«У цьому краю засніженому
Я прислухаюсь до тиші…»
(Сайто Мокіті)
Стукає в дерев’яні двері
Епоха полум’яних птахів
(Відчиніть!)
Епоха, що замість мантії
Огорне тебе мереживом снігу,
Перетворить притулок на капище
Твоїх уривчастих журавлиних снів,
Твої сірі очі – на свічада просвітлень,
А твої пасма думок незачесаних
На завірюху спіральних галактик.
Срібна мотузка-змія –
Це дорога, якою твої коні нестямні
Женуть навіжено
У царство чистих озер,
Де вітер пише крилами чайок
Сонети журби очерету.
А ті, що лишились на березі
(Рибалки поранених слів)
Біліють самотніми постатями
Серед сухих чорнокорих дерев,
Які втомилась рубати
Щербата сокира варварів.
Ми рушаєм на Південь:
У країну квітучого лавру,
Що цвіте, коли сходить Сонце,
Де на скелях малюють човни,
Темну арфу ховають в печері,
Вірші декламують пошепки,
А море вважають могилою
Мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000827
дата надходження 14.12.2023
дата закладки 21.12.2023
У цьому світі ми лише статисти,
піщинки неприборканих пустель
Вже рік ведемо бій за небо чисте,
та поки нами програна дуель
У цьому світі все йде по лекалах,
та смерть уміло плутає сліди
Вже майже рік підвалами лякає,
хто, наче щур, у бункері сидить
Чекає нас земля обітованна,
лиш пута скинь рішуче зі спини
Наперебій волаємо: «Осанна»,
а вчора ще кричали: «Розіпни»!
У цьому світі правлять балом сильні,
кладуть нас на вівтар сакральних жертв
Здаватися нескорені не схильні –
іди до біса Комівояжер
Залиш собі маневр – переговори,
залиш у рамці путіна портрет
Які ж солодкі «пряники» в потвори,
який кривавий з варваром дует
Хай, в цьому світі ми лише статисти,
та до піщинок руку Бог простяг
Ще буде мир, ще буде небо чисте
і синьо-жовтий возведеться стяг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974454
дата надходження 20.02.2023
дата закладки 06.03.2023
"Навіть від сміху болить серце,
і кінцем радощів буває смуток..."
(Старий завіт.Приповідки.13-14)
Всміхнулась хитро доля
Й привела, як на сміх,
Ой, Радість ясночолу
До Суму на поріг.
Сум хмари розганяє,
Себе не впізнає --
Із Радістю лягає,
Із Радістю встає.
А Радість сум пізнала
І хоч була весна
Журлива засинала,
Будилася сумна.
Отямились обоє --
Як можна жити так?
Немов вогонь з водою
Не здружаться ніяк.
Змирилась,врешті, доля:
"Набридли ви мені.
Живіть по власній волі
Якщо такі дурні!"
Розбіглося подружжя
По різних закутках,
Удавано байдужі
Й щасливі попервах.
Сум досхочу сумує:
В печалі сльози ллє,
З журбою розкошує
Та жалю додає.
А Радість на потіху
Та й загуляла в дим --
І душиться від сміху,
Регоче без причин.
Тож поки був ще розум,
Не втік здоровий глузд --
Вступили без психозу,
В цивільний ніби шлюб.
Бо ж від природи- нені
Захочеш -- не втечеш
І знаки різнойменні
Притягуються все ж.
Тече життя рікою
І як не зубоскаль --
Є радість зі сльозою
І світла є печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931126
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 20.11.2021
Заховай мене, літо, у травах,
де вирує строкате життя.
Там, де маки в квітучих загравах,
пшениці половіють й жита.
Заховай у ромашках, волошках...
Хай краса їх торкнеться душі
І мелодія дивна в дзвіночках
буде кликати з неба дощі.
Заховай в пелену конюшини,
хай п’янить моє серце живе.
Аромат божества по краплині
непомітно у тіло спливе.
Заховай в звіробої, суницях…
Мою душу і тіло зціли…
Потону в незабудок очицях,
що блакиті у неба взяли.
Заховай мене, літо, у лузі.
Там, де сонця доволі й краси.
Де в барвистих метеликах муза,
в хороводі кружляють стрижі.
Подаруй мені тишу і спокій.
Дай відчути себе у собі…
Світ думками обняти широкий,
поклонитись зустрічній добі.
Дай мені зрозуміти, відчути:-
Що потрібно?.. Навіщо?... Чому?..
І для чого живу я, збагнути,
Про покликання в світі цьому…
Заховай мене, літо, в ту гаму,
яку жайвір у співі несе…
Хай під купол природнього храму
Вітер роздуми тихо знесе…
18.06.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880107
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 07.09.2021
Мов гарба з гарбузами по бруку,
Безугавно гримить над селом,
Лиже пес мені злякано руку
Червонющим своїм язиком.
Спалахнуло пів неба -- і тихо,
А за мить тарарахнуло так,
Що земля застогнала на лихо --
Грішні душі обнишпорив страх.
То гарба та, утративши гальма,
Висікаючи іскор снопи,
Шандарахнула в скелю захмарну,
Твердь небесну струснувши таки.
Розкотились дива гарбузові,
Розбивались на друзки дрібні
І цілющі їх соки озонні
Спрагло пили простори земні.
Пес тулився, мабуть,з переляку,
Своїм носом торкався лиця.
Я сприймав, розумів це, як дяку,
І споріднено бились серця.
Дуже гарно що скінчилось гарно!
Певно, Бог поки милує нас.
Доброта твоя, Боже, безкрайня.
Дай рабам твоїм ще один шанс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921600
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 18.08.2021
Припёрлась осень...вдруг...
без спроса...
из вчера
Здесь всё...
как у знакомой...
проститутки....
Автоматически...
...в прелюдии тупя...
...........................
опять ветра...
уже вторые сутки
Серь неба
помочилася дождём
Кислотные
каштанам ставя ляпы
С полей воняет
гнилью и дерьмом...
А костыли...
опять...
болят... у папы
Загажен пруд
под мусором поляна
С корзиной потребленья...
полон...
морг
Врёт
о лекарствах
женщина...
с экрана
А диктор хвастает...
что в Лондоне...
...был...
см0г...
Со всех каналов
СКАЧЕТ
пропаганда
Европе и Америке ВИВАТ!!!...
Разруха в доме....
с голодухи....
пьяно....
так в этом только Путин....
виноват...
Ни пить...
ни утопиться...
нет желанья
Нет гривен, долларов...
и лишнего...
рубля...
Хранит мой холодильник
... обещанья...
Жую
Слуга народу.
....на ночь...
................
...б л я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839285
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 10.08.2021
Нічка...місяць...соловейко у гаю співає,
А у кума, хтось черемху щоночі ламає.
Кум розсердивсь, гука в темінь:"Що за вража мати,
Хто там ходить, щоб у мене черемху ламати?!"
Зараз, каже ,я як вийду, узнаю хто ходить,
Зпересердя як вламаю, вона в мене й родить!
Коли чує...кума його тихенько гукає,
Це я куме...щовечора ходжу виглядаю,
Відчува щось душа моя, не спиться щоночі,
Під черемху мене тягне...що вона ще хоче?
А ви куме, уламайте, скільки того діла,
Тільки ж, куме... обережно,так, щоб не родила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914630
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 28.05.2021
Мелодія і вірші про любов,
Не дивлячись на посивілі скроні,
До мене ви вертаєтеся знов,
Знаходжусь досі в вашому полоні.
Здавалося б для мене солов"ї,
Вже відспівали пісню солов"їну,
Але ж звучить струна в душі моій,
Вона в мені звучатиме до згину.
Я переміряв тисячі доріг,
Я знаю добре за кохання плату,
В своєму серці назавжди зберіг
Батьківську ласку і батьківську хату.
Тут мамині на стінах рушники,
І давні фото в рамках мов ікони,
І ніжність материнської руки,
Диктує пам"ять нам свої закони.
Мелодія і вірші про любов,
Не дивлячись на посивілі скроні,
До мене ви вертаєтеся знов,
З минулого, мов полохливі коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878383
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Червоне сонце - серце на півсвіту.
Весна, як храм любові: кличе, хоче.
Сторожить небо гори срібла - цвіту,
А пташка снить переспівати сонце.
Ховає листя неба сині очі.
А вишні, мов лебідки в цвіту хвилі.
Смішні і щирі, наче сни дівочі.
Вони летять! А каже хтось: безкрилі...
24.04.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873316
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 02.05.2020
«Невчасне й недоречне глоду світло
Горить зимою в у колючих хащах…»
(Шеймас Гіні)
Наші нетрі колючі, а світло невчасне,
Коли над затоками тихої радості
гусне імла,
Ми такі недоречні, ми такі несучасні
Капітани зелених вітрил
Шхуни старої «Життя».
Наш вінок – то не плетиво
Листя зеленого дуба,
І не з квітів весняних
Його нам Плеяди плели:
Трохи глоду – колючого древа друїдів
Нам на чоло – за труди.
І куди нас носило
Вітрами ірландського моря,
І для чого блукальцями
Човен вели у пітьмі?
Це чорнило ночей
І безодня озер Голуей:
Цим чорнилом пишу
Я на квітах зимового глоду
Одкровення невчасне своє,
І як завше лечу
В снах пташиних своїх
За сліпий виднокрай,
Над болотами Ольстера,
Над зруйнованим замком О’Нілів,
Все туди,
Де смерть нам борги віддає.
Нам даровано кожного дива по три:
Три листки конюшини,
Три стебла очерету,
Три чорних вівці,
І три краплі у келих
Прадавнього трунку,
Пий, земляче, бо кулі так само
На тебе залишено три.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704121
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 21.03.2020
ЗАГАДКИ ДЛЯ ДІТЕЙ
***
Котилася тарілочка ,
Впала-не розбилася,
Навчалочок збирала-
Діточок навчала
***
Котилася тарілочка
по синьому полю
І пускала зайчиків
на Землю поволі.
А серпанок-
бравий хлопець
Сторожує місто.
Розсипає він на небі
блискуче намисто.
/ сонце,місяць,
зірки ,небо/
***
Вона мовить,звеселяє,
Утішає,наставляє,
В пісні ллється,казку каже,
Що завгодно вам розкаже.
Прийде з молоком матусі,
Її вчить мене бабуся.
З усіма і навіки.
Стережуть її роки.
/ м о в а /
***
Я візьму його до школи,
Є він в Галі і Миколи.,
І у Петрика й Кіндрата.,
У Аліни,і у Нати...
Ніби скринька-натюрель-
Звуть її шкільний .
п о р т ф е л ь
***
Вона розуму навчає,
Її люблять,поважають.
Мов капуста із листочків.
Купа текстів,малюнОчків.
Вона вчить,як в світі жити
Буду нею дорожити.
Брати чистими руками,
Подарую брату,мамі.
І без неї,як без рук-
Не дізнаюся наук.
/ к н и г а /
***
Вони скачуть і літають,
Мовби коні- скакуни
Швидше дій часто бувають
У людей...Та то ж...д у м к и
***
Встала вранці ,одягнулась,
Присідала,потягнулась,
Мій сніданок вже готовий.
Смачно їм і йду до школи.
Все встигаю хвацько з ним.
Помічник- мій друг...р е ж и м
***
Я куплю їх на базарі,
У аптеці і у ларі,
Їх зірву в саду,в городі
Організм насичу,тОді-
Буду я здоровим й сильним
Від спожитих...в і т а м і н і в
***
Ця наука вчить рахунку,
Й в житті пригодиться,
Не сховаєш за лаштунки
Те,що знадобиться.
На уроці не зівай...
Який предмет гарно вивчай!
/ м а т е м а т и к у /
***
д а л і п о к о т и л а с я
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577221
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865387
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Октябрьская осень рисует картины -
Лазурное небо без пасмурных туч,
А лес, словно кокон, в плену паутины,
Безмолвен и нынче не так уж дремуч.
Листва на тропинке - изысканный кафель
(Творение царских, поди, мастеров!)
Хрустит под ногами, как будто из вафель,
Коричнево-жёлтый дорожный покров.
От солнечных ванн разомлели деревья,
Раздевшись бесстыдно почти догола.
С берёзой в обнимку чуть-чуть загорел я,
Она, правда, так и осталась бела.
Подружек вокруг у неё тут хватает -
Кто в мини-бикини, а кто в неглиже,
Вуаль по осине шуршит золотая,
В последнем сезонном своём вираже.
И скоро зима... Будут дети носиться,
На лыжах петляя с лесистой горы -
Накроют листву белоснежные чипсы,
Хрустя, как те вафли осенней поры.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852604
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 30.10.2019
У тумані сіріють алеї,
серед осені кряче печаль.
І ворона сумує за нею,
і мені її мало, на жаль.
То завіється з гаю у поле,
то фарбує сурмою ліси
і у лузі неначе ніколи
не було ще такої краси.
То пишається горобиною,
то калиною біля ріки,
по габі за цією рікою
вишиває собі полики.
Завітає ця фея й до мене,
і кота подарує мені,
що примружує очі зелені,
і мурликає щось уві сні.
А сама помандрує у гості
у хороми хуги і зими.
Поки з нею прощаємось ми,
сіє росами із високості
подорожню імлу на погості
за журбою, що їде саньми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853098
дата надходження 30.10.2019
дата закладки 30.10.2019
На вітрі тріпотить, мов пломінь вогняний,
Листок вільхо́вий, вчепившися в холодну гілку,
Якій до нього вже немає діла,
Бо всі останні, завчасно, облетіли,
Улігшись килимком барвистим
Чи шаликом пухнастим побіля ніг її,
Щоб вкрити корінь у морозну днину.
А цей... тремтить, долоньку простягає...
- Не відпусти, не відпусти, благаю,
Бо я боюся впасти з цієї висоти
І загубитися між іншими дітьми.
- А чи не чуєш ти, як тріпотить моє серденько.
- Ти мати... Мати?.. Мачуха?.. Ні, Ненька!
- Лети... Лети, як далі, звідси...
- Забудь мене маленький...
Я, Вільха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853131
дата надходження 30.10.2019
дата закладки 30.10.2019
Заплету в печаль блаватку синю,
Хай небесним цвітом нагадає,
Що на мапі є по центру Україна,
Де крізь терня воля проростає.
Заплету у смуток мак червоний,
Він не в'яне - листя опадає.
Вже давно на сході горе чорне ходить,
Там гірка вода в струмки стікає.
Ще вплету у пам'ять цвіт шипшини,
Запах ніжний серце наповняє.
Пам'ятатиму завжди, що я людина,
У якому б не була я краї.
Та вплету у радість цвіт калини -
Біля хати нас з доріг стрічає.
Покоління хай зміняють покоління
З них нові герої виростають.
Заплету на згадку біле гроно,
Від моїх улюблених каштанів.
Українка я, дитя свого народу,
І співать про це не перестану.
Ще додам колосся у віночок,
Коло завершила жовтим й синім.
Покладу вінок цей у струмочок -
Подарунок Неньці - Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781187
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 06.10.2019
Оце мій двір, оце моє село,
І я йому чужію і чужію.
Ще сердиться і зморщує чоло,
Воно мені, а я йому радію.
Стоять стовпи і ждуть своїх лелек,
Справляють горобці свої бенкети.
Виглядують з старих бібліотек
Незвідані історики й поети.
Добридень вам! День добрий тут і там.
Чия ти, доню? Ось яка ти пані.
Поважно відчинив ворота в храм
Старенький Бог у золотім каптані.
Усе таке і рідне, і чуже…
Ось з двору щастя вийшло зустрічати.
Моє дитинство свято береже
Береза біля батьківської хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834128
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 28.09.2019
Десь гримнуло - і світ перехрестився,
В траву скотились груші. А душа
В розчахнуте грімницею розхристя
Ковтнути прохолоди поспіша.
Як сірий обрій блискавка розверзла,
Загирцав кінь і в поле полетів.
І де те літо? Де та спека щезла?
Дощами гепають зі стріхи сто чортів.
А трави пˊють і пˊють живильну воду,
Хати скупались й просять рушників.
Старий лелека кланяється броду,
Сади збирають груші у поділ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849142
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 28.09.2019
Плывет ковыль волной, переливаясь.
Цветут ромашки, пахнет чабрецом.
На бугорке, от лишних глаз скрываясь,
Свернулся уж пружинистым кольцом.
Воспоминанье утренней прохлады
Унёс в поля порыва ветерок.
Застыли сонно ивы у ограды,
Не шелохнёт листвою тополёк.
Затихло всё, в сей час жары и зноя,
Даль маревом размыта, чуть дрожит...
И лишь река не ведая покоя
Лазурной лентой в марево бежит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847891
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019
Знов у серце проникла зневіра
В ясність світу і цільність буття.
Змовкла сонячних мрій ніжна ліра.
В знак питання скрутилось життя.
В чім шукати сердешну розраду?
Нащо брати у руки перо?
Не питаю ні в кого поради.
Сяду тихо схиливши чоло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796458
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 05.09.2019
Сховалося сонце у маках червоних.
Тихцем надвечір’я заходить в кімнату,
І спокій затишний благає заслону
В бордових гардин із відливом брунатним.
Сполохано мечеться промінь захожий,
Із шиби-- на креденс, межи порцеляну.
Там солодко пахне варенням із рожі
Й заледве відчутним настоєм рум’яну.
Суєтність, турботи… Впав погляд на джезву.
Вже й кава парує міцна в філіжанці…
Надворі птахів захлинулась перезва
І вітер завмер у забутому танці.
Поволі згасає заграва на прузі,
Цвіркун наостанок сюрчить серенади.
Вполонює світ мить химер та ілюзій,
Оголює вечір таємні принади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844167
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 09.08.2019
Хіба не ясно, що у цьому нарисі не піде мова про "поправляння"... Такий підхід більше, ніж невдалий. Поглянемо не оком суворого критика, а при певних умовах, ВІДЧУТТЯМ степняка із Слобожанщини... Адже, цінність порізнених творів може зовсім не входити в суцільну цінність спільного ресурсу... Тож, хто охочий, за мною!
Життя -як дим. То і почнемо з автора на цей кріптонім, що пише:
Хіба їх підрахувати
зірки на липневому небі,
згаслі незбутні надії...
ID: 840545
Як зазначав свого часу вождь світового пролетаріату -це все залежить від соціально-економічних умов... Надії клану олігархічного не згасають приміром так швидко, як роботяги заводу ім.Малишева чи трударя КСП "Смерть капіталізму". Поки товстий схудне -худий помре... А трирядок Диму дає таки привід порозмислити... Дякую авторові.
Коли говорити про розмаїття віршованого текстоутворення, цілком природно, посилати читача до першоджерел. Тож розглянемо, незанудно, вірш із філософемою Марата Школьника "Око всюдисуще".
Друже! Подивись ще раз
Чи закрив ти вікна й газ,
Воду, чи усе як треба?
Бути пильним - це потреба!
Зачиняй все, не лінуйся,
Про своє майно піклуйся.
В житті - це як на довгій ниві...
Пильнуймо й будемо щасливі.
Живемо ми не віртуально,
То ж все сприймаємо реально.
А над усім, усім живущим,
Пильнує Око всюдисуще!
ID: 842224
Терміни тексту використовувався досить влучно й просто. Ну, як думки кожного з нас, коли ми вирушаємо з домівки, скажимо на роботу, або ж у гості. У філософській літературі це б навали запитами на позначення основного положення, філософської ідеї, що лежить в основі будь-якого повчання. А вікна, газ, вода... Це майже той самий матеріал, із якого складається спокій, лише коли ми знаємо, що вони закриті... Адже: Пильнуймо й будемо щасливі. Корисний твір, нема де правди діти...
Зауважу на вірш ТРОЯНДА псевдоніма Infantis
- Зів’яла троянда не пахне та в’ялість не тхне, -
Так бачила смерть непоспіла червона троянда.
- В руках молодих чи в старечих опинюся я, -
Чи справді важливо хто запах мій серцем вдихне?!
ID: 840549
Це такий-собі своєрідний погляд з приводу кризи не лише галузі квіткарського виробництва, а й галузевої панелі кохання. Викладене у чотирьох рядках, втім нітрохи ще не дає права говорити ані про загибель сільського господарства, ані про консервативний характер автора твору, що твердими (думаю) руками набирав цей текст... Тхне-дихне... Може когось він і надихне...
А чого ще треба поетичній душі? І на це запитання рефлектує павторка Калинонька просто:" Нічого більш не треба!"... Хоча, по ходу розлогості тексту, з*ясовую - чогось їй бракує... Поміркованості у підборі словобудов: "... Перли роси ... Яка краса!..". У мене запитання -то кого ж таки перли роси???
Втім, творів присвячених питанню природи, що нас оточує, доволі задля конкуренції... Ось - більш позитивний приклад віршоутворення із побаченого демонструє Євген Юхниця у замальовці "Екскаватором вітер кидає повітря"
Мов кида́є ковш повітря екскаватор -
Такий вітрище по провулоньках столиці.
Не причинив балкон – й зриваються злітати
Стільці й канапки, і планшети-вислівни́ці.
…Одна проблема: теж злетіти, поки тяга?
Чи заземляти речі, їх утримувати м’яко?
ID: 840345
Здавалося б, усі ці рядки такі ясні, що не можна не зрозуміти їх. І все-таки, очевидно, позавчорашній буревій справив враження, сильне... І не лише на поета. Відомо, природній прояв так чи інакше пояснює зростання творчої наснаги митця й чатача... Добре!
Шалено-приємне враження справляє вірш від Wiggily "Компот"
Кісточки черешень на тарілці
височіють купкою останків,
через соломинку відпиваю літо,
свіжовичавлений сік світанків.
Розрізаю кавун червоного сонця
і обличчям падаю в рихлу м'якоть,
цукрові сльози стікають лицем -
солоним негоже улітку плакать.
Закочую в банки тілесні соки -
кров і слиз, а найбільше - поту,
вкладаюся тім'ячком у пісок і
очікую... очікую компоту.
ID: 840743
Я навів текст твору цілком. У такий спосіб не стану на хибний шлях шматування і не завдам серйозної шкоди усьому тілу цього живого, абсолютно живого дванадцятирядковика високого класу поетичної гри. Хай і буду я, може, першим, хто поставив 5 балів і, звичайно, констатую: мені подобається!!!
А от поет Infantis ініціював розмову про Шарля Бодлера... Я дуже радий. Нічого особливо нового або оригінального у такому дискурсі не виявиться.. Більш-менш відомі основні фанти та факти його життєтворчості усім, хто віршує. Без цього і неможна називатися поетом... Немає жодного твору ЖОДНОГО Бодлера, який би я не прочитав... Навіть прозу й нариси. А поезію, приміром Альбатрос можу цитувати на пам*ять... І все ж - його твори просякнуті сумом й мороком гашишу...(У Бодлера, є книга "Поема гашиша". Це слід хнатит, осоюливо тим, хто не верзе... У тій книзі Бодлер розглядав, як він вважав, з науково-історичного і культурного боку вплив гашишу...) Цікаво, як одного разу німецький критик на мої захвати поетикою Ш.Б. заявив: - Фу, яким він був Bode-ler... По-німецьки, із викрутасом, це зазвучало як той, що немає дна... А тим часом це питання має теоретичну вагу, доволі велику...
Щоб я не складав у рядки, а прагматична Європа, підвищена попереднім історичним розвитком, вже поглинає Україну... І поети стають теж, коли не зовсім прагматиками, то - лаконістами. От хоч біи й захований хтось під п*ятибуквицю Witer із соїми (нашими) мріями: "А мрії мої все до тебе повертають"
ID: 840565
Оттакої - і ніякої там аграрної чи конституційної кризи... Молодець! А Дніпро гомонить, а життя не вщуха...
Продовження теми життя - це читання книг. Я люблю маленьки книжки (не товсті) поетів, провінційних, наче б то забутих вже давно... Дивуюся і самому плину часу і сталому його ж опіру... У мене в руках збірка поета-самоука Андрія Забоєнка (народився 1909 року у селі Курилівка на Канівщині, помер 1992). Звісно, не всі вірші його - вірші. Втім, коли читаєш деякі рядки, здається - сам автор виходить на кін... І в його серці клекочить закличний попіл Клааса:
"Хто лізе в партію"
Поліз би в другу, може в третю,
Так вибору йому нема!
Куди не глянь - в любі газети -
Яку навряд хто перелізе,
Та все ж лазійку у стіні
Охочий знайде і пролізе,
Оюнюханий зо всіх сторін..."
Кожний поет, письменник -є апробованим талісманом своєї батьківщини. Не слід їх забувати..
Вдалі рядки розбурхують уяву. І затим діяльність мізків читача, прогресивного може прагнути тільки до того, щоб посилити власними роздумами та силою уяви дію поетового словоігрища. До такого гатунку яб відніс текст від BABA "Захмарюйся":
Захмарюйся чистими влучнями,
очеретинко.
Посміховисько вбивцевих спізнень
бодай спонукає
кожного злотого дзеньку
на срібню тацю.
Оце твоє свято.
Завтра снігів настане,
коли твоя втеча сягне досконалості.
А щастя гострого дихання
злиже попутні поранення.
ID: 840643
Автор неабияково наполягає ритмом і конструкцією словоходу на особисто залежне, пережите... Мені сподобалося.
Так само - із приємністю перечитував твір, що написав Richter "Рожеві фламінго"
Рожеві фламінго
летять у рожевім промінні,
мінору рожевого линуть
рожеві пісні.
На крилах рожевих
у неба рожевім склепінні
рожеву несуть вони ніч
у рожевому сні.
Рожеві фламінго –
рожева прийдешнього мрія,
рожевої квітка пелюстка,
рожевий листок…
Рожевими ранками
завжди нехай рожевіють,
дарують повітря
із запахом ружі
ковток!
ID: 840648
Тут наведено все, неначе мости розуміння й спраги пізнання світу, чарівного. Тут, хоч до Цюріха переїдь, з розкритими широко очима, - тягтиме поглянути у небо... А чи не летітимуть "на крилах рожевих" рожеві фламінго... Ці загадкові птахи щирої розмови поета із самим собою та світом фарб, мрій, відродження надій - вічного... Відчуй, як тебе заворожує обрій... Браво!
Та наближаємося до тема мого нарису... Хліборобсіькому щастю та праці присвячено твір Неоніли Гуменюк та Олега Требухівського "Душа співає хліборобська".
Поле моє, полечко,
Восени ти зоране,
Весною засіяне,
Влітку колосилося...
Руки працьовитії,
Душа добра й чистая,
Радісна, щасливая,
Бо будемо з хлібом ми.
...
ID: 840720
Текст навожу скорочено. Хто бажає - прочитає самостійно на сторінці авторів. Я не заглиблюватимусь у коментар художнього його гатунку. Мені вже приємно те, що люди пишуть про хлібороба... Без праці якого, не жив буде ніхто. Вже само звернення до сільського сосподарства у той час, як з усіх екранів ТВ і-нетних-різновидів ресурсу віртуального болота та фейсбучних моніторів на нас суне сила-силенна одноманітних політиків, лоскучих міністрів, хамуватих телеведучих та гламурних нероб усяких напрямків та папівгендерних унісексуалів... А он де - у полі, хоча, вже твердою залізячно-хімічною ногою став сучасний спосіб виробництва злаків, утвоюють хліб ТРУДАРІ. За це щире спасибі їм. Спасибі і аторському тендему за тему!!!
Не існує нічого великого у житті без любові. Який же урок подає нам відповідна тематика КП? Історія розвитку ліричних рим і не рим (принаймні яку я тут спостерігаю) првела до того, що найбільш насушним завданням цього напрямку стала боротьба... Ось візмемо новий вірш авторки, що йменує себе ЯСЯ "Хочеш жити - вчись боротись"
Кохання наше не приспати
І не заговорити.
Воно є і буде.
Розчинене в повітрі,
І несе його вітер,
І торкається воно небес,
Щоб світ із темряви воскрес.
О! А кохання оте
Завжди у борні.
І немає спочинку йому
На землі.
І ми одержимо
Перемоги вінця,
Якщо тому коханню
Не буде кінця.
ID: 840745
Ненароком випливає те завдання, яке покликана здійснити фата моргана поетична: вкоренити ідеї боротьби за любов у свідомість, понад усе. Мені подобається такий підхід, ясний від Ясі. Браво!
Прагнення скинути обмеження тяжіння-важкості усякого роду втілено у вірші Вячеслава Кондратюка "Сонцем розпечена земле"
Сонцем розпечена земле,
Дай доторкнутись до тебе,
Щоб у траві зеленій
Злитись з палаючим небом.
Розум пусти мої мрії,
Дай їм могутні крила,
Щоб пригорнутись до хмари,
Сонця відчути силу.
Вітер сухий і гарячий,
Висуши сльози на щоках,
Дай хоч на мить заховатись
В твоїх невидимих потоках.
ID: 840781
Навіть певна агітаційна наявність приводів до художнього переосмислення суті цих 12-ти рядків вже варта того, аби перечитувати цей твір декілька разів. У цьому й полягає завдання поета. Таке, нажаль, не часто доводиться "почути" (прочитати) від представників форуму КП... Тим приємніше.
І ще хочу додати, звертаючись до всіх, без вийнятку, авторів ресурсу КП, організовуйтеся не тільки у спільноту віртуального ЗМІ, але й у товариство, що бажає публікації у паперових виданнях, вищого рангу. Адже у "товстих" журналах працює редакція. Тому є відбір текстів, якісний. Є зворотній зв*язок із авторами та читачами. Без цього автору, особливо початківцю, не можна піднестися до свідомої, важкої, напруженої творчої роботи по самовдосконаленню. А сама лише писанина і щоденна легко-доступна її публікаційність на і-ресурсах засуджена на безсилля...
На безилля засуджують людей і політики-злочинці...
Втім, поети не завжди підтявкують таким паріям, не перетворюються у конюнктурників і дають іншим надію, як от і нині автор Рости Слав у вірші "Пану видно-махне рукою".
Патріотом не буду, браття
Поки сльози течуть до долу
Бо нема за що воювати
Годувати пуза престолу
Толерантність ознака честі...
Потерпи, друже, стане ліпше
Почекай, мамо, бурний плеще
Той струмок має колір вишні
Герби, служба, то кров лиш правда
Заливала, текла рікою
Не чекайте того солдата
Пану видно-махне рукою...
Та й розкаже, що важко жити
Хто тут, як і кому повинен
Стане ліпше, звичайно ж, краще...
Та тісна, сира домовина
ID: 840806
В галузі майбутньої політики, що сприятиме власному народові, загальну ідею засвоїть тільки інтелігентна людина. Можливо, за такою колись піде маса, коли вже до самого кінця відчує свою політичну безправність, і найбезпосередніші повсякденні та вічні інтереси цінності людського ЖИТТЯ, що дається ОДИН раз, раз у раз стискатимуть її серце... Як от у вищенаведеному творі, за який я дякую.
Любові до книжки вчить дотепний вірш "Яблуко сміється", що написала Юлія Еней:
Дивлячись на мене
Яблучко сміялось.
Жовте,не зелене
Дуже вже пишалось.
Не могла я з'їсти
Яблуко жовтеньке -
То малюнок з книжки
Що придбала ненька!
ID: 840830
Наразі дуже мало друкується коротеньких віршованих текстів для дітей. Перебуваючи днями на творчій зустрічі з аналітиком літературно-книжкового ринку та Костянтином РОДИКОМ, автором книжки «Сізіф ХХ. Книжка vs. політика» (К.: Балтія-Друк, 2019) та продюсером, а водночас і літературним агентом та ще й, тренером, журналісткою Юкою КРАСЮК, що має (за її словами) 35-річний стаж керівництва культурними проєктами, ще раз переконався у дифіцітності дитячого читання. Адже, далеко не все, що автори називають "дитячим" підлягає цій категорії. Дитя не здатне брехати. Тож, слухає, а коли вміє вже, й читає лише цікаве й зрозуміло-уявне. Ось, приміром, як вищенаведений вірш від пані Юлії. Мої вітання! Такі твори слід не лише вітати, а й просувати далі у виданнях книжок...
А от про практичні поради з авторського права, просування продукту, спілкування з медіями, залучення коштів – для письменників, видавців, культурних менеджерів погоговоримо в окремому нарисі...
Наразі посмакуємо лаконізмом і влучністю хоку від автора Юхай:
Я руки к солнцу
И все сухие ветки
Тянут тополя.
ID: 840904
Мала азіатська форма, якою і понині користуються поети - привід вдалого випаду прроти усякого гніту формалізму та поштовх для заохочення всіляких проявів тренування уміння сприймати себе у всесвіті. Такі твори дбають не про те, щоб одержати похвали, а про те, щоб уладнати суперечки між самотністю та всеосяжностю... Дякую поетові.
Про кохання та про щастя мріють усі. Тут ніхто нікому не суддя. І у робочу (трудову) книжку не зробить ніхто запис про велич цього діяння. А шкода... Насамперед слід завжди ставити питання, прочитавши вірш: чим він мене змінює на краще??? Здається спробу відповіді, чи фрагмент відповіді знаходимо у рядках поезії, написаної зовсім недавно I.Teрен "Головна подія":
І ти, і я у сазі житія
ще ідемо одною колією.
Яких поезій не писав би я,
аби і досі ти була моєю!?
Ані твоє, ані моє ім’я
не ореол цієї «одіссеї».
Я ще нічий, і ти ще нічия
у цій юдолі долі однієї.
Але які невидимі путі
або яка нечувана дорога
від отчого до Отчого порога
і різні цілі при одній меті!?
Та є іще надія у житті –
це ти і я, а зайвого – нікого.
ID: 840905
Яке ж значення мають такі твори? Всеохопне. Ажде навчає розуміти, в чому сила любові, учить ненав*язливо і не багатослівно думати про головне. Браво!
Філософський підтекст придає цікавості будь-якому творові. Особливо вдалий такий прийом у текстах невеликого за обсягом слів іформату, як от у автора Sukhovilova "Задивилась…"
задивилась під дощем на ліхтарі,
що горять, немов чиїсь самотні душі,
їх мільйони на твердій земній корі,
у задумі золотять брудні калюжі.
пахне свіжістю і квітами земля,
теплу шкіру огорнув вологий одяг,
місто солодко сопе, мов немовля,
і по вулицях летить холодний протяг.
розсікає простір в світлі ліхтаря
сильна злива срібно-сірими нитками,
і здається, що з небес течуть моря,
і стають невдовзі чистими струмками.
я дізналась, чом зігнулись ліхтарі,
мов поглянула в самотні їхні душі,
це вони шукають світло від зорі
у маленькій, дощовій, брудній калюжі...
ID: 840891
Що поробиш, але розбирати суперечки доводиться часто. І робити це треба добре, з свого досвіду. Адже іноді роздуми спокійнісенько лишаються рядками на папері, чи на сторінці і-нетівській, а на ділі - їм треба йти в люди... І я вітаю цей твір і його творця...
Даремно тільки говорити про вічнний сумлін. Це випливає неминуче із віршу авторки, (коли я не помиляюсь у статі), на кріптонім Катка " Той, хто говорить - не Бог"
Стрілка хитається п'яно,
північ - як півнячий крик.
Тіні зникають над ранок,
тільки чому ти не зник?
