А ти дивився в дуло автомата
Ізвідти, звідки кулям вилітати,
Відчув на тілі той холодний піт,
Коли тобі якихось… двадцять літ,
І очі відвести уже несила,
Ворожих теж не бачиш: карі, сині?
Коли думки, паралізовані, мовчать,
Коли не знав ще до пуття й дівчат,
Коли чомусь ще забарились вуса,
І небом милувавсь, коли вертались гуси,
Коли із хлопцями розвагу мав таку:
Побути у сусідському садку, –
Коли ще не старі і батько, й мати,
Готові все життя тебе чекати,
Коли в сім’ї молодша є сестра,
Тобою хвастає, і бабця є стара?
Коли… Коли… А дуло в тебе цілить…
Й за двадцять літ життя прожите ціле.
А, головне, чому? Міркуєш: чому я?
Чи завинила чим моя сім’я?
Іще ж так жити хочеться й любити,
А ти в цю мить, можливо, будеш вбитий?!
О ні! Нізащо! Це не твій уділ.
Змиритися не хочеш? То тоді
Збери свої усі, й останні сили,
Згадай, про що тебе батьки просили,
Борися з ворогом, як справжній дикий звір,
І в перемогу власну сам повір!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680408
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Горить Донбас війни страшним багаттям,
Горить гарячим вогнищем щодня…
А ще ж недавно називались «браття»,
Вважали, й батьківщина в нас одна.
Горить Донбас… Москва то запалила…
Вогонь не гасне той уже роки…
Коли ж заллє його Вкраїнська злива
І мир на землю спуститься таки?
Горить Донбас. Він плавить землю й душі,
Й вогню того водою не залить,
А тільки кров’ю чесних, небайдужих,
Героями що встануть із золи.
Горить Донбас… Дим виїдає очі
Бійцям зі Львова, Луцька – звідусіль.
Вони стоять, щоб зупинити злочин,
На них полює… снайперський приціл.
Горить Донбас… Те полум’я до неба
Дістало вже і сколихнуло світ…
О Боже, я звертаюся до Тебе:
– Врятуй дітей – наш український цвіт!
14.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674411
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Простелю рушниками літа,
Кожен з них я життям вишивала,
Може, й пам’ять сьогодні не та,
Та нічого вона не сховала:
Як росла я в поліськім краю,
Там, де хвилі гуляли житами,
Де пташки почувались в раю,
Де росу смакувала устами.
Там цнотлива барвінку краса,
Посміхалась весні і хмаринці,
Там безкраї вгорі небеса,
Й вітерець задрімав на травинці.
В лузі пісню співала коса,
І лягала покірно травиця,
А волошок нетлінна краса
Чарувала собою пшеницю.
Там у мареві білім сади
Вечір слухали й спів солов’їний…
Кличе мрія мене знов сюди,
Хоча скроні прибралися в іній.
Простелю рушниками літа,
Кожен з них я життям вишивала,
Може, й пам’ять сьогодні не та,
Та нічого вона не сховала.
Простелю рушниками літа,
Їх життєвим зв’яжу перевеслом,
Кажуть, пам’ять під осінь не та,
Та живі в ній закохані весни,
Й тепла сонячна літа пора,
Коли я на землі утверждалась,
Галаслива росла дітвора,
І літа в білий іній прибрались.
15.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667356
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Чи бачив ти, як плавиться земля
Й травинка кожна тіло вигинає?
А чув, тривожно дзвони як дзвенять,
Коли героїв наш народ ховає?
А бачив очі наших матерів,
Що передчасно вдома посивіли,
Чекаючи дзвіночків від синів,
І, як святиню, зберігали віру?
А в очі заглядав тим воякам,
Коли ті в бій ідуть за Україну,
Вогонь очей тих спалить, заляка
І ворога поставить на коліна.
Це не екзотика – реалії війни,
Яку Росія з Криму нав’язала
В Донбас, що центром був сировини,
Мости, дороги знищила, вокзали.
Й летовище, мов другий Сталінград,
Мірилом став і подвигу, і слави,
Витримує і гаубицю, й «Град» –
Тут брату брат плече своє підставить.
