Мне бы случайно сегодня не сдохнуть,
И выживать для родителей только.
Ты не поверишь. Мне хоть бы не помнить,
Вредя ведь лечит. Но сколько же, сколько?
Вновь провожаешь модель до подъезда,
В каждой с которых – влеченье к деньгам.
Ты не поверишь. Но после отъезда
Я потеряла всю тягу к стихам.
Вечер впивается в сбор алкоголя,
В томной компании дым сигарет.
Марта, Дарина, Катюшенька, Оля.
Как хорошо, что меня уже нет!
Это прекрасно. Все как в поговорке:
Тварь из машины – и путь станет легче.
Главное лишь – не скучать в своей норке,
Для окруженья стать птичкою певчей.
Быть хоть бы кем, но зато – веселится,
Горя не знать, забывая невзгоды.
Ты не поверишь. И мне бы… Напиться,
И выживать, чтоб случайно не сдохнуть.
Хоть бы забыть тебя! Было бы круто,
Существовать для родителей только,
Чтоб не отдать свою душу под утро.
Время ведь лечит. Но сколько же?.. Сколько?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676245
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2016
*Маючи владу над собою, хочеться зазіхнути на більше.
*Всі знання і натхнення доклав , щоб добратись до порогу відкриття, але його переступили інші.
*Відкрити магазин - не така й проблема.Був би ломик під рукою...
*Якою незборимою буває внутрішня сила!
*Варіант збігу : тато і мама одружились в один і той же день!
*Щасливий випадок :потрапив в аварію, але ребра цілі, лиш в іншому порядку.
*Дехто потрапивши на виконання 5 симфонії, вважає , що пропустив перші чотири.
*Не скупіться на витрати, якщо їх є кому щедро оплатити.
*Для дружини норка -гарний подарунок.Якби не доглядати за нею...
*Чому штатною буває тільки одиниця?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638228
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2016
Сине-чёрную ночь(в шелковистости шали)
Пучеглазый фонарь жёлтым светом терзал,
Обнажая из тьмы минареты печали,
Где никто никому никогда не солгал...
Отзвучали слова и слова повторились...
Унеслись далеко и вернулись опять...
Минареты печали года возносились...
Пучеглазый фонарь освещал только пядь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633174
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Летіти вітром, бачити свободу,
Нестримно мчатись вічно молодим
Й не зупинятись, в будь-яку негоду
Та не зважати де ти й перед ким,
І в вільнім дусі, розуміти радість
Стремління пізнавати дивосвіт,
Ніколи і нікого не боятись,
Лишаючи легкий і чистий слід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622181
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2015
Загустела вскипевшая кровь,
Ощущается сердцем вина
И над библией молишься вновь...
Не твоя это, слышишь, война.
Ввысь не манит небес синева,
Горизонт раскален докрасна...
Рано стала седой голова,
Не твоя это, слышишь, война.
Певчих птиц не слышны голоса,
Не сближает влюбленных луна...
Черным кроет сердца полоса...
Не твоя это, слышишь, война.
Замирает на вздохе курок,
Перебито дыханьем цевье...
Очень трудным был этот урок,
Не твое это все, не твое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597313
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Снится поэту чужая планета
И романтический край.
Море соблазнов для новых сюжетов.
Сердцем его выбирай.
Ночь прикрывает разбойничьи планы.
Для детектива сюжет:
Не заживают смертельные раны,
«Плакал» семейный бюджет…
Я побывала у многих поэтов…
Ночь приключений полна…
Сколько интимных любовных сюжетов
Им нашептала луна.
Ночь и романтика – не разделима.
Также как ночь и любовь.
Как неразлучны «Самсон и Далила»…
Память волнует нам кровь.
«Тёмная ночь»* заставляет снять шляпы…
Песня звучит много лет.
«Ноченька» тёмная…- Фёдор Шаляпин
Пел всем знакомый куплет.
Ночью поэт ожидает свиданья…
«Дама» приходит тайком…
Он ослеплён этим нежным созданьем…
Ей посвящает альбом.
Сон для поэта, особенно летом,
Явно, друзья, - не резон…
Раз уж назвался лиричным поэтом,
Бодрствуй целый сезон!
