***
́Ми втрачаємо курс. Подивись – виростає стіна,
Каменисті уз гір’я в кільце замикають долину.
За плечима – останній форпост – монастир Сен-Бернар.
Небезпека лавини.
І ми рятуватись повинні.
Може, слід зачекати: хтось рушить по наших слідах.
І в ефірі зими безнадійно ітиме на запах?
Монастир Сен-Бернар випускає за браму собак.
Їхні спини кошлаті,
Неначе від холоду лати.
Довоєнні хрипкі приймачі оголошують пошук.
По околиці вкотре лунають тривожні сигнали.
Але в цьому районі давно не працює відділення пошти
І собаки святого Бернара
Сніги перекопують марно.
Лиш відлуння у горах повторює вирок суворий:
Залишатися тут, де у крони покришено вечір.
Ідемо під конвоєм. Ось лісу реліктова хвоя
Обіймає за плечі.
І жодного шансу на втечу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553153
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015