Роки ідуть..мов час пливе
І все здається вже не те.
Та нам лишається радіти,
Що ми хоч юні та все ж діти.
Та юність - це важка пора
Кохання перше, навчаннЯ́
Твій перший друг, а потім зрада,
І все це колить, душу країть.
Та все це лиш момент нещастя
Ми все це мусим пережить.
Це все лиш крапля в світі щастя
Що нас чекає в майбутті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527160
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 01.10.2014
Листок під вітром котиться безсило
Доріжкою із пилом.
Підніметься, а то ізнов впаде,
Немовби п’яний йде.
Та он калюжка лист той зачепила
І він утратив крила,
Тепер лежить, чека на світлий день,
Йому тепер не до пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526067
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Я дуже довго думала про Вас...
В цю осінь плачуть зими вже у жовтні.
Такий ось час,він змішує для нас
Тепло в недозимованій ще ковдрі.
Кладе у хмари сонце і пряде
Дощесніги туманами на потім.
І сивину з коси кудись кладе,
І сум він перемелює на попіл.
Я дуже довго Вас ще долюблю...
Ви,певно,вже забули мою душу.
А я у свою спомини кладу
Лише про Вас.І вірить в любов мушу...
Хіба я ображаюсь?Зовсім ні!
Бо Ви пішли...Так Вам це так потрібно!
А я вірші дописую сумні.
Вірші пишу...Якось не дуже здібно...
А вчора!..Не впізнали...Та нехай!
Хіба я менше буду Вас кохати?
Так серденько просило:лиш впізнай.
Стояти б поряд!Слів не промовляти!..
Лише б тримать за руку!..До завжди!
Або лиш до зими!До миті!Трішки!..
Та вітер обтрусив усі сади...
І навіть всі малесенькі горішки!..
Якби Ви той один взяли горіх,
Мені би принесли як з казки!Прошу!..
Та я почула згодом її сміх...
Тепер в душі кохання до Вас ношу...
Забути?Це можливо?Все пройде...
І осінь ця залишиться між нами
Цією тільки зустріччю.Візьме
Вітер горіх і винесе садами
До мене потім...І згадаю Вас.
Це ніби Ви мені подарували.
Забуду я...Можливо...Та для нас
Ще зими вальс дощу не станцювали...
Ви так казали...Знаю,що давно.
Це був той час,коли Ви так кохали...
Але вже стільки зим чомусь пройшло,
А Ви...Цю нашу осінь не впізнали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526076
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Донести бля.. сук., подати, схвалити
В три дні те, що зветься АТО закінчить…
Купились і вибрали гниду гаспиди,
Надіялись зможе воно щось звершить.
Чергова Мессія з коліна Іуди,
Прилипла до тіла, як в полі репях.
Допоки сліпії ви будете люди,
Гонити вам будуть лапшу по вушах.
Помажуть цукеркою висохлі губи
З Рошену що десь затерявся в Орді.
Кацапам же також щось треба, для згуби
Не їсти ж їм братнім обгортки пусті…
Домовились знову онуки гебрея,
Допоки живі ми мішає їм Русь.
Адже не забули онуки Мойсея,
Як звився за вітрем хозарський Улус…
Лукаві й жостокі вже тисячу років
З часів байстрюка нас, як липку деруть.
Хазарять Вкраїну жиди лупоокі,
Щоденно, щонощно й ніяк не зжеруть.
Прийшла вже година, пристали моменти.
Зібралася кучі вже зграя круків.
Закінчились мирні, сухі аргументи,
Пора з відгодівлі зачистить хряків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526105
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Душа просилася до раю,
Та лише Бог, все не пускав,
Десь на краю, небокраю,
Коли на тебе, я, так чекав...
Душа молила і страждала,
Та час відльоту, вже настав.
Знаєш, я, так тебе, кохала,
Коли, мене, ти, цілував...
А душа птахою хотіла,
Полетіти ще десь на край,
Та заблукала, не зуміла -
Знов віднайти земний свій рай...