Все це таке наче літо
виплескалось аж за край.
вдарити боляче лікоть -
щоби ти не забував
страх, що на відстані тиші,
в нас проросте, наче мох.
Той, хто мовчить - не Всевишній
той, хто говорить - не Бог.
ID: 841037
Тож, робимо ще один крок далі. Всім тим сильним людям, яких нестримно вабило до того, щоб скинути ярмо старої моральності і дати нові закони, нічого не залишалося іншого, як зробитися або здаватися божевільними, якщо вони не були насправді такими, - і таке було положення новаторів у всіх областях життя, а не тільки жерців і політиків! – навіть філософ Ніцше про це волав... Понад сто років до нині. Та й у наші "цивілізованіші часи" за поетами ще зберігалася репутація божевілля... Хто зважиться поглянути в пустелю гірких і страшних душевних мук, в якій тужили найплідніші люди всіх часів! Мерсі кажу авторці. За її вдали поштовх до роздумів...
(далі буде)
Якщо "діячі" старої школи віршувань зуміли вже відіграти своє на полі сучасного, молода парость авторв - розпочинає, незважаючи на декотру візькість тих словобудівничих підмурків, на які спирається... Вважаю, тимчасово. До поки не ляже на власний фундамент творчого досвіду, що дається працею над кожним словом текстового візерунку.
Для ілюстрації -вірш "Як я могла…" від авторки Svitlana_Belyakova
Як я могла, та як посміла,
Душу свою відокремити від тіла?
Я розучилася мріяти усмак,
роки нелегкі здобули свою владу.
Як примудрилася на твоє "пора"
кричати поспішно "ні", замість "так".
Адже кожна клітинка усередині,
нудьгує без твоєї любові.
Що ж це за війна усередині така,
між так і ні, між Серцем і Душею,
між розумом і мрією?
Чому досі ти не завоював мою довіру,
хіба мало було тобі часу?
Рвуть почуття тіло на шматки,
розносячи в пух і прах, мій перед тобою страх.
Не могла собі придумати більшої страти,
чим слово "ні" у відповідь.
Я люблю свій біль по тобі сердечний,
угамовую спрагу в ньому безкінечну.
ID: 841022
Тут не сліл полемізувати, а просто й уважно читати. Отримати певне задоволення, поміркувавши над кожними групами рядків. Полеміка тільки в тому разі принесе користь, коли вона вияснить,в чому власне полягають незгоди і наскільки вони глибокі... І маємо "Як примудрилася на твоє "пора" кричати поспішно "ні", замість "так".... . Один і той же рецепт був і у індусів для того, щоб зробитися фокусником, і у Гренландцев – щоб зробитися ангекоком, і у бразильців – щоб зробитися пайе: пости, тривала статева стриманість, життя в пустелі, на горі, або просто не думати ні про що таке, що могло б хвилювати або турбувати. А твір, що подала до КП Svitlana_Belyakova мені сподобався. Дякую авторці.
І знову про кохання та про щастя пишуть і повчають автори, здебільшого один-одного... Так вже ведеться. От і вірш Наташі Бруснікіної "Так жаль" провадить наріжну тему суму й мудровання:
Я думаю про тебе в тишині
І в спогади щоразу поринаю.
Я згадую тебе і наші дні,
Я думаю... але тебе немає...
Я згадую тебе, як не крути,
Й від цього в серці мальви проростають,
Ти в ньому був й зали́шився цвісти́.
Так жаль, що поряд лиш тебе немає.
ID: 841531
Не сумуйте, пані Наталко. Все йде, все минає... Вчив ще Тарас Шевченко... Настануть інші часи, кращі... А з ними прибудуть й позитівно-творчі помисли. Адже усіляка мудрість відносна, а вічної правди немає...
Ан, є і правда вічна... Бо у цьому ЧУДОВО переконує настільки бадьорий вірш, наскільки вистачає широти небес, що літо розпустило над нами, свіма... Вірш, який вправно втілиоа авторка на псевдонім majra "Посеред літа!"
А я собі сиджу посеред літа,
Метелики літають в голові.
Кругом цвітуть такі барвисті квіти,
І коники стрибають у траві!
Гойдає липень небо, мов колиску,
А серпень зорі висипить з ковша.
я серцем відчуваю - щастя близько!
І спокій випромінює душа!
Тому й сиджу собі посеред літа,
Плету Петрів блакитний батіжок.
Планета квітів мною вже відкрита,
Поміж найкращих в Всесвіті зірок!
Із спілих вишень дорогі коралі,
Сьогодні, мов на свято одягну.
...Сміється літо і прямує далі,
І я його ніяк не здожену.
ID: 841530
Колись у школах Ірландії обдаровані вчительки молодших класів писали червоною крейдою на дошці вдалий вірш. Він був один. Нескладний і невеликий за форматом. Але такий, який дітлахи вивчали залюбки, читаючи його у перервах цілий тиждень... Допоки навіть самі нетямущі завчали його на пам*ять... Я сам читав у книжках знаних тамтешніх письменників про такі речі... Корисні. ( Наприклад John McGahern "The Leavetaking"). Адже, навіть у віці, що схиляє поволі наші плечі додолу, ми згадуємо вірші, вивчені у дитинстві... Перевірте себе, хто захоче, 99 процентів поетичних рядків ми зберігаємо у пам*яті із школи... Браво авторці! Моє шанування.
А поки збіговиська політичних посіпак злодіють на вулицях: сумуючи у наметах різних партій та мажоритарників, виловив на КП людський віршик Анатолія Розумного "А я гуляю під дощем"
А я гуляю під дощем…
Сміється сонце крізь хмаринки…
На серці в мене ніжний щем,
Немов малий ловлю краплинки…
Мов той хлопчак собі біжу,
Серед калюж шукаю глибшу…
І не вві сні, а на яву
Я мокрий весь… Промок до нитки…
Біжу босоніж по траві,
Здіймаю свої руки вгору…
І легко… Легко так мені,
Немов вернувсь в дитинство знову…
ID: 841655
Мушу зізнатися, шукав щось путне нині довго, гортаючи марно ріних патріотично нашпигованих дієсліними римами нетям... І раптом: "... босоніж по траві..." Живе слово -не якась апоферма, заскорубла... "І в серці в мене ніжний щем...". От так слід складати слова, що приходять самі у душу - у душу поета, у душу читача... Браво! Дякую за приємно проведений пошук доброго ВІРША...
Та, ба. Добро не ходить на самотині. Вчепився за лаконізм тексту
"Вечір" від Гната Меренкова:
Медузи небесні, прозорі хмаринки!
Злітайтеся всі до моєї хатинки!
Вікно відчиню вам, і двері, і комин —
Надвечір хай стане усе загадковим.
Крім вас мені нікого більш запросити —
У гості не йде до голодного ситий.
ID: 841641
Попри меланхолійність відчувається правило таланту - пиши по-своєму. Із любов*ю до соглядання життя, навіть у самотній вечір, із любов*ю до слова рідного. Адже де не має любові, там немає і душі... Дякую авторові, щиро...
На моє запитання (з якого почалася ділова частина цього нарису) вдало відповідає Наталка Долинська у новому вірші "На мапі країни маленька краплина"
На мапі країни маленька краплина,
Для мене ж у ній помістився весь світ,
Де золото нив, рідний дім, і родина,
Земля на якій народився мій дід.
Масний чорнозем, мій народ працьовитий,
Садки у дворах, і пташок переспів.
Солодкий баштан: запашний, соковитий.
А ще найчарівніший шепіт степів.
Тут сонячне зернятко впало із неба,
І тисячі сонць проросло із землі.
Міцніють і пнуться до сонечка стебла,
І тягнуть до нього голівки свої.
Перлина в степах, поміж жита колиска,
Де небо високе і зорі ясні.
Моя батьківщина маленька – Долинська
В ній щастя і радість, і болі мої.
ID: 841734
Чому часом мало хто хоче оспівати рідний край??? Свій. Отой малий, де "поміж жита" гойдалася колиска його дитинства??? Авторка відповіла на це питання. Вдало, з повною рішучістю. Тут немає високопарних закидонів сального патріота, зате є САМЕ ГОЛОВНЕ: талант висловлення. Висловлення із психологічною вірністю і настрою, і римі, і небу із сонцем... Дякую, пані Долинська.
Зачепивши зараз питання про повчання, наводжу прекрасну ілюстрацію віршем Ганни Верес "Коли замовкає"
Коли замовкає слово,
Гармати тоді стріляють,
Й синів матері ховають,
Бо смерть бенкетує знову.
Коли ж замовкає пісня,
Народу душа міліє,
А згодом вона німіє,
Й народ той зника опісля.
ID: 841716
Як представник громадянства, поет - перший трибун громадської думки. Це не суд присяжних і не суд скорених (продажних) суддів... Це - концентрат думки. Лаконічної. Животворної. Тому -актуальної повсякчас. Поглянь, читачу, якої безлічі тем сягають наведені вище вісім рядків... Шкода, що українські "можновладці" не трудаються навіть вияснити чим живуть поети...
Без пошуку шляхів розвитку, мрачніє наше буття. Екзистенційна складова будь-якогї творчої душі. Оттаким чином напруженісь духовних пошуків виявляє себе у новому творі "Дивлюся в осінь" від авторки, що підписується як Світла(Світлана Імашева). Наводжу вірш нижче, цілком:
Стигле літо моє, наспівай ту мелодію щастя,
Стрепени почуття, що поснули в криниці душі...
Десь там осінь-сновида у чашу гіркого причастя
Вже назбирує роси й пронизливо-довгі дощі...
Ще тріпоче на вітрі смагляво-червона калина,
Пахне сонце медами і папороть в лісі цвіте,
Ще кохається літо в копицях ромашкових сіна,
Та здалека стернею рудава мольфарка іде.
Я ще вся у тобі - у теплі, моє лагідне літо,
У щедротах твоїх - на цвітіння, на біль, на любов...
Осіянням твоїм я пронизана наскрізь, зігріта,
Та дивлюся ув осінь - вона мене кличе ізнов...
Задивляюся в осінь: вона пригощає плодами...
Ці плоди пізнання - ви буваєте часом гіркі.
Літо долі згасає - ніхто вже не стане між нами:
Я і осінь гортаєм альбому життя сторінки...
ID: 841847
Відповідна до поетичної сповіді, позатаємничена у рядках есхатологія, спонукає читача замислитися про закінчення літа (простої пори року) як про кінець світу... За яким настає нове царство. На відміну від мурмотіння церковників, не царство небесне, а царство пізнання..., що вже започатковане своєрідним гортанням альбому сторінок життя. Браво!
Продважуючи філософство, зроблю невеличкий акцент на новому творі, що подала Lana P. "Як зберегти відносини хороші?"
Як зберегти відносини хороші,
Яких не купиш ні за які гроші?
Свою присутність правильно додати
У простір іншої людини, й знати
Тонку межу, невидиму нікому,
І не спіткнутись на шляху слизькому?..
ID: 841827
Шестирядка в*язанки простеньких, на перший погляд римоутворень, запрошує до спільних із авторкою роздумів. Роздумів про саме найголовне у житті суспільства людей - про те, як зберігти хороші відносини... Погодьтеся, скільки разів кожний із нас у житті, втрачав друзів, знайомих, навіть рідних людей через прості, здавалося непорозуміння. А між тим, із таких реальних фактів (суперечок, образ, невігластва випадкового, нетерплячки тощо - "шляху слизького") людського життя, саме життя і складається... То, чи відповідають "хороші відносини" кожного з нас подобію божому??? Вірш вартий уваги... Дякую.
Цій же невичерпній темі взаємовідносин присвятив твір "Верни Своє, і віднайди Себе!" автор за схованим підписом VISKAS.
Будинки із красивою ліпниною,
Горгуйлі видно, а дверей - нема.
Ось так і ти з наукою та вірою
Забула, що хотіла від життя.
Ти між теорій розміняла душу.
З дискусій пилу загубила меч.
Без них життя, як непосильну ношу,
В зусиллях знайти "істину", несеш...
І ось життя летить без парашуту!
Страховки ноль, і виходу нема!
А ти, сліпець, у пошуках маршруту
Вчиш карту та інструкцію керма.
Відкинь усе, цей сон не має вигоди,
Там правда своє щастя не знайде.
Вернись за тим,що втратила дорогами!
Верни Своє, і віднайди Себе!
ID: 842100
Доволі сумбурна суміш словосполучень та утворених ними дій неначе вводить читача у сон. Сон, що наснився колись кожному з нас. Коли наше сумління сперечалося із усім світом через непорозуміння із коханою... А тому ігнорування інтересів нашої душі, серця та тіла (попри перестороги розуму) виривається римами і ритмами назовні... І запитів цієї передової верстви "робітників" кохання не зупинити і не опустити до рівня розуміння свідомості холодносердних... Тож хай неминуче мусить цей твір справити глибоке враження і для тої, кому адресований конкретно, і для тої, яка ще з*явиться... Життя ж бо не вщуха...
І ми запитуємо тепер, коли все у житті стає минулим: що ж внесло нового коханя? Першим воно було, чи останнім - не має значення. Значення має його зміст, рушийний чи руйнівний... З цього приводу наведу новиий вірш "РАБИНЯ СЛІВ" Валентини Голубівської:
Рабиня слів. І Ви мене купили.
О шарм отой очікувань, розмов!
Як зорі у словах отих світили
І як від щастя плакала любов!
Яким глибоким те було мовчання!
Як блискотіли діаманти фраз!
Спасибі, друже, за весну кохання,
Назавжди в серці збережу я Вас!
І біль росте : безжальна ця розлука.
Цей біль кипить : зрослися ми удвох!
Сплелись назавжди душі наші й руки.
Нас роз'єднати може тільки Бог!
ID: 842246
Тут теорії "оновлення" сюженту не грають. Адже перед читачем - громогласна сповідь. Серед якої пропостає біль розлуки... І аж нічого не здатне її приспати... Бо "зрослися удвох" двоє... А роз*єднати хто ж їх в силах... Мені здається, навіть останній ІМЕННИК тут безсилий...
За відступ від догм, завжди слід подякувати, як і за всяку самостійну думку... Тож поглянемо разом - із цього міркування - на фрагмент нового тескту "Вітер пише твір про нас" від Євгена Юхниці.
І зелено й похмуро – дисонанс:
Мов – рання осінь, та за відчуттями – літо.
Здається, вітер пише твір про нас,
Які могли б йти - поруч, але – лабіринти...
ID: 842230
Кожний художній твір мусить рухати роздуми читача далі. В усіх напрямках... Звісно, коли сам читач, як і автор твору, не хоче відстати від життя потоку... І якщо це вдається - вірш можна вважати твором мистецтва. За що подяка його творцю.
Яким чином слова, поєднані у рядки, стають цінністю показує Серго Сокольник у вірші "Дощ кохання"
На побаченні зли-
ва... Укриті кохання плащем,
Ми сандалі зняли
І за руку мандруєм дощем
(хай змиває сліди
Босих ніг цей чаруючий дощ)
Рідним містом сміли-
во озерами вулиць і площ
По зображеннях влас-
них фігур... І питання луна-,
Хто у світі найкрас...
НайкрасИвіший? Він? Чи вона?
Нам у відповідь до-
щик абеткою Морзе дзвени-
Вам підтвердить хто хо-
чеш- вони!!! Це, звичайно, вони!!!)))
ID: 842306
Автор не хоче змішати в одну купу різні теми. Тому ми ЗАВЖДИ на всіх 16-ти рядках бачемо ДВОХ під ДОЩЕМ... І нам НІЧОГО зайвого не треба... Адже не багатотемність і багатослів*я визначає вартість створеного продукту. А вірш - теж продукт. Продукт духовного вжитку. І коли він написаний майстерньо, він має необмежений у часі термін придатності. Із чим і вітаю автора та усіх відвідувачів сайту КП.
- Усі брешуть, - ділиться із нами свіжими враженнями Президент... Ібагато людей із ним погоджено кивають головами. Я не киваю. Поети, що сприймають своїми очами, душею світ і висловлюють бачене й пережита добротними рядками - не брушуть... І далко не треба ходити. Ось розкрив і прочитав новий текст Оксани Дністран "Передгзроззя"
Громовице, посе́стрице, вдарим,
Пошматуєм людський супокій,
Змиєм радісні дні і невдалі
У життєвий потік гомінкий!
Розтривожим, роз’ятримо землю.
Хто це зробить наразі, крім нас?
Як закінчиться завтра буремне,
При́йде сонцю всміхнутися час.
ID: 842310
Мені подобається. І я віддаю свій голос їй першим нині.
Цю зміну, навіть у зазначеному вище вірші "буремного завтра" вже нині змиває нова течія, бурревій свободи. Але ж тепер мова йтиме про "Епіфанію" від киянина Сергія Кузіна
У затемненому куточку метро
я бачу, як хлопець проводжає поглядом дівчину,
що проходить повз нього.
Його руки вдягені у суцільне татуювання.
Вона у великих навушниках, стає до нього впівоберта.
Згодом підіймає погляд та впізнає його.
Вони навіть обіймаються.
На біґборді написано "Зустрічай нове покоління...".
ID: 842279
У нашому суспільстві вже не рахують своєї праці поети. Час минає за хвилини. Як поїзди у метро. Запізнився, й не побачив. Не угледів цілого кіно про кохання нового покоління... Кіно, яке вчасно побачив, цілком визнав і, вірно оцінивши, вдало передав автор. Моє шанування...
Кожного за нас відвідують спомини. І хтось згадає, може й нас... Хотілось, аби не якимось капризним та зверхнім спогадом. А по-доброму. Ось, як це просто і хороше зроблено у вірші Руслани Сапронової "Я ПАМ'ЯТАЮ"
Я пам'ятаю, як бабуся говорила,
Що в мене ручки ніжні і тонкі
І щось зробити в мене мало сили,
Бо ручки ці міські, а не сільські.
Нема давно коханої бабусі,
Й матусі вже п' ять років, як нема,
І тонкі ручки загрубіли в русі,
Бо вже давно минула та весна,
Коли живі були всі і здорові,
Й здавалось, що так буде з року в рік,
Минали дні щасливі, кольорові,
Але такий короткий людський вік.
19.07.2019
Тут не йдеться розлога оповідь із довгими й гнитющими охами й ахами. Все, начеб то, дуже просто. Виявляється, зовсім і не треба найдужчого збільшення емоційного піднесення... Але щем душі присутній... Дякую авторці.
На жаль, час, можливості, місце на ресурсі і сам задум мого письма не дозволяє мені докладно спинитися ха розлогій характеристиці різних форм і стилей творів, що мені особисто сподобалися. Чи, буду відветрішим, творів, що мене зачіпили - не полишили моє бажання читати марним... Відзначу, що найбільшу увагу хотів приділити віршам про кохання. І тут, здається, все зрозуміло. Поезія без живого кохання унеможливлена вже апріорі... Більш нерозвинені твори я полишав поза увагою читачів. Адже ХОЧЕТЬСЯ зосередитися на ГАРНИХ текстах. От і нині - раджу новий вірш "Осінні ілюзіі" від псевдоніма Сонячна Принцеса
А що, коли завтра — зима
постукає в наші вікна,
мій пане, а Вас нема?!
До холоду я не звикла...
Летітиме білий сніг,
тремтітиме небо сіре,
згаснуть поволі дні
наших прямих ефірів.
Чи будуть ще сни про Вас?
Чи будуть порожньо-чорні?
В каміні вогонь погас,
мов нас не було сьогодні.
І завтра не буде, і
вчора не було, просто -
намарились Ви мені
з любові, а чи зі злості...
А за вікном туман -
ми нині найкращі друзі.
Тліють в сумних димах
осінні мої ілюзії.
ID: 842396
Лірика кохання - то і є миттєва віртуалізація почуття й перестороги... Так, що перший рядок б*є у саме серце: "А що, коли завтра — зима..."
Поезія вкрай вдала! Поглянь, читачу, усі низьки слів такі ясні, що не можна не зрозуміти їх... А втім, критики ресурсу КП, очевидно, не зрозуміли їх, поки що... Я вирішив цю критичну прогалину позитивно. Браво, Сонячна Принцесо!!!
Хорошим зразком короткого віршу може бути твір "Вуха горять" від псевдоніма Мандрівник (а)
Вуха горять -
хтось пліткує про мене,
перебирає до кісточок
кожен мій крок на Землі.
І пожежна частина дрімає,
сплять її вартові.
Лиш прохолодою дощ накрапає -
гасить пристрасті.
ID: 842504
Ось якого "вшанування" вогнегасимого можна очікувати кожному з нас... Звісно, коли на поміч прийде дощ... Дощ, що своєю, майже святою водою, полегшить, а, може, й змиє людського злобажання перебирання кісток лихослів*ям прагнення... Дуже кмітливо про пожеників... Браво!
А теритрія кохання все ж бере своє. Із прошарку новорозміщених віршів, у цій царині уподобав собі "Дощовий вірш" від Анни Клименко
А дощ звучить бентежним камертоном.
І кожна крапля - це сумне знамення,
Що знов мовчатиме мій телефон.
Неначе ти забув моє імення.
А може, це не я шукаю твої рими?
Не я так вогко дихаю тобі в потилицю.
Не я чекаю опівнічну зливу,
Аби під парасолями дерев
Чи під одним з байдужих ліхтарів
Тебе, мов дивне марево, зустріти.
ID: 842502
Тож, бажаю талановитій авторці аби її відкрита заява не залишилася без позитивної відповіді того, хто блукатиме у пошуках свого кохання під байдужими ліхтарями...
Як стало мені відомо цей твір буде оприлюднено на сторінках журналу "ДНІПРО". Поживемо, побачимо...
А задля розрядки літньої напруги - можна послухати пісню мого товариша: https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic&t=23s
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840546
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Вікно... Одне лише вікно, що зв'язує зі світом,
Квітує у весну воно, в плодах яскравих літом.
Радіє серце цій красі, бо іншої немає,
Мольберт і пензлик у руці і душенька співає...
Прозорі крапельки дощу на шибці залишились,
Малює він картину цю, щоб додавалось сили.
А ось уже летить сніжок і на вікні узори,
Сіпнуло щось, неначе шок, побачилося море.
Уяв багато, а воно, одне лише у нього,
Всміхалося йому вікно, що варто дорогого.
І сонця промені ясні, торкнулися долоні,
В яскравих блискавках вогні, - птахи на підвіконні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839967
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019
Над Україною нависла знов біда:
Війна гримить і кров тече річками –
Російська неприборкана орда
Вбиває нас, немов біблійний Каїн.
Над Україною із «Градів» ураган
Ламає-трощить нам життя і долі.
Оплакувать земля вже не встига
Борців, котрі загинули за волю.
Над Україною чорніють небеса,
Бо сонце заховалося за хмари.
В степу донецькім – кров’яна роса –
Це з неї смерть собі поживу варить.
Та день новий, усе ж таки, світа,
Сльозою материнською умитий,
Тож будуть ще і мир в нас, і свята,
І половітиме в донецькім полі жито.
11.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839260
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Пришла пора открыться далям,
Забросить душный городок…
В тоске, поникший и печален
В чужом краю – зовет исток.
Где столь любимые просторы
Приятны сердцу моему,
Где глаз чарующие взоры…
Неодиноко – одному.
Житьё в чужбине – боль тупая,
Среди отвязанных быков,
Душа свободная, простая,
Томится бряцаньем оков.
Вдохнуть нагрянувшей свободы,
Взахлёб вменять родную речь,
Среди вражды, среди негоды –
Сумел певучую сберечь.
Туда несёт меня кручина
Где милый райский уголок,
И зов души первопричинный:
Где первый шаг, где первый – слог
Где первый раз в любви признался –
Услышал шелест мотыльков…
Где прошлое,..и с кем прощался
В миру невидимых тонов.
Где завязь первых колебаний
Мечтам, надеждам зародясь
И воплощённых жизнью знаний,
В борьбе интриг – жизнь удалась!
Моя любовь – Волынь родная!
Вобрала таинство веков.
Твоих объятиях…скрываясь –
Цвела щемящая любовь;
Там, птица райская, в надежде,
Звала… Неслыханная трель!
Как Мавка ворожила прежде,
Зелёных глаз - её метель.
Туда где в скорбные оградки –
В граните множатся кресты,
Причал последний, у лампадки
Мои узнаете черты.
Настал, настал конец разлуки…
От мысли я пьянею той…
О, сколько пережито муки?
К тебе лечу - мой край родной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832200
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 25.05.2019
Зацвіла алича під вікном.
Небо випхало носа з-під хмари.
Сонце жовтим лискучим сукном
Вкрило вулиці, сквери, бульвари.
Джміль зірвався, покинув свій сон.
Вчувши запах Весни у повітрі.
Заспівали птахи в унісон,
Загойдалося віття на вітрі.
Срібла в озеро ранок налив.
Взяв перо, пише вірші курсивом.
П’є мурашка нектар із трави.
Все таке непідробне, красиве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831760
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019
Ось і тиша... Можна одпочити
і язик тримати на замку,
як і хто наповнює корито
локшинами челяді й совку.
Нумо заглядати у майбутнє,
хто ми є та ідемо куди.
Поки ум та логіка відсутні, –
[i]гиля-гиля, гуси, до води.
[/i]
Ми – адами, каїни і хами
видумали Єву із ребра,
ходимо молитися у храми
і не помічаємо тавра.
Ще й і Музу хоче мати кожне,
та небесне плутає й земне.
Авгури оспівують порожнє,
клірики малюють потайне.
Коміки й сатирики чатують
на усе, що лізе в небеса.
Застує поезії краса...
Зі святими грішні одесную
і нічого всує не існує,
ну, хіба що, пекло і яса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831102
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 05.04.2019
Все проходить - мине і це,
Змиє хвиля пісочне серце,
А із пам'яті все зітреться,
Що написано олівцем.
Я не той вже, і ти не та.
Ніби вчора було не з нами,
З поцілунками до нестями...
Повернулася самота.
А так хочеться навесні
Знов у грудях відчути стукіт,
І не думати про розлуку,
Та в обличчя - холодний сніг.
Пройде літо. А там дощі,
Осінь слово вагоме скаже.
Я тебе не кохаю. Майже.
Відмирає.
Ну що ж...
Мерщій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830970
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 01.04.2019
Накатит порою и тянет отправиться в прошлое,
Туда, где казалось, разложено всё по местам.
Где было, чего говорить там, и много хорошего...
Иллюзия счастья, которую выдумал сам.
Но тут же холодной волной отрезвляет сознание.
Как будто вчера: безысходность, усталость, тупик.
И снова под дверью кошмарное то состояние,
К которому, помню, хронически даже привык.
Привык соглашаться и с тем, что не лезло на голову,
Терпеть и смиряться, ведь так заповедал Сам Бог.
Оно-то, конечно, в одних ситуациях здорово,
Но даже Христос иногда был не кроток, а строг.
Не спорю - вина и моя. Но не больше, чем поровну.
И мне половину свою разгребать одному.
Нет смысла поэтому тыкать друг в друга укорами,
А просто быть честным хотя бы себе самому.
...Тепло наступает. С таким нетерпением ждёшь его,
Как будто очнулся от долгого зимнего сна.
И что спотыкаться, гуляя подвалами прошлого,
Когда по карнизам капелью стучится весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828668
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Села, села... кинуті хати,
Ніби хан пройшовся тут війною.
Здичавілі нявкають коти
І "киць-киць" обходять стороною.
Нудиться криниця без води,
Під калину тулиться кудлату.
Невідомо вже, ведуть куди
Залишки радянського асфальту.
По пустих сараях вітру свист,
Що й не відрізниш хліва від хати.
У полон взяв села терорист,
Та нема кому їх захищати.
Зграєю звиваються круки,
Де була колись колгоспна стайня -
В вікнах повибивані шибки,
Глина осипається остання...
Скільки ж тут родючої землі...
А чия? Нема кого спитати.
Бо давно, хто жив у цим селі,
По шпаківнях всаджені "за ґрати."
Села, як вам стати у весь ріст?
Ви, немов на милицях солдати,
Змучені заручники у міст,
Вироком засуджені до страти.
Ох, село... зруйновані хати...
Нашого народу ти колиска.
Шкода, що невидимі кати
Під твоїм життям підводять риску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823842
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 07.02.2019
Не кажи, що минуле примарилось нам,
Я ніколи у це не повірю.
Що не наше то щастя, не наша весна
Закружляла в бурхливому вирі.
Що не ми на світлинах, що то була гра,
Про яку неприємно згадати.
І про що шепотіла, забути пора -
Сентименти малого дитяти.
Що ти інша давно, не така, як колись,
А зустрілися ми випадково.
Що емоції безповоротньо вляглись,
І ми більш не побачимось знову.
Що тривожу я спогади, не дорікай,
Бо, мовляв, вже навічно поснули.
А мої - такі свіжі. То ж, мила, ти знай,
Це теперішній час, не минуле!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823987
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 07.02.2019
Навіяло холоду в душу,
Сніжить і сніжить заметіль,
І скільки його не обтрушуй -
Він знову летить звідусіль...
Насипало на підвіконня,
І льодом покрилося скло...
Свої прикладу я долоні,
Пожертвую власне тепло,
Щоб видно було, ну, хоч трішки
По снігу бруківкою шлях,
Якою, сковзаючись, пішки
Йде та, що приходить у снах...
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822864
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Вже тридцять з гаком зим без тебе поруч,
без права на розмову віч-на-віч.
В полоні небокраю сонця обруч:
дарма, що день! Без тебе – вічна ніч.
Не знала ти мене, мабуть, ніколи,
заплетена в рутини волокно
й приховувала доля-орнітолог
думок твоїх пташине молоко
від мене. Та я й сам не знаю досі
хоч імені – лиш суму мертвих букв
(в античного мовчання стоголоссі)
підсвічує екраном ноутбук.
Ми бродим, як заблудлі аріани,
в пустелі лабіринтів Палестини,
проте незрима нитка Аріадни
єднає наші душі-намистини.
Нас вміло не з’єднали, як по ГОСТу,
щоб все життя тобою лиш горів…
Ми жертви цифрового голокосту,
ув’язнені мереж концтаборів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819377
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 24.01.2019
Підошва потонула в морі цноти
безкрайо-білосніжного рядна,
що вкрило монолітів сірі соти,
спустошених від поділів ядра.
Пейзаж сичав: "Нікому тут не раді!"
застромленими у холодне тло
недопалками ядерних снарядів,
що рвали колись неба полотно.
Навколо тиша з відзвуком металу
ганяла по руїнах ультразвук
і кров у венах, наче воду талу,
у горло страху лляла прямо з рук.
І ліз у ніздрі через шпари маски
солодкий запах окису й гниття
із домішками свіжості Аляски -
німий пророк відсутності життя.
Та, попри цей пейзаж, не затухає
жевріючий в душі його вогонь,
тому що дома Та, яка кохає,
теплом зігріє лагідних долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820427
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 22.01.2019
[b]Л[/b] ину в далекий край, де квітувала
[b]Ю[/b] ність наша, років розмай. Сльозою
[b]Б[/b] рались очі у мами. Хилила голову,
[b]О[/b] бличчя ховала, коли з журбою
[b]В[/b] дорогу далеку нас проводжала
[b]І[/b] на чужині шануватись казала.
[b]В[/b] же, як зорі, роки ті далекі. Діти
[b]І[/b] внуки, наче лелеки, до бабці летять.
[b]Р [/b]азом щоб зігрітись, щоби порадіти,
[b]А[/b] ж голоси їх веселі далеко дзвенять.
[b]Д[/b] ружно живіть і світіть! Лиш не тлійте!
[b]В[/b] іра і правда хай буде глава,
[b]А[/b] коли важко - вистоять умійте!
[b]К[/b] ажу своїм дітям мами слова
[b]Р[/b] адійте життю, як раділа бабуся.
[b]И [/b]хоч у мене, як лунь голова
[b]Л [/b]юбити і вірити не розучуся…
[b]А [/b]нашій бабусі – пошана й хвала.
19.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820475
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 21.01.2019
А сегодня - я болею...
Градус водки у виска.
В затемнении портьеры
Не видна тропинка сна...
Приведите мне немедля:
Знаменитых докторов,
Чтобы силы возвратили,
Исцеляющие кровь...
Фитилёк потухнет свечки
У продрогшего окна,
И последняя овечка
Станет первой (от конца)...
По туннелям скарабеев
Побегу во тьме нагой,
Изумляя кожей белой,
Истекающей росой...
За папирусами Нила
Отошлю и душу ввысь...
Исполняя под светилом
Грациозности каприз...
Позовите же немедля -
И пророков,и волхвов...
Чтобы вдруг не схоронила
Настоящую любовь...
20.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819782
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 02.01.2019
Вже тридцять з гаком зим без тебе поруч,
без права на розмову віч-на-віч.
В полоні небокраю сонця обруч:
дарма, що день! Без тебе – вічна ніч.
Не знала ти мене, мабуть, ніколи,
заплетена в рутини волокно
й приховувала доля-орнітолог
думок твоїх пташине молоко
від мене. Та я й сам не знаю досі
хоч імені – лиш суму мертвих букв
(в античного мовчання стоголоссі)
підсвічує екраном ноутбук.
Ми бродим, як заблудлі аріани,
в пустелі лабіринтів Палестини,
проте незрима нитка Аріадни
єднає наші душі-намистини.
Нас вміло не з’єднали, як по ГОСТу,
щоб все життя тобою лиш горів…
Ми жертви цифрового голокосту,
ув’язнені мереж концтаборів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819377
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018
Упало сонце, догорає день
на заході загравою ясною.
І навіть горобці – анітелень,
налякані суворою зимою.
У лісі тиша і в очеретах.
Гілля дерев здіймаються як руки.
Летить за обрій одинокий птах
і тінь його не падає на луки.
І опустіли сиві береги.
Усе чекає білу завірюху,
але не вистачає сили духу
миритися із кознями пори
і піднімати руки дигори
як ті дерева, що не мають слуху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815644
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Розкішної осені колірні гами
Біліють від перших грудневих завій.
Нахабний мороз замітає снігами
Обпалені рештки розгублених мрій.
Спецтехніка їздить дорогами міста
І сипле на рани коричневу сіль.
Страждає моє реноме оптиміста,
А холод у душу повзе звідусіль.
Ну вигадав хтось же зимові перерви -
Мовляв, почуття слід сховати в сервант!
Так мо*, до весни їх закрити в... консерви?
Бо сіль - то є файний такий консервант...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814470
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 22.11.2018
Непрохана, осінні теплі дні
зима так передчасно засніжила.
Заклякла осінь у холоднім сні,
безсила, збайдужіла і безкрила.
А вчора загравала із дощем
у поріділім листячку тополі.
Сьогодні, ледь жива, долає щем,
розгублена від повороту долі.
... Так і в житті: кармічні холоди
за мить зламають мрії, сподівання.
Закрижаніє серце від біди,
обкрадене, спустошене прощанням.
І ти надовго осінню замреш...
В минулому – душа і думи, й погляд,
де келих щастя повним був, по креш...
А нині – тільки спогади... лиш спогад...
Листопад, 2018 р.
© Зі збірки "Любові й болю береги"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814223
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
навеяно произведением *** , автор меланья
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871979
Лето славится больше цветами,
Но не каждый цветок плодоносен.
