*Кассіопея*: Вибране

Metrolog

Бруківкою у забуття….

Ковтає  мене  місто
В  легенди  вузьких  вулиць,
І  тут  мені  так  тісно,
І  тут  мене  не  чують,
І  тут  мене  цілує
Отруєне  повітря,
Зомбуючи  у  маси
Відсутність  сонця  світла.

І  я  вже  ділю  з  містом
Свій  відчай  і  дарунок,
А  знаєш,  в  тому  місті,
Мій  гибель  і  рятунок
Із  ланок  побудую,  
моменти  свого  щастя
Ти  маєш  вічність  місто
Могутність  так  прекрасна.

Ти  нам  відкриєш  місто
Ті  недосяжні  мрії
І  у  душі  від  цього  
Всі  почуття  німіють
Ми  станемо  рабами
Забудем  сни  пророчі
І  бачитемо  всесвіт
Через  чужії  очі!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319274
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 31.01.2018


Круглов Роман

Одинокий

Я  увидел  глаза  одинокого  пса,
что  лежал  на  снегу  у  дороги.
Он  когда-то  поверил,  что  есть  чудеса
и,  как  волка,  прокормят  лишь  ноги.

В  тех  глазах  -  боль  и  грусть,  и  немая  тоска,
одиночество  и  отчужденье.
И  свобода,  дающая  шанс  для  броска,
в  его  жизнь  принесла  сожаленье.

Он  не  нужен  собакам,  чужой  для  людей,
обдуваемый  всеми  ветрами.
Не  рычит,  не  скулит,  только  хочет  скорей
с  глаз  долой  схорониться  дворами.

Чтобы  было,  как  раньше:  и  корм,  и  ночлег,
жизнь  домашняя  с  чувством  и  толком.
И  надумав  на  волю  вот  этот  побег  -
передумать...быть  псом,  а  не  волком...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774403
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Алексей Ткаченко

Немой конверт

Я  напишу  письмо,  мой  ломаный  английский
Привычно  удивляет  полной  ерундой.
Я  друг  для  вас,  возможно,  даже  близкий
(Но  сколько  этих  "близких"  за  её  спиной).

Я  знаю:  в  доме  вашем  весело  и  шумно,
Лакеи  гордо  носят  красное  вино,
Но  вы  скучаете,  скучаете  безумно,
Поглядывая  нервно  в  грустное  окно.

И  каждый  божий  раз  за  каждою  каретой,
Побеспокоившей  вас  скрипом  от  колёс,
Вы  выбегаете  во  двор  совсем  раздетой,
Не  сдерживая  пылких  чувств  своих  и  слёз.

И  возвращаясь  странной,  полной  грусти,  смуты,
Не  извиняясь,  что  прервали  разговор,
Вы  подымаетесь  к  себе  на  две  минуты,
Чтоб  потушить  внутри  пылающий  костёр.

Я  знаю  даже,  может,  этот  самый  кто-то,
Которого  вы  ждёте  чёрт-те  сколько  лет,  -
Совсем  не  я.  И,  вытирая  лоб  от  пота,
Без  подписи  в  камин  швыряю  свой  конверт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737481
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017


Quadro.Tony

Забери

Мои  мысли  как  люди  на  эскалаторе
Знаешь,  стаями  в  разные  стороны
Я  бы  прочитал  тебе  сказку  в  сгоревшем  городе
От  воздушных  тревог  спасайся  под  моими  татуировками  старыми

Ржавыми.  Рассветами  рыжими  как  твои  волосы
И  красивыми  ногтями  под  розовым  маникюром
Разрывай  понравившиеся  жизни  на  полосы
Все  истории  с  утренним  кофе  окажутся  сюром
А  раньше  были  такими  искренними  и  единственными
Эти  особи,  состоящие  из  желаний  усопшей  Батори
Как  пассажиры  по  ошибке  не  взорвавшегося  троллейбуса
Это  все  твои  злые  бывшие,  на  несущемся  в  преисподнюю  эскалаторе

Слушал  долго  Ноиза,  замечая  -  твой  образ  тает
Но  мой  внутренний  океан  до  сих  пор  ждет  твоего  звонка
Почему  его  дельфины  выбросились  на  сваи?
(А  потом  понял,  что  выдумал  причину,  по  которой  ты  существуешь
Ведь  ты  не  дала  мне  другой,  знаешь)
Скоро  тополиным  пухом  под  ребра  выбьет  из  нас  очередную  весну
разойдутся  одиночки,  так  и  не  ставши  стаей

мои  мысли  как  люди  на  эскалаторе
забери  их,  плиз

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730993
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 29.04.2017


Любомир Винник

Дійсність

У  тобі  не  світи  -  космос  
у  мені  не  річки  -  море  
хтось  про  нас  написав  story  
хтось  про  нас
це  хтось  з  нас
Хто  з  нас?  

заблукати  в  тобі  -  хочу  
розтектись  по  тобі  -  треба  
бо  затісно  вже  серцю  в  ребрах  
бо  ти  знаєш,  моя  хороша
що  коли  закриваю  очі  
і  коли  відкриваю  серце  
так  болить,  що  не  гріх  вмерти  
так  немов  я  увесь  -  скотчем

Але  вмить  ти  -  рука  -  волосся  
і  оголюєш  плечі,  шию  
і  без  тебе  я  вже  не  вмію  
і  немає  мене
і  ось  я  

І  немов  помирає  вічність  
і  нехай  вибухає  сонце  
ми  виходимо  із  пропорцій  
і  малюємо  власну  
дійсність

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725290
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Анатолій В.

Я вклонюся тобі за любов

У  завіях  похнюплених  днів
Біля  тебе  я  бути  так  хочу...
Я  для  тебе  мережку  зі  снів
Виплітатиму  кожної  ночі...

Так  буває  в  житті  лише  раз.
І  повторюєш  знову  і  знову
Сотні  тисяч  закоханих  фраз,
Що  душа  узяла  за  основу...

І  вслухаючись  в  шепіт  вітрів,
В  партитуру  космічних  симфоній,
Ти  мене  віднайдеш  серед  снів,
Візьмеш  душу  мою  у  долоні...

Я  вклонюся  тобі  за  любов
Самозречену,  з  тисяч  пробачень,
На  межі  зрозумілих  основ,
За  межею  невтрачених  значень..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017


Віктор Ох

Телескопом в космос (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PnudSOmsJGI[/youtube]

---------

Телескоп  придумали  торговці,
щоб  на  морі  бачить  кораблі.
Та  направив  його  в  небо  хтось  же  –
щоб  зірки  зорити  в  чорноті.

Космос  -  нескінченність  незбагненна,  
неосяжна  розумом  людським.
Виглядають  зовсім  вже  нікчемно
всі  наземні    справи  перед  ним.

Телескопом  в  космос  заглядаєм,
силуємось      щось  там  пояснить.
Та,  можливо,  Всесвіт  нас  вивчає,
а  для  нього  наша  вічність  –  мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709858
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 01.02.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2017


Артем Свояк

Я не мовчу…

[color="#24269c"][i]Я  не  мовчу  –  я  думаю  про  тебе,
Коли  іду  я  містом  чи  їду  у  метро,
Коли  один,  
Коли  темніє  небо,
Коли  дивлюсь  в  заплакане  вікно,
Коли  дощить,  
Коли  шепоче  стиха  вітер,
Коли  вогні  стікають  на  асфальт,
Коли  складаю  із  рекламних  літер
Твоє  ім’я…  
Коли  болить  печаль…
Коли  осіння  днина  так  ласкава,
Коли  в  хвилини  відірву  хоч  шмат,
Коли  у  філіжанці  чорна  терпка  кава,
Коли  я  відчуваю  аромат
Твоїх  парфум…  
Коли  буває  так  самотньо…
Коли  втрачаю,  майже,    шлях  до  себе,
Коли  усе  минає  незворотньо  -
Я  не  мовчу  –  я  думаю  про  тебе!
[/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695525
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 09.01.2017


Віталій Стецула

є миті поетичніші поезій

є  миті  поетичніші  поезій:
дахи  цілує  найтихіший  сніг,  
рука  руки  шукає  обережно,  
коли  порушити  мовчання  гріх
залишені  удвох  у  епіцентрі  чуда,  
"спасибі,  Боже,  що  ми  досі  є,  
за  те,  що  несказанне  б'ється  в  грудях,  
за  те  найочевидніше:  живем,
за  те,  що  вчора  й  завтра  не  існує,  
що  час  в  гіллі  принишклому  заснув,  
що  магія  проста,  як  найніжніше  руно,  
ще  де-не-де  не  втратила  вагу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703908
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 01.12.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2016


Алексей Ткаченко

Гордый эдельвейс

Финальный  матч,  трибуны  все  забиты,
И  первый  сет,  увы,  не  за  тобой,
Твоя  планета  с  заданной  орбиты
Уходит  прочь  в  пространство  с  пустотой.