І ось, немов знайшла душа -
Та лиш осінь падолистом,
В її, житя вже увійшла.
І осяєнна тим блиском -
Все змарнувала й не знайшла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526121
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Надішли мені листа, такого «ніжного», з маркою по Україні.
Напиши в ньому те, що сказати тоді так й не зміг.
Довелось нам розстатись, бо були ми, на жаль, ще наївні.
І тепер, у майбутньому, не переступим назад свій поріг.
Розірвавсь ланцюжок, що з’єднав нас з тобою миттєво,
І тепер не повернеш назад ту минувшину пережиття.
Ти спитаєш «Чому усі вірші про мене?»
Ну а я відповім: «Бо, крім тебе, в моєму житті нікого й нема».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525431
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
[i] В.О.[/i]
[b][i]Йшов поет – принижений і голий,
Йшов туди, де світлих днів нема,
Де – пітьма, пустеля, хвища, холод,
Де – щодень… і круглий рік – зима.
Йшов, додолу кинувши похмуро
Прагнення, і думи, і слова…
Погляд падав до землі понуро,
Де – пожухле листя… й трин-трава.
Йшов і думав щось він про лопату:
«Трапиться, можливо, на путі,
Щоб поглибше долю закопати,
Що до згину мучила в житті?»
Та нараз зустрілась інша «Доля» ,
Й залунав її звитяжний «клич»,
Що збудив його і мертве поле…
А у лісі – «пугу-пугу» – сич …
Що «пугикав» сич у ту годину,
Що пророчив птаха віщий лет?..
Та в душі – така буянь лавина,
Що птахів не слухався поет.
Обізнав Судьбу свою: руками
Ухопив її спасенну длань
Й тішився не днями, а роками –
Хай то вечір, чи то світла рань.
Підвелись і прагнення, і думи,
І знайшлись піднесені слова,
Погляд сліп** – опрічний і
бездумний.
Зеленіло листя… Й – трин-трава-а-а!!!
Й полились у світ веселі ноти,
Зашуміло прядиво пісень,
Ожили і книги, і блокноти –
Спаленів ясою новий день.
Доля ж розпізнала щире серце,
Щедру вдачу, котрі мав поет,
Та й крутила ним, немов люстерцем,
Вправленим у злато і грезет.
І казали люди: «Знай, поете,
Доля з поля – то недоля. Зась!
Не твори балади і сонети –
«Граються тобою – ними грайсь!»***
Та для нього Доля – найдорожче…
Хоч знайшов він те, чого нема:
Доля та – мов полиск на дорозі,
Марево, що створює сама.
…Йшов поет і думав про лопату…
[/b][/i]
06.08.07
________
*О. Удайко. На відстані: поезії, пісні. К.:
ЗАТ «Віпол», 2007. 94 с.
**Сліпи - очі (Б. Грінченко).
***Вираз із вірша І.Козаченка.
Подяка: НАДЕЖДЕ М. за картинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523955
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014
Знаєш, я з дитинства боялась змій,
а тепер боюся й думати, що ти-не мій....
Колись я мріяла злетіти в небо,
а зараз: твої губи- все, що мені треба*
Кажеш, я закохана і нічого не розумію?!
Та що тут розуміти?! Лиш про тебе мрію!
Лише тобі одному щодня я дякую,
ти розтопив моє серце, мою закрижанілу статую*
___________
Старий Скалат, 15.09. 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523714
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014
Як довго уже не приходять листи.
Мовчить телефон, ніби впавши у кому.
Хоч пусто у грудях, та все ж щось кричить:
«Бо ти не потрібна нічому й нікому!»
І більше немає історій про «нас»,
Затихли полемік одвічних гармати,
Стомилися люди. Невтомний лиш час –
Йому не набридне щодня убивати.
