І це – в моїй Вкраїні-неньці!
Для пташки місця там нема,
вони також – переселенці...
.
Людино! Може зайва – ти?
Для благ творе́нна Небесами,
ти злом отруюєш світи...
Що коїться, брато́ве, з нами?!
04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659115
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Я буду вірити в людей навіть тоді, коли в мене кидатимуть каміння за те, що віддала останній шматок хліба. Люди перенесли забагато болю, смутку, розчарувань. Люди перестали вірити в диво.
Всесвіт красивий настільки, скільки можуть набрати фарб твої думки.
Якщо ти не носиш в собі сонце, то бачиш інших темними. Неможливо крізь темряву бачити красу душі інших.
Потрібно змиритися з тим, що змінити неможливо. Але ти ставиш інколи свій вирок. Можливо, тільки тому, що проходиш тисячу кроків. А ще один зробити просто ліньки.Можливо-байдужість просто прикриває все великою долонею? І гарні цитати і виправдання прикривають все так гарно, ніби білі фіранки нові і старі вікна.
Всесвіт - це ти. Твої думки, погляд, сміх, аналіз, сльози і обійми. Світ був би зовсім інакшим, якби хоч одна душа, котра має прийти в цей світ, залишилась десь блукати між іншими світами. Одна душа-це цілий світ.
Поезія-це не правильно вибудовані слова і речення без помилок. Поезія-це фарби душі, котрі не мають жодного пояснення.
Земля зникне тоді, коли зникне любов. Доки буде любов-житиме і земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658652
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Візьми мене до рук своїх -
Не відпускай!..
Допоки вітер, поки сніг
Мете за край,
Допоки вишні сплять в саду
І сонце снять,
Не відпускай, бо я впаду
У жар багать...
Тримай мене за крила снів,
За сяйво рим,
За сіру тугу журавлів,
За сльози ринв.
Тримай міцніше - не пусти
Моїх долонь,
Бо лиже язиком мости
Страху вогонь...
Ти знаєш, не боюсь падінь -
Боюся втрат...
Дзвенить тривожно височінь,
Немов набат,
Бо Звір Страшний на волі знов,
Що душі п'є...
І ставить на зеро любов
Старий Круп'є...
Тримай мене - не відпусти
В буремний час -
Хисткі руйнуються світи
Довкола нас.
Холоне сонце у бруньках -
Мете зима.
І тільки ниточка тонка
Мене трима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2016
А ми — духовні покручі з тобою,
Ми зіткані з брехні, зневіри й тьми —
Ми в душі хворі ліземо юрмою
І живемо вовками між людьми.
Ми копійчину кожную до болю
Ялозимо і душу рвем за гріш,
Бо ми ж — духовні покручі з тобою...
Хоча, бува, що пишем добрий вірш...
Раба в собі ми кожную хвилину
Вбиваємо, та, Боже, як на зло,
Другий бридкіший першому на зміну
Стає в ту ж мить — нам «знов не повезло».
Буває в снах: аж попід хмари сокіл
Злетить і — вниз, а ти не знаєш меж,
Бо є врата за зорями високі…
Ти до землі повернеш вранці все ж,
Де у буденна виламані віти,
Де ти — лиш віл на власному путі,
Де ждуть твій хліб твої голодні діти —
Твоя розрада в чорному житті...
Отож, іди крізь болі, кособокий —
Компрачикосів тисячі навкруг,
Молись Творцю, бо схопишся нівроку,
Коли ступнеш на предків вічний пруг
І мовиш тихо: “Покручі ж ми, леле!
Гірку ми чашу дудлимо до дна!
Якби не Бог — життя б це невесело
За гріш забрала б в кожного війна!
Та, бач, молитва тиха опівночі
Дарує хліб одвічний на столі -
І новий день таки вітають очі,
Так зболені і сплакані в імлі...”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657278
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Я втрати боюся, боюся зачинених брам,
І жити лиш згадкою, тішити думкою мрію...
Боюся відкритись назустріч буремним вітрам,
Боюся прощань, бо змиритися з ними не вмію.
Прощання - це як відпускати частину себе:
На волю, назавжди, у небо, у ніч горобину...
Та ніч усе небо закриє, колись голубе!..
Так важко дивитися мріям і спогадам в спину!
Усе відійде, все забудеться, стане нічим,
Допоки зі сховку не з`явиться привидом спогад -
Тоді оживе згустком болю у плетиві рим
Цей вірш, невловимий, як натяк, як подих, як здогад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Мамо, пробачте, що я запізнивсь
Перехреститись до кулі…
Б.Томенчук
***
Немає вже «після», лишилося «до»
Помежи «умерти й жити».
Мамо, я чую як впертий дощ
Ялозить холодні плити.
Мамо, я бачу сумні зірки
Ген-ген понад нашу хату…
А я не навчився усе-таки
Безжалісно убивати.
Прости, не вмолив осоружну смерть,
Оту, що пройшла під серцем…
Годинник спинився на сьому чверть…
Так легко востаннє…уперше…
Своє одкровення крізь ніч несу
В світи, де нема утоми.
Пробач мені, люба, за ту стезю,
Яка не веде додому…
© Л.Шмигельська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656954
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Україно моя,
З незапам’ятних літ ти страждала…
Потемніла земля
Від людської печалі і мук…
Споконвіку своїх
Ворогів і себе годувала
І співала пісні,
Виживаючи в морі розлук…
Україно моя,
Ясночола лебідонько мила,
Дивна доля твоя,
Мов надірвана скрипки струна…
Біль несеш у собі,
Кров’ю, потом, сльозою умилась,
Бо не раз по тобі
Прокотилась жорстока війна.
Україно моя,
Удовиний, нескорений краю,
Скільки літ москалям
Ти служила без плати і рент!..
А тепер ти синів
Під знамено єдине збираєш
Боронити свої
Землі, що захопив конкурент.
Україно моя,
Вірю в долю твою і у силу:
Буде вільна земля
І дзвенітиме жайвір вгорі,
Срібний спів солов’я,
Небо, мирне, волошковосинє,
Й віру буде вселять
Сміх, дитячий, і сміх матерів.
15.01.2016
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656821
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Подалі від людської суєти,
В гармонії з природою й собою,
Я зможу Шлях до Істини знайти,
Що душу проведе до супокою...
В обіймах лісу і шовкових трав,
Думками долучаючись до Світла,
Скидаю шкаралупу вічних справ,
Щоб знову рима віршами розквітла...
І оживаю! Ніби джерело,
Що навесні пробило панцир криги,
Стаю, неначе птаха, на крило,
Залишивши землі свої вериги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656823
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Так несподівано, так задушевно-світло,
Що аж в саду примружилась весна,
Ви дарували проліски розквітлі
На згадку про добро…Мов дивина,
Зворушливо-тремтливо грілись квіти
В теплі моїх долонь, а більш – очей…
Й здавалося, що ми дорослі діти,
Зніяковілі в чистоті речей,
Таких знайомих, згублених де-небудь,
Як у степу далекі голоси…
І грілись душі неозорим небом
У проблисках незваної сльози…
Пучечок пишний свіжої блакиті
Те приспане у серці розбудив.
І поки люди є, допоки будуть й миті,
Зігріті теплотою добрих див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655580
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Не кричімо про Матір
і не биймо себе у груди:
В тиші сходить любов...
Подолаймо той пафос в собі.
У чаду екзальтацій,
в істерії чужинській огуди
Дуже легко зблудити -
похлинутися злом у юрбі.
Про любов не волаймо:
часом зайві епітети пишні,
Та любов виростає,
як у матернім лоні дитя.
Спіють в тиші рожево
у саду найрідніші вишні,
І прабатьківський образ
висвічує долю-життя.
Лиш торкнутись вустами
коханої щічки дитини,
Диво їй показати:
із бруньок вирожевлює цвіт...
Обійме її крильми
той Янгол любові незримий,
І на гілочці долі
зав'яжеться добрий плід.
Не кричімо про Матір-Вкраїну,
панове, не треба,
І пекуча ненависть
хай коріння своє не пуска.
Всі ми, люди, - під Богом...
схиляється рідне небо,
І прабатьківський образ
висвічує долю-життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655533
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
О світе, чуєш: плаче Україна,
Бо ж на Майдані полягли сини,
Що не хотіли жити на колінах,
Від куль беззбройні впали там вони.
Чи чуєш, світе, як земля ридає…
З небес не сотня – тисячі зорять…
Вогонь війни Вкраїну вже гойдає,
Але народ встає за раттю рать…
О світе, бачиш, як зорять ті очі,
Хто заплатив уже своїм життям,
Але «Калашников» в Донбасі строчить,
Снарядів, мін й людське чути виття.
Спини, о світе, рашівську навалу
І Україну, вільну, захисти,
Бо й ти гостей зустрінеш теж незваних,
І в інших землях виростуть хрести.
20.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655505
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Де далечінь, глибока й неозора,
Стрічається з житами у полях,
Де золотим пером малює зорі
Казкова ніч, то все моя земля.
Від полонин під хмарами в Карпатах
І до глибин чарівної Десни,
Моя Вкраїно, рідна і багата,
Люблю тебе, як теплий день весни.
Росою, потом, кровію полита
Цвіла й горіла за життя не раз.
Моя Вкраїно, ти моя молитво,
Знов захистить тебе прийшла пора.
Коли ж простеле доля дві стежини:
В бою упасти чи продати честь -
Згадаю, як діди тобі служили,
Бо ж і в мені козацька кров тече.
19.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655025
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Ой, стидно, панове, стидно!
Не видно й кінця брехні.
Чи маєте нас за бидло
Й тоді, коли ми в війні?
Збираєте «чорні» ради,
Де ділите наш пиріг,
І ласі шматки, й награди –
Тим, хто вам тіла стеріг.
Дивитись і чути стидно…
Не стогне – кричить душа,
Й кінця тим торгам не видно,
Й позиція в вас чужа.
Війни нам хомут наділи,
Про гідність забули й честь,
З високих трибун галділи,
Що біль наш і вам пече.
Синів кращих загубили…
Чого вартий Іловайськ?
Героїв б’єте, як били.
Сміється вже світ із вас.
Країна стікає кров’ю,
Могили ростуть, борги,
Ви ж снідаєте ікрою,
Вважаєте, що боги.
І гірко, панове, й стидно
За нас, як народ, й за вас,
Бо ж доленька незавидна,
Бо ж згаяний кращий час.
«А вам не буває стидно? –
Слова проронив мудрець, –
Їсте ви сьогодні ситно,
Та прийде й цьому кінець.
Не тільки вже стидно – бридко
Дивитися на бедлам,
Й чекає на вас не бритва –
Народна жорстка мітла!..»
26.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654654
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
[youtube]https://youtu.be/QsLoFXR8nHo[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654531
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Кудись летять, спішать, несуть,
мов коні нестриножені,
з хаосу вихопивши суть,
думки твої стривожені.
Від них хміліє голова...
Потічками незримими
в рядки вливаються слова,
заквітчуючись римами.
Один у лабіринти йде,
в злоби тенета, ницості,
а хтось до сяйва сонць веде
по Аріадни ниточці,
торкнувшись емоційних струн,
візьме в полон ліричності,
занурить у магічність рун,
в глибинну мудрість вічності.
Якщо у віршах – каламуть,
то доля в них печальная,
а хтось освітить людям путь
кометою осяйною...
Поете! Легкості не жди,
коли нещастя – річкою,
але будь світочем завжди.
Будь променем! Будь свічкою!
25.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654469
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Папір – не совість.
Він не червоніє,
Він спить собі спокійно уночі.
Намисто букв
Йому не ріже шию,
Неправдою не може задушить.
А в разі чого –
Спалять. Знову добре,
Бо попіл – то корисно для рослин.
Верба ж, напившись
Мінеральних добрив,
Кричатиме від гіркоти́ брехні.
Та хто збагне?
Хіба що птах підхопить –
і… каменем (нести не стане крил).
А в тиші неба плакатиме совість.
Вона безсмертна.
Совість – не папір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654269
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Гумореска "Акція "День без мату"
Нині акції цікаві -
Що іще бажати?
Хтось був видумав, лукавий,
Нову:"День без мату!"
Що тут в місті почалося!
Ледь все не пропало:
Автосервісів роботу
Паралізувало!
Ледь вантажники завзяті
За вантаж вхопились,
На язик слівця закляті,
Як чорти, з'явились.
Щоби акцію чудову
Місту не псувати,
Довелось ховатись вдома,
Щоб не чули мату.
Наставляє перед матчем
Тренер футболістів,
Але ті його промови
Не вловили змісту...
Каже тренер щось такеє -
Сенсу не дібрати -
В його мові половина
Тільки слів - "без мату".
Трудовик у школі учням
Працював на втіху.
Нині ж довго-довго мучивсь
І помер - на вдиху.
Як у жителів звичайних
Почали питати:-Що? Коли?
Не знали, бідні,
Як відповідати.
Слів сердешним бракувало,
Все оте сказати...
Точно: ворог наш придумав
Акцію "Без мату!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654247
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Живу, наче цвіт, що чекає свою весну,
Розмружує в променях щастя тендітні вії...
Прозорі світанки обтрусять росу рясну,
Зів'яне журба - і в тиші зійде надія.
Дивлюся ув очі людям так просто я,
Дивлюся прямо, здається, питаю душу...
Нічого від вас не криє печаль моя,
А радість розділим навпіл... Спішити мушу.
Спішити треба:обтрушує вітер дні
Із древа життя мого під часу дощами.
Ще зовсім недавно раділо воно весні
І цвітом буяло,а нині - ряхтить плодами.
Я дітям своїм казала:робіть добро,
Не кайтеся потім - хай буде усе від серця.
Шануйтесь в людях:відступить вселенське зло,
А я вас люблю...Хай онукам оце вернеться.
Далека завжди була суєти суєт:
Не родять в саду моєму багатство й слава.
Та хтось нещодавно мовив: - А ти ж - поет...
- Я жінка, що свою душу звільня словами.
Дивлюся ув очі людям так просто я,
Дивлюся прямо, неначе читаю душу.
Нічого від вас не криє печаль моя,
А радість розділим навпіл. Спішити мушу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654105
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Грай, моя сопілонько,
Та й понад Карпатами,
Кленами, смереками,
Бризгів водоспадами.
Пливи понад горами,
Плаєм - полониною.
Де гуцул любується
Чічкою-дівчиною.
Линь Карпатським краєм,
Неси, буйний вітроньку
Той жаль понад скелями
Про чуму, про бідоньку...
Про чуму поганськую,
Що снується краєм,
Життя пообривані...
Всіх в обличчя знаєм...
Йде біда країною,
Землею , народом,
Що завжди пишався
Своїм генокодом !
Грай, моя сопілонько,
Хай почує Небо...
Нам би тільки воленьки...
Іншого- не треба !
Нам би тільки воленьки,
Решту - все подужаєм :
Ми ,- як мудра нація,
Із хворіб- одужаєм !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653405
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Що таке щастя? Пухнасті клубочки
Щойно народжених квітів вербиці,
Сонце курчати під крильцем у квочки,
Теплі долоньки зеленого листя.
Щастя – це грози, веселками шиті,
Вітер, що змієві крила дарує.
Щастя – це бризки волошок у житі,
Що золотисто за обрій хвилює.
Щастя – це втома від праці на совість,
Це над собою самим перемога,
Щастя – це вдало написана повість -
Буква до букви життєва дорога.
Щастя – любити, і щастя – сміятись,
Сумнівів щастя, і щастя прозріння.
Щастя – щоранку живим прокидатись
Вдома (не в шанцях від вибухів мінних)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653387
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Коли торкнеться, встань і увійди
У благодатний храм живого Слова.
Хай від зерна відсіється полова,
Липкий намул відступить від води.
Вся повнота блаженства від і до
У доторку невидимо легкому…
І всоте крапку переправ на кому,
Хай буде не останнім цей рядок.
Немов гончар, що глину вправно мне,
Гнучким словам надай тонкої форми.
Відчуй межу – де біле, а де чорне,
І витвір оживи святим огнем.
Коли ж дозріє слово молоде,
Немов вино, й попроситься на волю,
Вона пліч-о-пліч стане із тобою,
Стежками неземними поведе.
І прорече: «Довірся, я тобі –
Поезія, натхненниця і доля».
І хоч один – не воїн серед поля,
Та з нею не страшний ніякий бій.
Які б дороги ти не обирав,
Шукай у Слові мудрості й розради,
Не зрадь його й воно тебе не зрадить,
Хранителю скрипучого пера!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653362
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Стати для тебе таким, як всі інші?
Краще вже зникнути раз і назавжди!
Хай заніміють в душі усі вірші,
Хай заховаються в кокон із правди.
Втеча від себе у іншу реальність?
Краще не стане, а мабуть, лиш гірше!
Я ще живу чи це просто формальність?
Але так треба, ні менше ні більше...
Я все сприймаю смиренно, як данність,
Мовчки, без спротиву: треба то й треба!
Тиха, безлика, байдужа туманність,
А як же хочеться птахою в небо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652935
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
В часи смутні, як облягає тьма
І манівцями в сутінках блукаєм,
Прозрінням-словом вражена юрма
Стає народом, духом оживає.
Ти був, Тарасе, - і прозріли ми,
Ти охрестив тим Словом Україну,
Ми нацією стали між людьми,
Що бореться за волю - до загину.
Читають нині твого "Кобзаря"
Ті, що колись були "ненарожденні",
Для них твоя високая зоря
Висвічує поезії вогненні...
Знов Катерина молиться в імлі
І оживають, гнані і повсталі,
"Малі оті раби німі"
І гайдамаки, саджені на палі.
Звучить прокляття всім земним царям,
А в душах озиваються луною
Великії, пророчії слова:
"В своїй хаті - своя й правда, і сила, і воля..."
Вже України-бранки голова
Вінком свободи золотим прибралась,
Чом так болять мені твої слова:
"Караюсь, мучуся, але не каюсь..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650194
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
1.
він іде
а за плечима день
сто пісень
з очима херувимів
він іде
несе в думках едем
сто імен
за обрій невмолимий
кожна мить
почувається вдома
як болить
я у пісні зведу
білих крил
надихаючий помах
ріки нот
з океанами душ
2.
він іде
дорогою цвіте
де-не-де
вплітає в небо терня
він іде
і дихає едем
мов душа
хлібів у свіжих стернях
не тамуй
сумом серце гаряче
відпусти
за вітрами жалі
як є ті
за якими заплачуть
не мине
світло тої землі
3.
він іде
хоч пахне смертю степ
ніч паде
на плечі чужиною
він іде
і чути як росте
Божий день
між болем і війною
кожна мить
почувається вдома
як болить
я у пісні зведу
білих крил
надихаючий помах
ріки нот
з океанами душ
Аранжування, виконання і запис Сірий В.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645946
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Нам дарована Богом,
як даровані Світло і День,
Гармонійна й висока,
мов промінням осяяна просинь,
Грає мова Вкраїни -
ця Пісня велична пісень,
Що єднає в народ,
на Скрижалі Буття нас підносить.
Тож вслухаймося в слово,
найлюбіше над інші слова,
Бо воно - материнське,
з колисковою в серце влилося...
В цьому слові пульсує
історія наша жива,
В нім краса, і любов,і усе,
що одвіку збулося...
Закодована в мові
українська співоча душа,
Не принизить її
і нікому уже не стоптати.
Нам боротися й далі,
аби душі не з'їла іржа,
Щоб на рідній землі
усміхались дитина і мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645852
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Бог влив мені цю мову – українську,
Із кров'ю, молоком і словом мами мами,
Щоб наповняла, мов молитва храми,
Мій дух, лилась, як пісня Херувимська.
Казав її ростити, наче квітку,
Теплом душі щоденно напувати,
Щоб сяяла, мов золоті дукати,
В дні бурі й тиші, в час зими і влітку.
Ця мова, подарована Всевишнім,
Тектиме в мені, мов по руслі річка,
Горітиме, немов різдвяна свічка,
Цвістиме, як в саду у квітні вишня..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645779
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Останній твій погляд - у простір, до неба...
- Устань!
Зведися, живи в епіцентрі
людського вулкану...
Такий молодий, ти не знав ще
подібних повстань,-
Розстріляний, впав на криваву
бруківку Майдану...
Були поряд друзі. Попереду хто? -
Вороги?
Ти з ними у школі сидів
на пошарпаній лаві.
А нині то - "Беркут"... Де взять
надлюдської снаги,
Щоб дихать, не вмерти? -
Не треба ні шани, ні слави...
Хотілося жити. По-справжньому жить,
по-людськи,
У Світлому Домі,
де рівний між рівними - друзі...
Там ближче до Бога. Там дмуть
непокірні вітри...
ЗАКОН, СПРАВЕДЛИВІСТЬ...
Та " братські" замкнулися узи.
Обкурений виродок гавкнув застуджено:
- Плі!!!
І кулі прицільно лягли
на убивчі орбіти.
Ти все іще біг,
але вже відірвавсь від землі:
Ти був на Майдані
за волю Вкраїни убитий.
Останній твій погляд - в задимлене небо...
Туди
Пішли твої друзі із жерла
людського вулкану,
Небесна та Сотня... І плакали дзвони:
- Прости!..
А ЩО НАМ СЬОГОДНІ СКАЗАЛИ Б
ГЕРОЇ МАЙДАНУ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645417
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Багряний жовтень загляда в озерця,
Теплом останнім душу зігріва…
Хай вдячністю пригорнуться до серця
Ця осінь, свято це і ці слова.
Вам діти вклоняться до ніг низенько,
І найтепліші знайдуться пісні,
Бо хто ж не зна, що вчителька – це ненька,
Яка про діток дбає і вві сні.
Вам біль дитячий гірко серце крає,
А сміх і радість піснею дзвенить.
І кожне слово аж до небокраю
У серці вашому зболілому болить.
Торкнеться осінь вашого волосся,
Заляжуть в зморшках біди і жалі.
Хай йде життя, хай відцвіта колосся,
А вчитель вічно буде на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641940
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
По цій землі мій прадід йшов за плугом,
В його сліди ступа моя нога.
Він вів коня сріблясторосим лугом,
Смак різнотрав’я на віки вдихав.
У цім садку збиралася родина,
Тут пісню мамину душею я ловлю.
Проллюся ніжністю своєю в кожну днину,
Бо, мов життя, я землю цю люблю.
В столітнім лісі стежку розпізнаю,
Схилюся до конвалії в гаю…
У цю красу щоденно поринаю
Й до болю в серці край свій я люблю.
Переплелась з надією тривога,
Та лиш любов і гріє, й окриля…
Прошу в молитві, посланій до Бога,
Щоб в мирі й щасті квітла ця земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637760
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 05.02.2016
Мамина півонія зацвіла за хатою
І рожевим світлом душу зігріва.
Прокладу я стежку росяною м'ятою,
Щоб почути в шелесті мамині слова.
Пахне стежка сонцем, вранішньою свіжістю,
А квіткове диво в юність поверта.
Обнялися разом всі печалі з ніжністю…
Я не плачу, мамо… Це літа, літа…
Вітерець на хвилях весняних симфоній
Наспіває тихо про любові суть…
Пелюстки рожеві маминих півоній
В світанкові роси рясно упадуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638758
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 05.02.2016
[i]
"Так часто стала звучать фраза "Люди устали от войны"... Дорогие люди, отдохните. Мы не устали и защитим ваш отдых. Мы не умеем уставать. И не нужно париться о пацанах, которые здесь! Вы ведь не просили Вас защищать. Вы вообще не понимаете, за кого мы здесь воюем. Но это не важно. Вы ведь устали. Отдыхайте"
02.12.2015 Олексій Болдарєв («Малюк»)[/i]
[b]Ви кажете, що стомлені війною.
А де вона?
Ви бачили її?!!!
Які у неї очі після бою?
Афектно-ейфорійні
Чи сумні?
Вам важко в білосніжних покривалах
Дивитись в телевізорі про смерть.
А ви колись своїх братів ховали?
Щодня.
Навік.
Летіли шкереберть
Від хвиль ударних?
Била кров джерельцем?
Чи відчували, люди, ви хоч раз
Як небо сипле не дощем, а перцем —
А ти стоїш, бо в тебе є наказ.
Було вам важко відкупити сина?
Проте тепер спокійний у вас сон.
А в мене рік ні мама, ні дружина
На крок не відступають від ікон.
Ви — потомились…
Що ж, ховайтесь в тіні.
Бо хоч війна, то чилі, то полин—
Стерплю усе, щоб в мирній Україні
Зростав ще ненароджений мій син.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639956
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 05.02.2016
Велика й справді наша Україна,
Що сколихнула раптом цілий світ,
Душа народу, геть давно зболіла,
Тепер вже інший викохала квіт.
Він добре знає власні свої цілі,
Де правда й гідність – не лише слова,
А якості народу то безцінні,
З якими б він міцнішим лиш ставав.
І плем’я те є молоде й завзяте,
Вже не спинить його й не залякать.
Воно стоїть. Стоїть – не за посади.
Ту силу духу владі не зламать.
Щаслива й горда я сьогодні з того,
Що гідна зміна, чиста, підросла,
Яка шанує розум і святого,
Громадянина міста і села.
Велика наша славна Україна –
Тепер про неї знає цілий світ,
Коли її вбивали і гноїли,
Та врятував Шевченків заповіт.
