Ніна-Марія: Вибране

Lana P.

СВІТИ-ТИ ТА ЛЮБИ-ТИ…

Світити  може  той  —  хто  світло  має,
Кохати  —  хто  в  собі  любов  тримає!                    15/09/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925190
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 15.09.2021

Олекса Удайко

УСЕ ЖИВЕ ЖАДАЄ ЖИТИ

       [i]О,  як  ствердно,  в  унісон  звучить  
       ця  чарівна  пісня  на  слова  Л.  Глібова
       із  уст  Хоми!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/XRP4fjKCbHE[/youtube]
[i][b][color="#7d0679"]живе  усе  жадає  жадно  жити  –
такий  закон  органіки…  Й  сміття
до  глибини  не  здатне  зрозуміти
генеалогії  родинного  буття

і  хай  стинають  все  живе…  Під  корінь  –
напалмом  спаленої  вщент  землі…
Гієна  війн,  і  лють  голодоморів
для  більшості  ще,  певно,  замалі?    

На  жаль,  не  раз
гнобили  нас…
й  гнобити      
                                   ще  потужаться  
                                                                                       не  раз.
Міцнішими  ж  стаємо  ми  щораз,
як  з  ярем  вириваємось  нараз!

Щораз  
здіймається  над  пнями  поросль
з  води  живої  –  чистої  роси…*
Недарма  ж  пращурами  в  нас  є  орій
і  вої  незвитяжної  Руси!    

Тож  дякувати  маємо  уклінно
краплиночкам…  криштальної  води,
щоб  дітям  нашим  прийшлим  неодмінно
в  майбутньому  уникнути  біди.[/b]
[/color]
14.09.2021
_________
*Вислів  «з  роси  та  води»  означає  побажання  
доброго  здоров’я,  багатства,  добробуту,  врожаю.

А  пенечок  той  -  спостереження  і  світлина  автора.  [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925165
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 15.09.2021

Н-А-Д-І-Я

У ЛІСІ ВОВК ЗІБРАВ ГРОМАДУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6xYY2LhFimM[/youtube]

У  лісі  Вовк  зібрав  Громаду,
Сказав   суворо   він  усім:
Це  Лев  надав  мені  посаду,
Щоб  повідомив  я  усіх.

Про  вас  я  буду  піклуватись,
Тільки  смиренні,  щоб  були.
І  навіть  можем  побрататись,
Лиш  зрозуміть  мене  могли.

Узнайте,  що  я  полюбляю,
І  що  куштую  на  обід,
І  чесно  всім  вам  заявляю:
Зі  мною  вам  не  буде  бід.

Коли  поїм  -  люблю  поспати,
Мене  тоді  так  клонить  сон.
Прошу  мене  не  турбувати,
Це  вимагає  цей  сезон.

У  лісі  тиша,  всі  в  увазі,
Ну  що  робить  з  Вовком  оцим?
Та  раптом  чують  у  цім  часі,
Тут  суне  Лев  страшний  такий.

Він  чув  ці  Вовчі  настанови,
І   лють  його  така  взяла.
Коли  сказав  цей  Лев  промову  -
В  кущі  Громада  подалась.

А  швидше  всіх  тікав  Вовчисько,
Бо  він  боявся  більше  всіх.
А  Лев  почув,  що  щось  нечисто:
Як  Вовк  права  украсти  зміг?!.

А  Вовк    кричить:  Рятуйте!  Лихо!
(  Ще  й  хвіст  набрався    реп"яхів  )...
Хтось  шепотів  на  вухо  тихо:
Це  лихо  сам  собі  зробив...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925066
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 15.09.2021

Ніна Незламна

Неси слово любові

В  його  словах  нема  любові,
У  них  є  біль    й  часті  докори,
Судин  стискання,    потік  крові,
Примушує  до  непокори.

Протистояння…  тільки  в  злобі,
А  хай  би,  вирішити  мирно,
Бо  підкоряєшся    жадобі,
Нема  любові  в  твоїм  серці.

Тепла  бракує  і  доброти,
І,  як  ти,  із  цим  жити  маєш?
Як  не  позбудешся  мерзлоти,
Не  навчишся  вірити  в  краще!

Душа,  точнісінько,  як  айсберг,
І  не  вдається  розтопити,
А  погляд    -    на  шиї,  ніби    зашморг,
Ковток  повітря-  не  вхопити.

Ти  не  досягнеш  щастя  й  миті,
Якщо  не  навчишся  світ  лю́бить,
Сприймати  радість,  диво-  квіти,
Безкрає  небо  і  сюжети.

Які  б  ти  просто  зумів  прийнять,
Красу  помітить,  чародійство,
Як  ранні  роси  в  полі    бринять,
Їх  пестить  сонце  -  це  ж  блаженство.

Відчуй    те,  що  Бог  подарував,
Підстав  долоні,  душу  розкрий,
Щоб  любов  й  ласку  примножував,
Ти  будеш  мати  багато  мрій,
Я  точно  знаю  -  станеш  добрим!

Почуй  шум  трав,  як  вітер  віє,
Як  соловей,  виводить  соло,
Твоя  душа  сприйнять  зуміє,
Люби  життя  і  Боже  слово!

Як  квітка,  в  квітучім  суцвітті,
Як  спів  пташиний,  по  діброві,
Щоб  завжди,  мир  й  щастя  на  світі,
В  собі  неси  слово  любові!

                                                     13.09.2021р.

                     Вірш  до  картини

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925185
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 15.09.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сьогодні дощ сльозою впав на землю ( До річниці пам*яті Віталія Назарука)

Сьогодні  минає  рік,  як  не  стало  нашого  дорогого  друга,  поета,  пісняра  ВІТАЛІЯ  НАЗАРУКА.  Ми  не  забули,  ми  пам*ятаємо  і  у  скорбрті  схиляємо  голови!  Вічна  пам*ять  Вам  і  царство  небесне  дорогий  друже,  спочивайте  у  мирі  і  спокої!  Нам  так  Вас  не  вистачає...  Висловлюю  співчуття  рідним  та  близьким  покійного...


Сьогодні  дощ  сльозою  впав  на  землю,
Заплакали  хмарини  й  небо  плаче.
Вони  відчули  з  нами  сум  напевно,
А  так  хотілось,  щоб  було  іначе...

Минув  вже  рік,  як  Ви  пішли  у  вічність,
Та,  добра  пам*ять  залишилась  з  нами.
Цінний  здобуток  -  віршів  безкінечність,
До  нас  говорять  Вашими  словами.

Вже  рік  минув  -  а  я  усе  не  вірю,
Як  так  могла  розпорядитись  доля.
Жила  у  серці  віра  і  надія,
Та  хтось  її  забрав,  додавши  болю.

Той  біль  нестерпний,  нам  так  дошкуляє,
Краса  Волині  залишилась  в  серці.
У  цьому  світі,  Вас  не  вистачає,
Слова  не  гомонять  такі  відверті...

Найкращі  із  найкращих  йдуть  до  Бога,
Вони  йому  тепер  служити  будуть.
Ми  пам'ятати  будем  вас  живого,
Свою  любов  й  тепло  Ви  несли  людям...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918518
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 03.07.2021

Н-А-Д-І-Я

ЗАЛИШАЮЧИ ЗЕМЛЮ… ДО РІЧНИЦІ ПАМ*ЯТІ ВІТАЛІЯ НАЗАРУКА ДРУГА, ТАЛАНОВИТОГО ПОЕТА

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164197

 (Це  моя  пісня,  написана  11  років  тому.  Зараз  є
в  тему  до  присвяти.  Слухав  цю  пісню  і  Віталій  давно).

Залишаючи  землю,
Не  сумуй  так, душа.
Ти  прожив  не  даремно,
Нова  зірка  зійшла.

Буде  всіх  яскравіша,
Щоб  її  ми  знайшли.
В  ній  проміння  тепліші,
Що  проб"ються  в  імлі.

Кинеш  погляд  свій  світлий,
І  згадаєш  про  нас.
І  відчуєш  ти  звідти:
Ти  -  живий  повсякчас.

Бо  тебе  пам"ятаєм,
Твої  ціним  вірші.
І  з  тобою  блукаєм,
В  край  твоїх  споришів.

Ти  пішов,  та  в  віршах,
Залишилась  душа.
Тебе  бачим  в  дощах.
І  це  нас  утіша.

Ти  любив  свою  землю,
Луцьк  і  друзів,  сім"ю.
Ти  звільнився  від  болю,
Бо  живеш ти в  Раю.
--------------------------
ВІТАЛІЙ  НАЗАРУК  -  це  той,  хто  довго  житиме в  нашій  пам"яті 
за  доброту,  талант,  щирість  душі,  уміння  любити
свою  землю,  друзів,  рідних!
СПИ  СПОКІЙНО,  НАШ  ДОРОГИЙ  ДРУГ!
ХАЙ  ЗЕМЛЯ  ТОБІ  БУДЕ  ПУХОМ!
Висловлюю  співчуття  рідним  і  близьким  за  таку  важку  втрату...


АДРЕСА  ТВОРІВ  ВІТАЛІЯ  НАЗАРУКА  У  КЛУБІ

http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11312
-------------------------------------------------

ТВОРИ  ВІТАЛІЯ  НАЗАРУКА  В  ЮТУБІ
_______________________________

https://www.youtube.com/watch?v=n2zzC349LqM

https://www.youtube.com/watch?v=wFhL2jCY8iA

https://www.youtube.com/watch?v=C8L-BMme5ps

https://www.youtube.com/watch?v=GFpsMzG_D94

https://www.youtube.com/watch?v=tYfprdQOcaU

                                                         [img]https://99px.ru/sstorage/53/2016/12/tmb_185976_5154.jpg[/img]

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ26PnF-HXuw5n-hukXfdb7BLheew3Sa68nzw&usqp=CAU[/img]

[img]https://img.desktopwallpapers.ru/flowers/pics/1/1595-300.jpg[/img]

                                                                                                 [img]https://img.desktopwallpapers.ru/flowers/pics/1/1590-300.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918513
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 03.07.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Емігрантка ( слова до пісні)

Присвячую  всім,  кого  зла  доля  закинула  далеко  від  своєї  країни  у  кого  щей  досі  
болить  серце  і  кричить  душа...  за  таким  далеким  та  рідним...


Я  сьогодні  прокинулась  зранку,
Доторкнулася  серця  печаль.
Називають  мене  емігрантка,
А  я  дуже  люблю  рідний  край.

Десь  сумують  за  мною  смереки,
Полонини  і  гори  мої.
Та  від  них  я  так  дуже  далеко,
Лиш  співають  в  душі  солов'ї.

Приспів:

Емігрантка,  емігрантка,  емігрантка,
Таке  слово  для  мене  чуже.
Емігрантка,  емігрантка,  емігрантка,
Нехай  Бог  нас  усіх  вбереже...

Фотографії,  діти,  родина,
Мої  сльози  на  руки  падуть.
Де  взялася  лиха  та  година,
Що  в  далеку  відправила  путь.

Часто  в  снах  у  садах  я  блукаю,
Йду  в  поля  де  густі  пшениці.
У  букети  волошки  збираю
І  тримаю  те  щастя  в  руці.

Приспів:

Пригадаю  холоднії  зими,
Під  ногами  поскрипував  сніг.
Моя  пам'ять  малює  картини,
Біль  у  серці  моєму  заліг.

Мрію  я  повернутись  додому,
Щоб  ступити  на  рідний  поріг.
Не  бажаю  я  більше  нікому,
Тих  далеких  незнанних  доріг.

Приспів:

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918413
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021

Н-А-Д-І-Я

СПИВАЛИ КВІТИ РАННІ РОСИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tzInES2sMnk[/youtube]
Спивали  квіти  ранні  роси,
Дивилась  з  заздрістю  земля.
В  ставку  берізка  мила  коси,
Води  чекали  так  поля.

Лиш  прилетіли  сірі  хмари,
Несли  дощу  жаданий  віз.
Та  це  були  лише  примари,
На  жаль,  в  думках  це  був  ескіз.

Бо  розігнав  їх  швидко  вітер,
Для  нього  це  була  лиш  гра.
Його  втішав  веселий  витвір,
Про  дощ  всі  мрії  -  задарма.

І  знову  спека  неймовірна,
Схиляють  голову  квітки.
Журба  вселилася  безмірна,
Про  дощ  стирала  всі  думки.

Та  десь  ще  жевріла  надія,
Що  прохолодний  вечір  ще  прийде,
І  спеки  зникне  лицедія,
А  вітер  в  нову  роль  ввійде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918408
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021

Ніна Незламна

Вночі розлився Лиман

Вночі  розлився,  широко  Лиман
Відображавлись  у  нім  зірниці
Легкою    димкою,    стеливсь  туман
Він  заважав  лісовій  куниці

Їй  би  пробігтись  по  всій  окрузі
Зустріти  сонце,  всміхнутись  ранку
З  дупла  гайнуть  і  радо  на  лузі
Втішатись  літу,  зробить  зарядку

Та  під  деревами  давно  вода
Лиман  розлився  увібрав  зливи
Вона  ж  звірина  жвава,  молода
Повеселитись,  жаль,  неможливо

Не  зловить  жаби,  не  її  біда
Вмить  полювати(летить)  на  птахів
Біля  гнізда,  вже  яйця  поїда
Досить  хитренька,  не  має  страхів

Вночі  розлився  широко  Лиман
Схопила  гілку,  що  над  водою
Гойдається,  розганяє  туман
Грайливо  втішається  собою.

11.06.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918402
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021

Надія Башинська

ЗБЕРУ СЛОВА, МОВ НАМИСТИНИ…

Зберу  слова,  мов  намистини,
зігріють  їх  мої  долоні.
Розсію  лагідно  і  щедро
по  чистому  листу…    як  в  полі.

А  ці  слова  такі  іскристі,
мов  барви  райдуги  казкові.
Дзвенять,  немов  струмки  сріблисті,
що  до  ріки  біжать  з  діброви.

Ось  слово  Мама,  найніжніше…
знайду  тут  Гай,  Родину,  Квітку.
Слова-картинки.    Як  чудово!
Купаюсь  в  них,  як  в  морі  влітку.

Тут  слово  Мир  зігріє  серце,
і  Доброта,  мов  зірка  сяє.
Як  гарно  квітне  Україна…
це  слово  кожен  з  нас  впізнає.

В  нім  річки  синя  прохолода,
блакить  Небес  у  нім  прозора.
Із  кожним  днем  звучить  дзвінкіше…
сьогодні  -  краще,  ніж  учора.

В  цім  слові  промені  ранкові,
що  скупані  в  любистку  й  м’яті.
В  них  чорнобривці  й  мальви  квітнуть,
і  в’ють  гніздо  бузьки  крилаті.

Доріжка  в’ється  споришева  
через  поля,  де  зріє  жито.
І  гонить  хвилю  золотаву
тут  кучерявий  теплий  вітер.

Зберу  слова,  мов  намистини,
як  зійде  сонечко…  раненько.
Зігріють  ці  слова-перлини
хай  кожне  лагідне  серденько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918389
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021

Ганна Верес

ЛИПНЕВЕ СОНЦЕ

Пшеничне  поле  стигле  вже  давно
Тож  гнеться  долу  кожна  соломина
Бо  обважніло  в  колосках  зерно,
А  з  висі  синьої  пташина  пісня  лине.

Висять  над  полем  сині  рукава
Легкі  й  широкі,  їх  дістать    несила.  
Їх  вітер,  мов  вітрила,    надува.
То  сонце  його  в  гості  запросило.

Внизу  тихенько  річечка  тече,  
Спішить,  аби  зустрітись  з  рукавами.
Липневе  сонце  гаряче  пече.
Хмарки  ж  здаються  диво-островами.
Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918373
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 02.07.2021

Lana P.

ТАКА ЛЮБОВ…

Така  любов  буває  раз  в  житті,
А,  може,  й  зовсім  не  буває,
Як  небо  двох  благословляє,
Де  почуття  єднаються  святі.

Підносить  дух  —  не  на  один  аршин  —
Незрима,  а  відчутна  сила,
Гаптує  незбагненні  крила  —
Нірваною  ширяти  до  вершин.

Собою  надихає  спраглий  світ,
В  мовчанні  —  таїна-розмова  —
Між  душ  існує  інша  мова…
Таку  любов  відчуєш  між  орбіт!                          29/06/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918353
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 02.07.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Дух солодкий аж до млості

Янтарний  день  цілує  легко  простір.
Верхівка  літа  -  перше  липня.
Розсипались  у  травах  дрібно  роси,
Із  бджілками  співає  липа.

Ярила  нині  сонячні  потоки
Торкаються  сердечок  листя,
Наповнюють  широковіття  соком.
Цвіте  медова  й  пахне  липа.

З  родини  мальвових  красуня  ніжна.
Метелики  летять  у  гості.
Частує  липа  ароматом  свіжим,
І  дух  солодкий  аж  до  млості.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918322
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 02.07.2021

Олекса Удайко

СПЕКА

         Трохи  злободенності...
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]        
[i][b][color="#8f0684"]Не  жди  дощу…  Полий  рослину  –
вона  –  як  ти,    і  хоче  пити…
Господь  побачить  твою  спину  
й  поллє  весь  спраглий  огород:
хто  йде  –  чекайте  нагород!

…Такі  ось  візії  і  крипти!

Не  жди  із  неба  благодаті,
а,  закотивши  рукава,
усе  зміни,  що  ради  дати
не  може    там,  де  –  лиш  байдужість,
де  в  дефіциті  сенс  і  мужність...

Не  сад  едемський  –  трин-трава…

Не  жди  –  іди,  не  озирайся:
в  тобі…  в  тобі  лиш  той  рушій
і  право  виключне  на  рай  цей,
тобі  присуджена  дорога,
освячена  єдиним  Богом.

Метою  опануй  мерщій!

Нема  дощу?..  То  буде  спека  –
маленька  мста  Природи  від,
бо  ж  невтямки,  що    небезпека
у  нашій,  нам  властивій  суті  –
в  тарелі  рай  не  принесуть  нам.  
   
…О,  цей  нещадний  людохід![/color][/b]


1.07.2021
________
На  світлині  автора:  благодатні  троянди
вдячної  учениці  Ангеліни  Кириченко....  
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918394
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021

Валентина Ланевич

Розтікався серпанком

Ти  ввірвавсь  в  затуманений  ранок,
В  мій  тривожно-сполоханий  сон.
Сипнув  в  груди  цілунком  жаринок,
Лоскотав  сивину  біля  скронь.

Розтікався  серпанком  по  тілі
У  чутливому  сплеску  сердець.
І  спадали  окови  несмілі,
Душі  линули  ввись,  до  небес.

І  у  щасті  вмлівали  все  ціло,
Соловей  їм  услід  щебетав.
Де  кохання,  -  відсутнє  мірило,
Там  і  крихкість,  й  гранітний  кристал.

Там  немає  кордонів  пізнання,
Глибина  розсуває  світи.
Чиста  віра,  прощання  й  чекання,
Божа  поміч  ту  даність  нести.

27.06.21

світлина  автора:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917968
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 27.06.2021

Наталя Данилюк

Гроза відтарабанила рок-оперу…

[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-zen_doc/1773286/pub_5dae9cf3a660d700ad15d283_5daf206d7cccba00adeaeb7e/scale_1200[/img]

Гроза  відтарабанила  рок-оперу,
Сопрано  відспівала  між  осик,
І  грім,  басами  укресавши  зо́палу,
Погуркотів  над  го́рами  і  зник.

Рум'яне  сонце  випнулось  гарбузиком,
Позолотивши  змочені  поля.
Моя  космічна  і  криштальна  музико,
Тебе  спиваю  спрагло,  як  земля

П'є  свіжу  зливу,  спечена  посухою,
Отак  і  я  –  вбираю  кожен  ритм,
Лікую  душу,  слухаю  і  слухаю,
Як  плин  води  у  ринві  торохтить!

Як  рівчаками  червень,  ніби  струнами,
Перебирає  межи  камінців,
Як  у  мені  відгукується  лунами
Мажорне  цвірінчання  горобців!

Й,  шукаючи  притулку  між  деревами,
Заплутана  у  тороках  дощу,
Я  надихаюсь  звуками  червневими  –
Свічу́сь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917960
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 27.06.2021

Надія Башинська

ЗІЙДИ, ЗІРОНЬКО!

Просив  місяць,  просив  ясний:"Зійди,  зіронько!"
Просив  козак  дівчиноньку:"Вийди,  рибонько!

Заплети  у  довгі  коси  свої  стрічечки.
Погуляєм,  де  калина  біля  річечки."

Зійшла  зірка,  зійшла  ясна.  Засвітилася.
Вийшла  дівчина  красива.  Заяснілася.

Вийшла  дівчина  красива  -  ясне  зернятко.
Звеселила  козаченьку  його  серденько.

Світить  місяць  й  зірка  ясна,  де  калинонька.
Із  козаком  розмовляє  тут  дівчинонька.

Просив  місяць,  просив  ясний:"Зійди,  зіронько!"
Просив  козак  дівчиноньку:"Вийди,  рибонько!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917860
дата надходження 26.06.2021
дата закладки 27.06.2021

Олекса Удайко

В КРАСНОДАРІ

           [i]  ...дещо  з  мемуарів.[/i]
[youtube]https://youtu.be/2s4hYZ-IDME[/youtube]

[i][b]Краснодар  -  то  столиця  Кубані,
що  Вкраїну  в  свій  час  обійме́
як  дочка,  що  заблукла  в  тумані,
та  тепер,  як  розвиднилось,  йме

свою  віру  у  рідну  праматір,
що  під  серцем  колись  понесла,
як  і  Тмутаракань,  що  як  хата
Святославові  й  Ользі  була*.

І  тепер,  коли  щезнуть  хозари
з  споконвічної    русів  землі,
притаковлять  ту  зірку  стожари,
що  мигтять  нам  в  небесній  імлі.

 І  обіймуться  мати  і  донька,
що  чуждалися    в  пору  розлук...
Допоможе  воз'єднанню  доля,
що  пливе  нам  із  Неба  до  рук.

І  в  єдиній  сім'ї  українці
запанують  на  власній  землі:
"восвояси"  пошлем  бо  ординів,
апетити  в  яких  немалі...[/b]

22.05.2021
___________
*йдеться  про  княгиню  Ольгу  та  її  сина-полководця  
Святослава,  які  "притаковили"  землі  Тамані,  Кубані
та  Північного  Кавказу,  потіснивши  з  них  племена  
печинігів  і  хозар,  що  надокучали  Київській  Русі.

 На  світлині:  автор  з  Іриною  Феклістовою,,  завідувачкою
лабораторії  генетики  БГУ  (м.Мінськ)  в  Краснодарі  (2010  р.)

Хочу  привернути  вашу  увагу,  друзі,  до  цитованих  з  ютубу
аудіовідеоматеріалів,  що  мають  прямий  стосунок  до  піднятої
теми  "Кубань  -  це  Україна",  а  саме:  "Заповіт",  виконаний  
Кубанським  козачим  хором  у  1989-му    і  "Кубань  -  ето  наша  
родіна"  -  у  2014  році.  Нетрудно  замітити  оту  метаморфозу  
в  репертуарі  "НАШОГО"  КОЗАЦЬКОГО  ХОРУ  за  ці  роки.  
Це  і  є  інформаційна  війна  "хозарів"  проти  неньки  України!
[youtube]https://youtu.be/EVaVGRg5AbY[/youtube]

©  Олекса  Удайко[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914783
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 24.05.2021

Ніна Незламна

В блакитне небо

Маленька  гілочка  торкається  віконця,
Дрижить  суцвіття,  від  частих  пестощів  вітру,
Воно  ж  в  надії    до  світла,  лине  до  сонця,
У  цім  природи  хист    тягнутися  угору.

Часті  дощі,  кожного  дня  прохолода,
Геть  зажурилась,  моя  молода  калина,
Я  разом  з  нею,    ждала,    чи  буде  нагода,
В  мережці  сонячній  зігрітись,  як  дитина.

Куди  не  глянь,    всюди    справжній  зелені  розмай,
Холодні  зливи  вволю  пестили  травичку,
Вона  терпляча,  хоч  час  від  часу  й  відчай  брав,
Ясніли  мрії,  тікав  сумнів  по  струмочку.

Бурхливі  води,  нині  землю  напоїли,
Придали  сили,  від  нині    все  хоче  тепла,
Як  барабани,    гучні  грози  відгриміли,
В  блакитне  небо,  калина  квіти  простягла.

                                                                     24.05.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914776
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 24.05.2021

Н-А-Д-І-Я

Чом сумний, козаче

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UUnuQ998Gq8
[/youtube]
Чом  сумний,  козаче,
Сльози  на  очах?
Що  журба  ця  значить,
Ти  ж  бо  вільний  птах?

Десь  домівка,  діти,
Ждуть  тебе  батьки.
Мрієш  долетіти,
Може,  навпрошки?

Зла  війна  забрала
Все,  що  дороге.
Молодість  украла,
Вже  не  поверне.

Десь  ревуть  гранати,
Йде  шалений  бій.
Дочекайся,  мамо,
Вірити  умій.

Коли  дощ  постука
У  твоє  вікно,
Ти  його  не  слухай,
Знай  тільки  одно:

Я  живучий,  мамо,
Куля  не  проб"є,
Проб"юсь  крізь  тумани,
Знаєш,  який  є.

Головне  -  не  плакать,
Знай,  що  повернусь.
Вір  у  кращі  знаки,
Ніжно  пригорнусь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914771
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 24.05.2021

Н-А-Д-І-Я

Про маленького горобчика ( для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8N1Qd1GbILM[/youtube]

Сидить  на  гілочці  пташинка,
Хитає  гілку  вітер-пустунець.
Невміло  позбирало  насінинки,
Пухнастий  жовторотий  горобець.

А  вітер  все  розхитує  сильніше,
Сподобалась  забава  ця  йому.
А  пташечці  стає  усе  страшніше,
Тривогу  завдає  він  чималу.

Горобчик  перший  раз  без  мами,
Злетів  із  теплого  свого  гнізда.
І  хвилювання  вкрило  до  нестями,
Прийшла  до  неслухняного  біда.

Щосили  він  тримається  на  гілці,
Тут  дощик  припустився  крап,  крап,  крап.
Малесенькі  забігали  очиці,
Почав  цвірінькать,  маму  свою  звать.

А  мама  вже  давного  його  шукала,
Тримала  лиш  для  нього  черв"ячок.
Пташині  так  на  серці  тепло  стало,
Коли  почув  він  мамин  голосок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914767
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 24.05.2021

Н-А-Д-І-Я

Ти така сумна, весна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l3EgkyUtAdw[/youtube]

Непривітна  і  холодна,
Ти  сумна,  весна.
Чому  стала  ти  фригідна,
І  така  пісна?
Де  ті  пахощі  духмяні,
Витратила  де?
Нещаслива  у  коханні,
І  забула  все?
Пішло  все  напризволяще.
Діло  ж  молоде!
Та  цей  час  не  підходящий,
З  часом  все  пройде.
В  забутті  все  утрясеться,
В  тебе  стільки  справ!
Тільки  так,  весно,  спасешся,
На  вус  намотай!
Нащо  вірила  ти  вітру,
Ніжно  обнімав?
Має  він  натуру  хитру,
Й  тут  він  схитрував...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912075
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021

Ніна Незламна

Позбутись гнилого суцвіття

Зробити  крок  занадто  важко  в  житті,
Коли  знаходишся,    ти  ще  в  суцвітті,
Де  забагато  квітів  уже  рудих,
І  заважають  тобі  зробить  подих.

А  чи  спаплюжені  вони  вже  вітром,
А  чи  занадто  зігрівались  теплом,
Й  самі,  невідомо  тому  сусідству,
Зненацька,    мов  линуть    у  гнилу  паству.

Й  напевно  здатні    відкрити  пелюстки,
Швидше  зробили  би  все  це  залюбки,
Вже  зруйнували,  ті  свої  надії,
І  непомітно    загубились  мрії.

Бо  поєднався  з  рудою  шушваллю,
І  згодом  сам,  ти  стаєш  з  нею  гниллю,
О,  цвіт  жіночий  ти,  чи  чоловічий,
Щоби  не  став,  такий  же  злий,  їдючий.

Не  грайся  з  вітром,  не  принесе  добра,
Не  обіймайся  з  рудим,  бо  він  тепла,
Тобі  подарить  занадто    багато,
Що  тоді  згодом,  це    не  стане  святом.

Ти  вже,  на  жаль  поступово  рудієш,
І  з  часом  дуже  про  це  пожалієш,
Та  тобі  важко  вирватись  з  обіймів,
На  певний  час,  ти  мов  занімів  зовсім.

Доки  не  пізно,  піднатуж    всі  сили,
Хоч  і  здається  світ  уже  не  милий,
Назло  всім  тим,  хто  загине  в  спокусі,
Втекти,  спроможнім  будь  у  цьому  русі.

Ти  пелюстки  ніжні  розправ  сміливо,
І  заживи,  як  всі  квіти  щасливо,
Ми  на  землі,  мов  посаджені  квіти,
Щоб  всього  в  міру,  мати  і  радіти.

Змогли  навчитися  по  стежці  життя,
Щоб  геть  позбутись    гнилого  сповиття,
Продовжить  рід    батьківського  суцвіття,
Щоби  зростало  мужнім  покоління!

                                                       22.04.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911793
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 23.04.2021

Надія Башинська

СВІТЯТЬ КОЖНОМУ ЗОРІ

Срібний  міст  через  річку  кинув  місяць  ясни́й,
вивів  зірочок  в  небо…  не  впильнуєш  цей  рій.

Колискову  ласкаву  вже  співає  одна,
для  закоханих  інша  ніжні  шепче  слова.

Ген  купаються  в  морі  золотаві  зірки
і  на  хвилях  гойдатись  тихо  вміють  вони.

Срібне  світло  над  полем  розсівають  ясні,
і  проміння  вплітають  у  дівочі  пісні.

І  стихають  над  садом,  де  малі  солов’ї
розсипають  перлини  –  дзвінкі  трелі  свої.

Осявають  дороги,  щоб  ясніше  в  путі,
сріблом  стелять  стежини,  щоб  світліше  іти.

Світять  кожному  зорі…    добрі  всі  їх  діла,
у  прозорому  світлі  розсівається  мла.

І  сумні,  і  веселі  зорі  бачать  тут  дні.
А  як  втішити  хочуть  -  то  летять  до  землі.

Срібний  міст  через  річку  кинув  місяць  ясний.
вивів  зірочок  в  небо…  не  впильнуєш  цей  рій.

Колискову  ласкаву  вже  співає  одна,
для  закоханих  інша  ніжні  шепче  слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911678
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 23.04.2021

Олекса Удайко

РОЗДЯГНУТІ ДУМКИ

[youtube]https://youtu.be/4kKW8PjCMyg[/youtube]
[i][b][color="#700867"]Весна  в  мізках  вирує…  Свідки  –
оголені  леткі  думки.
Роздягне  їх  весна  до  нитки  –
на  подив  всім,  на  всі  смаки.

А  в  грудях  серце  шаленіє:
у  небо  вскочить  норовить  –
весняні  генерує  мрії
у  цю  весняну,  щасну  мить.

Земля  вже  пахне  свіжим  хлібом
та  кличе  орачів  в  поля,  –
стомилася  від  смутку  ніби,  –
привітно  лине  гук    здаля.

Зимою  приспані  бажання,
весна  дарує  залюбки  –
тріщать  по  швах,  припнуті  зрання,
ущент  роздягнуті  думки.

І  хочеться    вже  жити  знову
негодам    всім    наперекір  –
спивати  всмак  нектар  любові
під  струнний  шал  небесних  лір.[/color]
[/b]
22.04.2021
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911731
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 23.04.2021

Lana P.

ВТОПИЛАСЬ МУЗА… (Жартівливе)

Втопилась  Муза  в  океані,
А  ще  недавно  у  нірвані,
Окрилена  літала  птаха,
Раптово  щезла,  бідолаха.

Нептун  приборкав  її  луни
І  налагодив  дивоструни.
Бринить  йому  щодня  на  лірі  —
Мурашки  у  царя  по  шкірі…

Ой,  як  же  любить  світлу  Музу,
Милішу  навіть  за  Медузу  —
Останню  мав  колись  за  бранку,
Найкращу  в  царстві  куртизанку.

Він  не  віддасть  її  нікому  —
Допоки  не  зіб'є  оскому…
Без  неї  —  пустка,  зникли  злети.
Нема  віршів.  Мовчать  сонети.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911588
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021

Олекса Удайко

ПРИРЕЧЕНІ

Дорогі  друзі!  Вибачте  за  тимчасові  неполадки
на  моїй  сторінці.  Певно,  це  не  моя  вина,  а  мста
темних  сил  на  цьому  сайті.  Я  роблю  все  -  як
завжди!  Звертання  моє  до  адміністраторів  сайту
не  почуте!  Ну,  що  ж?  Мабуть  комусь  так  треба,
щоб  я  пішов...  До  речі  сайт  покинуло  вже  багато
хороших  поетів!  Пам'ятаю  кризові  часи  14-го  р.,
коли  адміністрація  сайту  боязко  попереджала,
щоб  поети  не  розміщували,  не  дай  Боже,  патріо-
тичних  віршів.  Тут  комусь  було  це  не  вигідно...
Певно,  й  зараз,  коли  ворог  однією  ногою  стоїть  
на  порозі  повномасштабної  війни,  опановує
страх  тих,  хто  в  нашій  родині  є  випадковим  і  тих,
кому  треба  "валити"  звідси...  

Дай,  Боже,  мені  помилитись!    

З  повагою  до  всіх,
ваш  Олекса  Удайко.

А  твір,  якого  я  не  міг  оприлюднити,  був  із  розряду
роздумів  на  тему  сучасного  стану  речей  в  Україні.
спробую  його  відновити.  Причому,  його  текст  гарно
ілюструє  відома  стрілецька  пісня  "Червона  калина"
[youtube]https://youtu.be/2KFmijE0Ikw
[/youtube]
[i][b]ПРИРЕЧЕНІ

[color="#910a8a"]країни,  де  народи  
прислухаються  до  
дихання  планети,
і  де  здоров’я  й  благоденство  
ближнього  і  людства  –  
на  устах,  
без  сумніву,  всі  мають  
довгу  перспективу  –  
кажуть  нам  поети.
Країни,  де  живуть  
байдужі  до  всього,  
приречені  на  крах!  

такий  вердикт  собі  
вони  своїм  життям  
давно  вже  підписали,
“Надкусюючи”  все,  
що  не  належить  їм,  
але  невлад  лежить:
То  виноград  грузинський  
чи  вино  молдавське,  
українське  сало,
щоб  якось  на  дурняк,  
за  працю  і  старання  
інших  їм  прожить.

одначе,  всім,  хто  
на  чуже  пшінце  
окріпцю  приставляти  хоче,
нагадувати  варто  істину,  
нехай  жорстоку,  та  просту:
мста  буде  вам,  чужинці,  люта  
за  дітей!  
Їх  виплакані  очі…
Мужів,  на  полі  брані  
убієнних!  
І  –  за  кожну  
сироту![/b][/color]

14.04.2021
_________
На  світлині,  що    з  інтернету  -  чорна  діра  
нашої  Галактики.  Вона  символізує    безвість,  
куди  потрапляє  все  що  йде  проти  світла...[/i]

   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911050
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 22.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Жайворонок у полі (акровірш)

Ж-айвір  малий  співучий,  моторний
А-ж  із  Іспанії  лине  додому,
Й  чути  ті  звуки,  ніби  із  горна,
В-есело  пісню  сіренький  заводить.
О-сь  споглядає  ріднеє  поле,
Р-адує  світ  -  крила  ніжні  тріпочуть.
О-брій  широкий,  бажана  воля.
Н-ебо  блакитне  -  вдивляються  очі.
О-да  неначе,  пташина  весні.
К-отиться  дзвін  -  жайвір  лунко  щебече.

У-х,  як  бадьорить  тепер,  не  вві  сні.

П-одив  навколо  -  людина  лепече.
О-т-от  зігріє  промінь  ласкавий
Л-юбу  пташину  ,  барвистії  крила.
І  розіллється  пісня  яскрава.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911649
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 21.04.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мамин оберіг

Вишивала  мама  долю  на  сорочці,
Щоб  жилося  добре  сину  її  й  дочці.
Вишивала  мама,  ще  й  пісень  співала,
Щоби  доля  щастям  їх  оберігала.

Маки  для  Орисі,  жолуді  Максимку,
Синє  небо  з  висі  вдивлялось  в  картинку.
Сонечко  промінням  доторкалось  радо,  
Доносилась  пісня  з  вишневого  саду.

Неначе  тумани  по  землі  стелилась,
А  тоді  у  небо  журавлями  звилась.
Нехай  чують  пісню  гори  і  долини,
Хай  звучать  трембіти  звуки  з  полонини.

Вишивала  мама  у  думках  молилась,
Господові  в  ноги  низько  поклонилась.
Бережи  їх  Боже  завжди  і  усюди,  
Нехай  ця  сорочка  оберегом  буде.

Нехай  цвіт,  що  нині  її  прикрашає,
Теплом  і  любов'ю  серце  зігріває.
Мамина  турбота,  мами  плідна  праця,
Через  вишиванку  дітям  передасться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911615
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 21.04.2021

Lana P.

ВЕСНЯНЕ ДИВО

Злизало  сонечко  сніги,
Немов  солодку  вату,
Пішла  Настуся  від  нудьги
До  клумби,  аж  за  хату.

І  не  повірила  очам  —
Виглядує  хтось  смілий…
Наперекір  усім  квіткам,
Розцвів  підсніжник  білий!              29/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909498
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021

Н-А-Д-І-Я

Чому ж тебе не зупинила

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M[/youtube]

Згадаю  все    -  і  посміхнуся,
А  як  було  це  все  ж  давно!
Та  я  все  рівно  озирнуся...
Ніким  -  судьбою  це  дано.

Нащо?-  питаю  я  у  неї,
Для  чого  їй  була  ця  гра?
Яка  жорстока  ця  ідея,
Та  ця  історія  стара...

Як  часто  в  пам"яті  спливає
Той  незабутній  один  день.
Чомусь  це  пам"ять  все  тримає,
Що  залишилася  лишень.

Давно  вже  поїзд  відійшов,
Не  буде  більше  вже  зупинки.
Вокзал  був  свідком  тих  розмов,
Які  тривали  лиш  хвилинки.

Та  серце  все  ж  чомусь  болить,
Чому  тебе  не  зупинила?
Ось  що  зробила  ота  мить:
За  нами  двері  зачинила...

Тепер  було  б  все  по-другому,
На  зло    жорстокій  оцій  долі.
Лишився  присмак  полиновий,
Що  відчуваю  мимоволі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909562
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021

Наташа Марос

АКСИОМА…

Я  всегда  там,  где  боль,
Там,  где  мысли  мои,  аки  призраки,
Пресловутая  моль,
И  она  там,  ну,  разве  что,  изредка...
Где  неистовый  мир
Второпях  не  находит  хорошего,
В  ложе  пыльных  квартир
Я  останусь  одна,  всеми  брошена...
Да  стихами  плесну,
Словно  оттепель,  в  смежные  комнаты,
Нарисую  весну...
Признавайтесь,  а  Вы  меня  помните?..
Вспоминаете  хоть
Половодье  и  лодку  у  берега,
Пепел  жарких  стихов,
Когда  я  ещё,  глупая,  верила...
Ну,  конечно  же,  нет...
Вы  -  в  миру,  что  в  пиру,  Вы  -  на  волюшке  -
Оставляю  билет
С  чаевыми,  да  прямо  на  столике...
А  зачем  мне  одной
Два  билета  по  жизни  накатанной...
Там,  у  Вас,  выходной
У  меня  безрассветно  -  закаты  всё...
У  меня  -  суета,
Суета-маета,  знаю,  вечная...
Аксиома  проста  -
Колея  Ваша  тихая,  встречная...
Всё  у  нас  набекрень...  -
И  ручьи,  как  стихи,  безответные,
Начинается  день...
Я  встречаю  весну  глупо-ветрено...

                 -                      -                      -

             

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908854
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 24.03.2021

Lana P.

БЕРЕЗНЕВЕ

Прокидався  сонний  обрій  
Під  небесною  дугою.
Перші  промені,  хоробрі,
Покотилися  юрбою

Сонцесяйно,  на  землицю,
Розпливались  акварелі,
Цілували  круглолицю,
Розчинялися  тунелі.

Тьма  зникала  поступово,
Привідкрилась  ночі  брама  —
Появилась,  гонорово,
Березнева,  світла  дама.

Свіжість  вдарила  у  груди,
Розливалася  струмками,
Линув  спів  пташиний  всюди,
Скресли  почуття  між  нами.                                22/03/21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908848
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 24.03.2021

Наталі Косенко - Пурик

А серце відчувало вже весну

А  ти  хотів  кружляти  у  танку,
Із  ніжно  чарівливою  красою
І  в  неповторно  сніжному  листку
Згадати  мить  найкращу  із  зимою

Коли  земля  вкривалась  полотном
І  грали  водевілем  заметілі,
Ти  доторкався  трепетно  чолом,
Що  пробігав  мороз  по  моїй  шкірі

І  все  сплелося  -  холод,  почуття
Та  ти  вертався  в  трепетні  події
І  набирало  обертів  життя
Та  так  збувались  неповторні  мрії

А  ти  хотів  кружляти  у  танку,
Із  ніжно  чарівливою  красою,
А  серце  відчувало  вже  весну,
Назавжди  розпрощавшись  із  зимою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908754
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 22.03.2021

Н-А-Д-І-Я

Весна іде у вишиванці

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WKJX8DR4Qjk[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DovSxcvGjTY[/youtube]
Весна  іде  у  вишиванці,
Вінок  із  квітів  і  стрічок.
(Лежали  ці  наряди  в  скриньці,)
В  руках  підсніжників  пучок.

Іде  усміхнена,  щаслива,
Летять  за  нею  журавлі.
Зима  назустріч  кида  зливу,
І  показала  цим  жалі.

Весна  задумалась  хвилинку,
Та  є  що  в  відповідь  сказать:
Про  це  прохатиме  хмаринки,
Нехай  повз  неї  пробіжать.

Нехай  і  дощ,  щоб  був  лиш  теплий,
Він  від  засу́хи  все  спасе.
Ну,  а  весна  усе  це  стерпить,
Тепло  все  рівно  принесе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908331
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 21.03.2021

Олекса Удайко

РЕВЕ ТА СТОГНЕ

                 [i]  Реве  та  стогне  Дніпр  широкий…
                                                               Тарас  Шевченко      
     [youtube]https://youtu.be/CboBTo2-2v4[/youtube]
[b][color="#8c0d88"]Не  спалося…  В  сні  малював  Дніпрові  хвилі  –
на  воду  клав  небесні  кольори…
На  березі  човни  припнуті…  Й  у  пів  милі
стояв  Тарас...  щось    тихо  говорив.  

Можливо,  про  Вкраїну  і  Дніпрові  хвилі,  
що  вітер  так  “висо́ко  підіймав”?
Чи  про  вкраїнців,  котрі  в  нього  -  рідні  й  милі,
та  долі  Бог  їм  доброї  не  дав?

Реве  та  стогне...  І  Дніпро,  і  Україна.
Від  злих,  затятих  –  ззовні  –  ворогів.
І  плаче  матір...  Бо  хоронить  –  вкотре!  –  сина
і  проклинає  війн  “святих”  богів!  

Та  не  до  пла́чу  тим  поборникам  держави  –
бійцям  й  охочим  на  передовій...
На  їхні  плечі  впали  війн  жахні  заграви,
і  внутрішньої  й  зовнішньої  війн.

Пасіонарії…
                                                     боротися...
                                                                                                       готові
до  повних  й  остаточних  перемог!
Не  жаль  для  цього  їм  ні  поту,  ані  крові.
Нехай  борців  хранить  Всевишній  Бог!

Не  спав...*  
Бо  не  сну,                                                                            
посестри  
         і  
братове.
[/color]
[/b]

19.03.2021,  Київ
__________________
*Я  снив  оцю  картину,  як  вставати...
   й  Тараса  бачив    у    куточку  хати.

©  Олекса  Удайко[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908492
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 21.03.2021

Надія Башинська

ОЙ ЛЕТІЛИ ЖУРАВЛІ…

Старий  батько-журавель  зібрав  журавляток
і  сказав:  «Чекають  нас.  Пора  всім  збиратись.
Довго  будемо  летіть  від  цього  порога.
Сили  набирайтесь,  бо  нелегка  дорога.»

І  зраділи  молоді,  крильми  тріпотіли.
Пам’ятали:  всяк  було,  як  сюди  летіли.
Та    бажання  бачить  знов  рідне  поле  й  хати,
річечку  свою  стрімку…  звало  журавляток.

Батько-журавель  сказав:  «Сила  –  добре,  діти.
Та  бажання,  що  в  душі  –  найдорожче  в  світі.
Нелегкий  чекає  шлях,  забудьте  про  втому.
Цінний  кожен  змах  крила  –  все  ближче  додому.

І  злетів  у  небо  клин…  Земля  рідна  звала.
Вона  своїх  журавлят  радо  зустрічала.
Батько-журавель,  вожак,  завжди  був  найпершим.
І  політ  від  його  слів  ставав  значно  легшим.

Ой  летіли  журавлі…    вище  хмар  летіли.
Як  спустились  до  землі,  їм  усі  раділи.
Клекотіли  радо  так,  де  біленькі  хати
стали  дружно  всі  кружлять,  діток  викликати.

Веселились  діточки  і  журавок  звали:
«Журавляточка  малі!  Ми  вас  так  чекали!»
І  словам  дитячим  тим,  журавлі  раділи,
щоб  потішить  діточок,  на  лужочку  сіли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908711
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021

Lana P.