15.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523690
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014
присвячую, як і завжди, [b]Ю.К.[/b]
мої ознаки шизофренії - я бачу Тебе
повсюди навіть там де не чути спів
птахів навіть там де не ходять
люди де вночі пустелі розкривають обійми
теплі пропускаючи холод до того що надто
відверто кидається в вічі я просто дивлюся
на небо і бачу Твоє обличчя цілуючи кожну
зірку - клітинку Твоєї душі та тіла
і чую як Ти смієшся бо Ти -
щаслива
14 вересня 2014 року [23:07>
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523694
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Порожній зал, і така ж консистенція серця,
Умілий рибалка самотність ховає в сіті,
Свою історію шукаєш в давній Греції,
Остання думка беззвучно повисла на вітті.
Людське нутро немов чорна діра без космосу,
Глибокі рани дротом колючим приховані,
Духовний спокій шукає справжнього гумусу,
Загублену драхму знаходять тільки обрані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523421
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2014
«Я не люблю кривляння напівмасок,
Ляльки – то ліпше. Повністю.
І я стерплю їх жести…»
(Р. М. Рільке)
Поету важко жити серед масок,
Бачити фальш штучних облич,
Примітивну гру підроблених людей,
Які є не тільки поганими акторами,
Але і просто несправжніми –
Просто ерзацем –
Пародією на людей,
Що сіє навколо лише зло.
Серед ляльок легше:
Самотність відвертіша.
І на ляльку ображатися годі.
Хіба на лялькаря.
Але він сховався.
І наперед відомо,
Що він негідник.
Так, так, серед ляльок легше.
Ляльки не бувають жорстокими.
Вони лише маріонетки.
Лише інструмент.
Серед них (не з ними!) зрозуміти легше,
Що все не насправді,
Це все вигадка
Божевільного режисера…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522986
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
Новенька вчителька прийшла учить до школи.
Зайшла проводити урок у шостий клас.
І тут зустрів її базікало Микола.
На слово вчителя у нього десять враз.
Коли слова хлопчини вчительку дістали,
«Мовчання – золото», - промовила вона.
- Ага, мовчав учора, як мене питали.
І що? Один одержав у щоденник я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522763
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014
Ну вот и всё. Пора идти.
Пора забыть про всё плохое,
Что встретилось мне на пути.
Пора понять, кто эти двое,
Что не сумели удержать
Друг друга за руку, а впрочем…
Мне и не больно. Знаешь, вообщем,
Порой приходится терять
Нам в жизни этой – веру в чудо,
Пытаясь не сломаться впредь.
А нас с тобой уже не будет.
Счастливых нас не будет ведь?!!
Прощаться. Так прощаться трудно,
Хоть волком вой или кричи.
Но утонуло наше судно.
Не нужно говорить. Молчи.
Ищи другую. Пусть залечит
Тебе все раны там, внутри.
Меня же осень пока(лечит)…
Ну вот и всё. Пора идти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522669
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2014
Ну хто з нас думає щоденно
про вічне, в метушні буденній,
в котлі буття?
Та кожним словом, кожним вчинком
заповнюємо ми сторінки
свого життя.
Все зважують Небесні Ваги...
Та ми безпечні, без уваги,
як в небі птах.
Бо тільки за життєвим краєм
взнають – до пекла чи до раю
проклали шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522643
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Не покидай мене у всім, чим я живу
Серпневе небо срібне і холодне,
І стиха зорі котяться в безодню,
Симфонію малюючи нову.
З-між листя сяють зорі ліхтарів
Стає паркетом кам'яне подвір'я
Над головою фресками сузір'я
І срібний вузол із нічних вітрів.
Мій темнокрилий спомине, ти тут
Стаєш до танцю, щоб мене обняти,
І бідне серце, кров'ю обілляте,
Не має сили вирватись з тих пут.
І літо із небесної пітьми
На нас зірок іскринами спадає
Я знаю добре – тут тебе немає
А все ж прошу, благаю – обійми.