* «Тёмная ночь» 1943год.
Поэт В. Агатов.
Композитор Н. Богословский.
Поёт Марк Бернес - к.ф. «Два бойца».
Июль 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593450
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 14.07.2015
Скажіть, чи хтось відчує батька?
Котрий залишився один,
Гадаєте що він завзято,
Чи віддано цього хотів.
Що він просив ось цю самотність,
Котра його не покида,
І в сумі будні полишати,
Чекати тих кого нема.
Скажіть, чи хтось відчує батька?
Котрий себе лише винить,
І все кохає й вірить в неї,
Хоча життя вже не змінить.
І все що було, є та казка,
Адже буденність не така,
Вона жорстока й прохолодна,
Самотніх сильно обгорта.
Скажіть, чи хтось відчує батька?
Котрий є батьком в самоті,
Він споглядає фото картки,
Як частку спогадів в житті.
І все жалкує про ту втрату,
Котра життям його була,
Та на сьогодні це вже мрія,
Котра за вітром в вир пішла.
Скажіть, чи хтось відчує батька?
Відчує все його життя,
Побачить будні не яскраві,
Лише робота є одна.
І віра щира як молитва,
Для сина присвятить життя,
Хоча нема його так поруч,
Та десь із ним моя душа.
Скажіть, чи хтось відчує батька?
Побачить біль в його очах,
Побачить сум що не згасає,
Відчує те чого нема.
І в алегорії буденній,
Я посміхаюся щодня,
В середині війна пекельна,
Немов загинула душа.
А.А. Отченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590252
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 27.06.2015
Ти така безнадійна – гостріша усіх жалів – й здичавіла до краю, та хочеться бачить знов.
І коли б-то я міг – не спускав би тебе з колін, напував би щовечора м'ятою й полином, щоб гірчили цілунки, а з ними – і вечори.
Втім, торкнутись вустами – чи стане на те зусиль? Бо хотів оспівати – забракло щемливих рим, бо хотів дарувати (що хочеш, лише проси!) – ти ж уперто мовчиш – хоч благай тебе, хоч ридай, – кожним рухом своїм – невимовно-білявий біль, кожним усміхом – лід, сизий дим і плинка вода.
І якби ще знаття (або слово твоє): звідкіль і для кого така заніміло-чужа, і чом я до тебе тягнуся й тобою живу, коли і дивитись на тебе – палити себе в ніщо, а ловити твій погляд – ковтати гіркий полин, наслухати мовчання – молитись на гострий жаль, а цілунками марить – кусати у кров вуста і питатись: чия ти, коли вже мені чужа?
Ти така безнадійна, що й сам безнадійним став.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589374
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015
История великой славы
страны, которой больше нет...
Мы в школе изучали главы
её свершений и побед.
Но гриф «секретно» был наложен
на подноготную страны.
СССР был уничтожен
молниеносно без войны.
Шуршат истории страницы...
Но, что известно нам о ней?
Мелькают дни и чьи-то лица
в далёких отблесках огней.
В архивах прахом тайн покрыты
дела, и жертв и палачей,
лежат все "белой ниткой шиты"
подальше от людских очей.
Как мало тех, кто правду знает,
и с каждым годом меньше тех,
кто не забыл какой бывает
высокой плата за успех.
Их раны время затянуло,
но до сих пор приходят в снах
война и вражеское дуло
с курком взведённым, боль и страх.
Но больше, чем СС, боялись
слов: трибунал, расстрел, Гулаг.
Носили те, кто в плен сдавались
клеймо: слабак, предатель, враг!
Тех, кто попали в окруженье,
на произвол судьбы страна
оставила без сожаленья.
Так в чём, скажите, их вина?
Ломались судьбы, чьи-то жизни.
Вели комбаты в бой солдат
за Сталина и за Отчизну,
а впереди всех шёл «штрафбат».
Чтобы без паники встречали
град пуль, огонь, осколки мин,
солдатам в водку добавляли
"Сироп Героя" – «фенамин».
Не за медали шли на бойню,
а что бы смертью искупить
вину свою, и только кровью
могли клеймо позора смыть.