Ты  дышишь  трудно,  выдохи  и  вдохи
Мгновенно  формируют  пелену...
Не  видно  корта,  в  этой  суматохе
Ты  как  тигрица  в  собственном  плену.

И  вдруг  невольно,  словно  мимоходом,
Ты  вспоминаешь  свой  родимый  дом,
Песчаный  берег,  море  с  теплоходом,
Пробежки  в  парке  с  верным  тебе  псом.

Занятия,  разбитое  колено,
И  тренера  заветные  слова:
"Вставай,  борись,  расти  в  себе  спортсмена,
Твой  дух  -  то  половина  мастерства!"

И  ты  встаёшь,  послав  усталость  к  чёрту,
Проверив  струны,  подаёшь  свой  эйс...
Ты  посвятила  сердце  своё  спорту,
Мой  милый  ангел,  гордый  эдельвейс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695155
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016


Алексей Ткаченко

Красная планета

За  дверью  слышно  эхо  в  ванной,
Струится  тихо  там  вода,
На  лавке  тёмной  деревянной
Нет  от  одежды  и  следа.

На  полке,  прямо  возле  мыла,
От  бритвы  лезвие  лежит,
И  парень  грустно  и  уныло
Куда-то  призрачно  глядит.

И  будь  на  месте  тут  священник,
Сказал  бы  гордо,  без  труда:
"Ты  подлый  трус,  души  изменник,
Гореть  в  аду  тебе,  балда"

Он  знает  это,  но,  возможно,
Уже  сейчас  ему  плевать
На  дядьку  с  бородой  роскошной,
На  мир  беспечный  и  на  мать.

Ему  сегодня  только  двадцать,
Но  жизнь  он  прожил  за  двоих,
Он  может,  может  заблуждаться,
Седой  несчастный  наш  жених.

Он  говорит:  мир  многогранен,
Но  измерений  только  два,
Что  он  великий  марсианин,
А  здесь  лишь  жертва  колдовства.

И  чтоб  вернуть  себя  обратно,
Туда,  откуда  он  возник,
Он  режет  вены  аккуратно,
Вода  -  обычный  проводник.

И  вот  лежит  он  бездыханный,
Кругом  лишь  алая  вода,
Пар  подымается  туманный,
Молчат  поблёкшие  уста.

Душа  счастливо  покидает
Гнилую  плоть  и  ищет  мир,
Ту  параллельность,  что  витает,
Слепой  маяк,  ориентир.

И  появляется  прозренье:
Ни  марсиан,  ни  райских  врат,
Кругом  лишь  воплей  раздраженье:
"Верни  тела,  тела  назад!"

И  никакого  нет  ответа,
Но  там,  вдали,  вслед  за  Землёй,
Сверкает  Красная  планета
Своей  багряной  чешуёй.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693756
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2016


Mattias Genri

Монолог к**

Привет  мой  друг!  А  ты  по-бабьи  рада
Глядя  на  осень  в  одиночестве  своём?
А  где  же  тот,  что  был  когда-то  рядом,
Тебя  укутавший  своим  теплом?

Молчишь  не  думая  давно  о  счастье,
Оставшись  вновь,  как-будто  перст  один.
А  годы  всё  же  над  тобою  властны,
Как  и  пора  покрашенных  седин...

И  нету  грёз  давно,  и  взгляд  всё  ниже,
И  рук  твоих  нет  на  моих  плечах,
Что  были  раньше  к  сердцу  ближе,
Как    крылья  птицы  в  утренних  лучах.

Глухой  разлучник  -час  рассыпал  страсти,
А  с  ними  и  восторженность  ушла.
И  ты,  и  я  -  мы  лишь  былого  страсти...
Такие,  вот  теперь,  мой  друг  дела...

И  снова  ночь  придёт    под  чёрным  пледом
И  ляжет  груз  её  ещё  больней.
Звезда  судьбы  сорвётся  белым  следом,
А  с  нею  вздох,  как  стон    тоски    моей...
       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683310
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016


Любомир Винник

Так багато на світі щастя, а ми сліпі

Так  багато  на  світі  щастя,  а  ми  сліпі.
Припинили  радіти  зорям  над  головою.
Раптом  звикли  усі  ділити  слова  на  пів.
Не  діли  моїх  слів,  як  почуєш,  що  я  з  тобою!

Прокидаємось  зранку  вдягнені  в  сірі  дні.
Ми  забули  давно  -  не  всім  нам  пасує  сіре.
Є  ще  речі,  що  мають  бути  завжди  в  ціні.
Вір  мені,  як  ні  в  кого  більше  не  маєш  віри!

На  стіні  роздались  удари  із  часом  в  такт.
Десь  всередині  нас  безперервно  лунають  війни.
Ти  відчуєш  якось  -  втрачає  опори  дах,
я  прийду  і  зведу  для  тебе  найкращі  стіни.

Ми  невпинно  когось  шукаємо  у  житті
чи  на  себе,  а  чи  на  когось  вже  надто  схожих.
Так  багато  в  житті  хороших,  та  всі  не  ті.
Я  б  хотів  стати  тим,  але  вибач,  на  жаль,  не  можу.

Глянь  довкола,  у  нас  безмежно  красивий  світ
Та  в    невдачах  своїх  звинувачуємо  погоду.
Біль  і  сум.  Повна  гучність.  Сльози.  І  на  repeat.
Я  ж  для  тебе  попрошу  в  неба  нову  нагоду  !?...

Так  багато  на  світі  щастя,  а  ми  сліпі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682596
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016


Давид))

Ты давно не читала Есенина.

Ты  давно  не  читала  Есенина.
Разлюбила  писать  стихи..
Растеряла  себя  между  временем,
Рассевая  зерно  в  пески.
Но  оно  не  погибло,-все  выжило,
Только  вряд-ли  взойдет  еще
Среди  сухости  лиц,букв  и  символов
Без  надежды.  Ради  чего?
Часто  мы  не  умели  быть  верными,
Сгорали  сердцами  от    слов...
Ты  давно  не  читаешь  Есенина
И  не  пишешь  уже  стихов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630186
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 31.07.2016


Systematic Age

make love on war

Світло,  повільно  втікаючи,
Дихало  прямо  в  обличчя.
Зорі  блищали  спадаючі,
Зорі  дивились  у  вічі.

Падали  тіні  без  спротиву,
А  ми  стояли  на  відстані,
Тільки  чекаючи  попелу.
Сльози  стікалися  лицями,

Бо  сльоза  -  частка,  що  втрачена,
Що  висихає  від  розпачу.
Болі  пливли  від  нас  качами,
Вона  мовчить.  Я  теж  промовчу.

Мало  обіймів  -  злітають  з  нас,
Мало  сліз  -  сохнуть  зволожені,
Мало  цілунків  -  кусаються,
Мало  слів...  Ким  ми  народжені?

Ким  наші  душі  керовані?
А  хоча...  дякую.  Дякую.
Нас  хоч  розділено  комою,
Але  не  втоптано  крапкою.

Тихо  кусались  у  сутінках,
Поки  не  падало  небо.
А  тоді  впало  зі  стінами;
Падає  наша  планета...

30.07.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680959
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016


Юлія Гордій

Твоїм кольором

Тво́їм  кольором  більше  не  буду,  
Не  засвічуся  новими  барвами  ,
Звук  струни  -  це  акорд  та  мелодія,
А  без  неї  нічого  не  варті  ми.

Восьмим  чудом,-  напевно  не  можна  так.
Вже  не  віриться  в  міфи  й  реальності,
Завдаємо  ми  болю  найближчим  нам,
Зайвий  раз  розкидаючись  жартами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680197
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016


Алексей Ткаченко

Пожалуйста, прошу вас об одном

Я  прилечу  к  вам  тёплым  летним  ветром,
Пройдусь  по  занавескам,  по  щекам
И,  наслаждаясь  каждым  миллиметром,
Остановлюсь,  чтобы  прильнуть  к  губам.

И  в  этом  поцелуе  долгом,  нежном
Пройдёт  вся  вечность  прямо  предо  мной,
И  в  океане  тихом  и  безбрежном
Начнутся  волны  с  пеною  густой.

Исчезнет  скучный  штиль  и  гладь  морская,
Внутри  пробудится  девятый  вал,
И  страсть,  так  постепенно  нарастая,
Заполнит  ранее  пустой  бокал.