Мов голосом самотньої душі,
Шепоче ніч в горіховому схроні
Візьми мене, немов маля, в долоні,
Крильми своїми в сон заколиши.
Тут тільки я і небо – назавжди.
Ті спогади – їм ні кінця, ні краю –
Солодким шовком темрява вкриває,
І губляться у ній мої сліди…
29.VІІІ.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522625
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
З лимоном чай, солодкий, не сумуй,
Тобі я приготую з різнотрав’я,
Поласуй чай, вустами посмакуй,
Він як ти любиш, з ніжністю бажання.
Зі смаком м’яти, терпкістю тепла,
Зігріє серце і думки зігріє,
Ти чай не залишай, а пий до дна,
Він є чарівний, здійснює він мрії,
Дає надію, радість, щастя мить,
Душевні ласки, наші чаювання,
Мій чай для тебе в серці він горить,
Яскравим вогнищем красивого кохання.
10.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522635
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Він крав, брехав і не тужив,
Духовністю не дорожив,
Давно вже совість розгубив.
Отак і все життя прожив,
Бо свою душу забруднив,
Земні ж багатства залишив,
Ну, а духовних- не нажив,
Законам Божим не служив.
Як перейде у небуття,
Коли зупинить пульс биття,
Йому не буде вороття,
Як і людського співчуття?..
І чи настане забуття?..
Якщо зігріють почуття,
Чи буде шанс для каяття,
Доки бринить його життя?.. 4.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522606
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Вітри осінні
Випили снагу,
Та є ще день
На самому окрайці,
Де мають
Необмежену вагу,
З дзеркал магічних
Невловимі зайці.
Розбіглися по
Гребеням води,
А ранній дід-
Мазай собі
Та й годі-
З човна наживку
Кидає туди,
Де зайці сонця
П`ють осінню воду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522621
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Любі́ть Украї́ну,
Нашу не́ньку єди́ну.
Любі́ть Україну
За мо́ву солов’ї́ну.
Любі́ть Украї́ну,
Нашу го́рдість єди́ну.
Любі́ть Украї́ну,
Дуже па́лко любі́ть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522623
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Я люблю любити вас,
І на проблеми всі начхати.
Та серед усіх людських мас,
Тільки вас душею покохати.
Любити ваші неповторні очі,
І за усмішку скарби всі віддать.
Часто просинатись серед ночі,
Щоб знову вас згадать.
Мені повірте же за втіху,
За вас іти в смертельний бій.
І може серед сміху,
Ви подаруєте погляд свій.
Я вас недостойний повірте,
Ви- скарб тисячі зірок.
Тільки у серце прошу не ударте,
За те що до вас зробив я крок.
Я тільки буду мріяти про вас,
І любити, надіятись,ждати.
Та навіть не всилі тут час,
Він змусив мене страждати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522627
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
І хочеться сховатись у обіймах,
І хочеться відчути присмак губ,
Та ми з тобою в кілометровійнах,
Доводим один одного до згуб.
І хочеться сховатися в обіймах
Та подолати відстань, що вбива.
І хочеться почути: "Божевільна,
Водночас сильна і тендітно-вразливА".
І хочеться зануритися повністю у тебе,
Не думати про те, чи випливу колись,
І не важливі цілі оберемки квіто-стебел,
Важливо те, що душі наші вже злились!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522596
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Я і мій синочок
Ми дорослішали вдвох-
Я і мій синочок.
Мій маленький центр землі,
Недоспані ночі.
Вчила я його ходить,
Їсти, говорити.
Він мене учив терпіть,
Віддано любити.
Разом дмухали крізь сльози
На збите колінце.
Разом вранці зустрічали
Сонячні промінця.
Разом у садочок йшли
На роботу, в школу.
Разом плавати учились,
Грати у футбола.
Вихідні, відпустки,
Свято, іменини
Скрізь в дитини була мама.
У мами дитина.
І коли недобрі люди
Донесли дитяті,
Що у нього тільки мама,
А немає тата,
Воно плакало просилось
- Мама, дорогенька,
Хочу бути, як всі діти…
- Почекай, маленький!