Те слово Кобзаря було пророче,
Завжди воно в народу на устах,
З сліпих воно робило зрячі очі,
Збороть допомагало дикий страх.
А значить, буде іншою країна,
Де на кону постануть право й честь,
Й народ, великий, гордий, України
Жити по-іншому у світі цім почне.
Й засяє ще яскравою зорею
Держава наша аж на цілий світ,
А дні, зимові, й ноч і ці, буремні,
На перспективи виведуть нові!
7.02.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641413
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Його очима ніби плакав Бог!
Хай скаже хтось: "Чоловіки не плачуть"
Не сльози то - правдивий епілог,
Жахливих снів, що він ночами бачить.
Не сльози то - безмовний, дикий крик
Пекучою ропою ллє назовні...
Він сильний, він здаватися не звик,
Та серце рве несамовита повінь,
Нещадний, неприборканий потік
Із спогадів, які забуть не можна:
Кров побратимів на руках своїх,
У піднебесся погляди порожні.
Суцільний ряд безглуздих домовин.
Тремтять дрібненько на могилах квіти.
Обличчя сірі матерів, дружин...
І з всім ось цим йому потрібно жити!
То ж хай з сльозою виллється з душі,
Хоча б маленька частка твого болю!
Не сльози то... То тільки сум дощить
І поряд тихо плаче Бог з тобою.
Козак Наталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641257
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Іти. Спотикатись. І падать не раз.
І губи кусати від болю.
Але кепкувати варягам із нас –
Не можна дозволить.
Підставить плече і завзяття душі.
Додати громаді хоч крихту.
Оце немовля, що в колисці лежить,
Не дать задушити.
Такий затяжний у безодню стрибок –
Рвонуть за кільце парашута!
Сьогодні не може сказати сам Бог –
Чи буть, чи не бути.
А змій невгамовний народ спокуша.
І палить цілунок Іуди.
Та знаєм напевне – хлібина чужа –
Довічная скрута.
І гідність, й повага стоять на кону,
Бо ми на прицілі у світу.
Якщо піддамося – помножать на нуль,
І з пам’яті зітруть!
Хай світить зорею звитяга батьків –
Їм важчі скорились дороги.
Не можна зневірі даватись взнаки –
Лише перемога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641091
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Стоїш одна, в душі лиш вітер свище,
Все ждеш лелек, котрих давно нема,
Зима у серці виє вище й вище,
А ти стоїш розхристана й сумна.
Старенькі вишні хиляться в поклоні,
Де зранку сонце стопить білий сніг,
Впадуть краплини на обдерті скроні,
Уст доторкнуться й ляжуть на поріг.
На той поріг- лиш не забутий Богом,
Колись лунав дзвінкий дитячий сміх,
Життя прожите все покрило мохом,
Там виріс дерен- дерен, наче гріх.
Глибока старість сіла на криниці,
Заворожила, зчарувала журавля,
Не в силі вже напитися водиці,
З пропаленого вітром відерця.
Лиш спогади гойдаються на вікнах,
Їх сонечко розбудить, як примар,
Сніги колючі в морозливих віхолах,
Вже не почують ні молитв, ні чвар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640269
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Простеливши сніги непочатих іще рушників,
Мати піде на прощу молитися Богу за сина.
І колотиме голка слідами в заметах стібки,
І хреститимуть руки канву із майбутнім дитини -
І на попіл зотліє біда, залишаючи шрам,
Перевитий червоною ниткою пам'яті роду.
Мати просить за сина – і повниться піснею храм
Як молитвою Богу за світле майбутнє народу.
Візерунки магічні лягли рушникам на крило,
Увібравши і ніжність, і міць материнського слова.
А на Сході – степів полинове таке полотно…
Шиє мати рушник день при дні молитвами до Бога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639878
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
А небо сиве, а небо вільне , а небо вічне…
Горять заграви, парують тризни, торги і віча.
Будують храми, таврують душі оті, хто вище.
А десь неволя, дими і круки над попелищем.
Безвісні долі, хрести, могили в неріднім полі,
Снігів по вінця, нетепле сонце і вітру вволю.
Війна безлика, чийсь крок у вічність, бої, облоги.
Шукали стежки межи ровами, молились Богу.
Пошерхлі крила, безмовні ночі, зірки погаслі.
Хтось хліба просить, а хтось, неначе, пиріг у маслі…
Вмирає тиша від куль і грому, німіє свічка.
А небо сиве, а небо вільне , а небо вічне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638614
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Серцю боляче, боляче, боляче!..
Пам`ять — шпичка, як голка під нігті!
Плаче серце, пробачення молячи,
Наче злидень в обдертім лахмітті...
Серце б`ється і падає, падає...
Склало крила - і каменем з неба,
Бо нічого вже в світі не радує,
Бо навіщо те небо без тебе?!.
А душа заніміла у спогадах,
Як в зимовому лісі заснулому,
І не крає себе вже у здогадах...
Залишилася жити в минулому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638298
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 25.01.2016
Залазить тривога в шпаринки вітрами,
Під вікнами виє марою зима.
Прокинусь… Так страшно.
Горнуся до мами,
Бо тата давно уже з нами нема.
Говорить матуся, що він у відпустці,
Та очі при цьому ховає сумні.
Без нього в хатині, неначе у пустці…
Мій тато герой! Тато мій на війні.
За нашу Вкраїну воює на Сході,
Щоб спали спокійно в теплі я і ти,
І ті, що сховались в подо́лі, в горо́ді,
Відсидітись нишком, в АТО не іти.
Мій тато не знає, що вмію писати,
Що вивчила букви, читаю «Буквар» −
Вже зовсім доросла… Та так хочу тата!
І дуже боюся собак і примар.
Я вірю: вже завтра постукає в двері,
Від щастя заплачу «Мій таточко, ой!»
Підемо сім’єю гуляти у сквері:
Дивіться і заздріть−мій тато ГЕРОЙ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556181
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 21.01.2016
Прокидались рано-вранці та й журились люди –
«Тяжко жити, жаль померти», а далі – що буде?
Не журіться, добрі люди, годі сльози лити,
Краще йдіть в мою господу – будем говорити.
Вас прошу я на гостину – збираймося, браття,
В підвечір`ї окрай вітру розведем багаття,
Станем словом пригощатись й мудру думку пити,
Будем радитися, браття, як на світі жити.
Розказала б я вам казку – в ній біда коротка,
Та чи ж користі багато, що брехня солодка?
В ніч ввійдемо ми, забувши про турботи денні,
А чи станемо уранці ми від них спасенні?
Заспівала б я вам пісню про царя земного,
Про його велику милість, і про мудрість його,
Як народ він любить щиро, тихий і безликий…
Та достатньо і без мене тих співців «великих».
Справжня ж пісня, справжнє слово ще живе, не вмерло,
Тільки болем для поета ллються дивні перли…
Але хочу я, черпнувши у словах тих силу,
Розказать про Батьківщину, дивовижну й милу.
Не сердіться лиш, що правду передати мушу,
Хто зачерствіти не встигнув – хай відкриє душу.
Говорім про українське, не цураймось свого,
Нам же є про що згадати і заплакать з чого.
Як цвіла в садах калина, як жита шуміли,
Як діди за волю бились – бились, як уміли…
Як співали козаченьки у Великім Лузі…
Розкажу про Україну, слухайте ж-бо, друзі.
В чистім полі, край дороги – висока могила,
Де тяжка прадавня слава козацька спочила,
Відшуміла тая слава, поросла травою,
Як і пам'ять разом з нею сплила за водою.
Серед степу тихо й пусто – ніде ані свисне,
Замітає вітер в небо те буття колишнє,
Серед степу, серед поля, знявши пишні шати,
Носиться-гуляє доля – спробуй наздогнати!
Під могилою, край шляху свобода заснула,
А над нею, як сторожа, сон-журбу нагнула:
Неумита, у лахмітті, як дитя нелюбе –
Сидить бідна Україна – хто не йде, той скубе.
Руку тягне, хліба просить, слізно промовляє,
І в приниженні гіркому так весь вік минає.
Кинуть їй, як тій собаці, а то і не кинуть,
Покепкують, посміються, й голодну покинуть.
Запустіло рідне поле і добра немає,
Пил і вітер чистим полем носиться-кружляє,
Вже давно не чуть ні шабель, ні гармат на полі,
А ще й досі люди босі гнуться, як тополі.
Озираючись довкола, колосків шукають,
В тьмі живуть, між бур`янами, так і помирають,
Вже давно втекли за море вороги-ординці,
А ще й досі з того поля хліб крадуть чужинці.
Прикидаються братами, як задують в труби,
В гості йдуть, за стіл сідають, і щебечуть любо,
Накрадуть добра і гайда, що не видно й сліду,
Бо в самих нема такого, як в дурних сусідів.
Пряником медовим манять то вправо, то вліво,
А самі – давай тікати, як дійде до діла!
«Те ми вам не говорили, те ми не повинні»,
А брати не тільки биті – будуть ще і винні!
Отака нам, українці, зосталася мука –
Від мужицьких і холопських звичаїв наука,
Поростили «старші» браття нас в глухій діброві,
Пов`язали нам на очі хустинки шовкові.
Колисала нас неволя і співало тихо
Над колискою народу безутішне лихо,
І казало, що несила звідти нам і встати,
Бо родила нас, даремних, нещаслива мати.
Нас навчили лиш журитись, опустивши руки.
На поля, хлібами вкриті, прилітають круки,
Чорні крила наше сонце топлять у безодні,
Ну а ми, ковтнувши гордість, сидимо голодні.
Всім добро своє ми щедро роздаєм по жмені,
І самі того не бачим, як пливе з кишені,
А помітивши, що мало, плачем і шукаєм –
Хто украв? Коли і скільки? І за що – питаєм?
У столиці тільки й діла – один одне скуба,
Хоче вирвати у брата чим побільше чуба,
Тайкома чужого свата обіймає любо,
А свого здає в Росію, в Польщу і до суду.
Та не довго буде жити, браття, та родина,
Що із гордості своєї стала неєдина,
Інші люди візьмуть в руки булаву і посох,
Поки будеш ти журитись – заберуть з-під носа!
Не хилися, витри сльози, щоб не було й сліду,
Встань, умий у броді руку і подай сусіду.
Дім твій гожий і просторий – сам пануй у ньому,
Будеш приятелів мати і добро в усьому.
Розділи із рідним краєм і печаль, і втому,
А як будеш ти багатий – не давай нікому –
Тому, хто своє тримає, а з чужого тягне,
Бо завжди чужа печеня носу краще пахне.
То ж відкрий же, брате, очі, подивись навколо –
На усій землі широкій більш нема такого.
Все твоє – за нього битись й помирать не треба,
Треба жити і радіти під ласкавим небом.
Славні душі прадідівські хай не плачуть гірко,
Для їх пам`яті у серці хай не буде мілко,
Бо усе, що є в нас нині, ми без них не мали б.
Чи ж даремно кров лилася і кістки тріщали?
Тих, хто знати це не хоче, ми любить не будем,
Та не будемо й карати – хай Господь їх судить.
Ну а хто несе цю думку і в діла, і в люди,
Буде хай благословенний він завжди і всюди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263483
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 20.01.2016
Він прийде рано-вранці. (Буде сонце.
А може, рясно литимуть дощі.)
Постукає тихенько у віконце,
Аби у домі не збудити всіх.
Край столу сяде, стомлений до краю.
Мовчатиме. Чекатиме на чай.
Його я спершу, може, й не впізнаю
Чи не повірю заспаним очам…
Але коли почую тихе "здрастуй",
В руках себе тримать не стане сил.
Я відповім: "Який же ти прекрасний
І дуже… тихий – довгожданий…Мир…"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636073
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Ми в цьому світі наче діти,
Такі же добрі та відверті,
Дрібницям вміємо радіти,
Але буваємо і вперті.
Привітні, щирі та гостинні,
Аж інколи собі на шкоду.
Зв’язки цінуємо родинні
І чарівну жіночу вроду.
Боголюбиві, працьовиті,
Батьків шануємо і віру,
Пісні в нас смутком оповиті.
І знаємо в застіллі міру.
Талановиті та завзяті
А праця нам завжди на втіху.
Душею щедрі і багаті,
Дитячому радієм сміху.
Відважні, чуйні і відкриті
Веселі, лагідні, сумлінні,
Розумні і хазяйновиті
І точно, що не маєм ліні.
Нікому ми не завинили,
Не нападали, не вбивали,
Та з лемешів шаблі робили
І свою землю захищали.
Терплячі до пори, до часу,
Та вже коли терпець ввірветься
То ворогам не буде спасу,
Так було й досі так ведеться.
Земля колиска, ми родина,
Добра й щедрот у нас по вінця.
Така в нас матір-Україна!
Такий характер українця!
15.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635996
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
І проминуть роки. Минуться ночі й дні,
Мине багато зим, і літ і буйних весен,
І радості земні, і спомини сумні
Вдаль віднесе ріка своїм спокійним плесом.
Усе, що так пече сьогодні на душі,
Розвіється, пройде й боліти перестане,
І кривди і жалі віддАвніють усі,
Загубляться між зір нездІйснені бажання.
І буде світ новим. Дерева підростуть,
І в гнізда навесні повернуться лелеки,
Онуки віднайдуть життя земного суть,
Не буде лиш мене. Я буду десь далеко...
Н.Хаммоуда.
15/01/2015р
віддавніють-авторське новоутворення
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635974
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Ми не хотіли воювати,
Але повинні це робити
І взяли в руки автомати,
Щоб рідну землю захистити.
Ми не хотіли помирати,
Всі, як один, хотіли жити.
Дітей ростити та плекати,
Коханим бути і любити.
Ми будували та навчали,
Збирали хліб і мали мрію
Та шлях для розвитку обрали,
Що не влаштовував Росію.
Тепер це треба боронити,
Бо вже не нишком, а відкрито,
Орда щоби нас зупинити,
Війну веде несамовито.
В степу Донбасу, в цьому полі
Вже Русь стикалася з Ордою.
В нас досить сили духу, волі,
Перемогти у цім двобої.
Нам так не хочеться вмирати,
Щоб не завдати рідним болю.
Та землю рідну захищати
На нашу вже припало долю .
Щоб «руССкій мір» з оскалом звіра
Не став на рідному порозі.
На нашім боці правда й віра
У неминучій перемозі.
За це боролись і вмирали,
Кров українська тут пролита,
Тож від землі меморіали -
Розквітлі маки в полі жита.
11.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635350
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016
От знову, мамо, коліщата
Відмірюють розпечений асфальт,
І ближчає дорожча замків хата
І хвірточки з дитинства рідний альт.
Я знову змотую в автобусі дорогу,
Я знов лечу до рідного крильця,
І Ваших слів найліпшу допомогу
Дарує зболена поїздочка оця.
Я, пригоршнями слово до словечка,
Зберу усі до спраглої душі,
Для кожного знайду своє містечко –
Не розгублю, мов бісер в спориші.
І розкидати більше їх не буду,
Не висію тепер їх навмання –
Посію там, де лиш попросять люди,
Де знатиму, що буде їм рідня.
Тож говоріть, шануючи святині,
Вслухаюся я в музику словес,
І в слові-нотці, ніби у перлині,
Відсвічують усі сонцЯ небес.
Усі сонцЯ до ніг я Вам схиляю,
Всі небеса для Вас я облечу,
Бо кращого ніде мені немає,
Ніж Ваше слово з радості й плачу.
1990
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634878
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
1.Від Дністра до Росії
Поля хлібні густії,
Ріки сині й глибокі
Ще й степи, гей, широкі.
Тут цвітуть буйні трави
У Дніпрових заплавах.
Це козацька держава,
Самостійна і славна.
[u]Приспів[/u]
Це моя Україна,
Сторона солов’їна,
Сивочолі Карпати,
Їх ні з чим не зрівняти.
Тут квітує калина –
Українська перлина.
Гостроверхі тополі
Закликають до волі.
2.Наш народ працьовитий
Вже нічим не скорити,
Має долю строкату,
Та нічим не злякати,
Бо народ – то є сила
І могутня, й красива.
Заслуговують люди –
Краща доля в них буде!
[u]Приспів.
[/u]
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634954
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
І знову сніг запах гірким полином,
Оскаженілим вітром всіх вітрів,
І зову мати там, над своїм сином,
Зомліє в розпачі, в молитві до богів.
«Нема війни», смертельні лиш окопи
Забілять скроні снігом сивини,
Ідуть вони стежками до Голгофи-
До вічної господи йдуть сини.
Нема вже сліз- замерзли на морозі,
Де плачу я, там плаче вічний дощ,
Пекучий сніг наздожене в дорозі,
Уста зів'ялі смертю, наче плющ.
Той плющ, що між життям та смертю,
Сплете вітрами, листям онімілим,
Простелить пелюстки холодовертю,
Устами болю, спогадом зомлілим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634823
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
О небо чорне…
Піски пустельні…
Зникає сонце на мить… і ми
Згубились в дюнах… штрихи пастельні…
І запах вітру… і ковили…
Зникає сонце –
Вино черлене…
Хто ми з тобою? хто ми - тепер?!
Вже каравани ідуть крізь мене…
О, білий лотос… на дні печер
Знайди осяйну…
Знайди розквітлу
В переплетіннях магічних кіл…
Не треба сонця… не треба світла…
Хай котить води зловісні Ніл…
Хай котить хвилі…
Змітає греблі…
Хай змиє коло моїх химер…
О небо чорне… світи печерні…
О білий лотос в краю озер…
О білий лотос-
Роса столітня…
Її торкався лиш дух землі…
Не треба сонця… не треба світла…
Граалем чистим зійди в мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634390
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Мій посланцю з невидимих світів,
заходь, сідай – хай одпочинуть крила.
Ти часопростір весь перелетів,
аби тебе у серце я впустила.
Погрузли дні в сильці в’язких інтриг...
мені б у сад заквітчаних магнолій,
а я в полоні вічномерзлих криг –
(мов Мінотавру в лабіринті долі,
віддав безвір’ю хтось мене в ясир,
заплів у вузол гордіїв) – пропали б
мої рядки без гойної краси
очей твоїх небесних, як опали.
Слова утіхи, ніжності бинти
(небесне диво – голос херувима!)
Прийшов до мене. Знай: якби не ти,
були б у серці скрижанілі зими.
08.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634300
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
На музику Віктора Оха
Лічить кроки старенький годинник.
До Різдва – кілька срібних сніжин.
Із минулого запах цитринний
Гладить хутро красуньок ялин.
Стіл святковий змахне рушниками -
І, як диво, запахне кутя,
Примовляючи: Зірка над нами -
Тож родилося Боже Дитя!
Десь надворі лунають колядки.
Ходять Сонце із Місяцем вдвох –
Носять кожній родині на свято
Промінцями Любов і Добро.
Стіл святковий гостей пригощає,
І по колу кружляє кутя.
А згори Зірка всім сповіщає:
Народилося Боже Дитя!
Оживають портрети на стінах,
Зупиняється в просторі час.
Це вона – наша ненька Вкраїна –
У родину об'єднує нас.
За святковим столом пригадаймо
Тих, що наше боронять життя,
Долі їм у Зорі попрохаймо,
Що явила нам Боже Дитя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634108
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Пливуть літа, неначе за водою,
Пливуть хмарки, не знаючи доріг.
О, скільки раз стрічався ти з бідою,
Народе мій, мій український рід!
Орав ти й засівав добром землицю,
Своєю кров’ю й потом поливав,
Та мрії про свободу – не зректися,
Й вінчала шлях той вірна булава.
Сьогодні знов насупилося небо,
І землю нашу святить свіжа кров.
Пісні й легенди складені про тебе:
Був козаком, став «кіборг» чи «укроп».
Я вірю: ти, народе, переможеш,
Й проклюнеться засіяне добро,
Те жниво поможи зібрати, Боже,
Щоби радів наш батечко Дніпро.
4.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621021
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 07.01.2016
РІЗДВО НА ЗЕМЛІ
В Різдвяну ніч спалахує зоря,
Цей світ зорі у серці поселився…
Ця зірка від Всевишнього царя,
Бо Син Його на цій землі родився.
Дитя маленьке в яслах сповили,
А Бог Йому відміряв долю Сина,
Його гонили, навіть розп’яли,
Він був Син Божий, був Його дитина.
Він всі випробування переніс,
Воскрес із мертвих, як Його розп’яли,
І Бог Його у небеса возніс,
Нам наказав, щоб Сина шанували…
В Різдвяне свято заблищить зоря -
Це зірка Сина однородженого
Немов наказ від Господа – царя,
Син народився, то ж славімо Його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633878
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Веретеном коліс я зів'ю знов дорогу далеку
І до тебе вернусь, доторкнуся чолом твоїх ніг,
Розірву павутину дощів, холоднечі і спеки,
Збережу її в мареві інших доріг.
Мати рідна моя — моє сонце, і небо, і квіти,
Вже наповнені очі щасливих непроханих сліз,
До гнізда прилетіли дорослі оперені діти,
Обніми мене в домі, до котрого серцем приріс.
Знову руки твої — теплі, наче калиновий обрій,
Доторкнуться вітрів, що в дорогах до чуба вплелись,
До чола доторкнуться вуста твої добрії-добрі –
І проллється розмова, і здійметься птахою в вись...
Бродить ніч за вікном, а розмова — як пісня колиски,
Ллється з вуст твоїх, нене, про зів’яле і вічне життя,
Пломеніють слова, а всіх згадок — незміряна низка...
Про родини, любов, про війну, про буття й небуття...
Я у кров увіллю кожне слово згорьованим болем,
До душі їх візьму, заховаю у серця вогні -
Їх просію у світ, ставши сам розквітаючим полем,
Хай добро проростає від слів твоїх, нене, в мені.
1986
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633518
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 05.01.2016
По вінця білого вина наллю в бокал,
чарівну музику включу – з небес вокал,
запалю свічі на столі й гірлянд вогні,
щоб трохи настрої піднять тобі й мені.
Згадаємо пройдешній рік, всю ту біду,
що із собою він приніс... Наш біль вкладу
в безодню туги і жури, що сотні літ –
за волю – наче данину, платив нарід.
Моменти щастя віднайду – були й такі,
хоч і нагадують вони отих птахів,
що випадково залетять в твоє вікно...
Та Небу дяку віддамо ми все одно.
А тост... Щож, просто я скажу: "За МИР! За нас
в країні нашій без крові́. За світлий час!
Щоб сльози висушив усі прийдешній рік,
а Бог для всіх благословив щасливий вік."
(Експромт новорічної ночі)
Миру, любові, злагоди, щастя і добра зичу всім вам
і землі нашій ! З Новим роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632817
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка...
Народна пісня-щедрівка
Прилетіла ластівочка, стала щебетати:
- Вийди, пане-господарю, рік Новий у хаті...
Вийшла з дому господиня,
ой бліда, сумная:
- Плачуть діточки дрібнії,
тата виглядають...
Пан господар - у турботі,
на кривавій на роботі:
Україну визволяє -
хай Господь допомагає...
Прилетіла ластівочка,
стала щебетати:
- Україно, ненько рідна,
рік Новий у хаті!
Покружляла над Донбасом:
там горіли села...
Руйновища та цвинтарі -
сумно, невесело...
Поля чорні поорані,
але не плугами -
Снарядами розпороті,
злими ворогами...
Та не житом засіяні -
осколками, смертю...
Заплатила ж Україна
кривавую жертву.
Щоб Європа процвітала,
могла мирно спати,
Мають сини українські
знову щитом стати.
Бери ж, пане господарю,
зброю в дужі руки
Та завдай "братам"-іудам
гіркої науки!
Прилетіла ластівочка,
стала щебетати:
- Встань, народе український,
рік Новий у хаті!
Щоб від Сяну і до Дону
БУЛА УКРАЇНА,
Возз'єднайся, мій народе,
у міцну родину.
Жени своїх перевертнів
й злодюг-плутократів
Постань врешті господарем
у власній у хаті.
Є Господня Правда в світі -
закони могутні:
Пропав гітлер, пропав сталін -
пропаде і путлер...
І засяє понад Світом
зоря промениста,
Знов засяде за столами
родина врочисто,
І Господнє світло Правди
озарить народи...
З НОВИМ РОКОМ, УКРАЇНО,
МИРУ І СВОБОДИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632299
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015
«Наче нема і не буде Сараєво...»
(Арсеній Тарковський)
Ще Відень сміється
Безтурботними оперетами,
Ще ніхто не знає,
Що є таке місто Сараєво,
Навіть знавці географії
При слові «Сараєво»
Не здригаються і не чують
Луну пострілів, гуркіт
Автомобіля-забавки:
Ще дивовижки, а не катафалка,
Ще
Музику – жменями, поети
Бавляться в декаденс,
Мріють про смерть – таку лагідну,
А майстри пензля
Грають скрипками фарб
Смішну фугу «весна».
Ще
Життя здається легким вальсом
З присмаком передчуття (до кави),
Ще
Дівчатка читають Мопасана й Флобера,
Юнь цитує Фрідріха Ніцше,
І не знає якого він кольору –
Фарш із людського м’яса,
Як повзають воші
Вовною сірих шинелей,
Як конають від тифу
Юнаки посивілі,
Як безокі солдати
Плетуться в тумані хлору –
Зеленому і їдкому,
Як косять косарі-кулемети
Людську траву,
І рвуть плоть
Куші колючого дроту.