И  как  бы  ночью  холодно  не  было,
Пожалуйста,  прошу  вас  об  одном:
Откройте  окна  так,  чтобы  входило
Дыхание  моё  в  ваш  светлый  дом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679591
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016


Святослав_

Завтра (18+)

[b]«Лифт  плавно  и  мягко  доставил  на  150-й  этаж.  …Кажется  вся  вселенская  усталость  легла  на  мои  хрупкие  женские  плечи.  Мегаполис  умеет  высасывать  силы  из  человека…  Что  уж  о  нас  говорить.  Офисный  планктон.  Слово  то  какое  придумали.  Планктон  хоть  живой,  а  здесь  полуживая  возвращаешься.  Работа  с  8  до  20.  Перерыв  только  на  20  минут,  и  ещё  три  по  10  минут.  За  всем  строго  следит  «офисный  коммуникатор»,  считывающий  инфу  с  нашей  головы  через  обязательный  внутричерепной  микрочип.  
Хорошо,  что  о  нём  вспомнила,  пора  к  доктору…  менять  батарейку…  В  левом  глазу  начал  помигивать  раз  в  два  часа  огонёк  подсветки:  она  подсела.  А  так  не  хочется  тормошить  причёску!  Распустила  каштановые  волосы  перед  зеркалом.  Они  блестящими  тяжёлыми  волнами  упали  на  плечи.  
Кошка  Джесси  встретила  меня,  потёрлась  об  ноги.  Моя  милая!  Подняла  этот  пушистый  комочек  и  прижала  к  лицу.  Вдохнула  аромат  жизни.  Ей  чип  вживлять  наотрез  отказалась.  Пусть  хоть  она  будет  свободной.  В  этом  чёртовом  механическом  мире…
Домашний  робот,  («домовичок»),  как  всегда  тепло  поздоровался  голосом  Дейва.  Запустил  мягкую  музыку,  наполнил  залу  ароматом  луговых  трав.  Упала  в  кресло,  скинула  туфли,  закрыв  глаза  размяла  затёкшие  пальцы  ног.  Как  я  устала!!  Зуммер:  ванна  наполнилась.  Спасибо  домовичку.  
Дейв!!!!  Уже  пять  лет  как  нет  Дейва...  Рак.  Говорят,  из-за  этих  чёртовых  чипов  в  голове…
Он  мечтал  о  детях.  Но  разрешение  на  них  мы  получить  так  и  не  успели.  
Вспомнился  наш  с  ним  десятидневный  отпуск,  положенный  молодожёнам.  
…Тропический  остров,  шорох  бриза  в  пальмовых  листьях.  Плеск  волн,  пряный  запах  океана.  И  мы.  Только  мы  и  никого  вокруг.  Это  был  рай  земной!  Мы  просто  на  время  слились  воедино!  Как  были  сладки  его  жаркие  объятия.  Просто  иногда  даже  теряла  сознание  в  сильных  мужских  руках.  А  его  глаза,  ЕГО  ГЛАЗА!  Просто  проникали  сквозь  меня,  и  я  таяла  как  воск.  Мы  там  были  словно  целую  вечность  ,  и  одновременно  так  мало...
…Откинулась  в  ванной.  Коснулась  подушечками  пальчиков  упругих  грудей.  Вдохнула  аромат  лаванды.  Поласкала  бархатную  кожу  на  бёдрах.  Мурашки  пошли  по  телу,  но  расслабиться  не  удавалось.  Горькая  тоска  незаметно,  но  неотвратимо,  начала  подниматься  со  дна  души.  
Вроде  бы  совершенно  без  причины.  У  меня  хорошая  работа,  очень  хорошая  зарплата,  которой  многие  позавидовали  бы.  Успешно  двигаюсь  по  служебной  лестнице.  Коллектив  хороший,  но  пообщаться  на  работе  невозможно.  Только  короткие,  там  не  пообщаешься,  каждый  занят  собой.  
Мелодично  звякнул  экран  телекомпа.  Включился.  Обязательная  для  просмотра  реклама  полилась  мутным  потоком.  И  не  спрячешься  от  неё,  экраны  включаются  на  автомате.  в  каждой  комнате  и  ещё  поворачиваются  вслед.  Закрыла  глаза  и  ставила  беруши.  Из  ванны  не  хотелось  вылезать...  
Накинула  халат,  подошла  к  окну.  Набрала  полную  грудь  воздуха  и  медленно  выдохнула.  Внизу  расстилалась  знакомая,  вечная  картина  мегаполиса.  Мерцающие  огни  до  горизонта.  Свечки  коробчатых  зданий.  Жаль,  не  видно  искусственной  зелени.  Слишком  высоко.  
Чтобы  увидеть  живую  зелень,  надо  ехать  сотни  километров…
..Вдруг  я  почувствовала  мягкое  прикосновение  тёплых  рук.  Он  подошёл  сзади.  Охватил  мои  плечи  крепкими  руками,  поцеловал  в  шею  и  нежно  провёл  ими  по  изгибам  моего  тела.  Откинул  локоны  наперёд,  поцеловал  в  ухо.  Нежность  мягко  начала  меня  обволакивать…  Как  я  истосковалась  по  сильным  мужским  рукам!!  С  тихим  шорохом  упал  халат  с  моих  плеч,  ласки  стали  настойчивее.  Он  поднял  меня  на  руки  и  понёс  в  спальню.  Плавно  покрыл  влажными  поцелуями…
…Тёплый  язычок  коснулся  сладкого  места  и  я  вся  отдалась  накатившей  волне  чувств,  широко  раскинув  ноги  и  забыв  о  всём  на  свете.  
…Новый  аромат  тропических  цветов  усилил  желание.  И  вот  он  во  мне…  Откинула  руки  за  голову  и  уцепилась  за  спинку  кровати.  Ещё,  ещё,  милый.  Покусывай  груди  и  входи  глубже!!!  Давай  ещё  и  ещё!!  Бери  меня  всю  без  остатка!!!  
Вдруг  он  весь  окаменел  и  замер.  Мой  Оскар.  Только  не  это!!!  Только  не  это!!!  Истощился  его  аккумулятор.  Сама  виновата,  не  проверила...  Сняла  его  из  себя  и  понесла  в  ванную.  Ополаскивать  в  душе.  Слёзы  беззвучно  полились  из  моих  глаз.  Бросила  Оскара  в  ванной,  а  сама  уцепилась  за  её  край  и  дала  волю  чувствам.  Рыдала,  горько  и  долго.  
Прозвенел  зуммер  отбоя.  Да  пошёл  ты  нафиг!  Пошли  вы  все  к  чёртям!!!  ВСЕ!!!!
РАЗВЕ  МОЖНО  ЖИТЬ  В  ТАКОМ  ПЕРЕВЁРНУТОМ  МИРЕ!!!  Это  же  просто  УЖАС!!!
ЭТО  УЖАС!!!  Это  всё  ложь!  Большая  ложь!.
Упала  на  кровать  вцепилась  в  подушку,  которая  мгновенно  стала  мокрой.  Не  могу  прогнать  тоску…  Чувствую,  как  она  меня  заживо  сьедает.  Горит  прямо  всё  внутри…  Испепеляет…  Почему  уходят  от  нас  те,  кого  мы  любим?  Почему,  когда  нас  миллиарды  на  Земле,  так  тяжело  найти  родственную  душу?  Почему  так  несправедливо  устроен  мир?  Не  могу  я  так  больше…
Медленно  и  основательно  оделась.  Проверила  и  приладила  все  пряжки  и  застёжки.  Вложила  контейнеры  с  едой  в  кормоавтомат,  для  Джессики.  Вышла  в  коридор.  Лифт  беззвучно  открыл  двери.  И  вот  я  уже  внизу.  Тронула  клавишу  вызова.  Из  ниши  выкатилась  мой  электромобиль.  Отключила  автоводителя,  сама  села  за  руль.
Многие  сотни  километров  позади.  
Мегаполис  давно  закончился.  
Вот  и  утёс  над  океаном.  Крутой  обрыв.  К  нему  ровная  как  стол  дорога  на  каменистом  плато.  Полная  луна  серебряным  светом  освещала  всё  вокруг.  
Мы  с  Дейвом  часто  здесь  бывали.  Наше  любимое  место  воскресного  отдыха.  Сидели  на  краю  утёса,  тесно  прижавшись,  друг  к  другу.  Он  и  сейчас  здесь.  Я  это  чувствую.  Он  со  мной.  И  всегда  будет  со  мной.  
Нажала  кнопку  и  рядом  возникла  голограмма  певицы.  Сладкий  голос  пел  нежную  песню.  Вот  и  педаль  газа.  
Я  еду  к  тебе,  Дейв!»[/b]

Инспектор  Сосновски  дочитал  последние  иероглифы  в  дневнике  коммуникатора.  Медленно  и  аккуратно  стёр  с  него  остатки  придорожной  пыли,  и  положил  в  карман  пальто.  
Диск  Солнца    краешком  осветил    совершенно  неподвижную,  стеклянную  гладь  океана.  
Тишину  нарушали  только  голоса  бригады,  работавшей  внизу,  возле  обломков.
Инспектор  ещё  долго  стоял  на  краю  обрыва.
Наступило  завтра.