Он в Андрія, твого друга,
Тато безробітний.
На весь світ він зло тримає.
Винні жінка й діти.
А в Сергійка сусідського
Татко випиває.
Часто лається на маму,
З хати виганяє.
В нас з тобою тихо, мирно,
Чистенько у хаті.
- Ні, хитає головою,
У нас нема тата.
Поцілунками на щічках
Висушила слізки.
Віднесла малечу в ліжко,
Посиділа трішки.
Тай пірнула у подушку
Біду виливати.
Нема тата у дитини,
А де його взяти?
Скільки крутяться навколо,
Заміж пропонують.
Зізнаються у коханні.
Дитя ігнорують.
Тай в самої у душі
Теж нема спокою.
Серце тягнеться до того,
Що живе з другою.
Цілу ніч себе жаліла.
Поки засіріло.
Піднялася. Посміхнулась.
Сина розбудила.
Все в нас буде. Час злетить,
Як жовтий листочок.
Тай пішли у світ широкий
Я і мій синочок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522600
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
А я , напевно, народилась вільною
Та моя воля дивна, далебі
Це не свобода, мабуть, а свавілля
Але ця воля схована в тобі
Цілунки душ чи може тільки губ?
Ти не припнеш вже більше мою гордість
Ти мені люб, не люб чи таки люб??
Моя приручена навіки невагомість…
А он туди, ген-геном аж за край
Летять всі наші мрії і хотіння
Ти не кажи, що підеш – не лякай
Але й не підкорись моїм велінням
Ти моя слабість, мій душевний крах
Але ж в душі я завжди була сильною
Ти апріорі, вже прикутий птах
А я , напевно , народилась вільною…
Та ми свободу метрами не зміряємо,
А тільки довжиною ланцюга..
Хоч я , напевно, народилась вільною
Та вільною – ніколи й не була!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522554
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Здавалося, ця казка триватиме завжди,
але навіть у казці є частинка гіркоти,
і навіть там , де щасливе і безтурботне життя
прийде, обов*язково, прийде ця пора,
коли ти зрозумієш, що "любов" твоя - пішла .
можливо, зовсім не любили,
ми просто завжди говорили,
ми цілими днями сміялись
і разом фільми передивлялись.
любов*ю ми звикли називати це,
коли хочеться разом бути і робити все ,
коли хочеться цілувати,
хочеться обіймати,
коли хочеться говорити теплі і ніжні слова,
але чому, чому ти думаєш , що любов це була ?
кохати - це забути про усіх,
не тільки сьогодні чи завтра,
а забули на довгий вік ;
забути все,
віддати часточку себе,
пообіцяти не залишати,
у біді і горі руку допомоги дати.
Любити так, щоб кохання завжди гріло,
завжди приносило насолоду,
а для серця спокій та втіху.
Кохання ..
можна вічно говорити,
описувати, усвідомлювати
і , в кінці-кінців, не розуміти.
Проходить все,
змінюється кожної хвилини.
за обрій сонце заходить ,
місяць виглядає
закінчується день, але ж потім знову починається
Це життя
сьогодні ти з нею,
а завтра вона уже не твоя,
і проблема не в тому, що щось не так ми зробили,
не щось ми сказали чи якось словом зачепили
до болі ..
ні, проблема не в цьому,
проблема в душі :
люди бувають добрі і бувають люди злі.
настільки злі, що не в змозі дійсно покохати.
їм завжди буде чогось бракувати,
їм завжди буде щось не так,
вони завжди шукатимуть нове,
щось інше,
не просте,
і не таке .
зима не завжди
і осінь ця не вічна,
то чому ти гадаєш, що серце від цієї любові повинно було битись завжди й вічно ?
Це повторюється,
так життя й триває :
літо за весною,
осінь і зима
життя не стоїть на місці
і, так мовити , "любов" теж підходить до кінця.