А судьи, кто? Те, кто кричали:
«Раз враг народа – умирай!»
«Враги» шли в пекло, погибали,
и попадали прямо в Рай!
И с высоты необозримой
всем нам живущим шлют привет,
простив вину непостижимой
страны, которой больше нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580017
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015
[i] Илье Ш.[/i]
Мой отец на маме не женился,
Он сбежал, как будто от огня,
Летним днем, как только убедился,
Что отныне мама ждет меня.
Как я рос, переносил простуду,
Как встречал свой первый снег и дождь,
Не желал он знать, каким я буду,
На кого я окажусь похож,
Как съезжать смогу со снежной горки,
Что за книжки стану я читать,
Буду я Сережкой иль Егоркой...
Он ни разу не хотел узнать.
Нелегко порою нам бывало,
Но свой выбор мама не кляла,
И насколько бы ни уставала,
Мне любви ее всегда хватало,
И заботы нежной, и тепла.
Сколько вынесла она!
Не выдавала
Слабости своей чужим глазам,
Подражая ей, хоть лет мне мало,
Говорил упрямо всем "Я сам!"
На нее стремился походить я,
И не ведал лучше образца,
Рос я гордым за своих родителей,
Не стыдясь отсутствия отца..
Сожалеть о прошлом нет причины.
Позади и армия, и вуз,
И теперь как взрослый, как мужчина,
Никого судить я не берусь.
В грудь толкает пряный майский ветер,
Заслоню любимую собой,
Не смогу я ни за что на свете,
Причинить обиду ей и боль.
Слышу песню я в душе открытой,
Не вспугнуть доверье, не солгать.
Стану ей опорой и защитой...
...Так меня воспитывала мать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577093
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Вона жила, немов весь час ходила лезом
Така самотня, хоч і не одна
Творця її життя назвати важко віртуозом
А на душі у неї лютая зима
Їй обрізали крила і скидали в прірву
Вона , мов Фенікс , знову воскресала
ніколи з себе не розігрувала жертву
А лиш про чудо мрію колисала
Вона себе всю віддавала близьким
А ті все користі шукали з неї
Її характер схожий із шампаньським
Ігристий і багатий на ідеї
Вона всім людям вірила завжди
У серці двері навстіж відкривала
Вони ж мінялися як поїзди
А вона свого єдиного чекала.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565934
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 17.03.2015
А на вулиці знову дощ
І сонце сховалось за хмари.
Тихий плач самотніх площ
Вмиває стомлені тротуари.
Поміж дерев вітер шепоче,
Зриваючи листя до землі.
Хтось невідомий душу лоскоче
Так, ніби, ми ще зовсім діти малі..
Тихо дощ барабанить у вікно,
Свічечка десь в куточку жевріє
І там на вулиці так холодно,
А душа все ще про літо мріє.
А на вулиці знову дощ
Й кудись повтікали люди.
Знову тихий плач самотніх площ
Через вікно стукає мені в груди…
Валентин Ганжук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566422
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Предыстория: фрагмент из "Как убить любовь" © Тка [quote]В жизни бывает по-разному. Подергаешь девочку за косички – бац! – и она уже твоя жена. А бывает влюбишься в черт знает что… Но не будем о грустном. Как бы ты не бегал, или даже как бы ты не не бегал за своей Дульцинеей, влюбленный рыцарь, все еще излечимо. Как ты знаешь, есть две стратегии поведения – Штирлица и Буратино. Первая стратегия поведения безнадежно влюбленного связана с пассивной ролью тайно страдающего наблюдателя, без надежды на взаимность. Вторая ясна и без объяснений – всюду совать свой длинный (или не очень) нос (а вы что подумали?:)), бегать по пятам и клянчить. Как бы то ни было, любовь – штука сложная, и если ты влюбился безнадежно, то ты в полной власти своей прекрасной Елены. А что бы избежать этого, следует убить любовь[/quote]
Я буду твоим Буратино,
Ночами и днями не спать.
Увидеть хотелось бы "мину",
Влюбле́нны в которую рать
Заботлива девушка эта.
Улыбка мила́ и тепла́,
И прядь карамельного цвета.