1.10.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616369
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 18.07.2016


Systematic Age

let our violence escape

Я  безсмертний.  Ти  знай,  я  безсмертний.
Чи  ти  чуєш,  чи  сховок  знайшла?
Від  жорстокості  можна  померти,
Бо  у  неї  є  своя  межа.

Серенади  вже  вийшли  із  моди,
Але  чай  досі  гріє  серця.
Від  жорстокості  тіло  ледь  бродить,
Та  як  тепло  -  дійдеш  до  кінця.

І  колись  впаде  дощ  серед  люду,
Та  лиш  двоє  не  підуть  під  дах.
Від  жорстокості  сухо,  без  бруду,
А  любов  мокра,  світла,  сумна...

Та  бездушність  -  синонім  хвороби,
Хоч  життя  і  без  них  -  теж  кіно.
Від  жорстокості  гинуть  мікроби,
Від  любові  завжди  помре  зло.

15.07.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678113
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 16.07.2016


Хуго Иванов

ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ…. .

ты  меня....
не  спутаешь...  ни  с  кем...
ни  глаза...
ни  руки...

почернела  белая  сирень...
от  тоски...
в  разлуке

ты  моя  религия  любви...
чётки...
и  скрижали...

плавные  движения  твои...
музыку  рождали...

танец  страсти...  
волшебство  творя...
нежность    излучая.

вдруг...
ты  прикоснулась...  до  меня...
тайны..  изучая...

как  мальчишка.....
будто...  в  первый  раз...
переп0лнен  страстью...

твоё  соло....
мой  безумный  джаз...
приближают  к  счастью...

в  нашей  сказке...
только  о  любви...
тает  мир  реала...

шорох  звуков...
плавит  наше...  в...  Мы...
дарит  жизнь...
с  начала...


разогнал  дождь  джаза  баловство...
площадь  опустела

а  во  мне...
бушует  колдовство...
твоих  глаз...
и  тела...

спит  в  ладошках...
нежности  дурман...

времени  не  властно...

осень...
рвётся  в  душу...

сквозь  туман...

но  пока...

напрасно.



*****Дарія  Типчук  -  Навіяно  -  ТЫ  МЕНЯ  НЕ  СПУТАЕШЬ  НИ  С  КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727732

*****Петро  Кожум'яка  -  навіяне  Хуго  і  Дарії  Типчук  -  ТЫ  МЕНЯ  НЕ  СПУТАЕШЬ  НИ  С  КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727980

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677583
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2016


Quadro.Tony

Параллели

1
На  кухне  кофе,  или  чай
Часы  остановили  лето
И  без  привета,  без  ответа
Ты  только  бросишь  -  "Не  скучай!"
Опять  мы  в  этих  городах
Где  вывески  одни  и  те  же
А  мысли  -  реже,  реже,  реже
И  параллели  на  стекле

припев:

Все  отметки  на  судьбах
Мы  рисуем  сами
Мы  встречались  и  раньше
Параллельными  снами
Ты  и  я,  вроде,  вместе
И  при  этом  отдельно
К  сожаленью  с  тобою
Мы  всегда  параллельны
(Стали  мы  параллельны*)

2
Перечеркнув  типичный  день
Две  линии  свести  не  в  силах
Ах,  как  же  ты  была  красива
В  бокале  белого  вина
На  вписке  нечего  терять
Банальна  истина  без  боли
И  если  мало  алкоголя
Помой  стакан  -  налей  опять

припев

3
На  кухне  пиво  и  трава
В  часах  садится  батарейка
И  сигареты  за  копейки
Лишь  снятся  детям  и  бомжам
Ты  только  бросишь  -  "Не  скучай!"
И  улетишь  искать  ответы
А  параллельные  приветы
Пойдут  по  разным  адресам

припев



*возможно  чередование,  либо  вместе  и  то  и  то

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501263
дата надходження 26.05.2014
дата закладки 27.06.2016


Quadro.Tony

Когда я умру (озвучено)

Когда  я  умру  -  по  углам  заржавеет  рассвет
И  сердце  в  палатах  стерильных  застынет  недвижно
Когда  я  умру,  металлический  зная  ответ
На  сотни  вопросов  -  откроются  двери  на  крышу

Там  четверо  всадников  желтые  кости  трясут
Играя  на  души  давно  умерщвленных  набатом
И  очередь  длинная  ропщет  на  купленный  суд
Смерть  в  берцах  кругами  там  ходит  и  кроет  всех  матом

На  ужин  несут  им  Любовь  вместе  с  ядом  Надежды
Я  сжег,  чтоб  не  видеть  припев,  свои  яблоки  глаз
А  черные  нимфы,  посыпавши  пеплом  одежды,
В  слух  детям  читают  трактат  про  могильный  экстаз

Когда  я  умру  не  рассыпятся  тысячи  окон,
Но  плаха  желаний  окрасится  кровью  сполна
Бегут,  нерожденные,  прямо  на  солнечный  кокон
Но  падают  в  холод  и  ночь,  без  конца  и  без  дна

Когда  я  умру  твои  слезы  заменят  на  вишни
И  гордо  украсят  торты,  приглашая  на  пир
Тогда  даже  ветер  страданий  моих  не  отыщет
Когда  я  умру...
                                 неизменным
                                                                 останется
                                                                                             мир

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499939
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 27.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2016


Алексей Ткаченко

О ней не вспомнят в старых добрых книжках

Отрезана  от  общества  она,
Живёт  в  лесу,  в  землянке  на  поляне,
Прекрасна,  как  волшебница-весна,
Как  бабочка  на  девственном  тюльпане.

Общается  звериным  языком,
В  волнистых  кудрях  -  веточка  сирени,
И  поутру  катается  верхом
На  благородном  северном  олене.

Её  судьба  лежит  в  еловых  шишках,
Любовь  смешалась  с  воздухом  лесным,
И  вдохновенье  в  заячьих  штанишках
Ей  греет  душу  мехом  пуховым.

Она,  возможно,  с  родственной  планеты,
Где  все  живут  душою  и  добром,
Случайно  оказалась  в  мире  этом,
Заложницей  став  в  обществе  людском.

О  ней  не  вспомнят  в  старых  добрых  книжках,
Ведь  не  в  пример  она,  а  как  изъян,
И  вдохновенье  в  заячьих  штанишках
Не  может  греть  бесчувственных  землян.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674083
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2016


Mattias Genri

Трио близнецов.

                                                                                                                                       

               Никогда  не  смогу  я  тебя  позабыть!
               От  печали  устал...Я  совсем  изнемог...
               Был  я  очень  не  прав  -  мне  вину  не  излить...
               Насовсем  потерял,  и  вернуть  уж  не  смог...

               Позабыть  не  смогу  никогда  я  тебя!
               Изнемог  я  совсем...  От  печали  устал...
               Не  излить  мне  вину  -  был  не  прав  очень  я...
               И  вернуть  уж  не  смог  -  насовсем  потерял...

               Я  тебя  никогда  позабыть  не  смогу!
               Изнемог  от  печали...Устал  я  совсем...
               Очень  был  я  не  прав  -  не  излить  мне  вину...
               И  не  смог  уж  вернуть  -  потерял  насовсем...



                                                           (11  -  12,  11  -  12  )      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667669
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Віталій Стецула

я собрался уйти в закат

я  собрался  уйти  в  закат,
строк  задержек  истек  давно,
и  пока  во  всем  мире  спят,
лоб  сомненьем  очерчен  мой

мне  бы  проще  сказать  миру:  "нет",
и  свободно  ко  дну  идти,
как  же  странен  парад  планет,
путник  лучше  умрет  в  пути

только  держит  надежно  еще
такой  тонкий  руки  изгиб,
я  его  изучил  хорошо,
за  него  б  без  раздумья  погиб

вот  такое  стеченье  снов,
жизнь  так  чутко,  так  хрупко  спит,
луч  струится  в  мое  окно,
он  ведь  должен  все  искупить

все  же  я  не  уйду  в  закат,
на  моей  ей  уютно  груди,
мне  совсем  нечего  терять,
только  горсть  угольков  любви

10.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665088
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016


Віталій Стецула

The Sandman

Сендмене,  містере,  запрошую  на  чай,  
без  Вас  моя  нудьгує  підсвідомість,  
і  прихопіть  хоч  дюжину  почвар,  
я,  знаєте,  люблю  незнане  й  невідоме

я  Вас,  пробачте,  зовсім  не  боюсь,  
така  професія  -  приборкувач  кошмарів  
(художник  кажуть,  віри  в  це  не  йму),
буває,  що  закохуюсь  в  примари

для  критиків  мої  химери  -  зло,  
жахає  їх  усяка  нелогічність,  
жахливий  містере,  запрошую  на  сон,  
давайте  поговоримо  про  вічне

про  ніч  стооку,  бременських  котів,  
про  Ваше  тисячу  й  одне  обличчя,  
я  Вас  пізнати  краще  би  хотів,
страхам  люблю  у  очі  я  дивитись

ось  булькотить  уява  в  казані,
блукає  небом  дим  блакитнорукий,
Сендмене,  залишайтеся  в  мені,
без  Вас  цей  світ  -  не  світ,  а  сущі  муки

9.05.2016

Картина:  Salvador  Dali  "The  Sandman"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664895
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016


Анатолій В.