якщо постійно смакувати медом,
цілими днями ходити по м*якій землі,
тоді, із часом, стане просто бридко
завжди їсти солоденьке і не бачити під ногами твердості і впевненості у своїй хотьбі.
набридає,
просто вже набридло
вислуховувати постійні істерики, слова брудні
і жити як якась тварина -
не бачити, не чути, не говорити
бути поруч тільки,
невже ти думаєш, що людина може от так жити ?
ти знаєш, що буває коли собака у неволі ?
вона скаженіє , вона гарчить постійно,
зла до людей, що їй настільки рідні
коли відпустять пройтися по дорозі,
побачити життя у вічному русі і у тривозі
вона втече і вже не повернетья додому
для чого ?
щоб жити у вічній болі і тривозі ?
для чого,
щоб вислуховувати постійні крики ?
Людина хоче жити,
просто хоче жити.
хоче розмовляти із людьми,
сміятися, робити безглузді вчинки
і просто йти туди, куди манило її завжди.
якщо ти думаєш, що тобі погано
якщо гадаєш, що життя пройшло,
якщо вважаєщ, що це було марно
і ні грама щастя тобі не принесло -
тоді забудь,
забудь кожну хвилину,
можеш назвати мене цілковитою скотиною,
можеш кожнього дня проклинати,
і жити так, ніби нічого й згадати,
але, це набагто краще,
ніж тобі і мені життя назавжди зруйнувати.
Життя таке,
постійнсть - ненадовго :
вчора був ти,
а сьогодні - він.
ніхто не винен, що літо змінюється на осінь
ніхто не винен, що їй потрібен вже не ти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522597
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Я збережу тебе на пам'ять,
Твою посмішку і медові очі,
Які серце так солодко крають
Палким полум’ям опівночі…
Я сокрию в душі милий образ,
Він навік в моїм серці прихований,
І сильніше від разу-у-раз,
Я кохаю тебе зачаровано…
Все, що є, що було і що буде, -
В своїй пам'яті я зафіксую,
Ти зі мною у серці повсюди,
Наше щастя навік збережу я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522545
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
***
И ты предашь меня, церква
И я пенять тебя не буду
Лишь крови схаркнув в рукава
Не изменю пути для чуда.
И станут люди тыщи лет
Произнося слова о сущем
Осознавать, что был поэт
Нам сына Божьего несущий.
И я сегодня говорю:
У каждого своя забота,
А я лишь плотник к алтарю ,
А я слега лишь для болота.
Еще умею я слова
Вам положить в моём порядке
И пусть на них стоит Москва
И огурец торчит на грядке.
Я говорю на каждый миг
Грядущего и ними между:
Пролизывает мой язык
Любовь не меньше, чем Надежду
А Вера- это что во мне
Неодолимейшею силой
Обязано в твоей стране
Пролечь пульсирующей жилой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522584
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Вдвоем обречены были на вечность:
Она - невинный ангел, а он - бес.
Страдания делили бесконечность,
Покорно принимая гнев небес.
Причиною извечных их страданий
Была в сердцах их страстная любовь,
И не было других у них желаний,
Чем наслаждаться ею вновь и вновь.
Однако их союз был невозможным:
Наложен был на узы те запрет.
Божественный закон был непреложен,
Ведь оба дали ранее обет.
Но не бывает клятв без испытаний:
Им уготовили проверку небеса,
И низпослали их на Землю для скитаний,
На время отобрав их голоса.
Красавец демон, дерзкий искуситель,
Что чистых душ немало погубил,
Сердечек дев коварный похититель,
Что адской скверне все века служил,
Вовек бы не поверил, что внезапно
Он ангелом захочет обладать,
И разум потеряет безвозвратно,
Одной захочет сердце лишь отдать.
И разве райское невинное созданье
Смогло б поверить, что полюбит тьму?
Пошло бы добровольно на страданье,
Чтоб душу подарить на век Ему?