И цыплят, как известно, считали,
Когда лето сменялось на осень.
Улетают года лепестками,
В седину превращается проседь...
Лишь бы дети-плоды были с нами:
Рядом с ними - какая там осень!
И когда мы за всё благодарны,
Для себя уже больше не просим,
Постучится в окошко нежданно
Майский дождик, смывающий осень...
Холод осени так же обманчив,
Как тумана белёсая россыпь...
Я сегодня(!) нашёл... одуванчик!
Нет... Не скоро, видать, ещё осень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748179
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 17.11.2018
[i]С.[/i]
[i]Опадает листва - так она каждый год опадает!
И высокое небо не станет души холодней,
Только чувств безысходность уже принимаешь как данность,
И в молитве застыв, так заломлены струны ветвей.
Только чувств чистоту возвращаю апрелевым ливням,
Что так верно и свято даруют прозрачность весне,
Этих листьев опавших ещё не бывало счастливей!
Оттого ли так истинна вся их печаль обо мне.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811532
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 09.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[b][i][color="#000080"]Тьмяніють барви, злото менше сяє.
Пташина мокне. Холодно кущу.
Це Осінь гасне. Осінь вже згасає
у зливі падолисту і дощу.
А Жовтень-красень від кохання сохне,
вітрів благає, щоб тримали "плюс".
Від їх поривів Осінь тихо охне,
зронивши листя в ностальгійний блюз.
Невже старіє? Царський шарм зникає.
Пік пройдено - повернення не жди.
Зі смутком Осінь Жовтня відпускає,
під шепіт листя: "Відлюбила... Йди..."[/color][/i][/b]
30.10.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811890
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 03.11.2018
Рання осінь мандрувала… Примхлива погода. Квітка голівку схиляла, лягла прохолода. Вересневі ночі, стали холодніші. А в небі зорі мерехтять, то ясніші,
то темніші. Щедра осінь пахла медом, грушками, спілим виноградом… Ішла славна молодиця попід своїм садом. Та й вгледіла сусіда, козака Миколу, так давно кохала, мовчала, не казала нікому. В саду чути спів пташини, то зяблик заводить, а в душі свято в Галини, геть очей не зводить. Так сердечко часто б`ється, неначе тріпоче, а в очах іскринки, надивитись хоче. Вся почервоніла, як в саду калина, ото закохалася, немов та дівчина. Скрізь про неї кажуть, порядна, гарна молодиця, репутація чистенька, як у криниці водиця.
Ледь - ледь вітерець віє, свіжістю проймає і Миколі чуба, догори здіймає. Ой, бачить, який же красень, чорнявий, високий, немов славний селезень та іще й кароокий. Мав упевнену ходу, йшов струнко, додому ніс воду. Ой, що ж ти робиш зі мною жінко! Люблю ж твою вроду. Пильно подивився, геть перечепився, водою криничною миттєво освіжився. Хоч вона була здаля та йшла, як неначе краля. А в нього, йому здалося, враз виросли крила. Ой, бідна моя голівонька, сива, ото трясця, яка ж вона красива! Перед ним як фея, чи то квітка орхідея. Вмить піднявся, швидкі ноги, геть пішов з дороги. Який сором, ледь не плакав, аж поруч песик загавкав. Він той душ із ним прийняв, шкода, його обійняв. Кулею влетів до хати. Осоромивсь, що сказати!
Галя ж жінка гордовита, виду не подала, за кущем калини, усмішку сховала. В душі мов задзвеніла струна. Ой зізналася собі, закохалася вона. Тьохнуло сердечко, все зирить у віконечко. Ой помітив певно, тож впав не даремно…
Ледь - ледь місяць заяснів та чомусь не прислав снів… Вдягла ніч темну вуаль, на душі в жінки печаль. А, як лягала спати, намагалася надію сховати, може справді задивився, хай би зі мною одружився. Ох, ті гарні вуса, аж бере спокуса. Чому доля не проста. Відчути б його уста…
Хоч ясніше місяць світить та Миколу він не тішить, геть ночі пропали, думки не дрімали. В них неначе заблудився, дуже злий на себе, чи родився я поганий, чи її не гідний? В дзеркало моргав собі, а чи вже роки не ті? Не поспішав, розстеляв ліжко, знов до дзеркала, до себе ніжно,
-А, що хіба такий страшний? Тож козак іще прудкий, хоч і впав, таке ж буває…
Все сам себе умовляє,
- Хіба занадто товстий, щоб не закохатись і на вид не крокодил, щоби десь ховатись. Біда одиноким в житті, всі знають, так буває..Коли доля на шляху когось забирає.
Ранок… сонечко дрімає.Та не спиться козаку. Все у віконце зазирає, тішить свою думку. А, що хіба я старий ? Сорок літ минуло ! Довгі вуса підкрутив, хай би сумісне життя було..
Надворі вітерець віє… десь зяблика чути. Микола про Галю мріє, як її забути? Чути голоси лелечі, певно відлітають і подумав, ото добре, всі родину мають. Якби я та птахом став, не думаючи б до них пристав, бо ця одинокість душу розриває, болить у грудях, так серденько крає…
Взяв новесеньке відро, пішов до криниці. А в самого погляд, все до молодиці. Її бачить на обійсті, уже хазяйнує. Курочок та гусеняток, прямо з рук годує.
-О, сусідко! Добрий ранок! Ну, як вам живеться? Я по воду бачте йду, давайте відерце. І вам воно раненько, свіженькою краще вмитись. А мені воно, оце, треба, ну… хочу поголитись.
Гусочки заґелґотали, кури копошились. Очі світлі в молодиці, от би поріднились! Так подумав і Микола, як ішов по воду. Ох красуня, зачарувала, загубить мою свободу! Сонце промені кидало, чоловіка звеселяло, бач не відвертається і вже не ховається. Ох, цілував би уста солодкі, до пізньої ночі, мо « пізнав би її тіло, ті ласки жіночі.
Одне відро на стежині, вода чиста, як росинка, а в сусідки – молодиці на вії сльозинка. Так давно його кохає, чому все не помічав? Кожну нічку виглядає, мінливий місяць зустрічав.
Він привітно усміхнувся,
- Будемо мовчати?
Зашарілась, почервоніла,
- Ну…. Йдемо до хати.
- Мені сорок, - мовив він, - А ти молоденька, трохи соромно мені та ти ж така гарненька. Вкотре я не можу спати, спокій загубився. Скажу, правди не сховати, давно я те… Влюбився.
Галя ж мило усміхнулась, гладила коліна,
- Та влюбляються ж у щось , а я жінка вільна. В мене можна закохатись, трасця ж , молоді роки! Правда було кілька раз заходили козаки. Та скажу вам чесно, від них я ховалася, хоч ви трохи старші та у вас закохалася…
Сиділи чаювали, мов голуби воркували, а місяць і зорі у віконце потай заглядали…
Розчесав їй косу, нею любувався.. Оглядав її красу, в коханні зізнався… Мов сп`янів, чи то від чаю, чи від її ласки та йому здалося, що попав у лоно казки….
Заспівали півні, гуси ґелґотали… Радісні, щасливі ранок зустрічали…. Їм обом здалося - їх пташки вітали…
А згодом сусіди, вдвох на рушник стали. Не весна надворі, осінь мандрувала. То вона - чаклунка, долі поєднала..
Вересень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808340
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 27.10.2018
«Скуштуй! Дивись-но, що я напекла!» -
З багнюки наліпились калапуцьки
Він так старанно ротиком - плям-плям
Немовби здобу їв з малої ручки.
Світилась радість в парах двох очей
Сміялась безтурботність переливом
Дивилась Доля на малих - ачей
Цьому «подружжю» бути ще щасливим!
Роки збігали, як в клепсидрі плин
І злизували з чіл безпосередність
Замість медів життя дало полин
Байдужість тихо струювала єдність
Згасав вогонь ще в молодих очах
Любов стікала, наче кров, в калюжу
І бралась в згустки, паросток зачах
Зі спільних мрій... та й мріялось не дуже
Не зміг - не витримав. Не вберегла.
Не гри хотілось - просто «жить по-людськи»
На згарищі сімейного тепла
Лишилися з багнюки калапуцьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780706
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 16.10.2018
а я не сплю і думаю про нас -
про те, що розділяє і єднає,
про те, як невблаганно плине час,
про те, що є і те, чого немає...
а я не сплю... не йде до мене сон,
пульсує думка, мов набат, у скронях,
і лиш сердець невпинний унісон
несе кохання в зімкнутих долонях
а я не сплю і наші почуття
кладу в прості та неслухняні рими,
вони такі ж, як все моє життя -
банальні, але вперто нескоримі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809101
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 16.10.2018
Розбризкує небо сонце
Краплинами свіжих рос...
Пожухлий листок в долоньці -
Усе, що не відбулось..
Усе чого так хотілось,
Жадалось, в душі пекло
Сльозою роси скотилось,
Як, наче і не було...
Забулися літні грози,
Уже червоніє глід...
Змивають солоні роси
Із пам`яті свіжий слід!
Дерева багряно сонні,
Холодного вітру свист...
Тримаю листок в долоні-
Від літа прощальний лист!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810107
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Я лише вчусь писати вірші,
товариші.
Тому вони – не майстра витвір,
а стан душі,
що звідала в житейськім морі
любов і біль,
тремтливе щастя й чорне горе,
й на ранах сіль.
Горнила бід її кували,
неначе сталь,
різьбили грані, шліфували,
немов кришталь...
То ж стала, як струна од вітру
чи камертон,
зі смутком й радощами світу
звучати в тон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809322
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Відщебетало, буйно відцвіло,
обдарувало щедрим урожаєм,
а сонячними днями і теплом
нас літо ще й у вересні вражає.
Налив меди й нектари щедрий Спас
в дари багаті баштана і саду.
Намилувався місяць-зорепас
красою чарівного зорепаду.
Убравши села в розсипи жоржин,
в калин коралі, грона винограду,
відходить літо без доріг й стежин,
щоб оминути заморозків зраду.
О літо, покидаєш ти мій край,
на крилах вітру вже летиш в сава́ну,
ескорт почесний із пташиних зграй
тобі рощальну відспівав осанну.
А ми в негоду, в зимні ночі злі,
занурившись під тепле покривало,
згадаємо, які безжурні дні
й хвилини щастя літо дарувало.
6.09.2018 р.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805698
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Тримається вечір за серце,
Самотність насупила брови.
Десь дзенькнуло тихо цеберце,
Набрались сміливості сови.
Майори розправили плечі,
Зоріють папахи жоржинні.
А місяць – мов хлібчик із печі.
Нікому нічого не винні
Розбіглися зорі по небу,
Немов на вітрині прикраси.
А пам’ять сплатила за треби
І яблука пахнуть вже Спасом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803697
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Цвіте край поля липа лебедино,
Отак недільно, мов святковий день.
Спочинь отам, утомлена людино,
Наслухайся бджолиних одкровень.
Хай стелять трави, укриває небо…
А душу заколихують жита.
У мить таку тобі ніщо не треба,
У мить таку – ти Всесвіту дитя.
І ти пізнаєш істину прозріння,
Як зримий дощ одплачеться душа.
Під липою знайдеш своє коріння,
Ковтнеш із первозданного ковша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802698
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Приємний хміль зворушив моє серце,
З небес упала в душу благодать.
З діброви - гаю випливла із терцій,
Іскра молитви дідових багать.
Вдивляюсь в очки рід мого різблення,
Батькам звучала музика з довкіль.
Наснагу мали - Всесвіту натхнення,
Вмивала личко вишень заметіль.
Хай років всиплють внучці зорепади,
Зозулька накує ще... многих літ.
Кортить весь люд блаженно цілувати,
Що я в цім світі... залишаю слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795947
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 22.07.2018
Усе у нас в житті не без причини,
Усе навіщось і усе чомусь.
І поки серце б'ється безупинно,
Я ще багато встигну і навчусь!
Я зрозумію мову вітру в полі,
А вітер стане вчителем мені -
Навчить не завжди підкорятись долі
І твердо промовляти слово "ні"!
Я встигну ще заснути під зірками,
Побачити небесний зорепад
І заразом із мріями-казками
В дитинство повернутися назад!
Повірити у щастя і удачу,
Пізнати і пробачити себе,
Зібрати в купу всі жалі й невдачі
І відпустити в небо голубе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798078
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 09.07.2018
После сумрака стелется вечер…
А когда полыхает свеча,
Не придумывай длинные речи,
Не заглядывай грустью в глаза…
Обожги - поцелуями плечи,
Как сниму шелковистую шаль…
Всё хорошее - так быстротечно…
И не вечно,не вечно…Как жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789170
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Заплету в печаль блаватку синю,
Хай небесним цвітом нагадає,
Що на мапі є по центру Україна,
Де крізь терня воля проростає.
Заплету у смуток мак червоний,
Він не в'яне - листя опадає.
Вже давно на сході горе чорне ходить,
Там гірка вода в струмки стікає.
Ще вплету у пам'ять цвіт шипшини,
Запах ніжний серце наповняє.
Пам'ятатиму завжди, що я людина,
У якому б не була я краї.
Та вплету у радість цвіт калини -
Біля хати нас з доріг стрічає.
Покоління хай зміняють покоління
З них нові герої виростають.
Заплету на згадку біле гроно,
Від моїх улюблених каштанів.
Українка я, дитя свого народу,
І співать про це не перестану.
Ще додам колосся у віночок,
Коло завершила жовтим й синім.
Покладу вінок цей у струмочок -
Подарунок Неньці - Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781187
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 12.03.2018
На порозі зима.
Завіва-завива завірюха.
Довго-довго не спиться.
Рано-рано, а сну вже нема.
Як же я натомився...
Але клопоту завжди по вуха.
Мов недавно родився.
Та невже ж на порозі зима?
На порозі зима.
А на серці так тепло та щемно.
Поспішати годиться.
Спочивати – вже й хвильки нема.
Коли літо ще сниться,
грає гривою вітер хрещений,
як же можна змириться
з тим, що вже на порозі зима?
На порозі зима:
на вікні чарівні візерунки.
Закінчились забави,
у минуле дороги нема...
Годі правити балом –
вже пора роздавати дарунки.
І весна незабаром!
Хай вибілює душу зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764521
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 08.02.2018
Навіщо мріяти про рай,
Шукати долю вдалині?
Всім серцем щиро покохай –
І знайдеш щастя на землі.
Красиве, ніжне, запальне,
І яснооке, і струнке.
Блискуче, світле, чарівне,
Єдине, рідне, дороге.
Навкруг мільйон. Твоє – одне.
Його, єдине, відшукай!
Оте святе, оте хмільне.
Через яке не схочеш в рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770410
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Я літ своїх не дожену –
Вони десь там, а я ще поруч
З тобою, моя ніжна зоре
Стрічаю впевнено весну.
Твоїх обіймів теплий шовк
Мене блаженством огортає.
Навіщо десь шукати раю,
Як на Землі його знайшов?
Хай сонце свіжу напівтінь
Дарує на невтомні кроки –
Ми навіть мріяти про спокій
Не можемо у цім житті.
Дивись – тьмяніє горизонт.
Міцніш тримаймося за руки,
Щоб в наші двері лиху стукать
Ніколи не настав резон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769431
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Півзими минуло без зими,
Лиш наразі щупальця воскресли,
І нагально скрижаніла мить
Викресала пристрасті по веснах.
Ми ж на санях бачили її,
У дзвінкім, веселім сніголеті:
Спалах щік, скришталені гаї,
Інеєм оздоблені багети.
А вона приспала нюх і зір –
Аж від щастя трави зеленіли,
Пригойдала шальки терезів
Тихо і зачаєно-несміло.
Й раптом – покоцюбила у прах
І зело, й пташині хороводи,
Й видала науку «на гора» -
Все готове в матінки природи…
За уроки дякуєм тобі –
Нам дрімати зовсім не годиться.
А оцей малесенький розбій,
Як і личить – вибачимо жінці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771428
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Я знаю: лелеки вже сплять і вночі не літають...
І я не лелека, і крил я не маю, на жаль...
А ноти зірок на мелодію вітру лягають,
Штовхають в безмежність Чумацького шляху спіраль.
І я за зірками в безмежність, у далеч полину -
Без мрій і думок, просто йтиму у далеч і все...
А може, лелека якийсь ще не спить і на спину
Посадить мене і до тебе у ніч принесе?..
До тебе! До тебе! Це як наркотична залежність,
Що вени душі розриває бажанням до сліз -
І я проростаю, вростаю душею в безмежність...
Я просто у тебе душею назавжди вже вріс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771351
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Хори-дзвіночки
Сини і дочки,
Тобі Вкраїно
Свято готують.
Ангели линуть,
Небеса чують.
Сина і Матір
В Різдві віншують...
Дай Боже щастя,
Дай Боже миру,
Прозри нещасних,
Сховай сокиру
Розбрату й воєн.
Рани Христові
Всеньким народом
Будемо гоїть.
Хай *чорні круки*
Змовкнуть на сході.
Засій нам радість
В кожній господі.
Дай Боже щастя,
Дай миру, Боже,
В СвятВечір людям
Плакать не гоже.
Хори дзвіночків
Чути усюди.
Божого Сина
Віншуйте люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769798
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 11.01.2018
В эту дивную ночь совершается чудо:
Зажигаются звёзды - рождается Бог.
Он на землю приходит Себя отдать людям,
Чтобы каждый примеру последовать мог.
Как терпеть и смиряться, сносить пересуды,
Не лелеять своё несравненное "я",
Как любить и забыть "не хочу и не буду"
И пожертвовать жизнью "за други своя".
Так пускай каждый дом распахнёт шире двери,
Открывайте сердца и не бойтесь зимы!
Только нужно Ему их всецело доверить,
Ведь тогда лишь счастливыми станем все мы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770131
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 11.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2018
Где ты, брат?
На земле или нет?
Развела нас судьба
так надолго,
Что не знаю,
куда свой привет
Посылать, -
то ль к тебе, то ли к Богу.
Придавил серых будней поток,
Закрутил, забросал сухостоем.
Не один год сквозь пальцы протек,
Но как будто и дня он не стоил.
И забыть-то тебя - не забыл,
Только что-то всегда мешало
Написать, узнать для начала,
Где ты есть или где ты был.
А сейчас – ни адреса нет,
Ни людей, кто бы смог ответить, -
Просто их уже нет на свете,
Кто прислал бы письмо в ответ.
Ты прости меня, брат, столько лет
От тебя ни словца, ни письмишка…
Мне не верится, что тебя нет.
Отзовись, подай голос, братишка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736252
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.01.2018
***
Нет, не судьба…
И Бог меня оставил
Еще пожить.
Его благодарю.
Его я имя ежедневно славлю
И верю я Его календарю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764524
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 03.01.2018
Сейчас чужой. Давно был – нашим.
Моложе был, светлей и краше
Наш отчий дом. Но лет немало
Прошло с тех пор. И вот опять
Стою я перед бывшим домом,
Знакомым мне и незнакомым.
Наверное, пора настала
О прошлом проще вспоминать.
По вечерам бродили тени
На влагою блестевших стенах,
И пасть буржуйки, яркой, жадной,
Заглатывала всё подряд:
Сухой подсолнух (лучше шляпки),
И щепки разные, и тряпки,
И ветки высохшего сада –
Как споро все они горят!
А мы сидим вокруг буржуйки,
Нам весело, смешно до жути…
Но пламя всё тусклей и тише,
И всё кончается, увы!
Тут холод медленно, неслышно
Спускается в окошки с крыши.
И заблестит на стенах иней
Под светом лунной синевы…
Я помню иней тот на стенах
С рисунком замшевых растений.
И утра мерзкий стылый холод,
Такой же мерзкий, стылый пол…
Ах, как вставать мне не хотелось,
И в полусне всё мысль вертелась
Придумать самый сильный повод,
Чтобы я в школу не пошел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763106
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 03.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2018
Экспромт
Вдохновило - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768526
«Последний кто из очереди к раю?..
За облачность взлетает цеппелин?..
А можно – у окошечка, не с краю?..
И тёплый шарф, и пару мандарин?..
А можно,чтобы скрипочка играла?..
Басы вторили и виолончель?..
А можно, чтобы вовсе не рыдала?..»
«Возможно всё – и завтра,и теперь…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768534
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 30.12.2017
(по мотивам рассказа одного таксиста)
Не пользуйтесь дешёвыми такси,
Три цифры их из памяти сотрите,
Ведь издавна все знали на Руси:
Извозчика с цирюльником не злите...
Не пользуйся дешёвыми такси
Ты спросишь: "Ну, а разве это плохо?"
А ты подумай прежде, чем спросить,
Ты хочешь, чтоб оно в пути заглохло?
Не пользуйся дешёвыми такси,
Где голос милый скажет: "30 гривен"...
Ну, кто к тебе приедет, согласись?
Конечно же, никто, не будь наивен.
Не пользуйся дешёвыми такси,
Не надо бредить слоганом рекламы.
"Машинок нет, и даже не проси,"--
Ответит через время голос дамы.
Не пользуйтесь дешёвыми такси -
Познаете всю "прелесть" ожиданья,
Как время превращается в часы,
А встреча -- в горечь разочарованья.
Не пользуйтесь дешёвыми такси,
Они, как фейк, и как мираж в пустыне.
В них верит ненормальный или псих,
Он, видно, ожидает и доныне...
Не пользуйтесь дешёвыми такси.
У Хатико* спросите, он расскажет,
Ведь время-то бежит, и вы -- не псы,
Надеяться и ждать не стоит даже.
Не пользуйся дешёвыми такси,
Что будет эСэМэСочка, не верь ты,
Ведь если луч надежды не гасить,
То можно её ждать до самой смерти.
Не пользуйся дешёвыми такси -
Померкнет смысл понятия "измена",
Когда тебе диспетчер огласит
Суровый приговор: "Опять замена..."
Не пользуйся дешёвыми такси -
Тебе же позарез нужна машина -
Уставши ждать и выбившись из сил,
Поедешь на трамвае, "як людина..."
Не пользуйтесь дешёвыми такси,
Заказ "на время" не спасёт вас тоже.
За "время" может всё произойти:
Умчит водитель с кем-то подороже...
Не пользуйтесь дешёвыми такси,
Нет смысла вызывать их два десятка.
Ведь шпильками своими грязь месить
До пункта назначения несладко...
Не пользуйтесь дешёвыми такси,
С баулами в руках их ожидая,
А то придётся булками трусить,
По взлётке самолёт свой догоняя...
Не пользуйтесь дешёвыми такси,
Ведь даже, если, (я скажу открыто)
Вам скажут, будет, чуть не лимузин,
Подгонят вновь какое-то корыто...
Не пользуйтесь дешёвыми такси
Они - как уценённая селёдка:
Салон смердит, хоть трупы выноси,
На коврике - бутылка из-под водки...
Не пользуйтесь дешёвыми такси:
Приедет к вам "гниющий корч" на вызов,
Что надо в нём ногами тормозить...
Остерегайтесь эдаких "сюрпризов..."
Не пользуйтесь дешёвыми такси,
Подарок если нужно вам доставить:
Весь город с ним таксист исколесит,
А может, и возьмёт себе на память...
Не пользуйся дешёвыми такси.
Дешёвое такси - это ловушка.
Дешёвый только сыр - пойди, вкуси...
И вот - ты в западне уже, простушка...
Не пользуйтесь дешёвыми такси,
Их нет и быть не может априори.
Нельзя рукой потрогать надписИ,
Которые вам пишут на заборе.
Не пользуйся дешёвыми такси,
Ведь время - деньги, и у всех в лимите.
А на меня так злобно не косись,
Мне просто объяснил один водитель:
"Не пользуйтесь дешёвыми такси,
Не думайте, что цену набиваю.
Я, как в футболе - Лионель Месси
Немножко эту кухню понимаю...
Не пользуйтесь дешёвыми такси,
Скажите всем знакомым и соседям,
Что пусть тариф там дёшев и красив,
ВОТ ПОТОМУ МЫ К ВАМ И НЕ ПРИЕДЕМ!"
P. S. Не пользуйтесь дешёвыми такси,
Пусть лучше вам диспетчер скажет: "Триста..."
Вы ж не хотите Новый год в пути
Отпраздновать в компании таксиста...
*Хатико - верная хозяину собака, герой одноимённого фильма.
31 декабря 2016 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768508
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Підходить мить, як Хронос педантично
проб'є finita року, а Звіздар,
прорікши долю світові, містично
в архів небес відправить календар.
Та ми ще довго будемо бродити
по карті дорогих нам дат, подій
з бажаннями відчути, відродити
солодкі миті зді́йснених надій.
Чиясь душа від гіркоти утрати
впадатиме в полон журби й жалів,
в когось серде́нько буде завмирати
при згадці ніжних і жаданих слів...
Незвичний рік, у барвах сіро-чорних,
ще довго він не йтиме в забуття,
одним принісши страх і біль потворний,
а іншим – щастя, радість, каяття,
все, що не змеле в пил буденне жорно.
Та, попри всі контрастні почуття,
в календарі – не цифри ілюзорні,
а щедрий дар від Бога – РІК ЖИТТЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768048
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Трезвитесь, бодрствуйте, потому что противник ваш диавол ходит, как рыкающий лев, ища, кого поглотить (1 Пет. 5;8).
Затолкали солнышко за тучи,
Увели, как будто, на допрос...
Трое суток - минимум, получит,
Так твердит синоптиков прогноз.
Обвиняют в том, что ярко светит,
Что видны все тёмные дела,
Что тепло и сухо на планете,
Что ему, мол, стужа не мила...
"Я же солнце, я не виновато!"
Но уже составлен протокол.
Не пускают даже адвоката -
Прокурор сегодня очень зол...
Нитью чёрной солнышку шьют дело,
И хотят повесить всех собак...
А без света небо потемнело,
Погрузив вселенную во мрак...
Трое суток люди ждут восхода
По теплу соскучился народ...
Без него - сплошная непогода,
Без него и сердце не поёт...
Но промчался слух среди народа,
Что за солнце кто-то внёс залог.
Вот она, желанная свобода,
Отмотало солнышко свой срок.
Отворились двери поднебесья,
И светило вышло из-за туч,
Веселись, народ, и лейся песня -
Снова землю греет солнца луч!
А пока на небе суд да дело,
Рыщут тучи где-то за углом,
Опасайтесь, люди, беспредела,
Дорожите солнышка теплом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767501
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 27.12.2017
А у долоні падав-падав сніг…
Пухкий, лапатий, різнокольоровий.
І я, немов царівна срібних снів,
Роздмухую пушинки пурпурові.
Нехай кругом по-білому мете -
Мені ж пасує ця прекрасна сніжність…
Хай спить земля - та у душі росте
Й гойдається на віях срібна ніжність.
Так ось яка ти, Радосте моя!
Так ось які солодкі миті Щастя!
О мить! Спинися на моїх вустах –
Цілуй до згуби, ніжносте пухнаста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767720
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Пушистыми хлопьями белого снега
Неслышно упасть бы в ладони твои,
Подарком искрящимся с серого неба
Растаять в горячих руках от любви...
Слезинками талой воды прикоснуться
К соскучившимся от разлуки устам
И в высь поцелуем воздушным вернуться,
Чтоб снова снежинками сделаться там...
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767131
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Об'явлено конкурс! Зима чарівниця
Друзів скликає... Знайомі все лиця...
Ось Буревій, - натура така,
Прямо з порога пішов - гопака.
Сухий Вітровій; - *Я хочу спокою...*
Хурделицю білу веде за собою...
Плавно, розмірено пара вальсує,
Як же цим двом білий танець пасує.
А ось, Завірюха - міниться, сяє,
Танго з Морозом в оркестр замовляє.
Блі́да Поземка шука кавалера,
Всіх розштовхала (що за манери).
А ще, полюбуйтесь - скресає крига,
Степ відбиває гарячна Відлига.
...............................................................
Хтось ще підходить, хтось під'їжджає,
Нема конкурсантам кінця і краю.
(Буде добра цього цілі завали).
Понад три місяці Зима фестивалить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765629
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Сміливий мій народе, мирний, гордий,
хоч гноблений століттями як раб!
Споконвіків тебе вбивали орди,
ти ж воскресав із попелу стократ.
Мечами не здолавши непокору,
продумали дияволи Кремля
пекельно-вбивчий план голодомору.
Такого зла не знала ще земля,
бо нація, пісенна і весела,
конала в муках... Впали хоругви...
І смерть невтомна скошувала села,
заповнюючи трупами рови.
Примарами брели голодні тіні
по землях, плодовитих, як в раю,
вмирали тисячами попідтинню
в обкраденім до зернятка краю.
Тож помолімось всім народом, браття,
тяжку скорботу виливши в сльозах,
і пом'янімо незчисленні втрати,
кого здолав голодний смертний жах:
тих діточок, що в муках помирали
чи не змогли з'явитися на світ,
чим рід козацький давній перервали,
весь українства винищений цвіт.
Не забуваймо, хто несе нам лихо –
від голоду а чи від "градів" смерть!
... Хай свічі пам'яті горять у вікнах тихо
і в серці, сповненому болем вщерть...
25.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762199
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Я упустила свой шанс -
вырвать перо у жар-птицы.
И потерялся Иван.
Счастье теперь только снится.
Глаз от сиянья ослеп,
вижу одни половинки.
Как бы достать чёрный креп -
выкроить шарфик повинный.
Где мой законный жених?!
Он не спешит мне навстречу.
Трусит, похоже. Притих.
Сердце моё искры мечет.
Снова искать Мне перо,
чтобы, хотя бы, стать зрячей.
Ах, эта вечная роль -
перед мужчиной маячить.
Где ты, жар-птица? Ищу.
Хочется очень погладить.
И сквозь ослепший прищур
счастье увидеть. Да, ладно.
Как-нибудь выживу я.
Птица теперь только снится.
В стенку ударилась. ..ять… -
и в царстве сна те же лица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761702
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
* * *
Сам себе я брадобрея
Заменяю по утрам.
Наши души не стареют, –
Напеваю, – трам-парам!
Трам-парам, – иду вприсядку,
Наплевав на боль в спине.
Этот танец физзарядку
Заменяет мне вполне.
Трам-парам, пам-пам, парарам! –
Скоком-боком и в притоп. –
Никогда не стану старым,
Молодым положат в гроб!
Трам-парам, пам-пам, парарам!
Одряхлевший облик свой
Привожу таким макаром
В соответствие с душой.
Трам-парам, – верчусь в прихожей.
Низ – коттон, верх – шевиот.
Шик! Фасончик молодёжный
К седине моей идёт!
Миг – и вот уже по маршам
Лестничным стремглав лечу,
Выражая бодрым маршем
Весь порыв и пламя чувств.
_______________
© Сергей Дунев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759646
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Коли сонечко лягає
За горбочок спочивати,
Соловейко прилітає
На тополі поспівати...
Звідти «тьох» увись лунає …
Душі співом зігріва –
Доки Божечко до раю
Шлях зірками устеля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760503
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Садок потроху дичавіє,
Спориш, мов дріт, подвір'я вплів,
І стоголоса веремія
Луною із усіх кутів.
Тут горобці і сойка синя,
Зозуля в березі кує,
Трудяжка дятел на осині
Відбарабанює своє.
Нема людей - одна пташина,
Окупувала двір, садок,
І обплела плоти ожина
Де мальв раніш стояв рядок.
Геть покосилась біла хатка,
Ворота впали вже давно,
Мов сирота старенька ятка,
Дощами вимите гумно.
Вмира село - пусті оселі,
Такі от справи невеселі.
липень, 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760104
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Пригорнуся душею
Я до рідного слова –
Те, що з’їло іржею,
Облетить, як полова.
Заструмує джерельце
Наймилішої мови.
З нею входять у серце
України основи.
«Кобзаря» почитаю
Може, вкотре, заплачу...
Як умію і знаю,
Поділюся, читачу:
Наша мова – чудова!
Це – держави зіниця,
А для лірика – слова
Невичерпна криниця.
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759588
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Гобелени й пухкі килими
ткала Осінь, невтомна, під ноги,
над землею стелила дими,
прибирала весь світ, до знемоги.
Сотворивши казковий дизайн,
малювали із Жовтнем картини
і кохання, в мереживо тайн
заплітали з ниток павутини.
Модулюючи теми із фуг,
їм співали вітри голосисто,
розсипаючи щедро навкруг,
мов метеликів, листя барвисте.
Та не вічний любовний дурман –
залишився він в "бабинім літі"...
Втрату чарів ховала в туман
і за хмари, сльозами налиті.
Листопадова старча злоба́
обірве її листя останнє.
Ні прохання, ні тиха мольба
не зупинять хвилину прощання...
Та ще – Осінь. Налиймо ж вина,
щоб осінній порі порадіти!
Що старіємо – то не вина!
І в душі ми лишились як діти,
хоч життя все вкорочує нить,
крадькома, незворушно, незримо
наближає небажану мить,
непомітно штовхаючи в зиму.
Тільки б разом! З тобою удвох
то й старіти – не так безнадійно.
Втім, майбутнє планує лиш Бог...
Ну, а поки ще Осінь, – радіймо!
10.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760054
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Разрывает ветер в жёлтом оригами…
Высоко уносит маленький листок…
Снова плачет Осень горькими слезами -
Догорает пламя яркое у ног…
Серебрится локон - прямо над висками…
Колокольным звоном - стон со всех дорог…
Белоснежный кокон,где -то за гор`ами,
Россыпью жемчужной - и на мой порог…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758417
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Когда пациентом ложишься в больницу,
Тогда наступают больничные будни,
И ты, как юла, начинаешь крутиться
В стабильно меняющемся многолюдье.
Сначала ты думаешь - времени много
В усталом мозгу разложить всё по полкам.
Лежишь, размышляешь о вечном, о Боге,
И как эту жизнь проживать, чтобы с толком.
Потом разговоры, знакомства, уколы,
Таблетки и всякие там процедуры,
Галдёж, анекдоты, рассказы, приколы,
Мужчины - козлы, мол, а женщины - дуры...
Тому - полежать, а тому - не сидится,
Всё ходит, считает метраж коридора,
Ну, что ему скажешь - он вольная птица,
Ходьба, говорят, хорошо от запора.
Поставили капать соседу в палате -
Успели. Как только убрали систему,
И тут подгибаются ножки кровати,
А он на полу, ошарашенный: "Где мы???"
То ночью заснёт один на унитазе,
А ты "пританцовуешь" у туалета.
Да знал, так зашёл со смартфоном бы сразу,
И завтра он стал бы звездой интернета.
Но только примостишься сам в туалете,
Как в двери со шваброй летит санитарка.
Какое ей дело до всех этикетов?
Стучать? К пациенту??? Да я тут хозяйка!
Ну, ладно, я всё-таки ей благодарен:
Должны всюду быть чистота и порядок.
А то тут в сортире у нас один барин,
Как будто стреляет из разных насадок!
Вчера привезли одного так некстати,
По виду, похоже, не ел он с неделю.
Так он обрыгался тут прямо в кровати,
Чуть-чуть не достал до соседней постели.
Недавно проснулся от громкого крика -
Один сумасшедший, похожий на урку,
От храпа в палатах орать начал дико,
Короче, ему чуть не вызвали дурку.