Три години без тебе

Три  години  без  тебе  —
Це  як  шлях  від  землі  і  до  неба!
Три  години  мовчання  -
Це  як  навпіл  розірваний  світ...
Телефон  і  вагання  -
Це  у  темінь  пірнання,
Всепланетне  з`їзджання  з  орбіт!

Три  години  без  тебе!..
Їх  стерпіти,  прожити  ще  треба
У  цім  світі  холоднім,
Безнадійно-пропащо-пустім...
Сонце  зникло  сьогодні,
Я  втону  у  безодні
Часопростору  нудно-густім.

Три  години  без  тебе  —
Це  в  терпінні  нагальна  потреба,
Спокій  тяжко  дається,
А  у  нервів  існує  кордон...
Кожна  мить  -  як  стук  серця:
В  нім  тривогою  б`ється
Апатично-німий  телефон...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663821
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


Астронавт

Гейзеры Энцелада…

       В  глазах  моих...
       Безбрежное  пространство.
       Мир  зачарованный,
       Укрытие...
       Навек  от  суеты.
       Убежище...
       Покой  для  медитаций,
       В  них  созерцай...
       Разбитые  миры.
       И  в  этом  космосе    кометы
       Поют  во  тьме  -  "небесные  киты".
       И  мысли  бродят...
       Как  заблудшие  ракеты,
       Что  ищут  путь...
       В  инопланетные  мечты...
       Останься  здесь...
       Дождись,
       До  времени  вечернего  заката...
       Вдвоём  -  мы  капли...
       Догорающей  звезды.
       Увидишь  тут,
       Как  светят  нам
       Далёкие...
       Фонтаны  Энцелада.*
       Предвестники...
       Того,
       Что  только  знаем...
         Я  
                 ...и  Ты.


(*Энцелад  —  геологически  активный  и  шестой  по  размеру  спутник  Сатурна,  известный  своими  гигантскими    гейзерами  которые  состоят  преимущественно  из  ледяных  частиц.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592510
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 03.05.2016


Астронавт

Холодное. Зимнее. Мёртвое.

Сквозь  толпы  одинаково
серых  людей
Стекает  плача  
пространство.
И  боль,
от  света  городских  фонарей
Не  трогает  сонное  царство.
И  всё  так  обычно,
равнодушно,
Немо.
Замёрзшие  рощи  берёз..
Всё  вроде  бы  живо,
Но  давно  умерло..
В  потоках  никчёмных,
обыденных  грёз.
Осталось  хотеть
в  это  небо  упасть.
Бегущее..  
Как  чёрный,
горный  ручей.
И  ваши  слова..
Что  как  пуля  в  висок.
И  предательства
близких  друзей.
Привычно...
Опять  настаёт.
Холодное.
Зимнее.
Мёртвое.
Утро...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550337
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 03.05.2016


Віталій Стецула

Довірмось музики молекулам незримим

Довірмось  музики  молекулам  незримим,
Віддаймось  безборонно,  без  остачі,
як  губи  віддаються  лиш  гарячі,
як  ритму  у  полон  здаються  рими

Ввійдуть  мурашками  в  найтонші  пори,
під  шкіру  мерехку  проникнуть  і  освятять,
бо  справжня  музика  не  може  ошукати,
вона  воістину,  як  Ти  і  гори

Воістину,  як  те,  що  і  між  нами,
як  пізніх  сутінків  агатова  тканина,
яка  сховає,  огорнувши  спини,
в  ажурних  звуків  витонченім  храмі

І  стане  тісно  в  розуму  оправі,
його  покинувши,  себе  у  звуки  вмістим,
і  наше  таїнство  на  нотний  аркуш-місяць
запишемо  у  почуттях-октавах

24.04.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661664
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Любомир Винник

Не дивись… не дивись мені в очі !

Не  дивись...  не  дивись  мені  в  очі  !
Більш  ніколи  не  буду  твоїм...
Я  не  хочу...  ти  знаєш,  не  хочу
залишатись  назавжди  сліпим.

Не  кажи...  не  кажи,  що  я  твій!
І  не  згадуй  про  мене  будь  ласка  !
Лиш  одне,  я  молю,  зрозумій,
що  життя  -  це  життя,  а  не  казка...

Все,  що  бу́ло,  забрали  вітри...
Не  несуть  більше  зламані  крила.
Ти  з  очей  своїх  сльози  зітри!
Я  не  вірю!  Вони  всі  фальшиві!

Не  питай  де  мої  почуття
і  чому  все  між  нами  так  склалось!
Мені  наснилось  щасливе  життя,
та  насправді  все  тільки  здавалось...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471552
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 23.04.2016


Любомир Винник

Крижаний океан під віями

Крижаний  океан  під  віями  -
до  кісток  пробирає  холодом.
Ми  у  душах  любов  посіяли,
та  насіння  ніяк  не  сходило  

Поцілунки  дощами  спраглими  
всі  поля  наших  тіл  воложили.
Ми,  здавалось,  одного  прагнули.
Ми  здавалися  надто  схожими.

Коли  день  пролітав  над  стріхою  
і  мене  огортало  мороком,
ти  була  неземною  втіхою,
ти  була  найлютішим  ворогом.

В  наші  двері  вривались  сутінки,
танцювали  на  наших  вулицях.
Їм  немає  де  жити  буцімто.
Світ  наш  меншав  і  я  сутулився.

І,  здавалося,  геть  не  дихав  я,
бо  для  тебе  беріг  повітря  і  
бо  мене  вже  цей  світ  так  виховав,
а  мій  світ  у  тобі,  повір  мені.

Крижаний  океан  під  віями...
А,  ти  знаєш,  і  біс  з  тим  холодом!
Ми  у  душах  любов  посіяли,
та  насіння  ніяк  не  сходило.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661538
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Systematic Age

Не йди…

[quote](Для  тих,  хто  знає  і  тих,  хто  не  знає)

Сьогодні  у  світ  вийшов  новий  сингл  гурту  Океан  Ельзи  "Не  йди".  Що  мелодія,  що  сам  кліп  -  своєрідний  витвір  мистецтва![/quote]
Тому:

Ми  мокли  під  дощем,  ми  виживали,
Ми  йшли  до  цілі  -  будували  дім.
Але  чому  між  нами  так  все  склалось,
Що  ти  не  захотіла  жити  в  нім?

Я  ж  прагнув  збудувати  нам  оселю,
Ти  помагала,  сили  віддала.
Чому  ж  так  швидко  стало  невеселим
Все  те,  що  було?  Думаєш,  я  знав?

Маяк  любові  нашої  світився
Для  всіх  фрегатів  рятівним  вогнем.
Чи  я  прорахувався,  помилився?
Чому  тоді  покинула  мене?

Якщо  палац  тобі  уже  не  личить,
(А  він  вже  став  фортецею  біди)
То  почекай!  Тебе  я  досі  кличу!
Пробач,  як  щось  не  те...  Прошу,  не  йди...

Не  йди...  Не  йди...  Повіки  йдуть  донизу...
Я  майже  сплю  і  майже  не  живу...
Лиш  вітер  гойда  мамину  колиску,
Її  гойда  у  сні  і  на  яву...

Ми  опинились  серед  гір.  Вершина.
Схилилась  ти...  Дала  мені  води.
Вже  легше.  Воля.  Співи  вітру  линуть.
Все  буде  добре.  Лиш  прошу,  не  йди...

20.04.16

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TD4h9Fdn3-o[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660904
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 21.04.2016


Хуго Иванов

Я ВСПОМИНАЮ СЛАДКИЕ ГРЕХИ…

Я  вспоминаю  сладкие  грехи...

влюблён  безумно...
сразу  в  двух  деФчёнок....

с  одной  как  стринги
ночи  коротки...

и  я  её...
любимейший    "телёнок"...

Тону...
покорно...
в  страстное  тепло...

А  с  тою...
...    безудЕржно...
и...    отчайно...

Одну  пил  как  элитное  вино...

С  той...
как  в  последний...
...выживший...  случайно...

Одну  хотел...
губами...
всю...  обнять...

родник  целуя...
умирать  от  счастья...

А  та...
могла...
....................
безнравственно...  раЗпять...

и  мебель  мы  ломали...
от  пристрастья...

....................

В  те  времена
я  счастлив  был...
без  меры...

И  до  сих  пор...
люблю  свои  грехи

Лечу  грехами  
душу  ...
тело...
нервы...

и  добавляю
 каплями...
....в  стихи.