Те двое ни за что б не догадались,
Что ихним испытньем будет страсть.
Беспечно вожделению поддались,
Не думая, что могут так пропасть.
Где есть любовь, нет места сладкой речи,
Ведь искренность же вовсе не в словах!
Улыбки, нежность, страсть в их каждой встрече...
Одна мечта - "Быть вместе" в их сердцах.
Они любили сильно, бесконечно,
И не смогло ничто их разлучить,
Ведь души их слились в одну навечно...
Ничто любовь не сможет погубить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522312
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Таких, як ти, оспівують в піснях.
Біда лиш в тому, що таких немає.
Тебе малюють в найніжніших снах,
Де ти і є найкращим в світі раєм.
Такі, як я, літають в небесах -
розшукують незвідані світи,
ховають біль у стомлених очах.
І вічність мріють про таких як ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522316
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Щомить - це битва за життя,
Твоє, моє, країни,
Нема, здається, вороття,
І чуєш сміх маленької дитини.
Ще вчора ручки на щоках,
Сьогодні - лиш сирі окопи,
В душі витає диких страх,
Щоб всю рідню не рухали окови.
Та що мій біль, лиш ви живіть,
А я за вас віддам всю кров,
Та серед сліз ви все ж заждіть,
Я відчуваю ту любов.
У темну пору, серед бомб,
Я очі тихо закриваю,
І є лиш ви, до вас лиш крок,
Заради вас я виживаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522334
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Шанс один цінніший може бути, аніж все на світі
Шанс відірватися від землі й полетіти
У небі твою ніжність знов шукати
Спочатку історію намалювати
Я хочу знову твої очі бачити напроти власних
Бо любов до тебе ніяк не гасне
Шанс один то є безцінний дар
Не заслуговує ніхто подібних кар
Кар безнадією і сумом
Катуєш серце моє неприступним муром
Щастя своє ти не бачиш поруч себе
А дивишся прямісінько у небо
Опусти обличчя, поглянь у мої очі
У них горять слова "лиш тебе я хочу "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522324
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Колись сексу не було
Колись сексу не було,
Малюків носив лелека…
Колисанило село,
І в мороз, і коли спека.
Нас приносили буслі,
Як верталися з чужини…
Ми, мов квіточки, росли
В нашій славній Україні.
Все ж траплялись козаки,
Що скакали палко в гречку…
Таких честили жінки,
Й турили на вірну стежку…
А як хтось з чоловіків
Прислужив вночі вдовиці,
Загризав їх партактив
Й язикаті молодиці…
Колись секс? Та, що ви? Ні!
Де ж він візьметься від сала?
Який секс на черені,
Щоби піч додолу впала?
Або в лузі між квіток,
Кому мариться кохання,
Як в кишені партквиток?
Ні, любов після вінчання.
І щоб все, як у людей.
Хто там чув про ту порнуху?!
Щодо збоченців? Гей-гей,
Не стрічали таких й духу.
Чарівничі ті літа,
Хмелить пахощами сіна,
Світанкова нагота..,
На рядні краса-дівчина…
Ні, в нас сексу не було,
Щось чужинне в оцім слові!
А кохання? Так, жило -
Наяву, а не в розмові…
23 червня 2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517269
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 09.09.2014
Що краще?
Є буйні, є тихі…
Що щастя? Що лихо?
Що краще - швидка, чи закріп?
Є жебри, є ситі…
Хто більш хоче жити?
Що ліпше - мороз, чи окріп?
Є довбні, є хворі…
Хто більше у горі?
Що краще - убійник, чи мрець?
Уми й остолопи,
Пани і холопи…
Чий ліпший життєвий кінець?
Є рабство, є будні,
Навальники й нудні…
Солодша цибуля, чи хрін?
Є вавка, є рана,
Є рвана, є драна…
Чому ліпше бити уклін?
Є любці, є любки,
Кохання й цілунки…
Що краще - любить, чи кохать?
