Пастуше, всі твої баранчики
розбіглись небом - хто куди...
Палає місто помаранчево,
фата-морганить без води:
чорти в розетки пхають пальчики.
Стрибає пульс. Танцюють зайчики.
Пливуть трамваї крізь меди...
Застигло сонце поцукроване,
немов бджола у бурштині.
І перехожий, поцілований
теплом у тім'я, мов у сні,
асфальту твердь не відчуваючи,
примарну чуючи трубу,
лежить, немов відпочиваючий
на білім пляжі Малібу.
Фіксує, хоч уже не дивиться:
1. Шалена спека. Серпень. Сіль.
2. Солдатик в натовпі на милицях.
3. " Пивна" , MacDonalds, "Кури - гриль".
4. Ліхтарний стовп, "підлитий" песиком.
5. Засмаглі литки пишних краль.
6. Політ бджоли над м'ятим персиком.
7. "Швидка", що спізниться, на жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746389
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 08.01.2023
«На чорному небі
Мідяні змії.
Я на світ прийшов з очима,
А йду безокий.»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Між двома темними безоднями,
Між двома нескінченностями,
На мить зазирнув я у мить світла,
У мить кольорів і запахів,
Звуків і дотиків,
Я з’явився на мить
У цю смужку світла
З очима повними радості
А тут – у чорному небі
Мідні змії,
На хворій землі –
Залізні почвари,
Люди сповнені ненависті,
Квіти, заплямовані кров’ю,
Очі сповнені жахом.
Залишу я вам свої –
На згадку –
Навіть не окуляри – очі,
Дивіться крізь них на світ,
Щоб побачити:
Небо синє і воду прозору,
Квіти маленьких радостей:
Нехай це і не справжнє –
Вигадане, але воно існувало
У моїй свідомості...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594665
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Ніколи не жлоби грошей на хороші навушники
Вважай це мій заповіт
Хороші навушники як шолом
Хороші навушники як мистецтво
Хороші навушники
Ви знаєте - так я спілкуюся з Ніцше
Ви знаєте - Заратустра живий
Ви знаєте - Бог досі живий теж
Ви знаєте так я спілкуюся з Богом
Хоча що таке хороші навушники
Хоча що таке хороші письменники
Хоча що таке хороші люди
Ніколи не жлоби
Вважай
це
тепер
І мій заповіт
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592758
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Я вижу пир во время чумы.
Я вижу, как хрупкую кость общества жадно обгладывает бесноватое бедствие. После трапезы, бедствие сальными пальцами листает морщинистые страницы истории. Я всё это вижу.
Я вижу росток жизни на почве, которая укрывает умерших.
Я вижу кладезь смерти в глазах неоправданно резвых юношей.
Я вижу срок годности ваших вечностей.
Я вижу исключительно рудиментом вашу жеманную верность.
Я вижу незаконнорожденные стихи, которые ищут отцовскую любовь в объятиях приёмных сборников.
Я вижу зыбкие вокзалы, обросшие напрасно ждущими женщинами.
Я вижу долги за свет стариков, которые боятся окунуться в вечную тьму.
Я вижу тяжёлые слёзы, которые тушат вечный огонь.
Я вижу удаляющиеся спины давших клятву.
Я вижу небожителей, вольно гуляющих у врат ада.
Я вижу пленных, погибающих от передоза свободой.
Я вижу.
Я слеп, но я всё это вижу.
...
Куда прикажешь бежать, Ласточка?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584558
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 06.06.2015
він сіє її божевілля
крізь чорне пошарпане сито.
до неї міг бачити небо.
не фарби блакить на стіні.
до неї умів він літати.
тепер він не може ходити.
-ти будеш на мене чекати?
-ні.
-ти будеш мене пам'ятати?
-ні.
він в люльку вбиває отруту.
вдивляється богу у вічі.
чому ти, звірюко триклятий,
її не залишив мені?
він просить її несміливо
дзвонити на місяць хоч двічі.
-ти будеш до мене дзвонити?
-ні.
-ти рухи мої упізнаєш?
-ні.
він зблідле холодне кохання
вкладає в малу домовину.
цілує в змарніле обличчя.
лишає бузок на труні.
себе він уже не жаліє.
він плаче і пестить дитину.
-нам ж буде її бракувати?
-ні.
-ти втікнеш зі мною до моря?
-ні.
він виє підстреленим вовком,
відлякує зорі оскалом.
припаяні патоки крові
дрижать на солоній слині.
та краще б ти була видінням!
для чого же ти існувала?
-ти будеш мене лікувати?
-ні.
-і жити продовжиш без мене?
-ні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559596
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Слинить купчасті патли,
заниткує теревенце.
Світлом плямкає, бавиться.
Наче й не вкраля,
так собі – бабця.
Зпідлоба ба,
як підковують дятли
вороновану липу,
та хита головой:
Ой, лишенько!
ой…
Струсять, іроди, листячко.
Опаде, проросте
в павутиння-осіннячко…
Вже й не вкусиш оте,
від самого стебла соковите…
Пружний залишок життємиті
не змотаєш на теревенце.
Як не вистачить – доведеться
до буття доплітать сивину,
натщесонце –
порожній час,
білу тугу,
нудьгу без сну.
Знов стара головой хитає:
щось чорніє на небокраї.
Стисла зморшками сліпі очі…
Ой, недобре…
Ціле стадо хмарин тупоче,
страшно навіть дивиться!
Швидконіч треба змотувать!
Бо дурні ті
губаті ссавиці,
диха фирчасто, ривчасто,
обірвуть всі березові
посмішки,
злізуть липку облизувать;
з хизуватих тополь
позрізають сліпучую гордість
і гудзики.
Метушиться, клекоче-клопочеться,
відгризає життєві хвилиночки,
плаче бабця:
«ой, горе, не встигну!»,
так же хочеться милій дитиночці –
світу любому,
на весь рік і на виріст
сплести
найщасливішу диво-сорочечку!
Щоб у ній народилася...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351179
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 12.11.2014
ні для кого
нема привітів прощань
нема запитань хто
де був хто загинув
хто зібрав свої речі
й поплівся побрів
закрайсвіту шукати
себе й свої кулі
і вистрілипостріли в лоба
із неба
летять привіти й прощання
комусь навздогід
доженеш
і впадеш у молитві
свому богу з богів
і завмреш
наче серце із льоду
в останнє станцює кров
в твоїх очах
просмалених роками
спокою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526736
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 02.11.2014
Горел сентябрь увядшим танго жёлтых тел.
Я всё хромал, до ран открытых стерлись пятки -
подошва в жертву принесла себя брусчатке.
Разбили рюмку. Старый бражник* сиротел.
Бросался вечер потрохами на полынь,
я нашу землю кутал в рваные бушлаты.
На безымянном - только кольца от гранаты,
за дом - мерцание разбо́мбленных пустынь.
Чьего-то образа словесный эмбрион,
пришедший с времени, где Люди живы были,
возникший в дряблых облака́х копытной пыли,
сменил невинность чудотворных сверхикон.
С перчаток осень отмывала грязь и слизь,
смывала с памяти крушения останки.
Я расчленил костяк непройденной стремянки,
что отказался проложить дорогу ввысь.
*бражник - гуляка, пьяница (устар.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523446
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 28.10.2014