Та витримає Україна все,
Бо захищає найцінніше – волю,
Достойно збереже своє лице,
І вимолить у Бога кращу долю!
10.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664391
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 20.05.2016
[u]Заспів[/u]
Понад морями летів крук в ніч.
Крилом знов темінь чорнив той ворон.
Спішив він. Вітром із своїх пліч
Скидав нестримність холодним водам.
Ревіли хвилі! Об скелі бриз
могутньо ляскав завійним скриком.
Шугала буря з розгону вниз!
Сніп грому блискав Перуна ликом.
Осяйним шлях був той віщуну.
Спішив птах! Світ уступав йому.
[u]Червоний маг[/u]
Тремтячі вії... Вуста заціпив.
Смертельна блідість... Обличчя - маска.
Таки поцілив! Той час поцілив...
Того, що смерті зривав пов"язки.
Того, що вічність не раз тривожив,
проводив струми землі крізь себе....
Знайшов він мольфу колись пророчу.
"Червоним" магом ступив від неба.
Тепер спочинку б... Легке здригання.
Ще пульс у скронях... Ще біль.. Зітхання.
Ключем таланти шукав уміло
Примівок вічних, як сонця світло.
На захист ладив гвіздочком срібним...
Сердець багатих відкрив, ох, скільки!
Та заприсяжив життя все духам.
А дух вдихає же там, де схоче -
Живої сили зібрав лиш рухом.
Життя мольфара... Тонка торочка....
Воскова свічка. Тінь на повіках.
Вже з Наву ворон чека в осиках.
[u]Художниця[/u]
Нестримність рухів. Вогнем волосся.
Тоненька постать, в очах же - сила.
Вся ладна, наче сама жіночність.
Земля гір вірно її зростила.
Легкого пензля затійним рухом
В свої полотна ловила світ.
Свободолюбним вбирала птахом
Красу довкола: що дотик - цвіт.
Горіла сонцем митець цей вільний.
Червоним мольфи узор натільний.
В слідах лелетів джерел тих вічних
Шукала вперто. Ескізів, ліній...
В камінні темних хребтів гір грізних.
Вуглинка в пальцях - владарка тіней.
Знайшла. Спинилась... Застигла німо:
Вода, що пити і не зіп"ється...
А в ній щось блиском - прикраса мідна!
Вдягнула... Прямо з гірського серця.
Лягла на груди, де мольфи штрихи...
Вітав крук мага нового скриком.
[u]Відлуння[/u]
Понад морями летів птах в ніч.
Крилом знов темінь чорнив той ворон.
Неспішно вітром трусив із пліч
Свій спокій хмурим бездонним водам.
Над гладдю мирно тремтіли хвилі.
Таїлась буря в глибинах... Враз
Зоря упала, спаливши милі,
І розчинився в туманах Час.
Осяйним шлях був той віщуну.
Летів крук... Світ уступав йому.
...............................................
-червона магія - її ритуали допомагають талановитим людям;
-сліди лелетів - сліди велетнів (прадавніх жителів Карпат) - заглибини на скелях, де ніколи не пересихає вода)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660026
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Знов вінок із чорної печалі
Україна-ненька зодягла:
Вибухи фугасів прозвучали –
Стежка смерті через них лягла.
Два йшли нею молоді солдати:
Той – зі Львова, інший – із Дніпра.
Долю їхню хочеться спитати:
«Чом так мало літ їм відвела?
І скількох ще треба поховати,
Щоб нарешті зрозумів Донбас,
Що згорають кращі у цій ватрі,
Що своїх вбивати – це ганьба?»
Чорне і німе висіло небо,
Тих бійців також йому шкода:
«Мабуть у раю в таких потреба?» –
Дощик над убитими ридав.
23.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651073
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Вони писали книгу про війну,
Де зло в двобої стрілося з любов’ю,
Цього ніколи людям не збагнуть,
Котрі торгують гідністю і кров’ю.
Вони писали книгу про війну
Життями, долями і змученим каліцтвом,
Не пробачали ворогу вину
За смерть, руїни і дітей сирітства.
Вони писали книгу про війну –
З-під терміналів дивні літописці,
Землі стояла доля на кону,
Тож на брехню ніхто з них не купився.