Ще. Ще. Ще.
Ще. Ще. Ще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632095
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Майдан і Гімн. І запах димний шин.
Відтятий Крим. Невизначні сили.
Донбас. Луганськ. Ненависть. Зради млин.
АТО. Війна. Пожежі і могили.
Снарядів движа. Страх. І Мінський мір.
Осколки в тілі. Ноги у воронці.
Кремля сумління, витерте до дір.
Полон. Тортури. Матір у віконці.
Сирітки, вдови. І валютний крах.
Життя в кредит. Корупції знамення.
Камінням сум на згорблених плечах.
Це України-Мами сьогодення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632084
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
За себе він не боявся –
Мав страх лиш за мене й тебе.
Коли сам на Схід подався…
Вело його слово «треба».
Не був він «спецом» високим
(Народжений не вбивати),
Та, втративши сон і спокій,
Пішов, щоби воювати.
За ним – його Україна,
Навпроти – російська зброя…
Й страждала душа, й боліла
У нього, ще не героя.
І він зрозумів: без нього
Не втримається держава,
Немає назад дороги –
Вона перед ним лежала…
Й пішов він по ній Титаном,
Забувши про страх і лихо,
А згодом героєм стане…
Й промовить востаннє… тихо:
«Я бився тут не за себе,
Усім рятував свободу…»
Й злітали слова у небо…
В піснях проросли народу…
25.12.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631586
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Я поспішав до тебе з полонини,
Крізь сум смерек, крізь вічний спокій гір,
Кипів Черемош, пінились хвилини,
А в грудях клекотів кохання вир.
Я знав, що ти чекаєш, бо ж співанки
До мене долітали аж туди,
Де на орлах сивіли свіжі ранки,
Чугайстер міряв нявчині сліди.
Я відчував - ми проросли з тобою
Одно в одно і байдуже на рід,
Любов не варто міряти виною,
Яку колись зростили прадід, дід.
Нам сонце в душі засівало зерна,
Їх охрестила гір легка вода,
По тілу, що звільнилося од скверни ,
Побігла кров зелена й молода…
Той заробіток, тота полонина.
Мене розлука різала ножем,
Кохана, любко, пристрасті дитина,
Я недалеко. Скоро заживем.
Я поспішав… Агов, ясна Марічко,
Сипни співанок в гори і ліси…
Та в очі – порожнеча, мертва річка,
І повені скажені голоси…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631182
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Тихим болем по Вкраїні
горе розлилося…
Стоїть мати на колінах…
із сивим волоссям…
У молитві нахилилась
до самого долу:
«Верни, Отче, мені сина
живого додому.
Нехай наші воріженьки
прозріють, почують,
Що одна буває ненька,
не кажу – кричу я…
Була і є земля наша
із древнього часу,
Заварили смерті кашу
людоньки Донбасу…
Чи ж вам тісно в Україні? –
стогне мати, плаче, –
Чи вас зіллям опоїли?
Вбиваєте нащо?
Чи нерідною була вам
Україна –мати,
Що ви тепер заходились
і на що міняти?
Хто ж міняє, той пропащий…
Бог таких карає:
Буде доленька собача
в Красноярськім краї,
А мо*, й ближче до Сибіру,
чи й на Дальнім Сході,
А ми ж були усі рівні,
всі – одним народом. –
Рвалось серце на шматочки,
коли хреста клала:
Гинуть наші сини й дочки,
хати он палають…
Зупиніться!.. Ще ж не пізно…
Люди ж ви, чи хто ви?
Знаю, що ми трохи різні,
та одна ж Покрова,
І Всевишньому одному
звикли ми служити…
Не стріляйте!.. Діти ж наші
хочуть іще жити!..»
Стогне мати до ікони,
чайкою кигиче…
Дим закутав терикони…
Знов зенітка свище…
21.12.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631078
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Ви знаєте, яка на смак війна?—
Вона гірка, немов дитячі сльози.
Коли дзвінка чекаєш допізна
І засинаєщ з донею в знемозі.
Війна—гірка!
Вона солодка: Боже, подзвонив!
О п’ятій ранку на одну хвилину!
Немов знайшла у попелі війни
Життя ванільно-приторну зернину.
Війна—солодка!
Вона пекуча. То ужалить «Град»,
То вибух обпече червоним перцем.
Тут кожен день гірчичний зорепад
Все спалює в імбирнім ритмі скерцо.
Війна—пекуча!
Вона солона. Від смертей і ран.
До діатезу, до каміння в серці.
Коли ідуть—кому ще не пора…
Так солоно!
Пекучо так!
…Хто б стер це!
Війна—солона!
Ви знаєте, яка на смак війна?!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591850
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 24.12.2015
Коли вперше почула пісню
"ПЛАЧУТ ИКОНЫ"
у виконанні Сергія Мефодєва –
перехопило горло....
Голос, що несеться в небо, щире
виконання, болюча актуальна тема...
Мені захотілося, щоб її почули ВСІ.
Мій вільний переспів подала
не так для оцінки, а щоб почули пісню.
ПЛАЧУТЬ ІКОНИ (переспів)
Від початку, до старіння –
не змінити долю нам,
помилкове розуміння,
що подібні ми богам.
Та сценарії небесні –
непрочитані дива,
все сплелося: грішне й чесне –
добра без горя не бува.
Приспів:
Плачуть ікони, плачуть святії
за наші біди, гріхи земнії,
дзвони гудуть, здригаються хрести...
Знак подають нам – зупинитись
і на колінах помолитись:
"Господи, прости! Господи, прости..."
Ти, зневаживши закони,
преш до цілі напролом,
на шляху всі перепони
розбиваючи чолом.
Все нажите принагідно
на Той Світ не ві́зьмеш ти...
Краще б нам навчитись гідно
хрест свій до кінця нести́.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630960
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Герой мій – дядько з України,
В село до нього стежка йде,
З віків прадавніх і донині
Селянській рід він свій веде.
Отой, що хліб ростив у полі,
А часто й кусника не мав
Й наперекір нужденній долі
Піснями душу звеселяв.
Над ним пани завжди стояли
У різних званнях та чинах,
Та все закони видавали
Щоб «яко благ» був «яко наг».
А він не міг ту землю зрадить,
Що прадід ще його орав
І на якій як пану править
Йому сам Бог заповідав.
Й хоч не добився він ні слави,
Ні орденів і ні чинів,
У нас би не було держави
Без отаких ось селюків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630943
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані.
Йшла травою босоніж - комети спиняли свій лет...
Заворожлива Жінко, це з тебе колись Модільяні,
Надихнувшись любов'ю, писав у Монмартрі портрет?
Ти споїла п'янливим безсонням поетів без ліку -
Розлилися у віршах нектари надземних чеснот.
Не один із тобою себе почував чоловіком...
Перед ликом Гвіневри не раз падав ниць Ланцелот.
А твоєї любові нестримно-солодкі відтінки
Надприродним вогнем замалюють умить сонцесхід.
Золоті німби святості й солод гріховний - від Жінки,
Ореол материнства, й жаги заборонений плід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630906
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Пишемо щось. Укладаємо душі і хист.
Не без гріха – може десь і завчасно родили.
Кінь норовистий – то стрімголов котишся вниз,
То аж під хмари розправить натруджені крила.
Потім на люди виносимо рідне дитя.
Іноді з радості навіть забудем умити.
Не естетично, звичайно. Та крізь каяття
Все ж виставляєм під промінь оглядин і критик.
Ви покажіть мені матір, хоча би одну,
Котра не любить дитятко своє непутьове.
Та, попри все, ми п’ємо гіркоту полину,
Лиш би із часом удатно огранилось слово.
Маємо слухати. Правда – вона не пече.
В дружній пораді доречна найбільша перчина.
Остерігаймося жовчі, яка потече,
Де по закону іззвіку знаходилась слина.
Хтось самочинно на троні усівся, як Зевс.
В нього на рік заготовлені різки солоні.
Пиха його, наче гусінь по віршу повзе.
Знай – до рентген-апарату дірвався дальтонік.
Він, наче кіллер, посадить об’єкт на приціл
Для самовтіхи – і нині, і завтра, і вчора.
В нього для вироку є лише два олівці.
Ви здогадались, напевно, це чорний і …чорний.
З барви такої веселки не варто чекать.
Мінус на мінус – не викрешуть іскри подобу.
Навіть не будемо ставить людині на карб –
Це вже не звичка шкідлива, а просто хвороба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630904
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Час прийшов твій, Україно,
Проснулися діти,
І в усіх кінцях країни
Сонце волі світить
Прийшов час твій, Україно,
Всі страхи прогнати
Й рідне пам’яті коріння
З добром поєднати.
Знаю: витче доля волю
Нашій Україні –
Нас ніхто не поневолить,
Не позбавить мрії.
Прийде час твій, Україно,
Запече тих сором,
Хто учинками своїми
Стільки горя скоїв.
22.12.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630267
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Посміхнися мені, моє сонце!
Ти серйозна тепер і далека!..
Новий рік загляда у віконце,
У снігу стоять білі смереки...
Ранній вечір, і сіре небо,
І мороз затуманює шибку...
А мені вже нічого не треба,
Лише посмішки щиру краплинку!
Розкажи мені, як твої справи?
Ні, не треба казати багато...
Знаю: зморена... Чаю чи кави?
А у чай, може, вкинути м`яти?
Пару слів розкажи, як живеш ти?
Хоч словечко, мій ангелочку!
Бо душа, наче стоптані мешти,
Непотрібно стоїть у куточку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630086
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Осінь владно перебрала віжки.
Коні, та не рвіте у галоп!
Нам би пору цю долати пішки,
Щоб упитись, надивитись щоб.
Щоб пізнати смак плодів із раю.
Кожен день їх соком налива…
Я у спадок передати маю
Все доладне – справи і слова.
Ще є час і сіяти, й плекати.
Хай не нам збирати урожай…
Залишиться вибілена хата,
І стежки від неї побіжать.
І нащадки – молоді і дужі
На рамена візьмуть небозвід.
Пильно й незворушно наші душі
Будуть споглядати новий світ.
Та себе вишукувать у ньому.
Хоч краплину. Хоч пилину, хоч…
Буде сниться небу голубому
Ніжно-теплий благодатний дощ.
Ми його спорядимо, як свято,
Струменіти в молодім зелі,
І до сущих завше озиватись
Духом наших помислів і слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630093
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Спасибі за день наш прийдешній, солдате!
Спасибі за небо і сонце ясне!
Спасибі за землю і пісню крилату,
За матір, що миру навчає мене!
Вклоняюсь тобі до землі, ветеране,
Ти в битві тяжкій до Берліна ішов
Ти не зважав на всі болі та рани –
Ти чорну нацистську навалу зборов.
Вбивали тебе в отій битві кривавій
На суші і в небі, і в синьому морі,
А ти повставав не з-за влади та слави –
Ти прагнув Вітчизну звільнити від горя.
А в мріях ти бачив, що повниться нива
Від мирної праці і мирних пісень –
В садочку ж вишневім родина щаслива
Вечерять сідає в натруджений день.
Спалахують зорі, і місяць ясненький
Над вільним Дніпром у танок їх веде,
Десь колискову виспівує ненька –
Лиш мир, лиш любов процвіта між людей...
Дев’ятеє травня заквітло бузково,
Ти ж стяг Перемоги підніс над Рейхстагом –
Ти силу ворожу, неначе підкову,
Зігнув у пориві для миру і блага…
Хвала ж тобі вічна, старенький солдате,
За твій героїзм, за страждання, за кров!
Спасибі повіки, що ти в сорок п’ятім
Нацистів навалу для миру боров!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579902
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 20.12.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iQ2dOW2fjGY[/youtube]
1
Присів Пегас на скошену травицю,
Землі торкнулись у любові крила –
Питає він, всміхнувшись, як годиться:
«Чому, поете, ти марнуєш сили?
Чому притихла злякано душа?
Чом ти, як віл, вдягнув будення ярма –
І день, і ніч проводиш свої дарма,
Забувшись друзів братнього коша?
Тобі Господь дав іскру до грудей,
Життя-здоров’я дав тобі дещицю,
Щоб словом ти ламав неправди крицю.
Щоб жив ти для нараду та людей,
Дав пісні й праці вірних два крила –
І Муза ніжну ліру підняла!»
2
І Муза ніжну ліру підняла,
Троянди ж стали в ряд на вишиванці,
Всміхнувсь чебрець, а тиха ковила
Росинками видзвонює в співанці:
«Коси, коса, поки роса,
Роса спаде, спіши додому –
Світанків цих в житті земному
Тобі освятиться краса.
Господь тобі освятить кожну мить,
Веселками засвітяться сонети –
Народові лише радій, поете,
Лише дивись крізь мороки століть
Та словом бий всі тіні підлі й ниці –
А сонечко в росі кує іскриці!»
3
А сонечко в росі кує іскриці,
Свої ж відерця миє сонна бджілка,
Бере нектар, мов злото зі скарбниці –
І мир несе до рідного причілка…
Ти так працюєш, миле ангелятко:
Заглянула ти в тисячну комірку,
Береш у квіточки дарунку щиру мірку,
Поставивши життя нову печатку…
Ти загадкова, крихітко крилата,
Ти з-за своїх у даль таку летіла
Твої в росиці обважніли крила –
Та лиш на ниві ти знаходиш свято:
Тут Мати Божа сил тобі дала,
Тут ранок бродить стежками села!
4
Тут ранок бродить стежками села,
В ярках ворушить ковдрочки туману,
Фарбує ниви кольором шафрану
Та дух землі вплітає до стебла.
Мов прапор, заясніли небосхили:
Хлюпнула між полів безодня синя –
І миром дихає нових хлібів святиня,
І сонце обняли пташині крила…
Так тихо-тихо!.. Чути, як росини
Спадають мірно з листя ковили
На стоптані косарські постоли.
Коса ж траву складає без упину,
Хоч серденько про втому призабуло –
Гарячий піт рука ж з чола змахнула.
5
Гарячий піт рука з чола змахнула.
«Таки марную!» – говорю Пегасу. –
«Тягну свого злиденного баула,
Шукаючи стежину тиху й ласу…
А маю лише поту повну жменю,
Бо тишу царенята розірвали,
Яким в житті грошей рабівських мало,
Яким брехня найкращим стала вченням…
Зі шкіри пнуться, хочуть відродити
Червоний міф про «краще й веселіше» -
А творять всім народам лише гірше:
Все сунуться непрохані по світу –
І їх гидка неправди полоса…»
Спинилися ж на мить прудка коса…
6
Спинилися на мить прудка коса.
Чекай, Пегасе, трішки намантачу –
Нехай вона між трав, немов оса,
Бринить ввесь час, не змінюючи вдачу!
Нехай кладе травинку до травинки,
Нехай склада в покоси цю красу –
Я запах літа в зиму занесу
Для добрих справ і доброго починку.
А як сніги забілять біло ниви,
Тобі, Пегасе, розчешу я гриву,
Тобі дам сіна, дам Тобі вівса,
І ми прочинимо з тобою мрії двері –
Де нам і Музі вічно на папері
Рум’яняться в задумі небеса.
7
Рум’яняться в задумі небеса –
Їх лиш часинку зорі колисали,
У літню ніч їм спалось зовсім мало,
А срібний танець ніченьки згаса….
Ще так дрімотно, ковдрочку туману
Упали біля стомлених доріг,
Вчувається, мов дихає кохана,
Обнявши в сні м’якенький оберіг…
Кохана спить, рум’яні небосхили
Схилились на сивіючі гаї –
Їм навесні співали солов’ї.
Їм новим листом липа шелестіла,
А в літній ранок стишилась, заснула –
І мить оця спадає у минуле
8
І мить оця спадає у минуле -
Минувшина ж до мене промовляє:
«За свій народ і за майбутнє краю
Вставай з брехні бруднющого намулу!
Скажи усім, що пращур тут колись
Свій ряст топтав і Господу молився,
Щоб його діти в один рід зрослись –
І щоб нащадки у народ злилися:
В міцний, твердий і дружній моноліт,
В якого у любові й правді – сила,
В якого праці й пісні крила
Здолають безлік воєн, лиха й бід
І скажуть всім у добрий час врожаю:
«Зажинок свій в покіс тугий складаю!»
9
Зажинок свій в покіс тугий складаю,
Скрипить кісся, вилискують грабки –
Отак би і косив до небокраю,
І сонечко вітав би залюбки…
Тільки б – трава! Були б ще хліб і каша!
Тільки б ковток джерельної води!
Лише б віки зростала пісня наша,
Та ще сто літ приходив би сюди!
Так радісно у леготі ранковім:
Трава, зажинок, пчілка золотиста,
Росинок срібних точене намисто!..
Міліє клаптик ночі у діброві,
А день новий лиш щастям ожива –
І Муза поміж травами співа.
10
І Муза поміж травами співа,
Тож я стаю лиш слухом в її співі.
В її словах Пресвітла Покрова
Народ спаса на древній його ниві:
У дощ та сніг, у спеку і негоду
Спішить Вона крізь простір і крізь час,
Крізь неба синь і сірих хмар топаз,
Щоб відвести всі лиха від народу.
Співає Муза: «Матінко Свята!
Я поміж трав схиляюсь у покорі,
За кожного прошу в життєвім морі
Один лиш мир на многії літа….»
Я з Музою схиляюсь, мов трава –
Душа ж моя повторює слова.
11
Душа ж моя повторює слова,
Такі ж палкі і звернені до Бога,
Як прадідів молитва вікова,
Що зцілювала горя і тривоги,
Яка вела крізь мороки віків,
Крізь все лихе, вороже і незнане –
Вона вселяла в серце полум’яне
Архангела Михайла щирий спів.
Мов меч, вона звільняла від олжі,
Завжди змітала задуми ворожі,
Народові ставала на сторожі,
Ламаючи загарбників ножі,
А люди чули: «З миром вас вітаю –
Святися й слався, рідний древній краю!»
12
Святися, слався, рідний древній краю!
Святі твої доріжки і стежини,
Бо кращого й солодшого немає,
Як легіт твій з доріг мене зустріне,
Як я спиваю пригоршню водиці,
До рідного торкнувшись джерела,
Як я спішу доріжкою села,
До хати, що роками мені сниться:
Осонцено всміхається з-під вишні,
І в’ється дим біленький з димаря –
Мов рушники мене зустріти вийшли,
А я бродив давно за три моря…
Тож я доземно уклонюсь хатині:
«Лиш мир тобі! Лиш – роси й ранки сині!»
13
Лиш мир тобі! Лиш – роси й ранки сині,
Лише джерел тобі вода цілюща,
Пісень тобі невичерпні святині,
Моя ти рідна, вічна й невмируща!
Століттями тебе в багно топтали,
В’язали руки, рвали душу й тіло,
А Бог давав тобі ще більше сили –
Ти Феніксом із попелу вставала!
Ти всі свої кайдани рвала знову,
Народові ставала на сторожі,
Змітаючи всі задуми ворожі!
Сонцями ти сіяєш, моя мово,
Синам даєш ти крила соколині –
Тож з Богом будь одвіку, прісно й нині!
14
Тож з Богом будь одвіку, прісно й нині,
Хай буде твоя праведна дорога,
Хоч кожен день – настоянка полині,
Хоч є, народе мій, загроза і тривога!
Та все ж віта нас радісний світанок -
І буде в нас майбутнє променисте,
Наповнене життям нового змісту:
Без зла, брехні і хижих забаганок!..
А сонечко роздмухує горнило,
Металом вже оковує стебло –
Коса між трав тихенько губить сили
І проситься майнути у село.
Мене ж узявши ніжно за десницю,
Присів Пегас на скошену травицю.
15
Присів Пегас на скошену травицю,
І Муза ніжну ліру підняла,
А сонечко в росі кує іскриці,
Та ранок бродить стежками села.
Гарячий піт рука з чола змахнула,
Спинилася на мить прудка коса –
Рум’яняться в задумі небеса,
І мить оця спадає у минуле…
Зажинок свій в покіс тугий складаю,
І Муза поміж травами співа –
Душа ж моя повторює слова:
«Святися, слався, рідний древній краю!
Лиш мир тобі! Лиш – роси й ранки сині!
Тож з Богом будь одвіку, прісно й нині!»
15.06 -27.11.2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629491
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 20.12.2015
[b][color="#001aff"]Палітра сонечка – для Тебе золота,
Ряхтить для Тебе завжди житня нива,
Аби завжди крізь всі роки-літа
Пісні складала доленька щаслива,
Омріяний, освячений, єдиний,
Розквітлий в Бозі Прапор України!
[/color]
[color="#ffa600"]Уся блакить небес живе в Тобі –
Кращого й світлішого не знаю:
Радіють нивам далі голубі,
Ангели з-за хмар Тебе вітають,
Їх музика за ріки й гори лине,
Несуть пісні всім крила голубині
І ймення горде – Прапор України![/color]
[/b]
24.08.2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629271
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Після прочитання вірша "Я від тебе за тисячу миль…" автора Уляна.Ч
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
Ти віднині чужа. Вже не будеш моєю ніколи,
Якось все відбуло, ми не зчулися й самі коли...
В листопадових днях почуття назавжди охололи!
Скоро грудень...Ми наше тепло зберегти не змогли.
Ти летіла за мною, а я був сліпий і не бачив,
Хоча теж у тенетах любові заплутався й сам.
Сам надумав вину, сам образив, і сам не пробачив,
Сам віддав почуття на поталу осіннім вітрам!
Сам страждаю тепер, проклинаю себе і цю осінь.
Та хіба передбачиш написане в книзі буття?
Осінь плаче дощами, вітрами в деревах голосить,
В листопадових днях охололи навік почуття!
Ти за тисячу миль, і вітри, і дощі безупинні...
Ти пробач мене! Знаю, що грішний, що я не святий!
Завтра грудень.А ти не моя...не моя вже віднині...
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий.
Дякую за натхнення автору Уляна.Ч
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624272
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Я віднині чужа. Я від тебе за тисячу миль,
(Бо втомилася тінню ходити по лезу безодні!)
Пізня осінь заплакала знову дощами безкриль.
Скоро грудень. А я не твоя. Не твоя відсьогодні.
Йшла слідами любові наосліп. Летіла за край!
У тенета привів заворожливий поклик мольфара.
Не мовчи - гіркотою всіх правд оповий! покарай!
Краще постріл - і все! ніж надовго відстрочена кара.
Одурманити ніжністю солодко міг лише ти...
Та хіба передбачиш оті непомірні надломи?
Не чекай на мій осуд! Словами мене зрешети!
Хай болить... Але знатиму я: одне одному - хто ми?
По краплині любов не висотуй із мене, не пий...
Я за тисячу миль, де ще видно сліди янголині.
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий...
Завтра грудень. А я не твоя... не твоя вже віднині.
25.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Лиш одна свіча цілу ніч горить...
Ген, по стежечці хлопченя біжить.
Не одне біжить, за ним діточки,
Просять їсточки, просять питочки.
Що ж я вам подам, в хаті холодно,
Заморили нас, дітки, голодом.
На усе село лиш одна свіча,
В мене хлібчика вже давно нема.
Ви лягайте спать, мої квіточки,
А пробудетесь - буде літечко.
Забере вас Бог на світаночку
Убере вас Бог в вишиваночку.
Вже й моя свіча на вікні чадить,
Ходить мор селом, хоче вас убить.
Й колоска нема - переднівочки,
А в саду моїм - сухі гілочки.
Ви лягайте спать мором зморені
В небеса підуть душі зболені.
Догорить свіча - біль загоїться.
Лихо на землі, дітки, коїться.
Морять голодом, щоб не жили ми,
Щоб Вкраїноньку не любили ми.
Морять голодом нас "сусідочки"
Хочуть стерти всі від нас слідочки.
На усе село - лиш одна свіча...
На столі давно й лободи нема.
Ви лягайте спать, мої квіточки,
А пробудетесь - буде літечко.
На землі без вас будуть раночки...
А вас Бог вбере в вишиваночки.
Оксана Максимишин-Корабель
27 листопада 2015 р.
Португалія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624369
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015
[b]М[/b]оя ти зоре вечорова!
[b]О[/b], як люблю твою красу!
[b]В[/b]інок сплету тобі лавровий.
[b]А[/b] ти вдягни його, прошу.
[b]У[/b]мий лице, всміхнися мило,
[b]К[/b]алину в коси заплети.
[b]Р[/b]озкрили дух, вдягнися в силу,
[b]А[/b]дже ти варта висоти.
[b]Ї[/b]дою щирою щоднини
[b]Н[/b]асити нас, потреба є.
[b]Сь[/b]огодні в тебе іменини.
[b]К[/b]ровавлять ще твої судини…,
[b]А[/b]ле ж як палко серце б’є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619618
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Сум сердечний мій тужливий
ти, сопілонько, зіграй...
на війну пішов мій милий
захищати рідний край...
Я, голубкою, щоночі
все лечу на сонця схід,
в волошкові глянуть очі,
відмолити їх від бід.
Приспів:
Розгорну́ в півнеба крила,
наче янгол, обійму...
Щоби втома не зморила –
я її собі візьму.
Ой ти, скрипочко чарівна,
заспівай йому вві сні,
що чекаю його вірно,
що – в молитвах день при дні –
посивіла рідна мати,
батько, спохмурнівши, вмовк...