Характер же, будто пила.
Словами так пи́лит натуру
Мою, что порубана в хлам.
Рождая в душе крепатуру,
Несвойственну нашим телам.
Как гейзеры, рвутся сужденья,
Сорваться хотят с языка.
В свои запишу их творенья,
И чувство схраню на века.
Запала мне в душу девица,
Не служит мне разум теперь.
Хотелось бы скоро забыться,
Но это проблема, поверь!
ктк
Дата создания: 21-22.01.2015
Картина художника Аrsenixc: http://arsenixc.deviantart.com/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553620
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 01.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2015
Інколи приходить пора
Відкинути любов і амурні справи
І підсісти на вірші
На веселі та сумні
Немає значення щодо жанру
ти отримаєш нове визначення слова «життя»
під час занурення у світ пахучого паперу та різнокольорових обкладинок
А потім будеш і сам писати вірші, про теж кохання і про власний світ…
І закохуватись у героїв та героїнь власних творінь
«Нова мода»
Або потреба?
Підсісти на вірші..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554681
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015
Не правда, що муз лише 9,
їх безліч на кожному розі.
В автобусах, снах, на папері,
в обличчях, в очах, на підлозі.
У чашці гарячого чаю,
у мертвих букетах троянд.
У тих, кого не помічаю,
у штучному світлі гірлянд.
В думках, в телефоні, в газетах,
у темряві, в ліжку, в листах.
У другорядних предметах,
на незнайомих вустах.
В усьому, що поряд, далеко,
у тих, з ким сміється душа.
У тому, що важко, чи легко,
частина нового вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552904
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Укутан в пыль, мой путь незримый,
Шаги лишь в гулкой тишине.
Мы все герои пантомимы,
Давно притиснуты к стене.
Стекло на окнах, все в разводах,
И нам не видно, что же там,
Гудки ушедших пароходов,
Прощальный клич, родным стенам.
Как старый мим, рукой касаясь
Преград невидимых, порой
Я, на гудки не откликаясь,
Бреду, по улице, домой.
Устали стены городов,
От лихолетий, что без меры,
Молили, дайте нам покой
Адепты, что живут без веры.
Без веры в жизнь, в поступок чистый,
Когда слова лишь разговор,
Когда растерянный, средь мыслей
Угрюмо ищешь свой покой.
Увы, но время неумолкно
И снова гулко метроном
Стучит пол четверти, без толку
И эхом отвечает дом.
Я старый мим, толкаю двери
Где мне преградою стекло.
Я, в этот мир когда-то верил,
Но, черт возьми, не повезло.
Не повезло, родился рано,
На лихолетии мудрел.
Я зашивал улыбкой раны,
От странных, ядовитых стрел.
Но время, жаль, неумолимо
И вновь мне отбивает ритм.
Живи достойно и красиво
И подпись…добрый грустный мим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552396
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015
Щасливі ми, як живемо в любові,
Як замість сонця із очей тепло,
Як ласка до душі у кожнім слові,
Коли на двох родинове весло.
Як затишком розпочинають ранок,
Від поцілунків мовкнуть солов’ї
І цвіркуни ховаються під ганок,
Душа радіє, коли лад в сім’ї.
Коли дорога в споришах родинна,
Втікають хмари – коли вітер друг,
Коли морозом виткана картина,
Тепло несе… Як мало чорних смуг…
Та пам’ятайте жити так не просто,
Багато на віку є перешкод,
Коли разом і коли твердий поступ,
То ти відчуєш купу насолод.
Всі прагнуть щастя… Де ж його узяти?
Не просто стріти щастя на путі…
Добро навчитись треба віддавати,
Щасливим будеш ти тоді в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552105
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015
[b]В ночь на 16 января[/b]
Подвала нет (в проекте был упущен)…
Какую из трех стен считать несущей?..
Куда упасть?.. – Удар взрывной волны…
О Господи, пошли нам тишины!..
Дом – ходуном: разрывы где-то рядом…
Теперь от нас: по-звуку – запуск «Града»…
Вновь валидол положен под язык…
О Господи, как хочется мне жить!..