З ДНЕМ ПОЕЗІЇ! (Афоризми)

***
Поезія  —  відгук  душі,
Відображений  у  вірші.

***
Поезія  —  серцевий  гомін,
Лишає  незабутній  спомин.

***
Поезія  —  душевні  ліки:
Сьогодні,  вчора,  і  навіки...

***
Поезія  —  в  кохання  двері,
Думки  лягають  на  папері...

***
Поезія  —  це  зліт  Пегаса,
В  словах  віршована  прикраса.

***
Поезія  це  —  дивовижний  світ,
Грань  слова,  що  карбує  моноліт.

***
Поезія  —  це  відчуття  у  такті,
Словесна  подорож  в  життєвому  спектаклі.

***
Поет  майстерний,  як  коваль,
Для  читачів  кує  Грааль.

***
Поезія,  як  перелітна  птаха,  —  не  безсила,
Бо  ігнорує  межі  простору,  щоб  рвати  крила.

***
Поезія  —  моя  душа,
Хай  строго  судить  сам  читач,
Слова  складаються  в  вірша,
Душі  моєї  він  —  слухач.

***
З  тобою  я  мрію,  млію,
В  обіймах  божеволію,
Без  тебе  я  шаленію,
У  читанні  багрянію,
Полум’янію,  німію  —
Від  поезії  хмелію...

***
Справжні  поети  не  пишуть  ручками  та  олівцями...
Їхні  думки  ллються  з  серця  чорнилами  зі  словами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908638
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021

Надія Башинська

ОЙ, КАЛИНОНЬКО МОЯ…

Ой,  калинонько  моя,  зернятко-серденько,
знаєш,  вчора  я  прийшла  додому  раненько.
Ой,  калинонько  рясна,  не  кажи  нікому,
з  ким  до  раночку  була,  хто  провів  додому.

Тільки  матінці  скажи  -  схились  до  віконця,
здогадається  вона,  як  гляне  на  ґронця.
Ой,  калинонько  моя,  серденько-зернятко,
віти  нижче  нахили,  зрозуміє  татко.

Кучерявий,  молодий,  був  зі  мною  милий,
мене  ніжно  обнімав,  говорив  -  щасливий.
Я  до  нього  вийду  знов,  як  зіронька  зійде,
обіцяв,  що  восени  із  сватами  прийде.

Ой,  калинонько  рясна,  зернятко-серденько,
знаєш,  знову  я  прийду  додому  раненько.
Ой,  калинонько  моя,  не  кажи  нікому,
з  ним  до  ранку  буду  я...  проведе  додому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908609
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 21.03.2021

Любов Іванова

НАШ РОМАНТИЧЕСКИЙ УЖИН

[b][color="#cc0a0a"]Н[/color]а  город  сумерки  спускались,
[color="#cc0a0a"]А[/color]лел  закат  над  мостовой.
[color="#cc0a0a"]Ш[/color]ли  рядом,  за  руки  держались,

[color="#cc0a0a"]Р[/color]ай  на  земле  мне  -  быть  с  тобой.
[color="#cc0a0a"]О[/color]пять,  опять  в  плену  у  страсти,
[color="#cc0a0a"]М[/color]инуты    радости  кругом.
[color="#cc0a0a"]А[/color]нгел  любви  нас  от  ненастий
[color="#cc0a0a"]Н[/color]ежность  тая,    прикрыл  крылом...
[color="#cc0a0a"]Т[/color]аверна,  столик,  виски,  свечи
[color="#cc0a0a"]И[/color]  скрипка  плачет  в  тишине.
[color="#cc0a0a"]Ч[/color]арует  чувственностью  вечер,
[color="#cc0a0a"]Е[/color]два    тревожа  душу  мне.
[color="#cc0a0a"]С[/color]  небес  нам  звезды  улыбались,
[color="#cc0a0a"]К[/color]азался  близким  млечный  путь..
[color="#cc0a0a"]И[/color]  фонари    в  саду  качались,
[color="#cc0a0a"]Й[/color]  наполнялась    счастьем  грудь.

[color="#cc0a0a"]У[/color]зор  от  ламп  скользит  по  стенам,
[color="#cc0a0a"]Ж[/color]урчит  в  фонтанчике  вода.
[color="#cc0a0a"]И[/color]  чувств  поток  бежит  по  венам,
[color="#cc0a0a"]Н[/color]ас  захлестнула    благодать...[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908594
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 21.03.2021

Наталі Косенко - Пурик

В образі весняночки

Ось  вже  на  порозі,  ніжна  пані,
Пише  неповторно,  як  в  романі,
Заглядає  в  сад  помалювати,
Щоб  з  весною  ніжно  привітати

Скоро  вже  бруньки  укриють  віти,
Обіймуть  гарненько,  ніби  діти
І  ласкавий  промінь  доторкнеться,
Кожне  личко  ніжно  посміхнеться

А  верба  розпустить  свої  коси,
Щоби  умивали  ніжні  роси
Та  світило  сонечко,  як  ненька,
Зігрівалась  променем  земелька

Я  так  хочу  швидко  все  відчути,
В  образі  весняночки  побути,
Смак  впіймати  зелені,  травиці
Та  попить  джерельної  водиці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908651
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

У тобі вічна сила

Відтінки,  переливи  кольорів,
Ранкова  свіжість  і  повітря.
Палітра  фарб,  багатогранність  мрій
І  різнобарвність  гами  світу.

У  тОбі  серця  радість  і  печаль,
Любов  у  тобі,  ніжність  квітів,
І  ночі  зіркова  тонка  вуаль,
І  дня  безмежне  розмаїття.

Спиваю  кожне  слово,  мов  нектар,
Бо  ти  для  мене  насолода.
Поезіє,  Господній  вищий  дар,
Не  описати  твою  вроду.

Дукати  для  душі  твої  слова,
Крилатість  янгольська  у  небі.
У  тОбі  вічна  сила,  бо  жива.
Для  мене  ти  -  життя  потреба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908677
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021

Білоозерянська Чайка

Поетичний діалог

[i]Веду  зі  світом  власний  діалог  –
Поезією  можна  все  відчути.
Мов  в  дзеркалі  –  світ  радощів  й  тривог,
З  рядками  душу  віддаєш  саму  ти.

У  віршах  –  різнобарвність,  серця  ключ,
Емоції,  надії,  сподівання.
То  пише  наша  Муза  власноруч,
Звучить  її  мелодія  кохання.

Хороші  вірші  йдуть  із  уст  в  уста,
У  різних  формах  і  на  різних  мовах.
В  країнах  різних,  в  селах  та  містах  –
Читач  їх  розуміє  з  напівслова.

Мистецтвом  рими  зібрані  думки
В  майбутньому  напишуть  інші  люди.
Хороші  вірші  збережуть  віки  –
І  поетичне  слово  завжди  буде![/i]

Зі  святом,  шановні  одноклубники!  Здоров'я,  миру,  весняного  настрою  та  вірної  Музи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908670
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така довга розлука

Візьми  мої  долоні  в  свої  руки
І  мені  в  очі  ніжно  подивись.
Між  нами  довгою  була  розлука,
Але  любов  лишлась,  як  колись.

Промов  до  мене  хоч  єдине  слово
І  розкажи,  як  жив  без  мене  ти.
Так  хочеться  твою  почути  мову,
А  ще  з'єднати  юності  -  мости.

Для  тебе  слів  я  зберегла  багато
І  зберегла  ту  трепетну  любов.
Яка  для  нас  творила  з  буднів  -  свято
І  дарувала  ніжності  розмов.

Вона  серця  в  морози  зігрівала,
Весною  нареченою  була.
Букети  квітів  влітку  дарувала
А  восени  до  вівтаря  вела...

Як  добре,  що  зустрілися  з  тобою
Любов  -  тепло  ще  дарувала  нам.
Вона  була  дарована  судьбою,
Щоб  нас  за  руки  повести́  у  храм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907955
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Прощай усім

Прощай  усім,  хто  ображав  тебе.
Лиш  добре  серце  переможе  зло,
Бо  не  стійкий  нещасть  усіх  хребет.
Створи  в  своїй  душі  любові  тло.

Прощай  зневагу  їхню,  гіркоту,
Людей  негарні  вчинки,  біль  в  душі.
Мабуть,  вони    упали  в  сліпоту.
За  них  молись.  В  прощенні  лиш  рушій.

Прощай,  бо  Бог  усіх  людей  прощає.
Великодушним  будь,  й  тобі  простять,  
Бо  що    творять,  не  відають,  не  знають.
В  прощенні  тільки  буде    благодать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907954
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021

Ніна Незламна

Мов промінь сонця

Знов  засріблились,  білосніжні  замети
Я  поміж  них,  напевно  могла  б  замерзти

Твій  погляд  й  моя  рука  в  твоїй  руці
Тепло  і  ніжність  назло  зимі  -  розлуці

Вогонь  в  каміні  здіймається  доверху
Поміж    дровин  тонких  ,  не  наганя  страху

Лиш  загадковість  в  нім  та  до  очей  іскрить
В  раптовім  спалаху  стріляє  і  тремтить

Як  почуття,    що  між  нас  завмерли  на  мить
Вже  від  самотності,      сердечко  не  щемить

Мов  промінь  сонця  ,  душі  освітив  сяйвом
Коханий,  любий,  тож  нам    так  добре  разом

Хоча  сповитий  березень    в  сніжній  імлі
Цьому  промінню  порадіймо    і  весні.

                                                     13.03.2021р


Вірш  до
   картини  з  інтернета

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907922
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021

Н-А-Д-І-Я

Яке воно людське те щастя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI[/youtube]

Веде  омріяна  дорога,
Та  на  шляху  не  заблукай.
Згадай  усі  перестороги,
І  лиш  омріяну  шукай.

Здолай  вітри,  дощі,  тривоги.
Не  йди  до  цілі  навпростець,
Лиш  так  дійдеш  до  перемоги.
Не  увірветься  хай  терпець.

Навколо  снігу  кучугури,
Тобі  так  важко  вже  іти.
Але  ж  ти  сильна,  вір,  натура,
Ти  доберешся  до  мети.

Не  плач,  а  смійся  у  дорозі,
Повітря  глибше  тут   вдихни.
Ти  все  здолаєш,  бо  ти  в  змозі,
Сльозу  непрохану  змахни.

І  ти  уже  на  півдорозі,
Упав,  стомився...  не  біда!
Лиш  тільки  крок  і  вже  невдовзі,
Твоя  упевнена  хода...

Яке  воно  людське  те  щастя?
Мабуть,  у  кожного  своє.
І  досягнути  тому  вдасться,
Хто  в  нього  вірить  -  воно  жде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907925
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021

Ніна Незламна

Це наш Тарас

Це  наш  Тарас-  творець,  мислитель,
Для  нас  герой,  борець,  учитель,
Рядки,  римовані  в  куплети,
Писав,  як  ще  спали  поети.

Уболівав  за  Україну,
 Немов  за  неньку,  свою  рідну,
Його  топтали,  катували,
І    у  кайдани  закували.

Писав  в  натхненні  із  любов’ю,
Не  раз    у  застінках  стік  кров’ю,
Та  сила  духу,  та  незламна,
І  часто  воленька  стражденна.

Немов  той  птах  злітав  на  крилах,
Зміг  побороти  всі  насилля,
Без  довгих  снів,  часто  в  безсонні,
Клаптик  паперу  на  підвіконні.

Слова  закладені  від  серця,
 Мов  малював  свої  озерця,
Що  надихали  до  боротьби,
Мрії  й  надії  в  душі  завжди,
Щоби  дійти  людям  до  правди.

Недопустити,  лише  зради,
Єднати  людство  кожним  словом,
Немов  покрити  землю  сяйвом!  
Щоб  Мир  прийшов  й  пшениці  в  полі,
Заколосилися  доволі,
Й  безсмертнеє  слово  Кобзаря,
Не  знало  ліку  календаря!

Це  наш  Тарас,  це  наш    учитель
Це  наш  пророк  і  наш  мислитесь
                                                   Вклонімося  перед  його  талантом!                                                  


                                                   09.03.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907448
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 10.03.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Букет для тебе

В  руках  моїх  троянди  білі,
Тобі  кохана  їх  несу.
Твої  уста,  мов  вишні  спілі,
Я  сік  вишневий  з  них  зіп'ю.

І  хоч  зима  на  дво́рі  в  танці,
Не  поступається  весні.
Співають  птахи  оду  вранці
І  чути  звуки  голосні.

Моя  лебідко,  незрівнянна,
Для  мене  ти  -  весняний  цвіт.
В  моєму  серденьку  -  кохана
І  найдорожча  стільки  літ.

В  очах  твоїх  любов  іскриться,
Даруєш  щастя  ти  мені.
З  тобою  наші  таємниці,
Лиш  знають  зорі  осяйні.

Візьми  букет,  голубко  мила,
Трояндою  завжди  цвіти.
Кохання  -  то  велика  сила,
Його  ми  будем  берегти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907518
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021

Олекса Удайко

АПОСТОЛ ПРАВДИ І НАУКИ

       [i]  Є  Свята  в  в  нашому  житті,  котрі  не  можна  
         не  відмічати.  Недарма      ж  вони  мають  корінь  
         "свят-",  спільний  зі  словом  "СВЯТІСТЬ"!
         Одними  серед  таких  Свят  є  Шевченківські  дні:
         9-те  та  10-те  Березня!      Останнє  пам'ятне  ще  
         й  тим,    що    цьогоріч  воно  є    160-ю    річницею  
         пам'яті  нашого  поета,  пророка,  апостола.  [/b][/i]  
 [youtube]https://youtu.be/vvnIV3XxN-Y[/youtube]
                                                 [i]  І  день  іде,  і  ніч  іде.
                                                   І,  голову  схопивши  в  руки,
                                                   Дивуєшся:  чому  не  йде
                                                   Апостол  правди  і  науки?!
                                                                                       Тарас  Шевченко
[/i]

[i][b][color="#78096f"]Ми  –  напрочуд  сором’язлива  раса…
Не  по  собі  нам  –  все  бо  в  нас  своє:
земля  і  надра,  дух  і  мова  наша.
Сусідка  ж  з  нас  кровицю  жадно  п’є.

Як  втамувати  люті  апетити,
що  має  хижий,  хтивий  людоїд?
Допоки  вже  наш  люд  в  крові  топити
І  кидати  у  вир  нелюдських  бід?  

Ключі  до  рішень  –  в  помислах  Тараса:  
його  Кобзар  –  до  волі  й  сили  код,
дороговказ  на  міжнародній  трасі  
від  власних  й  імпортованих  негод!

Нехай  наш  меч  Тарасом  освятиться,
наш  крицевий,  твердий  каральний  меч!
Без  просу  не  піду  в  твою  світлицю,
то  ж  поважай  і  ти  мою  картеч!  

Моя  душа  геть  гнівом  вибухає
і  вибухне  тротилом  ще  не  раз,
якщо  урвеш  священний  шлях  до  раю…
Бо  в  мене  є  апостол  –  мій  Тарас!  

Шануймо  ж,  гей,  месію  і  пророка!
Прислухаймось  до  меседжів  його  –
Й  ростиме  правда  й  мудрість  рік  за  роком
в  очах  людей!  
                                                                 І  –  в  чорта  самого̀![/color][/b]

7  березн  2021  р.
©  Олеса  Удайко
______________
На  світлинах  з  інтернету.  -  недавні  сліди  вандалізму  
"славних  прадідів  великих  правнуків  поганих"щодо
нашого  месії,  апостола,  пророка  Тараса  Шевченка...-  [/i]
[youtube]https://youtu.be/04nSETVJTg0[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907231
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 10.03.2021

Н-А-Д-І-Я

Коли сумую за тобою

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LdfX972lisw[/youtube]

Коли  сумую  за  тобою,
То  й  сон  чомусь  тоді  не  йде.
Легенько  скла  торкнусь  рукою,
Мене  твій  образ  віднайде.

І  я  тоді  веду  розмову
Про  наболіле,  про  життя.
Але  від  тебе  все  ж  ні  слова,
Якесь  гірке  передчуття.

Повільно   свічка  догорає,
Химерні  плями  на  стіні.
Я  щось  чекаю  і  не  знаю,
Чому  це  сумно  так  мені.

Скриплять  віконниці  надвірні,
Чомусь  так  страху  надають.
Зірки  поблідли  вже  вечірні,
Незримо  нічку  украдуть.

І  знову  погляд  -  на  вікно:
Твій  образ  марився  анфас  -
Хтось  кинув  квіти  на  це  скло,
І  це  було  не  для  прикрас.

Я  провела  по  них  рукою,
Вода  сльозою  потекла.
І  не  солоною,  гіркою,
І  руку  ніби  обпекла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907507
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021

Н-А-Д-І-Я

ТА ЗИМА НЕ БУВАЄ ПОСТІЙНО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=u-R3IQBKb8c[/youtube]
На  поляні  проталинки  видно,
Це  промінчик  залишив  свій  слід.
Хоч  надворі   мороз  і  ще  зимно,
Вже  весни  відчуваєм  прихід.

Крадькома,  нерішуче  загляне,
Кине  промінь   на  кілька  хвилин,
Ледь  торкнеться  повітря  весняне,
Та  все    спинять   танки  хуртовин.

Десь  прокинеться  квітка  з-під  снігу,
Не  до  сну,  всі  чекають  весну.
Хоч  би  трохи  тепла,  чи  відлигу.
Ці  тривожать  думки  з  напівсну.

Та  зима  не  буває  постійно,
Вщерть  розтануть холодні  сніги.
І  десь  зникнуть  думки  безнадійні,
Нададуть  до  життя  більш  снаги.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906254
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021

Н-А-Д-І-Я

НЕ ЗАБУВАЙ МЕНЕ НІКОЛИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m2-hLskvH2s[/youtube]

Не  забувай  мене  ніколи,
Для  мене  втрата  ти  важка.
Нехай   в  тумані  видноколи,
Мене  почуй  із  далека.

І  то  нічого,  що  далеко,
Відчую  подих  теплий  твій.
Хай  принесуть  його  лелеки,
Забуть  мене  ти  не  посмій,

Не  забувай  мене  весною,
Яку  чекали  ми  колись.
І  навіть  лютою  зимою,
Прошу,  до  мене  відгукнись.

Коли  впаде  пожовкле  листя,
Відчуй   мій   шерхіт  під  ногами.
Всміхнись  й  до  мене  озирнися,
Рахує  відстань  вже  роками.

Не  забувай  у  час  гіркий,
Коли  вже  буде  не  до  мене.
Здолай  і  вітер  ти  рвучкий,
Здійсни  бажання  незбагненне...

НЕ  ЗАБУВАЙ  МЕНЕ    Н  І  К  О  Л  И...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906245
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Незрадлива сльоза

На  білій  стіні  ікона  ще  плаче.
Забута,  залишена  кимось.
На  хвильку  забіг  собака  бродячий,
Пустою  каструлею  гримав.

Відкриті  вітрам  поламані  двері,
І  протяг  дістав  аж  до  вікон.
Не  прийде  ніхто  сюди  на  вечерю.
Розвіялась  з  попелом  віра.

Спустошеність,  наче  каменем  давить.
Гуляє  лише  порожнеча.
Ліворуч  в  кутку  павук  не  лукавий,
Байдужий,  байдужий  до  втечі.

Самотня  хатина,  бур*ян  у  дворі.
Не  буде  достиглої  ниви.
Руїни  села...Споглядання  зорі.
Ікони  сльоза  незрадлива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906197
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 27.02.2021

Ніна Незламна

Вона навчає мудрості, любові

Життя  її,  як  стрімка  течія  річки,
Де  забагато  порогів,  перепонів,
На  жаль,  де  в  вирії,  часто  рвалися  стрічки,
Стрічки  надій,    мрій,  жаданої  любові.

В  хворобах,  муках  та  все  ж  вивчала  мови,
Слова  плекала…  з  материнським  молоком,
І  перед  нею  схилялися  діброви,
Рядки  писемності  спліталися  вінком.

Велика  праця  -  написати  підручник,
У  спадок  залишила,  для  нас  з  вами,
Щоб    прочитав,  її  кожен  шанувальник,
Уміння,  майстерність,  передать  словами.

Про  історію  давніх  народів  сходу,
Вона  -  навчала  любити  Батьківщину,
І  завжди  прославляла  землю,рідний  край,
Та  пісня,  про  сорочечку  білу-  білу,
Де  нИтки  переливались,  як  водограй,
У  ній  настанови,  як  прожити  життя.

Тепер  й  навІки,  буде  жити    серед  нас,
Те  кожне  слово,  її  патріотичне
Що  з  цвітом,  весняним  залягло  у  серцях.
І  шанування  до  людей  святе,  вічне
Що  в  творах,  мелодійних  возвеличує,
Навчає  -  мудрості,  любові,  як  нам  жити.

                                                                   25.02.2021р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906244
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Двоє під дощем

Ховала  парасоля  їх  обличчя,
А  літній  дощ  пісні  свої  співав.
Закохані  стояли  собі  звично,
Ніхто  на  них  уваги  не  звертав.

Текли  струмки  по  затишній  алеї,
І  був  в  зажурі,  романтичний  сквер.
А  він  усе  не  зводив  погляд  з  неї,
Краплини  мокрі  падали  з  дерев.

Що  тільки  робить  із  людьми  кохання!
На  різні  вчинки  здатне  без  думок,
Не  спати  ніч,  блукати  до  світання
І  танцювати  під  дощем  танок.

Та,  що  їм  дощ,  коли  вони  щасливі,
І,  що  їм  ніч,  коли  вони  удвох.
Нехай,  хоч  заливні  приходять  зливи,
Їх  не  злякає  цей  переполох...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906152
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 27.02.2021

Любов Іванова

ГРУСТИМ, СЕДИНУ ЗАМЕЧАЯ

[b][i][color="#9306ba"]Г[/color]оды  пролетели,  упорхнули  в  небо,
[color="#9306ba"]Р[/color]азметал  их  ветер,  словно  с  яблонь    цвет.
[color="#9306ba"]У[/color]  висков  осели  белым-белым  снегом,
[color="#9306ba"]С[/color]еребрится  локон,  зрелости  привет.
[color="#9306ba"]Т[/color]олько  юность  наша  где-то  там    осталась,
[color="#9306ba"]И[/color]    туда  тропинки  заросли  травой.
[color="#9306ba"]М[/color]ожет  и  не  правда,  но  мне    показалось

[color="#9306ba"]С[/color]ердце  там  доселе  рядышком  с  тобой.
[color="#9306ba"]Е[/color]сли  бы  вернуться  в  юность  на  минутку,
[color="#9306ba"]Д[/color]а  пройтись  по  саду  вниз    к  родной  реке.
[color="#9306ba"]И[/color]  сорвать    на  склоне  диво-незабудку,
[color="#9306ba"]Н[/color]о...  мечта  скатилась  каплей    по  щеке...
[color="#9306ba"]У[/color]летели  годы  в  небо  птичьей  стаей,

[color="#9306ba"]З[/color]амели  снегами  за  собою  след.
[color="#9306ba"]А[/color]  я  неизменно  в  памяти  листаю,
[color="#9306ba"]М[/color]не  бы  встретить  снова  у  реки  рассвет.
[color="#9306ba"]Е[/color]сли  бы,  да..  как  бы...  Только  нет  возврата.
[color="#9306ba"]Ч[/color]то  мечтать  о  прошлом,  хватит  горевать.
[color="#9306ba"]А[/color]  ведь  есть  красоты  даже  у  заката,
[color="#9306ba"]Я[/color]  приму,  как  данность  эту  благодать...[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904462
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021

Valentyna_S

До узлісся дорогу слідами мережу…

До  узлісся  дорогу  слідами  мережу.
Захлинулися  спокоєм  жваві  рулади.
Під  казки  нерозказані  Шахерезади
Подрімай,  мудрий  старче,  тебе    не  збентежу.

Розшифрує  зима  ієрогліфів  мудрість—
І  розквітне  відродження  твого  пагілля.
Відгорнувши  свій  сон,  стрінеш  ти  березіля
Благородним,  як  є,  без  оманної  пудри.

Запитаєш  мене,  чом  заходила  в  гості,
Як  не  можу  знайти  таємницям  відгадок.
Я  у  тебе  шукала  замирення,  ладу,
Й  те,  що  тут  залишила  торік  моя  осінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904443
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 12.02.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сніг летить

В'ється  дим  з  димарів,
Сніг  ляга  кришталем.
День  уже  догорів,
Відлетів  журавлем.

Сніг  летить,  сніг  летить,
Мете  хуртовина.
Сніг  летить,  сніг  летить,
В  шубах  вже  ялини.

Завітав  морозець,
Закохався  у  ніч.
Та  холодних  сердець,
Не  зігріє  від  свіч.

Сніг  летить,  сніг  летить,
Падає  на  вії.
Сніг  летить,  сніг  летить,
Зима  сріблом  сіє.

Вогник,  що  язиком,
Ловить  подих  зими.
Сипе  срібло  пилком,
Тче  зима  килими...

Сніг  летить,  сніг  летить,
На  мої  долоні.
Сніг  летить,  сніг  летить,
Мчаться  білі  коні...

Тче  зима  килими
І  дарує  полям.
Як  радіємо  ми,
Всі  -  зимовим  цим  дням.

Сніг  летить,  сніг  летить,  
Усе  засипає.
Сніг  летить,  сніг  летить,
Казка  завітає...
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904062
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 08.02.2021

Н-А-Д-І-Я

А за вікном цвіте весна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=983_3sbKjSY
[/youtube]
А  за  вікном  цвіте  весна,
Он  білий  цвіт  скидає  вишня.
Навколо  біла  пелена,
Така  красива,  дивовижна.

Підхопить  вітер  пелюстки,
І,  ніби  білий  сніг  навколо,
В  моє  вікно  кида  жмутки,
І  ось  дерева  зовсім  голі.

Це  не  весна  цвіте  -  зима,
Що  на  весну  в  цей  час   так  схожа.
Так  вторить  вЕсну  крадькома,
Робити,  знає,  так  негоже.

Притихне,  сяде  відпочить,
І  задоволена  собою.
Та  це  буває  тільки  мить,
І  знову  сніг  летить  стіною..

А  ми  повірили  в  цю  казку,
Рука  в  руці,  весна  в  душі.
І  хай  зима  цю  скине  маску,
Так  тепло  нам  у  цій  тиші.

Серця  від  радості  стукочуть,
Душа  слідкує  назирці,
А  очі  дивляться  у  очі....
Не  заморозьте  щастя  пагінці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904037
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 08.02.2021

Валентина Ланевич

Для життя живокіст

Знову  ніч  розгорнула  обійми,
Свище  вітер  своє  щось  в  пітьмі.
Напросились  думки  нараз  в  прийми
Та  вони  невблаганно  німі.

Час  завісу  підняв  у  минуле,
Там  роки  за  роками  біжать.
Прокидається  те,  що  заснуле,
Що  у  пам’яті  ставить  печать.  

Що  у  серце  вселяло  надію
Та  душі  дарувало  політ.
Без  любові  я  жити  не  вмію,
Бо  вона  для  життя  живокіст.

Живить  тіло  і  розум,  і  волю,
На  безвіллі  малює  хрести.
Якби  в  грудях  позбутись  ще  болю,
Компроміс  із  собою  знайти.

Власний  суд  мені  знижки  не  зробить,
Він  карає  за  промахи  всі.
Разом  з  тим,  паралелі  проводить,
Щоб  радіти  духовній  красі.

07.02.21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904018
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 08.02.2021

Н-А-Д-І-Я

Почуй мене

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-Q1x4FxDcPo
[/youtube]
Ну  як  примусить  долю  покоритись,
Щоб  була  лагідна  для  нас?
І  щоб  вона  змогла  цьому  скоритись,
І  щоб  в  житті  було  так  повсякчас.

Важка  моя  ця  просьба  -  добре  знаю,
Чому  ж  тоді  в  житті  однім  щастить?
А  я  свою,  як  є,  завжди  приймаю,
Не  раз  ти  намагалась  засмутить.

З  тобою  я  борюся,  як  умію,
Прихильною  ти  не  завжди  була.
Життя  -  це  боротьба  -  я  розумію,
Додай  мені  хоч  трішечки  тепла.

Прошу  про  це    я  також  і  для  друзів,
І  за  мою  рідню   тебе  прошу.
Ти  не  тримай  усіх  нас  у  напрузі.
Почуй  усе  оце,  що  я  пишу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902906
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021

Любов Іванова

А АНГЕЛ ЛЕГ У КРАЯ НЕБОСКЛОНА

[b][i][color="#ab0505"]А[/color]    мне  бы  снег,  он  точно  лечит  душу.

[color="#ab0505"]А[/color]  мне  бы  вьюг,  метелей  волчий  рык.
[color="#ab0505"]Н[/color]еужто  сердце,  леденея  в  стужу,
[color="#ab0505"]Г[/color]ортанным  звуком  изрекает  крик:
[color="#ab0505"]-  "Е[/color]ще  чуть-чуть  и  я  скорее  в  клочья!!!
[color="#ab0505"]Л[/color]юбовь  теперь  приносит  только  боль."

[color="#ab0505"]Л[/color]арец  любви,  а  все  о  ней  -  в  межстрочьях,
[color="#ab0505"]Е[/color]сть  та,    с  высот  назначена  юдоль.
[color="#ab0505"]Г[/color]орчит  в  душе  и  жжет  огнем  сердечко

[color="#ab0505"]У[/color]шел...  а  я?    Как  дальше  с  этим  жить?

[color="#ab0505"]К[/color]ак    нужно  мне  хотя  б  одно    словечко,
[color="#ab0505"]Р[/color]азрушить  грусть  и  счастье  заслужить!
[color="#ab0505"]А[/color]  слов-то  нет,  куда  не  глянешь  -  пропасть,
[color="#ab0505"]Я  [/color]вновь  стою  над  бездною...  одна,

[color="#ab0505"]Н[/color]еровен  час  и    жизненная  лопасть,
[color="#ab0505"]Е[/color]щё  виток...  и  я  уже  у  дна....
[color="#ab0505"]Б[/color]езгрешный  вестник,  самый  добрый  вестник,
[color="#ab0505"]О[/color]н  рядом  есть,  когда  так  нужен  мне,
[color="#ab0505"]С[/color]  небес  поет  спасительные  песни,
[color="#ab0505"]К[/color]асаясь  нежно-нежно  в  тишине...
[color="#ab0505"]Л[/color]ишь  он  держал  над  жизнью  звездный  купол,
[color="#ab0505"]О[/color]бъяв  меня  заботой  и  теплом.
[color="#ab0505"]Н[/color]ет,  шаг  мой  в  бездну    -    это  будет  глупо,
[color="#ab0505"]А[/color]  мне  надежно  под  его  крылом...[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902889
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021

Ніна Незламна

Помилка ( проза)

         
         В  квартирі  тихо…    Лише  інколи  вітер,  кинувши  на  скло  вікна  жмуток  снігу,  порушить  тишу.  І  то  так  тихо,  але  Вона  тупо  дивиться  на  скло,  хоч    й    час  від  часу    чує,  те  тихе  торкання.  Для  неї  мов    пробудження  від  думок.
     В    кімнаті,  навпроти  вікна,  святковими    стравами  накритий  стіл.  Два    кришталеві  бокали,  в  них  на  дні    залишилося    по  декілька  крапель    недопитого  вина.    Ті  залишки,  їй  здавалися    недомовленими  словами,  на    які    Вона  чекала    роками.  Вогонь    і  запах  пахучої  свічки,    часом  хитався  від  її  подиху,    торкався  душі,  намагався    втішити,  зігріти.  Бо  ж  стан  душі  такий,  як  надворі  зимовий,  холодний,  а  так  хотілося  тепла.  Немов  шукала  десь  розради,  щоб  не  розплакатись.  На    склі    вікна,  купки  сніжинок  трималися  його,  деінде    на  лисинах  стікали  маленькі  краплинки.  Цим  придали  жалю,  Вона  тихо  заплакала.  Напевно  від  своєї  недолугості,  було    бажання    все  висказати,  що  лежало  на  душі,    щоби  врешті  почув.Та  не  посміла,  адже    в  такий  вечір  не  мала  бажання  сваритися.  Декілька  років    поспіль  такого  не  було,  щоб  він  пішов  і  не  всміхнувся,  чи    не  залишивши  на  ній      ніжний  погляд,  чи  на  якусь  мить  затримався  в  солодкого  поцілунку.
В  душі,    спогад,  мов  написав  книгу  про  її  життя.Чи  плач  є  в  ньому,  напевно  так,  коли  не  приходив  вчасно,  як  обіцяв.  В  тій  книзі    викарбувані  золотом  слова  про    щасливі  миті;    в  спокусі,  в  теплих  обіймах.  Ніжні  дотики,  ласкаві  погляди,  як  нагорода  за  її  ласку.  А  Вона  мліла,    вміла    дарувати,  адже  кохала.  І  не  жадала  знати,  що  він  одружений  і  є  дитя  .  Та  мала  сподівання,  що  буде  майбуття,  нехай  не  зараз,  а  колись.  Та  поки  кров  у    жилах  кипить,  прийде  до  неї,    вгамує  полум`я,  той  жар    потушить,  що  палить  її    тіло.    Віддасть  йому  частину    тепла,  порине  в  річку  прохолоди,  з  тремтінням  впаде  на  його    мужні  груди.  Він  так  жадав  її.  Таким    солодким    було    їх  кохання.  Не  сміла  відмовити  і  Він    руками,    немов  птах    крилами,  пригортав  її.  І  обіцяв  все  життя  кохати.  Хоча  і  знала,    що  це  гріх,  але  погодилась  його  пронести  через  все  життя.  Бо  Він  один,  як  розділити  на  двох?  Коли  топилась  в  його  зелених  очах,  намов    ковток  цілющої  води  шукала  там  для  спасіння.  Тож  серце  тріпотіло,  немов  у  пташки,  що  тікала  від  ястуба,    в  обіймах  знаходила  захист.  Він  цілував  її  груди,  стан,  ховався    під  простирадло,  відчував  її  бажання,  виконував  їх  і  сам  з  блиском  в  очах,  від  задоволення  стогнав.
     Сльози  котились….    Деж  молодість?    Чому  покидає?  Адже      не    бажає  з  нею  прощатись.  Хай  би,  як  раніше….    під  лісом  широке  поле.  Почути    дзвінкоголосого  солов`я,  спів    про  кохання,  збирати  в  букет  квіти;  маки,  волошки,  ромашки  і  стиглі  колоски  жита,  пшениці.    І  бігати  по    травах,  квітах,  як  колись,  немов  діти.  Чи  на  долоню  покласти  декілька  зерен  і  пригостити,    вустами  доторкнутись  долоні.  І,  як  вдячність    -  відчути  поцілунок,  що    стрілою  проникне  через  все  тіло.  Як  же  відмовитись  від  цього?  Не  знати.  Підкралась  думка  -  »Хіба,  як  сорок  років,  то  вже  все  не  так  сприймаєш?  Можливо  хтось  та  тільки  це  не  для  нас…  В  такі  роки  здається  магія  притягує  до  того,  кого  по  -  справжньому  кохаєш.  Відмовитись?  Де  сили  взяти?
Думки  літали  -»    Ну  ось,провели  Старий  Новий  рік.  Невже  з  ним  моя  молодість  відлітає.  Перше  і  останнє  кохання  мене  покине?  Що  це  було?  Ніяких  слів,  лише  зітхання.    Між  нас,  як    прірва  в  небуття.    Холодний  став,  як  айсберг  в  океані.    На  жаль  не  доторкнувся  до  мого  тепла.  А,  як  же  я?  А  може,  ще  прийде?  Чи  може  -    це  моя  помилка  в  житті?  Ой,  від    думок,  аж  голова  стала  свинцева  «.
   Вона  встаючи  з-за  столу,  на  ходу  налила  в  бокал  вина  і  залпом  випила  до  дна.    Кілька  раз  сердито  труснула  головою,    кліпала  очима,  з  вій  на  тарілку  впали  останні  сльози.  Віддвинувши  її,    підійшла  до  люстерка,  криво  усміхнувшись,  обома  руками  взялася  за  голову.  На  скронях  помітила  кілька  сивих  волосин.  Так,  Вона  білявка,  їх  важко  розгледіти,  але  ж  раніше  не  було.  В  розчаруванні  пригадала  »-  Пішов,  але  ключі  від  квартири  не  залишив,значить  прийде!    В  душі  мов  буря  бушувала,  розставивши  руки,    повсюди  роздивлялась,  що  справді  не  залишив?    На  мить  надія,    мов  промінь  сонця    зігріла  серце.  Але,  підійшовши    до  телевізора,  на  підвіконні  балкону,  на  коробці  цукерок  помітила  ключі.  Схиливши  голову,  мов  підстрелена  пташка  припала  до    холодного  скла  вікна,  в  ньому  хотіла  знайти  розраду.  П`ятнадцять  років  надій  і  сподівань  забрав  з  собою  Старий  рік...
   Крізь  сльози  шепіт,
-  Так  це  була  моя  помилка.
     А  за  вікном  жбурляла  заметіль,  сховала  всі  стежини,  по  яких  він  приходив  до  неї.    Вітер  по  склі,  немов  би  в  такт  із  сердечним    частим  ритмом,  відбивав,-    «Так,це  помилка  …    Помилка…  Помилка…
                                                                                                                                 28.01.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902803
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 29.01.2021

Надія Башинська

ЦІНА Є У СЛОВА!

         Відпочити  під  сосною  сіли  зайченята.  Одне  каже:
-  Я  так  хочу  портфелика  мати.
Друге  й  собі:
-  І  я  хочу  до  школи  ходити,  та  про  нас,  мабуть,  забули,  
вчаться  тільки  діти.
Третє  трішки  помовчало  й  спитало:
-  Забули?  Та  ж  в  нас  такі  гарні  вушка.  Ми  б  все  чисто  
чули.  
А  четверте:  
-  По  чотири  лапки  маєм,  то  б  ми  скрізь  встигали.
Якщо  треба,  то  ще  й  іншим  всі  допомагали  б.
А  найменше  зайченятко,  п’яте  по-порядку,  каже:
-  В  школі  пишуть  і  читають,  і  роблять  зарядку.    
Залюбки    читати    буду  й  гарно  рахувати,  зможу    я  на  
фізкультурі  усіх  обігнати.  Нехай  тільки  нас  покличуть,  
всі  разом    підемо.  Діток  в  школі  є    багато,  друзів    там  
знайдемо.
         Пролітала  сова  Мудра,  чула    ту  розмову  й  подумала:
-  Добре  було  б  зайченятам  вивчить  й  рідну  мову.
А  у  сови  думка  –  діло,  ціна  є  у  слова,  то  ж  у  лісі  з’явила-
ся  новісінька  школа.
         Тепер  вчаться  у  тій  школі    малі  зайченятка,  їжачки  і
вовченята,  в  смужках  поросятка,  борсучки  і  косолапе  
руде  ведмежатко,  аж  три  лисоньки-сестрички  й  струнке  
оленятко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902860
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 29.01.2021

Олекса Удайко

РІК МУРАХИ

[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w
[/youtube]
[i][b][color="#880894"]Твердять,  що  рік  цей  роком  є  прориву,
бо  він  належить  білому  бику…
Мені  б  хотілось  думку  білогриву
сказати  вам.    Крамольну…  Ось  таку.
 
Вам  хто  сказав,  що  бик  є  найсильнішим?..
Сильніш  за  всіх  є  скелелаз-баран,
бо  він  бере  такі  висоти  й  ніші,
що  недосяжні  іншим  із  горян.
   
Удар  його  на  кілограми  маси  –
куди  тому  боксерові  Кличку!
А  як  летить,  то  сонце  в  небі  гасне,
усе  мізерне    дробиться  в  муку̀!..

Та  пальми  віть  я  віддаю  мурасі  –
тут  джоулі*,    не  лік  –  на  кілограм.
Комаха  в  нашому  краю  на  часі  –
координатор  планів  і  програм!

Впаде  донизу  лиск  судейських  лахів,  
знітиться  вмить  хабарник  і  крадій,
як  вчує  тіло  раз  укус  комахи…
І  рухне  хіть  до  окаянних  дій!

А  щодо  щастя  –  тут  немає  спору
(Беру  на  ум  чуттєвий  елемент!):
хто  не  відчув  мурах  в  осінню  пору,
В  любові  той  –  затятий  “дисидент”!

Уклін  малій,  жалюгідній  комасі,
подяка  їй  жіноцтва  і  мужчин…

Святкуючи  Новий  рік    на  Парнасі,
віншуємо  призвідниць  святовин!  [/color]
[/b]
10.01.2021
_________
*одиниця  виміру  енергії.
   Мурашки-анімашки  з  інтернету[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900890
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 11.01.2021

Валентина Ланевич

Іти вперед, хай що

Вже  не  чекаю,  раптом  серед  ночі,
Прокинуся  зі  сну  в  тривозі,  як  там  ти?
Не  виплакані  в  грудях  рясні  сльози
Печуть  осиротілістю  в  моїй  душі.

Вже  не  чекаю  на  дзвінок  щоранку,
Як  сонця  схід  замріє  знову  у  вікні.
Лиш  зимний  вітер  торсає  фіранку
Та  навіває  спогади,  з  теплом,  сумні.

Вже  не  чекаю  зустрічі,  коханий,
На  сповіді  у  Господа  твоя  душа.
Вготоване  там  кожному  придане,
Моє,  -  полишити  римовані  слова.

Крізь  заметілі  спів  і  солов’їний
Нести  щиру  любов,  як  щит,  як  укриття.
Хоч  із  душі  і  рветься  крик  чаїний,
Іти  вперед,  хай  що,  дорогою  життя.

Дорогою,  крокують  де  герої,
Де  воля  й  перемога  головна  є  суть.
Бо  не  зреклися  істини  святої
Й  любов  до  України  у  серця  несуть.

10.11.21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900888
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 11.01.2021

Любов Іванова

НЕ МУДРСТВУЯ И НЕ СКОРБЯ

[b][color="#b50707"][color="#0616a1"]Н[/color]еужто  мне    сегодня  ...  ЗА...
[color="#0616a1"]Е[/color]ще  вчера  была  я  юной.

[color="#0616a1"]М[/color]не  бы    на  сорок  лет  назад
[color="#0616a1"]У[/color]плыть  на  лодке  ночкой  лунной.
[color="#0616a1"]Д[/color]ержать  в  своей  твою  ладонь,
[color="#0616a1"]Р[/color]ассвет  встречать  у  веток  вербы.
[color="#0616a1"]С[/color]кажите,  где  же  тот  огонь,
[color="#0616a1"]Т[/color]от  миг  желанный,  самый  первый.
[color="#0616a1"]В[/color]рачует  время  иногда,
[color="#0616a1"]У[/color]носят  вдаль  тревогу  воды,
[color="#0616a1"]Я[/color]    знаю,  будет  так  всегда

[color="#0616a1"]И[/color]  не  стирают  память  годы.

[color="#0616a1"]Н[/color]о  сожалеть  причины  нет,
[color="#0616a1"]Е[/color]ще  душа  пылает  страстью.

[color="#0616a1"]С[/color]  небес  струится  лунный  свет,
[color="#0616a1"]К[/color]онечно,  это  только  к  счастью.
[color="#0616a1"]О[/color]бид  в  душе  я  не    храню,
[color="#0616a1"]Р[/color]азвеял  их  за  годы    ветер.
[color="#0616a1"]Б[/color]ог  сохранил  любовь  мою,
[color="#0616a1"]Я[/color]..  .Я  счастливей  всех  на  свете.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900765
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 10.01.2021

Олекса Удайко

СМЕРКАННЯ

                                           [i]  Kоханню...[/i]
[youtube]https://youtu.be/iM3rK86Y-nc[/youtube]                                        
[i][b][color="#b80b79"]За    синім    лісом    догорає    день,    
майбутній    сум    ховаючи    за    обрій...
А    ми    співали    кращу    із    пісень,
що    злинула,    
                                         немов    орлан    хоробрий.

У    круговерті    пражнього    життя,
коли    веселки    райдужили    мрії
й    не    лаштували    шлях    до    забуття,
в    зеніті    сонце    
                                         пестило    надії.

…Вечірній    промінь    ліг    на    ковилу,    
цілуючи    усмак    вечірні    роси.    
Здолати    б    нам    ту    відстань    немалу,
сховавши  тугу    
                                             у    рясні  покоси!

Та,    певно,    так    хотілося    богам,
щоб    лук    веселки    впився    в    неба    просинь...
Стихає    лісу    літній    шум    і    гам,
за    обрій    кличе    
                                         невгамовна    осінь...

І    зайві    тут    намолені    слова...    
Мовчання    –    красномовніше    від    ночі:    
вже    іншим    пахне    скошена    трава,
в  смерканні    утопали  
                                                                             сни    пророчі.  [/color]
[/b]
19.08.2017
_________
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900369
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 08.01.2021

Ніна Незламна

Настав Святвечір ( проза)

     Похмурий  день…    Дерева  й  кущі    у  росі.Хоча  й  оголені,  але  всі  у  своїй  красі.  Он,  біля    калюжі,  скачуть    горобці,  веселі,  вже    й  вміло  миють  крильця  у  воді,  бач,як  тішаться  теплій  погоді.  Та  в  смутку,  аж  плаче  зима.  Мабуть  на  душі    так  гірко,  тож  снігу  так  і  нема.  Напевно    сповитий  у  небесах,    разом  з  морозом    у  сірих  парусах.
 Вщух  вітерець,  хоч  і  коханець  нині,  мо»  десь  зрадив,  чи  загубився  в  туманній  імлі.  Вже  зовсім  втратила  надії,  тож  навіть  іній  не  вкрив  вії.  Всі  зрадили,  десь  поховались  і  сірі  хмари  не  здригались.  Сповили  землю,    як  немовля,  але  ж  вже  вечір,  чи  засіяє  зоря.
 Настав  Святвечір,  тож  є  вже  і  кутя.  Напевно  всі  приготувалися  до  свята.  Й  моя  оселя  раптово  ожила  -    між  хмарин    Благовістна    зірка  -  яскраво  засвітила.  І  вже  з  хмаринок  полетіло,  ледь  –ледь  іскриться,  побіліло.  І  так  тихенько  летять…  летять  пір`їнки,  довкола  сяє  і  навіть  стежинки,  прикрасилися  в  криштальні  сніжинки.  Земля  радіє,  зима  іскриться,  ось  так  і  треба-  все,  як  годиться.  Може  до  ранку  не  розтане  ця  краса  і    врешті  –  решт,  не  розплачеться  зима.
 В  Різдвяний  вечір-  не  треба  багато  слів.  Через  молитву  кожен  покається    за    свої  гріхи.    Щоб  Бог  почув  нас,  приніс    нам  мир,  радість  і  повсякчас,    оберігав  від  хвороб,  негараздів,  на  землі  відродив    справедливість!
 Тож  і  ми  з  вами  -  порадіймо  люди!  Нехай  колядки  зазвучать  повсюди!  Нехай  у  кожній  оселі    достаток  і  любов  запанує!  І  кожен  -  один  одного  з  повагою  почує.  А    погляд  подарує  тепло    і  від    душі    й  серця  подарує  добро!
                                                                                                                                       
                                     З  Різдвом  Христовим  вітаю  вас,  шановні!
                                     Миру!  Здоров*я!  Вірних  друзів!    Безмежної  любові!
                                   Шануймо  один  одного  й  життя!
                                   Плекаймо  надії  на  краще  майбуття!
                                   Достатку!  Мудрості!  Смачної  куті!    Веселих  свят  Вам!