що пуста без нього хата...
жде рідня й малий синок.
Розгорну в півнеба крила,
наче янгол, обніму...
Якщо куля зачепила –
я твій біль собі візьму.
В чорних вирвах житнє поле,
"градом" зорана стерня...
Мій козаче, мій соко́ле,
ти – мій захист і броня!
Жду тебе із поля бою,
наче милості Небес!..
Що б не сталося з тобою,
знай, що
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!
Розгорну, як пташка, крила,
на порозі обійму...
Бог простить, що я молила,
проклинаючи війну...
6.11.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618995
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Початок уроку:
- А що таке СОВІСТЬ і ЧЕСТЬ?
- Учителю, що ви?
Вони вже давно не існують!
То все архаїзми. А час наш -
це підкуп і лесть,
Це - влада багатих,
що гроші бездушні рахують...
Вже вік двадцять перший
новітні дола рубежі:
У хаосі часу -
дитячі зневірені душі.
У нас ще дитинство було,
а вони - на межі,
Живуть на межі між епох
й катаклізмів грядущих.
Це - діти Комп'ютеросвіту -
нащадки мої і твої...
Та слів тих насущних
не вміють вони трактувати...
А я їм читаю,
як плачуть в садах солов'ї,
Кажу їм про те,
що існують ще ПРАВДА і МАТИ,
Що є УКРАЇНА -
чекає на їхні уми,
Їх світлі таланти й серця,
що любов'ю омиті,
Що БІБЛІЇ мудрість
і геній Шевченка - живі,
Й вони нас врятують
у цьому безумному світі...
Вони мені вірять, можливо,
й напевно, не всі...
Та я ще тримаюсь
і книгу навіщось стискаю...
Читаю їм вірші
про сонце, про квіти й дощі,
В очах цих дитячих
майбутнє Землі відчуваю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617658
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Стомлена жінка на диво уже не чекає,
Все відбулося, немає вже місця для див!
А хтось далекий закохані вІрші складає...
Тільки не знає, що то він для неї створив.
Стомлена жінка чи зломлена зранена доля?
Каже, що сильна, й хизується: ось я яка!..
А за вікном мимо неї проноситься воля...
Може, на неї б там з квітами хтось вже чекав?
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє...
Шпичкою думка: по іншому ж бути могло!
Стомлена жінка, якій вже нічого не треба,
Мовчки пливе по життєвій рутинності справ...
А десь для неї знімав би хтось зорі із неба,
ВІрші читав би й до ранку щасливий не спав!
Так непомітно спливають хвилини й години,
Так непомітно і мимо проходить життя...
І той, далекий, не прийде сюди на гостини...
Плаче душа серед мрій і пече каяття...
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє,
Тільки між "може" і "є" перепоною — скло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617608
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Я чую тебе – із літер
на розі душі і серця.
Із льодом – ковток BEEFEATER…
із решти – бармен озветься…
Я чую тебе – духмяно…
анісовий спалах ночі
із м’ятою в парі в’яне,
сльозою торкнувши очі.
Я чую тебе калібром
чіткої брехні – в коліна
на 100–відсотковій лібрі
мені…
на мені – уклінно…
я чую…
...а хто це знає?...
самотність – в ім’я?...
...і - досі?...
…самі – лише помераєм…
а жити самі – не в змозі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617293
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Болить мені… О, як мені болить!..
Росія ж наші душі четвертує…
А ще ж недавно друзями були!..
Чи це Нечистий з душами жартує?!
Болить мені палаюча земля
Глибоким і невиплаканим болем,
Бо зрадники й поплічники Кремля
Наслали Україні стільки горя!
Болить мені той відчайдушний крик,
Коли «двохсотий" матінка стрічає,
І вух не можу я тоді закрить,
І серце кров частіш тоді качає.
Болить мені гіркий дитячий плач,
Що рветься із душі сиріт назовні,
Росіє, ти не просто кат – палач –
Переконалась неодноразово.
Болить мені, як плачуть матері,
Тоді й земля здригається в риданні:
Чому синочка, Боже, не вберіг,
Й слова його ніхто не чув останні?
Болить мені усіх людей біда,
Котрі в цей світ прийшли задля любові,
Тоді й моя душа кричить, рида.
До тебе шлю, Всевишній, своє слово!
29.10.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616964
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
До лісу – на прощу.
(Чи прийме свою Магдаліну?
Таж ідоли міста
Мене спокушали не раз…)
Пробач, мій правічний!
Без сумніву, винна я, винна…
Тому й не шукаю
Для виправдань завчених фраз…
Як хочеш – скарай,
Я й каміння сама назбираю…
Та ти не такий –
І від того ще дужче пече…
Ні, то не калина,
То серце моє догоряє,
Благає морозу
(не зникла гіркота іще)…
Очищену снігом
Чи візьмеш тоді за дружину?
Берези пошиють
Нехитрий весільний наряд…
Просвітлений ліс.
І спокійно-сумна Магдаліна…
Ледь видна стежина.
Ворота зими. Листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614510
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Я з дитинства ходив на околицю –
відкривати природи красу.
Починалася тут моя вольниця.
Мрії-думи сюди я несу.
Спомин давній лоскоче і колеться.
Тут же юність буяла моя!
Приманила до себе околиця.
Повінь мрій пам’ятатиму я.
Приспів:
Що судилося – перемелеться.
Обганятиме мрія мету.
Що минулося – вже не повернеться, (2
а перейде у пам’ять святу. рази)
Рідне місто молодшає-твориться.
Вже не стріну старих яворів.
Подалася за обрій околиця,
та рояться тут мрії мої.
Перемріється тут, перемолиться.
Будуть радощі ще і жалі.
Давні друзі мої за околицю
відлітають, немов журавлі.
Приспів.
Ой ти доленько, сизая горлице,
ще воркуй мені, не відлітай.
У задумі ходжу по околиці:
це ж отут колись був мені рай.
Заховалось за обрієм сонечко.
Гостювала синиця в руці.
Сизим птахом іду за околицю,
і сльозина бринить на щоці.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615552
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Стомився день. Напився вдосталь сонця
і впав у тишу вечра п'янку.
Найперша зірка в склі мого віконця
тремтить, мов у магічному танку,
і тихою котячою ходою
заводить нічку, мирну, без страху́,
і слід свій вистилає, мов слюдою –
безмежжям зір Чумацького шляху.
У "вчора" йде щоденна мелодрама.
Крізь безгомінну зорепадну ніч
лечу думками до нічного храму.
Там запалили міріади свіч
безгрішні душі, що достойні Неба.
Притягуючи погляд, як магніт,
знак подають: в житті світити треба,
згоряючи, немов у свічці гніт.
Шукаю наших вояків зі Сходу,
із СОТНІ хлопців – воїнів добра,
що не вернулись до сімей з походу,
сказала Доля: "В Небо вам пора!"
Чи призвичаїлися до нового Дому?
І бачу в них, безстрашних у боях,
розгубленість, до шоку, сіру втому
і за ріднею смуток, біль і... страх.
І я... ховаю очі... Що сказати?!
Що в їх домівках радості – ні дня?
Без чоловічих рук старіють ха́ти,
зігнулася від горя сива мати,
сльозам вдовиним – вік не висихати,
сиріткам – батьківської ласки більш не знати –
на виживання кинута рідня...
Байдужість -- незборима наша вада,
що ранить душі вбивчо, як снаряд!
Зажерлива і знахабніла влада –
що їй до того, чий загинув брат,
татусь чи син чужий?! Їх чад немає
в окопах. В золотих "цяцьках",
"мажор" в Парижі, в Лондону гуляє... --
а принц англійський служить у військах!
Таке кощунство не знайдете в світі –
на го́рі наживатись, на війні!
На фронт здають бабусі по копійці –
"верхи" крадуть мільярди у тіні́.
Ми ж мовчимо. Знов "наша хата скраю,
нас не торкнулось... горе обійде
манюнє щастячко мойого раю..."
А як зачепить? Захист де знайдеш?
Ой, не мовчімо, браття! Не здаваймось!
Не на Майданах – час не той уже –
на кожнім місці спуску не даваймо,
бо зло вже анакондою повзе!
Щоб потім... там, на Небі, не зустріти
пекучий біль у воїна очах...
Нам Україну зберегти б зуміти,
й дух нації щоб знову не зачах.
Світліє небо, тихо тануть зорі.
Збираю в стіл заплаканий папір...
А нас із Неба, в вічному дозорі,
сканують очі правди... В них – докі́р...
Вересень, 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615388
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Я вслухаюся в музику рідної мови:
це ж говорить до мене кохана земля...
Заплітається думка в мелодію слова -
кожне слово до серця могО промовля.
Тепле слово "рушник" душу спогадом гріє:
є на білому світі Павелки-село...
Гладдю вишила долю добра тітка Надія,
не дожив до онуків мій батько Павло...
А скажу "паляниця"- засвітиться хата:
віє жаром од печі, цвітуть рушники,
І хлібину виймає бабуся завзята,
нас, онуків, частує зі святої руки.
Ностальгія глибинна у слові "лелека":
хатка біла - колиска в калиновім сні...
Прилетіли із вирію, певно, здалека,
І клекочуть-раюють у ріднім кублі.
Буйно мальви сумні зацвіли на причілку -
Грають сяйвом рожевим бутони рясні.
Їх мелодію долі у пору вечірню,
певно, доки живу, не забути мені.
Тихо пісня бринить - сподівання дівоче,
і бринить на пелюстках солодка роса,
І світанок бринить - зачаровує очі,
а на віях бринить всепречиста сльоза.
Все у слові коханім навіки сплелося:
І поезія праці, й краса, і любов -
Богом дане, найглибше - усе, що збулося,
вкоренилось у Слові від першооснов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614284
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 19.10.2015
[i]Паралелі облич -
як відлуння у плесі свічад...
Чи знайомі з тобою ми,
дівчино, чимось засмучена?
Відчуваю про що
сині очі тужливо мовчать...
Нам обом, певно, долю примхливу
доне́схочу вручено..
Не тримай на душі,
моя подруго,каменя зла...
Так буває:
без суду!
без слідства!
без права!
без вибору!
Блекотою печалі дорога
твоя поросла.
Ти дбайливо бур"ян
(аби сонце побачити)
вибери.
Паралелі сердець у люстерку -
знайомі світи,
Що поєднані в ціле
думками,
надіями,
згадками.
Я така ще така наївна,
сліпа ще така, як і ти.
Вірю: прикрі кінці́
врешті стануть
новими початками.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613966
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 18.10.2015
З великою вдячністю автору Роя за натхнення!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613559
Осіннє листя золоте
Бринить мелодію кохання...
І, може, вперше (чи востаннє?)
У серці папороть цвіте!..
Та несподівана зима
Той цвіт цілунком остудила...
І опадають листя-крила,
Й надії-іскорки нема...
Під снігом - осені сліди,
У серці - музика осіння...
Снує ще доля павутиння,
Та стежка в'ється... в нікуди́...
Я знаю: стежка в нікуди...
Але ж яка чарівна осінь!
І стежка наче так і просить
У ту незвіданість піти!
Хай несподівана зима
Біленьким сни припорошила,
Та виростають знову крила -
І серце радість обійма!
В осіннім зареві дібров
Палає полум`я кохання,
Не вперше й точно не востаннє
У серці розцвіла любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613605
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 16.10.2015
Ви сьогодні уперше, рідненькі, до школи – без квiтiв...
Замість них – копійчини пораненим важко бiйцям...
Hа уроках учитель розкаже: є щастя на свiтi.
Ну а поки – на рідній країні немає лиця...
Так, хороші, сьогодні – сумне незаквітчане свято...
Але ви – в вишиванках, на грудях – червоні квiтки!
Тож даровано вчителю квiтiв багато-багато!..
"Боже, гарні ж які!.." – зачаровано мовлять батьки...
I нехай сьогодення димами вiйни оповите,
бережiть у собi життєдайнi зернини добра!
Все що можете ви – Україну довiку любити.
Бо вже час будувати прекрасний i людяний край.
Може, хтось з вас сьогоднi уперше вступає до школи...
Ну, а з нами, рідненькі, – уперше вiйна у життi...
Ми бажали б, повірте, не знати тих воєн нiколи!!!
Та є речi важливi, а є – безумовно святi!
Я пробачення прошу у вас, у маленьких! Безсило…
За негiдникiв всіх, за невiрних, обманутих, злих...
За усіх нас, дорослих… Ми вас у любовi зростили.
Але ворог довів: за любов воювати не грiх!
Я молю у вас прощення i за сусідку Росiю...
Бо вона не попросить!!! Велика, а не доросла…
Та настануть часи – й кожен матиме те, що посiяв.
Бережіть добрі зерна. І хай їм не буде числа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520785
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 16.10.2015
У любові до Бога, землі,
До батьківського, рідного краю,
Ми подібні невтомній бджолі,
І нам рівних у світі немає.
Нам далася вона з молоком,
З колисковою піснею мами.
І пов’язує нас рушником
З Україною доля віками.
Тут коріння, тут наша земля
Що просякнута потом і кров’ю.
Ми плекали її, як маля,
Доглядали з душею, з любов’ю.
Ми цю землю на ниві своїй,
Всі грудки перетерли руками.
Не один нас ламав буревій
І її засівали кістками.
Вона в’їлася в шкіру долонь,
Зашкарублих від праці важкої,
Так неначе обпік їх вогонь
Хліборобської долі гіркої.
Руки наших батьків, матерів
І земля де родились , зростали,
В почуттях зрозумілих, без слів,
Нам святими і рідними стали.
Ми цілуємо землю святу,
Перед Богом стаєм на коліна.
Щиро молимось палко Христу
Щоб жила у віках Україна!
15.10.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613593
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Котиком пухнастим в хату входить сон,
І чарує нічка щось біля вікон...
Моя пісня тиха трішечки сумна,
Хай тобі насниться казка чарівна!
У гілках калини вітер засина,
І сумує в небі зіронька одна...
Місяць приголубить, не сумуй, не плач,
Хто тебе образив, ти його пробач.
- Я тебе, рідненька, ніжно обійму,
Ну, чому сумуєш, розкажи, чому?
- Вітер не приходив, не співав пісні,
Колихав калину у червонім сні,
У гілках між листям тепер міцно спить,
А моє серденько плаче і болить...
А мені, одненькій, наче в сні страшнім,
Догорать тихенько у небі нічнім...
- Зіронько вечірня, не сумуй, не плач,
Відпусти той вітер і за все пробач!
Зірко моя ясна, серденько моє,
Треба відпустити, коли не твоє!
Зорі-намистинки, місяць, як ліхтар,
Жовтим оком світить в небі поміж хмар.
Сон до нас приходить лагідний вночі,
В росах загубились всі жалі й плачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613499
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Якщо побачу, розповім
Про найчарівніше з полотен
Із тих, що написати годен
Хіба лиш Ангел в світі сім.
Щасливі люди - сотні сотень
І досконалість над усім.
Земля омріяна, жадана,
Вона на радість Богом дана.
Якщо почую, розкажу
Слова куплетів мелодійних
Про силу вірних і надійних;
Країну вільну, не чужу,
Про братолюбство богобійних
І несплюндровану межу,
Яку не переступить кривда, -
Із краю в край такою брів би.
Якщо зустріну, розповім
Усім про справжнюю людину,
Що в скруту чи лиху годину
Готова жертвувати всім,
Яка останню копійчину
Кладе, рятуючи наш дім,
Життя рятуючи і правду, -
Таку в союзники обрав би.
Якщо ж не пощастить мені,
А вас спіткає краща доля,
Новинам світлим дайте волю,
Рятуйте душі від журби.
Хай будуть захистом від болю
Картини, люди, чи пісні.
Та не забудьте головного:
Початки справжнього - від Бога.
14 жовтня 2015 року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613329
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Травнева заметіль.
Така красива туга.
Травнева заметіль.
Такий самотній тон.
В травневу заметіль
Ні недруга, ні друга.
Світлішає вікно.
Безлюдніє перон.
Воюють диваки,
Як завжди, з цілим світом.
Травнева заметіль...
Такий веселий сніг!
Від революції
Нема куди подітись.
Майбутніх яблук рай
Лягає біля ніг.
Старих лебеденят
Неторкнуте волання.
Подібне до душі,
Яка, напевно, є.
Любов і смерть ідуть,
Поранені повстанням.
Я всього, я усіх.
І все отут моє.
Травнева заметіль.
Такий упертий вітер!
Сльозинка на росі.
І небо – задарма.
В травневу заметіль
Сердечно захворіти
І плакати за тим,
Чого іще нема.
Музика, аранжування, запис і виконання В Сірий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612684
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
До варіантів гімну
Ти безсмертна, Україно, нині та вовіки!
За життя твоє боролись твої славні діти.
Майорить блакитне небо над ланами з житом –
Заповіти мудрих предків – нам у мирі жити.
Рефрен:
Ми, шануючи минуле, творим сьогодення
Щоб пишалися нащадки України йменням.
Нас багато. Разом – сильні. Тож гуртуймось, брате!
Україна неподільна має процвітати.
Об’єднаємо зусилля праці та науки -
То майбутніх славних звершень добра запорука.
Ми привітні та гостинні, але хай ніколи
Не постукає у двері України ворог:
Ми зумієм захистити край від супостата,
Не дозволим Батьківщину на поталу дати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600464
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Болить за рідний край, о, як болить!
За те, що його тіло покремсали,
Що честь і гідність у крові скупали
Сини колишні. Де їх совість? Спить.
Болить за того кожного бійця,
Що його смерть взяла на полі бою,
Керована кремлівською рукою
І церквою московського жерця.
Та рана кожна воїна… пече,
Котру нанесла озвіріла зграя.
Ті сльози серце тиснуть обручем,
Що їх вдова і сирота пускає.
Болить отой без миру «Мінський мир»
І те, що хтось на бідах руку гріє,
Коли беруть солдата у ясир,
Коли пускаєш крик, а він… німіє!
Та вірю, прийде світло до вікна.
Пролиту кров.. Дніпра омиють води.
Засяє сонце – слави і свободи!
Хто сіяв смерть – пожне її сповна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599266
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
[i]Слова: Наталя Данилюк
Музика і виконання: Володимир Сірий[/i]
Не тіш мене прийдешньою весною,
Вона розтане в маренні, мов сон...
І тільки тиша дихає зі мною
Так рівномірно, майже в унісон.
І тільки стіни, пусткою сповиті,
Снують печаль впокорену без меж...
О, як боюсь наближеної миті,
Коли, дверима грюкнувши, підеш.
І тільки тиша лишиться зі мною
Поміж моїх оплаканих тривог...
Не тіш мене прийдешньою весною,
Бо що вона, коли ми не удвох?..
[img]http://cs411431.vk.me/v411431946/8773/RpZhQtojAXA.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599257
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій…
(Приповісті 6:6)
Комашка, квітка, небо синє -
Творцем задуманий релакс.
Та хто ж, насправді, в тому винен,
Що "наше" діє проти нас?
Себе кохаємо в люстерці,
Роки марнуємо, не дні.
Набувши знань в невпиннім герці,
Розумні ми, але дурні.
Талдичим про життєвий рівень,
А щастя наше - за бортом.
Собі наставивши "шпаківень",
Над мертвим скніємо добром.
Блищить метал, спадають хутра,
Одвічні топчуться граблі...
Навчи мене, комашко мудра:
Чому радіти на землі?
07 серпня 2015 року
Є можливість подивитися першоджерело мого "прориву" емоцій: http://yarovitsyna.kiev.ua/load/novye_proizvedenija/lagidnij_virshik/2-1-0-670
Це вірш Тані Яровициної, вартий уваги, як і вся її творчість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598298
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 07.08.2015
[i]У родину Михайлишин з с. Липовиця на Рожнятівщині
прийшло непоправне горе. 14 липня 2015 року у зоні
проведення антитерористичної операції при виконанні
бойового завдання біля Станиці Луганської обірвалося
життя бійця 128-ої гірсько-піхотної бригади, старшого
лейтенанта Миколи Ярославовича Михайлишина.
Йому було лише 23...[/i]
Сини ідуть за обрії далекі,
Не залишають звісток і адрес,
Немов підбиті кулями лелеки,
Пливуть у сивій купелі небес.
Скривавлені і спалені у танках,
Розірвані у полі на шматки…
Чорніють на похованих останках
Хрести, немов обвуглені кістки.
За ними відголосять панахиду
Тужливі дзвони, дощ і матері…
Невже зі смертю програно кориду
І ґніт життя у свічці догорів?
І, кров’ю замережана, дорога
Поміж ниток лягла на полотно…
Як мало їм відведено земного
І як багато вічного дано!..
І, мов з корінням вирвані дерева,
Лишають по собі́ глибокий шрам.
Сини ідуть тримати наше небо,
Щоб дати шанс усім новим життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596938
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 07.08.2015
Я буду поряд! Чуєш? Буду поряд!
У моторошній тиші мертвих днів
Ти згадуй мій далекий ніжний погляд,
Мене шукай серед химерних снів.
Я буду поряд, завжди і незримо,
Як віддана собака біля ніг!
Це все болить, палає незгасимо!!!
Пробач, але по-іншому не зміг...
Мене вбиває, невимовно давить
Мовчання, серце ріже без ножа...
Амурів, бачу, зовсім не цікавить
Що я чужий, і ти мені чужа...
Ми просто друзі! Чуєш? Просто друзі!
Як мантру, ми повторюємо знов...
Квилить, тихенько плаче у нарузі
З душі і серця вирвана любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Подивись у холодні зіниці війни.
Що у них? Як побачиш- повік не забудеш.
Це безвиході сум, мов наліт сивини.
Це за рідними смуток, мов рана у грудях.
Це з товариша смертю відкритий секрет,
Що безсмертя скінчилось. Його вже не буде.
Шлях до Бога, позначений в зблисках ракет...
І стежина під ними... стежина в нікуди.
Що ти пишеш, коли ти цього не пізнав?
Не вдихав гнІйних ран той тампоновий смуток.
Ти в медроті в палатці сирій не лежав,
Усіма, навіть Богом самим позабутий.
Ні. Війна- це не вірш про веселе життя.
Хоч воно й не без того. І Чарз*... І горілка...
І наказ... За наказом ти втратиш життя.
Чи відкупишся іншим. Війна ж бо оскільки...
Це печаль. Бо не знаєш ти долю свою.
І не скоро вертатись на отчі пороги...
І з губи, що її закусив у бою,
Смак солоний стікає. Твій смак перемоги.
*хто був в Афгані (та й не тільки)- той знає.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115051100296
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580347
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 23.07.2015
Слава Йсусу, моя Україно,
Ми з тобою в розлуці давно...
Слово рідне дала, наче віно,
Й пильнувать наказала його.
Слава Йсусу, земленько мила,
Там де я, там шумить окен.
Своє серце тобі ж я лишила,
Хай тебе охоронить від ран.
Слава Йсусу, яка ти красива!
Я б дивилась на тебе повік.
Та чому ти така нещаслива,
Днів сумних загубився вже лік.
Слава Йсусу, земле пречиста!
Світ без тебе, немов без крила.
Перед Богом ти Праведна й чиста
То за що тобі доля така...
Слава Йсусу, горда і вільна,
Бог дасть сили устати з колін!
Твоя мова - сорочка недільна,
Твоє слово - малиновий дзвін.
Слава Йсусу, свята Україно,
Сумна, наче туга пісне з пісень.
Прошу у Господа щораз уклінно:
Дай, милий Боже, їй радісний день.
Оксана Максимишин-Корабель
22 липня 2015 р.
Португалія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595314
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Віталій Назарук
ЗІРОНЬКО МОЯ
Приспів:
Зіронько моя, світи мені - світи мені,
Я так люблю тебе…
Вранці по нескошеній траві
Проведу кохану на поріг,
По моїй заквітчаній землі,
Де не мовкнуть диво – солов’ї…
Приспів.
В очі озеркові загляну,
Полум’яних вуст відчую смак,
Я тебе за плечі обніму,
Пригорну, бо ж я таки козак…
Приспів.
Та коли зійде нова зоря,
В гай прилинуть нові солов’ї,
Нас зустріне росами земля -
Це дарунок і тобі й мені…
-------------------
natalux
Крила
Приспів:
Чайкою б злетіти і в небесну вись!
І шептати «вниз лиш не дивись»
Сонце вже лягло на небокрай.
Хвилі гладять стомлений пісок.
Може пекло це, а може – рай.
Наче шлях відкрився до зірок.
Приспів.
Хочеться, як Янголи святі,
Крилами змахнути – і за мить
Мчати до незвіданих світів…
Ниє серце, мліє і болить.
Приспів.
Тільки не судилося, бо доля
Випала блукати між довкіль,
І безкрило мріяти про волю,
Й відчувати між лопаток біль.
--------------------
Олекса Удайко
Приспів:
Зіронько моя, ти мені світи, світи…
Я до тебе вже лечу!
В небі, бачу, світять дві зорі,
Світять ясно, та ще не зійшлись…
Бо одна давно уже вгорі,
Інша – лише прагне в Божу вись.
Приспів.
Зірко, я давно до тебе йду,
Скоро вже й до неба доторкнусь…
Буду грати, мила, на дуду,
Й кликати тебе додому, в Русь.
Приспів.