Отдельно скажу о проблеме помыться.
Защёлки на ванной здесь нет априори.
Вдруг дверь открывается, вижу - девица,
А я тут купаюсь, и нет даже шторы!
Но в общем, нормально, и кормят неплохо:
К обеду гарнир, как положено, с мясом.
От голода вряд ли тут можно подохнуть,
Врачи очень добрые, так что, всё классно.
Лечись, отдыхай, расслабляйся по-полной -
Почти санаторий, как в собственном доме.
В гостях хорошо, и так хочется снова
Когда-то всем встретиться в этом дурдоме...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758413
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Чийсь кришталевий сміх, злетівши лунко,
торкнувся задрімалої струни,
і теплий спогад, ніжним поцілунком,
збудив щасливі миті давнини,
піднявши вітерцем листки обпалі,
розворушивши пласт прожитих літ.
А там – весна! Ми, юні та зухвалі,
мов первоцвіти, пробивали лід
всіх перешкод. І прагнули кохання,
жагучого і – щоб на все життя!
Хтось витяг козир, інші – сподівання,
а то й розчарування, каяття.
Мов кадри із кіно, перед очима
пора найщасливіша протекла.
А скільки пронесли ми за плечима
ударів долі, втрат і скалок скла!
Кохання – справжнє – то лише із Неба.
Його, немов квітник, від комашні
чи заморозків захищати треба,
щоб не засох в буденній метушні.
Душевний трепет, потягу магічність,
п'янлива ейфорія двох сердець,
нажаль, – не назавжди, недовговічні,
і тут безсилі маг ачи мудрець.
Розсиплеться крихке в космічний порох,
освітить душу, мов комети слід,
тай промине. І хтось піде як ворог.
А істинне – то на багато літ.
Любов, глибока, спаює в єдине, –
в міцний волоський чи морський* горіх.
Візьміть в них половинку – й друга згине.
Там – спільний кровообіг, щастя й гріх,
комфортність в щільній сфері. Дум дотичність
чи протилежність? Сварки? – Буде все!
Та незбагненний потяг – магнетичність –
у безвість всі незгоди віднесе.
Не згасне ніжність й лагідність юнацька
там, де шанують інтереси всіх.
...Такі думки навіялись зненацька
під чийсь щасливий кришталевий сміх.
* Морський горіх – коко-де-мер – морський кокос,
рідкісний гігантський (до 20 кг.) дводольний горіх,
що росте лиш на Сейшелах.
2.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758405
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017
1.
Груди твои –
два птенца
в гнёздах моих ладоней.
2.
Затаив дух,
двух остроклювых голубок
лаской пою из ладоней.
_______________________
© Сергей Дунев, стихи
© Люсьен Клерг, фото
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756950
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
В темпи скажені насильно нас час запрягає.
Розум осилити злети прогресу спішить
аж закипає, проте не усе осягає
і ностальгійно у спокій колишній летить.
Ґаджетів безліч, айфони, ПК і планшети
втягують нас в лабіринт світових павутин.
Анахронізмом стають звичні книги, газети –
людство й без них потопає у морі новин.
Зручно? Комфортно? Цікаво? – Авжеж, безперечно!
Світ нам відкритий, немов на долоні, це так.
Але, пірнувши у те спілкування безпечно,
чи не втрачаємо з дітьми душевний контакт?
Гляньте, як тихо в дворах. Зникли ігри дитячі,
В джойстик вчепившись і втупившись жадно в дисплей,
граються діти... чи дітьми "стрілялки" чортячі?
Смокчуть одне (не дев'яте!*) життя із дітей.
Щупальця тягнуть відверто нав'язливе порно
і пропозиції безлічі втіх, наркоти.
Психіку ранять, світогляд калічать потворно.
Батьку, як можеш спокійним лишатися ти?!
Зайняті всі! А комп'ютер виховує справно,
навіть не треба здавати в гуртки, в інтернат.
Зрідка – безвихідь, а в більшості – лінь, віднедавна
діточок наших бездумно здає в Інтернет.
Я – не забита чи злякана поступом тітка,
а за тепло у сім'ї, за любов і добро.
Наша байдужість – дитячій душі чорна мітка,
знак непотрібності і нелюбові тавро.
Скаржимось, що покоління стає менш духовним.
Але звідкіль та високість сформується в нім?
Духом пивним обдавали діток, не жертовним,
віра, душевність, увага минають наш дім.
Вибух прогресу – значна перемога людини,
але духовність її – головний інтерес.
Даймо відчути любов та увагу родини,
то не впаде у комп'ютерне рабство дитина.
Ми – над прогресом! Але не над нами прогрес.
* – Герої бойових ігор мають, як правило, 9 життів.
24.10.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756936
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Ніяк не наплачеться осінь –
дощить безупинно,
Мов реквієм листю,
якому вмирати дано.
На жаль… та краса ця не вічна,
зів' яне й загине.
Осиплються й зникнуть пейзажі
під білим сукном.
Красу цю відпустиш,
хоч перше відтужиш, відмолиш,
Бо ти нею дихав, і жив,
і любив як умів.
Та душу красою до щему
ніяк не наповниш –
І знову задивишся в небо -
в калюжі на дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755651
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Під акорди артрозного болю
У сюїті вітрів і дощів,
Все ж радію, зустрівшись з тобою,
Пані Осінь, в багрянім плащі.
Клавікорди твої й парасолі
І червоне жабо із плющу –
У пухнастім хмарок ореолі…
Я тобі всі хвороби прощу!
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754710
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Не стало опоры, не стало стены,
И дети голодные плачут...
Теперь мы одни - никому не нужны -
Решаем "как выжить" задачу.
Так сложно всё в мире, и я не ждала
Такого от жизни этапа:
Осталась сама и детей мал-мала,
А я им и мама, и папа.
Да, знаю, придётся теперь нелегко,
Мы справимся, как же иначе?
Пусть рана терзает внутри глубоко,
Я боль за улыбкою спрячу.
Работа, заботам не видно конца,
А после - бессонные ночи...
Растут мои дети, не зная отца,
И кажется, жизнь моя - в клочья...
Бывает, что кажется, нет больше сил
Тянуть одиночества лямку,
А Божечка свечку мою загасил...
Но... младшенький требует мамку...
Иду, мой хороший, иду, мой родной,
Не бойся, мамулечка рядом...
"Побудь, ну пожалуйста, просто со мной..."
Конечно, моя ты отрада...
А после, как только они засопят,
Зажжётся тихонько лампада,
И верящий в чудо усталый мой взгляд
С иконы встречается взглядом...
О Господи, знаю, уже не вернуть,
Не будет, конечно, как прежде,
Не дай только мне на молитве уснуть
И ей, моей робкой НАДЕЖДЕ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754254
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 11.10.2017
В заду́мі, гортаю сімейні світлини
і телепортуюсь в далекі роки...
Ось фото – найперше – моєї дитини.
– Привіт, янголятко! – торкаюсь руки,
а там – світлий Боже! – ті пальчики милі,
немов у Дюймовочки-крихти, – малі...
І ніжість щемливі накочує хвилі,
підхоплена ними, пливу, як в імлі,
крізь ночі безсонні, повз пам'ятні віхи:
ось – зубчик найперший, а тут – перший крок,
від першого слова так мліли од втіхи,
що радість, напевне, сягала зірок.
Згубилася лялька – і слізок озерце,
обдерла колінця – і знов полились
струмочком окропу на мамине серце...
Чи буде спокійним воно, хоч колись?
Траплялися, зрідка, непослух, пручання
і таткова кара – заслання в куток.
Та це вже – садочок і в школі навчання,
де кожен із нас свій проходив урок.
Росла наша доня, а з нею – тривоги,
вже час самостійні шукати путі.
Рішуче долола затори й пороги,
тож місце достойне знайшла у житті.
Ти болі й хвороби уміло гамуєш.
З жіночою чуйністю і співчуттям,
поранені душі батькі́вські лікуєш,
рятуючи діточкам їхнім життя...
Кровиночко рідна, ти нам – нагорода,
безцінний прекрасний дарунок Небес.
Як гілка старого козацького роду,
ти вистоїш всюди і з нами,.. і без.
А дехто не хоче дітей. І без риску
й мороки шукає розваги в житті.
З тобою я взнала любов материнську,
а це – найсвятіше з людських почуттів.
Що просять батьки для єдиної доні?
Здоров'я, кохання, життя без проблем.
І дякують Богу за щастя в долоні,
аби не втекло в небеса журавлем.
Ти – мама і жінка, і доня. Хоч нині
життя в нашім краї – не мед, не єлей,
та, попри тривоги і втрати, і кпини,
примножуй достойні чесно́ти Людини.
Будь Примою, доню, у кожній з ролей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754794
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Мне грустно без Ваших стихов,
И нет их, мне кажется, краше...
Хорошие есть, но... не Ваши,
Не те... что читать я готов...
Не те... что без лишних мазков...
Не те... что без сложных сюжетов,
Как модно у многих поэтов,
С идеей за сотней замков...
Тоскливо без Ваших стихов,
Где тоненькою паутинкой
Витает меж строчек грустинка,
Собой обвивая Любовь...
Мне грустно без Ваших стихов,
Порой вдохновлять меня ставших...
Хорошие есть, но... не Ваши...
А Ваши... пока что без слов...
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754508
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Как попал он в эти лабиринты,
Чем в метро был голубь привлечён,
Но теперь, ведом одним инстинктом,
А дорогу в небо ищет он.
Голубок не мечется, не бьётся,
Не летит с испугу на букет,
А несётся в даль по коридору,
В тот конец, где точно виден свет.
И не свет от ламп или рекламы,
Настоящий солнечный поток,
Только б он под потолком упрямым,
О плафоны крылья не обжёг.
Целеустремлён и дивно лёгок,
Хрупок удивительно здесь он,
Только бы таким и был он дальше,
Только б не разбился о бетон.
Пусть прекрасны птицы на просторе,
В вышине, где небо их зовёт,
Но в бетонном, страшном коридоре,
Просто душу рвёт такой полёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749096
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Опинилася бджілка у місті,
Чи то вітром занесло, чи як,
Стала місце шукати, де сісти,
Хоч один би зелений будяк...
А навколо - асфальт та каміння,
Слід останнього дерева зник.
Не лишалося в бджілки терпіння,
Бачить раптом - звичайний смітник.
Там смерділо й було дуже гидко,
Та відкрилося диво очам:
Крізь багно проросла біла квітка,
Давши волю своїм пелюсткам.
Склала бджілка полегшено крила,
Та присіла на квітку мерщій.
Досхочу вже пила вона й їла,
І так солодко спалося їй...
Жартувала з комахами доля,
Ой, бешкетник же той вітерець!
І доправив він муху до поля,
Де волошки цвіли і чебрець.
Але інше шукала та муха,
Бо не звикла до квітів вона.
І добряче напруживши нюха,
Віднайшла собі купку лайна.
Хоч і квітів живих парасоля
Заховати хотіла той бруд,
Не псувати щоб пахощів поля,
Але муха уже тут як тут.
* * *
Є навколо і в нас "люди-бджоли".
Куди вітер би їх не заніс,
Не пристануть до бруду ніколи,
Свою квітку знаходячи скрізь.
Але є і такі "люди-мухи" -
Хто вони, зрозуміло й коню:
На плітки лиш розвішують вуха,
А лайно - в них єдине меню...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752343
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Каштаны легонько катаю ногами,
Ища для них лузы в опавшей листве...
А мысли, как мошки, летают кругами,
И мало им места в моей голове...
Футболю каштаны, да всё как-то мимо,
Старею, наверное - сбился прицел...
Летят мои осени неумолимо,
Похоже, что я им уже надоел...
Мне хочется верить, что это усталость...
Бывают у осени трудные дни,
Видать, в моей осени что-то сломалось,
Но осень проходит - пройдут и они.
Да, годы мелькают немного сумбурно,
Но, может быть, рано смотреть на итог?
А мошки кружат, словно кольца Сатурна...
Какой же сегодня погожий денёк!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750093
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Обпікши жаром зелень соковиту,
шалена спека враз пішла на спад.
Відмерехтів салют фінальний літу –
серпневий феєричний зорепад.
Іще лунають в небесах осанни –
той величальний спів пташиних зграй
землі і дому рідному, востаннє
до вильоту в чужий далекий край.
Фальш-старт зіграла осінь з холодами,
по склу сльозинка смутку потекла...
Та пам'ять йтиме літніми слідами
у чарах його ласки і тепла,
пригадуючи світле, веселкове
чи ледь хмільне, немов аліготе...
Було ти вередливе – і чудове,
прекрасне, незабутнє, золоте.
31.08.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748544
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
"Не надейтеся на князи, на сыны человеческия,
в них же несть спасения..." (Пс. 145.3)
Територія окупована,
У боргах ми, як у шовках...
У багні засіли, панове, ми,
Економіка терпить крах...
Може, ми далеко від Господа,
І не чує Він нас згори?
...Тільки свято наше за розкладом,
Майорять ускрізь прапори...
Не зарано, браття, святкуємо?
Де та воля, свобода де?
Ми ж на два фронти ще воюємо,
Свято буде, як мир прийде.
Ми варягів кликали княжити,
То з Європи, з Москви князі...
"Так свої ж при владі,"- ви скажете.
А в кого вони при нозі?
Дві зіткнулися протилежності,
На шмати нас рвуть, наче пси.
Бутафорія незалежності...
Боже милостивий... спаси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747499
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Тайком выбирается ночь из подвалов и щелей,
И через один начинают гореть фонари...
Семейная пара сменила детей на качелях,
В компании звёзд обсуждая своё до зари.
Размеренным скрежетом трётся металл по металлу,
Давно проложила петля по оси колею,
А пара друг с другом толкует о чём-то устало,
Стремясь отстоять точку зрения, каждый - свою.
Видать, разногласий полно, навалились их груды...
И спорят, то тише, то громче, срываясь на крик...
Взлетают качели в пределах своей амплитуды,
То резче, то глуше в ночном безмятежьи их скрип...
Лишь видно в потёмках, как оба махают руками,
Эмоции время от времени прут через край...
Шлифуют друг другу углы, как точильные камни -
Без долгой огранки в семье не построится рай.
Утихли дебаты, замолкли охрипшие глотки...
Июльская ночь прошмыгнула обратно в подвал...
Уснули супруги в одной и единственной лодке,
Не смог опрокинуть её и стотысячный вал.
В обнимочку дружно уйдут они с детской площадки,
Их сонные лица взбодрит освежающий душ...
В семье не бывает всегда всё спокойно и гладко,
Качели нас учат держать равновесие душ...
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746331
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 18.08.2017
[i] Не виглядай, як хмари розійшлись,
Бо не твоя... твоя була колись.
Ліна Ланська[/i]
Мені пора… А ти не маєш крил.
Змітаю сніг / і де в цю пору взявся?/
Заварюю міцний дев'ятисил -
До рани… потерпи, не озивайся.
Я ще прийду у наш холодний сад
В часи дощів, вітрів і сніговіїв.
Допоки розцвіте.., а втім, назад
Не повернуся! Не плекай надії.
Хіба лиш в снах, з очей зелених «блись»,
Незрима Мавка зникне берегами.
Та не твоя… твоя була колись,
Тепер замкнуте небо ланцюгами.
Мені пора… за обрієм жеврить.
Не вий на зорі, сам зализуй рани.
В мені наш сад зів'ялий теж болить...
І під крильми ще кровоточать шрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Заберіть цю печаль,
що в зіницях затьмарює світ.
Моє зірване сонце
скотилось до ніг в попелище.
Бо програла усе,
а лишився лиш так… пустоцвіт.
Як земля ця пече -
підіймаюсь до трав… і не вище.
Це межа, це рубіж,
це кінець безнадійних вирів...
Та лише б не отямитись
в світі розколотім в друзки.
Мій притулок десь тут,
серед мертвих оцих берегів.
Мені б трішечки неба,
щоб сонцю не буть серед пустки.
Та мій берег горить,
тут я жриця спокути й краси…
Цей світанок без сонця -
і час мій жертовний спливає…
Ніч застигла чи ні ?
Як вогонь, як цю грань загасить!?
Моє зірване сонце
мене у долонях тримає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745345
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Як сутінки огорнуть твій світанок,
Дощів завісу вип'є суховій,
Як сірим смутком ляже на твій ґанок
Печаль років … то пригадай Її.
Хоч для любові пізня вже година,
І серце мудрістю наповнилося вщент,
В зіницях тлілих зблисне: «Ти єдина!»
І під грудьми так млосно запече,
Й торкнеться сонця – Її дивосвіту...
Бо сонцесяйності не зупинить рокам.
Напнуті ще вітрила пізньоцвіту,
Дурманом вишня спогад обпіка.
І щоб відпити хмелю того дива,
Відчути щастя, простір, висоту!
П'янкого трунку, божевілля зливу!
Ти в серце впустиш… Осінь золоту.
Ремейк .... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Самым белым листком отрывалось утро -
значит есть, всё же, белорождённый цвет,
не убитый жарой, по январски хрупкий...
...и не жаль же кому-то писать рассвет
в убегающих рельсах на дно июля?,
чёркать небо носами железных птиц?...
...не спросив: а хочу ли я, а могу ли
написать снова начисто 100 страниц?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743767
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017
«... Крізь тебе, крізь мене
Котить хвилі свої Порожнеча,
На світанку – прожилками крові,
Мертвою маскою гіпсу, де щойно застигло
Миттєве страждання пробитого Місяця...»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Дзеркало
В яке зазирнула ніч
Висить на стіні між світами «вчора» й «дотик».
Тільки темрява
Крізь яку проростає трава
Так само нечутно, так само незримо
Як кванти моїх меланхолій –
Джазових ретроілюзій.
Федеріко зіграв на гітарі
Ноктюрн Порожнечі
Перш ніж піти – по-іспанськи.
Країна загірна моїх мрій кольорових
Стала садом ноктюрну
В якому прозорі яблука
Дозволяють побачити тьму –
Ту, що там, у нірвані –
Царстві вічного спокою.
Та, за межами скла,
Там, де око втомилось бути вітрилом
Джаз Порожнечі грає дивак
МузИка-безхатько Час.
Я ледве торкаюсь леза ножа
(А він теж металеве дзеркало)
І думаю необачно:
Якщо у кожне свічадо Ніч зазирне,
Якщо кожен почує
Ноктюрн нірвани?
Погризене яблуко
Планети Земля,
Пісня першого землероба,
Що помер на світанку...
А пам’ятає тьму,
Яка панувала у просторі,
Де зірки всі без винятку
Згасли на мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743764
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017
И сегодня ласковый вечер -
Все небесные свечи горят…
До чего же приятная встреча,
Когда хочешь душою обнять…
И сегодня ласковый вечер!!!
Бесконечно об этом звонят
С колокольни высокой –далече…
Словно кличут туда и манят…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743196
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Карпатських гір зелений небозвід,
Зелені віхоли... зелені хмари.
Так п'янко пахне зелен евкаліпт,
Зелені полонини і отари.
В очах у чабана зелений світ
Зеленими смереками сміється.
Зелених гір зелений дивоцвіт
Горну зеленим словом аж до серця.
До зеленілих підіймусь вершин
І упаду в найзеленіші трави.
В зелену пелену зберу з долин
Пісень зеленовиткані октави.
І на зелених струнах вітрових
Найзеленішу музику зіграю –
Зазеленіють в душах й снігових
Зелені бруньки до зеленокраю.
Так зелено і легко на душі
І я цвіту так зеленавоквітно.
Ділюсь зеленим щастям у вірші
Ой, зелен - зелен - зеленопривітно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742481
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 19.07.2017
Помолчи - на пороге у Осени…
Не зови - возвратиться назад…
Ежевикой,заросшею,просекой
Улетает душа в листопад.
Бесконечно - дыхание свечи…
Вдохновлённый - тоскующий взгляд…
Поцелуем горячим(беспечным)
Обжигают,прощаясь,не раз…
А душа моя - нитью привязана…
И за это - я вечность обязана -
Только Господу… - Откровение…
Только Господу – за прощение…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742371
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 19.07.2017
За селом криниця обміліла,
Журавель похнюплений стоїть.
Ну яке кому до того діло?
В час розчарувань і лихоліть.
Ну яка кому до того справа?
Коли лихо ходить між людей,
Що колись втамовувала спрагу
Козакам, що зупиняли тут коней.
...........................................................
І тополі всохли, мов якісь примари
Верховіттями у небо пнуться,
А легкі біленькі нави- хмари
Зачепились і немов кужіль прядуться.
...................................................................
І село, скоріше це вже хутір,
Бо недавно розбомбили три господи,
*Град* ударив в клен на перепутті,
Й споришами заростає шлях до броду.
Ще гудуть дроти високовольтні,
Під горою в хаті світиться віконце,
Там ще мешкають, такі самотні,
Що не зазира в обійстя навіть сонце.
.................................................................
А колись в криниці плюскотіла,
І в цеберку сріблилась вода...
Ну скажіть, яке до того діло?
Коли бродять смерть навкруг й біда.
За селом криниця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738616
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 24.06.2017
Минає літо сонячним теплом,
Мина журба і радість у обіймах.
Мина любов, торкаючись чолом
Блакиті неба, згублена у римах.
Усе минає… все уже було -
Сади квітучі і солодкі мрії,
Плачі нестримні і забуте зло,
І білий світ дарований під вії…
І я у ньому в профіль і в анфас
Була собою з сяйвом у волоссі.
Пісні вплітала в зореносний час,
Відгукувалась сонцем стоголосим.
Як це здалося…
Усе було… Згорну пісні в сувій,
В осінній сум впишу життєвий спокій,
І перешлю вперед на сотню літ
Акорди серця світлі і високі.
І буде літо, й знову будем ми,
Краса торкне глибин чийогось серця.
Зігріє світ красивими людьми,
І заквітчає душі у безсмертя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738827
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 24.06.2017
Запрошую тебе на полуницю-
В солодке літо, що одне на двох,
Де сонцеранки, зіткані із ситцю
Стоять на перехресті всіх епох.
Коралами горять в саду черешні,
І вечори п'янкіші від вина!..
Де мрії й сни - солодкі і безмежні,
І ти в моїй сорочці край вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017
Оспіваний в сонетах і верлібрі,
закоханий у солов'їний спів,
літає Червень пташкою колібрі –
король краси між літніх місяців.
Заколосив смарагдові отави,
грозою розкіш зелені умив
і феєрверком вибухнув яскравим,
розсипавши скарби краси і див.
Від буйноцвіть вгинаються стеблини.
Жасмин п'янить і м'ята, деревій.
Мов стрази, сяють росяні перлини,
а барви, барви – світе ясний мій!
У царстві лілій, мальв, під шепіт вітру,
гуде бджолина музика. А я
вбираю серцем райдужну палітру,
і миром повниться душа моя.
Земля тобою вбрана – незрівнянна,
ти вишив самоцвітами мій край.
О милий Червню, пташко осіянна,
дай ще красою впитися доп'я́на!
Чаруй і владарюй. Не відлітай!
13.06.2017 р.
Авторське фото. Один з куточків мого саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737596
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 19.06.2017
Ну, вот и всё… уплыли в вечность Рыбы
И наступила эра Водолея…
А мир людей (в каком бы знаке ни был)
Не стал, ни осмыслённей, ни добрее.
Все так же он легко роняет слёзы
В бездонность крокодиловой печали,
А сломанная веточка берёзы
Ему всё так же душу не печалит…
…
Увы, опять не стал последний первым,
Пророчество не оказалось вещим.
Меняются века, эпохи… эры…
Но не меняют суть простые вещи.
Всё так же слепо к смерти жизнь стремится,
И ей меняться незачем и нечем,
И лишь контрастность четче, глубже, резче,
По чувствам… по глазам… по нашим лицам…
…
Разочарованность?..
Да нет… скорее, жалость…
Сопутница в очередной потере.
Я ведь не то, чтоб очень сильно верил,
Но видимо… там… что-то оставалось…
Надеялось… еще чего-то жда’ло…
Бывало, что… молилось понемногу
Далёкому, неведомому богу…
И даже спорило с ним… в чем-то убеждало…
Не убедило вот…
Не стали лучше люди.
Не изменились, вновь не получилось.
А если в форме что-то изменилось,
То ничего не изменилось в сути.
Опять не стало пасмурное ясным,
А сложное не оказалось проще.
И ничего не изменилось в частном,
И ничего не изменило в общем.
Не стихли холода. Не смолкли войны.
В подъезде снова лампочка не светит.
А главное… всё так же плачут дети…
И мир приемлет слёзы их спокойно.
От страха плачут, голода, болезней,
Но этот плач не слышен… он не нужен…
Усилие любви всё бесполезней…
Бессилие её всё равнодушней…
Не стало меньше зла на этом свете.
И вновь его толочь как воду в ступе,
Ведь эра – Доброты и Милосердья
Не наступила…
Ведь и не наступит?..
Есть, значит, что-то в промысле Господнем,
Такое, что душа принять не может
Ни давеча, ни завтра, ни сегодня.
И вновь в себе я сомневаюсь, Боже…
Так ненавязчива, в страдании неброском,
И бесконечна полнота святая,
Что, кажется, с излома на березке
Она слезинкой детскою спадает.
Так долго и так горько-безответно,
В того, кто пустотою обессужен,
Роняет чувства сломанная ветка,
А всё никак не переполнит душу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735992
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
А фініш вже – не за гора́ми.
Зірвуть життя, мов з гілки плід,
і ми розвіємось димами,
лиш в пам'яті лишивши слід
у тих, що йдуть слідом за нами.
А дальше? Потім, коли й ті
покриють диму пеленами
земні діяння і путі?
Плита чи хрест на кладовищі,
що менше, ніж за сотню літ –
як вуглики на попелищі –
не збудять спогадів політ
в нащадків, нам уже не знаних.
Що наші ймення скажуть їм,
крім викарбуваних там даних?
Без нас би рвалась нитка роду:
в їх краплях крові – наша тінь,
твій погляд, сміх, твій янь, мій інь,
від нас в них мудрість, сила, врода...
Тож в древі нашого народу
є гілка кровних поколінь.
2012 р., 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729958
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 27.04.2017
[i]Євангеліє від Матвія, гл.18.[/i]
У віршах і в житті я – вкрай відверта.
Оголені душа моя й думки
як лист, що надсилають без конверта,
скарбниця, не закрита на замки.
Вповити б суть в серпанок із туману,
порозсипавши перли гарних слів,
вдмухнуть метафоричності оману... –
отак сюжет би справжній Майстер плів.
Коли ж цей стиль – не мій, то й не стараюсь.
Живу, відкрита для усіх вітрів,
так і пишу – насправді сповідаюсь.
В словесних лабіринтах не ховаюсь.
На щирість душ дитинно сподіваюсь,
а бути дітьми – Бог нам заповів.
20.04.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729593
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Квітневий дощ торкається землі,
Їй зелен-крайку приміря до талії.
І трусять весну з неба журавлі,
Щоб швидше розцвіли мої конвалії.
А вічність раєм загляда в сади,
(Хіба хтось краще бачив в цьому світі?)
І білим-білим сад вкривав сліди
І душу причащав у верховітті…
Сповідалась… і стала квітка я!
Вже в пелюстках комусь гойдаю сонце.
А потім ввись лечу, бо вільная,
Щоб білим щастям впасти незнайомцю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727904
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 17.04.2017
[i][b]Зимой, когда тяжелый белый иней,
Когда со свистом ветер и мороз
Окутал провода электролиний,
По улице вечерней плелся пес.
Потухший взгляд, седая шерсть на морде,
Поджатый хвост и впалые бока.
Не доводилось псу пожить в комфорте
И не от кого было ждать пайка.
Еще щенком слепым снесен в канаву,
Но как-то выжил, выполз из воды…
Теперь болят от старости суставы
Страдает пес седой от глухоты.
А был ведь молод, жил огромной верой,
Что позовут когда-нибудь с собой.
Ему не нужно будки и вольера
– Под дверью коврик, миску бы с едой.
Но проходили безвозвратно годы,
В грязи подвалов, холоде тоски.
Никто не разделял его заботы
Лишь голод, да помойные бачки.
И камни иногда бросали люди
Забыв, что он живое существо,
А пес все продолжал мечтать о чуде
И в человеке видел божество.
И вот однажды девочка с игрушкой
Дала конфету, поиграла с ним
И ручкой тонкой гладила за ушком,
И странно называла: серый Тим.
За нею бегал пес, почуяв ласку
Как будто лет на пять помолодел
И даже серый день менял окраску,
Унялся зимний ветер – не свистел.
Пес у подъезда ждал ее ночами
– Собачья верность, так уж повелось,
Душа его наполнена мечтами,
Но в жизни их исполнить не пришлось…
Однажды утром кто-то вынес миску,
Хвостом взмахнул, настолько был он рад,
От запаха очищенной сосиски…
Он знать не мог, что в той сосиске яд…
Наверно, в том и есть закономерность,
Есть доброта, и есть жестокость в нас
Не всем дано понять собачью верность…
Пес в ожиданье лег и взгляд угас...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726403
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 07.04.2017
Вже клин за клином линуть журавлі,
спішать із чужини до свого раю.
Несуть тепло на зморенім крилі,
весні відкривши шлях до ріднокраю.
І серце мре розчулено, коли
я чую сум і радість, й крик любові
в пташиному журливому "курли",
безмежно глибші, ніж в людському слові.
В негоду, в дощ і в зоряній імлі
веде їх клич. В нім – тайна диво-сили.
А ми, "царі", до рідної землі
цей потяг... в метушні життя згубили.
Розбіглись, розлетілись по світах...
Женуть нас злидні до чужого раю –
у найми – молодих і вже в літах...
Віками зло жене зі свого краю.
Невже це доля, воленька Небес?
Чом щастя люд на цій землі не має?.. –
Бо щастя в тих, котрі не ждуть чудес,
де одностайно зло народ долає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727348
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 07.04.2017
[i] Поезіє, красо моя, окрасо,
я перед тебе чи до тебе жив?
Василь Стус[/i]
Тобою я надихатись не можу,
Щодня спиваю, мов святий нектар.
Живу тобою, плачу і тривожусь,
І бережу, мов сокровенний дар.
З тобою я прекрасний світ відкрила,
Потік душі барвистий водограй,
Що живить дух – спинить його несила,
Мов карму щастя, код у дивокрай…
Ти крик жертовний, пісня легкокрила,
Відлуння болю й радості умить.
Ти мрій моїх одвічнії вітрила,
Тобою серце молиться й щемить.
О слів красо! О музико нетлінна!
Безмежна воле сокровенних дум…
Поезія – молитва неоцінна!
Гірка любов й найрадісніший сум.
Тобою я напитися не можу…
Тобою охрещуся знов і знов.
На тебе я, поезіє, так схожа...
Візьми мене під вічний свій покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Сонце моргнуло зранечку,
Вийшло під гул овацій.
Ну ж бо, вставайте, панночко,
Кличе вас день до праці.
Личко біленьке вимийте.
Усміх лишіть люстерку.
В кухні не дуже гримайте.
Тишу не тріть на терку.
Випийте кави з тістечком.
Вийдіть надвір ізрана.
Птах принесе вам вісточку
Від молодого пана -
Скоро його каретою
В двір ваш доставлять коні.
Сядете – мчіть планетою,
Сійте любов з долоні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724797
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Говори мені пошепки,
Щоб ніхто не почув.
Може, мовою посмішки, -
Я її не забув.
Може, поглядом жадібним, -
Про таємну любов,
Обійми мене, лагідна, -
Розлучатися знов.
Говори, що намріялось,
А в житті не збулось,
Ніччю довгою мірялось,
Та тобі не прийшлось.
Розкажи, тільки пошепки,
А не можеш – мовчи.
Я побуду ще трошечки
І піду назавжди.
Вже зневажливо дивиться
І шепоче село.
Хто всміхнеться, хто скривиться
І насупить чоло.
А ти знову лиш знітишся
Та шепочеш мені,
Що нема куди дітися
На цій грішній землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722647
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 13.03.2017
Я хочу в Париж!
Знову хочу в Париж!
До цих неймовірних його дивовиж!
Я хочу в Париж!
Знову хочу в Париж!
Повірте, бувати в Парижі – престиж!
“Скажи, ти вже там побувати зуміла?” -
Невесело в відповідь я шепотіла, -
“Я просто бувати …разів сто хотіла”.
Я хочу в Париж!
Знову хочу в Париж!
Буває, що в сні в літаку вже летиш.
Я хочу вздовж Сени вночі прогулятись,
Я Ейфелем хочу з висот милуватись,
От, лише б мені туди якось дістатись!
Я хочу в Дісней, як дитина мала,
Бо жодного разу ще там не була.
А ще там – Шанель і Діор, Лакруа...
Я хочу в Париж!
Знову хочу в Париж!
Насниться ж таке, ніби там вже зориш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720193
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
* * *
Гармония есть, только сил много надо,
Чтоб к ней подойти в эпоху разлада,
В эпоху сплошных катаклизмов и войн.
Так пусть же удача пребудет с тобой,
Когда ты к гармонии вновь устремишься,
Над чистым листом среди ночи склонишься,
И станешь, презрев суету и тщету,
Из простеньких слов создавать красоту.
_________________________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719304
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Коли в багні – надії, почуття,
тавро ганьби знічев'я не зітреш.
Щодень новини нашого буття, –
мов кварта дьогтю у прокислий фреш.
Цим пійлом вже напоєні ущерть,
брехнею нагодовані сповна!
Усе – наперекіс, все – шкереберть:
мільярди – жменьці, іншим всім – війна.
Грабунку не спиняється чума,
цей кровожерний жадібний дракон,
бо в краї влади гідної нема,
й не діють ліки головні – закон.
Тож мусять добровольці йти на штурм –
перекривати контрабанді хід,..
аж знявся ґвалт олігархічних юрм –
так "вболівають" (раптом!) за нарід.
О владний оп'яняючий дурман,
затьмарюючий пам'яті штрих-код!
Невже направлять військо на народ?!
Невже нічому не навчив Майдан?
17.02.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718709
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Белёсый чуб. Ушанка набекрень.
Снежок от солнца на плечах искрится.
Облокотясь на старенький плетень,
Снимает он большие рукавицы.
Суёт за пояс. Кашляет в кулак.
Рукой обветренной за пазухою шарит.
Я думал, что достанет он табак,
А он – «Столичных» пачку вынимает.
Протягивает: – На, кури, сынок.
Иван с невесткой давеча прислали…
И потянулся струйкою дымок,
И влажными глаза у деда стали.
__________________________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717520
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Де падають зорі –
в туманах там долі пливуть,
У синіх долинах купаються зоряні плеса.
Отам поміж них
чиясь доля зібралася в путь,
Пливе у човні (та куди ж…)
загубилися весла.
Гойдається човен,
штовхає самотність його
В пітьму незворушну,
пірнає углиб порожнечі.
Яке це вже коло?
Бо вистачило б й одного…
Їй човен покинути б
й сісти на крила лелечі.
Їй впасти б у трави,
з туманів смарагди струсить,
Й світанки змережити з зір
і вінками у коси,
Їй весни стрічати б…
весною і жити, і снить…
Гойдається човен,
мов вранці не струшені роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716710
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Экспромт
Между сменами лун,..