                                                                                                                                                                               06.01.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900444
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 07.01.2021

Надія Башинська

СИН БОЖИЙ НАРОДИВСЯ! УВЕСЬ СВІТ ЗВЕСЕЛИВСЯ!

Син  Божий  народився,  увесь  світ  звеселився!

В  небі  зіронька  засвітилася,
де  дитиночка  народилася.
А  та  зіронька  дуже  світлая,
а  дитинонька  Богу  рідная.

Ясна  зіронька  розсипає  цвіт,
а  дитиночка  -  звеселяє  світ.
В  небі  зіронька  найясніша  є,
то  дитиночка  нас  до  світла    зве.

В  небі  зіронька  засвітилася,
де  дитиночка  народилася.
А  та  зіронька  дуже  світлая,
а  дитинонька  Богу  рідная.

Син  Божий  народився,  увесь  світ  звеселився!
Славімо  Його!

                                               *  *  *
Щедрик,  щедрик,  щедрівочка.
Народилась  дитиночка
там,    де  вівці  і  корови,
щоб  були  усі  здорові

Щедрик,  щедрик,  щедрівочка.
Усміхнулась  дитиночка
де  бики  є  круторогі,
щоб  в  житті  ясні  дороги.

Щедрик,  щедрик,  щедрушечки,
у  торбинці  пампушечки.
Ми  дитятко  прославляєм,
із  Різдвом  всіх  Вас  вітаєм!

Щиро  вітаю  всіх  друзів  з  Різдвом  Христовим!
Сімейного  вам  затишку,  радості  для  душі,  щастя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900494
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

З Різдвом Христовим! (акровірш)

З-ірка  перша  засіяла  над  вертепом,

Р-адість  душу  обіймає,  світло  тепле.
І  сніжинок  рій  літає  благодатний,
З-аглядає  щастя  знову  в  кожну  хату.
Д-звони  храмів  злотоверхих  скрізь  лунають.
В-есело  Різдво  родини  зустрічають.
О-біймає  всіх  Любов,  Надія  й  Віра,
М-и  вітаємо  з  Різдвом  Христовим  щиро.

Х-ай  Господь  поможе  біди  подолати.
Р-аду  дасть  усім,  врятує  сина  й  матір.
И  (Й)но  з  молитвою  у  всіх  тепер  спасіння.
С-вітле,  чисте  хай  буде,  буде  сумління.
То  ж  тоді  Господь  прийде  з  благословінням.
О-горне  духовно  люд  увесь  прозріння.
В-ийдуть  у  Різдво  з  колядкою  дзвінкою,
И-(І)  торкнеться  благодать  землі  рукою.
М-и  ж  щасливі,  бо  життя  тече  рікою.

(Йно  -  в  значенні-  тільки)

     Дорогі  друзі  вітаю  Вас  з  Різдвом  Христовим!У  це  світле  свято  бажаю  Вам  миру  і  спокою,  добра,  взаєморозуміння,  достатку,  любові,  щастя,  душевної  рівноваги,  успіхів  у  всіх  починаннях,  більше  радості,  міцного  здоров'я  і  всіх  благ!  Нехай  виправдаються  всі  очікування  і  здійсняться  найзаповітніші  мрії!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900450
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 07.01.2021

Н-А-Д-І-Я

А я іду до тебе навмання

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jdejMlJpBW8[/youtube]

Густий  туман  прослався  по  доріжці,
А  я  іду  до  тебе  навмання.
Далеко  чути  тихий  плескіт  річки,
Мене  завзяття  знову  підганя.

Туман  вже   розвівається   повільно,
Спішу,  я  знаю,  будеш  ти  чекать.
І  як  завжди,  й  на  цей  раз  я  повірю,
Та  все  ж  боюсь  в  тумані  заблукать.

Вже  перший  промінь  -  загорівся  світ,
До  тебе  тут  подати  лиш  рукою.
А  хмари   розцвіли,  як  дивоцвіт,
Іду  швидкою  все  ж   іще   ходою.

Вдихну  повітря  я  на  повні  груди,
Хвилинку,  може,   другу  відпочить?
Хіба  за  це  осудять  мене  люди,
Що  я  на  зустріч  можу  так  спішить?

Ще  залишилось  трохи,  йду  я  швидше...
Поки-що  вечір  в  полі  не  застав.
В  напрузі  все  довкруж,  замовкла  тиша,
Лиш  вітер  щось  на  вухо  вже  шептав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900479
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021

Н-А-Д-І-Я

Несказані тобі слова

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cvzbroVPHO8[/youtube]

Ще  скільки  слів  не  сказаних  тобі,
Та  знаю  я,  що  їх  ти  так  чекаєш.
Не  придавайся  тільки  ти  журбі,
Що  у  душі  старанно  так  ховаєш.

А  я  тобі  їх  зовсім  не  жалію,
Мої  слова  всі  зіткані  з  добра.
Але  сказати  їх  тобі  не  смію,
Що  тільки  що  родились  з-під  пера.

Лиш  кілька  слів  пришлю  тобі  в  конверті,
Найкращі,  що  живуть  в  душі  моїй.
Не  ті,  що  вже  давно  людьмИ   затерті,
А  ті,   що   виткала  я  із  своїх  мрій.

А  ти  прийми  іх  радісно,  з  усмішкою,
Хай  розцвітуть  в  душі  серед  зими,
Любистком  пряним  і  ромашкою,
Як  відголосок   давньої  весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900200
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021

Надія Башинська

МІСЯЦЬ ЗІРОНЬКУ ПИТАВ…

Місяць  зіроньку    питав:
-  Де  була,  ходила?
Місяць  зіроньку    питав:
-  Для  кого  світила?

-  Я  була,  мій  місяце,
в  вертепі,  де  хати.
Народитись  там  дав  Бог
малому  дитяті.

Біля  нього  матінка  
й  Янголи  співають.
І  маленькі  пастушки
дитину  вітають.

Освітила  я    ще  шлях…
йшли  ж  царі  вельможні.
Принесли  свої  дари
у  вертеп  сьогодні.

Місяць  зіроньку    питав:
-  Де  була,  ходила?
Місяць  зіроньку    питав:
-  Для  кого  світила?

Я  світила,  Місяце,
в  вертеп,  де  телятко.
Колисала  матінка
там  своє  дитятко.

Я  зіткала  з  променів  
ясненьку  сорочку.
Дарувала,  місяце,  
Божому  синочку.

Ой  раділа  ж  матінка,
царі  й  пастушатко,
як  всміхнулося  до  всіх
маленьке    дитятко.

Місяць  зіроньку    питав:
-  Де  була,  ходила?
Місяць  зіроньку    питав:
-  Для  кого  світила?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900199
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021

Н-А-Д-І-Я

Життя - це боротьба

Ми  не  можемо  вирвати  жодної  сторінки  з  нашого  життя,
хоча  легко  можемо  кинути  у  вогонь  саму  книгу  (Жорж  Санд)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6PgiRF_GpU0[/youtube]
Книга  життя,  її  не  перепишеш,
І  не  пройдеш  удруге   жоден  день.
І  що  пройшло,  того  вже  не  покличеш,
Згадати  інколи  ми  зможемо  лишень.

Чуже  життя  прожити  неможливо,
Воно   складне  й  у  кожного  своє.
Яке  воно  було,  вже  неважливо,
Та  головне,  воно  було  твоє.

Так  хочеться  заглянуть  у  майбутнє,
Але  до  нього  нам  іще  іти.
Лиш    в  сьогоденні  бачимо  ми  сутність,
І  треба   висоту  в  нім  досягти.

І  хай  зоря  осяє  сьогодення,
Бо  кожен  день  -  життєва  боротьба,
Тому  воно  і  має  таке  ймення.
Життя  не  день,  не  ніч  і  не  доба...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900123
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021

Олена Жежук

Вечірнє

І  знову  січень    вечір  розгорнув,
Укрив  пів  світу  сірим  видноколом.
Не  йди  у  спогад!  Ти  давно  минув!  
Не  підкрадайся  щастям  попід  болем.

На  все  у  світі  є  своя  пора  -  
На  кожне  сонце  зійде  повний  місяць..
І  не  кажи,  що  я  в  тебе  була,
Не  стукай  в  шибку,  не  тривож,  не  смійся.

Який  цей  вечір  довгий  та  гіркий!
І  ти  примарно  світишся  з  темно́ти,
А  за  вікном  гойдаються  гілки,
І  десь  за  ними  ти  сидиш  навпроти..



Фото  моє,  якось  раніше)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900058
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 03.01.2021

Любов Іванова

ШЛЮ ВСЕМ СВОИ ПОЖЕЛАНИЯ

[b][color="#660487"]Ш-агают  быстро  за  кулисы,
Л-етят  часы,  минуты  прочь.
Ю-лить  не  к  месту  году  Крысы,

В-ремя    уйти  с  арены  прочь.
С-  собой  забрать  все,  что  мешает
Е-два  войдем  мы  в  год  БЫКА.
М-ир  весь,  планета  ожидает

С-частья,  как  в  лучшие  века.
В-еселья,  радости,  удачи,
О-бъятий  с  трепетной  душой
И-  жить  по  праведному,  значит

П-ринять  от  Бога  дар  большой!
О-ткроем  настежь  свои  двери
Ж-еланьям,  вере  и  мечтам.
Е-ще  сильней  в  добро  поверим,
Л-юбви,  вниманию,  словам.
А-  что  важней  всего  -  здоровье,
Н-адежный  быт  и  мирный  кров.
И-  пусть  Всевышнего  подспорье,
Я-вляет  Веру  и  Любовь  ...[[/color]/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899934
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

З Новим роком, друзі (акровірш)

З-има  прощається  з  Щуром  у  грудні.

Н-азад  не  повернути  рік  цей  чудний.
О-фарбив  людство  світлом  і  печаллю.
В-ажливий  і  шкідливий  з  вірусною  шаллю.
И-(Й)ой,  йой,  для  кожного  із  нас,  хоч  різний,
М-и  не  забудемо,  бо  був  він  грізний.

Р-ік  Білого  Бика  спішить,  то  ж  зустрічаймо,  люди!
О-мани  відійдуть,  гармонія  скрізь  буде.
К-аданс  пісень,  любов  і  мир  настане.
О-бійме  ласка  всіх,  а  сум  розтане.
М-и  друзів  любих  привітаєм  щиро.

Д-о  дому  щастя  завітає  легкокриле.
Р-адіймо  лиш  життю,  цей  дар  від  Бога,
У-лад  все  вдома  буде  і  в  дорогах.
З-доров*я  зичу  й  я  усім  родинам,
І  рік  Новий  хай  славить  Україну!

31.12.2020р.


Дорогі  друзі!  Від  щирого  серця  вітаю  усіх  з  прийдешнім  Новим  роком!  Бажаю  домашнього  затишку,  чудового  настрою,  яскравої  мрії,  доброї  надії,  життєвого  достатку,  радості  та  вірної  любові.  Бажаю,  щоб  Новий  рік  приніс  багато  зустрічей  з  друзями,  багато  веселощів,  багато  подорожей,  багато  приємних  турбот.  І  нехай  Ваші  серця  переповнює  щастя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899930
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021

Надія Башинська

СІЄМ, СІЄМО, ПОСІВАЄМО…

Щиро  вітаю  всіх  вас,  друзі,  з  Новим  2021роком!
Хай  він  буде  мирним,  світлим,  творчим!
Сіємо  на  щастя  та  добро.

                                       *    *    *
Новий  рік    завітав  до  вашої  хати,
приніс  радість  він  усім…    дозвольте  посівати!
                                               *
У  торбинках  в  нас  ясні  зернятка,
тепло  рук  у  них,  щирість  серденька.

Мов  по  ниві  ми  зерна  сіємо,
щоб  збулося  все,  про  що  мріємо.

Сієм  зернятка  та  й  добірнії,  
щоби  дні  усі  були  мирнії.

По  всій  хатоньці  розсіваємо,  
щоб  збулося  все,  що  бажаємо.

Золоті  у  нас  всі  зерняточка,
щоб  веселою  була  хаточка.

Сієм  зернятка,  де  віконечко,
щоб  ясніло  в  нім  ясне  сонечко.

Сієм  зернятка  від  поріженька,  
щоб  легка  була  та  й  доріженька.

Хай  вас  радують  ваші  діточки,
мов  веснянії  ранні  квіточки.

Сієм,  сіємо,  посіваємо,  
з  Новим  роком  вас  всіх  вітаємо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899920
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021

Олекса Удайко

НІЯКІСТЬ

         [i]-  Вам  пакет  надо?
         -  Ні,  мені  б  українську…
         -  Какая  разница?  Я  живу  в  свободной  стране!
         -  Якщо  Вам  однаково,  то  обслуговуйте  рідною.
         -  Я  с  мужем  рагаваріваю    па-руски…
         -  Ну,  якщо  Вам  чоловік  дорожчий,  можете  
сидіти  вдома…    Але  ж  бо...  на  роботі  го…
         -  Праваливайте…            
                                     (із  розмови  в  супермаркеті,  на  касі)[/i]
[youtube]https://youtu.be/-2N9W6TL804[/youtube]
[i][b][color="#6b0563"]"Яка  ріниця"  то  і  є  Ніякість  –
неначе  в  Україні  й  не  живеш…
Є  люди  в  нас:  господарі  і  всякі,
як  у  бокала,  вищерблена  креш.

Нехай  би  так…  Та  перекотиполе  -
воно,  немов  би  є,  та…  неживе,
лиш  з  вітром  в  дружбі.  Бігає  по  колу,
без  кореня  ж  бо!  Кругле…  і  криве.

Тож,  як  нагрянуть  гицелі  свободи,
не  буде  захищати  рідний  край  –
відчинить  браму,  рястом  встеле  сходи
і  хлібом-сіллю  стріне  “руській  май”!

Цар  повелить  –  залізе  людям  в  душу,
ніякість  щоб  посіяти  в  душі…  
І  що  сказати  людям  тим  я  мушу  –
супроти  слів  Тараса  не  гріши?..

Чиє  ж  то  поле,  що  так  рясно  родить
сухих,  бездомних  виродків-заброд?  
І  чому  люд,  не  відаючи  броду,
упоринає  в  каламуття  вод?

У  нас  свої,  усталені  чесноти  –
козацький  дух,  і  мова,  і  звича́й:
якщо  несеш  у  хату  нечистоти  –
мітлою  геть  із  хати  вимітай!

А  знехтуєш  порадами  Тараса  -
покличем    характерника  Сірка:
він  знає,  як  твоя  проляже  траса...

Козацька  вдача,  
                                                     бачите,  така![/color][/b]

27.12.2020
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899415
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 28.12.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Дихаю тобою

Дихаю  тобою  у  грудневі  ночі,
Дихаю  любов*ю  світлою,  мов  сніг.
Іноді  будує  щось  морозний  зодчий,
А  мені  все  рівно  -  маю  оберіг.

Оберіг  родинний  -  вогнище  кохання,
Щирість  і  повага,  ніжність  почуттів.
Дихаю  тобою  в  золотім  світанку,
Взимку  сад  любові  навіть  не  спустів.

День  у  день  з  тобою  ділимо  ми  радість,
Ділимо  печалі,  біль  і  щастя,  й  сум.
Дихаю  тобою:  знов  даєш  пораду,
Ти  єдиний  в  серці,  -  втіха  ясних  дум.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898972
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 23.12.2020

Білоозерянська Чайка

Мельхіоровий зорепад

[i]Про  тебе  думка  гріє  в  холоди,
Зринає  золотавим  зорепадом.
Палка  душа  продовжує  кохати  –
Промінням  Сонця  ти  в  мені  завжди.[/i]

Сріблиться  променистий  мельхіор.
Уламком  щастя  з  нашої  планети  –
На  небосхилі  ми  тепер  дуетом,
Так  мчить  до  тебе  серця  метеор…

[i]Краплини  зір  небесно-золоті  –
Кохання,  що  дано  було  зустріти.
Частинку  ту,  єдину  в  цілім  світі  –
Буває,  не  розгледиш  у  житті.[/i]

Магнітом  дві  душі  в  одну  летять,
Нікому  почуття  ці  не  спинити.
В  коханні  два  стрімких  метеорити
Черпають  щедро  Божу  благодать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899018
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 23.12.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бажана зустріч

Я  закохалася  у  тебе
У  твої  очі  голубі.
Всміхалось  ніжно  мені  небо,
А  я  всміхалася  тобі.

У  філіжанках  наших  кава,
А  душу  зігріва  любов.
Ця  ніч  для  нас  така  цікава,
З  тобою  ми  зустрілись  знов...

Ти  цілував  мої  долоні,
На  вушко  шепотів  слова.
Так  пульсували  наші  скроні,
З  під  ніг  тікала  десь  земля.

З  тобою  ми  такі  щасливі,
Моя  рука  в  твоїй  руці.
Твій  поцілунок  справжнє  диво,
Назавжди  лишивсь  на  щоці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898781
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Сплетіння

Думки  твої,  мов  зорі  таємничі
Блищать  гірляндою  у  небесах.
І  зіткані  зі  згоди  й  протиріччя,
Пливуть  у  просторі  на  парусах.

Твоє  мовчання  -  прохолода  ночі,
Кришталь  морозний,  заметіль  снігів.
Вдивляюся  у  рідні  сині  очі,
Щоб  розгадати  ребуси  зі  снів.

Слова  твої  пахучі,  мов  троянди,
Як  шелест  ніжний  шовку  пелюстків.
Світанку  ласка  і  санскриту  мантра,
Сплетіння  розуму  і  почуттів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898786
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020

Валентина Ланевич

У рахунку із днів

Рік  за  роком  іде  у  рахунку  із  днів,
Тільки  що  народивсь,  а  вже  старість  зустрів.
Навкруг  тебе  товпа  із  чужих  голосів,
А  де  твій?  А  він  був  чи  в  пожарі  згорів?

Попелище  душі  на  догоду  комусь,
Легше  тінню  іти,  чим  піднятись  увись.
І  гукати  з  гори:  я  -  людина  зовусь
І  тобі  я  кажу,    -  задарма  не  хились.

Голос  май  свій  завжди,  щоби  там  не  було,
Аби  в  серці  добро,  що  ростить  джерело.
Сонцедайність  життя,  де  тоненьке  стебло,
Сил  додай  ти  йому,  щоб  в  путі  берегло.

Оберегом  від  зла  совість  власна  стає,
Не  губи,  то  не  гріш,  що  заробиш  іще.  
У  відміряний  час,  що  нам  доля  дає,
Не  вчорни  ні  за  що  родоводу  кліше.

20.12.20    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898750
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 21.12.2020

Надія Башинська

А ЗИМА МЕТЕ-МЕТЕ СНІГАМИ…

Посадила  я  калину  біля  хати,
хоч  зима,  на  ній  є  ґронечка  рясні.
Казав  милий,  що  мене  буде  кохати,
що  сватів  пришле  до  мене  навесні.

А  зима  мете,  мете  снігами…
ой,  які  є  довгі  вечори.
Я  Петра-сусіда  позву  в  хату,
вже  в  віконце  стукав  він  мені.

Посадила  я  калину  біля  хати,
а  на  віти  рясні  сіли  снігурі.
       Роздзвенілись,  
               розспівались…    їх  багато.
Стало  весело  у  нашому  дворі.

А  зима  мете,  мете  снігами…
на  калині  гарні  снігурі.
Запрошу  Петра  на  чашку  чаю,
легше  дочекатися  весни.

Посадила  я  калину  біля  хати,
хоч  зима,  на  ній  є  ґронечка  рясні.
Казав  милий,  що  мене  буде  кохати,
що  сватів  пришле  до  мене  навесні.

А  зима  мете,  мете  снігами…
вже  свати  у  нашому  дворі.
Не  схотів  весни  чекати  милий,
винуваті,  мабуть,  снігурі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898714
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020

Любов Таборовець

Дарунок зимового ранку

Ніжилось  тіло  Зими  в  подушках  -
У  волошково  –  м’яких  хмаринах...
Скарби  небесні  її  в  пелюшках,
На  пухких  колисались  перинах…

З  Вітром  Хурделиця  ткала  сувій...
За  верете́ном  -  видно  світанок.
Вже  крізь  імлу  припорошених  вій,
Позіхав    розманіжений  Ранок…

Скинув  промоклий  дірявий  кожух,
Напхав  торбину  білих  полотен.
Стомившись  від  ткацтва,  Вітер  ущух…
Десь  сховався  у  щілинах  плоту.

Ранок  на  Землю  змарнілу  зійшов…
Із  пухнастим,  сріблястим  дарунком…
До  кожного  ганку  з  світлом  ішов,
Що  зібрав  за  небесним  лаштунком…

20.12.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898711
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020

Н-А-Д-І-Я

Не стала казка ця журбою

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jaOMChPi1yI

[/youtube]

Не  все  опало  іще  листя,
Хоч  вже  нагрянула  зима.
Невже  літати  нема  хисту,
Можливо,  щось  іще  трима?

Чи  ще  пожити  трохи  хочуть,
Побачить  небо  голубе?
Вони  до  вітру  щось  шепочуть,
Чи   оправдовують  себе?

А  вітер  слуха  так  уважно,
І  ніжно  гладить  їх  крильми.
Та  раптом   -  рух  необережний,
І  листя  падає  з  слізьми.

Так  не  збулося,  що  гадалось,
Вони  лежать  вже  на  землі.
Іще  хвилинку  повагались,
Та  їх  надії  замалі.

Постелить  сніг  їм  ковдру  білу,
У  інший  сон  впадуть  тепер.
І  цю  картинку  посивілу,
Так  швидко  час  прийшов  і  стер.

І  сніг  розтанув  вже  водою,
Лишилось  сіре  полотно.
Не  стала  казка  ця  журбою,
Бо  це  було  давним  -  давно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898412
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 17.12.2020

Н-А-Д-І-Я

Старість

Старість    -  це   не  дефект,  а  розкіш,  яка  не  всім  дана.
Андре  Моруа
---------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqpFhm-3HuI[/youtube]
Хто  не  думав  з  нас  про  старість,
Про  важкі  часи?
Та  й    на  них  буває  заздрість:
Доживуть  не  всі.

Тихо  старість  підкрадеться,
Хоч  її  не  ждеш.
Буде  час,  ти  озирнешся,
Та  її  не  обійдеш.

Все  згадаєш,  що  минуло,
Буде  такий  шанс.
Як  все  швидко  промайнуло,
Стане  сумно  враз.

І  життя  вже  стане  іншим,
Повільнішим  крок.
Навіть  станем  ми  мудріші,
Старість  -  це  урок.

Помилок  все  буде  менше,
Досить  вже  було.
Лиш  зітхатимемо  глибше,
Слабше  вже  крило.

Та  вже  справа  тут  не  в  цьому,
Головне  -  живеш.
Будем  вдячні  ми  за  втому,
Бо  повільно  йдеш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898326
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 17.12.2020

Valentyna_S

Та чи хочу вертатися в осінь

Та  чи  хочу  вертатися  в  осінь,
Як  у  гості  набилась  зима?
Лист  зів'ялий  увись  не  підносить—
Лиш  обходить  його  кружкома.

Зору  шлях  затуманює  в  небо,
Затягла    теплоту  пояском.
Рештки  осені    вітром  теребить
Й  припорошує  снігом-піском.

Засльозилися  очі:  це  ж  саван
Розстелила  на  товщі  століть.
З  висоти  літ  підтакує    ґава:
—  На  минущості  світ  весь  стоїть.

Пропливає  життя  щохвилинно…
Відпускаю  сумнівне  «якби…»—
Лише  «зараз  і  тут»,  як  є,    чинно.
Ще  б  зуміти    без  тіні  журби…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898042
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020

Наташа Марос

ПОДУМКИ…

І  знову  ти  прийшов  у  сні  -
Такий  осяяно-щасливий
Я  знала,  що  несеш  мені
В  своїх  долонях  теплі  зливи,

Свою  любов  у  холоди,
Прозорий  вранішній  серпанок...
Чомусь  благав  мене:  "не  йди
За  мною  слідом,  ще  зарано..."

А  сам...  красивий,  мов  святий...
Я  доторкнутися  хотіла  -
Майнуло  подумки:  "прости..."
І  забілилось...  біло-біло...

             -                -                -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898080
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020

Полісянка

Пливе від місяця весельце

*    *    *

Пливе  від  місяця  весельце
в  холодну  синяву  небес.
Чи  щось  потішило  тебе?    –
питає  вистуджене  серце.
–  Чи  нитка  бабиного  літа
лягла  хоч  раз  тобі  до  ніг?
Сказати  нічого  мені,
нема  про  що  й  погомоніти.
Живу  самотньо,  мов  у  скиті,
дивлюсь  на  осінь  крізь  вікно,
і  хоч  мені  не  все  одно,
немає  виходу  –  скрізь  сіті…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897693
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 13.12.2020

Н-А-Д-І-Я

Коли так гірко і погано

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YVOoETLPrfU[/youtube]

Коли  так  гірко  і  погано,
І  ти  не  знаєш,  що  робить,
Як  лікувать  душевну  рану,
Яка  в  цей  час  отак  болить?

Тепло,  можливо,  допоможе,
Гарячий  чай  додасть  ще  сил?
Та  все  ж  здаватися  негоже,
І  не  просить  у  вітру  крил.

Спокійно  все  обдумать  просто,
Не  раз  бувало  так  в  житті,
Хитким  ходила  часто  мостом,
Про  це  згадала  я  в  тиші.

Та  доля  часто  виручала,
Та  не  було  тут  і  без  сліз.
Її  науку  я  вивчала,
Ховала  десь  на  неї  злість.

В  житті  надія  й  віра  сильні,
Нехай  врятують   й  на  цей  раз.
Думки  відкину  божевільні,
Вони  тепер  не  для  прикрас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897741
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 11.12.2020

Lana P.

ВЕЧІРНЄ СОНЦЕ

Вечірнє  сонце  тішить  плечі,
Тепло  скидає  промінцями,
Малює  обрій  олівцями,
Яріє  небо  каганцями  —
Пусті  слова  тут  недоречні.

Присіло  раптом  на  водичку,
Голубить  хвилі  невгомонні  —
Такі  бентежні  та  солоні,
Зникає  в  їхньому  полоні,
Рум’янці  слабшають  на  личку.

А  ти  казав  —  любов  між  нами  
Навіки,  бо  така  —  остання.
Зникали  в  мареві  вагання,
Як  захід  поміняв  убрання,
Ми  розгубилися  між  снами.                    11/12/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897815
дата надходження 11.12.2020
дата закладки 11.12.2020

Валентина Ланевич

Дрімає дуб

Дрімає  дуб  глухий  у  листі,
На  день,  що  згасає,  глядить.
Заплутавсь  вітер  у  намисті,
На  кущ  калини  ліг,  та  й  спить.

Берізка  посплітала  коси,
Прикрила  ними  тонкий  стан.
Трава  лягла  в  сухі  покоси,
Старий  прикрасила  паркан.

Побігла  в  даль  доріжка  криво,
Немовби,  долі  полотно.
Хотів  би  жити  всяк  красиво
Та  то  -  не  кожному  дано.

Комусь  любов,  тепла  доволі
І  ріки  ласки,  щоб  сповна.
Не  відречеться  хтось  недолі,
Доки  не  вип’є  всю  до  дна.

Не  загубити  б  тільки  душу,
Який  не  мав  земний  ти  шлях.
Щоб  не  нести  повік  покуту,
На  сповіді,  на  небесах.

08.12.20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897581
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 09.12.2020

Олекса Удайко

НАРЦИС НА ТЕРИКОНІ

                 ...без  преамбули...
                 (вона  в  морі  музики
                     Клінта  Мерселя)
[youtube]https://youtu.be/NGO3vS7WIAw[/youtube]
[i][b][color="#6b0878"]Нарцис  на  териконі,
не  на  своїй  землі.
Його  занесли  коні  –
багато,    та  малі…

Він  в  небо  поглядає  –
не  в  водну  тиху  гладь,
та  Муза,  хоч  не  Дана,  –
відома  дівка…  (Глядь,  

нарцис  на  териконі…)
“Що  в  тім  такого  є?”
буремність    –  на  припоні:
ні  меле,  ні  кує!

Надіється  на  бога,
не  нашого  –  свого…
Що  прийде  перемога
як  нагорода    Го-

спода?..  “Скажу  я  "богу",
заглянувши  до  віч:
спасибі  за  облогу,
ти  миру  ще...  позич!

Як  хочеш  –  заспіваю
я  оду  в  Вашу  честь,
мов  соловей  у  гаю,  –
талант  у  мене  єсть!”  

Той  спів  –  пусті  дурниці,
та  й  нотки  заслабкі...  
Слова  співця  –  не  криця  –
неточені  шаблі…
̀
Фемініненависник  –
він  в  жаху  від  жінок...
Йдучи  у  хмари,  свисне,
як  рак,  трухляк-пеньок.

Зіграв  бо  всі  вже  ролі,
йому  остання  –  зась…  
...О,  ця  підступність  –  зброя  
добра  супроти  –  власть!

Нарцис  –  на  териконі,
не  мріє  про  Ростов,
та  клятву  тьоті  Соні
вже  скласти  він  готов.

...Чи  вартий  ти  дороги,
що  прагнула  у  вись?
Спитай  в  живого  Бога,
де-факто  –  помолись!


                     ***
Спочив  на  териконі
закоханий  нарцис,
вже  коні  на  припоні,
впав  долу  кипарис…  [/color]
[/b]
08.12.2020[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897568
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 09.12.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така любов - одна на сотню літ

Вона  була  закохана  у  нього,
А  він  її  усе  не  помічав.
Вона  ловила  кожне  його  слово,
А  він  кохання  іншій  дарував...

Весна  до  них  приходила  у  гості,
Буяло  все  довкола  у  цвіту́.
І  часто  так  стрічалися  на  мості,
Він  йшов  із  іншою  у  пору  ту.

Вони  до  неї  навіть  не  вітались,
Про  таємницю  цю  ніхто  не  знав...
Та  в  глибині  душі,  так  сподівалась,
Бо  він  у  снах  її  до  себе  звав.

Минуло  літо,  осінь  наступила,
Пожовклий  лист  під  ноги  тихо  впав.
Вона  усе  чекала  і  любила,
А  вітер  на  сопілці  звеселяв...

Коли  зима  трусила  білим  снігом,
Їй  руку  до  маршрутки  хтось  подав.
Той  погляд  розтопив  на  річці  кригу,
Він  їй  з  усмі́шкою,  привіт  сказав...

А  навесні  в  дворі  музи́ки  грали,
Під  ноги  знову  падав  білий  цвіт.
Їм  "Гірко!"-  в  один  голос  всі  кричали,
Така  любов    -  одна  на  сотню  літ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897551
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 09.12.2020

Надія Башинська

СІЛО СОНЦЕ ЗА ГОРОЮ…

Сіло  сонце  за  горою,  за  високою,
я  зустрінуся  з  тобою,  кароокою.
В  твої  очі  задивлюся,  терна  зернятко...
ой,  як  хороше  з  тобою,  моє  серденько.

То  ж  чекаю  у  діброві,  задивлюсь  на  чорні  брови.
А  ще  буду  цілувати  я  твої  вуста  медові.

Ми  по  травах,  по  шовкових  будемо  гулять,
тебе  ясною  зорею  стану  називать.
Розцвіла,  моя  дівчино,  ти  мов  квіточка,
а  в  волоссі  золотому  ясна  стрічечка.

То  ж  чекаю  у  діброві,  задивлюсь  на  чорні  брови.
А  ще  буду  цілувати  я  твої  вуста  медові.

Тут  потоками  дзвінкими  річка  виграє,
ти  ж  хвилюєш,  дівчинонько,  серденько  моє.
Буде  чарами  своїми  й  ніченька  сіять…
ну,  а  ясний  місяченько  -    срібло  розсипать.

То  ж  чекаю  у  діброві,  задивлюсь  на  чорні  брови.
А  ще  буду  цілувати  я  твої  вуста  медові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897544
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 09.12.2020

Наталі Косенко - Пурик

Ти прийдеш

Ти  прийдеш  і  постукаєш  тихо  у  двері,
Коли  сутінки  тихо  торкають  поріг,
Твої  думи  близькі  але  так  ще  далекі
Залишились  в  вуалі  незнаних  доріг

Ранок  тихо  впаде  вже  осіннім  туманом,
Поведе  по  стежках  де  тепло  ще  сховав,
У  чарівності  зваб  в  феєричнім    дурмані
Стиха  мило  прокаже,  що  теж  покохав

Квітка  ніжно-чарівна  в  сумній  прохолоді,
Листом  вкриє  самітний  пригнічений  стан,
Зміна  йде  так  помітна  в  осінній  природі
Та  надовго  лишається  сизий  туман.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897634
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020

Олеся Лісова

Віра в любов

М’язи  серця  гостріше  з  роками  
Дзвонять  в  душу  моїх  берегів,
Що  дорога  до  Бога  -  ділами
Зменшить  в  неба  узятих  боргів.

Щоб  не  стали  порожньо-прозорі
Нам  інтриги  не  треба  плести,
Небайдужість  у  щасті    і  горі
Завжди  щиро  у  серці  нести.

У  легенях  відчистити  сажу,
Із  плечей  зняти  мотлох  тяжкий,
Злість,  образи  відкинуть  відразу,
В  милосерді  –  обновок  людський.

Аби  в  горлі  слова  не  засохли,
Розпустилися  в  лагідний  цвіт,
Зарясніли  добром  переможним
Й  полетіли  у  радісний    світ.

Щоби  музика  серця  на  вітрі
Підіймалась  увись  знову  й  знов,
Розрізаючи  струни  повітря
Несла  віру  в  добро  і  любов!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897646
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020

Ольга Калина

Мабуть, щаслива

Мабуть  щаслива  тим,  що  маю,
Бо  часто  з  Музою  літаю,  
Коли  бере  та  свою  Ліру
Й  доносить  з  неба  переспіви
Мелодій  дивних  і  казкових,  
І  тих,  що  чула,  й  зовсім  нових.

І  сльози,  в  мить  таку,  солоні  
Я  витираю  і  долоні  
Протягую  до  тих  мелодій,
Стараюсь,  щоби  їх  схопити,  
Та  в  свою  душу  запустити:
Очистити  її  і  тіло.
І  ні  до  кого  мені  діла  
У  ті  хвилини  вже  не  має  –  
Душа  і  плаче,  і  співає.    

Й  сама  у  небі  вже  літаю
Ізверху  вниз  я  споглядаю
Левади,  луки  і  діброви,  
Де  скрізь  тополі  гонорові,  
Де  клени,  вільхи  і  берізки,  
І  де  верба  розчеше  кіски,
Та  у  воді  їх  промиває,
А  вітер  пісеньку  співає,  
Оту,  що  Муза  в  небі  грає.  

І  я  беру  тоді  листочок
Та  олівця    -  хоча  б  кусочок,  
Стараюсь  все  те  записати,
Аби  лиш  встигнути,  спіймати.
Сиджу  тихесенько  і  пишу,  
Вслухаюся  в  вечірню  тишу,  
Та  ті  мелодії  збираю,  
Що  Муза  в  небі  виграває.        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897632
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020

Ніна Незламна

В гонитві за щастям ( проза)