Та судилось такички повік –
Різну Бог вручив в житті стезю:
Я міський, невільний чоловік,
Ти ж пасеш на хуторі козу…
----------------------
Роя
Доле моя, світи!
Приспів:
Я тебе знайду через роки, через віки,
Лиш, доле моя, світи!
Я тебе шукаю крізь віки,
Виглядаю в мареві доріг...
І у плині доленьки-ріки
Закликаю щастя на поріг!
Приспів.
Віддзвеніли коники-літа,
Затоптали думи молоді,
Де зоріла юність золота,
Де збирали зорі у воді...
Приспів.
Посріблила скроні сивина,
Та не загасила почуття,
І у серці зіронька одна
Прокладає шлях у майбуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594747
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 20.07.2015
Вбираю в себе спрагло, як росу,
Живі слова і рими... Як причастя,
Я їх до серця ніжно пронесу
І по краплині вип`ю віршощастя!
Я розчинюся в світлих хвилях рим,
Маленьким квантом віршослова стану,
Слізно від щему плакатиму з ним
Чи у коханні ніжності розтану.
Згорю, зітлію в попіл без останку
В віршах хмільних... Куди тому вину?!
В дурмані слова лише на світанку
В угарі віршоп`яному засну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594526
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Мечтать предельно просто.
На пределе
я растворилась в мире скоростей.
Ты слышишь? – гулко капают недели
по крыше года четырёх мастей.
Сегодня мой июль по грязным лужам
рябит ознобом в ломке по теплу,
как ты… на сквозняках вины простужен,
как я… сев на молчания иглу.
Мой прожитый дневник, чихая прошлым,
пылится рядом с «Этикой семьи»,
исписанный мечтами о хорошем
из ста страниц примерно до семи.
Звонишь. Молчишь. И я молчу ответно.
Не спрашивать же «Как ты?» тишину…
и маленький июль… осколок лета…
того… из недопрожитых минут,
которые на паузе зависли
заезженной мечты?...
Вновь моросит.
Мы оба знаем – не любить нет смысла…
Принять осталось, что любить – нет сил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593968
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 17.07.2015
Не Бог виною – горе на поріг,
Війна, що тисне кров з людського тіла.
Безвільність – ось де наш одвічний гріх,
Байдужа ситість, що кістки пригріла.
А Бог – Він любить, руку Він подасть,
Коли побачить намір соковитий.
Але не зробить сам усе за нас,
Лишив нам волю, вибір щоб робити.
Отож не спімо, коли дім в біді.
В метал самі не переходять руди.
Хай будуть кроки й помисли тверді
Заради світла, що наповнить груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593233
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Півсвіту зникло, наче й не було,
Як півдуші, безслідно зовсім зникло!
Надворі літо, сонячне тепло,
І я без тебе знову жити звикну...
Я сильний духом, я усе стерплю,
Хоча я ні на що й не сподівався...
Ну, а про те, чому вночі не сплю,
Собі самому так і не зізнався.
Пече і коле в руки телефон...
Страх їжаком колючим в руки вп`явся...
Слів звичний безкінечний марафон
Замовк, затих, підленько заховався.
Та що слова... Не вернуться назад
Нічні розмови про усе на світі!..
З душі назавжди зникне зорепад...
Один стою у сонячному літі...
Що буде далі?.. Просто будем жити
Своїм життям... Все буде, як раніш...
Дерева віттям будуть нам шуміти
Про те, чого в душі не утаїш...
Що буде далі??. Зміни не настануть,
З тобою розминулись назавжди!
Та й спогади тихесенько розтануть
У крапельках солоної води.
Лиш іноді в холодні темні ночі,
Як сум вогнем горітиме в мені,
Мені думки щось дивне напророчать
У місячному світлі на стіні...
І спогадом усі наші розмови -
Картинками із іншого життя...
Моя душа, як і раніше, знову
У розпачі заплаче, як дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593169
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
[b][i]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/i][/b]
І.
Ти в серці моїм, Україно,
На двох в нас єдина душа,
І мова своя солов"їна -
У цілому світі одна.
Торкаюся поглядом неба -
Далеку, безкраю блакить,
Поля де колосяться хлібом -
То прапор життя майорить.
Приспів:
Чарівна моя і єдина,
Свята українська земля,
До тебе із вирію лину,
Змахнувши крилом журавля.
Ти пісня моя солов"їна,
Душі стоголоса струна...
Ти в серці моїм, Україно,
У цілому світі одна.
ІІ.
І віриться щиро у мрію -
У світле твоє майбуття...
У серці так ніжно лелію
До тебе свої почуття.
І вірність моя лебедина
До рідної серцю землі,
Як мати чекає на сина,
Вклонюсь, Україно, тобі.
Приспів:
Чарівна моя і єдина,
Свята українська земля,
До тебе із вирію лину,
Змахнувши крилом журавля.
Ти пісня моя солов"їна,
Душі стоголоса струна...
Ти в серці моїм, Україно,
У цілому світі одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524377
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 10.07.2015
Хто ми з вами є? Русини,
Вихідці з Аратти.
Небо, сонце, кущ калини –
Наші тато й мати.
Міць ростили, меч гострили,
Воленьку кували,
Русь-державу утворили,
Бога шанували.
ПРИСПІВ:
Хай же сяє Україна,
Як перлини-зорі.
В’ється пісня солов’їна
Від Карпат до моря.
Обнімімось, люди-браття,
Нам ділитись всує.
З чистим духом і завзяттям
Край наш відбудуєм.
Дні настануть світлі, славні.
Вірмо, діймо сміло.
Гострий ум і руки вправні
Зроблять своє діло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592502
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 09.07.2015
Будь велетом між націй, мій народе,
Блакитно-жовтий стяг свій розгорни!
Стоять на варті миру і свободи
Твої відважні віддані сини.
Козацька кров нуртує в їхніх жилах
І сонцем сяє тризуб золотий.
Тебе веде могутня Божа сила,
Народе мій, здіймайся і світи!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
Будь гідним предків, гордих і завзятих,
Твори щодень історію нову.
Хай ворог не посміє зазіхати
На гетьманську прадавню булаву.
Залишмо у минулому руїни,
Скажімо ворожнечам твердо “Ні!”.
Будуймо славне “завтра” для Вкраїни –
На благо наших дочок і синів!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591308
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
(Бій відбувся недалеко від Бахмача 29 січня 1918р.)
Земля нагадує тобі
Про перший і останній бій
Під Крутами. Всі полягли
І лиш тепер перемогли…
Ішла війна… Без правил, без пощади…
Й була вона – не на життя – на смерть.
Йшли молоду країну захищати
Ті, хто шинелі вкоротив на чверть:
Студенти-хлопці, молоді, вродливі,
Талановиті – України цвіт –
Розумні, а ще трохи особливі,
Бо вірили. Їм дивувався світ,
Коли дізнався про маленькі Крути,
Де бій… ненавчені тримали вояки.
Стікали кров’ю їх розбиті груди…
А може, й нецілований який
Поліг, щоб Україна існувала,
Щоб вільною була його земля,
Їх кров на холоді швиденько застигала…
І місце іншому він, мертвий вже, звільняв.
Був музикант між ними – юний Паша,
Хоч документи в нього на Павла.
Частенько грав їм українську, «нашу»,
(Гітара з ним, як подруга, була).
Прибув він з нею і сюди, під Крути, –
Не міг лишити в Києві її,
Адже по-іншому, ну, як могло ще бути?
Гітари зойк востаннє продзвенів…
Стояли до кінця… Та сніг сховав їх подвиг…
Над тілом кожного могилку все ж намів.
У нас, сучасних, викликає подив:
Як наш народ мовчати стільки міг!?
Всі українці добрі, щедрі, дужі,
В сум’ятті дум я знов звернусь до них:
«Чому згорали люди небайдужі
В вогні незрозумілої війни?»
Та правду вже нікому не спинити,
І пісню ту закінчать молоді,
Такі ж вродливі і талановиті.
І не повториться те, що було тоді!
12.11.2012.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591174
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Останні дні весни назавжди з вами,
тепер вони для вас дороговказ.
Життя здивує новими стежками-
ми в світ дорослий відпускаєм вас.
Хай рясно світить сонячне проміння
і вітер в спину дує повсякчас,
хай нивою добра зросте насіння,
яке роками сіяли ми в вас.
Ви гордість і майбутнє України!
Тримайте міцно синьо-жовтий стяг!
Хай Бог десницею війну зупине,
щоб мирне небо си́ніло в очах,
щоб гріло душу поле колосками,
і щирі люди стрілися в житті.
Ми будем ,як підтримка, поруч з вами,
як стане важко йти вам у путі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584264
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 01.07.2015
Для екскурсії - краєзнавче.
На Сколівщині гарне місце є,
Де річка водоспадом виграє.
Звуть Кам’янецьким цей водиці спад.
Поглянути на нього кожен рад.
Із шумом бризки скачуть навсібіч.
Корисна для обличчя є ця річ.
Мов крем, вологу надає лицю.
Довкола запах сосон, ялівцю.
Є джерело, живильна в нім вода.
До неї не спиняється хода.
На смак приємна, вичистить клітини.
Дорослий може пити і дитина.
На три й півсотні метрів піднімись,
Візьми оцю в Карпатських горах вись,
Тоді ти Мертве озеро уздриш.
Там мох росте, фіалка і спориш.
Ув озері багато сірководню.
Не лізь, а то провалишся в безодню.
Вода холодна, а на дні – болото.
Тут просто гарно, можеш зняти фото.
Чом Мертвим цеє озеро зовуть?
Бо в ньому навіть риби не живуть.
Але тонкою цівкою водичка
Стіка з озерця в Кам’янецьку річку.
Повітря чисте, мов слюда, прозоре.
(Тому є довгожителі у горах!)
Ходи, милуйся, в груди набирай.
Це ж Україна, наш Карпатський край.
І страви, справді,, кожному смакують!
Шашлик, картоплю ґазди приготують.
Попробуй – свіже, на дровах печене.
Посолене у міру й поперчене.
Настоянка з калгану, меду, перцю
Укріпить тіло, дух позве до ґерцю.
Звичайно, треба в міру це приймати,
Щоб користь, а не шкоду з цього мати.
У Кам’янці приємно відпочити,
Пройтися лісом, в річці тіло вмити.
Отож даремно часу ви не гайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590902
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Дощовечір. Дощодень.
Дощоніч і дощосни.
Все співає нам пісень
Стиглий дощопад рясний.
Дощонастрій. Дощостан.
Дощолітній сірий сум...
Все плете самообман
Цей меланхолійний шум...
Дощороси. Дощокрай.
Дощодзеркало калюж.
І повзе дощоручай
По дорозі, ніби вуж...
Дощовимірний портал
Десь прорвала повінь вод...
І якийсь дощовандал
Щиро тішиться з негод...
З дощонеба повсякчас
Дощохмара цебенить...
І промоклий мій Пегас
П'є у вірші дощомить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590542
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
[img]http://data4.gallery.ru/albums/gallery/99772-65043-33754212-m750x740.jpg[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00509839.jpg[/img] [img]http://mayasakura.ru/wp-content/uploads/2012/02/S_ekretyi-krasotyi.jpg[/img]
заговори…
мов літеплом, все тіло
своїм чуттєвим тембром
оповий…
як плід граната,
серце переспіло
і тріснуло,
в туманну ніч кровить…
збери у жмені
зе́рнята багряні,
на спомин
у шкатулку заховай.
Купальська ніч
гойдає роси п’яні,
пахтить у небо
стеблами трава.
цей дикий танець,
пристрасно-тваринний,
цей поєдинок
вітру і вогню!..
мов у свічках,
у ватрах полонини…
і розсікає темряви броню
огненний бог
своїм пекучим лезом,
із лона іскри
сиплються дрібні!..
не личить бути
в ніч таку тверезим,
тож пий мене по крапельці,
п’яній!..
заговори, зашепоти,
вколисуй!
коли ж ущухне хміль у голові,
майнемо вдвох
у храм густого лісу
шукати квітки-папороті
цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589774
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
А я мовчу. І ти мовчиш. Між нами
Живе, напевне, сіре мишеня,
Що проїдає створене роками –
Одне на двох (на чотирьох) життя.
Підточує зсередини, ліворуч,
І дірку не латає корвалмент.
І врешті-решт виходить бублик-покруч,
А не єднання душ. Їдкий «Момент»
Подразнює у носі оболонку –
Чуття себе (простіше - егоїзм)…
А скільки солі сипано в солонку?!
Пудів багато… досить вже… не їж…
На плівку тиші пишуться обра́зи…
Вона кричить, немов у мікрофон…
І стигне кров від кожної не-фрази…
І все щільніший той тишекордон…
Так можна в ній оглухнути назавжди!
Словами б перервати монолог…
(Чи не мовчати – означає зрадить?
Тоді чого отут ми сидимо?)
Ні, стримаюсь і не порушу тиші.
Ось аркуш. Ось червоний олівець.
А ось і серце, наше і без миші…
І солі пуд… І склеєний терпець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589561
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Все частіше вертаюсь туди,
де ступила в житті перші кроки,
що в душі залишили сліди
від дитинства на довгії ро́ки,
де змивали і тінь від біди
безтурботності чисті потоки.
Зачекай!
Не ховайся в туман,
карооке веселе дівчатко!
Я – майбутнє твоє, не обман...
Дай же руку! Пройдемо спочатку
всі стежини... спочатку...
Обійдем всі куточки двора,
де всміхались матусині квіти,
щебетала сільська дітвора,
і від вишень вгиналися віти...
Мамин голос позве нас здаля –
найрідніший, найкращий у світі!
Відгукнись!
Повернись хоч на мить,
світла юносте, цвіт неповторний!
Не озвалась... Лиш вітер шумить
і сумує, як звуки валторни,
що життя – неповторне.
Коли ро́ки вповільнюють кров
і сміються над нами з люстерця,
ми в дитинство вертаємось знов,
мов по воду святого джерельця,
що відроджує сили й любов
і лікує поранене серце.
Не тікай!
Ще хвилинку зажди,
моє миле дівча босоноге!
Ти – мов совість моя назавжди,
доки в'ється життєва дорога...
поки в'ється дорога...
24.06.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589542
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
***
В людей украли мрію про красу,
натомість – клопіт лиш про хліб, комірне...
Забрали б ще повітря... висоту,
і нас розплющить в площину двомірну.
***
Та це ж талант! Отак уміти
брехню і правду перевити,
наобіцявши рай, свободу,
обдерти всіх... а кінці – в воду...
***
Усі в нас – "за народ!", усі – порядні,
допоки не займуть верхи привладні...
Сумні, брато́ве, повороти долі:
хоч не дурні, а ловим вітер в полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589470
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
[color="#260d0d"]Тримайся, матусю, тримайсь, Україно,
Зітри із обличчя скривавлений піт,
Бо більш не поставить тебе на коліна
Підступно жорстокий північний сусід!
Пробач нам, рідненька, пробач, Батьківщино,
Що в руки бандитів тебе віддали,
За те, що покрали гранітні цегли́ни,
Які міцним муром для тебе були.
Я вірю у краще – почуй мене, мила,
Єднай свою силу з обох берегів,
Бо ми ще насадим на ковані вила
Усіх окупантів і всіх ворогів!
А тих, хто боронить Вітчизну і мову,
Хай Бог милосердний завжди береже,
Хай діти почують твою́ колискову,
Хай діти не вчаться любити чуже.
В нас буде майбутнє – повір, Україно,
Ти ж волі шукала, як дикі птахи́, –
Діди наші славні позводили стіни,
А ми нині разом будуєм дахи́.
Нелегко тобі все давалося, мамо,
Але не здалась, не скорилася ти.
Страждання минають – іди тепер прямо,
Тобі ж бо, кохана, судилось цвісти.
І доки живе ще нескорена слава,
І пісня лунає нестримна твоя,
Ти будеш щаслива, могутня державо,
Єдина і рідна Вітчизно моя!
11.06.2014 А. І. Тофан[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588843
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Хочу бути, просто бути поруч...
Просто, без надій і сподівань,
Хоч на серце туго давить обруч
Зіркоснів й прихованих бажань.
Я вже гнав їх і від них ховався
За високі мури і замки!
Так собі самому й не зізнався
Про таємні мрії і думки...
А вони сховалися, як миші,
І гризуть всі закутки душі...
Ще й не сплять - у вечоровій тиші
Спідтишка нашіптують вірші...
Ось чому мені вночі не спиться:
Мрії я переступив поріг!..
Це моя скарбниця чи в`язниця?
Моя муза чи ... солодкий гріх?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588703
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Тримай мене за руку - не пусти,
Бо я впаду під ноги людостаду...
Попереду у нас - місток хисткий,
Та спалені дороги - вже позаду...
Не відпусти... Не рви тоненьку нить -
Вона з клубочка діви - Аріадни...
Відчуй всім серцем цю тендітну мить :
Початок - це і просто, й дуже складно...
Тримай мене за руку - не пусти,
Не дай згубити відчуття надії...
Кидає осінь звОхрені листи,
Де я писала сни - дівочі мрії...
Не відпусти... Тримай мене міцніш -
Бо кожен крок - Русалоччина мука...
Та поцілунок зболений - п'янкіш,
А шепіт ніжний - наймиліші звуки...
Тримай мене за руку - не пусти!
Вона в твоїй долоні пташенятком
Потроху забува свої хрести
І починає вірити... спочатку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588451
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Чудна епоха. Схиблений прогрес
У фотошопі створює ікони.
З землі до неба – раціо-експрес:
До Бога молитви у Skype-вагонах.
А як же диво, що жило в казках?
А зцілення від доторку святого?
Вони на пожовтілих сторінках
В Червоній книзі, поряд десь зі словом…
Але колись, з’єднавши по складах,
В душі своїй проростить те насіння,
І понесе між люди по тернах,
І знов врятує хворий світ Месія…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588415
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Проходить час крізь мене, мов крізь скельце,
лишивши світлі згадки... рани... плями...
Черпаю силу з Божого Джерельця,
щоб змити плями із душі та серця
і освітлитись.
Рани заживуть,
їх ча́с загоїть у рубці і шрами
на згадку про помилки, втрати, драми,
що всіяли мою гріховну путь...
Та чи відмиє час на душах плями,
щоб світло Сонця й Духа не закрили?
Бо ж анемія хутко вразить крила...
Душі знекриленій не віднайти дорогу
до Вічності, до Дому і до Бога,
тож каменем шубовсне у безодню,
у невідомість темну і безводну, –
а там... А там! О, Боже мій, що там!?
Від страху аж скоцюрбилося серце...
Лети ж, мій час, крізь мене, як крізь скельце,
лиш душу борони від темних плям!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587987
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Чи знає хтось, чому в нас б’ється серце,
Читаючи провидцем кожний рух?
Раптове. Несподіване. Відверте.
По собі губить розум... тяму... дух…
Шаманом - в трансі дикому у скронях.
Нестримне. Відокремлене. Важке.
Лякливе. Кволе. Втомлене. В долонях.
Затоптане ногами на стежки.
На «зайнято» старого телефону
Моє застрягло поміж почуттів.
Розгублене, на фоні їх кордонів.
Застигле в ідеальній самоті.
Кероване жахливим метрономом,
Тверезим, хворим чіткістю ходи,
Сп’яніле вчора ще кохання ромом –
Сьогодні потребує лиш води.
Чи знає хтось, чому в нас б’ється серце?
Зламати щоб, без тіні каяття,
Цей клятий метроном, цю черству впертість.
Кохати щоб… бодай хоча б життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587926
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015
«Тo thine own self be true»*
William Shakespeare
Як потай хочеться, бува,
Примірять черевики
Чужі, пройтися раз чи два
Поважно чи з підстри́бом;
А ще привласнити слова
(аби із ними й розум),
Щоб іншим в очі – курява́
І заздрість – до морозу…
Посади б неповторний смак
Чужої б… хоч лизнути…
І все життя летить отак,
Мов корчиться в отруті…
Коли надійде час уже
Поцуплене вертати,
Душа лишиться в негліже,
(а може й без халата…)
Аби не сталося тобі
Притичини такої,
Завжди – у радості й журбі –
Лишайся сам собою…
_______________________________
*«Тo thine own self be true» - будь вірний сам собі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587825
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Кожна душа – то чийсь особистий острів,
Б’ються об нього зради, образи й лють.
Знаєш, бувають люди, як стріли, гострі:
Вразять тебе у серце і просто вб’ють!..
Що тобі хтось, далекий і невловимий?
Що вас єднає в морі мільйонів душ?
Просто живи, вплітаючи дні у рими –
Так, як раніше, зболеного не руш!
Буде тобі пекти і колоти груди,
Будуть жалі дурманити, мов абсент…
Знаєш, бувають справді огненні люди:
Іскру черкне́ш – і вигорить все ущент!
Попіл собі залишиш, вогнем налитий,
Буде тобі ятрити старі рубці…
Боже, хіба життя не навчає жити?
Вкотре з дороги сходжу на манівці.
Знову тривожу давні забуті рани,
Лихо мені показує свій оскал…
Знаєш, бувають люди, мов океани:
Кинь камінець – і збуриш дев’ятий вал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587606
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
[i] [b]tth
[youtube]https://youtu.be/EMkYeO0ThiU[/youtube]
[color="#ff0000"]Ти запалив мене...
і душу засвітив…
Тепер, неначе свічка воскова, згораю.
Для чого ж загорілась я вогнем отим?..
Вже вечір золотить
верхів’я плаю.
Іду по вулиці...
і нищечком свічусь –
зустрічні... усмішкою приязно вітають…
Ще й озираються услід мені чомусь,
немов я книгу їхнього
життя гортаю.
Та я у відповідь...
сполохано мовчу.
Аби не розплескать своє раптове щастя…
Захочеш – я здіймусь і в небо полечу…
Молитиму твого і...
Божого причастя.[/color]
[/b]
14.06.2015
_________
Приміточка: читати бажано в супроводі музики.
Враження неймовірне! Архиповський вміє
торкнутися глибин душі...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587267
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Отак іти за місяцем у безвість,
Сховавши душу за тугий замок,
Вростаючи свідомістю в безмежність,
Де сліз нема, ні болю, ні думок...
Вінок із будяків з чола здійнявши,
У плащаницю загорнувши сміх,
Сузір'ям стати (хоч дрібним) назавше...
Та тягне в баговиння Єви гріх...
І засихає вкотре сіль на віях...
Чи є мета в розлуки - вища суть?
Я алгоритм життя не розумію -
Та чи дано комусь його збагнуть?..
...Ця ніч на двох - в ній тільки я і місяць ...
Отак би йти за ним у небуття..
Мій поводирю світлий, ти не смійся -
Я нерозумне і сліпе дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587061
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
З однієї землі всі вийшли.
В неї ж ляжемо своїм часом.
Тимчасові. Раптові. Прийшлі.
Різнобарвні планетні раси.
Просіваєм життя крізь сито.
Та жбурляєм луску під ноги.
Обрій, зорями ще не вмитий,
В кров фарбується нижче Бога.
Нижче стоп його... по-братерськи
Замальовують наші руки...
І думки... і в майбутнє верстви...
Над розстріляним "миром" - круки.
Над спаплюженим словом "брате"
Виє вголос койот-неволя.
...а я марю великим святом -
"Незалежність від війн та болю"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586872
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Благословляла мати… на війну
Єдиного улюбленого сина,
І холодом у серце жах війнув:
«Хіба ж для цього я тебе зростила?
Хіба ж на світі мало й так біди?
Хіба ж ти зайвий у моїй родині?
Не маю права я сказать – не йди,
Бо ти ще й України є дитина.
Які і де знайти такі слова,
Щоб ворога держави зупинити?
Жона твоя дитятко сповива,
Як їй сльози гіркої не зронити!
Якби всі сльози матерів зібрать
В одне велике і глибоке море
Й втопити там, ні, з Богом покарать
Того, хто війни шле й голодомори.»
Синок святий портрет поцілував,
А потім неньку у щоку, солону,
Дружину пригорнув з синком, що спав,
Й пішов, щоб мир принести у долонях.
10.03.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586715
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Лишитись нащадкам
Коротким листом у вічність,
Аби в круговерті двадцятих – тридцятих століть
Від доторку їхнього
В мороці ночі зігрітись
І далі – по колах, за Данте, смиренно ходить.
Душа завмирає,
Коли на табличках із глини
Думок оживає красиво змальована в’язь.
Крізь тисячоліття
Лунають звичайні новини:
«мій друг оженився», «калина у нас розрослась».
І тьохкають в грудях
Відлунням по чертах і ризах
Написані пращуром давнім премудрі слова
В дарованій випадком
Дивній Веле́совій книзі:
«Були українці на схилах Славути-Дніпра».
То ми не чужинці,
Не зайди у власному краї!
І, може, ромашку звичайну побіля воріт
Колись прабабусі,
Ще дівчини, руки плекали,
Співаючи пісню під цокання кінських копит...
Листом для нащадків
Лишитись у часоефірі,
Аби родоводу співуча сталева струна
Мовчанням не лопнула,
Змусивши змовкнути ліру,
Яка від Дажбога своє існування вела…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586630
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Війна – то є не тільки дим, вогонь –
Руїни то, а ще людиновбивство,
Коли народ лишається всього,
Коли в дітей украдене дитинство,
Коли страшна, одна на всіх, біда
Свинцем важким здавила волю людству,
Коли вдова і матінка рида,
Й дитячі сльози з оченяток ллються.