Под велюрами фетра,..
Среди розовых дюн,..
Меж дыханием ветра -
Серой тучею - снег...
Белой кручею - лёд...
Вместо сумерек - свет...
Вместо горечи - мёд...
После пламени - жар...
И ожогами - след...
Моей нежности - ларь...
Не для тысячи лет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Втомилося небо.
Самотньо в зажурі повисло.
Уже не глибоке -
безмежність упала в сніги.
Спускалось донизу,
по білому білим… Навмисно?
І ріки німіли й таємно мовчали боги.
І тисячі рук піднялись,
щоб утримати небо,
І били на сполох,
й кували стовпи ковалі…
А я терла руки холодні
й просила: «Не треба!
Воно ж пригорнутись
хотіло
давно
до землі…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Тремтить земля, здригається в судомах –
нечистий з пекла прочинив портал
у Харкові, Чернігові і в Сумах,
і в Маріуполі аж плавиться метал.
Миролюбивий мій, священний краю!
Чи хто зурочив доленьку твою?!
Ти видаєшся ласим шматом раю
загарбнику-убивці-палію.
Безпутний карлик втратив глузд і міру,
приніс страшну розруху, сльози, смерть.
Навів би лад в несходженім Сибіру.
Вже завойованих земель у нього – вщерть,
не потягнути більше. Крим, злодюзі,
застряг у горлі, досі не ковтне.
Та все не йметься виродку-катюзі.
Що скоро – в пекло, досі не збагне.
Лихим сусідам віділлються сльози
і горе, й відчай наших матерів,
і голод, й спрага, й знищені обози,
і наклепи медійних упирів,
синів і доньок зграї журавлині...
Імперіям Бог не прощає зла!
Прийдуть розплати лютої хвилини –
побачить світ знеславлені руїни,
зітліє "велич", зганьблена дотла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716606
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 10.02.2017
І сипалось небо –
трусило у душу снігами.
Етюдно майнуло
й стікало в долонях, як мить.
Це вперше так близько
стою на краю між світами.
Хай вибір сміється –
в один бік дорога біжить.
В небесній лагуні
мене віднайде сива птаха,
І сни кольорові
у пелену зсипле з крила.
Це буде пізніше...
а поки без смутку і страху,
Увись підіймаюсь
і чую, як тужить земля.
Спинитись не хочу,
тут стільки уламків від неба...
І вітер приборканий
сьому показує вись.
Уже неземна -
та мене рятувати не треба!
Зберу кольори для землі
й повернуся .. колись.
Сніги упадуть
й розцвітуть кольорами на стеблах,
І визріють сонцем,
що скотиться тут між орбіт.
А поки в долонях моїх
лише крапельки неба...
А поки зима
розмальовує білим цей світ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712599
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Кружляє сніг, мете до підвіконня,
і ніч безкрайня тягнеться, як сум...
В полоні у безжального безсоння
холоне серце від тривожних дум.
До сина всі думки мої прикуті –
він на війні о цій лихій порі –
і перед образами на покутті
молюся до ранкової зорі.
Приспів:
Всі молитви́ прошепочу
за тебе, найдорожчий мій.
Від хвилювань я не втечу,
бо знаю: був жорстокий бій.
– Мій Боже, кулі відведи,
щоб біль синочків не зморив!
І захисти всіх од біди,
тих, хто собою нас прикрив!
Але повзе колючими голками
до серденька біди передчуття...
Прославившись орлами-вояками,
б'єтеся ви до самозабуття.
І страх в азарті бою відступає...
Свистять осколки, мов осиний рій...
Та раптом душу струмом пробиває:
– Ох, що з тобою сталось, сину мій?!
Приспів:
Я горлицею полечу
над степом, понад кручею.
Підбитим птахом закричу
над раною болючою!
Тебе до серця пригорну,
страждання заберу собі,
невідворотне відверну,
не кину я тебе в журбі,
рідненький мій!..
Синочки! Нині ви в боях,
та ждуть вас в селах і містах.
Благаю! Будьте всі живі
на славу нашої землі!
Щоби не плакати вдові,
і не сиві́ти матерям,
на зло здурманеній Москві
і вбивцям-виродкам-"царям", –
живіть, сини мої!!!
16.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712511
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Мені зараз хочеться просто лягти і заснути...
Без снів і без мрій, без нічого, забутись — і все...
І стати листком на воді, або річкою бути,
І просто пливти... Течія все ж кудись принесе...
Мені зараз хочеться із журавлями у вирій,
У сонячний край, де в зелене одягнутий сад,
Ромашкове поле, і в небі, до дзвінкості синім,
Лелеки навчають літати своїх лелечат!
Мені б стати річкою, мовчки дивитися в небо,
Воно б віддзеркаленням тихо пливло по мені
І знало б усі мої мрії таємні й потреби,
І лоскітно хмарами гралося у глибині...
Ромашкове поле все біло-яскраво-зелене,
І Ти на світанку по ньому до мене ідеш.
Як в дзеркало, в воду— у очі —заглянеш, у мене,
Захочеш умитись - і з мене води зачерпнеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712426
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Минула осінь золота,
і листопадова сльота
вповила білий світ журбою.
Забрали радість журавлі,
віднесли в безвість на крилі́,
в далекий вирій за собою.
Не замітає сніг сліди
печалі нашої й біди
в серцях, обпалених війною.
Горить розтерзаний Донбас,
де більше року ти без нас,
а ми – у тузі за тобою
ждемо дзвінка... ждемо новин...
Вже впізнає маленький син
свого татуся на світлині,
малює донечка портрет,
ти ж – гордість і авторитет,
герой і захисник наш нині.
Нема твоєї в тім вини,
що вкрались пасма сивини –
тривоги випила по вінця.
Без тебе свят у нас нема,
і дітки, бачу, крадькома
стають в молитві на колінця.
Цілую я тебе у снах,
а сльози виллю у листах,
які тобі не відправляю...
Без скарги витерплю біду.
Ти ж – на війні!.. Я вірно жду
й тебе молитвами спасаю.
За нами серденька не край,
лиш захисти наш рідний край,
не дай спали́ть свого гніздечка!
І бережи життя своє,
ти – найдорожче, що в нас є!
– Твої
кохані
три
сердечка.
9.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711089
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Зима змиває всі земні печалі,
Навзрид хлюпочуть стріхи і сади…
Дими із коминів вдивляються у далі:
Куди бредуть зимових днів сліди ?
Дощами грудень схлипався невчасно,
Мов душу небу вивернув й затих…
Невже не виплакались зорі ясні
Осінніми дощами від всіх лих ?
Спішать примхливі дні у тепле літо,
Ведуть розмови довгі вечори.
І сновигає грудень білим світом,
Снігами замітаючи двори…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707946
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Ця ніч вже сивіла. І ранок з-під вій усміхався,
А я ще збирала у жмені дарунки весни.
В обіймах тримала твій образ, щоб він не боявся
Прийти в мої сни…
В незайманій тиші по вікнах малює світанок
Рожеву заграву, де сонце встає в таїні.
І сонця шматочок промінням упав на мій ґанок –
Невже це мені..?
Впиваюсь небесним дарунком, розпростую крила.
Я вільна! – відлунює вітер поміж верховіть.
Піймай, коли любиш – і пташкою ввись полетіла
В якесь із століть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Знов за хмари, в небо синє –
журавлиний клин...
Вкотре – "... кача по Тисині"...
Вкотре – болю плин...
Світлодарською дугою
смерть пройшла (по дань!),
залишивши за собою
океан страждань.
Крові! Крові! Море крові –
вампірякам пир...
І кричать сліди багрові
від убитих тіл.
Бог візьме їх всіх до Себе,
прийме і земля...
Світлі душі линуть в Небо
через гріх кремля.
Шиють в лазаретах рани,
в муках – вояки...
Щось не те твориться з нами,
любі земляки:
ситі виродки пропащі
в розкоші живуть –
найсвітліші і найкращі
в Небо йдуть... і йдуть...
20.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707620
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Щось нове в мені трансформується,
протиріч і вагань – без меж.
Гострота сприйняття гальмується
і логічність ума – теж.
Добиває абсурдність дійсності.
Я безумію, а чи світ?
...Із гармат – по життю,.. по гідності,
і щодень – все новий кульбіт.
Десь відкрили ворота гнилості,
і вся нечисть рванула з надр.
...А добро все жде справедливості,
а "в отвєтку" – ...кривавий кадр.
Де згубили ми правду, Боже мій?
Де, караючий зло, Твій меч?
Чи зайняв уже царське ложе змій,
що "кайфує" від кровотеч?
Ми так вірим Тобі, Спасителю,
і благаємо: зло спини,
захисти вояків-хранителів
і домівки, і мирних жителів
від кривавих рук сатани!
23.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708056
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Повіяв сильний вітер – і "капе́ць"!
Ми на три дні одрізані від світу,
мов пращури в добу палеоліту,
запалюємо чахлий каганець.
З нудьги сусіди на той вогник йдуть.
Потріскують тихенько в пічці дрова,
невимушено точиться розмова
про все на світі, без вникання в суть.
Хоч піст, та час вечері вже настав.
Картопелька готова для застілля,
із льоху дістаємо "різносілля" –
що Бог послав,.. а Він таки послав:
капусту, помідори, огірочки,
салати різні, перці та грибочки,
і скибочками в банці кавуни
(здалися найсмачнішими вони).
Ласкає слух графинів ніжний дзвін –
з'явилася малинова наливка,
духм'янить на всю хату аличівка –
у всіх вже слинки, ледь не до колін!
Тож аличівка перша потекла,
бо всім ликерам може дати фору...
І спокій ліг, немов під омофором,
розлившись в домі хвилею тепла.
Коли б поси́діли так щиро, без ТВ,
а отже, без убивств, страшних аварій,
без гніву на верховний серпентарій,
їх декларації, без казнокрадства,
безкарності судійського трюкацтва
і без огиди, що якась сволота
нас тягне до рашистського болота,
без жертв терору, вивержень, цунамі...
О, як "верхи" збиткуються над нами!
Масоване тотальне зомбування
вбиває насолоду спілкування,
забивши мізки страхом бід сповна...
Селяни – мої милі добрі гості,
без пафосу говорять щирі тости,
всі розуміють: лихо в нас – війна.
Тож перший тост – за воїнів – до дна,
і в повній тиші, з болем і в сльозах –
загиблим дяка, що на Небесах.
Ми маємо цей мирний, гарний вечір,
бо жах війни вони взяли на плечі...
Ще всякі в нас точилися дебати,
та думка в глибині душі – одна:
закінчилась би клята ця війна,
солдати всі вернулися до хати,
відкрито радість ми могли б сприймати,
а не крізь ґрати болю через втрати...
Достойних вшанувавши поіменно,
ми відродили б край благословенний.
5.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704858
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Наш Ореол
Де та душа, що голодом розбита?
Де та душа спаплюжена внівець?
Вона волає заживо зарита
І стукає до кам’яних сердець.
Хто рахував оті кургани-гори,
Де убієнні покотом лежать?
Яким мірилом виміряти горе,
Щоб Господу глухому показать?
Може почує пришлі покоління
Й поставить все на праведні шляхи,
Нехай на гени пресвяті, нетлінні
Не вішає шайтанові гріхи.
У темні ночі світяться кургани,
Це козаки про січі гомонять,
Ніколи цей вогонь не перестане
В звитяжнім серці волею сіять.
Відроджується трисвята країна,
Гімн на вустах у міліонних доль…
Як в сатану заб’єм кілка з осини,
Повернеться наш Божий Ореол.
28 листопада 2016 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703633
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Ось і вона – прелюдія зими.
Надовго вже чи завітала в гості
без царського кортежу, не саньми,
а просто прилетіла на норд-ості?
Заграла на валторні у гіллі,
"сповзаючи" охрипло на бемолі,
їй в унісон дудук звучить в імлі,
сумує альт, жаліючись на болі...
А небо, обважніле від хмарин,
на вигляд – набундючених і грізних,
так щедро сипле пухом із перин,
метеликів пускає білосніжних.
Кордебалет із міні-балерин
кружляє граціозно в ля-мінорі...
Чому ж в душі до потайних царин
торкнувся протяг, ніби зі шпарин
зими... під звук прелюдії надворі?
13.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700290
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Візьму папір. Дістану фарби білі
І намалюю перший в місті сніг.
Комусь у ліжко вкину білих лілій,
А у двори - дитячий білий сміх.
Хай біла в небі райдуга іскриться
І сипле в світлі душі білі дні.
Хай в білий сміх потонуть білі лиця,
І побіліють помисли брудні.
... Біліють срібним інеєм дороги,
Іде по них старенький білий дід.
Попереду літа біжать до Бога,
Дід в білий вус сміється їм услід.
Дивлюся на картину білу-білу
І бачу цінність більшу у стократ.
І, може, ми колись вже посивілі
Відбілимо... й Малевича «квадрат».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699747
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016
[i]"Якби ви знали, паничі,
де люди плачуть живучи..."
Т. Шевченко[/i]
Вам чутно стогін, "паничі"? –
Старенькі плачуть живучи,
що їх ведете до кончини,
шукаючи нові причини,
щоб здерти ще, хоч копійчину,
на себе – вражую личину.
Десятки маючи палаців,
ви до чужої гривні ласі,
тож звикли, всівшись "на горі",
в три шкури дерти хабарі.
Ні, не зворушить цих "панів"
і біль солдатських матерів,
що день і ніч, і щохвилини
тривожаться за свого сина,
і на колінах молять Бога
вернуть до отчого порога,
хоч би й каліку, та живого
синочка милого свойого...
Та що вам, нелюди, до того...
Вам невідоме, "паничі",
вдовине горе. Плачучи́,
їй в безнадії виживати.
На мужа – ні́чого чекати,
вже не побачаться вони,
"панове", з вашої вини,
бо він уже давно зітлів
у Іловайському котлі,
який бездарні генерали
від ліні й тупості програли.
Чи за злочинне "незнання"
комусь понизили звання?!
Щоб захистити свій кагал,
ви не створили трибунал,
бо вже потрапили б, убогі,
у пекло, не́чисті на роги.
І ви не чули, "паничі",
як плачуть діточки вночі?
Вам навіть ліньки уявити,
як в бідності без батька жити.
До Бога моляться сирітки,
щоб чудо сталося, і зрідка,
якщо не явно, то у сні,
їх цілували татусі.
Та більше не пригорне тато,
не захистить від супостата,
зроще́нного в своїй землі.
(І як же їх нечиста сила
на цій святій землі зростила?!)
В біді свій край татусь не кинув,
в бою, в Дебальцевім, загинув
за дім, за неньку-Україну
й за тебе, вражий, підлий сину,
за вас, вгодованих і ситих,
бундючних і гоноровитих!
Він добровольцем був, за що
звання "учасника АТО", –
я не кажу вже про медалі –
ви й посвідку йому не дали,
щоб кровію политі гроші
забрати на свої розко́ші.
Сів за Дебальцевський кошмар
якийсь бездарний генерал?!
Невже не ясно вам, "пани",
що ви – в тенетах сатани?
... Проте, які із вас пани?..
Тож, казнокради і злодії,
хабарники і лиходії, –
всі знайте: люди проклинають
хапуг, що совісті не мають.
Порив ненависті знайде
й на ваші голови впаде.
В раю ви пекло розвели,
свій край до прірви довели,
награбувавши тут мільйони,
їх заховали за кордони...
В народу, хоч тривкий терпець,
та, як урветься, вам – кінець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699158
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Сьогодні і сонце, і дощик, і сніг,
й пориви нервового вітру,
що листячко вихором сипле до ніг,
знебарвивши саду палітру.
З останньої сили листки за життя
тримались іще на світанні,
та ось – на землі вже... і без вороття.
Шепочуться журно востаннє.
Вишіптують тихо безмежний свій жаль,
бо вирок – жорстокий, до болю:
зрадливе гілля, наче знявши вуаль,
жбурнуло їх в ноги недолі.
Збираю красу цю в яскравий букет,
а листя – живе, ще не вмерло!
Шепочу їм вдячні слова тет-а-тет,
аж серце стріпнулось... Ох, нерви...
Не хочу прощатись... І подих завмер...
Що ж, попри усі негаразди,
ви будете жити!.. у вірші тепер.
Я тут пропишу вас наза́вжди.
03.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698487
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Музика Юрія Галка
Кружляє лист в передчутті біди
І день згоряє в полум'ї розлуки.
Просила ти, щоб я прийшов туди,
Де клен до неба простягає руки.
А бій гримить запеклий і мені
Здається може стати він останнім.
Я відчуваю, що на цій війні
Загубиться ще не одне кохання.
Приспів: Недолюблену, недокохану,
Синім вітром ще не полохну
Я знайшов тебе на краю землі,
Де кохалися журавлі.
Де наше небо вічно молоде,
Туман покровом накриває річку,
Зоря ранкова свататись прийде
В намисті жовтім і блакитній стрічці.
Кружляє лист в передчутті біди.
Осиротілі клени холодніють.
Залишусь я навіки молодим,
Якщо прийти сьогодні не зумію.
Приспів: Недолюблену, недокохану,
Синім вітром ще не полохані
Я знайшов тебе на краю землі,
Де кохалися журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696798
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Ветер гудел под сурдинку... Звук растворялся во мгле...
Новорождённая льдинка таяла на щеке...
Осень плела паутинкой длинные шлейфы(себе)...
Белые пелеринки - для колыбели Моне...
Небо - безбрежное море...Тучи - его корабли...
Избороздили просторы (на параллели Луны)...
Роли насытили чувством: жаждой вселенской любви...
Верное слово - искусство и...оставляет следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695201
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 22.10.2016
У кожного життя – своя Весна,
яка до зір на крилах підіймає,
і Осінь... Нам нагадує вона,
що в цім житті короткім все минає.
Між ними, мов казковий карнавал,
п'янить вином жарке, жагуче Літо –
кохання... Та, на жаль, не вічний бал,
за щастя доля вимагає мито.
І вже дарує гіркоту хвилин –
ваш милий задивився на молодшу,
хоч ви, неначе ягідки калин,
з морозу стали тільки більш солодші.
Радіймо осені своїй. І хоч
з холодним листопадним вуаяжем,
та ще далеко нам до потороч,
яким зима на душу снігом ляже.
Кохай, якщо в осінній часоплин
іще звучить дуетом ваша пісня,
і небо не розсік лелечий клин
на те, що мали "до"... і стане "після"...
18.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695205
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Пригорнися до мене душею,
Як було на початку весни...
Ти ніколи не станеш моєю,
Хоч і знаєш усі мої сни.
Я у світі своєму сховаюсь,
Буду жити у мареві снів...
Сто разів прокляну і покаюсь,
Що ось так! А не так, як хотів!..
Сто разів я помру і воскресну...
Кожен раз, дяка Богу, воскрес!
Знов збираюсь в дорогу я хресну,
Несучи з насолодою хрест.
Пригорнися до мене душею,
Хоч горить в жовтій осені сад...
Просто я за тією межею,
Де немає дороги назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695876
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2016
Знову сіється дощ і змиває останні сліди,
По-осінньому сумно стрибають краплини в калюжах.
Нікуди не спішу, мене клени просили сюди.
В цій живій галереї причаївся світ небайдужих.
В цьому світі краси мене осінь дощем обійма,
І магічно виймає з душі найчутливіші ноти.
Серед люду й машин - в цьому світі мене вже нема.
Може, я оцей дощ? Так, цей дощ відчуваю на дотик.
Відчуваю листок, іще мить й полетить у світи.
В реверансі прощальнім для когось він буде прекрасним.
А той хтось – це поет, що не зможе байдуже пройти,
І у вірші навіки це танго осіннє не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692881
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Ридає осінь сивими дощами
і, тремтячи від холоду і вітру,
виспівуючи невеселі гами,
фарбує світ в безрадісну палітру.
Люблю плачі́в осінніх стоголосся.
Вмостившись в кріслі, загорнувшись пледом,
пишу. В задумі тереблю волосся
і гомоню тихцем з похмурим небом.
Віч-на-віч – осінь і осіння жінка,
що згадує колишній шарм і чари.
Нам личить смутку тихого гірчинка,
то ж і п'ємо його – по вінця чару.
Відкрию їй всі накипілі болі,
як і вона, я сірість змити мушу
та негаразди відпустить на волю.
І тиха сповідь ця очистить душу.
Полишить біль із тугою-журбою,
а серденько відчує доторк щастя,
коли настане злагода з собою
і мир в душі, мов опісля причастя.
А завтра... Та хто зна, що вчинять завтра
ці дві непередбачувані пані?
Візьме в полон краси осіння мантра
чи може заховаються в тумані?
Засяє осінь в барвах аплікацій,
а жінка – від заливчастого сміху?..
Спасибі, осене, за шквал емоцій,
дари природи, за душевну втіху.
10.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693604
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Експромт на одноіменний вірш
чарівної поетеси
Наталії Калиновської
Рятуйте, люди, поетесу!
Вона замерзла без любові.
Нічого поряд окрім стресу,
Шукає спасу в чистім слові.
Чекає серце її сонця,
Долоньки просять щастя жменьку,
Майстриня просить в охоронця
Одну любов, всього одненьку.
Самій їй принца не знайти:
Так посірів сьогодні світ.
У Всесвіт Фея шле листи -
Принц скоро скаже їй “Привіт“.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693543
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2016
* * *
[i] Сентиментальность
нынче не в чести…[/i]
Юрий Каплан
Сентиментальным стал с годами,
Доверчивей и мягче стал.
Мирюсь с давнишними врагами,
Прощаю тех, кто досаждал.
Винюсь и каюсь – не безгрешен.
Зло выскребаю из души…
…Как в этот год цвели черешни!
Как маки были хороши!
Вбираю прелести природы,
Слежу цветение земли.
А годы, словно пароходы,
Уже прошли…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679626
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 19.09.2016
* * *
Не боль важна – преодоленье боли.
Тоска и грусть – чтоб радость воспринять.
И подчиняясь некой высшей воле,
Мы постигаем жизнь за пядью пядь.
Невзгоды нас гнетут и гнут печали,
Обиды нас терзают, как ножи…
Но где, когда, скажите, вы видали,
Чтоб лёгкою была, спокойной жизнь?
Ответа нет, так как вопрос «не в тему»,
Ведь жизнь сама – загадка и ответ.
Наверное, не зря страдает тело,
Не зря душе успокоенья нет.
_____________________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688542
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 19.09.2016
[i] Моїй бабусі
Козинській Юзефі Адольфівн[/i]і
Я хочу в дивний край, де пахне свіжим хлібом,
А комини випурхують хмаринки голубі.
Де підтюпцем стрибається за цуценятком слідом
По стежці, що веде у світ казкових мрій.
Колоситься там жито, сміється в вус колючий,
Й волошками підморгує на жайворонка спів.
Промінням срібним грається вечірній ліс дрімучий,
І страшним прикидається для неслухів-синів.
Садки там пахнуть грушами, залякують кропивою,
І яблуками гупають у горобину ніч.
А хитра риба ловиться секретною наживою,
Ще й зараз пахне юшкою, що їли пліч-о-пліч.
Там журавлі-колодязі Водяників витягують,
Щоосені їм віриться - у вирій полетять…
Дзвінким лелечим клекотом птахи про мир нагадують
І вдосвіта, ранесенько приносять немовлят.
Живе в краю тім сонечко, лягає спать за річкою.
І молоко там п’ється до білопінних вус.
Чарівна добра Казочка щовечір ходить з свічкою,
Ту казку підслуховує в віконці Сіріус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Я стала старша ще на одну осінь,
І помудрішала на ще одну печаль…
Чому ж у журавлинім стоголоссі
Журби ніяк не відпускаю вдаль?
Чому ж так стихли всі поля просторі,
В тумани поховалися сумні.
Чому ж так гірко плачуть чиїсь долі?
Одна із них наплакала мені.
Сумне «курли» мене у небо зносить,
Вже й крила прорізались, мов у сні…
Чому ж душа ніяк не відголосить?
Чому мені болять їхні пісні?
І скільки літ одна, посеред поля
Я проводжаю журавлів ключі…
Не з ними я… така моя недоля –
Мені збирать розсипані плачі.
Я стала старша ще на одну пісню,
І помудрішала на ще одні жалі…
Чому ж тій пісні в серці моїм тісно?
Чому мене лишили журавлі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689529
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Внуку
Роки проносяться, спішать
пір'їнками в бурхливім вирі,
і час настав: своїх пташат
ми проводжаємо у вирій.
В незвіданість, у далечінь
їх ваблять мрії і дороги,
нас огортає смутку тінь,
беруть в полон журба й тривоги.
Коли онуки йдуть в світи,
розлуки не бува без болю.
О Боже, шлях їм освяти,
щасливу дарувавши долю!
Лети ж, соколику, увись,
гартуй характер, дух і крила,
крізь перепони всі прорвись,
щоби невдача не скорила.
В буденнім вареві життя
не втрать-бо вроджені чесноти,
щоб не терзало каяття,
шануй і множ свої цінноти.
Шукай, мій лебеде, шукай
свою єдину в цілім світі,
кохання справжнього пізнай
чарівні, неповторні миті.
Лети, журавлику! Долай
дороги нелегкі, далекі,
але завжди в свій дім вертай,
як вірні поклику лелеки.
В свій зранений, та рідний край,
де волі дух і щирість в слові,
де спогадів дитячих рай
і скарб родинної любові
безмежної, без тіні чвар,
де корінь твій і пуповина,
і найцінніший Божий дар –
матуся, татко, Батьківщина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687137
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Август наступает...
На исходе - лето...
Полночь приближает -
Пение сверчков...
Кто читает письма,
Жаждет и ответа:
На пороге ночи -
На свою любовь...
Сон туманит очи...
Тяжелеют - веки...
На излёте лета -
Медленнее кровь...
Вот бы умудриться
(Трепетным сонетом) -
Возвратиться к свету...
Прикоснуться вновь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681219
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Я хочу у вимір, де можна бродить по калюжах,
Де квіти кульбаб на зеленому килимі трав
Запалюють сонце, пробуджують світло у душах,
І серце співає по нотах щасливих октав!
Я хочу у вимір, де навпіл й цукерка, і ранок,
Де сонячний зайчик метеликом сів на щоці...
Вночі перламутровий в місячнім світлі серпанок,
І ми із тобою ідемо рука у руці!
Я хочу у вимір, де небо скупалось в блакиті,
Де п'яти лоскоче зелене руно споришу,
Де є лише світлі, тобою окрилені миті...
Я хочу у щастя! Невже я багато прошу?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682907
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Літа у осінь разом піднялися,
Зорею щоби внукам спалахнуть…
Опало пожовтіле зріле листя,
Намалювавши в косах сивину.
На скронях срібно-білі заметілі,
Та не змовкає ніжності струна:
– Літа мої, коли ж ви пролетіли?
Чом сонце мою душу обмина?
Чи може, притомилися в польоті?
Мені ж життя другого не лиша:
Землі своєї бути патріотом,
Жила й живе лиш цим моя душа.
9.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683191
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Теплий вітер куйовдить зелену чуприну дерев
І горять голубі оченята волошок у житі,
Громовиця далека оголює спалахом нерв,
Б'ється піснею в грудях, що ти є найкращою в світі...
Ти звідкіль узялась? Із яких невідомих світів?
Я тебе так боюся злякати, що й дихать не смію...
Ти із іншого виміру? Казки? Замріяних снів?
Легкокрилий метелик... далека, як зірка, як мрія...
Я б до тебе, у небо, чи в казку, крізь страх протиріч
Разом з дощиком хмаркою, птахом, чи вітром полинув...
Затихала гроза, десь далеко, розкотисто, в ніч,
І п`янке надвечір`я із запахом терпким полину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 07.08.2016
Я загубився у твоїх слідах,
У твоїх снах, твоєму божевіллі,
Там де дощі гуляють посивілі
В сумних осінніх вистиглих садах...
Блукаю сам? Чи ми з тобою вдвох
Збираємо із листя п`яні роси?
А вже лягають трави у покоси,
І вже срібляться скроні у обох...
Я загубився у своїх словах,
В солодкому спізнілому зізнанні...
Усе навколо в сивому тумані,
А серце б`ється, як у клітці птах!
Я йду до тебе? Чи від тебе йду?
"Назавжди"? Чи у вимір — "тимчасовий"?
Не хочу бути просто "випадковий"
В твоїм осіннім вистиглім саду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 07.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2016
З флегматичним серцем блукатимеш між людьми
Кажучи,що вже завтра життя твоє стане глибшим.
Що в тім завтра ти витягнеш всі псевдо-колючки
Й вже не зможеш радіти по датам раніше відзначеним.
Без вчорашнього графіку вміло сповільниш темп,
Щоб чим менше псевдо - обов'язків та досягнень,
Щоб чим більше спонтанності дикої на один момент.
Зробиш спробу радіти без дозволу та пояснень.
З потеплілим серцем всміхнешся поміж людьми,
Знаючи,що сьогодні ти вперше відкрився "знакам".
Чуттям глибшим все ж вдасться спекатись пустоти
І навчитись радіти спонтанно та не по датам...
Й саме того дня в тобі вдруге озветься біль
Надто вміло позбувшись гіпнозу тих всіх пояснень...
Ти не вбив його,ні! Він у крові твоїй вцілів...
Й те,що біль уцілів-то найвище з твоїх досягнень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670904
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 01.07.2016
[i][color="#3300ff"][b]На віях тиші -
мерехтить роса ,
Ступив на землю
теплий , літній вечір...
І пахне
матіолою краса
І обіймає
ніжністю за плечі.
Дрімає стежка ,
що веде в садок ,
Шепоче , наніч ,
вітер квітам казку .
А хтось на небі
засвітив зірок...
Спасибі , літній вечоре ,
за ласку .[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672806
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Останні непрочитані листи...
Тебе їх прочитати не примушу!
Зачинених конвертиків хрести -
Як двері, що зачинені у душу...
І щось мене давним-давно гризе:
- Ну, видали ту кляту електронку,
Скінчилося, забулося вже все!..
В народі кажуть: рветься там, де тонко.
Та вкотре перечитую все знов -
Прості листи, нічим не особливі,
Нема там слів "кохання" чи "любов",
Там всі слова грайливо-неважливі...
І колються, немов стерня в жнива,
Несправджені бажання їжачками,
Бо мною не написані слова
Ти вже не прочитаєш між рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Коли з душі ідуть не просто рими,
А наче півжиття назавжди йде,
І думаєш словами вже чужими,
І серце-камінь холодно-тверде,
Так хочеться сховатися від світу,
Від підлих зрад, жорстокості, брехні!
Холодне серце, наче із граніту,
Як метроном, вистукує в мені.
Воно ще вірить у добро і казку,
Зробити хоче ще назустріч крок,
Відчути хоче ще тепло і ласку,
Щоб полетіти знову до зірок...
Десь там, у глибині, в холодній кризі
Іще горить, ще теплиться життя...
Я вірю: у небесній диво-книзі
Відкрито ще сторінку в майбуття!
Без віри, без любові все вмирає,
Бо без любові в серці лід, зима...
І щирою молитва не буває,
Якщо любові у душі нема!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668973
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 01.06.2016
Як завиває на холоднім вітрі
чийсь сиротливий до трагізму сум!
Мов згублена душа тремтить в повітрі
і тяжко тужить від скорботних дум.
Як побивається і як страждає,
яка безвихідь у стражданні тім!
Від співчуття аж серце завмирає...
Чи пережитого майнула хижа тінь?
Чого ти, серденько, забилось?
Не згадуй! То тобі наснилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662205
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 01.06.2016
Який духмяний повіває вітер!
Він зранку встиг зробити безліч справ:
всім квіточкам ранкові сльози витер,
з тополі пуху жменями нарвав,
дмухнув – береза коси розпустила,
злахматив кетяги бузковому кущу,
ще й просушив птахам намоклі крила
від грозового раннього дощу.
Прогнав неквапно грозові хмарини –
і глянула усміхнена блакить,
роздмухав маку дикого жарини,
аж полум'ям червоним сад горить...
Цей мак навіяв спогади крилаті...
Їх підхопив пустунчик-вітерець
й поніс привіт далекій рідній хаті,
прямісінько в дитинство навпростець.
Й так захотілось серцю мимоволі,
щоб він приніс з щасливої пори
той запах квітів, що збирала в полі,
і що матуся сіяла в дворі!
Під вечір повернувся мовчки, тихо,
лиш крадькома десь листям шарудів,
минаючи мене, як мишка – лихо...
Та винувато враз прошепотів,
що не приніс ТИХ запахів квіткових –
дитинство не повториш, як кіно,
розтанув слід від мрій моїх казкових,
а мамин мак відцвів давним-давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669590
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
тут збірка віршів. текст – в "прикріпленому файлі"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663304
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
(за мотивами)
Зацілована, зачарована,
З вітром буйним у полі повінчана,
І в сімейні кайдани закована,
Найдорожча для мене ти дівчина…
Не весела, але й не печальна,
Не рабиня, але вже невільна,
Ти як пісня моя обручальна,
І як зірка моя божевільна…
Щоб не згасло багаття родинне,
Почуття, що вже тліє жаринами,
Оживлю я кохання глибинне
Поцілунками й ніжними римами…
Увійду в твої очі чарівні,
Розчинюся в обіймах до ранку,
Поцілунки, дитячі й наївні,
Подаруй мені, люба коханко…
(оригінал)
автор Микола Заболоцький
"Освідчення"
Зацелована, околдована,
С ветром в поле когда-то обвенчана,
Вся ты словно в оковы закована,
Драгоценная моя женщина!
Не веселая, не печальная,
Словно с темного неба сошедшая,
Ты и песнь моя обручальная,
И звезда моя сумасшедшая.
Я склонюсь над твоими коленями,
Обниму их с неистовой силою,
И слезами и стихотвореньями
Обожгу тебя, горькую, милую.
Отвори мне лицо полуночное,
Дай войти в эти очи тяжелые,
В эти черные брови восточные,
В эти руки твои полуголые.
Что прибавится - не убавится,
Что не сбудется - позабудется...
Отчего же ты плачешь, красавица?
Или это мне только чудится?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665150
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Ванільний сон-вітер майбутнього
Корицею трішки гірчить.
П`янкою, без слів, незабутньою
Веснянкою в серці звучить...
У венах пульсують лавандово
Квітково-замріяні сни...
Життя починається заново
В зеленому лоні весни!
Відродиться із громовицею
Дощем між зелених отав,
І ляже до ніг косовицею
У пахощах скошених трав...
Підніметься в небо із піснею
У гаї нічнім солов`я,
Що співом годиною пізньою
Із Богом, мабуть, розмовля...
І я доторкнусь до могутнього,
Що душу у небо зове...
Ванільний сон-вітер майбутнього
Веснянкою в серці живе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665482
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Три години без тебе —
Це як шлях від землі і до неба!
Три години мовчання -
Це як навпіл розірваний світ...
Телефон і вагання -
Це у темінь пірнання,
Всепланетне з`їзджання з орбіт!
Три години без тебе!..
Їх стерпіти, прожити ще треба
У цім світі холоднім,
Безнадійно-пропащо-пустім...
Сонце зникло сьогодні,
Я втону у безодні
Часопростору нудно-густім.