             Тікала  ніч…  Світанок  немов  птах,  наперекір  темноті,  розправив  крила.  Мережки  сині,  зелені,  фіолетові  й  золоті  вигравали  по  краю  неба,    освічували    частинки  землі,    в  осінньому  вбранні.
   Їх  мерехтіння  проникало  через  скло  вікна.  Падало    на  ліжко    в  кімнаті,  де  спав    Сергій.    Торкалися    його  очей,  пробуджували,  пестили  обличчя.  Очі  не  хотіли  відкритися,  потягнувся.  А  чи  він  спав,  чи  не  спав  так  і  не  міг  зрозуміти,  хвилювався,  боявся  проспати.  Але    відчув    в  собі  силу,    як    добре,  все  ж  таки  трохи  відпочив.  Відкривши  очі,  вслухався  в  тишу.  За  зачиненим  вікном    просиналося  село.  Линув  тихий  переспів  півнів,  за  мить  вже    голосніший,  напевно  під  самим  вікном.  Таке  воно  сільське  життя,    зовсім  інакше    чим  міське  -  тільки  подумав,    як  з  іншої  кімнати  донеслося  тихе  шарудіння.    Вмить,  крізь  щілину  дверей,  пробилося  світло,  видно  хтось  проснувся.  Ледь  відчинивши  двері,  показалася  голова    Миколи,    тихо  гукнув,
-Гей  друзяко!  Пора  вставати.  Підйом!  Автобус  не  чекатиме.  Ти  не  дивися,  що  темно,  перший    автобус  о  п`ятій  сорок.  Чи  передумав?  А  може  й  справді    поїдеш  пізніше?
 Сергій,  поверх  блакитної  сорочки,  натягував  синій  светр,    як  хлопчисько,  підскакував  то  на  одній  нозі,    то  на  другій.
-Н  і  -  ні,  де  ти  бачив,  запізнюся  в  інститут,  студенти  скажуть  -  загуляв.
Микола  посміхаючись,  запитав,
-Що    таку  думку  про  тебе  мають?  Цікаво  і  чого  це?  А  може  ти  змінився?  Мовчиш  про  свої    холостяцькі  походеньки.
У  відповідь,    зішуривши  носа,  усміхнено,  протяжно,
-Так  кожен  по  собі  судить,  після  бурних  вихідних,  в  аудиторію    часто  приходять    напівсонні.
     Вони  прощалися  надворі.  Сергій  в  дипломат  для  документів  поклав  «  тормозок».
-  Дякую!  Та  я  б  в  їдальні  перекусив...
Микола  заперечив,
-Чого  ти?  Це  ж  все  домашнє.  Шкода,  ні  яблук,  ні  груш  не  хочеш  взяти.  Досить  скромнічать,  ми  ж  як  рідня,  за  плечима  шість  років  навчання.  Сам  вчора  згадував  ,  як  останній    шматочок  сала  та  одне  яйце  ділили  на    двох.  Таке  було  студентське  життя  у  гуртожитку,  інші  й  не  повірять,  що  інколи    навіть  недоїдали.
Поклавши  на  плече    руку,  продовжив,
-Ти  вже  наступного  разу    приїжджай  з  коханою!  Скільки  можна  жити  одному,  дивуєш,    скромний,  як  дівчисько.  Вперед    козаче,  будь  сміливішим,  час    летить,  запам`ятай,його  не  повернути!
   Теплі  обійми,  стискання  рук.  На  прощання,  Сергій    махнув  рукою,  придивлявся  на  стежку.    
     Микола  -    дивився  вслід.  Так  –  так  у  кожного  своє  життя.  У  мене  дім  є,  сім`я,  землі  добрий  шмат,  господарство  на  славу,  а  що  він?  Все  сам  та  й  сам,  хоча  й    від  інституту  кімнату  має  та  все    ж  напевно  сумно  одному,  а  роки    летять.  Щось  не  так  в  ньому,  можливо  тому,  що  виріс  в  дитбудинку.  Боїться    одружитися,  узяти  відповідальність  за  сім`ю.    І  їсть  так  мало,  як  ота  кицька.  Такий,  як  був  скромний  ,  такий  і  залишився.    Дивно,  он  студенток  в  інституті,  яку  хочеш  вибирай  .  Невже  жодна  з  них  не  могла  спокусити?  Тьфу  ти,  що    за  думки  лізуть...
 По  тілу  відчув    легке  тремтіння,  озирнувся  назад,  навкруги  окинув  оком.
-Ух  …  прохолодні  ночі,  що  значить  осінь.  
Посміхнувся  від  думки,  що  догнала  його,  йду  до  Світланки,  нехай  зігріє.  І  все  ж  краще  коли  в  ліжку  не  один,  як  перст,  а  таки    вдвох  тепліше.
         Сергій    поспішав…    Час  від  часу,  ліхтариком  телефона    освічував  стежку,  по  якій  йшов.  До  траси  кілометра  два,  не  менше.  Дорогу  знає,  коли  навчалися  в  інституті,  влітку  не  раз  гостював.  Вставали  раненько,  коли,  ще  на  сонці    переливалася    роса  веселковими  кольорами,  косили  сіно.
   Час  підганяв  йти  швидко,  а  думка  думку    опережає,  одна  одну  доганяє.  А  Микола  молодець,    директор  школи  й  математику  викладає.  Гарну  дружину  собі  знайшов,  ще  й  з  будинком.  Славна  жінка,  вчителька  початкових  класів.  Ще  й  ім`я  таке  гарне  –  Світлана.  Вона  і  справді,  як  світло,  яке    іще  й  несе  тепло  .  Саме  так  він  відчував  своє  тіло  при  спілкуванні  з  нею.  А  очі,  як  волошки,  красиві,  балухаті.  Молодець  Микола!  Немов  підводив  риску.Як  добре,  що  я  навідався,  приймають  як  рідного.  Та  й  молодість  приємно  згадати!  
На  душі  стало  тепло,  переводячи  подих,  зупинився,    відволікся  від  думок.  На  мить  задивився  на  край  неба,  світанок  вигравав  світло  фіолетовим  і  синім  з  золотистим  кольорами.Тоненьке  сонячне  проміння  здіймалося  вище,  освітлювало  небо.  Мов  щастям  наповнилася  душа,  кивнув  рукою,  наче  привітався  з  світанком    й  прискорив  ходу.
     Біля  зупинки  людей  багато.  Автобус  -  ПАЗ  під`їжджав  на  невеликій  швидкості.  Люди  юрбою  кинулися  до  відчинених  дверей.    Сергій  стояв  в  стороні,  спостерігав  за  посадкою  пасажирів..  Подивитися....  поневолі  посміхнешся,  люди    один  поперед  одного,  товкаючись,    заходили  в  автобус.    В  місті  теж    автобуси  їдуть  битком  набиті,    але    люди  поводяться  більш  стримано.  Мабуть,  якби  записав  на  телефон  та  згодом  показав  їм,  напевно    б  самі  з  себе  сміялися.  Правда  товкалися,  поспішали    люди    та  в  той  же  час    їх  обличчя  усміхнені    й  задоволені.    Напевно  знають  один  одного,підсумував  роздуми.  Майже  всі  віталися  з    худорлявим,  привітним    водієм,  років  п`ятидесяти.  
         У  автобус  зайшов  останнім.    Залишилося  лише  два  вільних  місця,  що    навпроти  всіх  пасажирів.  Всупереч  бажанню,  не  комфортно,  але    вибору  немав,    Мусив  присісти  на  одне  з  них    і  відразу  відчув  на  собі    пронизливі    погляди  оточуючих.    Мабуть  дивуються,  хто    я  і  звідки?    Видно  для  них    чужий,  ще  й  всівся  перед    всіма,    як  більмо  на  оці.  Навпроти  нього,  в  чорній  пошарпаній  курточці,  сидів    щупленький  дідусь  з  ясними  очима,  лівою  рукою  тримався  за  опухлу  щоку.  Напевно  до  стоматолога,  ледь    скривившись,  поспівчував  старому.  А  поряд  з  ним,    в  світло-коричневій  курточці,  сиділа  пишненька  жіночка  років  тридцяти.      Вона  двома    руками  тримала  кошик  з  червоними,    пахучими  яблуками.  Між  її    ногами  стояла  сумка,  з  пластиковими  пляшками  молока.  Вона  весь  час    смикалася,    намагалася  ногами  притримувати  її,  щоби  часом  не  впала.    Сергій    зніяковіло    дивився    у  вікно,  але  запах  яблук  приваблював  до  себе.  І  він  знову  любувався  ними.    Не  можливо  було  не  помітити  з  під  курточки  пишні  груди  жінки,  сяючу  шкіру,  красиву  шию.  Раптово  відчув  прилив  крові  до  обличчя,  стало  жарко.  Зненацька    жінка  кахикнула,  від  несподіванки,  аж  здригнувся.  От  йолоп,    куди  дивлюся,  напевно  помітила,  ото  осоромився.  Вона    поправила  комір    курточки    і    трохи  нахилившись  до  нього,    запитала,
-Вас  пригостити  яблучком?
На    мить  розгубився.  Очі  забігали,  як  в  полохливого  зайця,  під  носом  виступив  піт.  Зніяковів,  боявся  заперечити,    прямим  поглядом    подивився    й  до  неї,  тихо,
-  Дякую,  ні!  –  витерши  хустинкою  піт  під  носом,  продовжив,
-    Просто  вони  так  пахнуть,  поневолі  подивишся.  Такі  великі,  ще  й    з  блиском,  немов    у  них  заховалась    якась  частка  сонячного  проміння,  видно  стиглі,  напевно  соковитий  сорт.
 Сказав  і    відразу    ж  повернув  голову  до  вікна.  Але    не  помічав,  що  за  вікном,  замислився.    Красива  жінка,  як  соковита  ягідка,  якомусь  чоловіку  пощастило.  Волосся  блонд  з  ледь  рудуватим  відтінком  підходить  до  її  кольору  очей.  Очі  кольору  світлого  горіха,  дивно,  але  ж  і  в  мене  такий  самий  колір  очей.    Тільки  в  її  очах  є  зірниці,  напевно  весела  молодиця.  Мені    б    таку  дружину,  нехай  і  сільську,  навіть  з  дитям,  якщо  доля  не  склалася.  Адже  в  житті  всього  буває..  Серед  студенток  такої    і  не  бачив.
     Водій  різко  зупинив  автобус,  відчинив  передні  двері.  Повна  жінка  циганської  зовнішності,    з  маленькою  чорною  сумочкою  в  руках,  ледьве    спромоглася  піднятися  по  сходах  в  автобус.  Вона  відразу    привернула  до  себе  увагу.  Доволі  великі,    золоті  сережки  кільцями  торкалися  коміра  чорної    курточки.  Піднявшись,    грубим  голом,    обурюючись  пробурчала,
-І  чого  гнатися?  Тож  зупинка!  Чи  ти  мене  не  помітив?
І  продовжила  бурчати  про  щось  на  своїй  мові.  За  мить    рукою  товкнула  Сергія  в  плече,
-Пропустіть,  я    хочу  біля  вікна    сидіти.
   Відразу  до  неї    відчув  неприязнь;  от  циганка,  наглість  –  це  перше,    на    що    здатні  такі  люди.  Здвигнувши  плечима,    хотів  встати,  жіночка  навпроти  нього  віддвинула  ноги.  Її  сумка  з  пляшками  молока  впала  йому  на  ноги.  Вона    миттєво    посунула  кошик  до  дідуся,
-  Ой!-  вирвалося  з  її  уст  і    кинулася  до  сумки.
   Сергій  не  міг  залишитися    байдужим,    майже  одночасно  з  нею,  ледь    нахиляючись,  потягнувся  рукою  до  сумки.  Саме  в  цей  час    сіпнувся  автобус,  вони  стукнулися    головами.
Дідусь  тихенько  засміявся.
   Ой,-    жіночка    подалася  назад,  приклавши  пальці  правої  руки  до    своїх  пишних  губ,
-Вибачте!  
 І  приснула  сміхом.  Мусила  долонею  затулити  уста,  щоб  не  розсміятися  вголос.  У  відповідь  позирнув,  усміхнений,  підняв  сумку.  Циганка,  чимось    схожа  на  квочку,  сідаючи  на  сидіння,  підіймала  курточку    щось  бурчала  під  ніс.
Сергій    взяв  сумку  і  поставив  між  своїми  ногами,
-Хай  тут  стоїть,  так  надійніше,  а  ви  краще  кошик  тримайте,  нагрузили  дідуся,  він  же  такий  немічний.  
 Кров  кинулася  до  її  обличчя,  почервоніла,  подякувала.  Цікаво  –  подумав  -  не  заперечила  і  чого  червоніти,  чого  соромитися?
   Через  пару  зупинок    автобус    був  переповнений.    Людей  напхалося,  мов  оселедці  в  бочці.    Сергій  на  собі  відчував    її  погляд  .  Поневолі    й  сам,  час  від  часу,  немов  вивчаючи,  дивився  на  неї.    Раптово  загарчав  мотор  автобуса  ,  від  зупинки  всі  різко    сіпнулися.  
 Водій    рукою  погладив  лисину  й  голосно,
-Цього  тільки    бракувало!
Він  вийшов  з  автобуса,  за  допомогою  важеля  відкрив  капот.    Декілька  секунд    роздивлявся,  щось  мацав  руками  й  захлопнувши  його,  повернувся  на  місце.  Знову  намагався  запустити  двигун,  але  той  не  піддавався,  гарчав    і  знову    глух.
 Водій  із  заклопотаним  видом  обличчя,  попросив  всіх  вийти.  Попередив,  що  великі  речі  можна  залишити  на  місцях,  йому  треба  хвилин  двадцять  -  тридцять,  щоб  розібратися  в  чому  справа.
   Люди  закопошилися,  один  перед  одним    поспіхом  виходили  з  автобуса.Хтось  хустинками    витирав    обличчя,    хтось  позираючи  на  інших,    застібав  одяг  на  ґудзики.  З  натовпу,  якийсь  чоловік  сказав,
-Оце  так  поїздка!  В    автобусі    -    ніби  в  бані  побував.  Добре,  що  зупинилися,  хоч  свіжим  повітрям  подихаємо  .
       Неподалік  від  автобуса,  Сергій  очима  шукав,  десь  в  метушні  загубив  ті  красиві  очі.  У  діші  відчув  легеньке  хвилювання.  Роздивився  довкола.
 На  заході  в  небесній  далі,  як  валики,  виднілися    білі  хмари.  Зазолотився  схід,  посміхалось  ранкове  сонце,легенький  вітерець  пестив  обличчя.  По  обіч  траси  невеличкі    пагорби  покриті  майже  сухою  травою.  А    далі    кювет,  за  ним    чорніло  зоране  поле.  
 Раптово  згадав  чиїсь  слова-    »Кажуть  життя  мудре,  само  все  ставить  на  свої  місця».І  в  чей  же  момент  побачив  її.  Немов    гора  скотилася  з  плечей,  дала  перевести  подих.  Вона    на  пагорбку    розстелила  ряднину    і  озираючись,    присіла  на  неї.  Здивувався,  адже  не  тільки  вона  ,  а  й  інші  сідали  прямо  на  траву.  Щоб  до  себе  не  привернути  уваги,    йшов  не  поспішаючи.
 Вона  вже  кусала    бутерброд  з  смаженим  яйцем.  Побачивши  його  перед  собою,  зашарілася.  Від  здивування  кліпала  округленими    добрими  очима,  швидко  проковтнула  їжу  й  до  нього,
-О,  ви    теж  вийшли!  Присідайте,  в  мене    і  для  вас  знайдеться    бутерброд,
З  кишені  курточки  витягнула      прозорий  поліетиленовий  пакет  з  бутербродом,  поклала  на  ряднину  Сміливо  позирнула    в  очі      й    мило  посміхнувшись,  запропонувала,
-Беріть!  Не  соромтеся,    я    -  Ольга  з  Кудієвець,  не  бійтеся…  він  без  чарів.
Хіба  встоїш  перед  такою    спокусою,  адже  не  снідав,  добряче  зголоднів.  Ще  в  автобусі  на  нього    подіяв  запах  яблук,  якби  ще  раз  запропонувала,  можливо  б  і  не  відмовивився.    Догнала    думка  -  цікаво,  поводиться,  як  незаміжня,  ще  й  мова  про    чари.  Але  взяти  не  наважився.  Вона  з  апетитом  жувала  свій  бутерброд,  іншою  рукою,  наполегливо  подала  йому  пакет  з  бутербродом.Помітив,  що  вона  без  обручки,  надія  охопила  його,з  неприхованою  радістю,    запитав..
-  Де  ж  тут    присісти?
-Та  не  бійтеся,  я  ж  не  кусаюся,  ось  поруч,    на  ряднину.  Ви  не  дивіться,  що  вона  старенька,  але  ж  чиста.  Це  я,  навсяк  випадок,    при  собі  в  сумці  з  молоком  ношу.  
Задоволений  запрошенням,  присідаючи  поруч,  
-  Тоді  вже  й  познайомимося.
 Витягнув    шию,  як  журавель,  озираючись,  взяв  пакет,
-  Дякую!  А  ви  смілива  жінка  Олю,  мене  ж  звати  Сергій.
І  несподівано  для  самого  себе  випалив,
-  Попереджаю  я  неодружений,  а  ви?
В  обличчя  вдарила  кров  і  розтеклась  по  жилах,  не  зміг  сказати  більше  й  слова.Оце  так    учудив.
Голос  подібний  пташці  -  весело  заговорила,
-  Ой,  де    в  селі  порядного  знайти…  гарні  чоловіки  давно  потікали.  Залишилися  вдівці  та  чоловіки  бальзаківського  віку.  Ви  напевно    в  гостях  побували,  їдете  з    дипломатом,  мабуть    прямо  на  роботу.
Вона  помітила  з  яким  задоволенням  він  з`їв  бутерброд.  Подякував  й  похапцем  здійнявся  на  ноги,
-О,  вибачте,  добре,  що  нагадали,  мені    треба  передзвонити.
     Неподалік,    поспілкувався  з  колегою  по  кафедрі,  попросив  підмінити.  На  якусь  мить  замріявся,  погляд  ліг  на  траву.  В  ній  копошився  павук,  швидко  снував  гніздо.  Його  думки,  мов  осіннє  павутиння  під  краплинами  роси  й  поривчатого  вітру.Чи  зможу  я  нарешті    зважитися,  зробити  пропозицію,    її  провести,  чи    попросити  номер  телефона.  Згадав    слова  Миколи    й  ледь  посміхнувшись,    підійшов  до  неї,  подав  руку,
-Думаю  пора  вставати,  бачу    наш  водій  руки  витирає.
Вона    відразу  подала  руку.  За  мить  стояла  навпроти  нього,  подарувала  усмішку  й  примруживши  очі,
-Ну  то  пішли,  в  такому  разі  треба  поспішати.  Мене  мають  зустріти,  я  на  замовлення  везу  молоко  і  ці  яблука.  Якось  на  базарі  продавала  молоко,одна  панянка  скуштувала,  сподобалось.  Уже  пів  року  спілкуюся  з  нею.  Інколи  яйця  та  дещо  з  городини  замовляє.  От  і  катаюся,  трохи  далеченько,    але  нічого,    воно  того  варте.
Він  рішуче  взяв  її  за  руку,
-Олю,  а  якщо  я  вас  сьогодні  вкраду?
Вмить    розвернулася,    пильно  подивилася,  заперечила,  
-Та  ні!    Я  в  них  сьогодні  маю    бути.
Люди  не  товкалися  біля  автобуса,    йшли  один  за  одним  вервечкою,  поглядом    підбадьорювали  один  одного.
       Нарешті  автобус  рушив  з  місця.    Дивлячись  у  вікно,  Сергій  розмірковував  -  цікава  жіночка.  Все  сама  розповіла,    а  от  чому  в  них  має  бути  сьогодні,    не  сказала.
   Циганка  помітила,  що  він  часом  подивляється  на  Ольгу.  Ліктем  ледь  товкнула  його  й    нахилившись,    над  вухом    тихо  прошепотіла,
-Твоя  удача!Дивись  не  впусти  щастя,  сміливіше  хлопче!
   Він  лише  посміхнувся  й    знову  повернув  голову  до  вікна.  В  осінньому  вбранні    мелькали  дерева,  кущі      і  багатоповерхові  будинки.  Цього  всього  не  помічав,  думав,  як    непомітно  попросити  в  неї    номер  телефона.  Відмовить  –  ні?  А,  як  відмовить?  Як  наполягти?  Тож    при  всіх    не  буду    кричати,    зачекай,  не  тікай!  .    
   Автобус    плавно  знизив  швидкість,    зупинився  біля  зупинки.  Його  хтось  товкнув  в  плече,  відволік  від  думок.  Люди  вже  виходили  з  автобуса.  Тільки  тепер  він  помітив,  що  вони  приїхали  в  місто.    Ольга  вже  стояла  біля  дверей,  за  нею,  розставивши  руки,  приготувалась  до  виходу  циганка.
Почервонів  від  обурення  до  себе.  От  йолоп,  прогавив!  Як  тут  сміливіше  діяти,  тож  не  полізу  по  головах    людей.
 Нарешті    вийшов  з  автобуса,  циганка    немов  чекала  на  нього,
-Доганяй  своє  щастя.  Сьогодні  твій  день.
Роздивлявся  довкола,  шукав  очима…  Помітив  через  дорогу,  коли  вона  вже  сідала  в  чорний  Mercedes  –  Benz.
-  Мій  день    кажеш,  -    тихо    сказав  про  себе.  
Йому  пощастило,    відразу  зупинив  проїжджаюче  таксі,  
-  Будь  ласка  за    чорним  мерседесом,  якщо  можна.
Молодий    білявий  водій  привітно  посміхнувся,
-  Гаразд!  Дивлячись  який  ти  розчервонілий,  емоційний,таке  враження,  що  ти    в  гонитві    за  щастям.
Сергій    хустинкою  витирав  змокріле  чоло,  
-Мені  сказали  ,  що  сьогодні  мій  день.Тожвсе  можливо,  прошу  не  відставай!
       Ольга  в  розпачі,  через  силу  посміхалася  до  знайомого  водія,  дядька  Василя,  як  вона  його  називала.  А  думки  про    Сергія  -  ну-ну,навіть    номер  телефона  не  запитав.  Ой  чоловіки  -  чоловіки,  а  говорив  неодружений.  На  обличчі  славний,    чомусь  здався  заторможений,  несміливий  чи  що?  Але  якби  хотів  краще  дізнатися  про  мене,то  б  не  дивився  весь  час  у  вікно.  Фу  -ти  і  чого  придала  значення  цьому  знайомству.Чи  й  варто  міським  вірити?
-У  вас  щось  сталося?-  перервав  думки  дядько  Василь?  
-Та  ні,  -  вже    відповіла  веселіше  і  запитала,
-Ви  мене  на  автовокзал  завезете  чи  ні?
-  О!  Цього  не  знаю.  Це  залежить  від  того  скільки  часу  пробудете  в  гостях.  Маю    їх  сина  до  стоматолога  завести,    в  який  час,  не  знаю.  
     Через  хвилин    п`ятнадцять,    чорний  мерседес    заїхав  на  одну  з  вулиць  на  околиці  міста.  Зупинився  біля  красивого  кованого  паркану.  За    високими  кущами  троянд  ,  виднівся  двоповерховий  будинок  з  білої  цегли,  з    великими    напів  круглими  вікнами,  покритий  черепицею  з  червоним  відтінком.  
Водій  таксі  присвиснув  крізь  зуби,
-Ого  ця  панянка  з  багатеньких.  То,  що  тут  зупинятись  ?
Сергій    розхвилювався,
-  Так  –  так,  почекаємо  її  тут.  Але    вона  не  з  багатеньких,  проста  сільська  дівчина,  чи  жіночка.  Ти  не  хвилюйся,  я  розрахуюся.
-  Вибач,  але  я  довго    стояти  не  зможу,  за    годину  маю  їхати  на    замовлення.
Вони  обоє  прилипли  до  вікна,  Ольга  швидко    йшла  вперед,  за    нею  поспішав    водій,  в  руках    ніс    торбу    і    кошик  з  яблуками.
     Сергій  розрахувався  з  водієм  таксі,  вирішив  зачекати  Ольгу.  Він  рухався      по  тротуару  вперед    і    назад,  розмірковував,  як  краще  підійти  до  неї  коли  повертатиметься  додому.  Приблизно  через  хвилин  п`ять,    водій  повернувся  і  мерседес  швидко  зник  з  очей.  Мабуть  безглуздо  поводжуся,  критикував  себе.  І  чому  було  не  покликати  її  ?
Ольга  в  цей    час,    від  господарки    Олени  отримала  гроші,  які  вона  була  їй  винна  за  два  місяці.    Жінка  середньої  статури,  за  віком  трохи  старша  за  неї,  розповідала  про  сина,  пригощала  чаєм  з  тістечками.
   Пройшло  більше  години.  Від  думок,  йому  стало  незручно,  можливо    хтось  слідкує,  а  я  петляю  майже  на  одному  місці.  І  сам  непомітив,  як  відійшов  на  метрів  п`ятдесят.  Саме  в  цей  час  з`явився  чорний  мерседес,  різко  зупинився  біля  воріт.  Він  тільки  й  помітив,  як  Ольга    рукою    комусь  кивнула,  сідала  в  автомобіль.  
На  якусь  мить  оторопів,  наче  на  нього  хто  вилив  окріп.  Закліпав  очима,  біг  по  тротуару,  махав    дипломатом  і  кивав  рукою,  але    його  ніхто    не  побачив.  Завертівся  дзигою,  де  знайти  таксі?  Але  ж  по  таких  вулицях    рух  автомобілів  мінімальний,  де  тут  йому  взятися.  
Трохи  заспокоївшись,  розмірковував  -    мабуть  виглядаю  немічним  ідіотом,  це  ж  треба  такого.  Задавав  собі  запитання  -  де  вона    швидше  за  все  має  бути?    Вирішив  добратися  до  автовокзалу.    Майже  через  пів  години,  нарешті  спіймав  таксі.  Він  на  скільки  був  схвильований,  розчервонілий,  що  таксист,чоловік  років  сорока,  здивовано  подивився  на  нього.  Зміряв    з  голови  до  ніг  підозрілим  і  не  дуже  доброзичливим  поглядом  ,  запитав?
-Ви,  що    від  когось  тікаєте,  чи  когось  доганяєте  ?
-  Ні  шановний,  давай  швидше,    доганяю  своє  щастя.
Обличчя    водія    відразу  змінилося,  засяяло  усмішкою  й  веселим  голосом,    
-  Проходили  таку  школу.  Кажи  куди  їхати.
         Сергій  вже  ні  про  що  не  думав,  тільки  про  неї.  Ото  заінтригувала,  можливо  й  справді  сьогодні    мій  день,  змінити  своє  холостяцьке  життя    на  сімейне.  
В  пошуках,  навкруги  обійшовши  автовокзал,  придивлявся  до  людей,  що  сиділи  на  лавках.  Намірився  зайти  в  зал  відпочинку  та  раптом,  за  плечима  почув  її  голос.  Ледь  опустивши  голову,  з  під  лоба  позирнув  позад  себе.    Вона  підходила  до  автовокзалу  з  тим  самим  худеньким  дідусем,  що  їхав  з  ними  в  автобусі.  Став,  як  укопаний,    прислухався  до  її  слів,  
-  То  ви  тепер  до  доньки  їдете,  це  добре.    А  я  тут  почекаю,  може  наш  автобус  відремонтують,  то  хоч  останнім  рейсом  доберуся  додому.
Перевівши  подих,    він  різко  розвернувся    до  них,
-  Олю,  а  я  думаю  де  ви  пропали?
Вона  не  чекала  на  нього.  Здивований  погляд,  лише  одна  мить  відчула,  як  величезна  усмішка    розплилася  по  її  обличчю,  очі  засвітилися  щастям.
   Вони  в  кав`ярні…  неподалік  від  автовокзалу.  Обоє  усміхнені,  смакували  Сергіїв  »тормозок».  Він  розповів  про  себе,  про  друга  Миколу.  Трохи  ділився  поглядами  на  молодь,  яким  в  інституті  викладав  математику.  Дізнавшись,  хто  він  за  фахом,  вона  здивувалася.  Цікаво,  як  це  студентки    загубили  такий  шанс?  Після  думки    емоційно  сказала,
-А  я  закінчила  педагогічне  училище,  але  в  нашому  селі  школу  закрили  так  і  недовелося  мені  повчителювати.  Але  не  шкодую,  вдома  стала  швачкою.  Моя  мама  рукодільниця  й  мене  навчила  шити  й  вишивати,  можна  сказати  -    свій  маленький  бізнес.
Мило  посміхнувшись,  відвела  погляд  до  вікна.  Вона    підносила  до  губ    чашку  з  кавою,  смакувала  її,  від  задоволення  закривала  очі.  А  він  вже    мріяв,  що  вона  так  само  буде  закривати,  ці  красиві,  загадкові  очі,  після  поцілунку.
     Сутеніло…    Автобус    так  і  не  виїхав  на  маршрут.  Ольга    намагалася  вмовити  таксиста,  щоб  завіз  в  село,  але  жоден  не  погодився.    Сергій  розумів,  що  безглуздо  відразу  запросити  до  себе,  але    в  той  же  час,  не  хотів  відпустити.    Вона    з  кишені  дістала  телефон,  мала  намір  набрати  номер.  Саме  в  цей  момент,    він  ніжно  взяв  її  за  руку,
-  Олю  зачекайте!  Думаю  найкращий  варіант  -  це  поїхати  до  мене.  В  мене  дві  кімнати,  обіцяю  бути  чемним,  оберігатиму  ваш  сон.  Не  відмовляйте  відразу,  подумайте.
 По  ній  було  видно,  що  розхвилювалася,ледь  розпашіла.  То  пристально  дивилася  на  нього,  немов  вивчала,  то  відводила  погляд  на  ліхтарі,  що  горіли  вздовж  алеї.
А  він  не    міг  відвести  від  неї  очей,  знову  пригадав  слова  Миколи  –  «Сміливіше!».  Ну  і  нехай,  як  у  вир  головою,  що  буде,то  буде.  Лише  одна  мить,  ніжно    обійняв,  притулив  до  себе,
-Олічко,  ви  мені  дуже  сподобалися.То  може  варто  поїхати  до  мене?  Здається,  що  нам    доля  дає  шанс  влаштувати  сімейне  життя.  Подумайте.ми  ж  не  діти.В  житті  так  буває,що  один  крок  може  бути  вирішальним.
 Вона  ледь  звільнилася  від  обіймів,  задумливо    дивилася  в    його  очі,  перевівши  подих,  прошепотіла,
-Ну  гаразд.  
Від  радості,  він  довгим  поцілунком  припав  до  її  вуст.  
     Минуло  майже  два  роки….  Закінчувалось  літо…    Автомобіль  BMW  синього  кольору  звернув  з  траси,  по  ґрунтовій  дорозі  їхав  на  малій  швидкості.  За  кілька  хвилин,  Сергій    вирулював    автомобіль  під    дерев`яний    паркан.  Відразу  відчинилися  ворота,  назустріч  поспішав    Микола.  Підхопив    за  руки  сина  й  доньку,  які  вибігли  поперед  нього,
-Ану  побачимо,  що  за  гості  приїхали  до  нас…
   Сергій,    швидкий,  як  хлопчисько,  за  мить  з  іншої  сторони  автомобіля  подав  руку  дружині.  Ольга  після  пологів,  стала  ще    більш  привабливою,  принаймні  так  здавалося    йому.  
-Ну,  а  малого,    що  в  баби  з  дідом  залишили  ?-  запитав  Микола.
-Та  ні,  він  так  солодко  спить  ,-  з  усмішкою  на  обличчі  відповіла  Ольга.
Діти  вирвалися  з  рук  батька,  за  мить  з  цікавстю  заглядали    на  заднє  сидіння  автомобіля.  
З  будинку  вийшла    усміхнена  Світлана,  
-Ну  що  гості  дорогі,  забирайте  своє  чадо,  запрошую  до  хати!
   Микола  з  Сергієм,  як  два  брати,  після  обіймів,  поклавши,  один  одному  руку  на  плече,  спостерігали,  як  всі  заходили  в  будинок.

                                                                                                                                                                                 10.11.2020р





                                                                                     
         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895136
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 06.12.2020

Ніна Незламна

Все життя в надії ( проза)

       
         Осінній  день…      Небо  затягнула  сіра  пелена.    Здалеку,  наче  за  білою  ширмою,  проглядало  сонце,  наближалося  до    обрію.  По  парку  хазяйнував  прохолодний  вітер.    То  набирав  розгін,  то  на  якусь  мить  вщухав,  ховався  у  купу  опалого  листя.  Незабаром,  немов  просинався,  з  новою  силою  підіймав    декілька  листочків  і  крутив    ними  й    крутив.  Деяке  листя  припадало  до  асфальту,  а    деяке,    ще    на  якісь  секунди  танцювало  в  повільному  танці.    Інколи    вітер    так  війне,    що  листя  немов  один  одного  доганяє.  Згодом  задріботить  в  танці    під  музику  «Лебединого  озера».  Згодом,  мов  у  змові,    маленькими  купками  припадало  до  землі.
     Роза  вкотре  задивлялася  на  листя  і  відчувала  на  душі  тривову.  Мабуть    й  з  нами  так    станеться,  ти  підеш  в  одну  сторону,  я  в  іншу.  Як  немає  порозуміння,  який  може  бути  вихід?  За  три  дні  вирішиться  наша  доля.    О,Павле  …  Павле…  Зробити  важко,    щоб  в  такому  віці  розлучатись.    Але  ж,  скільки  печалі  налив  у  душу,  скільки  недоспаних  ночей.  Та  мабуть  досить…    Вкотре  журилася,  пригадувала  своє  життя.  
     У  селі  гучне  весілля…  Хтось  за  спинами  шепотів  -  »Ой,  не  буде  щаслива,  от  точно,  побачите».  Їй,    всупереч    тим  словам  так  хотілося    крикнути,  що  вони  кохають  один  одного,  будуть  щасливі.  Навіть  неповірила  тим    словам,  що  сказала  бабуся,
-У  них  в  сім`ї  всі  випивають.  Боюся,    щоб    і  тобі    Павло  не  споганив  життя.  Хочеш  бути  щаслива,  перш  за  все  не  втрать  свою  гідність,  люби  себе,  щоб  він  не  посмів  витерти  об  тебе  ноги.
   Рожеві  окуляри  і  світла  мрія.  Намагалася,  щоб  все  було,  як  у  людей.    Її  батьки  розміняли    трикімнатну  квартиру.  Звичайно  ж  ,  заради  доньки  на  все  готові,  собі  однокімнатну  квартиру,  для  молодих    двокімнатну.  Ще  й  інколи  допомагали  грішми.  
   Павло  працював  на  ЖВРз,  у    плановому  відділі.  Вона  ж  касиром  на  пошті.    Перші  два  роки,  як  лагідний    погляд  сонця,  то  тепер,  як  сон.  Все  було  добре,  злагода  й  повага,  поцілунки,  кохання.  З  надією,  що  життя  й  надалі  буде,  мов  навесні  квітучий  сад.    Роза    народили  двох  хлопчиків  блезнюків.  Поки  перебувала  в  дикретній  відпустці,  все  було  добре.  Справлялася  майже  сама,  рідко  Павло  мав  настрій  на  свіжому  повітрі  погуляти  з  дітьми.Хоча  ж  було  дуже  важко  їх  двоє,  а  вона  одна.  Все  рідше  приходив  з  роботи  вчасно,  бідкався,  що  на  роботі  завал.  Та  час  спливав.  Коли  ж  діти  пішли  в  садочок,  життя  змінилося.  Павло  став  часто  приходити  на  підпитку.  -  Причини  які?-  іншим  разом  запитувала  його.  
Очі  наче  в  тумані,
-  Та  ми  по  маленькій  чарчині.  
Інколи  змовчувала,  а  інколи    з  ним  діти    сварилися,  говорили,  щоб  не  соромив  їх  своєю  поведінкою.  Та  з  нього,  як  з  гусака  вода.  Коли  діти  навчалися  в  старших  класах,    часто  проводили  з  ним  бесіди,  але  на  жаль,  це  не  допомагало.
   В  Державі  криза,  невчасна  виплата  зарплати,  скорочення  штату.    Все  це  пережили.  Хоча  він  все  ж  знаходив  гроші    і    час,  щоб  вкотре  прийти  на  підпитку.Терпіла,  як  з`являвся  в  мокрих  штанах,  не  приходив,  а  майже  прилазив  накарячки.  Ще  важче  стало,  коли  синів    визвали  в  військкомат.  Згодом,  обоє    проходити  строкову  службу  в  морфлоті.  Молила  Бога,  щоб  у  них  все  було  добре.За  себе,  що  не  може  дати  ради  з  чоловіком,  мовчала.  Материнське  серце  ховало  все    в  собі.    Навіщо  дітям  про  таке  писати.Жила  надією,  що  Павло  таки  остепениться  і  змінить  життя.  Але  він  наче,  як  на  зло  їй,  частіше  приходив  на  підпитку.  Намагалася  напоумити;  коли  невчасно  дають  зарплату,  від  відчаю  не  треба  свою  душу  заливати  горілкою.  Просто,  як  всі  набратися  терпіння.  Але  не  так  сталося,  як  гадалося,  він  не  прислухався  до  її  порад.  Одну  надію  плекала  у  душі,  приїдуть  сини,  проведуть  з  ним  бесіду  і  він  нарешті    зрозуміє,  що  пити,  це  не  вихід.
 Як  сонця  чекала  кожного  ранку  так  і    синів  виглядала  у  вікно,  з  дня  на  день  мали  приїхати.
Тепла  зустріч,  обійми  поцілунки.  Й  Павло  протримався  три  дні,  вчасно  приходив  з  роботи.    Але  намагався    якнайшвидше  зникнути  з  очей.  Роза  ж  не  хотіла  відразу  розповідати    їм    про  батька.  Аж  тут  така  звістка,    сини  повідомили,  що  за  тиждень  їдуть  в  Одесу.  Вже  домовилися  працевлаштуватися  на  роботу    в  Одеську  судноплавну  компанію.    На  наступний  день  Павло  прийшов  на  підпитку.  Тепер  сини  і  побачили,  який  батько  приходить  з  роботи.  Роза  коротко  повідала  синам,  як  вони    живуть  останнім  часом.  Наступного  дня,  не  світ  не  зоря,  сини  розбудили  Павла.  Роза  збиралася  на  роботу,  чула  крики,  погрози.Але  втручатися  не  наважилася,  сини  вже  дорослі,  може  трохи    поправлять  татові    мізки.
   Сини  поїхали,  а  проблема  залишилася.  Їй  дивувалися  на  роботі,  що  терпелива.Вона  вже  й  сивіти  почала  від  думок,  як  бути  далі?  Та  втішала  себе,  але  ж  руки  не  підіймає.  І  вкотре  прощала.  Прийшовши  з  роботи  та  приготувавши  вечерю,  йшла  гуляти  в  парк.  Щоб  не  бачити  його  запухлого  обличчя.  Крутилися  думки,  як  ще  не  вигнали  з  роботи?  Були  прогули,  але  він  весь  час  викручувався.  Чи  то  напевно  того,  бо    ж  на  заводі  був    непоганим  спеціалістом.
   Кажуть  дальше  в  ліс,  більше  дров…  Павло  вже  й  замав  друзів  безхатченків,  інколи  у  вихідні  дні,  коли  Роза  була  на  роботі,  приводив  їх  до  себе  додому,  пиячили..  Це  вже  й  було  напевно  не  раз,  помічала,  що  все  зникало  з  холодильника.  На  кухні  пусті  пляшки  з  під  горілки  та  сміття.
     Пройшло  три  роки,  сини  були  в  гостях  лише  три  дні,  запросили  в  Одесу  на  весілля.  Вони  в  один  і  той  же  день    брали  шлюб.  Роза  плакала  і  раділа,  може  хоч  діти  не  будуть  пиячити,  а    житимуть  щасливо.  Як  було  не  поїхати,  але  Павло  категорично  відмовився,  тож  благословляти  поїхала  одна.Три  дні  поспіль  гостювала,то  в  одного  сина,  то  в  другого  і  вже  на  вокзалі  прощалися.  Невісточки,теж  близнючки,  славні  дівчата.  Дивилася  на  них  і  тішилася,    не  з  бідної  сім`ї,  вже    в  обох  є  двокімнатні  квартири,  тож,  як  кажуть,  жити  і  радіти  життю.
     Уже,  сідаючи  у  вагон,  майже  на  ходу,  син  подав  пакет,
-  Мамо  це  тобі,  ти  подивися  там,  тільки  відразу,  все  зрозумієш.
Потяг  набирав  швидкість,  вона  подивилася  в  пакет,  подумала,  що    продукти.  Але    там  лежала  невеличка  коробка  з  під  турецьких  солодощів.  Вирішила  не  витягувати,  прямо  в  пакеті    зазирнула  в  неї.  Від  несподіванки  затрусилися  руки,  в  ній  лежали  долари.  О  Господи,  що  це  і  навіщо?!    У  валізі    ж  везу  подарунки  від  невісток,  а  це  ж  до  чого?  З  думками  добираля  додому,  хоча  б  Павло  не  побачив.
   Ввечері  …    вже  вдома.У  квартирі  сморід  і  пусті  пляшки.  Сміття  і  безлад,  розкиданий  одяг,  наче  хтось  рився    у  шафах.  Павло    в  ліжку  спав    одягнений.    Від  нього  дуже  неприємно  пахло.Як  горошини,по  щоках  стікали  сльози..  Але  ж  тривожно  на  душі,  для  чого  ці  гроші?  Хвилюючись,  ще  й  знайшла  лист.
«Мамо,  так,  як  ти  живеш,  цього  більше  не  можна  допустити.  Ці  гроші  від  нас  тобі    на  квартиру.  Придбай  собі  і  ми  приїдемо  на  новосілля.  На  днях    маємо  відбувати  в  рейс,  будемо  через  пів  року.  Цілуємо.
І  підписи  синів.  Зачинилася  в  своїй    кімнаті,  дуже    плакала.  Їй  би  порадіти,  але  так  щеміло  під  серцем,  здавалося  воно  зараз  розірветься  на    шматки.
     Кілька  днів  поспіль,  носила  ці  гроші  з  собою.  Адже  прибираючи  той  безлад  в  квартирі,  зрозуміла,  хтось  шастав  по  всіх  закутках,  напевно  шукав  гроші,  чи  коштовності.  Ранком  намагалася  з  Павлом  поговорити,  але  він  з  кімнати    прошмигнув  в  душ.  На  пропозицію,-
»Давай  поговоримо»,  махнув  рукою,-  »Зараз  не  до  тебе.»  
На  ходу  натягував  светра,  в  руці  тримав  жакет,  пулею  вилетів  з  квартири.  Поглянула  на  годинник,  мабуть    на  заводі    летучка.
Цього  дня  він  повернувся  з  роботи  дуже  пізно.  Але  знову  встиг  добряче    набратися.  Видно  десь  падав,  бо    одяг  був  у  багнюці.
   Нарешті  Роза  дочекалася  неділі.  Боляче  дивитися  на  того,  кого  колись  кохала.  На  кого  став  схожий!    Хоча  кожного  ранку  приймав  душ,  в  чистому  одязі  йшов  на  роботу,  але  приходив  звідти,  смердючий,  як  безхатько.  Весь  одяг  пропитаний  горілкою,  кефаліями,    де  він  був,  не  розуміла  і  коли  встигав  так  набратися,теж  не  розуміла.Але  йти    до  нього  на  роботу  не  посміла,  вважала,  це  занадто  низько,  навіть  для  себе.  Завжди  намагалася  з  ним  говорити  спокійно,  але  він  без  галасу  не  міг,  починав  кричати,  що  зовсім  мало  випив,  немає  чого  чіплятися.  
Так  було  й  цього  разу  тільки  почала  просити,  щоб  перестав  пити,  він  відразу  знервовано  перед  нею  замахав  руками,  обличчя  почервоніло,  очі,  аж  іскрилися  від  злоби,
-Замовкни!  Замовкни,  я  сказав!  Я  що  не  маю  права  запросити  друзів,  чи  пригостити?!
Вона  не  очікувала  такої  реакції,  блідла  і  біліла.    У  відповідь,  схиливши  голову  сказала,
-Не  лякай  мене,  грозишся  кулаками,  чи  вже  так  низько  впав,  що  зможеш  на  мене  руку  підняти.
Лише  мить,  він  вдарив  її  по  голові,  вона  втратила  свідомість.
   Прийшла  до  тями…З  вікна,  їй  прямо    в  очі,  світило  сонце.  Поворухнувшись  зрозуміла,  що  весь  одяг,  що  на  ній  змоклий.  В  хаті  тихо.  Біля  столу  її  сумка,з  якою  вона  ходить  на  роботу.    Крізь  сльози  посміхнулася,  як  добре,  що  вчора  на  роботі  долари  залишила    у  сейфі.    На  голові  намацала  гулю,  знову  заплакала…
   Павло  з`явився  ввечері…    Побачивши  її,  тільки  й  сказав,  
   -  Відглегала….  Ха,  хотіла    мене  налякати…
   Це  були  останні  слова  для  неї,вона  відчувала,    обірвалася  остання  нитка,  яка  ще  поєднувала  їх.  Скільки    до  нього  було  любові,  які  останні  надії    мала,  все  пропало.  
   Наступного  дня,  Роза  на  роботі  порадилася  з    своєю  керівницею  і  її  відпустили  за  адресами,  подивитися,    а  можливо  й  вибрати    квартиру.  Остаточно  вирішила,  адже  іншого  виходу  немає.  
За  три  дні  вже  була  в  новій  квартирі.  І  знову  плакала,чи  від  біди,  чи  від  радості,  що  в  неї  такі  розумні  діти.  Що  характером  вдалися  до  неї,  а  не  до  Павла.  
   Вона    складала  свої  речі  у  сумку  і  потай,  по  дорозі  на  роботу,  заносила    речі    в  свою  нову  квартиру.  Павло    все  продовжував  приходити  на  підпитку,  але  добре  хоч  не  ліз,  як  п`яниця.  Ховалася  в  своїй  кімнаті,  він  лише  помітивши  її,  посміхався,  грав  у  мовчанку.
Їй  знадобився  лише  один  тиждень,  щоб  все  обдумати.  В    п`ятницю    вона  зустріла  його  з  роботи.  На    заводській    прохідній    когось  чекали    два  чоловіки,  спілкувалися,  розмахували  руками.  Один  з  них    топтався  на  місці,  іноді  ним  похитувало.  Видно  вже  заправилися  -  подумала  Роза  -    точно  його  чекають.    Павло  здивувався,  коли  побачив    її,  але  відразу  кивнув  рукою  до  них,  ледь  прихилившись.
 Озираючись,чоловіки  відразу  поспішили  до  виходу.
Вже    підійшов  до  неї,-  Чого  тут?  Щось  сталося?
Тільки  й  вимовила,  -  Пішли  додому.
 Їй  би  скинути  тягар  з  душі,  викричатися.  Але  вгамовуючи  хвилювання,    завела  розмову.
   Сідало  сонце….  Роза  забирала  валізу,
-Не  знаю  чи  зрозумів  ти  мене,  чи  ні,  але  я  тобі  даю  три  дні  на  роздуми.  Буду  чекати  в  парку  на  нашій  лавці.
Похабно  посміхнувся,  трохи  здивовано  запитав,
-Що  верзеш?  Ну  і  куди  ти  подінешся?
-Ти  не  хвилюйся  за  мене,    я  без  тебе  не  пропаду.  А  от  ти  без  мене  зовсім    зіп`єшся.
Павло    навіть  не  встав  з  стільця,  коли  вона  направилася  до  дверей.  Колотилося  серце,  але  вона  не  показала  сліз,  спускалася  по  сходах.  За  мить  гучно  зачинилися  двері.
   Очі  дивилися  в  нікуди,  рукою  витерала  непрохані  сльози.  В  цю  мить  підлетіла  зграйка  горобців,  її  відволікла    від    думок.  Вони  скакали  один  поперед  одного,  крутили  голівками,  цвірінькали,  позирали  на  неї.Уже  й  посміхнулася  й  тихо,  
-    Мої  маленькі…Подумали,  що    вам  щось    кидаю…
 І  тут  же,  пригадавши,    з  сумочки  дістала    печиво.  Розкришила  і  кинула  до  горобців.  Це  відволікання  від  думок,  як  віддушина  для  неї.  Озиралася,  придивлялася  вдалину,  чекала,  але  він  так  і  не  прийшов.  Можливо  й  на  краще,  досить  калічити  мені  життя.
 З  центральної  алеї  повернула  на  стежку,  а  там  недалеко  вже  й  її  нова  квартира.  Вітерець  пестив  обличчя,    в  душі  надія  і    віра,  що  все  що  відбувається,  це  на  краще.  Йшла    навпростець,    вітер  підносив  листя,  вертів  ним,  воно  припадало  до  землі,  немов  шукало  захисту,  збиралося  до  купки.
                                                                                                                                                               30.11.2020р
                                                                                                                                                                                                                 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896737
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 06.12.2020

Полісянка

Уроки гордості повчальні…

БОЛЯЧЕ

Відчуй,  як  боляче!  Бо  двоє  
Собі  відмовчуються  гордо
Й  за  літнім  радісним  акордом
Не  чують  власного.  Герої…

Не  тямлять,  що  любов  окремо  
Не  може  бути  гойним  трунком,
Бо  є  –  розлуки  подарунком  –
І  те  що  сіємо  й  пожнемо.

І  хай  там  зорі  сиплять  срібно
Принадні  чари  у  долоні.
Думки  самотні  і  холодні
Уже  звучатимуть  осібно.

Хтось  з  нас  у  ніч  піде  від  згуби,    
Кохання  втопить  у  мовчанні.
Уроки  гордості  повчальні…
Як  не  шепнуть  «вернися»,  губи.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896979
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020

Н-А-Д-І-Я

Якась в природі сталась метушня

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2nArhnmSpag[/youtube]
Якась  в  природі  сталась  метушня:
Зима  скидає  осінь  із  престолу.
Їй  не  дала  дожити  лише  дня,
Зіпхнула  із  сльозами  майже  голу.

І  вперемішку  сльози,  вітер,  сніг,
Завіяла  невчасно  і  сердито.
А  у  дротах  почули  вітру  сміх,
Зима  ж  на  все  дивилась  гордовито.

Засипала  осінні  пізні  квіти,
Схилились  під  вагою  до  землі.
Повісила  мереживо  на  віти,
Подумала:  Хай  будуть  у  теплі.

Тут  вітер  розгулявся  із  нечів"я,
Кидав  сніжинки  людям  у  лице.
Не  думала  зима  про  перемир"я,
Себе  вважала неабияким  творцем.

Крутила,  засипала  всі  дороги,
Ударила  маленьким  морозцем.
Зима  так  святкувала  перемогу,
На  все  дивилась  осінь  назирцем...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896708
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020

Катерина Собова

От ускочив!

Грицько    взувся    в    туфлі    модні
(Все    пройшло,    неначе    снилось),
Бо    відрядження    сьогодні
Вже,    нарешті,    закінчилось.

Залишилось    у    готелі
Нічку    якось    перебути,
Речі    склав    усі    ретельно,
Щось    приємне    хотів    чути.

В    телефоні    хтось    воркує,
Так    лоскоче    ніжно    вуха:
-Різні    послуги    дарує
Наша    фірма    «Розслабуха».

Пам’ятай,    ніщо    не    вічне,
Все    в    житті    повинен    взнати,
Плата  –  чисто    символічна:
Покер,    сауна,    дівчата…

Гриць:    -  Не    буду    я    вагатись,
Пишіть:    сауна,    блондинка,
І    по    місту    покататись,
Щоб    була    крута    машинка.

Голос    в    трубці    почав    вити:
-Не    чекав    такого,    гаде?
Вирішила    подзвонити
З    телефону    куми    Ади.

Так,    це    я,    дружина    Рита,
І    як    ти    переконався,
Вмію    ніжно    говорити,
А    ти    завжди    сумнівався.

Завтра,    милий,    будеш    вдома,
Буде    повна    розслабуха:
Без    блондинки    зникне    втома,
В    сауні    попухнуть    вуха.

Приберу    тебе    і    взую,
Як    за    звичаєм    ведеться,
І    машину    гарантую,
Ту,    що    катафалком    зветься!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896679
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020

Valentyna_S

Так-от склалося

Так-от  склалося,  як  не  гадалося,-
Ледве  дівчинка  підросла.
Вдосталь  лялькою  ще  не  награлася,  
А  на  паперть  шлях  вже  прославсь.
Стало  вперше  дівча    й,  червоніючи,
Простягнуло  руку  без  фраз.
Тихо-слізно  прохало  копієчку,
І  сміліло  більше  чимраз.
Через  тиждень-два  зовсім  без  сорому
Клало  в  куль  дрібні  копійки.
Збоку  чуло:  «Міняє  на  долари.
Отакі  у  нас  жебраки».
Під’їжджають  під  вечір  господарі,
Подання  збирають  скупе.
І  за  службу  дають  нагородою
Суп  пісний  і  чай  з  канапе.
А  смішки  розливаються  ріками,
Й  не  скінчиться  гра  в    вар’єте.
І  нікчемою  звуть,  й  недорікою-
Всміхнеться  дівчатко  на  те.
Вірить:  світом  й  нуждою  намається,
Й  буде    мати  теж    портмоне,
Негаразди  помалу  владнаються…
Прийде  час  –  і  все  промине.
Так-от  склалося,  як  не  гадалося,-
Зовсім  трішечки  підросло.
Тільки-тільки  життя  розпочалося,
А  вже  жалість  людей  принесло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896627
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020

Надія Башинська

ЯКЩО ТИ ПООБІЦЯЄШ….

           Тишко  наш,  як  хочте  знати,  любить  вранці  довго  спати.
І  сьогодні  спав  довгенько.  Мишка  ж  проснулась  раненько.
Вмилась  в  бочці  й  пішла  їсти.  Встигла  дві  зернини  згризти.
Тут  позвав  її  Барбосик  й  запитав:  
-  Ще  спить  наш  котик?  Ти,  будь  ласка,  добра  мишко,  розбу-
ди  малого  Тишка,  бо  ж  давно  пора  вставати  й  до  роботи  при-
ступати.  Сонечко  вже  пригріває.  Тишко  нам  хай  поспіває.  Сто-
рожив  я  всю  ніч  хати,  то  ж  мені  пора  б  поспати.  Коли  Тишеч-
ко  муркоче,  сон  солодкий  бачать  очі.
-  Добре!  -  відказала  мишка.  Я  позву  малого  Тишка.
         З  нірки  в  нірку…  з  нірки  в  нірку…  бігла  мишка  швидко-шви-
дко.  Ось  маленька  хитра  мишка  вже  добралася    й  до  Тишка.
Тишко  солодко  так  спав…    з  ліжка  довгий  хвіст  звисав.  Було  
гамірно  у  хаті,  та  не  думав  кіт  вставати.  У  клубочок  він  згорну-
вся.  Засміялась  -  не  проснувся.
         Стала  роззиратись  мишка.  Яке  діло  їй  до  Тишка?  У  кімна-
ті    пахло  гарно,  то  ж  забігла,  знать,  немарно.  Пригладила  свої  
кіски  та  й  біжить  мерщій  до  миски.
А  там,  гляньте,  як  у  Тані,  варенички  у  сметані.  Подивіться,  як  
у  Зої,  бутерброди  з  ковбасою.  Як  в  малесенької  Даші,  тут  ле-
жить  ще  й  ложка  каші.  
Спритна  мишка  так  зраділа…  їла,  їла,    їла,  їла.  Мишку  ту  ніхто  
не  бачив,  то  ж  вона  тепер,  мов  м’ячик.    Не  пішла,  а  покотилась.
Тишка  так  й  недобудилась.  Та  й  навіщо  їй  будити?
         Граються  в  садочку  діти.  Мишка  вже  відпочиває.  А  Барбосик  
все    чекає…
       Якщо  ти  пообіцяєш,  знай,  зробити  діло  маєш.  Бо  людина  –  це
не  мишка,  її  мудрості  вчить  книжка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896611
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020

Lana P.

ПЕРЕСТИГЛА ОСІНЬ

Перестигла  осінь  усміхнулась  тепло  —
Сонцем  вигравала  на  хмільних  вустах.
Легіт  оксамитний  дарував  стиль  ретро,
А  свободу  небо,  мов  крилатий  птах.