Однакові є сльози в матерів
Дітей, які в війні по різні боки,
Коли синок, мов свічечка, згорів,
І рани в них однакові, глибокі.
О сльози! Скільки вас є в матерів,
Рясних, солоних, гіркополинових!
Ви проводжаєте й стрічаєте з доріг.
А мо’ забули ви про них, панове?
Ви, палії гібридної війни,
Синів своїх туди чом не послали?
Ніколи не позбудетесь вини,
Й ганьбу здобуде рід ваш, а не славу!.
31.08.2014
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586572
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Я колись повернусь…
Не чекатимеш… якось під вечір…
А, ймовірніше, станеться це в найчорнішу з ночей…
Під моїми ногами хрустітимуть залишки втечі…
Ти усе ще збираєш?..
в зіницях зелених очей
Сто питань… сто світів…
Не читай… не розпитуй!… не треба…
Бо ні пафосних слів… ні красивих вітальних речей…
У долонях моїх – тільки жменька забутого неба…
Як торкнешся – віддам!...
в найчорнішу… в найглибшу – з ночей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586014
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 08.06.2015
У сонмі блискавок - заграв,
Поміж запльованих криниць,
Де люд байдужий поспіша
У край приручених синиць,
Лежить зґвалтована душа
Обабіч пройдених доріг -
Уже не варта ні гроша,
Лиш так...ганчірочка для ніг...
Посеред слів важких - в'язких,
З ножем по саму рукоять -
За те, що вірила в казки,
Що можна душу покохать...
Наївна!.. Зовсім, як дитя...
Обличчя й тіло - над усе!
Тоді на блюдечку життя,
Напевно, щастя принесе...
... Там, на розпутті доль і мрій,
Де душ загублених базар,
Котилась болем з-попід вій
Чи то дощинка...чи сльоза....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586094
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Я допізна ніяк не засну
У думках,що шумлять наче жито.
Я тобі напророчу весну,
А сама повернуся у літо.
У ранкові тумани впущу
Сонні зорі,мов перлів намисто.
І нап'юся з джерел я води,
Що в душі задзвенить так іскристо.
Дожени свою долю,не жди,
Від весни та й до літа-два кроки.
У полях,де цвітуть пшениці,
Де стежину вистелюють роки.
Де пробігло дитинство мов птах,
Юність маревом ніжно торкала.
Проминає життя у роках,
У гаях,де зозуля кувала.
Трави буйні,солодкі меди,
Де життя я вдихала мов трунок.
Де кохання я буду нести,
Те кохання,той літній дарунок.
Я сьогодні ніяк не засну
У думках,що шумлять наче жито.
Я тобі напророчу весну,
А сама повернуся у літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585791
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 07.06.2015
[b]2015 рік - рік Василя Симоненка
[/b]
Життя твоє, немов короткий спалах,
Що не одне століття освітив,
І твій талант вже майже закопали,
А він піднявсь, полинув у світи.
У двадцять вісім мудрості – на сотню,
Козацький дух і молодеча кров –
Тому долав небачені висоти.
Старій системі влаштував погром.
Не встиг ти й літнім чоловіком стати,
Отож з портрета – очі молоді,
Бо кадебісти – дикі супостати –
Життя спинили варварськи тоді.
Не встиг ти навіть скласти заповіту,
Коли дістала сталінська рука,
Ти був і є загадкою для світу,
Твої творіння – вольності ріка.
І Україна сорокамільйонна
Смакує поетичне джерело,
Сьогодні в нас таких, як ти, колони.
Твоє бажання майже вже збулось!
16.01.2015.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585736
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
На відстані руки іде війна.
Майбутнє мчить. До зустрічі півмиті.
Лякає тиша, бо вона страшна
раптовими займаннями блакиті.
До вибуху (до смерті?) півжиття…
А може, ціле? Важко відгадати.
Покадрово. У ритмі каяття.
Прискорено. Працюють градом ГРАДи.
Розп’ято знову. «Тіло дав і кров…»
До вибуху лишилось жити… вічно…
Шматується пшениці хоругов.
Тримайсь, життя: а раптом по дотичній?..
Душа вже спакувала чемодан.
Присіла скраю в серці. На доріжку.
Півмиті до майбутнього. Туман.
Не розвидняйся! Дай пожити… трішки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585239
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 05.06.2015
[img]http://amg12.narod.ru/olderfiles/1/854248168.gif[/img]
[i]"Лицем до сонця..."[/i]
[i]В. Савелюк[/i]
Слухати б дощ, але вікна зашиті у пластик,
По́встю тугою затягнута вмита блакить…
Хочеться вийти і, в небо стрибнувши, упасти
І прокричати на Всесвіт “Мені не болить!”.
І полоскати долоні у зливі червневій,
В пахощах мокрих ірисів, бузку й полуниць!
Взяти й пірнути у трави м’які перкалеві,
Слухати небо й лежати собі горілиць…
І відмахнути думки непривітні й понурі,
Мов комашню надокучливу… Гнати в обхід!..
Навіть у час найчорнішої грізної бурі
Треба обличчя своє повертати на схід.
Звідти і сонце народжує кожен світанок,
Звідти й веселку прядуть сивогриві дощі!..
Вибіжиш босою в час післягроззя на ґанок –
Літо полоще в калюжах тремкі промінці!
Глянеш довкола – які ж бо разючі контрасти:
Скільки життя у природі і штучності в нас…
Поки небесна блакить не зашита у пластик,
Слухаю дощ… І спиняють годинники час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585490
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Заміноване поле і стежка, сліди за селом.
Заміновані душі і долі гіркою сльозою.
Ще жива Україна, лиш мука гірчить над чолом
І на серці – ураза, якої епоха не згоїть.
Ще не вмерла… Всевишній, молю, опустися з небес,
Омофором святим огорни волелюбів одчайних.
Межи сотні Іуд і Пілатів таскають свій хрест,
Наче прокляті нині не світом, а безлічсвітами.
Це сини Твої, Боже. Невже не даси їм руки,
Не ізбавиш од скверни безвинну, заплакану землю?!
На обстріляній ниві ще горсточка стебел тонких,
Які не скалічив душею обділений нелюд.
Знову кров’ю мережить літопис геройська доба
І нова «Ілліада» скеміє у кожному слові.
Лиш болять безіменно розп’яті хрести на гробах,
І яріють печаллю гіркою тернисті дороги.
Нескоримі і вічні, що міццю торкають вишин.
Завмирає сполохано пташка у димнім захмар’ї.
Не спіткнутися б в млі, у вогні не згоріти б, лишень…
Десь поранено тишу у мирі жахливо-примарнім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554017
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 04.06.2015
Запроси ти мене до осені
Літнім дощиком з грозовицею,
Може, ранком прозоро - росяним,
Чорнокавою із корицею...
В журавлинім знайди клинописі
Мого імені знаки - музику -
У вітрів семиструннім голосі
Розв'яжу всі мінорні вузлики...
Твою осінь зігрію сонячно,
Розчинюсь у тобі веселкою;
Проведу між сузір'їв поночі,
Прожену туман - зраду спекою...
Кожен з тисячі моїх дотиків
ВідізвЕться в тобі мурашково...
І прогнозам на зло синоптиків
Розіллється тепло ромашкове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585340
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015
Дякую за натхнення автору Роя
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585034
А тиша - це як ліки для душі,
Щоб з нами примирилася душа;
У тиші добре пишуться вірші,
Ну, а буває, ріже без ножа...
Вона відкриє в серці зорепад,
Здола страхи... Чи, може, дасть нові?..
Крок уперед чи, може, два назад?..
Майбутнє в тиші ... й тайни вікові.
Вона наш поводир до нас самих,
Стирає те, що хочемо забути...
В душі схололій, закутках німих
Допомагає віру знов здобути.
У тиші є мелодія чарівна,
Та часто в унісон з прощанням
Вона звучить надривно і незмінно...
Не переплутай тишу із мовчанням!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585141
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015
Сходить сонце над горою, ллє світло донизу,
Біжить життя все рікою до краю карнизу.
Дав Бог всякому серденько і душу, і розум,
Щоб творив по честі долю і не робив безум.
Бо буває, що буяє дерево зелено,
А в середині трухляве і живе все темно.
І душа квилить холодна, зубожіла й боса,
І заклякла у поклоні на намітці з проса.
А буває посилає тепло й порятунок
І так щедро, як хотів би, не вбереш у клунок.
Світ широкий - кожен знає - не всі хочуть знати,
Що добро славить дорогу, невдячність - то грати.
02.06.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585001
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
[i] [b]Дітям:[/b]
мертвим,
живим і
ненародженим…*
[b]Це ж треба так! В космічну пору світу,
Коли – лиш мить, щоб взнати його суть,
В війни гієні гинуть наші діти –
З опіль Донбасу вісті нам несуть.
Та не про них на цей раз тут балади –
Героям – слава!.. І батьківська дань! –
Хотілось би майбутньому зарадить,
Щоб вже повік не мати тих страждань.
Бо хочеться у злагоді прожити, –
Жадання те не кожному збагнуть! –
Щоб зла, ненависті зловісні ниті
Не сплутали омріяну майбуть…
Подай нам, Боже, нових од і арій,
Нових Богданів, Байд, а чи Гатил,
Щоб в нас зродився свій по крові Дарій –
То й був би фронт – не в масть ворожу! – й тил...
Якщо й не воя, то хоч Роксолану,
Щоб усмирить імперську “благодать”,
Чи Ярославну – королеву Анну,
Щоб вла́дцям глузду свіжого додать!
До того й сам хотів би прилучитись…
Я Да́рка жду… свого на цілий світ…
Чи Роксолану… То знаменно чимось,
Як восени – нежданий клена цвіт!
То ж, люди добрі, більше вже не лаймось,
Живім в сумирі – з Богом і в миру́…
Зробив провину - неодмінно каймось!..
На себе й я отой тягар беру.
…І прийде час, коли тузи пузаті
Уступлять місце… розуму й добру.
Усіх диктаторів повинні ми прибрати!
І цей тягар на себе я беру…[/b]
[b]Й наступить час… Народяться ще діти!
В країні щастя, не в глухім бору…
Від того нам вже нікуди подітись!
…Ще й цей тягар… на себе… я беру.[/b]
1.06. 2015
________
*...в День захисту дітей[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584885
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
[i] В єднанні з природою – наше єднання:
шануймо й плекаймо її, як дитя!
Вона ж – запорука краси і кохання,
які дарять нам безперервність життя. [i][b][/b][/i]
[b][color="#1a00ff"]Зозулин спів… Ще й іволги свистання…
Шматує шпарко душу соловей…
То дніприкове трепетне вітання –
з любов’ю до птахів і до людей!
Найменший брат Дніпра – маленька річка –
ручай, що чудом від конання уцілів,
доплив** Дніпра, неначе Божа тичка –
любов Його, і музика, і спів…
Тут спо́чин мій – і для душі, й для тіла,
молюся пташкам і город саджу...
Поезія – пошлюблена із ділом:
за гартом пліч про неї я суджу.
Ось тут буряк… Петрушечка вже сходить,
а там зозуля – долю нам кує…
Хай ремесло те, може, вже й не в моді,
та то вже так… колядництво моє.
Ще доглядаю… дикі орхідеї,
що втрапили в червоний фоліант…
Вони ж мені нашіптують ідеї,
як мусить жить scientifical pedant***!
Вже так судилось: запізнілі діти –
ми з Дніприком, останні з могікан:
несе він води, хоч не зна, де діти****,
а я пишу закоханим пеан.
Я славлю труд, прихильність до природи,
він живить жито – зілля на добро.
Ми не ждемо від Бога нагороди –
то вже такий наш рідний тил і фронт.
...А там, на Сході – інші каруселі
та інший вимір! Інші – мир і смерть…
Міста і села зовсім невеселі,
сльозами ріки виповнені вщерть…[/b]
[color="#0011ff"][b]Та прийде час – і дикі орхідеї
ручними стануть й буйно зацвітуть
в садах Донецька й Криму…
То халдеї
явили нам
свою звірину суть![/b][/color]
8.05.2015
________
*Витоки Дніприка (смт Чабани, передміcтя Києва) –
територія природно-заповідного фонду, оголошена
Київською облрадою ботанічною пам’яткою природи
місцевого значення для збереження популяції орхідеї,
занесеної до Червоної Книги України як зникаючий вид;
**притока ( діал.);
***(англ.) той, хто займається науковою роботою.
****Дніприк, наповнивши два ставки в Чабанах,
натрапляє на Одеську трасу, і як 3000 українських
малих річок, конає, занурюючись у підґрунтя, відтак
заболочуючи поля, вимушено чинячи шкоду довкіллю.[/i]
© Олекса Удайко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584156
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 29.05.2015
Запізніла весна ледь святкує свої карнавали:
у обіймах морозів завмерли деревця в саду,
первоцвіти сп'янілі свідомість втрачали чи в'яли,
цвіт черешні безплідно завмер, як в чаду.
Відгорає тюльпан, спраглий келих наповнивши сонцем,
відзоріли нарциси – пахучий рясний зорепад,
та милу́є блакить незабудок під самим віконцем
і тендітних конвалій п'янить – від Діор – аромат.
Феєрверками барв ще зуміє весна захопити,
розіллються вони із бутонів півоній, троянд.
Ну, а нині в саду – ніжна скромність... аж ні́де ступити –
заметіль фіалко́ва чи плетиво сніжних гірлянд.
Може ельфи злетілись в мій сад соловейка послухать,
і в усіх закутках всілась безліч білесеньких зграй?
Як співав соловей! Та затих, мов боявся сполохать
цю святу чистоту – білосніжний фіа́лковий рай.
Вчорашні світлини куточків мого саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583861
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 27.05.2015
Моя стежина, моя дорога,
Вона до храму і до села,
Зникає смуток, мовчить тривога,
Бо ця стежина у даль звела…
Шануймо стежку, щоби від смутку,
Одна єдина у нас мета,
Лише до храму вдягніть хустинку,
У нас стежина ось ця одна…
Я по стежині іду до храму,
Де пахнуть трави, бринить роса,
Поставлю свічку за тата й маму,
Щоб їх зігріти, там в небесах.
Вони для мене, як охоронці,
До них я часто лечу в думках,
Думки зігріють мене, як сонце,
Любов батьківська вона, як птах.
Дай, Боже, пам'ять, щоб бити в дзвони,
Коли потреба є у батьках,
Я помолюся святій іконі,
Думками в небо злечу, як птах…
Незмірне щастя тоді в людини,
Коли співають в саду пісні,
Це край мій рідний, моя країна,
Тут кожні миті в душі святі!
Я по стежині іду до храму,
Де пахнуть трави, бринить роса,
Поставлю свічку за тата й маму,
Щоб їх зігріти, там в небесах.
Вони для мене, як охоронці,
До них я часто лечу в думках,
Думки зігріють мене, як сонце,
Любов батьківська вона, як птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583622
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Ми не трималися за руки
У прохолоді вечоровій,
І не для нас чарівні звуки
Закоханого солов`я...
Та серед безлічі історій,
Написаних на серці шрамом,
У кожного життєва драма...
У нас - написана своя.
У ній немає поцілунків
Чи ніжних доторків долонь,
Нема ніяких подарунків,
Лише загублені слова...
Хоча слова ті, як вогонь,
Що опікає щемом душу...
Я лікувати її мушу?
Чи дякувати, що жива?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581754
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 19.05.2015
Ну чом турбуєте мене,
плакучі зливи?
Лиш стукіт у вікно
рясним дощем...
Й без вас в душі
так гірко і тужливо,
журою вкрилось серце,
мов плащем.
Допоки будете
бентежити дерева?
Зривати цвіт,
кидати по землі...
Бо і моя весна,
пастельним ніжним мревом,
розсіялась раптово
у імлі.
Ну де поділась із небес
блакить прекрасна?
Лиш сиві хмари -
хвилі із глибин.
Цей буревій думок
накрив мене невчасно,
і рвуться нерви -
листям зі стеблин.
І як вимолює цей світ
для себе свята:
хоч скибку сонця,
трішечки тепла...
Благаю й я,
не мало й не багато, -
щоб квітка Миру
завтра розцвіла.
14.05.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581218
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 15.05.2015
А я – завмерла гілка.
Суха. В гарячім подиху весни.
Ковток від сонця. Гірко.
Раптове листя – мрії навісні.
А ти – холодний подих.
Нестримний… передперший буревій.
Угоди непогоди
(між спокоєм і спокоєм – завій).
А ти – чомусь і зразу.
В крамниці скла. В кишенях – чеки слів.
А я – відсутня ваза
Для зірваних надій і почуттів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581036
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Земля і мати, наче птах і крила,
Що дихають повітрям чистоти,
Земля нас, люди, щастям наділила,
А мама в храм зуміла привести...
Спасибі ненько, що мене родила,
Що помогла лягти на вірний шлях,
Тебе немає, але рідна сила,
В душі моїй, як жито на полях.
Тебе я завжди пам’ятаю, люба,
Хоч крила вже ослабли, вже не ті,
Рішають нині українські судьби,
Ти розумієш… Люди не святі…
Я сьогодення розповів для тебе,
Неначе хмари пропливли літа,
З днем матері! Моя рідненька, нене!
Для мене ти понині є свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580178
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
[i](всім мамам, бабусям, сестрам і донечкам
у це світле травневе свято - День Матері)[/i]
Бабцю, Ви сад перейшли
на світанні весни –
буйним розмаєм
віддячила щедра природа,
травень цей храм
доглядає, він – мудрий господар,
і на деревах розвішує
пряники-сни.
Мамо, Ви зранку в городець
насипали фарб –
квіти зійшли і лопочуть
крильми-пелюстками,
туляться ніжно
до рук оксамитових мами,
переливаються, мов
самоцвітовий скарб!
Сестро, ти променем вишила
білий рушник –
ніжне мереживо золотом
грає при світлі!
Тороків білі пір’їни
тремтять у повітрі…
Твій оберіг –
у сакральні світи провідник.
Доню, ти хлюпнула сонця
у шибку душі –
ніжна кульбабка
у ній ворухнулась зненацька…
Пирснула сміхом –
і блискіток рій чудернацький
темряву враз розігнав,
ніби світло-рушій!
Рідні мої, найдорожчі
у світі жінки!
Ви – обереги надійні,
відрада, і крила!
Скільки би дзигою
доля життя не крутила,
знаю, що поряд – опертя
міцне для руки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580173
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
Зустрітися з тобою?Лиш скажи.
І я через два дні вже на пероні.
Ми будем знову разом...До завжди...
Лиш сльози вкотре котяться солоні.
Ти мені лілей білих принесеш.
-Згадав?..
-Так.Я повинен...Не забути...
-Ти ще мене колись...
-Знайду...
-Прийдеш?!
Під стукіт колії вже слів не чути.
Хотілося сказати,що твій син
Давно закінчив школу,оженився.
Хотіла ще спитать,чи ти один?
Сказать,що в тебе внук вже народився.
А ти нічого в мене не питав.
Цілісіньке життя про зраду думав.
Я зрадила...З тобою...Ти не знав...
Ти щось собі такезне сам придумав!
Ти не повірив.Я не дорослА
Ще до такого,щоб тебе вмовляти.
Такого пошукати ще осла,
Щоб так...Його хотілось...Обнімати...
-Чекай!Тебе чекає вже онук!
Гарнюсінький...Чорненькі оченята...
Ти не відчув малюсіньких ще рук,
Що обнімають наче Янголята?..
Зустрілись дві самотності...Перон
Набрав собі у жменьку сліз до неба...
Вона жбурнула новий телефон,
Щоб стерти всі сліди...Бо це...Так треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578482
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 03.05.2015
З крові невбієнних маки стали полем,
Із апостаментів дивиться Ілліч,
Поки ми божились "більше вже ніколи",
Чорною чумою обернулась ніч.
Плине наша кача по гіркій Тисині,
Свято Перемоги "празднує" війна,
Душами хоробрих несе з України
Невсипущим крукам чорного пшона.
У тридцять дев'ятий ворог йде в науку,
Рахувати вчиться мертвими людьми,
Глянь же ветеране, он твої онуки -
Тріпотять у небі білими крильми...
Болями країни вмитий сірий ранок,
Срібними сльозами змучених гримас,
Кожному не стати добрим ветераном -
На гранітних плитах зупинився час.
Щось шепочуть в полі маки до калини.
Автомат у людства привід для забав.
Де ж ти, Перемого? Де ж ти, Україно?
Воскресай народе, день уже настав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578585
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Вечір надворі, зорі на небі,
діткам малесеньким спаточки треба.
Пий молочко і піжаму вдягай,
в ліжечко хутко, дитино, лягай.
Я розповім тобі, зайчику, казку
про неслухняну малу черепашку,
що в Черепашії з мамою жИла,
сонечко, друзів,пісочок любила.
Ранком вставала і бігла до річки
гратися з друзями біля водички.
Було так весело, радісно їм!
Мама покличе обідати в дім.
Всі поїдять,тоді - гайда купатись...
Мама ж любила про них піклуватись.
Їм випікала смачні пиріжки,
грала на скрипці, читала книжки.
Поки гуляли - дивилась в віконце.
Ну, а сама, поки сяяло сонце,
бігала... поралась все у будинку,
сяде спочити всього на хвилинку,
й знову вечерю піде готувати,
щоби дитятко своє годувати.
Але одного весняного ранку
дощик раптово з'явився на ганку.
Хмари кудлаті по небу кружляли,
сірою ковдрою все застеляли.
Лиш Черепашка розплющила очі:
- Хочу до друзів! На річку я хочу!
Гратися хочу! Збирать камінці!
- Квітонько, дощик іде на ріці.
Бачиш, на дворі вітри і негода.
Підеш гуляти, як буде нагода.
І Черепашка тихенько зітхнула,
дивна нудьга її враз огорнула.
Ходить за мамою в кожен куточок.
- Мамо, дай піци великий шматочок!
- Мамо, зроби мені кружечку кави!
- Мамо, нудьгую... Мені не цікаво.
- Мамо, вдягни мені плаття зелене!
- Мамо, дивися, он скалка у мене!
Мама, по-троху, стає дратівлива,
бо для матусь - чи то сонце, чи злива,
в домі багато-багато роботи,
завжди якісь нескінченні турботи.
То витирала в кутку павутину, -
мало не впала на свою дитину,
бо Черепашка погратись хотіла
й мамі під крісло вона залетіла.
Мама тарілки і чашечки мила,
а Черепашка окропу долила.
Тільки матуся сваритись почала, -
з рук Черепашки тарілка упала.
А Черепашка:
-Я!... Я підмету!
і перебила ще дві на льоту.
-Досить уже, неслухняна дитино!
Йдеш у куток і стоїш там годину!
Мама малечу у кут повела,
все із підлоги тихенько змела.
Ну, а малеча образилась, звісно.
Їй у куточку так сумно і тісно.
В іншій кімнаті, де мами немає...
Там Черепашка сльозу витирає.
- Що я зробила? У чому провина? -
Не розуміє бешкетна дитина.
Раптом в вікні показавсь Черв'ячок:
- Мама поклала тебе у куток?
І Жабенятко до нього стрибнуло,
зареготало, ліниво зітхнуло.
- Що, провинилась, мала Черепахо?
Ну ти й невдаха, ну ти й невдаха...
А Черепаха у мить розлютилась:
- Вам що до того, що я провинилась?
Може, в куточку ховаюсь від вас?
Дощик на дворі, гуляти не час.
- Ми там калюжу знайшли пречудову.
Гратися весело в ній, чесне слово! -
мовив завзято смішний Черв'ячок,
а жабеня прилягло на бочок:
- Ой, не піде Черепашка із нами,
бо налякалась, дурнесенька, мами.
- Ні, не боюсь... я її не боюся!
З вами в калюжі купатись навчуся!
Що скаже мама, мені все одно, -
і Черепашка полізла в вікно.
Мама, тим часом, на кухні прибрала,
торта шматочок для доні дістала.
Але, о, лихо!.. Де ділось маля?!
Їй з переляку хитнулась земля.
З лапок упав на підлогу шматок,
мама сто раз загляда у куток.
Цілий будинок оббігла довкола,
мама ще так не лякалась ніколи!
Може дитину хтось викрав із хати?
( фільмів матуся дивилась багато),
Або сама повтікала й згубилась?
Може у лісі вона заблудилась?...
А дітвора - у болоті купалась!
Жабка і далі собі реготалась,
було цікаво їй, весело дуже
спостерігати з брудної калюжі,
як Черепаха шукає малечу:
- Як це ми добре придумали втечу!
Весело з нами тобі, Черепашко?
- Весело, але... чомусь якось важко.
Не розуміло маленьке дівча:
в неї в цю мить заболіла ДУША!
Ну, а матуся помчала у ліс,
скільки лилось Черепашиних сліз!
За деревцята вона заглядає,
свою дитинку невтомно шукає.
Дятел на неї із дуба дивився:
- Хто, Черепахо, у тебе згубився?
- Донечка, пане, десь зникла моя!
- Ні, черепашок не бачив тут я.
Мама побігла далеко-далеко,
всюди чекала її небезпека.
В лісі блукають ведмеді й вовки...
Лапки її покололи голки,
бо заглядала вона в чагарник.
- Що, Черепахо, у тебе хтось зник?
Зверху, над нею, сидів чорний Крук.