Три години без тебе —
Це в терпінні нагальна потреба,
Спокій тяжко дається,
А у нервів існує кордон...
Кожна мить - як стук серця:
В нім тривогою б`ється
Апатично-німий телефон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663821
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Відомо, що останні години перед арештом Ісус Христос провів з учнями в Гетсиманському саду (так говорять нам Євангелія від Матвія, Марка та Луки). Коли ж учні поснули неподалік, Він, залищившись сам-на-сам, сидів на широкому камені в тяжких думах. Ісус ЗНАВ, що попереду чекають жахливі тортури і смерть, тож в Ньому боролися людина, що боялась і не хотіла цього, і божественна воля, що вела до них. Сповнений болю, Ісус віддався на волю Отця свого: "Отче мій! Якщо не може оминути мене чаша ця, щоб не пити з неї, – хай буде воля Твоя!"
Саме на цьому місці (біля підніжжя гори Єлеон) збудована найкраща в Єрусалимі церква, що має кілька назв: ХРАМ МУК ХРИСТОВИХ, базиліка Боріння, а ще – церква ВСІХ НАЦІЙ. Перші 2 назви – зрозумілі, остання ж говорить про те, що в будівництві храму приймали участь багато країн світу. Попередні храми, збудовані на цьому місці в IV, VIII i XII століттях, руйнували час, землетруси, війни.
Храм не схожий на наші церкви, а ні на католицькі костели.
Велика світла сучасна споруда, дуже гарна зовні. Одразу кидається в вічі велике яскраве панно над входом, де в червоних, синіх та золотих тонах зображений Ісус Христос з людьми, що моляться, бо для них Він – єдина надія. Перед входом – 4 групи колон, увінчані фігурами євангелистів. Церква має 12 куполів, не схожих на церковні, до яких звикли ми. Кожен з куполів присвячений одній з країн-засновників будівництва. Оливи Гетсиманського саду майже торкаються стін храму. Частина каменю, на якому молився Ісус, знаходиться всередині храму.
Уявіть, що ви – на моєму місці. Що б ви відчували?..
В грудях – тріпоче пташка, я стислася "в жменьку". Молюся... переводжу подих, ніби маю пірнути на морську глибину... Заходимо...
... і з сонячного ранку попадаємо в густі вечірні сутінки, які одразу огортають незбагненним смутком. Ведикий зал з багатьма колонами, мозаїчними полотнами і кольоровими вітражами, через які не проникає денне світло. Сині з золотими зірками купольні стелі нагадують про скорботну ніч.
Перед алтарем в формі чаші знаходиться фрагмент скелі, на якій молився Ісус. Інша частина каменю виходить за стіни храму. Поскільки сам храм – францисканський, то православні моляться біля зовнішньої частини храму. Але хто через 2 тисячі років може точно сказати, на якій частині каменя молився Ісус? Для мене – це не суттєво, переконана, що весь камінь увібрав Його енергію.
Скеля-чаша обрамлена металевим кованим вінком, що символізує терновий вінок. Навкруг каменя на стільцях сидять люди в глибокій задумі, помітно, що думки їх знаходяться зовсім в іншому часі. Неймовірна тиша створює дивовижно урочисту атмосферу. Сила смутку – неймовірна!
Над самим алтарем – велике мозаїчне полотно, на якому зображений Ісус Христос, що сидить на камені в глибокій задумі. Ніби магнітом, полотно притягує ближче. Вдивляюся уважніше і зупиняюсь приголомшена: скільки ж скорботи в цій Людині!!! Який вселенський сум іде від Нього! І скорбота... Боже, яка скорбота! Вона пронизує наскрізь. І вперше – чомусь вперше! – я усвідомила, що Він –
Лю- ди-на. Богом Він стане на Небі, а тут ніщо людське не було чужим для Нього. Скільки ж внутрішньої сили і воістину божественної свідомості треба було мати, щоб іти на те, що Його чекало!
Уявила себе на Його місці... Та я тікала б світ за очі, та я б від жаху здатна була б в мишачу нірку влізти! А ВІН... Безгрішний... У розквіті літ мав іти на тортури і смерть... Ради грішників, які бездумно і безсоромно поганили землю злодіяннями, заздрістю, підлістю і продажністю. Ради них віддав свою безгрішну душу...
І таке невимовне співчуття охопило мене, такий жаль і, водночас, розумуння Його величі!!! Господи, Ти йшов на муки і смерть ради нас, ради мене! А ми... а я... Ми не змінилися на краще. Які ж ми нікчемні, в порівнянні з Твоєю чистотою і величчю! Сором і біль спазмом перехопили подих. Всі зусилля оволодіти собою були марними. Плечі здригалися, сльози потекли річкою і я заридала. О, як я плакала! Щоб не порушити тишу, вискочила з Храму, сховалася за колоною і так солодко-гірко ридала навзрид, як плачуть за найдорожчими... Неймовірний жаль і біль виливались струмками сліз.
Мені було соромно, що не могла взяти себе в руки. Так, я – знатна плакальниця, але ж не невростенік! Та ридання не припинялись.
Підійшла наша гід, обняла за плечі... вона розуміла, що зі мною.
"Я забыла предупредить, что тут многим "срывает крышу". Не стесняйтесь..."
Не встигла вона це вимовити, як з храму вилетів мій чоловік і сховався за дальню колону. Я бачила, як від ридань здригалось його плече. А він у мене – зовсім не плакальник! Він теж відчув Той Біль.
Що не кажіть, а ВОНО є! Ота неймовірна енергія страждань чи благодаті, яку відчувають справжні екстасенси через десятиліття. Що казати про божествену енергію? Вона проникла в землю і камінь на тисячоліття, і її можуть відчути навіть такі, як я. Пам'ятаєте, як я розповідала про благодать, що відчувала на Іордані? Є енергетика благодаті, є енергія болю... Вселенського. Я її відчула на собі.
Сумні, задумливі та мовчазні виходили люди з нашої групи. Зачепило і їх. Лише одна парочка вийшла так, ніби з прогулянки по базару. Ось такі ми всі різні...
Далі їхали мовчки, говорити не було сил. Всі погрузилися в себе. Мабуть, як і я, відчували сором за себе, за людство. А ще – сумнів: чи варті ми такого подвигу?..
© Зі збірки "Любові й болю береги", 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662667
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
За стінами старого Єрусалиму, на вершині Сіонського пагорба стоїть будівля, свята і для євреїв, і для християн. Щоправда, ту древню, як і збудовані пізніше царицею Єленою та Хрестоносцями, зруйнував час. Ми вже бачимо будівлю францисканців, датовану XIV ст.
На першому поверсі – єврейська святиня – гробниця царя Давида.
Я визнаю право євреїв шанувати свого вінценосного предка. Харизматичний цар, що гарно грав і співав свої похвальні Псалми Богу, був сильним державотворцем, що значно розширив межі держави, збудував і укріпив свою столицю Єрусалим, перевізши до неї святі Скрижалі Заповіту...
За безліч написаних ним покаянних, подячних і похвальних Псалмів, що увійшли до Біблії, шанують його і християни. Що відчувала я, стоячи біля саркофагу царя Давида?.. Біль отих сліпих і калік есеїв, вбитих за його наказом, та ще десятків тисяч інших, безневинно вбитих в загарбницьких війнах. А ще – страх, відчай і сльози знедолених, які, з його вини, втратили рідних і домівку...
Це що ж виходить?! Загарбуй чужі землі, вбиваючи десятки тисяч нещасних, ріж їх, пали і трощи житло, волю і долю... заведи собі гарем, прелюбодій, відбери жону Вирсавію у відданого тобі полководця Урії, підло пославши того на вірну смерть... – а потім пиши покаянні пісні, хвалячи Бога – і ти стаєш ледь не святим на тисячі років??!
... Тому без захоплення читаю Псалми, прости мене, Боже!
На другому поверсі будівлі – світлиця Тайної (Таємної) Вечері, святе для християн місце. Її ще називають Сіонською. Ходимо, роздивляємось...
Я перебираю в пам'яті всі відомі мені полотна Тайної Вечері, від Леонардо да Вінчі до... – нічого спільного зі світлицею не знаходжу. Час змінив усе. Та й хто міг сказати, як тут ТОДІ було насправді? Будівничі не дуже турбувалися про автентичність, навіть великий Леонардо трохи схибив, намалювавши Вечерю за європейським столом, хоча в Євангеліях згадується, що в ті часи їли сидячи, а частіше, лежачи («...Он возлежал...») на підлозі.
Врешті – не це важливо. Тому, відсторонившись від присутніх і всього світу, даю волю уяві. Адже тут, за Святим Переданням, відбулося стільки подій!..
В цій світлиці Ісус Христос омив ноги своїм учням, давши приклад всьому світу: ким би ти не був, не піднімайся над іншими, не стався зверхньо;
саме тут Ісус Христос святкував Паску, останню в своєму земному житті;
причастивши своїх учнів хлібом та вином, повідав про таїнство (тому і Тайна) Євхаристії;
востаннє Ісус побесідував з учнями і висловив передбачення, що в цю ніч хтось з учнів видасть Його під арешт, зауваживши Петру, що і той тричі зрадить Його.
А потім... після...
Тут налякані апостоли перебували під час і після розп'яття Ісуса;
сюди мироносиці принесли їм звістку, що Ісуса нема в гробу;
і надалі учні збиралися в світлиці після Воскресіння;
тут їм явився Ісус;
саме тут на учнів зійшов Святий Дух;
в цьому ж приміщенні почали хрестити перших християн, а згодом – проводити перші Богослужіння – Літургії...
Важко охопити, усвідомити, уявити все те, що відбувалося тут 2000 літ тому. А ще важче повірити собі: я знаходжуся на тому місці, де стільки разів бував Ісус!!! На серйозних обличчях присутніх написане те ж саме: всі стараються збагнути... незбагненне...
В усіх історичних, тим паче, в святих місцях, хочеться доторкнутися до стіни, каменя чи води, ніби вбираючи в себе часточку тих подій, того часу, тої енергії.
Звичайно ж, до стін торкатися не можна,.. та хіба ж втримаєшся?
Крадькома прикладаю долоню до стіни світлиці, ніби припечатавши в пам'яті бачене. Назавжди...
© Зі збірки "Любові й болю береги", 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662453
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659729#commlist1
Наступна зупинка – каплиця Вознесіння. Чесно кажучи, в цій подорожі мене часто не лише дивувало, а й обурювало якесь байдуже ставлення до святих місць. Здавалося б, що на місці Вознесіння Господнього з вершини гори Єлеон, тут повинен стояти найвеличніший у світі храм. Замість цього ми бачимо малесеньку восьмикутну капличку сірого кольору. І в цій капличці зберігається (за переданням) святиня – камінь з відбитком стопи Ісуса Христа. Друга частина каменю, з відбитком другої стопи, знаходиться в мусульманському храмі Аль Акса. Це й не дивно. Хто править в краї, той і захоплює цінності: і мечеть побудували на місці Другого Храму (найбільшої єврейської святині), і пів каменя, священного для християн, стирили.
Зупиняємося біля монастиря ПАТЕР НОСТЕР (з лат. – Отче Наш). Ви вже зрозуміли, що монастир побудований на місці, де Ісус Христос навчав учнів і народ, як треба молитися: «Отче наш...»
В монастирі зберігаються великі керамічні таблиці з молитвою «Отче наш» більш, як 140 мовами світу. І хоч всі вони виконані на одинакового розміру плитах, облямовані одинаковим орнаментом і на всіх написана одна і та ж молитва, але українською – найкраща! То ж своєю ріднесенькою шепочу тихесенько: «Отче наш! Дякую Тобі, що дарував мені щастя – побувати на святих місцях!»
Відвідали ми і гробницю Богоматері, про що я напишу до свята Успіння Пресвятої Богородиці. Потім був храм Мук Христових, атмосфера якого настільки пройняла душу і серце, що про це мусить бути окрема розмова. Скажу лише (щоб мене не поправляли знавці), що цей, самий красивий, храм називаєть ще базилікою Боріння, або церквою Всіх Націй.
Треба віддати належне нашому чудовому гіду – вона добре продумала нашу програму. Знала, що розтривоженим нашим душам після храму Мук Христових, потрібна буде спокійна прогулянка на природі. А природа – ось вона, поруч, під самою стіною храму.
І це – ГЕТСИМАНСЬКИЙ САД, відома з Біблії Гефсиманія. Знаходиться він біля самого підніжжя гори, вище долини Кедрон.
В ті часи велика частина гори Єлеон була засаджена оливами. Нині ж Гетсиманський сад – це невеличка територія, трішки більше гектара, де ростуть старезні (і не дуже) оливи.
Якось не дуже впевнено гід сказала, що деякі з цих дерев, маленькими, могли бачити Ісуса Христа. Як же хотілося вірити в це! О Інтернет, інколи я тебе ненавиджу! Ти розвіюєш легенди, в які так хочеться вірити! Так сухо ти констатуєш: за даними рентгенологічного аналізу найстарішим оливам – не більше 900 років...
Та інакше і не могло бути, адже римляни, стерши Єрусалим з лиця землі, вирубали і всі оливи. Тож дерева, що ростуть в саду, не могли бачити Ісуса з його учнями, але їх бачили прямі предки цих дерев. Вони були останніми свідками страждань Ісуса в ніч перед арештом, коли, передчуваючи близькі жахливі тортури, в ньому боролися людська природа, що не хотіла мук і смерті, і божественна воля, яка вела до них.
Учні спали (на відстані кинутого каменя), а Він залишився сам-на-сам у своїй скорботі. Поруч були лише оливи Гефсиманіі...
16.04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659874
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Як тільки її не називають: гора Єлеон, Єлеонська, Оливна, Оливкова, Олійна (так переклав словник «Масличная») Гар га Земтім (івріт). Я також буду називати її по-різному.
Оливна гора – це передмістя Єрусалима, знаходиться за межами старого міста. Невисока, близько 800 м, вона є природним відмежуванням Єрусалима від Іудейської пустелі.
Мікроавтобус підвозить нас до самої оглядової площадки. Виходимо і... вмліваємо всі, мимоволі «охаючи»! Перед нами, як на долоні, Кедронська долина і старий Єрусалим, з його старезним височенним муром з багатьма воротами, збудованим бозна коли, а оновленим за наказом султана Сулеймана.
Кидаються в вічі мечеті – Купол Скелі і Аль Акса, побудованої на місці священного для євреїв Храму, а далі...
Але про це – в свій час. Зараз поговоримо про саму гору, адже вона – одне з тих місць, що найчастіше згадується в Євангеліях і є священною як для християн, так і євреїв та мусульман всього світу. Саме на цій горі Ісус Христос навчав учнів і народ молитися, плакав, передбачивши руйнацію Єрусалима, молився перед арештом, тут був зраджений Іудою, з цієї гори він вознісся на небо. На цій горі знаходиться гробниця Богородиці, а в підніжжі гори – гробниці Авесалома (сина царя Давида) та пророка Захарії.
Саму гору від старого Єрусалима відділяє долина Кедрон, де ще з часів Першого Храму, що будували Давид і Соломон, євреї почали хоронити своїх померлих. Цвинтар розширився (біля 150 тисяч могил) на саму Єлеонську гору і займає досить велику її частину. Це велика честь – бути похороненим тут, адже саме сюди, як вважають євреї, має прийти Месія.
Намилувавшись, наохавшись, пофотографувавши все, їдемо оглядати святі місця. Одразу кидаються в вічі такі звичні для нас золоті куполи храму Марії-Магдаліни (російської православної церкви). Красива світла споруда, але туди нас не ведуть: її нема в нашому вкрай перегруженому графіку. Їдемо по горі, зупиняючись на 15-20 хв. біля святих місць.
ДОМІНУС ФЛЕВІТ (з лат. – Господь плакав). Православні називають її церквою Сліз Господніх. Невеличкий католицький храм, купол якого має форму краплі. За Євангелієм від Луки, Спаситель, їдучи до Єрусалиму, зупинився на цьому місці в задумі і заплакав, передбачивши страшну подальшу долю Єрусалиму. В храмі нас підводять до вікна. Вважають, що саме з цієї точки Ісус дивився на Єрусалим.
Дійсно, приблизно через 40 років (в 70 році), римські легіони не лише зруйнували Другий Храм, а й зрівняли Єрусалим із землею.
16. 04.2016 р.
(Далі буде)
На світлині Єлеонської гори видні храми Мук Христових, Марії-Магдалини і єврейський цвинтар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659729
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Шумить рясний квітневий дощ,
теплу ворота відчиняє,
змиває сірі будні з площ,
закляклу зелень підіймає.
Проснулась, струшує земля
від холоду заціпеніння,
несміло трави розстеля,
неквапно будячи цвітіння.
Художник-квітень тут і там
малює ніжні акварелі:
вже бризнув зеленню лісам,
віночки одягнув морелі,
то нареченої фату
в садах примі́ряв абрикосам,
плакучим вербам у ставку
прополоскав зелені коси.
Розсипав котики в гіллі –
пухнасті, зараз замуркочуть!
Пташині зграї, журавлі
гніздяться, цвірінчать, клопочуть.
Фіалки у садах п'янять,
нарциси – прямо під віконцем,
тюльпанів келихи дзвенять,
вітаючи тепло і сонце...
Природа – благодатний дім,
безмежні покриви квіткові!
... А десь – війна, розриви, дим,
земля вся в ранах й людській крові.
Там в душах – страх і зло... зима...
І це – в моїй Вкраїні-неньці!
Для пташки місця там нема,
вони також – переселенці...
.
Людино! Може зайва – ти?
Для благ творе́нна Небесами,
ти злом отруюєш світи...
Що коїться, брато́ве, з нами?!
04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659115
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Весна дощем вмиває світ
Сьогодні спозарання,
В калюжах тоне білий цвіт,
Як зірване кохання.
Біленькі пелюстки лежать
На стоптаній доріжці,
Сльозами на очах бринять
Краплиночки на гілці.
І у душі пекучий щем
Терпіть немає змоги!
Мою любов змива дощем,
Цвіт кидає під ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659792
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Я в двадцять років так тебе кохав,
І в очі ніжно цілий день дивився.
Святою німфою тебе вважав,
І, як богині, я тобі молився.
Часи оті не ве́рнуться назад,
Як подув вітру роки пролетіли.
Не віриться, що нам вже сімдеся́т,
Я білим став, і ти теж побіліла.
Та як і в двадцять, я тебе люблю ́,
Так само квіти я тобі дарую,
Так само погляд ніжний твій ловлю ́,
Так само пристрасно тебе цілую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649871
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 02.04.2016
Експромт
А нічка чорна,як земля...
Похмурі - сірі осокори...
Гойдає вітер їх гілля...
Шепочуть квіти про amore...
Анічичирк маленький птах...
І жодного "курли" із неба...
Зірковий сон минає дах,
Де у цілунках є потреба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654715
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 02.04.2016
До шибки горнеться холодна темна ніч
І в душу загляда мені незримо...
Щось тисне каменем печалі поміж пліч -
То ангел споминів вмостився за плечима!
І серце крилами своїми обійняв,
І міцно стиснув так, що аж до крику!
- Усе мине, - мене він тихо запевняв,
А серце плакало і голосило дико...
Коли не стало вже ні сил, ні сліз, ні слів,
І пустка серце оплела лозою —
Здійнявся в небо чорне, мовчки відлетів,
І все у ніч пішло холодною сльозою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654937
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 02.04.2016
Експромт
До зірок летіла на крилах...
Колисковую нічка лила...
Найсолодшу,теплую,милу,
Як водичка у потічка...
Вітерець-лоскотун сизокрилу
Похапцем відганяв звідтіля,
Де мостилося горе(на брилах)...
А вербичка - коси плела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656103
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 02.04.2016
Чом, Боже, скільки ненависті в світі?
Чи Ти не всіх по Образу творив?
Земля здригається, мов риба в сіті,
від зла людського... Нерви – на розрив!
Чи в Тебе стала в дефіциті глина?
Не хочеш переводити дарма?
Бо факт є факт: добряча четвертина
людей планети зліплена... з багна.
Невже вони – це також Твої діти?
А темряву в їх душі хто вселив,
щоб множити злобу і горе в світі?
Вина Ліліт? Вона за них в одвіті?
... Де правда, Боже? Хто таких створив?
28.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655205
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 02.04.2016
- Кап! – капнула крапелька роси біля моїх лапок і потекла прозорою річечкою вниз, по світлих прожилках зеленого листочка. Я обережно підійшов ближче, вмочив лапки і почав ретельно вмиватися. Ген, за обрієм, вранішнє рожеве сонечко запалювало край неба.
- Доброго ранку! - почув я за спиною і аж підстрибнув від несподіванки. - Як життя?
Я обернувся, ще протираючи лапками сонні очі. Переді мною, гордо випроставши прозорі крильця, сиділа смугаста бджілка.
- Щ..щ..що таке життя? - наївно запитав я, дивлячись в чорні бджолині очі-намистинки.
- Як?! - сплеснула передніми лапками бджілка і здивовано замахала крильцями: - Ти не знаєш, що таке життя?!.
-Ні, - сказав я: Я народився лише сьогодні рано-вранці. Ось вперше вмився крапелькою роси, вперше розправив свої різнобарвні крильця, ось, глянь, які… І я, наскільки міг широко, розвів у сторони свої яскраві крила, схожі на пелюстки дивовижної квітки - і вони засяяли всіма веселковими барвами у вранішньому промінні...
- Яки-и-ий ти-и-и!!! - захоплено лише й вимовила бджілка, скоса поглядаючи на свої безбарвні маленькі крильця чорними намистинками.
Її здивування і захват звеселили й потішили мене, на душі стало приємно і трохи радісно.
- Але що таке життя, і що далі робити, я не знаю, - сказав я.
- Як це, що робити?! - аж присіла на задні лапки бджілка, і її намистинки ще більш заблищали від здивування. - Та приносити користь іншим, жити для інших, як у нас у вулику! Ось я - розвідниця, - гордо стукнула себе в груди передньою лапкою бджілка, - я вишукую квіткові галявини і приводжу туди бджілок-трудівниць, які збирають солодкий нектар. Інші бджілки трудяться у вулику, годують малечу, прибирають… У кожного з нас своє завдання, і всі його старанно виконують. Від цього просто й легко на душі! Життя складається з дрібничок, але кожна дрібничка важлива, бо від старанно виконаної роботи залежить життя рою, адже ми живемо для інших, не для себе...
Я стояв, кліпав очима, не знаючи навіть, що запитати далі, бо й те, що сказала мені бджілка, важко було осягнути, коли ти ось лише вперше розправив крила.
- Але ж?.. - ще щось хотів запитати я...
- Ніколи мені, - відрізала бджілка: треба трудитися, бо й так запатякалася тут з тобою, он вже сонечко й вранішню росу висушило на квітах, тож бувай....
- А… Але ж… - тільки й встиг вимовити я...
Та бджілки вже не було. Лише вітерець, що вона здійняла відлітаючи, здмухав трохи пилку з моїх різнокольорових крилець. Я залишився сам. Літнє спекотне сонечко піднялося вже високо, нещадно пекло прямо над головою. Навкруги кипіло й вирувало життя! Кожен щось робив, був зайнятий своєю справою, у всіх була своя мета в житті... А я? Для чого я? Чи стану я комусь потрібним, і що я вмію?... Я аж присів від такої приголомшливої думки... Зробилося якось порожньо і трохи лячно на душі... Ні, от навіщо, навіщо та бджілка нарозказувала мені такого?!. Зараз жив би спокійно, пурхав би з квітки на квітку, милувався гарним погожим сонячним днем до самого вечора, адже життя в нас, метеликів, таке коротке - всього один день, і не задавав би собі дурних питань: що таке життя, навіщо воно, і що з ним робити, з тим життям?..
До порожнечі й переляку в душі прибавилася злість невідомо на кого: на бджілку, на себе, чи на увесь світ, який кудись біг, спішив, кипів життям, і якому не було абсолютно ніякої справи до якогось малюсінького, хоч і яскравокрилого, метелика...
- Агов! - закричав я: - ЗУПИНІТЬСЯ! Я Є!!! ОСЬ Я, ЗВЕРХУ, НА КВІТЦІ!
Ніхто навіть голови не підняв угору, всі поспішали у своїх невідкладних справах: щось тягли в свої нірки, щось викидали звідти, мабуть, якийсь непотріб, а потім, як на мене, такий самий непотріб приносили здалеку і затягали знову в свої домівки... Мовчки сидячи на краю пелюстки, я незчувся, як настав вечір. Сонечко зморено сховалося за зеленими верхівками дерев, і лише його краєчок, наче вухо, виглядав звідти, мовби воно прислухалося до того, як увесь світ готується до сну. Враз стало якось байдуже, зовсім однаково, що я за цілий день свого життя так і не порадів життю: не політав між яскравих квіточок, не похизувався своїми яскравими різнобарвними крильцями. Може, тоді б мене хоч хтось помітив там, внизу, і, замість тягти щось кудись, поглянув би вгору, здивувався і порадів би з яскравості моїх крилець... Та яка вже різниця тепер?..
Сонячне вухо зовсім сховалося за деревами, і перша зірка яскравою цяткою загорілася в небі...
- Нічого… Зате я знав бджілку, яка бачила мої різнобарвні крильця! Вона дивувалась і милувалась ними, може, ще й розповість комусь про мене...
І від цієї думки стало тепло-тепло на душі… Я посміхнувся, зручніше вмостився на краю пелюстки… Ось він… Сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646595
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 07.03.2016
Взимку в твої очі
синій іній ліг,
Влітку твої очі –
волошковий цвіт,
Восени лишають
в серці терну слід,
А весною синій
барвінковий сміх.
Ти для мене взимку,
як сніжиночка́,
Ти для мене влітку,
як росиночка́,
Восени з калини –
намистиночка́,
А весною гарна,
як перлиночка́.
Вже у мене в серці
року пір нема,
Десь поділась осінь,
зникла десь зима.
Залишилась тільки
синь очей цвісти,
І від цеї сині
нікуди втекти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648814
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Время моих богов - в самых простейших числах...
Около тысячи слов - роем витают мысли.
В каплях слоятся миры,знаками всеми ведомы
В жёлтый кусочек смолы - лёгкой и невесомой.
Волн прикасался янтарь.Было душе его тесно.
Ветра, остывший оскал,там не нашёл себе места...
В рыже-зелёных тонах - листик застыл навечно
И переливчатый страз - глаз стрекозы беспечной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646555
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Загроза неприємностей нависла,
як не в колоду вріжуся, то в пень...
І я похнюпилась, рознюнялась, розкисла,
немов осінній непогожий день.
Ще й в клубі тролів напади зловтішні...
Невже мій стоїцизм – всього лиш блеф?
Зашкутильгав мій оптимізм колишній?..
Порви все в шмаття! Пригадай, ти ж – лев!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646292
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Степи, поля без меж, без краю -
Усе снігами замело!..
Зорю вечірню зустрічаю;
Вже спить засніжене село...
Як неприкаяний, блукаю -
Мабуть, ніколи не змінюсь:
В душі то плачу, то співаю,
Та вже давно я не сміюсь.
Мені до пекла чи до раю?
Куди не йду, а поруч — ти,
І подумки завжди вертаю
Туди, де веснам не цвісти...
Заплющу очі - і літаю,
Йду за тобою, як сліпий...
Ти відпусти мене, благаю,
Бо я ж не лялька, я живий!
Для тебе хто я?.. Я не знаю!
Ти хто для мене: вічність, мить?
Я в душу двері відчиняю -
Знадвору сніг летить, летить...
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647527
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
І скільки не тікай від себе,
Вертаєш на початок знов!
Чому в душі живе потреба,
Щоб там пекла вогнем любов?
Тоді сплітаються у рими
Буденні фрази і слова,
І щось незвідано-незриме
У серці піснею співа...
Серед римованості літер
Думки сховались, мрії, сни...
Шумить стокриллям в грудях вітер,
Що підіймає з мілини!
І ти здіймаєшся над світом -
Живеш в реальності і в снах!..
Летиш наввипередки з вітром:
Ти вже не ти, а вільний птах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643721
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 17.02.2016
Ти знаєш, я не знаю що сказати.
Мабуть уперше, за усі роки.
Хоча брешу, це другий раз – мав знати.
І звісно ж знаю за які гріхи.
Ти кажеш, що невороття настало,
А я тобі кажу: не поспішай…
І на душі так зимно, сумно стало,
Мов ясний день пішов за небокрай…
«Неначе із зими - одразу в осінь»…
- Тут ти права, ті самі відчуття.
Та я не знаю, віриш?! Я не знаю й досі!
Яке воно, оте моє життя!
Ти кажеш, що я ще не став дорослим.
І тут, напевно, знову ти права.
«Неначе із зими - одразу в осінь»…
- Цей вислів, твій, мене не відпуска…
Ти думаєш, що зовсім я бездушний,
Не бачу я, нічого навкруги?
Повір рідненька рве на шмаття душу,
Твій погляд, замість тебе говорив.
І в погляді, не було тім спасіння,
Як не було в початку вороття.
За посміхом ховалося невміння,
Сказати свої справжні почуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642375
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Он выходил с под Иловайска, ему чуть больше двадцати,
в руках зажатая граната и палец у кольца чеки.
Он третьи сутки в окружении, из роты больше никого.
И вспоминая то сраженье, что не похоже на кино…
… Комбат кричал: «Держите фланги!!!», а фланги сутки уж молчат,
Их пять часов бомбили «Грады» - российской армии набат…
Взвода на небо уходили, ведь после «Градов», мин поток
Из минометов 2Б9, с названием нежным «Василек».
И как стояли спина в спину, уже не сорок… в пятером.
Как из зеленки выходили, под Старобешевым, потом.
Как среди трупов затерявшись, где Псковский проходил спецназ,
в тела стреляя бездыханных, не отводя постыдных глаз.
Как Димка с криками: «Відходьте! Я їх ще трішки придержу!»
Лег с пулеметом, вынув сошки и залп нарушил тишину.
Он ранен был, с пробитым легким, ведь до своих не доползти.
Их прикрывал осознавая, что здесь конец его пути.
Десант российский окружая, все замыкал свое кольцо,
Ребята с боем прорывалась, из зоны действия АТО.
Команда штаба: «Выходите! Для вас создали коридор».
В котором их, как будто в тире, лупили снайперы в упор.
И вы поверьте очень страшно, оставить и не хоронить,
Друзей с которыми не раз ты, старался пайку разделить.
Он выходил с под Иловайска, ему чуть больше двадцати,
в руках зажатая граната и палец у кольца чеки.
17.09.2014 (с). Володимир Царенко.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cYZTa9IcCh0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526007
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 13.02.2016
Із сірістю завжди веду війну
І рими з серця з кров`ю вириваю...
Як пробудити їх від того сну?
До купи мені скласти як?.. Не знаю...
Вони порозбігались по кутках,
Сховалися у коконі із правди...
І душу потихеньку ріже страх:
Ану ж, як в мене це тепер назавжди?
А далі що? Не буде вже віршів?
Не напишу, ну, хоч малий рядочок?
А як я прагнув, як завжди хотів
Душі плести римований віночок!
Купатися у теплих хвилях рим
Навіть в період творчого застою!
Від холоду холодних лютих зим
З птахами повертатися весною...
Не хочеться, щоб це кудись пішло,
Зміліло це римоване озерце!..
Щоб душу у сніги не замело,
Я рими вириваю прямо з серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641710
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Від лютого до листопаду
тружусь на дачі «до упа́ду».
І в празники, у вихідні
кручусь, як білка, день при дні.
Зими діждалась. Чао, дача!..
Стаю, мов ситий кіт, ледача.
Серед спокус – як на габі...
я програю́ нерівний бій:
жую та клацаю програми
і... набираю кілограми.
Так місяць, другий... Все! До бою
із лінню і сама з собою!
Щоб організм мій не зачах,
почну з зарядки... десь... на днях.
Планую: біг на стадіоні,
серйозні зміни в раціоні,
здоров'я лікувати вади,
прийнявши супермодні БАДи,
прогулянки щодень, ні – ліжку!
Табу – на крильця, стейки, ніжки,
ні – м'ясу смаженому!! Ну... –
хіба одненьку відбивну...
Не спокусять мене ковбаси!
Та цей рулетик... – ніжний, ласий...
А качка з яблуками?! Пряна,
така просмажена, рум'яна,
і запах переймає дух!
Щоб апетит хоч трохи вщух,
почну несмачно готувати...
Тут муж почав протестувати,
немов не з тої встав ноги.
Ну, що ж? Спечемо пироги,
та я до них не доторкнуся,
бо ж за фігуру вже боюся...
Хіба оцей... такий пухкенький,
смачнющий (гад!), такий гарненький!
Від смакоти вже тану, млію...
І наминаю! І «говію»!
А милого смішать дилеми,
мої терзання і проблеми:
«Дурниця – лишні кілограми!
Уже весна не за горами.
Прощай зима, тож – здрастуй, дача!
Непосидюща твоя вдача
проснеться, як було це завше.
Нікому спокою не давши,
мов на мітлі, знов понесешся
і лише взимку схаменешся!»
Не хоче він будити «лихо».
Тож пухну... аби в домі – тихо.
28.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639349
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Сказане жодним чином не стосується нашого
шанованого товариства.
***
Не лізьте із ногами в мою душу!
Вона і так розказує про мене,
немов на сповіді. Як цінність, мушу
святе оберігати, сокровенне.
***
Щоб в голові не виросла корона,
зі скепсисом на себе я дивлюся
і – це найліпша самооборона –
найпершою із себе посміюся.
***
Колюча? – Так! Як в'їдлива зараза,
нестримністю всіх зачепи́ть зумію.
Вам стало трішки легше? І образа
почала танути?
Чудово!
Я радію.
***
Без злої думки щось мелю́ пусте,
легке і незначуще, мов полову,
забувши, що необережне слово
шипом в чужому серці проросте...
30.012016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639811
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Словом колючим день наїжачився,
В пазусі кожен трима камінця...
На усіх справах настрій позначився;
День догорає, збігає кінця...
Білих стежинок сніжне мереживо,
Пусто і голо, нікого нема...
Все продається... Дорого? Дешево?
Снігом за комір, як в душу зима!
Витрушу з себе холоду залишок,
Крига розтане, і біль промине.
Кава гаряча вдома і затишок...
Вдома чекають - і це головне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640042
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Серцю боляче, боляче, боляче!..
Пам`ять — шпичка, як голка під нігті!
Плаче серце, пробачення молячи,
Наче злидень в обдертім лахмітті...
Серце б`ється і падає, падає...
Склало крила - і каменем з неба,
Бо нічого вже в світі не радує,
Бо навіщо те небо без тебе?!.
А душа заніміла у спогадах,
Як в зимовому лісі заснулому,
І не крає себе вже у здогадах...
Залишилася жити в минулому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638298
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 25.01.2016
Прощай, печальний для країни,
рік втрат і болю, рік війни,
підривів, обстрілів, руїни –
бліц-планів кодла сатани!
Ти проявив, хто служить чорту,
а хто – держави захисник:
ми "кіборгів" з аеропорту
запам'ятаємо навік
і всіх, хто зміг стіною стати
на захист наших рубежів
від озвірілих супостатів –
козацький дух не зубожів!