Ми  літали  в  мріях,  ласували  спокій  —
Видохам  і  вдохам  тішилось  єство.
Танцювала  хмарка  на  горі  високій.
Зустріч  дарувала  світле  торжество.

Упивались  губи  чародійним  соком,
Сканувались  тіні  в  профіль  і  анфас.
Просвітив  очима  душу  ненароком,
Перестигла  осінь  здивувала  нас.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896378
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 29.11.2020

Олена Жежук

Сеньйоре клене

[i]Сеньйорито  акаціє,  добрий  вечір.
Я  забув,  що  забув  був  вас…
                                 Микола  Вінграновський[/i]

[color="#1100ff"][b]Сеньйоре  клене,  добрий  вечір!
Вже  рік    минув,  і  ви  прийшли.
Багряним  помахом  за  плечі
Отак  з  дороги  й  обняли.
А  я  не  випила  ще  літо,
В  очах    ще  зеленню  ячить,
Іще  в  душІ  тепло  розлито,  
Ще  коник  ввечері  сюрчить.
Поля  ген  квітами  укриті,
І  сонце  золотом  пˊянить,
Душа  купається  в  блакиті,
Бо  їй  любити,  вірить,  жить!
А  ви…  а  ви…отак  раптово
Чола  торкнулися  й  повік,
І  не  промовивши  ні  слова,
Взяли  мене  в  полон  навік.
Тепер  я  Ваша…  хоч  і  знаю  -
В  зимові  люті  холоди
Цього  злотистого  розмаю
Не  віднайду  навіть  сліди…[/b]
[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896515
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 29.11.2020

Ганна Верес

Осінні мотиви

Кордони  осінь  літу  відміря,
У  сивім  мареві  їй  трапилась  долина.
Вона  ж  повільно  простір  підкоря,
Навішала  намистечка  й  калині.

А  коли  й  птахи  стали  на  крило,
Озвалося  «курли»  у  високості,
Журбою  прокотилось  над  селом
Та  й  полетіло  журавлями  в  гості.

Ключам  прощальним  погляд  кину  вслід
І  тугу  їхню  з  ними  буду  пити:
Який  же,  все-таки,  складний  наш  світ
Й  його  законів  годі  підкорити.

Несила  це  вмістити  і  в  слова
І  осягнути  розумом  несила…
А  осінь  нишком  скроні  вишива
І  срібло  те,  я  знаю,  не  наснилось.
9.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815113
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 29.11.2020

Ніна Незламна

Скажу, осене бувай!

Впевнені  кроки…    давно  в  чобітках  осінь
Легенький  іній….  листя  спада  з  горіха
Але  у  небі,  сьогодні  знову    просинь
Промінь  надії,  то  для  душі,  як  втіха

Коли    я  бачу  сонце  поміж  хмаринок
В  калини  грона  налились  стиглим    соком
Іскрять  під  сонцем  вже  декілька  краплинок
Як  ті  сльозинки,  скотяться  ненароком

В  опале  листя,    помітно  зеленаве
Але  змарніле  з  прожилками  багрянцю
Примхлива  осінь….    хоч  сонечко  й  ласкаве
Все  приховає  землиця  у  скарбницю

В  ці  дні  останні…  Скажу,  осене  бувай!
Візьми  з  собою,    всі  сумління  й  печалі
Та    вже  запрошуй,    до  нас  зимоньку  на  чай
Вона  прикрасить    й  моє  життя  надалі.

                                                       29.11.2020р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896559
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020

Наталі Косенко - Пурик

Чарівна панянка

Чому  ти  одягла  блакитну  шаль,
Щоб  бути  може,  мовби,  як  сестрою,
Сплела  красиву,  чарівну  вуаль
Та  порівнялась  образно  з  весною?

І  сукню  неймовірної  краси
Ти  також  одягла  на  звабне  тіло
Та  ніжно  неповторністю  руки
Торкнулась  мило  і  зовсім  несміло

Для  чого  спокушаєш  і  тремтиш,
Чарівна  і  приваблива  панянко,
Ще  так  далеко,  люба,  до  весни,
Щоб  сонце  посміхалося  світанком?

Чому  ти  одягла  блакитну  шаль,  
Щоб  зупинити  неповторні  миті,
Розкинула  на  образи  вуаль
З  чарівної  тканини  ніжно  зшиті?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896547
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020

Lana P.

ЗНАЙДИ В СОБІ ОСІНЬ

Затягнута  просинь…
В  собі  шукай  осінь,
В  листочках  —  палітру
Під  музику  вітру,  
Відчуй  її  пломінь,  
У  серденьку  повінь  —
Затишшя,  свободи,  тепла…

Пірнай  не  у  просинь  —
Знайди  в  собі  осінь,
Піймай  світлий  промінь  —
Пізнай  щастя  гомін.
Смакуй  по  краплинці
Душевні  гостинці,
Допоки  вона  не  втекла…          26/11/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896290
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 28.11.2020

Lana P.

ПЕРЕСТИГЛА ОСІНЬ

Перестигла  осінь  усміхнулась  тепло  —
Сонцем  вигравала  на  хмільних  вустах.
Легіт  оксамитний  дарував  стиль  ретро,
А  свободу  небо,  мов  крилатий  птах.

Ми  літали  в  мріях,  ласували  спокій  —
Видохам  і  вдохам  тішилось  єство.
Танцювала  хмарка  на  горі  високій.
Зустріч  дарувала  світле  торжество.

Упивались  губи  чародійним  соком,
Сканувались  тіні  в  профіль  і  анфас.
Просвітив  очима  душу  ненароком,
Перестигла  осінь  здивувала  нас.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896378
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 28.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Вже повільніші твої кроки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rhj3e5spFso
[/youtube]
Вже  повільніші  твої  кроки,
Втрачаєш,  осінь,  ти  права.
Уже  не  матимеш  мороки,
Пройши  уже  твої  "жнива".

Комусь  чомусь  не  угодила,
Бо  надто  ранньою  була.
І  нас  за  носа  ти  водила,
Бо  обіцяла  ще  тепла.

Та  раптом  землю  снігом  вкрила,
Загнала  зашпори  гілкам.
Мабуть,  зимі  ти  так  годила,
Та  ми  пробачим  помилкам.

Не  будем  лаяти  за  сльози,
За  сум  осінній  без  причин.
Ти  пам"ятаєш  оті  грози,
Що  ти  кидала  між  хмарин?

Та  все  ж  була  ти  бездоганна,
Ще  кілька  днів  цвіла  весною.
Ти  все  робила  так  старанно,
Я  задоволена  тобою!



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896491
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Усе життя його - політ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dPeuQmgE_J8[/youtube]

Повільно  вітер  колихає,
Дерев  кістляві  гілочки.
Здається  ніби  засинають,
І  не  болять  їх  кісточки.

Їм  сняться  сни  такі  чудові,
Ну  що  розбудить  їх  від  сну?
Так  пахнуть  квіти  ці  медові,
Весну  вдихають  запашну.

І  вітерець  уже  дрімає,
Складає  крила...уже  спить.
Із  напівсну  усе  сприймає,
Внизу  і  лист  не  шелестить.

Пірнув  спросоння  в  лист  опалий,
Зігріє  ковдра  ця  за  мить.
Ідея  все  ж  недосконала,
Від  неї  серце  защемить.

Не  можна  спати  йому  довго,
Бо  все  життя  його  -  політ.
Нема  у  нього  вихідного,
І  давить  боляче  цей  гніт.

Розправив  дужі  свої  крила,
Розбурхав   тишу  накруги.
І  де  взялася  ота  сила,
Щоб  лінь  свою  перемогти?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895945
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020

Олекса Удайко

НОРД-ОСТИ ДМУТЬ

                                                                       Демонам...
[youtube]https://youtu.be/l7XEGctmI18[/youtube]
[i][b]Невтішні  ще  на  осінь  цю  прогнози  –
ще  дмуть  вітри  керунками  норд,  ост…
Як  оживити  нам  вітро̀ву  розу?
Як  зупинити  сущий  Голокост?..

Примарний  мир  –  в  холодному  Донбасі,
ракетний  смерч  –  у  теплому  Криму,
рашистські  яструби  –  у  Карабасі,
Європа  вся  –  у  «руському»  диму!

Весь  світ  в  омані  повертає  в  зиму,
чекаючи  зі  сходу  перемін…
А  він  готує  ядерну  корзину
і  тисячі  дипломатичних  мін.

…Світ  сонця  гепнувся  у  летаргію  –
коронний  демон  пожирає  світ…
Чекає  людність  Божого  месію
як  з'яву  в  небі,  як  молитви  плід...

Не  спить  одначе  вірний  українець  –
і  у  тилу,  і  на  передовій!
Не  йде  ж  бо  з  України  геть  ординець:
йому  нашіптує  про  посаг  вій.
 
Циклоп  він  з  виду,  дохлий  і  негідний,
в  чолі  якого  вже  немало  міт…
Та  замір  підлий  у  тієї  гідри  –
вільготно  вм'яти  незалежний  світ!

Ти,  певно,  хочеш,  гаспиде  поганий,
щоб  впав  у  прі  останній  мій  онук?..

...Іще  ятря́ть  в  мого  народу  рани,
ще  дмуть  норд-ости  горя  і  розпук.[/b][/i]

[i]23.11.2020
©  Олекса  Удайко[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895895
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осіння журба

Знову  плачуть  дощі,  
Серед  темної  ночі,
Осінь  пише  вірші  
І  прощатись  не  хоче.

Листям  десь  шурхотить,  
В  хризантемах  блукає.
Все  гуляє  не  спить,
Вітер  в  неї  питає.

Чом  ти  осінь  сумна,
Чом  така  не  весела.
Завжди  ходиш  одна,
По  лісах  і  по  селах.

Давай  в  парі  удвох,
Вальсом  ми  закружляєм.
Під  ногами  листок,
Кроки  ці  відчуває...

Чую  тиху  ходу
І  струмочків  розливи.
Серця  чую  мольбу,
Не  потрібні  нам  зливи...

Осінь  ти  не  журись,
Вранці  сонце  засяє.
Буде  так,  як  колись,
Новий  день  привітає.

Полетить  вище  крон,
Звук  мелодії  в  небо.
То  звучить  саксофон,
Люба  осінь  для  тебе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895139
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 17.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Задощило на опале листя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w6F0qNErXWo[/youtube]

Задощило   на  опале  листя,
Осінь  вже  закінчує  політ.
Почуття  розхристані  сплелися,
Бо  зима  лаштує  свій  прихід.

Десь  іще  з-за  рогу  виглядає,
Приміряє  всі  свої  думки.
Їй  не  жалко  осінь, хай  ридає,
Не  подасть  плаксивій  і  руки.

Заморозить  сльози?  Ні,  ще  рано,
Листя  вкрити  снігом?  Чи  пора?
Що  зробити  їй  із  цим  туманом,
Із-за  нього  осінь  визира.

Подивилась:  ні,  вже  не  красива,
Постаріла  осінь  золота.
Ледь  знаходить  у  собі  ще  сили,
А  недавно  все  ж  була  не  та.

Та  не  треба,  осінь,   плакать  гірко,
Кожному  відміряно  свій  час.
Ти  усе  зробила  на  п*ятірку,
Скористала  вдало  увесь  шанс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895130
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 17.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Останній листок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K3EXHYvkwoE[/youtube]

Ще  не  впав  останній  лист  із  гілки,
Та  в  тривозі  всі  його  думки.
Іще  трохи  й  втратить  він  домівку,
І   життя  закриє  сторінки.

Іще  мить  -  зустріне  невідомість,
Як  там  буде?  -   сумно  на  душі.
Сумувати   ж   не  дозволить  гордість,
(  Занесу  в   дужки  мої  рядки  ).

Затремтів  на  вітрі   і  -  чекає.
Вітер  спробу  кинув  ще  одну.
Жах   якийсь  листочок  обіймає,
Вітер  все  ж  продовжує  цю  гру.

Хилитає  гілки  вже  кістляві,
Вся  увага  на  останній  лист.
Та  надії  вітру  тепер  мляві,
І  втрачає  віру  у  свій  хист.

Та  все  хоче  в  цьому  розібратись:
Це  жага  тримає  до  життя?
Та  з  таким  не  треба  все  ж  змагатись,
Він  зробив  для  себе  відкриття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895250
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020

Надія Башинська

ОЙ ТИ, ДОЛЕ МОЯ, ДОЛЕ…

Ой  ти  ,  доле,  моя  доле…  Моя  долечко.
А  прожити  –  не  пройти  через  полечко.
Ой  ти,  доле,  моя  доле!    Доле  світлая,  
мов  та  зіронька  яскрава,  вечірняя.

Ой  ти  ,  доле,  моя  доле…  Доле  квіточко.
Уже  осінь  на  порозі,  пройшло  літечко.
В  сині  очі  закохалась,  в  очі  синії.
А  що  він  мене  кохає,  не  сказав  мені.

Ой  ти  ,  доле,  моя  доле…  Доле-ягідко.
Солоденькою  буваєш,  часом…    ой  гірко.
І  не  знаєш,  де  загубиш,  де  можна  знайти.
Кароокий    все  приходить,  просить  заміж  йти.

Ой  ти  ,  доле,  моя  доле…  Моя  долечко.
А  прожити  –  не  пройти  через  полечко.
Ой  ти,  доле,  моя  доле!    Доле  світлая,  
мов  та  зіронька  яскрава,  вечірняя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895211
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 17.11.2020

Надія Башинська

СПРАВЖНЯ ЛЮБОВ

Є  у  житті  і  солодко,    й  гірко.
Кожного  долі  світиться  зірка.
Всіх  нас  любов,  свята,  зігріває.
Той  є  щасливим,  хто  любов  має.

         Справжня  любов,  мов  крапля  сонця,
         в  чаші  любові  не  видно  донця.
         Справжня  любов,  мов  світло  ясне,
         і  через  терни  пройде…    а  не  згасне.    

Є  у  житті  і  ясно,  і  хмарно.
Знайте,  прийшли  ми  в  світ  цей  немарно.
Всі,  хто  любов  у  серденьку  має,
сам  він,  як  сонце,  всіх  зігріває.

         Справжня  любов,  мов  крапля  сонця,
         в  чаші  любові  не  видно  донця.
         Справжня  любов,  мов  світло  ясне,
         і  через  терни  пройде…    а  не  згасне

Є  у  житті  і  солодко,    й  гірко.
Кожного  долі  світиться  зірка.
Всіх  нас  любов,  свята,  зігріває.
Той  є  щасливим,  хто  любов  має.

         Справжня  любов,  мов  крапля  сонця,
         в  чаші  любові  не  видно  донця.
         Справжня  любов,  мов  світло  ясне,
         і  через  терни  пройде…    а  не  згасне.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894798
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 13.11.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чекаю листа

Я  чекаю  від  тебе  листа,
Напиши,  передай  через  осінь.
Поцілунку  чекають  уста,
Може  лист  той  блукає  в  дорозі?

Дощ  краплинами  мочить  його,
Розмиває  слова  на  листкові.
Не  забути  мені  те  тепло,
Що  так  гріло  у  кожному  слові.

Я  чекаю  від  тебе  листа
І  ніяк  дочекатись  неможу.
Рахувати  не  хочу  літа,
Вони  нам  в  цьому  не  допоможуть...

Лише  знають  осіннії  дні,
Як  без  тебе  тужливо  в  кімнаті.
Бачу  тіні  сумні  на  стіні,
А  у  небі  хмарини  кудлаті.

Я  чекаю,  ти  лиш  напиши,
Заспокой  моє  серце  і  душу.
Осінь...  холодно...  плачуть  дощі,
А  думки,  знов  минуле  ворушать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894827
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Осіння жінка за вікном

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6PgiRF_GpU0
[/youtube]
Осіння  жінка  за  вікном,
Ледь  сивина  прикрила  коси,
Торкнула  осінь  їх  крилом.
Чом  по  щоках  котились  сльози?

Красива  жінка  в  цих  роках,
Рум"янець  грає  на  обличчі.
Вона  уся  в  своїх  думках,
Чому  ж  ці  сльози  так  пекучі?

Зітре  їх  нищечком  з  очей,
Від  всіх   ці  сльози  заховає.
Скільки  недоспаних  ночей,
Хіба  про  це  хтось  з  нас  узнає?

Пройшла  так  осінь  не  одна,
Зима  ввірвалася  у  груди.
Якась  тривожить  таїна,
Хіба  за  це  осудять  люди?

Душа  все  знає,  та  мовчить,
Вона  цей  смуток  розуміє.
Його  не  може   припинить,
А,  може,  просто  не  посміє.

У  очі  осінь  заглядає,
Чи  плакать  з  нею,  може,  -  ні?
Та  сенсу  в  цьому  геть  немає.
Чому  жінки  такі  чудні?

Запорошила  сиза  мжичка
Чарівний  образ,  що  в  вікні.
Вже  не  в  сльозах  це  миле  личко,
Пройшли  хвилини  ці  сумні.

Враз  розпогодилося  небо,
І  сум  гіркий  уже  пройшов.
Та  все  ж  думки  летять  до  тебе,
Тримає  нас  іще  любов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894821
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020

Н-А-Д-І-Я

Пора осіння неласкава

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V-dyb9N87jU
[/youtube]
Спустіло  ластівки  гніздо,
Осиротіла  ніби  хата.
О,  як  було  це  так  давно!
Хто  у  цій  тиші  винуватий?

Безлистий  клен  сумує  мовчки,
Згадав  найкращі  свої  дні.
Шепоче  вітер  щось  листочкам,
Їм  не  до  втіхи  -  мовчазні.

Пора  осіння  неласкава,
Наводить  сум  такий  гіркий.
Лиш  залишилася  уява,
Що  розбавляє   гніт  німий.

Грайливий  вітер  не  сумує,
Раз-по-раз  стукає  в  вікно.
Можливо,  так  він  щось  віщує,
Та  що  там  буде  -  все  одно.

Лиш  кущ  калини,  як  відрада,
Горить  на  зло  усім  вітрам.
Одна  хатина  безпорадно
Все  стерпить  і    болючий  шрам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894716
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Ця осінь тепла нам дарована

Ця  осінь  тепла  нам  дарована  обом
З  кружлянням  легким  охри  і  багрянцю.
Розніжена  махає  золотим  крилом
І  кличе  сонячно,  неначе  бранців.

Не  на  заваді  падолист  і  ківш  років.
І  дихання  твоє  вже  зовсім  близько.
Лише  любов  відкрила  тисячі  замків,
Не  треба  їй  ні  ланцюгів,  ні  зиску.

Ця  осінь  тепла  нам  дарована  обом.
У  вальсі  ніжних  почуттів  зустрілись.
Як  хОроше  в  цій  осені  удвох  кругом,
Бо  кожного  із  нас  здійснилась  мрія.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894040
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020

Ніна Незламна

Польова мишка і клен ( казка)

     На  узліссі,  під  горбочком,  мишка    нору  риє  глибшу.  Здаля  тішилась  ставочком,  настрій  гарний,  не  полишу.  Треба  все  зробить  до  діла,  хоч  й  пристала,трохи  впріла.  Та  то  пусте,  зумію  швидко,  вхід  закрити,  щоб  не  видко.  Хто  проживає  в  цій  норі,  кажуть  прийдуть  дні  суворі.  Любий  звір  прийде  -  голодний!  Хитрий,  злющий,  геть  огидний.  Шкода,  покинула  поле,  злякав  трактор,  землю  оре.  Тож    мусю    попрацювати,  нове  житло  змайструвати.  Щоб  тепленько  і  сухенько,  відпочивала  гарненько.
       Бігла  мишка  вздовж  стежинки,  підбира  малі  зернинки.  -  Ой,    без  запасів    пропаду  ,  все  в    схованочку  покладу.  
Потрудилася  на  славу,  тішилася,  добру  справу…  Оце  я    зробила    нині,  будуть    в  мене  щасливі    дні.  Напевно  все  ж    збігаю  в  ліс,  туди  де  клен  молодий  ріс.    Він  мій  друг  -  весною  втішав,  як  кріт  нору  зруйнував.  У  лісі    -  шукала  їжу,  вже  й  розповіла  про  біду.
     Шур-шур-шур  під  листям  мишка,-  О!-  раптом  знайшла  горішка.  Радо  в  нірку  повернулась,  щурить  носик,  посміхнулась.  Ну,  а  тепер,  швидко  вперед…  і  знов  замегтіла  між  дерев.  Вже  на  мить  і  зупинилась  ,
 -  Ой,чи  я  й  не  заблудилась?!    На  двох  лапках,  догори  ніс,  здивувалась,чом  такий  ліс?  Летить  листя,  де  ж  красень  клен?Угледіла  -  поруч  ясен.
 -Це  ліворуч,  –  пропищала-,    -    Мабуть  трішки  заблукала.  Враз  округлилися  очі,  потемніла  гірше  ночі.  Бачить  клена  -    просльозилась,  напівголий  –  зажурилась.  Від  відчаю,  тихо-  тихо,
-  Мій  кленочок,  яке  лихо!  Жовте  листя    -  це  хвороба?  Чи  коріннячко  хтось  шкряба?Що  сталось,  з  тобою  друже?  Я  ж    тебе,  так    люблю  –  дуже.Ти  був    красень  молоденький,    деж    жупан  твій  зелененький?
 Раптом  гілочка  торкнула,    мишка  з  страхом  позирнула.  Шепіт  -  майже  їй  на  вушко,
-  Чуєш,  мила  говорушко!  Не  сумуй  пора  осіння,  це  природи  повеління.Скину  вбрання,    взимку  посплю,  навесні  розкрию  вволю…  нове  листя  зеленаве.  Мені    сонечко  ласкаве,  допоможе  одягнутись,  тож  нема  чого  журитись.  А  ти  мишка  молоденька,  хоч  доволі  і  хитренька.Та  народилась  навесні,  не  пам`ятаєш  зимні  дні.  Дерева  -  соснові  не  сплять,    а    інші    -    всі  голі  стоять.  Про  весну  сни,    бачать  гарні,  твої  хвилювання    марні!  А  зима  прийде  -  білий  сніг,  ляже  всюди  й  тобі  до  ніг.  Не  лякайся,він  розтане,як  повсюди  тепло  стане.
-Ну,  провідала,    радий  тобі.  
-Чекай-  чекай,  тобі  спасибі!  Що  розповів.  Та  знай  що  мені…  Довелося  пережити,  добре,  що  вдалося  вижити!
   Хоча  колотилось  серце,  мишка  повідала  про  все.  Словами    її  утішав,  ледь  гілочками  колихав.
-  Біжи    додому  вже  вечір,  холод    обійме  за  плечі!  Знаєш    так    прикро,    все  це  мені  та  побачимось  навесні  !  Бувай  -  бувай,
-  гукнув  їй  вслід.  Від  смутку  в  серці  наче  лід.  Вона  ж,    як  нишпорка  в  лісі,  за    мить  в  норі  на  узліссі.  Скрутилася  клубочком…  в    надії…  Зустрінемось  з  клиночком  -  світлі  мрії….  Хай  швидко  пролетять  зимові  дні….
                                                                                                                                                                                                     31.10.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894025
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020

Олекса Удайко

ОСІННІ СЮРПРИЗИ

                                                                             [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/K0Y-x1f1-50[/youtube]

[i][b][color="#8c0a61"]
Дивні  манери  в  осені  –  порі,
що  нам  несе  нечувані  сюрпризи:
то  сонечко  пригріє  угорі,
то  мжичка  висне  у  сутані-ризі...

Рай-дерево*  стоїть,  немов  у  сні,  
згасаючи...  Але  в  цвіту  –  троянда.  
Такий  сюжет  –  упоминки  ясні:
розлучення,  стрічання  і  –  ананда**.

Сума́х*  у  парку  густо  червонів,    
немов  троянди  юної  стидався:
він  нею  довгими  ночами  снив,  
чекаючи  лоскітного  страждання.

Вона  ж  ще  юна!  В  ній  –  сама  весна,  
а  в  осені  –  вже  зрілість  і...  перейми.
Колізії  земні  –  не  дивина:
вони  прийнятні  на  Дніпрі  й  на  Рейні.

Та  в  тому  й  зиск  природи,  що  не  страх  
весні  і  осені,  за  руки  взявшись,
стояти  твердо  на  семи  вітрах
й  стрічати  зиму,  
                                                     що  приходить  завше.[/color][/b]

5.11.2020
_________
*Сумах  пухнастий,  оцтове  або  рай-дерево  –
декоративна,  лікарська  та  пряна  рослина  родом
з  Північної  Америки  –  прикрса  садів  і  парків.  
**Блаженство,  радість,  реальність  як  субстанція  
       всего  сущого,  Брахмана  (із  лексикону  йоги).  

Світлина-композиція  –  із  палісадника  автора.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894043
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020

Ніна Незламна

Гіркі горішки ( проза)

       Похмуре  небо,  прохолода…  Осінній  ранок...  росянистий…  Багрове  листя  під  ногами,    старенька  притопчує  по  стежці.  Чобітки  старі    продірявилися,    в  пальцях  відчува  вогкість,  згодом  холод.  Їй  якби  тільки  дійти  до  містечка    та  здати  ці  горішки,  що  набила.  Мала  б    свіженьку  копійку,  то  хоч  низенькі  чобітки  б  собі  купила.  Два  тижні  поспіль  прибирала  сухі  бур`яни    на  городі.    Добру  частину  землі  займає  горіх;    високий,  крислатий,  хоч  і  не  дуже  старий  та  дуже    схожий  на  старого  дуба.    Тішилася,  любувалася  ним,  горіх    вродив    на  славу,  стерегла  його.  Часом    скоса    кидала    сердитий  погляд      на  ворон,  що      шастали  по  ньому  та  під  ним.  Розставить  руки,  немов  метеликом  стане  і  ледь  зашпортуючись,все  ж  бігає  під  горіхом,  проганяє    їх.  А  іншим  разом,    налітала  ціла  зграя    ворон  .  Бабця,    цупко  брала  в  руки    граблі,  чи  мітлу  з  довгою  ручкою,  здіймала  догори,  махала  й  кричала,
-  Ну  гей  -  гей...    із  -  за  вас  не  куплю  чоботи.  Он  зима,  не  за  горами.
Як  приставала,  заправить  сиве  волосся  під    вилинялу  хусточку    на  голові    і  бубонить  під  носа,
-  Чи  я  складу  з  цієї  мізерної  пенсії    на  ті  чобітки.
 А  то-    цеглинами  розіб`є  горішки,  зніме  тоненьку  плівочку,    на  долоні  розімне  на  крихти  й  поклавши  в  рот,  довго  смакує  на  язиці.    Потішиться,  
-  Навіть  гірчинки  немає,  солоденькі.  
Погляне    до  неба,  помолиться  до  Бога  й  скаже,
-  Забрав  би  ти  мене,  чи  що  ,  скільки    іще  страждатиму?  Як  перст  одна,  немає  до  кого  голівку  прикласти.  Таке  життя,  був    один  синок  і  той  інвалід.  Хворів  на  цукровий  діабет,  десь  взявся  цей  ковід,  від  нього  й  помер  бідолаха.  Ой,  доле  -  доленько  моя,  чому  ж  мене,  отой  вірус  не  візьме?!
 Жилисті  руки,  тремтять  від  безсилля.  Біль  у  очах...  скотиться  сльоза.  Руки    замурзані,  трусне  головою,  щоб  впала  до  землі.    Й  декілька  раз  кліпне  очима.  В    душі  дає  собі    наказ,  ні  -  ні,  тож  тільки  не  зараз,    ще    ж  на  смерть  капці    й  одяг  не  придбала.  
   Попід  посадку  стежка  пролягла.  З  однієї  сторони  зоране  поле,    з  іншої  листяні  дерева.  Тут  вільха    і  акація,  ясени  і  клени,  і    рідко  поміж  них  можна  побачити  ліщину  і  старі  пишні  черешні.  Сонце  засліпило    очі,  старенька  поневолі  зупинилася,  кліпнула  ними  декілька  раз  і  повернула  голову  до  дерев.  Яка  краса!    Сонячні  промені  зайчиками  скакали  по  листках.  А  роса  по  них,  ніби  веселка  вигравала    різними  кольорами.  Вона  потягнула  хустку    нижче,  щоб  сонце  не  потрапляло  на  очі.  Під  ногами  стежка    звузилася  й  потонула  поміж  дерев.  Крехтячи,  старенька    з  плечей  зняла  торбу,  поклала    на    засохлу    траву.  Знявши  стареньку    коричневу  курточку  та  склавши  її  вдвоє,  постелила    і  всілася  простягнувши  ноги.  Із-  за  пазухи  дістала    маленьку  хустинку,  розвернула,  в  ній  лежав  шматок  хліба,
-  Ну,  от  тепер  поснідаю.  Ах,  пахне  олійка,  аж  слинка  тече.  
Відламувала  по  маленькому  шматочку  й  клала  в  рот.  Запавшими  устами  чмокала,  закінчивши  свій  сніданок,  посміхнулась,
-  Ну  от  заправилась,  як  той  автомобіль,тепер  і  сили  прибавилось.
 Встаючи,  пожартувала  сама  до  себе.  Так  часто  робить,коли  пристане.Завдяки  сили  волі    й  тримається  на  цьому  світ.  
 Їй  залишилося  йти,  приблизно  з  кілометр,    якщо  йти  навпростець,  через  поле.Добре,  що  ще  не  зоране,  потішилася.  Хоча  по    всьому    полю  тирчали  стовбури  від  соняхів.  Це  ж  не  по  багнюці  йти,  якось  доберуся,  шморгаючи  носом  -  роздумувала  вона.  Якщо  ж  йти  далі  посеред    посадки,  кілометрів  три  буде.  Хай  йому  грець,  поки  дотопаю,  той      не  буде  кому  здавати.  Шкода,  вже  тиждень  ,як  поламався  маршрутний  автобус,  що  возив  людей  в  містечко.  Коли  зремонтують  не  знати,  ще  й  по  селі  розмови  ходили,  що  водій  захворів.  Ото  на  людей  така  біда  прийшла,то  запалення  легенів,то  вмирають  і  не  знати  від  чого.  Раптом    біля  неї  стрімко  пробігла  білочка,  якесь  шарудіння  позаду,  стара  призупинилася,
-Ой,  маленька,  чого  так  злякано  шмигнула  і  хто  ж  міг  тебе  так  налякати.
Тільки  проговорила,  як    по  заду  себе  почула  шурхотіння  листя.
-  Тю,  хто  б  це  мене  догнав?  Наче  й  нікого  не  було,-    сказала  вголос.  
 Тільки  обернулася,    перед  нею  стояли    два  молодих  чоловіки,    років  тридцяти.  Ой,  це  не    цигани,    якісь  монголи,    може  з  тюрми  втекли  -  майнула  думка.  Обоє    одягнені  в  чорні  курточки  і  темно-  сині  джинси,  коренасті,  середньої  статури,  чорняві.  Один  худіший,  в  його  чорних  очах  немов  полум`я  палахкотіло,  обличчя  нагадало  вовка.  Старенька,  аж  жахнулася  від  його  погляду,  зробила  крок  назад.  Другий  товстіший,  схиливши    чубату  голову,    з  її  рук  сміливо  висмикнув  торбу,
-  Ану    показуй,  що  несеш?  
В  серце  немов  хто  стрілу  пустив,  не  могла  зробити  подиху.    Затремтіла,  як  листок  під  сильним  вітром.  Від  відчаю,  злякано    наставила  перед  собою  руки,
-  Діточки,  це  не  вкрала…    Не  вкрала,  свої  горішки.  Оце  набила,  несу    в  містечко,  хочу  здати.
-  Цить!-  сказав  худіший,    не  нервуй    мене,  бо  я  злий.  А  злий,  бо  голодний.
Бабця    склала    докупи  руки,  немов  до  Бога  й    заплакала,  хриплуватим  голосом  до  них,
-  Побійтесь  Бога,  діти!  Це  ж  гріх.  Візьміть  поїсти,  а  останні  мені  віддайте.
Чоловіки  гучно  засміялися,  здалося,  від  сміху,  аж  деяке  листя  злетіло  з  дерев.  
Вона  продовжила,
-  Знайшли  в  кого  забрати.  Он  капців  не  маю,  зима  на  носі.  Краще  вбийте  мене!
 Товстіший,  примруживши    вузькі  чорні  очі,    засміявся,
-  Ні,  ми  на  мокруху  не  підемо.  Тішся  стара,    вважай  тобі    повезло.
Вона  впала  на  коліна,    гучно  заридала.  Вони    й    не  звернули    уваги  на  її  прохання.    Худіший  витягнув  з    кишені  курточки    клітчату  торбу,
-  Нам  таке  діло  підходить,  а  ти  собі    ще  наб`єш,  тож  жива  залишаєшся.  
Вони  пересипали  горіхи  в  свою  торбу.  Другий    зло  подивився  в  її  бік,
-  Ти  і  не  подумай  комусь  пожалітися.  Хочеш  жити  -  мовчи.  Бо,  як  треба,    то  й  і  в  селі  тебе  знайдемо.Ти  нас  не  бачила,  а  ми  тебе  не  знаємо.
Побіліла  на  обличчі,  немов  зробилася  німа,  не  промовила  й  слова.  Тіло    задерев`яніло,  в  голові  шуміло,  по  щоках  річкою  текли  сльози,  ледь-  ледь  повернувся  язик,-
-  А,  як  же  чобітки…
Дві  постаті  швидко    зникли  поміж  дерев.  Рукою  витирала  сльози.  Душа  страждала,  відчуття  болі.  На    вустах      гірко,  солоно,тихо  прошепотіла,
-  Горішки  мої…  Солоденькі    мої..  .  Чому  ж    для  мене,  стали    такими  гіркими…

                                                                                                                                                                                               31.10.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893568
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020

Lana P.

ЇЇ ПЕЧАЛЬ

Як  розділити  повсякденну  втому  
У  доленосному  полоні  мрій?
Її  печаль  у  дубі  молодому,  
Обвитому  ліанами  надій.

Прихована  у  золотистій  кроні  —
Вигойдують  розпущені  вітри,
Вмостилась  королевою  на  троні
В  обіймах  листопадної  пори.

Дощем  вихлюпує  жалі  в  мінорі,
Розкидана  по  світу  —  тут  і  там.
Печаль  осіння  у  земній  покорі,
Як  докір  літу,  юності,  літам.                    20/10/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892561
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 27.10.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чарівна пора осіння

Мелодія  звучить  в  моєму  серці
Її  мені  на  мить  не  зупинить.
То  осені  дзвінке  і  ніжне  скерцо
І  ця  барвиста,  неповторна  мить.

То  найчарівніша  пора  осіння,
В  якій  переплітається  усе.
Хмарини  білі  й  небо  таке  синє,
А  ще  бурштин  і  листя  золоте.  

Красу  словами  цю  не  передати,
Побачивши  не  можна  вже  заснуть.
Чарівністю  вражають  нас  Карпати,
Самі  шляхи  в  куточок  цей  ведуть.

Високі  гори,  ріки  і  долини,
У  пору  цю  до  себе  манять  нас.
Малює  осінь  дивні  ці  картини,
Танцює  з  вітром  романтичний  вальс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893021
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020

Галина_Литовченко

ОЦЕ ЗИМА!

З  книги  "Хмарин  білосніжна  флотилія"

Під  вечір  учора  знялась  завірюха  –
її  серенади  я  в  комині  слухав.
Жбурляла  у  вікна,  розбійниця,  сніг  –
а  я  до  півночі  заснути  не  міг.

Крутився  під  ковдрою,  мучив  подушку,
вставав,  смакував  з  паляниці  цілушку.
Крізь  шибку  вдивлявся  в  засніжений  сад,
як  віхола  все  замітає  підряд.

Мене  навіть  мама  за  те  не  сварила:
теж  певне,  заснути  забракло  їй  сили.
Та  все  ж  таки  сон  подолав  нас  обох.
А  хуга  все  сипала  сніг,  мов  горох.

Летів  той  горох  на  моє  підвіконня  –
його  торохтіння  почув  я  спросоння.
Ще  потім  дрімав  до  обіду  півдня,
приснилась  –  повірте!  –  якась  чортівня.

Схопився  нарешті  швиденько  із  ліжка
і  гайда  гуляти  з  сусідом  у  сніжки.
Ще  вчора  туман  виглядав  крадькома,
сьогодні  вже  –  на  тобі,  справжня  зима!

Малюнок  Анастасії  Панченко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893019
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020

Ніна Незламна

І айсберги тануть… ( проза)