*****наталія  калина  -  вільний  переклад  
-  Я  вспоминаю  сладкие  грехи…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662765

*****Петро  Кожум'яка  (Ян  Укович)  -  Я  ВСПОМИНАЮ  СЛАДКИЕ  ГРЕХИ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737525

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655343
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 04.04.2016


Астронавт

Галактики тебя**

                         Мне  дарят  свет    любимые  глаза
                         Глубокие  бездонные  озёра.
                         В  них  никогда  не  поселится  тьма.
                         В  них  сотни  звёзд,  а  может  миллионы...

                         Я  вижу  в  них...  галактики  тебя...
                         В  них  небом  мне  даровано  прощенье.
                         Я  пал  на  дно  озёр,  в  них  растворившись  навсегда,
                         В  падении  полёта  ощущенье...
                         
                         Скажи  мне,  кто  зажёг  сей  яркий  свет?
                         Наверно  бог  был  в  этот  мир  ещё  влюблённый...
                         Создав  твои  бездонные  глаза,
                         Покинул  землю  бесконечно  окрылённый....
                                             

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616041
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 12.03.2016


Анатолій В.

Сніг

Степи,  поля  без  меж,  без  краю  -
Усе  снігами  замело!..
Зорю  вечірню  зустрічаю;
Вже  спить  засніжене  село...

Як  неприкаяний,  блукаю  -
Мабуть,  ніколи  не  змінюсь:
В  душі  то  плачу,  то  співаю,
Та  вже  давно  я  не  сміюсь.

Мені  до  пекла  чи  до  раю?
Куди  не  йду,  а  поруч  —  ти,
І  подумки  завжди  вертаю
Туди,  де  веснам  не  цвісти...

Заплющу  очі  -  і  літаю,
Йду  за  тобою,  як  сліпий...
Ти  відпусти  мене,  благаю,
Бо  я  ж  не  лялька,  я  живий!

Для  тебе  хто  я?..  Я  не  знаю!
Ти  хто  для  мене:  вічність,  мить?
Я  в  душу  двері  відчиняю  -
Знадвору  сніг  летить,  летить...





Дякую  моїй  донці  Аліні  за  чудові  ілюстрації.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647527
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 05.03.2016


Алексей Ткаченко

Корабль-призрак

Устал  он,  выбился  из  сил
И  пал  под  тяжестью  обмана  -
Фрегат  младого  капитана
Шёл  без  руля  и  без  ветрил.

Болтался  пробкой  по  волнам,
Оставив  якорь  там,  на  суше,
Искал  загробные  он  души
На  радость  собственным  врагам.

И  не  вернулся  он  к  причалу,
"Безумец"  слышалось  кругом,
С  каким-то  злобным  торжеством
Несли  цветы  к  мемориалу.

С  тех  пор  года  упрямо  шли,
Но  там,  в  просторах  океана,
Фрегат  младого  капитана
Виднелся  с  парусом  вдали.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647614
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016


Алексей Ткаченко

Тайная встреча

Сегодня  ночью  я  задую  свечи,
Возьму  свой  шарф,  одену  новый  фрак
И  удалюсь  для  тайной  важной  встречи
В  заброшенный,  зловещий  особняк.

Там  старый  парк,  скрипящие  каштаны,
А  возле  входа  статуи  химер,
Их  жгучий  взор  здесь  нужен  для  охраны,
И  пусть  вас  не  смущает  их  размер.

Я  поднимусь  по  лестнице  на  кровлю,
Спущусь  оттуда  прямо  на  чердак
И,  торопясь  успеть,  всё  подготовлю,
Чтоб  не  попасть  под  взгляд  ночных  зевак.

И  вот  когда  за  мёртвой  тишиною
Послышится  столь  характерный  стук,
Шарфом  глаза  мгновенно  я  закрою,
Предотвратив  свой  искренний  испуг.

"Привет,  мой  друг",  -  прошепчет  гостья  нежно,
Что-то  знакомое  звучит  в  том  голоске,  -
"Ты  снова  тут,  ах  как  это  потешно
Встречаться  здесь,  в  закрытом  чердаке!

Но  видит  бог  -  свиданья  наши  грешны,
Меня  стыдят  великие  волхвы,
И  время  тут  бежит  чрезмерно  спешно
И  без  того  состарив  жизнь  вдовы.

Прощай,  мой  друг...  оставь  своё  волненье,
Передавай  привет  всем  малышам,
Я  буду  ждать,  ты  наберись  терпенья
И  мужества  не  плакать  по  ночам".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638164
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Алексей Ткаченко

Похожий мир

Я  узнаю  за  зеркалами,
В  туманном  сумрачном  огне,
Похожий  мир,  он  между  нами,
В  необъяснимой  стороне.

Там  нету  денег,  нету  славы,
Пороков  гнусных  и  дурных
И  в  небесах  ради  забавы
Два  солнца  бледно-голубых.

Там  существа  не  ищут  яства,
Не  убивают,  чтоб  прожить,
Не  образовывают  царства,
Чтоб  управлять,  руководить.

Они  зовут  меня  с  собою,
Я,  правда,  слышу  голоса,
Надеюсь,  будущей  весною
Меня  возьмут  на  небеса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635944
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Анатолій В.

Мої не загуби сліди!


В  мереживі  буденних  днів
Для  мене  місце  віднайди,
Серед  пустих  календарів
Мої  не  загуби  сліди!

В  холодній  віхолі  зірок
Побач,  як  крутиться  земля!
І  кожний  вирваний  листок
Мене  від  тебе  віддаля...

Між  нами  відстань  у  життя,
Свої  неспалені  мости...
У  часопросторі  буття
Ми  паралельних  два  світи.

Та  нас  пов`язують  думки  -
Тоненькі  ниточки  душі...
Між  нами  -  гори  і  замки,
А  в  нас  -  одні  на  двох  вірші...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631729
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Света Андроник-Шимановская

Если мы сегодня так близки…

Я  уже  умею  по  следам
находить  тебя  в  лесу  глухом.
На    деревьях,  что  покрыты  мхом,
листья  пахнут  грустью  с    табаком…
За  тобой  по  рвам  и  по  буграм,
в  свете  дня  и  в  сумраке  ночном.

Ты  уже  умеешь  по  губам
узнавать  еще  молчащий  звук,
понимать  особо  смысл    букв,
отпускать,  не  разнимая  рук,
и  читать  страницы  по  глазам,
провожая  в  долгий  путь  разлук.

Мы  уже  умеем  по  снегам
находить  дорогу  к  декабрю,
согревать    морозную  зарю,
что  подобна  цветом  янтарю,
счастье  рассыпать  по  вечерам,
отдавая  дань  календарю.

Но  порой  в  тиски  сожмёт  виски,
Время,  как  текущая  вода.
Расстоянье  строит  города,
между  нами  ток  по  проводам…
Если  мы  сегодня  так  близки,
Кто  сказал,  что  это  навсегда…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624738
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Алексей Ткаченко

Ищу твой лик…

Меж  тысяч  слов  и  заклинаний,  
Среди  святых  и  злобных  книг
Ищу  не  строчки  для  признаний,
А  твой  простой  и  чистый  лик.

Покуда  сердце  твёрдо  бьётся,
Пока  огонь  внутри  горит,
Я  знаю:  свет  твоего  солнца
Дорогу  мне  благословит.

И,  может,  богу  не  подвластно
Судьбою  нас  соединить...
Но  вера  выше,  не  напрасно
Мы  всё  мечтаем  изменить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622838
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2015


Алексей Ткаченко

Сашеньке*

Пряный  ветер  сел  на  крышу,
Разбудил  ночную  тишь,
Я  спокоен,  чётко  слышу  –  
Спит  мой  маленький  малыш.

За  окном  кружится  лето,
Птицы  вольные  поют,
Воздух  тёплый  и  согретый
Создаёт  в  семье  уют.

На  душе  спокойно,  тихо,
Счастье  чувствую  сполна,
И  ко  мне  прижавшись  лихо,
Дремлет  милая  жена.

И  сквозь  сладкие  мечтанья
Снова  вслушиваюсь  в  тишь  –
Слышать  хочется  дыханье,
Как  прекрасно  спит  малыш.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459607
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 27.10.2015


Алексей Ткаченко

Проклятие Велиара

 1
Он  жил  не  в  нынешние  годы,
Самоуверенный  в  себе,
Он  насмехался  над  природой,
Плевал  в  лицо  своей  судьбе.

Он  говорил,  что  сам  решает
Дела  со  смертью  и  пути,
Что  нас  ведут  иль  в  ад,  иль  к  раю,
Его  же  могут  обойти.

Он  целовался  с  пистолетом,
В  рулетку  русскую  играл
И  слыл  отчаянным  поэтом,
Чью  душу  дьяволу  продал.

Ходил  спокойно  на  дуэли,
Зевая,  возводил  курок,
Такой  досуг  не  все  имели,
Бессмертие  -  ужасный  рок.

Его  прозвали  Велиаром
В  честь  духа  беса,  главаря
Несметных  войск,  одним  ударом
Сразить  мог  воинство  царя.