Фантоми міст, як з фільму жахів,
полита кровію земля
Дебальцева і Волновахи –
слід "дружньої" руки кремля,
Піски, Авдіївка і Щастя,
де онімів щасливий сміх,
біль Маріуполя... Чи вдасться
перелічити болі всіх?!
Рік мужності та героїзму
всіх воїнів й простих людей
й, водно́час, – наглого цинізму
і хватки хижої властей,
розбою й підлості змагання,
продажності суді́в, інтриг,
убивць і зрад непокарання,
хабарництва тяжких вериг,
афер заправських казнокрадів,
що здивували б цілий світ... –
грабіж небачених масштабів
зам'яли... і затерли слід...
Рік зубожіння міліонів
задля збагачення "крутих",
рік обкрадання батальйонів
в тилу і на передових,
тих, що під кулями, хто смерті
щомиті дивиться в лице...
У війн печальній круговерті
до стінки ставили за це!
Але нема в нас трибуналів –
занадто вигідний дохід
верховних сірих кардиналів,
тож "контрабандить" з ними схід...
Кульбіти цін, комізм дотацій
і крах довіри у людей,
карикатурність і-люстрацій...
Це – рік розтоптаних ідей
Майдану і Героїв Сотні...
а замісць вбивць – лиш "подання"...
Розчарування незворотні
і біль наш, що росте щодня!
Така невтішна вийшла "штука":
не зрушимо із місця ми
допоки лебідь, рак та щука
"руля́ть" розбитими саньми.
І буде безлад й суперечка,
й сидітимем – ні в сих, ні в тих,
доки не розум наш, а гречка
нам вибирає рульових.
Так, для одних ти був кривавим,
але... комусь приніс життя,
любов чи щастя, був яскравим,
надію дав на майбуття.
Дасть Бог, назвешся найлихішим
серед наступників твоїх,
а як візьмеш всі болі й гріх,
то станеш в спогадах світлішим...
Що було добре – не забудьмо!
Хай згинуть лихо, горе, гнів!
Тримаймось купи, браття! Будьмо!
Діждемося щасливих днів...
14.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635722
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Тихо тенькає час:
Я тебе не зречусь...
Словом з колії - не зіб"ю...
Я до тебе душею
Залюбки пригорнусь,
Як повіки ледве стулю...
Нехай дзенькає час!..
У негоду рушає:
Під колючі дощі й заметіль!..
Я до тебе лечу!..
Та крильми зачіпляю
У свідомості раю свій біль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635226
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Місячним променем я доторкнуся до шибки,
Тихо підкрадусь до тебе у вимірі снів,
Ніжно зіграю на струнах чарівної скрипки...
Вранці розтану туманом в рутинності днів...
Ніжна мелодія буде звучати настирно!
Звідки взялася й чому так чарівно звучить?
Ти запитаєш себе: от чому безупинно
Нею вібрує душа і співа, аж дзвенить?
Знаю про це лише я і натомлений вітер...
Знає ще місяць, а також, можливо, цей вірш...
Ти цю мелодію серед римованих літер
Чуєш? Скажи мені, чуєш? Чому ти мовчиш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634717
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
***
По усмішці читаю, по очах...
Ти в мене, милий, весь – як на долоні.
Кохання твого вогник не зачах.
А мій?.. Та я весь вік – в твоїм полоні!
***
Ми вже – у володіннях листопада.
Я все частіш турбую Господа: "Спаси!
Без нього не горітиме лампада
любові й ніжності. Молю, не загаси!"
***
Як лагідно зорі́ють твої очі,
яке тепло дарує серця жар...
В долоньках, крізь буремні дні і ночі
ми пронесли безцінний Божий дар.
8.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634482
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Згорнусь в клубок маленьким кошенятком,
Сховаю мрії між своїх долонь,
І вихором в моїй душі до ранку,
У серці танцюватиме вогонь!
І звідки ті емоції взялися?..
Тут є усе: і ревнощі, і злість...
І хоч ти плач, кричи, тікай, молися,
Перевіряють психіку на міць.
Із нетерпінням вже чекаю ранку...
Цей шал емоцій розганяє сни,
Як в маренні... У сірому світанку
Усе ж засну, та чи заснуть вони?..
Ну ось і ранок... Світло... Чашка кави
Покращить настрій, трохи збадьорить...
Вже наче весь той шал - то плід уяви...
Чому ж тоді у серці так болить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633163
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Экспромт
Моей душе в миноре - сладко...
В миноре ей - тепло-тепло...
Не всё бывает в жизни гладко...
Минор - спасение одно...
Минор - касание светлой грусти...
Минор - причастие любви...
Минор добавит нежность чувствам
Своей мелодией в стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629578
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Королевский теряя наряд,
Эта осень тоской исходила
И хандрою сердца изводила
Вот уже три недели подряд…
А по окнам струились дожди,
Словно слезы вдовы безутешной,
Что утратила даже надежду
На просветы судьбы впереди.
Видно, осень, ты тоже больна
Безответной, последней любовью.
Все цветы, положив к изголовью,
Растворишься в печали. Одна.
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624753
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Поздняя осень...
Падает дождь...
Спелые губы сон разрывают...
Всё принимаешь в душу всерьёз
Так осторожно...(еле касаясь)...
Чувствуя время,сразу поймёшь:
Близко зима (с контрамаркою рая)...
На брудершафт(под мелодию роз)
Синяя чашка горячего чая...
Больше не помнишь...
Больше не ждёшь...
Больше не больно...
Шрам заживает...
Слов не хватает...
Если - до слёз...
Если зимою любовь умирает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624386
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Як зір на небі, стільки і доріг
в палкій любові брали свій початок...
Сьогодні вже побігла за поріг
стежинка для чарівних молодяток.
Вузесенька, бо ще живе лиш мить,
у парі ви ступили перші кроки,
та хай цю стежку Бог благословить,
щоб витись їй щасливо довгі ро́ки!
Щоб радість і любов, і море втіх
на стежці тій вам доля посилала,
лунав щасливо молодого сміх
і наречена сліз не проливала.
Долати стежці тій хиткі містки
і перевали, щоб до хмар дістати,
в широку магістраль перерости
і дітками малими обростати...
Нехай веде вас доля до зірок
і вибирає лиш легкі дороги!
Та не забудьте: стежечка на двох
взяла початок з батьківських порогів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623537
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Після прочитання вірша "Я від тебе за тисячу миль…" автора Уляна.Ч
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
Ти віднині чужа. Вже не будеш моєю ніколи,
Якось все відбуло, ми не зчулися й самі коли...
В листопадових днях почуття назавжди охололи!
Скоро грудень...Ми наше тепло зберегти не змогли.
Ти летіла за мною, а я був сліпий і не бачив,
Хоча теж у тенетах любові заплутався й сам.
Сам надумав вину, сам образив, і сам не пробачив,
Сам віддав почуття на поталу осіннім вітрам!
Сам страждаю тепер, проклинаю себе і цю осінь.
Та хіба передбачиш написане в книзі буття?
Осінь плаче дощами, вітрами в деревах голосить,
В листопадових днях охололи навік почуття!
Ти за тисячу миль, і вітри, і дощі безупинні...
Ти пробач мене! Знаю, що грішний, що я не святий!
Завтра грудень.А ти не моя...не моя вже віднині...
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий.
Дякую за натхнення автору Уляна.Ч
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624272
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 29.11.2015
С удивление узнал, что знаменитые личности тоже понимают важность семьи:
[quote]Кто бы что бы не говорил или не делал - нет ничего важнее семьи.
Аль Капоне[/quote]
Когда уходят БЛИЗКИЕ ДРУЗЬЯ,
Осознаёшь не сразу боль утраты.
Ты ходишь, спишь и ешь "на автомате",
А дни мелькают, бредя и скользя...
Но вот, когда РОДНЫЕ отойдут
В тот чуждый мир, откуда нет возврата,
То вот тогда - щемящей станет грусть...
...И скорбь... Невосполнимою утрата.
Уже не будет больше никогда
Так нужной для тебя улыбки МАМЫ...
ОТЕЦ не спросит: "Сын, ну как дела?"-
Тепло, доброжелательно и прямо.
Не будут больше радовать уют
И пройденные в этой жизни вехи...
Не зря: "...Пока РОДИТЕЛИ живут,
ОНИ - фундамент твоего успеха".
март 2010 Киев
Плейкаст «Боль утраты»
www.playcast.ru/view/9691778/6ba5bd4754548b40bd1518d575e1f9a7392a4c66pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244125
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 18.11.2015
Я посміхаюсь, в настрої неначе,
В розмові - жарти й лагідні слова,
А серце буря рве і стогне, й плаче,
А в серці - наче хмара дощова!
Там чорний шторм накрив дев`ятим валом
Сльозами болю береги душі...
Й під цим напором шторму шалом, шквалом
Снують думки холодні, як вужі!
В душі моїй кипить вулкан, одначе,
Чудово все, дивися: я сміюсь!..
А всім, чого ти так і не побачиш,
Я рано-вранці з сонцем поділюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620460
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Стомлена жінка на диво уже не чекає,
Все відбулося, немає вже місця для див!
А хтось далекий закохані вІрші складає...
Тільки не знає, що то він для неї створив.
Стомлена жінка чи зломлена зранена доля?
Каже, що сильна, й хизується: ось я яка!..
А за вікном мимо неї проноситься воля...
Може, на неї б там з квітами хтось вже чекав?
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє...
Шпичкою думка: по іншому ж бути могло!
Стомлена жінка, якій вже нічого не треба,
Мовчки пливе по життєвій рутинності справ...
А десь для неї знімав би хтось зорі із неба,
ВІрші читав би й до ранку щасливий не спав!
Так непомітно спливають хвилини й години,
Так непомітно і мимо проходить життя...
І той, далекий, не прийде сюди на гостини...
Плаче душа серед мрій і пече каяття...
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє,
Тільки між "може" і "є" перепоною — скло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617608
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Осенним сном предзимнее затишье
То льёт дождём,то пьяно моросит...
Дрожащею рукой слова - в двустишье...
Калитка ржавою петлёй скрипит...
Две маргаритки просят пить водицы...
На ране пластырь( маркером границ)...
О,Боже мой!..Опять не спится...
И почему то больше не болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619387
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Зазирни у мою перехрестями зважену душу.
Що ти бачиш?...
чи бачиш хоч щось, крім затемнення сонця?
Там десь доля сполохана міряє обрій в віконці,
кимось щільно зачиненім чи необачно,
чи слушно.
Биті склянки надій,
інкрустовані болем нестерпним,
я тобі пробачаю.
…мені – пробачати не треба.
я – закінчилась…
…отже, проси відсьогодні у неба
час у позику за обіцянку віддати до смерті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619477
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Сум сердечний мій тужливий
ти, сопілонько, зіграй...
на війну пішов мій милий
захищати рідний край...
Я, голубкою, щоночі
все лечу на сонця схід,
в волошкові глянуть очі,
відмолити їх від бід.
Приспів:
Розгорну́ в півнеба крила,
наче янгол, обійму...
Щоби втома не зморила –
я її собі візьму.
Ой ти, скрипочко чарівна,
заспівай йому вві сні,
що чекаю його вірно,
що – в молитвах день при дні –
посивіла рідна мати,
батько, спохмурнівши, вмовк...
що пуста без нього хата...
жде рідня й малий синок.
Розгорну в півнеба крила,
наче янгол, обніму...
Якщо куля зачепила –
я твій біль собі візьму.
В чорних вирвах житнє поле,
"градом" зорана стерня...
Мій козаче, мій соко́ле,
ти – мій захист і броня!
Жду тебе із поля бою,
наче милості Небес!..
Що б не сталося з тобою,
знай, що
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!
Розгорну, як пташка, крила,
на порозі обійму...
Бог простить, що я молила,
проклинаючи війну...
6.11.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618995
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Експромт з'явився тільки-що, під час переписки з Nino27
про наше болісне сприйнаття сучасних подій.
Дякую, Ніно!
Я – мов котом прим'ятий горобець,
обскублений... (Чи він міняє пір'я?)
Події зводять мрії нанівець,
замкнувши в рамки дому і подвір'я.
Запа́л вогненний у душі погас,
я заземлилась на буденнім крузі...
Не дружить із заземленим Пегас,
безлика сірість – нецікава Музі.
Сель клопотів затягує щомить...
Глибинна ж течія несе на чисту воду...
Ковток повітря... серце відщемить
й відчує знов натхнення і свободу.
27.10.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616393
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 08.11.2015
Осень,вышивая, вёснам рукава,
Осень вспоминала,как была юна!..
И нежна словами, и остра умом...
До чего красива в блеске золотом!..
Сладостна ночами(в тёмном пралине)...
ЧУдна и прелестна на баском коне!..
С пламенем играя,(никогда не жжёт)...
Потому без страха на огонь взойдёт!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615491
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Стомився день. Напився вдосталь сонця
і впав у тишу вечра п'янку.
Найперша зірка в склі мого віконця
тремтить, мов у магічному танку,
і тихою котячою ходою
заводить нічку, мирну, без страху́,
і слід свій вистилає, мов слюдою –
безмежжям зір Чумацького шляху.
У "вчора" йде щоденна мелодрама.
Крізь безгомінну зорепадну ніч
лечу думками до нічного храму.
Там запалили міріади свіч
безгрішні душі, що достойні Неба.
Притягуючи погляд, як магніт,
знак подають: в житті світити треба,
згоряючи, немов у свічці гніт.
Шукаю наших вояків зі Сходу,
із СОТНІ хлопців – воїнів добра,
що не вернулись до сімей з походу,
сказала Доля: "В Небо вам пора!"
Чи призвичаїлися до нового Дому?
І бачу в них, безстрашних у боях,
розгубленість, до шоку, сіру втому
і за ріднею смуток, біль і... страх.
І я... ховаю очі... Що сказати?!
Що в їх домівках радості – ні дня?
Без чоловічих рук старіють ха́ти,
зігнулася від горя сива мати,
сльозам вдовиним – вік не висихати,
сиріткам – батьківської ласки більш не знати –
на виживання кинута рідня...
Байдужість -- незборима наша вада,
що ранить душі вбивчо, як снаряд!
Зажерлива і знахабніла влада –
що їй до того, чий загинув брат,
татусь чи син чужий?! Їх чад немає
в окопах. В золотих "цяцьках",
"мажор" в Парижі, в Лондону гуляє... --
а принц англійський служить у військах!
Таке кощунство не знайдете в світі –
на го́рі наживатись, на війні!
На фронт здають бабусі по копійці –
"верхи" крадуть мільярди у тіні́.
Ми ж мовчимо. Знов "наша хата скраю,
нас не торкнулось... горе обійде
манюнє щастячко мойого раю..."
А як зачепить? Захист де знайдеш?
Ой, не мовчімо, браття! Не здаваймось!
Не на Майданах – час не той уже –
на кожнім місці спуску не даваймо,
бо зло вже анакондою повзе!
Щоб потім... там, на Небі, не зустріти
пекучий біль у воїна очах...
Нам Україну зберегти б зуміти,
й дух нації щоб знову не зачах.
Світліє небо, тихо тануть зорі.
Збираю в стіл заплаканий папір...
А нас із Неба, в вічному дозорі,
сканують очі правди... В них – докі́р...
Вересень, 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615388
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Красные ноты, желтая гамма -
Это октябрь играет беспечно!
Рядом с улыбкой буйная драмма.
С ветром танцуют мысли о вечном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613409
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Давай заховаємось в осінь,
У жовті закохані дні,
Хай неба високого просинь
Розбудить далеке в мені...
Оте, що було ще у школі,
Прекрасне, забуте, ясне...
Колись відійшло мимоволі,
А зараз нехай не мине!
Щоб просто за руки триматись,
Й уже ейфорія якась,
І просто від щастя сміятись,
Бо все ще попереду в нас...
Купатися в жовтому листі,
Радіючи кожному дню...
Калина в червонім намисті
Горить яскравіше вогню!
І я в тім вогні воскресаю,
І пишуться знову вірші!..
Не треба небесного раю!
Ти поряд... і рай у душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612836
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Не чекайте, як дива, любові,
Але доки наснага ще є,
Подаруйте у вчинку і слові
Всьому світу кохання своє
Не картайте того, що любили,
Його доля вітрами несе.
Ви ж набралися щастя, і сили –
То ж, подякуйте Богу за все!
Що посієте, те Вам і вродить,
І сторицею , що віддали,
Вам поверне життя, нагородить
За тепло, що у світ принесли!
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608734
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 28.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2015
Скінчилось літо сонячно-щасливе!
Я вже до тебе, мабуть, не прийду...
Горять у листі синьоокі сливи
І пахнуть стиглі яблука в саду...
І пахнуть стиглі яблука в саду
Моїм дитинством босоногим, давнім!
Я двічі в одну річку не ввійду
І щастя не знайду у сні уявнім...
І щастя не знайду у сні уявнім!..
До тебе вже згоріли всі мости!
І пахнуть п`янко яблука прадавнім,
Його не повернути й не знайти...
Його не повернути й не знайти,
Усе втонуло в росянім тумані...
Залишилося сонечку зійти,
Щоб висушити сльози - роси ранні...
Щоб висушити сльози - роси ранні,
З туманом відпустити всі жалі...
Стоять дерева в жовті шати вбрані
І тихо пада листя до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609400
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 28.09.2015
Чужі думки приймаєш за свої,
Чужі слова лишаєш у рядочках,
І думаєш, що проростуть росточки
Від цих всіх справ пороблених твоїх.
Чужі думки крадеш у цей момент,
Чужі слова змішаєш зі своїми,
Але вірші не стануть все ж твоїми,
І всі творіння розіб’ються вщент!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588052
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 21.09.2015
Темная ночь закрывает от солнышка ставни.
Желтое блюдце на небе парит невесомо.
Звезды мерцают, целуются девушки парни
Веря в любовь, параллельность миров в аксиоме.
Светлая жизнь зарождается таинством дивным.
Сколько загадок осталось в просторе открытий.
Дарит Вселенная теплые звездные ливни,
Словно посланья далеких любовных открыток.
Данная весть обретет на Земле адресата.
Жизнь зародились из близких далеких песчинок.
Жаль не осталось любовного райского сада,
Мы состоим из созвездий чужих половинок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605024
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Що за диво це бабине літо?
Тиха розкіш, немов у раю,
Огортає м’яким оксамитом
Україну – красуню мою!
І повітря, і води цілющі,
І родючі поля і сади.
То ж, і руки свої загребущі
Простягає агресор сюди.
Ще на сході лякають руїни,
Та стихають жорстокі бої.
Бо за тебе стоять, Україно,
І сини, і онуки твої!
Ну, а ми їм – пошану і ласку,
І смачненьке, домашнє, своє:
Пиріжечки свіженькі на пасху,
В Новий рік – у відрі «олів’є».
Час зручний для афер і піару,
Та історія виявить все:
Хто на горі мільйони наварить,
Хто останній компот віднесе…
Про війну не пишу, бо не знаю.
Бачу дещо на користь іде:
Тих все менше, чия хата скраю
І все більшає справжніх людей!
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607920
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Хочеться бігти, світ- заочі, хто зна куди!
Мабуть, в минуле... чи зразу в майбутнє, оте, що без тебе!
Як мені знову омріяний спокій знайти?!
Скажи мені, Сонце!.. Тиша... Палає пожежею небо.
Хочеться впасти, пірнути в якесь небуття,
Мовчки, на завжди, сховатись від справ, від людей і від світу!
Душу гризе запізніле моє каяття...
Правду на спокій вже не проміняти, і нікуди діти.
Як уявити, що я тебе зовсім не знав?!
Вирвати з серця колючку жури і хай вселиться спокій!
Серед трьох сосен я, наче сліпий заблукав!
Де отой вихід?! Лиш морок навколо - липкий і глибокий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606047
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 13.09.2015
Верхівки сосен цілували небо
І колисали хмари на руках,
А ті гойдались, наче так і треба,
На запашних соснових колючках.
І все пливли, за вітром, як вітрила,
Із літа в осінь, наче журавлі...
Забравши літо попід свої крила,
Нам залишали сонячні жалі...
І нова осінь знов на душу давить
Легеньким щемом... Пісня журавлів
Забутим сумом знову в серці марить...
Я б з ними теж у вирій полетів...
Бо далі просто вже немає змоги
Триматися серед життєвих злив!..
Може, за мною й потужили б трохи...
Я б повернувся... тільки відпочив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605018
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 10.09.2015
***
Коли бджола віддасть останній мед,
пилок збере на квітах пишнотілих,
а час пливтиме човником вперед -
насправді вниз, і листям пожовтілим;
коли в садах не стане ні душі,
а одинока птаха шерхне в груші,
коли тужитимуть розхристані дощі,
й думки приб`ються берега, як мушлі;
діброви понесуть печаль коли
в передчутті приходу заметілі,
а квітка для останньої бджоли
ще зберігатиме нектар в своєму тілі;
коли вода тремтітиме в ріці,
бо наготу свою не обігріє, -
моя рука замре в твоїй руці,
неначе й ми от-от злетим у вирій.
1 вересня 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604528
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Майоріла могилка
вінками, яскравими квітами
І згорьована мати
вже сива від горя була...
Сумовита вербичка
схилялась плакучими вітами
До Його кам'яного,
навік молодого, чола!
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604379
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
«Тільки справжня людина
Може мандрувати серед сучасників
Не відхиляючись...»
(Чжуан Цзи)
Чжуан Чжоу вчитель-дивак
Мандрував через ліси і гори,
Забираючись понад хмари
(Де один лише вітер друг),
Крізь ліси дрімучі йшов,
Де дерева чіплялись за камені
Коренями-руками втомленими,
Ріки буремні долаючи
З водою швидкою і прозорою,
Шукаючи Забуте Селище,
Де люди про самих себе забули.
І якось біля руїн храму,
Біля перевалу Забуття
Зустрів він селянина місцевого,
Що пообіцяв показати
Джерело, що повертає молодість.
І скуштувавши його воду холодну
Вчитель Чжуан Чжоу промовив:
«Ліси в горах і рівнини,
Що вкриті густою травою,
Приносять нам радість і насолоду.
Але не встигає зникнути радість,
Як приходить смуток.
Приходу радості і смутку
Ми не можемо завадити,
Їх зникнення зупинити не можемо.
Бо людина, на жаль, це лише
Тимчасовий притулок
Для речей і думок.
Бо людина знає лише речі, які бачила,
І не знає тих, які не бачила,
Може те, на що здатна
І не може того, на що не здатна.
Тому людині не втекти
Від незнань і нездатності.
Хіба не гірко намагатись
Відвернути невідворотне!
Істинні слова – без слів.
Істинне діяння – недіяння.
Наскільки нікчемне пізнання
Загальновідомого!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602832
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 04.09.2015
Морщин прозрачная заплатка -
Из паутинки сентября...
Сокрыта рясою загадка
Игуменьи монастыря...
Меня когда-то просвещали -
В каком-то чёрно-белом сне,
Когда две тени танцевали
На перламутровой стене...
Что журавлю подрезать крылья -
Грех величайший...
На века...
А у мечты - забег на время...
Не на секунды...
На года!..
Чтоб не любила я вприглядку:
С другого берега реки...
Чтобы поверила - как сладко
От сокровенного души...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603296
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Не сумуй, що зліта швидко літо,
Що вже осінь гаптує свій шлях,
Все частіше розхристаний вітер
Холоднечею віє в полях...
Не сумуй, милий друже, не треба,
Ще в зелене одягнутий сад,
Ще палає пожежа край неба...
Літо сум не поверне назад.
Глянь, як високо плавають хмари,
Ще немає холодних дощів.
Не пускай ще у душу примару
Із холодних осінніх плачів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602766
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Я буду поряд! Чуєш? Буду поряд!
У моторошній тиші мертвих днів
Ти згадуй мій далекий ніжний погляд,
Мене шукай серед химерних снів.
Я буду поряд, завжди і незримо,
Як віддана собака біля ніг!
Це все болить, палає незгасимо!!!
Пробач, але по-іншому не зміг...
Мене вбиває, невимовно давить
Мовчання, серце ріже без ножа...
Амурів, бачу, зовсім не цікавить
Що я чужий, і ти мені чужа...
Ми просто друзі! Чуєш? Просто друзі!
Як мантру, ми повторюємо знов...
Квилить, тихенько плаче у нарузі
З душі і серця вирвана любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Експромт
Наодинці із собою(тет-а-тет,на брудершафт)
Вдень вмивалася сльозою,..не росою...Чому так?..
Чому білий світ не милий,чому серденько щемить?..
Чому крила посивіли і не хочеться в політ?..
Чом забракло слів надвечір?..
А гаї...ті гомонять?..
Все вдивлялась в неба очі...
І питала:"Чому так?"..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594885
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 20.07.2015
Півсвіту зникло, наче й не було,
Як півдуші, безслідно зовсім зникло!
Надворі літо, сонячне тепло,
І я без тебе знову жити звикну...
Я сильний духом, я усе стерплю,
Хоча я ні на що й не сподівався...
Ну, а про те, чому вночі не сплю,
Собі самому так і не зізнався.
Пече і коле в руки телефон...
Страх їжаком колючим в руки вп`явся...
Слів звичний безкінечний марафон
Замовк, затих, підленько заховався.
Та що слова... Не вернуться назад
Нічні розмови про усе на світі!..
З душі назавжди зникне зорепад...
Один стою у сонячному літі...
Що буде далі?.. Просто будем жити
Своїм життям... Все буде, як раніш...
Дерева віттям будуть нам шуміти
Про те, чого в душі не утаїш...
Що буде далі??. Зміни не настануть,
З тобою розминулись назавжди!
Та й спогади тихесенько розтануть
У крапельках солоної води.
Лиш іноді в холодні темні ночі,
Як сум вогнем горітиме в мені,
Мені думки щось дивне напророчать
У місячному світлі на стіні...
І спогадом усі наші розмови -
Картинками із іншого життя...
Моя душа, як і раніше, знову
У розпачі заплаче, як дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593169
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 14.07.2015
На серці пустка, і думок нема...
Куди вони сховалися й навіщо?
І навіть інтуїція - німа...
Життя дріма... Цей сон простий чи віщий?
Діра в душі пече і холодить...
І в світі наче вже людей немає...
Безвихідь туго, як струна, бринить,
І дикий розпач душу обіймає!..
Німує біль, і каменем печаль,
І слів нема, і сльози заховались...
А серце розрива образи сталь
Тупим ножем, щоб довше не зросталось!
А ти тримайся! Ти ж бо - чоловік!
І серце милосердне все пробачить!..
Терпіть образу ще ніхто не звик...
Та сльози - в серці!.. Хто їх там побачить?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592336
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 09.07.2015
Експромт
Ой,не питайте,що зі мною...
Не рухайте,не волочіть!..
Сама я справлюсь із собою...
Хвилинку дайте,.. лише мить...
Вгамую біль і стогін,сльози...
То винна пісня від душі...
"Палала сосна"...Так палала...
Дівчина плакала в мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586966
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Ми не трималися за руки
У прохолоді вечоровій,
І не для нас чарівні звуки
Закоханого солов`я...
Та серед безлічі історій,
Написаних на серці шрамом,
У кожного життєва драма...
У нас - написана своя.
У ній немає поцілунків
Чи ніжних доторків долонь,
Нема ніяких подарунків,
Лише загублені слова...
Хоча слова ті, як вогонь,
Що опікає щемом душу...
Я лікувати її мушу?
Чи дякувати, що жива?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581754
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Посеред кімнати місячна доріжка
Стежкою у небо - прямо до зірок...
Нереальна казка прямо біля ліжка,
Варто тільки встати і зробити крок.
І вікно неначе золотом розшите,
А за ним безмежний паралельний світ...
У іскристій тиші загадка розлита,
І муркоче тихо у куточку кіт.
Поза меблі мовчки поховались тіні
І з котом співають пісню в унісон...
Як по сходах, з неба в місячнім промінні
Спуститься до мене кольоровий сон.
Зорі загадково світяться у небі,
Як ілюмінатор, зоряне вікно...
Скоро вже світанок... Мені спати треба,
А я задивився ... місячне кіно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579015
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 10.05.2015
Коли сонце накриється теплою ковдрою лісу,
Розмішає яскраву палітру в хмар сивині,
Я тебе поміж хмар намалюю, як загадкову Алісу,
Що з задзеркалля таємно вдивляється в очі мені.
Перші сутінки ляжуть на зморені плечі дерев
І засвітять вечірню зорю у сузір`ї твоїм.
Світло місяця всотує кожен розбуджений нерв.
Хочу зіркою стати і поряд горіти у небі нічнім.
Я тебе змалював і повірив у те, що Ти є.
Я повірив у казку навіщось придуману мною.
А на землю спускається ніч. Все темніше стає.
І дерева і небо і почуття.... Все покрито імлою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576007
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Прилетіли лелеки здалека,
Посідали край ставу мілкого,
Гомоніли -журились лелеки,
Що немає в селі вже нікого.
Із десяток хіба що стареньких
Чепурять на Великдень господу,
І не видно там діток дрібненьких,
Дівка красна не ходить по воду.
Парубки картузів не знімають,
Не схиляються в чемнім поклоні,
Що минуло, того вже немає,
Кіт-муркіт, як панич, на осонні.
Посмутніло село, помаліло:
Ні пісень, ні музик не чувати.
Піднялися птахи й полетіли
Веселішого місця шукати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571893
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015
Ми поряд на рівні ментальності,
Де мрії й думки, наче сон...
В одній підсвідомій тональності
Вібруємо в унісон.
В комп`ютернім світі зустрілися,
Нема тут вербальних зв`язків;
В реаліях загубилися -
Між дат календарних листків.
За рим перепону ховаємось,
А далі за неї - не руш!
І друзями залишаємось
На відстані доторку душ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571711
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 04.04.2015
А за вікном замерзла, темна ніч
Дощем холодним стука у вікно...
Ти не моя, а я не твій, така от річ,
Така життєва драма, не кіно...
Пробач мені за всі мої слова,
На серці що було - те й говорив.
Доки любов ще трішечки жива,
То я її у вирій відпустив.
Нехай летить в чужі краї, тепліші,
Комусь другому пише там вірші?...
У серці, наче зими найлютіші,
Померли весни, крига на душі...
Мені залиш безмежну пустку сніжну,
Піднесено-холодну далечінь.
Тебе весняно-теплу, милу й ніжну
Я відпускаю з сніжних володінь.
Іздалеку тобою милуватись,
А більшого мені, мабуть, не треба...
Я обіцяю вже не наближатись
До краю прірви чи до краю ... неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570820
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 02.04.2015
[img]http://uzhgorod.in/var/plain_site/storage/images/media/paska_verhovina/9786/630534-1-rus-RU/9786_fit_content_width_watermark.jpg[/img] [img]http://www.ekomissionka.kiev.ua/content/2011/20111224/u39279/images/201112/f20111224102327-motanochki-2.jpg[/img] [img]http://picsfab.com/download/image/74570/640x480_krashenki-kulich-pasha.jpg[/img]
Бабця пече зави́ванці великодні,
Запах такий духмяний – на цілий двір!
Ніби спускається з неба Дух Господній,
Піч позіхає жевривом, як факір.
Бабця пече паски́ і солодкі ба́би,
Сипле родзинки в тісто, немов зірки…
Мліє гаряче диво, рум’янцем вабить,
Лиже вогонь засмаглі хрумкі боки.
Збоку росте найменша рум’яна паска –
Буде смачна потіха мені малій!…
Піч розпеклася, наче нагріта праска,
Пара, як біле мливо, повзе по склі.
Тихо сиджу, бо рипатися негоже,
Щоб не потало тісто, що підросло.
В кожному де́ку вродиться сонце Боже,
Кі́птем обтрусить в комині темне зло.
І Берегиня роду тонка, мов свічка,
Руки, від тіста білі, здійме увись…
Бабці давно немає і давня пічка
Вже не вагітна здобою, як колись…
Але у Страсний тиждень, за крок до свята,
Щось дивовижне коїться – вір-не-вір:
З пам’яті виринає старенька хата,
Мліє у пе́чі паска рожевувата –
Запах на цілий Всесвіт, не те, що двір!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569739
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Прогуляюсь погожої днини
По дорозі,що край села.
Біля поля на дві стежини
Розділилась дорога,
У різні бокИ повела.
Зупинюся на роздоріжжі.
І куди ? На захід чи схід ?
Пісню вітер нашіптує ніжно,
Колосками шумить.
І зі мною в задУмі весь світ.
Бо дорога - вільна й широка,
Хочеш їдь, а хочеш іди.
А стежини вузькі, якісь однобокі -
Не проїдеш.
І, мабУть ,що ведуть в нікудИ.
Знаю точно - за видноколом,
Там де літо квітчає веснУ,
За безмежним і змореним полем
Дві стежини,
Знов зІйдуться в дорогу одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553680
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Крізь неба сито сіє білий сон,
Стискає вечір на душі акорди,
Співає вільно вітер в унісон,
І падають на землю світлі хорди.
Дороги заховалися під сніг,
Дерева прикрашаються до свята,
Асфальт не відчуває більше ніг,
Не гупають по нім дитячі п`яти.
Порушить тишу лиш нічний клаксон,
У вікнах дивне сяйво зависає,
На землю з неба сіє дивний сон,
Короткий день у сутінках згасає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550953
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
Мы никак не привыкнем к тому,
Что наш мир на осколки разбит,
Что былого уже не вернуть,
По течению больше не плыть,
Что снаряды летят не в кино,
А в реальности - прямо на нас.
Что морозно в душ`е и темно,
Будто свет отрубили и газ.
Мы никак не привыкнем терять
Тех,
Кому ещё жить бы и жить,
По кускам собирать-отпевать,
Щедро- гнев, скупо - слёзы крошить.
Рьяно учимся мы убивать,
Всех деля на «врагов» и «своих»,
То геройствовать, то предавать,
Ненавидеть во имя любви.
Мы никак не привыкнем к войне,
Что войною боятся назвать.
Мой в руинах Донбасс и огне,
А погибших здесь - не сосчитать.
Танков, пушек, солдатиков - тьма,
Не граница, а двор проходной.
...Если всё это вам - не война,
Что же вы назовёте войной?
Декабрь, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544491
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014
Насунула хмара сіра –
Півнеба закрила.
З неї роєм полетіли
Мухи білокрилі.
Полетіли, закружляли
Та й сіли до ніг.
Малих діток здивували –
То був перший........(сніг)
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542775
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 13.12.2014
За вікном пірнає в темний вечір
краєвид Дніпрових берегів...
А в квартирі – так нестерпно! – з печі
паморочить запах пирогів...
Я тебе, коханий мій, чекаю
і вслухаюсь, як ключем черкнеш...
Вже по кроках за дверима знаю –
смуток чи тепло в душі несеш.
Ти візьмеш лице моє в долоні,
що з морозу й холоду пашать,
я цілую рідні сиві скроні...
Як роки до вирію спішать!
Вік наш тане, як церковні свічі...
Ми сто літ вже топчем спориші,
а ти досі – самий кращий в світі
серцем і високістю душі!
Ніжно обіймеш мене за плечі,
пригорнусь я, мов мале дитя...
Є в житті неоціне́нні речі...