                 По  підвіконню  великого  вікна  мерехтіння  сонячних  променів.  Вони  майже  без  перешкод  пробивалися    в  клас.  Біла,  тоненька  шовкова  тюль,  для  них  лише  ледь  помітне  розсіювання.  По  склі    вікон  деінде,  ще  трималися  маленькі  краплини,    на  сонці  переливалися  веселкою.
     Ну,  ось  -    подумав  Олег  -    добре  що  за  вікном  минувся  дощик  і  знову  сонячно  й  на  душі  краще.    Замріяно  дивився    вдалину  та    шкільний  дзвінок    порушив  думки.  Відразу  заметушилися  учні,  захлопали  кришками  парт,  збирали  речі.  Щоб  привернути  до  себе  увагу,  в  кахикнув.  Прямий  погляд  поверх  окулярів,  на  якусь  мить  призупинив    метушню,  тихі  розмови.
 -  Так  закінчили  твір,  час  вийшов.  Мені  на  стіл  кладіть  зошити  і  ви  вільні.  До  побачення.
П`ятикласники  у  відповідь  загуділи,  як  бджоли,-  До  побачення!  Зривалися  з  місць  й  на  ходу,  виходячи  з  класу,  на  столі  залишали  зошити.    Дивлячись  на  немаленьку  купу  зошитів,  промайнула  думка  -  буде  чим  зайняти  себе  ввечері.
   Знявши  окуляри,    прямував  в  учительську  кімнату,  раптовий  телефонний  дзвінок  відзразу  нагадав  про  маму.  Так,  це  вона  дзвонила,  за  мить  відповів,
-  Я  чую  мамо,чую!  Ні,  не  забув,  вже  йду.
   Ось  так  майже  щодня  він  виконує  її  прохання.  І  в  педінститут  навчатися    пішов  за  її  бажанням.  Тепер  продовжує  вчительську  династію.    Батько  викладач  фізики,  а  йому  доля  -  пішов  по  материнських  стопах,  викладає  українську  мову  та  літературу.
   Не  звик  до  швидкої  ходи,  але  нині  поспішав  додому,    з  мамою  має  йти  в  лікарню.  Вона  два  рази  на  рік  проходить  курс  лікування,  часто  підвищується  цукор  в  крові.  Вперше  це  сталося    п`ять  років  назад,  після  смерті  батька,  напевно  стрес  подіяв.  Шкода,  не  такий  і  старий,  а  вже  пішов  в  інший  світ.  Часто  жалівся  на  болі  в  області  серця.  Приймав  пігулки,  які  виписав  лікар,  але  одного  осіннього  вечора  його  серце  зупинилося.  Ще  й  був  старшим  за  маму  на  дев`ять  років.  Важко  перенесли  втрату,  але  життя  продовжується.  
Оце  й  від  сьогодні,  треба  п`ять  днів  поспіль  мамі  прийняти  крапельниці.  Раніше    тільки  проводжав  її,  сам  йшов  по  справах,  а  через    три  години  забирав.
   Інколи  заходив  в  парк,  який  знаходився  за  парканом  лікарні.  Ковток  свіжого  повітря  придавав  сили,    краса  дерев  в  осінньому  вбранні,  відволікала  від  смутку,  який    заповнював  душу.  Йшовши  по  алеї,  любувався  столітніми  дубами,  пишними  ялинами,  соснами.  Чарували  берези…  від  вітру  гойдалися  віти,  шелестіли,  немов  віталися  з  ним.  В  очі  кидався    строкатий  клен,  а  біля  нього  кущ  шипшини,  вже    злегка  притрушений  листям.  Часом  відволікали  полохливі  горобці,  які  зграйкою  перелітали  з  одного  місця  на  інше,  шукаючи  поміж  травою  й  опалим  листям  якесь  насіння  та  комах.  Він  поневолі  посміхався,  чомусь  нагадували  дітей  в  його  класі,  дружні,  веселенькі.  
 Тепер  уже  прийдеться  посидіти  в  коридорі,  почекати  маму.  Вона  піддалася  останнім  часом,  почувала  себе  недобре,  а  син  для  неї  єдина  опора.  Все  розумів,    вже  ж  не  парубок,  а  за  плечима  тридцять  два  роки.    Й  коли  вони  пролетіли?  
   Навчання    дітей  –  клопітка,  відповідальна  робота,  скільки  хвилювань,  недоспаних  ночей.  Прийшовши  в  колектив,  де  в  основному  одні  жінки,  причин  почувати  себе,  як  не  у  своїй  тарілці    -  було  чимало.  Інколи  відчував  незручність,  соромився,  червонів.    Це  на  ньому  відразу  відображалося,  мав  світлу  шкіру,  ще  й  біляве  волосся.  Але  згодом  звик  до  жіночої  уваги,  хвилювання  зникало,    обличчя  приймало  звичайний  вигляд.  Його  карі  очі,  інколи  уважний  погляд,  виводили  жінок  з  рівноваги,  у  відповідь  більшість  вчителів  щиро    і  по-  доброму  посміхалися.
     Воно  вже  й  роки  сім`ю  мати,  але  не  було  такої  нагоди,  щоб  зустріти  ту,  яка  до  серця.  От  коли  навчався    в  інституті,  не  одна  задивлялася  в  його  сторону.  Одного  разу  навідь  взяв  гріх  на  душу.В  гуртожитку  другові  святкували  день  народження,    спокусила  одна  дівиця.  То  була  її  короткотривала  інтрижка,  для  чого  він  так  і  не  зрозумів,  бо  більше  й  не  бачилися.  Хлопці  з  кімнати  дивувалися,  що  не  бігав  на  побачення,  як  вони.  В  першу  чергу  його  бажання    –  вивчитися.  Час  спливав,  згодом  змирився,  вбив  собі  в  голову,  мабуть  одружуся  пізно,  як    батько.  В  інтернеті  не  наважився    познайомитися  з  ким  небуть.  А  в  школі  всі  заміжні,  одна    Євгенія  -    розвідниця,  славна,  але  має  шестирічного  сина.  Матері  тільки  про  неї  заїкнувся,  відразу,  категорично  заперечила,
 -  А,  це  та  …  Ні!  Ніяких  з  дітьми…ти  не  розумієш,  як  це  мати    поруч  чужу  дитину.  Це  така  відповідальність!  Своїх  замаєте,  ще  встигнеш  одружитися.
 Вона  сподобалася  йому,  тиха,  розумна,  струнка,  як  берізка,теж  білявка,  тільки  з  блакитними  очима.  Майже  рік  маму  вмовляв,  пропонував  запросити  її    на  вечерю,  але  вона  стояла  на  своєму.  І  з  другого  під`їзду,    їхнього  ж    п`ятиповерхового  будинку,  теж  сподобалася  дівчина,  правда  на  вигляд  зовсім  молоденька,  але  видно  вже  десь  працювала.  Ненасмілився  підійти  познайомитися,  навіть  її  ім`я  не  знав.  Якось  стояв  на  балконі,  побачивши  її,  гукнув,
-  Мамо  подивися,  он  пішла  дівчина  з  сусіднього  під`їзду,  симпатична.    Вона  відразу  різко  обірвала,
 -  Тобі  не  пара,  ти  набагато  старший  за  неї.  Я  знаю  її  батьків,  буде  так,  як  ми  з  татом.  Зле  залишатися  одній,  хіба  ти  не  бачиш.  В  цей  момент  треба  думати  не  тільки  про  свої  почуття,  а  й  про  те,  як  ти  з  нею  маєш    прожити,  ну  приблизно  з  півстоліття.
         Йому  ж    залишалося  тільки    зі  сторони  спостерігати    за  цими  красунями.  За  одною  на  роботі  і  зітхати.  Євгенія  помічала  ці  ніжні  погляди,  мило  посміхалася.  А  часом  і  підморгувала,  здавалося  чекала,  що  він  її  запросить  на  побачення.  За  іншою  ж  спостерігав  з  балкону,  як  вона  йде  по  алеї,  інколи  озирнеться,  наче  відчуває,  що  на  неї  хтось  дивиться.  Скільки  раз  задавав  собі  запитання,  як  умовити  маму?  Вона  ж  холодна,  як  айсберг  в  океані,  ото  характер!
   А    ввечері  дивлячись  на  зірниці,  шукав,  яка  з  них  світить  ясніше.  І  змирившись,  лише  посміхнеться,  мабуть,  ще  не  прийшов  мій  час  знайти  шлях  до  однієї  з  них.
     З  дому  до  лікарні    недалеко…  Триповерхова  будівля,  вже  доволі  стара,  незручні  кабінети,  але  іншої    в  містечку  немає,  тож  треба  змиритися  з  тим,  що  є.
         Пахло    хлоркою…Сонячні  промені  пробивалися  через  невеликі  вікна,  мерехтіли,  ще  по  мокрій  підлозі.  Олег  підтримував  маму,  коли  вони  підіймалася  по  сходах.  Звичайно  зайва  вага  діяла  на  ноги  й  серце.  Вона  запихавшись,  присіла  на  стілець  біля  вивіски    -  
»  Відділення  денного  стаціонару».  За  мить  в  дверях  з`явилася    молода  медсестра,  від  несподіванки,  закліпав  очима.  З    під  її    білої      шапочки  виглядало  темно-каштанове  волосся.  З  цікавістю  роздивлявся,  увагу  привернули  пишні  груди,    з  лівої  сторони  бейджик,  великими  буквами  ім`я  -  Ольга  і  меншими  призвіще  та  по  –  батькові.  Але  він  не  встиг  прочитати.  На  мить  зазирнув  в  красиві  великі  блакитні  очі  й    зупинив  погляд  на  її    губах,  вони  наче  були  покриті  вишневим  варенням.  Серце  так  заколотилося,  здавалося  ось  -  ось  вискочить,    до  обличчя  відчув  прилив  крові..  Мати  помітила,  що  син  миттєво  почервонів,  їй  стало  моторошно,  забігала  очима  й    різко  торкнулася  його  руки,
 -  Синку,чуєш  -  допоможи    піднятися!
 -  А  ви  до  нас?-  запитала  медсестра  й  продовжила,    -  Пішли  в  палату,  давайте  свою  картку  й    ліки.
Взявши  її  під  руку,  звернулась  до  Олега,
 -  А  ви  можете  йти!
 -  Ні-  ні,  хай  мене  тут  зачекає,  можливо  щось  треба  буде,  -
 -    заперечила  й  незадоволено  зміряла  дівчину  з  голови  до  ніг.
 Медсестра  уважно  скоса  зиркнула  на  Олега  й    ледь  піднявши  брови,    посміхнулась,  на  згоду  кивнула  головою.
   Зачинились    двері,    Олег  відчув  полегшення,  хустинкою  витирав  спітніле  обличчя.  І    що  це    зі  мною,  чи  гормони  діють.  Я  десь  ці  очі  бачив,  а  може  колись  уві  сні?  Уговтавшись,    з  пакета    витягнув    книгу  »Кобзар»,  намагався  в  неї  зануритися,  читати,  але  перед  очима  її  очі  і  та  мила  усмішка.  Не  зміг  довго  всидіти,  уже  спускався  по  сходах,мав  намір  вийти  надвір.  Виникло  бажання  запалити  цигарку,  але  ж  вже  років  п`ять,  як  не  палить.  Хололи,  а  згодом  потіли  долоні.  Ой  ні    мамо,    душа  палає,  в  жилах  кипить  кров,  тебе  треба  умовити,  мені  вже  треба  одружитися.  Чого  чекати,  одна  краще  другої,  всі  милі,  привітні,  пізнати  б  їх  краще.Та,  як  тебе,  рідненьку,  умовити?  Чому  така  вперта,  чи  роки  діють,чи  що?
     Після  лікарні  йшли  мовчки.  Вона  помітила,  якийсь  відтінок  на  обличчі  сина,  незадоволеність.  Порушити  мовчанку  ненасмілилася.  
     На  другий  день,  її  записали  на  чотирнадцяту  годину,  щоб  в  сина  закінчилися  уроки.  Їх  знову  зустріла  Ольга.  Заклопотано  привіталася  й  взявши  її    під  руку  запитала,
 -  Ну,  як  ви?  
У  відповідь  пробурчала,
 -  Як  –  як,    жива  бачиш.  Добре  колиш,  синців  на    руці  немає,  тож  претензій  до  тебе  ніяких.
Й  відразу  до  сина,
 -  Олеже,  ти  мабуть  підійди  через  години  дві,  чого  тут  нудьгуватимеш….
Він  задоволено  кивнув  головою,  за  мить  спускався  сходами.
Свіже  повітря  вдарило  в  обличчя.  Як  вільно  дихається  тут,  що  зі  мною  коїться?  І  вчора  довго  не  міг  заснути,  і  сьогодні,  здається    б  гори  звернув.    А  вона…  Вона  ж  така  славна…Ольга…  Ти  перевершила  всіх  .Ти,  як  княгиня  Ольга.    Пригадав  слова,  які  про  неї  писали  -  »  Як  денниця  перед  сонцем,  як  зоря  перед  світанком.  Сяяла,  як  місяць  в  ночі,  так  і  світилася  серед  язичників,  як  перли  в  бруді».    Як  відволіктися  від  думок  про  неї?
       Ноги  самі  повели  в  парк.  Але    не  втішали  ні  дерева,  ні  навіть  ті    полохливі  горобчики,  що  цвірінькали  й  раз-  по-раз  скакали    перед  ним.    Раптом  зупинився  і  здивовано  звів  брови,  от  телепень,  вони  мабуть  голодні,  просять  допомоги.  Ой,  а  хто  ж  мені  допоможе?  Ой,  мамо  -  мамо  кепсько  на  душі,  важко  з  тобою,  де  доброта  твоя,  чому  така  холодна?  Саме  в  цей  час,  крізь  гілки  дерев  пробилося  сонячне  проміння,  засліпило  очі.  Чи  від  нього,  чи  від  думки,  посміхнувся,  -мамо,  але  ж  і    айсберги  згодом  тануть.
 Повертаючись  в  лікарню,  зустрів  однокурсника,  Вадима,  з    доволі  молодою  дівчиною,  здивувався.  Здається  ж  він  одружився  з  Аллою  з    протилежної  групи.  Як  старі  знайомі  обійнялися,  поплескали  один  одного  по  плечах.  Чорнява  дівчина  в  короткій  червоній  курточці  і  в  чорних  джинсах,  крутнула  головою,  наче  ховала  обличчя.  Й  прямуючи  вперед  ,  голосно  до  Вадима,
 -  Ти  поговори,  не  поспішай,  я    до  лавки  піду,  погодую  горобців.
   Про  Вадима  в  групі  говорили  -»Жо  дної  спідниці  не  пропустить».  Живий,  енергійний  хлопець,  жартівник,  умів  згуртувати  групу,    дівчата  його  надихали,  захоплювалися  ним.
Вадим  перший  запитав,
 -  А  ти,  що  все  холостякуєш?
   В  цей  момент  Олег  трохи  зніяковів,  але  все  ж  поцікавився,
 -  А  ти  що  не  з  Аллою?  
 Зморщивши  носа,  посміхаючись,  тихо  відповів,
 -  З  Аллою  звичайно  і  сина  маю,  вже  чотори  роки  парубку.
Олег  намірився  дещо  запитати  та  Вадим  продовжив,
 -  Твоє  щастя  старина,  що  ти  не  народився  в  рік  півня.  Ну,  думаю  ти  зрозумів  мене.  Вони  всі  такі  гарні,  ну  це  між  нами  звичайно.  Та  я  поспішаю  вибач,  заходь  до  мене  на  сторінку  в  Фейсбуці,  поговоримо.  
 Й  торкнувши  рукою  плеча,
 -  Бувай!  
У  відповідь,    Олег  розвів  руками  й  трохи  розчаровано,
-  Бувай!  
В  голові  мов  блискавка,  промайнула  думка,-    яким  був  таким  і  залишився.  Ні,  я  свою  дружину  зраджувати  не  стану,  це  гидко  і  низько.  Й  похапцем  глянув  на  годинник,  поспішив  до  лікарні.
     Наступного  дня  мати  записалася  на  шістнадцяту  годину,  її  мав  оглянути  лікар.  Олег  надіявся  побачити  Ольгу,  час  очікування  був  напруженим.  Та  коли  двері  відчинила    повна,  років  п`ятидесяти  медсестра  (  на  бейжику  прочитав  Марина),  здивувався,  але  й  полегшено  перевів  подих.  Не  знав,  чи  мати  спеціально  на  цю  годину  домовилася  чи  ні,  але  помітив  -  в  її  очах  світилася  єхидна  посмішка.
 Медсестра    запитала  басовитим  голосом,  
 -  Це  ви  до  лікаря  на  шістнадцяту?
 -    Так-  так!  -  різко  підійняла  з  стільця  мати  й  продовжила,
 -  Пішли!    І  крапельницю  треба  поставити,  ліки  при  мені.
В  Олега  затіпалось    праве  око,  що  вона  задумала?  Різко  розвернувшись  поспішив  надвір.
Він  часто  дивися  на  годинник  й  вкотре  по  алеї  рахував  кроки.  Це  чекання  здалося  вічністю.  Хоча  й  прохолодний  вітер  зривав  листя  й  підносив  його  догори  та  часом  куйовдив  йому  волосся,  він  наче  й  не  помічав  і  не  відчував  цього.  
   Сутиніло…  Вони  вийшли  з  лікарні,  мати  відразу    обурено  пробурчала,  
 -  Наче  й  з  досвідом  медсестра,  але  ледве  вену  знайшла,  видно  синяк  буде.  
Ці  слова,  як  шанс  для  розмови.  Взявши  її  під  руку,  тихо  запитав,
 -  Мамо,  а    що  Оля  краще  уколи  робить?
 -    Краще  -  краще,  а  воно  тобі  нащо?  Ти  ж  наче  не  хворий,  дякувати  Богу.
Заговорив  голосніше,  швидко,  мов  чогось  боявся,
 -  Хворий  мамо,  хворий.  Душа  болить,  побачив  Олю,  вона  ж,  як  ясна  зірка.  Хіба  ти  не  помітила,  привітна  і  славна.    Ти  пам`ятаєш  портрет  княгині  Ольги?  Мені  здається  вони  схожі.    Зверни  увагу  на  її    красиві  очі…
Й  миттєво  стиснувши  губи  замовчав.  Чекав,  хоч  якусь  реакцію  на  його  слова,  але  вона  мовчала.  Поправила  свого  капелюха  і  задумливо  дивилася  просто  вперед.
 Чомусь  запершило  у  горлі,  він  тричі  кахикнув  тихо  і  продовжив,  
 -  Ти  забуваєш,  що  мені  пішов  четвертий  десяток.  Досить  холостякувати,    напевно  завтра  її    запрошу    в  кафе.
Мати    миттєво  звільнилася  від  його  руки,    різко  розвела  двома  руками,
 -  Ага!  Ти  з  своєю  зарплатою…  Вона  з  мізерною  зарплатою,  заживете  -  закачайся!  А  задивився  на  неї,  щось  знайшов  красиве?!  Сину,  я  скажу  –  красива!  Але  ж  з  личка  не  п`ють  молочка.  Однак  не  варто  думати,  що  світ  зійшовся  клином  саме  на  ній.  Чи  ти  вже  моїх    порад    непотребуєш?
 -  Мамо!,-Він    знову  взяв  її  під  руку,  
-  Матусю,  я  вдячний  тобі  за  коханнячко,  за    піклування.  Ти  ж  мене    викохала,  як  утя  на  воді,  та  людям  –  не  собі.
Вона  перебила  його,
 -  Ну,  досить,  досить,  знаю  начитаний!
Олег  знервовано  ,
 -  Я  вже  дорослий,  он  в  під`їзді,  мене    діти  дядьком  називають.  Ну  не  будь  така  холодна,  як  айсберг!  Ти  ж  добра  душа,  чи  в  твоєму    серці  не  залищило  тепла?
І  вже    засміявшись,  тихо,
-  Чуєш  мамо,  пригадав  казку  «  Сніжна  королева  ».  Не  думаю,  що  ти  такою  стала.
 Запала  тиша…  Мати  задумано  подивилася  на  нього  змовчала.
   Вони  підходили  до  свого  будинку,  на  мить  призупинила  його,
-  Ну  от,  ти  кажеш  дорослий,  а  розмови  дитячі.  Ну  і  знайшов  з  чим  та  з  ким    мене  порівняти,  то  я  айсберг,  то  сніжна  королева.
Довго  сперечатися  з  мамою  ненасмілився,  не  таке    виховання  має..  Ніжно  взяв  її  за  плечі,
 -  Добре  мамо,  тільки  не  нервуйся,    на  цю  тему  більше  ніяких  розмов.
       Новий  день,  як  ковток  свіжого  повітря.  Олег  після  роботи,  в  надії,  що  поговорить  з  Ольгою,  з  мамою  йшов    в  лікарню.  По  стежці,  з  дерев  попід  ноги  облітало  листя.  З  ним    загравав  вітер,  то  підносив  вверх,  то  вертів    й  воно  декілька  раз  перекрутившись,  прилягало  до  землі.  На  небо  наче  хтось  накинув  сіру  хустину  -  все  затягнуте  хмарами.  Почав  накрати  дощ,  Олег  відразу  з  пакета  витягнув  парасолю,
 -  Ось  так  краще    мамо!  
 За  Олю    більше  ні  слова,    ні  вона,  ні  він.  Адже    вчора  ввечері  бачив,  як  вона    довго  не  могла  заснути,  все  охала  й  охала,  пила  ліки.  
         Біля    самого  входу  в  будівлю  лікарні,  пустився  сильний  дощ.  Мати  трохи  незадоволено,
-  Ого  дощ  ,  як  злива!    Ще  й  вітер  зривається,  похолодало,  тобі  прийдеться    мене  тут  почекати.
       Під  дверима  відділення    стояла  чорнява  жінка  похилого  віку,  коли    вони  наблизилися,  емоційно  запитала,
 -  Ви  теж  до  лікарки?
 -  Ні  ми  на  крапельницю,--    віразу  відповів  Олег.
 За  дверима  лунали    жіночі  голоси,  різко  відчинилися  двері.
Він  вперше  побачив  Олю  без  головного  убору,    каштанове  волосся    ледь  торкалося  плечей.  Світло  -  коричнева  курточка  їй  дуже  пасувала.  Коричневі    брюки  підчеркували  струнку,  витончену  фігуру.  Зніяковіло    закліпав  очима,  за  мить,    обличчя  розпливлося  в  усмішці.  Звівши  тоненькі  брови,  машинально  повела  очами  і  ледь  посміхнувшись  привіталася.    І  відразу  ж  звернулася  до  Марини,
 -  Все    що  треба,  я  списала  ,  тож    я  пішла.  До  побачення!
 Олег  задоволено  потер  руки.  Мати  теж  задоволено    поглянула  на  дівчину.    В  думках  вміщалася  -    йди  -  йди,  менше  мелькатимеш  перед  очима,    менше  розмов  буде  про  тебе.  Й  поспіхом  прослизнула  у  відділення,  швидко  зачинила    за  собою    двері.  
 Олег  полегшено  перевів  подих.  З  сяючими  очима,  як  хлопчисько,  наче  перелітав  через  дві  сходинки,  догнав  її,
 -  Олю  там  дощ,  а  ви  без  парасольки,
Вона  мило  посміхнулася,
 -  Та  в  мене  ж  курточка  з  капішоном,  чи  не  бачите.
Злегка  почервонівший,  сміливо  взяв  її  під  руку,  
 -  Думаю  так  краще,  чи  ви  проти?
Дівчина  все  ж  накинула  капішон,
 -  Та  ні….  вдвох  веселіше,  а  ви  що  тут  недалечко  живите  ?
   -  П`ятнадцять  хвилин  ходу,  якщо  йти  швидко.  Але  тут  така  справа,    я  хочу  вас  запросити  до  кав`ярні.  В  таку  осінню  погоду  незавадило  б  зігрітися.  Чи  ви  попішаєте?
У  відповідь,  тихо,  
 -  Ні,  вдома  нікого....  Мама  й  тато  на  роботі,  вони  на  залізниці  в  ПЧ  працюють.  Мама  позмінно,  а  тато  нині  на  виїзді  з  бригадою.
   О,  скільки  відразу  інформації  -    мелькнула  думка  -    значить  сьогодні  мій  день.  
     В  кав`ярні  людно,    в  кутку  єдиний    вільний  столик  на  двох  був  їхнім.  Вони  захоплено  смакували  каву  з  морозивом,  спілкувалися  близько  двох  годин.  При  розмові  Оля  слухала  його  доволі  уважно,  не  перебивала.  В  голосі  відчувала    хвилювання    і  чомусь  сама,час  від  часу,  хвилювалася.  А  він  вкотре    ловив  її  погляд,  в  очах  шукав  зірницю.  Час  швидко  пролетів...  Вона  наполягла,  щоб  не  проводжав
додому,  а  йшов  в  лікарню  за  мамою.  Обмінялися  номерами  телефонів,  ото  радість,    віііід  щастя,  він  був  на  сьомому  небі.
       Сьогодні  останній  день,  як  Олег  йшов  з  мамою  до  лікарні.  Й  словом  не  нагадував  їй  про  Олю.    Вона  ж    тішилася;  ну  от  і  добре,  здається  минулося    захоплення.  Та  не  знала,  що    вчора,  лише  сказав  їй,    що  пішов  до  бібліотеки  в  читальний  зал,  насправді  ж,  поспішав  на  побачення.
     Вони  зустрілися  біля  кав`ярні…
 В  цей  вечір,  він  про  неї  дізнався  все.  Їй  минуло  двадцять  шість  років,  два  роки  назад  був  сільський  хлопець,  мали  одружитися,  але  поїхав  до  Москви.  Й  відтоді,  »  Так  і  з  кінцями»,  як  висловилася  вона.Та  все  нічого-    майнула  думка-  я  теж  не  без  гріха.
   Пройшов  час…    Олег  два  рази  на  тиждень,  потай  від  матері,  зустрічався  з  Олею.  Вже  й  познайомився  з  її  батьками,  інколи  ввечері  разом  чаювали.
   Та  все  таємне  колись  стає  явним...  Одного  вечора  мати  помітила,  як  він  в  прихожій  кімнаті  затримався  біля  дзеркала,  посміхався,  кропився  парфумами.  Підійшла  до  нього,
 -  Синку,  а  чи  часом  не  на  побачення  ти  йдеш?  Хто  вона?
Його  очі  засяяли  щастям,
 -  Йду  мамо,  побачення  з  Ольгою.  Хочеш  ти  цього,  чи  не  хочеш,  але  мій  вибір  маєш  прийняти.  Думаю,  ти  ж  не  в  захваті  будеш,  якщо  залишися  сама  в  трикімнатній  квартирі.  Я  ж  маю  право  на  особисте  життя.  Чи  в  неї  будемо  жити,  чи    знімемо    квартиру  на  визначений  термін.
 Вона  ледь  зблідла,
-  Не  поспішай,  зваж  всі  за  і  проти,  це  життя.
-  Я  закохався  мамо  і    вже  все  зважив.  Познайомився  з  її  батьками,  працьовиті,    щирі,  добрі    люди,  мене  тепло  приняли.  На  Новий  рік  хотів  до  нас  Олю    запросити,  в  надії  отримати  від  тебе  благословення.  
Вона  повільно  присіла  на  крісло,  
 -  Ти  поспішаєш  сину,  ще…
Не  дав  їй  договорити,
 -  Ми  з  тобою  не  один  раз  розмовляли  на  цю  тему.    Подумай  добре  мамо.  Невже  твого  тепла  в  цій  квартирі    не  стане  для  нас  з  нею?!
Й  різко  розвернувшись,
 -  Я  пішов,  прийду  пізно.
   Минали  дні…  Не  спиться  матері  і  не  лежиться.  Її  думка  жахалася  дальшої  перспективи  його  життя.  Щодня    в  магазинах  все  дорожчає,  як  можна  змиритися,  жити  з  такою  малою  зарплатою.  Ну  навіть,  як  він    і    займеться  репетиторством,  що  ті  копійки.  
   Олег  з  Ольгою,  все  частіше  разом,  проводили  вільний  час.  Прогулянки  по  сніжному  парку,  поцілунки    під  місячним  сяйвом,    розмови  про  майбуття,  вселяли  надію,  що  будуть  разом.
 Уже    вдома,  в  ліжку    часто  згадував  її  очі.  Фантазував  про    спокусливу  ніч,  в  думках  цілував    і  засинав.
 Напевно,    давно  б    запропонував  разом  жити,  але  ж  це  приклад  для  інших.  У  вчителя  велика  місія  на  землі,    він  має  бути  взірцем,  для  наслідування  з  боку  дітей.
     За  тиждень  до  Нового  року,  Олег  таки    придбав  каблучку  для  заручин,  хоча  брав  сумнів,  що  без  серйозної  розмови  з  мамою  не  обійдеться.  Але  в  новорічну  ніч  хотів  їй  освідчитися,  запропонувати  руку  й  серце.
     Під  вечір  пустився  невеличкий  сніг…  Вони  заходили  в  парк,  немов  потрапили  в  зимову  казку.  У  царство  кучугур,  сонних  дерев,  припудрених  пишних  ялинок,  на  центральну  алею  з  оригінальними    ліхтарями.  Їх  світло  розсівалося  навкруги,  все    виблискувало,  іскрилося,  переливалося  сріблом.
   Олег  обережно  підтримував  Олю  під  руку,  щоб    часом  не  підслизнулася,  не  втратила  рівновагу.  Вона,  посміхаючись,  задерала  голову  догори,  намагалася  розгледіти  новорічну  ялинку.  Пишна,  прекрашена  ігрушками,  під    сніжинками,  немов    у  шовковій  білій  вуалі,  крутилася,  сяяла,  переливалася  від  різнокольорових  гірлянд.  Сніг  іскрився,  сліпив  очі,  вона  закривала  їх  і  тулилася  до  нього,  зваблювала  до  поцілунку.    Її  ніжні  обійми,  відчуття  щирості  й  тепла    вселяли  надію  -  вони  кохають  один  одного.
     Провівши  її  додому  повертався,  розмірковував.  Це  ж  треба,  яка  доля....  піти  з  мамою  в  лікарню  і  там  зустріти  своє  кохання.  Мабуть  не  завжди  від  людини  все  зележить,  але  хто  знає.
 До  нового  року  залишалося  два  дні.  Олег  вже  одягнений,  з  пакунком  куплених  ялинкових  іграшок,  збирався  до  Олі,  гукнув,
 -  Мамо!  Я  йду,  напевно  прийду  пізно,  адже  наряджатимемо  ялинку.  Вона    поспішила  до  нього  й    роставивши  руки  перед  ним,  голосно,
 -  Ти  присядь  на  хвилинку.  
Здивувався,  але  слухняний,  як  ягня,    присів  на  стілець,  побачивши,  що  дуже  розхвилювалася,  запропонував,
 -Ти  теж  присядь,  не  поспішай  мамо,  я  маю  час….  
Округлені  очі,  ніби  дивилася  в  нікуди,  мати  продовжила,
 -  Я  тут  довго  думала  про  твоє  майбутнє.Ти  назвав  мене  айсбергом.    Нехай  і  так…  Але  в  мене  ж  є  душа,  материнська  любов  і  мрія.  Відчуваю,  що  вже  зрушилася  з  місця  й  мабуть  скоро  зовсім    розтану.  Та  поки  ж  живу,    пливтиму,  як  по  океану  та  вже    за  твоєю  течією.  Ти  ж    моя  надія  і  опора.
 На  очах  забриніли  сльози,  повільно  покотилися  по  щоках,
 -Синку,  я  прийму  твій  вибір.  На  Новий  рік  запроси  Олю  до  нас.  Моя  мрія  бачити  тебе    здоровим,  життєрадісним  і  щасливим.
   
                                                                                                                                                                 25.10.2020р

                             
           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892801
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 26.10.2020

Надія Башинська

ЯКБИ Я МОГЛА…

Якби  я  могла...  крилами  хмари  розвіяла  б.
Якби  я  могла...  то  словом  прогнала  б  усіх,
хто  нищить  мою  Україну,
     незнаючи,  що  таке  гріх.

Якби  я  могла...    зерна    любові  посіяла  б,
вони  б  проросли  на  батьківській    нашій  землі.
Тут  квилили  б  тільки  лелеки,
                     лишаючи  нас  восени.

Люблю  тебе  я...  рідна  Вкраїнонько,  світлая,
як  люблять  усі  твої  вірні  доньки  й  сини.
Промінчики  сонця  ясного
                                     у  душах  своїх  несем  ми.

Якби  я  могла...  крилами  хмари  розвіяла  б.
Якби  я  могла...  то  двері  відкрила  б  усі
для  миру,  що  кожен  чекає,
                                                   плекає  надії  ясні.

Якби  я  могла...  щастям  серця  всі  наповнила  б.
Багато  того,  що  є  не  під  силу  мені.
Та  щиро  вклоняюсь  в  пошані,  
                                                                   Вкраїнонько  рідна,  тобі.

Що  можу  -  зроблю,  щоб  стала  ти  значно  сильнішою.
І  сил  докладуть  ті,  хто    може  більше,  ніж  я.  
                           Любов  наша  й  віра  з  тобою,
                                                 знай,  сонячна  земле  ясна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892818
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 26.10.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Мандрівник

Ще  влітку  сонячна  надія  променилась,
І  сподіванням  не  було  кінця.
Плили  до  неї  яснії  душі  вітрила
Він  кликав  до  любові  острівця.

А  їй  здавався  трохи  дивним  пілігримом,
Тонка  тримала  разом  думки  нить.
Обійми  ж  восени  -  печальними  очима,
Тремтіла  його  погляду  блакить.

...Спорідненість  єднає  їхні  душі  й  досі,
Хоча  у  снах  цілує  мандрівник.
В  очах  його  тепер  журби  холодні  роси.
На  острові  -  самотні  два  човни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892787
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 26.10.2020

Наталі Косенко - Пурик

Твої слова, як сонячне проміння (акровірш)

[b]Т[/b]ебе  я  часто  згадую,  повір,
[b]В[/b]есну  шукаю  ніжну  і  манливу,
[b]О[/b]звучивши  мелодію  полів
[b]ї[/b]ї  тендітну  і  як  я  вразливу.

[b]С[/b]тираю  пам"ять  вперто  із  душі,
[b]Л[/b]ист  рідний  розриваю  на  частинки,
[b]О[/b]хоплена  від  ясності  зорі
[b]В[/b]есна  дарує  чарівні  перлинки.
[b]А[/b]  я  не  знаю,  мрія  чи  збулась,

[b]Я[/b]  ніби  в  світі  просто  заблукала,
[b]К[/b]оривши  мить,  якій  я  піддалась,

[b]С[/b]таралася  зітерти,  що  чекала...
[b]О[/b]станній  подих  милого  тепла
[b]Н[/b]азавжди  в  моїм  серці  поселився,
[b]Я[/b]  пам"ятаю  ніжний  зміст  рядка
[b]Ч[/b]астинкою  якого  залишився.
[b]Н[/b]аступну  мить  незнаного  життя,
[b]Е[/b]легія  штовхала  зрозуміти,

[b]П[/b]рекрасні  і  тендітні  почуття,
[b]Р[/b]озбурхані,  як  на  морозі  квіти.
[b]О[/b]говтавшись  від  емоційних  злив
[b]М[/b]рійливо  заглядаю  у  майбутнє
[b]і[/b]  бачу,  що  у  ньому  ти  лишив
[b]Н[/b]айперше  відображення  відлуння.
[b]Н[/b]айкраще,  найдорожче,  що  вчинив,
[b]Я[/b]к  завжди  залишається  могутнім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892883
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020

Н-А-Д-І-Я

Сумує сад осінній

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]

"Вміти  виносити  самотність  і  отримувати  від  неї
задоволення  -  великий  дар".  Жартував  Джордж  Бернард  Шоу
--------------------------------------------------------------------
Самотній  сад  укритий  покривалом,
Пухнастим  срібним  полотном.
Закритий  сум  прозорою  вуаллю,
Нудьгу  приглушить  слабкий  сон.

Самотність...надважкий цей  стан  душі,
Коли  душі  нема  кому  відкритись,
Коли   з  тобою  поруч  всі  чужі,
І  все  ж  повинен  ти  із  цим  змиритись.

Мовчить  у  смутку  тихо  сад,
Зліта  повільно  жовте  сухе  листя.
Він  повернути  все  хотів   назад,
Але  бажання   в  тиші  всі  зависли.

Він  свідком  був  людських  подій,
І  про  життя  й  любов  міг  пізнавати.
Неначе  поряд  них  сидів,
Йому  могли  всі  тайни  відкривати.

Тепер  крізь  сон  почув  він  гамір,  сміх,
І  добре  знав,  що  це  йому  все  сниться.
А  сон  на  вії  зрадницький  приліг,
Не  може  він  ніяк   від  сну  звільниться.

Солодкий  сон все  ж  треба  додивиться,
Почути  спів  пташок у  ранній  час.
Примусить  серце   це частіше  биться,
В  минуле  повернутись  є  цей  шанс...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892778
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020

Lana P.

ОСЕНІ СУМНІВИ

Всміхнулась  у  сонячних  променях  осінь,
Знайшовши  у  тиші  розраду,  щось  просить.
Авжеж,  не  дощів,  не  морозяних  ранків,  
А  теплих,  мрійливих,  солодких  світанків.

Накинула  шаль  золоту  на  діброви  —
Втішаються  клени  канадські,  цукрові.
Чи  хоче  вона  злим  вітрам  на  поталу
Пустити  листки,  —  як  спинити  навалу,

Не  дати  їм  впасти  безжально  під  ноги?
В  природі  закони  існують,  тривоги…
У  сумнівах  осінь,  що  миті  вмирущі,
Допоки  гадає  на  сонячній  гущі.                                        20/10/20


Світлина  автора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892325
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 21.10.2020

Олекса Удайко

ЛЮБЛЮ ОСІННІ РАНКИ. Муз. С. Голоскевмча

                                                                               [i][b]Tth[/b][/i]
                                                 *  *  *
[i][b][color="#8a078f"]Люблю  я  дощові  осінні  ранки,
як  краплі  в  дах  вистукують  той  ритм,
що  з  тіла  лінь  жене  як  ночі  бранку
і  будить  в  нас  природний  колорит.

Люблю  я  дощові  осінні  ранки,
коли  земля  прийме  останній  душ,
щоб  в  ніжнім  ліжку  взимку  спозаранку
здійснити  мрії  ненаситних  душ.

Люблю  я  дощові  осінні  ранки
й  розмову  з  ними  –  грішну  і  святу,
коли  душа  лікує  в  серці  рани
й  вертає  вкотре  втрачену  цноту̀...

Люблю  я  дощові  осінні  ранки,
коли  мені  вже...  явно  не  до  сну,
й  коли  не  сплять  таємні  забаганки  –
до  себе  кличу  
                                             приспану  весну.

Люблю  я  дощові  осінні  ранки...[/color][/b]
 
19.10.2020  

 [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892160
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020

Н-А-Д-І-Я

А до весни ще так далеко

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IJMgGu_Sf5U[/youtube]


А  до  весни  ще  так  далеко,
Зима  і  осінь  пробіжать. 
І  знов  повернуться  лелеки,
А я  їх  буду  виглядать.

Вночі  почую  їхній  клекіт,
Про  що  захочу  їх  спитать?
Відчую  серця  свого  трепіт,
Це  про  весну  вони  кричать.

А  серед  них  один  біленький,
Чомусь  від  зграї  відставав.
Він  був  іще  такий  маленький,
Мабуть,  уперше  він  літав.

Але  старається  щосили,
Летить  уся  його  рідня.
Давно  стомились  його  крила,
Та  вже  далеко  чужина!

На  хвильку   він  політ  притишив,
На  мене  глянув  з  висоти.
Болючий  погляд  свій  залишив,
Додав  у  душу  суєти.

Лечу  на  крилах  я  фантазій,
Мої  думки  їм  вслід  летять.
Я  їх  тримаю  в  рівновазі.
Умію  я  весну  чекать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891978
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020

Наташа Марос

ИЗБРАННОЕ…

Почему  же  -  ни  разу  в  избранном,
Я  писала,  а  Вы...  а  Вы...
Вами  чувства  мои  не  признаны,
Не  замеченные,  увы...

Или  что-то  неладно  с  рифмою,
А,  быть  может,  не  те  слова...
Подавай  Вам  кораллы  -  рифами,
Жемчуг  -  россыпью...  Я  права?..

Увлекают  Вас  мысли  ломаны,
Фразы  -  рублены  на  куски,
Многоточием  быль  истомлена,
Чувства,  рвущие  в  хлам  виски...

Подари  Вам  коней  -  без  упряжи,
Колесницу  -  без  колеса,
Словоблудие  и...  поди  свяжи
Тучи  серые  в  словеса...

Мне  же,  к  осени  -  красной  ленточкой,
В  тихой  рощице  -  тишина,
Паутинкой,  шуршащей  веточкой  -
Где-то  там,  глубоко,  весна...

Мы,  конечно,  такие  разные...
Я  старалась,  а  Вы...  а  Вы...
Никогда  нам  не  слиться  фразами,
Чтобы  -  в  избранное...  Увы...

Намечается  грусть  осенняя
Прожитое  корить-винить...
Тёплой  ласточкой  -  прямо  в  сени  к  нам...
Вот,  попробуй-ка,  прогони...

                           -            -            -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891939
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020

Олекса Удайко

РОЗПРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦІ, КОНЕЙ

         [i]До  Дня  захисника  України:
         переспів  широко  відомої  пісні...[/i]
[youtube]https://youtu.be/KI_hDS4WiP8  [/youtube]
[i]“[b][color="#a807a3"]Розпрягайте,  хлопці,  коней
та  й  лягайте  спочивать,
я*  ж  піду  у  сад  “зелёний”
хопту**  з  коренем  корчувать…  
У  саду  і  на  городі  
дика  нечисть  завелась  –
цвіття  племені  і  роду
топче  "челядь"  ница    в  грязь.”

ПРИСПІВ:
 
Лиш  Маруся,  її  доля,
нас  з’єднає  вельми  в  жмут:  
хто  –  за  що,  вона  ж  –  за  волю…  
Що  посіють,  те  й  пожнуть!

Нені  відданість  гаряча  -
українцям  до  лиця:
войовничість,  сміла  вдача  –
жінка-характерниця!
У  полку  її  й  Федина  –
совість  нації  –  не  гірш.  
Думка  їхня  тут  єдина:
продають  народ  за  гріш  

ПРИСПІВ.

Вояки  –  в  спідниці  –  діють,
та  не  видно  шаровар…
Хлопці,  чи  недужі  тілом,
чи  не  той  для  вас  товар?
Діставайте  ша́блі  з  піхов  
й  заходітеся  кувать
перемогу  над  тим  лихом  –
хватить  вам  вже  спочиватть!

ПРИСПІВ.[/b]

14.10.2020
_________[/color]
*тут  слово  Марусі  Звіробій;
**бур'ян.
[youtube]https://youtu.be/6VBSowOA6uQ[/youtube][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891701
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 14.10.2020

Н-А-Д-І-Я

Чом зло цвіте, як бур*яни

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3I6GDA4e06c[/youtube]


Чом  зло  цвіте,  як  бур"яни,
Не  знає  спину,  непогоди?
Ненависть  й  зло,  як  табуни,
Чи  є  для   цього  перешкоди?

Десь  підкрадеться  ненароком,
Ужалить  боляче  до  сліз.
Собі  піде  спокійним  кроком,
Таку  властивість  має  злість.

Не  витягнуть  жало  із  серця,
І  ти  вже  в  розпачі:  як  жить?
І  до  душі  вже  сум  крадеться,
Ну  як  оце  все  зупинить?

Який  знайти  хороший  спосіб,
Як  відповісти  на  це  зло?
І  тут  у  сум  впадаєш  зовсім,
І  раптом  -  може  повезло?

Знайдеш  слова   в  своїй  скарбничці,
Такі,  щоб  ворог  занімів.
Найкращі,   чисті,  як  водичка,
Щоб  більше  злитись  не  посмів.

Ви  не  повірите  -  всміхнеться,
Такого  кроку  не  чекав.
Те,  що  почув,  так  й  відгукнеться.
Цей  вчинок  злість  чомусь  злякав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891576
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 13.10.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Дозволь

Дозволь  мені  прийти  в  твою  бентежну  ніч,
Торкнутись    серця  серцем  легко,  ніжно.
Натомлених  років  впаде  імла  із  пліч.
Хоч  не  свята,  немає  в  мене  німба.

Дозволь  з  ранковим  сонцем  пестити  тебе,
Щоби  душі  тепло  моє  зігріло,
І  щоб  любов  дістала  до  дзвінких  небес,
Летіла  птахом  знову  легкокрилим.

Турботи  денні  розділити  й  суєту,
В  погожий  вечір  в  тиші  обіймати
Дозволь  мені,  із  щастя  я  вінок  сплету,
Палає  поки  серця    мого  ватра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891299
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020

Н-А-Д-І-Я

Я ще не все тобі сказала

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2nArhnmSpag[/youtube]

Я  ще  не  все  тобі  сказала,
В  запасі  є  багато  слів.
Я  їх  старанно  заховала.
Чи  ти  відчути  їх  зумів?

Що  осінь  знову  у  наряді,
Зі  мною  ти  її  зустрів.
Вбрання  тримала  у  шухляді,
Тепер  навколо  світ  розцвів.

Сади,  поля  всі  вишивала,
Вплела  калину  для  прикрас.
Оцим  усим  нас  зчарувала,
Вона  старалася  для  нас.

На  листі  краплі,  як  гірлянди,
Як  сльози  осені  сумні.
Душа  тобі  здає   екзамен,
Чи  буть  мені  на  самоті?

А  ти  учитель  надто  строгий,
Уважно  слухав  в  котрий  раз.
Мене  пробачити  готовий,
Без  зайвих  слів  і  без  образ.

Спостерігала  осінь  пильно,
Щоб  й  слова  тут  не  пропустить
У  нас  і  в  осені  щось  спільне...
Дозволю  вам  про  це  судить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891295
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020

Олекса Удайко

Осінь… Дощ за вікном…

Осінь...  Дощ  за  вікном...
Жабонить  щось  у  шибку...
В  мене  –  спогади  знов,  
Як  сполохані  рибки...

І  пливуть,  мов  туман,
Дивні  обрії  сині  –
Днів  щасливих  дурман,
Що  в  душі  і  понині.

Днів  п'янких,  гомінких
І  ночей  навіжених;  
Снів  чутких,  неземних
І  пробуджень  блаженних.

...І  пливуть,  і  пливуть,
Наче  хвиль  каравани,
У  незвідану  путь:  
По  безлюддю  савани

В  небуття,  в  забуття,
Забуттям  –  у  минуле,
І  нема  вороття
Дням  тим  ніжним  і  чулим...

...Хай  пливуть  в  небуття  
Наші  обрії  сині,
Та  кртини  життя  –  
В  моїм  серці  і  нині!

Зі  збіркин  "На  відстакі"  (Київ:  ВІПОЛ,  2007).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454343
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 08.10.2020

Олекса Удайко

СТОЛИЦЯ В ТУМАНІ

   [i]Дощем  порадувало,  
   а  сьогодні  -  туман...[/i]
[youtube]https://youtu.be/c81FhXKGhBk[/youtube]
[i][b][color="#a8098d"]Туман  Хрещатиком  розлігся,
немов  лінивий  сивий  кіт,
що  молока  ущерть  напився
і  вивернув  навказ  живіт…

Хотілось  би,  щоб  стало  ясно,
щоб  світ  зорав  той  переліг
між  сміховинним  і  прекрасним,
щоб  кіт  срамотний  в  лігво  ліг.

…Туман  залив  усю  столицю  –
глухі  провулки  й  весь  проспект.
Німі,  понурі,  сірі  лиця
не  творять  Києву  респект,

що  здавна  вартиий  міста  слави,
що  описав  в  свій  час  Боян,  –
столичний  град  тої  держави,
яка  єднала  нас,  слов’ян.

Та  здійметься  ще  буйний  вітер
й  розвіє  начисто    туман...
Й  оту  сирятину  по  світу,
що  сіє  в  голови  дурман!

Й  розквітне  наша  Україна,
її  величний  стольний  град,
й  відродиться  пра-пра-родина,
розкрилить  крила  брату  брат.[/color]

[/b]
08.10.2020[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891111
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020

Н-А-Д-І-Я

Поскладало літо усі речі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VCs5ZQSO5O4[/youtube]
Поскладало  літо  усі  речі.
Що  у  них?  Забрала  лиш  тепло.
Обережно  кинула  на  плечі,
Ось  і  все  знаряддя,  що  було.

Поспішала  -  човен  он  чекає,
Озирнулась  кілька  ще  разів.
Те,  що  повернеться  -  добре  знає,
Хто  б  тут  сумніватися   умів?

Сіла  обережно,  відпливає,
Ми  ще  відчуваєм  літа  смак.
Поряд  вітер  теплий  сновигає,
Та  вже  осінь  знаємо,  однак.

Жменьку  іще  кинула  тепла,
Що  і  досі  нас  ще  зігріває.
Цяточку  сховала  сіра  мла,
Тихо   літня  днина  домліває...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891086
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пісенний край ( слова до пісні)

Вершини  гір  блакетна  неба  синь,
Поля  пшеничні  ніжне  перевесло.
Як  я  люблю  тебе  моя  Волинь,
Ці  краєвиди,  зими  твої  й  весни.

Ліси  озера  і  безмежна  даль,
На  рушникові  вишита  калина.
Моя  Волинь,  то  мій  пісенний  край,
Пісенний  край,  як  вся  моя  родина.

Коли  летять  над  нами  журавлі,
Крильми  торкають  до  хмарин  і  неба.
І  чується  їх  трепетне  "курли",
Яке  не  відпускає  нас  від  себе.

Як  я  люблю  тебе  моя  Волинь,
Ці  краєвиди,  зими  твої  й  весни.
Вершини  гір,  блакитна  неба  синь,
Поля  пшеничні  ніжне  перевесло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891085
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020

Ганна Верес

Я осені красу не споглядаю

Я  осені  красу  не  споглядаю,
А  п’ю  її,  мов  трунок  чарівний,
Люблю,  як  сонце  хмари  звеселяє,,
Як  гублять  верби  листя  у  човни,
Що  на  воді  зосталися  від  літа,
Як  вітер  хвилею  у  бік  потрухлий  б’є,
Як  моляться  воді  вербові  віти,
І  кожне  дерево  у  жовтому  кольє.

Люблю,  як  марево  зачепиться  в  долині
І  кличе  мене  в  обійми  свої,
Як  чепуриться  до  зими  калина
Й  колишуть  небо  жури-журавлі.
Люблю  берізок  свіжу  позолоту,
Дубів  старих  бурштинову  печаль,
Красу  утаємничену  болота,
Нору  чиюсь,  забуту  у  корчах.

Я  осені  красу  не  споглядаю  ,
А  нею  дихаю,  впиваюсь  і  живу,
Люблю,  коли  дуби  плоди  скидають
І  п’ють  не  воду  –  неба  синяву!
3.08.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891048
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 08.10.2020

Білоозерянська Чайка

Лава

[i]Вже  красень-місяць  приміряв
   Берізці  шати  золотаві,
В  м’якому  світлі  ліхтаря  -
Кохані  стрілися  на  лаві...[/i]

І  погляд  в  погляд  –  завмирав,
Нічне  побачення  хвилинне,
А  сваха-осінь  по  дворах
Плела  весільну  павутину…

[i]Світили  юним  ліхтарі,
А  жар  -  мов  струмінь,  бив  щосили.
Їх  я́сний  подих  серце  грів,
Безгрішно  так  вони  любили…[/i]

 Кохання  затишком  встеляв
Лист-жартівник  осінню  лаву  –
Горіло  світлом  ліхтаря
Взаємне  почуття  яскраве…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891046
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 08.10.2020

Lana P.

ЦЕ НАША ОСІНЬ…

Це  наша  осінь,  любий,  стигла  осінь
Нам  влаштувала  теплий  променад.
А  листя  просить,  шурхотінням  просить,
Щоб  повернутись  у  затишний  сад

Років  минулих,  незабутніх  й  досі,
Де  ми  удвох  щасливі  й  молоді…
Вже  вкотре  світла  осінь  на  порозі
Складає  ікебани  золоті.

А  ми  втішаємось  красі  безмежній,
Як  сонячний  кружляє  листопад.
Солодку  осінь,  в  миті  ці  бентежні,
Не  повернути  вже  вітрам  назад.

*Світлина  нашої  4-х  річної  онуки  Анастасійки  (фотографині)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891045
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 08.10.2020

Lana P.

ДРЕЙФУЄШ…

Дрейфуєш  ти,  знову  дрейфуєш,
Викупуєш  мрії  вві  сні.
Не  чуєш,  мене  ти  не  чуєш,
А  море  співає  пісні  —
Такі,  що  розніжують  душу,
Вигойдують  два  береги.
Хвилясті  шлють  знаки  на  сушу,
Рятують  пісок  від  жаги.
Торкаєш  крилом  піднебесся,
Де  сонячних  променів  рій,
Сягнути  б  мені  твого  плеса,
Вітрильнику  теплих  надій!              

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890935
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 07.10.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Жовтневий дощ

Лоскоче  дощ  краплинами  вікно,
Ранкова  пісня  ллється  жовтня
В  багряне  розмаїття  й  жовте.
Промокло  вже  фарбоване  майно.

І  не  на  жарт  гуляє  буйний  дощ.
Стакато,  потім  сильна  злива.
Господар  в  осені  дбайливий,
Вода  ретельно  миє  площі.

Земля  ввібрала  свіжу  благодать.
І  легше  дихається  людям.
Несеться  дощ  швидким  алюром,
А  парасолей  -  різнобарвна  рать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890988
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020

Н-А-Д-І-Я

Рідні по крові

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PLUt_JV8qMg[/youtube]

Як  тільки    місяць  народився,
То  схожий  так  на  немовля.
Усе  навколо  роздивився,
Йому  все  видно  звіддаля.

Шумить  під  ним  бездонне  море,
Чомусь  так  страху  додає,
А  небо  -  небо  -  неозоре,
Краєчком  море  дістає.

Коли  нап"ється  небо  моря,
Хмарки  по  небу  поповзуть,
І  розгуляється  враз  буря,
Дощі  на  землю  упадуть..

Та  раптом  погляд  зупинився,
На  небі  бачить  він  дива:
Вечірній  зірочці  вклонився,
На  небі  тільки  що  зійшла.

Замилувався  він  красою,
Думки  прийшли  якісь  нові.
Її  лиш  зможе    звать  сестрою,
Бо   вони  рідні  по  крові...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890981
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020

Надія Башинська

ЛЮБЛЮ СВОЮ МОВУ!

Мово  моя!  Велична  і  вільна,
сповнена  радості,  горда  і  сильна.

Мово  моя!  Ти  і  лагідна,  й  світла.
Мов  пісня  дзениш...  весела  й  привітна.

Кожне  словечко  твоє  тепле  й  добре,
щедре  й  солодке,  до  серденька  горне.

Світишся  ласкою,  сонечком  сяєш,
ніжна,  як  ненечка,  всіх  зігріваєш.

І  захистити,  як  треба,  зумієш,
мово  моя...    ти  багато  так  вмієш.

Рідна  й  свята,  є  у  світі  єдина.
Ой,  гарно  ж  говорить  моя  Україна!