Мне всё равно «укроп» то или «ватник»…
Но пятый час дрожит сервиз в серванте…
Хорошего и в эту ночь не ждать…
Свет вырубили… кончилась вода…
Нас с двух сторон подталкивают к бунту.
Одни кричат: «мир нарушает «хунта»»,
Другие: «вас сливают, как всегда…»
Шесть месяцев не ходят поезда…
И блокпосты на выездах и въездах…
Нет, никогда страна не будет прежней! –
Ей жители Донбасса не нужны:
Мы террористы для своей страны!..
Под взрыв снарядов и осколков визг
Здесь отмывают «баксы» на крови,
И делят бизнес-сферы – интересы,
Но выдает прикормленная пресса:
«Ату – Россия!.. Украина – браво!..»
Чеканит шаг брусчаткой «сектор правый» -
Джин вырвался – попробуй, загони…
О Господи, спаси и сохрани!..
День ТИШИНЫ! – насмешка – не иначе…
Мать над ребёнком годовалым плачет…
В Полтаву, Киев, Львов везут гробы –
Такая вот «ирония судьбы»…
…Курганка, Бессарабка, Комсомолец…
Я в позе эмбриона в коридоре
Сижу, нательный крестик крепко сжав…
О Господи, прости…
Моя душа
Всё дальше отлетает с каждым взрывом…
(Хочу заметить, я не из пугливых),
Но этого не выдержит никто:
Подпрыгивает 3-х подъездный дом,
А вместе с ним и мой район, и город…
Пожаром близким обагрило шторы…
Как с эти жить, скажи мне, Бог-Отец?!..
Молю я о смягченьи злых сердец,
И имена святых перебираю…
Кому еще молится я не знаю…
Шестнадцатое.
Утро.
Тишина.
Сама себе не верю, что война…
[i]16 января 2015 года[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552028
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015
А хто хоч колись у мене вірив?
Хто розгортав душі моєї вірші?
Невтомного життя поет і лірик,
В якого навкруги нестерпна тиша.
А хто хоч раз сказав мені ласкаво,
Що врешті недаремно я творю?
Навколо лиш мовчання величаве,
І рідний край, який я так люблю.
Хто хоч на мить повірив в мою силу?
Чи зауважив хтось на помилки?
Химери днів гартують, та щасливим
Я і не став за прожиті роки.
Ніхто у мене не вселяв надію,
І сам усе життя я простував.
Та вдячний Богу за моє уміння,
І що мене поетом Він назвав.
09. 11. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551824
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Несвятковий настрій у святкові дні –
Гинуть наші хлопці, гинуть на війні.
Від орди рашистів, що прийшла до нас,
Гинуть наші хлопці, гинуть за Донбас.
Мову окупантів, фільми тих катів,
Всю культуру клятих, підлих дикунів
За війну та вбивства викинь на смітник,
Щоб і дух від раші з України зник!
4.01.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551226
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
А, що, як жити нам, лише годину,
Й раптово так, закінчиться життя.
І ні секудни більше, ні хвилини.
Одна година, й далі забуття.
Якби не можна було б спланувати,
Й уникнути побачення зі смертю.
Усе, що нам дано - це тільки знати,
Яку відведено годину серцю.
Отак нечесно, так несправедливо,
У нас забрали би на мрії час.
Але життя завжди тече міниливо...
Тож, з ким би ви, були в останній раз?
Якщо комусь відведено годину,
Й найважливіша зустріч, це остання,
Ми думати почнем, про ту людину,
Яка подарувала нам кохання.
Тож варто забувати про образи,
Бо раптом жити нам лише годину!
Щасливими проводьте миті разом,
Хто ж знає скільки часу у людини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551216
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
А я не той, далеко вже не той,
Що прямо йшов, долавши перешкоди,
Що грав на саксі, шанував гобой,
Що виріс не помилкою природи…
Батьки зростили з мене мужика,
Копав город, носив мішки на спині,
В мене, як в тата, не легка рука,
А рід для мене був і є – святиня.
Хоч вже роки, та сила й розум є,
Батьківська пам'ять у душі зі мною,
Я завжди знаю на віку своє,
Хоча минуле не дає спокою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551174
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015