- Донечка люба... ну просто з під рук.
Може її Ви десь тут зустрічали?
Може додому вернутись вмовляли?
- Ні, я не бачив, - сказав сумно птах, -
Ліс - це не місце для вас, черепах.
Далі по стежці - на звірів пастки,
тільки багнюка, кущі і гілки.
Може вона уже в домі чекає?
- Ой, я не знаю... не знаю... не знаю.
Знову помчала вона по дорозі,
горе своє призабути не взмозі.
І за хвилину... Ой, лишенько!... Мама
враз покотилася прямо у яму.
Дощик з хмаринок в траву капотів,
він зупинятись ніяк не хотів.
Хтось у калюжі купавсь безтурботно,
а Черепашка, сумна і голодна,
в небо гляділа, зітхала, тужила,
гратися зовсім не мала вже сили.
Раптом промовить:
- Матуся! Матуся...
Друзі, за неї чомусь я боюся!
І зрозуміла - погано вчинила.
Мама такому її не учила.
Всіх полишила і, нумо - у ліс!
Вітер малечу на крилах відніс.
Вечір підкрався сюди непомітно,
гілля хиталося так непривітно.
Та Черепашка, неначе летіла,
Маму знайти усім серцем хотіла!
І не було ні краплиночки страху:
- Знайду матусю свою Черепаху!
Знало б маля, як було там, у ямі,
бідній, журливій, наляканій Мамі.
Як же боялася... та не за себе.
- Донечку любу знайти мені треба.
Де ж ти поділась, рідненька моя?
Як мені сумно... Стомилася я.
Дивиться з пастки вона в небеса...
В серці НАДІЯ живе, не згаса...
І, не повірила... бо, наче диво,
донечка зверху , щасливо-щасливо,
лапку до неї свою простягнула
й радісно Маму нарешті гукнула.
- Мамо, матусю, ну як ти скотилась?
- Я за тобою, рідненька, дивилась...
Доня знайшла довгу-довгу лозу,
Мама вхопилась за неї внизу.
Вгору забралась всього за хвилину
і обійняла рідненьку дитину!
І,у цю мить ,враз розвіялись хмари.
Це було диво! Немов якісь чари!
Вечір на хвильку спинився, неначе,
й їх освітило проміння гаряче!
Мама взяла черепашку на спинку,
ну, а маля розмовля беззупинку,
як Крук і Дятел вказали їй шлях.
Щастя світилось у їхніх очах.
Мамо, пробач, я була неслухняна.
- Ти ж моя радість... - промовила Мама.
Донечку гладить свою, обіймає,
пісню веселу нестримно співає!
Так от вчинила мала Черепашка.
Що ж нас навчає така дивна казка?
ТРЕБА СЛУХНЯНОМУ БУТИ ЗАВЖДИ,
ЩОБ ОМИНУТИ ТАКОЇ БІДИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578522
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 03.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2015
Упасти в ніжне прядиво трави,
У китиці махрові молочаю
І слухати бджолині молитви
У купелі весняного розмаю...
І думати про світле й неземне –
Яке це щастя в сій буремній ері!..
Коли тебе натхнення доторкне,
Відкривши серцю в раювання двері...
Упасти поміж косами струмка
І наслухати шепіт загадковий,
Коли дзюрчання музика легка
Вплітається у кучері діброви...
І ніжити долоні в завитках
Грайливо-неприборканих потоків...
І стежити, як розтинає птах
Небесні плеса, чисті і глибокі...
Промінню підставляючи лице,
Усотувати проблиски медові,
І прорости у землю деревцем,
По вінця повним цвіту і любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577759
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Слова - Віталій Назарук (надихнула - прекрасна українська поетеса Ліна Костенко)
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
...Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю...
©Ліна Костенко
І, власне, пісня:
1
Ти ніколи не будеш сивою,
Пофарбують роки волосся,
Залишайся завжди красивою,
Щоб задумане все збулося…
Не була ти ніколи відьмою,
Не була ти ніколи коброю,
Ти родилась, щоб бути жінкою,
Бути мамою, ласкавою і доброю.
ПРИСПІВ
А постава яка у тебе…
В тебе мудрості вистачає,
Прихилю я для тебе небо,
Бо і нині тебе кохаю.
2
Берегиня ти свого роду
І онукам бабуся люба,
Ти ніколи не втратиш вроду,
А от я вже лишився чуба.
Я без тебе не зможу жити,
Ти для мене не будеш сивою,
Хочу разом кохання пити,
Залишайся завжди красивою.
4 травня 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577787
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Я засинаю в обіймах святих
Тієї пісні, що жагу пізнала,
Впиватись словом і летіть в світи,
Де гарцювала України слава.
Вона в казках і думах ще жива,
І в булаві козацькій оселилась,
Вкарбована у пам’яті слова,
Крізь товщу літ дійшла і не стомилась.
Вона у тьохканні веселім солов’я,
В гіркій сльозі, тривожній, удовиці,
В журливій пісні жури-журавля,
У шепоті дозрілої пшениці.
Вона у хвилях золотих Дніпра,
Що розмовляють з далиною-небом,
Вона в важких історії вітрах,
Та кращої землі мені не треба.
Вона в пророчім слові Кобзаря,
Що свій народ будив і вів до волі,
Жив під князями і бажать царя
Народ мій не погодиться ніколи!
5.02.2013.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577079
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Чи бувають кордони для мрій?
В мріях теж зупинятися треба.
Є межа, а за неї не смій...
Потім боляче падати ... з неба.
Хоч не проти омріяних снів,
І за ґрати їх не сховати,
У віночку римованих слів
Хочу душу свою заховати.
У душі хочу жити з весною,
Із сумлінням бути на "ти",
Будувати, вести за собою,
А не спалювати мости.
А бува, щоб нове збудувати,
Щоб душа заспівати змогла,
Все старе треба розруйнувати
І самому згоріти дотла!
Ще й сумління на вулик схоже:
Розтривожиш і боляче вмить,
І ніщо тут не допоможе...
Може, з часом перегорить...
У космічному вирі галактик
Вже накреслена долі ріка,
І пливеш по житті, як кораблик,
В течії весняного струмка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576947
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
І.
Коли в серці порвали струну,
І сил немає вже далі горіти,
Кожен день ти немов на війну,
Знай, то час щось у со́бі змінити!
Пр.
Відлітай у теплі краї,
Туди де сонце цілує долоні,
Де думки ти відпустиш свої,
Зігріють душу там запахи моря.
Відлітай у світанки дощем,
Відлітай, і вдихай в повні груди.
Не ховайся від світу плащем,
Там де ти, там любов буде всюди..
Відлітай
ІІ.
Коли більше не радує сміх,
І нічого в тобі не лишилось,
І сховатись ти хочеш від всіх,
Розправляй... Розправляй свої крила!
Відлітай у теплі краї,
Туди де сонце цілує долоні,
Де печалі забудеш свої,
Зігріють серце там запахи моря.
Відлітай у світанки дощем,
Відлітай і живи в повну силу,
Не здавайся ти можеш іще,
там де ти, там любов, моя мила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574966
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Прокинутись так хочеться у літі,
Коли на синім небі зорепад,
Нескошена трава у буйнім цвіті,
Де поруч ти і черешневий сад.
Так прагну знов до золотого стану,
Хоч сивина засипала давно,
Сплю наче в літі, в осені устану,
Бо молодості випите вино.
Солод черешні смаком ліг на губи,
Не можна зупинити цвіркуна,
Ти знов шепочеш: любий, любий, любий…
Прокинувся - тут осінь чарівна.
Промінням гріє золотиста осінь,
А літо ще повернеться у сні,
Моя душа іще черешні просить,
Що так смакують влітку при вині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576441
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Завітай в мої сни
Білим янголом.Теплою ласкою слів
Ти мене огорни
Щоб забулися труднощі днів.
Заспівай колискову
Про казковий та лагідний сон, і нехай
Я засну. А ти ,знову,
Завтра в ніч, в мої сни завітай.
Завтра в ніч.
Знов чекатиму, спрагло, на тебе.
В чому річ?
Що? Не спустишся янголом з неба?
То приходь
Ким завгодно,як хмарка, чи вогняний птах.
Не запитуй навіщо
Так хочу...Просто будь...Залишись в моїх снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576507
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 23.04.2015
(Присвячую своїй мамі Ходак Феодосії Іванівні)
Подаруй мені, мамо, долю,
І щасливу, і невідому,
Ще й любов подаруй, юначу,
Щоби справжня була, терпляча.
Почуттями щоб дорожила,
Добра мати була й дружина.
Заспівай мені, мамо, пісню,
Щоб жилось між людьми не тісно,
Хай навколо гуляє воля,
Дітвора щоб рясна, не квола,
І щоб сонечко їй сміялось,
А від того згоріла заздрість.
Розкажи мені, мамо, казку,
Бо без неї так жити важко,
Бо без неї життя буденне,
А вона, як вода студена:
І омиє мене, й напоїть,
Рани серця й душі загоїть.
Намалюй мені, мамо, квіти,
Кольорів щоб позичить звідти,
Більш яскравих – не хочу темних,
Хоч і не обмину я терни,
І колючі, і терпко-кислі,
Все ж без цього життя не мислю.
Подаруй мені, мамо. серце,
Щоб раділо грозі й веселці,
Щоб любити й прощати вміло,
Щедре й добре було, і сміле.
Бо без серця як жити буду?
Бо страшні безсердечні люди…
Подаруй мені, мамо, долю,
І щасливу, і невідому,
Ще й любов подаруй юначу,
Щоби справжня була, терпляча.
Щоб любила клітинка кожна –
БЕЗ ЛЮБОВІ ПРОЖИТЬ НЕ МОЖНА!
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576563
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Присвячую своєму батькові Ходаку Петру Григоровичу,
учаснику форсування Дніпра у роки Великої Вітчизняної війни.
Ішов листопад 1943р.
Наймолодших юнаків-українців було мобілізовано для форсування Дніпра. Завданням №1 стало визволення Києва до 7.11 (річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції ). Любою ціною…
Ненавчених, недосвідчених, беззбройних молодих хлопців кинули на взяття Києва з протилежного берега Дніпра, що дуже утруднювало операцію. Тисячі їх навіки залишилися у льодяній воді. Таку високу ціну заплатила Україна за столицю.
Вони воювали вперше
І з ворогом, і з водою –
То час був великих звершень:
Вони у бою… без зброї…
На берег спішили, правий,
Столицю аби звільнити;
Навстріч – вогняні заграви,
Ті, після яких не жити.
Охоплював дикий відчай
Їх в водах, святих, Дніпрових…
Хто право дав їх калічить,
Ще юних, а вже героїв?
Згасали їх очі-свічі…
Не бігли у хлопців сльози,
Дніпро заглядав у вічі
Й останні слова відносив.
А потім вмирали вдруге,
Коли свої… підривали,
Мовляв, то не є наруга,
Бо з трупів були завали.
Й стогнав очерет іржавий
Із заростей прибережних:
«А ви за яку державу
У жертву життя принесли?»
Мовчали… й вода, й герої,
Адже не розкажуть мертві,
Як юних їх, під конвоєм,
У пащу вкидали смерті…
Вони умирали двічі,
Щоб Київ постав Героєм.
Та він… не поставив свічі,
Історію … перекроїв…
Вони умирали двічі,
Жили щоб і ми, й столиця,
Дух волі щоб дув із Січі,
Війни не було. Й пшениця,
Й жита на полях родили,
І хвилі Дніпром гуляли,
Й народ, як одна родина,
Й історію… виправляли.
Вони умирали двічі
В холодних осінніх водах.
Їх роки… ще небо лічить
І їх пам’ятає вроду.
Вони умирали двічі,
Й забути їх – значить, зрадить…
Для них не потрібні Віче,
Салюти, гучні паради –
Лиш тиха розмова з Богом
Й запалені нами свічі,
Й ми стали самі собою…
За нас же… вмирали двічі…
6.11.2013.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576005
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Край дороги, у долині,
на краєчку поля,
Росте собі кущ калини,
а поряд - тополя.
Милуються одне одним,
шепчуться з вітрами,
А коли подме зимою,
вкриються снігами.
Ростуть собі, поглядають
знизу на дорогу
І давно у душах мають
непросту тривогу:
Чиї вони, звідки родом
і де тут взялися,
Пояснити їм не можуть
ні плоди, ні листя.
Нема й людям до них діла,
ніхто й не спитає,
Лиш зозуля у долину
щодня прилітає,
Сяде вона на калині,
закує небозі,
А потім тим, що йдуть-їдуть
по битій дорозі.
Тоді сяде на тополю,
заридає тихо,
Як згадає сіромаха,
яке було лихо!..
Колись давно на цім місці
турки-яничари
Воювали, на цій землі
і смерть зустрічали.
Забирали в полон людей
і хати палили,
А діточок малесеньких
у воді топили.
Річка текла, де долина,
й була німим свідком,
Як матері коси рвали,
як вмирали дітки.
Якось знов людей зігнали
вороги-злодюги
І нікому захистити
жінок від наруги:
Нема ж бо рук чоловічих,
щоб тримали зброю,
Загинули чи воюють
десь на полі бою.
Залишились жінки, діти
та діди негожі,
Бачать кривду, болять душі,
а чим допоможеш?
І стояла поміж усіх
дівчина Марина –
Чорні брови, карі очі
губи, як калина.
А на руках сопів синок,
ніби янголятко.
- Не підходьте, я не віддам
вам своє малятко!
Тільки це вона сказала,
як сталося диво:
Край дороги, над рікою
грім-гримучий гримнув.
Попадали яничари,
також полонені,
Заплакали малі діти,
туляться до неньок…
А Марина із дитятком
стоїть, як цариця;
Не змогла вона злій волі
турків підкориться.
Подивилася навколо –
лежать люди, речі,
Шкода було людей своїх,
а ще більш малечі.
Потім стала на коліна,
голову - до неба,
Хрест поклала собі, сину:
- Нам на той бік треба
Перебратись через річку,
(стиснула до болю).
Поможи нам, святий Боже,
вирваться на волю!
Швидко встала й пішла в воду,
підняла дитятко:
- Як перейдем, підем далі,
відшукаєм татка,
Який пішов воювати,
землю боронити,
Поки ж будем ми з тобою
гіркі сльози лити?
Розступилась вода в річці,
жінці шлях звільняє…
Раптом… матір безталанну
стріла доганяє…
А з-під неї… краплі крові
закапали в воду…
Похилилась і сховалась
її краса-врода…
Поховала річка матір
і дитя із нею,
Не дозволила красу ту
закидать землею.
А як сонечко проснулось,
промені послало,
Ані людей, ані річки
там уже не стало.
Лише кущик ледь пробився
з вродою Марини,
Краплі крові – то ягідки
стали на калині.
Трохи далі проклюнулась
гілочка тополі,
Здогадалось тепер сонце:
синок теж на волі.
Тільки ж сонце не говорить
й зозуля не може.
З України вони родом,
розкажи їм, Боже!
Кров"ю-потом поливалась
земля та багата,
Не дозвольте ж себе, люди,
у полон забрати!
Милуйтеся калиною,
шануйте тополю,
Бо дорого заплачено
за сучасну волю!!!
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576012
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Якби себе ми шанували
в дорожній куряві років,
то нині б очі не згасали
в війною вкрадених синів.
Не було б вражої навали
під грім цинічної брехні,
й братів би наших не вбивали
на власній з прадідів землі.
Якби ми справді пам’ятали
замучених пташиний глас,
вони б, прилинувши, стояли,
немов сторожа, коло нас.
Вони б вказали нам дороги,
якими в світі ходить зло,
і шепотом перестороги
охолодили б нам чоло.
Не догоджаючи сильнішим,
мов недоучене дитя,
ми не ховалися б у ніші
напівсвідомого буття.
І ті, що стали ворогами,
нас пізнавали б у лице...
Якби себе ми шанували...
Й платили віддано за це.
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517367
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 21.04.2015
Вітре, передай привіт квітневий
Тій, котра приборкує вогонь,
У котрої клени, наче леви,
П’ють росу з оливкових долонь…
Передай трембіти клич ранковий
Зо самого серця гір Карпат
Тій, котра оздоблює підкови
Каменями в тисячі карат…
Тій, котра жене хмарин отари
По небесних луках голубих,
Ловить на невидимі радари
Космосу найменший видих-вдих…
У котрої Всесвіт за дверима –
Говір лісу, древній, гомінкий!..
Тій, котра вплітає зорі в рими,
Промені і зливи у рядки…
Вітре, передай весни цілунки
І квітневі пригорщі тепла
Тій, котра у мідні обладунки
Сонця власне серце одягла…
Передай роси дрібне намисто,
Згусток неба – чистий, мов топаз!
Хай їй буде світло і врочисто
На душі у цей квітневий час…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575714
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Лють лютого розтанула морозивом
І молоком – у стовбури беріз.
А горобці, які сіріли прозою,
Римуються цвіріньканням на «біс».
У вікна квітів джміль летить співаючи,
Життя вливає в серце пелюсток.
І, коників малих між трав сідлаючи,
Злітає вітер в небо до зірок.
Життя Весни фільмується годинником.
Гукає Сонце: «Знято!» з-за хмарин,
Згортає декорації вітрилами
До дубля «Завтра» – і в готель «Спочин»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575528
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Лиш той кохання намалює,
Хто його гирлом упивався,
Об його скелі розбивався.
А іншим говорити – всує.
Лиш той оцінить його мури,
Хто був у їх тісних обіймах,
Хто мир пізнав п’янкий і війни,
Ніс кулі в тілі від Амура.
Про нього тим судить годиться,
Хто міряв градус його сили,
Хто був на дні його могили
І в небо нісся з ним, мов птиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575275
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Прощався день.Напівсіренький плащ
На плечі опустив і сів тихенько.
А я почула в тиші знову плач.
Це був мій плач...Чи Янгола близенько?..
Для чого ці випробування?Ніч
Сідала у кімнаточці і спала...
Палили зорі півстареньку піч,
Щоб я не змерзла...Щоб на ранок встала...
Чому для мене болі стільки?Сни
Тулилися до купочки і мерзли.
А я горнулась вкотре до весни...
Писала ніким читані новели...
Прощався день.Не вернеться.Зітруть
Його з думок всі ніченьки і люди.
Маленькі Янголятонька несуть
Вчорашнії думки на старім блюді...
Їх викинуть із днів.Зітруть...Порвуть.
Для чого стільки болю?Я не знаю...
Для чого рай?Живою розірвуть
Маленьку душу Віди...Та лАтаю
Її віршами...Я люблю цей світ...
Всіх грішних...Всіх,хто душу мою били...
Тулився день через сто сотень літ...
А я люблю всіх тих,що не любили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574927
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2015
Нервово рву життя календаря,
Секунди з часоклітки відпускаю
У позапростір, де німа Земля
Орбітокола, мов роки, збирає.
І це - вогнем розпечене - кільце
Вона сховає у минулоскриню
І посаг свій весільний понесе
До Чорних дір, як гарна господиня.
І біля брами витягне рушник
Людських діянь зі смАком полинОвим –
Заломить стрілкоруки часомить
В жалобі, не позначуваній словом…
І горе-наречену відштовхне
(бо та Діра на цілий тон світліша!) –
І знову коло (знову вогняне?),
Немов каміння впертюха Сізіфа…
І календар білити до світань,
І готувать обручку циферблатну,
Щоб врешті-решт (крізь тисячу блукань!) –
Квиток у спокій… без кінцеводати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574856
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Як закохана доля,
Стоїть в полі тополя,
А над нею у вирій
Клин за клином летить.
І не знає тополя,
Що така її доля,
Буде клин зустрічати,
Як весна зашумить.
Білі хмари у небі,
Білі-білі, як лебідь,
Над тополею зранку
Пролітають удаль.
Пухом плаче тополя,
Бо така її доля,
В серці радість тримати
І горнути печаль.
Одягли урочисто
Одяг свій золотистий,
Пшениці недостиглі
Що достигнуть за мить.
А тополина доля,
У пшеничному полі,
Разом з вітром тепленьким
Все шумить та шумить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574482
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015
Подолати б тяжіння в собі –
І рвонути за межі галактики,
Розриваючи звички на клаптики
І на роки – хвилини в добі.
І на роки – хвилини в добі,
На космічній долаючи швидкості
Заборони у їх прозаїчності,
Наче виклик незрячій юрбі.
Наче виклик незрячій юрбі,
З оболонки прорватися крилами –
І злетіть життєдайними зливами,
Подолавши тяжіння в собі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574381
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Серед виру реформ і руйнацій
Пісня рідного краю жива,
І втонула у цвіті акацій
Величава гора Калитва.
У душі - наче тепле озерце,
Наче ніжно-солодкий капкан...
Я закоханий по саме серце
У безкрайніх степів океан!
Я закоханий у синє небо,
У безхмарну його височінь!..
Приорілля, вернусь я до тебе
Й через тисячі поколінь!
Як безмежність мене за собою
Поведе у незнані світи,
Повернусь біля ставу вербою
Чи калиною біля води...
І до мене птахи, як годиться,
Прилітатимуть звідусіль,
Будуть пити холодну водицю
Із джерельної річки Оріль.
Хоч зриватиме силою злою
Вітер в осінь листву золоту,
Повернуся додому вербою
І корінням у землю вросту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574265
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Весна цьогоріч така рання,
Такі погожі, теплі дні...
Ми заблукали у коханні?..
Чи загубились у весні?..
Усе у мріях і тумані,
Горить і гасне щось в мені...
У ясно-сонячнім розмаї
Є "ТИ плюс Я", а разом - "НІ".
Це, мабуть, березень навіяв
Думки чарівні ... чи сумні...
Назустріч ми так бігли в мріях!..
Та розминулись... заблукали у весні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574082
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Кажуть, що щаслива буде хата,
Де в гнізді щебечуть ластів»ята.
Кажуть, що щаслива хата буде,
Де до ластіво́к привітні люди.
Приспів:
Ластівки́, ластівки́, крізь небесні пороги,
Крізь країв широчінь ви додому летіть,
Хай вітри і дощі не зіб»ють вас з дороги,
І веселку-весну на крилі принесіть.
За недовге українське літо
Встигнути маляток народити,
І навчити, як на світі жити,
І в краї далекі полетіти.
Приспів:
Ластівки́, ластівки́, я довік не забуду
Щирий щебіт ласкавий малих ластів»ят,
Що дзвінким джерельцем долинає повсюди.
Як за літо зростуть, та й у небо злетять.
Ні заморські чудернацькі квіти,
Ні дива, що бачили по світу,
Ні плоди солодкі того раю
Не замінять Батьківщину, знаю!
Приспів:
Ластівки́, ластівки́, повертайтесь додому,
І весняне тепло принесіть на крилі,
Ластівки́, ластівки́, із важкої дороги
Повертайтесь скоріш до своєї землі.
Ластівки́, ластівки́….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573946
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
(Навіяне соцмережею «Однокласники»)
Коли життя, бурхливе і стрімке,
В краї далекі жити вас закине,
Не забувайте, друзі, ви про те,
Що родом ви із Неньки-України.
Не забувайте, звідки родом ви,
Де предки ваші вічно спочивають.
Ви є раби у царської Москви,
Де українців лиш за бидло мають.
Не може росіянин без царя
На світі жить, не вміє і не хоче.
Нема у них такого Кобзаря,
Який би зміг відкрить тим людям очі.
Прокиньтесь, скиньте пелену з очей,
На світ погляньте іншими очима,
Бо ж в ваших жилах наша кров тече,
Свободна й сильна, як сама Вкраїна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573944
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
Людино моя прекрасна,
Тримайся за світ, борись!
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись,
І тільки на крилах білих
Незламних своїх надій!
Я вірю: достатньо віри
У світлій душі твоїй.
І сонця там значно більше,
Ніж мороку і зневір!
Людино моя, не бійся,
Незгодам наперекір
Іди лиш на поклик серця
До зоряних перемог.
В молитві тобі всміхнеться,
У смуті розрадить Бог.
Бо крила твої для злету,
А слово – то храм душі,
Нема для думок поета
Умовностей і межі.
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись…
Людино моя прекрасна,
Відроджуйся,
Вір,
Молись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482393
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 12.04.2015
В степах, де править суховій,
Прошу́ весну́ нахмурить брови:
"Хоча́ б одну сльозу пролий:
Коли ти плачеш, ти - чудо́ва!
Нехай палюче сонце спить
На хмарах сірої пери́ни.
Ти ж знаєш: коли дощ мрячи́ть –
Радіють лу́ки та долини.
Хай там – північніше - пече́:
Де люди просять трохи сонця.
Де з неба рясно дощ тече,
Направ проміння в їх віко́нця.
А тут хоч трохи небо вкрий,
Напни́ небесну парасо́лю.
Живлючою водою зли́й,
Втамуй південну спра́гу по́ля.
Хай Та́врія зазелени́ть
І уквітчається сада́ми.
Не зупиня́й – нехай дощи́ть,
Хай степ засяє кольора́ми.
І принеси на землю ми́р –
Мир Божий, а не тимчасо́вий.
Хай щезнуть ідол та куми́р –
Засно́вники війни та кро́ві.
Розбий ті ідоли в серця́х:
Залізні, золоті та мідні,
Що сила їх у папірця́х,
А за́думи – страшні й оги́дні.