Он  не  похож  был  на  героя  -
Уж  слишком  прост  его  был  вид,
И  лишь  глаза  цвета  прибоя
К  нему  манили,  как  магнит.

Стихи  его  носили  славу
Не  глупых  вовсе,  не  простых,
И  в  обществе  он  был  по  праву
Один  из  лучших  таковых.

                   2

И  жил  бы  он  тысячелетья,
Покусывая  длинный  ус,
Но  тайной  славой,  долголетьем
Он  был  обязан  за  союз

С  Верховным  Злом,  Подземным  царством,
Где  духи  демонов  снуют,
Сам  Люцифер  своим  коварством
Отвёл  его  в  этот  приют.

И  каждой  ночью,  в  полнолунье
Под  отдалённый  вой  волков
Являлась  всадница-колдунья
На  змее  с  тридцатью  голов.

Бросала  свиток  и  поспешно,
Хлестнув  страшилище  кнутом,
Во  тьме  ужасной  и  кромешной
Кружила  над  особняком.

Увидев  поступь  Велиара,
Летела  прочь,  а  сам  дракон,
Извергнув  пламенем  пожары,
Рождал  в  округе  страшный  стон...

                 3

Герой  наш  лёгкою  рукою
Брал  павший  свиток  и  потом,
Читая  прихоть  под  свечою,
Сжигал  пергамент  за  столом.

Он  выполнял  любое  дело,
Веленье  дьявола  -  закон,
Но  как-то  раз,  когда  стемнело,
Прочёл  он  вот  какой  канон:

"Мой  Велиар,  ты  служишь  славно,
И  вот  последний  Мой  приказ:
Найди  царевну  православну
И  забери  её  для  нас.

Мы  будем  злобно  издеваться,
Ведь  православие  -  наш  враг,
Но  есть  проблема  -  бога  старцы
Оберегают  сей  очаг"

     4

И  бросил  наш  герой  Отчизну,
Пошёл  на  поиски  царя
Туда,  где  дьявол  был  не  признан,
Где  вечный  холод  января.

Он  шёл  звериною  тропою,
Не  попадаясь  на  глаза,
Укрывшись  маскою  святою,
Держа  в  котомке  образа.

Он  долго  шествовал  к  победе
И  был  по  праву  награждён:
Страна  прирученных  медведей
Улыбчиво  дала  поклон.

И  встретили  его  как  в  сказке:
Сам  Патриарх  его  обнял,
И  старцы  поклонились  маске,
И  царь  устроил  пышный  бал.

Осталось  лишь  забрать  царевну,
Всё  вроде  просто  будто  сон,
Но  он  влюбился  задушевно...
Впервые  в  жизни  был  сражён.

И  Люцифер  узнал  об  этом,
И  гневу  не  было  конца,
И  повелел  он  у  поэта
Забрать  личину  святовства.

И  Велиар  в  одно  мгновенье
Перед  толпой  простых  зевак
Сменил  святое  оперенье
На  полосатый  длинный  фрак.

И  молвил  царь,  не  медля  часу:
"Это  обман,  друзья,  обман!
Убейте  нечисть  эту  сразу!
Оружье  к  бою,  капитан!"

И  натянули  старцы  лук,
И  полетело  в  Велиара
Двенадцать  стрел,  раздался  звук...
Царевна  мёртвая  лежала.

Она  не  знала  о  бессмертье,
Любовь  рассудок  забрала,
И  в  тот  же  час  явились  черти,
Героя  казнь  теперь  ждала.

Его  доставили  на  змее
В  дворец  подземный  золотой,
Возможно,  будь  он  посмелее,
Мятеж  поднял  бы  с  чернотой.

Но  не  вернул  бы  он  царевну,
Её  душа  в  раю  богов...
Его  же  тело  ежедневно  -
Добыча  змЕевых  голов.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616390
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015


Любомир Винник

Пам"ять

А  ти  була  до  відчаю  моя
І  я  твоїм  був  також  до  нестями
Єдине  фото  там  де  ти  і  я
Між  нашими  фальшивими  світами

Немає  ні  кордонів  ні  мостів
Ні  радості  немає  ні  печалі
Лиш  сотні  ненаписаних  листів
І  пам'ять  з  нержавіючої  сталі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609915
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015


Андрій Тофан

Літній вечір

У  чашу  дня  упав  пакетик  чаю,
І  день  відразу  трохи  потемнів,
А  ложечка  варення  небокраю
Підсолодила  те́рпкість  відчуттів...
І  впала  втома  втомлено  на  плечі,
І  взявся  звідкись  місяць-льодяни́к,
А  я  надпив  цей  неповторний  вечір,
Нітро́хи  не  ошпаривши  язик...
І  в  чашку  заглядаючи  опуклу,
Я  раптом  посміхнувся  між  думок,
Бо  аж  на  дні  побачив  замість  цукру
Малесенькі  кристалики  зірок.

11.08.2015  р.              Андрій  Тофан

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599277
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 13.08.2015


Володимир Шевчук

Щось не те

І  мов  все  добре,  але  щось  не  те.  
Ви  скажете:  хіба  так  може  бути?  
Якщо  для  серця  радість  –  це  святе,  
Так  звідки  в  ньому  сум  узявся  лютий?  

І  наче  все  чудово,  як  завжди,  
І  сонце  світить,  і  довкола  літо…  
То  хто  ж  тоді  печаль  ту  породив,  
Нестримний  і  такий  пекучий  смуток?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599181
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015


Данила М

Ни царица мне сердце высекла…

Ни  царица  мне  сердце  высекла,
Ни  богиня  -  души  дыхание,
Ни  Амура  слепые  выстрелы,
В  беспристрастное  изваяние.

Не  мечталось  в  садах  мне  в  юности,
Яблок  спелых  срывать  до  старости,
И  заметил,  что  чаша  глупостью,
Наполняется,  а  не  радостью.

Отправляясь  в  края  далекие,
С  целью  мудрость  найти  в  скитании,
Песни  птицы  услышав  звонкие,
Сердце  замерло  и  дыхание.

Взяв,  как  друга,  с  собою  в  странствия,
Дабы  счастья  продлить  мгновения,
Берегу,  когда  есть  препятствия,
От  малейшего  дуновения.

И  года  пролетают  в  радость,
Любовь  вечна,  а  страсть  мгновенье.
И  один  страх  -  не  встретить  старость,
Наше  "жизненное  похмелье".

Ни  царица  мне  сердце  высекла,
Ни  богиня  -  души  дыхание,
Ни  Амура  слепые  выстрелы,
В  беспристрастное  изваяние.


11.08.2015


 





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598917
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015


Вадим Кравець

You аre…

Without  jokes,  without  lie,  without  fantasy…
With  you,  I  fly  in  skies,  you  are  my  real  extasy.
You  are  an  island  of  plenty  in  reckless  fuss,
You,  in  my  music…  quiet  but  leading  bass.

My  soul  refuge  and  hearts,  that  got  so  tired.
Your  beauty,  that  I  always  so  admired.
My  easy  breeze…  among  a  dark  night  heat.
Song  of  my  life,  without  you,  is  not  complete.

My  smiling  phosphor  and  perpetual  sunset.
Your  every  kiss,  that  I  cannot  forget.
You’re  dressed  in  my  mind  and  specially  bare.
You’re  only,  who  I  want  to  know  and  care.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596590
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015


Данила М

Летят навстречу теплые слова… (на празднике в детском доме)

Летят  навстречу  теплые  слова,
Их  полностью  словить  не  успевают,
"О  ком  они?"  -  уж  слышится  молва,
И  с  трепетом  тихонько  ожидают.

Надежды  тлеет  слабый  огонек,
Но  тронуть  только  -  с  силой  воспылают,
На  имя  свое  маленький  намек,
Из  зала  взгляды  к  милости  взывают.

Но  выбор  будет  сделан  лишь  один,
Хоть  каждого  заботой  не  обидят.
Теперь  в  семье  он,  верю,  что  любим,
А  здесь  его,  мне  жаль,  возненавидят...


29.07.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596502
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015


Любомир Винник

Істина дружби між хлопцем і дівчиною…

[i]Дружба  між  хлопцем  і  дівчиною
на  світі  насправді  буває...
один  дружить  щиро  і  віддано,
а  інший  таємно  кохає.

Dreamer©[b][/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474484
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 27.07.2015


Олег Трембіта

Люблю разговаривать с лесом

Люблю  разговаривать  с  лесом:  

Хоть  он  постоянно  молчит,  

Но  слушать  умеет  прекрасно  

И  тайны  надёжно  хранит.  

И  в  этом  молчании  гордом  

Хранится  бальзам  для  души.  

Хранится  лечебная  сила  

В  просторах  зелёной  тиши.  