Мову  люблю  свого  славного  роду.
Я  син  України!  Син  свого  народу!
(  Я  донька  Вкраїни  і  свого  народу!)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890965
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020

Любов Іванова

СТИХИ ПРИХОДЯТ ПОД УТРО

[b][i][color="#660404"][color="#047d71"]С[/color]он  убежал  и  глаз  мне  не  сомкнуть,
[color="#047d71"]Т[/color]ихонько  ночь  ведет  свой  путь  к  рассвету.
[color="#047d71"]И  [/color]что  тянуть,  что  время  мне  тянуть,
[color="#047d71"]Х[/color]итрец  Амур  открыл  портал  поэту.
[color="#047d71"]И  [/color]я  -  не  я,  коль  вновь  попала  в  сеть,

[color="#047d71"]П[/color]ойду  к  столу,  там  есть  листок  бумаги
[color="#047d71"]Р[/color]ассвет    за  час,  мне    надобно  успеть,
[color="#047d71"]И[/color]  вновь  перо  и  лист  скрестили  шпаги.
[color="#047d71"]Х[/color]олодный  мрак  и  серые  дожди,
[color="#047d71"]О[/color]павший  лист  засыпал  все  тропинки.
[color="#047d71"]Д[/color]ля  каждой  в  мире  чувственной  души
[color="#047d71"]Я[/color]вляет  мир  прекрасные  картинки.
[color="#047d71"]Т[/color]ворить  легко,  когда  все  в  унисон

[color="#047d71"]П[/color]олет  мечты,  желания  и  чувства
[color="#047d71"]О[/color]собый  мир    за  стеклами  окОн,
[color="#047d71"]Д[/color]ебют  строки,  сердечной  рифмой  устлан.

[color="#047d71"]У[/color]же  Творец  шлет  дню  благую  весть,
[color="#047d71"]Т[/color]ружусь  и  я  над  тактами  и  ритмом.
[color="#047d71"]Р[/color]аскрою  ставни...Чудо,  так  и  есть...,
[color="#047d71"]О[/color]пять  рассвет  встречаю  вместе  с  рифмой.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890866
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 07.10.2020

Н-А-Д-І-Я

А осінь це - не літня спека

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hawurqFeoqs[/youtube]


Осіннім  ранком   йду  у  поле,
Хай  відпочине  тут  душа.
І  то  нічого,  що  все  голе,
Лиш   лист  осінній  прикраша.

Рілля  вже  має  інший  вигляд,
Вона  не  чорна  -  золота.
На  все  кидаю  ніжний  погляд,
В  душі  зникає  пустота.

А  край  дороги  -  кущ  калини,
Це  осінь  фарби  додала,
І  я  у захваті  хвилини,
На  річку  погляд  відвела.

Щось  жебонять  маленькі  хвильки,
Горить  шипшина,  як  вогнем.
Мені  не  сумно  тут,  ніскільки,
І  десь  зникає  душі  щем.

Отут,  в  степу,  я  не  самітня,
Зі  мною  вітер  -  поводир.
А  осінь  це  -  не  спека  літня,
Скажу,  що  осінь  -  мій  кумир.

Тому  віддамся  їй  всім  серцем,
Змогла  порадувать  мене,
Хоч  і  буває  часто  з  перцем,
Та  все  проходить  й  це  мине.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890113
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 01.10.2020

Наталя Данилюк

Мокрий жовтень

Цей  жовтень  почався  не  звичним  янтарним  теплом,
А  сонним  дощем,  сіризною,  важкою  вологою...
Сріблясті  паєтки  сповзають  прозорим  вікном  -
Хоч  трішки  маленького  дива  між  осені  вбогої!..

Нелегко  свій  день  починати,  як  сонця  -  катма,
Як  вії  твої  не  лоскочуть  розплетені  промені...
Звисає  з  дахів  тонкосрібна  густа  бахрома,
І  мокра  ворона,  як  флюгер,  застигла  на  комині.

Збадьорює  кава  ранкова  й  водночас  гірчить,
Як  дим  з  перепрілого  листя  на  во́гких  обочинах.
Затягнута  фе́тром  блідим,  засльозилась  блакить,
І  скрапує  воском  берізка  в  гаю  позолочена.
 
Опе́ньки,  як  равлики,  видерлись  вкупі  на  пень,
Їм  сосни  вологі  накурять  з  кадильниці  ладану.
...А  я  ще  не  хочу  тепло  відпускати  зі  жмень,
Тримаю  його,  наче  нитку  тонку  Аріаднину...

[i]Світлина  з  Інтернету.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890358
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020

Lana P.

МІЖ ХМАР🌌

Між  темнорунних  хмар  світліє.
Якась  невидима  істота
Торкає  небозвід  рукою,
Ховає  пальці  за  рікою.
Чубасте  сонце  тче  полотна?  —
Вкриває  небо  позолота.
Довкруж  світає.  Ніч  міліє…

Гагар  перегуки  відлунням
Блукають  межи  берегами.
Птахи  здіймаються  юрбою,  
Залопотівши  над  водою,
І  рветься  тиша  батогами.
Зізнань  небесних  криптограми
Згасають  разом  з  повнолунням.

Хтось  відчиняє  в  світ  фіранку,
Цикад  пожвавилися  звуки.  
На  горизонті  —  прояв  жару.
Туман  докурює  сигару.
Страждає  місяць  від  розлуки
Із  ніччю  —  перетерпить  муки,
Зник  у  таємному  серпанку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889740
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 30.09.2020

Н-А-Д-І-Я

Слова для осені шукаю

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns
[/youtube]
Усе  про  літо,  осінь  забуваю.
Хочу  сказать  їй  пару  слів.
Слова    я  гідні  підшукаю,
Знайду   чимало  їй  рядків.

Ну  що  сказать  про  жінку  можна,
Оте  й  для  неї  підійде.
Красива,  мила  і  вельможна,
Завжди  з  запізненням  прийде.

Буває  в  настрої  поганім,
Безперестанку  сльози  ллє,
То  гонить  хмари  табунами,
Кудись,  у  безвість  їх  жене.

То  заблукає  в  своїх  мріях,
І  довго  в  них  чомусь  живе.
Не  розберемось  в  її  діях:
Візьме  -  і  лист  з  дерев  зірве.

А  ми  все  терпим,  ми  все  бачим,
Її  ми  любим,  яка  є.
Стає  все  кращою  неначе,
Хоч  часто  болю  завдає.

Дощі,  вітри,  громи,  завії,
Робота  це  її  така.
А  ми  живем  весь  час  в  надії,
Що  буде   тепла  і  м"яка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889965
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020

Ніна Незламна

Из жизни алтарника ( поэма 18+)

Храм  Божий,  виден  у  речушки….
Вьётся  узкая  тропа,  средь  деревьев,  густых  трав,
Ветер  воет,  рвёт  так    жесток  -  показывал  свой  нрав,
Со  щеки  слёзы  стирая,  не  печалься  уж  ты,
Словно  рядом  вздыхает,  в  уши  режет-  не  грусти!
Как    печаль  унять  в  душе?  Ведь  Она,  совсем  рядом,
Он    влюблён,  так  давно,  покорила  его  взглядом.
А  её  взгляд,  так  нежен,  словно  наваждение,
Если  бы  знала,  ведь  так  тяжело  терпение.
Прекрасна,  словно  нимфа,  с  зелёными  глазами,
Греховны  мысли,  иль  что  может  быть  между  нами?
Мужскую  похоть,  как  стерпеть?  В  жилах  закипает  кров,
                               Так  опуститься!  О,  Боже,  ведь  это  грех  какой!
В  забвение  упасть  бы,  тело  пылает  вновь  и  вновь,
Молодушка,  летний  цветок,  с  ней  грех  познать  любовь.

Он  алтарник,  не  молод,  знает,  ведь  надо  устоять,  
Уж  увидев,  вздохи,  как  притяжение  унять?
Наверняка,  ей  лет  двадцать,  может  чуть  побольше,
О,  что  за  мысли  блудные,  прости  меня  Боже!
Признаться  стыдно?  Да,  ведь  мне    уж  давно  тридцать  пять,
До    поры  этой  -  одинок….    увы,  девственник  я.

Летний  вечер,  тёплый,  дремлет  в  лёгком  тумане,
Проходит  служба  и  людей  нынче  много  в  храме,
Он  озабочен,  для  батюшки  правая  рука
Здесь  и  она,  для  него  же  это  просто  мука.
Стройна  как  берёзка,  стояла    в  уголочке,
Желанна,  красива    в  летнем,  белом  платочке,
Шептали  губы,  а    взор    устремлён  к  иконе,
На  миг  какой  –то,  уж  застывшая  в  поклоне,
Казалась,  совсем  хрупкой,  очень  одинокой,
Прошу,  судьба  моя,    ну  не  будь    же  жестокой!
Не  уж  -  то  ты,  так  и  не  сможешь  меня  понять,
Ведь  я  страдаю  -    горю  желанием  обнять.

Довольно  странным  было,  ему  сегодня  принят,
Одна  сегодня,  без  мамы,  очаровывал  взгляд,
Греховны  мысли,  может    после  службы,  мне  вдруг  взять,
Да  подойти,  к  ней  смело?  О,  Всевышний,  нет  -  нет  –  нет!
Давно  в  душе  бушует  ураган,  цунами,
Но  я  на  службе,    это  пропасть  между  нами.
Отслужив  службу,  молился,  покаяние,
Увы,    но  ведь  нельзя  позвать  на  свидание,
Переодевшись,    всё  же    торопился  за  ней,
Коварны  мысли,  Он  вновь,  как  среди  двух  огней.

Едва    догнал  её,  нежно  руки  коснулся,
Сиянье  глаз,  стесняясь,  слегка  улыбнулся,
Оторопевшая,    чуть  –  чуть,  уж  рядом  Она.
-Ты  не  боишься,    вот  так  идёшь,  совсем  одна?!
Сегодня  служба,  уж  довольно    долго  длилась.
Глазами  хлопая,    пред  ним  слегка  склонилась,
-Я  знаю,  завтра  отмечаем  праздник  большой,
Вблизи  мой  дом,  ну  уж  коль  пришёл,  пойдём  со  мной,
Сегодня  мама,  в  ночную  смену  на  работе,
Боюсь  немного…  не  горит  свет  на  повороте.

Вдруг  замолчала,  словно  ждала,  что  скажет  Он,
Но  очень  близко,  зазвонил    чей  -  то  телефон,
Слегка  вздрогнула,  плечом  коснулась  его  плеча,
Он    так  разволновался…    поцеловал  сгоряча.
Нет  -  нет,    Она  не  сопротивлялась,  поддалась,
Желала  страстно,  ну  же,  наконец    дождалась,
В  руках  растаяла,  как    белый  снег  под  солнцем,
 Пускай  что  будет,    бать  может  всё    обойдётся.
А  Он,  уж    так  голоден,  что  забыл  о  грехах
Тонул,    в  её  счастливых,  удивлённых  глазах.

Узка  тропинка,  губы  слегка  касались  губ,
Какая  нежность…  невзначай  охмелела  вдруг,
Тишину  в  улочке  нарушил  стук  калитки,
Чтоб  дверь  открыть,  ей  ведь    не  надобно  визитки,
Уже    в  глаза,  не  боясь,  посмотреть  посмела,
Того  не  зная,  что  на  лице  побледнела,
Манящие  губы,  уж  тихо  прошептали,
-  Но  мы,    ведь  хотели  этого,  давно  ждали,
О,  эти  чувства,  намного  посильнее  нас,
Он  восторгался  ею,  не  мог  отвести  глаз.

Чуть  растерялся,  ему  рубашку  расстегнула
Ладонью  тёплой,    провела  по  лбу,  улыбнулась
Вся  задрожала,  как  оторвавший    лист  на  ветру
Лишь  только  миг  -  с  себя  сбрасывала  всю  одежду.
Два  чуть  твёрдых  соска,  ощупь  волосатой  груди,
-Ты  не  бойся,  любовью  нынче,  меня  награди.  
Лёгкий  румянец  на  лице,  уж  коснулась  плоти,
В  его  руках  изнемогала,  душа  в  полёте.

Он  понял,  его  хотела,  ждала,  совсем  не  прочь,
Не  знал  женщин,  бурен  порыв,  прекратить  уж  невмочь.
К  бедру  притронулся,  возбуждал,  ласкал  рукой,
Тихо    шептала,  -  О  ,  мой  милый,  мой  дорогой.
В  объятиях,  Он  едва  смог  к  кровати  поднести.
Слова,  чуть  слышно,-Я  знаю  что  грех,  меня  прости,
Давно  ждала,  буду  любима  только  тобой,
Не  бойся  ты,  делай,  что  пожелаешь  со  мной,
Смелее,  наверняка  уж  давно  мужчина,
Так  в  чём  же  дело,  милый,  какая  причина?

-Я  же  алтарник,  ты  правда  доверяешь  мне?
-Согласна  я,  может  не  веришь  в  нашу  любовь?
Он  к  её  плоти,  ласково  коснулся  рукой.
Уж  блеск  в  глазах  и  страстный,  манящий,  нежный  взгляд,
-Ты  наслаждение,  ведь  нам,  не  до  слов  сейчас.
И  под  влиянием  блаженства  и    сильных  чувств,
Жаждущих  тел  слияние  и  влюблённых  душ,
Извивался,  в  соблазне  дрожал,  в  голове  шум,  звон,
Дождалась,  уж  словно  в  тумане,  её  тихий  стон,
Достиг  желанного,  сорвал  цветок  весенний,
Словно    в  неволе,  уж  подобна    Жар  птице  в  клетке,
Изнемогая  от  неги,  слегка  трепетала.

Как  сладостны  минуты  любовных  влечений!
И  шепот,  -Любимый,      ты  лучший  всех  на  свете!
Любуясь  младым  телом,  Он  страстно  целовал,
Хмелея,  улыбаясь,  снова  привлекал.
В  который  раз,  казался  пьян,  шептал,-О  ты  мой  свет!
Ни  обещаний,  ни  слов,  любя  встречали  рассвет,
Груди  касаясь,  с  невероятной  страстью  ласкал,
От  поцелуев,  Он,  уж  в  какой  раз  изнемогал,
От  тёплых,  нежных  слов,  в  нем  словно  растворялась,
Казалось,  как  дитя  -  сильнее  прижималась.
Но  вдруг,  будильник,  двоим  о  времени  напомнил,
Звонок,  ну  совсем  не    кстати,    нарушил    их  покой,
Но  губы  её,  ведь  так  сладостны  как  мёд.  И  Он,
 Еще  …    с  новым  азартом    желание  исполнил.

Уж  лёжа  рядом,  так  взволновано  произнёс,
-  Я  счастлив  -хочу,  чтобы  ты  об  этом  знала,
Давно  собою  –  на  всю  жизнь  очаровала.
Вдруг,  пальцами  касаясь  его  губ,  сказала,
-Знаю,  в  праздник  согрешили  –  себя  спасала.
Ведь  в  храм  ходила,  всегда  только  ради  тебя.
Тебя  ждала.  Думала    уже  сойду  с  ума,
Если    хоть  раз,  милый,  не  поцелуешь  меня,
Не  обратишь  внимания  и  не  коснёшься  рук,
О,  если  бы  ты  знал,  какие  это  муки!
Теперь  знаю,  какой  ты    нежный,  мной  любимый,
И  эту  ночь,  и  вечер  наш,  неповторимый,
Давно  в  моей  душе  совсем  нету  сомнений!
Люблю!  Поэтому  тебя  прошу  поверь,
Так  нежен,  я  твоя,  до  конца  своих  дней,
Ведь  ты,  сегодня  в  мир  любви,  открыл  мне  дверь.

Он  одевался,  -  Да,  знаю,  вдвоём  грешны,
Но  пусть  нас  Бог…только  услышит  и  простит,
Уж  настрадались…    он    с  небес  это  видит,
Ведь  каждый  из  нас,  по  жизни,  свой  крест  несёт,
Не  уж  не  милостив,  думаю  нас  поймёт.
Поцеловав,  не    торопясь,  он  уходил,
-Мой  дорогой,  меня  собой  ты  покорил,
Пусть  Бог  простит  и    оградит  от  всяких  бед,
Слезу  уронив….  нежно  посмотрела  вслед.

Не  посмела  пойти  в  храм  Божий  помолиться,
После  бурной  ночи,  ведь  надо  освежиться,
У  иконы  просила  прощения  за  грех,
Волновалась,  уж  в  доме  убиралась  наспех.
Ведь  мама  придёт,  ах,  только  бы  не  узнала,
Всё  вспоминая,  в  душе  каясь,  уж  страдала,
Как  сладок  грех,  вряд  ли  сможет  меня  понять,
Терпеть  так  тяжело,  желание  унять,
Уж  так  старалась,  принять  вид  спокойной  лани.

В  храме  так  празднично  -  украшено    цветами,
 Уж  весь  пол  устлан,  ароматными  травами,
В  нарядной  одежде,  радостны  прихожане,
Есть  знакомые,  почти  все  односельчане.
Сияют    лица  и  в  руках  ветки  берёзы
В  серебряных  вазах,  тёмно-  красные  розы.
Батюшка,  всех  поздравлял  и    кропил  водицей,
Люди  из  храма,  выходили  вереницей.
Сегодня,  всё  вовремя,  сделать  не  успевал,
   С  хором  в  мольбе,  прощения  просил,  подпевал.
По  нему  видно,  всё  же  что-  то  с  ним  случилось,
Дитя  моё….Но  неужели  ты  влюбилось?
Уж  в  какой  раз,  на  него  батюшка  посмотрел,
Всё  держишь  в  тайне?  Ну  погоди,  как  же  посмел?
Коснуться  женщины,  надо  разрешение
Иль  ты  забыл?  Боже,  что  за  поведение?

Уж  в  храме…  совсем  пусто,  догорают  свечи,
Озлоблен  батюшка,  вдруг  взял  его  за  плечи,
-  Дитя  сознайся,  ты  нынче  дома  ночевал?
-Прости  я  грешен…  Уж  ему  руку  целовал.
Покраснев  сильно,  пал  на  колени  перед  ним,
-Прости  я  каюсь!  Не  сдержался  –  был    победим.
За  этот  грех,  я  молиться    буду  день  и  ночь!
-Что  любишь,  от  меня  посмел  скрыть!  Да  пошёл  прочь!
Скажи,  как  искупить  пред  Богом,  тобой  вину?
Прошу!  Не  рви  мне  душу,  как  тонкую  струну,
Грех  этот    -  буду  нести  до  конца  дней  своих,
Поверь,    я  все  грехи,  отмолю  за  нас  двоих.
О,  Боже!  Подскажи    как  научить  молодых?!
Попросишь  у  Всевышнего  и  у  всех  святых
Прощения.  Лишь  вода,  ни  соков,  ни  борщей!
-Тебя,  я  закрою  на  сорок  дней  и  ночей!

Одно  окошко,  не  поглядеть,  так  высоко,
В  душе  тревога  и  на  сердце  так  нелегко,
Молился  Он  и  всё  время  библию  читал,
 И  мысль  о  ней,  не  покидала,  больно  страдал,
Надо  бороться  за  любовь  -  это  понимал,
Не  думал,  что  предстоит  долгая  разлука,
Её  не  видеть  сколько  дней,  какая  мука.
А  может  время    очень  быстро  пронесётся?
Кричать,  просить,  этим  ничего  не  добьётся.
Брали  сомнения  за  всё,  тяжело  дышал,
Как  там  она?  Снова  о  поцелуях  мечтал.
 Увы,  но  почему  ночи  так  темны  и  длинны,
У  нас,  все  намерения  благие,  чисты,
Любимая,  хоть  на  миг  бы,  увидеть  тебя,
Во  всём,  что  случилось,  пойми,  я  виню  себя.

Он  в  полумраке,  как  оторваться  от  смуты?
Такие  долгие  секунды  и  минуты,
Где  же  ты  солнце?  И  день  как  ночь,  и  ночь  как  день,
       Душа    болит,  а  от  свечи  содрогалась  тень.
Как  всегда,    утром  ясно  солнышко  вставало,
Уходил  день,  слегка  сердечко  ликовало,
Читая  библию,    чуть  эхо  разносилось,
Но  сон  краток,  совсем  ничего  не  приснилось.
 В  полнолуние,  душа  рвалась  на  части
Боже,  скажи  мне,  почему  я  несчастен?
В  отчаянии  поклоны  бил,  уставал,
         И  снова    в  руки,  брал  «Божье  слово»,  читал.

         С  утра  в  окошке  немного  посветлело,
Услышал  шорох…уж    дверь  тихо  заскрипела,
Всю  ночь  не  спал,  от  мыслей    в  жилах  кровь  кипела,
В  надежде…  сегодня  день  -  был  сорок  первым,
Уж  очень  похудевший,  выглядел  бледным.
Уставший  взор  на  дверь,  батюшка  на  пороге,
-Сознаюсь    честно,  тебя    просто  от  в  восторге,
Молись  дитя!  Как  дела?  Ну  что  скажешь  теперь?
Ты  …  испытание  выдержал  образцово,
Думаю  всё  понял,  читая  Божье  Слово.
Их  разговор  длился    примерно  часа  два,
В  глазах  туман,    вдруг  закружилась  голова,
Умылся  потом,  на  ногах    едва  держался,
Но  устоял,  кивнув  головой,  соглашался.
 Руки  коснулся,  не  отводя  от  него  глаз,
-Так  что  пошли!,  тебя  прощаю,  на  первый  раз,
Речей  довольно…поспешим,  все  давно  ждут  нас.

Летело  время…..И  вот,  Он  на  службе  снова,
Ну,  что  поделаешь,  коль  судьба  так  сурова,
Горечь  разлуки…  Душа  страдает,  так  больна,
В  храме  так  пусто,  часто  пугает  тишина.
Началась  служба,  искал  глазами,  где  Она?
И  вот,  в  который  раз  её  не  находил,
Я  бы,  всю  жизнь,  только  одну  ценил,  любил,
Страдал,  часто  при  с  книгами  свечах,  дружил,
Себя,  даже  иногда,  невзначай  жалел,
Но  мать,  спросить  о  ней,  Он  просто  не  помел.

Но,  Он  не  знал,  что  ей  младой  пришлось  пережить,
Мать  бы  узнала  позже,  ведь  нельзя  было  бы  скрыть,
Ей  бы  сквозь  землю  провалиться,  просто  не  жить!
В  храм  ей,  идти  не  хотелось,  в  себе  закрылась,
         Она  бы  мышкой,  в  одиночестве,    зарилась,
           Сколь  унижений  выслушать?  Вот  бы  поплакать,
               Молча  слушала,  на  душе  горько  однако.

Со  временем…  уж    путь  далёк,  ждала  родня,
Ведь  под  сердцем,  Она  дитятко  носила,
Вот  потому,  всё  мать  так  и  решила,
Дитя  от  кого?  Молчала,  в  тайне  держала,
Вот  так    вдали,  четыре  года  проживала.
Какая  радость,  мальчонка  родился  на  свет,
Еще  прошло,  казалось  быстро,  так  пару  лет,
И  так  похож  на  него,  те  глазки,  улыбка,
     Но  Он  не  знал,  что  где  -  то  подрастал  сынишка.
Давно  домой  пора,  -    тихо  сказала  себе,
Но  сын  от  кого,  сберегу  -  пусть  будет  секрет,
Ведь  мысленно,  всегда  любимый,    я  с  тобою,
И  часто  плачу  по  ночам,  правду  не  скрою.

Но    вдруг,  словно  стрела  пронзила  её  сердце,
А    может,  ты  совсем  не  был,  уверен  во  мне?
Давно  другую,  в    тёплой  постели  ласкаешь,
И  обо  мне,  даже  совсем  не  вспоминаешь.
Приеду…  в    храм  уже  с  сынишкой  я  приду,
Не  знаю,  иль  на  радость  будет,  иль  на  беду,
Но  ведь,  нашему  сыну,  скоро  идти  в  школу.
Его…  ты  сам  увидишь,  думаю  все  поймешь,
В  один  из  вечеров,  может  к  нам  в  гости  придёшь,
И    коль  судьба  -    звёзды  в  небе  соединятся,
Я  ещё  верю….  мы  найдём    с  тобою  счастье.

Но  время  шло…    и  Он  уже  стал  совсем  другим,
Ему  казалось,  что  Бог  его    давно  простил,
Переболел,  уж  всё    бурной  рекой    отнесло,
Любить    решил,  ОН  лишь  Бога,  больше  никого.
Поездка  в  Харьков,  довольно  изменила  жизнь,
В  дорогу  батюшка  благословил,-    Ну  трудись!
И  проучившись  в  духовной  семинарии,
Казалось  ожил,  понял,  что  не  в  изгнании,
И  такой  радостный,  уж  возвратившись  домой,
В  служение    в  храме,  окунулся  с  головой.

Нынче  заканчивалось  солнечное  лето,
Её  сердечко,  всё  ещё  прошлым  согрето,
Уж  с  пол  часа,  как  слышны  колоколов  звуки,
Благословение  получить  на  науки,
Держа  за  руку  сына,  Она  в  храм  спешила,
И    ведь  сюда,  сама  раньше,  ходить  любила.
Вот  с  тропинки,  они  сошли  у  ворот  храма,
На  мгновение,  ей  показалось,  Он  замер.
Но  с  машины,  не  озираясь,  вышел  смело,
Уж  увидала,  его  лицо  побледнело,
Глаза  блестели,  вспомнилось  искушение.

Казалось,  сердце  едва  не  выскочит  с  груди,
Но  мысленно  сдержался,  себе    твердил  –  иди!
Ты  библию  читал,  нас  Бог  учит-  потерпи!    
Ведь  люди  смотрят  на  тебя,  нынче  ждут  в    храме,
Ты  батюшка,  они  со  всей  душой  в  поклоне,
Даже    если  душа,    пылает  в  адском  огне,
И    закрыв  дверь  машины,  поклонился  ко  всем,
Он  так  торопился  и  со  словами,-  Мир  Вам!
По  ступенькам,  словно  убегал,  поднялся  в  храм.

Он  проводил  службу,  вскользь  посматривал  на  всех,
Она    прекрасна,  уж  стояла  в  уголочке,
Пышна  маленько,  в  том  же  беленьком  платочке,
А    совсем  рядом,    стоял    небольшой    парнишка,
Мучила  мысль,  а  может  это  мой  сынишка?
Продержаться  смог,  не  показал    волнение,
Ребятишек  -    благословлял  на  учение.
Причастились  хлебом,  вином,    все  расходились.
Её    мысли  терзали,  словно  раздвоились.
Идти  иль  может  остаться,  с  ним  наедине?
Узнал  ли  сына?  О  Боже,  а  если  вдруг  нет?
Уж  горьки  слёзы  от  волнений  и  печали,
Мы  будем  вместе?  Какой  путь  звёзды  избрали?

А  Он,  после  службы,  уехал  на  машине,
Смотрела  вслед,  но  остановив  взгляд  на  сыне,
Терзали  мысли  и  душу  рвали  на  части,
Бог  не  простил?  Не  уж  мы  потеряли  счастье?
Но  вскоре,  домой  спешила  с  библиотеки,
Сигнал  машины,  Он  резко  открыл  две  дверцы,
Остановился,  её  заставил  встрепенуться,
-Не  думал,    что  дороги,  вновь  пересекутся,
Хотя  я    очень  часто  тебя  видел  во  сне,
Разволновавшись,-  Поговорим  наедине?!
Присела,  терялся  взгляд,  спрятала  гордыню.

Машина    двигалась,  ехал  к  реке  поближе,
-Ты  так,  уж  не  гони,  прошу  чуть  -чуть  потише,
А  хочешь,    мы  можем    поехать  прямо  ко  мне!
Сжав    руль,  удивился,  но    вдруг  густо  покраснел,
Словно,  что  -то  поднял,    повернуться  не  помел,
Остановив  машину,  так  страстно  поглядел,
-Ты  так  прекрасна,  как  цветок.  Но  скажу  в  ответ,
-Прошу    прости,  любимая!  Мне  так  жаль,  но  нет!

Как  гром  слова,  -  Тогда    пропала,  так    внезапно,
Батюшка  был  зол,  в  комнатушке  меня  запер,
Я    так  страдал,  за  своё  непослушание,
Ночью  и  днём,  в  полутьме  читал  Слово  Божье,
Имел  наказание,    на  долгих  сорок  дней,
Всё  для  того,  чтобы    стать  ответственным,  мудрей,
Ведь  за  двоих,  просил  прощение  у  Бога.
Она  слушала,  голову  склонив,  как  же  я?

Он  серьёзен,  словно  все  её  мысли  читал,
Говорил,  уж  совсем  не  торопясь,  продолжал,
-Я  страдал  и    в  надежде  почти  два  года  ждал,
Ведь  в  храме,  очень  часто  мать,  в  здравии  видал,
Прости,  но    поэтому    за  тебя    не  спросил,
Пережить  разлуку,  мне  едва  хватило  сил.
Затем  учеба  и  вот  теперь  на  службе  я,
Но  ты  пойми  я  не  отрекаюсь  от  тебя,
Одну  любил  и  клянусь,  я  век  буду  любить,
Посмел  с  тобою,  один  бокал  вины  испить,
Теперь  за  грех,  расплачиваться  я  буду  один!

Вдруг  резкий  жест  и  она,  за  руку  его  взяв,
-Ты  что  ослеп,  иль  рядом  мальчонку  не  видал?
-Но    ведь  у  нас  с  тобой,  подрастает  сынишка!
Двумя  руками,  её  нежно  взял  за  плечи,
-Я  не  могу!  Любимая,  к  чему  все  речи,
Пойми,  женщин  не  иметь,  я  Богу  поклялся,
Только  ему,  уж    навеки  верным  остался,
Спелой  вишней  ты  стала  -  ещё  будет  семья!
Но  вдруг,  покатились  слёзы  по  его  щекам,
-Прости!  Я  знаю,  очень  больно  пережить  нам,
Но  мне,  дороги  назад  нет,  я  прошу  пойми,
Сына,  лучше    в  церковную  школу  приведи,
Знай,  я  не  откажусь  от  кровушки  то  своей,
В  жизни  встретишь  -  хорошего  человека,  друзей!

-Ну,  отпусти,  зачем  ты  нас  обеих  мучишь!?
-Как  снести  боль,  от  человека  когда  любишь?
Вдруг  очень  громко,  так  злобно  крикнула  она,
Сказав  так  резко,  словно  оборвалась  струна.
Он  в  этот  миг,  руками,  её  прижал    к  себе,
-Пойми,  я  благодарен  тебе,  нашей  судьбе,
Любовь  моя!  Если  я  вознесусь  в  небеса,
Ты  в  моей  памяти,  останешься  навсегда,
Даже  когда,  душа  будет  среди  тёмных  туч,
Как  светлый,  тёплый,  желанный,  нежный  солнца  луч!

Но  сейчас,  призирай  меня,  перестань  любить,
Так  обеим,  нам  будет  легче  всё  пережить,
Сын  подрастёт,  ведь  я  всегда  помогать    буду!
А  он  пойдёт,  уж  по  своей  жизненной  тропе,
Уж  повзрослев,    я  надеюсь,  не  попрекнёт  мне,
Всё  же  надеюсь,  меня  узнает  и  поймёт.
Освободилась  от  объятий,  уж  поняла,
Вместе  не  быть,  в  шоке,  вдоль  дороги  побрела,
 Все  же  машина  ,  медленно  ехала  за  ней,
Он  до  сих  пор  влюблён.  Тот  голос  словно  ручей,
-Такова  жизнь!  Но  встречей  остался  доволен.

Прошло  три  года….
Он  в  храме,  весел,  радуется  душа,
Ведь  нынче,  крестил  славного  малыша,
Родного  брата  сынишки  своего,
И  это,  уж  стало  счастьем  для  него,
Сиянье  глаз  и  на  сердце  так    легко,
Она  любима  -  значит  всё  хорошо!
-Спасибо  Боже!    Что  меня  услышал  ты!
А  я  твой  раб,  навеки!
И  за  всех  буду,  отмаливать    грехи!

***
Алта́рник  (служитель  алтаря)  —  именование  мужчины-мирянина,
помогающего  священнослужителям  в  алтаре.

От  автора;
Прошу  меня    простить,
за  мысли    откровенные
Из  жизни,  ведь  не  выбросишь,
чувства  сокровенные
И  кто  любил,  был  любим,
думаю  не  осудит
Мы    все  грешны…
не  живём  без  прелюдий.

22.  09.  2020  г  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889424
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020

Lana P.

ТАК ЛАГІДНО…

Так  лагідно  торкнув  мене  чолом,
Поцілував  у  щічки  розпашілі,
Обдарував  надією,  теплом  —
Метелики  звивались  захмелілі.

Думки  полоскотав,  торкнув  струну  —
Душевні  засвітилися  віконця.
Стривай!  Не  залишай  мене  одну,
Мій  вересневий  промене  від  сонця!        17/09/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889453
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Стара кав'ярня ( слова для пісні)

Чи  смакували  каву  ви  у  Львові,
Як  же  п'янить  цей  ніжний  аромат.
Летять  увись  ці  присмаки  чудові,
А  за  вікном  кружляє  листопад.

Він  зазирає  в  вікна  до  кав'ярні,
До  шибки  притуляється  листком.
Та  намагання  всі  лишились  марні,
Блукати  буде  сум  його  містком.

З  тобою  до  кав'ярні  завітали,
Згадали  тут  свої  студентські  дні.
Коли  коханням  душі  зігрівали,
Словами  ти  освідчився  мені.

Від  твоїх  слів  була  така  щаслива,
Трояндою  в  руках  твоїх  цвіла.
Твоя  любов  гаряча  не  зрадлива,
Щоразу  дарувала  нам  дива.

Стара  кав'ярня  досі  всіх  приймає,
Хоча  минули  вже  давно  роки.
І  кавою  смачною  пригощає,
З  тобою  пам'ятаєм  ці  смаки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889412
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020

Н-А-Д-І-Я

Осінній сум

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ckEb4w3RI48[/youtube]  
Осінній  сум  заплутавсь  в  павутинні,
Повис  на  гілках  сірим  полотном,
На  квітах  пізніх  в  білій  хуртовині,
І  здоганяв  тумани    табуном.

Для  нього  час    осінній  -  заморочки,
Тепер  він  в  силі  всіх  нас  засмутить.
Він  може  зазирнуть  у  всі  куточки,
Ну  що  від  нього  може  захистить?

Осінній  сум  буває  і  високий,
Бринить,  немов  обірвана  струна.
Поселить  у    душі  якійсь  неспокій,
Хіба  за  це  його  така  вина?

То  потече  за  річкою  глибокою,
А  то  захоче  мовчки  посидіть.
Надасть  душі  жаданого  вже  спокою,
Тому  його  нема  за  що  судить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889408
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Танго кохання ( слова для пісні)

Зустрілись  з  тобою  зовсі́м  випадково,
Де  шумно,  де  людно,  вокзал  і  перон.
Побачила  очі  блакитні  ті  знову,
Вони  мене  наче  взяли  у  полон.

Так  тепло  на  серці  ураз  мені  стало,
Минулим  коханням  здригнулась  душа.
Ти  знов  біля  мене,  де  я  не  чекала,
Мій  поїзд  в  минуле  чомусь  вирушав.

Туди  де  ще  літо  лоскоче  промінням,
Туди  де  з  тобою  були  молоді.
Всміхалося  небо  до  нас  синє,  синє,
А  я  посміхалась  коханий  тобі.

Кружляв  веселенький  у  парі  нас  вітер,
Мочили  нераз  нас  дощі  проливні.
Мені  дарував  ти  букетами  квіти,
Було  то  насправді,  чи  може  у  сні...

Літа  пролетіли,  літа  промайнули,
Ця  зустріч  миттєва,  мов  зблизила  нас.
Віз  поїзд  сьогодні  мене  у  минуле,
При  зустрічі  знову  спинився  наш  час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889327
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020

Н-А-Д-І-Я

І чомусь їй снились літні сни

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QH39JbR3Zt4[/youtube]

Дарую  цей  вірш  своїй  хорошій  подружці  -
Ніні  Незламній...  Хай  осінь  ця  буде  для  вас  щасливою.
------------------------------------------------------------

Оглядає  осінь  володіння,
Чи  хороший  спадок  їй  від  літа?
І  в  душі  розлилось    потепління,
Це  тепло  і  зараз  скрізь  розлито.

Почекаю!  Нащо  руйнувати
Те,  що  будувалося  з  трудом?
Треба  лише  фарби  підібрати,
Це  зробити  зможе  все  цілком.

У  саду  самотнім  зупинилась,
Тиша  тут  панує  навкруги.
То  нічого  –  трохи  запізнилась,
Треба  все  ж  себе  перемогти.

Озирнулась  з  думками    сумними:
Може,  кольоровим  зробить  сад,
І  дозволить  тут  співать  пташині?
Тільки  б  не  зробить    все  невпопад.

І  про  це  все  думала  –  гадала,
Сонця  пригрівали  промінці.
Ненароком    раптом  задрімала,
І  чомусь  їй  снились  літні  сни…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889334
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020

Наталі Косенко - Пурик

Неповторний той смак

Побіжу  у  луги  смакові  
Де  верба  вже  розкинула  коси
І  спасибі  скажу  я  весні,
Що  дарує  весняні  нам  роси

І  найперший  чаруючий  квіт,
Що  до  нього  у  розкіш  горнуся,
Я  вклоняюсь  безмежний  мій  світ,
Бо  без  тебе  лишитись  боюся

Де  знайду  я  ще  більшу  красу
І  долини,  і  милі  простори
Та  мелодію  ніжну,  просту,
Де  струмок  нам  наспівує  знову

Неповторний,  грайливий  мотив,
Що  лунає  із  саду  далеко,
Та  зворушність  чеканих  хвилин  -
Де  з  чужин  прилітає  лелека

Відзеркалля  чарівне  в  воді,
Яке  вмить  відображує  вроду,
Неповторний  той  смак  навесні,
Що  дає  нам  відчуть  насолоду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889321
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020

Ганна Верес

Земля у спалахах

Земля  у  спалахах  надій  і  безнадій
Долає  шлях,  сповитий  світлом  сонця,
І  хто  те  знає,  хто  її  водій,
І  хто  у  світ  нам  прочинив  віконце.

Земля  –  той  дім,  ізвідки  вийшли  ми,
І  де  коріння  поселилось  роду
Із  засторогою,  щоб  ми  були  людьми,
Де  кожному  –  життя  у  нагороду.

Його  ж  ні  повторити,  ні  збагнуть,
І  не  бува  йому  альтернативи,
Та  кожен  має  шанс  загладити  вину,
Перебуваючи  під  Божим  об’єктивом.
18.09.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889279
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020

Олекса Удайко

НЕ ЖЕБРАВ СЛО̀ВА

           [i]Не  же́́брав  -  брав!
           Бо  слово  -  зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В  житті  своєму  
не  жебракував,
хіба  що  колос  
взяв  в  колгоспнім  полі  –
по  волі  
Божій  предок  мій  кував
козацький  дух  в  мені,  
несхитність  волі.

Й  за  словом  у  кишеню  
теж  не  ліз,
не  жебрав  
любомудрого  я  слова  –
мого  прароду  
праведний  реліз
вчив  зерня  відділяти  
від  полови.

І  з  цим  у  світі
грішному  живу,
дарую  всім,  
                                 хто  поряд,  
щире  слово,
напнуту  родом  
                           пружну  тятиву
тримаю  міцно.  
Лук  –  напоготові!

І  хай  хоч  хто  
зобидить  славний  рід,
мою  кохану  
                                   неньку  Україну  –
тим  словом  вцілю  
в  саме  серце.  
                                                             Слід
залишиться  назавше,  
до  загину.

А  ще  молюсь...  
щоб  слово  проросло
й  дало  у  душах  
правди  буйні  сходи,
щоб  в  нас  притомних  
множилось  число
задля  звитяг
козацького  
народу.[/color][/color][/b]


20.09.2020,  ©  Олекса  Удайко

Світлина  демонструє  оту  притомність  на  акції  "Ні  -  капітуляції",
що  відбулась  14  жовтня  2019-го  року  в  Києві  у  День  Покрови,ЗСУ
і    Українського  козацтва.  В  центрі  з  прапором  України  -  автор.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Усюди дефілює осінь

Куди  не  глянь  -  усюди  дефілює  осінь,
Охристо-бурштинові,  мідні  кольори.
Хоч  сірість  закрадається  звірком  у  просинь,
Вітаються  широкошумні  явори.

Куди  не  глянь  -  осінні  переливи  квітів.
Жоржин  нове  жабо,  гібіскуса  волан
І  хризантемний  хід-парад  у  всьому  світі,
І  золотарників  жовтавий  океан.

Куди  не  глянь  -  цілує  ніжно  осінь  крони
Беріз  і  сосен  рюші,  пишні  комірці.
Неперевершені  осінні  марафони,
Казкові,  тихі  досконалості  взірці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889234
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зачекай моя осінь

Загорнулася  калина  жовтим  листом,
Біля  річки  умивалася  верба.
Горобина  вже  красується  намистом,
Лине  в  небі  журавлиная  журба.

То  легенькою  ходою  ступа  осінь,
То  вона  всім  роздаровує  дари.
Кожен  має  лише  те,  що  в  неї  просить,
Тільки  я  їй  шепочу,  ще  підожди.

Зачекай,  не  поспішай  до  мене  осінь,
Гріє  літо,  тепле  літо,  ще  літа.
Хоч  з'явилась  сивина  в  моїм  волоссі,
Та  душею  я  ще  дуже  молода

Посміхнулася  так  мило  мені  осінь,
І  у  відповідь  сипнула  оксамит.
Хай  вітри  тебе  до  танцю  ще  запросять,
А  весна  ще  подарує  з  яблунь  цвіт.