Хай запану́є тут Любов –
Джере́ло вічне сил життє́вих,
Щоб суховій не поборов
Палю́чим вітром мук миттє́вих.
Тож плач, весна, сліз не шкоду́й,
Та розмочи засохлу бри́лу.
А спра́глу землю порятуй
Від зачерствілості та пи́лу.
9.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573157
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 10.04.2015
Моя душа - розхристане розп`яття:
Вода й вогонь, а я між двох світів...
І можу запалати теж багаттям
Або втонути в хвилях почуттів!..
В обох світах мені вмирати -
Або потоп, або пожар...
Страшніше смерті обирати,
Чи фенікс я, чи іхтіандр?
І серце то кричить, то стогне -
Цей вибір навпіл ділить світ...
Чи не горить і у воді не тоне?..
Це що ж, душа моя, як лід???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573120
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015
Прийшла Весна березовими соками,
Розвісила сережки-маяки
І з Паном на кущах до сонцеполиску
Зелені начищала мідяки.
А Лель із солов’єм щоніч хоралами
Від сну будили барви у квітках,
І Мавки танцювали поміж травами
У росяно-смарагдових вінках.
Лелеки розліталися колисками,
Висіли гнізда щастям на дахах,
А у печі тепло сміялось-бризкало
І сонцем розливалось у руках
Хазяйки Лади. Крашанки крутилися
Планетами під диво-писачком –
Історії малюнками родилися –
Фантазії магічним полотном…
І рушників дороги, шиті хрестиком…
Червона з чорним доля у стібках…
І на Голгофу шлях ходою хресною
Того, що пам’ятатимуть в віках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572671
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Зажратий ситий Егоїзм
Залитим кров’ю світом править,
Бо його батько Прагмати́зм
Завоював усі держави.
Брехню призначив Віщуно́м,
Недбалість слідить за порядком,
Бюджет очолив «Еконо́м
На людськім ща́сті та достатку».
Порядність обізвали злом,
Надійність вислали з країни,
Турботу стра́тили гурто́м,
А Честь замурува́ли в стіни.
Зміцніло царство, розрослось,
Цар Егоїзм почав радіти!
І так вже фа́йно удало́сь:
У нього народились діти!
Такі беззахисні, смішні:
малі, пика́ті, безпорадні,
Спокійні, зовсім не страшні
І не бридкі, а ще й прина́дні.
Дві до́ньки – схо́жих два лиця́:
Байдужість і Немилосе́рдя.
У грудях - кам’яні серця́ –
Безжально, непохи́тно, тве́рдо.
Тож згодом виросли вони
Й онуків діду народи́ли:
Численні до́ньки та сини́
Планету гу́сто засели́ли.
Недбалість був найста́ршим з них –
Досто́йний син своєї ма́ми:
Байдужий до проблем чужих,
Ма́рив лиш власними ділами.
В Немилосердної ж доньки́
Знайшовся син Холоднокро́вний –
З його нелегкої руки́
Вкрай зіпсувався світ гріхо́вний!
Тож після нього й почали́
Народжуватись зло́сні діти,
Котрі на землю притягли́
Пекельні муки з то́го світу.
Знева́га, злість, безкарність, лють,
Жорстокість, не́нависть, безжа́льність –
Вже кров людську, як воду, п’ють,
Життя знецінене – в бана́льність.
Убивства, звірства, терори́зм –
Вже но́ве пра́вить покоління.
Знущання, геноци́д, сади́зм –
Кінець усякому створінню…
Все, що посієш – те й пожне́ш:
Закон відомий всім на світі.
Якщо з Байдужістю живе́ш –
Згада́й, які у неї діти…
5.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572204
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Ми поряд на рівні ментальності,
Де мрії й думки, наче сон...
В одній підсвідомій тональності
Вібруємо в унісон.
В комп`ютернім світі зустрілися,
Нема тут вербальних зв`язків;
В реаліях загубилися -
Між дат календарних листків.
За рим перепону ховаємось,
А далі за неї - не руш!
І друзями залишаємось
На відстані доторку душ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571711
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015
Я та, що тримає світ
у стерплих тремких долонях,
що губить щоденний крок
між гуку і суєти,
життям - навмання убрід
і аж до зими на скронях,
вплітає лелійність мрій
у інші живі світи.
Я та, що не знає сну
під склепом повік утоми,
що завше чатує час
у плині земних скорбот,
гаптує життя канву
любов'ю... і до оскоми,
до крові із мозолів
байдужості жне осот...
Я та, що живе, мов птах
з удосвітків і до смерку
серпанком подоби крил
спішить обіймати день,
стоїть на семи вітрах
в небес загляда люстерко
і молячись, силу п'є
з його благодатних жмень.
Я проклята і свята,
слугиня чужої волі,
і кара, і Божий дар,
і гострий Митця різець.
Я мати і сирота,
жадана й чужа до болю...
Я та, що голубить світ.
Творіння його вінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571505
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Злякалась, Весно? Сходи не такі?
Мутації, напевне, в чорнозЕмі:
Куди не глянь – посходили кістки,
Замість веселих пагонів зелених…
Не перепілки гнізда в’ють в житах –
Там інші птАхи правлять новосілля
І сіють мінно смерті дикий жах,
Як стімфалійські* (пам’ятаєш?) пір’я…
Закуталася саваном Весна…
Від снігу посивіли віти-руки…
Ти жайворонку крила принесла,
А він сьогодні кряче круком, круком...
____________
*Стімфалі́йські птахи - міфічні птахи, які жили біля озера Стімфала в Аркадії. Вони мали мідні дзьоби, мідні крила й пазурі, а гострими перами вбивали людей, неначе стрілами з лука; живилися людським м'ясом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571179
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
Як гляну у вікно я ненароком,
То усміхнусь, забувши про усе:
Розкішною перлиною barroco
Гірську красу до хати занесе.
Просочені могутністю Карпати,
Як вартові, пильнують виднокрай.
А в далині, у попелястих латах,
Тримає небо скеля-самурай.
Сапфірово-смарагдові ялини
У гущі лісовій стоять у ряд.
Цей запах хвої, ніби щохвилини
Із вітром залітає у мій сад.
Де, зморені морозами, дерева
Домівки затуляють від вітрів.
Яка ж краса довкола березнева!
А ти мене, як Мавку, тут зустрів...
А я в саду з тобою цілувалась
Під шурхіт присоромленої груші.
Любов до нас тихесенько підкралась,
і світлом огорнула юні душі.
1.04.15.
На фото зображені Скелі Довбуша. Минулого року ми з чоловіком їздили туди на прогулянку. Чудові спогади на все життя. Яка ж наша Україна красива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571152
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
Вітер б'ється грудьми у шибку,
Як сліпий заблукалий птах -
Чи то неба йому невидко,
Чи то втратив на волю шлях?..
Розлітається снігопір'я,
Припада до брудних узбіч -
Покрива наготу ганчір'ям
Ця зазИмлена весноніч...
Виє вовком і стогне хрипко,
Плаче слізно -чи їй болить?..
...Каніфолить смичок для скрипки
Опівнічна незрима мить:
Завтра знову концерти зранку -
Дежавю навісних погод...
І осінні руді останки
Де-не-де ведуть хоровод...
І маленьке-в-мені-дівчисько,
Загорнувшись у ковдру мрій,
Все шепоче: "Весна вже близько!.. "
Ніжно -пролісковій зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570882
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2015
-Продається весна на ниточці!
Ось купіть собі, люба жіночко!
У квітчастій блакитній свиточці
І легесенька, як пір'їночка...
Лиш погляньте: повітрянокульково
Рветься в небо, немов неприв'язана!
Тільки вітер ще коле бурульково...
Тільки казка її нерозказана...
Я б купила... Та ,майже, розтрачено
Все, що мала душа замріяна:
І сльозинки з-під вій освячені,
І дитинство , любов'ю сіяне...
Тільки гудзик в чотири дірочки
У кишені лежить самітником
І маленька яскрава зірочка,
Що дощем подарована -лІтником...
-Ну, беріть! Не вагайтесь! Дешево!
Ні грошЕй не потрібно, ні золота!
Тільки снів осяйне мереживо...
Тільки іскри з-під долі -молота...
-Тільки сни, щоб весну окрилити?!
Тільки іскри, щоб дать їй волечку?!
...І за мить, разом з чеком вибитим,
Я веснянку тримала -сонечко...
…
І змахнула веснянка крилами...
Пересіяла хмари ситечком...
...І лягла на папір чорнилами
Перерізана мною ниточка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Ти любиш Україну так як я?!
Душею, серцем, розумом і тілом.
Бувало так, що теж душа твоя
Від болі і від радості щеміла?
Бринить сльоза коли лунає гімн,
Коли знамено вітер розвіває,
Душа й собі, у небо, навздогін,
Від почуттів, окрилена, злітає.
Якщо ти відчуваєш те, що й я,
Любові до землі в тобі по вінця,
То ми родина і одна сім’я
І б’ється в грудях серце УКРАЇНЦЯ!
29.03.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570285
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Танцює дощ в долині під еФеМ...
І з хмар кошлатих бризкає потрохи.
Звучить весняна музика, як щем,
Несе луною тьохкання і охи…
Земля зеленим вкрилася плащем...
Лежить в долині п’яна від вологи.
Неначе казка впала міражем
З небес веселка прямо нам під ноги.
Весна малює барви олівцем...
Наводить фарби пензликом потрохи.
Все далі й далі в гори манівцем,
Поміж яруги, доли і розлоги...
Умили личко проліски дощем...
Зявилось чудо… з іншої епохи.
Біля черемхи сіли під кущем
В мої вірші вкладають монологи.
Зібрав свої і їхні у гарем...
Відшліфував рядочками у строфи.
В гаю відкрились двері у Едем,
Принесли з Раю Янголи і Боги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570105
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Часом я - мов не я,
а всього лиш якась амеба.
Не чужа, й не своя,
Не з землі, і не з неба.
Ані птах, ні черв'як.
Не нещасна, і не щаслива.
Все okay, але все ніяк,
Не забута. Та не важлива.
У руці моїй - не перо,
дерев'яна робоча сапа.
Це мій шлях? Чи моє тавро?
Шкандибаю, неначе шкапа...
Не мовчу, але не кричу.
Мов іду, але не тікаю.
Не повзу, але не лечу.
Маю все. Але що я маю?..
Це не вірш, але що тоді?
Часом хочеться вовком вити...
Мов пливеш у чужій воді.
Щось не так.
Але що змінити?
28.03.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569900
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Квіти вмирають стоячи -
Мовчки... таємно... боляче...
Сиплять пелюстям -душами,
Сірість навкруг затрушують...
Завтра їх просто викинуть
(В зіткану безвість митями )...
...
Тільки з небес залатаних
В скрипко -дощах заплаканих
Їм зазвучить адажіо -
Щиро... розбито... наживо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569487
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Мій грізний Леве, тут твоя земля,
Твоя бруківка, об яку віками
Ти точиш кігті. Ти своє ім’я
Гербо́м промовиш з кованої брами.
Мій древній Леве, пращури твої́
Тримають землю, не дають просісти
Твоїй основі. Цінності сім’ї,
Родинну силу вміло так зберіг ти.
Мій теплий Леве, ніжністю вгости,
Бо твої люди серцем найтепліші,
Душею щирі. По крові́ пусти,
Добром заповни всі порожні ніші.
Мій творчий Леве, обдаруй мене
Настояним античними домами,
Своїм натхненням. До кісток пройме
Архітектурна сила панорами.
Мій дивний Леве, мохом обросло
Твоїх легенд незвідане плетіння,
Дощами впало. Хто зна, чи було́,
Чи казкарів назбиране уміння.
Бездонний Львове, скільки у тобі
Тих різних левів вулицями стали,
Й закам’яніли. Гордо-мовчазні,
Навік в собі тебе закарбували.
21.03.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569410
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Рідні люди...Колись були рідні,
Не ріднить та сердитая кров,
Бо душою і розумом бідні
І не відають слова"любов".
Розміняли на дрібну монету
Почуття і найкраще в житті,
Та не зникнеш на іншу планету,
Всі слова,що приходять-не ті,
Дуже тяжко тому пояснити,
Хто сліпий та глухий водночас,
Хто лише вміє гроші лічити
Й знає пару лиш завчених фраз.
Трата часу,бо не відбілити
Ту людину,що вічно в багні,
Неможливо вогонь запалити,
Де смола докипа в казані.
25,03,2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569325
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
А ми зустрінемось, я знаю -
В інших світах, в галактиках чужих.
Тебе серед мільйонів упізнаю
І прилечу на крилах осяйних.
Не перешкода нам ні час, ні простір,
Для нас безмежність відкрива світи.
Дивись: горить в космічній високості
Нове сузір`я - "Я ПЛЮС ТИ".
А ми удвох розправим сонцекрила,
Полетимо в безмежний простір неба,
Надії вітер наші сонячні вітрила
Наповнить щастям й вірою у себе.
До тебе, вгору, у космічну далевись,
В чужі світи... Уже нічого не боюсь!..
Як полечу у інші виміри колись,
Назад без тебе вже не повернусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567562
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Сьогодні – рік, як я вже з вами,
шановні джентльмени й дами!
То ж купу вражень накопила!
В собі їх втримати – несила,
бо кожен день читаю ві́рші
талановиті... й трішки гірші,
зірко́ві – просто супер-клас!..
як й ті, що да́рма трачу час.
Бентежать часом, мимо волі,
писаки низькопробні й тролі,
та обійти їх, слава Богу,
і право нам дали, і змогу.
Зізна́юсь: я не б'юсь в екстазі
від вивертів в заумній фразі,
і не позаздрить моя Ліра
метафоричності... без міри,
де вірш – мов павичевий хвіст,
та в барвах геть згубився зміст.
Шаную рими, ритм, модерність,
яскраву образність, майстерність...
Та все це, вам зізнатись мушу,
не обпікає мою душу.
Але... о, як же я "кайфую",
коли глибокий смисл відчую!
Як обертом йде голова,
вловивши мудрості слова,
пророцтво чи афористичність,
неперевершену класичність!
Бальзам сердечний – ті вірші,
де до зірок – політ душі,
що жайвороночком співає
й тебе на крилах підіймає.
Хтось щирим гумором потішить,
хто тінь зажуреності лишить,
здивує в'їдливим сарказмом...
І перехопить горло спазмом
чужа біда, що битим скельцем,
поранить прямо в саме серце...
Безцінне це, коли в вірші
є частка автора душі...
І ба́йдуже, в якому стилі,
аби лиш на чуттєвій хвилі,
щоб до емоцій – ніжних... дужих –
не залишилося байдужих.
Тим, що за гранню пишуть... в трансі –
вклоняюсь низько в реверансі...
Прості вірші чи повні сили –
мене ви всі чомусь навчили,
бо щирих почуттів політ
в душі моїй залишив слід.
Хай буде участь в нашім Клубі
для вас усіх – солодка згуба!
Хай Музи не покинуть вас
і на Парнас несе Пегас
13.03.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566379
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Завжди елегантно-яскрава, ефектно-шикарна,
Дивовижно вражаюча і геніально-складна,
Фантастично-казкова, неперевершено гарна,
Розуміючо-щира, приваблива і чарівна...
Ти буваєш ласкаво-м`яка і ніжно-дбайлива,
Романтично-чуттєва і загадково-хмільна,
Незбагненно божественна і неймовірно зваблива,
Променисто-квітуча, сліпучо-п'янка, як весна!
Може, трішки зухвало-кумедна, азартно-спекотна,
Карколомно бурхлива і неповторно-нова,
Екстремально відважна, весела і безтурботна,
Загалом виняткова, які тут ще треба слова!..
Усі почуття й протилежності цілого світу
В таємничо-невивчену душу вклали боги.
Стала жінка життям, оберегом, міцніше граніту,
Провідним маяком, що вартує світів береги!
Милі жінки!
В цей весняний день бажаю Вам безхмарного неба, сонця в душі, міцного здоров'я, натхнення, кохання й краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565036
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015
А, хочеш, я буду твоєю веснянкою -
Розвітреноніжною, сонячноквітною?..
Звучатиму сміхом, або колисанкою?..
Чи пташкою стану, до неба привітною?..
А, хочеш, сніжинкою стану останньою -
Впаду на долоні п'янкою краплиною?
У вікна зорею світитиму ранньою...
У каві корицею стану -жариною...
Чи, хочеш, я квіткою стану підсніжною,
Тією, що з дійсністю бореться сірою?
Чи стежкою стану длятебепідніжною...
...Не зрань мене тільки своєю невірою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563916
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 03.03.2015
Вернешся живим - я знаю…
Повернешся зі щитом!
Любов бо перемагає
Завжди у бою зі злом.
Я вірю у тебе, чуєш?
Ти зможеш, ти все знесеш!
Не здашся і не спасуєш,
Не схилишся, не впадеш!..
Хоч дим виїдає очі,
І небо усе в огні…
Ти виживеш, чуєш, хлопче,
у праведній цій борні!
Молитвами квилять душі
за тебе… Прошу одне -
хай куля тебе не рушить,
хай смерть тебе не діткне!..
Ти виживеш, любий хлопче,
квитаючись з лютим злом,
що рідную землю топче…
Повернешся зі щитом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560041
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015
[b] [color="#eb2121"]П Р И С В Я Ч У Ю
всім закоханим[/color][/b]
[i] Принципи камашастри (взамоєвідношень між чоловічим
і жіночим чинниками – інь і янь) як одного із взірців до-
релігійної духовної культури хвилювали не одно покоління
людей... Чи не найголовнішим принципом камашастри є
взаємопроникнення, обмін між Інь і Янь у людей різної статі
як джерело прогресу, отримання задоволення від життя...
Сю "тендітну" тему автором нещодавно* було піднято
у вірші, що перекликається з думкою іншого автора, ключові
слова якого наведено нижче. Щоправда, є і інші погляди
на цю, здавалося б, добре зрозумілу проблему**.
Ризикуючи знову попасти під обстріл "важкої артилерії"
моїх опонентів, в цей святковий для даної теми день, подаю
новий варіант вірша, написаний уже у новому, 5-стопному ямбі.
Отдай мне капельку души,
Отдай! И ты не пожалеешь.
Лариса Пятакова[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i][color="#a80707"]Віддай мені хоч крихітку тепла –
Я відігріюсь в нім… Нехай зомлію,
Та не згорю, як ніч моя, дотла…
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай свої гіркоти від журби:
У вирі почуттів я їх покраю
І в гріб навічно покладу! Аби
Був спокій і любов... Заради раю.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу –
Й прокинешся... немов в казковім сні:
Я всім життям своїм... тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Змурую у собі... гранітну пристань...
І вирощу... стокільканадцять руж,
В тобі ж відкрию... безугавну пристрасть.
...Та ряст топтати радше не спіши:
Піти у вічність – злим навкір – успієш...
Віддай... кришталі серця і душі!
Віддай!.. І ти не пожалієш…[/color]
[/b][/i]
[i]22.01. 2015
[/i]
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
**http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552664
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559615
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2015
Під "тєлік", жуючи котлетки,
сусіди "плачуться в жилетки":
– Як ціни виросли підступно,
уже обновки – недоступні...
– Забыли про курорты мы...
и так устали от войны!
– Мы так все резко обеднели!..
А я проводжу паралелі:
стає всім важче день при дні...
А хлопцям... легко на війні?!
– Що за обід? Тут – м'яса мало!
– Біда! Пиріг спекла невдало! ..
А там... промерзлі і холодні,
натомлені, напівголодні,
під "градом" на передовій
добу ведуть нерівний бій...
– Пора змінить стару мобілку,
та гро́шей... тільки на горілку.
А в них – старезні міномети
і вже в дірках бронежилети...
є ранені на полі бою...
і лиш на денечку – набої...
– Те новости – лишь вред здоровью!
– Братки! Комбат стікає кров'ю!!!
– Промерз! От би стопарик... з перцем!
– Ех, не впіймати б кулю в серце!
– Чорт, слизько так! Упав на ґанку!
– Та де ж підмога?! Зброя?! Танки?!
Чи доживемо до світанку???...
Які дрібні, які нікчемні
проблеми наші непроблемні –
на сміх... чи курам... чи котам...
Бо справжнє лихо – ТАМ!!!
А там...
Там кожна мить – це гра зі смертю
і думка:
– Вистоять! Не вмерти!
– Убитих... ох, збирати тяжко!
– Як не попасти на "розтяжки"?!
– Де тут свої... межа... кордон,
щоб не потрапити в полон?!.......
То ж невдоволення багаття
загасим! Скаржитись – не час!
Давайте зціпим зуби, браття!
Війна... ще лише йде до нас...
7.02.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557882
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015
Надто багато навколо вже крові.
Сестро у чорному, доки ще будеш
Душі збирати в своєму подолі?
Надто багато. Диви, бо розгубиш.
Досить, спини цю агонію люту.
Доки ще будеш стихійно косити?
Скільки ще має загинути люду,
Щоби твій голод уже насити́ти?
Надто багато уже овдовіли.
Діти, поламані горе-війною,
Плакали так, що аж хмари сиві́ли.
Сестро, отямся з своєю косою!
Скоро не буде куди вже ховати.
Землю – і ту вивертає від гніву.
Скільки так можна країну ламати
Й клеїти знову на місці надриву?
Надто багато навколо вже болю.
Висохли навіть не сльози, а очі.
Зціпивши зуби, благатиму Долю,
Може, почує молитви жіночі.
06.02.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557617
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Моїм поводирем в житті буває сум.
Я йду за ним зажурено, неспішно.
А в серці біль пече, як величезний струм.
Мені так боляче, комусь - це смішно.
Але я йду, бо мушу подолати шлях,
Мов човен, плином у відкрите море.
Мене бентежить та тривожить справжній жах
За нескінченне в сьогоденні горе.
Я щиро вірю, перемоги прийде час,
Бо гідності не можна розчавити.
Історія ще раз перевіряє нас,
Чи Україну вміємо любити?
09.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529748
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 30.01.2015
Любіть Україну, як сонце любіть…
Володимир Сосюра
Любіть Україну, до сліз у очах,
До болю у грудях і щему!
Любіть не заради, за благо, чи страх,
Любіть кожен сам, по своєму!
Не вголос любіть і не на показ,
Щосили б’ючи себе в груди.
Любіть почуттям, як батьки люблять вас
І легко душі вашій буде!
Любіть до глибин недосяжних душі,
До дна, що у власній кишені!
Любіть не за статки свої, бариші
І будьте у цім навіжені!
Любіть не за те, що вона вам дала,
Чи ще зобов’язана дати!
А тільки тому, що вона лиш була,
Як в кожного – батько і мати!
Любіть не за розкіш і сяйво вогнів,
Хоч важко за злидні любити…
Любіть! І щоб кожний із вас захотів
Для неї в житті щось зробити!
04. 02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408938
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 28.01.2015
Світ увесь би забрав під крило,
Щоб зігріти і захистити.
Болем розпачу душу звело.
Розкажи мені, світе ,як жити ?!
Солов`їно-калИновий край,
Біль і муку терпіти не сила ?!
На світанку мене зустрічай,
Я підставлю тобі свої крила.
Віднесу у далекі світи.
В яснозорих краплинах туману
Знов вишневі квітують сади.
Там немає брехні і обману.
Чутно з далеку спів солов`я.
В кришталевому сні надвечір`я
Спочиває від сонця земля.
І немає тут зрад, лицемір'я.
Заколисує тиха печаль
Вишнеокий, омріяний світ.
Повертається часу спіраль,
І єдині там захід і схід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552578
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 28.01.2015
Сьогодні я почула: «От за що
Ми маємо боротись, воювати?
За Україну? Та вона ніщо
Не зможе більше громадянам дати.
Війна, розруха, долар дорогий…
А Президент?! Нема вождя-месії!
Ні, воювати нам не до снаги,
Одразу краще здатися Росії».
Печуть до сліз ті зрадницькі слова.
Невже і досі в когось хата з краю?
Чи маряться їм Путін і Москва –
Синоніми вгодованого раю?
Так, покоріться, голови схиліть –
В ярмо! Навіки! Клякніть на коліна!
Були рабами ви впродовж століть,
Спливала кров’ю ненька Україна.
Та, слава Богу, меншає рабів,
І українці знов стають до зброї.
Настане час – і весь народний гнів
Спрямують на загарбників герої.
А ті, хто зневажає рідний край,
Для кого українська – «дика» мова,
Нехай ідуть від нас за небокрай –
Де «Руський світ», де править дядя Вова.
На вас чекають мирний Магадан,
Якутія і Колима з Сибіром.
Миліша за Вітчизну вам Орда?
Хіба тримаємо вас? Їдьте з миром!
А нам ставати з ворогом на прю
(Страшний він, але ми сильніші духом!),
Як мріялось Шевченку-Кобзарю,
Багряному та іншим відчайдухам.
Пора скінчити еру лихоліть,
Голодоморів, нищення і болю.
Не поступайтесь, браття, зупиніть
Загарбницьку політику-сваволю!
Були б ми разом, не могла б Москва
Розбій чинити у квітучім краю.
Де схована гетьманська булава,
Що здатна розігнати вражу зграю?
Любов, надія, віра – все в нас є.
Борімося – за Україну-мати!
Та поки «вата» в нас не зогниє,
Нам буде важко ворога здолати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555392
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 28.01.2015