Є внуки, є діти,
Є сонце, є квіти…
Як істину ліпше пізнать?
11 лютого 2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522330
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Сумні думки
Сумні думки, таке життя,
Журливі вірші я складаю.
Втопилсь мрії в забуття.
А коли випливуть? Не знаю.
Кудись мінорний потяг мчить,
Риплять обшарпані вагони,
А день надувся і мовчить,
Ніч держить бранцем у полоні.
Дивлюсь безтямно в темноту
І там нічого я не бачу,
Лиш обіймаю пустоту
І нерви, як непотріб, трачу.
Здається, наче, і не сплю,
Але зовсім й не пробудився…
Я морок жадібно ловлю,
Душею й тілом притомився.
Я на світанку пробуджусь,
А день, як маг, все поміняє
За доленьку всю ніч борюсь…
Зоря зійшла, уже світає…
Сумні думки, тяжке життя,
Вірші являються журливі…
Я ще вернусь із забуття
І проросту на живій ниві.
14 листопада 2008 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522329
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Таке приємне відчуття...
Як подих нового життя...
Коли ранковою порою...
Ти йдеш прозорою росою...
Все мрієш в думах про буття...
Про те шалене почуття...
Коли травинка із сльозою...
Чарує неповторною красою...
Підносить до небес вуста...
І відповідь цьому проста...
Як хочеш щастя - будь собою...
Всі почуття відчуй душою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522052
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Десь мрії розійшлись по берегам...
За яку сторону бажань тепер тягнути...
А вітер б'є нещадно по губам...
Стискає крила,не дає небес сягнути...
Яким тепер молитися богам...
Щоб мрії ті до серця повернути...
Як дати волю зв'язаним рукам...
Щоб здійснення бажань на мить відчути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522273
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Настане зовсім скоро час миру і спокою.
Вільним буде пів-острів Крим,
А Дніпро чистою рікою.
Схід і захід України стануть рідні,
як брат із сестрою.
А все тому, що ми - українці:
не хочемо бою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522301
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 09.09.2014
«… Бог повелел мне поспешать; не противь-
ся Богу, Который со мною, чтоб Он не погу-
бил тебя» - Библия, 2 Паралипоменон 35:21.
Зачем ведёшь страну ты на войну,
Зачем поставил против всего мира?
Ты поклоняешься душевному кумиру,
Который ввёл в засаду, ты в плену!
Он ослепил твой мозг, шептал на ухо,
Что ты велик и велика страна.
Что может принести тебе война? -
Где нет ведь Бога, следует разруха!
Остановись! Враг – жадный и кровавый,
Испепелит тебя и всю страну,
Не поддавайся дьявольскому сну,
Война не прибавляет злата, славы!
Услышь слова Великого Творца:
«Будь миротворцем и соседям другом! -
Вот в этом только истина, заслуга».
В аду вся будущность пройдёт у гордеца…
P.S. Жизнь на земле, что полевой цветок,
Поднялся ветер… - Будешь где, дружок? –
Там, средь огня, где вечно только муки?
Еще пока есть дружеские руки,
Которые протянуты навстречу,
Чтоб вывести тебя из-под картечи.
Одумайся, отвергни всю гордыню,
Которою наполнился ты ныне.
09.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522325
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Раптом рученьки до неба
Простягне дитина:
“Боженьку, мені лиш треба
Спокою годину.
Хай татко повернеться вмить,
Він там без нас, один,
А маму серденько болить,
Чекає рідний син.
І хоч кажуть всі, що малий –
В мене є рогатка,
Мені штани, мамо, заший –
Я іду до татка”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522327
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Між раєм й пеклом – паперові стіни.
В саду едемськім чорний листопад.
І по обидва боки Україна –
в крові героїв і в болоті зрад.
Брехня і правда в казані одному.
Пройшла крізь серце лінія фронтів.
Не всі сини повернуться додому,
і стане в світі більше сиріт й вдів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522293
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 09.09.2014