Не  журися,  що  роки  минули  швидко,
Не  журися,  що  їх  більше  не  вернуть.
Хай  душа  твоя  квітує  наче  квітка,
А  про  сум  прошу,  про  сум  прошу,  забудь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889238
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020

Ніна Незламна

Поїздка ( проза)

   Ясний  сонячний  день…    Блакитно  –  синє  небо….  деінде    по  ньому  пливуть  пухкі  білі  хмаринки.  Траса,  мов  чорне  полотно,  залишалась  позаду.  Вздовж  посадки,  на  невеликій  швидкості  по  ґрунтовій  дорозі  їхав  автомобіль.  Блиск  дерев  приваблював  погляд,  торкавсь  душі,  придавав  радості.  По  іншу  сторону  дороги  хлібне  поле,  вже  доволі  налиті,  ледь  –  ледь,  ще  зеленаві  колоски.  Від  вітру,  вони  гойдались  наче  морські    хвилі.      
   Роман  задивлявся  вдалину…  Яка    ж  краса!  Ото  б  зупинитись,  насолодитись  цією  красою…та  він  поспішав..  Спогади  гріли  серце,  хоча  часом  чомусь  навіювали  печаль.  Добре,  що  на    сьогодні    і  на  два  дні  поспіль,  дощів  не  передбачалось.  Чийсь      потаємний  голос  звав  туди,  де  зріс.  Де  дід  і  бабця,    і  рибалка.    І  річка    з  тихою  течією,  що  переливається  перламутром.  Й  вражаючі  півметрові  соми  та  швидкі,  спритні  карасики,  карпи,  плотва.  Де  вздовж  річки    очерет,  як  охоронець  з  пахучим  зіллям,  а  між  ним  на  одній  нозі    дрімаючий  чорногуз.  А    попід    самий  берег,    веселі  балухаті  жаби  каламутять  воду.  До  чого  ж  сміливі    й  непосидючи.  Інколи,    випускаючи  бульки  з  води,  дивним  звуком  порушують  тишу.  Та  лише  хтось  з`явиться  на  березі,  за  мить,  в  воді    наче  їх  і  не  було.  А  пізні  вечори  пахучі  свіжістю,  нектаром  квітів,  трав,  то  насолода,  немов    дурман  охоплював,сповивав  душу  й  тіло.  Приваблювало  дивне  явище    земної  краси,  коли  ясноокий  місяць  купається  в  річці.  Чи  й  втримаєш  бажання,  вже    там,  з  ним  наче  за  компанію,  плескався,  насолоджувався  ніжними  дотиками  води.
 Ну  ось  нарешті….  побачив  старі,  покинуті  хати,  садки  з  напівсухими  деревами.  Хоча  пройшли  роки  та  все  ж  неподалік  від  річки,  ще  є    лелече  гніздо  на    стовпі.  Як  в  ті  часи….  ось,  хто  не  зраджує  рідного  краю.Та  де  ж  поділась  та  широка  річка?  Геть  перехопив  подих  від  напруги,чи    й  вже  висохла?  Аж  серце  йокнуло…  зміліла,  звузилась,  стрічкою  сховалась    серед  високої  трави.  
     Ледь  видніється,  в  густому  спориші  дорога.  По  обіч  вклоняються  красуні  –  рожі.    Стежка,  де  та  стежка  до  цвинтаря?  Чи  може  заросла?  Розгледівши,  ні  –ні,  при  вході  все  ж  викошена  трава  та  вже  й  помітно  суха.    Що  то  літо,  зранку    сонце  з  вітерцем  попрацювало,  а  можливо    тут  дощик  меншим    був.  Відстань    сто  кілометрів,  здається  й  недалеко.  
     Чомусь  несміливо,  з  хвилюванням,  відкрив  двері  автомобіля  і  зробив  перший  крок  на  рідну,  батьківську  землю.  Стара…  сіро  -  попельнаста  з  коричневими  прожилками,    напізгнила  огорожа  потопала  в    травах  й  в  високих  ромашках  і  синіх  сокирках.
     Окинувши  поглядом  навколо,  скотилася  сльоза….  Згадав,  як  колись,  неподалік,    крав  в  полі  кукурудзу,  ще  зовсім  молоденьку.  Було  зубами  здавиш  молоді  зерна,    а  там  молоко…    таке    дивне  на  смак.  Бабуся  сварилася,  нащо  так  зарано  наламав  качанів  та  бажання  перевершило  всі  сумніви,  хотілося  посмакувати  якнайшвидше.  А  дідусь  хитро  водив  веселими  очима  й  підморгнувши  шепотів,
-Хай  покричить…  нічого,  таку  вже  можна  зварити,  збити  охоту.  
Добрячий  був,  але  ввечері  повчав,  що  красти  не  годиться.  Розповідав,що  колись  і  він  мав  такий  гріх  та  тож  все  голодні,  сім`ї  великі.  Було  й      таке,  що  за  качан  кукурудзи    запроторювали  за  грати.  А  об`їждчики  навіть  стріляли  по  людях.  А  зараз…  де  ті  хазяї?  Хто,  що  хоче  й  тягне  собі,  все  мало  й  мало,  хоча    й  живуть  не  в  такій  бідності,  як  раніше.
   Лише  де  –не  –де  видно  вцілілі  хрести,  а  то  все  більше  травою  заросші    горбики.  Якби  не  цвинтар,  то  й  не  подумав,  що  то  могилки.  Ледве  знайшов    два    хрести  з  портретами  бабці  й  діда.  Невстояти  перед  тими  добрими  поглядами  з  фото.  Низько  –  низько  схиливши  голову,  припав  на  одне  коліно  до  землі.  Привітався,  за  якусь  мить  скам`яніле  обличчя.  Тиснуло  у  грудях…  погляд  в  нікуди,  вголос  прочитав  молитву  і  кілька  раз    перехрестився.
     Думки  –  птахи  здіймалися  в  дитинство…    стікали  сльози  по  щоках.  А  руки,  свою  справу  робили,  поспіхом  зривали  бур`яни.  Здалось  вже  й  посвітліло    навкруги,  то  наче  з  неба    бабця  посміхалась.Ті  ніжні,  теплі  руки,  що  пахли  хлібом,  немов  торкнулися  його.  А  поряд    сивенький    дідусь,  в  руці  тримає  ложку    з  медом.  Та  чомусь  гірко  на  душі,  стискало  в  горлі,  все  ж  тихо    пролунали  слова,
-    Простіть…простіть,  що  рідко  приїжджаю….Рідненькі…    я  вас    пам`ятаю…
Думки  роїлись….  спогади,  як  кіно  з  екрану.  Та    наче,    хто  на  рану  насипав  сіль.  Чому  так  сплинув  час?    Здається  і  не  жив…
   До  заходу  хилилось  сонце…  підказувало  -    час  повертатись.  На  сході  темні  хмари  збивались  в  справжні  гори…  чи  грозі  бути?  Тож  не  мало  бути  опадів.  Подумки  з  вітром  розмовляв,  ну  от  вже  бачиш,  я  таки  дістався  села.  А  то  скілька  років  тільки  й  думки,  що  треба  з`їздити,  провідати  старих.    
   Іти  по  стежці,  якої  майже  не  видно,  важко  та  все  ж    дістався  до  свого  авто.  Це  вже    три  роки,  як  залишився  сам,  давно  нема  батьків  й  пішла  дружина  в  інший  світ.  А  діти…    діти,  що?  В  Європі,  в    наймах,  вже    й  мають  дозвіл  на  постійне  проживання.  А  чи  хто    й  думав,  що  таке  з  Україною  може  статися?  Що  виїжджатимуть  діти,  покидатимуть  рідну  землю,  батьків,  родину.  А  чи  й  знайдуть  вони  ту  стежку,  де  буду  спочивати  я.  Шкода,  що  рідня  похована  не  на  одному  цвинтарі…  розкидала  доля.  
   Чомусь  не  заводилась  автівка.  Вкотре  мотор  гарчав,  як  тигр  та  все  марно.  З  пакету  дістав    пляшку  води,  умився,  долонею  хлюпнув  собі  за  шию.  Так-  так,  чого  рознервувався,  втішав  себе,  ще  підніметься  тиск.    Провозився  з  нею  майже  дві  години….  Нарешті    доїхав  до  села…  накрапав  дощ  і  вдалині  ,  раз  -  по  -  раз  блискала  блискавиця.  Та  грім  доходив  до  вух  не  зразу,  тому      й  гріла  душу  світла  надія  -  все  буде  добре.  Ще  декілька  хат  і    він  виїде  на  трасу.  А  блискавиця  розгулялась…  ой,що  ж  ти,    вгамуйся  громова  сестрице!  Чом  не  даєш  безпечно  виїхати  мені?  Чого  доброго  поцілиш  в  автівку,  тож  поруч  ні  дерева,  ні  кущів.  Гей,  куди  ж  тікати?  Поспіхом  покинув    авто,  з  парасолею  у  руці,      прямував  до  хат.  Вже  майже  зовсім  темно,    в  хатах    не  видно  світла.  Не  може  бути,  щоб  нікого  не  залишилося  в  селі.  Поміж    дерев,  в  одній  із  хат,    в  вікні  побачив  випромінювання,  мигтіння  світла.  Полегшено  перевів  подих,  напевно  телевізор  працює.  Пройшло    хвилини  дві  –  три,    стукав  у  вікно.  Раптово,  де  й  взялося,  під  ногами,  заскавуліло  маленьке  цуценя    й  тут  же  сховалося  в    свою  комірку.  Дзвінкий    жіночий  голос  топився  в  гуркоті  грому,
-  Хто  там?
-  Це  я,-  за  мить    стояв  перед  нею.
Обоє    придивлялися,    не  могли  повірити  очам.  Наталя  злегка  посміхнулась  і    запросила  в  хату,
-  Заходь…  Якщо  не  помиляюсь,ти  Романе?
Й    веселим  голосом  до  чоловіка,
-  Чуєш,  Григорію,  однокласник  мій  прийшов…Це  ж  треба  в  таку  пору….  Добре,що  не  змок.
   Сільська  хатина  пахла  м’ятою  і  чебрецем.  І,  як  в  старі  часи,  самовар  на  столі  і  кілька  бубликів  в  закусочній  тарілці.
   За  мить  на  електричній  пічці,  на  пательні  смажилось,  шкварчало    пахуче  сало  з  цибулею.  Напевнно  свіжина,  бо  в  роті,  аж  накопичувалась  слина,  вже  так  хотілося  посмакувати.  Господар  чемно  запрошував  до  столу  й  ледь  примружував  до  дружини  очі.  На  обличчі  усмішка,
 -Ти  подивися,  як  моя  дружина  засяяла,  напевно  згадала  молоді  роки.
 Жінка  зашарілась,  поправиле  сиве  волосся.  Ай  справді,  в  душі    на  якусь  мить  відчула  себе  зовсім  молодою.  Розчервонілась,чи  то  від  пательні,  на  якій  вже  смажились  яйця,  чи  від  несподіваної  зустрічі.
   Та  ніч,  наче  солов`їна,  скрізь  блискало  і  гуркотіло.  Вже  й  ніхто  на  погоду  не  звертав  уваги.  Щасливий,  бо  немов  потрапив  на  стежку  дитинства.  Веселі,    теплі  спогади  зігріли  серце  й  душу.  Час  від  часу  по  кімнаті  лунав  сміх,  ніби  зустрілися  в    білий  день.  Лягти  поспати  і  думки  не  було.  Після  чарчини  домашнього  вина  та  смачної  закуски,  приємний  запах  чаю  спонукав  до  довгої  розмови.
   Ледь  -  ледь  сіріло…  Вщухла  громовиця…    За  вікном  вишневий  світанок…    Роман  вкотре  підійшов  до  вікна,
-Таку  красу  й  не  пам`ятаю  коли  вже  бачив…  Ви  тут  на  батьківщині,  вам  добре.  Та  я  не  заздрю,  бо  напевно    теж  проблем  багато.
Шмат  сала  й    запеченого  м`яса  Наталя  клала  в  пакет,  задумуючись  підтримала  розмову,
-  А  це  тобі  від  нас  гостинець.  Знаєш,  кажуть,    добре  там,  де  нас  немає.  Тож  доживатимемо  тут,  хоч  по  селі  сім  хат  залишилось,  де  хтось  зимує.  Є  й  замість  дач  тримають,  шкода,  все  більше  просто  покидають.  Ніхто  з  молоді  не  хоче  важко  працювати.  Все  шукають  легшого  хліба  та  чи  воно  того  варте.  Хто  знає,  хто  вигадає,  хто  прогадає…
   Вологе  повітря  пестило    обличчя.  На  якусь  мить  відчув  себе  щасливим  птахом,  що  побував  на  волі,  злітав  в  дитинство.  Окидав  поглядом  рідне  село  і  тішився  його  красі.
   Ширі  усмішки,  теплі    погляди,    найкращі  побажання    при    прощанні.  Роман  відчував  чітке  серцебиття.    На  світі  все  ж  є  миті  щастя  такі  непередбачувані,  як  ці.    Біля  автівки  дякував…    стискання  рук,  обійми.  Наталя  намагалася  сховати  сльозу,  що  раптово,  повільно  котилася    по  щоці,
 -Ти  приїжджай  Романе!  Ми    в  своїй  оселі  завжди  радо  зустрічаємо  гостей.  Не  забувай  дорогу  до  дитинства.
Після  цих  слів,  примружив  очі  з  налитими  сльозами.  На  якусь  мить  заколотилось  серце,  мов    виривалося  з  грудей.  Не  поспішаючи  присів  за  кермо,  зробивши  глибокий  вдих,  намагався  вгамувати  хвилювання,  що  вирувало  з  душі  наче    вулкан.
Наталя  побачила  в  очах    сльози,  смуток,    закрила  двері  автівки.  І,  як  в  молоді  роки,  дзвінким  голосом  сказала,  
-Щасливої  дороги,  Романе!    Не  забувай  рідне  село  і  нас!
 У  відповідь  усмішка  на  обличчі,  підморгнув  правим  оком  й  махнув  рукою,
-Бувайте  здорові!
   Автівка  зрушила  з  місця…  колеса  злегка  ковзали  по  мокрій  траві.  Лише  декілька  хвилин,    виїхав  на  трасу.  З  піднесеним  настроєм,    час  від  часу  позирав  у    вікно,  любувався  рідними  просторами.  В  душі  розлилося  тепло,  відчуття  вдячності  долі.    Вдалась  поїздка…  Знову  і  знову  мимо  волі  зринали  спогади    про  бабусю  й    дідуся,  про  дитинство  й  друзів.  …
                                                                                                                                                                                           10.07.2020р


                                                                           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888797
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 17.09.2020

Lana P.

СЮЖЕТИ ОСЕНІ

Кажуть  —  осінь.  А  в  мене  ще  літо  —
Сонцесяйне,  солодке,  як  мід,
Сіє  щедро  проміння  крізь  сито  —
Червоніє,  соромиться  глід.

Він  давно  закохався  в  шипшину,
Причепурену  цвітом  жоржин.
Завітали  джмелі  в  конюшину,
П’ють  нектар  із  квіткових  глибин.

Чорнобривців  і  айстрів  букети
Нахилилися  аж  до  трави…
Нам  природа  диктує  сюжети,
Щоб  почати  з  нової  глави.                        15/09/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888939
дата надходження 17.09.2020
дата закладки 17.09.2020

Lana P.

ГУСТІ ДОЩІ

Занадились  густі  дощі
В  осінній  сад  солодких  мрій  —
Вчепили  буси  на  хвощі,
Прикрасили  сухий  пирій.
Осінні  квіти,  як  хлющі,  
Схилились  в  задумі  німій.
Намокнув  трав’яний  сувій,  
Тремтять  зажурені  кущі.

Душа  потрапила  в  полон
Невпинних  і  тривалих  мряк,
Чекає  на  п’янкий  озон,
До  сонця  шлях  знайти  б,  —  та  як?
Звідкіль  засвітить  їй  маяк,
Що  запалає,  як  вогонь?
Тепло  спиватиму  з  долонь,
Моя  любове,  —  дай  лиш  знак!          7/09/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888764
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 16.09.2020

Любов Іванова

НАЛЕТЕЛИ ВДРУГ ДОЖДИ

[b][i][color="#4a0404"][color="#032a94"]Н[/color]ебо  прохудилось  не  на  шутку
[color="#032a94"]А[/color]нгелы  намокли  среди  туч.
[color="#032a94"]Л[/color]ить  бы    перестало  на  минутку
[color="#032a94"]Е[/color]сли  бы    к  земле  прорвался  луч..
[color="#032a94"]Т[/color]олько  все  чернее  и  чернее
[color="#032a94"]Е[/color]й  -же-Богу,  день,  а  будто  ночь.
[color="#032a94"]Л[/color]истья  в  мокрых  лужах  на  аллее
[color="#032a94"]И[/color]  подняться  выше  им  невмочь.

[color="#032a94"]В[/color]ыцвели  от  слякоти  и  ливней,
[color="#032a94"]Д[/color]рожь  прибила  их  к  святой  земле
[color="#032a94"]Р[/color]азом  пролежат  до  стужи  зимней
[color="#032a94"]У[/color]  домов  озябших  в  серой  мгле.
[color="#032a94"]Г[/color]олыми  деревья  станут  вскоре,

[color="#032a94"]Д[/color]ни  короче,  ночи  все  длинней.
[color="#032a94"]О[/color]сень  с  летом  в  многолетнем  споре,
[color="#032a94"]Ж[/color]дет  отлета  к  Югу  журавлей...
[color="#032a94"]Д[/color]аже  птичьи  стаю  провожая,
[color="#032a94"]И[/color]скренне  я  осень  обожаю...[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888781
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Черешневе літо ( мелодія Василь Дунець)

Я  іду  стежинкою  до  тебе,
Що  в  зелених  травах  пролягла.
Розчесало  коси,літо,  вербам,
Чути  ніжні  співи  солов'я.

Приспів:

Черешневе  літо,  сонечком  зігріте,
Кличе  нас  у  невідому  даль.
Черешневе  літо  нам  дарує  квіти,
Забирає  з  серденька  печаль.

Маки  майорять  в  пшеничнім  полі,
Вітерець  розказує  казки.
Дякую  кохана  своїй  долі,
Що  у  ній  з'явилась,  мила,  ти.

Обійму  тебе  і  приголублю
Замедую  солодом  уста.
Як  же  я  тебе  кохана  лю́блю,
Літо,  а  в  душі  моїй  весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888610
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 14.09.2020

Ганна Верес

Незабаром жовтень

Осінь  юна,  справжня,  жовтоока,
По  землі  упевнено  іде,
Десь  повільно,  десь  чеканить  кроки,
Вкоротила  трохи  білий  день.

То  присяде  на  старім  пеньочку
І  намокне  під  рясним  дощем,
З  пригоршні  сійне  для  нас  грибочків,
Ще  й  прикриє  листяним  плащем.

Молока  націдить  в  сонні  хмари,
Щоб  розбавить  неба  синяву,
Збудить  рань  густим  сирим  туманом,
Пропливе  листочком  по  ставу.

Вітер  принесе  його  з  діброви
Й  сколихне  зненацька  падолист.
Незабаром  жовтень  жовтобровий,
Тож  птахи  у  вирій  подались.
7.09.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888540
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 14.09.2020

Н-А-Д-І-Я

Не міняє осінь панораму

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kPgQox0GijI[/youtube]


Не  міняє  осінь  панораму,
Не  руйнує  літнє  ще  тепло.
Тепле  літо  ходить  поміж  нами,
Хоч  воно  крихке,  неначе  скло.

Чемно  нагадає  все  ж  про  себе,
Ранками  торкне  своїм  крилом.
Хмарами  затягне  синє  небо,
Витканим  пухнастим  полотном.

День  прийде  і  ніби  знову  літо,
Все  ще  визирає  із-за  хмар.
Треба  ж  так чекати  їй  уміти,              
І  нема    із  осінню  в  них  чвар.

Поки  йде  все  тихо  і  спокійно,
Краплі  сліз  не  витіснять  росу.
І  нащо  між  ними  тепер  війни,
Нащо  руйнувать  таку  красу.

І  стоять  вони  на  перехресті
Двох  доріг,  та  треба  розійтись.
Знає  літо  добре  ціну  честі,
Просто  відійти  отак  без  сліз...   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888535
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 14.09.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2020

Н-А-Д-І-Я

Осінній ранок подививсь уважно

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6rXDZ4lGMYk

[/youtube]

Осінній  ранок  подививсь  уважно:
Який  подарувати   новий  день?
Дорогу  дню  вступив  поважно,
І  трішечки  зітхнув  чомусь  лишень.

Десь  сонце  заховалося  у  хмарах,
Туман  зіткав   прозоре  полотно.
Це  осінь  розуміється  у  чарах,
І  володіє  ними  так  давно.

Вона  все   зробить  тільки,  як  захоче,
Побачим  кольоровим  увесь  світ.
І  голови  усім  цим  заморочить,
Що  ніби  це  розцвів  знов  первоцвіт.

Проллє  дощі  без  страху,  безупинно,
Подумає  -  сміливий  її  крок.
Та  ці  думки  всі  змінить  за  хвилину,
І  не  візьме  із  цього  свій  урок.

А  то  нагонить  сльози  безпросвітні,
І  плачем  ми,  не  знаючи  причин.
Це  зможе   легко  осінь  ця  амбітна,
Та  ми   їй  не  завадимо  нічим.

Отак  живем  в  покорі  до  зими,
А  потім  підкоряємось  й  до  неї.
Приймем  від  неї  білі  килими,
Слід  поважать  й  зимові  привілеї...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887844
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020

Н-А-Д-І-Я

Вітаю, осінь золота

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo[/youtube]

Ну  ось  зустрілись,  осінь,  знову,
І  в  котрий  раз  кажу:  "Привіт!  "
Тебе  беру  я  за  основу,
Ступай  сміливо  на  поріг.

То  ж  будь  красива  і  удачна,
Як  жінка  в  сонячнім  вінку!
За  все  хороше  будем  вдячні,
Полюбим  ми  тебе  таку.

Придай  в  нелегкі  дні  нам  сили,
Безлад  в  країні  пережить.
Про  це  не  раз  тебе  просили,
Навчи  по  -  справжньому  любить.

Любить  й  не  зрадить   Батьківщину,
Будь  щедрим,  добрим  до  людей.
І  ще:  роздмухать  ту  жарину,
Щоб  йшло  тепло  з  людських  грудей.

Багато  ще  просить  хотіла,
(Я  знаю:  чула   ти  мене).
Але  всього  просить  не  сміла,
Прохання  хай  не  промайне...
--------------------------------
Мої  хороші  Друзі  і  Читачі!
Бажаю  Вам  щасливої  осені!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887568
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 04.09.2020

Надія Башинська

ПРИЛІТАВ ДО ВИШНІ ВІТЕР КУЧЕРЯВИЙ

Прилітав  до  вишні  вітер  кучерявий,
пестив  ніжно  листя  та  гілля.
А  вона  сміялась,  а  вона  раділа,
думала  для  нього  розцвіла.

Вітер  той  веселий,  жартувати  вміє,
пелюстки  по  травах  розсипав.
Говорив,  що  ніжна...  говорив,  що  пишна,
та  "Кохаю!"  так  і  не  сказав.

         Не  літай  тут,  вітре!
         Не  кружляй  даремно.
         Не  твоя,  ти  знаєш,  вишня  та.
         Не  тривож  ти,  вітре,  вишенці  серденько.
         Ну,  навіщо  ж  серцю  гіркота?

Відцвіла  вже  вишня,  ягідки  рум’яні
замість  цвіту  білого  в  гіллі.
Полетів  той  вітер,  десь  притих  у  гаю,
а  вона  чекає  день  при  дні…

Прилетить  він  знову,  вишенько  гарненька.
Не  тримай…  Не  треба.  Хай  летить.
Вже  давно  в  тривозі  кленове  серденько,
й  осінь  щедро  листя  золотить.

         Не  літай  тут,  вітре!
         Не  кружляй  даремно.
         Не  твоя,  ти  знаєш,  вишня  та.
         Не  тривож  ти,  вітре,  вишенці  серденько.
         Ну,  навіщо  ж  серцю  гіркота?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887788
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 04.09.2020

Олекса Удайко

В РЕАНІМАЦІЇ

           [i]ІВО,  небайдужості  і  милосердю...  
                                                                                   
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w[/youtube]
[i][b]Навкруг  все  біле:  стіни,  стеля,  койки,
серця  модельні,  колби  і  дроти...
Повсюди  чути  стогони  і  зойки...
І  в  цьому  "балагані"    -  саме  ти.

Тут  кволий  рух  тремтить  на  вістрі  голки,
і  чути  крапель  мірний  метроном.
Тут  кожна  мить  виразно  так  і  колько
нагадує  -  що  є  одвічним  сном.

Чиясь  душа  вже  прагне  в  невагомість  -
податися  монадою  в  майбуть.
Її  земна,  банальна  невідомість
здобуде    там    нову,  значиму  суть.

Десь  у  кутку  плете  свої  тенета
з  ниток  незримих    хрестовик-павук,
щоб  дух  піймати    страдника-поета,
закмітити  останній  серця  стук.

Тут  час  і  тлін,  обнявшись,  ходять  разом  -
життя  і  смерть  ведуть  нерівний  бій,
жаління  свідка  піднімає  й  разить,
вагу  схиляє  в  незбагненний  бік.

...І  хай  вам  Бог  у  цю  лиху  годину,
де  між  світами  знехтувана  грань,  
пошле  земну,  але...  святу  людину,
яка  подасть  життю  спасенну  длань![/b]

22.01.2008  -  01.09.2020

Примітка.  Реальні  події,  що  мали  
місце  в  Олександівській  лікарні  
м.  Києва  12  років  тому[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408193
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 04.09.2020

Олекса Удайко

ПОРА СПОДІВАНА ФІНАЛЬНА

             [i]Літу.  Зорепаду.  
             Звершенню  мрій.
[/i]
[youtube]https://youtu.be/0Lc7P8FPl4g
[/youtube]
[b][color="#7a017a"][i]із  чотирьох  пір  року  
найбільш  впадає  в  око
пора  сподівана,  фінальна,
що  має  мрій  здобутки  –
комор  і  хат  набутки,

і,  рідкісна  красою,
незламною  рукою
своє  кермо  тримає  й  далі,
і  наші  літні  зваби
у  са̀єт*  і  єдваби**

одягне  владно,  щедро  
(ні  полину,  ні  цедри
не  явить  нам  осінніий  сад)    
з  велінь  природи-карми
в  осінні  квітні  барви

акорд  заключний  лі́та  –
на  щастя  заповіти    –
отой  Серпневий  зорепад***…
знать,  сповняться  всі  мрії,
живі  й  святі  надії  [/color][/b]

31.08.2020
_________
*Ґатунок  оксамиту;  
**вид  коштовної  шовкової  тканини;
***йдеться  про  рясний  метеоритний  потік,  спричинений  
         в  атмосфері  Землі  кометою  Свіфта-Таттла  в  кінці  літа.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887485
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 02.09.2020

Н-А-Д-І-Я

Коли покличу - відгукнися

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6YJ7tRb6Wao[/youtube]

Коли   покличу  -  відгукнися,
Вже  осінь  впала  на  ріллю.
Куди  спішиш  ти?  Зупинися,
Тебе  за  руку  я  візьму.

Я  поведу  тебе  стежками,
Які  пройти  ще  не  змогли,
І  піде  осінь  поряд  з  нами,
Не  бійся  сірої  імли.

Ми  все  здолаєм  разом,  поруч,
Пройдем  цю  осінь  без  страху.
Все  опануєм,  ми  все  зможем.
Не  збитись  тільки  б  із  шляху.

Ступай  сміливо  в  осінь  нову,
Ти  вір!  Вона  не  підведе.
З  зимою  в  неї  нема   змови,..
Ця  осінь  тільки  що  гряде...

І  будуть  дні  ще  кольорові,
і  запала  багрянцем  сад.
Та  зрозумій  мої  три  слова:
Те  літо  не  вернеш  назад..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887657
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020

Ніна Незламна

Коли безвихідь…

Чи  краще  згубитись?  Чи  читати  й  писати,
Чи  може  закритись,  в  світлих  мріях  літати,
Прийшов    час…    безвихідь  –  заховатись,  змовчати,
В  безпросвітній  імлі,  як  можна    виживати?

В  травах  заховатись,  де  цвіркун  стрекоче?
Думка  шаленіє…  тож  політати  хоче,
І  тисне  на  скроні  –  як  річкові  пороги,
Сумління    б  розвіять,  вже  й  віднайти  дороги.

Та,  яку,  з  них  вибрать,  лине  спів  мелодійний
Хто  ж  мені,  підкаже,  який  той  шлях,  надійний
Де  мла,  тумани,  під  ногами  пил  і    брили?
Підошви  зранені,  навіки  б  засмутили.

Чи  вибрати  стежку,  де  сонце  й  диво  -    квіти?
Нехай    не  в  багатстві,    кожному  дню  радіти,
Стрічати  світанки,  де  хліба  колосяться,
Можливо    й  зустріти…  друга    і  своє  щастя.

Щось  мовчить  цвіркунчик,    вирішить  дає  змогу,
Все  думки  лукаві    та  маю  вдачу  строгу,
Нехай  ручка  й  аркуш,    завжди  ліки  для  душі,
Й  цвіркуна  пісня,  проллється  в  новому  вірші.

Де,  я  знайду  вихід!    Дорога  рівна  й    стежина,
Близько  біля  дому,  де  збиреться  родина,
Де  щебет    пташини,    в    лісах,  в  саду,  в    суцвітті,
Щоб  дихалось  вільно  й  жилося  краще  в  світі.
                                                                                 

                       01.09.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887571
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 02.09.2020

Надія Башинська

ОЙ БІЖІТЬ, ДОРОГИ…

Край  дороги  в  полі  виросли  тополі.
Просять  вони  в  Бога  для  Вкраїни  долі.
Між  хлібів  розрісся  пишний  кущ  калини.
Хоче  й  калинонька  миру  для  Вкраїни.

         Ой  біжіть,  дороги…    Ой  шуміть,  тополі.
         І  тебе,  калино,  дав  нам  Бог  для  долі.
         Шелестить  на  вітрі  листячко  дрібненько.
         Подивись,  Вкраїно...  люблять  тебе,  ненько!

Сонячна  дорога  ранки  зустрічає.
А  струнка  тополя  сили  набирає.
Хилиться  низенько  ґронечком  калина.
Бо  завжди  найкраща    в  світі  -    Батьківщина.

         Ой  біжіть,  дороги…    Ой  шуміть,  тополі.
         І  тебе,  калино,  дав  нам  Бог  для  долі.
         Шелестить  на  вітрі  листячко  дрібненько.
         Подивись,  Вкраїно...  люблять  тебе,  ненько!
   
Ой,  яка    ж  щаслива  наша  Україна.
Край  доріг  тополя  і  рясна  калина.
Оберегом  ясним  є  для  нас  всіх  завжди.
Час  прийшов,  щоб  квітнуть  
                                                                     радості  та  правді.

         Ой  біжіть,  дороги…    Ой  шуміть,  тополі.
         І  тебе,  калино,  дав  нам  Бог  для  долі.
         Дав  нам    Бог  для  долі,  щоб  ви  тут  шуміли.
         З  нами  рідну  землю  захистить  зуміли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887269
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Минає густар

А  полум*яний  серпень  догорає,
Минає  густар  поступово.
Ще  живо  тріпотить  і  ще  моргає,
Сказати  ніби  хоче  слово,

Голублячи  промінням  землю  з  цебра,
Цей  хлібочолий,  копень,  жнивець,
Городник,  зоряничний,  тепло-щедрий
Збирає  урожай  -  щасливець.

А  вересень  підхопить  естафету  -
З  оселі  серпня  добрий  спадок.
Вогнем  осіння  заблищить  монета,  -
Життя  триває  -  пиймо  радість.

(Серпень  ще  з  давнини  має  назви:  густар,  хлібочолий,  копень,  жнивець,  городник,  зоряничний).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887087
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020

Олекса Удайко

ВЕСЕЛКА НАД КИЄВОМ

     [i]  ...до  Дня  Прапора  і  
             Незалежності
             України...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sw8V92gH71w[/youtube]

[i][b][color="#8f0a8b"]Над  Києвом  розквітнула  веселка
(Хоч  молимо  у  Бога  ще  дощу.)  –
знак  на  погоду  у  містах  і  селах
подекуди  сумних,  а  то  й  веселих.

Зі  святом  добрим  словом  пригощу!

Хрещатиком  крокують  ветерани
нової,  Вітчизняної  війни,
несуть  в  серцях  ледь-ледь  зашерхлі  рани  –
сліди  з  твоєї,  іроде,  вини.
Крокують  влад,  зоріючи  в  майбутнє,
ось  тільки  б  не  докуччя  аскарид!
Сказати  б  більше,  з  притиском  на  кутні  –
й  своїх,  домашніх  ще  б  поменше  гнид…

Ще  в    атмосфері  маячить  двоглавий,
що  ранив  наший  волелюбний  край,
що  на  борню  підняв  козацькі  лави,
бо  терени  вкраїнської  держави
підступно  так,  як  злодій  з  лісу,  вкрав.
Сьогодні  ж  зирить  скоса  на  сусідів,
там  волю  вже  виборюють  сябри:
Здригнувся  там  передостанній  ідол  –
лупають  цитадель  каменярі.

Кащій  двоглавий  вже  не  є  безсмертний,  
а  "голий  Бармалей"  без  бороди.
Твій  дух  давно  вже  випущено  –  мертвий,  
та  душу  українську  не  кради!
Бо  духу  в  оборонців  вже  не  вкрасти:
душа  борця  за  волю  –  це  не  гріш!
Тремтіть  і  ви,  ОРДЛОвські  федерасти  –
ми  вичавим  на  здравім  тілі  прищ!      

У  Києві  вітає  нас  веселка  –
наш  стяг,  де  тіла  й  духу  кольори*,
знамено  днини  у  містах  і  селах,
ознака  дум  і  помислів  веселих.

…Слова  подяки  воям  говори![/color][/b]

23.08.2020
_________
*Гігантський  прапор  України  на  90-метровій  щоглі
   замайорів  учора  на  Печерських  пагорбах  неподалік  
   від  «Родіни-матері»...  Опустимо  на  мить  можливу
   критику  (за  черговий  гігантизм)  організаторів  і  вико-
   навців  цього  нового  "чуда",  віддавши  належну  шану                      
   платникам  податків  та  мерові  м.  Києва.  Залишимо  до
   кращих  часів  і  мрію  про  приведення  у  відповідність  суб-
   ординації  духу  (блакить)  і  тіла  (золотавість),  зображе-
   них  на  Прапорі.  Війна  ж,  бачте!  Прийдуть  до  влади
   притомні  українці  -  розберуться,  що  й  до  чого...[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886764
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 27.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вишиваю пейзаж

Як  художник  виймає  мольберт,
Так  до  рук  я  беру  полотно.
І  малюю  нитка́ми  сюжет,
Що  з'явивсь  в  голові  вже  давно.

Ліс,  берези  і  поле  в  квітках,
А  над  ними  веселі  хмарки.
Протікає  прозора  ріка,
На  горбочку  біленькі  хатки.

Вишиває  старанно  рука,
Ось  метелик  на  квітці  заснув.
Вітерець  доторкнувся  злегка,
Колисанку  метелик  почув.

Вийшов  гарний  у  мене  пейзаж,
Подарую  для  вас  я  його...
Ти  промовиш:"Кохана,  приляж,
Відпочине  нехай  полотно."

Усміхнуся  так  ніжно  тобі,
Залишився  один  лиш  стібок.
Так  люблю  очі  ці  голубі,
У  обіймах  твоїх  вже  за  крок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887068
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020

Наталі Косенко - Пурик

Непрохана леді

В  шатах  барвистих  іде  до  нас  осінь,
Ніжна,  приваблива,  мила,  як  сон,
В  розкоші  листя,  лишаючи  просінь
Та  підфарбовує  звабливо  фон

Трави  зелені  уже  піджовтила
Та  підібрала  чудовий  візаж,
Квітом  осіннім  серця  підкорила  -
Ось  Вам,  потрібний,  чарівний  пейзаж

Тож  зустрічайте,  непрохану  леді,
Вже  в  володіння  сміливо  іде,
В  парки  і  сквери  відчинені  двері  -
Ніжними  кроками  в  світ  поведе

Барвів  добавить  в  безмежні  простори,
Квітам  яскравий,  насичений  тон,
В  слід  посміхаються  звабливі  доли,
Взяті  в  осінній,  чудовий  полон

Трепетно  річка  дихає  свіжістю,
Хвилі  погойдують  парус  життя,
Світ  оповитий  милою  ніжністю,  
Як  на  руках  дороге  немовля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887062
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020

Валентина Ланевич

Гроза

За  вікном  розігралась  гроза,
Аж  лопоче  крильми  водяними.
Б’ється  в  шибку  із  вітром  сльоза,
Дужий  грім  нависає  над  ними.

Раптом  тиша,  що  аж  нічичирк,
Стала  дзвоном  в  вухах  стоголосо.
Та  назирці  вертається  грім,
Дощ  повторно  лягає  знов  косо.

Шкряботить  по  стіні,  наче  кіт,
Та  гостині  такій  я  не  рада.
В  радість  бачити  зірки  політ,
Не  змовкає  ж  потужна  блокада.

Розливає  небесний  потік,
Прибиває  пилюку  із  брудом.
Хилить  голови  верб  та  смерек,
Укриває  асфальт  листопадом.

Все  освячує  грізно  кругом,
Щоб  й  думки  залишилися  чисті.
Божий  глас  осягає  хрестом
Всіх  підряд,  в  кого  й  шлях  є  тернистий.

26.08.20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887038
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 27.08.2020

Надія Башинська

А СЬОГОДНІ ДЕНЬ Є ОСОБЛИВИЙ

А.  сьогодні  день  є  особливий.
Б.ільше  усмішок.
В.еселість    світла.
Г.учна  музика.
Ґ.ердани,  вишиванки.
Д.якуймо  усі.
Е...    всміхнися,  Україно  вільна!

Є.  у  тебе  все.
Ж.иття  –  дарунок.
З.наєш,  що  його  любити  треба.
І.  коли  похмуро  й  непривітно.
Й.  коли  блискавки  летять  із  неба.

К.оли  сонце  зранку  будить  землю.
Л.ине  пісня  жайвора  за  хмари.
М.анить  неба  синь  легка,  прозора.
Н.іби  розсипає  свої  чари.

О,  як  гарно  тоді  все  квітує!
П.огляд  охопить  красу  не  в  силі.
Р.анок    ніжністю  завжди  дивує.
С.тільки  світла  ллє  свого  ясного…
Т.еплота  його  і  свіжість  милі.

У.країна  ти!
Ф.альш  не  для  тебе.
Х.ай  завжди  цвіте  усмішка  щира.
Ц.е  для  тебе  ранок.
Ч.уєш,    рідна?
Ш.елестом  розвіється  зневіра.

Щ.астя  зазирає  вже    в    віконця.
Ь  (м’яким    знаком  долі    у  всі      хати).
Ю.ність    твоя    –  немов  промінь  сонця.
Я.сний,  світлий,  радістю  багатий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886937
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 26.08.2020

Lana P.

БІРЮЗОВЕ ПОЛОТНО

Бірюзове  полотно  
Виткала  природа,
Не  просте  —  з  води  воно  —
Повна  насолода!
Розмотало  свій  сувій
Поміж  берегами  —
Річки  вигнутий  рушій
Стелиться  між  нами.
От  би  вишити  місток…
Буде  вдосталь  сили?
Не  розплутати  ниток,  —
Чайки  голосили.                                  7/08/20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886936
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 26.08.2020

Валентина Ланевич

У ранковім тумані

Розчинюсь  у  ранковім  тумані,
Заховаю  там  внутрішнє  я.
Єство  має  незвідані  грані,
В  кулачок  в  нім  зібгалась  душа.

Серце  б’ється  у  такт  беззупинно,
В  грудях  щемом  нестерпно  пече.
Почуваюсь  в  тумані  дитинно,
Мимовільно  шукаю  плече.  

Ту  рушійну  підтримку  в  майбутнє,
Що,  як  сонце,  ясніє  вгорі.
Що  завжди  є  в  кінцевому  сутнє,
А  без  нього  ми  так  -  митарі.

Правда,    -  в  борг  не  дається  кохання
І  любов  не  приходить  сама.
Правда  й  те,  то    -  надія  остання
І  Господь  її  дав  недарма.

25.08.20
світлина  автора:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886967
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 26.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коли в душі немає фальші

Грала  мелодія  кохання,
Звучав  у  голосі  романс.
У  ньому  мрії,  сподівання,
Він  зачаровував  всіх  нас.

Та  враз  сльоза  скотилась  гірка
І  в  грудях  дуже  запекло.
На  землю  впала  з  неба  зірка,
Їй  чомусь  боляче  було.

Фальшива  нота  прозвучала,
Слова  уже  були  не  ті.
Душа  чиясь  також  кричала,
Їй  бу́ло  боляче  в  житті.

Лише  мелодія  кохання,
Романс  цей  зможе  доспівать.
Коли  в  одному  поєднанні,
Ніщо  не  зможе  роз'єднать...

Коли  в  душі  немає  фальші,
Вона  немов  весна  цвіте.
Закохано  кружляє  в  вальсі,
Завжди́  з  коханням  поруч  йде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886681
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Синьоока

У  яскравім,  мережанім  платті,
Синьоока  красуне  моя.
Мов  весна  у  п'янкім  ароматі,
Світлочола,  мов  ясна  зоря.

Тихий  ранок  дарує  кохання,  
Пригортає  до  себе  твій  стан.
Нехай  збудуться  всі  ті  бажання,
Що  з  нас  кожен  собі  забажав.

Ми  з  тобою  немов  одне  ціле,
Погляд  твій  заворожує  враз.
А  уста,  наче  яблучко  спіле,
Я  цей  смак  відчуваю  щораз.

У  яскравім,  мережанім  платті,
Синьоока  красуне  моя.
Чомусь  тихо  так  стало  в  кімнаті,
Десь  розстанула  постать  твоя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886349
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Закохане літо у коконі рук

Закохане  літо  у  коконі  рук,
Заквітчане  небо  волошковим  цвітом.
Ще  чуємо  серденька  стук-перестук
Його  аромати  летять  понад  світом.

Кавунні  і  динні  бали  на  полях.
На  гіллі  звисають  вервечками  сливи.
Калини  намисто  блищить  попід  шлях.
У  кольорі  серпня  нагідки  щасливі.

У  Спасівки  свято  яблука    пахнуть,
Медовість  груш  ліхтарить  у  моїм  саду.
Знов  осінь  підглядає  -  пишна  пава.
Фарбиста  шепче:  зустрічайте  -  я  іду...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886348
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Думкам не спиться

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MwjbfA8hju0[/youtube]

Кудись  летять,  летять  думки,
Як  пташки  ніжні,  легкокрилі.
Хіба  закриєш  на  замки?
Зробить  не  можемо    -  безсилі.

Коли  безсонна  ніч,  як  море,
Не  можуть  спати   і  вони.
А  небо  темне,  неозоре,
Все  ж  забувають  і  про  сни.

В  той  час  нема  їм  перешкоди,
Мені  все  хочуть  догодить.
Чекають  все  ж  моєї  згоди.
Я  дозволяю  їм  летіть.

Тоді  чекаю  з  нетерпінням,
Хіба  у  ніч  таку  нам  спать?
Та  лише  сон  -  одне  спасіння,
Як  діток  буду  колихать..

Уже  сіріє  небо  темне,
А  сон  тупцює  під   вікном,
Та  ви  літали  недаремно,
Торкнулись  радості  крилом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886281
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 19.08.2020

Надія Башинська

ДОПОМАГАТИ МАЄ ДРУГ

           Коли  проснувся    вранці    Тишко,  покликав  він  відра-
зу  мишку:  -  Іди,  я  сиром  пригощу!
А  та  сказала:  -  Не  прощу!
           На  Тишка  ображалась  мишка,  бо  вчора  він  за  хвіст
схопив.    Правда,  відразу  й  відпустив.  Та  все    ж    розгні-
валася  мишка,  що  в  лапах  побувала  в  Тишка.  Із-за  того
свого  хвоста  надумалась  дражнить  кота.
         Раненько  встала...    й  до  Барбоса:  -  Давай  за  тебе  по-
сиджу.  Охороняв  всю  ніч  ти  хату.  Як  буде  треба  -  розбу-
джу.
Заснув  Барбос.  Радіє  мишка.  А  тут  якраз  з’явився  Тишко.
Мишка  ж  сидить  замість  Барбоса  і  плаче,  витирає  носа.  
-  Що  трапилось?  –  її  спитав.
-  Кудись  Барбосик  наш  пропав.  А  що  робити,  я  не  знаю.
За  нього  дім  охороняю.  На  мені,  глянь,  важкий  ланцюг.    
Допоможи!  Ти  ж  мені  друг.
Ой  гірко  ж  плакала  та  мишка…  Добра  душа  в  нашого  Ти-
шка.
-  Давай.  –  сказав,  -  мені  ланцюг.    Допомагати  має  друг.  
         Ото  була  там  сміхота,  коли  побачили  кота  на  ланцю-
гу.    А  мишка…    сказала  всім:  
-  Малий  цей  Тишко  говорить,  що  тепер  коти  будуть  всім
хати  стерегти.
-  Щось  тут  не    так,  -    промовивв    кінь.    Що  за  дурниці  ка-
же    він?
А  баран  пильно  подивився  й  спитав:  -  Ти,    Тишку,  й  гав-
кати  навчився?
А  мишка  знов:
 -  Гарненький  котик,  а  суне  скрізь  малий  свій  носик.
       Як  добре,  що  проснувсь  Барбосик!  Він  зрозумів,  що  хи-
тра  мишка  сміється  знов  з  малого  Тишка.  Ой,  як  загавкав
він  сердито!  Сховалась  мишка  в  нірці.  Тихо  сидить  там.
         Корова:  -  Му-у-у!  Я  була  певна,  що  наша  мишка  дуже  
чемна.    А  тепер    знову    думать  Тишку,  як  упіймати  хитру  
мишку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886242
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 19.08.2020

Надія Башинська

Я ПОПРОШУ…

Бог  наділив  любов'ю  щедро  нас.
Ото  ж  всі  жити  маємо  в  любові.
Любов  з  життям  завжди  у  ногу  йде.
Вона  в  житті,  як  слово  у  розмові.

Я  попрошу  свою  любов:"Світи!
Розправ,  будь  ласка,  свої  сильні  крила.
До  всього  вмієш  підібрать  ключі.
Саме  життя  ти  в  сповиточку  гріла.

У  мене  ти,  -  скажу  я  їй,  -  одна.
Хоч  така  різна...    й  так  тебе  багато.
Ти  вчиш  любить  життя,  в  ньому  весь  світ.
Родина  в  нім  моя  і  мама,  й  тато.

І  річка,  й  луг,  у  небі  журавлі,
жоржини  розцвітають  під  віконцем.
Як  гарно  тут  співають  солов'ї...
А  ранки,  росяні,  зігріті  сонцем.

Умієш  ти  приймати  й  дарувать.
Так  добре  й  легко  завжди  із  тобою.
Розрадиш  і  зігрієш  в  холоди,
у  темні  ночі  й  дниною  ясною.

Нам  всім,  любове,  силоньки  додай.
Настав  той  час,  коли  вчимось  любити.
Лиш  ти  ведеш  дорогою  життя,
де  сонце  сяє  і  сміються  діти".

Бог  наділив  любов'ю  щедро  нас.
Вона  дає  нам  для  польоту  крила.
Як  в  спеку,  спраглим,  є  ковтком  води.
Важлива,  як  фрегатові  вітрила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886081
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 17.08.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Яка чудова ця осіння мить

Як  я  люблю  цю  жовтокосу  осінь,
З  краплинками  холодної  роси.
Блукає  вітер  між  високих  сосен,
Торкається  до  віт  її  краси.

У  тихих  ранках  чути  прохолоду,
Туманом  застелились  береги.
Пожовклий  лист  упав  уже  на  воду,
Місток  самотній  в  вигляді  брови.

Не  чути  вже  веселе  щебетання,
Лиш  кумкання  доноситься  гучне.
Жабам  не  спиться,  навіть  на  світанні,
Розповідає  кожен  про  своє.

Неподалік  на  пасовиську  коні,
Про  їх  присутність  тихо  дзвоник  б'є.
Вони  розгнуздані  й  не  на  припоні
І  кожен  з  них  траву  собі  жує.

Пливуть  у  небі  ватяні  хмаринки,
За  ними  десь  сховалася  блакить.
Прикрасили  калину  намистинки,
Яка  чудова  ця  осіння  мить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886076
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 17.08.2020

Н-А-Д-І-Я

Лиш на хвилинку, ненароком

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N8GrhtuOJcY[/youtube]

Потрохи  в"яне  спіле  літо,
Старіє,  сила  не  така.
За  літо  скільки  пережито,
В  тепло  надія  вже  слабка.

Вже  осінь  робить  перші  спроби,
Ганяє  вітер  жовтий  лист.
Та  береже  свої  ще  сльози,
Бо  пригодяться  їй  колись.

Спада  повільно  з  літа  грим,
Така  сумна  пора  прощання.
Сумує  літо  і  ми  з  ним,
І  недоречні  ці  благання.

Пусті  слова  ці  "Зупинись"!
(Та  тут  би  осінь  не  розгнівать).
Ми  знов  зустрінемось  колись,
Хіба  слова  оці  щось  змінять?

Та  час  скокійно  крок  за  кроком,
Веде  дорогою  життя.
Лиш  на  хвилинку,  ненароком,
Душі  торкне    журба    оця...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885650
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 11.08.2020

Микола Серпень

Памяті Віталія Назарука

[i]Сьогодні  40  днів,  як  з  нами  нема  Віталія  Теодосійовича  Назарука    одного  з  лідерів  не  тільки  поетичного  коша  "Ріднокрай",  але  й  клубу  в  цілому.  Його  світла  поезія,  його  добра  душа  і  щире  серце  були  для  багатьох  прикладом  і  дороговказом.  Тільки  добром  і  високим  рівнем  відповідальності  ми    вибудуємо  свою  країну,  яку  так  любив  і  якій  так  вірно  служив  Віталій  на  своєму  посту.[/i]

Поетичний  брате,
Світло  рим  не  гасне
Ти  спішив  писати,
Ніби  чув  брак  часу.

Віра  непохитна,
Хист  -  біліш  конвалій,
Жовте  і  блакитне  -
В  цьому  -  весь  Віталій!

Щирість  -  непідкупна,
Доброти  -  мов  домна,
Як  він  вмів  докупи
Всіх  збирать  невтомно!

Серця  його  дзвони
Віщували  всюди  -
Долю  вже  на  повну
Можуть  пити  люди.

"Біла  конюшина"  -
"...скрипка  Страдіварі",
Як  політ  пташиний,
Що  згубився  в  хмарі.

Хто  ми  тут  без  тебе?
Сиротами  діти,
Бо,  як  сонце  в  небі,
Всіх  ти  міг  зігріти.

Кошовий  наш  батьку,
Повертай  скоріш,
Щоб  не  був  безхатьком
Поетичний    кіш!