Вони писали книгу про війну –
Їх перемога починалась звідси…
Вдягались передчасно в сивину
Й низали подвиги на історичне вістря.
Вони писали книгу, де в крові
І сторінки тонули, й буква кожна,
Над головою де снаряд ревів,
І де, здавалось, вижити не можна…
Всі двісті сорок дві вони доби
Стояли під вогнем війни гарячим,
На шлях святої вийшли боротьби
І витримку з них кожен мав волячу.
І вистояли хлопці до кінця,
З-під веж сміялись в очі чорній смерті…
Прочитана чи ж буде книга ця
В історії шаленій круговерті?
Вони.. писали книгу… про війну…
11.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650790
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Борітеся - поборете!
Т. Шевченко
Споконвіку в Україні
волю шанували,
Сотні раз вона горіла…
Землю шматували…
Тепер знов стікає кров’ю
і вогнем палає –
То Росія її кроїть,
діток убиває.
Дзвони стогнуть по Вкраїні –
то синів ховають,
Лежить Донбас у руїнах –
небеса лякає.
Дніпро сивий зажурився –
болять людські рани:
– Україно, не скорися
східному тирану…
Україно, моя ненько,
у біді ти знову,
Болем крається серденько
за батьківську мову.
Не плач, матінко, не зможеш
залить слізьми горе,
Волю втратити негоже –
борись, поки збореш!..
7.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650793
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Зачинена в клітці, неможе літати,
Брехливо ось так винуватять її.
Надія... Надюша смілива яка ти,
Чекають тебе твої рідні краї.
Вертайся скоріше до рідного дому,
Бо ти патріот є своєї землі.
Вона забере із душі твою втому,
Тобі заспівають в садах солов'ї.
Тебе зустрічатиме ранок весняний,
В обійми до тебе впаде вітерець.
І лишиться подвиг в серцях полум'яний
І рабству твоєму настане кінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649872
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Бувають поведінки мотивації,
І є на жаль в суспільстві категорії,
Яким плювать на цінності і нації,
У них в житті свої є бач теорії.
І спонуканням вчинкам цим негарним,
За підлість,зраду,зло-винагородження.
І дуже часто це бува безкарним,
Тому передбача на жаль продовження...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648565
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
[u](Мирна хода у Харкові до річниці Майдану була перервана терактом. 22.02.2015.)[/u]
Серед білого дня на асфальті
Закипіла на холоді кров –
То хода перервалась терактом:
Полювали на мирний народ.
Заметались, забігали люди
Ті, хто Богу й собі поклялись
Патріотів своїх не забути,
Котрі в небо лютневе знялись.
Посіріло стривожене небо,
Коли кров’ю впивався знов день.
Скільки ще її випити треба?
Та народ уже наш не впаде,
А покроплена кров’ю дорога
Приведе нас до інших висот,
Під надії крилом і Сварога
Перемогу здобуде народ!
24.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648578
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
[u]Через рік після Майдану[/u]
Горять лампадок сотні на майдані,
Мов душі тих, загинув хто торік,
Війна сьогодні Схід наш рве-гойдає,
Тож кожен там, хто справжній чоловік.
Важкі часи для тебе, Україно,
Завжди слабкому важче воювать,
Тому єднатись маємо в родину –
Не слід про це ніколи забувать.
І той вогонь в лампадках незвичайний,
Він кличе нас на подвиги нові.
І з силою новою зазвучали
В душі, у серці, в кожній голові.
22.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648300
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Чоло високе. І розумні очі.
Я в них ловлю жадобу до життя.
Читаю в них, що ти свободи хочеш,
Народних дум читаю відбиття.
Блакить очей твоїх – весняно-синя.
В ній теплота до всіх злиденних рук.
Ділам народу – вірність лебедина,
Непримиренність до народних мук.
«Ні! Я жива, я вічно буду жити!» -
Співала ти й розгонила пітьму.
Щоб так уміть життя й людей любити,
Собі тебе для прикладу візьму.
Твоє ім'я недарма – Українка.
Ти – пролісок, що сонце слав з руїн,
Боєць за правду і не просто жінка –
Поет життя. Низький тобі уклін.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646758
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016