найдорожчі... скарб твого життя.
10.12.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542911
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Я Вас люблю, бо ж Ви такі прекрасні.
Я Вас молю, відкрийте очі ясні,
Що сяють так, коли на них дивитись,
Й міцно притягують, як дужий витязь.
Відкрийте і знайдіть мене у них,
Я вже давно між ними ледь притих.
І розум втративши, і сильне слово
Я Вас лиш слухаю, мов колискову.
Я Вас люблю до щему й болю в грудях,
Я Вас знайшов, п'янку богиню, в людях.
Така, як всі, й водночас зовсім інша,
Така, як всесвіт, тільки значно більша.
Знесіть холодну та байдужу браму,
Зима нехай надворі... не між нами!
Те сонце, що над Вашим є чолом,
Зігріло б душу й тіло нам обом...
Я Вас люблю, бо ж Ви такі прекрасні.
Я Вас молю, відкрийте очі ясні,
Що в них моє життя останнє [й перше],
Що їх тепло ніщо не перевершить!
Я Вас люблю.
11.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542991
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
чуєш? — це сон накивав п'ятами якнайдалі,
знов залишивши мене наодинці із ніччю.
це він порóзкидав пó стелі сонця кришталі,
ніби сказавши: "дивись і не спи, чоловіче"...
бачиш, в моїй зле-кімнаті сьогодні так видко —
це зима грається з Місяцем у піддавки:
то осінь кличе, то вéсну, мов тягне за нитку.
справді ж, її створюють перелітні пташки...
не відчуваєш потреби у денному світлі,
не пишеш рими допоки не зíйде зоря...
і теплий подих завис у хиткому повітрі,
а далі сон, який має подібне ім'я...
11.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542954
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
После прочтения "В магазине запретных вещей"…
автор: Артура Преварская
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541337
В магазине запретных вещей...там соблазны для глаз,для ушей...
Даже воздух там ими пропах...Это грех!..Пахнет он,..знаешь как?..
На полу там не воск от свечи...Поскользнуться там можно душе,..задохнуться в тиши...
Не спеши ты туда,..не беги,..а подумай сначала,..молитву прочти...
Можно там и упасть,и не встать,и пропасть...Растерять можно все:даже честь...
И цена там всему медный грош...И за так все дают,..только требуют душу в залог...
Только плата высокая там,..души все оставляют не в милость богам...
И залога возврат позабыт...
Вход там есть,..только выхода нет...
Не спеши ты туда,не ходи,..и за так никогда ничего не бери...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541426
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 08.12.2014
Золотой Ниагарой листья к нашим ногам,
Мы случайно с тобою забрели в этот храм,
Бирюзовый здесь купол, а лазурь по краям,
И молились, любимый, одним мы богам.
Струны ветер старинные трогал рукой,
В звуках дивных и стройных мы купались с тобой.
Осень под ноги слала из листьев ковер,
И *Хвала Гименею* пел нам ангельский хор.
Годы мчатся, как птицы, в вечность нас унося,
Но не будем грустить, лишь друг другу в глаза
Откровенно посмотрим... и пускай, как тогда,
Золотой Ниагары нас омоет вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455544
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 05.12.2014
Які ж вразливі ви, брати-поети!
Викохуєте теми і сюжети,
вишукуєте рими безупину,
лелієте їх, мов малу дитину.
Фантазія сягає по-над хмари,
вихоплюючи образів примари,
і вловлює таку метафоричність,
що фразою змалює цілу вічність.
Ваш світ – безмежний... крізь мале віконце...
Закохані в негоду, вітер, сонце,
примушуєте – коли є потреба –
грозу гриміти... в бірюзовім небі,
садочкам розквітати... в листопаді
і сипатись алмазам... в зорепаді.
Відкриті для кохання, смутку, віри,
вам – струмені дощу – то струни ліри
і стрази – не роса – блищать на листі,
і музика звучить у падолисті,
вогонь кохання серце спопеляє
чи Феніксом аж до зірок злітає!
Та... мовив хтось необережне слово...
Все!!! Рухнув світ!!! Ви воювать готові.
Непримиренно впретеся лобами
з своїми ж, із поетами-братами.
Що ж, слово – ваша звична зброя
і з нею ви завжди напоготові.
То ж чубитись за думку – це вже звичка,
і кожен так доводить щось своє,
що впору всім повісити табличку:
"НЕ РУШ!!! НАПРУГА 1000 вольт!!! УБ'Є!!!"
28.11.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539987
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 01.12.2014
Відцвіло літо… Пожовтів
і впав лист…Зима на носі…
А її - як нема,- так і нема…
За Хутором… Отим, що
Михайлівським зветься…
Екран горить,- і точиться розмова, -
Привіт, Олюню!.. Що ти?.. Як ти?.. Де?..
Я в розпачі, голубко чорноброва, -
Що ми творим?.. Ти, - там… А я ніде…
А час не жде… Уже зима надворі…
Багато думав… І про те… Й про це…
Не знаю,- ти… Я ж скам'янів від горя…
Нам би зустрітись,- щоб лице в лице…
Пробачить те і це,- в пахучу гриву
Занурити просвітлене чоло...
Я не забув чуттів весняних зливу,-
Хотілось би, щоб завжди так було...
Вдихнути подих, заглянути в очі,-
Відчути рук забутий водограй...
Ти пам'ятаєш ті травневі ночі
Та почуттів розбурханих розмай?..
То ж приїжджай… Життя не зупинити,-
Роки ідуть… Ми лиш марнуєм час…
Я зрозумів,- без тебе нащо жити,-
Чорт не розсварить,- коли Бог за нас…
Мобіла зблід… Чи згода, - чи догана,-
Життя морозне чи травневий рай?..
- Лечу до тебе... Буду ранком рано...
- Чекаю, ясочко…Цілую…Приїзджай….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539463
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014
Колись, у ранні ще роки,
Замислив Бог наш, без бумаги
Красиві транслювать думки
На Землю, людям для розваги.
Об’єкт він довго підбирав,
Щоб був простим, легким для лету,
Щоби ідей собі не крав,
І врешті вибрав він Поета.
Тепер Поет живе для всіх,
Страждає, нас усіх хвилює,
Транслює радість, плач і сміх,
І Божу іскру нам дарує…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539455
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014
Святий Миколаю! До тебе звертаюсь.
Пишу ці рядки і тобі я вклоняюсь!
Пошли щастя й долю нашій вкраїні!
Збережи нашу мову й пісні солов'їні.
Молюся до тебе, всім серцем й душею,
Бережи цю країну, що пахне землею,
Бережи ці гаї, птахами оспівані,
Ці поля і степи, вітрами обвіяні...
Подаруй нашій неньці мирного неба,
Щоб війна закінчилась, нам багато не треба!
Дай терпіння і сили нашим солдатам.
Подаруй їм здоров'я, й завзяття багато.
Щоб додому усі повернулись живими,
а вороги кляті, щоб втратили сили!
Україна єдина, й могутня держава.
Як не старайтесь, вона нездоланна!
Молюся до тебе,Святий Миколаю!
Бо Україну всім серцем кохаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539483
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014
Трьох фаворитів Осені всяк знає.
Ще віддалік від неї царський трон,
як вже в обійми Вересень приймає –
цей юний, недосвідчений патрон.
Хоч лагідно, та без жаги (ще ж діти!),
їх зігрівають теплі почуття.
Чи в Осінь він закоханий, чи в Літо –
сам зеленець* не знає до пуття.
Лиш Жовтень – ось хто Осені коханець!
О, як у парі з ним вона цвіла!
Від щастя, заливав її багрянець,
шарілась пурпурово... (ну й діла!).
На чми́хи вередунки чи образи,
всміхався Жовтень (гідно короля!),
щоранку сипав їй під ноги стрази,
плодами до землі вгинав гілля,
вінчав її калиновим намистом... –
все задаровував... І сукні, і плащі
він вишивав дорогоцінним ли́стом,
оздоблюючи перлами дощів.
Коли ж – у повні злагоди хвилини –
в обіймах завмирали їх серця,
ловив він ніжно в срібні павутини
тремтливого кохання відчуття.
О доле! Чом миттєвості кохання
минають, як серпневий зорепад?
І не помітив Жовтень час прощання... –
кохану вкрав холодний Листопад...
Не мавши зроду до кохання хисту,
терзав красуню вітром та дощем...
У вирі золотого падолисту
ховала від усіх сердечний щем...
Холола Осінь в нелюба полоні,
безза́хисна від подиху Зими...
Від ласк його холодної долоні
лягали перші пасма сивини.
А злий ревнивець люто обдирає
останнє шмаття, під вітрів виття...
Простягши голі костури, благає
сердечна, хоч якогось прикриття...
Накинувши їй сяючу біли́зну,
збудивши сто воронячих хорі́в,
Зима по Осені відправить тризну
під стогін і печальний плач вітрів.
...............................................................
Такі-ось доля їм роздала ролі
в легенді... без початку і кінця...
Та через рік почнуть нові гастролі
всі ті ж актори...
на безмежнім полі
всесвітніх сцен Великого Митця.
* зеленець – незрілий плід.
24.11.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539175
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 25.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2014
З'їхались слов'яни на конгрес -
Як-то кажуть,рід увесь:
І петрушка з пастернаком,
І цибуля з часником,
Соняшник,пшениця з маком,
Чорна редька з буряком...
Вирішили обсудити
Як надалі в світі жити -
Чи товктись на спільнім полі,
Чи окремо всім рости?
Про і контра є доволі...
Треба відповідь знайти.
Тут щось гупнуло здаля
Аж здригнулася земля -
Несподівано й зухвало
Сонце нагло заховало...
Це,мов пес через овес,
Дуб придибав на конгрес.
-Не дивуйтеся,панове,
Я одної з вами крові.
Не лякайтесь що зело
Надто грубим є стебло.
Просто я вінець природи -
Дуб слов'янської породи.
Хочу вам пропонувати
Жити всім у спільній хаті,
Об'єднатися в дубовий,
Так би мовити,союз.
Це було би страх чудово -
З будь якого боку - плюс!
Оцініть - у мене крона -
Наднадійна охорона.
Ви під нею,зуб даю,
Заживете,як в раю.
Заховаю від вітрів,
Сонця,граду та снігів.
З листя й жолудів де-факто
Буде добрив у достатку,
Позапилюю вас вчасно,
Якісно,ну тобто,класно.
Тож із часом ви,панове,
Станете такі ж дубові...
Розлютилась кукурудза:
"Нащо нам такі союзи?
Після твого,дубе,спічу
Краще жити в Мачу-Пікчу,
Краще стати знов маїсом,
Ніж дубовим,вибач лісом!"
Обізвалася пшениця:
"Ні,це зовсім не годиться!
Нам природою дано
Золоте родить зерно,
Жолуді - свиняча їжа...
От їх краще й пригощай.
А від Фіджі до Парижа
Полюбляють коровай!.."
Стали зайвими дебати -
Розійшлися делегати -
Розібралися брати
Як їм жити,де рости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539047
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 24.11.2014
Ця осінь не вдягала позолоту,
Лиш тільки хустку чорну, як смола.
Води просила, кулі та оплоту.
Зникали ріки, кров лише текла.
І рвалось небо, накривало «Градом»…
Вона ж чекала пригорщу дощу.
Пливли «двохсоті» в рідний край каскадом,
Кричала в ніч матуся: «Не прощу!!!»
…А хтось на душах будував кар’єру,
У золото вдягнувся на смертях.
Зима чекає вперто на прем’єру,
Та осінь ця залишиться в серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538613
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 21.11.2014
Здається , Вами я вже відхворів,
Давно від болю серце не ятриться,
В душі , бува лиш, щемно заіскриться
Вогонь найперших щирих почуттів.
І ось зустрілись...Стиснуті уста,
Не можем з себе видавити й слова.
Либонь,лишилась музика казкова
Бриніть з очей вологих неспроста.
На скронях-іній, плетиво густе
Мережить рясно хвилі кучеряві.
Рум*янець Ваш в моїй уяві
На личку все ще вишнею цвіте.
Тремтить рука, хвилюємось удвох,
Чомусь тривожно серце завмирає-
Це кожен важко так переживає...
І сльози з вік спадають , мов горох.
Цілує вітер усмішку живу...
Було так важко втрату пережити!
Нащо мовчать?Щось треба говорити!
Ну ,скільки ж можна хмурити брову?
Срібляться в сонці крапельки роси...
Дороги наші врізно розійшлися.
Пройшли роки.І в долі обійшлися
Ми до сьогодні якось без краси.
Було так сумно й холодно мені.
Немає , мабуть, затишку у світі,
Коли теплом й любов*ю не зігріті
Твої оселя , прагнення і дні.
Згасають зорі з мріями в імлі.
Минуле наше стримують ледь груди...
Про Вас та матір, впевнений я, буде
Моя остання думка на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538192
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2014
Вірш публікувався раніше. Озвучила, внісши невеликі зміни.
Восени у листопаді
мерзнуть мавпи в зоосаді,
носороги, крокодили
і жирафи, і горили,
і папуги, і слони –
бо із тропіків вони.
І канючать, невеселі:
"Дайте теплої оселі!"
А ведмедик косолапий
ліг в барліг і смокче лапу,
він чекає вже весни
і солодкі бачить сни.
Раді холоду оле́ні
і пінгвіни, і тюлені,
і песці – усі пустують
і нітрохи не сумують.
Всі вони страшенно раді
холоду у листопаді
і співають жартома:
"Вау! Спеки вже нема!
Друзі! Скоро вже зима!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536037
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 12.11.2014
Вже місяць жовте пузо оголив.
На лісом почорнілим став світити.
А день останні промені пролив
І ліг на хмару, щоби відпочити.
Сховались птахи між густих гілок.
Сонату дневі чесно відспівали.
Коти скрутили тіло у клубок.
Дерева стихли. Трави полягали.
У небі зорі розвели вогні,
Розносить людям сни цариця ночі.
Лише в поета світло у вікні.
Йому до вуха Муза щось шепоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535441
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 08.11.2014
Пані Рися, киця,
Мудра порадниця.
Цілий день муркоче,
Мабуть, мишку хоче.
Тільки у квартиру,
Де немає сиру,
Миші не заходять
І танок не водять.
Миші у сусіда
Ждуть завжди обіду.
Киці там немає.
Сир мишей чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534901
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Прилетіли три синиці
До моєї годівниці.
Три синиці прилетіли,
Мабуть, їсти захотіли.
Ось горобчик гордо скаче.
Він - господар тут, на дачі.
Сойка в гості завітала,
Трохи хліба поклювала.
Гостей радо я зустріла,
Частувала, як уміла.
Птаство їло, щебетало
І мою печаль прогнало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535081
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Ти сплутала умовності з коханням…
Любов шукала, але не знайшла.
Ти мріяла щоб з першим, як з останнім,
Та серце обманути не змогла.
Здавалося все так, як має бути:
Палкий початок, шлюб… Нудне буття.
Та в серці іскру хочеться відчути
І в пристрасті тонуть до забуття.
Себе вмовляла довго – «Заспокойся!
То все – дурня. Сім’я – понад усе!»
А так хотілось щоб життя вдалося
Й налить по вінця серденько пусте.
Ти думала, що варто просто ждати.
То може так у всіх? А де ж любов?
А жити не хотілось… Тільки спати –
У снах від почуттів кипіла кров.
Ти спутала умовності з коханням…
Себе загнала в клітку на роки.
Повір, не завжди перший то останній!
Бажаю свого, справжнього знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535218
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Сегодня я проснулась от того,
Что стало пусто, холодно и тихо…
Со мною, видно, ночевало Лихо,
А я и не заметила его!
Оно украло счастье быть с тобой,
Замерзли листья яблоньки зеленой…
И как мне жить с душой опустошенной,
Где одиноко поселилась боль?
Утратив краски, утро занялось.
Огромный мир мне стал неинтересен!
Умолкли звуки всех стихов и песен.
Как дальше жить? Все мучает вопрос…
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534687
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014
У землю небо блискавицями вростає,
Корінням космосу -до глибини душі...
Вусатий дощ бреде з-за небокраю
У старовиннім сірім кунтуші°;
І сипле із кишень навкруг кришталь краплинний
Під ноги квітів, у волосся трав;
І шепіт його звабний, дуже дивний
Вплітається у музику заграв...
Ступає тихо по стежках, де стигне літо,
Під барабанний дріб розтерзаних небес,
І зачіпає капелюхом віти
Берізок білих -лісових принцес.
На павутинні між кущів -дрібне намисто,
Його збирають лагідні вітри;
І заховався зайчик попід листом
З гостинцями, що ніс для дітвори...
А я перед вікном з чернеткою і чаєм
Записую штрихи для музики без слів...
І ми з дощем до вечора гортаєм
Старий альбом зі спогадів і снів....
°різновид верхнього одягу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531336
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 22.10.2014
Судилося не вмерти від страждання
І від зневіри доля вберегла,
І те, що називається коханням,
Сувора доля вбити не змогла.
Що пам’ять робить з нашими серцями!
Як молодіють зрілі почуття!
І все, що згасло з часом поміж нами,
Вогнем жадання мчить із небуття!
Зсередини себе ніхто не бачить,
Та зазирнути варто хоч на мить,
Бо часто наші душі потай плачуть,
Коли схололе серце не болить...
Щоранку я дивлюсь у твої очі
І бачу, наче в дзеркалі, себе…
І знов моя душа твоїй шепоче
Про почуття, що зріють дотепер...
Роки злітають наче в осінь листя,
А ти така ж, як і була колись…
І на обличчі світанково-чистім
Важкої долі тіні не вляглись...
І день прийдешній вкаже нам дорогу
І доживати, тонучи в журбі
Мені не слід, бо, дякуючи Богу,
Колись давно себе знайшов в тобі...
2000.09.02
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531294
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014
«Дивно,
все, що було застиглим, літаючим бачити
в просторі.»
(Р. М. Рільке)
* * *
Коли пишеш про цю війну – зриваєшся: починаєш усвідомлювати, що пишеш про війну взагалі. Хочеш написати якщо не про епоху сірого попелу, то про подію в історії – репортаж. Але знову і знову пишеш про те, яке то паскудне і жахливе явище – війна. Може тому, що всі війни так чи інакше однакові: на кожній війні є герої і негідники, але всі герої на одне лице і всі негідники на одну морду. Приходить нова війна, а люди все ті ж. Мародер – він завжди мародер: що в часи Юлія Цезаря, що в часи Авраама Лінкольна. І в армії Річарда левове Серце, і в армії генерала Чан Кай Ші були свої герої, що йшли вперед, бо так треба, бо іншим треба жити, і свої боягузи, що думали тільки про свою шкіру. Просто в різних арміях відсоток тих і інших був різний…
* * *
Під кулями приходять до голови несподівані думки. Під кулями думки не бувають сподіваними: вони або відсутні, або приходять невідомо звідки. Думалось: неправда, що християнські і буддистські монастирі подібні і по формі, і по суті. У буддистських монастирях шукають істину без особливої надії її знайти, а в християнських істина дана початково, треба лише прикласти зусилля, щоб не віддалитись від неї, лишитися у її казковому лоні…
* * *
Я ніколи не напишу про те, що бачив на війні. Про це написати неможливо. Люди не повинні знати і відчути все, що бачив ти на війні – це не повинна бачити нормальна людина. І ці жахи описати неможливо.
Саме перо протестує і відмовляється писати. Як описати те, що люди – мислячі істоти, що відчувають, думають, пізнають світ, створені по образу і подобію Божому за якусь мить перетворюються на криваве місиво з кісток, ганчірок і м’яса? «Я ходжу серед людей, а бачу уламки людей.» Ніцше писав про це як про метафору: писав про духовні уламки людей. А як описати це не як метафору, а як реальність – уламки людей на землі після обстрілу? Про шматки людських тіл, які лежать серед руїн села після вогню москальських «градів»? Як описати відчуття людини, що побачила яр заповнений людськими тілами? (Сепаратисти там розстрілювали людей, яких вони підозрювали у нелояльності, а потім скидали туди ж тіла і власних вбитих бойовиків.) Як описати поле, всіяне вбитими солдатами, яких ніхто не ховає, які так і лежать під байдужим небом? (Ми забираємо тіла тільки своїх вбитих солдатів і то після того, як вщухне перестрілка, і сапери перевірять і відтягнуть тіло – сепаратисти заміновують тіла наших вбитих солдатів. А тіла сепаратистів чи москальських солдатів – кому ж хочеться ризикувати життям, щоб їх поховати? Так і лежать…)
Бабуся щось несе мимо блок-посту.
- Що несете?
- Ноги.
Показує – справді несе людські ноги. Пояснює:
- Лежали біля хати, треба поховати, негарно якось…
Звільнили з полону наших полонених солдат. Один солдат був без рук. Сепаратисти відрубали йому руки. Як описати все це???
* * *
Я довго думав (колись): для чого я живу на світі? Який сенс життя? Мого, зокрема. Але я все зрозумів, коли в Луганській області люди вітали нас як визволителів. І плакали, коли ми змушені відступати… Для цього я зараз і живу щоб захистити наших людей від тих озвірілих виродків, що по той бік фронту.
Не всі, звичайно, сприймали нас як визволителів і захисників. Один місцевий виродок показав нам середній палець руки, коли ми їхали броні. Тільки він не врахував, що в мене патрон був у патроннику, а коли я бачу сепаратиста, то руки автоматично скидують зброю догори і сепаратист опиняється в прицілі. Я навіть не встигаю подумати. Реакція в нього теж була нівроку – кинувся тікати. Але куля літає швидше, ніж він бігав – він таки отримав два набої між лопатками. Більше середній палець він не буде показувати нікому. На війні як на війні…
* * *
Солдати з’їли БТРа. Шкода. Біля річки ми зловили здоровенну черепаху (на ній не було давніх ієрогліфів, інакше це був би китайський міф, а не сучасна війна). Я намалював на панцирі дві білі смуги. Назвали черепаху БТРом. Вона дуже кумедно повзала біля табору. Але хтось сказав солдатам, що юшка з черепахи дуже смачна. А їм так набридла одноманітна армійська їжа (якої до того ж бракувало). І з тої черепахи зварили юшку. Казали, що вийшло смачно. Я, щоправда, так і не куштував – мені було шкода нашого БТРа…
* * *
Це війна. Ернест Гемінгвей був правий: чим ближче до передової, тим більше трапляється прекрасних людей. Негідники ховаються в тилу. Або по той бік фронту – серед мародерів і тих, хто катує наших полонених. Це віна. Тут – біля себе – я бачу різних людей – але більшість з них чисті і прекрасні. Але ці прекрасні люди гинуть. Війна знищує найкращих. І плодить негідників. Колись Діоген, почувши фразу, що віна буцім то, знищує бідняків. Сказав: «Навпаки! Вона плодить їх у неймовірній кількості!» Ця війна крім бідняків плодить ще й негідників.
* * *
Біля нас постійно крутився кумедний песик. Ми любили його і годували. Війна породжує у солдат жорстокість, але одночасно і протилежне – сентиментальність. Солдати на війні особливо жаліють тварин. Того песика ми назвали Чебурашкою – за клаповухість. Він завжди був біля нас, навіть коли ми стріляли – не боявся. Але за день до того, як наш взвод жорстоко обстріляли «градом», песик втік. Вони теж здатні передбачати майбутнє – песики…
* * *
Солдати сусіднього взводу поміняли полоненого сепаратиста на тушонку – на банки «п’ятачка в бронежилеті» (бо голодні). Чомусь мене це зачепило: до чого дійшло – людину міняють на продукти. У душі росло темним безлистим деревом якесь обурення і відраза до всього (о, не сприймайте мене як мізантропа!). Потім я раптом зрозумів: моє крислате обурення викликане не натуральним обміном (на війні натуральним обмін популярний як в епоху раннього середньовіччя – бо кожна війна це раннє середньовіччя – повернення темних віків, тільки в людську свідомість, а не на сторінки підручника) з участю людини (работоргівля), а самим фактом, що сепаратиста взяли в полон. Я сепаратистів ніколи в полон не брав і солдати мого взводу теж... Нічого так не принижує людину як полон – це найогидніше, що буває на війні. Краще вже подарувати ворожому солдату смерть. Тим паче, якщо він сепаратист...
* * *
Солдатські розмови інколи докучають: замість того щоб зосередитись на чищенні гармат і кулеметів, вони починають точити ляси (а що на війні не надокучає?) Розмова починається з однієї фрази, яку хтось кидає у простір:
- А Рільке теж служив в армії.
- Але його естетика не те що не армійська, вона антимілітарна: такий світогляд не сумісний з армією та війною.
- Не кажи. А ти читав його «Кам’яних черепах»?
- Це виняток. Рільке сентиментальний. Його містицизм відірваний не тільки від життя, але і від буття. Війна повертає до реальності. Навіть до критичного реалізму Антона Чехова. Хто зумів писати вірші про армію, так це Кіплінг. А прозу – Гемінгвей.
- Ернест суперечливий дивак по суті – початково суперечливий. Він роздирався між пацифізмом і грубою реальністю життя, що знаходить своє найбільш відверте на війні, яка по суті і сформувала його як письменника. Не був би він на фронті в Італії в Першу світову – не було б ніякого письменника Гемінгвея. Може був би хороший рибалка і мисливець з відповідними нарисами... У його творчості немає цілісності. Все розірвано. І фрази і свідомість. Немає концептуальності якщо хочеш... Може тому він і застрелився. Людина повинна розуміти для чого вона пише. Не можна писати «Прощавай, зброє» і водночас ладувати карабін для сафарі. Або – або...
- Але так чи інакше, його реалізм ближчий воїну, ніж безнадійність Барбюса з його «Вогнем» чи приреченість, що звучить в романі Еріха Ремарка «На західному фронті без змін». Правдиво, так. Але після такого роману хочеться застрелитись. Проза Гемінгвея – це слова сильної людини, що лишається чоловіком в нелюдських умовах, витримує випробування і перемагає... Тут треба розуміти, що «Прощавай, зброє» і «По кому подзвін» писали два різних автори – два різних Гемінгвея, бо це були різні війни, а значить і людина ставала інакшою. Це все одно, що порівнювати армію Гарібальді з армією найманців Борджіа...
- Цікаво, чому саме Борджіа вважають чи не найгіршим Папою в історії: певно, за те, що він носив тіару напередодні реформації – справді найбільшого з можливих великого розколу християнства – духовного розколу. І його бачать причиною цього розколу.
- Зовсім не тому. Борджіа ввів ratio в церковне життя, ставши найбільшим прагматиком, а значить найбільш світським Папою на святому престолі (антипап я не враховую). Ось вона – вершина ренесансу: на папський престол всадився Арістотель-матеріаліст.
- Цікаво, якби Папою в той час став Джироламо Савонарола: сама історія повернула би в інший бік. Реформація стала б ренесансом релігійної свідомості.
- Вона і так була ренесансом релігійної свідомості. Без перебільшень. Ренесанс був епохою перетворення релігії в античне філософствування і естетизм. Лютер спробував повернути релігії її початковий зміст. А заодно перетворити світські установи в церкву, або хоча б у частину церкви. Щоправда, вийшло навпаки – церква стала світською установою – новою... Недарма Кальвін вирішив стати світським Папою – релігія губила свій сенс, якщо все наперед визначено: якийсь апофеоз фаталізму. Майже, як в сучасній війні – все буде. як тому судилось бути...
І це говорили люди, які кілька хвилин тому були під обстрілом, а потім гатили з «Акації» у відповідь – так, що земля двигтіла... Світ остаточно перетворився на п’єсу-абсурд. Семюель Беккет відпочиває. Точніше він був пророком. Всі ми тепер чекаємо на Ґодо... А сонце поволі сходило, туман танув, я чомусь думав про протопопа Аввакума та його слова про «корабель вогняний» - ці уривки містичної метафізики: «Перш ніж народитись, був у Граді Сонячному, Небесному Єрусалимі: бачив сонце, розчахнуте як колодязь... Був я неначе вугілля розпечене, і раптом згас, і чорним став, і попелом власним одягнувшись, був скинутий у місиво весняне...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530994
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014
Після прочитання "Гадаю на кофейной гуще" Lu57"poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529560
Тріпоче серденько тихенько від самОго рАння,..тому що повернулося моє палке кохання...
Воно блукало десь,..і щастя іншого шукало,..мабуть,замерзло,..а може заблукало?..
Прігріло сонечко - воно прозріло...Шукати щастя іншого не стало сили,..коли воно близесенько,..не світ за очі...
Душа тремтить в бажаннях,..і сяють зорі в очах...
А я чекала,..так чекала!..На каві навіть встигла...і не раз один гадала...
Вона мені нічого не сказала,..надію,..крихітку малесеньку від неі чорна кава не подарувала...
А може рученьки моі тремтіли,..так бажали щастя прочитати?..
А може в серці нема місця віри для такоі правди?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529677
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Поезія - це не наука.
Це смак життя, це дотик слова.
Поезію не пишуть руки,
У неї особлива мова.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529685
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Крокує осінь, мов статечна пава –
Врочиста, загадкова, золотава.
Із рукавів сорочки сипле листя
Під ноги клену, ясеню, берізці.
Ліси, сади, гаї позасипала,
Двори, стежки. І все їй мало, мало!
Вона ступа по жовтім листі боса,
Танцює вітер у її волоссі.
Проміння сонця виграє на щічках.
Милує зір ця осінь-чарівничка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529633
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Як пахне конвалія, я не забуду ніколи…
Це з юних років пахучий той тягнеться слід
Хоч спільні стежки, під вихор зими, захололи,
І мій небокрай без зірки твоєї поблід…
А пахла конвалія ніжністю ласки твоєї,
Весняною вродою, буйним розливом життя…
А вже за роками згасають світанки веселі
І тільки у спогадах грає струна почуття…
Цієї весни конвалія знов розцвітала
І білі дзвіночки співали хорали весні.
Про тебе ця квітка дурманом п’янким нагадала,
І ніжно до рук проситись почала мені…
Її пригорнув до грудей, як маленьку дитину,
До хати заніс, поставив у вазу на стіл.
Дістав із альбому твою, з юних років, світлину,
І квіти весняні , неначе насправді, вручив…
Заплющую очі, і чую душею: по хаті
Хтось ніби пройшовся, веселим танком, як колись
І пахощі дивні розлились кругом по кімнаті,
А серце здавило і сльози з очей потекли…
Як пахне конвалія? Вірю і знаю – тобою!
Це ти диво – квіткою знову до мене прийшла,
Щоб в хаті порожній запахло хмільною весною,
Щоб серцю згадалось, що ти в моїй долі була!
п'ятниця, 10 жовтня 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529571
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2014
Хіба це не чудо, хіба це не диво,
Прокинутись ранком, побачити світ?
І сонця промінчик безмежно красивий...
І небо безкрає, і пташок політ...
Як часто життя ми своє не цінуєм,
А час так летить, кожен день, кожна мить...
Як часто крім себе нікого не чуєм,
Немов наше серце усе іще спить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528943
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Чому ти говориш про мене у третій особі?
Я ж поряд, хіба ти не бачиш, не чуєш мене?
І сльози чому проливаєш при кожному слові?
Раніше раділа, а зараз обличчя сумне...
Зажди, ти про мене говориш в минулому часі?!
Я тут!.. Я у небі очей твоїх! Ти ж бо - мій рай...
Даровані мною троянди засохли у вазі.
Чому їх не викинеш? Ну ж бо, давай, викидай?!
Стривай, що ти робиш: мої перечитуєш вірші?
Ти ж їх не любила раніш, особливо ось ці:
Про тебе, про наше кохання, річниці всі наші...
Чому розглядаєш обручку свою на руці?..
Здається мені, починаю усе розуміти:
Я завжди з тобою, та поряд не буде мене...
Без мене, кохана, ти мусиш навчитися жити.
Я житиму в небі очей твоїх, щастя моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528912
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Упало сонце соколом злотавим
На далину, пухнасту від кульбаб,
І золотом червоним розплескалось.
З допитливості витягнулись тіні
Кудлатих лип, прив’ялих від знемог,
Щоб зазирнуть, куди воно сховалось.
І вітер, що у небі колихав
Зерно дощу і зоряного пилу,
Знеможено вологі крила склав,
А потім довго хлипав у діброві,
Збираючи у кошики вербові
Чиюсь журбу, загублену між трав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528933
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Насиляє місяць зорі на шнурочки,
Вистилає світлом стежку на воді.
Вже не у колисках татусеві дочки,
Вже поза горами ро́ки молоді.
Соловейка трелі чути серед ночі,
Вітерець шепоче щось удалині.
Ой які ж то будуть доленьки дівочі,
Чи наснить їм нічка безтурботні дні?
Насиляє місяць зорі на шнурочки,
Вистилає світлом стежку на воді.
Я лиш побажаю, мої ангелочки,
Не будуйте щастя на чужій біді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527982
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Сльотиться осінь листопадом,
Стежини вкрились зорепадом.
Ще десь висить самотній лист.
Лунає вітру хриплий свист.
Немов би змії, в небі хмари
Містечко зодягли у чари.
Булатним вкрився сад плащем.
Умились яблуні дощем.
Птахи зібралися у вирій,
Дощить холодний ранок сірий,
В задумі стихли їх пісні.
До сну схиляються і дні.
Все спорожніло... усе голе...
Десь кошенятко плаче кволе,
Тремтить, як той останній лист,
Що проклинає падолист.
Барвиста осінь вже безсила,
Палітри не підняти крила
І зодяглась лиш в сірий плащ,
А дні в буденний, тихий плач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527969
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Та хай хоч осінь в гості не зайде,
Хай навіть дощ образиться на мене.
Твоє кохання-то є щось святе,
Я б пішки через всесвіт йшла до тебе.
Я би з тобою час весь провела
В одній кімнаті,де лиш ти і тиша.
Твій подих відчувати,Янголя...
Та я тебе нізащо не залишу...
Нікого більше.Тільки ти і я.
Торкатись до душі твоєї,тіла.
Я би життя за тебе віддала.
Це все,про що я мріяти посміла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527811
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Лише з коханими всміхається нам доля по святах і буднях...
І сонечко в долонях тільки всі закохані тримають...
І небо найбездоннішим буває тільки для коханих,..і хмари зіроньки для них ніколи не ховають...
Для них всі роси найтепліші зранку,..і всі пташині співи-обіцянки...
І дощик для закоханих не плаче,..а тихесенько сумує...
І холод не страшний - кохання обігріє...
Слова кохання...вони таки бажані,..як той бальзам,що гоіть найстрашніші рани...
Вони злетають з вуст і ніжно душу огортають,..і зачаровують,..підступними ніколи не бувають...
Вервечку іх лише солодкі поцілунки розривають...Медовими на смак лише з коханими вони існують...
В червоний колір вуста малюєм лише для коханих...У справжньому коханні і зради ніколи не жартують...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527723
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 05.10.2014
[b]Господи, спаси і сохрани.
Ангелів пошли на допомогу.
Я ж бо Твій, хоч і заблудлий син,
Та додому віднайшов дорогу.
Повертаюсь, тільки не відкинь...
Прихилю коліна - не відмовся...
Чорнота не вабить, вабить синь
Неба.
Ти чекаєш?!
Ось я... ось я.[b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446915
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 05.10.2014