Никто  так  понять  не  сумеет,  

В  минуты  сомнений  помочь…  

В  тиши,  на  природе  из  сердца  

Все  беды  уносятся  прочь.  

Люблю  разговаривать  с  лесом,  

Ведь  он  никогда  не  вредит…  

Листва  мне  всегда  помогает  

Стерпеть  и  уйти  от  обид.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594435
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015


Анатолій В.

Ти наче так далеко - і так близько…

Ти  наче  так  далеко  -  і  так  близько...
Чужа?..  Я  наче  знав  тебе  завжди!..
Не  знаю,  що  тобі  відповісти,
А  небо  прихилив  би  низько-низько...

Для  мене  ти,  як  недосяжна  зірка...
На  всі  твої  питання  промовчу
І  мрії  птахом  в  небо  відпущу!
А  на  душі  і  солодко,  і  гірко...

Для  мене  ти  ранковий  промінь  сонця,
Що  гріє...  Все  ж  боюся  обпектись,
А  як  побачу,  що  не  вберегтись,  —
Візьму  й  розтану  снігом  на  долоньці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592058
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 17.07.2015


Андрій Тофан

МОВО МОЯ


Мово  моя  зґвалтована,
Мово  моя  всесвята,
Весь  довгий  вік  катована,
В  темних  підвалах  закована,
Хто  твої  рани  злата?!

Сотнями  бісів  спаплюжена,
Складена  в  круглі  снопи,
В  домі  своєму  відчужена,
З  болем  кривавим  одружена,
Рідна  моя,  терпи!

Злими  царями  скасована,
Вирвата  із  синяви,
В  пісню  журливу  римована,
Власними  ді́тьми  запльована,
Мово  моя,  живи!

Кров’ю  поетів  написана,  
В  серці  своїм  несучи
Мрії,  з  дитинства  колисані,
Мово  моя,  не  мовчи!
                                                                 
 07.09.2014                                А.  І.  Тофан  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587429
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015


Любомир Винник

Я згадую тебе, коли дощі…

Я  згадую  тебе,  коли  дощі
цілують  землю  збуджену  й  гарячу.
Коли  віршами  від  знемоги  плачу...
От  тільки  чого  варті  ці  вірші?


Я  згадую  тебе,  коли  слова
не  створюють  ні  виразів  ,  ні  речень.
Коли  щодня  продумую  план  втечі.
Десь  глибоко  в  собі  тебе  сховав...

І  ти  не  йдеш  нікуди  з  цих  думок...
Мене  тримаєш.  Сковуєш  навіки.
Ти  -  найогидніші  на  світі  ліки!
Тобою  я  пропах...  прожив...  промок...

Мене  вбиваєш.  Кров  -  на  білий  сніг...
А  я  так  хочу  просто  жити  далі.
Крутити  що  є  сил  свої  педалі...
Але  щораз  паду  тобі  до  ніг...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559975
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 14.06.2015


К. Простонеба

"Коли немає більше жалю й болю…"

Коли  немає  більше  жалю  й  болю,  
Коли  немає  більше,  що  втрачать.

Найперше,  не  коритись  сумній  долі,
По-друге,  твердо  вірить,  пам'ятать.
Ти  найсильніша  в  світі  людська  зброя,
Тебе  не  вбить,  не  вдарить,  не  зламать.  

Так  користуйся  цим  відажно  і  сміливо,
Та  розум  свій  шалений  не  згуби.
І  нашу  українську,  сильну,  дужу  волю,
Як  мужній  патріот,  народу  прояви.

Якщо  хтось  ворогом  піде  на  тебе,
З  небес  та  з  аду,  кару  всю  збере.
І  ще  один  нам  приклад  він  покаже,
Що  сильний  ми  народ,  всім  доведе.    
 
Ось  тільки  сам  собі  повір  і  доведи,
Що  почуття  -  це  жар  палючий  в  серці.
Немов  вогонь,  до  болі  він  пече,
Коли  країні  тяжко,  він  все  більше  .

Кохати  милу  Батьківщину  це  одне.
А  щось  робить  для  неї,  зовсім  інше.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551647
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 14.06.2015


Данила М

Якщо життя оцінювати в гривні…

Якщо  життя  оцінювати  в  гривні,
Тоді  воно  дорожчає  щодня...
Заплатиш?  Чи  підеш  у  злидні?
І  ось  тобі  на  роздуми  пеня...
Не  зволікай,  тебе  благати  буду,
Не  прийде  час  минулий,  не  чекай!
Чи  склавши  руки  дочекатись  суду,
Або  в  борні  собі  обрати  рай.


25.02.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562398
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 28.03.2015


Любомир Винник

Знову сам

Світ  втомився  чекати  ранок.  Я  знову  сам.
І  про  тебе  думки  натягую,  мов  дроти.
Знаю  точно  мене  на  землі  десь  чекаєш  ти.
Кілометри.  Міста.  Світ  не  винен.  Я  -  тут,  ти  -  там...

Я  боюся  порвати  відстань,  торкнувшись  струн.
Все  акорди  не  ті.  Знову  хиблю.  І  все  не  те.
Щось  у  грудях  твоїх  оживає,  горить,  цвіте.
Моя  ж  музика  знову  наводить  на  тебе  сум.

Помирають  вітри,  а  з  ними  -  мільйони  рим.
Не  збудують  між  нами  знову  вірші  мости.
У  обіймах  моїх  під  ранок  -  на  жаль,  не  ти.
Ти  в  цей  час  зустрічаєш  сонце  також  не  з  тим.

Чого  треба  від  нас  з  тобою  пустим  світам?
Я  вивчаю  давно  на  пам"ять  твої  сліди.
Йду  до  тебе.  Я  дуже  близько.  Ти  тільки  жди!
Кілометри.  Міста.  Світ  не  винен.  Я  -  тут,  ти  -  там...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569619
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Darine Dragomanova

Убий своє кохання наостанок

Убий  своє  кохання  наостанок!
Вбивай  його,  поки  не  оживеш!
Допоки  небо  озаря  світанок,
Забудь  того,  чіє  ім'я  клянеш!

Воно  тебе  з  минулим  не  з'єднає,
І  крила  тобі  більше  не  надасть.
Вітри  ті  як  пісні  тепер  лунають,
Несуть  по  світу  присмаки  нещасть.

Жура  про  те,  чого  так  і  не  сталось
Засне  в  тобі  на  вічність  і  на  день.
Все  ж  сгасне  світло,  хоч  колись  здавалось,
Без  світла  того  в  нас  нема  тіней.

А  тіні  є.  І  ти  є.  Прокидайся!
Поглянь  на  світ  без  завданих  образ,
Нема  тепер  чого  тобі  боятись,
Дозволь  своїй  душі  співати  джаз!

Відчуй  ж  скоріш  омріяну  свободу!
Ступай  на  шлях  туманний  і  слизький.
Стихає  навіть  небо  після  грому,
Пробачивши  зруйнованих  надій.

Бо  ти  ж  жива!  В  тобі  життя  безмежне!
І  молодість,  і  музика,  і  сміх,
І  вистражденна  болем  незалежність  -
Яка  віднині  краще  за  всіх  втіх.

Заблукана  серед  оксиморонів,
У  галасі  нікчемних  грюкотінь,
Ти  плачеш  -  краще  помолися  Богу,
Щоб  всі  пішли,  та  Він  не  залишив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568612
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015


Sasha Shevchuk

На крыше

Сидели  как-то  мы  на  крыше
Курили  на  двоих  одну
И  я  сказал  "давай  потише"
Охранник  ходит  по  двору

А  ночь  была  в  самом  разгаре
Светила  яркая  заря
Мы  говорили  о  вокзале
И  как  уедем  кто  куда

Вина  бутылка,  шоколад
Смягчили  горький  разговора  вкус
Витал  разлуки  аромат
Кричало  сердце  "я  вернусь"

И  вот  разъехались  с  тобою
И  жизнь  у  каждого  своя
А  я  все  помню  то  былое
Что  не  вернуть  уж  никогда

Я  прихожу  на  это  место
И  в  пачке  как  всегда  одна
Я  отпустил,  мол  дело  чести
И  пожелел  сейчас  сполна

Сидели  как-то  мы  на  крыше
Курили  на  двоих  одну
Тогда  охранник  не  услышал
Как  сильно  я  тебя  люблю

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546024
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 17.02.2015


Kostya Tkachenko

Я

Я  привид,  що  блукає  у  рядках,
забутий,  але  вічно  молодий.
Я  спокій  у  брудних  думках,
Примхливий,  але  вже  сліпий.

Я  ненависть  у  серці  і  в  душі,
зсередини  усе  руйную.
Я  вітер,  що  блукає  по  воді
глухий,  але  все  чую.

Я  той,  що  спогади  твої  вбива,
лиш  ті,  що  хочеш  пам'ятати.
І  той,  хто  мовчки  промовля  слова,
коли  хотів  ти  просто  промовчати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548580
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 06.01.2015